Схвалено комісією з «Захисту Вітчизни» Науково-методичної ради МОН України. Протокол №1 від 29.06.2006 р.

Документи подано станом на 15 червня 2006 р.

Книга вчителя предмета «Захист Вітчизни»: Довід-ково-методичне видання/ Упоряд. С. М. Дятленко, В. І. Ганчева, Є. Ю. Василенко, С. І. Жевага. — Харків: ТорСІнГ плЮС, 2006.— 624 с.

ISBN 966-404-26�-7.

Видання містить чинні нормативно-правові акти вищих органів влади України, Міністерства освіти і науки України у сфері загальної середньої освіти, що регулюють впровадження державних стандартів освіти; мето-дичне забезпечення; оформлення документів про освіту; організацію нав-чально-виховного процесу; атестацію педагогічних працівників тощо.

Для вчителів предмета «Захист Вітчизни», студентів педагогічних навчальних закладів, слухачів інститутів післядипломної педагогічної освіти, науково-педагогічних працівників, широкого загалу громадян, які цікавляться питаннями нормативно-правового регулювання серед-ньої освіти в Україні.

ББК 68.49 (2 Укр.) 3

© Дятленко С.М., Ганчева В.І., Василенко Є.Ю., Жевага С.І. упорядкування, 2006

© Жубр М. С., дизайн обкладинки, 2006© Фоп Шапіро М. В., макет, 2006

ББК 68.49 (2 Укр.) 3 К53

ISBN 966-404-26�-7

К53

Упорядники:головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної

освіти Міністерства оcвіти і науки УкраїниС. М. Дятленко

начальник відділу науково-методичного забезпечення змісту початкової освіти та основ здоров’я і фізичної культури Інституту

інноваційних технологій і змісту освітиВ. І. Ганчева

методист вищої категорії сектору основ здоров’я і фізичної культури відділу науково-методичного забезпечення змісту початкової освіти

та основ здоров’я і фізичної культури Інституту інноваційних технологій і змісту освіти

Є. Ю. Василенкодоцент кафедри спеціальної та фізичної підготовки Київського

національного універсітету внутрішніх справ МВС України, кандидат педагогічних наук

С. І. Жевага

3

Зміст

І. Законодавство України з питань освітиКонституція України Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року (витяги) ............................................. �0

Конвенція про права дитини (витяги) ................................. �7

про національну доктрину розвитку освітиУказ Президента Українивід 17 квітня 2002 року № 347/2002 .................................. 25

національна доктрина розвитку освіти (витяги) ................... 26

про загальну середню освіту (витяги)Закон України від 13 травня 1999 р. № 651-XIV ....................................... 35

ІІ. Нормативне забезпечення предметапро Концепцію допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молодіУказ Президента України від 25 жовтня 2002 року № 948/2002 ................................. 46

Концепція допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді ............................................................. 47

про Воєнну доктрину УкраїниУказ Президента України вiд15 червня 2004 року № 648/2004 ................................... 62

Воєнна доктрина України ................................................. 62

про затвердження положень про допризовну підготовку і про підготовку призовників з військово-технічних спеціальностейПостанова Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2000 р. № 1770 ....................................... 80

положення про допризовну підготовку ............................... 8�

положення про підготовку призовників з військово-технічних спеціальностей ................................. 89

4

про загальний військовий обов’язок і військову службуЗакон України вiд 25 березня 1992 року № 2232-XII .................................. 98

про оборону України Закон України вiд 6 грудня 1991 року № 1932-XII ................................... �40

про перейменування предмета «Допризовна підготовка юнаків» у «Захист Вітчизни» Лист Міністерства освіти і науки України від 24.10.05 №1/9-589..................................................... �6�

про Цивільну оборону України Закон України вiд 3 лютого 1993 року № 2974-XII України ...................... �62

про затвердження положення про Цивільну оборону України Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 1994 р. № 2993 .......................................... �72

положення про Цивільну оборону України ........................ �73

основи законодавства України про охорону здоров’яЗакон України вiд 19 листопада 1992 року № 2801-XII ........................... �99

про Збройні Сили УкраїниЗакон України вiд 6 грудня 1991 року № 1934-XII ................................... 232

про Державну прикордонну службу УкраїниЗакон України вiд 3 квітня 2003 року № 661-IV ...................................... 243

ІІІ. Навчально-виховний процеспро затвердження Державного стандартубазової і повної загальної середньої освіти постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. № 24 ................................................. 267

