УДК 930 - ukrcentr.ruukrcentr.ru/wp-content/uploads/2015/04/Kulturnyj_centr1.pdf · роботу Центру у 2001–2008 рр. Книга, яку читач тримає в

3

УДК930.85ББК74.04(2) О34

Книгаiлюстрованасвiтлинамиавторiв.ВикористанiтакожcвiтлиниВ.Гiржова,О.Кiчатого.

ОформленняобкладинкиА. Козаченко

Овсянникова А. О., Безкровний Ю. О.О34 Національний культурний центр уМоскві та духовна еліта

України.—М.:ОЛМАМедиаГрупп,2011.—240стор.ISBN978-5-373-03748-8Цеп’ятакнигапродіяльністьНаціональногокультурногоцентруУкраїнив

Москві.Вонаохоплюєперіодзтравня2008р.,колиЦентрвідзначивсвоє15-річчя,доДнянезалежностіУкраїниу2010р.Складеназінтерв’юістатейспівробітниківЦентруАссольОвсянникової таЮріяБезкровного,опублікованихзацейчасупонаддвадцятиукраїнськихіросійськихгазетах,журналахтаелектроннихЗМІ.Авторамвдалосяпоказатисистемністьімасштабність,розмаїтістьібагатобарвністьдіяльностіУкраїнськогодомувМоскві.Сподіваємося,щокнигазацікавитьйогодрузівіприхильників,атакожстанеупригодікультурологам,історикамівсім,хтовиявляєінтересдороботиНаціональногокультурногоцентру.

Дуже важливо, що автори дають зрозуміти – у розвитку й зміцненнідвосторонніхзв’язківміжУкраїноюіРосієюзаразуженеможнаневраховуватифеноменНаціональногокультурногоцентруУкраїнивМоскві,йогозначнійщенезатребуваніповноюміроюможливості.

УДК 930.85ББК 74.04(2)

© ЗАО«ОЛМАМедиаГрупп», 2011© ОвсянниковаА.О.,2011© БезкровнийЮ.О.,2011ISBN978-5-373-03748-8

Передслово від генерального директора

Передовсімпроназву.ВонанайповнішевідображаєісторичнепризначенняНаціонального культурного центруУкраїни вМо-скві—пропагувативросійськійстолицітавусійРосіїукраїнськумову,культуру,духовністьчерезнайкращихукраїнськихмайстрів,духовнуелітуУкраїни.

ЗкнигпродіяльністьЦентруця—п’ята.Першідвінаписавсамневдовзіпіслятого,якочоливколектив1.Унастодінебулоіншого журналістського чи письменницького пера, адже неза-бутнійОлександрРуденко-Деснякбувповністюпоглиненийви-даннямжурналу«Українськийогляд».Наступнідвікнигибуличастковоскладенізпублікаційукраїнськихтаросійськихжурна-лістів,алелевовачасткатекстузнову-такивимушеноналежаламені2.

Ниніситуація,нащастя,кардинальнозмінилася.Унаспрацю-ютьдвамолодихталановитихжурналіста—ЮрійБезкровнийтаАссольОвсянникова,якійсталиавтораминовоїкниги.

ВесьтрудовийстажЮріяпов’язанийзКультурнимцентром,вякомувінпрацюєз2003р.—різноробочий,спеціаліст1категорії,головнийспеціаліст, завідувач інформаційно-довідковоюбібліо-текою.ЗацейчасвінуспішнозакінчивфакультетжурналістикиЛьвівськогонаціональногоуніверситетуіменіІванаФранка,ставмагістромжурналістики.У2008р.ЮріяБезкровногонагородже-но відзнакоюМіністерства культури і туризму України «За до-сягненняврозвиткукультури імистецтв».Він є авторомцілогорядустатейпророботуЦентру,частиназякихужепублікувала-сявкнизі«КультурнийцентрУкраїнивМоскві».ЮрійуспішноведеІнтернет-сайт,щоднянаповнюючийогоцікавимиінформа-ційнимиматеріаламийяскравимифотографіямипрозаходи,щовідбуваютьсяуЦентрі,тапрожиттяукраїнськоїдіаспоривРосії(ukrcenter.org).

1 МельниченкоВ.УкраїнанаАрбаті,9.—М.:ОЛМА-ПРЕСС,2003.—255стор.;МельниченкоВ.ПрапорУкраїнинаАрбаті.—М.:ОЛМА-ПРЕСС,2004.—448стор.

2 СловопроКультурнийцентр.—М.:ОЛМА-ПРЕСС,2005.—201стор.;КультурнийцентрУкраїнивМоскві.—М.,2008.—384стор.

4

Передслово

Ассоль працює вЦентрі один рік, але вона прийшла до насіз двома вищими освітами—факультет українськоїфілології тамистецтвознавства Дніпропетровського державного універси-тету іфакультет театральногомистецтваКиївського державногоінституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого.Крімтого,пізнішенавчаласяусвоїйalmamaterщейнафакуль-теті післядипломної освіти за спеціальністю «Журналістика», деїйбулаприсвоєнакваліфікаціяжурналіста.Ассольпрацювалаза-відуючоюлітературної частиниДніпропетровського російськогодраматичноготеатруіменіМ.ГорькоготакореспондентомвідділукультуриДніпропетровськоїгазети«Нашемісто».Зараз—голов-нийспеціаліствідділукультуриімистецтв.

Затакими,якАссольіЮрій—майбутнєНаціональногокуль-турногоцентруУкраїнивМоскві.

У згаданих попередніх чотирьох виданнях розповідалось пророботуЦентруу2001–2008рр.Книга,якучитачтримаєвруках,охоплюєперіодзтравня2008р.,колиКультурнийцентрвідзна-чавсвоє15-річчя,доліта2010р.Вонаскладеназ тих інтерв’ю істатей,які зацейчасЮрійБезкровнийтаАссольОвсянниковаопублікувалиупонад20-тиукраїнськихіросійськихгазетах,жур-налахтаелектроннихЗМІ,асаме:«ГолосУкраїни»,«День»,«Зов-нішні справи», «Иные берега», «Літературна Україна», «ОсвітаУкраїни»,«Сільськівісті»,«СловоПросвіти»,«Українськакульту-раіжиття»,«Українськалітературнагазета»,«Українськийтеатр»,«Этносфера»;Незалежнийсайт діаспори «Кобза—українціРо-сії»(kobza.com.ua),сайтінформагентства«Укрінформ»,сайт«На-ціональнийкультурнийцентрУкраїнивМоскві» (ukrcenter.org),Портал Об’єднання українців Росії «Укрросінфо» (ukrros.info),он-лайнжурнал«Українськийогляд»(ukrrevye.ucoz.ua),Інтернет-сайт zik.com.ua (Львів), сайтУкраїнськоїВсесвітньоїКоордина-ційноїРади(uvkr.com.ua).

Звичайно,авторинемоглизаторкнутивсінашіпроектийна-писати вичерпні статті про всі заходи, які проходять у Центрі,адже їх упродовжрокуналічуєтьсяблизько трьохсот.Алежна-віть апостоли,навітьпроХристанерозповіливсе: «Колибна-писатипровсе,зокремапрокожне,тойсамсвітневмістивбинаписанихкниг!»Чималоцікавогододаєокремийрозділ,зітка-нийізвідзивівтапривітаньнанашуадресу.Урезультатімолодимавторамвдалосянайголовніше—показати системність імасш-табність,розмаїтістьібагатобарвністьдіяльностіНаціональногокультурногоцентруУкраїниуМоскві.Юрій іАссользуміливі-добразити, як вУкраїнському домі вМоскві наАрбаті нарешті

щодняздійснюютьсямудрійпророчіШевченковіслова:«Всвоїйхатісвояйправда,ісила,іволя».Ащевони,здається,повсякчастрималивголовівеликумаксимуМихайлаГрушевського,сказанунібиспеціальностосовнонашоїроботи:«Миповинніпам’ятати,щопредставляємовеликийнародізобов’язаніпредставлятийогоздостоїнством».

Укожномурозділічитачулегкобудепереконатися,щонашудержаву в Москві справді достойно представляють кращі уминації, найталановитішімайстри,найкращі творчі колективи.Уцьому контексті особливе смислове навантаження має розділ«Духовні вершини українськості», в якому вміщено інтерв’ю звеликимиукраїнцями,лауреатамиНаціональноїпреміїУкраїниіменіТарасаШевченка—БорисомОлійником,БогданомСтуп-кою,ДмитромПавличком,ПавломМовчаном,БогданомКоза-ком.Усі вонинеодноразово бували вЦентрі!Ми готуємося доінтерв’юзНіноюМатвієнко,МарієюСтеф’юк,ЛарисоюКадоч-никовою, Анатолієм Паламаренком, які з величезним успіхомвиступалинанашійсцені.Намєкимпишатисявсусіднійдер-жаві—Росії!

Сподіваюся,щокнигаАссольОвсянниковоїтаЮріяБезкров-ногозацікавитьнашихдрузівіприхильників,атакожстаневпри-годікультурологам,історикамівсім,хтовиявляєінтересдоробо-тиНаціональногокультурногоцентру.

Разомзавторамиприходимодовисновку,щоЦентрєунікаль-ною, насправді вивіреною на конкретних справах моделлю дляподальшогорозгортанняцивілізованогодіалогукультур—укра-їнськоїіросійської.ЙогопостійнароботавсамомусерціМосквизначноюмірою компенсує історичну несправедливість, за якоюукраїнськакультуравРосіїпредставленанезрівнянноменше,ніжросійськавУкраїні.

Дужеважливо,щоавторидаютьзрозуміти—далеконевсідво-стороннізв’язкиміжУкраїноюіРосієюпролягаютьчерезНаціо-нальнийкультурнийцентрУкраїнивМоскві,алевїхрозвиткуйзміцненнізараз уже не можна не враховувати феномен Центру,йогозначнійщенезатребуваніповноюміроюможливості.

Володимир Мельниченко

Передслово

6 7

«Ідея створення Культурного центру України в Москві була геніальною»

РОЗДІЛ І«Ідея створення Культурного центру України

в Москві була геніальною» (інтерв’юзгенеральнимдиректором

ВолодимиромМельниченком)

Юрій Безкровний

Культурний центр України в Москвівідзначив своє 15-річчя

Чотирнадцятого травня Культурний центр України в Москві від-значив своє 15-річчя. Відповідну постанову було ухвалено Кабінетом Міністрів України 1993 р., а вже 27 листопада 1998 р. Український дім на Арбаті вітав перших гостей. Про відзначення цієї знаменної дати ми розмовляли з генеральним директором Центру, доктором історичних наук, заслуженим діячем науки України Володимиром Мельниченком.

— Володимире Юхимовичу, як розпочали ви цей святковий день?—ВденьразомізпрацівникамиЦентрутагостямизДержав-

ногоуправліннясправамиПрезидентаУкраїнимипоклаликвітидопам’ятникаТарасовіШевченкуймеморіальноїдошкиМихай-лові Грушевському.А ввечері, розпочинаючи урочистий вечір, удоповіді,присвяченійдіяльностіЦентру,явідзначив,щотут,наАрбаті,вУкраїнськомудомі,особливогостровідчуваєшірозумі-єшШевченкове:«Всвоїйхатісвояйправда,ісила,іволя».ІсамеШевченковадуховнаприсутністьдодаєнаменергіїйнадихаєнапрацювім’яУкраїни.

Мидужевдячнівсім,хтобувпричетнийдостворенняКультур-ногоцентруУкраїнивМоскві,якийупершедавУкраїніможли-вість стверджувати себе за кордоном справді самостійноюкуль-турноюполітикою.

ТепермистоїмопередпотребоюствореннявЦентріІнститутуукраїнознавства на громадських засадах, аби у майбутньому вінстав повноцінною науковою структурою. А це стане можливимлишезаумовицільовоїдержавноїфінансовоїпідтримки.

— Хто привітав вас із ювілеєм?— На вечорі було зачитано привітання Президента України

ВіктораЮщенка: «Шановні друзі!ЩировітаюВас із 15-річчямКультурногоцентруУкраїнивМоскві.Словасердечноївдячностіадресуюкожному,хтодоклавзусильдозбереженнянашоїрідноїмови,культурнихтрадицій,національноїпам’ятівосередкуукра-їнськогожиттяуМоскві.

Завдяки вашій відданій праці Культурний центр України вМосквіставунікальнимкультурним, інформаційним,науковим,освітнімзакладом,якийщоденнозміцнюєавторитетнашоїдер-жави,пропагуючивРосіїукраїнськумову,культуруйдуховність.ВагомоюєВашазаслугаурозвиткутрадиційнодобрихвідносинміжбратніминародамиУкраїниіРосійськоїФедерації.

Відусьогосерцязичувамтворчоїнаснаги,міцногоздоров’я,родинногощастя».

ЗаступникисекретаряДержавногоуправліннясправамиПре-зидентаУкраїниВалентинаКрукіОлегДробинськийвідзначилипрацівниківКультурногоцентрупочесниминагородамивідіменіКерівникаДержавногоуправліннясправамиІгораТарасюка.БулотакожврученопочеснівідзнакийграмотиМіністерствакультуриітуризмуУкраїнизапідписомміністраВасиляВовкуна.

Надзвичайний і Повноважний Посол України в РосiйськiйФедерацii Олег Дьомін подякував Культурному центру за тіснуспівпрацю,високооцінившипроведенняспільнихзаходівнадер-жавномурівні,поміжяких—прийомзнагоди15-річчявстановен-нядипломатичнихвідносинміжУкраїноютаРосією.Він,зокре-ма, звернув увагу присутніх на роботу Інформаційно-довідковоїбібліотеки,загальнийфондякоїзначноюміроюскладаєтьсязуні-кальнихтарідкіснихвУкраїнівидань,щокористуютьсявеликимпопитомсередросійськихнауковцівтастудентів.

— Чи були присутніми на вечорі представники української грома-ди Росії?

—Так.Булоприємнопочутисловавдячностівіддокторафі-лологічнихнаук,лауреатаНаціональноїпреміїУкраїниіменіТа-раса Шевченка Юрія Барабаша, який влучно схарактеризуваватмосферу,щопануєвЦентрі: «Сьогодні, вітаючинашихдрузівізювілеєм,мивисловлюємовеликурадість,бовсетеукраїнське,щосконцентрувавусобіТарасШевченко,продовжуєсвоєжиттяірозвиваєтьсядалітут,наАрбаті,внашомурідномуУкраїнськомудомі».

ВідчисленноїукраїнськоїдіаспоривРосіївиступивнашдавнійдруг, двічі Герой Радянського Союзу, льотчик-космонавт Павло

8 9

«Ідея створення Культурного центру України в Москві була геніальною»роЗдІл І

РомановичПопович,якийзгадавісторіюзаснуванняКультурногоцентрутарольуцьомупроцесіочолюваногонимТоваристваукра-їнськоїкультури«Славутич».

НаспривітавпочеснийголоваРадиукраїнськихземляцтвуМо-сквіМиколаЧеломбитько,головаРегіональноїгромадськоїорга-нізації«УкраїнціМоскви»ВікторіяСкопенко,головаПравлінняРегіональноїгромадськоїорганізаціївихідцівізХмельницькоїоб-ластіВалентинКосарик,президентРегіональноїгромадськоїор-ганізації«ЗемляцтвоДонбасівців»МиколаЛуньовтаінші.

Нанашуадресубулосказанобагатотеплихслів, ікожен,хтовиступав,говоривпроЦентрякпрогостинну,українськузадухомустанову.

— Ви напевно отримали безліч вітань поштою?—ІзУкраїнитарізнихрегіонівРосіїнадійшлоблизькосотніві-

тань—відМіністерствакультуриітуризмуУкраїни,Міністерствазакордонних справУкраїни,Національної спілкиписьменниківУкраїни, Інституту історії та Інституту літературиНаціональноїакадемії наук України, Національної парламентської бібліоте-киУкраїни,Всеукраїнськоготовариства«Просвіта» іменіТарасаШевченка,АкадеміїпедагогічнихнаукУкраїни,Київськоїдитя-чої академії мистецтв, Державного центрального театральногомузею імені Олександра Бахрушина,Московського державноголінгвістичногоуніверситету,українськихтаросійськихнаукових,освітніх,громадськихорганізацій,культурнихцентрівіноземнихдержавуМоскві.ВітальніслованадіслалиукраїнськідіаспорянизрізнихкуточківРосії,середякихРеспубліканськийнаціонально-культурнийцентрукраїнцівБашкортостану«Кобзар»,Товариствоукраїнськоїкультури«Калина»(Карелія),Національно-культурнаавтономіяукраїнцівМурманськоїобласті,Ярославськарегіональ-нагромадськаорганізаціяукраїнськоїкультури,Оренбурзькаоб-ласна українська культурно-просвітницька громадська організа-ціяіменіТарасаШевченкатаінші.

ПроцитуюлишепривітальнісловаТоваристваукраїнськоїкуль-туриХабаровськогокраю «Зеленийклин»: «Центр став справж-німостровомкультуридержавиУкраїнавросійськімморі.МиуХабаровськувисокооцінюємодіяльністьЦентруізв’язокнашоготовариствазним».

— Хто з московських друзів Центру завітав на ювілейний вечір?—НасвяткуванняднянародженняКультурногоцентрузібрали-

сячисленніросійськішанувальникиукраїнськогословатапісні,дляякихнашукраїнськийосередокнаАрбатіставтрадиційниммісцемвідпочинку в неповторній українській атмосфері. Завітали також

представникинауковоїй творчої інтелігенції, українськихділовихкіл,культурнихцентрівіноземнихдержав,зокрема,директорПоль-ськогоінститутувМоскві,радникПосольстваРеспублікиПольщаХєронімГраля,директорБолгарськогоцентруБеллаЦонєва.

— А якою була концертна програма?— На гостей Культурного центру чекав святковий концерт,

якийвівнароднийартистРосії,заслуженийартистУкраїниОлек-сандрГолобородько,івосновуякогобулопокладеновиступМіж-народноїхоровоїкапели«Славутич».ЦейвідомийуРосіїтапозаїї межами колектив під орудою заслуженого артиста України таРосіїОлександраСьомакивиконавкращіукраїнськіпісні—«Ой,діброво,темнийгаю»,«Дібровозелена»,«Ой,наІвана,наКупа-ла»,«Закувалатасивазозуля»,«Утопталастежечку»,«ЇхавкозакзаДунай»,«Розпрягайте,хлопці,коні»,аріяАндріязопери«За-порожецьзаДунаєм».Арозпочалаконцертпісня«ЛюблюясвоюУкраїну» на слова ВолодимираМатвієнка у виконанні солісткихоруГанниАльт.ПротягомвечоразвучаливіршіТарасаШевченкайВолодимираСосюри,атанцювальнийколектив«Славутич»ви-конавукраїнськийгопак.ЗавершилосясвятогімномКультурногоцентруУкраїнивМосквінасловаВіталіяКрикуненка.

— Протягом останніх років Центром видано низку наукових мо-нографій та збірок статей. Чи підготували щось до ювілею?

—Нацьомувечорікоженприсутніймавможливістьотримативподарунокщойновидануйчудовооформленукнигу«КультурнийцентрУкраїнивМоскві»,вякійсистематизованойузагальненоінформаціюпродіяльністьКультурногоцентруУкраїнивМосквінапочаткуХХІстоліття.

«Національний культурний центр України в Москві»(ukrcenter.org), 16 травня 2008 р.

Ассоль Овсянникова-Мелентьєва

Володимир Мельниченко: «Павло Попович бувнаймасштабнішою постаттю української діаспори в Москві»

За кілька днів до свого 79-річчя пішов від нас Павло Романович Попович — легендарний льотчик-космонавт, соратник Юрія Гагарі-на, двічі Герой Радянського Союзу. Таким його знають в Україні, Росії та в усьому світі. Але сьогодні мова буде про іншого Павла Романо-вича — про нашого великого співвітчизника, який впродовж шести

10


11

роЗдІл І

десятиліть уособлював у Москві щиру й щедру, совісну й талановиту, теплу й добру, красиву й співочу українську душу, про дружбу Павла Поповича з Культурним центром України в Москві.

— Володимире Юхимовичу, в одній з перших російських Інтернет-публікацій після смерті Павла Романовича було визнано, що в мос-ковських інтерв’ю він «обов’язково згадував про Український куль-турний центр на Арбаті». З чим це пов’язано?

—ПавлоРоманович—одиніззасновниківпершоговМосквіТоваристваукраїнськоїкультури«Славутич»ітеперужедовічниййогопочеснийпрезидент.СамевінстоявбіляколискиКультур-ногоцентруУкраїнивМосквінаприкінціминулогостоліття.Вінпишавсяциміпостійноцікавивсяйогороботою.Укнизіпочес-нихгостейЦентруякосьзалишивтакийзапис:«ВжебагатороківяживувМоскві,аленіколи,нінамитьнезабувавпроБатьків-щину,про те,щоянайпершийукраїнськийкосмонавт.Зрока-миностальгіязарідноюземлеюзростає,томувсечастішебуваювКультурномуцентрі.Тут особливо гостро відчуваюсвоюпри-четністьдоУкраїни,тутукраїнськийдух,тутзвучитьукраїнськамова, слово Сковороди, Котляревського іШевченка. УЦентрізавждизустрінешлюдей,якілюблятьУкраїнуіякимивонагор-диться.Сюдитягнутьсяйнашідрузі—російськідіячікультуриінауки.

