Відділ освіти і науки Маневицької районної державної адміністрації

НВК "Колківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей"

З народного джерелаЗбірка сценаріїв для фольклорного колективу

Автори розробки:

вчитель українознавства вчитель-методист Пальчук Людмила Володимирівна

вчитель української мови та літератури Курдельчук Лариса Володимирівна

Маневичі - 2011

Назва навчального (навчально-методичного) видання:З народного

джерела. Тип навчально-методичного видання Збірка сценаріїв для

фольклорного колективу. Повна назва навчального закладу

НВК «Колківська ЗОШ І-ІІІ ступенів-ліцей». Кількість сторінок 39 .

Анотація.

Метою збірки «З народного джерела» є ознайомлення учні, вчителів

із звичаями та традиціями наших предків. Через дослідження,

збереження та відтворення народних обрядів формуватимуться

справжні духовні цінності сучасного покоління, що сприятиме

бережливому ставленню до культурної спадщини свого народу.

У збірці, записаній з уст вісімдесятидвохрічної жительки смт. Колки

Новак Катерини Іванівни, відтворене життя у незвичайних обрядових

дійствах. Перевага даного видання у тому, що відображає звичаї, обряди

наших предків на території Маневицького району.

Збірка сценаріїв адресована вчителям для використання на уроках

української літератури, українознавства, керівникам фольклорних

колективів, шкільним бібліотекам.

Розробили

Пальчук Людмила Володимирівна - вчитель українознавства,

вчитель методист.

Курдельчук Лариса Володимирівна - вчитель української мови

та літератури.

Рецензент

Павлюк Ніна Пилипівна – методист районного відділу освіти і науки

райдержадміністрації.

Навчально-методичне видання затверджено радою методичного

кабінету Маневицького району

2

Протокол №4 від 11.03.2011 року

Зміст Передмова ………………………………………………………………….... 3

Берегиня української пісні живе в Колках …………………………………4

Поріднилася з піснею ……..………………………………………………… 6

Дівич-вечір ………………………………………………………………….. 9

Завивання спасової бороди ………………………………………………….13

Перезва ……………………………………………………………………… 19

Приготування весільного обіду …………………………………………….24

Оглядини ……………………………………………………………………. 33

3

Передмова

Фольклорний колектив «Перевесло» уже понад десять років працює в

напрямку дослідження, вивчення, відтворення та збереження української пісні,

бо саме вона здатна нині напоїти наші душі. У даній методичній розробці ми

пропонуємо вашій увазі сценарії народних обрядів: «Завивання спасової

бороди», «Перезва», «Дівич-вечір», «Оглядини», «Приготування весільного

обіду». Сценарії були складені на основі спогадів колківчанки Новак Катерини

Іванівни.

Записані обряди – це сконденсована енциклопедія життя наших предків.

Тож при безкорисливій допомозі нашої землячки спробуйте хоч трішки

проникнути в таїну та неповторність обрядів. Маємо надію, що матеріали

роботи стануть помічником фольклорним колективам, вчителям у збереженні

давніх традицій і звичаїв. І сьогодні ще маємо недосліджені народні скарби, які

чекають на гаряче, щедре, сповнене любов’ю серце. Хранителі народної

творчості – самовіддані, талановиті, далекоглядні піснелюби.

Та хіба б всі зорі впали й писарями стали,

Ще би мої співаночки не переписали.

4

Берегиня української пісні живе в Колках

Уся наша Україна настільки співуча, що малята, і на ноги не зіп'явшись,

спершу виводять на різний лад рулади, а вже потім вчаться говорити. А надто на

нашій пісенній Волині. Не є винятком і Колки. Це самобутній і ні з чим не

зрівнянний куточок України до наших днів зберіг свою індивідуальність і

неординарність.

Нелегко жилося поліщукові в усі часи. Темрява, злидні, хвороби були

постійними супутниками. Але мої земляки не гнулись, не ламались, а

продовжували жити, творити, любити і співати. Співали про радість і горе, про

народження і смерть.

Коли я вперше зустрілась із берегинею української пісні Катериною

Іванівною Новак і попросила наспівати кілька пісень, то вона ніяк не могла

зорієнтуватися, з якої ж пісні почати. У зошиті на дванадцять аркушів шість

сторінок списано лише назвами пісень. І кожної бабуся пам'ятає мелодію, усі

подробиці та нюанси виконання. На запитання, скільки пісень знає і як вона

запам'ятала усі, Катерина Іванівна відповіла: "У мене їх в голові, як у мурашнику

комашок. Та от біда, нікому не треба".

5

Проте, у сім'ї співають і невістка, і донька, і син. Та бабуся журиться, що

онуки до пісень неохочі, непокоїться, що ж буде далі. Невже всі оті перлини -

рідкісні, неповторні, старовинні пісні зникнуть, загинуть із тим, як вона відійде у

вічність? Думаючи про майбутнє, зазираючи на десятки років уперед, Катерина

Іванівна каже: "Мабуть, як згинуть ті люди, що пісні співають, то згине й світ, і

сонечко, і пташечки божі".

Катерина Іванівна - одна з небагатьох в Україні, яка не лише знає

напам'ять, а й може відспівати прадавній весільний обряд. Окрім нього -

обжинкові, купальські, веснянкові, різдвяні обрядові. Усього майже 1000 пісень,

якими одвічно супроводжувалися і щоденні клопоти, і свята.

"Коли співаєш, то горе і біду забуваєш," - говорить Колківська берегиня.

Нарікає вона на те, що не ті тепер стали весілля. І, прихилившись до дочки,

заспівують так, як співали колись:

Ой, на бок, на бок, вороги,

Да не переходьте дороги,

Та нехай перейде Господь нам,

А за Господом батько наш,

А за батеньком - ясна зоря,

А за зорою - мати моя...

І вражає близькість слів української весільної пісні і вірша,яким брахмани

далекої Індії і досі, як і тисячі років тому, вітають ранкову зорю:

Повстаньте, іде до нас життя!

Темрява - зникни, світло - наблизься!

Звільнено шлях до великого сонця!

Туди ми йдемо, де життя не урветься...

Дай Боже нам сили, мудрості, розуму достойно прийняти цей дар від

поліської хранительки народної пісні - Новак Катерини Іванівни, зберегти

його і передати нащадкам.

Вчитель українознавства Пальчук Л.В.

6

Поріднилася з піснею

Кажуть люди, ви сама,

мов та річечка,

І пливуть ваші літа,

наче стрічечка,

І душа у вас співає, як сопілочка,

Бо ви славна україночка.

Словами перефразованої пісні

хочеться розпочати розповідь про Новак

Катерину Іванівну, жительку древнього

містечка над Стиром – Колки.

Чи часто вам доводилося

зустрічати людину, яка поріднилася з

піснею і жила за неписаним законом: після щиросердної молитви до Бога до

роботи приступати з піснею?

Думаю, що ні. Нам поталанило. Катерина Іванівна саме така людина.

