Всеукраїнська експедиція учнівської молоді

«Моя Батьківщина – Україна»

Напрям: Географія рідного краю

Сланцеві скелі

м. Кривий Ріг

2014

2

Автор:

Стрельченко Анастасія Андріївна, учениця 9-А класу КЗШ № 21

Керівник:

Кот Тетяна Юріївна, вчитель хімії КЗШ № 21, 097-291-87-23,

093-638-35-97

3

Вступ

Геологічне середовище є однією з найважливіших складових

природного середовища, у якому мешкає людина. Це невід'ємний елемент

природної системи, практичне значення якого важко переоцінити і яке слід

розглядати не тільки як джерело мінеральної сировини, конче необхідне для

прогресивного розвитку людства, а і як унікальні за різноманітністю

природні ландшафти, створені безліччю геологічних процесів.

Визначальними компонентами цих ландшафтів є виходи на земну поверхню

гірських порід і мінералів різного віку і походження, які демонструють

фрагменти геологічної історії, процеси грандіозної вулканічної діяльності,

закономірності утворення родовищ корисних копалин, особливості

нагромадження порід різного складу залежно від фізико-географічних умов

їх формування, рідкісні рештки викопної фауни та флори тощо. У переважній

більшості випадків Земля приховує від людського ока найголовніші таємниці

своїх надр, тож виходи гірських порід і руд на поверхню, або відслонення, за

визначенням геологів, які мають з одного боку велике науково–пізнавальне

значення для геологічної науки, з іншого боку вони часто створюють

неповторні природні ландшафти, приваблюючи найвибагливіших цінителів

природи. Такі об'єкти заслуговують на ретельну охорону, бо вони належать

усьому людству як і визначні пам’ятки культури, але в разі знищення не

можуть бути відновленими ні за яких умов і зникають з поверхні Землі

назавжди.

Після відкриття Олександром Полем багатих залізних руд Криворіжжя,

встановлення В.А.Домгером марганцевих руд Нікопольського родовища та

з'єднання їх з кам'яним вугіллям Донбасу Катеринославську губернію

називали російським Масачусетсом. Проте, залізо та марганець не єдині види

мінеральної сировини, якими славиться наш рідний край і наявність яких

зумовлює необхідність збереження для нащадків фрагментів родовищ та

рудовиявів, виходів гірських порід і мінералів, геологічних структур,

викопної фауни і флори та інших геологічних пам’яток природи. На

4

поверхню у вигляді природних відслонень, розкриваються ерозією річок і

ярів, численними штучними гірськими виробками, часто утворюють чудові

краєвиди. На заході області розташоване одне з кращих в світі за якістю і

кількістю запасів Криворізьке родовище залізних руд, відкрите ще у 1781 р.

В.Зуєвим, але залучене до промислової розробки лише у 1875 р. завдяки

неабияким зусиллям видатного краєзнавця Олександра Поля. Крім залізних

руд на Криворіжжі відомі скупчення талько-магнезитів та доломітів,

придатних для виготовлення високоякісних вогнетривких виробів, помітні

запаси чудових мармурів, покрівельних матеріалів, графіту, нікелю,

кобальту, свинцю, міді, виробних каменів тощо.

Об'єктом нашого дослідження виступає геологічна пам’ятка природи

Криворіжжя «Сланцеві скелі».

Предметом нашого дослідження є історія виникнення Сланцевих

скель, їхня геологічна будова, історія видобутку аспідних сланців та їх

застосування, історія селищ, які виникли на цьому місці, природнича

характеристика об’єкту.

Ми вважаємо, що ця тема є дуже актуальною для подальшого

дослідження, тому що при наявності деякої кількості літературних джерел,

яка стосується аспідних сланців, немає жодного спеціалізованого

систематизованого джерела, в якому б повністю викладався весь матеріал,

що стосується цієї місцевості, а це важливо, враховуючи можливість

включення Сланцевих скель до об’єктів відвідування туристами в рамках

програми промислового туризму на Криворіжжі.

Під час свого дослідження ми провели пошукову роботу, а саме:

відвідали історико-краєзнавчий музей;

провели серію екскурсій (весняних, літніх та осінніх) до

Сланцевих скель, зібрали фотоматеріал, який представлений

в додатках.

