У цьому номері:

Видається за бВидається за бВидається за бВидається за бВидається за благословеннямлагословеннямлагословеннямлагословеннямлагословеннямректораректораректораректораректорату Львівської Духту Львівської Духту Львівської Духту Львівської Духту Львівської ДуховноїовноїовноїовноїовноїСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаРеєстраційне свідоцтво№ 300 від 1996 р. Б.

Виходить з березня 1996 р. Б.

Головний редактор:о. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницький

Редактор:Олег ЛукаОлег ЛукаОлег ЛукаОлег ЛукаОлег Лука

Заступник редактора:Андрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій Солецький

Літературна редакція:Ольга БарабашОльга БарабашОльга БарабашОльга БарабашОльга БарабашВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир Чупрін

Комп’ютерна верстка:Остап ГОстап ГОстап ГОстап ГОстап Гнатівнатівнатівнатівнатів

Комп’ютерний набір:ТТТТТарас Семенюкарас Семенюкарас Семенюкарас Семенюкарас СеменюкАндрій СіданичАндрій СіданичАндрій СіданичАндрій СіданичАндрій Сіданич

Дизайн:Олег БарбулякОлег БарбулякОлег БарбулякОлег БарбулякОлег Барбуляк

Фотограф:Михайло ПазинякМихайло ПазинякМихайло ПазинякМихайло ПазинякМихайло Пазиняк

Відповідальні за друк:Юрій ЛесишинЮрій ЛесишинЮрій ЛесишинЮрій ЛесишинЮрій ЛесишинВолодимир ГВолодимир ГВолодимир ГВолодимир ГВолодимир Ганчійанчійанчійанчійанчій

Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Львівська Духовна Семінаріявул. Шевченка, 188,Львів-Рудно, Україна, 79493тел.: (0322) 72-07-34, 69-09-14,факс: 69-05-65e-mail: redakcia@lds.lviv.uahttp://www.lds.lviv.ua/http://www.lds.lviv.ua/http://www.lds.lviv.ua/http://www.lds.lviv.ua/http://www.lds.lviv.ua/

Р/р: 26001301410964 ЗКПО 13839856МФО 325633 ЛУБАИ ПІБ

Редакція має право редагуватита скорочувати подані матеріали.Рукописи не повертаються тане рецензуються.

При передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання на«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове

№2(70)березень−квітень 2005

ТемаВеликий піст – час покаяння . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2Значення посту для християнина . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3Медичне значення християнського посту . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Простір спілкування“Час нашого спасіння. . .” Інтерв’ю з о. Василем Вороновським 7

Святе ПисьмоЗначення Святого Письма у творенні церковного права 8Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг . . . . . . 10

Дорога спасінняДумки про капеланство . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11Моя весна сьогодні прийшла тихо . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12Невтомний трудівник Божого виноградника . . . . . . . . . . . . . . . 14Вервиця: споглядаючи з Марією лице Христове . . . . . . . . . . . . 15

ПолемікаІсус Христос: “єдинородний” чи “сотворений”? . . . . . . . . . . . . . 17Символ зла . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18Завжди будемо пам’ятати! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19

Літургійне богослов’яТайна Священства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21Світло ікони . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22Тайна Вечеря як синтез Старого та Нового Завітів . . . . . . . . . . . 24Київська Церква та її євхаристійна традиція. . . . . . . . . . . . . . . . 26

Сім’яМайбутнє української нації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27Правда про одруження та родину . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28Історія одного запитання, або що таке сім’я? . . . . . . . . . . . . . . . 29

ДуховністьЗначення уваги та аскетизму в житті християнина . . . . . . . . . 29Що таке щастя? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31

Сторінки історії УГКЦМитрополит Андрей Шептицький в період німецької окупаціїГаличини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32Релігійне життя в Радянському Союзі в “горбачовську” еру(1985 -1988) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34

У світі цікавогоДещо про мову… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37Цікаво, що… . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38Що думали відомі люди на порозі смерті? . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39

Словами серцяЯ бачу Бога . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40Проща . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40

2

т е м а

Великий піст –час покаяння

Наближається час, коли уся Східна Церквапереживатиме Великий піст. Що таке піст, ічому його називають Великим? У церковному

календарі є пости, які називаються відповідно до тогосвята, приходові якого передують (Пилипівка,Петрівка, Спасівка). Отже, піст – це час, який готує допевного церковного свята. Піст, що передує найбіль-шому із християнських празників – ВоскресіннюХристовому, називають Великим. Цій назві сприяєтакож і його тривалість – 40 днів.

Піст – це час, коли християни застановляються надсвоїм життям, запитуючи себе, чи все у їхньому життігаразд, чи, може, щось потребує змін? Це період очіку-вання зустрічі зі самим Богом у Його Воскресінні. Тадо цього треба належно приготуватися. Найпершемаємо звернути увагу на наше ставлення до людей,котрі є довкола. Чи не тримаємо на когось зла, непринижуємо або, навіть, кривдимо ближнього? Далі –чи завжди пам’ятаємо про тих, які потребуютьнашої підтримки, матеріяльної чи мо-ральної? Іншими словами: чи ми ємилосердними? Наступна річ: чими чесні насамперед зісобою, а також із іншими?

Тобто, нам належитьпроаналізувати своєжиття у всіх аспек-тах: сім’я, робо-та, друзі, а най-важливіше – Бог.Час посту – цечас добрих пере-мін. Усі ми праг-немо до кращо-го, тому Церкваі встановила пі-ст, коли мо-жемо змінитижиття. Сьогоднідомінує уявлен-ня, що піст – цевідмова від пев-ного виду стравчи якогось за-доволення. За-галом це так,але потрібноправильно ро-зуміти мету та-кої відмови –застановитисяй відкинути

те, що перешкоджає бути в мирі зі собою й іншими.Ці зречення мають виховувати в нас силу волі, щодопоможе зростати як духовно, так і фізично.

Дотримуватися посту зобов’язані усі християни.Проте Церква звільняє від цього деяких вірних: дітейдо 15 років і тих, кому за 60; недужих фізично й ро-зумово; вагітних та матерів-годувальниць; осіб, якіживуть поза домом; вбогих і тих, хто живе з ми-лостині; людей, котрі важко працюють; тих, хто оду-жує після важкої хвороби.

Однак, піст – це не лише стриманість щодо їжі, але йзречення від поганих звичок і всього, що шкодитьдуховному розвиткові. Однією з вагомих практик вчасі посту є молитва, яка допомагає очиститися відгріхів, примирює з людьми і Богом. Та найважливішеправило, яке має супроводжувати християнина впро-довж цілого посту й усього життя, – постити слід відгріха.

Роман ОЗЕРНИЙРоман ОЗЕРНИЙРоман ОЗЕРНИЙРоман ОЗЕРНИЙРоман ОЗЕРНИЙ

3

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (70) березень−квітень 2005 т е м а

Значення постудля християнина„Не шукай користи лише в самомустриманні від страв! Правдивий піст –це усунення гріхів. Прости ближньомуобрази... Ти не їси м’яса, але пожираєшбрата. Утримуєшся від вина, але невбиваєш своєї зарозумілости.Гнів – це пияцтво душі, бо він їїприглушує, подібно до вина”.(св. Василій Великий)

Численні трактати, монографії, підручники,брошури і статті духовних та світських осібприсвячені тематиці посту. Автори намагаються

представити найрізноманітніші методи та засоби„вдалого” посту. Рідко хто з них задумується над тим,що, властиво, Богові наш піст не потрібен. Це всьоголише один із засобів особистої переміни, у повнотізмісту цього слова. Модерність світоглядів провадить урізні боки, часто не туди, куди кличе Господь. А самепро такий спосіб посту, як налаштування цілого себена спасіння, казали Святі отці Церкви.

У “Добротолюбії” авва Доротей висловився пронеобхідність посту: “В законі написано, що Богповелів синам Ізраїля кожного року давати десятину зівсього, що набували. Чинивши так, вони малиблагословення у всіх справах. Знаючи це, святіапостоли встановили та передали на допомогу нам щедещо більшого та величнішого – відділяти десятину відднів життя нашого і присвячувати її Богові (щоби такотримати благословення на усі справи); кожного дняочищатися з гріхів, вчинених нами протягом року”.

В окремих духовних книгах можна зустріти умовнийподіл посту св. Інокентія Херсонського на декількавидів: духовний, моральний, природний та цер-ковний. Перший полягає у відокремленні себе відгріха; другий стосується виправлення своїх моральнихнорм і цінностей. Третій – добровільна відмова напевний час від їжі та пиття, а четвертий міститьзаборони на дії, їжу та вчинки, встановлені Церквою.Надзвичайним поступом християнина є вмінняпоєднати усі ці чотири постулати посту.

Протоієрей Валентин у своїй книзі про піст пропонуєувазі читача декілька умов правильного проведеннячасу посту. Першою є незлоба душі. Людина з гордимсерцем, наповненим ненавистю, підступом, не спро-можна підноситися до Бога. Вона не вміє подаватимилостиню, оскільки немає любови в серці і співчуття

до потреб ближніх, бо ж не сприймає їх всерйоз.Друга полягає у прихованості свого посту від очейінших, заради своєї користі, покори і спасіння.Більшість людей, які постять, користуються тимсамим правилом, що й фарисеї у І - ІІІ ст.: все робитинапоказ, шукаючи своєї слави та похвали відоточуючих. Спаситель застерігав від такого про-ведення посту: “А як постите, то не будьте сумні, як отілицеміри: вони бо змінють обличчя свої, щоб бачилилюди, що постять вони. Поправді кажу вам: вонимають уже нагороду свою! А ти, коли постиш, намастисвою голову і лице своє вмий, щоб ти посту свого невиявив людям, а Отцеві своєму, що в тайні, і Отець твій,що бачить таємне, віддасть тобі явно” (Мт 6, 16-18).Третя умова правильного посту містить постійнемисленне прагнення людини до небесного щастя, якедля неї здобув Ісус Христос. Це постійна молитва: усмиренні, з каяттям за свої гріхи – до милосердяБожого. Це життєвий шлях кожного свідомогохристиянина.

Дехто з духоносних авторів підкреслює важливістьвнутрішнього перетворення під час посту: не єдинимлише утримуванням від їжі, тілесного життя, при-ємності перемагається гріх, а насамперед – очи-щенням свого серця, рішучим прагненням до чистотидуші. В цьому, зрештою, і приховується глибокийзміст християнського посту. Кожен, хто розпочинаєпіст, зобов’язаний мати на це особливе благо-словення свого духівника (якщо йдеться про особиступостанову) і дотримуватися приписів Церкви, якщойдеться про загальний піст. Проте, дбаючи пропригнічення лише тіла, забуваємо про внутрішнійкомфорт, затягуючи відкинення гніву, лицемірства,грошолюбства, гордості, самолюбства. . . АпостолПетро детально розмежовує два подані вище способипосту: „Бо хто хоче любити життя та бачити добрідні, нехай здержить свого язика від лихого та устасвої від говоріння підступу. Ухиляйся від злого та добречини ...” (1Петр. 3, 10-11). Це мав би викарбувати усвоєму серці кожен свідомий християнин не лише начас посту, а на все земне життя. Слушними будутьслова св. Димитрія Ростовського: “Суєтне покаяннятого, хто хоче короткочасним стриманням від їжі таодноденним постом загладити свої ненаситність тапияцтво. Некорисне покаяння того, хто думає не-тривким та малим умертвленням тіла очиститибагаторічні і тяжкі гріхи смертні! Неправдивепокаяння того, хто надіється невеликими зітханнямиі нечастими ударами в груди загладити численнінеправди свої”.

Це означає не що інше, як рішуче рішення виправитисвої кроки. Така рішучість неодмінно породжуєзавзятість в очищенні свого серця від усього бруду –постійним вправлянням у християнських чеснотах,вдосконаленні себе. Тут немає місця непослідовності,недотриманню постанов. Через рішення уприсут-нюється особисте прагнення людини до небесного,

4

т е м а

Божого: “Але ми не в їжі лише зобов’язані триматиміру, а й утримуватися від будь-якого іншого гріха,щоб, як поститися животом, поститися нам іязиком. Також слід поститися й очима, тобто недавати очам волі, ні на кого не дивитися без-соромно й без страху. Також і руки, й ноги слідстримувати від усілякого злого діла”. . .

Кожен окремий вчинок людини має певну основу.Вчинок християнина такою основою має най-перше славу Бога, своє спасіння, спасіння ближніх.Зважаючи на те, що до діл спасіння належатьмолитва, піст, милостиня, стає зрозумілим, що цітри кроки до цілі мають бути глибоко обду-маними, підготованими, впевненими та ціле-спрямованими – щоб не збочитизі шляху. Святитель ТеофанЗатворник так висловлюється зприводу приготування до Ве-ликого посту: “Є недужі, що їздятьлікуватися на води. Ці людизаздалегідь обдумують майбутнюподорож і якомога дбайливішеготують все, щоб швидко і зручнодоїхати до цілющих вод таякнайхосенніше використатипризначений для лікування час!Ось і в нас наближається свій курсспасенного лікування – святийпіст! Тут ми й омиватимемосясльозами покаяння і прийма-тимемо цілющі ліки – Тіло і Кровнашого Господа”.

На самому початку необхідновизначити пріоритети особистого приготування;ціль, яку ми переслідуємо, коли налаштовуємося напіст: свою славу чи славу Бога. “У піст по-трудимося, щоб очистити свою совість і ви-правити своє життя” – каже згаданий святийотець. Досить часто людина, розпочинаючи своюмандрівку, набирає до сумки багато тих речей, якілише обтяжують вільний перехід. Таке ж тра-пляється і в духовному подвизі: замість зо-середження своєї уваги на головних перешкодах,християнин хапається за другорядні. Слід па-м’ятати староотцівську приказку: для того, щобдерево впало, необхідно всього лише зрізати ко-рінь. Не від самої виключно людини залежитьпрогрес. Божа благодать – найперша супутниця тапомічниця. Цікавинка полягає в тому, що вонаприходить тоді, коли її абсолютно не чекають:„Здобуток залежить від того, чи зм’якшилося

серце сокрушенням”. Піст – час прощення та при-мирення. Увесь процес проведення посту маєкоригувати одна особливість – покаяння. Безсокрушеного серця не пройдемо й метра.

Отже, є дві умови: прощення і примирення. Без цихдвох ніг важко говорити про поступ. Чому самепрощення, і яке воно має бути? Багато різних ударівми отримуємо від інших, але багато й самінаносимо. Тому має бути місце для прощення.„Людина ранить інших, бо сама була зранена”, –зазначає о. Йозеф Августин. Так, ми зранені гли-боко, і ці рани болять. Саме тому нам необхіднопростити тих людей, які нас образили, і попроситипрощення в тих, кого ми образили. Виключнопрощення розриває це замкнуте коло нанесенняболю. Любов милосердна – Бог перший показав нам,як треба прощати. “. . .І прости нам провини наші, як

і ми прощаємо винуватцям нашим. . .” Наше благанняє для Бога немов міркою того про-щення, яке Він бажає дати нам.Парадокс, як на перший погляд.Проте звідси випливає, що Богпрощає людині так, як вона самаце чинить. “У проханні пропрощення ми щиро бажаємо, щобтой, хто прощає, взяв на себенанесене йому зло і не відповідавнам «зубом за зуб», стражданнямза страждання, образою за образу,приниженням за приниження.Гріховна наша природа змушуєнас інстинктивно «скидати» зсебе отримане зло на того ж, хтонаніс його. Більшість нашихзахисних механізмів мають однуціль – перенести нанесений більна інших”.

Що ж діється тоді, коли ображений не має мо-жливости „віддати” зло? Накидає його на першогож зустрічного. І так до нескінченності. В ре-зультаті суспільство потопає у масових ката-строфах. Разом з тим, кожним особистим гріхомми ранимо ближнього. Тому, тоді коли просимопрощення у ближніх, мусимо усвідомлювати, щовсе ж таки ми їх образили – кожним своїм окремимгріхом. Саме прощенням ми виліковуємо усі між-людські відносини. Отримати прощення – означаєбути прийнятим з жертовною любов’ю, простити –означає такою ж мірою прийняти іншого.

Прощення можливе через примирення. Примиря-ючись – робимо шлях від зла, ненависті, лице-мірства, підступу до . . . ЛЮБОВІ.

Лише за умови прощення і примирення у постілюди зможуть відновити втрачену через гріхиособисту гармонію зі собою, своїми ближніми і,врешті, – з Богом.

В’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАРБіблійне ТБіблійне ТБіблійне ТБіблійне ТБіблійне Товариство сприяння екуменічному таовариство сприяння екуменічному таовариство сприяння екуменічному таовариство сприяння екуменічному таовариство сприяння екуменічному та

міжрелігійному діалогові “Еффата”міжрелігійному діалогові “Еффата”міжрелігійному діалогові “Еффата”міжрелігійному діалогові “Еффата”міжрелігійному діалогові “Еффата”

Кожен вчинок маєпевну основу. Вчинокхристиянина такоюосновою має найпершеславу Бога, своє спасіння,спасіння ближніх.Зважаючи на те, що до ділспасіння належать мо?литва, піст, милостиня,то зрозуміло, що ці трикроки до цілі мають бутиглибоко підготованими...

5

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (70) березень−квітень 2005 т е м а

Медичнезначенняхристиянськогопосту“““““Тисячоліттями у європейській культурі існував

міцний та тісний зв’язок релігії, етики тамедицини. Задана християнством змістоутво-

рювальна мета людського існування у світі напов-нювалася конкретними світоповедінковими орієнта-ціями, цінностями, нормами моралі та реалізовуваласьу конкретній практичній діяльності милосердя талікування”1.

Тому й піст як аскетична практика в духовномужитті християнина, особливо його фізіологічнезначення, знаходить свою співмірність також і вмедицині.

Церковний піст віддавна мав важливе лікувальнезначення і є сьогодні чи не „найкориснішою методоюлікування хворіб сучасної цивілізації, одночаснонаближуючи до Бога”2. Така сумісність виявляєтьсявнаслідок самої суті та призначення як посту, так імедицини стосовно внутрішнього та зовнішньогостану людини, а й загалом всього людського життя.

„Піст як метода лікування незнана серед лікарів,оскільки у науковій медицині немає викладів стосовно

цієї теми”3. Однак, відомим при цьому залишаєтьсялікувальне голодування, визнане одним із найстаршихметодів терапії: „Джерела застосування повногодозувального голодування з лікувальними та про-філактичними цілями походять із глибинитисячоліть”4. При цьому важливо „чітко та виразноусвідомлювати, що голодування не є способомлікування хвороби чи недуги. Ціль голодування –привести весь організм до повного видужання,самоперебудови, самооновлення всіх функцій”5.Голодування – це внутрішнє зцілення, воно ставитьорганізм в такі умови, коли вся його життєва силавикористовується на очищення та оздоровлення та єшляхом до внутрішньої духовної чистоти. Відомо, що“інстинкт самозбереження підказує тваринам і дітямвідмовлятися від їжі у випадках гострих і хронічнихзахворювань”6.

Внаслідок лікувального голодування „вся життєваенергія, яка використовувалась для засвоєння їжі,тепер витрачається на виведення отрути ізорганізму”7. Вплив лікувального голодування на люд-ський організм є глобальним щодо внутрішніх системта органів. Наприклад, підвищуються розумовіздібності, ефективніше починають функціонуватиоргани травлення, покращується кровообіг; їжа кращезасвоюється, зростає витривалість; дихання стаєчистішим; терморегулювальна система починаєпрацювати з ідеальною ефективністю і т.д.

Дія християнського посту на людський організм, зусіма фізіологічними процесами, є ідентичною долікувального голодування, адже „організм живе (в обохвипадках) коштом нагромаджених резервів, а то йкоштом субстанції власного тіла. Насамперед

в и к о р и с т о в у ю т ь с язапаси вуглеводів, гліко-гену, нагромаджень упечінці й м’язах, аопісля зменшуєтьсяжир, накопичений підшкірою й у внутрішніхорганах”8. Після цього ворганізмі відбуваєтьсярозпад білків, якийотруює організм, навідміну від поперед-нього розкладу вугле-водів. Тому слід за-уважити, що як часлікувального голо-дування, так і час три-вання посту залежитьвід запасів жиру і ву-глеводів в організмі.Коли починається роз-пад білків, тоді й за-кінчується піст, а по-чинається голодування,

6

яке є небезпечним і шкідливим, загрожує здоров’ю, ато й життю”9. Принципово важливо усвідомити цюрізницю між постом у християнстві і лікувальнимголодуванням у медицині з однієї сторони, танегативним і шкідливим значенням голодування зіншої.

Явище посту, чи лікувального голодування, відомелюдям віддавна: „жреці, монахи, древні філософи,лікарі утримувались від їжі до сорока і більше днів зметою вдосконалення свого здоров’я, а такожпокращення здатності до світосприйняття”10. По-чинаючи від ІІ ст. після Христа, коли свою лікувальнусистему запропонував славний Гален, піст яклікувальний засіб на довгі століття канув у забуття.Однак, не у християнській Церкві – тут він, навпаки,набув важливого значення та плекався як духовнавправа. На межі IX-X ст. на сході Аравії активно діявАвіцена, який лікував та приписував хворим піст, щотривав три тижні, а то й більше. У середніх віках зна-ним був венеціанець Л. Корнаро, який вказував надоцільність застосування повного голодування тапідкреслював, що цим продовжується життя людини.Неаполітанський лікар А. Феррас теж рекомендувавхворим тривале утримання від їжі. У XVIII-XIX ст.лікувальне голодування найбільше практикувалося уНімеччині, Англії, Франції та Швейцарії.

Відоме також і негативне ставлення та запереченнядобрих наслідків утримання від їжі. Так, наприклад, уXIX ст. німецький вчений Рудольф Віхров засуджувавпіст як лікувальний засіб11, однак детальні науковідослідження, зокрема в університетських клініках,довели повну безпідставність такого твердження12.Кінець XIX та початок XX ст. ознаменувалися новоюподією у проблемі голодування. Почались експе-риментальні дослідження, які внесли перший вклад утеоретичне обґрунтування механізмів дії такогоефекту. Так, 1928 р. у м. Амстердам на VII між-народному з’їзді медиків-дієтологів було визнанодоцільним застосування дозованого голодування присерцево-судинних, гастроентерологічних, ендокрин-них та інших захворюваннях.

Однак спосіб лікування шляхом утримання від їжімістить також вагомі застереження, зокрема заувагищодо впровадження, виконання та результатів, аджевін не є специфічним методом для якогось одногозахворювання чи групи захворювань. Це загально-зміцнювальний метод, який мобілізує захисні силиорганізму, а тому й має безліч доказів на свою користь.Проте лікувальне голодування може проводитисялише за умови всебічного огляду хворих, маючибагато протипоказань поряд із великим позитивнимвпливом на життєдіяльність людського організму.

У християнстві дуже важливою є здатність та вміннякористати з величного, Богом даного дару – посту13.Лише належне вправляння на практиці, досвідчене та

запевнене духовними наставниками і вчителями,здатне принести користь та духовні плоди від посту.Сьогодні „науково доведено, що розумно проведенийпіст не лише не наносить здоров’ю жодної шкоди, аленавпаки, запобігає багатьом хворобам, лікує тазміцнює тіло й душу”14. “Тому науковий світ повиненставитись до нього з пошаною й допомагати, щобпацієнти практикували його та черпали з ньогокористь для свого здоров’я”15. Адже медичні до-слідження у всіх можливих ділянках покликані довдосконалення засобів, вмінь, медикаментів таінструментарію, збагачення знань задля най-ефективнішої допомоги людині, сприяння її здоров’юта життю. І це, до певної міри, поєднується іззавданням християнського посту, який, охоплюючитілесність та духовність людини, спрямовує її дожиття, оновленого фізично і духовно, та ще йуможливлює стосунки з Богом16.

