ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (76) травень−липень 2006 1

У цьому номері:У цьому номері:

Видається за бВидається за бВидається за бВидається за бВидається за благословеннямлагословеннямлагословеннямлагословеннямлагословеннямректораректораректораректораректорату Львівської Духту Львівської Духту Львівської Духту Львівської Духту Львівської ДуховноїовноїовноїовноїовноїСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого Духа

Реєстраційне свідоцтвоЛВ № 300 від 1996 р. Б.Виходить з березня 1996 р. Б.

Редактор:Андрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій Солецький

Заступник редактора:Володимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир Чупрін

Літературний редактор:Ольга БарабашОльга БарабашОльга БарабашОльга БарабашОльга Барабаш

Комп’ютерна верстка:Остап ГОстап ГОстап ГОстап ГОстап Гнатівнатівнатівнатівнатів

Комп’ютерний набір:Ігор Яким’якІгор Яким’якІгор Яким’якІгор Яким’якІгор Яким’як

Дизайн:Олег БарбулякОлег БарбулякОлег БарбулякОлег БарбулякОлег Барбуляк

Фотограф:Михайло ПазинякМихайло ПазинякМихайло ПазинякМихайло ПазинякМихайло Пазиняк

Відповідальний за друк:Петро ЗакалякПетро ЗакалякПетро ЗакалякПетро ЗакалякПетро Закаляк

Розповсюдження:Юрій ЛесишинЮрій ЛесишинЮрій ЛесишинЮрій ЛесишинЮрій ЛесишинВолодимир ГВолодимир ГВолодимир ГВолодимир ГВолодимир Ганчійанчійанчійанчійанчій

Цензор:о. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницький

Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Львівська Духовна Семінаріявул. Шевченка, 188,Львів2Рудно, Україна, 79493тел.: (0322) 72207234, 297293221факс: (0322) 297293221e2mail: piznay_pravdu@ukr.nethttp://magazine.lds.lviv.ua/

Р/р: 26001301410964 ЗКПО 13839856 МФО325633 ЛУБАИ ПІБ

Редакція має право редагуватита скорочувати подані матеріяли.Рукописи не повертаютьсята не рецензуються.

Часопис спирається на “Українськийправопис. Проєкт найновішої редакції”Інституту української мови НАНУкраїни, 1999.

При передруці посилання на «ПізнайПри передруці посилання на «ПізнайПри передруці посилання на «ПізнайПри передруці посилання на «ПізнайПри передруці посилання на «ПізнайПравду» обов’язкове.Правду» обов’язкове.Правду» обов’язкове.Правду» обов’язкове.Правду» обов’язкове.

© © © © © «Пізнай Правду», 2006.«Пізнай Правду», 2006.«Пізнай Правду», 2006.«Пізнай Правду», 2006.«Пізнай Правду», 2006.

№2(76)травень−липень 2006

ТТТТТемаемаемаемаема

Про об’явлення Пречистої Діви Марії . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2

Марія у Святому Письмі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Іконографія Богородиці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8

Чудотворна ікона Богородиці Неустанної Помочі . . . . . 10

Простір спілкуванняПростір спілкуванняПростір спілкуванняПростір спілкуванняПростір спілкування

Отець Рафаїл Турконяк вже понад тридцять років свого

життя чуває над текстами Вічної Книги . . . . . . . . . . . . . . . 12

ДорогДорогДорогДорогДорога спасінняа спасінняа спасінняа спасінняа спасіння

Достатньо любити. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

Любов ніколи не проминає! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

У пошуках щастя. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17

Рятуйте наші душі, ми гинемо. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19

Літургійне богЛітургійне богЛітургійне богЛітургійне богЛітургійне богослов’яослов’яослов’яослов’яослов’я

Короткі відомості про чин Проскомидії . . . . . . . . . . . . . . . 21

СторінкСторінкСторінкСторінкСторінками історіїами історіїами історіїами історіїами історії

Археологічне підтвердження автентичности Біблії . . . . 23

Ви запитувалиВи запитувалиВи запитувалиВи запитувалиВи запитували

Що таке магія? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25

Це цікЦе цікЦе цікЦе цікЦе цікавоавоавоавоаво

Фарисей і митар . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26

Багатий юнак . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26

Соціяльне становище учнів Христа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27

Розп’яття . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27

Никодим . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27

“Кров та вода” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28

П’ятдесятниця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28

Відомості про Святе Письмо . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28

40 днів після Воскресіння . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30

Том Хенкс вважає “Код да Вінчі” веселою вигадкою . . . 31

2

Про об’явлення Пречистої

Діви Марії

Т е м а

Сьогодні важко зустрітилюдину, яка би не чула проФатіму чи Люрд. Переважна

більшість християн не знає історіїцих явлінь, не кажучи вже про їхнюціль та особливості. Мало хто знаєпро оцінку Церкви щодо певнихМаріїних явлінь. Подані нижчекритерії стосовно правдивості яв2лінь допоможуть у їх розпізнанні нелише мирянам, але й духовнимособам.

Вибрані критерії правдивости

Маріїних явлінь

Перший і основний критерій – цепослух Церкві. Тобто, коли “змістявлінь заперечує навчанню ідогмам Церкви”, тоді це має сер2йозно насторожити людину. Адже,метою неправдивого об’явленнязавжди є скерувати до зла (хоча цейнамір не обов’язково мусить про2являтися на початку “об’явлення”).Диявол завжди прагне провадитидушу християнина до непослухуЦеркві, браку чеснот і т.п. Але самІсус Христос передав владу Церкві,яка збудована на фундаментіапостолів, словами: “Хто слухає вас,Мене слухає; а хто гордує вами,Мною гордує; а хто гордує Мною,гордує Тим, Хто Мене послав”(Лк.10,16). Це означає, що кожнийвірний католик зобов’язанийвірити Церкві. Святий Кипріянкаже, що “для кого Церква не ємати, для того Бог – не Отець”.Католицька Церква, розпізнавшиправдивість видіння, не зобов’язуєвірити в них або не вірити. Ми євільними щодо цього. За словамивідомого богослова Рене Лав2рентіна, Церква може лише сказати,що “це для вас є лише добра під2

става повірити. Це буде корисним іплідним, і ми запрошуємо васповірити – але без зобов’язаннявірити”.

Такою є правда, що зіпсована грі2хом людська природа схильна рад2ше тяжіти до матеріяльних благ, доречей цього світу, та через те “…не єсуттєвими ті елементи у Маріїнихявліннях, що стосуються світу і йо2го майбутности”. Що це означає?Людина, яка очікувала від об’яв2лення матеріяльної користи чиапокаліптичних пророцтв, післяявління переживає розчарування ісмуток, який призводить допослаблення віри. Свята ТерезаАвільська говорить: “Благодатьзалишає спокій і покору, а сатана 2впевненість в собі, гордість інеспокій”.

Наступний критерій, який допо2може в розпізнанні автентичнихявлінь, це “шантаж” злого духа (на2приклад, коли хтось не повірить управдивість об’явлення, той мати2ме гріх). У правдивих явліннях Ма2рії ніколи не звучатиме таке зобо2в’язання. Часто людина помилковоприймає за критерій автентич2ности (правдивості) явлінь фізичнезцілення. Ось як говорить про це водній зі своїх статей Яцик Шмідт:“Подібно, як Бог допускає зло, щобпривернути, наблизити людину доСебе, так і диявол може допускатидобро (зцілення фізичне), щобпізніше людину затягнути у щебільше зло”.

Не дивно, що люди піддаються хи2трощам сатани і вважають не2правдиві явління за правдиві, адже“…сам сатана вдає з себе ангеласвітла… і його слуги вдають із себеслуг праведності” (2 Кор.11,14215).Диявол може прийняти вигляд свя2тих, ангелів, може цитувати СвятеПисьмо, може говорити правди проБога, тому важко відрізнити БожеОб’явлення від об’явлення неправ2дивого. Але Бог ніколи не допускає,щоб диявольські появи досконало

Про об’явлення Пречистої

Діви МаріїНа тему Маріїних явліньсьогодні широкодискутують.Зацікавлення пов’язанезі збільшенням явліньБогородиці. Протягомостанніх двох столітьоб’явлень Богородиці поцілому світі, напевно, булобільше, аніж за попередніхвісімнадцять: і у Франції, іу Португалії, і в Югославії,і в Україні, і в Америці, і вАфриці… Найбільш відомімісця явлінь – Люрд, де1858 р. дівчинка на ім’яБернадетта декількаразів бачила Марію;Фатіма, де 1917 р.Богородиця з’явиласятрьом дівчаткам. ДіваМарія з’являється в різнихкінцях землі, закликаючинас до покаяння інаставляючи на шлях доСвого Сина. Тисячі людейне перестаютьприходити на місцяз’явлень, щобпоклонитися ПресвятійБогородиці і вшанувати ЇЇ.

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (76) травень−липень 2006 3

наслідували Божі. Через те неправдиве об’явленнязавжди має якусь хибу, через яку можемо розпізнатинеправду. Але навіть особи, які досягли вже певногорівня святости, не завжди впізнавали злого духа.

Преподобний Антоній Великий каже: “Якщо святі незавжди впізнавали злого духа, який являвся їм підвидом святих і Самого Христа, то як нам можна думатипро себе, що ми безпомилково впізнаємо їх? Єдинийзасіб спасіння від духів полягає в тому, щоб катего2рично відмовитись взагалі від видінь, визнаючи себенегідними до такого діалогу”.

Наступний критерій застерігає нас: особа Марії ніколи“…не затримує уваги на собі”, не несе “нового змісту”,але всіма своїми словами, рухами відкриває СамогоБога, веде нас до Нього. Тобто, критерієм правдивостиявління є його спрямованість до Христа. Коли ж воновідводить нас від Нього, видаючи себе за щось ва2жливіше, щось краще, тоді можна з певністю сказати:воно не походить від Святого Духа. “Та коли б чи мисамі чи ангел з неба проповідували вам інше, більше зате, ніж ми вам проповідували були, нехай буде ана2тема!” (Гал.1,8).

Існують фанатики, які задля видіння здатні на будь2якужертву. Прагнення людини до надзвичайних явліньдуже вигідне сатані. Святий Іван від Христа пише:“Немає милішого для сатани за те, коли душа, якашукає об’явлень і є спраглою їх, чинить усякі полег2шення, щоб могти ввести в оману і послабити віру і, та2ким чином, наразити душу на різні дивацтва і спо2куси”.

Наступний елемент розпізнання – це слухання “вну2трішнього голосу”. Найперше потрібно впевнитись,що цей голос походить від доброго духа і скеровує додобра. У такому разі важливу роль відіграє сповідник(духівник). Потрібно повністю віддатися в його руки.

Свята Тереза Авільська завдяки сповідникові розпіз2навала явління, і ось що вона говорила:

“Радше була б дала себе пошматувати на кусочки, аніжзмогла б повірити, що це злий дух!”.

Дуже часто люди бояться піддати сумніву явління(особливо, коли це явління з’явилось під виглядомМарії чи ангела). Вони, радше, почнуть критикуватисвященика чи єпископа, який із упередженнямставиться до явління. Таку поведінку людей критикуєпреподобний Григорій Синаїт: “Будь уважний! Недозволь себе довірити будь2чому, не показуй згоди іспівчуття, не вір поспішно явлінню, хоча б воно і булоправдивим… зберігай холоднокровність, постійнозберігай розум свій чистим. Бог не прогнівається натого, хто остерігався, …якщо він і не прийме чогосьпосланого від Бога, не роздивився послане із всієюпильністю, навпаки, Бог похвалить такого за йогоблагорозумність”. Навіть Сама Богородиця висловиласумнів, коли Їй об’явився Архангел Гавриїл: “Вона жстривожилась… і почала роздумувати в собі, що моглозначити те привітання…, сказала до ангела: “Як же воностанеться, коли я не знаю мужа?” (Лк.1,29;34). Також іЗахарія, мавши об’явлення у храмі, не повірив об’яв2

ленню: “… По чому знатиму це? Я бо старий, і жінка мояна схилі свого віку” (Лк.1,18). А на доказ того, щооб’явлення правдиве, Архангел відповів: “І ось за2мовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли цездійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, якіздійсняться свого часу”(Лк.18,20).

Тому ще один елемент, на який треба звернути увагупри розрізненні правдивости об’явлення, – це про2роцтва, які проповідують візіонери (особи, які бачатьвидіння), перевіряти з фактами і з тим, чи вони ясновиражені. Коли пророцтва неясні або взагалі нездійснились, тоді таке об’явлення слід зарахувати дофальшивих.

Наступний пункт: “…те, що в явлінні є видиме, не єсамим тілом Марії, але лише її образом, який постав увнутрішніх відчуттях особи, котра бачить”. Тобто,людина, яка має явління, не бачить сам об’єкт, що їйз’явився, а лише те, що проходить через фільтр нашихчуттів. Вона (людина) бачить лише в рамках своєїздатности і своїх обмежених суб’єктивних мо2жливостей. І це має вплив на уяву. Але уява – це нефантазія, а, радше, вираження чогось реального, щоторкає нашу душу, хоча й перебуває поза нашимичуттями. Тут потрібно, щоб наше серце було чистим,непереповненим зовнішніми думками і образами.

Саме цим можна пояснити, чому видіння даютьсяпереважно дітям (Люрд, Фатіма і т.п). Як говоритьСвяте Письмо, “з уст дітей і немовлят учинив єси хвалусупроти своїх супостатів” (Пс.8,3). Відомий фран2цузький богослов Рене Лаврентіна, фахівець у справахМаріїних явлінь, підкреслює їх нематеріяльнийхарактер. Він вважає: “У Марії, котра нас тут цікавить,тіло є инакше (подібне, як і у воскреслого Христа):мовиться про тіла прославлені,які можуть бути по2бачені у властивій їм формі. Однак тілесність про2

4

славлена належить до простору віч2ности, чужої щодо нашого про2стору часу. Її з’явлення в нашійреальності має таємничі елементи.Тому апостолам важко було роз2пізнати воскреслого Христа. Иншаособливість виражається у тому, щоДіва появляється, вбираючи різнішати, форми, а навіть вік, досто2совуючись до візіонерів”. Цей бого2слов зауважує, що люди, котрі маливидіння, по2різному описують Пре2святу Богородицю. Тобто, ми не взмозі визначити описових хара2ктеристик Марії, оскільки тайнажиття в Бозі перевищує всі нашілюдські можливості, пов’язані ізземними уявленнями. Так, на2приклад, вчені намагались порів2няти опис візіонерів Меджугор’я ізвідбитками обличчя, яке Бого2родиця залишила на плащі візіо2нера у Гваделупі,але все було марно.Також вчені підозрювали, що ДіваМарія, яка з’явилась в Кібехо (Аф2рика), мусила мати вигляд афри2канки, хоча візіонери цього непідтвердили і т.п. Тому на сьогоднііснує велика відмінність описівявлінь Богородиці, але деякі харак2теристики залишаються сталими увсіх видіннях, починаючи від Люр2ду до Междугор’я: Її усмішка, Її сму2ток, коли говорить про гріх, та Їїматеринська ніжність.

Останній і найбільш важливий кри2терій правдивого розпізнання – ценаявність підтвердження того, щоявління не походить від злого духа.Часто достатньо однієї негативної

ознаки, щоб розвіяти будь2якісумніви, що це об’явлення не є відБога. А коли мовиться про під2твердження правдивости явління,потрібно, щоб усі його ознаки іхарактеристики були позитив2ними. Структура явлінь дужескладна, подекуди замало є знаннябогословів для досліджування яв2лінь (хоча, без сумніву, духовнийкомпонент переважає). Через цеважливу роль в оцінці явлінь віді2грає психологічний аспект. З оглядуна це в місцях, де відбуваютьсяявління, завжди присутні лікарі2психологи зі всього світу (і не лишевіруючі католики). Медики ре2тельно обстежують візіонерів задопомогою різних науково2медич2них експертиз. Згодом результатидосліджень підтверджують, чисправді візіонери в період явліньперебувають в особливому стані,який неможливо пояснити задопомогою медичної науки, чи всеце імітація і суцільна брехня. Осьщо говорить Луіджі Фріджеріо,один із медиків, який займавсявізіонерами в Междугор’ї: “Мимаємо тут справу із явліннями, якінеможливо пояснити! Досліди під2тверджують про те, що візіонери невтрачають свідомости ні передекстазом, ні після нього. Візіонерицілком здорові, клінічне обсте2ження не виявило жодної патології.Таким чином, тут відбувається щосьнадзвичайне, а чи маємо ми справуз чимось надприроднім. . ., нехайвирішують церковні авторитети і

богослови. Ми, медики, можемолише підтвердити, що візіонери несимулюють, що екстаз реально від2бувається і що цей феномен по2трібно було би вважати неможли2вим для пояснень… ”.

Отже,в дослідженнях перш за всенеобхідно виділити найбільшяскравий момент. Коли ми дослід2жуємо будь2яке явління, маємосправу із таємницею. Таємницею,яку ми до кінця не зможемопізнати. В одних людей Маріїніявління викликають лише за2цікавлення перед очікуванням апо2каліптичних сенсацій чи пророцтв,а в инших – страх перед очіку2ванням катастроф. Через те той,хто шукає у видіннях лише чогосьнадзвичайного – сенсацій, перед2бачення майбутнього і т.д., будерозчарований, оскільки ціллю ізавданням правдивого видіння не єздивувати, а глибоко заторкнутинаше життя і скерувати його направильний шлях. Автентичні яв2ління мусять зроджувати глибшурелігійність вірних і посилюватидовір’я у правдивість навчанняЦеркви. Католицька Церква незобов’язує вірити у видіння, оскіль2ки це приватні явління, і вонистосуються окремих людей. Єдине,що зобов’язує кожного христи2янина католика, – це Боже Об’яв2лення, яке завершилось зі смертюостаннього апостола. Тому Церквазавжди дуже обережно підходиладо таких явлінь. Офіційне підтверд2ження Церквою їх правдивостивідбувається протягом десятиліть.Лише там, де є дух молитви,покаяння і віри, можна говорити,що відбувається щось надзвичайне,хоча все це має бути підтвердженефактами (переважно зціленнями,які неможливо пояснити в при2родний спосіб). Ці явління можутьпослужити в розумінні Євангелії ікращому веденні життя, тому, нимине слід нехтувати. І як говоритьапостол Павло: “Духа не гасіте, про2роцтва не легковажте, усе переві2ряйте; приймайте те, що добре.”(1Сол. 5,19221).

