ТВІР «ПЕРВОЦВІТИ – ПОСМІШКА ВЕСНИ»

Цьогоріч зима не сильно щипала носи, і рум'янила щоки не з таким захватом. З приходом весни земля сповнилась пахощами трав, буянням зелені, а також первоцвітами. Вони розкрили свої пелюстки , ще коли сніг не розтанув. Їх поява засвідчила прихід весни. Ось вірш , що підтверджує це :

Ще спить земля солодким сном.Ще трави сплять в краю лелечім.

А десь під снігом, за бугром,Підсніжник розправляє плечі.

До сонця тягне пелюсткиКрізь сніг, і вітер, і морози.Він промовляє: «Я живий!

Весну стрічайте на порозі!»(Людмила Заїка)

Первоцвіти - посмішка весни, що милує нас своєю ніжністю, яскравістю барв, тендітністю своїх пелюсток. Вони - безцінний дар природи, прикраса лісів і нашого з вами життя. Часто можна помітити цілі поля цього дива, луки пролісків або шафранів, які сповнені ароматами свіжості, оновленості, бадьорості й врешті-решт просто неземною красою. Нерідко хочеться лягти поміж них так обережно, щоб не зламати жодної і дивитись на небо. Лежиш собі, ні про що не думаєш у цьому морі запахів, що оточує тебе зусібіч і ніби каже: «Захисти нас і ми віддамо тобі усю свою чутливість».

Тихо захисту просять рослини. Якщо не припинити збирання цих рослин, то наша земля більше не побачить краси: примули, крокусів, прострілу, нарцисів, анемони, підсніжника, проліска, шафрана та багато інших. Нерідко можна помітити, як продають букети цих квіток. Я доведу чому більшість з цих рослин занесена до Червоної книги України: наприклад, щоб з насіння конвалії виросла доросла квітуча рослина необхідно 7-8 років. Сам процес проростання насіння тривалий і складний. А ми можемо зірвати її одним рухом. Знаючи цю інформацію лише уявіть собі, що їх зривають масово: сотнями, тисячами, ба й навіть десятками тисяч. Люди не усвідомлюють всієї загрози цих дій і продають їх.

Через декілька днів опуститься зісохла голівка первоцвіта, але сам він вже не оживе. А за що йому трапилась така доля? Мабуть за незбагненну загадкову красу й омріяний цвіт. Отже, чи не час нам спинитись на хвильку перед тим , як зірвати цих дітей природи і позбавити їх життя , і задуматись: « А я б хотів такої долі для себе чи для своєї дитини?» Тож бережімо первоцвіти для себе, своїх дітей та прийдешніх поколінь.

Тендітні проліски блакитні,Такі ви милі і тендітні,

Немов дзвіночки весняні,Гойдаєтесь серед снігів.

Ще холод ходить сонним гаємІ сніг вас часом укриває,Та ви всміхаєтесь. Чудні.

Радієте своїй весні.І я радію разом з вами.

Зривать для вази вас не стану,Хай колір ваш зігріє душу,

Оберігати вас я мушу. (Людмила Заїка)

ВАРЧУК ДМИТРО,учень ІІІ гімназійного класу

Червоноградського НВК №13Теслюк Н.Ю., вчитель біологіїЧервоноградського НВК №13