Олег ЛУКАОлег ЛУКАОлег ЛУКАОлег ЛУКАОлег ЛУКА

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 И. Силуянова. Этика врачевания. Современнаямедицина и православие. – Москва, 2001. – С. 5.2 Dr. E. Dubrovska. Dar postu. // Milujcie sie. - 2001. - №3-4. – P. 31.3 Dr. E. Dubrovska. Dar postu. // Milujcie sie. – 2001. - №1-2. - P. 37.4 Г. Войнович. Исцели самого себя. – Минск, 1990. - С.35.5 П. Брегг. Чудо Голодания. – Москва, 1990. - С. 206.6 Г. Войнович. Исцели самого себя. – Минск, 1990. - С.11.7 Пор.: П. Брегг. Чудо Голодания. – Москва, 1990. - С.30.8 М. Грушкевич. Піст. // Місіонар. – Львів, 1994. - С. 52.9 Там само. - С. 52.10 Г. Войнович. Исцели самого себя. – Минск, 1990. - С.12.11 Пор.: М. Грушкевич. Піст. // Місіонар. – Львів. 1994.- С. 46.12 Там само. - С. 47.13 Пор.: Творения святаго отца нашего ИоаннаЗлатоуста, архиепископа Константинопольскаго. – С.-Петербург,1896. - Т. 2. - С. 47.14 Dr. E. Dubrovska. Dar postu. // Milujcie sie. 2001. - №3-4. - P. 66.15 М. Грушкевич. Піст. // Місіонар. – Львів, 1994. - С.32.16 Пор.: Епископ Каллист Диоклейский. Великий пост

и потребительское общество. – С.-Петербург, 2005. -С. 76.

т е м а

7

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (70) березень−квітень 2005

“Час нашогоспасіння...”

Порушуючи тему посту, ми вирішилиобговорити її не з теоретиком, апрактиком – людиною, яка багатороків життя провела у монастирі, дляякої піст та молитва є основоюдуховного подвигу, відомим екзорцистомо. Василем Вороновським. В цьомуінтерв’ю о. Василь ділиться з намивласним досвідом і заохочуєвикористати час Великого посту якособливу нагоду для перепрошення Богаза наші гріхи.

ОООООтче Василю, існує багато різних гіпотезтче Василю, існує багато різних гіпотезтче Василю, існує багато різних гіпотезтче Василю, існує багато різних гіпотезтче Василю, існує багато різних гіпотезстосовно того, що таке піст? Якою є Вашастосовно того, що таке піст? Якою є Вашастосовно того, що таке піст? Якою є Вашастосовно того, що таке піст? Якою є Вашастосовно того, що таке піст? Якою є Ваша

думка?думка?думка?думка?думка?

Піст – це перепрошення Бога за всі наші гріхи. Мимаємо чудовий приклад самого Ісуса Христа: передтим, як іти й навчати народи, творити чуда, Він сорокднів, у пості на молитві, перебуває в пустелі. Як знаємозі св. Письма, там до Христа приступав диявол іспокушав його перетворити каміння на хліб, на щоІсус відповів – не хлібом єдиним житиме людина.Отож, бачимо, що Христос проти диявола вико-ристовує піст, неначе зброю. Власне на честь цьогоІсусового перебування в пустелі Церква встановилаВеликий піст. Він є неначе тугою за втраченим раєм, зякого через провину гріха були вигнані наші пра-родичі. Але Бог пообіцяв Адамові та Єві, що пошле усвіт Спасителя, який народиться від Діви. Багато роківлюдство очікувало на цей прихід. Зараз ми такожочікуємо на друге пришестя Христа. І цей Піст єненаче тим моментом, коли ми готуємо себе дозустрічі з Христом, очищуючи свою душу і тіло відгріха.

Перший тиждень посту має бути строгим. КолисьЦерква заохочувала своїх вірних до аскези протягомцілого посту, не лише у перший та останній тижні.Сьогодні Церква дещо лояльніше ставиться допрактикування посту вірними, приписуючи йогоособам від 14 до 60 років. Пригадую собі, коли я бувмалим хлопцем, то постив разом із батьками. М’ясо імолоко їли лише в суботу та неділю.

Сучасні люди досить дивно ставляться до посту, дехтовважає, що він непотрібний. Дуже часто аргументиЦеркви не сприймаються як авторитетні. Однак навіть

сучасна медицина визнала корисність посту дляочищення людського організму. Більше того, деяківчені-медики стверджують, що постом можнавилікувати певні недуги. Але для християнина піст неможе служити якоюсь дієтою чи способом лікуванняфізичної хвороби, оскільки таке розуміння позбавляєйого духовного сенсу.

Ви – відома постать у нашій Церкві перш за всеВи – відома постать у нашій Церкві перш за всеВи – відома постать у нашій Церкві перш за всеВи – відома постать у нашій Церкві перш за всеВи – відома постать у нашій Церкві перш за всетому, що займаєтесь екзорцизмомтому, що займаєтесь екзорцизмомтому, що займаєтесь екзорцизмомтому, що займаєтесь екзорцизмомтому, що займаєтесь екзорцизмом11111. Скажіть,. Скажіть,. Скажіть,. Скажіть,. Скажіть,будь ласка, наскільки важливим у практицібудь ласка, наскільки важливим у практицібудь ласка, наскільки важливим у практицібудь ласка, наскільки важливим у практицібудь ласка, наскільки важливим у практиціекзорцизму є піст?екзорцизму є піст?екзорцизму є піст?екзорцизму є піст?екзорцизму є піст?

Перед екзорцизмом я завжди пощу, намагаюся не питинавіть свяченої води. Тому, зазвичай, снідаю десь вобід, або й увечері. У 1995 р. зі мною трапився одинвипадок: після вечері я пішов відпочивати, аленевдовзі мене розбудили і попросили поїхати доодного дому, відчитати молитви. 17-річна дівчина, якау часі посту, в п’ятницю, танцювала на дискотеці,побачила злого, після чого зовсім оніміла. До менеприйшла її мати зі сльозами на очах. Я взяв СвятіТайни і пішов читати молитви над цією дитиною.Після того, як помолився і запричащав її, повернувся домонастиря і близько 1 год. ночі ліг спати.Прокинувшись вранці, я не міг сказати жодного слова.І тоді зрозумів, що зробив велику помилку,здійснивши екзорцизм, не постивши перед тим. Я бувпри повній свідомості, все пам’ятав, але не мігвимовити ані одного слова. Дар мови повернувся лишепісля того, як я запричащався. І тепер, коли людиприходять і просять, щоб прочитати молитви

простір спілкування

8

с в я т е п и с ь м о

екзорцизму, а я не постив перед тим, то відмовляюсь,оскільки вже маю нелегкий досвід.

Отче Василю, останнім часом Церква значноОтче Василю, останнім часом Церква значноОтче Василю, останнім часом Церква значноОтче Василю, останнім часом Церква значноОтче Василю, останнім часом Церква значноспрощує піст. Як Ви ставитесь до цього?спрощує піст. Як Ви ставитесь до цього?спрощує піст. Як Ви ставитесь до цього?спрощує піст. Як Ви ставитесь до цього?спрощує піст. Як Ви ставитесь до цього?

Я би сказав, що це вимога часу – щоразу люди стаютьвсе більше слабкими. Усвідомлюючи це, Церква спро-щує піст, її вимоги вже не є такими суворими, якколись. А з іншого боку, змінилось суспільство, йогоставлення до Церкви, до Бога. Однак, я закликаю всіхдо строгого посту у перший та останній тижні. Нехайці два тижні будуть доброю нагодою перепрошенняХриста за ті муки, які Він терпів за нас; часом опла-кування наших гріхів і повернення в обійми до Бога-Отця. Чому ми можемо цілий рік грішити, а цих де-кілька днів боїмось провести у пості та молитві? СамХристос постив, будучи Богом. Невже ми більші заНього? Це наша гордість каже, що ми не потребуємопосту. Насправді, піст і молитва – це неначе зброя, якадопомагає нам у боротьбі зі злими силами.

Яке значення має піст у житті монашоїЯке значення має піст у житті монашоїЯке значення має піст у житті монашоїЯке значення має піст у житті монашоїЯке значення має піст у житті монашоїспільноти?спільноти?спільноти?спільноти?спільноти?

В нашому монастирі протягом посту взагалі не їдятьм’яса, а молочні продукти лише у вівторок, четвер,суботу та неділю. В понеділок, середу та п’ятницю єстрогий піст. Загалом, піст є невід’ємною частиною вжитті монашої спільноти, неодмінною умовою ду-ховного подвигу. Монах, як послідовник Христа, маєбрати з Нього приклад. Піст навчає вправлятись в обітіубозтва, турбуватись тільки про спасіння душі,звільняючи богопосвячену особу від земної залеж-ности.

Богослужіння Великого посту наповнені глибокимБогослужіння Великого посту наповнені глибокимБогослужіння Великого посту наповнені глибокимБогослужіння Великого посту наповнені глибокимБогослужіння Великого посту наповнені глибокимдуховним змістом. Скажіть, будь ласка, чидуховним змістом. Скажіть, будь ласка, чидуховним змістом. Скажіть, будь ласка, чидуховним змістом. Скажіть, будь ласка, чидуховним змістом. Скажіть, будь ласка, чизбільшується кількість вірних у храмі на цей час?збільшується кількість вірних у храмі на цей час?збільшується кількість вірних у храмі на цей час?збільшується кількість вірних у храмі на цей час?збільшується кількість вірних у храмі на цей час?

Багато людей любить приходити на Повечір’я зканоном Андрея Критського у перший тиждень посту,оскільки воно вирізняється особливим покаяннимхарактером. Приходять вірні також і на ЛітургіюПередосвячених Дарів, а особливо – на всі тібогослужіння, які відбуваються в останній тижденьпосту. В часі Великого посту люди відчуваютьособливу потребу бути у храмі, молитися, приступатидо Святих Тайн Покаяння та Євхаристії. Богослужінняцього часу торкаються найпотаємніших глибинлюдської душі, вони наповнені особливим змістом.Закликаю всіх – не прогайнуйте Великого посту! Ідітьдо церкви, моліться за Неї, за державу, за себе і своїсім’ї, приступайте до Святих Тайн, щоби цей час постубув для нас часом спасіння!

ПідготувавПідготувавПідготувавПідготувавПідготувавАндрій СОЛЕЦЬКИЙАндрій СОЛЕЦЬКИЙАндрій СОЛЕЦЬКИЙАндрій СОЛЕЦЬКИЙАндрій СОЛЕЦЬКИЙ

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 Екзорцизм – вигнання злих духів (або навіть самого диявола) ізлюдей, керованих злою силою. Обряд екзорцизму складається змолитов, окроплення святою водою, покладання рук.

ЗначенняСвятого Письмау творенніцерковногоправа

Особливе та унікальне значення Біблії вісторичному, археологічному, культурному, аособливо релігійному контекстах, є відомим,

мабуть, кожному. Важливим залишається і те, щотексти Святого Писання відігравали неабияку рольпротягом усієї історії життя людей на землі, аособливо у середовищі, де вони виникли та малибезпосереднє значення для усіх членів тієї спільноти.

Співжиття між людьми вимагає певних взаємо-відносин, а також норм та правил для їх врегулюваннята налагодження. Дослідження та вивчення СтарогоЗавіту наводить на думку, що саме священні біблійнітексти виконували цю роль для тогочасного єврей-ського народу, будучи основою нормативної, правовоїсистеми. Із появою Нового Завіту, зародженнямхристиянства такий усталений порядок речей дещозмінює напрямок. Проте авторитет Біблії залишаєтьсячи не основним у формуванні та здійсненні право-творчості церковної християнської доктрини.

Розглядаючи Святе Письмо як необхідний елемент вутвердженні церковного права та як базис розвиткудоктрини християн, неважко виявити факти дляпідтвердження. Так, Новий Завіт є основою та дже-релом церковного устрою та управління у христи-янському доктринальному висвітленні. Згідно знауковими дослідженнями, формування канону Свя-того Письма відбулося десь у II ст. н. е.1 Плинність часу,розвиток суспільства, а заразом і усі труднощі тапроблеми щодо кристалізації християнського вчення,спричинилися до укладення Урядом Церкви певнихправил, норм, проголошених правд, які і почалиформувати цілісну доктрину християнства. Роль ізначення Святого Письма у творенні та тлумаченнітакої доктрини, поряд із авторитетними церковнимипереданнями та традицією, було особливим.

Найповнішим буде, мабуть, розгляд взаємовідносинСтарого та Нового Завітів за допомогою євангельськогоуривку: „Не думайте, що я прийшов порушити законабо пророків, не порушити прийшов, але виповнити”.Це твердження пояснює та до певної міри висвітлюєте, як потрібно формувати загальне уявлення щодосприйняття змісту та значення священних текстів.

9

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (70) березень−квітень 2005 с в я т е п и с ь м о

Цей новозавітний текст вказує нановий вимір, нове сприйняття законуСтарого Заповіту. Він виявляє вну-трішній зміст його розуміння якджерела і підґрунтя для зовнішньоговияву та вираження. Іншими словами,Новий Завіт удосконалює старо-завітні приписи і заповідання.

Новозавітні тексти пов’язані з при-ходом у світ Христа, Його діяльністюта життям. Окрім правд віри і звичаїву святому Письмі Нового Завіту зна-ходимо ще й деякі настанови самогоІсуса Христа, що стосуються Церквияк зовнішньої спільноти2 (Ів.20,23;Еф.4,11-13; Мк.9,35 і т. д.). Згаданіуривки вказують на те, що Христовевчення не перечить Божому Об’яв-ленню, вираженому в СтаромуЗаповіті, а лише обґрунтовує, випов-нює, виявляє, формулює його у прав-дивий спосіб, тобто надає йомудійсного, Богом бажаного, значення.Христос у Новому Заповіті відкриває вповні Божийзадум для людини, правдивий зміст Божого Слова таобраз самого Бога.

Аналізуючи та зіставляючи обидва Завіти, легко ви-явити те, що Христос не заперечує моральних при-писів Мойсея, а навпаки їх вдосконалює та очищує відстарозавітного сприйняття. Христос у Новому Завітівносить певну новизну, незнану до цього та до кінцянезбагненну. Він доповнює старозавітний Мойсе-євий закон новим, основаним на любові. Цей Законпокладається на свободу і бажання людини, віннеобтяжливий, але залежить від власного волевиявлен-ня. Та, водночас, він потягає за собою певні зобов’я-зання та вимоги щодо виконання.

Розгляд одного із уривків Євангелія сприятиме кра-щому усвідомленню значення християнської доктри-ни та церковного права, які цілком сприйняли текстиНового Заповіту за основу свого формулювання.

У Євангелії від Матея (5,43-48) описується один ізфрагментів, в якому Христос тлумачить істиннийзміст та значення Писання:

„Ви чули, що сказано: „Люби свого ближнього, іненавидь свого ворога”. А Я вам кажу: Любіть ворогівсвоїх, благословляйте тих, хто вас проклинає,творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться затих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отцявашого, що на небі, котрий наказує сходити сонцюСвоєму над злими та над добрими, і дощ посилає направедних і на неправедних. Коли бо ви любите тих,хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба нете саме й митарі роблять? І коли ви вітаєте тільки

братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й

погани не чинять отак? Отож, будьте досконалі, якдосконалий Отець ваш небесний!”

Ісус сконцентровує увагу на уточненні, на певнійновизні, нечуваній та незвичній. Є чітко збереженаформа „любіть”, проте її трактування має вже дещоінший характер. Сповідання віри в Бога потребує тавимагає відповідних норм для свого виповнення.Проте їх характер є незвичайним, адже базований нена „сліпому” виконанні, здійсненні вказаних чиприписаних правил. Христос вияснює, відкриває те,що Бог заповідав через богонатхненних авторівСтарого Завіту. І саме Ісус виявляє людям правдивийБожий задум щодо самих людей та їхнього добра.

Зробивши короткий огляд щодо впливу та значенняСвятого Письма для формування церковного права,можна визначити основні критерії на підтвердженняцих фактів. Тексти Святого Письма містять дорого-вкази для людей з метою пізнання Бога. Церковнеправо, встановлене Урядом Церкви, сприяє зовніш-ньому порядку людських відношень. Зберігається вонона основі Святого Письма та Передання, які яскравовиражають принципи та способи досягнення такоїзгоди, беручи собі за основу величне Об’явлення Боже– Об’явлення Любові.

ТТТТТарас НАГарас НАГарас НАГарас НАГарас НАГАЦЬКИЙАЦЬКИЙАЦЬКИЙАЦЬКИЙАЦЬКИЙ

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 Падовезе Л. Вступ до патристичного богослов‘я. Львів, 2001. - С.42.2 О. д-р. Мудрий С. Короткий коментар Кодексу канонів СхіднихЦерков. - Івано-Франківськ, 1995. - С. 33.

10

с в я т е п и с ь м о

“Я змагавсядобрим змагом,свій біг закінчив,віру зберіг”(2Тим. 4,7)

Не про кожного з апостолів відомо так багато, якпро апостола Павла. Його особа постійноцікавила дослідників. Своїм життям він чимось

нагадує кожного з нас. Може, епохою життя – у той часвсі немов чогось очікували, з’являлися нові релігійнітечії, що швидко зникали, псевдовчителі намагались усіхпереконати у своїй правоті. . .

Батьки майбутнього апостола булиєвреями за походженням і якимосьчином потрапили до міста Тарсу(територія сучасної Туреччини). Напояснення цього існує декілька версій,основна з яких оповідає, що вонибули взяті римлянами в полон під часвійни – ось аргументація римськогогромадянства в ізраїльтян. Згадка протакий факт є в Павла (Дії 22,25).Господар відпустив батьків апостола,надавши їм римське громадянство. Таквони залишилися у місті Тарсі – роз-ташованому на перехресті торгівель-них шляхів, що приймало в себекупців зі всіх сторін. Тут змішалосябагато різних релігійних течій, групта культурних традицій.

Незважаючи на такі умови, хлопця здитячих літ навчали Святого Письмата рідної мови. Для цього на територіїдіяспори (місця поза Палестиною, де жили євреї)потрібно було наймати вчителя, на відміну від Ізраїля, детаку функцію виконувала синагога. Навчаючи хлопця умегаполісі різних релігій та культур, батьки, однак,прищепили йому любов до своєї батьківщини та віри.Здібний та старанний, він успішно вчився і тому, незважаючи на хворобливість, був відданий до Єрусалим-ської школи. Там хлопець потрапив до доброго вчителяГамалиїла, відомого своєю добротою і лагідністю,особливо щодо жінок і неєвреїв – явища незвичного длятих часів.

Павло, вирісши у поганському торговому місті, бачиврізних людей, які не вирізнялися особливою мораллю,ставились із певною зневагою до євреїв, що жиливідокремленими спільнотами. Потрапивши до Єру-салиму, де знаходився храм і відбувалася постійнамолитва, хлопець почав швидко зростати у ревності та

побожності. Тут він повністю віддався вивченню СвятогоПисьма і дотриманню приписів закону, що стало длянього основним. Закон, даний євреям як доровказ іпровідник, став центром їхнього життя. Однак замістьтого, щоб учити людей служити одне одному, законо-вчителі помножували й так складні приписи. І Павло,бувши сумлінним учнем, почав дотримуватися буквизакону більше, аніж голосу, яким Бог промовляв у серці.Згодом у листі до галатів Павло напише: “І я перевищуваву юдействі багатьох своїх ровесників роду мого, бувшизапеклим прихильником моїх отцівських передань”(1,14). Та ревність не давала йому спокою, бо десь углибині серця він знав, що Бог інший, не такий, як вінсобі Його уявляв.

Саме тоді з’явилася “нова секта”, яку заснував учитель наім’я Ісус. Його послідовники відривали євреїв віддотримання буквибуквибуквибуквибукви закону, кажучи, що Він принісвизволення і не потрібно дотримуватися численнихприписів і норм. Для людини, яка усю свою надіюпокладала саме на ці речі, було важко таке слухати. ІПавло починає жорстоко переслідувати християн (Дії

22,4-5). Усе тривало аж до того часу,коли він вирушив до Дамаску, детакож були християни. По дорозі зПавлом стається дивна річ. Йогозустрічає саме Той, Кого він пере-слідував, і допомагає зрозумітиістину (Дії 9,3-8). Насамперед те, щонасправді Павло шукав не Божої волі,а своєї. Навіть його намагання до-триматися букви закону були спо-собом змусити мовчати голос со-вісти у своєму серці. Ця зустріч вка-зала на справжні цінності й при-мусила визнати для себе самого, де єправда, а де – самообман.

Після тієї зустрічі Павло вже більшене міг мовчати, його вела народженав серці любов до людей. Саме воназмусила покинути Юдею і йти допоган, засновувати там нові спіль-ноти, проповідувати їм Слово Боже,тобто самого Ісуса Христа. Його

життя перебувало постійно у небезпеці з боку заздріс-ників та непокірних здоровій науці. Але апостол це всеперетерпів достойно і, дійшовши до Рима, помер там зачасів царювання Нерона.

Ось бачимо перед собою одну з біографій, яка вражаєдивовижністю. Ми також у своїй побожності часто хо-чемо побачити Христа. Та проблема в тому, чи ми готовіЙого прийняти, чи хочемо Його бачити? Адже коли Вінприходить, то дуже часто ламає стереотипи і уявленняпро життя. Чи ми готові до таких змін, чи готові ви-знати, що наше життя не є настільки добрим, як собіуявляємо? Станьмо, подивімося на себе й чесно при-знаймось: наскільки ми далекі від того ідеалу, до якогонас покликав Господь?

Роман ОСТРОВСЬКИЙРоман ОСТРОВСЬКИЙРоман ОСТРОВСЬКИЙРоман ОСТРОВСЬКИЙРоман ОСТРОВСЬКИЙ

11

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (70) березень−квітень 2005 д о р о г а с п а с і н н я

Думки прокапеланство

Сьогодні доволі часто ведеться мова прозапровадження військового капеланства уЗбройних силах України. Це питання доволі

вагоме, оскільки de facto нині капеланство у військувже існує, і практично кожна традиційна ЦеркваУкраїни має своїх капеланів, однак de jure мипотребуємо ще офіційного слова – закону зі сторониДержави. Конституція України (стаття 35) стверджує,що кожен громадянин „має право на свободусвітогляду та віросповідання”. Отже, навіть у військуособа повинна мати змогу задовольняти свої духовніпотреби. Вичерпну відповідь на цю статтюКонституції України дав Блаженніший ПатріярхЛюбомир Гузар під час зустрічі з екс-генералом арміїУкраїни Віталієм Радецьким: “Конституція Українигарантує кожному громадянинові право навіросповідання. Потрапляючи на службу до військо-вих формувань, людина не втрачає цього права, алевтрачає так звану “свободу руху”. Це означає, щоніхто не може … встати вранці і піти до храму намолитву, адже підлягає військовому розпорядкові тадисципліні. Якщо така особа не може прийти доЦеркви, то Церква може і має бажання прийти до неї.У такий спосіб ми як Церква виконаємо обов’язокдуховної опіки, а ви як ті, хто несе відповідальністьза воїнів, – конституційний обов’язок”.1 Можнасказати, що на місцевому рівні деякою мірою ці словавже реалізовані представниками православних чикатолицьких Церков. Проте рівень співпраці Церквита Армії нині полягає тільки у запрошеннісвящеників до війська в часі присяги, випускуофіцерів, найбільших ре-лігійних свят. Однак цьогоє замало.

