Амет-Хан Султан -

повітряний левВітчизни

Майбутній герой народився 25 жовтня 1920 року у мальовничому кримському місті Алупка (на фото). Його мати була кримською татаркою, батько – лакцем, горцем із Дагестану.

О, Алупка, ты неповторима,Красотой садов, окрестных гор!Да, любовь моя к тебе незрима,Выдает лишь мой влюбленный взор…Небольшой, уютный милый город,Море Черное и неба синева,Парк тенистый - этим ты мне дорог,И повсюду - добрая молва!

Так у 1970 році писав Амет-Хан, згадуючі рідне місто (на фото).

Навчався Амет-Хан у середній школі №1 м. Алупки. По її закінченні вступив до залізничного училища у Сімферополі.

Пізніше працював слюсарем у залізничному депо (на фото), поєднуючи роботу в депо з заняттями у

аероклубі.

Як один з кращих курсантів аероклубу він був направлений для подальшого навчання у Качинську військову авіаційну школу ім. О.Ф.Мяснікова (на фото).

Закінчивши її у 1940 році у званні молодшого лейтенанта, Амет-Хан був направлений у 4-й винищувальний авіаційний полк.

Війна застала Амет-Хана у Молдавії. Вже 22 червня 1941 року він здійснив свій перший бойовий виліт на розвідку переправ через річку Прут.

На все життя Амет-Хану запам’яталося палаюче небо півдня України 1941 року. Виснажливі, нерівні сутички з асами Герінга, що пройшли переможним маршем усю Європу… Великі втрати… льотні полки за кілька днів перетворювалися в ескадрильї, ланки…

У жовтні 1941 року Амет-Хан був призначений командиром ланки, а вже у листопаді нагороджений орденом Червоної Зірки.

У березні 1942 року полк Амет-Хана був передислокований під м. Ярославль. Тут він одержав свою першу повітряну перемогу, збивши тараном бомбардувальник “Юнкерс-88”. За цей подвиг Амет-Хан наказом командувача фронтом від 31 липня 1942 року був нагороджений орденом Червоного Прапора, а міський Комітет оборони вручив йому грамоту та іменний годинник (на фото ).

У травні 1944 року командування полку дозволило Амет-Хану відвідати батьків (на

фото) у Алупці. Саме на час перебування льотчика вдома припала злочинна операція НКВС з депортації кримських татар.

Лише завдяки заступництву командувача 8-ї армії, генерала Т.Т. Хрюкіна, та беручи до уваги бойові заслуги Амет-Хана, було дозволено не виселяти батьків Героя Радянського Союзу до Узбекистану.

Бойовий шлях прославленого льотчика за чотири роки війни проліг через усі фронти й завершився в небі над Берліном.

Амет-Хан здійснив 603 бойові вильоти,провів 150 повітряних боїв, у яких особисто збив 30 і у складі групи 19 літаків супротивника. Отримав 15 бойових нагород, в тому числі дві Золоті Зірки Героя Радянського Союзу. (На фото – літак героя.)

Після війни Амет-Хан продовжував літати – випробовував літаки. На його рахунку тестування понад 100 типів літаків, за що він отримав Державну премію Радянського Союзу і звання Заслуженого льотчика-випробувача СРСР.

Амет-Хан Султан загинув 1 лютого 1971 року при виконанні випробувального польоту на Ту-16. Похований в Москві на Новодівичому кладовищі (пам’ятник на фото).

Восени 1970 року на святкуванні свого 50-річчя Амет-Хан, відповідаючи на запитання одного з однополчан, чому він не завершує льотну діяльність, розповів притчу:

«Коли старий орел передчуває наближення смерті, він з останніх сил рветься увись, піднімається якнайвище. А потім складає крила і летить каменем на землю. Тому гірські орли помирають у небі - на землю вони падають вже мертві ...»

Пам’ять про легендарного героя увічнена у назвах вулиць в Алупці, Сімферополі, Махачкалі. Бронзовий бюст льотчика встановлений у його рідному місті, а також на Алеї Слави у м. Києві (на фото).

У 1993 році в Алупці було відкрито музейАмет-Хана Султана (на фото).

Презентацію створено бібліотекарем МСМБ “Молода гвардія” Дідорою Л.К. на основі бібліотечних фондів та Інтернет-ресурсів.