Особлива,теплаатмосфера,якувідчуваєш,яктількипересту-паєшпоріг,створюєтьсяВами—колективомЦентру...Ви—по-движникиважливоїсправи,якуВамдоручилаУкраїнськадержава.Висправдідобилисятого,щоУкраїнапостійнойгіднопредстав-ленанаАрбаті,9.

Злюбов’ю.ВашП.Попович,льотчик-космонавт,двічіГеройРадянськогоСоюзу».

— Що мав на увазі Павло Романович, коли говорив, що він пер-ший український космонавт?

—ПавлоПоповичговорив:«Явсежиттяпишаюся,щояукра-їнець.ЗЛеонідомКаденюкомунаснемаєніякихрозбіжностей:він—першийкосмонавтнезалежноїУкраїни,ая—першийукра-їнськийкосмонавт».

— Як часто він бував у Центрі?—Приходивзавжди,колимийогозапрошували.Траплялося,

щодляцьогонавітьутікавзішпиталю.Віннаспідтримував,обе-рігав,допомагав,навчав.Ідужеважкопереоцінитиреальнупід-тримкуПавлаПоповичавтойчас,колималимісцезазіханнянаперетворенняКультурногоцентрунакомерційнуустанову.

— А просто так заходив?

— Часто телефонував мені сам і говорив: «Дядьку, я заїду!»Приїжджав,мипиличай,кавутайнетільки,говорилигодинами(чомунезаписував?!).Цейчас—щасливийумоємужитті.ПоручізПавломРомановичемнемоглобутиінакше.Віндобрезнавіс-торіюУкраїни,вмілокористувавсяфактамивдоведеннісвоєїпо-зиції,мавунікальневідчуттягумору.Уньоговиходило,щовина-хідникамипідводногочовнайкосмічногокораблябулизапорізькікозаки. Знав безліч українських пісень, охоче й красиво співав.Говоривсправжньою,соковитоюукраїнськоюмовою.Дужепере-живавзаміждержавнінегараздиувiдносинахУкраїниіРосії.

Заходилимоїзаступники,працівникиЦентру,вінусіхзнавнаімена,зусімабувудружніхстосунках:ПоповичуЦентрі!Вінмавдивовижнотеплуауру,всіхоб’єднував,згуртовувавнавколосебе.Ніколи не зустрічав іншої людини з таким оптимізмом і такоюжиттєрадісністю.

— Скільки ви були знайомі?—Лише вісім років.Але за той час він ставмені рідним.Як

старший брат. І він знав про це. Бачив,що на моєму робочомустолістоятьдвіфотографії—його(вінлюбивїїісамподарував)іБогданаСтупки.Такесусідствойомуподобалося.Багатовіддавбидлятого,щобвінжив.Алещоямігзробити?

— Павло Романович був поруч і під час візитів високих гостей з України?

—Обов’язково.Наприклад,12лютого2008р.вЦентріпобувавПрезидентУкраїниВікторЮщенко.ТодівеликийукраїнецьПав-лоПоповичсказавусвоємувиступі:«МизібралисязвамивКуль-турномуцентріУкраїнивМоскві,якийдлянасужеставріднимдомом.Я знаю,щоколективУкраїнськогодомуогортає тепломігостинністюкожного,хтосправдібажаєзнимспівпрацювати».ТодіжПавлоПоповичакцентував,здається,найголовнішевдер-жавній роботі з українською діаспорою в Росії: «Необхідно по-вноюміроюусвідомити,щобагатомільйоннаукраїнськадіаспорав Росії є величезним політичним, культурним, інтелектуальнимресурсомукраїнськоїдержави.

Вжедавноназріланеобхідністьстворенняфедеральноїпрогра-мирозвитку української культуривРосійськійФедерації.Лишенадержавномурівніможнарозв’язатисерйозніпроблеми,зокре-ма:створеннясистемиукраїнськоїосвітивРосії зповноціннимметодичним забезпеченням; створення на федеральному рівніукраїнськихзасобівмасовоїінформації;цільоведержавнефінан-суванняКультурногоцентруУкраїнидляздійсненнякультуроло-гічнихпрограм».

12


13

роЗдІл І

— Безперечно, Павло Попович був наймасштабнішою постаттю української діаспори в Москві.

—НавітьвРосіїнебулопостатімасштабнішої,значнішої,впливо-вішої,світлішої.Невсіцевизнавалиідалеконевсівеличезнійогота-лантитаможливостібулизадіянівім’яУкраїни.Тепер,колимаємовчитисяжитибезПавлаПоповича,часнавчитьіпереконаєвсіх.

ВіндихавУкраїноюнаповнігруди,маривнею,ніколиневід-мовлявсявідпоїздкинаБатьківщину.Йогочастозапрошували,зщироюрадістюзустрічали,йоголюбиливУкраїні.Протезавісім-надцятьроківнезалежноїУкраїнивладатакінезрозуміла,неви-знала,щосправжнійгеройУкраїни,якийпіднявукраїнськумовудокосмічноївисоти,живевМоскві.Тащотам...Кількаразів,небезвідомаПавлаПоповича,звертавсядовисокихдержавнихуста-нов,щобМузейкосмонавтикийогоімені,діючийнагромадськихзасадахуБілійЦеркві,набувстатусузагальнодержавногоабохочабобласного.ПавлоРомановичбувготовийпередативмузейчи-малобезціннихречей.Увідповідь—формальнівідписки.

Четвертого радянського і першого українського космонавтавизнанонавсійЗемлі,йогоіменемназваногірськийхребетвАн-тарктидіімалапланета,а,головне,щойогоім’язавждибулоівженазавждиневіддільневідУкраїни.Тащоцезначитьдлячиновни-ків...Знаю,точнознаю,щоПавлоПоповичпереживаввіднедо-даноїувагизбокуукраїнськихможновладців1.

Насправді, то були житейські дрібниці. Ще за життя ПавлаПоповичабулоясно,щовіннавічнопосівмісцевпершомурядіукраїнців,яківпродовжстолітьпрацюваливРосії,вМоскві,якговоривТарасШевченко«наславунашоїпреславноїУкраїни».Немоглобутиінакше!ПавлоПоповичтількимудропосміхався,колияговоривйому,щовінпліднопрацюєвросійськійстолицізначнодовше,ніжбудь-хтозних.

— Яким було ваше останнє спілкування?—Закількаднівдонесподіваноїсмертівінзателефонувавіска-

зав,щохочездружиною,АллоюФедорівною,поїхативКоломиюіЯремче.Чинемаєвменезнайомого,якийпосприявбивцьому?

1 Під час верстки книги стало відомо про Постанову Верховної РадиУкраїнивід15.06.2010р. «Провідзначення80-річчязднянародженняпер-шогоукраїнськогокосмонавта,двічіГерояРадянськогоСоюзуПоповичаП.Р.»,вякій,зокрема,мовайшлапропроведеннявНаціональномукультурномуцентріУкраїнивМосквіурочистогозаходу,присвяченогоційподії,атакожзабезпеченняоновленняекспозиціїіналежнефункціонуваннямузеюкосмо-навтикиіменіП.Поповичавм.УзиніБілоцерківськогорайонуКиївськоїоб-ласті.

Вирішивцепитанняшвидко і вжечерезпівгодининабравйогомобільний телефон, але відповіла АллаФедорівна. Сказала,щоПавлоРомановичнеможевзятитрубку,бо...чиститьрибупіслявдалої рибалки (був фанатичним і неперевершеним рибарем!),його захоплюючі розповіді можна було слухати безкінечно.Не-вдовзіПавлоРомановичзателефонував,імикороткопоговорилипроїхнюпоїздкунаІвано-Франківщину.

— Як буде вшановуватись пам’ять Павла Романовича у Націо-нальному культурному центрі України в Москві?

—Щороку 5 жовтня, у свій день народження,ПавлоПопо-вичобов’язковоприходивдоКультурногоцентруУкраїни.Передвід’їздомізМоскви,доякоївінповернувсявтруні,ПавлоРомано-вичдоволідокладноговоривзімноюпровідзначеннявКультур-номуцентрійого80-річчяв2010р.ТаксамовКультурномуцент-рі України вМоскві він збирався презентувати свою книгу «Немоглобутиінакше»,щоготуєтьсядодрукувКиєвівДержавномуспеціалізованомувидавництві«Либідь».Цезробимо!Уквітніна-ступного року, до Дня космонавтики, відкриємо виставку, при-свяченуПавлуРомановичу,авжовтнідойого80-річчяпроведемоювілейнийвечір.Яхотівби,щобім’яПавлаРомановичаносилаУкраїнськанедільнашколаКультурногоцентруУкраїнивМоскві.Бонеможебутиінакше!

«Національний культурний центр України в Москві»(ukrcenter.org), 14 жовтня 2009 р.


Нова сторінка українського життя за кордоном

На початку лютого 2010 р. відбулася подія, варта того, аби про неї не просто знали, але й говорили. Мова йде про Указ Президента України «Про надання Культурному центру України в Москві стату-су національного».

Саме про нові можливості Центру, його перспективи та сього-дення ми говорили з генеральним директором Володимиром Мельни-ченком.

— Володимире Юхимовичу, що є для колективу новий статус Культурного центру?

—Передусім,визнаннязагальнонаціональногоіміжнародногозначеннярезультатівдіяльностіколективунапочаткуХХІстоліт-тя.Визнаннятого,щоконцепціяроботиЦентруповністювідпо-

роЗдІл І

14


15

відаєнайважливішимнаціональнимпріоритетамУкраїниуміж-державнійкультурнійполітиці.

— А для Вас особисто?—Невідділяюсебевідколективу.Положенняпронаціональну

установупередбачаєнаявністьунійфахівцівтаспеціалістівізви-сокимрівнемпрофесійноїкваліфікаціїтазначнимдосвідомпрак-тичноїроботи.Нашколективвідповідаєцимвимогам.Сподіваю-ся,щоійогокерівник.

— Певно, так, якщо враховувати, що минулого року Ви стали лау-реатом Національної премії України імені Тараса Шевченка.

—Ця найвища державна нагорода в галузі літератури і мис-тецтвтакожзначноюміроюналежитьусьомуколективуЦентру.АджеНаціональної премії були удостоєні праці з московськогошевченкознавства,астратегічнийпроект«ТарасШевченко»вза-галілежитьвосновінашоїдіяльності.Тайсамемасштабніпро-ектискладаютьсутьуспішноїроботиколективу.

— Крім згаданого Вами, знаю, що є проекти «Україна театраль-на», «Українське кіно»...

— А ще «Григорій Сковорода», «Микола Гоголь», «МихайлоГрушевський»,«ЛесьКурбас»,«ВасильСтус»,«ДітивНаціональ-номукультурномуцентріУкраїнивМоскві», «Прем’єра»,«Пре-зентація»,«Діалогкультур»,«ВідоміукраїнцівРосії»та інші.Ціназвисаміговорятьзасебе.

— Не можу не торкнутися фінансового питання. Тепер, згідно з Положенням про національні заклади, фінансування Центру буде проводитись за окремими нормативами, встановленими Кабінетом Міністрів України.

—Практичновсінашідрузійприхильникинайпершерадіютьсамезцьогоприводу.Протенасправдісаметутжоднихзмінавто-матичнонепередбачається,бонасдержававзагалінефінансує.Моженарештіновийстатусдозволитьрозв’язатицеперезрілепи-тання?

Утім, якби це сталося, то передусім необхідно виділити дер-жавнігрошінафінансуванняважливихкультурнихпроектів,якібуМосквівийшлидалекозамежіЦентру.Мовайдепродніукра-їнської культури, фестивалі національних театрів, розширення«Українськоїкнигарні»наАрбатітощо.

Таксамовимагаєфінансовогозабезпеченняпроект«Діаспора»,урамкахякогомипрезентуєморегіональніукраїнськіорганізації.Запрошеннявеликоїкількостіучасниківмистецькихколективів,представниківукраїнськоїдіаспори,їхрозміщенняіхарчуваннявМоскві—всецепроблеми,щостаютьінодінепереборними.Зви-

чайно,левовучасткувитратмаєбузятинасеберосійськасторона,алейКультурнийцентрхотівбипочуватисявільнішеуфінансо-вомупланіутакихекстремальнихситуаціях.Створенняфінансо-возабезпеченогомеханізмуреалізаціїпроекту«Діаспора»моглобнайближчимирокамисуттєвозмінитинакращеситуаціювроботізукраїнськоюдіаспороювРосії.

— Можна зробити якийсь кардинальний крок аби активізувати українську діаспору в Росії?

—Необхідноне тільки ефективнішевикористовуватипотен-ційні можливості Національного культурного центру України вМоскві,алействорюватийогофіліаливрегіонах.Незначнівмас-штабахдержавий глибокопродумані,цільові затратиокуплять-сясторицеютаматеріалізуютьсяв активізації українськихкуль-турних,просвітницьких,освітніхорганізацій.Не забуваймо,щомовайдепробагатомільйоннийпрошарокукраїнцівуРосії,якийєчастиноюнашогонародуіпоки-щозалишаєтьсязначноюміроюнеосвоєнимкультурним,інтелектуальнимресурсомУкраїни.

— Які б Ви виокремили досягнення Центру?—НайвищимдосягненнямвважаюнаданняЦентрустатусуна-

ціонального.— Зараз ми говорили про стратегічні плани. А який напрямок роз-

витку Центру найцікавіший для Вас особисто?—Наставчасякіснопіднятирівень інформаційногозабезпе-

ченняроботиНаціональногокультурногоцентру,щовсвоючергурозширитьколойвіртуальнихвідвідувачівЦентрунадесяткити-сяч.І,повірте,вонибудутьзадоволені.

Потужніперспективимаєйнауково-досліднаробота,щоне-минуче збиратиме навколо себе творчі сили з усіх мистецькихжанрів.

— Мабуть, доцільною була б державна підтримка наукової роботи в Центрі.

— Безперечно, можна було б значно розширити науково-пошуковуроботузпроблемукраїнознавствавМоскві.УрамкахЦентрумігбипрацюватиспеціальнийпідрозділнауково-дослідноїтаархівноїроботи.Успокійномурежимімимоглибзібратиуро-сійських архівах величезну кількість документів, які офіційнимшляхомнамніколинепередадуть.ІчомубзаучастіКультурногоцентрунепроводитистажуваннямолодихнауковців, які займа-ютьсяпроблематикоюукраїно-російськихвідносин?Унасємож-ливістьдопомогтивцьомупланідержаві.Алесамігрошінавсецевиділитинеможемо.Унасвсежтаки4,5тисячіквадратнихметрівплощі,якіпотрібноутримуватийзабезпечуватиналежнимчином.

роЗдІл І

16


17

Івсізаходи(аїхблизькотрьохсотнарік),якімипроводимо,фі-нансуємотакожвласнимкоштом.

— Кого з артистів Ви хотіли б бачити найближчим часом на сцені Центру?

—УнашихпланахтворчийвечірБогданаСтупки«КонцертдляСтупкизоркестром».Сподіваюся,щоунасзновупобуваютьНінаМатвієнко,МаріяСтеф’юк,АнатолійПаламаренко,РаїсаНедаш-ківська.Передбаченотворчі зустрічі зБорисомОлійником, Іва-номДрачем,ПавломМовчаном,МарієюМатіос,ЛесеюДичко.

Доречі,15березняуЦентрівідбудетьсяурочистийвечір,при-свячений196-йрічницізднянародженняТарасаШевченка,уви-конанніцьогорічноголауреатаНаціональноїпреміїУкраїниіменіТарасаШевченка,актораНаціональногоакадемічногоукраїнсько-годраматичноготеатруім.МаріїЗаньковецькоїБогданаКозака.

ХотілиббачитиунасйіншихцьогорічнихлауреатівШевчен-ківськоїпремії.Наприклад,провестивЦентріпрезентаціюкнигиОксаниПахльовськоїабопослухатимузичнітвориЛевкаКолоду-ба.ПропонуємоСтепануГанжіпоказатиунассвоїчудовікилими.ГотовіпровестивМосквіпрезентаціюмонографіїМиколиБабакатаОлександраНайдена «Народна іконаСередньоїНаддніпрян-щини».Доречі,нинішнійлауреатШевченківськоїпреміїВікторКовтункількароківтомувжевиставлявсвоїтвориунашомуЦен-трі,імизрадістюзапрошуємойогознову.

— На початку березня відбудеться заключний тур Всеросійського конкурсу на краще читання поетичних творів Тараса Шевченка серед дітей і молоді, який Центр проводить впродовж кількох років. Що очікуєте від нього цього разу?

—Прогнозую зростання інтересу до творчостіШевченка се-редросійськомовнихшколярівістудентів.Зрокуврікпокращу-єтьсяякістьвивченнянимиукраїнськоїмови,проникненняв їїдуховніглибини.Проце,доречі,свідчитьуспішнароботанашоїУкраїнськоїнедільноїшколи.Взагалі, залученнядітейтамолодідонаціонально-культурноїроботи—цеодназголовнихпроблемукраїнської діаспори в Росії. На мій погляд, найперше можнаоб’єднатизусиллянавселенськійлюбовіукраїнцівдоКобзаря.

— Ви — доктор історичних наук, письменник. Над чим працюєте сьогодні?

—Уберезні виходить у світ книга «УкраїнськадушаМоскви(Михайло Максимович. Михайло Щепкін. Осип Бодянський.МиколаГоголь)».Зараззавершуюроботунадкнигою«Українськінаголосимосковськиххрамів»,присвяченоюмаловивченійтане-достатньовисвітленійтеміпричетностівеликихукраїнцівдоба-

гатьохмосковськихцерков іукраїнськоговпливунамосковськухрамову.

— Залишається лише побажати успіхів у здійсненні всіх намічених планів!

«Слово Просвіти». — 2010. — № 7. — 18-24 лютого.

Юрий Безкровный

Владимир Мельниченко: «Я убежден, что идея создания Культурного центра Украины в Москве была гениальной»

Культурный центр Украины в Москве, расположенный в самом сердце России, на улице Арбат, в 2010 г. указом Президента Украины получил высокий статус национального. О деятельности и значении Центра в культурной жизни двух стран рассказал генеральный ди-ректор учреждения, доктор исторических наук, член-корреспондент АПН Украины, заслуженный деятель науки Украины, лауреат Наци-ональной премии Украины имени Тараса Шевченко Владимир Мель-ниченко.

—Владимир Ефимович, возглавляемый Вами Культурный центр Украины в Москве перешел в этом году на высший уровень деятель-ности — он стал национальным. Что для Вас и для коллектива значит этот статус?

—Присвоение статуса национального— это, безусловно, нетольковысокаяоценканашейработы,ноипризнаниеЦентраод-нимизведущихучрежденийкультурыУкраины.

Я убежден, что идея создания Культурного центра Украиныздесь,всамомсердцеМосквы,наСтаромАрбате,былагениаль-ной,аеереализациясталадействительновыдающимсясобытиемв духовной жизни современной Украины. Сегодня мы делаемвсевозможноедляпопуляризациивРоссииукраинскогоязыка,культурыидуховности,укреплениядружескихсвязейукраинско-гоироссийскогонародов.

НациональныйкультурныйцентрУкраины,какполномочныйдуховныйпредставительнашегогосударствавРоссии,постепен-нопереходитнановый,качественноболеевысокийуровеньсвоейдеятельности.Сейчас он уже сталмощнейшим культурологиче-скимобъектомУкраинызаграницей,которыйможетбытьмоде-льюдлядальнейшегоразвертываниядиалогамеждуукраинскойидругимимировымикультурами.

роЗдІл І

18


19

— Расскажите, пожалуйста, о приоритетных направлениях работы Центра.

—Основными в нашей работе являются крупномасштабныепроекты: «Тарас Шевченко», «Николай Гоголь», «Диаспора»,«Украинские землячества в Национальном культурном центреУкраины в Москве», «Диалог культур», «Украина сквозь века»,«Дети вНациональномкультурномцентреУкраинывМоскве»,«Украинское кино», «Украина театральная», «Презентация»,«Премьера», «Золотые голоса Украины» и другие. В Центревыступаютвыдающиесямастераукраинскойироссийскойсцены,прославленные музыкальные и хореографические коллективы.У нас можно посмотреть спектакли ведущих театров Украины,ознакомитьсяспроизведениямилучшихукраинскиххудожниковискульпторов.

В течение года вКультурномцентре проходит около трехсотмероприятий—концертов,выставок,спектаклей,кинопоказов,презентаций,творческихвечеров,конференций,встреч,которыепосещаютпятнадцать-двадцатьтысяччеловек.

При Центре работает информационно-справочная библио-тека, которая подписывает из Украины почти семьдесят пери-одических изданий. Здесь можно найти самую разнообразнуюлитературуобУкраине,втомчислеизданияИнститутаисторииУкраины, Института литературы Национальной академии наукУкраины. И единственный книжный магазин на Старом Арба-те— это книжныймагазинНационального культурного центраУкраины.

— Пользуется ли Центр популярностью у москвичей неукраин-ского происхождения?

—Неменьше,чемумосковскихукраинцев.Москвичизнаютнашиконцертныйивыставочныйзалы,любятукраинскиеслово,песню,танец,живопись.

Популяризируя украинскую культуру и духовность, мы хо-тим,чтобыуновыхпоколенийроссиян,даиуукраинцевРоссиибыла возможность понять культурные и социальные процессы,которымиживетсовременнаяУкраина.

