Газета САМОПОМІЧ (8 - 21 лютого)

ВИДАВАЛАСЯ З СІЧНЯ 1909 РОКУ КРАЄВИМ СОЮЗОМ РЕВІЗІЙНИМ У ЛЬВОВІВІДНОВЛЕНА У БЕРЕЗНІ 2005 РОКУ ОБ`ЄДНАННЯМ «САМОПОМІЧ» У ЛЬВОВІ

№ 3(261)8 лютого - 21 лютого 2013

Тижневикwww.samopomich.org

Хвороба ця не шкодує ані студента, ані генера-ла…

Алкоголізм – це хвороба. Це не погана карма, слаб-ка воля питущого чи прокляття. Це хронічна хвороба. Запам’ятайте це і згадуйте завжди, коли ви зустрічає-те п’яного чоловіка, який неадекватно себе поводить. Сина чи дочку, яка пізно приходить напідпитку. Вони не сволоти, не пройдисвіти, не закінчені люди чи як ви їх там ще називате в пориві злості…Вони хроніч-но хворі люди. Хворі на алкоголізм! Їх, які і будь-яких хронічних хворих, варто лікувати. І ваше замовчуван-ня в сім’ї цього факту, згодом приведе до смерті хво-рого.

У рамках рубрики телепрограми САМОПОМІЧ «Все можна змінити», ми завітали у групу Анонімних Алко-голіків (АА) у Львові. Дехто з них – не п’є десятками років, хоча перед тим всі на них поставили хрест. Сьо-годні своїм прикладом вони показують – алкоголізм можна подолати. АА допомагають людям зі схожою проблемою, дають поради родинам, в сім’ї яких є хворі люди, діляться своїм болем.

Жінка – педагог та чоловік – чоботяр. Вони назва-лись Майстером та Маргаритою.

Майстер:«Ми з малечку запрограмовані на алкоголізм. Варто

розуміти - є відсоток алкоголіків спадкових. Ми не зна-ємо на якій бомбі народились. Діагноз може бути і він тільки чекає нагоди. Ті тридцять грам в 15 років можуть бути фатальними. Одного разу я побачив по телевізо-ру, як на якомусь урочистому відкритті молодому хлоп-цю, 33 роки, запропонували келих шампанського. І він сказав: «Дякую, я не п'ю, в мене батьки – алкоголіки». Його спитали: «Яке ж він відношення має до своїх бать-ків і відповідь мене здивувала вдруге: «А навіщо мені ризикувати». По-перше, на Заході ніхто не соромиться своїх вад, алкоголізму. Адже там розуміють, визнання проблеми – вже крок до її вирішення. Там культивують тверезий спосіб життя. Всі знають про цей діагноз і пе-

ревіряють себе. Адже алкоголізм – проблема не одно-го, а родини. У цій хворобі головне – досягнути свого дна. Для когось – це втрата родини, друзів, квартири. Дно – там, де людина перестає копати. Перед алкого-лем варто капітулювати. Я не можу з ним боротись, бо я врешті втомлюся і нап’юсь. Я не міг познайомитись з дівчиною без алкоголю, мені потрібно було його для сміливості. Я не міг працювати без алкоголю. Це було рожеве споживання, мені було добре. Але потім – іде інша історія. Моїм дном став один випадок. Коли нар-колог, вже у невідомо який раз мене відкачував, сказав: «Його на Кульпарківську». Я подумав, а чому, я ж не дурний якийсь. І коли я потрапив на Кульпарківську, нам зробили екскурсію у палату до людей, яких не змо-гли вивести з білої гарячки. Я зрозумів – мене чекає те саме. З того часу я не п’ю. До того – це все було мар-но. Коли мені дорікали силою волі, я міг в піст не пити. Місяць, два. Зате потім я відігравався. І це я робив не для себе, а для когось. Згодом, виникали думки закін-чити життя самогубством, чи повіситись, чи викину-тись з балкону. Коли мене ніхто не розумів, обзивали «конченим», хоча я сам себе ненавидів за це. Всі, хто не пили зі мною – були проти мене. Тепер я зрозумів: я пив, бо не мав духовності. Мені її не заклали з дитин-ства. Я заповнював її алкоголем. Алкоголіка не можна жаліти! Адже цим ви пришвидшуєте його смерть. Не можна бути до хворого і байдужим, адже тоді в нього вихід один. Мені жінка щоранку робила каву, перепро-шувала сусіда за сварку. Коли мені було погано, бреха-ла лікарям, замість того, щоб сказати, що я алкоголік. Такого робити не можна, адже ви даєте мовчазну згоду на смерть хворого».

Маргарита:«Я, як хвора на алкоголізм людина, хочу сказати, що

це хвороба одиноких людей. Скільки б біля мене не було людей, я – одинока. І я пила. Для мене були всі винні, я пила через всіх і ніхто мене не розумів. У мене ніхто не викликав довіри, адже всі лише осуджували.

Перша жінка, якій я довіряла – була виздоровлюючий алкоголік. Вона мене розуміла з півслова. Мені не по-трібно брехати та викручуватись. Вона мене привела в АА. Коли я вживала, чула про себе в сім’ї все що за-вгодно. А тут зрозуміла, що я не така. Я просто хвора людина. Ніхто ж не обзиває діабетика чи гіпертоніка останніми словами за його хворобу. Хвороба не може бути високо чи низько моральною. В мене, як і в кож-ного алкоголіка, всередині була порожнеча. Я заливала її пляшкою. У мене була робота, сім’я, я народжувала дітей, але я все одно була одинокою. Пляшка стала моїм Богом: я її відстоювала та оберігала від усіх. І, згодом, порожнечу я заповнила тут, в АА. Я побачила реаль-них, не кіношних людей, які хворіють, але виздоров-люють, живуть нормально, тут все своїми словами. Я побачила, чого зі мною ще не було, і що відбулось. Мені завжди рідні докоряли, де моя сила волі. І тут я почула від виздоровлюючого брата: «А ви силою волі можете зупинити діарею? Або збити рівень цукру в крові?».

Алкоголізм – це хвороба тіла, душі та соціуму. Кожну образу дома чи на роботі я переживала болісно і йшла пити. Я вдячна наркологам, бо вони рятують тіло. А з хворими емоціями – немає куди іти. Я іду пити не тому, що я погана, а тому, що моя хвороба так побудована. Я, як алкоголік, не вміла проживати емоції. Я їх запивала. Я не відчувала справжньої радості, злості, не могла пе-режити проблем. Завжди є причина випити. І я це зна-ла, що кину пити, це просто зараз такий період. Але це самообман. Сьогодні, я вмію проживати емоції. В мене тверезою більше проблем. Але я знаю, як з цим жити. І коли до мене сьогодні звертаються за допомогою – це краще за стан сп’яніння. Наше суспільство, налічує найбільше хворих на цю хворобу і найменш пристосо-ване до неї. Якщо мене хтось чує, я хочу попросити: в жодному випадку не ображайте алкоголіка, ви навіть не можете уявити, якими словами він ображає себе. Ваші докори – це його підстава випити. Це втрата само-поваги, а її втрата-причина випити. У нас не соромно сказати: Василь захворів грипом, а коли Василь п’є – це соромно. Тоді іде цілковита брехня: лікарю брешуть, роботодавцям теж. За нами помиють під’їзди, прибе-руть і все це нам комфортно. Таким чином, нам допома-гають помирати. У нас чомусь вважається, що алкоголік – це бомж «під парканом». Та це не так, їх багато серед нас. Людей, що запивають свої проблеми, але при цьо-му займають високі керівні посади і ведуть, на перший погляд, звичне життя. Сьогодні я не вживаю. Я – здо-рова людина».