Іван БИКОВІван БИКОВІван БИКОВІван БИКОВІван БИКОВ

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (76) травень−липень 2006 5

Християнське вчення проМарію впродовж багато2вікової історії завжди по2

особливому плекалося. Визнаючиусі ті щедроти, якими Господь Богнаділив Пречисту Діву Марію,дарами не лише для неї, але й длявсього людського роду, Церквавпевнено проголошує та визнає усіприйняті доктрини як незаперечнупевність. Слід зауважити, щоЦерква не створює доктрин, а лишеофіційно проголошує їх, опи2раючись на попереднє церковневчення, поглиблюючи його тасприяючи утвердженню віри. Самрозвиток доктрини у жодному разіне змінює (не спотворює) загаль2ного вчення, але служить духов2ному збагаченню віруючих, гар2монійно поєднуючись у єдину,загальну науку Церкви.

Основними джерелами, витокаминавчання Церкви про Марію є:Святе Письмо; Традиція Церкви,базована на богослужбовихтекстах; вчення Церкви про Маріювпродовж історії; свідченнячисленних святих, визначних осібпро почитання Марії; Об’явленняМарії у різних місцях світу.

Марія та Старий Завіт

Для повноти пізнання СтарогоЗавіту необхідним є його читанняза допомогою певних образів татермінів. Сама образність виявляєнам багато новозавітніх доктрин,вчень, включаючи й ті, щозастосовуються до Марії, та які єяскраво виражені у Старому Завіті.

На основі досліджень, вивчення,

зіставлення та аналізуваннябіблійних текстів встановлено триосновні старозавітні образи Марії –Матері Ісуса Христа.

Марія як друга Єва

Ще великі Учителі та Отці Церквиперших століть (І2Ш ст. н.е.),досліджуючи Святе Письмо,широко використовували образи.

Так, наприклад, у посланні доРимлян апостол Павло навчає, щоперший чоловік Адам бувпрообразом Христа. Отці ж,розглядаючи людські вчинки, якіпризвели до входження у світ гріхата смерти, виявили й ряд иншихособистостей, що були причетні догріхопадіння людського роду та якізнаходять своє відображення і вНовому Завіті. Вони, зокрема,зауважили такі паралелі міжподіями Старого та Нового Завітів:

2 диявол, злий ангел, який донісслова, що спричинили смерть, доЄви – та ангел Гавриїл, який звістивслова життя Марії;

2 Єва, мати усіх живих, не послухалаГосподньої заповіді та найбільшеспівдіяла у грісі Адама, що, вкінцевому результаті, спричинилогріховний упадок – Марія, у послусі,смиренні перед Богом, сприялаІсусові Христові у Його спасенніймісії, будучи воднораз і Йогоматір’ю, і Його зразковим учнем.

Отці Церкви створили поєднання:так, як Христос є Новим Адамом (ІКор. 15,45), так Марія є НовоюЄвою. Після розповіді про те, якАдам та Єва згрішили, у книзі Буття(3,15) йде пророцтво про жінку та її

потомство (в однині), що буде уворожнечі зі змієм (сатаною) і йогопотомством. Потомство жінкирозчавить змієві голову. Цимпотомством, а радше особою, якпобачимо згодом, очевидно, є ІсусХристос. А тому, і жінкою, яквважається, є Марія – ХристоваМати. Цей біблійний уривокпочали інтерпретувати з IV ст., коливиникли відомі богословськідискусії щодо Марії, її місця та роліу Божественному плані спасіннялюдського роду.

Остаточна перемога Ісуса Христанад ворогом людського роду, злимдухом – дияволом, була доконанана Голготі. Усі чотири євангелистивиразно зазначили, що Голготаозначає «череп2місце». І це, мабуть,не випадково. Сатана, вразившиІсуса смертельним, жахливимспособом – розп’яттям, засвідчивлише ту незначну силу зла, якареально не здатна на знищення таруйнування: «...ти будешнамагатися ввіп’ястися йому вп’яту» (Бут. 3,15). Проте Ісуспереміг гріх та смерть, «владутемряви»: «розчавить тобі голову»(Бут. 3,15). Відомо, що в часірозп’яття недалеко від хрестастояла Марія, залишаючись біляСина до кінця Його земного життя.Звернення Христа до Марії наГолготі – «Жінко», перегукується зізверненням із книги Буття (3,15), атакож книги Одкровення (12 глава).Тому твердження про Марію якНову Єву, а також Христа як НовогоАдама охоплюють розповіді як ізСтарого Завіту (починаючи відкниги Буття), так і Нового Завіту

Марія у Святому Письмі

Вчення про Марію – Матір Божу – серед инших проголошених правд, яких навчаєХристова Церква, є одним із найважчих для сприйняття та розуміння. Роль Марії,її місце та значення у загальному вченні Церкви, яскраво й виразно окресленірішеннями перших церковних Вселенських соборів, які базувалися на безсумнівнійвірі у її велич та Богоматеринство. Ця віра лише потверджувалась та зросталавпродовж історії розвитку християнства через проголошення нових правд,доктрин про Марію: Вічне Дівицтво, Боже Материнство, Успіння й ин. Ці правдистали свідоцтвом твердої віри у достоїнства і велич Марії не лише ранніхпослідовників Христа, але цілих поколінь.

6

(закінчуючи книгою Одкровення),в яких описується протистояння тапоразка ворога – Сатани, і в якихНовий Адам та Нова Єва є саметими особами, які його пере2магають.

Марія як Новий Ковчег Завіту

Для вибраного Богом єврейськогонароду найсвятішою річчю бувКовчег. Про нього багато роз2повідається у Старому Завіті. УКовчезі Завіту знаходились святіречі, які в особливий спосіб ви2являли та нагадували Божу при2сутність, зокрема – кам’яні таблиціЗакону, Богом дані Мойсеєві на горіСинай. У книзі Виходу (25 глава)містяться чіткі інструкції, даніБогом для конструювання Ковчега,який мав бути виконаним із дереваакації, покритий всередині та зовнічистим золотом. Також повиненбути позбавлений будь2якої нечи2стоти чи осквернення. У книзіСамуїла 6,627 де описується, як Богуражає Уззу смертю через те, щотой наважився торкнутись Ковчега.

Ще з перших століть християнивбачали у старозавітньому Ковчезіобраз Марії, матері Ісуса Христа. Іце поєднання не є безпідставним,адже так, як Ковчег містив записанеСлово Боже, так і Марія носила влоні Неписане Живе Слово – ІсусаХриста.

Марія – новозавітня Цариця іМатір

Аналізуючи тексти Старого Завіту,неодноразово можна спостерегти,

що багато старозавітніх царівуособлювали в собі образ ІсусаХриста, Новозавітнього Царя надцарями (Од. 19,6). Христос яклюдина походив із роду царяДавида, тому й Юдейські царі,нащадки Давидові, були начепредвісниками Царства, яке принісІсус: «Господь Бог дасть йому (Ісусу)царство (престіл) Давида, йогобатька» (Лк.1,32). Цікавим є те, щодружина юдейського царя невважалася царицею. Матір царябула найбільш шанованою таавторитетною у царстві (1Цар.2,19220), вона також посідала офіційнийстатус, маючи уповноваженняусувати від влади та позбавлятипевних прав (1 Цар. 15,13).

Привілейоване становище цариці2матері у старозавітніх юдеївслужило неначе шляхом приго2тування до прийняття нової Цариціі Матері – Марії. Адже будучиМатір’ю Христа, НовозавітньогоЦаря над царями, Марія правдивоуособлює образ новозавітньоїЦариці, що можна зауважити вописі 12 глави книги Одкровення.Марія є жінкою, що народжує Сина,Котрий буде «правити всіманародами» (новозавітній Цар надцарями). Вона є Матір’ю по2слідовників Христа (Од. 12,17),тобто є жінкою, зодягненою укорону з дванадцятьма зірками,новозавітньою Царицею і Матір’ю.Спостерігаючи за тим, яку великушану і гідність мали цариці2матеріза часів Старого Завіту, можнаоцінити особливу гідність, надануБогом Марії, бути Царицею іМатір’ю усіх християн.

Марія і Новий Завіт

Із текстів Нового Завіту легкозауважити, що лише декілька урив2ків згадують про Марію, Матір ІсусаХриста. Проте ці невеликі згадкиповні глибокого змісту та даютьзрозуміння ролі Марії.

У тексті Євангелія від святого Луки(1,41243) знаходимо, що Єлисаветазвертається до Марії словами: «Ізвідкіля мені це, що прийшла домене мати Господа мого?» Тут ви2разно зазначено, що Марія не єматір’ю звичайного чоловіка, ІсусаНазарянина, але „мати Господа “,Мати не лише людини, а й Когось

понад людину, Когось Вищого –Мати Бога. Адже про якого Господамогла говорити Єлисавета, як непро Бога? Також, тут зазначено:«Благословенна ти між жінками»(Лк 1,42), а не лише скажімо,«благословенна ти, жінко» чи инше.При цьому Єлисавета сповнюєтьсяСвятим Духом (Лк. 1,41). Тобто цейуривок (Лк. 1,39245) яскравопідкреслює не лише БожествоХриста (адже Єлисавета називаєМарію Матір’ю Господа) чи проявПресвятої Тройці (Отця – віра вЯкого була постійною та неза2перечною серед ізраїльтян, Сина –в лоні Матері та Святого Духа, Якийі сповнив Єлисавету радістю), але йБогоматеринство Марії.

Звісно, що ці твердження зумов2люють вимогу, насамперед, прий2няття Божества Ісуса Христа,оскільки без цього неможливоувірувати та прийняти Марію якМатір Господа. Ось чому ХристоваЦерква так звеличує та прославляєМарію, Матір Ісуса Христа. Основназаслуга, яка їй належить, полягаєсаме у прийнятті Божого Слова,Божої волі, що, таким чином,виявляє співучасть та посе2редництво Марії у Божому планіспасіння. Своїм прикладом вонавідкрила нам шлях до усвідомленнясамої місії християнства, якевиявляє те, що Бог завжди єблизько людини. Бог Сам Своєюблагодаттю наповнює нас, щоб,таким чином, ми змогли вільновідкрити своє серце для Божоговходження з метою злуки з Ним. Цесуттєво виділяє християнство з2поміж инших релігій світу. І самеМарія допомагає нам це відкрити та

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (76) травень−липень 2006 7

переконати у правдивості Бого2людської єдності.

Великої надії нам додає і те, щоМарія була звичайною людиною,без жодних особливих відзнак, якіб надавали їй особливої почести.Убога невіста теслі, покірна, ла2гідна, терпелива, смиренна, пра2целюбна, богобоязлива – це лишенезначний перелік ознак Марії, щохарактеризують її особистість.Тому, з великою довірою слідзвертатися про допомогу у мо2литвах до тієї, котра є близькою якдо людей, так і доБога, котра добрезнає про людськунеміч та про ве2лике Боже мило2сердя і котра єл а с к а в о юЗ а с т у п н и ц е ювсього людськогороду перед Богом.Подібно й Христос,Син Божий, на2рожений від ДівиМарії, став як одиніз нас, оскількинасправді жив се2ред людей як зви2чайний чоловік. Та2ким чином, Гос2подь через Маріюстає для нас нея к и м с ьа б с т р а к т н и м ,далеким (як у численних релігіях),а дуже близьким.

Догмат про Богоматеринство єнезбагненним для сприйняттярозумом та логічних побудов чилюдських варіянтів відповідей.Проте не слід забувати про основу,на якій базується усе християнськевчення – а саме про людську віру –віру насамперед в Бога, якаспрямована не на людське, але нащось вище, позаземне. Ця віра, якправило, народжується тоді, коливтрачає свою силу всякий земнийавторитет, інтелект і будь2якінамагання збагнути чи усвідомити.Бо відомо: що Боже – то нелюдське, і до кінця великих Бо2жественних таємниць наш розумне здатний осягнути і вповніусвідомити: «Думки бо Мої – не вашідумки, і дороги ваші – не Моїдороги, – слово Господнє. Бо так, як

небо вище від землі, так Мої дорогивищі від доріг ваших і думки Моївищі від думок ваших» (Іс. 55,829).

Сьогодні загальновідомими єчисленні підтвердження об’явленьПречистої Діви Марії у різнихкуточках земної кулі. Вони яскравопідкреслюють велич і славу Бого2родиці. Як наслідок цих подій,зареєстровано численні тілеснізцілення та духовні навернення доБога, які ще раз засвідчуютьособливу виняткову роль БожоїМатері – Марії – в Господньому

плані спасіння.Тому, молячись доМарії та випро2шуючи через неїласк у Бога, мимаємо чудову на2году одержатид о п о м о г у ,п о д о л а т ит р у д н о щ і ,з а р у ч и т и с ьпідтримкою тавпевненістю ун а ш о м унелегкому житті.У сьогоднішніхпроблемах та не2гараздах нам слідзавжди шукати вМ а р і їзаступництва.

П р о с л а в л я ю ч иМарію, ми в

першу чергу прославляємо Бога.Адже відома молитва Церкви:«Богородице Діво, радуйся благоHдатна Маріє, Господь з тобою.Благословенна ти між жінками іблагословенний плід лона твого, боти породила Христа Спаса,Ізбавителя душ наших». Цямолитва звеличує Марію за їїБогоматеринство, прославляючипри цьому Різдво Спасителя.

Звеличування Божої Матерізнаходимо також у Євангелії відЛуки (11,27228): «. . .жінка якась,піднісши голос зHміж народу,мовила до нього /Христа/: «ЩаHсливе лоно, що Тебе носило, і груди,що Тебе кормили». Ці промовистіслова яскраво засвідчуютьдостоїнство Божої Матері тапідтверджують, що прослава Маріїє, в першу чергу, прославоюГоспода Бога. Тому воздавання

хвали Богові у Церкві Христовійзавжди включало прославу Марії(це яскраво простежується в усіхцерковних богослуженнях).

У Святому Письмі майже незнаходимо діалогів, в яких Маріябрала би участь. Однак відомими єслова з Євангелія від Івана (2,5), якімістять в собі глибоке за змістомвчення, що називають щеБогослов’я Марії: «Що скаже Вінвам, те чиніть». Це зверненняМарії до слуг під час весілля у КаніГалилейській є зверненням докожного з нас – слуг і дітей Божих.Марія закликає не лише дослухання слів Ісуса Христа, але й довиконання Його волі.

Також слід пам’ятати і прокатегоричність вчення Церквищодо вірування у БогоматеринствоМарії. Слова святого ГригоріяБогослова (бл. 3302390 рр.) вдалопередають погляд Церкви щодоцього питання: «Якщо хтось невизнає Марію Богородицею, то вінвідлучений від Божества».

По сьогодні Церква Христовапрославляє Марію, сповнюючи її жпророцтво стосовно себе самої:«...ось бо віднині ублажатимутьмене всі роди. Велике бо вчинив меніВсемогутній, і Святе ім’я Його» (Лк.1,48249). Тому вчення пропочитання Марії є небез2підставним. Воно запевнене тек2стами Святого Письма, а такожвитлумачене навчанням Церкви. Цедозволяє із певністю прийнятиправду про особливо важливу рольМарії в історії людського спасіння.Правду про Марію до кінця розумне в силі збагнути, проте правдиваі тверда віра допомагає прийнятивчення, об ‘явлене Господом Богом– як проголошує Христова Церква уСимволі віри: Син Божий 2 ІсусХристос: «. . . воплотився з ДухаСвятого і Марії Діви, і ставсячоловіком...» Отже, почитанняМарії, Матері Ісуса Христа, єсправою корисною табоговгодною.

Олег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКААААА

Вчення про почитанняМарії є небезпідставним.

Воно запевнене текстамиСвятого Письма, а такожвитлумачене навчанням

Церкви. Це дозволяє ізпевністю прийнятиправду про особливоважливу роль Марії в

історії людськогоспасіння. Правду про

Марію до кінця розум не всилі збагнути, проте

правдива і тверда вірадопомагає прийняти

вчення, об ‘явленеГосподом Богом

8

Християнська спільнотаз перших столітьв особливий спосібпочитала ПресвятуБогородицю, а передусімв мистецтві. Проце свідчать фрескив катакомбахсв. Присцилли, що в Римі,які датуються І – ІІ ст..На них зображеноБогородицю з ДитяткомІсусом на колінах,а праворуч Неї стоїтьпророк, який вказує назорю над головою Марії.Також у цій катакомбінад вхідними дверимакаплиці є зображеннямудреців, якіпоклоняються ІсусовіДитяткові та ПресвятійБогородиці.

У и н ш и х к а т а к о м б а хзустрічаються стінописиБ о г о р о д и ц і п і д ч а с

Благовіщення (св. Присцилли),Різдво (св. Севастіяна, з І ст.) та упостаті Оранти (Богородиця, якамолиться з піднятими рукамивгору).

Згідно з християнською традицією,першим іконописцем вважаєтьсяєвангелист Лука .Ще при житті ДівиМарії, матері Христа, Лука відбив їїобраз. Побачивши своє зобра2ження, Богородиця промовила:“Нехай буде з ним благодать Синамого і моя ”. Першим про це згадуєблизько 530 року Теодор Чтець зісобору Святої Софії. Він як історикнотує, що близько 450 року ікона,яку написав єв. Лука, була переданадо Константинополя імператри2цею Євдокією з Єрусалиму до своєїсестри Пульхерії. Инше переданнякаже, що Лука передав ікону Бо2городиці своєму патронові –спонсору до Рима.

У 590 році Папа Григорій І вурочистій процесії ікону МатеріБожої переніс до базиліки св. Петрав Римі. До нашого часу збереглисятільки копії, які приписують єван2гелистові Луці.

Після проголошення на Ефеськомусоборі 431 р. догмату про Бо2городицю як Матір Божу починаєвироблятися певний канон щодонаписання Богородичних ікон.Канон – це певна норма, якуповинні дотримуватися ікониписціпід час написання ікони. Ценасамперед потрібно для того, щобвизначати істинність зображення,оскільки ікона – це богослов’я уфарбах. Канон вироблявся протя2гом століть, де затверджувався наВселенських соборах Церкви. Зплином часу в іконографії виро2билася своя візуальна мова ікони.Зрозуміти цю мову – означає пізна2ти ту глибину таємницю, яку несеікона.

