«Найкращий спосіб вивчити будь-що, це відкрити самому»

Д.Пойа

«Все розумне вже передумане, треба тільки

спробувати передумати це ще один раз».

Вступ

Модернізація навчально-виховного процесу орієнтує освіту не

тільки на засвоєння учнями певної суми знань, але і на розвиток їх

особистості, пізнавальних інтересів, креативних здібностей, соціалізації

у суспільстві і активної адаптації на ринку праці. В зв'язку з цим, гостро

постала соціально-педагогічна необхідність підготувати випускника

загальноосвітнього навчального закладу для орієнтації в повсякденному

житті.

В умовах посиленого росту об’єму інформації, що поступає, через

швидкі зміни в інформаційному світі, певні знання швидко «старіють»

і стають непридатними для прогресивного застосування. В суспільстві

виникає потреба в особистостях, здатних до самореалізації, до

саморозвитку, в людях, які мають нестандартне мислення, які можуть

внести нову якість у соціальне і виробниче життя, у культуру народу.

Тому проблема пошуку і навчання обдарованих дітей викликає гострий

інтерес.

Креативна освіта відходить від механічного перенесення знань, а за

основу взята пошукова діяльність учнів, що ідуть шляхами наукового

2

дослідження до встановлення фактів, формування проблем, гіпотез і аж

до вирішення їх і пояснення. Креативна педагогіка прагне

ненастирливо, вміло направляти розвиток талановитих дітей, надати

їм можливість повною мірою розкрити та реалізувати свої здібності.

Система креативної освіти спрямована на формування творчого

мислення всіх учнів, розвиток їх інтелектуальних здібностей які мають

першорядне значення для оволодіння знаннями і вміннями в різних

галузях науки. Креативна освіта перетворює засвоєння знань умінь на

захоплюючу мандрівку, пригоду, яка пов'язана з розкриттям секретів

речовини, природи світу в цілому.

Головним завданням трудового навчання на сучасному етапі

формування розвиненої, активної творчої особистості, яка буде

здатна навчатися протягом усього життя, уміти застосовувати знання в

певних життєвих ситуаціях.

Учень сучасної школи має володіти певними якостями, зокрема:

• самостійно набувати необхідні знання, уміло застосувати їх

на практиці;

• грамотно опрацювати інформацію;

• самостійно працювати над розвитком власного інтелекту,

культурного і морального рівня.

Сформувати такі якості можна через креативну освіту. Креативна

освіта - це процес, у якому особистість учня перебувають в центрі

уваги вчителя, де сама пізнавальна діяльність, а не викладання, є

визначальною. Традиційна парадигма «вчитель - підручник – учень»

замінюється новою «учень - підручник – учитель».3

Мета креативної педагогіки - створення умов для розвитку і

становлення особистості як суб'єкта діяльності і суспільних відносин.

Креативна педагогіка включає:

1. Позитивний емоційний зміст навчального процесу (Творчий

процес можливий лише в умовах позитивного емоційно-

інтелектуального натхнення)

2. Критичне ставлення до стереотипів, до установлених норм.

«Творчість починається з сумніву».

3. Пошук варіативних рішень будь-якої проблеми.

4. Використання методу відкритого питання. (Дуже ефективно

розвиває творчий потенціал учнів, пошук відповіді на запитання,

навіть, якщо не буде знайдена відповідь, але розвиваючим є сам

процес пошуку).

5. Винахідницька діяльність (Не обов'язково чогось нового.

Навіть якщо це «свій велосипед»).

4

Розділ І

Теоретичні засади креативної

педагогіки

Проблема становлення творчої особистості, виявлення і розвиток

творчого мислення, розкриття природи креативності, створення умов

для творчої самореалізації людини довгий час привертає увагу

теоретиків, дослідників, практиків. Велика практична значущість цієї

проблеми та неможливість її вирішення в межах окремих наукових

парадигм стимулювали процес зближення та взаємозбагачення

теоретико-експериментальних і концептуальних підходів на шляху

створення єдиної теорії розвитку творчого потенціалу.

Дослідники все більше погоджуються з думкою про те, що здатність

дії творчості властива не лише видатним діячам науки, техніки та

культури, її характеризує всіх людей. її можна стимулювати та

розвивати цілеспрямованими заходами, підвищуючи ефективність

продуктивної діяльності людини в різних галузях.

Психологічна наука, як зазначає М.Г.Ярошевський, у XX столітті

відмовилася від твердження про унікальність творчого акту і творчої

особистості. Психологи переконані, що здатність до творчості

закладена в кожній людині, яка реалізує її різною мірою в різних умовах.

Визначення теоретико-методологічних підходів до вивчення творчого

мислення, творчої особистості має відповісти на такі запитання:

1. Які компоненти творчого мислення найчастіше зустрічаються у

психологічній науці? 5

2. Які існують уявлення про творчу (креативну) особистість в

зарубіжних та вітчизняних психологічних теоріях?

3. Яку роль відіграє системний підхід у розкритті творчої

особистості?

В даному теоретичному аналізі будуть проаналізовані основні

складові творчого мислення, системний підхід до вивчення творчої

особистості.

Історія розвитку досліджень творчості у вітчизняній і зарубіжній

психології, пройшла низку етапів, що відповідають соціальним потребам

і рівню становлення психологічної науки. Зокрема, дослідження вчених

Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України - засновника

Інституту Г.С.Костюка [1] та співробітників його школи В.О.Моляко

[2], С.Д. Максименка [3], М.Й. Боришевського [4] та інших -

охоплюють всю систему проблем і завдань, що включають теоретичні

проблеми психологічної творчості, проблеми діагностики, принципи й

методи розвитку та навчання обдарованих дітей.

Аналізуючи наукові джерела з питань творчого мислення, можна

зустріти різноманітні трактування компонентів, які входять до складу

творчого мислення. Слід зазначити, що в зарубіжній психології

використовується поняття «креативне мислення».

В своїх дослідженнях дослідники роблять акцент на різних

складових процесу креативності, або виділяють як приоритетну одну

складову чи будують складну систему взаємодіючих процесів. Спочатку

Дж. Гілфорд, потім П. Торренс описують креативність у термінах

мислення, розуміючи творче мислення «як процес відчуття труднощів,

6

проблем, прогалин в інформації, елементів, яких не вистачає, перекосів

у чомусь, побудови здогадок і формування гіпотез, що стосується цих

недоліків, оцінки й тестування цих загадок і гіпотез, можливості їх

перегляду, перевірки та узагальнення результатів» [7].

Д. Гілфорд виліпив чотири основних параметри креативності:

1. Оригінальність - здатність продукувати незвичайні відповіді;

2. Семантична гнучкість - здатність запропонувати нове

використання об'єкта;

3. Образна гнучкість - здатність бачити в об'єкті нові ознаки.

4. Спонтанна гнучкість - здатність продукувати різноманітні ідеї

в нерегламентованих ситуаціях.

Пізніше Дж. Гілфорд описує шість параметрів креативності:

1. Здатність до виявлення і постановки проблеми;

2. Здатність до генерування великої кількості ідей;

3. Гнучкість - здатність продукувати різноманітні ідеї;

4. Оригінальність - здатність відповідати на подразники

нестандартно;

5. Здатність удосконалити об'єкт, доповнюючи деталі;

6. Здатність вирішувати проблеми, тобто здатність до аналізу і

синтезу.

В свою чергу П. Торренс запропонував такі основні параметри

креативності:

• Легкість, яка оцінюється швидкістю виконання тестових завдань;

• Гнучкість оцінюється як кількість переключень з одного класу

об'єктів на інший в ході відповідей;

7

• Оригінальність оцінюється як мінімальна частота даної

відповіді по відношенню до однорідної групи.

Концепція С. Медніка передбачає два різновиди мислення:

конвергентне мислення - це мислення, при якому всі зусилля

концентруються на пошуку єдиного правильного рішення; і

дивергентне мислення - це «віялоподібний» пошук рішення за

всіма можливими напрямками, з метою роздивитися якомога більше

варіантів, які призводять до оригінальних рішень. Також в своєму

тесті мовомислительної креативності (РАТ) застосовуються наступні

індекси:

• індекс продуктивності - відношення кількості відповідей до

кількості завдань;

• індекс оригінальності;

• індекс унікальності відповіді;

• індекс селективності.

• гнучкість - здатність до швидкого переходу від однієї проблеми

до іншої або їх об'єднання;

• оригінальність - своєрідність мислення, незвичність підходу

до проблеми, її нове вирішення;

• точність (відповідність) - стрункість мислитель них операцій

щодо виниклої проблеми, вибір адекватного рішення,

відповідного до поставленої мети [8].

І. А. Барташнікова, О.О. Барташніков в своїх наукових роботах

розкривають такі основні показники творчого мислення: швидкість,

8

гнучкість, оригінальність, допитливість, сміливість [9].

П. Блонський в своїх працях описує основні ознаки творчого

мислення: швидкість мислення, гнучкість мислення, оригінальність,

допитливість, точність, сміливість.

Л.В. Хомик в розгляді соціалізації торкався таких особливостей

творчого мислення: пластичність, швидкість та оригінальність

мислення[12].

Розглядаючи вище перераховані підходи до компонентів творчого

мислення, слід підкреслити, що кожен із авторів, для пояснення

творчого мислення використовував різноманітні поняття, наприклад -

параметри творчого мислення, особливості творчого мислення,

показники творчого мислення, ознаки творчого мислення, не надаючи їм

специфічного змісту. Тобто, параметри творчого мислення це і є його

особливості.

В даному теоретичному аналізі використовуються поняття

особливості творчого мислення (швидкість, гнучкість, оригінальність і

розробленість мислення), які впливають на соціалізацію особистості.

