ББК 67.0я73 · 2018-10-22 · Передмова Юридична наука є категорією багатогалузевою. Кожна галузь цієї науки

ББК67.0я73 З14

Автори навчального посібника:О. Л. Копиленко —докт.юрид.наук,професор,член-корес-пондентНАНУкраїни—глава1;О. В. Зайчук—докт.юрид.наук,професор,член-кореспон-дентАПрНУкраїни—глави2,8(успівавторствізЮ.В.Зай-чуком),20(успівавторствізН.М.Оніщенко);А. П. Заєць—докт.юрид.наук,професор,член-кореспондентАПрНУкраїни—глава7;В. С. Журавський—докт.юрид.наук,докт.політ.наук,про-фесор,академікАПрНУкраїни—глава14;Н. М. Оніщенко—докт.юрид.наук,професор, заслуженийюристУкраїни—глави5,10,13,16;глава6(успівавторствізТ.I.Тарахонич,Л.О.Макаренко);глава20(успівавторствізО.В.Зайчуком);С. В. Бобровник —канд.юрид.наук,професор—глави4,12,18;Ю. В. Зайчук—канд.юрид.наук,глава8(успівавторствізО.В.Зайчуком);Н. М. Пархоменко—канд.юрид.наук,старш.наук.співроб.—глави3,11,19;Т. І. Тарахонич—канд.юрид.наук,старш.наук.співроб.—глави9,15,17;глава6(успівавторствізН.М.Оніщенко,Л.О.Макаренко);Л. О. Макаренко—канд.юрид.наук—глава6(успівавторствізН.М.Оніщенко,Т.I.Тарахонич).Рецензенти:В. І. Акуленко—докт.юрид.наук,професор;Р. А. Калюжний—докт.юрид.наук,професор;М. П. Недюха—докт.філос.наук,професорВідповідальний редактор—О. В. Зайчук, докторюридичнихнаук,професор,член-кореспондентАПрНУкраїниНауковий редактор—Н. М. Оніщенко,докторюридичнихна-ук,професор,заслуженийюристУкраїни

ISBN978-966-667-290-5©Колективавторів,2008©ЮрінкомIнтер,2008

Відтворення всієї книги чи якої-небудь її частини будь-якими засобами або в якій-небудь формі, у тому числі в Інтернеті,

забороняється без письмового дозволу видавництва

Затверджено Міністерством освіти і науки України(лист № 1.4/18-Г-272 від 29 січня 2008 р.)

Рекомендовано Вченою радоюІнституту законодавства Верховної Ради України

(Протокол № 6 від 4 червня 2007 р.)

�

З м і с т

Передмова ...................................................................................... 7

ГЛАВА1. Теорія держави і права як наука та навчальна дисципліна: предмет, структура, функції .......................................... 9

§1.Поняттятакласифікаціянауки............................................ 9§2.Предметтеоріїдержавиіправа,йогоособливості.............. 15§3.Функціональнепризначеннятеоріїдержавиіправа.......... 21§4.Теоріядержавиіправавсистеміюридичнихнаук,їїзначення......................................................................................... 27

Запитання для самоконтролю................................................. 30

ГЛАВА2. Феномен держави: поняття, сутність та призначення ................................................................................ 31

§1.Поняттядержави:різноманітністьпоглядів......................... 31§2.Ознакидержави...................................................................... 35§3.Сутністьдержави.................................................................... 38§4.Соціальнепризначеннядержави.......................................... 39§5.Функціїдержави..................................................................... 42§6.Класифікаціяфункційдержави............................................ 44


ГЛАВА3. Форма держави ............................................................... 46§1.Поняттятазагальнахарактеристикаелементівформидержави........................................................................................... 46§2.Формадержавногоправління............................................... 48§3.Формадержавногоустрою.................................................... 54§4.Державнийрежим.................................................................. 61


ГЛАВА4. Механізм та апарат держави ........................................... 66§1.Поняттятаелементимеханізмудержави............................. 66§2.Апаратдержави:поняттятаструктура................................. 68§3.Поняття,особливостітавидиорганівдержави................... 72§4.Загальнахарактеристикаорганівзаконодавчої,виконавчоїтасудовоївлади......................................................... 75§5.Органидержавитасамоврядування:співвідношення........ 80


ГЛАВА5. Держава в політичній системі суспільства ........................ 83§1.Поняттяполітичноїсистеми.Підставитипологіїполітичноїсистеми........................................................................ 83

ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

�

§2.Структураіфункціїполітичноїсистеми.............................. 87§3.Державаякелементполітичноїсистемисуспільства.......... 89§4.Державаіполітичніпартії..................................................... 90§5.Державаігромадськіоб’єднання.......................................... 93


ГЛАВА6. Правова держава і громадянське суспільство. Інститут юридичної відповідальності держави перед особою .............. 96

§1.Становленняідейправовоїдержави..................................... 96§2.Основніознакиправовоїдержави........................................ 99§3.Конституційнезакріпленняпринципівправовоїдержави... 102§4.ТенденціїрозвиткуправовоїдержавивУкраїні.................. 103§5.Поняття,змістіструктурагромадянськогосуспільства..... 105§6.Iнститутюридичноївідповідальностідержавипередособою............................................................................................ 114


ГЛАВА7. Праворозуміння ...............................................................120§1.Світогляднізасадиправорозумінняякпідґрунтядляформуванняйогоосновнихшкіл.......................................... 120§2.Визначенняправа.................................................................. 124


ГЛАВА8. Сутність і соціальне призначення права ............................133§1.Сутнісніознакиправа............................................................ 133§2.Сутністьправа......................................................................... 139§3.Соціальнепризначенняправа............................................... 142§4.Сутніснірисиіпризначеннясучасногоправа..................... 145


ГЛАВА9. Соціальні норми: поняття, особливості, класифікація. Правове регулювання як особлива форма соціального регулювання ...149

§1.Поняттятакласифікаціясоціальнихнорм.......................... 149§2.Поняття,особливостітапредметправовогорегулювання... 154§3.Засоби,способиітипиправовогорегулювання.................. 157§4.Поняттятаосновніелементимеханізмуправовогорегулювання.Стадіїмеханізмуправовогорегулювання............ 162


ГЛАВА10. Функції права...............................................................170§1.Поняттяфункціїправа........................................................... 170§2.Характеристикасистемифункційправа.............................. 173§3.Регулятивнафункціяправа................................................... 178§4.Охороннафункціяправа....................................................... 179§5.Соціальнафункціяправа....................................................... 180


ГЛАВА11. Джерела права ..............................................................188§1.Поняттятавидиджерелправа.............................................. 188

ЗмІсТ

�

§2.Поняттятавидинормативно-правовихактів...................... 198Запитання для самоконтролю................................................. 207

ГЛАВА12. Норми права .................................................................208§1.Поняттятаознакинормиправа........................................... 208§2.Структуранормиправа.......................................................... 210§3.Нормаправатастаттянормативно-правовогоакта:взаємодія......................................................................................... 218§4.Класифікаціянормправа...................................................... 220


ГЛАВА13. Правовідносини .............................................................226§1.Поняттяправовідносинякособливоговидусуспільнихвідносин...................................................................... 226§2.Змістправовідносин............................................................... 229§3.Структураправовідносин....................................................... 230§4.Класифікаціяправовідносин................................................. 231§5.Поняттясуб’єктаправа.......................................................... 232§6.Видисуб’єктівправа,учасниківправовідносин.................. 234§7.Правоздатність:поняття,види.............................................. 235§8.Дієздатністьфізичнихіюридичнихосіб.............................. 236§9.Правосуб’єктність................................................................... 238§10.Об’єктиправовідносин:поняття,види.............................. 239§11.Підставидлявиникнення,зміниіприпиненняправовідносин(юридичніфакти)................................................. 240§12.Видиюридичнихфактів....................................................... 241


ГЛАВА14. Сутність і призначення систематизації законодавства .....244§1.Систематизаціязаконодавства.............................................. 244§2.Облікнормативнихактівійогоформи................................ 246§3.Iнкорпорація........................................................................... 249§4.Консолідація........................................................................... 252§5.Кодифікація............................................................................ 254


ГЛАВА15. Поняття та форми реалізації права ................................259§1.Поняттяреалізаціїправа........................................................ 259§2.Правозастосуванняякособливаформареалізаціїправа.... 261§3.Актизастосуваннянормправа.............................................. 266


ГЛАВА16. Тлумачення норм права ..................................................268§1.Поняттяізначеннятлумаченнянормправа....................... 268§2.Усвідомленнязмістунормиправа(прийомитлумачення)... 271§3.Результатитлумачення(тлумаченнянормправазаобсягом)..................................................................................... 275



�

ГЛАВА17. Правомірна поведінка. Правопорушення .........................277§1.Поняття,ознакитавидиправовоїповедінки...................... 277§2.Поняттятаосновнівидиправомірноїповедінки................ 281§3.Правопорушення:поняття,склад,види............................... 284


ГЛАВА18. Юридична відповідальність ............................................289§1.Поняттятавидисоціальноївідповідальності...................... 289§2.Юридичнавідповідальність:поняття,природатасутність....................................................................................... 293§3.Принципитафункціїюридичноївідповідальності............. 295§4.Видиюридичноївідповідальності......................................... 301


ГЛАВА19. Правосвідомість і правова культура ................................309§1.Правосвідомість:поняттяірольусуспільномужитті........ 309§2.Функціїправосвідомості........................................................ 311§3.Структураправосвідомості.................................................... 313§4.Поняттяізагальнахарактеристикаправовоїкультури....... 316§5.Видиіфункціїправовоїкультури......................................... 320


ГЛАВА20. Правові системи: характерні риси, ознаки та особливості .................................................................................323


Тести ..............................................................................................342

Список літератури ...........................................................................376

Термінологічний словник .................................................................388

Алфавітний покажчик ......................................................................397

�

Передмова

Юридична наука є категорією багатогалузевою.Кожна галузьцієїнаукимає свійпредметнау-

ковогодослідженняіпізнання.Усукупностіцігалузіформують єдину систему юридичної науки. Базовимсистемоутворюючимфактороміметодологічноюосно-воюдлянеїєзагальнатеоріядержавиіправа—науканаукусферітеоретичноїюриспруденції.

Загальнатеоріядержави іправа—цевченняпропризначеннятасутністьдержавиіправа,їхкатегоріаль-ний та понятійний апарат. Дане вченнямає не тіль-кисвітоглядне,айбезпосереднєпрактичнезначення.Фундаментальнітеоретичнізнанняпродержавуіправоєнеобхідноюумовоюдлявивченняіншихгалузейюри-дичноїнауки, а такожефективноїпрофесійної діяль-ностіюристаусферіпрактичноїюриспруденції.

ПочатокформуванняюридичногосвітоглядусягаєсвоїмкоріннямантичнихчасівГреціїтаРиму,алеут-вердивсявінуХIIIст.вепохуПросвітництва.Даліцейсвітогляд розвивався під впливом класових та іншихідеологем.

ЗагальнатеоріядержавиіправанезалежноїУкраїнизапозичила чимало корисного з вітчизняного досвідуминулого. Разом із тим, вона послідовно звільняєть-сявіддогматичнопостульованихуявленьпродержавуі право соціалістичного типу.В осмисленні правовихявищрозшириласясферавикористаннядосягненьпра-вовоїдумкиіюридичноїпрактикизарубіжнихкраїн.

ПЕРЕДмОВА

�

Сучаснаукраїнськанаукадержавиіправаутлумаченнідержавно-правовихявищспираєтьсянаінтересилюдинитагромадянина. Саме під цим кутом зору акцентується ува-ганадемократичній,соціальнійіправовійдержаві,грома-дянськомусуспільстві,правіякмірісвободитасправедли-вості,суб’єктивнихправахісвободахлюдинитагромадяни-натощо.

Запропонованийнавчальнийпосібникрозкриваєпредметтеоріїдержавиіправазпозиціїсучаснихвченьуданійгалузі,новітніх підходів до праворозуміння, еволюції поглядів надержавуіправовУкраїнітазаїїмежами.

�

Г л а в а 1

ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА Як НАукА ТА НАВчАЛЬНА ДИсцИПЛІНА: ПРЕДмЕТ, сТРукТуРА, фуНкцІї

§ 1. Поняття та класифікація науки

Державаіправояксуспільніявищавивчаютьсяба-гатьмасуспільниминауками,якідосліджуютьїхзточ-кизорусвогопредмета.Теоріядержавиіправа,будучиюридичною наукою, вивчає не суспільство взагалі, асамедержавуіправояксуспільніявища1.

Уособлюючисистемузнаньпроосновнітазагальнізакономірності існування і розвиткудержави іправа,ця наука досліджує їх соціальну природу, дає пояс-ненняїхсутності,розкриваєзначеннядержавиіправау житті суспільства. Закономірність як категорія, щодосліджується теорією держави і права, є насампередоб’єктивним,необхідним,загальнимісталимзв’язкомдержавно-правовихявищміжсобоютазіншимисус-пільними (соціальними) явищами, зв’язком, якийвтілюєякіснувизначеністьдержавно-правовихявищ,їх політико-юридичні властивості2. Сама наука продержавуіправовїїнайширшомурозуміннівиступаєсистемоюзнаньпрозагальніполітико-юридичнізако-номірностівиникнення,розвитку іфункціонуваннядержавно-правових явищ, які досліджуються в ціло-му3.Науковіположення,висновкитаосновнікатегорії

1Недбайло П. Е.Введениевобщуютеориюгосударстваиправа.—К.:Вищашкола,1971.—С.3—4.

2Комаров С. А., Малько А. В.Теориягосударстваиправа:Учеб.пособие.—М.:НОРМА,2003.—С.187.

3Тамсамо.

ГЛАВА 1

10

загальноїтеоріїдержавиіправапосідаютьсамостійнемісцеу системі соціогуманітарних наук, а притаманна цій теоріїспецифікадозволяєвизнатиїїсамостійноюгалуззюсуспіль-ствознавства.Такаспецифікаполягаєнасампередутому,щотількицянаукамаєосновнимиоб’єктамисвоїхдослідженьправовуідержавнуорганізаціюсуспільства.

Теоріядержави іправавідрізняєтьсявід такихнаук,якприродніаботехнічні,аджевонаєсуспільно-гуманітарноюнаукою, предметом дослідження якої є суспільні явища—держава і право. Разом із тим, її можна класифікувати якполітико-юридичну науку, тому що вона вивчає особливіаспекти суспільного життя, які безпосередньо належать догалузі права, політики, державно-владної діяльності. Цимтеоріядержавиіправавідрізняєтьсявідіншихсоціогумані-тарнихнаук,щобезпосередньо,якцевідбуваєтьсявюрис-пруденції,недосліджуютьдержавно-правовіявища.Вонаєзагальнотеоретичноюнаукою,якавивчаєосновнійзагальнізакономірностіірисифункціонуваннятарозвиткудержавиіправа.I,нарешті,цянаукавирізняєтьсясвоїмфілософськимспрямуванням,маєметодологічний характер, аджеконкре-тизує положенняфілософії в галузі державознавства і пра-вознавства,розробляєметоди,способививченнядержавно-правовихявищ.

Загальнатеоріядержавиіправаналежитьдосистемисо-ціогуманітарнихнаук, які вивчаютьлюдинув її суспільнихвідносинах,тавзаємодієзіншимисуспільниминауками,на-самперед філософією, історією, політологією, соціологією,економічноюнаукоютощо1.

Важливе значення для загальної теорії держави і правамаєїївзаємозв’язокзфілософією,якаєнаукоюпрозагаль-нізаконирозвиткуприроди,суспільства імислення.Вартозауважити,щофундаменттеоретичнихзнаньпродержавуіправостановлятьсамефілософськізнанняпросуспільство.Восмисленнідержавно-правовихявищвагомурольвідіграєфі-лософіяправа.Знеюпов’язаніуявленняпроправояксукуп-ністьприроднихправісвободлюдини—невід’ємнихумовїївільногоітворчогоіснуванняірозвитку.Сьогодніціпо-

1Абдулаев М. И.Теориягосударстваиправа.—СПб.:Питер,2003.—С.12—13.

ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА Як НАукА ТА НАВчАЛЬНА ДИсцИПЛІНА

11

ложення закріплені убагатьохконституціяхдемократичнихдержавсвіту,втомучислівКонституціїУкраїни.

Сліднаголоситинатісномузв’язкузагальноїтеоріїдер-жавиіправаз історичноюнаукою.Останнявивчаєісторіюрозвиткулюдськоїцивілізаціївусійїїрізноманітності.Дер-жава іправосьогодні—церезультат історичногорозвиткусуспільства.Спираючисьнаданіісторичноїнауки,теоріяде-ржави і права досліджує найбільш загальні закономірностівиникнення,функціонуванняірозвиткудержавно-правовихявищ.Утойжечасісторичнанаука,звертаючисьдопитаньдержавиіправа,користуєтьсявідповіднимиположеннямиіпоняттями,якінапрацьованітеорієюдержавиіправа.

Загальнатеоріядержавиіправаособливотіснопов’язаназполітологією,якавивчаєполітикуіполітичнісистемисвіту.Ґрунтуючисьнаполітологічнихданихпрополітичнусистемусуспільства,теоріядержавиіправарозглядаєїїзточкизорумісцяіролівнійдержави,характернихознакіособливостей,щовідрізняютьїївідпартій,громадськихорганізаційтаін-шихланокполітичноїсистеми,правовихформвиникненняідіяльностідержави.Політологіяжвикористовуєположенняівисновкитеоріїдержавиіправазпитаньрозумінняполітич-ноївлади,функційтамеханізмудержави,формдержавногоправлінняінаціонально-державногоустрою,політичногоре-жиму,законностітаправопорядкутощо.

Теоріядержавиіправамаєтіснітапліднівзаємозв’язкиізсоціологією—наукоюпросуспільство,якавивчаєструктурніелементисуспільствавїхвзаємодії,умовиіснуванняцихеле-ментів,атакожфункціонуванняірозвитокусіхсторіндіяль-ності людейу суспільстві.Умежахсоціології виникновийнауковийнапрям—соціологіяправа,щорозглядаєправовусистемузточкизоруїїтісноговзаємозв’язкузжиттям,сус-пільноюпрактикою1.

Конкретні соціологічні дослідження дають можливістьвивчатиправовійдержавніявища,якііснуютьусуспільстві,інаційосновівдосконалюватиправовусистемуідержавніінституції.Вонисприяютьреформіірозвиткузаконодавства,державнихструктур,реалізаціїправовихприписівусоціаль-ній поведінці особи, соціальних груп, соціальних аспектівфункціонуваннярізнихдержавнихслужбтощо.Усвоючер-

1Тамсамо.—С.15.

ГЛАВА 1

12

гу, загальна теорія держави і права слугує методологічноюосновоюсоціологічнихдосліджень,наслідкиякихсприяютьрозвиткутеоріїдержавиіправа.

Нерозривнийзв’язокіснуєміжтеорієюдержавиіправата економічноюнаукою.Спираючисьнаположення і вис-новкиекономічної думки,якавивчаєвиробничі відносинитаекономічнізакони,аналізуєринковівідносиниіринковегосподарство,теоріядержавиіправарозглядаєвсідержавно-правовіявищаворганічномузв’язкузекономічнимиумова-мижиттялюдей,розкриваєїхактивнийзворотнийвпливнаекономіку.Вринковихекономічнихвідносинахвтілюютьсяідеїсвободи,рівності,соціальногопрогресу.Досконалапра-вовасистема,соціальноспрямованаполітикадержависпри-яють розвитку сучасних ринкових економічних відносин,зростаннюдобробутулюдей.

Звищенаведеногоможназробитивисновок,щозагальнатеоріядержавиіправаєнаукоювисокогорівняузагальненнядержавно-правовоїдійсності.Доїїскладувходятьнетількизнання, одержані нею самою, а й сукупність відомостей усинтезованомувигляді,накопиченабагатьмаіншиминаука-ми,якітієючиіншоюміроюдосліджуютьрізніаспектитео-рії держави і права.Тісно взаємодіючи з іншими галузяминауковогознання,загальнатеоріядержавиіправаформулюєнауковізакони,поняттяівизначеннядержавнихіправовихявищ,якідозволяютьнетількипізнатисутність,змістіфор-миіснуваннядержавиіправа,вдосконалитиїхслужбовурольусуспільномужитті,айвикористовуватидержавно-правовіінститутизметоюреформуваннясуспільстваунапрямкуйогопрогресивногорозвитку1.

Будучиєдиноюнаукою,якадаєузагальнюючетеоретико-методологічнеуявленняпродержавно-правовудійсністьуїїцілісності,загальнатеоріядержавиіправахарактеризуєтьсясвоєюінтегрованістюідиференційованістю.Внутрішньово-наподіляєтьсянавідносноавтономнічастини.Усвоїйєд-ності та взаємодії вони характеризують структуру загальноїтеоріїдержавиіправаякнауки.

1Общаятеориягосударстваиправа:Акад.курс:В2т./Подред.М.Н.Марченко.—М.:Зерцало,1998.—Т.1:Теориягосударства.—С.9.


1�

Перш за все, ця наука поділяється на такі внутрішніпідрозділи,якзагальнатеоріядержавитазагальнатеоріяпра-ва.Однак ці частинимають спільні проблеми: це питанняметодології,типологіїтощо.

Разомізтим,коженізцихосновнихпідрозділівмаєвнут-рішнюструктуризацію.Так,умежахзагальноїтеоріїправаєвідносновиокремленігрупипроблем,якіутворюють,напри-клад,такізагальнінапрями,якфілософіяправа,соціологіяправа, спеціально-юридична теорія або загальна позитив-натеоріяправа,доякоїналежатькласифікаціяюридичнихнорм,юридичнихфактів, прийоми тлумачення тощо. Слідпідкреслити, що це— тільки напрямки, профілі науковихдосліджень.Уціломутакіюридичнідослідженняузагальнійтеорії держави іправавирізняютьсяєдністю іпоєднуютьводнецілефілософську,соціологічнуіспеціально-юридичнухарактеристикиправа.

Від названих загальних напрямків відокремлюються ібільш вузькі напряминауковихюридичних досліджень.Ценасампередправова інформатика,правовапсихологія,пра-воваетика,юридичнастилістика,теоріяюридичноїтехніки.

Маючи у своїй структурній будові відносно автоном-нічастини,теоріядержави іправа—єдинанаука,якадаєузагальнене уявлення про державно-правову дійсність у їїцілісності1.Цянауказорієнтовананетількинарозв’язаннясуто теоретичнихпроблем, айна забезпечення вирішенняскладних,життєвонеобхіднихпитаньпрактики,пов’язанихз державною діяльністю, правовим регулюванням, держав-ноюіправовоюполітикою,зпрактичнимфункціонуваннямдержавнихорганів,проблемамиюридичноїпрактики.Вонапокликанатеоретичнообґрунтовуватинеобхідністьполітико-правовихреформусуспільстві,вказуватишляхиїхздійснен-

1Досліджуючи проблему цілісності теорії держави і права,професор М. I. Козюбра зазначає, що є підстава ставити під сум-нів перспективу існування загальної теорії держави і права як єди-ної науки та порушувати питання про доцільність її поділу надві самостійні науки (і, відповідно, дві навчальні дисципліни) —загальнутеоріюдержавиізагальнутеоріюправа(Козюбра М. І.Нау-ковознавчіпроблемизагальноїтеоріїдержавиіправа//Методологічніпроблемиправовоїнауки:М-лиміжн.наук.конф.Харків13—14грудня2002р./Упоряд.М.I.Панов,Ю.М.Грошевий.—Харків:Право,2003.—С.92).

ГЛАВА 1

1�

нятапередбачатипозитивнійнегативнірезультати,атакожзорієнтувати суспільство на недопущення можливих про-рахунківудержавному іправовомубудівництві,уникненнянебажанихнаслідків,подоланнякризовихявищ.Поєднаннястратегіїітактикиреформзнаукою—шляхсприянняподо-ланнюдеструктивнихпроцесівусуспільстві.Можнаназватиаксіомоюте,щоігноруваннянаукивпроцесідержавно-пра-вовогобудівництванерідкопризводитьдонепередбачуванихнегативнихявищ1.

Вивчаючи та узагальнюючи практику, теорія держави іправаформуєпоняттяівизначеннядержавно-правовихявищ,виробляєнауковірекомендаціїівисновки,генеруєновіідеї,які дозволяють не лише зрозуміти сутність, зміст і формиіснуваннядержавитаправа,айвміловикористовуватиїхзметоюпрогресивногорозвиткусуспільства2.

Отже, теорія держави і права є важливою суспільство-знавчоютапровідноююридичноюнаукою,якамаєнаметіодержання,оновленняіпоглибленняузагальнених,достовір-нихзнаньпродержавуіправо,прагнепізнатисталі,глибин-нізв’язкидержавно-правовогожиття,котрівизначаютьйогоісторичний рух. Спираючись на досягнення інших галузейнауковогознання,вонаформулюєнауковізакони,поняттяівизначеннядержавнихіправовихявищ,якідаютьзмогунетільки з’ясувати сутність, зміст і форми держави та права,вдосконалитиїхслужбовурольусуспільномужитті,айви-користатитеоріюдержавиіправадляздійсненняпрогресив-нихсуспільнихреформ3.

1Докладнішепроціпитаннядив.:ЗайчукО. В.Деякіаспектина-прямівнауковихдослідженьтаперспективирозвиткузагальноїтеоріїдержавиіправанасучасномуетапі//Методологічніпроблемиправо-воїнауки:М-лиміжн.наук.конф.Харків13—14грудня2002р./Упо-ряд.М.I.Панов,Ю.М.Грошевий.—Х.:Право,2003.—С.174—177.Авторрозглядаєдослідження,результатиякихреалізуютьсявсучаснійюридичнійнауці,дослідження,якіплануєтьсяздійснитивнайближчо-мумайбутньому, танапрямидосліджень так званогоперспективногохарактеру,якімаютьпроводитисявподальшому.

2Теориягосударстваиправа:Учебник/Подред.В.К.Бабаева.—М.:Юристъ,2002.—С.4.

3Хропанюк В. Н.Теориягосударстваиправа.—М.:Интерстиль,2001.—С.19—20.


1�

§ 2. Предмет теорії держави і права, його особливості

Звизначенняпоняттятеоріїдержавиіправаякнаукитаїїкласифікаційнихознакможнаокреслитивзагальнихри-сах предмет, який вона вивчає, та деякі його особливості.Аледляповногозасвоєннянавчальногокурсутеоріїдержавиіправаслідз’ясувати,щосаме,вякомуобсязі,длячогоіякдосліджуєцянаука,проаналізуватихарактернірисисуспіль-нихявищ,які вонаопановує, їхвідмінністьвід соціальнихкатегорій,щодосліджуютьсяіншиминауками.

Кожна наука має свої об’єкт і предмет дослідження.Об’єкт—цетіявища,котрівивчаютьсянаукою,предмет—цете,щоцікавитьданунаукувконкретномуоб’єкті.«...Пі-знання—цешлях, який веде від об’єкта допредмета, відпервинних(чуттєвих,емпіричних)знаньпроправоідержавудо теоретичного, науково-юридичного (понятійно-правово-го)знанняпроціоб’єкти»1.

Загальним об’єктом досліджень для суспільствознавчихнаукєсуспільство,суспільніпроцеси,суспільнівідносини,суспільнежиття,становищеірольособиусуспільстві,сус-пільнасвідомість.Юридичнанаука,яканалежитьдосисте-мисуспільствознавчихнаук,маєсвоїмпредметомдержавуіправо, державно-правові явища, правовий статус людини ігромадянинаудержавіісуспільствітощо.Усвоючергу,те-оріядержавиіправа,якавходитьдозагальноїсистемиюри-дичних наук, має свій предмет досліджень. Це такі явищасуспільногожиття,якдержаваіправо,загальнітаспецифічнізакономірності їх виникнення, розвитку іфункціонування,сутність і прояви їх у різних державно-правових системах,системиоб’єктивнихісуб’єктивнихправ,утомучислісисте-маприроднихправлюдини,правовакультуратощо.

Як і будь-яка наука, що вивчає суспільство, комплекслюдськоїдіяльностівньому,теоріядержавиіправамаєсвоїмзавданнямвиробленнятасистематизаціюоб’єктивнихзнаньпросоціальнудійсність,передусімпродержавуіправо,які,надумкусучаснихдослідників,посідаютьчиненайважливіше

1Проблемыобщейтеорииправаигосударства:Учебник/Подред.В.С.Нерсесянца.—М.:НОРМА,2002.—С.10.

ГЛАВА 1

1�

місцеусуспільномужитті,авуявленняхбагатьохмислителівминулогонавітьототожнювалисьізсуспільством.Теоретич-неосмислення суспільнихявищнеможливебез ретельноговивчення закономірностей їх виникнення, функціонуванняі розвитку. Якщо дослідити закономірність як поняття, тозрозуміємо,щовононасампередвтілюєзв’язкиміжявищамиіпроцесами,яківідбуваютьсявоб’єктивномусвіті імаютьпевніознаки.Це,зокрема,такізв’язки,як:зв’язкивзаємодії,тобтопричинно-наслідковоїзалежностіоднихявищабопро-цесів від інших; зв’язки об’єктивні, тобто такі,що існуютьнезалежновідволіісвідомостілюдей;зв’язки необхідні,тоб-тонеминучі, такі,щонеможутьне виникати (скажімо, заекономічного панування у суспільному виробництві певноїлюдської спільнотивонинеодміннопануватимуть і вполі-тичномуспектріжиттясуспільства);зв’язки загальні,щопо-ширеніурізнихнародів,країнах,урізніепохийхарактери-зуютьпевніявищаабопроцесизоглядунаїхсуттєві,головніриси;зв’язки усталені,тобтотакі,щонаявніупродовжневиз-наченотривалогочасу,якінеможутьзникатиіруйнуватисяпідвпливоміншихявищабопроцесів,зякимивонитакчиінакшепов’язані,певноюміроювзаємодіють.

Уструктуріуніверсальнихзв’язків,якімаютьзгаданіви-щеознаки,длятеоріїдержавиіправаважливіневсіїхриси,алишеті,щопояснюютьвластивостіцихінститутівякособ-ливих(специфічних)явищсуспільногожиття,котрідослід-жуютьсявцілому.

Без розуміння специфічних закономірностей, властивихдержаві і праву як єдиній системі, неможливо скласти нетільки цілісне уявлення про державно-правове життя сус-пільства,айдостатньоглибокодослідитиокреміправовічидержавніявища.Томувивченняцихспецифічнихзакономір-ностей є неодмінним завданням загальної теорії держави іправа.Вони, з одного боку, є загальними, оскільки харак-терні для держави і права як цілісних суспільних явищ, азіншого—специфічнимищодозагальнихзакономірностейсуспільствавцілому.

Слідзазначити,щовцьомуконтекстіпоняття«специфіч-не» відображає властиву лише даному явищу якісну виз-наченість,йоговідмінності від іншихявищ.Ці відмінностіможнавважатипевноюміроюзакономірностями,внутрішні-


1�

мидлядержавиіправа.Прицьомувониможутьбутиспіль-ними, якщо притаманні водночас державі та праву, і спе-цифічними,колихарактернітількидлядержавиаботількидляправа.

Допредметатеоріїдержавиіправаналежитьтакожвив-ченнязагальних закономірностейсуспільства такоюмірою,якою вони впливають на розвиток держави і права. Вста-новивши такі закономірності, особиможуть згідно з нимибудуватисвоївідносини,вдосконалювативідповіднідержав-но-правовісистеминанауковійоснові.

Досліджуванітеорієюдержавиіправазагальніспецифіч-нізакономірностівціломупоширюютьсяінаїхструктурнічастиниінапрями,слугуютьтеоретичноюосновоюїхпізнан-ня.Ценасампередтакізакономірності,як:виникнення,іс-торичного розвитку і сучасного функціонування держави іправа;єдностійвідповідностітипудержавиіправа,переходуїхвідодноготипудоіншого;поєднанняусутностідержавиіправазагальнолюдськихкатегорійзкласовимитаіншимизасадами; співвідношення типу та форми держави і права;формуванняіфункціонуваннямеханізмудіяльностідержавиісистемиправа;правотворчоїіправозастосовчоїдіяльності;співвідношеннянормиправаіправовідношення;межіправо-вогорегулюванняусуспільстві,розвиткудемократії,закон-ності і правопорядку; формування демократичної, соціаль-ної,правовоїдержави.

Якщо узагальнено систематизувати такі закономірності,топобачимо,щовониможутьподілятисяна:закономірності виникнення державиіправа,якідозволяютьз’ясувати,чомуінаякійстадіїрозвиткулюдстваз’являютьсядержаваіправо;закономірності функціонування,щорозкривають,яківякийспосібдіютьскладовіелементидержавно-правовогомеханіз-му,яквонивпливаютьнаіншісоціальніявища;і,зрештою,закономірності розвиткудержавиіправа,покликанівизнача-ти,чомуівякомунапрямізмінюютьсяціявища1.

Упроцесіівнаслідокдослідженнязагальнихспецифічнихзакономірностей теорія держави і права розробляєметодо-логічнізасадинауковогопізнаннядержави,правата іншихдержавно-правовихявищ,розкриваєвзаємозв’язокдержави,права,іншихсфержиттясуспільстваілюдини.

1Теориягосударстваиправа.—М.:ЮНИТИ-ДАНА,2001.—С.10.

ГЛАВА 1

1�

Окрімсутореальнихдержавно-правовихвідносин,про-цесів,явищікатегорій,допредметатеоріїдержавиіправаналежатьтакожуявленнялюдейщодоцього,асаметачас-тинасуспільноїсвідомості,якапов’язаназдержавоюіпра-вом та опосередковуєтьсяними.Причому теорія держави іправаорієнтуєтьсянетількинаправосвідомістьсуспільствавцілому,айнагрупову,індивідуальнуйособливопрофесій-ну правосвідомість посадових осіб, представників влади,юристів-практиків, правознавців з їх державно-правовимиуявленнями, політико-правовою орієнтацією, свідомістю,психологією,ідеологією.

У процесі розвитку науки зазнає змін і перетворень їїпредмет, адже самежиття висуваєнові об’єктипізнанняйліквідуєте,щовіджило.Традиційнапроблематикабудь-якоїнауки,втомучислідержавиіправа,поповнюєтьсяновиминапрямамидосліджень,пов’язанимизісфероюіншихгалу-зейнаукового знання.Практика свідчить: інтеграція, злит-тя,об’єднаннярізнихнаукукомплексномудослідженнівід-повіднихоб’єктівозначаєпрогреснауки.

У ході розвитку теорії держави і права елемент новиз-нитіснопов’язанийзелементомнаступності.Тутнове,якібудь-де,виникаєнаосновістарогоякпізнавальна,більшглибока,змістовнайадекватнаформаосягненняірозумін-нядержавиіправа.Алебудь-якуновизнунеможнасприй-мати без глибокого осмислення і навіть критичності. Так,наприклад,останнімирокамивдрукованихзасобахмасовоїінформації,атакожунауковійлітературізприводуборотьбиізтоталітаризмомспостерігалисьнамаганняпринизитирольі значення держави ужитті сучасного суспільства, вислов-лювалисьсумнівніідеїпромалопридатністьсамогопоняттядержави,тодіяксвітовийдосвідстверджує,щодержава—цетакий соціально-політичний інститут, применшення зна-ченняякогонегайноінегативновпливаєнаправопорядокусуспільстві,направовежиття,правовийпростір.Усучаснихумовах соціально-політичний розвиток усіх країн світу ха-рактеризуєтьсязростаннямролідержавиіправаужиттісус-пільства,посиленнямєдностійупорядкованостіїхфункціо-нування,більшефективнимдержавно-правовимвтручаннямурізноманітнісуспільніпроцеси.


1�

Усьогоднішнійперехіднийперіодрозвиткунашогосус-пільствавідсоціалістичноїформаціїдоновогодемократич-ногоустроюдужеважливоґрунтовноівсебічнорозібратись,у якій саме державімиживемо, кудийдемо, якимправомкористуємось.Нині,коливУкраїніздійснюєтьсяполітико-правовареформа,якапокликаназабезпечитиперетвореннянашоїдержавизпрезидентсько-парламентськоїнабільшде-мократичнуібільшприйнятнудлянашогосуспільствапар-ламентсько-президентськуреспубліку,всіціпитанняєвкрайактуальними.Зоглядунацепершочерговомаютьбутидо-сліджені:

• закономірностіформування ірозвиткудержавно-влад-ногомеханізмуіправовевизначенняйогофункційіповно-важень, підвищення його відповідальності в умовах утвер-дження парламентсько-президентської форми правління вУкраїні;

• подальші шляхи розвитку демократії, вдосконаленнясистемипредставницькоївладиімісцевогосамоврядування,атакожздійсненнябезпосередньогонародовладдя;

• шляхи здійснення адміністративної реформи, покра-щенняструктурийдієвостіроботидержавногоуправлінсько-гоапаратувусіхйоголанкахінавсіхрівнях;

• подальшевдосконаленняправовоїсистеми,підвищен-няїїрегулятивноговпливунасуспільнівідносини,розвитокпрогресивнихтенденційусуспільномужитті;

• поліпшення законотворчої діяльності, розробка сучас-нихзасадподальшоїсистематизаціїзаконодавства,практикийогореалізації;

• гармонізація національної правової системи з прогре-сивнимиправовимисистемамикраїнЄвропиісвіту;

• межірегулятивноговпливудержавиіправанасуспільніпроцесивумовахстановленняірозвиткуринковихвідносинінауково-технічнихперетворень;

• аналіз проблемиреалізації законності та забезпеченняналежногоправопорядкуякневід’ємнихзасаднормальногожиттясуспільстватощо.

Окремі явища державно-правового життя, такі як пра-вовідносини, правопорушення тощо, які також мають своїспецифічнізакономірностірозвиткуіфункціонування,вив-чаютьсягалузевимиюридичниминауками,алелишеупев-

ГЛАВА 1

20

номуаспекті,зточкизорухарактеристик,притаманнихцимявищамуконкретнихгалузяхдержавно-правовогожиття.За-гальніж закономірності данихявищуцілому єпредметомдослідженьзагальноїтеоріїдержавиіправа.Скажімо,теоріядержавиіправавивчаєнекримінально-правовіправопору-шенняінецивільно-правові,боцимзаймаютьсявідповіднігалузевіюридичнінауки.Загальнаж теорія держави іпра-ва,спираючисьнадосягненнягалузевихнаукзцихпитань,досліджує правопорушення в цілому, як соціально-правовеявище, його природу, загальні закономірності виникненняі розвиткунезалежновідконкретнихформ іпроявівцьогоявищаубудь-якійгалузіправа1.

Вивчення теорією держави і права найбільш суттєвих,провідних, визначальних закономірностей держави і праванадає внутрішнього зв’язку та єдності всім відносно само-стійнимюридичним наукам, забезпечує цілісне теоретичнесприйняттявсієїдержавно-правовоїдійсності.

Як уже зазначалося, предмет теорії держави і права якнаукипостійнорозвиваєтьсяізазнаєзмін.Томуцянаукамаєзбільшуватиколо знаньпро свійпредмет, розробляти сис-темунауковихпідходіввідноснодослідженняйогорозвиткувумовахоб’єктивноїреальності,бутиспроможноюшвидкореагуватинавсізмінивсучаснійдинамічнійдержавно-пра-вовійдійсності.

Підсумовуючи викладене та враховуючи визначенняпредметатеоріїдержавиіправаврядінауково-монографіч-нихтанавчальнихвидань,можнадатитакейоговизначення: предметом теорії держави і права є держава і право як спе-цифічні суспільні явища, загальні закономірності їх виникнен-ня, призначення і функціонування, їх сутність, типи, форми, функції, структура і механізм дії, взаємовідносини між собою та правовідносини з іншими суб’єктами суспільного життя, основні державно-правові категорії, спільні для всіх галузей юриспру-денції, а також особливості державно-політичної і правової сві-домості та правової культури.Фундаментальніпроблеми,якіпокликанадосліджуватитеоріядержавиіправа,маютьвели-чезнеметодологічнезначенняякдлявсієїюридичноїнауки,такідляправотворчоїіправозастосовчоїпрактики.

1Теориягосударстваиправа.—Ленинград:Изд-воЛенингр.ун-та,1987.—С.21.


21

§ �. функціональне призначення теорії держави і права

Знання предмета теорії держави і права дозволяєз’ясуватиїїфункціональнепризначення,їїфункціїузагаль-нійсистемінаук,особливотих,яківивчаютьдержавутапра-во,аджефункціїнаукиздебільшоговизначаютьсяїїпредме-том.Кожназюридичнихнаукмаєсвоїспецифічніфункціїзалежно від значущості предмета дослідження, скажімо, єфункціїнаукиконституційного(державного)правачифунк-ціїкриміналістики.

Головне призначення теорії держави і права полягає впізнаннідержавно-правовоїдійсностіівідповіднихпроцесів,щовідбуваютьсяусуспільстві.Самефункції,яківоназдійс-нює,визначаютьїїрольіможливостіпрививченніправовогожиттясуспільстваікожногойогочлена,дослідженніоснов-нихнапряміврозвиткуівпливуюридичноїнаукинадержав-но-правовудійсність.Якнайбільшабстрактнанаука теоріядержавиіправавиконуєособливіфункції.Вонавивчаєдійс-ністьглибшепорівнянозгалузевимитаіншимиюридичниминауками,внаслідокчогомаєможливістьрозроблятизагаль-нотеоретичніпринципистосовнодержавиіправавцілому,якінадаютьюридичнійнауцілогічноїцілісності.

Теоріядержави іправамаєдоситьширокийспектрдо-слідно-функціональнихможливостей.Унауковійінавчаль-нійюридичнійлітературіназиваєтьсярізнакількістьїїфунк-цій,невусіхдрукованихджерелахвідповідніфункціїмаютьідентичніназви.Функціональнароздробленістьможепояс-нюватисьмножинністюявищ,якідосліджуються.Аленай-важливішемісцепосідаютьїїосновніфункції.

Якікожнасуспільнанаука,теоріядержавиіправапід-ходитьдовивченнясвогопредмета,державно-правовихінс-титутівіявищяктаких,якимивониє.Зокрема,важливимїїзавданнямєвивченнявласнечинногоправавтомуаспекті,щовоноіснує,з’ясуваннязмістучиннихзаконівтощо.Такуфункціюназивають констатаційною.Якщожтребане тіль-кипізнати,айпояснитипредмет,розкритипричиниявищіподій,наукавиконує,крімконстатаційної, інтерпретаційнуфункцію.Нарівніжзагальнихзакономірностейтеоріядержа-виіправапокликанаспочаткупоказати,щоіяквідбувається

ГЛАВА 1

22

усферідіяльностідержавиіправа,апотімз’ясуватиіпояс-нити,чомутаквідбувається.Цезавдання онтологічної(грец.on (ontos)—суще,1оgos—поняття,вчення,наука)функції.Вона поєднує констатаційну та інтерпретаційнуфункції. Їїсутьполягаєвоб’єктивномурозкритті існуючоїреальності,поясненні її такою,якоювонає.Алепершніждаватисо-ціально-політичну, юридичну, моральну або іншу оцінкудержавно-правовомуявищу,скажімо,державнійустановічиправовійнормі,слідзібратинеобхіднийматеріал,врахуватифакти,якібулитає,провестиїхнауковукласифікаціюісис-тематизацію,вивчитивнутрішнюструктуруустанови,їїком-петенцію,структурузаконодавчогоакта,формальніприписиправовоїнормитощотапояснитиїхсаметакими,якимиво-ниіснуютьвоб’єктивнійдійсності.

Неможна вивчитипредмет з готовоюоцінкою, взятоюпозацимпредметом.Такаоцінкаможебутисуб’єктивноюінавітьупередженою.Аоцінкамаєскладатисьупроцесівив-ченняпредмета,втакомуразіпоясненняйогоєнеминучим,алесутьутому,щобвонобулоправильним,науковообґрун-тованим,щобоб’єктивненепідмінялосясуб’єктивним.Томуікритеріїоцінокмаютьбутитакоюжміроюоб’єктивними,як і сампредметпізнання.Правильнакваліфікація явища,що вивчається, усуває випадковості в оцінці, в тому числікон’юнктурногохарактеру.Поясненняявищяктакихзточ-кизоруїхсутності,властивостейівідносинзіншимиявища-миєосновноюівизначальноюфункцієюнауки.

Теоріядержавиіправанеобмежуєтьсяпізнанняміпояс-неннямдержавно-правовихявищ.Унашчас,коливиниклиновіполітичніісоціально-економічніумови,зокремаумовиринковоїекономіки,наукавідкриваєновізакономірностіврозвиткуполітико-правовихвідносинтаінститутів.Цізаконо-мірності,яківиниклиупроцесірозвиткупредметанауки,роз-криваютьсязадопомогою евристичноїфункції.Евристика—цемистецтвознаходженняістини,новихвідкриттів.Відкрит-тяж законів існування відповідних явищ—найважливішезавданнянауки,аотже,єоднієюзосновнихїїфункцій,безякоїнаукаперестаєбутинаукою.

Евристичнатаонтологічнафункціїтіснопов’язаніз гно-сеологічною функцією теорії держави і права. Гносеологія


2�

(грец.gnoseos—знання,1оgos—вчення,наука)уфілософіївизначаєтьсяяктеоріяпізнання.Теоріядержавиіправа,до-сліджуючи онтологію державно-правових закономірностей,неможеразомізтимневивчатипроблемигносеології,тоб-то проблеми пізнання цих закономірностей. Тому держав-но-правовадійсність,якастановитьпредметтеоріїдержавиіправа,маєдосліджуватисьуєдностіонтологічногоігносео-логічногоаспектів.Виконуючигносеологічнуфункцію,тео-ріядержавиіправавиробляєтеоретичніконструкціїімето-ди,чимсприяєрозвиткуправовогопізнаннясутності,змістутаформ держави і права, а також інших явищ і процесів,органічнопов’язанихздержавоюіправом.

Порядзюридичноюонтологієюігносеологією,вєдностізнимивиступаєюридичнааксіологія(грец.ахіos—цінність,1оgos—вчення,слово)—вченняпроцінності,філософсь-кі дослідження природи цінностей. Внутрішня єдність цихфілософськихкатегорійвюриспруденціїзумовлюєтьсятим,щовїхосновілежитьодинітойсамийпринципформальноїрівності,якийрозумієтьсяітрактуєтьсяякнеобхідназасадаюридичноїонтології(щоєправо?),гносеології(якпізнаєтьсяправо?)тааксіології(вчомуцінністьправа?)1.

Аксіологічнафункція теорії держави іправа спрямовананадослідженнясферисущогоіціннісного,категорій«закон»(позитивнеправо) і «держава»в усіх їхфактичнихпроявахівимірах,увсьомуїхреальномуіснуванні.Цінністьзакону(позитивногоправа)ідержавизгіднозюридичноюаксіоло-гієюполягаєвїхправовомузначенніізмісті.Цільправаякналежного стосовно закону (позитивного права) і державиможна сформулювати у вигляді такого ціннісно-правовогоімператива: закон (позитивне право) і державамають бутиправовими.Отже, правовий закон і правова держава—цеправовіцілі—цінностіреальногозакону(позитивногопра-ва)ідержави.

Уційаксіологічнійплощинітакеспіввідношенняданогоісущоговиражаєідею необхідності постійного вдосконалення таких, що практично склалися, та реально діючих форм пози-тивного права і держави,котріякявищадійсності,щорозви-

1Проблемыобщейтеорииправаигосударства:Учебник/Подобщ.ред.В.С.Нерсесянца.—М.:НОРМА,2002.—С.194.

ГЛАВА 1

2�

вається,поділяютьїїдосягненнятанедолікиізавждидалеківід ідеальногостану.До тогожупроцесі історичногороз-виткуоновлюється,збагачуєтьсяіконкретизуєтьсясамзмістправовоїповинності,увеськомплексправовихцілей-ціннос-тей—вимог,якиммусятьвідповідатизакониідержава1.

Останнімчасомвумовахрозвиткуісуттєвогооновленняуявленьпроправаісвободилюдини,їхзначенняівизначаль-ну роль у процесі правової оцінки чинного законодавства,діяльністьдержавитощо.Аксіологічнафункціятеоріїдержа-виіправаповиннадосліджуватиаспектионовлення,поглиб-лення, збагачення, ускладнення і конкретизації державно-правовихявищуконтекстінових історичнихреалій,новихпотреб,новихпроблеміновихможливостейїхвирішення2.

Важливурольупізнавальномуарсеналітеоріїдержавиіправавідіграєметодологічнафункція.Узагальнюючидержав-но-правовупрактику,вонаформулюєідеїівисновки,якіма-ютьпринциповезначеннядляюридичноїнаукитапрактики.Системаметодівпізнання,щорозробляєтьсятеорієюдержавиіправа,творчовикористовуєтьсягалузевимиіспеціальнимиюридичниминауками,чимнадаєтьсявсійюридичнійнауцітаїїгалузямпевнийрівень,теоретичнаілогічнацілісність.

Головнезавданнятеоріїдержавиіправа—з’ясуватиіс-тину для того, щоб змінювати на краще сучасну дійсністьз урахуванням потреб суспільства, виходячи з об’єктивнихкритеріївпрактики.Вивчаючизадопомогоюметодологічноїфункції загальні закономірності динаміки державно-право-вихявищ,визначаючитенденціїтапрогнозирозвиткудер-жавиіправа,теоріядержавиіправадаєіконкретні,раціо-нальні,практичнівисновкиірекомендації.Саметакможнареалізуватиосновнийдевізнауки:«Слугуватитількиістиніінічомуіншому».Важливурольщодоцьоговідіграютьметоди(методологія)теоріїдержавиіправа,яківоназастосовуєприпроведенні своїх досліджень, розробці висновків, рекомен-дацій,прогнозів.Виконуючиметодологічнуфункцію,теоріядержавиіправавиступаєстосовновсіхіншихюридичнихна-укякнаукаметодологічна,визначальна,алепроцемовапідеунаступномурозділіданогокурсу.

1Тамсамо.—С.198.2Тамсамо.


2�

Одним з основних завдань теорії держави і права, як івсієїюридичноїнауки,аотже,їїфункцієюєрозробказура-хуваннямвимогчасуіоб’єктивнихпотребдійсностіпринци-півреформуванняякдержавиіправавцілому,такіокремихїхустановтаінститутів,щоздійснюєтьсянаосновівиявленихзакономірностейсуспільногорозвитку, а такожвизначенняперспективнихшляхіврозвиткудержавиіправа,державногоапаратуізаконодавства.Цюфункціювюридичнійлітературіназивають політичною або політико-управлінською(«політика»уперекладізгрецької—мистецтвоуправлятидержавою).Удержавііправіконцентруютьсявсеполітичнежиття,класовіі національні відносини та інтереси, питання внутрішньоїта зовнішньої політики країни. Вони завжди були і будутьфокусомполітичноїборотьби,гострихполітичнихдискусій.Державнавладаєвінцемполітики.Комуналежитьцявлада,тойшляхомдержавногоуправліннявирішуєвсісправикраї-ни.Теоріядержавиіправачерезполітичнуфункціюпокли-канавідігравативажливурольуформуваннінауковихзасадвнутрішньоїізовнішньоїдержавно-правовоїполітики,забез-печуватинауковістьдержавотворенняіправотворення.

Визначаючи перспективу розвитку держави і права,розробляючи засоби і методи перетворення державно-пра-вових інститутів, практичного функціонування державногоапарату, застосування норм права, зміцнення законності іправопорядку,теоріядержавиіправавиконує практично-ор-ганізаторськуфункціюабо,якїїщеназиваютьудеякихнау-ковихджерелах,—практично-прикладну1.

Допрактично-організаторськоїфункціїналежатьвироб-лення структури, системи та методів діяльності правотвор-чих, адміністративних, правоохоронних, судових та іншихдержавнихорганів,атакожрозробленняспособівправовогорегулюванняіпрактичногозастосуванняправовихнорм,ре-алізації їх у діяльності людей, організацій і зазначених ор-ганів.Уполізоруцієїфункціїмаютьбутипроблемирозвит-кузаконодавства,роз’ясненнязаконодавчих,атакожіншихполітико-правових рішень, раціоналізації організаційних,юридико-технічних засобів, підвищення правової культуринаселення.

1Проблемытеориигосударстваиправа.—М.:Юрид.лит.,1987.—С.8.

ГЛАВА 1

2�

Узв’язкузтеоретико-правовимспрямуваннямізавдан-нямитеоріїдержавиіправаїїзмістєунауковихузагальнен-нях,поняттях,зякихскладаютьсягіпотези,теорії,концепції.До неї належать також сформульовані на основі науковихузагальнень пропозиції і рекомендації, звернені до компе-тентних правотворчих і правозастосовчих органів, держав-них,громадськихустановтаорганізаційіокремихгромадян.

Теоріядержави іправа,як ібудь-якасуспільствознавчанаука,виконуєідеологічнуфункцію.Вонабазуєтьсянасамійсутітеоретичногомислення,реалізуєсебеякнеобхіднатвор-часубстанціяупрогресивнихпроцесахтвореннядержавно-правовогожиттятавпливаєнасуспільнежиттяіповедінкулюдейнетількичерездержавно-правовіпостулати,структуритаінститути,айбезпосередньоякідеологічнийчинник,якідеядлякерівництвадодії,втомучисліусправідодержання,виконанняізастосуванняправовихнорміпринципів.

Iдеологія — це система основоположних ідей, понять,поглядів,відповіднодоякихформуютьсясвітоглядіжиттєвапозиціяособи,соціальнихгруп,усьогосуспільства.Безбазо-вихінтегруючихідеологічнихнастановімотивівніособа,нідержава,нісуспільствоіснуватинеможуть.Отже,невипад-ковогострікризовіперіодиусуспільномужитті,якправило,супроводжуютьсявтратоюідеологічнихорієнтирів,бездухов-ністю ірозбратом.Справляючи ідеологічнийвпливнагро-мадську та індивідуальну правосвідомість, теорія держави іправатакимчиномвпливаєнаідеологічнийстансуспільстватайогоструктуру,атакожнаправоверегулюваннясуспіль-ногожиттявцілому.Теоріядержавиіправа,як ібудь-яканаука,маєвизначатимайбутнєтихявищ,якідосліджуєвід-повідно до закономірностей їх розвитку. Нею висуваютьсягіпотезипроподальшийрозвитокдержавиіправа,істинністьякихзавждиперевіряєтьсяпрактикою.Узв’язкузцимтео-рія держави і права має виконувати прогностичну функцію(грец.prognosis—знаннянаперед,передбачення).Їїмета—виявлення проблем, які мають вирішуватись, та визначен-няможливихшляхівїхрозв’язаннянапідставірозробленихкритеріївдлядосягненнябажаногорезультату.

Теоріядержавиіправаякнауканестоїтьнамісці,апос-тійно розвивається, вдосконалюється, збагачується, зроста-


2�

ютьтакожїїфункціональніможливостістосовновиконаннянеюякбезпосередньоїдослідноїдіяльності, так іорганізу-ючої,загальнометодологічноїроліуправознавстві.Разомізтим,унашскладний,важкий,дужепроблематичнийпере-хіднийперіодвідтоталітарноїдодемократичноїформидер-жавно-правовоїдійсностівонащенезавждиможевипере-джатиподії.

§ �. Теорія держави і права в системі юридичних наук, її значення

Станізначеннятеоріїдержавиіправаусистеміюри-дичнихнауквизначаєтьсяпершзавсепредметомїїдослід-женьіфункціями,яківонавиконує.

Для того,щоб з’ясуватимісце та роль теорії держави іправавсистеміюридичнихнаук,требапередусімуявитицюсистему.Крімтеоретико-правовоїтаісторико-правовихнаук,донеї входять так звані галузеві (спеціальні)юридичніна-уки,яківивчаютьокремісфери,сторони,елементидержав-но-правовоїдійсності.Комплексцихнаукумовноподіляєть-сянаосновнігрупи(напрями,розділи,цикли).Їхкількістьзалежить відкритеріївподілу системина групинапідставіз’ясуванняспецифікидисциплінтаїхоб’єднувальнихознак.При цьому іноді мають місце суб’єктивізм або недостатнєтеоретичнеопрацюваннязазначенихпитань.Частішезавсевиокремлюютьтакітригрупи:

1) фундаментальні юридичні науки теоретичного та історич-ного напряму (теорія держави і права, історія політичних іправовихучень,загальнаісторіядержавиіправа,історіядер-жавиіправаУкраїнитощо);

2) галузеві юридичні науки (конституційне право, ад-міністративнеправо,цивільнеправо,цивільне-процесуальнеправо,кримінальнеправо;кримінально-процесуальнеправо,трудовеправо,житловеправо,сімейнеправотощо);

3) спеціальні юридичні науки(правовастатистика,кримі-налістика,кримінологія,судовамедицина,судовапсихіатріятощо).

Виступаючистосовногалузевихіспеціальнихюридичнихнаукякузагальнюючаіспрямовуючанаука,теоріядержавиі

ГЛАВА 1

2�

правапотрібнатакождлярозробленняспеціальних,достат-ньовузькихпроблем,якістоятьпередциминауками.Вонасинтезуєісистематизуєвисновкигалузевихзнань,включаю-чиїхдоарсеналувласнихнауковихідей.Однакценеозна-чає,щовисновкитеоріїобмежуютьсясукупністюзазначенихідей.Тоді як галузевіюридичнінаукиакцентують увагунасучаснійдержавно-правовійпрактиці,начинномуправі,тодослідження теорії держави і права ажніякне обмежені впросторіічасі.Томуздійснювананеюінтеграціяданихусіхюридичнихнауксприяєїхвзаємозбагаченню,азагальнакар-тина державно-правової дійсності стає більшправильною іцілісною.Разомізтимвирішеннябагатьохпроблемюридич-ної практики, реформування суспільних відносин, забезпе-ченнязаконностідійрізнихсуб’єктівправа,вдосконаленнямеханізму правового регулювання здобувають адекватне,об’єктивненауковеобґрунтування.

Слідзазначити,щокожнагалузеваюридичнанаукаміс-тить відображення виникнення, розвитку, змісту, сучасноїролііперспективподальшогопоступувідповідноїгалузіпра-ваупевнійплощинісуспільнихвідносин.Атеоріядержавиіправа, досліджуючиправовцілому, у взаємозв’язках усіхйогогалузейтаінститутів,даєвідповідьнаголовніпитаннящодовиникнення,розвитку,змісту,сутностііроліправавза-галі.Внаслідокцьогогалузевіюридичнінауки,спираючисьна висновки теорії держави і права, одержують сприятливіможливостідляправильногорозумінняматеріалу,якийста-новить їх предмет. З іншого боку, здобутки у дослідженнігалузейтаінститутівправадаютьтеоріїдержавиіправакон-кретнийматеріалдляширокихузагальненьтапоглибленнязмістутихабоіншихзагальнихпонятьіуявлень.Такимчи-номвідбуваєтьсявзаємозбагаченнятеоріїдержавиіправатагалузевихюридичнихнаук,аправильнерозуміннязагально-теоретичнихпроблемпосилюєтворчіможливостідослідни-ків,якіпрацюютьусферігалузевихюридичнихнаук.

Усі галузі юридичної науки, за винятком теорії держа-виіправа,вивчаютьпевніявища,частини,інститутиєдиноїсистемидержавиіправатавиступаютьякокреміюридичнінауки.Їхпризначенняполягаєувиокремленніізсистемидер-жавно-правовоїдійсностіпевнихгалузейабосферізвласти-вимитількиїмспецифічнимизакономірностямирозвиткута


2�

вивченніїхувідноснійсамостійностіщододержавиіправавцілому.

Теорія держави і права посідає чільне місце в системіюридичнихнаук.Вонадаєнайширшізаобсягомінайглиб-шізазмістомзнанняпродержавно-правовіявища.Цізнан-няфіксуютьсяупоняттяхітеоретичнихконструкціях,щоєнайбільш загальними і абстрактнимипорівняно зпоняття-ми іншихюридичних наук. Але висновки теорії держави іправанеєвторинними,похідними,яківиникаютьунаслідокузагальненнярезультатівгалузевихюридичнихнаук.Загаль-ністьцих висновків ґрунтуютьсяна дослідженнях власногопредмета— загальних закономірностей державно-правовихявищ.Вонанедаєконкретних,готовихрішеньзпитань,щодосліджуютьсягалузевимиюридичниминауками,алесприяєз’ясуваннюнимиважливихкерівнихвідправнихточокдослі-джень,щодозволяютьуникнутиоднобічностіприрозв’язаннігалузевих наукових проблем. Таким чином забезпечуєтьсяметодологічнаєдністьдослідженьугалузевихюридичнихна-уках. Висновки і положення теорії держави і права висту-пають як єдині теоретичні засади і головні орієнтири прирозробленніциминаукамиспеціальнихпитаньірекоменда-ційдляпрактики.Зв’язкомзюридичноюпрактикою,здат-ністюзадовольнятизапитиостанньоїбагатовчомувизнача-ютьжиттєвістьісоціальназначущістьтеоріїдержавиіправаівсіхгалузевихправовихнаук.Юридичнапрактика,досвідфункціонуваннядержави,численніфактидержавно-правовоїдіяльності слугують невичерпним джереломщодо розвиткуюриспруденції.Практикажобумовлюєметуіцілідосліджен-нядержавиіправа,тобтотеоретичнеіпрактичнепізнаннядержавно-правовихявищздійснюєтьсятакождлятого,щобсама практика розвивалася на науковій основі. Iгноруван-нянаукипридержавно-правовомубудівництвіспричиняєвнашчасчималонегативнихнаслідків.Теоріядержавиіпра-ва,вивчаючиіузагальнюючипрактику,формулюєпоняттяівизначеннядержавно-правовихявищ,виробляєнауковіре-комендації івисновки,генеруєнові ідеї,якідозволяютьнетількизрозумітисутність,змістіформидержавиіправа,айвмілозастосовуватиїхзметоюпрогресивногорозвиткусус-пільства.Теоретичніположеннямаютьширокозастосовува-

ГЛАВА 1

�0

тисяфахівцямиуправотворчійіправозастосовчійдіяльності,при вирішенні питань вдосконаленняправового вихованнянаселеннятощо.Державно-правовадійсність,політико-пра-вовіпроцеси,якідосліджуютьсятеорієюдержавиіправа,на-лежатьдонайскладнішихінайважливішихсуспільнихсфер,відякихбагатовчомузалежитьжиттєдіяльністьсуспільства.Їх наукове осмислення— об’єктивна потреба українськогосоціумунасучасномуетапійогоіснуванняірозвитку,аджетеоріядержавиіправаякфундаментальнанаукаєвагомимджерелом правового прогресу, справляє величезний впливнарозвитоксуспільногоюридичногомисленнята зростан-няюридичноїактивностіякусьогосуспільства,такікожноїособивньому.

? Запитання для самоконтролю

1.Наведітькласифікаціюметодівпізнаннятеоріїдержавиіправа.

2.Визначтемісцетеоріїдержавиіправавсистемііншихнаук.3.Щотакепредметнауки?4.Окреслітьпредметнаукитеоріїдержавиіправа.5.Якаструктуратеоріїдержавиіправа?6.Розкрийтерольнаукитеоріїдержавиіправауформуванні

майбутньогоюриста.

�1

Г л а в а 2

фЕНОмЕН ДЕРЖАВИ: ПОНЯТТЯ, суТНІсТЬ ТА ПРИЗНАчЕННЯ

§ 1. Поняття держави: різноманітність поглядів

Державаякпродуктсуспільногорозвиткуявляєсобоюскладнесоціальнеявище,тіснопов’язанеібагатовчо-музалежневідекономічного,політичногоікультурногорозвиткусуспільства.Держава—цезнаряддя,інстру-мент політичної влади (остання, проте, здійснюєтьсянетількизадопомогоюдержави).Усуспільствідіютьполітичніпартії,союзи,релігійніорганізаціїтощо.Дер-жава,займаючиособливемісце,маєхарактерніознаки,щовідрізняютьїївідіншихполітичнихінститутіввла-ди.Вонавиникаєнапевномуетапірозвиткулюдсько-госуспільстваізберігаєтьсядоцьогочасу.Державанавсьомуісторичномушляхусвогорозвиткуєособливоюорганізацією і силою, яку жодна інша політична ор-ганізаціянездатназамінити.

Багатомислителівнамагалисязбагнути,щоявляєсобою держава, чому вона виникає і є необхідноюлюдству,якоюєприродадержави,щовідрізняєїївідіншихорганізацій,створенихлюдьми.Націпитанняв різні часи існувало багато відповідей, деякі з ниху дечому збігалися, інші виглядали абсолютнонеза-лежними, оскільки були принципово протилежни-миоднаоднійтощо1.Розмаїттяпоглядівнадержавуобумовленетим,щосамадержава—ценадзвичайно

1Марченко М. Н.Глобализацияиеевоздействиенасовременноенациональное государство (методологический аспект) // Теоретико-методологическиепроблемыправа.—М.:Зерцало,2007.—С.53—83.

ГЛАВА 2

�2

складне,історичномінливеявище.Пізнанняякостейіознакдержавиєскладним,оскількизалежитьвідпостійноїзміниеко-номічних,соціальних,класових,духовних,релігійних,націо-нальнихііншихфакторів,щовизначаютьїїсутністьізміст.

Науковістьцихпоглядівнадержавувизначаєтьсяступі-нямизрілостілюдськоїдумкивтойчиіншийперіодрозвит-кусуспільства.Доситьчастопоняттяпродержавубазувалосяненаісторичнійдійсності,анадеякомуідеальномууявлені.Замістьтого,щобвизначити,щотаке«держава»,частолишейдетьсяпроте,якоювонамаєбути.

Визначаючипоняттядержави,минеповиннівкладативньоготе,чогореальнонеіснує,алеводночасмимаємоохо-питивсюдійсність,уникаючидовільноговибору.

Характеристикадержавиповиннавідповідатинапитан-ня,щотакедержававїїісторичнійдійсностівусіхїїісторич-нихпроявах.

Визначеннядержавизустрічаємовжеумислителівстаро-давніхчасів.Арістотельвбачавунійзосередженнявсіхро-зумовихіморальнихінтересівгромадян(держава—цезосе-редження,щозабезпечуєполітичнежиттянароду)1.Цицеронвизначав державу як союз людей, об’єднаних загальнимиосновамиправаізагальноїкористі2.Т.Гоббсназвавдержа-ву «природним тілом»3. I. Кант вважав, що держава— цеоб’єднаннялюдей,підвладнихправовимзаконам4.Гегельго-воривпродержавуякпро«плинбогаусвіті»5.Зчасомхарак-теристикидержавипоглиблюються,стаютьвичерпнішимиіточнішими.ВідомийросійськийюристМ.Коркуноввважав,щодержава—цегромадянськийсоюз,девчиняєтьсяпримуснадвільнимилюдьми6.Близькимєвизначеннядержавиросій-

1Аристотель.Философскоенаследие:Соч.в4т.—АНСССР,Ин-тфилософии.—М.:Мысль,1983.—С.376.

2Ціцерон, Марк Тулій.Продержаву.ПроЗакон.Проприродубогів/Пер.злат.В.Литвинова.—К.:Основи,1998.—С.48.

3Гоббс Т.Философскоенаследие:Соч.в2т.—АНСССРИн-тфилософии.—М.:Мысль,1991.—Т.2.—С.129.

4Кант И.Трактатыиписьма.Памятникифилософскоймысли.—М.:Наука,1980.—С.104—105.

5Гегель Г.Философияправа/Пер.снем.;Ред.исост.Д.А.Кери-мовиВ.С.Нерсесянц.—М.:Мысль,1990.—С.284.

6Коркунов Н. М.Русское государствоиправо.—М.:Типогр.М.М.Стасюлевича,1899.—Т.1:Введениевобщуючасть.—С.27.


��

ськогоюристаВ.Хвостова,якийстверджує,щодержава—цеодназформлюдськогоспілкування,одинізвидівгрома-дянськихсоюзів;держава—цесоюзвільнихлюдей,щожи-вуть на певній території і підкоряються примусовій і само-стійнійвладі1.СвоєвизначеннядержавизапропонувавБ.Кіс-тяківський: держава є правовою організацією народу, щоволодіє в усій повноті своєю власною, самостійною і пер-винною, тобто ні від кого не залежною, владою. В цьомувизначеннієдеякізасадинародногосуверенітету,думкипроправовудержаву,щодлятогочасубулопрогресивнимкро-комурозуміннідержави2.

ПісляЖовтневоїреволюціїурадянськійюридичнійліте-ратурінабагатороківзатвердивсяоднобічнийпідхіддодано-гопитання.Держававизначаласялишеякполітичнаоргані-заціяекономічнопанівногокласу,щомаєтакийапаратпри-мусу,яккласовадиктатура,апараткласовогонасильства.

Такахарактеристикапоходилазленінськогоположенняпродержавуякмашинудляпідтриманняпануванняодногокласунадіншим.Дляюридичноїнаукирадянськогоперіодуцевизначеннядержавинатривалийперіодсталокерівниміпровідним.

Ужев60-ірр.ХХст.радянськіполітикиіюристивизна-линеобхідністьновихпідходівдорозуміннятлумаченняпо-няття«держава».УСРСРз’являєтьсяіобґрунтовуєтьсяідеязагальнонародноїдержави,якуніякнеможнабуловважати«машиноюдляпідтриманняпанування».Буловирішено,щохарактеристикадержавияк «машини»відноситьсялишедоексплуататорськихдержав ічастковододержавидиктатурипролетаріату.

Нові можливості для всебічного аналізу в усвідомленідійсногозмістудержавноїорганізаціїсуспільстваірозуміннядержави з’являється в 1990-хрр.Поряд із класовимпідхо-домдовизначеннядержави(якийєслушнимдлявстанов-лення типів держав)пропонується загальноконцептуальнийпідхід,щообумовлюєможливістьбільшширокоїізагальної

1Хвостов В. М.Общаятеорияправа.Элементарныйочерк.—М.:Типогр.Вальде,1911.—С.1,8.

2Проблемытеориигосударстваиправа/Подред.М.Н.Марчен-ко.—М.:Проспект,1999.—С.63—70.

ГЛАВА 2

��

характеристикисуспільнихознакдержави.Вційчастиніук-раїнськаюридичнанаукаподіляєзагальнолюдськерозуміннядержави.

Досить природньо виглядає більшшироке визначеннядержави—якособливоїорганізаціїпублічноївладиодногокласу,блокукласовихсил,соціальної групи,всьогонаро-ду, що має спеціальний апарат управління та примусу, єофіційнимпредставникомсуспільстваізабезпечуєйогоін-теграцію.Державнийапарат,проте,відокремленийвідсус-пільстваінезбігаєтьсязним,упевнійситуаціїєантиподомсуспільству,щоможепороджуватисерйозніпротиріччяміжсуспільством і владою. В інших обставинах суспільство єсистемою,вякудержавнийапаратвписуєтьсядоситьпри-родньо,дієадекватносуспільнимпотребаміінтересам.Цесуспільство вважається сильним громадянським суспільс-твом,адержава—правовою.Нажаль,прикладівтакоївзає-модіїщенебагато.

Унаведенихвизначенняхувагазвертаєтьсянатакуваж-ливу якість держави, як її загальносоціальна визначеність,що, безумовно, робить їх більш змістовними і точними:керівництвотаінтеграціясуспільствавпершомувизначенніізабезпеченнянормальноїжиттєдіяльностісуспільства—вдругому.Те,щобагатороківувизначенняхдержавицейїїякісниймомент був відсутній, а наголос робився лише накласовомухарактерідержави(щобулонезовсімправильно,оскількибула збіднілою істиннацінністьдержави і їїпри-рода), сутність і соціальне призначення характеризувалисяоднобічноі,знауковоїточкизору,перекручувалися.

Аналізуючипопереднє визначеннядержави,неможнаневисловитизапереченьпротивитлумачень,вякихвідсут-нятакаїїякіснаознака,якнаявністьапаратууправлінняіпримусу.Якбилюдствонехотіломатидержавугуманну,що відповідає інтересам усіх, вона не може існувати безапарату управління і примусу, без цієї іманентної якостідержавноївлади.Балансміжуправлінняміпримусомутійчи іншійдержавіможебутирізним.Упевних історичнихумовах посилюється елемент керівництва, управління безактивного використанняпримусових ресурсів, у інших—навпаки.


��

§ 2. Ознаки держави

Держава — це суверенна політико-територіальна ор-ганізація публічної влади, певних соціальних сил (класів,груп, усьогонароду),щомаєапарат управління іпримусу,робитьсвоївеліннязагальнообов’язковимиівирішуєяккла-сові,такізагальносоціальнізадачі.Державамаєрядознак,щовластивіїйякособливійорганізаціїполітичноївлади1.

Порівнянозпервіснимсуспільствомдержаваєорганіза-цією територіальною, тобто її характеризує поділ населен-нязатериторіальнимиодиницями,організованимимісцямипроживаннялюдей.Поділпраці,появадеякоїїїспеціалізації(землеробство,скотарство,ремісництво,торгівля)об’єктивнопорушуваликровноспорідненізв’язкилюдей.Більшнеобхід-ними та вигідними стають територіальні одиниці, на якихмоглиоселитися іжитиремісники,майстри,деможнабу-лобудуватижитла,захищатисявідворогівтощо.Такатери-торіальнаорганізаціяроз’єдналародоплеміннуобщину.Цієюорганізацієюйсталадержава,якакерувалавженепростоте-риторією(територіябулаідопоявидержави),атериторіаль-нимиутвореннями,створюючивнихорганивладиіуправ-ління.Такформуваласясубординаціядержавноїсистемиор-ганіввлади,щоіснуєдотепер.

Наступноюважливоюознакоюдержавиєнаявністьпуб-лічноївлади.Длятого,щобможнабулоздійснюватиуправ-ління,керівництвочипідкорення,потрібнісоціальніорганивлади,щозахищаютьіохороняютьінтереситих,хтомаєвла-ду.Iтакіорганибулистворені—цеармія(озброєнізагонилюдей),поліція,суди,чиновники(особи,наділенівладнимифункціями, тобто повноваженнями управляти, наказувати,вимагатитощо).Названіорганивлади ічиновники,щодонихвходили,солдати,поліцейські,суддітощопредставляливідокремленувідсуспільствапублічнувладу.Наявністьпуб-лічної влади, тобто влади, відокремленої від суспільства, єознакою,щохарактеризуєдержавуякполітичнуорганізаціювлади.Державастаєінструментом,задопомогоюякогоздій-снюєтьсяпануванняодногокласу,однієївладноїгрупинадусімапрошаркаминаселення(анетількиодногокласунад

1Комаров С. А.Общаятеориягосударстваиправа.—СПб.:Питер,2004.—С.31—33.

ГЛАВА 2

��

іншимкласом),якцебулоприйнятомарксистсько-ленінсь-коютеорієюпоходженнядержави.

Розглянутавищеознакадержавиобумовлюєнаступну—збирання податків. Створені органи влади, їх чиновники,поліцейські,солдатитощонебралиучастіувиробництві,нестворювалиматеріальних благ. Вони управляли, забезпечу-вали виконання вказівок вищестоящих органів, охоронялиінтереси верхівки, домагалися дотримання порядку, підко-рення владі тощо. Для утримання багаточисельних чинов-ників, армії,поліції, судівбулинеобхідні засоби,щоодер-жувалипереважно зарахунокподатків, які державна владавстановлювалавкраїні.Зрозвиткомвиробництваскарбницядержавичастковопоповнювалася,бюджеттакожзроставзарахунокзавоювань.

Сучаснідержавимаютьбільшіможливостідляодержан-ня засобів на утримання апарату влади.Це і прибутки віддержавної власності, і позики, і збори за дозвіл займатисяпевнимвидомдіяльності.Однактимспільним,щооб’єднуєїхзпершимиісторичнимидержавами,єутриманняорганіввладизарахунокнаселення.

Суверенітет—ознакадержави,щовизначає їїнезалеж-ність,повнотувладивсерединікраїни,атакожсамостійністьу зовнішніх відносинах з іншими державами. Суверенітетдозволяєдержавівиступативідіменінародувміжнароднихвідносинах,надаєїйможливістьвиступатиофіційнимпред-ставникомкраїниусправахсвітовоїспільноти1.

Термін«суверенітет»—походитьвідслова«суверен»—той,щомаєвсюповнотувлади,отже,єнезалежнимвідбудь-яких сил і обставин. Визначення суверенітету верховноювладоювідігралосвогочасупозитивнурольвоб’єднаннідер-жав, подоланні феодальної роздрібненості, зміцненні мируміждержавами.Iталійськийполітикі історикН.Макіавел-лі трактувавсуверенітетяквсевладдя,абсолютну,нікимнеобмеженуволюцаря.Ж.Боденвизначавсуверенітетякви-щу,абсолютнуіпостійнувладунадгромадянамиіпідданимивполітичномуспівтоваристві.

Усучаснихумовахрозвиткудержавиіміжнароднихвід-носин,пов’язанихзістворенняморганівсвітовогоспівтова-

1Ибраева А. С.Теориягосударстваиправа:Учебноепособие.—Алматы:Жетіжаргы,2006.—С.27.


��

ристваідобровільнимвступомдержавидоцихорганів(ООН,РадаЄвропи,ЄвропейськийСоюз,СНД,ЄЕПтощо),понят-тясуверенітетузазнаєпевнихзмін.Зазбереженнясамостій-ностіінезалежностіувнутрішніхізовнішніхсправахкраїни-члениназванихміжнароднихорганівдобровільновизнаютьїхверховенствозпевнихпитаньвнутрішньогожиттяіміжна-роднихвідносин:правалюдини,екологія,безпекатощо.Посуті,це—втіленняідейобмеженогосуверенітету,однакнаповнійдемократичній,розумнійоснові.

Згідно зміжнароднимидоговорами, конвенціями і уго-дамиорганиміжнароднихспівтовариств(ООН,РадаЄвропитощо)можутьперевірятистансправзокремихпитаньусе-рединідержави—членівцихспівтовариств.Державинадаютьзвітипросвоюдіяльність,необхіднуінформацію,зобов’язанівиконуватиприписицихорганів.Наприклад,відповіднодо«Європейськоїконвенції із запобіганнятортурам інелюдя-нимчипринижуючимгідністьповодженнямчипокаранням»кожнакраїна «дозволяє відвідуватибудь-якімісця вмежахсвоєїюрисдикції,демістятьсяособи,позбавленісвободиор-ганамидержавноївлади»(ст.2).

Доважливихознакдержавислідвіднестиможливістьви-давати закони. Держава— єдина політична організація, щомаєправо,здатністьіможливістьвидаватидлявсіхгромадянприписи,атакожвимагати ізабезпечувати їхвиконання.Нісильнаполітичнапартія,нізагальнонаціональнімасовірухинеможутьінездатніцезробити,оскількинемаютьнеобхіднихатрибутів влади, а саме: відповідних законодавчих, виконав-чих,правоохороннихорганів.Діяльністьізвиданнязаконів—цевиключнапрерогативадержави.Причомунетількизаконівубуквальномурозумінніцьогослова,айбудь-якихправовихактівзагальнообов’язковогохарактеру,заневиконанняякихдовиннихможутьбутизастосованізаходидержавногопримусу.

Середознакдержавдеякіправознавціназиваютьтакожїїнерозривнізв’язкизправом.Дійсно,важконавестиприклад,коли держава могла існувати і функціонувати без права, аправо— без держави.Держава, в принципі, неможе позаправомздійснюватисвоюдіяльність.Засобамиправавизна-чається місце, роль, функції блоків державного механізму,принципиїхвзаємодії.Правозабезпечуєраціональнупобу-довуструктуридержави.

ГЛАВА 2

��

Державанемає іншого,крімправа,засобу,щобвизна-чатистатуссвоїхорганів,посадовихосіб,закріплятиоргані-зацію їх діяльності, встановлювати їх систему, оформлятитериторіальну організацію населення, успішно здійснюватисвої функції. Саме наявність права зумовлює правотворчу,правовиконавчуіправоохороннудіяльністьдержави,атакожподілвладивній.ФранцузькийправознавецьЛ.Дюгівважає,щоправоспрямовуєдіяльністьдержавиієйогоосновою.

§ �. сутність держави

Сутність держави— це головна, основна властивістьдержави,щовизначаєїїзміст,мету,функції.

Урадянськійюридичнійнауцісутністьдержавиупродовжтривалогочасурозглядаласявиключнозкласовихпозицій.

Уявленняпродержавуякпроінститутврегулюваннякла-совихпротиріч;організації,щозадовольняєінтересивсіхчибільшості соціальних сил;науковоїорганізації, інструментукласовогокомпромісутощонеприпускається.Виняткомбу-латількирадянськазагальнонароднадержава,якавважаласьдержавою всього народу, політичною організацією владидружніхкласів(робітниківіколгоспногоселянства).

Розглядаючи сутність держави, неможна не зазначити,щоінститутдержавипройшоввеликийісторичнийшляхроз-витку(приблизно5тис.років).Природно,зацейперіодвіннабув нових властивостей, удосконалювався, його сутністьзазнавалазмінвідповіднодозмінекономічних,політичних,ідеологічнихструктурсуспільства.

Виникненнябільшостідержавхарактеризуєтьсяблизьки-миекономічнимиіполітичнимизакономірностями.Еконо-мічнопанівнийкласоформлювавсвоєполітичнепануванняуформідержави.Задопомогоюдержавипанівнікласи(ра-бовласники,феодали,буржуазія,пролетаріат)забезпечувализбереженняіснуючогоекономічногоіполітичногоустрою1.

Сутність держави не лишається усталеною. По-перше,змінювалисякласи,політичнимзнаряддямякихбуладержа-

1Шемшученко Ю. С. Держава//Юридичнаенциклопедія:В6т./Ред.кол.:Ю.С.Шемшученко(гол.ред.кол.)таін.—К.:Укр.енцикл.,1999.—Т.2.—С.80—81.


��

ва, а зі зміноюмісця класу в історичному процесі ставалаіншоюісутністьдержави.Навітьповерховийаналізрабов-ласницької іранньобуржуазноїдержавидемонструєсуттєвурізницюміжнимивнайбільшсуттєвиххарактеристиках.Упершомувипадкувладапанівногокласу здійснюваласянадбезправнимрабом,удругому—надвільнимробітником.Невипадковосамевбуржуазномусуспільствіпочинаютьсяпро-цеси,якіпровокуютьсерйознізмінисамоїсутностідержави.По-друге,змінилисясоціальніумовиіснуваннякласів,полі-тичнівідносиниміжними.Поводитисязвільноюлюдиноютак,якзрабом,неможливовпринципі.Держави,сутністюякихбуладиктатураодногокласу(буржуазії),поступовопе-ретворювалисяутакі,сутністюякихстаютьсоціальнепарт-нерство,соціальнийкомпромісісоціальназлагода.

Процесзмінисутностідержавиобумовленийсерйознимипричинами.По-перше,зникаютькласивїхмарксистськомурозумінні(яквеликігрупилюдей,визначенісоціальнимстав-ленням до засобів виробництва).По-друге, серйозні змінивідбуваютьсяувизначенімісцялюдинивсуспільстві,всис-темі виробництва і розподілу.Вченняпронепримиримістькласових протиріч зазнає краху. Держава замість знаряддянасильствастаєорганізацією,щодолаєпротиріччявцивілі-зованихформах, виступає як інструмент легітимної влади,діяльністьякоївженепротилежнаінтересампереважноїчас-тининаселення1.Держава стає активним і необхіднимпо-середникомусоціально-диференційованомусуспільстві,щозберігає протиріччя з багатьох питань економічного, полі-тичного,національногожиття.Напершемісцеутакомуразівиходитьненасильницьке,класове,асоціальнепризначеннядержави.

§ �. соціальне призначення держави

Соціальне призначення держави—постійна і доситьдискусійнапроблема.Чималомислителівнамагалисяохарак-теризуватизначеннядержавидля існуванняірозвиткусус-пільства.Так,Платон(зоглядунасвоїпоглядинасуспільс-

1Теориягосударстваиправа:Курслекций.—М.:Юристъ,2004.—С.48—50.

ГЛАВА 2

�0

тво,державуіправо)стверджував,щопризначеннядержавиполягає у підтримціморалі.Слід зазначити,що у багатьохмислителівантичногосвітутасередніхвіківрозумінняпри-значеннядержавизалежаловідїхфілософськихіполітичнихпоглядів.Так,Г.Гроційвважав,щопризначеннядержави—цеутвердженнязагальногоблага1,анадумкуЖ.-Ж.Руссоце—забезпеченнязагальноїсвободи2.

Питанняпросоціальнепризначеннядержавиврадянсь-кійюридичнійлітературінебулопредметомглибокоговив-чення.Більшістьдослідниківприділялиувагуїїкласовійсут-ності.Оцінкасоціальногопризначеннядержави,державноївладитривалийчасбулавизначеною:держава—цеполітич-наорганізаціяпанівногокласу,щоздійснюєдержавнувладуувласнихінтересах.

Зміст діяльності буржуазних державпочав зазнавати іс-тотних змін лишевХХст.Причин,що спровокували такізміни,булодекілька:серйозніекономічнікризи,гострікла-сові сутички, зростання революційних рухів, актуалізаціяпроблемиправлюдинитощо.

Проте одним із наймогутніших факторів, що вплинулина діяльність багатьох буржуазних держав, було створеннясоціалістичноготабору.Всоціалістичнихкраїнахдостатньошвидкоіефективновирішувалисязавданняполіпшенняос-віти, охорони здоров’я, науки, культури, пенсійного забез-печення, охорони материнства і дитинства, успішно роз-вивалися інститути залучення народних мас до управліннядержавою.Длябуржуазнихдержавцебулотакимсобівикли-ком,якийобумовившвидкевирішеннябагатьохсоціальнихзавдань,що ґрунтувалисяна достатньоміцній економічнійбазі.

Крімтого,слідвраховуватийте,щопісляДругоїсвіто-воївійнидовладивбагатьохбуржуазнихкраїнахприйшлисоціалістиісоціал-демократи(Швеція,Австрія,Німеччина,Iталія, Норвегія, Данія, Великобританія, Канада, а згодом

1Гроций Г.Оправевойныимира.Трикниги,вкоторыхобъясня-ютсяестественноеправоиправонародов,атакжепринципыпублич-ногоправа/Пер.слат.А.Л.Сакетти.—М.:Науч.-изд.центр«Лато-мир»,1994.—С.74.

2Руссо Ж.-Ж.Обобщественномдоговоре.Трактаты/Пер.сфр.—М.:Канон-пресс,Кучково-поле,1998.—С.208—209.


�1

Греція, Iспанія,Португаліятощо).Врядікраїнбулосфор-мованосоліднудержавнувласність,щодозволялодержавамзайматидоситьвагомупозиціющодоприватногокапіталу.

Крімтого,післяДругоїсвітовоївійнибільшістьєвропей-ськихкраїнприйнялидемократичніконституції,щодозво-ляливсімпрошаркамнаселеннядоволіактивновпливатинарезультативиборіворганіввлади,братиунихучасть,боро-тисязасвоїправа.

Насильство,подоланнявиступівпротивладивполітицівідходятьнадругийплан,надаючимісцебільшм’яким,ро-зумним,правовимзасобамвирішеннясуперечностей.

У розвинутих західних демократіях у післявоєнні рокидержава дедалі більш стає засобом подолання суспільнихпротиріч не шляхом насильства, а шляхом досягнення за-гальногокомпромісу.Звідси—поширеневикористаннята-кихзагальнодемократичнихідейіінститутів,якподілвлади,верховенство закону, плюралізм думок, висока роль суду,гласністьтощо.Всецедозволяєохарактеризуватидержавуякзасібсоціальногокомпромісу—зазмістом,іякправову—заформою.

Унашчаснеобхіднооб’єктивнішепідходитидооцінкисоціального призначення сучасної держави. Очевидно, щодержава часто здійснює заходи,що відповідають інтересамусьогосуспільства,всіхсоціальнихгруп,усіхпрошарківна-селення(наприклад,будівництвошляхів,боротьбазістихій-нимилихами,охоронаприроди,підтримання громадськогопорядку,боротьбазізлочинністю,підтриманнянауки,куль-тури,мистецтва,охорониздоров’ятощо).

Характеризуючи сучасну державу, не можна стверджу-вати, що вона має таке само соціальне призначення, як ідержава200—300роківтому.Соціальнаскладовавпроцесірозвиткудержавипостійнозростає,особливовепохунауко-во-технічнихреволюцій.

Таким чином, соціальне призначення сучасної державиполягаєвїїрізноманітті,широкійсферідіяльності,спрямо-ванійнанормальне,безконфліктнеіснуваннясуспільства.

Сучаснадержава—соціальнийарбітр,органкерівництвазагальнимисправами,організаторбагатьохважливихзаходів,без здійснення яких неможливефункціонування сучасного

ГЛАВА 2

�2

суспільства.Одне зпровіднихмісць уцьомупроцесінале-житьзакріпленню,забезпеченнюправісвободлюдини,еко-логічній безпеці, технічному прогресу, здоров’юнації, без-конфліктному існуваннюсуспільства, забезпеченнюгідногопрожиткового рівня народу, підтримання науки, культури,освіти1.Державаповиннаперешкоджатирізкійдиференціаціїсуспільства,щобуникатигострихсоціальнихконфліктів.

Сучаснадержававиступаєсуб’єктомлегалізованогопри-мусу,тобтовонаповиннавпливатинатіпрошаркинаселен-ня,групи,окремихлюдей,якієсуспільнонебезпечними.Їїкомпетентні органи зобов’язані стримувати тих, хто харак-теризуєтьсясуспільнонебезпечноюповедінкою,вониздійс-нюютьпевнийсоціальнийконтрользадотриманнямзаконів,принципів,правиллюдськогоспівжиття.

Самеуніверсальнийхарактердіяльностідержавивсучас-номусвіті спонукаєдовиконаннянеюновихфункцій,щонехарактернідляминулихісторичнихепох.Однієюзтакихфункційєсоціальна.Якщоїїнерозвивати,цепризведедосоціальногобезправ’я,серйознихконфліктівусуспільстві.

Сучаснадержавапроводитьактивнусоціальнуполітику,щополягаєуврегулюванні івирішенісоціальнихпроблем,досягаючисоціальної справедливості у відносинахміжпід-приємцями,виробниками,споживачами,представляючиін-тересималозабезпеченихпрошарківнаселення,щопотребу-ютьсоціальноїпідтримки.

§ �. функції держави

Поняття «функції держави» є складною категорією ітіснопов’язанезтакимитермінами,як«завданнядержави»,«соціальне призначення», «мета держави». Проте наведеніблизькіпоняттянеєідентичними.Задача—цете,щонеоб-хіднозробити,афункція—цедіяльність,процесвирішеннязавдання.Завданняможебутибільшимзатучиіншуфунк-цію(наприклад,сприяннярозвиткуекономіки—цеглобаль-

1Лейст О. Э.Методологическиепроблемысоотношениягосударс-тва и права // Теоретико-методологические проблемы права.—М.:Зерцало,2007.—С.19—50.


��

не завдання,що вирішується засобами реалізації декількохфункцій).

Нанашпогляд,неправильнимєтвердженняпроте,щозавданняслугуютьпершоосновоюфункційдержави,оскількивониобумовлюютьсяполітичнимитаекономічнимипотреба-мисуспільства,визначаються історичнимизакономірностя-мирозвиткудержави,особливостямисоціально-економічнихумов її розвитку (історичними обставинами, співвідношен-нямкласовихсил,національнимиособливостями).

Слідрозрізнятитакожфункціюдержавиіфункціюорганудержави.Функціядержави—цеосновнийнапрямдіяльностіостанньої,щовипливаєз їїкласовоїсутності ісоціальногопризначення, афункціяконкретногодержавногооргану—цедіяльністьвідповіднодойогокомпетенції(повноважень).

Загальновизнанийпідхід,орієнтованийнабезумовнепід-кресленнякласовоїсутності,здійсненнядержавнихфункцій,дозволивлишеоднобічноохарактеризуватиїх,несприяючирозкриттюбільшскладноїструктурибагатьохфункційдер-жави.

Однимзістотнихнедоліківвизначенняпоняттяікласифі-каціїфункційдержавибулоте,щоневраховувалисязв’язкифункційісоціальногопризначеннядержави.Соціальнепри-значеннявизначаєвесьспектрнапрямівдіяльностідержави,надаючиїмдеякізагальніоснови.

Функціїдержави—цеспецифічніпрояви,конкретнівиз-наченнясоціальногопризначеннядержавивдіяльностіїїор-ганів.

Цілідержави,безумовно,тієючиіншоюміроювизнача-ютьсистему їїфункцій,протеценеозначає їхтотожність,найвірогідніше,щойдетьсяпроспіввідношення.

Таким чином, основні функції сучасної держави — цевизначені її соціальним призначенням основні напрямидіяльностідержави.

У наведеному визначені функцій держави на першомумісціголовнийсутніснийфактор—соціальнепризначеннясучасноїдержави.Відсутністьвказівкиназв’язокфункційзкласовою сутністю держави пояснюється глобальними змі-наминашої історичноїепохи,щозмінилабагатосутніснихмоментівсучаснихдержав.

ГЛАВА 2

��

§ �. класифікація функцій держави

Найбільшпоширенакласифікаціяфункційдержави—цеїхподілнавнутрішнітазовнішні,тобтонанапрямидіяль-ностідержавищодосуспільства,особливоюорганізацієюякогоєдержава(внутрішніфункції),істосовноіншихдержав(зов-нішняфункція).Очевидно,щозовнішніівнутрішніфункціїбудь-якоїдержавивзаємопов’язані,оскількидіяльністьдержа-вивсерединікраїниусферахекономіки,політики,культуритаекологіїзначноюміроюзалежитьтакожвідзовнішніхумов.

Коливиникаютьтакіутворення,якЄвропейськийСоюз,СпівдружністьНезалежних Держав, колишні підходищодоподілу функцій на зовнішні та внутрішні без відповіднихкоментарів застосовуватинеможна,оскількиназвані утво-рення складаються із сувереннихдержав, алеприцьому їхфункції, особливо зовнішні, набувають зовсім іншого, ніжраніше,змісту.

Чільнемісцевідведеноподілуфункційдержавинаоснов-ні інеосновні.Наособливуувагузаслуговуєположенняпросистемний характер основних функцій. Очевидно, що дляосновноїфункціїякдлясистемихарактернимєзв’язоківід-носиниміж неосновнимифункціями— елементами, які їїутворюють. Iншимисловами,основніфункції—цеякісноновасукупністьодноріднихнеосновнихфункцій.Неосновнафункціявиступаєякскладовасистемибільшвисокогорівня(основноїфункції),яка,усвоючергу,єелементомсистемифункцій держави в цілому. Значення будь-якої неосновноїфункціїнеєвеличиноюпостійною.Деякінеосновніфункціївиокремлюютьсявсамостійнінапрямидержавноїдіяльності,набуваючистатусуосновнихфункцій,адеякізосновнихмо-жутьперетворитисявнеосновнічивзагалізникати.

На сучасному етапі вважаємо більш актуальним іоб’єктивнимпідхіддоподілуфункційдержавиназагально-соціальні(загальнихсправ)ікласові.Держава,незалежновідтого,доякоготипувонаналежить,поряд ізкласовимиза-вданнями виконує так звані «загальні» справи, обумовленіінтересамивсіхчленівсуспільства.Причомуспіввідношення«загальних» і суто клановихфункцій змінюється в процесіісторичногорозвиткудержави.


��

Такимчином,усучаснихдержавахзагальносоціальніікла-совізавданняможутьбутидоситьтісновзаємопов’язанимиінезавждипротилежнимиоднеодному.Всевикладеневищедаєпідставикласифікуватифункції держави за єдиним за-гальноглобальнимкритерієм,незалежновідкласовоїприро-ди.Затакогопідходуможнавиокремитишістькомплекснихфункцій,якімаєздійснюватибудь-якасучаснадержава:

1)економічна(забезпечуєнормальнефункціонуванняіроз-витокекономіки,втомучислізасобамиохорониіснуючихформвласності,організаціїзовнішньоекономічнихзв’язківтощо);

2)політична(забезпеченнядержавноїігромадськоїбез-пеки,соціальноїінаціональноїзлагоди,охоронасуверенітетудержавивідзовнішніхпосяганьтощо);

3) соціальна (здійснення заходів щодо задоволення со-ціальних потреб людей, з підтримання необхідного рівняжиттянаселення,забезпеченняналежнихумовпрацітощо);

4) ідеологічна(підтриманняпевної ідеології,організаціяосвіти,підтриманнянауки,культуритощо);

5) екологічна (охорона навколишнього середовища, ра-ціональне використання природних ресурсів, відновленнядовкілля);

6)охоронна(охоронаправаіінтересівособи,охоронагро-мадськогопорядку,боротьбазправопорушеннями).

Вохороннійдіяльностідержавислідрозрізняти:— функціональну охоронну діяльність (правоохоронну,

правозастосовчуіправотворчу),коливидаютьсяакти,спря-мованінаохоронугромадськихвідносин;

—об’єктнуохороннудіяльність—безпосереднюохоро-нувласності,громадськогопорядку,правісвободгромадян,навколишньогосередовищатощо.


1.Щотакедержавнавлада?2.Чизбігіютьсяпоняття«легітимність»і«легальність»

державноївлади?3.Дайтевизначеннядержави.4.Якіознакидержави,щовідрізняютьїївіддержавних

інедержавнихорганізацій?5.Назвітьосновніпідходидосутностідержави.6.Якіформиіметодиздійсненняфункційдержави?

��

Г л а в а �

фОРмА ДЕРЖАВИ

§ 1. Поняття та загальна характеристика елементів форми держави

Формадержавиєскладнимсоціальнимявищем,щодаєможливістьвизначитихарактеріснуванняінапря-мирозвиткудержави,властивостіїїустрою,правліннята режиму. Вивчення держави з точки зору її формидаєможливістьвідтворитизовнішнійвиразтапорядокпобудовидержави,їївнутрішнюструктурутаскладовіелементи,основніспособивстановленняіздійсненнядержавноївлади.

Узагальнійтеоріїдержавиіправанеіснуєєдино-гопідходудовизначенняпоняття і змісту (складовихелементів)формидержави.НадумкуА.I.ДенисоватаО.Г.Лашина,формудержавиможнарозглядатиувузь-кому іширокомузначеннях.Увузькомурозумінні—целишеформаправління,авширокому—сукупністьформправлінняідержавногоустрою.Політичнийре-жимрозглядаєтьсяякметодздійсненнякласовогопа-нування1. Д. А. Керимов розрізняє внутрішню і зов-нішню форми держави. Внутрішня— це політичнийрежим,азовнішня—цесукупністьформиправлінняідержавногоустрою2.М.I.АбдулаєвтаС.О.Комароввважають,щодержаву,якібудь-якийіншийоб’єкт,не-обхіднорозглядатиякфункціональну(динамічну)іор-ганізаційну(статичну)систему,томуформоюдержавивдинамічномуаспектівважаєтьсяполітичнийрежим,

1Денисов А. И.Сущностьиформыгосударства.—М.:Изд-воМоск.ун-та,1960.—С.18—19;Лашин А. Г.Возникновениеиразвитиеформсоциалистическогогосударства.—М.:Изд-воМГУ,1965.—С.342.

2Керимов Д. А. Сущность общенародного государства //ВестникЛенинград.ун-та,1971.—№23.—Вип.4.—С.133.


��

австатичному—формадержавногоправлінняіустрою.Тра-диційнопідформоюдержавирозуміютьорганізаціюполітич-ноївладивдержаві,взятувєдностітрьохелементів:формидержавногоправління,устрою,режиму1.Прицьомуполітич-нийрежимможебутиреалізованолишеупевнійформіправ-лінняідержавногоустрою,безякихвіннеможеіснувати2.

Форма держави—цепорядок(спосіб)організаціїіздійс-неннядержавноївлади,яківиражаютьїїсутність.

Формадержавискладаєтьсязтрьохелементів:1. Форма державного правління—цеелементформидер-

жави,що характеризує структурну організацію влади, стій-кийпорядокформуваннявищихорганівдержавноївладитаїхкомпетенцію,взаємодіюміжними.

Формадержавногоправлінняхарактеризує:а)порядокформуваннявищихорганівдержавноївлади,

їхструктурутатермінповноважень;б)змістпринципурозподілувладиміжвищимиорганами

держави;в)компетенціювищихдержавнихорганівупроцесіздійснен-

нянимивладнихповноваженьтаїхвзаємодію,втомучислізін-шимицентральнимиімісцевимиорганамивлади,органамиміс-цевогосамоврядування,іншимигромадськимиорганізаціями.

2. Форма державного устрою—цеелементформидер-жави, що характеризує внутрішню будову держави, тери-торіальну організацію влади та спосіб (порядок) розподілутериторіїдержавинаадміністративно-територіальніодиниці,взаємодієюміжнимивмежахдержави.

Формадержавногоустроюхарактеризує:а)принципирозподілудержавинаскладовічастини;б)управлінськудіяльністьдержавитаорганізаціюнасе-

леннянаїїтериторії;в)можливості реалізації прав та інтересів національних

меншинщодосамовизначенняшляхомнаданнятійтериторії,девонипроживають,певнихпільгізсамоврядування;

г)взаємодіюміжцентральними,регіональнимитамісце-вимиорганамивлади.

1Абдулаев М. И., Комаров С. А.Проблемы теории государства иправа:Учебник.—СПб.:Питер,2003.—С.67.

2Рожкова Л. П.Принципыиметодытипологиигосударстваипра-ва.—Саратов:Изд-воСаратов.ун-та,1984.—С.47.

ГЛАВА �

��

3.Форма державного режиму—цеелементформидержа-ви,щохарактеризуєтьсяяксукупністьпевнихметодів(спо-собів)здійсненнядержавноївлади.

Державнийрежимхарактеризує:а)можливістьучастігромадянуреалізаціїдержавно-влад-

нихповноважень,забезпеченняреалізаціїправісвободлю-динитагромадянинавпроцесіздійсненнядержавно-владнихповноваженьорганамидержавноївлади;

б)співвідношенняправовихтанеправовихзасобівздійс-неннядержавноївлади;

в)відносиниміжвладоюінародом;г)станзаконностііправопорядкувдержаві.Усіелементиформидержавипов’язаніміжсобою:будь-яка

змінадержавногорежимуприводитьдозміниформидержавиі,навпаки,змінаформидержавногоустроютаправліннядер-жависпричиняєзмінидержавного(політичного)режиму.

§ 2. форма державного правління

Залежно від того, ким здійснюється державна влада(однією особою чи колегіальним виборним органом), виз-начаєтьсяформадержавногоправління.Відповідно,державиподіляютьсянамонархіїтареспубліки.

Монархія (грец. μоναρχία— єдиновладдя, μόγοс—один,αρχή—влада)—цеформадержавногоправління,заякоїдер-


��

жавнавлада,повністюабочастковозосередженаврукаход-нієїособи—монарха,передаєтьсяуспадокпокровнійлінії.

Монарх — одноособовий глава держави, що здійснюєвладузавласнимправом,аневпорядкуделегуванняпов-новаженьвіднароду.Вкраїнахсвітумонархмаєрізніназви:король (Iспанія, Великобританія), султан (Малайзія), емір(ОАЕ),великийгерцог(Люксембург),князь(Ліхтенштейн).

Длямонархіїхарактернітакіознаки:— монарх персоніфікує владу, виступає при здійсненні

внутрішньоїізовнішньоїполітикиякглавадержави;—монархздійснюєодноособовеправління,тобтоможе

прийнятидосвогорозглядубудь-якепитання;—монарх,якправило,єголовнокомандуючимзбройнихсил;—владамонархаоголошуєтьсясвященноюімаєвбіль-

шостівипадківрелігійнийхарактер;— владні повноваження монарха поширюються на всі

сферисуспільногожиття;—наявністьперсональноївласності,щозабезпечуєсім’ю

монархатапередаєтьсяуспадок;—владамонархаєспадковою,безстроковою,формально

незалежною,алеобмеженоютериторієюдержави;—монархненесеюридичноївідповідальностіпередпід-

данимизаприйнятірішення.Монархіяякформадержавногоправлінняпройшларяд

етапів розвитку: рабовласницька, станово-представницька,абсолютна,конституційна(обмежена).

Залежновіднаявностівищихдержавнихорганіввладитарозподілу повноважень між ними монархії поділяються наабсолютнітаобмежені.

Абсолютна монархія—цеформадержавногоправління,заякоївладамонархаєнеобмеженою,монархочолюєвсігілкидержавноївлади,маєвиключніповноваженнящодоїїздійснення.Наприклад,абсолют-нимимонархіямиєБруней,Катар,Оман,СаудівськаАравія,Ватикан(двіостаннієтеократичними:вру-кахдухівництваодночаснозосеред-женадуховнаісвітськавлада).

Обмежена монархія—цеформадержавногоправління,заякоївладамонархаєобмеженоюпарламентомабоконсти-туцією.Сформуваласьурезультатіеволюціїабсо-лютноїмонархії.Дообме-женихмонархійналежать,приміром,Бельгія,Вели-кобританія,Iспанія.

ГЛАВА �

�0

Абсолютні монархії поділяють на деспотичні й теокра-тичні.Длядеспотичноїмонархіїхарактернимєнічимінікимнеобмеженасвавільнавладамонарха,якийусвоїхдіяхспи-рається на верхівку військової аристократії. Основні озна-китеократичноїмонархії—поєднаннямонархомнайвищоїдуховноїісвітськоївлади,обожнюваннямонарха,джереломвлади якого є воля Бога, а основним джерелом права —релігійнінорми.

Обмежені монархії поділяються на дуалістичні (пред-ставницькі) і парламентарні, конституційні. Основнимирисамидуалістичноїмонархії є:подвійність (дуалізм) ви-щих органів державної влади: глава держави — монарх,здійснюєнайвищувиконавчувладу,апарламент—зако-нодавчу; монарх наділений правом розпуску парламенту,йогорішеннямаютьсилузакону,монархпосідаєцентраль-немісцевмеханізмідержави,формуєуряд,якийвідпові-даєпередпарламентом імонархом.Дуалістичнамонархіяхарактерна для держав, де наявні елементи феодальнихвідносин.Прикладом такоїмонархіїможебутиМарокко,Йорданія,Кувейт.