Фахівці з іконопису символічновиділяють сім типів ікон Бого2родиці: Одигітрія, Милування, Зна2мення, Оранта, Страсна Бого2родиця, Престол Премудрости,Неопалима Купина.

Ікона Богородиці Одигітрії Ікона Богородиці Одигітрії Ікона Богородиці Одигітрії Ікона Богородиці Одигітрії Ікона Богородиці Одигітрії (згрецької Odegetria – та, що вказуєдорогу, або Провідниця).

У цій композиції Богородицятримає на лівій руці або на колінахДитятко Ісуса. Обидві постатізвернені лицем до глядача, Маріяпоказує правою рукою на Ісуса, боХристос є Дорогою до життявічного і тільки у Нього є всі ласки.Богородиця є тільки посередницеюміж Сином та людьми. Цей знакнам нагадує її слова в КаніГалилейській «Робіть все, що Вінвам скаже» (Ів. 2,5). Ісус правоюрукою благословляє, а у лівійтримає сувій – своє вчення. Облич2чя Марії та Ісуса суворі, маєста2тичні, оскільки Ісус – як Бог – будесудити кожну людину.

Біля Ісуса є монограми – ІС ХР та наособливому німбі – ореолі зхрестом – O H – Той, хто є, тобтоСущий. А біля Богородиці – MP.OY.(Метер Теу), Матір Божа: цей титул

Іконографія Богородиці

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (76) травень−липень 2006 9

проголосив ІІІ Вселен2ський собор в Ефесі 431 р.

Одежа Ісуса золотистогокольору – це знак Божествау славі, якої не видноочима тілесними. Бого2родиця одягнена в пур2пуровий омофор з позо2лотою – це ознака царськоїгідности. Три зірки – наголові та на обох раменах– означають її дівицтвоперед, під час і післянародження Христа.

У Богородиці символічнозображені великі очі – цеознака глибокої, моли2товної контемпляції. Маліуста – схильність до мовчанки тадо медитації, бо Вона «пильнозберігала все це, роздумуючи всвоїм серці» (Лк. 2, 19). Тонкі губи –символ духовної, не розбещеноїлюдини. Довгий простий ніс:ознака краси у Візантійській куль2турі. Сильна, груба шия – символ,внутрішньої, духовної сили.

Ікона Богородиці – Милування Ікона Богородиці – Милування Ікона Богородиці – Милування Ікона Богородиці – Милування Ікона Богородиці – Милування (згрецької – Елеуса).

Ця композиція представляє любовміж Матір’ю Марією та Дитятком

Ісусом. Марія з особ2ливою ласкою таніжністю обнімаєІсуса. В її очах видновелику радість таодночасно смуток, бов о н а з н а є , я к ітерпіння чекають їїСина.

Ісус одягнений учервоний хітон тапокритий синьоюмантією – символтого, що Ісус є Богом,який прийшов у світта взяв людську при2роду. Богородиця

одягнена в синій хітонта покрита червоноюмантією – це означає, щоМарія є людиною, алечерез народження Ісусавона обожествила своюлюдську природу.

Богородиця тримає наруках воплочене БожеСлово, що через ньоговсе повстало (Ів.1,3).

Головний зміст ікони –це милосердя та ніжність

Христа й Богородиці, якимисповнений Божий план спасіння.

Богородиця – ЗнаменняБогородиця – ЗнаменняБогородиця – ЗнаменняБогородиця – ЗнаменняБогородиця – Знамення (згрецької означає «просторіша віднебес»). Дитятко Ісус зображенийв небесній мандолі в Богородиціна грудях. Цю ікону називаютьБогородицею Знаку, бо вона зо2бражає пророцтво Ісаї: «Оце ж самГосподь дасть вам знак: Ось дівицязачала і породила сина, і дастьйому ім’я Еммануїл (7,14). Саме імяЕммануїл означає «З нами Бог».

РРРРРоман ШИМОНоман ШИМОНоман ШИМОНоман ШИМОНоман ШИМОН

10

Ч у д о т в о р н аЧ у д о т в о р н аЧ у д о т в о р н аЧ у д о т в о р н аЧ у д о т в о р н а

і к о н аі к о н аі к о н аі к о н аі к о н а

Б о г о р о д и ц іБ о г о р о д и ц іБ о г о р о д и ц іБ о г о р о д и ц іБ о г о р о д и ц і

Н е у с т а н н о їН е у с т а н н о їН е у с т а н н о їН е у с т а н н о їН е у с т а н н о ї

П о м о ч іП о м о ч іП о м о ч іП о м о ч іП о м о ч і

Хто з нас не бачив ікони Матері БожоїНеустанної Помочі з маленьким Ісусомна руках? На її честь і славу написанане одна прегарна пісня.

Історія чудотворної ікони Матері Божої така.Вона походить з XIII століття, довжиною 55см, а шириною 45 см. Мальована в грецькому

стилі. Існують певні докази, що вона була наострові Крит до 1500 р. у великому почитанні.Сельджуки (турки), які поселилися в Азії, частонападали на грецьке цісарство і, здобуваючищораз нові території, посувалися в глибину краю,а в 1453 р. напали на саму столицю Царгород, іпісля завзятих боїв зайняли його. Греки не малисили опертися лютому ворогові; вони або пере2ховувалися по лісах, або втікали на захід, в чужі

краї. Поміж уті2качами був такожп о б о ж н и йкупець із островаКрит, який утікдо Італії і там по2винен був зали2шитися. Він нехотів, щоб турки2м у с у л ь м а н изагарбали й об2раз ПресвятоїБожої Матері,або ще й можез б е з ч е с т и л ийого, тому взявцю ікону з собоюдо Італії. Це по2д о б а л о с яП р е с в я т і йБогородиці, бозараз2таки, ще в

тій подорожі, виявила йому свою ласку.

Постала на морі страшна буря і, здавалося, щокорабель потоне. Подорожні вже втратили надіюна рятунок. В тому нещасті виносить побожнийкупець ікону Божої Матері й заохочує подорожніху щирій молитві просити її про поміч. І ось чудо!Буря втихає, а небо так гарно випогоджується, щоаж мило було дивитись в голубу синяву. Корабельбезпечно причалив до італійського берега, ікупець рушив у дорогу до Рима, але тільки накороткий час, не на постійно, бо він планувавшукати собі місця в иншій околиці, а не у Римі.Але Пречиста Божа Мати мала инший намір.

Побожний купець захворів у домі свого приятеляі помер. А ікона Богоматері залишилася в святомумісті і славилася багатьма чудами. Це було коло1498 року за папи Олександра VI. Саме передсмертю цю ікону Богоматері купець подарувавсвоєму приятелеві з виразною просьбою особ2ливо її почитати і старатися якнайскоріше при2містити в котрійсь римській церкві, щоб і народміг прилюдно почитати цю чудотворну іконуМатері Божої. Приятель пообіцяв виконати остан2ню волю вмираючого, але обітниці не дотримав.Сам він хотів кожної хвилини віднести цю святуікону до якої2небудь церкви, але його жінка, якійдуже гарна ікона припала до вподоби, не хотіла зажодну ціну випустити її зі своїх рук. ПресвятаБожа Мати не була з того вдоволена. Мабуть нехотіла, щоб ця її ікона служила тільки однійродині. Вона як Мати всього світу, має бутипоміччю для всіх народів.

Три рази пригадувала Мати Божа чоловікові у сній нагадувала йому, щоб він дотримав обітницю, аколи це не помогло, то загрозила тяжкою карою,якщо не виповнить обітниці, яку дав він по2мерлому купцеві. Страшні сни і привиди мучилийого, він старався обов’язково віднести ікону доцеркви, але жінка кожен раз вміла його умовити йікону затримати в своєму домі.

Раптом її чоловік захворів і помер. Можна було бприпускати, що хоч тепер уже вперта жінка неопиратиметься і не буде відкладати виповненняобітниці свого чоловіка. Але сталося инакше.Вона, нещасна, думала собі, що ніде не буде цяікона краще вміщена, ніж в її домі і надалітримала цю святу ікону. Одного дня прибігає їїмаленька донька і каже: “Мамо! Я бачила в хатіякусь Пані, така гарна, ясна. . . і вона заговорила домене таким милим голосом, кажучи: “Іди, ди2тинко, негайно до мами і до дідуся та скажи їм оцімої слова: наша дорога Пані Неустанної Помочібажає собі, щоб її ікона була поставлена доприлюдного почитання в одній якійсь церкві в

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (76) травень−липень 2006 11

Римі”. Ця несподіванка зво2рушила серце мами і вонавирішила сповнити волю Ма2тері Божої. Але і тим разомнастала затримка. Одна лукаважінка, сусідка, коли довідаласяпро всю пригоду з дівчинкою,прийшла до вдови і почала їїпереконувати не вірити в сни. Втой час, коли вона підмовлялавдову не виповняти прийнятогонаміру, відчула в плечах біль.Приглядається до рамена ібачить величезний боляк, якийтаки на її очах росте, а більтакий страшний, що думала вжесмерть її не мине. Відразузрозуміла свою провину, почалагаряче молитися до МатеріБожої і просити прощення йпомочі; приложила до тогоболючого місця святу ікону і втій же хвилині стала оздо2ровленою. Це подвійне чудоскріпило вперту й закам’янілувдову в її постанові і вже рі2шилася в любому випадку пере2нести цю ікону до церкви. Тановий клопіт! У Римі є тристацерков, в якій із них уміститиікону? В тому клопоті самаПречиста Мати помагає прий2няти відповідне рішення. Мати

Божа являєтьсявдруге маленькійдоньці цієї вдовиі каже: “Я хочузамешкати міжцерквою МаріяМаджоре і Цер2квою св. ІванаЛятеранського”.Поміж тими дво2ма Церквами бу2ла саме церквасв. Матея, в оби2телі монастиряотців Августинів.Вдова запросилао. пароха тієїцеркви до себе,розповіла йомуволю Матері Бо2жої і дня 272го

березня 1499 р., торжественно,при участі великої кількостівірних, перенесено цю ікону доцеркви св. Матея.

Триста літ втішалися монахидорогоцінним скарбом, а меш2канці Рима були свідками неодного чуда цієї ікони БожоїМатері. Але в 1789 році вибухаєу Франції велика революція.Повних п’ять літ французимордували себе взаємно, докиНаполеон Бонапарт не поклавкінець переворотові. Коли зор2ганізував сильну армію, ставпострахом всієї Європи. Королі,цісарі упокорялися перед йогомогутністю, а він, у своїй гордо2сті, рушив зі своїми військамина Італію. Зайняв Рим. Святі2шого Отця Папу Римського за2арештував і як в’язня привіз доФранції, а церкву св. Матея зруй2нував і зрівняв із землею. В 1814р. Папа Пій VII повернувся назаддо Рима; наново прийняв кермохристиянського світу, а скривд2женим августинам як відшкоду2вання за зруйновану церквувіддав иншу, під покровом Пре2чистої Діви Марії Пустерульсь2кої. Августини перенеслися донового монастиря, забрали з

собою врятовану ікону МатеріБожої Неустанної Помочі і по2ставили її не в церкві, але умонастирській каплиці.

Літа минали, і чудотворна іконаБожої Матері Неустанної По2мочі опинилася в забутті. Щой2но пізніше один монах зізгромадження отців редемпто2ристів, шукаючи за чимось умонастирських літописних за2писках, наткнувся на згадку прочудотворну ікону ПресвятоїМатері Божої Неустанної По2мочі. Тоді всі римські монахипочали розшукувати цю ікону івіднайшли дорогоцінну пам’ят2ку на превелику радість усьогохристиянського світу. На сер2дечну просьбу монахів отцівредемптористів, Папа Пій IXпередав віднайдену ікону доїхніх рук, а в 1865 р. монахи, вприсутності 20000 чоловік, тор2жественно внесли її до своєїцеркви св. Альфонса, де цячудотворна ікона знаходитьсядо нинішнього дня. Багато2пребагато ласк уділяє ПречистаБожа Мати всім тим, хто передцією іконою її почитає, у своїхпотребах про поміч благає. І тоне тільки мешканці Рима зазна2ють цих ласк, але і приїжджіпрочани з різних країн всьогосвіту, що туди рік2річно прибу2вають і просять Божу Матір прорізні помочі в своїх скорботах. ІВона, Мати Неустанної Помочі,Мати Милосердя, щедрою ру2кою обдаровує своїх дітей різ2ними чудотворними ділами. Такмоляться християни до своєїНебесної Неньки, дуже люблятьїї і кожний хоче мати у себе хочмаленьку копію тієї чудотвор2ної ікони. І не дивно, що немасьогодні, мабуть, такої хатини всвіті, де не було б хоч малень2кого образка або медальйон2чика Матері Божої НеустанноїПомочі.

Промінь Любові. H № 1. H Січень,Промінь Любові. H № 1. H Січень,Промінь Любові. H № 1. H Січень,Промінь Любові. H № 1. H Січень,Промінь Любові. H № 1. H Січень,20042004200420042004

12

Простір спілкування

За ці роки Біблія стала для ньогоневід’ємною частиною життя.Світлої пам’яти БлаженнішийПатріярх Йосип Сліпий хотів, абинаша Церква мала повнийукраїнський переклад СвятогоПисьма саме з церковнослов’янськоїмови. Нею був перекладенийгрецький текст, що вважавсяодним із найдавніших текстівБіблії. 1973 року Патріярхзвернувся листом до молодогоцерковнослужителя, який студіHював тоді богослов’я в Римі (ниніархимандрита доктора РафаїлаТурконяка) і знав церковноHслов’янську, грецьку, латинську,українську та инші мови, зпропозицією зробити перекладОстрозької Біблії сучасною украHїнською мовою. Не вважаючи себефахівцем у галузі біблістики, у 1975р. О.Рафаїл всеHтаки взявся завідповідальну працю, якій цілкоHвито присвятив своє подальшежиття. Тоді, у 70Hх, отець Рафаїл,перебуваючи далеко від України(хоч мав українське походження,але народився в Англії, у МанHчестері, а жив за кордоном – уНімеччині та США) і не маючи підрукою Острозької Біблії, придбав вОксфорді мікрофільм із текстомСвятого Письма і почав переHписувати старослов’янський текHст власноручно у зошити. В такийспосіб був переписаний і грецькийтекст, після чого він створивспеціяльну систему для зіставHлення грецького і церковноHслов’янського текстів та пеHрекладу другого українськоюмовою. І так «опрацьовувалися»слово за словом, вірш за віршем,виноска за виноскою. Роботуускладнювало й те, що церковноHслов’янський текст не завжди буврозбитий на окремі слова, все

писалося разом і був лише поділ нарозділи. Тому треба було чудовознати мову, щоб розібратися в їїправописі та граматиці. Напереклад Нового Завіту пішлочотири роки. А потім отецьРафаїл підрахував: якщо такимитемпами рухатися й надалі, то нетільки доведеться викласти 60—65 ти. доларів на канцтовари, а йтреба буде прожити не менше 110років! На щастя, на початку 80Hхв Європі уже почали працювати закомп’ютером. Отець швидкоопанував комп’ютер, а згодомстворив навіть спеціяльну комп’юHтерну програму, якою активнопослуговувався двадцять років. Часвід часу отцеві доводилось мінятикомп’ютери, які не витримувалинавантаження і згоряли. З появоюсучасних комп’ютерів, які дозвоHляли ввести 120 додаткових букв,вдалось прискорити робочийпроцес. У 1990 році о. докторприїхав до України на запрошенняпокійного кардинала Івана МироHслава Любачівського. Думав, щолише на три місяці, однак посьогодні отець Рафаїл мешкає уЛьвові, він зміг користуватися йоригінальним виданням СвятогоПисьма, виданим в Острозі, що йогомає Львівський державний архів.

Незважаючи на напружений робо2чий графік, отець погодився наінтерв’ю для нашого часопису.

Довідка про Острозьку Біблію

Основу Острозької Біблії стано2вить Александрійський (А) кодекс.Це грецький переклад СтарогоЗавіту, здійснений в Александрії 72євреями2перекладачами (тому він іназваний «Септуаґінтою» 2 канономсімдесятьох) зі староєврейськоготексту ще за 250 років до народ2

ження Ісуса Христа. Переклад бувзроблений євреями для євреїв, яківже забули єврейську мову, оскі2льки тоді весь світ перебував прак2тично в межах однієї Римськоїімперії, і мовою спілкування булагрецька. Тому одночасно з рухомхристиянства поширювався і гре2цький переклад Біблії, що йогоєвреї визнавали й використовувалиу своїх богослужіннях. З появоюхристиянства в Україні сюди при2йшов і грецький текст СтарогоЗавіту. Пізніше він (разом із НовимЗавітом) був перекладений церков2нослов’янською мовою, і першевидання «української» Біблії з’яви2лося 1851 року саме в Острозі,містило в собі 76 книг Старого йНового Завітів з урахуваннямдеяких второканонічних книг.

Отче РОтче РОтче РОтче РОтче Рафаїле, 30 років свогоафаїле, 30 років свогоафаїле, 30 років свогоафаїле, 30 років свогоафаїле, 30 років свогожиття Ви присвятили неHжиття Ви присвятили неHжиття Ви присвятили неHжиття Ви присвятили неHжиття Ви присвятили неHлегкій праці перекладу ОстроHлегкій праці перекладу ОстроHлегкій праці перекладу ОстроHлегкій праці перекладу ОстроHлегкій праці перекладу ОстроHзької Біблії. Хзької Біблії. Хзької Біблії. Хзької Біблії. Хзької Біблії. Хто спонукав васто спонукав васто спонукав васто спонукав васто спонукав васвзятись за таку важкувзятись за таку важкувзятись за таку важкувзятись за таку важкувзятись за таку важкупрацю?працю?працю?працю?працю?

Я не був спеціялістом в галузібіблістики. Ініціятива належитьпокійному патріярхові ЙосиповіСліпому. Він написав мені листа,щоб я взявся до цієї справи.Спочатку я довго відмовлявся, алепотім зрозумів, що у мене немавиходу, адже про це просить сампатріярх.