Народилася і зростала вона в сім’ї заможного селянина. У дитинстві, на

відміну від брата, любила пасти корови і їздити верхи на конях. Поля і луги хутора

Кіззя не раз звеселяв голосок юнки, яка виспівувала «Чистая Діво, радуйся»,

«Ангел вопіяше благодатний» і інші численні пісні з церковної служби, на яку

вона ходила з самого малечку разом із батьком.

Коли Катерині виповнилося сім років, мати відвела дочку до польської

школи в село Калинівку (тоді Голодниця). «Дорога не близька – 4 км., доки

дійдемо до школи, то всі уроки повторимо і наспіваємось досхочу», - згадує

Катерина Іванівна. Пісні і вірші, які вона вивчила у двох класах польської школи, і

зараз у пам’яті уже вісімдесятидвохлітньої бабусі. Закінчивши ще два класи уже

«при совєтах», стала працювати в господарстві батька. У дванадцять років нарівні

жала з женцями. Батько, шкодуючи, ставав на загін поряд, підкладав перевесла і

заохочував піснею:

7

На нивоньці, матінко, жито жала.

Чорноморця, матінко, сподобала.

Ой на що ж ти, донечко, уповала?

Нащо того чорноморця сподобала?

Уповала, матінко, на жупані,

Думала, матінко, буду пані…

З нетерпінням ждали суботи і неділі, щоб розвеселитися, заспівати нову

пісню, почути якусь бувальщину, загадати загадку.

Ланку, яку очолила Катерина у вісімнадцять років, у селі жартома називали

«хором Верьовки». Дівчата йшли на роботу і поверталися додому з піснею, яку

чути було здалеку.

Катерина була бажаним гостем на весіллях. Дивується тепер бабуся, як може

відбутися весілля, на якому ніхто не заспівав.

У 1952 році вийшла заміж за доброго чоловіка, з яким виростила п’ятеро

дітей. Чоловік любив пісню не менше Катерини. П’ятдесят два роки співав у

церковному хорі. «Прийдемо з церкви, сядемо вдвох, відчинимо вікно і співаємо.

За ним дуже легко було співати», - згадує Катерина Іванівна про свого вже

покійного чоловіка.

«До моєї лавочки прибігають правнучки», - ця приказка на вустах у бабусі,

коли збирається разом її численна родина: сини і дочки, дванадцять онуків і

десять правнуків. Тоді, здається, що пісню чути в небі.

Катерина Іванівна охоче ділиться своєю життєвою мудрістю: «Люблю

працювати і співати. Роботи не залишаю і зараз. Великої втіхи дає мені

записування пісень. З підказки доброї людини я взялася за цю справу і вже

записала 275 пісень. Можу співати цілий рік – кожен день нову пісню.

На питання, які пісні люблю, завжди відповідаю, що всі люблю. Ну як

можна сказати, що пісня нехороша. Мені всі хороші. Я всі пісні люблю».

У час нівелювання слова нам не завадить повчитися у цієї непересічної

бабусі трепетного ставлення до слова. Згадується випадок, розказаний нею на

одній з наших зустрічей, коли вона забула перше слово в пісні. Підставити інше і

записати не дозволяла совість. Катерина Іванівна написала лист до свого

8

знайомого, з яким співала цю пісню в молодості. Відповідь не забарилася. І пісня

була занесена в скарбничку у первісному вигляді. У планах Катерини Іванівни

записати загадки, легенди, перекази і бувальщини, на які так щедра її пам'ять.

На фестивалі фольклорних колективів «Перевесло» учні Колківської школи

разом з Катериною Іванівною, її дочкою і внучкою неперевершено відтворили

фрагмент волинського весілля «Завивання вінка». Катерина Іванівна повна сил і

бажання ділитися щедрістю своєї душі ще і ще.

Завітайте у гості до цієї бабусі, і вас зустрінуть старовинною білою

скатертиною, рукотворними диво-вишиванками, привітним словом і задушевною

піснею.

Вчитель української мови та літератури Хомич Л.В.

9

Дівич-вечір(Автор сценарію Пальчук Л.В.)

М.ЮхименкоКоси

Як я скучив за вами, коси,

Чом вас, коси, ніхто не носить?

Ще ж від полюса і до полюса

Вас в віках прославляли віками,

Русі коси до самого пояса,

Коси, викладені вінками.

Ще ж і досі народ мій носить

Спогад лоскітний і щемливий,

Як дівча розплітало коси,

Як їх милий розплів, щасливий.

Коси, коси, чом вас зараз

Ніхто не носить?

Чи дівчатам немає часу,

А чи ж заплітати ліньки?

Ви ж одвіку були окрасою

Гордовитої українки!

Вас на золото щедро важили,

Як невільними продавали.

Шанували вас чорними, сивими,

Розпинали вас на хресті,

Недарма ж ви служили символом

І незайманості, і честі.

Коси, коси, чом вас зараз

Ніхто не носить?

Що б там з косами не зробили,

Але давня наука доносить:

Тільки тим, хто себе ганьбили,

Відтинали безжально коси.

Я не знаю, є, може, й правильні Наші

люди, що звичаї стерли. Та якби

піднялися предки, Чи від сорому б не

10

померли? Як я скучив за вами, коси,

Чом вас, коси, ніхто не носить?

Відкривається завіса. На сцені мати, батько, староста і старший брат

пораються по хаті. За дверима чується пісня дівчат.Пісня "Ой у садоньку, виноградоньку"

Мати з батьком з хлібом підходять до дверей і запрошують дівчат.

Мати, батько: Запрошуємо, дружечки, до хати.

Дівчата заходять, вітаються.

І дівчина. Вечір добрий у вашій хаті.

Всі. Добрий вечір.

Дівчата співають, брат пішов по квіти, що на столі, узяв їх

Мати. Пане старосто, благословіть дружок вінки вити й гільце прикрашати.

Староста. Дозволяю і благословляю. Хай бог благословить.

Брат роздає стрічки дівчатам.

Брат. Пане старосто, дозвольте і сестрі ввійти до хати. Староста перехрестив

двері і пішов по молоду, дівчата співають, молода заходить до хати, вклоняється

дівчатам, підходить до образів, хреститься і молиться "У суботоньку".

Молода. (кланяється батькам). Спасибі вам, мамо і тату, за хліб, за сіль, за те,

що мене ростили і добру навчили.

Мати і батько. Раді послужити тобі, доню!

Брат. Благословіть же. Пане старосто, мою сестру на посаг сісти.

Староста. Благословляю за першим разом, за добрим часом.

Стало дитя перед нами, як свіча перед образами,

І просило воно Бога і Матері Божої і всіх святих,

І отця, і матері, і брата, і сестер її благословити.

Дівчата. Хай Бог благословить!

Молода сідає на посаг, їй допомагає староста і брат "Благослови Боже".

Брат. А тепер дозвольте косу сестричці розплести.

Староста. Хай Бог благословить!

Всі. Хай Бог благословить!