Надзвичайна складність проблеми психологічного дослідження

творчості стає зрозумілою, якщо розглядати все розмаїття спеціальних

видів творчості, які можна розрізняти за предметом творчої діяльності

(наукова, технічна, художня, соціальна, управлінська, політична,

економічна, педагогічна, побутова), за віковими, культурними,

національними та іншими ознаками.

Звернемося до системного підходу у вивченні проблеми залежності

соціалізації від креативних властивостей індивіда [5].

9

Системно-психологічний підхід до вивчення проблеми організації

продуктивного мислення був застосований І.М.Семеновим [10].

Вихідним положенням вчений вважає включеність у структуру

продуктивного (творчого) мислення особистісного аспекту, який задає

цілісність мислительного процесу (через його осмислення та

усвідомлення) і виводиться з тих позицій власного «Я», котрі суб'єкт

займає відносно розумового змісту та пошукового руху. Особистість в

цілому є суб'єктом усвідомлення мислительного процесу з цієї точки

зору, а дії, що виконуються, та їх предметний зміст - безпосереднім

об'єктом. Тому творче мислення відбувається на таких рівнях, як

операційний, предметний, рефлексивний та особистісний. Вони

утворюють систему складових компонентів пізнавальної діяльності.

Вітчизняні психологи А.Б.Коваленко, О.І.Кульчицька [11],

Н.І.Литвинова, В.О.Моляко [2], М.О.Холодна, В.С.Юркевич та інші

вивчали складний діалектичний характер переплетіння процесуального

й особистісного в творчості, вони брали за основу існування психічної

системи регулювання творчої поведінки, мислення, розумової

діяльності. Ця система багаторівнева, багатокомпонентна й

розгалужена, у ній є певний центр «особистісної активності», котрий

являє собою багатознакову закодовану інформацію про набір основних

дій та прийомів їх групування у випадках зіткнення суб'єкта з

незнайомими ситуаціями або невідомими елементами в знайомих

ситуаціях. В.О.Моляко [2] в багаторічних дослідженнях на матеріалі

проектно-конструкторської діяльності виділяє п'ять важливих стратегій

пошуку аналогів, реконструювання, комбінування, універсальну,

10

випадкових підстановок. Процес творчої проектно-конструкторської

діяльності, відповідно до стратегічної концепції організації, можна

умовно поділити на три взаємопроникаючі основні цикли:

еталонування, проектування та апробування. Дана точка зору

підтримується в загальнопсихологічних дослідженнях, зокрема в

роботах В.В. Давидова Головним критерієм особистості вчений

вважає наявність у суспільного індивіда творчих можливостей.

Людина, що має творчий потенціал, - особистість. У цьому плані

визначення В.В.Давидова збігається з даними спеціальної психології

творчості. Характерною психологічною рисою є показник рівня

розвитку індивіда, соціогенна потреба індивіда в активному творенні

матеріальних і духовних цінностей [5; б]. Вона утворює смисл, всі

інші потреби предметно-речового характеру, спрямовані на

споживання. Дослідники характеризують творчу особистість,

перелічуючи різні якості, кількість яких дуже велика. Для полегшення

роботи деякі дослідники обмежують свої уявлення про творчу

особистість, але залишають «найбільш суттєві» її ознаки або

залишаються на високому рівні узагальнення робочих понять.

Однак, ігнорування «несуттєвих» ознак та відсутність конкретності

робить узагальнені моделі творчої особистості непридатний для

практичного використання в психологічній практиці. Це може

зашкодити і застосуванню повного існуючого набору якостей

творчої особистості [10; 12]. Д.Б. Богоявленська [7] визначає творчу

особистість через її інтелектуальну ініціативність; при цьому вона

розрізняє поняття інтелекту й творчих здібностей, які вважає

11

похідними від особистісної активності. В.І.Захвязинський розглядає

творчу особистість через її ставлення до навчально-пізнавальних

задач; Н.В.Кузьміна - через зв'язок творчої особистості із

самовдосконаленням професійної діяльності; Д.Клейн, В.Колвейт,

Г.Нойнер визначають творчу особистість через творчі процеси

мислення та діяльності; А Маслоу, К. Роджерс визначають творчий

розвиток особистості через її здатність до самореалізації; П.Ф.Кравчук

визначає творчу особистість через її творчий потенціал тощо.

В процесі даної діяльності необхідної ієрархії потреб і мотивів, а

також на те, що індивідуальні властивості людини зумовлені

суспільними відносинами, опосередкованими через її внутрішній світ,

Н.В.Кичук визначає творчу особистість через її інтелектуальну

активність, творче мислення та творчий потенціал .

А.Н.Лук [12] виділяє в творчій особистості такі характерні якості:

готовність до ризику, імпульсивність, незалежність суджень,

нерівномірність успіхів при вивченні різних навчальних предметів,

почуття гумору, самобутність, пізнавальну скрупульозність,

неприймання на віру, критичний погляд на такі речі, які вважають

«священними», сміливість уявлення та мислення. Такий погляд на

творчу особистість поділяє П.А.Нечаєв, який вважає, що творчі

особистості відрізняються від нетворчих будовою особистості.

Н.Т.Петрович наводить вихідні якості творчої особистості, такі як

знання, здатність до самоосвіти, пам'ять, допитливість, фізичне

здоров'я. За допомогою цих параметрів дасться навіть аналітична

формула творчих досягнень особистості.

12

Аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури, її

осмислення дозволяють запропонувати наступний підхід до визначення

творчої особистості. На основі ретельних досліджень психологів [9],

[13], [10], [12] правомірно розрізняти поняття «креативна особистість» і

«творча особистість». Під «креативною» розуміють таку особистість,

яка має внутрішні передумови (особистісні утворення, специфіка

когнітивної сфери, нейрофізіологічні задатки), що забезпечують її

творчу активність, тобто не стимульовану ззовні пошукову та

перетворюючу діяльність. Таким чином, детермінантою творчої

активності особистості виступає її креативність. Але творча активність

не завжди є продуктивною. Продуктивну творчу активність

називають творчою діяльністю, тобто таким творчим процесом,

внаслідок якого виникає нове досягнення, котре може мати як

об'єктивну, так і суб'єктивну новизну та оригінальність. На основі цього

можна дати визначення творчої особистості як креативної особистості,

яка внаслідок впливу зовнішніх факторів набула необхідних для

актуалізації творчого потенціалу людини додаткових мотивів,

особистісних утворень, здібностей, що сприяють досягненню творчих

результатів в одному чи кількох видах творчої діяльності. Так,

наприклад, працелюбність не обов'язково притаманна креативній

особистості, але для результативної творчої активності вона має

першорядне значення. Щодо терміна «креативні риси», який часто

вживається дослідниками, то його слід застосовувати лише тоді, коли

говориться власне про креативну особистість, тобто про

характеристику внутрішніх передумов для творчості [8].

13

Слід зауважити, що креативність - властивість особистості, що

виявляється в тенденції до вирішення проблем по-новому, суб'єктивно чи

об'єктивно, новими засобами, семантичними «стрибками»,

новими конфігураціями дій або методів та ін. Для активізації

креативності необхідне створення особливого психічного стану.

Емпірично креативність виявляється як головна компонента системи

тестових і експертних оцінок творчого потенціалу, певним чином

пов'язана з іншими властивостями особистості. Це дозволяє її вважати

одним із системоутворюючих факторів структури особистості, який

впливає та обумовлює рівень розвитку особистості та її самореалізації в

майбутньому [12].

Однозначними є положення про те, що творчість - це здатність

виконувати роботу, яка одночасно є як новаторською (тобто

оригінальною, несподіваною), так і корисною, що відповідає вимогам

завдання. Творчість - це широкомасштабна тема, вивчення якої

важливе для розуміння механізмів розвитку як особистості, так і

суспільства. На особистісному рівні творчість необхідна як при рішенні

проблем на роботі, так і в повсякденному житті. На суспільному рівні

творчість - це вияв нових напрямків у мистецтві, наукових відкриттях і

нових соціальних програмах. На підставі узагальнення теоретичного

матеріалу стосовно виокремлення основних особливостей творчого

мислення, які представленні в різних підходах, виділення провідних

позицій щодо творчої особистості і системного аналізу в психології

творчості, ми пропонуємо застосовувати системний підхід до

відповідних варіантів соціалізації особистості, яка має високий рівень

14

особливостей творчого мислення. Також в подальшому слід визначити

чіткі критерії застосування таких категорій як особливості, ознаки,

параметри, показники. Виявити, чи несуть вони однакове смислове

навантаження. Виходячи з того, що кожна людина має свій творчий

потенціал і певний рівень розвитку творчого мислення, подальші наші

дослідження будуть торкатися процесу соціалізації особистості з

різним проявом особливостей творчого мислення.