Отець Йона, настоятель храму МихаїлаЯ, як священик, довго шукав побожних людей. Серед

тих, хто приходить до церкви, клякає, сповідається, дає чи просить милостиню. А тут я потрапив до АА і зро-зумів – ось вони. Ті, хто шукають духовність, ті хто до-лають фізичну, психологічну хворобу. Вони знають як боротись з пристрастю та гріхом. Я побачив людей, які дуже серйозно прагнуть бути в добрі та в Бозі. Такої духовності, яку я побачив серед АА, я не бачив більше ніде. Я побачив у кожному з них себе – адже в кожного свої пристрасті. Так і в мене, і в будь кого, але не за-вжди ми це визнаємо. Ми шукаємо десь святість, а вона у нас. Тут люди, які боряться, які падають та підніма-ються. Я хочу виразити подяку цим людям, адже вони мають відвагу. З одного боку вони дуже слабкі, а з ін-шого – сильні. Адже не кожен, хто зустріне своє дно – починає щось робити.

Вас зворушили ці відважні герої? Ви можете по-спілкуватися з ними наживо! Якщо ж знаєте істо-рію, з якою варто поділитись, телефонуйте за номе-ром САМОПОМОЧІ - 297 -55-00.

Або ж звертайтеся у Львівський осередок АА Тел.: 067-788-35-34 або 247-70-66 .

Життя під анастезією

www.samopomich.org тел.297-1000№3(261)8лютого-21лютого2013

2 АКТУАЛЬНО

15 лютого – День солідарності з воїнами-інтернаціоналістами.

Найстрашніше – війна у головах. Війна в головах керівництва Радян-ського Союзу на початку 80-х років привела до того, що понад 160 тисяч українців постраждали від протисто-яння в Афганістані. Понад три тисячі воїнів-інтернаціоналістів поверну-лись додому в чорних тюльпанах, за-лишившись вічно молодими. Решту - морально та фізично понівечило, вони залишились інвалідами. Та в будь-якому випадку, війна за ви-живання у них триває і сьогодні. Ві-йна з чинною владою, у якої немає обов’язку перед громадянами. Адже понад 30 років тому мужньо викону-вали громадянський обов’язок, сьо-годні – їх мало хто чує, їхніми про-блемами мало хто переймається.

Причин війни в Афгангістані істори-ки називають безліч. Основною, в яку всі вірили – це посилення позиції Ра-дянського Союзу серед інших держав. За свою Батьківщину пішли на смерть тися-чі юнаків, їх про це ніхто не запитував. Та про те, з чим їм доведеться зіткнутись - не знало навіть керівництво держави.

І впродовж десяти років не бажало зна-ти. Не хотіли поступитись принципами, щоб врятувати своїх співвітчизників. Кращі солдати з елітних підрозділів були кинуті на боротьбу з моджахедами і душманами. Місцеві жителі фанатично охороняли свою свободу. Вміла пропа-ганда опозиції посилила пожежу грома-дянської війни. Складність проведення військових операцій полягала в особли-вій специфіці країни: населення вибра-ло партизанський варіант протиборства, яке виявилося добре озброєне. Крім того, афганці з раннього віку вправляли-ся у володінні холодною і вогнепальною зброєю, хоча й не мали достатніх знань в тактиці і стратегії. Посилювала ситуацію також військова допомога повстанцям з боку США, Пакистану, Єгипту, Ірану, а також Саудівської Аравії і навіть КНР. Європейські друковані видання активно поширювали шокуючі факти «радян-ської окупації мирного Афганістану», що дозволяло проамериканським державам направляти повстанцям озброєння. Єв-ропейські держави скеровували в регіон новітні типи зброї з метою їх випробу-вання і демонстрації, прикриваючи свої справжні цілі розмовами про підтримку вільної нації. Лідери воюючої опозиції охоче користувалися неписьменністю

і фанатичністю місцевого населення, озброюючи їх проти радянських сол-дат. Радянський уряд, спрямовуючи військовий контингент, не врахував національних особливостей країни, що також збільшило людські втрати. Не-рідко мирні жителі, бралися за зброю під покровом ночі і вирізали сплячих російських воїнів. Як показала практи-ка, закони європейської війни азіатами не дотримуються, а прояви честі взагалі сприймаються як слабкість і їх зневажа-ють. Результатом афганської війни для Радянського Союзу стало наростання невдоволення серед громадян. Багато хто просто не розуміли причин і цілей дій уряду. Вони відмовлялися вірити у висунуті гасла, а в суспільстві з'явилася недовіра, підкріплена розповідями про звірства та невдачі в боях з моджахеда-ми, а також сльозами батьків, які втрати-ли своїх синів.

Варто розуміти, що трагедія війни ле-жить не лише на загиблих. Смертей на війні безліч – це переростає в статисти-ку. Та горе кожної родини зокремо –не покриєш жодними виплатами, не вті-шиш жодними відзнаками. Основна тра-гедія – це овдовілі жінки, осиротілі діти, матері, що втратили своїх дітей.

Пані Ірина, вдова«Мій чоловік повернувся з війни

контужений, інвалідом. Він ніколи ніко-му не говорив про те, що йому довелось пережити. Я про це не чула ні слова. Я з ним і чотирма дітьми жили у невеличкій двокімнатній квартирі. Коли звернулись в міську раду за покращенням житло-вих умов, то довго стояли на черзі. Стан чоловіка постійно погіршувався, ми по-требували покращення житлових умов через його стан. Але покращення так і не приходило. Коли нам запропонували квартиру, ми не повірили своїм вухам. Та згодом її відібрали шахраї. Мій чоловік звертався і до Тимошенко, і до Ющенка, та всюди були відписки. Наша влада від-повідала, що це не ми тебе послали на війну, а радянська влада. Ми тобі нічого не винні. Він замкнувся в собі. Діти рос-ли, його стан погіршувався. У військово-му госпіталі у Винниках не було засобів на лікування, він помирав у нас на очах. Я лікувала чоловіка самотужки –і заліз-ла в борги. Наші знайомі порадили нам розвестись, мені з дітьми жити з кварти-рі мого батька, щоб йому, як одинокому швидше надали квартиру. Але йому мо-

гли запропонувати лише нічліжку для бездомних. Отак наша влада опікується героями. Коли чоловік помер, ми ледве втримались на черзі на квартиру. Її нам надали, та вона була в такому стані, що туди світла і газу не реально було про-вести. Тому я її продала за 10 тисяч до-ларів. Грошей вистачило повернути борги. Після цього мені на нервовій сис-темі відняло ноги. Від держави пенсія по втраті годувальника - 900 гривень. На нас чотирьох».

Ви маєте право!Держава мало інформує пільговиків

про їхні права. Тому мало хто їх вико-ристовує у повсякденному житті.

Учасники бойових дій та інваліди Афганістану мають право:

На безкоштовний проїзд в кому-нальному транспорті, та 50% знижка на інші види,крім приватних.

Пільги на поховання.На безкоштовне санаторно-ку-

рортне оздоровлення раз у рік.На часткову або 100% знижку на

певні лікарські засоби за рецептом.На часткове або 100% погашення

комунальних послуг.Щоб дізнатись детальніше про свої

права, заходьте на сайт: http://usva.org.ua.

Українська спілка ветеранів Афганіс-тану –276 -79-06, 276-37-98

Збройний конфлікт за участю Радян-ського Союзу на території Афганістану розпочався у грудні 1979 року і тривав до 15 лютого 1989 року. В Україні проживає близько 220 тисяч ветеранів-інтернаці-оналістів, які мужньо, виявляючи при цьому гуманізм, людяність і милосер-дя, виконували ратний обов’язок, гідно представляючи свою державу на терито-рії 26 країн світу.

Через Афганську війну (1979–1989 рр.) пройшло понад 160 тисяч наших співвітчизників, з яких 3360 загинуло, більше 8 тисяч зазнали поранень, понад 100 тисяч перенесли поширені в азіат-ських країнах захворювання. Залиши-лися без синів 2729 матерів, 1982 батька, овдовіло 505 молодих жінок, осиротіло 711 дітей. Після війни померло від ран і хвороб увосьмеро більше, ніж заги-нуло. Кількість інвалідів збільшилася вчетверо. Такий трагічний наслідок Аф-ганської війни. Із 72 осіб, удостоєних за роки «афганської» війни звання Герой Радянського Союзу, є 11 українців.