Служба у війську – цезавжди переломний етап ужитті особи. Кожна вій-ськова інституція маєпсихологічну службу, ос-новна роль якої – підтрим-ка і надання порад вій-ськовослужбовцям. Без-сумнівно, поруч із цієюслужбою повинне бути мі-сце, де солдат чи офіцер мігби порозмовляти зі свяще-ником. Нині у багатьохвійськових частинах ізвласної ініціятиви вій-ськовослужбовців побудо-вані каплиці. Це дуже гар-ний крок з боку війська,

оскільки каплиця є немовби частинкою іншого світу,куди військовий може зайти бодай на хвилину, щобвідчути Божу присутність у своєму житті, у службі.Часто ніби “випадкові” моменти перебування у храмістають знаковими і міняють увесь їхній стильмислення та поведінки. Тому важливо, щоби коженвійськовослужбовець міг, там де служить, отриматипораду чи душпастирську опіку священика у будь-який час.

На сьогоднішній день із благословення ректоратуЛьвівської Духовної Семінарії та дозволу командиріввійськових частин м. Львова семінаристи провадятьспільні бесіди з військовослужбовцями у понад семивійськових частинах – автомобільних, сухопутних тазалізничних військ, Державної прикордонної служ-би України, Повітряних сил. Окрім бесід, практи-куються також перегляди відеофільмів із пізнішимобговоренням; екскурсії храмами Львова, поясненнярізних церковних традицій, також прощі до святихмісць Галичини. Досвід співпраці з армією засвідчив,що часто саме тут, на службі, солдат починає усвідом-лювати, що значить насправді бути християнином унинішній час.

Завдяки Божому благословенню, сьогодні вже зроб-лено чимало кроків у справі військового капеланства.Якщо солдат чи офіцер саме у війську зрозуміє, щоБог його любить і постійно підтримує, то Божулюбов він понесе далі, до тих, із ким йому доведетьсяслужити чи просто жити.

Степан СУССтепан СУССтепан СУССтепан СУССтепан СУС

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 http:// www.ugcc.org.ua

(Зустріч Глави УГКЦ з Генералом армії ВіталіємРадецьким, 22.01.2002).

12

д о р о г а с п а с і н н я

“Моя веснасьогодніприйшла тихо”“Водам великим любові не вгасить,ані рікам її не затопить”(Пісня Пісень 8,7)

А за вікном майже весна… Як і кожного року, вонанесе зі собою якусь особливу і своєріднурадість... – від того, що оживає природа, що сонце

щоразу вище і дарує нам більше тепла. Радість навіть відоднієї думки про весну. Вона пронизує усе наскрізь і,можливо, саме через цей розквіт життя навколо “розкві-тають” також і людські почуття. У той час, коли про-кидається природа, маємо також змогу пробудити із“зимової сплячки” нашу увагу до інших. Можемо, немов тойведмідь, вилізти із нашого маленького світу, із “барлоги”власних проблем, справ, щоденних клопотів – і, якщо мицього ще досі не зробили, побачити, яким чудовим є світ,що його сотворив для нас Господь. Побачити, зрештою,тих, хто нас оточує, хто був постійно з нами, але когозамело снігом нашої заклопотаності, а когось – і байдужості.Було б чудово, якби така весна тривала в наших серцяхпротягом цілого року. Якби ми свою увагу й пам’ять проінших виявляли ще й кожного дня власними вчинками.Можливо, тоді світ став би трішки, але кращим.

Саме у весняний час люди частіше згадують про любов, прокохання. Розквіт природи якимось чином підсилюєпрагнення людини любити й бути любленою. Це прагненняпритаманне усім людям, незалежно від віку. Та особливояскраво й бурхливо воно проявляється (інакше й бути неможе!) у молоді. Звичайно, кожен має особливе уявлення,сприйняття і розуміння любові чи кохання. Кожен бачить ціпочуття із власним, своєрідним відтінком, у своїй“тональності”, і це природно, адже всі ми різні особистості.Але, водночас, не надто. Бо ж усім нам притаманні спільніриси, які інакше називаємо “людськими”. Завдяки цьомуможемо визначати людство як щось єдине й цілісне. Подібноможна говорити про любов чи кохання, або, радше, про їхніриси. Однак за умови, що ці любов чи кохання – справжні,єдині й неповторні, а не форми пристрасті, яка комусьнайкраще підходить для задоволення власних прагнень,бажань, власного егоїзму. А це … це вже сліпа пристраснаілюзія під чужим іменем, яка, на превеликий жаль, тепер “умоді”. Оскільки ж молодь від моди не відстає… Велике ісправжнє кохання, наприклад, вважається пережиткомминулого, воно поза конкуренцією численних маленьких ікороткочасних “любовей” та “коханнячок”. В Америці фільмпро те, як хтось не живе за сучасним смаком – тобто незмінює “кохану особу” щотижня, але, вивчаючи іспостерігаючи за людьми, шукає СВОЮ половину, чекає наНЕЇ, а зустрівши і, нерідко, поборовши чималі труднощі,прагне зробити щасливою ЇЇ, і в нагороду отримує таке жщире кохання – отримує етикетку “казка”. Зрештою, її йдивляться як казку. І як добре, що все ще існують ті, які вірятьу казки… Рано чи пізно перед кожним із нас постає вибір:любити по-справжньому чи піддатись оманливій спокусі, якупропонує світ. Апостол Павло усвідомлював це, коли писаввідомий розділ про любов у Посланні до Коринтян. Бо й тоді,як і тепер, у смиренному посланні промовляє Христос:

“Любов – довготерпелива, любов лагідна, вона не зазд-рить, любов не чваниться, не надувається, не бешкетує,не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла;не тішиться, коли хто чинить кривду, радіє правдою; всезносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.Любов ніколи не минає”. (1 Кор. 13, 4-8)

Довготерпелива… Кажуть, що час є найкращим лікарем.Окрім цього, він ще й найкращий порадник та індикатор,особливо, щодо наших почуттів, стосунків з іншими. Часніби перевіряє їх на справжність. Це немов вогонь, якимзагартовується залізо. Правда, за умови, що воно доброякісне,бо інакше, як і фальшива любов чи кохання, цей металперетвориться в полум’ї на купу попелу … А терпіння … –неначе каміння, ударом до якого залізо відновлює свій блискі красу. Воно також допомагає зрозуміти, чого варті нашіпочуття. І це терпіння буває різним. Хтось, наприклад, неможе “стерпіти” вже на першому побаченні, зовсім небажаючи зрозуміти, чому йому не віддають цілком усе: “Але якохаю тебе (так, ніби це якась послуга!). То чому ж ти недозволяєш мені …?” Але невже лише цим доводять своєкохання? А може це те єдине і останнє, що цікавить іншого втобі? Хтось, кажучи, що не образиться ніколи (зрозуміло, цеж любов!), через декілька днів ображається за дрібницю! Адехто у той час, не маючи ні поцілунків, ні змогипорозмовляти, чекає, незважаючи на шалену відстань, наповільний плин часу. Чекає, бо… кохає. А інший, попри те, що

13

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (70) березень−квітень 2005 д о р о г а с п а с і н н я

кохана особа прикована до інвалідного візка, завждизалишається поруч, бо… справді кохає. Можливо, багатьма цесприймається як далекий і вже нереальний ідеал, якнедосяжний рожевий образ. Хоча, в той же час, прагне,щоби його любили саме так, “на всі сто”! Однак, як мовитьсяпро нас самих, то тут – як завжди … А потім історіяповторюється, але вже у шлюбі, про що пише Жан-МаріОбер у книжці “Моральне богослов’я”: “Багато хто говоритьпро любов, тоді як, фактично, любить себе самого, длявласного задоволення, чого і шукає в контакті з іншими.Треба, отже, рішуче відкинути велике непорозуміння, якевідповідає слову “любов” у зубожілому і гіршому значенні іяке є точкою опори легковажної літератури. Ця зацікавленалюбов (любов із зиску) часто ставиться поряд із фізичноюлюбов’ю. Її спонтанно розглядають як любов – коли вірять,що вона дорівнює потягові та фізичному задоволенню…Люблячи таким чином, двоє людей у подружжі роблятьніщо інше, як відсилають одне одному взаємне відлуннясвого егоїзму. Далекі від взаємного дарування, збага-чувального і шанобливого ставлення до іншої особи, вонизв’язують лише два монологи, де кожен любить себе узадоволенні, що його дістає у стосунках з іншим. Подібналюбов є драмою, бо живиться лише тимчасовимицінностями (фізичною чутливістю), як і вони, помирає таксамо швидко, руйнуючись законом звички, нудноюрутиною і знеціненням фізичного задоволення, якешвидко набридає. Такі подружжя, хоч і обіцяли собі вічнулюбов, скоро виявляють, що ніколи не любили”.

Лагідна… М’яка і, водночас, сильна, добра, ніжна. Здавалося,що тут іще скажеш? Але… справжня любов чи кохання єлагідною не тільки тоді, коли все добре. Вона не зменшуєтьсяі не “минає” від болю чи прикрості; вміє запалити свічкизамість того, щоб у темряві нарікати на долю, бо ж любов –“усе зносить, все перетерпить” (1 Кор. 13, 7).

А щодо егоїстичного потягу, який тепер так часто називаютьлюбов’ю, то це ніщо інше, як пристрасть. Це вона єпредметом усіх сучасних пісень, коли ”твої очі зустрілись ізмоїми“. Та, як це і стається в житті, через два тижні післяподібної зустрічі “велике кохання” охолоджується. Запалспадає, і воно поступово забувається. Цікаве обговоренняпроблеми кохання і пристрасті є у книжці Дж. Д. Конвея“Що вони питають про шлюб”: “Справжнє кохання не єромантичним. Натомість воно любить правду –реальність. Предмет же романтичного кохання ство-рюється в мріях. Воно є сліпим до фактів і наповнениміноді непотрібним оптимізмом. Як же відрізнитисправжнє кохання від пристрасті? Це питання міри –різної в усіх людей. Дуже багато залежить від характеру ізрілости. Хоча справжнє кохання має деякі ознаки.

Кохання росте, і ріст цей потребує часу. Воно повиннопустити своє коріння глибоко в ґрунт душі. Кохання подібнедо багаторічної рослини, що росте дуже повільно. Натомістьпристрасть росте дуже швидко, її не можна контролювати –та триває вона коротко і майже завжди є катастрофою.

Справжнє кохання знає, кого і чому кохає. Воно можеперераховувати все прекрасне, що є в його об’єкті – емоції,риси характеру й душі, ходу, голос, слова, зацікавлення іманери. Пристрасть лише намічає окремі риси. Вона бачитьгарне волосся, струнку постать і забуває про все інше.

Особа кохає іншу цілком, зі всіма її недоліками.Пристрасть же ігнорує їх.

Справжнє кохання хоче віддати стільки, скільки й узяти.Воно спрямоване на добро того, кого кохають, а не назадоволення егоїстичних інтересів. Пристрасть бачить усвому об’єкті лише джерело насолоди, задоволення і радості.

Справжнє кохання є правдивим. Воно не висловлює те, ущо не вірить чи не відчуває. Утримуючи свої корені вдуші, воно дає паросткам виразитися в почуттях і емоціях,де вони перетворюються в слова та дії, щоб об’єднатизакоханих… Кохання ллється спокійно, повільно, щиро іприродно. Фізичний вираз, коли приходить, маєсправжнє, глибоке значення. Пристрасть наділенапротилежними ознаками. Вона народжується, базуєтьсяна виразі й так само може швидко зникнути, як інародитись. Для пристрасті риси кохання не маютьзначення, бо вона є лише тимчасовим задоволенням.

Кохання є постійним, довготривалим, терплячим, коли ценеобхідно. Пристрасть є такою ж лінивою, як і швидко-плинною. Кохання наповнене вірою, а пристрасть –невпевненістю. Кохання дарує спокій, безпеку, мир, довіру йщастя. Пристрасть – стрімкі почуття, насолоду, жаль, ревнощіта невизначеність. Кохання надихає добротою. Пристрастьзнищує повноцінне життя, апетит; людина не знаходить собімісця і живе рожевими мріями”.

Насправді різниця між “любов’ю”, “коханням” світу тасправжньою любов’ю і коханням надзвичайно велика, бо цедіаметрально протилежні почуття, вони – як чорне й біле, яксніг і вогонь. Шкода, що назва у них однакова…

Володимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІН

14

д о р о г а с п а с і н н я

НевтомнийтрудівникБожоговиноградника„... робив для слави Божої,робив і скривав, а однак скрити не міг, бо всі бачили. Спочаткуне пізнали тебе, а тепер хібасліпий не видить твоїх діл! ”О. Ковальський

У дні відродження нашої Церкви зринають забутіімена тих, які були зразком праведногохристиянського життя для народу, носіями

Божої слави та мудрости. Завдяки тим світочам Церквинаш народ зміг перенести випробування, пере-слідування, муки та терпіння й не згубити зерноправди в своїх душах.

Одним із таких праведних мужів є о. Кирило Се-лецький, який народився 29 квітня 1835 року в с.Підбуж поблизу Самбора. Батько Кирила – Михайло –був учителем, а мати – Іванна Павликівська – зай-малась вихованням дітей: Кирила, Петронелі таЛеонтини.

Своє навчання Кирило розпочав у школі м. Самбора,куди переїхала вся сім’я Селецьких у 1843 р. Про-довжив у класичній гімназії, де багато читавШевченка, Міцкевича, Пушкіна, Шиллера, який особ-ливо промовляв до релігійно-ліричної душі хлопця.Захопившись фольклористикою, пізнав Кирило душуукраїнського народу, полюбив її, бо вона „чиста, яксльоза в руці Херувима”. У 1856 р. Кирило Селецькийвступив до Львівського університету на факультеттеології, а на четвертому курсі навчання перевівся доДуховної Семінарії м. Перемишля, де в 1859 р.закінчив богословські студії. Покинув Кирилосемінарські мури без жалю. Серце його рвалося допраці, бо „жнива великі, та робітників мало”(Мт 9, 37).

Кирило Селецький, Христовий слуга, мріяв усе життяприсвятити праці в Божому Винограднику. Але затодішніми звичаями вирішує після закінчення одру-житись. Його обраницею стала побожна панна ЕміліяІвасівка. Згодом Бог поблагословив це святе подружжядвома діточками – Оленкою та Марійкою. Кажуть, когоВсевишній любить, тому зсилає терпіння. Такийважкий хрест зіслав Бог і на Кирила Селецького, щобитерпінням приготувати його святу душу до сповненнявеликих завдань. На шостому році щасливого

подружнього життя Кирило втратив свою дружину, азгодом і старшу доньку Оленку.

1860 р. у Перемиській єпархії Кирило Селецький буввисвячений на священика єпископом ГригоріємЯкимовичем. Далі ще два роки, вже як священик, вінучителює в гімназії й одночасно з ревністю апостоладопомагає в душпастирській праці на парохії м. Дро-гобича.

Власну душпастирську працю розпочав як сотрудник уСтарій Солі (1862-64рр.), продовжував на парохіяхМількова, Любачева, Вороблика Королівського,Яворова та ін. Лише в 1874 р. отець Кирило Селецькийотримує сталу парохію в Жужелі (тепер – с. ЖужеляниСокальського району Львівської області), де найкращевиявлявся його талант і де найбільше плодів зродилайого душпастирська праця. На всіх своїх парохіяхотець виконував потрійний уряд: священичий,учительський і душпастирський. Отець КирилоСелецький був надзвичайно працьовитий, немарнував жодної хвилини. До проповідей готувавсядуже старанно, студіював Святе Письмо, твори святихОтців Церкви. Спочатку „проповідував” собі, а потімлюдям. На Вечірній катехизував прихожан. Формапроповідей – проста, слова ж проповідника глибоковпадали в серця слухачів і викликали дивну переміну вдушах людей. Завжди знаходив відповідний час імісце, щоб закинути Євангельську “сітку”. Тому недивно, що було завжди багато охочих приступити дотайни Сповіді.

15

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (70) березень−квітень 2005 д о р о г а с п а с і н н я

В особливий спосіб дбав о. Кирило про красу Божиххрамів. Так, заставши у Любачеві нужденну дерев’януцеркву, збудовану ще в XVII ст., одразу зайнявсязбиранням коштів на будову нового храму. За короткийчас потрібні гроші було зібрано, та отець отримав новепризначення і змушений був залишити розпочатусправу. Після приїзду на парохію в Жужелі займаєтьсявикінченням нової церкви, ставить іконостас і вівтар,проводить розпис храму, будує дзвіницю, привозитьдзвони. Так само о. Селецький організував обновуцеркви у Цеблові. Єпископ Чехович під час канонічноївізитації в Жужелі та Цеблові (1906р.) застав у церквах„всюди взірцевий лад”.

Будучи пастирем, о. Кирило Селецький дбає й про красухрамів душ своїх парохіян. Там, де працював, засновував„Братства тверезості”. Ширив ці ідеї словом, письмомвидавництва „Посланник”. Настав час, коли в Жужелі та вЦеблові жоден чоловік не вживав алкоголю. На згадку про„Братства тверезості” в Жужелі збудовано капличку, якастоїть і досі. А в корчмі Цеблова почали діяти читальнийі театральний зали. Побачивши, що люди позичають підвеликі відсотки гроші в жидів, отець відразу ж заклавпозикову касу, яка могла за невеликий процент рятуватилюдей у біді. Отець Кирило Селецький мав твердепереконання, що християни повинні самостійно веститоргівлю, тому був проти того, щоб жиди торгувалихлібом. Коли ж у Цеблові було створено першумолочарську спілку, отець подбав, щоби достатньозалишали молока на прогодування родин.

Сповняючи веління Ісуса Христа, Церква як не-помильна вчителька божественної Його наукивпродовж цілої історії просвічувала всі народи. ОтецьКирило учив не лише в церкві, але й поза нею. Першимтаким місцем була парохіяльна канцелярія, де збиралисьлюди різного віку: і старі, й молоді, а отець їм читавБіблію, життя святих, історію, географію, літературу, віврозмови на господарські теми. На тих зібраннях людивільно висловлювали свої думки, а додому верталися зпозиченими в бібліотеці книжками. Дбає о. Селецькийі про освіту парохіян, заохочує читати твори не лишевідомих авторів, а й сам проявляє себе як літератор,науковець, публіцист, а при потребі й політик.

Не секрет, що на той час у навчальних закладахкористувались підручниками, виданими німецькою тапольською мовами. Отець Кирило Селецький доклавбагато зусиль, щоб зарадити великій потребі підручникадля школи та родини, написавши в 1869 р. книгу „СвояХата”. З-під пера о. Кирила вийшли й інші твори,зокрема: „Відкриття Америки”, „Життя Святого ІванаЗолотоустого”, „Отець Іван Боско”, „Золота книжечка”(твори для дітей), „Життя доброї законниці” (підручникдуховного життя для монахинь). Він же перекладаєрідною мовою “Катехизм” Дегарба та багато іншихтворів. Був дописувачем християнської газети „Руслан”,співредактором релігійного видавництва о.Джулинського „Посланник” і „Місійних книжечок”.

(Далі буде)

Василь КОНОВАЛЮКВасиль КОНОВАЛЮКВасиль КОНОВАЛЮКВасиль КОНОВАЛЮКВасиль КОНОВАЛЮК

Вервиця:споглядаючи зМарією лицеХристове

Звичай молитися на шнурочках із вузлами чинанизаними намистинами своїми витокамисягає ранніх віків християнства. Такий спосіб

виник у середовищі перших монахів-пустельників, яківживали для певної короткої молитви кусок міцноїмотузки з вузлами, намистинами чи простокісточками плодів, відділених одна від одної певнимінтервалом. Традиція переповідає про єгипетськогопустельника авву Павла Тевського (+347), якийщоденно відмовляв 300 молитов, підтримуючи рахунокза допомогою камінців, зібраних на плащі, відкидаючиїх по одному в кінці кожної молитви. Розвиток вервиціна Сході – у відому вигляді кільця-вовняного шнурка знамистинами-кісточками – приписується традицієюсв. Антонію Великому (251-356), учневі Павла з Теви,засновникові організованого монашества.

Вервиця й досі є невід’ємною частиною життя монахаяк на Сході, так і на Заході. Вона дається разом з усімповним монашим одягом в часі складання обіту якчастина “духовного спорядження” і називається“мечем духовним”. Така східна форма вервиці угрецькому світі називається “комболохіон”, а в Церквахкиївської традиції – “вервиця”, “чотки”, “ліствиця”.

Інтенсивне поширення означеного способу молитви взахідному християнському світі, на думку деякихдослідників, відбулося після хрестоносних походів.Тоді й перенеслася відповідна практика з Візантії доєвропейського Заходу. Хоча вид молитви на вервицііснував у деяких монаших спільнотах Заходу і до того.Про це свідчить звичай VIII-IX ст. молитися 50 “Отченаш” (“Pater noster”) та “Богородице Діво”(„Ave”) захворих. Звідси й тамтешня назва вервиці “Paternoster”.

Вживання вервиць на Сході походить від монашогообов’язку безустанної молитви (І Сол. 5,17; Лк. 1).Оскільки молитва на вервиці не вимагалабогослужбових книг і знання грамоти, навіть більшетого – за своєю природою дозволяла глибоко меди-тативно зосереджуватися на словах короткої молитви– стишка з псалма чи Євангелія, то дуже швидко по-ширилася і стала чи не основним атрибутом благо-честя східного монаха. На початку і в кінці кожноїмолитви монах на кожному вузлику робив “великуметанію” („megale metanoia”), тобто глибокий поклін.Таким чином моління на вервиці було відоме якметанія, що і досі збереглося в Румунській Церкві,котра називає вервицю “метанія”.

16

Традиція Марійної вервиці на Заході

Вже 400 років в Католицькій Церкві існує традиціявервиці, поширення якої пов’язане з особою св.Домініка. Він у видінні отримав її з рук ПресвятоїБогородиці як засіб боротьби з єрессю. Ця традиціяпідтверджується Римським Часословом та папськимиенцикліками. Пресвята Богородиця з’явиласяДомінікові після трьох днів посту і молитви та сказала,що не інтелектуальними громами, а найпершелагідністю слід боротися з хворобою єресі. У цьомувиді боротьби лише за допомогою АнгельськогоПсалтиря (“Богородице Діво”), який є наріжнимкаменем Нового Завіту, можна торкнути зачерствілихнерозкаяних душ. Скріплений цією з’явою, св. Домінікз вервицею в руках скоро навернув єретиків-альбігойців до Католицької Церкви.

Наступником св. Домініка у справі поширенняБогородичної вервиці став домініканський монахАлан де Ля Рош (1428-1475), який, після з’яви йомуПресвятої Богородиці, засновує “Братство ПсалтиряПреславної Діви Марії”. Він вперше поділив 150молитов “Богородице Діво” на 3 частини, відповідно допір дня (ранку, полудня, вечора) та періодів життя ІсусаХриста (дитинства, біблійних пророцтв і страстей).

Перше офіційне визнання вервиця отримала від папиЛева Х у 1520 р., а найбільшого поширення середкатоликів отримала в XVII ст. і стала чи не най-поширенішою приватною молитвою вірних у всьомукатолицькому світі.

Cвідоцтво православного Сходу

В кінці XIX ст. у Росії, з посиланням на авторитетнийдосвід преп. Серафима Саровського, поширюєтьсяпрактика т. зв. Богородичного правила. Це тактикамоління 150 раз “Богородице Діво” з “Отче наш” післякожного десятка і молитовним роздумом над певнимепізодом із життя Пречистої Діви Марії. Це правиломайже нічим не відрізняється від відомої вервиці,знаної в латинському світі як розарій. Преп. Серафим,святість котрого визнана у Вселенській Церкві,наказував своїм духовним дітям молитися цю молитву,підкреслюючи її чудодійну силу. Учень преп. Серафима– старець Зосим-Захарія казав: “Молися “БогородицеДіво” 150 раз, і вона запровадить тебе до спасіння”.

