Про ґендер цікаво

Жіночі та ґендерні музеї світу gendermuseum як центр ґендерної освіти й інформування створимомузей про себе! Жінки підтримуютьЖінок деЩо про ґендер історіялюдства – це історія не лише чоловіків

крізь «скляну стелю»правда про 8 березня Жінка в бізнесі, політиці й армії Жінки в науці, техніціта комп’ютерних

технологіях Жінки у спорті сексизм – практика дискримінації зупинимо насильство! ґендерні проблеми чоловіківінформаційні ресурси gendermuseum

про ґендерцікаво:eкспозиціями Музею історії жіноцтва, історії жіночого та ґендерного руху

про ґендерцікаво:експозиціями Музею історії жіноцтва,історії жіночого та ґендерного руху

харків – 2010

видання здійснено в рамках проекту «права жінок і дітей в україні – комунікаційний компонент»

Жіночі та ґендерні музеї світу gendermuseum як центр ґендерної освіти й інформування створимомузей про себе! Жінки підтримуютьЖінок деЩо про ґендер історіялюдства – це історія не лише чоловіків

крізь «скляну стелю»правда про 8 березня Жінка в бізнесі, політиці й армії Жінки в науці, техніціта комп’ютерних

технологіях Жінки у спорті сексизм – практика дискримінації зупинимо насильство! ґендерні проблеми чоловіківінформаційні ресурси gendermuseum

Рік Флінт

(Rick Flint),

керівник проекту

«Права жінок

і дітей в Україні –

комунікаційний

компонент»

Європейський Союз активно підтри-

мує зусилля України із забезпечен-

ня ґендерної рівності та захисту

прав жінок і дітей, надаючи пакет

технічної допомоги вартістю 14 млн.

через програму «Права жінок і дітей

в Україні», що триватиме до кінця

2011 року.

Співпрацюючи з Міністерством Ук-

раїни у справах сім’ї, молоді та спор-

ту, а також іншими міністерствами та

громадськими організаціями, про-

грама складається з п’яти компонен-

тів, чотири з яких впроваджують між-

народні донори з багатим досвідом у

сфері захисту прав людини, а саме:

Міжнародна організація праці, Рада

Європи, Програма розвитку Органі-

зації Об’єднаних Націй, Дитячий фонд

Організації Об’єднаних Націй, а та-

кож із комунікаційного компонента,

який реалізує компанія «Сафеж»

(«Safege»).

У програми доволі амбітна мета,

яка полягає у зміні ставлення до прав

жінок і прав дітей у всій країні – від

законодавців і законодавиць до зви-

чайних громадян і громадянок, від ро-

ботодавців до батьків. Щоб досягти її,

зусилля спрямовано на всі рівні, вклю-

чаючи втілення законів і міжнародних

угод, підготовку законодавців, право-

охоронців та інших впливових осіб,

а також на національні кампанії з під-

вищення поінформованості громадян

і громадянок у сфері захисту прав ді-

тей, протидії домашньому насильству

та забезпечення ґендерної рівності.

Зокрема, проект ПРООН підтримує

уряд у моніторингу національних про-

грам з ґендерної рівності й гармоніза-

ції законодавства. Вони тісно співпра-

цюють задля запобігання домашньому

насильству шляхом посилення потен-

ціалу правоохоронних органів, а також

проведення кампаній, спрямованих на

висвітлення проблеми (кампанія

«Стоп насильству!»). ПРООН також

підтримує мережу ґендерних ресурс-

них центрів і працює над запровад-

женням ґендерних стандартів, інте-

грацією ґендерної чутливості до сис-

теми шкільної освіти.

ЮНІСЕФ працює над розвитком

національної моделі, яка транс-

формувала б інституційну систе-

му державного нагляду за дітьми

й базувалася би на створенні для

них сімейного оточення. Працюючи

в Хмельницькій області, ЮНІСЕФ

моделює соціальні послуги для

дітей-сиріт, дітей, позбавлених бать -

ківського піклування, й інших вразли-

вих груп дітей, з перспективою запро-

вадження на національному рівні.

Рада Європи працює із законодав-

цями та законодавицями задля покра-

щення їхніх навичок у сфері ґендерної

рівності та захисту прав дітей, а також

займається порівнянням відповіднос-

ті українського законодавства євро-

пейським нормам і стандартам.

Проект МОП націлений на розбу-

дову потенціалу українських органів

влади та соціальних партнерів у до-

триманні міжнародних зобов’язань

щодо ґендерної рівності у світі праці,

а також на усунення ґендерних упе-

реджень при прийомі на роботу та

протидію сексуальним домаганням

на робочому місці.

Створення інформаційної кампа-

нії, яка змінить шкідливі стереотипи

та підвищить обізнаність щодо про-

тидії насильству в родині, ґендерної

рівності на роботі й захисту прав ді-

тей, власне, є головною метою кому-

нікаційного компоненту.

Маючи підтримку Міністерства

сім’ї, молоді та спорту, залучивши

мережу партнерських міжнародних

і громадських організацій, а та-

кож зібравши команду фахівців

із різних країн, кожна з яких спе-

ціалізується на окремому аспекті

комунікацій, проект може розрахо-

вувати на досягнення поставлених

завдань. Серед напрямів роботи

проекту – реалізація мультиме-

дійних інформаційних кампаній,

створення мережі соціальної жур-

налістики та проведення тренінгів.

Наш проект охоче підтримує іні-

ціативи громадських організацій

і запрошує приєднатися до парт-

нерської мережі через веб-портал

www.vsirivni.com.ua.

до читачок і читачіввидання, що ви тримаєте в руках, незвичайне. це водночас цікава книжка про ґендер і ка-талог першого та на сьогодні єдиного в україні, на пострадянському просторі та у східній Європі ґендерного музею – музею історії жіноцтва, історії жіночого та ґендерного руху gendermuseum.

незважаючи на те, що світ визнав пріоритетність ґендерних трансформацій, в українсько-му суспільстві до слова «ґендер» ставляться іронічно, а інколи й агресивно. це поняття досі незрозуміле значній кількості людей. тож завдання gendermuseum і видання про нього – розповісти про ґендер цікаво.Від проекту «праВа жінок і дітей В україні – комунікаційний компонент»

4

до читачок і читачів зміст до читачіві читачок2 4

6

12

16 2026

28

40

31

48

44

3536

24

стінаподяки

Жіночі та ґендерні музеї світу

створимо музей про себе!

деЩо про ґендер

Жінки підтримують Жінок

14історія людства – це історія не лише чоловіків крізь «скляну стелю»

історія свята 8 березня

Жінки в політиці, армії, бізнесі

Жінки в науці

Жінки у спорті

сексизм – практика дискримінації

зупинимо насильство!

ґендерні проблеми чоловіків

сім свічок

46інформаційніресурси gendermuseum

9gendermuseum як центр ґендерної освіти й інформування

Інформаційно-просвітницьку ді-яльність музеїв, кількість яких у світі сягає 50, спрямовано на під-тримку жіночих дослідницьких і художніх проектів, формування ґендерної культури й виховання ґендерної чутливості.

Міжнародна спільнота давно усвідомила важливість цієї ді-яльності.

Жіночі та ґендерні музеї ак-тивно працюють в Австралії, Ав-стрії, Албанії, Аргентині, Бельгії, Бразилії, В’єтнамі, Ірані, Іспанії, Італії, Кореї, Мексиці, Нідерлан-дах, Німеччині, Норвегії, Польщі,

Сенегалі, Судані, США, Франції, Швеції, Швейцарії та інших кра-їнах світу. Переважно це музеї, що виникають як ініціативи жінок, які хочуть привернути увагу ши-роких кіл громадськості до жіно-чої та ґендерної тематики.

Жіночі та ґендерні музеї світу не схожі один на одного. Всі вони різні за статусами у своїх краї-нах, всі мають різні можливості, у кожного – своє неповторне об-личчя.

Наприклад, жіночі музеї у В’єтнамі та Кореї утримує дер-жава, музей у Бонні має част-

кове фінансування з міського бюджету й частково заробляє гроші завдяки виставкам жіно-чого мистецтва. Жіночий музей в Австралії працює у приміщен-ні колишньої тюрми, а музей у Відні існує лише в Інтернеті. В Німеччині діють 6, а в США по-над 25 різних за своїми напряма-ми музеїв. Навіть функції у них різні. Одні є центрами, в яких жінки демонструють свої худож-ні та дослідницькі проекти. Інші присвячені сучасним жінкам, які активно впливають на суспільні процеси. Експозиції третіх (на-приклад, музею в Хіттісау, Ав-стрія) транслюють інформацію про діяльність місцевих жінок. Деякі, скажімо, центр у Сенегалі, мають на меті дати освіту дівча-там, навчити їх традиційним ви-дам жіночої праці.

Музей у Мерано (Італія) за три-валий час свого існування пере-творився з музею жіночого одягу на культурний центр ґендерної просвіти і став координатором створеної під час 1-го Конгресу мережі жіночих музеїв.

Втім, якими б не були експози-ції в цих музеях, усі вони розпо-відають про життя жінок, жіночі проекти, проблеми жінок, які в різних країнах і на різних конти-нентах є майже однаковими.

у світі існує безліч музеїв: історичні, літературні, художні, краєзнавчі, технічні, природи, лю-дини, здоров’я, хлібу й навіть ковбаси.

серед усього цього розмаїття поступово набирають ваги жіночі й ґендерні музеї, які сьо-годні є не тільки центрами збору та збереження інформації щодо жіночої історії. завдяки їх-ній діяльності відбувається відновлення забутих і написання ненаписаних сторінок цієї історії. Жіночі музеї активно поширюють у суспільстві та втілюють у життя ідеї ґендерної рівності.

Жіночі та ґендернімузеї світу

6

Маріанна Піцен (Marianna Picen), засновниця першого жіночого музею у світі FrauenMuSeuM, та Астрід Шонвегер (astrid Shonweger), координаторка мережі жіночих музеїв світу.

Клубок зі шматочків червоної мо-тузки – символ об’єднання жіночих музеїв у мережу. Представниця кож-ного музею, який вирішив стати чле-ном мережі, прив’язує свій шматочок до червоної мотузки. В цьому клубку є і мотузка українського музею.