Державний стандарт базової і повної середньої освіти (витяги) ........................................................................ 268

5

про навчальні плани загальноосвітніхнавчальних закладів на 2006/2007навчальний рікЛист Міністерства освіти і науки України № 1/9-191 від 03.04.06 ................................................... 277

про затвердження Типових навчальних планів для організації профільного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах Наказ Міністерства освіти і науки України від 20 травня 2003 р. № 306 ............................................ 280

Додаток 1Типовий навчальний план для профільного навчання на ІІІ ступені загальноосвітніх навчальних закладів (українська мова навчання) ............................................. 28�

Додаток 2Типовий навчальний план для профільного навчання на III ступені загальноосвітніх навчальних закладів (навчання мовами національних меншин) ......................... 283

Додаток 3Типовий навчальний план для профільного навчання на III ступені однокомплектних загальноосвітніх навчальних закладів (гуманітарний та природничо-математичний напрями) ................................................. 285

про затвердження нормативів наповнюваності груп дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, класів спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів), груп подовженого дня і виховних груп загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та порядку поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах Наказ Міністерства освіти і науки України від 20 лютого 2002 р. № 128 ............................................ 29�

Додаток 2порядок поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах ............. 292

Методичний лист щодо вивчення предмета «Захист Вітчизни» у 2006/2007 навчальному році ......................................... 293

перелік рекомендованої літератури Захист Вітчизни ............................................................ 297

6

ІV. Методичне забезпечення предметапро Статут внутрішньої служби Збройних Сил України Закон України вiд 24 березня 1999 року № 548-XIV ................................. 298

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України ............ 299

про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України Закон України вiд 24 березня 1999 року № 550-XIV ................................. 362

Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України .................................................... 363

про Дисциплінарний статут Збройних Сил України ............ 394

Дисциплінарний статут Збройних Сил України .................. 395

про Стройовий статут Збройних Сил України Закон України від 24 березня 1999 року № 549-XIV ................................. 4�3

Стройовий статут Збройних Сил України .......................... 4�4

про порядок проведення навчальних екскурсій та навчальної практики учнів загальноосвітніх навчальних закладівЛист Міністерства освіти і науки України від 07.03.2001 №1/9-97 ................................................... 453

про впровадження фізкультурно-оздоровчого патріотичного комплексу школярів України «Козацький гарт»Наказ Міністерства освіти і науки України Міністерства України у справах молоді і спорту від 17.08.2005 № 479/1656 .................................................................. 455

Умови проведення Всеукраїнського фізкультурно-оздоровчого патріотичного комплексу школярів «Козацький гарт» ........ 457про затвердження положення про дитячо-юнацьку військово-спортивну патріотичну гру «Сокіл» («Джура») Українського козацтва

7

Наказ Міністерства освіти і науки України від 25 грудня 2003 р. №855 .............................................. 48�

положення дитячо-юнацької військово-спортивної патріотичної гри «Сокіл» («Джура») українського козацтва .................................................... 483

про затвердження правил безпеки під час проведення занять з допризовної підготовки в загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладах і вищих навчальних закладах першого та другого рівнів акредитаціїНаказ Міністерства праці та соціальної політики України від 21 серпня 2000 р. № 213 ............................................. 5�2

правила безпеки під час проведення занять з допризовної підготовки в загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладах і вищих навчальних закладах першого та другого рівнів акредитації ........................................... 5�4

V. Організація праці вчителів про впорядкування умов оплати праціта затвердження схем тарифних розрядівпрацівників навчальних закладів, установосвіти та наукових установ Наказ Міністерства освіти і науки України вiд 26.09.2005 № 557 ...................................................... 525

Додаток 1розміри посадових окладів (ставок заробітної плати) керівних, науково-педагогічних, педагогічних, наукових працівників, професіоналів, фахівців та інших працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери ................................................ 530

Додаток 6Схема ........................................................................... 532

Додаток 16Ставки погодинної оплати праці працівників усіх галузей економіки за проведення навчальних занять ..................... 534

про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери

8

Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2005 р. № 790 ............................................. 536

Зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № �298 (�298-2002-п)........................ 538

про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «про освіту», частини першої статті 25 Закону України «про загальну середню освіту», частини другої статті �8 і частини першої статті 22 Закону України «про позашкільну освіту» (Із змінами, внесеними згідно з постановою КМ № �222 (�222-2002-п) від �9.08.2002)ПОСТАНОВА Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. № 78 ................................................. 543

