ББК 81.2 Укр-4 Т49

Серія «Учись даром!» заснована в 2013 році

Упорядник Т. В. Ковальова

Художник-офорлювач Л. П. Вировець

ISBN 978-966-03-6165-2 (Учись даром!) ISBN 978-966-03-7195-8

© Т. В. Ковальова, упорядкування, 2015

© Л. П. Вировець, художннє оформлення, 2015

© Видавництво «Фоліо», марка серії, 2013

Тлумачний словник української мови / упоряд. Т. В. Ковальова; худож.-оформлювач Л. П. Вировець. — Харків: Фоліо, 2015. — 591 с.: іл. — (Учись даром!)

ISBN 978-966-03-6165-2 (Учись даром!).ISBN 978-966-03-7195-8.

ББК 81.2 Укр-4

Т 49

3

ВІД УПОРЯДНИКА

Сучасний стан розвитку української мови робить актуальним видання лексикографічних праць. Пропонований «Тлумачний словник україн-ської мови» налічує близько 20 тисяч слів і словосполучень, переваж-на більшість яких становить активний шар лексики української мови кінця ХX — початку XXI ст. До словника увійшла загальновжи вана українська лексика, зокрема професійна і термінологічна, а також новітня лексика, у тому числі й іншомовна, що набула широкого вжит-ку впродовж останніх років, наприклад, он-лайн, офшор, пабліситі.При тлумаченні деяких слів (здебільшого на позначення явищ сус-пільного життя, духовної культури) укладач намагався відійти від за-ідеологізованих тлумачень, притаманних словникам радянської доби

і деяким сучасним словниковим виданням.Словник включає пов’язані з реєстровими словами фразеологічні ви-рази, складні термінологічні одиниці, що подаються із тлумаченням.З метою ілюстрації вияву значення слова в контексті подаються при-

клади словосполучень і речень зі словом, що тлумачиться.

4

ЯК КОРИСТУВАТИСЯ СЛОВНИКОм

Будова словникової статті

1. У реєстрі словника слова розміщені за алфавітом. Усі, крім односкладових, слова подаються з наголосом — одним або двома (абетка, грабар). Також на-голоси позначаються у формах відмінюваних слів (гончар, -я).2. Іменники подаються у формі називного відмінка однини, зазначається закін-чення родового відмінка однини (або множини), наприклад: абсурд, -у, ч.; армія, -ї, ж.; пасовище, -а, с. У називному відмінку множини подаються іменники, які взагалі не мають однини або вживаються переважно у множині. У першому випадку після називного від-мінка наводиться лише форма родового відмінка множини, наприклад: сани, -ней, мн. У другому випадку, крім родового відмінка множини, вказуються форми називного і родового відмінків однини, наприклад: шкарпетки, -ток, мн. (одн. шкарпетка, -и, ж.).Вказується рід іменника: ч. — чоловічий; ж. — жіночий; с. — середній.Позначаються всі випадки чергування голосних, наприклад: човен, човна; моріг, -рогу.Якщо родовий відмінок іменника чоловічого роду має два закінчення (-а і -у), то подаються вони обидва: стіл, стола і столу, ч.Якщо закінчення родового відмінка іменника залежить від його значення, то слово подається таким чином:

алмаз, ч. 1. род. -у. Прозорий, звичайно безбарвний мінерал і коштовний камінь, що блиском і твердістю перевищує всі інші мінерали. 2. род. -а. Тонкий осколок цього каменя, вставлений в оправу з ручкою, що вживається для різання скла.

При невідмінюваних іменниках ставиться позначка невідм., наприклад: айкідо, невідм., с.3. Прикметники подаються у називному відмінку чоловічого роду в повній формі, наприклад: свіжий, -а, -е.4. Кількісні числівники подаються як іменники і супроводжуються відповідни-ми граматичними позначками, наприклад: сто, ста, числ., кільк. кількадесят, -ти і -тьох, числ., не означ. — кільк. Порядкові числівники подаються як похідні від

5 Як користуватися словником

кількісних у називному відмінку чоловічого роду в повній формі, наприклад: десятий, -а, -е.5. Займенники подаються із позначкою займ., зазначається розряд займенни-ка. Відмінювані займенники подаються у називному відмінку із наведенням усіх необхідних відмінкових та інших родових форм, якщо вони їх мають. Наприклад: дехто, декого, займ., не означ.6. При дієсловах наводяться їхні основні форми. До особових дієслів подаються форми 1-ї та 2-ї особи однини теперішнього часу (дієслів недоконаного виду) або майбутнього часу (дієслів доконаного виду):

тесати, те шу, тешеш, мн. тешуть, недок.убілитися, убілюся, убілишся, док.