Чим була зумовлена потребаЧим була зумовлена потребаЧим була зумовлена потребаЧим була зумовлена потребаЧим була зумовлена потребаперекладу Св. Письма саме зперекладу Св. Письма саме зперекладу Св. Письма саме зперекладу Св. Письма саме зперекладу Св. Письма саме згрецької мови?грецької мови?грецької мови?грецької мови?грецької мови?

Всі переклади, які ми мали до цьогочасу (Куліша, Огієнка, і Хоменка),зроблені з єврейського тексту. Длянаших літургічних потреб бувнеобхідним переклад з грецькоїмови. Покійний патріярх ЙосипСліпий хотів, щоб я зробив пере2клад із церковнослов’янського

Отець Рафаїл Турконяквже понад тридцять роківсвого життя чуває надтекстами Вічної Книги

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (76) травень−липень 2006 13

тексту, який, фактично, був зроб2лений з єкатеринівського пере2кладу, але подумав собі, навіщомені брати єкатеринівський, якщоми маємо острозький. І тоді дужебагато часу пішло на пошуки дже2рел Острозької Біблії.

В науці існує думка, що вВ науці існує думка, що вВ науці існує думка, що вВ науці існує думка, що вВ науці існує думка, що воснові Острозької Біблії леHоснові Острозької Біблії леHоснові Острозької Біблії леHоснові Острозької Біблії леHоснові Острозької Біблії леHжить Московська Гжить Московська Гжить Московська Гжить Московська Гжить Московська ГеннадієваеннадієваеннадієваеннадієваеннадієваБіблія 1499 р. Про неї згадуєБіблія 1499 р. Про неї згадуєБіблія 1499 р. Про неї згадуєБіблія 1499 р. Про неї згадуєБіблія 1499 р. Про неї згадуєсам князь Острозький усам князь Острозький усам князь Острозький усам князь Острозький усам князь Острозький упередмові до цього видання.передмові до цього видання.передмові до цього видання.передмові до цього видання.передмові до цього видання.Наскільки це відповідає дійсHНаскільки це відповідає дійсHНаскільки це відповідає дійсHНаскільки це відповідає дійсHНаскільки це відповідає дійсHності?ності?ності?ності?ності?

Князь Костянтин Острозький упередмові пише, що він отримавцю Біблію через литовського пи2сара, але якщо уважно читати, тодалі він пише, що після порівнянняїї з грецькими текстами побачив,що Геннадієва Біблія нічого не вар2тує. І про це він виразно пише усвоєму вступі до видання Острозь2кої Біблії.

І все ж московський варіантІ все ж московський варіантІ все ж московський варіантІ все ж московський варіантІ все ж московський варіантроглядався….роглядався….роглядався….роглядався….роглядався….

Безумовно, оскільки багато хтоприписував цей текст ще до часівВолодимира Великого. Але вияви2лось, що цей московський текстнемає ніякого стосунку до Воло2димира Великого, це є збірнавсього, що тільки можна булозібрати. Багато книг взагалі булинеповні, а ті, які були майжеповністю перекладені, завдячуютьпраці одного монаха – хорвата,домініканця, який переклав їх златини. Так виглядає цей москов2ський варіант. Деякий час князьКостянтин взагалі не думав дру2кувати Св. Письма, однак вирішив2ши все ж таки друкувати, він пише упередмові, що ми вибрали текст,найближчий і до грецького, і доєврейського. Правдоподібно, щоосновним текстом був лук’янів2ський. Тільки три книги булиперекладені з латини, які, я думаю,існували лише у латинському ва2ріанті. Припускаю, що перекладачіне хотіли змінювати, хоча вонимогли книгу Юдити і Товії пере2класти з грецької, однак вонивирішили зберегти такий текст,який мали в руках.

Впродовж 170 літ від моменHВпродовж 170 літ від моменHВпродовж 170 літ від моменHВпродовж 170 літ від моменHВпродовж 170 літ від моменHту виходу у світ Острозькату виходу у світ Острозькату виходу у світ Острозькату виходу у світ Острозькату виходу у світ Острозька

Біблія в усьомуБіблія в усьомуБіблія в усьомуБіблія в усьомуБіблія в усьомус л о в ’ я н с ь к о м ус л о в ’ я н с ь к о м ус л о в ’ я н с ь к о м ус л о в ’ я н с ь к о м ус л о в ’ я н с ь к о м усвіті була найHсвіті була найHсвіті була найHсвіті була найHсвіті була найHбільш шанованоюбільш шанованоюбільш шанованоюбільш шанованоюбільш шанованоюкнигою. У чому ж,книгою. У чому ж,книгою. У чому ж,книгою. У чому ж,книгою. У чому ж,власне, цінністьвласне, цінністьвласне, цінністьвласне, цінністьвласне, цінністьОстрозької Біблії?Острозької Біблії?Острозької Біблії?Острозької Біблії?Острозької Біблії?

Перш за все, це нау2кова праця, зроблена у1581 р. ОстрозькаБіблія лежить в основівсіх Біблій. Так званаПервопечатна, яка не єні «первою», ані «пе2чатною» належнимчином, – це дещо зру2сифікована ОстрозькаБіблія зі зміненимправописом на новийросійський. Унікальнезначення ОстрозькоїБіблії також в тому, щовона встановила сло2в’янський канон. На2віть росіяни не нава2жувались змінюватицього канону. Цікаво, що ті росіяни,які твердять, що в основі Острозь2кої Біблії лежить МосковськаГеннадієва Біблія, ніколи не видалиГеннадієвої Біблії. Коли вони між1661–66р. друкували свою так звануПервопечатну Біблію, дивились доГеннадієвої, хоча за основу взялиОстрозьку Біблію.

Які недоліки Острозької Біблії?Які недоліки Острозької Біблії?Які недоліки Острозької Біблії?Які недоліки Острозької Біблії?Які недоліки Острозької Біблії?

Є технічні недоліки, дуже важкочитати текст, оскільки в ті часипапір був дуже дорогий, тому текстмаксимально скупчувався, фак2тично, майже кожне слово єскорочене. Також вона була дру2кована дуже дрібним шрифтом.Однак це була дуже фаховозроблена Біблія, тому вона ко2ристувалась великим попитом.Навіть нинішня російська Біблія єнаслідницею Острозької.

Чому ідея та ініціятиваЧому ідея та ініціятиваЧому ідея та ініціятиваЧому ідея та ініціятиваЧому ідея та ініціятивавидання Острозької Біблії XVIвидання Острозької Біблії XVIвидання Острозької Біблії XVIвидання Острозької Біблії XVIвидання Острозької Біблії XVIстстстстст. вийшла від світської осоH. вийшла від світської осоH. вийшла від світської осоH. вийшла від світської осоH. вийшла від світської осоHби, а не з церковного сереHби, а не з церковного сереHби, а не з церковного сереHби, а не з церковного сереHби, а не з церковного сереHдовища?довища?довища?довища?довища?

Ініціятором, все ж таки, булаЦерква. Певні проблеми того часуне дали Церкві цієї можливости, акнязь Острозький був магнатом,який мав гроші і міг собі це до2зволити. Була велика потреба у Св.

Письмі, а він, як людина недалекавід церковного життя, цю ідеювтілив у життя. І це була праця цілоїЦеркви – надзвичайне досягненнятих часів. Фактично, ОстрозькаБіблія розпочинає в історії Українизолотий вік письменства. Почаливидавати граматики, словники,тощо.

Переходячи до дискусії навHПереходячи до дискусії навHПереходячи до дискусії навHПереходячи до дискусії навHПереходячи до дискусії навHколо кумранських сувоїв, токоло кумранських сувоїв, токоло кумранських сувоїв, токоло кумранських сувоїв, токоло кумранських сувоїв, точи правдою є те, що науковцічи правдою є те, що науковцічи правдою є те, що науковцічи правдою є те, що науковцічи правдою є те, що науковцівіднайшли в суваях відомості,віднайшли в суваях відомості,віднайшли в суваях відомості,віднайшли в суваях відомості,віднайшли в суваях відомості,яких нема у Св. Письмі?яких нема у Св. Письмі?яких нема у Св. Письмі?яких нема у Св. Письмі?яких нема у Св. Письмі?

До знайдених кумранських сувоїввважалося, що всі переклади (чи тогрецькі, чи латинські) нічого невартують, а правдивим є лишеєврейський оригінал. Така думкавиникла у XVI ст. в часиРеформації. Кумранські сувоїпоказали, що євреї перероблялитекст. В Кумрані віднайшли різнівиди текстів. Сьогодні багатовчених вважає, що Кумран –– цебула бібліотека Єрусалимськогохраму, яку євреї сховали передримською облогою Єрусалиму. Якдоказ – жоден кумранський сувійне є старшим за 68 р., а саме цьогороку Єрусалим був захопленийримлянами.

14

Саме тому сьогодні міжнароднеБіблійне товариство вирішило,що кожна Церква можеперекладати Св. Письмо або згрецької або з єврейської,залежно від своєї традиції. Ку2мран заперечив думку, щохристияни зіпсували грецькийтекст і пристосували до своїхпотреб.

Нещодавно через мас–медіяНещодавно через мас–медіяНещодавно через мас–медіяНещодавно через мас–медіяНещодавно через мас–медіясвіт дізнався про Євангелієсвіт дізнався про Євангелієсвіт дізнався про Євангелієсвіт дізнався про Євангелієсвіт дізнався про Євангелієвід Юди, яке вже певід Юди, яке вже певід Юди, яке вже певід Юди, яке вже певід Юди, яке вже пеHHHHHрекладається на різні мови.рекладається на різні мови.рекладається на різні мови.рекладається на різні мови.рекладається на різні мови.Дехто прогнозує загрозу дляДехто прогнозує загрозу дляДехто прогнозує загрозу дляДехто прогнозує загрозу дляДехто прогнозує загрозу длявчення Церкви, переоцінкувчення Церкви, переоцінкувчення Церкви, переоцінкувчення Церкви, переоцінкувчення Церкви, переоцінкуНею ставлення до Юди іНею ставлення до Юди іНею ставлення до Юди іНею ставлення до Юди іНею ставлення до Юди ісприйняття його вчинку.сприйняття його вчинку.сприйняття його вчинку.сприйняття його вчинку.сприйняття його вчинку.Що Ви скажете з цьогоЩо Ви скажете з цьогоЩо Ви скажете з цьогоЩо Ви скажете з цьогоЩо Ви скажете з цьогоприводу?приводу?приводу?приводу?приводу?

Не бачу тут жодної загрози дляЦеркви. Святе Письмо чітко вка2зує, що жодної змови між Юдоюі Христом щодо зради не було.Коли Ісус на Тайній Вечеріговорив, що один з апостолівмає зрадити, то Юда запитав:«Чи то я, Господи?» На щоХристос йому відповів: «Так, цети».

Євангеліє від Юди – це серцеапокрифічних видань, яке н а 2л е ж и т ь д о I V с т . Ц е непо2одиноке апокрифічне Єванге2ліє. Існує апокрифічне Єванге2ліє від Петра, Діяння апостоліввід Петра, Павла, Якова та багатоинших. Факт, що це одинокакнига, яка існувала в кількох чинавіть в одному примірникусвідчить, що вона не кори2стувалась авторитетом усучасників.

ПідготувавПідготувавПідготувавПідготувавПідготував

Андрій СОАндрій СОАндрій СОАндрій СОАндрій СОЛЕЦЬКИЙЛЕЦЬКИЙЛЕЦЬКИЙЛЕЦЬКИЙЛЕЦЬКИЙ

Дорога спасіння

Не потрібно багатобагажу, щоб пуститися вдорогу життя.

Достатньолюбити…

(Мішель Кваст „Любове моя

незнана”)

За десятки столітьісторичного розвитку

людство підкорилочимало висот у різних

галузях життя. Танерозгаданою

залишається таємницядуші, в якій незгасним

вогнем горить священне інеподолане почуття

любови. Служіння їй євищим змістом людськогоіснування, адже саме воно

спричинило духовнийзлет всесвітньої

цивілізації.

Любов постає перед нами урізних іпостасях: в усмішціматері, у щебетанні дитя2

чих голосів, у сонячних бризкахлітньої днини. А в юності –обертається коханням, єдинимнезабутнім, неповторним.

… В усмішці матері. Для кожногоувесь світ починається з матері.Вона – найрідніша та найдо2рожча в цілому світі людина.Кожне її слово, мудрі поради ідобрі діла – це Книга життя, зякою вирушаємо в далекі світи. Іперший усміх до сонця, і перший„добридень” людям – це теж відматері. І оте одвічне: „Не вкради”,„Не вбий”, „Шануй старших”,„Люби ближнього свого”…

Мамина Книга життя… вона прорадощі й тривоги, про вміннятворити правду і доброту. І тількигортаючи сторінку за сторінкою,стаємо ми дорослими, стаємозрілими людьми. А серед усіхпремудростей материної наукинайперше – «любити». Без цьогоніхто не зможе піднятися накрилах своєї мрії.

…А в юності обертається кохання.

Вона прийшла непрохана йнеждана,

І я її зустріти не зумів, –

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (76) травень−липень 2006 15

ділиться своєю радістю закоханийюнак. І ця таємнича „вона”, цябезсонними юнацькими ночамивиплекана мрія, увірвалася в йогожиття раптово. . . І з тієї миті, якзатремтіла в серці мелодія любові,увесь світ сконцентрувався длянього в її очах. Здається, ніщо неможе тепер затьмарити образкоханої в його уяві, а більше, вінпереконаний, що Його любов – цеблагословенний Божий дар, щоприлучає людство до вічного…

…. .Вона тепер – не самотня по2дорожня, бо дозволила иншій особіввійти в самісінький центр свогожиття і вважає це великим щастям.Вона стала як відкрита долоня, вякій немає нічого, але яка очікує,щоб її наповнили.

Нам, напевно, відоме прислів‘я: „Усерці, де є місце для багатьох, немаємісця для одного”. Бальзак говорив:„Вірити в те, що неможливо завждикохати тільки партнера подруж2нього життя, так само абсурдно, якдопускати, що композитор пови2нен випробувати багато інстру2ментів, щоб створити прекраснумелодію”.

Там, де є любов, зникає слово „я”, азалишається тільки „Ти”… відпо2відаю за Тебе. Ти відповідаєш замене. Разом стоїмо перед Богом івже не говоримо „ти і я”, а тільки„МИ”.

Тільки в подружньому житті це „ми”наповнюється повним змістом.Лише в шлюбі може справдірозквітнути і дозріти, бо тільки тутвона знайде міцність і вірність.Справжнє кохання не може матикінця і триває вічно. Кохання, якене знаходить слів, щоб висло2витись, незабаром вмирає.

Будучи подорожнім цього життя, нераз пересвідчуєшся, якими див2ними є дарунки Господні. КоженЙого дар – вияв Його любови донас, який закликає вслухатися вмелодію власного серця, щоб непропустити в ній перших мажор2них переливів, що передують ко2ханню, оновленню і весні.

Михайло БОМихайло БОМихайло БОМихайло БОМихайло БОДНАРДНАРДНАРДНАРДНАР

Вони донині кохають одинодного так сильно, такщиро, і так безкорисливо,

що здається, наче щасливіших заних людей не має на цілому світі.Анна і Михайло дуже люблятьгуляти разом по парку три2маючись за руки, як молодята, чиввечері проводити час зачаюванням, а иноді вони просторозглядають старі світлини,поринаючи на декілька хвилин уминуле. Він – зазвичай мов2чазний і серйозний, вона –лагідна, делікатна і завждиусміхнена. Чоловік дбає, щобдружині нічого не бракувало, авона займається домом і дітьми.

У день, коли я познайомилася зцим подружжям, вони святкували55 років від миті, як урочистоприсягнули перед Богом наБіблії. Вони бажали прожити всеподальше життя разом, роз2діляючи навпіл радість і горе,

сміх і сльози. Вони хотіли статиоднією душею, одним тілом, іпрямувати до спільної мети.

Від тих днів багато булопережито: і далекий Сибір, якийначе хотів заморозити двілюблячі душі, і злидні, коли небуло де прихилити голови, іголод, але ніщо не змоглозламати чи перемогти це ко2хання. Сьогодні, коли за плечимау цього подружжя вже немалийдосвід, вони з гордістю говорять,що: “Вдалий шлюб – це неподарунок, а досягнення, це недитяча забавка, він потребуєнаполегливости і зрілости. Жит2тя постійно вказувало нам на те,що важливою є духовність, абагатство – миттєве”.

Шлюб щоденно випробовувавїхнє вміння йти на компроміс,його майбутнє часто залежаловід здатности розрізняти, за щоварто стояти на своєму, а за що –

Любовніколи непроминає!

Любов довготерпелива, любов лагідна,вона не заздрить, любов не чваниться,не надимається, не бешкетує, не шукає свого,не поривається до гніву, не думає лихого,не радіє з неправди, але тішиться правдою,усе зносить, у все вірить, сподівається всього,усе перетерпить! Ніколи любов не проминає!

16

ні. “Терпіння і любов – це су2місне, – каже п. Аня. – Любити –означає терпіти.” Так, шлюб – цевміння давати, а ще більше –прощати. А окрім того, потрібновміти забувати про все те, якещойно простили. Найчастіше цеі є найскладнішим.

І хоча голови їхні уже покрилабіла пелена снігу, і печатьстарости скувала обличчя, та вїхніх очах ще й досі жевріютьіскорки кохання. Давні слованабули для п. Михайла і п. Анітепер иншого значення. Иншезначення має «взаємна до2помога». Вже не стільки в діяль2ності, скільки в самотності, усмутку.

Похилий вік. Час коли по2мирають приятелі, знайомі,колеги – шкільні, з роботи, колинавколо западає чимраз більшапустка, самота, тиша. “Тому якразтепер, як ніколи раніше, потрібнідобрі, теплі, усміхнені слова. Якніколи досі, потрібні ком2пліменти, підтвердження любо2ви, захоплення, вдячности. Якніколи, потрібні обійми, щиріпоцілунки, спільні прогулянки,спільні відвідини, спільні виїзди”,– каже п. Аня і непомітно

спрямовує свійпогляд у бікчоловіка, якийв той час без2в і д р и в н опорається нагороді .