11

Брат розплітає косу,

дівчата співають "Розкидай, Боже, батькову хату"

Дівчина. Правда, Іванку, гарна коса у Галинки? Хіба не школа тобі її розплітати?

Брат. Гарна коса, ой гарна! І дуже шкода її розплітати, але що ж я зроблю, як вона

заміж йде?

Дівчина. Тітко Василинко, а хіба вам дочка надокучила, що ви її заміж віддаєте?

Мати. Ой, де там надокучила. А бере добрий парубок, тож нехай йде.

Дівчата співають "Ой мамонько, голубонько"

У цей час дружка підносить до столу готовий вінок, віддає матері

Староста. А тепер перший раз на добрий час благословіть, батько й мати, своєму

дитяті вінок одягати.

Дівчина. Просимо вас, тітко Василинко, одягніть Галинці вінок!

Мати з батьком кланяються, хрестять Галину. Молода кланяється на чотири

боки. Мати і батько відходять, дівчата поправляють на Галі вінок.

Мати заходить з хусточками. Пісня "Покорися, доню, покорися"

Мати. Спасибі вам, дівчатка, що прийшли звеселити нашу хату, сплели ві-

ночки й гільце моїй донечці. Прошу вас прийняти ці подарунки.

Мати роздає хустки, у цей час молода сидить на посагу, дівчата, отримавши

хусточки, ходять круг молодої і в хороводі співають пісню

"Ой, там на ставочку"

Молода встає, кланяється на чотири боки, відходить, у цей час дівчата

намагаються сісти на стілець, хто перший.

Дівчата :- Ой, Марічка перша встигла сісти.

- Готов рушники та зустрічай сватів!

- Ти, Марічко, перша з нас заміж вийдеш.

- А вже на твоєму весіллі я буду першою обов'язково!

Дівчата сміються, у цей час за дверима чується стукіт.

Дівчина І. Ой дівчата, це вже хлопці прийшли.

Дівчина II. Тітко Василинко, відчиніть їм.

Мати. Добре, добре. Іду вже зятя зустрічати. Прошу, дорогі сватоньки, заходьте

до хати.

12

Хлопці заходять з порогу.

Сват. Дай, Боже, вечір добрий, поможи, Боже, на все добре.

Дівчата. Добрий вечір. Заходьте, заходьте, просимо.

Сват. Молодий просить благословення. Благословіть, батько й мати.

Мати. Хай бог благословить життям здоровим і довгим віком.

Сват. А ми прийшли до вас з дарунками. А де ваша сорочка вишивана? Може,

молода не ткала, а десь під снопом проспала?

Дружка. А ти, свату, не жартуй, а хусточку скоріш готуй. Наша молода славна і

до праці всякої справна.

Батько. Так, так, наша Галинка нічки не досипала, тонку пряжу пряла і гарну

сорочку молодому вишивала.

Дружка. А що я вам казала!

Хлопець. А мені казали, що дружка хороша.

Дружок. Де в чорта хороша? Роззявила рота, хоч прив'язуй до плота.

Дівчина. Ой, хвалився наш дружко,

Що він найхоріщий,

Добре дідько, уже чорний,

А він ще чорніший.

Сват. Ну, то де ваша сорочка, що пошила свашка,

Шовком вишивала, молодому дарувала.

Дівчина. А де ваша хустка гаптована, Де ружа красна мальована?

Дружок. А ваша сорочка із застібками?

Дружка. А ваша хустка дірочками? Всі. Мир миром, пироги з сиром,

Пирогами поділимося,

А за піснею не сварімося.

Співають пісню "У городі льон"

Сват. Пане старосто, благословіть цей подарунок молодій дарувати.

Староста. Хай Бог благословить.

Молодий підходить до молодої, кланяється, дає їй хустку.

Молода кланяється, дає йому сорочку. Цілуються.

Брат. Пане старосто, благословіть молодих за стіл завести.

13

Староста. Бог благословить.

Всі. Благослови, Боже, і отець, і мати, нашим молодятам за стіл сідати. Брат

вишитим рушником накриває молодим руки і веде за стіл. Дівчата співають "На

добраніч, товаришко".

Староста. Слава Богу, прийшов вечір добре, а ви, батько й мати, не барітесь, а до

роботи берітесь. Вам ще коровайниць скликати.

Мати. То ідемо, Миколо, швиденько, їх запросимо гарненько.

14

Завивання спасової бороди(Автор Пальчук Л.В.)

Читець.

Давні-давні дитячі літа!

Чомусь у пам'яті завжди

Спекотні жнивні дні

І наша вся сім'я велика - в полі.

Матуся із серпом в руці, і я,

Маленька ще тоді,

З колосочками в подолі.

Неню рідна, у снах і досі ще біжу

До тебе колючою стернею,

В руках букетик квітів я держу –

Обжинки святкуватимем сім'єю!

Цей образок з життя мого

У пам'яті завжди, як те колюче стерня...

Матусю, тобі присвячую його...

На сцені розставлені снопи жита. Справа три учасниці відпочивають під снопом,

про щось розмовляють, п'ють воду із глечика. Зліва — дві дівчинки сидять,

опершись об сніп. Посередині сніп лежить, на ньому сидять дві дівчини, плетуть

з колосків і квітів вінок. Звучить звукозапис пісні жайворонка. На сцену виходить

жінка — мати, серп на плечі. Вона одягнена в український одяг, взута в постоли.

Хвилину-дві стоїть, піднявши догори лице, і слухає пісню жайворонка.

Мати (прикриваючи лице рукою від сонця):

Ой і дзвонить... Така маленька пташина, а співуча. Ну що, дивчата, досить

відпочивати. Будемо кінчати. Вареники чекають. Та й припарює, хоч би дощу не

було.

Дівчата підхоплюються, зав'язуючи хустини, п'ють воду, шукають серпи. По

сцені розкидані пов 'язані жменьки жита. Посередині стоїть велика жменя

бороди. Збоку - прикрита закрутка.

Маленька дівчинка (вбігає, тримає у фартушку колоски).

15

Мамо, гляньте, скільки колосочків я назбирала!

Мати. От молодчина. Висип он в коробку та біжи до хати квіток нарви, гордіній,

бороду будемо прибирати. Та скажи бабі, хай вареники варить. І приходьте з усім

сюди, мати знають, що треба. Свято ж сьогодні - обжинки.

Дівчинка. Добре, я хутко (вибігає).

Дівчата розходяться по сцені, готуючись жати. З'являються три косарі:

батько і два сини. На них вишиті сорочки, полотняні штани, взуті

теж у постоли. На головах солом'яні брилі.

Батько (на ходу). Ми вже пуйдемо другий загін докосимо, а ви вже тут кінчайте.

Бо ще до вечора снопи поскладати треба.

Мати. Добре, тилькі Івана остав нам. Хай снопи за вами пов'яже.

Батько. Докосимо, а тоді гуртом дов'яжемо.

Іван (на вигляд товстун). На могорич не забудьте покликали. А то вареники самі

з’їсте - я вас знаю.

