Міністерство освіти і науки України

Тернопільський Національний Педагогічний Університет

імені В. Гнатюка

Реферат

На тему:

«Президенти Міжнародного олімпійського

комітету»

Підготував:

Студент І курсу ЦПО

Мамус Тарас

Тернопіль 2013 р.

ВСТУП

В даному рефераті коротко розкривається діяльність усіх

президентів Міжнародного олімпійського комітету.

Показано, який вагомий внесок всі вони внесли в розвиток МОК та

їх вплив на спортивне життя цілого світу.

Президенти Міжнародного олімпійського комітету

Деметріос Вікелас

Деметріос Вікелас – грецький підприємець, поет, перший Президен

Міжнародного олімпійського комітету. За його пропозицією перші Олімпійські

ігри сучасності відбулись в Афінах.

Деметріос Вікелас народився 15 лютого 1835 року. Його батько був родом з

Константинополя, мати – з Одеси. Деметріос ріс хворобливою дитиною, через що

навчався нерегулярно. Часто гостював у родичів в Константинополі, уТаганрозі, в

Одесі. Захоплювався іноземними мовами, літературою, мистецтвом, займався

перекладами. Батько, який торгував зерном, намагався долучити сина до бізнесу,

але в 1851 році його компанія розорилася, і Деметріус в пошуках роботи вирушив

до Італії, потім до Франції, а в 17 років переїхав до Лондона, де став працювати у

фірмі свого дядька, спочатку бухгалтером, потім повноправним діловим

партнером. Сімейний бізнес приносив гарний прибуток. У Лондоні Вікелас

зустрівся і потоваришував із сином грецького посла Харілаосом Трікупісом,

майбутнім прем'єр-міністром Греції.

Здобувши фінансову незалежність, Вікелас зміг зайнятися улюбленою

справою. Невдовзі з'явилися його переклади на грецьку мову трагедії Расіна

«Естер», «Фауста» Гете. Також Вікелас опублікував науковий трактат «Візантія і

сучасна Греція» та збірку «Казки Егейського моря». Завдяки своїм роботам Вікелас

набув великої популярності у себе на батьківщині. На початку 70-х років Вікелас

переїхав до Парижа. У 1877 році видав брошуру «Школа у селі», де виступив за

введення в Греції загальної освіти. Вікелас виступав з лекціями, видавав праці про

досягнення стародавньої і сучасної Греції. Незабаром він став відомий у багатьох

країнах Європи.

1894 року Вікелас на запрошення свого друга П'єра де Кубертена на

скликаному ним в Парижі конгресі представляв Всегрецький Афінський клуб. Було

прийнято рішення про заснування сучасного Олімпійського руху. Вікелас виступив

з доповіддю про Олімпійські ігри старовини, написаним для нього одним зі

співвітчизників. Спочатку Кубертен пропонував провести перші нові Олімпійські

ігри в Парижі в 1900 році, але Вікелас переконав його і щойно створений

Міжнародний олімпійський комітет, що Ігри повинні бути проведені в Афінах, що

символізувало б спадкоємність нових Олімпійських ігор старогрецьким. Оскільки

конституція МОК в той час вимагала, щоб президентом комітету був представник

країни, що приймає наступні Олімпійські ігри, першим президентом МОК був

обраний Деметріос Вікелас. Завдяки особистим зв'язкам і впливу Вікеласа вдалося

вирішити численні проблеми, з якими зіткнулися організатори Ігор.

Організатори побоювалися, що у разі очікування до 1900 року суспільство

втратить інтерес до Ігор. Тому перша Олімпіада відбулася вже в 1896 році і мала

великий успіх. Після її закриття Вікелас пішов з посади президента МОК і

повернувся до вивчення проблем виховання і освіти, які його завжди цікавили.

Вікеласа настільки надихнув успіх ігор в Афінах, що на Другому Олімпійському

конгресі в 1897 році у Гаврі він запропонував постійно проводити Олімпійські ігри

в Греції. Проти цього різко висловилася більшість делегатів, включаючи

Кубертена. Вікелас відсторонився від Олімпійського руху і повністю переключився

на реалізацію своїх творчих задумів. Так у 1904 році він організував в Афінах

Конгрес з питань освіти.

Останній раз з колишніми колегами по Міжнародному олімпійському

комітету Вікелас побачився в Брюсселі на III Олімпійському конгресі, де був

присутній в якості спеціально запрошеного гостя. Деметріус Вікелас помер 20

липня 1908 в Афінах у віці 73-х років.