Парламентарна монархія характеризується особливимпорядком управління: існуваннямпредставницького органудержавноївлади—парламенту,здорадчимиповноваження-ми;урядформуєтьсяпарламентомійомупідзвітний;монархздійснюєвладучерезміністрів,вінпозбавленийзаконодавчихповноважень; не несе юридичної і політичної відповідаль-ностізасвоїдіїякглавадержавиіглававиконавчоївлади.Відповідальністьнесеуряд(міністри),посередництвомякихдіємонарх.Цепідтвердженоіснуваннямінститутуконтрасиг-натури:актимонархамаютьсилулишепіслязатвердженняїхглавоюабоіншимичленамиуряду.ПарламентарнамонархіяіснуєвНідерландах,Омані.

Заумовконституційноїмонархіївладамонархаобмеженаконституцією,вякійзакріпленопринципрозподілудержав-ноївладиназаконодавчу,виконавчу,судовутаправовийста-тусорганівдержавноївлади,втомучисліймонарха.Фактич-но монарх поступається частиною повноважень парламен-тові, обраному народом; уряд формується із представниківпартій,щоотрималибільшістьнавиборах;лідерпартії,яка


�1

виборолабільшістьнавиборах,стаєглавоюуряду(Бельгія,Великобританія,Норвегія).

Республіка (лат. respublica, від res publica — суспільнасправа)—цеформадержавногоправління,заякоїдержавнавладаздійснюєтьсяпредставницькимиорганамивлади(пар-ламентом,президентом),щообираютьсянаселеннямнапев-нийтермін.

Парламент (франц. рarler — розмовляти) — загально-державнийпредставницькийоргандержавноївлади,основ-нимзавданнямякогоєвираженняволінародушляхомвидан-нянормативно-правовихактів,якірегулюютьнайважливішісуспільнівідносини,таздійсненняконтролюзавиконавчоювладою.

Президент—главадержави,якийвтілюєнаціональнуєд-ність,наступністьдержавноївлади,єгарантомнаціональноїнезалежностітатериторіальноїцілісностідержави.Соціаль-нимпризначеннямпрезидентаєреалізаціязаконів,якіпри-ймаютьсяпарламентомабонародом.

Дляреспублікихарактернітакіознаки:—народ—єдинеджереловлади,яказдійснюєтьсяним

безпосередньоабозадорученнямпредставницькимиоргана-мидержавноївлади—парламентоміпрезидентом,якіоби-раютьсянаселеннямнапевнийтермін;

—здійсненнявладинапідставіпринципуїїрозподілуназаконодавчу,виконавчу,судову;

—наявністьскладноїструктуривищихдержавнихорганіввладитачіткезаконодавчевизначенняїхдержавно-владнихповноважень;

— юридична відповідальність представників державноївлади за свої дії (прийняті рішення)шляхом застосуваннядонихспеціальноїпроцедури:відкликународногодепутата,відставкиуряду,виявунедовіри—імпічментупрезидента;

— можливість дострокового припинення повноваженьорганівдержавноївлади.

Сьогодні у світі республіка є домінуючоюформоюдер-жавногоправління.

Залежновідобсягудержавно-владнихповноваженьпре-зидентаіпарламентуреспублікиподіляютьсянапрезидентсь-кі, парламентські та змішані.

ГЛАВА �

�2

Парламентська республіка—формадержавногоправлін-ня,заякоїдержавнавладаздійснюєтьсязаумовиверховенс-твапарламента.Ознакипарламентськоїреспубліки:

— парламент формує уряд із представників партій, якіотрималибільшістьнавиборах;

—президентобираєтьсяпарламентомзчислайогочленів(абоспеціальноюколегією),єглавоюдержави,аленеможебутиглавоюурядутаздійснюватиконтрольнадним;

—уряд—найвищийорганвиконавчоївлади,формуєтьсязчленівпарламенту,несеполітичнувідповідальністьпередним;дієпротягомтермінуповноваженьпарламенту;

—президентздійснюєсвоїконституційніповноваженнялишезазгодоюуряду(існуєінститутконтрасигнатури);маєправоветоназаконипарламенту.

ПрикладомпарламентськоїреспублікиєIталія,Австрія,Словаччинатощо.

Президентська республіка — формадержавногоправління,заякоїдержавнавладаздійснюєтьсяшляхомнаданняпрези-дентувеликогоколаповноважень.

Ознакипрезидентськоїреспубліки:— президент— глава держави, обирається народом і є

главоюуряду,якиййомупідзвітний;—парламентнеможевідправлятиувідставкуміністрів,а

президентнеможерозпускатипарламент;—президентнепідзвітнийпарламенту,алемаєправовід-

кладальноговетощодоактівпарламенту;— посади прем’єр-міністра у президентській республіці

можене бути,йогоповноваження виконуєпрезидент; від-повідно, в таких республікахможе не бути уряду як коле-гіальногооргану,йогозаміняєкабінетпрезидента;віншомувипадку президент призначає прем’єр-міністра, затверджуєурядзпредставниківпартії,якаперемогланавиборах;

—уряднесевідповідальністьпередпрезидентомідієпро-тягомтермінупрезидентськихповноважень.

Прикладом президентської республіки є США, Росія,Бразилія,Мексика.

Змішана республіка(напівпарламентська,напівпрезидент-ська)—форма державного правління, яка поєднує ознаки


��

президентськоїіпарламентськоїреспублік,асаме:яківпре-зидентськійреспубліці,главудержавиобираєнародшляхомпрямих виборів або колегія виборців; повноваження пре-зиденташирші івагоміші,ніжупарламентськійреспубліці(можливістьвтручанняузаконотворчийпроцесяксуб’єктазаконодавчоїініціативи,правоветонаактипарламенту;пра-во видавати нормативно-правові акти); свої повноваженняпрезидент здійснює безпосередньо (у напівпрезидентськихреспубліках)абочерезуряд(унапівпарламентськихреспуб-ліках); президент призначає прем’єр-міністра (главу уряду)лишезазгодоюпарламенту;президент,якправило,єголов-нокомандуючимзбройнихсил,визначаєвійськовудоктринудержави,єокремиморганомдержавноївлади;уряднесепод-війнувідповідальність—передпрезидентоміпарламентом,якіможутьвиявитийомунедовіруівідправитиувідставку.У більшості змішаних республік використовується інститутконтрасигнатури,заякогочастинаактівпрезидентамаєбутиконтрасигнованаглавоюуряду,котрийнесезанихвідпові-дальністьпередпарламентом.

Усучаснийперіодзмішанаформареспублікиєнайбільшрозповсюдженою. Прикладом такої форми республіки є:Франція,Австрія,Польща,Румуніятощо.

Згіднозістаттями5,6КонституціїУкраїни,прийнятоїу1996р.,Українаєреспублікою.НосіємсуверенітетуієдинимджереломвладивУкраїниєнарод,якийздійснюєсвоювла-дубезпосередньо ічерезорганидержавноївладитаорганимісцевогосамоврядування.Державнавладаздійснюєтьсяназасадахїїрозподілуназаконодавчу,виконавчу,судову.Пов-новаженнявідповіднихорганівдержавноївладизакріпленівКонституціїтаіншихзаконодавчихактахУкраїни,змістякихдозволяєвизначитиУкраїнуякзмішануреспубліку.Зокрема,процесвідчитьтаке:

• єдиниморганомзаконодавчоївладивУкраїнієпар-ламент—ВерховнаРадаУкраїни,якаобираєтьсятерміномначотирироки;

• ВерховнаРадаУкраїнимаєправоусунутиПрезидентаУкраїнизпоставпорядкуособливоїпроцедури(імпічменту);

• ПрезидентУкраїниєглавоюдержави,обираєтьсятер-міномнап’ятьроків;

ГЛАВА �

��

• КабінетМіністрівУкраїниєвищиморганомусистеміорганів виконавчої влади, відповідальний передПрезиден-томУкраїни, підконтрольний та підзвітнийВерховнійРадіУкраїни;

• правосуддявУкраїніздійснюєтьсявиключносудами.Угрудні2004р.ВерховнаРадаУкраїниухвалилаЗакон

України«ПровнесеннязміндоКонституціїУкраїни»,окреміположенняякогостосуютьсяформидержавногоуправліннявУкраїні.Зокрема,розширеноколоповноваженьВерховноїРадиУкраїни,яканедаєзгоду,апризначаєзавнесенням,наосновіподаннякоаліціїдепутатськихфракцій,Президен-таУкраїникандидатуруПрем’єр-МіністраУкраїнитадеякихміністрів;ВерховнаРадаУкраїнизапропозицієюПрезидентаУкраїниможерозглянутипитанняпровідповідальністьКа-бінетуМіністрівУкраїнитависловитийомунедовіру.ВразідостроковогоприпиненняповноваженьПрезидентаУкраїнивиконанняйогообов’язківпокладаєтьсянаГоловуВерховноїРадиУкраїни.

ГоловаВерховноїРадиУкраїниуразі,якщоПрезидентУкраїнинепідписавпротягомдесятиднівзакон,повторноприйнятийВерховноюРадоюУкраїни,підписує іофіційнооприлюднюєйого.

ПрезидентУкраїнивтративправоветонаухваленіВер-ховноюРадоюУкраїниЗаконипровнесеннязміндоКонс-титуціїУкраїни.

§ �. форма державного устрою

Заформоюдержавногоустроюдержавиподіляютьсянапрості(унітарні)таскладні.

Унітарна держава—цеєдинадержава,адміністративно-територіальніодиниціякоїнемаютьознаксуверенітету.

Простим(унітарним)державампритаманнітаківажливіознаки:

—цілісністьтанедоторканністьтериторіївмежахдержав-ногокордону;

—єдинаконституція,діяякоїрозповсюджуєтьсянавсютериторіюкраїни;


��

—єдинасистемадержавногоапарату,щопоширюєсвоїповноваження на територію всієї країни, на всіх громадян(єдиніглавадержави,законодавчі,виконавчітасудовіорга-нивлади);

—єдинасистемаправатасистемазаконодавства;—єдинегромадянствотадержавнасимволіка;—адміністративно-територіальніодиниці(області,графс-

тва,воєводства,провінції)немаютьосновнихознакдержав-ності,втомучисліполітичноїсамостійності;

— у міжнародних відносинах держава виступає єдинимцілим.

Допростих(унітарних)державналежать,зокрема,Украї-на,Англія,Польща,Iталія.

Залежновідхарактерудержавнихутвореньпрості (уні-тарні)державиподіляютьна:

1) централізовані — держави, адміністративно-тери-торіальні одиниці яких мають рівний правовий статус (го-лови місцевих органів влади призначаються центральнимиорганами державної влади—Пакистан, Фінляндія, Данія,Польща);

2) децентралізовані — держави, адміністративно-тери-торіальніодиниціякихнаділеніпевнимипільгами із само-врядування(місцевіорганисамоврядуванняобираютьсяна-селенням,маютьзначніправаувирішенніпроблеммісцево-гоекономічного,соціальноготаіншогохарактеру)впевнійадміністративно-територіальній одиниці; можуть створюва-тись автономії, які наділяються відповідною самостійністюусферіправотворчоїтаадміністративноїдіяльностівмежахсвоєї компетенції згідно з повноваженнями, що визначеніКонституцієюкраїни(Україна,Франція);

ВідповіднодоположеньКонституціїУкраїнивонаєуні-тарноюдецентралізованоюдержавою.Територіальнийустрійґрунтуєтьсяназасадахєдностійцілісностідержавноїтери-торії,поєднанняцентралізаціїідецентралізаціїуздійсненнідержавноївлади(державногоуправліннязмісцевимсамов-рядуванням).

Цепідтверджуєтьсябагатьмаознаками:• територіяУкраїнивмежахіснуючогокордонуєціліс-

ноюінедоторканною;

ГЛАВА �

��

• єдинегромадянство;• єдиніорганидержавноївлади:ВерховнаРадаУкраїни—

вищийзаконодавчийорганвлади,ПрезидентУкраїни—гла-вадержави,виступаєвідїїімені,представляєУкраїнувміж-народних відносинах,КабінетМіністрівУкраїни— вищийорганвиконавчоївлади,судовіорганивладиначолізВер-ховнимСудомУкраїни;

• системуадміністративно-територіальногоустроюУкраї-ниутворюють:АвтономнаРеспублікаКрим,23області,м.Київтам.Севастополь(зіспеціальнимстатусом).

Такимчином,особливістюУкраїниякунітарноїдержа-виє існуванняв її складіАвтономноїРеспублікиКримякневід’ємної складової частини, межі повноважень котроївизначеніКонституцієюУкраїни.Зокрема,АвтономнаРес-публікаКриммаєорганивлади—ВерховнаРадаАРК,Ра-даМіністрівАРК(призначаєтьсяВерховноюРадоюАРКзапогодженням з Президентом України). Правосуддя в АРКздійснюєтьсясудами,щоналежатьдоєдиноїсистемисудівУкраїни. Верховна Рада АРКможе приймати нормативно-правовіактивмежахповноважень,визначенихуКонституціїУкраїни,їхдіяможебутизупиненаПрезидентомУкраїни.

Порядізпростимидержавамивсучасномусвітієчима-лоскладнихдержав,тобтотаких,якіскладаютьсязокремихдержавнихутворень,щомаютьусіознакидержави,алечас-тинусвоїхсувереннихповноваженьпередаютьцентральним(союзним)органамдержави.

Середскладнихдержаврозрізняють:1)федерацію;2)конфедерацію;3)імперію.1. Федерація (пізньолат.ƒoederatio—союз,об’єднання)—

це складнадержава,щоявляє собоюсоюзрядудержавнихутворень,якімаютьпевнуполітичнусамостійність.

Федеративний устрій ряду держав обумовлений багато-національнимскладомнаселення,якепроживаєнаїхтери-торії.

Федерації притаманні такі ознаки:— єдина територія складається з територій адміністра-

тивно-територіальниходиниць—суб’єктів,якімаютьназву


��

провінцій(Канада),штатів(США),земель(Австрія),еміратів(ОАЕ),кантонів(Швейцарія)тощо,свійтериторіальнийуст-рійвмежахєдиногозагальнодержавногокордону;

—наявністьтрьохрівнівповноваженьорганіввладиівід-повідноїкомпетенції:

а)виключнихповноваженьфедерації,б)виключнихповноваженьсуб’єктів,в)спільноїкомпетенції;— існування загальнофедеративних органів державної

влади,рішенняякихєобов’язковимидлясуб’єктівфедера-ціївідповіднодоконституційнозакріпленогообсягувладнихповноважень;

—законодавчі,судові,виконавчіорганивладисуб’єктівфедераціїмаютьвласнуспеціальнукомпетенцію,яканезбі-гаєтьсязкомпетенцієюцентральних(федеральних)органів;

—державніутворенняоб’єднаніуфедераціюнапідставісоюзногодоговору,зберігаютьприцьомуправонасамовиз-наченняівихідізфедерації;

—наявність загальної конституціїфедерації та консти-туцій суб’єктів, право суб’єктів федерації видавати норма-тивно-правовіакти,змістякихмаєвідповідатизаконодавс-твуфедерації,адія—поширюватисявиключнонаїхтери-торію;

—наявністьзагальнофедеративногодвопалатногопарла-менту(США,Аргентина),вякомуводнійзпалат(верхній)представленісуб’єктифедераціїіпарламентусуб’єктівфеде-рації,федерального уряду і відповідних органів управліннясуб’єктівфедерації, а інша (нижня) є органом загальнофе-деративногопредставництва,формуєтьсяшляхомвиборівпотериторіальнихвиборчихокругах;

— наявність подвійного громадянства (якщо інше непередбачено конституцією): кожен громадянин вважаєтьсягромадяниномфедерації і водночас громадянином суб’єктафедерації;

—наявність загальнофедеративноїподаткової тафінан-совоїсистем;

— суб’єкти федерації не володіють повним сувереніте-том інеможутьбутисуб’єктамиміжнародногоправа,хочаувипадкахдоговірнихміжнароднихвідносинвекономічній,

ГЛАВА �

��

культурнійсферіфедераціяможевиступатиякуцілому,такікожензсуб’єктівсамостійно;

—загальнізбройнісили;—суб’єктифедераціїможутьматизовнішніознакисуве-

ренітету:гімн,герб,прапор.За окремими критеріями федерації можна поділити на де-

кілька видів:1.Відповіднодоправовоїпідставитаспособустворення:—договірні—створенінаосновісоюзу,шляхомоб’єднання

раніше самостійних держав у федерацію з одночасним пе-реданням їй частини суверенних повноважень (наприклад,створенняСРСРу1922р.);

—конституційні—створенішляхомзакріпленнявкон-ституціїпринципурозподілукраїнинасуб’єктифедераціїзвідповіднимрозподіломповноважень(наприклад,створенняфедераціїуСШАв1787р.);

2.Відповіднодопринципупобудови:—національні—федерації,побудованізурахуваннямна-

ціональногоскладунаселення,тобтоїїсуб’єктивідрізняють-сязаскладомнаселенняіназиваютьсязаосновною(титуль-ною)нацією(Бельгія);

—територіальні — федерації,побудованізатериторіаль-ною ознакою, де всі суб’єкти однонаціональні або багато-національні, алежодна знаціональностейнемаєабсолют-ноїбільшості,абопредставникиоднієїнаціональностіпро-живаютьнатериторіїрізнихсуб’єктівфедерації,авосновуоб’єднанняпокладенопринципзагальнихекономічних,полі-тичних,культурнихінтересів(Малайзія,Нігерія);

—національно-територіальні—федерації,щопоєднуютьусобінаціональнітатериторіальніознаки.Наприклад,Канадаєнаціонально-територіальною,оскількискладаєтьсяздесятипровінцій,зякихдев’ятьзаселеніангломовнимнаселенням,аодна(Квебек)—франкомовним.

3. Відповідно до характеру та обсягів повноваженьсуб’єктівфедерації:

—симетричні — федерації,девсісуб’єктимаютьрівнийправовийстатус;

—асиметричні — федерації,деправовийстатуссуб’єктівфедераціїнеоднаковий.


��

Наприклад,вIндіїтериторіяподіляєтьсянаштатитасоюз-нітериторії,штатиуправляютьсяпарламентом,атериторії—федеральноювладою,вНімеччинісуб’єктифедераціїмаютьнеоднаковекількіснепредставництвовпарламенті.

У практиці сучасного державотворення виокремлюють,як правило, національну та територіальнуфедерацію, томудокладнішерозглянемоїхсуттєвіознаки.

Ознакитериторіальної федерації:1)державніутвореннявїїскладінеєсуверенними,ви-

рішенняпитаньзовнішньоїівнутрішньоїполітикизалежитьвідцентральнихорганіввлади;

2)юридичне розмежуванняповноваженьміжцентраль-ними і місцевими органами влади здійснюється на основіконституції;

3)суб’єктинемаютьправапредставництвавміжнарод-нихорганізаціях;

4)федеративнаконституціянепередбачаєабозабороняєодностороннійвихідсуб’єктівізсоюзу;

5)збройнісилипідпорядкованісоюзниморганам,голов-нокомандуючий—главадержави.Суб’єктамумирнийчасзабороняєтьсяутримуватипрофесійнізбройнісили.

Національна федераціяхарактеризуєтьсябагатонаціональ-ним складомнаселення,щокомпактнопроживаєна тери-торіїсуб’єктівфедераціїтамаєтакіознаки:

1)суб’єктамиєнаціональнідержавніутворення,якіма-ютьрівнийправовийстатус;

2) будується за принципом добровільного об’єднаннясуб’єктів;

3)забезпечуєсуверенітетвеликихімалихнацій,їхвіль-нийрозвиток;

4)суб’єктимаютьвласніорганидержавноївлади:парла-мент,президента,судовусистему,їхорганивиконавчоївладисамостійноздійснюютьзовнішнюполітику;

5) вищі органи федерації формуються із представниківсуб’єктівілишекоординуютьдіяльністьсуб’єктів;

6)правосуб’єктівнавільнийвихідізсоюзу.2.Конфедерація—цетимчасовийсоюзсувереннихдер-

жав,щооб’єдналисьдлядосягненняспільноїметивпевнійсферідержавноїдіяльності(оборонакраїни,розвитокгрошо-во-кредитноїсистемитощо).

ГЛАВА �

�0

Конфедераціямаєнестійкийхарактер,зчасомвонааборозпадається(Австро-Угорщина),абоперетворюєтьсянафе-дерацію(Швейцарія,США).

Конфедерації притаманні такі ознаки:—цеоб’єднаннясувереннихдержавнапідставідоговору;—відсутністьспільноїдлявсієїконфедераціїєдиноїтери-

торіїтадержавногокордону;—відсутністьспільноїдлявсієїконфедераціїконституції,

системизаконодавства,громадянства,судовоїтафінансовоїсистеми(втомучислібюджету),тобтосуб’єктиконфедераціїповністюзберігаютьсвоюсамостійність;

— наявність спільного конфедеративного органу, якийскладаєтьсязделегатівсувереннихдержавімаєнаметіко-ординаціюдіяльностіконфедерації;рішенняцьогоорганунемаютьобов’язковогохарактерудлясуб’єктів,якіможутьска-суватиїхдіюнасвоїйтериторії(правонуліфікації);

—відсутністьсуверенітетуконфедерації,кожназдержавзберігаєсвійсуверенітет;

—тимчасовийхарактероб’єднання(союзу);—правовільноговиходусуб’єктівзконфедерації.Прикладомконфедераціїбули:колишнійСРСРз1917до

1922р.(30грудня1922р.конфедерація,доскладуякоївхо-дилиРосія,Україна,Білорусія,республікиЗакавказзя,укла-лидоговіріперетворилисьнафедерацію);Нідерландиз1579до1795р.,Німеччиназ1815до1866р.,Сенегамбіяз1982до1989р.

Особливимиформамиоб’єднаннядержавєспівдружність та співтовариство — союзидержав,щовиступаютьякасо-ційованічленипри збереженнінимиповногосуверенітету,зметоюспрощеннявізовоїсистемитамитнихкордонів,до-сягнення успіхів у сферах економіки,культури тощо.Пра-вовою основою співдружності є договір (статут, угода) абоінший нормативний документ. Приклад — ЄвропейськийСоюз(якийскладаєтьсязЄвропейськогоекономічногоспів-товариства,Європейськогоспівтовариствазатомноїенергії,Європейськогооб’єднаннявугілляісталі),Британськаспів-дружність,Співдружністьнезалежнихдержав(СНД).

Імперія (лат. imperium — влада, панування) — різно-вид складної держави, яка характеризується насильниць-


�1

кимоб’єднанням територій суверенних багатонаціональнихдержав або їх частин. Особливі ознаки імперії: утворена врезультаті експансії; складовими є адміністративно-тери-торіальніодиниці—колонії,якінемаютьознаксуверенітетуінерівнізаправовимстатусом;двоступеневасистемаорганівдержавної влади (влада метрополії і колонії); центральнийорганвлади—імператор(главадержави),місцевувладуздійс-нюютьнамісники,губернаторитощо,якіпризначаютьсяім-ператором;правовасистемаґрунтуєтьсянапринципахправаметрополії;дляправовогостатусунаселенняхарактернедис-кримінаційне становище представників непанівних націй,відсутністьабообмеженняполітичнихправісвобод1.

Iмперіяякформадержавногоустроюрозглядаєтьсявіс-торичнійретроспективі:Римськаімперія,Османськаімперія,Російськаімперія.ОкремослідрозглядатиБританськуімпе-рію,розвитоквідносинвякій уХХст.призвівдонабуттянеюновогонетрадиційногозмісту:перетвореннязімперіїнаспівдружність40країнначолізВеликобританією.

§ �. Державний режим2

Державний режим — це система заснованих на нормах права методів, способів та прийомів здійснення державної вла-ди. На відміну від форми державного правління та формидержавного устрою, які характеризують організаційний бікформи держави, державний режим найшвидше реагує назмінивсуспільномужитті,характеризуєпорядокдіяльностідержави,визначаєїїфункціональнеспрямування.Зарізнихформправліннятаустроюможеіснуватиодинітойсамийдержавнийрежим.

1Лисенков С. Л.Iмперія//Юридичнаенциклопедія:В6т./Ред.кол.:Ю.С.Шемшученко(гол.ред.кол.)таін.—К.:Укр.енциклопе-дія,1999.—Т.2.—С.666.

2 Iснуєдискусіящодовживаннятермінів«політичний»,«держав-ний»,«державно-політичнийрежим»уконтекстіхарактеристикифор-мидержави.Поняття«політичнийрежим»єширшимзаобсягом,ніж«державний»,аостаннійєрізновидом«політичного»,оскількидержаваідержавнавлада—політичніявища.Тому,нанашудумку,доцільнимєвживаннятерміна«державнийрежим».

ГЛАВА �

�2

Наприклад, за формою державного правління Велико-британія—монархія,Німеччина—республіка,азаформоюдержавногорежимуобидвіцідержавиєдемократичними.

Змістдержавногорежимурозкриваєтьсяувзаємодіїтрьохгілоквлади:законодавчої,виконавчої,судової.Особливостідержавнихрежимівпроявляютьсявструктурівідносинміжзаконодавчоюівиконавчоювладою.Iснуютьдержавнірежи-мизподіломзаконодавчоїівиконавчоївлади,ірежими,якіхарактеризуються їхпоєднанням.Уразісуворогорозподілузаконодавчоїтавиконавчоївлади—наявнийпрезидентськийрежим.Якщорозподілвладиєгнучкимчиобидвігілкивладиспівробітничають,тоце—парламентськийрежим1.

Державнийрежимєнайбільшнестійкимелементомфор-ми держави, обумовлюється формою державного устрою,державногоправління, а також соціально-економічними таполітичнимиумовами.

Залежновіднаявності тарозвитку інститутівдемократіїдержавний режим поділяють на демократичний та антиде-мократичний.

Демократичний (грец. demokratia — влада народу)— цевид державного режиму, який характеризує такий порядок(стан)державногожиттясуспільства,заякоговиконуютьсянормиконституціїтазаконів,реалізуєтьсяпринципрозподі-лувлади,державнавладаздійснюєтьсянаосновірівноїучастігромадян,громадськихорганізацій,партійвуправліннідер-жавою,якагарантуєдотриманняїхправісвободвідповіднодоміжнароднихстандартівправлюдини.

Демократичномурежимупритаманнітакіознаки:—народ—основнеджерелоздійсненнядержавноївлади;—державнавладаздійснюєтьсянапідставіїїрозподілуна

законодавчу,виконавчу,судовувідповіднодоконституційнозакріпленихповноважень;

—свободаособиврізнихсферахдіяльності(економічній,політичній,соціальнійтощо);

—рівністьусіхгромадянпередзаконом;—гарантуваннязбокудержавидотриманняправісвобод

людиниігромадянина;

1Оборотов Ю. Н.Современноегосударство:основытеории.—О.:Юрид.лит.,1998.—С.38—40.


��

—ідеологічнийплюралізм;—виборністьвищихорганівдержавноївладинапевний

термін і, відповідно, існування інститутів безпосередньої іпредставницькоїдемократії;

—врахування інтересівнаціональнихменшин,якіпро-живаютьнатериторіїдержави;

—взаємнавідповідальністьдержавипередособоюіособипереддержавою;

—основнийпринципдіяльностідержави—плюралізм,щоозначаєврахування,приздійсненнівнутрішньоїізовніш-ньоїполітики,інтересівусьогонаселеннядержави;

—можливістьстворенняівільногофункціонуваннягро-мадськихорганізацій.

Демократичний режиміснуєвтакихформах:— ліберально-демократичний, заснований на системі гу-

маністичнихпринципівздійсненнядержавноївлади,визнан-нісвободилюдини, їїдіяльності,забезпеченнірівностівсіхпередзаконом;

—консервативно-демократичний,заснованийнапереваж-номузастосуваннітакихпринципівдержавногоуправління,якісклалисьісторично,набулизакріпленняусвідомостісус-пільства,єхарактернимисамедляцієїдержави,яканебажаєперейтидоновихформіметодівдержавногоуправління;

—радикально-демократичний,здійснюєтьсяшляхомпос-тійногозапровадженняновихформреалізаціїдержавноївла-ди,використаннярішучихзаходівдляпідвищенняефектив-ностідержавногоуправління.

Антидемократичний— це вид державного режиму, якийхарактеризує такий порядок (стан) державно-політичногожиттясуспільства,заякогонереалізуєтьсяпринципрозподі-лувлади,певноюмірою(повністюабочастково)порушують-сяправагромадян,забороняєтьсядіяльністьполітичнихпар-тій,іншихоб’єднаньгромадян,існуєможливістьполітичнихрепресій.

Антидемократичномурежимупритаманнітакіознаки:а)утискправособи,перешкодаїївільномурозвитку;б)повнийконтрольдержавинадусімасферамисуспіль-

ногожиття;в)концентраціявладиврукаходнієїабогрупиосіб;

ГЛАВА �

��

в) фактичне одержавлення всіх суспільних організацій(профспілок,молодіжнихтощо);

г) ігнорування інтересів національнихменшин, релігій-нихпоглядівнаселеннятощо.

Антидемократичнийрежиміснуєвтакихформах:• тоталітаризм (лат. totus — весь, цілий) — це ре-

жим,щохарактеризуєтьсявідсутністюреальнихправ ісво-бод громадян, всеохоплюючим репресивним примушеннямгромадяндовиконаннявладноїволі,яканеспираєтьсяназакон та контролює всі сфери суспільного життя; суворимконтролемдержавинадусімасферамисуспільнихвідносин;нав’язуваннямєдиноїофіційноїдержавної ідеології;відсут-ністюпринципурозподілувладитаорганівмісцевогосамо-врядування; ігноруванням інтересів національних меншин;здійсненнямдиктатуриоднієїпартіїтазабороноюопозиції;монополією держави у сфері економіки,мілітаризація гро-мадськогожиття.

• деспотія (від грец. δεơποτεία— панування)—формарежиму,якахарактеризуєтьсязосередженнямурукаходнієїособи (деспота) всієї повноти влади з одночасною її цент-ралізацією,відсутністюполітичнихсвободіжорстокимиме-тодамиутискуправісвободлюдиниігромадянина.Деспотіяхарактернадляабсолютнихмонархійперіодурабовласництва(наприклад,СтародавнійВавілон,СтародавнійКитайтощо);

• авторитаризм(франц.Аutoritarisme;лат.—autoritas—цілковитавлада, вплив,наказ)—цевидрежиму,якийха-рактеризується значним зосередженням влади в руках од-нієїособиабогрупиосіб;наявністьбезстроковогохарактерувлади глави держави; звуженням політичних прав і свободгромадянтасуспільно-політичнихоб’єднань,приниженнямроліпредставницькихорганіввлади;недопущеннямполітич-ноїопозиції.Забезпеченняіснуванняавторитарногорежимуздійснюютьарміятакаральніоргани.Основнийметоддіяль-ності органів державної влади — командний, який реалі-зуєтьсязадопомогоюнаказів,розпоряджень,директивтощо.Iснуванняавторитарногорежимуефективневумовахзабез-печеннясуспільногопорядку,швидкоїреорганізаціїсуспіль-ства,виконанняконкретнихзавдань.Заумовавторитарногорежимудержавнавладаздійснюєтьсяшляхомнаділенняви-конавчоївладиширокимизаконодавчимиповноваженнями,


��

виключеннямкомпромісів,ігноруваннямінтересівсуспільс-тватадержави.

Різновидомавторитаризмуєдиктатура,якарозглядаєтьсяякавторитарнийрежимтимчасовогохарактеру,щозапрова-джуєтьсязанадзвичайнихобставин.

Особливості соціально-економічного, політичного роз-виткукраїнсвітувизначаютьрізноманітністьдержавнихре-жимів,яківчистомувиглядізустрічаютьсядужерідко.Типо-вим,якправило,єпоєднаннярисдекількохвидіврежимів,які були охарактеризовані вище (наприклад, поліцейський,надзвичайний, охлократичний тощо). В сучасному світіз’явились нові різновиди державного режиму, серед якихклептократія—владакрадіїв,щограбуютьсвоїхспіввітчизни-ківтазабезціньрозпродуютьнаціональнібагатства,вумовахякоїкорупціядержавнихчиновниківтаполітиківстаєоднимзосновнихстрижнівжиттясуспільства;геростратократія—владамарнославнихосіб,якіготовіприноситивжертвунай-вищіцінностівітчизнизарадизадоволеннясвогоненаситно-гопрагненнядосамоутвердженнябудь-якоюціною.


1.Учомуполягаєвідмінністьформаційногоіцивілізаційногопідходівдотипологійдержави?

2.Зякихелементівскладаєтьсяпоняття«формадержави»?3.Якіознакимонархіїіреспубліки?4.Яквідрізнитиунітарнудержавувідфедерації?5.Назвітьосновніознакидемократичного

іантидемократичногорежимів.

��

Г л а в а �

мЕхАНІЗм ТА АПАРАТ ДЕРЖАВИ

§ 1. Поняття та елементи механізму держави

Державаєскладноюсоціальноюсистемою,якаха-рактеризуєтьсяпевнимиелементами,формамипрояву,змістомтафункціональнимпризначенням—організу-ючимвпливомнасуспільство.

Усучаснійтеоріїдержавинемаєєдиногорозуміннямеханізмудержави.Найбільшпоширенимєйоговиз-наченняяксукупностіорганівтаорганізацій,щореалі-зуютьфункціїдержави1.Однакіснуютьііншіпоглядинамеханізмдержави:

—цедержавнийапараттаіншідержавніінституції2;— система державних органів та установ, підпри-

ємств,задопомогоюякихвиконуютьсяфункціїдер-жави3;

— це структурно оформлена система засобів дер-жавноговпливунасуспільство,щоскладаєтьсяздер-жавнихорганів,публічнихслужб,процедурприйняттядержавнихрішеньтаресурсногозабезпечення4;

1Загальнатеоріядержавиіправа/Заред.М.В.Цвіка,В.Д.Тка-ченка,О.В.Петришина.—Х.:Право,2002.—С.116.

2 Загальнатеоріядержавиіправа/Заред.В.В.Копєйчикова.—К.:Вентурі,1999.

3Скакун О. Ф. Теорія держави і права:Підручник.—Х.:Консум,2001.—С.87.

4Теориягосударстваиправа/Подред.В.К.Бабаева.—М.:Юристъ,1999.—С.107.


��

— ієрархічна система державних органів,що здійснюютьдержавнувладу,таустанов,яківиконуютьзавданнядержави1;

—системавсіхдержавнихорганізацій,якіздійснюютьза-вданнятареалізуютьфункціїдержави2.

Такимчином, у сучасних умовахпоняття «механізм де-ржави»має самостійне значення в понятійному ряду теоріїдержави і права. Щоправда, воно використовується пере-важно у вітчизнянійюридичній науці. Iноземні дослідникинайчастішепослуговуютьсятакимикатегоріями,якдержавнавлада,інститутидержави,формадержави,формиправління3.Однак,нанашудумку,самемеханізмдержавивизначаєспе-цифікудержавногорозвиткуУкраїнитазабезпечуєсприйнят-тядержавиякцілісногоявища.Цякатегоріяпов’язуєелемен-тидержавивєдинусистемуінадаєїмдинамічногосмислу.

Механізм держави — цесистеманормативновизначенихорганівтаорганізаційдержави,щовзаємодіютьміжсобою,створенідляреалізації їїзавданьіфункційтанаділеніспе-ціальними повноваженнями у відповідній сфері діяльності.Вважаємо,щосаметакевизначеннязабезпечуєхарактерис-тику механізмів ефективного функціонування держави тавзаємодії різних структур упроцесі реалізації економічних,політичнихтасоціально-культурнихфункційдержави.

Яксамостійнаюридичнакатегоріямеханізмдержавиха-рактеризуєтьсятакимиознаками:

—цеієрархічнопідпорядкованасистемадержавнихструк-тур,якійвластивієдиніпринципиорганізаціїтадіяльності;єдинізавданнятацілі;

— первинними структурними елементами механізму єстворенідержавоюформування(органи,організації);

—основнимпризначенняммеханізмудержавиєреаліза-ціязавданьіфункційдержави;

— чітка функціональна визначеність кожного елементаструктури;

—однимізнайважливішихзавданьмеханізмуєздійснен-нядержавноївлади;

1Теориягосударстваиправа/Подред.Ю.Н.Оборотова.—Х.,2005.—С.43.

2Теоріядержавиіправа:Навч.посібник/Упоряд.Л.М.Шесто-палова.—К.:Прецедент,2006.—С.56.

3Чиркин В. Е.Основысравнительногогосударствоведения.—М.:Изд.дом«Артикул»,1997.—С.41.

ГЛАВА �

��

—наявністьпевнихструктур,якізабезпечуютьпримусовевиконаннядержавнихвелінь;

—наявність визначеної структури, якамає динамічнийхарактерізалежитьвідзмінзавданьуправліннятаетапуроз-виткудержави;

—механізмдержавипокликанийгарантуватиіохоронятиправопорядок,праватасвободилюдини,забезпечувативи-конанняобов’язківгромадян.

Структурномеханізмдержавискладаєтьсязтрьохрівнів.І рівень становлять державні підприємства, установи

та організації, які забезпечують реалізацію економічних тасоціальнихфункцій держави. Їх основнимпризначенням єствореннянеобхіднихекономічнихумовфункціонуваннядер-жавитасуспільства.Унауковійлітературіїхназиваютьеко-номічнимидодаткамидержави,однак,нанашудумку,вониєсамостійними іповноціннимиелементамимеханізму,щовиконуютьлишеїмвластивіфункції.

ІІ рівень механізму держави утворюють органи держави. Цеособлива частина державногомеханізму,що забезпечуєвиконаннявладнихповноважень.Системацихорганів іме-нуєтьсяапаратомдержави.

ІІІ рівень формують структури спеціального призначення. Цеконтрольно-наглядовіоргани,збройнісили,поліція,спец-служби,місцяпозбавленняволі.Вонифінансуютьсязбюд-жету,створюютьсяорганамидержави,їмпідпорядковуютьсятазабезпечуютьреалізаціюправоохоронних,контрольно-на-глядовихтакаральнихфункцій.Самеціорганизабезпечуютьзахист суверенітету держави, її територіальної цілісності танедоторканості,охоронуправісвободгромадян,дотриманнявимогзаконутапокараннявиннихупорушеннінормосіб.

§ 2. Апарат держави: поняття та структура

Державнийапаратявляєсобоюсистемуорганів,задопо-могоюякихздійснюєтьсядержавнавлада,виконуютьсяфунк-ціїдержави,досягаютьсярізноманітніцілітазавданнядержави.Вінєважливимскладовимелементомбудь-якоїдержави,щозабезпечуєуправліннядержавнимиігромадськимисправами.


��

Восновупобудови тафункціонування державного апа-рату будь-якої країни покладено об’єктивні та суб’єктивніфактори. Саме вони визначають особливості внутрішньоїструктури, характер, завдання,форми таметоди діяльностіапарату.Прицьомунеобхіднозазначити,щоапаратдержавиявляєсобоюнепростеоб’єднаннярізноманітнихструктур,авпорядковану,єдину,чіткоорганізованусистему.

Категорія «державний апарат»має самостійне значенняівизначаєтьсяякокремеюридичнепоняття.Їїхарактеризу-ють такі ознаки: це система створених державою структур;наявність владних повноважень; наявність чиновників, щореалізують повноваження від імені держави на професій-ній основі; наявність нормативно закріпленої структури таповноважень1; зв’язок іздержавою;фінансуваннязбюдже-ту; забезпечення реалізації державних функцій і завдань зуправління суспільством; система органів, розподілених запринципомподілу влади на законодавчу, виконавчу та су-дову;системаорганів,наділенихматеріально-технічнимитаорганізаційнимизасобамиреалізаціїповноважень.

Особливостірозумінняхарактернихознактавизначенняосновних ізнихзумовлюютьвідсутністьєдиногорозумінняапарату держави в сучасній юридичній літературі. Так, надумкупрофесораО.В.Петришина,державнийапарат—це«сукупністьдержавнихорганів,їхланоктапідрозділів,упов-новажених здійснювати державну владу та управління, якіспираються наможливість застосування примусу»2; профе-сорО.Ф.Скакун характеризує апарат держави у вузькомузначенні як апарат виконавчої влади та вширокому— яксукупність владних структур, збройних сил,міліції, дипло-матичних представництв тощо3; В. Б. Авер’янов визначаєдержавнийапаратяксукупністьорганів,задопомогоюякихпрактично здійснюється державна влада4.У деяких підруч-

1Теоріядержавиіправа.Академічнийкурс:Підручник/Зазаг.ред.О.В.Зайчука,Н.М.Оніщенко.—К.:ЮрінкомIнтер,2006.—С.31.

2Загальнатеоріядержавиіправа/Заред.проф.М.В.Цвіка,В.Д.Тка-ченка,О.В.Петришина.—Х.:Право,2002.—С.118.

3Скакун О. Ф.Теоріядержавиіправа:Підручник.—Х.:Консум,2001.—С.89—90.

4Авер’янов В. Б.Державнийапарат //Юридична енциклопедія:В6т./Ред.кол.:Ю.С.Шемшученко(гол.ред.кол.)таін.—К.:Укр.енцикл.,1998.—Т.2.—С.121.

ГЛАВА �

�0

никахзамістьпоняття«державнийапарат»використовуєтьсятермін«механізмдержави»1.

Нанашудумку,апаратдержави—цеконституційнопе-редбачена система державно-владних структур, наділенихвизначеними повноваженнями представницького, управ-лінськоготасудовогохарактеру.

Апаратдержавиєструктурованоюкатегорією.Структураапаратуявляєсобоюйоговнутрішнюбудову,порядоквзає-модіїтаспіввідношенняскладовихелементівапарату.Основ-нимисереднихє:системаорганівдержавноївлади;систе-маорганівдержавногоуправління;системасудовихорганів.Кожназцихсистемєносіємвідповідноїдержавноївлади.

Основнимпризначенняморганівзаконодавчоївладиєза-конодавчадіяльність.Удемократичнихдержавахвонипосі-даютьчільнемісцевапаратідержави.Представницькіорганиподіляютьнавищітамісцеві.Довищихналежатьпарламенти,однієюзфункційякихєухваленнязаконів.Однакудеякихвипадках парламент передає частину повноважень іншимструктурам. Система актів, прийнята в процесі виконанняцихповноважень,іменуєтьсяделегованимзаконодавством.

Обсягповноваженьпарламентузалежитьвідналежностідержави до певного виду за формою правління. У парла-ментськихкраїнахвищийзаконодавчийорганперебуваєпідзначним впливом уряду. Iноді уряд наділяється законодав-чоюініціативоюісуттєвовпливаєнавсінапрямидіяльностіпарламенту.

У президентських республіках парламент у формаль-но-юридичному значенні є більш незалежним. Законодав-ча ініціативаналежить депутатам,парламентнеможебутирозпущенийпрезидентом,хочавиконавчавладамаєбагатошляхів впливу на парламент. Місцеві органи влади забез-печуютьздійсненнявладинамісцях.Слідзауважити,щоуфедеративнихдержавахзаконодавчіорганиможутьматитри-рівневуструктуру—загальнофедеральні,суб’єктівфедераціїтамісцеві.

Виконавчо-розпорядчудіяльністьздійснюютьорганиви-конавчоївлади.СистемуорганіввиконавчоївладивУкраїніформуютьКабінетМіністрівУкраїни,міністерства,відомства

1Теориягосударстваиправа/Подред.Н.И.Матузова,А.В.Маль-ко.—2-еизд.—М.:Юристъ,2001.—776с.


�1

тамісцеві державні адміністрації.Для здійсненняповнова-женьпоконкретизаціїзаконодавчихположеньтаприйняттяпідзаконнихактівціорганинаділяютьсяоперативноюсамо-стійністю.Призначення ірольорганівуправліннявизнача-ютьсяконституційнимитазвичайнимизаконами.ВідповіднодоКонституціїУкраїниКабінетМіністрівУкраїниєвищиморганомусистеміорганіввиконавчоївлади(ст.113).Вінза-безпечує державний суверенітет і економічну самостійністьУкраїни,вживаєзаходівщодозабезпеченняправтасвободлюдиниігромадянина,розробляєіздійснюєзагальнодержав-ніпрограмиекономічного,науково-технічного,соціальногоікультурногорозвиткуУкраїни,здійснюєзаходищодозабез-печенняобороноздатностіінаціональноїбезпеки,організуєікоординуєроботуміністерствтаіншихорганіввиконавчоївлади(ст.116).

Органиуправлінняутворюютьсистемупідпорядкованихструктур. Залежно від територіальної дії розрізняютьцент-ральні органи управління, діяльність яких поширюється натериторіюдержави,тамісцеві органи,діяльністьякихобме-жується межами однієї чи декількох адміністративно-тери-торіальниходиниць.

Заобсягомповноваженьорганивиконавчоївладиподі-ляють на загальні, що забезпечують керівництво суспільс-твом (уряд); відомчі (галузеві), що здійснюють керівництвоокремими галузями державного управління (міністерства,відомства);місцеві (виконавчікомітетимісцевихорганіввла-ди,муніципалітети)талокальні,щозабезпечуютьуправлінняпевними колективами працівників (адміністрація підпри-ємств,установтаорганізацій).

Особливе місце в структурі державного апарату нале-житьсистемісудовихорганів.Основнимїхпризначеннямєздійсненняправосуддя.Назва та структура судових органіву різних країнах є неоднаковою, однак схожими є завдан-нятапринципиорганізаціїцихорганів.Діяльністьелементівсудової системи більшості країн ґрунтується на принципахнезалежностісуддів,самостійностіувирішенніпередбаченихзаконодавчопитань,гласностісудочинства1.

1Гусарєв С. Д.Юридичнадіяльність.Методологічнітатеоретичніаспекти.—К.:Знання,2005.—С.224—225.

ГЛАВА �

�2

СистемасудівзагальноїюрисдикціївУкраїнібудуєтьсязапринципамитериторіальностііспеціалізації.Вищимсудовиморганом у системі судів загальноїюрисдикції є ВерховнийСудУкраїни, вищимисудовими органамиспеціалізованихсудів—відповіднівищісуди.Згідноіззаконамидіютьапеля-ційніімісцевісуди(ст.125).

Важливе значення для функціонування апарату держа-вимаєпосадаПрезидента.ВУкраїнівінєглавоюдержавиі виступає від її імені (ст. 102КонституціїУкраїни).Він єгарантомдержавногосуверенітету,територіальноїцілісностіУкраїни, додержання Конституції України, прав та свободлюдиниігромадянина.

Президентзабезпечуєдержавнунезалежність,національ-нубезпеку,представляєдержавувміжнароднихвідносинах(ст.106КонституціїУкраїни).

Важливим аспектом характеристики апарату держави єпринципрозподілувлади.Цепринципконституціоналізму,відповідно до якого єдина державна влада поділяється навідноснонезалежнігілкивлади.Змістзазначеногопринципускладаютьтакіположення:

—конституційнезакріплення;— гілки влади функціонують під керівництвом різно-

манітнихосібтаздійснюютьсярізнимиорганами;—всігілкивладиєрівнимитаавтономними;—владніфункціїєневідчужуванимиінеможутьпереда-

ватисяіншиморганамудовільномупорядку;—незалежністьсудовоївладивідполітичноговпливу1.

§ �. Поняття, особливості та види органів держави

Важливиміневід’ємнимелементомдержавногоапаратуєоргандержави.Внауковійлітературіцякатегоріятлумачить-сянерівнозначно.Воднихвипадкахпідорганомдержавиро-зуміютьскладовумеханізмудержави,щомаєвласнуструкту-ру,чітковизначеніповноваженнязуправліннятавзаємодіїз

1Теориягосударстваиправаввопросахиответах.—Х.,2005.—С.75.


��

іншимичастинамидержавногомеханізму1.Віншихвипадкахдержавнийорганвизначаєтьсяякчастинадержавногоапара-ту—групаосібчиоднаособа,щомаєюридичновизначенудержавно-владну компетенцію2. Одні автори вважають, щооргандержави—це«структурновідокремлений,внутрішньоорганізованийколективдержавнихслужбовців,якийнаділе-нийкомпетенцієюдлявиконанняпевнихвладно-управлінсь-кихфункційізавданьдержави»3, іншіхарактеризуютьйогояк «структурноорганізований елемент державногомеханіз-му, наділений владними повноваженнями та необхіднимиматеріальнимизасадамидляздійсненнязавдань»4.

Особливе призначення органу держави зумовлює наяв-ністьдекількохознак,яківирізняютьоргандержавивіддер-жавних підприємств, установ і організацій, з одного боку,тавіднедержавнихструктур—зіншого.Наведемоосновніознаки.

Органи держави:—цевідносносамостійні,структурновідокремленіеле-

ментиапаратудержави;—формуютьсянародомчидержавоюдляздійсненняпов-

новаженьвідїїімені;—наділенінормативнозакріпленимиповноваженнями;—маютьвизначенуструктурутамежідіяльностіутери-

торіальномутапредметномумасштабах;— характеризуються певними особливостями підпорядку-

ванняупроцесівзаємодіїзіншимидержавнимиструктурами5;—маютьповноваженнявладногохарактеру;—використовуютьсимволидержавивофіційномупорядку;—відповіднодокомпетенціїприймаютьюридичнообо-

в’язковінормативнітаіндивідуальніакти;

1Хропанюк В. Н.Теориягосударстваиправа.—М.:Интерстиль,1993.—С.105.

2Скакун О. Ф.Теоріядержавиіправа:Підручник.—Х.:Консум,2001.—С.91.

3 Загальнатеоріядержавиіправа/Заред.М.В.Цвіка,В.Д.Тка-ченка,О.В.Петришина.—Х.:Право,2002.—С.119.

4Рабінович П. М.Органдержави//Юридичнаенциклопедія:В6т./Ред.кол.:Ю.С.Шемшученко(гол.ред.кол.)таін.—К.:Укр.енцикл.,1998.—Т.4.—С.286.

5Теоріядержавиіправа:Навч.посібник/Упоряд.М.Л.Шесто-палова.—К.:Прецедент,2006.—С.22.

ГЛАВА �

��

— спираються в процесі реалізації повноважень на ор-ганізаційну,матеріальнутапримусовусилудержави;

—забезпечуютьдіяльністьшляхомзастосуваннязасобівви-ховання,роз’яснення,переконання,заохоченнятапримусу;

—характеризуютьсяособливимпорядкомутворення,ви-дамидіяльності,характеромтаобсягомповноважень,фор-мамитаметодамивиконанняфункцій.

Узагальнюючинаведені ознаки,можемо визначити ор-гандержавиякколективнучиіндивідуальнуструктурнулан-ку апарату держави,щомаєнормативно закріплені владніповноваження, приймає загальнообов’язкові рішення, за-безпечуючиїхвиконання,утомучислійпримусовимиза-собами1.

Коженоргандержавистворюєтьсяпевнимчиноміхарак-теризуєтьсянаявністюособливихповноважень.Цедаємож-ливістьвестимовупронаявністьрізноманітнихструктур,щоможутьбутикласифікованізапевнимикритеріями.Класифі-каціяорганівдержавиєїхрозподіломнавідносновідокрем-ленігрупизасуттєвимикритеріями,щовідображаютьособ-ливостіутворення,функціонуваннятапредметнуналежністьпевноїдержавної структури.Основнимикритеріямикласи-фікаціїорганівдержавиєтакі.

І. За соціальною природою:а)первинні органи, якіформуютьсябезпосередньонаро-

дом як джерелом влади і мають представницький характер(парламент,президент,щообирається);

б) вторинні, які мають похідний характер, формуютьсяпервиннимиіпідзвітніїм(уряд).

ІІ. За способом утворення державніорганиподіляютьна:а)виборні, якіобираютьсянаселеннямчипредставниць-

кимиорганами;б)призначувані,щопризначаютьсяглавоюдержавичиви-

щестоящимиорганами(уряд);в)успадковані, щопередаютьсяуспадок(монарх).ІІІ. За способом прийняття рішень:а)колегіальні, щоприймаютьрішенняпісляобговорення

шляхомголосування(парламент,уряд);

1Кельман М. С., Мурашин О. Г.Загальнатеоріядержавиіправа(зісхемами,кросвордами,тестами).—К.:Кондор,2006.—С.117.


��

б)одноособові, вякихрішенняприймаєкерівникінесезаньоговідповідальність(президент)1.

IV. За територіальними межами:а)центральні, рішенняякихпоширюєтьсянавсюдержаву

тавсенаселення(парламент,Уряд);б)федеральні,щохарактернідляфедеративноїдержавиі

поширюютьрішеннянаїїсуб’єктів;в)місцеві, щопоширюютьрішеннянапевнуадміністра-

тивнуодиницю(місцевіадміністрації).V. За часом дії:а) постійні, що виконують основні завдання держави і

функціонуютьпротягомзначногоетапуісторіїдержави;б)тимчасові,щостворюютьсядлявирішенняневідклад-

нихзавдань,спричиненихнадзвичайнимиобставинами.VI. За функціональним призначенням:а)законодавчі органи, якімаютьпредставницькийхарак-

тертаправотворчіфункції;б)виконавчі органи, щоздійснюютьвиконавчо-розпорядчі

функції;в) судові органи, якімаютьнезалежнийхарактер,підпо-

рядковуютьсялишезаконуіздійснюютьфункціїправосуддя.VІІ. За обсягом повноважень:а)организагальної компетенції, якіправомочнівирішува-

тиширокеколопитань(парламент,уряд);б)органиспеціальної компетенції, щоспеціалізуютьсяна

виконанніодноговидудіяльностічипевноїфункції(мініс-терства,відомства).

§ �. Загальна характеристика органів законодавчої, виконавчої та судової влади

Діяльністьапаратудержавиґрунтуєтьсянапринципіроз-поділувлади.Цейпринциппередбачаєнеобхідністьчіткоготаповноговизначенняфункційорганівдержави,атакожна-явностісистемистримуваньтапротиваг,щозабезпечуютьне-можливістьвтручанняоднієїгілкивладивдіяльністьіншої.

1Теоріядержавиіправа:Підручник/Заред.С.Л.Лисенкова.—К.:ЮрінкомIнтер,2005.—С.116.

ГЛАВА �

��

Визначеністьповноваженьорганудержавипередбачаєне-обхідністьз’ясуванняособливостейстатусудержавноїструк-туринатеоретичномурівні.

Зточкизорутеоріїдержави,законодавчіорганибудь-якоїздержавхарактеризуютьсятакимизагальнимиознаками,якіконкретизуються національним законодавством та відобра-жаютьособливостіпевноїдержави.

1. Представницький характерорганівзаконодавчоївладиозначаєїхвиборність.Наїхосновінародпередаєвладусвоїмпредставникам і уповноважуєпредставницькіорганиздійс-нюватидержавнувладу.

2. Первинний характерзаконодавчихорганівзумовлюєть-сяїхважливістювапаратідержавиякпредставниканароду.

3. Верховенство — це забезпеченняповновладдянародутанаявність суміснихполітико-юридичнихобмежень зако-нодавчоївлади,зумовленихїїзалежністювідволівиборців.

4. Це делегована колегіальна влада, якійнародпередаєчас-тинуповноважень,рішенняумежахякоїприймаютьсяпісляобговореннявідповідногопитанняшляхомголосування.

5. Наявність спеціальних функцій, основнимисередякихєфінансова,щореалізуєтьсячерезправощорічногозатвер-дженняДержавногобюджетукраїнитаконтролюзайогови-конанням;розпорядчі,пов’язанізформуваннямвищихви-конавчихтасудовихорганів;контрольніповноваження,якістосуютьсяроботиуряду,посадовихосібвиконавчоївладитаможливості давати політичну оцінку діяльності політичнихлідерівтаструктур.

6. Поєднання єдиноначальності та колегіальностіозначаєможливістькерівництвапарламентомодноособовоголовою,який представляє парламент у взаємовідносинах з іншимиорганами, керує обговореннями, координує роботу внут-рішніх парламентських структур. Попередній розгляд пи-таньздійснюєтьсявкомісіях,якіможутьматипостійнийаботимчасовийхарактер.

7. Наявність законодавчих повноважень, щоздійснюютьсявпроцесіприйняттязаконівякактівюридичноїсили,вне-сення змін та доповнень до законів і тлумачення їх поло-жень.

8. Професійний характервизначаєтьсядіяльністюпарла-ментарів на постійній основі, що зумовлює значні вимоги


��

донеї,звітуваннямпарламентарівпередвиборцямитанаяв-ністювідповідальностізаненалежневиконанняпокладенихобов’язків.

9. Наявність спеціального статусу, щохарактеризуєтьсявиключними повноваженнями, які закріплені конституцій-нотанадаютьможливістьвирішуватинайважливішідлясус-пільствапитання.

10. Наявність процедурного порядку роботи, що зумо-влюєтьсясесійноюдіяльністюпарламентувідповіднодоРег-ламенту,якийзакріплюєособливостітастадіїзаконодавчогопроцесу.

Такимчином,законодавчавлада—цевідокремленагілкавлади,щомаєпредставницькийхарактертавинятковіпов-новаженнянаприйняттязаконів1.

Органивиконавчої владиєсамостійноючастиноюдержав-ногоапарату.Вонихарактеризуютьсятакимизагальнимиоз-наками,щовизначаютьнелишеїхсвоєрідність,айвідноснусамостійність.

Виконавча влада — цевторинна,підзаконнагілкадержав-ної влади, що має універсальний характер, спрямована навиконаннязаконівтаіншихактівзаконодавчоївладишляхомздійсненнявиконавчо-розпорядчихповноважень.

— Виконавча влада здійснюється урядом, який у різ-них країнах має неоднакову назву (Рада міністрів у Iталії,Адміністрація президента в США, Уряд у Росії, КабінетМіністріввУкраїні,Федеративнарада—уШвейцарії,Кабі-нет—уЯпонії).

—Основноюфункцією виконавчоївладиє виконання за-конівшляхомконкретизаціїїхположеньтаїхреалізації.

—Органи виконавчої влади приймають підзаконні норма-тивно-правові актинаоснові,навиконанняівідповіднодозаконів.

—Вониє підзвітними представницькиморганам.— Являють собою систему органів, які знаходяться в

ієрархічномупідпорядкуванні(вУкраїніцюсистемуутворю-ютьвищі,відомчітамісцевіоргани).

—Виконавчавладапередбачаєчітку організацію держав-но-службових відносин, підпорядкованість та відповідаль-ність.

1Теориягосударстваиправа:Учебник.—Х.,2007.—С.106.

ГЛАВА �

��

—Важливимнапрямомдіяльностівиконавчихорганівєздійсненнярозпорядчих повноваженьізвизначенняструктуриорганіввиконавчоївлади.

—Виконавчіорганифункціонуютьзапринципамипод-війного підпорядкування — органу,щоїхстворив,тавищесто-ящому в порядку підлеглості органу та субординації, тобточіткогопідпорядкування.

—Органивиконавчоївладиприймаютьіндивідуальні ак-ти,щоконкретизуютьзагальнінормидопевноговипадкучисуб’єктів.

— Універсальний та предметний характер виконавчоївлади забезпечує можливість безперервної діяльності цихорганівнавсійтериторіїдержавитаїхспиранняналюдсь-кі,матеріальнііфінансовіресурситавикористаннясистемислужбовихзаохоченьіпросуваньпослужбі.

—Наявністьувиконавчихорганівправана видання актів делегованого законодавства таправазаконодавчоїініціативи.

—Наявністьусистемівиконавчихструктурмісцевих ор-ганів влади, які формуютьсяшляхом призначення центромабожобираютьсяорганамимісцевогосамоврядування.

Незалежною структурною частиною апарату держави єсудові органи.Вонихарактеризуютьсятакимизагальнимиоз-наками.

—Основноюфункцієюдіяльностісудовоївладиєздійс-нення правосуддя.

— Виключність повноважень суду, тобто неможливістьіншихсуб’єктівздійснюватиправосуддятаделегуванняпов-новажень.

—Незалежність органівсудовоївладитаїхпідпорядко-ваністьвиключнозакону.

—Діяльністьсудовихорганівздійснюєтьсяуформі роз-гляду і вирішенняцивільних,адміністративних,господарськихтакримінальнихсправ.

—Діяльністьсудовихорганівздійснюєтьсявідповіднодовимог суворого дотримання визначеної процесуальним зако-нодавствомпроцедури.

—Основнимипринципамидіяльностісудовоївладиє рів-ність правгромадяннасудовийзахист; гласність, змагаль-ність, обов’язковість рішень.


��

—Результатомрозглядусправєвинесення індивідуального акта, щомаєформурішення,вироку,постановичиухвали.

—Можливістьоскарження ухваленихрішень.—Можливістьздійснюватифункціюзахисту правісво-

бодлюдиниігромадянина.—Акти,щоєрезультатомрозглядусправ,приймаються

судовимиорганамивідімені держави.—Приймаютьсяодноособовосуддеючисудовою комісієюв

межахсудовоїпроцедури.— У країнах загального права (Канада, Англія, США)

здійснюєправотворчі повноваження.—Наявністьспеціального статусусуддів,щозабезпечує

їхнезалежністьтаможливістьприйняттярішеньлишенаос-новізакону.

—Призначеннясудовоївлади—стримання іншихгілоквлади вмежах конституційної законності та правашляхомздійсненняконституційногонаглядутасудовогоконтролю.

Є системою органів, яку складають судові органи, якідіютьусферіконституційної,загальної,господарськоїтаад-міністративноїюстиції.

Судова влада,такимчином,єспецифічноюнезалежноюгілкоюдержавноївлади,якареалізуєповноваженняізздійс-ненняправосуддяшляхомгласного,змагального,якправи-ло,колегіальногорозглядутавирішеннявсудовихзасіданняхспорівпроправо1.

Зазначенівищеознакигілоквлади,щоіснуютьвапаратідержави,даютьможливістьсформулюватитакіорганізацій-но-правовізасадипринципурозподілувлади:

1)Єдинасувереннавладаналежитьнароду.2)Відсутністьоргану,вякомуконцентруваласьбиповно-

тадержавноївлади.3)Незалежністьтрьохгілоквладиєвідносною.4) Система стримань і противаг обмежує владу органів

державитаперешкоджаєконцентраціївладивмежаходнієїгілкивладивпротивагуіншим.

5)Кожназгілоквладимаєнелишехарактернідлянеїпов-новаження,айзасобивпливунаіншідержавніструктури2.

1Гусарєв С. Д.Юридичнадіяльність.Методологічнітатеоретичніаспекти.—К.:Знання,2005.—С.200—229.

2Тлумачнийсловникзтеоріїдержавиіправа/Упоряд.К.Г.Во-линка.—К.:МагістрХХIст.,2006.—С.17—18.

ГЛАВА �

�0

§ �. Органи держави та самоврядування: співвідношення

Державниймеханізмдієтарозвиваєтьсянеізольовановідінститутівгромадянськогосуспільства.Йоговзаємодіязорганамимісцевогосамоврядування,якіненалежатьдосис-темиорганівдержавноївлади,маєдвіправовіпідстави.Цявзаємодіявиходить ізспільності завданьусферіекономікитасоціальногорозвитку.Разомізтим,законприпускаємож-ливістьнаділенняорганівмісцевогосамоврядуванняпевнимидержавнимиповноваженнями.Взаємодіямеханізмудержавиз органами місцевого самоврядування сприяє розширеннюдемократичноїбазидержавноївлади,ареалізаціяконститу-ційногоправагромадяннаучастьвуправліннідержавнимисправамипов’язуєтьсязїхдіяльністюворганахсамовряду-вання.Самецезабезпечуєкомпроміссуспільнихінтересів.

Місцеве самоврядування є особливим видом управління,щозабезпечуєреалізаціюправатериторіальнихспільнотса-мостійновирішуватипитаннямісцевогозначеннязоглядунаінтересигромадянтаположеннязакону1.

Якінститутгромадянськогосуспільствамісцевесамовря-дування:

—маєдецентралізованийуправлінськийхарактер;—здійснюєпублічнувладунапевнійтериторіальнійоди-

ниці;—є інститутомнародовладдя,щозабезпечуєреалізацію

питаньмісцевогозначення;—здійснюєтьсяпредставникаминаселення,щомешкає

напевнійтериторії;— є самостійним інститутом, що є організаційно відо-

кремленим;—несевідповідальністьзасвоюдіяльність.Посадовимиособамивідповіднихтериторіальнихгромад

законназиваєсільського,селищноготаміськогоголову.Наявністьособливихповноваженьнеізолюєорганидер-

жави та місцевого самоврядування. В процесі здійсненняповноваженьвонивзаємодіють,виходячизнаявностіспіль-нихтаособливихознак.

1Котюк В. О.Загальнатеоріядержавиіправа.—К.:Атіка,2005.—С.558.


�1

Спільні ознаки:1.Органидержави,якіорганисамоврядування,викону-

ютьспільніфункціїзуправліннясуспільствомшляхомвста-новленняігарантуваннядіяльностісуб’єктів;їхповноважен-няконкретизуютьсяпідзаконнимиактами.

2.Органидержавитасамоврядуванняпередбаченікон-ституційно.

3.Вонивідповіднодонаданихповноваженьприймаютьрішеннянормативного характеру,що в разі їх протиріччяКонституціїможутьбутискасовані.

4.Органи держави, як і органи самоврядування,маютьчітковизначенукомпетенціюувідповіднійсферітаформиіметодиздійсненняповноважень.

5.Рішення,щоприймаютьсяцимиорганами,маютьвлад-нийхарактер,певнимчиномзабезпечуютьсяігарантуються.

6.Органидержавиіорганисамоврядуванняформуютьсявустановленомузакономпорядкушляхомобраннячипри-значення.

7.Органидержавиіорганисамоврядуванняфункціону-ютьнаосновіпринципурозподілуповноважень тапевнимчиномвзаємодіютьупроцесіздійсненняповноважень.

Відмінності:

Органи держави Органи місцевого самоврядування

Формуютьсяшляхомвибо-рів,призначаютьсячиза-тверджуються

Обираютьсянаселеннямтери-торіальноїодиниці

Діянормативнихактівпо-ширюєтьсянатериторіюдержавичиадміністративноїодиниці

Діянормативногоактапоши-рюєтьсянатериторіальнічиад-міністративніодиниці

Повноваженнявизначаютьзміступравлінськоїфункційдержави

Повноваженняспрямованінави-рішенняпроблемпевноїтериторіїізсамоврядування

Складаютьсязслужбовців Діяльністьнемаєпрофесійногохарактеру

Діютьнаосновіконститу-ційнозакріпленогопринци-пурозподілувлади

Можутьзавзаємноюзгодоюпере-розподілитиміжсобоюокреміповноваженнянапідставідоговору

ГЛАВА �

�2

Органи держави Органи місцевого самоврядування

Рішенняприймаютьсяко-легіальночиодноособовокерівникоморгану

Рішенняприймаютьсявиключношляхомголосування

Здійснюютьповноваженнябезпосередньо

Здійснюютьповноваженняякбезпосередньо,такічерезобраніоргани

Фінансовубазустановитьдержавнийбюджет

Фінансовубазустановитьмісце-вийбюджеттапозабюджетнінад-ходження

Виступаютьвідіменідержа-ви

Єпредставникамиінтересівнасе-ленняпевноїтериторії

Виконавчіорганиутворюютьсамостійнучастинудержав-ногоапарату

Виконавчіорганиформуютьсяке-рівникоморганусамоврядування

Діютьнаосновіпринципукоординації

Діютьнаосновісубординації

Удеякихвипадкахможливеделегуваннявиконавчихпов-новаженьорганамсамовря-дування

Делегуванняповноваженьдержав-ниморганамнеможливе

Таким чином, органи держави та місцевого самовряду-вання—цеструктури,яківзаємодіютьтазабезпечуютьнай-більшдоцільнийрівеньупорядкуваннясуспільнихвідносинтагарантуютьфункціонуваннясуспільстваякпевнимчиноморганізованоїсоціальноїсистеми.


1.Щослідрозумітипідмеханізмомдержави?2. Якаструктурамеханізмудержави?3.Назвітьознакиорганудержави.4.Щотакеапаратдержави?5. Якспіввідносятьсякатегорії«механізм»державиі«апарат»

держави?

��

Г л а в а �

ДЕРЖАВА В ПОЛІТИчНІй сИсТЕмІ сусПІЛЬсТВА

§ 1. Поняття політичної системи. Підстави типології політичної системи

Політичнасистемасуспільства—цескладнеібага-тограннеявище.Будь-якасистемасуспільства,втомучислійполітичнасистема,єцілісною,упорядкованоюмножиною елементів, взаємодія яких сприяє появіновоїякості,щоневластиваокремимчастинам.Аме-риканський соціолог Т.Парсонс переносить поняття«система» на вивчення суспільства, він представляєсуспільство як взаємодію чотирьох підсистем: еконо-мічної, політичної, соціальної та духовної, які знахо-дятьсяувзаємозалежностітавзаємодії.Кожназпідсис-темвиконуєпевніфункції, забезпечуючижиттєдіяль-ністьсуспільствавцілому.

Значногопоширеннявнашомусуспільствісистем-нийпідхідякдослідницькийметоднабуву60—80рр.ХХст.Основнінауковіпраціщодозастосуваннясис-темногопідходу в галузі суспільнихнаук з’являютьсяв середині 1970—1980-х рр., коли було опублікованочимало змістовних досліджень загальнофілософськогохарактеру.

Роль політики вжитті суспільства обмірковуєть-ся американським політологом Д. Iстоном у теоріїполітичноїсистеми.Зайоговизначенням,політикає«вольовимрозподіломцінностей».Воназдійснюєтьсяполітичноюсистемою,котруможнарозглядатияксу-купністьвзаємодіїщодорозподілуресурсівіціннос-

ГЛАВА �

��

тей1.Зцієїточкизоруполітичнасистемаєскладниммеханізмомформуваннявладивсуспільстві.

Поняття «політична система» використовується для ха-рактеристикивідносинміждержавоюісуспільством,міжріз-нимисуб’єктаминанедержавномурівні.

Сучасна теорія держави і права приділяє велику увагуполітичнійсистемісуспільства,розглядаєїїякоб’єктивнуєд-ністьрізнихсоціальнихінститутів,взаємнихзв’язківпевногохарактеру2.

Фактори, що справляють вплив на політичну системусуспільства,доситьбагатопланові.Середнихнелишеоргані-заціядержавноївлади,нетількивласнеполітичніутворен-ня (партії, політичні рухи та інші суспільні організації), їхборотьбазавладу,завикористанняусвоїхінтересахінсти-тутівдержави,втомучисліармії,поліції,органівуправління,засобівмасової інформаціїтощо,алей інші,більшглибокіструктурицихфакторів.

Дляполітичнихсистемрізнихсуспільстводним із важ-ливих системоутворюючих факторів є стратегія виживаннявумовахглобальноїекономічної,екологічної,демографічноїтаіншихкриз.

Багатоманітністьполітичнихсистем,щоіснуютьусучас-номусвіті, свідчитьпро те,щонапроцес їхформування іфункціонуваннятакожсправляютьвпливтакіфактори,як:історичні традиції, культура, економічнийрозвиток,розви-токгромадськогосуспільстватощо.Переважаннятихчиін-шихфакторівобумовлюєїхособливості.

Типологія політичних систем здійснюється на підставіврахуваннярізнихознак:

1. Класифікаціяполітичнихсистемнапідставіхарактерувзаємовідносин політичних систем із зовнішнім середови-щем.Зацимкритеріємвирізняютьзакритійвідкритіполі-тичнісистеми.Першімаютьобмеженізв’язкиіззовнішнімсередовищем, є самодостатніми, не сприймають цінностей

1Дашутін Г.Політичнийідеал:світовийдосвідісучаснаУкраїна.—К.:Академ-Прес,2006.—С.188—200.

2Політика,правоівладавконтекстітрансформаційнихпроцесіввУкраїні:Монографія/I.О.Кресіна,А.С.Матвієнко,Н.М.Оніщенко,Є.В.Перегуда,О.В.Скрипнюк,С.В.Балан,О.М.Стойко;Зазаг.ред.I.О.Кресіної.—К.:Iн-тдержавиіправаім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни,2006.—С.30—56.


��

іншихсистем,тобторесурсирозвиткузнаходятьсявсерединіцихсистем.Відкритіполітичнісистемиактивнообмінюють-сяресурсамиіззовнішнімсвітом,успішнозасвоюютьпере-довіцінностііншихсистем,єрухливимиідинамічними.

2. Класифікаціяполітичнихсистемзаполітичнимрежи-мом, тобто на підставі характеру і способів взаємодії вла-ди, особи і суспільства. За цим критерієм виокремлюютьтоталітарніполітичні системи, авторитарній демократичні.Тоталітарнаполітичнасистемахарактеризуєтьсяцілковитимпідкореннямособиісуспільствавладі,регламентацієюікон-тролемзавсімасферамижиттязбокудержави.Авторитарнаполітичнасистема ґрунтуєтьсянанеобмеженійвладіоднієїособи чи групи осіб при збереженні деяких економічних,громадянських,духовнихсвободдлягромадян.Демократич-наполітичнасистемапередбачаєпріоритетправособи,кон-трольсуспільстванадвладою.

3. Класифікаціяполітичноїсистемизазмістоміформа-миуправління.Заданимкритеріємрозрізняють:

• Ліберальні демократії, в яких прийняття політичнихрішеньорієнтованонареалізаціюцінностейіндивідуалізму,свободи,власності.

• Комуністичні системи, чи авторитарно-радикальні,спрямованінацінностірівності,соціальноїсправедливості.

• Традиційніполітичнісистеми,спираючисьнаолігар-хічні форми правління, орієнтовані на нерівномірний роз-поділекономічнихресурсівісоціальнихстатусів.

• Популістськіполітичнісистемипереважаютьукраїнах,щорозвиваються,використовуютьавторитарніметодиуправ-лінняіпрагнутьдобільшоїрівностіщодорозвиткублаг.

• Авторитарно-консервативніполітичнісистемимаютьнаметізбереженнясоціальноїіекономічноїнерівності,об-меженняполітичноїучастінаселення.

4. Класифікаціяполітичнихсистемзатипомполітичноїкультуриірозподіломполітичнихролей.Цейкритерійдоз-воляєрозрізняти:

• Англо-американську політичну систему, яка харак-теризується високим ступенем розподілу політичних ролейіфункційміжучасникамиполітичногопроцесу:державою,партіями,групамиінтересівтощо.Владаівпливрозподіленіміжрізнимиланкамиполітичноїсистеми.Цясистемафунк-

ГЛАВА �

��

ціонуєврамкаходнорідноїкультури,орієнтованоїназахистзагальновизнаних у суспільстві ліберальнихцінностей: сво-боди,безпеки,власностітощо.

• Європейсько-континентальнуполітичнусистему,якійвластивірізноманіттяполітичноїкультури,наявністьнаціо-нальнихкультурпротилежнихорієнтацій,ідеалів,цінностей,притаманних будь-якому класу, етносу, групі, партії. Роз-поділполітичнихролейіфункційвідбуваєтьсяневмасшта-бахсуспільства,авсерединікласу,групи,партіїтощо.Однакнаявність різних структур не заважає злагоді в суспільстві,оскількиєзагальнакультурна основа—ліберальніцінності.

• Доіндустріальну і частково індустріальну політичнісистеми,щомаютьзмішануполітичнусистему.Вонаскла-даєтьсязмісцевихполітичнихсубкультур,восновіякихміс-тятьсяцінностіклану,роду,общин,племені.Утакихумовахзнайтизлагодуікомпроміспрактичнонеможливо.Iнтеграціясуспільствазадопомогоюнасильствапризводитьдоконцен-траціївладиівпливуврукахвузькогоколаосіб.

• Тоталітарнуполітичнусистему,щофункціонуєнаос-нові пріоритету класових, національних чи релігійних цін-ностей.Владасконцентрованаврукахмонопольноправлячоїпартіїчигрупиосіб,характеризуєтьсяконтролемусіхсторінжиттєдіяльностісуспільстватаіндивіда.

СучаснуполітичнусистемувУкраїніщебагатовчомуха-рактеризуютьрисиперехідногоперіоду.Внійдеякоюміроюзберігаютьсяпевніелементисистемирадянськоготипу,хочаз’явилисяіпочалифункціонуватиновіполітичніінститути.Політичнасистемавсучасномуукраїнськомусуспільствімаєрядхарактернихособливостей.Передусімвїїінституціональ-нійпідсистемієполітичнийакцентуперерозподілівладнихповноваженьнакористьвиконавчихорганівісуттєвеобме-женняфункційзаконодавчихінститутіввлади.Останніпрак-тичнопозбавленіможливостіздійснюватиконтрользадіяль-ністювиконавчихорганів.

Українськаполітична системащене завершилаформу-вання демократичних ідеалів, ціннісних норм, визнаних усуспільстві. У зв’язку з цим її можливості інтегрувати сус-пільство,забезпечитиєдністьістабільністьдоситьобмежені.Слабкаінтегрованістьвукраїнськуполітичнусистемурізно-манітнихгруп,партій,рухівзнаходитьпроявутому,щополі-


��

тичнісилимаютьобмеженийдоступдопроцесуприйняттярішень.Посттоталітарнусистемуякмеханізмвладисьогодніправильнішеназиватизакритою,ніжвідкритою.НедолікомполітичноїсистемиУкраїниєтакожїїслабкареактивназдат-ність. Зокрема, вона не завжди своєчасно і адекватно реа-гуєнадавнійновіінтереситапотребинаселення.Сьогоднінайбільшактуальноюпроблемоюєформуваннянадійнихме-ханізмівсоціальногозворотногозв’язку,підкореннядержавиконтролюзбокугромадянськогосуспільства1.

§ 2. структура і функції політичної системи

Політичнасистемаскладаєтьсязрядуелементів—дер-жавних і громадських організацій та інститутів, що берутьучастьудержавному ісуспільно-політичномужиттікраїни.Абиправильновизначитиструктуруполітичноїсистеми,не-обхідновирізнитипевнікритеріїхарактеристикиїїелементів.Прицьомуосновнимивимогамибудевнутрішняупорядко-ваність (організаційнийкритерій),політична спрямованістьдіяльності (політичнийкритерій),якамаєвиражатисянор-мативноувідповіднихстатутах,програмах,положеннях,щовідображаютьметустворенняполітичноїорганізації,головнусферу діяльності, характер її основних завдань тафункцій,особливостіїхреалізації,специфічніпринципиорганізаціїідіяльності тощо (програмнийкритерій).Критерійпрограм-ностідаєможливістьвизначитиступіньучастітієїчиіншоїорганізаціївполітичномужиттікраїни,зафіксуватиїїполі-тичніцілі і завдання, тобто включити вполітичну системусуспільства.

З позицій організаційного критерію політична системахарактеризуєтьсявнутрішньоюупорядкованістю:компонен-тиуправляючоїсистемидержавно-організаційногосуспільс-твазв’язанівідносинамивлади.

Політичнийкритерійозначаєздатність,по-перше,вира-жатиполітичні інтересипевного класу, групичи будь-якоїіншоїсоціальноїспільноти;по-друге,бутиучасникомполі-

1 IнноваційнийрозвитокУкраїни: політико-правові аспекти / Зазаг.ред.В.П.Горбатенко.—К.:Юрид.думка,2006.—С.13.

ГЛАВА �

��

тичногожиттяіносіємполітичнихвідносин;по-третє,матибезпосереднє чи опосередковане відношення до державноївлади—їїзавоювання,організаціїчивикористання.

Політична система складається з підсистем, яківзаємопов’язаніодназодноюізабезпечуютьфункціонуван-няпублічноївлади.Донихслідвіднеститакіпідсистеми:

1. Iнституціональну(держава,партії,групитиску,засо-бимасовоїінформації,церкватощо).

2. Нормативну (політичні, правові, моральні норми,звичаї,традиції,символи).Черезнихполітичнасистемаздій-снюєрегулятивнийвпливнафункціонуванняінститутів,по-ведінкугромадян.

3. Комунікативну (форми впливу влади, суспільства таіндивідаякусерединісистеми,такізполітичнимисистема-миіншихдержав).

4. Культурну(системацінностей,релігія,ментальність).5. Функціональну(засобиіспособиреалізаціївлади,до

якихналежатьзлагода,примус,насильство,авторитеттощо).Вонастановитьосновуполітичногорежиму,діяльністьякогоспрямовананазабезпеченняфункціонування,перетворенняізахистмеханізмуздійсненнявладивсуспільстві.Політичнасистемавиконуєпевніфункції.Втеоріїсистемпідфункцієюрозуміютьбудь-якудію,спрямованунапідтриманнясистемив стійкому стані і забезпечення її життєдіяльності. Термін«функція»використовуєтьсяврізнихзначеннях.Одніавто-ри зазначають,щоданепоняття виражає взаємозалежностірізних факторів. Iнші дослідники під функцією розуміютьспрямуванняврамкахоб’єктадослідження.Їїтакожможнавизначитиякрезультатпевноїсоціальноїдії,процесу,явищ.Слово«функція»означаєсукупністьусіх(якочікуваних,такінепередбачуваних)наслідків,процесів,явищ,їхрольусус-пільній системі.Найчастішецепоняття застосовується дляпозначення основних, найважливіших для соціальної сис-темипроцесів.Функціїполітичноїсистемитакі:політичноїсоціалізації; реагування; регуляції; екстракційна; дистрибу-тивна;адаптації.

Політичнасистемасуспільствапредставляєорганічнуєд-ністьдержавитаіншихсоціальнихелементів,щооб’єктивномаютьрізніполітичніфункції,алеоб’єднаніцілямита іде-


��

алами,щопануютьуданомусуспільствіщодозавоювання,утриманняівикористаннявлади1.

Вона забезпечує проведення внутрішньої і зовнішньоїполітики, формує, виражає і захищає інтереси класів, со-ціальних груп. Її характер (тип, види) визначаються голов-нимчиномтимсоціальнимсередовищем,вякомувиникаєіфункціонуєполітичнасистема.

Політичнасистемаможематирізнідодатковіхарактерис-тикитаособливостізалежновідконкретнихісторичнихоб-ставин,духовногожиттясуспільства,національнихтрадицій,психології,менталітету.

Доїїскладуможутьвходитиякформальні,такіфактич-нісоціальні інститути,щоформуютьсоціальніціліта ідеа-лижиттясуспільства,якіперетворюютьсяпотімуконкретніполітичніфункції.

§ �. Держава як елемент політичної системи суспільства

До структури політичної системи суспільства входятьрізні організації. До суто політичних організацій належать:держава,всіполітичніпартії,окремігромадськіорганізації.Їххарактернаознака—прямийзв’язокзполітикою,абезпо-середнімзавданнямїхстворенняіфункціонуванняєдосяг-ненняпевноїполітичноїмети,якаобов’язковозакріплюєть-сявстатутахіполягаєуформуваннітаздійсненівнутрішньоїізовнішньоїполітикинарізнихетапахрозвиткусуспільства,вполітичномутаідеологічномувпливінарізніпрошаркийкласисуспільства,впроведенніполітичнихінтересівпанів-нихкілчисуспільствавцілому2.

Держава є організацією безпосереднього політичноговладнування.Всііншіорганізації,щоналежатьдополітичноїсистемисуспільства, беруть участь у здійсненні владиопо-

1Бенджамен Барбер. Сильна демократія: політика учасницькоготипу.—6кн.//Демократія.Антологія/Упоряд.О.Проценко.—К.:Смолоскип,2005.—С.254—263.

2Оніщенко Н. М.Проблемиефективності законодавства: сучаснадоктринатапотребипрактики//Судоваапеляція.—2006.—№2.—С.10—16.

ГЛАВА �

�0

середковано,черездержаву,застосовуючирізніформиспів-робітництвазнею1.

Державаякелементполітичноїсистемимаєпевніособ-ливості:

1. Вонаявляєсобоюєдинуполітичнуорганізацію,владаякоїпоширюєтьсявмежахтериторіальнихкордонівдержави.

2. Вона виступає як єдиний офіційний представникусьогосуспільства,щооб’єднуєтьсянеюзаознакоюгрома-дянства.

3. Держава є єдинимносієм суверенітету, тобто тількидержава має верховенствощодо всіх інших влад усерединікраїниієнезалежноювідбудь-якоїіншоїіноземноївлади.

4. Вонамаємонопольнеправонаправотворчість,вида-ючи закони тапідзаконні акти, обов’язкові для виконаннявсімаорганами,підприємствами,організаціями,посадовимитафізичнимиособами.

5. Вонакоординуєосновністоронижиттясуспільства.6. Держава — єдина в політичній системі організація,

яканаділенаправоохороннимиорганами.7. Тількивонамаєзбройнісилиіорганибезпеки.8. Лишевонамаєлегальнуможливістьзастосуванняме-

тодівпримусущодонаселеннязметоюзахистуконституцій-ногоустрою,державноїцілісності,правтазаконнихінтересівгромадян.

9. Державанаділенаєдністюзаконодавчих,управлінсь-кихіконтрольнихфункцій.

10. Вона має систему примусового оподаткування,обов’язковихплатежів,щозабезпечуютьїїекономічнусамо-стійність.

§ �. Держава і політичні партії

Взаємовідносинидержавиігромадськихорганізацій— двосторонні. Більшість із них опосередковується нормамиправа,набуваючизалежновідцьогорізногохарактеру(дер-жавно-правового,цивільно-правового,адміністративно-пра-вовоготощо).

1Сальников В. П., Степашин С. В., Хабибуллин А. Г.Государствокакфеномениобъекттипологии.—СПб.:Ун-т,2001.—С.70—73.


�1

Здатністьполітичноїсистемисвоєчаснореагуватинапот-ребинаселенняізмінизовнішніхумовіснуваннясуспільстваістотно залежитьвід ефективної взаємодії держави з інши-миінститутамиполітичноїсистеми.Найбільшсуттєвиммо-ментомуційвзаємодіїєспеціалізаціяполітичнихфункційіролейінститутівполітичноїсистеми,оскількикоженізнихстворюється для забезпечення певних груп і інтересів.Не-державні організації доводять до відома держави інтереси івимоги різних прошарків населення суспільства. Держававідповідноухвалюєважливірішеннящодорозподілуресурсіввінтересахтихчиіншихгрупсуспільства.

Особливемісцевполітичнійсистемісуспільствавідведе-нополітичнимпартіям.Політичнапартія—це громадськеоб’єднання,створенезметоюучастігромадянуполітично-му житті суспільства засобами формування і вираження їхполітичної волі, участі в громадських і політичних акціях,увиборахіреферендумах,атакожзметоюпредставництваінтересівгромадянворганахдержавноївладиіорганахміс-цевогосамоврядування.

Політичнапартія—це,якправило,доситьформалізованаполітичнаорганізація зі своєюструктурою (керівні органи,регіональнівідділення,рядовічлени),щовиражає інтереситих чи іншихкласів, соціальнихпрошарків, груп, об’єднуєнайбільшактивнихїхпредставників,маєнаметізавоюванняполітичної влади задля реалізації певної програми соціаль-них,економічних,політичнихперетворень.

Формування політичних партій в Україні перебуває напочатковомуетапі.Хочакількістьстворенихпартійдосягаєзначногочисла,їхсоціальнабазащеслабка.Дляформуванняпартійнеобхіднийчас,застосуванняїхпрограміорганізацій-нихструктурупроцесівиборчихкомпаній,великароботаіззалученнядосвоїхлавширокихверствнаселення.

Слід звернутиувагунадеякі вимоги:членамипартіїнеможутьбутиіноземці,особибезгромадянства,атакожосо-би,щовизнанівсудовомупорядкунедієздатними.

Призначенняполітичноїпартіїполягаєвздійсненніфунк-ційпредставництваінтересіврізнихсоціальнихгруп,спіль-нотнарівні інтересівусієї соціальноїцілісності, а такожвактивнійроботізінтеграціїсоціальноїгрупи,якавходитьдосфериполітичнихвідносин.

ГЛАВА �

�2

Цілі і завдання політичної партії викладені в її статутітапрограмі.Основними цілями політичної партії є:завоюван-нявладиконституційнимшляхом;формуваннягромадськоїдумки; політична освіта і виховання громадян; вираженнядумокгромадянзбудь-якихпитаньгромадськогожиття;до-веденняцихдумокдовідомаширокоїгромадськостііорганівдержавноївлади;висуваннякандидатівнавиборахузаконо-давчі(представницькі)органидержавноївладиіпредставни-цькіорганимісцевогосамоврядування,участьувиборахдоцихорганівтавїхроботітощо.

Втручанняорганівдержавноївладитаїхпосадовихосібудіяльністьполітичнихпартій,таксамо,яківтручанняполі-тичнихпартійвдіяльністьорганівдержавноївладиі їхпо-садових осіб, не допускається.Питання стосовно інтересівполітичних партій вирішуються органами місцевого само-врядування з участю відповідних політичних партій або запогодженнямзними.

Особи,щообіймаютьдержавніпосади,неможутьвико-ристовуватиперевагисвогопосадовогостановищавінтере-сахполітичноїпартії,членамиякоївониє.

Органи державної влади надають підтримку на рівнихумовахполітичнимпартіямрізнимизасобами:

1. Забезпеченнярівнихумовігарантійщодовикористан-нядержавнихзасобівмасовоїінформації.

2. Створеннярівнихумовнаданняприміщень,щозна-ходятьсяудержавнійвласності,наумовах,аналогічнихумо-вамїхнаданнядержавнимустановам.

3. Забезпечення рівних умов участі у виборчих кам-паніях,референдумах,громадськихіполітичнихакціях.

Державнапідтримкаполітичнихпартійздійснюєтьсята-кожшляхомїхдержавногофінансуванняувизначенихзако-номвипадках.

Державнефінансуванняполітичної партії припиняєтьсяуразіпризупиненняїїдіяльності,атакожувипадкуневико-нанняполітичноюпартієювимогвідповіднихзаконів.

Розрізняютьтаківидипартій:1. Масові політичні партії. Їхдіяльністьорієнтованана

політичневиховання,підвищенняполітичноїактивностіна-селення,наданняційактивностіякостіпостійностіібезпере-рвності.


��

2. Кадрові політичні партії. Виникають як виразникиволіпанівнихгромадськихкласів,інструментоновленняелітна основі кооптації в умовах обмежень на виборче право.Прагнутьдооб’єднанняеліт,збільшеннячисельностізме-тоюпосиленнявпливунаелекторатдляперемогинавибо-рах.Засвоєюсоціальноюсутністюцепартіївищихсуспіль-нихкласів.

3. Правлячі партії.Цепартії,яківжеодержалиіздійс-нюютьвладу,головнимчиномчерезсвоїхчленів,якіобійма-ютьнайважливішідержавніпосади.

4. Партії влади.Якправило,існуютьудержавіперехід-ноготипу.Цездебільшоготимчасовіоб’єднання,заснованіна популярності конкретних діячів, використанні певногорівняреальногоподілувладивдержавііпрагненніполітич-ноївладивищихменеджеріввиконавчоївлади.

5. Державно-патріотичні партії. Вони орієнтуються намобілізаціюпредставниківусіхсоціальнихпрошарківігрупназабезпеченняцілісностітастабільностідержави.

6. Проблемні партії.Підкоряютьсвоюпрограму ідіяль-ністьвирішеннюякого-небудьсоціальногозавдання,вважаю-чийогонайбільшактуальним(наприклад,екологічнапартія).

7. Гротескні партії. Вбачають зміст своєї діяльності вдемонстрації самобутностіпевної групи громадян.Вонинепретендуютьнавладу,захищаютьобмеженеколосвоїхінте-ресів,мають,якправило,невеликийкількіснийсклад.

§ �. Держава і громадські об’єднання

Порядзполітичнимипартіямивирізняютьполітичні,національні рухи як елементи політичної системи.На від-мінувідполітичнихпартій,дляних,якправило,характернавідсутністьжорстокоїцентралізованоїорганізації,відсутністьфіксованогочленства,програмуідоктринузамінюєметачисистемаполітичнихцілей1.

Якужезазначалося,дополітичнихорганізаційналежатьтакожрізнігромадськіоб’єднання.Діяльністьтакихоб’єднаньмаєбутигласною,аінформаціяпроїхустановчідокументи

1Георгіца А. З.Конституційнеправозарубіжнихкраїн.—Чернівці:Астон,2003.—С.160—165.

ГЛАВА �

��

тапрограми—загальнодоступною.Забороняєтьсястворенняідіяльністьгромадськихоб’єднань,цілічидіїякихспрямо-вані нанасильницьку зміну основ конституційного устроюі порушення цілісності України, підрив безпеки держави,створеннявійськовихформувань,розпалюваннясоціальної,расової,національноїворожнечі.

Втручання органів державної влади і посадових осіб удіяльністьгромадськихоб’єднань,яківтручаннягромадсь-кихоб’єднаньудіяльністьорганівдержавноївладитаїхпо-садовихосіб,неприпустиме,завиняткомвипадків,передба-ченихзаконом.Державазабезпечуєдотриманняправізакон-нихінтересівгромадськихоб’єднань,підтримуєїхдіяльність,законодавчорегулюєнаданняїмподатковихтаіншихпільгіпереваг1.Державнапідтримкаможевиражатисяувигляді:цільовогофінансування окремих суспільно корисних прог-рамгромадськихоб’єднаньза їхзаявками(державнігаран-тії); укладання будь-яких видів договорів, у тому числі навиконанняробітінаданняпослуг;соціальногозахистущо-довиконаннярізнихдержавнихпрограмнеобмеженомуколугромадськихоб’єднаньнаконкурснійоснові.Питання,щоторкаютьсяінтересівгромадськихоб’єднань,упередбаченихзакономвипадкахвирішуютьсяорганамидержавноївладиіорганами місцевого самоврядування за участю відповіднихгромадськихоб’єднаньчизапогодженнямзними.

ВУкраїнігромадськіорганізаціїберутьучастьуреаліза-ції політики держави. Вони делегують своїх представниківдоскладубагатьохдержавнихорганів.Чималопитаньжиттясуспільства,йогополітичноїсистемивирішуєтьсяорганамидержавизврахуваннямїхдумкичиразомзними.

До не суто політичних організацій належать такі, яківиникають ірозвиваютьсявнаслідокекономічнихта іншихпричин.Це—профспілкові,кооперативнітаіншіорганіза-ції, які свою діяльність здійснюють у виробничій, соціаль-но-побутовій,культурнійтаіншихсферахжиттясуспільства,причомувонинезакріплюютьусвоїхстатутахзавданьактив-ногополітичноговпливунадержавнувладу.

Окрему групу утворюють організації, які виникають іфункціонуютьнаосновііндивідуальнихсхильностейіінтере-



��

сівтогочиіншогопрошаркулюдей(товариствофілателістів,нумізматівтощо).Політичногозабарвленнявонинабуваютьлишеякоб’єктивпливудержавних і іншихполітичнихор-ганівіорганізацій,аленеяксуб’єкти-носіїполітичноївладиівідповіднихвідносин.

Напідставівикладеногоможназробититаківисновки:1. Політична система суспільства — це сукупність

взаємопов’язаних громадських і інших організацій, які по-кликані розвивати організаційну самостійність і політичнуактивністьособистостейвпроцесіреалізаціїнимиполітичноївлади.

2. Взаємовідносини держави і громадських організаційсвідчатьпроте,наскількиспільнимє їхкінцевіцілі та за-вдання,єдиніпринципипобудовиіфункціонування.

3. Громадськіорганізаціїнеє«філіями»держави.Цеса-мостійніланкиполітичноїсистеми,щомаютьсвоїфункціїтасоціальнепризначення.


1.Щотакеполітичнасистемасуспільства?Якоюєїїструктура?2.Визначтемісцедержавивполітичнійсистемісуспільства.3.Якемісцевідведенополітичнимпартіямуполітичнійсистемі

суспільства?4.Якпов’язанийрозвитокдемократіїзформуваннямта

розвиткомполітичноїсистемисуспільства?

��

Глава �

ПРАВОВА ДЕРЖАВА І ГРОмАДЯНсЬкЕ сусПІЛЬсТВО. ІНсТИТуТ юРИДИчНОї ВІДПОВІДАЛЬНОсТІ ДЕРЖАВИ ПЕРЕД ОсОбОю

§ 1. становлення ідей правової держави

Iдеяправовоїдержавипройшласкладнийідовгийшлях.Щевантичнічасилюдстворозуміло,щолишеправо може дати владі міру, обмежити її в інтересахнароду, а держава, в якій закон суперечить людськійприроді інеслугуєзагальномублагу,швидкоприпи-нитьсвоєіснування.

УпродовжтривалогоперіодупіслярозпадуРимськоїімперіїполітико-правовевченнянерозвивалось(деякепожвавленняпроцесуйогостановленняспостерігаєть-сялишезXI—XIIст.),однакпоширеннявЄвропірим-ськогоправаіримськихтрадиційпризводитьдозміц-ненняпідвалиндержавності,розуміннязаконуякволінароду,авідтаківизнанняпевноїзалежностівідньоговерховноївлади.

НаXII—XIIIст.припадаєстановленнясередньовіч-ного конституціоналізму уформі парламентських ор-ганів,формуєтьсяпредставницькавладатазаконодавчізбори.Уподальшомуідеяобмеженняправителязако-номісправедливістюзнаходитьсвійрозвитокупрацяхбагатьохвчених,однакцьомуперешкоджаютьабсолю-тистськітенденціїуполітичнійнауці(черезформуванняабсолютнихмонархійуЄвропіназламіXV—XVIст.),атакожборотьбаміжсвітськоюіцерковноювладою.

ПРАВОВА ДЕРЖАВА І ГРОмАДЯНсЬкЕ сусПІЛЬсТВО...

��

Відповідальністьправителязводитьсяпереважнодовідпові-дальностійоголишепередБогоміприродою.

Iдеїсередньовіччя,проте,сталифундаментом,наякомусформувалось систематичне вчення про правову державу.Доключовихвіхурозвиткуполітичноїнаукивартовіднестиобґрунтуваннясвітськогохарактерудержави,державногосу-веренітетутаверховноївлади.

Епоха Реформації у Франції в XIV—XVI ст. привнеслаідеюобмеженнясуверенітетувладикоролявладоюнародутавідповідальністюйогопереднародоміпарламентом.Обґрун-тування призначення політичної влади для загального мо-ральногодобрасприяловідродженнюдавньоїідеї належності політичної влади народові. Зцієїідеїзгодомвиникаєціліснадоктринанароднихправ,підпорядкованістьдержавислужін-нювсійгромадітаскеровуваннюприроднимправом.

Стародавнюдоговірнутеоріювикористалипредставникиполітико-правовоїнаукитаідеологиАмериканськоїіФран-цузькоїреволюційдляобґрунтуванняобмеженостіполітич-ноївладитаправанаопіртиранії.

Революційний рух XVIII та XIX ст. доповнив античнуідеюпануванняправаконцепцієюправісвободлюдини,якастала основою всіх подальших теорій лібералізму. В епохуВідродженнявідстоюютьсяідеїсуверенноїдержави,суверені-тетународу,розділеноївладитаїїюридичногообмеження.

РозвитокполітичноїнаукинапочаткуXVIIIст.спричи-нивформуванняпоняттяправовоїдержави,якенабуловпра-цяхгерманськихтаанглійськихфілософівцілісноговигляду.Восновіцьоговчення—визнанняприроднихправлюдинита ідея обмеження цимиправами самої держави, уявленняпродержавнувладуякпохіднувідправлюдини,ідеїнарод-ногосуверенітетуінародногопредставництва,принципподі-лувладитавзаємозбалансуванняокремихгілоквлади.Варто,однак,зауважити,щоідеїправовоїдержавинебулибезпосе-реднімнадбаннямГерманіїабоАнглії.ВженаприкінціXIXст.убільшостієвропейськихкраїндослідженняпитаньправовоїдержавинабуливеликогорозмаху1.

Різноманітні аспекти правової держави активно дослід-жувались і в дореволюційнійРосії таУкраїні.Однакпісля

1Крестовська Н. М., Матвєєва Л. Г.Теоріядержавиіправа:Еле-ментарнийкурс.—Х.:Одіссей,2007.—С.121—123.

ГЛАВА �

��

1917р.вченняпроправовудержавузвелосьнанівець,булооголошеношкідливимізамістьньогобуловисунутотеоріюзаконності.

АктивізаціядослідженьуСРСРаспектівправовоїдержа-виприпадаєнакінець1980—90рр.Слідзазначити,щоуРа-дянськомуСоюзіцейтермінпочалиактивновикористовува-типісляприйняттяКонституціїСРСР1977р.,хочаприцьо-муйшлосяпросоціалістичнуправовудержаву,головнаідеяякоїзводиласянасампереддопосиленняроліКонституціїізаконутадотриманняїхвимогуреальномужитті.Розвитокдемократичнихпроцесівсприявактивізаціїувагидогаранту-ванняправісвободгромадяніпередусімправанаучастьувиборах,свободуслова,зборівтощо.

IдеяправовоїдержавивСРСРотрималапотужнийімпульсз так званоюперебудовою в 1985 р. післяXIXВсесоюзноїпартійноїконференції.Однакїївивченнянановійметодо-логічнійтатеоретичнійосновінапострадянськомупросторірозпочалосялишепіслядемократизаціїполітичногорежиму.УтворенняновихсувереннихдержавнатеренахколишньогоСРСРпривелонетількидоактивізаціїдослідженьпоняття,витоків,принципівправовоїдержави,умовформування,айдоконституційно-правовоговизнанняправовоїдержавності,закріпленняїїрізноманітнихаспектів1.

АналізфункціонуванняправовихдержавЗаходусвідчить,що це поняття має чітко виражений історичний характер.ПідтвердженнямцьомуможеслугуватиприкладНімеччини,вчені-правознавці якої зробили вагомий внесок у розроб-кутеоріїправовоїдержави.Виникненнясистематизованоговченняпроправову державу уційкраїні тіснопов’язане зподоланням абсолютизму і відновленням ідеї природногоправа, що потребувала повернення до розуміння права якпроявуздоровогоглуздуінаданняйомувищоїлегітимності.УдругійполовиніXIXст. ідеялегітимностіправавтратиласвоюсутність,поняттяправовоїдержавинабулоформально-гозначенняякдержави,щовизнаєподілвлади,незалежністьсуду, законність управління, правовий захист громадян відпорушеннядержавноювладоюїхправівідшкодуванняшко-

1Лисенков С. Л.Загальнатеоріядержавиіправа:Навч.посібник.—К.:Юрисконсульт,2006.—С.39.


��

ди,завданоїїмпублічнимиустановами,своїминеодміннимиособливостямитаінститутами.

ОднакякщоуXIXст.поняттяправовоїдержавияклібе-ральноїправовоїпов’язувалосьізгарантуваннямбюргерствулишеполітичноїсвободиібезперешкодноїдіяльностіусферіекономіки,товсучасномувченніцепоняттяпов’язуєтьсязнеобхідністюдотриманнязакону,проголошеннямсоціальноїдержави і рівноправ’ям громадян, діяльністю незалежногосуду із захисту прав громадян від зазіхань з боку державитощо.

Поняття «правова держава», своєрідність його кате-горіальноговираженнявидозмінюються залежно від правових традицій і правових орієнтацій,щоіснуютьурізнихправовихсистемах.Сьогодніцепоняттядужеактивновикористовуєть-сяубагатьохкраїнах,однак,якістоліттятому,булобпере-більшеннямвестимовупроєдністьупоглядахнацепоняттяі сутністьправової держави.УНімеччині іФранції,АнгліїіГолландії,РосіїіУгорщинізгаданіпоняття,хочаймаютьбагатоспільнихознак,протенезбігаютьсянелишезоглядуна практикуфункціонування держави, а й через своєріднесприйняттяцихкатегорій.Правова держава ґрунтуєтьсянакультурі народу, суспільних традиціях, умовах політичногорозвитку.

§ 2. Основні ознаки правової держави

Уфранцузькійправовійнауціпоняттяправовоїдержа-ви ототожнюється насамперед з принципом законності якобов’язкудотримуватисьзакону.Цейпринципєобмеженнямадміністративноївлади,ліберальнимчинникомвадміністра-тивних режимах, який вимагає розподілуповноваженьміжзаконодавчимийадміністративнимиорганами,визнанняза-конуголовнимджереломзаконності.

У Великобританії принцип правової держави знаходитьвиявуверховенствіправа,щопередбачаєлегітимнуосновувладитаґрунтуєтьсянанаданихзакономповноваженнях;за-конмаєвідповідатимінімальнимкритеріямсправедливості.АналізуючизагальнедляЗаходурозумінняправовоїдержави,Ж.Зіллервирізняє такі її елементи,як здійсненнядержав-

ГЛАВА �

100

ноївладинаосновічіткогонаданнякомпетенції,дотриманняполітичноювладоютаадміністрацієюзакону,обов’язковогодля всіх, наявністю в самому законі певної кількості при-писівсправедливості.

Уросійськійфаховійлітературідоознакправовоїдержа-ви традиційно відносять юридичний захист особи, високуправову культуру громадян, дотримання законності, ефек-тивно діючі правоохоронні органи, свободу і господарськусамостійність у сфері виробництва і споживання, стабіль-ністьконституційногопорядку,верховенствозаконувієрар-хіїнормативнихактів,юридичнурівністьгромадян,відлаго-джениймеханізмправовогозахистуособи,вищийконтрользадотриманнямзаконів,народовладдя,самоврядування,рів-ноправність,повагудоправтагідностіособи,єдністьправіобов’язків,верховенствозаконодавчоївлади1.

Сучасніукраїнськідослідникивизначаютьправовудержа-вузасоціально-змістовнимиознакамияктаку,всуспільномуідержавномужиттіякоїпануютьзакони,щозакріплюютьос-новніправагромадян,виражаютьволюбільшостіабовсьогонаселеннякраїни,втілюючиприцьомуосновнізагальнолюд-ськіцінностітаідеали.

