ЖИТТЄВИМИ ДОРОГАМИ МИТЦЯ. АРХИП КУЇНДЖИ.

Архи́� п Іва́� нови́ч Куї́�нджі (15 (27) січня 1842 (за́ іншою версією — 1841) — 24 ли́пня 1910) — ви́да́тни́й укра́ї́нськи́й та́ російськи́й жи́вопи́сець-пейза́жи́ст грецького походження, педа́гог.

На́роди́вся Архи́п Іва́нови́ч Куї́нджі 1842 року у бідній грецькій сім'ї́ на́ окра́ї́ні Ма́ріуполя. Його ба́тько Іва́н Хри́стофорови́ч був чобота́рем на́ прізви́ще Еменджі, що в перекла́ді з грецької́ озна́ча́є : трудова́ люди́на́. Ба́тько повністю відповіда́в цьому прізви́щу: він землю ора́в, добри́м чобота́рем був, ремесла́ усякі зна́в, са́ди́ ви́рощува́в. Можна́ б і горди́ти́ся, а́ле після смерті ба́тьків, коли́ він жи́в у тітки́, вона́ ска́за́ла́: "Доси́ть тобі бути́ Еменджі. Трудовій люди́ні, коли́ вона́ бідна́, честі неба́га́то. Будеш пи́са́ти́ся по дідові". Дід, за́ сімейни́м перека́зом, був золоти́х спра́в ма́йстром і ма́в прізви́ще Куї́нджі, що з грецької́ озна́ча́є - ювелір, ма́йстер ви́робів із золота́ і срібла́. В та́ки́й спосіб тітка́ хотіла́ відгороди́ти́ племінни́ка́, яки́й ра́но, в 4 роки́, оси́ротів, від зли́днів. Якщо тобі, хлопче, золото не світи́ть, то неха́й хоч слово ви́золочує уста́.

З ра́ннього ди́ти́нства́ доводи́лося ма́йбутньому художни́ку за́робляти́ на́ жи́ття. З оди́на́дцяти́ років хлопчи́к почи́на́є пра́цюва́ти́ на́ будівни́цтві церкви́. Пізніше при́служує хліботорговцю Ама́ретті кімна́тни́м хлопчи́ком-коза́чком . Ма́в те ж коло обов'язків, що і коли́сь ма́ли́й Шевченко. Купець Ама́ретті люби́в Архи́па́, на́зи́ва́в його ча́сто "золоти́м хлопцем" за́ його сумлінність, ви́няткову чесність і порядність. Са́ме він та́ його друг-купець Дура́нте відігра́ли́ ва́жли́ву роль у жи́тті Куї́нджі: поба́чи́вши́ непересічни́й та́ла́нт хлопця, яки́й увесь ча́с ма́лює: то у ка́нцелярській кни́зі, то на́ стіна́х, то на́ па́рка́ні, вони́ відпра́ви́ли́ його з рекоменда́цією до Айва́зовського на́ на́вча́ння, ба́жа́ючи́ просла́ви́ти́ся біля його імені, як Енгельга́рдт біля Шевченка́.

Схудли́й, з ви́пнути́ми́ ви́ли́цями́, боси́й, зі зби́ти́ми́ нога́ми́ ( зноси́в череви́ки́, поки́ пішки́ доби́ра́вся із Ма́ріуполя на́ Азовському морі до Феодосії́ на́ Чорному) при́йшов хлопець до Айва́зовського і ... не за́ста́в його. Аж через місяць, коли́ вели́ки́й ма́естро повернувся з Іта́лії́, зва́жа́ючи́ на́ рекоменда́ції́ купців, які були́ роди́ча́ми́ його помічни́ка́ Фесслера́, Айва́зовськи́й за́мість поціка́ви́ти́сь, що уміє Куї́нджі і чому б хотів на́вчи́ти́ся, доручи́в йому ... фа́рбува́ти́ па́рка́н. Пра́во вчи́ти́ся у ма́естро треба́ за́служи́ти́.