Також щоденно молився це правило і владика СерафимЗвєздінський, розстріляний більшовиками в 30-тихрр. ХХ ст. Владика писав із заслання: ”Звершую далекуі довгу дорогу з пересадками, зі стомливими сто?янками. Але ввесь той шлях… є шляхом чудес відчитання 150 “Богородице Діво”! Думаю, що власнезадля того Христос і послав мене цим шляхом, щобнаочно показати, наскільки сильною перед Ним ємолитва Матері і наскільки дієвою є сила з віроюпринесеного Їй архангельського привітання.” Крімтого, владика Серафим уклав схему 15-ти молитовних

роздумів під час читання кожного десятка Бого?родичного правила. Порядок відповідає літургійнійпослідовності візантійського обряду: 1. Різдво Бого-родиці; 2. Введення в храм; 3. Благовіщення; 4. Зустрічз Єлизаветою; 5. Різдво Христове; 6. Стрітення іпророцтво Симеона; 7. Втеча Богоматері з дитямІсусом до Єгипту; 8. Зникнення 12-літнього Ісуса вЄрусалимі й тривога Богородиці; 9. Чудо Христове вКані Галилейській; 10. Стояння Матері Божої підхрестом, коли біль, як меч, пройшов крізь її серце; 11.Воскресіння Христове; 12. Вознесіння Господнє, наякому була присутня Богородиця; 13. СходженняСвятого Духа в сіонській горниці на апостолів і МатірБожу; 14. Успіння Богородиці; 15. Слава Марії тавінчання Її на царицю Неба і Землі.

Заклик Йоана Павла ІІ до нового відкриття

вервиці

Святіший отець Іван Павло ІІ в 2002 році з нагоди 25-літнього ювілею свого понтифікату написав апо-стольський лист „Rosarium Virginis Mariae” („ПроВервицю Діви Марії”), який має за ціль по-новомувідкрити вервицю для Церкви. Папа, ніби заповнюючипорожнину у порядку таїнств для розважання міждитинством і страстями Христа, рекомендує нові“Світлі Таїнства”, які представляють життя Христавпродовж виконання Його місії спасіння на землі.Вони розпочинаються Хрещенням в Йордані (1),першим чудом на весіллі в Кані Галилейській (2) тапроголошенням Царства Божого і закликом пропокаяння(3), продовжуються в таїнстві Переобра?ження на Таворській горі з кульмінацією в уста?новленні Тайни Євхаристії (5).

Вервиця в баченні Святішого отця постає як“споглядання разом з Марією лиця Христового”,“молитвою сім’ї, дорогою зростання у святості,молитвою за мир у світі”, яка служить “чудовимвступом до Літургії і є правдивим її відгуком.”

Такий досвід чудової Богородичної молитви як нахристиянському Заході, так і на Сході, дозволяєпобачити у вервиці універсальну молитву для Все-ленської Церкви. В ній підсумовується віра і свідомістьхристиян усіх віків. Кожне “Богородице Діво” – це крок,який уводить нас до незглибимого таїнства Во-плочення Слова Божого, а через нього – до новогожиття. Через Ту, яка стала дверима для входження Бога,ми тепер входимо до світу божественного життя, світуглибочезного миру, любові, радості. ЗвіряючисьМатері Божій у своїх журбах, клопотах і тривогах,вдивляючись своїми духовними очима у Її життя,наслідуючи її чесноти, стаємо здатні побачити всювелич свого покликання і віднайти сенс кожного,навіть найсірішого дня нашого життя.

ТТТТТарас БАЙЦАРарас БАЙЦАРарас БАЙЦАРарас БАЙЦАРарас БАЙЦАР,,,,,Братство Введення в храм Пресвятої БогородиціБратство Введення в храм Пресвятої БогородиціБратство Введення в храм Пресвятої БогородиціБратство Введення в храм Пресвятої БогородиціБратство Введення в храм Пресвятої Богородиці

д о р о г а с п а с і н н я

17

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (70) березень−квітень 2005 п о л е м і к а

Ісус Христос:“єдинородний”чи “сотворений”?

Багато сект, cеред яких і Свідки Єгови, навчає,що Ісус Христос не є правдивим Богом, а лишеподібний до Нього. “Христос не може бути Бо-

гом, так само як і сатана не може бути Ним”, –стверджують члени організації. Вони вважають, щоІсус був колись первородним сином Бога, архангеломМихаїлом. Другим був Люцифер, котрий збунтувався івиступив проти Єгови (згодом названий “дияволом”, згрецької - “той, що вводить у сумнів”).

Проаналізувавши такі аргументи, можна зауважити,що вони є не тільки безсилими, але взагалі суперечатьнавчанню Святого Письма. Якщо євангелист Іванназиває Ісуса “єдинородним Сином” (Ів 1,18), то якможе хтось називати Його “первородним”, “сотво-реним”? У такому перекрученні можна вбачати лишебрак логіки, оскільки кожне з цих слів має зовсім іншезначення. Народження полягає у передаванні новійособі своєї природи. Коли людина народжує, то тількилюдину, а не істоту іншої природи. Бог-Отець

народжує Бога-Сина – також божої природи, не ниж-чого роду, але досконалого, як і сам Отець. Ценародження не відбулося в часі, але у вічності. Саметому Отець і Син є рівними між собою, у цих стосункахнемає вищості, більшої досконалості чи досвідченості,на відміну від людей або інших створінь. Богом є якОтець, так і Син. Однак це не означає, що існує два“боги”. Є один Бог в природі Божій, у трьох особах;Отець, Син і Дух Святий рівні між собою (Ів 16,13-15).Час і прикмети не розділяють між собою Божих осіб, боте, що має Отець, має і Син: “Отець у мені, і я в Отці” (Ів10,38); “Отець, який перебуває в мені, – він творить діла”(Ів 14,10). Ця гармонійна єдність випливає з єдностіБожої природи.

Хибність вчення Свідків Єгови про те, що Ісус жив нанебі впродовж визначеного часу, засвідчують словасамого Христа: “Перше, ніж був Авраам, я є” (Ів 8,58);“Тепер же прослав мене, Отче, у себе – славою тією, якуя мав у тебе перед тим, як постав світ!”(Ів 17,5); “Я Альфаі Омега, початок і кінець”(Од 1,8; 22,13). Про це жстверджують пророки: “. . .його походження із давніх-давен, з днів споконвічних”(Міх 5, 1) та апостол Павло,немовби підсумовуючи наведене: “Ісус Христос учора йсьогодні – той самий навіки” (Євр 13,8).

Врешті-решт, Ісус Христос є вищим від пророків, бовони звіщали про Нього; від святині, бо сам є Святи-нею; від царів Соломона і Давида, бо Він – найвищийЦар і Суддя. Ісус є Господом Нового Закону, вищим відАвраама, Мойсея та всіх найвизначніших осіб Ста-рого і Нового Завіту. І нарешті, Христос є вищим відангелів, які споконвіку служать Йому (Мт 4,11; Євр1,7).

Оскільки Свідки Єгови не визнають Ісуса Христа заБога, то у Святому Письмі – де на означення особиІсуса Христа вживається слово “Бог” – вони змінюютьце слово на “Боже”. У їхній “редакції” пролог Іваназвучить так: “…і Слово було Боже” замість оригі-нального “…і Слово було Бог”. “Вартова Башта” зовсімнехтує граматичними правилами, замінюючи приперекладі іменники на прикметники. Вражають і“надзвичайні” знання грецької мови членів цієї секти.Так, у друкованих виданнях організації Свідків Єговиможна знайти слово “диявол”, написане з великоїлітери, а “бог” (стосовно Ісуса Христа) – з малої.Аргументуючи, вони стверджують, що в давнину грекиписали тільки малими літерами, а введення до грецькоїмови великих букв можна констатувати лише з VIII ст.Насправді, в Елладі від початку побутувало письмомаюскульне (використовувалися тільки великі літери)і лише з часом почало вживатися мінускульне, тобтописання малими буквами. Звідси неважко зробитивисновок, що вчення Свідків в дійсності є неправ-дивим.

Таким чином, псевдонаука Свідків Єгови ігнорує Хри-ста як Бога, висуваючи на свій захист велику кількістьлжесвідчень.

Руслан ЦАРРуслан ЦАРРуслан ЦАРРуслан ЦАРРуслан ЦАР

18

п о л е м і к а

Символ зла(Продовження)

Особи, заангажовані до культу сатани, пере-важно володіють предметами зі зображеннямсатанічних символів. Часто їх зображають на

папері, стінах, дорожніх знаках; наносять як татуюван-ня на власне тіло. Ось декілька досить загальних сим-волів.

ПентаграмиПентаграмиПентаграмиПентаграмиПентаграми::::: кожен пункт представляє один ізелементів всесвіту. Цей символ вможливлюєпризивання духів.

Знак бестіїЗнак бестіїЗнак бестіїЗнак бестіїЗнак бестії::::: знак сатани, антихриста зображаєтьсячотирма способами. В Одкровенні Йоана Богослова у13 розділі бестія окреслюється числом 666.

ГГГГГолова козиолова козиолова козиолова козиолова кози::::: символізує рогату козу Мендеса,жертовну козу. Це один зі способів висміюванняжертви Христа – Агнця.

Перевернутий хрестПеревернутий хрестПеревернутий хрестПеревернутий хрестПеревернутий хрест має також назву «Південний»,відкидає хрест Ісусів. Цей символ носить багатосатаністів. Його можна зауважити на шиях деякихрок-музикантів чи на обкладинках СD-дисків змузикою стилю Heavy Metal.

Маленький хрест,Маленький хрест,Маленький хрест,Маленький хрест,Маленький хрест, чи “знак спокою”: був “знакомспокою” в 60-их роках, але, зазвичай, в окультнихгрупах уособлює переможене християнство, яке вонимають надію побачити. Це один зі способів висмі-ювання Христа.

Сатанинський хрестСатанинський хрестСатанинський хрестСатанинський хрестСатанинський хрест::::: це стародавній символ, якиймав на меті підірвати авторитет християнства чибожественності Христа.

Сатанинське S,Сатанинське S,Сатанинське S,Сатанинське S,Сатанинське S, чи зламане S: представляє блискавку ісимволізує «винищувача». Цей знак носили членисмерті, метою яких було сіяти зло.

Жук СкарабейЖук СкарабейЖук СкарабейЖук СкарабейЖук Скарабей::::: у стародавньому Єгипті був символомреінкарнації; також є символом Велзевула (сатани) –повелителя мух. Член окультної групи, що носить цейзнак, має на меті показати, що його володар має великусилу, а знак є охороною перед іншими окультнимиявищами.

Всевидяче окоВсевидяче окоВсевидяче окоВсевидяче окоВсевидяче око::::: цей символ стосується Люцифера,володаря пекла. Частково закрите око означає, що тобіщось може видатися. Нижче ока зображені сльози. Цеоко неначе плаче за тими, що не є під його впливом.

Долоня, складена рогоподібноДолоня, складена рогоподібноДолоня, складена рогоподібноДолоня, складена рогоподібноДолоня, складена рогоподібно::::: церозпізнавальний знак серед людей,які належать до окультної групи.Може без будь-якого умислузастосовуватися прихильникамимузики Heavy Metal.

(Далі буде...)

Переклад з польської Андрія БАЛУЩАКАПереклад з польської Андрія БАЛУЩАКАПереклад з польської Андрія БАЛУЩАКАПереклад з польської Андрія БАЛУЩАКАПереклад з польської Андрія БАЛУЩАКА(Ks. Jeffrey J. Steffon “Satanizm jako ucieczka w absurd”)(Ks. Jeffrey J. Steffon “Satanizm jako ucieczka w absurd”)(Ks. Jeffrey J. Steffon “Satanizm jako ucieczka w absurd”)(Ks. Jeffrey J. Steffon “Satanizm jako ucieczka w absurd”)(Ks. Jeffrey J. Steffon “Satanizm jako ucieczka w absurd”)

Біблійне ТБіблійне ТБіблійне ТБіблійне ТБіблійне Товариство сприяння екуменічному таовариство сприяння екуменічному таовариство сприяння екуменічному таовариство сприяння екуменічному таовариство сприяння екуменічному таміжрелігійному діалогові “Еффата”міжрелігійному діалогові “Еффата”міжрелігійному діалогові “Еффата”міжрелігійному діалогові “Еффата”міжрелігійному діалогові “Еффата”

19

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (70) березень−квітень 2005 п о л е м і к а

Завжди будемопам’ятати!Цього року весь вірменський народ,як у рідній країні, так і за її межами,вшановує пам’ять своїх братівта сестер, які 90 років тому сталижертвами геноциду. Висловлюючиспівчуття всьому вірменськомународові, пропонуємо читачамстаттю студента ЛьвівськоїДуховної Семінарії з Вірменії,приурочену цій трагічній даті.

“““““І здійняли вони крик гучним голосом, кажучи:“Доки, Владико Святий і Правдивий, несудитимеш і не мститимеш за кров нашу тим, що

живуть на землі? І було дано кожному з них білуодіж і проречено, щоб вони заспокоїлись ще надеякий час. . .” (Одкровення 6:10, 11)

Геноцид (з грец. „genos” – рід, плем’я і лат. „caedo” -вбиваю) – міжнародний злочин, виражений черездії, здійснені з метою цілковитого або частковогознищення національної, етнічної, расової чирелігійної групи. Дії, які кваліфікуються Конвенцієюпро попередження злочинів геноциду та покаранняза це (1948р.) як акти геноциду, здійснювалисьнеодноразово в історії людства. Початок сягає щепрадавніх часів воєн та спустошливих нашесть іпоходів завойовників, внутрішніх етнічних тарелігійних сутичок; відбувались злочини і в періодрозподілу світу та утворення колоніяльних імперійєвропейських держав; під час жорстокої боротьби заперерозподіл вже поділеного світу, що призвело додвох світових війн та колоніальних війн після другоїсвітової війни 1939-1945 рр. Однак термін „геноцид”вперше був введений в ужиток на початку 30-их рр.XX ст. польським юристом, євреєм за походженням,Рафаелем Лемкіним, а після другої світової війниотримав міжнародний правовий статус як поняття,що було визначенням найважчого злочину протилюдства. Р. Лемкін під геноцидом розумів різанинувірмен у Туреччині в часи першої світової війни(1914-1918), а згодом винищення євреїв у фа-шистській Німеччині перед другою світовою війною,а також в окупованих гітлерівцями країнах Європи вроки війни.

Першим геноцидом XX ст. вважається винищення 1.5мільйона вірмен впродовж 1915-1923 рр. у ЗахіднійВірменії та інших частинах Османської імперії, орга-

нізоване та планомірно здійснене турецькими пра-вителями.

До геноциду вірмен слід віднести також масовевинищення вірменського населення у ЗахіднійВірменії та Закавказзі загалом. Воно були здійсненетурками, які вторглися сюди 1918 р. та кемалістамипід час агресії проти Вірменської Республіки увересні – грудні 1920 року. До геноциду також нале-жать організовані мусаватистами погроми вірмен вБаку і Шуті, відповідно в 1918 та 1920 рр. Беручи доуваги померлих внаслідок вчинених турецькоювладою періодичних погромів вірмен, починаючи зкінця XIX ст., кількість жертв геноциду вірменперевищує два мільйони.

Актами геноциду вважаються масові вбивства, побої,катування, зґвалтування вірмен у Сумгаїті в лютому1988 і січні 1990 рр., здійснені бандами кавказькихтатар-шовіністів (азербайджанців) за повної без-діяльності влади та правоохоронних органів Азер-байджану. Є подібності між геноцидами вірмен у1915-1923 роках в Османській імперії та 1988-1990роках у тоді ще Азербайджанській ССР. В обох ви-падках геноцид був застосований як відповідь напрагнення вірмен до самовизначення на своїй тери-торії, до повернення права на власну батьківщину.

Визнання факту геноциду вірмен 1915-1923 рр. в Ту-реччині має принципове значення для вірменськогонароду, оскільки геноцид був застосований з метою„вирішення” вірменського питання.

У ніч на 24 квітня 1915 року представники поліцей-ського управління Константинополя увірвались до бу-динків найбільш відомих вірмен столиці та заарешту-вали їх. За декілька наступних днів вісімсот людей –письменники, поети, журналісти, політики, лікарі,адвокати, юристи, вчені, викладачі, священики, педа-гоги, діячі мистецтв – опинилися в центральній в’яз-ниці. Жертвами геноциду, що розпочався, сталиписьменники Даніель Варужан, Сіаманто, Рубен Сева,Арташес Арутюнян, Тигран Чекурян, Смбат Бюрат,публіцисти і редактори Назарет Тагаварян, ТиранКалекян та ін. Враховуючи давні зв’язки з міністромвнутрішніх справ Таліатом-пашею, тими днями небули заарештовані лише два депутати (!) – Вардгес таГригор Зохраб. Але й їх досить швидко заарештуваличерез протест, який вони висловили на адресукерівництва Іттіада проти здійснюваного беззакон-ня.

Через два місяці, 15 червня 1915 року, на одному змайданів столиці було вбито 20 інтелігентів-вірмен –членів партії Гнчак, котрим висунули сфабрикованезвинувачення в організації терору проти влади тапрагненні створити автономну Вірменію.

Те ж саме діялось в усіх областях: протягом декількохднів було заарештовано тисячі людей, в тому числі

20

всіх відомих діячів культури, політики, науки.Депортація в пустельні райони імперії була зазда-легідь спланованою. Вірмен, котрі працювали вурядових закладах, одного за одним звільнили; всіхвійськових лікарів кинули до тюрми.

В ту ніч був заарештований Комітас – СоломонСогомонян (1869-1935) – великий вірменськийкомпозитор, етнограф і теоретик музики, хор-мейстр, педагог. Його безцінні твори спалили, асамого митця вислали у місцевість Чангер. Дорогоюна заслання Комітас став свідком трагедії свогонароду. На його очах було жорстоко вбито ГригораЗохраба, Даніеля Варужана, сотні жінок та дітей.Душа Комітаса не витримала цього жахіття, і вінвтратив розум. Стараннями певних авторитетнихдіячів Туреччини його повернули до Константи-нополя, поклали до лікарні, а згодом, в 1919 р.,відіслали до психіатричної лікарні Парижа. Докінця життя найкращі лікарі намагались відновитийому пам’ять та здоровий душевний стан. Однак всебуло намарно. . . 1936 року прах Комітаса було пере-везено до Єревану та захоронено у пантеоні діячівнауки та мистецтва. В 2003 р. в центрі Парижавстановили пам’ятник Комітасу, як символові гено-циду вірмен в Туреччині. 24 квітня є днем пам’ятіжертв геноциду, метою якого було цілковите вини-щення вірменського народу.

Бої, різня,Пожежі багряна стіна,В крові серця людські,А була тоді весна. . .

літургійне богослов’я

Була весна. До літніх днівНа землю грянув небозвід. . .Сніг, що опаляв вогнем. . .Весна! А випав сніг довкіль!

(П. Севак)

Ось як розповідають очевид-ці про жахіття тих страшнихчасів. Сибірцев П. – росій-ський літературний діяч,журналіст: “По усіх дорогах,шосейних, сільських та гір-ських, на скелях та біляберегів річок я зустрічавкаравани біженців і всюдинатрапляв на одні й ті жкартини голоду, холоду табруду. Ось так, на скелях тадорогах, вмирала і вмираєвірменська нація, вірмен-ський народ, вмирають лю-ди, котрі є невинними уполітичній ворожнечі, і їх

треба врятувати. Це обов’язок усього людства.”

Американський консул у Харберді Леслі А. Дейвіс:“Якщо б мова йшла про переселення з однієїмісцевості в іншу, все це з труднощами, однак можнабуло б витримати. Тут, однак, кожен знав: кінцевамета – довести всіх до жахливої смерті в муках. Якщов когось і були сумніви, то йому достатньо булопобачити багатотисячний караван вигнанців зЄрзерума і Єрзинджана. Я декілька разів заходив донаметів та розмовляв з їх мешканцями. Більшогонещастя годі було й уявити. Всі вони, без винятку,були в лахмітті. Голодні, спраглі, брудні та хворі. Таце й не дивно: за два місяці подорожі вони не малиможливості помитись, поміняти одяг, нормальнохарчуватися. . .”

Свої співчуття з приводу голокосту висловив Святі-ший Отець Іван Павло ІІ під час візиту до Вірменії2001 року. Разом із вірменським народом Папамолився за душі невинно убитих жертв: “Господи,подивись на цих людей, які здавна уповають наТебе і які пройшли крізь страшні муки, не зрікшисьТебе. В смутку від страшного насилля, яке буловчинене над вірменським народом, ми запитуємосебе: невже світ може знову перенести такі страш-ні катаклізми. . . Нехай душі померлих спочиваютьв спокої та мирі.” Біль втраченої батьківщининепідвладен часові. Він є в душі кожного вірме-нина і буде жити, допоки живе вірменський народ.

Артем ГАЛСТЯНАртем ГАЛСТЯНАртем ГАЛСТЯНАртем ГАЛСТЯНАртем ГАЛСТЯН

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (70) березень−квітень 2005

21

літургійне богослов’я

5,1); наставники (Євр 13,7); старші (ІІ Сол 5,12);вчителі (Гал 6,6) та ін. Але з часом усі ці групи булиобмежені до трьох чинів: диякон, священик і єпископ.Також було встановлено нижчі чини, завданням якихбула допомога вищим чинам у їхньому служінні –читець, співець і піддиякон. У Східній Церкві вонизбереглися до сьогодні, на відміну від Західної.Спільним для обох Церков є те, що рукоположеннянижчих і вищих чинів уділяє виключно єпископ ілише тому кандидатові, котрий належить до йогоєпархії.

Чини читця і співця існують для допомоги прирізних богослужіннях як у співі, так і в прислузі.Про їхнє завдання свідчить вручення єпископомкниги “Апостола” і свічки. Завданням піддиякона єдбати про Божий храм та його чистоту, а такожготувати все необхідне до Євхаристійної Жертви,прислуговувати єпископові або священикові в часіЛітургії. Під час поставлення в чин піддияконакандидат отримує від єпископа посудину для миттярук і орар, котрий одягається хрестовидно черезрамена. Поставлення у нижчі чини, на відміну відвищих, відбувається поза Літургією.

До вищих чинів належать, як було вказано вище,диякон, священик і єпископ. Поставлення в чин

ТайнаСвященства“Ти пастир? Тоді вважай, щоб ти незанедбав чогось із того,що пастирю належить! Що це?Те, що заблукало, приведи назад,перев’яжи зранене, вилікуй слабе!”(Св. Василій Великий)

Ісус Христос, заснувавши Церкву на землі,встановив у ній Святі Тайни, через які людинаможе осягнути спасіння. Кожна з них допомагає

християнинові глибше пізнати суть свого життя тайого тісний зв’язок із Богом. Він полягає в тому, щоГосподь Бог перебуває з людиною на кожному етапі їїіснування, благословляє і допомагає виконувати тізавдання, які перед нею ставить життя (наприклад,Таїна Подружжя, де Христос благословляє наречених,даючи їм сили для життя у любові та вірності одинодному).

Розглядаючи Святі Тайни, можназауважити в них одну спільну рису– священство. Воно тісно пов’язанез іншими Тайнами, які уділяютьсяХристом саме через священика.Таким чином, у Христовій ЦерквіТайна Священства відіграє важливуроль. Вона сягає коренями ІсусаХриста й апостолів. Проте її пра-образ існував ще у Старому Завіті:священство Арона (Лев 8,1-36) іМелхиседека (Бт 14,17-24). А вНовому Завіті апостоли були пер-шими, хто отримав Тайну Священ-ства. Христос дав їм владу звер-шувати Пресвяту Євхаристію (Лк22,19), хрестити людей (Мт 28,19),проповідувати (Мр 16,15) і від-пускати гріхи (Мр 6,12-13). З книгиДіянь та послань Павла довідуємось,що апостоли уділяли й інші,встановлені Христом Тайни: на-приклад Єлеопомазання (Як 5,14);Рукоположення (Дії 6,6); Покаяння (ІІв 1,9); Миропомазання (Дії 8,14-18).Апостоли висвячували через по-кладання рук інших достойниххристиян, котрі були людьми доброїслави, повними мудрості та міцноїглибокої віри (Дії 6,1-7).