Урегулювання відносин між особою і державою здійс-нюєтьсязапринципом«Особі дозволено чинити все, що прямо не заборонено законом», встановлено взаємовідповідальністьособиідержави,громадянампритаманнаправовакультура,асамігромадяниобізнанізжиттєвонеобхіднимиюридични-мизаконамиівміютьвикористовуватиїх.Азаформальнимиознаками—характеризуєтьсяпринципомподілувлади,юри-дичноюзахищеністюособи,високозначущимстановищемусуспільномужиттісудовихорганів,повсюднимвиконаннямзаконівіпідзаконнихнормативнихактів.

Думкапронеоднаковерозумінняпоняттяправовоїдержа-ви, теоретико-понятійну специфіку і своєрідну формальнуархітектонікуправовоїдержавистверджується,такимчином,дослідженням самого поняття правової держави, співстав-леннямйоготлумаченняурізнихправовихсистемах.

Отже,можнаговоритилишепропевнізагальнірисипра-вовоїдержави.

1Рассолов М. М.Проблемытеориигосударстваиправа:Учебноепособие.—М.:ЮНИТИ-ДАНА;Закониправо,2007.—С.350—353.


101

Правовадержавауматеріальномувідношенніорієнтуєть-сянависокіідеалинормотворчості,зв’язуючизаконодавствоконституційнимипринципами інормативно встановлюючисистемуправгромадян,утомучислітаких«надпозитивних»прав,яклюдськагідність,свобода,справедливість.Саметакіцінності залишаються основою смислової визначеності таумовою реалізації вимог, пов’язаних з ідеалами і символа-ми віри, які неможуть бути відкинуті.У такомуконтекстіправовоїдержавиправорозглядаєтьсяякнерозривнаєдністьформальних і матеріальних елементів, як сукупність нормоб’єктивногоправа і суб’єктивнихправ,щопоєднуються зобов’язками,породжуючивідповідальність.Відтаксоціальнийлад перетворюється у правопорядок, а відносини людей—управовідносини.

Упоняттіправовоїдержави простежуютьсякількааспек-тів:обмежуючий і регулятивний, матеріальний і формальний.

З одного боку, право обмежує, детермінує державу,зв’язує і контролює її, а з іншого— упорядковує її діяль-ністьчерезпозитивнеправоверегулюванняформ,вякихцядіяльністьмаєздійснюватись.Ціпроявивпливуправадоситьтіснопереплітаютьсяідоповнюютьоднеодне.Правочинитьнадержавунелишеобмежуючийвплив,айнадаєїйпотуж-нихпозитивнихрегулятивнихсил і здатнемасштабнопри-множитиїїпозитивнірегулятивніфункції.Держава,усвоючергу, спроможна надати праву не лише належної форми,айнаповнитийогозмістетичнимиідеалами,актуалізуватийогосуспільнепризначеннятазберегтисуспільнуцінність.Обмежуючий, детермінуючий аспект правової держави єнадзвичайноважливим,томуце дослідженнязначноюміроюприсвяченесамейому.Оскількиправовазв’язаністьдержавиреалізуєтьсяувідповіднихправовихформах(аправовіформидіяльностідержави,процедурно-процесуальнарегламентаціядіяльностіорганівдержавноївлади,їїпосадовихосібобумо-влюютьсянеобхідністюконтролюваннявладитаутриманнямв рамках права), ці правові форми і процедури відповідносталипредметомвивчення.

Правова держава — це публічно-правовий союз народу, за-снований на праві легітимованих суспільством норм та полі-тичній відповідальності держави перед народом за свою діяль-

ГЛАВА �

102

ність, державна влада в якій здійснюється за принципами до-тримання прав і свобод людини та громадянина, верховенства права, поділу влади, інституціоналізації та юридичної форми діяльності органів державної влади, їх посадових та службо-вих осіб.

§ �. конституційне закріплення принципів правової держави

Конституціявст.1проголошуєУкраїнуправовою дер-жавою.ЯкіпринципиправовоїдержавизакріплюєОсновнийЗакон?

Конституціявизначаєпринцип верховенства права (ст.8)як один із найголовніших принципів правової державності.Однак у Конституції не наведено тлумачення зазначеногопринципуінепозначеновсійогоелементи.Конституціяневизначаєспіввідношенняміжпринципомверховенстваправаіпоняттямправовоїдержави,закріпленимуст.1КонституціїУкраїни,невизначаємісцяпринципуверховенстваправавпонятійномурозумінніправовоїдержави,атомуінтерпрета-ціяконституційногопринципуверховенстваправапотребуєтакожвстановленнянапонятійномутаелементно-структур-номурівніспіввідношенняміжцимидвомапоняттями.

Уст.8Конституції,якапроголошуєзазначенийпринцип,визнаєтьсяверховенствоКонституціїтапринциппрямоїдіїїїнорм.Цілкомзрозуміло,щовониневичерпуютьпринципуверховенстваправаінеєсамодостатнімидляйогорозуміння.Неменшважливимидля тлумаченняпринципу верховенс-тваправаєяктеоретичніуявленняпроправорозуміння,проспіввідношенняправа з іншими соціальнимирегуляторами(щодозволяєусвідомитидостатністьправовогорегулюванняусуспільстві),проморально-етичнуосновуправа,провпливправлюдининадержавнувладу,такіаналізвідповіднихпо-ложеньКонституції, які стосуються ідеологічного,політич-ного та економічного плюралізму (ст. 15), конституційнихправгромадянтамеханізмівїхправовогозахисту(розділII),конституційно-правових механізмів здійснення державноївлади,правовоїосновидіяльності громадськихорганізацій,політичнихпартійтощо.


10�

Українахконтинентальногоправавнаслідокдомінуван-няюридичногопозитивізмупринципверховенстваправамаєздебільшоговираженняверховенствазакону,авідтакдомінуєпринципзаконності,який,однак,ґрунтуєтьсянарозуміннісправедливогозакону.

УНімеччиніпринципверховенстваправаяквираженнязаконності(Rechtsstaatlichkeit)виникзпоявоюпоняття«пра-вовадержава»,щовживаєтьсязXIXст.вНімеччинінапро-тивагутерміну«поліцейськадержава»(Polizeistaat).Ниніцейпринципнерозривнопов’язанийздемократичнимпорядкомтаелементамиприродногоправа.

УФранціїпринципзаконностізастосовуєтьсязчасівРево-люції1789рокунапротивагукоролівськомусвавіллю,якзасібобмеженняадміністративноївладизадопомогоюзакону.

УВеликобританіїпринциппануванняправа(ruleoflaw)пов’язанийзпарламентськимрежимом,легітимноювладою,справедливим законом, судовим контролем за діяльністювиконавчоївлади.Вінє,посуті,еквівалентомправовоїдер-жави.

НапідставіаналізуположеньКонституціїУкраїниможнавиокремитирядіншихпринципів,які,нанашпогляд,маютьбутивіднесенідопринципуверховенстваправа,утомучислі:принцип мінімальної достатності правового регулювання сус-пільних відносин та всезагальності права; принцип позапартій-ності права, його відносної самостійності щодо політичних сил і деідеологізованості; принцип відносної самостійності щодо су-дової та виконавчої влади; принцип верховенства Конституції та законів України.

§ �. Тенденції розвитку правової держави в україні

ВУкраїнізарокинезалежностіствореноконституцій-но-правовізасадифункціонуванняправовоїдержавностітаїїосновнімеханізми: закладеноосновипарламентаризму,ре-алізованопринципподілу влади, створеноКонституційнийСуд,ВищуРадуюстиції,РахунковупалатуУкраїни.Тимса-мимсформованоосновніструктурніелементиправовоїдер-жави, що дало можливість цивілізованого функціонування

ГЛАВА �

10�

влади,їїутриманнявідсиловоговирішенняспорівіпротирічміжокремимигілкамивлади.Почаласяреформасудовоївла-дизтим,щобдосягтинезалежностісуду,перетворитийогозкаральноїсистеминаефективнийзасібвирішенняспорів.

Відбулисьзрушеннявоцінціправісвободлюдини,вїхконституційно-правовому регулюванні, окресленошляхи їхреалізаціїтаствореновідповідніправовімеханізми.Запрова-дженопосадуУповноваженогоВерховноїРадизправлюди-ни.Українавизналаюрисдикціюєвропейськихінститутівза-хиступравісвободлюдини.Підданоглибокійтрансформаціїнаціональну систему законодавства.Оновлено значнукіль-кістьправових інститутів,якізабезпечуютьреалізаціюправісвободгромадян.Відбувсяпереглядцілихгалузейзаконо-давстванапроголошенихКонституцієюУкраїнипринципах.

Однакбільшістьознакукраїнськоїправовоїдержавностімаютьформальнийхарактер,апобудуватиправовудержавулишезаформальнимиознакаминеможливо.Безорганічно-гопоєднаннялегітимноївладиіззабезпеченоюусуспільствісвободою,безефективногофункціонуванняподіленоївладиздотриманнямокремимиїїгілкамивимогзаконуізабезпечен-няверховенствазаконуудіяльностідержавитавсіхсферахсуспільногожиття,законодавствування—звідповідністюса-михзаконівсуспільнійетиціправовадержавністьзалишитьсяформальнимлозунгом,недосяжноюмрією.

Фундаментом,передумовоюправовоїдержавностієфор-мування громадянського суспільства. Суспільства, в якомубув би забезпечений вільний і всебічний розвиток кожноїособистості.Суспільства,вякомубфункціонувалидемокра-тичнігромадськіінститути,щозабезпечуютьсвободусловаіінформації,гарантуютьсилоюгромадськоїдумкиісуспільноїморалівільнівибори,наявністьлегальноїопозиціїібагато-партійність та тим самим унеможливлюють узурпацію вла-ди.Нажаль,традиціїдемократіївУкраїніщедоситьслабкі.Причомупоказовийтойфакт,щоякщонатеоретичномурів-нічималопитаньфункціонуваннядемократичнихінститутіврозробленідоситьдетально,тосправазїхпрактичноюреалі-зацієювдіяхдержавнихорганівзначновідстає.

Побудоваправовоїдержавипов’язанатакожзізміцнен-ням демократичних традицій функціонування державноївлади.Цітрадиціїщетількиформуються,адосягненняус-


10�

таленостіуздійсненнівладиєдоситьдовготривалимпроце-сом.Заумовизбереженнявільнихвиборів,демократичногополітичногорежиму,свободипреси,формуванняповагидоправісвободгромадянзбокудержавитаїїпосадовихосібтакітрадиції,безсумнівно,сформуються.Iслідсподіватись,щосамевонистанутьчиненайбільшоюзапорукоюправовоїдержавитаїїспадкоємності.

Побудовареальноїправовоїдержавизначноюміроюза-лежить від рівня соціально-економічного розвитку країни,накопичення матеріальних благ, що давало б можливістьздійсненняефективноїсоціально-економічноїполітики,за-безпеченнясоціально-економічнихправгромадян.Адженевипадковопоняття«правовадержава»та«соціальнадержава»вбагатьохкраїнахтіснопов’язані.

ХочатрадиціїдемократіїіправовоїдержавностівУкраїнінеміцні,єпідстависподіватись,щоУкраїнанезвернезішля-хупобудовиправовоїдержави.Аджецеєвропейськадержаваз багатими історичними і культурними традиціями. Рівенькультуриїїнароду,«правовогопочуття»даєможливістьпо-будуватиполітичнуорганізаціюсуспільства,якабнепосту-паласьзарівнемзабезпеченняправісвободособиігромадя-нина,ефективністюфункціонуваннявладисучаснимцивілі-зованим державам. Звичайно, доля правової державності вУкраїні буде непростою. Реальна дія механізмів правовоїдержавностііформуваннястійкогодемократичногополітич-ногорежиму,щогарантувавбинеможливістьповерненнядоавторитаризму, не є автоматичним. Це вимагає гігантськоїнапругисилусьогонароду,мудрості,далекоглядностііпат-ріотизмуполітичноїтакультурноїелітисуспільства,відмовивідавторитарноїспадщини.

§ �. Поняття, зміст і структура громадянського суспільства

Iдеягромадянськогосуспільстваєоднимізнайцінні-ших досягнень світової політико-правової думки. Поняття«громадянське суспільство» склалося не відразу, зміст йогоформувався та збагачувався поступово: протягом кількохстолітьвиникалиірозвивалисяновіконцептуальніуявлення

ГЛАВА �

10�

щодосутностігромадянськогосуспільства,йогоструктуритаознак.

Процесформування громадянськогосуспільствавюри-дичнійнауціумовноподіляютьнапевніетапи.Восновута-когоподілупокладеноспіввідношеннягромадянськогосус-пільстваідержавитавизначеннямісцягромадянськогосус-пільствавзагальнійструктурілюдськогосуспільства.

Щодоцьогоіснуєвеликерозмаїттяпоглядівідумок,алебільшістьізнихзводитьсядоосновнихтрьохнапрямів:

Перший напрям: громадянськесуспільстворозглядаєтьсяякнайбільшякіснийетапрозвиткулюдськогосуспільства,ідержаваєскладовоючастиноюгромадянськогосуспільства.

Другий напрям:громадянськесуспільствовиступаєякме-ханізм,що зв’язуєособу, її інтереси,потреби і державуякполітичнуорганізаціюсуспільства.

Третій напрям:громадянськесуспільствоідержаварозгля-даютьсяякокреміелементисуспільноїструктури.Прицьомуобидва утворення можуть розглядатись або як рівноправніпартнери,абоякнейтральніоднещодоодногоелементи,абоякантагоністичніструктури.

Дослідники політичних учень минулого звертали увагунате,щоудавньогрецькихфілософівполітичнежиттятор-калосьнайважливішихсфержиттясуспільства:сім’ї,релігії,культуритощо.

Термін«громадянськесуспільство»використовувавсядляхарактеристикитипуполітичноїасоціації,члениякоїпідпо-рядковуютьсядіїїїзаконів,завдякичомузабезпечуютьсямир-нийпорядокідобреправління.Зацієюдавньоютрадицією—витокиякоїйдутьвідідеїполісауАрістотеля(koinoia politike—громадянськесуспільство),sosietas civilisуЦіцерона—грома-дянськесуспільствоідержаваототожнюються:бутигромадя-ниномдержавиозначаєбутичленомгромадянськогосуспіль-стваіповодитисявідповіднодойогозаконів.

Однак,починаючиздругоїполовиниХVIIIст.,класичнаконцепціягромадянськогосуспільстванабуваєзмін,івжедосерединицьогостоліттягромадянськесуспільствотадержава(традиційнопов’язаніконцепцією«sosietas civilis»)розгляда-ютьсяякрізніпоняття.

Перші спроби модернізації концепції громадянськогосуспільствабулиздійсненіангло-французькоюгромадською


10�

думкою, а подальші кроки — німецькими філософами. Упраці«Заміткизісторіїгромадянськогосуспільства»(1767р.)англійськоговченогоА.Фергюсонагромадянськесуспільствощенерозглядаєтьсяяксамостійнестосовнодержавиявище.Аналізуючи еволюцію громадянського суспільства від часівкласичноїГреції іРимськоїреспубліки,вченийрозумієпідцимтерміномознаки,які«послаблюютьсамісебе»,причомунайбільшнебезпечноюавторвважає«втратугромадянськогодуху».А.Фергюсондоводивнеобхідністьстворенняасоціа-ції громадян, яка б пронизувала всі сфери громадянськогосуспільства.Підкреслюючисуспільнуприродулюдини,авторзвертаєувагунате,щонайчастішелюдинабуваєщасливоюівільноютоді,колинанеївпливає«твариннийдухсуспіль-ства».

Новийпідхідувідношенні«громадянськесуспільство—держава»формуєтьсяшляхомконсолідаціїпоглядівщодото-го,щогромадянськесуспільствомаєправозахищатисебевіддержави.ПрикладомтакогорозумінняпроблемисталапрацяТ.Пейна«Правалюдини» (1791—1792рр.). Iдеологамери-канськоїполітичної думкиТ.Пейнвважав,щолюдині відприродипритаманнепрагненнядогромадськогожиття.Цезмушуєіндивідівбудуватисвоївідносининапринципахсолі-дарностітазмагання.

Таким чином, громадянське суспільство існує апріорі,доісторично, алегітимнадержава—ценебільшеякделе-гуванняїйвладнихповноважень,визначенняїїдопоміжно-гохарактерущодосуспільства.Чимзрілішеєгромадянськесуспільство,тимбільшевоносаморегулюєтьсяітимменшепотребуєуправліннязбокудержави.

Особливарольурозвиткуконцепціїгромадянськогосус-пільстваналежитьГ.Гегелю1.Мислительрозглядаєйогоякпродуктісторичногорозвитку,вважаєсуспільствокатегорієюпереважно господарського характеру, яка базуєтьсяна сус-пільнихпотребах,адержаву—категорієюморально-ідеоло-гічногозмісту.Громадянськесуспільство,заГ.Гегелем,поєд-нуєвсобіринковуекономіку,суспільнікласи,корпораціїтаінститути,атакожцивільніправа,щорегулюютьвідносинийогоскладових.Цесуспільствонеспроможнеподолатипри-

1Гегель Г.Философияправа/Пер.снем.;Ред.исост.Д.А.Кери-мовиВ.С.Нерсесянц.—М.:Мысль,1990.—С.227—279.

ГЛАВА �

10�

таманнійомуконфлікти,томувономаєбутиприведенедопорядкуполітичнимиструктурами.Однієюзтакихструктурмаєбутидержава.

Тимсамим, зодногобоку,державамаєдоситьширокусферуповноважень,алезіншого—вонавтручаєтьсявдіяль-ністьгромадянськогосуспільствазоднієюметою—ліквіду-ватинесправедливість чинерівністьщодо громадянданогосуспільства.Ціумовидаютьправозабезпечитиширокімож-ливостідлядержавногорегулюванняідомінуваннядержавивсуспільномужитті.

НовийімпульсідеягромадянськогосуспільстваотримуєвнаслідокдослідженьТ.Гоббса.Захисникдержавногоабсо-лютизму,вінзмальовуєприроднийстанлюдинияксумарнуіпобічнупсихічнуситуацію,апоняття«держава»,«суспіль-ство»та«уряд»тлумачитьякрівноцінні.Питаннявзаємодіїдержавиісуспільства,посуті,знімається.Авторзвертаєува-гуненапорівняннячипоєднаннядержавиісуспільства,анатенденціюдоодержавленнясуспільства,дожорстокоїправо-воїрегламентаціїсоціальнихпроцесів.

Кожназцихпозиціймаєсвоїперевагитанедоліки.Прирозгляді держави як складової громадянського суспільствапевноюміроювтрачаєтьсярозуміннядержавиякважливогомеханізму в організації людської спільноти, ускладнюєтьсяпроцесрозуміннязворотноговпливудержавинацейфено-мен. Відведення посередницької ролі громадянському сус-пільству, навпаки, принижує роль останнього, призводитьдопідпорядкуванняйогодержаві.Невступаючивполеміку,задля кращого розуміння як ролі громадянського суспільс-тва, так і ролі держави в суспільному розвитку та процесівзаємодії між ними, вважаємо за краще розглядати обидваелементиякрівноправнітавзаємозалежніскладовілюдсько-госуспільства.

Дійсно,специфікасучаснихтенденційрозвиткуУкраїнисвідчить,що процесформування громадянського суспільс-тватаправовоїдержавипроходитьпаралельно,підвзаємнимвпливомтаконтролем.Необхідністьвивченнягромадянсько-госуспільстваяксамостійноїнауковоїкатегоріїзумовлюєтьсянасампереднеобхідністюреформуваннясуспільногожиттятаформування основних рис майбутньої організації суспільс-тва.Важливемісцевданомупроцесіналежитьтеоретичному


10�

переосмисленнютакихкатегорій,як«громадянськесуспільс-тво»,«суспільство»,«держава».

Енциклопедичналітератураподаєтрактуваннясуспільс-тва вширокому та вузькому розумінні. Суспільство вши-рокому розумінні — це відокремлена від природи частинаматеріальногосвіту,якарозвиваєтьсяісторичнотаявляєсо-боюформужиттєдіяльностісуб’єктів.Увузькомузначенні—цепевнийетаплюдськоїісторії.Утеоріїфілософіїтасоціологіїсуспільствонайчастішесприймаєтьсяяксукупністьлюдськихіндивідів,об’єднанихдлязадоволення«соціальнихінститутів»(Арістотель),контролюнадсвоїмидіями(Т.Гоббс,Ж.-Ж.Рус-со),договірчипевнаспрямованістьінтересів(буржуазнафі-лософіяXVII—початкуXIXст.).

Суспільство—цепередусімсуб’єктсоціальноїдії,якийпередбачаєіснуванняіншихелементівсоціальногожиття,зякими він перебуває у взаємодії, зокрема з державою та їїінститутами.

Такимчином,суспільствостановитьінтересзточкизоруорганізаціїтавпорядкованостійоговзаємозв’язків.Упроцесірозвиткулюдськогосуспільстванапевномуетапіз’являєтьсятакакатегорія,якгромадянськесуспільство.Осмисленняза-гальногопоняттяцієїкатегоріївідбуваєтьсяшляхомсистема-тизаціїпритаманнихїйознак.

Вюридичнійлітературідеяківченівідносятьдогромадян-ськогосуспільствасистемунедержавнихвідносин(А.П.Ко-четков), інші — всі суспільні зв’язки, які виникають позасфероюполітики(А.В.Одинцова),тарозглядаютьйогояксукупністьнеполітичнихвідносин,галузьспонтанногосамо-виявленняінтересівіволівільнихіндивідівтаїхасоціацій1.

ГрупаавторівпершоговУкраїні«Політологічногослов-ника»вважає,що«громадянськесуспільство—цесукупністьнеполітичних відносин (економічних, національних, духов-но-моральних,релігійнихтощо),галузьспонтанногосамови-явленняінтересівіволівільнихіндивідівіїхасоціацій»2.

Ю.КрасінтаА.Галкінапідгромадянськимсуспільствомрозуміють стабільну систему горизонтальних соціальнихзв’язків,суспільно-політичнихорієнтацій інормсуспільноїповедінки,щовирослабезпосередньозвідносинвласності,

1Основыполитологии:Курслекций.—К.:УМКВО,1991.—С.74.2Политологическийсловарь.—К.:Вищашкола,1991.—С.37—38.

ГЛАВА �

110

але не зводиться до них. У цій системі концентруються іоформлюються економічні,професійні, культурні, релігійнітаіншіповсякденніінтересисоціальнихпрошарківігруп1.

Такимчином,навідмінувіддержави,громадянськесус-пільствонеструктурованезавертикаллю,непередаєімпуль-сів,щокеруютьзверхудонизу,алестворюємережуінтересів,якіоб’єднуютьусіхгромадянупевнуспільність,забезпечу-ютьстабільністьполітичноїсистеми.

Отже, громадянське суспільство—це історичний етап урозвиткулюдського суспільства,йогоконкретнаякісна ха-рактеристика;цесферасамовиявленняіреалізаціїпотребтаінтересіввільнихіндивідівчерезсистемувідносин(економіч-них, соціальних, релігійних, національних, духовних, куль-турних),структурнимиелементамицієїсистемиєорганізації(політичніпартії,громадськіоб’єднання,асоціації)тарізногороду об’єднання (професійні, творчі, спортивні, конфесій-ні тощо), що охоплюють усі сфери суспільного життя і єсвоєріднимрегуляторомсвободилюдини.

Дане визначення громадянського суспільства поєднуєасоціативний, структурний та функціональний аспект ро-зуміння громадянського суспільства. Але не слід забуватипроодинважливиймомент:громадянськесуспільство,поп-рийогоструктурованість,ценасампередсуспільство,вякомупріоритетнезначеннямаютьінтересилюдини.

Такимчином,громадянськесуспільство—ценесукуп-ністьізольованихіндивідів,акомплекссоціальнихвідносин,система суспільних інтересів (економічних, соціально-полі-тичних,релігійних,духовних,сімейних,культурнихтаінших)іпотребчленівсуспільства.Цесферасамовиявленнявільнихгромадянідобровільносформованихасоціаційіорганізацій,обмеженихвідповіднимизаконамивідбезпосередньоговтру-чаннятарегламентаціїдіяльностіцихгромадяніорганізаційзбокудержавноївлади.

Такий підхід до аналізу громадянського суспільства даєзмогу зробити висновок про те, що воно має відображатигромадянськівідносини,взаємозв’язокусіхсферсуспільногожиттялюдини.Водночасгромадянськесуспільство—ценебудь-якесуспільство, а сукупний індивід,якийфункціонує

1Красин Ю., Галкина А.Гражданскоеобщество:путькстабильнос-ти//Диалог.—1992.—№3.


111

через систему різних асоціацій, об’єднань та є своєріднимрегуляторомсвободилюдини.

Iншимисловами, громадянськесуспільство—цесферасоціальної взаємодії, що складається зі сфери особистогожиттялюдини,різноманітнихоб’єднань, суспільнихрухів іпублічноїкомунікації.

Концептуальневирішенняпроблемирозуміннясутностігромадянського суспільства неможливе без аналізу йогоструктури.

Структура суспільства—цевнутрішнябудовасуспільс-тва,щовідтворюєбагатогранністьтавзаємодіюйогоскладо-вих,забезпечуєйогоцілісністьтадинамізмрозвитку.

Структуру громадянського суспільства можна подати увиглядіп’ятисистем,яківідповідаютьпевнимсферамжит-тєдіяльностісуспільства:соціальної,економічної,політичної,духовно-культурної,інформаційної.

Соціальна система — це певна сукупність об’єктивносформованих спільностей людей та взаємозв’язків між ни-ми,асаме:цеінститутисім’їтавідносини,щообумовлюютьїїіснування;відносини,яківідображаютьсоціальнусутністьлюдини(клуби,об’єднання);відносини,яківиникаютьміжсоціальнимиспільнотами(групами,націями,расамитощо).

Економічна система—цесукупністьекономічнихінсти-тутівівідносин,вяківступаютьлюдивпроцесівиробниц-тва, обміну, розподілу та споживання сукупного продукту,реалізаціїправавласності.

Структурними елементами економічної системи є: при-ватнігосподарства;акціонернітовариства;кооперативнігос-подарства;фермерськігосподарства;індивідуальні,приватніпідприємствагромадян.

Політична система—цесукупністьціліснихсаморегулю-ючихелементів:цедержава;політичніпартії;суспільно-полі-тичнірухитавідносини,щоміжнимивиникають.

Духовно-культурна система—цевідносиниміжлюдьми,їхоб’єднаннями,державоютасуспільствомуціломустосов-нодуховно-культурнихблагтарізногородуматеріалізованихінституцій,черезякіреалізуютьсяцівідносини,щопов’язанізосвітою,наукою,культурою,релігією.

Інформаційна система — це система, яка складається врезультатіспілкуваннялюдейміжсобоютачерезмас-медіа

ГЛАВА �

112

(підприємства, об’єднання,що здійснюютьвиробництво тавипускзасобівмасовоїінформації)1.

Структурні елементи громадянського суспільства маютьвідповідатипевнимвимогам:

• економічнасистемадієзапринципамисамоорганіза-ції,саморегулювання,самоуправління;

• соціальна система має чітко виражене структурнеоформлення;

• політична система виступає, з одногобоку, уформімеханізмуузгодженнясоціальнихінтересівусуспільстві,азіншого—якнайбільшповне вираження загальногонаціо-нальногоінтересу.

Вюридичнійлітературіщодовирішенняпитанняструк-туригромадянськогосуспільствасформувалисьрізноманітніпідходи.Так,наприклад,В.А.Варивдінвважає,щовеконо-мічнійсферіструктурнимиелементамигромадянськогосус-пільства є недержавні підприємства: кооперативи, орендніколективи,акціонернітовариства,асоціаціїкооперативівтаіншідобровільніоб’єднаннягромадянугалузігосподарськоїдіяльності,якістворюютьсянимизособливоїініціативи.

Соціальна сфера громадянського суспільства охоплюєінститутсім’ї,суспільніорганізаціїтарухи,іншіорганізацій-но оформлені та неоформлені об’єднання, органи суспіль-ного самоуправління за місцем проживання чи в трудовихі навчальних колективах; механізм виявлення, формуваннясуспільноїдумки,атакожвирішенняінституційногооформ-ленняінтересів,щовиникаютьусуспільствііпроявляютьсяукультурній,цивілізованійформіврамкахконституціїіза-конівдержави.

Духовна сфера громадянського суспільства передбачаєсвободудумки,совісті,слова;самостійністьтанезалежністьвіддержавнихтаполітичнихструктур,творчих,науковихтаіншихоб’єднань2.

А. В. Одинцова відносить до елементів громадянськогосуспільства:

1Теориягосударстваиправа:Учебник/Подред.В.М.Корельско-гоиВ.Д.Перевалова.—М.:НОРМА-ИНФРА.М,1998.

2Варывдин В. А.Гражданскоеобщество//Социально-политичес-кийжурнал.—1992.—№8.—С.29.


11�

1.Різногородуасоціації,щоздійснюютьсвоюдіяльністьнапідставіреальногосамоврядування(територіальні,вироб-ничі,заінтересамитаінші,атакожїхоргани);

2.Правовадержава,їїаппарат;3.Політичніпартії,щовважаютьзаосновнеусвоїйдіяль-

ностіконсенсусз іншимиінститутамигромадянськогосус-пільстващодофундаментальнихсуспільнихцінностей;

4.Структури,заснованінаєдностіінтересів,якіфункціо-нуютьнапідставігоризонтальнихзв’язків1.

Проблематикагромадянськогосуспільстваєдоволісклад-ною,вонанеобмежуєтьсяструктурнимимоментамивйогофункціонуваннітарозвитку.

Важливемісцевдослідженніданогофеноменаналежитьузагальненнютихособливостей,якіпритаманнігромадянсь-комусуспільству.

По-перше,громадянськесуспільстворозглядаєтьсяяксу-купністьвільнихіндивідів.Цезнаходитьвиявурізнихаспек-тах,асаме:економічному,соціальномутаполітичному.

Сутьекономічногоаспектуполягаєвтому,що:1)коженіндивідєвласникомтихзасобів,якінеобхіднідляйогонор-мальногоіснування;2)індивідмаєправонасвободувиборуформвласності;3)навільнийвибірродузанять,професіїтакористуванняїїрезультатами.

Соціальнийаспектрозглядаєтьсяяк:належністьіндивідадопевноїспільності(сім’ї,клану,класу)чиавтономнасамо-стійністьзметоюзабезпеченнясвоїхпотреб.

Політичний аспект вимагає свободи індивіда,що вияв-ляєтьсяуможливостібутичленомпартії,братиучастьуви-борах.

По-друге, громадянське суспільство — це відкрите со-ціальне утворення,щозумовлюється:1)відсутністюжорсткоїрегламентації збокудержавищодозабезпеченнягласності,свободислова,критики;2)правомвільногов’їздутавиїзду;3) обміном інформаційними, науковими та освітянськимитехнологіямизіншимидержавами.

По-третє,громадянськесуспільство—цескладнаструк-турованасистема(плюралістична),дляякоїхарактернапов-нота,стійкістьтавідтворюваність.

1Одинцова А. В.Гражданскоеобщество:прошлое,настоящее,бу-дущее//Социально-политическийжурнал.—1992.—№8.—С.48.

ГЛАВА �

11�

По-четверте,громадянськесуспільство—цесистема,щомає свої механізми розвитку та управління, тобто: 1) гро-мадяни,яківступаютьувідносинирізногороду,реалізуютьсвоїпотребитазабезпечуютьцілеспрямованийрозвитоксус-пільствабезвтручаннядержавнихструктур;2)громадянськаініціатива,громадянськийобов’язокдаєможливістьдляроз-виткувсіхструктургромадянськогосуспільства.

По-п’яте,громадянськесуспільство—цеправоведемок-ратичне суспільство, для якого характерним є: 1) визнан-ня таматеріалізація ідей верховенства права (особливістюостанньогомаєбутиподілнапублічнетаприватнеправо);2)єдністьправатазакону;3)правовезабезпеченнятарозме-жуваннядіяльностірізнихгілоквлади;4)розвитоківдоско-наленнясуспільстваразомізрозвиткомтавдосконаленнямправовоїдержави.

Отже,формуванняуявленьщодовизнанняпоняттягро-мадянського суспільства, його структури та особливостейвідкритедляподальшогообговореннятанауковогоаналізу.

§ �. Інститут юридичної відповідальності держави перед особою

Одним із важливих напрямів правового розвитку є,безумовно,вдосконаленняінститутувідповідальностідержа-випередособою.Сліднаголосити,щоуправовихдержавахмаютьбути створені і діятимеханізми, за допомогоюякихсправляється ефективний вплив на якісний бік діяльностідержавногоапарату,особливощододотриманняправісво-бодлюдини.

Прикладомможеслугувати інститутюридичноївідпові-дальності держави перед громадянином. До речі, до цьогочасуневиробленозагальноїтермінологіїщододаноговидуюридичної відповідальності. Iснують такійоговаріанти,як«державно-правова відповідальність», «конституційна від-повідальність»,«відповідальністьдержавнихорганівтаїхпо-садовихосіб»,«публічно-правовавідповідальність».

Iнститут відповідальності держави перед особою — цеодна з головних гарантій прав і свобод людини, закріпле-нихучинномузаконодавстві.Держававстановлюємеханізм


11�

власної публічно-правової відповідальності, бере на себеобов’язокзабезпечититакожможливістьїїреалізації,зроби-тидоступноюїїдлягромадян.Цимдосягаєтьсяпослабленнятискудержавинасуспільствоіводночаспідвищуєтьсямож-ливість його контролю за діями держави, за рішеннями їїорганівтапосадовихосіб.

Проблема відповідальності державиперед особою—цепроблемавідповіднихправовідносин(конституційних,цивіль-но-правовихтощо),вякихдержава,проте,маєвиступатинесуб’єктомособливоїзначущості,асуб’єктом—відповідаль-ноюстороною.Цеієправовівідносинирівнихсторін,вякихдержава,однакмаєрядперевагпередособою.

Усю сукупність теорій і поглядів,що існували в історіїполітико-правовоїдумкиістосуютьсяспіввідношення«дер-жава—особа»,можназвестидодвохпідходів:

1) індивідуалістичний, особистий, гуманістичний (при-родно-правовий підхід). Цей підхід випливає із розумінняособиякцілі,держави—якзасобудлядосягненнямети.Йо-гозміст—праваналежатьлюдинівідприроди.Вонамаєїхнезалежновіддержави,іціправаєневід’ємними.Завданнядержавиісуспільстваполягаютьутому,щобдодержуватисяцихправ,недопускатиїхпорушення,створюватиумовидляїхреалізації.Конкретнізмістіобсягправзмінюютьсяіроз-ширюютьсязрозвиткомсуспільства,саміжфундаментальніправазалишаютьсянезмінними;

2) державний, статичний (юридико-позитивістський).Цейпідхідвипливаєізрозуміннядержавиякмети,аособи—якзасобудлядосягненнямети.Йогозміст—своїправалю-дина одержує від суспільства і держави, природа цих правпатерналістична;держава—джерело і гарантправлюдинизавдякизакріпленнюїхузаконі;правоізаконнемаютьіс-тотних відмінностей; права особи змінюються залежно віддержавноїдоцільностііможливості.

Зюридико-позитивістськимпідходомбагатовчомусхо-жамарксистськатеорія,якасхильнапідпорядковуватиправалюдинидержавнійдоцільності.Відмінністьміжнимиполягаєутому,щомарксизморієнтованийнасоціально-економічну,класовудетермінаціюправа(право—виведенавзаконво-ляпанівногокласу),аненайогораціональнусамоцінність.Замарксистськогопідходурозглядпитанняпроправаособи

ГЛАВА �

11�

стаєзайвимунаслідоквизначенняособияквиразникасукуп-ностісуспільнихвідносин.

Якщо перший підхід характерний для демократичнихдержав,тодругий—дляантидемократичних,тоталітарних.Лишевнашіднівідбуваєтьсяформуваннясправдідемокра-тичногоуявленняпроправалюдини.Увідносинах«людина—держава»пріоритетналежитьлюдині,адержаватаїїструк-тури(гілкидержавноївлади—законодавство,управліннятаправосуддя)покликаніпідпорядкуватисвоюдіяльністьохо-ронійзахиступравлюдини.

Закріпленнявст.1КонституціїУкраїниположенняпроте,щоУкраїна—правовадержава, ставитьпередюридич-ноюнаукоюзавданняобґрунтовуванняіподальшогорозвит-куцьогоскладногопоняття.Втеоріїправанайважливішоюфункцієюправової державиназвано охорону і захист інте-ресівлюдиниігромадянина1.Надумкувчених,сутністьсу-часноїправовоїдержавихарактеризуютьдекількамоментів:1)визнаннялюдини,їїправісвободвищоюцінністю,аїхза-хист—найважливішимобов’язкомдержави;2)встановленняіобмеженнязадопомогоюправамеждержавноївлади.Отже,правовадержава—«держава,межівладиякої,формування,повноваження, функціонування її органів регламентованіправом;найвищепризначенняякоїполягаєувизнанні,до-триманніізахистіправісвободлюдиниігромадянина».За-кріпленнямуКонституціїданогоположеннявУкраїнібулоофіційновизнановзаємнувідповідальністьдержавиігрома-дянина, зокрема, відповідальність держави перед людиноюігромадянином.Удержаві,якапроголошуєсебеправовою,юридичнавідповідальністьмаєзастосовуватисянетількидоприватнихосіб,алепередусімдопублічнихсуб’єктівправа.Надумкувчених,«сенспублічноївлади—вслужіннілюдині,забезпеченніїїправісвобод»2.

Питанняпровідповідальністьдержавипередособоюслідрозглядати,враховуючиїхвзаємозв’язки,взаємодію,оскіль-

1Марченко М. Н. Проблемы теории государства и права.—М.:Проспект,2006.—С.277—291.

2Байтин М. И.Сущностьправа(Современноенормативноепра-вопониманиенагранидвухвеков).—Саратов:Изд-воСГАП,2001.—С.300.


11�

кицедвостороннівідносини,анеодносторонні,отже,завж-димаєбутивзаємовпливсторін.

Крімтого,слідзазначити,щооб’єктивноміждержавоюігромадяниномможутьінавітьповиннііснуватисуперечності.Протезавданнядержави—запобігатизростанню,посилен-ню цих суперечностей, не доводити їх до гострого конф-лікту. Слабка діяльність держави в соціальній сфері частостає причиною гострих соціальних конфліктів, призводитьдопорушеньправгромадян,щозакріпленнівКонституціїУкраїни.

Задача держави— передбачати, попереджати наростан-ня,посиленняцихсуперечностей,недоводитиїхдогостро-го конфлікту, протистояння1. В даному випадкумає йтисяпро відповідальність держави, бездіяльність її органів і по-садовців, грубі порушення конституційних прав громадян.Нажаль,напрактиціцевідбуваєтьсявкрайрідко.Подібнеположенняпороджуєвідчуттябезкарності,вседозволеностівокремихдержавнихурядовцівіудержавивцілому.

Однієюзпричинбезвідповідальностідержавиєвідсутністьефективнихмеханізмівреалізаціївідповідальностідержавипе-редособою.Завданняукраїнськогосуспільства—їхстворити,оскількидержаванезацікавленавздійсненні, ітимбільшевудосконаленнімеханізмувласноївідповідальності.Впра-вовійдержавітакоїневідповідностіувідносинах«держава—громадянин»бутинеповинно.

Зрозуміло, що ступінь, рівень відповідальності державиперед громадянином визначається рівнем зрілості грома-дянського суспільства, його самоорганізацією, активністювпливунадержавно-правовімеханізми,взаємозв’язкомсус-пільства,державиігромадянина.Слідтакожвраховувати,щосаме незнання закону звільняє державу, а не громадянинавід відповідальності.Цілком очевидно,що відповідальністьможенастатипередусімтам,деєможливістьугромадянкон-тролюватидіївлади.Томудержавиіособливоті,вякихвід-сутнійдемократичнийрежим,апереважаєінший(авторитар-ний,тоталітарний,адміністративно-командний), зводятьдомінімумуможливостіконтролюзбокусуспільстваіокремих

1Тимченко С. М., Калюжний Р. А., Пархоменко Н. М., Легуша С. М.Теоріядержавитаправа.—К.:ВидавецьПаливодаА.В.,2006.—С.28.

ГЛАВА �

11�

громадяндійорганіввладиіпосадовихосібівтакийспосібуникаютьвідповідальностіпередними1.

Затакогостануречей,колиудержавивособірізнихор-ганів і безлічі урядовцівпереважнимиєпривілеї іправа, ау пересічних громадян — здебільшого обов’язки, не моженавітьйтисяпрореалізаціюпринципувзаємноївідповідаль-ностідержавиігромадянина.

У ст.3 Конституції України зазначається, що держававідповідаєпередлюдиноюза своюдіяльність, утвердженняізабезпеченняправісвободлюдиниєголовнимобов’язкомдержави.

Проте з історії відомо, що для уникнення відповідаль-ностідержавипередгромадянамизанеправомірнідіїпосадо-вихосібтаїїорганівуполітичнійдоктринікраїнибулопро-голошенопанівнуідеюпроте,щодержаваяксуб’єктправабезпосередньоневступаєувідносинизісвоїмигромадянами,цюрольвиконувалидержавніоргани.

ОднимізпершихзаконівУкраїни,вякомучіткообґрун-товуєтьсяпринципвідповідальностідержавипередособою,бувЗакон«ПрореабілітаціюжертвполітичнихрепресійнаУкраїні» (1991 р.). Ця ідея також проголошена і в ЗаконіУкраїни«Пропорядоквідшкодуванняшкодигромадянину,завданої незаконними діями органів дізнання, досудовогослідства,прокуратуриісуду»(1995р.).ЦейконституційнийпринципконкретизованийвіншихнормахОсновногозако-ну.Такимчином,нарівніКонституціїУкраїнивизнаноприн-ципверховенстваправа.

Відсутність відповідальності держави перед громадяни-ном ставитьпід сумнів реалізаціюодного з основнихпри-нципів,проголошенихКонституцієюУкраїни,—принципупріоритетуправісвободлюдинитагромадянина,аджеправаісвободилюдиниігромадянинаможутьбутиреалізованіпе-реважноуправовідносинахздержавою.Отже,самедержа-ва зобов’язана забезпечити реалізацію цих прав, оскількиобов’язок,незабезпеченийвідповідальністю,перетворюєть-сянафікцію.

1Любошиц В. Я., Мордовцев А. Ю., Тимошенко И. В.Теориягосударс-тваиправа.—Ростов-на-Дону:ИздательскийЦентр«Март»,2002.—С.444таін.


11�

Повільний прогрес у вирішенні проблеми відповідаль-ностідержавипередособою,вналагоджуванні збалансова-ногоправовогомеханізмуїхвзаємозалежностіможливопо-яснити,втомучислі, івідсутністюнеобхіднихтеоретичнихнапрацювань. Юридична наука повинна якомога швидшепозбутисясиндромуперебільшенняроліізначеннядержавищодоособи1.


1.Щотакеправовадержава,якіїїпринципиіосновніознаки?2.Щоозначаютьпринцип«верховенствоправа»

і«верховенствозакону»?3.Учомуполягаєвзаємозв’язокдержавиіправа?4.ЯкіперспективирозвиткуправовоїдержавивУкраїні?5.Щотакесоціальнадержава?6.Витлумачтепоняттяінститутуюридичноївідповідальності

державипередособою.

1Кислухин В. А. Проблемы эффективности реализации юриди-ческойответственности(теоретико-правовойанализ)//Научныетру-дыРоссийскойАкадемииюридическихнаук.— 2005 (5).—Т. 1.—С.108—115.

120

Г л а в а �

ПРАВОРОЗумІННЯ

§ 1. світоглядні засади праворозуміння як підґрунтя для формування його основних шкіл

Розумiнняправазавждиспиралосьназагальнесвi-торозумiння, уявлення про закономiрностi iснуванняприродиiсуспiльства.Змiниупiдходахдофiлософсь-когоосмисленнядiйсностiбезпосередньовпливалинапоняттяправа,визначенняйогоджерелiсутностi,наоцiнку самої можливостi його пiзнання, ролi й при-значеннявсуспiльствi.Фiлософськiпитанняпроспiв-вiдношенняматерiї i свiдомостi,можливостiпiзнаннясвiту,шляхирозвиткусуспiльства,творчарольлюдинивйогоперетвореннi—всецеюридичнанауканетiлькиакумулювала,айзастосовувалаупоясненнiправовихсистем.

Метафiзика iдiалектика,рацiоналiзмтаемпiризм,натуралiзмiантропологiзм,iсторизмiреалiзм,iдеалiзмiматерiалiзмзнаходиливиявуправовихвченнях,вiд-творювалисьувiдповiднихмоделяхправа.

Абсолютнеприроднеправочерпалосвоїiдеїзме-тафiзичногосприйняттясвiтовогожиття,атомiзмуДе-мокрiта,абсолютноїсправедливостiАрiстотеля,рацiо-налiзмуДекарта,Спiнози,Лейбнiца,Локка,Руссо.

УтилiтаризмСократа,Бентама,Мiлля,доповненийеволюцiйноюмоделлю розвитку суспiльстваСпенсе-ра,закономприродноговiдборуДарвiнаiнавiтьвiдхи-лення вiд загальної фiлософської лiнiї Вейсмана таНiцше(пронеобхiднiстьполiпшеннялюдстваяквиду)


121

знаходять відображення уфiлософiї права, зокрема її iсто-ричнiйдоктринi.

Упродовжусьогоперiоду iснуванняцивiлiзацiї просте-жується суперництво, протиставлення i навiть боротьбадвох течiй,шкiл уфiлософiї права, природно-правової таiсторичної(позитивної)шкiл.Восновiцьогодуалiзмуправалежатьрiзнiпiдходидорозумiнняджерелправа,йогопо-ходження.

Вантичномусвiтiджерелоприродногоправа—увiчно-муприродномузаконi(натуралiстичнаконцепцiя),якийнеможебутивстановленийлюдьми,амаєусвоїйосновiбожес-твеннийрозумiйогосилу,усереднiвiки—уРозумiiВолiБога,тонапочаткуновогочасурацiоналiстичневченняпроприроднеправонаосновiпрогресивноїнатойчасфiлософiїДекартавбачаєтакеджерелоусамосвiдомостiiмисленнiлю-дини,їїрозумiяксилi,здатнiйнетiлькисформулюватиновiiстини,айперелаштуватисвiт i суспiльнийпорядок.При-родаiвластивостiлюдини(уГугоГроцiя—устремлiннядоспiльностi,Гоббса—страхiегоїзм,Спiнози—природнаси-лаiсамозбереження,Томазiя—потягдодобробуту,Локка—природня свобода iндивiда, Лейбнiца — любов, Руссо —моральнаiполiтичнарiвнiстьтасвобода)визначаютьабсо-лютнiпринципитадержавнийлад.Норми,виробленiнаос-новi цих властивостей, мають загальнообов’язковий харак-тер, їх слід дотримуватись у повсякденному життi, вони єорiєнтиромiiмперативомдлядержави.

Природно-правове вчення цього перiоду має iндивiду-алiстичний, атомiстичний iмеханiстичний характер. Такимже чином уявлялась i держава — як механiчне поєднанняiндивiдiв, а iндивiд та його розум, природнi властивостi таправапокладалисьвосновудержави.

Iдея природного права з новою силою вiдроджується вХVIIст.(саменацейчасприпадаєрозробкавласнедоктри-ни природного права). Це вiдродження слід розглядати вконтекстiвзаємозв’язкугеополiтичних,соцiально-економiч-них зрушень та еволюцiї нормативно-правових регуляторiвуЄвропiпiсляпадiнняРимської iмперiї,згодом—розпадуФранкськоїдержавитаутвореннянаїїтеренiрядунезалеж-нихдержав.

ГЛАВА �

122

Найвище втiлення iдея рацiоналiзму знайшла у вченнiЕ.Канта,якийпочаврозглядатиприроднеправонеякбез-посереднiйрегуляторповедiнкилюдини,аякеталон,вищуморальнумету, iдеал, критерiй, яких потрiбно прагнути. Утойжечас,незважаючинанедолiкиприродно-правовоїдок-трини,вонавусiчасибуларушiйноюсилоюперетвореньiреволюцiй.Щоразу,коливiдживалиiсторичнiформиправа,задопомогоюприродногоправаобґрунтовувавсяновийсус-пiльнийпорядок.Пiдлозунгамиприродногоправа iзйогоiдеями відбувалися пiвнiчно-американськi визвольнi вiйни,французськiреволюцiї,знищувалосьрабствоiзруйновувавсякрiпоснийлад.

Паралельнозприродно-правовимиiдеямиздавніхчасів(згадаймософiстiвзїхпрактикоюабсолютноїсправедливостiiвiдносностiправдитанеправди)iснуєiнабираєсилуiсто-ричнийпогляднаправо,розквiтякогоприпадаєнаХIХст.Саме йому належить «заслуга» витiснення з науки iдеї аб-солютногоприродногоправанатривалийперiод,що,вартозазначити,вiдбулосьневiдразу.

Фiлософською основою iсторичного вчення про правоєвченняГердера,Шеллiнга,Гегеляпропрогресивнийпро-цес iсторичногорозвитку.Саменародна свiдомiсть,народ-не переконання є джерелом права. Вони визначають змiстiобов’язковiстьправа,воляжзаконодавцянемаєжодногозначення,оскiлькиневпливаєнаформуванняправа.

Однак така точка зору виявилася досить вразливою. Зчасомнедолiкиiсторичноїшколиправачастковопереборю-ються.Це,зокрема,простежуєтьсявпоглядахвидатногонi-мецькоговченогоРудольфаIєрiнга.Наосновійоговченняпроправотафiлософiїпозитивiзму,започаткованоїОгюстомКонтом,відбуваєтьсястановленняюридичногопозитивiзму,позитивноговченняпроправо,якевiдкинулоприродно-пра-вовевченняiпоставилосвоїмзавданнямвивченняєдиноiс-нуючогоправа—правапозитивного.Цевченнярiшучевiд-кинулоуявленняпропозитивнеправояктаке,щодовiльнотворитьсязаконодавцем,авизналойогоякправо,виробленесамоюiсторiєю,минулимiсучаснимжиттям.

Iсторичнашколаiрацiоналiстичневченняпроправоста-липідґрунтямдляправовихтеорiй,щорозвиваютьсяуХХст.,


12�

утомучислiймарксистськоїтеорiї.Разомізтим,унаслідокiсторичногорозвиткузросталасвiдомiстьнародiв,зазнавализмiнiуявленняпроправо.Посиленнякласовоїборотьбина-прикінціХIХст.зновоюсилоювiдроджуєiдеюприродногоправа.Цебулозумовленонезадовiльнимвирiшеннямпози-тивнимправомпитаньсоцiальногожиття,йогонездатнiстюдативiдповiдьпроте,якимшляхоммаєвідбуватисярозвитокправ,перетворенняправовогожиття,щовiдповiдалобспра-ведливостi,соцiальнимiдеаламiпрагненнямлюдей.

Правознавці активно сприймають новітні філософськімоделі (аналітичну, екзистенціоналістську тощо), що при-водитьдопоявиновихмоделейправорозуміння,уточненняприродиправа,нової інтерпретаціїбагатьохправовихкате-горій.Врезультатівправовійдумціформуютьсяновіправовітеорії,поглиблюєтьсяобґрунтуваннятих,щовжеіснують.

Втіленнявжиттявідповіднихфілософськихдоктринведедорозвиткуголовнихтечій,правовихшкіл:нормативної,со-цiологiчної,природно-правової.

Набазіпозитивізму,модифікованоговідповіднодоновихумов,активнорозвиваєтьсязапочаткованеГ.Кельзеномнео-позитивістськевчення(великийвнесокупроцесстановлен-нянеопозитивізмузробилиХ.Харт,Вільямс,Роде,Ціппеліустаін.),якезорієнтованенатехніко-юридичне,лінгвістичне,нормативневивченнянормзакону.

Напротивагунеопозитивізмусоцiологiчнаюриспруденцiянабазіфеноменології(Ерлiх,Кантарович,Паунд,Левеллін,Кардозотаiн.)продовжуєвивчатипитаннязакону,правопо-рядку,правовiдносин,функцiюванняправаяксоцiологiчні,анеюридичніявища.Правовизначаєтьсяяк«живийпорядок»,анеяксистемаюридичнихнорм.Соцiологiчнаюриспруден-цiяпоставилапiдсумнiв«чистевченняпроправо»Кельзенатапрацiйогоiдейнихнаступникiв,усюнеокантiанськумето-дологiю,якаабсолютизувалазакон,виправдовуваласудовуйадмiнiстративнуправотворчiсть1.

Природно-правовевченняякодназтечiйзахiдноїправо-воїфiлософiї,нарозвитоккотрогоактивновплинулитакіфі-

1Кленнер Г.Отправаприродыкприродеправа/Пер.снем.Т.Б.Бек-назар-Юзбашева;Под ред.Б.А.Куркина.—М.:Прогресс, 1988.—С.200—204.

ГЛАВА �

12�

лософсько-правовівчення,якекзистенцiоналiзм(Хайдеггер,Фехнер,Контаін.),феноменологiзм,неокантіанство(Науке,Оллеротаін.),неотомiзм(Месснер),ісьогоднiмаєчималопослiдовникiвнаЗаходi.Цевченняакцентуєувагунаправахлюдини,iдеалахiцiнностяхсуспiльства,критикуєчиннінор-мизаконодавствазпоглядуправовихідеалів.

Нормативнаконцепціяґрунтуєтьсянатрадиційномумар-ксистсько-ленінськомурозумінніправаяксукупностінорм,щовстановленідержавоюіохороняютьсяпримусовоюїїси-лою.Морально-правова теорія виходить з розуміння праваяксистемизагальнообов’язковихусвідомленихсуспільствомпонять про права, обов’язки громадян, їх відповідальністьтощо.Третя—соціологічнатеорія—спираєтьсянате,що,власне,право—цесамісуспільнівідносини,реальнапрак-тикаїхдержавноїохорони.

§ 2. Визначення права

Множинністьвизначеньправа,якаіснуєвюридичнійлітературі, залежить від кількості поглядів на походженняправатайогоджерела,набаченняприродийогозв’язківздержавою,атакожвідтого,якісутнісніознаки,особливості,рисиправапокладаютьсявосновутогочиіншогойоговиз-начення,якийбікйого,якскладногосуспільногофеномена,досліджується.

Вагомапричинарозбіжностейувизначенніправаполя-гаєтакожутому,якаправовадоктринакладетьсявосновутакого визначення: природно-правова, нормативістська чисоціологічна. Причому це характерно як для Заходу, так ідлявітчизняноїюридичноїнауки.Простежимоцебільшде-тально.

Через те, що в період формування традицій права наЗаході панівною була теорія природного права, то й пра-во визначалось якмодель людської поведінки, як правилоналежного,необхідного,анеякреальноіснуючіпозитивнінорми.

У подальшому внаслідок домінування юридичного по-зитивізму(зауважимо,однак,щопризбереженнізагальногоплюралізмупоглядівнаправо)панівнимбувпогляднаправо


12�

якнадіючіправилаповедінки,похіднівідволізаконодавця.Цейпоглядпоширенийісьогодні.Вчомужполягаєпричинайогоживучості?Насамперед,очевидно,втому,щозаумовивисокогорівнялегітимностівлади,розвинутостідемократич-них інститутів урахування думки населення при ухваленнізаконівнеіснуєзначногорозривуміжгромадськоюдумкоюіприписамизаконів.Законодавствостаєпродовженнямволінаселення,анедієвсуперечїй.Такимчином,правильний,справедливийзаконієправом.Правонабуваєвиразузако-ну,азаконстаєвтіленнямправа.Однакоскількиабсолютноїтотожностінебуваєвжодномусуспільстві,тойдляЗаходупитання відповідності праваморально-етичнимпідвалинамсуспільстваівідповідноїкорекціїзаконувусічасибулодужеактуальним. Ось чому чимало вчених не пов’язують правовиключнозприписамидержави.

Урізнихсоціальнихвимірахправопроявляєтьсянеод-наково. Поширеною причиною розбіжностей у визначеніправає такожакцентуванняувагинарізнихознаках і ха-рактеристиках,довільнерозуміннясутностіправа.Наведе-мокількаприкладів.Так,Л.Явичвизначаєправозалежновідформвиявуякпродуктдуховноїдіяльності,якрізновидоціночного духовного освоєння дійсності, якмомент уре-гульованості і порядку в суспільних відносинах, як сферусоціальної свободи, як сукупністьюридичних норм тощо.Цейдослідникзастосувавбагатоповерховийшляхпізнанняправа1.

ЗаслуговуєнаособливуувагурозумінняправаВ.Нер-сесянцем, оскільки порівняно з уявленнями, що наявні вюридичнійлітературі1980—90-хроків,єнайбільшоригіналь-ним.Убагатьохсвоїхпрацяхвінобґрунтувавдвавизначення,які,найогодумку, доповнюютьоднеодне.Перше—виз-наченняправа як «об’єктивно обумовленої,щоносить со-ціально-класовийхарактерівиражаєвимогусправедливості,загальноїміри(форми,норми)свободиірівності»,адруге—визначення закону (права у формі закону) «як офіційного(державно-владного,що виражає державну волюпанівногокласу)формально-визначеногоізагальнообов’язково-норма-

1Явич Л. С.Сущностьправа.—Ленинград:Изд-воЛГУ,1985.—С.10.

ГЛАВА �

12�

тивного)виразуівстановленняправа,наділеногозаконноюсилою»1.Упідсумкуправовизначаєтьсянимякусезагальна,необхіднаформаірівнаміра(норма)свободиіндивідів2.

Визначення права на основі рівності і свободи є пізнаваль-но-раціоналістичним,оскількивоноорієнтуєнавстановленнясенсуправаяктакогоявища,щоналежитьраціонально-мис-лячомуіндивідуму,якийвзаємодієзтакимисамоіндивідума-миназасадахрівності.

Такий«лібертальний»підхідважливийнелишезпогля-дувизначенняйогосутності,айзточкизорунеобхідностіпосиленнягуманістичногозміступрава,подоланняйогока-ральногосприйняття,характерногодлятоталітарнихсистем,переорієнтації його із заборон на дозволи і диспозитивнінорми.Першніжідеїрівностіісвободищодобагатьохкласівбуливизнанійдісталивідображеннявконституціяхізако-нах,цікласипройшлитривалийшляхборотьбизасвоїправа,рівність ісвободу.Iдеїрівності ісвободибулиназнаменахмайжевсіхреволюцій.

Сутністьправапроявляєтьсятакожівметітапризначен-ніправа, спрямованості йогона впорядкування суспільнихвідносин,тобтов динамічному, регулятивному аспекті.

Правоусуспільствівиступаєнепростояк«явищевсобі»,а є зовнішнім явищем, потужним регулятивним засобом,якийвимагаєвідособидіятивідповіднодовимогправа.

При регулятивному визначенні права як міри (норми)належного,необхідноговажливурольвідіграютьморально-етичнікатегорії:свобода,рівність,справедливість.Однактутвонивиступаютьуженеякелементисутностіправа,якимивонибулиупізнавально-раціоналістичномувизначенні,аякзовнішні морально-етичні критерії,щовизначаютьмірусамо-гоправа,силувладноговпливунасуб’єктівправа,назмістправавідповідноздосягнутимиусуспільствіморально-етич-нимиуявленнями.Логічнорозрізнятивправінелишеокреміелементиморально-етичноїнадбудови,духовноїсфери,аті,щоіснують.Слідвраховуватиітакіскладовіморально-етич-

1Нерсесянц В. С. Право: многообразие определений и единс-твопонятия //Советское государствоиправо.—1983.—№10.—С.10—13.

2Нерсесянц В. С.Право—математика свободы.—М.:Юристъ,1996.—С.54.


12�

ноїсфери,якдобро,милосердя,повагудогідностілюдинитощо.Вонинадзвичайно істотні для розуміння зміступра-вової регуляції, слугують виправданням чи відкиданням її,стаютьнеміриломсамогоправа(тобтосамихсебе),неаб-солютнимихарактеристикамиправа,аморально-цінніснимикритеріямиправа.

Принципрівностінеповиненабсолютизуватись,оскіль-ки це може завдати шкоди самій справедливості, етичнимпідвалинам суспільства.Право прагне забезпечити рівністьусіхпередзаконом,рівністьстартовихможливостейлюдейвсуспільстві,впевнихвипадкахвирівнятиіснуючуфактичнунерівністьлюдей,абидосягтибільшоїсоціальноїсправедли-вості.Надмірневирівнюваннястає«вирівнюваннямсправед-ливості», тобто фактичною несправедливістю, формальнимправом,грубимвиразомрівностіунерівності.

Осьчомунемаєпідставговоритиіпрозагальнуісторичнутенденціюпосиленнярівностіправа.Праворозвиваєтьсянакожному історичному етапі відповідно до суспільних зако-номірностей,ґрунтуєтьсянадосягнутомусуспільствомрівніетики.Якщотакавідповіднісьіснує,тоцевжеієпрогресом.Якщоні—цестаєфакторомпогіршеннясамогоправа,йогосутності, оскількибільшоюміроюнівелюєрозбіжності,щоіснуютьміжлюдьми.

Посиленнярівностіправавісторичнійпереспективімаєсприйматись через призму того,що розуміється під такоюрівністю.Якщоцевідмовавіддрібнихвідмінностейміжпо-різномуврегульованимивідносинами,посиленнятакоїрів-ностібудеблагом.Якщоцевідмовавідсуттєвихознак,якіхарактернідлярізнихлюдей,різнихвідносин,топосиленнятакоїрівностібудесуб’єктивізмомісвавіллям.

Використаннясвободиякзовнішньогооціночногокри-теріюправадаєзмогувиясненнядійсноїмірисвободи,якунадаютьправовінорми.Аджесвободапроявляєтьсяівконк-ретнихправах(наприклад,управінасвободуіособистунедо-торканність,правінасвободудумкиіслова),ізобов’язуваннічизабороніможливостяхдіятивпевнихмежах,щоіснуютьу кожномуправовомуповноваженні. I правоможе розгля-датися через призму необхідності розширення свободи длягромадянтагосподарюючихсуб’єктів.

ГЛАВА �

12�

Сьогоднішніуявленняпроправоневіддільнівіднаданняниммаксимальної свободи громадянинові, особі. У «плотьі кров» права входить принцип «дозволене все, що не за-боронене законом» (в українській правовій системі він за-кріпленийвженаконституційномурівні—вст.19чинноїКонституціїУкраїни).

Впливморально-етичнихчинниківнаправотайогозмістнастількиглибинний,щостановитьморально-етичну основу права, слугуючи його виправданням і поясненням. Відтакважливим для визначення права є та обставина,що право ґрунтується на досягнутому суспільством рівні моралі і етики, які визначають водночас міру права.

Суттєвоюознакоюрегулятивноговизначенняправає ле-гітимованість його норм,тобтовизнанняйогонормсуспільс-твом,якихсліддотримуватися.Ознакалегітимаціїперетво-рюєідеїналежного(необхідного),якііснуютьусуспільствітапретендуютьстатиправовиминормами,чиформальніпри-писидержави,їїорганівтапосадовихосібвіманентнийім-перативнийдлясуспільстварегулятор,якийстаєнеобхіднимнормативом,власнеправом,унаслідоксхваленнясуспільс-твом.Такесхваленнянадаєобов’язковостіцимнормамщо-докожногочленасуспільства,тобтозагальнообов’язковості.Легітимаціяперетворюєправоуте,чимвоноє,надаєсилу,освячуєсуспільнимавторитетом.

Зточкизоруспособу,якимздійснюється,реалізуєтьсяцяміра,нормаповедінки,право—цепримусовавимога,кате-горичнийімператив,владнийрегуляторлюдськоїповедінки,засіб належного, необхідного.

Досуттєвиххарактеристикправаслідвіднестиіманентновластивуправупотребувособливих засобахохоронивлад-нихвелінь,щорегулюютьлюдськуповедінку.Самезвлад-ностіправовихнормвипливаєвольовийхарактерправа.Віннайчастішевизнаєтьсянайважливішоюознакоюправа.Алезнаведеногозрозуміло,щовольовийхарактерправає,усвоючергу,ознакоюсамоївладностіправа,похіднимвідцієївлад-ності.Тобтоволяопосередковуєтьсяуправічерезвладність,анеєбезпосередньоюознакоюправа.

Встановленнясутностіправадаєможливістьперейтидоз’ясуванняйогороліуфункціонуваннідержави.


12�

Вивченняфеноменаправа,йогоприроди,сутніснихоз-нак,встановленнянауковоїідентичностінеєдостатнімдлячіткого іповногоусвідомленняйогороліуфункціонуваннідержави,міриобумовленостідержавиправом.Умовоювста-новлення значення цієї ролі, а відтак і міри впливу правана державу та обумовленості держави правом є уточненнярозумінняприродисамоїдержави,їїсутності,розглядконк-ретно-історичнихформдержав,виясненнязасобіврегуляціїдержавногожиття.

Уконкретно-історичномуаспектііснувалочималоформдержав,політичнийрежим,державнаідеологіяякихдаєпід-ставидлявисновкупромінімальнурольправаворганізаціїіздійсненнідержавноївлади,врегулюваннісуспільнихвідно-син.Однакстановленняуявленняпророльправауфункціо-нуваннідержавивідбувалосьпаралельнозрозвиткомученьпродержавуізміцненнямсамихдержав.

СлавнозвіснийораторантичностіЦіцеронтрактувавде-ржаву як найдосконалішу форму людського спілкування,співжиття.Кожнадержава, зазначаввін,євласністюнаро-ду,анарод—ценебудь-якезібраннялюдей,щоякимосьчиномзгромадилися,азібраннябагатьохлюдей,пов’язанихміжсобоюзгодоювпитанняхправатаспільністюінтересів1.Ціцеронвизначивосновніпринципиврядування:влададе-легуєтьсянародомімаєдіятинаосновіморальногозакону2.ЯкзазначаютьДжорджСебайніТомасТорсон,ціпринципиврядування«запорівнянокороткийстрок,щоминуввідтоді,якЦіцеронїхзаписав,дісталипрактичноповсюдневизнанняівпродовжбагатьохстолітьслужилизагальновідомимиполо-женнямивтеоріїполітичноїфілософії»,«ввійшлидозагаль-ноїскарбниціполітичнихідей»3.

ПраціЦіцеронаспираютьсянаученняепохистоїцизму,представникиякого(Хрисип,Панетій,Полібій,Сципіонтаін.)вважалисправедливістьнайкращимутримувачемдержа-вивідрозпадутасформувалиідеювсесвітньогобратствавсіхлюдей.

1Ціцерон, Марк Тулій.Продержаву.Прозакони.Проприродубо-гів/Пер.злат.В.Литвинова.—К.:Основи,1998.—С.48.

2Тамсамо.—С.49—66.3Джордж Г. Себайн, Томас Л. Торсон.Iсторіяполітичноїдумки.—

К.:Основи,1997.—С.169—170.

ГЛАВА �

1�0

Зазначимо,доречі,щоаналогічніідеїбулидоситьпоши-реніінаСході,вДавнійIндіїтаДавньомуКитаї1.

Сучасна цивілізація, на наш погляд, назавжди обралашляхдотриманняпринципівлібералізмуідемократії.

Сучаснудемократіюможнавизначитинелишеяксамо-врядуваннялюдей,аіякврядування,якевідповідаєуявлен-нямтабажаннямлюдей.Їїосновнимпринципомєправлін-нябільшості,однакусучаснихумовахрозуміннядемократіїорієнтується на її первинне розуміння, як тип влади, щоздійснюєтьсязаучастювсіх,когостосуєтьсявирішуванепи-тання(ідеяконсенсусу)черезбезпосереднюучастьабочерезсвоїх представників (ідея народного представництва). Iдеядемократіїнеодміннопередбачаєвціломупринципрозділе-ногоправління(якесприяєутриманнювлади),багатопартій-нусистему,децентралізаціювлади,вільнійсправедливіви-боритагарантуванняправагромадянучастівних,наявністьвільноїпреси,свободусловаісвободуполітичнихорганіза-цій.Функціонуванняцихелементівгарантуєдемократичнийполітичнийрежим,вільнесуспільство,заякогозаперечують-сявсіправайсвободигромадян.

Iдеїдемократіїілібералізмунаповнюютьреальнимзміс-томіправовудержавність.

Лишеуправовійдержавіможливийрозквітправа,йогосправжнєжиття,оскількивононезупиняєтьсянарівнісус-пільноїправосвідомості,азавершуєтьсялегітимованимисус-пільством,атомунормами,якіреальнодіють.

Черезте,щоцінормиповедінкилегітимуютьсясуспіль-ством,визнаютьсяцимсуспільством(яксукупністювсіхгро-

1УДавнійIндії«Артхашастра,абонаукаполітики»(політико-еко-номічний трактат) засвідчує важливість моральних засад для надій-ностівлади,оскількиправитель,якийправитьнесправедливо,неможерозраховуватинадопомогупідданих,аджевиснаженіпідданіроблятьсяжадібнимиістаютьворожимидосвогоправителя.Сунь-цзи(китайсь-кийфілософ—близько313—238рр.)стверджував,щоякщоправительпрагнеспокою,топотрібновидаватисправедливінаказиілюбитина-род,якщоправительпрагнеслави—поважатиритуалівчених,якщоправительпрагнеутвердитисвоїзаслуги—шануватимудрихізалучатиздібнихлюдей(Антологиямировойполитическоймысли:В5т./На-циональноеобщество.—Научныйфонд.Академияполитическойна-уки;Рук.-науч.совет.:пред.советаГ.Ю.Семигинидр.—М.:Мысль,1997.—С.138,143).


1�1

мадян)загальнообов’язковими,вонистаютьсправжнімрегу-ляторомсуспільнихвідносин,насампередупублічнійсфері.Наосновіправа як загальної волі громадян, які єносіямиполітичноївлади,сувереннихправназдійсненнядержавнихповноваженьвиростаєіфункціонуєдержава.Виходячизто-го, що демократична держава існує не на основі відносин«влада—підкорення»,анаосновіправанароду(якпервин-ногоносіяполітичноївлади)наформуваннядержави,остан-нянабуваєвигляду публічно-правового союзу всього народу.

Відтак діяправавсуспільствінабуваєхарактерупануван-няправа.Правопроникаєусуспільнежиття іохоплюєусійогосфери,оскількиспираєтьсянаволюнароду,істаєнай-більшважливимрегуляторомсуспільнихвідносин.

Лишеправостаєздатнимдієвоупорядкувати владні від-носини, томущо народ як учасник держави набуває праваназдійсненнядержавнихповноважень.Осьчомународмаєправонадієвийконтрольдержавноївладитаздійсненняїїякбезпосередньо,такішляхомпредставництва.Всядіяльністьдержавитаїїорганівздійснюєтьсявправовихформах,визна-ченихмандатомнароду.

Правонабуваєсправжньоїсилиобмежити владу,зв’язатидержавунакористьсвоїхгромадян, томущойогоавторитетспираєтьсянаавторитетнароду.Цейавторитетпідкріплюєть-сяполітичноювідповідальністювладипереднародомчерезперіодичнівільнівибориівідповіднепозбавленнядовіридоосіб,якінепіклуютьсяпрозагальнийдобробут,участьгро-мадянуреальномуздійсненнідержавноїполітикитауправ-ліннідержавою.

Викладеневищедаєпідставизробититакеузагальнення.Iдеяправовоїдержавилишечастковопридатнадля ідеоло-гіїдержавності,побудованійнапозитивістськомурозумінніправа,оскількивцьомуразійдетьсяпрозв’язаністьдержавинеправом,азаконом,аотжетаказв’язаністьєполовинчас-тою інетривкою.Цеможливе, зодногобоку,занаявностіусталенихдемократичнихтрадиційформуванняіздійсненнядержавноївлади,усвідомленнянепорушностідержавно-пра-вовихнастановнелишеособою,айорганамидержавноївла-дитаїхпосадовимиособами.Азіншогобоку,зв’язаністьза-кономпередбачаєнеодміннунаявністьрозвинутихпроцедур

ГЛАВА �

1�2

оскарженнянеправомірнихрішеньорганівдержавноївладитаїхпосадовихосіб.

Iдеяправовоїдержавностізовсімнесумісназ ідеологієютієїдержавності,основоюякоїєабсолютистськавлада—та-ка,щоспираєтьсянапозаправовіформиобґрунтуваннядер-жави ілегітимаціїдержавноївлади,аутриманняцієївладиздійснюєтьсяшляхомнасилля.Чимало таких держав зналаісторія,немалоїхіснуєусвітіісьогодні.Дляниххарактер-навідсутністьформпредставницькоїдемократії,розв’язаннясуспільнихконфліктівполіцейськимапаратом.

Самезпозиційрозуміннядержавиякпублічно-правово-госоюзународу,держави,вякійіснуєнайголовнішаумовадлявизнаннядержавиправовою—власнеправо,істаємож-ливимзрозумітиістиннусутністьправа,якіхарактерсамоїдержави.


1.Дайтехарактеристикуосновнихшкілтанапряміврозвиткуправа.

2.Охарактеризуйтеспіввідношенняприродно-правовоготадержавно-правовогоначалуправовомурозвитку.

3.Витлумачтедефініціїправа(порівняльнийаналіз).

1��

Глава �

суТНІсТЬ І сОцІАЛЬНЕ ПРИЗНАчЕННЯ ПРАВА

§ 1. сутнісні ознаки права

Правоунашчасвідіграєважливішуроль,ніжрані-ше, оскільки стає не тільки засобом управління, а йсистемоюосновнихправтасвободлюдиниігромадя-нина.Визначеннясутніснихознакправадопоможенелишевйоговивченні іпізнанні, айстаненадійноютеоретичноюбазоюдляюриста-практикавйогоправо-охороннійтаправозастосовнійдіяльності.

Вюридичнійлітературісклаласядумка,щопоняттяправамаєвідображатитаківажливісутнісніознаки:

1. Державно-вольовий характер.Правовиражаєволюгромадянконкретноїкраїни.

Висловленудумкунеслідрозумітивтомузначенні,щодержавнаволя,якавираженауправі,завждиєвтілен-нямволікожногоокремогогромадяниначиволівсьогосуспільства.Такінормиправаприймаються,аленезав-жди(наприклад,прийняттяКонституціїУкраїни1996року).Найчастішеправовінормиприймаютьсяпарла-ментами,президентами,урядами,якієпредставникамипевнихполітичнихпартій,рухів,щоодержалиперемо-гунавиборах.Iсторичнийдосвідостанньогостоліттясвідчить, що в демократичних державах абсолютних(стовідсоткових)переможцівпрактичнонебуває.Пар-ламенти,президентиприходятьдовладизневеликоюперевагою над стороною (сторонами), що програли.Вони приймають правові акти загальнообов’язковогозначення, і останні є результатом діяльності органівдержави,хочанайчастішевнихвираженийінтерес

ГЛАВА �

1��

невсьогосуспільства,атихсил,щоодержалиперемогу.Про-те визнано, що правові акти держави мають державно-во-льовий характер, оскільки вних виражено державну волю.Це пояснюється також тим,що, по-перше, нормиправа єрезультатомвольовоїдіяльностіосіб,якимналежитьнормот-ворчіфункції,атакожправо—продуктволілюдей.По-друге,правовийактпіслянабуттячинностісуттєвовпливаєнаволюлюдей,забороняючичидозволяючипевнийвидповедінки.

Длятого,щобзрозуміти,проякуволю,вираженувправі,йдеться, як співвідноситься воля окремої людини з волею,вираженою в праві, необхідно розрізняти такі поняття, як«волявпсихологічномузначенні»та«державнаволя».

Волявпсихологічномузначенні—цефункціянормаль-ногопрацюючоголюдськогомозку,однеізспрямуваньсві-домого життя людини. Спеціалісти-психологи визначаютьволюяктакусторонупсихічногожиттяособи,якавираженавїїсвідомихдіяхівчинках.

Право є виразом не будь-якої волі, а тільки втіленої вофіційних актах держави у вигляді законів і підзаконнихактів. Саме така воля набуває значення державної, похо-дить від імені держави, адресується всім громадянам якзагальнообов’язкова.

Iншимисловами,позаофіційнимиактамидержавнаволясуспільства,політичноїгрупи,партії,класунеєдержавною,аотже,неможебутивизнанаівираженаякправо.

Осьчомуправомаєнепростовольовий,асамедержав-но-вольовийхарактер.

Праву,законупередуютьсоціальніумовижиттясуспільс-тва,суспільнапотребавних.

Отже,восновуволі,щовираженавправі,покладенопевніпотреби та інтереси (економічні, політичні,моральні тощо).Магістральнимисереднихєінтересиекономічні.Різноманіт-ніпотреби,щовідображеніусвідомостілюдей,впливаютьнаїхволю.Безпосереднімджереломвольовихдійєусвідомленілюдьми інтереси і потреби уформімотивів,щопризводятьдопроявуволізовні.Длятого,щободержатисанкціюзакону,економічніфактиповиннінабутиформиюридичногомотиву.

2.Нормативний характер.Державно-вольовийхарактерправаорганічнопов’язаний

зйогонормативністю.Правоскладаєтьсязнорм—загальних


1��

правил поведінки, спрямованих на регулювання і охоронусуспільнихвідносин.

Нормативнийхарактерправавідображаєоб’єктивнупот-ребуохопитизагальнимправиломповторюваніщодняактивиробництва,розподілуйобмінупродуктівінамаганнязро-бититак,щобкожналюдинапідкоряласязагальнимизако-намвиробництва іобміну.Нормативність—універсальнаіглибиннаякістьправа.Нормаєівстародавньомузвичаї,івсучасномузаконі1.

Найважливішаякістьправовихнормполягаєвтому,щокожна зних є встановленимчи санкціонованимдержавоюзагальнообов’язковим правилом поведінки. Правові нормипередбачаютьтуповедінку,якувимагаєдержаваіякійвонагарантуєнеобхіднийзахистіпідтримку.Цізагальніправилаповедінкирозрахованіненаразові,індивідуальніобставини,анасистему,націлийрядобставин,щоповторюються2.

Вюридичнійлітературіпереважнимєпідхід,згіднозякимпідправомслідрозумітисистему(сукупність)норм,правилповедінки загального характеру. Разом із тим, висуваютьсятакожаргументипротинормативногорозумінняправа;деяківченіпропонуютьбільшширокийпідхіддорозумінняправа.

Нормативний характер права — це найважливіша оз-нака, що дозволяє відрізняти право від правосвідомості,суб’єктивногоправаіправовідносин.

Слідматинаувазі,щоприпиненняреальногозначеннянормативностіправаоб’єктивно заважає зміцненнюзакон-ності.Дотогожнормаправа—загальнеправилоповедінки,щопоширюєтьсянанеобмеженукількістьосібірозрахованенабагаторазовезастосування.

Колийдетьсяпроправовівідносини,торозуміємо,щоцеособливий,самостійний,відміннийвідправовоїнормиеле-ментправовоїнадбудови,звластивимитількиправовідноси-нам, анеправу, елементами: суб’єктивнеправо,юридичніобов’язки,об’єкт,юридичнийфакттощо.

1Графский В. Г.О значенииобщейинтегральнойюрисдикциивусловияхплюрализмапонятийправаиправовыхкультур//Юриспру-денцияХХIвека:горизонтыразвития/Очеркиподред.Р.А.Ромашо-ва,Н.С.Нижник.—СПб.:Санкт-Петербургскийун-тМВДРоссии,2006.—С.25—50.

2Теориягосударстваиправа.—М.:Интерстиль,1997.—С.369—373.

ГЛАВА �

1��

Коли розглядають правові ідеї, принципи, правосвідо-мість,тоцетакожтісновзаємопов’язанізправом,алевід-міннівідньогоявища,нетількитакі,щовідображенівправі,айтакі,щоіснуютьсамостійно,увиглядіправовоїідеології,правовоїпсихології,діютьдопоявиправовоїнормиіпродов-жуютьіснуватипісляїїскасування.

Погоджуючись з тим, що нормативне розуміння правадоситьвузьке,неможнавизнати,щоширокейогорозумінняєправильним,оскількивоноєсудженнямпроправовіявищавзагалі,продіюправа,йоговзаємозв’язкичипроправалюди-ни.Такийпідхідстворюєдоситьрозпливчатууявупроправо,оскількинайбільшвисокіідеалипривсійїхзначущостісаміпособінеможутьзамінятивладногонормативногорегуля-торавідносинміжлюдьми(власне,дляцьогоістворювалосяправо), слугувати об’єктивним критерієм правомірності чипротиправностівчинківлюдей.Напрактицімибачимо,щолюдипо-різному розуміють природні права й свободи лю-дини,оскількисуспільствоскладаєтьсязрізнихсоціальнихпрошарків,групнаселення,ікожназнихмаєсвоєрозумінняцьогопоняття.Коженгромадянин,акціонер,власниктощопо-різному уявляють справедливість, зміст прав та свобод.У такій ситуації без об’єктивного критерію, тобто чинногопозитивногоправа (закону,підзаконногоакта),щоміститьнормиправа,важкорозв’язатиправовісуперечкисуб’єктів.

Аби пізнати сутність права глибше, необхідно абстра-гуватисявідокремого суб’єкта,певного учасникаправовихвідносин,слідвідмітитинайбільшсуттєвірисиправа,влас-тиві йому як цілісному феномену. Потрібно визнати най-важливіші значеннясуб’єктивногоправа.Проте значення ірозуміння(поняття)—церізнікатегорії.Необхідновизнати,щоправо—цесистема(сукупність)норм(правилповедінкизагальногохарактеру),які:

• виражаютьволюдержави,обумовленупевнимиеко-номічними,політичнимиісоціальнимиумовами;

• встановлюютьсячисанкціонуютьсядержавою;• підтримуютьсяуразінеобхідностіпримусовоюсилою

держави;• впливаютьнасуспільнівідносинизметоюзакріплення

правопорядку(системивідносин),вигіднихусьомусуспільс-твуабополітичнимсилам,щоздійснюютьдержавнувладу.


1��

Слідпідкреслити,щозазначеневищеналежитьдопози-тивного (письмовооформленого, чинного тощо)права.Неможнаневизнативажливістьнаявностіпевнихправ і сво-бод, що відносяться до природних прав і свобод людини,тобтодоправ,щоналежатьлюдинівіднародження,існуютьоб’єктивно,незалежновідзакріплення(чинезакріплення)їху позитивному (писаному) праві1. Ці права не потребуютьдержавноговизнання,хочаїхпідтвердженняізахист—пер-ший обов’язок будь-якої держави,що претендує на статусдемократичної.Це—право людини нажиття, ім’я, честь,гідність,власність,вибірмісцяпроживання,свободудумки,віросповідання.Внаведенихправахісвободахконцентрують-сянайбільшцінні,високоморальнівимогилюдинидодержа-ви,суспільства, іншихгромадян.Проте,по-перше,гарантіїцихправсуттєвопосилюються,коливизнаютьсядержавою,по-друге, нормативне визначення права не принижує зна-ченняназванихприроднихправлюдини.

Уданомувипадкуйдетьсяпроконкретніправалюдини,анепроправоякособливийсоціальнийфеномен,якийтакожвважаєтьсявиразомідеїсправедливостіісвободи2.Справед-ливимєте,щослугуєблагулюдини,неутискаєправаіншихлюдей, не спричиняєшкоди суспільству тощо. Якщо нор-маправа,виданадержавою,закріплює,розширюєігарантуєправатасвободигромадян,визначаєвідповідальністьзапо-рушення,тосаметимвонаслугуєтакожприроднимправамлюдини.

Позитивнеправо,йогонайважливішіякостівизначають-сятим,щовоноживеідієвсамомужитті,вреальнійдійс-ності.Йогосутністьполягаєвтому,щовономожереальновпливатиякнаокремулюдину,такінавсесуспільство3.

3.Специфічна форма виразу.Державнаволя,щобвважатисяправом,маєбутиофор-

мленаякправовевеління.Йогоможнаоголоситиякзаяву,програму,звернення.Втакихдокументахоголошуєтьсяпро

1Котюк В. О. Теоріяправа:Курслекцій.—К.:Вентурі,1996.—С.100—108.

2Горбатенко В. П.Справедливістьяксоціально-правовацінність//Проблемифілософіїправа.—Т.1.—Київ—Чернівці:Рута,2003.—С.150—154.

3Рабінович П. М.Основизагальноїтеоріїправатадержави:Навч.посібник.—К.:Атіка,2001.—С.97—102.

ГЛАВА �

1��

наміри,побажаннятощо.Дляправаісторичноюпрактикоювиробленісвої,специфічніформиіснування.Це—санкціо-новані державоюзвичаї, адміністративнийчисудовийпре-цедент,нормативнийакт,виданийкомпетентнимиорганамидоговір,укладенийміжсторонами.

Найпоширенішою формою закріплення державної воліякправаєзаконодавство.Iнодіправоототожнюєтьсяіззако-ном.Ценезовсімправильно.Закон—найважливішаформаправа,протелишеодназформйогоіснування.Правовіідеї,наміри,державневолевиявленнявтілюєтьсяврізнихформах,набуваючи якості права. Виникнення тієї чи іншої формиправапов’язане з історичнимиумовамистановленняпози-тивногоправа,зйогонаціональнимитрадиціями,правовоюпсихологієютаідеологієюнароду.

4.Системний характер.Убудь-якійсучаснійдержавіправомаєбутиузгодженою,

взаємообумовленою системою. Між чинними правовиминормамиіновиминормативнимиактамиповиннабутипев-наузгодженість,спадкоємність,інакшеправобуденерегу-лювативідносинивсуспільстві,а,навпаки,сприятимепро-довженнюпротирічіконфліктів.Iсторіївідомобагатовипад-ківруйнуванняіснуючоїправовоїсистемиіствореннянової(революції,контрреволюції,змінаполітичногокурсутощо).Ціпроцесизавждисупроводжувалисяруйнуваннямправовихтрадицій, появою правового романтизму, посиленням пра-вового нігілізму,що негативно впливало на правопорядок,супроводжувалосяпорушеннямправісвободгромадян,не-повагоюдоних.Булипотрібнідесятиліття,щобналагодитинеобхіднівзаємодіївсерединіправа,поновитийогосистем-ність,якаєдоситьпотужнимстабілізуючимфакторомувсіхвідносинах. Системоутворюючі зв’язки у праві — найваж-ливіша, іманентнайогоознака,обов’язковийатрибутзако-нодавчогопроцесу.

5.Формальна визначеність.Ця ознака надає певної чіткості, ясності, визначеності

правовимприписам,аотже,ісамомуправу.Правовиступаєякформальниймасштаб,однаковорівнийдлявсіхучасниківвідносин,щорегулюються.Управовихприписахвизначеномежіповедінкикожногосуб’єктаправа,закріпленоїхправаіобов’язки.Правотимефективнішевиконуєзавданняфор-


1��

мальногорегуляторасуспільнихвідносин,чимдосконалішазаконодавча техніка. Не випадково право визначається як«формальнасвобода».Завдякиформальнійвизначеностіпра-вовихприписівсуб’єктиправа(держава,організації,посадовіособи,громадяни,іноземці,особибезгромадянства)знаютьнадані їмправа,врамкахякихвониможутьдіяти,можутьвимагати необхідних дій від інших суб’єктів права, маютьможливістьреалізуватисвоїправаіобов’язки.

§ 2. сутність права

Питанняпросутністьправа—цеоднезосновних,го-ловних,найбільшважливихученьпроправо,тимбільше,щосутністьправабагатоаспектна.

Питанняпросутністьправа(крімсвоєїнауковоїзначу-щості)малодоостанньогочасувеликеполітичнезначення,оскількивумовах ідеологізованостіюридичноїнаукиєод-нимізпредметівпринциповоїполітичноїдискусіїміжпред-ставникамисоціалістичноїюридичноїнаукиітакзваноїбур-жуазної.Причомуценебуласхоластичнадискусія.Цебулидійснодвапринциповопротилежніпідходидопоняттясут-ностіправа.Оскільки«сутність»означаєсукупністьнайбільшглибоких, стійких якостей предмета (у даному випадку —права),щовизначаютьйогопоходження,характерінапрям-кирозвитку,предметомдискусіїякразібулипричиниви-никненняправа,йоговизначення,рольусуспільстві,якіс-ніознакитощо.Дляоднихсуб’єктівправо—цеінструментсправедливості і свободи, засіб захисту людини від влади,здобуткилюдськоїкультуриірозуму,дляінших—лишекла-совийрегуляторсуспільнихвідносин1.

Слідзазначити,щопоглядинасутністьправадовгобу-липов’язанізпевноюідеологізацієююридичноїнауки.Са-меідеологізаціяюридичноїнаукистаєосновноюпричиноюоднобічногорозробленнясутностіправа,оскількибулоне-можливовідійтивідкласовогопідходущодосутностіправа,особливоякщоце стосувалосяхарактеристикиправа захід-нихкраїн.

1Венгеров А. Б.Теориягосударстваиправа.—М.:Омега—Л,2008.—С.363—364.

ГЛАВА �

1�0

Багато мислителів стародавнього світу намагалися про-аналізуватиіпояснититаківажливіпитання,якпоняття,сут-ність,соціальнепризначенняправа.Причомувдеякихізнихбулобагатоспільноговрозумінніправа,протебулиізовс-ім протилежні оцінки і визначення.Протиріччя в підходахдорозуміннясутностіправа,йогопризначення,ролівжиттісуспільстваіокремоїлюдинизберігаютьсядоцьогочасу.

Протетакіпротиріччяможнапояснити.Право—значу-щацінністьдлясучасногосуспільства,длякожноїлюдини:доситьглибокиміскладнимєйоговпливнажиттядержави,суспільства в цілому, кожного громадянина, тому воно неможематипросте,однобічнепояснення.Останнімирокамизначенняправавміжнароднихівнутрішніхсправахдержавпостійнозростає,некажучивжепройогозначеннядляза-безпеченняправтасвободлюдиниігромадянина.Данапро-блемаєвихідною,центральноюувченніпроправо,їїглибо-кевивченнябагатовчомувизначаєподальшедослідженняіншихпитаньтеоріїправа.

Під сутністю права розуміють ті внутрішні і необхідні,загальні таосновні, головні і стійкіриси,ознакитаякостіправових явищ, єдність і взаємообумовленість яких визна-чаютьякіснуспецифікуізакономірностірозвиткуправаяксамостійноїсубстанції1.Риси,якостітаознаки,щостанов-лять сутність права, іманентні йому, невіддільні від нього,обов’язковознаходятьсявньому.Пізнатисутність—озна-чаєзбагнутиправовіявища,зрозуміти,чомувонисаметакі.Цяметодологічнавимогаполягаєвтому,щоявищасутностімаютьбутипроаналізованівсуспільнихвідносинах,вдії,ре-альнебуттяправа2.

Розглядаючицепитання,слідзазначити,щобільшістьдо-слідниківсутностіправазосередилиувагунаодному їїнай-важливішомумоменті—державнійволі(воліпанівногокласу).Однаксучаснийпідхіддопізнаннясутностіправапередбачаєврахуваннянетількидержавноїволіяктакої,айіншихякос-тейіявищ,синтезованихсутністю:норм,функційтощо.Сут-ністьправавзагалінеможебутирозкритаоднієюкатегорією,

1Проблемытеориигосударстваиправа/Подред.М.Н.Марчен-ко.—М.:Проспект,1999.—С.308—310.

2Теориягосударстваиправа:Курслекций.—М.:Юристъ,2004.—С.130—162.


1�1

їїможнапізнатиівиразитилишезадопомогоюсистемикате-горій,щовідтворюютьдійснуприродутаісторіюправа.

Однимізнедоліківупізнаннівітчизняногоправабуласа-мевідсутністьвідповідностівпідходідоз’ясуваннякатегорій«сутністьправа»та«явищеправа».Останнякатегоріяпрак-тичнонедосліджувалася.Категорія«сутністьправа»єбільшрозробленоюувітчизнянійюридичнійдумці.

Категорія«сутністьправа»виступаєякфундаментальнепо-няттятеоріїправа,асистемапонятійнихрядівтеоріїправапо-казує,якимчиномсутністьправапроявляєтьсяісторично.Кож-неокремеправовеявищеможедемонструватиневсюсутністьправа,аїїокремиймомент,сторону,рису.Вононіколинеде-монструватимевсюсутністьправа,інакшенебулобокремим1.

Аналізвзаємозв’язкуекономікиіправа,наприклад,маєохоплювативпливекономікинарозвитокправа,економіч-ні важелі в праві, аби, у свою чергу, показати роль права,значеннязаконодавствадлязміцненняірозвиткуекономіки.Дослідженняполітичноїроліправа—цепізнанняйогополі-тичногозмісту,політичноїспрямованості.

Рамки сутності не є усталеними, вони не статичні, адинамічні і змінюються, розвиваючись під впливом різнихпричин, рушійних сил.Відповідноне єнезмінними і рам-ки сутності права, яка в процесі свого розвитку породжуєнові зв’язки, відносини, охоплюючищоразуширші явища.Завданнятеоретичногодослідженняполягаєвпроникненнівціновізв’язкиіявища,вусвідомленіновихвідносин.Цимсамимпроявляєтьсябагатствосутностіправа,щопередусімдоводитьсяфактамипозитивногосоціальногозначення,ата-кожновимиявищамивсамомуправі,щотакожзазнаєпев-нихзмінпідвпливомрозвиткутихчиіншихсоціальнихфак-торів.Названийпроцесзбагачення,розвиткусутностіправабезперервний,невичерпний.Пізнанняголовноговсутностіправа—цедосягненняпоглибленоговивченнязв’язківіпро-цесівправа.Цепроникненнявйогостійкийізакономірнийзв’язок,вйоговнутрішніймеханізм2.

Правоявляєсобоюєдністьформиізмісту,сутностііяви-ща.Слідвраховувати,щооднієюізсторінсутності,щовпли-

1Тамсамо.—С.140.2Комаров С. А.Общаятеориягосударстваиправа.—СПб.:Питер,

2004.—С.47—53.

ГЛАВА �

1�2

ваєнасуспільнівідносини,єфункціяправа.Функція—церозгортаннясутностіправавсуспільнихвідносинах.

Категорія «сутність права» виражає загальні закономір-ностірозвиткуправовоїдійсності,аокреміправовіявища—лишеспецифічнізакономірностіїхрозвитку.Всутностіпра-вапредставленовсіосновні,суттєві,головнірисиправовихявищвїхєдності.

§ �. соціальне призначення права

Питанняпросоціальнепризначенняправамаєдоситьдовгу історіюрозвитку.Демосфенбачив соціальнепризна-ченняправавустановленніпорядку,якогомаютьдотримува-тисявсілюди.Ціцеронвбачавсоціальнепризначенняправавтому,щовоновизначаєвсінеобхіднідіїізабороняєнеба-жані.ГугоГроційвважав,щопризначенняправаполягаєувираженнінимморальнихправил,увизначенісправедливихдій.Булий іншівисловлюваннящодосоціальногопризна-ченняправа.

БільшуувагупочалиприділятицимпитаннямнапочаткуХХст.Деяківчені(Л.Дюпе,К.Зенкер,М.Коркунов,Л.Пет-ражицький та ін.) розпочали дослідження різнобічних со-ціальнихаспектівдіїправа.З’явиласятеоріясоціальнихфун-кційправа,сутьякоїполягаєуспробіпояснитисуспільствуприродуправа,йогосоціальнуцінність,багатогранністьдії,важливістьправадлявирішеннясоціальнихзавдань.

Кожензназванихавторівпо-своємупояснювавсоціальнепризначення права. Iнколи вони спирались на зовсім різ-німетодологічнітагносеологічніпозицій,алевсівонина-голошувалиназдійсненніправомсоціальних(громадських)функцій,вбачаючивнихпроявяксоціальноїприроди,такісоціальногопризначенняправа.

Необхіднозазначити,щопроблемасоціальногопризна-чення права останніми десятиліттями стає постійною дляпредставників юридичної науки як на Заході, так і в Ук-раїні1.

1Оніщенко Н. М.ПравовасистемаідержававУкраїні:Моногра-фія.—К.:Iн-тдержавиіправаім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни,2002.—С.3,35таін.


1��

Вюридичнійлітературікатегорія«соціальнепризначенняправа»вживаєтьсявдекількохзначеннях:наприклад,дляха-рактеристикиісторичноїмісіїправа,тобтооцінкизначенняправастосовнойогоминулогоімайбутнього.Підсоціальнимпризначеннямправаінодірозуміютьйогоекономічні,полі-тичні, ідеологічнітаіншізавдання.Можнарозглядатийогозточкизорусоціальнихрезультатів,тобтоваспектітихдо-сягненьусоціальнихвідносинах,якіобумовленіреалізацієюправовихнорм.

Зоглядунацеможнавважати,щоправомаєсвоїмсо-ціальним призначенням закріплення важливих, необхіднихвідносин,викоріненнядеякихнегативнихявищужиттісус-пільства,забезпеченнянормальнихумовдлярозвиткупевнихвідносиністворенняумовдлясприятливогорозвиткунових,прогресивнішихвидівсуспільнихвідносин.

Протеданевизначеннянеєвичерпнимдлякатегоріїпра-ва.Багатоманітністьірізнірівнівідображеннянеюправовоїдійсності даютьпідставивикористовуватиданукатегоріювіншому,ширшомузначенні,щодозволитьнадатисоціально-мупризначеннюправабільшоїсамостійності,теоретичноїтапрактичноїцінностівапаратіюридичноїнауки.

Неможнанезауважити,щонайбільшанеобхідністьуви-користанні категорії «соціальне призначення» виявляєтьсяприпорівняльномуаналізізсоціальнимпризначеннямдер-жави,мораллю,ідеологієютаіншимискладовиминадбудова-ми.Вданомувипадкудоситьчітковиявляєтьсяодневажли-везначенняцієїхарактеристики,щодемонструєоб’єктивнепризначенняправавиконуватиспецифічну,якісно-самостій-нуроль,якаобумовлюєтьсяйогосоціальнимпризначеннямна певному етапі розвитку суспільства. Саме ця обставинадозволяє стверджувати, що соціальне призначення праваполягає перш за все в регулюванні відносин, пов’язаних звиробництвом,розподіломспоживання,здотриманнямгро-мадськогопорядку,щовідповідаєінтересампанівногокласу(вумовахіснуванняантагонічнихкласів),суспільствавціло-мучипевноїйогочастини.

Призначенняправавирішуватисамостійносоціальніза-вданняєнайважливішимконститутивниммоментомпонят-тя«соціальнепризначенняправа».Зацієюознакоюможна

ГЛАВА �

1��

відрізнитицюкатегоріювідблизькихдонеїзазмістомпо-нять(як-от,завдання,роль,функціяправатощо).

Призначенняозначаєнедругорядну,супутню,аоб’єктив-нонеобхіднуспрямованістьдіїправа,яказрештоюмаєбутивираженаувиглядіпевногосоціальногорезультату(закріп-лення відповідного виду суспільних відносин, викоріненнянебагатихявищтощо). Iншимисловами,призначенняміс-титьпевниймоментцілеспрямованості,їїджереломвиступаєсоціальнапотреба, а стрижнем—воля, інтересполітичнихсил,щознаходятьсяпривладі.

Саме призначення права формулюється, складається зпотребсуспільногорозвитку,воноєпродовженнямцихпот-реб,щознаходитьвираженнявюридичномуакті.Відповіднодопотребісоціальноїнеобхідностісуспільствастворюютьсязакони,спрямованіназакріпленняпевнихвідносин,їхрегу-люваннячиохорону.Причомутечиіншепризначеннязако-нувиступаєтимвиразніше,чимгострішевідчуваєтьсяпот-реба(необхідність)самеувідповідніййогосоціальнійролі—закріплювати, захищати чи спрямовувати розвиток певнихсуспільнихвідносин.

Соціальнанеобхідністьрегулюваннясуспільнихівироб-ничихпроцесіввиникаєвженаранніхетапахрозвиткусус-пільства,ще до появиправа.Цянеобхідність багаторазовозростає в умовах появи державної організації суспільства,коли суттєво розширюється сфера відносин, яку клас, щознаходитьсяпривладі,намагаєтьсяохопитирегулюванням:формавзаємовідносинособиідержави,забезпеченняфунк-ціонуванняполітичнихінститутівтощо.Правостаєважливі-шимінструментомкоординаціїдійрізнихсуб’єктівсуспіль-нихвідносин.

Правовінормивиступаютьяквимоги,щовисуваютьсядовідповіднихсуб’єктівсуспільнихвідносинздійснюватипев-ні дії,насампередв інтересах тихполітичнихсил, виразомволіякихєправо.Саметомуправовінормизавждипрямочиопосередкованоспрямовуютьсянаохоронуцихінтересів,тобто мають, поряд із регулятивним, охоронне призначен-ня.Регулюванняіохоронасуспільнихвідносинюридичнимизасобами—це головне і основне, в чомуполягає соціаль-непризначенняправа.Однакісторіясвідчить,щовнаслідокполітичнихісоціально-економічнихпричинкожентиппра-


1��

ва покликаний вирішувати тільки йому властиві завдання,спрямованийнадосягненняпевноїмети,щоневластивоін-шимісторичнимтипамправа.Необхіднорозрізнятизагальнесоціальнепризначенняправа,тобтохарактернедлявсіхйогоісторичнихтипів (регулювання іохоронасуспільнихвідно-син),ітипологічне,тобтовластивеправуодногоісторичноготипу(наприклад,ідеологічнаспрямованістьсоціалістичногоправа). В цьому зв’язкуможна вважати,що в соціальномупризначенніправаінтегруютьсяйогозавданняіцілі.Прак-тичнезначеннязазначенихякостейданоїкатегоріїполягаєвтому,щоприрозглядіправавсистемірізнихелементівнад-будовийогосоціальнепризначення,щоохоплюєспецифічнізавдання і мету, виступає одним із критеріїв,що дозволяєбільшчітковідмежовуватиправовідіншихїїчастин,бачитийогоякіснусамостійність.

Iсторія свідчить, що право, вирішуючи класові завдан-ня,активновзаємодієізіншимисоціальнимирегуляторами(політикою,мораллю,звичаями),розв’язуючизагально-соці-альнізавдання,регулюєсуспільнівідносини,виховуєгрома-дян,охороняєкультурніцінностітощо.Якдержаванеухиль-новиконуєпевні«загальнісправи»,щовипливаютьзприро-дибудь-якогосуспільства,такіправояккласовийрегуляторсуспільних відносин неухильно вирішує ряд загально-со-ціальнихзавдань,обумовленихйогосоціальноюприродою.

§ �. сутнісні риси і призначення сучасного права

Сучасне право, набуваючи ряд нових рис,що відоб-ражають особливості будівництва демократичної, правовоїдержави, безумовно, зберігає найбільш стійкі ознаки, при-таманнійомуякособливомурегуляторусуспільнихвідносин(нормативність, формальна визначеність, обов’язковість).Зберігаєвоноівластивувсімпопереднімісторичнимтипамправапризначеністьрегулюватиіохоронятисуспільнівідно-синивінтересахвладнихполітичнихсил.Протенеможнаневраховувати,щоправовдемократичнійправовійдержавіпо-винноодночасновідображатиінтересивсіхсоціальнихпро-шарківнаселення,черезцевонопринципововідрізняється

ГЛАВА �

1��

відпопередніхтипівправазточкизорунетількикількісної,айякісної1.

Кількіснавідмінністьполягаєвтому,щоправо—цеінс-трумент, якийвідображає інтереси всього суспільства, анеодногокласу,якцебулораніше.Якіснавідмінністьправаде-мократичноїправовоїдержавивідусіхпопередніхісторичнихтипівполягаєвтому,щовоноповинностатиінструментом,якийвідображаєволюі інтересивсіхпрошарківнаселення.Саметомувсучасномуправіглибокоівсебічнорозвивають-ся загально-соціальні начала, обмежені в інших формаціяхздебільшогорамкамиінтересіводногокласу.Внормахдемо-кратичногосучасногоправапереважаєзагальнолюдськепри-значення.Йогонормивідтворюютьнайбільшсуттєвілюдськіцінності, враховуючи багатовіковий досвід розв’язання со-ціальнихпроблемзасобаминормативнихрегуляторів.

Певну увагу слід приділити завданням, актуальним длясучасногоукраїнськогоправа.

Використанняправаувирішеніекономічнихзавданьвиз-начаєтьсяматеріальнимиумовамиіснуваннясучасногосус-пільства:наявністюрізнихформвласності,потребамивироб-ництваірегулюванняринковихвідносин.Системаринковогогосподарстваоб’єктивнопотребуєретельногоправовогорегу-лювання.Держава,активновикористовуючиправовіформиіметоди,покликаназабезпечуватинеобхідніумовирозвиткуринковоїекономіки.

Діяекономічнихринковихзаконівобумовлюєпотребуврізнихорганізаційнихіправовихзасобах,спрямованихназа-безпеченнянеобхіднихумоввідповідногоформуваннярин-ковихвідносин,пропорційногорозвиткувсіхрегіонівкраїни.Увирішенніцихзавданьвеликарольналежитьобґрунтова-ному законодавчому регулюванню економіки, створеннюрівнихправовихумовдлявсіхсуб’єктівринковихвідносин.Останні нормативні акти свідчать про тенденції зменшен-няподатковоготягарядлясуб’єктівекономічноїдіяльності.Досвідформуванняринковихвідносинпереконує,щорольправаустановленніірозвиткуринковоїекономікибудене-зміннозростати.

1Проблемы общей теории права и государства: Учебник / Подобщ. ред. В. С. Нерсесянца. — М.: НОРМА-ИНФРА.М, 2002. —С.499—507.


1��

Підвищення ролі права у вирішені економічних задачпов’язанетакожзізначнимзбільшеннямкількостісуб’єктівекономічнихвідносин,зростаннямчислапроблем,щопот-ребують правової підтримки, необхідністю вдосконаленнявсьогоринковогомеханізму.

У сучасних умовах право покликане активно сприятивдосконаленню інститутівдемократіїяк головногонапрямурозвиткуправовоїдержавності.Дійснийпроцесдемократи-заціїдержавногоігромадськогожиттяорганічнопов’язанийз правом, що закріплює основні інститути демократії, якізабезпечують їх юридичні гарантії. Право і демократія не-розривнопов’язаніміжсобою.Правоєгарантомреалізаціїдемократії. Практично вся процедурна сторона здійсненнядемократичнихперетворень(інститутівправісвободгрома-дян)забезпечуєтьсявідповіднимиправовимиформами.

