З минулого у майбутнє

У цьому номері:

Видається за бВидається за бВидається за бВидається за бВидається за благословеннямлагословеннямлагословеннямлагословеннямлагословеннямректораректораректораректораректорату Львівської Духту Львівської Духту Львівської Духту Львівської Духту Львівської ДуховноїовноїовноїовноїовноїСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого Духа

Реєстраційне свідоцтво№ 300 від 1996 р. Б.Виходить з березня 1996 р. Б.

Головний редактор:о. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницькийо. Володимир Крушельницький

Випусковий редактор:Андрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій Солецький

Заступник випускового редактора:Володимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир Чупрін

Літературна редакція:Ольга БарабашОльга БарабашОльга БарабашОльга БарабашОльга БарабашВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир Стець

Комп’ютерна верстка:Остап ГОстап ГОстап ГОстап ГОстап Гнатівнатівнатівнатівнатів

Комп’ютерний набір:ТТТТТарас Семенюкарас Семенюкарас Семенюкарас Семенюкарас СеменюкАндрій СіданичАндрій СіданичАндрій СіданичАндрій СіданичАндрій Сіданич

Дизайн:Олег БарбулякОлег БарбулякОлег БарбулякОлег БарбулякОлег Барбуляк

Фотограф:Михайло ПазинякМихайло ПазинякМихайло ПазинякМихайло ПазинякМихайло Пазиняк

Відповідальні за друк:Юрій ЛесишинЮрій ЛесишинЮрій ЛесишинЮрій ЛесишинЮрій ЛесишинВолодимир ГВолодимир ГВолодимир ГВолодимир ГВолодимир Ганчійанчійанчійанчійанчій

Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Львівська Духовна Семінаріявул. Шевченка, 188,Львів-Рудно, Україна, 79493тел.: (0322) 72-07-34, 69-09-14,факс: (0322) 69-05-65e-mail: [email protected]://www.lds.lviv.ua/http://www.lds.lviv.ua/http://www.lds.lviv.ua/http://www.lds.lviv.ua/http://www.lds.lviv.ua/

Р/р: 26001301410964 ЗКПО 13839856 МФО325633 ЛУБАИ ПІБ

Редакція має право редагуватита скорочувати подані матеріяли.Рукописи не повертаютьсята не рецензуються.

Часопис спирається на “Українськийправопис. Проєкт найновішої редакції”Інституту української мови НАНУкраїни, 1999.

При передруці посилання на «ПізнайПри передруці посилання на «ПізнайПри передруці посилання на «ПізнайПри передруці посилання на «ПізнайПри передруці посилання на «ПізнайПравду» обов’язкове.Правду» обов’язкове.Правду» обов’язкове.Правду» обов’язкове.Правду» обов’язкове.

© © © © © «Пізнай Правду», 2005.«Пізнай Правду», 2005.«Пізнай Правду», 2005.«Пізнай Правду», 2005.«Пізнай Правду», 2005.

№4(72)липень−серпень 2005

У цьому номері:Тема

Дорогий читачу часопису “Пізнай правду” . . . . . . . . . . . . . . . . . 2

Минуле семінарії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

Коротка історія Братства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Біблійне товариство “Еффата” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

Пасторальний центр “Еклезія” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8

“Хто співає – той молиться двічі. . .” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

Музей сакрального мистецтва Львівської ДуховноїСемінарії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

Збережено для нащадків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

Простір спілкування

Унівська обитель – крізь віки до сьогодення . . . . . . . . . . . . . . . 15

Habemus Papam

Біографія Його Святості, Папи Венедикта XVI . . . . . . . . . . . . . 18

Проповідь Святішого Отця Венедикта XVI на урочистомубогослуженні з нагоди вступу на катедру Єпископа Риму . . 19

Сім’я

Жінка і християнство . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

Світ дитини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23

Дозволь мені прийти у цей світ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25

Шановна редакціє! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26

Полеміка

Сантерія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29

Про тлумачення Святого Письма . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30

Як ставитися до сект? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31

Покликання людини і New Age . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33

Духовність

“Савле, Савле, за що мене переслідуєш” . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35

Суть мучеництва за Христа . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36

Сила слова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38

Новини

Папа вилікував єврейського мільйонера . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39

Папа Венедикт XVI вперше заговорив українською . . . . . . . . 39

Знято фільм про Матір Терезу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39

Звернення студентів Львівської Духовної Семінарії з нагодироку Євхаристії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40

2

Т е м а

Сьогодні Ти тримаєш у рукахнадзвичайно важливийпримірник часопису, в яко-

му ми намагалися подати історіюзаснування та розвитку нашоїаlma mater – Львівської ДуховноїСемінарії Святого Духа. Цей частакож є особливим для семінарій-ної спільноти – 28 серпня 2005року відбудеться посвячення ново-збудованих приміщень Семінаріїта філософсько-богословськогофакультету Українського като-лицького університету на вул.Хуторівка м. Львова. Готуючись доцієї небуденної події, по-новомупереосмислюємо свою історію,ідентичність і роль у житті Церквита народу. Адже інституція, яка непам’ятає свого минулого, прире-чена на небуття!

Заснування греко-католицької се-мінарії у м. Львові відбулося 30серпня 1783 року за єпископа Пе-тра Білянського. Офіційна її назва– Генеральна духовна семінарія уЛьвові. Тут проходили духовнуформацію юнаки не лише з Га-личини, але й зі Закарпаття, Пря-шівщини, Семигороду та Хорватії.Офіційним днем відкриття семі-нарії можна вважати 1 листопада1783 року, а першим її ректоромстав майбутній Галицький митро-полит Антін Ангелович. Відтодісемінарія була осередком бого-словських студій та мала вплив наформування національного, на-укового та культурного світоглядуне лише галичан, але й усьогоукраїнського народу. 1929 року, з

ініціятиви та благословення ми-трополита Андрея Шептицькогона базі семінарії створено греко-католицьку Богословську акаде-мію. У міжвоєнний період семіна-рія була найдорогоціннішоюперлиною Української Греко-Католицької Церкви. До цьогочасу навчальний заклад очолю-вало 26 ректорів, серед них такісвіточі Церкви: митрополит АнтінАнгелович, владики МиколаСкородинський, Григорій Яхимо-вич, Григорій Хомишин, ЙосифБоцян, отці Михайло Щавниць-кий, Константин Скородовськийта патріярх Йосип Сліпий.

У 1939 році, з приходом до ЛьвоваЧервоної армії, cемінарію при-мусово закрито, а приміщення навул. Коперніка передано для кори-стування Львівському універси-тетові ім. Івана Франка. Коли Львівопинився під німецькою владою,їх знову повернули нашій Церкві.У семінарії швидко завируваложиття, однак ненадовго. 1943 року,під час бомбардування Львоварадянськими військами, зруйно-вано церкву, а далі знову лікві-довано семінарію. Більша частинавикладачів була заарештована тавивезена в табори; випускників тастудентів розкидано по різнихкуточках України й світу; при-міщення, майно та бібліотекусемінарії було конфісковано.Впродовж більше, як сорок роківформація душпастирів для Греко-Католицької Церкви України вела-ся лише у підпіллі.

Під час святкувань ТисячоліттяХрещення України-Руси 1988 рокубагато священиків, монахів, семі-наристів заявили про вихід УГКЦ зпідпілля. У 1990 році, перейшовшивипробування катакомбної Церк-ви, з благословення митрополитаВолодимира Стернюка відновиласвою діяльність і Львівська Духов-на Семінарія. А ще через рік патрі-ярх Мирослав Іван Любачівськийосвятив нові приміщення семіна-рії у селищі Рудно біля Львова.Отримавши від місцевої влади за-недбані споруди колишньогопіонерського табору, Ректорат се-мінарії та студенти намагалисястворити мінімальні умови длянавчання та проживання. Від 1990року семінарію очолювали влад-ики Филимон Курчаба, ЮліянВороновський, отці Степан Ме-ньок і Богдан Прах.

З огляду на невідповідні умови дляповноцінного приготування кан-дидатів у священство, згідно зДекретом Блаженнішого Любо-мира, у 2000 році покликано допраці Комітет із будови Духовногоцентру „Львівська Духовна Семі-нарія”. Головна мета будівництва –створити такий заклад, який бимаксимально відповідав вимогамнавчально-формаційного плану,й, відповідно, готувати до священ-ства нову еліту духовенства.Сьогодні складаємо велику подякунашим доброчинцям і жертво-давцям із України та закордону.Адже зі щедрости їхніх рук тамолитов ми спільно реалізуємомрію цілої нашої Церкви !

Нині, в цей відповідальний часзавершення будівництва Духов-ного центру, ласкаво просимо Васпро молитовну підтримку. А 28серпня 2005 року запрошуєморозділити з нами радість освя-чення нових приміщень Львів-ської Духовної Семінарії СвятогоДуха спільно із БлаженнішимЛюбомиром Кардиналом Гузаром,єпископами, духовенством, добро-чинцями та численними гостями.

о. Володимиро. Володимиро. Володимиро. Володимиро. ВолодимирКРУШЕЛЬНИЦЬКИЙКРУШЕЛЬНИЦЬКИЙКРУШЕЛЬНИЦЬКИЙКРУШЕЛЬНИЦЬКИЙКРУШЕЛЬНИЦЬКИЙ

Д о р о г и й ч и т а ч уч а с о п и с у « П і з н а й

п р а в д у » !

Д о р о г и й ч и т а ч уч а с о п и с у « П і з н а й

п р а в д у » !

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (72) липень−серпень 2005 3

Львівська греко-католицька семінарія буластворена 1783 р. за ініціятиви австрійськогоцісаря Йосифа ІІ (1778-1790). Навчальний рік

почався в листопаді того ж року. Першим ректоромГенеральної семінарії призначено о. АнтонаАнгеловича (вихованця Віденського Barbareum, май-бутнього галицького митрополита), віце-ректором –отця Миколу Скородинського (згодом професораЛьвівського університету та єпископа).

Новостворена духовна семінарія розмістилася вприміщенні жіночого монастиря сестер-доміні-канок. Будівлі були тісні й непридатні для про-живання. За ректорату о. Михаїла Щавницького буласпроба перенести семінарію до иншого місцяЛьвова, а будинок передати військовому шпиталевіабо розмістити у них тюрму. Однак обидві інституціївідмовилися, бо споруда не надавалася для про-живання людей. В таких умовах проживаливихованці семінарії понад сто років, аж до 1887 року,коли був побудований по вул. Коперніка новийбудинок. .

З-посеред усіх 27 ректорів, які очолювали семінаріюдо 1945 року, особливо прославився Антін Ангелович,який домігся того, що духовна семінарія, підпоряд-кована до того державній владі, перейшла до управицеркви.

Григорій Яхимович, пізніший ректор і Галицькиймитрополит, церковний та громадський діяч, на-лагодив у семінарії розхитану дисципліну. Олек-сандр Бачинський, відомий церковний письменник,старався покращити умови проживання богословів:за його ректорату побудовано нове приміщення длясемінарії. На особливу увагу заслужив ректор Тео-дозій-Тит Голущинський, який за короткий часпровів ремонт будівлі Духовної семінарії, знищеної

військом в часі першої світовій війни. Активнопрацював ректор, майбутній митрополит, кардиналЙосип Сліпий: заснував Богословську академію тамузей, відреставрував каплицю св. Йосафата, дбавпро розвиток богословської науки.

Вихованці духовної семінарії відбували навчання вуніверситеті. У 1787 р. при Львівському університетізасновано відділ Studium Ruthenum для українськихстудентів, які не знали латинської мови. Відділпроіснував 20 років: за той період навчалося 458студентів, майже 200 з них стали священиками,решта знайшли инші посади або не закінчили студій.

Львівська духовна семінарія була не тільки виховнимзакладом, а й осередком суспільно-патріотичноїпраці. Тут зародилась «Руська трійця» під проводомМаркіяна Шашкевича, з’явилася перша українськазбірка «Русалка Дністрова» (1837), а один із членівРуської Трійці, Яків Головацький, був ректоромЛьвівського університету (1863-64).

Зі стін семінарії вийшло багато відомих людей, котрівідігравали в житті церкви та суспільства значнуроль. Іван Лаврівський був професором Львівськогоуніверситету та ректором Генеральної семінарії(1814-1820); Андрій Ангелович, брат митрополитаАнтона, став викладачем Studium Ruthenum приЛьвівському університеті. Іван Дудкевич – про-

фесором пасторального бого-слов’я. Олександр Бачинський бувректором Генеральної семінаріївпродовж 10 років (1883-1893),згодом став крилошанином тагенеральним вікарієм Львівськоїархиєпархії. Професор МиколаЧубатий був співзасновникомБогословської академії та ви-кладачем у ній історії Українськоїцеркви. У Львівській духовнійсемінарії вчилися єпископи ІзидорБорецький, Іван Прашко, кар-динал Іван Любачівський. Ви-хованці семінарії Олекса За-рицький та Роман Лиско сталижертвами більшовицького терору,згодом проголошені блаженними.

с е м і н а р і їс е м і н а р і їс е м і н а р і їс е м і н а р і їс е м і н а р і їМ и н у л е М и н у л е М и н у л е М и н у л е М и н у л е с е м і н а р і їс е м і н а р і їс е м і н а р і їс е м і н а р і їс е м і н а р і ї

Оркестр Львівської Духовної Семінарії 1930?ті рр.

4

Греко-католицька семінарія уЛьвові була ліквідована більшо-виками 1945 року і не моглаактивно діяти 46 років – аж 1990 р.була відновлена та перенесена доРудна. У 2003 році Львівська Ду-ховна Семінарія Святого Духасвяткувала 220-й ювілей від днязаснування. Торжества відбува-лися у теперішньому приміщенні

семінарії в Рудні, органному залі по вул.Бандери у Львові та біля будинку Духовноїсемінарії по вул. Коперніка, де стояла семі-нарійна церква Святого Духа до війни.

о. Микола ПРИСТо. Микола ПРИСТо. Микола ПРИСТо. Микола ПРИСТо. Микола ПРИСТАЙАЙАЙАЙАЙ

Каплиця ЛьвівськоїДуховної Семінарії навул. Коперника(1930?ті рр.)

Великдень (1934 р.)

Відвідини Патріярхом Іваном?Мирославом Любачівським ЛьвівськоїДуховної Семінарії у храмі ПреображенняГосподнього (1991р.)

Конференція з нагоди святкування 220?річчя від дня заснуванняГенеральної Семінарії у Львові

5ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (72) липень−серпень 2005

Коротка історіяБратства

Братство «Введення в Храм ПресвятоїБогородиці» є однією з найстарших релігійнихорганізацій м. Львова. Заснування його тісно

пов’язане з іменем преосвященного митрополитаСильвестра Сембратовича. У палатах РимськогоПрестолу вже давно були прохання українських владикпро заснування братств на території України. Офі-ційний Рим недовго перебував у роздумах, адже бачиввелику духовну потугу, яку несли за собою такі духовніорганізації. Саме тому на долю Митрополита Силь-вестра Сембратовича випала велика місія – вінотримав згоду на заснування братств. 25 грудня 1883 р.до Риму було відіслано пакет документів щодозаснування Братства, також літургійно-обрядові прак-тики, перекладені латинською мовою.

Відповідь з Риму не забарилася, і до митрополичоїкапітули надійшов лист із благословенням СвятішогоОтця Лева ХІІІ, який благословив заснування Братстваі наділив його привілеєм повного відпусту. Такимчином, благодаттю Божою митрополит СильвестрСембратович 1885 р. засновує в стінах ЛьвівськоїДуховної Семінарії Святого Духа Братство «Введення вХрам Пресвятої Богородиці» та призначає першогодухівника – отця прелата Ісидора Дольницького.

Декрет про заснування

«Сильвестр Сембратович, Божою милістю і благодаттюСвятого Апостольського Престолу митрополит Га-лицький, архиєпископ Львівський, єпископ Кам’я-нецький, член Палати вельмож Австрійської ДержавноїДуми, член Сейму Галіції і Володимирії з Великимкнязівством Краківським, Доктор Святого Богослов’я.

Возлюбленому Нам у Христі о. Ісидору Дольницькому,духівнику семінарії у Львові. Мир у Господі і Архи-єреське Благословення! Ви представили нам, що длякращого успіху священичого виховання студентівнашої Львівської Семінарії бажаєте, щоб у ційСемінарії було засноване Братство «Введення в ХрамПресвятої Богородиці»… тому Ми, зважаючи на Вашебажання, керуючись конституцією блаженної пам’ятіКлимента VIII «Quaecumque», владою Нам від загально-церковного права даною, затверджуємо і засновуємо.

До управи цього Братства, після укладення статутів, Васі Ваших наступників в уряд Духівника утверджуємо тапостановляємо».

Такий декрет підкреслює високе становище Братства,адже було засноване воно не просто на локальномурівні, а ратифіковане Апостольським Престолом.Одразу ж після заснування, духівник о. Ісидор активнопочинає втілювати свої ідеї. У світ виходить книжка підназвою «Братство Введення в Храм Пресвятої Бого-родиці» і статут, який, дещо модифікований, діє донині. Розуміючи основну мету Братства – виховання

молодих семінаристів у молитві й любові до БожоїМатері, о. Ісидор Дольницький як науковець, богослов,літургіст, проводить паралель між Введенням Марії тавступом молодої людини до семінарії. Подібно доМарії, молодий юнак приходить до храму, щоб устрахові Божому навчатися відвічних правд і статисемінаристом, а згодом і священиком, котрий у кожнумить свого життя повинен народжувати Христа дляинших.

22 березня, в опінії святости, відійшов до вічностиперший духівник Братства, милий літній чоловік, якийприкладом свого життя свідчив про життєдайне світлолюбови до Бога за посередництвом Марії. Смерть«дзядзя» – так лагідно називали його брати – принеслаусім великий смуток, але Братство не мало права аністояти на місці, ані рухатись назад – лише уперед!

Початок другої світової війни привів до неперед-бачуваних подій. Семінарію було закрито, а разом ізнею ліквідовано Братство. Але незважаючи на це,братчики зуміли пронести через лихоліття війнивелику любов до Марії, закладену о. ІсидоромДольницьким. Так, з виходом УГКЦ із підпілля відкритоЛьвівську Духовну Семінарію, а з нею у 1992 відновилосвою діяльність й Братство «Введення в ХрамПресвятої Богородиці». Першим духівником Братствау відновленій семінарії став о. митрат Роман Мірчук.

Діяльність Братства

Уже від початку братчики провадили активнудіяльність. Як колись, так і тепер у Братстві працюютьрізні секції. Однією з перших була заснованахаритативна секція – у міжвоєнні роки братизаймалися допомогою бідним студентам. Сьогоднібратчики опікуються деякими дитячими будинками -як духовно, так і матеріяльно. Зокрема активнаспівпраця налаштована з Журавенським туберку-льозним диспансером. Семінаристи якнайчастішенамагаються відвідувати довірені їм будинкиперестарілих, дитячі будинки тощо, приносячиелементарне – теплоту та щирість серця. Най-масштабнішу акцію харитативна секція проводить на

6

свято Миколая, 19 грудня.Протягом цілого року братишукають людей доброї волі, щобуможливити проведення свята.Тяжка і кропітка праця, алерезультат неперевершений –блаженний усміх дітей і вдячнасльоза на обличчі стареньких.

Існує також місійна секція, яка відзаснування допомагала духовноюлітературою, організовувала різнівечори тощо. Сьогодні, зутворенням Донецько-Харківського Екзархату виникланагальна потреба допомоги тимсвященикам, які зголосилисявиїхати на місійні терени. Брати,жертвуючи часом упродовжріздвяних, великодніх та літніхвакацій, зголошуються напрохання місійної секції та їдутьдопомагати священикам на СхіднуУкраїну. Те що, досвідчують брати утаких поїздках, надзвичайне –надзвичайна щирість і довірливістьлюдей. Місійна секція докладає усіхзусиль, щоб забезпечити щойноутворені парохії, щоби своїмневеликим вкладом долучитися дозаповіту Ісуса Христа: «Голоситиєвангеліє усім народам, аж до краюземлі». Протягом останніх роківмісійна секція розширила своїтерени і досягла далеких сибір-ських земель, широких просторівБілорусі та инших територій.

З іменем першого духівника Брат-ства о. Ісидора Дольницькогопов’язане заснування ще одної

секції – дольницістики. Секціястворена нещодавно, у 2001 році.Основне її завдання – збиранняматеріялів та свідчень проправдиве життя і діяльність о. Іси-дора Дольницького, щоб відновитиклопотання митрополита АндреяШептицького та патріярха Йосипапро початок процесу беатифікації.Секція займається також видав-ничою діяльністю. Окрім молитов-ника Братства, видано науково-популярну книжку «Отець прелатІсидор Дольницький – літургіст,богослов, науковець». Праця єрезультатом зусиль братів, якіпровели багато часу в історичнихархівах, приватних колекціях, ізібрали надзвичайно цінніматеріяли.

Цього року, 26 березня 2005 р., світпобачила ще одна книжка «Літописроду Дольницьких». Автором ставправнук брата Ісидора - АнтонаДольницького – п. Олег Дольниць-кий, д-р медичних наук, професоркафедри дитячої хірургії Націо-нального медичного університетуім. О. Богомольця у Києві. У книжціо. Ісидор постає покровителемусього родуДольницьких.У процесі на-писання до-слідження п.Олег Дольни-цький і Брат-ство тісно міжсобою спів-п р а ц ю в а л и ,брати з пре-великою ра-дістю допо-магали усімам о ж л и в и м иресурсами.

Значним до-робком Брат-ства став ви-пуск відео-фільму «Іспо-відник віри».Метою доку-ментальногофільму є озна-й о м л е н н яш и р ш о г озагалу читачівіз насправдіс в я т о ю

постаттю о. Ісидора Дольницького.

У різних ділянках Братство «Вве-дення в Храм Пресвятої Бого-родиці» працює для допомогииншим та збагачення власногодосвіду. Перебуваючи у стінахсемінарії, а далі як духовні про-відники, брати не втрачають жод-ної хвилини вільного часу. «Мо-литва і праця» – девіз Братства,який є водночас основною харак-теристикою організації. Жити недля себе, але для инших, незалишати собі нічого, бути всім дляусіх. Символічний вхід Богородиціу Храм є для нас неначе планомспасіння. Це шлях, який веде доБога у світлі віддання Христові.Богородиця є живим храмом, аджестала вмістилищем Христа, оселеюБога-Слова. Виховуючись під Їїчистим покровом, ми просто«змушені» готувати свій храм дляДуха Святого, щоб пізніше длякожної людини зокрема народитиХриста, принести Його спаси-тельне світло у цей дивовижнийсвіт.

Павло ДРОЗДЯК Павло ДРОЗДЯК Павло ДРОЗДЯК Павло ДРОЗДЯК Павло ДРОЗДЯК

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (72) липень−серпень 2005 7

Біблійнетовариство„Еффата”

Семінарійне Біблійне товариство сприянняекуменічному та міжрелігійному діалогові„Еффата” створене з ініціятиви студентів

Львівської Духовної Семінарії Святого Духа у 1994році за благословенням Ректорату. Перший головатовариства – колишній Ректор семінарії, а сьогодніекзарх Донецько-Харківський – Кир Степан Меньок.Згідно з першим проєктом Статуту, Ректор є водночасОпікуном Біблійного товариства „Еффата”, проте насьогодні ці обов’язки виконує о. Роман Бакуш, економсемінарії.

1996 року засновано друкований орган Біблійноготовариства „Еффата” – часопис „Пізнай Правду”. Йогомета – поширення правдивої інформації про різніпсевдорелігійні рухи та секти. Згодом цей часопис ставзагальносемінарійним, однак члени Біблійного това-риства й надалі є постійними дописувачами, подаючидо друку статті, дослідження, роздуми про правдиХристової науки в світлі офіційного вчення Като-лицької Церкви.