15

Духовний портрет особистості

Має високі морально-естетичні

якості

Формує національну свідомість

Шанує культурну спадщину

народу Гуманна, інтелектуальна, творча, високодуховна людина

Виробляє активну життєву позицію

Здобуває художньо-естетичну

освіченість

Розвиває здібності,

обдарування, таланти

Володіє високою мовною

культурою

Особистість

16

Модель духовного розвитку

особистості

Потреба людини: «Творити життя і себе»

17

Потреба бути особистістю

Потреба сенсу життя

Морально-естетичні потреби

Потреба гармонії

Потреба творчості

Духовний розвиток

Школа істини

Школа краси

Школа добра

Вселяти віру,

впевненість у власні

сили

Школа відправника

надійна точка у

самостійне життя

Любити дітей,

розвивати позитивні

якості

Спосіб мислення, прагнення

до досконалост

і

Дарувати людям радість,

бути добрим

Внутрішній світ, храм душі

Школа віри

Школа любові

Школа надії

Поради, яких слід дотримуватися у розвитку

творчих здібностей обдарованих дітей:

1. Підхоплюй думки учнів та оцінюй їх тут же, підкреслюючи

їхню оригінальність, важливість;

2. Підсилюй інтерес до нового;

3. Заохочуй оперувати предметами, матеріалами, ідеями;

4. Учи дітей систематично оцінювати кожну думку, ніколи не

відкидай її;

5. Виробляй у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок;

6. Не вимагай запам'ятовувати схеми, таблиці, формули,

одностороннє рішення, де є багатоваріантні способи;

7. Культивуй творчу атмосферу — учні повинні знати, що творчі

пропозиції, думки, зустрічає з визнанням, приймає їх,

використовує;

8. Учи дітей цінувати свої і чужі думки, цінно фіксувати їх у

блокноті;

9. Іноді однолітки ставляться до обдарованих дітей агресивно;

необхідно не усунути проблему, а запобігти їй; найкраще

обдарованій дитині пояснити, що це характерно, і розвивати в

неї терпимість і впевненість; порівняльну, компетентну і

прогностичну оцінку учня;

10. Пропонуй цікаві факти, випадки, ідеї;

11. Розсіюй страх;

18

12.Стимулюй і підтримуй ініціативу, самостійність;

13.Підкидай проекти, які можуть захопити;

14.Створюй проблемні ситуації, що потребують альтернатив,

прогнозування, уяви;

15.Створюй у школі періоди творчої активності, багато

геніальних рішень приходять в ті моменти;

16.Розвивай критичне ставлення;

17. Учи доводити почате до логічного завершення;

18. Впливай особистим прикладом.

19

Ознаки, за якими можна розпізнати

обдарованих дітей:

часто перескакують через послідовні етапи свого розвитку;

мають чудову пам'ять, яка базується на ранньому мовленні та

абсолютному мисленні;

рано починають класифікувати й категорувати інформацію;

мають великий словниковий запас, вони із задоволенням

читають словники і енциклопедії;

можуть займатися кількома справами відразу;

дуже допитливі;

активно досліджують навколишній світ;

у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові

зв'язки, робити правильні висновки;

добре розвинуте почуття гумору, справедливості;

для них характерні перебільшені страхи, оскільки вони здатні

уявити собі безліч небезпечних наслідків подій.

20

Концепція програми розвитку обдарованих

дітей «Три кроки»:

Перший крок - зробити так, щоб кожна дитина стала „номером один" у

класі, у будь-якій сфері діяльності.

Другий крок - навчити дітей, батьків, вчителів цінувати досягнення

один одного. Адже ключова психічна потреба кожної людини - потреба

у визнанні.

Третій крок - зробити так, щоб за роки навчання дитина пройшла

попередні два кроки принаймні десять разів. Саме тоді у дитини

розкриються здібності до одного з видів діяльності, вона зможе

зробити вільний, осмислений вибір.

21

гуманізм

науковість

системність

активність

наочність

доступність

ґрунтовне повідомлення

Принципи креативності

педагогіки

22

Те, я чую, я забуваю.Те, що я бачу і чую, я трохи

пам’ятаю.Те, що я чую, бачу й

обговорюю й роблю, я набуваю навичок і знань.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Розділ IIЗ досвіду використання креативної педагогіки на

уроках трудового навчання

1. Методика використання інтерактивних технологій на уроках

трудового навчання під час вивчення розділу « Техніка і

технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних

матеріалів»

Вивчення «Техніка і технологічні процеси виготовлення

виробів із конструкційних матеріалів» у шостому класі

розпочинається з теми «Техніка». Для закріплення даної теми я

пропонуємо групову інтерактивну технологію у вигляді гри, оскільки

арсенал інтерактивних ігор досить великий.

Для реалізації даної гри вчитель повинен дотримуватись такої

методики:

1) орієнтація (введення учнів у тему, ознайомлення з

правилами гри, загальний огляд її перебігу);

2) підготовка до проведення гри (викладення сценарію

гри, визначення ігрових завдань,);

3) основна частина — проведення гри;

4) обговорення.

Учня пропонується завдання. Знайдіть і покажіть у майстерні

механізми та машини. Відбувається навчальна гра. Кожна група

учнів отримує картки, де є зображення передачі та умовне

позначення іншої передачі. Зображення розташовані за прикладом 23

кісток доміно. За жеребкуванням перша група прикріплює до дошки

одну картку. Інші групи учнів шукають до умовного позначення

відповідне зображення передачі. Нарешті після завершення гри

потрібне серйозне діалогове обговорення, рефлексія того, що

відбулося, усвідомлення учнями отриманого досвіду на

теоретичному рівні.

Вивчення розділу «Техніка і технологічні процеси

виготовлення виробів із конструкційних матеріалів» у сьомому класі

розпочинається з теми «Технологічні процеси ручної та механічної

обробки деталей виробів». Вивчаючи дану тему учні

ознайомлюються з будовою, принципом роботи та технологією

вимірювання розмірів за допомогою штангельциркуля типу ШЦ-1;

виконують практичну роботу «Вправи на вимірювання розмірів

штангельциркулем». На нашу думку виконання даної практичної

роботи краще організовувати за допомогою інтерактивної технології

- гри. Практична робота складається з двох етапів. На першому етапі

кожна група отримує однаковий набір деталей різної форми та

картки, до яких необхідно занести виміряні розміри цих деталей.

Завдання необхідно виконати найшвидше, а вимірювання

штангенциркулем найточніше.

На другому етапі кожна група має підготувати заготовки для

виготовлення деталей проектованого на попередніх заняттях виробу,

на токарному верстаті.

Учитель повторює з учнями правила розмічання заготовок, які

учні вже вивчали в 5-6 класах, нагадує Про необхідність залишення

24

припусків на обробку та прийоми економії матеріалу під час

розмічання. Після завершення гри (практичної роботи) відбувається

обговорення, рефлексія того, що відбулося, усвідомлення учнями

отриманого досвіду на теоретичному рівні. Також на уроках

трудового навчання у 6-7 класах використовуємо інтерактивну

колективно-групову технологію «Пилку». Учні організовуються в

групи від 4 до 6 осіб для роботи над навчальним матеріалом, який

поділяється на фрагменти (логічні чи смислові блоки). Наприклад, у

темі «Оцінка об'єктів і процесу технологічної діяльності», яка

вивчається у 7 класі, матеріал подається такими логічними блоками.

Спочатку повідомляються вимоги яким повинні відповідати вироби.

Потім розповідається про те, як саме оцінюють якість виробу та за

допомогою яких методів. Також розповідається, що крім

вимірювань, у систему контролю входить також дефектоскопія. В

кінці повідомляється як саме оцінювати процес технологічної

діяльності. Тому тут можна визначити такі питання:

1. Як ти вважаєш, яким вимогам мають відповідати вироби?;

2. Як оцінюють якість виробу?;

3. Які існують методи контролю якості виробів?;

4. Для чого використовується дефектоскопія?;

5. Як оцінюють процес технологічної діяльності?

А вивчаючи тему «Оцінка об'єктів і процесу технологічної

діяльності», у 6 класі, матеріал подається такими логічними блоками.

Спочатку повідомляються, що розміри виготовленого виробу

повинні відповідати його кресленню, а різницю між розмірами,

25

передбаченими кресленням, і розмірами виготовленої деталі

називають допуском. Потім вказується на те, що контроль якості

обробки слід виконувати справним, добре налагодженим

інструментом, оскільки від цього залежатиме якість виготовлення

виробу. Далі розповідається про методи контролю - візуальний

метод. Потім повідомляється про технології вимірювання та

контролю якості металевих виробів. Тому тут, як і в попередньому

випадку, можна визначити такі питання:

1. У чому сутність поняття «допуск»?;

2. Від чого залежить точність вимірювання розмірів

лінійкою?;

3. Для чого виконують візуальне оцінювання виробів?;

4. Контрольно-вимірювальні інструменти;

5. Технології вимірювання та контролю якості металевих

виробів.

Кожен член групи знаходить матеріал по своїй частині. Учні,

які вивчали однакові питання, але знаходяться в різних групах,

зустрічаються та обмінюються інформацією як експерти з даного

питання. Це має назву «зустріч експертів». Потім вони повертаються

в групи й навчають інших членів групи всьому новому, про що

дізналися самі. Ті, у свою чергу, доповідають про свою частину (як

однакові зубці пилки). Єдиний шлях засвоїти матеріал усіх

фрагментів і, таким чином, засвоїти весь матеріал - це уважно

слухати партнерів по команді та робити записи в зошитах. Ніяких

додаткових вимог із боку вчителя не має бути. Учні зацікавлені, щоб

26

їхні товариші якомога краще виконали своє завдання, оскільки це

може відбитися на підсумковій оцінці команди. Звітує з усієї теми

кожен окремо, а також уся команда в цілому. На заключному етапі

вчитель може попросити будь-якого члена команди відповісти на

яке-небудь питання з даної теми.

Існує така інтерактивна технологія як «Велике коло». Цінне в

ній те, що вона дає змогу учневі висловити не тільки свою думку, а й

почути аргументи партнера по грі, іноді відмовившись від своєї

точки зору або суттєво змінивши її. Робота проходить у три етапи.

1. Учні сідають на стільцях, які утворюють велике коло. Учитель

формулює проблему.

2. Протягом певного часу кожен учень індивідуально записує

пропозиції для вирішення проблеми.

3. Кожен учень по колу зачитує свої пропозиції, група мовчки

вислуховує (не критикує) і проводить голосування по кожному

пункту.

В нашому випадку дану технологію ми використовуємо,

проводячи практичну роботу

«Виготовлення совка» у 6 класі, де учням потрібно швидко

вирішити питання: скласти технологічну послідовність на

виготовлення виробу (совка). Послідовність виконання роботи

проходить за описаними вище етапами.