Похилий вік.Тоді слово «по2д р у ж ж я »набуває новогосенсу. Тоді по2ч и н а є шрозуміти, що“одружитися –це вийти замежі свого «Я»,щоб вручитисебе иншому”.“Хоча гніву міжнами й ніколине було, аосновою була

вірність і довіра, – каже дружина,2 инше значення для нас тепермає подружня любов.” Уженевеликі статеві потреби, вже неколишні ніжності, не такізахоплення, а більші повага ішана, взаємне розуміння. Пов2ний любови погляд на коханулюдину, яку так змінили роки. Насивину, на зморшки, на випадкибезпорадности, на легкетремтіння рук. Удавання, що незауважують забування ключів,грошей, окулярів, адрес,телефонних номерів, помилки уднях тижня. Повний співчуттядогляд за коханою людиною, яканездужає, ходіння навшпиньки,щоб не збудити, не перешкодити,не знервувати, заміна пропахлоїпотом білизни, приготуванняліків, супів, кашок, узварів.

У такий період життя подружжяначе наступає “осінь”. Пораблідого сонця, брунатного, брон2зового, жовтого і червоноголистя під ногами в парку. Часгородів, доглядання квітів, ви2полювання, хоч лікар забороняєнахилятися, садіння, підрізання,радости з кожної нової рос2линки, добірних помідорів,полуниць «без жодних штучних

добрив». Час зустрічей, віднов2лення закинутих зв’язків, старихзнайомств і приязней, на які досіне було часу, а тепер час є. Час,коли треба опікуватися внуками.Час плести для тих внучат ша2почки, рукавички, шкарпетки,светрики. Час, коли усе частішедоводиться вдягати теплі чере2вики і пальто. Коли нарікають насвіт, який так сильно змінився, намолодь, що змінилася на гірше,на людей, що не розуміють, якжити, що робити. Коли хвалятьмолодь, яка вміє набагато більше,ніж давнє покоління.

Пережиті захоплення набуваютьнових відтінків, знову стає цікавоколекціонувати, але тепер уже немарки чи монети, а результатифутбольних матчів чи новірецепти давнього печива. Часслухати радіо, сидіти передтелевізором, читати книжки ігазети. Час хвороб, час задуми,спогадів, альбомів зі світлинамисвоїх дітей і онуків. Це такожтрави, настоянки вранці, вполудень і ввечері, краплі відсерця, таблетки від шлунка, теплабілизна від ревматизму, відвідинив лікарнях своїх друзів.

Усе це існує не лише у подружжіКарпів Михайла і Анни. Цезвичайна історія, яких між намибагато. Але часом буває инакше,коли люди не бажають змири2тися з старістю. На жаль, тодівони втрачають розуміння того,що істинність любови пізнаєтьсялише з часом, тоді коли одинщирий погляд замінює весь світпочуттів.

Уже прощаючись, п. Аня нахи2лилась до мене і закоханоспоглядаючи на чоловіка, ти2хенько прошепотіла: “Він є мій, ія його люблю таким, як він є”. Аце в котрий раз переконало мене– любов не вміє старіти, воналише удосконалюється. І навітьвітер холодний, що зривав тогодня останні листочки з дерев, незможе розвіяти і знищити їхньоїніжної любови.

Іра ШАЛЬКО Іра ШАЛЬКО Іра ШАЛЬКО Іра ШАЛЬКО Іра ШАЛЬКО

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (76) травень−липень 2006 17

– то так воно і буде”. Знаємо, яквиглядає зерно гірчиці. Такої ж вірив забобони чи гороскопи до2статньо, щоби так і сталося!

А насправді щастя знаходиться білянас…

До прикладу історія про чоловікаКасима, жителя Середньої Азії,якому приснився сон: у Парижі, підмостом через річку Сена захованийвеликий скарб. Сприйнявши це якзнак, Касим вирушає у дорогу,подорожує і нарешті потрапляє доПарижа. Йде до знаменитого мосту,знаходить місце, що снилося, іпочинає копати. Жандарм, якийспостерігав за ним деякий час,підійшов і запитав, що він тутробить. Дізнавшись, жандармрозсміявся і каже: „Знаєш, менітакож одного разу приснився сон,що десь в Азії, в домі якогосьКасима під піччю також захованийскарб. Але, думаєш, я повірив? Цепросто якісь дурниці”. Ще трохипокопавши і не знайшовши нічого,розчарований Касим повертаєтьсядодому і, на своє здивування, підпіччю знаходить скарб. А скількивтраченого часу…

Часто і в нашому житті шукаємощастя десь далеко, думаємо, щовоно є в иншій країні,можливо, в иншому мі2сті, а ще – в иншомудомі, особливо якщо цедім нашого сусіда. . .

У п о ш у к а х щ а с т я . . .Щастя…Щастя…Щастя…Щастя…Щастя…

Все своє життя ми такожшукаємо щастя. . . Не завжди

знаємо, як воно виглядає і дезнаходиться; не раз заходимо вбезвихідь; не раз, потрапивши урізні пастки з його подобою,залишаємося; проте швидко при2ходить розчарування і ми зновуопиняємося там, звідки почали. . .

Шукаємо щастя в багатстві. . .Досить пригадати, як закінчуютьсяказки – головний герой після своїхподвигів здобуває півцарства,одружується з молодою і врод2ливою дочкою короля – життязабезпечене – живе2поживає і горяне знає довгі2довгі роки.

Розплющмо очі, життя – це неказка, і ми вже не діти. На за2питання, що краще – багато чимало, народна мудрість відповістьнавіть трохи незвично: „Щасливийтой, хто має достатньо”. Доситьсебе переконувати, що „буду ща2сливим тільки тоді, коли буду матибагато грошей”. Подивімося, скіль2ки проблем діється у світі черезлюдей, що думають подібно: всівійни, жертвами яких завждистають найменш причетні до цьогомирні громадяни; хабарі, за якіможна зробити можливим не2можливе і т.д. Основна причина –бог цього світу, якого Святе Письмон а з и в а є с л о в о м „ м а м о н а ”(Лк. 16,9215).

Один старий чоловік2скнара, са2мотньо помираючи, написав такіслова: „О ти, котрий натрапив нацю записку, ким би ти не був, алеякщо маєш на що прожити, то немарнуй часу, нагромаджуючигроші. Живи! За свої п’ятдесяттисяч динаріїв я не зумів купити

навіть однієї години життя”. . .

Шукаємо щастя після роботи (або йзамість неї) біля нашого «друга» і«вчителя», «вихователя» нашихдітей і «наставника» молоді, якийстав повноцінним членом нашоїсім’ї і забирає більшість вільногочасу, – телевізора. Він пропонуєнам безтурботне кольорове життяза західним зразком, вчить нас, якправильно жити і бути „щасливим”– don’t wоrry, be happy.

Шукаємо щастя в розвагах, про2понованих сьогодні в надлишку, ізадля яких існують цілі індустрії.Або – в алкоголі, наркотичнихречовинах, але тим самим лишевідходимо ще далі…

Шукаємо щастя в гороскопах,наївно вірячи, що від того, яксьогодні стануть зірки, можезалежати наша доля; шукаємо взабобонах, кажучи, що на менемало не наїхав автомобіль, бочорний котик перейшовмені дорогу. Потрібноусвідомити, що цей котикне хоче нам зла і не винен,що таким народився, анам треба уважно пере2ходити вулицю. Шукаємощастя в цілителів –ворожбитів, дідусів ібабусь, які за певну сумунаших грошей зроблятьнас „щасливими” – до2поможуть нам і вилікуютьвсе, що тільки забажаємо.Але чим пояснити, щодеколи справджуютьсягороскопи і майже завждизабобони? Христос даєвичерпну відповідь: «Колибудете мати віру, як зерногірчиці, і скажете цій горі:„Зрушся і кинься в море”,

Пригадаймо, як у дитинстві нам подобалися казки...Напевно пам’ятаємо, як йде головний герой світ за очі ізустрічає по дорозі доброго чарівника в подобістаренького дідуся, який питає: „Куди прямуєш, добриймолодче?”. Той відповідає: „Йду світ за очі, пошукаю,може десь моє щастя закотилось”.

18

Відомий Козьма Прутков казав:„Якщо хочеш бути щасливим – будьним”. Все залежить тільки від нас!Щасливими нас не зробить нідержавна влада, ні якісь добрілюди. Щастя не можна знайти узабутті за допомогою „допо2міжних” засобів – наркотичнихречовин, алкоголю, навіть куріння.Важко бути щасливим, вийшовшипоза межі реальности завдякикомп’ютеру, телевізору. Не зроблятьнас щасливими навіть „цілителі”, інавіть за певну плату.

Справжнє щастя можна досягнутитільки . . . в Христі… Святе Письморорізняє поняття щастя і бла2женства. Щастя – це, наприклад,здоров’я. Завжди, коли когось звітаємо з певним святом, кажемо:„Найперше бажаю здоров’я, а всеинше вже додасться”. Щастя – цещасливе подружнє життя. Соломонстверджує у книзі Приповідок:„Щасливий чоловік, що добружінку має, – число днів йогоподвійне”. Допоміжним (!) засобомдо щастя може бути навітьбагатство, якщо розумно до ньогопідійти, і телебачення, якщоправильно використовувати. Од2нак зауважмо: цього завжди

недостатньо, завждичогось не вистачає, івсе це існує, покиживемо ми. Колипомремо – зникне.

Блаженство – цетакож щастя, тількитрохи досконаліше.Таке, що містить всобі не лишем а т е р і я л ь н іцінності; з допо2могою якого можназрозуміти, чого Богвід нас хоче; здопомогою якогоможна прийти доБога.

Як же його осягнути?Виникає питання, якможна говорити про«високі матерії» –„ б л а ж е н с т в о ” ,„щастя не в грошах”– коли на світістільки зла, біди.Однак саме для

цього прийшов Христос на землю– щоби дати нам відповідь. По2дивімося на його життя: за люд2ськими мірками Він мав би бутинайнещаснішою людиною напланеті – не мав багато грошей,ділився всім, часто недоїдав, невпивався вином, не вірив угороскопи, забобони. . . Над Нимзнущалися, як над якоюсь річчю –але навіть тоді Він був щасливим –не тримав зла на своїх катів, навітьпросив Отця, щоб і Той їм простив.Він був не такий, як усі, алеприйшов для того, щоб показати,якими всі мають бути. «Хто хочебути першим, хай стане слугоювсіх. . .» Він ніколи не виносився надинших, хоча був Богом. Сам не мавде жити, допомагав усім, хтопотребував, йшов навіть до від2кинутих – до безпритульних, калік,яких відреклися найближчі родичі,до блудниць, до митарів. За це Йогоосуджували – і нас будуть осуд2жувати, коли підемо. Йому дорікализа те, що пив і їв разом з гріш2никами. Але скільки такихг р і ш н и к і в з а в д я к и Й о м унавернулося! Кожного з нас Вінкличе робити так само – ні, непросто їсти і пити разом згрішниками, а своїм прикладом у

середовищі, в якому живемо,показати, яким є справжній хри2стиянин. „Хто хоче йти за мною,нехай відречеться себе самого,візьме хрест свій і йде слідом замною”(Мр.8,34). Саме це і є нашимхрестом – взяти щоденні проблемиі турботи, йти за Ним, що значитьіти як Він, робити як Він. Щезалишилося „відректися себесамого” – робити щось добре незаради себе самого, а зарадикогось. І буде цікавий результат:задоволеними залишаться обидвісторони. Спробуйте – і пере2конаєтеся. А щодо різних„невигод”, які таке „щастя” при2носить, – вони будуть тоді простонепомітні.

Стомленим від життя, пригніченим,розчарованим і тим, хто вважає, щощастя взагалі не існує, а людистворені для страждань; як і дляпідбадьорення тих, хто став на путьправедний, – Христос промовляє :

Блаженні вбогі духом, бо їхнєЦарство Небесне.

Блаженні засмучені, бо вони будутьутішені.

Блаженні лагідні, бо землюуспадкують вони.

Блаженні голодні і спраглі правди,бо вони наситяться.

Блаженні милостиві, бо помилуванівони будуть.

Блаженні чисті серцем, бо вонибудуть бачити Бога.

Блаженні миротворці, бо вонисинами Божими стануть.

Блаженні вигнані за правду, бо їхнєЦарство Небесне.

Блаженні ви, як ганьбити і гнативас будуть, і будуть облудно на васнаговорювати всяке слово лихеради Мене.

Радійте і веселіться, нагородабо ваша велика на небесах!(Мт. 5,1H12)

Олег ОВСЯНИКОлег ОВСЯНИКОлег ОВСЯНИКОлег ОВСЯНИКОлег ОВСЯНИК

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (76) травень−липень 2006 19

Жив я в невеликому селі, зтатом, мачухою і її сином.Тато на той час дуже пив і

йому було все байдуже. З мачухою умене склалися дуже погані вза2ємини, як і з її сином, але цепродовжувалося недовго; якось добатька приїхали його зведенийбрат і хрещеник, в цю ж ніч вонипішли «на справу», на якій їхзловили і батька забрали до Черкасу в’язницю. Мені було тринадцятьроків. Все було так погано, що япочав виносити з дому все, що міг.Ми то продавали з пацанами ну іпили горілку по клубах, курили і такдалі, мачуха не сказала мені ніколидоброго, не те що лагідного слова, апросто викликала службу у справахнеповнолітніх і мене забралипрямо з школи. Після їхніх по2вчань, коли мене випустили, я невернувся додому, а поїхав до Києва,де зазнайомився з вуличним паца2нами і прожив з ними на ничкахчотири роки. За дурницю менепосадили, а може й добре.. .” (Артур,17 років)

“Батько в мене вже сидів по третьо2му разу, а мене теж приловили, тодідо мене в КПЗ прийшла бабуся ісказала, що мою маму також по2садили. Певний час я хотів накла2сти на себе руки, а потім передумав,коли бабуся сказала, що мамуможуть відпустити. Але її не від2пустили. А ще через місяць бабусясказала, що сестру також закрилина два роки. Одним словом, життя умене було страшенно паршиве, і ячасто хотів піти з цього світу, алещось мене досі затримувало.” (Ігор,16 років)

“Привіт, мене звуть Сергій, мені 16років, жив в селі з мамою і сестрою.

Коли мені виповнилося 15 роківматір позбавили материнськихправ, і нас зі сестрою забрали вінтернат, але я не довго там пробув,всього дві години, а потім втікзвідти”.

“Мені було тоді десять років. Батькасвого я ніколи не бачив. Ще в менебули старший брат і сестра. Матимоя захопилась горілкою, і вдомабули постійні п’янки і гулянки. Моюмаму позбавили батьківських прав,і мене послали в інтернат. Але яхотів додому і втік звідти, прийшовдодому, але не міг зайти в квартиру.Вікно було на першому поверсі, і язаліз на дерево, подивився – а тамп’яна гульня. Мені стало боляче ігидко, я сидів під тим деревомі плакав, а потім пішов когосьшукати. Ночував спершу в од2ного сусіда, а потім в підвалахі навіть у телефонних будках. Ітоді я почав красти, щобижити.” (Андрій, 16 років)

Це уривки з автобіографічнихтворів підлітків, які перебува2ють у Прилуцькій виховнійколонії, засуджені на різні тер2міни позбавлення волі.

В колонії виходить літератур2ний квартальник “Горизонт”,на основі спонсорської допо2моги, яку я намагаюсь знайтина кожен наступний номер,оскільки справою цією я за2галом почав займатися з 1987року. В цей журнал підліткипереважно пишуть про своєжиття ще й вірші, які вонискладали або ще в тюрмі, абож вже у колонії.

Сенс існування такого видан2ня кількашаровий – насампе2

ред, це самосповіді, бо коли під2літок пише про себе, він згадуєвласне життя і те, як став на шляхзлочину. Поза тим це своєріднесамоствердження – його ж надруку2вали з фотографією в журналі, іперед всіма вихованцями на за2гальній лінійці урочисто вручаютьпримірник журналу кожномуавторові. А вже згодом, коли і він, іхтось инший перечитує написане інадруковане, підліток осмислює, яквін жив до колонії, дивлячись несебе збоку, і тоді розуміє багато зтого, що не можуть донести ніякіморальні повчання. Мистецтвостало в колонії престижним, заразвсі хочуть там надрукувати своїжиттєписи чи вірші або ж запро2понувати різні ілюстрації до жур2налу. «Горизонт» повністю оформ2лений малюнками вихованцівколонії.

Але це, так би мовити, дещо пое2тична частина життя цих хлопців. Ає сувора реальність. Коли подиви2тись уважно на контингент засуд2жених підлітків – це на дев’яностовідсотків або сироти, або ж діти,

Р я т у й т е н а ш і д у ш і , м и г и н е м о …Вже майже два десятиліття Юрко Покальчукопікується вітчизняними колоніями длянеповнолітніх. В журналі «Горизонт», який видається вПрилуцькій колонії, Покальчук працює головнимредактором. Пропонуємо Вам роздуми цього автора,навіяні побаченим, відчутим і пережитим всередовищі, якому він працює. Зважаючи на характернашого часопису, деяку лексику змінено.

“

20

або з декласованих родин. Батькаабо зовсім нема, син його ніколи небачив, або ж батько – алкоголік чинаркоман, який давно покинувродину.

Засуджені підлітки переважно закрадіжки, і здебільшого все це зекономічних причин. «Їсти простохочеться, дядя Юра, от чому ми збратом полізли красти. Просто їстищось треба», – каже мені один 152літній з Луганської області. Вродині четверо дітей, батька впринципі нема, мати 2 інвалід.

Що з ними робити?

«Навіщо ви з ними возитесь?»–питають мене.

Люди часто не замислюються, щоці діти виходять на волю через рік2два, живуть поруч з нами, і відсуспільного бачення їх і допомогиїм залежить остаточне їх форму2вання і спрямування до нор2мального чи у кримінальногожиття далі, а отже і соціяльногоздоров’я суспільства.

“Мама поїхала до Києва назаробітки і лишила нам із сестроюдвісті гривень, обіцяла приїхати досела скоро, але приїхала через тримісяці, ми ледве з голоду неповмирали. .