СТАВШИ ПОМІЧНИКОМ ФЕССЛЕРА, КУЇНДЖІ ЩОДЕНЬ СУМЛІННО РОЗТИРАВ ФАРБИ, РОЗМІШУВАВ ЇХ, ДУЖЕ ДОБРЕ ВІДЧУВАЮЧИ ПРОПОРЦІЇ, І, ЗВИЧАЙНО СПОСТЕРІГАВ, ЯК І ЩО РОБИТЬСЯ. ЦИМ, ПО СУТІ, І ОБМЕЖУВАЛИСЯ ЙОГО ОБОВ'ЯЗКИ. БАЖАННЯ БУТИ НЕ ТІННЮ, А СПРАВЖНІМ ХУДОЖНИКОМ, НЕ ЛИШЕ КОПІЮВАТИ КАРТИНИ, А Й ТВОРИТИ СВОЇ ВЛАСНІ, ПІДШТОВХНУЛО ЮНАКА ПОКИНУТИ АЙВАЗОВСЬКОГО. У ТІЙ ЖЕ СІРЕНЬКІЙ СОРОЧИНІ, ЗАЛЯПАНИХ ФАРБОЮ ПАНТАЛОНАХ, БЕЗ КОПІЙКИ ГРОШЕЙ В КИШЕНІ ВІН ПІШОВ НАЗАД У МАРІУПОЛЬ.

Був безпри́тульни́м, жи́в у трухлявій голуб'ятні зі цвіллю по кутка́х,а́ле ди́вни́й голос з середи́ни́ безкінечно тверди́в: "Доси́ть розмінюва́ти́ себе на́ дріб'язок. Це злочи́н перед собою і світом - носи́ти́ в собі та́ла́нт, як ди́на́міт, і до два́дцяти́ шести́ років нічого путнього не зроби́ти́". І він поча́в ма́люва́ти́... Сім днів і сім ночей пи́са́в Куї́нджі "Та́та́рську са́клю на́ березі моря у місячну ніч" і ніяки́х мук творчості не відчува́в. Пи́са́в, бо пи́са́лося, і слухняни́м був пензель, і, зда́ва́лося, не рука́ руха́ла́ ни́м, а́ він рукою, фа́рби́ га́рмонійно і ніжно одна́ в одну входи́ли́, зли́ва́ли́ся і утворюва́лося неба́чене досі поєдна́ння.

ДОВГО КУЇНДЖІ ШУКАВ ЩАСТЯ ПО МІСТАХ І СЕЛАХ, ВИСНАЖУВАВ СЕБЕ НЕЛЮБИМОЮ РОБОТОЮ(ПРАЦЮВАВ РЕТУШЕРОМ У ФОТОГРАФІВ У МАРІУПОЛІ, ОДЕСІ, ПЕТЕРБУРЗІ) І МРІЯВ ПОСТУПИТИ ДО АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВ, ДОВЕСТИ УСЬОМУ БАЙДУЖОМУ СВІТОВІ, ЩО ВІН ХУДОЖНИК ВІД БОГА, ЩО СПРАВЖНІЙ ТАЛАНТ, А ВІДТАК НЕ МАЄ ПРАВА РОЗПОРОШУВАТИ СЕБЕ ПО ФОТОАТЕЛЬЄ. ДВА РОКИ ВСТУПАВ ДО ІМПЕРАТОРСЬКОЇ АКАДЕМІЇ МИСТЕЦТВ І ПРОВАЛЮВАВСЯ НА ЕКЗАМЕНІ ПО РИСУНКУ: СЛАБКОЮ ВИЯВИЛАСЯ ХУДОЖНЯ ПІДГОТОВКА. АЛЕ ЦЕ НЕ МОГЛО ЗУПИНИТИ НАПОЛЕГЛИВОГО І НАСТИРНОГО ХЛОПЦЯ.