П'єр де Кубертен

У 1896 р. пост президента МОК зайняв засновник Олімпійських ігор

сучасності П'єр де Кубертен. Кубертеном була розроблена Олімпійська хартія –

звід основних правил та положень МОК.

П'єр де Кубертен народився 1 січня 1863р. в Парижі в аристократичній сім'ї.

Відвідував низку коледжів та університетів Великобританії та Америки.

Велике значення Кубертен надавав заняттям спортом. Зокрема, він

захоплювався регбіта виконував обов'язки рефері на фінальному матчі першого

французького чемпіонату з цього виду спорту.

П'єр де Кубертен займав президентський пост по 1925 р. Під його

керівництвом були підготовлені і проведені Олімпіади 1896-1924 рр.. Він автор

олімпійських ритуалів, емблеми, тексту клятви учасників Олімпійських ігор. За

"Оду спорту", яку Кубертен представив під псевдонімом на конкурсі мистецтв під

час Олімпійських ігр1912 р., він був удостоєний золотої медалі. В оді дев'ять

розділів, і остання називається "О,спорт! Ти – мир!". Ці слова давно вже стали

афоризмом.

П'єр де Кубертен залишався Почесним Президентом МОК до кінця життя. Він

помер в 1937 році в Женеві та був похований в Лозанні – місті, де знаходиться

штаб-квартира МОК. Його серце було поховане окремо, в монументі біля руїн

древньої Олімпії.

Годфруа де Блоне

У розпал Першої світової війни П'єр де Кубертен, який пішов в армію, наполіг

на передачі своїх повноважень одному з членів комітету – Годфруа де Блоне. Він

народився в 25 липня 1869 р. в м.Нідершенталь, Швейцарія.

У складі Міжнародного олімпійського комітету з 1899 року, перший

представник Швейцарії в цій організації, найближчим довірена особа засновника і

другого президента МОК барона П'єра де Кубертена. Коли Кубертен під час

Першої світової війни приєднався до французької армії, Блоне замінив його на

посаді президента МОК, як представник нейтральної держави, і виконував

покладені на нього обов'язки з січня 1916 по січня 1919 року.

Годфруа Де Блоне був одним із засновників Швейцарського олімпійського

комітету, утвореного в 1912 році, і до 1915 року обіймав посаду президента цієї

організації.

Анрі де Байє-Латур

З 1925 по 1934 рр.. президентом МОК був граф Анрі де Байє-Латур . У

молодості він активно займався спортом. У 1906 р. заснував Національний

Олімпійський комітет (НОК) Бельгії. Після закінчення першої світової війни

виступив з пропозицією провести Олімпійські ігри 1920 р. в його країні, в

Антверпені.

А. Байе-Латур залишався президентом МОК до кінця свого життя.

Анрі де Байє-Латур був обраний президентом Міжнародного олімпійського

комітету в 1925 році, після того, як його засновник барон П'єр де Кубертен став

Почесним Президентом МОК, фактично відійшовши від справ комітету.

Методи управління Байє-Латура кардинально відрізнялися від демократичних

методів П'єра де Кубертена. Ставши президентом МОК, Байє-Латур створив

олігархічну систему управління, посиливши вплив виконавчого комітету. Жодне

серйозне рішення не приймалося без схвалення виконкому. При цьому Байе-Латур

прагнув забезпечити найкращу взаємодію між членами комітету, гарантувати

прозорість прийнятих рішень. Система управління МОК, створена при Байє-

Латура, діє до теперішнього часу.

Серед іншого Байє-Латур відповідав за проведення XI Олімпійських ігор 1936

року в гітлерівській Німеччині. У МОК надійшло звернення від Міжнародного

комітету за збереження олімпійського духу, створеного у зв'язку посиленням

нацистського режиму в Німеччині, зростанням шовінізму та антисемітизму.

Комітет пропонував МОК бойкотувати нацистський режим і перенести Ігри з

Берліна до Барселони. МОК не підтримав ідею бойкоту, але зажадав від

організаторів Ігор неухильного дотримання правил Олімпійської хартії та гарантії

рівних умов підготовки та участі в Іграх для всіх спортсменів. Ці вимоги були

озвучені на віденській сесії МОК 1933 року, де Анрі де Байє-Латур був

переобраний президентом ще на один термін – до 1941 року.