Їсти не було нічого. На початкугрудня я лазив по грядках і ви2копував, що міг. Головне, щолишилося на нашому городі і наинших – це цибуля, яка примерзлав землі, я її викопував, і ми варили зЛідкою і їли, бо нічого було зовсім.Коли настали холоди, то я крав у

сусідів вугілля, щоби топити трохив хаті, і проклинав таке життя, алеіншого не було і, здавалося, бути немогло.”Автор цих рядків у два2надцять років подався геть із такогодому і після довгих поневірянь порізних містах дістався з Донбасу уКиїв, де й осів у “ничках” наТроєщинському ринку, навчившиськрасти, нюхати клей, пити горілку,спізнав ранній секс у всіх йоговимірах, і врешті2решт опинився заґратами, як і багато з йоготоваришів – юних бомжів.

Потрапляють і зараз часом вколонію й такі, що в шістнадцятьроків не вміють читати і писати. Здитячих літ бомжі. Це соціяльнаневлаштованість, виразка суспіль2ного життя, гнійні рани псевдо2демократії.А ті, в кого більш2менш вродині порядок, натомість на2дивились російських “бумерів” і“бригад” і инших безрадіснихросійських серіалів, де бандитивиглядають значно видатнішими ікрутішими за ментів. Бо ті так само,якщо порядні, нічого зробити неможуть. Просто обняти себе іплакати. А пацанам хочеться бутикрутими – як в кіно. Тут питання докерівників українського телебачен2ня – довге, сумне і навіть нудне, бойого вже ставили сотні разів. А відбайдужости до виховання молоді ідалі стоїмо на тому ж місці.

“Немає такої людини, яка ніколинічого в житті не вкрала”, – заявляємені один із авторів “Горизонту”.“На земній кулі і так половина“голубих”, це з телебачення видно,так що нічого поганого в такомусексі немає”, – ще один “інтелігент”з колонії. “Всі довкола крадуть,кругом одна брехня, ви подивітьсяна політику, як і в чому вони однеодного звинувачують. Ми – не най2гірші, ми стільки не вкрали», – цевже старший хлопець, той, щогазети читає і новини дивиться нетільки про спорт.

Наше суспільство виховує їх саметакими.

Скільки вчителям платять у школі,так вони і виховують дітей, запевними, звичайно, винятками.Чисправді займаються наші соціяльніслужби декласованими родинами,в яких є діти? І не ридання потелевізору потрібні – «ох, які ж

вони нещасні», а конкретна соці2яльна допомога з боку держави ібагатих спонсорів.

У нас виростає покоління, яке нехоче читати, бо воно припало дотелевізорів.

Якимись злочинцями, починаючи зкиївської держадміністрації і анало2гічних установ по всій Україні, якбур’ян серед поля, поширюються,як гриби після дощу, кримінальнісистеми ”гральних автоматів”. Самедовкола них і групуються усякогороду злочинні елементи. Зачиня2ються книгарні і навіть продуктовімагазини, і кафе, і виростаютьпотвори з кольоровими вивісками“Казино” і “гральних автоматів”.Такого неподобства немає в жоднійстолиці світу. А в Києві народжу2ється просто Лас Вегас.Це ж відомаспоконвіку окрім наркотиків инша

світова зараза – азарт. От діти іприсідають на ігрові автомати ізариваються в підвали ”комп’ютер2них клубів”, де за вісім гривеньпідліток може сидіти цілу ніч. Тутночують ті, що тікають з дому,укравши в мами якісь гроші накомп’ютерні клуби і на гральніавтомати.

Як таке може бути дозволене? Це жі є притони дитячої безпритуль2ности і дитячої аморальности. Ахтось дає на це дозволи і, вочевидь,за дуже великі гроші руйнує дитячідуші.

Виховна колонія в багатьохвипадках – це рятунок для юногонаркомана і бомжа. Хоч тут євеличезний обшир своїх проблем і

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (76) травень−липень 2006 21

економічних, і суспіль2них. Але все ж таки тутпрацює і школа, і ПТУ, єзагальний нагляд і вимогадисципліни.Але на деякийчас. Підліток виходить наволю і потрапляє у тойсамий світ.А що ж нашім о ж н о в л а д ц і ? В о н инічого не можуть вдіяти ?Бо що? Коні не винні? …

Юрко ПОК Юрко ПОК Юрко ПОК Юрко ПОК Юрко ПОКАЛЬЧУКАЛЬЧУКАЛЬЧУКАЛЬЧУКАЛЬЧУК

Кожен з нас, мабуть, знаєчимало таких історій,

написаних болем людських сердець, повних сліз івідчаю. Зовсім нещодавно, коли всі побожніхристияни раділи світлим празником Христовоговоскресіння, до мене зателефонувала особа, яка навітьне хотіла назвати свого імени, і повідомила, що втюрмі знаходиться молодий хлопчина, який не мавкого повідомити про своє перебування у в’язниціокрім нас. Йому ще нема 20 років, і своє повноліття вінрозпочинає за великою мурованою огорожею зколючим дротом, а його друзями тепер будуть люди,яких в суспільстві вважають суспільно небезпечними.І все через якусь картоплю та инші дрібні речі, якірятували його від голодної смерті на волі, бо післязакінчення інтернату наша держава сказала йому: «Іди,живи як знаєш, ми опікувались тобою до 18 років,тепер ти нам не потрібен, живи де хочеш і з кимхочеш». І за цих декілька років його вільного життя,маршрут якого сягав різних куточків України, жоднасоціяльна інституція не поцікавилась тим, що їсть, деживе цей випускник інтернату. Всю справедливість ітурботу рідної Батьківщини він відчув на собі, колиукраїнський суд за дрібні крадіжки позбавив його воліна кілька років. Тепер він просить теплого одягу і щосьпоїсти. Кажуть, що ті, яких не провідують і неприносять передач, тут вважаються найнижчимкласом, тому годі сподіватись на нормальне ставленнядо себе.

Такою запам’ятає собі Пасху 2006 року цей молодийхлопчина, історія життя якого – це історія болю та слізза молодим, але вже покаліченим життя, всім тим, щомають його ровесники і чого не має він. Та навіть унайскрутніші часи Бог дарує таким людям надію. І цейтелефонний дзвінок – це голос воскреслого Христа,який взиває до наших сердець, щоб ми зійшли разомз ним в глибини аду – вивести звідтіля тих, які вжевтратили надію на воскресіння. І лише тоді мизможемо відчути радість Христового воскресіння.Послухаймо, чи бува хтось не телефонує до нас…

PPPPP.S..S..S..S..S. Дорогі читачі, якщо Вам відомі такі історії, ласкавопросимо надсилати їх на адресу нашої редакції.Можливо, це допоможе бодай одній людині відкритисвоє серце на біль свого ближнього.

Літургійне богослов’я

Коротківідомості прочин Проскомидії

Кожного разу, коли приходимо на Святу Літургію,можемо побачити, як священик молиться передіконостасом. Можливо більшість із нас не знає,

що ці молитви є частиною Божественної Літургії, щоце приготування священнослужителя до Тайнодійства.Кожен священик повинен відмовити передіконостасом цілий ряд вступних молитов, поки зможепереступити поріг святилища. Цікаво, що про нихвідсутні згадки до XI століття – на той час ще не булоостаточного сформування і точних приписів щодоїхнього застосування. Ці вступні молитви належали доприватної практики. З древніх списків Святої Літургіїдізнаємося про молитву “Господи, пошли руку Твою…”2 найдавнішу і найважливішу з тих, які промовляєсвященик перед входом до святилища. З XIII століття єзгадки про три поклони по вході служителя до храму.У сучасному вигляді вступні молитви починаютьз’являтися щойно в XV– XVI століттях, ставшинайпізнішим додатком до чину проскомидії. ЗаРимським уставом богослужінь, у випадку браку часуна всі приготовані молитви, священик може опуститиїх, але повинен відчитати згадувану вище “Господи,пошли руку Твою…”. Увійшовши до святилища,молиться псалом “Увійду в дім Твій”, цілує св. Євангеліє,св. хрест і йде одягати священичі ризи. Вживаннясвященичих риз при відправі богослужінь датується IIIстоліттям. Сама їх форма вказує на старий одяг, якийносили того часу в Римській імперії, бо стихар нагадуєримську туніку, а фелон – подорожній плащ. Наподальший розвиток риз мав вплив одяг римськихімператорів, але передусім – старозавітних єреїв.Священик і диякон вдягаються в ризи в правій частинісвятилища. Диякон бере стихар, який символізуєчистоту душі й духовної радости, молячись при цьому:“Возрадується душа моя”. Після стихаря він одягаєорар, накладає його на ліве рамено 2 як символангельських крил для служіння Богові при престолі 2тому на орарі деколи вишивають ангельську пісню“Свят, Свят, Свят”. Після цього диякон одягаєнарукавники, які мають нагадувати, щоб він не уповавна свої сили, тільки на сили Господа. Тому на правуруку одягаючи, мовить: “Десниця Твоя Господи…”, а наліву: “Руки Твої створили мене”. Нарукавникисимволізують Божу силу для служіння Церкві або, заиншим поясненням, мають нагадувати про кайдани,якими був зв’язаний Господь Ісус Христос. Так самоодягається і священослужитель. Спочатку в стихар,потім 2 єпитрахиль, що символізує благодатьсвященства, і проказує молитву: “Благословен Бог, щозливає …”. Після єпитрахиля священнослужительодягає нарукавники і пояс, що нагадує перепоясанняІсуса Христа перед Тайною Вечерею. Також символізує

22

силу Божу, яка укріпляє єрея іпоказує його готовність дослужіння Богові. Останнім є фелон,який священик благословляє, цілуєі, вдягаючи, молиться: “СвященикиТвої, Господи, зодягнуться в пра2ведність…”. Він символізує ба2гряницю, в яку одягнули Христа.Ще одне значення має фелон як“риза правди”, тобто біла одіжлюдини, в яку одягали післяхрещення. Цікавими є барви риз:на Великдень священик має вдягатисрібно2білі, на Господні свята і внеділю – золоті, жовті, рожеві звізерунками хрестів, винограду чивиноградного листя. На святаБогородиці – сині чи білі, на Квітнунеділю і Зелені свята – зеленогокольору. Червоні ризи одягяє вднях, коли згадуємо мучеників, атакож в Великий піст (крім суботи інеділі), в Страсний тиждень (крімВеликого четверга і Великоїсуботи).

Одягнувшись у всі ризи, священикприступає до проскомидійника дляприготування Чесних Дарів.

Проскомидія

Проскомидія – одна з трьохскладових частин Літургії, вступ донеї. Назва походить з гр.«проскомідзо» (Рспукпмйощ), що вперекладі означає «просити»,«жертвувати». Проскомидія – цеобряд жертвування, чи при2ношення, хліба та вина, які вподальшому будуть переміненірукою священика і дією ДухаСвятого в правдиве Тіло і Кров ІсусаХриста.

З иншого боку, проскомидіяозначає ще й молитву пред2ложення. Тому саме місце, де вонавідправляється, називаєтьсяпроскомидійник, або трапезапредложення. Історією сягає щеапостольських часів. Із літургійнихдокументів відомо, що першіхристияни приносили хліб і винояк жертву Господові. Вонипередавали їх дияконам, якіскладали на окремому столі, депізніше над ними моливсяархиєрей, просячи, щоб Богприйняв жертву і вислухав їх. Зчасом Проскомидія стає лишеприватним актом священика тадиякона.

Проскомидія в сучасному виглядімає два завдання: приготуватисвященнослужителя у відповіднийспосіб до відправи Св Літургії;приготувати євхаристійну матерію(хліб і вино) до Служби Божої.

Під час проскомидії всі дії священо2служителя супроводжуються мо2литвами. Єрей, приступаючи допроскомидійника, робить трипоклони, які означають покаяннята надію на Боже милосердя. Тодічитає тропар, взятий зі службиВеликої п’ятниці: «Ти викупив нас»,Він немов уводить до обрядувирізування Агнця, що представляєсмерть та відкуплення всіх людейІсусом на хресті. Під час ви2різування Агнця священик про2мовляє молитву пророка Ісаї, щопередбачав Христові страсті; кладеАгнець на підставку, звану диско2сом, пробиває копієм правий бік назнак пробитого ребра Спасителя; атоді благословить вино і воду,вливаючи до чаші. Св. Отці по2яснюють цю символіку так: вино йвода означає кров і воду, які ви2текли з боку Спасителя. Иншетлумачення – це символіка двохприрод Христа: вино значить божуприроду , а вода – людську. Виноготується до переміни в КровГосподню, а Агнець – у пресвятеТіло.

Священик, після покладання Агнцяна дискос, виймає з другої про2сфори одну частину в честь Бого2родиці і кладе з правого боку відАгнця. Тоді бере третю просфору,мовлячи «Чесних небесних силбезтілесних», вирізає 9 частиць ікладе їх зліва від Агнця трьомарядами:

12а частиця 2 на честь св. ІванаХрестителя.

22а 2 святих апостолів Петра іПавла і всіх инших апостолів .

32а 2 на честь святителів, якіприйняли єпископський сан.

42а 2 первомученика Стефана й усіхмучеників.

52а 2 преподобних, які відзначилисяаскетичним життям.

62а – на честь бесрібників, яківідмовилися від багатства.

72а 2 богоотців Йоакима й Аннни.

82а 2 на честь святих, яких є храм ідень.

Після покладання останньої 92їчастиці, з четвертої просфори єрейвиймає більше частиць, кладенижче від Агнця за всіх живих, а зп’ятої 2 за померлих. Залишки відпросфор (т. зв. антидор) будероздано вірним в кінці Літургії.Агнець і всі частинки на дискосізнаменують Церкву – воюючу наземлі і прославлену в небі (саме тутоб’єднуються всі члени Церквидовкола Христа). Священик берекадильницю, обкаджує зірку іставить на дискос, щоб зберегти наньому усталений порядок частиць.Потім обкаджує 3 покрівці: одиндля дискосу, инший на чашу і третійнайбільший (т. зв „воздух”) – дляспільного накриття чаші і дискоса.Покрівці вказують на те, що славаГосподня покриває весь світ. Післяцього священик обкаджує дари імовить молитву предложення, вякій просить благословення іприйняття приношення.

Всі частини Божественної Літургіїбагаті символікою. Сама Службапредставляє земне життя Ісуса,проскомидія – Різдво, проско2мидійник – вифлееємську печеру,дискос – ясла, покрівці 2 пелениСпасителя, зірка – вифлеємськузорю; чаша, кадильниця, ладан –дари, які принесли волхви зі Сходу:золото, ладан і смирну. На поклінволхвів вказують молитва і славо2слов‘я священика, після яких тво2риться відпуст.

Далі буде…

Підготували: ЗагачевськийПідготували: ЗагачевськийПідготували: ЗагачевськийПідготували: ЗагачевськийПідготували: ЗагачевськийТТТТТарас та Самець Володимирарас та Самець Володимирарас та Самець Володимирарас та Самець Володимирарас та Самець Володимир

Літургійний відділ ПЦ “Еклезія”.

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (76) травень−липень 2006 23

Сторінками історії

Місце поховання мало дляєвреїв особливе значення.Плодом віри у воскресіннятіла стало виникненнязвичаїв, пов’язаних ізпохованням померлих.Для нас, сучасних людей,археологічні дослідженнястародавніх єврейськихкладовищ є важливимдоповненням доінформації, що міститьсяв Біблії.

На д г р о б н і н а п и с и ,наприклад, є однимнебіблійним свідоцтвом

існування Осії, царя Юдеї, родичапророка Ісаї. Дедалі більше заці2кавлення викликає похованняпершого століття християнства,оскільки в них знаходяться тіла тихлюдей, які могли особисто знатиГоспода Ісуса.

Надзвичайно цікавий факт, якийпідсилює нашу віру, є повідомленняпро відкриття могильників уВитанії — місцевості недалеко відЄрусалиму, згадку про яку не2одноразово зустрічаємо на сто2рінках Євангелія. Тут Ісус зупинявсяпід час свого паломництва до Єру2салиму, тут ночував в періодСтрасного тижня (Мт. 21,17). У ціймісцевості у Нього були друзі, якіприклалися до більшого поши2рення Його вчення. Смерть Лазаря ійого воскресіння, свідками якихбула безліч євреїв, викликали, зодного боку, хвилю зацікавлености,з иншого — хвилю ненависти. Саметоді Синедріон ухвалив рішенняубити Ісуса, а разом з Ним і Лазаря.Як склалися у подальшому долі

жителів Витанії? Яким був їхнійсимвол віри? Біблійне оповіданнянічого не говорить про це, тоді якархеологія доповнює його і по2казує нам завершення історії життя

сім’ї, що подружилася з Господомпід час Його перебування на землі.

У похованнях поблизу Витаніїфранцузький учений Шарль Кла2ремон2Гано знайшов імена Лазаря,Марти і Марії, а також символихреста. У тих самих катакомбахзнайдено саркофаг із написом„Симон, священик”, поряд з яким –зроблений із слонячої кістки плідграната з написом: „Святе [для]священика, [належить] храму Ягве”.Можна припустити, що це була свя2щеннича прикраса, саме цьогоСимона. Символ хреста нанадгробній плиті, безперечно,свідчить про те, що євангелистЛука не перебільшував, кажучи прозначну кількість священиків, якіприйняли віру в Ісуса (Діяння 6,7).

Цікаве відкриття зробив іта2лійський археолог П. Б. Багатті,

який досліджував похованнясередини І ст. після народженняХриста у Назареті. „Чи може бутищо2небудь добре із Назарету?” —запитував фарисей Натанаїл (Ів.1,46). „Піди і подивися”, — одержаввін відповідь, після чого фарисейособисто переконався, що Ісус єочікуваним Месією. Згідно з деякимфактами, у рідному містечку Христапроживало лише 25 родів, які, якоповідають євангелисти, не могливизнати Ісуса за пророка, оскількизнали Його з дитинства. Проте,після подій Пасхальної Ночі, впереконаннях родичів і знайомихГоспода повинні були відбутися

зміни. Могильники, які дослідивБагатті, знаходяться недалеко відсучасної церкви БлаговіщенняГосподнього, містять надгробнінаписи староєврейською мовою,що відображають віру в ІсусаМесію. На стінах печери зображенірізні символи, між ними — символихреста. „Символи ці аналогічні зтими, які ми знаходимо укатакомбах Єрусалиму і які, яквідомо, належали християнськійобщині”, — стверджує археолог. Цеозначає, що незабаром післясмерти і воскресіння Господа Ісуса,в Його рідному містечку існувала ірозвивалася християнська спіль2нота. Святе Письмо нічого неговорить про Церкву в ціймісцевості. При цьому, складаєтьсявраження, що недовір’я місцевихжителів продовжувало існувати.