При дієсловах, що не мають форми 1-ї та 2-ї особи однини теперішнього (май-бутнього) часу, а також при діє словах із кінцевим -ся наводиться лише форма 3-ї особи однини:

рунитися, -иться, недок.

До безособових дієслів додається форма 3-ї особи однини теперішнього (май-бутнього) часу, наприклад:

смеркати, -ає, недок., смеркнути, -не; мин. ч. смеркло і смеркнуло, док.

Позначається вид дієслова — док. або недок.При дієсловах, що вживаються з прямим додатком, ставиться позначка перех.

запитувати, -ую, -єш, недок., запитати, -аю, -аєш, док., перех. і без додатка.

Пасивний стан дієслова розкривається в самому тлумаченні:розвиватися, -аюся, -аєшся, недок., пас. до розвивати.

Видові пари дієслів наводяться в одній статті. Спочатку подається форма недо-конаного виду, наприклад:

погоджувати, -ую, -уєш, недок., погодити, -джу, -иш, док.

В одній статті також наводяться дієслова недоконаного виду з різними струк-турними суфіксами:

затемнювати, -юю, -юєш і затемняти, -яю, -яєш, недок. затемнити, -мню, -ниш, мн. затемнять, док., перех.

Варіанти дієслів, що починаються на в, подаються з одночасним зазначенням їхніх варіантів на у. Наприклад:

вгачувати (угачувати), -ую, -уєш, недок.вгатити (угатити), вгачу, вгатиш, док., перех.

6Як користуватися словником

7. Іменники, числівники, прислівники, прийменники також подаються із зазна-ченням варіанту на у: убивство (вбивство), углиб (вглиб).8. Слова-омоніми подаються в окремих статтях із позначкою арабськими циф-рами біля слова вгорі:

орден1, -а, ч. Почесна відзнака, нагорода за військові, трудові або інші заслуги. Орден пошани.орден2, -у, ч. 1. Чернеча або лицарсько-чернеча католицька громада з певним стату-том. Лівонський орден. 2. заст. Назва деяких таємних товариств, об’єднань. Масонський орден.

9. Прислівники, прийменники, сполучники, частки і вигуки відповідно наводяться з позначками присл., прийм., част., спол., виг.Переважну більшість лексем української літературної мови становлять слова стилістично нейтральні, тобто такі, що можуть вживатися в будь-яких стилях пи-семної та усної мови. При таких словах ніяких позначок не поставлено.До слів розмовного типу дається позначка розм. При різновидах розмовної лексики залежно від їхнього стилістичного забарвлення подаються позначки вульг. — вульгарне слово; жарт. — жартівливе слово; ірон. — іронічне слово; зневажл. — зневажливе слово; лайл. — слово, що вживається як лайка.Слова, що вживаються як терміни, наводяться без стилістичного позначення. Сфери їхнього вживання розкриваються в тлумаченні цих слів. Відсутність же та-кого розкриття у тлумаченні передбачає використання відповідного галузевого позначення (мед., хім., рел., мор., геогр. тощо). Якщо ж слово вживається в близь-кому значенні в кількох галузях, то при ньому ставиться позначка спец.Архаїчні слова наводяться з позначкою заст., діалектна лексика позначається як діал.

Тлумачення слів у словнику

1. Різні значення слова відокремлюються одне від одного арабськими цифрами, а відтінки значень подаються через дві скісні риски (//).2. У словниковій статті стисло розкривається значення слова та його відтінків. Наприклад:

фонтан, -а, ч. 1. Струмінь води, який б’є вгору або витікає під тиском, а також спеціаль-ний прилад, що забезпечує викидання води, і споруда, що його обрамляє. // чого, який. Про масу чого-небудь, що із силою піднімається вгору. Нафтовий фонтан.