«Матрони» – авторська робота Маріани ПіценЕкспозиція у FrauenMuSeuM (Німеччина, Бонн, 2009 р.) Учасниці 2-го Міжнародного конгресу

жіночих музеїв (Німеччина, Бонн, 2009 р.)

7

Учасниці 3-го Міжнародного конгресу жіночих музеїв(Аргентина, Буенос-Айрес, 2010 р.)

іЗ колекції муЗею

Каталоги жіночих музеїв – видання FrauenMuSeuM до 2-го Міжнародного конгресу жіночих музеїв (Бонн, Німеччина, вересень, 2009 р.,) і за результатами його роботи.

Буклети та листівки жіночих музеїв.1. Museo de la Mujer (Аргентина). 2. International Museum of Women (США). 3. Pioneer Women’s Hall of Frame alice Spring (Австралія). 4. The South Vietnam Women’s Museum (В’єтнам).

2 2 3 4

1

8

Резолюція 1-го Міжнародного конгре-су жіночих музеїв – документ, який був прийнятий під час роботи конгресу, визначив основні напрями діяльності мережі жіночих музеїв світу.

9

На ці та чимало інших запитань можна знайти відповідь, від-відавши експозиції першого в Україні, Східній Європі та на по-страдянському просторі інтерактивного ґендерного музею – Музею історії жіноцтва, історії жіночого та ґендерного руху.

Що таке ґендерні стереотипи, і як вони гальмують розвиток особистості?

хто такі феміністки, й чого вони прагнуть?

чи небезпечні гомосексуальні люди для суспільства?

як суспільство дискримінуЄ чоловіків?

який внесок Жінок у розвиток науки?

які вони, ґендерні проблеми, й чи треба їх вирішувати?

Що таке «скляна стеля», і яку рольвона відіграЄ у Житті 54% населення україни?

які вони, невідомі Жіночі сторінки історії, та чи требаїх відновлювати?

навіЩо про нього знати?

які вони, «чоловічі» та «Жіночі» справи?

які знаряддя тортур створило людство для Жінок?

Що таке сексизм, і наскільки він небезпечний для суспільства?

Що таке ґендер? яка історія у свята 8 березня?

дізнайтеся більше на www.gendermuseum.com

10

ситуація в україні не відрізняється від загальносвітової. суспільство не визнає роль, яку віді-гравали та відіграють жінки в історії країни. внесок жінок не висвітлений ані в підручниках, ані в довідниках.

gendermuseum як центр ґендерної освіти й інформування

Італійські жінки з жіночого клубу «Circolo della rosa» подарува-ли українському музею мотто: «Ми – мрія жінок, які жили вчо- ра, і пам’ять жінок, які житимуть завтра». Ті, хто створюють укра-їнський ґендерний музей, про- довжують ці рядки: «Ми, ті, хто пише історію сьогодні, намагає-мося відтворити сторінки історії невідомої, несправедливо забу- тої та записати все, що від-бувається на наших очах, і як це відбувається».

Із 2009 р. в Україні працює пер-ший інтерактивний ґендерний музей GenDerMuDeuM – Му-зей історії жіноцтва, історії жіно- чого та ґендерного руху. Його створено з ініціативи ґендерно чутливої громадськості за під-

тримки Програми рівних мож-ливостей і прав жінок в Україні та Головного управління у спра-вах сім’ї, молоді та спорту Хар-ківської облдержадміністрації.

Партнери Музею – Український жіночий фонд (Україна), Глобаль-ний фонд для жінок (США), укра-їнські та міжнародні громадсь- кі організації ґендерного спряму-вання, Міжнародна мережа жіно-чих і ґендерних музеїв світу.

Основною метою діяльності Му-зею є ґендерне просвітництво, ви-ховання й інформування, сприян-ня укріпленню культурних зв’язків між Україною та іншими країнами, консолідація жіночого руху та при-вернення уваги до жіночої і ґен-дерної проблематики журналістів і широких кіл громадськості.

Головне завдання Музею – зіб- рати експонати, які унаочнюють процес ґендерного конструюван-ня, показати, що ґендерні пробле-ми є проблемами не тільки жінок, а й усього суспільства, що, попри позитивні зміни, і жінки, і чоловіки й надалі потерпають від ґендерної дискримінації, що жіночий і ґен-дерний рух в Україні й у світі є не епізодичним явищем, а закономір-ним процесом, який відбувається впродовж не одного сторіччя.

Український музей має свої особливості. На відміну від інших жіночих музеїв, його експозиції висвітлюють широкий спектр ґен-дерних проблем, серед яких: сек-сизм, насильство у сім’ї, чоловічі ґендерні проблеми, й унакреслю-ють їхні причини.

Фото для історії

Перші експозиції

День народження музею (Харківський національний універси-тет ім. В. Н. Каразіна, Харків, 3 березня 2009 р.)

Подарунки від друзів

11

Пересувна експозиція GenDerMuSeuM(Харківський міський центр зайнятості)

«Зупинимо насильство разом!»(парк ім. Т. Шевченка, Харків)

«Білим по білому» – пересувна експо-зиція до 8 березня (Харківський міський центр зайнятості)

«Світ без насильства!» – пересувна екс-позиція GenDerMuSeuM (Обласна ху-дожня галерея, Харків, 23 листопада – 9 грудня 2009 р.)

Інформаційно-просвітницькі заходи Му- зею історії жіноцтва, історії жіно- чого та ґендерного руху проведені у 2008–2010 рр. за підтримки Головно-го управління у справах сім’ї, молоді та спорту Харківської облдержадміністра-ції та Програми рівних можливостей і прав жінок в Україні.

Визначна подія в історії Музею відбу-лася в серпні 2010 р. За підтримки за-ступника губернатора Харківської області Савіна Є. Є. та зусиллями начальника Го-ловного управління у справах сім’ї, молоді та спорту Харківської облдержадміністра-ції Перепелиці Д. І. колекцію Музею роз-міщено у стаціонарному приміщенні.


мартаБогачеВська-Хомяк Видатна дослідниця українського жіно-чого руху привітала команду Музею:«Сердечно поздоровляю Вас з успіш-ною ініціативою. Вона мене надзвичай-но врадувала, як і своїм задумом, так і виконанням. Як надзвичайно приєм-но бачити наявний розвиток не тільки мудрого жіночого руху в Україні, але таке інтелігентне намагання будувати без знищення вже осягненого. Бачу велику підтримку Вашої праці, і багато знайомих імен. Приєднуюсь до гучного СЛОВА і подумаю над тим, як зможу приєднатись ділом, а не лише словом. Здоровлю Вас і Вашу команду!»

12

ідея проекту створення ґендерного музею народилася у 2006 р. під час візиту до швеції української делегації українсько-шведської програми «ольга&олег». група українських журна-лістів і жуналісток мала можливість ознайомитися з тим, як проходять вибори у швеції. саме тоді вони привезли сувеніри: буклети, фотографії, ручки з феміністичною символікою.

створимо музейпро себе!

Можливість народження ґен-дерного музею була малоймо-вірною, втім, ідея його ство-рення надихнула прихильників і прихильниць ґендерного руху: вони передавали книги, нові

фотографії, диски, іграшки, су-веніри й навіть особисті речі. Так почала формуватися ко-лекція музею, до якої до сьо-годні надходять все нові та нові експонати.

олена суслоВаУ 2008 р. керівни-ця Інформаційно-консультативного жіночого центру підтримала ідею і зробила перший грошовий внесок, який теж став екс-понатом майбут-нього музею.

Один з експонатів – перший грошовий внесок у фонд Музею.

лариса коБелянськаКерівниця проекту «Програма рівних можливостей і прав жінок в Україні» дала ім’я проекту – «Створимо музей про себе!».

сВітлана сененкоЖурналістка, авторка статей для української та російської преси. Живе та працює в США. Корес-пондентка Музею історії жіноцтва, історії жіночого та ґендерного руху.

олесяБондарДиректорка УЖФ. Слоган УЖФ «Підтримаємо жінок!» дав назву одній з експозицій музею – «Жін-ки підтримують жінок».

першими підтримали ідею проекту


Логотип Музею теж має свою історію, дово-лі складну, з тривалими роздумами про те, що має бути на ньому зображено.

Авжеж, чоловік і жінка, оскільки йдеться про соціальні ролі залежно від статі. Відпо-відний логотип було представлено одній із провідних експерток України Марії Маєр-чик, яка порадила відійти від традиційного

зображення чоловіка й жінки, оскільки воно фіксує ґендерні стереотипи.

Тоді й народилася ідея використати в логотипі математичні невідомі X та Y, щоб показати, що ґендерне конструювання від-бувається залежно від системи цінностей суспільства, й що в різних суспільствах хлопчиків і дівчаток виховують по-різному.

Проте і цей логотип, на думку ґендерних експертів, не був достатньо переконливим. Адже, крім чоловічої та жіночої суспіль-них ролей, існують й інші. Так у логотипі з’явилася третя невідома Z.

Ця версія стала остаточною, а зображен-ня згодом набуло графічності та геометрич-ності.

У 2010 р. Музей став учасником 3-го Міжнародного конгресу жіночих музеїв у Буенос-Айресі, презентувавши свою діяльність і проекти.

2009 р. Інформаційно-консультатив ний жіночий центр заснував відзнаку ґен-дерної рівноваги, яку вручають двічі на рік проектам й артефактам, що сприя-ють утвердженню ідей ґендерної рівно-сті в українському суспільстві. У вересні 2009 р. цю нагороду отримав український ґендерний музей.

2009 р. Національна спілка краєзнавців України провела Перший Всеукраїн-ський конкурс громадських музеїв, за результатами якого GenDerMuSeuM нагороджено Дипломом за просвіт-ницьку роботу.

Український музей за запрошенням першого у світі жіночого музею FrauenMuSeuM взяв участь у 2-му Між- народному конгресі жіночих музеїв у Бонні, представивши свою діяльність на міжнародному рівні і ставши членом мережі жіночих музеїв (Бонн, Німеччина, 2009 р.)

,

а

Музей гендерної рівності, жіночої історії,історії жіночого та гендерного руху

В2008 р. прогресивна громадськістьвідмічатиме 60�річчя Загальної дек�ларації прав людини — першого до�

кументу, в якому проголошено рівність правдля всіх, в тому числі і за ознакою статі.