Всі. Не забудемо!

Дівчина. Тобі вареників не можна їсти: ти й так товстий.

Іван (уже відходячи). Добре, що ти - як кишка тонка.

Сміх

Дівчина. Ой, іди вже...

Мати (перехрестившись). Благослови, Боже, почати та при здоров'ї дожати.

Дівчата (хрестяться). Дай Боже.

Одна з дівчат. Мамо, заводьте нашу пісню. Легше дожинатимемо.

Мати. Яку? "Тополю"?

Дівчата: - Атож.

- То наша улюблена пісня.

- Починайте, мамо.

Мати починає співати, дівчата підхоплюють. У ході пісні серпами

підхоплюють жменьки. Жито піднімають вгору, переходять з місця на місце.

Тут хореограф може придумати різні переходи. Дві дівчини в'яжуть перевесла,

беручи участь у цій хореографічній композиції. Співають два куплети, на

третьому одна з дівчат вигукує:- Ой, гляньте, закрутка!

16

Всі кидають роботу, підбігають. Роздивляються закрутку.

Мати (застережливо). Не торкайтесь. А чия то вже робота? За що така кара?

Дівчина. Як чия? Маріїна. Торік сварку за межу вчинила. Лящала на весь куток,

то тепер і мститься.

Мати. Біжи-но, Гантосько, там під копою моя камізелька лежить, візьми сірники у

кишені. Треба спалити закрутку. А ви, дивчата, навколо вижніть, щоб пожару не

наробити.

Дівчата ніби вижинають навколо закрутки. Одна з них приносить сірники.

Мати. Тикайте звідси, щоб, крий Боже, димом не обвіяло.

Мати підпалює закрутку. Руками відганяє дим. Промовляє:

Нечиста сило, згинь,

Куди віє дим:

На ліси, на болота,

Де не ступала людська нога.

Тьху, тьху, тьху!

- Господи (хреститься)! Одверни і поможи!

Звертається до дівчат:

- Ану, дивчата, притопчіть.

Дівчата притоптують, ніби гасять стерню.

Мати. Ну що, дожинаймо. Не забудьте останню жменю оставити на бороду.

Дівчата доспівують пісню, дожинають, збирають жменьки, кладуть у стани.

Під час виконання пісні "І тополею стала " всі стають, схиливши голову, а потім

підводять голову і закінчують пісню.

Маленька дівчинка (вбігає з букетиком): А я вже квіток принесла! А бабуся з

варениками позаду йдуть.

Мати. От і добре, слава Богу, дожали. Будемо бороду вбирати.

Співає: Ой женчики, женчики ви

мої, Чи дожали житечко ви мені?

Всі:

Ой дожали житечко, дожали,

Щоб здорові на другий рік дождали.

17

Баба (входить з кошиком, накритим рушником). От, слава Богу, й дождали ви, а я

вареничків з маком і сиром вам принесла. А хлопці де?

Мати. Докошують онде. Гукайте їх, дивчата.

Дівчата. Хлопці, кінчайте, бороду вбирати треба.

Жінки (здалеку). Зараз ідемо, докосимо.

Дівчата миють руки, струшують хустини, витирають обличчя. Дві

дівчини і маленька дівчинка підходять до бороди.

Дівчина. А косник де? Взяли, бабо?

Баба. Еге, взяла, не забула (подає стрічку). Та густу зав'язуйте, щоб на другий

рік було густо на полі.

Дівчата прив 'язують квіти, обвивають бороду стрічкою.

Баба. На схід заламуйте, щоб на другий рік сходило довго.

Одна з дівчат приносить шматок хліба і сіль на шматині.

Кладе все це під бородою.

Оце тобі, борода, хліб-сіль і вода.

Пастушки прийдуть - то буде їм на вечерю.

Баба обдивляється бороду.

Коло болота ходить голота,

А коло бороди - он яка робота.

Дівчина. Та калини не забудьте вплести.

Дівчата. Не забули.

Дівчата закінчують прибирати, хороводять навколо бороди, співають пісню

"Пішли дівочки на долину ". На задньому плані з’являються косарі. Ставлять

коси під снопи, миють руки.

Мати (звертається до молодшої дівчини). Бери-но, Галю, виполи стерню навколо

бороди. А ви, дівчата, колосків назбирайте та жита намніте. От виполола добре.

Сійте зерно круг бороди, щоб вродило і на другий рік, як цього року.

2-3 дівчини сіють зерно навколо бороди, приказуючи:

- Сійся, родися жито-пшениця, всяка пашниця, краще, ніж торік.

Батько (стає на коліна, знімає бриль, хреститься). Роди, Боже, на всякого долю

— бідного, багатого, вдовиці і сироті.

18

Мати. От посіяли, а тепер заволочити треба.

Дівчата кидаються до Івана, хватають за ноги і волочать навколо бороди.

Мати і баба. Три рази, дівчата, треба три рази.

Лапата. А нащо вибрали товстого, посунути не можна

Сміх, галас. Співають разом "Маяло житечко"

Батько. А що, дивчата, вже пора і по чарці випити?

Дівчата. Пора вже, пора.

Батько. Спочатку господині своїй наллю (наливає).

Мати. Дай, Боже, нам за рік дождати і на другий рік гуртом жити

Всі. Дай, Боже, дай, Боже.

Мати пригублює, дає бабі допити.

Мати. Випивайте, мамо, трошки.

Баба. А вип'ю трошки за здоров'я всіх.

Всі. На здоров'ячко вам!

Батько обходить всіх, пригощає, мати наливає узвару, баба підносить в макітрі

вареники. Сміх, галас, побажання.

Син. Батьку, дайте й нам горілки трошки, щоб не росли в житі волошки.

Батько. Наливаю і вам, хлопці. Пригубіть, але не впивайтесь, бо ще роботи

багато.

Дівчата співають пісню "Ой, наш господар ". Співають і

пританцьовують. Дві дівчини обходять навколо бороди. Батько і мати

теж пританцьовують.

На останніх рядках пісні батько каже:

— Е, дивчата, горілочка є, наллю і по другій, щоб усім у парі бути.

Мати. Випийте, дівчата. Дай Боже, щоб кожна з вас мала пару на славу.

А вже пшениченьці кінець

Подаруємо господарю наш вінець.

Всі. Подаруєм, подаруєм.Співають пісню "Весело, батечку,

весело ". Дві дівчини беруть вінок, проходять навколо бороди,

підходять до господаря і накладають вінок.Він скидає бриль,

19

кланяється, цілує дівчат.. Батько. Спасибі, родинонько, спасибі,

що дожала, що вінці подарувала.Мати (звертаючись до

глядачів).Хай жито родить з року в рік, Щоб щастя панувало

довгий вік, Хай обминає нас лиха година, Хай частіш

збирається наша велика родина. Всі підходять до авансцени і

співають І куплет пісні "Ой, зелене жито, зелене ". Мати. А

тепер нам ще ж і до хати зайти треба, вінок на стіл покласти і

свіжих пирогів скуштувати. Ходімо, ходімо, родинонько.Всі

виходять, співаючи другий куплет пісня "Ой, зелене жито,

зелене "Випивають по другій. Пригощаються варениками.