3. Іноді як додатковий елемент при тлумаченні слова подається слово з проти-лежним значенням:

жінка, -и, ж. 1. Особа жіночої статі. Прот. чоловік. Вродлива жінка. 2. Доросла, на відміну від маленької дівчинки. Стати жінкою. 3. Заміжня особа стосовно до свого чоловіка. Піти в гості разом із жінкою.

7 Як користуватися словником

4. Вживання прислівників, які походять від прикметників, у значенні присудкових слів наводиться як окреме значення. Наприклад:нічичирк, присудк. сл., розм. мовчати, ні на що не реагувати.5. Складні одиниці термінологічної лексики та фразео логічні вирази подаються у словнику після позначки . Наприклад: пляма, -и, ж. 1. Частина якої-небудь поверхні, що виділяється своїм забарвлен-ням, кольором, освітленням. Сонячні плями — тимчасові утворення на по-верхні сонця, що видаються темними плямами.6. До переважної більшості реєстрових слів подаються як ілюстрації словоспо-лучення або речення, зафіксовані в лексичних джерелах різних стилів (художня література, мова науки, засобів масової інформації, живе мовлення).

Умовні знаки в словнику

— вживається для відокремлення номінативно-термінологічних словосполу-чень, фразеологізмів та інших стійких сполучень слів.// — вказує на відтінок значення слова.

При укладанні словника були використані такі дже рела:

1. Великий тлумачний словник сучасної української мо ви. — Київ—Ірпінь: Перун, 2002.2. Ожегов С. И., Шведова Н. Ю. Толковый словарь русского языка. — москва: Азъ, 1994.3. Орфографічний словник української мови: 4-те вид., випр. й доп. — К.: Довіра, 1994.4. Словник іншомовних слів / Укладачі С. м. морозов, Л. м. Шкарапута. — К.: Наукова думка,

2000.5. Словник синонімів української мови: У 2-х томах. — К.: Наукова думка, 1999.6. Словник української мови. В 11-ти томах. — К.: Наукова думка, 1970—1980.7. Тлумачний словник української мови / Укладачі Т. В. Ко вальова, Л. П. Коврига. — Х.: Синтекс,

2002.8. Український правопис. — К.: Наукова думка, 1993.

8

СПИСОК ОСНОВНИХ УмОВНИХ СКОРОЧЕНЬ У СЛОВНИКУ

абстр. — абстрактне словоав. — авіаціяакт. — активний стананат. — анатоміяантр. — антропологіяарх. — архаїчне словоархеол. — археологіяархіт. — архітектураастр. — астрономіябакт. — бактеріологіябезос. — безособове дієслово, виразбіол. — біологіябіох. — біохіміябот. — ботанікабуд. — будівельна справавет. — ветеринаріявиг. — вигуквигот. з... — виготовлений з...вищ. ст. — вищий ступіньвійськ. — військова справавказ. — вказівнийвласт. — властивий (кому, чому)вставн. сл. — вставне слововульг. — вульгарне слово, виразгеогр. — географіягеод. — геодезіягеол. — геологія гідр. — гідрологіягірн. — гірництвограм. — граматика

дав. в. — давальний відмінокдив. — дивітьсядипл. — дипломатіядит. — дитяче словодіал. — діалектне словодієприкм. — дієприкметникдієприсл. — дієприслівникдієсл. — дієсловодок. — доконаний виддрук. — друкарська справаевф. — евфемізмек. — економікаел. — електрикаент. — ентомологіяетн. — етнографіяж. — жіночий ріджарг. — жаргонне словожарт. — жартівливе слово, виразжив. — живописжін. — жіночий рід відповідно до імен-

ника чоловічого роду займ. — займенник зал. — залізничний термін зам. — замість запереч. — заперечний, заперечення заст. — застаріле слово зах. — західноукраїнське слово збільш. — збільшений збірн. — збірне слово з вел. літ. — з великої літери