Спочатку учні сідають на стільцях, які утворюють велике

коло. Потім учитель формулює проблему: скласти технологічну

послідовність на виготовлення виробу (совка). Учні протягом

27

певного часу індивідуально записують пропозиції: послідовності

виготовлення совка. Далі кожен учень по колу зачитує свої

послідовності виготовлення совка, група мовчки вислуховує (не

критикує) і проводить голосування по кожній послідовності.

Вивчаючи даний розділ у 6-7 класах доцільно

використовувати таку інтерактивну технологію як «мікрофон» (один

з найпростіших методів). Наприклад, вивчаючи тему «Оздоблення

виробів» в даних класах учням пропонується підібрати найбільш

доцільні та оригінальні види оздоблення виробів. Спостереження

показують, що учням важко визначитися з видом оздоблення виробу.

Тому можна спостерігати як під час діалогу (бесіди) лише декілька

учнів працюють над цим питанням, з яким звертається вчитель до

всього класу. Досвід переконує, що саме колективне обговорення,

висловлювання великої кількості думок значно активізує роботу

семикласників. З цього випливає необхідність залучення до

обговорення всього класу. Чим більше учнів буде брати участь у

обговоренні, тим краще. Тому тут, на нашу думку, буде більш

доцільним використання інтерактивного методу «мікрофон». Це

різновид загальногрупового обговорення, який надає можливість

кожному сказати про обговорюване питання (вид оздоблення)

швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою

думку. В даному випадку вчитель повинен керуватися такою

методикою. Не слід привчати дітей давати конкретні визначення на

поставлене запитання. Бажано, щоб учні висловлювали власне

розуміння того питання, яке обговорюється на уроці. Тому вчитель

28

прагне до того, щоб у роботі брав участь весь без винятку клас.

Вчитель ставить запитання перед класом: «підібрати найбільш

доцільні та оригінальні види оздоблення виробів». Педагог пропонує

класу ручку або олівець, який буде виконувати роль уявного

мікрофона. Учні мають передавати його, по черзі беручи слово.

Слово надають лише тому, хто отримує уявний мікрофон. На перших

етапах навчання вчитель може допускати, для економії навчального

часу, щоб учні, які не хочуть висловлюватись, швидко передавали

мікрофон далі. Для активізації роботи дітей вчитель не коментує і не

оцінює відповідь учня відразу. Тому діти, які на початку не беруть

участі у роботі, з часом, спостерігаючи за роботою однокласників,

будуть включатись до висловлювання власних думок. Вчитель

повинен узагальнити відповіді учнів, вказуючи на ті моменти, які

були правильними, не акцентуючи уваги на конкретних учнях. Варто

лише для заохочення підкреслити вдалу відповідь учнів, які

відповідали правильно. Шестикласники як і семикласники, як

зазначалося раніше, схильні до відтворювальної діяльності, тому

найважче відповідати першим учням. Наступні за ними учасники

обговорення, як правило, повторюють сказане їхніми товаришами,

«прив'язуючись» до певної ідеї. Аби уникати цього, вчитель теж має

брати участь в обговоренні.

Оскільки інтерактивний метод «мікрофон» є одним із

найпростіших то його доцільно використовувати також при

підведенні підсумків уроків. Наприклад, закінчуючи вивчення теми

«Різальні інструменти для токарної обробки деревини» яка

29

вивчається у 7 класі. Вчитель пропонує кожному учневі по черзі

відповісти на такі запитання:

1. Чи досягнута мета цього уроку?

2. Що нового ви дізналися на уроці?

3. Яким чином отриманні знання можна використати під час

токарної обробки деревини?

Таким чином за допомогою даної інтерактивної технології

відбувається рефлексія - усвідомлення учнями отриманих

результатів на уроці. Рефлексія, з точки зору методики використання

даної технології, дає можливість більш чітко та виразно закріпити у

свідомості учня досягнутий результат. При цьому слід мати на увазі,

що рефлексія спрямована не на кількісний аналіз здобутих знань та

вмінь, а переважно на якість засвоєних учнем понять. Тобто

ключовим моментом, як і в нашому випадку, є обговорення не

кількості сторінок тексту, який запам'ятав учень, а що саме він

усвідомив на даному уроці, і як він це розуміє. Це лише приклад з

одного уроку, на який ми будемо орієнтуватися проводячи інші

уроки.

Крім того даний метод використовуємо проводячи

актуалізацію опорних знань. Наприклад, перед вивченням теми

«Електрифіковані знаряддя праці. Токарний верстат», яка вивчається

у 7 класі. Учням пропонується дати відповіді на такі запитання:

1. Які деревообробні інструменти можна віднести до

електрифікованих?

2. Чому вони називаються електрифікованими?

30

3. Яким інструментом - механічним чи електрифікованим - можна

швидше та якісніше виконати роботу?

Як і в попередніх випадках вчитель пропонує класу ручку або

олівець, який буде виконувати роль уявного мікрофона. Учні по черзі

відповідають на запитання. Наступні за ними учасники обговорення,

як правило, повторюють сказане їхніми товаришами,

«прив'язуючись» до певної відповіді. Аби уникати цього, вчитель

теж має брати участь в обговоренні. Узагальнюючи діалогове

обговорення учнів, учитель акцентує їхню увагу на перевазі

електрифікованих інструментів над ручними, демонструє

електрифіковані інструменти. В цьому випадку даний метод

активізує роботу учнів, здійснює підготовку до вивчення нового

матеріалу. Це лише приклад з одного уроку, на який ми будемо

орієнтуватися проводячи інші уроки. Крім методу «Мікрофоном»

використовуємо технологію «Незакінчені речення» яка дає

можливість ґрунтовніше працювати над формою висловлення учнів,

порівнювати їх з іншими. Робота за такою методикою дає присутнім

змогу долати стереотипи, вільніше висловлюватися щодо

запропонованих тем, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але

по суті й переконливо. Наприклад, вивчаючи тему у 6 класі

«Технологія обпилювання листового металу», з якої учні будуть

висловлюватись в колі або використовуючи уявний мікрофон.

Учитель формулює незакінчене речення і пропонує учням

висловлюючись закінчувати його. Кожний наступний учасник

обговорення повинен починати свій виступ із запропонованої

31

формули. Учні працюють з відкритими реченнями, наприклад: «На

сьогоднішньому уроці для мене найбільш важливим відкриттям

було...» або «Ця інформація дозволяє нам зробити висновок, що...»

або «Це рішення було прийнято тому, що...» тощо. На даний приклад

ми будемо орієнтуватися проводячи інші уроки.

Одним із методів інтерактивного навчання який

використовується на уроках трудового навчання є «мозкова атака».

«Мозкова атака» - це ефективний метод колективного

обговорення, пошук рішення, під час якого здійснюється вільне

висловлювання думок усіх учасників. Розрізняють пряму та

зворотну, індивідуальну та колективну «мозкову атаку». Вона може

проходити як усно, так і письмово. Наприклад, одна група учасників

виступає «генератором» нових та оригінальних ідей, інша – критично

їх оцінює. Потім відбувається глибокий аналіз та оцінка ідей, на

основі яких відбираються найбільш вдалі та ефективніші. Процедура

проведення брейн-стормінга вимагає певної майстерності ведучого

для здійснення послідовного наближення до розв'язку, тобто треба

вміло використовувати запитання як необхідний компонент творчого

та конструктивного мислення учнів. Тому, разом із високою

кваліфікацією, він має володіти майстерністю постановки питань, які

стимулюють та організовують увагу й мислення учнів, а також

впливають на формування умінь. Підсумовуючи сказане, уважаємо

доцільним надати роль ведучого вчителеві, оскільки він повинен

чітко сформулювати питання, записати його на дошці та

запропонувати учням висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи

32

слова, що розкриватимуть поставлену проблему. Усі пропозиції (без

зауважень і коментарів) записуються на дошці в порядку їх

надходження. Наостанок відбувається колективне обговорення та

критична оцінка запропонованих версій. Розглянемо тему

«Оздоблення виробів різьбленням», де на занятті в 7 класі був

використаний метод «мозкової атаки».

Мета роботи:

1. Знайти якомога більше можливих ідей що до методів

оздоблення виробу різьбленням.

2. Визначити перевагу одних типів різьблення над

іншими.

3. Формувати вміння учнів генерувати ідеї в сучасних

умовах, висловлювати та обговорювати свої думки.

Для проведення мозкової атаки учні поділяються на кілька

груп (4-5 осіб), кожна з яких представляє собою конструкторське

бюро. Учитель пояснює правила «мозкової атаки» учням.

Етапи проведення «мозкової атаки»:

1. Учителем формується проблема та завдання для

кожного конструкторського бюро. їм пропонується: визначити

способи оздоблення виробів за допомогою різьблення, щоб вони

мали найкращий естетичний вигляд.

2. Кожне конструкторське бюро пропонує свої ідеї -

рішення (мінімально 3 ідеї від кожної команди), які записуються на

дошці.

3. Обговорення ідеї. Команди обґрунтовують свої ідеї та

33

можливості втілення їх у життя.

4. Відбір ідей проводиться шляхом голосування. Кожний

учасник має право відібрати 3 ідеї із загального їх переліку.

Учасники підходять до дошки й навпроти ідеї, яка їм найбільше

сподобалася, ставлять крапку маркером (одна крапка - один голос).

5. Для прийняття остаточного рішення вчитель підраховує

кількість голосів, виданих за кожну ідею. Після цього проводиться

ранжування результатів: учні обирають кілька ідей (2-3 ідеї), які

отримали найбільшу кількість голосів і являють собою найбільш

ефективні напрямки діяльності конструкторського бюро.