5

Загальна характеристика геологічної пам’ятки природи «Сланцеві скелі»

Кіровська історико-геологічна пам'ятка розташована у м. Кривий Ріг на

правому березі р. Саксагань і являє собою скельні виходи аспідних сланців

криворізької серії, які мають не тільки геологічну але й історичну цінність,

бо саме в цих сланцях знайдено найдавніші гірські виробки Криворіжжя.

У 1873 році саксонський інженер Леон Штриппельман, запрошений

Олександром Полем для геологічних досліджень на Криворіжжі, писав про

цей район так:

„Речка Саксагань, как естественный путеводитель, приводит нас сперва на

Покровскую аспидную ломку. Образуя огромную дугу, прорывает речка

глинистый сланец и извивается, на довольно значительном протяжении, в

этой породе. Здесь мы находим больших размеров аспидную ломку,

эксплуатируемую князем С.В. Кочубеем и А.Н. Поль. Дома, лежащие

непосредственно вблизи залежи, покрыты аспидом, кровельщиком из

Лейпцига, который живет здесь, в чисто малороссийской обстановке.

Особенная важность для Юга России – иметь иной кровельный материал,

кроме соломы, дорогого дерева, и ещѐ более дорогого железа, даст нам,

позже, повод обратить внимание на глинистый сланец, как кровельный

материал…

Открытые в настоящее время аспидные ломки у села Покровского и в

большой Дубовой балке представляют не только превосходный плитный

аспид в огромных плотных пластах с совершенно гладкой поверхностью

спайности, но и кровельный аспид, который хорошо колется и отличается

своим хорошим наружным видом и прочностью.

Произведения Покровской ломки выставлены были товариществом князя

С.В. Кочубея и А.Н. Поль на Московской политехнической выставке; мы

встречаем аспид этот у подножия памятника Адмиралу Грейгу, открытого в

Николаеве 21 мая 1873 г.; плиты аспида этого находили различное

употребление в городе Николаеве, что мы видим во многих казѐнных

зданиях этого города.

6

Находящиеся ныне в Московском политехническом музее произведения

художника В.И. Шкляревича (Троица, Брюллова) вырезана на плите

Покровского аспида и при своѐм художественном достоинстве служит

доказательством нежности и добротности этого материала. Что касается цен

кровельного аспида, то они представляют значительную экономию,

сравнительно с употребляющимися в настоящее время кровельными

материалами: железом, деревом и черепицею; таким же образом относится и

ценность плитного аспида к мрамору, она почти в 4 раза дешевле его.

Вследствие всех этих обстоятельств, кровельный аспид Кривого Рога,

Покровского и Дубовой имеет большую будущность, которую следует иметь

в виду,и которая осуществится с устройством путей сообщения, и окажет не

только решительное влияние при различных сооружениях, но, совмещая в

себе дешевизну, безопасность и прочность, проложит, наконец, себе

широкую дорогу и представит очень выгодный предмет торговли”.

Сланцеві скелі тягнуться вздовж річки на 250 метрів і займають територію

площею чотири гектари. Скелі мають різну висоту і сягають 20 метрів. В

геологічному відношенні вони являють собою різновиди амфіболітів і

сланців, які сильно вивітрені і розшаровані. Якщо стати близько біля такої

скелі і пильно придивитися, то здається що вона складена з цеглин різного

розміру і кольору. А ця „цегляна кладка” виходить із землі під кутом близько

45-30 градусів. Інші породи нагадують величезний „листковий пиріг”, в

якому пластини відколюються одна від одної і нагадують листи фанери

чорного кольору. За цей синьо-чорний колір сланці й назвали аспідними.

“Аспід” в перекладі з грецької означає „змія”, тобто породи чорного кольору

– як змії. Такі пластини раніше використовувалися як грифельні дошки та як

покрівельний матеріал. А звідси і назва селища – Покровське.

7

Історія селищ, розташованих навколо «Сланцевих скель»

Це, колись дуже мальовниче місце, у народі називалась Деконська

петля, бо русло р. Саксагань робило тут вигин, а на скелястому його березі

любила відпочивати російська поміщиця пані Деконська. Саме тут вона

милувалася колись повноводною рікою і незайманою природою.