В 2009 р. українському жіночому руху ви�повнюється 125 років. Усвідомлюючиважливість і значення цих дат для ук�раїнського суспільства Харківський об�ласний ґендерний ресурсний центр роз�почав створення першого в Україні, а пев�но що і в Європі Ґендер�музею — музеюґендерної рівності, історії жіночого та ґен�дерного руху.

Ідею проекту підтримали: Програма рів�них можливостей ПРООН в Україні,Iнформаційно�консультативний жіночийцентр (Київ), Український жіночий фонд,Харківська жіноча організація «Крона»,інформаційний ресурс «Майдан», Адап�таційний центр для чоловіків (Тернопіль),Західно�Український Центр «Жіночі пер�спективи», Всеукраїнська громадська ор�ганізація «Жіночий консорціум України»та інші громадські організації ґендерногоспрямування, партнери, колеги і друзіспівробітниць Харківського ґендерногоресурсного центру.

Сьогодні це поки що музей віртуальнийgenderny�museum.livejournal.com, але зго�дом він стане реальним музеєм, місцемінтерактивної ґендерної просвіти та інфор�мування. Експозиції музею дозволятьвідвідувачам наочно побачити, відчути насобі як відбувається в суспільстві ґендер�не конструювання.

Створення музею сприятиме укріпленнюкультурних зв'язків між Україною та ін�шими країнами, консолідації жіночогоруху, приверненню уваги до жіночої таґендерної проблематики журналістськоїспільноти та широких кіл громадськості.

На сьогодні зібрано понад 200 експонатівдля майбутнього музею. Це фотографії,книжки, CD�диски, сувеніри, інтерв'ю,малюнки, інформація, документи і навітьособисті речі тих, хто вибрав сферою своєїдіяльності ґендерну просвіту та інформу�вання, для кого ідеї рівноправ'я жінок тачоловіків є образом життя та думок.

Мета проекту — привернути увагу широ�ких кіл громадськості до ґендерної про�блематики, показати що жіночий та ґен�дерний рух в Україні і в світі є не епізо�дичним явищем, а природним і зако�номірним процесом, який відбуваєтьсяпродовж не одного сторіччя історії люд�ства, висвітлити незамінну роль жінок врозвитку суспільстві, наголосити, що, по�при всі позитивні зміни, що відбуваютьсяв суспільстві, жінки продовжують потер�пати від ґендерної дискримінації, а жіночісторінки історії України та інших країнпродовжують залишатися невідомими.

Ініціативна група проекту буде вдячна забудь�яку інформаційну, фінансову і ма�теріальну допомогу.

Контакти:8 (067)660�48�81genderny�[email protected]

Створимо музей про себе!

Інвестуйте в соціальні проекти!

13



Україна

програма ріВниХ можлиВостей і праВ жінокДіє за фінансової підтримки Єв-ропейського Союзу, є однією з Програм розвитку ООН в Україні. Керівниця – Лариса Кобелянська. Спрямована на поширення та впровадження найкращих ґен-дерних практик у рамках співп-раці з обласними адміністрація-ми та радами.

Детальніша інформація: www.gender.undp.org.ua

український жіночий фондМіжнародна благодійна органі-зація, заснована у 2000 р. На-дає фінансову, інформаційну та консультативну допомогу органі-

заціям громадянського суспіль-ства (ОГС) з України, Молдови й Білорусі, представляє в Україні Мережеву жіночу програму Ін-ституту відкритого суспільства (Нью-Йорк, США), є членом Між-народної мережі жіночих фондів і Форуму грантодавців України.

Детальніша інформація: www.uwf.kiev.ua

глоБальний фонд для жінокМіжнародна мережа, що об’єднує жінок і чоловіків, відданих ідеям рівності, соціальної справедли-вості та захисту прав жінок. Зас- нована у 1987 р.

Основна мета діяльності – під-тримка жіночих проектів за ра-хунок надання їм грантової під-тримки.

Детальніша інформація: www.globalfundforwomen.org

праВа жінок і дітей В україні — комунікаційний компонент Проект Європейського Союзу, який діє з 2009 р. і є части-ною програми Європейського Союзу в Україні «Права жі-нок і дітей», що охоплює п’ять взаємопов’язаних компонентів.

Комунікаційний компонент, який реалізує компанія «Сафеж» («Safege»), спрямований на на-дання інформаційного забезпе-чення всіх компонентів і прове-дення інформаційних кампаній.

Важливою складовою проекту «Права жінок і дітей в Україні – комунікаційний компонент» є веб-портал «Всі рівні», що має на меті здійснення ефективної мультимедійної кампанії для змі- ни стереотипів в українському суспільстві та підвищення обі-знаності громадян щодо прав жінок і дітей.

Детальніша інформація:www.vsirivni.com.ua

у всьому світі жінки підтримують жінок. Жіночі фонди та прог- рами сприяють жіночим проектам, що дозволяє жінкам ре-алізувати свої ідеї та мрії, повірити в себе і стати сильними.

Жінкипідтримують Жінок

14

Програма рівних можливостей і прав жінок в Україні, Український жіночий фонд, Глобальний фонд для жінок – це фонди й інституції, підтримка яких уможливила реалізацію проекту «Створимо музей про себе!».

Діяльність співробітниць Українського жіночого фонду спрямована не лише на підтримку жіночих проектів, а й на реалі-зацію власних: вони проводять тренінги та конференції, видають друковану про-дукцію, сприяють зйомкам фільмів.

Посібник «Ми різні – ми рівні: основи культури ґендерної рівності» створено з ініціативи Лариси Кобелянської, ко-ординаторки Програми рівних можли-востей і прав жінок в Україні. 2009 р. його нагороджено першою відзнакою ґендерної рівноваги.

Плакат «Жінки приймають рішення», який отримав Музей від Глобального фонду для жінок.

15

У книзі «Жінки, які освітлюють темряву», виданій Глобальним фондом для жінок, ідеться про незвичайні долі звичайних жінок, які прагнуть змінити на краще своє життя та життя інших людей.



деЩо про ґендер

до слова «ґендер» в українському суспільстві ставляться упереджено, а інколи й агресивно, оскільки переважна біль-шість не розуміє його значення.

Команда GenDerMuSeuM пос-тавилa собі за завдання зібра-ти такі експонати, завдяки яким процес ґендерного конструюван-ня буде унаочнено. Відвідувачі та відвідувачки музею мають від-чути на собі, як відбувається цей процес у суспільстві: сім’ї, різних ланках системи освіти, всіх сфе-рах діяльності на всіх рівнях.

У сучасному світі на позначення статі людини використовують два слова: стать (англ. seх) і ґендер (англ. gender). Під словом «стать»

розуміють набір сексуально-біо- логічних характеристик (ге нетич- них, анатомічних, фізіологічних). Тільки жінка може завагітніти, народити дитину, годувати її груддю, бути дочкою, матір’ю, бабусею. Тільки чоловік може бути генетичним батьком дитини й сином, батьком, дідусем. Стать належить нам від народження.

Поняття «ґендер» запозичене з соціологічної термінології і оз- начає соціально-рольовий ста-тус, який обумовлює можливості

кожної статі в освіті та професій-ній діяльності, доступ до влади, сімейну роль та репродуктивну поведінку і є одним із базових вимірів соціальної структури сус- пільства.

Ґендерні ролі характеризуються динамікою, змінюються з часом, бувають різними в різних культу-рах і конструюються суспільством. Ґендер – це набір соціальних ро-лей. Це костюм, маска, в яких чо-ловік і жінка виконують свої соці-альні ролі.

16

Проект «Ґендер у малюнках» реалізо-вано Харківською жіночою організацією «КРОНА» (нині Ґендерний інформаційно- аналітичний центр «КРОНА») у 2007 р. за підт римки Фонду імені Гайнріха Бьол-ля (представництво у Польщі).

Мета проекту – мовою соціального пла-кату унаочнити ідеї ґендерної рівності. Авторка малюнків – Марія Чорна.


«Ґендер та ми» – видання громадсь- кої організації «Школа рівних можливостей»

«Ґендерні реалії в контексті ЦРТ у карика-турах» створено за підтримки програми ЮНІФЕМ у Молдові за допомогою кари-катуриста Олекси Димитрова та з ро- біт карикатуристів різних країн світу, щоб проілюструвати ґендерні проблеми, з яки- ми стикається як Молдова, так і інші країни.

Роботи учасників й учасниць щорічного конкурсу «Ґендер очима дітей», запровадже- ного Європейською Комісі-єю у 2007 р.

Частину малюнків учасни- ків та учасниць конкурсу пе- редано до GenDerMuSeuM. Дитячі малюнки демонст- рують, як діти розуміють ґен- дерну рівність, адже дитячий погляд на проблему – це від- ображення справжньої кар-тини світу, в якому ми жи-вемо.

17

іЗ БіБліотеки муЗею

Книга Наталії Кім «Mainstream» – перший жіночий виробничий роман.

Видатний дослід- ник Майкл С. Кіммел у книзі «Ґендеро- ване суспільство» розповідає, що таке ґендер і яким чином відбувається ґендер- не конструювання.

Перше в Україні некомерційне дру-коване періодичне видання з ґендерної просвіти «Я». Видається Ґендер-ним інформаційно-аналітичним центром «КРОНА»з 2003 р.

У 2009 р. Ольга й Олексій Карасьови з власної ініціативи реалізували фото-проект «Ґендерний сюжет».

Конкурсний фотопроект «Оголошуємо тендер на ґендер» реалізовано у 2008 р. Центром ґендерної освіти при Житомир-ському державному університеті імені Івана Франка. Він мав на меті привернути увагу широких кіл громадськості до ґен-дерної проб лематики.

У GenDerMuSeuM зберігаються ро-боти учасників та учасниць фотоконкурсу й календар, в якому надруковано роботи, що перемогли у конкурсі.



1918

У давнину внаслідок історичної необхід-ності виник розподіл праці: жінка опи-нилася біля вогнища, виконуючи роль його «берегині», і виховувала дітей, а чо- ловік ходив на полювання та приносив здобич.

Із плином часу ролі майже не змінюва-лися: жінка й надалі залишалася вдома. Звісно, були винятки, втім, поодинокі.Тоді як чоловіки воювали, забезпечува-ли, освоювали нові простори й були гос-подарями життя.