Цим, зокрема,пояснюєтьсянеобхідність активної зако-нодавчої роботи, спрямованої на вдосконалення діяльностіорганіввлади,виборчоїсистеми;назміцненнягарантійпра-вовогостануособи.Зрозуміло,щоправорегулюєневсюсис-темуполітичнихідемократичнихвзаємовідносин,алишеїїчастину,щопідлягаєрегулюванню(наприклад,відносинизприводупредставництварізнихпартій,рухівувищихорганахдержавноївладитощо).

Призначення права регулювати політичні відносини управовій державі необхідно розглядати стосовно суб’єктівполітичноїсистеми,якимвластивийрізнийполітичнийха-рактер,оскількисереднихєсуб’єктисутополітичні—партії,держави,атакожвідноснополітичніорганізації,пов’язанізполітикоюопосередковано.Звідсивипливаєнеоднаковепри-значення права для регулювання відносин різних суб’єктівполітичногожиття.

Соціальнепризначенняправаможнарозглядатиівбільшвузькомузначенні,маючинаувазівирішеннязасобамиправавласнесоціальнихзавдань:впливнарозвитокнауки,культу-ри,охорониздоров’я,пенсійногозабезпечення,соціальногострахуваннятощо.

Демократична правова держава має бути державою со-ціальною,щопередбачаєширокийобсягправовогорегулю-ваннясоціальноїсфери,зміцненнягарантійправособищодоодержаннярізнихсоціальнихпослуг.

ГЛАВА �

1��

Соціальнафункціяправа,якісоціальнафункціядержа-ви,визначаєтьсясоціально-економічнимиумовамирозвиткусуспільнихвідносин.

Соціальнепризначенняправазнаходитьпроявівактив-номуформуваннікомплексуправовихзаходів,спрямованихнаохоронуприроди.Внашчасцеспрямуваннямаєчітке,широкеюридичнезначення.Природоохороннінормиєпрак-тично в усіх галузяхправа.Враховуючи тенденції розвиткуприродоохоронногозаконодавства,зростаючоїцінностіпри-роди для людини, важливості раціонального використаннясуспільствомприроднихресурсів,можнаприпуститиподаль-ший розвиток даного спрямування впливу права і активнездійсненнянимприродоохоронної (екологічної)функціїякоднієїзформреалізаціїйогосоціальногопризначення.

Протеслідзазначити,щоневартоперебільшуватимож-ливостіправаурозв’язаннісоціальнихзавдань.Данапробле-мамежуєзглобальнішоюпроблемоюнауковогокерівництвасуспільством,деправовикористовуєтьсяякодинізважливихінструментівсоціальногоконтролю.


1.Назвітьосновніознакиправа.2.Учомуполягаєсоціальнепризначенняправа?3.Щотакесутністьправа?4.Якоюєрольправаврозвиткусучасногосуспільства?

1��

Глава �

сОцІАЛЬНІ НОРмИ: ПОНЯТТЯ, ОсОбЛИВОсТІ, кЛАсИфІкАцІЯ. ПРАВОВЕ РЕГуЛюВАННЯ Як ОсОбЛИВА фОРмА сОцІАЛЬНОГО РЕГуЛюВАННЯ

§ 1. Поняття та класифікація соціальних норм

Ціліснадинамічнасистемасоціальнихнормєне-обхідноюумовоюжиттясуспільстваіфункціонуваннядержави,об’єднаньгромадянтаокремогоіндивіда.

Система соціальних норм відображає досягнутийступінь економічного, соціально-політичного і духов-ного розвитку суспільства, історичні та національніособливостідержави.

Зокрема,Н.Н.Тарасов зазначає,що існують двапідходищодо розуміння терміна «норма».По-перше,норма—цеприроднийстандеякихсуб’єктів(систем,відносин,процесів);по-друге,норма—цеправилопо-ведінки,пов’язанеізволеютасвідомістюлюдини,щовиникаєвпроцесікультурногорозвиткутасоціальноїорганізаціїсуспільства1.

Соціальнінормигарантуютьнелишепевнийпоря-докусуспільстві,айзабезпечуютьпевнийрівеньсво-бодисуб’єктів.

Дослідженнясоціальнихнормпов’язанозаналізомсуспільнихвідносинтадіяльностііндивідів.Підсуспіль-нимивідносинами,вважаютьВ.СелівановтаН.Діденко,слідрозумітистійкі,типовонеобхіднінормативно-упо-рядкованісоціальнізв’язкиувиглядісоціальноїдії,

1Теориягосударстваиправа/Подред.В.М.Корельского,В.Д.Перевалова.—М.:НОРМА-ИНФРА.М,1998.—С.244.

ГЛАВА �

1�0

щовиявляєзалежністьтаспільністьлюдей,соціальнихугру-пувань,восновіякоїлежать інтереситапотреби індивідів,взаємнийобміндуховнимитаматеріальнимицінностями1.

Соціальна діяльність об’єктивно зумовлена потреба-ми суспільства і має цілеспрямований характер. Взаємодіясуб’єктівміж собою та в процесі спілкування з природою,взаємозв’язки,якіприцьомувиникають,потребуютьунор-мування.

М. I. Бобнева, наприклад, вважає,що соціальні нормиформуютьсявпроцесі свідомої,цілеспрямованоїдіяльностісуб’єктів, зумовленоїефективнимифакторами,якінадаютьнормі«об’єктивноївладності»2.

В юридичній літературі чимало вчених зауважують, щосутністьсоціальноїнормирозкриваєтьсячерезоб’єктивнітасуб’єктивніхарактеристики.Об’єктивнийхарактерсоціальноїнормизумовлюєтьсянеобхідністюпідтримувативсуспільствістабільністьтапорядок,потребамисоціальнихсистемсамо-регуляції,необхідністюзакріпитирізнісоціальнізв’язки,якіпостійно повторюються та виникають у процесі соціальноїдіяльностісуб’єктів.Суб’єктивнийхарактерсоціальноїнор-миобумовленийможливістю індивідів,соціальнихгрупус-відомитипотребисуспільствавустановленніцінніснихета-лонівповедінкитазакріпитиїхурізнихправилах,приписах,знаковихсистемах,сформуватипевнийрівеньправовоїсві-домості,якийбивідповідаврівнюрозвиткусуспільства.

Деякіавторинеподіляютьдумкупросинтезоб’єктивноготасуб’єктивногофакторавсоціальнійнормі.Вонивважають,щоїйпритаманнийоб’єктивнийхарактер,зумовленийроз-виткомсуспільнихвідносинтанеобхідністюзакріпитивнут-рішнізакономірнівзаємозв’язки,щоіснуютьусуспільстві.

ЗаслуговуєнаувагупозиціяМ.С.КельманатаО.Г.Му-рашина, які розглядають соціальну норму як правила по-ведінкизагальногохарактеру,щовиникливпроцесіісторич-ногорозвиткуірегулюютьрізнісферисуспільнихвідносин,мають зміст, зумовлений свідомо-вольовою діяльністю лю-дей,рівнемекономічного,соціальногойкультурногорозвит-

1Селіванов В., Діденко Н.Правоваприродарегулюваннясуспільнихвідносин//ПравоУкраїни.—2000.—№10.—С.10—20.

2Бобнева М. И.Социальныенормыирегуляцияповедения.—М.:Наука,1978.—С.42.

сОцІАЛЬНІ НОРмИ: ПОНЯТТЯ, ОсОбЛИВОсТІ, кЛАсИфІкАцІЯ...

1�1

ку суспільства та забезпечуються різноманітними засобамисоціальноговпливу1.

Уцьомувизначеннісоціальнихнормзакладенотіїхознаки,якідаютьзмогурозглядатиїхякважливийрегуляторсоціальноївзаємодіїсуб’єктів,якстійкісоціальнізв’язки,щостворюютьсяврезультатіцільовоїдіяльностічивиникаютьунаслідокзакономір-нихповторюванихактівповедінкитаадекватногосуб’єктивногоусвідомленняцихнорм,якінабуваютьрізнихформ.

М. I.Матузов таА. В.Малько вважають,що соціальнінорми—цеоб’єктивнонеобхідніправиласумісноголюдсько-гобуття,вказівникимежінеобхідноїтаможливоїповедінки2.

Норма—це завждипевніправилаповедінки,які вста-новлюють,зобов’язують,забороняють,дозволяютьтічиіншідіївпевнихумовах,одночасновониєзасобомсуспільногочидержавногоконтролюзаповедінкоюсуб’єктів.

Вюридичнійлітературііснуєточказору,що«норма»та«пра-вило» застосовуються як рівнозначні, взаємозамінні категорії.Однакдеяківченівважають,що«правило»—цевужчакатегорія,оскількиміститьсялишевдиспозиціїправовоїнорми3.

П.Е.Недбайлозазначає,щосоціальнінорми—цепра-вилазагальногохарактеру,яківідображаютьпотребисуспіль-ного життя та мають вирішальне значення для практичноїдіяльностілюдей4.

В.Н.Кудрявцевпідкреслює,щонорма—цемірапози-тивної,суспільнокорисноїповедінки,спрямованоїнадосяг-ненняпевногорезультату,інтересу5.

Узагальнившинаведеневище,слідзазначити,щосоціаль-на норма—цеправилозагальногохарактеру,щохарактеризуєпевнусферужиттєдіяльностісуспільства,встановлюєтьсядер-жавою,суспільством,об’єднаннямигромадянчиокремимисуб’єктамизметоючіткогоформулюванняправтаобов’язківсуб’єктівсуспільнихвідносин.

1Кельман М. С., Мурашин О. Г.Загальнатеоріяправа(зісхемами,кросвордами,тестами).—К.:Кондор,2002.—С.39.

2Матузов Н. И., Малько А. В.Теориягосударстваиправа:Учеб-ник.—М.:Юристь,2004.—С.211.

3Матузов Н. И., Малько А. В.Зазнач.праця.—С.212.4Недбайло П. Е.Советскиесоциалистическиеправовыенормы.—

Л.:Изд-воЛьвов.ун-та,1959.—С.5.5Кудрявцев В. Н.Правовоеповедение:нормаипатология.—М.:

Наука,1982.—С.45.

ГЛАВА �

1�2

В юридичнійлітературірозрізняютьтакіознаки соціальної норми:

• Вониєправиламиповедінки,щовизначаютьможли-вутанеобхіднуповедінкусуб’єктівсуспільнихвідносин.

• Вонимаютьзагальнийхарактер,тобтопоширюютьсянаневизначенеколоосібтаневизначенукількістьвипадків.

• Встановлюютьсячітковизначенимисуб’єктами.• Регламентуютьпевнусферусуспільнихвідносин.• Маютьособливезначеннядлясуспільства,щовизна-

чаєступіньобов’язковостінорм.• Певнимчиномгарантуютьсятазабезпечуються.Соціальні регулятори, за допомогою яких здійснюєть-

сякомплекснийвпливнасвідомістьтаповедінкусуб’єктів,створюютьціліснусистему.

Усоціологіїсоціальнінормизарізнимикритеріямиподі-ляютьсянаелементарнітаскладні,інтенсивнітаекстенсивні,прогресивнітарегресивні,спонтаннітадирективні,«живі»та«мертві»,функціональнітанефункціональні.

Багатоманітність суспільних відносин визначає різно-манітністьсоціальнихнорм,яківюридичнійлітературімо-жутьбутикласифікованимизарізнимикритеріями.

Розрізняютьтакікритерії класифікації соціальних норм:I. За способом виникнення:1. Стихійні норми,щовиникаютьнеусвідомленозприрод-

ноїпотребисуспільствавупорядкуваннісуспільнихвідносин.2. Свідомі, які з’являються свідомо через необхідність

не лише впорядкування відносин, а й закріпленняправ таобов’язківсуб’єктів.

II. За суб’єктами прийняття та охорони:1. Норми, що приймаються та гарантуються державою

(правові,політичні).2.Норми, які розробляються, приймаються та гаранту-

ютьсягромадськими об’єднаннями(корпоративні,релігійні).3.Норми,що розробляються, приймаються та гаранту-

ютьсясуспільством(звичаї,традиції).III. За способом закріплення:1. Усні,якііснуютьусвідомостісуб’єктівтапередаються

зпоколіннявпокоління.2. Письмові,щомаютьдокументальнуформузакріплення

тапевнийступіньобов’язковості.


1��

IV. За сферою регулювання:1.Традиції,тобтонорми,якісклалисьусуспільствіісто-

рично.2. Звичаї,тобтонорми,щосклалисяврезультатібагато-

разовогозастосування.3. Норми етики,щовідображаютьвідповідністьповедінки

суб’єктівустановленимзразкам,еталонам.4. Норми естетики, котрі відображають відповідність

знань суб’єкта культурнимнадбанням та досягненням сус-пільства.

5. Норми моралі, які характеризують рівень уявленнясуспільствапродобро та зло, справедливість танесправед-ливість.

6. Норми культури,котріхарактеризуютьрівеньдуховногорозвиткусуспільства.

7. Організаційні норми,щовстановлюютьпорядоквиник-неннятафункціонуваннянедержавнихструктур.

8. Політичні норми, які визначають взаємодію суб’єктівполітичноїсистемивпроцесівиникненнятафункціонуваннявладнихвідносин.

9. Релігійні норми,що ґрунтуютьсянавірі вБога таре-гулюютьпорядокздійсненнярелігійнихкультів.

10. Корпоративні норми,щорегулюютьдіяльністьгромад-ськихоб’єднань.

11. Норми права,якієдержавно-владнимзасобомвпливунасуспільство.

Характеррозвиткусуспільствавпливаєназначимістьтогочиіншоговидунорм.Усуспільствідовиникненнядержавипереважноіснувализвичаї,традиції,щорегулювалисуспільнівідносини,відображалитаконкретизувалидіюоб’єктивнихзаконів, тенденцій суспільногорозвитку, тобто такінорми,якідіялизприродно-історичноюнеобхідністю.Вдержавно-організованомусуспільствівиникаютьновіправиласоціаль-ноїрегуляції,середякихчільнемісцевідведеноправу,моралітаіншимнормам.

Оскількисуспільнежиттяскладнеірізноманітне,тосо-ціальнінормипомітновідрізняютьсяоднавідодноїнелишеза сферами регулювання суспільних відносин, а й за спо-собамисвоговстановленняізабезпечення,засуб’єктамиїхприйняттятощо.

ГЛАВА �

1��

§ 2. Поняття, особливості та предмет правового регулювання

Важливе місце серед структурних елементів правовоїсистеминалежитьправовомурегулюванню.Вюридичнійлі-тературі сформувалось певне розуміння сутності правовогорегулювання,поприрізніпідходищодойоговизначення.

Термін «регулювання» походить від латинського слова«regulo»—«правило»таозначаєупорядкування,приведеннячогосьувідповідністьдочогось.

Під правовим регулюванням П. М. Рабінович розумієздійснюваний державою за допомогою всіх юридичних за-собіввладнийвпливнасуспільнівідносинизметоюїхупо-рядкування,закріплення,охорониірозвитку1.

А.Ф.Черданцевзазначає,щоправоверегулювання—цевпорядкуваннясуспільнихвідносинзадопомогоюнормпра-ватаіншихправовихзасобів(актівзастосування,договорівтощо)2.

Такимчином,вюридичнійлітературісформувалосямай-же єдине розуміння правового регулювання як сукупностірізноманітних форм та засобів юридичного впливу держа-винаповедінкуучасниківсуспільнихвідносин,щоздійсню-єтьсяв інтересах усього суспільства абопевногоколективучиособистості, зметоюпідпорядкуватиповедінкуокремихсуб’єктівустановленомувсуспільствіправопорядку3.

Правове регулювання — це певний процес, обумовле-нийтакимиоб’єктивнимитасуб’єктивнимичинниками,якрівень зрілості та стійкості суспільнихвідносин,рівень со-ціальноїструктурисуспільства,станекономічногорозвиткусуспільства, загальний рівень правової культури населеннятощо.

Правоверегулюванняслідвідрізнятивідправовоговпли-ву.Правовийвпливздійснюєтьсяврізнихсферахсуспільногожиттятазнаходитьвідображеннявінформаційній,виховній

1Рабінович П. М.Основизагальноїтеоріїдержави іправа:Навч.посібник.—3-євид.зізмінамиідоп.—К.:IСДО,1995.—С.151.

2Черданцев А. Ф. Теория государства и права: Учебник. — М.:Юрайт,2001.—С.342.

3Горшенев В. М.Способыиорганизационныеформыправовогоре-гулированиявсоциалистическомобществе.—М.:Юрид.лит.,1972.—С.19.


1��

таіншійроліправа.Правовийвплив,навідмінувідправо-вогорегулювання,пов’язанийзтимисуспільнимивідноси-нами,якінерегулюютьсяправом,аленаякіпоширюєтьсяйогодія.Правовийвпливформуєтьсянетількизадопомо-гоютакихзасобів,якнормиправа,айзалежитьвідтієїпра-вової культури, яка сформувалась в даному суспільстві.Цеведедоформуванняводнотипнійситуаціїпевногостандартуповедінкиякбезпосередньоїумовиформуваннязаконослух-няноїповедінкигромадян.Правовийвпливвключаєнелишеправовізасобивпливунасуспільнежиття,айінформаційні,психологічні(правовістимулитаправовіобмеження),вихов-ні,ідеологічні(підвищеннярівняправовоїкультури,форму-ванняпрогресивних,цивілізованихправовихідей,принципівтощо)таінші.

Структурно правовий вплив охоплює правосвідомість,правовукультуру,правовіпринципи,правотворчийпроцес,механізмправовогорегулювання.

Правовий вплив— це результативний, нормативно-ор-ганізаційний вплив на суспільні відносини за допомогоювласне правових засобів (норм права, правових відносин,актів застосуванняправа) та іншихправових явищ (право-свідомості, правової культури, правових принципів, право-творчогопроцесу)1.

Правове регулювання передбачає впорядкування, юри-дичне закріпленнятаохоронусуспільнихвідносиншляхомзастосування правових засобів. Сферою правового регулю-ванняєтісуспільнівідносини(економічні,політичні,куль-турні, національні, релігійні та інші), які потребують пра-вовоговпливу.Цівідносиниутворюютьпредметправовогорегулювання, є вольовими, об’єктивно потребують впливузбокудержавитамаютьчітковизначенийзміст.Веконо-мічнійсфері—цевідносини,щопов’язанізформуваннямринковихвзаємозв’язків,зрозвиткомрізнихформвласності,звиробництвом,розподіломматеріальнихблаг,зрозвиткомфермерськогогосподарства.Уполітичнійсфері—цеправо-везакріпленняплюралістичнихформтаметодівздійсненнявлади,формування демократичних інститутів.У соціальнійсфері — це формування соціальної політики, спрямованої

1Комаров С. А. Общаятеориягосударстваиправа.—М.:Мануск-рипт,1996.—С.286.

ГЛАВА �

1��

назадоволенняінтересівконкретноїлюдинивгалузіосвіти,охорониздоров’я,соціальногозабезпеченнятаіншихсферах.Сьогоденнявимагаєвивченнятаформуванняпріоритетнихнапрямівправовогорегулювання.

Отже, сфероюправового регулювання є різні види від-носин, а саме: економічні, політичні, духовно-культурні,національні, релігійні тощо, які відрізняються своєю ціле-спрямованістю,змістомтаформою.Привстановленнісфериправовогорегулюваннявартовраховуватипевнімоменти:

— правом повинні бути врегульовані найбільш суттєвісуспільнівідносини,якіперіодичновиникають,маютьприн-циповезначеннядлядержави,об’єднаньгромадян,окремихосіб (наприклад: об’єднання в політичні партії, здійсненняпідприємницькоїдіяльності—ценовідляУкраїнисуспільнівідносини,якібуливрегульованінормамиправа);

—зміни,щовідбулисявіснуючихсуспільнихвідносинах,повиннібутивідображеніуправі(наприклад:усферіохоро-низдоров’я,порядізбезкоштовнимимедичнимипослугами,виникаютьтазнаходятьправовезакріпленняплатнімедичніпослуги);

—розвитокіснуючихсуспільнихвідносинмаєстимулю-ватись за допомогоюправа (наприклад: поряд із будівниц-твомзадержавнікоштивиникаєбудівництвозакошти ін-весторів);

—правовпливаєнавиникненняновихвідносинтаздійс-нює їх регулювання, якщо вони потребують і піддаютьсяюридичнійрегламентації;

—суспільнівідносинипотребуютьрегламентування,якщовонивідображаютьсяусвідомійвольовійповедінцісуб’єктів(правонеможерегулюватиповедінкупсихічнохворихосібчитихосіб,якіперебуваютьпідгіпнозом);

— правом регулюються тільки ті відносини, які вини-каютьміж суб’єктами, об’єднаннями громадян тощо.Не єпредметомправовогорегулюванняявищаоб’єктивноїдійс-ності(фізичні,біологічні,природніпроцеси),заумови,щовонинеперетворюютьсявконкретніюридичніфакти.

Дляправовогорегулюванняхарактерніпевні особливості:—вономаєцілеспрямований характер,оскількивиступає

певнимрегуляторомсуспільнихвідносин,упорядковуючиїхзадопомогоюправанарівнісуспільства;


1��

— воно має організаційний та упорядкований характер,тобтоздійснюєтьсязадопомогоюпевнихзасобів;

—правоверегулюванняповиннобутиспрямованенадо-сягненняпевнихцілей,атомумаєрезультативний характер;

—вономаєпевнийпредмет та сферу правового впливу,якіусвідомлюютьсясуб’єктамитасуспільствомтамаютьдлянихпевнезначення;

—правоверегулюваннязабезпечуєтьсяпевнимиметода-ми,якіабокоординуютьдіяльністьсуб’єктівусферіправа,або здійснюються задопомогою їх субординаційноїпідлег-лостівпроцесівиконаннячивикористаннянормиправа;

— має визначені стадії, що передбачають насампередправову регламентацію суспільних відносин, виникненнясуб’єктивнихправтаюридичнихобов’язківтаїхреалізацію.

§ �. Засоби, способи і типи правового регулювання

За допомогою правового регулювання відносини міжсуб’єктами набувають певної правової форми, саме черезнормиправадержававстановлюєміруможливоїтадозволе-ноїповедінки.

Терміни«спосіб»,«засіб»,«метод»близькізазначеннямізначноюміроюзбігаються.

Правові засоби — це певні юридичні категорії та діяння суб’єктів з їх застосування з метою досягнення конкретного ре-зультату.

Уполітологіїпідзасобамирозуміютьнетількиполітичнінорми,цінності, декларації, а йпевні дії (мітинги, пікети,вибори,референдуми),яківпливаютьнадосягненняпостав-ленихцілей1.

ДоправовихзасобівЮ.А.Тихомироввідноситьідіяння:виданняпідзаконнихнормативно-правовихактівнаоснові,навиконаннятавідповіднодозакону,процесскасуваннятазміницихактів,правильнезастосуваннязаконівтощо2.

Своєрідність правових засобівполягаєвтому,що:

1Демидов А. И., Малько А. В.Политологияввопросахиответах.—М.:Юристъ,1998.—С.43—44.

2Тихомиров Ю. А.Действиезакона.—М.:Известия,1992.—С.50.

ГЛАВА �

1��

• вонимаютьпевнусоціальнуцінність,оскількизабез-печуютьдосягненняпоставленихцілей;

• відображаютьінформаційніякостіправа;• поєднуючисьміжсобою,створюютьумовидлядіїправа;• спричиняютьпевніюридичнінаслідки;• забезпечуютьсяпримусовоюсилоюдержави.В.М.Горшеньовподіляєзасобиправовогорегулювання

назасобивпливу(зовнішніфакторищодоволісуб’єктів—цедозволитазаборони)тазасобиреалізаціїправа(церезультатреагуваннясуб’єктівнаправовийвплив—здійсненнядозво-ленихзакономдійтаутриманнявідзабороненихдій)1.

В юридичній літературі засоби правового регулюваннякласифікують запевнимикритеріями.

Залежно від ступеня складностірозрізняють:• прості(суб’єктивніправатаюридичніобов’язки;за-

охоченнятапокарання;пільгитазаборони);• складні(норма;інститут).Залежно від функціонального призначення:• регулятивні(дозволи);• охоронні(засобизахисту).За предметом правового регулювання:• конституційні,адміністративні,цивільні,кримінальні

тощо.За характером:• матеріальні(рекомендації);• процесуальні(позов).За часом дії:• постійні(громадянство);• тимчасові(премія).Залежно від виду правового регулювання:• нормативні(заборони,встановленінормамиправа);• індивідуальні(актзастосуванняправа).Залежно від інформаційно-психологічної спрямованості:• стимулюючі(заохочення);• обмежуючі(примус)2.

1Горшенев В. М.Способыиорганизационныеформыправовогоре-гулированиявсовременныйпериодкоммунистическогостроительства:Автореф.дис.…д-раюрид.наук.—Свердловск,1969.—С.10—11.

2Проблемытеориигосударстваиправа/Подред.М.Н.Марчен-ко.—М.:Проспект,1999.—С.332.


1��

С.В.БобровниктаО.Ф.Скакунвисловилислушнудум-ку,запропонувавшивиокремлюватитриосновніспособи пра-вового регулювання: дозволи, заборони та зобов’язання, щовідповідаютьрегулятивно-статичнійтарегулятивно-динаміч-нійфункціямправа1.

Дозволи—важливийелементправовогорегулювання,щозабезпечуєсоціальнусвободутаактивністьлюдини.Дозволинабуваютьюридичногохарактерузмоментуїхзакріпленнявуповноважуючихнормахувиглядісуб’єктивнихправтаре-алізуютьсяуформівикористання,щовизначаєдобровільнийхарактер,їхзалежністьвідбажаннясуб’єкта,якомуналежитьсуб’єктивнеправо.

Заборони встановлюють певну міру поведінки суб’єктів,покладаючинаосібобов’язокутримуватисьвідвчиненняпев-нихдій,щосуперечатьнормамправа.Заборони—цеважли-вийзасібзабезпеченняорганізованостісуспільнихвідносин,створення перешкод для небажаної, суспільно небезпечноїчишкідливої поведінки. Заборонимають обов’язковий ха-рактер,забезпечуютьсязасобамиюридичноївідповідальностіта знаходять закріплення в забороняючих нормах, реалізу-ютьсяуформідотриманняправовихнорм.

Зобов’язання —ценормативнезакріпленняюридичногообов’язкувчинятипевнідіївінтересахсуб’єктівправа.Данийвидюридичногообов’язкумаєактивнийхарактер,передба-чаєпевнуповедінку,єгарантієювикористаннясуб’єктивнихправіреалізуєтьсяуформівиконанняправовихнорм.

За допомогою правового регулювання відносини міжсуб’єктами набувають певної правової форми, саме черезнормиправадержававстановлюєміруможливоїтадозволе-ноїповедінки.Способамправовогорегулюваннявідповіда-ютьрегулятивно-статичнатарегулятивно-динамічнафункціїправа.Покладаючинаосібобов’язокутримуватисьвідвчи-нення певних дій, що суперечать нормам права, заборонивстановлюють певну міру поведінки суб’єктів; дозволи за-безпечуютьсоціальнуактивністьсуб’єктівтапевнийрівень

1Бобровник С. В.Правоверегулюваннясуспільнихвідносинтареалі-заціяправа//Правовадержава.ЩорічникнауковихпрацьIн-тудержа-виіправаім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни.—К.,1996.—Вип.7.—С.103—108;Скакун О. Ф.Теориягосударстваиправа:Учебник.—Х.:Консум,2000.—С.537—538.

ГЛАВА �

1�0

їхсвободи;зобов’язаннясприяютьреалізаціїпокладенихнаосіб обов’язків, їх виконання гарантується з боку державиу вигляді застосування юридичної відповідальності. Крімосновних способівправовогорегулювання, розрізняютьщейдодаткові,зокрема:стимулюючадіянормправа,застосу-ваннязасобівпримусу,попереджувальнадіянормправа.Ви-окремлення цих способів як додаткових пояснюється тим,щовонирозглядаютьсяякпевнийвидобов’язку.Задопомо-гоюцихзасобівзабезпечуєтьсяналежневикористаннянада-нихправтавиконанняпокладенихнасуб’єктівобов’язків,здійснюєтьсяутриманнявідзаборон.

Застосуваннятогочиіншогоспособуправовогорегулю-вання залежить від типуправового регулювання (загально-дозвільний, спеціально-дозвільний), на формування якоговпливаєзмістправовихвідносин.

Тип правового регулювання—цеспосібпоєднаннязагаль-них юридичних дозволів та загальних юридичних заборонщодосуб’єктів,відносиниміжякимирегулюютьсяправови-минормами.

Загально-дозвільний тип правового регулювання передба-чаєдіюпринципу:«дозволеновсе,крімпрямозаборонено-гозаконом»тамаємісцевпроцесірегулюванняцивільних,трудових,житлових,сімейнихтаіншихвідносин.Данийтипправового регулювання сприяє розвитку ініціативності, са-мостійностівухваленнірішень.

Спеціально-дозвільний тип правового регулюванняпередба-чаєвикористаннязаборон,урамкахякихнормаправавста-новлюєконкретнідозволи,щовідображаєтьсяувиглядіприн-ципу: «заборонено все, крім прямо дозволеного законом».Цейтипправовогорегулюванняназиваютьдозвільним,ато-мувіннайчастішезастосовуєтьсявадміністративномуправітапотребуєчіткоговпорядкуваннясуспільнихвідносин,пос-лідовноїреалізаціїпринципівзаконності.

П.М.Рабіновичвиокремлюєпевнікритерії класифіка-ціїрізновидівправовогорегулювання.За способом сполучен-ня дозволів та заборон розрізняють загально-дозвільний таспеціально-дозвільнийвидиправовогорегулювання; за те-риторіальним статусом правотворчого суб’єктарегулюванняподіляютьнацентралізованетадецентралізоване;за обсягом суспільних відносин,наякіпоширюєтьсяправоверегулюван-


1�1

ня,виділяютьзагальне(нормативне)таіндивідуальнеправо-верегулювання1.

Питаннящодометодів,способівітипівправовогорегулю-ваннямаєнелишетеоретичне,айсутопрактичнезначення.

НадумкуЕ.Н.Трубецького,приствореннітарозвиткуправанеобхідновраховуватидвафактори:зодногобоку,іс-торичнийдосвідправовогожиттясуспільства,азіншого—ідеї розумного впливу на соціальні процеси; і тоді будутьпідібранінайбільшефективніметоди,способи,типитаре-жимиправовогорегулювання2.

Упідходахщодовидів правового регулюванняіснуютьрізніпогляди.Думкупроподілнанормативнетаіндивідуальнепра-воверегулюванняподіляютьС.В.БобровниктаО.Ф.Скакун,яківважають,щоцівидиправовогорегулюванняпов’язаніміжсобою3.

Нормативне регулювання має забезпечувати єдиний по-рядоктастабільністьурегулюваннісуспільнихвідносинзадопомогоюприйняттянормативно-правовихактів,розрахо-ванихнабагаторазовезастосування.Індивідуальне регулюван-нябазуєтьсянанормативномутамаєвраховуватиконкретнужиттєвуситуаціючиконкретнуособушляхомприйняттяак-тівзастосуванняправа.

Дещопо-іншомупідходить дорозглядуданогопитанняВ.С.Нерсесянц,поділяючиправоверегулювання,щоіснуєвабстрактно-загальнійформі,якапередбачає,щонормаправащенемаєконкретизуючогорегулятивно-правовогозначеннястосовноконкретноїповедінкиконкретноїособивконкрет-них умовах, таправове регулювання в гранично-конкрети-зованійформі—цеконкретизуючарегулятивно-правовадіянормиправастосовноконкретноїповедінкиконкретноїосо-бивконкретнійситуації4.

1Рабінович П. М.Основизагальноїтеоріїправатадержави:Навч.посібник.—Вид.5-е,зізмінами.—К.:Атіка,2001.—С.152.

2Трубецкой Е. Н.Энциклопедииправа.—К.:КнижныймагазинС.И.Иванова,1906.—С.83.

3Бобровник С. В.Правоверегулюваннясуспільнихвідносинтареалі-заціяправа//Правовадержава.ЩорічникнауковихпрацьIн-тудержа-виіправаім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни.—К.,1996.—Вип.7.—С.103—108;Скакун О. Ф.Теориягосударстваиправа:Учебник.—Х.:Консум,2000.—С.536—537.

4Нерсесянц В. С.Общаятеорияправаигосударства.—М.:НОР-МА-ИНФРА.М,1999.—С.476.

ГЛАВА �

1�2

§ �. Поняття та основні елементи механізму правового регулювання. стадії механізму правового регулювання

Система суспільних відносин,що існує в суспільстві,постійнопотребуєправовоговпливу.Формитаметодидано-говпливузмінюютьсязалежновідсуспільнихпотреб.Вюри-дичній літературі проблема правового впливу та правовогорегулюваннянеєновою.Внауцісформувавсяряднапрямів,котрідаютьможливістьдослідитиправоякефективнийзасібсоціальногорегулювання.

Правове регулювання в суспільстві здійснюється за до-помогою певних механізмів. О.Ф. Скакун вважає,що підмеханізмамиправовогорегулюванняслідрозумітирізніеле-ментиправовоїсистеми,якіздійснюютьрегулятивнийвпливнасуспільство1.

Цепевна,взятавєдності,сукупністьправовихзасобів,спо-собівтаформ,задопомогоюякихнормативністьправазабез-печуєвпорядкуваннясуспільнихвідносин,задовольняєінте-ресисуб’єктівправа,розв’язуєконфлікти,сприяєдосягненнюсоціальногокомпромісувправовійсфері.СаметакийпідхіддомеханізмуправовогорегулюваннявідстоюютьС.В.БобровниктаН.М.Оніщенко,якіпропонуютьвідмовитисьвідрозумін-няданогомеханізмулишеякдіяльностізаконодавця,щофор-муєнормуправа,надаєїйуповноважуючого,зобов’язуючогочизабороняючогохарактеру,талишеяквиконанняправово-гоприпису,підпорядкуваннязаборонісуб’єктами,якихцейприписстосується2.Приодностороньомупідходідомеханізмуправовогорегулюваннянанівецьзводятьсяметатаціліправо-вогорегулювання,невраховуютьсярізніфактори,яківплива-ютьнапроцесправогорегулювання.

Механізм правового регулювання характеризується пев-нимиособливостями:

• правове регулювання та його механізм є складовоюсоціальногорегулювання;

1Скакун О.Ф.Теориягосударстваиправа:Учебник.—Х.:Консум,2000.—С.539.

2Бобровник С. В., Оніщенко Н. М.Соціальнатаюридичнаефектив-ність законодавства //Законодавство:проблеми ефективності.—К.:Науковадумка,1995.—С.15.


1��

• є певною системою елементів, які взаємодіють міжсобою, серед яких виокремлюють правові засоби (норми,суб’єктивні права та юридичні обов’язки тощо), способи(дозволи,заборонитазобов’язання)таформи(дотримання,виконаннятавикористання);

• вінзабезпечуєрегулюваннясуспільнихвідносин,тоб-тоєдинамічноючастиноюправовоїсистеми;

• механізм правового регулювання має цілеспрямова-нийтарезультативнийхарактер.

В. С.Нерсесянц зазначає,щомеханізм дії права— цемеханізмабстрактно-загальноїправовоїрегуляції,конкрети-зованоїтаіндивідуалізованоїстосовноконкретно-визначено-говипадкувиявуюридичноїсиличинногоправа.Утакомуразізагальнанорманабуваєіндивідуальногохарактерущодоконкретноговипадку1.

Заслуговує на увагу позиція А.П. Зайця, який вважає,щоправоявляєсобоюнетільки«явищевсобі»,аєзовніш-німпроявом,потужнимрегулятивнимзасобом,щоспонукаєособудіятивідповіднодовимогправа2.

Дещо іншийпідхіддопоняттямеханізмуправовогоре-гулюваннямаєА.В.Малько.Вінрозглядаєйого якпевнусистему юридичних засобів, організованих послідовно, щомаютьнаметіподоланняперешкод,якістаютьнашляхуза-доволенняінтересівсуб’єктівправа3.

Отже, за допомогою механізму правового регулюванняобґрунтовуєтьсянеобхідність здійсненняправовогорегулю-ваннявсуспільстві,впорядковуютьсяявищаправовоїдійс-ності,забезпечуєтьсяїхєдність,взаємозв’язоктавзаємодія,відбуваєтьсяпроцестрансформаціїправовихприписівдоре-альноїповедінкисуб’єктівправа.

Розрізняють змістовну та формальну ознаки механізмуправовогорегулювання.

Змістовнаознакамеханізмуправовогорегулюванняперед-бачає наявність цілей правового регулювання, досягнення

1Нерсесянц В. С.Общаятеорияправаигосударства.—М:НОР-МА-ИНФРА.М,1999.—С.477.

2Заєць А. П.Правовадержававконтекстіновітньогоукраїнськогодосвіду.—К.:Парламентськевид-во,1999.—С.51.

3Малько А. В.Теория государстваиправаввопросахиответах:Учеб.пособие.—М.:Юристъ,1998.—С.167.

ГЛАВА �

1��

якихдаєможливістьвестимовупроефективністьправовогорегулювання1.

Під цілями В. А. Карташов розуміє сукупність уявленьщодомоделімайбутньогорезультату,здатногозадовільнитивихідніпотребивумовах існуванняможливостей,оціненихзарезультатамиминулогодосвіду2.

Цілі правового регулювання класифікують за певнимикритеріями:зазначимістю(головнітадругорядні),зачасом(перспективнітанайближчі),зарезультатами(кінцевітабез-посередні).

Ціліправовогорегулюваннястосуютьсянетількиокре-михсуб’єктів,айзабезпечуютьзакріпленнятастимулюваннярозвиткусуспільнихвідносин,створюютьумовидлявиник-ненняновихсуспільнихвідносин,запобігаютьпоявісуспіль-ношкідливихвідносин.

Досягненняцілейправовогорегулюванняздійснюєтьсязадопомогоюпевнихзасобів,щоєшляхамиюридичноговпли-вунаповедінкусуб’єктів.Сукупністьцихзасобів,якірізнізасвоєюприродоютафункціональнимпризначенням,утворюєформальну ознакумеханізмуправовогорегулювання.

Ціправовізасобимаютьвідповідатипевнимвимогам:• вониформуютьпевнусистему,аленеприв’язанідо

однієїсферисуспільнихвідносин;• вонипокликанізабезпечитисоціальнусвободутаак-

тивністьповедінкисуб’єктів(дозволи)чи,навпаки,покластинаосібпасивнийобов’язокутримуватисьвідвчиненнятихдій,якіперешкоджаютьінтересамособи(заборони),перед-бачатиповедінкупевногороду,бутигарантієювикористаннясуб’єктивнихправіншимисуб’єктами(зобов’язання);

• ці засоби повинні містити позитивні стимулищодоздійсненнясуб’єктамисвоїхсуб’єктивнихправтавиконанняпокладенихнанихобов’язків;

• вонимаютьбутиспрямованінадосягненняпевногорезультату—забезпеченняефективностіправовогорегулю-вання;

1Самощенко И. С., Никитинский В. И.Целиправовыхнорм—мас-штабихэффективности//УченыезапискиВНИИСЗ.—М.,1969.—Вып.19.—С.46—61.

2Карташов В. А.Системасистем.Очеркиобщейтеориииметодо-логии.—М.:Прогресс-Академия,1995.—С.69.


1��

• вонипов’язанізсуб’єктивнимиправамичиданоїосо-би(дозволи),чиіншихосіб(зобов’язання,заборони);

• цізасобитісновзаємопов’язанінетількиодинзод-ним,айзтакимирізновидамиправовихнорм,якуповно-важуючі, зобов’язуючі та забороняючі, і визначаютьформиреалізаціїправа(дотримання,виконаннятавикористання).

Характеристикамеханізмуправовогорегулюваннядозво-ляє встановити його складові елементи, забезпечити їх єд-ністьтавзаємоузгодженість.Потребаврізнихправовихза-собахобумовлюєтьсянеоднозначністюзадоволенняінтересіврізнихсуб’єктівправа.Слідзазначити,щоцізасобиякпевніінструментиправовоговпливумаютьбутирізноманітнимитавзаємопов’язаними, являти собою певну систему і у своїйсукупностібутиспрямованиминадосягненняефективностіправовогорегулювання.

Сучасна юридична наука характеризується наявністюдвохпідходівщодовизначення елементівмеханізмуправо-вогорегулювання.

Першийзних—широкий підхід,якийхарактеризуєтьсянаявністюсукупностіелементів,якіберутьучастьупроцесівпорядкуваннясуспільнихвідносин,асаме:

• норма права,якавизначаємоделіможливоїтанеобхід-ноїповедінкисуб’єктівсуспільнихвідносин;

• нормативно-правовий акт—юридичнийдокумент,щонадаєправовійнорміформально-визначеного,офіційноготаобов’язковогохарактеру;

• юридичні факти—конкретніжиттєвіобставини,якіспричиняютьдіюнормиправа;

• правовідносини — різновид суспільних відносин, щорегламентуються правовою нормою та виконують функціювзаємодіїправовоїнормизконкретнимсуб’єктомтафунк-ціювизначенняконкретноїповедінкидляперсоніфікованихсуб’єктів;

• тлумачення—діяльністьізвизначеннядійсногозміс-тунормиправаувипадкуїїнезрозумілостічиневідповідностівимогамюридичноїтехніки;

• реалізація праваякможливістьвтіленняправовоїнор-мишляхомдотримання,виконання,використаннятазасто-сування;

ГЛАВА �

1��

• законність якодин ізпринципівреалізаціїправовихприписів через дотримання вимог норми права суб’єктамиправа;

• правосвідомість як рівень усвідомлення суб’єктамиправаправовихприписів;

• правова культураякрізновидзагальноїкультури,щоскладаєтьсяздуховнихтаматеріальнихцінностей,якінале-жатьдоправовоїдійсності;

• правомірна поведінка — усвідомлена діяльністьсуб’єктів,якавідповідаєнорміправатасоціальнокориснимцілямтазнаходитьсявустановленихзаконодавствоммежах;

• протиправна поведінка—така,щосуперечитьправо-вимприписам;

• юридична відповідальність—цемірадержавногопри-мусу(особистого,майновогочиорганізаційногохарактеру),що застосовується до суб’єктів, які скоїли правопорушен-ня,тапов’язаназпокладеннямнанихновогододатковогообов’язку.

Другийпідхіддоелементноїбудовимеханізмуправовогорегулювання є вузьким та охоплює тільки ті елементи, якістановлять основу регулятивної функції права. Серед нихвиокремлюють:нормиправа,нормативно-правовіакти,пра-вовідносини,реалізаціюправа,законність.Кожензелемен-тівданоїсистемивиконуєспецифічнуфункціювзадоволенніінтересівсуб’єктів,урегулюваннісуспільнихвідносин,удо-сягненніефективностіправовогорегулювання.

С.В.Бобровникподіляє елементимеханізмуправовогорегулювання на основні та факультативні та пов’язує їх ізстадіямимеханізмуправовогорегулювання1.

Розмежування обов’язкових та факультативних елемен-тівмеханізмуправовогорегулюваннядаєможливістьзадо-помогою норми права контролювати модель обов’язковоїта дозволеної поведінки різних суб’єктів правовідносин.Обов’язкова стадія передбачає необхідність урегулюванняпевних суспільних відносин, які насамперед моделюються,виникаютьтареалізуютьсявпевнихсуб’єктивнихправахта

1Бобровник С. В.Правоверегулюваннясуспільнихвідносинтаре-алізаціяправа//Правовадержава.ЩорічникнауковихпрацьIн-тудер-жавиіправаім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни.—К.,1996.—Вип.7.—С.106.


1��

юридичних обов’язках.Факультативна стадія включає не-обхідністьофіційноготлумаченнянормиправавпроцесі їїзастосування.

В.С.Нерсесянцрозрізняєстатичнутадинамічнустадіюправовогорегулювання1.Статичнастадіяправовогорегулю-ваннямаємісцевтомувипадку,колинормаправа існуєвабстрактно-загальнійформі,незастосовуєтьсядопевноїпо-ведінкисуб’єктавпевнихумовах.Динамічнастадіяправо-вогорегулюваннязнаходитьсвійпроявзаумови,щонормаправанабуваєконкретизованоїформита застосовуєтьсядоконкретноїповедінкиконкретноїособи.

Динамічнатастатичнастадіїмаютьпевниймеханізмпра-вовогорегулювання,щовідображаєтьсявлогічнійпобудовінормиправа,якавпливаєнаконкретнісуспільнівідносинитаврегульовуєпевнийтипцихвідносин.

Поділнастадіїєдоситьумовнимтавідображаєвпливпра-ванасуспільнівідносининарізнихрівняхйогореалізації.

Перша стадія пов’язана з процесом правотвор-чості, з формуванням норми права як правила поведінкизагальнообов’язкового, формально-визначеного характеру,що регулює найважливіші види суспільних відносин, вста-новлюється та охороняється державою. Правова норма за-кріплює зміст суб’єктивних прав таюридичних обов’язків,ступіньїхвзаємності,здійснюєрегулятивнийвпливнасус-пільні відносини, визначає форми взаємодії суб’єктів сус-пільнихвідносин.

З точки зоруНедбайлоП.О., саме змоменту виданнянормиправаслідговоритипропочатокдіїмеханізмуправо-вогорегулювання2.

Однакправоверегулюванняздійснюєтьсязадопомогоюцілого комплексу правових норм.Цей комплекс становитьпевнусистему,якійвластивіорганізованість,єдність,коор-динаційнітасубординаційнізв’язки.

Організованістьправовихнормпередбачаєїхвнутрішнюузгодженість,заснованістьнаєдинихпринципах.Данийприн-циппобудовиправовихнормтіснопов’язанийзієрархічним

1Нерсесянц В. С.Общаятеорияправаигосударства.—М.:НОР-МА-ИНФРА.М,1999.—С.476.

2Недбайло П. Е.Применениесоветскихправовыхнорм.—М.:Гос-юриздат,1960.—С.96.

ГЛАВА �

1��

підпорядкуваннямприписівзаїхюридичноюсилоютаєдніс-тюправових нормщодо їх єдиної спрямованості поєднатиінтереси суспільства з інтересамиокремих індивідів, урегу-люватинайважливішісферисуспільнихвідносин,функціо-нування яких неможливе без використанняюридичних за-собів.

Системність норм права знаходить свій вияв у норма-тивно-правовомуакті.НадумкуЛ.С.Явич,самезмоментувидання нормативно-правового акта здійснюється правоверегулюваннясуспільнихвідносин1.

Вступаючивправові відносининаосновіпевнихюри-дичнихнорм,суб’єктинабуваютьсуб’єктивнихправтаюри-дичних обов’язків за власним бажанням (активна формареалізації суб’єктивних прав та юридичних обов’язків) чинаосновіправозастосовчогоакта(складнаформареалізаціїсуб’єктивних прав таюридичних обов’язків).Як вважаютьА.М.ВітченкотаЮ.К.Толстой,нормаправапочинаєре-гулюватиповедінкусуб’єктівне змоментувиданнянормиправа, а з часу настанняюридичнихфактів, передбаченихданоюнормою2.

Нацьомуетапінастаєдругастадіяправовогорегулюван-ня,щопов’язана зправовимивідносинами, які забезпечу-ютьможливістьреалізації суб’єктивнихправ таюридичнихобов’язківізадопомогоюкотрихнормиправанабуваютьпер-соніфікованого характеру, стосуютьсяконкретного суб’єктатабезпосередньовпливаютьнапроцесправореалізації.

Залежновідхарактеруправовихнормвиникаютьрізніви-ди правових відносин, серед яких важливемісце належитьрегулятивним,щоформуютьсяна основі нормцивільного,адміністративного, земельного та інших галузей права, таохоронним,щовиникаютьурезультатіздійсненняправопо-рушення.

Деякі вчені пов’язують з даною стадієюмеханізмупра-вового регулювання акти безпосередньої реалізації прав та

1Явич Л. С.Советскоеправо—регуляторобщественныхотноше-нийвСССР:Автореф.дис.…д-раюрид.наук.—Ленинград,1960.—С.18.

2Витченко А. М.Механизмправовогорегулированиясоциалисти-ческихобщественныхотношений,егопонятиеиструктура//Вопросыгосударстваиправа.—Саратов,1968.—С.7—13;Толстой Ю. К.Ктео-рииправоотношений.—Ленинград:Изд-воЛГУ,1959.—С.7.


1��

обов’язківсуб’єктів(дотриманнявимогзаборон,виконанняобов’язків,використанняправ)таактиопосередкованоїре-алізаціїправтаобов’язків(застосуванняправа)1.

Iншінауковцівважають,щовиданняактівреалізаціїпра-васлідрозглядатиякрезультатправовогорегулювання,щопередбачаєюридичнозначимідіїсуб’єктівщодоздійсненняправ та обов’язків суб’єктів, які випливають із конкретнихправових відносин та за допомогою яких досягаються ціліправовогорегулювання2.

За умови, що поведінка суб’єктів є правомірною, ме-ханізмправовогорегулюваннявичерпуєсвоюдію;тількивразінеправомірноїповедінкисуб’єктівпочинаєтьсядіяме-ханізмупокладеннянасуб’єктівюридичноївідповідальності,основнимелементомякої є акти застосуваннянормправа,що встановлюють юридичну відповідальність конкретноїособизаконкретнеправопорушення.

Зоглядунанаведеневищеслідзазначити,щоцімірку-ваннятількиздаютьсясутотеоретичними,вонипотребуютьпереосмисленнятапрактичноговтіленнязметоюдосягнен-няефективностіправовогорегулювання.


1.Щотакеправоверегулювання?2.Чимвідрізняєтьсяправоверегулюваннявідправового

впливу?3.Щотакемеханізмправовогорегулювання?4.Назвітьшляхипідвищенняефективностімеханізму

правовогорегулювання.5.Назвітьосновнівидисоціальнихнорм.Якіїхфункції,

призначення,відмінністьвідтехнічних?6.Назвітьосновніхарактеристики,щовідрізняютьправовід

іншихсоціальнихнорм.

1Скакун О. Ф.Теоріядержавиіправа:Підручник.—Х.:Консум,2001.—С.547.

2Хутыз Х., Сергейко П. Е. Энциклопедияправа:Учеб.пособие.—Кубань:Кубанскийгос.ун-т,1995.—С.35.

1�0

Г л а в а 10

фуНкцІї ПРАВА

§ 1. Поняття функції права

Унауці поняття «функція» використовується в різ-нихзначеннях.Так,наприклад,убіологіїцеспецифічнадіяльністьорганачивсьогоорганізму(функціяпечінки,жовчногоміхуратощо).Віншихнаукахфункція—цена-прямдіїякої-небудьсистеми(приміромукібернетиці).

Такимчином,термін«функція»доситьбагатомір-ний,вінпридатнийдляхарактеристикибудь-якихди-намічнихструктур1.Цеобумовленоспецифікоюпізна-вальнихзавданьтихнаук,вякихйоговикористовують(математика,біологія,соціологія,юриспруденція).Од-накубільшостівипадківзфункцієюпов’язуєтьсяспря-мований вплив системи (структури, цілого) на певністоронизовнішньогосередовища.

Вюридичнійнауціпоняття«функція»характеризуєсоціальнурольдержавиіправа.Попримайжевіковийдосвідактивноговикористанняпоняття«функціяпра-ва»,сьогоднінеможнаконстатуватинаявністьєдиногопоглядунацюпроблему2.Якщосинтезуватичисленніточкизору,томожназробитивисновок,щопідфунк-цієюправарозуміютьабосоціальнепризначенняпра-ва, або його напрями правового впливу на суспільнівідносини,абоіте,йіншеразом.

1Оніщенко Н. М.Правовасистема,проблемитеорії:Моно-графія.—К.:Iн-тдержавиіправаім.В.М.КорецькогоНАНУк-раїни,2002.—С.49.

2Скакун О. Ф. Теорія держави і права:Підручник.—Х.:Консум,2006.—С.225.


1�1

Уцьомузв’язкуслідакцентуватиувагунанедоцільностіототожненняабопротиставленнянапрямівправовоговпли-вусоціальномупризначеннюправаінавпаки.Розкриваючизміст будь-якоїфункції права, необхідно постійномати наувазізв’язокпризначенняправазнапрямамийоговпливуінавпаки—визначеністьостанніхпризначеннямправа.

Щожслідрозумітипідсоціальнимпризначеннямправаіправовимвпливом?

Соціальнепризначенняправа,якужебулосказано,виз-начається потребами суспільного розвитку, відповідно доякихстворюютьсязакони,спрямованіназакріпленняпевнихвідносин,їхрегулюваннячиохорону.

Напрямвпливу—найбільшсуттєвийкомпонентфункціїправа, він є такоюсобі відповіддюнапотреби суспільногорозвитку,результатомзаконодавчоїполітики,щоконцентруєціпотребиітрансформуєїхупозитивнеправо.

Правовий вплив — категорія, що характеризує шляхи,форми і способи впливу права на суспільні відносини.Цереалізаціяправовихпринципів,настанов,заборон,приписіві норм у суспільномужитті, діяльності держави, її органів,громадськихоб’єднаньігромадян.Правовийвплив—ценетількинормативний,айпсихологічний,ідеологічнийвпливправанапочуття,свідомістьтадіїлюдей.

Доформправовоговпливувідносять,наприклад,інфор-маційнийіціннісно-орієнтаційнийвпливправа.

Правове регулювання — це упорядкування суспільнихвідносинзадопомогоюсистемиправовихзасобів(юридичнихнорм,правовихвідносин,правовихприписівтощо).Правоверегулюванняєоднієюзформправовоговпливуіспіввідно-ситьсязостаннімякчастинаіціле1.

Iснуваннярізнихформправовоговпливудозволяєбільшчітко розрізняти власне юридичний вплив права (правоверегулювання)інеюридичний(інформаційнийтаорієнтацій-ний).Поняття«функціяправа»охоплюєдвавидивпливу.

Функціяправа—цепроявйогоіманентних,специфіч-нихякостей.Уфункціїакумулюютьсяякостіправа,щовип-ливаютьзйогоякісноїсамостійностіяксоціальногофеноме-

1Комаров С. А.Общаятеориягосударстваиправа.—СПб.:Питер,2004.—С.60-61.

ГЛАВА 10

1�2

на1.Проблемафункційправатадержавиувітчизнянійюри-дичнійлітературінайкращерозробленаВ.Ф.Погорілко2.

1. Функціяправаобумовленайогосутністюівизначаєть-сяпризначеннямусуспільстві.Водночасфункціянеєлишепроявоміманентнихякостейсутності,їїнеможнарозгляда-титількиякїх«проекцію».Невартомеханічнопов’язуватифункціїісутністьправа;функціяправамаєпевнийступіньнезалежності.

2. Функція характеризує напрям необхідного впливуправанасуспільнівідносини,тобтотакоговпливу,безяко-го суспільство на даному етапі розвитку не може існувати(регулювання,охорона,закріпленняпевноговидусуспільнихвідносин).

3. Функціяправавиражаєнайбільшсуттєві,головніри-сиправа іспрямовананаздійсненнякоріннихзавдань,щостоятьпередправомнаданомуетапійогорозвитку.

4. Функціяправаявляєсобою,якправило,напрямйогоактивноїдії.Томуоднієюзважливихїїознакєдинамізм.

5. Постійністьякнеобхіднаознакафункціїправахарак-теризує стабільність, безперервність, досить тривалу її дію.Функціяпостійновластиваправу,протеценеозначає,щонезміннимилишаютьсямеханізміформиїїздійснення,якізмінюютьсяірозвиваютьсявідповіднодопотребпрактики3.

Длятого,щоббільшчіткоусвідомитипоняття«функціяправа»,слідвизначити,вчомуполягаєїївідмінністьвідта-кихблизькихзазмістомюридичнихкатегорій,як«рольпра-ва»,«завданняправа»і«функціонуванняправа».

Термін «роль права» вказує на значення права в життісуспільства,державивзагаліабонапевномуетапіїхрозвит-ку.Відповідаючинапитання,якоюбула(чибуде)рольправанатомучиіншомуетапі,вирішеннятихчиіншихзавдань,слід розглянути функції права, які саме й характеризуютьйого соціальне призначення. Відмінність між термінами«роль права» та «функція права» полягає у тому, що пер-

1Матузов Н. И., Малько А. В.Теориягосударстваиправа.—М.:Юристъ,2006.—С.171—174.

2Погорілко В. Ф.Функціїукраїнськоїдержавитаїїправовіоснови//БюлетеньМінюстуУкраїни.—2004.—№1.

3Теорияправаигосударства/Подобщейред.А.С.Васильева.—Х.:Одиссей,2006.—С.50—52.


1��

шепоняттябільшзагальнещододругого.Термін«завданняправа»—цеекономічна,політичначисоціальнапроблема,щостоїтьпередправом, іякувонопокликановирішувати.Завданняправавідображаєпостійнумету,досягненнюякоївономаєвсебічносприяти.

Залежністьфункціїправавідйого задач знаходитьвиявутому,що,по-перше,завданнячастобезпосередньообумов-люютьсаме існуванняфункцій,по-друге, визначає їх змісті,по-третє,істотнимчиномвпливаютьнаформиіметодиїхреалізації,визначаючиконкретнінапрямиправовоговпливу.

Термін«функціонуванняправа»відображаєдіюправавсоціальнійсистемі.Датифункціональнухарактеристикупра-ва—означаєрозкритиспособийоговпливу(шляхиіформивпливунасуспільнівідносини)1.

Якщо«функціяправа»—поняття,щовідображаєнетіль-кисучаснеімайбутнє(ціліізадачі)управі,то«функціону-вання»відображаєдіюправавсучаснихумовах,якщоіншеспеціальнонеобумовлене.

Такимчином,терміни«функціяправа»і«функціонуванняправа»єдужеблизькими,вчомусьтотожними,алеповністюнезбігаються.Функціонуванняправа—питання,безпосередньопов’язанезпроблемоюфункцій,оскількихарактеристикасис-темифункцій—це,посуті,характеристикафункціонуванняправа.Уконкретномужзначенніпоняття«функціонуванняправа»означаєдіюправаякелементусоціальноїсистемипо-рядздержавниммеханізмом,мораллю,політикою,іншимисо-ціальнимирегуляторами.Iншимисловами,функціонування—цедіяправавсоціальнійсистемі,реалізаціяйогофункцій,втіленняїхусуспільнихвідносинах.

§ 2. характеристика системи функцій права

Напідставіаналізуфункційправаякєдиноїцілісноїсистемиможнанелишезгрупувати і упорядкуватизнан-няпри їхвивченні, ай глибшезрозуміти змісткожної зфункцій.

1Червонюк В. И. Теория государства и права.—М.: Инфра-М,2006.—С.247—250.

ГЛАВА 10

1��

Уреальномужиттіфункціїправанеіснуютьізольованоод-навідодної,вонитісновзаємопов’язані,томужоднузнихнеможнадосліджуватидоситьглибокоіповнобезаналізуїївзає-модіїзіншимифункціями,тобтобезвивченняїївсистемі.

Системафункційправаявляєсобоюскладне,багаторів-невеутворення.Слідрозрізнятифункціюправаякєдиногоцілогоіокреміфункціїцьогоцілого.

Системафункцій права безпосереднім чином пов’язаназсистемоюправа.Відповіднодоелементівостанньоїможнавиокремитип’ятьфункційправа,щоформуютьсистему:

• Міжгалузеві(властивіщонайменшедвом,аленевсімгалузямправа).

• Загальноправові(притаманнівсімгалузямправа).• Галузеві(характернідляоднієїгалузіправа).• Правовихінститутів(властивіконкретномуінституту

права).• Норми права (притаманні конкретному виду норм

права).Питанняпроспіввідношенняфункційправарізнихрівнів

маєважливезначення,оскількиструктурнимелементамсис-темиправавластивіфункції,щомаютьвідповіднуспецифіку,якавизначаєтьсявідповіднопредметомтаметодомправово-горегулюванняданихелементівіїхпризначеннямусистеміправа. Та чи інша загальноправовафункціяможе більшоючименшоюміроюконкретизуватисяфункціяминижчогорів-ня.Це залежить,по-перше, від характеру загальноправовоїфункціїі,по-друге,відпризначеннягалузі,інституту,нормиправаівідповідноїхфункцій.

Крімтого,загальноправовіфункціїправанеможутьохо-питивсерізноманіттяконкретнихформішляхіввпливупра-ванасуспільнівідносини.Вони«деталізуються»вдіїіншихгруп функцій. Це положення підтверджується диференціа-цієюфункційправа.Зазвичайприїхрозглядівраховуютьсявласнеюридичніфункції і соціальні.Однакпри глибшомуступенідиференціаціїпостаєнеобхідністьввестивнауковийобігпоняттяпідфункціїчинеосновноїфункціїправа.

Поділфункційправанаосновніінеосновні(підфункції)аналогічний диференціації основних і неосновнихфункційдержавиієнаслідкомбагатогранноговпливуправанасус-пільнівідносини.


1��

Аналізправовоговпливунасуспільнівідносинидозволяєрозрізняти основні функції права, тобто функції, властивівсім галузям, а також функції менш загального значення.Загальними функціями виступають регулятивна, охорон-на,екологічна,виховнаіполітична.Так,політичнийзміст,властивийвсімгалузямправа,немаєжодноїгалузі,котранездійснюєрегулятивногочивиховноговпливунагромадян.

Функції менш загального значення притаманні лишедеякимгалузямправа.Такоює,наприклад,компенсаційнафункціяцивільного,фінансовогоітрудовогоправа.

Крімтого,окремійгалузічинавітьінститутуможутьбутивластивіокремі,сутоспецифічніфункції(наприклад,карнадлякримінальногоправа).Співвідношенняосновнихігалу-зевихфункційправамаєважливезначення,оскількигалузіправа як складові системи мають функції, специфіка якихпорівняно з основними визначається предметом правовогорегулюванняцієїгалузітаїїпризначенням.

Аналізосновнихфункційправанеохоплюєвсьогорізно-маніттяконкретнихформішляхіввпливуправанасуспільнівідносини.Цяможливістьнадаєтьсялишеприаналізізмістугалузевихфункцій,якимиконкретизуютьсяосновні.

Галузевафункціяправаможеконкретизуватиосновнубіль-шоюабоменшоюмірою.Цезалежить,по-перше,відхаракте-руосновноїфункціїі,по-друге,відпризначеннягалузіправа.Наприклад,функціїкримінальногоправаконкретизуютьохо-роннуфункціюправабільше,ніжфункціїтрудовогоправа.

Нормигалузейправаконкретизуються,спрямовуютьсянавирішеннясоціальнихзадач,надосягненняцілейнерозріз-нено,несаміпособі,азоглядунаїхінтеграціїфункціями,щоздійснюютьсякожноюгалуззюправа.Томуідосягаєтьсяпевнийцілеспрямованийправовийвплив.Функціїнадаютьгалузямправаспецифічніриси,характерніособливості,щодозволяютьвідрізнятиоднуфункціювідіншої.

Співвідношенняосновних і галузевихфункційправа—цедіалектичнеспіввідношеннязагального іособливого.Якзагальне і особливе перебувають у нерозривному зв’язку,єдності, так і основні функції пов’язані з галузевими. Ос-кількиособливезавждиміститьелементзагального,функціїокремихгалузейправазавждивусьомусуттєвомувиражаютьзмістосновнихйогофункцій.

ГЛАВА 10

1��

Однак основні функції не є простою сумою галузевих.Вонислугуютьмовбистрижнем,щопронизуєзмістгалузевихфункцій,аленевичерпуєвсіхїхможливостей.Якособливенеповно входить у загальне, так іфункції окремих галузейнеповністюналежатьдоосновних,тобтовид,число,харак-тергалузевихфункційнезавждибезпосередньозбігаютьсязкількістюінайменуваннямосновнихфункційправа.

Основніфункціїправа—ценайбільшзагальні,найваж-ливішінапрямийоговпливунасуспільнівідносини.Внихуконцентрованійформівиражаютьсяслужбоварольправа,йогокласовасутністьісоціальнепризначення1.

Неосновніфункції (підфункції) права охоплюютьменшширокусферувпливу.Вонихарактернінедлявсіх галузейправа, а здебільшого входять в одну чи декілька основнихфункцій.

Таким чином, характеризуючими ознаками неосновноїфункції виступають: відсутність загальності щодо всіх чибільшостігалузейправа;меншширокеколосуспільнихвід-носин(танаякіздійснюєтьсяправовийвплив);належністьнеосновноїфункції якій-небудь основній чи декільком ос-новнимфункціям.

Поняття«неосновна»деякоюміроюумовне,метазастосу-вання цього визначення полягає в тому, щоб, з одного бо-ку, виокремити з великої кількості правових функцій най-більшсуттєві,головніібільшзагальнізазмістом,азіншої—визначити інші (менш широкі, короткочасні, локальні тощо)функції,тобтотакі,доякихненалежатьвищезгаданіознаки.

Утойжечасценеозначає,щофункціїдругогорівняєдругорядними,випадковими.Метатакогоподілуінша.Вра-ховуючисистемнийаналіз, вважаємонеобхіднимпроаналі-зуватисистемуфункцій, їхпевнукількість,щоєреальноювдійсності,декожнафункціявідіграєрізнурольупроцесіцілеспрямованогофункціонуванняправа.

Слід враховувати також, що право — це збалансованасистема,функціїякоїсправляютьбагатостороннійвпливнасуспільні відносини. Ця урівноваженість (збалансованість)обумовленапереважаннямохоронноїфункціївкримінально-му,адміністративному,кримінально-процесуальномуправіі

1Субботін В. М., Філонов О. В., Князькова Л. М., Тодоров І. Я.Теоріядержавиіправа:Навч.посібник.—К.:Знання,2005.—С.154—156.


1��

зменшеннямїїролівсімейному,трудовому,цивільномуправі.Регулятивнажфункціябільшвластиваостаннімперерахова-нимгалузям,авкримінальномуправівонавиявленазначноменше.Такийрозподілсоціального«навантаження»міжга-лузямивипливає із специфікитихвідносин,наякіпокли-канівпливатиперерахованігалузіправа.Відносинирівностісторін,відсутністьсубординаціївправахіобов’язках,харак-терні для цивільного права, не можуть регулюватися тимисамометодами,щойкримінальніправовівідносини.

Вчені-правознавцірозрізняютьдвігрупикритеріїв,покла-денівосновудиференціаціїзагальноправовихфункцій:внут-рішні(врамкахсамогоправа)ізовнішні(позайогомежами)1.

Внутрішніфункції(підстави)класифікаціїзагальнихфунк-ційправавипливаютьізсистемиправа,способівйоговпливунаповедінкулюдей,особливостейформреалізації.

Зазначаємо, що нерозривний зв’язок функцій права звласно-правовою матерією обумовлює існування основнихвладно-юридичних функцій: регулятивної і охоронної. Ре-гулятивнаіохороннафункції іманентніправу,самевонийхарактеризуютьправоякспецифічнеякісносамостійнеутво-рення.Більшетого,можнасказати,щонеобхідністьіснуван-няправаяксоціальногоявищаполягаєвнеобхідностіздійс-неннянимцихфункцій.

Зовнішнімоб’єктивнимкритеріємкласифікаціїфункційправаслугуютьсоціальніфактори.

Суспільствоякнадзвичайноскладнецілеподіляєтьсянапевнісферисуспільнихвідносин.Важливурольвїхрегулю-ваннівідіграютьсоціальніфункції.

Унайзагальнішомувиглядісоціальніфункціїправамож-на визначити як напрями зворотного правового впливу навідповіднісферисуспільногожиття.Так,економічнафунк-ціяявляєсобоюправовийвпливнаекономічнусферу;полі-тична—наполітичну;виховна—надуховну.

Регулятивна і охоронна функції належать до основнихфункційправа,акількістьнеосновнихфункційнеєвеличи-ноюпостійною,вонаможезбільшуватисячизменшуватисязалежновідісторичнихобставин,актуальностічинеактуаль-ності завдань,що вирішуються, зміни масштабу правового

1Радько Т. Н., Толстик В. А.Функцииправа.—НижнийНовгород:Интелсервис,1995.—С.2,18таін.

ГЛАВА 10

1��

впливу тощо. Серед неосновних соціальних функцій най-більшвиразні:економічна,інформаційнатощо.

Отже,системафункційправанеєразіназавждиданоюінезмінною.Щойнотачиіншасферасуспільногожиттястаєсуттєвою,починає активнорегулюватисянормамивсіх (чимайжевсіх)галузейправа,правомірнопорушуватипитанняпроіснуваннявідповідноїйогофункції.

§ �. Регулятивна функція права

Визначальнемісцевсистеміфункційправаналежитьрегулятивнійфункції1.Чизнаходитьсвійвиразправоуформінормативнихабоправозастосовчихактів,чиздійснюєтьсявзагальнихабоконкретнихправовідносинах,встановлюєпра-вовийстатус,правосуб’єктністьгромадян,чивизначаєком-петенціюдержавнихорганівіюридичнихосіб—увсіхназва-нихформахзнаходитьпроявйогоосновнесоціальнепризна-чення—регулюваннясуспільнихвідносин.Особливостіцієїфункції полягають перш за все в установленні позитивнихправилповедінки, ворганізації суспільнихвідносин,коор-динаціїсоціальнихвзаємозв’язків.

Урамкахрегулятивноїфункціївиділяютьдвіпідфункції:регулятивнустатичнуірегулятивнудинамічну.

Регулятивнастатичнафункціявиражаєтьсяувпливіпра-вана суспільні відносинишляхом їх закріплення в тих чиіншихправовихінститутах,вчомуіполягаєоднеіззавдань(призначень)правовогорегулювання.Правопередусімюри-дичнозакріплює,чітковрегульовуєсуспільнівідносини,щоявляютьсобоюосновунормальногоістабільногоіснуваннясуспільства, відповідну інтересам його більшості чи силам,якізнаходятьсяпривладі.

Вирішальнезначенняуздійсненністатичноїфункціїна-лежитьінститутамправавласності,юридичнасутьякихуто-муйполягає,щобзакріпитиекономічніосновисуспільногоустрою.Статичнафункціячітковираженатакожвіншихінс-титутах(утомучисліувиборчому,авторськомуправітощо).

1Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник / Заред.О.В.Зайчука,Н.М.Оніщенко.—К.:ЮрінкомIнтер,2006.—С.324—325.


1��

Регулятивнадинамічнафункціязнаходитьвиразувпливіправа на суспільні відносини шляхом оформлення їх руху(динаміки)івтілена,наприклад,вінститутахцивільного,ад-міністративного,трудовогоправа,щоопосередковуютьпро-цесивекономіцітаіншихсферахсуспільногожиття.

Характеристика регулятивної функції права передбачаєвиявленнянайважливішихшляхівїїздійснення.

Найбільшхарактернимишляхами(елементами)здійснен-нярегулятивноїфункціїправає:

• Визначення засобами норм права праводієздатності(правосуб’єктності)громадян.

• Закріпленняізмінаправовогостатусугромадян.• Визначення компетенції державних органів, у тому

числійкомпетенції(повноважень)посадовихосіб.• Встановленняправовогостатусуюридичнихосіб.• Визначенняюридичнихфакторів,спрямованихнави-

никнення,змінуйприпиненняправовідносин.• Встановлення конкретного правового зв’язку між

суб’єктамиправа(регулятивніправовідносини).• Визначенняоптимальноготипуправовогорегулюван-

нящодоконкретнихсуспільнихвідносин.Отже,регулятивнуфункціюможнавизначитиякобумов-

ленийїїсоціальнимпризначеннямнапрямправовоговпли-ву,що виражається в установленні позитивнихправилпо-ведінки,наданніправіпокладенніюридичнихобов’язківнасуб’єктівправа.

§ �. Охоронна функція права

Щеоднанеменшважливаюридичнафункція—пра-воохоронна.

Необхідністьвохоронісуспільнихвідносинзавждибулаібудедоти,покиіснуватимесуспільство.Право,яквідомо,існувалонезавжди,алезмоментупоявивоностаєоднимізнайважливішихзасобівохоронисуспільнихвідносин.Данийпроявправовоговпливуіявляєсобоюохороннуфункцію.

Охороннафункціяправа—цеобумовленийсоціальнимпри-значеннямнапрямправовоговпливу,метоюякогоєохороназагальнозначущих, найбільш важливих економічних, політич-нихвідносин,подоланняявищ,сторонніхданомусуспільству.

ГЛАВА 10

1�0

Звизначеннявипливає,щоправонелишеохороняєза-гально-позитивні, фундаментальні суспільні відносини, во-но також спрямованенаподолання сторонніх конкретномусуспільствувідносин.Домінантнимспрямуваннямохоронноїфункціїслідвважатинестількивикоріненнянебажанихявищ,скількисамеохоронутихвідносин,якітакоїохоронипотре-бують.Самеохороняючицівідносини,правоприроднопопе-реджує,караєдії,щопорушуютьумовинормальногорозвиткуісуперечатьінтересамсуспільства,державитагромадян.

Не слід сприймати охоронну функцію тільки у зв’язкуіз скоєним правопорушенням. Основне призначення даноїфункціїполягаєпершзавсевзапобіганніпорушеннюнормправа.Ефективністьохоронноїфункціїтимвища,чимбіль-шесуб’єктівправапідкориласяприписамнормправа.Самефактвстановленнязабороничисанкціїсправляєсерйознийвпливнадеякихосіб, спонукає їх утримуватисявід скоєн-някаранихвчинків.Цеозначає,щодосягнутооднуізцілейвпливуправа—охороняютьсяпевнісуспільнівідносини.

Специфікаохоронноїфункціїправаполягаєвтакому:• По-перше, вона характеризує право як особливий

спосібвпливунаповедінкулюдей,щовиражаєтьсяувпливінаїхсвідомістьпогрозоюсанкцій,встановленнямзабороніреалізацієююридичноївідповідальності.

• По-друге,вона інформуєсуб’єктівсуспільнихвідно-синпроте,якісоціальніцінностізнаходятьсяпідохороноюзасобамиправовихприписів.

• По-третє,вонаєпоказникомполітичного ікультур-ногорівнясуспільства,гуманнихзасад,щомістятьсяуправі.Спосібохоронидужечастозалежитьвідрозвиткусуспільс-тва,відйогополітичноїсутності1.

§ �. соціальна функція права

Юридичнанауказвернулаувагунасоціальнепризна-ченняправа і,відповідно,найогосоціальніфункціїщенапочаткуХХст.Власнепроблемафункційправаспершуви-никлаякпроблемафункційсоціальних.

1Пікуля Т. О.ПравоохоронніорганиУкраїнивмеханізмідержави.—Тернопіль:Астон,2005.—С.85—101.


1�1

ВідомийфранцузькийюристЛеонДюгів1901р.видавкнигу «Держава, об’єктивне право і позитивний закон», вякій зазначав, що право, маючи суспільну природу, здійс-нюєпевнісоціальніфункції.У1905р.КарлРеннервАвстріїпублікуєроботу«Правовіінститутиприватногоправаіїхсо-ціальніфункції»,вякійдоводитьнаявністьуправаприватноївласностібагатьохсоціальнихфункцій,зокремаекономічної,організаційної,виробничої,розподільчоїтощо.

У1907р.вРосіївиданокнигуодногозфундаторівпсихо-логічноїшколиправа,професораЛ.Петражицького«Теоріяправа ідержави—узв’язкузтеорієюморалі»,вякійбулообґрунтовуванонаявність управі двохсоціальнихфункцій:розпорядчоїіорганізаційної.

IншийвідомийросійськийюристМ.Коркуновзауважу-вав,щоправоздійснюєголовнимчиномрозподільчуфунк-цію,оскількиусуспільствіживуть ідіютьособизрізнимипотребамиібажаннями,урегулюватиякіможливолишеза-собамирозмежуванняїхправом.

Відомо,щосоціальнепризначенняправавизначаєтьсяза-кономірностямисуспільногорозвитку,воноєїх«продовжен-ням»,що, власне, вираженовюридичнійформі.Виходячиіззакономірностей,внутрішніхпричинрозвиткусуспільства,формулюються правові положення, що закріплюють певнівідносини та охороняютьцінності, які в даний історичниймоментєнайбільшважливимиінеобхідними1.

Урегульованість суспільних відносин, їх закріплення іохорона— найважливіше соціальне завдання і призначен-няправа.Реалізаціясамецієїфункції,вирішенняназванихважливихзадачнадаєрізноманітним(доситьсуперечливим)соціальнимвідносинамнеобхіднустабільність,створюєумо-видляуспішногопрогресивногорозвиткуособи,державиісуспільства.

Соціальніфункції—цеспецифічнийракурсправа,дере-гулятивнаіохороннафункції«поєднуються»увідокремленійякісно однорідній сфері соціальних відносин, економіці,політиці,ідеології.

Розглянемодеякіосновніфункціїправа:

1 Гендерніпаритетивумовахтрансформаціїсуспільства:Моногра-фія/Кол.авт.;Зазаг.ред.Н.М.Оніщенко,Н.М.Пархоменко.—К.:Юрид.думка,2007.—С.5—20.

ГЛАВА 10

1�2

1. Економічна функція.Економічнафункціяякодназнайважливішихсоціальних

функційправамалавеликезначеннянавсіхетапахрозвит-кутоварно-грошовихвідносин.Правозавждибулогарантомвласностітасвободипідприємництва.

На основі правових норм в економічних стосунках ви-никали врегульовані правом відносини. Найважливішоюправовоюформоютакихвідносинбувілишаєтьсядоговір,вякомуйдетьсяпроправаіобов’язкисторінівякомуостаннівизначаютьумовинастаннятихчиіншихправовихнаслідків(результатів).

Здоговоручастовипливають іпевнісанкціїдлясторо-ни,щоневиконуєсвоїобов’язки.Крімтого,правовісанкціївстановлюютьсязаскоєнняусферіекономікиумиснихзло-чинів(шахрайство,вимагання,знищенняабопошкодженнямайна, незаконне використання товарного знака, виготов-леннячизбутпідробленихгрошей,ціннихпаперівтощо).

Такимчином,економічнафункціяправаздійснюєтьсяякбезпосередньочерезрегулюванняправомірнихдійучасниківекономічнихвідносин,такіопосередковано,шляхомпогро-зизастосуваннясанкційчиїхреалізаціїзаскоєнняправопо-рушеньусферіекономіки.

2. Політична функція.Політичнафункціяправаполягаєпершзавсеврегулю-

ваннівідносинвлади,відносинміжсоціальнимигрупамиі—особливо — в регулюванні національних відносин. Iсторіяпідтверджуєположенняпроте,щополітика—цеучастьусправахдержави,цевизначеннязавданьдержави,цевідно-синиміжкласамиінаціями.Рольправаврегулюванніназва-нихвідносинзмоментувиникненнядержави,класівінаційбулаілишаєтьсядоцьогочасудоситьзначною.

Праваісвободилюдини—такожважливийоб’єктполітич-ноїфункціїправа,щоневтрачаєсвоєїактуальностіітепер.

3. Виховна функція.Виховнафункціяправаявляєсобоюрезультатздатності

прававиражатиідеологіюпевнихкланівісоціальнихсилтайого здатність впливатина думки іпочуттялюдей.Одне знайважливішихзавданьвиховноїфункціїправаєвихованнявисокої правосвідомості, формування стимулів правомірноїповедінкиугромадян.


1��

Управівідображенопередові,гуманні,відповідніінтере-самособиприписи,врезультатічогоправоодержуєпсихо-логічнупідтримкузмоментувиданняправовоїнорми.Разомізтим,правовівимоги,щоневідображаютьбажаньінастроївлюдей, одержують їх негативну оцінку і не знаходять під-тримки в їх свідомості.В таких випадках виховнафункціяправанедосягаєсвоєїмети.

4. Компенсаційна функція.Компенсаційнафункціявластиварізнимгалузямправа,

оскількивиконуєважливурольурегулюваннівідносинміжгромадянами і юридичними особами, виступає необхіднимінститутом гармонізації інтересів суб’єктів права, стабіль-ностісуспільнихвідносин.

Це досить важливий напрям дії права, оскільки саме вньомузакладенодоситьважливуйогоособливістьякінстру-ментасоціальноїсправедливості.Компенсаційнафункціяду-жетіснопов’язаназпоновлюючою.Вюридичнійлітературіїхчастоототожнюють.

Протеценеоднаковіпоняття.Відмінностіміжнимипо-лягаютьпершзавсеуформах,методахіправовихнаслідкахреалізації.Різноманітнітакожіправовіпідставицихнапря-мів впливу, хоча в деяких випадках вони бувають обумов-лені одними і тими самимипричинами.Наприклад, у разінезаконногозвільнення(причина)спостерігаєтьсяодночаснареалізаціяпоновленнянапосадіікомпенсаціязавимушенийпрогул.

Різницяміжкомпенсаційноюіпоновлюючоюфункціямидоситьпомітнавцивільномузаконодавстві,колипоновлен-ня становища,що існувало до порушення права, часто непов’язуєтьсяізкомпенсацієюзбитків.

Конституція України також передбачає компенсацію запримусовевідчуженнямайнадлядержавнихпотреб(ст.41),за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи без-діяльністюорганівдержавноївлади,органівмісцевогосамо-врядуваннятощо.

5. Обмежувальна функція.Наявність у права обмежувальної функції пов’язана

з його призначенням бути регулятором суспільних відно-син. Регулювати — це означає регламентувати варіантиповедінки, які мають відповідати інтересам певних соціальних

ГЛАВА 10

1��

груп, класів, індивідів, усього суспільства. Для того, щоб діїодних суб’єктів права не порушували прав і інтересів інших,щоб відносини в суспільстві були більш гармонійними, пра-во встановлюєпевні обмеження для суб’єктів правовідносин,долаючи тим самим анархію і сваволю. Обмеження прав —цесвоєрідневирівнюванняпротилежних інтересів.Так,Конс-титуціяУкраїнидозволяєідеологічнийплюралізм,алеводночасобмежуєможливості створення окремого спрямування партій,організаційірухів.УКонституціїпрямозабороняєтьсястворен-няідіяльністьгромадянськихорганізацій,метаідіїякихспрямо-ванінанасильницькузмінуосновконституційноголаду(ст.37).

Конституція України гарантує права та свободи люди-ниігромадяниназгідноіззагальновизнанимипринципамиі нормами міжнародного права. У ній підкреслюється, щоїх існування не повинно порушувати прав і свобод іншихгромадян.УрозвитокцьогоположенняКонституціяУкраїни(ст. 64) прямо встановлює,що права та свободи людини ігромадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, пе-редбаченихКонституцієюУкраїни. Так, ст. 34КонституціїУкраїнивстановлюєобмеженнязакономправгромадянинавінтересахнаціональноїбезпеки,територіальноїцілісностіабогромадського порядку, з метою запобігання заворушеннямчи злочинам, дляохорони здоров’янаселення, для захистурепутаціїабоправіншихлюдейтощо.

Обмежувальна функція, попри дещо негативний харак-тер,даєпозитивнийсоціальнийрезультат,оскількизавдякитакимякостямправо виступає гарантом стабільності і гар-монії в суспільстві,найважливішим інструментомправопо-рядкуіреалізаціїправгромадян.

6. Поновлююча функція.Поновлюючій функції відведено особливе місце в ме-

ханізміправовоговпливу.Задопомогоюправовихзасобівпо-новлюютьпорушенийгромадськийпорядок;дужечастопо-новлюєтьсяіпопереднєправовестановищесуб’єктівправа:громадянин,наприклад, зновуодержує тіправа, якихйогобулопозбавлено,йомуповертаютьйогомайно,поновлюютьнароботі,реабілітуютьйогоім’ятощо.

Частопоновлюючафункціяреалізуєтьсявнаслідокскасу-ванняприйнятогоправовогоактачиюридичнозначущоїдії(наприклад,наказупрозвільнення).


1��

Норми,спрямованінапоновленняпорушенихправісво-бод особи, містяться як у міжнародно-правових актах, такі в багатьох внутрішньодержавних документах. Наприклад,ст.8Загальноїдеклараціїправлюдинивстановлює:«Кожналюдинамаєправонаефективнепоновленняправ».Нормитрудовогоправаєважливимгарантомпоновленнягромадя-нинанапопередньомумісціроботитощо.Слідпогодитисязвизначеннямпоновлюючоїфункціїяквідносноособливоговпливукомплексуправовихзасобівнаволю,свідомістьіпо-ведінкулюдей,напоновленняпопередньогоправовогоста-новищасуб’єктів.Цеможезнаходитисвійпроявускасуваннінезаконнихрішень,упоновленніпорушеногогромадськогопорядкутощо.

7. Інформаційна функція.Оточуючийнассвітпізнаєне тількивчений, айпись-

менник, скульптор, законодавець.Останній відображає ре-зультатисвогопізнаннявправовихнормах,вякихзакладенопевнуінформаціюпрожиття1.Певнізаконодавчідокументиможутьнадаватинеменшевідомостейпродержаву,ніждеякінауковітрактати.Наприклад,уКонституціїУкраїнисказано,щоУкраїнаєсуверенноюінезалежною,демократичною,со-ціальною,правовоюдержавою(ст.1);системуадміністратив-но-територіального устрою України утворюють: АвтономнаРеспубліка Крим, області, райони, міста, райони в містах,селищаісела(ст.133)тощо.ТакуінформаціюможенадатитількиКонституція.

Дійсно,правовбираєвсебе,апотімвидаєвеличезнуін-формаціюпрорізнобічніявища громадянськогожиття,ос-кількивньомуміститьсячималонауковихдефініцій,юри-дичнихформул, історичних і життєвих відмінностей, полі-тичнихіправовихоцінок,юридичнихрекомендацій,заборон,дозволівтощо.

Завдякиправовимактамлюдизнайомлятьсязі структу-роюорганіввладиіуправління;зтим,щоєправомірним,щозабороненотощо.Отже,право—це,крімусього,іодинізнайважливішихзасобівсоціальноїінформації,якийвикорис-товуєдержава.Причомуцяінформаціярозраховананетількинапасивнуповедінкусуб’єктівправа,вонапередбачаєтакож

1Бєляков К. Iнформаціявправі: теорія іпрактика.—К.:КВIЦ,2006.—С.17—40.

ГЛАВА 10

1��

активну поведінку, приводить до досягнення позитивногорезультату, задоволення інтересів учасників правовідносин(громадян,посадовихосіб,організацій).

Крімтого,правоваінформація—цевладнаінформація,заїїдопомогоювиражається(і,відповідно,формується)пев-ний світогляд. Iнформаційна здатність права—це один ізсуттєвихфакторів,щодозволяєвіднестийогодоелементівдуховної культури суспільства1. Не викликає сумніву, щоправопередусімвиникаєнеяк інформатор,аякрегуляторсуспільнихвідносин.Удержавиісуспільствадоситьканалівзасобами яких здійснюється інформування суб’єктів права.Проте право як регулятор суспільних відносин одночасновиконуєрольінформатораїхсуб’єктів.Такимчином,правореалізуєінформаційнуфункціюпорядзісвоїмисутоюридич-ними завданнями, набуваючи також інформаційної якості.Вцьомузнаходитьпроявйогосоціальнаприрода,здатністьвпливатинаволю,свідомістьіпсихікулюдини,реалізуватисячерезсприйняттялюдьми.

8. Екологічна функція.Унашчасневиникаєсумнівувнеобхідностісерйозного

правовоговпливунаекологічнесередовище.Основнимиоб’єктамиекологічноїфункціїправаєземля,

їїнадра,ґрунти,атмосфернеповітря,ліси,рослиннийітва-риннийсвіт,навколоземнийкосмічнийпростіртощо.

Зметоюреалізаціїцієїфункціїприймаютьсязакони,нор-мативні акти уряду, міністерств та відомств, органів вико-навчоївладиімісцевогосамоуправління,щоспрямованіназахистдовкілля,забезпеченняправгромадянназдоровуеко-логію, встановлення відповідальності за порушення еколо-гічногозаконодавства.Важливарольуцьомуналежитьпра-воохоронниморганам:прокуратурі, суду,міліції,що засто-совуютьзасобивпливудоправопорушниківусферіекології(штрафи,відшкодуваннязбитків,позбавленняволітощо).

Деяківченіпов’язуютьпоявуекологічноїфункціїправазтим,щоекономічнафункціяправа,зорієнтованавиключнонарегулюванняпорядкукористуванняприроднимибагатс-твами,не виконала завдання екологічного захисту суспіль-

1Оніщенко Н. М.Правовасистема,проблемитеорії:Монографія.—К.:Iн-тдержавиіправаім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни,2002.—С.50—51.


1��

ства. На наш погляд, поява екологічної функції пов’язаназ тим,що екологічна сфера бурхливого розвитку в умовахнауково-технічногопрогресуперетворюєтьсядлялюдстваводнузосновнихпроблемйоговиживаннятаіснування.Слідвраховувати ту обставину, що великий комплекс правовихзасобів,форміметодівохоронидовкілляреалізуєтьсядержа-вою,якаєнайважливішимінститутом,щопідтримує,органі-зовуєістримуєвсінапрямкивпливунаекологічнусферу.

Держава покликана реалізовувати всебічну діяльність,спрямовану на забезпечення екологічної безпеки окремихгромадянісуспільствавцілому.Яквважаютьвчені,зчасом—вумовахзростаннянебезпекиекологічноїкатастрофи—зна-ченняправовогозахистунаселеннязростатимещебільше.

Нинідоприроднихправлюдинивідносятьтакожправоназдоровеекологічнесередовище.КонституціяУкраїни(ст.50)визналаосновнимконституційнимправомгромадянУкраїниїхправонабезпечнедляжиття і здоров’ядовкілля,на ін-формаціюпройогостан,навідшкодуванняшкодивнаслідокпорушенняцьогоправа.


1.Розкрийтепоняття«функція».2.Назвітьосновніфункціїправавсучасномудемократичному

суспільстві.3.Якимєзначеннярегулятивноїфункціїправа?4.Назвітьособливостіохоронноїфункціїправа.5.Якимєвиявсоціальноїсутностіправавйогоосновних

функціях?

1��

Г л а в а 11

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

§ 1. Поняття та види джерел права

Ефективністьфункціонуваннядержавногомеханіз-мубезпосередньопов’язаназіснуваннямтадієюпра-вовихзасобіврегулюваннясуспільнихвідносин.Однимізправовихзасобівєджерелаправа,якіусукупностіутворюють цілісну і взаємопов’язану систему. Першніжаналізуватирізніджерелаправа,необхідноспочат-курозглянутиспіввідношенняпонять«формаправа»і«джерелоправа».

Підформоюправанеобхіднорозумітиорганізаціювласного змісту права, способи його існування, про-яву, впорядкування та функціонування. Розрізняютьвнутрішню та зовнішню форми права. Під першоюрозуміють системуправа, структуру змісту або систе-муправатайогоструктуру,апідзовнішньоюформоюправа—джерелаправа.

Сучасна юридична література визначає поняття«джерелоправа»вдекількохаспектах.

1)Джерелоправа тлумачитьсяякджерело виник-ненняправаяксоціальноїкатегорії.Узначенніджерелправахарактеризуютьпам’яткиісторії,літописи,судовісправитазвичаї,щоіснувалиісторично,маютьюри-дичнийзмісттавизначаютьосновнінапрямкистанов-лення права конкретної держави. Наприклад, Руськаправда,ЗакониМану.

2)Джерелоправавгенетичномурозумінніхаракте-ризуютьякумовиформуванняправа,тобтофактори


1��

правотворчості та загальнолюдські цінності, що безпосе-редньовпливаютьнапроцесформуваннятафункціонуванняправа.Фактори,що обумовили появу права, поділяють наматеріальні(потребисуспільства,обумовленісоціально-еко-номічнимипотребамийогорозвитку)таідеологічні(системауявленьсуб’єктівпроте,якиммаєбутиправо).

3)Джереломправаєдіяльністьсуб’єктівсуспільнихвід-носин,урезультатіякоїреалізуютьсяїхпотребиізадоволь-няютьсяінтереси.

4) Джерело права в юридичному значенні визначаютьяк спосіб зовнішнього прояву права. Це текстуальні дже-рела права, які можна поділити на первинні (є підставоюдлявиникненнясуб’єктивнихправіюридичнихобов’язків:нормативно-правові акти, нормативно-правові договори,правовіпрецеденти,релігійнінорми,правовізвичаї)іпохід-ні (уточнюють зміст первинних: судова та адміністративнапрактика).

Уюридичнійнауцііснуютьрізноманітніпідходидокла-сифікації джерел права вюридичному значенні. Iсторичнопершимджереломправа бувправовий звичай, процес ста-новлення якого безпосередньо пов’язаний з виникненнямдержави.Впервісномусуспільствілюдинадіялапевнимчи-номзоглядуназовнішніобставини,аперіодичнеповтореннятакихдійпротягомтривалогочасупризвелодовиникненнязвичаю діяти саме таким чином. З поступовим ускладнен-нямсуспільнихвідносинзвичайнабуваєхарактеруправилаповедінки,якогодотримуютьсявсічленипевноїсоціальноїгрупивобов’язковомупорядку.

Особливістюзвичаєвихнормєте,щовониневстановлю-ютьсярішенняморганівдержави,авиникаютьурезультатібагаторазового застосуванняпротягомстоліть, закріплюютьлюдськийдосвідусвідомостілюдейівходятьузвичку,існу-ючиувиглядісоціальнихнорм.Цеджерелоправаз’явилосянаранніхетапахрозвиткудержавиіправавтакзванихполі-сах—містах-державахібулоспрямованенарегулюваннясі-мейних,шлюбних, господарських,майновихвідносин.Проважливу роль звичаїв уформуванні правових систем країнстародавньогосвітусвідчитьте,щопершізаконицихкраїн—це зведення звичаєвих правил поведінки (Закони ХII таб-лиць,ЗакониМану,Руськаправда).

ГЛАВА 11

1�0

Появасоціальноїнерівності,протилежнихінтересівпри-зводитьдопорушеннязвичаєвихправилповедінкиокреми-миіндивідами.Томудосягтиобов’язковоговиконаннязви-чаївможна було тількишляхомнадання їм захисту з бокудержавиметодомсанкціонування(визнання).Відповідно,навідмінувідзвичаїв,реалізаціяправовихзвичаївзабезпечуєть-сямірамидержавногопримусу.Крімтого,врезультатісанк-ціонуваннядержавоюзвичайнабуваєзагальнообов’язковогохарактерущодойоговиконання,щоозначаєможливістьнелишеїхпоширеннянавсіхсуб’єктів,айгарантуванняїхви-конаннязбокудержави.

Розрізняютьдвіформисанкціонуваннязвичаю:посилан-ня на нього в статті закону (так, у п. 1 ст. 19Цивільногокодексу РосійськоїФедерації зазначається,що громадяниннабуває і здійснюєправа і обов’язкипід своїм іменем,щовключає прізвище та особисте ім’я, а також по батькові,якщоіншеневипливаєіззаконуабонаціональногозвичаю)абойоговизнаннясудовою,адміністративноюпрактикоютавикористанняякосновисудовогорішення.Втакихвипадкахзвичайнабуваєформиправовогоізабезпечуєтьсянетількизаходамисуспільноговпливу,айможливістюпримусузбокудержави.

Правовийзвичаймаєтакіознаки:—природнуосновувиникнення;—визначеність, тобтонаявністьконкретнихознакпра-

вилаповедінки;—неписанийхарактер;—загальність,тобтопоширеністьсередусьогонаселення,

аболокальність—поширеністьсередневеликихсоціальнихгрупабовмежахпевноїтериторії;

— тісний зв’язок з релігійними нормами, обрядамитощо;

— безперервність дії протягом тривалого часу та одно-манітністьдотримання;

—поступовістьформуваннязабезпечуєврахуваннязмін,щовідбуваютьсявсуспільнихвідносинах;

—входитьузвичкулюдини,щонедаєпідставсумнівати-сявйогонеобхідності;

—юридичнасилаяквизнанняправилапевноюспільно-тоютайогосанкціонуваннядержавою.


1�1

РенеДавідзалежновідролівправовійсистемірозрізняєтривидизвичаїв.

1. Звичаї(secundum legem)—доповненнядозакону,пок-ликаніполегшитиз’ясуваннярозуміннятихтермінів і сло-восполученьзаконуабосудовогорішення,яківживаютьсявособливомузначенні(наприклад,зловживанняправом).

2. Звичаї(praetter legem)—крімзакону,застосовуютьсяувипадкуіснуванняпрогалинуправі.

3. Звичаї (contra legem) — проти закону, якщо існуєколізіязвичаюізакону,топереваганадаєтьсязвичаю.

Сукупність правових звичаїв створює звичаєве право,розвиток і дія якогомають різні тенденції в кожнійкраїнісвіту:витісненняіншимиджереламиякрегуляторанайваж-ливішихсуспільнихвідносин іобмеженоговикористаннявокремихсферахсуспільногожиттяабовизнанняправовогозвичаюосновнимджереломправа.Востанньомувипадкуце,як правило, країни, соціально-економічний розвиток якихвідбувсяеволюційнимшляхом,зурахуваннямнаступництва основних державних і правових інститутів, розвитку наукиі культури.В країнах, хід історичного розвитку яких частозмінювавсяврезультатіреволюційнихподій, використанняправовогозвичаюмаєепізодичнийхарактер,невідіграєсут-тєвоїроліврозвиткудержавиіправа.

СтавленнядоправовогозвичаюякджерелаправаврізніперіодиісторіїУкраїнибулонеоднозначним.Беззаперечнимєте,щодержавно-нормативнерегулюваннянеохоплюєвсісуспільні відносини, і тому звичай зберігає своє значенняв окремих галузях приватного і публічного права. Сьогод-ні Конституція України не закріплює правовий звичай якджерело права, але окремі акти законодавства містять такінорми.Уст.7ЦивільногокодексуУкраїнизазначається,щоцивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокремазвичаємділовогообороту.Звичаємєправилоповедінки,якеневстановленеактамицивільногозаконодавства,алеєуста-ленимупевнійсферіцивільнихвідносин.Звичайможебутизафіксований у певному документі. Звичай,що суперечитьдоговору або актам цивільного законодавства, у цивільнихвідносинахнезастосовується.

Звичайвідіграєвеликурольуформуванніконституційно-го законодавства.Створенняпарламенту,відкриттяпершо-

ГЛАВА 11

1�2

гойогозасідання,порядокголосуваннятадеякііншізвичаїотримализакріпленнявРегламентіВерховноїРадиУкраїнитаіншихзаконодавчихактах.Такимчином,звичайвиступаєоднимізфакторівправотворчоїдіяльності.

Уціломужвикористанняправовогозвичаюякджерелаправамаєобмеженийхарактерчерезйогоконсерватизміне-можливістьупорядкуваннявсіхсферсуспільнихвідносин.Задеякимивиняткамисферайоговикористанняможезвужува-тисьвідповіднодовдосконаленнязаконодавства.

Сьогодні правовий звичай залишається провідним дже-реломправавкраїнахіззвичаєвоюправовоюсистемою,му-сульманськогоправа,однимзосновних—українахангло-саксонськоїправовоїсім’ї.

Батьківщиноюправового прецедентутрадиційновважаєть-сяАнглія,денаранніхетапахформуваннядержавностіос-новнимджереломправабувправовийзвичай.Розвитоксус-пільнихвідносинпризвівдоцентралізаціївлади,щовумовахвідсутностізаконодавчихактівспричинилопотребуухвален-нясудамиподібнихрішеньприрозглядіаналогічнихсправ.Таквиниксудовийпрецедентякджерелоправа.

Правовийпрецедент(лат.praecedens—той,щопопереду)—джерелоправа,щовираженевоб’єктивованомурішенніор-ганудержави,міститьюридичнеположенняабонадаєтлума-ченняспірномупитанню,абожвирішуєвпевномурозуміннінепередбаченевзаконіпитання,якомунадаєтьсяформаль-наобов’язковістьпривирішеннівсіхнаступниханалогічнихсправ.Прирозглядісправисуддяповиненобов’язкововра-хуватиобставинисправи,узв’язкузякимибулоприйнятопопереднєрішення.Дотриманнятакогорішеннямаєнаметідосягненнявисокогорівняодноманітностісудовоїпрактики.Офіційновважається,щосуддянестворюєправо,авирішуєсправизгіднозчинними(існуючимиузаконіабовранішевирішенійсправі)правовиминормами.Зіншогобоку,ухва-люючирішення,суддяформулюєправило,длязастосуванняякоговмайбутньомуобов’язковимєтлумачення,томупре-цедентєрезультатомузагальненнясудовоїпрактикизйогозастосування.

Структура правового прецеденту містить три елементи:встановленняконкретнихобставинсправи,правовіпринци-пи,якізастосовуютьсяприїїрозглядіівирішенні,тависно-


1��

вокусправі.Особливістюправовогопрецедентуякджерелаправаєте,щоневсерішенняєобов’язковим,алишейогочастина racio decidendi,щовперекладі означає сутністьрі-шення, а на практиці — це сформульване судом правило.Racio decidendiміститьправовіпринципи,якізастосовуютьсядля вирішення правових питань відповідно до конкретнихобставинсправи.Iшимисловами,цеаргументаціясуддісто-совновирішеннясправи.

Судовийпрецедент є обов’язковимдля судів тієїж абонижчої інстанції при розв’язанні аналогічних справ або єтаким,що слугує прикладом тлумачення закону та не маєобов’язкової сили.Ступіньобов’язковостіпрецеденту зале-житьвідмісцявсудовійсистеміяксуду,щовирішуєсправу,такісуду,чиєрішенняберетьсязазразок.

Основніознакисудовогопрецедентутакі:—динамічність,тобтоможливістьприприйняттірішення

найбільшповно врахувати особливі й конкретні обставинисправитазважатинапопереднійсудовийдосвід;

— гнучкість як можливість судді обирати відповіднийпрецедент тавідхилятитой,щоневідповідаєсуттєвимоб-ставинамсправи;

—потребависокогорівняпрофесіоналізмусуддів;— формальна визначеність та можливість реалізації за-

безпечується регулярною публікацією в офіційних засобахмасовоїінформації;

—можливістьвільноготлумаченнясправисуддеютаїїви-рішеннявідповіднодосуб’єктивногорозуміннянимнорми.

Класифікаціяправовихпрецедентіввідбуваєтьсязатаки-микритеріями:

• залежно від змісту прецедентів: креативні (ті, щостворюютьновунормуправаувипадкуіснуванняпрогалинуправі)таінтерпретаційні(ті,щотлумачатьзмістіснуючихнормправа);

• залежновідтого,якийорганприймаврішення,пра-вовіпрецедентиподіляютьнасудовітаадміністративні.

Українаханглосаксонськоїправовоїсистемипрецеденттісновзаємодієіззаконодавством,усуваючийогопрогалиниівизначаючипрактикузастосування.Останнімчасоммож-напростежититакутенденцію:кількіснезростаннязаконівпризвелодобільшактивногозастосуванняпрецедентів.Зін-

ГЛАВА 11

1��

шогобоку,прецедентмаєменшуюридичнусилу,ніжзакон,оскількиможебутинимскасований.Якправило,правовийпрецедентміститьнорму—правилоповедінки,якарегулюєсуспільні відносини,що не врегульовані ні законодавчимиактами,нііншимиправовимиактами.Великакількістьпре-цедентівщодоподібних справ частопризводить до виник-ненняпрецедентівпротилежногозмісту.Пропевнітруднощіупошукахтогочиіншогопрецедентуйдетьсяувиданомув 1982 р. у штаті Нью-Йорк СполученихШтатів Америки900-томному збірнику судовихрішень зподальшимщоріч-нимпоновленнямвобсязі12—15томів.

Українахромано-германськоїправовоїсім’ї,депрецеден-тиневизнаютьсяджереломправа,існуючапрактика(засоби,узвичаєння,прийоми)вирішеннясправсудовимиіадміністра-тивнимиорганамидержавноївладиіприйняттявідповіднихправових актівмає характер з’ясування і роз’яснення зміс-туправовихнорм.Вищісудові інстанціїузагальнюютьтакупрактику,видаючивідповіднізбірники(наприклад,ЗбірникипостановПленумуВерховногоСудуУкраїни).

Постанови пленумів Верховного Суду України містятьнорми процесуального характеру, які регламентують поря-док застосування чинного законодавства за наявності спе-цифічнихобставин,якіпотребуютьцьогозастосування.Актисудовихорганіввладиприймаютьсянаосновіузагальненнясудової практики і статистики, мають на меті здійсненнякерівнихроз’ясненьсудамупитанняхщодозастосуванняза-конодавства,щоєобов’язковимидлясудів,іншихсуб’єктівправозастосування,чиїправаувипадкуїхпорушеннязахи-щаютьсясудом.НадумкувідомогоправознавцяГ.Кельзена,вільназаконотворчістьповністювиключаєтьсявсудочинстві,оскільки,навідмінувідзаконодавця,діяльністьправосуддяповністюдетермінованаіобмеженаконституцією(законами)унапрямівідновленняпорушеноїзаконності.Невиконанняправових приписів суду призводить до скасування рішень,якіневідповідаютьрішеннямвищихсудовихорганів.Нап-риклад,постановаПленумуВерховногоСудуУкраїни«Просудовупрактикувсправахпрообманпокупців».

Усуперечтрадиційномупідходудозаконуякосновного,аінодійєдиногоджерелаправавкраїнахромано-германсь-


1��

кої правової системи, сучасна юридична наука на підставііснуючоїпрактикипоступоводосліджуєіобґрунтовуєдоговірнормативно-правовогозмістуякджерелоправа,якеврозви-неному громадянськомусуспільстві стаєоднієюз головнихюридичнихформіснуванняправовихнорм.Упершедоговір нормативно-правового змістуз’явивсявСтародавньомуРимівперіодреспубліки,азгодом,вепохусередньовіччя,бувви-користанийюристамиЗахідноїЄвропи.Основнимположен-нямдоктриниприродногоправабуловизнаннядоговоруякджерелаправа.Зоглядунаісторичніобставиниповерненнядо цієї доктрини відбулося лише в ХХ ст., коли в умовахформуваннягромадянськогосуспільствадоговірставоднієюзголовнихюридичнихформіснуванняправовихнорм.