Покровителем Біблійного товариства „Еффата” є архи-стратиг Михаїл.

Почесними Головами товариства від часу заснуваннябули:

1. отець-ректор Степан Меньок (1994–1996 рр.)

2. Назар Заторський (до 1999 р.)

3. Олег Кобель (1999–2000 рр.)

4. Олег Правець (2000–2001 рр.)

5. Антін Слобода (2001–2003 рр.)

6. В’ячеслав Бліхар (2003–2005 рр.)

Теперішній Голова Біблійного товариства „Еффата”– Юрій Чорній.

Біблійне товариство „Еффата”, згідно з метою,вказаною в Статуті, займається організацією між-конфесійних та міжрелігійних зустрічей, виїзнихдискусій із представниками різних сект. Товариствопровадить екуменічні зустрічі з представникамирізних конфесій та релігій, які зазвичайвідбуваються у приміщенні Семінарії Святого Духа.

Цього року в межах діяльности «Еффати» булопроведено антисектантську акцію. Членитовариства безкоштовно роздали в околицяхм. Львова 5.000 буклетів „101 доказ проти свідківЄгови”. Нещодавно відбулася ще одна важлива подіяв житті Біблійного товариства: у світ вийшлаброшура „Хто такі Свідки Єгови?” накладом близько10.000 примірників, які семінаристи роздалибезкоштовно у м. Львові.

На сьогодні з ініціятиви членів товариства готується додруку брошура „Доктринальні помилки Свідків Єгови”та книжка „Найпоширеніші секти на теренах України”.

До завдань товариства „Еффата” входить і створеннянедільних шкіл біблійного та антисектантськогонапрямків при храмах міст:

- школа антисектантського напрямку при храмі ВсіхСвятих українського народу в м. Стрий;

- школа антисектантського напрямку при парохіяль-ному храмі м. Городка;

- школа антисектантського напрямку при храмі св.Йосафата в м. Львові;

- школа антисектантського напрямку при храмі свв.Ольги та Єлизавети, м. Львів;

- школа антисектантського напрямку при храміПресвятої Євхаристії, м. Львів;

- школа біблійного напрямку при храмі ПресвятоїЄвхаристії по вул. Величковського в м. Львові.

Для ознайомлення з детальнішою інформацієюпросимо завітати на інтернет-сторінку товариства:http://effata.lds.lviv.ua

В’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАРВ’ячеслав БЛІХАР

8

2003 року в Львівській Духовній Семінарії СвятогоДуха розпочав свою діяльність Пасторальнийцентр “Еклезія” (з грецької η εκκλεσια –

спільнота). Підґрунтям, яке уможливило створеннятакого центру, була ініціятива кількох семінаристів,котрі спершу мали на меті створити систематичнуелектронну бібліотеку богословської літератури і датизмогу ширшому загалові людей ближче пізнатидуховні надбання нашої Церкви.

В процесі свого розвитку Пасторальний центр„Еклезія” розширив межі діяльности, зокрема булостворено кілька відділів для напрацювання різно-манітних методів катехизації. Зокрема, сьогодніфункціюють чотири відділи: літургійний, історико-мистецький, катехитичний, біблійний, а також медія-центр.

Історико-мистецький відділпрацює над розробленням тавпровадженням катехитичнихметодик з використанням іко-нописної спадщини нашоїЦеркви. Втілюючи свої задуми,члени відділу намагаютьсядонести до широкого загалуправильне розуміння ікони усхіднохристиянській традиції,акцентуючи особливу увагу наїї богословському та культур-ному значенні.

Катехитичний відділ займа-ється організацією реколекцій,нічних чувань на парохіях,розробленням посібника зактивними методами катехи-зації для дітей та молоді, атакож всіляко намагаєтьсясприяти поглибленню христи-янського життя серед молоді.

Літургійний відділ працює надпоясненням богослужень тавиданням методичного посіб-ника щодо прислуговування наних.

Основною ділянкою працібіблійного відділу є опрацю-вання різних методів читанняСвятого Письма, за допомогоюяких можна краще зрозумітимісце Біблії у житті христи-янина. Медія-центр працює надформуванням відеотеки хри-стиянської тематики, котріможна застосувати для кращогорозуміння катехизаційних на-ук. Таким чином, при пліднійспівпраці всіх цих відділів,“Еклезія” намагається охопитивсі сфери життя християнината допомогти йому через, зда-

валося би буденні речі, зустрітися у своєму серці зБогом.

Отож, з Божою допомогою Пасторальний центр“Еклезія” продовжує свою діяльність не лише вСемінарії, але й поза її межами, урізноманітнюючижиття парохій глибокою духовною спадщиною нашоїЦеркви.

У планах на майбутнє - розширення своєї діяльностина всіх парохії УГКЦ, сприяння об’єднанню і спів-праці всіх катехизаційних структур для примноженняслави Божої.

ТТТТТарас МИХАЛЬЧУКарас МИХАЛЬЧУКарас МИХАЛЬЧУКарас МИХАЛЬЧУКарас МИХАЛЬЧУК

Пасторальний центр“Еклезія”


„Ходи і співай”(св. Августин)

Спів у Семінарії існує в різнихСпів у Семінарії існує в різнихСпів у Семінарії існує в різнихСпів у Семінарії існує в різнихСпів у Семінарії існує в різних„форма„форма„форма„форма„форматах”. Одним із таких єтах”. Одним із таких єтах”. Одним із таких єтах”. Одним із таких єтах”. Одним із таких є

хор у Львівській Духовній

Семінарії

Співоча традиція Львівської Духов-ної Семінарії сягає коренями по-чатків існування Семінарії у Львові.

Перші згадки про хор є вже з 80-хроків XIX ст. Тоді він був чи неєдиним українським хором висо-кого рівня виконання в Галичині йналічував 60-80 співаків та добрихсолістів. У 20-их роках XX ст. хорСемінарії входив до трійкиу кра-щих хорів Львова, серед яких були іславний „Боян” Людкевича та ака-демічний хор „Бандурист”. Семіна-рійний хор брав участь у всіх безвинятку святкуваннях. Для гастро-льних виїздів існував камернийсклад, т. зв. „шістнадцятка”. Так, на-приклад, з нагоди 125-річчя від дняуродин М. Шашкевича, від 6 до 27серпня 1935 року хором було дано20 вечірніх концертів у містах імістечках Галичини.

З відновою Львівської Духовної Се-мінарії у смт. Рудно відроджується ітрадиція хорового співу. Першимкерівником відновленого колекти-ву став п. Володимир Головко. Тодіхор отримав назву „Надія Церкви”.

Саме під керівництвом В.Головкахор здійснює європейське турне зконцертами у Німеччині, Австрії,Франції (Люрд).

У 2000 році диригентом хору ставвидатний музикант та заслуженийдіяч мистецтв п. Олег Цигилик,який поставив завдання професій-ного виконання. Наступним реген-том 2002 року став заслужений діячмистецтв п. Ярослав Мелех.

Сьогодні колективом керує моло-дий диригент п. Ярослав Заміщак.Хор і надалі бере активну участь не

лише в житті Семінарії, але також винших різноманітних заходах: спі-ває урочисті Божественні Літургії,бере участь у концертах духовноїмузики, різноманітних ювілеях тасвяткуваннях.

Наступним у семінарійній співо-Наступним у семінарійній співо-Наступним у семінарійній співо-Наступним у семінарійній співо-Наступним у семінарійній співо-чій сім’ї єчій сім’ї єчій сім’ї єчій сім’ї єчій сім’ї є

вокально−інструментальний

ансамбль „Оранта”

Із благословення ректорату діє уЛьвівській Духовній Семінарії Свя-того Духа від 25 січня 2001 року.Завдяки своїй творчій активнійдіяльності, ансамбль сприяє духов-ному зросту та збагаченню світо-гляду вкраїнського народу, а пере-важно молоді.

Діяльність ансамблю полягає устворенні музичних композиційдуховного спрямування. За темати-кою пісні є різними: шевченківські,великодні, колядки, на прославуПресвятої Богородиці, Ісуса Хри-ста, молитви й притчі.

Вокально- інструментальнийансамбль „Оранта” проводить ак-тивну місійну діяльність у східнихта центральних регіонах України.Він бере активну участь у діяльностіпарохіяльних спільнот та моло-діжних християнських організацій,сприяє духовному збагаченню

„Х„Х„Х„Х„Хто співає – той мото співає – той мото співає – той мото співає – той мото співає – той молиться двічі...”литься двічі...”литься двічі...”литься двічі...”литься двічі...”

10

релігійного світогляду молоді. Віддня створення ансамбль здійснивпонад 60 виступів у різних регіонахУкраїни, а зокрема на Львівщині,Київщині, Донеччині, Тернопіль-щині.

За час свого існування було сфор-мовано електронну базу великоїаудіотеки української народної тадуховної музики. Окрім цього, вспільному проєкті з пасторальнимцентром „Еклезія” було виконанокомп’ютерний варіянт запису ау-діокасет Святого Письма (перекладОгієнка і Хоменка), а також лекціїпровідних богословів, реколек-тантів та проповідників.

ДухДухДухДухДуховна музика наовна музика наовна музика наовна музика наовна музика наділена див-ділена див-ділена див-ділена див-ділена див-ними чарами й енергією. Вонаними чарами й енергією. Вонаними чарами й енергією. Вонаними чарами й енергією. Вонаними чарами й енергією. Вонаможе подвоїти сили, додаможе подвоїти сили, додаможе подвоїти сили, додаможе подвоїти сили, додаможе подвоїти сили, додати від-ти від-ти від-ти від-ти від-ваги та мужности, а також здаваги та мужности, а також здаваги та мужности, а також здаваги та мужности, а також здаваги та мужности, а також здатнатнатнатнатназворушити до сліз. Тзворушити до сліз. Тзворушити до сліз. Тзворушити до сліз. Тзворушити до сліз. Такими вла-акими вла-акими вла-акими вла-акими вла-стивостями володієстивостями володієстивостями володієстивостями володієстивостями володіє

духовий оркестр Львівської

Духовної Семінарії Святого

Духа

Перша згадка про оркестр в ДуховнійСемінарії є з 1880 р. Цей оркестр бувтак добре вишколений, що вико-нував навіть важкі композиції Верді,Шуберта, Бетховена. Першим дири-гентом був Юрій Ґенсьорський, якийсам грав першу скрипку. Після йоговідходу до Перемиської ДуховноїСемінарії на IV курс, диригентом ставЗіновій Ільницький, знаменитийскрипаль. Маючи велике прагненнядо гри на скрипці, він присвячуваввесь вільний від обов’язків часмузичним вправам.

Семінарійний оркестр брав активнуучасть у всіх українських імпрезах, а

передовсім у Шевченківських кон-цертах. Оркестр мав нагоду до “при-людних” виступів досить часто. Вжедавніше був заснований і виявлявдосить активну діяльність театраль-ний гурток, головою якого був тоді І.Королюк, а режисером Максим Кі-наш. Ставили і “Наталку Полтавку”.При цій виставі виступив семіна-рійний оркестр перший раз “при-людно” і самостійно. Коли відігралина початку увертюру М. Лисенка, адалі, в антрактах (було це по Різдві)кілька колядок, здійнявся шквалоплесків і вигуків “слава”. Оце була ієдина, але велична нагорода оркест-ру за його важку та рутинну працю.

Другий раз, і то вже зі справжнімконцертом на естраді, виступив се-мінарійний оркестр з нагоди прибут-тя до семінарії двох вихованцівУжгородської Семінарії. Надалі ор-кестр інтенсивно працював і висту-пив з трьома творами: повторивувертюру Лисенка до “Наталки Пол-тавки”, відіграв “Potpourri” з народ-них пісень (власного аранжування) іодин класичний твір.

Про діяльність оркестру під час пер-шої світової війни згадок немає, ажпісля війни оркестр під проводомдиригента Миколи Зубаля взявучасть в мистецькій програмі знагоди вшанування пам’яті святогоЙосафата 15-го лютого 1925 року.Оркестр семінаристів відіграв “Увер-тюру” Келєр Беля. Коли переглянутитодішній репертуар, то можна “по-хвалитися” Грогом (Моргенштім-мунг, Асес Тод, Анітрас танц, Гульді-гунгсмарш), Чайковським (Романс f-moll, Пісня без слів), Бетховеном(Пасторальна симфонія (уривок),Турецький марш), Моцартом (Фіга-ро, Рондо A-dur), Шубертом (Неза-

кінчена симфонія, Серенада), Россіні(Вільгельм Тель), Брамсом, Дворжа-ком (Гумореска), чи нашим Барвін-ським (Марш). Спільні репетиціївідбувалися три рази на тиждень.

Минув час. Після виходу нашоїЦеркви з підпілля та відновленняЛьвівської Духовної Семінарії ста-раннями теперішніх семінаристівбув відновлений, а радше зановостворений і духовий оркестр. І зновтепер після багаторічної перерви вінприносить велику втіху та радістьбагатьом вірним Української Греко-Католицької Церкви. Створено його,з благословення ректорату семінарії,навесну 2001 року Божого. Першиморганізатором та керівником оркест-ру був брат Павло Миць, випускникТернопільського музичного училищаім. С. А. Крушельницької.

На закінчення 2004 року в оркестрівідбулися певні зміни. Оскільки орга-нізатор та диригент оркестру, братПавло Миць, виїхав на навчаннязакордон, диригентом, з благосло-вення ректорату, став брат ВіталійВоєца.

Головною функцією оркестру єурочиста зустріч у Семінарії високо-поважних гостей, організація длябратів-семінаристів концертнихпрограм, приурочених визначнимподіям в історії УГКЦ та Українськоїдержави. Оркестр брав участь усвяткуванні 220-тиліття ЛьвівськоїДуховної Семінарії Святого Духа та уконкурсі “Сурми звитяги”.

Завдяки підтримці ректорату і братів-семінаристів, великим здібностям тапрацьовитості учасників духовогооркестру, цей колектив здобув попу-лярність не лише у семінарії, але йпоза її межами.

На сьогодні репертуар духовогооркестру налічує більше двадцятитворів різних жанрів – колядки,марші, попурі; твори о. М. Верби-цького, П. Чубинського, М. Лисенка,Т. Петриненка, Р. Купчинського, Дж.Леннона та П. МакКартні.

Щодня семінаристи, окрім музикисерця, співають та творять музику вхорі, ансамблі та оркестрі. Адже му-зика – це ще один захоплюючий таподиву гідний світ, в якому такожвідкривається велич та глибина на-шого Творця.

Підготував Володимир ЧУПРІНПідготував Володимир ЧУПРІНПідготував Володимир ЧУПРІНПідготував Володимир ЧУПРІНПідготував Володимир ЧУПРІН


Музей сакрального мистецтваЛьвівської Духовної Семінарії

Музей сакрального мистец-тва, що відновив своюдіяльність у стінах Львів-

ської Духовної Семінарії в грудні2001 року, покликаний продовжитистолітню традицію пошуку та по-рятунку предметів церковної дав-нини, започатковану в нашій Цер-кві митрополитом Андреєм Шеп-тицьким.

Ще на початку ХХ століття митро-полит закликав отців-парохів від-мовитися від згубної традиції спа-лювати освячені речі, що вийшли зцерковного вжитку. “Кілько топрецінних ікон згоріло по селах! –як старий церковний звичай велів,щоби не була в поневірці свята річ”,– жалкував Андрей Шептицький устатті “Мої спомини про предметмузейних збірок”. Заклик зберігатистарі ікони й передавати їх до му-зею не залишився емоційним ло-зунгом. Людина діла, аристократдуха, митрополит Андрей знайшовсили, час і кошти зайнятися спра-вою порятунку давнього сакраль-ного мистецтва. Спільно із профе-сором Іларіоном Свенціцькимвони створили найбільшу в світізбірку української ікони, яку сьо-годні називаємо Національним му-зеєм у Львові.

Ця титанічна праця знайшла про-довження у діяльності отця-доктораЙосипа Сліпого. Організатор Львів-ської богословської академії (ство-реної 1929 року з натхненнямитрополита Андрея на базі Львів-ської духовної семінарії), молодийенергійний ректор зібрав пре-красну збірку творів сакральногомистецтва. До роботи були залученіпрофесори мистецтва: д-р ІларіонСвенціцький (директор Львівсько-го національного музею), д-р Воло-димир Залозецький, археолог д-рЯрослав Пастернак, історик д-рМихайло Драган. Результатом їхспільної праці стало відкриття в1932 році Музею Духовної семінарії(Богословської академії). Вже у1934 році фонди Музею налічували808 експонатів, з яких 371 – ікони

ХІV-ХІХ століть. Після трагічнихподій 1939-44 рр. Львівська духовнасемінарія, а разом з нею і Музейприпинили своє існування. Біль-шість експонатів, зібраних отцем-ректором Йосипом Сліпим та йогосподвижниками, було передано дофондів Львівського музею україн-ського мистецтва (сьогодні – На-ціональний музей у Львові).

Багатьом видавалося, що пануван-ню “войовничих атеїстів” не будекінця. Та нікому не дано перед-бачити волю Господню. В 1990 роцівідновила свою діяльність Львів-ська Духовна Семінарія, а в грудні2001 року в її стінах знову з’яв-ляється Музей.

Актуальність існування такого му-зею на сьогодні є незаперечною.Адже, на жаль, не відійшла в минулесумнозвісна традиція церковнихгромад спалювати понищені цер-ковні речі. Забувши за-клики митрополитаАндрея, християникінця ХХ – поч. ХХІстоліть спалюють зб л а г о с л о в е н н ядуховних отців ікони,скульптуру, церковнікниги і шитво ХVІ-ХІХстоліть. Ще сотні тво-рів сакрального ми-стецтва чекають свогопорятунку на горищахцерков, дзвіницях, вг о с п о д а р с ь к и хп р и б у д о в а х ,прибитими до зовніш-ніх стін храму на по-талу дощам, снігам,морозам…

Вирішити ці пробле-ми глобально, звичай-но ж, не під силу Му-зеєві Львівської Духов-ної Семінарії. І, все ж, вр е з у л ь т а т ісистематичних (2-3рази щомісяця) експе-дицій селами Галичи-ни, Закарпаття, Воли-ні, наполегливої праці

з приватними колекціонерами дофондів Музею надійшло з часу йогозаснування понапонапонапонапонад 300д 300д 300д 300д 300 предметівцерковної старовини. Більшість ізних – ікони, хоругви, церковні кни-ги ХVII-поч. ХХ стХVII-поч. ХХ стХVII-поч. ХХ стХVII-поч. ХХ стХVII-поч. ХХ ст. потрапили доМузею у вкрай аварійному стані івимагали негайного втручання фа-хівців з консервації та реставрації.

До справи порятунку понищенихчасом та людською недбалістюпредметів церковної старовини бу-ло залучено двох, а з 2003 рокутрьох реставраторів з досвідом ре-ставраційної праці в музеях тареставраційних майстернях Льво-ва. Один із них – реставратор І-ї ка-тегорії Ірина Мельник – є крім тогофахівцем-хіміком. Це дозволяєздійснювати в Музеї мікрохімічнедослідження складових елементівтворів сакрального мистецтва, щопіднімає процеси консервації та

12

реставрації на належний науковийрівень.

Поряд із щоденним порятункомвіднайдених предметів старовиниреставратори та директор Музеюнамагаються активно пропагуватицю справу, беручи участь в науково-практичних семінарах, конферен-ціях, форумах, організованих музе-ями та науково-дослідними устано-вами Львова, Луцька, Києва. Заперіод 2002-2004 рр2002-2004 рр2002-2004 рр2002-2004 рр2002-2004 рр. працівникиМузею взяли участь в 11-ти11-ти11-ти11-ти11-ти такихзаходах, найбільшими з яких були:І-й Міжнародний форум реставра-торів “Традиційні та новітні техно-логії консервації та реставраціїтворів мистецтва” (9-11 грудня2002 р., м. Львів); ІХ та Х Міжна-родні конференції “Волинськаікона: дослідження та реставрація”(жовтень 2002 р., вересень 2003 р.,Музей волинської ікони в м.Луцьку); ХІІІ Міжнародна конфе-ренція “Історія релігії в Україні”(19-22 травня 2003 р., м. Львів); ІVМіжнародна науково-практичнаконференція “Реставрація музей-них пам’яток в сучасних умовах.Проблеми та шляхи їх вирішення”(20-23 травня 2003 р., м. Київ).

Пропагуючи справу порятункудавніх творів сакрального мистецт-ва та їх збереження, Музей ЛДС за-початкував традицію проведеннящорічнихщорічнихщорічнихщорічнихщорічних наукових конференційта тему: “Українська Греко-Като-лицька Церква і релігійне мисте-цтво (історичний досвід та про-блеми сучасності)”. Перша такаконференція, присвячена пам’ятіпатріярха Йосипа Сліпого (ректора

Г р е к о -КатолицькоїДуховноїсемінаріїу Львові1 9 2 5 - 4 4рр.) і 70-л і т т юзаснуванняМ у з е ювідбулася30 листо-пада 2002р. Другак о н ф е -р е н ц і я ,що набулас т а т у с у

міжнародної міжнародної міжнародної міжнародної міжнародної завдяки участи в їїроботі трьох науковців з Респуб-ліки Польща, відбулася 22 грудня2003 р. і була присвячена 220-літтюЛьвівської Духовної Семінарії. 25 –26 травня 2005 р. в стінах Львів-ської Духовної Семінарії СвятогоДуха та Святоуспенського мо-настиря в Уневі відбулася третяміжнародна конференція, органі-зована колективом Музею. Дороботи конференцій були залученіпровідні фахівці музеїв та науково-дослідних установ Львова, Луцька,Дрогобича, Червонограда, науковціз Польщі та Біло-русі. Особливо цін-ним є те, що за-вдяки сприяннюк е р і в н и ц т в аЛ ь в і в с ь к о їДуховної Семінаріїробота конферен-цій увінчалася дру-кованим виданнямзбірників матерія-лів конференцій.

Важливою є участьМузею у навчаль-н о - в и х о в н о м упроцесі Семінарії.Адже семінаристи– майбутні свяще-ники нашої Цер-кви, в основному,отці-парохи. Самевід їх загально-культурного рівня,від їх володіннятемою місця і роліс а к р а л ь н о г омистецтва в Церкві

буде в майбутньому залежати долятворів цього мистецтва, які щезнаходяться в храмах УГКЦ. За-вдяки діяльності Музею семіна-ристи мають можливість безпосе-редньо оглянути предмети церков-ної старовини, що надходять дофондів Музею в результаті систе-матичних експедицій; побачитиганебний стан збереження біль-шости з цих речей, що є наслідкомнеуцтва та недбальства значноїчастини нинішніх керівників цер-ковних громад; на практиці озна-йомитися з правилами зберіганняпонищених творів сакральногомистецтва та найпростішими засо-бами їх консервації. Наслідкомспівпраці Музею з семінаристамистало формування історико-ми-стецького гуртка в рамках братствасемінаристів “Еклезія”. Колишнійкерівник цього гуртка підготувавстаттю “Тайна Вечеря”. Розвитокіконографії та літургійні аспекти(на прикладах експонатів з фондівМузею ЛДС)”, що була опублікованав Матеріалах І-ї Міжнародної на-укової конференції (Львів-Рудно,ЛДС СД, 22.12.2003 р.). Члениісторико-мистецького гуртка бралиактивну участь у підготовці кон-ференції та виставки творів са-


крального мистецтва з фондівМузею і приватних збірок. Дляпоглиблення участи Музею внавчально-виховному процесіСемінарії розроблено план поїз-док членів гуртка “Еклезія” та, заможливістю, инших бажаючихсемінаристів стародавніми цер-квами регіону, що мають ціннийв історико-мистецькому розу-мінні інтер’єр чи архітектуру. Дозапланованих поїздок перед-бачено залучати провіднихфахівців з історії мистецтва. Та-кож вивчається можливість за-лучення семінаристів до пошу-кових експедицій Музею та ство-рення гуртка з практичного вив-чення основ іконопису.