панорами ґендерних ролей


19

На зміну феодалізму прийшов капіта-лізм. У суспільстві почали відбуватися певні зміни, зокрема, в перерозподілі со- ціальних ролей, проте жінці залишалася приватна сфера, чоловікові – публічна.

На сучасному етапі людство обрало шлях до досягнення ґендерної рівності. У низці міжнародних документів закріплено, що права жінок є невід’ємною частиною прав людини. Ґендерна рівність – це індика-тор рівня розвитку демократії в країні. Що вищий рівень демократії, то більше можливостей вибору в людини залежно від її прагнень і реалізації творчого по-тенціалу.


20

Видатна дослідниця історії укра-їнського жіночого руху Марта Богачевська-Хомяк у книзі «Бі-лим по білому» так написала про жіночу історію України:

«Білим по білому – одна з най-вишуканіших форм вишивки в Україні – гладь білими нитками по білому полотну, та ще й з ви-різуванням. Треба добре при-дивитися, щоб розгледіти білий візерунок довкола витятого про-стору. Такою є роль жінки в укра-їнському громадському житті й історії України – треба уважно придивитись, щоб осягнути цю частіше оспівану, ніж вивчену «берегиню», щоб зрозуміти: ви-різування окреслює простір, а не його відсутність, і брак відо-мостей про жінок не означає, що жінок не було. Про них просто не писали…»

Українські жінки вписали в рід-ну історію славні сторінки, втім, ця історія від найдавніших часів до сьогодення теж залишаєть-ся історією чоловіків. Найчасті-ше в історичних працях жінка –

яскрава, неповторна й сильна особистість – фігурує лише як ма- ти, донька, дружина, сподвижни-ця видатного чоловіка.

У підручниках і довідниках з іс-торії України на жіночі імена на-трапляємо лише зрідка. Важко й уявити, скільки їх залишилося не-відомими для історії тільки тому, що ці імена «жіночі».

Українські жінки, які прагнули свободи й гідного становища в рідній країні, не намагалися «по-трапити в історію». Вони всім серцем вболівали за свою краї-ну, хотіли кращої долі для своїх нащадків і не тільки мріяли про «світле майбутнє», а й щодня творили його своєю працею й віддавали свої знання, твор-чий потенціал, сили, а інколи й життя.

Український жіночий рух має свої неповторні риси. Історія на- шої країни – це боротьба за ук- раїнську державність і незалеж-ність, що позначилася й на історії жіночого руху, в якому нерозділь-но переплелися ідеї емансипації жінки та звільнення нації.

історія людства – це історія не лишечоловіків

у суспільній свідомості історія людства – це історія чоловіків. однак і жінки завжди і всюди відігравали визначну роль, що-правда, переважно про неї людству майже нічого невідомо. Жіноча історія є – про неї просто не знають.

Перша книга у бібліотеці Музею – «Білим по білому», що розповідає про історію українського жіноцтва.

У Музеї зберігаються чимало книжок про історію українського жіноцтва,передані прихильниками та прихильницями, партнерами та партнерками проекту.

«Жіноче обличчя України» – проект календаря, присвяченого українським жінкам, який так і не вдалося реалізувати, адже він не дістав підтримку ані в Україні, ані на міжнародному рівні. Для цього проекту художниця Марія Чорна створила малюнки, що зображують українських жінок у різних ролях. Наразі художниця працює над ко-лекцією портретів видатних українських жінок.

21


2322

Галина Журба1888–1979

Ганна Барвінок1828–1911

Марко Вовчок1828–1911

Дніпрова Чайка1861–1927

Катерина Грушевська1900–1943

Леся Українка1871–1913

Людмила Старицька-Черняхівська

1868–1941

Олена Теліга1906–1942

Ольга Басараб1889–1924

Ольга Кобилянська1863–1942

Соломія Павличко1958–1999

Софія Русова1856–1940

Христина Алчевська1841–1920

Мілена Рудницька1892–1976

Наталія Кобринська1855–1920

Наталія Ужвій1898–1986

ОлександраЄфименко1848–1918

Олена Пчілка1849–1930

українські просвітительки, науковиці та письменниці, гро-мадські та політичні діячки жіночого руху, вболівальниці та борці за рівні права українського жіноцтва

невідомі Жіночі сторінки


23

Христина алчевська1841–1920

Бланка Баранова1896–?

ганна Барвінок(олександра куліш)

1828–1911ольга Басараб1889–1924

марія Білецька1864–1937

марко Вовчок(марія маркович)

1833–1907 грицько григоренко

(олександрасудовщикова-косач)

1867–1924 катря гриневичева

1875–1947настя грінченко

1884–1909катерина грушевська

1900–1943 марія грушевська

1868–1948 ольга грушевська

1878–1961 ольга гусарева

1885–? ганна дмитеркоа

1893–1981 дніпрова чайка

(людмила василевська- березина)

1861–1927 олена доброграєва

1864–1888

людмила драгоманова 1842–1918

олександра Єфименко1848–1918

галина журба(галина домбровська)

1888–1979 марія Загірня

(марія грінченко)1863–1928

олена Залізняк-охримович 1886–?

марія Заньковецька1854–1934

олена кисилівська1869–1956

ольга кобилянська1863–1942

наталія кобринська1855–1920

кравченко уляна(юлія шнайдер)

1860–1947соломія крушельницька

1872–1952олена левчанівська

1881–1943) пелагея литвинова-Бартош

1833–1904 катерина малицька

1872–1947Зінаїда мирна

1875–? Валерія о’коннор-Вілінська

1867–1930наталія

полонська-Василенко1884–1973

соломія павличко1958–1999олена пчілка

(ольга драгоманова) 1849–1930дарія ребет 1913–1992

мілена рудницька1892–1976 софія русова1856–1940

олена січинська1854–1930

людмила смоляр1958–2004

людмиластарицька-черняхівська

1868–1941олена степанів–дашкевич

1892–1963оксана стешенко

1875–1942надія суровцева

1896–1985олена теліга1906–1942наталя ужвій1898–1986

леся українка1871–1913

олена федак-шепарович1884–1982

наталя чухим1956–2002

герміна шухевич1852–1939

любов яновська1861–1933

багато імен славних дочок україни залишилися невідомими для суспільства: інколи майже неможливо знайти ані точних дат життя та смерті, ані фотографії. донедавна в україні не було місця для вшанування жінок, які зробили вагомий вне-сок у розвиток культури, науки, освіти, у просування ідей ґен-дерної рівності в українському суспільстві. тепер таким міс-цем стане gendermuseum.

Жіночі імена


крізь «скляну стелю»

Сьогодні в Україні немає орга-нізацій, які б офіційно називали себе феміністичними.

Серед жіночих об’єднань – організація «Femen», відома про-вокаційними видовищними акці-ями з роздяганням її учасниць. Причому вони, як і представники та представниці ґендерної екс-пертної спільноти, не вважають, що «Femen» є організацією, яка пропагує ідеї фемінізму.

Фемінізм – теорія рівності двох статей, яка є ідейною основою організованого руху жінок. Сут-тю феміністичних переконань є

думка, що жінка зазнає суспіль-ної дискримінації, насамперед через приналежність до своєї статі.

Слово фемінізм увів в обіг французький соціаліст-утопіст Шарль Фур’є наприкінці XVIII ст. Він вважав, що «соціальний стан жінок є мірилом суспільного про-гресу» й іменував феміністами прихильників і прихильниць ґен-дерного рівноправ’я.

Є декілька визначень поняття «фемінізм», за відсутності загаль-ноприйнятого, й понад 300 його тлумачень.

у сучасному українському суспільстві до слова «фемінізм» ставляться іронічно. навіть деякі представниці жіночого й ґен- дерного руху не ототожнюють себе з феміністичним рухом і відхрещуються від нього.

24

(iN) Europa - 12 Luglio 2010

(5)l(iN) Primo Piano

I ricordi di Laura Minguzzi, presidentessa del Circolo della Rosa diMilano

LE DONNENegli anniSessanta eSettanta fu-rono molte lebattaglie del-le donne, pri-ma fra tuttequella perl’aborto. Afianco unbanchettoper la raccol-ta firme e inalto a destrauna manife-stazione

(tgr) Il ‘68 è stato l’inizio, ledonne hanno fatto il resto.Quando scoppia la contesta-zione nelle piazze, il femmi-nismo comincia quel lungoprocesso di autocoscienzache si afferma, come mo-vimento autonomo, durantetutto il decennio successivo.«Ricordo quando, nel 1969,occupammo la Cà Foscari aVenezia - ci racconta LauraMinguzzi (nella foto), presi-dentessa del Circolo dellaRosa di Milano - in quel pe-riodo il movimento di con-testazione vedeva un vastoappoggio femminile. Poiqualcosa cambiò, noi ragaz-ze sentivamo il bisogno ditrovare una nostra strada, diripensare a una nostra iden-tità. Ricordo che lottavamoper uscire la sera, per starein gruppo solo tra donne, perricavare un posto tutto no-stro in cui parlaree capire chieravamo davvero. Questo ful’inizio di un percorso lungo eper certi versi doloroso chevide l’allontanamento di mol-te di noi da fidanzati, padri efratelli, che provocò rotture

profonde».Era l’inizio di quel percorso diautocoscienza femministache avrebbe traghettato ilmovimento al-le manifesta-zioni di piazza,a l l a l e g g esull’aborto eall’affermazio-ne dei dirittidelle donne.«Io stessa permolto temposono stata dasola, non hoavuto un fidanzato, né rap-porti sessuali - prosegueMin-guzzi - E’ stato come un mo-mento di separazione totale,

di pulizia da quello che era “ildover essere”: dover esserefiglia, poi moglie, poi madrein un percorso già segnato

dalla società,con un destinogià previsto.Partimmo dalconcetto disé, ascoltandoi desideri e leaspe t ta t ivedella propriainteriorità, del-la propria vi-ta».