Пекучий вітер з Афганістану

Оголошення

Допоможіть Тарасу вижити! 20-річному Тарасу Ломазі постави-

ли страшний діагноз: пухлина головно-го мозку. Хлопцеві потрібна термінова операція на відкритому мозку. Операція запланована 6 березня. Ціна життя – 11 тисяч євро.

Університет Дебрецену в Угорщині готовий прийняти Тараса Ломагу 6 бе-резня. Але потрібна сума в 11 тис. євро

– 110 тис. грн. Першу операцію родина хлопця

оплатила самотужки. Зараз взяти таку велику суму ніде. Тарасу 20 років. Він працює і навчається одночасно, аби хоч трохи оплатити операцію.

«Ми дуже просимо всіх небайдужих людей допомогти Тарасу жити. Лікуван-ня можливе, Тарас сповнений оптиміз-му і рішучості, клініка готова прийняти його на операцію. Єдине питання – це гроші. 11 000 євро – 110 000 гривень – ціна молодого життя», - кажуть друзі Та-раса.

«Приват банк»Рахунок 2620 36020 93420МФО 305299ЗКПО 3386306855LOMAHA TARAS(Банк, термінал, бокси, Інтернет)Facebook: Благодійний збір для

Тараса ЛомагиМама Любов,моб. 067-310-24-32.

Потрібна допомогаМартинюк Оксана Віталіївна, наро-

дилася здоровою дитиною. Та 2006 році вона отримала перелом хребта грудного відділу (Т9-Т10) із забоєм - здавленням спинного мозку важкого ступеню. З того часу перенесла багато операцій та була на реабілітаційних лікуваннях. На жаль, результати не втішні. Вже 6 років дити-на знаходиться на інвалідному візку, бо ходити не може. Їй лише 23 роки.

У дівчини є шанс стати на ноги, але на початок лікування потрібно – 8 500 тисяч євро. Мати звертається із великим проханням про допомогу! АТ Дельта БанкМФО – 380236КодЄДРПОУ-34047020№ рах – 26201 7001 75272Приват БанкМФО -3052299ЕГРПОУ – 14360570№рах – 292448 25509 100Мама Надія, моб. 096-500-55-32.

ОЗДОРОВЧА ХОДЬБА До Львова приїздить заслужений тре-нер України Олександр Шимко. Ви ма-єте можливість безкоштовно відвідати майстер-клас із оздоровчої ходьби, який відбудеться 2 березня, в суботу, об 11:00, в приміщенні Палацу Культури ім. Гната Хоткевича, вул. Кушевича, 1. Із собою мати спортивне взуття. Деталі за телефонами САМОПОМОЧІ 297-55-00.

День закоханих у колі друзів!

Веселі забави, консурси, виступи танцювальних колективів, подарунки для активних! Все це САМОПОМІЧ про-понує для людей літнього віку 14 лютого о 16:00, в кінотеатрі «Сокіл», що по вул. В. Великого, 14а!

Не пропустіть свій шанс провести цей час весело та активно!

Деталі за тел: 297-55-00.

Анонс

Ольга Євстігнєєва


3

Львів - перлина туризму та джерело легенд. В його традиціях і архітектурі гармонійно об'єдналася старовина та су-часність. Тут змішалося багато стилів та переклали чималу кількість бруківки на дорогах. Про забуті, таємничі та малові-домі факти Львова, тренери САМОПОМО-ЧІ активно розповідають на лекціях та у

соціальних мережах, а тепер і на сторін-ках газети.

У львівських фонтанах мили зеленьНайстаріші львівські фонтани розта-

шовані на пл. Ринок у чотирьох її кут-ках. Так як водойм на їх місцях не було, вони під'єднювались до міського водо-проводу. У 1793 р. було встановлено декоративні статуї 4-х персонажів дав-ньогрецької міфології: Адоніса, Діанти,

Нептуна і Амфітріти. Фонтани Ринку не є фонтанами в прямому значенні цього слова — це криниці. Вода з них не б'є, а витікає двома струменями. Чаші фон-танів наповнювалися водою, а торговці, що торгували на ринку, мили тут зелень і освіжали фрукти, а у 1914 р. солдати напували з фонтанів коней.

Бернардинський костел, а поруч цвинтар

Згадку про першу, дерев'яну, бер-нардинську церкву знаходимо у 1460 році. Монастир Бернардинів довгий час був зовнішнім форпостом системи укріплень Львова. У 1600 - 1630 роках разом із будовою костелу св. Андрія, поставали й келії монастиря. Монастир оточили кам'яними стінами з бійниця-ми і баштою. До них були прибудовані господарські будівлі — кузня, стайня та інші. Навколо монастиря колись також знаходився цвинтар. Зокрема, у 1484 році було поховано святого Яна з Дуклі.

На проспекті Шевченка мешкали кожум'яки

Перша писемна згадка про вулицю датується 1414 роком. Вона була части-ною Галицького передмістя, на ній меш-кали кожум'яки (гарбарі). Звідси й по-чаткова назва вулиці — Гарбарська. На початку XIX ст. в кінці вулиці був неве-личкий ставок, в який впадали дві при-токи Полтви — потічки Пасіка й Сорока, і заболочене русло Полтви знаходилось

просто посеред вулиці. Через Полтву міщани перекинули кам'яний місток на якому стояла статуя св. Яна Непомука. У 1886 році Полтву сховали до підземного колектора. У 1930-х роках проспект ре-конструйовано і він набув вигляду тра-диційного бульвару з алеєю із двох рядів берлінської тополі (всього 72). Згодом останні викорчовано, а замість них ви-саджено кулясті клени. Була також про-позиція закрити проспект для автомобі-лів і відновити структуру алеї кінця XIX ст., закладену Рерінгом, але вона не була підтримана міською радою. Свою тепе-рішню назву і вигляд вулиця отримала за радянських часів, коли у 1955 році її перейменували на честь видатного українця Тараса Григоровича Шевченка. До цього часу вона міняла назву кілька разів.

Знане товариство23 грудня 1873р. зусиллями творчої

інтелігенції Галичини та Наддніпрянщи-ни у Львові було засноване Літературне товариство ім. Т. Г. Шевченка. Згодом, виникла ідея долучити до Товариства провідних науковців України. Так, у 1892 році виникло Наукове товариство імені Тараса Шевченка. Воно було настіль-ки успішним і знаним, що серед його дійсних членів, окрім українських на-уковців були й люди зі світовим іменем. Серед них: Альберт Ейншетйн, Томаш Масарик, Любор Нідерле, Макс Планк.

Ірина Труш

Маловідомі факти з життя Львова

Львів не тільки культурна столиця України, але й спортивна! Чого тільки вартий той факт, що у 1894 році у місті відбувся перший на території України футбольний матч, у 1905 - перший хо-кейний поєдинок, а у 1914 зійшлися у бою перші ватерпольні команди. Справа у тому, що Галичина належала до Ав-стро-Угорщини та Польщі, а в цих краї-нах спорт розвивався в рази швидше від Російської імперії та СРСР.

Знаковим для розвитку спорту у Львові був 1867 рік. Тоді у місті створи-ли товариство "Сокіл", яке мало на меті, через фізичну культуру і виховання, під-няти національні та культурні традиції пригноблених держав Австро-Угорської імперії. Справжнього розквіту руханка (а так на Галичині називався спорт) на-брала на зламі 19-го та 20-го століть. У 1892 році у Народному домі пройшли установчі збори представників зі всієї Галичини, які постановили створити дій-сно національну українську спортивну

організацію. Тоді "сокільський рух" по-чав набирати обороти і через 10 років вже налічував понад 30 тисяч членів.