Перезва

(Автор Пальчук Л.В.)

Інтер 'єр української хати. На задньому плані - вікна, на яких розвішані

рушники. Посередині хати стоять столи. На столі - коровай.

Звучить пісня за сценою.

Ой, добрая годинойка настала,

Молодая Маруся по родинойку послала.

Мати молодої лежить на канапі і тужить

Співає

20

Пливе човничок по річці

Рада свекруха невістці.

Не зодягала, не годувала,

А помочі дождала.

Пливе човничок по річці,

Плаче мамойка по дочці,

Що й зодягала, що й годувала,

А помочі не дождала.

Стук у двері. Заходить молодий з дружками та музиками. Молодий звертається

до тещі

1 хлопець. Добрий день!

Теща. Добрий день

Молодий. Доброго дня вам, мамо!

Теща. Добрий день.

Молодий. Чого ви тужите, мамо? Збирайтеся.

Теща. Сижу, тужу, босая, витратилася на весіллє.

Молодий. Та й ви ще босиї до цих пір?

Теща. Та взутися нема в що.

Молодий. Та не журітеся. Їздив онде на ярмарку та купив тухлі.

Одягає порвані туфлі. Не налазять

Теща. Ну, не находять на ноги.

1хлопець. А коли ви ноги мили?

Теща. Я і не знаю, коли мила.

1хлопець. Хлопци, воду давайте. Нехай зять помиє тещи ноги.

Бере миску з водою, кусок цегли, миє ноги

Зять. А тепер помиряйте циї.

Одягає нові туфлі.

Хлопець. Ти резінки для тещі купив?

Зять. Купив, іду по ярмарку, бачу - черга. Запитав за чим люди стоять. Дефіцити

дають - резінки. Ось, дивіться, найкращі вибрав.

21

Піде 'язує тещі під колінами. Звучить музика. Теща збирається

танцювати із зятем. Починає танцювати, присідає

Теща. Ой, щось муляє.

Зять нахиляється і кладе в туфлі гроші.

Зять. Знаю, що давлять. Дайте я поправлю.

Теща із зятем танцюють і виходять за сцену. На сцені свекруха з невісткою.

Свекруха. Бери та миси вареники, бо вже мати приїдуть.

- Бери м'яло та роби мочавку.

Невістка бере алюмінієву миску та стукає.

- Тож іди води принось.

- Столи накривай хучіше, Марусю.

У цей час з короваєм заходять гості. Молода повільно виходять зі сцени.

Перезви співають.

Ой, ми сюди доріженьки не знали,

Ми сивої зозуленьки питали.

Нам сивая зозуленька казала,

Що сюдою наша Маруся їхала.

Дівчата та хлопці підходять до хати молодого.

1дівчина. Ото-то ха-а-та!

2дівчина. Не хата - хороми!

1дівчина. Не хата, не хороми - палац!

1 дівчина. Справжній палац!

1 дівчина. Перезви, поговорили і досить. А тепер ще поспіваймо.

2 дівчина. Поспіваймо, поспіваймо.

3 дівчина. Та яку співатимемо?

4 дівчина. Ой давайте циєї.

Ой віддала мати дочку єдиницю,

Сама пішла прати плаття на криницю.

Ой попрала мати плаття та онучі,

Сама прийшла додомойку плачучи.

Поставила чоботи на печі,

22

Ой то тії чоботи, що зять дав,

Ой то за тії чоботи дочку взяв.

Теща. Добрий день, добрі люди. Запросив ваш Михайло нас на гостину. Просимо

взяти наш коровай.

Дружки ставлять коровай на стіл. Теща покриває обидва короваї

рушниками. Перезви співають.

На добрий день тому,

Хто є в цьому дому:

Старому й малому,

Ще й богові святому.

Вийди, Марусю, вийди,

Чи нема тобі кривди.

Поскаржися родойку,

Заберемо додомойку.

Чи дають тобі сісти?

Чи дають тобі їсти?

Свекруха з гостями (співають):

Нема Марусі вдома,

Десь погнала череду.

Десь погнала череду,

Може, буде в середу.

1 дівчина. Щось довго не йде наша Маруся.

2 дівчина. Чи в коморі її приспали?

3 дівчина. Чи по воду послали?

4 дівчина. Тихо, перезви, не ремствуйте.

5 дівчина. Гей, перезви, та ми ще по-справжньому не кликали нашу Марусю.

Дівчата. Не кликали. Не кликали.

2,3 дівчина. То покличемо.

Разом. Вийди, Марусю, вийди!

Виходить Маруся з Михайлом і кланяється гостям.

Гості співають:

23

Привезли, привезли міщаночку з міста,

Що не вміє замісити гречаного тіста.

Що не вміє жати:

Зроби мені холодочок,

Я буду лежати.

1 дівчина. Вийди, Марусю, з хати,

Приїхала мати сивою кобилою

з своєю родиною.

Порубай калиноньку,

Привітай родиноньку.

Хлопці жартують, виводять два рази переодягнену Марусю. За третім

разом виходить Маруся.

Маруся. Дають мені їсти,

Кажуть мені сісти,

Признаюся родойку,

Що не поїду додомойку.

Свекруха з гостями. Приїхала мати дочку научати,

Щоб води не носила,

Щоб діжки не місила,

Хату не мела,

А в хаті повід вела.

Теща. Буде воду носити,

Буде діжку містити,

Буде хату мести,

Буде в хаті повід вести.

Свекруха. Сідайте, гості дорогії.

Гості сідають співаючи.

Ой, свато, наше, свато,

Розточи нам хату,

Щоб перезви сіли.

24

У цей час невістка накриває стіл. Гості починають їсти вареники з

часником, хроном, сміються. Співають:

Гостоньки, живітеся,

На нас не дивітеся,

Бо ми в своїй хаті

Повинні вас прохати.

Другі їм відповідають:

Ми на те прибирались,

Чорного вола вбили,

Чорного, рогатого,

Для роду багатого.

Їм відспівують:

Треба було вола не бити,

Треба волом робити.

Треба свиню заколоти,

Свині немає роботи.

Свекруха з гостями.

Ми вола не били,

Ми волом робили,

Ми теє закололи,

Що бігало кругом хат.

Що бігало кругом хат,

Не здужало здихат.

Теща з гостями. Ви теє самі з'їжте,

Нам живейке заріжте,

Заріжте нам живейкого.

Свекруха. Пригощайтеся, дорогії гості! Чим хата багата, тим і раді. Їжте, пийте. А

може, свахо, щось заспіваємо?

Співають пісню "Ой, вийду я на ту гору"

2 дівчина (перебиває). Давайте веселішу.

Гості піднімаються, починають пританцьовувати і співати.