Una separazione trasversaleda tutto ciò che rappresen-tava la tradizione, da quelche era stato imposto. «Nes-

suna volevapiù fare figli,nè pensare almat r imonio ;tanto che nu-merosi negozidi abiti da spo-sa fallirono inpochi anni».Una discussio-ne a tutto ton-do sulla socie-tà patriarcale,sino alla co-scienza del de-siderio femmi-nile. «Si analiz-zò per la primavolta il piacere

sessuale anche grazie a testicome “La donna clitoridea ela donna vaginale” di CarlaLonzi. Questo tema in par-ticolare mandò in crisi l’uo-mo che non riusciva a con-cepire che anche la donnafosse protagonista del ses-so».Un tema delicato su cui lefemministe giunsero a unavittoria ametà fu la leggesull'aborto per la qualechiesero la depenaliz-zazione del reato. InItalia, infatti, il Codicepenale di origine fasci-sta vietava l’aborto co-me «delitto contro l’in-tegrità e la sanità dellastirpe». «La posizione fem-minista è stata avolte confusa

con quella radicale - spiegaLaura Minguzzi - La nostraidea partiva proprio dal con-cetto che la donna e la suasessualità andavano oltreciò che la legge poteva re-golamentare. Approvare unalegge sull’aborto voleva direammettere che la procrea-zione era ancora sottoposta

allo Stato e nonalla donna».Proprio perquesto al-cune fem-m i n i s t edefinironol a l e g g esull’aborto«il più violen-to mezzo di

controllo dellenascite».

L’emancipazione delle donnetra il ‘68 e il femminismo

t«Ricordo che lottavamoper uscire la sera, perstare in gruppo solo tradonne, per ricavare unposto tutto nostro»

LA MORTE DI ENRICO MATTEIIl 27 ottobre 1962 Enrico Mattei, presidentedell’Eni,muore in un incidente aereo non privo

dimisteri. I resti dell’aereo vengono ritrovati inun campo vicino a Pavia. Tra i pochi testimoniMario Ronchi, proprietario del terreno, parlerà

di esplosione in aria del velivolo. La suaversionecambieràpiù volte finoadescrivere lacaduta dell’aereo come un tragico incidente.

coperte e fingevo di dormire. Lei lavorava alcentro di Longarone, nell’albergo Marina, nontroppo distante da casa nostra e rincasavadopo le 22,30. Mio padre lavorava alla diga efinito il turno passava da casae poi subito fuori a prenderemamma a piedi. Tre giorni pri-ma del disastro ricordo che lisentii parlare. Mia madre glidisse che voleva mandare noifratelli dalla zia a Belluno, chesarebbe stato più sicuro pernoi. Io non capii, non sapevocheci volesseproteggere:nel-lamia testa di bambina le sueparole risuonavano come unapunizione. Chissà che cosaavevamo fatto di male, michiedevo, per meritare un al-lontanamento. Poi arrivò quelmaledetto 9 ottobre. In casaeravamo noi bambini con lanonna. Papà era uscito a pren-dere la mamma; ma questavolta, cosa strana, con la macchina. Dopo treminuti sentii un boato, sembrava un tuonoimmenso, poi la luce si spense e sentii un

rumore indescrivibile, sembrava una belva cheurlava.A quel punto una forza inauditami tirò lapelle e i capelli, sentivo il mio corpo comeinchiodato e risucchiato al centro del letto: era

lo spostamento d’aria. Poi ar-rivò l’acqua, ma già i miei ri-cordi diventanomeno nitidi.Soche fui sbalzata a 350 metri eche la casa fu spazzata via,come tutta Longarone. Mi ri-trovai sommersa da terra e de-triti, avevo fuori solo un piede euna mano. Credevo di esseremorta, così come lo credettemia sorella che era accanto ame. Dissero che ero gonfia co-me una vecchia, piena d’ac-qua, ma di quello non ho ri-cordo. In quella notte persi duefratelli, mia madre, mia nonnae mio padre. Solo lui fu ritro-vato perché aveva i documentiaddosso, i corpi di mia nonna emia madre non furono mai ri-

conosciuti. Passai tre mesi all’ospedale e fum-mo trasferiti a Belluno, dalla zia.Di quella nottenon ho mai parlato con i miei fratelli,mai». C

hiè

(tgr) Laura Minguzzi nasce a Ravenna nel1949. Studia a Venezia, a Mosca e aVarsavia. Si laurea alla Cà Foscari con unatesi sui Movimenti femminili e femministinella Russia della seconda metà dell’800.Dal 1977 insegna Lingua e letteratura rus-sa in varie città italiane, tra cui Bologna,Parma e Milano. Oggi insegna Lingua eletteratura francese, come passione se-conda, dopo il crollo del sogno comunista.AMilano, al liceoVirgilio ha organizzato nel1999-2000 un Seminario di autoaggior-namento sulla “Sapienza femminile e ladidattica della relazione autoriale: una pra-tica e i suoi testi”.Collabora con la Libreriadelle donne di Milano e dal 2001 è pre-sidente del Circolo della Rosa. Collaboraalla rivista della Libreria delle donne, ViaDogana, che ha inizio nel 1996.

Випуск газети з інтерв’ю президентки жіночого клубу «Circolo della rosa» Лаури Мінґуцці (Laura Minguzzi).

Шарль Фур’є (1772–1837) – Французь-кий соціаліст-утопіст кінця XVIII ст., автор поняття «фемінізм».

Жінки в усьому світі продовжують вибо-рювати свої права.1. Італія. 2. Данія


1 2

Першою українською феміністкою вва-жають видатну українську письменницю, яка творила під чоловічим прізвищем, – Марко Вовчок (1833–1907). Її справжнє ім’я – Марія Маркович. У повістях й опо-віданнях, присвячених жінкам, вона ство-рювала образи сильних жінок, які прагну-ли самостійно розпоряджатися власним життям і долею. Саме її твори сприяли розвиткові самосвідомості українського жіноцтва, готували його до сприйняття ідей світового фемінізму.

Твори Марка Вовчка, присвячені жі-ночій долі: «Ледащиця», «Горпина», «Сестра», «Маша», «Інститутка», «Три долі».

У різних країнах ідеї ґендерної рівності поширюються по-різному. В італійському місті Мілан понад 20 років працює жіно-чий клуб «Circolo della rosa» та книжко-вий магазин «Libreria delle donne». Жінки, об’єднані спільною справою, не викорис-товують слово «ґендер» і вважають, що слово «фемінізм» відповідає їхнім по-требам, адже йдеться про рівні права й можливості жінок у суспільстві. Вони проводять дослідження, пишуть, вида-ють і продають книжки на феміністичну тематику, проводять публічні заходи.

У 2007 р. дослідниця Тамара Злобіна та художниця Олена Миросєдіна реалізували проект «Феміnізм is…». 20 веселих малюн-ків зображують L’enfant terrible українського суспільства – фемінізм.

Авторки вирішили зруйнувати стерео-типи за принципом «клин клином» і вико-ристали ностальгійну візуальну матрицю – комікси з популярної в 90-х жуйки

«Love is…», надавши їм дещо іншої форми та змісту. Cимпатичні феміністочки носять зручне взуття, керують або лагодять авто, займаються політикою, вивчають біографії відомих жінок, не комплексують стосовно параметрів власного тіла, протистоять сек-суальним домаганням.

Ідеї картинок – прості та зрозумілі, адже апелюють до звичних цінностей.

25

Портрет Марко Вовчок (авторка – Марія Чорна).



26

Історичні витоки цього свята пов’язують, насамперед, із ма-совими березневими страйками жінок-робітниць легкої промис-ловості проти важких умов праці та низької платні, що регулярно відбувалися в різних містах Пів-нічної Америки з 1857 р.

Згодом, за пропозицією Клари Цеткін, учасниці 2-ої Міжнарод- ної Конференції жінок-соціалісток

(Копенгаген, серпень 1910 р.), вирішили щороку у березні від-значати Міжнародний жіночий день – день солідарності жінок у боротьбі за політичні, еконо-мічні й соціальні права. Протя-гом ХХ ст. уряди більшості країн світу визнали існування різних форм дискримінації щодо жінок і зобов’язалися вживати спеціаль-них заходів для їх усунення.

У 1977 р. Генеральна Асамб-лея ООН схвалила резолюцію № 32/142, згідно з якою кожній з країн-учасниць запропоновано святкувати 8 Березня – Міжна-родний день прав жінок.

Згодом свято перетворилося на свято жіночності та краси. Сус-пільство забуло історію цього дня.

У 2010 р. святу виповнилося 100 років.

Роза Люксембург (1871–1919) – німецька революціонерка польсько-єврейського походження, одна з найбільш впливових діячок європейського комуністичного руху.

Клара Цеткін (1857–1933) – німецький політик, діячка німецького та міжнарод-ного комуністичного руху, одна із заснов- ниць Комуністичної партії Німеччини, ак- тивістка боротьби за права жінок. Вва-жається авторкою ідеї Міжнародного жі-ночого дня 8 Березня.

правдапро 8 березня

одним із найулюбленіших свят українців та українок є 8 бе-резня. в цей день прийнято вшановувати жінок – матусь, ба-бусь, коханих, дружин. утім, він має зовсім іншу історію.


Незабаром 8 березня. Слушний час, щоб нагадати посадовцям та керівни-кам різних рівнів про справжній сенс цього свята – дня солідарності жінок у боротьбі за рівні права, щоб запо-бігти появі отих принизливих солодко-поблажливих привітань зі «святом ві-чної жіночності, весни і любові», якими нас щороку намагаються потішити владоможці, часто не маючи жодного уявлення ані про форми, ані про масш-таби дискримінації жінок в Україні. Пропонуємо вам зразок листа-звернення до посадовців (сільських го-лів, голів райдержадміністрацій, ме-

рів міст, губернаторів, ректорів ВНЗ, директорів підприємств, керівників міністерств, президента, прем’єра та лідерів політичних партій і їх локальних осередків), у якому коротко викладено історію, основні факти та пояснено сенс відзначення 8 Березня. Наша ідея полягає в тому, щоб наші однодумці (се-ред яких, сподіваюся, й Ви) скористали-ся цим шаблоном та підготували такі листи тим керівникам, чию позицію ви вважатимете за потрібне змінити.

Любі подруги й друзі! Якщо ми не хочемо, щоб обрані нами посадовці та керівники різних рівнів у своїх публічних

промовах та зверненнях принижували нашу людську гідність, репродукуючи консервативні ґендерні стереотипи та легітимізуючи есенціалістське ба-чення суспільної ролі Жінки, ми маємо боротися з цим всіма можливими спо-собами і постійно. Ми віримо, що вода камінь точить, і що кількість з часом неодмінно перейде у якість. Малень-кий, але реальний крок кращий за великі і благі, але віртуальні наміри. Зробімо цей крок, кожна. Що більше нас буде – то важче нас буде ігнорувати.