У 1868 РОЦІ НА АКАДЕМІЧНУ ВИСТАВКУ АРХИП ІВАНОВИЧ ПРЕДСТАВИВ КАРТИНУ «ТАТАРСЬКА САКЛЯ». ЛЮДИ ЗУПИНЯЛИСЯ БІЛЯ НЕЇ, ПРОСТОЮВАЛИ ПОДОВГУ, ІНКОЛИ НАВІТЬ ДОВШЕ НІЖ БІЛЯ ІНШИХ ПОЛОТЕН. ЦЕ БУВ УСПІХ. КОЛОСАЛЬНИЙ УСПІХ. ЧЕРЕЗ КІЛЬКА ДНІВ ХУДОЖНЯ РАДА АКАДЕМІЇ ПРИСУДИЛА ЙОМУ ЗВАННЯ ПОЗАКЛАСНОГО ХУДОЖНИКА, ВІД ЯКОГО КУЇНДЖІ ВІДМОВИВСЯ, НАТОМІСТЬ ПОПРОСИВШИ ДОЗВОЛУ СТАТИ ВІЛЬНИМ СЛУХАЧЕМ АКАДЕМІЇ. ЙОГО ПРОХАННЯ ЗАДОВОЛЬНИЛИ. ПРАВДА, УСЕ СКЛАЛОСЯ НЕ ТАК, ЯК УЯВЛЯВ КУЇНДЖІ. ВІН ДУМАВ, ЩО В АКАДЕМІЇ ВІДРАЗУ ПОСАДЯТЬ І СКАЖУТЬ: ПИШІТЬ КАРТИНИ, А СТАРІ, МУДРІ ПРОФЕСОРІ БУДУТЬ ХОДИТИ МИМО, ВКАЗУВАТИ НА ПОМИЛКИ І ДАВАТИ КОРИСНІ ПОРАДИ. А ТУТ, ВИЯВЛЯЄТЬСЯ, ТРЕБА ВИСЛУХАТИ ЦІЛИЙ КУРС НАУК, В ТОМУ ЧИСЛІ, ІСТОРІЮ МИСТЕЦТВ І ЗАГАЛЬНУ ІСТОРІЮ, І ЕТИКУ, І АНАТОМІЮ, І МАТЕМАТИКУ. ДОБРУ ПОЛОВИНУ ЦИХ ПРЕДМЕТІВ КУЇНДЖІ НЕ ТЕ, ЩО НЕ ЛЮБИВ , А ВЗАГАЛІ НЕ СПРИЙМАВ. ОСВІТА КУЇНДЖІ ОБМЕЖУВАЛАСЯ ТРЬОМА КЛАСАМИ ПРИХОДСЬКОЇ ШКОЛИ: ТАМ І СЛОВА ТАКОГО ЯК ГЕОМЕТРІЯ НЕ ВИМОВЛЯЛОСЯ, У СЛОВІ ВІН РОБИВ ПО ДВІ - ТРИ ПОМИЛКИ, А ТУТ ВИМАГАЛИ КОНКРЕТНИХ ЗНАНЬ.

Лекції́ поступово відійшли́ на́ за́дній пла́н, спершу він ще якось дотри́мува́вся а́ка́демічної́ ди́сци́пліни́, а́ потім переста́в відвідува́ти́ а́ка́демію, уса́мітни́вся на́ свої́й голуб'ятні і га́рячково пи́са́в ка́рти́ну за́ ка́рти́ною. За́думи́ втілюва́ли́ся в жи́ття яскра́во і колори́тно. І хоча́ в ка́рти́на́х відчува́вся впли́в Айва́зовського, що обурюва́ло а́втора́, Ілля Рєпін, з яки́м він подружи́вся в а́ка́демії́, перекона́в Куї́нджі, що вони́ дуже та́ла́нови́ті і що ци́ми́ ка́рти́на́ми́ він буде пи́ша́ти́ся. А Віктор Ва́снєцов вмови́в Куї́нджі вчи́ти́ся в а́ка́демії́ не за́ра́ди́ а́ка́демії́, а́ за́ра́ди́ та́ла́нту, бо та́ки́х, як він, земля ра́з у сто літ на́роджує.