Під час свого президентства Байє-Латур прикладав багато сил для

розмежування понять аматорського та професійного спорту. Він наполягав, що

професіоналам не місце на Олімпійських іграх, що принцип аматорства

непорушний, а дух «fair-play» – основа олімпійського руху. Так з олімпійської

програми були виведені теніс, бейсбол, регбі, що стало причиною конфліктів між

МОК і різними спортивними федераціями, зокрема федерації футболу і лижного

спорту. У свою чергу Байє-Латур ставив питання про розмежування повноважень

МОК і МФС, домагався повної автономності та незалежності Міжнародного

олімпійського комітету.

Байе-Латур активно підтримував ідею проведення Зимових Олімпійських ігор

і участі жінок у змаганнях. За його президентства почалося твердження жіночих

дисциплін олімпійської програми: у легкій атлетиці, гімнастиці, плаванні, лижному

і ковзанярському спорті, фехтуванні.

Анрі де Байє-Латур доклав багато зусиль до створення оптимальних постійних

олімпійської та показовою програм, нагороди стали єдиними для всіх Ігор та видів

спорту, переможці культурних конкурсів отримували звання «олімпійських

чемпіонів».

Байе-Латур очолював МОК до самої своєї смерті, після чого, в 1942 році, на

цій посаді його змінив віце-президент Зігфрід Едстрем.

За час президентства графа Анрі де Байє-Латура пройшли Олімпійські ігри

1928 року в Амстердамі, 1932 року в Лос-Анджелесі і 1936 року в Берліні, а також

Зимові Олімпійські ігри 1928 року в Санкт-Моріц, 1932 року в Лейк-Плесіді і 1936

у Гарміш-Партенкірхені. Ігри 1940 року в Хельсінкі і Санкт-Моріц не відбулися

через Другої світової війни.

Юханес Зігфрід Едстрем

Наступним президентом МОК став в 1943 р. Юханес Зігфрід Едстрем. Він

народився 21 вересня 1870р. в невеликому селі Морланда на острові Оруст, на

півдні Швеції. Освіту здобував у Університеті Гетеборга, пізніше в Швейцарії і

США. За освітою інженер-електрик. У студентські роки він був рекордсменом

своєї країни в бігу на короткі дистанції. На початку XX століття став одним з

керівників шведського спортивного руху, брав активну участь у підготовці Ігор V

Олімпіади 1912 року в Стокгольмі. За ініціативою Едстрема в тому ж році була

заснована Міжнародна аматорська легкоатлетична федерація (ІААФ), наймасовіша

нині зі спортивних федерацій світу.

У 1920 році став членом МОК, в 1931 році був обраний віце-президентом

МОК. У 1942 році після смерті третього президента МОК Анрі де Байє-Латура, був

призначений виконуючим обов'язки президента МОК до закінчення Другої світової

війни. У 1946 році був обраний президентом офіційно. Зіграв важливу роль у

становленні Міжнародного олімпійського комітету в тяжкі для всього світового

спорту повоєнні роки. Залишив свій пост голови МОК в 1952 р. Помер у 1964 р. у

віці 94 років.

Евері Брендедж

У 1952-1972 рр.. Міжнародним Олімпійським Комітетом керував Евері

Брендедж. Він був учасником Ігор 1912 р., на яких зайняв 5-е місце в

легкоатлетичному п'ятиборстві, багато разів ставав чемпіоном США.

Евері Брендедж e, народився 28 вересня 1887 р. в Детройті в сім'ї каменотеса,

в 1909 році отримав диплом інженера-будівельника в університеті Іллінойсу в

Урбані-Шампейн.

Був президентом Американського НОК (1928-1952) і президентом

Міжнародного олімпійського комітету з 1952 по 1972 рр..

В якості президента НОК США виступав проти бойкоту Олімпійських ігор

1936 року, вважаючи ідею бойкоту «змовою сіоністів». Будучи президентом МОК

в 1972 році, прийняв рішення продовжувати мюнхенські Олімпійські Ігри

незважаючи на теракт палестинської терористичної організації "Чорний вересень",

жертвами якого стали 12 осіб.

Брендедж – один з найбільш видних діячів міжнародного спортивного руху,

нагороджений орденами багатьох країн: він був першою людиною, нагородженим

Золотим знаком Олімпійського ордена (1975 р.).