Шануймося, бо ми того варті!Оксана Кісь і однодумці

27

Кілька років поспіль ґендерно чутлива спільнота напередодні 8 Березня ініціює ак-цію, під час якої звертається до керівників і керівниць усіх рівнів, до представників і представниць ЗМІ з гаслом не використовувати під час привітань із 8 Березня стій-ких кліше, які спростовують зміст цього дня.

ЗВернення до Ґендерно чутлиВої громадськості


1, 2, 3. Листівки радянських часів, присвячені Міжнародному Дню 8 Березня. 4, 5. Листівки, видані до 8 Березня під час виборчої кампанії 2004 р.

1

4

2 3

5

Є безліч міфів про те, чомужінка подалася в бізнес або полі-тику, причому серед міфотворцівжінок не менше, ніж чоловіків.Якщо жінка подалася в політику чи бізнес, вона:• погана мати і дружина; • дуже любить гроші; • у неї не склалося особисте життя.

«Жінка завжди повинна зали-шатися жінкою» – фраза, якою за-кінчується чимало вітальних про-мов, тостів, суперечок і дебатів.

«Чи мають жінки займатися політикою та бізнесом?» – це за-питання досі викликає в українсь- кому суспільстві неоднозначну реакцію.

Водночас у сучасному сві-ті відбуваються вагомі зміни. Зростає кількість країн, які ви-рішують, що в законотворенні та управлінні державою жінки мають брати участь нарівні з чоловіками, а також населення, яке віддає за жінок голоси на виборах.

• Жінки становлять 54% насе-лення. • За даними Ради Європи кіль-кість жінок-політиків і жінок-керівників в Україні не переви-щує 10%.• Жінки контролюють лише 5–10% економічних ресурсів. • За результатами соціологіч- них досліджень за кількістю впливових жінок у бізнесі Ук- раїна сусідить із Камбоджею, Лаосом, Сомалі й Папуа-Новою Гвінеєю. • Про певну нерівноправність свідчить і незначне залучення

жінок з вищою освітою та лі- дерськими якостями на керівні посади. • Середня оплата праці жінок в Україні становить 65–75% зарплатні чоловіків.• 80% безробітних в Україні – жінки. • Обсяг пенсії жінок через 20–30 років становитиме мен-ше половини обсягу пенсії чо-ловіків.• У приватному бізнесі жінки володіють 30% малих, 12,7% середніх і лише 13% великих підприємств.

• Жінки становлять абсолютну більшість з 1,3 мільярда найбід-ніших людей світу. • Жінки становлять 75% із 960 мільйонів неписьменних лю-дей у світі. • Жінки в середньому отриму-ють на 30–40% нижчу платню, ніж чоловіки.• У світовому масштабі жінки виконують 2/3 роботи й отриму-ють за це лише 5% світових при-бутків.• Жінки володіють лише 1% власності у світі.

Жінка в бізнесі,політиці й армії

політика, бізнес, армія. ці сфери з давніх-давен прийнято вважати «чоловічими». до жінок, які вирішили стати госпо-дарками власного життя та відійти від загальноприйнятих у суспільстві норм, змінити традиційні ролі, ставляться упе-реджено. Жінка в політиці – то вже не жінка…

28

В україні у сВіті

За даними ПРООНта Фонду народоселення

У 2007 р. в США реалізовано проект Бі-лого Дому на підтримку жінок, які вирі-шили балотуватися на виборах і пробити «скляну стелю» неприйняття жінки в по-літиці.

Проект відбувався під гаслом «Go vote, go run, go lead, go girl!». У колекції – фут-болка з символікою проекту.

Шведський та український парламенти. Швеція – одна з країн світу з найвищим рівнем життя. 48% у парламенті Швеції – жінки.

Газета з фото лідерки Феміністичної партії Швеції, яка взяла участь у ви-борах 2006 р.

Навіть у такому ґендерно чутливо-му суспільстві, як шведське, жінок, які вирішили йти у велику політику, зображують або як чорта, або як ян-гола.

Книжки про діяльність жінок в армії, органах ВС України та міжнародній безпеці

Жінки Фінляндії носять цей значок для того, щоб нагадати суспільству про те, що вони отримують лише 80% зарп-латні чоловіків. Ініціаторка кампанії «Жіночий євро» – міністр соціального забезпечення й охорони здоров’я Сінікка Мьонкяре (Sinikka Monkare). Кампанію проведено органiзацією «Women in Industry and Technology» з травня 2004-го до квітня 2005 р.

У 2008 р. жінки Данії святкували 100-річчя виборчого права. Під час демонстрації вулицями міста прове-ли верблюда, на якому було написа-но: «З’їж верблюда. Більше впливу жінкам!»

У Данії стійкий вислів «з’їж верблю-да» означає «прийми те, що тобі не-приємно». В даному випадку – «більше влади жінкам, навіть якщо політикам це неприємно».

29


30

Речі з колекції Юлії Тимошенко – першої жінки, яка стала Прем’єр-мініст- ром України.

Жіноча військова сорочка з краваткою та застібкою до неї. Таким чином роз-міщується герб на жіночій військовій формі, якщо цю застібку носити за Статутом.

Книга «Mit Macht zur Wahl», при-свячена 100-річчю виборчого права для жінок в Європі. Подарунок від FrauenMuSeuM (Бонн, Німеччина).

Видання «Ґендерна арифметика влади», Литва (2007 р.) та Україна (2010 р.) – унаочнення представництва жінок на ви-щих щаблях влади.

Відповідь секретаря Федерального канцлера Німеччини Ангели Меркель (angela Merkel) на лист від проекту «Створимо музей про себе!»

Канцелярія Федеральногоканцлера ФРНБерлін, 19 вересня 2008 р.Пані Тетяна ІсаєваДиректор GenderMuseuMпр. Курчатова 27, 7661008 ХАРКІВУКРАЇНА

Шановна пані Ісаєва!Канцлер Ангела Меркель попроси-ла мене подякувати Вам за дружній лист від вересня 2008 року й відповісти на нього.

Чимало товариств й організацій про-сять особистої протекції у Канцлера. Че-рез таку велику кількість звернень Канцлер не в змозі задовольнити всі запити, тому їй не хотілося б бути несправедливою, задо-вольнивши чиї-небудь прохання, а інші від-хиливши. Канцлер не може відповісти на Ваш запит через згадані вище причини, про що особисто щиро шкодує.

Утім, вона бажає Вам успіхів в органі-зації Музею історії жіноцтва, історії жі-ночого та ґендерного руху, а Вам особисто всього найкращого.

З найкращими побажаннями,Армін Хеппнер


31

Жінки в науці, техніцій комп’ютернихтехнологіях

Утім, незважаючи на певні упе-редження, пробиваючи «скляні стелі» та «стіни», жінки говорили та продовжують говорити в науці своє слово.

Експозиція «Жінки в науці, тех-ніці й комп’ютерних технологіях»має кілька розділів:• жіночі постаті в українськійнауці; • жінки-лауреатки Нобелівськоїпремії; • винаходи жінок;• жінки в комп’ютерних техно-логіях.

за час існування людства жінки зробили вагомий внесок у розвиток науки. внаслідок ґендерних стереотипів у суспіль-ній свідомості прийнято вважати, що наукова кар’єра – не для жінки, адже вона потребує певних жертв, серед яких, насам-перед, відмова від особистого життя та родини.

Внесок жінок у розвиток української на-уки є дійсно вагомим, однак, на жаль, як і в усьому світі, їхні імена маловідомі спів-вітчизникам.

Голова громадської організації «Жін- ки в науці», доктор біологічних наук Віра Троян передала для музею матеріали про жінок-науковців і календарі «Жіночі постаті в українській науці», видані орга-нізацією «Жінки в науці» 2002-му, 2003-му та 2004 рр.


жіночі постатіВ українській науці

1. Наталія Полонська-Василенко. 2. Софія Переяславцева. 3. Олексан-да Єфіменко. 4. Христина Алчевська. 5. Софія Русова. 6. Олена Степанів. 7. Надія Суровцева. 8. Катерина Есау. 9. Олена Апанович. 10. Антоніна При-хотько. 11. Олена Казимирчак-Полонська. 12. Надія Пучківська. 13. Любов Мала. 14. Олена Курило. 15. Соломія Павличко. 16. Віра Троян.

1

5

9

13

2

6

10

14

3

7

11

15

4

8

12

16


32 33

Нобелівська премія – одна з найпрестиж-ніших міжнародних премій.

Заснована згідно із заповітом шведсь- кого підприємця, винахідника та фі-лантропа Альфреда Бернарда Нобеля, який заповів увесь свій статок (близько 31,5 млн. шведських крон) на фінансу-вання премії. Річний прибуток від спад-щини має бути розподілений на 5 рівних частин між особами, які попереднього року найбільше прислужилися людству в різних галузях діяльності.

За період із 1902-го до 2009 рр. лау- реатками Нобелівської премії стали 40 жінок.

лауреатки нобелівськоїпремії



1. Christiane nusslein-Volhard. 2. Pearl Buck. 3. elfriede Jelinek. 4. Betty Williams. 5. Mairead Corrigan. 6. Jody Williams. 7. Gerty Theresa Cori. 8. Linda B. Buck. 9. Gabriela Mistral. 10. Doris Lessing. 11. alva Myrdal. 12. Marie Curie. 13. rosalyn Yalow. 14. Francoise Barre-Sinoussi. 15. nelly Sachs. 16. Herta Mueller. 17. aung San Suu Kyi. 18. Shirin ebadi. 19. Maria Goeppert-Mayer. 20. Dorothy Crowfoot Hodgkin. 21. Barbara McClintock. 22. elizabeth H. Blackburn. 23. nadine Gordimer. 24. Bertha von Suttner. 25. rigoberta Menchu Tum. 26. elinor Ostrom. 27. Irene Joliot-Curie. 28. rita Levi-Montalcini. 29. Carol W. Greider. 30. Wislawa Szymborska. 31. Jane addams. 32. Wangari Maathai. 33. Sigrid undset. 34. ada Yonath Weizmann. 35. Gertrude B. elion. 36. Selma Lagerlef. 37. Toni Morrison. 38. emily Greene Balch. 39. Mother Tereza. 40. Grazia Deledda.