Нормативно-правовийдоговір—цедвостороннячибага-тосторонняугодаміжсуб’єктами,щоміститьнормиправа.

Дляньогохарактернітакіриси:1.Суб’єктомдоговорузавждиєсуб’єктпублічно-право-

вихвідносин,іпершзавсетой,щомаєвладніповноважен-ня.Держава,їїоргани,посадовіособи,міжнародніорганіза-ції—такінайбільштиповісуб’єктинормативнихдоговорів.Відмісцясуб’єктавмеханізмідержавизалежитьюридичнасиладоговору.Чимвищимємісце,тобільшоюєсила.

2. Формальність та об’єктивація забезпечується прий-няттямправового акта уформі нормативно-правового до-говору.

3.Змістомнормативно-правовогодоговоруєнормиправа(правилаповедінки—праваіобов’язкисторін),щовиника-ютьурезультатізгодисторінтарегулюютьпитаннявладуван-ня,управліннятасаморегулювання,аленевсі,алишеті,щодопускаютьдоговірнуформурегулювання.Захарактером—ценорми-цілі,норми-наміри,норми-координатори,норми-узгодження,норми-утриманнятощо.

4.Своєрідністьзобов’язаньсторіннормативно-правово-го договору та засобів їх забезпечення полягає в тому,щомежідоговору,якзасобунормативно-правовоїсаморегуляціїсторін,жорсткопередбаченіїхстатусом,щонезнижуєобсягїхінтересівтадобровільностіувизначенніпредметадогово-ру.Змістдоговорунеможесуперечитиконституції,віншомувипадкутакідоговориможутьукладатисьлишепіслявнесен-нявідповіднихзміндоконституції.

ГЛАВА 11

1��

5.Тривалий,аінодіневизначений,терміндії.6.Набуттячинностівідбуваєтьсялишепісляпроведення

відповідної процедури: ратифікації парламентом (для між-народнихдоговорів),підписаннякерівникомпарламентутапрезидентом(дляконституційнихдоговорів)тощо.

7. Забезпечення виконання договірних зобов’язань дер-жавою та її органами включає багато різних засобів, у то-му числі: організаційних, правових, економічних тощо.Відповіднонорми,щомістятьсяудоговорахтакогороду,єзагальнообов’язковими для виконання, забезпечуються га-рантіями державишляхом застосування різних форм і ме-тодів,утомучислійдержавногопримусу.

8.Нормативно-правовийдоговірєчастиноюнаціональ-ногозаконодавства,можебутипідставоюдляукладанняін-шихправовихактів,утомучислінормативно-правовихактів,нормативно-правовихдоговорівзметоюреалізаціїнорм,щовньомумістяться.

Складність дослідження юридичної природи норматив-но-правовихдоговорівякджерелправаобумовленаїхбага-томаніттям.Відповідно,їхможнакласифікуватизарізнимикритеріями. За сферамиправового регулювання суспільнихвідносин:конституційні,втомучислійфедеративні;міжна-родні;колективні;господарські.Зазмістом:договорикомпе-тенціїтадоговорипровзаємодію.

Незважаючина виключні властивості, нормативно-пра-вовийдоговірнеможебутизастосованийвусіхсферахсус-пільнихвідносин,а такожупроцесірегулюваннявідносинміжфізичнимиособами.

Нормативно-правовий акт — письмовий документ, прий-нятий компетентним органом держави або уповноваженимсуб’єктом, встановлює, змінює, припиняє чи конкретизуєнорми права, містить розпорядження загального характеруі постійної дії, розрахований на багаторазове застосування.У роз’ясненні Президії Вищого Арбітражного суду Українивід26січня2000р.«Продеякіпитанняпрактикивирішенняспорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державнихчиіншихорганів»зазначено,що«нормативно-правовийакт—цеприйнятийуповноваженимдержавнимчиіншиморганомумежахйогокомпетенціїофіційнийписьмовийдокумент,якийвстановлює,змінюєчискасовуєнормиправа,носитьзагаль-


1��

ний чи локальний характер та застосовуєтьсянеодноразово».Цеправовийакт,щоприймаєтьсяорганамидержавноївладивпроцесіправотворчості.УКонституціїУкраїнивизначенопере-лікформнормативно-правовихактівдлякожногосуб’єктапра-вотворчоїдіяльності,їхієрархічнепідпорядкування,межіпов-новаженьзазначенихсуб’єктівтапорядокдіївчасі,просторі.

Основніознакинормативно-правовогоакта:• відображаєдержавніінтереситаспрямованийнарегу-

люванняширокогоколанайважливішихсферсуспільнихвід-носин;

• має визначену структуру (може складатись із частин,розділів, статей, параграфів, пунктів, підпунктів) та зміст(назва,дата,місцеісуб’єктприйняття,підписуповноваженоїпосадовоїособи,реєстраційнийномер),визначенузакономдокументальну форму закріплення; закон чи підзаконнийнормативно-правовийакт;

• змістомнормативно-правовогоактаєправилаповедін-кизагальногохарактеру,діяякихпоширюєтьсянаневизна-ченеколосуб’єктів;

• приймаєтьсячітковизначенимколомправотворчихор-ганів;

• розробляєтьсятаприймаєтьсявчітковизначеномупо-рядку;

• єобов’язковимдлявиконання,забезпечуєтьсясистемоюдержавнихгарантій,втомучислійпримусовимизасобами;

• публікується у спеціальних виданнях (вУкраїні згідно зУказомПрезидентаУкраїни«Пропорядокофіційногооприлюд-неннянормативно-правовихактівтанабраннянимичинності»від 10червня1997р. офіційнимидрукованимивиданнямиє:«ОфіційнийвісникУкраїни»,«ВідомостіВерховноїРадиУкраї-ни», «Урядовий кур’єр». «Голос України», !Офіційний вісникПрезидентаУкраїни».АктиВерховноїРадиУкраїни,Президен-таУкраїни,КабінетуМіністрівУкраїниможутьбутивокремихвипадкахофіційнооприлюдненічерезтелебаченняірадіо).

• дієвчасі,просторіізаколомосіб;• маєюридичнусилу,щодаєможливістьвизначитиприн-

ципипідпорядкуваннятаієрархічноїпобудовисистеминор-мативно-правовихактів.

Юридичнасила—основнавластивістьнормативно-пра-вових актів діяти тапороджуватиправовінаслідки: виник-

ГЛАВА 11

1��

нення,зміну,припиненняправовідносин.Маєдвааспекти:співвідношенняправовихактівміжсобоютаобов’язковістьвиконання. З точки зору співвідношення встановлюєтьсяієрархія,тобточіткасистемапідпорядкованостінормативно-правовихактів.Цеозначає,щокоженактзаймаєсвоємісцевзагальнійсистемінормативно-правовихактів.Такерозташу-ваннянормативно-правовихактівзалежитьвідмісцяорганівдержавноївлади,якіїхвидали,всистеміорганівдержавноївладитанаданихїмповноважень.

Заюридичною силоюнормативно-правові акти поділя-ютьна:закониіпідзаконніправовіакти.

Сукупністьнормативно-правовихактівутворюєсистемунормативно-правовихактів,якамаєвертикальнийтагори-зонтальний виміри. Вертикальний вимір характерний дляфедеративнихдержав,деіснуєзагальнофедеративнезаконо-давствоізаконодавствосуб’єктівфедерації.Горизонтальнийвимір(розподілнаінститутиігалузізаконодавства)характе-ризуєсистеминормативно-правовихактівусіхкраїн.

Такимчином,нормативно-правовіактиякджерелоправамаютьрядсуттєвихспецифічнихознак,котріякісновідріз-няютьїхвідіншихджерелправа.Зокрема,виданнянорма-тивно-правовнихактівєбезпосереднімімперативнимвира-женнямволідержавно-владнихсуб’єктівщодорегулюваннянайважливішихсферсуспільнихвідносин.Нормативно-пра-вовийактєконсервативним,оскількимаєускладненийпо-рядоквнесеннязмінтадоповнень,атакожпідлягаєтлума-ченнюувипадкахнечіткостізмісту,щоунеможливлюєйогонеправильнероз’яснення.Віннайбільшпоширенийукраї-нахромано-германськоїправовоїсім’їтаєосновнимджере-ломправавУкраїні.

§ 2. Поняття та види нормативно- правових актів

Нормативно-правові акти займають особливемісце всистеміправовихактів.Їхнеобхідновідрізнятивідактівза-стосуванняйтлумаченняправа(докладнішепроцейдетьсявіншихрозділахпідручника).


1��

Заюридичноюсилоювсінормативно-правовіактиподі-ляютьсянадвівеликігрупи:закониіпідзаконніакти.

Закон—ценормативно-правовийакт,прийнятийвособ-ливому порядку органом законодавчої влади або на рефе-рендумі,маєвищуюридичнусилутарегулюєнайважливішісуспільнівідносини.

Ознакизакону:1)приймаєтьсяорганомзаконодавчоївлади—парламен-

том,уповноваженоюгромадськоюорганізацієюабонарефе-рендумі;

2)порядокйогопідготовкийвиданнявизначаєтьсякон-ституцієюкраїнитарегламентомпарламенту;

3)маєвищуюридичнусилу,відповідновсіпідзаконніак-типовиннівідповідатийомуінівчомунесуперечити;

4)регулюєнайбільшважливі,ключові,суспільнівідноси-ни:основисуспільногоідержавноголаду,права,свободиіобов’язкигромадян;закріплюєформудержави,повноважен-няорганівдержавноївладитощо.

Самеданіознакиівиділяютьзаконусистемііншихпра-вовихактів,додаючийомуякістьверховенства.Змінитиабоскасуватизаконвправітількитойорган,якиййогоприйняв,причомувчітковстановленомупорядку.Згіднозіст.85Кон-ституціїУкраїнизакониухвалюєВерховнаРадаУкраїни.

Законикласифікуютьзарізнимикритеріями:за їх юридичною силою:1) Конституція (Основний Закон) — основоположний

установчийполітико-правовийакт,щозакріплюєконститу-ційний лад, права та свободи людини і громадянина, виз-начаєформуправлінняідержавногоустрою,правовийста-тусорганівдержавноївлади(наприклад,уст.8КонституціїУкраїни визначено,що вонамаєнайвищуюридичну силу,закріплюєколосуб’єктівнормотворчоїдіяльності);

2)конституційнізакони—вносятьзміниідоповненнядоконституціїтаприймаютьсязпитань,щопередбаченітаор-ганічнопов’язанізКонституцією(наприклад,ЗаконУкраїни«Прогромадянство»);

3)звичайнізакони—актипоточногозаконодавства,при-свяченірегулюваннюрізнихсторінсоціально-економічного,політичноготадуховногожиттясуспільства(наприклад,За-конУкраїни«Проелектроенергетику»);

ГЛАВА 11

200

за суб’єктами законотворчості: закони,що приймають-сяпредставницькимидержавнимиорганамивлади; іншимицентральними органами влади, які займаються правотвор-чістю на основі делегування їм правотворчих повноваженьвідпредставницькихорганів;уповноваженимигромадськимиорганізаціями(муніципальнимиорганами,профспілкамито-що);спільні—приймаютьсядержавнимиорганамитаінши-мисоціальнимиструктурами);прийнятінародомУкраїнинареферендумі;

за предметом правового регулювання:конституційні(ЗаконУкраїни«Провиборинароднихдепутатів»),адміністративні(Кодекс адміністративного судочинства України), цивільні(Цивільний кодекс України), кримінальні (Кримінальнийкодекс України), екологічні (Закон України «Про охоронуатмосферногоповітря»)тощо;

за терміном дії:постійні(КонституціяУкраїни)ітимча-сові (ТимчасовийрегламентВерховноїРадиУкраїни),над-звичайні—їхдіяобмеженавчасіізалежитьвідіснуваннявід-повіднихзазначенихуцьомузаконінадзвичайнихобставин;

за структурою:прості(ЗаконУкраїни«Проосвіту»),ко-дифіковані(ЖитловийкодексУкраїни,Основизаконодавс-тваУкраїнипрокультуру);

за сферою дії: загальнодержавні (Закон України «Проохоронунавколишньогоприродногосередовища»),окремихадміністративно-територіальниходиниць(Постановиаборі-шенняВерховноїРадиАвтономноїРеспублікиКрим).

Підзаконні нормативно-правові акти мають ряд спе-цифічнихознак,видаютьсялишеуповноваженимиорганамидержавноївладиувизначенійформізметоюконкретизаціїтанавиконаннязаконів.

Незважаючинате,щовнормативномуправовомурегу-люванні суспільних відносин головне й визначальне місцевідведено закону, підзаконні акти тежмають дуже важливезначеннявжиттібудь-якогосуспільства,відіграючидопоміж-нуідеталізуючуроль.ВідповіднодоКонституціїУкраїнипов-новаження з прийняття підзаконних нормативно-правовихактівзакріпленізаПрезидентомУкраїни(ст.106),КабінетомМіністрівУкраїни,міністерствамита іншимицентральнимиорганамивиконавчоївлади(ст.127).Вобмеженомуобсязітаувипадках,передбаченихКонституцієютазаконамиУкраїни,


201

правопідзаконноїправотворчостімаєВерховнаРадаУкраїнитаРадаміністрівАвтономноїРеспублікиКрим(ст.135),голо-вимісцевихдержавнихадміністрацій(ст.118),органимісце-вогосамоврядуваннятаїхпосадовіособи(статті143,144).

Виокремлюютьтаківидипідзаконнихактів,розташованізаієрархією:

1) Укази й розпорядження — результат правотворчоїдіяльності Президента України підзаконного характеру,обов’язковідлявиконаннянавсійтериторіїУкраїни,прий-маютьсявмежахпрезидентськихповноважень,передбаченихКонституцієютаконституційнимизаконами(прицьомувонинеповиннісуперечитиКонституціїУкраїнитазаконамУк-раїни).АктиПрезидентаскріплюютьсяпідписамиПрем’єр-міністраУкраїнийміністра,відповідальногозаакттайоговиконання, і тільки тодінабуваютьюридичної сили.Це—принцип контрасигнатури, відповідно до якого Прем’єр-міністрчиміністрберутьнасебеюридичнувідповідальністьзавиконанняданогоакта.Президент,будучиглавоюдержа-ви,видаєакти,які займаютьнаступнепіслязаконівмісце.Важлива роль приділяється указам, багато в чому завдякиїм главадержавиреалізуєповноваженнята елементисвогоправовогостатусу.Всучаснийперіодсфераправовогорегу-лювання,охопленауказами,дужеширока.Якправило,вонивидаютьсяувипадкупрогалинуправі.Розпорядження—цедругізазначимістюпідзаконніактиглавидержави.Звичай-но,вониприймаються зпоточнихчипроцедурнихпитань.АктиПрезидентапублікуютьсявофіційнихвиданнях.Нап-риклад,УказПрезидентаУкраїни«ПроЗбройніСилиУкраї-ни»,РозпорядженняПрезидентаУкраїни«ПропризначенняЛ.КаденюкапомічникомПрезидентаУкраїнизпитаньавіа-ціїтакосмонавтики».

2)ПостановиірозпорядженняУрядуУкраїни.Акти,щомаютьособливоважливезначення,видаютьсяуформіпоста-нов.Актизоперативнихтаіншихпоточнихпитаньвидають-сяуформірозпоряджень.УсіактиУрядуУкраїниобов’язковідовиконаннявУкраїні.ОсобливістюактівУрядуєте,щовониможутьбутиприйнятілишенапідставіінавиконаннязаконівУкраїни, а такожуказівПрезидентаУкраїни.Зміс-томпостановурядуєнормиправа,щовстановлюютьосновиуправлінськоїдіяльностівгалузіфінансів,освіти,культури,

ГЛАВА 11

202

охорониздоров’ятощо,якосновнінапрямийогодіяльності.Розпорядженняуряду,якправило,маютьхарактеріндивіду-альногоправовогорегулювання.АктиУрядуУкраїнипідпису-ютьсяГоловоюУрядуУкраїниіпідлягаютьофіційномуопуб-лікуваннюнепізніше15днівіздняїхприйняття.Наприклад,Постанова КабінетуМіністрів України «Про затвердженняПравилроздрібноїторгівлінафтопродуктами»абоПостановаКабінетуМіністрівУкраїни«Пропідвищеннязаробітноїпла-типрацівниківкультуритаархівів»,РозпорядженняКабінетуМіністрівУкраїни«ПрозатвердженняКонцепціїдержавноїполітикиусферіпостачаннягазутанафтивУкраїну»,«Прозаходищодозавершеннябудівництванедобудованихжитло-вихбудинків».

3) Накази, інструкції, положення тощо міністерств, ві-домств, державних комітетів— це підзаконні нормативно-правові акти відомчого характеру, зміст яких не повиненсуперечитизаконамУкраїнитанормативно-правовимактамПрезидентаіУрядуУкраїни.

Накази — розпорядчі документи оперативного характеру,якимизазвичайзатверджуютьсячискасовуютьсяіншіпідзакон-нінормативно-правовіактиабопродовжуєтьсястрокїхдії.

Інструкції установлюють порядок застосування чинногозаконодавстваабопорядокздійсненнябудь-якоїдіяльності.

Положення, статути — закріплюють правове положення,структуру,функціїікомпетенціюпевноїдержавноїорганізації.

ЦіактиприймаютьсянаосновіівідповіднодозаконівУк-раїни,указівірозпорядженьПрезидентаУкраїни,постановірозпорядженьУрядуУкраїни,регулюютьсуспільнівідноси-ни,щознаходяться,якправило,умежахкомпетенціїданоївиконавчоїструктури.Однакєсереднихітакі,котрімаютьзагальнезначення,виходятьзамежіконкретногоміністерс-тва й відомства, поширюються на широке коло суб’єктів.Наприклад,актиМіністерствафінансівУкраїни,Державноїподатковоїадміністраціїтощо.

4)Рішенняіпостановиорганівмісцевогосамоврядуван-ня—приймаютьсявмежахкомпетенціїідіютьнатериторіївідповіднихміст,районів,сіл,селищ,мікрорайонівтощо.Якправило,ціактирегулюютьвідносиниусферігромадськогопорядку,охорониздоров’я,торгівлівмежахвідповідноїад-міністративно-територіальноїодиниці.


20�

5)Локальнінормативно-правовіакти—церозпоряджен-някерівниківдержавнихігромадськихорганізацій(увиглядінаказівтаінструкцій),прийнятівмежахїхповноважень,якірегулюютьїхслужбовуітрудовудіяльність.

У деяких правових системах залишається діяти одне знайдавніших джерел права — правова доктрина як сукуп-ністьнауковихзнаньпропевнеправовеявище,котрізнахо-дятьпроявувиглядіідей,концепційтощо,якимнадаєтьсязагальнообов’язковезначення.

Найбільш яскравий і завершений історичний прикладіснування і дії правової доктрини як джерела права в Ста-родавньомуРимі,дедумкиавторитетнихюристівіїхдіяль-ність визнавалась джерелом права. У Дигестах Юстиніаназазначалось,щоюристамдозволенобулостворюватиправо,аякщоїхдумкисхожі,тоавтоматичнонабуваєсилизаконуте,вчомувонизгодні.Цепідтверджується іприйняттяму426р.закону«Процитуванняюристів»,вякомувизнавалосьзагальнообов’язковезначеннящодореалізаціїосновнихідейіпринципівнайвідомішихримськихюристів:Папініана,Гая,Модестіна,Павла,Ульпіана,викладенихвїхтворах.Саменанихмігспиратисясуддяпривирішенніконкретноїсправи.Остаточне оформлення правової доктрини відбулось у пе-ріод середньовіччя іновогочасу впровідних европейськихуніверситетах.Відтодіцядоктринабулапанівноюупродовжтривалогочасу.

У сучасний період правова доктрина також визнаєтьсяджереломправа, але єнайбільшактуальноюдлякраїнму-сульманського права. Мусульманські вчені-юристи, найві-домішимисередякихбули:АбуХаніф,МухаммедібнIдрісШафії,АхмедібнХанбаль,спираючисьнаКорантаСунна(основніджереламусульманськогоправа),виробилиправовудоктрину(фікх),щобуласхваленаісламськоюобщиноютавідображенавIджмі. Iджманиніявляєсобоюєдинудогма-тичнуосновумусульманськогоправа.Коран іСунна—целише його історичні основи. Це джерело мусульманськогоправамаєвиняткововеликепрактичнезначення.Лишеза-писані в Iджму норми права незалежно від їх походженняпідлягаютьзастосуванню1.

1Давид Р., Жоффер-Спиноза К.Основныеправовыесистемысовре-менности.—М.:Междунар.отношения,1999.—С.313.

ГЛАВА 11

20�

На думку Рене Давіда, доктрина в наші дні, так само,яківминулому,єдужеважливиміжиттєдайнимджереломправа.Цяроль знаходитьпрояву тому,щосамедоктринастворюєсловникіправовіпоняття,якимикористуєтьсяза-конодавець1.

Соціальні інтересизнаходятьпроявуправовихконцеп-ціяхтаідеяхітакимчиномвпливаютьнапроцесправотвор-чості та правову систему суспільства. Як правило, змістомправовоїдоктриниохоплюютьсяпроблемидержавотворенняіправотворення,формулюютьсявідповідніправовіконцеп-ції,ідеї,поняттяікатегорії.Правовадоктринахарактеризуєюридичне мислення та праворозуміння, є відзеркаленнямправовихпоглядівпредставниківюридичноїнауки.Механізмвиникненняідіїправовоїдоктриниякджерелаправаможематитакийвигляд:виникненняпотребиправовогорегулю-вання окремих суспільних відносин→ науковий пошук→появаідеїіїїобґрунтування→підтримкаідеїнадержавному(офіційному) рівні та схвалення громадськістю→ перетво-ренняідеїнаконцепціюпроведенняправовоїреформивтійчиіншійсферісуспільногожиття.

Особливогозначенняправовадоктринаякджерелопра-ванабуваєвкраїнах,девнаслідокрізнихобставин існуютьсуттєвіпрогалинивправі,оскількисамеправовіідеїєфун-даментомправа,йогоосновоюімаютьвеликезначеннядляпроцесутлумаченняправа,прийняттянормативно-правовихактів.Доправової доктрини як джерелаправа звертаютьсясуб’єктиправової діяльності впроцесі вирішенняконкрет-нихпитань, вживаючиформулу «відповідно до усталеної внауковійлітературідумки».

Однієюізсфердуховногожиттясуспільстваєрелігіяяксистемавідносинміжлюдьмизприводувіруванняабоміжлюдьмитапредметамивіри.Складовимцієїсистемивідносинєрелігійні норми—правилаповедінкизагальнообов’язковогохарактеру, що встановлені або затверджені церквою з ме-тоюрегламентаціїпевнихсферсуспільнихвідносинумежахвласної компетенції. Зміст релігійних норм обумовлюється

1Давид Р. Основные правовые системы современности. — М.:Прогресс,1988.—С.143.


20�

релігійними потребами віруючих. У християнських країнахджереламирелігійного (канонічного)правабулипостановиВселенськихсоборів,папськібулитаенцикліки,Бібліято-що;вмусульманських—цеКоран,Сунна.

Неоднозначністьзмістурелігійнихнормдозволяєїхкла-сифікуватитакимчином.

1.Відповіднодозначеннявсистемівіровчення:—догматичнінорми—єпервинними,визначаютьфіло-

софськуспрямованістьрелігії,їїпостулати;—канонічні—прийнятіназасіданняхрелігійнихорганів

(синодів,соборівтощо)абоодноособовопредставникамиор-ганіврелігійноївлади(папою,єпископамитощо),регулюютьвнутрішньоцерковнежиття;

—побутові—визначаютьзмістправил,яківикористову-ютьсявіруючимивпобуті.

2.Зазмістоміхарактеромреалізації:— доктринальні — визначають принципові положення

віровчення;—культові—регулюютьпорядок(процес)ізмістпрове-

деннярелігійнихобрядівіслужб.3.Засфероюпоширеннядії:—внутрішньоцерковні—регулюютьвідносини,щови-

никаютьуцерковномусередовищі;— світські— регулюють відносини,що виникаютьміж

церквою,їїдіячами,віруючимиособамитасуспільнимиор-ганізаціями,втомучислійдержавою.

Ознакирелігійнихнорм:1.Нормативність—поширеннядіїнаневизначенеіне-

персоніфікованеколосуб’єктів;2.Формальнавизначеність—зовнішнєзакріпленняувід-

повіднихджерелах(Біблія,Коран,Сунна,Каббала,Постано-виВселенських,Поміснихсоборівтощо);

3.Офіційнийхарактер—маютьрелігійнінорми,прийнятіорганамицерковноївлади(ПостановиВселенськихсоборів,рішенняПоміснихсоборівтощо);

4.Загальність—регулюваннявнутрішньоцерковнихвід-носин, вдносин між церквою і державою, між церквою таіншимиорганізаціямивсуспільстві, змістомякихєсимво-ливіри,шлюбно-сімейнівідносинитощо.Ухристиянськихкраїнах змістом релігійних норм вважають символи віри,

ГЛАВА 11

20�

вченняIсусаХристатаапостолів,СтарийіНовийЗавіт,по-рядокбогослужіннятощо.

5.Реалізаціярелігійнихнормвідбуваєтьсяшляхомпере-конання,виконання,дотриманняіпримусу.Щодопримусо-вості,тоЦеркванікогонепримушуєвступатизнеювсоюз,алеякщобудь-хтовжеувійшовдоньогоіналежитьїй,якщопобажаєкористуватисяїїблагами,повиненпідкорятисяїїза-конам,заснованимнаБожественнійволі1.

Сукупністьрелігійнихнормутворюєціліснусистемупра-вил поведінки, взаємозалежних і взаємообумовлених, щомістятьрелігійніприписи, зверненідоосіб, які сповідуютьрелігію.

Якправило,релігійні(канонічні)нормимаютьсистема-тизованийхарактер;вониіснуваличиіснуютьувиглядізбір-ників:Біблія,Коран,Сунна,Звідканонічногоправатощо.

Зпідвищеннямролісудовоїтазаконодавчоївладивдер-жавіканонічнінормиякджерелоправавтратилисвоєсуттєвезначенняізабезпечуютьрегулюваннялишевнутрішніхцер-ковнихсправ.

Винятком іззагальногоправиламожутьслужитинормимусульманськогоправа,поширеніварабськихтадеякихін-шихкраїнахСходу.Такінормизакріплюютьзагальніправилаповедінкимусульман з точки зору добра і зла (відповідно:дозволено—заборонено)івказуютьїмнанеобхіднуповедін-кузгіднозрелігійниминастановами.

Сукупність норм мусульманського права, релігійних таобрядовихправил,щомаєназвушаріат,покликанірегламен-туватиповедінкумусульманувсіхсферахсуспільногожиття,їх думки і почуття. Особливість полягає в тому,що прак-тичновсінормативніприписипоходятьзобов’язківлюдинипередАллахом, а не з ідеї прав, свобод і гідності людини.Шаріатміститьчотиригрупиприписів:норми,якіфіксуютьрелігійнудогматикуісламу;норми,якізакріплюютьосновимусульманськоїморалі та етики;норми, які регламентуютьвідносиниміжвіруючимиіАллахом;правилаповедінкиміжмусульманамиінемусульманами.

Особливостяминорммусульманськогоправаєїхсприй-няттяякрезультатубожественногооткровення;неможливістьїхзміни;нетериторіальне,аперсональнеобмеженнядії:всі

1Красножен М. Е.Основыцерковногоправа.—М.,1992.—С.6.


20�

правовірнімусульмани,дебвонинезнаходилися,утворю-ютьоднуобщинуітомузобов’язаніпідкорюватисяприписамцьогоправа;непоширюютьсянанеправовірнихіневілюють-сящодоправовірнихжінок;можутьвиступатиудвохформах:первинній (ті,щосформульованіАллахом) іпохідній (тлу-маченнянормшаріату);імперативнийхарактерівідповіднаспрямованістьназадоволеннязагальнихпотреб;переважнезакріпленнялишеобов’язків.

ФормальневідображеннянормимусульманськогоправазнайшлиуКорані—священнійкнизі,Сунні—зібраннітра-диційнихправил,якістосуютьсядійМагомета,Iджмі—вис-новкахвчених-мусульманщодоконкретизаціїположеньКо-рану,Киясі—роздумахщодотихжиттєвихобставинмусуль-ман,якінебулиохопленіпопереднімиджерелами.


1.Щотакеформатаджерелоправа?2.Наведітьвидиджерелправа(романо-германськаправова

система).3.Пригадайтеосновніджерелаправаанглосаксонської

правовоїсистеми.4.Назвітьосновніджереламусульманськогоправа.5.Якіосновніознакизаконів?6.Назвітьвидипідзаконнихнормативно-правовихактів.

20�

Г л а в а 12

НОРмИ ПРАВА

§ 1. Поняття та ознаки норми права

Поняттянормиправаналежитьдонайважливішихкатегорійтеоріїправа.Будь-якеправовеявищерозкри-ваєтьсяівиявляєсебелишеувзаємозв’язкузнормамиправа.Самечерезнормиправадержаваздійснюєвпливнасуспільство,наїхосновівизначаютьсяповноважен-ня державних структур, завдяки нормам конкретизу-ютьсятареалізуютьсясуб’єктивніправа.Нормаправаєпервинноюклітинкоюправатавихіднимструктурнимелементомсистемиправа.

Норма права як особливий засіб регулятивноговпливунасуспільствохарактеризуєтьсяпевнимиозна-ками,якінадаютьційкатегоріїсамостійногозначеннятавідрізняютьвідіншихзасобівсоціальноговпливу.

1. Правова норма пов’язана з державою. Вонаявляєсобоювладнийприпис,щовстановлюєтьсячисанкціо-нуєтьсядержавоютавідображаєїїволю.Встановленнянормиздійснюєтьсяшляхомбезпосередньоїдержавноїчи делегованої правотворчості, а санкціонування яв-ляє собою державне затвердження приписів, які вжеіснують у суспільстві, та надання їм певного ступеняобов’язковості. Лише держава наділена можливістювстановлювати,змінюватитаскасовуватинормиправа.

2. Норма права має владний характер. Вонавизначаєважливідлядержавитасуспільствавідносиниірегулюєїх. Владність норми виявляється і в тому,що вонарегулюєтаківідносини,безякихдержаваісуспільствонеможутьбутиперетвореніусоціальнусистему.Норма


20�

права завжди відображає волю певної соціальної групи чивсьогонаселеннядержави,закріплюєїїтаохороняє.

3. Це правило поведінки, що визначаємежіможливої танеобхідноїповедінкисуб’єктів,якавідповідаєінтересамсус-пільстватадержави.Завдякинормісуб’єктиможутьвизначи-типравомірністьчипротиправністьвласноїповедінки.Змістнорми складають права як можливість вчиняти правомірнідіїдляреалізаціївласнихінтересів,обов’язкиякнеобхідністьвиконаннянеобхідноїповедінкитазаборониякнеобхідністьутриматисявідвчиненнядійпевногороду.

4. Це загальнообов’язкове правило поведінки, оскількимаєзагальнийхарактер,поширюєтьсянаневизначенукількістьвипадківтаневстановленечислосуб’єктів.Правованормаєрівниммасштабомповедінкикожногосуб’єкта,якийзнахо-дитьсяусферіправовогорегулювання.

5. Формальна визначеність нормивиявляєтьсявїїзовніш-ньомупроявішляхомзакріпленнявтекстіпевногоправово-годокумента.Формальнавизначеністьнормиповноюміроюзабезпечує їїюридичнийхарактер.Завдякиписьмовомуха-рактерунормивонастаєзрозумілоюадресатамтамаєпевнийступіньобов’язковості,щойвизначаєїїюридичнусилу.

6. Цеелемент системи норм, щохарактеризуєтьсяієрар-хічнимпідпорядкуванням,структурноюбудовоютаспеціалі-зацією, яка виявляється в особливостях сфери суспільнихвідносин,щорегулюєтьсянормою.

7. Гарантованість державоюозначаєможливістьстворен-нясистемигарантійреалізаціїнорми,забезпеченнянеобхід-нихумовдлядобровільноговиконанняприписівсуб’єктами,а такожзастосуваннядержавногопримусудосуб’єктів,щопорушуютьнормативніустановлення.

8. Логічність норми виявляєтьсяувстановленнінеюло-гічно завершеної моделі поведінки суб’єктів та наявностілогічногозмістуіструктури.Формулогічностінормиправаможнавизначититезами:

—якщосуб’єктправадієвситуації,щорегулюєтьсяпра-вом,вінмаєвчинятиповедінку,якавимагається;

— якщо суб’єкт не вчиняє поведінку, що вимагаєтьсянормоюправа,вінповиненнестивідповідальність.

Узагальнюючинаведеніознаки,можемовизначитинор-му права як загальнообов’язкове, формально визначене,

ГЛАВА 12

210

встановлене чи санкціоноване державою (народом) прави-лоповедінки,щозабезпечуєрегулятивнийвпливдержавинасуспільствошляхомнаданнясуб’єктампевнихправтапок-ладенняобов’язків,охороняєтьсятагарантуєтьсядержавоюможливістюпримусовоговпливу.

§ 2. структура норми права

Однієюзхарактернихознакнормиправаєнаявністьособливоївнутрішньоїбудови(структури).

Структура норми права визначаєтьсяяксукупністьчітковизначенихелементів,яківпроцесівзаємодії забезпечуютьфункціональнусамостійністьнорми.

Структура норми:—цеідеальналогічнаконструкція,щозабезпечуєпроцес

регулюваннявідносинміжлюдьми;— це модель можливої поведінки, яка сформувалась у

процесісуспільногорозвитку;—цезасібпізнаннятавикористанняправовоїдійсності;—цеоб’єктивованийрезультатвідображеннявправовій

нормі певного суспільного відношення з точки зору особ-ливостеййоготипу,виду,суб’єктів,об’єктів,поширеностііповторюваності;

— це єдність ідеальної (відображає набір логічно взає-модіючихелементів)тареальної(якрезультатправовогоопо-середкуваннясуспільнихвідносин)структури;

—цесистемавзаємопов’язанихелементів,щовзаємодіютьміжсобою.

Попри існуваннярізнихточокзорунаструктурунормиправа, важливе значення для її аналізу має виокремленняелементівструктуринормиправаяклогічноїкатегорії1.

Саме таке визначення дозволяє охарактеризувати нор-муяклогічнозавершенукатегоріюзточкизорувизначенняумовреалізаціїнаданихсуб’єктамправтаобов’язків,змістуможливоїтанеобхідноїповедінки,атакожвідповідальності,яканастаєврезультатіневиконанняобов’язківчипорушенняправіншихсуб’єктів.ПрикладомможеслужитинормаКПК,щовстановлюєправилодіяльностіадвоката,згіднозяким

1Рассолов М. М.Проблемытеориигосударстваиправа:Учеб.по-собие.—М.:ЮНИТИ-ДАНА;Закониправо,2007.—С.192.


211

Якщоадвокатуузв’язкузвиконаннямнимсвоїхпрофесій-нихобов’язківсталивідоміданіпопередньогослідства,товін зобов’язаний не розголошувати їх без згоди слідчогочипрокурора, інакше адвокати,винніурозголошенніда-нихпопередньогослідства,несутьвідповідальністьзгіднозчиннимзаконодавством.

Кожензназванихелементівзаймаєуструктуріправовоїнорми особливе місце та призначення, внаслідок чого безгіпотези норма неможлива, без диспозиції — немислима,безсанкції—безсильна.Такимчином,структураюридичноїнормияклогічнавзаємодіягіпотези,диспозиціїтасанкціївнайбільшзагальномувиглядіможебутивідображенаформу-лою«якщо...то...інакше».

Традиційновважається,щоправованормаскладаєтьсязтрьохелементів:гіпотези,диспозиціїтасанкції,якістанов-лятьідеальнуструктурунорми.

Гіпотеза—це структурний елементнормиправа, якийвказуєнапевніжиттєвіобставини,наявністьчивідсутністьякихнадаєможливістьреалізуватизакріпленівнорміправатаобов’язки.

Данийструктурнийелементмаєтакезначення:—визначаєколовідносин,якірегулюютьсяправом;—встановлюєумовидіїнорми;— містить факти, необхідні для виникнення чи зміни

правовідносин;—конкретизуєабстрактнийваріантповедінки,вміщений

внормідопевноговипадкучисуб’єкта;— визначає межі та сферу регулятивної дії диспозиції

норми.Складністьумовтаобставин,щовикликаютьдіюнорми,

таїхрізноманітнийхарактердозволяютькласифікуватигіпо-тезизатакимипідставами:

І. За кількістю обставин, передбаченихнормою,гіпотези:а)прості,якіназиваютьоднуобставину,наявністьякої

спричиняєреалізаціюправ,передбаченихгіпотезоюнорми.

Умови договорів про працю, які порушують становищепрацівників,єнедійсними(ст.9КЗпПУкраїни).

б)складні, щомістятьдвічибільшеобставин,наявністьякихєнеобхіднимдлядіїнорми.

ГЛАВА 12

212

Якщо працівник після закінчення строку попередженняпрозвільненнянезалишивроботиіневимагаєрозірваннятрудового договору, власник не вправі звільнити його заранішеподаноюзаявою(ст.116КзпПУкраїни).

ІІ. За ступенем визначеності змісту:

а)абсолютно-визначені, які вичерпновизначаютьобста-вини,наявністьчивідсутністьякихспричиняєдіюнорми.

Принаправленніпрацівниківдляпідвищеннякваліфікаціїзвідривомвідвиробництвазанимизберігаєтьсямісцеро-боти іпроводятьсявиплати,передбаченізаконом(ст.122КЗпПУкраїни).

б)відносно-визначені, якінемістятьдостатньоповнихда-нихпрообставинидіїнорми,обмежуючиумовизастосуван-нянормиколомформальнихвимог.

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарногостягнення працівника не піддано новому стягненню, вінвважається таким,щонемав дисциплінарного стягнення(ст.151КЗпПУкраїни).

в)альтернативні,щоставлятьдіюнормиузалежністьвідодногочидекількохфактичнихобставин.

Відсторонення працівника від роботи власником допус-каєтьсяуразі:появинароботівнетверезомустані,устанінаркотичногоаботоксичногосп’яніння,відмовиабоухи-леннявідмедичнихоглядів(ст.46КЗпПУкраїни).

Диспозиція — цечастинанорми,щовказуєнате,якоюповиннабутиповедінкасуб’єктівзанастанняумов,передба-ченихгіпотезою.

Їїзначеннявструктуріправаполягаєутакому:• вонавизначаєвидвідносин,щорегулюютьсяправом;• визначаєколосуб’єктів,якіпідпадаютьпіддіюправа;• характеризуєзмістсуб’єктивногоправаякваріантамож-

ливої поведінки, що забезпечує інтереси певного суб’єктаправа;

• визначаєзмістюридичногообов’язкуяквидунеобхідноїповедінки,щовчиняєтьсявінтересахуповноваженоїсторони;

• характеризуєвидправовоїнорми(регулятивна,уповно-важуюча,зобов’язуючачизабороняюча).


21�

Якправило,диспозиціїкласифікуютьсятак:І. За ступенем визначеності прав і обов’язків суб’єктів:а) визначені, що чітко визначають права та обов’язки

учасниківправовихвідносин, точноназиваючиваріантпо-ведінки.

Жінці,якапрацюєімаєдвохібільшедітейдо15років,заїїбажаннямнадаєтьсядодатковаоплачуванавідпусткатри-валістюдосемикалендарнихднів(ст.182КЗпПУкраїни).

б)відносно-визначені, щомістятьзагальніознакиповедін-ки,вмежахякоїможутьдіятисуб’єкти.

Якщопрацівникне допустивновогопорушення трудовоїдисципліни,стягненняможебутизнятедозакінченняод-ногороку(ст.151КЗпПУкраїни).

в)альтернативні, щовказуютьнадекількаправовихна-слідків,припускаючинастанняодногозних.

Жінки,щомаютьдітейвікомвід3до14років,неможутьзалучатисьдонадурочнихробітабонаправлятисьувідряд-женнябезїхзгоди(ст.177КЗпПУкраїни).

ІІ. За характером вміщених прав і обов’язків:а) уповноважуючі, що надають суб’єктам можливість

вчиненняпередбаченихунихпозитивнихдій,вказуючинаваріантїхможливої,дозволеноїповедінки.Зазвичайваріан-тамидозволеноїповедінкивиступаютьслова«вправі»,«мо-же»,«маєправо».

Зазгодоюодногоізбатьківможутьприйматисянароботуособи,якінедосягли15років(ст.188КЗпПУкраїни).

б)зобов’язуючі, щомістятьнаказнавчиненняпевнихпо-зитивнихдій,встановлюючидлясуб’єктівпевнийваріантне-обхідноїповедінки.Виразникамивольовоїповедінкиєтермі-ни«зобов’язаний»,«повинен»,«належить».

Власникабоуповноваженийниморганповиненпроводитирозслідуваннятавестиоблікнещаснихвипадківіаварійнавиробництві(ст.171КЗпПУкраїни).

в)забороняючі диспозиціїмістятьзаборонувчиненняпев-них протиправних дій. Її змістом є вимога утриматися відвчинення негативної поведінки,що визнається правопору-

ГЛАВА 12

21�

шенням.Вказівкоюнанаявністьзабороняючоїдиспозиціїєслова «забороняється», «не вправі», «не може», «не допус-кається».

Приприйомінароботузабороняєтьсявимагатидокументи,непередбаченізаконодавством(ст.19КЗпПУкраїни).

ІІІ. За характером вміщених прав і обов’язків:а)прості,щопередбачаютьлишеодинваріантповедінки.

Уразі укладення трудового договоруміжпрацівником тафізичноюособоюфізичнаособаповиннавтижневийстрокзареєструватиукладенийдоговірудержавнійслужбізайня-тості(ст.24еКЗпПУкраїни).

б)складні, щопередбачаютьдекількаваріантівповедінки.

Покупецьнеякісноготоваруможеабообмінятийого,абопо-вернутипродавцюіотриматигроші(ст.670ЦКУкраїни).

IV. За наявністю зв’язку з іншими елементами:а)умовні, щонастаютьзанаявностіпевнихжиттєвихоб-

ставин,щовідображаютьсявгіпотезі.б) безумовні, що не передбачають залежність прав та

обов’язківсуб’єктіввіднастанняпевнихжиттєвихобставин.

НормаКонституції,щозакріплюєправокожногонажиття,немаєгіпотези.Вонанепередбачаєумовинаявностіпев-них ознак і характеристик «кожного», вбачаючи в ньомубудь-якулюдину.

в)захищені диспозиції,праватаобов’язкивякихгаран-товані негативними наслідками, передбаченими санкцієюнорми.

Якщопокупецьпрострочивоплатутовару,продавецьмаєправо вимагати від ньогоповернення товару (ст. 697ККУкраїни).

г) незахищені, що не мають безпосереднього зв’язку ізсанкцієюнорми,яказазвичайвідсутня.

НормаКонституціїУкраїнипроте,щоПрезидентдержавиздійснюєпомилуваннязасудженихзакримінальнізлочини,немає санкції і не забезпечується засобамипримусовогохарактеру.


21�

Санкція — цечастинанорми,щопередбачаєзасобипри-мусового впливу як результат невиконання чи порушеннянорми.

Санкція:—забезпечуєреалізаціюдиспозиції;—визначаєнегативнеставленнясуспільствадоправопо-

рушення;—забезпечуєпоновленняпорушенихправ;—забезпечуєпокараннявиннихупорушеннічиневико-

наннінорм;—маєдоповнюючийхарактер,оскількинезастосовуєть-

сяпринормальномуфункціонуванніправа.Необхіднозауважити,щовсучаснійюридичнійлітературі

існує визначення санкції у вузькому та широкому значен-нях.Увузькомусанкціямаєкаральнийхарактер і спрямо-вананапокладеннянаправопорушникановихобмежуючихзобов’язань.Санкціявширокомузначеннівключаєідержав-ні засоби захиступрава,щомаютьправопоновлюючий ха-рактер1.

Варто наголосити й на тому, що у фаховій літературісформувалась концепція позитивних санкцій. Вони маютьмісценелишеувипадкупорушеннянорми,айприїїдотри-манні2.Однаксамсенскатегорії«санкція»визначаєнесуміс-ністьпозитивногоінегативногоїїаспекту.Томуцяпозиціянебезпідставнопіддаєтьсякритиці3.

Санкціїнормкласифікуютьзатакимикритеріями:І. За призначенням:а) охоронні, спрямованінапокарання винних у скоєнні

правопорушення(позбавленняволі,штраф).б)відновлювальні, спрямованінапоновленняпорушеного

права.

Договір,укладенийнедієздатним,визнаєтьсянедійсним.

1Поляков А. В. Общая теория права:Феноменолого-коммуника-тивныйподход:Курслекций.—СПб.:Изд.домСПб.ун-та,2004.—С.697—698.

2Теориягосударстваиправа:Курслекций/Подред.Н.И.Мату-зова,А.В.Малько.—М.:Юристъ,1997.—С.662—667.

3Байтин М. И.Сущностьправа(Современноенормативноепра-вопониманиенагранидвухвеков).—Саратов:Изд-воСГАП,2001.—С.199—205.

ГЛАВА 12

21�

в)попереджувальні, щозабезпечуютьзапобіганняправо-порушеннютасприяютьперевихованню(затриманняпідоз-рюваного,арештмайна).

ІІ. За ступенем визначеності:а)абсолютно-визначені, вякихточнозазначенівидтаміра

юридичноївідповідальностізапорушеннянормиправа.

Вчинення працівником, який виконує виховні функції,аморальногопроступкутягнерозірваннятрудовогодогово-ру(ст.41КЗпПУкраїни).

б)відносно-визначені, демежіюридичноївідповідальностізазначенівідмінімальноїдомаксимальної.

Погрозавбивствомпрацівниковіміліціїорганізованоюгру-поюкараєтьсяпозбавленнямволінастроквід7до14років(ч.4ст.345ККУкраїни).

в)альтернативні, вякихназвано абопереліченокількавидівюридичної відповідальності, з якихправозастосовчийорганобираєнайдоцільнішийдовипадку,щорозглядається.

Погроза вбивством працівникові правоохоронного органукараєтьсявиправнимироботаминастрокдодвохроківабоарештомнастрокдошестимісяців,абообмеженнямволінастрокдотрьохроків,абопозбавленнямволінатойса-мийстрок(ч.1ст.345ККУкраїни).

ІІІ. За сферою застосування розрізняютьконституційно-правові, цивільно-правові, адміністративно-правові, дис-циплінарні,кримінальнісанкції.

IV. За складом:а)прості,щовизначаютьоднумірудержавногостягнення

допорушниканорми.

Відсторонення працівника від роботи власником допус-каєтьсяуразіпоявинароботіунетверезомустані(ст.46КЗпПУкраїни).

б)складні, щовизначаютьодночаснодекільказаходівдер-жавноговпливудопорушникаприпису(позбавленняволізконфіскацієюмайна).

V. За спрямованістю негативних наслідків:а)особисті, якінаціленінапозбавленняпевнихправ.

Завідомо незаконне затримання карається позбавленнямправаобійматипевніпосадинастрокдоп’ятироків або


21�

обмеженнямволінастрокдотрьохроків(ст.371ККУк-раїни).

б)майнові,щопередбачаютьвтратиматеріального (гро-шового)характеру.

Розголошеннятаємниціусиновленнявсуперечволіусино-вителякараєтьсяштрафомдо50неоподатковуванихміні-мумівдоходівгромадян.

Усучаснійправовійтеорії існуютьрізноманітніуявлен-няпро структуруправовоїнорми.Більшість вчених, відда-ючиданинуетатичнійтрадиціїправорозуміння,відстоюютьобов’язкову трьохелементну структуру норми. З цієї точкизору в будь-якій нормі логічно необхідною є наявність якгіпотези,такідиспозиціїізсанкцією1.Однакцейпідхідха-рактеризуєнормузточкизоруідеальноїмоделіінепідтвер-джуєтьсяаналізомструктуризаконодавства.Дійсно,в існу-ючихстаттяхнормативно-правовихактівпрактичнонемож-ливознайтитакі,вякихмалибмісцевсіелементи.Протеприхильникитрьохелементноїструктурисправедливовказу-ютьнате,щонепотрібноототожнюватинормуістаттюак-та.Структурунормиможливовиводитишляхомїїлогічногоконструюванняізстатейодногоітогожінавітьіншихактів.Такимчином,єможливістьпоповнитивідсутнівконкретнійстаттіелементиправовоїнорми.

Iншагрупавченихвважає,щоправованормаєдвоеле-ментним утворенням.Наявність цих елементів ставиться узалежністьвідфункціональногопризначеннянорми2.

1Горшенев В. М.Нетипичныенормативныепредписания//Совет-скоегосударствоиправо.—1978.—№3.—С.113—118;Недбайло П. Е.Советскиесоциалистическиеправовыенормы.—Л.:Изд-воЛьвов.ун-та,1959.—169с.;Загальнатеоріядержавиіправа/Заред.М.В.Цвіка,В.Д.Ткаченка,О.В.Петришина.—Х.:Право,2002.—С.282—284;Теоріядержавиіправа:Навч.посібник/Зазаг.ред.С.Л.Лисенко-ва, В. В. Копєйчикова.—К.:Юрінком Iнтер, 2002.—С. 181—183;Кельман М. С., Мурашин О. Г.Загальнатеоріяправа(зісхемами,крос-вордами,тестами).—К.:Кондор,2002.—С.54.

2Томашевский М. П.Оструктуреправовойнормыиклассифика-цииееэлементов//Вопросыобщейтеориисоветскогоправа.—М.,1960;Кудрявцев Ю. В.Нормыправакаксоциальнаяинформация.—М.:Юрид.лит.,1981;Черданцев А. Ф.Логико-языковыефеноменывправе,юридическойнаукеипрактике.—Екатеринбург:Наука,1993.

ГЛАВА 12

21�

НадумкупрофесораС.С.Алексєєва,миповиннірозріз-нятиструктурулогічноїнорми,якамаєтриелементи,іпри-пису,якийміститьдваінавітьодинелемент1.

ПрикладомєнормаКонституціїУкраїни«ГромадяниУк-раїнимаютьправонапрацю».

Середтеоретиківдотепернемаєєдностівпоглядахнаструк-туруправовоїнорми.Сучаснеуявленняпротрьохелементнуструктуру норми має враховувати й інші висновки науки.Вчені висловили пропозицію вирізняти норму-припис, якавміщуєзалежновідїїрегулятивногочиохоронногохарактеругіпотезу і диспозицію чи гіпотезу і санкцію2. Р. В.Шагіє-вадовела,щобагатоманітністьмоделейвнутрішньоїбудовисвідчитьпронеможливістьзведенняструктуринормдооднієїконструкції елементів,що її утворюють.Вона залежить відзмістунормитаособливостейвідносин,щорегулюються3.

§ �. Норма права та стаття нормативно-правового акта: взаємодія

Загальнообов’язковістьправовоїнормитаїїформаль-нийаспектзабезпечуютьсяшляхомїївикладувтекстіюри-дичногодокумента.Прицьомунормуправанеслідототож-нюватинізїїтекстом,нізйогоструктурнимиелементами,оскількиправовийтекстзавждиєширшимзаобсягомтаін-формацією,ніжправованорма.По-перше,нормативнийактможеміститирізноманітну інформаціюстосовнометиіза-вданьакта,дефініції.По-друге,встаттіактафіксуєтьсялишечастинаправовогоправила.Суб’єктупроцесі інтерпретаціїзмістувсіхстатейвідтворюєціліснуправовунорму.

Прицьомуможливідвааспектиспіввідношеннянормиістаттінормативногоакта.

І. За повнотою викладу нормиустаттінормативно-право-вогоактарозрізняютьтриспособи.

1Алексеев С. С. Структура советского права.—М.:Юрид. лит.,1975.—С.65.

2Александров Н. Г. Сущность социалистического государства иправа.—М.,1969.—С.105—106.

3Шагиева Р. В.Процессуально-правовыенормыиихреализация.—Казань,1986.—С.19—20.


21�

1.Повний, колиелементинормипрямоформулюютьсяустатті(можливо,інеповністю)безпосиланнянаіншістаттічиакти.

Усіособи,молодші18років,приймаютьсянароботулишепісля попереднього медичного огляду і в подальшому додосягнення21рокущорокупідлягаютьобов’язковомуме-дичномуогляду(ст.191КЗпПУкраїни).

2. Відсилочний, колиустаттімістятьсяневсіелементи,аєпосиланнянаіншістаттіцьогожакта.

Звільненнявідвідбуванняпокараннязвипробуваннямза-стосовуєтьсядонеповнолітніхвідповіднодостатей75—78цьогоКодексу(ст.104ККУкраїни).

3. Бланкетний спосіб є різновидом відсилочного. Йогосвоєрідністьвиявляєтьсяупосиланняхненанормативніпо-ложенняданогозакону,анаіншийнормативнийакт.

Молодимспеціалістам—випускникамдержавнихнавчаль-нихзакладівнадаєтьсяроботазафахомнаперіоднеменшетрьох років у порядку, визначеному КабінетомМіністрівУкраїни(ст.197КЗпПУкраїни).

ІІ. Залежно від рівня нормативного узагальнення розріз-няють:

1. Абстрактний спосіб, приякомунормамоделює ті чиіншідіїувиглядіабстрактногопоняття.

НормаЦК,щорегулюєправила застосуванняцивільногозаконодавствазааналогією:принеможливостівикористан-няаналогіїзаконуправатаобов’язкисторінвизначаються,виходячи із загальних основ та сенсу цивільного законо-давстваівимогрозумностітасправедливості.

2. Казуїстичний спосіб дає можливість викласти нормушляхомперерахуваннячивказівкинаіндивідуальніознаки.

Наприклад,норма,щовизначаєперешкодидляукладенняшлюбу:—наявністьіншогошлюбу;—наявністьвідносинспоріднення;—недієздатністьхочабоднієїособи.

ГЛАВА 12

220

§ �. класифікація норм права

Складністьсуспільнихвідносин,щорегулюютьсяпра-вом, та багатоаспектність самої категорії «право» визначаєможливістькласифікаціїнормзарізноманітнимикритеріями.

Класифікація норм — цеїхподілнаокремівидизапевни-мисуттєвимиознакам,яківизначаютьспецифічнуролькож-ногоізрізновидівнормурегулюваннісуспільнихвідносин.

Класифікаціянадаєможливість:1)чітковизначитимісцекожноїзнормусистеміправа;2)охарактеризуватифункціїнормтаїхмісцевмеханізмі

правовогорегулювання;3)визначитимежірегулятивноговпливудержавинасус-

пільствозадопомогоюправа;4)встановитишляхивдосконаленняправотворчоїтапра-

возастосовчоїпрактикитапідвищитиїїефективність;5) вивчити особливості кожного з різновидів норм та

можливостіїхвзаємодії;6)визначитипризначеннякожногозрізновидівнорм;7)визначитиособливіспособивпливунормнасуб’єктів

права.Визначимоосновнікритеріїкласифікаціїнормправа.І. За суб’єктами правотворчості розрізняютьнорми,що

приймаються громадянським суспільством у процесі прове-дення референдумів, та норми,що приймаються державою шляхомдіяльностіспеціальностворенихструктур,доповно-важеньякихналежатьзаконотворчітаправотворчі.

ІІ. Залежно від способу об’єктивації розрізняютьзвичаєві,гетерономнітаавтономні.

Звичаєвінорминевстановлюютьсяпевнимисуб’єктами,виникають поступово, відображаючи суспільні відносини,якіформуютьсятанабуваютьсоціальнозначимогохарактеру.Післясанкціонуваннязбокудержавивонистаютьправови-митамаютьформуправовогозвичаю.

Гетерономні норми встановлюються певним автори-тетнимсуспільнимчидержавниморганомводносторон-ньомупорядкутавладновстановлюютьсуб’єктампевнийваріантповедінки.Вонимаютьформунормативно-право-вогоакта.


221

Автономні норми формуються самими суб’єктами праваіявляютьсобоюрезультатузгодженості їх інтересів.Маютьформуколективнихчиміждержавнихдоговорів.

ІІІ. За юридичною силою нормикласифікуютьназаконо-давчі, щовміщаютьсяутекстізаконутамаютьвищуюридичнусилу,інорми підзаконних актів, якіприймаютьсядержавно-владнимиструктураминаоснові,навиконанняівідповіднодозакону(норми,вміщеніупостановіКабінетуМіністрівчиуказіПрезидента).

IV. За предметом правового регулювання розрізняютьнор-ми конституційного, адміністративного, цивільного, трудо-вого, сімейного, земельного, фінансового, кримінальногоправатощо.

V. За функціями у механізмі правового регулювання нормиподіляютьна:

а)вихідні (установчі), щовизначаютьосновитапринципиправовогорегулювання,йогомету,завдання.

НормиКонституціїУкраїни,щозакріплюютьосновикон-ституційно-правовогостатусугромадян.

б) загальні, що вміщуються в загальній частині галузі іпоширюютьсянабільшучастинуїїінститутів.

в) спеціальні норми, що належать до окремих інститутівгалузіправаірегламентуютьпевнийвидвідносинзурахуван-нямїхособливостей.

Нормицивільногоправа,щорегламентуютьінститутінте-лектуальноївласності.

VI. За функціями впроцесівпливунасуспільство:а) регулятивні, щорегулюють поведінку суб’єктів права

шляхомнаданняїмпевнихправчинакладенняобов’язків.

Правонаукладеннятрудовогодоговорунаодномучиде-кількохпідприємствах.

Наосновіцихнормзанаявностіпевнихумоввиникаютьрегулятивніправовідносини,спрямованінареалізаціюправтаобов’язківсуб’єктів.

б) охоронні норми, спрямовані на регламентацію засобівюридичноївідповідальності та засобів захистусуб’єктивнихправ (норма кримінального права,що встановлює відпові-дальністьзавбивство).

ГЛАВА 12

222

Їхрольурегулюваннісуспільнихвідносинзводитьсядовиникненнянаїхосновіохороннихправовідносин,яківра-ховуютьособливостіправопорушень.

в)спеціалізовані норми маютьдоповнюючийхарактер,неє підставою виникнення правовідносин і забезпечують діюрегулятивнихіохороннихнорм(нормакримінальногоправа,щодаєдефініціюзлочину).

VII. За способом правового регулювання регулятивнінормикласифікуютьна:

1) уповноважуючі, що підкреслюють наявність певнихможливостейусуб’єктавчинятипозитивнідіїувласнихін-тересах(норматрудовогоправа,щовстановлюєправонавід-пустку).

2) зобов’язуючі, якіпокладаютьактивніобов’язкиякне-обхідністьвчинятипевніпозитивнідії,щозабезпечуютьре-алізаціюсуб’єктивнихправ(нормаКонституції,щовстанов-люєобов’язокплатитиподатки).

3) забороняючі норми,щовстановлюютьпасивніобов’язкиутриматисьвідпевнихдій,якіпорушуютьсуб’єктивніправа(норматрудовогоправа,щовстановлюєзаборонупорушува-тиПравилавнутрішньоготрудовогорозпорядку).

VIII. За характером нормиподіляютьна:1) нормиматеріального права, що визначають права та

обов’язкисуб’єктів урізноманітних сферах (Конституційнанорма,щовстановлюєправилопроохоронуприватноївлас-ностізаконом);

2) норми процесуального права, які визначають порядокдійсуб’єктівувипадкупорушеннянормправа,регламенту-ютьпроцедурнітаорганізаційніпитання(нормиРегламентуВерховноїРадиУкраїни,щовстановлюютьпорядокрозглядутаприйняттязаконопроекту).

ІХ. За ступенем визначеності правісвободсуб’єктівроз-різняють:

1)абсолютно-визначені норми,яківичерпновизначаютьумовидіїнормиправатаобов’язкисуб’єктів;наслідки,щонастаютьурезультатіпорушеннянорми.Цінорминепотре-буютьконкретизаціїправозастосовчимиактами.

Позов,поданийнедієздатноюособою,судзалишаєбезроз-гляду.


22�

2) відносно-визначені норми, що не містять вичерпнихвказівокнаумовидіїнорми,праватаобов’язкисуб’єктів інаслідкиїхневиконаннячипорушенняіпотребуютьприй-няття правозастосовчого акта. Вони, у свою чергу, поділя-ютьсяна:

а) ситуаційні, щопередбачаютьможливості безпосеред-ньогорегулюваннявідносинактомправозастосування(нор-ма,щовстановлюєпорядокздійсненнянотаріальнихдій);

б) альтернативні, щовстановлюютьможливістьрегулю-ваннявідносиншляхомвиборуодногозваріантівповедінки(норма,щовстановлюєможливістьукладеннятрудовогодо-говорунаодномучидекількохпідприємствах);

в) факультативні норми, які поряд з основним варіан-том вирішенняпитаннямістятьфакультативний, якиймаєдоповнюючийхарактер(норма,щовстановлюєправило,від-повіднодоякогонотаріальнонезасвідченаугодаєнедійс-ною,якщовонаневиконанафактично).

Х. Важливимкритеріємкласифікаціїнормєможливістьподілуспеціалізованих норм.Прицьомунеобхіднозазначити,щодеякіавториневизнаютьможливістьвиокремленняспе-ціалізованихнормякправових,оскількивониневстановлю-ютьправіобов’язківсуб’єктів.Їхвідносятьдокогнітивнихнорм,щомаютьнеправовий,аінтелектуальнийхарактер1.

Однак більшість вчених визнають самостійне значенняспеціалізованихнорм,виділяючивїхскладі:

— загальні норми,яківизначаютьелементирегульованихвідносинузагальномувигляді(норма,щовизначаєпредметконституційногозаконодавства;проголошенняУкраїнирес-публікою(ст.5Конституції);

—дефінітивні норми,щоспрямованіназакріпленняюри-дичнихпонять(норма,щовизначаєпоняттязлочину,трудо-вогодоговору,юридичноїособи);

—декларативні норми,щозакріплюютьправовіпринци-пи (норма конституційного права, що закріплює принципзаконності,розподілувлади);

—оперативні, яківизначаютьмоментнабраннячинностіактачивтратиюридичноїсили(нормапронабранняюри-дичноїсилиЗакономУкраїни«Пропенсії»);

1Поляков А. В.Общаятеорияправа:Феноменолого-коммуникатив-ныйподход:Курслекций—СПб.:Изд.домСПб.ун-та,2004.—С.710.

ГЛАВА 12

22�

—колізійні норми,щовстановлюютьправилазастосуван-нянормувипадкуїхпротиріч.

ХІ. За методом правового регулювання розрізняють:—імперативні норми—категоричніприписи,щомають

чітко обов’язковий характер та безпосередньо визначаютьповедінку суб’єктів суспільних відносин, не даючи мож-ливості обрати варіант поведінки (норма конституційногоправа,щовизнаєправаісвободиособивищоюсоціальноюцінністю);

—диспозитивні нормидаютьможливістьсуб’єктампра-васамостійновстановлюватидлясебепевнівзаємніправаіобов’язки(норма,щовстановлюєможливістьпрацюватинаодномучидекількохпідприємствах).

ХІІ. За сферою дії розрізняютьнорми:—загальної дії, щопоширюютьсянавсютериторіюдер-

жавиінавсіхсуб’єктів(нормиКонституціїтазаконів);— обмеженої дії, щомають певнімежі, обумовлені те-

риторіальними (закон Автономної Республіки Крим), ча-совими та суб’єктивними факторами (норми закону «Пропенсії»);

—локальні норми,щодіютьумежахокремихдержавних,громадськихчиприватнихструктур(нормиСтатутуIнститу-тудержавиіправаім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни).

Певнеевристичнезначеннязберігаєрозподілнормзана-слідками їх порушення, відоме з часів римського права, асаме:

—досконалінорми,порушенняякихтягнезасобоюне-дійсністьакта,якимвонипорушені(шлюбздушевнохворимвважаєтьсятаким,щонебувукладеним);

—більше,ніждосконалінорми,порушенняякихтягненелишенедійсністьдій,щопорушуються,айпокаранняїхзатакепорушення;

— менш, ніж досконалі норми, порушення яких тягнелишепокарання.Правопорушеннядеякихневважаєтьсяне-дійсним;

— недосконалі норми, порушення яких особливих на-слідківзасобоюнетягне1.

1Поляков А. В. Общая теория права:Феноменолого-коммуника-тивныйподход:Курслекций.—СПб.:Изд.домСПб.ун-та,2004.—С.708—712.


22�

Такимчином,нормаправаєзагальнимправилом,станомповедінкисуб’єктів,вонаєелементноючастиноюправа,якаспіввідноситьсязнимякчастинатаціле1.


1.Дайтевизначеннянормиправа.2.Якіосновніознакиправовоїнорми?3.Зякихелементівскладаєтьсяструктуранормиправа?4.Якспіввідносяться«нормиправа»і«статтінормативного

акта»?5.Назвітьспособивикладунормправавстаттяхнормативних

актів.6.Наведітьосновнівидиправовихнорм.

1Теоріядержавиіправа:Навч.посібник/Упоряд.Л.М.Шестопа-лова.—К.:Прецедент,2006.—С.85.

22�

Г л а в а 1�

ПРАВОВІДНОсИНИ

§ 1. Поняття правовідносин як особливого виду суспільних відносин

Убудь-якомусуспільствііснуютьрізноманітнівід-носиниміжокремимиособами,міжособамитарізни-миорганамийорганізаціями.Всівонипевноюміроюупорядковані, організовані за допомогою етичних,релігійнихіншихсоціальнихнорм.

Значна частина зних регулюєтьсянормамиправа.Таківідносиниіснуютьувсіхсферахжиттясуспільства,івціломустворюютьуньомуправопорядок,надаютьста-більногоіцілеспрямованогохарактеру.Цівідносинина-зиваютьправовідносинами.Iснуютьдекількавизначеньпоняття «правовідносини»1. Найбільш розповсюдженетаке,відповіднодоякогоправовідносинирозуміютьякурегульованінормамиправасуспільнівідносини,учас-ники яких є носіями суб’єктивних прав і юридичнихобов’язків,щоохороняютьсяігарантуютьсядержавою.

Прицьомувідносини,щорегулюються,невтрача-ють свогофактичного змісту (економічного,політич-ного,сімейного,майновоготощо),алишевидозміню-ються,набуваючиновоїдодатковоїякості.Державанеможезадопомогоюправовихзасобівдовільнозміню-ватипервиннийхарактертихчиіншихвідносин,атим

1Шемшученко Ю. С., Рабінович П. М.Правовівідносини//Юридичнаенциклопедія:В6т./Ред.кол.:Ю.С.Шемшучен-ко (гол.ред.кол.) та ін.—К.:Укр. енцикл., 2003.—Т.5.—С.44—45.


22�

більшестворюватинові.Воназадопомогоюзаконівможели-шеприскорюватирозвитоквідповіднихвідносин,враховуватитенденції,даватипростірдляпроявупозитивнихначалі,навпа-ки,стримуватинегативніізастарілізв’язкиіпроцеси.Право—регуляторістабілізаторсуспільнихвідносин.СучасніринковівідносинивУкраїніформуютьсянетому,щоодногоразубулоприйнятовідповіднінормиправа,атому,щовонипроявилисявреальномужитті.Iтількипотімприймаютьсявідповідніакти,якілегалізуютьвідповіднізміни,форми,прискорюютьїхроз-виток.Протеіснуютьправовідносини,яківиникаютьтількиякправовіівіншійякостііснуватинеможуть.Наприклад,конс-титуційні,адміністративні,процесуальні,кримінальнітощо.

Правовідносини—наслідокдіїправаяксоціальногоідер-жавного інституту. В додержавному (родовому) суспільствіправовідносиннебуло,оскількинебулоправа.Цеозначає,щоправовідносининеможутьіснуватипозаправом,окремовіднього.Самецейзв’язокзправом,урегульованістьтихчиіншихвідносинправомідаєпідставиназиватиїхправовими.Неможливийтакийстанречей,щобправовівідносиниісну-валинезалежновідюридичнихнорм.

Праворегулюєдалеконевсі,алишенайбільшпринци-повівідносини,щомаютьсуттєвезначеннядляінтересівдер-жави,нормальноїжиттєдіяльностілюдей1.

Цепершзавсевідносинивласності,владиіуправління,соціально-економічногоустрою,правіобов’язківгромадян,забезпеченняпорядку,трудові,майнові,шлюбно-сімейнівід-носинитощо.Iншіабонерегулюютьсяправомузагалі(сфе-риморалі,дружби,звичаїв,традицій),аборегулюютьсялишечастково(наприклад,усім’ї,крімматеріальних,існуютьсутоособистістосункиміжподружжям,міжбатькамиідітьми,щознаходятьсяпозаправом).

Зцієїточкизорувсісуспільнівідносиниможнаподілитинатригрупи:

1)ті,щорегулюютьсяправомі,отже,єправовимивід-носинами;

2)ті,щонерегулюютьсяправомі,отже,немаютьюри-дичноїформи;

3)ті,щорегулюютьсяправомчастково.

1Марченко М. Н.Проблемыобщейтеориигосударстваиправа.—М.:Проспект,2007.—Т.2:Право.—С.596—600.

ГЛАВА 1�

22�

Зоглядунанаведенеможназробитивисновок,щобудь-якіправовівідносиниєсуспільнимивідносинами,аленевсісуспільнівідносиниєправовими.Протемежідіїправанеєабсолютними,визначениминазавжди.Умовизмінюються,іте,щоводинвідтинокчасурегламентувалосязаконом,він-шійперіодперестаєбутийогооб’єктом1.

Середознакіособливостейправовідносинслідназватитакі:По-перше,правовідносиниявляютьсобоюособливийріз-

новид суспільних відносин. Опосередковуючи економічні,політичні,соціальнітаіншісуспільнівідносини,правовідно-синислугуютьюридичноюформоювзаємодіїміжучасникамицихвідносин.Прицьомуврегульованінормамиправаеко-номічні,політичнітаіншісуспільнівідносининевтрачаютьсвоєїприродиіхарактерусвоїхякостейтаособливостей.Во-нилишенабуваютьновоговиду(різновиду),новоїформи—формиправовідносин.

По-друге, правові відносиниформуютьсяна основі пра-вовихнорм,вякихвідображаєтьсяізакріплюєтьсядержавнаволя.Багатосуспільнихвідносинрегламентуютьсязадопомо-гоюнорм,щомістятьсяузвичаях,традиціях,актахрізнихгро-мадськихорганізацій,однакхарактеріформуправовідносинвониможутьнабутитількиузв’язкузїхурегулюваннямнор-мамиправа.Цестосуєтьсявсіхбезвиняткусуспільнихвідно-син—сімейних,трудових,майнових,особистих—незалежновідїхприроди,сферивиникненняіспособуіснування.

По-третє,правовідносиниявляютьсобоютакийвидсус-пільнихвідносин,якийскладаєтьсяврезультатісвідомихдійїхучасників.Навідмінувідекономічних,аточніше,вироб-ничихвідносин,щоутворюютьбазиссуспільства івиника-ютьнезалежновідволіісвідомостілюдей,правовівідносиниєсвідомими,маютьвольовийхарактер.

По-четверте, правові відносини являють собою багато-чисельні і різноманітні зв’язки їх учасників, що здійсню-ютьсязадопомогоюпокладенихнанихобов’язків.Порядізсукупністюреальнихдій,спрямованихнаїхвикористанняіздійснення,вонистановлятьзмістправовідносин.

По-п’яте, реалізація правовідносин гарантується мож-ливістюдержавногопримусу.Прицьомувимогинормправа

1Алексеев С. С.Государствоиправо:Учебноепособие.—М.:Про-спект,2008.—С.56—58.


22�

ізмістправовідносин,щовиникаютьна їхпідставі,спира-ютьсяпереважнонадобровільнуісвідомуповедінкуїхучас-ників.Однакдержавнийпримусувипадкупорушенняправо-вихприписівніколиприцьомуневиключається1.

§ 2. Зміст правовідносин

Змістправовідносин—цесукупністьсуб’єктивнихправіюридичнихобов’язківучасниківданихправовідносин2.

Прицьомупідсуб’єктивнимправомслідрозумітинадануіохоронюванудержавоюміру(межу)можливої(дозволеної)поведінкиособиіззадоволеннясвоїхзаконнихінтересів,пе-редбаченихоб’єктивнихправом.Навідмінувідоб’єктивногоправа,щоявляєсобоюсукупністьчисистемуреальноісную-чихюридичнихнорм,суб’єктивнеправовиступаєякправо,щоналежитьлишепевномусуб’єктуіреалізуєтьсянеінакшеяктількизаволевиявленнямцієїособи.

Підправомусуб’єктивномузначенні,якзазначавЕ.Н.Тру-бецький,слідрозуміти«тусферузовнішньоїсвободи,якана-даєтьсялюдськійособінормамиоб’єктивногоправа».Прицьо-мусуб’єктивнеправоякміраможливоїчидозволеноїповедінкинеможездійснюватисяїїносіємдовільно,незалежновідіншихюридичнихнорм.Реалізуючисвоєсуб’єктивнеправо,учасникправовідносиндієнаосновііврамкахіснуючихправовихнорм.Юридичнийобов’язокявляєсобоюпередбаченузакономнеоб-хідністьпевноїповедінкиоднієїособи—суб’єктаправовідно-синвінтересахіншоїособи,щомаєвідповіднеправо.

Юридичнийобов’язоквиступаєякособливий,передба-ченийзакономвидповедінкиоднієї,зобов’язаноїособисто-совноіншоїособи,щомаєвідповідніправа.

Г. Шершеневич визначає юридичний обов’язок першза все як «усвідомлення обмеження своєї волі. Людиназобов’язана узгоджувати свою поведінку з вимогами, щопред’явлені до неї». Юридично зобов’язаним слід визнатитого,докогозверненівимогинормправа.Людинадієневід-

1Теориягосударстваиправа:Курслекций/Подред.Н.И.Мату-зова,А.В.Малько.—М.:Юристъ,2005.—С.411—420.

2Трубецкой Е. Н.Энциклопедияправа.—К.:КнижныймагазинС.И.Иванова,1906.—С.70.

ГЛАВА 1�

2�0

повіднотількидосвоїхвласнихінтересів,вонавважаєзане-обхіднеобмежитисебевможливомуфактичномуздійсненніінтересівунаслідокіснуванняінтересівінших1.

Такимчином,порівнюючисуб’єктивнеправоісуб’єктивніюридичні обов’язки, підкреслимо: якщо змістом перших єміраприпустимої,дозволеноїповедінки,тозмістомінших—міра обов’язкової поведінки. Залежно від характеру нормправа та їх змісту зобов’язаній особі в одних випадкахна-лежитьздійснюватипевні,передбаченінормоюправадіїнакористьуправленоїособи,в іншихвипадках—утриматисявідскоєннязабороненихнормамиправадій.

Суб’єктивні юридичні обов’язки, як і суб’єктивні пра-ва,сувороперсонофіковані.Вониадресованінеабстрактнійособічиособам,апокладаютьсянаконкретногоучасникачиучасниківцілкомвизначених,конкретнихправовідносин.

§ �. структура правовідносин

Доскладуправовідносинвходятьтакіелементи:1)суб’єк-ти;2)об’єкт;3)суб’єктивнеправо;4)юридичнийобов’язок.

Правовідносини становлять основну сферу суспільногоцивілізованогожиття.

Підставою для виникнення, припинення чи змінипра-вовідносинєнормиправа.Отже,правовідносини—одинзосновнихканалівпереведенняправа уплощину соціальноїдійсності,інтересівлюдейтаїхоб’єднань.

Нормиправаіправовідносиниорганічновзаємопов’язанііявляютьсобоюдеякоюміроюєдинеціле.Ценевелика,алечіткадинамічнасистема,вякійдвакомпонентикореспон-дують один одного.Норма поза правовідносинамимертва,правовідносинибезнорминеможливі.Вониспіввідносятьсяякпричинаінаслідок—першапередуєдругому.

Зв’язокнормиправаіправовідносинвираженийвтакому:1.Правовівідносинивиникають іфункціонуютьтількина

основінормправа.Суб’єктинеможутьсамі,позациминормами,тобтовсуперечволідержави,встановлювативигідніїмправовід-носини—таківідносиниофіційнавладанебудеохороняти.

1Шершеневич Г.Общаятеорияправа.—М.:ИзданиеБр.Башмако-вых,1912.—Вып.3.—С.619—620.


2�1

2. Правовідносини—форма реалізації юридичної нор-ми,спосібвтіленняїївжиття.Самеуправовідносинахзна-ходиться реальна сила і ефективність державного припису.Правовідносини—ценормаправавдії.Кінцевіціліїхзага-ломзбігаються,вонипокликаніврегулюватитічиіншісус-пільнівідносини,координувативзаємнуповедінкувідповід-нихфізичнихіюридичнихосіб.

3.Нормаправаіправовідносиниєскладовими(елемен-тами)єдиногомеханізмуправовогорегулюванняівиконуютьуньому,крімвласних,деякіспільніфункції.

4.Нормаправа у своїй гіпотезі вказуєнаумовивиник-ненняправовідносин,удиспозиції—направаіобов’язкиїхсуб’єктів,усанкції—наможливінаслідкиуразіпорушенняданоїнорми.Нормаправаміститьмодельреальнихсуспільнихвідносин,аотже,іправовідносинякїхюридичноїформи.

§ �. класифікація правовідносин

Правовідносини, маючи певні родові ознаки, водно-часподіляютьсянавиди.Iснуютьрізнікритеріїкласифікаціїправовідносин1.

Однимізнайбільшпростихінайбільшрозповсюдженихкритеріївєкласифікаціяправовідносинзалежновідгалузевоїприналежностінорм,наосновіякихвонивиникають,зміню-ютьсячиприпиняються.

Використовуючи даний критерій, всі правовідносиниможна поділити на адміністративно-правові, кримінально-правові, цивільно-правові, трудові тощо. Широко розпов-сюдженакласифікаціяправовідносин залежновід кількостісторініхарактерурозподілуправіобов’язківміжними.Згід-нозцимкритеріємрозрізняютьодносторонні,двостороннітабагатосторонніправовідносини.

Основнахарактернаособливістьодносторонніхправовід-носинполягаєвтому,щокожназдвохсторінмаєщодоіншоїчи тільки права, чи тільки обов’язки. Типовим прикладомодносторонніхправовідносин є договір дарування, згідно зякимуоднієїсторониєтількисуб’єктивнеправо(вимагати

1Скакун О. Ф.Теоріядержавиіправа:Підручник.—Х.:Консум,2006.—С.345—366.

ГЛАВА 1�

2�2

передачі подарованої машини, будівлі тощо), а у іншої —тількиобов’язок(передатиподарунок).

Характерноюознакоюдвосторонніхправовідносинєна-явністьукожноїздвохсторін,щоберутьучастьуправовід-носинахвзаємнихправтаобов’язків.Прикладомможеслу-гуватидоговірпідряду,купівлі-продажу.

Особливістю багатосторонніх правовідносин є участь унихтрьохчибільшесторінінаявністьукожноїзнихправіобов’язківстосовнооднадоодної.Втакихправовідноси-нахкожномусуб’єктивномуправуоднієїсторонивідповідаєсуб’єктивнийюридичнийобов’язокіншої.Прикладомбага-тосторонніхправовідносинможевиступатибудь-якацивіль-но-правова угода, в якій, крім двох основних сторін, береучастьтретясторона—посередник.

Iснуютьііншікритеріїкласифікаціїправовідносин.Виокрем-леннядеякихзнихмаєважливетеоретичнеіпрактичнезначен-ня.Наприклад,поділправовідносиннарегулятивні (пов’язанізустановленнямсуб’єктивнихправіобов’язківсторінтаїхре-алізацією) інаохоронні (щовиникаютьунаслідокпорушеннясуб’єктивнихправіобов’язківсторініздатністюдоїхпоновлен-ня).Правовідносинитакожподіляютьнавідноснітаабсолютні1.

Так, правовідносини, в яких здійснення суб’єктивногоправаоднієїособиможедосягтисялишечерезвідповіднідіїіншої (зобов’язаної) особи, вюридичній літературі назива-ютьвідносними.Тіправовідносини,вякихсуб’єктивнепра-вовиступаєувигляді забезпеченоївзаконодавчомупоряд-куможливостівласноїповедінки,свободиздійснюватисвоєправо, відносять до категорії абсолютних.Класичнимпри-кладомєзмістповноваженьвласникасамостійноволодіти,користуватисяірозпоряджатисясвоїммайном.

§ �. Поняття суб’єкта права

Суб’єктправа—цеособачиорганізація,заякимиде-ржававизнаєздатністьбутиносіямисуб’єктивнихправіюри-дичнихобов’язків.Усучаснійюридичнійлітературіпоняття

1Оніщенко Н. М. Правовідносини // Великий енциклопедичнийюридичнийсловник/Заред.акад.НАНУкраїниЮ.С.Шемшученка.—К.:Юрид.думка,2007.—С.694.


2��

«суб’єкт права» найчастіше використовується як синонімтермінів «суб’єкт» чи «учасник правовідносин».Уюридич-нихджерелахкінцяХIХ—початкуХХст.поняття«суб’єктправа»застосовувалосядляпозначенняносія«суб’єктивнихправ».

Слово«суб’єкт»стосовноюридичнихвідносин,якзаува-жувавГ.Шершеневич,використовуєтьсяуподвійномузна-ченні.Визначаютьсуб’єктаюридичнихвідносин,розглядаю-чийогоабозактивноїсторони,якносіяправа,абозпасивноїсторони,якносіяобов’язків.Найчастішепідсуб’єктомправамають на увазі тільки того учасника юридичних відносин,якомуналежитьунихправо1.

Суб’єктомправаєтой,розвивавцюдумкуЕ.Трубецькой,хтоздатнийматиправанезалежновідтого,користуєтьсявіннимивдійсностічині2.

Юридичнаякість(чивластивість)бутисуб’єктомправауправовідносинахневиникаєсамапособі.Вонанестановить,засправедливимтвердженнямГ.Шершеневича,«природноїякості людини, а є створеннямоб’єктивногоправа»3.Томуспробизакріпленнявдеякихконституційнихдокументахпо-ложень,щовипливають з теоріїприродногоправа,проте,щоякість суб’єктівправа—носіївосновнихправ і свободлюдина набуває «природнимшляхом»,що «вони належатькожномувіднародження»,впрактичномупланієлишеде-кларацією4.

Неприрода,не суспільство, а тількидержававизначає,хтоізаякихумовможебутисуб’єктомправа,аотжеіучас-никомправовідносин, які якості вінповиненмати.Тількизаконом може встановлюватися і визначатися та особливаюридичнаякість,чивластивість,якадозволяєособічиор-ганізаціїстатисуб’єктомправа.Цяякістьчивластивістьна-зиваєтьсяправосуб’єктністю.

1Шершеневич Г.Общаятеорияправа.—М.:ИзданиеБр.Башмако-вых,1912.—Вып.3.—С.620.

2Трубецкой Е. Н.Энциклопедияправа.—К.:КнижныймагазинС.И.Иванова,1906.—С.134.


4Марченко М. Н.Теориягосударстваиправаввопросахиответах.—М.:Юристъ,2001.—С.141.

ГЛАВА 1�

2��

§ �. Види суб’єктів права, учасників правовідносин

Увітчизнянійтазарубіжнійлітературізагальновизнано,щосуб’єктамиправаможутьбутифізичнііюридичніособи.

До фізичних осіб (індивідуальні суб’єкти) належать усігромадяни(замонархічноїформиправління—піддані),іно-земцііособибезгромадянства.Усучасномурозумінні«фі-зичнаособа»яксуб’єктправаототожнюється,посуті,злю-диною,щомаєправоздатністьтадієздатність.Фізичнаособа,зазначавщеГ.Шершеневич,«цесуб’єктправа,якийспівпа-даєзлюдиною»1.

До юридичних осіб (колективні суб’єкти) — учасниківправовихвідносинналежатьпідприємстватаорганізації.Во-ни:а)маютьвідокремленемайно;б)відповідаютьциммай-номзасвоїмизобов’язаннями;в)можутьвідсвогоіменіна-бувати і здійснюватимайнові таособистінемайновіправа;г)маютьсамостійнийбалансчикошторис;д)можутьматиобов’язки,бутипозивачемівідповідачемусуді.

ЗгіднозцивільнимзаконодавствомУкраїниюридичнимиособамиможуть бути комерційні організації,щомають наметіодержанняприбутку, інекомерційніоб’єднання,якієнеприбутковимиінерозподіляютьприбутокміжїхучасни-ками.

Юридичніособи(колективнісуб’єкти)—комерційніор-ганізаціїможутьстворюватисяуформігосподарськихтова-риств,кооперативів,різнихдержавнихорганізацій.Юридич-ніособи—некомерційніорганізаціїможутьстворюватисяуформігромадськихчирелігійнихоб’єднань,атакожвіншихформах,передбаченихзаконом.

Слідматинаувазі,щонебудь-якийколективлюдеймо-жевиступатисуб’єктомправа.Наприклад,сім’я,учбовагру-па,курси,кафедри,виробничібригадитаіншіспільнотинемаютьцієїякості.Суб’єктамиправаєлишестійкі,постійніутворення, які характеризуються єдністюволі імети, а та-кожпевноювнутрішньоюорганізацією.Ценевипадковіінетимчасовіоб’єднаннягромадянчибудь-якихструктур.



2��

§ �. Правоздатність: поняття, види

Длятого,щобособачиорганізаціямалиправоповніс-тюрозпоряджатисясвоїммайном,самостійноукладатиугоди,бутиучасникомправовідносин,вонинеодмінноповинніматитакі якісні характеристики, якправоздатність і дієздатність.Упершепоняттяправоздатностібулосформульованоізапро-вадженовпрактикубуржуазнимикодексамиХIХст.(фран-цузькийЦивільнийкодекс1804р.)Доцьогочасукатегорієюправоздатностіпослуговувалосяіанглійськецивільнеправо.

Правоздатність означає встановлену законом здатністьособичиорганізаціїбутиносіємсуб’єктивнихправіюридич-нихобов’язків.Вонавиступаєякпервиннаумова,загальнапідставадляучастіуправовідносинах1.

Усучасномуцивілізованомусуспільствінемаєінеможебутилюдей,ненаділенихзагальноюправоздатністю.Цеваж-ливапередумоваіневід’ємнийелементполітико-юридичногоісоціальногостатусуособи.Правоздатність—неприродна,асуспільно-правоваякістьсуб’єктів,щомаєабсолютний,уні-версальний характер. Вона випливає з міжнародних пактівпроправалюдини,принципівгуманізму,свободи,справед-ливості.Обов’язоккожноїдержави—належнимчиномга-рантуватиізахищатицюякість.

Правоздатністьвідрізняєтьсявідсуб’єктивногоправатим,що:а)вонаневіддільнавідособи(людинунеможнапозбави-типравоздатності),їїнеможна«відібрати»або«обмежити»;б)вонанезалежитьвідвіку,професії,статі,національності,місцяпроживання,майновогостанутаіншихжиттєвихоб-ставин;в)вонанеможепередаватися,їїнеможнаделегуватиіншим;г)щодосуб’єктивногоправавонапервинна,вихідна,відіграєрольпередумови;д)суб’єктивнеправоконкретне,аправоздатністьабстрактна.

Загальність правоздатностіполягаєвтому,щодержавнавлада з самогопочаткунаділяє всіх своїх громадяноднієюзагальноювластивістю—юридичноюздатністюбутиносія-ми відповідних прав і обов’язків, передбачених законом.Зрозуміло,щофактичнаможливістьмати ті чи іншіправавнаслідокрізнихпричиннастаєврізнийчас.Яснаріч,що

1Матузов Н. И., Малько А. В.Теориягосударстваиправа.—М.:Юристъ,2006.—С.393.

ГЛАВА 1�

2��

та чи інша особа неможе бути носієм усіх існуючих праводночасно. Однак здатність до цього не підлягає жодномусумніву. За наявності відповідних умов кожен може матибудь-якіправа,щопередбачаютьсячиннимзаконодавством.Якщоодингромадяниннаділенийвданийчасправами,якихнемаєінший,ценеозначає,щовнихрізнаправоздатність.Правоздатністьуниходнакова,сукупністьправіобов’язківрізна.Зцьоговиходитьіміжнароднеправо.

Управовійтеоріїінапрактицірозрізняютьтриосновнівидиправоздатності:загальну,галузеву,спеціальну.

Загальна правоздатність — цездатністьбудь-якоїособичиорганізаціїбутисуб’єктомправаяктакого.Вонавизнаєть-сядержавоюзаособамизмоментуїхнародження.

Галузева правоздатністьозначаєюридичнуздатністьосо-бичиорганізаціїбутисуб’єктомтієїчиіншоїгалузіправа.Вкожнійгалузіправастрокиїїнастанняможутьбутинеодна-ковими.

Спеціальна правоздатність — здатність бути учасникомправовідносин,щовиникаютьузв’язкуізобійманнямпев-нихпосад(президент,суддя,членпарламенту)чиприналеж-ності особи до певної категорії суб’єктів права (робітникиряду транспортних засобів, правоохоронних органів тощо).Виникненняспеціальноїправоздатностізавждипотребуєви-конанняособливихумов.

§ �. Дієздатність фізичних і юридичних осіб

Дієздатність являє собою встановлену законом здат-ністьособи—учасникаправовідносинсвоїмибезпосередні-мидіяминабуватиіздійснюватисуб’єктивніправаіюридичніобов’язки.Характеріобсягдієздатності,якіправоздатності,визначаєтьсядержавоюізакріплюєтьсяврізноманітнихпра-вовихактах.Визначальнезначеннясереднихмаютьконсти-туції.Внаслідокцьогодієздатність,порядізправоздатністю,розглядаєтьсянеінакшеякюридичнавластивість.

Подібно до правоздатності дієздатність має історичнийхарактер.Вона обумовлена особливостями державного уст-рою,права,історичними,національнимиірелігійнимитра-


2��

диціями, рівнем розвитку економіки і громадянського сус-пільства.

Дієздатність перебуває у тісному взаємозв’язку з пра-воздатністю. Разом з останньою вона вказує на потенцій-ну можливість суб’єктів бути учасниками різних правовід-носин. Її наявність є неодмінною умовоюдля виникненнясуб’єктивнихправіюридичнихобов’язків.

У державних і громадських органів та організацій —суб’єктівправа,якправило,немаєрозривуміжправоздатніс-тюідієздатністю.Вонивиникають,здійснюютьсяіприпиня-ютьсяодночасно.Щодогромадян—правоздатністьвиникаєзмоментународження,аповнадієздатність—здосягненнямповноліття.Згідно,наприклад,зукраїнськимзаконодавствомповна дієздатність фізичних осіб настає з 18-річного віку.Однакуцивільномуправіособамдозволяєтьсяздійснюватидрібніправочиниівбільшранньомувіці.Щождовсіхін-шихправочинівчиреалізаціїспадковихправ,тодонастанняповноліттяособи її інтересипредставляютьбатькичи іншізаконніпредставники.

За законодавством України у випадку, коли укладенийшлюб до досягнення 18 років визнано дійсним, особа,щонедосягла18-річноговіку,набуваєцивільноїдієздатностівповномуобсязізмоментуйогоукладення.

Крімтого,згіднозтрудовиміцивільнимправомнепов-нолітній,щодосяг16-річноговіку,можебутиоголошенийповністюдієздатним,якщовінпрацюєзатрудовимдогово-ром,чизізгодибатьків,усиновителівчипіклувальниківзай-мається підприємницькою діяльністю. Оголошення непов-нолітнього повністю дієздатним називається емансипацією.Вона проводиться за рішенням органів опіки і піклуваннязізгодибатьків,усиновителівчипіклувальників,якщотакоїзгодинемає,—тотількизарішеннямсуду.

Українськезаконодавствоневизнаєдобровільної—пов-ної чи часткової відмови громадянина від правоздатності ідієздатності.Невизнаєвоноібудь-якихугод,спрямованихна обмеженняправоздатності чи дієздатності. Вони вважа-ютьсянедійсними,завиняткомвипадків,колитакіугодинесуперечатьзакону.

Визнанняособиповністюнедієздатноюможливелишевтомувипадку,коливонавнаслідокпсихічногозахворюван-

ГЛАВА 1�

2��

нянеможерозумітизначеннясвоїхдійчикеруватиними.Недієздатність особиможе встановлюватися тільки судом івпорядку,передбаченомуцивільно-процесуальнимзаконо-давством.

Увипадкувизнанняособиповністюнедієздатноювід їїіменівцивільно-правовихвідносинахвиступаєопікун.Зако-номпередбаченоможливістьпоновленняцивільноїдієздат-ностіфізичноїособи.Якщовнаслідоквидужанняабознач-ногополіпшенняїїпсихічногостануздатністьусвідомлюватизначення своїх дій та керуватинимипоновилась, то за рі-шеннямсудузновувизнаєтьсяїїповнадієздатністьіскасо-вуєтьсяопікунство.

Порядзможливістювизнанняособиповністюнедієздат-ною законодавство України визнає можливість обмеженняцивільноїдієздатностіфізичноїособиувипадках,якщо:фізич-наособастраждаєнапсихічнийрозлад,якийістотновпливаєнаїїздатністьусвідомлюватизначеннясвоїхдійабокеруватиними;фізичнаособазловживаєспиртниминапоями,нарко-тичнимизасобами,токсичнимиречовинамиітимставитьсе-бе і свою сім’ю, а також іншихосіб, яких вона за закономзобов’язанаутримувати,ускрутнематеріальнестановище.

У разі названих обставин над особою встановлюєтьсяпіклуванняівідповіднообмежуєтьсяправосамостійноукла-датиправочини,одержуватизаробітнуплату,пенсіютощо.

Якщо підстави, за якими особа була визнана частковонедієздатною, відпадають, то за рішенням суду повна діє-здатністьпоновлюється.Напідставісудовогорішенняскасо-вуєтьсятакожвстановленепіклування.

§ �. Правосуб’єктність

Правосуб’єктність являє собою сукупність правоздат-ностітадієздатності.Цепоняттявідображаєтіситуації,ко-липравоздатністьідієздатністьнероздільніучасі,органічнооб’єднані,наприклад,ворганізаційчидорослихосіб,коливониодночасноіправоздатні,ідієздатні.Неіснуєправоздат-них,аленедієздатнихколективнихсуб’єктів.

Багатоправ,щоналежатьгромадянам,неможутьпере-даватися,їхнеможездійснитизанедієздатнуіншаособа(на-


2��

приклад,укластишлюб,одержатиосвітутощо).Навідмінувідмайновихправїхповиненреалізовуватисамносійправа.

Правосуб’єктність—об’єднувальнакатегорія.Надумкудеякихвчених,вонаохоплюєчотириелементи:1)правоздат-ність;2)дієздатність;3)деліктоздатність,тобтоздатністьвід-повідатизацивільніправопорушення(делікти);4)осудність—умовакримінальноївідповідальності.

Загаломправосуб’єктністьєоднієюзобов’язковихюри-дичних передумов правовідносин. Правосуб’єктність — цеможливістьчиздатністьособибутисуб’єктомправазусімавідповіднимидлянеїнаслідками.

§ 10. Об’єкти правовідносин: поняття, види

Проблемапоняття,змісту,класифікаціїіаналізуіншихсторіноб’єктівправовідносинмаєважливезначення,оскіль-ки тільки наявність об’єкта права спричиняє необхідністьвиникнення і здійснення самих правовідносин. Відсутністьоб’єктаправапозбавляєсенсуіснуваннябудь-якихправовід-носин.Усуспільствінемаєінеможебутиправовідносиннетількибезсуб’єктних,айбезоб’єктних1.

Проблема загального визначення поняття «об’єкт пра-вовідносин» завжди привертала увагу дослідників і булапредметомдискусій.Прагнучизнайтиоптимальнеіадекват-нерішенняівідповістиназагальнепитання,щотакеоб’єктправа,чималоавторіввисловлюютьнетількивідмінніточкизору,айті,щодоповнюютьоднаодну.

Вюридичнійлітературііснуютьрізнітрактуваннятерміна«об’єктправовідносин».Протевходітривалоїдискусіїсфор-мувалисядвіосновніконцепції—моністичнаіплюралістич-на.Згіднозпершоюзнихоб’єктомправовідносинможутьвиступатитількидіїсуб’єктів,оскількисамедії,вчинкилю-дейпідлягаютьрегулюваннююридичниминормами,ілишелюдськаповедінказдатнареагуватинаправовийвплив.Звід-сивусіхправовідносинєдиний,загальнийоб’єкт.

1Теориягосударстваиправа/Подобщейред.А.В.Малько.—М.:Кнорус,2006.—С.235—245.

ГЛАВА 1�

2�0

Згідноздругою,більшреалістичною,позицією,об’єктиправовідносиннастількирізноманітні,наскількирізноманіт-ніправовідносини,щорегулюютьсяправом.

Отже, залежно від характеру і видів правовідносин їхоб’єктамивиступають:

1.Матеріальніблага(речі,предмети,цінності),характер-ніголовнимчиномдляцивільних,майновихправовідносин(купівля-продаж,дарування,обмін,заповіттощо).

2. Нематеріальніособисті блага (життя,честь, здоров’я,гідність,свобода,безпека,правонаім’я,недоторканістьлю-дини),більшістьзякихтиповідлякримінальнихіпроцесу-альнихправовідносин.

3.Поведінка,діїсуб’єктів,різногородупослугитаїхре-зультати(передусімправовідносини,щоскладаютьсянаос-новінормадміністративногоправаусферіуправління,по-бутового обслуговування, господарської, культурної і іншоїдіяльності).

4.Продуктидуховноїтворчості(творилітератури,мистец-тва,живопису,музики,скульптури,атакожнауковівідкрит-тя,винаходи—усе,щоєрезультатомінтелектуальноїпраці).

5.Цінніпапери,офіційнідокументи(облігації,акції,век-селі, гроші,приватизаційнічеки,дипломи, атестати тощо).Вониможутьстатиоб’єктомправовідносин,щовиникаютьприїхвтраті,поновленні,оформленнідублікатів.Унашчасукраїнісклавсяринокціннихпаперів,акціїкупуютьсяіпро-даються,тобтовониєоб’єктамиугод.

§ 11. Підстави для виникнення, зміни і припинення правовідносин (юридичні факти)

Длявиникнення,зміничиприпиненняправовідносиннеобхіднанетількизацікавленістьуцьомусуб’єктівправа,а й певні життєві обставини, факти. Останні можуть бутирізноманітними.Невсізнихсправляютьвпливнаправовід-носини,алишеті,щозазначенівнормативно-правовихак-тах, з якими законодавець пов’язуєможливість здійсненняучасникамиправовідносинїхсуб’єктивнихправіюридичнихобов’язків.


2�1

Урізнихнормахправа,аточніше—вїхгіпотезах,дер-жава визначає вид тих життєвих умов, обставин і фактів,яківизнаютьсязначимимивюридичнихвідносинах іяківобов’язковомупорядкутягнутьзасобоююридичнінаслідки.Такі життєві обставини, умови і факти у правовій теорії іпрактиціназиваютьюридичнимифактами.

З такими юридичними фактами норми права безпосе-редньо пов’язують виникнення, зміну і припинення пра-вовідносин.Вюридичнійлітературієрізнівизначенняюри-дичнихфактів.

Широко визнаним визначенням юридичних фактів єтаке:юридичніфакти—це такі сформульовані в гіпотезахправових нормжиттєві обставини, з якими закон пов’язуєвиникнення,існування,змінучиприпиненняправовихвід-носин.Основніознакиюридичнихфактівполягаютьутому,щоюридичніфакти:а)являютьсобоюрізніжиттєвіобстави-ни,умовиіфакти;б)визначаютьсявнормахправа,точніше,в їх гіпотезах; в) слугують неодмінною умовою виникнен-ня,зміничиприпиненняправовідносин;г)тягнутьзасобоюсуб’єктивніправаіюридичніобов’язкиучасниківправовід-носин;д)забезпечуютьсядержавнимпримусом.

§ 12. Види юридичних фактів

Юридичніфактикласифікуютьсязарізнимипідстава-ми.Найбільшрозповсюдженимкритеріємкласифікаціїєво-льоваознака.Відповіднодоцьоговсіюридичніфактиподі-ляютьсянадіїіподії.Діїявляютьсобоютакіюридичніфак-ти,щопов’язанізволеюлюдейправовихвідносин.Залежновідхарактерудіїподіляютьсянаправомірніінеправомірні1.

Правомірнідіївиражаютьсяуповедінцілюдей,якавід-повідаєправовимвимогамідозволам.Залежновідцільовоїспрямованостіволілюдей,щоздійснюютьтакідії,відїхна-мірів спричиняти чине спричинятипевні наслідки своїмидіями,усвоючергу,здійснюєтьсяподілнаюридичніактиіюридичнівчинки.

1Субботін В. М., Філонов О. В., Князькова Л. М., Тодоров І. Я.Теоріядержавиіправа:Навч.посібник.—К.:Знання,2005.—С.247—250.

ГЛАВА 1�

2�2

Основною особливістююридичних актів є те,що вониздійснюютьсядлятого,щобспричинятипевніюридичніна-слідки.Деякізнихмаютьвладнийхарактер.

Такими,наприклад,єактивиконавчихорганівдержавноївлади, акти адміністрації підприємства чи установи, судовірішеннятощо.Багатозюридичнихактівнемаютьвладногохарактеру.Такіактиназиваютьправочинами.Донихнале-жатьцивільно-правовіправочиникупівлі-продажу,даруван-нятощо.

Юридичні вчинки — це правомірні чи неправомірні діїосіб,ізздійсненнямякихзаконпов’язуєнастанняюридич-нихнаслідківнезалежновідволі,бажанняінамірівцихосіб.Типовими прикладами правомірних дій можуть слугувати,наприклад,створенняхудожньоготвору,знахідкаречітощо.Неправомірнідії—цедії,щонеузгоджуютьсязвимогамиправовихнорм,порушуютьправовіприписи.Залежновідсту-пенясуспільноїнебезпеки,спричиненоїшкодинеправомірнідіїякюридичніфактиподіляютьсяназлочини(кримінальніправопорушення),адміністративніідисциплінарніпроступ-ки,цивільніправопорушення(делікти).

Скоєннянеправомірнихдіїтягнезасобоюпоявукримі-нально-процесуальних,цивільно-процесуальних,адміністра-тивно-процесуальнихтаіншихохороннихправовідносин.

Події якюридичніфактине залежать від волі людини,алетягнутьзасобоювиникнення,змінучиприпиненняпра-вовідносин відповідно до суб’єктивних прав і юридичнихобов’язків.

Юридичними фактами — подіями можуть бути наро-дження, хвороба чи смерть людини, пожежі, епідемії і всііншіявища,незалежнівідволіісвідомостілюдей,якізако-нодавець розглядає як підставу для виникнення, зміни, чиприпиненняправовідносин.

Слідвраховувати,щодлявиникнення,зміничиприпи-ненняправовідносин інколинеобхідніне окреміюридичніфакти,аїхсукупність,ціліснасистема.Наприклад,припри-значенніпенсіїнеобхіднанаявністьпевноговіку,трудовогостажу,умовироботи,рівнязарплатитощо1.

1Кельман М. С., Мурашин О. Г., Хома Н. М.Загальнатеоріядержа-виітаправа.—Львів:Новийсвіт,2003.—С.400—401.


2��


1.Щотакіправовівідносини,чимвонивідрізняютьсявіднеправових?

2.Якіпередумовивиникненняіфункціонуванняправовідносин?3.Хтоможебутисуб’єктомправовідносин?4.Учомуполягаєюридичнийзмістправовідносин?5.Визначтепоняття«суб’єктивнеправо»і«юридичний

обов’язок».6.Якііснуютьвидиоб’єктівправовідносин?7.Щотакеюридичніфакти?

2��

Г л а в а 1�

суТНІсТЬ І ПРИЗНАчЕННЯ сИсТЕмАТИЗАцІї ЗАкОНОДАВсТВА

§ 1. систематизація законодавства

Систематизаціязаконодавства—цепостійнаформарозвиткуіупорядкуваннячинноїправовоїсистеми.Всучаснихцивілізованихдержавахчималонормативнихактівприймаютьсярізнимиправотворчимиорганами1.Правотворчістьнеможезупинитисянапевномуетапі,авесьчасперебуваєвдії, урозвиткучерездинамізмсоціальнихзв’язків,виникненняновихпотребсуспіль-ного життя, що потребують правового регулювання.Системаправа,щопостійнозмінюється,їїрозвитоківдосконалення, прийняття нових нормативних актів,внесеннядонихзмін,скасуваннястарихнормативнихрішень об’єктивно обумовлює упорядкування і зрос-тання всього комплексу чинних нормативних актів,приведеннявпевнунауковообґрунтованусистему,ви-даннярізногороду збірників і зібрань законодавства.Такудіяльністьзприведеннянормативнихактівуєди-ну,упорядкованусистемузазвичайназиваютьсистема-тизацієюзаконодавства.

Систематизаціязаконодавстванеобхідна,по-перше,дляйогоподальшогорозвитку.Аналіз іобробкачин-нихнормативнихактів,групуванняправовихприписівзапевноюсхемою,створеннявнутрішньоєдиноїсис-темиактівєнеобхідноюумовоюефективностіправот-ворчоїдіяльності,сприяєліквідаціїпрогалин,протирічучинномузаконодавстві.

1Общаятеориягосударстваиправа.Академическийкурс:В2т./Подред.М.Н.Марченко.—М.:Зерцало,1998.—Т.2:Теорияправа.—С.197.


2��

По-друге, вона забезпечує зручні умови при реалізаціїправа,можливістьоперативнознаходитиіправильнотлума-читивсіпотрібнінорми.Крімтого,систематизаціяєнеоб-хідноюпередумовоюцілеспрямованогоіефективногоправо-воговиховання,науковихдосліджень,навчаннястудентів.

Урізніперіодижиттядержавипотребавсистематизаціїзаконодавства буває різною.Коли протягом багатьох роківнакопичується великий обсяг нормативно-правового ма-теріалу,колидіє значнакількістьнормативнихактів, ухва-ленихурізніперіоди,якідотогождублюютьодинодного,систематизаціязаконодавстваособливонеобхідна.