Археологічнепотвердженняавтентичности Біблії

24

Вхід в ossarium – місце похованняперших християн в Єрусалимі

Єврейські поховання в долині Кедрону

Археологія у свій спосіб доводить,що благодать віри одержали нетільки близькі Ісуса, але і сусіди, атакож далекі родичі.

Єрусалимська Церква складалася ізхристиян єврейського походження.Немає нічого дивовижного у тому,що найбільше християнське кладо2вище І ст. розміщене на ЕлеонськійГорі, де, відповідно до загальногопереконання, повинен з’явитисяМесія Останнього дня. Віра середхристиян у значущість цього місцяпосилювалася тим, що того дня, якХристос возніс2ся на небо, ангелп о в і д о м и вапостолів, щовдивлялися в не2бо: „Цей Ісус, щопіднісся від васна небо, прийдетаким же чином,як ви бачили Йо2го” (Діяння 1,10– 12). Надія навоскресіння —о с н о в ахристиянськоївіри — булапричиною того,що на одномукамені, білявходу у ката2комби, накрес2лений хрест, яксимвол пристра2стей Господніх.

На самих саркофагах є написи, щомістять ім’я Ісуса (часто Ісуса синаЙосифа), а також Симона, синаЙони (Ів. 21,15). Археологи зди2вовані великою кількістю подібнихнадписів, які нерідко поєднувалисяіз символом хреста. ПрофесорЕ.Л.Сукеник вважає, що частинанадгробних написів, в яких Ісусназваний Відкупителем і Господом,виникла раніше, ніж були складеніЄвангелія. Тому ці написи пре2зентують найраніше письмовеісповідання християнської віри.

Особливої уваги заслуговуютьгробниці, що належали сім’їВарсави, про якого читаємо насторінках Діянь Апостолів, — вонаналежала до числа послідовниківХриста. Святий Лука називає„Йосифа, що зветься Варшавою, напрізвище Юст” (Діяння 1,21223),який із самого початку ходив зІсусом і був одним з учнів, а Юдою,званого Варсавою, який займаввисоке становище в Єрусалимі(Діяння 15, 22). На частинінадмогильних плит членів цієї сім’їможна знайти символи хреста.Наприклад, саркофаг якогосьСимона Варсави має символихреста, вибиті із чотирьох сторін.Учені припускають, що символихреста відсутні на гробницях тихосіб, які не приєдналися до вини2клої Церкви.

Яке значення для сучасних послі2довників Ісуса можуть мати цівідкриття? По2перше, вони під2тверджують вірогідність євангель2ських описів, що стосуютьсяокремих осіб і подій. По2друге,написи і символи хреста нанадгробках є найранішим задо2кументованим сповіданням віри.По2третє, вони доводять існуванняв Ізраїлі у першій половині І ст.великої за кількістю вірних Церкви,яка існувала разом з иншимиформами релігійности євреїв. По2четверте, вони підтверджують спад2коємність віри у воскресіння тайого значення для перших хри2стиян.

Після придушення римлянамиповстання Бар Когби і введення дляєвреїв заборони на вхід до Єру2салиму, християни єврейськогопоходження вже не могли про2живати в Святому Місті, і кладо2вище на Елеонській Горі сталонедоступне для них. Можна при2пустити, що саме в цей періодбагато хто з них став прагнути того,щоб бути похованими в Римі,поряд з Симоном2Петром і Савлом,званим Павлом. Це було прикладомнезгасної віри євреїв у те, що мужіБожі стануть проводирями народу удень воскресіння і поведуть своїхвірних на зустріч із Господом. . .

За матеріалами журналуЗа матеріалами журналуЗа матеріалами журналуЗа матеріалами журналуЗа матеріалами журналу«Любите друг друга»«Любите друг друга»«Любите друг друга»«Любите друг друга»«Любите друг друга»

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (76) травень−липень 2006 25

Ви запитували

Неодноразово мене цікавилитакі запитання:

Що таке магія? Чи може людинаволодіти якоюсь надприродноюсилою? Чи можна комусьзавдати шкоди через таємніритуали та обряди? Звідкибереться ця сила: від Бога чидиявола? Звертатись чи незвертатись до людей, яких миназиваємо магами? Що про цедумає Церква? Як ставитись долюдей, які займаються магією?

Заздалегідь вдячний,

Микола Березовий, м. Стрий.

Неодноразово ми задаємо ціпитання: хтось вважає, щовсі ці слова (магія, окуль2

тизм) – вигадка старих бабусь, ахтось вірить у те, що існуютьлюди, наділені таємничим знан2ням і можуть зробити те, чого неможе зробити пересічна людина,наприклад, вилікувати від тяжкоїхвороби, «поробити» сусідові, уякого все дуже добре, зняти врокиі багато иншого. Такі явища біль2ше помітні у сільських місце2востях, зокрема в Карпатах. Натаких парохіях священики маютьповажні проблеми, адже традиціямагії та окультизму тут вкоріненанабагато сильніше, аніж церковна.Священик, який починає боротисьіз такою ситуацією, скоро зму2шений полишити парафію, оскі2льки авторитет місцевого дідусячи бабусі, які від прадідів пере2йняли дар володіння надпри2родними силами, виявляєтьсязначно сильнішим за авторитетсвященика.

Отож, що таке магія?Отож, що таке магія?Отож, що таке магія?Отож, що таке магія?Отож, що таке магія? Це вико2ристання таємничих сил з метоюотримати владу над фізичною тапсихологічною реальністю, підко2рити світ собі, використовуючинадприродні можливості у влас2

них цілях. Людина, яка сотворенана образ Божий, є спраглою бо2жества. Людина не може обмежи2тись лише тим, що вона бачить,може перевірити, дослідити, зро2зуміти, але завжди намагаєтьсяпроникнути у вищий світ, неві2домий для неї. Звісно, людинаможе жити духовним життям,життям у Святому Дусі, вже наземлі відчуваючи передсмак віч2ности, але духовне життя потребуєпевних зусиль, вимагає самопо2жертви, натомість людина виби2рає значно легший шлях – нама2гається Бога зробити підвладнимсобі. Ця тенденція відображена вкнизі Буття: «І сказав змій дожінки: «Ні, напевно не помрете! Бознає Бог, що коли скуштуєте його,то відкриються у вас очі, і вистанете як Бог, що знає добро йзло». (Бт.3,425) Як бачимо, запрагненням «стати як Бог» завждистоїть диявол, який намагаєтьсявідвернути людину від Бога, а томуй пропонує «легке» життя, дебогом є моє власне я, а всі рештаповинні коритись моїм бажанням.

Магія – язичницька практика, якапередається нам у спадок вжебагато століть. Вона є абсолютнонеприйнятною у християнстві,оскільки викривлює стосунки лю2дини з Богом, є карикатурою нахристиянське життя. Людина уяв2ляє себе володарем світу, богом, аце руйнує її суть, бо вона є со2творена людиною і зможе реалі2зувати себе як людина лише тоді,коли буде щирою з Богом і усвідо2мить, що без Бога вона – ніхто.

Намагаючись стати володаремвсього, людина дуже швидко стаєрабом диявола, вона вже більшене є паном свого дому. При2пустімо, що людина вступає усекту, яка займається магією. На2слідки трагічні: така особа стаєрабом не лише секти, але й того,хто стоїть за цією сектою – дия2волом.

Цікаво, що жоден маг не асоціюєсебе із темними силами, навпаки– прикривається побожнимипрактиками, використовуючи іко2ни, хрести, але це й не дивно, аджедиявол, за словами Святого Пи2сьма, – батько брехні, тому і йогодіти прикриваються Богом, щобзахопити людську душу. Дияволніколи не показує людині своєправдиве обличчя, натомість надя2гає різні маски, які приваблюють.

Дуже часто говорять про добрумагію, яку часто називають «бі2лою». Сюди відносять хіромантію,ворожіння на картах, гороскопи.Церква категорично виступає

Äîðîãà ðåäàêö³ºÄîðîãà ðåäàêö³ºÄîðîãà ðåäàêö³ºÄîðîãà ðåäàêö³ºÄîðîãà ðåäàêö³º÷àñîïèñó «Ï³çíàé÷àñîïèñó «Ï³çíàé÷àñîïèñó «Ï³çíàé÷àñîïèñó «Ï³çíàé÷àñîïèñó «Ï³çíàéÏðàâäó»!Ïðàâäó»!Ïðàâäó»!Ïðàâäó»!Ïðàâäó»!

проти будь2яких видів магії. Неможе бути доброї магії, якщо їїкоріння є диявольським. Більшетого, вона відкриває шлях доинших видів магії та окультизму.

На превеликий жаль, багато лю2дей, які ходять до церкви івважають себе практикуючимихристиянами, після недільнихбогослужінь поспішають до різ2них магів, щоб вирішити певнісімейні чи інші проблеми. Скла2дається враження, що такі людиабо служать двом богам, або неусвідомлюють, чому приходять доцеркви. Справжній християнинйде дорогою любови Христа, якаробить його вільною, оздоровляє,дарує радість, натомість дорогаокультизму – це дорога рабства,яка веде до загибелі, руйнаціїлюдської особистости. В обрядіхрещення ми говоримо «Так»Богові і відрікаємось «сатани і всіхйого діл», але своїм життям миговоримо Богові «Ні», прирікаємовірність дияволові. Не можна

26

говорити Христові «Так» і після цього йтидо різних цілителів, засвідчуючи своїмжиттям, що не віримо у те, що Бог моженас зцілити.

Одного разу святішого отця БенедиктаXVI, тоді ще кардинала Йозефа Рацінгера,запитали: «В Італії на 100 тисяч магівприпадає менше як 38 тисяч священиків.Що ви відчуваєте, роздумуючи над такоюреальністю?» Кардинал Рацінгер відповів:«Це означає, що ми знаходимось підзагрозою глибокого язичництва». І цеправда, адже сьогодні, коли перегортаєшпресу, складається враження, що миживемо у добу еклектичного поєднанняпоганської релігії та сучасної цивілізації.Передові видання вкриті фотографіямита рекламою послуг різних бабусь тадідусів, які швидко і результативновирішать всі ваші проблеми. «Прийдіть іпереконайтесь», – звертаються до нас. Ідуже швидко ми переконуємось, щоприйшовши один раз, неодмінно при2йдемо й другий, адже спокуса «швидко ірезультативно» неодмінно з’явиться, коливиникне нова проблема, яку легшевирішити таким шляхом.

Звісно, ми не маємо права негативноставитись до тих людей, які займаютьсямагією. Церква засуджує не людину, агріх, який вона робить. Зрештою, ми й незнаємо, чому людина впала у цей гріх, щоспонукало її ступити на дорогу магії. . .

РРРРРедакція часописуедакція часописуедакція часописуедакція часописуедакція часопису

Фарисей і митарФарисеї здебільшого були такими лицемірними встосунку до инших людей, що слово «фарисей» сталосинонімом удавання. Вони проявляли такесамовдоволення також у своїх відносинах з Богом,наче цим робили Богові велику честь. Христососуджував релігійну удаваність. Не один раз Він суворовисловлювався проти лицемірства фарисеїв (Мт.23).Він також не толерував гріхів митарів і повій, однакзнаючи, що вони є грішники, їм було легше прийти доСпасителя і просити в Нього прощення. Ця притчаілюструє одиноку дорогу до Бога 2 збагнути, що ми єгрішні і потребуємо Його милосердя.

Багатий юнакПро це сказано також у Матвія 19:16–30 і в Марка10:17–31. Христос порадив юнакові залишити все іслідувати за Ним. Проте Господь не мав на думці те, щокожна людина мусить відмовитись від усього свогобагатства і слідувати за Ним. Закхей віддав половинусвого маєтку бідним, і Христос сказав йому: « Сьогодні

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (76) травень−липень 2006 27

Це цікаво

на дім цей спасіння прийшло»(Лк.19:9). Але цей молодий чоловікбув дуже прив’язаний до свогобагатства, щоб надаватися дляХристового Царства.

«Голчине вушко». Дехто уважає, щоце означає малі двері для пішохо2дів, зроблені у великій міськійбрамі або поряд із нею. Через нихверблюд міг пройти з великимитруднощами, тільки на колінах.Однак більшість думає, що це требарозуміти буквально, як голчиневушко. Так чи инакше, Ісус сказав,що це є «неможливо», додавши доцього: те, що є «неможливе людям –– можливе для Бога».

Звернімо увагу на чудову обіцянкудля тих, хто залишив усе і посліду2вав за Христом. Про це більшесказано в Марка 10:28–31. Вониодержать всього у сто раз більше вцьому житті, а в загробному –життя вічне.

Соціяльнестановищеучнів ХристаБільшість учнів Христа були з«низів» суспільства, але були деякібагаті й впливові. Петро, Яків, Івані Андрій були заможними. Матвій,будучи збирачем податків, мабуть,теж був багатим чоловіком. Середжінок, які слідували за Ісусом, булаІванна, жінка Іродового управи2теля, яка жила в царському палаці.Марта, Марія і Лазар були із багатоїродини, одної із багатьох родин зоколиць Єрусалима. Йосип ізАриматеї і Никодим були членамисинедріону. Царедворець із Капер2науму був, мабуть, урядовцем царяІрода. Сотник з Капернауму, якийпобудував там синагогу, був офіце2ром римської армії. Багатий Закхейбув митник.

Розп’яттяРозп’яття — це кара для рабів,чужинців і злочинців, які не булиримлянами. Смерть на хресті буланайбільш нестерпною і ганебною з

усіх. Руки і ноги прибивали цвя2хами до хреста, і засуджений висіву великих муках, аж поки не помер.Смерть, звичайно, наставала зачотири або шість днів. У Христо2вому випадку вона прийшла зашість годин. (Див. Ів.19:33234).

НикодимОчищення храму, супроводжуванечудами, зробило сильне враженняна жителів міста. Никодим, фари2сей і впливовий член синедріону,обережно шукав зустрічі з ІсусомХристом. Никодим був зацікав2лений вченням Ісуса, але хотівпереконатися, чи Він справді єМесія. Наскільки він вірив у Христа,невідомо. Два роки по тому Нико2дим обороняв Його перед свяще2

никами. Згодом, з Йосипом, другимчленом ради, поховав Христа.Спочатку, під час зростання йоговіри, Никодим був таємним учнемХриста, але потім він готовий буввідкрито розділити з Ним соромЙого хреста. Никодим вийшов зтіні вперед, ризикуючи своїм жит2тям під час знущання над Христом,щоб цим востаннє послужити Йомутоді, коли навіть Дванадцять повті2кали, шукаючи сховища. Цей вчи2нок є одним із найшляхетніших уСвятому Письмі. Никодим справдівідпокутував за нахил до потаєм2ности у своєму характері, особливоберучи під увагу те, що він бувчленом синедріону, тобто перебу2вав в самому центрі ворожого та2бору.

“Народження згори”, про котреговорив Христос, не є звичайноюсобі метафорою, але справжньоюреальністю. Воно стається тоді,коли Дух Божий наповнить серцелюдини (див. Рим.8:1211). Безсум2нівно, що Никодим, як і инші, ду2мав, що царство Месії буде полі2тичне і вільне від римської домі2нації. Христос старався пояснитидуховну природу цього Царства,але Никодим ніяк Його не мігзрозуміти. Никодимові було тяжкозрозуміти, що потрібно не тількизмінити свої ідеї, але також і самогосебе.

“Мусить піднесений бути”. Ця заяваХриста на початку Його служіннявідкрито каже, що хрест буде Йогомесіянським троном. Це означало,

28

О сей величніший з томівВ нім таїна і диво з див

Блажен кому Господь відкривСпізнати велич цих рядків

І свій із вічністю зв ‘язокМолитва трепет і пісок

І лихо тим котрих отутПалив огонь земних отрут

Вальтер Скотт

Зараз коли минулися часиатеїзму та гоніння християн,ми повинні повернути собі те,

чого були позбавлені стільки років.Дуже часто ми йдемо в храм незадумуючись для чого – це сталозвичкою. На жаль в даний, часпроцвітає пасивне християнство.Але справжні християни шукаютьЦарства Божого, а не чекають його.Коли людина починає шукати Бога,то перш за все вона повинназвернутися до Святого Письма.Адже, впродовж багатовікової тра2диції, Церква завжди наголошує наважливості і необхідності постій2ного поглиблення, роздумування,та сприйняття Слова Божого, якимє Святе Письмо. Недаремно йогоще називають Книгою Життя, жи2вим словом Бога до людини.

Це є справді унікальна книга :

писана протягом життя 602ти поколінь, більш аніж 402маавторами,

людьми з різних прошарків –

Мойсей 2 політичний діяч,одержав освіту в Сгипті

Петро 2 рибалка

Амос 2 пастух

Даниїл 2 голова уряду

Соломон 2 цар

У різних місцях

Мойсеєм у пустині

Среміею у в’язниці

Лукою під час подорожей

За різних обставин

Давидом під час війни

Різними мовами

Іврит

Арамейська,

Грецька

Біблія була перша велика книга,перекладена іноземною мовою.

Вона була першою друкованоюкнигою, Вульгату виготовивГутенберг.

Текст Біблії був опублікований на1745 мовах.

В 303р. Римський імператор Діо2клетіан мав на меті знищити Бібліюі припинити читання молитов. Алелише через 50 років імператорКостянтин видав указ виготовити50 примірників Біблії за державнийкошт.

Вольтер казав, що за 100 років пойого смерті (1778р.) християнствобуде зметено з лиця землі, але лишечерез 50 років Женевське БіблійнеТовариство почало друкувати Біб2лію на його ж друкарському апаратіі в його ж домі.

Назва

Про назву Святого Письма дізна2ємося із самих біблійних текстів: 2Мак. 1229

Ті люди, що Його писали, були піднатхненням Святого Духа, і те, щописали, називали “Святі Письмена”(1Мак. 12:9 ; 2Мак 8:23).