Після смерті апостолів у Церкві булобагато різних груп, кожна з якихмала своє завдання: пресвітери (І Як

22

літургійне богослов’я

Світло ікони

Літургія – це жива історія, в якій ми по-новомупереживаємо воплочення Христа, Його різдво,страсті, смерть, воскресіння та вознесіння. Лю-

дина тут є не просто глядачем, але учасником містич-ного дійства. На вагомість Літургії у виховному таєвангелізаційному аспектах неодноразово вказуваввідомий богослов Павло Євдокимов:

Людина почувається так, ніби справді була на гостиніу Бога, на небі. Завдяки іконі, літургійному обрядові,Біблія стає дивовижною, небо цілком близьким, донього ніби можна доторкнутися… Свічки, увінчаніполум’ям, свідчать про полум’яність віри, а життєписисвятих, увічнені в літургійних піснеспівах і зображеніна іконах, навчають, що божественне покликаннясвятих – Євангеліє – реально здійснене та скерованедо всіх1.

З максимальним молитовним заглибленням та увагою,зосереджуючись насамперед на найсуттєвіших фазахлітургійного дійства, мимоволі сприймаємо те, щопов’язане з ними тільки опосередковано. . . Високийабо низький тембр голосу священноєрея, мінливийспів диякона чи дяка, багатоголосся хору, гомінцерковних дзвонів, духмяний дим ладану, пронизанийтонким промінням світла, яке падає на позолотуікони...2 Цей прекрасний калейдоскоп, мозаїка складаєцілісність сприйняття Господа і єднає нас із Ним убожественному сопричасті літургійного дійства.

Сьогодні можемо засвідчити одну річ: для Церквиєдиним неспотвореним джерелом бачення земноїдійсності й небесного обрію може служити власнатрадиція3. Говорячи про традицію, неможливооминути таке надзвичайне явище у нашій СхіднійЦеркві, як ікона. Святіший Отець Іван Павло ІІнеодноразово у пастирських посланнях згадував проважливість іконопису:

Художнє мистецтво цілком слушно зараховується донайшляхетнішого вислову людського генія, зокремарелігійне мистецтво та його вершина – священичемистецтво. Те, що за своєю природою прагне довираження за допомогою людських творів безмежноїБожої краси, те настільки більше відповідає і Богові, іширенню Його хвали та слави. . . У християнськійконцепції святого образу немає місця для такогомистецтва, яке всю свою увагу скеровувало би тількидо Творця і не виконувало функції моста між людиноюі дійсністю Бога4.

Ікона становить серце багатогранного християн-ського Сходу. Після поділу Римської імперії на східнута західну лише Православна Церква змогла зберегтиіконографію до сьогодні5. Тому ІІ Ватиканський соборнеодноразово закликає людей, покликаних відкриватиіншим світло Господнього спасіння, наново пере-глянути містичне значення ікони у контексті “новогонавернення”. Спілкування з іконою має навчити

диякона відбувається під час Літургії після анафори.Єпископ кладе руку на голову кандидата і мовитьмолитву, після якої вручає йому знаки служби: орарна одне плече, кадило і рипіду. У цей час, як і припоставленні в інші вищі чини, люди співають:“Аксіос”, що з грецької перекладається як “гідний”,“достойний”. Служіння диякона полягає в допомозієпископові та священикові при престолі, читанніЄвангелія та проповіді Слова Божого.

Наступним вищим чином є священик, поставленняякого відбувається вже після Великого Входу,оскільки він має приносити Євхаристійну жертву.Рукоположення священика також здійснює єпископчерез покладання рук та молитву. Нововисвяченийсвященик одержує від єпископа священичі ризи йслужебник, і з цього часу він може та зобов’язанийслужити Літургію та уділяти вірним усі Тайни, окрімСвященства.

Найвищий чин і ступінь священства – єпископ,котрий має повноту священичої влади і тому можеуділяти всі без винятку Тайни та керувативизначеною частиною Церкви – єпархією.Рукоположення єпископа відбувається за участітрьох єпископів та присутності вірних передпочатком Літургії. Сам чин рукоположення, абохіротонії, відбувається через покладання рук івідповідні молитви. Після цього нововисвяченийєпископ отримує саккос, омофор, набедреник,панагію, мітру і хрест, які є ознаками влади пастиряв Церкві.

Рисою, котра відрізняє Тайну Священства відінших, є її ціль. Призначенням решти Тайн єсприяти особистому вдосконаленню та духовномузросту тих, хто їх приймає, а мета Священства –служити іншим, не собі. Вищі чини священствамістять подвійне служіння: з одного боку, вони, відімені спільноти, заносять до Бога молитви тапрославляють Його, а з іншого – є знаряддям, черезяке Господь засилає людям благодать та правдивевчення щодо віри і моралі.

Однак не лише священики покликані працювати дляЦеркви і проповідувати Слово Боже. ІІ ВатиканськийСобор у декреті “Про апостолят мирян” каже, щомиряни теж покликані до служби Христові таЦеркві. Вони також є учасниками священичої,пророчої служби Христової та зобов’язані вико-нувати місію народу Божого у Церкві й світі. Такимчином, місія мирян (вірних) полягає у про-повідуванні Євангелія своїм життям та свідченніХриста у світі. Живучи у час секуляризації, не маємоправа забувати про своє покликання співпрацюватиз дияконами, священиками і єпископами у справіспасіння та проповіді Божого Слова.

Богдан КИКТИКБогдан КИКТИКБогдан КИКТИКБогдан КИКТИКБогдан КИКТИК

23

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (70) березень−квітень 2005 літургійне богослов’я

цієї барви, яка є натяком на світ божественний, делюдина завдяки чистому життю перебуває у світлі Бо-жої благодаті.

Оскільки золотий – це колір Божественного світла, товсі інші кольори володіють певним рангом. БілийБілийБілийБілийБілийтакож уживається в іконописі як колір Господньогопереображення, неземне світло Божої слави, у якомуперебував Христос з пророком Іллею та Мойсеєм. Цеколір сутнісного переображення, перетворення, об’яв-лення небесного на землі.

СинійСинійСинійСинійСиній колір містить символіку небесної твердині, аблакитнийблакитнийблакитнийблакитнийблакитний чи зеленийзеленийзеленийзеленийзелений відображають усю земнутвердь. Особливе чільне місце у хроматичній лексиці

ікони займає багрянийбагрянийбагрянийбагрянийбагряний колір– знак царського священства.Хітон Ісуса (довга сорочка безрукавів) був багряним, яксимвол Його царського табожественного походження, агіматій (верхній одяг прямо-кутної форми, котрий зо-дягався поверх хітона) мавблакитнийблакитнийблакитнийблакитнийблакитний колір, бо Христосстався людиною. Кольориодягу Богородиці мали такесаме значення, проте хітон унеї був блакитним, а мафорій(жіночий верхній одяг) –багряний. Таку кольористикуможна зауважити і в іншихіконографічних зображенняхсвятих. Це свідчення того, щовони взяли на себе Господнєярмо і несли його до останніхсвоїх днів.

ЧервонийЧервонийЧервонийЧервонийЧервоний колір має двазначення – з одного боку цеколір божественної енергії,

життєдайної сили та перемоги. З іншого – колір крові,мучеництва, яке перенесли святі заради життя вічного.

Молитва серця

Великим захисником ікон був святий Йоан Дамаскин.Він, виходячи з таїнства Воплочення, розвинув думкупро визначну роль ікони як зображального Євангелія,що нагадує Бога: “Не матерії покланяюсь, а Творцевіматерії, Котрий став фізичною людиною заради меней виявив благу волю жити в матерії та звершився черезматерію. Не перестану шанувати Того, через Котрогоздійснюється моє спасіння”9. Тема спасіння буладомінуючою у висловлюваннях Дамаскина про ікону,він постійно наголошував на хресті, воскресінні йвознесінні як невід’ємних елементах голошенняБожого Євангелія. Іконі слід поклонятися лише зарадиГоспода. Необхідно шанувати зображення всього, щопов’язане зі справою спасіння: гору Синай, Назарет,Вифлеємські ясла, гріб Господній, Голготу, плащаницю.

людину проникнути у духовну глибину, абстрагу-ватись від зовнішньої форми і заглибитись у пізнаннятаємниці кожної речі6.

Будучи неописанним за своєю Божою природою,Владико, Ти останнім часом воплотився і зволив статиописуваним: прийнявши тіло, Ти взяв на Себе усі йоговластивості. Тому ми, ідучи за божественним апостоль-ським переданням, Вид Твій на іконі малюємо іпобожно цілуємо, щоб піднестися до Твоєї любови тавід неї отримати ласку оздоровлення7.

Христос відновив старий образ, бо Він є НовимАдамом, який на Таворській горі в осяйному світліпоказав істинний образ. Світло по воскресінні зцілюєвсіх, хто відкриває своє серцена Господа. Саме тому Бо-жественна Літургія та іконастановлять єдине ціле, щодозволяє нам одночасно за-лишитись у часі та наближа-тись у невидимому просторі доТворця.

Цінність ікони пов’язана злітургійним богослов’ям при-сутності. Саме це кардинальнорізнить ікону від картини нарелігійний сюжет. У худож-ньому писанні існує правило“трикутника”: художник – твір– глядач. Ікона своїм містичнимхарактером руйнує цей три-кутник і його іманентність.Вона навпаки потверджує своюабсолютну незалежність, по-роджуючи при цьому далеко неемоції, але явище четвертогоелемента: об’явлення транс-цендентного8. Ікона є видимимобразом, який відповідає єди-ному й істинному біблійному бажанню – приходуЦарства Божого, свідчачи про друге пришестя ІсусаХриста. Вона призначена для відкриття духовного зору,що, у свою чергу, приведе нас до містичного спіл-кування з Творцем.

Богослов’я кольору

Барви на іконі є тими носіями світла, які вводятьлюдину до молитовного діалогу з Богом. Найвищим унебесній ієрархії кольорів, згідно з ДіонісіємАеропагітом, є золотийзолотийзолотийзолотийзолотий або жовтийжовтийжовтийжовтийжовтий. Саме у такомукольорі відбувається переображення Господа наТаворській горі як символічне зображення майбут-нього вічного світу: «Його мур був збудований з ясону,а місто було – щире золото, подібне до чистого скла. Адванадцять брам – то дванадцять перлин, і кожна брамазокрема була із однієї перлини. А вулиці міста – чистезолото, прозорі, як скло» (Од 21,18-21). Золоте тлоікон, мозаїк, німби святих – основне призначення

Тайна Вечеря яксинтез Старогота Нового Завітів“““““Наш Спаситель на останній вечері, тієї ночі, в

яку Його видано на смерть, встановив Євхаристійну жертву Свого Тіла і Крові, щоб

на всі віки, аж до Свого приходу, повторювати ХреснуЖертву і таким чином довірити Церкві, Своїй любійОбручниці, пам’ятку Своєї смерті й воскресіння: таїн-ство побожності, знак єдності, зв’язок любові, пасхаль-ну гостину, на якій Христос приймається, дух сповню-ється ласки і дається нам завдаток будучої слави”1.

Святе Письмо Старого Завіту, описуючи бажанняМойсея побачити Бога, подає слова Творця: “Людинане може бачити Мене і жити” (Вих 33,20). Це свідчитьпро розрив між Богом та людиною, спричиненийпервородним гріхом, через який остання відпала відДжерела Життя і Любові, від Первообразу творіння.Бажаючи стати вільною без Бога, вона впадає у раб-ство гріха. Тільки Той, Хто сотворив людину з без-межної любові, може повернути її до первісного Бого-спілкування, знищити смертну перешкоду, встанов-лену гріхом. Завдяки воплоченому, померлому івоскреслому Христові “нове” Богоспілкування, кульмі-нація якого була встановлена на Тайній Вечері, пере-вершує первісний стан перебування Адама і Єви, даєнам можливість брати участь у повноті Божествен-ного буття. Події, що відбулися на цій трапезі, сталисповненням пророцтва про відкуплення та спасіннячерез жертвування Тіла й Крові Христових не лише длявибраного Богом ізраїльського народу, але й всьоголюдства загалом. Встановлення Пресвятої Євхаристіїна Тайній Вечері дарує нам повну участь у Троїчномубутті Бога та стає постійним джерелом обожествлення.

Щоби здійснити синтез Старого та Нового Завітів уконтексті Тайної Вечері, потрібні, крім теологічнихзнань, також відомості з історії та традиції тогонароду, який очікував приходу Спасителя і в якому вінздійснився. Особливість полягає у розумінні того, щоТайна Вечеря Ісуса з учнями відбувалась у контекстіспомину пасхальної вечері. Тому для проникнення вглибину містерії Христа, Тайни Його Воплочення тазвершеного Спасіння необхідно звернутись до єврей-ських традицій, які присутні в обряді споживання їжі.Жертва, що відіграла важливу роль у запечатанніСинайського союзу, становить основу старозавітногоспілкування з Богом. Ісусова Жертва на хресті не єпродовженням храмових жертвоприношень, але стаєчимось іншим, що дає можливість у повноті людськогобуття приносити всеобіймаючу службу Богові. Тра-пеза, ламання хліба, спільна чаша, мова про НовийЗавіт, відпущення гріхів, Царство Небесне — це всестановить надбання Старого Завіту, який упродовж

24

літургійне богослов’я

Письменник др. пол. XVII ст. Анатолій Радивилівськийу творі “Вінець Христа” писав про ікону цілком у дусіЙоана Дамаскина: “На те, що ікони у Церкві святійпотрібні та гідні шани, є такі причини: перша –нагадування, бо ікони приводять нашу пам’ять досвятих, яких зображають; друга – спонукання допобожності, бо від споглядання святих ікон зростаєвідчуття того, що Євангеліє Христове все таки вико-нується; третя – навчання, бо зі споглядання святих наіконах неписьменні люди осягають науку життя”10.

Лики на іконах часто бувають позбавлені усякоїфізичної краси. Проте, чисельні деформації посилю-ють духовну красу, напружений психологізм і вра-жаючий вплив ікони на глядача. Усі засоби, щозастосовуються в іконописі, спрямовані на досяг-нення “неподібності подібності”. Заглиблюючись вікону, перебуваючи у стані її споглядання, можемозрозуміти слова Теодора Студита про справді іншебуття, в якому все представлене у переображенихформах.

Ікона це також і просторова двовимірна реальність.Зображення на ній подібне до тіні, до тьмяної проєкціїпотойбічного світу на наше тимчасове перебування.Також можна говорити і про своєрідний третій вимірікони, побудований не за правилами просторовоїперспективи, а ілюзії. Золоте тло ікони, золотий німбнад головою святого – це глибокий простір ікони,причому простір безмежний. Ікона є божественнимидверима до вічності, становить містичну проекціюнеба на землі. Крізь неї погляд з неба дає намможливість увійти до тісного онтологічного зв’язку зТворцем.

Ікона торкає самого серця: “Блаженні чисті серцем, бовони Бога побачать”11. Серце з його молитвою єосновою духовного життя. Дверима серця є очі та вуха,спрямовані до сприйняття Божого Слова і світла, якевипромінює ікона. Коли ми контемплюємо у вірі талюбові, ікона Христа буде поступово вигравійовува-тися у нашому серці.

Павло ДРОЗДЯК,Павло ДРОЗДЯК,Павло ДРОЗДЯК,Павло ДРОЗДЯК,Павло ДРОЗДЯК,Братство Введення в храм Пресвятої БогородиціБратство Введення в храм Пресвятої БогородиціБратство Введення в храм Пресвятої БогородиціБратство Введення в храм Пресвятої БогородиціБратство Введення в храм Пресвятої Богородиці

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 P. Ewdokimov. Prawoslawie. – Warszawa, 1986 - C. 307.2 Л. Пушкаш. Церква і мистецтво сьогодні і в перспективі //Сопричастя. – 1999. - №3. – С. 24.3 П.Новаковскі. Роль східної літургії у передаванні віри таєвангелізації, с. 92.4 Іван Павло ІІ. Апостольське послання Duodecimum Saecundum знагоди двохсотої річниці ІІ Нікейського Собору // Сопричастя. –2004. - №3. - С. 97.5 М. Qumenot. The resurrection and the icon. - New York, 1999. – С.48.6 Катехитичний Правильник УГКЦ. – Львів, 1999. – С. 43.7 Молитвослов. - С. 468.8 Там само. – С.468.9 http://risu.org.ua/ukr/spirituality.and.art/iconology/artphenomenon/1 0h t t p : / / r i s u . o r g . u a / u k r / s p i r i t u a l i t y. a n d . a r t / i c o n o l o g y /artphenomenon/

25

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (70) березень−квітень 2005 літургійне богослов’я

століть живив Ізраїль. Через Тайну Вечерю апостоламбуло передане нове життя, що своїм корінням сягаєдуховної традиції, якою жив ізраїльський народ.

Для християнина актуальність цієї проблематикиполягає у щораз глибшому проникненні в Тайну Євха-ристії через активну участь у Літургії. Тоді стаємо при-часниками Господньої Трапези та осягаємо розуміннядару Божого і нашої відповідальності за нього.

Джерела

Для повноти історичного дослідження та правильностіаналізу євхаристійного богослуження потрібнодослідити ранні євхаристійні молитви БожественноїЛітургії. Вона, як і інше церковне звершення Таїнств,має своє підґрунтя у Святому Письмі. Тайна Тіла іКрови, встановлена Самим Господом на Тайній Вечері зучнями, була вираженням тієї спільноти, що становиланевід’ємну частину Його місії служіння (Лк 22,24-27; Ів13,1-20). На Своїй останній трапезі перед смертю“Христос здійснив те, що наповнене пророчимсимволізмом: за посередництвом найсуттєвішого улюдській їжі Він наперед пояснив Свою смерть нахресті”2. Вона стала актом добровільної самопожертвиБогові і через неї між Богом та Його народомвстановлювались нові відносини, Новий Завіт. Згідно зХристовим заповітом: “Чиніть це на Мій спомин” (Лк22,19), “апостоли та їхні наступники продовжувализдійснювати те саме Таїнство, передаючи йогоподальшим поколінням як спомин про Господа, проЙого земне життя, діло відкуплення, Тайну Вечерю,страждання та смерть, Воскресіння та Вознесіння нанебо”3. Народ Божий, якого Господь сформував для себев Новому Завіті, збирається у Тілі Христовому. Тому

початком євхаристійної священнодії у глибшомурозумінні та першою її умовою є зібрання в Церкву, айого завершення – “входження Церкви на небо,сповнення її за Трапезою Христовою у Його Царстві”4.Участь у “таїнстві зібрання” є виявом життя Церкви тажиття у Церкві. Власне Євхаристія стає центром, доякого все прямує і в якому все сходиться.

Чотири тексти з Нового Завіту містять розповідь провстановлення Євхаристії – центрального Таїнства улітургійному житті Церкви: Мт 26,26-29; Мр 14,22-25;Лк 22,15-20; 1 Кор 11,23 -34. Проаналізувавши їх,зможемо дійти висновку, що свідчення Матвія таМарка подібні, у них відсутній часовий проміжок міжпричастям Тіла та Крові5. Тексти євангелиста Луки таапостола Павла також мають спільні риси: міжпричастям у них описана трапеза, чи вечеря6. Матвійта Марко на благословення хліба вживають грецькеслово “евлоґісас” (ехлпгзубу), а на благословення чаші– “евхарістісас” (ехчбсйуфзубу)7. Характерним длятексту євангелиста Луки є додавання ще однієї чашіперед ламанням хліба, а слова Господні “Це моє тіло”(Мр 14,22) – “Це моя кров” (Мр 14,24) не належать до“евлоґії” чи “евхаристії”, лише є пояснювальнимисловами8. Щодо тексту євангелиста Івана (Ів 13-17), товін містить деякі особливості, відсутні у трьох іншихЄвангеліях – синоптичних. Так, наприклад, наводитьсяпрощальна промова Спасителя, описаний чин вми-вання ніг апостолам, не згадується про звершенняЄвхаристії, але подано євхаристійне вчення, вислов-лене у проповіді Христа про Хліб Небесний (Ів 6)9.Кожен з євангелистів намагався викласти в деталях те,що вважав за потрібне та що відповідало специфічнимпотребам спільноти. Здатність застосувати життя івчення Ісуса до конкретних умов і потреб ранньоїЦеркви проявлялась у використанні знайомої таприйнятної літургійної традиції певної культури.

(Далі буде...)

Василь ГУКВасиль ГУКВасиль ГУКВасиль ГУКВасиль ГУК

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 Документи ІІ Ватиканського Собору. Конституція про СвятуЛітургію, 47 (далі КЛ) – Львів: Свічадо, 1996. Хоча українськийпереклад містить слово “повторяючи”, оригінал каже “…щобибезперевно увіковічнювати, аж поки Він прийде…” (…quosacrificium crucis in saecula, donec veniret, perpetuaret, atque adeoecclesiae dilectae sponsae memoriale…) - Пор. Decrees of the Ecu-menical Councils. / Editor Norman P. Tanner S.J. - London–Washing-ton DC, 1990. - P. 830.2 Уайбру Х. Православная Литургия. Развитие ЕвхаристическогоБогослужения византийского обряда. – Москва, 2000. – С. 24.3 Керн К. Евхаристия. – Москва, 1999. – С. 17.4 Шмеман А. Евхаристия. Таинсто Царства. – Москва, 1992. – С. 26.5 Пор. Арранц М. Историческое развитие Божественной Литургии.– Санкт-Петербург, 1978. – С.8.6 Пор. Арранц М. Историческое развитие Божественной Литургии. – С.8.7 Пор. Арранц М. Историческое развитие Божественной Литургии. – С.9.8 Пор. Арранц М. Историческое развитие Божественной Литургии. – С.9.9 Пор. Мень А. Библиологический словарь: В 3 т. / Фонд имениАлександра Меня. – Москва, 2002. – Т. 3. – С. 199.

26

КиївськаЦерква та їїєвхаристійнатрадиція

Коли східні слов’яни прийняли християнство відВізантії, то це стосувалося не тільки віри, алетакож євхаристійної традиції. На той час (VIII-

IX ст.) практика Причастя була обмежена до одногоразу на рік і «виправдана» відомими візантійськимиінтерпретаторами канонів Бальзамоном і Зонарою,увійшовши згодом і до руських книг. Ця практика булаперенесена і до Київської Церкви, що стримуваловірних перед частішим прийняттям Таїн. Саме черезджерела правового походження була принесена зВізантії традиція ритуальної нечистоти, яка стри-мувала вірних від Причастя місяцями, інколи забо-ронялося цілувати хрест чи Євангеліє, а то й навітьувійти до церкви. Лояльність у доступі до причастяСвятих Таїн проявлялася до хворих і міг робитисявиняток для хворих жінок1.

Однак не можна не зауважити і деяких фактів, якідемонструють прагнення київських митрополитів доактивізації євхаристійного благочестя своєї пастви.