Вумовахжереволюційногоперетворенняправовоїсис-теми, коли скасовуються великі нормативні блоки,що ре-гулюють застарілі відносини, коли створюється якісно но-ва суспільно-економічна система, яка об’єктивно потребуєоновлених законів, систематизація законодавства відходитьнадругийплан.

СьогоднівУкраїнітемпиправотворчоїінасампередзако-нодавчоїдіяльностіякніколидужевисокі.Створюютьсясо-тнійтисячіновихнормативнихактів,щосуттєвозмінюютьхарактеріосновніпринципиправовогорегулювання.Проте,якщозаразнезайматисяупорядкуваннямчинноїнорматив-ноїбази,яказростаєшвидкимитемпами,вмайбутньомуви-никнутьвеликітруднощівзнаходженніівикористаннічин-нихнормправ.Справаускладнюється ітому,щосьогодні,колистворюєтьсяпрактичноноваправовасистемаУкраїни,необхідно терміново вирішити долю формально чинних українінормативнихактівтаїхчастин,якіповністюабочас-тковопротирічатьновимнормативнимрішеннямабобезна-дійнозастаріли.

Зазвичайдопоняттясистематизаціїзаконодавствавклю-чаютьчотирисамостійніформиправовоїдіяльності:

1.Збираннядержавнимиорганами,підприємствами,фір-мамитаіншимиустановамиіорганізаціямичиннихнорма-тивнихактів,їхобробкаірозміщеннязапевноюсистемою,зберігання, а також видання довідок для зацікавлених ор-ганів,установ,окремихосібзаїхзапитаннями(облікнорма-тивнихактів).

2.Підготовкаівиданнярізногородузібраньізбірниківнормативнихактів(інкорпораціязаконодавства).

ГЛАВА 1�

2��

3.Підготовкаіприйняттязбільшенихактівнабазіоб’єд-наннянормрозрізненихактів,виданихзодногопитання.

4.Підготовкаіприйняттяновихактів(типукодексів),вякихзібраніякстарінорми,щовиправдалисебе,такіновінормативніприписи(кодифікаціязаконодавства)1.

§ 2. Облік нормативних актів і його форми

ДосвідзаконодавчоїіправозастосовчоїдіяльностівУк-раїніізарубіжнихкраїнахсвідчить,щоякістьоблікунорма-тивнихактівудержавнихорганах іустановах,ступіньйогоналагодженості, ефективність збирання і зберігання данихпрочиннінормативніакти,провнесеннядонихзмінідо-повненьбагатовчомувизначаютьюридичнукультурупра-вотворчості,ефективностіправозастосовчоїдіяльностііпра-вовоговиховання.

Чітко налагоджений облік законодавства необхіднийпершзавседлякваліфікованогозастосуванняправовихнорму повсякденній практичній діяльності виконавчих органів,адміністраційпідприємств,установ,уроботіфірм,об’єднаньтощо.

Особливу роль відіграє чітке і повне врахування зако-нодавства в діяльності судових і прокурорських органів, уроботі адвокатури. Крім того, такий облік необхідний длякваліфікованої підготовки проектів законодавчих та іншихправовихактів,дляскладаннярізногородузбірниківзаконо-давстваізведенихкодифікованихактів,переліківактів,щопідлягаютьзмінічивизнаютьсятакими,щовтратилисилу,дляпроведеннядовідково-інформаційноїроботи,підготовкивисновківщодопроектівнормативнихактів.Крімтого,безналежногооблікунормативних актівнеможлива ефективнаправовапросвіта,діяльністьучбових інауковихюридичнихустанов.

Органи, установи і організації здійснюютьоблікякдлязадоволеннявласнихпотреб,так ідлязабезпечення(такожінакомерційнійоснові)правовоюінформацієюіншихуста-



2��

новіокремихосіб.ВУкраїніпідлягаютьоблікузакони,нор-мативніуказиПрезидентаУкраїниіУряду,актиорганівви-конавчоївлади,постановиКонституційногоСудуУкраїни.

Залежно відфункцій органів і установ,що здійснюютьоблік,доінформаційногомасивуможутьбутивіднесеніта-кож інші акти (наприклад, міжнародні договори, акти ор-ганів місцевого самоврядування тощо).Можна зупинитисянатакихпринципахорганізаціїоблікузаконодавства:

1.Повнотаінформаційногомасиву,щозабезпечуєфікса-ціюізабезпеченнявсімобсягомдовідковоїінформації,від-сутністьпрогалинвінформаційномумасиві.

2.Достовірністьінформації,щозасновананавикористан-ніофіційнихджерелопублікуваннянормативнихактів,ата-кожнасвоєчаснійфіксаціївнесенихзміндоактів,щовклю-ченівінформаційнийфонд.

3.Зручністьвикористання,необхіднадляоперативногоіякісногопошукувідомостейпроправо.

Найбільшпростаформаоблікузаконодавства—цефік-саціяреквізитівнормативних актів у спеціальнихжурналах(журнальнийоблік).Такийоблікможевестисязахроноло-гічним, алфавітним, предметним чи системно-предметнимпринципами.

Хронологічнийпринципозначає,щовсінормативніакти,які підлягають обліку у відповідальномуоргані чи установіреєструютьсявжурналі (журналах)задатами їхприйняття.Зрозуміло,що акти різноїюридичної сили (закони, укази,постановитощо)зазвичайпідлягаютьокремійреєстрації.

Приалфавітно-предметнійреєстраціїякбільшдоскона-ломувидіоблікунормативнихактів,щонадходятьдопевно-гоорганучиустанови,такіактифіксуютьсязапредметнимирубриками,якірозташовуютьсявалфавітномупорядку(нап-риклад,аванс,акредитивтощо).

Оптимальна форма журнального обліку — тематично-предметна,колирубрикирозділівжурналувсьогомасивуза-конодавстваподіляютьсянапевнігалузі,підгалузііюридичніінститути.

Зрозуміло, що можливості журнального обліку доситьскромні,івінвикористовуєтьсялишетам,деінформаційниймасивневеликийіобмеженийвузькоюпроблематикою.

ГЛАВА 1�

2��

Друга, більшдосконала,формаобліку законодавства—картковий облік. Це створення різного роду карток, тобтокартковоїсистеми,щоформуєтьсязапевнимикритеріями.Такий облік використовується в органах законодавчої, ви-конавчоїісудовоївлади,увеликихустановахіорганізаціях,якізародомсвоєїдіяльностімаютьсправузширокимколомнормативнихактівіпотребуютьрізнорівневоїінформації.

Накарткахкартотекиможутьбутизафіксованіабоосновніреквізитиакта(видакта,йогозаголовок,датавидання,місцеофіційногоопублікування),абоповнийтекстакта(останньо-мунадаєтьсяперевага).Рубрикиікартотекивизначаютьсянабазівиробленогозаздалегідьсловникачирубрикатора.По-шуквідповіднихкартотекздійснюєтьсяякручнимспособом,такінапівавтоматизованимабонавітьавтоматизованимире-жимами(карткизкрайовоюперфорацією,пересувніполиці,тиражуваннянеобхіднихкартоктощо).

Перевагикартковогооблікузнаходятьпроявіутому,щовінзабезпечуєможливістьоперативновноситикоректививкарткивідповіднодоподальшихзмін,щовнесенідоакта.

Карткивкартотеці зазвичайрозміщуютьзахронологіч-ним, алфавітно-предметнимчипредметно-галузевимприн-ципами. Зручніший останній принцип, коли облік здійс-нюєтьсяшляхомрозміщеннявсіхкартокувідповіднірозділи,підрозділи,пунктитаіншіпоказникиранішерозробленогоізатвердженогокласифікатора,щобазуєтьсянаподілівсьогомасивузаконодавстванагалузі,підгалузі,інститутитощо.

Третяформа обліку законодавства— це ведення конт-рольнихтекстівчиннихнормативнихактів,тобтовнесеннядотекстівофіційнихвиданьзаконів,указів,постановііншихнормативнихактіввідмітокпроскасування,зміну,доповнен-нятакихактівчиокремихїхчастинзфіксацієютихактів,наосновіякихзробленовідмітки.

У діяльності того чи іншого органу, установи можутьпоєднуватисярізніформиоблікузаконодавства,щодопов-нюютьоднаодну.Можливе,наприклад,веденняжурнально-гооблікузахронологічнимпринципомразомізствореннямпредметно-галузевоїкартотекиабокартковийоблік іодно-часневеденняконтрольнихтекстівактівчинногозаконодавс-тва.Такепоєднаннярізнихформоблікусприяєпідвищенню


2��

ефективностідовідково-інформаційноїслужбивгалузізако-нодавства.

Сьогоднідедалі активнішевикористовуєтьсятакзванийавтоматизований облік законодавства на базі застосуваннясучасної комп’ютерної техніки і новітніх досягнень інфор-матики.Створенняавтоматизованихінформаційно-пошуко-вих систем із законодавства має ряд безсумнівних перевагпорівнянозіншимивидамиоблікунормативнихактів.По-перше,вкомп’ютернісистемиможливозакластипрактичнобезмежнийобсягправовоїінформації.Цевсезаконодавствокраїни(закони,указиПрезидентаУкраїни,постановиУряду,всівидивідомчихактів),атакожактиорганівмісцевогоса-моврядування,проектимайбутніхзаконів,законодавстворя-дузарубіжнихкраїн,найважливішірішеннясудовихорганів,анотаціїюридичноїлітературитощо.По-друге,довідкипрозаконодавствоіпрактикуйогозастосуванняможнаодержатиприавтоматизованомуоблікузбудь-якогопитання,щоці-кавитьабонента,тодіяк,наприклад,прикартковомуоблікутакідовідкиможнавидаватилишезалежновідрубриккласи-фікаторакартотеки.Крімтого,комп’ютернадаєможливістьодержатиюридичнудовідкумаксимальношвидкоівідразужвидрукуватиівідтиражуватиїївтійкількості,яканеобхіднаабоненту.

§ �. Інкорпорація

Iнкорпорація(відлат.In corporo)—цетакаформасисте-матизації,колинормативніактипевногорівняоб’єднуютьсяповністюабочасткововрізногородузбірникичизібраннявпевномупорядку(хронологічному,алфавітному,системно-предметному).Iнкорпораціяявляєсобоюпостійнудіяльністьдержавних та інших органів зметоюпідтримувати законо-давствовчинному(контрольному)стані,забезпечуватийогодоступність,надаватинайширшимколамсуб’єктівдостовір-нуінформаціюпрозаконитаіншінормативніактивїхчин-нійредакції.

Особливістьінкорпораціїполягаєвтому,щобудь-якізмі-нивзмістіактів,наявнихузбірниках,зазвичайневносяться,ізмістправовогорегулюванняпосутілишаєтьсянезмінним.

ГЛАВА 1�

2�0

Самецевластивість інкорпорації—збереженнянезміннимзмістунормативногорегулювання—відрізняєїївідкодифі-каціїіконсолідації.

Разом із тим, форма викладу змісту нормативних актівінколизазнаєпевнихзмін(часомдоситьсуттєвих),оскількиінкорпорація не являє собою простого відтворення актів вїхпервиннійредакції.Здебільшоговзбірникахчиннихнор-мативнихатівтекститакихактівдрукуютьсязурахуваннямподальшихофіційнихзмінідоповнень.Крімтого,впроцесіінкорпорації з тексту актів, поміщених у збірник, вилуча-ютьсяглави,статті(пункти),окреміабзацитаіншічастини,які визнані такими,що втратили силу.До такого збірникавносяться всі подальші зміни і доповнення з фіксуваннямофіційнихреквізитівтихактів,якимивнесеновідповідніко-рективи.

Зтекстунормативнихактіввиключаютьсятакожрізногороду оперативні доручення та інші ненормативні приписи,тимчасові норми, строк дії яких закінчився, відомості проосіб,щопідписаливідповіднийакт.

Поділ інкорпораціїнаокремівидиможнапроводитизарізнимипідставами1.Залежновідюридичноїсилизбірниківізібрань,щовидаються,інкорпораціяподіляєтьсянаофіцій-ну,офіціозну(напівофіційну)інеофіційну2.

Офіційнаінкорпораціяздійснюєтьсявідіменіізадору-ченням або з санації правового органу (органів), який за-тверджуєабоіншимспособомофіційносхвалюєпідготовленізібрання(зводи).Такезібрання(звід)маєофіційнийхарак-тер,тобтоприрівнюєтьсядоофіційнихджерелопублікуваннярозміщенихузібраннінормативнихактів.Найогоматеріалиможнапосилатисявпроцесіправотворчоїіправозастосовчоїдіяльності,вугодах,скаргах ізаявахгромадян,щонаправ-ляються до правоохоронних чи інших державних органів.Офіційнезібраннязаконодавствамаєпріоритетпередрані-шевиданимипублікаціяминормативнихактів,оскількивоновключаєактивїхчиннійредакції.

1Общаятеориягосударстваиправа.Академическийкурс:В2т./Подред.М.Н.Марченко.—М.:Зерцало,1998.—Т.2:Теорияправа.—С.202—203.

2Матузов Н. И., Малько А. В.Теориягосударстваиправа.—М.:Юристъ,1997.—С.378.


2�1

Підготовкаофіційнихзібрань(зводів)зазвичайсупровод-жується великою підготовчою роботою. В процесі їх скла-дання виявляються і визначаються такими, що втратиличинність, застарілі,фактичнонечинніактиабоактичи їхчастини,щопротирічать більшпізньому законодавству; доіншихактів,щочастковопротирічатьбільшпізньомузако-нодавству,вносятьсянеобхіднізміни.Ухвалюєтьсярядновихзаконівтаіншихнормативнихактів,щодолаютьпрогалинивзаконодавстві.Можливетакожусуненнямножинностінор-мативнихактівзодногопитанняшляхомприйняттяукруп-нених,консолідованихактів.

Офіційна (напівофіційна) інкорпорація — це виданнязібраньізбірниківзаконодавствазадорученнямправотвор-чогооргану(органів)спеціальноуповноважениминатеор-ганами (наприклад, Міністерством юстиції), причому пра-вотворчийорганофіційноне затверджує іне схвалює такезібрання(збірник), ітомутекстирозміщенихуньомуактівненабуваютьофіційногохарактеру.

Неофіційнаінкорпораціяздійснюєтьсявідомствами,ор-ганізаціями, державними чи приватними видавництвами,науковими особами, тобто тими суб’єктами, які не маютьспеціальних, наданих правотворчим органом повноваженьвидаватизібраннязаконодавстваіздійснюютьцюдіяльністьзавласноюініціативою.Неофіційнізбірникизаконодавстванеєджереламиправа,нанихнеможнапосилатисявпроцесіправотворчостіізастосуванняправа.Більшістьвиданихсьо-годнівнашійкраїнізбірниківзаконодавства—ценеофіцій-наінкорпорація.

За характером розміщенняматеріалу всі зібрання зако-нодавства можна поділити на хронологічні і систематичні.В хронологічних зібранняхнормативні актирозташовують-сяпослідовнозадатами їхвидання,всистематичних—затематичнимирозділамизалежновідзмістуакта,причомувкожномурозділіактирозміщуються,зновужтаки,невхро-нологічномупорядку, а за предметнимпринципом.В сис-тематичнихзбірникахнапочаткукожногорозділуівіншихпідрозділахрозміщуютьсяактибільшоїюридичноїсили,щомістятьосновніпринциповінормизвідповідногопитання,а потім акти,що розвивають, конкретизують і деталізуютьосновнінорми.

ГЛАВА 1�

2�2

При підготовці і виданні зібрань законодавства можутьпоєднуватисяхронологічнийіпредметнийметодирозміщен-няматеріалу,колирозділизібраньподіляютьтематично,запредметним принципом, а всередині кожного розділу актирозміщуютьсявхронологічномупорядку.

Усистематичнихзібраннях,навідмінувідхронологічних,актизнаходятьсявлогічновитриманомувигляді.Протедужечастосистематизаціязаконодавствапочинаєтьсясамезпід-готовкихронологічнихзібраньякпопередньогоетапусисте-матизації,післячогозначнолегшерозміщуватинормативніактивсистематичнихзібранняхзатематичнимпринципом.

Зрештою,інкорпораціязаконодавстваможекласифікува-тисязалежновідобсягуподаногонормативногоматеріалу.Зацієюознакоюслідрозрізнятигенеральну(повну)інкорпора-цію,колидозібраннявключаютьусезаконодавствокраїни,ічастковуінкорпорацію,колискладаютьзібранняізбірникинормативнихактівзпевнихпитань,сферидержавноїдіяль-ності, певної галузі законодавства чиправового інституту ііншихознак.

У сучасних умовах, коли в Україні темпи правотворчоїдіяльностінавсіхрівнях, іпередусімузаконодавчійсфері,надзвичайно великі, постала гостра потреба в підготовці івиданніновогоЗводузаконівУкраїни.Йоговидання—ценеобхідна передумова створення внутрішньо узгодженої ізручноїдлякористуванняправовоїсистемиУкраїнськоїдер-жави.

§ �. консолідація

Зчасомубудь-якійрозвинутійправовійсистеміутво-рюєтьсязначнакількість(інколидесяткиісотні)норматив-нихактів,щомаютьодинітойсамийпредметрегулювання.Приписитакихактівчастоповторюються,аінодімістятьяв-нісуперечності.Узв’язкузцимвиникаєпотребаліквідаціїмножинності нормативних актів, їх укрупнення, створеннясвоєрідних «блоків» законодавства. Один із шляхів подо-ланнятакоїмножинності—консолідаціязаконодавства.Цетакаформа систематизації, впроцесі якої десятки, а інко-лиісотнінормативнихактівзодногоітогосамогопитан-


2��

няоб’єднуютьсяводинукрупненийакт.Такийактзатвер-джуєтьсяправотворчиморганомякнове,самостійнеджерелоправа,астарірозрізненіактивизнаютьсятакими,щовтра-тили силу. Зрозуміло, що підлягають об’єднанню приписиоднаковоїюридичноїсили.

Консолідація—цесвоєріднийвидправотворчості,особ-ливістьякогополягаєв тому,щоновий,укладенийактнезмінюєзмістправовогорегулювання,невноситьзміниіно-велидочинногозаконодавства.

У процесі підготовки консолідованого акта всі нормипопередніх актів розміщуються впевній логічнійпослідов-ності, розробляється загальна структура майбутнього акта.Здійснюєтьсяпевнередагування,зовнішняобробкаприписівзтим,щобусівонивикладалисяєдинимстилем,викорис-товувалися уніфікована термінологія. Долаються протиріч-чя, повторення, корегується застаріла термінологія, нормиблизькогозмістуоб’єднуютьсяводнустаттю(пункт).

Світова практика прийняття укрупнених актів доситьширока. У Великобританії, наприклад, видаються десяткиактівтакогороду,щооб’єднуютьактипарламенту,якібулиприйняті з одного і того ж предмета регулювання за весьчасйогоіснування.НаприкінціХIХст.англійськийпарла-ментухваливспеціальнийзаконпроконсолідаціюстатутногоправа. УФранції широко розвинуте прийняття так званихкодексів,щооб’єднуютьнормативніприписизодногоітогосамогопитання.Видано,наприклад,такіконсолідованіакти,якКодексшляхівгромадськогокористування,Кодексощад-нихкастаінше.

Роботу зі створення якіснонової правової системиУк-раїни,суттєвогооновленнявсіхосновнихсферрегулюванняслідпроводититакимчином,щобумайбутньомуневиникалапроблемаліквідаціїмножинностінормативнихактівзодно-гопитання.Завданняоб’єднання,укрупненнянормативнихактів,щозабезпечуютькомпактністьправовогорегулювання,подоланняпрогалин,протирічміжчинниминормамибулоактуальнейраніше.Практикапідготовкиіприйняттяукруп-нених,консолідованихактівздійснюваласявминулірокиусферірегулюванняпитаньсільськогогосподарства,оподат-кування,адміністративноївідповідальностітощо.

ГЛАВА 1�

2��

Ревізія всього масиву чинних актів повинна знаходитивиразякускасуваннізастарілихактівтаїхчастин,внесеннідонихвідповіднихзмін,так івоб’єднаннічиннихнормзрізнихактів,відякихзалишилисялишеокреміфрагменти,увиданніукрупненихактівзпевнихпитань.Томузавданняконсолідаціїчиннихактів,укрупненнязаконодавчихблоків,щоохоплюютьдекілька (інколи—десятки)чиннихактівзодногопитання,сьогодністаєоднимзпріоритетнихнапрям-ківупорядкуваннязаконодавства.

§ �. кодифікація

Кодифікація законодавства—цеформадокорінноїпе-реробкичиннихнормативнихактівупевнійсферівідносин,спосібякісногоупорядкуваннязаконодавства,забезпеченняйогоузгодженостітакомпактності,звільненнянормативногомасивувідзастарілихнорм,щоневиправдалисебе.

У процесі кодифікації укладач намагається об’єднати ісистематизуватичиннінорми,щовиправдалисебе,атакожпереробитиїхзміст,викластинормативніприписивнутрішньоузгодженими,забезпечитимаксимальнуповнотурегулюван-нявідповідноїсферивідносин1.Кодифікаціяспрямовананате, щоб критично переосмислити чинні норми, подолатипротиріччяінеузгодженістьміжними2.

Кодифікація—цеформаправотворчості.Вонаєузагаль-неннямчинногорегулювання,спрямованимнавстановлен-няновихнорм,щовідображаютьназріліпотребисуспільноїпрактикиідолаютьпрогалиниправовогорегулювання.Ко-дифікація—цеформавдосконаленнязаконодавствапосуті,іїїрезультатомєновийзведенийзаконодавчийактстабіль-ного змісту (кодекс, положення, статут тощо),що замінюєранішечиннінормативніактизданогопитання.Поєднаннявкодифікаціїупорядкуванняіоновленнязаконодавствадоз-воляютьрозглядати її якнайбільшдосконалу, вищуформуправотворчості.

1Реми Кабрияк.Кодификации.—М.:Статут,2007.—С.63—78.2Зайчук О. В., Оніщенко Н. М.Поняття, зміст, сутність та види

систематизаціїзаконодавства//Правовадержава.ЩорічникнауковихпрацьIн-тудержавиіправаім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни.—К.,2003.—Вип.14.—С.11.


2��

Кодифікаціямаєрядхарактернихрис:• укодифікованомуактізазвичайформулюютьсянорми,

щорегулюютьнайбільшважливі,принциповіпитаннясус-пільного життя, які визначають нормативні основи тієї чиіншоїгалузі(інституту)законодавства;

• такийактрегулюєзначнуідоситьширокусферувідно-син(майнові,трудові,шлюбно-сімейнівідносини,боротьбуіззлочинністютощо);

• як підсумок удосконалення законодавства кодифіка-ційнийактявляєсобоюзведенийакт,упорядкованусукуп-ність взаємозалежних приписів. Він є єдиним, внутрішньопов’язанимдокументом,щоохоплюєякперевіреніжиттям,суспільноюпрактикоючиннінорми,такіновіправила,обу-мовленідинамікоюсоціальногожиття,назрілимипотребамирозвиткусуспільства;

• кодифікація спрямована на створення більш стійких,стабільнихнорм,розрахованихнадовгийперіодїхдії.Ефек-тивністькодифікованогоактабагатовчомузалежитьвідто-го, чи зможе законодавець врахувати об’єктивні тенденціїрозвиткувідносин,якієпредметомрегулюваннятакогоакта,їхдинаміку;

• предметкодифікаціїзазвичайвизначаєтьсязалежновідподілусистемизаконодавстванагалузітаінститути.Кодифі-каціязакріплюєсистемністьнормативнихактів,їхюридичнуєдністьіузгодженість.Кодифікованийактпереважноочолюєсистемувзамопов’язанихнормативнихактів,щоутворюютьпевнугалузь,підгалузьчиокремийінститутзаконодавства;

• акткодифікаціїзавждизначнийзаобсягом,маєсклад-нуструктуру.Цесвоєріднийукрупненийблокзаконодавства,якийзабезпечуєбільшчіткупобудовусистеминормативнихприписів,атакожзручністьїхвикористання.

Зазвичайвюридичнійлітературі іпрактицірозрізняютьдекількавидівкодифікації.Першийвид—цезагальнако-дифікація,підякоюрозуміютьприйняттяцілогорядукодифі-каційнихактівзусіхосновнихгалузейзаконодавстваі,якна-ступнийетап,створенняоб’єднаної,внутрішньоузгодженоїсистемитакихактівувигляді«кодексукодексів».Другийвид—цегалузевакодифікація,щоохоплюєзаконодавствотієїчиіншоїгалузіправа(Цивільний,Трудовий,Кримінальнийко-декситощо).Крімтого, існуєспеціальна (комплексна)ко-

ГЛАВА 1�

2��

дифікація,щовключаєактитієїчиіншоїпідгалузі,інститутучиоднорідногокомплексузаконодавства(Податковий,Лісо-вий,Митнийкодекситощо).

Кодифікованіактиможутьзовнішньовиражатисявріз-нихформах.Одназних—цеОсновизаконодавства,якіак-тивновикористовуютьсязаконодавчоюпрактикою.

Основизаконодавствазазвичайочолюютьтічиіншіга-лузі або інститути права, забезпечують взаємоузгодженістьусіхнормвідповіднихгалузейіінститутів.Вониподіляютьсяна великі, відокремлені підрозділи (розділи, глави). В нихвизначаютьсяєдинідлявсіхсуб’єктівпринципирегулюван-ня,надаютьсявизначенняважливихпонять,щовикористо-вуютьсяувідповіднійсфері.

Протенайбільшуживанимвидомкодифікованогоактаєкодекс.Цевеликийзведенийакт,щодетальноіконкретнорегулюєпевнусферувідносиніпідлягаєбезпосередньомуза-стосуванню.Вінабоповністюпоглинаєвсінормивідповід-ної галузі (Кримінальний кодекс), або містить основну заобсягомнайбільшважливучастинутакихнорм(Цивільнийкодекс,Кодексзаконівпропрацю).Порядзнормами-прин-ципами і нормами-дефініціями в кодексах формулюютьсянормибезпосередньогорегулювання,конкретніваріантипо-ведінки,якістановлятьосновнийїхзміст.

Кодекс — оптимальний варіант узагальнення і систе-матизації законодавства за певним напрямом, дієвий засібліквідаціїмножинностіактівзодногойтогосамогопитан-ня.СьогодніпереважнабільшістьгалузевихкодексівУкраїнипотребуєсуттєвоїпереробки.Відповіднароботавцьомуна-прямкуневпиннопроводиться.

Теорія права за характером відносин,що регулюються,поділяєвсікодексинагалузевіабокомплексні(міжгалузеві).Першірегулюютьконкретнусферусуспільнихвідносин,якавизначаєподілправанагалузітаінститути.ЦеКриміналь-ний,Цивільнийкодекси,Кодекс законівпропрацютощо.Комплекснийкодекссистематизуєнорми,якізібраніразомнезагалузямиправа,азаіншимипідставами(сферадержав-ноїдіяльності,галузьгосподарстваабосоціально-культурно-гобудівництва)іоб’єднанієдиноюконцепцією,загальнимипринципамирегулюваннязначноїсферивідносин(Повітря-нийкодекс,Митнийкодекстощо).


2��

Iнтереси створення єдиної, логічно узгодженої системизаконодавствапотребують,щобузаконодавчійдіяльностіпе-ревага надавалася передусім галузевим кодексам як актам,щобезпосередньовідображаютьнауковообґрунтованийроз-поділнормативногоматеріалузапредметоміметодомправо-вогорегулювання.Щодоприйняттякомплекснихкодексів,товонопокликанобутидодатковимспрямуваннямкодифі-каційнихробіт.

Управовійсистеміможутьіснуватиііншівидикодифіка-ційнихактів:статути,положення,правилатощо.

Статути—цекомплекснінормативніакти,щорегулюютьправове становище певних органів і організацій або ту чиіншу сферу державної діяльності (Статут залізничних дорігтощо).

Положення регламентують правовий стан, завдання ікомпетенціюпевногооргану,установичигрупиодноріднихорганів,установ,організацій.Це—кодифікаційніактиспе-ціальноїдії,якіможутьвидаватисянетількизаконодавчими,а й іншими правотворчими органами, наприклад, урядом.Правиламістятьпроцедурнінорми,щовизначаютьпорядокорганізаціїякого-небудьродудіяльності.

Уряді випадківкодифікованийактможеприйматисяуформі закону без додаткової назви (наприклад, Закон проосвітутощо).Віднесеннятогочиіншогозаконудорозрядукодифікаційнихвизначаєтьсязалежновідйогозмісту,обсягуісферирегулюваннясуспільнихвідносин,спрямованостінаоб’єднаннячиннихнорміодночасноговнесеннянорматив-нихновел.

ПравовасистемаУкраїнизсамогопочаткумаєформува-тисянеяксукупністьрозрізненихактівзвузькихпитань,аякнауковообґрунтованаівзаємоузгодженасистемакодифі-кованихактів,якіповиннібутибазою,основоюсистемиза-конодавствакраїни.Кодифікаціясприяєпосиленнюстабіль-ностізаконодавства,створеннючіткоїсистеминормативнихактів,забезпечуєоптимальнускоординованістьміжчинниминормами,створеннявзаконодавствіукрупненихнорматив-них блоків. Вона дозволяє вирішити два взаємопов’язанихзавдання—вдосконалитиізміст,іформузаконодавства.

Множинністьіфрагментарністьзаконів,їхвузькатемати-ка—цесуттєвийнедолікзаконодавства,якийзподальшим

ГЛАВА 1�

2��

формуванням правової системи, поглибленням правовогорегулюванняставатимещоразупомітнішим.Протенеобхід-ністьшвидко,оперативнозаповнюватипрогалинивчинномурегулюванні,потребазаконодавчогозабезпеченняринковихреформ,подальшоїдемократизаціїгромадськогожиття,ди-наміка соціальних перетворень об’єктивно вимагає від за-конодавцяприйматиокремі акти з вузьких тем,приватнихпитань. У результаті цього нормативний масив інтенсивнозростає,іразомізтимстворюєтьсябільшеможливостейдляпоявиновихпрогалин,неузгодженостейіпротирічучинно-мурегулюванні.

У перспективі видання кодифікаційних актів має пере-творитисявосновнуформузаконотворчості.Основнийшляхподоланнямножинностінормативнихатів,атакожпрогалиніпротирічрегулювання—цепідвищенняувагидокодифі-каціїзаконодавства,прийняттязаконівзукрупненихблоківрегулювання.Слідпоєднуватигалузевуікомплекснукодифі-кації,надаючиперевагуостанній.

Генеральноюлінієювдосконаленняукраїнськогозаконо-давства в майбутньомумає стати курс на поступове здійс-ненняйогозагальноїкодифікації.Дляцьогослідстворюватикодифікаційніблоки,якібнетількивідповідализавданнямчинногоупорядкуваннязаконодавства,айбулиброзрахо-вані на включення до майбутнього кодифікаційного зводу.Чинніактидоцільноскладатитак,щобїх,поможливості,неподіляючиначастини,можнабуловключативбільшвеликікодифікаційніпідрозділи—укодекси,єдинітомизводу1.


1.Якізавданнясистематизаціїзаконодавства?2.Якірізновидиінкорпораціївизнаєте?3.Щотакепредметнаінкорпорація?4.Визначтевидсистематизації—консолідація.5.Назвітьособливостікодифікаціїяквидусистематизації

законодавства.

1Правові системи сучасності. Глобалізація.Демократизм.Розви-ток//Зазаг.ред.О.В.Зайчука,О.Л.Копиленка,В.С.Журавського,Н.М.Оніщенко.—К.:ЮрінкомIнтер,2003.—С.156—157.

2��

Г л а в а 1�

ПОНЯТТЯ ТА фОРмИ РЕАЛІЗАцІї ПРАВА

§ 1. Поняття реалізації права

Реалізація—термінлатинськогопоходження(realis)і означає речовий. Поняття «реалізація права» розу-мієтьсярізниминауковцяминеоднозначно.Деяківченівизначаютьйогоякпроцесздійсненняправовихпри-писів через поведінку суб’єктів (право реалізується вповедінцілюдинитазабезпечуєтьсягарантіямизбокудержави).Iншівважаютьреалізацієюправаякзовніш-нійпроявправовогорегулювання,такірезультатпра-вовогорегулювання1.

Реалізаціяправа—цескладнийпроцес,щовключає:1)механізмиреалізаціїправа;2)формиреалізаціїправа.

Юридичниймеханізмреалізаціїправазалежитьвідтипу та особливостей правової системи тієї чи іншоїдержави.

Уромано-германськійправовійсистеміпроцесре-алізаціїправавідбуваєтьсянапевнихетапах.

Напершомуетапіздійснюєтьсяпроцесзакріпленняприроднихправ, данихлюдині віднародженняпози-тивнимправом.

Правалюдиниєскладовоюприродногоправа.Дляреалізації цих прав необхідно визнання їх державою.Тобтонеобхіднонадатиправамлюдиниформизакону,щовідбуваєтьсяшляхомїхконституційногозакріплен-нятадеталізаціївпоточномузаконодавстві.

1Общаятеориягосударстваиправа/Подред.Н.А.Катаева,В.В.Лазарева.—Уфа,1994.—С.374;Общаятеорияправа/Подред.А.С.Пиголкина.—2-еизд.—М.:Изд-воМГУ,1995.—C.282.

ГЛАВА 1�

2�0

На другому етапі закон через певні механізми набуваєвизначеноїформи,яказакріплюєсуб’єктивніправатаюри-дичніобов’язкисуб’єктів.

Такимимеханізмамиєконкретизаціязаконувпідзакон-нихактах;поясненнянормправавактахофіційноготлума-чення;наявністьпроцесуальнихнорм,якірегулюютьпоря-докприйняття,застосуваннятавиконаннязакону;наявністьрізноманітнихактівзастосуванняправа.

Натретьомуетапівідбуваєтьсявласнереалізаціяправа,без-посереднєвтіленняправовоїнормивдіяльностісуб’єктівправа.

Ванглосаксонськійправовійсистемімеханізмреалізаціїправовихприписівпростіший.Природнеправонабуваєфор-ми позитивного права шляхом діяльності судових органів.Суд,розглядаючиконкретнуюридичнусправу,виноситьсу-доверішеннянаосновіпрецеденту,встановлюючитимса-мимправатаобов’язкисторін.

Отже,механізмреалізаціїправа—цедіяльністьсуб’єктаправа,зобов’язаноїсторони,законотворчогооргану,право-застосовчогоорганутанаявніюридичнінорми,якірегулю-ютьїхдіяльність.

Складовоюмеханізмуреалізаціїправавиступаємеханізмюридичноївідповідальності.

Створенняправовоїнорминеєсамоціллю.Їїпризначен-ням є забезпечення регулювання суспільних відносин, щодосягаютьсявпроцесіреалізаціїправовихприписів.

Реалізація — цевтіленняприписівправовоїнормивдіяль-ностісуб’єктівправа.

Різноманітність суспільних відносин та правових нормвизначаєтьсярізноманітністюїхреалізації.

Залежновід характеру та змістунормирозрізняють триосновніформи реалізаціїправа:

—використання—цеформареалізаціїуповноважуючихнорм, змістомякої є активнаповедінка суб’єктів,що вчи-няєтьсязаїхвласнимбажанням(наприклад: реалізація права на освіту, договір дарування, заява про звільнення з роботи, права власності).

—виконання—цеформареалізаціїзобов’язуючихнорм,змістомякоїєвчиненнядій,щовимагаютьсяюридичнимиприписами,тобтовиконанняпокладенихобов’язків(напри-клад: виконання батьками обов’язків щодо утримання непов-нолітніх, сплата податків, договірні зобов’язання).


2�1

—дотримання—цеформареалізаціїзабороняючихнорм,змістомякої є утримання суб’єкта відпорушення заборон,якімістятьсяуправовихнормах (наприклад: не порушувати правила дорожнього руху).

Принципи,наякихґрунтуєтьсяреалізаціянормправа:1. Законність—неухильнедотриманнядержавнимиорганами

тапосадовимиособамизаконувпроцесіреалізаціїнормправа.Цейпринциппередбачаєтакіосновнімоменти:— прийняття рішення повинно здійснюватись правоза-

стосовуючимиорганамичипосадовимиособамивмежахтихповноважень,якізакріпленідлянихузаконі(підвідомчість,підсудністьсправ);

—прийняттярішеннявідповіднодопроцедури,встанов-леноїзаконом;

—прийняттярішеньздотриманнямпевноїформи(ухва-ла,вирок,рішення,указ,наказтощо);

—правильнаюридичнакваліфікаціятазастосуваннясаметієїнорми,яканеобхіднавданомувипадку;

—ухваленнярішенняв суворій відповідностіприписамдиспозиціїчисанкціїправовоїнорми.

2. Обґрунтованість—прийняттярішенняпередбачаєре-тельневивченняматеріалівсправи;логічнийаналіздоказів,перевіркудостовірностіюридичнихфактів.

3. Доцільність— у правозастосовуючому акті має знай-ти відображення найбільш оптимальний та ефективнийваріантреалізаціїправовихвимог(наприклад: вирок не може бути надто суворим чи м’яким, при його прийнятті має виз-начатись тяжкість заподіяного, ступінь вини, обставини, що пом’якшують чи погіршують становище звинуваченого).

4. Принцип соціальної справедливості—діяльністьдержав-них органів чи посадових осіб повинна базуватись на вра-хуванні інтересів суспільства вцілому, ане становищааборангуокремоїособичигрупиосіб.

§ 2. Правозастосування як особлива форма реалізації права

Однієюзнайважливішихформреалізаціїнормправаєїхзастосування.

Вюридичнійлітературііснуютьдекількавизначеньдано-гопоняття,асаме:

ГЛАВА 1�

2�2

1)це—особливаформареалізаціїнормправа,яказдійс-нюєтьсядержавнимитагромадськимиорганізаціямивмежахїхкомпетенціїуформівладно-організуючоїдіяльностізкон-кретизаціїнормиправа.

2)це—владнадіяльністьорганівдержавичиіншихор-ганів,повноваженняякихделегуєдержава,яківидають ін-дивідуальніактинаосновінормправа.

3)це—формареалізаціїнормправа,якавключаєюри-дично-організаційнудіяльністьдержавизвтіленняправовихнормщодоконкретнихсуб’єктів.

Таким чином, застосування норм права — це владнадіяльністькомпетентнихорганівдержавитапосадовихосібзпідготовкитаприйняттяіндивідуальнихрішеньуюридичнійсправінаосновіюридичнихфактівтаконкретнихправовихнорм.

Застосуваннянормправамаєпевніособливості(безпосе-редняформареалізації):

—цедіяльність,яказдійснюєтьсявідповіднимидержав-нимиорганамичизаїхделегуваннямгромадськимиструкту-рами (наприклад: органами законодавчої влади, прокуратури, суду, виконавчої влади, громадськими організаціями);

—їйпритаманнийдержавно-владнийхарактер(акти,щовидаютьсявпроцесіправозастосування,єюридичними,не-виконанняїхтягнезастосуваннядержавногопримусу);

—воназавждимаєактивнийхарактер,спрямовананави-никнення,зміну,припиненняправовідносин;

—здійснюєтьсявособливихпроцесуальнихформах;— завершується прийняттям правозастосовчих актів, де

фіксуютьсяіндивідуально-конкретніприписи.Задопомогоюправозастосовчоїдіяльностіздійснюються

двазавдання:—організаціявиконанняприписівправовихнорм;—забезпеченняреакціїзбокудержавнихорганівзапору-

шенняприписівнормправа.Трьомосновнимспособамправовогорегулювання(доз-

воли, заборони, зобов’язання) відповідають три різновидиправовихнорм(уповноважуючі,забороняючі,зобов’язуючі)ітриформиреалізаціїправа(дотримання,виконання,вико-ристання).Особливістюцихформреалізації єнеобхідність


2��

здійснення учасниками правовідносин приписів правовоїнорми,тобтореалізація їхсуб’єктивнихправтавиконанняюридичнихобов’язків.

Однак, удеякихвипадкахупроцесіреалізаціїправовихнормвиникаєнеобхідністьуспеціальномусуб’єктіправоре-алізації.Цимсуб’єктомєвладнийоргандержави,бездіяль-ностіякогоповнареалізаціяправовогоприписунеможлива.Необхідністьвладногооргануяксуб’єктаправореалізаціїви-никаєувипадках,коли:

—правовийприписпочинаєдіятизурахуваннямпевнихобставин,щовимагаютьспеціальноговстановленнячикон-тролю(видачапаспорта,призначенняпенсії);

—єспірпроправочиобов’язок(розподілспільногомай-наміжподружжям);

—невиконуютьсяобов’язкичиєперешкодиуздійсненніправа,що зумовлює необхідність вдаватись до примусовихзаходів(стягненняштрафуякзасібзастосуванняадміністра-тивногопокарання);

виникаєнеобхідністьофіційнозакріпитипевнідіїчипе-ревіритиїхзаконність(нотаріальнепосвідчення);

для виникнення правовідносин потрібне офіційне під-твердженнянаявностічивідсутностіконкретнихфактів(виз-наннябатьківства).

Усізазначенівипадкипередбачаютьнеобхідністьособли-воїформиреалізаціїправа—правозастосування.

Процесправозастосуваннявизначаєтьсяякдіяльність,щореалізуютьсяупевнійпослідовностідій,якіотрималиназвустадії правозастосування.

Розрізняютьтристадіїправозастосовчоїдіяльності:1.Встановленняфактичнихобставинсправи.2.Підбіртааналізправовихнормякюридичноїоснови

справи.3.Вирішенняюридичноїсправитаоформленняприйня-

тогорішення.Фактичні обставини справи визначаються як життєві

факти та явища дійсності, що утворюють фактичну осно-ву застосування права. Встановлення фактичних обставинздійснюєтьсявпроцесідіяльностіправозастосовчогоорганушляхомвикористаннядоказів.

ГЛАВА 1�

2��

Докази визначаютьсяякпевнівстановленіданіпрофак-тичніобставинисправи,щопотребуютьспеціальноїформизакріплення(якправило,цепротокол).

Iздокументів,якіфіксуютьсвідченняпрофактичніоб-ставинисправи,тадокументів,щоскладаютьсяправозасто-совчими органами, утворюєтьсяюридична справа як сукуп-ністьпевнимчиномоформленихтарозміщенихдокументів.

Встановленняфактичнихобставинздійснюєтьсяшляхомпроцесудоказування,щовизначаєтьсяяклогічнопослідовнадіяльність із зібрання,дослідженнятаоцінкипевнихдоку-ментів.

Особливістьдоказуванняпов’язуєтьсязтакимикатегорія-ми,якпрезумпціятатягардоведення.

Презумпціяєприпущеннямпронаявністьчивідсутністьпевних фактів. Вагоме значення у процесі доказування укримінальних та адміністративних справах має презумпція невинуватості,тобтоприпущенняпроневинністьбудь-якоїособинавітьутомувипадку,колипро їївинністьсвідчитьбагатофактів,особавизначаєтьсяневинноюдотихпір,докиїївинанебудедоведенавпередбаченомузакономпорядкутавстановленаактомправозастосування.

Тягардоведення—цеобов’язокобґрунтуваннядоказів,щопокладаєтьсянапевного суб’єкта.Вцивільних справахцейобов’язокрозподіляєтьсяпорівну, тобтопозивач дово-дитьфактневиконаннячипорушеннязобов’язань.Укримі-нальних справах тягар доказування належить звинувачува-чеві,якиймаєдовестивинупідозрюваного.

Привстановленніфактичнихобставинсправисуттєвезна-ченняналежитьпреюдиції,тобтоюридичномувстановленнюнаявностіабовідсутностічиістинностіпевнихфактів.Так,якщосудужевстановивпевніфакти,перевіривїхтаоцінивупевномупорядку,товонивизнаютьсяпреюдиційними,тобтотакими,щоприновомурозглядісправивважаютьсявстанов-леними,істиннимиінепотребуютьновоїперевірки.

Вибіртааналізюридичноїнормихарактернийдлядругоїстадії правозастосування та визначає необхідність встанов-ленняюридичноїосновисправи.Підбірнормиправаперед-бачає необхідність критичного осмислення змісту норми удвохаспектах:


2��

— визначення правомірності закону, мети його дії, а увипадку застосування підзаконного правового акта— йоговідповідністьзакону;

—визначеннязмістунормишляхоманалізуїїсловесноговикладувофіційномудокументі.

Зазначена стадія правозастосування, як правило, здійс-нюєтьсяутриетапи:

—підбірвідповідноїправовоїнорми;— перевірка автентичності тексту норми офіційному її

викладу,атакожаналізнормизточкизоруїїдіївчасі,про-сторітазаколомосіб;

—аналізнормизточкизорунеобхідностітлумаченняїїзмісту.

Правозастосовчийорганупроцесіпідборунормиправамаєдативідповідьнатакіпитання:

—Чидіялаправованорманамоментвиникненняфак-тичнихобставинсправи?

—Чидієцянорманамоментрозглядуюридичноїсправи?—Чидієзазначенанорманатериторії,десправарозгля-

дається?—Чипоширюєтьсядіянорминасуб’єктів,щопов’язані

зцієюсправою?— Чи відповідає зміст норми тексту її офіційного ви-

дання?Завершується ця стадія правовідносин кваліфікацією,

тобтоюридичноюоцінкою сукупностіфактичних обставинсправишляхомвіднесенняконкретноговипадкудопевнихюридичнихнорм.

Третястадіяправозастосовчоїдіяльностіпередбачаєви-рішеннясправи.

Вирішення справи—цедіяльність,упроцесіякоїконкрет-ніфактипідводятьсяпіддіювідповідноїнормиправа.Прицьому суд чи іншийправозастосовчий орган відповідно досвоїхдержавно-владнихповноваженьпоширюєзагальніпра-вила,щомістятьсявнормативно-правовомуакті,наконк-ретніжиттєвіобставини.Результатомвирішенняюридичноїсправиєіндивідуальнедержавно-владневеління,тобтопри-пис,щомаєформупевногоюридичногодокумента.

Державно-владнерішення,щоєрезультатомправозасто-сування,виконуєподвійнуфункцію:

ГЛАВА 1�

2��

1.Констатація,тобтовизнанняпевнихфактів,встанов-ленняїхправомірногочипротиправногохарактеру,атакожвизнанняналежностіправапевнійособі.

2.Покладаннянавинногосуб’єктаобов’язкучипевноговидуюридичноївідповідальності.

§ �. Акти застосування норм права

Упроцесіправозастосовчоїдіяльностікомпетентніор-ганидержавиприймаютьактизастосуваннянормправа.

Акт застосування норм права — цеофіційнийдокументкомпетентногоорганудержави,якийприймаєтьсяврезуль-татірозглядуконкретноїсправи.

Акти застосування права (правозастосовчі акти) маютьпевніособливості:

1.Приймаютьсякомпетентнимиорганамидержавиврам-кахїхповноважень.

2.Маютьдержавно-владнийхарактер,оскількиєобов’яз-ковимидлясуб’єктів,учасниківконкретнихправовідносин.

3. Мають індивідуальний персоніфікований характер,оскількистосуютьсяконкретногосуб’єктачиконкретноїси-туації.

4.Маютьформальновизначенийхарактер,оскількина-лежатьдописьмовихдокументів,щомаютьпевнуформутаатрибути.

5.Діяактазастосуванняправавичерпуєтьсяодноразовоюреалізацією.

6.Актизастосуванняправанепоширюютьсянатівідно-сини,яківиникаютьпісляїхприйняття.

7.Правозастосовчіактизастосуванняправаможутьбутиоскарженічиопротестованівпередбаченомузаконодавствомпорядку1.

Вюридичнійлітературіактизастосуванняправакласифі-куютьзапевнимикритеріями.

I. За формою:— Вирок,рішення,указ,наказтощо.

1Бобровник С. В. Актзастосуванняправа//Юридичнаенциклопе-дія:В6т./Ред.кол.:Ю.С.Шемшученко(головаред.кол.)таін.—К.:Укр.енцикл.,1998.—Т.1.—С.75—76.


2��

II.За суб’єктами:— актиВерховноїРади,актиглавидержави,актиКабіне-

туМіністрів,актиміністерств,актисудовихорганівтощо.III.За функціональним призначенням:—регулятивні—акти,якізабезпечуютьреалізаціюдиспо-

зиційрегулятивнихнормтапідтверджуютьчивстановлюютьправатаобов’язкисторін;

—охоронні—акти,якізабезпечуютьреалізаціюсанкційохороннихнорм,встановлюючиміруюридичноївідповідаль-ності.

IV.За характером приписів:—уповноважуючі — правозастосовчіакти,якідаютьмож-

ливістьреалізуватипевнесуб’єктивнеправо.—зобов’язуючі — цеакти,якіконкретизуютьюридичний

обов’язоктапокладаютьнасуб’єктівнеобхідністьйогоздій-снення.

— забороняючі — акти, якіконкретизуютьюридичні за-борони.

V. За предметом правового регулювання:—кримінально-правові,цивільно-правовітощо.VI.За юридичною природою:— основні, що містять остаточне рішення у конкретній

справі(наприклад,вироксуду);—додаткові,якісприяютьвиданнюосновногоакта(на-

приклад,ухваласудупропритягненняособиякзвинуваче-ного).


1.Щотакереалізаціяправа?Назвітьформитакоїреалізації.2.Учомуполягаєспецифіказастосуванняправовихнормяк

особливоїформиїхреалізації?3.Якістадіїпроцесузастосуваннянормправа?4.Щотакеактизастосуваннянормправа?5.Якііснуютьвидиактівзастосуваннянормправа?

2��

Г л а в а 1�

ТЛумАчЕННЯ НОРм ПРАВА

§ 1. Поняття і значення тлумачення норм права

Під тлумаченнямнормправа слід розуміти діяль-ність органів держави, посадових осіб, громадськихорганізацій, окремих громадян, спрямовану на вста-новлення змістунормправа,нарозкриття вираженоївнихволісоціальнихсил,щознаходятьсяпривладі1.Розроблення нових юридичних приписів неможливебезтлумачення,оскількиврозвинутійсистемізаконо-давствабільшістьнорм,щовидаються,такчиінакшепов’язана з тими законодавчими положеннями, щовже існують. Великого значення набуває тлумаченняідляствореннязводівзаконів,зібраньідовідниківіззаконодавства, дляоблікунормативних актів.Процестлумачення необхідний при реалізації правових норморганами суду, прокуратури, господарськими судами,іншими державними органами, при укладенні угод ідоговорів господарськими структурами, в діяльностіпартій,громадськихоб’єднаньтощо.

Упроцесітлумаченнявстановлюєтьсязмістнор-миправа,їїосновнаметаісоціальнаспрямованість,можливінаслідкидіїпевногоакта,виявляютьсясус-пільно-історичніобставинийогоприйняття,умови,вякихвідбуваєтьсятлумачення,тощо2.Длявиявленнядійсногозмістуволі,вираженоївнормативномуакті,

1Марченко М. Н.Теориягосударстваиправаввопросахиответах.—М.:Юристъ,2001.—С.162.

2Комаров С. А. Общаятеориягосударстваиправа.—СПб:Питер,2004.—С.349—350.


2��

необхіднопроаналізуватисамтекстнормативногоакта,пре-амбулу,офіційнеінеофіційнейогороз’яснення,іншіблизь-кізазмістомнорми,матеріалиперіодичногодруку,науковіроботитощо.Протеголовнимоб’єктомтлумаченняпрису-воромурежимізаконностіповиненбутитекстнормативногоакта,оскількивньомупередусімзнаходитьсясвійвиразволязаконодавця.

Тлумаченнямаєособливезначеннядляробітниківпра-воохороннихорганів,оскількизастосуванняправадлянихєоднимзосновнихобов’язків,тієюформою,вякійвтілюєтьсяїхдіяльність1.

Протетлумаченняєнеобхіднимідлягромадян.Оскіль-кивідомо,щонезнаннязаконунезвільняєвідвідповідаль-ності.

Метатлумачення—правильнеіточнерозуміннятазасто-суваннязакону,виявленняйогосутності,якузаконодавецьвклавусловеснеформулювання.Вонопокликанепротидіятибудь-яким спробам відійти від змісту правових норм, про-тиставитибуквуідухзакону,виявитизмісттого,щосфор-мулював законодавець.Основною ідеєю,щомаєвтілювативченняпротлумачення,єідеяохорониівсебічногозміцнен-нязаконності.Тлумаченняневноситьінеповинновноситизміниідоповненнядочиннихнорм.Вонопокликанелишепояснюватите,щосформульовановзаконі.

Зрозуміло,щотлумаченнянеможливебезурахуваннясус-пільно-політичноїситуаціївкраїні,протеценеозначає,щовпроцесітлумаченняпідприводомврахуваннязміниумов,потреб соціально-політичного і господарського розвиткуможнаспиратисьнаточнийзмістправовихнорм,змінюватизмістнорми,щовкладенийвнеїзаконодавцем.

Законизмінюютьсяіпристосовуютьсядоновихумовневпроцесіїхтлумаченняізастосування,авустановленомупо-рядкусамимзаконодавцем.Урезультатітлумаченнянество-рюєтьсянормаправа, а лише виявляється, встановлюєтьсявираженавзаконідержавнаволя.Вононеповиннозаміню-ватиправотворчістьтам,деєпрогалиниуправовомурегулю-ванні,іденеобхідневиданняновихнормативнихактів.

1Кельман М. С., Мурашин О. Г., Хома Н. М.Загальнатеоріядержа-витаправа.—Львів:Новийсвіт,2003.—С.408.

ГЛАВА 1�

2�0

Законність забезпечує верховенство закону над усімаіншиминормативними актами, його вищуюридичну силу.Щодотлумачення,тоцеверховенствознаходитьпроявуто-му,щозмістпідзаконнихактіврозкриваєтьсяуточнійвід-повідностідозакону.

Тлумаченнянормправаєскладним,комплекснимяви-щем.Йогоможнарозглядатиудвохаспектах.Підтлумачен-ням, по-перше, слід розуміти процес мислення особи, щовивчаєправовунорму,усвідомленнязмістунормитаїїпояс-нення.Ценеобхіднийпідготовчийетап,передумовадляпра-вильноговирішенняконкретноїсправи,проведеннякодифі-каційноїроботи,складеннязібраньікартотекзаконодавства,облікунормативнихактів,виданняакта—роз’ясненнянормиправа тощо. По-друге, тлумачення передбачає роз’ясненнязмісту норми.Це діяльність певних органів і осіб,щомаєсамостійнеіспеціальнезначення.Їїмета—забезпечитивід-повіднезастосуваннянорми,щотлумачитьсявусіхвипадках,наяківонарозрахована,запобігтиможливимпомилкампризастосуванні.Тлумачення—роз’ясненняобов’язковоповин-нобутизафіксованимабоуформіофіційногоактадержав-ногооргана,абоіншогооргана,наділеноговладнимиповно-важеннями,абоуформірекомендацій,щодаютьгромадськіорганізаціїчиокремігромадяни,інемаютьформальноюри-дичнообов’язковогохарактеру.

Упершомувипадкуйдетьсяпрорізні способиусвідом-леннянормправа—мовний,систематичний,історико-полі-тичний тощо.Крім того, слід пам’ятати про ті результати,які здобуває інтерпретатор, використовуючи всі прийомиусвідомлення(буквальне,поширювальне,обмежувальнетлу-мачення).Удругомувипадкурозглядаютьсятаківидитлума-чення,якофіційне,щоможебутинормативним іказуаль-ним,танеофіційне.

Зазначені аспекти набувають найбільшої актуальностіпри застосуванні права: особа чи органи,що застосовуютьюридичнінорми,повинніусвідомитиїхзмістіознайомитисязроз’ясненням,щодаютьофіційніорганичинаукаправа.Усвідомленнянормимаєнаметівстановитиїїзміступов-номуобсязі,тодіякчасроз’ясненнямає,якправило,більшконкретне призначення — розкрити зміст того чи іншоготерміна, пояснити, на кого поширює свою дію норма,що


2�1

тлумачиться,якимєїїспіввідношеннязіншими,близькимиза змістом нормами. Усвідомленню підлягають у принципівсінормативніакти,роз’ясненню—лишеті,зприводуякихвиникаютьсумнівичинеузгодженостінапрактиці.Заусві-домленнямнеобов’язковоповинновідбуватисяроз’яснення,вбільшостівипадківдостатньолишеусвідомитизмістзако-ну,щобухвалитирішенняусправі.

§ 2. усвідомлення змісту норми права (прийоми тлумачення)

За допомогою прийомів тлумачення досліджуєтьсянорма права, інтерпретатор пізнає її зміст, отримує певнеуявленняпронорму. Знання такихприйомів запобігаєпо-милкам, поверхневому і однобічному усвідомленню змістунорми,допомагаєвиробитиправильнийпідхіддоїханалізу.

Прийоми тлумачення доповнюють і обумовлюють одинодного.Вонидаютьпозитивнірезультатилишеприїхвико-ристанніусукупності1.

Усвідомлюючи зміст і соціальне призначення правовоїнорми,інтерпретатордосліджує:

1)самунорму;2)їїправовізв’язки—взаємовідносинизіншимиюри-

дичнимиприписамиіправовимипринципами;3)їїпозаправовізв’язкизіншимисуспільнимиявищами.Це дає підстави для виокремлення трьох самостійних

прийомівусвідомленняправовоїнорми:• Мовне тлумачення:Воно починається з осмислення відповідного тексту

нормативногоакта,тобтозмовноготлумачення.Необхідновстановитиосновнепризначенняокремихслів,їхзмістовненавантаженнявданомуконтексті,виявитиграматичнуфор-му (відмінок,число,рід тощо).Якщовнормативномуактівідсутнєвизначеннятерміна,йомунадаєтьсязагальновжива-не,літературнезначення,якоговіннабувуріднійдлязако-нодавцямові.

Зміст слова,щодосліджується, тлумачиться так, якро-зумівйогозаконодавецьнамоментвиданнянорми.Основна

1Реми Кабрияк.Кодификации.—М.:Статут,2007.—С.334—345.

ГЛАВА 1�

2�2

лексична база, що використовується в нормативних актах,постійна.Однакможливістьзмінизначенняслівіснуєіїїнеможнаневраховуватипритлумаченні.

Наступне, не менш відповідальне завдання, покладе-нена інтерпретатора,—встановлення змісту і граматичноїструктуритексту,вивченнявзаємозалежностівсіхречень,щоз’ясовують іконкретизують зміст і в сукупності утворюютьнормуправа.Встановленнятакихзв’язківособливоважливеувипадку,колинормаскладаєтьсяздекількохстатейодногоактачирізнихактів(внесеннязмінідоповненьдостатті,по-дальшеїїрозповсюдження,скасуванняякої-небудьчастинитощо).

Одночасно досліджуються техніко-юридичні засоби іприйомивиразуволі законодавцявнормі,щотлумачиться(розкриття змісту спеціальних юридичних і технічних тер-мінів, особливих правових конструкцій, аналіз структуринорми,щорозглядається,встановлення,доякоговидунормправавонаналежить,тощо).Спеціальніюридичнізнанняінавички,високийрівеньправосвідомості—необхідніумовиефективностітакоїроботи.

У законодавчому акті використовується цілий ряд спе-ціальних термінів. Проте в законодавстві багато загально-вживанихтермінів,щозапозичуютьсязпобутовоїмовиіви-користовуютьсяусвоємузагальнопоширеномузначені.Час-то використовуються також такі загальновживані терміни,щомаютьунормативномуактіособливийзміст(наприклад,«докази»,«підозрюваний»,«скарга»).Вониточнішевизнача-ютьнеобхіднепоняття.Спеціальніюридичнітерміни(при-міром,«позивач»,«дізнання»)виробляютьсяправознавствомі створюються законодавцем. Знання судової і арбітражноїпрактики—необхіднаумоваїхправильногорозуміння.

Широко використовуються в нормативних актах і такзванітехнологічнітерміни,запозиченізрізнихгалузейтехні-ки,науки,мистецтватощо.Безтакихтермінівправоіснуватинеможе,оскількивоностосуєтьсябагатьохсторінсуспільно-гожиття.Цітермінизазвичайневизначаютьсявнорматив-нихактах.Якщоприїхтлумаченнівиникаютьнепорозумін-ня, слід звернутися до відповідних довідників, словників,спеціалістів.


2��

• Систематичне тлумачення:Будь-яка норма являє собою складову системи права і

взаємодієзбагатьмаіншимиправовиминормами.Томупіс-ляаналізуїїзмістунеобхіднопрослідкуватиірозкритивсіїїюридичнізв’язкиіопосередкування.Це—систематичнетлу-мачення.Усвідомитисутьнормиможналишешляхоманалізуіншихнорм,близькихдонеїзазмістом,щоїїрозвиваютьтадеталізують.Слідтакожпроаналізувати,вякомузазначен-нямакті(законі,постановітощо)вонасформульована,якемісцевцьомуактізаймає.Цеістановитьзмістсистематич-ноготлумачення.

Встановленнясистематичнихзв’язківнорми,щотлума-читьсяз іншими,близькими їйзазмістом,воднихвипад-кахдозволяєвсебічнорозглядатипопереднівзаконодавствінорми,якіхочаформальнонескасовані,протеформальнозаміненііншимиіфактичнонедіють.Занеобхідностізасто-суванняаналогії законуцейприйомтлумаченнядопомагаєзнайтинайбільшблизькузазмістомнорму,щозастосовуєть-сядоконкретноговипадку,якийпідлягаєвирішенню.

Притлумаченнінеобхідновикористовуватизв’язоккон-кретних норм із загальною частиною тієї ж галузі права.Співставлення статей особливої частини допомагають роз-критизмістнорми,щотлумачиться,більшчітковизначитиїїзагальнуспрямованість,сферудії.

• Історико-політичне тлумачення:Дослідженнясоціальногозначеннянорми,їїмети,намірів

законодавця,суспільно-політичноїситуації,щообумовилоїївидання,становитьзміст історико-політичноготлумачення.Важливовикористовуватидокументиіматеріали,опубліко-ванівзасобахмасовоїінформації;літературу,якавідображаєполітику держави з питання,що розглядається.Крім того,інтерпретаторвивчаєпреамбулуівступ,щотлумачиться,їхофіційне і неофіційне тлумачення, матеріали обговоренняі прийняття норми,що тлумачиться, а також враховує со-ціально-політичнуситуацію,якасклаласянамоментсамогопроцесутлумачення.Природно,щоцетлумаченнямаєздій-снюватисялишеврамкахосновногозмістуакта,щодослід-жується, не повинно бути приводом,щоб відійти від йоготочногозмісту.

ГЛАВА 1�

2��

Iсторико-політичнетлумаченнядозволяєвиявитинорми,щоформальнонескасовані,алефактичновтратилисвоєзна-чення.

Iноді під історичним тлумаченнямрозуміють усвідом-лення змісту нормишляхом порівняння закону, що тлу-мачиться,зйогопопереднімпроектом,зактами,скасова-нимизтогосамогопитання,ознайомленнязматеріаламиобговорення і прийняття акта,що тлумачиться.Необхід-ність вивчення таких актів і матеріалів очевидна. Однакподібнийаналізнеможнаперетворитиусамоціль.Вінмаєпідпорядковуватися вивченню економічних і політичнихумов, що визначили видання норми, її мету і соціальнепризначення.

• Завершення процесу усвідомлення змісту норм права:Вокремихвипадкахурезультатітлумаченнянормиви-

являється,щовонаєнедостатньоясноючивикликаєсум-ніви. Це може пояснюватися недостатньою точністю тогочиіншоготермінаабовиразучиїхнеповнотою.Неясністьможевиникатитакожурезультатіпротирічурамкахсамоїнорми внаслідок недосконалості законодавчої техніки. Втаких випадках дуже важливо використовувати все те, щооб’єднується під умовною назвою «додаткові матеріали доправовоїнорми»: спеціальні роз’ясненняоргану,щовидаєнорму,якатлумачиться,органомВерховногосуду,Вищогогосподарськогосудутаїхколегій,офіційніроз’ясненняін-ших державних органів.Необхідно також використовуватипідручникизправовихдисциплін,коментарізаконодавства,монографічну літературу. При виявленні дійсної неясностінорми найбільш правильним є той варіант тлумачення,який:

1)більшповноіправильновідображаєзагальніпринципиправа;

2)найбільшевідповідаєвимозіохорониправізаконнихінтересівгромадян;

3)оптимально,повноівсебічновідображаєметуприйня-тогоакта,йоготлумачення.Прицьомувисновки,одержаніза допомогою використання додаткових матеріалів, не по-виннідолатинеясністьнормизарахунокзміничискасуван-няїїположень.


2��

§ �. Результати тлумачення (тлумачення норм права за обсягом)

На основі результатів текстуального аналізу в сукуп-ностізіншимиприйомамитлумаченняінтерпретаторробитьвисновок:чирозумітисловеснийвиразнормибуквально,об-межуватиабопоширюватиїїзміст.Уданомувипадкуйдетьсяпрообсягсловесногоформуваннянорми,проможливістьїїрозширенняабозвуження.Процестлумаченнязаобсягомєлогічним продовженням і звершенням усвідомлення змістунорми права, одним із результатів тлумачення в їх сукуп-ності1.

У процесі тлумачення зміст норми пояснюється як за-гальнеправило,уточнійвідповідностідотекстунормативно-гоакта(буквальнетлумачення).Цеслугуєнеобхідноюумо-воюзміцненнязаконності,правопорядкувкраїні.Однаквокремихвипадкахможевиникнутидеяканевідповідністьміждійснимзмістомнормитаїїформулюванням,якаполягаєвтому,щословеснеформулюваннябуваєвужчимчиширшим,ніжтадумка,якузаконодавецьвклавунеї.

Утакихвипадкахмиговоримопророзширенетлумачен-ня,колидійснийзмістнормислідрозумітидещоширше,ніжїїсловеснийвираз,абопрообмеженетлумачення,колизмістнормислідрозумітидещовужче,ніжцепрямовираженовбуквальномуформуваннінорми2.

Першаінайбільшпростапричинарозширеногоіобме-женоготлумачення—наявністьіншихнормблизькогозміс-ту,якіможутьдещозвузитичи,навпаки,розширитиобсягдіїприпису,щотлумачиться.Особливоцеважливодляви-падків,колипорівнюютьсянорми,щовиданіраніше,зно-вою,виданоюпізніше,яканескасовуєповністюстару,алепевноюміроюкоригуєїїзміст3.

Другапричинаполягаєвтому,щословеснийвиразнор-мичерезтічиіншідефектиоформленнянедостатньоповноічітковиражаєтудумку,якузаконодавецьвклавунеї.

1Власов Ю. Л.Проблемитлумаченнянормправа:Монографія.—К.:Iн-тдержавиіправаім.В.М.Корецького,2001.—С.56—59.

2Мухаев Р. Т.Теориягосударстваиправа:Учебник.—М.:Приор,2002.—С.398—406.

3Рабінович П. М.Основизагальноїтеоріїправатадержави.—Львів:Край,2007.—С.152—157.

ГЛАВА 1�

2��

Щодосконалішінормативніактизтехнічноїточкизору,томеншевнихнеточнихформулювань,прогалин,помилок.Протеможливість технічноїнедосконалості тексту актівнеможевиключатисязовсім.Утакихвипадкахіможевиникатиневідповідність, деякийрозривміж тим,щодійсномавнаувазізаконодавець,ісамимвиразом,невідповідністьтекстуідійсногозмістунорми.Розширенеіобмеженетлумаченнявтакихвипадкахприводитьувідповідністьзміст,ідеюправо-воїнормиіїїформувикладу,дозволяєліквідуватинедолікиоформленняіпояснитидійснийзмістнорми.


1.Учомуполягаєоб’єктивнанеобхідністьтлумаченняправа?2.Дайтевизначеннятлумачення,назвітьйоговиди,способита

обсяг.3.Назвітьосновніознакиактівтлумачення,таїхвиди.4.Якіособливостітлумаченнянормправазаобсягом?

2��

Г л а в а 1�

ПРАВОмІРНА ПОВЕДІНкА. ПРАВОПОРушЕННЯ

§ 1. Поняття, ознаки та види правової поведінки

Поведінкалюдиниєоднимізвидівлюдськоїдіяль-ності.Вонанетількиспрямовананабезпосереднєзадо-воленнярізнихпотреб,айзорієнтовананадосягненняпевних інтересів (суспільних, державних, особистих,національних тощо), відповідної позиції у сфері сус-пільнихвідносин,вонаєзовнішньоюсистемоюдій,восновуякоїпокладеновнутрішніпрагненнялюдини.

Поведінка має соціальний характер і визначаєть-сяяксукупністьпевнихдій,щоспричиняютьзмінивнавколишньомусвітічивсамомусуб’єкті1.Вданомувизначенніпершемісцевідведеносамесуспільнійцін-ностідійсуб’єкта.

Енциклопедичналітературапідповедінкоюлюдинирозуміє систему взаємопов’язаних дій, здійснюванихсуб’єктами,щовимагаютьйоговзаємодії ізсередови-щемзметоюреалізаціїпевноїфункції2.

Поведінка—цебагатоаспектнакатегорія,якаохоп-люєтакіознаки:цеаспектдіяльностічиспілкування,щовідображаєвнутрішнійстанлюдини;цеповедінка,щофіксуєтьсяорганамивідчуття іншихсуб’єктів;во-наєсоціальнозначущою;вонаконтролюєтьсяволеюлюдини.

1Оксамытный В. В.Правомерное поведение личности.—К.:Науковадумка,1985.—С.8.

2БольшаяСоветскаяЭнциклопедия/Гл.ред.А.Ш.Прохо-ров.—М.:Сов.энциклопедия,1975.—Т.20.—С.70.

ГЛАВА 1�

2��

Поведінка людини може регулюватись нормами праваабобутипозасфероюцьогорегулювання(відносинидружби,заняттямузикоютощо).

Рядавторіввиокремлюютьтакзванудевіантнуповедінку—таку,щоневідповідаєприйнятимусуспільстві стандартамна даному етапі розвитку, але вмайбутньомуможе їм від-повідати1.

Заслуговуєнаувагупозиціянауковців,якірозрізняютьта-кожнормативнуповедінку,підякоюрозуміютьтакуповедін-ку, яка врегульована будь-яким видом соціальних норм—звичаями,релігійнимиабокорпоративниминормами,нор-мамиправатощо2.

Розглянемоповедінку,якарегулюєтьсянормамиправатамаєназву«правоваповедінка».

В юридичній літературі під правовою поведінкою ро-зуміютьсоціальнозначиму,усвідомленуповедінкуіндивіду-альнихчиколективнихсуб’єктів,врегульованунормамипра-ва,щотягнезасобоююридичнінаслідки3.

Даної точки зорущодопоняттяправовоїповедінкидо-тримуютьсяіукраїнськінауковці.ТакО.Ф.Скакунзазначає,щоправоваповедінка—цесоціальнаповедінкаособи(діячибездіяльність)свідомо-вольовогохарактеру,врегульовананормамиправа,щотягнезасобоююридичнінаслідки4.

Слід погодитись з даною позицією автора, оскількиправова поведінка — це соціально значимі, свідомі вчинкисуб’єктівправа,передбаченінормамиправатаконтрольованіїхволею,якітягнутьзасобоююридичнінаслідки.

Правовійповедінціпритаманнітакіознаки:—соціальна значимість—цеоцінкаповедінкисуб’єктівз

точкизорусукупностіїїсоціальноїхарактеристики.Вчинки

1Теория государства и права: Учебник для вузов /Под ред.М.М.Рассолова,В.О.Лучина,Б.С.Эбзеева.—М.:ЮНИТИ—ДАНА;Закониправо,2000.—С.364.

2Теоріядержави іправа:Навч.посібник/А.М.Колодій,В.В.Копєйчиков,С.Л.Лисенковтаін.;Зазаг.ред.С.Л.Лисенкова,В.В.Копєйчикова.—К.:ЮрінкомIнтер,2003.—С.233.

3Теориягосударстваиправа:Учебник/Подред.В.М.Корель-ского, В. Д. Перевалова.—М.: НОРМА—ИНФРА.М, 1998.— С.399—401.

4Скакун О. Ф.Теориягосударстваиправа:Учебник.—Х.:Кон-сум,2000.—С.448.


2��

людейналежатьдосферисуспільнихвідносин.Вонипевнимчиномвпливаютьнанихтаводночаспороджуютьвідповіднуреакціюоточуючогосередовищазалежновідтого,чиєвонисоціальнокорисними,суспільношкідливимиабонавітьне-безпечними;

—суб’єктивізм—тобтоставленняособидосвоїхдійтанаслідків,яківонипороджують.Суб’єктимаютьпевнийрі-веньсвідомостітаволі,вониздатніуправлятисвоїмивчин-камивідповіднодотихцінностей,якісклалисявданомусус-пільстві,танорм,щовньомуіснують;

—регламентованість поведінки нормами права—тобтозадопомогою норм права впроваджується в життя суспільнокорисна поведінка та витісняється небажана. Регулятивнафункціяправапередбачаєвпливнаповедінкусуб’єктівправаупроцесірегулюваннясуспільнихвідносин.Правомірнапо-ведінкамаєвідповідатитимвимогам,якімістятьсявнорміправа.Нормаправаміститьосновніцілі,умови,формипо-ведінкисуб’єктів,якієнайбільшважливимидлясуспільствачисоціальноїгрупи;

—підконтрольність поведінки державі—державаконтро-люєдіяльність суб’єктів суспільногожиття залежновід со-ціальної значимості вчинків. Держава через свої структуригарантує діяльність суб’єктів, створюючи відповідні умови,застосовуючивнеобхіднихвипадкахзасобипримусучиза-охоченнятощо;

—здатність правової поведінки породжувати юридичніна-слідки.Поведінкасуб’єктівнадзвичайнорізноманітна.Вонамає різніформи вияву,мотиви та наслідки.Нормиправаможутьдозволяти(уповноважуючінорми),забороняти(за-бороняючі норми) чи зобов’язувати (зобов’язуючі норми)суб’єктівдопевноїповедінки.Поведінка,яканезабороне-нанормоюправа,єправовою.Деяківчинкинезабороненінормоюправа,аленетягнутьюридичнихнаслідків,оскіль-ки єюридично нейтральними (заняття спортом, музикоютощо).

Правоваповедінкамаєсоціальну таюридичнусторону,щодаєможливістьрозрізнятитакіїївиди:

1)правомірнаповедінка;2)правопорушення;

ГЛАВА 1�

2�0

3)зловживанняправом;4)об’єктивнопротиправнедіяння.Зобразимоїхувиглядітаблиці:

ОцінкаВідповідає

вимогам норм праваСуперечить

правовим приписамЮридична Соціальна

Соціальноко-рисна

Правомірна поведінка — соціальнокорис-наповедінка,щовідповідаєправовимприписам.

Об’єктивно протиправна поведінка — поведінка,яканезавдаєшкоди,алездійснюєтьсязпо-рушеннямправовихприписів.

Соціальношкід-лива

Зловживання пра-вом — це соціальношкідливедіяння,якездійснюєтьсяврам-кахнормправа.

Правопорушення—цесоціальнонебезпечнечишкідливедіяння,якепорушуєвимогинормправа.

Окрімзазначенихвидівправовоїповедінки,О.Ф.Ска-кун за формою зовнішнього прояву виокремлює: фізичнуповедінку(діяльність);усну(вербальну)таписьмову(доку-ментальну)1.

Деякі автори зазначають, що правова поведінка харак-теризується внутрішньою структурою, елементним складомякоїєправовівчинки.

Підправовимвчинкомвонирозуміютьдіяння,елемента-миякогоєсуб’єкт(фізичначиюридичнаособа,наділенапра-воздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю), суб’єктивнасторона(передбачаєвнутрішнєставленнясуб’єктадосвогодіяння та охоплює цілі, мотиви, правові установки тощо),об’єкт (явища навколишнього середовища, на які спрямо-вані діяння — суспільні відносини, соціальні цінності) таоб’єктивна сторона (форма зовнішнього прояву вчинку —діяння, суспільно значущі наслідки та причинний зв’язокміждіяннямтайогонаслідками)2.

1Скакун О. Ф.Зазнач.праця.—С.449.2Теоріядержавиіправа:Навч.посібник/А.М.Колодій,В.В.Ко-

пєйчиков,С.Л.Лисенковтаін.;Зазаг.ред.С.Л.Лисенкова,В.В.Ко-пєйчикова.—К.:ЮрінкомIнтер,2003.—С.235.


2�1

§ 2. Поняття та основні види правомірної поведінки

Суб’єктивпроцесісвоєїжиттєдіяльностіпостійнозна-ходятьсявсоціальномусередовищі,якевпливаєнанихчерезпевнусукупністьфакторівтаумовсоціальногохарактеру,яківлітературіотрималиназвубагаторівневоїсистемисоціаль-нихінститутів.

Вюридичнійлітературі данийвплив державнихорганівта громадських організаційнапроцес реалізації суб’єктамисвоїх прав, свобод та обов’язків розглядається як соціаль-несередовищевширокому(макросередовище,якевключаєвідносини,щоформуютьсявмежахсуспільства,державивцілому)тавузькомузначеннях(мікросередовище,якеохоп-люєтівідносиниміжособистісногохарактеру,щосклалисявмежахневеликоїсоціальноїгрупичитрудовогоколективутощо,доякихналежатьокремісуб’єкти.

Соціальнесередовище—доситьдинамічнакатегорія,щопотребує постійного регулятивного впливу. Правові нормирегулюютьповедінку суб’єктів умежахданого середовища.Якзазначалосьвище,поведінка,врегульовананормоюправа,отрималаназвуправової.

Різновидомправовоїповедінкиєправомірнаповедінка.Зауважимо,щоправомірнаповедінкавідрізняєтьсявідпра-вовоїактивності.

Підправовоюактивністюрозуміютьвнутрішнєусвідом-лене,цілеспрямоване,суспільнокорисне,ініціативнедіяннясуб’єктівусферіправа.

Важливоюособливістюоб’єктивноїсторониправовоїак-тивностієнасампередініціативнийхарактердіяннясуб’єкта,анетількийогосуспільнокорисний,цілеспрямований,щомаєпозитивнийрезультатхарактер.Суб’єктивнасторонаправовоїактивностіхарактеризуєтьсянетількиусвідомленнямпотребтаінтересівініціативноїдіяльності,айготовністюдонеї.

М.I.АбдулаєвтаС.О.Комароввважають,щоправомірнаповедінка—цеусвідомленняособоютавідтворенняусвоїхдіян-няхусіхсоціальнихнормсуспільства,свідома,вольоваповедін-ка,спрямовананадосягненняособистогочисуспільногоблага1.


ГЛАВА 1�

2�2

А.В.Малько дещо звужує визначенняправомірної по-ведінки,підкреслюючи,щоправомірнаповедінка—цедіян-нясуб’єктів,щовідповідаєнормамправатасоціальнокорис-нимцілям1.

Враховуючивсевищевикладене, слідзазначити,що пра-вомірна поведінка—цесуспільнонеобхідна,бажана,допус-тима,усвідомленаповедінкаіндивідуальнихтаколективнихсуб’єктів,якавідповідаєправовимприписамтагарантуєтьсядержавою.

Правомірнаповедінкахарактеризуєтьсяпевнимиособли-востями:

1) відповідність даної поведінки вимогам норм права(формально-юридичнийкритерій);

2)соціальнакорисністьданоїповедінки,тобтовонаєба-жаноюабонеобхідноюдляфункціонуваннясуспільства.Не-обхідністьправомірноїповедінкиміститьсявзобов’язуючихтазабороняючихнормахправа,абажаністьдлясуспільстваданої поведінки залежить від волі уповноваженої особи, єїїправом,анеобов’язком,тазнаходитьсвоєзакріпленнявдиспозитивнихнормах;

3) дана поведінкамає суб’єктивну сторону, яка знахо-дитьсвійвиявутакихскладовихчинниках,як:мотив(спря-мованістьповедінки);міраусвідомленняможливихнаслід-ківвчинку;внутрішнєставленняособидоспричиненихна-слідків;

4)об’єктивнанеобхідністьправомірнихдійдляфункціо-нуваннятарозвиткусуспільства.Цідіїзнаходятьсвоєзакріп-леннявімперативнихнормахувиглядіобов’язків,виконан-няякихзабезпечуєтьсяпримусовоюсилоюдержави;

5) форми реалізації правомірної поведінки пов’язані зформами реалізації права (дотримання, виконання, вико-ристаннятазастосуванняправа).Всіформиправомірноїпо-ведінкиповиннівідповідативимогамнормиправазметоюдосягнення певного позитивного результату.Форма право-мірноїповедінкивкожномуконкретномувипадкуєіндиві-дуальноютапов’язана із специфікоюмотивів тацілей,якіставитьпередсобоюсуб’єкт.

1Малько А. В.Теория государстваиправаввопросахиответах:Учеб.пособие.—М.:Юристъ,1998.—С.153.


2��

6) соціальна допустимістьповедінки, тобтоцеможливаправоваповедінка,щозабезпеченадержавнимизасобами.

Правомірнаповедінкаохоплюєдвааспекти:—інформаційний,щопередбачаєширокийдоступдопра-

вовоїінформації,обізнаністьщодосвоїхправтаобов’язків,активнеїхвикористаннятадотримання;

—поведінковий,щопередбачає законні способи здійс-неннясуб’єктивнихправтаюридичнихобов’язків1.

Класифікаціяправомірноїповедінкиможездійснюватисьнаосновірізнихпідстав:

I.Залежно від суб’єктів розрізняють:—правомірнуіндивідуальнуповедінку;—колективнуповедінку(діяльністьтрудовихколективів,

державнихорганів).II.Залежно від об’єктивної сторони:—активнідії;—бездіяльність.III.Залежно від форм реалізації норм права:—дотримання;—виконання;—використання;—застосування.IV.Залежності від юридичних наслідків, яких бажає досяг-

ти суб’єкт реалізації:—юридичніакти;—юридичнівчинки.V.Залежно від суб’єктивної сторони:—соціальноактивнуповедінку,якахарактеризуєтьсяви-

соким ступенем активності суб’єктів, цілеспрямованістю їхдіяльностівпроцесіреалізаціїсвоїхправ,обов’язківумежахправовихнорм;

— законослухняну поведінку— це свідоме дотриманнязаконів,яківиконуютьсядобровільнонаосновівисокоїпра-восвідомостісуб’єктів;

—конформістськуповедінку—цеповедінка,якахаракте-ризуєтьсянизькимступенемсоціальноїактивностісуб’єктів,їхпристосованістю,вонаневідрізняєтьсявідповедінкиін-шихсуб’єктів,основнимпринципомданоїповедінкиє«робиякусі»;

1Скакун О. Ф.Зазнач.праця.—С.450.

ГЛАВА 1�

2��

—маргінальнуповедінку,якаперебуваєнамежіміжпра-вомірною та неправомірною, переступити яку не дозволяєстрахпередюридичноювідповідальністю;

—звичнуповедінку,якаєрізновидомдіяльностісуб’єктів,увійшла у звичку внаслідок багаторазового повторення, непотребуєдодатковихзатрат.

§ �. Правопорушення: поняття, склад, види

Аналізюридичної літератури дав можливість зробитивисновок про однозначність у підходах до розуміння кате-горіїправопорушення.

А. Б. Венгеров вважає, що правопорушення — це по-ведінкаувиглядідіїчибездіяльності,якамаєпротиправнийхарактер, спрямованана порушення заборон, невиконанняобов’язків,передбаченихнормоюправа.

Правопорушеннямаєпротиправнийхарактертаспрямо-ванепротирізних інтересів,якіохороняютьсядержавою,асаме:особистих,суспільних,державнихтаінших.Вономожеспричинятицимінтересамфізичну,майнову,моральну,со-ціальну,духовнушкоду1.

Узагальнившивикладене,слідпідкреслити, що правопо-рушення — цепротиправне,винне,суспільнонебезпечнеабошкідливедіяння(діяабобездіяльність)деліктоспроможногосуб’єкта,якеспричиняєшкодуінтересамсуспільства,держа-виабоособи.

Правопорушеннювластивітакіознаки:1. Має протиправний, неправомірний характер, тобто су-

перечить нормам права, являє собою порушення заборон,зазначених у законах та підзаконних актах, зловживаннясуб’єктивнимправом,перевищеннякомпетенції.

2. Має суспільно шкідливий або суспільно небезпечний ха-рактер. Данаознакахарактеризуєтьсянебажаністюдлясус-пільства,державичиособи,передбачаєнастаннянегативнихнаслідків,якіможутьнастатиякбезпосередньо,таківмай-бутньому, ступінь суспільної небезпечності чи шкідливості

1Венгеров А. Б.Теориягосударстваиправа:Учебник.—3-еизд.—М.:Юриспруденция,1999.—С.463.


2��

можебутирізнимтазнаходитьсвоєвідображеннявтійнега-тивнійреакціїзбокудержавивідповіднодовимогправовоїнорми.Чималоавторіввиокремлюютьдвісторонисуспільноїнебезпеки: по-перше, це характер суспільної небезпеки якякісна оцінкашкідливості вчинку,що базуєтьсяна об’єктіправопорушення;по-друге,цеступіньсуспільноїнебезпеки,тобторозмірспричиненоїправопорушеннямшкоди1.

ДещоіншоїпозиціїдотримуютьсяМ.I.АбдулаєвтаС.О.Ко-маров, які вважають,що суспільна небезпечність правопо-рушенняєякісноюхарактеристикоюсуспільноїшкідливостіправопорушення.Надумкуцихавторів,усіправопорушенняєсуспільношкідливими,алетількичастиназнихсуспільнонебезпечні2;

3. Знаходить вираз у поведінці у вигляді дії (крадіжка, роз-бій) або бездіяльності (залишення особи в безпорадному стані).Думки,наміри,переконання,якізовніневиявилися,невиз-начаютьсячиннимзаконодавствомякпротиправні.

4. Має свідомо вольовий характер, тобтовмоментскоєннязалежитьвідволітасвідомостіучасників,здійснюєтьсянимидобровільно.

5. Є винним діянням. Вина—цепсихічнеставленняособидосвогодіяннятайогонаслідків.

6. Причинний зв’язок між діянням та спричиненими наслід-ками.

7.Спричиняє застосування до правопорушника заходів юри-дичної відповідальності.

Слід розрізняти правопорушення якюридичнийфакт іскладправопорушенняяксукупністьназванихузаконіоз-нак,занаявностікотрихнебезпечнечишкідливедіяннявиз-нається конкретним правопорушенням. Такі ознаки маютьоб’єктивнийісуб’єктивнийхарактер.

Юридичний склад правопорушення — це система ознакправопорушення,необхідних та достатніх для застосуваннядоправопорушниказаходівюридичноївідповідальності.

Доюридичногоскладуправопорушенняналежать:

1Теориягосударстваиправа:Учебник/Подред.М.М.Рассолова,В.О.Лучина,Б.С.Эбзеева.—М.:ЮНИТИ—ДАНА;Закониправо,2000.—С.368.


ГЛАВА 1�

2��

1. Суб’єктправопорушення—цеделіктоспроможнаосо-ба,якаскоїлаправопорушення.Неюможебути:

а) індивідуальнийсуб’єкт—фізичнаособа,щоєосудноютадосяглапевноговіку.Фізичнихосібподіляютьнагрома-дян,осіббезгромадянства,іноземнихгромадян.Розглядаютьтакожприватнуособу,службовуособу,спеціальнийсуб’єкт.Осудністьфізичноїособихарактеризуєтьсятим,щовонаро-зумієхарактерсвоїхдійіможекеруватиними.

б)Колективнийсуб’єктправопорушення,нимможебутиюридична особа, державний орган, громадська організаціятощо,діїкожногозякихпов’язанізколективнимвинесен-нямрішень.

2. Об’єктправопорушення—цепевніблагачисоціаль-ніцінності,наякіпосягаєправопорушення(приміром,ма-теріальні ідуховніцінності,честь,гідність,життя,здоров’ялюдини,власність,державнабезпека,щозахищаютьсянор-мамиправатощо).Уюридичнійлітературірозглядаютьза-гальний,родовий(видовий)табезпосереднійоб’єкт.

Загальнийоб’єкт—цетісуспільнівідносини,якіохоро-няютьсяправоміякимправопорушеннязавдаєшкоди.

М. I. Аблулаєв та С. О. Комаров вважають, що сус-пільнівідносини—цескладнеявищесуспільноїдійсності,яке утворенерізнимиелементами, дояких вонивідносять:суб’єктів,щоєсторонамивцихвідносинах;об’єкти,зпри-водуякихвстановлюютьсязв’язки,щорегулюютьсяправом;діяння сторін таправованорма якпевнаформа реальноговідношення1.

Родовий(видовий)об’єктправопорушення—цепевнеко-лоодноріднихвідносин,якимзавдаєтьсяшкода(наприклад,злочинипротижиттятаздоров’я,свободиігідностіособи).

Безпосереднійоб’єкт—цеконкретнісуспільнівідноси-ни,протиякихспрямованеоднеабокількаправопорушень(приміром,життя,здоров’я,честь,майнотощо).

3. Суб’єктивна сторонаправопорушення—цесукупністьознак, які характеризують суб’єктивне ставлення особи досвогодіяннятайогонаслідків.

Ознакамисуб’єктивноїсторониєвина, мотив і мета.Го-ловнимкритеріємєвина,підякоюрозуміютьпсихічнестав-



2��

ленняособидоскоєного.Розрізняютьдвіформивини—на-мір та необережність.Залежновідвольовогокритеріюнамірможебутипрямим та непрямим.

Прямий намірмаємісце,колиособаусвідомлюєсуспільнунебезпеку свого діяння, передбачає та бажає настання на-слідківсвогодіяння.

Непрямий намір має місце, коли особа усвідомлює сус-пільнунебезпекусвогодіяння,передбачаєтасвідомодопус-каєнастаннянаслідківсвогодіяння.

Необережністьтежмаєдвіформи—злочиннусамовпев-неністьтазлочиннунедбалість.

Злочинна самовпевненість маємісце,колиособапередба-чаєнаслідкисвогодіяння,алелегковажнорозраховуєнапо-передженняцихнаслідків.

Злочинна недбалість маємісце,колиособанепередбачаєнегативнихнаслідків,алемоглаіповиннабулапередбачити.

Мета — це уява особи, котра скоїла правопорушення,щодобажаногорезультату,якоговонапрагне.

Мотив — цевнутрішніпроцеси,щовідображаютьсяусві-домостіособитаспонукаютьїїдоскоєнняправопорушення.

Мотивблизькийдопровини,алеценетотожнікатегорії.Вінвпливаєнасвідомістьлюдини,зумовлюєхарактерїїдій,формуєспрямованістьволі,визначаєзмістпровини.

Мотивіметаблизькізазначенням.Якщомотивпоказує,якимифакторамикеруєтьсяособа,скоюючиправопорушен-ня,тометавизначаєспрямованістьдіянняправопорушника,йогонайближчийрезультат, тобто те, чогоправопорушникпрагне,чогохочедосягти.

4.Об’єктивна сторона правопорушення—цесукупністьзовнішніхознак,щохарактеризуютьданеправопорушення,доякихвідносять:

—діяння(увиглядідіїчибездіяльності);—протиправність(формальнийаспект);—наслідкидіяння(змістовнийаспект);—причиннийзв’язокміждіяннямтанаслідками,яківо-

носпричиняє;—місце,час,спосіб,засоби,обставинитаситуаціяскоєн-

няправопорушення.Правопорушення підрозділяються на: злочини та про-

ступки.

ГЛАВА 1�

2��

Злочин — цепередбаченекримінальнимзаконодавствомсуспільнонебезпечневиннедіяння,якепосягаєнасуспіль-нийладдержави,їїполітичну,економічнусистему,власність,життя,праватасвободиособи.

Проступок—цеправопорушення,якезавдаєшкодуособі,суспільству,державі,здійснюєтьсяврізнихсферахсуспіль-ногожиття,маєрізніоб’єктивпливутаюридичнінаслідки.

Розрізняютьтаківидипроступків:• Конституційні—суспільношкідливіпротиправнівчин-

ки,якізавдаютьшкодупорядкуорганізаціїтадіяльностіор-ганіввладитауправління,конституційнимправамтасвобо-дамгромадян,аленемаютьознакскладузлочину.

• Адміністративні—цеправопорушення,якіпосягаютьнагромадськийабодержавнийпорядок,суспільнівідносиниусферідержавногоуправління,навідносиниусферівиконав-чо-розпорядчоїдіяльностіорганівдержавитощо(порушенняправилпротипожежноїбезпеки,митнихправилтощо).

• Цивільно-правові—цеправопорушенняусферімайно-вихтапов’язанихзнимиособистихнемайновихвідносин,яківиникаютьміжсуб’єктамитастановлятьдлянихматеріальнучидуховнуцінність(наприклад,невиконаннязобов’язаньзацивільно-правовимдоговоромтощо)

• Дисциплінарні—суспільношкідливівчинки,якізавда-ютьшкодувнутрішньомурозпорядкудіяльностіпідприємств,установ,організацій(приміром,невиконаннячиненалежневиконаннятрудовихобов’язківпрацівникомтощо).

• Процесуальні—цеправопорушення,якіпосягаютьнавстановленізакономпроцедуриздійсненняправосуддятощо.


1.Щотакеправомірнаповедінка?2.Назвітьосновнівидиімотивиправомірноїповедінки.3.Дайтевизначенняправопорушенняійогоскладу.4.Наведітьосновніобставини,щовиключаютьпротиправність

діянняіюридичнувідповідальність.

2��

Г л а в а 1�

юРИДИчНА ВІДПОВІДАЛЬНІсТЬ

§ 1. Поняття та види соціальної відповідальності

Вивчаючизмісткатегорії«відповідальність»,мипо-винні виходити з того,щосоціальнувідповідальністьнеможназводитидоодногозїїрізновидів:моральної,політичної, юридичної, професійної тощо. У процесівивчення цих різновидів відповідальності необхідноматинаувазіте,щоспіввідношеннясоціальноївідпові-дальностіз їїрізновидамиможливоуявитиякдіалек-тичнийзв’язокзагальноготаособливого.

Соціальнавідповідальністьєродовимпоняттямщо-доїїрізновидів.Найбільшсуттєвіриситаознаки,якіпритаманнісоціальнійвідповідальності,властивітакожїїокремимрізновидам.

Юридичну відповідальність необхідно вивчати увзаємозв’язкуізсоціальною.Цепов’язуєтьсязтим,щофілософи та соціологи, даючи визначення соціальнійвідповідальності,відображаютьтіїїриси,щопов’язаніз моральною, політичною, релігійною відповідальніс-тю, але прицьомуне повністю відображають ознакиюридичноївідповідальності.

Унауковійлітературінемаєєдностідумокстосовнокількостівидівсоціальноївідповідальності.Так,Н.I.Фо-кінавважає,щосоціальнавідповідальністьскладаєтьсязморальноїтаправової1.НадумкуН.О.Головко,соціаль-навідповідальністьіснуєуформіполітичної,правової

1Фокина Н. И. К проблеме ответственности личности.—М.:Изд-воМоск.ун-та,1979.—С.206.

ГЛАВА 1�

2�0

таморальноївідповідальності1.Л.I.Грядуновадосоціальноївідповідальності відносить політичну, громадянську, пар-тійну,виробничу,правову,моральну,сімейно-побутову2,аО.Ф.Плахотнийпропонуєкласифікацію,щооб’єднуєвсіцівиди відповідальності, додаючи до них економічну, націо-нальнутадержавну3.

М. М. Бахтін виокремлює такі види соціальної відпо-відальності: моральна, персональна, політична, соціальна4.Р.Л.Хачатуроввважає,щоусуспільствііснуютьстількиріз-новидів соціальної відповідальності, скільки в ньому діютьрізновидівсоціальнихнорм5.

Доситьобґрунтованоювважаємокласифікаціюсоціальноївідповідальностінанеправовутаправову.Неправовасоціаль-навідповідальністьнемаєюридичногохарактерутавиступаєу формі моральної, політичної, корпоративної, релігійної,етичноїтаіншоївідповідальності.

Моральна відповідальність настає у випадку порушеннятрадицій,звичаїв,нормкультуритаестетичнихнорм.Вонавідображаєтьсяусуспільномуосудітасоціальномувідмежу-ваннівідсуб’єкта,щопорушуєчиухиляєтьсявідвиконаннянорми поведінки. Моральна відповідальність має важливезначення,оскількизабезпечуєвідповідністьсуб’єктівприй-нятим у суспільстві уявленням про добро та зло, справед-ливістьтанесправедливість.

Політична відповідальність настає при порушенні норм,дотримання яких покладається суспільством на публічногополітика. Її призначенням є забезпечення упорядкуванняполітичноїсферисуспільнихвідносиншляхомдемонстраціїнедовіри,необранняполітиканановийтерміндопредстав-ницькогооргану,виключеннязпевноїорганізації.

1Головко Н. А.Проблемаморальнойответственностивэтике.—К.:Наук.думка,1972.—С.76.

2Грядунова Л. И. Социальная ответственность личности. — К.:Вищашкола,1971.—С.31.

3Плахотный А. Ф. Свобода и ответственность (социологическийаспектпроблемы).—Х.:Изд-воХарьк.ун-та,1972.—С.66.

4Бахтин Н. М.Искусствоиответственность.—К.:Next,1994.—С.20,24,32,44,51,225,253.

5Хачатуров Р. Л., Ягутян Р. Г.Проблемыюридическойответствен-ности.—СПб.:Юрид.центрПРЕСС,1995.—С.25.


2�1

Корпоративна відповідальність настає у разі порушен-някорпоративнихправил,якіприйнятіпевноюсоціальноюструктуроютанемаютьправовогозначення.Відображаєтьсявосудічленамикорпораціїчивиразінедовірипорушнику.

Релігійна відповідальність засновуєтьсянанормах,щорег-ламентуютьпорядоквідправленнярелігійнихкультів, танавіріуБога.Забезпечуютьорганізаціюрелігійноїсферишля-хом визначенняможливих засобів впливу до суб’єктів,щопорушуютьвимогирелігійнихнорм.

Усі названі види соціальної відповідальності мають па-сивнийхарактер,оскількинегативнареакціязбокусуспіль-ства у цих випадкахне передбачає примусового впливунанормопорушника. Соціальна відповідальність не заснованана праві вимагати відповідної поведінки, а відображаєтьсяубажаннівисловитинегативнеставленняшляхомвідмовиуспілкуваннічидистанціювання.

Правова відповідальність настає у випадку порушеннянормдержавно-організованогоправа.Вонамаєдієвийхарак-тер,оскількипередбачаєактивнийпсихічнийвпливнапо-рушникааждозастосуванняпримусовогофізичноговпливу.

Такимчином,соціальнатаправовавідповідальністьспів-відносятьсяякзагальнетаособливе.Цимвидамвідповідаль-ностіпритаманнітакіспільніриси:

1.Якбудь-якасоціальна,такіюридичнавідповідальністьєзасобомгарантуваннятаохоронисуспільнихвідносин.

2.Вонивстановлюютьсяпевнимисуб’єктамитагаранту-ютьсяпевнимизасобами.

3.Єзасобомгарантуванняправлюдинитасуспільнихін-тересів.

4.Єелементаминадбудовисуспільства,щозалежатьвідрівня розвитку економічних, політичних та суспільних від-носин.

5. Мають динамічний характер, тобто розвиваються татрансформуютьсяразомізсуспільнимивідносинами.

6.Iснуютьупевнійсферітарегламентуютьсяпевнимріз-новидомсоціальнихнорм.

7.Переслідуютьдосягненняпевноїметитамаютьфунк-ціональнунаправленість.

8.Передбачаютьнастанняпевнихнаслідків дляпоруш-ника.

ГЛАВА 1�

2�2

9. Забезпечують системність суспільства як соціальногоутворення.

10.Виробляютьповагудоправісвободлюдинитаєпро-явамикультурисуспільства.

Наявність зазначених спільних рис не заперечує само-стійногохарактеруюридичноївідповідальностіякосновногорізновидусоціальної.

Юридична відповідальність Соціальна відповідальність

Призначаєтьсякомпетентни-миорганамидержави

Призначаєтьсянедержавнимиструктурами

Передбачаєтьсяправовиминормами

Регламентуєтьсясоціальниминормами

Маєпримусовийхарактер Неєзасобомпримусу

Застосовуєтьсявідповіднодонормативнозакріпленогопроцесу

Регламентуєтьсявдовільномупо-рядку

Маєвизначенийвидіформу Маєдовільнуформу

Породжуєдоповнюючийобов’язок

Спрямовананареалізаціюоснов-ногообов’язку

Єневіддільноювідправопо-рушеннятаєйогонаслідком

Пов’язуєтьсязпорушеннямсо-ціальнихнорм

Пов’язаназдержавно-влад-ноюдіяльністю

Пов’язанаіззасобамисуспільноговпливу

Призначаєтьсявідповіднодосанкціїправовоїнорми

Соціальнінорми,щорегламен-туютьвідповідальність,немаютьструктурнихелементів

Настаєнезалежновідрозуміннязмістунормсуб’єктамитаставленнядоних

Настаєлишеврезультатіпору-шеннянормзалежновідрозумін-няїхзмістуіставленнядоних

Маєвинятковоправовийха-рактер

Iснуєурізнихвидах

Отже, соціальна відповідальність є комплексною кате-горією,щопередбачаєнаявністьрізноманітнихформтавидів.Важливимрізновидомтакоївідповідальностієюридична.


2��

§ 2. юридична відповідальність: поняття, природа та сутність

Юридичнавідповідальністьєособливимрізновидомсо-ціальної.Самеїїналежністьдосоціальнихкатегорійвизначаєнаявністьуюридичноївідповідальностівсіхознаксоціальної,аджевоназдійснюєтьсявсуспільстві,забезпечуєсуспільнийпорядок,гарантуєзахистсуспільнихінтересівтапередбачаєнаявністьсуспільнихсуб’єктів.Однаксамостійнийхарактерюридичноївідповідальностізумовлюєтакожіснуванняособ-ливихрис,яківизначаютьсвоєрідністьцієїкатегоріїтанада-ютьможливістьвіднестиїїдоправовихпонять.

Юридична відповідальність — цезастосуваннявособли-вому процесуальному порядку до особи, що вчинила пра-вопорушення, засобівдержавногопримусу,щопередбаченісанкцієюправовоїнорми.

Длявсіхрізновидівюридичноївідповідальностіспільни-миєтакіознаки.

1. Підставою для відповідальності є правопорушення якконкретний факт поведінки, юридична кваліфікація якогоміститьсяв законі.Ознакиправопорушеннятасанкції,щовизначаютьзасобипримусузайоговчинення,непідлягаютьзвужувальномучирозширювальномутлумаченню.Упроцесізастосуваннявідповідальностімаєбутидоведено,щоособа,притягнута до відповідальності, вчинила правопорушення,ознакиякоговміщенівзаконі.

2.Наявність правової основи,якустановлятьправовінор-ми.Самевонихарактеризуютьповедінкуякпротиправнутаусанкціївміщуютьвичерпнийпереліквидіввідповідальностітазасобів,щоможутьбутизастосованідопорушника.

3.Наявність визначеного суб’єкта—фізичноїчиюридич-ноїособи,щочерезвіковийтапсихічнийстанможесамо-стійновідповідатизавчинене.Томутакийсуб’єктповиненволодітипевнимихарактеристиками,авчиненеправопору-шенняповиннопов’язуватисьізнаявністювини,тобтопси-хологічнимставленнямдоскоєного.

4.Юридична відповідальність спирається на державнийпримустапов’язуєтьсяіздосягненнямпевноїмети—пере-виховання,покаранняправопорушникатапоновленняпору-шенихправ.Державнийпримусєспецифічнимвпливомна

ГЛАВА 1�

2��

поведінку людей, заснованим на організованій силі. Особ-ливістютакогопримусуєнаціленістьнапримусовевиконан-нянормправа,нормативнарегламентованістьйогозаконом,наявністьчітковстановленихмежтаздійсненнялишекомпе-тентнимидержавнимиорганами.

5. Метою відповідальності є охорона правопорядку, щоздійснюється шляхом примусового поновлення порушенихправ,припиненняпротиправного станучипокаранняпра-вопорушника. Дієвість цього інституту забезпечує реальнуможливістьбезперешкодного здійсненнясуб’єктивнихправтаможливістьдосягненняправовогорезультатуправомірноюповедінкоюсуб’єктівсуспільнихвідносин.

6. Відображається у настанні певних негативних наслід-ків для правопорушника, що мають особистий, майновий,організаційний характер.Юридична відповідальність є під-ставоюдлявиникненняусуб’єкта,винногоускоєнніпра-вопорушення, додаткового обов’язку зазнати певних втратвідповіднодосанкціїнормиправатарішенняправозастосо-вчогоорганудержави.

7.Наявність особливої процесуальної форми покладення та реалізації відповідальності.Вонамаєнормативнезакріпленнята виявляється у наявності певних стадій відповідальності,кожназякихмаєпевнезначення,межітавідповідаєпевнимвимогам.Основнимизнихєвиникненняюридичноївідпові-дальності,виявправопорушення;офіційневизнанняправо-порушенняякпідставивідповідальностіактомкомпетентно-гооргану;реалізаціяюридичноївідповідальності.

Зазначеніознакиюридичноївідповідальностієобов’язко-вими,івідсутністьхочбиоднієїзнихсвідчитьпровідсут-ністьюридичноївідповідальностітаможливістьзастосуванняпевногорізновидунеправовоїсоціальноївідповідальності.

Юридична відповідальність є багатоаспектною кате-горією,сутністьякоїможебутивизначенаякваріант(спосіб)правовогорегулюванняшляхомнакладеннязаборон,якзасібзміцненнязаконності,засібвихованнязаконослухнянихгро-мадян,методпідвищеннярівняправовоїсвідомостітапра-вовоїкультури,принципдіяльностіправовоїдержави,засібохоронитавідновленняпорушенихсуб’єктивнихправ.