Важливим фактором розши-рення фондів Музею та зро-стання його авторитету сталаУгода про передання до фондівМузею на депозитне зберіганнязбірки творів сакрального ми-стецтва отця митрата ЗенонаХоркавого (Австралія). Зібранаотцем Зеноном в Україні про-тягом 1992-2003 рр. збірка є, безсумніву, цінним надбанням. Вжесьогодні вона стала доступноюдля вивчення науковцями і опікифаховими реставраторами Му-зею. Окремі експонати збіркистали об’єктом дослідження іпублікації в Збірнику матеріалівVII конференції, організованоїМузеєм в грудні 2003 р. Дотретьої міжнародної конфе-ренції, що відбулася в травні 2005року працівники Музею підго-тували виставку зібраних отцемЗеноном творів мистецтва таопублікували каталог переданоїна зберігання в Музеї збірки(Матеріали ІІІ Міжнародноїнаукової конференції. Львів-Рудно, 25-26 травня 2005 р.)

Попри перелічену вище діяль-ність, роботи – непочатий край.Сотні занедбаних творів ми-стецтва чекають свого порятункуучасниками майбутніх експе-дицій і реставраторами Музею.Будь-яка затримка цього процесустане причиною знищення на-дбань наших предків. Науково-пізнавальними та експеди-

ційними поїздками хотілося бохопити максимальну кількістьстудентів Семінарії, адже це –запорука культурного зростаннязавтрашніх священиків УГКЦ.Обдаровані семінаристи можутьстати, завдяки наполегливій пра-ці, фахівцями з іконопису чиконсервації творів сакральногомистецтва. А це буде без-заперечним надбанням УГКЦ впроцесі формування майбутніхмузейних, науково-дослідних чивидавничих структур Церкви.Належний рівень реставра-ційного процесу вимагає нетільки участи в ньому високо-кваліфікованих спеціалістів, а йзабезпечення їх сучасним устат-куванням, найновішими рестав-раційними матеріялами та хі-мічними реактивами. Наявністьтакого устаткування та залученнядо праці в Музеї більшої кіль-кости кваліфікованих фахівціврізного профілю дозволили бМузеєві стати справжнім науко-во-реставраційним, дослідно-консультативним та просвіт-ницьким центром з питаньзбереження та вивчення творівсакрального мистецтва в храмахнашої Церкви. Звичайно ж,хочеться продовжити започатко-вану Музеєм в 2002 р. традиціющорічних щорічних щорічних щорічних щорічних наукових конферен-цій та обов’язкового виданнядрукованих збірників матеріалів.

Все це, на нашу думку, буде спри-яти зростанню культурно-освіт-нього рівня членів Церкви навсіх рівнях єрархії; збереженнюкультурних надбань, які отри-мала Церква від попередніх по-колінь; гідному продовженнюмузейних традицій, закладених внашій Церкві митрополитомАндреєм Шептицьким та патрі-ярхом Йосипом Сліпим; попу-ляризації в світі українськогоцерковного мистецтва, що є уні-кальним синтезом культурно-релігійних традицій Сходу та За-ходу; росту авторитету Україн-ської Греко-Католицької Церквияк Церкви, що вміє достойно збе-регти, пошанувати, вивчити іпредставити світові свої унікаль-ні мистецькі історичні надбання.

Матеріялізація цих ідей вимагаєне тільки ентузіязму, фаховости,самовідданої систематичної пра-ці, підтримки керівництваСемінарії та всіх структур Цер-кви. Обов’язковою запорукоюуспіху є матеріяльне забезпе-чення перелічених планів. Отож,закликаємо всіх небайдужихвзяти активну участь у справірозвитку Музею сакральногомистецтва Львівської ДуховноїСемінарії та реалізації викла-дених нами задумів.

Андрій ЦИБКОАндрій ЦИБКОАндрій ЦИБКОАндрій ЦИБКОАндрій ЦИБКО

14

ЗБЕРЕЖЕНОДЛЯНАЩАДКІВЗбірка отця Зенона Хоркавого вЗбірка отця Зенона Хоркавого вЗбірка отця Зенона Хоркавого вЗбірка отця Зенона Хоркавого вЗбірка отця Зенона Хоркавого вфондах Музею ім. пафондах Музею ім. пафондах Музею ім. пафондах Музею ім. пафондах Музею ім. патріярхатріярхатріярхатріярхатріярхаЙосифа Сліпого Львівської Ду-Йосифа Сліпого Львівської Ду-Йосифа Сліпого Львівської Ду-Йосифа Сліпого Львівської Ду-Йосифа Сліпого Львівської Ду-ххххховної Семінарії Святого Духаовної Семінарії Святого Духаовної Семінарії Святого Духаовної Семінарії Святого Духаовної Семінарії Святого Духа

Запропонований вашійувазі матеріялзапочатковує серіюпублікацій про збіркитворів сакральногомистецтва, що є надепозитному зберіганні уфондах Музею ЛьвівськоїДуховної Семінарії.Цією статтею починаємознайомити читачів злюдьми, що їх Господьпокликав до порятунку ізбереження духовнихнадбань українськогонароду.

Доля селянської родиниХоркавих зі с. РаковецьПідгаєцьного повіту на

Тернопільщині, де 5 лютого 1936року народився син Зенон, не булаунікальною. Зміна окупаційнихрежимів протягом 1939-44 років,депортація у східному чи західномунапрямках спіткали сотні тисячукраїнських сімей.

В результаті воєнних лихолітьродина Хоркавих з-над мальовни-чих берегів тихої української річкиСтрипи опинилась в німецькій земліВестфалія. І тільки Господь знав, щоця вимушена втрата рідної землівідкриває перед восьмилітнім Зено-ном шлях у Великий Світ, шляхслужіння Вселенській Церкві іукраїнському народові.

“Чомусь” саме йому, малому не-знайомому хлопчині, довіривсяполонений українець з табору длявійськовополонених, неподалік яко-го тимчасово замешкала в Ні-меччині родина Хоркавих. Самейому, майбутньому кустосу єпар-хіального Музею українського

мистецтва при ка-тедральному соборіСвятих апостолів Петра іПавла в Мельборні,іконописцю і невтом-ному збирачу мисте-цьких скарбів, передаввійськовополонений зКиївщини найдорожчийскарб, що чудом зберігсяу нього – вишитийрушник з рідної землі.

Був це, без сумніву,Божий знак, бо сьогодніцей рушник є експо-натом згаданого Музею,що постав і утримуєтьсяуже понад 25 літ зу-силлями отця ЗенонаХоркавого. Саме з його,отця Зенона, ініціятивиза сприяння владики кирІвана було створеномузей, що виріс з однієїкімнати в крилосі ка-тедрального собору допотужної музейної установи зфондами у 8 тисяч експонатів, середяких стародавні українські ікони,стародруки, різьба, кераміка, одяг,вишивки, писанки з різних регіонівУкраїни. А потрапили всі ці чудовіречі до фондів Мельбурнськогомузею стараннями о.Зенона зіСполучених Штатів Америки, Ка-нади, Росії, різних країн Європи.

Але до цього лежав довгий шлях:навчання в Духовній семінаріїсв.вмч.Йосафата в Римі; мандрипідчас семінарійних вакацій му-зеями і монастирями колишньоїВізантійської імперії (Греція, Ма-кедонія, Сербія…); спілкуваннямолодого семінариста з патріярхомЙосипом та навчання в школііконопису видатного майстра тавимогливого педагога отця Ювена-лія Мокрицького; і, врешті, СвятаТайна священства з рук Преосвя-щенного Кир Івана, АпостольськогоЕкзарха в Австралії.

Працюючи помічником у Мель-бурні та Сиднеї, адміністратором іпарохом у Джільондзі, Генеральнимвікарієм і парохом Сиднея, о. ЗенонХоркавий постійно працює якіконописець і збирач творів ми-стецтва. Попри виконання числен-них ікон, хоругов, іконописнихелементів фелонів, плащаниць,отець митрат розписує каплицю

сестер ЧСВВ в Сиднеї та церквуПокрову Пресвятої Богородиці вДжільондзі, побудувавши біля неї заукраїнською традицією єдину вАвстралії дзвіницю.

Результатами ж вакаційних мандрівчи офіційних поїздок завжди булинові експонати для фондів Музеюукраїнського мистецтва, придбаніотцем Зеноном в антикварнихкрамничках, на аукціонах чи вприватних колекціях різних країнСвіту. Захоплюючі історії придбанняокремих експонатів не посту-паються за інтригою збирацькимпригодам знаменитого ДмитраЯворницького.

Подамо як приклад лише одну такуісторію. Якось в Австралії отецьЗенон познайомився з вихідцем зУкраїни, що мав українську іконуБогородиці ХУШ ст. Довгі вмо-вляння отця продати ікону до Музеюне дали жодного результату. Відпо-відь була одна: “Це реліквія, вона непродається!” Аж якось, під час на-ступного візиту до непоступливоговласника, о. Зенон довідується, що“реліквія” виставлена на продаж наантикварному аукціоні…

Чи спрацювала тут знаменита“українська солідарність”, чи вла-сник не хотів комерційних стосун-ків зі священиком, а чи чекав відаукціону максимального зиску?


Відповіді на ці питання мало ціка-вили о. Зенона. Нестримного шука-ча цікавила давня українська ікона йотець негайно вирушив на аукціон,де його чекало наступне розчару-вання: ікона була вже продана.Отець Зенон не розповів, як йомувдалося вмовити працівників аукці-ону порушити правило анонімно-сти покупця, але наступним пунк-том пошукового маршруту став саменовий власник ікони – австралій-ський поціновувач творів мистецт-ва. Натхнення отця-колекціонера таБожа опіка його благородною спра-вою таки дали позитивний резуль-тат: австралійський колега-коле-кціонер подарував (!) ікону отцюЗенону, і сьогодні вона прикрашаєекспозицію Музею в Мельбурні.

В 1991 році відкривається новасторінка в історії Української дер-жави, а з нею і в збирацькій історіїотця Зенона Хоркавого. НезалежнаУкраїна розкриває нові можливостідля невтомного шукача з далекоїАвстралії. Тепер це мандри рідноюукраїнською землею і знову напо-легливий пошук творів українськогомистецтва: в дзвіницях і на горищахсільських церков; в антикварнихкрамницях і на базарах Києва,Львова, Косова, Коломиї, Тернополя,Івано-Франківська; в помешканняхукраїнських колекціонерів. А післярезультативних пошуків – нові тур-боти: консервація, реставрація танадійне розміщення новоприд-баних експонатів. Адже рідний Му-зей в Мельбурні так далеко!

В результаті щорічних експедиційтеренами України постала новазбірка отця Зенона: твори україн-ського сакрального мистецтва ХУП– поч. ХХ століть. А внаслідоктурботи про надійне збереження тареставрацію віднайдених експо-натів отець Зенон Хоркавий уклавугоду з ректором Львівської Духов-ної Семінарії Св. Духа отцем Бо-гданом Прахом про передачу цієїзбірки на депозитне зберігання всемінарійному Музеї. Тепер творисакрального мистецтва, зібрані от-цем митратом Зеноном Хоркавим,стануть предметом подальшогоопрацювання працівниками МузеюЛДС СД та зацікавленими фахівцямиз історії та теорії мистецтва.

Андрій ЦИБКОАндрій ЦИБКОАндрій ЦИБКОАндрій ЦИБКОАндрій ЦИБКО

Простір спілкування

Унівська обитель -

крізь віки до

сьогодення

Інтерв’ю з ігуменом Унівського монастиря –преподобним о. Венедиктом.

Отче Венедикте, яка історіяОтче Венедикте, яка історіяОтче Венедикте, яка історіяОтче Венедикте, яка історіяОтче Венедикте, яка історіяпов’язана з Упов’язана з Упов’язана з Упов’язана з Упов’язана з Унівською Лаврою?нівською Лаврою?нівською Лаврою?нівською Лаврою?нівською Лаврою?Сюди на прощу приходятьСюди на прощу приходятьСюди на прощу приходятьСюди на прощу приходятьСюди на прощу приходятьсотні тисяч прочан. Що жсотні тисяч прочан. Що жсотні тисяч прочан. Що жсотні тисяч прочан. Що жсотні тисяч прочан. Що жнайбільше притягує їх сюди?найбільше притягує їх сюди?найбільше притягує їх сюди?найбільше притягує їх сюди?найбільше притягує їх сюди?

Основною подією, з якоюпов’язується виникненнямонастиря, є оздоровлення

Івана Лагодовського, який страждавчерез хворобу ніг, але маючисильну віру, просив у Бога зцілення.За якийсь час побачив видіння,щоб піти на Схід від села і тамзнайти джерело, де мав умити ноги.Слуги Івана Лагодовського віднеслийого до джерела, де і відбулосязцілення від недуги. Невідомо, чице історичний факт, чи легенда.Однак історично доведено, щоперед чудом монастир уже існував,а Лагодовський лише відновивйого. Згадки про цю святинюдатуються ХІІ ст., хоча першаофіційно зафіксована міститься уджерелах 1395 р. В ході історіїмонастир багато разів був руй-нований, особливо в часи татар-ських нападів. За часів Івана Ла-годовського обитель відновлено яккам’яну. Спершу вона була оточенавалами й ровами, як звичайна фор-теця. Ще й тепер можна зауважити,що в мурах є бійниці – це вказує наоборонний характер споруди.

Як і багато инших монастирів, зачасів Австрійської імперії Унівськаобитель була також закрита, при-власнена державою, але завдякистаранням наших митрополитівзгодом повернена Церкві. Певнийчас монастир навіть служив літ-ньою резиденцією для митрополи-тів: кардинал Михайло Левицькийкерував звідси Церквою. У 1913 р.життя знову було відновлене вУнівській обителі, коли митропо-лит Андрей Шептицький доклавусіх зусиль, щоб відродити монаше

життя нашої Церкви. З 1913-1916рр. тут були монахи-редемптори-сти, але згодом вони перейшли доЛьвова, а в 1919 р. монастир пере-дано ченцям Студійського чину. Зтого часу Унів є головною матір-ною обителлю для всіх монахівСтудійського уставу.

В часи першого приходу радян-ських «визволителів» монастир ійого землі були конфісковані,натомість утворено промкомбінат.Однак обитель не припинила свогоіснування – брати залишились пра-цювати на промкомбінаті, проводя-чи й надалі монаше життя. За часнімецької окупації монастирськемайно було повернене, але ненадовго – до другого приходу ра-дянської влади. Приблизно в 1950р. обитель закрито, а згодом тутутворено пансіонат для психічнохворих людей. Так тривало до 1990р., коли ченцям Студійського Уставуповернули церкву, а вже через трироки – і весь монастирський ком-плекс. Почалось відродження мона-шого життя: повернулись ті, якібули змушені піти у підпілля, а та-кож з’явились нові покликання.

Незважаючи на жодні пересліду-вання, заборони, безліч прочан вдень Успення Пресвятої Богородиціприходили до монастиря, щоб по-клонитися Матері Божій. Тому дляУнева це свято є престольним, і досісотні тисяч людей продовжують ітидо святого місця.

Скажіть, будь ласка, якою виСкажіть, будь ласка, якою виСкажіть, будь ласка, якою виСкажіть, будь ласка, якою виСкажіть, будь ласка, якою вибачите місію монастиря убачите місію монастиря убачите місію монастиря убачите місію монастиря убачите місію монастиря усучасному світі?сучасному світі?сучасному світі?сучасному світі?сучасному світі?

Є гарні слова: для монахів світитьсвітло ангелів, а для людей – світломонахів. У сучасному світі, я бсказав, християнство стає дещо «лі-теплим», тому покликання мона-шества – бути тим взірцем, який

16

вказує на автентичне християнськежиття. На Сході чернецтво ніколине було відірване від людей. Св.Василій Великий каже, що монах –це лише досконалий християнин. Ітому наше завдання – дати світовіприклад християнського життя,бути світочами християнської на-уки, боговгодного життя. Монахмає бути тим орієнтиром, якийвказує на правильну дорогу.

КККККожне згромадження чи мо?ожне згромадження чи мо?ожне згромадження чи мо?ожне згромадження чи мо?ожне згромадження чи мо?наший чин мають свої ха?наший чин мають свої ха?наший чин мають свої ха?наший чин мають свої ха?наший чин мають свої ха?ризми – чітке визначенняризми – чітке визначенняризми – чітке визначенняризми – чітке визначенняризми – чітке визначеннязавдання та діяльности. Якоюзавдання та діяльности. Якоюзавдання та діяльности. Якоюзавдання та діяльности. Якоюзавдання та діяльности. Якоює харизма студійського чер?є харизма студійського чер?є харизма студійського чер?є харизма студійського чер?є харизма студійського чер?нецтва?нецтва?нецтва?нецтва?нецтва?

Східне монашество не знає такогопоняття, як харизма. Одного Богкликав до закритого способу життя– і він вирішив піти у затвор,инший був покликаний до місії ійшов у світ проповідувати Христа.Хтось працював з молоддю, дітьмиабо займався книгодрукуванням,освітою тощо. Тому ми намага-ємося кожному, хто вступає домонастиря, дати всі можливості длярозвитку своєї харизми на доброЦеркви і народу. Будь-яка праця несуперечить християнським прин-ципам і може бути використана наславу Божу.

Ситуація багатьох монашихСитуація багатьох монашихСитуація багатьох монашихСитуація багатьох монашихСитуація багатьох монашихчинів та згромаджень вигля–чинів та згромаджень вигля–чинів та згромаджень вигля–чинів та згромаджень вигля–чинів та згромаджень вигля–дає такою, що монахи ви–дає такою, що монахи ви–дає такою, що монахи ви–дає такою, що монахи ви–дає такою, що монахи ви–ходять із келії до світу,ходять із келії до світу,ходять із келії до світу,ходять із келії до світу,ходять із келії до світу,намагаються проникнути внамагаються проникнути внамагаються проникнути внамагаються проникнути внамагаються проникнути врізні сфери людського буття,різні сфери людського буття,різні сфери людського буття,різні сфери людського буття,різні сфери людського буття,щоби так проповідуватищоби так проповідуватищоби так проповідуватищоби так проповідуватищоби так проповідуватиХриста. Як Ви вважаєте:Христа. Як Ви вважаєте:Христа. Як Ви вважаєте:Христа. Як Ви вважаєте:Христа. Як Ви вважаєте:

таке явище не розхитує основтаке явище не розхитує основтаке явище не розхитує основтаке явище не розхитує основтаке явище не розхитує основчернечого життя, адже сус?чернечого життя, адже сус?чернечого життя, адже сус?чернечого життя, адже сус?чернечого життя, адже сус?пільство звикло до того, щопільство звикло до того, щопільство звикло до того, щопільство звикло до того, щопільство звикло до того, щомонах має молитись у келії імонах має молитись у келії імонах має молитись у келії імонах має молитись у келії імонах має молитись у келії ітриматись якомога далі відтриматись якомога далі відтриматись якомога далі відтриматись якомога далі відтриматись якомога далі відсвіту?світу?світу?світу?світу?

Таку ситуацію можна назвати па-лицею з двома кінцями. Не можнастверджувати, що поганими є нама-гання монаха проникнути до пев-ного середовища, щоби проповіду-вати там Христа. Але саме постаннячернецтва пов’язане з тим, щоокремі особи неначе втікали відцього світу в безлюдні місця. Нетому, що світ є злим – адже Богнаповнює його своїм світлом – алетому, що може негативно впливатина людину, спокушуючи її до гріха.Небезпека перебування у світі длямонаха існує, коли він ще не єдуховно сформований, – тоді світміняє його на свій лад. Лише черезпевний час духовного розвиткумонах зростає у досконалості – тодіможна йти до людей. Однак часто,будучи самі гріховними, ми хочемонавертати когось, бігаємо за світом,але той хапає нас у свої тенета. І вцьому є проблема сучасного мона-шества.

Отче Венедикте, скількиОтче Венедикте, скількиОтче Венедикте, скількиОтче Венедикте, скількиОтче Венедикте, скількимонахів зараз у монастирі і якмонахів зараз у монастирі і якмонахів зараз у монастирі і якмонахів зараз у монастирі і якмонахів зараз у монастирі і якдовго вони є тут? Скажітьдовго вони є тут? Скажітьдовго вони є тут? Скажітьдовго вони є тут? Скажітьдовго вони є тут? Скажітьтакож, будь ласка, яка тен?також, будь ласка, яка тен?також, будь ласка, яка тен?також, будь ласка, яка тен?також, будь ласка, яка тен?денція – до збільшення чиденція – до збільшення чиденція – до збільшення чиденція – до збільшення чиденція – до збільшення чинавпаки – спостерігаєтьсянавпаки – спостерігаєтьсянавпаки – спостерігаєтьсянавпаки – спостерігаєтьсянавпаки – спостерігаєтьсязараз у покликаннях до мо?зараз у покликаннях до мо?зараз у покликаннях до мо?зараз у покликаннях до мо?зараз у покликаннях до мо?настиря?настиря?настиря?настиря?настиря?

На сьогодні чернеча братія налічуєпонад 30 осіб, більшість серед яких

– молодь, проте одному з найстар-ших отців виповнилось 90 років.Щодо кількости теперішніх покли-кань, то це динамічний процес:одного року є більше, наступного -менше. Хоча загальна тенденція –до зменшення кількости вибранихосіб. Залишається лише здогадува-тись про причину такої дійсности.

Чи має значення вік особи дляЧи має значення вік особи дляЧи має значення вік особи дляЧи має значення вік особи дляЧи має значення вік особи длявступу в монастир? Якщовступу в монастир? Якщовступу в монастир? Якщовступу в монастир? Якщовступу в монастир? Якщоприходить людина надтоприходить людина надтоприходить людина надтоприходить людина надтоприходить людина надтомолода, чи не виникає у Васмолода, чи не виникає у Васмолода, чи не виникає у Васмолода, чи не виникає у Васмолода, чи не виникає у Васдумка, що це може бути длядумка, що це може бути длядумка, що це може бути длядумка, що це може бути длядумка, що це може бути длянеї якимось миттєвим захо?неї якимось миттєвим захо?неї якимось миттєвим захо?неї якимось миттєвим захо?неї якимось миттєвим захо?пленням?пленням?пленням?пленням?пленням?

У молодому віці є свої переваги:такій особі легше пристосуватисьдо монастирського порядку, доТипікону, розпорядку дня. Старшалюдина є вже сформованою осо-бистістю, котра звикла до певногоспособу життя, тому їй буває важчеадаптуватись. З иншого боку, вибірв зрілому віці є більш сталим івпевненим. Натомість молодь ча-сто приходить до монастиря нахвилі захоплення. Отже, в обидвохвипадках є свої переваги й недо-ліки.

Нещодавно ми прийняли до мона-стиря брата, якому вже виповни-лось 80 років. Ще до радянськоїокупації Галичини він був ченцем,однак відтоді не жив у монастир-ській спільноті. Ми довго дискуту-вали і вирішили-таки прийнятийого до нашої братії.

Рішення про прийом кандида?Рішення про прийом кандида?Рішення про прийом кандида?Рішення про прийом кандида?Рішення про прийом кандида?та до монастиря є колегіаль?та до монастиря є колегіаль?та до монастиря є колегіаль?та до монастиря є колегіаль?та до монастиря є колегіаль?ним чи належить до компе?ним чи належить до компе?ним чи належить до компе?ним чи належить до компе?ним чи належить до компе?тенції виключно ігумена?тенції виключно ігумена?тенції виключно ігумена?тенції виключно ігумена?тенції виключно ігумена?