9 Список основних умовних скорочень

з мал. літ. — з малої літери зменш. — зменшений, зменшуваль-

ний зменш.-пестл. — зменшено-пестливий знах. в. — знахідний відмінокзнач. — значеннязневажл. — зневажливе слово, вираззоол. — зоологія зробл. з... — зроблений з... ім. — іменник інфін. — інфінітив ірон. — іронічне слово іст. — історіяіхт. — іхтіологіяканц. — канцелярське словокарт. — картярський термінкільк. — кількіснийкін. — кінематографіякнижн. — книжне слово, виразкрав. — кравецтвокул. — кулінаріялайл. — лайливе слово, вираз лінгв. — лінгвістикаліт. — літературознавстволог. — логікамайб. ч. — майбутній часмат. — математикамед. — медицинамет. — металургіяметеор. — метеорологіямех. — механікамин. ч. — минулий часмисл. — мисливствомист. — мистецтвомісц. в. — місцевий відмінокміф. — міфологіямн. — множинамор. — морська справамуз. — музика

наз. в. — називний відмінокнайвищ. ст. — найвищий ступіньнаказ. сп. — наказовий спосібнар.-поет. — народно-поетичне словонаук. — науковий термінневідм. — невідмінюване словонедок. — недоконаний виднезм. — незмінюване словонеознач. — неозначенийнеперех. — неперехідне дієсловообмеж. — обмежене вживанняодн. — однинаоднокр. — однократнеоднораз. — одноразовеознач. — означальний, означенняорн. — орнітологіяоруд. в. — орудний відмінокос. — особаособ. — особовийпас. — пасивний станперев. — переважноперекл. — перекладперен. — переносно, переносне зна-

ченняперех. — перехідне дієсловопестл. — пестливийпит. — питальнийпідсил. — підсилювальнийпоет. — поетичне словополіт. — політикапорядк. — порядковийпоясн. — пояснювальний признач. для... – призначений для...прийм. — прийменник прикм. — прикметник присв. — присвійний присл. — прислівник присудк. — присудковий прост. — просторічне

10Список основних умовних скорочень

прот. — протилежнепсих. — психологія радіо. — радіосправа рел. — релігія риб. — рибальстворитор. — риторичне словород. в. — родовий відмінокрозділ. — розділовийрозм. — розмовне слово, виразс. — середній рідсад. — садівництвос. г. — сільське господарствосл. — словословоспол. — словосполученнясоц. — соціологіяспец. — спеціальне словоспол. — сполучникспонук. — спонукальнийспорт. — спортивний термінстат. — статистикаствердж. — стверджувальнийстол. — столярствостос. — стосовнийтеп. ч. — теперішній частеатр. — театральний термінтекст. — термін текстильної промис-

ловості техн. — техніка

вставн. сл. — у значенні вставного слова

у знач. ім. (прикм., присл.) — у значенні іменника (прикметника, прислів-ника)

у знач. присудк. сл. — у значенні при-судкового слова

у порівн. — у порівнянні уроч. — урочисте слово у сполуч. — у сполученні фам. — фамільярне слово фарм. — фармацевтика, фармакологія фіз. — фізикафізк. — фізкультурафізіол. — фізіологія філос. — філософія фін. — фінансова справа фольк. — фольклор фот. — фотографія хім. — хіміяцерк. — церковне слово, вираз ц.-с. — церковнослов’янське слово,

виразчаст. — частка числ. — числівник ч. — чоловічий рід шах. — шаховий термін юр. — юридичний термін

12

А а [а]Г г [гэ]Е е [е]З з [зе]Ї ї [ї]Л л [ел]О о [о]С с [ес]Ф ф [еф]Ч ч [че] Ь ь [знак м’якшення]

Б б [бе] Ґ ґ [ге]Є є [є]И и [и]Й й [йот]М м [ем]П п [пе]Т т [те]Х х [ха]Ш ш [ша]Ю ю [ю]

В в [ве]Д д [де]Ж ж [же]І і [і]К к [ка]Н н [ен]Р р [ер]У у [у]Ц ц [це]Щ щ [ща]Я я [я]