Так, зокрема, слід виділити постать київського митро-полита Георгія (+1072), який у дев’ятому правилі свого«Уставу» перелічує дні, в які слід приступати до СвятогоПричастя: окрім всіх Господських свят, він зараховуєсюди всі неділі Великого посту і празники найбільшпочитаних на Русі святих. Таких днів виявилося понаддванадцять2. В тому ж XI столітті митрополит київ-ський Йоан II (+1089) у своїх “Заповідях святих Отцівдля братів і сестер, що сповідаються” говорить пропричастя у великі свята, у всі неділі Чотиридесятниці,всього таких днів він нараховує двадцять два, а тих,хто протягом року з власної вини не причащався жод-ного разу, наказує виключати з Церкви3. Однак важкосказати, наскільки це правило знаходило відгук у по-жвавленні євхаристійного благочестя серед вірних.

У пізніші часи до теми участі вірних у Євхаристіїзвертається Митрополит Петро Могила. У своєму “Ка-техизисі” 1645 року він наказує причащатися бодайчотири рази на рік, а для тих, хто хоче жити побожно,рекомендує це робити щомісяця4.

В XX столітті до цієї проблеми звертається митрополитКиєво-Галицький Андрей Шептицький. Відповідаючина розпочатий Папою Пієм X у 1903 році рух літургіч-ної реформи, в основі якої була потреба віднови євха-ристійної участи вірних через частіше причащанняСвятих Таїн, Митрополит Андрей дуже активно у своїхпастирських посланнях заохочує вірних до якнай-частішої участи у Євхаристії і вслід за папою дозволяєпричащатися протягом певного часу без сповіді:

“Практика, яку сьогодні хочу Вам доручити, полягає натому, що по добре відбутій сповіді не тільки раз, акілька разів приступити до Святого Причастя. В ти?ждень і два і три тижні по сповіді, якщо християнинхоч трохи над собою працює, може бути в совістіспокійний і безпечний, що не має гріха, і тоді з чистоюсовістю може приступати до Святого Причастя “ 5.

Сучасний стан євхаристійного благочестя вірних уЦерквах київської традиції, як і всієї релігійної куль-тури, продиктований довготривалим періодом пере-слідування християнства атеїстичним режимомРадянського союзу. Понад сімдесятилітній періодіснування режиму спричинив утрату понять про сутьхристиянського життя і Святі Тайни зокрема. Греко-Католицька Церква стоїть на засадах обнови євхари-стійного життя її вірних і тим самим продовжуєпрацю, розпочату Митрополитом Андреєм Шептиць-ким. В цьому руслі можемо спостерігати деяке пожвав-лення євхаристійної активності – як духовенства, такі мирян – в час після виходу УГКЦ з підпілля.

ТТТТТарас БАЙЦАРарас БАЙЦАРарас БАЙЦАРарас БАЙЦАРарас БАЙЦАРПримітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 Кucharek К. The Byzantine – Slav. Liturgy of St. John Chrysostom. Its Origin and Evo-lution. - Оntario, 1971. -Р.709

2 Катрій Ю. Наша християнська Традиція. – Львів: Місіонер,1999. – С.334

3 Сове Б. Евхаристия в древней Церкви и современная практика//Православнийвісник. – 1998. – №4. – С.28-30. Катрій Ю. Наша християнська Традиція. – Львів:Місіонер,1999. – С.334

4 Катрій Ю. Наша християнська Традиція. – Львів: Місіонер,1999. – С.334

5 Шептицький А. Твори морально-пасторальні. - Львів: Свічадо,1994. – С.270

літургійне богослов’я

27

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (70) березень−квітень 2005 с і м ’ я

Майбутнєукраїнськоїнації

Майбутнє кожної нації залежить від того,наскільки шанованими в ній є сім’я тавиховання молодого покоління. Суспільство,

яке нехтує плеканням цієї фундаментальної інституції,приречене на загибель. Впродовж останніх роківнезалежного існування ми стали свідками того, як закороткий час розпадаються сім’ї, страждають діти, вдушах котрих навіки закарбовується тавро образи.Люди, які раніше жили в ізоляції від західного світу,відкрили для себе явище закордонного заробітку.Історія незалежної України багата на досвід гіркогозаробітчанства. За даними МЗС, поза межами нашоївітчизни на нелегальному становищі перебуває близь-ко 2 млн. людей; за іншою статистикою – кількістьукраїнців, які працюють за кордоном, становить 6-7млн. чол.

Наслідки негативних явищ, які відбуваються у нашомусуспільстві, є катастрофічними. Декілька разів доводи-лося спостерігати, як батьки після кількарічного пере-бування за кордоном поверталися додому не для того,щоби бути зі своїми дітьми, але щоб забрати їх дочужої країни. Спробуймо на мить уявити майбутнєцих дітей: спочатку вони вивчатимуть мову (італій-ську, іспанську), потім підуть до школи, можливо, їмвдасться отримати вищу освіту. Вони стануть рівно-правними громадянами країни, а їхні діти, вважаючисебе чи то іспанцями, чи то італійцями, лише інколизгадуватимуть про своє українське коріння, про те, щодесь там в Україні залишилась самотньою старенькабабуся, на схилі віку позбавлена можливости втіша-

тись своїми онуками. Ці бабусі проклинатимуть власнукраїну, її уряд за те горе, яке їм довелося пережити.. . , ав серцях дітей та внуків залишиться неприємний спо-гад про Батьківщину.

Однак, це ще не найбільше лихо. Сотні тисяч дітейрізного віку залишаються вдома самі, бо батьки зму-шені покинути їх заради їхнього ж добра, щоби за-безпечити гідне життя. Ці діти страждають, бо поручнема найрідніших людей, нікому допомогти з домаш-нім завданням, відвести за руку до школи; витертисльози, коли боляче; порадіти з ними, коли весело.Опікунами стають бабусі, дідусі, родичі або й зовсімчужі люди за відповідну платню, та не замінять вонибатьківської любові!

Дуже часто ми стаємо свідками негативних змін дітейза один-два роки відсутності батьків: в одних фор-мується відчуття вседозволеності, інші стають замк-нутими, ображеними; підлітки опиняються в тенетахалкоголю, наркотиків, втягуються у злочинні това-риства. . . Повертаючись додому, батьки з жахомдивляться на тих дітей, заради яких пожертвувалисобою, яким старалися забезпечити гідне життя,освіту. . . Не варто звинувачувати себе, бо можливо йне було іншого виходу, адже рідна держава не подбаланавіть про найнеобхідніше. . . Не бачачи жоднихперспектив ні для себе, ні для своїх дітей, мільйониукраїнських громадян були просто змушені покинутирідну домівку у пошуках можливості заробити гроші.Наслідки виявилися фатальними. Вже ніхто не згадуєпро те, що більшість сімей, які роз’їхались на заробіт-чанство, розпадається. Важко говорити про українськеподружжя, якщо більшість заробітчан в Італії – цежінки віком від 36 до 45 років. Приблизно 60% єодруженими і 90% залишили вдома дітей. Ті останні,ні в чому невинні, страждають найбільше; вонизавжди ставитимуть одне просте запитання: чому таксталося в їхньому житті?

Сьогодні, коли в Україні настав час не лише політич-них змін, багато соціальних та політичних інститутів

говорять про потребу реформ утій чи іншій сфері нашогобуття. Але найперше потрібноголосно заявити про проблему,яка руйнує українську сім’ю, а знею – і українську націю. Цепроблема масового виїзду грома-дян на заробітки. Не потрібнозакривати кордони, створюючитим нову “залізну” завісу. Слідстворити всі умови, щоб нашамолодь почувалась потрібноюсвоїй країні. Коли держава дба-тиме про українську сім’ю, про-водитиме розумну молодіжнуполітику, а Церква плекатиме внашому суспільстві сімейні цін-ності, ми матимемо високо-духовну і багату націю.

Андрій СОЛОВІЙАндрій СОЛОВІЙАндрій СОЛОВІЙАндрій СОЛОВІЙАндрій СОЛОВІЙ

28

с і м ’ я

Правда проодруження тародину

Велич і гідність сім’ї, місце і роль її в суспільствізавжди були “болючими” темами. У сучасномусвіті актуальність цих питань лише поси?

люється. Впродовж свого понтифікату Святішийотець Іван Павло ІІ неодноразово порушував проблемисім’ї. Пропонуємо читачам витяг з енцикліки “Церквав Європі”, де Іван Павло ІІ знову наголошує на значеннісім’ї у майбутньому Європи.

90. Церква в Європі на кожному рівні повинна зновупроголошувати правду про шлюб та родину.. Вонабачить у цьому палку потребу, бо знає, що такезавдання є невід’ємним від євангелізаційної місії,врученої Їй Нареченим і Господом. Багато культурних,соціальних та політичних факторів перебуваютьненаче у змові з метою створити очевидну кризу сім’ї.Різними способами вони піддаютьнебезпеці правду та гідність людськоїособи; часто у неправдивому світліпредставляють питання стосовно жит-тя родини. Відкинута цінність не-розривності шлюбу; штучно створеніпотреби легального визнання сто-сунків “де факто”, так, ніби їх можнапорівнювати з легітимним одружен-ням; зроблено спроби прийняти ви-значення пари, у якому відмінність устатях не є основною.

У цьому контексті Церква покликанапроголосити з відновленою силою вчен?ня Євангелія про шлюб та сім’ю длятого, щоби зрозуміти їхнє значення уБожому суспільному плані. Особливонеобхідно ще раз підтвердити, що такі інституції єреаліями, які ґрунтуються на волі Бога. Існує потребавідкрити правду про родину – як інтимне поєднанняжиттів у любові, відкрите на створення нових осіб –та про гідність домашньої Церкви; про співучасть сім’їв місії Церкви та житті суспільства.

91. Згідно з Отцями Синоду, таке визнання є можли-вим завдяки прикладові багатьох родин, які у простотіщоденного досвіду живуть любов’ю; які є видимимсвідченням присутності Христа, що супроводжує іскріплює їх даром Святого Духа. Для того, щобипідтримати їхню подорож, потрібно збагатити,розвивати теологію й духовність шлюбу, сімейногожиття. Також необхідно з твердістю і чесністю про-голосити, продемонструвати на переконливих при-кладах правду та красу родини, засновану на шлюбі йтрактовану як плідну і стабільну єдність чоловіка йжінки. Обов’язково пропагувати у кожній церковній

спільноті адекватну й інтегровану програму пасто-ральної опіки над сім’єю. У той же час Церкві потрібноз материнською турботою забезпечити допомогу тим,хто перебуває в складних ситуаціях: одинокимматерям, членам подружжя, які на віддалі одне відодного, розлученим. У всіх випадках необхідно за-охотити, допомогти та підтримати родини як інди-відуально, так і в асоціяціях, що хочуть відіграватидосконалу роль у Церкві та суспільстві, працювати дляпропагування справжньої родинної політики в окре-мих країнах і самому Європейському союзі.

92. З повагою до молодих родин та заручених парособливу увагу потрібно звертати на забезпеченняосвіти в любові через спеціальні програми при-готування до Тайни Подружжя. У своїй освітницькійдіяльності Церква також має продемонструватитурботу про новоодружені пари.

93. Врешті, Церква покликана до присутності зматеринською любов’ю у тих подружніх ситуаціях, щолегко можуть стати безнадійними. Особливо, з увагина велике число розбитих сімей, Церква відчуваєпокликання не висловлювати суворості, поєднаної зосудом, а навпаки, дозволити світлу Божого Словаразом із свідченням Його милосердя світити поміж

спільних трагічних людськихситуацій. Це дух, у якому пасторальнатурбота про родини повиннавиправляти ситуацію віруючого,котрий розлучений та цивільно щераз одружений. Такі люди невиключені зі спільноти. Навпаки,вони покликані розділити в ній своєжиття, оскільки починають власнийзріст у дусі євангельських потреб.Церква тим часом не приховує від нихправду про об’єктивний моральнийбезлад їхньої ситуації та її негативнезначення для сакраментальноїпрактики, бажаючи показати їм усюсвою материнську близькість.

94. Якщо служіння Євангелії Надіїкличе надавати увагу та визнавати пріоритет родини,це також випадок, коли самі сім’ї мають незаміннувідповідальність перед таким служінням. З увагою талюбов’ю я відновлюю своє запрошення всім христи-янським сім’ям, котрі живуть на цілому європейськомуконтиненті: “Родини, станьте тим, чим ви є – живимзнаком Божої любові! Ви справді маєте місіюохороняти, показувати та проголошувати любов, і це єживим відображенням Бога та справжньою співучастюу Божій любові до людства та Церкви, Його Нареченої.

Ви є храмом життя, місцем, де подарунок Бога можебути добре прийнятий і захищений від упадків.Ви єосновою суспільства, основним місцем “гуманізації”осіб, моделлю соціальних відносин, пережитих влюбові та солідарності.Будьте Добрими свідкамиЄвангелії Надії! Для себе ви є “gaudium et spes”(“радість і надія”).

Переклад з англійської Олега БАРБУЛЯКАПереклад з англійської Олега БАРБУЛЯКАПереклад з англійської Олега БАРБУЛЯКАПереклад з англійської Олега БАРБУЛЯКАПереклад з англійської Олега БАРБУЛЯКА

Родини, станьтетим, чим ви є –живим знаком Божоїлюбові! Ви справдімаєте місіюохороняти,показувати тапроголошуватилюбов...

29

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (70) березень−квітень 2005 д у х о в н і с т ь

Значення увагита аскетизмув життіхристиянина(Продовження)

Часте використання святими отцями термінів“аскеза” та “увага” засвідчує їх детальнийрозгляд та багату інтерпретацію. Бо саме сприй-

няття та розуміння вказаних понять зберігається тавикористовується християнством і до сьогодні. Аджезавдяки святоотцівському духовному навчанню, аскезазагально сприймається як засіб духовного вдо-сконалення, багатовимірний шлях наближення доБога. Зі зародженням монашества цей термін починаєототожнюватися зі способом життя монахів. Згодомчисленні повчання святих отців додають йомуповнішого вираження. Аскеза відіграє роль необхід-ного, корисного та бажаного для кожної людинизасобу, який дозволяє відкритися Богові та провадитьдо спасіння.

Поряд з цим ґрунтовніше розглядається шлях духов-ного вдосконалення християнина. Особливе значенняприділяється самій людині як особі, що наділенасвобідною волею, здатна спілкуватися з Богом черезпосередництво розуму та серця. Такий розгляддуховного життя розкриває загальний християнськийпогляд та значення при цьому уваги. Її роль зводитьсядо зосередження на внутрішньому стані людини, навідповідному ставленні розуму до серця, на постійнійуважності до впливу зла та витривання у доброму.Значення уваги набуває чіткішого окреслення тадетальнішого розгляду порівняно з минулимиісторичними періодами.

Щодо самого розуміння аскетичних вправ, цікавимбуде розгляд повчання святого авви Доротея, зокремапро спорудження і звершення “душевного домучеснот”1. Преподобний Доротей (кін.VI – поч.VII ст.)2

пропонує своєрідний погляд на аскетичне вправляння.У творі “Поучення і послання” представлено шлях додуховного вдосконалення людини за аналогією добудування дому. Як у будівництві потрібні відповідніматеріали, умови для виконання праці, певні навики тазнання, так і в духовному зрості існують відповідніелементи для його здійснення3. Для зведення душев-ного дому потрібна постійна дбайливість та уваж-ність. Основою повинна бути віра, на яку кладуть ка-мені, тобто чесноти людини, серед яких терпіння тамужність є наріжними4. В міру здобування чеснотзвершується будова стін душевного дому. Матеріалом,

Історія одногозапитання, або щотаке сім’я?

Можна сказати, що у цьому світі ми живемо заінерцією, не обтяжуючи себе питаннями, якінібито є зрозумілими самі по собі. Однак,

коли нас запитують про певні речі, завжди готовавідповідь миттєво губиться у темних нетрях незнання.Лише тоді ми задумуємось над питанням, однаквідповіді можуть виявитись набагато важчими, аніжце здавалось раніше.

У таку незвичну ситуацію одного разу потрапив і я. Цесталося зовсім недавно, коли товариш запитав, щоозначає для мене сім’я. Бажаючи з’ясувати це длянього та себе самого, я вирішив наситити відповідь“розумними” словами, афоризмами, порівняннями йподати так, щоби він зрозумів і вже ніколи не ставивмені подібних простих запитань. Тому вечоровісудилося стати часом істини.

Щоб досягнути мети, я не шкодував часу для вико-ристання всієї можливої літератури – хотів удоско-налити своє пояснення. “Сім’я – суспільна одиниця.. .”Визначення, структура сім’ї – це вже щось, але невідповідь на моє запитання. Переглянувши соціологію,політологію і, навіть, Конституцію України, я дійшов довисновку, що шукаю не там. Наступною зупинкоюстали класики світової літератури, Оноре де Бальзак зйого “Батьком Горіо”, Тарас Шевченко з “Наймичкою”,“Катериною” та іншими поезіями. Я знайшов там жаль,розпач, любов, надію. . . Я знайшов все, але не від-повідь. . . Наступним кроком у пошуках стали газети,журнали, статті. . . За годину-дві я вже не пам’ятав, щошукаю. Того вечора я так і не дав відповіді. .. Ба більше, ябув переконаний, що визначення як таке не окреслить іне вмістить цілої сутності сім’ї.

Минав час, а в мене виникало більше запитань, аніжз’являлося відповідей.. . І досі я шукаю відповіді. . .

Ми завжди кудись поспішаємо, день розбитий нагодини і хвилини. Наше життя – це рух, бізнес,дорога. . . Ми з головою поринули у світ, “тягнемо” знього інформацію, знання. Однак забуваємо, що дещонабагато ближче і дорожче є поруч із нами.

Сподіваюсь, що написане стане комусь у пригоді іспонукатиме до роздумів: “Що означає сім’я для мене?”І я впевнений, що тоді після важкого дня ви не впадетена диван у пошуках потрібного телеканалу, але усміх-нетесь батькові, допоможете матері, знайдете, про щопоговорити з рідними – і у свій неповторний спосібвідкриєте для себе свою ж сім’ю. З часом відповідь назапитання “Що таке сім’я?” зродиться просто та при-родньо.

О. КАЛИТЯКО. КАЛИТЯКО. КАЛИТЯКО. КАЛИТЯКО. КАЛИТЯК

30

д у х о в н і с т ь

старання призводить до зростаннялюдини в чеснотах10. “Плід нормаль-ного та розумного “аскезису” –стриманість; сама ж ця напруга (взначенні старання та зусиль) веде доціломудрості, стану здатності лю-дини до смирення. Звідси “аскео” впреподобного Доротея дорівнюєсумі тілесних трудів, і покора є неодним із видів аскези, а її резуль-татом”11.

Вчення Доротея підкреслює змістхристиянського розуміння аскетич-ного вправляння, яке є путівником нашляху духовного зросту. За посеред-ництвом аскези, із Божою допо-могою, людина здатна осягнути че-сноти та дійти до стану відчуттяприсутності Господа у своєму житті.А це обов’язково вимагає визначеноїцілі та виконання певних завдань, бой “саме християнство та істиннохристиянське життя немислимі безподвижництва”12.

Сучасні погляди на аскезу та увагу вдуховному житті людини є різно-манітними та неоднозначними.Один із найвагоміших недоліків –недостатнє поширення правдивогозначення та ролі цих базових по-нять.

На думку В. Соловйова, “від часівКлимента Олександрійського таОрігена духовне життя набуває на-зви “аскетизму”. Воно означуєтьсявправлянням, навчанням, практикою.В широкому значенні аскетом єхристиянин, який палко усвідомлює

поклик Євангелія, блаженств, хто прагне покори тачистоти серця в заповіді допомагати своєму ближ-ньому чинити так само”13. Сам “зміст сучасної аскезибазується дещо більше на внутрішньому вдо-сконаленні, яке поєднане із подоланням скорбот тахворіб. Це зовсім не применшує сутності аскетизму:без стриманості та самоконтролю неможливо є нетільки досягнути чесноти, а й сумнівною стає можли-вість самого духовного життя”14. Таке наставленнявимагає сталого “уважного” вправляння у постійномудуховному поступі.

Окрім загального висвітлення понять, існує великапотреба у їх живому представленні та практичномувикористанні як наочного шляху провадженнявласного життя згідно з християнським віровченням.Розглядаючи загальний стан сучасного суспільства,його неоднозначність та диференційоване відо-браження у сприйнятті подій життя Церкви, слід від-значити потребу свідчень християнського віровчення,

що поєднує та кріпить камені-чесноти, є смирення, бобез нього неможливе спасіння5. Покрівлею будинку єлюбов, а якість такої будови залежить від уміннябудівничого6. Сам процес спорудження автор в одномумісці прямо називає дієсловом “аскео”7. Також дляозначення неодноразово використовується слово“пойео”, що означає “робити, призводити, давати бут-тя”, підкреслюючи синонімічне значення до “аскео”.Однак “тонке розрізнення між цими словами полягає втому, що “аскей”, на відміну від “пойей”, вживаєтьсятоді, коли виконання здійснюється із розумінням”8.

Однак, як зауважує Доротей, не все аскетичне вправ-ляння є плідним та корисним9. Якщо аскеза здій-снюється неправильно, тобто безплідно, коли прикла-дені зусилля людини не мають змісту, належногорозуміння, а виконуються лише задля виконання,якщо виконавець вважає самодостатнім саме лишевправляння, такий “аскетизм” є хибним. Вправляння жіз вірою в Бога, з виявленням власного бажання та

31

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (70) березень−квітень 2005 д у х о в н і с т ь

Що такещастя?

Для більшості з нас це банальне запитання,на яке або вже давно знайдено відповідь,або її ніхто й ніколи не шукав, вважаючи,

що це марна трата часу.

Відзначаючи будь-яке свято – іменини, день на-родження, Різдво – люди бажають одне одномуздоров’я і щастя. Майже однозначно під словом“щастя” розуміють успіх на роботі, матеріальнібагатства, славу тощо. Проте ніхто не має наувазі духовних скарбів – мудрості, сили духа,розуміння і, що, мабуть, найважливіше – здо-ров’я душі й слави в Бога.

Один відомий на весь світ професор дуже не-сподівано помер. Коли його душа піднімаласьна Небо, то побачила в руках у кожного ангелакнигу.

– “Що це таке?” – поцікавився професор.

– “Книги життя, – відповіли ангели. –Туди ми записуємо усі хороші людські вчинки.”

Професора дуже зацікавила його книга, й до-брий ангел показав її. На превеликий жаль,людина, яка за життя на землі отримала багатопремій і нагород за свої винаходи, не мала жод-них відміток у книзі життя.

Казка. . . І я з вами погоджуся, але не забуваймо,що у кожній казці є частина правди, своя мораль.Чи хочемо й ми, колись обернувшись і по-глянувши крізь сивий попіл забуття на власнежиття, зрозуміти, що не заслужили у Бога нічого,і наша книга життя така ж порожня? Чому нехочемо зрозуміти, що просто не маємо праваназивати таке життя щасливим й жити, незважаючи на Господа, перед Яким у свій часпостанемо?

Так, Бог-Син зняв із нас провини і дав свобіднуволю, щоби вибирати той шлях, яким хочемойти. Він забрав від нас смуток, страх, холод,самотність, висушив сльози. . . Наше щастя – Ісус.Дозволити Йому любити себе, жити у правді,бути творцями миру – Його миру – чи ж неозначає це пізнати істину? Відкриймося у Любовідля Господа – досконалого ЩАСТЯ!

Мар’яна МУЗИЧКАМар’яна МУЗИЧКАМар’яна МУЗИЧКАМар’яна МУЗИЧКАМар’яна МУЗИЧКА

заклику спільноти, звернення уваги на актуальністьХристової науки та її кінцеве завдання. А це не-можливо без відкриття величної спадщини традиціїЦеркви, завжди живого та актуального Слова Божого,зверненого до кожної людини.