КУЇНДЖІ ЗАЛИШИВСЯ В ПЕТЕРБУРЗІ, АЛЕ ЛЕКЦІЇ, ЯК І РАНІШЕ, МАЙЖЕ НЕ ВІДВІДУВАВ. ЙОГО ЗАТИСЛА В ЛЕЩАТА ВАЖКА НУДЬГА, НІКОМУ НА ОЧІ НЕ ПОКАЗУВАВСЯ, СИДІВ У ДЕРЕВ'ЯНІЙ ГОЛУБ'ЯТНІ І ПИСАВ ЩОЙНО ЗАДУМАНУ КАРТИНУ "ОСІННЄ БЕЗДОРІЖЖЯ". ЦЕ НЕ ПРОСТО ПЕЙЗАЖ, ЦЕ ВСУЦІЛЬ СІРЕ, ПРИЧАВЛЕНЕ СОЦІАЛЬНОЮ НЕГОДОЮ, ЖИТТЯ СЕЛЯН. КУЇНДЖІ НЕ ЛИШЕ ВІДОБРАЗИВ ТИПОВУ КАРТИНУ ОСІННЬОЇ ПОРИ, ВІН СВІДОМО ПРОТЕСТУЄ ПРОТИ СІРОСТІ, БІДНОСТІ, ГНОБЛЕННЯ І ЗАЗЕМЛЕНОЇ ОДНОМАНІТНОСТІ ЖИТТЯ. ПОБУВАВШИ НА ОСТРОВІ ВАЛААМ, ХУДОЖНИК ПРИВІЗ СВОЇ УНІКАЛЬНІ ЕТЮДИ. ЙОГО МИСТЕЦТВО ПРИВЕРНУЛО УВАГУ ВІДОМИХ ХУДОЖНИКІВ, І ЗА ГІДНІ ЗНАННЯ В ЖИВОПИСІ ВІН ОДЕРЖАВ ЗВАННЯ «ВІЛЬНОГО ХУДОЖНИКА». КАРТИНУ «НА ОСТРОВІ ВАЛААМ» КУПИВ ДЛЯ СВОЄЇ ГАЛЕРЕЇ ТРЕТЬЯКОВ І У КУЇНДЖІ З'ЯВИЛАСЯ МОЖЛИВІСТЬ ПОЇХАТИ ЗА КОРДОН.

Художни́к подорожує по Європі, відвідує музеї́ Німеччи́ни́, Фра́нції́, Бельгії́, Англії́, Швейца́рії́, Австрії́, де зна́йоми́вся з творчістю зна́мени́ти́х кла́си́ків та́ оста́нніми́ досягненнями́ жи́вопи́су. Після повернення до Петербурга́ він створює ка́рти́ни́, котрі з вели́ки́м успіхом експонува́ли́ся на́ всесвітніх ви́ста́вка́х.

В 1876 році Куї́нджі предста́ви́в ка́рти́ну «Укра́ї́нська́ ніч», де пока́за́в ди́вови́жну кра́су укра́ї́нської́ ночі. Для того, щоб при́родно та́ ви́ра́зно зобра́зи́ти́ місячне сяйво та́ мерехтіння зірок, йому довелося ви́рішува́ти́ скла́дні художні за́вда́ння. Це була́ віртуозна́ розробка́ тонів та́ поєдна́нь кольорів.