Десь на початку ХІХ ст. пані Деконська придбала на Криворіжжі

досить великий маєток. Його західні межі стикувались з землею Галковських

та землею Шмакових (зараз це район селища Артема), а на схід - доходили до

сучасної станції Довгинцеве. Це добра родюча земля. На території цього

маєтку росли також ліси і протікала річка Саксагань (в наш час русло річки

змінено, воно частково сховано під землею.

Що заселити землі людьми і мати собі покірливі робочі руки пані

Деконська привезла з Пензенської губернії 30 селянських родин, які і

заснували село Катеринівку. Садиба самої Деконської, її дім, а також оселі

панської челяді називались в народі Деканкою. Дім Деконської знаходився на

тому самому місці, де зараз знаходиться робітнича їдальня ВРП РУ ім.

Кірова.

За панським дворищем починався чудовий ліс, він вдавався в землі

Галковських. Пани мали між собою домовленість: слідкувати за станом лісу,

рубати сухі дерева, не забруднювати річку, береги якої в давні часи поросли

дубовими гаями. Річка Саксагань довгий час була чистою, з неї брали воду

для пиття десь до 1935 року.

Пані Деконська уславила себе дивачкою і навіженою. В економії

завжди було повно собак. Полюбляла пані цих істот навіть більше ніж людей.

Ще за часів кріпацтва пані міняла собак на людей і навпаки. Коли котрий

песик здохне, пані наказувала відспівувати його і справляла йому похорони,

навіть наймала для цього плакальниць.

Служив у Деконської управитель Малакан. Як їде пані до

Катеринослава, то призве Малакана та наказує, щоб її улюблениця маленька

собачка Бібішка була у кімнаті, що її дбайливо доглядали, пестили та й за

8

іншими собаками добре дивилися. Прикажчик, звісна річ, на все згоден, але,

як тільки пані сяде у фаетон, доїде до Довгинцевого, то цей Малакан

відлупцює спересердя Бібішку та й іншим собакам перепаде, повиганяє всіх

собак на вулицю, доки пані не повернеться.

В особистому житті, як кажуть люди, пані Деконській не поталанило.

Вона була дружиною генерала Довгинцева. А він, хоч і її чоловік, а вважався

начебто "в приймах". Такі чутки ходили мабуть тому, що Деконській

приходилось сплачувати його картярські борги. Довгинцев полюбляв азартні

ігри і оковиту. Подружжя сварилось, не жило в злагоді, а згодом вони

розлучилися.

Пані Деконська особливою благодійністю не відзначалась, тому не

поспішала відкрвати лікарню або школу для селянських дітей, але, кажуть,

школа в Катеринівці була. Та от на які кошти був збудований той

маленький одноповерховий будиночок чи на панські чина громадські

встановити не вдалося. У всякому разі існувала та школа не довго. Пізніше

навчатись дітей відправляли до Покровської школи, а в будиночку жили

сезонні робочі аж до революційних часів. Будинок цей не зберігся.

Як знаємо, землі пані Деконської межували з землею панів Шмакових

та землями, що належали селянам Покровки. Тихе життя Покровки відійшло

в минуле, коли стало відомо, що землі панів Шмакових мають в собі рудну

сировину. Це сталося в другій половині ХІХ ст. Акціонерні товариства і

компанії почали видобуток руди на Саксаганському, червоному,

новоросійському та інших рудниках. Видобуток залізної руди значно

підвищився з відкриттям Єкатерининської залізниці у 1884 р.

Підприємці наполегливо шукали нові рудоносні ділянки. З цією метою

вони купували або брали в оренду землю, де передбачалося вести

розвідувальні роботи. Так з’явився Шмаковський рудник з чотирнадцятьма

будинками сімейних казармами для одинаків їдальнями та душами,

будинками для службовців, готелем, лікарнею на 22 місця, клубом і

читальнею.

9

Серед робітників Шмаковсього рудника було багато селян з Покровки.

Пані Шмакова вважала себе зобов’язаною допомагати робітникам свого

рудника та їх сім’ям. З її ініціативи в Покровці була відкрита школа для

селянських та робітничих дітей. Будиночок, де був розміщений цей

навчальний заклад зберігся і досі. Він знаходиться на зупинці "Техбаза",

зараз там розташований комбінат водіїв міського електротранспорту.