— Вы сотрудничаете с украинской диаспорой России?—Мыстараемсявсестороннеподдерживатьсвязисукраински-

миорганизациямиРоссии.С2002г.НациональныйкультурныйцентрУкраиныосуществляетпроект«Диаспора»,врамкахкото-рогопроводятсяпрезентациирегиональныхукраинскихоргани-зацийвРоссии,проходятсовместныекультурныеинаучныеме-роприятия.

НасценеЦентрапроходилФестивальим.АлександраКошица,ав2009г.унасоткрылсяПервыйфестивальукраинскойкультуры«СорочинскаяярмаркавМоскве».

Отмечу,чтосприходомнадолжностьначальникаотделаин-формацииидиаспорыЦентразаслуженногоработникакультурыРоссиииУкраиныВикторииСкопенко,существенноулучшиласьработасукраинскойдиаспорой.

— Какие организации побывали у вас в последнее время?—Вэтомгодусостоялисьтворческиеконцерты-презентации

Усинскойнационально-культурной организации «Дніпро» (Рес-публикаКоми),Лазаревскогоцентра украинскойкультуры.Со-вместно сНижнекамской национально-культурной автономией«Украинское общество „Вербиченька“» (Республика Татарстан)былпроведенкруглыйстол,посвященныйтворчествуфутуристаДавидаБурлюка.

Мы тесно сотрудничаем с Советом украинских землячествМосквы.ЕжемесячновстенахЦентрапроходятвстречиивечерасучастиемпредставителейобластей.Например,вэтомгодусосто-ялись вечера Луганского землячества «Московская ассоциация„Лугань“»,Региональнойобщественнойорганизации «Земляче-ство киевлян», «Землячества Полтавчан», Региональной обще-ственнойорганизации«Севастопольскоеземлячество»,Кирово-градскогоземлячества«Елисаветград»идругих.

Скажем, севастопольцы провели у нас выставку доку-ментальных фотографий «Легендарный Севастополь», посвя-щенную 65-летию Великой Победы. Луганчане собрали своихземляковнаконцертк95-летиюМихаилаМатусовского.Полтав-чане организовали несколько больших музыкальных меропри-ятий, а также приездПолтавского академического украинскогомузыкально-драматического театра им. Николая Гоголя. Киев-лянепровелипрезентациюкнигиВалерияЛозицкого «Маминыписьма»итворческийвечерпоэтессыОльгиКубяк«Лицомкпри-роде».Кировоградцыпорадовалинашихгостейконцертомсолис-тов Театрально-оперного содружества «„Киевская Русь“ именибратьевТобилевичей»ит.д.Примеровнесчесть.

Крометого,вЦентреработаеттворческаямастерскаяУкраин-скойнароднойхоровойкапеллыМосквыитрадиционнопрово-дитсяУкраинскиймузыкальныйсалон.

С большим успехом прошел у нас показ первого спектакляТеатра-антрепризы «Эней», созданного в Москве лауреатамимеждународныхконкурсовНиколаемРешетнякомиЛарисойБи-лан.

роЗдІл І

20


21

— Кто из выдающихся украинцев в России бывает у вас?—Многолетунассуществуетпроект«Известныеукраинцыв

России», в рамках которого бывалиВладимирБортко,ВасилийЛановой,ИосифКобзон,АлександрМорозов,Александр Голо-бородько, Элина Быстрицкая, Роман Виктюк и многие другие.Скажем,в2002г.унаспрошелтворческийвечерКларыЛучкосееучастием.«КакбудтопобываланаУкраине»,—сказалаонамнетогда.Виюнеэтогогодаунассостоялсявечерпамятивыдающейсяактрисы,накоторомбылпоказанновыйдокументальныйфильм«Клара»,снятыйрежиссеромВалентинойВладиславлевой.

— Занимается ли Центр научной работой?— Семь лет назад в Устав Центра мы специально внес-

ли изменения, предусматривающие осуществление научно-исследовательскойработывобластиисторииикультурыУкраины.ЗаэтигодывМосквенаукраинскомязыкебылоиздано15книг,втомчислемонографииопребываниивгородеТарасаШевченкоиегодружбесМихаиломЩепкиным,ОсипомБодянским,Миха-иломМаксимовичем, семьейАксаковых.Увиделисвет авторскаяэнциклопедия«ШевченковскаяМосква»имонография«Украин-скаядушаМосквы»,вскоревыходиткнига«Украинскиеакцентымосковскиххрамов».Вовсехизданияхидетречьодуховномпри-сутствииукраинцеввроссийскойстолице.НескольколетназадпринашемучастиивКиевебылизданоднотомныйсборникизбранныхпоэзийТарасаШевченконаукраинскомирусскомязыках.

В наших стенах ежегодно проходят совместные российско-украинскиенаучныеконференцииикруглыестолы.Вконцепро-шлого года состоялась конференция «Украинистика в России»,собравшая ведущих украинистов из России и Украины, а в на-чалеэтогогодавстречалисьроссийские,украинскиеияпонскиеискусствоведы.

Думаю, что Центр мог бы стать координирующим орга-ном в реализации многих масштабных российско-украинскихобразовательно-информационных, научных и культурологичес-кихпрограмм.

МысчитаемнеобходимымсозданиевЦентреИнститутаукра-иноведениянаобщественныхначалах,которыйвбудущемстанетполноценнойнаучнойструктурой.

— Какие образовательные проекты осуществляет Центр?— При центре работает Украинская воскресная школа и

двухгодичныеКурсыукраинскогоязыка,количествослушателейиучениковкоторыхрастетскаждымгодом.Особенностьюново-гоучебного годавШколестало значительноеувеличениечисла

учащихся из русскоговорящих и неукраинских семей, а такжекачественно новый уровень преподавания предметов. ИсториюУкраины,например,читаетизвестныйученый,кандидатистори-ческихнаук,руководительЦентраукраинскихисследованийИн-ститутаЕвропыРАНВикторМироненко.

С2002г.ежегодномыпроводимВсероссийскийконкурсналуч-шеечтениепоэтическихпроизведенийТарасаШевченко,вкоторомпринимаютучастиедетииподросткиизразныхуголковРоссии.

ВкнижноммагазинеЦентраоткрытамемориальнаякомнатаТа-расаШевченкоиМихаилаГрушевского,гдепроходятоткрытыеуро-кидляучениковмосковскихшколивысшихучебныхзаведений.

В2009г.былиорганизованыкультурно-образовательныемеро-приятия,посвященные200-летиюНиколаяГоголя.Огромныйин-тересвызвалавыставкахудожественныхработстудентовКиевскойдетскойакадемииискусств«МойГоголь»,которуюпосетилимно-гиемосковскиедети,вчастности,ученикиобщеобразовательнойшколы№59имениН.В.Гоголя.Теплыесловаонашемсотрудни-чествесказалатогдадиректоршколыВикторияФилькина.

ВотужедевятьлетвсотрудничествесДепартаментомкультурыПравительстваМосквы осуществляется проект «Юные талантыновогостолетия»,благодарякоторомуумосковскихдетейидетейизукраинскихсемейестьвозможностьзнакомитьсясдостижени-ямиукраинскойирусскоймузыкальнойкультуры.

— Сотрудничаете ли вы с культурными центрами других стран в Москве?

—Да,мыподдерживаемтесныесвязискультурнымицентра-ми других государств, прежде всего, славянских.И всегда радывидетьихруководителейвнашемДоменаАрбате.ТрадиционносовместнымиусилиямиотмечаемДеньславянскойписьменностиикультуры,проводиммеждународныекнижныеихудожественныевыставки, в которых принимают участие культурные центрыПольши,Болгарии,Словакии,Чехииидругие.

ПослучаюпятнадцатилетнегоюбилеяЦентрав2008г.мыпо-лучилимножествопоздравленийизУкраиныиРоссии.Напри-мер,вписьмеотБолгарскогокультурногоинститутавМосквена-писано:«Заэтигодывыуспелиутвердитьсякакнастоящийцентрдля ознакомления с богатой культурой, наукой и образованиемУкраины.Мысчастливынашейсовместнойработойисотрудни-чествомнаблагославянскихнародов».

Вэтомгодуунассостоялосьоткрытиебольшойхудожествен-нойвыставки«Славянскиймир»,накоторойбылипредставленыработыизвестныхукраинскихирусскихживописцев.

роЗдІл І

22


— А с какими российскими организациями и учреждениями под-держиваете контакты?

—Мы тесно сотрудничаем с Центром украинских исследо-ваний Института Европы РАН, Институтом славяноведения идругими институтами РАН,Московским государственным уни-верситетом им. М. Ломоносова, Московским государственнымлингвистическимуниверситетом,Московскимгосударственнымгуманитарным университетом им. М. Шолохова, Московскимгосударственнымлингвистическимлицеем№1555.

Центр всячески содействует развитию контактов междуобразовательнымиинаучными учреждениямидвух стран.Одинизяркихпримеров—научно-теоретическаяконференция«Рос-сияиУкраина:историяиобразистории»,накоторуювЦентресобралисьведущиеукраинскиеироссийскиеученые.

Хотелось бы также отметить нашу давнюю дружбу сМемориальныммузееминаучнойбиблиотекой «ДомГоголя», скоторымимыреализовалинесколькопроектов.Срединихииз-даниекомпакт-диска«ПоследниедниНиколаяГоголя».АвэтомгодувЦентресостояласьпрезентациякниги«РодословиеН.В.Го-голя»сучастиемдиректорамузеяВерыВикуловой.

Неоднократно поддерживала наши идеи директор Мемори-альногомузея-квартирыАндреяБелогоМоникаСпивак.Извест-но,чтомузейнаходитсявдоме,гдев1916–1917гг.полгодажилвыдающийся украинский историкМихаил Грушевский. В част-ности, к юбилею Грушевского здесь на время появился стенд,посвященныйегопребываниювМоскве.

Совсем недавно у нас состоялось торжественное открытиеПервогофестиваляукраинскойирусскойакадемическоймузыки«Viverememento»,посвященногопамятиИванаКарабица,вко-торомпринялаучастиесупругакомпозитораМарианнаКопица-Карабиц. На вечер пришли многие известные московскиемузыковедыилюбителиукраинскоймузыки.

Работа Национального культурного центра Украины полу-чилавысокуюоценкунетольковУкраине,ноивРоссии.Рос-сийская академиянаукнаградилаЦентрпамятноймедалью «Завыдающийся вклад в развитие культуры России», от серьезнойобщественнойорганизациимыполучилиОрденЛомоносова«Зазначительныйвкладвукреплениедружбыисотрудничествамеж-дуРоссиейиУкраиной».

Впрочем,этаработатольконабираетобороты.Мысуществен-норасширяемвозможностинашихпроектовинадеемсянаболеетесноесотрудничествосроссийскимиколлегами.

Историческая справка: ВажнымповодомдлясозданияНацио-нальногокультурногоцентраУкраинывМосквесталосущество-ваниевдомепоулицеАрбат,9,строение1,магазина«Украинскаякнига»,которыйработалздесьещесначала1930-хгодов.

УчитываяэтотфактКабинетМинистровУкраиныподнялво-просопередачезданиядляреконструкцииподКультурныйцентрУкраины.Ужевсентябре1992 г.правительствоМосквыпереда-лоэтотдомварендуПостоянномупредставительствуУкраинывРоссийскойФедерации.

14мая1993 г.былопринятопостановлениеКабинетаМини-стровУкраины«ОсозданииКультурногоцентраУкраинывг.Мо-скве».Реконструкциядомапроводиласьсмая1994г.поиюль1998г.засчетбюджетныхсредствУкраины.ОткрылсяКультурныйцентр27ноября1998 г.С2002 г. зданиеЦентра сталособственностьюУкраины.СегодняНациональныйкультурныйцентрУкраинывМосквенаходитсявведенииГосударственногоуправлениядела-миПрезидентаУкраины.

ВначалеХХІвекабыласоздананаучнаяконцепциядеятель-ностиЦентра, благодаря реализации которой он стал однимизведущихучрежденийкультурыУкраины.8февраля2010г.УказомПрезидентаУкраиныКультурномуцентруУкраинывМосквебылприсвоенвысокийстатуснационального,за«весомыйвкладвраз-витиеукраинско-российскогосотрудничествавсферекультуры,образования,науки,популяризациюнациональногокультурногонаследия Украины, ее истории, удовлетворение национально-культурныхиязыковыхзапросовукраинцев,которыепроживаютвРоссийскойФедерации...»

«Этносфера». — 2010. — № 10.

24 25

Московські стежки Тараса Шевченка

РОЗДІЛ ІІМосковські стежки Тараса Шевченка

(проект«ТарасШевченко»)


Володимир Мельниченко: «Святкування річницьТараса Шевченка у нас завжди особливі»

Проект«Тарас Шевченко»,спрямований на підготовку до 200-річ-ного ювілею з дня народження поета, здійснюється в Національно-му культурному центрі України в Москві з початку ХХІ століття. А тому московський сегмент системної пропаганди життя і твор-чості Шевченка заслуговує на окрему увагу і подальшого розвитку, вимагає нових підходів і щоденного наповнення. Все це і стало окре-мою нагодою поговорити з генеральним директором Національного культурного центру України в Москві Володимиром Мельниченком.

— Володимире Юхимовичу, щороку в березні у Центрі проходять урочисті вечори й концерти, присвячені Шевченкові, на які запрошу-ються відомі артисти, діячі науки і культури. Назвіть найвизначніші з них протягом останніх кількох років.

—Виокремитикогосьодногонеможливо,бовсіучасникиуро-чистихзаходівзаслуговуютьнасловавдячності.Скажімо,у2002р.доЦентруізСанкт-ПетербургаприїжджавнароднийартистУкра-їниіРосіїВалерійІвченко.ТодіжШевченковіпоезіїчитаввідо-мийукраїнець,народнийартистРосіїОлексійПетренко,аукра-їнськіпіснівиконувалотріобандуристок«Росава».

Однимзнаймасштабнішихзакількістюурочистихзаходівбуврік190-річчяКобзаря.ТодідонасприїжджавдиректорНаціональ-ногомузеюТарасаШевченкаСергійГальченко.Вурочистомуве-чорівзялиучастьНадзвичайнийіПовноважнийПосолУкраїнивРосійській Федерації Микола Білоблоцький і народний депутатУкраїни,директорІнститутулітературиім.Т.Г.ШевченкаНаціо-нальної Академії наук України, академік Микола Жулинський.УсвятковомуконцертітворипоетачитавнароднийартистУкра-їни,лауреатНаціональноїпреміїУкраїни іменіТарасаШевченкаАнатолійПаламаренко,співалитріобандуристок«Намисто»Цент-

рального народного дому м. Івано-Франківська та Міжнароднахоровакапела«Славутич»КультурногоцентруУкраїнивМоскві,чоловічийквартет«Явір»ускладінароднихартистівУкраїни,лау-реатівНаціональноїпреміїУкраїниіменіТарасаШевченкаОлексіяХарченка,ЄвгенаПруткіна,ВолодимираДідуха,ВалентинаРеуса.

— Але це далеко не все, чим тоді відзначили ювілей Кобзаря у ва-шому Центрі.

—У рамках проекту «ТарасШевченко» того року, раніше ніж вУкраїні,відбуласяпрезентаціяпершихтомівПовногодванадцятитом-ногозібраннятворівКобзаря.Такожунаспройшлапрезентаціядо-кументальноготелефільму«МійШевченко»,знятогона«Студії1+1»,підчасякоїглядачізустрілисязавторамифільмуЮріємМакаровимтаОленоюЧекан.Тодіжбуловідкритохудожнювиставкутворівнарод-нихмайстрівУкраїнизшевченківськоїтематики,показанокіносеріал«ТарасШевченко.Заповіт»,пройшлапрезентаціямонографіїлауреатаНаціональноїпреміїУкраїниіменіТарасаШевченка,докторафілоло-гічнихнаукЮріяБарабаша«Колизабудутебе,Єрусалиме...»

А найголовнішим нашим подарунком став вихід у світ збіркивибранихпоетичнихтворівКобзаряукраїнськоюіросійськоюмо-вами,упорядкованоївКультурномуцентрізапідтримкиІнститутулітературиім.Т.Г.ШевченкаНаціональноїакадеміїнаукУкраїни,НаціональногомузеюТарасаШевченкатавиданоїДержавнимви-давництвом«Либідь».Щедро ілюстрованамалюнками,офортамитамалярськими творамиШевченка, які віддзеркалюютьщеоднуяскравуграньйогомогутньоготаланту,збірканаочнопідтвердилайогонеосяжниймистецькийпотенціал.ГлибокупередмовудонеїнаписавакадемікМиколаЖулинський.

Продовжуючи тему заходів, присвячених шевченківськимдням,скажу,щоу2005р.насвятадоКультурногоцентруприїж-джавнароднийдепутатУкраїни,головаВсеукраїнськоготовари-ства«Просвіта»ім.Т.Г.Шевченка,поетПавлоМовчан.Тогорокуусвятковомуконцертівзявучастьансамбльсолістів«Благовіст»Українського академічногофольклорно-етнографічного ансамб-лю«Калина».Поетичнукомпозицію«Непитайтесвоюдолю»забаладамиідумамиТарасаШевченкатодіблискучевиконалана-роднаартисткаУкраїниРаїсаНедашківська.Ідужеважливимкро-ком,якийобов’язковоматимедобрепродовженнявмайбутньому,сталовідкриттявЦентрі27квітня2005р.Меморіальноїкімнати,присвяченоїТарасуШевченкуйМихайлуГрушевському.

У2006р.здоповіддюпронаціональногогеніявиступивдокторфілологічнихнаук,лауреатНаціональноїпреміїіменіТарасаШев-ченкаЮрій Барабаш, а у святковому концерті взяв участь Чер-

26 27

Московські стежки Тараса ШевченкароЗдІл IІ

нігівський народний хор під керівництвом Володимира Коцура.Такіпронизливімиттєвостідуховнооб’єднуютьукраїнцівінашихгостей усіх національностей. Наступного дня в Центрі відбуласямоновистава«Сон»Львівського«Театруукошику»замотивамиод-нойменноїпоемиТарасаШевченкаувиконаннізаслуженоїартист-киУкраїниЛідіїДанильчук.Увідеопрограмібулопоказанофільм-оперу М. Вериківського «Наймичка» за однойменною поемоюКобзаря(авторсценаріютарежисерІринаМолостова).Булотакожвідкритокнижковувиставку«НавічномушляхудоШевченка».

Утомужроціособливийрезонансвикликавкруглийстіл«Та-рас Шевченко і Олександр Пушкін — наші сучасники». ЙогоучасниківпривітализаступникголовиНаціональноїспілкипись-менників України ВасильШкляр і секретар Правління СпілкиписьменниківРосії,випускникКиївськогоуніверситетуВолоди-мир Середін. З доповідями виступили проректор Літературногоінституту ім.М. Горького, докторфілологічних наукОлександрУжанков,провіднийнауковийспівробітникШевченківськогона-ціональногозаповідникавм.Каневі,кандидатфілологічнихнаукЗінаїдаТарахан-Береза,завідувачвідділутеоріїлітературиXXIсто-літтяІнститутусвітовоїлітературиім.О.М.ГорькогоРосійськоїАкадеміїнаук,докторфілологічнихнаукСергійНебольсін.Уроз-мовівзялиучастьзаступникголовиКіровоградськогоземляцтвавМоскві,членСпілкиписьменниківРосіїВладиславЧуканов,го-ловаЖитомирськогоземляцтвавМоскві,заслуженийхудожникРосіїВікторДем’янчук,старшийнауковийспівробітникДержав-ногомузеюО.С.ПушкінаТетянаЄвстаф’єва,поетесиІринаЛа-новайІринаПанченкотаінші.ПоезіїШевченкаіПушкіначитавнароднийартистРосіїМиколаДупак,піснійромансинаїхвіршівиконуваласолісткаБольшоготеатру,полтавчанкаЛарисаБілан.

Напочатку2007р.доКультурногоцентруУкраїнизавітаввідо-мийукраїнськийписьменник,поетіперекладач,головаКомітетузНаціональноїпреміїУкраїниіменіТарасаШевченкаРоманЛуб-ківський,якийудоповідінаголосивназначенняукраїнствавроз-виткуросійськоїкультурийдержавності:«Неподалікцьогобудин-кузупинялися,зустрічалисяздрузямиТарасШевченко,МихайлоГрушевський,СимонПетлюра,ВолодимирВинниченко...Україн-ськаприсутністьуРосіїівнесокросійськихукраїнцівурозбудовудемократії, збагаченняросійськоїкультури—цеаксіома. Іжитинамтребавіроювте,щобольовіпорогиминулогонерозділяти-мутьнас,непозбавлятимутьможливості,якунамдаєдемократія,політичнатолерантність,взаємоповагайспільнебажаннятворитидобронавеликомуєвропейськомутасвітовомупросторі».

Головноюособливістюконцертусталоте,щоЦентрпровівйогосамотужки,іззалученнямлишесвоїхколективівтавідомихмосков-ськихсолістів.УпрограміцентральнемісценалежалоМіжнароднійхоровійкапелі«Славутич»КультурногоцентруУкраїнивМоскві.

Приємноюнесподіванкою для гостей вечора стала презента-ціягімнуКультурногоцентруУкраїниувиконанніхорутасоліс-таСергіяДжемелінського.Автормузики—ОлександрСьомака,тексту — український поет і перекладач із Москви, упорядниккількох антологій української поезії, член Національної спілкиписьменниківУкраїниВіталійКрикуненко.