В монастирі існує рада, яка йвирішує подібні питання. Однакприйняття до монастиря ще нічогоне означає: тільки час показує, чиособа є покликана до монастир-ського життя.

Чи трапляються випадки, щоЧи трапляються випадки, щоЧи трапляються випадки, щоЧи трапляються випадки, щоЧи трапляються випадки, щомонах за певних обставинмонах за певних обставинмонах за певних обставинмонах за певних обставинмонах за певних обставинпокидає обитель? Як Ви мо?покидає обитель? Як Ви мо?покидає обитель? Як Ви мо?покидає обитель? Як Ви мо?покидає обитель? Як Ви мо?жете пояснити такий вчи?жете пояснити такий вчи?жете пояснити такий вчи?жете пояснити такий вчи?жете пояснити такий вчи?нок?нок?нок?нок?нок?

Дуже часто особа, зокрема вмолодому віці, приходить до мо-настиря з певними стереотипами,начитавшись книжок про чернечежиття. А коли потрапляє сюди –


зустрічається з протилежною дійсністю. Тоді більшістьосіб і бачать, що це життя є не для них. Думаю, ценормальне явище, коли хтось шукає своє покликання.Тому в монастирі дається кілька років, щоб людинавіднайшла його, а потім, якщо твердо переконана,приймає вічні обіти. Це подібне до того, як хлопецьзустрічається з дівчиною – їм потрібен час, щобирозпізнати одне одного, після чого вони одружуються чине одружуються. Якщо хлопець і дівчина бачать, що міжними нема взаємних почуттів, тоді розлучаються – і цеприродно. Так само і в монастирі: коли людина зрозуміла,що монаше життя не для неї, – покидає обитель, щоб нелукавити ні з собою, ні з Богом та иншими.

Зрозуміло, що в духовному житті кожної людини,Зрозуміло, що в духовному житті кожної людини,Зрозуміло, що в духовному житті кожної людини,Зрозуміло, що в духовному житті кожної людини,Зрозуміло, що в духовному житті кожної людини,а в монаха зокрема, присутнє поняття кризи.а в монаха зокрема, присутнє поняття кризи.а в монаха зокрема, присутнє поняття кризи.а в монаха зокрема, присутнє поняття кризи.а в монаха зокрема, присутнє поняття кризи.Поділіться своїми думками стосовно цього.Поділіться своїми думками стосовно цього.Поділіться своїми думками стосовно цього.Поділіться своїми думками стосовно цього.Поділіться своїми думками стосовно цього.

Думаю, що криза завжди має причину. Вона виникаєвнаслідок певних нерозв’язаних проблем, які людиназатаїла десь у глибині своєї душі. Тому такі питання требавирішувати, щоб вони не завдавали шкоди духовномужиттю. Криза може виникнути навіть тоді, коли людинавже багато років провела у монастирі, навіть прийнялавічні обіти. Вийти з такого стану особі допомагаютьдуховні наставники, котрі є в монастирі. Однак це ненайгірше, справжня біда виникає тоді, коли людиназалишається наодинці зі своїми проблемами.

РРРРРозкажіть, будь ласка, чим займаються монахиозкажіть, будь ласка, чим займаються монахиозкажіть, будь ласка, чим займаються монахиозкажіть, будь ласка, чим займаються монахиозкажіть, будь ласка, чим займаються монахиУУУУУнівської Лаври на щодень?нівської Лаври на щодень?нівської Лаври на щодень?нівської Лаври на щодень?нівської Лаври на щодень?

Наш монастир має різноманітні форми діяльности.Кожна студійська обитель відрізняється якоюсьособливістю, залежно від розташування. Унів – від-пустове місце, тому протягом цілого року ми приймаємобагато людей, приділяючи їм максимум уваги. Відпо-відно, більшість нашого часу присвячено підготовці догідної зустрічі паломників. Трохи відпочинку маємовзимку.

Також, щоб утримати себе і мати можливість прийнятиинших, займаємось землеробством та садівництвом;маємо стави, в яких розводимо рибу. У свічковіймайстерні виробляємо свічки, вугілля й ладан, з якихчастину продаємо – за що отримуємо певні кошти.Окремі брати займаються різьбярством. Дехто працює вканцелярії або є відповідальним за господарську частину,инші працюють в кухні чи у пральні. Загалом в монастирій на його території є багато праці, тому кожен із братівцілий день виконує доручену роботу, відповідно до своїхздібностей.

Як виглядає розпорядок дня в монастирі?Як виглядає розпорядок дня в монастирі?Як виглядає розпорядок дня в монастирі?Як виглядає розпорядок дня в монастирі?Як виглядає розпорядок дня в монастирі?

О 1 год. ночі в храмі служиться Північна, на яку братиходять почергово. Зранку всі прокидаються о 5.15, і до 6год. триває приватна молитва. Далі починається Утреня,після якої – Перший час. З 8 до 9 год. молимосяБожественну Літургію. Після сніданку – читання Св.Письма. З 10.00 до 13.00 кожен виконує свої обов’язки.Далі – Шостий і Дев’ятий часи, о 14 год. – час для обіду.Після цього є півгодини вільного часу, а о 15.00 коженмонах знову приступає до праці, яка триває до 17.30. О 18год. служиться Вечірня та Повечір’я. Після того вечеря, іо 22.00 всі брати йдуть відпочивати, хоча цей часзалежить від особистих потреб (як правило, всі братилягають спати значно пізніше).

Зрозуміло, що пріоритетним завданням кожногоЗрозуміло, що пріоритетним завданням кожногоЗрозуміло, що пріоритетним завданням кожногоЗрозуміло, що пріоритетним завданням кожногоЗрозуміло, що пріоритетним завданням кожногомонастиря є духовна формація особи, багатомонастиря є духовна формація особи, багатомонастиря є духовна формація особи, багатомонастиря є духовна формація особи, багатомонастиря є духовна формація особи, багаточенців Студійського Ученців Студійського Ученців Студійського Ученців Студійського Ученців Студійського Уставу навчаються уставу навчаються уставу навчаються уставу навчаються уставу навчаються уЛьвівській Духовній Семінарії та инших закладах.Львівській Духовній Семінарії та инших закладах.Львівській Духовній Семінарії та инших закладах.Львівській Духовній Семінарії та инших закладах.Львівській Духовній Семінарії та инших закладах.Як багато уваги приділяється інтелектуальномуЯк багато уваги приділяється інтелектуальномуЯк багато уваги приділяється інтелектуальномуЯк багато уваги приділяється інтелектуальномуЯк багато уваги приділяється інтелектуальномувишколові монаха?вишколові монаха?вишколові монаха?вишколові монаха?вишколові монаха?

Монастир володіє надзвичайно багатою бібліотекою, дляоновлення якої ми ніколи не шкодуємо коштів. Упродовждвох років проводиться навчання для новиків – тих, хтоготується до монашого життя. Якщо ми бачимо, що особаздатна прийняти священичий стан – посилаємо її настудії до семінарії.

В монастирі є чудова колекція ікон. Як вдалось їїВ монастирі є чудова колекція ікон. Як вдалось їїВ монастирі є чудова колекція ікон. Як вдалось їїВ монастирі є чудова колекція ікон. Як вдалось їїВ монастирі є чудова колекція ікон. Як вдалось їїзібрати?зібрати?зібрати?зібрати?зібрати?

Збирання давніх ікон започаткували брати Андрей іКлиментій Шептицькі на поч. ХХ ст. Основою колекціїстала одна із приватних збірок. Проте війна та подальшерадянське панування призупинили таку діяльність; а післялегалізації УГКЦ збирання ікон монахами СтудійськогоУставу поновилося. Будучи на той час ігуменом, єрм.Севастіян Дмитрух разом з иншими монахами почалиактивно відновлювати експедиції селами України з метоюврятування ікон. Колекцію зібрано за останні 15 років.

УУУУУнівська лавра здавна славилася своїми ікононівська лавра здавна славилася своїми ікононівська лавра здавна славилася своїми ікононівська лавра здавна славилася своїми ікононівська лавра здавна славилася своїми іконо?????писними традиціями. Отче Венедикте, скажітьписними традиціями. Отче Венедикте, скажітьписними традиціями. Отче Венедикте, скажітьписними традиціями. Отче Венедикте, скажітьписними традиціями. Отче Венедикте, скажітьбудь ласка, чи плекається іконопис у монастирі набудь ласка, чи плекається іконопис у монастирі набудь ласка, чи плекається іконопис у монастирі набудь ласка, чи плекається іконопис у монастирі набудь ласка, чи плекається іконопис у монастирі насучасному етапі?сучасному етапі?сучасному етапі?сучасному етапі?сучасному етапі?

У нас є ікони, написані монахами ще у підпіллі. Настіннірозписи храму також здійснювались майстрами, що булив монастирі ще перед війною. Зараз ми намагаємосьвідновити цю традицію. Є декілька монахів, які наналежному рівні займаються іконописом. Один ієро-монах студіює сакральне мистецтво в Греції і декількабратів – у Львівській академії мистецтв. Сподіваємося, щоїхнє навчання принесе добрі плоди, і нам вдастьсявідновити при монастирі іконописну майстерню, тимсамим продовжуючи традицію Унівської Лаври.

Чудотворна ікона Матері Божої є невід’ємноюЧудотворна ікона Матері Божої є невід’ємноюЧудотворна ікона Матері Божої є невід’ємноюЧудотворна ікона Матері Божої є невід’ємноюЧудотворна ікона Матері Божої є невід’ємноючастиною Участиною Участиною Участиною Участиною Унівського монастиря. Безліч прочаннівського монастиря. Безліч прочаннівського монастиря. Безліч прочаннівського монастиря. Безліч прочаннівського монастиря. Безліч прочанприходять сюди, щоб поклонитися цій святині іприходять сюди, щоб поклонитися цій святині іприходять сюди, щоб поклонитися цій святині іприходять сюди, щоб поклонитися цій святині іприходять сюди, щоб поклонитися цій святині іпросити про допомогу. Преподобний отче, розпросити про допомогу. Преподобний отче, розпросити про допомогу. Преподобний отче, розпросити про допомогу. Преподобний отче, розпросити про допомогу. Преподобний отче, роз?????кажіть історію цієї ікони.кажіть історію цієї ікони.кажіть історію цієї ікони.кажіть історію цієї ікони.кажіть історію цієї ікони.

Важко сказати, чи ікона, яка знаходиться у храмі, єоригіналом. Вона пройшла складний процес багаторазо-вих реконструкцій, оскільки була значно пошкоджена вчаси радянської окупації. Її відновлював відомийіконописець Ювеналій Мокрицький. Ризи, в які вбраніБогородиця та Ісус, є древніми, але вже саме зображення– нове. Блаженніший Любомир поблагословив цю ікону, іособливий спосіб ми вшановуємо її у третю неділю травня.

Чи відомі випадки чудесного зцілення людей заЧи відомі випадки чудесного зцілення людей заЧи відомі випадки чудесного зцілення людей заЧи відомі випадки чудесного зцілення людей заЧи відомі випадки чудесного зцілення людей запосередництвом цієї ікони?посередництвом цієї ікони?посередництвом цієї ікони?посередництвом цієї ікони?посередництвом цієї ікони?

Звичайно, дослідженнями таких зцілень займаєтьсяотець Макарій. Зовсім недавно я дізнався, що один зіспостерігачів, який приїжджав на недавні виборипрезидента, зцілився від своєї недуги під час екскурсіїмонастирем. Маючи сильну віру, ця людина отримала відБога ласку оздоровлення.

Володимир ЧУПРІН таВолодимир ЧУПРІН таВолодимир ЧУПРІН таВолодимир ЧУПРІН таВолодимир ЧУПРІН таАндрій СОАндрій СОАндрій СОАндрій СОАндрій СОЛЕЦЬКИЙЛЕЦЬКИЙЛЕЦЬКИЙЛЕЦЬКИЙЛЕЦЬКИЙ

18

Habemus Papam

БІОГРАФІЯ ЙОГО СВЯТОСТИ, ПАПИВЕНЕДИКТА XVI

Йозеф Рацінгер (Папа Венедикт XVI) народився16 квітня 1927 в м. Марктль, що на р. Інн(Marktl am Inn) в Німеччині. Батько, офіцер

поліції, походив зі звичайної сім’ї фермерів у НижнійБаварії. Свої юнацькі роки він провів в містечкуТраунштейні (Traunstein), що на австрійському кор-доні. І саме батько був тим, за словами папиВенедикта XVI, хто виховав його як людину тахристиянина, в кого він вчився культури та освіти.

Друга світова війна

Юнацькі роки Йозефа були нелегкими. Однак віра ісімейне виховання підготували його до жорсткогодосвіду проблем, пов’язаних із нацистським режимом;він навіть пам’ятає, як його – парохіяльного священика– нацисти били перед початком Святої Літургії. Він бувдобре поінформований про вороже ставлення доКатолицької Церкви в тогочасній Німеччині.

Священик, професор, Консул Ватикану

З 1946 до 1951 рр. Йозеф Рацінгер вивчав філософіюі теологію в Мюнхенському університеті та Вищійшколі Фрайзінґа (Freising).

Разом із братом Жоржем був висвячений насвященика 29 червня 1951 в катедральному соборіміста Фрайзінґ (Freising).

У 1953 р. о. Рацінгер отримує докторський ступіньтеології за працю “Люди і Дім Божий в доктриніЦеркви святого Августина”.

Згодом, за чотири роки, стає професором. Потімвикладає догматику та фундаментальну теологію уВищій школі філософії та богослов’я Фрайзінґа(Freising), також в Бонні (Bonn) (1959-1969 рр.),Мюнстері (Mьnster) (1963-1966 рр.), Тюбінґені(Tьbingen) (1966-1969 рр.).

Від 1969 р. Й. Рацінгер є професором догматичногобогослов’я та історії догматики в Реґенсбурзькомууніверситеті, де свого часу був деканом і віце-ректором.

З 1962 до 1965 рр. Й.Рацінгер присутній на всіхчотирьох сесіях ІІ Ватиканського собору як головнийбогословський адвізор разом із архиєпископомКолонії (Cologne), Кардиналом Йозефом Фрінґсом.

Покликання «богослов’я»

Важливий і корисний досвід о. Рацінгера яксвященика і “експерта” на ІІ Ватиканському соборібув надзвичайно цінним і фундаментальним для йогожиття. Він прожив цей досвід як підтвердженнявласного покликання, визначеного як “богословське”.

Швидко з’являлися численні, детальні публікаціїЙ.Рацінгера. Час минав, а вони служили орієнтиромдля католиків, особливо для залучених у науковубогословську працю.

«Співпрацівник Правди»

24 березня 1977 р. Папа Павло VI призначивЙ.Рацінгера Архиєпископом Мюнхена та Фрайзінґа.Архиєрейська хіротонія відбулася 28 травня того жроку, і о.Рацінгер став першим єпархіяльним свяще-ником за 80 років, який прийняв пасторальне управ-ління великою Баварською єпархією. Його єпископ-ський девіз: «Співпрацівник Правди» (пор. з Ів 1,8).

Папа Іван VI проголосив Йозефа Рацінгеракардиналом 27 червня 1977 року; йому ж було наданотитул помічника вікарія Церкви у Велетрі-Сеґні(Velletri-Segni) 5 квітня 1993 р. і титул помічникавікарія Церкви в Остії (Ostia) – 30 листопада 2002 р.

25 листопада 1981 р. він був призначений Папою ІваномПавлом II префектом Конгрегації з питань доктринивіри. Також став президентом Біблійної Комісійної іПапської міжнародної богословської комісії.


Проповідь СвятішогоОтця Венедикта XVI на

урочистомубогослуженні з нагоди

вступу на катедруЄпископа Рима 7 травня

2005 року

Цього дня, коли я вперше ступаю на катедру Єпископа Рима якнаступник Петра, Церква в Італії відзначає свято ВознесінняГосподнього. У центрі цього дня ми бачимо Христа. І лише завдяки

Ньому, завдяки таємниці Його Вознесення ми можемо зрозуміти значенняКатедри, яка, в свою чергу є символом влади і відповідальности Єпископа.Отже, про що нам хоче розповісти Свято Вознесення Господнього? Не проте, що Господь пішов кудись далеко від людей і від світу. ВознесенняХриста – це не політ до найвіддаленіших зірок, Воно значить, що Ісусбільше не належить світові тління і смерти, котрий обмежує наше життя.Христос повністю належить Богові. Він – Син предвічний – привів нашелюдське єство перед обличчя Бога, Він приніс зі собою плоть і кров уперетвореній формі. Людина знаходить місце в Бозі; через Христалюдська істота увійшла до самого Його життя. І оскільки Бог обіймає іпідтримує всесвіт, Вознесення Господнє означає, що Христос невіддалився від нас, алезараз, завдяки перебу-ванню з Отцем, Вінблизький кожному з нас,навіки. Кожний з насможе звертатися до Ньо-го на «ти»; кожен можепокликати Його. Господьзавжди перебуває на від-стані голосу. Це ми мо-жемо внутрішньо від-далятися від Нього. Та Вінчекає нас і завжди пере-буває поряд. Читаннясьогоднішньої Літургіїдозволяють нам більшедізнатися, в чому кон-кретно полягає перебу-вання Господа поряд ізнами. Господь обіцяє уч-ням прислати Свого Свя-того Духа. Перше читан-ня говорить нам, що ДухСвятий буде «силою» дляучнів; Євангеліє додає,що Він наставлятиме їхІстині у всій повноті. Ісуссказав все Своїм учням,будучи Сам живим

15 лютого 1982 р. Й.Рацінгер від-мовився від пасторального служін-ня як архиєпископа Мюнхена таФрайзінґа.

«Катехизм Католицької

Церкви»

Надзвичайно важливою є рольЙозефа Рацінгера як президентаКомісії з формування КатехизмуКатолицької Церкви, шість роківінтенсивної праці (1986-1992 рр.)над його підготовкою – один ізбагатьох видатних досягнень сучас-ного Папи.

6 листопада 1998 р. Й.Рацінгер бувпризначений віце-деканом Колегіїкардиналів; 30 листопада 2002 рокуСвятіший Отець призначає йогоглавою цієї ж Колегії.

В Римській курії

Ще до часу свого обрання наПрестол апостола Петра КардиналРацінгер був членом складу другоїчастини Консиліуму секретаріатуштатів; таких Конгрегацій: азіат-ських Церков, церковної служби ідисципліни Таїнств, архиєреїв,євангелізації народів, католицькоїосвіти; Папського консиліуму про-вадження екуменізму; а такожПапської комісії для латинськоїАмерики та Папської комісії«Ecclesia Dei» («Церква Божа»).

Як глава Колегії кардиналів, пред-ставляв її під час прийняття рішеньупродовж вакантности РимськогоПрестолу – після смерти ПапиІвана Павла II 2 квітня 2005 року.

У п’ятницю 8 квітня, під час по-хорону Папи Івана Павла II,кардинал Рацінгер очолював месуна площі святого Петра.

«Habemus Papam»

У вівторок, 19 квітня, кардинал Йо-зеф Рацінгер був обраний 265-имПервосвящеником КатолицькоїЦеркви, взявши ім’я Венедикт XVI.

Підготував Остап ГНАПідготував Остап ГНАПідготував Остап ГНАПідготував Остап ГНАПідготував Остап ГНАТІВТІВТІВТІВТІВ

20

Словом Божим, і Бог не може дати більше Самого Себе.В Ісусі Бог дарував нам всього Самого Себе – тобто Віндарував нам все. Окрім цього, або поряд із цим, неможе бути жодного иншого одкровення, здатногоповідомити більше, або доповнити яким-небудь чиномОдкровення Христа. У Ньому, в Сині, нам було сказановсе, нам даровано все. Проте наша здатність розумінняобмежена; тому місія Духа полягає в тому, щоби зпокоління в покоління, усякий раз по-новому, вводитиЦеркву до величі таємниці Христа. Дух не ставитьнічого иншого і нічого нового поряд із Христом; немаєжодного пневматичного одкровення поряд із одкро-венням Христа, – як вважають деякі, – жодного другогорівня одкровення. Ні: «від Мого візьме», говоритьХристос в Євангелії (Ів 16,14). І як Христос каже лишете, що чує і отримує від Батька, так і Дух Святийговорить від Христа. Він не веде нас до иншого,далекого від Христа місця, лише прямо до світлаХристового. Тому християнське одкровення є одно-часно вічно стародавнім і вічно новим. Тому все булонам дароване раз і назавжди. Поряд із тим, кожнепокоління увесь час вчиться чогось нового в невичерп-ній зустрічі з Господом – зустрічі, посередником якої єСвятий Дух.

Таким чином, Дух Святий є силою, через яку Христосдає нам відчути Свою близькість. Проте, в Першомучитанні є ще одне слово: “будете Мені свідками”.Воскреслий Христос потребує свідків, які зустрічалиЙого, Він потребує людей, які знали Його близько, влюдях, які торкалися Його рукою, могли свідчити проНього. Саме так Церква, сім’я Христова, виросла від«Єрусалиму … до краю землі», як мовиться в читанні.Церква була споруджена через свідків – починаючи відПетра і Павла, і від Дванадцяти, закінчуючи всімачоловіками і жінками, сповненими Христа, якістоліттями підтримували і підтримуватимуть, завждипо-новому, полум’я віри. Кожен християнин, по-своєму, може і повинен бути свідком воскреслогоГоспода. Читаючи імена святих, можна бачити, щовони були – і продовжують бути – перш за всепростими людьми, людьми, від яких виходило – івиходить – сяюче світло, що веде до Христа. Та цясимфонія свідоцтв володіє також чітко позначеною

структурою: наступникам апостолів на-лежить відповідати перед народом, щобнитка цих свідчень ніколи не уривалася вчасі. У таїнстві єпископської хіротоніївони отримують владу і благодать, не-обхідні для цього служіння. У цьому колісвідків наступникові Петра належитьособливе завдання. Петро був першим,хто висловив від імени апостоліввизнання віри: «Ти – Христос, Син БогаЖивого» (Мт 16,16). У цьому полягаєзавдання всіх наступників Петра: стоятина чолі визнання віри в Христа, СинаБога Живого. Катедра Рима – це, перш завсе, катедра символу віри.

З висоти цієї катедри Єпископ Римапокликаний постійно повторювати:

Dominus Iesus – «Ісус є Господь», як Павло пише в своїхпосланнях до Римлян (10,9) і до Коринтян (1 Кор 12,3).З особливим натхненням він звертається до останніх:«Хоча і є так звані боги, або на небі, або на землі. . . Та унас один Бог Отець. . .; і один Господь Ісус Христос,Яким все існує, і ми Ним» (1 Кор 8,5). Катедра Петровазобов’язує тих, хто сходить на неї, говорити, – як казавПетро у момент духовної кризи учнів, коли багато хтовідійшов від Ісуса: «Господи! До кого нам йти? Ти маєшслова вічного життя; і ми увірували і пізнали, що ТиХристос, Святий Божий» (Ів 6,68). Той, хто сидить накатедрі, повинен пам’ятати слова, які Господь сказавПетрові під час Тайної Вечері: «. . . .і ти, колись,навернувшись, утверди братів твоїх. . . .» (Лк 22,32). Той,хто виконує це служіння, має усвідомлювати, що єлюдиною крихкою і слабкою, яка постійно потребуєочищення та навернення. Проте йому також данеусвідомлення того, що від Господа йде до нього силадля утвердження своїх братів і об’єднання їх всповіданні Христа розіп’ятого і воскреслого. УПершому посланні апостола Павла до Коринтянподана найдавніша розповідь про воскресіння. Павлоточно відтворив її, посилаючись на очевидців. Апостолоповідає спочатку про смерть Господа за наші гріхи,про Його поховання, про воскресіння на третій день, апотім говорить: «Христос з’явився Кифі, потімдванадцятьом. . .» (1 Кор 15,4). Таким чином, ще разстисло висловлюється значення доручення,залишеного Петрові до кінця віку: бути свідкомвоскреслого Христа.