порядок виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти .............................................................. 545

про встановлення розміру доплати за окремі види педагогічної діяльності Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1096 ........................................... 546

положення про порядок наймання і звільнення педагогічних та науково-педагогічних працівників закладів освіти, що є у державній власності ............................................. 548

Зразок контракту з педагогічним, науково-педагогічним працівником закладу освіти, що є у державній власності ..... 560

про Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для працівниківнавчально-виховних закладів системи Міністерства освіти УкраїниНаказ Міністерства освіти України від 20 грудня 1993 р. № 455 ............................................. 568

Типові правила внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України (далі — правила) ...................................................................... 569

про затвердження порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним

9

працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникамПостанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 346 ............................................ 580

порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівника ................................................ 58�

про затвердження положення про класного керівника навчальногозакладу системи загальної середньої освіти Наказ Міністерства освіти і науки України від 6 вересня 2000 р. № 434 ............................................. 585

положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти ................................... 586

про затвердження положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладівНаказ Міністерства освіти і науки України від 20 липня 2004 р. № 601 .............................................. 590

положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів ...................................................... 59�

Додаток 1 Форма інвентарної книги ................................................ 600

Додаток 2 Форма матеріальної книги .............................................. 600

про затвердження Типового положенняпро атестацію педагогічних працівників України Наказ Міністерства освіти України № 310 від 20.08.93 ......................................................... 60�

Типове положення про атестацію педагогічних працівників України ........................................................................ 602

�0

І. ЗаКОНОдаВстВО УКраїНи З питаНь ОсВІти

Конституція України(Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-IV від 08.12.2004, ВВР, 2005, № 2, ст. 44)

розділ I. ЗаГаЛьНІ Засадистаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, со-

ціальна, правова держава.стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її тери-

торію. Україна є унітарною державою.Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і не-

доторканною.стаття 3. людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недо-

торканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спря-мованість діяльності держави. Держава відповідає перед люди-ною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і сво-бод людини є головним обов’язком держави.

стаття 5. Україна є республікою.носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є на-

род. народ здійснює владу безпосередньо і через органи держав-ної влади та органи місцевого самоврядування.

право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане держа-вою, її органами або посадовими особами.

ніхто не може узурпувати державну владу. стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства

права.Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та

інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конститу-ції України і повинні відповідати їй.

норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і гро-мадянина безпосередньо на підставі Конституції України гаран-тується.

��

Чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких на-дана Верховною радою України, є частиною національного зако-нодавства України.

Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конститу-ції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування

української мови в усіх сферах суспільного життя на всій тери-торії України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і за-хист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.Застосування мов в Україні гарантується Конституцією Украї-

ни та визначається законом. стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності

України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українсь-кого народу.

оборона України, захист її суверенітету, територіальної ціліс-ності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордо-ну України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяль-ності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

на території України забороняється створення і функціонуван-ня будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

на території України не допускається розташування інозем-них військових баз.

стаття 20. Державними символами України є Державний прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Державний прапор України — стяг із двох рівновеликих го-ризонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Великий Державний Герб України встановлюється з ура-хуванням малого Державного Герба України та герба Війська

�2

Запорізького законом, що приймається не менш як двома трети-нами від конституційного складу Верховної ради України.

Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Держав-ний Герб України).

Державний Гімн України — національний гімн на музику М. Вербицького зі словами, затвердженими законом, що прий-мається не менш як двома третинами від конституційного скла-ду Верховної ради України.

опис державних символів України та порядок їх використан-ня встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної ради України.

Столицею України є місто Київ.

розділ II. праВа, сВОБОди та ОБОВ’ЯЗКи ЛЮдиНи І ГрОМадЯНиНастаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і сво-

боди та є рівними перед законом.не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольо-

ру шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця про-живання, за мовними або іншими ознаками.

рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громад-сько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і про-фесійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством;правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.стаття 27. Кожна людина має невід’ємне право на життя.ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. обов’язок

держави — захищати життя людини.Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя

і здоров’я інших людей від протиправних посягань.стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності.ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, не-

людському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

•

•

•

•

�3

Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана ме-дичним, науковим чи іншим дослідам.

стаття 39. Громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про про-ведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

обмеження щодо реалізації цього права може встановлюва-тися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання завору-шенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення або захис-ту прав і свобод інших людей.