Будинок Шмакових був оточений великим садом, що тягнувся до річки.

На березі Саксагані для панів збудували купальню, східці якої спускались до

самої води. А навколо росли славнозвісні дуби. Вони дійсно були

незвичайними, бо охопити їхні стовбури могли лише чотири чоловіки

взявшись за руки. Десь у кінці 90-х років ХІХ ст. пан Шмаков помер і його

поховали на старому кладовищі. На ньому ж були родинні склепи

Галковських, тому ж і прозвали його Галковським. Зараз його немає - пішло в

кар’єр. Після подій 1917 року на кладовищі робилося щось жахливе -

грабували могили, розбивали надгробні плити і пам’ятники. У пошуках

золота розрили могилу Шмакова, перевернули навіть зотлілий одяг

померлого.

Але повернемось до часів "рудної лихоманки", коли

рудопромисловцями ставали не тільки акціонерні товариства, компанії а й

місцеві землевласники.

Пані Шмакова була приятелькою пані Деконської і, виходячи з

власного досвіду, радила і Деконській розпочати розробку і видобуток руди.

З цією метою Деконська, ймовірно, вирішила купити рудоносну землю в

районі, де зараз знаходиться шахта "Північна" або помінятися землею з

селянами, що було і зроблено. Для проведення розвідувальних робіт

Деконська запросила інженера, найняла грабарів, почали будувати кар’єр.

Пан Галковський дізнавшись про цю справу став чинити перешкоди

новоявленій підприємниці, яка могла стати конкуренткою. Галковський

запросив до себе інженера найнятого сусідкою і подарував йому 500

карбованців аби той підтвердив пані Деконській, що всякі дослідницькі

10

роботи ні до чого не приведуть, бо на тій землі, що вона придбала ніякої руди

немає і справу треба припинити. Інженер погодився, забрав гроші і поїхав

собі з Криворіжжя. Отак пані Деконську піддурили. А вже за часів радянської

влади на цьому самому місці знайшли багаті поклади руди. Цей кар’єр існує і

зараз (Кіровський кар’єр).

Села Покровка і Катеринівка (Шмакове і Деконка) відійшли в минуле.

Після 1917 рокуна землі виникали нові селища і люди давали їм нові назви

згідно з часом наприклад: Чапаєвка, Риковка, селище РУ ім. Артема, селище

РУ ім. К.Лікбенкта але це вже зовсім інша історія.

11

Геологічна характеристика «Сланцевих скель», історія видобутку

аспіду та його застосування

Розташований на території РУ ім. С.М.Кірова на правому березі р.

Саксагань. У межах заповідника на денну поверхню виходять філітові

сланці, тальк - карбонатні породи залізисто - кременистої товщі Кривбасу.

Тальк - карбонатні породи утворилися в результаті лавових покривів

ультрабазитів. Це свідчить про те, що після накопичення глинистих і

глинисто - алевролітових осадів, які при метаморфізмі були перетворені в

філітові сланці. На території Криворіжжя відбулася друга фаза вулканізму.

При цьому вулканічні виверження відбувалися на дні пале протерозойського

моря приблизно 2300 млн. років тому. Підтвердженням природних

вивержень є присутність у складі тальк - карбонатних порід мигдалин. Гази,

які звільнялися при виливанні лави на морське дно, під тиском товщі під

тиском товщі води утворювали в лаві бульбашки (порожнини), які з часом

заповнювались кварц - карбонатним матеріалом.

Покрови лав зумовили прогинання морського дна і

палеопротерозойське криворізьке море після формування товщі тальк -

карбонатних порід суттєво поглибилося, що спричинило накопичення

мулистих відкладів. періодично ці відклади збагачувались залізом, яке в

газоподібній формі проникало з надр землі по зоні Криворізько -

Кременчуцького розлому. Так починали формуватись залізисто - кременисті

товщі Кривбасу, які містять унікальні запаси залізної руди. У межах території

Кіровського історико - геологічного пам’ятника залізисто - кременисті

породи продуктивної товщі утворюють скельні виходи протяжністю до 250 м

і висотою до 20 м на правому березі р. Саксагань на південь від ш.