Єпископ Рима сидить на Петровій катедрі, щобсвідчити про Христа. Таким чином, вона є символомpotestas do-cendi, тієї вла-ди повчання,яка є голов-ною складо-вою доручен-ня зв’язувати ів ідпускати ,даного Госпо-дом Петрові,а вслід за ним


– Дванадцятьом. У Церкві СвятеПисьмо, розуміння якого зростаєпід впливом Святого Духа, і слу-жіння автентичного тлумачення,дане апостолам, нерозривно по-в’язані між собою. Там, де СвятеПисьмо відривається від живогоголосу Церкви, воно стає жертвоюв суперечках експертів. Зрозуміло:все, що вони хочуть сказати – важ-ливе і цінне; праця вчених є для насзначною допомогою, щоб мизмогли зрозуміти той живийпроцес, в якому росло Писання, і,таким чином, його історичну цін-ність. Та наука сама по собі незможе дати нам остаточного ізобов’язувального тлумачення, во-на не здатна дати нам у тлумаченніту впевненість, з якою можна житиі за яку можна навіть померти. Томупотрібні вищі повноваження, які неможуть виходити з людських здіб-ностей. Саме тому потрібен голосживої Церкви, тієї Церкви, котравручена Петрові й колегії апостолівдо кінця віку.

Ця влада повчання лякає багатьохлюдей всередині Церкви і за їїмежами. Вони ставлять питання, чине загрожує ця влада свободі сові-сти, чи не є вона якоюсь зарозумі-лістю, протиставленою свободідумки. Це не так. Влада, дана Хри-стом Петру і його наступникам –це, в абсолютному значенні, наказслужити. Влада навчати в Церквіспричиняє зобов’язання слухняно-го служіння вірі. Папа не є якимосьабсолютним сувереном, чиї думки ібажання сприймаються як закон.Навпаки, служіння Папи – це гаран-тія слухняності Христові і ЙогоСлову. Папа не повинен проголо-шувати свої ідеї, але нагадуватипостійно самому собі й Церкві пропослух Слову Божому перед облич-чям будь-яких спроб переробити і“очистити” його, а також проти-стояти будь-яким проявам опорту-нізму. Це робив Папа Іван Павло II,коли у відповідь на всі спроби тлу-мачити свободу в корисливихцілях, прикриваючись благом лю-дини, настирливо підкреслювавнедоторканість людини, недотор-каність людського життя від зачаттядо природної смерти.

Свобода вбивати не є свободою,але тиранією, що веде людину дорабства. Папа усвідомлює, що всвоїх рішеннях він пов’язаний з

великими громадами віри всіхчасів, що ухвалюючи рішення,він зобов’язаний враховуватитлумачення, складені впро-довж усього шляху, пройде-ного Паломником-Церквою.Таким чином, влада Папи по-лягає не в тому, що він пере-буває над Церквою, але услужінні Слову Божому. Найого плечах лежить відпові-дальність зробити все, щоб цеСлово і далі перебувало в світіу всій своїй величі і звучало увсій своїй чистоті і цілісності.

Катедра – скажемо це ще раз –є символом влади настанов-лення, що виявляється у владіслухняності і служіння, щобСлово Боже – Його істина! –могла засяяти перед нами,вказуючи шлях. Та, кажучи прокатедру Єпископа Рима, хібаможна не пригадати слова, якісвятий Ігнатій Антіохійський на-писав римлянам? Петро, йдучи зАнтіохії, свого першого престолу,прямував до Риму – останньогопрестолу. Престолу, що став остан-нім через мучеництво, яке назав-жди пов’язало спадкоємство з Ри-мом. Ігнатій, зі свого боку, зали-шаючись єпископом Антіохії, йшовназустріч мучеництву, яке чекалойого в Римі. У своєму посланні доримлян він звертається до ЦерквиРиму як до «тої, яка перебуває влюбові», – вельми красномовнийвираз. Ми не знаємо точно, що мавна увазі Ігнатій, використовуючитакі слова. Та для стародавньоїЦеркви слово «любов», «agape»,вказувало на таємницю Євхаристії.У цій Таємниці любов Христапроявляє себе посеред нас. У нійВін дарує себе знов і знов. У ній Вінзнову і знову пронизує Своє Серце;у ній виконує Свою обітницю –обітницю, якою з хреста відкупивСобою всіх. Ми ж, в Євхаристії,вчимося любови Христової. Самезавдяки Євхаристії святі жили,несучи любов Божу в світ,використовуючи для цього всі новіспособи і форми. Завдяки Євхари-стії Церква постійно відроджується!Церква є не чим иншим, як тієюсіттю – євхаристійною спільнотою!– в якій всі ми, приймаючи одногоі того ж Господа, стаємо єдинимтілом. Перебувати в навчанні іперебувати в любові – це, врешті-решт, повинне бути одне і те ж: все

навчання Церкви веде до любови. АЄвхаристія, як прояв любови ІсусаХриста, є критерієм кожної доктри-ни. Від любови залежать всі закон іпророки, говорить Господь(Мт 22,40). Любов є виконанням за-кону, писав апостол Павло Рим-лянам (13,10).

Дорогі римляни, тепер я вашЄпископ. Спасибі за вашу щедрість,спасибі за симпатію, спасибі заваше терпіння! Як католики, всі мипевним чином є також римлянами.Словами Псалма 87, гимну хвалиСіону, матерів усіх народів співавІзраїль і співає Церква: «Про Сіонже говоритимуть: «такий-то і такий-то чоловік народився в ньому…» (ст.5). Так само і ми могли би сказати:як католики, всі ми деяким чиномнароджені в Римі. Також і я хочувсім серцем бути вашим Єписко-пом, Єпископом Рима. Усі михочемо бути все більше католиками– все більше братами і сестрами увеликій сім’ї Божій, де немаєчужинців. На закінчення мені бихотілося сердечно подякувати Віка-рієві Римської дієцезії кардиналуКамілло Руїні, а також помічникамєпископів і всім співпрацівникам.Сердечно дякую парохіяльним свя-щеникам, клирові Рима і всім тим,хто, як вірні, вносить свій вклад утворення тут живого дому Божого.Амінь.

Переклад: Софія ХАЛХОПереклад: Софія ХАЛХОПереклад: Софія ХАЛХОПереклад: Софія ХАЛХОПереклад: Софія ХАЛХОДЖАЄВАДЖАЄВАДЖАЄВАДЖАЄВАДЖАЄВА(Agnuz)(Agnuz)(Agnuz)(Agnuz)(Agnuz)

22

С ім ’я

Відомий у ХХ ст. Ф. Ніцше усвоїй книзі «Антихрист»висловився так: «Жінка – це

друга помилка Бога». На пре-великий жаль, він не був унікаль-ним у своїх поглядах. Навіть по-зитивісти минулого століття, про-тиставляючи розум і науку вірі,говорили про те, що «жінка єнижчою від людської природи».Мозок жінки, доводили вони,важить 1200 грамів, а мозок чоло-віка – 1350 грамів. Жодна із масон-ських лож не приймала до себежінок, тому обурені такою дискри-мінацією, група жінок у Франціїутворила жіночу масонерію.

Такий погляд на особу жінкипритаманний не лише нашим ча-сам. Ця проблема своїми корін-нями сягає далеко в історію різнихкультур та народів. Юдейська ре-лігія, виходячи зі Святого Письма,захищає рівність між людьми.Досить лише прочитати першістихи Біблії: «І сотворив Боглюдину на свій образ; на Божийобраз сотворив її; чоловіком іжінкою сотворив їх». (Бут 1,7)Однак на практиці юдаїзм був ( ізалишається) релігією чоловіків.Свідченням цього є те, що ми незнаємо великої кількости іменжінок, які жили у стародавньому

Ізраїлі. В одній із єврейськихмолитов можна прочитати: «ДякуюТобі, Боже, що ти не сотворив менежінкою». Водночас жінка промов-ляла таку молитву: «нехай будеблагословенний Господь Бог, щосотворив мене по своїй волі». Щегіршим було становище жінки устародавньому поганському сере-довищі, в якому доводили, що жінкане має людської природи. Не кращеставились до жінок і античні філо-софи. Арістотель, наприклад, вва-жав, що «жінка з природи неповна інедосконала», а Цицерон казав:«Якщо б не було жінок, то чоловікирозмовляли б з богами».

Сьогодні, увійшовши до будь-якогохристиянського храму, побачимо,що більшість людей у ньому нале-жить до жіночої статі. Загляньмо уСвяте Письмо і побачимо, що Ісус єпершим, хто підніс роль жінки уєврейському середовищі. Він бувоборонцем їхніх прав та гідности.Після свого воскресіння Ісус най-перше являється жінкам! Він до-зволяє, щоб разом із ним ходилиповії, за що «порядні люди» єврей-ського народу критикували Христаі казали, що Він не може бути відБога, бо їсть і п’є з тими, кого вва-жають покидьками народу, не-честивими, кого, за давні єврей-ським звичаєм, за гріх розпустикаменують. Жодна людина, яка пре-тендувала на те, що називатисьпорядною, ніколи би не дозволиласобі мати щось спільне з цієюкатегорією людей.

Христос зробив певну революцію уюдейській моралі. Як прикладрозгляньмо фрагмент із Євангеліявід Луки: «Коли вони були у дорозі,він увійшов в одне село, і якась жін-ка, на ім’я Марта, прийняла Його вхату. Була в неї сестра, що зваласьМарія; ця, сівши в ногах Господа,слухала Його слова. Марта жклопоталась всілякою послугою.Підійшла вона і каже: «Господи, читобі байдуже, що сестра моя лишиламене саму служити? Скажи їй, щобмені допомогла». Озвався до неїГосподь і каже: « Марто, Марто, типобиваєшся і клопочешся пробагато, одного ж потрібно. Маріявибрала кращу частку, що не відій-меться від неї». (Лк 10,38-42 ). Ісусробить виклик стародавнім юдей-ським звичаям, згідно з якими жінкамала слугувати своїм гостям, а не

Жінка і християнство


розмовляти з ними – це булопривілеєм чоловіків. В цьому уривкубачимо також один інтимниймомент: Марія сиділа в ногах Ісуса.Христос не вказує Марії на місце,яке їй визначило суспільство, невіддаляє її від себе. Більше того, колиМарта каже Ісусові, щоб той владнавситуацію, Він докоряє не Марії, алеМарті. Тим самим долає всі соціяльнібар’єри, які збудувало суспільство.Христос показує, що ці бар’єриперешкоджають людині шукатиправди, слухати Слово спасіння.

Ісус показав людству нові орієн-тири, нову перспективу, вказав насерцевину біблійної антропології,яка гласить, що жінка, як і чоловік, єсотвореною на образ і подобу Божу.Перед Богом не має значення статьлюдини, лише те, яку частку мивибираємо. Саме тому цей убогийХристос із Назарета притягував досебе жінок. Навіть у найбільшійрозпусниці, яку суспільство вжедавно викинуло на маргінес, Хри-стос побачив людську гідність іпокликав ЇЇ до покаяння. Він дав їйкрихту надії: життя не закінчилосьдля неї, Бог кличе її до свогоцарства. «У воскресінні не женятьсяі не виходять заміж, але будуть якангели в небі» (Мт 22,30). Саме такІсус відповів саддукеям. Однакнавіть сьогодні, коли суспільстводосягає нечуваних вершин людськоїцивілізації, відчувається проти-стояння між чоловіком та жінкою.Виникнення різних феміністичнихрухів є яскравим свідченням цьогопротистояння. Євангеліє залиша-ється єдиним, яке свідчить провисоку гідність людини незалежновід статі. Християнство на всіхетапах ставить людству за взірецьпостать Пречистої Діви Марії, якасвоїм «Так» уможливила спасительнумісію Бога щодо людини. Господьвоплотився і прийшов у світ лишезавдяки ЇЇ згоді. Христос народивсявід Діви, а цей факт, наголошує ап.Павло у Листі до Галатів, дає кожнійжінці підставу бути піднесеноюнавіть до гідности «матери Бога».Тому християнство, як жодна иншарелігія, ставиться з великою поша-ною до жінки, згідно зі словамиМарії : «Ось бо віднині ублажатимутьмене всі роди». (Лк 1,48)

Підготував Андрій СОПідготував Андрій СОПідготував Андрій СОПідготував Андрій СОПідготував Андрій СОЛЕЦЬКИЙЛЕЦЬКИЙЛЕЦЬКИЙЛЕЦЬКИЙЛЕЦЬКИЙ

Світдитини

Cпостерігаючи зат и м , я к д о р о с л ілюди скоюють зло-

чини, ми рідко можемоуявити, що така поведінка єнаслідком спотвореного удитинстві світосприйняття.

Погляньмо уважно на лю-дей чи не найважливішоївікової категорії – дітей,про яких дуже часто забу-ваємо. Погляньмо на сере-довище, в якому фор-мується мале чадо як осо-бистість. Напевно, коженпогодиться з тим, що не-від’ємною частиною ди-тинства є казковий світ, вякому головні герої –н а й р і з н о м а н і т н і ш іперсонажі: від добрих такрасивих зайчиків до страшнихвовків; від працелюбних бджілок долінивих ведмедів; від дружелюбнихптахів до хитрих лисиць та ин.Таким чином, перед ніжним ди-тячим єством постає два світи, дечітко видно, хто є добрим, а хтозлим, де правда, а де – брехня. І,найголовніше, погані персонажінаших рідних казок та мульт-серіалів завжди зазнавали поразки.Так у дитячу душу вселялась віра убезмежну силу добра, в те, що у світібільше добрих, аніж злих людей.

І раптом до цього дитячого світувриваються вампіри, демони, ве-летні-роботи, невідомі досі „ніндзі-черепашки” та „покемони” –чергова партія західної культури,яка чомусь уже давно видається намрідною. Західні психологи відразувиявили згубний вплив цихмультфільмів на ще несформованудитячу психіку, і державне ке-рівництво вирішило, що країні непотрібні „живі покемони”. Недавнов Японії після показу однієї з серіїмультфільму „Покемони” більше, як

24

600 дітей потрапило до лікарні зізахворюванням на епілепсію…

Наші телевізійні екрани заполо-нили страхітливі „герої”, які уміютьвправно вбивати, причому той, хтонайбільше вб’є, і буде найбільшимгероєм. Дивлячись ці мультфільми,важко, а то й неможливо відрізнитидобро від зла, адже один персонажможе одночасно і захищати, івбивати, любити й ненавидіти. . . Івсе це по декілька годин на деньспоглядають наші діти, майбутнєукраїнської нації!!! Найстрашніше,що вигаданий світ цієї казковоїдійсности діти намагаються пере-нести до реального життя, адже уїхній психіці ще не встановиласячітка межа між вигаданим і справ-жнім. Дітям притаманно жити уцьому казковому світі, й за такимже сценарієм вони уявляють життя.Батьки, поспостерігайте за своїмидітьми тоді, коли вони дивлятьсясучасні мультфільми: їхня увагаповністю прикута до екрану, їхважко змусити в цей час робитиуроки чи просити про допомогу, анайголовніше – придивіться, чи,бува, після перегляду вони не кри-чать, неначе герої: „Я тебе вб’ю!”

Зауважмо – світ зла, який про-пагується через екрани нашоготелевізора, надзвичайно страшний,але чомусь дуже сильно він при-тягує нашу дітвору. Притягуєнастільки, що вони готові від-мовитись від походу до зоопарку,прогулянки містом, забави зиншими дітьми – всього, щоназивається дитинством, яке за-лишається в пам’яті назавжди.

Виникає питання: хто створює цімультфільми і з якою метою? Однезрозуміло: ціль була точно нетакою, як у творців наших казок тамультсеріалів.

А в той же час батьки продовжуютькупувати своїм найдорожчим дітямрізноманітні «приставки», комп’ю-тери, які дають ще більшу можли-вість зануритись у віртуальний світ.Так у дітей з’являється комп’ютерназалежність, від якої вони не можутьпозбавитися навіть у доросломувіці. З часом такі діти стають агре-сивними, оскільки батьків та ин-ших людей починають сприйматитак, як їх навчили „герої” улюб-леного мультсеріалу. Окрім цього,

такі діти стають черствими до чу-жого горя, нездатними співчувати ікогось любити.

Залежність від комп’ютера та теле-візора вбиває в дітях інтерес дожиття, калічить їхню психіку, фор-мує неправильне сприйняття дій-сности. Дуже часто, дивлячись нате, як наші діти стають рабами„покемонів” та инших горе-героїв,ми заспокоюємо себе, кажучи: «Таце всього лише діти…» Та вартододати: це „покалічені” діти. Чомуми так мало замислюємося надтим, що стало причиною втечібагатьох молодих осіб у нарко-манію чи алкоголізм? Думаємо, щотаким чином вони намагаютьсявтекти від дійсности. Так, але чому?Бо досі жили у вигаданому світі,навчились такої поведінки, як уперсонажів. А одного разу, відвівшипогляд від екрану телевізора,побачили реальність, яка поста-вила перед ними свої вимоги,завдання, змусивши бути доросли-ми. Однак як можна стати до-рослим, не мавши дитинства?

Діти, які увесь вільний час провелиперед телевізором чи комп’ютером,ніколи не зможуть захистити своєпотомство від цієї залежности. І втакий невидимий, замаскованийспосіб деградує одне покоління,далі – наступне, а відтак – ціла на-ція.

Сьогодні практично неможливозупинити телевізійно-комп’ютер-ний бум, але святим обов’язкомкожного батька та матері є знати,що дивляться їхні діти, чим за-хоплюються і якими вони стаютьпісля перегляду чергової серіїмультсеріалу. Щоб запобігти за-лежності дитини від телевізора,батькам слід подбати про те, щобдіти ходили до недільної школи,щоб кожного вечора була спільнародинна молитва, а також читаннятих казок, які були невід’ємноюскладовою ще дитинства батьків.

Плоди пожинаються з часом, аледля цього потрібно щось засіяти.Не дозвольте, щоб жнивами булидумки та вчинки, засіяні «героями»мультсеріалів на зразок „Поке-монів”!!!

Андрій КОСТЕЦЬКИЙАндрій КОСТЕЦЬКИЙАндрій КОСТЕЦЬКИЙАндрій КОСТЕЦЬКИЙАндрій КОСТЕЦЬКИЙ


ДозвольМЕНІприйти уцей світ…

Голос ненародженоїдитини

Матусю, дозволь мені жити…Ти – моя єдина мама. Ялюблю Тебе від самого по-чатку, бо живу в Тобі. В настече одна кров, я чую коженстук Твого серденька. Радію,коли Тобі весело, і сумую,коли Ти тужиш. Відчуваю Твійбіль, страх і всі невдачі…

Ти думаєш, що я зава-жатиму Твоїй кар’єрі і сво-боді, тому хочеш якнай-швидше позбутися мене, щененародженої. Лікарі стверд-жують, що я – просто кро-в’яний згусток, але ж кажуТобі – Я ВЖЕ ЖИВУ! Попросилікарів, щоби увімкнули апа-рат УЗД, – тоді побачиш, хтомовить правду. Не слухайнікого, крім мене. Лікарі незнають або не хочуть знати,яким буде Твоє життя післятого, як Ти позбудешся мене.Як мені шкода Тебе, матусю!Сподіваєшся, що знайдешщастя в кар’єрі, проте спокій,який утратиш разом зі мною,ніхто й ніщо не зможе повер-нути! Ти стверджуєш, що немаумов для мого виховання – яце розумію й не прошу пробагато. Напевно, Ти знаєш,що існують організації, котрідопомагають таким, як я. Невбивай мене! Я хочу житизаради Тебе!

Коли Ти будеш самотня,покинута всіма і нещаслива, япритулю Тебе до свого серця,піклуватимусь про Тебе. Будь ласка,вислухай мене в цю хвилю! Я знаю,Ти мене не планувала. Однак саме Тидарована мені, я тебе так полюбила– бо ж людина має тільки одну-єдину матусю в світі!

Не відбирай у менеНе відбирай у менеНе відбирай у менеНе відбирай у менеНе відбирай у менежиття і Тжиття і Тжиття і Тжиття і Тжиття і Ти ніколи про це неи ніколи про це неи ніколи про це неи ніколи про це неи ніколи про це непожалкуєш!.пожалкуєш!.пожалкуєш!.пожалкуєш!.пожалкуєш!......

26

Я розмовляла з дуже інтелігентнимилюдьми на тему сексуальних стосунків,прочитала декілька книжок із психології,написаних про духовну та фізичну любов, івже довший час відчуваю закиди сумління.Сподіваюсь, що Ви мені це поясните. Отже,вже чимало часу зустрічаюсь з прекраснимхлопцем. Я не можу дочекатись дня, коли миодружимось і в нас народяться діти. Однак,ми хочемо зачекати з економічних причин.Я знаю його досить довго: він є на дивощирою людиною і люблячою особою. Ми обоєвідповідальні і вірні своїй любові аж досмерті. Знаємо, що подружжя є визнаннямдосмертної любови перед Богом, але необманюємо себе, закриваючи очі на випадкирозлучень попри святість тайни Подружжя.Ми обоє є терпеливими, але одночасно ймолодими. Кілька місяців тому поміж намидійшло до інтимної близькости. Це не булобагаторазовим. Ми задовольнили своюцікавість і решту статевого потягувідклали на «після шлюбу». Незважаючи назближення, наші думки не є заповненісексуальними фантазіями. Ми ще більшезжились, заприятелювали, присвятилисебе одне одному, допомагаючи взаємно вгосподарству й инших справах. Також хочудодати, що ми не живемо разом, і післяцього всього я не маю страху, що втрачу його.Хочу запитати: чому вважається такимвеликим гріхом співжиття у ситуації,подібній до нашої? Ми неодноразовоприсягали любити одне одного перед Богом уцеркві. Я знаю, що Бог заповів: «Не чужолож»,а також, що погляд із пожаданням є гріхом.Парохіяльний священик пояснив мені, щопристрасний поцілунок є гріхом, а також,що дошлюбні статеві стосунки 1 цестосунки “брати, а не давати”. Та щопоганого в тому, коли пара так сильнодовіряє одне одному, що відчуває готовоюподарувати себе ще до шлюбу? В той же чася бачу, як освячені в церкві подружжя є

сповнені зиску, насильства, подружньоїпроституції…Я також застановилась над суттюподружньої присяги. У деяких штатах СШАсловесна присяга є такою ж важливою, як іписьмова. Чому таємна присяга любитиодне одного не є чинною?! Ви, напевно,відповісте, що на тому “погоріло” багатомолодих дівчат? Але чому тоді в Іспаніїдівчина легально у 12 років може вийтизаміж? Чому тоді там ніхто не оберігає її щедитячої довірливости? Чому тоді немаєтакої маленької поправки стосовно шостоїзаповіді, яка би розглядала ці справи з оглядуне тільки на сам факт (наприклад,пожадливість)? Мені було пояснено, щошоста заповідь стосується не лише нашоїпожадливости, що гріх криється у нашихдумках. А хіба «чистота» думок наречених,що дарують себе одне одному під часстатевого стосунку, є гріхом? Чи я добрезрозуміла?І останнє запитання: чи пристраснийпоцілунок, що є прагненням подаруватиприємність иншій особі, а не намовою доінтимної близькости , є гріхом?

Д а й с іД а й с іД а й с іД а й с іД а й с і

P.S Вам напевне цікаво, чи я дозволила би щось подібне своїйдоньці? Думаю, що у подібній ситуації – так.