стаття 49. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздо-ровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплат-но; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держа-ва сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забез-печує санітарно-епідемічне благополуччя.

стаття 53. Кожен має право на освіту.повна загальна середня освіта є обов’язковою.Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної,

повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток до-шкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в де-ржавних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Громадянам, які належать до національних меншин, від-повідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчаль-них закладах або через національні культурні товариства.

стаття 64. Конституційні права і свободи людини і грома-дянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встанов-люватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням стро-ку дії цих обмежень. не можуть бути обмежені права і свободи,

�4

передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 5�, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 6�, 62, 63 цієї Конституції.

стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.стаття 68. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися

Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

розділ IV. ВЕрХОВНа рада УКраїНистаття 83. У разі оголошення указу президента України про

введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях Верховна рада України збирається на засідання у дводенний строк без скликання.

стаття 85. До повноважень Верховної ради України належить: 9) оголошення за поданням президента України стану війни

і укладення миру, схвалення рішення президента України про використання Збройних Сил України та інших військових фор-мувань у разі збройної агресії проти України;

�2) призначення за поданням президента України …Міністра оборони України…;

�2-�) призначення на посаду та звільнення з посади за подан-ням президента України Голови Служби безпеки України;

22) затвердження загальної структури, чисельності, ви-зна-чення функцій Служби безпеки України, Збройних Сил Украї-ни, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства внутрішніх справ України;

23) схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших де-ржав на територію України;

3�) затвердження протягом двох днів з моменту звернення президента України указів про введення воєнного чи надзвичай-ного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

стаття 92. Виключно законами України визначаються:6) основи соціального захисту, охорони здоров’я; екологічної

безпеки; �7) основи національної безпеки, організації Збройних Сил

України і забезпечення громадського порядку;

�5

�8) правовий режим державного кордону;�9) правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон над-

звичайної екологічної ситуації;Виключно законами України встановлюються:2) порядок направлення підрозділів Збройних Сил України

до інших держав; порядок допуску та умови перебування підроз-ділів.

розділ V. прЕЗидЕНт УКраїНистаття 106. президент України:�) забезпечує державну незалежність, національну безпеку

і правонаступництво держави;�7) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил Украї-

ни; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

�8) очолює раду національної безпеки і оборони України;�9) вносить до Верховної ради України подання про оголошен-

ня стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утво-рених відповідно до законів України військових формувань;

20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки де-ржавній незалежності України;

24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ран-ги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

стаття 107. рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і обо-рони при президентові України.

рада національної безпеки і оборони України координує і кон-тролює діяльність органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони.

Головою ради національної безпеки і оборони України є пре-зидент України.

персональний склад ради національної безпеки і оборони України формує президент України.

До складу ради національної безпеки і оборони України за по-садою входять прем’єр-міністр України, Міністр оборони Украї-ни, Голова Служби безпеки України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України.

У засіданнях ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної ради України.

�6

рішення ради національної безпеки і оборони України вво-дяться в дію указами президента України.

Компетенція та функції ради національної безпеки і оборони України визначаються законом.

розділ VI. КаБІНЕт МІНІстрІВ УКраїНи. ІНШІ ОрГаНи ВиКОНаВЧОї ВЛадистаття 113. Кабінет Міністрів України є вищим органом у сис-

темі органів виконавчої влади.стаття 114. Міністр оборони України, Міністр закордонних

справ України призначаються Верховною радою України за подан-ням президента України, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною радою України за поданням прем’єр-міністра України.

стаття 116. Кабінет Міністрів України:7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і на-

ціональної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

розділ IX. тЕритОрІаЛьНиЙ УстрІЙ УКраїНистаття 133. Систему адміністративно-територіального ус-

трою України складають: Автономна республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

До складу України входять: Автономна республіка Крим, Вінни-цька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, За-карпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоград-ська, луганська, львівська, Миколаївська, одеська, полтавська, рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міс-та Київ та Севастополь.

Міста Київ та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

розділ XIII. ВНЕсЕННЯ ЗМІН дО КОНститУЦІї УКраїНистаття 157. Конституція України не може бути змінена, якщо

зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод лю-дини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію не-залежності чи на порушення територіальної цілісності України.

Конституція України не може бути змінена в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України

28 червня 1996 року

�7

Конвенція про права дитини (витяги)(Конвенція ратифікована Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91)

Дата підписання Україною: 21 лютого 1990 р.