У концерті взяв участь хореографічний ансамбль «Щедрик»,лауреат VI Міжнародного фестивалю фольклору «Московськийхоровод» іМіжнародногофестивалю дитячої таюнацької твор-чості«КазковаЯлта»,якимкерувалаголовнийспеціалістЦентруТетянаКузьмічова.КонцертзавершивсямолитвоюзаУкраїну—піснеюМиколиЛисенка«Боже,великий,єдиний...»

Наступний концерт, присвячений ТарасуШевченку, відбувся вберезні 2007р.Тодіна сценувийшлиНаціональна заслуженаака-демічна капела України «Думка» (художній керівник та головнийдиригент—народнийартистУкраїни,лауреатНаціональноїпреміїУкраїниіменіТарасаШевченкаЄвгенСавчук),народнийартистРо-сіїМиколаОлійник,солістМузичноготеатру«Новаопера»,лауреатміжнароднихконкурсівСергійШеремет,заслуженийартистУкраїниОлександрКруш,солісткаМіжнародноїхоровоїкапели«Славутич»ЮліяСьомака,яківиконалиукраїнськінародніпіснітатвориукра-їнськоїкласики.МузикуБ.ЛятошинськоготаМ.ЛисенкавиконавКамернийоркестрОлександраНеронова,акульмінацієюсвятаставвиступакторатеатруім.Моссовєта,народногоартистаУкраїнитаРосіїОлександраГолобородька,якийблискучепрочитавпоему«Кавказ»тауривокізпоеми«Сон»ТарасаШевченка.Святковапрограмазавер-шиласянезабутнімисловамиШевченкового«Заповіту»увиконанніхоровоїкапели«Славутич»,солонабандурі—головнийспеціалістКультурногоцентруЛарисаБондарук.

ВажливоюподієюсталапанахидазаТарасомШевченком,ор-ганізованаЦентромуквітні2007р.вхраміУспінняБожоїМатері, щовГазетномупровулку.Уквітні1861р.вцьомухрамівпершевМосквівідбуласяпанахидазаКобзаремнасороковинийогосмер-ті.Доречі,цютрадиціюмипродовжуємопідтримувати.

Серед заходів, проведених у рамках проекту «ТарасШевчен-ко»у2007р.,запам’яталисятакожпрезентаціямонографії«ТарасШевченко:„МоєперебуваннявМоскві“»,підготовленоївЦентрі,талітературно-мистецькийвечір,вякомувзялиучастьнародний

28 29

Московські стежки Тараса ШевченкароЗдІл II

депутат України, голова Всеукраїнського товариства «Просвіта»ім.ТарасаШевченка,лауреатНаціональноїпреміїУкраїниіменіТарасаШевченка,поетПавлоМовчан,головнийредактортижне-вика«СловоПросвіти»,заслуженийпрацівниккультуриУкраїни,письменниця Любов Голота, народний артист України, лауреатНаціональноїпреміїУкраїниіменіТарасаШевченкаАнатолійПа-ламаренко,Театрукраїнськоїпісні«Славія».

У2008р.деньнародженняКобзарявідзначилисвятковимкон-цертом«Великийсинвеликогонароду—черезвікиісерця».Уньомувзялиучастьфольклорнийгурт«Козаки»НаціональноїзаслуженоїкапелибандуристівУкраїниім.Г.Майбороди(художнійкерівник—народнийартистУкраїниДмитроПопічук);солістикапели—заслу-женіартистиУкраїниВікторДіденко,ОлегЮхименко,солістиРус-ланШевченко,СергійЗахарець;заслуженаартисткаУкраїниНаталіяШелепницька;групадзвонарівКиївськогоансамблю«Арс-Нова».

ТогоберезнявідбуласяпрезентаціякнигипродружбуШевченказОсипомБодянським,підготовленоївЦентрі,засіданняТовари-стваукраїнськоїкультури«Славутич»,присвяченепоетовомуднюнародження,атакожлітературно-музичнийвечір«ТарасШевченкоіВасильЖуковський».ЗмосковськогобокувньомувзялиучастьнауковіспівробітникиДержавноголітературногомузеюм.МосквиСвітланаБойкотаГригорійЗобін,скульптор-керамістІванІванов,солісткаМосковськоїфілармонії,заслуженаартисткаРосіїНаталіяПолянінова.БагатоцікавогодізналисяпродружбуТарасаШевчен-кайСергіяАксакованазустрічізістаршимнауковимспівробітни-комМузею-заповідника«Абрамцево»ГанноюКузнєцовою.

2009 рік запам’ятався виставкою художників «ШевченківськаУкраїна»,приуроченоюдо195-річчяТарасаШевченка.Утойденьмені пощастило виступити на урочистому зібранні з доповіддю,присвяченою увічненню пам’яті Тараса Шевченка у Москві до200-річчяздняйогонародження.

Якзавжди,уквітнімісяцівідбуласяпанахидазаТарасомШев-ченкомуХраміУспінняБожоїМатерівГазетномупровулку.

Авцьому,2010р.,насвятковіднімизапросилидоЦентрулау-реатаНаціональноїпреміїУкраїниіменіТарасаШевченка,народ-ногоартистаУкраїни,актораНаціональногоакадемічногоукраїн-ськогодраматичноготеатруім.М.ЗаньковецькоїБогданаКозака,якийвиконавпоетично-музичнукомпозиціюзатворамиКобзаря«Посланіє...»

—Окремим напрямком проекту «Тарас Шевченко» є наукова роз-робка теми поетового перебування в Москві та його дружби з україн-ськими москвичами Михайлом Щепкіним і Осипом Бодянським.

—ЗцієїпроблематикищорокувиходятьуМосквіукраїнськоюмовоюмоїмонографії:«ТарасШевченкоіМихайлоГрушевськийнаСтаромуАрбаті»(2006);«ТарасШевченко:„МоєперебуваннявМоскві“»(2007);«„НаславунашоїпреславноїУкраїни“(ТарасШевченко іОсипБодянський)» (2008); «ТарасШевченко: „МійвеликийдругЩепкін“»(2009),«ШевченківськаМосква»(2009).

— І не можу обійти увагою ще один важливий напрямок проекту — Всеросійський конкурс на краще читання поетичних творів Тараса Шевченка серед школярів і студентів, започаткований у 2002 році.

—Головнейогозавдання—залученнямолодізусіхрегіонівРо-сійськоїФедерації, переважно українськогопоходження, до ви-вченняпоетичноїспадщиниКобзаря.

ЗгіднозПоложенням,переможцівизначаютьсявтрьохвіковихка-тегоріях:молодша—дітидошкільноговіку,учнінедільнихшкіл,учні1-4класівзагальноосвітніхшкіл;середня—учні5-9класівзагально-освітніхшкіл;старша—учні10-11класівзагальноосвітніхшкіл,сту-дентиколеджів,училищівищихнавчальнихзакладів,слухачікурсівукраїнськоїмови(до22років).Проходитьвінудватури.Перший,від-бірковий,проводитьсябезпосередньовнавчальнихзакладахпідке-рівництвомвикладачів,афінальний—уНаціональномукультурномуцентріУкраїнивМоскві.Пройшовконкурсівцьому,2010році.

Від столиці виступали учніУкраїнської недільноїшколиНа-ціональногокультурногоцентруУкраїнивМоскві,Московсько-голінгвістичноголіцею№1555,атакожстудентиМосковськогодержавного університету ім.М. Ломоносова (МДУ) таМосков-ськоїдержавноїюридичноїакадеміїім.О.Є.Кутафіна(МДЮА).

Дужеважливо,щокожногорокунаконкурсприїжджаютьновіучасники.Цеозначає,щомидосяглиголовноїмети—заохочен-нямолодідовивченнятворівКобзаря.Отже,переможцямицьо-го року стали: умолодшій віковій категорії (3–10 років): першапремія—АндріановаЛюбов(3роки,Москва),ФедороваДарина(Нижньокамськ, Республіка Татарстан); друга — ПетроваЮлія(Пушкінськийр-н,Московськаобл.),КучмаГанна(Москва);тре-тя—ФоменкоМарія(Москва),АбрамовАндрій(Нижньокамськ,РеспублікаТатарстан).Усередній(11–15років):першапремія—СіренкоСофія(Уфа,РеспублікаБашкортостан),ЗублевськаДіа-на(Пушкінськийр-н,Московськаобл.);друга—ПоліщукОлек-сандр (Пушкінський р-н,Московська обл.), Ситніков Добриня(Твер);третя—БондарукМаксим(Москва),АтаманенкоАлевти-на(Пушкінськийр-н,Московськаобл.).Устаршій(16–22роки):перша премія — Мироненко Андрій (МДУ ім. М. Ломоносо-ва); друга — ПолітикаМарія (Іваново), Черненко Ольга (МДУ

30 31


ім.М.Ломоносова); третя—ЮрчукЮлія (Москва),БомштейнСтаніслав(Нижньокамськ,РеспублікаТатарстан).

Крімтого,булощетриспеціальніграмотижурі,якиминаго-родженоКамінськуМарту(Москва),МіргасімоваРуслана(Ниж-ньокамськ,РеспублікаТатарстан)тадитячийколективзТвері.

Переможці конкурсу одержали грамоти лауреатівНаціональ-ногокультурногоцентруУкраїнивМоскві,грошовіпреміїтакни-гу«ШевченківськаМосква»,авсімучасникамбуловрученогра-мотитанабірнавчальноїлітератури.

— До Центру постійно приїздять і Шевченківські лауреати.—БогданСтупка вже ставйогоживим талісманом.УЦентрі

виступалиНінаМатвієнко,МаріяМиколайчук,СвітланаКоротя-Ковальська,МаріяСтеф’юк,ЄвгенСтанкович,МирославСкорик,пройшлифотовиставкаВасиляПилип’юкатавиставкаграфічнихтворів Сергія Якутовича та багато інших. Центр запрошував досебеспівробітниківШевченківськогонаціональногозаповідникавКаневі,буловідкритокнижковувиставку«БезсмертнесловоКоб-заря»зфондівзаповідника,деекспонувалосяпонадстоунікаль-нихмузейних експонатів:прижиттєві видання творівШевченка,літератураХІХіХХстолітьпрожиттяітворчістьКобзаря,художнілистівки шевченківської тематики, портрет Тараса ГригоровичароботивідомогоукраїнськогохудожникаІванаМарчука.

— Володимире Юхимовичу, ініційований Вами грандіозний про-ект «Тарас Шевченко» з кожним роком тільки набирає обертів. На-віть здається, що він є невичерпним, тим більше, що українська гро-мадськість вже починає готуватися до 200-річчя від дня народження Кобзаря.

—Самевмосковськомуконтекстізгадуютьсяменісьогоднісло-ваМихайлаГрушевського,якийвважав,щосторіччязднянаро-дженняВеликогоКобзарявимагаєвідукраїнців«чогосьбільшого,чогосьновогопонаднашізвичайніШевченківськісвята...»Зок-ремавінзакликавтоді«взятисядоздвигненняйомупам’ятника,гідногойогоінас,нетількивославупоета,аівославунашоїна-ціональноїідеї».ЦісловамалибстатиключовимиупідготовцідодвохсотрічногоювілеюТарасаШевченка,якийвженезагорами.

— А що в наш час — на початку нового століття й тисячоліття — є справді гідним пам’ятником Шевченку во славу його і нашої націо-нальної ідеї?

—Питаннядлякращихумівукраїнськоїнації.Ясно,що, го-ворячисловамиГрушевського,«втеперішніймоментнашачестьілюбовдоньогоповинназнайти...вусійукраїнськійсуспільностіщеіншийвираз».

— Як Вам хотілося б увічнити пам’ять Тараса Шевченка в тій Мо-скві, яка була до нього гостинною?

—Висловлюконкретніідеїтапропозиції,щовиникливпро-цесі довгорічних шевченкознавчих студій та духовної роботи встолиціРосіїначоліНаціональногокультурногоцентруУкраїнивМоскві.Передусім,протіпропозиції,якіможнавирішитилишенаміждержавному,найвищомурівні.

По-перше,прийшовчасвстановитивМосквіпам’ятникТара-суШевченкуйМихайлуЩепкіну.

— Де саме? —НарозіВоротниковськогойСтаропименовськогопровулків

білясучасногобудинку№12/6,якийстоїтьнамісціколишньоговолодінняЩепотьєвої.Здається,самГосподьзалишивпередцимбудинкомзатишнийзеленийшматочокземлі,щоневиходитьзачервонулініюпровулків.Якщонетут,товдворізабудинкомміс-цядляпам’ятникабільше,ніждостатньо.

Нагадаю, що впродовж багатьох десятиліть помешканнямЩепкінавважавсятакзванийбудинокПавлаНащокінауВорот-никовськомупровулку,якийзберігся.Самевінототожнювавсязматеріальноюпам’яткоюпродружбудвохгеніїв—артистаіпоета.Протенасправді,якнамидоведено,Щепкінживуіншомубудин-ку,щонезберігся,івиправленняприкроїпомилкилишенапаперінедостатньо, доцільно довестийого до логічного завершення—спорудженняпам’ятникавеликимдрузям,які,намійпогляд,оби-двадорогіМосквійКиєву,російськомуйукраїнськомународам.

— Але ж це не така вже проста справа. Все це необхідно органі-зувати...

— Найперше, доцільно провести відповідний конкурс середукраїнськихтаросійськихмитцівнапроектпам’ятника.Можли-во,вонизобразилибтоймомент,якийувічнив19березня1858р.всвоємущоденникуТарасГригорович:«ВышлимысМихайломСемёновичемиздому...»АбовідлиливбронзізафіксовануШев-ченком іншу мить з його останнього дня вМоскві (26 березня1858р.):«В9-тьчасовутрарассталсяясМихаиломСемёновичемЩепкиным...»Втім,цевжесправаскульпторівіархітекторів.

— Але, як я розумію, святкування 200-річчя поета не може об-межитись лише встановленням пам’ятника.

—Крімтого,необхіднодовестидокінцяроботузівстановлен-ня першої в російській столиці меморіальної дошки, присвяче-ноїТарасуШевченку,набудинкуРосійськоїакадеміїмалярства,скульптурийархітектуриповулиціМ’ясницькій,21,вякомупоетдвічібувавуберезні1858р.усвогознайомогоАполлонаМокриць-

32 33


кого.Тимпаче,щоШевченкобувакадемікомПетербурзькоїака-деміїмистецтв.

— Сьогодні про ці наміри знають на найвищому державному рівні в Україні?

— У серпні 2007 р. ми з академікомМиколоюЖулинськимзверталисядоПрезидентаУкраїниВіктораЮщенка.Сподівали-ся,щоцепитаннябудевирішенонанайвищомурівні,найкраще,підчасзустрічіпрезидентівУкраїнитаРосії.Неважкобулоздога-датися,щовбудь-якомуіншомуразінамбудевідмовлено.Проте,нажаль,сталосятак,щолистбулоспрямованоузвичнепрокрус-товеложебюрократичнихпогоджень,івін,якіслідбулочекати,зновуповернувсядоМосквичотиримісяціпотому.

Московськийдепартаменткультуринамвідмовив.Чому?До-слівно:«Всвязистем,чтоТ.Г.ШевченкотолькобывалвУчили-щеживописи,ваянияизодчестваМосковскогохудожественногообществаусвоегознакомогохудожникаА.М.Мокрицкого(18и20марта1858г.),полагаемпредложениеобустановкемемориаль-нойдоскинедостаточнообоснованным,таккаконопротиворечитпорядкуустановкигосударственныхпамятныхзнаков,принятомувгородеМоскве...»

Пролукавийхарактерцьогоаргументудлявідмовисвідчитьхочаб те,що вже після нашого звернення на будинку№ 44 по вулиціСивцевВражекнаАрбатібуловстановленомеморіальнудошкуначестьтого,щовцьомубудинку«бывалпоэтСергейАлександровичЕсенин».ТожтребабудеподолатиполітизованийхарактервідмовийтакивстановитимеморіальнудошкуТарасуШевченкувМоскві.

Ще Україна могла б порушити питання про встановлення вМосквіпам’ятногознакуначестьзнесеногохрамусвятогоТихо-наАмафунтськогонаАрбатськійплощі,якийуквітні1861р.давостаннєпристанищепраху великого українця, з умовою,щоназнаковібудерозміщенаінформаціяпроТарасаШевченка.

Ційцерквіпощастилозначноменше,ніжсусіднійБорисаіГлі-бабіляАрбатськихворіт,тежзнесеній.Утравні1997р.навпротикінотеатру«Художественный»буловідкритопам’ятнийзнак,при-свяченийцерквіБориса іГлібатазведеночималенькукаплицю,наякійчитаємо,щовонавстановлена«наместецерквисвятителяТихонаАмафунтскогоуАрбатскихворот,существовавшейздесьвначалеXVIIвекадо1933года».

Каплицю вже не пересунеш, але неподалік від неї необхідновідкрити пам’ятний знак, розмістити на ньому інформацію прохрамТихонаАмафунтського,де26–27квітня1861р.стояладомо-виназпрахомШевченкаівідбуласябагатолюднапанахида.

Хочущеразакцентувати,щожодназцихпропозиційнебудереалізованабезпопередньогопроговорюванняйпогодженнянанайвищомурівні.

— Знаючи про Вашу надзвичайну увагу до Тараса Григоровича та його перебування в Москві, можу припустити, що це далеко не пов-ний перелік заходів, які повинна підтримати Україна.

—Мивидали енциклопедію-хроноскоп«ШевченківськаМо-сква»,щорозповідаєпроПершопрестольнутихчасівівсіпоетовіпам’ятнімісцявній.МноювжевиданікнигипродружбупоетазМихайломЩепкіним,ОсипомБодянським,доцільнотакожпід-готуватиокремімонографіїпродружбуТарасаШевченка зМи-хайломМаксимовичеміВарвароюРєпніною.Добребулобтакожзнятидокументальнийфільм«ШевченковМоскві»,якийдопо-можебагатьомуявитипоетавмістісередини40–50рр.ХІХстоліт-тятапобачитисучаснийвиглядбудинківівулиць,девінпобував.

Усюцюважливуйблагороднуроботунеобхіднозавершитидо200-річчя зднянародженняТарасаШевченка (2014).УсвійчасйогодругОсипБодянськиймудрозауважив:«Вжизнинародов,какичеловека,бываютсобытия,воспоминаниекоихвсякийразпогружаетмыслящиеумывневольныедумы.Особенноэтонадозаметитьогодовщинеих,когдаони,таксказать,саминапраши-ваются.Тутиногдаприходитсяраздуматьсядаженеповоротливой,самойрассеянойголове».

Хайбиці словапослужиливсенародномувідзначеннюШев-ченковихроковин.Абезсмертнапоетова душабулабнам зацевдячною.

Невідкладаючи,требавизначитисявУкраїні,хтозукраїнськихшевченкознавців, які володіють письменницьким даром,міг бипідготуватикнигу«Шевченко»всерії«Жизньзамечательныхлю-дей»длямосковськоговидавництва«Молодаягвардия». Цедастьможливість розповісти багатьом новим читачам у Росії та за їїмежамипрожиттяітворчістьвеликогоКобзаря.

— А що Центр вже зробив або може зробити самотужки в межах святкування Шевченкової річниці?

—НаціональнийкультурнийцентрУкраїнивМосквізавершивроботу над визначенням усіхмосковськихмаршрутівШевченкаі створеннямкартийогоперебуваннявмісті, сформувавшитимсамимпередумовидляорганізаціїпостійнихпішохіднихіавтобус-нихекскурсійшевченківськимимісцямиМоскви.

Нарешті, вже заразвартоподуматипро те,щобдоконцепціївідзначення200-річчязднянародженняТарасаШевченкавклю-читивсенароднийпохідостаннімшляхомКобзарязПетербурга

34

роЗдІл II

35


вУкраїну, якимпройшла домовина з прахомШевченканавесні1861р.Мабуть,найкращецебулобзробитиу2011р.,до150-річчяперепохованняТарасаШевченка.УцьомуконтекстіМосквамаєпосістиключовемісцена російському відрізковіпоходу, а внійголовніподіїмаютьвідбутисявКультурномуцентріУкраїнивМо-сквітанедалековіднього—натомумісці,дезнаходиласяцеркваТихонаАмафунтського.

Насамкінець,пропонуюприсвоїтиНаціональномукультурно-муцентруУкраїнивМосквіім’яТарасаШевченкаіспорудитибілявходудоЦентрупам’ятникКобзареві,щостанегіднимукраїнсь-кимнаголосомнелишеварбатськомуареалі,алейувсійМосквітаРосії.ХайбиПрисносущийТарасГригоровичпоставнаСтаро-муАрбатімолодим,якимвінупершеприїхавупершопрестольнуйнаписавунійгеніально-болісний«Чигрине,Чигрине...»

Нервіть,думи,непаліте,Може,вернузновуМоюправдубезталанну,Моєтихеслово.

«Національний культурний центр України в Москві»(ukrcenter.org), лютий 2009 р.


Меморіальна кімнатаТараса Шевченка і Михайла Грушевського

Нещодавно в Меморіальній кімнаті Тараса Шевченка і Михайла Грушевського Культурного центру України в Москві пройшов відкри-тий урок для учнів московських шкіл, ліцеїв і студентів вищих нав-чальних закладів, присвячений життю та творчості двох видатних українців.