«Руханка по-львівськи»Піонером промоції здорового спо-

собу життя у Львові можна вважати ар-хітектора Василя Нагірного, який був першим головою товариства "Сокіл". Він намагався виховувати в українському народі єдність, народну силу та почуття честі. Звісно, найкращим методом для цього була руханка, яка ще й плекала ви-тривалість, підприємливість та вміння працювати в колективі.

На початку 20-го століття громадські діячі активно залучали молодь до фізич-ної культури та спорту. Так «Сокіл» по-чав культивувати велоспорт, який тоді називали «наколесництвом», фехтуван-ня, стрільбу з лука та спортивний ту-ризм. А ще товариство присвятило увагу пожежній безпеці, ставши своєрідною дружиною рятувальників.

Паралельно у місті розвивається фут-бол, з'являються перші клуби. Найвідомі-шою командою була львівська «Погонь»,

яка чотири рази виборола першість у польському чемпіонаті. Дивлячись на гру кумирів, львівські діти теж загоріли-ся «копанкою», тому у місті з'являються футбольні секції.

Ще одною віхою розвитку «рухан-ки» було створення спортового това-риства «Україна», яке стало лідером західноукраїнського спорту та патрі-отичного виховання молоді. Відтак у Львові з'явилися секції легкої атлетики, велоспорту, боксу, хокею та шахів, зго-дом з'явилися відбиванка, кошиківка та ручний м'яч (волейбол, баскетбол та гандбол).

Успішним зробить спорт!Сьогодні у Львові налічується понад

600 секції, які щодня відвідують десятки тисяч юних мешканців міста. Все біль-шу популярність здобувають різні види бойових мистецтв, які прийшли у місто на початку 90-х. У цей час відбулася ди-ференціація різних видів карате, серед яких найпопулярнішим стало повнокон-такте кіокушинкай карате.

Сергій Мутін, президент спортивно-го клубу «КАНКУ», вже майже 20 років навчає львів’ян кіокушинкай карате. Він наголошує, що люди, які займають-ся спортом стають успішними у житті. «Будь-які спортивні навантаження зміц-нюють не лише здоров’я, але й форму-ють стійкі морально-етичні принципи та зміцнюють силу волі, -- розповідає Сегрій Мутін. – Існує стереотип, що бо-йові мистецтва виховують головорізів. Насправді, ми виховуємо стійких людей, які впевнено рухаються до своєї мети».

Тренер закликає батьків записувати дітей на різноманітні спортивні секції. Тоді, змалечку, дітлахи працюватимуть над собою, навчатимуться долати труд-нощі та самовдосконалюватися. Та не менш важливими будуть фізичні наван-таження й для старшого покоління. На жаль, після 35 більшість українців змі-нюють активний спосіб життя на дует пива та дивану, що стає причиною цілого букету захворювань.

«Справа у тому, що нині спорт трима-ється на ентузіастах. На щастя, є люди, які ставлять собі за мету виховати здо-рове покоління українців, -- продовжує пан Сергій. – Але їх можливості обме-жені, насамперед у фінансовому плані. Спорт ніколи не буде самоокупним, він потребує державної підтримки. Схоже, у більшості наших чиновників інші пріо-ритети, тому на створення здорової нації коштів у казні бракує».

Львів завжди був спортивним містом і мусить таким залишатися й надалі. Тому щотижня об’єднання САМОПОМІЧ про-водить заходи з промоції здорового спо-собу життя: спортивні акції в садочках, знайомство зі спортивними федераціями у школах, гімнастика для пенсіонерів і, звісно, щорічний Ярмарок спорту. Долу-чайтеся до наших заходів та пам’ятайте: життя зі спортом - яскравіше!

Львів'яни люблять спорт!

Володимир Дедишин

ЯКБИ МИ ВЧИЛИСЬ ТАК, ЯК ТРЕБА


4

Ви спокійно живете в своєму будинку. З діда прадіда чи лише декілька років, багатоповерхівка чи приватний буди-нок – немає значення. Але в один пре-красний момент, вам вчуваються дивні звуки апокаліпсису. І це не черговий ре-монт по сусідству. Ви визираєте з вікна і на вашому подвір’ї чи приватній авто-стоянці – важка будівельна техніка, яка, руйнуючи, створює нове, значно краще і прогресивніше – 10-ти чи 20-ти по-верховий будинок-пентхаус чи офісний центр. Ви стараєтесь зрозуміти, що ж вас чекає, скільки це триватиме: чи ма-тимуть тихий час діти, чи є всі дозволи у забудовника,чи поряд з новим мегаполіс ним гігантом вам зведуть хоча б майдан-чик чи прокладуть дорогу, а у відповідь – лише хамство та ігнорування. Далі –металевий паркан, який часто неоднора-зово доводиться зносити силою, щоб на вас звернули увагу.

Люди у відчаї звертаються до міської ради, районної адміністрації, ЗМІ…Та коли отримують відповіді, забудовники, часто без ознакувального щита, продо-вжують будувати.

Будівництво по вулиці Околич-ній,10, Куликівських, Сміливих

Забудовник - «Грифон-Буд»Ще на початку жовтня минулого року

до нас звернулись мешканці цього ра-йону. Без ознакувального щита невідо-мі забудовники заполонили невеличку вільну територію між двома військовими будинками КЕЧу, розмістили трактори і розпочали будівництво. І вже невдовзі, як стверджують мешканці, через будів-ництво на вулиці Околичній, 10 у Львові з’явилися тріщини у сусідньому будин-ку. Про це згодом розповів директор де-партаменту містобудування Львівської міської ради Андрій Павлів.

«Інспекція держархбудконтролю мала б відмінити дозвіл на будівництво і при-йняти рішення про те, щоб забудовник

провів протиаварійні роботи у будин-ку на вул. Околичній, 8. У цьому будинку виникла тріщина, його треба виводи-ти з аварійного стану, треба розробити проект виведення будинку з аварійного стану, який передбачатиме певні захо-

ди. Міська рада, департамент містобуду-вання не має впливу на будівництво, ми не можемо прийти перевірити роботи, перевірити креслення на відповідність проекту. Тобто, місто повноважень не має, але відповідальність несе», - розпо-вів Андрій Павлів.

І це при тому, що рішенням виконав-чого комітету Львівської міської ради від 14.11.2012 скасовано наказ депар-таменту містобудування «Про затвер-дження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на проек-тування та будівництво громадянином багатоквартирного житлового будинку з підземними автостоянками та рекон-струкцією існуючого двоповерхового житлового будинку на вул. Околичній, 10».

ТЕМА НОМЕРУ

Хроніка незаконного будівництва по-львівськи Ольга Євстігнєєва

Продовження на 5 ст.

Активна громада – це єдиний сигнал про непорозуміння між мешканцями та забудовником. 28 листопада 2012 у Львів-ській міській раді проведено громадське слухання проекту будівництва багато-квартирного житлового будинку з підзем-ними автостоянками та реконструкцією існуючого двоповерхового житлового бу-динку на вул. Околичній, 10, де обговорено ряд проблемних питань піднятих мешкан-цями. Але мешканці вулиць Околичної та Куликівської у Львові вимагають негайно припинити багатоповерхівки довкола їх-ніх будинків. Вони наголошують, що й так живуть на пливучих ґрунтах, земля руха-ється, а будівельники зруйнували кілька підпірних стінок, що загрожує руйнації їх-ніх будівель. На одному з виїздів до меш-канців, заступник начальника Держбуд-контролю пан Василь Миськів заявив –що будівництво буде припинене. Та воно досі ведеться…

Будівництво по вулиці Кондуктор-ській

Забудовник… і знову «Грифон-Буд» Про самочинне будівництво багато-

квартирного житлового будинку, заявив голова Франківської районної адміністра-ції Руслан Кандибор.

Через це утворився соціальний кон-флікт між мешканцями будинку № 14, які виступають проти забудови на ділянці, яка є суміжною з їхнім будинком, та самими забудовниками.