"Північна".

Сланцеві скелі загальною площею 40га за рішенням облвиконкому від

22.06.1972 р. № 391 належить до об’єктів природно - заповідного фонду м.

Кривого Рогу місцевого значення.

12

Існує думка, що видобуток корисних копалин на Криворіжжі у

промислових масштабах розпочався наприкінці 19 століття, коли 1881 року

виник Саксаганський рудник. Однак насправді все було дещо по-іншому. Ще

за 10 років до цього у 1871-му тут був налагоджений видобуток сланцю.

Видобуток був організований О.М.Полем. Олександр Поль та Сергій

Кочубей вирішили створити спільне підприємство з видобутку сланцю.

Землю купили у селян Покровського, які в свою чергу отримали її після

реформи 1861 року. Земля вважалась незручною, тому що її не можна було

віддати під оранку. Аспід видобувати було дуже важко, бо це не твердий

матеріал і потрібні були знання. Із Саксонії були привезені 3 спеціаліста: 2

робітника і 1 спеціаліста для організації робіт. Сланець добували шляхом

розшарування, не так, як руду, ламали його. Тому місце видобутку

називалося «ломка». Залишки цих ломок залишились і донині. Добре помітні

залишки двох бортових кар’єрів (розроблявся борт річкової долини),

штучний насип, що захищав від розливів річки Саксагань. У 1874 році

підприємство було покинуте, незважаючи на перспективність: через хворобу

Кочубей відходить від справ, Поль вже захопився рудними розробками і на

все у нього просто не вистачало коштів. Аспідні ломки були здані в аренду

єкатеринославському підприємцю Герке, людині, далекій від виробництва.

На той час вже будувалася залізниця, попит на сланець зберігався, прибутки

в орендаторів були величезні, незважаючи на те, що використати можна було

тільки 25% з кожної тони породи, решта – відходи.

Видобуток вівся не тільки відкритим способом. У сланцевих скелях

були пройдені горизонтальні штольні. Внизу біля русла річки знаходиться

так звана „печера” – стара штольня, в якій колись видобували сланець.

довжина її 28,5 м, ширина 3,2-3,4 м, висота проходу коливається від

приблизно півметра при вході до 1,9 м в середині штольні. Важко сказати, як

виглядав вхід раніше, однак нині в штольню можна лише заповзти через

невеликий лаз, далі розмір штольні дозволяє стояти у повний зріст. Точно

невідомо коли вона була закладена, але можна припустити, що ця штольня

13

відноситься до 70-х років 19 століття. Це одна з перших гірських виробок на

Криворіжжі. Старожили розповідали, що таких штолень тут було декілька,

інші були засипані. Коли ще тут протікала річка, у період весняного розливу,

вода затоплювала штольню і місцеві хлопці запливали до неї під водою.

Від 80-х років 19 століття і до радянського часу видобутку тут не було.

Після революції дуже потребували місцевого дешевого матеріалу, стали

відновлювати ломки: і Покровські, і в районі Дубової балки (там була

створена сланцева шахта). Але були знайдені нові матеріали, виробництво

стало нерентабельним і шахту закрили.

За спогадами місцевих мешканців до цієї „печери” ще за радянських

часів приїздили дослідники-геологи з Московського державного

університету, з Інституту дружби народів ім. Патриса Лумумби (нині

відомого як РУДН) та інших вузів. Скелі тоді були пам’яткою природи

всесоюзного значення. Зараз їх відвідують лише учні нашої школи під час

краєзнавчих екскурсій, студенти Криворізького технічного університету під

час літньої польової практики та поодинокі любителі екстриму.