Меморіальнукімнатубулоурочистовідкрито27квітня2005р.Сьогодні в її експозиції кілька стендів, присвяченихмалодослі-дженомумосковськомуперіодужиттяітворчостіцихдвохзнако-вихпостатейвісторіїУкраїни,атакожКультурномуцентруУкра-їнивМоскві.

ТутможнапознайомитисьзісторієюАрбатуйбудинку№9,якуви-світлюютьдосіневідомідокументи—пландворунамісцінинішнього

будинкуЦентрузпозначеннямбудівель,фотовулиціАрбатібудинку№9початкуХХст.,фотознаменитостей,якітутбували(Л.Толстой,А.Чехов,С.Єсенін,В.Маяковський,Б.Пастернак),книгиВолодимираМельниченка«УкраїнанаАрбаті,9»,«ПрапорУкраїнинаАрбаті»,«Ар-баточимаукраїнця»,«МихайлоГрушевський:„ЯоснувавсявМоскві,Арбат,55“»,«TaрасШевченко:„МоеперебуванявМоскві“».

Відвідувачідізнаютьсяцікавівідомості іпроМихайлаГрушев-ського,якийживнаАрбатівбудинку№55піднаглядомполіціїзвересня1916доберезня1917р.Тутвінбагатопрацював,продовжу-ючиписати«ІсторіюУкраїни-Руси»,бравучастьуредакціїмісяч-ника«Украинскаяжизнь»ітижневика«Промінь»,займавсяоргані-зацієюукраїнськоївидавничоїспілкитанауковоготовариства.

Серед експонатів є й такі унікальні матеріали з московськихархівів, які можна побачити вперше: копія справи Грушевсько-го,йоголистидоПетраСтебницького,МихайлаМогилянського,СергіяЄфремова,рідкісні сімейніфотографії,книгаВолодими-раМельниченка«МихайлоГрушевський:„ЯоснувавсявМоскві,Арбат,55“»(2005),вякійнайбільшповновисвітленоперебуван-нявидатногоукраїнцявМоскві(дослідженняцьогоперіодуроз-початоавторомщевпопередніхкнижках:«УкраїнанаАрбаті,9»(2003) і «ПрапорУкраїнинаАрбаті» (2004).Частинаматеріалів,представлених в експозиції меморіальної кімнати, була впершеопублікованасамевцихпрацях.

ТарасШевченкокількаразівбувавуМосквів1844і1845рр.,у1858і1859рр.ТутвінзустрічавсязС.Аксаковим,О.Бодянським,М.Максимовичем,М.Погодіним,О.Кошелєвим,О.Станкеви-чем,П. Бартенєвим.Навесні 1861 р. під час перевезення прахуТарасаШевченказПетербургавУкраїну,домовиназйоготіломбула встановлена 27 квітня в храмі Тихона Амафунтського біляАрбатських воріт (знесений у 1933 р.), неподалік від нинішньо-гоКультурногоцентруУкраїни.Настенді,присвяченомуТарасуШевченку,розміщеноархівнідокументи(зокрема,копія«Рахун-ку грошей заперевезення тілаТ.Шевченка зСанкт-ПетербургадоКиєва»),репродукціїнаписанихнимпортретівМихайлаЛаза-рєвського,МихайлаЩепкіна,копіїавтопортрета1858р.,роботиГригоріяЧестахівського«ДомовиназпрахомТарасаШевченкавдорозі»та«ДомовиназпрахомТарасаШевченкавцеркві»(1861),фото Арбатської площі й храму Тихона Амафунтського почат-куХХст.,петриківська таріль зпортретомКобзаря,подарованаЦентруВікторомЮщенком.Крімтого,експонуютьсяпрезидент-ськийподарунковий«Кобзар»,книгаВолодимираМельниченка«Тарас Шевченко і Михайло Грушевський на Старому Арбаті»

36

роЗдІл II

37


(2006),збіркапоезійШевченкаукраїнськоютаросійськоюмова-ми«Ятакїї,ятаклюблю...»,виданаЦентрому2004р.

Дослідженняжиття і творчості двох видатних українців пред-ставленотакожстендами«Сучаснешевченкознавство»і«Сучаснегрушевськознавство». Експозиціямеморіальної кімнати постійнооновлюється.

«Національний культурний центр України в Москві»,(ukrcenter.org)


Уроки нації

Приводом для зустрічі з генеральним директором Національного культурного центру України в Москві цього разу стало відзначення 196-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка.

— Шановний Володимире Юхимовичу, до урочистостей цьо-го року Ви підготували доповідь «Тарас Шевченко у Москві: уроки для нації», яку починаєте рядками з поеми «Катерина», написаними Шевченком задовго до перших відвідин ним Москви:

Побачимо, почуємо...А поки — спочинуТа тим часом розпитаюШлях на Московщи2ну.Далекий шлях, пани-брати,Знаю його, знаю!Аж на серці похолоне,Як його згадаю.Попоміряв і я колись — Щоб його не мірять!..Розказав би про те лихо,Та чи то ж повірять!

Минуло більше, ніж століття, чи вірять нині Кобзарю українці? Чи усвідомили вони Шевченкові уроки?

—НапізнавальномушляхунаціїдоТарасаШевченкащетількичекаєнасусвідомленнятого,щовйогожиттітатворчостіМосквазаймалазначнобільшейважливішемісце,ніжмидосізналийду-мали.ЯкпишевидатнийшевченкознавецьЮрійБарабаш,«дляШевченка„Московщина“—непростотакийсобі„чужийкрай“,

сказатиб,„не-батьківщина“,цекрайворожий,символічнаназ-ва імперії, втілення зловісної тоталітарної, бездушної сили, якагнобитьіособистість,іцілінароди.Утомучислі,доречі,йнародросійський...»

— Але ж Московщина — не Москва! —Виявляється,лишепісляпершоговідвіданнямістанапочат-

ку1844р.ШевченкозвинувачуєМосквуунарузінадукраїнськоюнацією.Тоді,19лютого,ШевченконаписавуМосквіодин-єдинийвірш,алетобув«Чигрине,Чигрине...»!Впершепотрапившидоба-гатої,процвітаючої,розкішновідбудованоїпіслянаполеонівськогонашестяМоскви,Шевченковідчувособливогострийбільзабідний,занедбанийповітовийЧигирин,гіднийіншої,високоїдолі.БоЧи-гиринпам’ятавсебезаБогданаХмельницькогосотенниммістом,апотім—гетьманськоюрезиденцією,фактичностолицеюУкраїни!

Відвірша,народженогоуМоскві,досіпалахкочеунаціональнусвідомістьШевченковоюжертовноюлюбов’юдоУкраїни:

Чигрине,Чигрине,Мійдружеєдиний,Проспавєсистепи,лісиІвсюУкраїну..............Помолившись,іябзаснув...ТакдумипроклятіРвутьсядушузапалити,Серцерозірвати.

— З цього можна зробити висновок? —Безперечно.Це урокперший, якийнеміг бутипочутим у

Москві,алевкрайважливийдлянас—українців:серцерозірвати,аленепроспатиУкраїну.Ниніцейурокнеменшактуальний,ніжугіркомуминулому.

— Що відчував тоді Шевченко?— В атмосфері бундючного першопрестольного міста поет

особливогостровідчув,щосамеМосква(втандемізВаршавою)є витоком і причиною бездержавностіУкраїни, насаджування вукраїнцях історичного безпам’ятства,що паралізує волю до бо-ротьбизанезалежність:

Щожнанивіуродилось??!Уродиларута...рута...Волінашоїотрута.

38

роЗдІл II

39


Нагадаю, що рута є символом привабливості, тож москов-ська отрута була підступно-запаморочливою, притуплююче-дурманною.Непіддатися їймігтількигеній, ісамеШевченковіприпало «запить змосковської чашімосковську отруту» за весьукраїнськийнарод.

— Але у «Чигрині, Чигрині...» Москва-місто не згадується...—А вже у комедії «Сон» (1844)Шевченкопокладає відпові-

дальністьзанищенняУкраїниперсональнонаМоскву:

Тяжкомені ВитатьнадНевою. Українидалекої, Може,вженемає... Може,Москвавипалила ІДніпроспустила Всинєморе,розкопала Високімогили— Нашуславу.

ВінфактичнозвинувачуєМосквувураженні,говорячисучас-ноюмовою,національногоцивілізаційногокоду.

— Далі — більше?—Уконцептуальному«Великомульосі»(1845)гріховноюбула

вже сама дорога гетьмана Богдана Хмельницького, який «їхав вПереяславМосквіприсягати!..»Таксамотяжкимгріхом,якийнепускаєдораю,названоте,щодівчина«...Царевімосковському/Конянапоїла...»ЩеоднуважливузгадкупроМосквузустрічаємов«Імертвим,іживим,іненарожденнимземлякаммоїм...»(грудень1845р.)вконтексті гнівногозасудженняпоетомтихперевертнівзукраїнців,якінадогодумосковськимпанам,говорячисловамиВ’ячеславаЧорновола, «відкидалися від рідногонароду, від йогомови,культури,відйогоінтересів...»:«Раби,подно2жки,грязьМо-скви...»Поет затаврував і тихукраїнців,які «кровсвоюлили»заМо2сквуйпередалинащадкам«своїкайдани,своюславу».

— І знову можемо зробити висновок?—СамеШевченкозаписавугеннупам’ятьукраїнськоїнаціїпо-

етичну(історичну!)інформаціюпроте,щоМосквасталасимволомросійськогогнобленняукраїнців.Івідцьогонамнікудинедітися.Бо,яксправедливовважаєвеликийукраїнецьІванДзюба,росіянаміукраїнцямщедалекодоспокійного,об’єктивногоісправедливо-гоусвоїхморальнихвимірахобговореннявсьогокомплексупро-блем«Україна—Росія».Цейбажанийрівеньдуманняйоцінюван-

нястанеможливимлишевмайбутньому,здосягненнямУкраїноюіРосієютакогорівнярівноправностійдобросусідськості,коливодногознихзагоїтьсярананаколишньомувеликодержавномутіліівінобживетьсяувласнихмежах,безУкраїни,авдругогозникнепобоюванняпередрецидивомповерненнядоімперськоїповедін-ки.«Длявсьогосвійчасігодинасвоякожнійсправіпіднебом...»

— А в чому Шевченків урок? —«Уїхнародіслово,іунаснародіслово.Ачиєкраще,нехай

судятьлюди».— Щоб справді жити за цією поетовою настановою, нам треба

бути мудрими, як він. —ПрицьомуШевченковеставленнядоМосквиневичерпу-

валосяжорсткимипоетичнимимаксимами.Бувще«престольнийградМосква»,«білокаменне»місто«церковідзвіниць»,містокра-сиве,привабливейцікаве,якеШевченколюбивізнав,демавчи-малодрузівізнайомих.

Усім цим поет завдячував, передусім, своєму другові МихайлуЩепкіну,вякогойживдватижніуберезні1858р.Доситьсказати,що вмосковськомущоденникуШевченка названо понад 30 пріз-вищ.Ізних8—цедавніШевченковізнайомі,утомучисліБодян-ський,Максимович,Мокрицький, Рєпніна,Щепкін... Крім того,поетназвавущоденникумайже30прізвищлюдей,зякимивінупер-шепознайомивсявМоскві.СереднихАксакови,Афанасьєв,Бабст,Волконський,Забєлін,Кетчер,Корш,Кронеберг,Крузе,МаріяМак-симович,Мін,Погодін,Станкевич,Хомяков,Чичерін,Шумський...АщезалишилисянезгаданимиБартєнєв,Галаган,Єлагіна...

Кобзареваоцінкацьогофеноменуоднозначна:«Грешнороптатьмненасудьбу,чтооназатормозиламойпоездвПитер.Впродолже-ниенеделияздесьвстретилсяипознакомилсястакимилюдьми,скакимивпродолжениемногихлетнеудалосьбывстретиться».

Сам Шевченко назвав своїх нових знайомих «московскойучёно-литературной знаменитостью». І записав у щоденнику:«Ичтоэтозаочаровательнаязнаменитость!..Явстретилсяипо-знакомилсясними,каксдавнознакомымироднымилюдьми».

Намійпогляд,небудеперебільшеннямсказати,щоберезневідні1858р.уМосквібулидляШевченкащасливими.Вонисталияскравоюконцентрованоюантитезоюдотихсотеньітисячстраж-деннихднів,якіпоетпровівузасланні:«Нудьга,крийМатиБожа,яка нудьга сидіть склавши руки, і так сидіть дні, місяці і годи.ОГосподи,сохранивсякогочоловікаодтакоїживоїсмерті!»

— Судячи з наведених Вами прізвищ, поет насправді познайомив-ся з духовною елітою Москви...

40

роЗдІл II

41


—Шевченковібуловкрайважливопереконатися,щопіслядесяти-літтявідірваностівідцивілізаціївінстоявнарівніосвіченостімосков-ськихінтелектуалів,аширочіньйогокультурнихінтересівідуховнихзапитів, творчий доробок і потужний потенціал українського геніявразилимосквичів,дозволилизустрітиновихісправжніхдрузів:

«В Москве более всего радовало меня то, что я встретил впросвещённыхмосквичахсамоетёплоерадушиеличнокомнеинепритворноесочувствиекмоейпоэзии».

— Отже, ще один урок?—Так.Урокпроте,щоукраїнськанаціямаєпам’ятатицейду-

ховнийвчинок«освіченихмосквичів».Отже,йсьогоднінеобхіднозалучати«московськувчено-літературнузнаменитість»дотворчоїспівпрацізнами.

У цьому, між іншим, історичне призначення НаціональногокультурногоцентруУкраїнивМоскві,якийурокиміждержавнихнегараздівзначноюміроютримавнаплавудружнівiдносиниміжУкраїноюіРосієювца2ринікультури.БорисОлійник,якийнеод-норазовобувавуЦентрі,записавукнизідляпочеснихгостей,щовінсхиляється«передцимсправдіподвижницькимколективом».Яприєднуюсядотакихтеплихслівіхочуподякувативсімпраців-никамНаціональногокультурногоцентруУкраїнивМоскві.

— Але ж, мабуть, не всі, з ким Шевченко спілкувався в Москві, поділяли його погляди?

—Геніальнийукраїнецьдобребачивізнав,щонезусімайомуподорозі.ПротеШевченконеспрощувавлюдськихстосунків,незводивїхупобутідонаціональнихікласовихрозмежувань.Тожінамнеслідцьогоробити.Танавчимосяупоетаповагидоіншої,навітьпротилежноїточкизору.Шевченкоприятелювавзлюдьми,якібулиїїносіями,протеніколинезаміщавсвоюлюбовдоБать-ківщиниконформістськоюввічливістю.

Про тектонічні зміни, що відбувалися у Шевченковій душісамеуМоскві,свідчитьтакийфакт.18березня1858р.,знаходя-чисьвоселіЩепкіна,ТарасГригоровичзаписавущоденнику,що«скінчив переписування чи проціджування своєї поезії» за 1847рік.Йшлосяіпрознаменитийцикл«Вказематі»,вякомутогодняШевченкопомінявмісцямивіршітак,щовесьциклупершеіна-завждиставзакінчуватисявогне2ннимирядками:

СвоюУкраїнулюбіть,Любітьїї...вовремялюте,ВостатнютяжкуюминутуЗанеїГосподамоліть.

Лише після цього Шевченко поставив дату: «Москва. 1858.Марта18».

Ось це — найголовніший урок, як українцям шануватися уМоскві.НаціональнийкультурнийцентрУкраїнивМосквієду-ховнимнаступникомсаметакої,достойноїШевченковоїприсут-ностіуросійськійстолиці.

ВоляБожабулаутому,щопрахШевченкадоправлявсявУкра-їнучерезМоскву.Йогодомовинубуловстановлено27квітнявіко-помного1861р.уцерквіТихонаАмафунтськогобіляАрбатськихворіт, де й було відправлено багатолюднупанахиду.Саме звідси28квітняпоетовутрунуповезлинакіннихдрогахвУкраїну.ТарасШевченконазавждизалишивСтарийАрбат,щобзалишитисятутназавжди...

— Здається, нині мало хто про це знає...—Наступноївеснивиповниться150роківзтогочасу.Мипро-

понуємо здійснити у квітні 2011 р. всенародний похід останнімшляхомКобзарязМосквивУкраїну,якимпройшладомовиназпрахомШевченка навесні 1861 р.Москва має посісти ключовемісценаросійськомувідрізковіпоходу,аголовніподіїмаютьвід-бутисяуНаціональномукультурномуцентрітанедалековідньо-го—натомумісці,дезнаходиласяцеркваСвятогоТихона.

НашгеніальнийКобзарбувавінещадним,ізлимдоМоскви.Аленайбільше—мудримідобрим.БожізБібліївідомо,що«зло-мунебудемайбутности».Аще:«Хтоямукопає,тойунеївпаде,ахтокотитькаміння—наньоговоноповертається».Наставчасзбиратибездумночинерозумнорозкиданекаміння.ДавайтенимізаповнимоямиміждержавнихнегараздівміжМосквоюіКиєвом,пам’ятаючисловаШевченкапроте,«щомиодноїматерідіти».



Панахида за Шевченком

Дванадцятого травня у Москві, у храмі-каплиці Бориса і Гліба на Арбатській площі, зведенiй у 90-ті роки минулого століття на місці храму Тихона Амафунтського (знесений у 1933 р.), відбулася панахи-да з нагоди 149-ї річниці перевезення Москвою праху Тараса Шевчен-ка до України.

42

роЗдІл II

43


Ця традиція була започаткована керівництвом КультурногоцентруУкраїнивМосквіу2006р.Зтогочасу,щорічнопрацівни-киЦентру,представникидіаспорнихорганізаційтавсішануваль-никиталантувидатногоукраїнськогопоетаприходятьдокаплиціабипомолитисьзайогодушу.

Двадцять сьомого квітня 1861 р. труна з прахомШевченка усупроводі ГригоріяЧестахівського таОлександраЛазаревськогоприбулазалізницеюдоМосквинаМиколаївськийдвірець,опісляїїбулоперевезенодоарбатськогохрамуСвятогоТихонаАмафунт-ського,девоназнаходиласьдвадні.Все,щовідбувалосядалі,вмі-щувалосявкількохфразах,якічитаємоу«Шевченківськомуслов-нику»,виданомуу1977р.:«ЧерезМосквунавесні1861домовинузтіломШевченкавезлизПетербурганаУкраїну.27.IV.їїпривезлидоМосквиівстановиливцерквіТихона-чудотворцябіляАрбат-ськихворіт.Зпоетомпрощалосябагатомосквичів».Тайвіншихнауковихпрацяхінформаціїмістилосяненабагатобільше.

Протіподіїмирозмовляємозвідомимшевченкознавцем,док-тором історичних наук, лауреатомНаціональної премії УкраїниіменіТарасаШевченка,генеральнимдиректоромЦентруВолоди-миромМельниченком.

— Володимире Юхимовичу, чим пояснюється така скупість ін-формації?

— Практично повним браком джерел про перебування прахуШевченканаАрбаті.Десятиліттямивченіпослуговувалисьєдиним,дужекороткимсвідченням,асамеу1898р.ОлександрЛазаревськийопублікував у «Киевской старине» листи Григорія ЧестахівськогопропохоронТарасаШевченка,датовані1861р.Уневеличкійперед-мовідоцієїпублікаціївінокремозгадавпроперебуваннядомовинизтіломпоетавМоскві:«ПрямосостанциижелезнойдорогигроббылперевезенипоставлендоследующегоднявцерквиТихонанаАрбате.ЭтообстоятельствохорошопомнитиН.В.Шугуров,тог-дастудентМосковскогоуниверситета.Вцерквителупоэтакланя-лисьО.М.БодянскийиН.С.Тихонравов(хорошоегопомнюпохромоте). Других посетителей из тогдашнего московского учёно-литературногомирачто-тонепомним,кажется,ихинебыло».Ви-ходить,щосередучасниківпрощаннязпоетомназванілишенашземляк,професорМосковськогоуніверситетуОсипБодянськийтайогоколега,29-річнийісторикіархеографМиколаТихонравов.

— Все це не може не дивувати, оскільки особистість Шевченка була відомою.

—Більшетого,цейісторіографічнийфеноменвражає.Уроз-порядженнішевченкознавцівзнаходятьсячисленнідокументий

спогадипропохоронпоетавПетербурзі.Таксамо—пропереве-зенняйогопрахузМосквивУкраїну.Лишемосковськийепізодуційпосмертнійдорозітривалийчасбулозафіксовановодній-єдиній побіжній згадці Лазаревського. Все мало бути інакше!Журнал«Основа»,друкуючивчервні1861р.докладнустаттюпропроводитілаШевченказПетербургадоМоскви,обіцявподальшурозповідьпісля«отриманнядокладногоописупроводівШевчен-кавідМосквидоновоїйогомогилиіпромов,сказанихнаднимуМоскві...»Утім,умосковськихгазетахнез’явиласянавітьінфор-маціяпропанахиду,хочацебулозагальноприйнято.Скажімо,не-задовгопередцим,усічні1861р.,газета«Московскиеведомости»двічіповідомлялапропривезеннядоМосквипрахуШевченково-гознайомогоКостянтинаАксакова,називалацеркву,вякійвід-буласяпанахида.