Природа інститутуюридичноївідповідальностімаєпра-вовийхарактеріполягаєузастосуваннідовинноїособи,яка


2��

скоїлаправопорушення,засобівпублічно-правовогоприму-су,щопередбаченісанкцієюпорушеноїнормивчітковизна-ченомупроцесуальномупорядку.Цесамостійнийправовийінститут,щоєпідставоюохороннихправовідносин.

§ �. Принципи та функції юридичної відповідальності

Застосування засобів державного примусу завждивикликалозначнуувагусуспільства.Цепов’язуєтьсязтим,що відповідальність торкається інтересів різноманітнихсуб’єктів і соціальних груп; у цій сфері можливі помилки,якімаютьсуттєвезначення,тацесфера,щонайбільшповнорегламентовананазаконодавчомурівні.Зазначенезумовлюєнеобхідність розробки та впровадження єдиних принципів,щохарактеризуютьвідповідальністьяксамостійнийзасібга-рантуваннятавідновленняправісвободлюдини.

Принципи юридичної відповідальності—цеположеннятаідеї,щомаютьзаконодавчезакріпленнятавизначаютьсамо-стійний і реальний характер відповідальності як засобу га-рантуванняіохорониоб’єктивногоісуб’єктивногоправатасуспільногопорядку.

Принцип законності забезпечує можливість визнаннядіянняправопорушеннямлишезаумови,якщовоноперед-баченезакономсамеякпротиправне;якщоцейзаконнабравзаконноїсилитайогозмістєобнародуваним.Законністьвід-повідальності виявляється в застосуванні міри відповідаль-ностіумежахтаформах,установленихзаконом;унаявностіпроцесуальнихвимогзастосуваннявідповідальності;умож-ливостіоскарженняіспростуваннянезаконнихдійтарішеньупроцесіпокладеннявідповідальності;уможливостінедопу-щеннязловживаньіпомилокпризастосуванніматеріальнихтапроцесуальнихнорм.

Законністьвиявляєтьсяівможливостіпокладеннявідпові-дальностінадієздатнуособу.Узв’язкузцимнеобхіднозазна-чити,щозазагальнимправиломюридичнавідповідальністьуповномуобсязінастаєпіслядосягненняособою18років.Однакзаокремірізновидиправопорушеньвідповідальністьнастаєраніше:кримінальна—з14років,адміністративно-та

ГЛАВА 1�

2��

цивільно-правова—з16років.Окрімвіку,дляфізичнихосібважливимєпсихічнийстан,якийбезпосередньовпливаєнаделіктоздатність.Дляюридичнихосібвідповідальністьнастаєзмоментудержавноїреєстрації.

Важливим принципом відповідальності є відповідність правопорушення та покарання. Вінзабезпечуєреалізаціюпо-ложеньМіжнароднихпактівпрозаборонужорстокихнелюд-ськихпокарань,щопринижуютьлюдськугідність.Відповід-но до нього смертна кара є виключним засобом впливу, апозбавлення волі забезпечує можливість перевиховання тавиправлення правопорушника. Змістом цього принципу єнеобхідністьдиференціаціїтаузгодженостіпокараньзаріз-номанітнізаступенемнебезпекиправопорушення.Цявимо-газабезпечуєтьсяшляхомчіткоговизначеннязаборонта їхсприйняттясуспільствомяксправедливих;можливістювиз-нанняпротиправнимилишетакихдіянь,негативнийхарак-терякихможебутидоведенийзасобамиюридичногопроцесутазаякізастосовуютьсязасобидержавноговпливу.

Принцип справедливості забезпечуєвідповідністьправавцілому та передбачених у ньому санкцій рівню соціальноїсправедливості суспільства. Моральність та справедливістьхарактеризують рівень об’єктивності права, впливають наможливістьдобровільноговиконаннясуб’єктамийогополо-жень,асправедливістьсанкційвселяєвіруусоціальнуцін-ність юридичної відповідальності як засобу виправлення іперевихованняправопорушниківтапідтриманнясуспільногопорядку.Справедливістьдосягаєтьсязаумовидотриманнявпроцесіпокладеннятареалізаціїюридичноївідповідальностіпевнихвимог.

Обґрунтованість відповідальності передбачає об’єктивнедослідженняобставин справи, збирання та всебічнуоцінкудоказів,доведеннянаявностіфактуправопорушеннядосту-пенявиниконкретноїособи,визначенняможливостізасто-суваннясанкції,встановленняпевноїміривпливувідповід-нодосанкціїнормитазурахуваннямконкретнихобставинсправиіособистостіправопорушника.Всіцівимогипотре-буютьписьмовогозакріпленнязобґрунтуваннямособливос-тейкожноїзних.

Принцип змагальності забезпечуєсправедливістьпроцесупритягненнядовідповідальностітазахистправзвинувачено-


2��

го.Йогозмістомєвимогивстановленнявиниправопоруш-ника органом держави; неможливість тиску на осіб; правовідмовитись від дачі свідчень якна себе, так і на родичів,невинуватістьособидотихпір,поки їївинунебудедове-дено в установленому законом порядку та рішенням суду;можливістьоспорюватиякфактправопорушення,такійогоправовуоцінку.

Право на захист єважливимпринципомюридичноївід-повідальності,оскількизакріплюєїїсправедливістьшляхомвстановленняпроцесуальнихправпритягнутого до відпові-дальності,якізабезпечуютьможливістьзнати,вчомуполягаєзвинувачення,оспорюватийого,братиучастьудослідженніобставинсправи,користуватисядопомогоюадвоката,оскар-житизастосуваннязапобіжнихзасобів,рішенняусправітапорядокйоговиконання.

Невідворотність відповідальності забезпечує караністькожногофактувчиненняправопорушення.Невідворотністьвідповідальності залежить відрядуфакторів.Це і ефектив-на робота правоохоронних органів, їх компетентність; під-готовленість органів, що застосовують санкції; обов’язковаі своєчасна реєстрація факту правопорушення; порушеннясправзакожнимфактомправопорушення.Важливезначен-нямаєнаявністьдосконалогозаконодавства,щонедозволяєокремимсуб’єктампорушуватичиігноруватизакон.Якщозапевне діяннямає настати застосування засобів державногопримусу,тобеззаконнихпідставніхтонеможебутизвільне-нимвідвідповідальностітапокараннязажоднихумов.

Основними факторами, що забезпечують реальність таефективність цього принципу, є досконалість процесуаль-ного законодавства; компетентність правоохоронних та су-дових органів; загальна політична ситуація,що сприяє чи,навпаки,створюєумовидляборотьбизправопорушеннями,атакожступіньдовіринаселенняправоохоронниморганамтадержавіуцілому.

Своєчасність відповідальності означаєможливістьпритяг-ненняправопорушника до відповідальності протягом стро-кудавності.Цепевнийстрок,упродовжякогоздійснюєтьсяпошук правопорушника з метою його покарання. Якщожвиннийвизначаєтьсяпіслязавершенняцьогостроку,товід-повідальністьдоньогонезастосовується.Цяпозиціязаконо-

ГЛАВА 1�

2��

давцявідповідаєосновнійметіюридичноївідповідальності—забезпеченнясуспільногопорядкутазлагоди,анепокараннясуб’єкта,якийужеставнашляхвиправленняінескоївпов-торноправопорушення.

Необхіднотакожзазначити,щовдеякихвипадкахстрокпозовноїдавностінепередбачається.Цестосуєтьсяособливонебезпечнихзлочинівпротилюдиниталюдства.

Принцип гуманізму забезпечуєможливістьповногочичаст-кового звільнення від застосування санкції у випадку доб-ровільноговідшкодуваннязбитків,щиросердногокаяття,ко-липорушниксвоєюповедінкоюдовівфактвиправлення;увипадкутяжкоїхворобитощо.Засобивпливу,щозастосову-ютьсядопорушника,неповинніпринижуватийогогідністьтапорушуватийогоправа.Цейпринципвизначаєзагальнуспрямованістьправаназабезпеченнясуб’єктивнихінтересівтазасновуєтьсянаконституційномувизнанніправтаінтере-сівлюдинивищоюсоціальноюцінністю.

Принцип доцільності виявляєтьсяудосягненніметиюри-дичноївідповідальностішляхомвідповідностіобраноїщодоправопорушникаміривпливу,індивідуалізаціїзасобівпока-рання залежно від ступеня суспільної небезпеки скоєного,особливостей особи правопорушника та обставин скоєнняправопорушення.Доцільністьвиявляєтьсяівнаданійзако-ном можливості державному органу обрати з передбаченоїсанкцієюнорминайбільшдоцільнувконкретнихумовахмі-рувпливу.

Індивідуалізація покарання надаєможливість забезпечитипокладеннявідповідальностінавиннуособутанесенняцієївідповідальності нею особисто. Реалізація цього принципузумовлює необхідність персонального визначення суб’єктівправопорушення,нормативногозакріпленняперелікуобста-вин,щополіпшуютьіобтяжуютьвідповідальність,тачіткоговизначенняправовогостатусувсіхсуб’єктівправа.

Відповідальність за винні діяння забезпечуєврахуваннясту-пеняусвідомленняособоюнеприпустимостісвоєїповедінкита спричинених нею негативних наслідків. Невинна особанеможебутипритягнутадовідповідальності.Винністьпра-вопорушника доводиться у різних галузях по-різному. Так,у межах кримінального права чинний принцип презумпціїневинуватостізабезпечуєпокладеннятягарядоказуванняна


2��

спеціальніоргани ідодоведенняцієївинисудовимиорга-нами особа вважається невинною. У сфері цивільних пра-вовідносин діє протилежний принцип, і особа вважаєтьсявинною,докинедоведенозворотне.Вційжегалузідієприн-ципвідповідальностібезвини (наприклад, відповідальністьвласникаджерелапідвищеноїнебезпеки).

Принцип правової регламентованості забезпечує закон-ність, справедливість та індивідуальність відповідальності.Вінздійснюєтьсяшляхомчіткоговизначеннявидів,формтазасобів відповідальності у санкціях матеріальних норм; за-кріпленняознак,складутарізновидівправопорушеньнорма-мигалузевогозаконодавства,нормативневизначенняпідставюридичної відповідальності, чітке визначення процедуривстановлення правопорушення та розслідування умов йогоскоєнняізакріпленняпроцесупризначеннявідповідальності,атакожїїреалізації.

Соціально-політична цінність юридичної відповідаль-ностівиявляєтьсяунаявностічітковизначеноїметитафун-кціональногопризначення.

Функції юридичної відповідальності — цеосновнінапрямивпливу на суспільство, завдяки яким досягається мета від-повідальностітаяківизначаютьїїпризначенняякзасобуза-безпеченнясуспільногопорядку.Основніфункціїюридичноївідповідальностітакі.

Репресивно-каральна (деякі автори називають її штраф-ною)1 функція свідчить про те, що юридична відповідаль-ність є уособленням негативної реакції держави на скоєнеправопорушення;цеактпокараннявідіменідержавитазасібпопередженняновихправопорушень.

Покаранняреалізуєтьсяабоєшляхомзміниправовогоста-тусупорушниказавдякиобмеженнюйогоправтасвобод,абож єшляхом покладення на нього доповнюючих обов’язків.Однакпокараннянеєсамоціллювідповідальності,оскількиостання не повинна принижувати правопорушника чи бутижорстокою. Основним призначенням відповідальності є ре-алізаціяфункціїпопередження (превенції) правопорушень. Вонапокликаназабезпечитиформуванняуправопорушникамотивів

1Скакун О. Ф.Теоріядержавиіправа:Підручник.—Х.:Консум,2001.—С.435;Комаров С. А., Малько А. В. Теориягосударстваиправа:Учебник.—М.:Издат.группаНОРМА-ИНФРА.М.,1999.—С.360.

ГЛАВА 1�

�00

щододотриманнязаконів,повагидоправіншихсуб’єктів.За-стосуваннявідповідальностієдоказомневідворотностіпока-ранняітимсамим—засобомзапобіганняможливимправопо-рушеннямяквиннимсуб’єктом,такіоточуючими.

Правопоновлююча функція протистоїтьформальномупока-раннювинноготаспрямовананазабезпеченняпорушеногоінтересуіпоновленняпорушенихпротиправноюповедінкоюсуспільних відносин.Якправило,цяфункція характеризуємайновувідповідальність.Стягненнязбитківзправопоруш-ника компенсує втрати потерпілої сторони та поновлює їїмайновіправа.Цяфункціямаєтакожнаметіпримусовеви-конанняневиконанихобов’язків.

Виховна функція спрямована наформування у суб’єктівпотребиправомірноїповедінки та усвідомленого ставленнядонаданихправіпокладенихобов’язків.Цяфункціясприяєзміцненню у громадян віри у справедливість, у захист на-лежнихїмправісвобод,підвищуєрівеньправовоїкультуригромадян,правову дисципліну та активність у сферіправа.Виховна функція має дві форми — загальнопревентивну,спрямовануна виховання у громадянповаги до закону, таспеціальнопревентивну,метоюякоїєперевихованнясамогоправопорушника.

Деякіавтори,окрімтрадиційних,виокремлюютьсигналі-заційну (інформативну) функцію1, змістом якої є визначен-нямоделіповедінки,щосуперечитьінтересамсуспільстваідержавитахарактеризуєтьсяякпротиправна;аналіззасобіввпливунаправопорушниківтавизначеннязмістуіособли-востейконкретнихвидіввідповідальності.

Iнші науковці обґрунтовують можливість існування ор-ганізуючої (регулятивної) функції відповідальності2.Їїзмістомєзабезпеченнярегулюваннясуспільнихвідносиншляхомпо-передженняправопорушень,покараннявиннихуїхскоєнніосібтавідновленняпорушенихурезультатіправопорушеньправізаконнихінтересів.

Таким чином, наявність мети, функцій юридичної від-повідальності,їїзаснованістьнасистеміпринципівсвідчить

1Кельман М. С., Мурашин О. Г.Загальнатеоріяправа(зісхемами,кросвордами,тестами).—К.:Кондор,2002.—С.201.

2Теориягосударстваиправа:Учебник/Подред.В.М.Корельско-го,В.Д.Перевалова.—М.:НОРМА-ИНФРА.М,1998.—С.421.


�01

просамостійнийхарактерцієїкатегорії,якамаєтеоретико-правовийтапрактично-правовийхарактер,забезпечуючипо-рядокусуспільстві.

§ �. Види юридичної відповідальності

Різноманітністьвідносин,якіохороняютьсядержавою,атакожнорм,щовстановлюютьохороннізасоби,визнача-ютьрізнийступіньсуспільноїнебезпекиправопорушеннятанаслідки, можливість класифікації юридичної відповідаль-ностізарізноманітнимикритеріями.

І. За змістом санкцій, щозастосовуютьсязавчиненепра-вопорушення, розрізняють штрафну та правопоновлюючувідповідальність.

Штрафна(каральна)відповідальністьнастаєзавчиненнязлочинів, адміністративних та дисциплінарних проступків.Вона:

—маєвідносно-визначенийхарактер,оскількиштрафнісанкції,якправило,передбачаютьнижчумежупокарання,атакожпризначаютьсязурахуваннямобставинвчиненняпра-вопорушення, особи правопорушника, мотивів, засобів танаслідківпорушеннянорми;

—засобипокаранняпризначаютьсяспеціальнимиорга-намидержавичипосадовимиособами;

—передбачаєбільшжорсткімірипокарання,щопризна-чаються за правилом покриття більш суворим покараннямменшсуворого;

—передбачаєчіткупрофесіональнуформуреалізації,щозакріплюєтьсянормативно;

—забезпечуєпокаранняправопорушникаімаєпримусо-вийхарактер.

Правопоновлюючавідповідальністьнастаєвідповіднодонормцивільногоправа.Вона:

—маєабсолютно-визначенийхарактер,щозумовлюєтьсяможливістючітковизначитирозмірспричиненихзбитківбезурахуванняособливостейобставинправопорушення;

— забезпечує можливість відшкодування спричиненихзбитківчивиконанняпокладенихобов’язківдобровільнобезвтручаннядержави;

ГЛАВА 1�

�02

— обумовлює застосування всіх передбачених засобіввпливуібільшсуворіміринеперекриваютьменшсуворі,якуштрафнійвідповідальності;

— може здійснюватись поза процесуальною формою,якщонепотребуєпримусовоговиконання;

—можезастосовуватисьнабудь-якійстадіївідповідаль-ності.

ІІ. За формою здійснення розрізняють:Судовувідповідальність,щопризначаєтьсяорганамипра-

восуддяврезультатірозглядунимипевноїсправи.Адміністративну, щопокладаєтьсяспеціальнимиоргана-

мизапорушенняпорядкууправління.ІІІ. За галузевою ознакою розрізняють конституційну,

кримінальну,адміністративну,цивільну,дисциплінарну,ма-теріальнувідповідальність.

Конституційна відповідальність яксамостійнийрізновидпочаларозглядатисьлишеостаннімчасом.Їїособливостямиєджерелавміщення,підставипризначення,суб’єктитанаяв-ністьособливихсанкцій.

МетоюцьоговидувідповідальностієзахистКонституціїдержавиякОсновногозакону,щомаєвищуюридичнусилутапрямудію.Цяметадосягаєтьсяшляхомзастосуваннядопорушниківконституційнихнормтакихсанкцій:

—відстороненнявідпосадивищихпосадовихосібдержави;—відставкапосадовихосібчивсьогооргану;— дострокове припинення повноважень державних ор-

ганівчипосадовихосіб;—розпускгромадськихоб’єднань;—визнаннянеконституційнимиактівчиокремихчастин

актів;—призупиненнядіїактіввиконавчихорганіввлади.Такимчином,конституційна відповідальністьмаєполі-

тичнийхарактер; єосновним інститутомпублічногоправа;настає як у випадку вчинення правопорушення, так і приневиконанніобов’язку;єзасобомохоронитазахистуКонс-титуції.

Кримінальна відповідальність — ценайбільшсуворийвидвідповідальності.Вонанастаєзавчиненнязлочинівтавста-новлюєтьсялишезаконом.Кримінальнийкодексзакріплюєвичерпнийперелікдіянь,щовизнаютьсязлочинами,акримі-


�0�

нально-процесуальнийрегламентуєпорядокпритягненнядокримінальної відповідальності. Повноваженнями притяг-нення до цього виду відповідальності наділений лише суд.Ніхтонеможе бути визнаним винним у вчиненні злочинутапритягнутийдокримінальногопокаранняінакше,ніжзавирокомсудутавідповіднодозакону.Стаття51ККУкраїнипередбачаєтаківидипокарань:

—штраф;—позбавленнявійськового,спеціальногозвання,рангу,

чинуабокваліфікаційногокласу;—позбавленняправаобійматипевніпосадиабозаймати-

сяпевноюдіяльністю;—громадськіроботи;—виправніроботи;—службовіобмеженнядлявійськовослужбовців;—конфіскаціямайна;—арешт;—обмеженняволі;— тримання в дисциплінарному батальйоні військово-

службовців;—позбавленняволінапевнийстрок;—довічнепозбавленняволі.Перелікпокараньєобов’язковимдлясуду,вичерпнимі

непідлягаєрозширеномутлумаченню.Особливостямицьоговидувідповідальностієстансуди-

мостіпіслявідбуванняпокарання.Наявністьпрезумпціїне-винуватості.Необхідністьвизначенняформивиниправопо-рушника,наявністьобставин,щозвільняютьвідвідповідаль-ності,наявністьосновнихтадодатковихпокарань.

Такимчином,кримінальнавідповідальність—ценай-більшсуворийвидвідповідальності,щопризначаєтьсясудомурамкахматеріальноготапроцесуальногозакону.

Цивільно-правова відповідальність єсамостійнимрізнови-домвідповідальності,щохарактеризуєтьсяпевнимиособли-востями:

—якправило,маємайновийхарактер,оскількизбиткивизначаютьсяугрошовійформі;

—настаєнепереддержавою,апередпотерпілим;—дієпрезумпціявинностіправопорушника,оскількивін

маєдовестивідсутністьвини;

ГЛАВА 1�

�0�

—можливою є відповідальність без вини (прикладом євідповідальністьвласникаджерелапідвищеноїнебезпеки);

—маєдвіформи—договірну,щонастаєзаневиконаннячи порушення умов договору та встановлюється як самимдоговором,такізаконом,тапозадоговірна,щонастаєлишезазакономтазаумовиспричиненнязбитківособою,щонебулазпотерпілимудоговірнихвідносинах.

Такимчином,цивільно-правовавідповідальністьєзасо-бомвідновленнятакомпенсаціїдоговірнихтапозадоговірнихзобов’язань,щополягаєувідшкодуванніправопорушникоммайновоїшкодитапоновленніпорушенихправ.

Адміністративна відповідальність настає за скоєння ад-міністративних правопорушень. Через інститут адміністра-тивної відповідальності реалізуються норми різноманітнихгалузейправа—адміністративного,господарського,трудово-го,фінансовоготощо.Цесамостійнийвидвідповідальності,щохарактеризуєтьсятакимиособливостями:

—доситьширокеколосуб’єктів,щопритягаютьсядоад-міністративноївідповідальності.Середнихсуд,органидержав-ногоуправління,державнікомісії,інспекції,посадовиособи;

—особливийпорядокпритягнення,щовстановлюємож-ливістьодночасногозастосуваннязасобівзабезпеченняпро-вадженняусправі;

— суб’єктами відповідальності можуть бути як фізичніособи,щоскоїлиадміністративнеправопорушеннятадосяг-ли16-річноговіку,такіюридичніособи;

—адміністративнавідповідальністьнетягнесудимості;—настаєзавчиненняадміністративногопорушення,що

завдаєшкодипорядкууправління;— засоби впливу поєднують матеріальний та мораль-

нийвплив.Основнимивидамиадміністративнихстягненьєштраф,оплатневилученнячиконфіскаціяпредметів,тимча-совепозбавленняспеціальногоправа,виправніроботи,ад-міністративнийарешт;

— визначено чіткі строки покладення адміністративнихстягнень;

—можливістьпритягненняпосадовихосібзаневиконан-нячиненалежневиконанняпокладенихобов’язків.

Такимчином,адміністративнавідповідальністьєзасобомзабезпечення та відновлення порядку управління шляхом


�0�

покладеннянавиннихфізичних,юридичнихіпосадовихосібпокараннявідповіднодоКодексупроадміністративніправо-порушеннятаСтатутів.

Відповідальність у трудовому праві. Трудове правопору-шенняможнавизначитияквиннепротиправненевиконаннячиненалежневиконаннятрудовихобов’язківсуб’єктамитру-довихправовідносин.Трудовеправопорушеннявідрізняєтьсявідіншихгалузевихправопорушеньсуб’єктамитазмістом.

Суб’єктом трудового правопорушення є працівник яксуб’єкттрудовихправовідносин.Трудовадієздатність,авід-такіздатністьнестивідповідальністьзатрудовимправомна-стаєз16років,аучнів—з14років(ст.188КЗпПУкраїни).

Неправомірністьдіяннявиявляєтьсяуневиконаннітру-довихобов’язків,щостановлятьзмісттрудовоїфункціїпра-цівника, та порушенні норм трудового права (наприклад,поява на роботі працівника в нетверезому стані; вчиненняпрацівникомпрогулутощо).Неслідвважатипротиправнимневиконання трудових обов’язків працівником, зумовленестаномздоров’япрацівникачинедостатньоюкваліфікацією.

Невиконання громадських доручень, моральних, етич-нихправилповедінки,непов’язанихзіздійсненнямтрудовоїфункції,неможебутипідставоюдлязастосуванняюридичноївідповідальності.Будь-якідіїпрацівника,яківідповідаютьза-конамчиіншимнормативно-правовимактам,єправомірни-миінеможутькваліфікуватисяяктрудовіправопорушення(наприклад,відмовавідпереведеннянаіншуроботутощо).

Участь у страйку (за виняткомнезаконного)нерозгля-даєтьсяякпорушеннятрудовоїдисципліни інеможебутипідставою для притягнення до юридичної відповідальності(ст.27ЗаконуУкраїни«Пропорядоквирішенняколективнихтрудовихспорів(конфліктів)»).

Зазагальнимправилом,порушеннятрудовоїдисциплінивважаєтьсятакимзаумови,якщовоновідбулосяуробочийчас.Потрібноматинаувазі,щодляпрацівниківзненормо-ванимробочимднемчаспіслязакінченняроботивважаєтьсяробочим.

Шкідливийнаслідокякелементоб’єктивноїсторонитру-довогоправопорушення виступає єдинимкритерієм визна-чення виду юридичної відповідальності працівника. Якщонаслідкомтрудовогоправопорушенняєпорушеннявстанов-

ГЛАВА 1�

�0�

леногонапідприємствівнутрішньоготрудовогорозпорядку,має місце дисциплінарна відповідальність. Якщо шкідливінаслідки виражаються у завдаванні майнової шкоди іншійсторонітрудовогодоговору,застосовуютьсязаходиматеріаль-ноївідповідальності.

Такимчином,занаявностіодноготрудовогоправопору-шенняусистемітрудовогоправаможнавиокремитидваса-мостійнівидиюридичноївідповідальності:дисциплінарнутаматеріальну.Вонивідрізняютьсязаправовимзмістом,юри-дичними наслідками, процедурою застосування стягнень;але,якужебулозазначено,вобохвипадкахсуб’єктомвисту-паєпрацівник.

Заоднейтесамеправопорушенняможезастосовуватисьлише одне (абсолютно або альтернативно визначене) стяг-ненняврамкаходноговидуюридичноївідповідальності.Од-нактрудовезаконодавствоневідкидаєможливостіодночаснозастосовувати (акумулювати) різні видиюридичної відпові-дальності,якщоїхпідставоюєтрудовеправопорушення.Так,наприклад,вчиненняпрацівникомрозкраданнямайнаробо-тодавця,встановленевирокомсуду,щонабравзаконноїси-ли,можематинаслідкомпритягненняйогодоматеріальної,кримінальноїтадисциплінарноївідповідальностіодночасно.

Дисциплінарна відповідальність у трудовому праві полягаєвобов’язкупрацівникавідповістизавчинененимпорушеннятрудовоїдисциплінипередроботодавцеміпонестидисциплі-нарністягнення,передбаченінормамитрудовогоправа.

Напідставіаналізузаконодавствадисциплінарнувідпові-дальність умовноможнаподілитина два види: 1) загальну(санкціїтакоївідповідальностізастосовуютьсядовсіхбезви-няткупрацівників);2)спеціальну(застосовуєтьсянапідставіокремихнормативно-правовихактів:статутів,положень,за-конівіпоширюєтьсялишенавизначенеколопрацівників).

Загальна дисциплінарна відповідальність передбаченаст.147КЗпПУкраїни.Вонаєуніверсальноюзахарактеромтаможезастосовуватисьдовсіхпрацівників,щопрацюютьзатрудо-вимдоговором,незалежновідвидуздійснюваноїнимидіяль-ності.

КЗпПвизначаєдвавидидисциплінарнихстягнень:дога-натазвільнення.Перелікдисциплінарнихстягненьзагально-гохарактеруєвичерпним.


�0�

Спеціальна дисциплінарна відповідальність передбаче-на спеціальним законодавством: законами, що визначаютьособливостіправовогостатусуокремихгруппрацівників(на-приклад,«Простатуссуддів»,«Продержавнихслужбовців»тощо),абопідзаконнимиактами(статутамитаположеннямипродисципліну).

Спеціальна дисциплінарна відповідальність працівниківвідрізняєтьсявідзагальноїширшимзмістомтрудовогопра-вопорушеннятасуворішимизаходамидисциплінарногостяг-неннячивпливу.

Матеріальна відповідальність управовійлітературівизна-чаєтьсяякобов’язоккожноїізсторінтрудовихправовідносин(працівникатароботодавця)відшкодуватишкоду,заподіянуіншійсторонівнаслідокневиконаннячиненалежноговико-нання трудових обов’язків у встановлених законом розмірітапорядку.

Восновіматеріальноївідповідальностілежитьобов’язокпрацівникадбайливоставитисядомайнароботодавцятавжи-тизаходівщодозапобіганняшкоди,атакожобов’язоксамо-гороботодавця—створитиумови,необхіднідлянормальноїроботи;забезпечитиздоровітабезпечніумовипраці,атакожвпроваджуватисучаснізасобитехнікибезпекитасанітарно-гігієнічніумови,якізапобігаютьвиробничомутравматизмовіівиникненнюпрофесійнихзахворюваньпрацівників(ст.153КЗпП).

Матеріальна відповідальність працівника та матеріальнавідповідальність роботодавця відрізняються розміром від-шкодованої шкоди, порядком відшкодування, характеромправових норм, що їх регулюють. Так, обсяг матеріальноївідповідальностіпрацівника,зазагальнимправилом,визна-чаєтьсярозміромзавданоїшкодивмежахсередньогозаробіт-купрацівника(зобов’язанняповноговідшкодуваннявиникаєувипадках,зазначенихуКЗпП).Роботодавецьвідшкодовуєзавдану працівникушкоду в повному обсязі незалежно відвласногофінансово-економічногостановища.

Працівниквизнаєтьсявиннимузаподіяннішкоди,якщопротиправнедіянняскоєнонимумисноабознеобережності(завиняткомвипадків,колишкодузавданоджереломпідвищеноїнебезпеки).Форматавидвинивпливаютьнавидматеріаль-ноївідповідальностіпрацівника,аотже,нарозміртапорядок

ГЛАВА 1�

�0�

відшкодуванняшкоди.Заумиснезаподіянняшкодипрацівникзавждивідповідаєвповномурозмірізавданоїшкоди.

Зазагальнимправилом,обов’язокдоказуваннянаявностіумов для притягнення працівника до матеріальної відпові-дальності (винапрацівника тафактшкоди)покладенийнароботодавця.Виняткомєвипадки,коливинапрацівникаре-зюмується,щобуваєтоді,колиукладенодоговірпроповнуматеріальнувідповідальність,абожколимайнопереданойо-музаразовоюдовіреністю,тобтоматеріальновідповідальніпрацівникивважаютьсявиннимиузаподіяннішкоди,покисамінедоведутьпротилежне.

Роботодавецьзобов’язанийвідшкодуватишкоду,завданупрацівниковіпривиконаннітрудовихобов’язків.Шкода,за-вданароботодавцемпрацівнику,полягає уповній чичаст-ковійвтратізаробітноїплати,яказумовлена:

1)незаконнимзвільненням,переведенням,відсторонен-нямпрацівникавідвиконаннятрудовоїфункції;

2) порушенням роботодавцем законодавчо встановленоїпроцедурирозірваннятрудовогодоговору;

3) затримкою виконання судового рішення про понов-леннянароботінезаконнозвільненогопрацівника;

4)недотриманнямвимогзаконодавствапроохоронупра-ці,щопризвелодотрудовогокаліцтваабоіншогоушкоджен-няздоров’япрацівника.

Трудовезаконодавствопередбачаєобставини,яківиклю-чають матеріальну відповідальність працівника. Так, якщошкодубулозавданороботодавцюдіямипрацівника,якіпід-падаютьпідознакитрудовогоправопорушення,однакбуливчиненіврезультатінормальноговиробничо-господарськогоризику, крайньоїнеобхідності чинеобхідної оборони,пра-вовідносиниматеріальноївідповідальностіневиникають.


1.Щотакесоціальнавідповідальність?Якіїївиди?2.Назвітьособливості(ознакиюридичноївідповідальності.3.Учомуполягаєсутьпринципа«презумпціяневинуватості»?4.Якіціліфункціїіпринципиюридичноївідповідальності?5.Чиєтотожнімипоняття«відповідальність»і«покарання»?

�0�

Г л а в а 1�

ПРАВОсВІДОмІсТЬ І ПРАВОВА куЛЬТуРА

§ 1. Правосвідомість: поняття і роль у суспільному житті

Процеси виникнення, розвитку і функціонуванняправа безпосередньо пов’язані із свідомою діяльністюсуб’єктівсуспільнихвідносин.Унауцірозрізняютьрізніформисуспільноїсвідомості:політичну,моральну,етич-ну,релігійнутаправову.Виникненняправовоїсвідомостієрезультатомеволюціїсвідомостісуспільствавцілому:відміфологічноїсвідомостідологічної,авідлогічної—доправової,тапідвищенняроліправавпроцесірегу-лювання суспільних відносин.Першимнедосконалимнормамправавідповідалапримітивнаправосвідомість,якамалаемпіричнийхарактер.Зрозвиткомінакопи-ченнямправовихзнань,їхякісноюзміноювідбуваютьсязміниуструктуріправосвідомості:перехідвідемпірич-ногодотеоретичногорівняправорозуміння.З іншогобоку,виникненняірозвитокправосвідомостіпроходитьдекількаетапів:знанняправа—ставленнядоправа—здійсненняправовоїповедінки.Відповідноізмістпра-восвідомостіскладаєтьсяздекількохвзаємопов’язанихкомпонентів:знанняпроіснуючеправо,оцінкаправа,модельвідповідноїправовоїповедінки.

З’ясуваннязмістунормправа—суб’єктивнихправіюридичнихобов’язків—допомогаєособіспівставитицізнаннязіснуючоюпрактикою,накопичитиправовізнання, виробити власну правову позицію. Весь цейпроцес опосередковується свідомістю особи і, зреш-тою,формуєйогоправосвідомість.

ГЛАВА 1�

�10

Правосвідомість як одна з форм суспільної свідомостітісно пов’язана з її іншими формами, що є об’єктивним ізакономірнимпроцесом.Політичнасвідомістьяксукупністьпоглядів на взаємовідносини між різними суб’єктами полі-тичнихвідносин,назміст,методиіформидіяльностіорганівдержавноївладитапосадовихосібєоднимізджерелформу-ванняправосвідомості.Зв’язокправосвідомостізморальноюсвідомістюможнапростежитинаприкладіформуваннязмістутакихпонять,як«правомірність»,«протиправність»,«закон-ність»,«правопорядок»тощо,котрібазуютьсяназагальнові-домихіприйнятихкатегоріях«добра»і«зла»,їхспіввідношен-ні.Наприклад,неіснуєконституційнихнорм,якінемалибполітичноготаморальногозмісту.Томувпроцесіреалізаціїтакихнормправосвідомістьфункціонуєвєдинійсистемісус-пільноїсвідомості,втомучислізполітичноюіморальною.

Поняття, зміст, структура правосвідомості є предметомдослідженнязагальноїтеоріїдержави іправа.Цимпробле-мамуходівласнихдослідженьзначнуувагуприділяливідомітеоретикиправаЛ.Й.Петражицький,М.Рейснер,I.Фар-бер,О.А.Лукашова,Е.А.Назаренкотаінші.Відповідно,зодногобоку,підправосвідомістюрозуміютьсукупністьідей,уявлень, почуттів, які відображають ставлення суспільствадоправа,йогоструктури,механізмуправовогорегулюваннясуспільнихвідносин.Зіншогобоку,правосвідомістьможнарозглядатиякспосібвпливуправачерезсвідомістьокремихіндивідівназакріпленнянавичокїхправовоїпозитивноїпо-ведінки. Об’єктивним є взаємозв’язок права і правосвідо-мості, які не створюють один одного, вони формуються воб’єктивнихумовахівзаємодіють.Правовпливаєнаправо-свідомість,формуєуявленнячленівсуспільствапроїхніпра-вайобов’язки,проналежнийправопорядокі,навпаки,пра-восвідомістьвпливаєнаправо,визначаєпрактикуправоза-стосуваннявінтересахполітичнихсил,щоперебуваютьбілявлади,обумовлюєнормотворчудіяльністьдержави.Iнавпа-ки,правосвідомістьвпливаєначиннеправо,обумовлюючихарактерправореалізації,нормотворчоїдіяльності,механізмправовогорегулювання.

Виконання суб’єктами суспільних відносин приписівправових норм, ефективність правореалізаційної діяльностізалежитьвідрозуміннянимизмістуцихприписів.Видання


�11

правовихактів,зодногобоку,таїхвтіленнянапрактиці,зіншого,свідчитьпроіснуваннярежимузаконності,встанов-ленняізміцненняякогоєоднимізпроявівправосвідомості.Крімтого,правосвідомістьсуб’єктівправавизначаєсутністьі принципи системи законодавства, шляхи його реалізації,визначаєправовіметодиіформивирішеннясоціально-еко-номічних завдань на певних етапах розвитку держави. Та-кимчином,свідомістьєпсихічнимвідображеннямдійсності,відповідно правосвідомість — правової дійсності, дозволяєсуб’єктамвпливатинасоціальнудійсність.

Напроцесформуванняправосвідомостівпливаютьбагатофакторів,середяких:умовижиття,соціальнестановище,ду-ховнакультурасуспільства,втомучислійправова,станпра-вовиховної роботи, інтелектуальні можливості особи. Виз-начаютьтакішляхиформуванняправосвідомості:залученняширокихверствнаселеннядоправотворчоїдіяльностішля-хом розвитку інститутів прямої (безпосередньої) демократіїта представницької демократії (проведення референдумів,всенароднихопитувань),щомаєнаметіусвідомленнянимизмісту правових актів, причин їх прийняття та відповідноїреалізації;правовапропаганда;правильнезастосуванняпра-вовихнорморганамидержавноївлади,державнимипідпри-ємствамитаустановами(забезпеченнямданоїумовиєчіткаіефективнадіяльністьпрацівниківорганіввнутрішніхсправ,прокуратури,підвищеннярівняїхправовоїкультури);охоро-наконституційнихправісвободгромадянуповноваженимиорганамидержавноївлади.

§ 2. функції правосвідомості

Змістправосвідомостідозволяєвизначитиїїфункціїякосновні напрями впливу правосвідомості на розвиток сус-пільних відносин. Відповідно розрізняють: інформативно-пізнавальну,регулятивну,оціночнуфункціїтафункціюроз-виткуправовоїнауки.

Інформативно-пізнавальна

Якрезультат інтелектуальної діяльності суб’єктів сус-пільнихвідносинправосвідомістьдозволяєїмнаосновісу-

ГЛАВА 1�

�12

купностіюридичнихзнаньскластиуявленняпрочиннепра-во,зокремапросуб’єктивніправатаюридичніобов’язки.

Оціночна

Набуття правового досвіду, здійснення юридичноїдіяльностісприяєформуваннюемоційногоставленняособидорізнихпроявівправовоїдійсності(чинногозаконодавства,своєїповедінкиіповедінкиоточуючихсуб’єктів,діяльностіорганівдержавноївладитощо),оцінкиїхзначеннядляпот-ребюридичноїпрактики.Напідставіреалізації емоційногоставленнявиникаютьправовіустановкиякможливістьособисприйматиіоцінюватиправовудійсність,формуватижиттєвупозиціюіготовністьдодіїзгіднозцієюоцінкоюіпозицією.Результатомоцінкиправовоїдійсностіможебутиправомірнаабопротиправнаповедінка.

Регулятивна

Нормиправарегулюютьсуспільнівідносининебезпо-середньо,ашляхомвпливунасвідомістьконкретнихсуб’єктівсуспільнихвідносин.Iншимисловами,надумкуО.О.Лука-шової, правосвідомість опосередковує зв’язок норми правата їїреалізації, ареалізаціянормправа—цеусвідомленнядіяльностісуб’єктіввідповіднодонормправа.Регулятивністьправосвідомості обумовлена її природою. Правосвідомістьвиникає іфункціонує разом із правом як самостійнафор-ма суспільної свідомості, спрямована на опосередкуванняправового регулювання суспільних відносин, його коорди-націюзіншимвидаминормативногорегулювання.Однимізпроявіврегулюючоїроліправосвідомостієїївпливнапро-цесправореалізації,асаменапроцессвідомоговиконання,використання,дотриманняізастосуванняприписівправовихнорм.Iншимисловами,регулятивнафункціяправосвідомостізорієнтовуєсуб’єктадопевнихдійвконкретнихситуаціяхві-повіднодоотриманихзнань,їхоцінкитавласнихінтересів.Зметоюпідвищенняефективностіправореалізаційногопро-цесу населенню постійно роз’яснюється зміст норм права,закріплюєтьсяусвідомостілюдейзадопомогоюрізнихспо-собів іметодів,виховуєтьсяповагадоправатасприйняттяйогояксоціальноїцінності.


�1�

Суспільнаправосвідомістьформуєіндивідуальнийсвіто-глядособищодочиннихнормправа і є основоюправовоїкультурисуспільства.

Здійснення правомірної поведінки безпосередньо зале-житьвідглибиниусвідомленнязміступрава,правовихпри-нципівтаідей.

Розвиток правової науки

Правованаука виникаєнапідставі накопичених сус-пільноюправосвідомістюзнань,походитьвідсуспільноїпра-восвідомості.Розвитокправовоїнаукиобумовленийправовоюпрактикою, потребами державного розвитку, необхідністюпостійногозбагаченнясуспільноїправосвідомостінауковимизнаннями.Підвищеннянауковогокерівництвасуспільством,необхідність теоретичної і практичної розробки актуальнихпроблемправотворенняідержавотворення,правовоїкульту-рипотребуютьпостійногорозвиткуправовоїнауки.

Правосвідомістьстимулюєрозвитокправовоїнаукишля-хом визначення потреб суспільного розвитку, які не отри-малищеправовоговрегулювання;сприяєпідвищеннюроліправовоїнаукивсуспільствіяксистемизнаньпрооб’єктивнізакономірностівиникненняірозвиткуправа,йогомісцятаролівсуспільномужитті.

Функціїправосвідомостівідображаютьсоціально-змістов-ну,предметно-діяльніснуспрямованістьправосвідомості,ха-рактеризуютьїїспецифічніспособиіформипрояву,визнача-ютьїїсоціальнуцінність,місцеуправовійсистемі.Крімтого,аналізфункційправосвідомостідозволяєз’ясувати:соціальнеджерелопоходженняііснуванняправа;основнінапрямиіме-тодивпливуправосвідомостінасуспільнупрактику;їїсоціаль-нуцінність,призначення,завданняіспособивираження.

§ �. структура правосвідомості

Дослідженняпоняттяізміступравосвідомостіпередба-чаєвизначенняїїструктури,якаскладаєтьсяздвохелемен-тів:правовоїідеологіїіправовоїпсихології.

Правова ідеологія—цесукупністьправовихпоглядів,якізаснованінапевномусоціальномудосвіді інаукових знан-

ГЛАВА 1�

�1�

нях. Iснування правової ідеології обумовлюється свідомимставленнямдоправа,аяксистематизованийобґрунтованийвиразпотребнаселеннявонапов’язаназпізнаннямправовихцінностей, їхперетворенняму системунормативногорегу-люванняповедінкилюдейвсуспільстві.Відповідно,джере-ломвиникненняправовихідей,поглядівєоб’єктивноісну-ючісоціально-економічні,політичнівідносинивсуспільстві,юридичнапрактика.Основнимзавданнямправовоїідеологіїєформуванняправовоїсвідомості,правовоїкультуриокре-михсуб’єктівісуспільствавцілому,підвищеннярівняїхпра-вовихзнань.

Правова психологіяякелементправосвідомостівідобра-жаєправовіпочуття,настрої,думки,навичкиітрадиції,віді-граєважливурольуформуваннііреалізаціїправа,можебутийогостимуляторомабогальмом.НадумкуМ.I.АбдулаєватаС.О.Комарова,правовапсихологія складається з такихелементів: суспільного інтересу,мотивівдіяльності певнихсоціальнихгруп,психологічногоукладу(традицій,навичок,переконаньтощо),уявленьпроправо;почуттів,емоцій,на-строїв,пов’язанихзправом;способівформуванняуявлень1.

Зв’язок правової ідеології і правової психології полягаєв тому, що правова ідеологія збагачує правову психологіюціннісно-нормативними орієнтирами, а правова психологіяєєдинимджереломдляформуванняправовихнорм,оскіль-ки,на відміну відправової психології, є більшмобільною:швидкореагуєназміни,щовідбуваютьсявюридичнійпрак-тиці,відображаючисьвпочуттях,настрояхтапоглядах,які,зокрема,безпосередньовпливаютьнаусвідомленняособоюправовихзмін.

Правовідносини—це відносини,функціонування якихповністюпов’язанезволеюісвідомістюлюдей.Безправо-свідомостінеможливеністворенняправовихнорм,ніреалі-заціяправа.

Крімелементів,уструктуріправосвідомостівиокремлю-ютьрівні,якізалежатьвідступенязнанняправатаглибинивідображення правової дійсності. Звичайний рівень виникаєпідвпливомконкретнихжиттєвихобставин,особистогопра-вовогодосвідутаотриманоїосвіти,характеризуєставлення

1Абдулаев М. И., Комаров С. А.Проблемытеориигосударстваиправа:Учебник.—СПб.:Питер,2003.—С.428—429.


�1�

особидоправанапобутовомурівні.Наприклад,переконан-нявтому,щорозстрілятивбивцю—єдинийспосібборотьбизтакимизлочинцямиізлочинами.

Професійний рівень характеризує ставлення до праваюристів-практиків,державнихслужбовцівтощо,тобтоосіб,які мають спеціальну освіту, поглиблені й формалізованізнанняпринципів і нормправа, вміння їх застосовувати впрактичнійдіяльностіврізнихсферахсуспільнихвідносин:господарській, цивільній, шлюбно-сімейній, кримінальнійтощо.Професійнаправосвідомістьвідрізняєтьсявідзвичай-ноїзаобсягоміглибиноюправовихзнань,авіднаукової—вміннямїхзастосовувати.

Науковий рівень формуєтьсяврезультатіспеціальнихна-уково-дослідних робіт на основі теоретичного узагальнен-нядержавно-правовихзнаньуправознавців,які займають-сянауковимидослідженнямив галузі державотворення, діїправової системи і прогнозування її подальшого розвитку,є джереломправотворчості і підґрунтям правореалізаційноїпрактики.

Засуб’єктамиправосвідомістьможнаподілитинатаківиди:— індивідуальна—правосвідомість окремої особи,фор-

мується під впливом засобів масової інформації, шляхомусвідомлення суспільного досвіду; визначається правовимисуспільнимивідносинами,системоючинногоправазодногобоку,азіншого—правовоюкультуроюсуспільства;

— групова — правосвідомість певних соціальних груп,формується навколо певної ідеї, окремого правового актатощо(правосвідомістьсуспільноїгрупи,громадськоїоргані-зації,партіїтощо),посутієузагальненоюхарактеристикоюправосвідомостіокремихіндивідів;

— суспільна — правосвідомість, притаманна більшостічленівсуспільства,щоєносіяминаціональноїправовоїкуль-тури,відображаєсуспільнумету і завданняправовогорегу-лювання;знаходитьпроявуходіпроведеннязагальнихакцій:виборівдопарламенту,обранняглавидержави,проведенняреферендумуабозагальнонаціональногоопитування.

Взаємозв’язокданихвидівправосвідомостіполягаєвто-му,щосуспільнаправосвідомістьскладаєтьсяізправосвідо-мості окремих осіб. З іншого боку, правосвідомість особи,індивідаформуєтьсяпідвпливомсуспільноїправосвідомості,

ГЛАВА 1�

�1�

оточуючогосередовища,втомучислійправового,юридич-ноїпрактики.Знанняпроправо,отриманіврезультатівихо-вання,навчання,спілкування,єосновнимджереломформу-ванняіндивідуальноїправосвідомості.

Отже,правосвідомість — цеформасуспільноїсвідомості,змістомякоїєсукупністьпонять,ідейіпринципівпросут-ністьправатавсіхпов’язанихзнимявищ.

§ �. Поняття і загальна характеристика правової культури

Однієюзформпроявуправосвідомостієправовакуль-тура,змістомякоїєсукупністьзнаньпроправо.Навідмінувідправовоїсвідомостіправовакультураохоплюєматеріаль-нуідуховнусторонибуттясуспільстваі,якявищесоціаль-не, відображає якісний стан правового життя суспільстванакожномуетапійогорозвитку.Розвитокправовоїкульту-ри обумовлюється історичними, соціально-економічними,політичнимиумовами,якіоб’єктивноскладаютьсявсуспіль-стві, ступенем гарантованості державою та громадянськимсуспільствомправісвободлюдини.Визначитидійснийзмістправовоїкультуриможналишезаумовиїїаналізуякчастинизагальнонаціональної культури. Виходячи з того, що куль-тура(завизначеннямК.Гіртця)єструктуроюпевноїсукуп-ностіпонять,задопомогоюякихлюдиформуютьсвійдосвід,правову культуру необхідно розглядати як явище багатоас-пектне.Насамперед правову культуру можна визначити яксукупністьправовихзнань,духовнихцінностей,принципів,правовоїдіяльності,правовихзвичаїв.Зіншогобоку,право-вакультуравизначаєтьсяякступіньправовоїрозвиненостіособи, характер її правової діяльності іюридичної практи-ки,рівеньзасвоєннясуб’єктомправовихнормтаможливостіоб’єктивної оцінки та прогнозування подальшого розвиткусуспільстваідержави,характеручастівперетворенніправо-воїдійсності,міруїїправовоїактивності;оволодіннякульту-роюправовогомислення.Крімтого,правовакультураможебутиохарактеризованаякпроцес,спосіб іформареалізаціїзнаньіпереконаньособипідчасздійсненняправовоїдіяль-ності.Iнарешті,правовукультуруможнатакожрозглядати


�1�

якодинізфакторівправовогорегулювання,передумовуду-ховногорозвиткулюдиниісуспільствазагалом.

Якскладнаправовакатегоріяправовакультураскладаєть-сязпевнихелементів,яківсукупностівизначаютьїїзміст,євзаємопов’язанимитавзаємоузгодженими.

В. П. Сальников вважає, що структурними елемента-миправовоїкультуриєкомпонентиюридичноїдійсності вїх особливому ракурсі еталонів поводження: право, право-свідомість, правові відносини, законність і правопорядок,правомірнадіяльність суб’єктів.Щождо її змісту, тонимохоплюєтьсянепростоправосвідомість,законністьтощо,айхарактер,рівень,ступіньїхрозвитку,тобтоте,щодаєїмданийетапрозвиткуцивілізації,суспільногопрогресу1.

А. П. Семітко вважає, що елементами (підсистемами)правовоїкультуриєпевніступеніправовогорозвиткутакихкомпонентівсистемиправовогожиттясуспільства,як:

1) правові тексти (акти-документи і тексти, що маютьюридичнийзміст);

2)правовадіяльність(теоретичнаіпрактична);3)правова свідомість (включаючикогнітивний, емоцій-

нийінастановниййогокомпоненти);4)суб’єкти—носіїправовоїкультури(суспільство,класи,

нації,народності,колективи,окремііндивіди)2.Iншіавтори(В.I.Камінська,А.Р.Ратинов,Н.М.Кейзе-

ров)уструктуріправовоїкультуривконкретно-соціологічно-муаспектівиділяютьтакіелементи:правояксистемунорм;правовідносини як систему суспільних відносин, учасникиякихволодіютьвзаємнимиправамиіобов’язками;правосвідо-містьяксистемудуховноговідображенняправовоїдійсності;правовіустановияксистемудержавнихорганівісуспільнихорганізацій,щозабезпечуютьправовийконтроль,реалізаціюправа,правовуповедінкуіправовудіяльність3.В.В.Лазарєврозглядаєправовукультуруудвохаспектах:якоціночну(ак-

1Сальников В. П.Социалистическаяправоваякультура:методоло-гические проблемы / Под ред. Н. И.Матузова. — Саратов: Изд-воСаратовскогоун-та,1989.—С.36.

2Семитко А. П.Понятие,структураифункцииправовойкульту-ры.—Барнаул,1986.—С.31.

3Кейзеров Н. М.Политическаяиправоваякультура:Методологи-ческиепроблемы.—М.:Юрид.лит.,1983;Каминская В. И., Ратинов А. Р.Правосознаниекакэлементправовойкультуры.—М.,1974.

ГЛАВА 1�

�1�

сіологічну)категоріюіяккатегоріюзмістову.Впершомуви-падкуїїрозуміютьякякіснийстанправовогожиттясуспільс-тва,щодозволяєохопитиіоцінитиправовежиттявціломутаосновніїїсфериокремо1.

Отже,правовакультура—особливийрізновидкультури,змістомякоїєсистемадуховнихіматеріальнихцінностейусферіфункціонуванняправа.Найважливішимискладовимиправової культури є право, правосвідомість, правовідноси-ни,правопорушення,правовадіяльність.Зіншогобоку—цецілеспрямованасистемазаходівпросвітницькоготаосвітньо-го характеру, якіформуютьповагу доправа, цивілізованихспособіввирішенняспорів,профілактикиправопорушень.

Напевнихетапахсуспільногорозвиткуокремікатегоріїнаселення,щомаютьнизькийрівеньправосвідомостііпра-вової культури,негативно,неповажноставлятьсядоправа,законів,правопорядкувцілому,проявляютьзневагудопра-вовихцінностейітрадицій.Внауціцеявищеотрималоназвуправового нігілізму.

Нігілізм(лат.nihil —ніщо)—напрямсуспільноїдумки,одназформсвітосприйняття і соціальноїповедінки,вира-жаєнегативнеставленнясуб’єктадопевнихцінностей,по-глядів, ідеалів.НайбільшогопоширенняотримуєвХIХст.,головним чином у Західній Європі і в Росії, його основніідеї пов’язують зП.Прудоном,Ф.Ніцше,М.Штірнером,М.Хайдеггеромтаін.Нігілізммаєбагатопроявів:можебутиморальним,політичним,ідеологічним,релігійним,правовимзалежновідтого,якіцінностізаперечуютьсятапроякусферузнань і соціальноїпрактикийдеться;можепроявлятисянаідеологічномурівнітавпрактичнійдіяльності,захарактеромдійсуб’єктівможебутиактивнимістійким(постійним)абопасивнимівипадковим(ситуативним).

Різновидомсоціальногонігілізмуєправовий,який,зод-ногобоку,можнарозглядатиякпевнийстансуспільства,азіншого—якособистіпереконанняокремихосіб,щознахо-дятьпроявувідповіднихдіях(особистіпереконанняможутьвідрізнятисяуосіб,щоналежатьдорізнихсоціальнихверств,віковихгруп,здобулирізнуосвітуівиховання)2.

1Лазарев В. В.Общаятеорияправаигосударства.—М.:Юристъ,1994.—С.167—168.

2Оніщенко Н. М., Копієвська О. Р.Методикаправовоїосвіти:Навч.-метод.посібник.—К.:Атіка-Н,2005.—С.12.


�1�

Уперше нігілістичні ідеї щодо права висунули конфу-ціоністивКитаї,надумкуякихсуспільствомнеобхідноке-руватинезадопомогоюзаконів,анапідставітрадиційнихморальнихпереконань.Унайбільшрізкійформіправовийнігілізм знаходить прояв у поглядах анархістів, які ствер-джували,щонегайналіквідаціяправа ідержавиєпереду-мовою «звільнення особистості»1.Сутність сучасногопра-вовогонігілізмуполягає в загальному зневажливому став-леннідоправа,неповазідозаконів,нормативногопорядкузагалом.

Причинами появи правового нігілізму, на думку біль-шості дослідників, єкризовийстансуспільства.Економіч-на таполітичнанестабільність, зміна ідеології та духовнихцінностей,появановихпрошарківнаселення,зловживаннявладою вищими посадовими особами держави, гальмуван-ня і незавершення реформ і як наслідок—юридичне не-вігластво, відставання, правова невихованість населення,відсутність правових знань, досвіду правової діяльності тавідповіднихнавичок,неможливістьформуваннячіткоїжит-тєвоїпозиції.Крімтого,антиправовіпоглядиістереотипиєелементом,властивістюсоціальноїсвідомостіінаціональноїпсихології,особливістюкультури,традицій,способужиття.Йдетьсяпро ігноруваннясуспільствомправа,правовихак-тів; недотримання та невиконання норм права суб’єктамисуспільнихвідносин;заміназаконностіполітичноюідеоло-гієючидоцільністю;порушенняправлюдини;запереченняправовоїсистеми,неповагадозаконутаправоохороннихор-ганів,критичнеставленнядовимогвиконанняідотриманнянормправа.Найбільштиповимпроявомправовогонігілізмуєігноруванняокремихправовихприписів.

Подолання правового нігілізму потребує комплекснихзаходів зі стабілізації суспільства, серед яких економічні,ідеологічні,правові,асаме:вдосконаленнячинногозаконо-давства,підвищеннярівняправовоїкультуритаправовоїсві-домості громадян, зміцненнярежиму законності вдержаві,підтриманнянаналежномурівніправопорядку,застосуван-нярізнихформправовоговихованнятаправовоїосвітина-селення,підвищенняпрофесійногорівняпосадовихосібта

1БольшаяСоветскаяЭнциклопедия.—Т.17.—М.:Сов.энцик-лопедия,1974.

ГЛАВА 1�

�20

державних службовців, зміцнення зв’язкуюридичноїнаукиіпрактики1.

Правовийнігілізмвважаєтьсяантиподомправовоїкуль-тури,алевчистомувиглядізустрічаєтьсярідко.

§ �. Види і функції правової культури

Правовакультураподіляєтьсянавидизатакимикри-теріями:

1. За суб’єктним складом: правова культура суспільства охоплюєвсіправовіявищавдинаміціїхрозвитку,характе-ризується та визначається станом загальної культури насе-лення,якістюнаціональногозаконодавства, існуваннямга-рантійзахиступравтасвободлюдиниігромадянина,рівнемправосвідомості, станом правопорядку, законності та юри-дичної практики; правова культура окремихколективів або соціальних груп є своєріднимпоєднаннямправовоїкультурисуспільстватаправовоїкультуриокремихосіб,якіутворюютьціколективи,правовакультураособиєпохідноювідправо-воїкультурисуспільства,залежитьвіддосвідуособи,рівняїїосвіти,наявностіправовихнавичокіправомірноїповедінки.Відповідно, правова культура особи складається з правовоїсвідомості, правових знань, правових переконань, правовоїповедінки,діяльностізреалізаціїнормправа,правовихпо-чуттівтапередбачаєїїсоціально-правовуактивність,нетер-пимістьдопротиправноїдіяльності.

2.Зарівнямитаглибиноюпізнанняправовихявищ:по-бутова (характеризується невисоким рівнем узагальненняправовихзнань,яківикористовуютьсяособамивповсякден-номужитті,вміруреалізаціїсуб’єктивнихправівиконанняюридичнихобов’язків),професійна (притаманнаособам,якіспеціальнозаймаютьсяправовоюдіяльністю,маютьглибокезнаннязаконодавства,правильнерозумінняпринципівправаімеханізмуправовогорегулювання,професійнеставленнядоправаіпрактикийогозастосування),теоретична(яксукуп-

1Оніщенко Н. М., Матвіенко О. В., Береза С. В., Томашевська М. О.Європейськийправовийвиміргендерночутливоїполітики:Моногра-фія.—К.:Iн-тдержавиіправаім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни,2005.


�21

ністьнауковихзнаньпросутністьправа,механізмправово-го регулювання) виникає унауковців-правознавців.Ці різ-новидиправовоїкультуриформуютьсяупроцесіправовоговиховання населенняшляхом набуття позитивних уявлень,поглядів,цінностей,почуттівтаемоцій.

3.Захарактероміснуванняправовоїкультури:відкрита,тобто така,щовзаємодіє з іншимиправовимикультурами,сприймаючиїїнадбання;закрита—та,щоуникаєвзаємодіїз іншими правовими культурами, обмежуючись власниминадбаннямиякєдиноправильними.

4.Захарактеромпрояву:зовнішняправовакультура,зміс-томякоїєюридичнадіяльністьтаїїнаслідки;внутрішня—особистіпереконання,почуттятауявленняпроправовіка-тегорії.

Основнінапрямиоволодіннясуб’єктамисуспільнихвід-носинправовимицінностями,якіз’явилисьурезультатіроз-виткусуспільствавгалузіправа,єфункціями правовоїкуль-тури.Розрізняютьтакіфункції:

1.Пізнавальна —спрямовананаопануванняособоюпра-вовимизнаннями,формуваннявласнихпереконаньзметоюправильногоїхзастосуваннявпрактичнійдіяльностітана-буттянавичокправовогомислення.

2.Регулятивна—забезпечуєвідповідністьповедінкиосо-биправовимприписамнапідставіотриманихправовихзнаньівідповіднихправовихпереконаньособичиколективу.

3.Ціннісно-нормативна—спрямовананавизначенняста-нузаконностііправопорядкувдержавізточкизоруреаліза-ціїсуб’єктамиправовихвідносинчинногозаконодавства.

4.Комунікативна—даєзмогуособінапідставінабутихзнаньзорієнтуватисяуправовомупросторізметоюзабезпе-ченнябезконфліктногоспівіснуваннязіншимисуб’єктами.

5.Прогностична — дозволяєпрогнозуватирозвитокчин-ногозаконодавства,правовихінститутівудержаві.

6. Виховна — забезпечує свідоме та поважне ставленняособидовимогчинногозаконодавства.

Правовакультураякоднезнадбаньлюдствамаєпостій-новдосконалюватисьзметоюзабезпеченнягармонійноготапрогресивногорозвиткусуспільстватаокремихосіб. Iнав-паки — прогресивний розвиток суспільства безпосередньовпливаєнарівеньйогоправовоїкультури.Складовимидано-

ГЛАВА 1�

�22

гопрогресуєствореннятаохоронаправовихцінностей,щозбагачуютьособу,якііншихцінностейвсуспільстві;право-вихнорм,щозабезпечуютьбезконфліктнеіснуваннясуспіль-ства;запобіганняпротиправнійдіяльностісуб’єктівсуспіль-нихвідносинтощо.

Яксвоєріднийфеноменправовакультураєформоювід-твореннянаціональнихправових інститутів—державності,правової системи, правопорядку тощо.Культура є засобомзбагаченняцихінститутів,утомучислійзарахунокзапози-ченняправовихцінностейіншихнацій.Відповідно,основніфункціїправовоїкультурипередбачаютьзбереженнядухов-нихцінностейвгалузіправатаїхзасвоєннямайбутнімипо-коліннями, постійне підвищення рівня правової свідомостінаселення. Правова культура визначає принципи правовоїповедінкиособитасистемуправовихцінностей,ідеалів,пра-вовихнорм,які забезпечуютьєдність івзаємодіюправовихінститутівтаорганізаційвсуспільстві.


1.Щотакеправосвідомість,якаїїструктураівиди?2.Щослідрозумітипідправовоюкультурою?Назватиїїосновні

риситаскладовіелементи.3.Щотакеправовийнігілізм,якійогопричиниішляхи

подолання?4.Учомусутьправовогоідеалізму?5.Щотакедеформаціїсвідомості,якіїхпрояви?

�2�

Г л а в а 20

ПРАВОВІ сИсТЕмИ: хАРАкТЕРНІ РИсИ, ОЗНАкИ ТА ОсОбЛИВОсТІ

Правовасистема—цеодинізрізновидівсоціаль-нихсистем.Поняттясистемивикористовуєтьсявріз-номанітнихнауках,утомучислівправознавстві1.

Iнтенсивнірозробкив галузі системногопідходу ізагальноїтеоріїсистемирозпочатовсерединіХХст.,хочатермін«система»(грец.systema —складенезчас-тин,сполучене)вживаєтьсявжевпрацяхКанта(сис-темністьпізнання),ШеллінгатаГегеля.УХVII—ХIХст.різні спеціальні науки досліджують визначені типисистем.Усвіті,щонасоточує,існуєбезлічсистем.Зточкизорунаукисистемамиможутьбутиірізніагре-гати, іпроцеси, іявища.Доосновнихознаксистеминалежать: цілісність, принципова неможливість ото-тожненняякостейсистемизсумоюякостейелементів,що її утворюють, неможливість виводити із останніхякості цілого; залежність кожного елементу, якості івідносин системи від його місця, функцій всерединіцілого;структурність(можливістьописусистемичерезвстановлення її структури, тобтокомплексу зв’язків івідносин системи, обумовленість поведінки системине стільки поведінкою її окремих елементів, скількивластивостямиїїструктури);взаємозалежністьсистемиісередовища(системаформуєіпроявляєсвоїякостівпроцесі взаємодії із середовищем); ієрархічність (ко-женкомпонент,усвоючергу,можерозглядатисяякси-стема,адосліджуванавданомувипадкусистемаявляє

1Ромашов Р. А.Теориягосударстваиправа.—СПб.:Питер,2007.—С.240—245.

ГЛАВА 20

�2�

собоюодинізкомпонентівбільшширокоїсистеми);множи-наописівкожноїсистеми.Соціальнаформарухуматеріїак-тивізує соціальні системи (суспільно-економічнаформація,клас,держава,мораль,партія,трудовийколективтощо).Го-ловнаособливістьсоціальнихсистем—їхзв’язокзвольовоюдіяльністюлюдейтаїхрізнихоб’єднань.

Еволюціясоціальнихсистемведедоїхускладнення,на-буття завершенихформ. Рух системи полягає в наближен-ні до цілісності, в тому, щоб підкорити собі всі елементисуспільстваабостворитиоргани,якихвонапотребує.Такимчиномівтакийспосібсистемавходіісторичногорозвиткуперетворюєтьсянаціле1.

Iснує безліч різних визначень систем, які пропонуютьвчені-філософи,соціологи,юристи2.Узагальнившиїх,можназробитивисновок,щосистема—цеупорядкованасукупністьелементів,яківзаємопов’язанітавзаємодіютьодинзодним.Цясистемамаєвідноснусамостійність іорганічнуєдність,характеризується внутрішньою цілісністю і автономністюфункціонування.

Наведеніознакипритаманнііправовійсистемі,хочапо-няттяостанньої«означаєнабагатобільше,ніжпростоявище,щоформальнопідпадаєпідознакибудь-якоїсистеми»3.Зцієїточкизорупідправовоюсистемоюпропонуєтьсярозумітиєд-ністьвідповіднихїйкомпонентів(частин),якіобумовленимспособомоб’єднаніміжсобою(зазмістовимиіформальнимикритеріями)іякізалежновідїхприродийхарактерузв’язкуміж ними (об’єктивного, природного або суб’єктивного,довільного)становлятьвідносностабільнуорганізацію4.

Правовусистемуможнаназватидійснозагальнолюдськоюорганізацієювтомузначенні,щовонамаєгуманітарнийхарак-тер, покликана служитипередусім людині5.Характеризуючи

1Введениевтеориюгосударственно-правовойорганизациисоци-альныхсистем/Подред.Е.Б.Кубка.—К.:Юринком,1997.—С.35.

2Тюхтин В. С.Системно-структурныйподходиспецификафило-софскогознания//Вопросыфилософии.—1968.—№11.—С.48.

3Гелей С., Рутар С.Політико-правовісистемисвіту:Навч.посіб-ник.—К.:Знання,2007.—С.40—55.

4Керимов Д. А.Философскиепроблемыправа.—М.:Мысль,1972.—С.257.

5Синюков В. Н.Российскаяправоваясистема.—М.:ГП«Полигра-фист»,1994.—С.57.


�2�

утворенінасьогодніправовісім’ї,авторнамагаєтьсярозкритиособливостіукраїнськоїправовоїментальності, їїкультурно-історичні,національніособливості,релігійнівитоки,традиції.

Відповідно до думки вітчизняних правознавців мипідійшли до такого етапу, коли можна аналізувати наяв-ніфакти вітчизняногоправовогожиття з дещо інших,ніжраніше,позицій:незформальноюридичних,соціологічних,психологічних,ачерезпризмунаціонально-історичної,куль-турно-типологічноїприродивітчизняногоправовогосвітунакористьпізнанняконкретноїцілісностіісистемності.

Правовасистема—поняттяскладнеібагатопланове,щоміститьцілийкомплекскомпонентів,справляєнормативно-організаційнийвпливнасуспільнівідносини.Елементипра-вовоїсистемиоб’єднаніспільноюметою,завданнями,вико-нуютьдеякізагальніфункції,що,міжіншим,несвідчитьпрооднорідністьіідентичністьостанніх1.

Порядіззагальнимифункціями,коженкомпонентпра-вовоїсистемивиконуєтількийомупритаманні,специфічніфункції, що не заважає їм, однак, перебувати в логічномузв’язку один з одним. Відповідно до думки французькоговченогоЖ.Карбоньєправовасистемаявляєсобоювмісти-лищеізосередженнярізнихюридичнихявищ,щоіснуютьусуспільствіодночасноінаодномуйтомужпросторі2.

Взаємозв’язокелементівправовоїсистеми, їхфункціону-ванняобумовлюютьсамеіснуванняправовоїсистеми,оскількиізольовано,врозрізненомувигляді,вонаіснуватинеможе3.

Для того,щобправильновизначити структуруправовоїсистеми,необхідновизначитикритеріївідбору їїелементів.Основнимивимогамивданомувипадкубудутьїхвнутрішняупорядкованість(організаційнийкритерій),правовеспряму-ваннядіяльності (правовийкритерій),якиймаєбутивира-женийнормативноувідповіднихзаконодавчихактах,поло-женнях,щовідображаютьметустворенняправовоїсистеми,

1Шемшученко Ю. С.Правовасистема//Юридичнаенциклопедія:В6т./Ред.кол.:Ю.С.Шемшученко(головаред.кол.)таін.—К.:Укр.енцикл.,2003.—Т.5.—С.39.

2Карбонье Ж.Юридическаясоциология.—М.:Прогресс,1986.—С.177.

3Теориягосударстваиправа/Подред.В.Я.Кикотя,В.В.Лаза-рева.—М.:Форум-Инфра-М,2008.—С.528—531.

ГЛАВА 20

�2�

сферу діяльності, характер її основних завдань тафункцій,особливостіїхреалізації,специфічніпринципиорганізаціїідіяльностітощо(програмнийкритерій)1.

Однакнеможливозрозумітиціле,невивчаючиіндивіду-альніособливостійогочастин.ЗцьогоприводуГегельписав,щоцілезасвоїмихарактеристикамиєте,щоміститьусобічастини.Але якщо воно буде розділене, топерестане бутицілим2.

Дослідженняокремихкомпонентівправовоїсистеминеоб-хіднопоєднуватизвивченнямрізноманітнихпроцесів,щода-ютьзмогузбагнутицілісністьправовоїсистеми,виявитиїївнут-рішнійзовнішнізв’язки.Водночасправовусистемунеможназводитилишедоформальнихякостейсистемногоутворення,хочавонаієтакою3.Внеїнеобхідновкладатибільшглибокий,соціальний,конкретно-історичнийтаполітичнийзміст.

Iстотністьправовоїсистемиполягаєвтому,щовонаві-дображаєбалансінтересіврізнихсоціальнихгруп,класівсус-пільства.Ціінтересивідображаютьсяуправі,законахтаіншихчастинахсистемиувиглядідержавноїволі,якаспираєтьсянаможливістьвладногопримусудовідповідноїповедінкиіпо-каранняпорушниківюридичнихприписів.Правовасистемаєважливимстабілізуючиміорганізуючимчинником.

Цієїметиможнадосягтизадопомогоювсіхструктурнихелементів,найбільшсуттєвізякихбудутьрозглянутінижче.

Усіелементиправовоїсистемимаютьтойчиіншийступіньнормативності,оскількибагатознихутворенівідправа,пра-вовихнорм,їхскладових.Нормативністюволодіютьінепра-вовіявища,однакнайбільшхарактерноюцяознакаєвсежтакидляправа.Томуцілкомсправедливимвважається,щоправо—нормативнаосновавсієїправовоїсистеми.

Вумовахдемократіїнабуваєрозвиткупровіднийелементправової системи— право.Правова система у цих умоваххарактеризується насамперед тим,щопозитивне право пе-рестаєбутидругорядноюскладовоюдержавноївлади,утвер-джуєтьсяверховенствоправа,тобтоправовадержава.

1Абдулаев М. И., Комаров С. А.Проблемы теории государства иправа:Учебник.—СПб.:Питер,2003.—С.521—523.

2Гегель Г.Сочинения.—М.:Политиздат,1975.—Т.1.—С.227.3Марченко М. Н.Проблемыобщейтеориигосударстваиправа.—

М.:Проспект,2007.—Т.2:Право.—С.36—37.


�2�

Iншізміниуправовійсистемідемократичногосуспільс-тваполягаютьвтому,щоправо:

—зв’язуєіобмежуєдержавнувладу(правовадержава);—набуває дедалі більшепідстав уприродномуправі, в

невід’ємнихправахісвободахлюдини;—одержуєудосконалений,«відпрацьований»узаконахта

іншихнормативнихактахзміст;йогоосновизакріплюютьсявконституції;

— стає неподільним, єдиним, з незалежним і сильнимправосуддям1.

Правовиступаєцентральноюланкоюправової системи.Правовасистеманеєаналогомправауширокомурозумінні.Цікатегорії,незважаючинатіснийзв’язок,повиннілиши-тисясамостійними,непідміняти,адоповнюватиоднаодну.Томуневипадковізастереження,щоприототожненніхочабзаобсягомтермінів«право»і«правовасистема»першевза-галіможезникнутизюридичноїнауки2.

Отже,провіднимелементомправовоїсистемитрадиційноназиваютьправо.Середвчених,якіподіляютьцюдумку,таківідомівітчизнянідослідники,якВ.Д.Бабкін,О.В.Зайчук,О.Л.Копиленко,Н.М.Оніщенкотаін.Протезцьогопри-воду існує також інша точка зору: центральним елементомправової системиє суб’єкт.Нанашпогляд,останнєполо-женнясвідчитьпродеякуплутанинуосновнихкатегорійтапонять.Не заперечуючи,щосамеособавдемократичномусуспільствізнаходитьсявцентріпевногомікросоціуму,якийоб’єднуєполітичні,економічні,соціальні,правовівідносини,вважаємо,щоцентральнимелементом,такзванимстержне-вим,щозв’язуєвсііншіелементивнайбільшширокіправовікатегорії(правовісистеми),єсамеправо3.

Безумовно,правовасистемасуспільстванеохоплюєтьсяінеможеохоплюватисяпоняттямправа(навітьуширокомузначенні), подібно до того, як політична система не може

1Політика,правоівладавконтекстітрансформаційнихпроцесіввУкраїні:Монографія/I.О.Кресіна,А.С.Матвієнко,Н.М.Оніщенко,Є.В.Перегуда,О.В.Скрипнюк,С.В.Балан,О.М.Стойко;Зазаг.ред.I.О.Кресіної.—К.:Iн-тдержавиіправаім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни,2006.—С.57.

2Денисов Д. А., Спиридонов Л. И.Абстрактноеиконкретноевсо-ветскомправоведении.—Л.:Наука,1987.—С.67.

3Теориягосударстваиправа.—М.:Юнити,2004.—С.350.

ГЛАВА 20

�2�

охоплюватисяпоняттямдержави.Безумовно,якцезазнача-лосявлітературі,дляхарактеристикиправовоїсистемивирі-шальнезначеннямаютьсутністьізмістправа,алеценеозна-чає,щобудь-якуправовусистемуможназвестидоправа1.

Iнколивченірозглядаютьпоявуідеїправовоїсистемияксвоєріднийкомпромісміжприбічникамивузькогоішироко-готлумаченняправа2,оскількивважають,щоті,хтовиступаєзаширокерозумінняправа,розглядаютькатегорію«правовасистема»яктаку,задопомогоюякоїможнавідобразитиши-рокетлумаченняправа.Поняття«правовоїсистеми»необхід-ноусвідомлюватинетількиувинятковофілософськомупланічивпланісутотеоріїсистем,алеівсоціально-політичномуаспекті.Поняття«правовасистема»означаєнабагатобільше,ніжпростоявище,щоформальнопідпадаєпідознакибудь-якоїсистеми3.Ціліснаправовасистема,щорозглядаєтьсявєдності всіх її компонентів, являє собоювженемеханічнусумускладових,анову,важливусоціально-політичну,ідео-логічну,юридичнуякість,невластивуокремимїїчастинам.Нормиправапороджуютьправовідносини.Правовідносинислугують формою реалізації юридичних норм. Правомірнаповедінка учасників правовідносин становить сутність за-конностітаправопорядку,якієнаслідкамифункціонуванняправовоїсистеми,щосвідчитьпроефективністьостанньої4.

Усучаснійюридичнійлітературіпропонуєтьсяширокийдіапазон вживання категорії «правова система». Ю.Тихо-миров вважає,що поняття «правова система» являє собоюструктуру—інтегрованийзасібцілісногоюридичноговпливунасуспільнівідносини.Елементамисистемивінвважає:по-перше,межу іпринципиправовогорегулювання;по-друге,основнірізновидиправовихактівтаїхоб’єднання;по-третє,систематизуючізв’язки,якізабезпечуютьвзаємодіювсіхеле-ментівіцілісністьсистеми5.

1Явич Л. С.Сущностьправа.Социально-философскоепониманиегенезиса, развитияифункционированияюридическойформыобще-ственныхотношений.—Л.:Изд-воЛГУ,1985.—С.41.

2Субботін В. М., Філонов О. В., Князькова Л. М., Тодоров І. Я.Тео-ріядержавиіправа:Навч.посібник.—К.:Знання,2005.—С.224.

3Теориягосударстваиправа.—М.:Юристъ,2003.—С.548—549.4 Законність і теоретико-правові проблеми дослідження та впро-

вадження/Заред.О.В.Зайчука,С.В.Бобровник.—К.:Юстиніан,2004.—С.120таін.

5Тихомиров Ю. А.Публичноеправо.—М.:БЕК,1995.—С.210—223.


�2�

С.Алексєєвназвавтакетлумаченнявельмивузькими,за-уваживши,щосистемоутворюючізв’язкинеможнавважатиелементомправовоїсистеми,аскорішевласністюостанньої1.

ЗгодомЮ.Тихомировзапропонуваврозглянутидвіпра-вові системи: «правовусистему,щосклалася історично»та«системузаконодавства,щоявляєсобоюпродуктраціональ-ноїдіяльності,формнормативногоматеріалу»2.

ЦеформулюваннявикликалозапереченняМ.Матузова,якийвважає,щодлявизначеннявнутрішньоїпобудовиправаабо законодавства немає потреби запроваджувати поняття,дляцього існують загальноприйняті традиційнікатегорії—«системаправа»та«системазаконодавства»,«правовасисте-ма»,якихцілкомдосить,щобвідобразитисутністьзазначе-нихявищ,утомучислізпозиціїсистемногопідходу3.

С.Алексєєввключаєвпоняттяправовоїсистемисамепра-во,судову,атакожіншуюридичнупрактику,правовуідео-логію,правотворчістьтаправозастосовнудіяльність,індиві-дуальнідержавно-владнірозпорядження(укази),правовідно-сини,юридичнісанкції,системузаконодавства,суб’єктивнеправотаінше.Останнімчасомвінзапропонуваввиокремитисеределементівправовоїсистеми:

• Власне об’єктивне (позитивне) право як сукупністьзагальнообов’язковихнорм,вираженихузаконі,іншихфор-махпозитивногоправа;

• Правовуідеологію—активнусторонуправосвідомості;• Судову(юридичну)практику(правовудіяльність).Саме через правову систему, її елементи відбувається

зв’язокпозитивногоправаздержавою,зйогоорганами,зівсієюполітичноюструктуроюданогосуспільства4.

Улітературізапропоновановизначенняправовоїсистемияксукупностівнутрішньоузгоджених,взаємопов’язаних,со-ціально-одноріднихюридичних засобів, задопомогоюяких

1Алексеев С. С.Общаятеорияправа:Курслекций:В2т.—М.:Юрид.лит.,1981.—Т.1.—С.90.

2Матеріали міжнародного-практичного семінару «Порівняльнеправознавствонапострадянськомупросторі:сучаснийстантаперспек-тивирозвитку».—м.Севастополь,27—29квітня,2006р.

3Матузов Н. И.Правоваясистемаиличность.—Саратов:Изд-воСарат.ун-та,1987.—С.22.

4Алексеев С. С.Право:азбука-теория-философия:опыткомплекс-ногоисследования.—М.:Статут,1999.—С.47.

ГЛАВА 20

��0

держава здійснює необхідний нормативно-організуючийвплив на суспільні відносини (закріплення, регулювання,охорона,захист)1.

Доелементівправовоїсистемивідносять:1)правояксукупністьстворенихіохоронюванихдержа-

воюнорм;2)законодавствоякформувираженняцихнорм(норма-

тивніакти);3)правовіустанови,якіздійснюютьправовуполітикудер-

жави;4)судовутаіншуюридичнупрактику;5)механізмправовогорегулювання;6)правореалізаційнийпроцес(включаючиактизастосу-

ванняітлумачення);7) права, свободи і обов’язки громадян (право в

суб’єктивномузначенні);8)системуутворенихтафункціонуючихусуспільствіпра-

вовідносин;9)законністьіправопорядок;10)правовуідеологію(правосвідомість,юридичнідоктри-

ни,теорії,правовукультурутощо);11)cуб’єктиправа(індивідуальнііколективні);12)системнізв’язки,якізабезпечуютьєдність,цілісність

тастабільністьсистеми;13) інші правові явища (юридичну відповідальність,

правосуб’єктність,правовийстатус,законніінтереситощо),якіутворюютьначебто«інфраструктуруправовоїсистеми»2.

На нашу думку, такийширокий підхід найповніше ок-реслює обсяг поняття і характеризує правову систему якскладне, цілісне структурне утворення в єдності всіх йогоскладових.ТимчасомЛ.Явичвиступаєпротивключеннядоцього поняття всіх без виняткуюридичних категорій, всієїправовоїдіяльності,стверджуючи,щобулобнедоречновва-жати елементами правової системи соціальні чинники, які

1Теорияправаигосударства/Подобщейред.А.С.Васильева.—Х.:Одиссей,2006.—С.227—228.

2Порівняльне правознавство (теоретико-правове дослідження):Монографія/Заред.О.В.Зайчука,Н.М.Оніщенко.—К.:Фенікс,2007.—С.177—230.


��1

безпосередньовпливаютьнаправоутворенняіправореаліза-цію,аленестановлятьїхбезпосередньогозмісту1.

Українськівченізазначають,щоелементами,яківходятьдоправовоїсистемиУкраїни,є:системаправа,правоваполі-тика,правоваідеологіяіюридична(правова)практика,зок-рема,правотворча,правозастосовча,правоохоронна2.Такожпорядзелементами,яквонизазначають,доцільновиокре-митип’ятьрівнівправовоїсистеми3.

Нарешті, В.Синюков визначає правову систему як со-ціальнуорганізацію,щовключаєтакожосновнікомпонентинаціональноїправовоїкультури4.

Такимчином,вінпропонуєщеоднебаченнясутііструк-туриправовоїсистеми.Автордоповнюєїїдеякиминовимикомпонентами,якіпосутіохоплюютьсяіснуючимширокимвизнаннямірозуміннямданогоявища,аленезавждипере-раховувалисяприперелікуосновнихрисіознакреальності,щовизначалася.

Дотакихелементіввін,доречі,відноситьрегіональну імісцеву правову інфраструктуру, системи і підсистеми на-гляду, контролю, профілактики правопорушень, правово-го інформування іправовихкомунікацій,юридичнуосвіту,підготовкуіперепідготовкукадрів,аналізправовоїідеологіїтощо5.

Деякі особливості існують у визначенні елементів пра-вовоїсистемиуправознавцівзарубіжнихкраїн.Правознав-ці,щоналежатьдорізнихправовихсімейкраїнзагальногоправа, романо-германськогоправа,мусульманськогоправа,праваIндії,праваЯпоніїтощо,обстоюютьрізніпозиціїщодовизначенняелементногоскладуправовоїсистемитаїїспів-відношеннязпоняттямправа.Так,англійськийправознавець

1Явич Л. С.Сущностьправа.Социально-философскоепониманиегенезиса, развитияифункционированияюридическойформыобще-ственныхотношений.—Л.:Изд-воЛГУ,1985.—С.41.

2Погорілко В., Малишко А. Правова система— система законо-давствасуверенноїУкраїни//ПравоУкраїни.—1993.—№9—10.—С.10—13.

3Кельман М. С., Мурашин О. Г.Загальнатеоріядержавиіправа(зісхемами,кросвордами,тестами).—К.:Кондор,2006.—С.376.

4Синюков В. И.Российскаяправоваясистема.—М.:ГП«Полигра-фист»,1994.—С.165.

5Тамсамо.

ГЛАВА 20

��2

К.Ньютонвважає,щоправовасистемаохоплюєсудовусис-тему,загальніпринципидіяльностісудів,процедуруроботисудів, арбітраж, адміністративні трибунали, уповноваженихпарламенту, присяжних засідателів, професійну підготовкуюристів,діяльністьадвокатів,діяльністьюридичнихосіб,щопредставляютькоролівськувладу, генеральногопрокурора ігенеральногосолісітора,комісіюзрізнихможливостей1.

Британська енциклопедія включає до правової системиСШАтакіелементи:загальнеправо,законодавство,консти-туціюіфедеральнусистему,Верховнийсуд,адміністративнеправо,оподаткування,кримінальнеправо,громадянськіпра-ваісвободи,правовийстатусжінок,банківськеправо,спад-ковеправо,юридичнуосвіту,юридичніпрофесії,юридичнудопомогу2.

Американський правознавець Е. Аллен Фарнсворг ви-окремлюєтакіосновніструктурніелементиправовоїсисте-ми: юридична підготовка і професія, законодавча система,статутне право і другорядні джерела права, процесуальнеправо, приватне і публічне право3. Такий підхід наближуєприбічників правової системи загального права до позиційприбічниківромано-германськоїсистеми.Більшістьприбіч-никівзагальногоправазпрактичнихміркуваньневідносятьдо правової системи правову ідеологію, а виокремлюють усистемі такі блоки: правотворчийпроцес (тлумаченняпра-вовихнорм),правозастосовчіоргани,формуванняюридич-нихкадрів4.АмериканськийправознавецьД.Ж.Кафлиндаєбільшширокетрактуванняправовоїсистеми.Вінфактичноототожнюєправоіправовусистему,додаючидоїїструктуритакіелементи,якюридичнапрофесія,судовасистема,судовепроцесуальнеправо,контракти,спричиненняшкодиособамі власності, недбайливість, право спадкування, утриманнянедієздатнихосіб,документаціяусферіторговельногообігу,працяіуправління,корпорації,товариства,шлюб,розлучен-ня,правонерухомості,правокупівлі-продажу,патенти,ав-

1Newton C. R.GeneralprinciplesofLaw.—London,1977.—Р.28.2TheEncyclopediaBritanicaMicropedia.—Vol.6.—Р.87—88.3Allen E. Tarhswoth.AnintroductiontotheLegalsystemoftheUnited

States.—NewYork.—1983.—Р.171.4Гусарєв С. Д.Юридичнадіяльність.Методологічнітатеоретичні

аспекти.—К.:Знання,2005.—С.238—251.


��

торськеправоіторгівельнімарки,захистпокупця,системаправа,ВерховнийсудСША1.

БільшчіткевизначеннянаводитьД.Ж.Тернер.Найогодумку,всіправовісистемискладаютьсязчотирьохбазовихелементів:1)системиправа;2)процесівправотворчості;3)про-цесувирішенняспорів;4)правозастосовчихустанов2.Аналі-зуючизв’язокцихструктурнихблоків,вінвважає,щодослід-жуване поняття являє собою складну динамічну структуру,якапостійнозмінюється,перебуваєвтісномувзаємозв’язкузіншимиелементамисоціальноїдійсності.Тодіяктрадиційніформисоціальногоконтролюпочинають суперечити такимключовимінститутам,якекономіка,політика,релігія,струк-турнийрозвитокправовоїсистемистаєсвоєрідною«відповід-дю»наінтегративніпроблеми,щопоставленіцієюдиферен-ціацією3.Більшетого,розвитокправовоїсистемизапевнихумовможестворитиінвестиційнівідносини,якіприскорятьрозвитокунашомусуспільстві.

ПрофесорСтенфордськогоуніверситетуЛ.Фрідменвід-носитьдозмістуелементівправовоїсистемиструктуру,сут-ність і культуру права. Структура — це кістяк, внутрішнячастинаправовоїсистеми;сутність—цечиннанормаправа,що характеризується поведінкою людей всередині правовоїсистеми;правовакультура—цеставленнялюдейдоправаі правової системи, їх цінності, ідеї, надії, сподівання4.НадумкуО.Зайчука,якийдосліджувавправовусистемуСША,серед американських теоретиківправаЛ.Фрідменпредста-вивнайбільшпослідовнуілогічнуконцепціюструктурипра-вовоїсистеми5.

Навідмінувідправознавцівкраїнзагальногоправа,пред-ставникидержавромано-германськоїгрупидещоширшероз-глядаютьелементнийскладправовоїсистеми.Так,Ж.Кар-

1Coulding M. P.PhilosophyofLaw.—NewLersey.—1975.—Р.2.2TheSociologyofLaw.ASocialStructuralPerspectiwes||Ed.ByW.

Evans.—N.Y.,1980.—Р.377.3Гринюк Р. Ф.Поняття«загальногоблага»вконтекстіформуван-

нятеоріїправовоїдержави//Держава іправо.Зб.наук.працьIн-тудержави іправа ім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни.—К., 2003.—Вип.19.—С.54—61.

4Lawrence M. Friedman.AmericanLaw.—NewYork,1989.—Р.4.5Зайчук О. В.ПравовасистемаСША.—К.:«Знание»УССР,1992.—

С.13.

ГЛАВА 20

��

боньєвважає,щоправовасистема—цекомплекселемен-тів, які поєднані між собою не випадково, а необхіднимизв’язкамитавідносинами.Юридичнасоціологіявикористо-вуєпоняття«правовасистема»длятого,щобохопитивеськомплексюридичних явищ,щонею вивчаються. Всіюри-дичні явища даного суспільства, що існують в один і тойчас,водномуітомужпросторі,взаємозв’язанівідносинамиспільності,якіоб’єднуютьїхусистему1.

Своєріднупозиціющодоелементногоскладуправовоїсис-темиобстоюютьвченіпівнічнихкраїнЄвропи(Швейцарія,Данія,Норвегія).Так,воглядідатськогоправазаредакцієюГ.Гаммельтоффа-Хансенапоняттяправової системи іпра-ваототожнюються.Прицьомудоструктуриправовоїсисте-миналежатьтакіелементи:конституційнеіадміністративнеправо,взаємозв’язкиміжними,сімейнеправо,спадковепра-во,загальнеправозобов’язань,контракти,зобов’язання,щовиникають із спричиненняшкоди, право власності, транс-портнеправо,трудовеправо,правокомпаній,страховепра-во, право інтелектуальної власності, антитрестовське зако-нодавство,міжнароднеприватнеправо,кримінальнеправо,процесуальнеправо2.

Аналогічнийпідхіддоструктуриправовоїсистеми,ото-тожненняїїзправомспостерігаєтьсяівіншихСкандинавсь-кихкраїнах—Норвегії,Фінляндії,Iсландії.Причомуаналізправовихсистемсвідчить,щовонипосутіпоєднуютьусіеле-ментиякзагального,такіромано-германськогоправа3.

Суттєво відрізняються у визначенні елементного складуправовоїсистеми(порівнянозвченимивєвропейськихіаме-риканськихкраїнах)поглядиправознавцівумусульманськихкраїнах.Незважаючинаінтенсивнийрозвитоккапіталістич-нихвиробничихвідносинідеякізростаннязагальноосвітньо-горівня,вбагатьохкраїнахмусульманськогосвітуосновоюправалишаєтьсярелігіяіпередусімчотириосновніджерела:Коран,Сунна,Iджма,Кияс4.Утеоріїправацихкраїнпонят-

1Карбонье Ж.Юридическаясоциология.—М.:Прогресс,1986.—С.176.

2DanishLаw.Ed.ByH.Cameltohf.—HansenDenmark,1982.—Р.5.3Тихомиров А. Д.Юридическаякомпаративистика.Философские,тео-

ретическиеиметодологическиепроблемы.—К.:Знання,2005.—С.183.4TheEffectofIslameLagislationofCrimePreventioninadiArabia.—

Rome,1980.


��

тя«правовасистема»фактичновідсутнє;воноототожнюєть-ся з правом, яке розвивається в рамках, що визначаютьсярелігією1.

Такимчином,увітчизнянійізарубіжнійправовійнауцііснуютьрізніпідходидовизначенняелементівправовоїсис-теми,співвідношенняправа іправової системи,сукупностіелементівчиїхсистем,можливостівиокремленнявелемент-номускладіправовоїсистемиюридичнихустановтощо.

Багатозначність визначень правової системи, наявністьрізнихтверджень,поглядівнацюкатегорію,специфічністьавторськихпідходівсвідчатьпроактивнутворчурозробкуда-ноїпроблеми,пропошукинайбільшчіткоїіповноїхаракте-ристикидосліджуваногоправовогоявища2.

Пошуки,якіпроводятьвченівційгалузі,єпомітнимвне-скомуподальшийрозвитокюридичноїнауки,даютьконк-ретнийматеріалдлявикористаннявпрактичнійдіяльності3.

Завсієїрізноманітностіхарактеристикправовоїсистемивсежтакисаме«вузьке»тлумаченняздаєтьсянамнайменшпереконливим.Правовасистема—цескладнеправовеяви-ще,якеміститьосновніконструктивніелементийпідходи,задопомогоюякихдосягаєтьсякінцеваметаправовогоре-гулювання. Тому найбільш достовірним слід вважати «ши-рокий» підхід, за якого повною мірою відображається всяправоваорганізація суспільства в єдності і взаємодії всіх їїкомпонентів.

Однакширокерозумінняправовоїсистемизовсімнеоз-начає,щодонеї требавключити ті елементи,якіне є су-топравовими,як-отдержавні,політичні, соціальніоргани,структури, інститути. Iншими словами, широкий підхід доправовоїсистемитежповиненматисвоїмежі.

Нанашудумку,доправовоїсистеминеможнавключатиправоохороннійдержавніоргани,томущовони,хочаідіютьнаосновіправа,протецевсежнеправовіявища.Доправо-воїсистемиможнадодатидійсноправовіустанови,напри-кладнауково-дослідніінститутиюридичногопрофілю.

1Хашматулла Бехруз.Исламскиетрадицииправа.—Одесса:Юрид.лит.,2006.—С.27—34.

2Теориягосударстваиправа.—М.:Юристъ,2004.—С.178—180.3Демиденко Г. Г.Iсторіявченьпродержавуіправо:Курслекцій.—

Х.:Консум,2004.

ГЛАВА 20

��

Iснуєдумка,щоелементамиправовоїсистемислідвва-жатитакожзаконністьтаправопорядок.Однаквищезгаданіявища скорішеможна назвати наслідкамифункціонуванняправовоїсистеми,показникомїїефективностіабо,навпаки,недосконалості (залежновід того, якийрівень законності іправопорядкувкраїні).Законністьіправопорядок—законо-мірнийпідсумокдіяльностіправовоїсистеми,щовказуєнаступінь упорядкованості, стабільності суспільних відносин,свідчитьпроефектністьдіїправовихінститутів1.Звичайнож,усіелементиправовоїсистемитіснопов’язаніодинзодним,залежатьодинвідодного,алемаютьвідноснусамостійність.Усівонивиконуютьзагальнііспецифічніфункціїуправовійсистемі, характеризуються єдністю і відмінністю, сприяютьефективностідіївсієїрозглянутоїсистеми2.

Прививченніправовоїсистемиможнарозрізнятип’ятьїїрівнів:1)суб’єктний;2)інтелектуально-психологічний;3)нор-мативно-регулятивний;4)організаційний;5)соціальний.

Суб’єктнийрівеньвиділяєтьсядлятого,щобпідкреслитизначеннясуб’єктівправаяксистемоутворюючихматеріаль-нихфакторівправовоїсистеми.Самелюдина(громадянин,особабезгромадянства,іноземець)таїїоб’єднання(громад-ськіорганізаціїтарухи,акціонернітовариства,іншікомер-ційніінекомерційніорганізаціїтадержававцілому)маютьправаівідповідніюридичніобов’язки,виступаютьреальни-миелементамиправовоїсистеми.

Наінтелектуально-психічномурівніформуєтьсяправоро-зумінняконкретноїлюдиниіправосвідомості(індивідуальнаісуспільна).Сукупністьтакихрізноякіснихявищ,якзнання,емоції,почуття, ідеологічніірелігійніпоглядиідогми,мо-ральніпостулатидозволяютьлюдинісприймати,оцінюватиправовуреальність,вироблятиставленнядонеїімотивипра-вовоїповедінки3.

Дослідження нормативно-регулятивного рівня правовоїсистеми дає підстави зробити висновки, що системоутво-

1Абдулаев М. И.Теориягосударстваиправа.—СПб.:Питер,2003.—С.345—361.

2Общая теория государства и права. — М.: Юристъ, 2003. —С.309—311.

3Ведєрніков Ю. А., Грекул В. С.Теоріядержавиіправа.—К.:Центрнавч.літ.,2005.—С.177—179.


��

рюючим фактором витупають норми права, оскільки вониоб’єднуютьідеальнеуявленнялюдейпросправедливістьіне-справедливість,проважливістьстимулюваннярозвиткутихчи іншихсуспільнихвідносин.Правовінорминалежатьдосистемиякелемента,зякимутойчиіншийспосібпов’язанівсііншікомпоненти.Усукупностівониявляютьсобоюпра-воіхарактеризуютьйогояктаке.

Норма перша відчуває на собі зміни, з неї починаєть-сяреальневдосконаленняправовоїсистеми.Завдякисвоємууніверсальномузначеннюнормаправапоширюєсвоїякостіі на інші рівні системи, слугує одиницею виміру правовоїматерії1.

Нормативний показник висвітлює основну соціальнуфункцію правової системи— регулювання суспільних від-носин,атакожосновніцілійнапрямиправовоговпливунарозвитоксуспільства.

Організаційнийрівеньохоплюєвсіюридичнооформленізв’язкиівідносини,формиреалізаціїправа,різнівидипра-вовоїповедінкилюдей,правотворчуіправозастосовчудіяль-ністьдержавиісуспільства.

Соціальнийрівеньправовоїсистемихарактеризує,зод-ногобоку, те,наскількилюдинаяксуб’єктправаосвоїлаправовудійсність,те,яквона«живе»вній,аздругогобоку—те,яксформувалисяінаскількиідентичніінтересаміндиві-даісуспільстварізногородурежимиістани,щодозволя-ють уявити собіпевні результати, законності,правопоря-док.Нацьомурівнізакладенівправісвободи,можливостіівимогиорганічноз’єднуютьсязсоціальноюіполітичноюматерією.Тутнайбільшчіткопроявляютьсятіякостіпра-вовоїсистеми,якімаютьважливезначеннядляформуван-няіфункціонуванняполітичноїсистемиігромадянськогосуспільства.

Правовасистемаєчастиноюсуспільної системи і тіснопов’язаназявищамиіпроцесами,яківідбуваютьсяусферіекономіки,політики,культури,ідеології2.

1Матузов Н. И., Малько А. В.Теориягосударстваиправа:Учеб-ник.—М.:Юристъ,2004.—С.141.

2Проблемыобщейтеорииправаигосударства/Подред.В.С.Нер-сесянца.—М.:Норма,2008.—С.803—805.

ГЛАВА 20

��

Оригінальнухарактеристикуправовоїсистемидаєамери-канськийюристЛоуренсФрідмен:найогодумку,неминаєідня,—навітьгодинибезвзаємодіїзправомунайширшомурозумінніслова.Правовасистемавсюдисуща,хочадужечас-то їїнаявностінепомічають.Правовасистемабезперервнозмінюється,хочаїїскладовічастинипідлягаютьзмінамзріз-нимишвидкостями,іжодназнихнезмінюєтьсятакшвидко,якінша.

Проведення реформ, демократичних перетворень в Ук-раїні, формування громадянського суспільства, соціальноїдержави,ринковихвідносинвідбуваєтьсязабезпосередньоїучастіправовоїсистеми,всіхїїланок,якіторкаютьсяпрак-тичновсіхсфержиттясуспільства.Безумовно,правовасисте-маєявищем,якомупритаманнірисиавтономності,сталості,нормативності.Отже,вонанеможеневзаємодіятизтакимифеноменами суспільного життя, як економічна, політична,моральнатаіншісистеми.

Поняттяправовоїсистемимаєсуттєвезначеннядляха-рактеристикиправатієїчиіншоїконкретноїкраїни.Правоякчастинасвітовоїкультуринеоднаковедлядержаврізнихтипів,форм,режимів.Длякожної держависучасного світухарактерний той чи інший типправа.Його сутність, змістмають вирішальне значення для характеристики правовоїсистеми,притаманноїційдержаві.Звичайно,вданомуви-падкуйдетьсяпронаціональнуправовусистему.Цікавоюуцьомусенсієпроблема,пов’язаназмеханізмомзближеннянаціональнихправовихсистем1.

Є держави, в яких діють декілька правових систем,щоконкуруютьміжсобою.Томунавітьнедержавніоб’єднанняможуть мати своє право, наприклад, у світі існує такожсвоєріднаміжнароднаправовасистема,якарегулюєміжна-родніізовнішніторгівельнівідносини.

Можнакласифікуватиправові системи за різнимикри-теріями:юридичними,економічними,географічними,етно-графічними,ідеологічнимитощо.Співвідношенняцихкри-теріївзалежитьвідконкретноїдержави.

1Оніщенко Н. М.Механізмзближеннянаціональнихправовихсис-темвумовахінтеграційнихтаглобалізаційнихпроцесів//Законодавс-твоУкраїни:проблемитаперспективирозвитку:Зб.м-лівміжн.наук.конф.—Вип.8.—К.,2007.—С.52—56.


��

Метод порівняння дає змогу на основі подібних юри-дичних ознак (структура права, джерела, провідні інститу-тиігалузі,правовакультурататрадиції)згрупуватиправовісистемисучасностівновукатегорію«правовасім’я».Впершецей термінбуло запровадженовюридичнийвжитокфран-цузькимкомпаративістомРенеДавидом,якийбагатороківдосліджувавправовісистемисучасності.

Правовасім’яутворюєтьсяізнаціональнихправовихсис-тем,об’єднанихнаосновіподібностітакихознак:структураправа,юридичнапрактика,джерелаправа,правоваідеологія.

РенеДавидрозрізняєтриосновнігрупиправовоїсім’ї:1)романо-германську;2)сім’юзагальногоправа;3)сім’юсоціалістичногоправа.Порядзназванимиправовимисистемами,якіДавидна-

зиває основними, існують Iндія, ДалекийСхід, США, му-сульманськийсвіт.Вони,надумкуавтора,залишаютьсявір-нимисвоїмпоглядам,праворозумієтьсязовсімінакшеійомувідводитьсяіншароль,ніжузахіднихкраїнах1.

С.Алексєєв називає чотири основні сім’ї національнихсистем:

1) романо-германську (національні правові системиФранції,ФРН,Iталії,Iспаніїтощо);

2) англосаксонське загальне право (національні правовісистемиАнглії,СШАірядуіншихкраїн);

3) релігійно-общинніюридичні системи (правові систе-ми,притаманнібагатьомдержавамАзіїтаАфрики);

4) заідеологізовані правові системи при авторитарнихполітичнихрежимах2.

Своєрідною видається позиціяВ.Синюкова, який про-понуєтакукласифікацію:

1)cім’язагальногоправа(історичностворенавАнгліївХ—ХIIIст.);

2)романо-германськаправовасім’я(історичнікореніякоїсягаютьримськогоправа,Iст.дон.е.—VIст.н.е.);

3)традиційні(Японія,ряддержавАфрикитаін.)ірелігій-ніправовісім’ї(мусульманськеправо,індуськеправо);

4)слов’янськаправовасім’я.

1Давид Р. Основные правовые системы современности. — М.:Прогресс,1988.

2Алексеев С. С.Теорияправа.—М.:БЕК,1995.—С.200—205.

ГЛАВА 20

��0

Дослов’янськоїправовоїсім’ївінвключаєгрупуросій-ськогоправа(Україна,Білорусь,Болгарія,НоваЮгославія).Причомуросійськуправовусистемувінвиокремлюєякпро-віднийелементслов’янськоїправовоїсім’ї,наосновіїїсамо-бутності,обумовленоїнетількитехніко-юридичними,фор-мальнимиознаками,айглибокимисоціальними,культурни-ми,державнимипочинаннямижиттяслов’янськихнародів1.

Iснуютьііншіпоглядинацюпроблему2.Правовасистемавідіграєвеличезнуірізнобічнурольужит-

тісуспільства.Iкоженїїкомпонентокремо(наприклад,джере-лаправа),івсясистемавціломуздійснюєсвійпримус(вплив)нетількинасуспільніінститути,айналюдину,їїдіяльність3.

Цінність правової системи значноюмірою визначаєтьсятим,якемісцезаймаєвнійособа,якуїйвідведенороль,якохороняютьсяізахищаютьсяїїінтереси,честь,гідність,яки-миправамивонанаділенаіякимиєгарантіїцихправ.Такимчином,приоцінціправовоїсистемислідвиявити,наскількицясистемадозволяєособистостірозкритисвоїможливостііздібності,реалізуватисвійсоціальнийіморальнийпотенціал.

Уюридичнійлітературіпроблемиправовоїсистемидоситьчасторозглядаютьсязпозиційонтології(буття)організацій-но-правовихформоб’єднаннясуб’єктівправа.Насучасно-муетапіцьогонедостатньо.Cлідзастосовуватиособистіснийпідхід до правової системи, суспільства, демократії тощо.Саме особа є водночас представником певних соціумів, їхустанов,юридичнихосібтаособистихінтересів.Особистісніаспектидозволяютьз’ясуватиспецифічніскладовідіяльностілюдей,функціонуваннявсієїправовоїсистеми4.

Цяпроблемабагатограннаіявляєсобоюпредметдослі-дженняфілософії,політології,соціології,юридичноїпсихо-логії,педагогікиібагатьохіншихнаук5.

1Синюков В. Н.Российскаяправоваясистема.—М.:ГП«Полигра-фист»,1994.—С.167.

2Саидов А. Х.Сравнительноеправоведениеиюридическаягеогра-фиямира.—М.:ИГПАН,1993.—С.14.

3Оніщенко Н. М.Джерелаправатаправовісистемисучасності//Правовадержава.ЩорічникнауковихпрацьIн-тудержавиіправаім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни.—К.,2001.—Вип.12.—С.90—112.

4Котляр И. И.Правачеловека.—Минск:Тесей,2005.—С.147—149таін.