Набуття чинності для України: 27 вересня 1991 р.

(Зміни до Конвенції прийнято Законом № 717-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 29, ст. 227)

прЕаМБУЛаДержави, учасниці цієї Конвенції, вважаючи, що згідно

з принципами, проголошеними в Статуті організації об’єднаних націй, визнання властивої гідності, рівних і невід’ємних прав усіх членів суспільства є основою забезпечення свободи, справед-ливості і миру на землі, беручи до уваги, що народи об’єднаних націй підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи та сповнені рішучості спри-яти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при біль-шій свободі, визнаючи, що організація об’єднаних націй у За-гальній декларації прав людини та в Міжнародних пактах про права людини проголосила і погодилась з тим, що кожна людина має володіти всіма зазначеними у них правами і свободами без якої б то не було різниці за такими ознаками, як раса, колір шкі-ри, стать, релігія, політичні або інші переконання, національ-не або соціальне походження, майновий стан, народження або інші обставини, нагадуючи, що організація об’єднаних націй в Загальній декларації прав людини проголосила, що діти ма-ють право на особливе піклування і допомогу, впевнені в тому, що сім’ї, як основному осередку суспільства і природному сере-довищу, для зростання і благополуччя всіх її членів, і особливо дітей, мають бути надані необхідні захист і сприяння, з тим щоб вона могла повністю покласти на себе зобов’язання в рамках сус-пільства, визнаючи, що дитині для повного і гармонійного роз-витку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмо- сфері щастя, любові і розуміння, вважаючи, що дитина має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві та вихована в дусі ідеалів, проголошених у Статуті організації об’єднаних націй, і особливо в дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності і солідарності, беручи до уваги, що необхідність у такому особливому захисті дитини була передбачена в Женев-ській декларації прав дитини �924 року і Декларації прав дити-

�8

ни, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20 листопада �959 року, та визнана в Загальній декларації прав людини, в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (зокрема, в статтях 23 і 24), в Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культур-ні права (зокрема, в статті �0), а також у статутах і відповідних документах спеціалізованих установ і міжнародних організацій, що займаються питаннями благополуччя дітей, беручи до ува-ги, що, як зазначено в Декларації прав дитини, «дитина, внаслі-док її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охоро-ни і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження», посилаючись на положення Декларації про со-ціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання та їх всиновленні, на національному і міжнародних рівнях, Мінімальних стандарт-них правил організації об’єднаних націй, що стосуються здійснен-ня правосуддя щодо неповнолітніх («пекінські правила») та Декла-рації про захист жінок і дітей в надзвичайних обставинах і в період збройних конфліктів, визнаючи, що в усіх країнах світу є діти, які живуть у виключно тяжких умовах, і що такі діти потребують особ-ливої уваги, враховуючи належним чином важливість традицій і культурних цінностей кожного народу для захисту і гармонійного розвитку дитини, визнаючи важливість міжнародного співробіт-ництва для поліпшення умов життя дітей в кожній країні, зокрема в країнах, що розвиваються, погодились про нижченаведене.

ЧастиНа Iстаття 1Для цілей цієї Конвенції дитиною є кожна людська істота

до досягнення �8-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

стаття 2�. Держави-учасниці поважають і забезпечують всі права,

передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походжен-ня, майнового стану, стану здоров’я і народження дитини, її бать-ків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.

2. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних по-глядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім’ї.

�9

стаття 3�. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються

вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративни-ми чи законодавчими органами, першочергова увага приділяєть-ся якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

3. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров’я та з точки зору чис-ленності і придатності їх персоналу, а також компетентного на-гляду.

стаття 6�. Держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід’ємне

право на життя.2. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій

мірі виживання і здоровий розвиток дитини.стаття 8�. Держави-учасниці зобов’язуються поважати право дитини

на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім’я та сімейні зв’язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

2. Якщо дитина протизаконно позбавляється частини або всіх елементів своєї індивідуальності, Держави-учасниці забезпечу-ють їй необхідну допомогу і захист для найшвидшого відновлен-ня її індивідуальності.

стаття 12�. Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформу-

лювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

стаття 13�. Дитина має право вільно висловлювати свої думки; це право

включає свободу шукати, одержувати і передавати інформацію та ідеї будь-якого роду незалежно від кордонів в усній, письмовій чи друкованій формі, у формі творів мистецтва чи за допомогою інших засобів на вибір дитини.