Аспідним сланцем були вкриті будівлі на станціях Катерининської

залізниці, з нього виготовляли підвіконня, дошки для столів в їдальнях та

шкільних класах тощо. У ті часи швидко будувався Миколаїв і багато

покрівель було виготовлено з Криворізького сланцю, крім того у 1873 році зі

сланцю там було виготовлено пам’ятник адміралу Грейгу. В 1930-х роках з

нього вперше в Радянському Союзі було отримано пемзоподібний легкий

матеріал типу сучасного керамзиту. Невеликий кар’єр, розташований над

річкою поруч з білою двоповерховою будівлею колишнього БУ-2, вочевидь –

найстаріша гірська виробка у Кривбасі, що є свідком використання цих порід

ще в давні часи. В районі селища Довгинцево знайдено поховальну камеру

2000-3000 річного віку, її стіни були заставлені величезними плитами

аспідного сланцю. У часи Київської Русі, при князях Володимирі та Ярославі

київські храми покривалися аспідним сланцем, ймовірно з цих місць. За

розповідями старожилів Катеринівки в 1932-34 роках, коли будували

14

Соцмісто, сланець йшов на закладання фундаменту шести будинків, що

стоять вздовж ринку Соцміста. Жителі селища Покровського здавна

використовували сланець в господарчих цілях – вимощували ним виямки на

городах, які потім засипали землею; будували зі сланцю огорожі та сараї,

покривали ним дахи тощо.

15

Рослинний та тваринний світ

Тваринний світ характерний для міста: горобці - польовий та хатній,

горлиця, ящірка прудка, вуж звичайний. Серед рідкісних видів рослин на

скелях та в їх розщелинах зустрічаються: аспленій північний, аурінія скельна,

ефедра двоколоскова, молодило руське; на степових ділянках: ломиніс

цілолистий, валеріана бульбиста, тюльпан Біберштейна, таволга

звіробоєлиста, ковила волосиста і лесинга, астрагал шерстистоквітковий.

Ясеред поширених рослин ми знайшли: айстра солончакова, будяк

гачкуватий, в’язіль барвистий, волошка скабіозовидна, еспарцет піщаний,

жостер проносний, звіробій звичайний, залізниця гірська, залізняк колючий,

кірказон звичайний, кизильник чорноплідний, ломиніс цілолистий, льонок

дроколистий, люцерна маленька, мигдаль степовий, миколайчики сині,

молокан татарський, ожина звичайна, оман високий, перестач протертий,

підмаренник верболистий, полин гіркий, розхідник звичайний, рутвиця мала,

синяк звичайний, скабіоза, смілка широколиста, сокирки, сон український,

суниці польові, таволга звіробоєлиста, талабан польовий, тонконіг степовий,

фіалка триколірна, цибуля жовтувата, цикорій дикий, чабрець двовидний,

чорнушка польова, очиток звичайний, шавлія сухостепова.

На схилах однієї скелі ростуть поодинокі рослини давніх епох -

папороть аспленій північний. Аспленій (костенец) північний (Asplenium

septetrionale) - висота 8-15 см, напіввічнозелена рослина, листя темно-зелені,

шкірясті. Кальцефоб: росте переважно на скелях, позбавлених кальцію.

Кореневище коротке, косо висхідне вільчасто-гіллясте, вкрите бурими

лінійними лусочками. Листя в порівняно багатолисті розетках, двох-

трироздільне, з довгими черешками. Черешки у перерізі округлі, без виїмки.

Листові пластинки зимуючі шкірясті, розсічені на 2-5 сегментів, біля основи

подовжено-клиновидних, на маленьких черешках. Сегменти лінійні

загострені, краї їх цільні або ж вільчаті на верхівці..Покривальця прикріплені

широким краєм уздовж сорусу; майже або зовсім цілокраї. Спори дозрівають

в червні-серпні. Ця рослина, яка не занесена до Червоної книги України, але є

16

рідкісною і перебуває під загрозою зникнення на території Кривого Рогу і

Дніпропетровської області.

Досить часто на всіх скелях зустрічається аурінія скельна. Існує декілька

наукових назв цієї рослини: Аурінія скельна, Бурачок скельний, Златоцвітка

скельна, Аліссум скельний (не рекомендується використовувати). Аурінія

скельна або ікотнік кам'яний (Aurinia saxatilis) Напівчагарник висотою 25-40

см з гіллястими стеблами, вкритими сіровойлочним листям. Квітки дрібні,

яскраво-жовті, в щільному гроно видному суцвітті. Цвіте тривало (до 30 днів)

у травні, в червні-липні дозрівають насіння.

Молодило руське -Sempervyvum ruthenucum Schnittsp.et C. B.