Майкл Кілланін

З 1972 по 1980 рр.. президентську посаду в МОК займав відомий журналіст

лорд Майкл Кілланін. Він народився 30 липня 1914 року в Лондоні, освіту

здобував у Ітонському Коледжі потім у Сорбонні. У середині 1930-х почав кар'єру

журналіста, працював у Дейлі Мейл. У 1938 році відправляється в якості

військового журналіста на Японо-китайську війну, в цьому ж році призивається в

армію, дослужується до рангу майора, бере участь у розробці та плануванні

Нормандської операції. У 1944 році за бойові заслуги нагороджується Орденом

Британської імперії. Після закінчення Другої світової війни демобілізується і

повертається до Ірландії.

У 1950 році стає головою Олімпійського комітету Ірландії, в 1952 році стає

представником МОК від Ірландії. У 1968 році стає віце-президентом МОК, а 24

серпня 1972 на 73 сесії МОК в Мюнхені обирається президентом МОК. Під час

його перебування на посту президента Олімпійський рух зазнавало важкий період,

маючи справу з фінансовим провалом Олімпійських Ігор 1976 року в Монреалі і

бойкотами ігор 1976 і 1980 років. Олімпійські столиці зимових ігор 1980 року –

Лейк-Плесід, і літніх ігор 1984 року – Лос-Анджелес, були затверджені як місця

проведення Олімпійських ігор в безальтернативном порядку, як єдині кандидати,

що в свою чергу грубо суперечить принципам і правилам МОК. Майкл Кілланін

пішов у відставку в 1980 році, незадовго до ігор у Москві

Пішов з життя в 1999 році у віці 84 років, у своєму будинку в Дубліні,

похований на родинному кладовищі в місті Голуей.

Хуан Антоні Самаранч

Наступним президентом став Хуан Антоні Самаранч. Він народився в 1920 р.

в Барселоні. У сімдесяті роки був послом Іспанії в СРСР. Дуже багато зробив для

збереження та розвитку олімпійського руху, коли він опинилося під загрозою

розпаду через останню "холодну війну".

У московських іграх 1980 р. відмовився братии участь.. Бойкот повторився на

наступних літніх Іграх, в 1984 році, що проводилися в Лос-Анджелесі (США), в

яких не брали участь спортсмени СРСР і деякі інші країни. Авторитет і енергія

Хуана Антоніо Самаранча дозволили провести з майже повним представництвом

Олімпійські ігри 1988 р. в Сеулі (Південна Корея). Олімпійські ігри на його

батьківщині в Барселоні в 1992 р., на загальну думку, були кращими за всю історію

спорту, грандіозним фестивалем молоді 172 країн світу. Успішно пройшли і XXVI

Олімпійські ігри 1996 р. в Атланті (США).

На 112-й сесії МОК, що проходила в Москві, в липні 2001 року, Х.А.

Самаранч був обраний Почесним довічним президентом МОК і нагороджений

найвищою нагородою МОК - золотим Олімпійським орденом.

Олімпійський музей в Лозанні тепер буде називатися Музеєм Самаранча.

Жак Рогге

На сесії 16 липня 2001 року було обрано нового президента МОК – бельгійця,

учасника трьох Олімпійських ігор, чемпіона світу з вітрильного спорту Жака Рогге.

Він народився 2 травня 1942 р. в Генті, закінчив Гентський університет. Професія –

ортопедичний хірург. Брав участь в Олімпіаді-68, Олімпіаді-72 і Олімпіаді-76. Грав

в регбі за збірну команду Бельгії.

Перебував на посаді президента Олімпійського комітету Бельгії в 1989-1992

роки та на посту президента Європейського олімпійського комітету в 1989-2001

роки, поєднуючи, таким чином, в перші чотири роки обидві посади. Став членом

МОК в 1991 році і увійшов у Виконавчий комітет МОК у 1998 році.

У 2001 році був обраний президентом МОК на сесії Комітету в Москві,

ставши наступником Х. А. Самаранча.

Під керівництвом Рогге МОК прагне створити більше можливостей для країн,

що розвиваються брати участь у процесі висування міст на конкурс за право

проведення Олімпійських ігор. Він упевнений, що серйозні результати в цьому

питанні будуть досягнуті вже в недалекому майбутньому за допомогою як

державної підтримки, так і політики самого МОК, що зменшують вартість

прийняття Олімпійських ігор країною.

У ході проведення зимової Олімпіади-2002 у Солт-Лейк Сіті Ж. Рогге став

першим президентом в історії МОК, що розмістився в Олімпійському селі замість

перебування в п'ятизірковому готелі, як це воліють інші члени МОК.

