ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ

У МОЛИТВІ

о. Олександр Мень

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ У МОЛИТВІ

Львів Свічадо

2013

Переклад за виданням: Прот. Александр Мень. Прак-тическое руководство к молитве. Рига: Жизнь с Богом, 1991.

ББК 86.37-53УДК 2-583М 51

Видавництво спирається на «Український правопис. Проєкт найновішої редакції»

Інститут української мови НАН України (1999)

Переклад Мирослави ЛемикОбкладинка Юрка Симотюка

Світлина на обкладинці Тараса Гіппа

Мень Олександр М 51 Практичні поради у молитві / Пер. з рос. Ми-

рослави Лемик. – Львів: Свічадо, 2013. – 96 с. ISBN 978-966-395-636-7

Життя християнина — це постійна школа мо-литви. Навіть той, хто робить лише перші кроки, знає, які перепони постають перед молільником. У цьому виданні зібрані найосновніші поради, що до-поможуть дисциплінувати увагу, самозаглибити ся та зосередитися під час молитви. Всі описані прак-тики з писань великих святців та отців Церкви по-черпнув і зінтерпретував о. Олександр Мень – зна-ний богослов і проповідник XX ст.

Для широкого кола читачів.

© Григоренко Наталия Федоровна, 2012© «Свічадо», український переклад, 2013

ISBN 978-966-395-636-7

5

Частина I

ВПРОВАДЖЕННЯ

Віра – це живий зв’язок душі з Богом, але не щось незмінне, що можна здобути в гото-вому вигляді. Як будь-який стосунок, вона має свою динаміку, вона може слабнути, або, навпаки, рости і міцніти. Зародження віри в людині пов’язане і з її волею, і з розу-мом, і з почуттям. Зростання віри невідділь-не від трьох основних шляхів наближення до Бога: моральних зусиль, спрямованих до добра, боротьби з внутрішніми ворога-ми людини (аскеза) і, врешті, молитви, якій присвячені ці й наступні рядки.

«Розпочнім діло молитви, – каже преп. Марко Подвижник, – і, досягаючи поступу, згодом виявимо, що не лише надія на Бога, а й тверда віра, і незлопам’ятність, і любов до братів, і стримання, і терпіння, і про-вадження глибокого внутрішнього жит-тя». (Добротолюбие, т. 11) Ці слова святого свідчать про те, яке велике значення має 1 Російськомовне видання «Добротолюбия» у п’я-

ти томах відредагував і доповнив святитель Тео-фан Затворник. – Прим. ред.

6

Частина I

молитва для християнина, і скільки сторін його життя вона охоплює. Молитва поєд-нує наш дух із самим Джерелом життя. Її не можуть замінити ні богословські теорії, ні саме лише служіння добру. І те й інше жи-вотворить молитва, яка оберігає нашу віру від відхилень в абстрактність чи моралізу-вання.

Давнє прислів’я каже: «Молитва – не-легкий труд». Для недосвідченої людини це може видатися дивним, а поза тим, той, хто зробив бодай перші кроки в духовному житті, знає, скільки перепон постає перед шукачем дару молитви.

Бог відкритий усім, але надто часто про-мені Його благодатної сили натрапляють на глухі віконниці та зачинені двері нашої душі. Як їх відчинити? Як підготуватися до зустрічі з Невимовним і Святим?

Про це розповідали нам праведники і подвижники – люди багатого духовного досвіду, які вважали за конечне ділитися з іншими тим, що самі пізнавали, осягаючи мистецтво молитви. Втім їхній спадок вели-чезний, і, крім цього, писання подвижників пов’язані з умовами життя, що далекі від тих, в яких ми живемо тепер. Виокремити з

7

Впровадження

цих писань те, що може слугувати конкрет-ним практичним порадником для сучасної людини, – ось мета цього видання.

Воно адресоване тим, хто вже здолав по-чаткові щаблі християнського життя і праг-не його поглибити. Видання передбачає, що Читач знайомий зі Святим Письмом і основами церковного віровчення, а також постійно бере участь у богослуженні та в таїнствах.

Про молитву взагалі є чимало прекрас-них книг, написаних для наших сучасників (наприклад, праці митрополита Антонія Сурозького2). У цій ми застановимося ос-новним чином на практичному боці моли-товного життя, на тому, що йому сприяє, і на тому, що перешкоджає. Тому «Поради...» не варто сприймати, як «лектуру для читан-ня». Видання передбачає неквапне, уважне вивчення і практикування вміщених тут вказівок. Саме тому його написано стис-ло, конспективно та схематично, тобто за методом, що найкраще сприяє засвоєнню і

2 Митр. Антоній Сурозький (Блум) (1914 – 2003) – єпископ, екзарх МП у Західній Європі. Відомий проповідник, автор численних популярних ви-дань про духовне життя. – Прим. перекл.