Руслан Кандибор повідомив, що до міської ради звернулися мешканці будин-ку № 14 на вул. Кондукторській і повідо-мили про незаконне будівництво поруч з їхнім будинком. Представники адміністра-ції неодноразово виїжджали на місце бу-дівництва, щоб з'ясувати, хто будує. Лише після запитів в БТІ вдалося знайти власни-ка земельної ділянки. Його попереджали, штрафували, але роботи не припинили-ся. Дозвільних документів забудовник не представляв.

Представник Інспекції Держбудкон-тролю у Франківському районі Львова Ліщинський Володимир розповів, що в бе-резні цього року інспекція, за самовільно розпочаті будівельні роботи, притягнула власників земельної ділянки на вулиці Кондукторській, 16 до адміністративної відповідальності та вимагала припинити будівництво. З серпня будівництво про-довжилося. Тоді був складений акт про невиконання припису інспекції держбуд-контролю. З 20 вересня справа знаходить-ся в суді. Мешканці будинку № 14 на вул.Кондукторській проти того, щоб новий п'ятиповерховий будинок, який зводять поруч, прилягав до їхнього будинку та й і, взагалі, проти будівництва. Вони ствер-


5ТЕМА НОМЕРУ

Хроніка незаконного будівництва по-львівськи

Продовження, початок на 4 ст.

джують, що забудовник, окрім того, що незаконно зводить будинок, руйнує бу-динок № 14: стіни та фундамент.

Натомість забудовники стверджують, що не можуть зібрати всі необхідні до-кументи для ведення будівництва через постійні скарги сусідів та штрафні санк-ції.

Будівництво по вулиці ПетлюриЗабудовник - «Інтеграл-Буд»Сценарій передбачуваний. Забудов-

ник з «благими» намірами приходить на територію приватної автостоянки, яку бере в оренду на 10 років. Планує звес-ти не один, а декілька багатоквартирних будинків.

Жодної забудови на вулиці Петлюри у Львові не буде. Про це заявив міський голова Андрій Садовий під час зустрічі з мешканцями вулиці щодо питання будів-ництва житлових будинків на цій вулиці.

«Є місця, де будувати не можна. Тут є будинок, церква, не треба людям створю-вати проблеми. Для будівництва житла є Рясне-2, де багато вільних територій. Коли густо насалений мікрорайон, коли треба площі для дитячих майданчиків, для спортивних комплексів, не треба це забудовувати», – цитує мера його прес-служба.

Також мер додав: «Маємо сьогодні прецедент, коли, через те, що у міста за-брали інспекцію архбудконтролю, ми юридично не маємо інформації, коли дають дозвіл на будівництво. Єдиною си-лою є громада. Я завжди буду з людьми і забудовувати вільні території не дам».

За словами Андрія Садового, на міс-ці, де ведеться будівництво є стоянка. «Якщо вона людям потрібна, то буде ви-користовуватись, можна, за потреби, об-лаштувати спортивний майданчик, але жодної забудови», - сказав мер.

Будівництво по вулиці Енергетич-ній.

Забудовник - «Інтеграл-Буд»28 січня – для когось звичайний по-

неділок. Та для мешканців вулиці Енер-гетичної – день знесення металевого паркану, яким забудовники обгородили територію біля будинків.

Тут мають будувати багатоповерхів-ку для працівників прокуратури. Однак, мешканці не збираються миритись із таким будівництвом, люди впевнені, що воно – незаконне. Люди не хочуть су-сідства багатоповерхівки, тому в суботу,

26 січня, з кожної квартири вийшли на вулицю протестувати. «Цей будинок і так без денного світла. Якщо поставлять висотку, в нас взагалі світла не буде», - розповідає мешканка вул. Енергетичної. Крім того, мешканці вважають, що ділян-ка не сприятлива для будівництва, бо може початись осідання землі.

У 2006-му році ділянку на вул. Енер-гетичній надали в оренду управлінню капітального будівництва для зведення

будинку для працівників прокуратури. Тоді ж і знайшли підрядника – компа-нію «Інтергал-Буд». Тільки через 7 ро-ків починають підготовчі роботи. Утім, законність будівництва підтверджують і начальник управління, і представники компанії-підрядника.

«З 13 липня 2006 року Львівська місь-ка рада прийняла ухвалу за №125, за якою виділила управлінню капітального будівництва дві земельні ділянки. Одна – площею 36 сотих, друга - 18 сотих», - розповів адвокат компанії ДП «Інтергал-Буд» Тарас Радковський.

«Останнім часом будівельники за-бувають, що вони повинні працювати в правовому полі. Якщо говорити про вул Енергетичну, жодних юридичних підстав встановлювати огорожу там не було. Перед тим, як розпочинати будь-які роботи, треба зібрати громаду, яка там проживає, зібрати мешканців, по-радитись. Якщо вони підтримують бу-дівництво – рухатись у цьому напрямку. Знаю, що на вул. Енергетичній ситуація надзвичайно напружена. Цей незакон-ний паркан люди зруйнували. Так буде зі всіма будівельними проектами, які не погоджені з людьми», - зазначає Андрій Садовий, міський голова Львова.

Будівництво по вулиці ЛисенкаМешканка вул. Лисенка, пані Ма-

рія розповіла, що всі дуже бояться за стан будинку, адже через будівництво проїзд вулицею Лисенка змістили і тепер він пролягає через частину прибудинко-вої території – за два метри від будинку.

Представники фірми-забудовника пояснюють, що були змушені забрати частину газону, бо будівельна техніка не могла заїхати.

Мешканці одного із будинків на вул. Лисенка заявляють, що не дозволять змістити проїжджу частину ближче до свого будинку, бо бояться, що це призве-де до появи тріщин. Змінити дорогу по-винна фірма-забудовник на час будівни-цтва житлового будинку, з вбудованими офісними приміщеннями та підземними

автостоянками.Автомобілі їздитимуть під будинком

лише рік, поки триватиме будівництво. Але цього, на думку мешканців, достат-ньо, щоб у будинку з’явилися тріщини, адже проїжджатимуть і вантажівки, і бу-дівельна техніка. Та представники фір-ми-забудовника стверджують, що мають усі дозволи на переоблаштування до-роги і запевнили, що писатимуть заяву в міліцію, бо їм заважають працювати, а мешканці запевняють, що не дозволять залити бетоном їхній газон. Що буде далі – наразі невідомо.

Ті, хто стукають – отримують!Будівництво по вул. Лижв’ярськійЗемельна афера провалилася. Гос-

подарський суд Галицького району ви-знав незаконним будівництво на ву-лиці Лижв'ярській, 42. Прокуратура Львівської області через суд скасувала договір купівлі-продажу приміщення на цій вулиці, який підписали ще у 1992 році між Центральним парком культури імені Богдана Хмельницького та приват-ним підприємством “Жубер”. На місці колишнього музею “Прикво” хотіли звес-ти 20-поверховий готель. У 2010 році депутати міської ради дали дозвіл влас-нику споруди на виготовлення проекту землеустрою і погодились вилучити ді-лянку з території парку, а згодом - опро-тестували своє рішення. За документами забудовником була дружина депутата Львівської облради від Партії регіонів Олега Баляша. Тож тепер приміщення та територію забудови мають повернути у власність Парку культури.

Дешевше порушувати Начальник управлiння дозвiльних

процедур Державної архiтектурно-будiвельної iнспекцiї України Олек-сандр Сергiєнко зазначає - штраф за самовiльне будiвництво становить вiд 170 до 850 грн.

«У Кодексi про адмiнiстративнi право-порушення прописана вiдповiдальнiсть за користування об'єктами, не введени-ми в експлуатацiю. Там штрафи значно вищi, нiж за незаконне будiвництво, - вiд 5100 до 6800 грн. Такi штрафи ми сьогоднi застосовуємо, але у виняткових випадках», – зазначає начальник управ-ління.