25

Ой, тепер я висока,

Ой тепер я широка, (2 рази)

Ой тепер я рада стала,

Що невістку дождала,

Що я зятя дождала (2 рази).

Голос з гурту. Потомилися щось ми.

Свекруха. Свашечко, свашечко, та давайте поговоримо, а то все нема коли.

Теща. Давайте.

Свекруха. Я сім літ плаття не прала, та в нову комору складала. Невістки

дождала, і взяла таку дитину... Ще весіллє не закінчилось, а вона вже просе:

давайте, мамо, якусь роботу.

Теща. Ну вона вся в мене вдалася.

Свекруха. Так, так.

Встане ранейко,

Вмиється хутейко,

В хаті, як у віночку,

Рушничок на кілочку.

Свекруха. Свашечко, а що ж ви їй подарували?

Теща. Подарувала повну панчоху. А ви?

Свекруха. А я - корову, що гребе на горі полову.

Пісня Ой свашечко мила,

Люби мого сина,

А ми нашу дочку.

Пиймо горілочку!

Дівчата співають

Пойдімо, поглядімо,

Чи їдять коні сіно,

А як їдять сіно,

То ще посидімо,

А як їдять солому.

То їдьмо додому.

26

Хлопці вивозять ночви. Теща сідає. Ночви перевертаються.

1 хлопець. Мишко, Мишко, мати впала!

Свекруха. Ой Мишко, хутчіше!

Садовлять тещу в ночви, везуть і співають:

Пропила мати дочку

На солодкім медочку.

Як пила, то гуляла,

Пропила, заплакала

За в'язочку соломи.

Сама їде додоми.

Гості їдуть додому

27

Приготування весільного обіду

(Автор Курдельчук Л.В.)

Палажка Проківна дочекалась весілля доньки. Тож, як заведено у людей,

треба покликати усіх куховарок, що живуть у селі. А встигла полаятись майже з

усіма. Тож, убравшись як на свято, пішла з хати в хату просити пробачення й

запрошувати молодиць зготувати весільний обід.

Палажка. Горпино! Прости, що перейшла тобі дорогу з порожніми відрами, не

зобачила, що ти йшла. Прийди готувати весільний обід.

Горпина. Хай Бог благословить твою дитину. Прийду.

Палажка. Маріє! Прости, що посварилась з тобою за межу. Відміряєш у цьому

році поле, як захочеш. Прийди готувати весільний обід.

Марія. Хай Бог благословить твою дитину. Прийду.

Палажка. Мотре! Прости, що мої кури перегребли твій город. Прийди готувати

весільний обід.

Мотря. Хай Бог благословить твою дитину. Прийду.

Палажка. Меласю! Прости, що обмовила тебе на все село. Прийди готувати

весільний обід.

Мелашка. Хай Бог благословить твою дитину. Прийду.

Палажка. Кумоньки! Простіть, коли образила вас. Прийдіть готувати весільний

обід.

Кумоньки. На світі жити – треба гніву не

носити. Хай Бог благословить твою дитину.

Прийдемо.

(Поки Палажка Проківна веде до хати

куховарок, на сцені з’являються найменші

дівчата)

1Дівчина. А чули! Тітка запросила Горпину,

Марію, Мотрю, кумась готувати весілля. А

моя баба сердита, як грець.

26

2Дівчина. А моя казала, що прийде глянути на роботу молодих.

3Дівчина. А моя казала, що посваряться з молодими і виженуть їх, але то - секрет.

1Дівчина. Ой, що буде!

2Дівчина. А може, допоможемо тут квітки крутити?

3Дівчина. А давайте.

Дівчатка розсідаються і починають робити квіти. На сцену виходить Маруся

з подружками.

1Подружка. Марусю, кажуть, що твоя мати запросила молодих куховарок?

Маруся. Та запросила, що не знаю, як старшим і у вічі дивитись. Вони ж усі

весілля готували: і у брата, і у сестри.

2Подружка. А я чула, що й молоді справно готують.

3Подружка. Кажуть, такі чудернацькі страви уміють готувати, якби-то й

побачити.

Маруся. То зараз поприходять і готуватимуть. Дивіться.

4Подружка. То й і ми не закінчили свою роботу, бо ще не все встигли.

Виходять незадоволені старі куховарки

1Баба. Не взяли, га, не взяли!

2Баба. А що ж ті молоді куховарки вміють варити, наглемездзяють зараз не знати

чого.

3Баба. Курям на сміх, а не людям.

4Баба. Зобачимо зараз. Не зуміють, буде Палажка знати, як-то старих не

шанувати.

Палажка. Ой, куховарочки! Прийшли молодим підказати, як-то добре.

1Баба. Підкажемо, підкажемо.

2Баба. А де-то нам сьогодні присісти?

Палажка. Та сюди, щоб добре вам було і молодих бачитимете.

3 Баба. От і добре, що бачитимемо, то, може, щось і вибачимо

Входять молоді куховарки.

На добрий день тому, хто є в цьому дому:

Старому й малому, ще й Богові Святому.

27

Палажка. Заходьте, мої дорогі, бо вже час і до роботи братись. Благослови вас,

Боже, вчасно почати і добре закінчити.

Куховарки. Хай Бог благословляє!

Ніхто не знав, не відав,

Куди Василько поїхав:

Чи по дрова, чи по лучину,

Чи по гарну дівчину.

Тоді мамойка узнала,

Як сорочину давала:

Не по дрова, не по лучину,

А по гарну дівчину.

Горпина. Ой славні в нас виходять вареники!

Наварила, напекла не для кого, для Петра.

Нема Петра, прийде Гриць, шкода моїх варениць.

Що то за вареники їхали з Америки,

Їхали понад корчами, а вони з тукмачами.

Вареники їжмо, у долоні ріжмо,

Щоб долоні щеміли, щоб ми знали, що їли.

Марія. А ще присмачимо завтра цибулькою!

Де та цибуля росла, що вона до нас прийшла?

Кипіла не кипіла, під зубами рипіла.

28

Мотря. А я була недавно на весіллі, готувала як завжди, які ж там страви були з

гороху!

А у цього господаря кучерява голова,

Кучерями потрясе. ще й гороху принесе.

Нехай вчора був горох, і сьогодні хай горох.

Прийди-прийди, мій миленький, поговоримо удвох.

Уляна. А чи назбирала, Палажко, грибів, бо ж як без них?

Пішла баба по гриби, а дід - по опеньки.

Баба свої поварила, а дід з’їв сиренькі.

Стефа. Дай-но, Палазю, перцю, а то не до смаку страва.

Йшла куховарка по перець, зустрів її старець.

Та припер до дверець, та й розсипав перець.

Варка. Дивіться, посоліть трохи, а то буде так, як того разу!

Як ми були в Дмитровича діда,

То їли борщ без хліба,

А кашу - без солі,

Насміялись доволі.

Ганна. Як там, Палажко, наше м’ясо, що ми вчора пекли?

Палажка. А зараз принесу, то скуштуєте.