Дорога Дайсі!

Тішимося, що так щиро описала нам свою ситуацію.Якщо ТИ цікавишся психологією, то знаєш, щоситуація об’єктивно є иншою, аніж Тобі суб’єктивноздається. Те, що ТИ відчуваєш закиди сумління, ценормально і є доказом Твоєї вразливости й того, щоти ще не є цілковито пропащою – простіше кажучи –що Твоє сумління ще не є приглушеним. Люди,цілковито пропащі, не відчувають жодних сумнівів іпостійно проголошують свої виключно правильніістини, не терплячи жодних заперечень і доводячисвою правоту иншим у галасливий і агресивнийспосіб. Цього в Тобі немає, і це нас дуже тішить. Мивпевнені, що коли Ти пишеш і просиш про відповідь,то є готовою сприйняти правду, навіть якщо вона

Шановна редакціє!


виявиться иншою, аніж та, яку очі-куєш почути.

Ти добре пишеш, що Ви не можетедочекатись дня, коли візьметешлюб і і у вас народяться діти –часто, на відміну від вас, люди біль-ше очікують сексу, аніж дітей.Однак, нас насторожує і трохизасмучує ваше рішення відкластишлюб на «декілька років» з «еко-номічних причин». Чи тут йде мовапро гучне весілля, на яке потрібнороками заощаджувати капітал?Якщо так, то радимо вам відбутискромнішу гостину в колі най-ближчих людей. Саме весілля, якещоправда, не раз пам’ятається ро-ками, насправді не є таким важ-ливим для вашого подальшого ща-стя в подружжі.

Якщо йде мова про формуванняродинного бюджету на перші рокиспільного життя, то це частовиявляється некорисним длярозвитку молодого подружжя. Колирішення наречених і самі вони єзрілими, щоб прийняти ТайнуПодружжя, зволікати нелогічно інепотрібно.

На жаль, з твого листа не можназробити висновків, чи ви єготовими до зрілости життя. Чи ви,зрештою, досягли 18-річного віку?Чи, принаймні хлопець має роботу,якою зможе забезпечити необхід-ний мінімум для сім’ї? Чи видоросли до того, щоб жити окремовід своїх батьків?

Ти заторкнула питання віковихмеж, що уможливлюють укладенняподружжя. Вселенська Церква, тур-буючись, щоб подружжя неукладали незрілі діти, встановилаяк найнижчий вік для дівчат 14років. (Така низька вікова межа булавстановлена з огляду на еквато-ріяльні країни, де процес дозрі-вання відбувається швидше). Од-нак, остаточне усталення віковоїмежі залишається за єпископомкожної країни зокрема. В Польщі жподружжя можуть укласти особи,яким виповнилось 18 років. Увиняткових випадках, за згодою, які в Україні, батьків і суду, дівчинаможе вийти заміж у віці 16 років.Будь уважна, бо тепер йтименайважча до прийняття частинавідповіді. Спробуй сприйняти її

вартість партнера. Важко повіритив те, що наречені до шлюбу вжедосягли досконалости в цьому. Аякщо так, тоді зуміють утриматисьвід співжиття, яке є виявом подруж-ньої любови, а не любови зару-чених. Вони утримаються вже хочаби з огляду на плід такого вияву –природного наслідку співжиття.Бог знає нас найкраще і відає, щодля нас є добрим. Він чіткоговорить: «Не чужолож!», щоб по-класти край надужиттям і примхам,які випливають із трактуваннядошлюбних статевих стосунків якчогось безгрішного, морально до-пустимого. Йому належить тут пер-ше слово.

Статеве співжиття є конкретнимвчинком, який може бути або до-брим, або ж злим. Взявши до увагиобставини цього вчинку, а такожйого наслідки (психологічні табіологічні), можна однозначноствердити, що він не може бутидобрим в жодному випадку, окрімподружжя. Поза подружжям він не

вдумано і без спротиву. Ти пишеш:«Ми обоє є терпеливими, але… нехотіли відкладати сексуальне зна-йомство… дійшло до інтимноїблизькости… ми є відповідальними,вірними і взаємно відданими, атакож впевненими у своїй любовіаж до смерті». Звідки ця впев-неність? Які ви можете представитидокази вашої здатности бутивірними? Знай, що ти не є иншоювід тисяч дівчат, які теж буливпевненими в цьому, а потімпереживали трагедію. Те, що ТИвідчуваєш, не є, однак, жодноюоб’єктивною гарантією. Усі Твоїподальші висновки є типовоюспробою виправдати певні дії(співжиття), за які зазнаєш докорівще не приглушеного голосу со-вісти. Цікавлячись психологією, Ти,однак, не зробила висновків зізнань про захисні механізми, якіпрозвучали у Твоєму листі. Віра у«чистоту його намірів», оперта назнаннях зі сфери психології, єочевидно фальшивою. Досвід-чений психолог-терапевт ніколи невізьметься за діягностування своговипадку, будучи свідомим, щопозбутися суб’єктивізму тут не-можливо. Ти з незаперечною пев-ністю ставиш діягноз, згідно з якимВаша любов є кращою, аніж инші.Виправдання себе тим, що в деякихподружжях стан справ є гіршим,аніж у Вашому випадку, нічого недає… Цим ТИ напевне бажаєш, щобГосподь Бог вніс поправку дозаповіді «Не чужолож» – задляВашого унікального на цілий світвипадку. Ця думка стара, як світ!Там, де життя людина не узгод-жується зі заповідями, є два виходи:або змінити життя, або моди-фікувати, а – насправді – відкинутизаповіді. До чого ми ведемо? Лишедо того, щоб допомогти Вам усві-домити, що Ваше співжиття дійснобуло гріхом. Щоб Ви могли, якмарнотратний блудний син, ви-знати: «Отче, я прогрішився»(Лк 15,18) і повернутись до повно-ти благодати. Тобі варто знати, щодуже багато добрих подруж довгіроки працюють над тим, щобзвільнитись від пожадливих сто-сунків, перетворивши їх у чистучуйність, яка б стала виявом дару ітаким чином, правдиво оцінювала

28

здатен принести добрих плодів, згідних із задумомТворця. Слід додати, що статеве співжиття саме по собіє необхідною, але далеко не достатньою умовою того,щоби подружжя можна було назвати добрим, святим і,цим самим, милим Богові.. .

Нарешті, Ти застановилася над важливістю таємноїособистої присяги перед Богом. Чому вона не є такоюж важливою, як шлюб, уділений молодятам у храмі?Якщо б Ти зі своїм нареченим потрапила на без-людний острів і не мала можливости знайти свяще-ника, Ваше зобов’язання стало б актом укладеннятайни Подружжя як визнаного Церквою зв’язку. Однак,якщо Ти живеш у спільноті людей, які становлятьЦеркву, шлюб повинен бути укладений в присутностісвідків, вибраних з-поміж друзів, а з боку Церкви –священика. Свідки, якими, зрештою, є усі присутні вхрамі під час уділення святої тайни Подружжя, маютьдопомагати у різних потребах молодятам, одруженимв їхній присутності. Таким чином, свідки можутьнадати подружжю конкретну допомогу і не варто неюнехтувати. Також, уяви собі, який би постав хаос, якщоб люди усюди укладали подружжя між собою лишечерез таємну особисту присягу? Чи можливо було бтоді оборонити подружжя від зради і т.д., не говорячивже про юридичні аспекти (опіка над дітьми, аліменти,відшкодування, успадкування. . .)?

Ти знаєш, що любов – це давати, а не брати. Цим Тинамагаєшся „виправдати дошлюбні статеві стосунки іпристрасні поцілунки” як дарування приємностииншій особі. Однак, пам’ятаючи про те, що не всякаприємність є доброю, постає трудність відрізнитиподаровану приємність від приємности, яку Тиотримуєш. Чи твій наречений схиляв би Тебе достатевих стосунків, якщо би відчував від них біль,подібний до болів жінки, яка народжує? Чи Ти дарувалаби йому приємність від пристрасних поцілунків, якщоби відчувала при цьому біль, подібний . . . ну хоча би дозубного болю? Тому будь обережна з цим прикриттямі виправданням всього любов’ю або ж турботою продобро ближнього. Хоча, якщо б ми бачили доброиншої особи не поверхово, то дійшли би до висновків,які збігалися б із Божими Заповідями (в тому числі іззаповіддю „Не чужолож”).

Ми свідомі, що Ти, напевне, бажала отримати иншувідповідь. Однак, наше завдання не в тому, щоб Тобісподобатись, але щоб сказати правду (навіть, якщовона є гіркою). Спробуй повірити, що любов або жтурбота про добро коханої особи (а зрештою ірозвиток людини взагалі), схиляється до визнанняпевних обмежень. Зверни увагу, що ті, які хочуть„купити” молодь, схвалюють зло, кажучи: „Робіть, щобажаєте!”. Однак, вони далеко не є Твоїми приятелями,гідними довіри, хоча їх і приємно слухати. Те, що Богставить перед Тобою високі вимоги, є виявом віри, щоТи в стані їх виконати! Повір, бо це є умовоюправдивого зросту і навернення.

Нас також засмутив постскриптум Твого листа,оскільки він свідчить, що Твоє сумління є„приглушене”. Настав час його реанімувати і для цього

потрібні надзвичайні посередники. Ми віримо, щосповідь із цілого життя могла би послужити важливимчинником у відбудові твого життя і. . . мислення. Щобуникнути спокуси читати тобі мораль і допомогтиповірити, що не ставимо для тебе зайвих перешкод,але щиро бажаємо добра, подаємо до твоєї уваги листАґнешки.

Молимось про ТМолимось про ТМолимось про ТМолимось про ТМолимось про Твою мудрістьвою мудрістьвою мудрістьвою мудрістьвою мудрістьРРРРРедакціяедакціяедакціяедакціяедакція

Бажаю коротко поділитись з Вами своїм досвідом, щозаторкує питання дошлюбної стриманости йчистоти. . . Можливо, комусь цей лист стане в пригоді.Вже два роки я є заміжньою. Ще коли ми з чоловікомзустрічались, то обоє цінували дошлюбну чистоту іщиро бажали залишитись вірними Богові йподарувати себе одне одному лише після шлюбу.Однак, наше оточення, близькі для нас особи з родиниі деякі з приятелів репрезентували собою доситьліберальну точку зору стосовно цього питання. Насвідомому рівні я ніколи не схвалювала їхньоїповедінки, але в моє серце закралась спокуса: „вониживуть, як хочуть і відчувають себе щасливими”,„вступали у статеві стосунки перед шлюбом, і в них всенепогано склалося, вони нічого не втратили”. Одногодня, коли ми цього зовсім не планували, поміж мноюі моїм нареченим дійшло до близькости найбільшінтимної, зарезервованої виключно для подружжя. Цебуло сильне пережиття, тоді я відчувала дуже тіснублизькість і єдність з своїм хлопцем, але не до кінця. . .Чи він насправді кохав мене в той момент? Сказав, щотак. Ми не зволікаючи вирішили взяти шлюб. Я досізадаю собі одне питання: якщо б не це, до чого дійшлоби між нами, коли і чи взагалі назріло би рішенняодружитися? Чи так мало бути? Ми є щасливимподружжям, стараємось поглиблювати взаємну любов,але в моєму серці залишається багато сумнівів. Яговорю про них з чоловіком. Однак, його запевненняне можуть усунути мого неспокою. Він знову і зновуохоплює мене. Чи зуміємо ми зберегти вірність однеодному, коли для нашого подружжя настануть важкічаси і прийдуть найбільші спокуси, якщо вже передшлюбом ми зламалися? У цьому я не можу звіритисьцілковито ані на саму себе, ані на чоловіка.Залишається лише віддати у Божі руки це моєтерпіння, як, також, і його причину – заплямованийспомин про „перший раз”. Я не зумію до кінця описатите, що криється у моєму серці. Якщо би мені вдалосяповернути час назад, за будь-яку ціну я намагалась биуникнути дошлюбних статевих стосунків. Навіть, якщокохаючи нареченого, була би впевненою в йогопочуттях і конкретних планах про наше спільнемайбутнє.

З молитвою і найщирішими побажаннями всьогоЗ молитвою і найщирішими побажаннями всьогоЗ молитвою і найщирішими побажаннями всьогоЗ молитвою і найщирішими побажаннями всьогоЗ молитвою і найщирішими побажаннями всьогонайкращого Аґнешка.найкращого Аґнешка.найкращого Аґнешка.найкращого Аґнешка.найкращого Аґнешка.

Переклад з польської – редакція часописуПереклад з польської – редакція часописуПереклад з польської – редакція часописуПереклад з польської – редакція часописуПереклад з польської – редакція часопису

(“Milujcie sie!” Nr(“Milujcie sie!” Nr(“Milujcie sie!” Nr(“Milujcie sie!” Nr(“Milujcie sie!” Nr. 4?2003). 4?2003). 4?2003). 4?2003). 4?2003)


Полеміка

(Продовження з № 2 (70)

Сантерія – це реліг ія ,з а п о ч а т к о в а н а вафриканському племені

йоруба. Це плем’я займає теренисучасної Нігерії вздовж берегіврічки Нігер. Колись це була сильнаі складна соціяльна структура, зор-ганізована в ряді королівств, най-важливішим з яких було ко-ролівство Бенін. Воно існувало відХІІ ст. аж до 1896 р. Під кінець XVIIст. і на початку ХІХ плем’я йорубапровадило ряд згубних воєн зісвоїми сусідами, а також і вну-трішні війни. Це допровадилоплем’я до упадку і велику кількістьпоневолених серед них. Більшістьневільників, перевезених між 18201840 рр. з порту Байт з Беніну, буличленами племені йоруба. Ці не-вільники переправились до Куби таБразилії для роботи на плантаціяхцукрової тростини. Йоруби дужешвидко зорганізували сильну спіль-ноту в Гавані. Іспанське правовимагало, щоб невільники булиохрещені як католики, що булоголовною засадою їх легальногопобуту. Релігійне право Куби га-рантувало невільникам право при-ватної власности, нерозривнеподружжя й особисту безпеку. Йо-рубців часто називали «лукумі»через їхній спосіб привітання«olukumi», що значить «мій при-ятелю».

В світлі історії Католицькій церквіне вдалось навернути на хри-стиянство людей «лукумі». Вона,хоч і охрестила їх, проте не на-вчила правдивої віри. Через своюполітику, визнання етичної різно-рідности Церква спричинилася дозбереження релігії «лукумі», хоч цене було її наміром.

Католицькі практики іспанцівсправили великий вплив на ку-бинських «лукумі». Людська по-божність на Кубі концентруваласьвиключно на культі святих. У своїхстараннях приховати магічні ірелігійні практики перед іспан-цями «лукумі» ідентифікували своїхафриканських божків із като-

лицькими святими. Такий бувпочаток сантерії.

Божки, принесені йорубами з Аф-рики, були синкретизовані з ка-толицькими (розуміння істотикатолицького культу святих будеподано пізніше в цьому розділі).Наприклад, найбільшим святомафриканців було свято Трьох царів.Його винятковість засвідчує ле-генда про Мелхіфа, котрий прибувз Африки, щоб віддати покліннародженому Христові. Афро-кубинці віднайшли свою роль вкатолицькій спільноті, ототож-нюючи себе з африканськоюприсутністю в католицькому фо-льклорі. «Лукумі» вносили до-датковий африканський акцент всвяткування цього християнськогосвята. Подібно чинили і з уро-чистостями на честь святих, якідозволили «лукумі» бути як ка-толиками, так і африканцями,продовжуючи віддавати честь своїмбожкам.

З часом “лукумі” пристосувалися докатолицького світогляду. Такимчином виникла сантерія. Культ,пов’язаний з «оріша» (афри-канськими божками),був перенесений накатолицьких святих. Вцій новій релігії ка-толицькі святі і лу-кумські «оріша» пред-ставлялись як різні про-яви тієї самої духовноїдійсности.

Сантерія перейшла доСША в 1959 р. під часкубинської революції.Від цього часу понадмільйон кубинців зали-шили свій острів якполітичні втікачі. По-серед тих людей булитакі, які підтримувалисантерію, зокрема жре-ці і жриці. Шляхи«оріша» були впровад-жені в Пуерто Ріко іВенесуелі, а згодом вамериканських містахМаямі і Нью Йорк.

Сантерія віддає честь головнійтворчій силі, званій «Олодумаре».Це остаточна ціль всього створіння,від нього ж походить всякеіснування і до нього повертається.Олодумаре виражає себе в со-твореному світі через «аше». «Аше»– це кров космічного життя, силаОлодумаре до життя і справед-ливости. Ця божественна течіявіднаходить провідників з біль-шими чи меншими задатками.Олодумаре створив Оріша, щобоб’явити свою волю і виражатисвою істоту в природі. Оріша – цеуособлення Аші, провідники іоборонці людськости. Головнимелементом сантерії є віра в те, щожиття кожної людини перебуваєпід поглядом конкретного божка(оріша). Оріша бере важливу участьв щоденному житті людини. Люди,які сповідують сантерію, вважають,що католицькі святі є проявамиОріша: наприклад, бліда дівиця,котру католики знають як св.Варвару, є Шанго. Вони такожзазначають: те, що ми бачимо, єпроявом Шанго, тобто Шангопроявило себе через носія – жінку.(Далі буде...)

З польської переклавЗ польської переклавЗ польської переклавЗ польської переклавЗ польської переклавАндрій БАЛУЩАКАндрій БАЛУЩАКАндрій БАЛУЩАКАндрій БАЛУЩАКАндрій БАЛУЩАК

(K(K(K(K(Ks. Jefs. Jefs. Jefs. Jefs. Jeffrfrfrfrfrey J. Stefey J. Stefey J. Stefey J. Stefey J. Steffon “Satanizm .fon “Satanizm .fon “Satanizm .fon “Satanizm .fon “Satanizm .......).).).).)Біблійне товариство “Еффата”Біблійне товариство “Еффата”Біблійне товариство “Еффата”Біблійне товариство “Еффата”Біблійне товариство “Еффата”

� à í ò � � i ÿ� à í ò � � i ÿ� à í ò � � i ÿ� à í ò � � i ÿ� à í ò � � i ÿ

Про тлумачення

30

Ос н о в н и м д ж е р е л о мпізнання Правди, якупроголошує Христова

Церква, є Святе Письмо. Вонослужить незаперечним автори-тетом для усіх християн, містячи всобі правду про Бога, Його Словодо людей, та є справжньою «Кни-гою Життя»: «Все Писання на-тхнене Богом і корисне, щоб нав-чати, докоряти, направляти, вихо-вувати у справедливості, щоб Бо-жий чоловік був досконалий, довсякого доброго діла готовий»(ІІ Тим 3,16-17).

Існує пять найбільш вживаних тазастосовуваних способів, чи мето-дів читання й розуміння СвятогоПисьма. Завдяки працям Отців таВчителів Церкви, а також визнач-них коментаторів-богословів пізні-ших часів, зміст Святого Письмапоступово відкривається зі щоразубільшою повнотою в своїй духов-ній невичерпності та глибокомузначенні. Згідно зі словами св.Йоана Золотоустого, «одне уСвятому Письмі потрібно розу?міти так, як написано, а інше взначенні переносному (непря?мому)... А ще інше потрібно прий?мати у двоякому значенні: чуттє?вому та духовному»1.

Одним із таких методів є алего-алего-алего-алего-алего-ричне тричне тричне тричне тричне тлумаченнялумаченнялумаченнялумаченнялумачення, запозичене щевід античних письменників, пози-

тивно сприйнятехристиянськоюш к о л о ю у м .А л е к с а н д р і ї ,представникамиякої були відомібогослови ранньоїЦеркви – Климент,Оріген (II-III ст.),с в . Г р и г о р і йНиський (бл. 335-394 рр.). Розвинутебуло відомим ре-л і г і й н и мм и с л и т е л е мФ і л о н о мАлександрійським(бл. 50 р. н.е.).Основна думкацього способу:

Про тлумачення Святого Письма

Святе Письмо містить набагатобільше інформації, аніж можнаспостерегти при його буквальномурозумінні, тому вся увага спря-мовувалась на розўяснення тарозшифрування алегорій (порів-нянь) духовного змісту. І справді,біблійні автори широко вико-ристовували багатозначну симво-ліку, умовні образи, священнічисла, які вказують на внутрішнійглибинний зміст, що стоїть за їхнімпервинним значенням. Так, на-приклад, число «7» завжди розу-мілося і сприймалося в значенні«повноти», «4» – в значенні«вселенськости» (чотири сторонисвіту), «40» – «тривалість», довгота,певний етап історії. Таке сприй-няття було загальноприйняте і непідлягало жодним запереченням.Однак, з урахуванням всієї плодо-творности цього александрій-ського методу, все ж залишалисяпевні недоліки, тобто, недостат-ність критеріїв для точного ідостовірного розуміння символікиНового і Старого Заповітів. Протевеликою заслугою методу є спробабогословсько та філософсько об-ґрунтувати вчення Біблії.

Иншим методом тлумачення Свя-того Письма є буквальнийбуквальнийбуквальнийбуквальнийбуквальний. Вінполягає в тому, що ясно пред-ставляє хід біблійних подій та пря-мий зміст вчення, поданий у Свя-тому Письмі. Цей спосіб тлума-

чення виник у III-IV ст. в сере-довищі Отців Церкви Антіохійськоїта Едеської шкіл. Відомим пред-ставником такого методу був св.Єфрем Сирійський (бл.306?373 рр.).Сирійці були добре ознайомлені зізвичаями, способом мислення тасамим життям Сходу, що надавалоїм можливість краще, ніж елліні-стичним авторам, сприймати тапізнавати біблійні розповіді. Але ітут дійсний факт багатозначногозмісту Писання залишався частопоза оглядом тих, які тлумачилитексти Біблії саме цим, буквальнимметодом інтерпретації.

Поєднання двох попередніх мето-дів становить морально-гоміле-морально-гоміле-морально-гоміле-морально-гоміле-морально-гоміле-тичний спосібтичний спосібтичний спосібтичний спосібтичний спосіб тлумачення СвятогоПисьма. Ціллю та бажаним резуль-татом цього методу – повчання,проповідь, які наголошували наморальному та догматичномуаспектах Писання. Яскравим пред-ставником такого способу тлума-чення є св. Йоан Золотоустий(бл.347?407 рр.).

Ще одним із методів поясненняСвятого Письма є типологічний,типологічний,типологічний,типологічний,типологічний,або праобразний праобразний праобразний праобразний праобразний спосіб тлума-чення. На ньому слід зосередитиособливу увагу, оскільки задопомогою цього методу здій-снюється тлумачення, на якомубазується вчення Церкви проМарію. Вперше, як вважають, цейспосіб був застосований юдей-ською кумранською общиною (I-IIст. до н.е. – І ст. н.е.). ВизначаєБіблію як таку, що містить у собівелику кількість праобразів (відгрецького typos – образ, тип)історії спасіння, які можутьвідноситися не лише до одного, аледо багатьох її етапів. Так, на-приклад, у виході Ізраїля із Єгиптурозглядався праобраз поверненняіз полону, а вже згодом - праобразвиходу із гріховного рабства(морські води як символ водхрещення). Цей метод засто-сований вже у Євангелії Івана: «Тожтак, як Мойсей змія підняв упустині, – так треба СиновіЧоловічому бути піднесеним, щобкожен, хто вірує у нього, живжиттям вічним».2 Також апостол


Павло використовує метод образів:«Написано бо, що Авраам мав двохсинів: одного від рабині, а другоговід вільної. Та той, що від рабині,народився за тілом, а той що відвільної – за обітницею. Це має іншезначення: оті дві жінки – то двазавіти; один з гори Синаю, що рабівродить, це – Агар; а гора Синай вАрабії і відповідає теперішньомуЄрусалимові, що дійсно понево?лений з дітьми своїми».3 Як відомий,цей спосіб тлумачення присутніймайже у всіх творах святих ОтцівЦеркви, починаючи від КлиментаРимського (кін. І ст.). Із праобра-зами тісно повўязані пророцтвапро Месію у старому Завіті, явні чиприховані. Цей метод типології, чиобразів, відіграє велику роль усприйнятті та розумінні духовноїцілісности всього Святого Письма.