Святі письмена було названо тому ,що були написані з ініціативиБожої. Також древня людина свя2тим називала лише те, що булопов’язане з Богом. Ми тепер мо2жемо сказати: святі місця україн2ського народу, святі Шевченковіслова. Але, як було сказано, при2кметник святий застосовувався ли2ше до Бога або його діл. Тому іназва “Святе Письмо”, оскількиВоно від Бога.

Інша назва це Святого Письма – цеБіблія (згідно текстів Дан.922, 1Мак. 8223).

У Фінікії колись був порт Габльос,до якого прибували кораблі зЄгипту, які привозили очерет, зякого робили папірус, та на томуписали. Греки цей порт назвали

Відомостіпро Святе Письмо

що “народження згори” для Царст2ва Божого станеться через Йогосмерть. Ідея ця відзеркалена вулюбленому вірші Івана 3:16.

«Кров та вода»Після шестигодинного перебуван2ня на хресті Христос був уже мер2твий, коли Його бік прокололисписом. Деякі медичні авторитетитвердять, що у випадку розривусерця, і тільки в цьому випадку,кров збирається у навколосер2цевій сумці (перикардії), де роз2діляється на щось подібне до кро2в’яного скупчення і водянистоїсироватки. Якщо це справді так, топричиною смерти Христа був роз2рив серця. Його серце не витри2мало надзвичайного болю ітиску крови. Можливо, стражданняза людські гріхи було таке велике,що людський організм не змігвитримати.

А може смерть Христа є містичнимнатяком на текст з Кн.Буття 2:21222.Як Бог витягнув ребро з бокусплячого Адама і створив з ньогонаречену для нього, так Бог взявщось з боку Христа і з цього створивЦеркву—Христову наречену.

П’ятдесятницяТридцятий рік по Різдві Христовім.День народження Церкви. П’ятде2сятий день після Христового во2скресіння, десятий день після Йоговознесіння на небо. Початок пері2оду поширення Євангелія. Цейособливий день П’ятдесятниці був унеділю.

Свято П’ятдесятниці також назива2лось святом Першого урожаю і свя2том Жнив. Як вдало був вибранийцей день до святкування зборуперших плодів світового євангель2ського жнива!

В Івана 16:7214 є слова Христа проперіод, започаткований Святим Ду2хом шумом з неба, поділеними язи2ками, що осіли на кожного з апо2столів; говоренням иншими мова2ми. В той день П’ятдесятниці булопублічно проголошено світові провоскресіння Христа — євреям і еллі2нам, які зібралися в Єрусалимі зусіх кінців землі.

Підготував: Михайло ПЛОЦІДЕМПідготував: Михайло ПЛОЦІДЕМПідготував: Михайло ПЛОЦІДЕМПідготував: Михайло ПЛОЦІДЕМПідготував: Михайло ПЛОЦІДЕМ

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (76) травень−липень 2006 29

Бібльос. . . . . Звідти і пішла назва Біблія,тобто Книга з великої букви.

Завіт – по євр. Беріт, це мається наувазі заповіт вмираючого, абодоговір. В древньому світі були невипадковими вбивства, тому міжплеменами заключалися договориза певним сценарієм. Щось, чиякесь “одне ціле” ділили на два“символи” і роздавали ворогуючимсторонам, коли конфлікт повто2рювався, то сходились і співстав2ляли “символи”. Тому символ – цете, що об’єднує . Завіт був символомєднання Бога і людини.

Старий Завіт – це богослов’я угодиміж стародавнім Ізраїлем та Богом.Цих завітів було заключено – 6 :

З Адамом, Ноєм, Авраамом, Яковом,Мойсеєм, Давидом.

І останній – 72ий завіт, що означаєповноту та довершеність, бувзаключений з Ісусом Христом.

Але Христос не скасував СтарогоЗавіту, а лише його сповнив. Бо жуся історія Старого Завіту булаочікування і підготовкою до при2ходу Месії. А саме поняття завіту вєвреїв формувалося довгі віки.Спочатку це сприйняття було сутоформальне, тобто, як договір міжпартнерами, не були це васало2імперські відносини. В пізніші часице розуміють, як дружбу, а в оста2точному сприйнятті як шлюб міжБогом2Ягве та його народом. В цічаси євреї розуміли свою бого2вибраність і цим вони частохизувались.

Іншою специфічною рисою Біблії єНатхнення – безпосередній іпозитивний вплив Бога на розум іволю автора. Тобто Святий Духсходив на людину і вона булапокликана до натхнення: до Діяння,до Мовлення до Писання. Але Богніколи не забирав свобідної волілюдини.

Натхнення до Діяння – людинаотримувала поклик Бога до певнихдій. Вона провадила народом, ачерез це – залишала свій слід вісторії. Наприклад: патріархи,судді, царі, вони отримувалипоклик Бога до певних дій. Мизнаємо багато історичних осіб,таких як Олександр Македонський,які самі були „плодами власнихдекорацій”. В той час, як біблійніпостатті – преображали, творилиісторію. Біблійна історія булазакваскою Історії Всесвітньої.

До Мовлення – Той кого Бог наділявцим даром мав іти до людей іпромовляти до них, словомнапрямлюючи їх душі до правди.Такими людьми були пророки. В тічаси євреї були свідомі своєїбоговибраності і часто в нійшукали для себе привілеїв. І частозамість того щоб почитати Бога2Ізраїля вони почитали те, що самівидумали. Вони зводили своївідносини з Богом до того, щолише приносили жертву, без усякоїзміни внутрішнього життя. Алеприходили пророки і руйнували цістереотипи, розганяли тумансамообману, в якому вониперебували. Пророки нищилиуявних богів. що люди собівидумали. А народ дуже не любить,коли хтось вривається в його світ іруйнує його стереотипи. Тому так

часто пророки були переслідувані ігнані, але мало хто з них відступив,бо був свідомий тієї справи, щоробить.

До Писання – його метою булозбереження Божих слів та наказів. ВСтарому Завіті сам Бог наказувавзаписати певні події: перехідІзраїля через пустиню (Чис 33.2),встановлення десяти Заповідей2Декалогу (Вих.24.7). Пророки такожчасто отримували наказ записатиБожі пророцтва. Часто в пророківбули учні та послідовники. якізаписували їхні слова. Наприлад, впророка Єремії був учень Варух,який записував його пророцтва. Таксамо Новий Завіт був записанийапостолами.

Авторство

Не потрібно думати, що ці людисамі з власної ініціативи писалиСвяте Письмо, бо його автором бувБог і людина. Але Бог не забиравлюдину з її середовища, не міняв їїхарактер, звичок. Вона і надалізалишалася у своєму середовищі, ізсвоїм світобаченням та звичками.Вона використовувала лише тізнання, які мала на той час, тобтомогла помилятись у сфері при2родничій та фізичній, тому щочасто вони це описували літера2турно. Але ми не повинні шукати уСвятому Письмі наукових знань.Щодо історичністі Біблії. Для наслюдей сучасних, історія – цехронологія, дата за датою, подія заподією. Але у східних народів це нетак. Для них важлива не хронологія,а суть що до чого призвело, і яка вцьому мораль і повчання. Тобтоісторичні дані були так ском2біновані, щоб з з з з з них можна буловзяти моральне повчання. І в кінці

30

цього була виведена ця мораль, якаповинна була людину підштовх2нути до того, щоб вона починалаочищати своє серце.

Як же бути з географічною точ2ністю – численні археологічнірозкопки доказують правдивістьБіблії.

Святість – це не шляхетніть, гарніманери. Тут описується конкретнихлюдей, з їх прогріхами, помилкамиі покаянням. Але ми повинні від2різняти те, що Біблія описує відтого, що схвалює.

Канон – це кількість книг, які вклю2чені до Святого Письма. Єврей2ський канон кник постав на Соборів Ямні в 90 р. н. е. . Наш канон бувсформований до 4ст., а остаточнозатверджений на” Тридентійськомусоборі. І тепер на даний час мимаємо 72 книги. Старого Завіту 2 45,і Нового 2 27.

Біблія є досвідом та відображеннямеволюції людини. Вона міститьопис людського досвіду пережиттяБога, та являється унікальнимскарбом для усього людства. Частечитання та роздумування надвідвічними істинами, які описані вцій Книзі, здатне нас перемінити,просвітити, та відкрити нам правдупро світ, про людину, та про Бога.Для цього потрібно не багато, лишезабажати цього та спробуватищоденно практикувати духовнечитання Святого Письма, бодайпротягом короткого проміжку часу,ранком або ввечері, і позитивнінаслідки будуть очевидними. То жпереконаймось у цьому самі, тазаохочуймо до цього і інших!

Пройшло 40 днів, протягомя к и х Х р и с т о в і у ч н іпереживали неймовірну

радість зустрічі з воскреслим Хри2стом. В останній день свого ви2димого перебування на землі, Ісусявився своїм учням і наказав непокидати Єрусалиму, але чекатиобіцяного їм «другого Утішителя…Духа істини…» (Діян. 14; 16,17),вивів їх з Єрусалиму на Оливнугору, розмовляючи з ними подорозі про заснування Своєї Цер2кви на землі. На вершині гори,пояснюючи апостолам, в чомуполягає їхня місія, сказав до них:«Ви приймете силу, коли зійде наВас Святий Дух, і будете моїмисвідками в Єрусалимі та всій Юдеї іСамарії аж до краю землі» (Діян. 1,8). «І, піднявши руки свої,благословив їх» (Лк. 24,50). Тодіапостоли стали свід2ками Його слав2ного возне2сіння.

Через Вознесіння впавши людстворазом з Христом підноситься ізземлі, тління і смерть до життявічного. Христос, воскреснувшисилою свого Божества, черезВознесіння удостоїв нас сидіння поправиці нашого небесного Отця.Вознісшись на небо, Господь незалишив землю Своєю Божест2венною присутністю, навпаки – щебільше наблизився до людини.Нині Він знаходиться на землі нелише всюди присутньою силоюСвого Божества, але і в таїнствіПресвятої Євхаристії – Його Боже2ственного Тіла і Крові. СлавнеХристове вознесіння було продов2женням прослави Його людськоїприроди, яке розпочалось у Во2скресінні, основою якого послуживЙого Хрест.

Христове Вознесіння також відкри2ває нам шлях до неба, у вічне

життя, подібно, як Його смертьі Воскресіння є перемогою

гріхом і смертю для всьо2го людства. Христос

вознісся на небо,як первенецьіз мертвих,вознісши зсобою вселюдство. Усвоїй славіВін прийшовдо Отця, при2м и р и в ш ис в о є юсмертю нахресті люди2ну з Богом.

«Вознісся єсив славі, Хрис2те Боже наш,радість со2т в о р и в ш иу ч е н и к а мобітуваннямСвятого Духа,утвердившиїх благосло2венням, боти єси СинБ о ж и й ,І з б а в и т е л ьсвіту».

40 днів після Воскресіння

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №2 (76) травень−липень 2006 31

“Свічадо” – книги, що дарують радість душі

Видавництво “СвічаВидавництво “СвічаВидавництво “СвічаВидавництво “СвічаВидавництво “Свічадо”: Удо”: Удо”: Удо”: Удо”: Україна,країна,країна,країна,країна,79008 79008 79008 79008 79008 м. Львів, а/с 808

вул. Винниченка, 22тел. (032) 297281208,

тел./факс (032) 297216233E2mail: post@svichado.com

Книгарня “СвічаКнигарня “СвічаКнигарня “СвічаКнигарня “СвічаКнигарня “Свічадо”до”до”до”до”: м. Львів,вул. Лисенка, 2

Час праці: пн2пт з 9.30 до 18.00,сб 10.00215.00

Вихідні дні: неділі та святаУ видавництві “Свічадо” діє послуга

“Книга2поштою”.

Замовлення надсилайте на адресу:“Книга2поштою” а/с 808, 79008,

м. Львів або на e2mail:e2mail:e2mail:e2mail:e2mail:bookshop@svichado.combookshop@svichado.combookshop@svichado.combookshop@svichado.combookshop@svichado.com

Зробити замовлення, а такожотримати додаткову інформацію

можна за тел. (032) 297281208Ми в інтернеті: www.svichado.comМи в інтернеті: www.svichado.comМи в інтернеті: www.svichado.comМи в інтернеті: www.svichado.comМи в інтернеті: www.svichado.com

ГГГГГенрі Ноуененрі Ноуененрі Ноуененрі Ноуененрі Ноуен Генрі Ноуен у своїй книзі майстерно сплів в одну оповідь на першийпогляд різні історії: історію Рембрандта, людську історію та історіюБожу. Ця чудова праця, неймовірно прекрасна як у простоті своєїмудрости, так і в незвичайній красі переміни, до якої закликає нас.І заклик цей упродовж віків добре знаний християнам: любити, якбатько, і вдячно приймати любов, як син.Автор сподівається, що й читач, здійснивши духовну мандрівку разоміз ним, також відкриє у собі не лише загублену дитину Божу,а й співчутливих матір та батька, яким є Господь.Для широкого кола читачів.Цiна: 14.80 грн

Повернення блудного сина

Том Хенксвважає ”Кодда Вінчі”веселоюнісенітницею

Том Хенкс, що зіграв головнуроль у фільмі Дена Брауна“Код да Вінчі”, закликав

критиків картини віднестися донеї неупереджено та з гумором.

“Сценарій повний всяких нісе2нітниць у пошуках скарбів. . . Це –весела історія, але не більше…Якщо ви приймаєте за чистумонету будь2яке кіно, то ви гли2боко помиляєтесь”.

Актор виступив із такою заявоюпісля численних заяв з бокуієрархів декількох християнсь2ких Церков, які гостро крити2кують фільм.

Зокрема, Ватикан призвав като2ликів бойкотувати “Код да Вінчі”,коли він вийде на екрани.

Озвучив думку Святого Престолуархієпископ Анджело Амато: він

назвав літературне пер2шоджерело фільму –однойменний романДена Брауна – “вкрайантихристиянським”.

Також архієпископ за2значив, що якби “подіб2на брехня і помилки”розповсюджувалисяпро Коран або Голокост,то вони викликали бпротести по всьомусвіту.

У романі “Код да Вінчі”в и к о р и с т о в у ю т ь с янеприйнятні для Цер2кви теорії про земнежиття Христа: йогошлюб з Марією Магда2линою і їхніх дітей.

Прем’єра фільму “Кодда Вінчі” Дена Браунапризначена на 17 трав2ня 2006 року, день від2криття Каннськогокінофестивалю. У ши2рокий прокат картинавийде одночасно в біль2шості країн світу 18травня.

За матеріаламиЗа матеріаламиЗа матеріаламиЗа матеріаламиЗа матеріаламиінтернетHвидань.інтернетHвидань.інтернетHвидань.інтернетHвидань.інтернетHвидань.

32

Актуально –

Пізнавально –

Весело і завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку на

рарарарарадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтедіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтедіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтедіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтедіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтенагоду провести свої духнагоду провести свої духнагоду провести свої духнагоду провести свої духнагоду провести свої духовні мандри уовні мандри уовні мандри уовні мандри уовні мандри урелігійній передачі «Духрелігійній передачі «Духрелігійній передачі «Духрелігійній передачі «Духрелігійній передачі «Духовна мандрівка».овна мандрівка».овна мандрівка».овна мандрівка».овна мандрівка».

Найгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світу,,,,,ексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – уседо вашої уваги в духдо вашої уваги в духдо вашої уваги в духдо вашої уваги в духдо вашої уваги в духовній мандрівці разом ізовній мандрівці разом ізовній мандрівці разом ізовній мандрівці разом ізовній мандрівці разом ізстудентами Львівської Духстудентами Львівської Духстудентами Львівської Духстудентами Львівської Духстудентами Львівської Духовної Семінаріїовної Семінаріїовної Семінаріїовної Семінаріїовної СемінаріїСвятого Духа.Святого Духа.Святого Духа.Святого Духа.Святого Духа.

Читайте нас в інтернетіЧитайте нас в інтернетіЧитайте нас в інтернетіЧитайте нас в інтернетіЧитайте нас в інтернеті

http ://magazine . lds . lv iv http ://magazine . lds . lv iv http ://magazine . lds . lv iv http ://magazine . lds . lv iv http ://magazine . lds . lv iv. u a. u a. u a. u a. u a

Радіо «Воскресіння»У щоденних випусках:У щоденних випусках:У щоденних випусках:У щоденних випусках:У щоденних випусках:

H інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними таH інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними таH інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними таH інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними таH інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними тасуспільними діячами;суспільними діячами;суспільними діячами;суспільними діячами;суспільними діячами;H репортажі з непересічних подій життя Церкви;H репортажі з непересічних подій життя Церкви;H репортажі з непересічних подій життя Церкви;H репортажі з непересічних подій життя Церкви;H репортажі з непересічних подій життя Церкви;H духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, СвятіH духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, СвятіH духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, СвятіH духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, СвятіH духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, СвятіТТТТТайни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;H знайомство з літургічним роком;H знайомство з літургічним роком;H знайомство з літургічним роком;H знайомство з літургічним роком;H знайомство з літургічним роком;

H розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музикуH розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музикуH розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музикуH розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музикуH розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику

СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»Перша програма УПерша програма УПерша програма УПерша програма УПерша програма Українського ракраїнського ракраїнського ракраїнського ракраїнського радіодіодіодіодіо РРРРРааааадіо «Еко2діо «Еко2діо «Еко2діо «Еко2діо «Еко2FMFMFMFMFM»»»»»Понеділок 21.30 год. Щодня 7.00 год.Вівторок 21.30 год. РРРРРааааадіо «Західна Столиця»діо «Західна Столиця»діо «Західна Столиця»діо «Західна Столиця»діо «Західна Столиця»Четвер 22.30 год. Середа 14.40 год.П’ятниця 22.30 год. Субота 15.40 год.

Неділя 8.40 год.

У мережі інтернет: У мережі інтернет: У мережі інтернет: У мережі інтернет: У мережі інтернет: http//www.rr.lviv.uaНаша аНаша аНаша аНаша аНаша адреса:дреса:дреса:дреса:дреса: вул. Євгена Озаркевича, 4, м. Львів, 79016, УкраїнаТел,: (0322) 74223203, факс: 97208275

УВАГА!Часопис “Пізнай Правду” приймає замовлення на рекламу церковнихвиробів, богослужбових риз та інших речей літургічногопризначення, а також християнської літератури, яка виходитьз дозволу церковної влади УГКЦ.