Співають усі

Десь була стара мати,

Обіцяла щось дати,

29

Обіцяла двоякого,

Не дала ніякого.

Ой сусідко моя, сивая голубко,

Як хотіла гості мати, то звивайся хутко )2

Візьми ніж, піди вріж, щоб не було значно.

Припечи, присмачи, то нам буде смачно )2

Співають тільки старші куховарки

Ой де ж та куховарка, що це м'ясо варила,

Сім хур дров спалила, а м’ясо не зварила.

Нехай йде покуштує, що до нього бракує:

Чи солі, чи перцю, чи до нашого хенцю.

Зібралися дві кеці, кецяли до півночі.

Кеб ви нас попросили, то б ми вам наварили.

Іде переспів між куховарками

Не будемо просити, самі будем варити.

Як нам Бог допоможе, то наваримо, може.

А то тая куховарка у червоній хустці

Витріщила оченята, як жаба в капусті

Не співай ти мені, не співай нікому,

Бери ложку да їж борщ, да іди додому

Ю’городи льон-льон, куховарки вон-вон

Казала лопата, що є в кожної хата.

Казало помело, щоб вас звідси вимело.

Щоб не коса, не граблі, то б ми сіна не гребли.

Щоб не пані на виданні, то б ми тут не були.

30

Палажка. Ой, куховарочки, чи ж то на те прийшли, щоб посваритись. Живімо в

мирі та злагоді, а робота всім знайдеться!

Живімо куховарки в злагоді, та йдемо по ягоди.

Будем ягідки рвати. розмову розмовлять.

Палажка. Як-то, Марусю, будеш привикати в новому домі?

Поведуть, поведуть до комори спати.

А що схотять, те і зроблять з чужого дитяти.)2

Дадуть істи, дадуть пити, а не дадуть ложки.

А поставлять в черепочку сироватки трошки.)2

Як ти зараз у батейка, то ти зараз чубатейка,

А як підеш до свекрухи, то об’їдять чуба мухи.)2

Черевики рипу-рипу, батько каже: « Другі куплю»

А свекруха: « Не діждеш, чого хати на метеш?»)2

Палажка. А чи ж то такої долі хочу для дитини. А гляньте ж яку квітку виростила.

Не за годину, не за другую їстоньки наварили.

А ми Марусі молоденької і в очі не бачили.

Приступи,Марусенько молода, до стола близенько,

Та приклонися куховарочкам у ноги низенько.

Горпина. Буде все добре, Палазю. У добру сім’ю йде Маруся.

Марія. Чула, що свекрусі подобається твоя дочка.

Уляна. А я чула, що Василь говорив: на руках носитиме.

31

Мотря. Будемо вже ми йти. Нехай споживає завтра гостина усе, що ми наварили.

1Баба. І нас прости, Палазю, що сердиті прийшли.

2Баба. Славних куховарок запросила. Вміють вони варити.

3Баба. Навчиш, Уляно. як то голубці без ниточок крутити?

Уляна. Навчу, тітко, навчу.

4Баба. А добре ж було те м’ясо: і досолене, і поперчене. Благослови вас, Боже, і

надалі готувати .

Куховарки. Дай,Боже.

На стіл ви поставте смачні варениці,

Приправлені салом в глибокій мидниці.

А ще кашу з салом накидайте справно,

Нехай всім смакує і хай не бракує

Ковбас, м’яса, шинки, підливи з печінки,

До хріну й гірчиці гуляш із стегниці,

В полив’яній мисці куліш і локшину,

У юшку галушки - й частуйте родину.

А як хто голодний тут буде між вами,

Поставте на стіл ще й часник з пампушками,

Капусту із бочки, смачні огірочки,

А як ще замало, то ставте знов сало.

БУВАЙТЕ ЗДОРОВІ!

32

Оглядини

(Автор Курдельчук Л.В.)

За сценою гавкають собаки. Вибігає хлопець у розірваному одязі

Роман. І як тепер піду до Марусі, точно й на поріг не пустить.

(назустріч виходять парубки)

Перший парубок, Романе, чи то на тебе щойно собаки так лаялись?

Роман. Ваша правда, а я до Марусі зібрався.

Другий парубок, То пішли разом, а з нами не те що Маруся, ні одна дівка не

встоїть.(починають співати)

Ой, хотів би оженитись, ой-йо-йой,

Та багату жінку взяти, ой Боже мой,

Штири воли, дві корови, ой-йо-йой,

Стадо коней ще й обори, ой Боже мой,

Іще жита два засіки, ой-йо-йой,

Іще пчолей дві пасіки, ой Боже мой.

Роман.

Ой чи мені полицю тесати,

Ой чи мені дівку відвідати?

Закину я семеряжку на плечі,

Помандрую хоть посеред ночі

Перший парубок. Стільки козак ворота відчиняє,

Вже дівчина сіни зачинає

Роман. Ой відчини, дівчинонько, сіни,

Бо вже мене собаки обсіли.

(за кулісами гавкають собаки й здирають із нього семеряжку)

Маруся, Як обсіли, пускай тебе з'їдять,

Бо вже в мене кращі тебе сидять.

Роман. Ой відчини, дівчинонько, двері,

Я зобачу твої кавалери.

Маруся, Я ще свого батька не питала,

33

Щоб я тобі двері відчиняла.

Роман. Чом ти тоді батька не питала,

Як ти в мене подарунки брала

Маруся. Небагато подарунків брала :

Всього сім пар черевик стоптала.

А одниї, що висять на стіні,

Візьми повісь, козаче, на спині.

А одниї, що стоять на просі,

Візьми повісь, козаче, на носі.

(вішає хлопцеві пару чобіт на спину)

Роман.- Марусю! Марусю!

Скучно за тобою.

Не один я вечір простояв з тобою.

Не один я вечір, не одну неділю.

На тебе, Марусю, мав усю надію.

Парубки виходять, а на зустріч ним іде мати Романа

Мати. І що, Романе, Маруся сказала?

Роман. Собаками нацькувала, чоботи віддала, одказала. Не хоче

Маруся, ходімо до Катрусі.

Перший парубок, Не переживай, Романе, відмовилась Маруся, погодиться

Катруся.

Другий парубок. А я вже й розмовляв з нею, ніби й не проти.

Мати. Та вона ж сирота!

Роман. Сирота горе знає, вона буде мене шанувати.

Мати. Нехай буде по-твоєму, сину.

(Входить сваха з парубками і дівчатами. Усі співають)

Ой дивно нам, дивно:

Десь Катрусі не видно,

Десь вона злякалася,

В комору сховалась.

Катрусю, не лякайся,

34

В комору не ховайся,

Сядь собі за столиком

З Романом соколиком.

Сваха виходить ближче до середини, тримаючи хлібину під рукою. Побачила,

яка бідна Катруся, піднявши маленьку подушечку й побачивши, що з неї

сиплеться тирса, німіє.

Хрещена. Свашечко мила, на переживайте. Ми не сподівались, що ви прийдете.

Що ж ми зробимо. Була б мати, то й і придане було б краще.