При розгляді сучасного розуміння аскези та їїзначення у вправлянні “уваги” слід зазначити, щозагальне їх сприйняття розглядається нині як щосьдалеке, неактуальне, те, що вимагає виконання обтяж-ливих, суворих та непотрібних норм та правил.Мабуть, на таке розуміння впливає недостатнє висвіт-лення християнського “аскетизму”.

Тому основним завданням сьогодні є поширити такийпогляд на поняття аскетизму та уваги, виявити їхнєзначення та потребу вправляння і практикування. Цедопоможе загальному розвиткові християнськоговіровчення та поширенню Божого Слова серед людей,дозволить пересвідчитись у їх істинності та правди-вості. Така можливість існує лише за безпосередньоїучасті у практикуванні: “Ми повинні ступити на цейшлях, довіритись цьому способові життя, і тоді мипочнемо бачити самі…”15.

Загальне значення та велич християнського способужиття завжди було і залишається впливовим таважливим для усього людства. Через палке бажаннянаслідувати Христа здійснюється моральне та духовневдосконалення, очищення та освячення людськоїособи, що має об’єктивне значення не лише для неїсамої, а й для усього суспільства в його глобальномувимірі.

Олег ЛУКАОлег ЛУКАОлег ЛУКАОлег ЛУКАОлег ЛУКА

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 Добротолюбие.-Том IV. – М.: Русский духовный центр,1993.-С.634.2 Авва Доротей. Поучення і послання. – Л.:Свічадо,2002.-С.5.3 Там само.-С.118.4 Там само.-С.119.5 Зарин С. Святые отцы и Учители Церкви в исследованияхправославных ученых. Аскетизм по православно-христианскомуучению. – М.,1996. - С. XII.6 Авва Доротей. Поучення…-С.120.7 Зарин С. Святые отцы… - С. XIII.8 Зарин С. Святые отцы… - С. XIII.9 Авва Доротей. Поучення…-С.120.10 Там само.-С.122.11 Зарин С. Святые Отцы… - С. XIV.12 Християнське життя за «Добротолюбієм». – Л.:Свічадо, 2003. -С.142.13 Evdokimov P.Ages of the Spiritual Life. – Crestwood: St. Vladimir’sSeminary Press,1998. - P.65.14 Невярович В.Терапия души.Святоотеческая психотерапия. –Москва,2001. - С.103.15 Уер К.Православний Шлях. – К.:Дух і Літера, 2003. - С.8.

32

сторінки історії УГКЦ

позитивних рішень влади. Однак, запроваджувався рядобмежень як щодо населення, так і Церкви: багатопровідних українських політичних діячів було за-арештовано та ув’язнено, молодих людей насильновивезено на роботу до Німеччини, відбувалося масовенасильство над селянами (ліквідація приватних стат-ків, надмірна вимога продуктивності й ін.), обшуки таарешти духовенства, переслідування2. Це вело до зро-стання негативних настроїв серед українського люду,зубожіння, утисків та загальної деградації краю. Середнаселення панував стан непевності – атмосфера стра-ху, масові насилля, деморалізація суспільства навіюва-ли тривогу та занепокоєння стосовно власного життяі подальшої долі всіх українців Галичини.

Будучи главою УГКЦ в такому нелегкому часі, Митро-полит Андрей провадив її, реагуючи відповідно нарізні події. Його оцінка кожної ситуації була завждивідповідною до обставин. “Наявні документальні дже-рела свідчать про три етапи сприйняття Шептицькимнацистської окупації. . . Спочатку він позитивнотрактував німецьке завоювання – як звільнення відрадянського гніту, згодом підходив критичніше додеяких аспектів гітлерівської політики і, нарешті, йоговисловлювання та дії стали абсолютною опозицією донацистського режиму”3.

Вітаючи прихід німецької армії до Галичини,митрополит вбачав у цьому надію на релігійну свободу,покращення стану УГКЦ після окупаційної більшо-вицької атеїстичної влади. Надії, до певної міри, ви-правдалися: діяльність Церкви була відновлена, такожжевріла надія на політичну автономію українськоїдержавності. “Дотримання Божих законів та рівністьперед цивільним законом були, на думку Шептиць-кого, двома складовими «справедливих наказів» та«мудрого проводу», яким мали би підкорятись хри-стияни”4. Проте усунення німецькою владою будь-яких спроб українського державотворення (арештиполітичних діячів тощо) призвели до зміни поглядівмитрополита. У 1942 році Андрей Шептицький видаєдва документи: «Про милосердя» (червень) та «Невбий» (листопад), в яких особливо наголошує напершорядності й вагомості життя людини, на йогозахисті та святості. Митрополит виразно критикувавтогочасний моральний стан суспільства в умовахнімецького правління. Його звернення яскраво акцен-тували на пріоритеті закону Божого, який повиненбути рушієм та критерієм усякої діяльності.

Андрей Шептицький завжди наголошував на правах ігідності людської особи, які мали б стати пріоритетомдля влади. Тільки те керівництво заслуговує на пошануй виконання встановлених норм і правил, яке заоснову має вартості та святості кожного людськогожиття і Божественні правди. Бо лише такий шляхдіяльності, на думку Митрополита, здатний кон-солідувати громадян, забезпечити добробут та злагодув суспільстві.

Особливо цікавим та важливим з огляду на свій зміст єлист Митрополита Андрея до Папи Пія XII. В ньомувисвітлено реальну ситуацію в Галичині під час

МитрополитАндрейШептицькийв періоднімецькоїокупаціїГаличиниПостать Андрея Шептицького – чи ненайвизначніша в історії УкраїнськоїГреко?Католицької Церкви, а кожен ізперіодів його життя – надзвичайноцікавий та повчальний. Час німецькоїокупації Галичини (1941?1944 рр.) єодним із особливих етапів у діяльностімитрополита. Існують неоднозначні тарізновекторні думки як щодо дій самогоАндрея Шептицького, так і всієї УГКЦцього періоду.

Час німецької окупації Галичини назавждизалишив слід в історії краю. ДіяльністьМитрополита Андрея Шептицького в цей період

і досі розглядається неоднозначно. У радянськійлітературі постать і дії Митрополита були нагодою длянегативного ставлення до всієї УГКЦ. Та й у діаспорнійпіслявоєнній історіографії така тема здебільшого нерозглядалася1. Для кращого розуміння цієї теми роз-гляньмо загальний контекст вказаного історичногоперіоду з його політичними, соціальними, релігій-ними характеристиками.

Прихід нацистських окупаційних військ до Галичинив червні 1941 року не приніс позитивного ставленнянової влади до західноукраїнського суспільства таУГКЦ. Митрополит Андрей у листах та зверненняхтого часу неодноразово вказував на те, що ситуація вкраю залишається нестабільною, а в багатьох випад-ках переважає негативізм та деградація. Хоча, здава-лось, стало легше: відчувалася зовнішня релігійна тер-пимість на прикладах відновлення офіційного друко-ваного органу архиєпархії, можливості видання па-стирських листів без скорочень (що було неможливоза попередньої радянської влади), повернення Церквіархиєпархіяльних земельних угідь та інших ніби

33

ПІЗНАЙ ПРАВДУ сторінки історії УГКЦ№2 (70) березень−квітень 2005

німецької окупації, а також представлені погляди главиУГКЦ щодо належного стану речей. У цьому листіМитрополит зазначає, що “визволені німецьким війсь-ком з большевицького ярма, ми відчули якесь полег-шення, що таки не тривало більше, як місяць-два.Поволі-поволі уряд завів режим терору і корупції,справді неймовірних, що стають з дня на день тяжчі йнестерпні. Нині увесь край переконаний, що німець-кий режим є . . . лихий, майже диявольський”5. Такаоцінка не була безпідставною, але ґрунтувалась нареальних фактах та аргументаціях: “вже майже рікнема дня, щоб не чинилися найстрашніші зло-чини. . .”, – зауважує Андрей Шептицький, – “Числожидів, убитих в нашій малій країні, перевищує200 000. . . У Києві протягом кількох днів убили аж до130 000 чоловіків, жінок і дітей”6. Такі згадки підтверд-жують нелюдське ставлення влади до населення, ма-сове насилля та знущання, що не могло не тривожити.Становище Церкви, за словами Митрополита, булоніби легалізоване, проте, “переслідування постійно на-висає над нашими головами,як Дамоклів меч”7. Усі нама-гання Андрея Шептицького,діяльність духовенства, мона-шества були, на думку главиЦеркви, “цілковито нічим, по-рівняно зі зростаючими хви-лями моральної мерзоти, щозаливають увесь край”8.

Поряд із таким перебігом по-дій, митрополит зазначає, що“єдина втіха, яку можна мати уці страхітливі часи, – це думка,що нічого не стається без волінашого Отця Небесного”9.Беззастережна віра в Бога таЙого провидіння служилазапорукою вирішення склад-

ної і небезпечної ситуації у краю.Що ж до самої тогочасної окупа-ційної влади, то митрополит Андрейдодає: “Це система брехні, шахрай-ства, несправедливості, грабування,карикатури всіх ідей цивілізації йпорядку. Це система егоїзму, до-веденого до абсурду, національногошовінізму, цілком божевільного, не-нависті до всього, що чесне і добре.Вона становить щось таке виняткове,що остовпіння нападає на людину відпершого ж погляду на таку по-твору”10.

Такий аналіз яскраво висвітлює яксамий стан суспільства та Церкви вперіод німецької окупації, так і пози-цію Андрея Шептицького щодо відпо-відної ситуації у краю. Зміст листавкотре доводить, що його автор палковболівав за свою Церкву і державу, задуховний стан суспільства та докладав

усіх сил до зміни і покращення тодішнього стану. А целише підтверджує думку про те, що діяльність Митро-полита Андрея Шептицького була спрямована надуховний провід своєї Церкви, на добробут і розвитокукраїнського суспільства у світлі дотримування мо-ральних цінностей та Божих заповідей.

Олег ЛУКАОлег ЛУКАОлег ЛУКАОлег ЛУКАОлег ЛУКА

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:1 Ковчег. Науковий збірник із церковної історії. - 2000. - Число 2. - С.224.2 Там само. - С.226-229.3 Там само. - С.236.4 Там само. - С.238.5 Львівський митрополит для українців Шептицький до папи Пія XII, Львів, 29-31серпня 1942 р., Віра батьків, число 20, - Львів, 16 грудня, 1990, с.10;6 Там само. - С.10.7 Там само. - С.10.8 Там само. – С.10.9 Там само. - С.10.10 Там само. - С.10.

34

це як внутрішнє питання Церкви, що не могло бутиінтегроване у суспільне життя Радянського Союзу.Проте, в контексті напрямку на демократизаціюсуспільства були очевидними зміни у ставленні дорелігії3. З 1987 року М. С. Горбачов у доповідях почавпозитивно оцінювати роль християнства у форму-ванні державности Київської Руси. Окремі публікації упресі об’єктивно представляли роль і місце християн-ства та Церкви у радянському суспільстві4. За цієїситуації РПЦ зайняла лояльну й очікувальну позицію і,тим самим, отримала найбільше пільг від уряду. Наофіційному рівні Московська патріярхія зуміла якіснозмінити свій статус5. Про покращення стосунків свід-чило те, що на 1986 рік було зафіксовано 6794 громад,а вже у 1988 році їхня кількість збільшилась на 50 паро-хій6. Святкування 1000-ліття хрещення Руси виклика-ло значний резонанс і відбулося при великомузацікавленні з боку світової спільноти (одночасно М.С. Горбачов зумів підняти свій рейтинг на Заході7), атакож під знаком російського націоналізму і „особли-вих” відносин між Кремлем та РПЦ8.

Друга значна подія – це аварія на Чорнобильській АЕС,яка мала не лише фізичні, але й психологічні наслід-ки. Серед населення почали ширитися ідеї апокаліп-тичного характеру, посилюватись антирадянські на-строї9.

У 80-х роках радянське суспільство зіткнулося з про-блемою. Партія і державні органи намагалися ви-рішити духовні потреби людей, заповнюючи їх„марксистсько-ленінськими принципами” і “радян-ськими цінностями”. Проте, це лише підсилювалокризу духовного життя. І тому особливий акцент булопоставлено на релігію, котра повинна була за-довольнити потреби суспільства. РПЦ поверталася в тісфери суспільного життя, з яких її витіснила радянськавлада за минулі десятиліття10. Релігієзнавці ВікторЄленський і Мирослав Маринович стверджують, щорелігію сприймали радше як суспільне явище, а не

індивідуально-духовне пережиття: уцей час „вірити в Бога ставало мод-но й престижно”11.

Україна залишалася під контролемстарої „брежнєвської” номенклату-ри на чолі з В. Щербицьким, якийуперто блокував демократичні змі-ни, що пропагувалися Москвою. Зісвого боку М. С. Горбачов не ініцію-вав демократичних змін в УРСРзаради політичної стабільности у„найбільшій неросійській республі-ці СРСР”12. Українські партійніфункціонери висловлювали занепо-коєння “непропорційно високоюпитомою вагою” релігійних громадУкраїни у загальносоюзному масш-табі13. Кроком назад для влади сталочасткове перенесення святкування1000-ліття хрещення Руси з Москви

Релігійне життяв РадянськомуСоюзі в“горбачовську”еру (1985 − 1988рр.)

Релігійне життя в Радянському Союзі зусиллямиуряду і партійних установ опинилося намаргінесі суспільства. Комуністичний режим

поставив за мету зламати, а в кінцевому результаті –знищити релігійну свідомість громадян. Ця спробамала певний успіх: декілька поколінь виховувалися вантирелігійному середовищі, що призвело дозникнення віковічних християнських традицій1.Практично єдиною „традиційною”, легітимно дозво-леною релігійною організацією, була Російська Право-славна Церква, котра існувала з дозволу Й. Сталіна іпізнішої пасивної підтримки урядів М. Хрущова, Л.Брежнєва, Ю. Андропова та В. Черненка. В середині1980-х років новий генеральний секретар М. С. Горба-чов наголосив на продовженні ідеологічної бороть-би2. Проте, питання відносин уряду й Церкви швидконабуло значного суспільного резонансу. У цей періодвідбувалися дві події, котрі значно вплинули на цістосунки. Перша – святкування 1000-ліття ювілеюхрещення Руси. Партійні органи спочатку розглядали

сторінки історії УГКЦ

35

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (70) березень−квітень 2005

секретаря Й. Сталіна більшість духовенства у 1954-1958 рр. отримала амністію, і з поверненням наЗахідну Україну розпочала підпільне душпастирство.Позитивним аспектом для розвитку УГКЦ у підпілліпослужила антирелігійна політика Хрущова21. Унаступні десятиліття УГКЦ викристалізувала своюдіяльність в рамках постійного тиску з боку владнихструктур. Справа УГКЦ була не лише внутрішньоюпроблемою Радянського Союзу. Після II Ватиканськогособору її розглядали в контексті міжцерковних іміждержавних стосунків Москви й Ватикану. ПротеРимська курія, орієнтуючись на головні цілі Ost-politik22, не завжди діяла в інтересах відродженняУГКЦ. Греко-католики, особливо в діяспорі, розпочалиактивну кампанію проти цієї візії папи Павла VI-го,котрий не робив жодних кроків у справі реабілітаціїУГКЦ в Україні.

Однозначно знаковою подією у справі відродженняЦеркви стало обрання на папський престіл кардиналаКароля Войтили (Іван Павло II) 17 жовтня 1978 року.Українці – греко-католики покладали особливу надіюна папу-поляка, котрий, як ніхто инший, мав бирозуміти їхні проблеми і в такий спосіб зробити ре-альною допомогу Ватикану. Підхід нового Папи відо-бразився у першому листі до кардинала ЙосифаСліпого, присвяченому ювілею хрещення Руси, в якомувін підкреслив „велике значення” Брестської унії. ІванПавло II дозволив скликати Синоди єпископів УГКЦ напоселеннях, чого не робили Іван XXIII та Павло VI. Цікроки папи викликали негативну реакцію Москов-ського патріярхату. У листі від 22 грудня 1980 рокупатріярх Пимен пригрозив зупинити екуменічніпереговори23. Політика Римської курії дала зрозумітиверхівці церковної і комуністичної влади в Москві, щопапа взяв курс на відродження католицизму у СхіднійЄвропі, зокрема, в Радянському Союзі24. Протидією ра-дянського уряду став новий виток ідеологічної бороть-би з впливами Ватикану. На початку 80-х років ЦК КПУвів тотальну ідеологічну роботу серед населення Захід-

до Києва. Дослідник В. Пащенко твер-дить, що Україна перебувала у „супе-речливій ситуації”: з одного боку, запротекцією ООН, у республіці велисямасштабні ремонтні роботи і будів-ництво храмів, а з другого – пленумКомпартії УРСР (квітень 1988 року) ви-магав активізації атеїстичної роботи14.

Західна Україна займала особливе мі-сце на релігійній карті держави. З 6794парохій РПЦ у Радянському Союзілише в західних регіонах України булозареєстровано 150015. Окрім того,згідно з даними завідувача відділомпропаганди й агітації ЦК КПРС В.Григоренка, 35-40% населення ЗахідноїУкраїни – віруючі, 70% – прихильні дорелігії, 21,5% – вінчані, 31,5% дітей –охрещені, 64,5% померлих – похованіза християнським обрядом тощо. Він зазначив, що врегіоні працює у справі віднови УГКЦ близько 300„колишніх” священиків і монахів16. В. Щербицький докінця 1989 року проводив активну антиуніатськуборотьбу. Якщо ще 1987 року це входило в контекстзагальної антирелігійної кампанії, то наприкінці 1988– на початку 1989 року з’явилася нова тенденція:підтримка Українського екзархату РПЦ з метоюпротиставити його відродженню УГКЦ і УАПЦ17.Доказом було те, що РПЦ отримала можливість реє-струвати свої громади в містах, де особливо активнопрацювали греко-католики18. Речники Українськогоекзархату перед радянською й світовою спільнотамипостійно висловлювали негативне ставлення до УГКЦ,не визнавали її існування, хоча до вищого духо-венства РПЦ потрапило чимало вихідців із греко-католицьких родин Західної України19. Іншою про-блемою для вищої ієрархії РПЦ стали греко-католицькіобрядові звичаї православних парохій цього регіону.Оскільки миряни й більшість місцевого духовенстватвердо дотримувались тих традицій, в яких вихо-вувалися, то єпископам не вдавалося їх викорінити. М.Божко, старший інспектор республіканської Ради усправах релігій, у 1979 році в доповідній записцізазначив, що 50% возз’єднаних з РПЦ священиківзалишилися на „засадах греко-католицизму”20. ЗахіднаУкраїна була проблемним регіоном для радянськогоуряду не лише у зв’язку з релігійним питанням, алетакож і з позицій суспільно-політичних. У 80-их рокахдисонанси комуністичних реалій загострилися йвимагали негайного вирішення. Неважко було пе-редбачити, що цей регіон стане точкою міжцерковногоі національно-політичного конфліктів.

Внаслідок репресивного тиску радянських властейУГКЦ „офіційно” припинила своє існування нанеканонічному т. зв. Львівському соборі 8-го березня1946 року шляхом „возз’єднання” з РПЦ. Вся ієрархія,на чолі з митрополитом Йосипом Сліпим, була зааре-штована ще рік перед тим. Після смерті генерального

сторінки історії УГКЦ

36

12 Пор.: Я. Грицак. Нарис історії України: формування модерноїукраїнської нації Х1Х-ХХ століття. - Київ, 1996. – С. 297.13 Йдучи за принципом т. зв. достатньої насиченості, партапарат за1977-1987 роки не дозволив зареєструвати жодної релігійноїгромади (Православна Церква в Україні (1945-1980-і pp. XX ст.) //Історія релігії в Україні: у 10-ти т. / Ред. А. Колодний. - Київ, 1999. -Т. 3: Православ’я в Україні. - С. 459).14 В. Пащенко. Греко-католики в Україні: від 40-хроків XX століттядо наших днів. — Полтава, 2002. - С. 464-465.15 В. Єленський. Церква і політика в посттоталітарному соціумі:Україна // Права людини в Україні. - Київ-Харків, 1995.- Вип.13. –С. 35-36.16 В. Григоренко. Если без предвзятости // Наука и религия. - 1987.- №12. - С. 13.17 Там же. - С. 35.18 Впродовж 1988-1989 років було зареєстровано 751 громад РПЦ(С. Боруцький. Держава. Церква. Людина. Державно-церковні таміжконфесійні відносини у дзеркалі сучасності 1992-2002. – Львів,2003 - С. 351-357; пор.також М. Bourdeaux. Gorbachev, Glasnostsand the Gospel // Hodder and Stoughton. - London, 1990. - Р. 171;Легалізація української католицькоїЦеркви // Патріархат. - 1989. -№ 7-8. - С. 10-14; В. Пащенко. Греко-католики в Україні: від 40-хроків XX століття до наших днів. - Полтава, 2002. - С. 479-480).19 За даними В. Єленського, у 1970-х роках з 16-ти управителівукраїнських єпархій 13 були етнічними українцями, 9 походило ізЗахідної України, 3 – “колишні“ уніати. Академії та семінаріївипускали кожного року приблизно 200 священиків, більшість ізяких були українцями (пор.: В. Єленський. Церква і політика впосттоталітарному соціумі: Україна // Права людини в Україні. -Київ-Харків, 1995. – Вип.13. – С. 40; Д. Поспеловский. РПЦ в XXвеке. - Москва, 1995. - С. 409; The church in Ukraine - 1988 // Reli-gion in Communist Land. – 1989. - Vol. 17. - №2. - Р. 155).20 В. Пащенко. Православ’я в новітній Україні. - Полтава, 2001. - С292.21 Віруючі зі знецерковлених районів все більше почали звертатисядо підпільних священиків. Варто також зауважити, щоантирелігійна кампанія перекреслила надії „возз’єднаних” отцівзберегти храми (пор.: Б. Боцюрків. Українська Греко-КатолицькаЦерква в катакомбах (1946-1989) // Ковчег. - Львів, 1993. – Ч.ІІ. –С. 133; РПЦ в советское время (1917 - 1991). – Москва, 1995. – Т.ІІ.- С. 50-58; Греко-католицька Церква за умов радянської влади вУкраїні (1944-1991) // Історія релігії в Україні: у 10-ти т. / За ред. П.Яроцького. - Київ, 2001. – Т.4: Католицизм. – С. 485).22 Ostpolitik - політика Ватикану, спрямована на збереженняКатолицької Церкви у країнах комуністичного блоку через тіснішівідносини з режимами. ЇЇ авторами були папа Павло VI, кардиналЙоан Віллібрандс, кардинал Агостіно Казароллі. Ватикан черезнеспроможність допомогти греко-католикам в Україні„пожертвував” ними заради пріоритетів Ostpolitik, хоча цьомупостійно противився патріарх Йосип Сліпий // Див. A. Sorokovsky.Vatican diplomacy and Uкrainian Greek Catholic Church // Logos. AJournal of Eastern Christian Studies. – 1995. - Vol. 36. – Nos. 1-4. - Р.50.23 I. Hwat. The Catacomb Ukrainian Catholic Church and Pope JohnPaul II. The millennium series. - Ukrainian Studies Fund, Harvard Uni-versity, Cambridge, Massachusetts. - Р. 266-270.24 Б. Боцюрків. Українська Греко-Католицька Церква в катакомбах // Ковчег. - Львів, 1993. Ч.1. – С. 154-155.25 Завідувач відділу пропаганди і агітації ЦК КПУ Леонід Кравчукстверджував, що в окремих районах Львівської области, які вінінспектував, ідеологічна робота „не відповідає вимогам постановиЦК КПРС “Про посилення атеїстичного виховання” // В. Пащенко.Православ’я в новітній Україні. - Полтава, 2001. – С. 399, 402-403.26 Цей ювілей РПЦ провела помпезніше, ніж попередні, з метоюпідкреслити, що “православ’я міцно утвердилося. . . на земляхзахідних областей України“ // Див.: В единстве веры, дел ипомыслов //Журнал Московской Патриархии. - 1986. № 8. - С. 15-16; М. Bourdeaux. Gorbachev, Glasnosts and the Gospel // Hodderand Stoughton. - London, 1990. - Р. 167; Послання ПатріархаМосковського і всієї Русі. Імена учасникам святкувань 40-ї річниціЛьвівського церковного собору 1946 року // Православний вісник.- 1986. - № 7-8. - С. 26.