8

Частина I

запам’ятовуванню. Структура книги двоя-ка. З одного боку, розділи укладено в міру зростання трудности, а з іншого – вони пе-редбачають, що Читач постійно повертати-меться до прочитаного, позаяк багато тем між собою паралельні.

Автор фактично не говорить від себе ні-чого. Майже весь текст видання впорядко-ваний за творами Отців Церкви, подвижни-ків і духовних письменників Сходу й Захо-ду. З останніх найбільше використані праці сучасного вчителя молитви А. Кафареля3.

Складаю щиру подяку всім, хто допоміг появі цієї книги.

Нехай укріпить Бог кожного, хто ступає на нелегкий, але благословенний шлях молитви.

Прот. Олександр Мень

3 Анрі Кафарель – католицький священик, автор численних праць про любов у подружжі та мо-литву. Засновник «Гуртків Божої Матері» – спіль-нот духовности і подружжя. Впродовж 30 років проводив тижні молитви, в яких взяли участь паломники з 80 країн світу. У видавництві «Сві-чадо» вийшла його книга «Сто листів про молит-ву». – Прим. перекл.

9

Розділ 1

МОЛИТВА І МОЛИТВОСЛІВ’Я

У кожної людини, часами навіть невіру-ючої, бувають хвилини, коли душа мимо-волі стремить угору в молитовному пориві. Трагічні переломи життя, трепет душі, яку охопило творче піднесення, чи до якої торк-нулася краса, – все це може розбудити в глибині нашого єства ту силу, що піднесе нас до Бога в молінні, вдячності та радості. Ми ж говоритимемо основним чином про систематичну молитву, що входить у життя, як його постійна супутниця і натхненниця.

1. Молитвослів’яПервинною і конечною формою молитви

є молитвослів’я. Так називають молитовне правило, яке становлять ранішні та вечірні молитви, що їх проказують щоденно. Цей ритм обов’язковий, бо без нього душа легко випадає з молитовного життя, наче проки-даючись лише час до часу. В молитві ж, як і в будь-якій великій і важкій справі, самого лише «натхнення», «настрою» не достатньо.

Як людина, дивлячись на картину чи на ікону, слухаючи музику чи вірші, стає

10

Розділ 1

причетною до внутрішнього світу того, хто їх створив, так проказування молитов пов’язує нас із їх творцями, псалмопівцями і подвижниками. Це допомагає нам здобу-ти духовне налаштування, що спорідне-не з горінням їхніх сердець. «У тому, щоб молитися нам “чужими” словами, – каже о. А. Єльчанінов, – прикладом є Христос. Його молитовні вигуки на хресті – “цитати” з псалмів» (Пс. 21, 2; 30, 6)4.

Є три основні правила:1) Повне – воно стосується людей, які ма-

ють часу більше, ніж інші; воно міститься у повних єрейських молитвословах.

2) Коротке правило, яке стосується всіх. Зранку: «Царю Небесний», «Трисвяте», «Встав-ши зі сну», «Помилуй мене, Боже», «Вірую», «Боже, очисти», «До Тебе, Владико», «Ангеле Божий», «Пресвята Владичице», призивання святих, молитва за живих і померлих. Увечері «Царю Небесний», «Трисвяте», «Отче наш», «Помилуй нас, Господи», «Боже вічний», «Бла-гого Царя», «Ангеле Христовий». Ці молитви вміщені в будь-якому молитвослові5.4 Покликання на псалми див. за: Молитовний

Псалтир. Львів: Свічадо, 2008. – Прим. ред.5 Див. Ранішні і вечірні молитви. Львів: Свічадо,

2006. – Прим. перекл.

11

Молитва і молитвослів’я

Врешті:3) Мінімальне правило преп. Серафима:

тричі «Отче наш», тричі «Богородице Діво» і один раз «Вірую». Це в ті дні чи за тих об-ставин, коли людина вкрай утомлена чи не має достатньо часу.

Зовсім полишати правило небезпечно. Нехай втома чи розсіяння вас не бенте-жать (про це див. розділ 3 і додаток). Навіть якщо правило проказувати без належної уваги, слова молитов, проникаючи у підсві-домість, справляють свою освячуючу дію.

2. Приготування до молитвослів’яОсновні молитви добре знати на па-

м’ять, аби вони глибше проникали в сер-це і щоб їх можна було повторювати за будь-яких обставин. Молитви написані церковнослов’янською мовою6. Сенс цьо-го полягає в тому, що в момент їх проказу-вання ми легше звільняємося від буденних думок і асоціацій та проникаємося відчут-тям священного. А от зміст молитов треба з’ясувати заздалегідь, знайти переклад або перекласти самотужки, щоб слова не зву-чали беззмістовно. «Потрудися, – радить 6 Йдеться про молитвослови РПЦ. – Прим. перекл.