УКРАЇНСЬКИЙ АЛФАВІТ

13 абсолютний

Аабажур, -а, ч. Затінок різної форми і з різного матеріалу на лампу (свічку і т. ін.) для захисту очей від світла або для зосередження світла в певному на-прямі. Зелений абажур.абат, -а, ч. 1. Глава католицького чо-ловічого монастиря; ігумен. 2. У Фран-ції — католицький священик.абатство, -а, с. Католицький монастир із належними йому володіннями. абвер, -а, ч. Орган військової розвідки та контррозвідки Німеччини в 1919—1944 pp. Агенти абвера.абетка, -и, ж. 1. Сукупність літер, при-йнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. Розташову-вати прізвища за абеткою. 2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. Навчатися за абеткою.аби, спол. 1. Починає підрядні речення умови; коли б лише, тільки б. Аби була шия, а ярмо знайдеться. 2. Починає підрядні речення мети. 3. Виступає на початку підрядних додаткових речень; щоб. 4. діал. Починає підрядні речення допустові; хоча б, хоч би.абонемент, -а, ч. 1. Право користувати-ся, за плату чи безплатно, чим-небудь (телефоном, місцем у театрі, книжками з бібліотеки і т. ін.) протягом певного часу. 2. Документ, що посвідчує це пра-во. Театральний абонемент.абонент, -а, ч. Той, хто користується абонементом. Телефонний абонент. // Юридична чи фізична особа, яка ко-

ристується послугами телерадіомов-лення на договірних засадах. абонентський, -а, -е. Вид зв’язку між абонентами (організаціями, окремими особами і т. ін.) шляхом безпосеред-нього двостороннього обміну теле-графними повідомленнями. Абонент-ський зв’язок.абревіатура, -и, ж. 1. Складноскороче-не слово, утворене з початкових складів або з перших літер слів словосполучен-ня, напр.: ГЕС (гідроелектростанція). 2. Знаки скорочення нотного письма.абсолют, -у, ч. В ідеалістичній філо-софії — вічна, незмінна, нескінченна першооснова Всесвіту (дух, ідея); у ре-лігії — Бог. // Що-небудь самодостатнє, безвідносне, нічим не зумовлене. Зво-дити в абсолют власну думку.абсолютизація, -ї, ж. Визнання чого-небудь безвідносно, винятково зна-чущим, самодостатнім, зведення чо-го-небудь в абсолют; доведення до абсолюту. Абсолютизація поглядів.абсолютизм, -у, ч. Форма правління державою, за якої верховна влада повністю належить одній особі — монархові; самодержавство. Країни абсолютизму.абсолютний, -а, -е. 1. Безвідносний, узятий поза зв’язком, без порівняння з чим-небудь; безумовний. 2. Цілко-витий, повний; необмежений. Аб-солютна більшість. Абсолютна величина [дійсного] числа, мат. — саме число, взяте без знака плюс або мінус. Абсолютна вологість повітря, фіз. — кількість водяної пари в грамах, що міститься в даний момент в 1 м3

14абстрактний

повітря. Абсолютна додаткова вар-тість, ек. — додаткова вартість, ство-рювана подовженням робочого дня за межі необхідного робочого часу. Абсолютна ідея, філос. — те саме, що абсолют. Абсолютна істина, філос. — об’єктивна реальність, що пізнається через ряд відносних істин. Абсолют-ний нуль, фіз. — найнижча температу-ра ( – 273,16 °С), за якої припиняється тепловий рух молекул у тілі. Абсолют-на [земельна] рента, ек. — рента, яку одержує землевласник з усіх ділянок землі, незалежно від їх родючості або вигідності розташування щодо рин-ків збуту. Абсолютна температура, фіз. — температура, що вимірюється від абсолютного нуля.абстрактний, -а, -е. 1. Який виник уна-слідок абстрагування; прот. конкрет-ний. 2. Що ґрунтується на абстракції (у 1 знач.), схильний до абстрагуван-ня. Абстрактне мислення. Відірваний від дійсності, від життя. Абстрактна лексика — слова на означення якос-тей, властивостей, станів, відчуттів, категорій мислення, духовної та мате-ріальної культури.абсурд, -у, ч. Безглуздя, нісенітниця. Доводити до абсурду. Театр (драма, література) абсурду — драматургія, література, що представляють світ як хаос, відображають песимізм, перед-чуття загибелі і т. ін.абсцес, -у, ч. місцеве скупчення гною у тканинах тіла внаслідок запалення; гнояк, нарив. Наслідки абсцесу.авангард, -у, ч. 1. Війська, що йдуть попереду головних сил. Атакувати