Lehm.Категорія 2 (V)Уразливий вид Регіональний критерій рідкостівид

досить звичайний впродовж всього ареалу, але сокращающий чисельність

своїх популяцій в межах регіону під впливом антропогенних

факторів; Місця проживання. Поселяється наобнаженіях кам'янистих порід

(песчанников, сланців), на задернованих пісках, узліссях соснових посадок і

березових колок. Лімітуючі фактори: випас худоби, лісомеліоративні

заходи (посадки сосни на пісках); викопала рослин з декоративними і

лекапственнимі цілями.фото caйта Морфологоанатоміческіе особливості.

Багаторічні трав'янисті рослини з м'ясистим, цільними, вічнозеленими,

опушеними з двох строн листами, зібраними в прикореневі розетки до 6 см в

діаметрі. Розеткові листя довгасті або оберненояйцевидні-клиновидні,

коротко загострені; на квітконосах - довгасто-ланцетні, загострені, опушені з

обох сторін. Квітконоси до 35 см заввишки. Квітки жовті, в пухких

щитковидних суцвіттях до 10 см у поперечнику. Екологія і біологія. Цвіте в

липні-серпні 35-40 днів. На початку розкриваються центральні квіти, потім

периферійні. Характерна ентомофілія. Запилюється бджолами. Дуже цікаво

вегетативне розмноження цих рослин. У пазухах листків утворюються

нащадки - маленькі "качанчики", з'єднані з маточним рослиною міцними

тоненькими стеблинками. Стеблинка росте до тих пір, поки дочірня розетка

не торкнеться поверхні грунту і не почне вкорінюватися. На формування

17

квітконоса, квітів, плодів і насіння витрачаються практично всі поживні

речовини та вода, запасені рослиною за все попереднє життя. Характерна

монокарпія. Використання: декоративна рослина. У культурі з XIX

століття.

З молодилом пов'язані деякі повір'я. Так, рослини, прийняті всередину

з вином, служили протиотрутою. Особливим чином приготовлена настоянка

робила зір і слух людини гостріше. За часів князя Володимира Красне

Сонечко російські красуні натирали молодилом щоки, щоб рум'янець був

яскравіше. Жив у часи хрестових походів французький поет і фармацевт Одо

з Мена писав - той, хто носить із собою розетку молодила, уникне укусу

скорпіона. У його знаменитій поемі «Про властивості трав» «кам'яної

троянді» присвячено тридцять шість рядків - на шість рядків більше, ніж

троянді справжній. Ще в циркулярах Карла Великого зустрічалося вказівку

розводити на дахах як громовідвід молодило, так як воно вважалося

рослиною, присвяченим Тору, богу-громовержцеві.

18

Висновки

Дніпропетровська область має потужний фонд геологічних пам'яток

природи, який потребує інвентаризації, заповідання та збереження для

нащадків. Надійна система охорони пам'яток природи не може, напевно, бути

створеною тільки на підставі адміністративних, економічних та правових

заходів. Значно ефективнішими можуть бути дії, спрямовані на

популяризацію унікальних об'єктів природи, на розумне використання їх для

науково-туристичних та просвітницько-туристичних цілей, на залучення

молоді, не байдужої до природи рідного краю, до всебічного наукового

дослідження його геологічної спадщини. Пропонується наступна низка

заходів, необхідних для створення науково–обгрунтованого реєстру

геологічних пам'яток природи з подальшим використанням його для

розвитку рекреаційно-туристичного підприємництва та науково-пізнавальних

екскурсій:

1. Популяризація знань щодо геологічної історії Дніпропетровщини.

2. Публікація серій статей у популярних виданнях.

3. Організація науково–пізнавальних екскурсій.

4. Проведення науково-пізнавальних досліджень.

5. Детальне обстеження і описання геологічних пам'яток природи.

6. Складання місцевих, регіональних і загальних стратиграфічних схем.

7. Кольорова фотозйомка і мікрофотозйомка геологічних пам'яток природи і

їх фрагментів.

8. Створення навчальних, наукових та навчально-популярних відеофільмів.

9. Здійснення комплексних аналітичних досліджень гірських порід і

мінералів.

10. Палеонтологічні визначення решток викопної фауни і флори.