Наступним є історико-літераісторико-літераісторико-літераісторико-літераісторико-літератур-тур-тур-тур-тур-но-критичний но-критичний но-критичний но-критичний но-критичний метод тлумаченняСвятого Письма. Його ще нази-вають його біббіббіббіббіблійною критикоюлійною критикоюлійною критикоюлійною критикоюлійною критикою.Починаючи від Орігена, далі блаж.Єроніма та великої кількости се-редньовічних вчених-богословів,цей метод набув широкого викори-стання. Особливо відомий став уостанні 300 років. Завдяки сучас-ним відкриттям у сферах історії,філології, археології, палеографіїта инших допоміжних наук, існуєможливість краще, детальніше іповніше заглиблюватися та роз-глядати Боже Обўявлення людству.Сама біблійна критика має рядподілів та у своєму загальномузначенні гармонійно доповнює усічотири попередні способи тлума-чення Святого Письма.

Олег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКААААА

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:1 Іван Золотоустий, із «Бесіди на46 Псалом».2 Євангеліє від Івана (3,14);3 Послання апостола Павла доГалатів (4,22-25).

Коли розглядати питання прорізницю між Церквою ісектою, між релігією і

новими релігійними сектами,можна провести паралель міжастрономією і астрологією, хімієюі алхімією.

Що таке секта?

Будь-яка секта виникає тоді, колиз’являється людина, незадоволеначимось, традиційною релігією,церковною владою тощо. Покида-ючи певну спільноту, ця людинатягне за собою декілька своїх при-хильників. Вона переконана у своїйправоті, звинувачуючи тих, хто знею не погоджується. Лідер сектидуже часто володіє сильним ха-рактером і навіть гіпнотичнимвпливом на людей. Він кори-стується цим і командує тими, якіне виявляють ознак сильногохарактеру. Він ставить перед нимипевні завдання, за які вимагає звіту.Ці завдання полягають у вербу-ванні нових членів, а також уматеріяльному забезпеченні секти.

Дуже часто до секти вступаютьлюди, які не мають жодногоуявлення про релігію. Вони шука-ють спільноти, яка зігріє їх своєюлюбов’ю, задовольняючи тим са-мим своє его. Лідери сект нама-гаються встановити сильний кон-троль над тими, хто до них при-ходить. Крім цього, знайомство ізсектою буває дуже приємним. Підчас першої зустрічі робиться все,щоб скласти гарне враження длятого, хто вступає у секту, щоби унього залишились теплі спогадипро братерство і гостинність.

В багатьох сектах дуже приваб-ливим є вчення про кінець світу.

Однак найголовнішим завжди єодне твердження: « Тільки ми праві,тільки у нас істина та спасіння…»

Походження сект

Секти виникали і продовжуютьз’являтися у всіх релігіях світу яксвоєрідні мутації релігій. Вонибувають різними, християнськогота нехристиянського характеру.Існують також секти змішані, якіоб’єднують в собі християнські танехристиянські традиції.

Характерні ознаки сект

Сотеріологічний ексклюзивізм. Всісекти претендують свою єдиноправильну думку. Всіх решта вонивважають людьми загибелі.

Ізоляція. Сектанти перериваютьвсякі контакти із людьми, які неналежать до секти. Вони готовіпокинути свою сім’ю, щоби віддатисебе повністю на служіння інте-ресам секти.

Волюнтаризм. Характеризує авто-ритарне правління керівників сек-ти над підлеглими. Члени секти по-винні повністю їм підкорятись,виконувати їхні доручення тощо.

Субординація – підкорення стар-шому за чином. Кожний член сектиповинен бути готовим у будь-якиймомент виконати наказ керівникасекти. Незалежно від професії,вони повинні розповсюджуватилітературу, відвідувати людей,спілкуватися з ними з метою вер-бування в секту.

Фанатизм. Його джерелом є думка,що секта володіє повнотою знання.Саме тому жодна секта не можепроводити діялог з иншими релі-гіями і проявляти до них

Як cтавитисяЯк cтавитисяЯк cтавитисяЯк cтавитисяЯк cтавитисядо сект?до сект?до сект?до сект?до сект?

32

через певні обставини розчарувалися в релігії, до якоївони досі належали. Людина шукає чогось нового і підвпливом ЗМІ впевнена, що вона сама собі можевибрати норми поведінки і погляди на життя. При-чиною того, що християни покидають Церкву івступають у секту, є невідповідна поведінка християн,зокрема священиків. Особа починає думати, щохристиянство втратило свою силу і приречене назагибель.

Якщо в момент такого розчарування до людини«вчасно» підходить член якоїсь секти і пропонуєспільно почитати Святе Письмо, яке тлумачитиме уварварський спосіб, вірогідність того, що ця людинапотрапить у сітку цього рибалки, є дуже великою.

Багато християн, зустрічаючись із сектантами,зокрема із Свідками Єгови, потерпають від шаленоїатаки цитат із Святого Письма, якими останнінамагаються дискредитувати Церкву та її вчення. Дужечасто пересічні християни не знають, що відповіститаким «апостолам», як захистити свою віру. При цьомусектанти висміюють Церкву, яка нічого не навчиласвоїх вірних. Однака виникає запитання: що краще -жити євангельськими засадами, не маючи теоретич-ного знання, чи знати напам’ять завчені цитати зіСвятого Письма, але використовувати їх лише длятого, щоб заволодіти людиною, її мисленням,втрутитись у її родинне життя і зруйнувати сім’ю? Хібадля того Христос проповідував, щоб пізніше Йогословами люди, які претендують на правду, руйнувалиродини та цілі нації? Варто лише поцікавитисьісторією сект, число яких з кожними роком збіль-шується на теренах нашої України, і ми побачимо, щоїхньою батьківщиною не є Єрусалим чи Рим, але США.Яким чином ця країна, яка не може претендувати нарелігійну і навіть культурну спадщину, може про-понувати світові правдивого Бога? Кожна нація, котрахоч трішки поважає себе, свою культуру, традиції, істо-рію, має задуматись над тим, яка мета цих новітніхрелігійних рухів? Досвід діяльности сект на теренахнезалежної України показує, що крім руйнації та знеці-нення, вони нічого иншого не принесли нашому на-родові.

За матеріялами журналу «Любите друг друга»За матеріялами журналу «Любите друг друга»За матеріялами журналу «Любите друг друга»За матеріялами журналу «Любите друг друга»За матеріялами журналу «Любите друг друга»

терпимість. Сектанти завжди перебувають у стані вій-ни з иншими релігіями, «які не мають істини спа-сіння».

Деструктивна роль секти

Будь-яка секта намагається зруйнувати правдивурелігію. Окрім цього, сектантство руйнує людськуособистість, шлюб, сім’ю, єдність народу і Церкви. Цяпроблема потребує чималих досліджень збоку вчених,психологів, юристів, соціологів. Виникає дуже де-лікатне запитання: як відрізнити секту від Церкви?Історичний досвід показує, що Церква ніколи ненамагалась маніпулювати свідомістю людини, руй-нувати її особистість. Секта ж намагається підкоритисобі людини, її життя, свідомість. Всі релігії, не лишехристиянство, скеровують людину до Бога, а такождають, хоча не завжди, правильні відповіді про сенслюдського буття. Саме тому Церква вважає, що у всіхрелігіях знаходиться зерно добра, а секти, які виходятьіз цих релігій, ніколи не можуть називатись релігією,подібно, як злоякісна пухлина не може бути ознакоюздоров’я.

Ставлення Церкви до сект

Шануючи права людини, Церква погоджується ізприйнятою ООН у 1948 р. «Декларацією про правалюдини». З иншого боку, вона негативно ставиться досект, вважаючи їх деструктивними стосовно людини і їїправ, такими, що порушують права людини, а самулюдину перетворюють в раба. Доказом цього є те, щодеякі лідери сект намагаються підбирати молодимособам подружні пари, позбавляючи людину правасамому вибирати собі партнера. Деякі секти обкрадаютьсвоїх членів, позбавляючи їх матеріяльного добра.

Яким чином сьогоднішній час сприяє

розповсюдженню сект у християнстві?

Найбільшу можливість потрапити до секти маютьлюди, які повністю байдужі до релігії, а також ті, які


Ма б у т ь , к о ж е н і з н а снеодноразово задумувавсянад своїм існуванням в

цьому світі. Ми часто ставимо собізапитання: „Чому саме я, а не хтосьинший прийшов у цей світ? Якимиє моє призначення і моя рольстосовно инших? Що є моїм по-кликанням?” Відповіді на ці за-питання складають основу нашихуявлень про цей світ. Кожен по-своєму шукає щастя. Багато людейнасамперед намагаються реалізу-вати себе як духовну особистість.Для инших першорядним завдан-ням є здобуток великих матеріяль-них статків. Однак в житті кожногонастає момент, коли звертаємопогляд в бік духовного. Люди, котрімають християнське виховання,намагаються поглибити свою віру ізбагатити духовний світ черезчасту участь у Літургії, сповідь,читання Святого Письма, молитву.Набагато складніше прийти до Богатим, для кого такий досвід є чимосьзовсім новим. У пошуках своєїрелігії людина може розгубитися, ащо гірше – зробити неправильнийвибір. Коли говоримо про те, щопропонує нам світ сьогодні, томожемо побачити яскраву палітрурізних релігійних вчень, філософ-ських систем і методів досягненнядушевного спокою. Для пересічноїлюдини, яка не є практикуючимхристиянином, пропозиції деякихрелігійних груп можуть виглядатидосить привабливо.

Одним із найбільш небезпечнихсучасних релігійних рухів є NewAge, представники якого пропо-нують так звану „нову духовність”.Українською мовою назва звуча-тиме “Нова Ера”. Цей рух не маєякоїсь структури чи системи, нато-мість є аморфним утворенням. Якзазначає Олександр Дворкін у пра-ці „Тоталітарні секти”, це радшеконгломерат різних окультних сект,груп і організацій. Рух зародився всередині 70-х рр. у США і потімпоширився на весь світ. Однак уНью Ейдж відсутнє також і єдинерелігійне вчення. Всіх проте об’єд-нує своєрідне і тільки їм притаман-не ставлення до світу, а також кілька

г о л о в н и хрелігійних ідей.П р е д с т а в н и к иNew Age декла-рують, що є носі-ями нової духов-ности і тими, хточекає нову еру, яканеодмінно наста-не. Основнимиелементами їхньо-го вчення є: ідеябезособового Бо-га, концепція гли-бинного люд-ського „я”, реін-карнація, елемен-ти монізму тас п і р и т и з м у ,е з о т е р и з м ,анімізм.

З точки зору NewAge, теперішнійсвіт є недоско-налий, має багатобід і проблем, аСонце перебуває в знаку Риб. Аленевдовзі має настати нова ера –Водолія, в якій не буде страждань іматеріяльних недостатків. На пер-ший погляд, такі обіцянки є доситьпривабливими, та не все такпросто. За красивими декла-раціями прихована зовсім непри-ваблива реальність. ПредставникиNew Age вважають, що Земля єживим організмом, в якому всевзаємопов’язане. Людина – тількиодна з істот, які населяють нашупланету, своєю діяльністю вонапринесла багато шкоди. Одним ізголовних винуватців є христи-янство, оскільки саме християн-ський Бог є поза природою і вінвіддав цю природу в розпо-рядження людини. Ми повинніповернутися до природи і берегтиїї. Саме тому багато груп New Ageстворюють організації зелених. Навідміну від християнства, в ідеяхNew Age Бог є безособовий, цеВищий Розум, який пронизуєВсесвіт. Людина також є божествен-ною істотою, якій треба тільки цеусвідомити, і тоді вона зможезайняти місце Бога у Всесвіті, аджестане богом особовим. Щоб

покращити ситуацію на планеті,треба починати насамперед із себе,тому кожна людина має само-вдосконалюватись. Для цього слідвикористовувати психотренінги,медитації, та практики східнихрелігій. Однак в реальності ціпрактики призводять до роз-мивання особистости. Ще одноюідеєю є любов до себе – тількиполюбивши себе, зможемо по-любити инших. Досить привабливоможе виглядати ідея реінкарнації –другого народження після смерти.Саме завдяки цій ідеї можнавиправдати будь які злочини:вбивство, аборт, евтаназію. Кожналюдина живе доти, доки не досягнепевного рівня досконалости, якийїй призначений в даному тілі.Припинення людського життя єтільки сповнення волі небесноїєрархії, а людина знову народитьсяв иншому тілі.

Весь світ має багато шарів, в якихживуть різні духи. Людство живе водному із найнижчих шарів, проте,постійно себе вдосконалюючи,маємо шанс перейти на вищіступені розвитку. Через такийпостійний перехід сформувалася

П о к л и к а н н я лю д и н и і N EW A G E

34

Небесна єрархія, яка тепер править світом. Протягомлюдської історії різні духи приходять на землю, щобпринести людині таїнственне знання. Такими духамибули: Будда, Крішна, Ісус, Конфуцій та инші. Колисьнайвищий дух єрархії – Спаситель – прийде на Землю,і тоді настане нова ера в історії людства, все вийде накращий рівень. Щоб приблизити його прихід, людимають постійно самовдосконалюватись. Одним ізспособів цього є чанелінґ, або контактування –практика, через яку багато лідерів New Age контак-тують із духами з иншого виміру. В такому випадкулюдина стає каналом, через який говорить дух. Такихлюдей ще називають медіумами, або пророками. Вониповністю віддають своє життя під контроль духів і вжене можуть ним керувати. Лідери New Age пишуть цілікнижки, які, за їхніми твердженнями, продиктованідухами.

Досить популярними є практики, які дозволяютьздобувати різний досвід: галюциногени, наркотики,нетрадиційні сексуальні стосунки. Не може бути ймови про об’єктивність, істинним є тільки те, що мивідчуваємо. Людина добра за своєю природою і безжодних моральних орієнтирів здатна морально добреповодитись. Зрештою, зло є лише ілюзією і насправдіне існує. Завдяки цьому, а також через реінкарнацію,можна виправдати гомосексуальні стосунки, оскількив минулому житті людина могла бути особоюпротилежної статі.

Щодо медитації та різних вправ йоги, то їхвиконування невіддільно пов’язане із певноюфілософською системою. Багато людей починають їхпрактикувати для того, щоб покращити своє здоров’я,не маючи наміру переймати релігійности. Однаквправи, які не прив’язані до релігійної системи, єтільки вправами, а не йогою, і не мають ефекту.Згадані практики на Сході використовуються дляпевних релігійних цілей. Згідно зі східнимирелігіями, зокрема з буддизмом, земне життяприносить постійні страждання, людина єзаручником карми, тобто закону, через який мизмушенні знову і знову приходити у цей світ.Звільнитись від цього лиха можна тільки черезмедитації, завдяки їм досягнемо стану нірвани, тобторозчинимося у космосі і уникнемо подальшихстраждань. Багато людей, які таким методом прагнутьвдосконалитися, не знають, що ці практикиспрямовані насамперед на те, щоб розмити межілюдської особи. Сектам такі методи вигідновикористовувати, адже в такий спосіб вониконтролюють особистість людини. Особа стаєзалякана, повністю віддається під вплив секти, якавикористовує її в своїх цілях.

Так виглядає та нова духовність, яка пропонуєтьсялідерами New Age для віднайдення душевногоспокою і гармонії. Насправді приваблива картинка євсього лише уривком зовсім непривабливої скла-данки. Багато людей опиняються під впливом цьогоруху зовсім не усвідомлюючи того або не розуміючинебезпеки, яка загрожує їхньому здоров’ю та життю.

Для нас, християн, важливо розуміти, якою великоюцінністю є наша віра і чому варто зберігати її чистоту.Кидати звинувачення у бік християнства може той,хто не знає його справжньої сутности й основхристиянської віри. Проблеми, які зараз має світ, незумовлені християнством. Не слід змішувати окреміпрактики різних релігій і в такий спосіб несповідувати жодної. Намагаючись жити згідно зісвоїм покликанням, пам’ятаймо про життя в Бозі.Тільки хтось абсолютно вільний міг створити людинусвобідною. Кожен із нас покликаний осягнутисправжню свободу, яка притаманна тільки особовомуБогові і яку дає нам Христос. У своїх духовнихпошуках не поринаймо надто далеко, забуваючи проочевидне. Неможливо вдосконалитись, уподіб-нюючись до безособового бога, який не є до-сконалий. В цьому нелегкому житті добрепам’ятаймо, що нас Хтось любить і про нас пам’ятає.Наша доля не є байдужою особовому Богові –Творцеві. Намагаючись віднайти своє земнепокликання, зуміймо побачити Боже Об’явлення іприйняти запрошення Христа до життя у ПресвятійТрійці.

ТТТТТетяна ШПАЙХЕРетяна ШПАЙХЕРетяна ШПАЙХЕРетяна ШПАЙХЕРетяна ШПАЙХЕР

.


Духовність

Ап о с т о л П а в л о в и р і с вдіяспорі, в столичномукілікійському місті Тарсі, де

якому процвітала філософія, спорті торгівля. Сім’я апостола маласпадкове римське громадянство.Павло гордився тим, що не ставелліністом, а був «євреєм із євреїв».Батько Павла був аристократом,тому міг дати синові хорошу освіту.

Знаємо, що Павло спочатку пере-слідував християн. Дізнавшись, що

таємна секта християн перейшладо Дамаску, Савло іде до перво-священика і просить у ньогодозволу на те, щоб розшукати їх іпривести до Єрусалиму. Перво-священик із радістю дає йомудозвіл і призначає своїм послан-цем. Однак стається несподіванка:через тиждень цей посланець станепосланцем Ісуса Христа, послідов-ників якого він тепер так лютопереслідує. Савло вирушає в дорогу

з єдиним бажанням – стерти з лицяземлі пам’ять про Ісуса з Назарета,розіп’ятого лжемесію. Він набли-жається до Дамаску після довгоїподорожі, аж тут зненацька незро-зумілий шум, велике світло, на митьховається сонце… Пізніше апостолПавло сам розповість про те, щосталось із ним та його супутникамив дорозі: «Я почув голос, який гово-рив до мене єврейською мовою:«Савле, Савле, чому ти мене

«Савле, Савле, за що менепереслідуєш»

«Чим важливий для насапостол Павло? ЧомуЦерква поставила йогопоруч з Христом вНовому Завіті? Чомубільша частина посланьнаписана від його імени?Чому у Діянняхапостолів його біографіязаймає більшу частину?Справа в тому, щоапостол Павло ніколи небачив обличчя Ісуса зачасів Його земногожиття… Думаю, саме цей привертає увагуЦеркви до особиапостола – адже митакож ніколи не бачилиЙого обличчя. ОднакХристос з’явився Павловіз такою внутрішньоюдостовірністю, яказначно перевищує будь?яке зовнішнє зіткнення»(А. Мень «Мироваядуховная культура»)

36

Суть мучеництваза Христа

Не хотілося би зараз говорити про чужі дляхристиянської віри забудькуватість табайдужість сучасної людини до всякого

страждання і героїчних битв та змагань у світі.Переповнена повідомленнями ЗМІ, вона навіть звістку прожахіття сприймає як не надто реальну: легкий морозець пошкірі під час читання сьогоднішньої газети про людськівтрати, які часом можуть налічувати десятки тисяч осіб...Ми пересичені мучеництвом різного роду і вже не можемореагувати на кожне з них бурею емоцій. Можливо томудумка, що Христос помер за мій гріх замість мене, здаєтьсятакою далекою і такою недоведеною?!

Задумаймося ще над таким: ми прославляємо мужню вірумучеників – як безтрепетно вони пожертвували собою засправу, від якої нічого не очікували для себе. Однак злюдської точки зору така мужність не є чимосьвинятковим: японці-камікадзе також жертвували собоюзаради мети, що перевершує їх обмежене земне буття. Іцілком можливо, що вони чинили більш усвідомлено іменш гучно, ніж деякі християни: на війні героїзм стаєповсякденною справою і не чекає для себе особливоївинагороди. Нагородження залізними хрестами (вцілілихосіб!) відбуваються більш-менш випадково. А скількиневидимої, ніким не оспіваної мужности – справдігероїчної, аж до смерти, мужності – виявляється взвичному повсякденному житті!

Справді, в гігантському мурашнику людства знаходимобезліч прикладів мужнього життя і смерти, а між нимимужности християнського мучеництва. Та чи володіє вонотакою якісною перевагою, щоби заслужити якесь особ-ливе благоговіння до себе?

Звернімося тепер до справжнього і особливого мотивухристиянського мучеництва, який відрізняє його відинших героїчних актів самопожертвування. Мученикиранньої Церкви були свідками абсолютно унікальної події,яку Павло висловив теж дуже унікально: «Я співрозіп’явсяз Христом, і вже не я живу, але живе в мені Христос. А щонині живу в тілі, то живу вірою в Сина Божого, що полюбивмене і видав Себе за мене» (Гал 2,19-20). Отже, є Той, хто щеперед самим моїм існуванням зазнав зовсім иншогомучеництва, ніж те, яке я або хтось могли б зазнати.Мучеництво заради мене, замість мене! Павло називаєЙого Христом, помазаним Месією і Сином Божим, якийодин мав владу померти за инших – за грішників. Тому длявіруючого християнина справа виглядає так: його життязасноване на смерті взамін, причому не лише фізичнежиття, але і духовне, життя перед Богом, в якому міститьсяостаннє значення його буття. Він повен подяки. І якинакше може християнин серйозно віддячити за себе,якщо не йдучи слідом за своїм Господом? Адже вінзобов’язується до такого наслідування словами пророцтва:із слугою буде те ж, що з паном, і з учнем те ж, що звчителем. Це і є відмінна, особлива риса християнськогомученика: він «співрозп’явся з Христом», пожертвуванняжиттям є актом гідної відповіді, зрозумілої подяки. Вінвмирає не за ідею, тільки за Того, хто ще раніше помер за

переслідуєш?» «Хто ти, Господи?» – сказав я. «Я Ісус, котроготи переслідуєш». Три дні після цієї зустрічі з Христомапостол живе в Дамаску і нічого не їсть. На третій деньйого знаходить поважний в місті юдей на ім’я Ананія.Зустрівшись з Павлом у домі якогось Юди, Ананія говоритьдо Павла: «Савле, брате! Ісус, котрий явився тобі на дорозі,послав мене, щоб ти прозрів та сповнився Святим Духом».З цього часу Павло прозрів не лише тілесно, але й духовно.Тепер він точно знає, що Христос живий і галілеяни малирацію. Більше Павло ні про що не запитує. Він приймаєхрещення в Ім’я того, Кого ще недавно переслідував і стаєЙого послідовником. Гострий розум Павла, виплеканийюдейськими вчителями, тепер роздумує над тайною Месії.Якщо Христос живий після своєї смерти, отже він не зви-чайна людина, а син Божий, як і називали Христа Йогоучні.

Життя апостола Павла поділяють на два періоди: до і післянавернення, причому бачимо неначе дві різні людини –до зустрічі з воскреслим Христом і після неї. Досі Павломкерувала юдейська злоба до іновірців, а тепер ним керуєбезмежна Божа любов, яку він проповідуватиме всімнародам. З кожним кроком важкої дороги Павло переко-нувався, що ним керує велика сила Божа, що дух Христаненаче з’єднався з його духом. Павло відкрив для себенового Бога. Приписи Тори зображали Бога як грізногоБатька, а тепер через свого Сина Він дає вливає у світлюбов і милосердя. «Я розіп’ятий разом з Христом, живувже не я, а живе Христос у мені». Апостолові неначе замалолюдської мови, щоб висловити безмежну тайну єдности зХристом, яку він сам досвідчив і хоче передати всімдуховним дітям, бо тепер вже нема «ані юдея, ані грека,раба і вільного, чоловіка і жінки, бо ми всі одно в ХристіІсусі».