Як пояснює Сергієнко, узаконити самобуд сьогоднi надзвичайно просто, забудовнику достатньо просто подати

до Держархбудiнспекцiї повiдомлення. Вiдмовити у реєстрацiї Iнспекцiя може тiльки з об'єктивних причин.

САМОПОМІЧ радить:Дмитро Стельмащук, юристЯкщо поряд з вашим будинком по-

ставили паркан та починають завозити будівельні матеріали, а вам це зовсім не до смаку, то вам потрібно:

1. Створити ініціативну групу. Зро-зумійте, самотужки ви нічого змінити не зможете. 2.Перевірити законність будів-ництва. Згідно зі статтею 376 Цивільного кодексу України, будівництво є закон-ним лише за наступних умов: воно здій-снюється на спеціально відведеній для цього ділянці, має всі необхідні дозволи, проходить у цілковитій відповідності з проектом і без порушення стандартних будівельних норм і правил та за умо-ви позитивного вердикту громадських слухань. Недотримання будь-якої з цих вимог призводить до оголошення будів-ництва самочинним, після чого воно під-лягає знесенню за рахунок забудовника. Звертатися необхідно до місцевої адміні-страції та управління державного архі-тектурно-будівельного контролю. У разі істотного відхилення від проекту, яке порушує суспільні інтереси, суд за позо-вом відповідного органу державної вла-ди чи місцевого самоврядування може змусити забудовника провести перебу-дову. Позивачами у такій справі можуть бути лише вищезазначені органи. Звідси порада: з самого початку боротьби про-інформуйте про неї місцеву владу, на-приклад, написавши листа і підкріпивши його якомога більшою кількістю підписів місцевих жителів.

Скоріше за все, просто так забудов-ник не здасться. Ціна питання (особливо у Львові, де й виникають найголосніші забудовні скандали), як правило, вимі-рюється багатьма мільйонами. Тому за-будовник напевне не зупиниться після однієї судової заборони і буде оскар-жувати це рішення в інших судах, па-ралельно не припиняючи будівництва. Забудовник може і ніяк не реагувати на вас, а спокійно проводити роботи і на-далі. Тут вам доведеться максимально використати свої творчі та організацій-ні здібності. Організація різноманітних мітингів, пікетувань перед бетонним парканом — це перевірені і дієві методи тиску на забудовника. Час грає на вашу користь. Будь-яке затягування процесу забудови — вам на руку. В умовах еко-номічної кризи та жорсткої конкуренції забудовник не зможе дозволити довгий простій якогось об’єкту, до якого ви його змушуєте, і йому доведеться відступити.


6 НА РАДІСТЬ, НА ВТІХУ

Від колиски до книжки

Вже близько року САМОПОМІЧ, а за-галом, відділ здорового способу жит-тя, проводить акцію для дітей «День здоров’я». Метою акції є залучення батьків до виховання своїх дітей у корисному та здоровому напрямку. Привити дітям ще змалечку любов до спорту. Показати наскільки спорт та фізична підготовка є не тільки корис-ною, а й цікавою.

Для допомоги у проекті, САМОПОМІЧ запросила арт-студію «Країна чудес». Які допомагають проводи цікаві акції у дитячих садочках Львова. Відвідавши один із садочків, було дуже цікаво та ве-село спостерігати за роботою аніматорів.

Ще більше задоволення принесло спіл-кування з дуже енергійною, запальною та харизматичною Тетяною Судомляк та її партнером, не тільки по розвагам, а й по життю, Ярославом Судомляк.

«Натхнення від дітей»Почалось усе випадково. Тетяну запро-

сила подруга провести свято для дітей на святкуванні Дня міста. Ще з шкільних років, Таня відрізнялась великим почут-тям гумору та артистичністю. Зараз вона є акторкою Львівського театру імені Іва-на Франка «ПРОСЦЕНІУМ», аніматором арт-студії «Країна чудес» та мамою двох маленьких синочків.

Кроків на зустріч до теперішньої ді-

яльності було багато. Спочатку розважа-ли своїх діток. З одного маленького кро-ку, з однієї аніматорської гри – почалась професія, яка переросла у стиль життя. Не можна прийти до дітей та «одягнути» посмішку. Діти, як ніхто інший, відчу-вають фальш, та нещирість. Тому Тетяна зізнається, що розважати дітей – це не робота, це настрій душі та життя.

«Казкові герої»Все більшої популярності набирає

святкування Дня народження діточок із залученням клоуна чи іншого казкового персонажу. Арт-студія «Країна чудес» в своєму арсеналі має багато цікавих геро-їв: Лисичка, Русалонька, Принцеса, Кло-ун, Фея, Пеппі Довга Панчоха і інші. Від-штовхуючись від бажань дитини, батьки мають змогу провести свято тематично з театралізованим дійством.

«Імпровізація завжди»На акції, яку організувала САМОПО-

МІЧ спільно з акторами, яка відбувалось у №53 садочку, були присутні дітки з двох груп, віком 5-6 рочків та їхні бать-ки. Спочатку малеча, повсідавшись на килим, дивилась великими оченятами один на одного і не розуміла, що саме буде відбуватись. Коли вийшла Пеппі Довга Панчоха, а точніше не вийшла, а вибігла розминаючись як на фізкультурі, дітки пожвавішали. П’яти хвилин було достатньо, аби вся малеча вже радісно слухала та виконувала доручення аніма-тора. Ціллю було-потрапити на Олімпій-ські ігри, а щоб потрапити, потрібно мати хорошу фізичну підготовку. Протягом однієї години, у формі гри, дошкільнята робили розминку, їздили паровозиком,

втікаючи від злого сірого вовка, шукали ключик, який згубив Буратіно і найголо-вніше - імпровізували. Як тільки паро-возик почав їхати, дітки одразу почали кричати, що заїхали в ліс, а потім і вовка почули. З великою легкістю Пеппі при-йняла умови дітей, та вже гра проходила під керівництвом дітей. Тетяна зазначає, що на кожному святі, діти включаються у гру і разом з нею починають придумува-ти сценарій та дії.

«Добрі справи»Проект «День здоров’я» відділу здо-

рового способу життя та арт-студії «Кра-їна-чудес» є дуже хорошим та корисним ділом. Не всі батьки розуміють наскільки важливим є спорт, або звичайна фізкуль-тура. Коли будуєш дім, основою його є фундамент. Так само зі здоров’ям ді-точок, щоб вони виросли здоровими та успішними, потрібно подбати про їхнє майбутнє заздалегідь і привчити до по-трібного та корисного з раннього віку. Простою забавою та розвагою, показати батькам що заняття приносить дітям не тільки користь а і радість. Тетяна і Ярос-лав як ніхто добре розуміє, що потребу-ють малята.

Якщо у вас є маленькі та непосидю-чі діти. Якщо ваша дитина є актором з пелюшок або ви просто хочете зробити діткам свято. Можете скористатись по-слугою професійних акторів-аніматорів арт-студії «Країна чудес». Додаткову інформацію можете дізнатись на сайті

www.kraina-chudes.at.ua або за телефонами: (032) 247-60-68, 063-230-91-76, 095421-01-00, 096- 941-20-80, 098 544-82-90.

Юлія Яніцька

Дарувати радість - стиль життя

Якщо ви хочете, щоб молодь тягну-лася до знань, турбуйтеся про голо-вні, найважливіші джерела духовної культури – бібліотеки.

В.СухомлинськийДля більшості людей першою книжкою

був букварик, кольоровий з великими лі-терами та різноманітними малюнками. Можна уявити скільки радості було коли вперше нам подарували цю книгу. Яки-ми дорослими себе тоді відчували. І хоча шкільні роки в багатьох, далеко позаду-книги залишаються важливою частиною життя.

У період аудіо та електронних книг, виникає питання: чим є бібліотека в наш

час? Чи є популярними відвідуваними в період, коли діти годинами проводять за комп’ютерами в соціальних мережах, коли психологи б’ють на сполох щодо за-лежності школярів від Інтернету.