авангард против ника. 2. перен. Най-передовіша, найсвідоміша частина певної суспільної групи, яка веде за собою решту. Молодіжний авангард.авангардизм, -у, ч. 1. Прагнення якої-небудь суспільної групи до провідної ролі в чому-небудь. 2. Загальна назва різних течій у мистецтві ХХ ст., від-мінних від реалізму, які шукають нові форми художнього вираження.авантюра, рідко авантура, -и, ж. 1. Ри-зикований, непевний захід, дія, спра-ва, розраховані на випадковий успіх. Вдаватися до авантюри. 2. заст. Пригода.авантюрист, -а, ч. 1. Той, хто схильний до авантюризму; пройдисвіт. 2. заст. Шукач пригод.аверс, -у, ч. Лицьовий бік монети чи медалі.авіаносець, -сця, ч. Військовий ко-рабель з майданчиком для зльоту й посадки літаків, а також ангарами для них. Знищити ворожий авіаносець.авіатор, -а, ч. Той, хто займається по-льотами, авіацією (у 1 знач.); той, хто керує літаком; льотчик. Відомий авіа-тор.авіація, -ї, ж. 1. Теорія і практика пере-сування в повітрі на літальних апаратах, важчих за повітря. Опанувати авіа-цію. 2. Сукупність літальних апаратів; повітря ний флот. Вітчизняна авіація.автентичний, аутентичний, -а, -е. Справжній, дійсний. Автентичний текст.автобан, -а, ч. Широка магістраль, призначена для швидкісного руху ав-томобілів. Міжміський автобан.

15 агент

автобіографія, -ї, ж. Опис свого життя. Укласти автобіографію.автобус, -а, ч. Багатомісний автомобіль для перевезення пасажирів.

автограф, -а, ч. 1. Текст, власноручно написаний автором. 2. Власноручний підпис, напис на книзі, фотографії і т. ін. 3. перен. Про результат, слід, виражене яким-небудь чином свідчення пере-бування, діяльності і т. ін. кого-, чого-небудь. Залишити по собі автограф.автокатастрофа, -и, ж. Серйозна авто-транспортна аварія.автокефальний, -а, -е. Самоврядний. Автокефальна церква — право-славна церква, яка має цілковиту самостійність у розв’язанні організа-ційних і культових питань. Українська автокефальна церква.автократія, -ї, ж., книжн. Форма прав-ління, за якої одній особі належить необмежена верховна влада в країні; абсолютизм. // Політичний режим з верховною владою лідера, що не контролюється представницькими органами.автомобіль, -я, ч. Самохідна машина з двигуном внутрішнього згоряння для перевезення пасажирів і вантажів без-рейковими дорогами.

автономія, -ї, ж. 1. Самоврядування певної частини держави, що здійсню-ється на основі загальнодержавного закону (конституції). Кримська автоно-мія. 2. Право установи, підприємства, організації самостійно розв’язувати певні питання.автономний, -а, -е. 1. Який користу-ється автономією, який має автономію (у 1 знач.); самоврядний. Автономний округ. 2. Самостійний, незалежний у розв’язанні певних питань. // Який ведеться, здійснюється окремо, не-залежно від чого-небудь. Автономне опалення.автопортрет, -а, ч. Портрет художни-ка, скульптора, виконаний ним самим.автопромисловець, -вця, ч. Власник підприємства з виробництва автомо-білів.авторепродукція, -ї, ж. Здатність орга-нізмів до самовідтворення.авторитарний, -а, -е. 1. Заснований на беззастережному підпорядкуванні владі, авторитетові. Авторитарний стиль управління. 2. Який прагне не-заперечно утвердити свій авторитет (у 1 знач.); владний. авторитет. 1. тільки одн., род. -у. Загальнови знане значення, вплив, по-важність (особи, організації, колекти-ву, теорії і т. ін.). 2. род. -а. Про особу, що користується впливом, повагою, заслуговує на повне довір’я.авторство, -а, с. Належність твору, проекту, винаходу і т. ін. певному ав-торові.агент1, -а, ч. 1. Представник, довірена особа організації, установи і т. ін., що