— А що ж друзі? Невже жоден не залишив спогадів?—Якещастятеперзізнатисявнеточностіприпущення,щонам

залишилосятількиодиничнесвідченняОлександраЛазаревсько-го! Виявилося,що Григорій Честахівський також залишив дужеважливепрямейконкретнесвідчення!ЙогознайшовневтомнийСергійГальченкосередшевченківськихдокументів,щонаприкін-ці 2006р.повернулисявУкраїну зУкраїнськоїВільноїАкадеміїНаукуСША.

Чудосталосятак.Учервні2007р.вкабінетіСергіяГальченкавІнститутілітературиім.Т.Г.ШевченкаНАНУкраїнивприсутностівідомихучених,професорівМихайлаНаєнкатаВолодимираПан-ченкаярозпочаврозмовупромосковськеперебуванняпоетовоїдомовини,іраптом,абсолютнонесподівано,спокійно-врочистийГальченковручивменізаписГригоріяЧестахівського,якийнаведуповністюзмінімальнимстилістичнимредагуванням:

«Учораувечерів6-тьчасівпіднялимизстанціїнашогодужо-гобатькаТарасаіповезли:поЦвітному,Страсному,НікітськомуіТверскомубульварахіпоставилийоговмаленькійцерковціСв.ТихонанаАрбатськойплощаді.

Люди,якійшли,мандрували заКобзарем,більшусьогобулостудентів, небагацько охвицерів і чотири завзятих панночки.ВонишкварилипихтуроюодсамісінькоїстанціїаждоцерковкиСвят.Тихона.ЯквезлиКобзаря,толюдуприставаловсебільше,всебільшейбільше».

ДаліЧестахівськийписав,щонеподалік,«саженівз50-т»,відСухарєвоївежі(Шевченкозгадувавїїусвоємущоденнику13ве-ресня1857р.)вінпобачивулавочціпортретПугачоваібувтакимвраженим,що«побігшукатипроміжлюдомЛазаревського»,щоб

44

роЗдІл II

45


сказатитому:«Дивися,онПугачоввкайданахкланяєтьсяТарасо-ві».

ЗначенняцьогоживогосвідченняГригоріяЧестахівськогопроперевезеннядомовиниТарасаШевченказМиколаївськогодвірцядохрамуСвятогоТихонаЧудотворцянаАрбатськійплощіважкопереоцінити.

— І в чому ж його цінність?—Передусім,упершечітковказаношлях,якимвезлидомови-

нуШевченказоколиціпівнічногосходуМосквидоцентру—поЦвєтному,Страсному,ТверськомуйНікітськомубульварах.

Акцентую,щовсядорогавідвокзалудоАрбатськоїплощібулапройденалюдьмипішкиізаймалаблизькошестикілометрів,тождомовиназпрахомШевченкабуладоставленавхрамТихонаАма-фунтського,скорішезавсе,післявосьмоїгодинивечора.

У запису Честахівського згадуються «офіцери», які супрово-джувалитруну.Цілкомможливо,щоцебуликадетиОлександрів-ськогокорпусу,розташованогопоручізхрамомСвятогоТихона,якихпривівученьОсипаБодянського,педагогОлександрКотля-ревський.

Свідчення Честахівського повністю підтвердили моє припу-щення,висловленевзгаданійкнизі,щосередучасниківзустрічідомовинизпрахомпоетайпанахидиварбатськійцерквіСвятогоТихона,найбільшебулостудентівМосковськогоуніверситету.Дотогож,віндодавнадзвичайноважливийштрих:«ЯквезлиКоб-заря,толюдуприставаловсебільше,всебільшейбільше».Неза-лишаєтьсяжодногосумніву,щозустрічШевченковоїдомовинивМосквібулабагатолюдноюйгідною.

— А хто з друзів міг бути на панахиді?—Наставчасабсолютновпевненонаголошуватинатому,що

всічимайжевсімосковськідрузійзнайоміШевченкатамосков-ськішанувальникийогопоезії,якінатойчасбуливмісті,немоглинепопрощатисязпрахомКобзаря!Немогли!Йдеться,передусім,продрузівіновихзнайомихпоетаповесні1858р.НасампередпроМихайлаЩепкіна,вякогопоетживдватижніуберезні.Яквда-лосявстановити,влютомуіберезніЩепкінгравуспектакляхуМоскві,аз6березнядо2травнятеатривмістібулозакритоначасВеликогопостуіПасхи.Отженевідомо,дебувіщоробивартист27–28квітня.Може,виїздивізміста?Може,хворівуцідні?Лишецідвіпричини,намійпогляд,моглипояснитивідсутністьЩеп-кінанапанахиді.Інакшеартистпопрощавсябзісвоїмдругом,аОлександрЛазаревськийнепомітивйого.Взагалівтомленийіза-клопотанийЛазаревськийміг не зафіксувати в пам’яті багатьох

учасниківпанахидиабожпростонезнатиїхвобличчя.Уцьомунемаєнічогодивного інезвичайного.Аджевін, скажімо,поми-лився,колиприписавкульгавістьТихонравову,тодіякнасправдіхворіногибулиуБодянського.

Підтверджує мою впевненість інформація, знайдена в газеті«Московскиеведомости»(№79від8квітня1861р.).Укоротень-кій замітці повідомлялося таке: «6-го апреля, в сороковый деньсмертиТ.Гр.Шевченко,некоторыепочитателипоэтасобралисьвцерквиУспения (чтовГазетномпереулке), гдеивыслушалисблагоговениемпанихидупопокойномпоэте».

Цяпанахида,організована,звичайно,Бодянським,якийдов-гоживуГазетномупровулкуйзнавсвящениківцерквиУспінняБожоїМатері(унійвіннавітьвінчався),зусієюпереконливістюсвідчитьпросправдіблагоговійнеставленнямосковськихдрузівізнайомихШевченкадопам’ятіпронього.Панахидапройшлаза20днівдотого,якдомовинузпрахомШевченкапривезлидоМо-сквидорогоюзПетербургавУкраїнуівстановиливхраміТихонаАмафунтськогонаАрбатськійплощі.

Ще один дорогоцінний факт, який мені вдалося встановити.Утихже«Московскихведомостях»від28лютого1862р.знайшовятакузамітку:«ПанахидапоТ.Г.Шевченке.26-гофевраляиспол-нилсягодсоднясмертинародногопоэтаУкраины.Вэтотденьне-большоечисло(40чел.)поклонниковипочитателейталантаМа-лорусскогопоэта собрались вцерквеТихонаЧудотворца, чтонаАрбате,иотслужилипанахидускромноибезвсякихречей,какэтообыкновеннополагается.Вэтойсамойцерквистоялгробпокой-ногоприперевозетелаШевченкаизПетербурганаУкраину».

Такимчином,ставленнядопоетовихпанахидуШевченковійМосквібулосвятим,азгадкапро40учасниківпанахидивлютому1862р.,якпро«невеликечисло»,напевне,щеразопосередкова-носвідчить,щоуквітні1861р.людейбулозначнобільше.ЄвсіпідставирозглядатиінформаціюпровідсутністьтодівхраміСвя-тогоТихонаБодянського іТихонравова, як одинокий, алещас-ливийдокументальнийзнактого,щов тійпанахидінадпрахомпоетавзялиучасть,по-перше,близькідрузіШевченка,якОсипБодянський,по-друге,прихильникийоготалантузінтелектуалів,незнайомізнимособисто,якМиколаТихонравов.

— Може відомі москвичі не знали про прибуття домовини з пра-хом Шевченка на Старий Арбат?

—Насправдівмосковськихгазетахнемаєжодногопопередньо-гоповідомленняпроцюподію.Разомзтимважкоуявити,щопе-чальназвісткамоглаобійтидрузівізнайомихпоета.Тодічомуми

46

роЗдІл II

47


нічогоневідаємопропрощаннязпоетомухраміТихонауквітні1861 р. того жМихайлаЩепкіна чи Варвари Рєпніної, багатьохіншихмосковських друзів і знайомихШевченка?Намійпогляд,лишетому,щозпричинидивовижногойнез’ясованого збігуоб-ставинпроценезалишилосяжодногодокументальногосвідчення.Такебуває,івчениймаєзцимрахуватись.Історикзмушенийзми-ритисьпередбракомзвичайногофакту.Протеписьменнику,якийузявсябописатимосковськупанахидувхудожньомутворі, требабулоблишедовідатися,чибулимосковські знайоміШевченкавтойденьумісті,і,невагаючись,«привести»їхнацерковнуслужбудохрамуТихонаАмафунтського...Невипадковопоетично-розкутаЗ. Тарахан-Береза пише,що з поетом прийшли попрощатися нелише Бодянський і Тихонравов, але й «письменники, актори».Утім,ОлександрЛазаревський іМиколаШугуровчеснозаявили,щоіншихучасниківпанахидивонипросто«непам’ятали»іщоїх«здається,небуло».Уцихсловахвідсутнябудь-якакатегоричність.

— Розкажіть про церкву Святого Тихона Амафунтського.—Вонавідомаз1620р.,протеіснувалащедоцарівРоманових,

боодержуваларугу.Буладерев’яноюів1629р.згоріла,післячогозбудованазцегли.У1689р.наїїмісцізвелиновуцеркву,освяченувденьпам’ятіСвятогоТихона16червняПатріархомуприсутностіцариціСофії.У1756р.графГ.І.ГоловкінприбудувавзпівдняВос-кресенськийвівтар,рівновеликийсамійцеркві.ТомуцеркваТи-хонаАмафунтськогомаланезвичайнийдляправославногохраму«парний»вигляд,щоскладавсяздвохсиметричнихімайжеодна-ковихззовніполовин,північноїтапівденної.Післяпожежі1812р.храмхотілизнести,алепарафіянийоговідстояли.У1813р.булазведенановадзвіниця,щовідразузарахувалахрамСвятогоТихонадотоготипумосковськихпісляпожежнихцерков,увінчанихбанеюбезбарабана,вякихособливовиразнимікрасивимбувконтрастміжгроміздкістюіважкоюлапідарністюоб’ємухрамутаспрямо-ваноювгорустрункоюдзвіницею.Напревеликийжаль,усучаснійМосквінезберегласяжодназтакихунікальнихцерков.

УЦентральному історичномуархівіМосквизнайшлисядоку-ментипроте,щоу1861р.церквабула«зданиемкаменная,стако-воюжеколокольнею,крепка»,престолівухрамібулотри:«вна-стоящей,воимясвятогоиЧудотворца,ТихонаАмафунтского, вприделах:воимяБожиейматери„Утолимоипечали“ивоимясвя-тителяНиколая».Зіншихджерелвідомо,щовцерквізнаходиласяікона«БогоматірГалатська»,щонинізберігаєтьсявТретьяковськійгалереї.МосквознавецьІванКондратьєвнаприкінціХІХстоліттяповідомляв у книзі «Седая старинаМосквы»,що в церкві, крім

згаданої ікони «Вгамуймої печалі» знаходивсяще якийсь «най-давнішийсписок».Всецеважливопам’ятати,божіШевченков«Археологічних нотатках» описував стародавні церковні книги іпредмети,якімализначнуісторико-культурнуцінність.ЗовнішнійвиглядхрамуСвятогоТихонаможнапобачитинафотографіїдру-гоїполовиниХІХстоліттятанагравюріхудожникаІванаПавлова«ЦерковьсвятителяТихонаАмафунтскогоуАрбатскихворот».

МальовничийсилуетцерквиСвятогоТихонапонаддвастоліттяприкрашавАрбатськуплощу,перегукуючисьзсусідньоюцерквоюБорисаіГліба.Разомвонискладалиархітектурнудомінантуплощі.

— Чому було обрано саме цей храм біля Арбатських воріт? Адже від вокзалу, який розташовувався на околиці північного сходу міста, до центру, тобто до Арбатської площі — чималий шлях і можна було зупинитися, скажімо, в якійсь ближній церкві або, навпаки, відразу перевезти домовину в один із храмів на виїзді з Москви по шляху, що вів в Україну.

— Оскільки звістку про смертьШевченка в Москві першимотримав,очевидно,Бодянський,церкву,скорішезавсе,вибираввін.Серйознимаргументомнакористь арбатського храмумоглостатите,щоМихайлоЛазаревський,якийузявнасебеклопотипроперевезенняпоетовоготілавУкраїну,мавпомешканнявСивцево-муВражкувбудинкуДимкової,тобтонеподаліквідхрамусвятите-ляТихона.Булозрозуміло,щойому,супроводжуючомутілоШев-ченка, зручнішебуло зупинитисянаСтаромуАрбаті.До тогож,вибірарбатськогохрамудлязупинкийпанахидинадававперевагу,бозньоголегкобуловиїхатинашляхвУкраїну.Невиключено,щоуБодянськогочиЛазаревськогобулизнайоміаборекомендованідрузямицерковнослужителі в церкві ТихонаАмафунтського.Неможуневисловититакожприпущення,щодрузіШевченка,пере-дусімісторикиОсипБодянськийіОлександрЛазаревський,вра-ховувалийте,щобіляцерквиСвятогоТихонастояликозакиПетраСагайдачногопередштурмомМосквиу1618р.Напевне,браласядоувагийпрестижністьАрбату,йогоблизькістьдоКремля.ЦеркваТихонаАмафунтського,міжіншим,входиладоБілогоміста.

ПровсецеярозповівякосьвидатномуарбатознавцевіСигур-дуШмідту,якийпонад80роківживенаАрбатіізнаєпронього,здається,все.СигурдОттовичсказав,щоцерквиБорисаіГлібатаСвятогоТихонабулидужешанованимисередпрофесуритавикла-дачівМосковськогоуніверситету.Целишепідтверджує,щоуви-боріхрамудляпанахидизначнурольвідігравОсипБодянський.

Григорій Честахівський залишив нам малюнок олівцем «До-мовинаТ.Г.Шевченкавдорозі».Наньому—дроги,намальовані

48

роЗдІл II

49


абрисом,ідетальнішепрописанівізниктачетвіркаконей.Цідрогистояливранці28квітнянаАрбатськійплощібіляхрамуТихонаАма-фунтського.Звідси,зцентруМосквиідосамогоКиєваШевченківпрахвезликіньмипоштовимтрактом,щопроходивчерезСерпу-хів—Тулу—Орел—Кроми—Волобуєво—Кошельовку—Дмит-ровськ—Севськ—Есмань—Глухів—Кролевець—Батурин—Борзну—Ніжин—Носівку—Козелець—Залісся—Бровари.Тобуладалекайпечальнадорога,йУкраїнапам’ятаєпронеї.Заакцен-туюнатому,щопочиналасявоназіСтарогоАрбату.ЙШевченковідрузі,передусімОсипБодянський,розуміли,щоТарасШевченконазавждизалишивСтарийАрбат,щобзалишитисятутназавжди...



У Москві відкрився Меморіальний будинок-музейМихайла Щепкіна

Він розташувався на колишній 3-йМіщанській вулиці (нинівул.Щепкіна)убудинку,деМихайлоСеменовичпровівостаннічотирирокисвогожиття.ЗведенанаприкінціXVIIІ—напочаткуXIXстоліття,будівлявстоялапідчаспожежі1812р.,колимайжевщент згоріло всемісто, а наприкінціХХ століття буланамежізруйнування.Більшістьреставраторіввважали,щовонанепідля-гаєреставрації.Але,нащастя,знайшлисьітакі,щостверджува-липротилежне.Івиявилисяправими.Будинокбулорозібранонаокреміколоди,кожну з якихоброблено спеціальнимрозчином,а потім знову зібрано докупи. У результаті ми маємо унікальнуможливістьперебуватиустінах,демешкавМихайлоСеменович.Ісьогоднізалишаєтьсялишедивуватись,якпіднатискомсучас-нихархітектурнихформвдалосявберегтицюбудівлю.Таквонаістоїть,затиснута,зодногобоку,спортивнимкомплексом«Олім-пійський»,зіншого—бізнес-центром.УсамомусерціМоскви.

Можливо,хтосьскаже,щоцяподіянемаєдонасжодноговідно-шення.Ібуденеправим,боуМихайлаСеменовичадужебагатоспіль-ногозУкраїною.Віннародився6листопада1788р.вселіКрасномуОбоянськогоповітуКурськоїгуберніївсім’їкріпаків.Вирісіздобувосвіту в місті Суджі, тобто в тій частиніКурської губернії,щоме-

жувалазіСлобідськоюУкраїною.Українськемовнеоточенняйнав-чанняукраїнськоюмовоюз дитинстваформувало світосприйняттяйментальністьмайбутньогомайстра.ПершупохвалусвоїмдитячимздібностямМихайлоЩепкінпочуввідучителяукраїнськоюмовою.Черезбагатороківу«ЗапискахактераЩепкина»віннеодноразовопередававяскраву,соковитуукраїнськумовусвоїхземляків.Більшетого,сімейніпереказипродитинство,записанізіслівматері,близькідонародногофольклоруіпросякнутінаціональноюпоетичноютра-дицією,щотакбагатодалаГоголюдля«ВечорівнахуторібіляДикань-ки».Зісвогодитинства,отроцтватаюностіЩепкінвиніспрекраснезнанняукраїнськоїмовизусімбагатствомірозмаїттямїїприслів’ївіприказок.Усежиттяпринагодівінзнасолодоюговориврідноюмо-вою,передусімізМиколоюГоголем,ОсипомБодянським,МихайломМаксимовичем,і,звичайно,ТарасомШевченком.

Є ще одна дуже важлива обставина, яка назавжди пов’язуєбудинок-музей Михайла Щепкіна та Україну. Культурний центрУкраїнивМосквівособійогокерівника—доктораісторичнихнаукУкраїни,лауреатаНаціональноїпреміїіменіТарасаШевченкаВоло-димираМельниченкаподарувавмузеюкількараритетнихекспона-тів,якісьогодніприкрашаютьекспозицію.СереднихкопіяпортретаЩепкінававторствіТарасаГригоровича,копіяавтопортретаШев-ченка, копія рукопису вірша Кобзаря «Заворожи мені, волхве...»,портретОлдріджазавтографомШевченкатазображенняНижньо-гоНовгороду, де зустрічалисьЩепкін іШевченко після засланняостаннього.АнавідкриттімузеюВолодимирМельниченкоякавторподарував директору музею ім. Бахрушина Віктору Родіонову двікниги«ТарасШевченко:„МійвеликийдругЩепкін“»таавторськуенциклопедію-хроноскоп«ШевченківськаМосква»,начвертьпри-свяченуМихайлуСеменовичу,вякій,доречі,зазначено,щобудинок-музейвідкритоуМосквіу2009р.Оттакепророцтво!

Користуючисьнагодоюскажу,щоКультурнийцентрУкраїнивМосквімаєпропозиціющодовстановленняпам’ятникаЩепкінутаШевченку на розі Воротниковського таСтаропименовськогопровулків,намісціколишньогобудинкуЩепотьєва(незберігся),вякомудесятьроківживЩепкінтауберезні1858р.надватижнізупинявсяТарасШевченко.Нащастя,саменацьомумісціщеєділянкавільноївідзабудівельземлі.

Безперебільшенняім’яМихайлаСеменовича—водномурядузнайвидатнішимитеатральнимидіячами,бовінвідомийнелишеяк блискучий актор, але й як засновник та реформатор реаліс-тичноїшколидраматичногомистецтва.Наприклад, відомий те-атрознавецьБорисПоюровськийвважає,якщоуявитиросійську

роЗдІл II

51

культуруувиглядібудинку,тойогофундаментомбудеМалийте-атр,наріжнимкаменемякогоусвоючергуєМихайлоЩепкін.Танавіть більше. Сам Костянтин Сергійович Станіславський, чиясистемаєосновоюосновакторськоїмайстерності,свогочасуго-ворив,щовіннічогоневигадував, авзявте,щобулоуМаломутеатрі.АМалийтеатр—цевпершучергуМихайлоСеменович.

Удвоповерховомубудинкусьогоднірозміщеноекспозицію,восновіякої—експонатимузею ім.Бахрушина (доречі,цейогодев’ятий філіал), де зберігається великий фонд речей МихайлаЩепкіна та передані нащадками актора меморіальні речі. Біль-шістьзних—раритети:театральнікостюмиМихайлаСеменови-ча,йогоособистізаписи,портрети,меблі.Єнавітьфотопортрет(одинізшістьох,щозбереглись),зробленийзажиттяактора.

ПовністювідновленокабінетМихайлаСеменовича:стіл,шафи,крісло,вякомулюбивсидітиакторта,мабуть,писатисвоїзнаме-нитізаписки,спровокованіОлександромПушкіним.Настоліле-житьпершасторінкавідомогощоденникаактора,дерукоюПуш-кінау1836р.булонаписано:«1836год.ГородМосква.Я,МихаилСеменовичЩепкин,родилсяв1788годувселеКрасное...»

А на стінах — портрети близьких актору людей: Тургенєва,Пушкіна,Гоголя,Шевченка...


РОЗДІЛ ІII

Дім українців Росії(проекти:«Діаспора»,«Українськіземляцтва

вНаціональномукультурномуцентріУкраїнивМоскві»)


Проект «Діаспора»

Однією з провідних складових роботи Центру є співпраця з укра-їнською діаспорою Росії, сприяння роботі та надання допомоги укра-їнським організаціям.

Проект «Діаспора» було започатковано у 2002 р. З того часуЦентр став свого родумостом,що єднає російське українство зБатьківщиною.Протягомвосьмироківурамкахцьогомасштаб-ного проекту вУкраїнськомуДомі наАрбаті було представленобільшістьнинііснуючихукраїнськихорганізаційРосії,проводи-лисяпрезентаціїтворчихколективів,новихдрукованихтааудіові-зуальнихвиданьдіаспори,відбувалисязбори,конгресийнауковіконференції.