2. Здійснення цього права може зазнавати деяких обмежень, проте ними можуть бути лише ті обмеження, які передбачені за-коном і необхідні:

а) для поваги прав і репутації інших осіб; абоb) для охорони державної безпеки, громадського порядку (order

public), або здоров’я, або моралі населення.

20

стаття 14�. Держави-учасниці поважають право дитини на свободу

думки, совісті та релігії.3. Свобода дотримуватися своєї релігії або віри може зазнавати

лише таких обмежень, які встановлені законом і необхідні для охо-рони державної безпеки, громадського порядку, моралі та здоров’я населення або захисту основних прав і свобод інших осіб.

стаття 15�. Держави-учасниці визнають право дитини на свободу асо-

ціацій і свободу мирних зборів.2. Щодо здійснення даного права не можуть застосовуватися

будь-які обмеження, крім тих, які застосовуються відповідно до за-кону та необхідні в демократичному суспільстві в інтересах держав-ної безпеки, громадського порядку (order public), охорони здоров’я і моралі населення або захисту прав і свобод інших осіб.

стаття 16�. Жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або не-

законного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність.

2. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.

стаття 19�. Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодав-

чих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з ме-тою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаю-чи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину.

2. Такі заходи захисту, у випадку необхідності, включають ефективні процедури для розроблення соціальних програм з ме-тою надання необхідної підтримки дитині й особам, які тур-буються про неї, а також здійснення інших форм запобігання, виявлення, повідомлення, передачі на розгляд, розслідування, лікування та інших заходів у зв’язку з випадками жорстокого поводження з дитиною, зазначеними вище, а також, у випадку необхідності, для порушення початку судової процедури.

стаття 24�. Держави-учасниці визнають право дитини на користуван-

ня найбільш досконалими послугами системи охорони здоров’я та засобами лікування хвороб і відновлення здоров’я. Держави-учасниці намагаються забезпечити, щоб жодна дитина не була

2�

позбавлена свого права на доступ до подібних послуг системи охорони здоров’я.

2. Держави-учасниці домагаються повного здійснення цього права, зокрема, вживають заходів щодо:

b) забезпечення надання необхідної медичної допомоги та охорони здоров’я всіх дітей з приділенням першочергової ува-ги розвитку первинної медико-санітарної допомоги;

с) боротьби з хворобами і недоїданням, у тому числі в межах пер-винної медико-санітарної допомоги, шляхом, поряд з іншим, засто-сування легкодоступної технології та надання достатньої кількості поживного продовольства та чистої питної води, беручи до уваги небезпеку і ризик забруднення навколишнього середовища;

d) надання матерям належних послуг по охороні здоров’я у допологовий і післяпологовий періоди;

е) забезпечення інформацією всіх прошарків суспільства, зок-рема батьків і дітей, щодо здоров’я і харчування дітей, переваги грудного годування, гігієни, санітарії середовища перебування дитини і запобігання нещасним випадкам, а також доступу до ос-віти та підтримки у використанні цих знань;

і) розвитку просвітницької роботи та послуг у галузі профілак-тичної медичної допомоги та планування розміру сім’ї.

стаття 28�. Держави-учасниці визнають право дитини на освіту, і з ме-

тою поступового досягнення здійснення цього права на підставі рівних можливостей вони, зокрема:

а) вводять безплатну й обов’язкову початкову освіту;b) сприяють розвиткові різних форм середньої освіти, як за-

гальної, так і професійної, забезпечують її доступність для всіх дітей та вживають таких заходів, як введення безплатної освіти та надання у випадку необхідності фінансової допомоги;

с) забезпечують доступність вищої освіти для всіх на підставі здібностей кожного за допомогою всіх необхідних засобів;

d) забезпечують доступність інформації і матеріалів у галузі освіти й професійної підготовки для всіх дітей;

е) вживають заходів для сприяння регулярному відвіданню шкіл і зниженню кількості учнів, які залишили школу.

2. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів, щоб кіль-на дисципліна була забезпечена методами, що ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини та відповідно до цієї Конвенції.

3. Держави-учасниці заохочують і розвивають міжнарод-неспівробітництво з питань, що стосуються освіти, зокрема, з ме-тою сприяння ліквідації невігластва і неписьменності в усьому світі та полегшення доступу до науково-технічних знань і сучас-

22

них методів навчання. В цьому зв’язку особлива увага має приді-лятися потребам країн, що розвиваються.