12

Розділ 1

преп. Никодим Святогорець, – не в годину молитви, а в інший вільний час обдумати і пройнятися молитовним станом. Вчинив-ши так, ти і під час молитвослів’я без труд-нощів відтвориш у собі зміст молитви, яку проказуєш» («Невидимая брань»)7.

Дуже важливо, щоб той, хто береться за молитвослів’я, прогнав із серця образи, роз-дратування, гіркоту. «Перед молитвами, – каже свят. Тихон Задонський, – не треба ні на кого гніватися, не лютувати, а будь-яку об-разу простити, щоб і нам самим Бог простив гріхи» («Плоть и дух», зібрання творів, т. 2).

Приготуванням до молитви має слугува-ти все життя. Без зусиль, спрямованих на боротьбу з гріхом, на служіння людям, на встановлення контролю над тілом і душев-ним життям, молитва не може стати тим, чим вона призначена бути – внутрішнім стержнем нашого життя (див. про аскезу розділ 2 і додаток). Важливу роль у вихо-ванні молитовного духу відіграє читання, особливо читання Євангелій (див. підроз-діл 4). Увінчувати ж усе мають таїнства по-каяння і Пресвятої Євхаристії.

7 Див. укр. переклад: Никодим Святогорець. Неви-дима боротьба. Львів: Свічадо, 2007. – Прим. ред.

13

Молитва і молитвослів’я

Причастя Чесних Дарів інтегрує людину в сокровенний потік благодатного життя. Причастя зрідка завдає нам неабиякої шко-ди, бо позбавляє благодатної помочі. У ми-нулому практикували причащатися нечас-то, що не схвалювали святі Отці. «Нині в нас кажуть, що часто причащатися – гріх, – пи-сав єп. Теофан, – одні стверджують, що не можна причащатися більше шести тижнів. Можливо, що є й інші хиби стосовно цьо-го. Не зважай на ці думки – причащайся так часто, як треба, без жодного сумніву. Лише старайся всіляко приготовлятися, як нале-жить, і приступати зі страхом і трепетом, з вірою і скрухою та покаянним відчуттям. А тим, що надокучатимуть, відкажіть: «Та ж я щоразу на святе причастя маю дозвіл свого духівника» («Письма к разным лицам»).

3. Час і місцеВ умовах сучасного життя з його заван-

таженістю і пришвидшеними темпами не-легко відводити для молитви певний час. Утім найкраще ранішні молитви проказу-вати перед тим, як розпочнуться будь-які справи. Пізно ввечері часто буває важко зосередитися через втому, тому вчителі мо-

14

Розділ 1

литви радять проказувати вечірні молитви у вільні хвилини перед вечерею і раніше.

Якщо є можливість, то під час молитви добре усамітнитися чи стати перед іконою. На запитання про те, чи треба проказувати правило разом, усією родиною, чи кожному зосібна, однозначно відповісти неможливо. Це залежить від характеру людини і його домашніх традицій. Спільну молитву ра-дять передовсім у святкові дні, перед праз-ничною трапезою тощо. Родинна молитва все ж є різновидом церковної («домашня церква»), тому не може замінити молитву особисту, а може лише її доповнити.

4. Початок молитвиПеред початком молитви ми кладемо на

собі знак хреста і намагаємося, відкинувши буденні турботи, налаштуватися на внут-рішню розмову з Богом. «Постій мовчки, допоки вляжуться почуття, – вчить молит-вослов. – Стань у Божій присутності до ус-відомлення і відчуття Його з благоговійним страхом, і збуди в серці живу віру, що Бог чує тебе і бачить» (див. розділ 2).

15

Молитва і молитвослів’я

5. Під час молитвослів’яПочатківцеві треба проказувати молит-

ви вголос чи пошепки. Це допоможе зосе-редитися.

Якщо під час проказування правила про-ривається молитва своїми словами, то, як каже св. Никодим, «не допусти, аби це ми-нуло перебіжно, а зупинися» («Невидимая брань»). Цю ж думку подибуємо в єп. Тео-фана: «Коли спостигне, – каже він, – сильне молитовне почуття і розіб’є проказування молитов, полишай це проказуваня і давай простір цьому почуттю» («Письма к раз-ным лицам»).

Багато кому здається, що молитва має приносити «духовну солодкість». Вони за-бувають про її «подвижницький» харак-тер. «Не шукай у молитві насолод, – каже єп. Ігнатій Брянчанінов, – вони аж ніяк не властиві грішнику. Бажання грішника за-знати насолоди є вже самообманом… Не шукай передчасно високих духовних станів і молитовних піднесень» («О молитве»). За-уважмо, що пошуки постійної духовної на-солоди є прихованим видом егоїзму і праг-ненням до духовного комфорту. Важкість молитви часто є ознакою її справжности.