Ці ідеї обговорюються усіма учасниками, які приходять до

єдиного висновку, що найбільш кращим способом оздоблення

виробу за допомогою різьби є геометрична різьба. Отже, метод

«мозкової атаки» на уроках трудового навчання покликаний винайти

якомога більше ідей, за допомогою яких можна вирішити дану

проблему. Ця стадія передбачає обговорення, критику, оцінку думок

та висловлювань. «Мозкова атака» дуже добре працює на початку

розв'язання проблеми або в тому разі, коли цей процес зайшов у

глухий кут. Для активізації навчального процесу на уроках трудового

навчання ми пропонуємо учням виконати інтерактивне завдання

«Гірлянда асоціацій», алгоритм якого має вигляд: визначення

синонімів об'єкта, зазначеного в умові завдання; складання

комбінацій з елементів гірлянди – синонімів; почергове приєднання

до об'єкта задачі його синонімів; генерування нових ідей; відбір

найкращого варіанту. При цьому в «шари» вносяться порівняльні,

34

систематизовані, узагальнені ознаки фігури, поняття, закони тощо,

залежно від предмета та теми.

Наприклад, при вивченні теми «Технологічні пристрої

токарного верстата з обробки деревини», учні пишуть у перший

«шар» - поняття (технологічні пристрої), у другий - види (тризуб,

патрон), у третій - з яких частин складається токарний верстат, у

четвертий - принцип дії верстата, у п'ятий - основні орієнтири

застосування токарного верстата. Після завершення завдання

відбувається діалогічне обговорення, рефлексія того, що відбулося,

усвідомлення учнями отриманого досвіду на теоретичному рівні.

Існує також така інтерактивна форма організації навчання, як

«Навчаємося разом», де клас об'єднується в різнорідні групи (за

рівнем засвоєння знань) від 3 до 5 осіб. Усі групи одержують по

одному завданню, що є завданням певної великої теми, над якою

працює весь клас. Наприклад, при вивченні теми у 7 класі

«Технологічні пристрої токарно-гвинторізного верстата. Будова та

класифікація різців такими питаннями можуть бути:

1. Основні частини токарно-гвинторізного верстата ТВ-6М;

2. Призначення та застосування технологічних пристроїв

токарно-гвинторізного верстата;

3. Класифікація різців за призначенням;

4. Будова різця;

5. Розрахунок режимів різання на токарно-гвинторізному

верстаті.

Наприклад, при вивченні теми у 6 класі «Розгортай об'ємних

35

виробів із листового металу, прийоми їх розмічання», такими

питаннями можуть бути:

1. Поняття «розгортка» її утворення;

2. Послідовність розмічання деталей;

3. Розгортки поверхонь геометричних тіл;

4. Побудова кутів;

5. Побудова правильних багатогранників.

У результаті спільної роботи окремих груп і всіх груп у

цілому досягається засвоєння всього матеріалу. Основні принципи -

нагорода всій команді, індивідуальний підхід, рівні можливості.

Група одержує нагороду залежно від досягнень кожного учня. При

цьому вчитель повинен приділяти особливу увагу комплектації груп

(з урахуванням індивідуальних і психологічних особливостей

кожного члена) та розробці завдань для кожної конкретної групи.

Окрема група учнів самостійно визначає ролі кожного у виконанні

загального завдання (у кожного своя частина завдання): відстеження

правильності виконання завдань партнерами, моніторинг активності

кожного члена групи у вирішенні загального завдання, а також

культури та конструктивності всередині групи. Таким чином, із

самого початку група має нібито подвійне завдання: з одного боку,

академічне - досягнення якоїсь пізнавальної, творчої мети, а із

другого – соціальне або, скоріше, як ми вважаємо, соціально-

психологічне: здійснення виконання завдання в процесі спілкування.

Учитель також обов'язково контролює не тільки успішне виконання

академічного завдання групами учнів, але й характер спілкування

36

школярів між собою, спосіб надання необхідної допомоги один

одному.

Одним з ефективних методів роботи з обдарованими дітьми є

організація проблемного навчання. Тому на своїх уроках створюю

таку ситуацію, коли запропоноване навчальне завдання учні не

можуть розв'язати за допомогою наявних у них знань, а повинні

здобути нові знання, оволодіти новими прийомами навчальної

роботи, що в свою чергу вимагає від них обдумування, міркування.

Найчастіше проблемна ситуація створюється коли за двома

проекціями предмета потрібно побудувати третю. Рішення можуть

бути різні, щоб довести правильність свого розв’язку, учням

потрібно побудувати аксонометричну проекцію.

Організація таких завдань пробуджувала активність учнів,

викликала інтерес до одержання нових завдань.

У своїй практиці, при роботі з підручником, використовую

інтерактивний метод Робота в малих групах. Під час вивчення теми

«Різьба. Різьбові вироби» учні об’єднуються в групи.

Перша група одержує завдання вияснити, які бувають різьби

за напрямом гвинтової лінії.

Друга група одержує завдання вияснити, які бувають різьби за

кількістю заходів.

Третя група одержує завдання вияснити, які бувають різьби за

формою профілю.

У кожній групі учні розраховуються на перший, другий,

третій, четвертий.

37

Перші номери вголос читають інформацію для своєї групи з

підручника, інші слухають, стежачи за інформацією в підручнику.

Другі номери розповідають членам своєї групи почуту

інформацію.

Треті номери показують, як визначити вид різьби на практиці.

Після завершення роботи, групи обмінюються інформацією.

Для повторення основних понять попередньої теми

використовую Експрес – опитування (летючка)

Учні отримують картки на знання основних понять

попередньої теми, протягом 5-ти хвилин відповідають і роботи

здають учителеві для перевірки.

Акваріум

Цей метод можна використати при вивченні теми

«Проеціювання». Учням можна задати питання: скільки потрібно

побудувати проекцій предмета, щоб мати повне уявлення про його

будову? Для проведення методу Акваріум, створюється група з 3-4

осіб. Ця група сідає окремо від решти учнів. Вголос читає завдання,

обговорює його методом дискусій. Решта учнів класу спостерігають

за тим, що відбувається в Акваріумі. На цю роботу групі надається

3-5 хв. Після обговорення, група займає свої місця. Вчитель повинен

разом з учнями обговорити те, що відбувалося в Акваріумі.

1. Чи погоджуєтеся ви з думкою групи?

2. Чи була ця думка достатньо аргументована?

3. Хто з учнів висловив найпереконливішу думку?

Цей підсумок проводиться протягом 2-3 хвилин.

38

Проблемне навчання має великі переваги перед традиційним.

По-перше, воно відкриває великий простір для розвитку уваги,

активізації мислення й пізнавальної діяльності в цілому; по-друге,

розвиває самостійність – основний критерій проблемності,

відповідальність, ініціативність, нестандартність мислення,

рішучість тощо.

Важливою умовою проблемного навчання є забезпечення

міцності одержаних знань тому, що вони добуваються в процесі

самостійної діяльності. А якщо учень не розв’язав проблемної

ситуації за відведений час, то він доведе цю справу до кінця пізніше.

Учень самостійно думає про це завдання і, нарешті, виконує сам.

Саме через складність і наявність перешкод для виконання завдань у

нього формується прагнення здобути міцні знання, навички, уміння.

Результативним є метод проектів. Він базується на розвитку

пізнавальних і творчих навичок учнів, уміння орієнтуватися в

інформаційному просторі, розвитку критичного мислення. Метод

проектів завжди орієнтований на самостійну діяльність учнів;

передбачає навчання співпраці, розв’язання певної проблеми, що

передбачає використання знань і вмінь з різних галузей науки,

техніки, технології. Результатом будь-якого проекту є представлення

виробу.

Мозковий штурм

Загальновідома інтерактивна технологія, яка базується на

однойменному методі продукування творчих розв'язків технічних

проблем А.Осборна. Широко використовується в методиці трудового

39

навчання починаючи з кінця 70-х років 20 століття як навчальний

метод розвитку творчих здібностей особистості. Ефективність

технології забезпечується принципом заборони «критики ідей», що

знімає психологічний бар'єр боязні критики, забезпечує прояв уяви

та творчості, дає можливість вільно висловлювати будь-які, навіть

абсурдні думки.

Мета застосування технології: Зібрати якнайбільше ідей

вирішення технічної або технологічної проблеми за нетривалий

період часу.

Очікуваний результат діяльності: Нова конструкція об'єкти

конструювання. Якісно відмінна композиція оздоблення виробу.

Організація роботи:

1.Роздати всім учням картки-завдання та чисті аркуші паперу.

2.Запропонувати за 10 хвилин записати на аркуші якомога

більше власних пропозицій щодо зміни форми та

композиційних елементів виробу.

3.Учням пропонується висунути ідеї переконструювання чи

конструювання виробу, які вони виробили, озвучивши

їх. Кількість висунутих ідей заохочується, чим більше,

тим краще.

4.Заохочується розвиток раніше висунутих ідей, їх зміна і

об'єднання, оскільки на цій основі часто базуються

нові технічні рішення.

5.Спосіб фіксації ідей обирається учнями: Запис на дошці, запис

секретарем заняття, запис на спеціальних картах ідей,

40

які після озвучення здають.

6.Після висунення ідей, вони обговорюються, аналізуються але

не критикуються. Це є умовою нейтралізації

«внутрішнього цензора» для розвитку здатності учнів

у подальшому вільно висловлювати ідеї.

Приклад застосування

Розробка конструкції об'єкта «СІЛЬНИЧКА»

Відповідно до розданої картки-завдання учнями генеруються

ідеї.

Зміна конструкції форми: усунути деталь 4, деталь 2 і 4

об'єднати.

Конструктивно-технологічна діяльність Об'єкт

конструювання «СІЛЬНИЧКА».

Застосування інтерактивних методик:

1. Мозковий штурм

2. Велике коло

Завдання для груп: Запропонувати якомога більше ідей зміни

конструктивної форми виробу при збереженні його функціональних

особливостей.

Запропонувати якомога більшу кількість композиційних

варіантів оздоблення виробу.

Застосування активних методик:

Індивідуальний пошук аналогів об'єкту конструювання.