стаття 29�. Держави-учасниці погоджуються щодо того, що освіта ди-

тини має бути спрямована на:а) розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей

дитини в найповнішому обсязі;b) виховання поваги до прав людини та основних свобод, а також

принципів, проголошених у Статуті організації об’єднаних націй;с) виховання поваги до батьків дитини, її культурної само-

бутності, мови і національних цінностей країни, в якій дитина проживає, країни її походження та до цивілізацій, відмінних від її власної;

d) підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння, миру, терпимості, рівноправності чоловіків і жі-нок та дружби між усіма народами, етнічними, національними і релігійними групами, а також особами з корінного населення;

е) виховання поваги до навколишньої природи.2. Жодна частина цієї статті або статті 28 не тлумачиться як та-

ка, що обмежує свободу окремих осіб і органів створювати учбові заклади та керувати ними за умови постійного додержання при-нципів, викладених у пункті � цієї статті, та виконання вимоги того, щоб освіта, яку одержують в таких учбових закладах, відпові-дала мінімальним нормам, що можуть бути встановлені державою.

стаття 30У таких державах, де існують етнічні, релігійні або мовні мен-

шості чи особи з числа корінного населення, дитині, яка нале-жить до таких меншостей чи корінного населення, не може бути відмовлено в праві спільно з іншими членами її групи користу-ватися своєю культурою, сповідати свою релігію і виконувати її обряди, а також користуватися рідною мовою.

стаття 31�. Держави-учасниці визнають право дитини на відпочинок

і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та вільно брати участь у культурному житті та займатися мистецтвом.

2. Держави-учасниці поважають і заохочують право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті та сприяють наданню їй відповідних і рівних можливостей для культурної і творчої діяльності, дозвілля і відпочинку.

стаття 32�. Держави-учасниці визнають право дитини на захист від

економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка

23

може являти небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в одер-жанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку.

2. Держави-учасниці вживають законодавчі, адміністратив-ні і соціальні заходи, а також заходи в галузі освіти, з тим щоб забезпечити здійснення цієї статті. 3 цією метою, керуючись від-повідними положеннями інших міжнародних документів, Де-ржави-учасниці, зокрема:

а) встановлюють мінімальний вік для прийому на роботу;b) визначають необхідні вимоги щодо тривалості робочого дня

й умови праці;с) передбачають відповідні види покарань або інші санкції для

забезпечення ефективного здійснення цієї статті.стаття 33Держави-учасниці вживають усіх необхідних заходів, вклю-

чаючи законодавчі, адміністративні та соціальні, а також заходи в галузі освіти, з тим щоб захистити дітей від незаконного злов-живання наркотичними засобами та психотропними речовина-ми, як вони визначені у відповідних міжнародних договорах, та не допускати залучення дітей до протизаконного виробництва таких речовин і торгівлі ними.

стаття 38�. Держави-учасниці зобов’язані поважати норми міжнарод-

ного гуманітарного права, що застосовуються до них у випадку збройних конфліктів і мають відношення до дітей, та забезпечу-вати їх додержання.

2. Держави-учасниці вживають всіх можливих заходів для за-безпечення того, щоб особи, які не досягли �5-річного віку, не бра-ли безпосередньої участі у воєнних діях.

3. Держави-учасниці утримуються від призову будь-якої осо-би, яка не досягла �5-річного віку, на службу до збройних сил. при вербуванні з числа осіб, які досягли �5-річного віку, але яким ще не виповнилося �8 років, Держави-учасниці прагнуть віддавати перевагу особам більш старшого віку.

4. Згідно зi своїми зобов’язаннями за міжнародним гумані-тарним правом, пов’язаним із захистом цивільного населення під час збройних конфліктів, Держави-учасниці зобов’язані вживати всіх можливих заходів з метою забезпечення захис-ту дітей, яких торкається збройний конфлікт, та догляду за ними.

стаття 39Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для

сприяння фізичному та психологічному відновленню та соціаль-

24

ній інтеграції дитини, яка є жертвою будь-яких видів нехтуван-ня, експлуатації чи зловживань, катувань чи будь-яких жорсто-ких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження, покарання чи збройних конфліктів. Таке відновлення і реінтег-рація мають здійснюватися в умовах, що забезпечують здоров’я, самоповагу і гідність дитини.