(Сваха виходить за сцену)

Катрусина сестричка Настя.

Мати наша, мати, де ж тебе узяти,

Хіба тебе, мати, та й намалювати.

Намалюю матір на божничку в хаті,

На божничку гляну - матір спом'яну.

Назад оглянуся - сльозами заллюся.

Катрусина сестричка Марічка,-

Ой мати наша, мати,

Не журись за нами,

В нас виростуть крильця,

Ми полетимо сами.

І дівчина. Не переживай, Катрусю, засватаємо тебе.

2дівчина. У нас є верстат, то натчемо й вистелимо від вашої хати до нашої.

З дівчина. Тільки начиння в нас немає.

4дівчина. То сваха дасть, у неї є.

(Дівчата починають застеляти усе вишивками, рушниками, доріжками.)

Хрещена. Десь тут моя сваха є. Свашечко, а ходіть-но сюди.

(Сваха ще не розмовляє, але уже на мигах показує, як стало у домі красиво).

Хрещена. Свашечко, голубочко, а засмійтеся трошки. У нас же дітки хороші, а ще

діждемо внуків. А давайте, свашечко, я вас полікую.

(Бере сито й примовляє)

Звідки прийшло, щоб туди пішло.

35

Де взялось, щоб там поділось.

З хати - димом, а з двора - вітром.

А є в мене ще одне лікарство. А відкрийте-но, свашечко, рота

(сипле їй у рот гірчицю)

Сваха. Ой пече!Пече!

Хрещена, Ой, говорить вже сваха.(цілуються)

Ой свашечко мила, любимо вашого сина.

Любіть нашу дочку, й посидимо в гурточку.

(Усі розсідаються)

Дівчата від свахи. А може, нам дружечки Катрусі та щось заспівають?

(Катруся із дівчатами не знають, яку співати)

1група

Десь ви, дивчата, ними, десь ви муку їли?

Дайте їм золи пити, щоб вміли пісні піт.

2група

Ми муки не їли, ми золи не пили,

Ми їли борщ, кашу, - трасця матира ваш.

1група

Не трасцяйте нашу, а трасіте вашу,

Не вміли пісень піти, треба було вдома сидіти.

2група

Ой то тая дружечка у червоній хустці

Витріщила оченята, як жаба в капусті.

Ірупа

А то тая присвашка у червоній крайці,

Не зачіпте її, хлопці, бо червоні пальці.

2група

Не співайте мені, мені так не ладнє,

Розпустила свою губу, як колесо заднє.

1група

Не співай ти мені, не співай нікому,

36

Бери ложку. да їж борщ, да іди додому.

Хрещена Катрусі. Заспіваймо всі разом та помиримось

Всі. Живімо, дівчата, в злагоді, та йдемо по ягоди,

Будемо ягідки рвати, розмову розмовлять

Погуляймо, господині, нехай наша біда згине

Одна згине, друга буде, а хто ж її перебуде.2р

Погуляймо, родино, щоб нам жито родило,

Ой щоб жито і овес, бо зібрався рід увесь.2р

Хрещена. То вже інша справа. А дівчата у нас, справді, веселі. Приглядайтесь,

хлопці.

Хлопці. А язикаті ж які!

(Усі дівчата співають)

А до мого язика та й не треба музика:

Сама граю і скачу, і нікому не плачу.

Ви, музики, грайте, а ви, люди, чуйте.

Стариї, додому, молоді, гуляйте.

1група

Наша товаришенько, буде тобі лишенько,

Буде лихо, ще й біда, не йди заміж молода.

І шумить, і гуде, дрібний дощик іде,

А хто ж мене молодую та й додому проведе.

2група

Я по вулиці ходила, собі хлопця купила,

Витратила усі гроші, а він мені нехороший.

А він тонкий, високий, кривоклубий, ще й безбокий,

Ще й без верхньої губи, як цілує, видно зуби

1 група

Ой, мамцю моя, заміж мене вдайте,

А немає подушок, соломи напхайте,

А немає подушок, то давайте гроші,

А ви мене заміж дайте, бо хлопець хороший.

37

Хрещена. Просимо, гості, до нас на гостину,

Але як іти в гостину, то треба хліба торбину.

Сваха. Готуй, мати, дочку

Та складай сповиточку.

Хрещена, То просимо усіх до столу

(Дівчата співають)

Нема того во Львові,

Що в Катрусі на столі:

Пшеничний хліб,

Зелене вино

На столі поставлено.

Ой є, що їсти,

Ой є, що пити,

Є кому попросити.

І парубок. Борщ з'їм, а за кашу поцілуймося.

1 дівчина. Їжте, хлопці, юшку,

Не зважайте на петрушку,

Бо влізла в город паця,

То й пропала наша праця.

2парубок. Яка подасть пироги, то й засватаю.

Дівчата. Мені пироги, мені!

Хрещена. Свашечки, а затягніть веселішої.

Василь сіно косить,кладе на покоси,

А до нього дівчина дитину приносить:

- Василю, Василю, то твоя дитина.

Не візьмеш дитину, на покіс покину.

Кинув Василечко косу додолойку,

Він узяв дитину й поніс додомойку.

-Мати моя, мати, що то за причина:

В лузі на покосі лежала дитина?

- Забери, синочку, забери до хати,

38

За рочок, за другий будеш поміч мати.

Ой мати ж моя, мати, не одна причина:

В сінях, за дверима, ще стоїть дівчина.

- Забери, синочку, забери до хати,

Чужому дитяти буде рідна мати

Хрещена. Свашеньки, а затягніть веселої

На городі качки пливуть, каченята крячуть,

Бідні дівки заміж йдуть, багатії плачуть.

Бідні дівки заміж йдуть з чорними бровами,

А багаті сидять вдома з кіньми та волами.

Нехай знають, нехай знають, де музики грають.

Нехай знають всі сусіди, як бідні гуляють.

Ідівчина. - Ви, свашки, домовляйтесь, а нам уже час додому.

Хлопці, Пізня година, то ми проведемо дівчат.

(дівчата співають)Час додому, час, час і пора:

Буде мене мати бити та й нікому боронити

Час додому, час 2р

Додомойку йду, як ріка гуду,

А за мною, молодою, сім кіп хлопців чередою

Цимбалоньки тнуть, тнуть, тнуть, тнуть,

Цимбалоньки тнуть.

Сваха. Засиділись і ми. Спасибі за гостину. Добре , Катрусю,

в твоїй хаті, добре буде й Романові з тобою.

Всі. Все буде добре!

Бувайте здорові, живіте багато,

А ми вже підемо додому, до хати.

До нас ви приходьте, і ми раді будем.

І вашої ласки повік не забудем.

Хай жито у полі хвилює, як море.

Хай буде доволі і в хаті, й коморі.

І ще вам бажаєм прибутків до хати,

Хай буде щороку у вас по дитяті,

А як і на щастя вам двоє прибуде,

Ніхто вас не скривдить, ніхто не осудить.39