«КУЇНДЖІ БЕЗПЕРЕЧНО НАЙБІЛЬШ ЦІКАВИЙ СЕРЕД МОЛОДИХ РОСІЙСЬКИХ ЖИВОПИСЦІВ. ОРИГІНАЛЬНА НАЦІОНАЛЬНІСТЬ ВІДЧУВАЄТЬСЯ В НЬОМУ БІЛЬШЕ, НІЖ В ІНШИХ», – НАПИСАЛА ФРАНЦУЗЬКА КРИТИКА ПІСЛЯ ВИСТАВЛЕННЯ «УКРАЇНСЬКОЇ НОЧІ» НА ВСЕСВІТНІЙ ВИСТАВЦІ В ПАРИЖІ. КАРТИНА СТАЛА СЕНСАЦІЄЮ У ХУДОЖНЬОМУ ЖИТТІ, А ЗА НЕЮ БУЛИ Й ІНШІ, ЯКІ НЕ ПОСТУПАЛИСЯ ДЕКОРАТИВНІСТЮ: «БЕРЕЗОВИЙ ГАЙ», «МІСЯЧНА НІЧ НА ДНІПРІ», «ДНІПРО ВРАНЦІ» ТА ІНШІ. У 1875 РОЦІ КУЇНДЖІ СТАЄ ЧЛЕНОМ ТОВАРИСТВА ПЕРЕСУВНИХ ХУДОЖНІХ ВИСТАВОК, ЗГОДОМ МИТЕЦЬ ОДЕРЖАВ ЗВАННЯ ХУДОЖНИКА ПЕРШОГО СТУПЕНЯ. ПРИХИЛЬНИКИ ЙОГО МИСТЕЦТВА ПРОСТОЮВАЛИ ГОДИНАМИ БІЛЯ КАРТИН ХУДОЖНИКА, МИЛУЮЧИСЬ ЗМІСТОМ, ВИРАЗНІСТЮ ТА ЯСКРАВІСТЮ ФАРБ. ДОСЛІДНИКИ НАЗИВАЛИ А.І. КУЇНДЖІ «ХУДОЖНИКОМ СВІТЛА». ЙОГО ЯСКРАВІ, ЕФЕКТНІ КАРТИНИ ВІДТВОРЮЮТЬ ВІДЧУТТЯ ВІДРИВУ ВІД ЗЕМЛІ, МІСТИЧНОГО ПОЛЬОТУ, ЯК В ПРЕКРАСНИХ ФАНТАЗІЯХ М.В. ГОГОЛЯ, ЩО ТАК ЛЮБИВ ТАЄМНИЧУ КРАСУ УКРАЇНСЬКИХ НОЧЕЙ.

«Місячну ніч на́ Дніпрі» художни́к предста́ви́в у 1880 році на́ Ви́ста́вці однієї́ ка́рти́ни́. Це було дуже сміли́ви́м кроком, а́дже тоді на́віть персона́льні ви́ста́вки́ одного а́втора́ відбува́ли́ся не ча́сто. Успіх у ка́рти́ни́ був ша́лени́й. Як пра́ви́ло, гляда́чі споча́тку товпи́ли́ся на́вколо та́ одноголосно стверджува́ли́, що це ми́льна́ бульба́шка́. Мовляв, нічого особли́вого. Але, потроху вди́вляючи́сь у полотно, вони́ вже не могли́ відірва́ти́ся, вгляда́ли́ся, ніби́ чогось чека́ючи́.

ДОЛЯ ПОДАРУВАЛА ЙОМУ ЗУСТРІЧ З АЙВАЗОВСЬКИМ, ЯКИЙ САМ ПРИЇХАВ ДО АКАДЕМІЇ, ЩОБ ПОБАЧИТИ ВЕЛЬМИШАНОВНОГО ПРОФЕСОРА. НЕ ПАМ'ЯТАВ ВІН КОЛИШНЬОГО СВОГО УЧНЯ, ЯКИЙ ФАРБУВАВ У НЬОГО ПАРКАН, АЛЕ ПОПРОСИВ ЗА ЦЕ ВИБАЧЕННЯ. КУЇНДЖІ Ж ВПРОХАВ МАЙСТРА ПОКАЗАТИ МОЛОДИМ ХУДОЖНИКАМ, ЯК ПИШЕТЬСЯ МОРЕ, АДЖЕ ВСЕ СВОЄ ЖИТТЯ ВІН ПИСАВ МОРЕ І ТІЛЬКИ МОРЕ. АЙВАЗОВСЬКОМУ НАПИСАННЯ КАРТИН ДАВАЛОСЯ ЗА ІГРАШКИ, КУЇНДЖІ, ЯК ВАЖКИЙ ХРЕСТ. ОДИН НЕ ПИСАВ - ВІДПОЧИВАВ, ДРУГИЙ - МУЧИВСЯ ЧЕРЕЗ ТРИ РОКИ ВІН ЗМУШЕНИЙ БУВ ВІДМОВИТИСЯ ВІД ВИКЛАДАННЯ, ОСКІЛЬКИ ПІДТРИМАВ СТУДЕНТІВ, ЯКІ ВИСТУПАЛИ ПРОТИ РЕКТОРА АКАДЕМІЇ. ЗІ СВОЇМИ УЧНЯМИ ВІН ПРОДОВЖУВАВ ЗАЙМАТИСЯ У ПРИВАТНОМУ ПОРЯДКУ, ЗА СВОЇ ГРОШІ ОРГАНІЗОВУЮЧИ ЇМ НАВЧАННЯ ТА ПОЇЗДКИ.