11. Організація виставок з використанням фотографій, плакатів, геологічних

мап, розрізів і блок-діаграм, слайдів і відеофільмів, які демонструють рідкісні

об'єкти геологічного середовища, або процеси, що створюють ці чи інші

об'єкти. Демонстрація колекцій мінералів, гірських порід, руд і викопної

19

фауни і флори; ювелірних та виробних каменів і виробів з них, зразків

облицювального каміння.

12. Цілеспрямоване зібрання колекцій мінералів, гірських порід, викопної

фауни і флори.

13. Створення комп'ютерного банка даних.

14. Впровадження світового досвіду дослідження.

15. Найбільш ефективне екскурсійне та туристичне використання

геологічних пам'яток природи можливе лише за умов широкого

використання інформації щодо інших пам'яток, розташованих у межах

поширення об'єктів геологічної спадщини або поблизу від них.

Геологічні пам'ятки природи Дніпропетровщини являють собою

унікальні об'єкти геологічної спадщини, гідні міжнародної уваги і внесення

до Переліку Світової Геологічної Спадщини Землі.

Створення Криворізького національного геопарку може створити

найкращі умови для захисту цінних об`єктів від руйнування та засмічення,

спонукатиме до популяризації знань щодо геологічної історії Землі та

корисних копалин, полегшало б організацію науково-пізнавальних та

туристичних екскурсій на об’єкти геологічної спадщини.

Віками людство не турбувалось про обличчя Землі, природа уявлялась

йому безкінечною, невичерпною, хоч потребувала охорони вже на світанку

людства. Внаслідок знищення лісів занепадали міста і країни.

Зараз, на місті Сланцевих скель, ми можемо тільки уявити собі,

заплющивши очі, повноводну Саксагань, буйні дубові гаї по її берегам, співи

птахів, які вже ніколи не залунають знов.

Всі рослини, тварини і ландшафт, що нам залишились, творять єдиний

світ природи, у якому ми живемо і який треба оберігати, як власну домівку.

20

Інформаційні джерела

1. Баннова І. Жива ріка часу: стаття. "Червоний гірник", 2005 № 24.

2. Білявський Г.О. Основи екології: [підручник для студентів] /

Г.О.Білявський, Р.С.Фурдуй, І.Ю. Костіков. - К.: Либідь, 2004 - 4080 с.

3. Гетьман В. Заповідники України. К.: Шкільний світ, 2009.

4. Гусейнов Г. Господні зерна: худ - док. життєпис - Кривий Ріг:

Видавничий дім, 2000.

5. Даревський І.С., Орлов Н.Л. Редкие и исчезающие животные. - М.:

Высшая школа, 1988.

6. Історія Криворіжжя: Матеріали конференції КДПУ та Криворізького

жовтневого ліцею. Кривий Ріг: Видавничий дім, 2001.

7. Казаков В.Л. та ін. Природнича Географія Кривбасу / В.І.Казаков,

І.С.Паранько, М.Г.Сметана, В.О.Шипунова, В.В.Коцюруба,

О.О.Калініченко. - Кривий Ріг: КДПУ, 2005. - 156 с.

8. Назарук М.М., Сенчина Б.В.. Практикум з основ екології та

соціекології: навчальний посібник. - Лівів: Афіша, 2000.

9. Приймачук В.В. Навчальне краєзнавство в роботі вчителя: [навчально -

методичний посібник]. - Кривий Ріг: ПП "Видавничий дім", 2007, -

112с.

10. Червоний список рослин і тварин Дніпропетровської області: Свята

справа. Вип.. 1-6 (укладач Ломакін П.І.). : Гамалія, 2003.

11. http://www.libr.dp.ua/region/geolog_pam.htm

12. Манюк В.В. Козар М.А. Деякі результати обстеження геологічних

пам`яток природи Дніпропетровщини з метою їх подальшого

збереження.

13. www.psk.at.ua

21

Додатки

Біля охоронного знаку Деконська петля

На дні колишнього русла Саксагані

22

Скеля із старовинною штольнею

В старовинній штольні

Мальовничі скелі з аспідного сланцю

23

Флора і Фауна Сланцевих скель:

Молодило руське

24

Ефедра двоколоскова

Аурінія скельна

25

Інші представники флори і фауни

26

27

https://youtu.be/1MlLwOFe7cg

https://www.youtube.com/watch?v=1MlLwOFe7cg