Ранок з книгоюВідвідавши львівську центральну ди-

тячу бібліотеку, першим подивом було – два дитячих візочка, які стояли на вході. Спочатку було ознайомлення з наймолодшим відділом з обслуговуван-ня дошкільнят та учнів 1-4 класів, яке перевернуло уявлення про бібліотеку. Керівник відділу Боброва Надія Іванівна розповіла, що основною їхньою метою є привчити дитину ще з малечку любити книгу.

«Від колиски до книжки» – загально-

системний проект, над яким працює її відділ. Проект включає в себе багато різ-номанітних програм.

Популярним є «Літературні сніданки». Щовівторка та щочетверга батьки разом з дітьми відвідують ці сніданки, вік діток від 1,8 до 6 років. На «сніданку» вони чи-тають та обговорюють найцікавіші казки та оповідання. Після цього, за темою каз-ки, дітям дають завдання в формі логіч-ної або рольової ігри. Також вони грають у «пальчикові ігри» для того, щоб ви-роблялась спритність, уміння керувати своїми рухами, концентрувати увагу на одному виді діяльності. Діти, які не від-відують дитячі садочки, мають прекрасні умови для розвитку та спілкування з ро-весниками.

«Бібліоняня»Цікавим та незвичним є універсальна

послуга «Бібліоняня». Щонеділі батьки мають можливість залишити своїх дітей на 45 хвилин, саме стільки триває занят-тя. У цьому відділі, де ще зовсім юні діти, діє театральний гурток «Левенятко». За допомогою керівника Марії Іванівни, вони пишуть сценарії, та власноруч ви-готовляють декорацію до своїх постано-вок. Дітлахи роблять це з великим на-тхненням і відчуття щастя, почуваючи себе талановитими та дорослими.

Для всієї родиниЩе одним цікавим та корисним для

родини є «Дні сімейного дозвілля». У не-ділю, коли батьки мають змогу провести день разом, у бібліотеці проводять різно-манітні заходи для залучення до спіль-ного корисного та активного відпочинку усією сім´єю.

Бібліотека залучає й Інтернет-техно-логії. Через свою зайнятість батьки не мають змоги відстежувати інформацію на дошці оголошень у холі, де висвіт-люється анонс на тиждень. Тому нала-

годжено систему розсилки, яка назива-ється «Бібліомейл». З її допомогою та, враховуючи вподобання батьків та дітей, підписників інформують про анонси за-ходів і вистав.

Багато людей звикло трактувати біблі-отеку саме як заклад, куди можна прийти взяти книгу, або почитати іі в читаль-ному залі. Це ще раз доводить, як мало ми знаємо, і якою є сучасна бібліотека, скільки можливостей перед нами від-крито. Для розвитку діточок, для спіль-ного цікавого та корисного проведення сімейного дозвілля. Не кожен має змогу відвідувати певні гуртки, де дітям нада-ється можливість розвиватись та форму-вати свій талант. Тому праця керівників і бібліотекарів, які терпляче та творчо працюють, є дуже цінною.

Крокуючи у ногу з ІнтернетомЗалучення до співпраці Львівсько-

го державного університету фізичної культури, дає змогу дітям розвиватись та приймати участь у різних програмах присвячених здоров’ю та спорту. За ко-роткий час співпраці, діти мали змогу познайомитись та поспілкуватись з таки-ми відомими людьми як учасницею Олім-пійських ігор у 2004 та неодноразовою призеркою всеукраїнських та міжнарод-них змагань з кульової стрільби - Юлі-єю Користильовою, а також спортивним журналістом та автором багатьох книг про спорт Іваном Яремко.

Відділ з обслуговування 5-9 класів, який співпрацює з багатьма школами міста Львова, також може похвалитись зустрічами з відомими письменниками: Оксана Кришталева, Максим Кідрук, Га-лина Вдовиченко, Юрко Винничук. Та-кими заходами і зустрічами бібліотеки хочуть показати наскільки важливою є книга, особливо в наш час.

Юлія Яніцька


7

«Валентинки» заполонили Інтернет, кіоски та вітри-ни різноманітних магазинів. Все свідчить про те, що Валентинів день вже мандрує Україною. Як і коли його провести - справа кожного, але варто пам’ятати, що справжнє походження свята не має нічого спільного з його рекламно-споживацькою експлуатацією, а має різноманітні походження та звичаї.

Старокиївська легендаВ Україні День святого Валентина відзначається по-

різному. Проходять флеш-моби, відбуваються концер-ти, вечірки, конкурси, вистави. Прикладом вистави про святого Валентина для шкільної чи студентської вечір-ки є сценарій, написаний за старокиївською легендою про київських закоханих, яким допомогли зберегти ко-хання і отримати шлюб свята Ольга і святий Валентин. Відповідний історичний контекст є цілком вірогідний, – переконані історики. Але час, коли «бував» святий Валентин в Києві, навряд чи можна встановити, оскіль-ки в легенді він невизначений.

Керівник САМОПОМОЧІ: Наталія МіхноваГоловний редактор: Христина ШираЖурналісти: Ольга Євстігнєєва, Володимир Дедишин, Ольга Дячишин, Ірина Труш, Вікторія Крупеня, Олег БакулінДизайн та верстка: Соломія ВинницькаФото: Роман Барабах, Володимир ДедишинКарикатури: Роман Барабах

Літературний редактор: Ольга ТкачівВіддруковано видавництвом "А-Прінт", м.Тернопіль, вул. Текстильна, 28, тел (0352) 52-27-37, (067) 350-17-94, a-print.com.uaТираж: 20 000 шт.

Якщо вам потрібна безкоштовна консультація юриста, ви зіштовхнулися з несправедливістю

і хочете відстояти свої права – звертайтесь у громадське об’єднання САМОПОМІЧ.

м. Львів, вул. Карбишева, 8 (р-н Нового Львова) Вхід з внутрішньої сторони.тел. 297-10-00, 067-320-03-74 (пн-пт з 9:00 до 18:00)

НА ЧАСІ

Афіша

Тижневик. Розповсюджується безкоштовно

Реєстраційне свідоцтво: КВ №9749 від 7.04.2005Передплатний індекс 94725

ДЛЯ СІМ’ї

Львівський національний академічний театр опери та балету

імені С. Крушельницької8 лютого, п’ятниця18:00 – балет «Дон Кіхот»9 лютого, субота18:00 – опера «Набукко»10 лютого, неділя12:00 – музична казка «Чарівне Кресало»18:00 – балет «Лускунчик»13 лютого, середа18:00 – опера «Севільський церульник»14 лютого, четвер18:00 – концерт «Vivat Оперета!»15 лютого, п’ятниця18:00 – балет «Жізель»Пр. Свободи, 28, т. 235-65-86

ДЛЯ ДІТЕй

Львівський академічний обласний театр ляльок

9 лютого, субота12:00,14:00 – казка «Бука»10 лютого, неділя12:00,14:00,16:00 – казка «Алі-Баба і розбійники»12 лютого, вівторок, та14 лютого, четвер12:00 – казка «Фарбований лис»Вул. Д. Галицького, 1, т. 235-58-32

Перший український театр для дітей та юнацтва

8 лютого, п’ятниця12:00 - казка «Дикі лебеді»9 лютого, субота14:00 - казка «Зайчик-хвалько»10 лютого, неділя12:00 - казка «Попелюшка»15:00 - казка Чарівник смарагдового міста12 лютого, вівторок11:00 - казка «Зоряний хлопчик»Вул. Гнатюка, 11, т. 272-68-41

ДЛЯ МОЛОДІ

Львівський драматичний театр імені Лесі Українки

8 лютого, п’ятниця18:00 – комедія «Він, вона, вікно, покійник»9 лютого, субота19:00 – комедія «Він, вона, вікно, покійник»10 лютого, неділя18:00 – комедія «Він, вона, вікно, покійник»14 лютого, четвер19:00 – «Ніч для жінок»15 лютого, п’ятниця19:00 – «Ніч для жінок»Пл. Генерала Григоренка, 5т. 261-63-10

Закохуйтеся!