92

П’ять запитань до отця Олександра

люди, які багато в чому перемогли гріх, але безгрішним не став ніхто. Саме тому ми всі потребуємо прощення. Хибне уявлення мав фарисей, вважаючи, що він усе вже виконав для того, щоб стати святим, і лише чекав від Бога винагороди. А ми кажемо: «Помилуй!». «Помилуй», бо потребуємо прощення… Прощення – це вираження Божої любови. Фактично – це величезне щастя і радість, що ми створіння недосконалі, неначе не-дорозвинені створіння, не завдяки своїй природі, а завдяки благодаті, що її маємо, можемо, будучи грішними, сподіватися, що Господь вирве нас із цих тисків. А життя – це боротьба. І це – давня істина. Боротьба з гріхом – складова життя християнина. Але ніколи не треба думати, що нам під силу все здолати. Ми завжди мусимо пам’ятати, до якої міри є недосконалими. Але це не при-від до зневіри. Є Той, Хто прийшов у тлін-ний світ, щоб нас тут не залишити, щоб, урешті-решт, привести нас до світла.

93

МОЛИТВА

1984 р. невелика група християн, що спільно молилася і читала Святе Письмо, звернулася до отця Олександра з проханням укласти для них «особливу» молитву. Тепер вона звучить як заповіт усім його духовним дітям.

Господи Ісусе Христе!Ти сказав нам: «Де двоє або троє зібрані

в моє ім’я, там я посеред них». Ти не хотів, щоб люди йшли по життю поодинці, Ти зібрав нас, щоб ми були єдиною родиною. Дай нам сповнити Твою нову заповідь, щоб ми любили одне одного, так як Ти полюбив нас. Дай нам терпіння, поблаж-ливість і панування нас собою. Нехай ми будемо єдині, як Ти єдиний з Отцем і Ду-хом за Твоєю молитвою і заповіддю. Щоб у цьому темному світі просіяло наше світло, яке походить від Тебе, і люди пізнали лю-бов Твою в любові Отця, у спасенні Сина і в причасті Святого Духа. Амінь

94

Зміст

Частина IВПРОВАДЖЕННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Розділ 1. Молитва і молитвослів’я . . . . . . . . . . . . 91. Молитвослів’я . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92. Приготування до молитвослів’я . . . . . . . . .113. Час і місце . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .134. Початок молитви . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .145. Під час молитвослів’я . . . . . . . . . . . . . . . . . .156. Закінчення молитвослів’я . . . . . . . . . . . . . .17

Розділ 2. Тіло і молитва. Аскеза . . . . . . . . . . . . .181. Постава тіла і молитовні жести . . . . . . . . . .212. Дихання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .253. Аскеза . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .25

Розділ 3. Труднощі в молитві . . . . . . . . . . . . . . . .33Сухість серця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .35Напруження і стан спокою в молитві . . . . . .36

Розділ 4. Духовні роздумування . . . . . . . . . . . . .39

Розділ 5. Молитва серед буденности . . . . . . . . .47

Розділ 6. Вищі ступені молитви . . . . . . . . . . . . .531. Молитва в безмовності . . . . . . . . . . . . . . . .532. Безнастанна молитва . . . . . . . . . . . . . . . . .553. Ісусова молитва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .574. Тіло і молитва Ісусова . . . . . . . . . . . . . . . . .59

Додаток Розумовий контроль . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .63Недостатній розумовий контроль . . . . . . . . .64

Частина IIПРОЯВИ ДУХА В ЦЕРКВІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . .71

Про Хрещення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .79Про сенс сотворення людини . . . . . . . . . . . . .81

П’ять запитань до отця Олександра . . . . . . . . .83

Молитва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .93

Підписано до друку 11.02.2013. Формат 70x100/32.Папір офс. Офс. друк. Ум.-друк. арк. 3,9.

Ум. фарбовідб. 4,2. Обл.-вид. арк. 3,4

ТзОВ Видавництво “Свiчадо”Свідоцтво серії ДК № 1651 від 15.01.2004 р.79008, а/с 808, м. Львiв, вул. Винниченка, 22

тел. (032) 235-73-09, тел./факс. 240-35-08e-mail: post@svichado.com, url: www.svichado.com

Віддруковано згідно з наданим оригінал-макетом у друкарні ТзОВ «Книгодрук» (Свідоцтво № 787105 від 04.11.1997 р.)

вул. Січових стрільців, 35, с. Кротошин, Пустомитівський р-н, Львівська обл.

о. Олександр Мень

ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ У МОЛИТВІ

Переклад Мирослави Лемик Богословська редакція Ольги Жаровської

Обкладинка Юрка Симотюка