У 2008 році вперше Ігри олімпійського руху були проведені в Китаї.

Всі три Олімпіади, проведених за президентства Рогге, запам'яталися гучними

допінговими та корупційними скандалами, які закінчилися кримінальними

справами і відставками.

На засіданні 117-й сесії МОК у липні 2005 року в Сінгапурі зі списку

Олімпійських видів спорту були виключені бейсбол і софтбол. Це рішення було

застосовано на Літніх Олімпійських іграх-2012 у Лондоні. Однак Рогге не

виключив, що цим двом видам спорту вдасться повернути собі місця у почесному

Олімпійському списку.

Жак Рогге постійно прагне розширити географію Олімпійських ігор. Відомо,

зокрема, що він один з прихильників ідеї провести до 2030 року Олімпіаду в одній

з африканських країн.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. «Пьер де Кубертен, Олимпийские Мемуары», изд. «Олимпийская

литература», Киев 1997г.

2. «Олимпийский спорт»- В.Н.Платонов; Киев 1994г.

3. http :// ru . wikipedia . org / wiki /% D 0%92% D 0% B 8% D 0% BA % D 0% B 5% D 0% BB % D 0% B 0% D 1%81,_

% D 0%94% D 0% B 5% D 0% BC % D 0% B 5% D 1%82% D 1%80% D 0% B 8% D 1%83% D 1%81

4. http :// ru . wikipedia . org / wiki /% D 0%9 A % D 1%83% D 0% B 1% D 0% B 5% D 1%80% D 1%82% D 0% B 5% D 0% BD ,_

% D 0%9 F % D 1%8 C % D 0% B 5% D 1%80_% D 0% B 4% D 0% B 5

5. http :// ru . wikipedia . org / wiki /% D 0%94% D 0% B 5_% D 0%91% D 0% BB % D 0% BE % D 0% BD % D 0% B 5,_

% D 0%93% D 0% BE % D 0% B 4% D 1%84% D 1%80% D 1%83% D 0% B 0

6. http :// ru . wikipedia . org / wiki /% D 0%94% D 0% B 5_% D 0%91% D 0% B 0% D 0% B 9% D 0% B 5-% D 0%9 B

% D 0% B 0% D 1%82% D 1%83% D 1%80,_% D 0%90% D 0% BD % D 1%80% D 0% B 8

7. http :// ru . wikipedia . org / wiki /% D 0% AD % D 0% B 4% D 1%81% D 1%82% D 1%80% D 1%91% D 0% BC ,_

% D 0%97% D 0% B 8% D 0% B 3% D 1%84% D 1%80% D 0% B 8% D 0% B 4

8. http :// ru . wikipedia . org / wiki /% D 0%91% D 1%80% D 0% B 5% D 0% BD % D 0% B 4% D 0% B 5% D 0% B 4% D 0% B 6,_

% D 0% AD % D 0% B 2% D 0% B 5% D 1%80% D 0% B 8

9. http :// ru . wikipedia . org / wiki /% D 0%9 A % D 0% B 8% D 0% BB % D 0% BB % D 0% B 0% D 0% BD % D 0% B 8% D 0% BD ,_

% D 0%9 C % D 0% B 0% D 0% B 9% D 0% BA % D 0% BB

10. http :// ru . wikipedia . org / wiki /% D 0% A 1% D 0% B 0% D 0% BC % D 0% B 0% D 1%80% D 0% B 0% D 0% BD % D 1%87,_

% D 0% A 5% D 1%83% D 0% B 0% D 0% BD _% D 0%90% D 0% BD % D 1%82% D 0% BE % D 0% BD % D 0% B 8% D 0% BE

11. http :// ru . wikipedia . org / wiki /% D 0% A 0% D 0% BE % D 0% B 3% D 0% B 3% D 0% B 5,_% D 0%96% D 0% B 0% D 0% BA

ВИСНОВКИ

Досліджуючи дану роботу було цікаво дізнатися інформацію про кожного

президента МОК. Інтересні факти з їхнього життя, їх діяльність і вплив на розвиток

МОК.

Кожен з президентів МОК вніс вагому частку свого життя в популяризацію

Олімпійського руху. Жертвуючи своїми власними бажаннями і потребами вони

поклали своє життя ради того, щоб Олімпійські Ігри набули такого масштабу як

сьогодні.