41

Завдання для творчого проекту: Розробка об'єкту

конструювання, і збільшити її довжину відповідно до довжини деталі

5,довжину деталі З збільшити і передню сторону заокруглити,

зробити болянку у формі куба, надати виробу форми прямокутного

паралелепіпеда, змінити радіуси заокруглень деталей, перейти від

столярного способу виготовлення виробу до токарного (зміна

технології)... варіанти композиції оздоблення виробу: оздобити виріб

орнаментом з двогранних виїмок-кутів, повністю виконати

різьблення на всіх стінках виробу, на деталі і виконати розетку з

тригранних виїмок .виконати по периметру всіх деталей стрічковий

орнамент з тригранних виїмок, оздобити виріб випалюванням (зміна

техніки оздоблення), виконати розпис на стінках виробу (зміна

техніки оздоблення), використати для оздоблення писаки-штампи

(зміна техніки оздоблення), виконати інкрустацію деревиною або

металевими вставками (зміна техніки оздоблення), оздобити виріб

елементами з ажурно-пропильним різьбленням, виконати на деталі 5

42

барельєфне різьблення, пофарбувати виріб...

Кількість ідей, як бачимо, може висуватися у значному обсязі,

причому, кожна з них є окремим варіантом очікуваного результату

діяльності. Наголосимо на тому, що розробляючи їх, учні також

створюють відповідне графічне зображення (ескіз), яке є додатковим

продуктом діяльності. Матеріалізація запропонованого варіанту,

тобто перехід з графічно-віртуальної підсистеми операційної

складової уроку на матеріально-технологічну дав продукт діяльності

3-го порядку - готовий виріб, оздоблений у самостійно вибраній

техніці. Це і буде найбільш повним виразом особистістно-

орієнтованого підходу у процесі організації навчально-трудової

діяльності, оскільки вибір об'єкта цієї діяльності базується виключно

на інтересах учня.

Організація роботи: Підготувати і роздати інформаційні

картки або технологічні картки. Декілька хвилин всі учні працюють

зі своїми картками. Потім їм дозволяється у спілкуванні між собою

обмінюватися одержаною інформацією. Після одержання інформації,

завдання учням - застосувати її практично.

43

Навчаючи – учусь

Виконання практичних робіт під керівництвом учнів з високим рівнем опанування вміннями і навиками

Допомога учням, які з певних причин були відсутні на попередніх заняттях

Робота над інформаційними термінами блоками, робота з технічними термінами

Мозаїка

Доцільно використовувати тоді, коли необхідно опрацювати

великий за обсягом матеріал. Учні об'єднуються у домашні групи,

кожна з яких готує своє окреме питання, яке стосується проблеми та

збирає відповідну інформацію. В школі створюються змішані групи

у кожну з яких входить по одному представнику домашніх груп. У

своїй групі кожен з них вважається експертом зі свого питання.

Наприклад:

Тема уроку: Поняття про місце різьблення серед технік

народного декоративно-прикладного мистецтва.

1-ша група: Різьблення як вид народних промислів.

Регіональні особливості різьблення.

2-га група: Основні формотворчі техніки при роботі з

деревиною.

3-тя група: Види різьблення та їх основні ознаки.

4-та група: Пошук зразків виробів, оздоблених елементами

різьблення.

До кожної з груп входять по 4 учні. Після утворення змішаних

груп кожна з них має повну Інформацію по даному питанню.

Завдання змішаним групам: Виконання лабораторно-практичної

роботи: Вивчення основних ознак, властивих різним видам

різьблення. Складання таблиці: Техніки різьблення та їх основні

елементи.

Всі необхідні передумови для успішного виконання завдання і

написання відповідного звіту забезпечено. В ході його виконання

44

учні вивчають всі питання теми повністю.

При вивчені теми «Об’єкти технологічної діяльності» у 5-му

класі використовую метод «фантазування» і «мозкова атака».

Разом з учнями шукаємо проблемну сферу, в якій буде розроблятися

проект технологічного об’єкта. Проблемною сферою обрали

забрудненість відпочинкової зони « Барвінок», а об’єктом

технологічної діяльності – робота для прибирання сміття.

Користуючись інформацією знайденою в журналах і

використовуючи метод фантазування, учні створюють образи

роботів для прибирання сміття, які переносять на папір у вигляді

малюнка.

Вивчаючи тему «Художнє конструювання виробів», теж

використовую метод фантазування. Наприклад, у 5-му класі

пропоную дітям створити декілька варіантів форми кухонної дошки

різного призначення: під час обробки зелені ( кухонна дошка може

мати форму овочів), риби ( форму риби), м яса (форму тварин).

Для реалізації алгоритмічного методу в умовах навчання

учнів проектній діяльності, можна спростити цей метод до рівня

зразків (учитель пропонує учням в журналах, каталогах віднайти

зразки кухонних дощечок). При виготовленні кухонної дошки,

можна використати і метод фокальних об’єктів. Цей метод

ґрунтується на перенесенні ознак випадково вибраних об’єктів на

фокальний об’єкт ( центр уваги, фокус ). Послідовність застосування

методу фокальних об’єктів:

1. Вибір фокального об’єкта ( кухонна дошка )

45

2. Вибір 4 – 5 випадкових об’єктів («короп», «груша»,

«морква», «яблуко»)

Під час вивчення теми «Конструкційні матеріали»

використовую інтерактивний метод «Робота в малих групах».

Учні об’єднаються у дві групи.

Перша група одержує завдання:

1. Вияснити які є види пиломатеріалів.

2. Знайти їх у колекції «Зразки пиломатеріалів».

3. Використання пиломатеріалів у народному

господарстві.

Друга група працює над завданнями:

1. Вияснити який буває сортамент металевої продукції.

2. Знайти їх у колекції «Зразки сортаменту металевої

продукції».

3. Використання сортименту металевої продукції в

народному господарстві.

Після опрацювання матеріалу, учні обмінюються інформацією

. У шостому класі, при вивченні теми «Художнє конструювання»,

використовую роботу з дидактичними картками.

46

Досить часто, у своїй практиці, проводжу гру «Блеф – клуб»,

її можна проводити в усній або письмовій формі. Учням

пропонується визначити правильні й помилкові твердження,

позначивши їх знаками «+» та «-». Наприклад тема «Регулятори

натягу ниток. Технологія виконання накладного і настрочного

швів», 6 клас.

1. Неправильна строчка утворюється, якщо натяг ниток

не відрегульовано.

2. Регулятор натягу нижньої нитки розміщений на

шпульковому ковпачку.

3. Для посилення натягу нижньої нитки необхідно

повернути гвинт проти годинникової стрілки.

4. Для послаблення натягу верхньої нитки необхідно

гайку регулятора повернути проти годинникової стрілки.

5. Натяг ниток регулюють при опущеній лапці.

6. Настрочений шов призначений для з єднання і

закріплення шва та складок.47

7. При виконанні накладного шва використовують

операції: зметування і наметування.

8. Якщо машинна строчка петляє знизу, необхідно

послабити натяг нижньої нитки.

Для закріплення матеріалу використовую міні-тренінги.

Наприклад, учні одержують зразки швів і повинні заповнити

таблицю.

Техніка вишивання

Приклади швів

Глухі швиНаскрізні шви Мережки, виколювання («солов’їні вічка»),

вирізування

Закріплюючи знання і вміння учнів, використовую Роботу в

парах. Наприклад, після пошиття спідниць у 7- му класі пропоную

учням оцінити роботу один одного і зробити висновок про те,

наскільки виріб відповідає вимогам до якості .

Вимоги до якості готового виробу

1. Виріб повинен відповідати ескізові.

2. Оцінювання якості пошиття виробу:

а) Машинні строчки повинні бути рівними і проходити на

певній відстані від зрізів або згинів тканини, а кути деталей –

ретельно виправлені.

б ) Парні деталі виробу мають бути однакового розміру і

розташовані симетрично.

в ) Після прокладання змету вальних стібків повинні бути

вилучені копіювальні стібки і кравецькі шпильки, а після 48

виконання машинних строчок – змету вальні стібки.

3. Оцінювання якості ВТО:

а) Кожен шов, оброблений зріз і готова деталь виробу мають

підлягати волого –тепловій обробці.

б) Готовий виріб повинен бути добре відпрасований.

4. Оцінювання відповідності готового виробу естетичним вимогам

(правильність вибору оздоблення ).

2. Методика використання роботи в групах на уроках трудового

навчання під час вивчення теми: «Кулінарія»

Розглянемо конкретні приклади застосування роботи в групах

на уроках трудового навчання, вивчаючи такий розділ як

«Кулінарія». Важливим аспектом є те, щоб вчитель привчив учнів до

самодисципліни, культури поведінки, етикету подання страв на стіл а

також, обов'язково, до правил техніки безпеки.

Трудові завдання з кулінарії виконують у кухні - лабораторії.

Кухня - лабораторія повинна бути світлою, просторою,

чистою. До кожного робочого місця забезпечують вільний підхід.

Щоб у кухні - лабораторії не було мух, вікна затягують спеціальною

сіткою.

Для зручності користування весь посуд, інструменти й

прилади для приготування їжі сортують і розкладають за

призначеннями: чайний і столовий посуд - окремо; столові прибори -

ножі, виделки, ложки, куховарські лопатки, кондитерські щипці

зберігають в ящиках.

49

Для приготування їжі використовують різні нагрівальні

прилади. Працюючи з ними, треба додержувати правил безпечної

роботи.

Знання - з техніки безпеки можна закріпити практично: учні,

які заздалегідь об’єднанні на підгрупи, коментують і виконують все

що стосується техніки безпеки.

І група

А) При користуванні газовими плитами:

1. Провітрити приміщення, увімкнути вентиляцію.

Пересвідчившись, що крани пальників і духової шафи закриті,

відкрити спільний кран на газопровід (риска на головці крана

повинна бути спрямована уздовж осі труби).