1

2

3

4

5

6

7

12

19

2734

35

36

37

38

39

40

28

29

30

31

32

33

20

21

22

23

24

25

26

14

15

16

17

18

13

8

9

10

11

32 33

Жінки-винахідниці

На жаль, у колекції GenDerMuSeuM немає експонатів, які представляють жіночі винаходи, тому команда музею зробила экспозицію онлайн, яку можна подивитися на сайті Музею.



3534

Ці жінки були першими вченими та про-грамістками. Вони жили та працювали в різні історичні періоди та в різних країнах і зробили вагомий внесок у розвиток нау- ки та комп’ютерних технологій, але їхні іме-на переважно залишилися невідомими.

Жіночий музей FrauenMuSeuM в особі Беттіни Баб подарував українсь- кому музею матеріали для створення цієї експозиції.

Жінки в комп’ютерних технологіях


35

На жаль, у колекції музею майже немає «живих» експонатів, які демонструють жіночі досягнен-ня в цій сфері. Наразі команда Музею працює на поповненням експозиції.

Жінки у спорті

не менш вагому роль відіграють жінки в розвитку спорту. у давнину жінкам було заборонено брати участь в олімпійсь- ких іграх, а сьогодні вони наполегливо відвойовують у чоло-віків ті сфери, які прийнято вважати «чоловічими», й досяга-ють у них вагомих результатів.

Каталог, виданий Frauenmuseum до ви-ставки «Жінки в Олімпійських іграх», проведеної у 2008 р.

Календар «Стоп насильству!» з фото-графією відомої української боксерки – Ганни Шатерникової.

Робота з фотопроекту Ольги Карасьо-вої та Олексія. Карасьова «Ґендерний сюжет»

Жіночий футбол


36

сексизм – практика дискримінації

сьогодення У сучасному українському сус-пільстві натрапляємо на сексизм майже на кожному кроці. Реклама, теле- й радіопередачі, шоу-бізнес та естрада, анекдоти, навіть шкіль-ні підручники інфіковані «віруса-ми» сексизму.

Ми й не помічаємо інколи, що вживаємо самі або чуємо від інших сексистські висловлювання. Сьо-годні в усьому світі проти сексизму виступають громадські, культурні, політичні течії суспільства. Водно-час у великій кількості країн на-бувають сили позиції релігійних і громадських рухів, які відстоюють позиції сексизму.

ЄВропарламент проти сексиЗму5 вересня 2008 р. голосуванням Європарламенту прийнято про-граму щодо видання у країнах ЄС правових норм, які забо-роняють сексизм у зображен-ні жінок і чоловіків у рекламі, комп’ютерних іграх, на телеба-ченні й інших медіа.

Згідно з програмою такі прийо- ми, як зображення жінки, яка при- бирається на кухні, й чоловіка, що полірує автомобілі, послуго-вуються стереотипами та зво-дять нанівець боротьбу за рів-ність між статями.

«Реклама та медіа переважно формують культуру, а не відо-бражають її, – йдеться у прог- рамі. – Через статеві стереотипи в рекламі губиться індивідуаль-ність чоловіків і жінок, хлопчиків і дівчаток, яким пропонують грати штучні ролі, часто згубні та при-низливі для обох статей».

За словами шведської член-кині Європарламенту Єви-Брітт Свенссон (eva-Britt Svensson), яка активно лобіювала ухвален-ня програми, статеві стереотипи

небезпечні не тільки для психіч-ного, а й для фізичного здоров’я людей, оскільки можуть призвес- ти до анорексії та булімії.

Утім, Швеція – єдина зі скан-динавських країн, яка не вжила суворих заходів з обмеження зміс- товної частини рекламних пові- домлень. На думку шведських де- путатів, заборона неетичної ре-клами може обмежити свободу слова рекламістів, тому супере- чить конституції країни.

Всеукраїнський руХ проти сексиЗму Активістки й активісти руху за ґендерну рівність в Україні не тільки несуть ідеї ґендерної рів-ності в українське суспільство, а й докладають чимало зусиль до боротьби з сексизмом. Ідея та концепція акції «Стоп сексизм!» на пострадянському просторі на-лежить петербурзькому Центру ґендерних проблем (під орудою Ольги Ліповської), яка спільно з Асоціацією журналісток (керів-ниця – Надія Ажгіхіна) вперше реалізували цей задум у 2002 р. під іронічним гаслом «Сексизм

сексизм (англ. sexism, від латинського слова sexus – стать; синонім – ґендерна дискримінація) – дискримінація людини за ознакою статі чи ґендерної ідентичності, а також її прак-тика. у суспільстві може бути представлений у вигляді сис-теми стереотипів, офіційно закріплених положень або навіть ідеології.

денисова а. а. сексизм // словарь гендерных терминов. – м.: информация XXI век, 2002. – 25 с.

36 37

non-stop, или женщина – друг че-ловека». Тоді організатори зібра-ли та представили широкому за-галу російські рекламні плакати, відеоролики, листівки й інші «ре-чові докази» сексизму як масової практики ґендерної дискримінації (детальніше: www.owl.ru).

У 2005 р. в Мінську акцію відтворено в межах науково-культурологічного форуму «Ґен-дерний маршрут: фестиваль ідей про стать».

пишемо історію самі…Науково-аналітичне обґрунтуван- ня акції «Стоп сексизм!» в Україні розроблено львівським науково-дослідним центром «Жінка та суспільство» та повністю викла-дено в статті Оксани Кісь «Сек-сизм у ЗМІ: протидіючи комуні-кативному потокові» («Я», 2007, №1 (2)).

сексиЗм у Змі: теоретичні ЗасадиСексизм – це ідеологія та практика дискримінації людей за статевою ознакою. Зазвичай під сексиз-мом розуміють дискримінацію

та/або нетерпимість до людей на підставі їхньої статі, а не пев-них особистих рис чи конкретних вчинків.

У патріархатних суспільствах (й українське не виняток) сек-сизм спрямований переважно на жінок. Це проявляється:• у звуженні сфер і способів жі-ночої самореалізації, переваж-но до приватної й так званих «жіночих» видів зайнятості;• в обмеженні можливостей осо- бистісного та професійного росту;• у жорсткіших вимогах і припи-сах щодо жіночої моральності і поведінки та, відповідно, санк-ціях через їхнє порушення;• у підвищених естетичних ви-могах до жіночої зовнішності; • у контролі над жіночим тілом і сексуальністю; • у гіперболізації жіночих репро-дуктивних функцій і в покла- данні на жінок виняткової від-повідальності за догляд і вихо-вання дітей;• у закріпленні за жінками низ-ки сімейно-побутових обов’язків тощо.

У межах патріархатного дис-курсу чоловіче домінування представлене як природне, од- вічне, отже, справедливе. Таким чином дискримінаційні прак- тики стосовно жінок перетворю-ються на норму, стають звични-ми, загальноприйнятими й не-помітними.

антиВідЗнакаУ червні 2009 р. Інформаційно- консультативним жіночим цент- ром у Києві (керівниця – Олена Суслова) засновано «ан- тивідзнаку», яку відтепер вру- чають артефактам, що продов- жують стверджувати, пропагу- вати та розповсюджувати зас- тарілі ґендерні стереотипи й сексистські принизливі погля- ди, в дні літнього та зимового сонцестояння – 22 червня та 22 грудня. Першу антивідзнаку вручено рекламі кабаре в цен-трі Києва.

Окремо в історію з боротьбою із сексизмом в Україні увійшла справа про позов щодо пору-шення конституційного права на рівність прав жінок і чоловіків.

Ізабель Алонсо,лідерка сучасного

антидискримінаційного руху у Франції

В нашому світі, центром якого є чоловік, реклама споглядає світ

чоловічими очима.І цей образ виступає провідником примітивного сексизму.


38 39

Колекцію сексистської реклами зібрано й передано в GenDerMuSeuM ґендер-ними активістами й активістками, теоре-тиками та практиками з різних регіонів України, щоб показати широкому загалу, як у рекламі простих і звичайних речей, необхідних у повсякденному житті та по-буті – продуктів харчування, косметики, будівельних матеріалів, меблів, посуду, пральних виробів та автомобілів, – вико-ристовують сексуалізовані й еротизовані образи жінок і чоловіків.

Музей висловлює подяку кожній і кожному, хто зробив свій внесок у за-гальну справу, та сподівається, що всі ці рекламні зображення залишаться лише експонатами музею, а його колекція не поповнюватиметься новими зразками сексистської реклами.

колекція сексистської реклами

38 39



40

зупинимонасильство!

Насильство стосовно жінок і ді-тей становить серйозну загрозу для глобального розвитку й до-сягнення Цілей Тисячоліття, а насильство щодо жінок – одна з ключових перешкод на шляху до забезпечення ґендерної рівності.

За даними досліджень, близь- ко 95% потерпілих від домаш-нього насильства – жінки, в 75% випадків від домашнього на-сильства страждають діти.

Міжнародна спільнота визнає ґендерне насильство важливою проблемою прав людини. Насиль-ство складається з широкого кола порушень прав жінок, включно з торгівлею жінками та дівчата-ми, зґвалтуванням, подружнім насильством, сексуальним на сильством проти дітей, культурни-ми практиками і традиціями, спря-мованими проти репродуктивного й сексуального здоров’я жінок і дівчат.

«Ґендерне насильство – це на-сильство, яке стосується чолові-ків і жінок, жертвами якого пере-важно є жінки. Воно виникає як

наслідок нерівних владних сто-сунків між жінками і чоловіками. Це насильство, яке спрямоване проти жінки, тому що вона жін-ка, чи непропорційно впливає на жінок. Воно стосується (але не вичерпується) фізичної, сек-суальної і психологічної шкоди, включно з залякуванням, страж-даннями, примусом або позбав- ленням свободи в сім’ї чи в сус-пільстві взагалі. Це також стосу-ється насильства, яке чинить чи не зупиняє держава».

Фонд народонаселення ООН, Ґендерна тематична група,

1998 р.

Поняття «ґендерного насильства» пов’язане з поняттям «ґендерної дискримінації».