Куї́нджі пересели́вся в Кри́м, купи́в вели́ки́й ма́єток, а́ле деяки́й ча́с жи́в у курені, здобува́ючи́ собі сла́ву ма́ло не мудреця-пустельни́ка́. Він ча́сто на́дси́ла́в грошову допомогу бідни́м, а́ле за́вжди́ проси́в не говори́ти́ від кого вона́. Художни́к був дуже за́можною люди́ною і весь свій ка́піта́л спрямува́в у розви́ток жи́вопи́су. Зна́чну суму він ви́діли́в Ака́демії́ для щорічни́х сти́пендій та́ла́нови́ти́м студента́м. У 1909 році ми́тець створює неза́лежне това́ри́ство художни́ків, яке було на́зва́не його ім’ям та́ проіснува́ло до 1930 року, тобто пережи́ло художни́ка́ на́ 20 років. Куї́нджі вкла́да́є в това́ри́ство увесь свій ка́піта́л, а́ відчувши́ на́бли́ження смерті, за́повіда́є йому усе, що ма́в.

11 ли́пня 1910 року вели́кого ма́йстра́ пензля не ста́ло. Його похова́ли́ у Петербурзі на́ Смоленському кла́дови́щі.

ТВОРЧА СПАДЩИНА АРХИПА КУЇНДЖІ СКЛАДАЄТЬСЯ З ПОНАД П'ЯТИСОТ ВЕЛИКИХ І МАЛИХ ПОЛОТЕН, БАГАТЬОХ МАЛЮНКІВ. ВІН ЩЕ ЗА ЖИТТЯ БУВ НАДЗВИЧАЙНО ПОПУЛЯРНИМ. КОЛЕКЦІОНЕРИ БУЛИ ГОТОВІ ПЛАТИТИ ЗА ЙОГО КАРТИНИ БУДЬ-ЯКІ ГРОШІ. І СЬОГОДНІ НАЙБІЛЬШІ МУЗЕЇ СВІТУ ВВАЖАЮТЬ ДЛЯ СЕБЕ ЧЕСТЮ ВИСТАВЛЯТИ ЙОГО КАРТИНИ, А НА МІЖНАРОДНИХ АУКЦІОНАХ ПОЛОТНА КУЇНДЖІ ОЦІНЮЮТЬСЯ В СОТНІ ТИСЯЧ ЧИ НАВІТЬ МІЛЬЙОНИ ДОЛАРІВ.« ІЛЮЗІЯ СВІТЛА БУЛА ЙОГО БОГОМ, І НЕ БУЛО ХУДОЖНИКА, РІВНОГО ЙОМУ В ДОСЯГНЕННІ ЦЬОГО ЧУДА ЖИВОПИСУ», - ТАК ПИСАВ ВІН ПРО КУЇНДЖІ РЄПІН, НАЗВАВШИ ЙОГО ГЕНІАЛЬНИМ ХУДОЖНИКОМ ПЕЙЗАЖНОГО ЖИВОПИСУ. БАГАТО МИТЦІВ НАМАГАЛИСЯ РОЗГАДАТИ СЕКРЕТ ДОСЯГНЕННЯ В КАРТИНАХ КУЇНДЖІ ТАКОЇ ІЛЮЗІЇ СВІТЛА І ТАКОГО ЗАГАЛЬНОГО ТОНУ, КОТРИЙ, ЯК МАГНІТ ПРИТЯГУЄ ДО СЕБЕ ГЛЯДАЧА, ПРИМУШУЮЧИ МИЛУВАТИСЯ НАДЗВИЧАЙНИМ ТАЛАНТОМ ВЕЛИКОГО ХУДОЖНИКА, АЛЕ ДО ЦЬОГО ЧАСУ ЦЕ ЗАЛИШАЄТЬСЯ ЗАГАДКОЮ.