2. Полум'я пальника має бути рівномірним, синього кольору.

Якщо воно жовтого кольору і відривається від пальника, його

треба відрегулювати.

3. Духову шафу плити перед запалюванням треба провітрити,

відкривши на дві - три хвилини.

ІІ група

Б) При користування електричною плитою:

1. Перевірити справність шнура живлення. Плиту встановити на

вогнетривку підставку.

2. При вмиканні плити штепсельна вилка повинна до відказу

входити у гніздо штепсельної розетки. При вимиканні плити

треба братись за штепсельну вилку, а не смикати за шнур.

3. Користуватись тільки емальованим посудом.

50

ІІІ група

В) При користуванні різальними інструментами:

1. Овочі чистити жолобковим ножем. Передавати ножі і виделки

тільки ручкою вперед.

2. Нарізувати овочі та інші продукти на обробних дошках. Пальці

лівої руки повинні бути зімкнуті й на деякій відстані віл леза ножа.

3. Бути обережним підчас роботи з ручними терками. Міцно тримати

оброблювальні продукти (фрукти, овочі та ін..).

IV група

Г) Підчас роботи з гарячими рідинами:

1. Стежити, щоб підчас закипання вміст посудини не виливався

через краї. При сильному кипіння зменшити вогонь або вимкнути

плиту.

2. Знімати кришку з гарячого посуду рушником і від себе.

3. Сковорідку ставити на плиту і знімати з неї сковороднем з

дерев'яною ручкою.

Те ж саме можна застосувати використовуючи підтему

«Догляд за посудом»

Догляд за посудом

Посуд треба мити зразу після його використання, поки не

присохли до нього рештки їжі. Пригорілу в посуді їжу треба

відмочувати, а не зіскрібати. Усі харчові відходи слід швидко

видаляти з приміщення, де готують або приймають їжу, щоб

уникнути появи мух.

51

Правила миття посуду

1. Викинути рештки їжі в спеціальне відро або бак для харчових

відходів.

2. Розсортувати посуд (чайний окремо від столового, ложки

окремо від виделок і ножів).

3. Мити посуд гарячою водою в спеціальних, раковинах -

мийках або в великому тазу з додаванням харчової соди чи

гірчиці.

4. Додержувати такої послідовності миття: спочатку чайні

чашки, блюдця, чайні ложки, потім столові і мілкі тарілки,

ложки, ножі, виделки.

5. Прополіскувати посуд у гарячій воді, додержуючи тієї самої

послідовності, що й під час миття.

6. Вимитий посуд ставити в спеціальну сушарку або витирати

чистим посудним рушником.

7. Сухий посуд ховати в посудну шафу.

Правила особистої гігієни під час приготування їжі

1. Закотити рукава так, щоб вони не доторкалися до

продуктів і посуду.

2. Коротко обрізати нігті й старанно вимити руки до ліктів.

3. Надіти чистий робочий одяг: фартух шапочку.

4. Після обробки сирих овочів, фруктів, м'яса, риби руки

вимити з милом й полоснути 0,2-процентним розчином

хлорного вапна.

52

Санітарно-гігієнічні вимоги до обробки продуктів

1. Оглянути продукти, призначені для приготування їжі. І

розсортувати їх.

2. Видалити недоброякісні частини, помити продукти

(сировину).

3. Перед тим, як чистити картоплю та інші овочі, вимити їх

щіткою в

4. проточній воді.

5. Відварені продукти тримати окремо від сирих.

6. Очищені й нарізані овочі не залишать надовго

невикористаними: вони втрачають вітамін С.

7. Напівфабрикати й готові продукти накрити чистою марлею.

8. Закінчивши приготування їжі, весь посуд почистити й

старанно вимити гарячою водою.

9. Вимити стіл і плиту теплою водою.

Слід зауважити, що в кожній підгрупі необхідно вибрати

лідера (формального або не формального, тобто того, хто

відмінно вчиться або того, хто є активним). Також необхідною

умовою є те, щоб, при формуванні групи, учні мали можливість

самостійно об'єднатися у підгрупи.

Якщо брати до уваги специфіку проведення уроків по

кулінарії, то слід наголосити вчителеві, що необхідною складовою

приготування їжі є акуратність, задоволення від власної роботи а

також те, що майбутні господині готують страви не тільки для

себе, але й для інших (а, можливо, в першу чергу для інших), адже

53

вони майбутні дружини імами.

Вивчати теоретичний матеріал також краще по підгрупах,

адже тоді клас активніше працює, тому що створюються умови,

подібні до гри «Що? Де? Коли?» або брейн-рингу.

Наведемо приклад такого об’єднання в групи під час

вивчення теми: «Народна кухня».

Народна кухня це така ж кулінарна спадщина українського

народу, як мова, література, мистецтво, це неоцінений здобуток,

яким можна пишатися, який не слід забувати. Українська кухня

складалася протягом віків і з давніх часів відзначалася

різноманітністю страв, високими смаковими та поживними

якостями. Більшість страв української кухні відзначається складною

рецептурою, високими смаковими та поживними якостями,

складними комбінованими способами їх готування (так, під час

варіння борщу використовується до 20 складників). Серед рослинної

їжі стародавніх слов'янських народів перше місце займав хліб, який

виготовляли з житнього та пшеничного борошна на заквасці (кислий

хліб) і випікали в печах. Досить велику роль у харчуванні відігравали

бобові культури - горох, квасоля, боби та інші. Як приправи до страв

використовували місцеві прянощі: хрін, цибулю, часник, кріп, аніс,

м'яту, перець і корицю. Для приготування їжі використовували

тваринний жир, різні олії, оцет і горіхи.

Україна славиться своєю національною кухнею, яка

створювалася протягом сторіч, багата на традиції, вирізняється

розмаїттям страв та їх високими смаковими й поживними якостями.

54

Борщ і пампушки, вареники і галушки, ковбаси і печеня, напої з

фруктів і меду відомі у всьому світі.

Кожна група пропонує свою страву народної кухні або

декілька варіантів однієї і тої ж страви і між групами відбувається

дискусія - це супроводжує до того, то урок є насиченим, учні є

активними і є можливість для вчителя виставити поточні оцінки.

Заздалегідь підготовлені учні по групах коротко

розповідають, у вигляді історичних відомостей, про особливості

народної кухні.

І група

Через відсутність цукру немалу роль у харчуванні відіграв

мед. Із фруктів і ягід споживали яблука, вишні, сливи, смородину,

малину, журавлину тощо. Рідку їжу готували з добавленням

ароматичних приправ та овочів і називали «варивом із зіллям». Крім

того, були поширені різні м'ясні і рибні відвари, відомі під назвою

«юха». «Вариво з зіллям», з додаванням овочів, пізніше почали

називати борщем, оскільки обов'язковою складовою частиною цієї

страви були буряки, які мали назву «борщ».

Українська кулінарія налічує сотні рецептів, що

характеризуються простотою приготування і прекрасними та

неповторними смаковими якостями, ароматом, соковитістю.

Українці жартома говорять про свою кухню: «У нас просто: борщ,

каша, третя кваша».

ІІ група

«Юху», що згодом почала називатися «юшкою», готували у

55

вигляді якого-небудь відвару з додаванням інших продуктів - гороху,

крупів тощо. Серед солодких страв на той час були відомі: кутя з

медом, кутя з маком і горіхами, рис з медом і корицею, кутя з ізюмом

і горіхами, юха з сушених яблук, слив та вишень (узвар), що мали

тривалий час також обрядне значення. Приготування їжі, як певна

майстерність виділилось в окрему спеціальність при княжих дворах

та монастирях. З розвитком землеробства, скотарства, рибальства,

полювання і бджільництва продукти землеробства і скотарства

почали вивозити за кордон. В 15-17 століттях успішно розвивалась

торгівля, поступово розширювався внутрішній ринок, зростали

торговища і ярмарки.

На торговищах і ярмарках продавали хліб, м'ясо, рибу, мед,

молочні та інші продукти. Крім того, український народ

підтримував зв'язки з іншими країнами. В сільському

господарстві з'являються нові культури. Збільшуються посіви

гречки, яка була завезена з Азії ще в 11-12 століттях, але не мала

долі господарського значення. З гречки почали виробляти крупи і

борошно.

ІІІ група

В меню населення з'явились гречаники, гречані пампушки з

часником, вареники гречані з сиром, каші і бабки з гречаних крупів,

лемішка, кваша та інші страви. Із Середньої Азії через Астрахань

козаки завозять на Україну шовковицю й кавуни. Із Америки -

квасоля, гарбузи, кукурудза. Кукурудзу використовують для

харчування як відварену, так і у вигляді крупів і борошна, з яких у

56

багатьох районах готують найрізноманітніші страви - мамалиґу,

гойданки, бабку гуцульську, кулеші, лемішку, книшики гуцульські

та ін. З появою гарбузів населення починає варити гарбузову кашу,

приготувати гарбуз тушкований, гарбуз із сметаною тощо.

У 18 ст. На Україні дуже поширюється картопля, яка швидко

завойовує любов у населення. її починають широко використовувати

для приготування перших і других страв та для гарнірів. Картоплю

використовують у вареному, смаженому вигляді. В 19 ст. з'являються

помідори і сині баклажани. Помідори та сині баклажани

використовуються для приготування холодних закусок (ікру,

фаршировані баклажани) та інших страв. Поява в Україні в 19 ст.

цукрових буряків та виробництво з них цукру значно збагатили

народну кухню. Із бурякового цукру населення широко і почало

використовувати різні страви та напої.

І V група

З'явилися в меню різні бабки, пудинги, солодкі каші тощо.

Значно розширився й асортимент напоїв. Однак внаслідок ряду

соціальних і економічних обставин українська кухня зазнає занепаду.

У період розвитку капіталізму ще більше погіршилось харчування

українського народу. За цих умов українська народна кухня не могла

цілком зберегти своєї повноти й різноманітності.