Традицію великих презентацій українських громадських ор-ганізацій Росії в Центрі започатковано презентацією Республі-канського національно-культурного центру українців «Кобзар»(Республіка Башкортостан), на якій обговорювалися проблемимісцевихукраїнців,булипредставленікращівокальнійхореогра-фічніколективи,відомівиконавцітахудожники.

Зароки існуванняпроекту«Діаспора»вцентріпобувалитакіорганізаціїйтовариства:Українськанаціонально-культурнаавто-номія м. Санкт-Петербурга, Українська національно-культурнаавтономіям.Мурманська,Центр української культуриЛазарев-ськогорайонум.Сочі,Національно-культурнаавтономіям.Сур-гута,УкраїнськеземляцтвотаНаціонально-культурнаавтономіям.Архангельська,Нижньокамськаміськанаціонально-культурнаорганізація «Українське товариство „Вербиченька“» (РеспублікаТатарстан),Регіональнанаціонально-культурнаавтономіяЯмало-

52

роЗдІл IIІ

53

дім українців росії

Ненецького автономного округу, Регіональна громадська орга-нізація«Україна»м.Норильська, Іванівськаобласнагромадськаорганізація української культури «Мрія», Карельська республі-канськагромадськаорганізація«Товариствоукраїнськоїкультури„Калина“»,УкраїнськагромадськаорганізаціяСанкт-Петербурга«Діловийклуб„Україна—Санкт-Петербург“»,Українськийна-роднийансамбль«Червонакалина»Регіональноїгромадськоїор-ганізаціїЯмало-Ненецькогоавтономногоокругу,Сімейнийклуб«Українські вечорниці» с. Малоє Васильово Тверської області,Національно-культурне об’єднання українцівПушкінського ра-йону Московської області «Криниця», Усинська національно-культурнаорганізація«Дніпро»(РеспублікаКомі)таінші.

Серед найпомітніших заходів слід згадати презентацію кни-ги літератора, архітектора, голови Української національно-культурноїавтономіїСанкт-ПетербургаМиколиЖигла«Пісеннеслово»,організовануспільнозОб’єднаннямукраїнцівРосіїтаФе-деральноюнаціонально-культурноюавтономією«УкраїнціРосії»вберезні2003р.

МиколаЖиглонародивсянаХарківщині.З1956р.мешкаєвмістінаНеві.Йогопрофесійнадіяльністьпов’язаназпроектуван-нямтареставрацієюсадів іпарківСанкт-Петербурга.Вінєчле-номПетербурзької спілки архітекторів та Спілки письменників«БагатонаціональнийПетербург».

До збірки«Пісеннеслово»ввійшлитворирізнихкомпозито-рівнасловапоетаМиколиЖигла.Доречі,йогопісні«СоборнаУкраїна», «Земля слов’ян» виконуються не лише професійнимитасамодіяльнимихорамиПетербурга,МосквийПетрозаводська,алейшироковідомівУкраїні.Жиглоплідноспівпрацюєзком-позиторамиВікторомПанченком,ВасилемВласовимтаВалері-аномСтратуцою,якітакожвзялиучастьувечорі.Навечоріпро-луналипіснінайоговіршіувиконаннітріобандуристок«Червонакалина»зіЛьвова—заслуженоїартисткиУкраїниМаріїСороки,артистокІриниСодоморитаІриниШуст-Назарук,атакожУкра-їнськоїнародноїхоровоїкапелиМоскви.

Тогожрокуурамкахпроекту«Діаспора»пройшовкруглийстілз нагоди 120-річчя масового переселення українців на ДалекийСхідРосії.Здоповіддювиступивначальникуправлінняусправахукраїнськоїдіаспори іміжнароднихзв’язківДержавногокоміте-ту національностей та міграції України АндрійПопок. Він роз-повівпроукраїнськежиттянаДалекомуСході відйогопочаткудонашихднів,особливопідкреслившивеликийвнесокукраїнціву заселення та становлення народного господарства й культури

Приморськогокраю,показавнафактах,щоврізнічасинашіспів-вітчизники намагалися зберегти свою національну ідентичністьізв’язкизБатьківщиною.

Укругломустолі взялиучастьпредставникиукpaїнcькoї гро-мадиМосквитаіншихміст,якіприбулинаВсеросійськунарадукерівниківукраїнськихгромадськихорганізаційРосійськоїФеде-рації.ПрисутнійміністрРФВолодимирЗорінрозповівпродея-кі сучасні аспектинаціональноїполітикивРосії, аГенеральнийКонсулУкраїнивМосквіПетроМацарськийдоповівпросучас-нийстанзаконодавстваУкраїниіРосіїщодогромадянства,пере-тинаннякордонутаіншихактуальнихпитань.АтомутакізустрічівЦентрі,безперечно,стаютьсерйозноюдопомогоювроботіорга-нізаційукраїнськоїдіаспоривРосії.

Угрудні2004р.відбуласяпрезентаціяТверськогорегіональногооб’єднанняукраїнців«Світанок»,якепредставилайогоспівголоваНаталяТомашевська.ВідбувсякруглийстілтаконцертколективівізТверійобласті—фольклорногоукраїнськогоансамблю«Мрія»,самодіяльногоансамблю«Світанок»,хореографічногоансамблю«Віночок»,вокальногоансамблю«Вечорниці»зселаМалоєВаси-льово,сімейногоансамблю«Яблучко»,проведеновиставкутворівдекоративно-ужиткового мистецтва, виготовлених українцямиТверськоїобласті.

Ужовтні2005р.відбуласяпрезентаціякниги«УбієннимсинамУкраїни. Сандармох», підготовленої й виданої в ПетрозаводськуКарельськоюреспубліканськоюгромадськоюорганізацією«Това-риство української культури „Калина“». Про видання розповілиупорядник,головаТоваристваЛарисаСкрипниковаівідомийро-сійськийправозахисник,президентАкадеміїсоціально-правовогозахистуЮрійДмитрієв.УкраїнськийписьменникізМосквиВіта-лійКрикуненкозачитаввласнупоему«ХрестСандармоху»,напи-санупіслявідвідинурочища.Гостімалиможливістьоглянутиви-ставку«Прощадо„Голгофи“українців»,присвяченупаломництвуукраїнцівдоСандармохутанаСоловки5-7серпня2005р.

У вересні 2006 р. в Центрі було представлено Українськунаціонально-культурну автономію українців міста Санкт-Петербурга,підчасякоївідбувсякруглийстілзаучастюгенераль-ного директора Культурного центру України в Москві, доктораісторичних наук Володимира Мельниченка, Генерального Кон-сула України в Санкт-ПетербурзіМиколи Рудька, голови УНКАм.Санкт-ПетербургаВалеріяКрапивки,заступникаголовиКомі-тетуміжрегіональнихзв’язків інаціональноїполітикиУрядуМо-скви Олександра Назарова, заступника директора Департамента

53

54

роЗдІл IIІ

55


міжнаціональних відносин Міністерства регіонального розвиткуРосійськоїФедераціїЛідіїДьяченко,кандидатафілософськихнаук,членаСпілкиписьменниківУкраїниТетяниЛебединської.Уму-зичнійчастиніпрезентаціїпрозвучалиукраїнськінародніпісні,піс-нітаромансиВалеріанаСтратуциувиконаннізаслуженоїартисткиРосіїВалентиниБлажчук,лауреатаміжнароднихконкурсів,вока-лістаГригоріяМартиненка,дитячогоансамблю«Мрія»(художнійкерівникНаталіяПохолкова),солісткиансамблю«Сузір’я»ТамариЛепейко,лауреатафестивалю«Червонарута»ВалентинаІващенка,артистівЛюдмилиМарченкотаЄвгенаКрутова.

Уберезні2008р.вЦентріпройшлапрезентаціяНижньокам-ської національно-культурної автономії «Українське товариство„Вербиченька“».

У фойє Культурного центру було розташовано інформацій-ні стенди про Нижньокамськ і діяльність Асоціації національно-культурних об’єднань Республіки Татарстан. Окремі стенди булиприсвячені діяльності товариства «Вербиченька», його молодіжногокрила«Лелеки»ілегендарнійукраїнськійспівачціОксаніПетрусенко.

ЗісловамивдячностікерівництвуЦентрувиступилиначальниквідділузізв’язківізсуспільнимиформуваннямитанаціональнихпитаньНижньокамськогомуніципальногорайонуЧулпанМахму-това,головарадиРегіональноїтатарськоїнаціонально-культурноїавтономіїм.Москви,директорЦентрувійськово-патріотичногоіцивільноговихованнягенерал-полковникРасимАкчурін, дирек-торМіжнародного інститутуосвіти,культури ізв’язківздіаспо-роюНаціональногоуніверситету«Львівськаполітехніка»(МІОК),кандидатпедагогічнихнаукІринаКлючковська.

Музичначастинавечорабулаприсвяченалегендарнійукраїн-ській співачціОксаніПетрусенко.Прозвучалипісні у виконан-ні заслуженої артистки України та Росії Галини Чорноби, дуетуестрадноготеатру«Ільхам»ускладіР.МуртазінайА.Гіматдінової,лауреатівІВідкритогоконкурсуім.ОксаниПетрусенко(м.Ниж-ньокамськ), вихованців Нижньокамського музичного училищаДіляриКамаловоїіНіниАстаф’євої.

Давні дружні відносини єднають Національний культурнийцентрУкраїнивМосквійТовариствоукраїнськоїкультури«Сла-вутич» (Москва). Щомісяця спільно проводяться різноманітнізаходи—збори,мистецьківечори,презентації,засіданнясекційТовариства (природничої, медичної, економічної, філологічної,історичної,релігійноїтощо).

У2008р.ТУК«Славутич»увеликійзаліЦентрувідзначилосвоє20-річчя.ГоловаправлінняТовариства,академікАкадеміїмедич-

нихнаукРосії,доктормедичнихнаукВасильАнтонівусвоємуви-ступінагадавприсутнімпрометустворенняТовариствау1988р.,продосягненняза20роківйогоактивноїдіяльності.ОсобливобуловідзначеновирішальнурольприюридичнійреєстраціїтовариствадвічіГерояРадянськогоСоюзу,космонавтаПавлаПоповича,пре-зидентаТоваристваз1988р., і згаданойоговислівна ІКонгресіукраїнцівРосії: «Нас, українців, багато, думаємопо-різному, алемаємооднувеликумету—ценезалежна,визнанасвітом,багатайавторитетнаУкраїнськадержава.Атомукожензнасмуситьробитивсе,щовйогосилахдляголовноговдіяльностіТовариства—під-вищенняавторитету,культуритаісторії».

ВасильАнтонівперерахувавусіх ініціаторів заснуванняТова-ристватайогоактивнихдіячів:ІванДрогобицький,БорисКоза-ренко, ІванШишов,МиколаОльшевський,Семен Гой, ВіталійЛяшук,ОксентійОнопенко,ВолодимирЛюбунь,ЛеонтійКузь-мук,СтефаніяГнідина,ЄвгенБагрійта,світлоїїмпам’яті,МиколаШекір,РоманДмитришин,МихайлоЗабоченьіВіталійФурніка.

Центрставголовнимосередкомукраїнськихземляцтв Москви,які вже багато років поспіль проводять тут свої збори, святковіконцерти,літературно-музичнівечоритощо.

НайактивнішезаявляютьпросебеЛуганськеземляцтво«Мос-ковськаасоціація„Лугань“»,Полтавськеземляцтво,Кіровоград-ськеземляцтво«Єлисаветград»,Регіональнагромадськаорганіза-ція«Севастопольськеземляцтво»,Херсонськеземляцтво«Таврія»,якіостаннімчасомпровелинизкупомітнихзаходів,зокрема,при-свячених 65-річчюВеликоїПеремоги, а такожРегіональна гро-мадськаорганізація«ЗемляцтвоКиян».

Центр неодноразово був місцем проведення конгресівОб’єднання українців Росії, з’їздів Федеральної національно-культурноїавтономії«УкраїнціРосії»,зборівРегіональноїгромад-ськоїорганізації«УкраїнціМоскви»таіншихукраїнськихоргані-заційРосії.

Уквітні2002р.вЦентрівідбувсяІІІКонгресукраїнцівРосії,щозібравделегатіввідблизькоп’ятдесятиукраїнськихорганіза-цій Росії. У роботі Конгресу взяли участь віце-прем’єр-міністрУкраїниВолодимирСеминоженко,заступникголовиУрядуРосіїВалентинаМатвієнко,міністрРФВолодимирЗорін,головаДер-жавногокомітетуУкраїниусправахнаціональностейтаміграціїГригорійСереда,НадзвичайнийіПовноважнийПосолУкраїнивРФМиколаБілоблоцький,президентСвітовогоКонгресуУкра-їнцівАскольдЛозинський,головаУкраїнськоїВсесвітньоїКоор-динаційноїРадиМихайлоГоринь,головаТовариства«Україна—

56

роЗдІл IIІ

57


Світ»ІванДрач,заступникголовиОб’єднанняукраїнцівПольщіГенрикКолодій, головаГромадськоїРади українсько-російськоїспівпраці,заступникголовиКомітетуДержавноїдумиРФуспра-вахСНДВ’ячеславІгрунов.

Звітну доповідь виголосив голова Федеральної національно-культурноїавтономії«УкраїнціРосії»,головаОб’єднанняукраїн-цівРосіїОлександрРуденко-Десняк.УРезолюціїКонгресувід-значаласяважливістьспівпрацізКультурнимцентромУкраїнивМоскві,спільнозякимреалізованобагатовеликихпроектівіпре-зентацій.

Навесні2003р.вЦентріпройшланарадакерівництвадвохфе-деральнихукраїнськихорганізацій—ОУРіФНКАУР,уякійвзя-лиучастькерівникисорокарегіональнихорганізацій.

У квітні 2005 р. в Центрі відбулися IV Конгрес Об’єднанняукраїнцівРосіїіІІІЗ’їздФедеральноїнаціонально-культурноїав-тономії«УкраїнціРосії»,вякихвзялиучастьпредставникипонадвісімдесятиорганізаційізсорокашестирегіонівРФ.

Тоді із доповіддювиступив головаФедеральноїнаціонально-культурної автономії «Українці Росії», голова Об’єднання укра-їнців Росії Олександр Руденко-Десняк. Із вітальним словом доучасниківзібраннязвернулисязаступникМіністрарегіональногорозвитку РФМихайлоПономарьов, голова Комітету ВерховноїРадиУкраїнизпитаньправлюдини,національнихменшиніміж-національних відносин Геннадій Удовенко, заступник Міністракультури і мистецтв України Ольга Костенко, Надзвичайний іПовноважнийПосолУкраїнивРФМиколаБілоблоцький,головаТовариства«Україна—Світ»ІванДрач,головаУкраїнськоїВсе-світньоїКоординаційноїРадиМихайлоГоринь.

НасценіНаціональногокультурногоцентруУкраїнивМосквіпроходять загальноросійські мистецькі заходи — Всеросійськийфестиваль українських хорових колективів Росії ім. ОлександраКошиця,щозбираєкращіукраїнськівокальніколективиукраїн-ської діаспори.Пісенне святощоразу стаєнайяскравішою укра-їнськоюподієювкультурномужиттіРосії.У2009р.уЦентрівід-кривсяФестивальукраїнськоїкультури«СорочинськийярмарокуМоскві»,присвячений200-річчювідднянародженняМиколиГо-голя.ТрадиційнощомісяцяпроводятьсяукраїнськімузичнісалонийтворчімайстерніУкраїнськоїнародноїхоровоїкапелиМоскви.

Серед найпомітніших наукових заходів, які було організова-но спільно з українськими громадськими організаціями Росії,IVМіжнародна конференція «Українська діаспора Росії»,Між-народна науково-практична конференція «Україністика в Росії:

історія, стан, тенденції розвитку», Російсько-український круг-лийстілзісторіїтаісторіографіїукраїнськоїкнижностіврамкахXIМіжнародноїконференціїзпроблемкнигознавства«Книгатасвітовацивілізація».

У 2010 р.Нижньокамськоюміською національно-культурноюорганізацією«Українськетовариство„Вербиченька“»(РеспублікаТатарстан),Регіональноюгромадськоюорганізацією«УкраїнціМо-скви»таФондомім.ДавидаБурлюка(м.Суми)булоорганізованокруглийстілнатему«ДавидБурлюкісучаснахудожнякультура:ак-туальнийдіалог», присвячений100-річчюрухуфутуристівуРосії.

УроботікруглогостолувзялиучастьголоваУкраїнськоготовари-ства«Вербиченька»ЄвгенСавенко,начальниквідділуінформаціїтадіаспориЦентру,головаРегіональноїгромадськоїорганізації«Укра-їнціМоскви»ВікторіяСкопенко,старшийнауковийспівробітникРосійськогодержавногоархівулітературитамистецтваОлександрПарніс,головаФондуім.ДавидаБурлюкаОлександрКапітоненко,старшийнауковийспівробітникМузеюВолодимираМаяковськогоДмитроКарпов,бурлюкознавецьізЯпоніїАкіраСудзукі.

КультурнийцентрінформаційнопідтримуєкультурнітаосвітнізаходиукраїнськоїдіаспоривРосії.ВідділінформаціїтадіаспориЦентруниніготуєдодрукутретєвиданняінформаційногодовід-ника«УкраїнськіорганізаціїРосії»,вякомубудезібранонайнові-шіданіпроукраїнськудіаспорувРосії,їхнюкультурну,освітнюйінформаційнудіяльність.

Тривалийчасвідділ інформації тадіаспориЦентруочолюваввідомийписьменник іжурналіст, засновник і голова двохфеде-ральнихукраїнськихорганізацій—Об’єднанняукраїнцівРосіїтаФедеральноїнаціонально-культурноїавтономіїукраїнцівРосії—ОлександрРуденко-Десняк.Нажаль,післяйогосмертіу2006р.,багатовтративіпроект«Діаспора».

Лишепісляприходунапосадуначальникавідділузаслуженогопрацівника культуриУкраїни та Росії, голови Регіональної гро-мадськоїорганізації«УкраїнціМоскви»тахудожньогокерівникаУкраїнськоїнародноїхоровоїкапелиМосквиВікторіїСкопенкоможливостіпроекту«Діаспора»розкрилисянайповніше.

Взимку-навесні2010р.вЦентрівідбулисявеликіпрезентаціїдвохукраїнськихорганізаційРосії.

Усинськанаціонально-культурнаорганізація«Дніпро»(Респуб-лікаКомі)провелакруглийстілзаучастюукраїнськихорганізаційРеспублікиКомітаМоскви,атакожпривезлафольклорнийгурт«„Червонакалина“наПолярномуколі»(художнійкерівник—Зі-наїдаХребто),якийпідготувавспеціальнупрограмузмайжетрид-

58

роЗдІл IIІ

59


цятивокально-хореографічнихномерів.Увиконаннігуртуйсо-лістівЄвгеніїМумуйдар,РоманаМельника,СтепанаТурецького,ВалентиниРовенської,НіниЧабрі, ГанниЧиркової прозвучалиукраїнськінароднійавторськіпісні.

ДоЦентрузавітав іЛазаревськийцентрукраїнськоїкультуримуніципальногозакладукультурим.Сочі«Лазаревськийрайоннийцентрнаціональнихкультур».ПісляпроведеннякруглогостолузаучастюкерівниківОб’єднанняукраїнцівРосіїтаФНКАукраїнцівРосії,Регіональноїгромадськоїорганізації«УкраїнціМоскви»таіншихорганізацій,відбувсявеликийсвятковийконцерт.

Творчість українцівКубаніпредставилиЗразковийфольклорнийансамбль«Рушничок»,вокальнийансамбль«Мрія»(художнійкерівникобохколективів—МаринаЛінеєнко)інароднастудіядекоративно-ужитковогомистецтвапідкерівництвомАндріяВойцещука.

Велике значення у підтримці й зміцненні зв’язків із україн-ськимигромадськимиорганізаціямиРосіїмаєбезпосереднійвиїздчленівдирекціїЦентрутакерівниківвідділівурізнірегіониРосії.

Скажімо, в листопаді 2002р. генеральнийдиректорКультур-ного центру України в Москві, доктор історичних наук, заслу-женийдіячнаукиУкраїниВолодимирМельниченковзявучастьувідкриттіУкраїнськогокультурногоцентрувСургуті,першогозакладутакоготипувросійськихрегіонах,таупрес-конференції,якудалиПосолУкраїнивРФМиколаБілоблоцький,ПосолРосіїв Україні ВікторЧорномирдін, губернаторХанти-МансійськогоокругуОлександрФіліпенко.

Ускладіделегаціїмосковського«ЗемляцтваДонбасівців»,од-ного з найдієвіших українських земляцтв уМоскві, що профе-сійнойорганізованоналагоджуєділовізв’язкизБатьківщиною,ВолодимирМельниченкопобувавуДонецькунасвяткуванніДнямістаіДняшахтаря.

ЗаступникгенеральногодиректораКультурногоцентруУкраї-нивМосквіЛюдмилаГільмановаувересні2009р.взялаучастьвурочистомувідкриттімеморіальноїкомпозиції(мармуровоїтекс-товоїдошкиібронзовогогорельєфа)начестьвидатногоукраїнця,всесвітньовідомогохудожника-новатора,засновникафутуризмуДавидаБурлюка.