ЧастиНа IIстаття 453 метою сприяння ефективному здійсненню Конвенції та за-

охочення міжнародного співробітництва в галузі, охоплюваній цією Конвенцією:

а) спеціалізовані установи, Дитячий фонд організації об’єднаних націй та інші органи організації об’єднаних націй мають право бути представленими при розгляді питань про здійс-нення таких положень цієї Конвенції, які входять до сфери їх пов-новажень. Комітет може запропонувати спеціалізованим уста-новам, Дитячому фонду організації об’єднаних націй та іншим компетентним органам, якщо він вважає це за доцільне, подавати висновки експертів щодо здійснення Конвенції у тих галузях, які входять до сфери їх відповідних повноважень. Комітетможе зап-ропонувати спеціалізованим установам, Дитячому фонду органі-зації об’єднаних націй та іншим органам організації об’єднаних націй подавати доповіді про здійснення Конвенції у галузях, що входять до сфери їх діяльності;

b) Комітет направляє, якщо він вважає за доцільне, до спе-ціалізованих установ, Дитячого фонду організації об’єднаних націй та інших компетентних органів будь-які доповіді Держав-учасниць, в яких вміщені прохання про технічну консультацію чи допомогу або йдеться про потреби в цьому, зазначені заува-ження та пропозиції Комітету, якщо такі є, щодо таких прохань чи зауважень;

с) Комітет може рекомендувати Генеральній Асамблеї запропо-нувати Генеральному секретарю провести від її імені дослідження з питань, що стосуються прав дитини.

на посвідчення чого нижчепідписані повноважні представ-ники, належним чином на те уповноважені своїми відповідними урядами, підписали цю Конвенцію.

25

про Національну доктрину розвитку освітиУКАЗ Президента України 17 квітня 2002 року № 347/2002

З метою визначення стратегії та основних напрямів дальшого розвитку освіти в Україні

поСТАноВлЯЮ:�. Затвердити національну доктрину розвитку освіти (до-

дається).2. Кабінету Міністрів України розробити та затвердити у тримі-

сячний строк заходи з реалізації національної доктрини розвит-ку освіти на 2002–2004 роки.

3. Центральним і місцевим органам виконавчої влади забез-печити реалізацію національної доктрини розвитку освіти та пе-редбачати кошти на фінансування відповідних заходів.

Президент України Л.КУЧМА

26

ЗАТВЕРДЖЕНО Указом Президента України

від 17 квітня 2002 року № 347/2002

НаЦІОНаЛьНа дОКтриНа рОЗВитКУ ОсВІти

I. ЗаГаЛьНІ пОЛОжЕННЯосвіта — основа розвитку особистості, суспільства, нації та дер-

жави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чин-ником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. освіта відтворює і нарощує інтелек-туальний, духовний та економічний потенціал суспільства.

освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і кон-курентоспроможності держави на міжнародній арені.

Актуальним завданням є забезпечення доступності здобуття якісної освіти протягом життя для всіх громадян та дальше утвер-дження її національного характеру. Мають постійно оновлювати-ся зміст освіти та організація навчально-виховного процесу від-повідно до демократичних цінностей, ринкових засад економіки, сучасних науково-технічних досягнень. Критичним залишаєть-ся стан фінансування освіти і науки, недостатнім є рівень оплати праці працівників освіти і науки.

потребують державної підтримки дошкільна, загальна се-редня освіта у сільській місцевості, професійно-технічна освіта, навчання здібних та обдарованих учнів і студентів, а також дітей з особливостями психічного і фізичного розвитку.

необхідно істотно зміцнити навчально-матеріальну базу, здійс-нити комп’ютеризацію навчальних закладів, впровадити інформа-ційні технології, забезпечити ефективну підготовку та підвищен-ня кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, запровадити нові економічні та управлінські механізми розвитку освіти. Усі ці проблеми потребують першочергового розв’язання.

В Україні повинні забезпечуватися прискорений, виперед-жальний інноваційний розвиток освіти, а також створюватися умови для розвитку, самоствердження та самореалізації особис-тості протягом життя.

національна доктрина розвитку освіти (далі — національна до-ктрина) визначає систему концептуальних ідей та поглядів на страте-гію і основні напрями розвитку освіти у першій чверті XXI століття.

27

II. МЕта І прІОритЕтНІ НапрЯМи рОЗВитКУ ОсВІти�. Мета державної політики щодо розвитку освіти полягає у ство-