Українській кухні властиві різноманітність використовуваних

продуктів та комбінування кількох видів теплової кулінарної

обробки (смаження, варіння, тушкування, запікання). Так, лише

способів варіння борщу більше тридцяти, а до його складу входить

57

близько двадцяти найменувань продуктів. Для багатьох страв

характерне поєднання овочів та м'яса. Це голубці з м'ясом,

крученики волинські, перець фарширований, капуста тушкована з

свининою; м'ясом шпиговане овочами.

І група

Особливо смачні страви, приготовлені у спеціальних

керамічних горщиках (печеня, вареники із сметаною запечені

картопля тушкована з м'ясом та чорносливом тощо). Велике

значення в Українській кухні з давніх-давен мають страви з риби:

карась запечений у сметані, щука тушкована з хріном, рибні

крученики, фарширована риба.

Популярні в Україні різні каші (пшоняна, гречана, гарбузова,

мамалиґа та ін..) і вироби з них січеники, запіканки, крупники,

бабки).

Улюблені напої українців - різні кваси: хлібний, буряковий,

яблучний, березовий, журавлиний, калиновий, малиновий, грушевий;

узвари із сушених і свіжих яблук, груш, слив, вишень; медова сита,

пиво.

ІІ група

В українській кухні відтворено не лише історичний розвиток

народу, а й природно - географічні умови того чи іншого регіону,

його культурно - побутові традиції, а також зумовлені ними на прями

господарської діяльності. Кожному з етнографічних районів України

властиві свої особливості кухні, зумовлені географічними умовами і

національними традиціями. Так, у гірських Карпатах переважають

58

страви з кукурудзяного борошна, грибів, молочних продуктів:

кулеша, чир, мамалиґа, банош, бринза, гулянка, соломаха та ін.. у

низинних районах готують страви з пшеничного борошна і різних

овочів. Це галушки, вареники, гомбовці, кремзлики, пирош. У кухні

поліщуків поширені страви з картоплі та овочів: коми, деруни, зрази,

холодники.

ІІІ група

Найпопулярнішим продуктом харчування українців є сало,

яке використовують для засмажування чи затовкування рідких страв

- борщів, капусняків, юшок; на ньому смажать яєчню; шкварки з сала

використовують для каш, галушок, вареників, млинців, лемішки,

мамалиґи тощо. Його їдять сирим, копченим, вареним, смаженим, а

також використовують для шпигування, яловичини, приготування

завиванців. Достаток сала вважався в народі за справжній добробут.

І V група

Багато страв, які раніше вважалися традиційними і широко

використовували, тепер почали забувати. Це такі страви, як кулеші,

лемішки, лежні картопляні, гулянки (з молока), верещака, шпундра

та ін..

За кожну доповідь, відповідь, доповнення кожного учня групи

вчитель виставляє поточні бали (бонуси) за якими на при кінці

уроку, групи отримують відповідні результати, які переводяться в

дійсні бали, що виставляються в журналі. Можна заохотити

переможців призами, або власноруч приготовленими медалями чи

подарунками.

59

Спеціальний модуль «Обробка металу»

Об’єкт проектної конструктивно-технологічної

діяльності

Вазочка для фруктів

Частково перетворювальний рівень

Застосування інтерактивних методів:

1. Мозковий штурм

2. Коло ідей

Завдання для груп: Запропонувати ідеї оздоблення виробу

(чеканка, покриття кольоровим або безколірним лаком)

60

Спеціальний модуль «Обробка деревини»

Об’єкт проектної конструктивно- технологічної

діяльності

Хлібниця

Частково перетворювальний рівень

Завдання: Запропонувати ідеї зміни форми «пелюсток».

Запропонувати ідеї оздоблення виробу (випалювання,

розпис, лакування)

Скласти технологічну карту виготовлення виробу

61

Спеціальний модуль «Обробка деревини»

Об’єкт проектної конструктивно–технологічної

діяльності

Крокуюче цуценя

Відтворювально – операційний рівень конструктивно –

технологічної діяльності

Завдання: Запропонувати ідеї з єднання лап до тулуба

Спеціальний модуль «Обробка деревини»

Об’єкт проектної конструктивно– технологічної

62

діяльності

Кораблик

Відтворювально – операційний рівень конструктивно –

технологічної діяльності

Завдання: Використовуючи пропонований малюнок деталей виробу,

скласти технологічну карту виготовлення Кораблика, підібрати

найдоцільніший матеріал ,виготовити виріб, виконати оздоблювальні

роботи, розрахувати собівартість виробу.

63

Спеціальний модуль «Обробка деревини»

Об’єкт проектної конструктивно– технологічної

діяльності

Підставка для спецій

Перетворювальний рівень конструктивно – технологічної

діяльності

Завдання: Запропонувати декоративну фігурку замість кораблика .

Запропонувати ідеї з єднання основи і накладки.

Запропонувати якомога більше варіантів оздоблення

виробу.

64

Спеціальний модуль «Обробка деревини»

Об’єкт проектної конструктивно– технологічної

діяльності

Гуртожиток для ластівок

Відтворювально – операційний рівень конструктивно –

технологічної діяльності

Завдання: Використовуючи пропоноване креслення виробу, скласти

технологічну карту його виготовлення, підібрати найдоцільніший

матеріал, виготовити виріб згідно приведених розмірів, розрахувати

собівартість виробу .

Застосування інтерактивного методу Робота в парах

65

66

Висновок

Систематичне використання на уроках навчальних і навчально-

творчих задач з мстою послідовного розвитку творчих можливостей учнів

забезпечує реалізацію всіх трьох типів орієнтовної основи діяльності;

при цьому враховуються особливості індивідуального розвитку кожного

учня. Наприклад, при розв'язанні на уроці аналітико-синтетичних

завдань (навчально-творчі завдання логічного типу) учні

ознайомлюються із загальним методом аналітико-синтетичної

діяльності.

Учням з високим рівнем творчого розвитку засвоєння прийомів

узагальненої розумової діяльності забезпечує ефективне оволодіння

умінням застосовувати на практиці знання, які необхідні при

розв'язанні завдань. Такі учні, як правило, не потребують допомоги з

боку вчителя. Саме тому таким учням слід пропонувати навчально-

творчі завдання і мати на увазі, що їх творча навчальна діяльність може

мати як об'єктивну, так і суб'єктивну новизну і оригінальність.

Учням з низьким і середнім рівнем творчого розвитку необхідна

диференційована допомога. Тому вчитель радить таким учням

звернутися до аналогічної завдань, рекомендує використати певний

довідковий матеріал, розділ підручника. Вчитель може ознайомити

«слабкого» учня з алгоритмом розв'язання даного завдання.

Спрямованість навчально-виховного процесу на творчий розвиток

учнів значною мірою залежить від ефективного використання змісту

навчальних предметів для організації творчої навчальної діяльності

67

учнів. Орієнтацію процесу навчання на розвиток творчих можливостей

учнів можна здійснювати такими основними шляхами:

аналіз і виявлення можливостей змісту навчального матеріалу

кожного предмета державного компонента навчальних планів щодо

розвитку творчих можливостей учнів;

введення в шкільний компонент навчальних планів додаткових

курсів для заповнення прогалин у розвитку специфічних якостей творчої

особистості.

Вимоги до технології розробки змісту навчального предмета,

спрямованого на творчий розвиток учнів, можна сформулювати так:

зміст навчального матеріалу повинен виходити за межі

загальноприйнятих програм;

відрізнятися більшим рівнем узагальненості;

враховувати інтереси учнів і стиль і темп засвоєння ними знань;

залишати учням можливість більш глибокого проникнення у

сутність тієї чи іншої вивченої теми.

Практика доводить, що використання креативної педагогіки має

велике значення у становленні творчих особистостей.

Молодій незалежній Україні необхідні творчі працьовиті

особистості, бо саме вони зможуть знайти вихід з тих політичних і

економічних проблем, які є сьогодні в нашій державі. Креативна

педагогіка відіграє велику роль у становленні таких особистостей.

68

Бібліографія

1. Богданова С. І. Трудове навчання (для груп дівчат). 9 клас:

Розробки уроків. - X.: Веста: Вид — «Ранок». 2006. - 208 с. -

(На допомогу вчителю)

2. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід.

Метод, посібник / Авт. укл.: О.Пометун, Л. Пироженко. - К.:

АПН, 2002.

3. Мотузньій В.А. Биология.- К.: Вища школа, 1990. -502 с.

4. Навчання в дії: Як організувати підготовку вчителів до

застосування інтерактивних технологій навчання :

метод.Посіб./А. Панченков, О. Пометун, Г. Ренех.-К.:А.П.Н. -

с 72

5. Падалка О. С. та інші. Педагогічні технології. - К.: Укр.

енциклопедія, 1995.

6. Стьірикович М.А., Шпильрайн 3.3. Знергетика проблеми и

перспективьі. -М: Енергия. 1981.-191 с.

7. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. Наук.-

метод. посібник О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. - К.: А.С.К..

2006.

8. Ярошевська О. Г. Ґрунтова навчальна діяльність школярів:

теорія і методика. -К.: Партнер. 1997.

9. http://wikipedia.org.ua

10. http://cookbook.in.ua

11. http://traditions.org.ua

69

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні засади креативної педагогіки…………..……….5

Розділ 2. З досвіду використання креативної педагогіки

на уроках трудового навчання……………………………………..…23

1. Методика використання інтерактивних технологій на уроках

трудового навчання під час вивчення розділу « Техніка і технологічні

процеси виготовлення виробів із конструкційних

матеріалів»…………………… ………………………………………31

2. Методика використання роботи в групах на уроках трудового

навчання під час вивчення теми: «Кулінарія»……………………….50

Спеціальні модулі………………………………………………… …74

Висновок

Бібліографія

70