Правдивість своєї проповіді апостол Павло засвідчив влас-ною мученицькою смертю. Євангелист Лука пише вДіяннях, що Павло, будучи в римській тюрмі, мігпроводити місіонерську діяльність. Можливо, Павло здій-снив ще здійснив одну подорож із Риму до Іспанії, про щозгадується в деяких свідченнях. В Діяннях апостолів нічогоне розповідається про смерть апостола народів. Цей фактмає своє значення: кінець діяльности Павла не міг тодісприйматись як поразка, але як перемога. Відомо, однак,що Павло загинув за часів правління жорстокого римсько-го імператора Нерона (54-68 рр.) Згідно зі стародавньоюлегендою, на місці страти апостола Павла, де тричівідбилась від землі його відрубана голова, струмками про-бились три фонтани, які збереглись до наших днів.

14 листів апостола Павла є неоціненним богословськимскарбом для Церкви. В них апостол наголошує, що віра уБожественного Месію є запорукою нашого спасіння.Основою його проповіді є Христос розп’ятий і воскре-слий, котрий воскрешає до вічного життя всіх вірних.

Павло ніколи не бачив Ісуса за часів Його земного життя,але він перевершив усіх тих, які бачили Ісуса і навітьходили за ним – бо жив Христом. Постать цього апостоланародів є гарним прикладом для всіх нас, що живемо у ХХІстолітті від часу земного перебування Ісуса Христа. НехайХристос стане настільки присутнім у нашому житті, щобми могли свідчити сучасному світові: «Живу вже не я, аживе Христос у мені».

Михайло ПЛОЦІДЕММихайло ПЛОЦІДЕММихайло ПЛОЦІДЕММихайло ПЛОЦІДЕММихайло ПЛОЦІДЕМ

37ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (71) травень−червень 2005

нього. У постатях мучеників первісних християн понад усезахоплювало і вражало те, що вони, жертвуючи життям,змогли дати повну і по-людськи максимально можливувідповідь на дію Господа – показати глибини Отця, вну-трішній задум Бога. Цією ясною відповіддю було вирішенезавдання, яке ми, завжди вагаючись, ніяк не можемовирішити. Однак комусь це вдалось; хтось зумів розгадатизагадку, хтось витягнув щасливий білет – або, кращесказати, дізнався пароль і отримавдоступ. Святий Ігнатій Антіохій-ський пише своїм братам-христи-янам, їдучи до Риму на мученицькусмерть, благаючи їх не робитиспроб визволити його: «Пробачтемені; я знаю, що мені корисно.Тепер лише починаю бути учнем...Пробачте мені, брати! Не пере-шкоджайте мені жити, не бажайтемені вмерти. Хочу бути Божим: невіддавайте мене світові. Пустітьмене до чистого світла: з’явившисьтуди, буду чоловіком Божим. До-звольте мені бути наслідувачемстраждань Бога мого» (Рим 5,3-6,3)Це не страх перед світом, а бажаннялюбови у відповідь. Мине сто років,і до цієї любови додасться роз-судливість Кипріяна, який довгопереховувався і підбадьорювавбратів зі свого укриття, закликаючине бути малодушними. Однакскоро проб’є і його година, і смертьбуде бездоганною. Не можна праг-нути смерти, бо не знаємо, щоналежить нам ще зробити для Богаза життя; але й не можна на-магатися уникнути її, коли вимоганеминучою. Під час запеклих го-нінь за Деція багато християн змушували себе принестижертву, щоб улещувати комісії з жертвоприношень іотримати для себе відповідний документ. Чи вартодивуватися такому лицемірству, якщо сьогодні ми бачимо,наскільки важко людині в розвинутих країнах уникнутипевної шизофренії, коли з метою самозбереження вонавимушена йти на зовнішні поступки режимові, суспільству,владі, обставинам, сподіваючись при цьому зберегтивірність вірі свого серця?

Ще одна цікава і дуже важлива річ: християнство – це несимволізм, не збір ритуалів чи послідовність рухів і жестів.Бо якщо так, то хрест – лише символ того, наскільки Боглюбить світ, наскільки Він є батьком світу. Тоді в хреснійбогопокинутості, в пекельному жаданні Того, Хто висів міжнебом і землею і з болісним криком випустив дух, для насне відбулося нічого істотного. Але розп’яття тіснопов’язане з Євхаристією: адже Христос віддає за нас СвоюПлоть і Кров тому, що вже віддав їх за нас на хресті. Якщоми розуміємо подію хреста чисто символічно, тоді требазвести і Тайну Вечерю лише до чисто символічногопоминання Ісуса з Назарета, померлого два тисячоліттятому, а також поминання Божого благовоління до нас ізаповіді любови. У зв’язку з цим постає просте питання: чиповинен я вважати себе зобов’язаним жертвувати життямза подібний символ? Причому, жертвувати найболіснішим

чином, десятиліттями животіючи в Гулагу, в нелюдських інайпринизливіших умовах, на каторгах, на місіях, потюрмах та підвалах? Хто має право вимагати від мене того,що перевершує всяку розумну межу? Коли який-небудьвчений, народний діяч відмовляється підкорятися при-низливим вимогам режиму, не боячись ні в’язниці, ніпсихіатричної лікарні, міра його героїзму очевидна длявсіх: він власним життям свідчить про істину і гідність

людини, волає до совісти всьоголюдства. Та коли християниннаважується прийняти такі жстраждання за віру в Христа і світдізнається про це, він розуміє: цялюдина страждає і вмирає за те,що вважає фундаментальноюістиною свого життя, чимосьтаким, на чому тримаються всіинші людські істини і вся людськагідність. Таким чином, не простемучеництво за гуманізм, алесправді християнське мучеництвоє свідоцтвом повноти і цілісностіновозавітної віри, зосередженої в«pro nobis» («нас ради») «Credo»(«Вірую»): «Нас ради .. . і нашогоради спасіння ... воплотився ... буврозп’ятий за нас... і страждав, і бувпохований». З цього осердя ви-промінюються всі инші поло-ження Символу віри: віра в Ісуса якістинного і єдиносущного Бога(чим тільки і може бути подо-ланий прісний символізм); віра вдієвість сакраментальної присут-ности; віра в Суд над живими імертвими в кінці часів; віра в ДухаСвятого, якого Він послав нам, і увічне життя, що виявить нам через

Нього. Про такий світогляд свідчить справжній хри-стиянський мученик – той, про кого Павло сказав, що вінприносить святе сповідання в наслідуванні Христові,«Який засвідчив перед Понтієм Пилатом добре свідчення»(1 Тим 6,13). Він знає, за словами того ж Павла, «в Когоувірував» (2 Тим 1,12). Але що знають ті, які вважаютьреалізм Нового Завіту наївним, перебільшеним, заста-рілим і таким, що потребує радикальної демітологізації? Защо вони могли б померти? Навряд чи можна назвати їхсвітлом світу і сіллю землі; а коли сіль, за словом Ісуса, стаєпрісною, вона більше ні для чого непридатна, ізалишається лише викинути її.

Відомі численні приклади того, як навернення дохристиянської спільноти вперше відбувалось саме увогненній печі страждань. Таке навернення позасумнівом буде зараховане в Бога, і це підводить нас доиншої теми – невидимої, але здатної змінювати світстражденної і мовчазної Церкви. Багато хто в нійочистився через страждання і піднісся до того, щобстати справжніми носіями християнства – хай навітьніхто не дізнався про це, або лише небагато братів-християн, що дожили до свободи, з вдячністюпоминають перед Богом це невидиме подвижництво.Бо християнству в самій його суті властиво вважатиможливими і дієвими молитву заступництва і прийняте

38

Чи задумувались ви колисьнад тим, чим є слово?Звичайне просте слово?

Щодня ми вживаємо сотні,тисячі, мільйони чинавіть і мільярди слів

(кому як вдається ). . . Та чи думаликолись, яка сила закладена в кож-ному з них?

Можна спитати: “А що є слово?Слово – мовленнєва одиниця.” Тані.. . Хоч і з філологічної точки зоруможна навести багато всілякихтермінів для його характеристики,слід все ж таки завважити саму йогосуть, значення. А значення його єдуже і дуже великим у житті кож-ного з нас. Адже ми не тількивживаємо слова при спілкуванні,написанні, а навіть і в своїх думках(мислимо ж ми не якимись тамодиничками і нуликами, а слова-ми!) Воно ж бо, можливо, і є нами,та й ми, як і весь світ, беремо свійпочаток від. . . . . . .Слова:

“Споконвіку було Слово, і

з Богом було Слово, і Слово було –

Бог. З Богом було воно

споконвіку. Ним постало все, ініщо,

що постало, не постало без

нього.” (Ів 1,1-3) І як не дивно, але вцьому якомусь, здавалось би,незрозумілому та безглуздому по-єднанні букв, що називається сло-вом, криється щось таємниче. Мине знаємо, чому слово “хрест”означає саме хрест, а не, наприк-лад, коло; ми розуміємо деякі словалише на підсвідомому рівні і неможемо передати його значенняиншими словами – так само, якинколи лише підсвідомо розуміємоБога.

У кожному слові закладена великасила. Ми можемо єдиним, однісінь-ким словом вбити когось, можеморозвеселити, втішити, вилікувати,змінити, висловити своє ставлення,вилити душу, переконати…

Як багато може Слово!!!

В наш час надзвичайно великийвплив на суспільство мають засоби

масової інформації. Під їхнім впли-вом формується світогляд багатьохлюдей, а особливо молоді. Тому ду-же важливим є не лише те, щу вонивисвітлюють, але як це робиться. Їх“зброєю” є саме слово, а кожнузброю треба вміти правильно за-стосовувати. Кожен з нас має на-вчитися не тільки це робити, але йинколи відбиватись від “куль”. Ботак, як слово може мати добрийвплив, так може мати й поганий, апогане краще відкидати.

Напевно, жоден з нас до кінцяніколи не зрозуміє сили Слова, боце дійсно важко пояснити людсь-ким розумом. А ще важче пояснитисилу молитви, . . .справжньої, щирої,що ллється просто з серця. . . Якпояснити силу тих слів, якими тизвертаєшся до Господа? Силу слів,через які ти пізнаєш Його, йдеш доНього і приймаєш Його???

Господь Бог дав нам Слово і миможемо промовляти до Нього й од-не до одного. Та важливим є те, щоми – християни – маємо нести цеСлово, Слово Боже, усюди і всім.Через Слово ми можемо відкритиБога иншим. . .

Зараз стільки людей потребуютьпочути те Слово, що допоможе їмвіднайти істину, тому постараймосьі несім Його у своїх серцях і в устах,даруймо Його иншим при кожнійнагоді!!!

І нехай Слово Боже завжди буде знами!!!

за иншого страждання – і цінуватиїх нітрохи не менше, ніж зовнішнівчинки, що змінюють структурусуспільства. Як Христос, будучиостаточним свідком Бога, усвідо-млював, коли прийшов для Ньогочас діяти і коли – страждати, так іхристиянин, завдяки дії Духа, усві-домлює, «де і коли приходить час“революційних” вчинків у любові, аде і коли – час попереднього миручи споглядальної “задумливости”».Час скороминущого земного життявимагає, щоб «Церква і християнибули готові до обох завдань» завжди.Готовність – ось що найважливіше:готовність розпочинати разом зХристом Боже діло в світі. Цейпочин може здійснюватися або вактивній діяльності, мета якої –реалізувати серед людей Христовузаповідь солідарности з бідними іпригнобленими; або в стражданні(яке ми не обов’язково повинніназивати пасивним, бо воно иноді єпо-своєму активним): стражданні вім’я того, щоб разом з розіп’ятимХристом сприяти зміні людськихдуш, їх очищенню і перетворенню вдієве свідчення. У тому, щохристиянська готовність може бутиосмисленою і досконалою в усіхпроявах – як у діянні, так і в страж-данні – полягає її перевага надсучасним світом, для якого страж-дання, цей феномен, який лякає і немає цінности (світської), не маєиншого сенсу, крім необхідностибути подоланим і переможеним. Тачи не стане людина, яка не відаєболю, хоч трохи досконалішою аболюдянішою, коли на життєвійдорозі зустріне та стане свідком осо-би, що пройшла через очищувальнестраждання?

Однак у всьому цьому є одна пере-сторога – в своєму культі християн-ських мучеників та ісповідників миповинні бути дуже стриманими іобачними. Не заради них, однакзаради нас. Якщо є в їх стражданняхмомент слави, ця слава належить,звісно, не нам, але лише Тому, задляКого вони прийняли страждання ісмерть. Не пишатимемося чужою –Божою! – славою. Лише дякувати-мемо і братимемо приклад.

Володимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІНВолодимир ЧУПРІН(за Г(за Г(за Г(за Г(за Гансом Уансом Уансом Уансом Уансом Урсом фонрсом фонрсом фонрсом фонрсом фон

Бальтазаром)Бальтазаром)Бальтазаром)Бальтазаром)Бальтазаром)

—ËÎ‡ —ÎÓ‚‡—ËÎ‡ —ÎÓ‚‡—ËÎ‡ —ÎÓ‚‡—ËÎ‡ —ÎÓ‚‡—ËÎ‡ —ÎÓ‚‡

Наталя ГІРСЬКНаталя ГІРСЬКНаталя ГІРСЬКНаталя ГІРСЬКНаталя ГІРСЬКААААА


Новини

Папа вилікував єврейського

мільйонера

Іван Павло ІІ «здійснив чудо»,вилікувавши американського єв-

рея-мільйонера, який помирав відпухлини мозку. Це повідомлення,що облетіло світ, прозвучало саметепер, коли набирає розмаху про-цес зарахування папи до лику свя-тих. Архиєпископ Станіслав Дзівіш,який впродовж тривалого часувиконував обов’язки особистогосекретаря Папи, заявив про це вінтерв’ю італійським мас-медія трироки тому за умови, що вони опу-блікують цю інформацію не ранішесмерти Папи.

У 1988 році один зі знайомих архи-єпископа Дзівіша попросив йогоорганізувати зустріч із Папою дляодного американця, який помираввід пухлини мозку. У того було трибажання: побачитися з Папою,здійснити паломництво до Єру-салиму і повернутись додому в Аме-рику, щоби померти. Єдине, про щоне сказав знайомий архиєпископаДзівіша, що цей американець –єврей.

Папа, який перебував тоді у своїйлітній резиденції в Римі, відслуживприватну месу, під час якої хворийприйняв Святе Причастя. Черездекілька тижнів знайомий архиєпи-скопа зателефонував йому, щоб сказа-ти, що пухлина «повністю щезла».

Газета «La Stampa» оголосила, щосклала досьє инших «чудес», якіІван Павло ІІ здійснив у різнихкуточках світу. Проте всі зцілення,як і випадок з американцем, відбу-лись за життя Папи. А для беати-фікації потрібне чудо, яке сталосьпісля смерти кандидата.

Ватикан у свою чергу оголосив, щорішення про беатифікацію Папибуде приймати його наступник.Згідно з правилами Римо-Като-лицької Церкви повинно минутип’ять років після смерти кандидата,щоб це питання було розглянуте.Проте сам Іван Павло ІІ відмінив цеправило для Матері Терези.

Іван Павло може бути канонізо-ваний уже в жовтні цього року

Як заявив секретар ватиканськоїконгрегації у справах канонізації

архиєпископ Едвард Новак, наступ-ний глава Римо-Католицької Церк-ви міг би за «пришвидшеною про-грамою» оголосити Івана Павла ІІсвятим. Така можливість з’явиться,коли через півроку в Римі зберетьсяСинод католицьких єпископів. Дляцього Церква повинна констату-вати здійснення померлим понти-фіком хоча би двох чудес, які не-можливо пояснити з наукової точ-ки зору. Тепер в італійській пресіз’являються матеріяли про чудеснізцілення людей, які доторкалися доІвана Павла ІІ, бачили його чипросто переглядали церемонію по-хорону по телебаченню.

Архиєпископ Новак заперечив мо-жливість канонізації померлогоПапи «народним голосом» – під часпохорону тисячі паломників скан-дували: «Santo, santo!» («Святий!»).«Подібна процедура вважаласьнормою лише в ранній Церкві», –відзначив прелат. Сьогодні, згідно зцерковними законами, повинноминути не менше п’яти років, першніж розпочнеться процес беатифі-кації. Таким чином, якщо ІванПавло ІІ дійсно буде беатифіко-ваний «за пришвидшеною програ-мою», це стане винятком з існу-ючих канонічних правил.

Папа Венедикт XVI вперше

заговорив українською

У середу, 18 травня, виповнилося85 років з дня народження Івана

Павла ІІ, колишнього Глави Римо-Католицької Церкви. Під час гене-ральної авдієнції Святіший ОтецьВенедикт XVI, Папа Римський, усвоїй проповіді згадав про цюювілейну дату. Відтак Папа, продов-жуючи традицію свого славногопопередника Івана Павла ІІ, при-вітав різні народи їхніми ріднимимовами. Для українців ця новинавизначна, бо новообраний Папавперше заговорив українськоюмовою. Звертаючись до присутніхукраїнців, він сказав: «Сердечновітаю українських прочан! ВіддаюВас і Ваші родини під опіку Пречи-стої Діви Марії. Слава Ісусу Христу!».

Італійська кінокомпанія

зняла біографічний фільм

про Матір Терезу (18.05.05)

Картина «Мати Тереза» знімаласяна півночі Італії та в Шрі-Ланці,

її бюджет склав більше 20 млн.доларів. Продюсер стрічки – ЛукаБернабеї, який раніше керувавзйомками багатьох фільмів прохристиянство, зокрема такими, як«Апокаліпсис», «Фатіма» та біблійнукіноепопею «Марія: Дочка СвогоСина».

«Це фільм, який залишить глибо-кий відбиток у вашій душі», – від-значив у статті, присвяченій карти-ні, журналіст Марк Торн, словаякого наводить агентство АNS.

В Австралії, де також відбуласяпрем’єра стрічки, очікують зібративід прокату більше 100 тис. доларів,які будуть передані для добродій-них цілей. «Я впевнений, що вона(Мати Тереза – ред.) підтримала бинаше рішення, як ще й досі підтри-мує хворих і потребуючих, навітьпісля того, як покинула нас», –сказав виконавчий директор ав-стралійської компанії прокату«ConDios» Бен Вотсон-Браун.

США. Відновлено і освячено

каплицю, що була зруйнована

під час теракту 11 вересня в

Нью−Йорку (25.05.05)

В неділю, 25 травня, кардиналЕдвард Еган освятив відновлену

каплицю святого Йосифа, яка зна-ходиться приблизно за 20 м відтого місця, де колись стояв Всесвіт-ній торговий центр, зруйнований врезультаті теракту 11 вересня 2001року.

У новій будівлі каплиці такожвідкрито меморіял загиблим та по-терпілим того трагічного дня. Нацеремонії відкриття були присутнідекілька сотень католиків.

«Ті дні стали часом винятковоїмужности, самопожертви й молит-ви», – пригадав кардинал Еган. Вінпідкреслив, що меморіял свідчить іпро присутність Бога в тому місці,де була випробована віра багатьохлюдей.

Прелат також додав, що дверікаплиці відкриті для сповідниківбудь-яких релігій, котрі хочуть по-міркувати в тиші.

40

Звернення студентів Львівської Духовної Семінарії Святого

Духа з нагоди року Євхаристії до тих, хто готується прийняти

таїнство Священства

Ми, семінаристи Львівської Духовної Семінарії Святого Духа, переживаємо РікПресвятої Євхаристії, проголошений Синодом Єпископів Української Греко-КатолицькоїЦеркви. Причащаючись цього великого таїнства Божественного життя, розважаємо тазастановляємося над даром Пресвятої Євхаристії. Усвідомлюючи Її важливість удушпастирському служінні, хочемо разом гідно приготуватися до прийняття таїнстваСвященства.

— Ісусова жертва на хресті була наперед провіщена у Тайній Вечері. Вчинивши апостолівпричасниками свого Тіла і Крови, Христос зробив їх причасниками власного життя іслужіння: хресної жертви та славного триденного воскресення. Тут Господь відкрив для насджерело вічного священства Нового Завіту. Як майбутні його причасники, хочемо гідноприготуватися до приношення всеохопної служби Богові. Вже сьогодні можемо бутиспівслужителями через активну участь в Літургії настільки, наскільки це відповідає нашомустанові.

— Щоразу, здійснюючи літургійний спомин Тайної Вечері, маємо нагоду зустрітися зживим Господом, Котрий приносить нове життя. Ця зустріч - можливість пережити танавчитися постійно жити в Божій присутності.

— Єднаючись із Господом в Євхаристії, виявляємо свою єдність один з одним як члениєдиного Тіла Христового — Церкви. Сам Господь, за діянням Духа Святого, єднає всіх нас уСобі як Глава Євхаристійної Трапези.

— Споживаючи Тіло і Кров Христові, творимо спільноту вірних, очолювану душпастирем,яка здійснює і приймає Євхаристію. Ось чому служіння, до якого готуємось, є справдієвхаристійним. Саме за нашої співучасти Христос живить Божий люд Нового Завіту СвоїмиТілом і Кров’ю.

— Живлячись дарами Христа у Євхаристії, перебуваємо в Ньому. Лише таким чиномзможемо дозріти до євхаристійного служіння у священстві та приносити добрі плоди - щобу жертовній праці зростати в особистій святості, а в майбутньому — поєднатися з Богом уВоскресенні.

— На Тайній Вечері Христос вчинив апостолів причасниками своєї хресної жертви.Даючи згоду на прийняття Тіла і Крови Христової, ми тим самим погоджуємося виконатиосновне християнське покликання — наслідувати життя Ісуса Христа у Його смерті іВоскресенні. Беручи участь у жертві Христовій, стаємо здатними принести Йому в жертвунаше життя. Саме ця священича жертовність має стати основою нашого служіння Богові іЙого Святій Церкві.

— Закликаємо Вас до частого прийняття Євхаристії, щоби бути причасниками Божогожиття.

Нехай Рік Євхаристії допоможе нам застановитися над гідністю майбутнього служіннявідповідно до дару, врученого Христом через Євхаристійну Трапезу. Це таїнство - знак НовогоЗавіту Бога з людством – є єдиним певним шляхом для тих, хто готується до Священства, щобзійти на вершину богоспілкування.Прийнято як висновок загальносемінарійної науково?практичної конференції з нагоди святкування РПрийнято як висновок загальносемінарійної науково?практичної конференції з нагоди святкування РПрийнято як висновок загальносемінарійної науково?практичної конференції з нагоди святкування РПрийнято як висновок загальносемінарійної науково?практичної конференції з нагоди святкування РПрийнято як висновок загальносемінарійної науково?практичної конференції з нагоди святкування РокуокуокуокуокуЄвхаристіїЄвхаристіїЄвхаристіїЄвхаристіїЄвхаристії

23 квітня 2005 року Божого23 квітня 2005 року Божого23 квітня 2005 року Божого23 квітня 2005 року Божого23 квітня 2005 року Божого

Студенти Львівської Духовної Семінарії Святого ДухаСтуденти Львівської Духовної Семінарії Святого ДухаСтуденти Львівської Духовної Семінарії Святого ДухаСтуденти Львівської Духовної Семінарії Святого ДухаСтуденти Львівської Духовної Семінарії Святого Духа

Documents

З минулого у майбутнє