«Дискримінація щодо жінок оз- начає будь-яке розрізнення, ви-няток або обмеження за ознакою статі, спрямовані на зневажання чи заперечення визнання, корис-тування або реалізацію жінками незалежно від їхнього сімейного стану, на основі рівноправності

чоловіків і жінок, прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культур-ній, громадській або будь-якій ін-шій галузі».

Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок,

ст. 1

Проблема подолання ґендерно-го насильства перебуває в полі зору світової громадськості з 1945 р.

У червні 1991 р. Центр жіночого глобального лідерства й учасни- ки Форуму з питань жінок, на-сильства та прав людини, предс- тавленого учасницями з 20 країн світу, закликали до гло-бальної кампанії «16 днів про-ти насильства». Відтоді тисячі громадян і громадянок, сотні державних і громадських орга-нізацій з понад 100 країн світу беруть участь у щорічних всес-вітніх кампаніях «16 днів проти насильства», що закликають до припинення всіх форм на-сильства проти жінок.

світовою громадськістю насильство визнано однією з най-більш розповсюджених форм порушення прав людини. без подолання цього згубного явища неможливо створити умови для самореалізації людини, розвитку паритетної демократії, реалізації принципів рівних прав, свобод і можливостей кож-ного громадянина країни.

40

11 листопада 2001 р. Верхо-вна Рада України прийняла Закон №2789-III «Про попе-редження насильства в сім’ї». Відтоді протидія насильству в сім’ї стала частиною держав-ної політики. У 2007 р. до зако-ну внесені зміни, а 25.09.08 р. прийнято Закон №599-VI Укра-

їни «Про внесення змін до дея-ких законодавчих актів України щодо вдосконалення законо-давства стосовно протидії на-сильству в сім’ї».

25 лютого 2008 р. Генераль-ний секретар ООН пан Гі Мун оголосив про початок багато-річної кампанії із протидії на-

сильству стосовно жінок. Він закликав лідерів усього світу підтримати кампанію шляхом відповідних дій на національ-ному рівні, а також створити глобальну мережу лідерів, які допоможуть привернути увагу громадськості до проблеми на-сильства стосовно жінок.

ст. 1 «…насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізич-ного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до ін-шого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізично-му та психічному здоров’ю»

З а к о н у к р а ї н и про попередження насильстВа В сім’ї

( Відомості ВерХоВної ради україни (ВВр), 2002, n 10, ст.70 ) { іЗ Змінами, Внесеними Згідно іЗ Законами

n 609-V ( 609-16 ) Від 07.02.2007, ВВр, 2007, n 15, ст.194 n 599-VI ( 599-17 ) Від 25.09.2008, ВВр, 2009, n 13, ст.153 }

{ у тексті Закону україни слоВа “у спраВаХ непоВнолітніХ” Замінено слоВами “у спраВаХ дітей” Згідно іЗ Законом

n 609-V ( 609-16 ) Від 07.02.2007 }

Україна приєдналася до Всесвітньої кам-панії у травні 2008 р., розпочавши Націо-нальну кампанію «Стоп насильству!».

Мета кампанії: привернути увагу укра-їнського суспільства і його лідерів до проблеми насильства, як до порушення прав людини та залучити всіх та кожного до боротьби з цим явищем.

В рамках Національної кампанії у бе-резні 2009 р. розпочато створення Наці-ональної мережі «Чоловіки-лідери проти насильства».

41


42

інформаційна кампанія «я проти насильстВа!»

Листівка «Я отримала сьогодні квіти» до акції «16 днів проти насильства»

Плакат «Домашне насильство. Подивіть-ся знову та ви побачите його.»

Дитячі малюнки для конкурсу «Діти про-ти насильства»

Плакати «Велике насильство починаєть-ся з малого» (авторка Тамара Злобіна

Інформаційна кампанія «Я проти насиль-ства» ініційована Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту спіль-но з програмою Європейського Союзу «Права жінок і дітей в Україні – комуні-каційний компонент» з метою об’єднання українського суспільства проти тако-го ганебного явища, як домашнє на- сильство.

Символ кампанії – браслет малино-вого кольору зі словами «Я проти на- сильства». Цей яскравий символ по-кликаний донести єдине просте повідо-млення: носій відмовляється бути жерт-вою, відмовляється від жорстокості й толерантності до випадків жорстокості у власній сім’ї чи серед своїх друзів.


Життя –це шанс. скористайся ним.

Життя – це любов! насолоджуйся нею.

Життя – це мрія. здійсни її.

Життя таке чудове – не загуби його.

Життя – це цінність.цінуй його!

Життя – це боротьба. почни її.

Життя – це юдоль бід. переборивсе.

Життя – це удача. шукай її.

Життя – це виклик. приймийого.

Життя – це пісня. доспівай її.

Життя – це гра. стань гравцем.

Життя – це скарб.

бережи його! Життя –

це таємниця. пізнай її.

Життя – це безодняневідомого. не бійся, зроби крок уперед.

це твоє життя. борони його!

Життя – це краса. милуйся

нею.

Заповіт матері Терези, видатної католицької діячки ХХ ст., лауреатки Нобелівської премії миру

Життя – це обов’язок. виконай його.

44

Основною проблемою чоловіків є надсмертність – переважання смертності чоловіків над жіночою смертністю, що потребує пильної уваги суспільства та глибокого усвідомлення його загрози.

Середня тривалість життя чоло-віків в Україні на 12,5 років менше, ніж жінок. Смертність українсь- ких чоловіків у віці 28–46 років перевищує жіночу в 4 рази. Сьо-

годні українські чоловіки вми-рають передчасно (до 65 років) у 3 рази частіше, ніж їхні однолітки у країнах ЄС. 80% усіх самогубць – чоловіки працездатного віку. 90% ув’язнених в українських тюр- мах – чоловіки. Серед померлих від інфаркту чоловіки станов-лять 79%, серед померлих від інсульту – 66%. На злоякісні но-воутворення (рак) чоловіки хво-

ріють на 40% частіше за жінок. Отруєння, травми та нещасні ви-падки забирають щороку понад 80 тисяч чоловіків працездатно-го віку. Питома вага чоловічого фактору у безплідному шлюбі становить 50%.

Рівень смертності чоловіків в Україні у віці 30–44 років пере-вищує цей рівень у країнах ЄС у 5 разів.

ґендерніпроблемичоловіків

ґендерні проблеми не є суто «жіночими», як вважає більшість населення україни. це проблеми всього суспільства, і жінок, і чоловіків.

Журнал «Кореспондент» зі статтею «Вимираючий вид».

44


44

Такі ролі для чоловіків пропонує шведсь- ке суспільство. Справа для «справжніх» чоловіків з точки зору шведського сус-пільства – виховання дітей.

У 2009 р. Ольга й Олексій Карасьови реалізували проект «Вимираючий вид», в яко-му зібрали фотографії українських чоловіків, юнаків, хлопчиків.1. Чоловік і пляшка – таке зображення є звичним для українського суспільства. 2. Хлопчиків з дитинства готують для того, щоб вони обрали для себе «чоловічу» справу. А чи навчають хлопчиків цінувати та зберігати своє життя?

Соціальна реклама, розроблена литовськими громадськими організаціями, у якій чо-ловікам пропонується помити посуд, прибрати домівку, поміняти підгузник дитині.

45


1 2

46

47

інформаційні ресурсиgendermuseum

www.gender.at.ua Як інформаційний портал Музею історії жіноцтва, історії жіночого та ґендерного руху створено у 2009 р.

Створювачі та створювачки порталу поставили за мету зібра-ти якомога більшу кількість ін-формаційних і методичних мате-ріалів з ґендерної проблематики. Поступово ресурс перетворив-ся на інформаційний простір GenDer SPaCe, який поєднує найбільшу в Україні кількість інформаційних ресурсів на ґен-дерну тематику, як національ-них, так і міжнародних.

Сьогодні GenDer SPaCe – це майданчик для розміщення звернень і новин від жіночих гро-мадських організацій та органі-зацій ґендерного спрямування.

www.gendershow.rpod.ru Інформаційно-просвітницький ка-нал, на якому розміщено колекцію фільмів, аудіо- й відеоматеріалів з ґендерної проблематики та проти-дії домашньому насильству.

www.gendermuseum.com Віртуальну версію музею, створено у 2010 р. за підтримки Українського жіночого фонду.

Далеко не всі, хто бажає побачи-ти харківський музей, зможуть при-їхати до Харкова. Тому прийнято рішення створити віртуальну вер-сію музею, завдяки якій експозиції музею зможуть відвідати всі, неза-лежно від місця проживання.

інформаційні ресурсипартнеріВУ Музею історії жіноцтва, історії жіночо-го та ґендерного руху чимало друзів. Усі вони беруть участь у проекті «Створимо музей про себе!», надаючи інформацій-ну підтримку:

Інформаційно-консультативнийжіночий центрwww.empedu.org.uaМіжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда-Україна»www.lastrada.org.uaГромадський інформаційно-аналітичний центр для молоді www.ciacy.org.uaМережа жіночих музеїв світуwww.womeninmuseum.netІнформаційний ресурс«Політикантроп» www.politikan.com.uaПроект «Права жінок і дітей в Україні – комунікаційний компонент» www.vsirivni.com.uaМіжнародний онлайн-журнал «Кавказія»www.caucasia.at.uaКвір-спільнота «Інсайт»www.insight-ukraine.org.uaАсоціація журналістів «ҐендерМедіаКавказ» www.gmc.geҐендерний центр Каунаського технологічного університетуwww.en.ktu.ltФонд імені Гайнріха Бьолля (представництво в Україні) www.boell.org.uaФеміністський блогwww.feminisnts.wordpress.comМосковський інститут ґендерних дослідженьwww.forum.gender.ru

стВорюВачки ВиданняУпорядниця Тетяна ІсаєваДизайнерка Марія ЧорнаРедакторка Дарина Купко

команда проекту«стВоримо муЗей про сеБе»Керівниця проекту Тетяна ІсаєваМенеджерка Людмила Стефанова Дизайнерка Марія ЧорнаТехнічний директор Дмитро МартиненкоPr-менеджерка Ольга КарасьоваПерекладачка Тетяна ДемченкоКореспондентка Світлана Сененко

48

наклад: 2000 прим.

Documents

Про ґендер цікаво