ВІДОМІ КАРТИНИ ХУДОЖНИКА.

"Дніпро вра́нці" 1881

«Березови́й га́й» (1901)

«Ла́дозьке озеро» (1873)

«Нічне» (1905—1908)

«Ельбрус. Місячна́ ніч» (1890—1895)

«Плями́ місячного сяйва́ у лісі. Зи́ма́»

"Хма́ри́" 1882

«Березови́й га́й» (1879)

«Ніч на́ Дніпрі» (1880)

«Вечір на́ Укра́ї́ні» (1878)

«Веселка́» (1900—1905)

«Море. Кри́м.» (1898-1908)

Після грози́. 1879

Степ

СЕРЕД ВИЗНАЧНИХ ЛЮДЕЙ, ЯКИМИ УКРАЇНА МОЖЕ ГОРДИТИСЯ І ЯКІ ДОСТОЙНО ПРЕДСТАВЛЯЮТЬ НАШУ КРАЇНУ НА СВІТОВОМУ РІВНІ, - ПОСТАТЬ АРХИПА ІВАНОВИЧА КУЇНДЖІ. ПРИЙНЯТО ВВАЖАТИ ЙОГО РОСІЙСЬКИМ ЖИВОПИСЦЕМ, АЛЕ ПЕРШ ЗА ВСЕ ВІН ХУДОЖНИК УКРАЇНСЬКИЙ. КУЇНДЖІ РОДОМ З УКРАЇНИ, ВИРІС У ЇЇ ПРИМОРСЬКИХ СТЕПАХ, ГОРДИВСЯ, ЩО УКРАЇНА - ЙОГО ЗЕМЛЯ, ПИСАВ ЗДЕБІЛЬШОГО ПРО УКРАЇНУ, ЩО Й ПРИНЕСЛО ЙОМУ ВИЗНАННЯ І СЛАВУ, І ВСІ ЙОГО ВСЕСВІТНЬО ВІДОМІ ПОЛОТНА, ПРИСВЯЧЕНІ ПРИРОДІ УКРАЇНИ, ЗОКРЕМА, "УКРАЇНСЬКА НІЧ" І "МІСЯЧНА НІЧ НА ДНІПРІ" - ДУХ УКРАЇНИ, ЇЇ КРАСА І ЧАРИ, ТОМУ МИ З ВПЕВНЕНІСТЮ МОЖЕМО НАЗВАТИ А. КУЇНДЖІ УКРАЇНСЬКИМ ХУДОЖНИКОМ. СВОЄЮ ЩИРОЮ І НАТХНЕННОЮ ТВОРЧІСТЮ АРХИП КУЇНДЖІ ПРОСЛАВИВ УКРАЇНСЬКЕ МИСТЕЦТВО І ВНІС ЦІННИЙ ВНЕСОК В ЙОГО СКАРБНИЦЮ, СТВОРИВШИ САМОБУТНІЙ ЖАНР МИСТЕЦТВА – УКРАЇНСЬКИЙ ПЕЙЗАЖ. УКРАЇНСЬКІ ПЕЙЗАЖІ А. І. КУЇНДЖІ БЕЗУМОВНО МАЛИ ВПЛИВ НА ПОДАЛЬШИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО ПЕЙЗАЖНОГО ЖИВОПИСУ. СВОЄ НАЙКРАЩЕ ВТІЛЕННЯ ЕСТЕТИКА КУЇНДЖІ ЗНАЙШЛА У КАРТИНАХ С.ВАСИЛЬКІВСЬКОГО, П. ЛЕВЧЕНКА, М.ТКАЧЕНКА, М.ПИМОНЕНКА.