5Алексеев С. С.Линияправа.—М.:Статут,2006.—С.87—100.


��1


1.Розкрийтеосновнірисиромано-германськоїправовоїсистеми.

2.Назвітьджереларомано-германськоїправовоїсистеми.3.Щотакеправовийпрецедентякджерелоправа

англосаксонськоїправовоїсистеми?4.Дайтевитлумаченняпоняття«гібридніправовісистеми»,

назвітьїхриситаознаки.5.Якимиєрізновидиджерелправамусульманськоїправової

системи?6.Охарактеризуйтеправовісистемивумовахглобалізації.

��2

Т е с т и

ГЛАВА1.Теорія держави і права як наука та навчальна дисципліна: предмет, структура, функції.

1. Предметом теорії держави і права є вивчення:а)конкретноїдержавиіправавісторичномурозвитку;б)випадковихполітико-правовихпроцесівтаявищ;в)соціальнихявищтаких,яксуспільство,мораль,релігія;г)загальних закономірностей виникнення, розвитку тафункціонуваннядержавиіправа,їхсутність,значеннятафункціонуванняу суспільстві, загальнихправовихкате-горій;д)окремихсуспільнихвідносин.

2. Галузевими юридичними науками є:а)криміналістика,судовапсихіатрія,судовамедицина;б)кримінальне право, конституційне право, цивільнеправо;в)загальнаісторіядержавиіправа,теоріядержавиіправа;г)кримінологія,бухгалтерськийобліктаекспертиза;д)політологія,культурологія,логіка.

3. До державно-правових явищ безпосередньо відносяться:а)звичаї,мораль,релігія;б)політичнасвідомістьтаполітичнакультура;в)традиції,мораль,культура;г)законність,нормативніправовіакти,правосвідомість,правовідносини,державнийапарат;д)економіка,виробничісили,способивиробництва,фі-нанси,податки.

4. Система методів, набір способів та прийомів дослідження, знання про:а)концепцію;б)теорему;в)парадигму;

ТЕсТИ

��

г)методологію;д)презумпцію.

5. Метод, який допомагає розкрити структуру держави і пра-ва, виявити зв’язок між їх складовими компонентами та еле-ментами, а також їх взаємодію:а)системно-структурний;б)конкретно-соціологічний;в)порівняльний;г)історичний;д)функціональний.

6. Теорія держави і права є:а)галузевоюнаукою;б)міжгалузевоюнаукою;в)наукою,щовивчаєзарубіжнудержавуіправо;г)історико-теоретичноюнаукою;д)прикладноююридичноюнаукою.

7. Функція, не притаманна теорії держави і права, як юри-дичній науці:а)теоретико-пізнавальна(онтологічна,гносеологічна);б)методологічна;в)прогностична;г)політична(ідеологічна);д)каральна.

8. Назвіть фундаментальну загальнотеоретичну науку правоз-навства:а)загальнатеоріядержавиіправа;б)наукаадміністративногоправа;в)наукатрудовогоправа;г)наукакримінальногоправа;д)криміналістика.

9. Задача курсу теорії держави і права:а)формуватиосновупрофесійногосвітосприйняттяусту-дентів;б)формуватирелігійнесвітосприйняття;в)формуватикультуруповедінкилюдинивпобуті;г)соціалізуватинеповнолітніх;д)вивчатипревентивніміри,тобтоміризапобіганнязло-чинам.

10. Приватні методи вивчення правових явищ:а)статистичний;б)функціональний,системний;в)порівняльний,соціологічний;


��

г)аналізтасинтез;д)правовийексперимент,правоваекспертиза.

11. Система об’єктивних знань про природу, людину, людське суспільство:а)норма;б)юриспруденція;в)політика;г)економіка;д)наука.

12. Багато поглядів на одне і те ж питання чи предмет — це:а)плюралізм;б)багатопартійність;в)ідеологія;г)тоталітаризм;д)деспотизм.

13. Філософська категорія, яка допомагає виявити глибоке, природне, основоположне у дослідженні держави як об’єкта вивчення теорії держави:а)зміст;б)сутність;в)функція;г)форма;д)механізм.

ГЛАВА2.Феномен держави: поняття, сутність та призначення.

1. Основні ознаки держави:а)національнавалюта,банки;б)існуванняміст,селищ,районів;в)наявність території, населення, публічної влади, дер-жавногосуверенітету,законівтаподатків;г)столиця,прапор,герб,гімн;д)обов’язкованаявністьрізнихполітичнихпартійтасус-пільнихорганізацій.

2. Ознаки, які відрізняють державу від будь-яких політичних організацій суспільства:а)взаємозв’язокзміжнароднимиорганізаціями;б)маєвласністьнаосновізброїтазасобіввиробництва;в)наявністьконституційногоакта;г)монополіянаосновікосмічногопростору;д)прерогативанавиданнязагальнообов’язковихнорматив-нихправовихактів.

ТЕсТИ

��

3. Ознака держави, яка виражає верховенство державної вла-ди в країни та її незалежність зовні:а)правосуб’єктність;б)державнийсуверенітет;в)правоздатність;г)дієздатність;д)правотворення.

4. Публічно-політична влада — це:а)система державних органів, які управляють суспільс-твом;б)системанормативнихправовихактів;в)система суспільних організацій, які беруть участь уполітичномужиттісуспільства;г)системанормправа,звичаїв,моралі;д)системаполітичнихорганізацій,партій,суспільнихрухів.

5. Державний суверенітет — це:а)самостійнатанезалежнадержавнавладапривирішеннівнутрішньоїтазовнішньоїполітики;б)наявністьособливоїпублічно-політичноїорганізаціївсуспільстві,якамаєвласніповноваження;в)наявністьтериторіїтанароду;г)наявністьгербу,гімнутапрапора;д)наявністьподатківтаподатковоїсистеми.

6. Податки, збори як ознака держави, необхідні в першу чергу для:а)забезпеченняінтересіввождя;б)забезпеченняпануванняБогатарелігіївсуспільстві;в)утриманнячисленногоапаратудержавнихслужбовців,якіпредставляютьполітичнувладу;г)забезпеченняінтересівмонархатайогосередовища;д)забезпеченняцілісностітериторії.

7. Єдиний, офіційний представник усього суспільства, усього населення, яке об’єднується за ознакою громадянства:а)партія;б)суспільнаорганізація;в)релігійнаорганізація;г)держава;д)будь-якийінститутвладивсуспільстві.

8. Єдиний носій суверенної влади:а)суспільствовцілому;б)міжнароднаорганізація;


��

в)суспільнаорганізація;г)держава;д)трудовийколектив.

9. Ознаки, які не відносяться до держави:а)держава виступає як єдиний офіційний представниксвогосуспільства;б)державнийсуверенітет;в)державастворюєзаконитапідзаконніакти;г)держава—цескладниймеханізм(апарат)управліннясуспільством,якийявляєсобоюсистемудержавнихорга-нів. До них відносяться правоохоронні органи, збройнісилитощо;д)наявністьрелігіїтарелігійнихнорм.

10. Законність виникнення, спосіб встановлення влади, такий стан влади, коли громадяни держави визнають право даної влади встановлювати той чи інший спосіб поведінки:а)легітимністьвлади;б)демократизмвлади;в)професіоналізмвлади;г)гуманізмвлади;д)єдністьвлади.

11. Однією з основних ознак держави є:а)наявністьстолиці;б)територіальнийподілнаселення;в)існуванняприватноївласності;г)наявністьрелігії;д)сепаратизм.

12. Абсолютна відсутність в суспільстві влади, держави і права — це:а)монархія;б)анархія;в)деспотія;г)тиранія;д)республіка.

13. Спроба розподілу території держави на суверенні частини, відокремлення частин від держави:а)сепаратизм;б)консерватизм;в)лібералізм;г)плюралізм;д)демократизм.

ТЕсТИ

��

14. Безоплатне вилучення частини заробітку на користь дер-жави:а)податок;б)конфіскація;в)експропріація;г)власність;д)арешт.

15. Основне джерело влади в демократичній державі:а)народ;б)главадержави;в)політичніпартії;г)громадськіорганізації;д)окремігрупи,класи.

16. Оберіть вид діяльності, який не здійснює держава:а)збиранняподатків,зборів,займів;б)прерогативана видання загальнообов’язковихнорма-тивнихактів;в)забезпеченняправопорядкувсуспільстві;г)регулюваннявідносиндружби,любові,взаємодопомо-ги,родиннихзв’язків;д)охоронакордонівдержави.

17. До якої концепції розуміння держави належить дане виз-начення: «Держава є апарат, машина для пригноблення одних класів іншими»:а)класовийпідхід;б)теологічнийпідхід;в)держава—нічнийвартовий;г)державазагальногоблагодійства;д)правовадержава.

18. Вставте слово: «... — це організація, що здійснює полі-тичну владу та видає загальнообов’язкові норми та є єдиним офіційним представником суспільства»:а)політичнапартія;б)суспільство;в)суспільнийрух;г)союз;д)держава.

19. Функція держави розкриває:а)структурудержави;б)способиорганізаціїдержавноївлади;в)основнінапрямидіяльностідержави;


��

г)методитаприйомиздійсненнядержавноївлади;д)ознакидержави.

20. Виберіть внутрішню функцію держави:а)соціальнафункція;б)функціяобороникраїни;в)функціязабезпеченнямирутапідтримкимировогопо-рядку;г)функціяінтеграціївсвітовуекономіку;д)функція співробітництва з іншими країнами у вирі-шенніглобальнихпроблем.

21. Виберіть зовнішню функцію держави:а)функціяобороникраїни;б)функціяохорониправтасвободгромадян;в)функціяоподаткування;г)екологічнафункція;д)соціальнафункція.

22. Функції держави залежно від сфери суспільного життя поділяються на:а)внутрішнітазовнішні;б)основнітанеосновні;в)постійнітатимчасові;г)класовітазагальносоціальні;д)законодавчі,виконавчі,судові.

23. Форми здійснення функцій держави:а)правотворча;б)правовиконавча;в)правоохоронна;г)організаційно-регламентована;д)всіперераховані,атакожорганізаційно-господарча.

ГЛАВА3.Форма держави.1. Аристократія — це:а)владаособливих;б)владанароду,чибільшістьнароду;в)владаоднієїлюдини;г)владатирана,деспота;д)владапануючогокласу.

2. До поняття форми держави не відносяться:а)сукупністьспособіворганізаціївищоїдержавноївлади;б)сукупністьспособівдержавногоустрою;в)сукупністьметодівздійсненнядержавноївлади;

ТЕсТИ

��

г)способивзаємовідносиннародутадержавноївлади;д)способивзаємовідносинлюдей,груп,класівміжсобою.

3. Форма правління держави — це:а)методитаприйомиреалізаціїдержавноївлади;б)способиорганізаціїтапорядоквиникненнявищоїдер-жавноївлади;в)організаціядержавногоустрою;г)організаціядержавноївладинамісцях;д)організаційнийподілтериторіїначастини.

4. Федерація — це:а)міждержавнеоб’єднання,якестворенедлядосягненняпевнихцілей;б)єдинанеподільна держава, члениякоїнемають дер-жавнийсуверенітет;в)складне державне виникнення, члени якого певноюміроюмаютьдержавнийсуверенітет;г)тимчасовий союз держав, об’єднаних для вирішеннявоєннихцілей;д)міжнароднаорганізація,якаоб’єднуєдекількадержав.

5. Ознаки, які характеризують республіканську форму правління:а)встановленняпорядкупрестолонаслідування;б)безстроковевикористаннявлади;в)відсутністьінститутувідповідальностіглавидержави;г)виборністьтаобмеженістьвладиглавидержавитаін-шихверховнихорганіввладипевнимстрокомтазалеж-ністьвідволівиборців;д)передачаверховноївладизаспадкуванням.

6. Назвіть сучасні держави, які мають обмежену монархічну форму правління:а)Iталія,Туреччина;б)США,Франція;в)Iндія,Німеччина;г)Греція,Росія;д)Швеція,Японія.

7. Назвіть держави, які відносяться до парламентської рес-публіки:а)Німеччина,Iндія;б)США,Франція;в)Росія,Казахстан;г)Узбекистан,Фінляндія;д)Таджикистан,Киргизія.


��0

8. Форма державного устрою, при якій склад державної одини-ці має свої конституції, законодавчі, виконавчі, судові органи; при цьому виникають єдині для всіх одиниць органи державної влади, встановлюється єдина держава, грошова одиниця:а)конфедерація;б)федерація;в)унітарнадержава;г)імперія;д)міжнароднаорганізація.

9. Закінчіть наступне твердження: з точки зору державного устрою США є:а)конфедерацією;б)федерацією;в)унітарноюдержавою;г)міжнародноюорганізацією;д)СНД—штатів.

10. Ознаки тоталітарного політичного режиму:а)обмеженістьвладиправовимизаконами;б)виборністьорганіввладинародів;в)повнеодержавленнявсіхсфержиттясуспільства;г)обов’язковість рішення верховних органів влади длянижчестоящихорганівдержави;д)демократизм,гласністьвдіяльностіорганівдержави.

11. Форма правління, при якій глава держави займає посаду за спадком, а його влада є не похідною від будь-якої іншої влади, органів чи виборців:а)демократія;б)монархія;в)тиранія;г)республіка;д)аристократія.

12. Форма правління, при якій глава держави є виборним та змінним, його влада є похідною від представницького органу чи виборців:а)демократія;б)деспотія;в)республіка;г)монархія;д)тиранія.

13. Єдина держава, яка має адміністративно-територіальної одиниці, що не мають політичної самостійності:а)унітарнадержава;

ТЕсТИ

��1

б)конфедерація;в)федерація;г)співтовариство;д)суспільство.

14. Сукупність методів та прийомів здійснення державної влади, а також рівень політичної свободи в суспільстві та характер правового положення особистості — це:а)політико-правовийрежим;б)системадержавногоуправління;в)політичнасистема;г)правовасистема;д)формадержави.

15. Унітарна держава — це:а)держава,якасамостійнопроводитьсвоюзовнішнючивнутрішнюполітику;б)держава, територія якої розділена на адміністративнічинаціонально-територіальніодиниці—областіірайо-ни,маєєдинийорганвладитауправління;в)держава,вякій існуєсамостійнеутворенняувиглядіавтономії;г)союзсамостійнихдержав,якіоб’єднанідляоднієїцілі;д)будь-яка держава, на території якої проживають іно-земнігромадяни.

16. Федеративна держава — це:а)єдинадержава,вякійнеіснуєсамостійних,національ-нихдержавнихутворень;б)союздержав,об’єднанихдляпевнихцілей;в)складенадержава,вякійіснуєвідносносамостійнена-ціонально-державнеутворення;г)міжнароднаорганізація;д)союзміжнароднихорганізацій.

17. Які з перерахованих держав є федеративними:а)Німеччина,Iндія;б)Iталія,Франція;в)Англія,Iспанія;г)Казахстан,Туреччина;д)Узбекистан,Австрія.

18. Ознаки дуалістичної монархії:а)єдинимносіємвладиємонарх;б)владаперебуваєврукахмонархаіпарламентуурівніймірі;


��2

в)верховнавладаналежитьвиключнопарламенту;г)монархочолюєрелігійнеуправліннякраїною;д)народфактичновідстороненийвідуправліннякраїною.

19. Назвіть сучасні держави з абсолютною, необмеженою мо-нархічною формою правління:а)Великобританія,Японія;б)Швеція,Бельгія;в)Данія,Iспанія;г)СаудівськаАравія,Оман,ОАЕ;д)Франція,Бельгія.

20. Форма правління, яку Арістотель назвав найкращою з най-гірших форм правління держави:а)аристократія;б)демократія;в)тиранія;г)олігархія;д)деспотія.

21. Влада народу:а)олігархія;б)охлократія;в)тимократія;г)демократія;д)тиранія.

22. Форма політичного режиму вказує:а)якстворюютьсявищіорганидержавитаякаїхструктура;б)якбудуютьсявзаємовідносиниміжвищимитаіншимидержавнимиорганами;в)якбудуютьсявзаємовідносиниміжверховноюдержав-ноювладоютанаселеннямкраїни;г)вякійміріорганізаціявищихорганівдержавидозволяєзабезпечуватиправатасвободигромадян;д)направовеположенняособистостівсуспільствітаме-тодидержавногоуправління.

23. Складена держава, складена з декількох відносно самостій-них одиниць, суб’єктів, які об’єдналися для вирішення спільних завдань, називається:а)федерація;б)конфедерація;в)імперія;г)унітарнадержава;д)колонія.

ТЕсТИ

��

24. Геронтократія — це:а)владанестримногонароду,сліпа,стихійна,яканепід-порядковуєтьсяніякимзаконам;б)владааристократів,вибранихлюдей;в)владабільшостінаселення,тобтосинонімдемократії;г)владаокремоїнації,народності;д)владастарихлюдей.

ГЛАВА4.Механізм та апарат держави.

1. Установа, складова державного апарату, яка бере участь у здійсненні функцій держави, та наділена для цього державно-владною компетенцією:а)механізмдержави;б)державнийорган;в)політичнаорганізація;г)релігійнеоб’єднання;д)державнепідприємство.

2. Структурний елемент державного апарату, наділений владними повноваженнями, виконання яких забезпечується примусовою силою держави:а)органдержави;б)державнепідприємство;в)органпрофсоюзу;г)політичнапартія;д)суспільнеоб’єднання.

3. Орган представницької та законодавчої влади:а)парламент;б)уряд;в)міністерства;г)комітетитавідомства;д)суди.

4. Орган виконавчої влади:а)конституційнізбори;б)парламент;в)суди;г)уряд;д)суспільніорганізації.

5. Ознаки, які не відносяться до механізму держави:а)системадержавнихорганів;б)складнаструктура,вякійкожнийорганзаймаєпевнемісце;


��

в)механізмдержавимаєматеріальнізасоби,наякіспира-ютьсявсвоїйдіяльностідержавніоргани;г)механізмдержави,щоєзасобомвтіленняужиттяфунк-ційдержави;д)сукупністьсуспільнихорганізацій.

6. Всенародне голосування з приводу будь-якого важливого пи-тання суспільного державного життя — це:а)опитування;б)вибори;в)анкетування;г)референдум;д)імпічмент.

7. Відповідно до принципу поділу влади державний орган поді-ляється на:а)колегіальнийтаєдиноначальний;б)вищийтамісцевий;в)законодавчий,виконавчийтасудовий;г)загальноїтаспеціальноїкомпетенції;д)постійнийтатимчасовий.

ГЛАВА5.Держава в політичній системі суспільства

1. Утворення, які входять в державний апарат:а)політичніпартіїтапрофсоюзи;б)представницькі органи влади, виконавчо-розпорядчіоргани,правосуддя;в)суспільніорганізації;г)релігійніоргани;д)сім’я,трудовіколективи.

2. Місце держави в політичній системі суспільства:а)державазаймаєвнійвториннемісце;б)державаберевирішальнуучастьвполітичнійсистемі;в)державаневпливаєнаполітичнусистему;г)державаєрівнимпартнеромразомзпартіями,суспіль-нимиорганізаціями,профспілкамитощо;д)держава не має права втручатися у функціонуванняполітичноїсистеми.

3. Головна ціль політичної партії як важливої ланки політич-ної системи:а)безпосередньовпливатинаполітичнийкліматсуспіль-ства;

ТЕсТИ

��

б)діятивінтересахлідерапартії;в)боротисязаохоронунавколишньогосередовища;г)боротисязадержавнувладутазавпливнанеї;д)змінаконституційногоустрою.

4. Легітимність — це:а)ознакадержави;б)ознакаправа;в)обставини,зякимипов’язаніправовінаслідки;г)однаковийрівеньмайновоготаюридичногоположен-нягромадян;д)підтримка суспільного закону, прийнятого належниморганомувстановленомупорядку.

5. Вкажіть ознаку, яка не відноситься до політичної партії:а)організаційнаєдність;б)наявністьтериторіїтасуверенітету;в)наявністьчленівпартії;г)наявність політичних цілей — боротьба за державнувладу;д)наявністьжорсткоїпартійноїдисципліни.

6. Вкажіть основні компоненти політичної системи:а)тількиполітичнітаправовінорми;б)тількиполітичніінститути;в)тількиполітичнадіяльність;г)тількиполітичнасвідомістьтаполітичнакультура;д)політичнітаправовінорми,політичніінститути,полі-тичнадіяльність,політичнасвідомістьтаполітичнакуль-тура.

7. Вкажіть організації, які не є суб’єктами політичної сис-теми:а)сім`я;б)держава;в)політичнапартія;г)громадськийрух;д)професійнісоюзи.

ГЛАВА6.Правова держава і громадянське суспільство. Iнститут юридичної відповідальності держави перед особою.

1. Яка ознака не належить до ознак правової держави:а)існуваннябагатьохзаконів,якірегламентуютьнезначніактилюдськоїповедінки;б)верховенствозакону;


��

в)розвитоксистемиправатасвободгромадянинаідобреналагоджениймеханізмзахиступравтасвобод;г)розподілдержавноївладиназаконодавчу,виконавчутасудову;д)сильнанезалежнавлада.

2. Верховенство закону виражається в тому, що:а)визначаєцілілюдськоїдіяльності;б)визначає«простір»діяльностілюдини;в)забезпечуєздоровийморальнийклімат;г)має норми первинного вихідного характеру. Всі іншіактипохіднівідзаконів,покликанідеталізуватитаконк-ретизуватинормизаконів;д)визначаємежіпокараннязапорушеннягромадськогопорядку.

3. У правовій державі закон верховенствує:а)головнимчиномнадгромадянамитаорганізаціями;б)головнимчиномнаддержавоютаїїорганами;в)воднаковіймірінадгромадянами,організаціямитадер-жавоюзїїорганами;г)тількинадіноземцямитаособамибезгромадянства;д)тількинадюридичнимиособами.

4. Політичними течіями, які заперечують вирішальну роль дер-жави в організації життя суспільства, є:а)соціалізм;б)анархізм;в)лібералізм;г)демократизм;д)фашизм.

5. Ознака правової держави:а)верховенство закону та реальністьправ та свобод ін-дивіда;б)республіканськаформаправління;в)монархічнаформадержави;г)наявністькордонівдержави;д)наявністьрізнихнаційтанародностей.

6. Основна ціль правової держави полягає в:а)утвердженнінезалежностідержавиузовнішнійтавнут-рішнійполітиці;б)зміцненніекономіки;в)створенніумов,якізабезпечуютьгіднежиттятавільнийрозвитоклюдини,формуванніактивногогромадянськогосуспільства;

ТЕсТИ

��

г)охоронінавколишньогосередовища;д)своєчаснійвиплатіпенсійтадопомоги.

7. Пріоритет прав та свобод людини як принципу правової держави означає, що:а)всіпосадовіособиповинніпідпорядковуватисязакону;б)всігромадяниповинніповажатизакон;в)всінормативніправовіактимаютьприйматисянаос-новізакону;г)законимаютьвідповідатиідеїпанівногоправа;д)права та свободи людини належать її від народження,держава,суспільство,законодавецьнеможутьпосягатинаціправа.

8. Громадянське суспільство — це:а)сукупність державних органів, які об’єднані єдиноюціллю,пов’язанихміжсобою;б)системасуспільнихвідносинміжлюдьминарівнісім`ї,нації,класів,іншихсоціальнихгрупзавиняткомдержав-ногоапаратутайогодіяльності;в)сукупністьсуспільнихоб’єднань,якістворенізаініціа-тивоюгромадяннаосновіспільнихінтересів;г)сукупність як державних, так і недержавних органів,установ,підприємств;д)сукупністьполітичнихпартій.

9. Головне призначення принципу поділу влади:а)перешкоджати деспотії, зосередженню в одних рукахвсієїдержавноївлади,щоведедозловживання;б)сприятиконцентраціївладиврукахпрезидента;в)передавативладународу;г)перешкоджатидемократичнимперетворенням;д)сприятиконцентраціївладиврукахмонарха.

10. Знайдіть неправильне твердження:а)правовадержава—цедержава,якапідкоряєтьсяправу;б)правовадержава—цедержава,вякійнапершомуміс-ціправатасвободилюдини;в)правова держава — це держава, в якій здійснюєтьсяпринципрозподілувади;г)правовадержава—цетакадержава,якатотальнокон-тролюєжиттявсьогосуспільства,напершемісцеставитьсвоїінтереси,анеінтересилюдей;д)правовадержава—цетакадержава,вякійзаконстоїтьнапершомумісці.


��

11. Акт сучасних держав, який припиняє чи не допускає всту-пу в силу рішення будь-яких органів, називається:а)імпічмент;б)вето;в)вотум;г)агресія;д)версія.

ГЛАВА 8, 10.Сутність і соціальне призначення права. Функції права.

1. Система встановлених державою загальнообов’язкових пра-вил поведінки, норм, виконання яких забезпечується силою дер-жавного примусу:а)мораль;б)право;в)політика;г)релігія;д)звичай.

2. Важливий принцип права, який полягає у визнанні людини як вищої цінності, закріпленні та забезпеченні її прав, свобод, законних інтересів, позитивних якостей особистості, умов вільного всебічного розвитку та стимулюванні справжніх сто-сунків між людьми, називається:а)гуманізмправа;б)рівність;в)справедливість;г)свобода;д)законність.

3. Знайдіть пропущене слово в даному визначенні: «Право — це ... загальнообов’язкових, формально-визначених норм, які га-рантуються та санкціонуються державою»:а)форма;б)система;в)структура;г)вид;д)складений.

4. Вкажіть, для яких нормативних регуляторів характер-на загальнообов’язкова нормативність та формальна визна-ченість:а)дляправа(правовихнорм);б)дляморальнихнорм;

ТЕсТИ

��

в)длякорпоративнихнорм;г)длязвичаїв;д)дляполітичнихнорм.

5. Ознака права вказує на те, що норми права взаємопов’язані та погоджені:а)формальноювизначеністю;б)гарантуваннямдержавою;в)регулятивністю;г)вольовимхарактеромправа;д)системністю.

6. Назвіть ознаки права:а)загальнообов’язковість,забезпеченістьдержавою;б)релігійність;в)зв’язокіззвичаями;г)забезпеченістьсуспільноюдумкою;д)зв’язокізмораллю.

7. Принцип права, який закріплює рівні права та можливості, рівну відповідальність та недопустимість будь-якої дискримі-нації, називається:а)свободоюдії;б)рівністюпередзакономтасудом;в)правосуб’єктністю;г)демократизм;д)гуманізмом.

8. Припущення, при якому особа вважається невинуватою, по-ки її вину не буде доказано у встановленому законом порядку вироком суду, називається:а)правоздатність;б)недоторканність;в)статусособистості;г)деліктоздатність;д)презумпціяневинуватості.

9. Головне призначення права:а)оцінююче;б)пізнавальне;в)виховне;г)регулятивне,охоронне;д)інтегративне.

10. Ознаки, які не відносяться до права:а)системність;


��0

б)загальнообов’язковість;в)формальнавизначеність;г)санкціонованістьтагарантуваннядержавою;д)релігійність.

11. Правові презумпції — це:а)основніідеїправа;б)закріпленівправіприпусканняпронаявністьчивід-сутністьюридичнихфактів;в)основніознакиправа;г)основніфункціїправа;д)формиправа.

12. Назвіть основні принципи права:а)тількисоціальнасправедливість;б)тількирівністьгромадянпередзакономтасудом;в)тількиєдністьправатаобов’язків;г)тількигуманізм,демократизм;д)всі перераховані принципи плюс збіг переконань тапримусу.

ГЛАВА9.Соціальні норми: поняття, особливості, класифікація. Правове регулювання як особлива форма соціального регулю-вання.

1. Яка з перерахованих норм є юридичною:а)правонавибірродудіяльності;б)правонадружбу;в)правонаувагу;г)правоналюбов;д)правонаспівчуття.

2. Яка з перерахованих норм є моральною:а)правонаствореннясім`ї;б)правонаспівчуття;в)правонанедоторканністьприватногожиття;г)правонасвободуслова;д)правонасвободупідприємницькоїдіяльності.

3. Назвіть характерні особливості звичаїв, які відрізняють їх від інших соціальних норм:а)загальнообов’язковість,нормативність;б)формальнавизначеність;в)гарантуваннядержавою;г)регулятивність,системність;д)уснийхарактер,передачавідпоколіннядопокоління.

ТЕсТИ

��1

4. Відмінність корпоративних, технічних, релігійних, мораль-них норм від правових:а)нічимневідрізняються;б)відмінністьїхнесуттєва,малозначна;в)відмінністьзаміроювпливутазанаслідкамиувипад-кахїхпорушення;г)відмінністьлишеуформівираження;д)відмінністьзасфероювпливу.

5. Вид соціальних норм, які забезпечуються силою суспільної думки:а)нормиправа;б)нормиморалі;в)корпоративнінорми;г)релігійнінорми;д)технічно-юридичнінорми.

6. Соціальні норми встановлюються:а)суспільством;б)Богом;в)президентом;г)судом;д)парламентом.

7. Правила, які регулюють поведінку людей на основі віри у вищий розум, у вищу божественну силу, називаються:а)звичаї;б)нормиморалі;в)релігійнінорми;г)традиція;д)звички.

8. Норми моралі відрізняються тим, що вони:а)встановлюютьсядержавою;б)маютьпредставницько-обов’язковийхарактер;в)існують у суспільній свідомості, виконуються доб-ровільно;г)охороняютьсядержавою;д)виражаютьсятількивзаконахтапідзаконнихактах.

9. Норми, які регулюють відносини осіб до природи, техноло-гічних процесів — це:а)правові;б)технічні;в)моральні;г)корпоративні;д)звичаї.


��2

ГЛАВА11.Джерела права.

1. Назвіть перші джерела, з яких виникло право:а)тількитабу;б)тількизвичай;в)тількимораль;г)тількирелігія;д)табу,звичаї,мораль,релігія.

2. Загальнообов’язкове правило поведінки, яке виражене у за-конах, та виступає як критерій правомірної — дозвільної (а також забороненої) поведінки суб’єктів права:а)юридичнанорма;б)традиції;в)корпоративнанорма;г)звичай;д)релігійнанорма.

3. Юридична сила нормативного правового акта залежить від:а)часувиданнянормативногоакта;б)територіальноїюрисдикціїправотворчогооргану;в)компетенції правотворчого органу, якийприймає да-нийнормативнийправовийакт;г)умовиправозастосовчогооргану;д)бажаннясуспільства.

4. Нормативні правові акти, які приймаються вищими орга-нами державної влади та являються головними, вищими:а)інструкції;б)закони;в)накази;г)укази;д)рішення.

5. Закон — це:а)добровільназгодавсіхчленівсуспільства;б)нормативнийправовийактвищоїюридичноїсили;в)договірміжсторонами,якийзабезпечуєтьсявзаємноюзгодоюсторін;г)будь-який документ, офіційно прийнятий державниморганом;д)багатократноповторенийпорядокусуспільстві.

6. Нормативний правовий акт — це:а)конкретнийприпис,вираженийувиглядііндивідуаль-ногоактазастосування;

ТЕсТИ

��

б)правилоповедінкизагальногохарактеру,якерегулюєсуспільнівідносинитазагальнообов’язковедлявсіх;в)правило поведінки, яке регулює моральні, суспільнівідносини;г)виданий в особливомупорядку офіційний акт— до-кумент компетентного правотворчого органу, який маєнормиправа,змінює,припиняєчипризупиняєдіюнормправа;д)усний, вольовийнаказ, виконання якого обов’язковедляадресата.

7. Підзаконний нормативний правовий акт — це:а)будь-якийофіційнийакт;б)будь-якийписьмовий документ, складений та завіре-нийнотаріусом;в)збірникзаконів;г)правила,якірегулюютьрелігійнівідносини;д)нормативнийправовийакт,якийприймаєтьсяоргана-миуправліннятавидаєтьсявідповіднодочинногозако-нодавства.

8. Правовий звичай — це:а)правилоповедінки,якевсилубагатократногоповто-реннясталозвичкоютазахищаєтьсяпримусовоюсилоюдержави;б)видтаміранеобхідноїповедінки(юридичнийобов’язокособи);в)видтаміраможливоїповедінки(суб’єктивнеправо);г)правилоповедінки,якевідповідаєуявленнюпроспра-ведливість;д)звичнеправилоповедінки.

9. Стародавньою формою права є:а)санкціонованийчиправовийзвичай;б)нормативнийакт;в)судовийпрецедент;г)міжнароднийдоговір;д)правовадоктрина.

ГЛАВА12.Норми права.

1. Норми права, які безпосередньо вказують на інший акт як на умову своєї дії, називаються:а)відсильні;б)цивільно-правові;


��

в)імперативні;г)сімейно-правові;д)диспозитивні.

2. Яка за формою припису дана норма трудового права, що забороняє недопустимість заміни відпустки грошовою компен-сацією:а)імперативна;б)регулятивна;в)диспозитивна;г)охоронна;д)рекомендована.

3. Елемент правової норми, який закріплює правило поведінки шляхом надання права та покладення юридичних обов’язків:а)презумпція;б)юридичнафункція;в)диспозиція;г)гіпотеза;д)санкція.

4. Елемент юридичної норми, який фіксує міри неблагонадійно-го впливу на порушення правової норми:а)диспозиція;б)санкція;в)гіпотеза;г)презумпція;д)аксіома.

5. Норми права за методом правового регулювання поділяють-ся на:а)імперативні,диспозитивні, заохочувальні,рекомендо-вані;б)законодавчінормитапідзаконнінорми;в)нормизагальноїдіїтанормиобмеженоїдії;г)нормиматеріальнітанормипроцесуальні;д)уповноважені,обов’язкові,забороняючі.

6. Норми права як норми-принципи — це:а)норми,якімаютьзагальніправила,загальніідеї;б)норми,якінемаютьявновираженихелементівнормправа;в)норми,якіконкретизуютьправилаповедінкиучасни-ківсуспільнихвідносин;г)забороняючінорми;д)норми,якізобов’язуютьслідуватипевнійповедінці.

ТЕсТИ

��

7. Норми права залежно від галузей права поділяються на:а)бланкетні,відсильні;б)цивільно-правові,кримінально-правовітощо;в)законодавчі,підзаконнітаделегованінорми;в)регулятивні,охороннінорми;д)загальнітаспеціальні.

8. За формою вираження диспозиції норми права поділяються на:а)імперативні,диспозитивні, заохочувальні,рекомендо-вані;б)законодавчітапідзаконнінорми;в)нормизагальноїтаобмеженоїдії;г)матеріальнітапроцесуальнінорми;д)уповноважені,обов’язкові,забороняючі.

ГЛАВА13.Правовідносини.1.Назвітьсуб’єктівправа,вякиходночасновиникаєпра-воздатністьтадієздатність:а)уюридичнихосіб;б)уфізичнихосіб;в)утихівінших;г)вжодномузних;д)вокремихвипадкахуфізичнихосіб.

2. Дієздатність — це:а)здатність особи самостійно нести юридичну відпові-дальністьзаскоєнеправопорушення;б)здатністьосібстворюватисім’ю;в)здатністьдержавнихорганівздійснюватирізнідії;г)здатністьматиправатаобов’язки;д)здатністьосібукладатимайновідоговори.

3. Юридичні факти за «вольовим» критерієм (ознакою) поді-ляються на:а)подіїтадії;б)правомірнітанеправомірні;в)юридичніактитаюридичнівчинки;г)діїтаакти;д)правоутворюючі,правозміннітаправоприпиняючі.

4. Юридичні факти, які виникли незалежно від волі та свідо-мості суб’єкта права:а)перебуванняушлюбі;б)підпал,якийтягнезасобоюзнищеннячужогомайна;в)стихійнелихо,якетягнезасобоюзнищеннязастрахо-ваногомайна;


��

г)нанесенняумисноготілесногоушкодження;д)наказпрозарахуваннядовузу.

5. Дієздатність у фізичних осіб виникає:а)змоментународження;б)змоментудосягненнявіку,якийвизначенийзаконом;в)змоментузакінченнясередньоїшколи;г)змоментускоєннянимправопорушення;д)збудь-якогомоменту.

6. Дієздатність у юридичних осіб виникає:а)з моменту надання заяви на реєстрацію юридичноїособи;б)змоментувступууправовідносини;в)одночаснозправоздатністю(чизмоментуреєстраціївдержавнихорганах);г)змоментуукладеннядоговору;д)збудь-якогомоменту.

7. Не є деліктоздатними:а)душевнохворі,малолітні;б)інваліди;в)хворінаалкоголізмтанаркоманію;г)малоімущі;д)жінкитапенсіонери.

8. Види правовідносин за суб’єктами:а)абсолютні,відносні;б)регулятивні,охоронні;в)кримінально-правові,цивільно-правові;г)адміністративно-правові,дисциплінарно-правові;д)постійнітатимчасові.

9. Органи держави, які уповноважені обмежити дієздатність фізичних осіб:а)прокуратура;б)міліція;в)органинаціональноїбезпеки;г)суд;д)нотаріат.

10. У яких випадках може бути обмежена дієздатність громадян:а)нівякихвипадках;б)увипадкудушевноїхвороби;в)якщоособавизнаєтьсяхронічнималкоголікомчинар-команом;г)убудь-якихвипадках;д)правильнавідповідьб,в.

ТЕсТИ

��

ГЛАВА14.Сутність і призначення систематизації законодавства.1. Різновид систематизації законодавства, при якому консолі-дація нормативних матеріалів виникає за хронологічним, пред-метним та іншими критеріями:а)легітимізація;б)криміналізація;в)інкорпорація;г)кодифікація;д)преюдиція.

2. Процес зведення до єдиних нормативних правових актів шляхом зовнішньої чи внутрішньої обробки їх змісту:а)системаправа;б)правовасистема;в)систематизаціязаконодавства;г)консолідація;д)презумпція.

3. Кодекс в юридичному значенні — це:а)зведенняправил,змістморальнихнорм;б)правила,якірегулюютьвідносиниміжвіруючими;в)єдинийкрупнийнормативнийакт,якиймаєсистемати-зованівикладиправовихнормзаокремимигалузямиправа,якірегулюютькомплексодноріднихсуспільнихвідносин;г)правовийакт,якийвидаєтьсянаосновітанавиконан-нязаконудляконкретизаціїзаконодавчихприписів;д)правила поведінки, які регулюють відносини членівсуспільнихвідносин.

4. Процес зведення до єдності нормативних правових актів шляхом переробки їх змісту, який має офіційний характер, на-зивається:а)інкорпорація;б)консолідація;в)легалізація;г)кодифікація;д)націоналізація.

ГЛАВА15.Поняття та форми реалізації права.1. Форма реалізації норм права, що здійснюється державою в особі своїх органів, які застосовуються до конкретних випад-ків життя:а)правозастосування;б)правотворення;в)правосвідомість;


��

г)правовакультура;д)правопорушення.

2. Стадії правозастосовного процесу:а)опублікуваннянормативногоправовогоакта;б)обговореннянормативногоправовогоакта;в)вирішення справи та оформлення акту застосуванняправа;г)законодавчаініціатива;д)прийняттянормативногоправовогоакта.

3. Способи подолання прогалин у праві:а)порівняльнеправознавство;б)презумпціязнаннязакону;в)аналогіязакону,аналогіяправа;г)принципгласностітадемократизмувправі;д)законністьтаправопорядок.

4. Прогалини у праві — це:а)відсутністьдержавногооргану;б)принципиправа;в)відсутність конкретних юридичних засобів, правовоїнормидлявирішенняконкретноїсправи;г)відсутністьсуверенітетудержави;д)відсутністьсуперечностейуправі.

5. Аналогія закону — це вирішення справи на основі:а)найбільшблизькоїзазмістомнорми;б)загальних принципів правового регулювання галузейправачиправовогоінституту;в)судовогопрецеденту;г)нормморалі;д)звичаїв.

6. Аналогія права і закону заборонена у:а)кримінальномуправі;б)цивільномуправі;в)сімейномуправі;г)процесуальномуправі;д)вусіхгалузяхправа.

7. Назвіть форми реалізації права:а)тількидотриманнянормправа;б)тількивиконаннянормправа;в)тількизастосуваннянормправа;г)тількивикористаннянормправа;

ТЕсТИ

��

д)дотримання, виконання, застосування, використаннянормправа.

8. Аналогія права — це вирішення юридичної справи на основі:а)близькоїзазмістомправовоїнорми;б)загальнихпринципівправа;в)нормморалі;г)релігійнихнорм;д)норм-звичаїв.

ГЛАВА16.Тлумачення норм права.

1. Правовий акт, який має конкретизуючі нормативні припи-си, які виражають роз’яснення юридичних норм:а)нормативнийакт;б)акттлумаченняправа;в)актзастосуванняправа;г)міжнароднийдоговір;д)індивідуальнийтрудовийдоговір.

2. Тлумачення норм права — це:а)ознайомленнязтекстомзакону;б)публікаціятекстузаконувзасобахмасовоїінформації;в)з’ясуваннятароз’ясненнязмістузакону;г)особливадіяльністьорганіввлади,врезультатіякоїви-даєтьсяконкретнийіндивідуальнийактзастосування;д)особливаформадіяльностідержавнихорганівщодови-несеннятількивироківтасанкцій.

3. Види тлумачення права за обсягом, тобто в залежності від співвідношення буквально тексту та дійсного змісту юридич-них норм:а)буквальне,обмежувальне,поширювальне;б)легальнетааутентичне;в)доктринальнетазвичайне;г)офіційнетанеофіційне;д)нормативнетаказуальне.

4. Офіційне тлумачення норм права відноситься до таких форм реалізації права:а)дотриманнянормправа;б)виконаннянормправа;в)використаннянормправа;г)застосуваннянормправа;д)дожодноїневідноситься.


��0

5. Способи тлумачення — це сукупність прийомів та засобів, які дозволяють з’ясувати смисл та зміст норми права. До спо-собів тлумачення відносяться:а)тількиграматичні(філологічний,мовний,текстовий);б)тількилогічний;в)тількисистематичний;г)тількиісторико-політичний;д)усіперераховані,атакожспеціально-юридичний.

ГЛАВА17.Правомірна поведінка. Правопорушення.

1. Правомірна поведінка — це:а)будь-якакориснаповедінка;б)поведінка,якавідповідаєінтересамсуспільства;в)поведінка,якавідповідаєінтересамособистості;г)усвідомленаформадіяльностісуб’єктівправа,якавід-повідаєприписамюридичнихнорм;д)поведінка,якапорушуєнормиправа.

2. Види правомірної поведінки за ступенем активності:а)активна,пасивна;б)індивідуальнатаколективна;г)умиснатанеобережна;д)маргінальна,конформістська.

3. Бажана правомірна поведінка:а)усвідомлена,цілеспрямована;б)стихійна;в)конформістська;г)маргінальна;д)правопорушення.

4. Суспільно-корисна, юридично значуща складова діяльності організацій, колективів та особистості, що не суперечить нормам права:а)протиправнаповедінка;б)юридичнонейтральнаповедінка;в)правомірнаповедінка;г)моральнаповедінка;д)релігійнаповедінка.

ГЛАВА18.Юридична відповідальність.

1. Настання юридичної відповідальності:а)юридичнийфактскоєнняправопорушення;б)намірсуб’єктівправаукластидоговір;

ТЕсТИ

��1

в)незнаннягромадянамисвоїхправа;г)фактпорушенняморальнихнорм;д)фактбудь-якогопорушення.

2. Чим відрізняється проступок-правопорушення від злочину:а)проступок—цедіятадумки,азлочин—цетількидія;б)проступок—це дія, яка здійснюється усіма членамисуспільства,азлочин—лишеокремимигромадянами;в)проступок—цедіяння,якезавдаєменшешкодисус-пільству,азлочин—цедіяння,якезавдаєбільшешкодисуспільству;г)проступок— це те, що скоюється неповнолітніми, азлочин—тідії,якіскоюютьсяповнолітніми;д)проступок—цепорушеннянормморалі,злочин—нормправа.

3. Термін «делікт» означає:а)будь-якудіюсуб’єктаправа;б)діянняуформідіїчибездіяльності,порушеннявимогправа,тобтоправопорушення;в)правосвідомістьсуб’єкта,йогоздатністьмислити,оці-нюватиправо;г)оцінкаповедінкилюдини;д)критерійдозволеноїтанедозволеної,можливоїтана-лежноїповедінки.

4. До якого з видів юридичної відповідальності може бути при-тягнутий студент за систематичне запізнення на заняття:а)докримінальної;б)доцивільної;в)доадміністративної;г)доморальної;д)додисциплінарної.

5. Причинний зв’язок — це:а)зв’язокміжправопорушникомтадержавою;б)зв’язокміжособаминаосновінормиправа;в)зв’язокміждіямиправопорушникатарезультатомпра-вопорушення;г)будь-якийзв’язокуправі;д)цеособливеправовідношення,якенаступаєувипадкускоєнняправопорушення.

6. Назвіть елементи складу правопорушення:а)суб’єкт,суб’єктивнасторона,об’єкт,об’єктивнасторона;б)суб’єкт,нормаправа,юридичнийфакт;


��2

в)суб’єкт,нормаправа,правовідносини,правосвідомість;г)об’єкт,правосвідомість,правовакультура,правовийні-гілізм;д)нормативні правові акти, правовідносини, юридичнавідповідальність.

7. Суб’єктивна сторона правопорушення включає в себе:а)наявністьмотиву,цілі,вини;б)наявністьшкоди;в)наявністьнебезпеки;г)діючибездіяльність;д)причиннийзв’язокміжпротиправнимдіяннямтарезуль-татом.

8. Юридична відповідальність — це:а)передбаченийнормамиправаобов’язоксуб’єктапра-вопорушеннязазнатипевнихвтрат;б)будь-якісуспільнівідносини;в)вимоганеухильногодотриманнязакону;г)діяувиглядідіїчибездіяльності;д)основніпринципиправа.

9. Ціль юридичної відповідальності:а)тількирепресивно-каральна;б)тількизапобіжна;в)тількивиховна;г)тількиправовстановлююча;д)репресивно-каральна,попереджувальна,виховна,пра-вовстановлююча.

10. Правопорушення — це:а)винна,протиправнатасуспільнонебезпечнаповедінка;б)поведінка,яказаподіялашкодусуспільству;в)поведінка,якапорушуєсоціальнінорми;г)нетиповаповедінкасуб’єктівправа;д)будь-якаповедінка,якапорушуєсуспільнийпорядок.

11. Злочин — це порушення:а)нормкримінальногоправа;б)нормморальності;в)загальноприйнятихправилповедінки;г)нормтрудового,цивільноготаадміністративногоправа;д)порушенняморальнихнорм.

12. Необхідна оборона — це захист:а)тількиособистості;

ТЕсТИ

��

б)тількиоселі;в)тількимайна;г)тількиземельноїділянки;д)особистості,оселі,майна,земельноїділянки.

ГЛАВА19.Правова свідомість і правова культура.

1. Елементи структури правосвідомості:а)правовиймотив,правоваустановкатаготовністьдіяти;б)знанняпроправо,правовіпоглядитапереконання;в)правовевідчуття,настрій;г)правовіемоції,оцінки;д)правовийсвітогляд,настрій,судженнялюдейпроба-жанетачиннеправо.

2. Вкажіть основні показники правової культури особистості:а)тількизнанняправа;б)тількиоцінкаправаякпозитивноїцінності;в)тількиповагаправа;г)тількиготовністьдіятиувідповідностізвимогамиправа;д)усіперераховані,атакожсамаправомірнаповедінка.

3. Правосвідомість — це:а)сукупність уявлень тапочуттів, які виражають відно-шеннялюдейдочинноготабажаногоправа;б)тількинегативневідношеннядоправа;в)тількипозитивневідношеннядоправауформіповагитапозитивноїоцінкиправа;г)правомірнаповедінкасуб’єкта;д)неправомірнаповедінкасуб’єкта.

4. Основні функції правосвідомості:а)тількипізнавальна;б)тількиоцінювальна;в)тількирегулятивна;г)тількипрогностична;д)пізнавальна,оцінювальна,регулятивна,прогностична.

5. Показником правової культури суспільства є:а)тільки рівень правосвідомості громадян та посадовихосіб,їхпереконанняусправедливостіправовихнорм;б)тількирівеньвдосконаленнязаконодавства;в)тількирівеньзаконностітаправопорядку;г)тільки рівень роботи правоохоронних органів, їх до-статняматеріальназабезпеченість;


��

д)усіперераховані,атакожрівеньправотворчоїтаправо-реалізуючоїкультури.

6. Професійна культура юриста виявляється:а)тількивпрофесійнихзнанняхправових,політичнихтаморальнихнорм,принципівтощо;б)тільки в професійному відношенні до норм права тапрактиціїхзастосування,впевненостівїхсправедливості,необхідності;в)тількиупрофесійномувмінні,прийомахтанавичках;г)тількиузвичкахдотримуватисязакону;д)усіперераховані,атакожупрофесійнійетиці.

ГЛАВА20.Правові системи сучасності.

1. Головний критерій поділу правових систем на види:а)джерела(форми)права;б)практичнадіяльністьдержавнихорганів;в)видполітико-правовогорежимувдержаві;г)відповіднодозаконодавства;д)правосвідомістьсуспільства.

2. Головне джерело права в романо-германській правовій сис-темі:а)нормативнийправовийакт;б)судовийтаадміністративнийпрецедент;в)правовийзвичай;г)Коран,Iджма,Сунна,Киас;д)правовадоктрина.

3. До джерел права в мусульманській правовій системі відно-сяться:а)тількиКоран;б)тількиСунна;в)тількиКиас;г)тількиIджма;д)Коран,Iджма,Сунна,Киас.

4. Суддя є творцем права в:а)романо-германськійправовійсім`ї;б)англосаксонськійправовійсім`ї;в)традиційнійправовійсистемі;г)релігійнійправовійсистемі;д)правовійсистеміУкраїни.

��

ключі до тестів

ГЛАВА1. 1—г; 2—б; 3—г; 4—г; 5—а; 6—г; 7—д; 8—а; 9—а; 10—д; 11—д; 12—а;13—б.

ГЛАВА2. 1—в; 2—д; 3—б; 4—а; 5—а; 6—в; 7—г; 8—г; 9—д; 10—а; 11—б; 12—б;13—а; 14—а; 15—а; 16—г; 17—а; 18—д;19—в; 20—а; 21—а; 22—а; 23—д;

ГЛАВА3. 1—а; 2—д; 3—б; 4—в; 5—г; 6—д; 7—а; 8—б; 9—б; 10—в; 11—б; 12—в;13—а; 14—а; 15—б; 16—в; 17—а; 18—б;19—г; 20—б; 21—б; 22—д; 23—а; 24—д;

ГЛАВА4. 1—б; 2—а; 3—а; 4—г; 5—д; 6—г;7—в;

ГЛАВА5. 1—б; 2—б; 3—г; 4—д; 5—б; 6—д;7—а;

ГЛАВА6. 1—а; 2—г; 3—в; 4—б; 5—а; 6—в;7—д; 8—б; 9—а; 10—г; 11—б;

ГЛАВА8,10.1—б; 2—а; 3—б; 4—а; 5—д; 6—а;7—б; 8—д; 9—г; 10—д; 11—б; 12—д;

ГЛАВА9. 1—а; 2—б; 3—д; 4—в; 5—б; 6—а;7—в; 8—в; 9—б;

ГЛАВА11.1—д; 2—а; 3—в; 4—б; 5—б; 6—г;7—д; 8—а; 9—а;

ГЛАВА12.1—а; 2—а; 3—в; 4—б; 5—а; 6—а;7—б; 8—д;

ГЛАВА13.1—а; 2—а; 3—а; 4—в; 5—б; 6—в;7—а; 8—а; 9—г; 10—д;

ГЛАВА14.1—в; 2—в; 3—в; 4—г;

ГЛАВА15.1—а; 2—в; 3—в; 4—в; 5—а; 6—а;7—д; 8—б;

ГЛАВА16.1—б; 2—в; 3—а; 4—г; 5—д;

ГЛАВА17.1—г; 2—а; 3—а; 4—в;

ГЛАВА18.1—а; 2—в; 3—б; 4—д; 5—в; 6—а;7—а; 8—а; 9—д; 10—а; 11—а; 12—д;

ГЛАВА19.1—а; 2—д; 3—а; 4—д; 5—д; 6—д;

ГЛАВА20.1—а; 2—а; 3—д; 4—б.

��

список літератури

Allen E.Tarhswoth.AnintroductiontotheLegalsystemoftheUnitedStates.—NewYork.—1983.

Coulding M. P. Philosophy of Lаw. — New Jersey. —1975.

Danish Low.Ed.byH.Cameltohf.—HansenDenmark,1982.

Lawrence M. Friedman. American Law. — New York,1989.

Newton C. R. General principles of Law. — London,1977.

TheEffectofIslameLegislationofCrimePreventioninadiArabia.—Rome,1980.

TheEncyclopediaBritanicaMicropedia.—Vol.6.TheSociologyofLaw.ASocialStructuralPerspectives//

Ed.ByW.Evans.—N.Y.,1980.Абдулаев М. И.Теориягосударстваиправа.—СПб.:

Питер,2003.—396с.Абдулаев М. И., Комаров С. А.Проблемы теории го-

сударства и права: Учебник. — СПб.: Питер, 2003. —576с.

Авер’янов В. Б. Державний апарат //Юридична ен-циклопедія:В6 т. /Ред. кол.:Ю.С.Шемшученко (го-ловаред.кол.)таін.—К.:Укр.енцикл.,1998.—Т.2.—С.121.

Александров Н. Г.Сущностьсоциалистического госу-дарстваиправа.—М.:Знание,1969.—128с.

Алексеев С. С.Государствоиправо:Учебноепособие.—М.:ТКВелби,Изд-во«Проспект»,2008.—152с.

Алексеев С. С. Линия права.—М.: Статут, 2006.—461с.

сПИсОк ЛІТЕРАТуРИ

��

Алексеев С. С.Общаятеорияправа.Курслекций:В2т.—М.:Юрид.лит.,1981.—Т.1.—360с.

Алексеев С. С.Право:азбука-теория-философия:опыткомп-лексногоисследования.—М.:Статут,1999.—712с.

Алексеев С. С. Структура советского права. — М.: Юрид.лит.,1975.—263с.

Алексеев С. С.Теорияправа.—М.:БЕК,1995.—311с.Антологиямировойполитическоймысли:В 5 т. /Нацио-

нальноеобщество.—Научныйфонд.Академияполитическойнауки;Рук.-науч.совет.:пред.советаГ.Ю.Семигинидр.—М.:Мысль,1997.—417с.

Антологіяукраїнськоїюридичноїдумки:В6т./Редкол.:Ю.С.Шемшученкотаін.—Том1:Загальнатеоріядержавиіпра-ва,філософіятаенциклопедіяправа.—К.:Юрид.книга,2002.—568с.

Аристотель.Философскоенаследие:Соч.в4т.—АНСССРИн-тфилософии.—М.:Мысль,1983.

Байтин М. И. Сущность права. (Современное норматив-ноеправопониманиенагранидвухвеков).—Саратов:Изд-воСГАП,2001.—413с.

Бахтин Н. М.Искусствоиответственность.—К.:Next,1994.—384с.

Бєляков К.Iнформаціявправі:теоріяіпрактика.—К.:КВIЦ,2006.—118с.

Бобнева М. И.Социальныенормыирегуляцияповедения.—М.:Наука,1978.—311с.

Бобровник С. В. Акт застосування права //Юридична ен-циклопедія: В 6-ти т. / Ред. кол.:Ю. С.Шемшученко (голо-варед. кол.) та ін.—К.:Укр. енциклопедія, 1998.—Т. 1.—С.75—76.

Бобровник С. В.Правоверегулювання суспільних відносинтареалізаціяправа//Правовадержава.Щорічникнаук.працьIн-ту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.—К.,1996.—Вип.7.—С.103—108.

Введение в теорию государственно-правовой организациисоциальных систем /Под ред. Е. Б.Кубка.—К.:Юринком,1997.—192с.

Ведєрніков Ю. А., Грекул В. С. Теорія держави і права. —К.:Центрнавч.літ.,2005.—224с.

Великий енциклопедичний юридичний словник / За ред.акад. НАН УкраїниЮ.С.Шемшученка. — К.:Юрид. думка,2007.—992с.


��

Венгеров А. Б. Теория государства и права: Учебник. —3-еизд.—М.:Омега-Л,2008.—608с.

Витченко А. М. Механизм правового регулирования со-циалистическихобщественныхотношений,егопонятиеиструкту-ра//Вопросыгосударстваиправа.—Саратов,1968.—С.7—13.

Власов Ю. Л.Проблемитлумаченнянормправа:Моногра-фія.—К.:Iн-тдержавиіправаім.В.М.Корецького,2001.—180с.

Гегель Г. Сочинения.—М.: Политиздат, 1975. — Т. 1. —576с.

Гегель Г. Философия права / Пер. с нем.; Ред. и сост.Д. А.Керимов и В. С.Нерсесянц. — М.: Мысль, 1990. —524с.—(Философскоенаследие).

Гелей С., Рутар С. Політико-правові системи світу: Навч.посібник.—К.:Знання,2007.—668с.

Гендерніпаритетивумовахтрансформаціїсуспільства:Мо-нографія/Кол.авт.;Зазаг.ред.Н.М.Оніщенко,Н.М.Пархо-менко.—К.:Юридичнадумка,2007.—372с.

Георгіца А. З. Конституційне право зарубіжних країн. —Чернівці:Астон,2003.—432с.

Гоббс Т.Философскоенаследие:Соч.в2т.—АНСССРИн-тфилософии.—М.:Мысль,1991.—Т.2.—735с.

Головко Н. А.Проблемаморальнойответственностивэтике.—К.:Наук.думка,1972.—231с.

Горбатенко В. П.Справедливістьяксоціально-правовацін-ність//Проблемифілософіїправа.—Т.1.—Київ—Чернівці:Рута,2003.—С.150—154.

Горшенев В. М. Нетипичные нормативные предписания //Советскоегосударствоиправо.—1978.—№3.—С.113—118.

Горшенев В. М.Способыиорганизационныеформыправо-вогорегулированиявсоциалистическомобществе.—М.:Юрид.лит.,1972.—342с.

Горшенев В. М.Способыиорганизационныеформыправовогорегулированиявсовременныйпериодкоммунистическогострои-тельства:Автореф.дис.…д-раюрид.наук.—Свердловск,1969.—40с.

Гринюк Р. Ф.Поняття«загальногоблага»вконтекстіформу-ваннятеоріїправовоїдержави//Державаіправо.Зб.наук.працьIн-ту держави і права ім. В.М.КорецькогоНАНУкраїни.—К:Iн-тдержавиіправа,2003.—Вип.19.—С.54—61.

Гроций Г. О праве войны и мира. Три книги, в которыхобъясняютсяестественноеправоиправонародов,атакжеприн-


��

ципыпубличногоправа/Пер.слат.А.Л.Сакетти.—М.:Науч.-изд.центр«Латомир»,1994.—868с.

Грядунова Л. И. Социальная ответственность личности. —К.:Вищашкола,1971.—91с.

Гусарєв С. Д.Юридичнадіяльність.Методологічнітатеоре-тичніаспекти.—К.:Знання,2005.—375с.

Давид Р. Основные правовые системы современности. —М.:Прогресс,1988.—398с.

Давид Р., Жоффре-Спинози К.Основныеправовыесистемысовременности:Пер.сфр.В.А.Туманов.—М.:Прогресс,1988.—495с.

Дашутін Г.Політичнийідеал:світовийдосвідісучаснаУк-раїна.—К.:Академ-Прес,2006.—304с.

Демиденко Г. Г.Iсторіявченьпродержавуіправо:Курслек-цій.—Х.:Консум,2004.—910с.

Демидов А. И., Малько А.В.Политологияввопросахиотве-тах.—М.:Юристъ,1998.—168с.

Демократія.Антологія/Упоряд.О.Проценко.—К.:Смо-лоскип,2005.—1108с.

Денисов Д. А., Спиридонов Л. И.Абстрактноеиконкретноевсоветскомправоведении.—Л.:Наука,1987.—205с.

Джордж Г. Себайн, Томас Л. Торсон.Iсторіяполітичноїдум-ки.—К.:Основи,1997.—838с.

Загальнатеоріядержавиіправа/Заред.В.В.Копєйчикова.—К.:Вентурі,1999.—317с.

Загальнатеоріядержавиіправа/Заред.М.В.Цвіка,В.Д.Ткаченка,О.В.Петришина.—Х.:Право,2002.—432с.

Заєць А. П.Правовадержававконтекстіновітньогоукраїнсь-когодосвіду.—К.:Парламентськевид-во,1999.—247с.

Зайчук О. В.ПравовасистемаСША.—К.:«Знание»УССР,1992.—351с.

Зайчук О. В., Оніщенко Н. М.Поняття,зміст,сутністьтави-дисистематизаціїзаконодавства//Правовадержава.ЩорічникнауковихпрацьIн-тудержавиіправаім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни.—К.,2003.—Вип.14.—С.8—13.

Законність: теоретико-правові проблеми дослідження тавпровадження/Заред.О.В.Зайчука,С.В.Бобровник.—К.:Юстиніан,2004.—216с.

Законодавство:проблемиефективності.—К.:Наук.думка,1995.—232с.

IнноваційнийрозвитокУкраїни:політико-правовіаспекти/За заг. ред. В. П.Горбатенко. — К.: Юрид. думка, 2006. —248с.


��0

Ибраева А. С.Теориягосударстваиправа:Учебноепособие.—2-еизд.,доп.иизм.—Алматы:ЖетіЖарFы,2006.—424с.

Кант И.Трактатыиписьма.Памятникифилософскоймыс-ли.—М.:Наука,1980.—709с.

Карбонье Ж. Юридическая социология. — М.: Прогресс,1986.—352с.

Карташов В. А.Системасистем.Очеркиобщейтеориииме-тодологии.—М.:Прогресс-Академия,1995.—352с.

Кейзеров Н. М.Политическаяиправоваякультура:Методо-логическиепроблемы—М.:Юрид.лит.,1983.—231с.

Кельман М. С., Мурашин О. Г.Загальнатеоріяправа(зісхе-мами,кросвордами,тестами).—К.:Кондор,2002.—353с.

Кельман М. С., Мурашин О. Г., Хома Н. М.Загальнатеоріядержавитаправа.—Львів:Новийсвіт,2003.—581с.

Керимов Д. А.Сущностьобщенародногогосударства//Вест-никЛенинградскогоун-та,1971.—№23.—Вип.4.

Керимов Д. А.Философскиепроблемыправа.—М:Мысль,1972.—590с.

Кислухин В. А.Проблемыэффективностиреализацииюри-дическойответственности(теоретико-правовойанализ)//Науч.трудыРоссийскойАкадемииюридическихнаук.—2005(5).—Т.1.—С.108—115.

Кленнер Г.Отправаприродыкприродеправа /Переводснем.Т.Б.Бекназар—Юзбашева;Подред.Б.А.Куркина.—М.:Прогресс,1988.—317с.

Комаров С. А.Общаятеориягосударстваиправа.—СПб.:Питер,2004.—510с.

Комаров С. А., Малько А. В.Теориягосударстваиправа:Учеб-ник.—М.:Издат.группаНОРМА-ИНФРА.М,1999.—448с.

Коркунов Н. М.Русскоегосударствоиправо.—М.:Типогр.М.М.Стасюлевича,1899.—Т.1:Введениевобщуючасть.—573с.

Котляр И. И. Права человека. — Минск: Тесей, 2005. —286с.

Котюк В. О.Загальнатеоріядержавиіправа.—К.:Атіка,2005.—592с.

Котюк В. О.Теоріяправа:Курслекцій.—К.:Вентурі,1996.—208с.

Крестовська Н. М., Матвєєва Л. Г.Теоріядержавиіправа:Елементарнийкурс.—Х.:Одіссей,2007.—432с.

Кудрявцев В. Н.Правовоеповедение:нормаипатология.—М.:Наука,1982.


��1

Кудрявцев Ю. В.Нормыправакаксоциальнаяинформация.—М.:Юрид.лит.,1981.—144с.

Лисенков С. Л.Загальнатеоріядержавиіправа:Навч.посіб.—К.:Юрисконсульт,2006.—355с.

Лисенков С. Л.Iмперія//Юридичнаенциклопедія:В6т./Ред.кол.:Ю.С.Шемшученко(гол.ред.кол.)таін.—К.:Укр.енцикл.,1999.—Т.2.—С.666.

Любошиц В. Я., Мордовцев А. Ю., Тимошенко И. В. Теориягосударства и права. — Ростов-на-Дону: Издательский Центр«Март»,2002.—507с.

Малько А. В.Теориягосударстваиправаввопросахиотве-тах:Учеб.пособие.—М.:Юристъ,1998.—197с.

Марченко М. Н. Глобализация и ее воздействие на совре-менноенациональноегосударство(методологическийаспект)//Теоретико-методологические проблемыправа.—М.: Зерцало,2007.—392с.

Марченко М. Н.Проблемыобщейтеориигосударстваипра-ва.—М.:Проспект,2007.—Т.2:Право.—656с.

Марченко М. Н.Проблемы теории государства и права.—М.:«Проспект»,2006.—622с.

Матеріалиміжнародного-практичногосемінару«Порівняль-неправознавствонапострадянськомупросторі:сучаснийстанта перспективи розвитку». — м. Севастополь, 27—29 квітня,2006р.

Матузов Н. И. Правовая система и личность.— Саратов:Изд-воСарат.ун-та,1987.—293с.

Матузов Н. И., Малько А. В.Теориягосударстваиправа.—М.:Юристъ,1997.—672с.

Матузов Н. И., Малько А. В.Теориягосударстваиправа.—М.:Юристъ,2006.—541с.

Матузов Н. И., Малько А. В. Теория государства и права:Учебник.—М.:Юристъ,2004.—512с.

Методологічніпроблемиправовоїнауки:М-лиміжнарод.на-ук. конф.Харків 13—14 грудня 2002 р. /Упоряд.М. I.Панов,Ю.М.Грошевий.—Х.:Право,2003.—428с.

Мухаев Р. Т. Теория государстваиправа:Учебник.—М.:Приор,2002.—464с.

Недбайло П. Е.Введениевобщуютеориюгосударстваиправа:Предмет,системаифункциянауки.—К.:Вищашкола,1971.—160с.

Недбайло П. Е. Применение советских правовых норм. —М.:Госюриздат,1960.—511с.


��2

Недбайло П. Е.Советскиесоциалистическиеправовыенор-мы.—Л.:Изд-воЛьвов.ун-та,1959.—169с.

Нерсесянц В. С.Общая теорияправаи государства.—М.:НОРМА-ИНФРА.М,1999.—539с.

Нерсесянц В. С.Право—математикасвободы.—М.:Юристъ,1996.—280с.

Нерсесянц В. С.Право:многообразиеопределенийиединс-тво понятия // Советское государство и право. — 1983. —№10.—С.10—13.

Оборотов Ю. Н.Современноегосударство:основытеории.—О.:Юрид.лит.,1998.

Общаятеориягосударстваиправа/Подред.Н.А.Катаева,В.В.Лазарева.—Уфа,1994.—460с.

Общаятеориягосударстваиправа.—М.:Юристъ,2003.—480с.

Общаятеориягосударстваиправа.Акад.курс:В2-хтомах/Подред.М.Н.Марченко.—М.:Зерцало,1998.—Т.2:Теорияправа.—620с.

Общая теория государства и права: Акад. курс: В 2-х т. /Подред.М.Н.Марченко.—М.:Зерцало,1998.—Т.1.Теориягосударства.—420с.

Общаятеорияправа/Подред.А.С.Пиголкина.—2-еизд.—М.:Изд-воМГУ,1995.—384с.

Оксамытный В. В. Правомерное поведение личности. —К.:Наук.думка,1985.—134с.

Оніщенко Н. М.Механізмзближеннянаціональнихправовихсистем в умовах інтеграційних та глобалізаційних процесів //Законодавство України: проблеми та перспективи розвитку.Зб.м-лівміжнар.наук.конференції.—Вип.8.—К.,2007.—С.52—56.

Оніщенко Н. М.Правовасистема ідержававУкраїні:Мо-нографія.—К.:Iн-тдержавиіправаім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни,2002.—132с.

Оніщенко Н. М. Правова система, проблеми теорії:Моно-графія.—К.:Iн-тдержавиіправаім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни,2002.—352с.

Оніщенко Н. М.Проблемиефективностізаконодавства:сучас-надоктринатапотребипрактики//Судоваапеляція.—2006.—№2.—С.10—16.

Оніщенко Н. М., Копієвська О. Р.Методикаправовоїосвіти:Навч.-метод.посібник.—К.:Атіка-Н,2005.—88с.

Оніщенко Н. М., Матвієнко О. В., Береза С. В., Томашевська М. О.Європейськийправовийвиміргендерночутливоїполіти-


��

ки:Монографія.—К.:Iн-тдержавиіправаім.В.М.Корецько-гоНАНУкраїни,2005.—144с.

Оніщенко Н. М. Джерела права та правові системи сучас-ності//Правовадержава.ЩорічникнауковихпрацьIн-тудер-жавиіправаім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни.—К.,2001.—Вип.12.—С.90—112.

Основыполитологии:Курслекций.—К.:УМКВО,1991.—341с.

Пікула Т. О.ПравоохоронніорганиУкраїнивмеханізмідер-жави.—Тернопіль:Астон,2005.—200с.

Плахотный А. Ф.Свободаиответственность(социологичес-кийаспектпроблемы).—Х.:Изд-воХарьк.ун-та,1972.—159с.

Погорілко В., Малишко А. Правова система— система за-конодавствасуверенноїУкраїни//ПравоУкраїни.—1993.—№9—10.—С.10—13.

Политологический словарь. — К.: Вища школа, 1991. —91с.

Політика,правоівладавконтекстітрансформаційнихпро-цесіввУкраїні:Монографія/ I.О.Кресіна,А.С.Матвієнко,Н.М.Оніщенко,Є.В.Перегуда,О.В.Скрипнюк,С.В.Балан,О.М.Стойко; За заг. ред. I.О.Кресіної.—К.: Iн-т держави іправаім.В.М.КорецькогоНАНУкраїни,2006.—304с.

Поляков А. В.Общаятеорияправа:Феноменолого-коммуни-кативныйподход.—СПб.:Изд-воСПб.ун-та,2003.—720с.

Порівняльне правознавство (теоретико-правове досліджен-ня):Монографія/Заред.О.В.Зайчука,Н.М.Оніщенко.—К.:Фенікс,2007.—400с.

Правовісистемисучасності.Глобалізація.Демократизм.Роз-виток//Зазаг.ред.О.В.Зайчука,О.Л.Копиленка,В.С.Журав-ського,Н.М.Оніщенко.—К.:ЮрінкомIнтер,2003.—295с.

Проблемы общей теории права и государства: Учебник /Подобщ.ред.В.С.Нерсесянца.—М.:НОРМА,2008.—832с.

Проблемытеориигосударстваиправа/Подред.М.Н.Мар-ченко.—М.:Проспект,1999.—345с.

Проблемытеориигосударстваиправа:Учебникдлявузов/Подобщ.ред.В.С.Нерсесянца.—М.:Издат.группаНОРМА-ИНФРА,1999.—832с.

Рабінович П. М.Органдержави//Юридичнаенциклопедія:В6т./Ред.кол.:Ю.С.Шемшученко(гол.ред.кол.)таін.—К.:Укр.енцикл.,1998.—Т.4.—С.286—287.

Рабінович П. М. Основи загальної теорії держави і права:Навч.посіб.—3-євид.зізмінамиідоп.—К.:IСДО,1995.—172с.


��

Рабінович П. М.Основизагальноїтеоріїправатадержави.—Львів:Край,2007.—192с.

Рабінович П. М.Основи загальної теорії права та держави:Навч.посіб.—Вид.5-е,зізмінами.—К.:Атіка,2001.—176с.

Рассолов М. М.Проблемытеориигосударстваиправа:Учеб-ное пособие.—М.:ЮНИТИ-ДАНА; Закони право, 2007.—431с.

Реми Кабрияк.Кодификации.—М.:Статут,2007.—476с.Ромашов Р. А.Теориягосударстваиправа.—СПб.,Питер,

2006.—256с.Руссо Ж.-Ж.Обобщественномдоговоре.Трактаты/Пер.с

фр.—М.:Канон-пресс,Кучково—поле,1998.—416с.Саидов А. Х. Сравнительное правоведение и юридическая

географиямира.—М.:ИГПАН,1993.—448с.Сальников В. П.Социалистическаяправоваякультура:мето-

дическиепроблемы/Подред.Н.И.Матузова.—Саратов:Изд-воСаратовскогоун-та,1989.—142с.

Сальников В. П., Степашин С. В., Хабибуллин А. Г.Государс-твокакфеномениобъект типологии.—СПб.:Ун-т, 2001.—320с.

Самощенко И. С., Никитинский В. И.Целиправовыхнорм—масштабихэффективности//УченыезапискиВНИИСЗ.—М.,1969.—Вып.19.—С.46—61.

Селіванов В., Діденко Н.Правоваприродарегулюваннясуспіль-нихвідносин//ПравоУкраїни.—2000.—№10.—С.10—20.

Синюков В. И.Российскаяправоваясистема.—Саратов:ГП«Полиграфист»,1994.—496с.

Скакун О. Ф.Теория государстваиправа:Учебник.—Х.:Консум,2000.—704с.

Скакун О. Ф.Теоріядержавиіправа:Підручник.—Х.:Кон-сум,2001.—655с.

Скакун О. Ф.Теоріядержавиіправа:Підручник.—Х.:Кон-сум,2006.—656с.

Субботін В. М., Філонов О. В., Князькова Л. М., Тодоров І. Я.Теоріядержавиіправа:Навч.посібник.—К.:Знання,2005.—327с.

Сухонос В. В.Теоріядержавиіправа:Навч.посібник—Су-ми:Університетськакнига,2005.—536с.

Теоретико-методологическиепроблемыправа.—М.:Зерца-ло,2007.—392с.

Теория государства и права / Под ред. А. В. Малько. —М.:Кнорус,2006.—400с.


��

Теориягосударстваиправа/Подред.В.К.Бабаева.—М.:Юристъ,1999.—591с.

Теориягосударстваиправа/Подред.Ю.Н.Оборотова.—Х.,2005.

Теориягосударстваиправаввопросахиответах.—Х.,2005.Теория государстваиправа:Курслекций/Подред.Н.И.

Матузова,А.В.Малько.—М.:Юристъ,1997.—672с.Теория государстваиправа:Курслекций/Подред.Н.И.

Матузова, А.В. Малько. — 2-е изд. — М.: Юристъ, 2001. —776с.

Теория государстваиправа:Курслекций/Подред.Н.И.Матузова,А.В.Малько.—М.:Юристъ,2005.—768с.

Теориягосударстваиправа:Учебник/Подред.В.М.Ко-рельского,В.Д.Перевалова.—М.:НОРМА-ИНФРА.М,1998.—570с.

Теориягосударстваиправа:Учебникдлявузов/Подред.М.М.Рассолова,В.О.Лучина,Б.С.Эбзеева.—М.:ЮНИТИ—ДАНА;Закониправо,2000.—640с.

Теорияправаигосударства/Подобщейред.А.С.Василье-ва.—Х.:Одиссей,2006.—480с.

Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник /Заред.О.В.Зайчука,Н.М.Оніщенко.—К.:ЮрінкомIнтер,2006.—688с.

Теоріядержавиіправа:Навч.посіб./А.М.Колодій,В.В.Копєйчиков,С.Л.Лисенков,В.П.Пастухов,О.Д.Тихомиров;Зазаг.ред.С.Л.Лисенкова,В.В.Копєйчикова.—К.:ЮрінкомIнтер,2003.—368с.

Теоріядержави іправа:Навч.посіб./Зазаг.ред.С.Л.Ли-сенкова,В.В.Копєйчикова.—К.:ЮрінкомIнтер,2002.—317с.

Теоріядержавиіправа:Навч.посібник/Упоряд.Л.М.Шес-топалова.—К.:Прецедент,2006.—224с.

Теоріядержавиіправа:Підручник/Заред.С.Л.Лисенкова.—К.:ЮрінкомIнтер,2005.—448с.

Теориягосударстваиправа/Подред.В.Я.Кикотя,В.В.Лазарева.—М.:ФОРУМ-ИНФРА-М,2008.—624с.

163.Тимченко С. М., Калюжний Р. А., Пархоменко Н. М., Ле-гуша С. М.Теоріядержавитаправа.—К.:ВидавецьПаливодаА.В.,2006.—174с.

Тихомиров А. Д.Юридическаякомпаративистика.Философ-ские,теоретическиеиметодологическиепроблемы.—К.:Знан-ня,2005.—336с.

Тихомиров Ю. А.Действиезакона.—М.:Известия,1992.—163с.


��

Тихомиров Ю. А. Публичное право. — М.: БЕК, 1995. —485с.

Тлумачний словник з теорії держави і права / Упоряд.К.Г.Волинка.—К.:МагістрХХIст.,2006.—112с.

Толстой Ю. К. К теории правоотношений. — Ленинград:Изд-воЛГУ,1959.—281с.

Трубецкой Е. Н.Энциклопедииправа.—К.:Книжныймага-зинС.И.Иванова,1906.—182с.

Тюхтин В. С. Системно-структурный подход и спецификафилософскогознания//Вопросыфилософии.—1968.—№11.—С.40—49.

Фокина Н. И. К проблеме ответственности личности. —М.:Изд-воМоск.ун-та,1979.—206с.

Погорілко В. Ф.Функції української держави та її правовіоснови//БюлетеньМінюстуУкраїни.—2004.—№1.

Хачатуров Р. Л., Ягутян Р. Г.Проблемыюридической от-ветственности.—СПб.:Юрид.центрПРЕСС,1995.—202с.

Хашматулла Бехруз.Исламскиетрадицииправа.—Одесса:Юрид.лит-ра,2006.—296с.

Хвостов В. М.Общаятеорияправа.Элементарныйочерк.—М.:Типогр.Вальде,1911.—144с.

Хропанюк В. Н.Теориягосударстваиправа.—М.:Интерс-тиль,1993.—377с.

Хропанюк В. Н.Теориягосударстваиправа.—М.:Интерс-тиль,2001.—377с.

Хутыз Х., Сергейко П. Е.Энциклопедияправа:Учеб.пособ.—Кубань:Кубанскийгос.ун-т,1995.—157с.

Ціцерон, Марк Тулій.Продержаву.ПроЗакон.Проприродубогів/Пер.злат.В.Литвинова.—К.:Основи,1998.—476с.

Червонюк В. И.Теориягосударстваиправа.—М.:Инфра-М,2006.—704с.

Черданцев А. Ф.Логико-языковыефеноменывправе,юри-дическойнаукеипрактике.—Екатеринбург:Наука,1993.

Черданцев А. Ф. Теория государства и права: Учебник. —М.:Юрайт,2001.—342с.

Чиркин В. Е.Основысравнительногогосударствоведения.—М.:Изд.дом«Артикул»,1997.—351с.

Шагиева Р. В.Процессуально-правовыенормыиихреализа-ция.—Казань,1986.—101с.

Шемшученко Ю. С.Держава//Юридичнаенциклопедія:В6т./Ред.кол.:Ю.С.Шемшученко(гол.ред.кол.)таін.—К.:Укр.енцикл.,1999.—Т.2.—С.80—81.


��

Шемшученко Ю. С.Правовасистема//Юридичнаенциклопе-дія:В6т./Ред.кол.:Ю.С.Шемшученко(гол.ред.кол.)таін.—К.:Укр.енциклопедія,2003.—Т.5.—С.39.

Шемшученко Ю. С., Рабінович П. М.Правові відносини //Юридичнаенциклопедія:В6т./Ред.кол.:Ю.С.Шемшучен-ко (гол.ред.кол.) та ін.—К.:Укр. енцикл., 2003.—Т.5.—С.44—45.

Шершеневич Г.Философияправа.Т.1,Частьтеоретическая:Общаятеорияправа:В4-хвып.—М.:ИзданиеБр.Башмако-вых,1912.—Вып.3.—С.513—698.

ЮриспруденцияХХIвека:горизонтыразвития/Очеркиподред.Р.А.Ромашова,Н.С.Нижник.—СПб:Санкт-Петербург-скийун-тМВДРоссии,2006.—657с.

Явич Л. С.Советскоеправо—регуляторобщественныхотно-шенийвСССР:Автореф.дис.…д.ю.н.—Ленинград,1960.—32с.

Явич Л. С.Сущностьправа.Социально-философскоепони-мание генезиса, развития и функционирования юридическойформыобщественныхотношений.—Л.:Изд-воЛГУ,1985.—206с.

��

Термінологічний словник

AАбсолютна монархія — форма державного правління, за

якоївладацілковитоналежитьоднійособі.Аналогія закону—застосуваннядляврегулюваннясуспіль-

нихвідносиннормправа,якімістятьсяузаконі,щоврегульовуєаналогічнівідносини.

Аналогія права — врегулювання суспільних відносин наоснові загальних ідей і принципів права (гуманізму,справедливості,рівноправ’ятощо).

Антидемократичний державний (державно-правовий) ре-жим— система суспільних відносин, за яких суттє-во утруднюється або фактично унеможливлюєтьсяздійснення демократичних прав і свобод громадян,якіреальноневпливаютьнаформуванняідіяльністьдержавних органів, оскільки реальна влада зосеред-жуєтьсяврукахнеконтрольованоїнародомгрупиосібчиврукаходнієїособиіздійснюєтьсянедемократич-нимиметодами.

ВВибори—процес,урезультатіякогопевнасукупністьлю-

дейшляхомголосуванняформуєдержавнийорганабозаміщуєвакантнувиборнупосаду.

Виконання норм права — формаїхреалізації,заякоїсуб’єктвиконуєдії,довчиненняякихйогозобов’язуютьпри-писинормиправа.

Використання норм права — форма їх реалізації, за якоїсуб’єкт здійснює права (повноваження), що наданійомунормамиправа.

ТЕРмІНОЛОГІчНИй сЛОВНИк

��

Влада — здатністьодногосуб’єктанав’язуватисвоюволюіншимсуб’єктам.

Внутрішня форма норми права — їївнутрішняструктура,їїподілнагіпотезу,диспозицію,санкцію.

Внутрішні функції держави — напрямидіяльностідержави,щоздійснюються вмежах її території і в яких знаходить свійвиразїївнутрішняполітика.

ГГарантії прав, свободи обов’язків — засоби та умови,що пок-

ликані забезпечувати повну і безперешкодну реалізаціюсуб’єктивнихправіюридичнихобов’язків.

ДДеліктоздатність — передбачена нормами права здатність

суб’єктанестиюридичнувідповідальністьзавчиненняпра-вопорушення.

Демократичний державний (державно-правовий) режим — стансуспільнихвідносин,заякогодержавнавладаздійснюєтьсязвикористаннямдемократичнихформтаметодівнаосновіширокоїіреальноїучастігромадянтаїхоб’єднаньуформу-ванні і здійсненні державної політики, утворенні та діяль-ностіорганівдержави,нанеухильномузабезпеченніреаліза-ціїосновнихправлюдиниігромадянина.

Держава — особлива політико-територіальна організація кла-сового суспільства, що має суверенітет, спеціальний апа-ратуправлінняіпримусу іздатнанадаватисвоїмвеліннямзагальнообов’язковоїсили.

Державна влада — здатність одного суб’єктанав’язувати своюволюіншимсуб’єктамусферіуправліннясправамидержавиісуспільствашляхомвикористанняможливостейдержавно-гоапарату.

Державна дисципліна — дотримання встановленого порядкудіяльностімеханізмудержави.

Державний апарат — системаорганівдержави.Державний примус — державно-авторитарнийвпливкомпетент-

них державних органів і їх посадових осіб на поведінкусуб’єктів.

Державний (державно-правовий) режим — сукупністьформіме-тодівздійсненнядержавноївлади,обсягтарівеньреальностіправісвободгромадянтарівеньїхучастівуправлінніспра-вамидержавиісуспільства.


��0

Дисципліна — певнийпорядокповедінкилюдей,щозабезпечуєзгіднознормативнимиприписамиузгодженістьїхдійуко-лективі,суспільномутадержавномужитті.

Дієздатність — обумовлена нормами права здатність суб’єктасвоїми діями набувати і здійснювати суб’єктивні права таюридичніобов’язки.

Дуалістична монархія — обмеженамонархія,заякоїмонархздій-снюєлишевиконавчувладу,азаконодавчавладаналежитьпарламенту.

ЗЗвичаї — правилаповедінки,щосклалисяісторичноіврезуль-

татібагаторазовихповтореньувійшлиузвичкулюдей.Зміст права — закріпленівнормахправаприписи,щовстанов-

люютьправаіобов’язкипевнихсуб’єктівіправовінаслідкиневиконання або неналежного їх виконання чи порушен-ня процедури їх реалізації (матеріальний аспект), а такожприписи, що визначають процедуру реалізації цих прав іобов’язків(функціональнийаспект).

Змішана (парламентсько-президентська або президентсько-парла-ментська) республіка — республіка, якій притаманні певніознакиякпарламентської,такіпрезидентськоїреспубліки.

Зовнішня форма норми права—спосіб їїзовнішньоговиразу,вякому вона набуває офіційності та загальнообов’язковості(нормативно-правовийакт,правовийдоговіртощо).

Зовнішні функції держави — напрями діяльності держави, щоздійснюються за межами її території у взаємовідносинах зіншимидержавамитаміжнароднимиорганізаціями,івякихзнаходитьсвоєвтіленняїїзовнішняполітика.

ІІнкорпорація — спосібсистематизаціїнормативно-правовихак-

тів,урезультатіякогонормативно-правовіактиповністюабочастковооб’єднуютьсяузбіркичизібранняухронологічно-му, алфавітному, предметному, системно-предметному абобудь-якомуіншомупорядкубезвнесеннязміндоїхзмісту.

Імперія — великабагатонаціональнадержава,створенашляхомнасильницького(рідше—добровільного)приєднаннярані-шенезалежнихдержавабоїхчастин.

Інститут права — сукупністьнормправапевноїгалузічипід-галузі,щорегулюєконкретнийвидчисторонуодноріднихсуспільнихвідносин.


��1

Історичне тлумачення норм права — встановленнядійсного зміс-тунормиправанаосновідослідженняіврахуванняконкрет-нихісторичнихумов,заякихвонибулиприйняті.

ККодифікація — спосіб систематизаціїнормативно-правовихак-

тів,що полягає в об’єднанні нормативно-правових актів іокремихнормправа,зізмінамиїхзмісту,вєдинийвнутріш-ньоузгодженийакт.

Конфедерація — союздержав,щостворилидлядосягненнякон-кретнихзагальнихдлянихцілейодинабокількаспільнихорганів(наприклад,військовий),алезберігаютьвіншихпи-танняхцілковитусамостійність.

ММеханізм держави — системадержавнихорганізацій,якізабез-

печуютьреалізаціюїїфункцій.Механізм правового регулювання — сукупністьправовихзасобів,

здопомогоюякихповедінкасуб’єктів суспільнихвідносинприводитьсяувідповідністьдоправовихприписів.

Мовне (граматичне, текстове) тлумачення норм права — спосібвстановленнядійсногозміступравовихнормшляхомдослі-дження їх з точки зору значення словеснихформулювань,етимологіїслів,загальноприйнятогослововживаннятощо.

Монархія — формадержавногоправління,заякоївищадержавнавладазосереджена(повністюабочастково,реальноабофор-мально)врукаходнієїособи—монархаі,якправило,пере-даєтьсяуспадщинусередпредставниківправлячоїдинастії.

ННеобмежена монархія — монархія,заякоївладамонарханеоб-

межуєтьсяприписамизаконівіповноваженнямипевнихдер-жавнихорганів.

Непряме (представницьке) народовладдя — вирішення питань, пов’язаних з управлінням справами держави і суспільствасуб’єктами,щообираютьсянародомабойогопевноючас-тиною.

Нормативно-правовий акт — прийнятийвустановленомупоряд-кукомпетентнимсуб’єктомофіційнийписьмовийдокумент,вякомуводносторонньомувольовомупорядкувстановлю-ються,змінюютьсячискасовуютьсянормиправа.


��2

Норма права — обов’язкове,формальновизначенеправилопо-ведінки загального характеру, що в установленому поряд-куприймається,змінюється,скасовуєтьсятазабезпечуєтьсявідповіднимидержавнимиорганамивмежахїхкомпетенції.

Норми моралі — соціальнінорми,щорегулюютьповедінкулюдейшляхомїїоцінкивідповіднодокатегорій«добро»і«зло»,«спра-ведливість»і«несправедливість»,«честь»,«совість»тощо.

ООб’єднання громадян — добровільні громадські формування,

створені на основі єдності інтересів їх членів для спільноїреалізаціїізахистусвоїхправісвобод.

Об’єкти правовідносин — матеріальні,духовнітаіншісоціальнібла-га,зприводуякихсуб’єктивступаютьуправовідносинитаздій-снюютьсвоївзаємнісуб’єктивніправатаюридичніобов’язки.

Обмежена монархія — монархія, за якої влада монарха обме-жуєтьсяприписамизаконів іповноваженнямипевнихдер-жавнихорганів.

Обов’язок (юридичний)—передбаченачиннимзаконодавствомміраівиднеобхідноїповедінкисуб’єкта.

Орган держави — особачиструктурованагрупаосіб,яківисту-паютьвідіменідержавийнаділенівладно-державнимипов-новаженнями,втомучисліправомзастосовуватизасобидер-жавного примусу і здійснювати державно-організаторські,розпорядчі,судовітаіншіфункції.

Основні функції держави — напрями діяльності держави, безздійсненняякихвонанеможенормальнофункціонуватийрозвиватися.

ППарламентська (конституційна) монархія— обмежена монар-

хія, за якої владамонарха суттєвообмежена в усіх сферахздійсненнядержавноївлади,заякимформальнозберігаєтьсястатусглавидержавизвиключнопредставницькимиповно-важеннями.

Парламентська республіка — республіка, в якій здійснюєтьсяпринципверховенствапарламенту,щообираєтьсянаселен-нямкраїниіформуєповністювідповідальніпереднимурядтаіншівищіорганидержавноївлади.

Політична влада — здатністьодногосуб’єктанав’язуватисвоюволюіншимсуб’єктамусферіуправліннязагальнимиспра-вамисуспільства.


��

Політична система суспільства — сукупністьматеріальнихіне-матеріальних компонентів, пов’язаних з відносинами, щовиникаютьзприводуздійсненняполітичноївлади.

Політичні принципи та норми — основоположніідеїтаконкретніправила,щорегулюютьполітичнівідносиниміжнародами,націями,соціальнимигрупами,партіямитаіншимиучасни-камиполітичнихвідносин.

Постійні функції держави — функціїдержави,щоздійснюютьсяпротягомусьогочасуїїіснування.

Право (об’єктивне право) — система сформульованих або сан-кціонованих державою загальнообов’язкових правил по-ведінкизагальногохарактеру,реалізаціяякихзабезпечуєтьсяможливістюзастосуваннязаходівдержавногопримусу.

Право людини і громадянина (суб’єктивне право) —передбаченічиннимзаконодавствомвидімірайогоможливоїповедінки;закріпленанормоюправаможливістьсуб’єктаповодитисебепевнимчиномумежах,щовизначенінормамиправа.

Правова держава — держава,вякійпануєправо;правоваформаорганізаціїдіяльностіпублічно-політичноївладита їївзає-мовідносинзіндивідамияксуб’єктамиправа.

Правова культура — система правових цінностей,що відпові-дають рівню досягнутого суспільством правового прогресуйвідображаютьуправовійформістансвободиособи,іншісоціальніцінності.

Правова поведінка — сукупністьсоціальнозначущих,вираженихзовніувиглядідійчибездіяльностівчинків,щоздійснюють-ся деліктоздатними суб’єктами, регламентуються нормамиправаіспричиняютьправовінаслідки.

Правова презумпція — передбачененормамиправаприпущенняпронаявністьабовідсутністьпевнихюридичнихфактів.

Правова свідомість (правосвідомість) —особливийвидсуспіль-ної свідомості, сукупність різних форм відображення пра-вовоїдійсностіуправовихтеоріяхтаконцепціях,поглядах,почуттях,уявленняхлюдейпроправо,йогосправедливість,цінність,місцеірольщодозабезпеченнясвободиособитаіншихзагальнолюдськихцінностей.

Правове регулювання — діяправанасуспільнівідносинишляхомвикористанняпевнихюридичнихзасобів.

Правовий вплив — діяправанасуспільнівідносини,свідомістьіповедінкулюдейздопомогоюнеправових(психологічних,ідеологічнихтаінших)засобів.


��

Правовий договір — добровільне й узгоджене рішення двох чибільшесторін,якеміститьправовінорми.

Правовий звичай — правило поведінки, що складалося стихійнопротягомтривалогочасу,визнаєтьсяіохороняєтьсядержавою.

Правові відносини (правовідносини) — свідомі вольові суспільнівідносини, що виникають і здійснюються на основі нормправа,учасникиякихпов’язанізакріпленимиунормахправавзаємнимиправамитаобов’язками,реалізаціяякихзабезпе-чуєтьсяможливістюзастосуваннядержавногопримусу.

Правові заохочення — передбаченінормамиправасприятливіна-слідкисоціальноактивноїправомірноїповедінки,оцінкаїїсуспільноїкорисності.

Правові обмеження — передбаченінормамиправафакториіумо-ви,щоперешкоджаютьвчиненнюпротиправнихдіянь.

Правові пільги —передбаченінормамиправазасобиполіпшенняположення суб’єктів правашляхомнадання їм додатковихправ,повногоабочастковогозвільненнявідобов’язків.

Правові стимули — передбаченінормамиправафакториіумови,щозабезпечуютьправомірнуповедінкусуб’єктівправа.

Правоздатність — обумовленанормамиправаздатністьсуб’єктаматисуб’єктивніправатаюридичніобов’язки.

Правопорушення — суспільношкідливе,винне,протиправне,ка-ранедіяння,здійсненняякогопередбачаєюридичнувідпові-дальність.

Правосуб’єктність — передбачена нормами права здатністьсуб’єктабутиучасникомправовідносин.

Правоутворення — різніформитаспособивиникненняібуттяправа,йогоупорядкуванняірозвитку.

Предмет правового регулювання — сукупністьякісноодноріднихсуспільнихвідносин,щоврегульовуютьсянормамиправа.

Предмет теорії держави і права — загальнііспецифічнізаконо-мірності виникнення, функціонування і розвитку державиіправа,щорозглядаютьсяякцілісні івзаємозумовленісо-ціальніінститути,тапов’язанізнимисуспільнівідносини.

Президентська республіка — республіка, в якій повноваженняглавидержави,авдеякихвипадкахіголовиуряду,належатьпрезидентові,якийобираєтьсянаселеннямшляхомпрямихчинепрямихвиборівіформуєуряд,щойомупідзвітний,іненесеповноївідповідальностіпередпарламентом.

Прогалини в праві — відсутністьнормправа(абоїхчастин),щорегулюють суспільні відносини, якіможуть іповинні бутиврегульованіправом.


��

Протекторат держав — заснованенаписьмовихчиіншихуго-дахнерівноправнеоб’єднаннядержав,вякомузалежнасто-ронапередаєдержаві-протекторуправана здійсненнячас-тини своїх сувереннихправна умовах збереження власноїдержавності та одержання політичної, воєнної, фінансовоїдопомоги,атакожіншихпослуг.

Пряме (безпосереднє) народовладдя — безпосередняучастьгрома-дяну здійсненнідержавноївлади, їхпрямеволевиявленняпривиробленнійухваленнідержавнихрішеньіформуванніорганівдержавноївлади.

РРеалізація норм права — втіленняприписівнормправауповедін-

кусуб’єктівправа.Республіка — формадержавногоправління,заякоївсівищідер-

жавні органи обираються населенням або формуються за-гальнонаціональнимпредставницькиморганомвлади.

Референдум — голосуваннянаселеннявсієї держави (загально-державний референдум) або певної частини її населення(місцевийреферендум) зметоювирішеннянайважливішихпитаньдержавноготасуспільногожиття.

ССистематизація нормативно-правових актів — діяльністьщодо

впорядкуванняіудосконаленнянормативно-правовихактів,зведенняїхупевнувнутрішньоузгодженусистему.

Систематичне тлумачення норм права — встановленнядійсногозмістунорм,правазалежновідмісця,якевонипосідаютьсе-реднормданогонормативногоактатазалежновідїхзв’язківзнормамиіншихінститутівігалузейправа.

Соціальні норми — правилаповедінкилюдейтаїхоб’єднань,щомаютьзагальнийхарактерізабезпечуютьсяособистимипере-конаннямитазасобамигромадськогоабодержавноговпливузметоюзабезпеченняпорядкуістабільностіусуспільстві.

Суб’єкти правовідносин (суб’єкти права) — (сторони)правовихвідносин,якімаютьвзаємнісуб’єктивніправатаюридичніобов’язки.

Сутність права — соціальнийрегулятор,особливамірасвободи,щоґрунтуєтьсянанадбанняхрозвиткулюдськоїцивілізаціїі культур і виступає критерієм визначення суспільної ко-рисностічинебезпечностіповедінкилюдейтаїхоб’єднань.


��

ТТелеологічне (цільове) тлумачення норм права — встановлення

змістунормиправачерезз’ясуваннямети,зарадидосягнен-няякоївонабулаприйнята.

Тимчасові функції держави — функціїдержави,щоздійснюютьсяпротягомпевногоперіодуїїіснування.

Традиції — передачавідодногопоколіннядоіншоготого,щоєсуттюкультури(звичаї,суспільнінорми,правилаповедінкитощо).

УУнітарна держава — єдина централізована держава, територія

якоїподіляєтьсянаадміністративно-територіальніодиниці,щонемаютьознакдержавності.

Унія — об’єднаннядекількохмонархічнихдержав,очолюванихєдиниммонархом.

ФФедерація — складнадержава,доякоївходятькількатериторіаль-

нихутворень(суб’єктівфедерації),щомаютьсуверенітетабопевніознакидержавності.

Форма держави — сукупністьформиправління,державногоуст-роютадержавного(політичного)режиму,щоіснуютьуній.

Форма державного правління — порядокутворення,структура івзаємодіявищихдержавнихорганів.

Форма державного устрою — територіальна організація держа-ви,компетенціядержавнихтериторіальнихорганіввладитавзаємовідносинитериторіальнихскладовихздержавоювці-лому.

Функції держави — основнінапрямидіяльностідержави,вякихзнаходятьсвійвиразїїсутність,завданняіцілі.

Функції права — основнінапрямивпливуправанасуспільнівід-носини.

Функції теорії держави і права — завдання,якіпокликанавико-нуватинаукаврезультатідослідженнясвогопредмета.

ЮЮридична відповідальність перспективна (позитивна) — сумлінне

(відповідальне)виконаннясуб’єктомусіхправовихприписів.Юридична відповідальність ретроспективна (негативна) — закріп-

лений у законі обов’язок правопорушника з боку державипевнихнегативнихсанкційзавчинененимправопорушення.

��

Аавторитаризм64актзастосуваннянормправа266апаратдержавний68

Ввідповідальність289владавиконавча77владасудова79

Ддержава35—правова99—унітарна54

деспотія64дієздатність236

Ззакон199застосуванняправа162змістправовідносин229

Іімперія60

Ккласифікаціянорм220конфедерація59культураправова316

Ммеханізмдержави67монархія48—абсолютна49—обмежена49

Ннігілізмправовий318норма—соціальна151—правова208

нормативно-правовийакт196

Ооб’єктправовідносин239

Ппарламент51

поведінка277—правова277—правомірна282

політичнапартія91право139правовідносини227правоздатність235правомірнаповедінка166правопорушення284правосвідомість309правосуб’єктність238предметправовогорегулюван-ня154президент51принципверховенстваправа102

Рреалізаціяправа259регулюванняправове154режимдержавний61республіка51—змішана52—парламентська51—президентська52

Сструктуранормиправа210структурасуспільства111суб’єктправа232суверенітет36суспільствогромадянське110Ттлумачення165тлумаченнянормправа268

Ффедерація56форма—держави47—державногоправління47—державногорежиму48—державногоустрою47—права188

функціїюридичноївідповідаль-ності299функціїдержави42функціїправа43

Алфавітний покажчик

Навчальневидання

ЗАГАльНА ТеОРІя ДеРжАВи І ПРАВА

(основні поняття, категорії, правові конструкції та наукові концепції)

Навчальний посібник

Шеф-редакторВ.С.КОВАЛьСьКИЙ,кандидатюридичнихнаук

ЮрінкомIнтер—редакціянауковоїтанавчальноїлітератури

ВідповідальназавипускТ. М. ВиноградоваРедакторО. О. Решетова

Комп’ютернийнабірЛ. М. СисоєваКомп’ютернаверсткаО. М. КоваленкаХудожнєоформленняМ. П. Черненка

Підписанододруку12.03.2008.Формат84х108/32.Папірофсетний№1.ГарнитураTimes.Умовн.друк.арк.21,0.Обл.-вид.арк.18,2.

Наклад4000прим.Зам.№.

Оригінал-макетвиготовленокомп’ютернимцентромСП«ЮрінкомIнтер»(Свідоцтвопровнесеннясуб’єктавидавничоїсправи

доДержавногореєструвидавців,виготівниківірозповсюджувачіввидавничоїпродукції—серіяДК№19від20.03.2000.)

ВіддруковановЗАТ«Віпол»,03151,м.Київ,вул.Волинська,60.(Свідоцтвопровнесеннясуб’єктавидавничоїсправи

доДержавногореєструвидавців,виготівниківірозповсюджувачіввидавничоїпродукції—серіяДК№752від27.12.2001)

Загальна теорія держави і права :(основніпоняття,категорії,прав.конструкціїтанаук.концепції):навч.посіб./Заред.О.В.Зайчука,Н.М.Оніщенко.—К.:ЮрінкомIнтер,2008.—400с.—Бібліогр.:с.376–387.

ISBN978-966-667-290-5.

Посібникпідготовленийпровіднимивченимивгалузіте-оріїдержавиіправавідповіднодотиповоїпрограминаосновіузагальненьтазастосуванняновітньогоемпіричногоматеріалу.Розглядаютьсянайбільшважливіпроблеми теорії держави таправа. Особлива увага приділена науковознавчим проблемамтеорії держави і права. Досліджуються проблеми сутності тапризначеннядержави,співвідношеннядержавитаособи.По-даєтьсязагальнахарактеристикаелементівформидержави,ме-ханізмутаапаратудержави.Висвітлюютьсяпроблемиправоро-зуміння,закономірностісоціальногорегулювання.Аналізують-сяфакторифункціонуваннятаефективностіправовоїсистеми,функціїтаджерелаправа.Розглянутопитанняправовихвідно-синякособливоговидусуспільнихвідносин.

Розрахований на педагогічних працівників, абітурієнтів,студентівюридичнихвузівташирокеколочитачів,якіцікав-лятьсяпроблемамитеоріїдержавитаправа.

ББК67.0я73

З-14

¬Ë‰‡‚ÌËˆÚ‚Ó Ô‡‚ÌË˜Óø Î≥ÚÂ‡ÚÛË"fi≥ÌÍÓÏ ≤ÌÚÂ" ÔÓÔÓÌÛ∫:

–ËÏÒ¸ÍÂ Ô‡‚Ó : Ô≥‰Û˜ÌËÍ. / Œ. ¿. œ≥‰ÓÔË„Ó‡, ™. Œ. ’‡ËÚÓ-ÌÓ‚ ñ . : fi≥ÌÍÓÏ ≤ÌÚÂ, 2006. ñ 512 Ò. ñ ¡≥·Î≥Ó„.: Ò. 477-481.

” Ô≥‰Û˜ÌËÍÛ ‚ÔÂ¯Â ‚ ÛÍ‡øÌÒ¸Í≥È ÓÏ‡Ì≥ÒÚË˜Ì≥È Ú‡‰Ëˆ≥ø ‚ËÒ-‚≥ÚÎ˛˛Ú¸Òˇ ÍÓÏÔÎÂÍÒÌÓ Á‡„‡Î¸Ì≥ ÔÓÎÓÊÂÌÌˇ Ô‡‚Ó‚Óø ÒËÒÚÂÏË—Ú‡Ó‰‡‚Ì¸Ó„Ó –ËÏÛ, ÓÒÌÓ‚Ì≥ ÔËÌˆËÔË, „ÓÎÓ‚Ì≥ ÔÓÌˇÚÚˇ ≥ Í‡ÚÂ„Ó-≥ø ËÏÒ¸ÍÓ„Ó ÔÛ·Î≥˜ÌÓ„Ó Ú‡ ÔË‚‡ÚÌÓ„Ó Ô‡‚‡.

ƒÎˇ ÒÚÛ‰ÂÌÚ≥‚ ˛Ë‰Ë˜ÌËı ‚ÛÁ≥‚ Ú‡ Ù‡ÍÛÎ¸ÚÂÚ≥‚, ‚ËÍÎ‡‰‡˜≥‚, Ô‡-‚ÓÁÌ‡‚ˆ≥‚, ‚Ò≥ı, ÍÓ„Ó ˆ≥Í‡‚ÎˇÚ¸ ÔËÚ‡ÌÌˇ ≥ÒÚÓ≥ø Ú‡ ÚÂÓ≥ø Ô‡‚‡.

« ÔËÚ‡Ì¸ ÔË‰·‡ÌÌˇ Á‚ÂÚ‡ÈÚÂÒ¸:04209, Ï. Ëø‚-209, √ÂÓø‚ ƒÌ≥Ô‡, 31-·

“ÂÎ./Ù‡ÍÒ 413-81-44, ÚÂÎ. 411-69-08, ÚÂÎ. ‚≥‰‰≥ÎÛ Â‡Î≥Á‡ˆ≥ø 411-64-03; ÚÂÎ./Ù‡ÍÒ Ï‡„‡ÁËÌÛ 412-36-18

e-mail: [email protected] http://www.yurincom.kiev.ua

Documents

ББК 67.0я73 · 2018-10-22 · Передмова Юридична наука є категорією багатогалузевою. Кожна галузь цієї науки