Ірина Труш

Доторкнутись до Святого ВалентинаЯкщо час встановити не можливо, то доторкнутись до

Святого Валентина цілком реально. Так, щороку, увечері 14 лютого, скляний саркофаг з мощами святого Валенти-на переносять з бічного престолу церкви Різдва Пресвя-тої Богородиці на центральний тетрапод до почитання. «В цей час усі охочі можуть прикластися, доторкнутися до реліквії, попросити помочі чи заступництва», - розпо-відає жителька Самбора, Сніжана. Мощі святого Валенти-на перебувають у Самборі, в греко-католицькому храмі Різдва Пресвятої Богородиці ще з 13 травня 1779 року. Вони, як пише Франс Рабій, викопані на кладовищі святої Прісцили в Римі, де святий був священиком і близько 270 року загинув мученицькою смертю через те, що таємно вінчав молоді пари.

А ще є православний день закоханих«Для нас з чоловіком альтернативою святкування

Дня Валентина, 14 лютого, є 8 липня - розповідає віру-юча, пані Ірина, - саме в цей день православна Церква згадує святих – Петра і Февронію. 8 липня багато, хто називає православним день Закоханих, бо Петро і Фев-ронія – заступники щасливого шлюбу. І хоча цей день - маловідомий, все ж ті, хто шукає небесного заступництва своїй любові, звертаться в молитвах до Петра і Февронії. Їхня історія кохання є захопливою, так само, як і спільна смерть. Коли вони досягли похилого віку, то прийняли чернецтво. Петро жив в чоловічому монастирі, Февронія – у жіночому. Вони благали Бога померти в один день і в одну годину, а також заповідали покласти їх тіла в одній труні. Так і сталось - 8 липня 228 року».

День закоханих – і для тих, хто на пенсіїА для тих, хто святкує День закоханих цього місяця,

об'єднання САМОПОМІЧ запрошує відсвяткувати його незабутньо. Організатори обіцяють веселі забави, кон-курси, виступи танцювальних колективів, подарунки для найактивніших! Дійство відбудеться 14 лютого, о 16:00, в кінотеатрі «Сокіл» по вул. В. Великого, 14а! Не пропус-тіть свій шанс провести цей час весело та активно!

Деталі за тел. 297-55-00, Наталя.

Не забуваймо про стоматологаІрина Труш

Творці голлівудської усмішки, ті, до кого ми приходи-мо після «першого дзвіночка» хвороби зубів, готуються святкувати своє професійне свято - день стоматолога. Про його особливість, робочі будні та важливість профе-сії,- розповідає стоматолог Копитко Сергій та студентка стоматологічного факультету Людмила.

Свято приурочене до загибелі АполлоніїВиникнення Міжнародного дня стоматолога,

враховуючи всі світові тенденції, є цілком закономірним процесом. Дата його святкування - 9 лютого. Приуро-чене свято до дня великомучениці Аполлонії, що стала жертвою переслі-дувань християнства. Її піддали жорстоким тортурам, вирвали всі зуби і під загрозою спален-ня на вогнищі вимагали зректися віри. Натомість, вона кинулась у смертельний вогонь. Історичні записи літописів свідчать, що це сталося 9-го лютого 249-го року. Відтак народилася легенда, якщо помоли-тися святій Аполлонії, то зубний біль вгамується. На початку XVIII століття, Аполлонія стала покровителькою не лише людей із зуб-ним болем, а й тих, хто покликаний цей біль усувати.

Справжні святкування без ваганняЩороку в цей день, Сергій Володимирович вітає своїх

колег, а студентка Людмила уже другий рік поспіль орга-нізовує вечірку. «Цей день ми святкуватимемо з групою, не 9 лютого, а пізніше, в теплій та дружній обстановці.

Пригадую, як на першому курсі, ми писали на аркушах паперу про те, якими визначними стоматологами стане-мо, яких висот досягнемо, які потім сховали написане у коробочку. Гадаю, цього року придумаємо щось в такому ж дусі».

Стан зубів у львів’янНе з переказів, а з власного досвіду, Сергій Володи-

мирович знає про стан зубів у наших львів’ян. І зазна-чає, що близько 50% пацієнтів приходять, коли відчу-

вають нестримний біль. «Людини не надто переймаються своїми зубами до того мо менту, допоки сильно не заболить. Стома тологи намагаються всіма силами допо могти, але ця допомога повинна йти і від пацієнтів. Для тих, хто не від чуває больових відчуттів на огляд до стоматолога варто звертатись при- близно один раз в півроку та пам’ятати, що будь-яке захворювання лікувати на- багато легше на початкових стадіях», - до дає Сергій Копитко.

Не лише професія, а й улюблена справа Попри робочі будні, свою професію пан Сер-

гій дуже любить, тому і відданий їй уже два-нацять років. Захоплюється стоматологією і школяр Дмитро, що цього року збирається вступати вчитись на стоматолога. «Медицина – це моє, з дитинства любив лікувати всі свої іграшки. А на стоматолога вирішив вступати, щоб усмішка кожного українця була не лише гарна, а й здорова»,- зазначає він.


8

Громадські організації міста об'єдна-лися, аби викорінити ганебне явище у місті Львові - продаж алкоголю дітям та підліт-кам. Найчастіше це відбувається у нічний час, у невеликих магазинах різних районів міста. Молоді люди вирішили мирно бло-кувати такі заклади торгівлі. Так, почина-ючи з понеділка, щовечора молоді люди збираються організованими групами і бло-кують роботу магазинів, які є у «чорному списку». Об'єдналися у такій акції чотири великі організації міста: об'єднання САМО-ПОМІЧ, громадська організація «Завжди ві-рні», Студентська Рада Льовова, Молодіжна громадська організація «Об’єднання Сту-дентів-Правників».

Молоді люди відвідали вже п'ятнадцять магазинів, і склали п'ять актів про пору-шення, з них чотири - про продаж алкого-лю неповнолітнім.

«Ми відчуваємо на собі відповідаль-ність за себе, здоров’я, розвиток наших майбутніх дітей - частково візьмемо на

себе обов’язок патрулювати магазини міс-та, щоб у випадку виявлення порушення закону, викликати міліцію для складання відповідних протоколів, проводити мир-ні акції протесту з метою унеможливити незаконний продаж алкоголю та тютюну. Своїми діями змусимо належно викону-вати функції, працювати правоохоронців, податківців, міських чиновників», - заяв-ляють організатори акції.

Активісти вже скерували листи началь-нику ЛМУ ГУ МВС України у Львівській об-ласті Сергієві Зюбаненку та прокурору міс-та Львова Андрію Стасіву.

ВАЖЛИВО

Актуальні новиниАнонси цікавих подій для всієї сім’їКорисні рубрики про здоров’я, спорт, дозвілля

Телепрограма «Самопоміч: пульс міста»:

Радіопрограма «Для небайдужих львів’ян»:

«Новий канал»Неділя, 18:30

«12 канал»Субота, 17:40

Радіо «ЕКО» (Обласне радіо)

П’ятниця, 06:30Субота, 15:30

Скажи порушнику стоп!

Де знайти САМОПОМІЧ?

: 297-1000www.samopomich.org

оперативно, об'єктивно, доступно

щобудня о 21.00на 24 каналі

www. lviv24.com

Юридична консультація:- вул. Карбишева, 8, - пл.Ринок, 1, 115 кабінет

Соціальна робота:- вул. Міцкевича, 6/7, 5 поверх

Центри спілкування:- вул. Стрийська, 79- вул. Наукова, 61- вул. Кричевського, 61- вул. Хуторівка, 24- вул. Наукова, 32 а- вул. Широка, 1- вул. Виговського, 79- вул. Петлюри, 43

Documents

Газета САМОПОМІЧ (8 - 21 лютого)