ної України, що збільшило кількість доповідних записокі відповідних резолюцій, але ще раз підтвердило неефек-тивність цих заходів25. У 1986 році Рада у справах релігійі речники Українського екзархату РПЦ, з нагоди 40-літнього ювілею Львівського собору, одноголосно за-судили унію й УГКЦ, назвавши її „темними віками вісторії”26. Проте, напади на греко-католиків з бокуцерковної й радянської влади лише сприяли поширеннюсеред народу їхнього авторитету та ініціювали зрістнезадоволення комуністичною ідеологією. Безперечно,негативно на вирішення проблеми греко-католиківвплинула смерть патріарха Йосифа Сліпого 7 вересня1984 року. Проте його наступник – Мирослав ІванЛюбачівський – активно продовжував кампанію заповернення прав греко-католикам в Україні.

(Далі буде...)

ТТТТТарас БУБЛИКарас БУБЛИКарас БУБЛИКарас БУБЛИКарас БУБЛИК

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 Б. Гудзяк. Релігійне життя в Україні у перші п’ять роківнезалежності // Ковчег / За ред. Б Гудзяка, І. Скочиляса, О. Турія. -Львів, 2000. – Ч.2. - С. 166.2 Д. Поспеловский. Русская Православная Церковь в XX веке. -Москва, 1995. - С. 384-385; Матеріали XXVII з’їзду КомуністичноїПартії Радянського Союзу. - Київ, 1986. - С. 194-197.3 Пор.: В.Єленський. Церква і політика у посттоталітарному соціумі:Україна // Права людини в Україні (інформаційно-аналітичнийбюлетень Українсько-американського бюро захисту прав людини).- Київ-Харків, 1995. – Вип.13. - С. 34; Русская ПравославнаяЦерковь в советское время (1917-1991). Материалы и документыпо истории отношений между государством и Церковью /Составитель Г. Штриккер. - Москва, 1995. – Т.2. - С. 193-195.4 Тут можна навести такі приклади: журнал атеїстичної пропаганди„Наука и религия” в цей час позитивно змінив свій ідеологічнийнапрям для релігійних кіл (пор.: Д. Поспеловский. РПЦ в XX веке. -Москва, 1995. - С. 398); на офіційному рівні в газеті „Известия” від21 січня 1988 року в статті „Утверждаю свободу совести”,присвяченій 70-річчю ратифікації закону „Об отделении Церквиот государства и школы от Церкви“, голова Ради у справах релігійпри Раді Міністрів СРСР Констянтин Харчев заявив, що цілкомефективний спосіб співпраці між Церквою і державою був указанийленінським рішенням. Однак, поряд з тим висловив жаль за„произвол” у ставленні до релігії в 1930-их роках і часи застою,підкреслив важливість Церкви у суспільстві та процесі боротьби замир і збереження історично-культурних пам’яток тощо (див.: РПЦв советское время. (1917-1991). - Москва, 1995. – Т.2. - С. 215-216).5 Московська патріярхія повернула собі у власність деякі визначнідуховні центри, право на будівництво нового храму в Москві,офіційно затвердила новий устав РПЦ (див.: РПЦ в советское время(1917-1991). - Москва, 1995. – Т2. - С. 222-223).6 В. Цыпин. История Русской Церкви. - Москва, 1997. – Кн.9: 1917-1997. - С. 461.7 РПЦ в советское время (1917-1991). - Москва, 1995. – Т.2. - С.219.8 Пор.: В. Єленський. Церква і політика в посттоталітарномусоціумі: Україна // Права людини в Україні. - Київ-Харків, 1995. –Вип.13. – С. 35; також М. Bourdeaux. Gorbachev, Glasnosts and theGospel // Hodder and Stoughton. - London, 1990. - Р. 170.9 Д. Поспеловский. РПЦ в XX веке. - Москва, 1995. - С. 388.10 Церква отримала ексклюзивне право працювати у сферіблагодійности (див.: Ф. Денисенко. За єдність і перебудову //Православний вісник. - 1989. - №8 – С. 2-3).11 В. Єленський. Церква і політика в посттоталітарному соціумі:Україна // Права людини в Україні. - Київ-Харків, 1995. – Вип.13. -С. 30; М. Маринович. Українська ідея і християнство, або колигарцюють кольорові коні апокаліпсису. - Київ, 2003. - С 296.

сторінки історії УГКЦ

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (70) березень−квітень 2005

37

Дещо промову…

Мова будь-якого народу – це унікальне явище.Людина послуговується нею кожної хвилини,як і повітрям, яким дихає, водою, яку п’є. . . Та

дуже рідко ми ставимо собі запитання: “А що такемова?”

Відомо, що мова постійно розвивається, та потрібнопам’ятати – далеко не всі прояви цього розвитку єпозитивними. Кожна соціальна група має свою специ-фіку мовлення. Значна частина сучасної молоді кори-стується так званим сленгом, легким у використанні.Однак мало хто замислюється над тим, що таке жаргоні яке його місце у мові. Темпи розвитку молодіжногожаргону вражають своєю швидкістю. Кожного року вСША видається словник сленгів, збільшений щоразуна 40.000 слів. Серед молоді побутує думка, що сленг –це неодмінна умова самовираження особистості. Томукожен, хто хоче бути яскравою постаттю у моло-діжному середовищі, намагається якомога швидшеоволодіти цією “мовою”. І, як виявляється, таких бажа-ючих надзвичайно багато.

Постмодерна доба замість національної культурипропонує сучасній людині маскультуру, яка за своєюсуттю є споживацькою, розважальною, загальнодо-ступною і надзвичайно простою. Сюди ж належить іжаргон, що походить зі середовища людей, які не“дружили” із законом. Це злодії, кримінальні злочинціабо ж люди найнижчого соціального прошарку. Так,наприклад, слово “кльово” походить з мови давніх укра-їнських мандрівників-жебраків. Яскравим свідченнямцього є оповідання Г. Хоткевича “Сліпець”.

З чим пов’язане те, що багато людей користуютьсясленгом? Необтяженістю значення, примітивноюпростотою ще й “крутим” звучанням. Сленг – це нена-че економія мови. Він позбавляє мову її багатства, зво-дячи до елементарного виду міжособистісної комуні-кації.

Розвитку „сленгової культури” сприяє й те, що сучаснамолодь основний багаж слів черпає не з книжок, а іззасобів масової інформації та Інтернету. Це легко,доступно для всіх і майже не потребує інтелектуальнихоперацій мозку. Важко говорити про культуру мовлен-ня, переглядаючи сучасні передові видання, багаті насенсації, різну вражаючу інформацію, але зовсім бідніна духовний зміст, який мав би спонукати молодуособу задуматись над життям і її місцем під сонцем.

Закріпленню сленгу допомагає і відчуження молоді віднаціональної культури. Більше того, молодь сприймаєнаціональну культуру як щось меншовартісне, не вар-те уваги сучасної людини. Якщо уважно поглянути натих, хто користується жаргоном, можна зауважити, щопоняття краси, істини, добра в них майже знівельо-вані. Точніше, у них своє розуміння того, що такекраса чи добро. Отож, утвердження сленгу залежить

також і від втрати людиною певних орієнтирів справ-жніх цінностей. Бездуховність. Так, саме вона є основ-ним рушієм, що дає поштовх для розвитку низько-пробної культури.

Мова – це відображення нашого внутрішнього світу,дзеркало душі, всього того, що перебуває у найпота-ємніших куточках нашого серця. Через слово ми пере-даємо тривогу, радість, похвалу й ганьбу, благословен-ня і прокляття . . . Прикро чути, що діти жаргоном роз-мовляють зі своїми батьками, учні з вчителями, щохлопець не може освідчитись дівчині без сленгу. . .

Проблема сучасного українського сленгу ще й у тому,що він походить далеко не з українського середовища,а сприймається в російській “редакції”. Якщо для су-часної еліти такі поняття, як рідна мова, національнакультура і особиста духовність нічого не означають, тоє підстави побоюватись, що скоро „рідною” мовоюстане жаргон. Однак результати дослідження, які про-водяться у м. Києві від 2000 року, показують, що люди-на, яка розмовляє українською мовою, починає сприй-матись позитивніше. Сподіваюсь, що „помаранчевареволюція” позитивно вплине не лише на політичнуситуацію в нашій країні, але й заохотить молоде поко-ління розмовляти рідною мовою.

Не даймо тому „мовному абсурдові”, який нині пропа-гується, витіснити на марґінес справжнє українськеслово! Втілюймо у дійсність слова нашого класика: “Якпарость виноградної лози, плекайте рідну мову!”

Андрій СОЛЕЦЬКИЙАндрій СОЛЕЦЬКИЙАндрій СОЛЕЦЬКИЙАндрій СОЛЕЦЬКИЙАндрій СОЛЕЦЬКИЙ

у св іт і ц ікавого

38

Цікаво, що……Англійські вчені з’ясували,…Англійські вчені з’ясували,…Англійські вчені з’ясували,…Англійські вчені з’ясували,…Англійські вчені з’ясували, що гумор впливає на ті жцентри мозку людини, що й кокаїн. Вони дійшли довисновку, що сміх – певного роду наркотик. Отож, якможна назвати людину, котра багато сміється?. .

…У Росії стався такий випадок:…У Росії стався такий випадок:…У Росії стався такий випадок:…У Росії стався такий випадок:…У Росії стався такий випадок: на дев’ятикласницюпід час контрольної роботи насварила вчителька, щобта не заглядала до зошита своєї сусідки за партою.Школярка від переляку знепритомніла. Коли дівчинаприйшла до тями, почала говорити невідомою мовою -давньоанглійською. Як виявилося пізніше, в пам’ятідівчини знаходилось приблизно 120 різних мов. Ці-каво, скільки мов виявилось би у нашій пам’яті післятакого випадку?

…Найбільше слів…Найбільше слів…Найбільше слів…Найбільше слів…Найбільше слів має англійська мова. За своїмсловниковим запасом їй у 3-4 рази поступаєтьсянімецька мова. Найдивніше те, що приблизно чотиристоліття тому в англійській мові було всього 50 000слів, а тепер вона містить їх понад пів мільйона, іщороку словник доповнюється 5 000 нових слів.

„Чудодійне зцілення” в суді

Тільки після того, як суд у Лондоні оголосив свій вирок(величезний штраф), до „глухонімого” Кіта Озборнаповернулася мова. Впродовж усього процесу він незронив ні слова і, здавалось, нічого не розумів, алевирок вчинив диво. „Цього не може бути!” -простогнав Озборн після промови судді.

Телефон – детектор брехні

Новий американський телефон навчить брехунів боя-тися. Апарат нібито сприймає сигнали фальшу і ви-світлює їх на апараті співрозмовника – так повідом-лялось у рекламі. Прощавай, брехня по телефону.

35 років мовчання

35 років тому одна турецька подружня пара дужепосварилася – відтоді чоловік і жінка не сказали однеодному жодного слова. Гедіже виповнилось 82 роки, аїї чоловікові Мечиту – 85; вони одружені 64 роки, йдалі живуть в одному будинку, але від часу сварки – врізних кімнатах. Вони стараються не зустрічатись,їдять окремо. Семеро їхніх дітей і сімнадцятеро внуківмарно намагались помирити їх. Гедіже вперто стоїтьна своєму: „Я краще помру, ніж промовлю до ньогослово!” Однак розлучитись вони не можуть ізрелігійних причин.

Щаслива страва

Два кутні зуби зла-мав собі австралієцьЄлан Бейлі в Сиднеї,коли їв у ресторані„МакДональдс” біґ-мак. Він подав на ре-сторан до суду і вия-вився щасливчикомдвічі: внаслідок про-цесу він отримав10.000 доларів від-шкодування, а під часвізиту до стомато-лога познайомився зісвоєю майбутньоюдружиною.

ПідготувавПідготувавПідготувавПідготувавПідготувавМихайло ПЛОЦІДЕММихайло ПЛОЦІДЕММихайло ПЛОЦІДЕММихайло ПЛОЦІДЕММихайло ПЛОЦІДЕМ

у світ і цікавого

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (70) березень−квітень 2005

39

у св іт і ц ікавого

Що думаливідомі люди напорозі смерті?У критичній ситуації ми всі стаємосерйозніші та чесніші. Дійсність стаєважливішою, аніж власна гордість,самодостатність, впевненість у своїхсилах.

ЕНГЕЛЬС, ЕНГЕЛЬС, ЕНГЕЛЬС, ЕНГЕЛЬС, ЕНГЕЛЬС, головний пропагандист атеїзму, в похиломувіці знову звернувся до Бога:

„Ми повинні повернути своє життя Тому, Хто вмер завсіх нас на хресті”1.

ЛЕНІН ЛЕНІН ЛЕНІН ЛЕНІН ЛЕНІН в кінці свого життя просив пробачення в Бога,у всього світу, навіть у столів та стільців:

„Я йшов хибним шляхом. Мене переслідує відчуття, щоя топлюся в океані крові незліченних жертв. Але в наснема шляху назад. Щоб врятувати нашу країну,потрібні люди, які подібні на Франціска Асізького (Одинз найвідоміших святих Західної Європи, який жив у 1184?

1226 рр.). З десятьма такими, як він, ми могли биврятувати Росію”2.

ЗІНОВ’ЄВ, ЗІНОВ’ЄВ, ЗІНОВ’ЄВ, ЗІНОВ’ЄВ, ЗІНОВ’ЄВ, президент комуністичного Інтернаціоналу,соратник Леніна:

„Господь Бог Наш – Бог вічний”.

ГГГГГенріх ГЕЙНЕ енріх ГЕЙНЕ енріх ГЕЙНЕ енріх ГЕЙНЕ енріх ГЕЙНЕ (1797-1856).

Великий насмішник релігії, товариш Маркса, визнаєперед смертю:

„Чи то було нещастя, що я завернув? Може більшенещастя не дасть мені бажання повернутися в ріднийкрай. Напало на мене і понесло мене. Коли прагненняодного тільки Бога, який спроможний помогти -становить основну причину... Безсмертя душі, по?смертне існування нам надається разом з покутою. Мизнову зустрінемось у кращому світі, де я думаюнаписати свої кращі книги. Я повернувся до Бога, якблудний син”.

Карл МАРКС.Карл МАРКС.Карл МАРКС.Карл МАРКС.Карл МАРКС.

І для нього потойбічнийсвіт був реальністю. Осьщо оповідає його служ-ниця після його смерті:

„Він був богобоязним чо?ловіком. Коли він був ду?же хворий, він моливсяодин в своїй кімнаті пе?ред запаленими свічкамиі перев’язував свій лоб по?в’язкою”.

Будучи атеїстом, Маркс все ж говорив:

„Я насміхався над небом, я це насправді знаю. Моядуша, що колись належала Богу, тепер належитьпеклу. Так, вічність – це наша вічна мука”3.

РІБЕНТРОП, РІБЕНТРОП, РІБЕНТРОП, РІБЕНТРОП, РІБЕНТРОП, нац.-соц. міністр. Перед смертю сказав: “Ясподіваюсь, що жертва Христа врятує і мене”.

ЯРОСЛАВСЬКИЙ ЯРОСЛАВСЬКИЙ ЯРОСЛАВСЬКИЙ ЯРОСЛАВСЬКИЙ ЯРОСЛАВСЬКИЙ (псевдонім), президент Інтернаціо-налу безбожників. Перед смертю звернувся з про-ханням до Сталіна(!):

„Спаліть всі мої книги! Бачите Святого! Він вже давночекає на мене. Він тут. Спаліть всі мої книги!”

ВОВОВОВОВОЛЬЛЬЛЬЛЬЛЬТЕРТЕРТЕРТЕРТЕР, , , , , великий насмішник релігії, перед смертювимагав священика. Медсестра, що була присутня прицьому, сказала: „За все багатство Європи не згодиласьби я ще раз побачити, як помирає безбожник.”

Людек ПАХМАН, Людек ПАХМАН, Людек ПАХМАН, Людек ПАХМАН, Людек ПАХМАН, чеський шаховий гросмейстер,секретар Центральної ради профспілок, впевнениймарксист. В 1969 р. арештований: „За ті дні, які япровів в тюрмі між життям і смертю, мені буладарована віра в Бога.” „Єдина заслуга тих, хто від?криває конечні істини, в тому, щоб не протирічитивічній істині, не виступати проти її відвертості. Втакі доленосні хвилини відкривається шлях до дійсногощастя.”

Карл ГКарл ГКарл ГКарл ГКарл Г. . . . . ЮНГЮНГЮНГЮНГЮНГ (1875-1961), швейцарський психоана-літик, послідовник Фрой-да, філософ.

„Якщо б у душі людини незнаходилися найвищі вар?тості, тоді б мене взагаліне цікавила б психологія,бо тоді душа була би про?сто димом. Але із сто?кратного досвіду я знаю,що вона не є тим, а нав?паки, вона містить у собівідповідність тих речей,які формулювала догма, атакож дещо більше, щодає їй можливість бути

тим оком, якому належить бачити світло. Для цьогопотрібен безмежний масштаб.

Мене звинувачують в “обожнюванні душі”, але не я –Бог Сам її обожнив, не я наділив душу релігійністю, ялише представив факти, що душа є релігійною відприроди: це властивість, яку я в душу не вкладав, ніспеціально не вичитував. Це їй притаманна власти?вість, і жодні думки та доведення не можуть впли?нути на неї.”

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 Attheismus – ein Weg, s.o., S. 170.2 Prof. Mobius, Bildpost u. Pilger.3 Die blasse Maid, nach: ME, Bd.I,1,S. 55-57.

с л о в а м и с е р ц я

40

Редакція часопису “Пізнай Правду”“Пізнай Правду”“Пізнай Правду”“Пізнай Правду”“Пізнай Правду” пропонує дляВас, шановні читачі, рубрику: “Запитуйте –“Запитуйте –“Запитуйте –“Запитуйте –“Запитуйте –Відповідаємо”Відповідаємо”Відповідаємо”Відповідаємо”Відповідаємо”. Відомо, що сьогодні виникає багаторізного роду запитань стосовно релігійної те-матики. Мабуть, цікаво буде дізнатися та отримативідповіді на турбуючі Вас запитання будь-якогохарактеру: стосовно життя Церкви, християнськихправд віри, питань щодо духовності, літургійнихбогослужінь і т.д. Такий діалог буде залежати лише

від Вас: Вашого бажання та зацікавлення, Вашоїактивності та ініціативи. Тому плекаємо надію, щоця рубрика буде не лише цікавою, але й корисною тапомічною як для запитувачів, так і для усього колачитачів часопису. Адже цим Ви зможете збагатитисебе не лише інтелектуально, але, насамперед,духовно.

Отож, скористайтесь з нагоди та“ЗАПИТУЙТЕ”!

УУУУУ в а г а !в а г а !в а г а !в а г а !в а г а !

Я бачу БогаЯ сплю. У сні я бачу Бога.

Дивлюсь на Нього – Боже, та це я!

В мені є образ і подоба Божа,

І відчуваю я – це Він, а Він – це я.

І стало солодко в моєму серці,

Велика радість за превеликий дар.

Та пригадав щось. . . й соромно так стало,

Що у мені живе найбільший Володар. . .

Я пригадав усі свої провини,

Свої гріхи . . . й великий жар

Мов охопив мене цієї же хвилини,

У серце моє глянув Господь – Цар.

Він не картав мене і певно що не лаяв,

І не казав, що Син Його помер за мене на хресті. . .

А лиш підняв мене й як добрий Батько

поміг мені йти дальше по житті. . .

КАЛИТЯК О.КАЛИТЯК О.КАЛИТЯК О.КАЛИТЯК О.КАЛИТЯК О.

ПрощаКосички дві, панама чи бандана,

Потерті джинси, вервиця в руках.

І на п’яті від мозоля вже рана,

Але нема ні крихти сумніву в очах!

Важкий наплічник, спальник, карімат. . .

Рушає Проща разом з сонцем раннім.

Тут кожен кожному сестра і брат,

Тут кожен з кожним ділиться останнім.

Всі відчувають мир і спокій,

Якого так шукали ми,

Не хочеться вертатись в світ жорстокий,

Та ми вернемось, щоби ще когось спасти.

Вперед ідуть сміливо всі прочани

З хрестом у втомлених руках.

І на ногах від мозолів страшенні рани,

Але нема ні крихти сумніву в очах!

* * *

Стою перед тобою на колінах. . .

О, мій Спасителю, до Тебе я прийшла.

Тебе шукала у іконах і церковних стінах,

Та раптом в серці своїм я Тебе знайшла.

Я заблукала у щоденних буднях,

Поневірялась у добрі й у злі.

Багато бачила я поглядів осудних,

Лиш не побачила я осуду в Тобі.

І.І.І.І.І.

Радіопередачі

Запрошуємо вас послухати і взяти Запрошуємо вас послухати і взяти Запрошуємо вас послухати і взяти Запрошуємо вас послухати і взяти Запрошуємо вас послухати і взяти у ч а с т ь уу ч а с т ь уу ч а с т ь уу ч а с т ь уу ч а с т ь ур е л і г і й н і й п р о г р а м ір е л і г і й н і й п р о г р а м ір е л і г і й н і й п р о г р а м ір е л і г і й н і й п р о г р а м ір е л і г і й н і й п р о г р а м і “Духовна мандрівка”, що “Духовна мандрівка”, що “Духовна мандрівка”, що “Духовна мандрівка”, що “Духовна мандрівка”, щовиходить на радіо “Львівська хвиля” (100,8 FM)виходить на радіо “Львівська хвиля” (100,8 FM)виходить на радіо “Львівська хвиля” (100,8 FM)виходить на радіо “Львівська хвиля” (100,8 FM)виходить на радіо “Львівська хвиля” (100,8 FM)щонеділі о 8:00 год. У програмі на вас чекаютьщонеділі о 8:00 год. У програмі на вас чекаютьщонеділі о 8:00 год. У програмі на вас чекаютьщонеділі о 8:00 год. У програмі на вас чекаютьщонеділі о 8:00 год. У програмі на вас чекаютьдуховні розважання з о.Ігорем Яцівом на недільнедуховні розважання з о.Ігорем Яцівом на недільнедуховні розважання з о.Ігорем Яцівом на недільнедуховні розважання з о.Ігорем Яцівом на недільнедуховні розважання з о.Ігорем Яцівом на недільне

Євангеліє, а також останні новини життя УГКЦ таЄвангеліє, а також останні новини життя УГКЦ таЄвангеліє, а також останні новини життя УГКЦ таЄвангеліє, а також останні новини життя УГКЦ таЄвангеліє, а також останні новини життя УГКЦ таінша цікава інформація від семінаристів Львівськоїінша цікава інформація від семінаристів Львівськоїінша цікава інформація від семінаристів Львівськоїінша цікава інформація від семінаристів Львівськоїінша цікава інформація від семінаристів ЛьвівськоїДуховної Семінарії Святого Духа, членів Пасто-Духовної Семінарії Святого Духа, членів Пасто-Духовної Семінарії Святого Духа, членів Пасто-Духовної Семінарії Святого Духа, членів Пасто-Духовної Семінарії Святого Духа, членів Пасто-рального центру “Еклезія”.рального центру “Еклезія”.рального центру “Еклезія”.рального центру “Еклезія”.рального центру “Еклезія”.