Начальник відділу інформації та діаспори Центру ВікторіяСкопенковлистопаді2009р.разомізУкраїнськоюнародноюхо-ровоюкапелоюМосквивзялаучастьуVДалекосхідномуфестива-ліукраїнськоїкультури«Нашадума—нашапісня»,присвяченому195-річчювідднянародженняТарасаШевченка,передалавітанняорганізаторамвідіменіНаціональногокультурногоцентруУкра-

їнивМосквітапровеламайстер-клас ізучасникамиконкурсноїпрограми.

У квітні 2010 р. Вікторія Скопенко разом із Українськиммузично-драматичним театром-антрепризою«Еней» такапелоювиступили на V Всеукраїнському фестивалі театрального мис-тецтва «В гостях у Гоголя» у Полтаві, де з успіхом представилилітературно-музичну композицію «Маруся Чурай» за мотивамиромануЛіниКостенко.Прем’єрацієївиставивідбуласянасценіЦентруйвідкрилановусторінкувмистецькомужиттіукраїнськоїдіаспоривРосії.

РоботаЦентруотримуєвисокуоцінкуврегіонах.Наприклад,улистідоЦентручлениЯрославськоїрегіональноїорганізаціїукра-їнськоїкультуринаписали:«Мипишаємосяіторжествуємо,колизабудь-якоїнагодиможемосказати,щоУкраїнамаєсвійКультур-нийцентр,незабуваєпроземляків,високонесеіпросуваєвласнукультуру». Архангельські українці пишуть,що завдякиКультур-ному центру «налагоджуються зв’язки з різними художніми ко-лективами українських організацій, розширюється коло спілку-вання,зберігаєтьсяособливийдухукраїнства».Республіканськийнаціонально-культурнийцентрукраїнцівБашкортостанувважає,що«сьогодніЦентрєфорпостомсучасноїосвіти,наукитакульту-ривРосійськійФедерації...»

Слід також зазначити, що позитивні зміни в роботі відділуінформації тадіаспориЦентру,атакожреалізаціїпроекту«Діа-спора»відбувалисяв умовахфінансовоїкризи.Багатьоммісце-вимрегіональнимукраїнськиморганізаціямчастобракуєкоштівнетількинафінансуваннярізноманітнихакційуМоскві,алейнаоплатувартостідорогидостолиці.Національнийкультурнийцентр України в Москві, який не фінансується державою, нажаль,тежнезавждивзмозізарадититакійситуації,хочізнахо-дитькоштинапроведенняспільнихзаходівзукраїнськимиорга-нізаціямиРосії.

КерівництвоЦентрузавждинамагаєтьсядопомогтиувирішен-ніпитань,пов’язанихізучастюукраїнськихгромадськихоргані-заційРосіїувсесвітніхфорумахукраїнців,різноманітнихз’їздах,фестиваляхтаіншихвсеукраїнськихзаходах.Неодноразовопред-ставникам української діаспориРосії надавалосяпомешкання вприміщенніЦентру,транспортнізасобитощо.

ГенеральнийдиректорЦентруВолодимирМельниченкотвер-до переконаний (і в цьому його підтримує весь колектив), щонеобхідно вирішити питання про державне забезпечення реалі-заціїпроекту«Діаспора»,щонайближчимирокамикардинально

60

роЗдІл IIІ

61


змінило б на краще ситуацію в роботі з українцямиРосії, які єневід’ємноючастиноюнашоговеликогонароду,величезнимінте-лектуальнимпотенціаломнації.Насправдіцізатратиневеликідлядержави,аголовне,щовониокуплятьсясторицею.

«Національний культурний центр України в Москві», (ukrcenter.org)


Концерт Полтавського земляцтва

У Культурному центрі України в Москві відбувся великий концерт Полтавського земляцтва в Москві, який відкрив його президент Ва-силь Бебко.

Полтавці вже вдруге за цей рік збираються у КультурномуцентріУкраїни.ІцьоговечорауфойєЦентрукоженполтавецьчиполтавка, які завіталисюди,малиможливість заповнитианкетуйвступитидоземляцтва.НаприкінцігрудняцьогорокувЦентріплануєтьсявідкриттящеоднієїфотовиставки—«Медіаперсони»відомогоукраїнськогожурналістародом ізПолтавщиниВіктораГіржова.

ГоловаФонду«Відродженняпам’ятіМаріїБашкірцевої»ТетянаШвецьпредставилавидання«МарияБашкирцева—избранницасудьбы»—результаттрирічноїроботиупорядника,якавмузеяхіприватнихколекціяхсвітурозшукалахудожніроботиБашкірцевоїйствориладійсноунікальневидання—спогадийальбомводно-мутомі.

Приємно зазначити, що концерт, проведений виключнона ентузіазмі членів земляцтва, був надзвичайно цікавим і по-полтавськищирим.Дитячийхореографічнийансамбль«Спектр»подарувавприсутнімкомпозиції«Крижинки»та«Щастя».Окра-соювечорасталивиступийвідомихуРосіївиконавцівродом ізУкраїни—ЛарисиБілан таМиколиРешетняка (дуетОдарки йКарасязопери«ЗапорожецьзаДунаєм»,пісні«Чорніїброви,каріїочі»та«Двакольори»).АмісстуденстваУкраїнивРосії,студенткаМосковської академії економіки та праваДарина Глущенко ви-коналакомпозицію«МояУкраїна»іпопулярнувРосії«Однука-лину».ЦікавимбуввиступілюзіоністаМиколиБіденкай«ТеатруТрьохМуз».Азавершивконцертросійськийнароднийколектив«Малзолотник»виконаннямукраїнськоїпісні«Течевода».

ПозавершенніконцертудоземляківзвернуласяголоваПрав-лінняПолтавськогоземляцтваНаталяКіввазпобажаннямнеза-буватипроріднуПолтавщинутаякомогачастішезустрічатися.

«Національний культурний центр України в Москві» (ukrcenter.org), 5 грудня 2008 р.


У Москві збиралися російські україністи

У Культурному центрі України в Москві проходила Міжнарод-на науково-практична конференція «Україністика в Росії: історія, стан, тенденції розвитку». Організатори: Міжнародна асоціація україністів, Інститут мистецтвознавства, фольклористики і ет-нології ім. М. Т. Рильського Національної академії наук України, Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка», Культурний центр України в Москві, Уфимська філія Московського державного гуманітарного університету ім. М. А. Шолохова, Бібліотека укра-їнської літератури Москви. Її проведення підтримали Посольство України в Російській Федерації, Об’єднання українців Росії та Феде-ральна національно-культурна автономія українців Росії.

Провідна участь в організації заходів належить НауковомуцентруукраїнознавстваУфимськоїфіліїМосковськогодержавно-гогуманітарногоуніверситетуім.М.А.Шолохова.Цейнавчаль-нийзакладочолюєвідомийнауковець,кандидатісторичнихнаук,співголова рад Об’єднання українців Росії та ФНКА українцівРосіїВасильБабенко.Хочетьсязазначити,щоразомзіспівробіт-никами — кандидатом педагогічних наук, завідувачем кафедриросійської і зарубіжної філології університету Юлією Сіренко,кандидатом історичних наук, завідувачем кафедри історії і тео-ріїдержавиуніверситетуДенисомЧернієнкомтакандидатоміс-торичнихнаук,доцентомкафедриісторіїітеоріїдержавиіправаІриноюЧернієнко—вониорганізували такийважливий захід уросійськійукраїністицінетількивисокопрофесійно,алейізду-шею.

ЗначнудопомогунауковцямтадіаспорянамнадавКультурнийцентр України вМоскві. Для проведення засідань було наданокілька залів Центру, помешкання для учасників з інших міст, аІнформаційно-довідковабібліотекайвідділінформаціїідіаспори

62

роЗдІл IIІ

63


допомогливирішитинизкуорганізаційнихпитань ізабезпечилиінформаційнупідтримкупроведенихзаходів.

ДоскладуоргкомітетуКонференціїввійшлипровідніукраїн-ськітаросійськівчені-україністи,зокрема,відУкраїни:академікНАНУкраїни,докторісторичнихнаук,директорІнститутумис-тецтвознавства,фольклористикиіетнології ім.М.Т.РильськогоНАНУкраїни,президентМАУГаннаСкрипник;докторісторич-них наук, генеральний директор Культурного центру України вМосквіВолодимирМельниченко;кандидатісторичнихнаук,стар-шийнауковийспівробітникІнститутумистецтвознавства,фольк-лористики іетнології ім.М.Т.РильськогоНАНУкраїниГалинаБондаренко;кандидатісторичнихнаук,директорМіжнародногоінститутуосвіти, культури та зв’язків з діаспороюНаціонально-гоуніверситету «Львівськаполітехніка» ІринаКлючковська.ВідРосії: доктор філологічних наук, професор, головний науковийспівробітникІнститутусвітовоїлітературиім.А.М.ГорькогоРАНЮрійБарабаш;докторісторичнихнаук,провіднийнауковийспів-робітникРосійськогоінститутустратегічнихдосліджень(Москва)Тамара Гузенкова; спеціаліст виховного відділу Уфимської філіїМДГУ ім.М.А.Шолохова, головаРНКЦУБ «Кобзар»Володи-мирДорошенко;докторфілологічнихнаук,професор,заступникдиректора—завідувачсекторомфілологіїІнститутугуманітарнихдослідженьТюменськогодержавногоуніверситетуІринаКарабу-латова;докторфілологічнихнаук,професор,провіднийнауковийспівробітникІнститутуслов’янознавстваРАН,академікДержав-ноїакадеміїслов’янськоїкультуриЮрійЛабинцевтаінші.

Заявленупрограмуконференції було дещорозширено з тим,щобвсідоповідачі—аїхбуло59—змогливиступити,атакожпо-спілкуватися і взяти участь у культурній програмі. Для багатьохучасниківпроведенняконференціїсталодоброюнагодоюзустрі-тися з давніми друзями, адже часто українські товариства Росіїрозділяютьтисячікілометрів.

НапередоднівприміщенніКультурногоцентрубулопроведеноорганізаційнезасідання,наякомуобговорювавсяпроектРезолю-ціїтавирішувалисяорганізаційніпитання.

Пленарне засідання відбулося в концертній заліКультурногоцентру України на Арбаті, де крім доповідачів зібралися пред-ставникиукраїнськихтовариствМосквитадеякихіншихрегіонівРосії,російськінауковці,журналістийстуденти.БулорозгорнутовеликукнижковувиставкувиданьНауковогоцентруукраїнознав-ства,КультурногоцентруУкраїниташевченкіаниЛеонідаБоль-шакова.

УчасниківКонференціївід іменіНадзвичайного іПовноваж-ногоПослаУкраїнивРФКостянтинаГрищенкапривіталарадникізкультурипосольстваОльгаДарибогова.

НапленарномузасіданніпрозвучалидоповідіГанниСкрипник«Актуальні проблеми і сучасні перспективи світової україністи-ки»,ТамариГузенкової«Українськадіаспораякоб’єктдосліджен-няйполітичнийфеномен»,ІриниКлючковської«УкраїнознавчістудіївРосіїякфактордобросусідства»(йогозачиталакандидатфілологічних наук Олеся Палінська), Галини Бондаренко «Об-раз України в Росії і Росії в Україні. За матеріалами спільнихукраїнсько-російських наукових проектів „Образ країни очимамолоді“і„Рольнаціональноїелітиуформуванніобразукраїни“»,ІриниКарабулатової«ОбразУкраїнивсучаснійукраїнськіймов-нійсвідомості:ономастичнийміфпростору».

У доповіді «Увічнення пам’яті Тараса Шевченка в Москві:пропозиції до200-річчя зднянародженняКобзаря»ВолодимирМельниченкорозповівпросвоїдослідженняперебуванняТарасаШевченкавМоскві,йогомосковськізустрічійдружбузОсипомБодянським,МихайломЩепкінимтаіншими.Вінзауважив,щонапередоднівеликогоювілеюпотрібновирішитикількаважливихпитань,насампередпровстановленнявМосквімеморіальноїдо-шкитапам’ятникаШевченку,атакожорганізаціїекскурсійшев-ченківськимимісцямиміста—щев2007р.ВолодимирМельни-ченко створив унікальну карту перебування Кобзаря в Москві.Утім,найогодумку,цеповинновирішуватисянанайвищомуміж-державномурівні.

ВасильБабенко виступив із доповіддю «Україністика вБаш-кортостані: досвід—проблеми—перспективи».Найогодумку,особливостізаселенняБашкортостануукраїнцямитависокийрі-веньнаціональноїсвідомостімісцевихукраїнцівсталипричиноютого,щосаметут«булозакладеноосновудлясерйозноїнауковоїдіяльностінетількивруслі історико-етнографічнихдосліджень,фольклористики, але й теоретичного осмислення феномена„українства“,реалізації освітньоїполітикийпедагогічнихмето-дик у галузі українознавства». Нині саме на прикладі українцівБашкортостану є можливість вивчати етнографічні, лігвістич-ні особливості, зміни в демографічній структурі, матеріальній ідуховнійкультурімалоїетнічноїгрупи,якатривалийчасперебу-ваєвполіетнічномусередовищі.

Проведеннямнауковихдослідженьугалузіукраїністикиізай-мається науковий центр українознавства, який очолює ВасильБабенко.ЗасприянняНЦУв1990–2000-хрр.булопідготовлено

64

роЗдІл IIІ

65


й проведено міжнародні семінари та науково-практичні конфе-ренції: «Розвиток соціально-економічної і культурної співпраціБашкортостана і України» (2003), «М. Грушевський — історик,громадськийіполітичнийдіяч,людина»(2005),«УдосконаленнявикладанняпредметівукраїнознавчогоциклувосвітніхзакладахРосійськоїФедерації»(2002,2006,2008).НаступногорокуЦентр,зокрема, планує займатися збиранням матеріалів до 100-річчяукраїнськихсілБашкортостана.

Удеякихдоповідяхчасомзвучалицілкомпротилежніпоглядинастанірозвитокміждержавнихукраїнсько-російськихвідносин,настановищеукраїнськоїнауки,освітийкультуривРосії.

Перше секційне засідання «Історичні та етнографічні дослі-дження українського населення Росії» відбулося в Культурномуцентрі,друге—«УкраинскоеобразованиеипечатноеслововРос-сии»—вБібліотеціукраїнськоїлітературинавул.Трифонівській.ЗаступникдиректорабібліотекиВіталійКрикуненкопровівціка-вуекскурсіюприміщеннямикнигозбірні,яканинівідзначаєдвад-цятурічницюсвоговідродження.

Серед доповідей найбільше привернула увагу доповідь ЮліїСіренкопроукраїнськувищуосвітувБашкортостані.Булоціка-во дізнатися, наприклад,що українськамова вУфимськійфіліїМДГУвивчається якповноціннийпредмет, а нефрагментарно,якцечастобуваєвросійськихвищихнавчальнихзакладах.Розпо-вілаЮліятакожпроособливостіметодикивикладаннямови,станіфункціонуванняпочатковихізагальноосвітніхукраїнськихнав-чальних закладів у Башкортостані порівняно зішколами іншихнаціональностей республіки. «Башкортостану поталанило, бо вреспубліці діє програма „Рідні мови в Башкортостані“, завдякиякійунасєможливістьдаватиповноціннуукраїнськуосвіту»,—зауважиладоповідачка.

Проте лише в деяких регіонахРосіїмовинаціональнихмен-шинмаютьможливістьрозвитку.СамецезауваживголоваГромад-ської культурно-просвітницької організації «Українська родина»(м.Сургут)ВолодимирХалімончук,розповідаючипропроблемиукраїнськихнедільнихшкілуТюменськійобласті.

Ще одну цікаву доповідь представила донька відомого шев-ченкознавця зОренбургаЛеонідаБольшакова, авторабезцінної«Шевченківської Оренбурзької енциклопедії», «Комментария кДневнику» ТарасаШевченка та інших вагомих наукових праць.УчасникиКонференціїпочулизахоплюючурозповідьпрожиттяйпрацюЛеонідаНаумовича,першівиданняйоготворівтабагатоіншого.

Головнийредакторсайту«Кобза—УкраїнціРосії»,заслуженийжурналістУкраїниАндрійБондаренко ізСамаривисвітливтему«УкраїнськоїдіаспорноїпресивРосії»уконтекстірозповідіпронайзнаковішіукраїнськідрукованівидання.ГоловноюпроблемоюсучасноїукраїнськоїжурналістикивРосіїзалишаєтьсяфінансова.ЛишедеякічасописифінансуютьсязмісцевихбюджетівобластейтареспублікРосії,протебільшістьізнихвидаютьсявласнимко-штомукраїнськихтовариствімізерниминакладами.

ПровіднийнауковийспівробітникІнститутуслов’янознавстваРАНЮрійЛабинцев виступив із доповіддю «З історії вивченняукраїнськоїкнижноїкультури» іпредставивнауковіпраці,середяких«БібліотекаСвятителяДимитрія»,написанаспільнозістар-шимнауковим співробітником Інституту слов’янознавства РАНЛарисоюЩавінськоютаприсвяченакнигозбірнівидатногоукра-їнцяДанилаТуптала.

СвоїдослідженнязукраїністикипредставиливченізМоскви,Києва, Санкт-Петербурга, Львова, Запоріжжя, Томська, Вол-гограда, Оренбурга, Владивостока, Саратова, Самари, Харкова,Тюмені,Ярославля,РеспублікиБашкортостан,РеспублікиТатар-стан,РеспублікиМордовіятаКубані.

На конференції обговорювалися проблеми статусу і стануукраїністики як галузі гуманітарного знання, історіографічнихтрадицій вивчення України й українців у Росії, історії форму-ванняукраїнськоїдіаспори,заселенняобластей ірегіонівРосії,демографічних та міграційних процесів, української мови і до-свідувикладанняпредметівукраїнознавчогоциклувросійськійсистемі освіти,матеріальної і духовної культури українцівРосіїв етнографічних, історичних, фольклорних дослідженнях, ді-яльностінауково-освітніх і дослідницькихцентрів україністикивРосії, українськоїпресивРосії, українікив бібліотекахРосії,внескуукраїнцівурозвитокросійськоїдержавності,науки,куль-туритощо.

ВухваленійнаприкінціКонференціїрезолюціїможнавиділитикількаважливихпунктів,виконанняяких,безперечно,сприятимерозвиткуросійськоїукраїніки:

-задляподальшогопоглибленнявзаємодіїросійськихтаукра-їнськихнауково-освітніхзакладівпотрібнооптимізуватикоорди-наційнуроботушляхомукладеннятапоновленняугодпроспільнудіяльністьурамкахміжнародноїгуманітарноїспівпраці;

-ухвалитизверненнядовладиРосіїтаУкраїнизпроханнямпрофінансовупідтримкунауковихпроектівіпрограміздослідженняукраїнськоїдіаспоривРосії;

66

роЗдІл IIІ

67


-науково-освітнімзакладамРосіїтаУкраїнинадаватинеобхід-нунауково-методичнудопомогунавчальнимзакладам,недільнимшколам, бібліотекам, які здійснюють українознавчі програми йсоціальніпроекти,спрямованіназбереженняйрозвитокукраїн-ськоїнаціональноїкультуривРосії.

На переконання організаторів конференції, виконання цихпунктівсприятимеактивізаціїнауковогопроцесуміжУкраїноюіРосією,поліпшеннюобразуобохкраїнусвідомостігромадськос-ті,спільномуобговореннюсуперечливихсторінокісторіїтасучас-ності, а такожподоланню існуючихнепорозумінь,спричиненихполітичноюкон’юнктуроюабобракомнауковоїінформації.

«Зовнішні справи». — 2009. — № 10.


До Центру завітали українці з Республіки Комі

У Національному культурному центрі України в Москві відбулася презентація Усинської національно-культурної організації «Дніпро» (Республіка Комі).

БулопроведенокруглийстілзаучастюукраїнськихорганізаційРеспублікиКомітаМоскви.ПідчасобговореньпитаньдіяльностіукраїнськихорганізаційРосіїособливаувагаприділяласьпробле-мамукраїномовноїосвітивРосії, інформаційного забезпеченняукраїнськихорганізаційтаїхньогофінансування.

УрочистучастинувечоравідкривгенеральнийдиректорЦен-тру,докторісторичнихнаук,лауреатНаціональноїпреміїУкраїниімені ТарасаШевченка ВолодимирМельниченко. Він розповівпродовголітнюспівпрацюЦентрузукраїнськоюдіаспороюРосіїтаздійсненняпроекту«Діаспора»,врамкахякогобулопредстав-леновсіпровіднійактивніукраїнськіорганізаціїкраїни.

Голова Усинської національно-культурної організації «Дніп-ро»,депутатРадиміськогоокругу«Усинськ»ВікторШтепаподя-кувавзадопомогуворганізаціїцьоговечораіподарувавЦентровіхудожнєфото із зображеннямполярногосяйванадУсинськом ітрадиційнукоміляльку.

Святковийвечірпродовживфольклорнийгурт«„Червонака-лина“наПолярномуколі»,якийпідготувавспеціальнупрограмуз майже тридцяти вокально-хореографічних номерів. ХудожнійкерівникансамблюЗінаїдаХребторозповіла,щопередвід’їздом

доМоскви«Червонакалина»звеликимуспіхомвиступилапередмешканцямирідногомістазпівторагодиннимконцертомумісце-вомуПалацікультури.

УвиконаннігуртуйсолістівЄвгеніїМумуйдар,РусланаМель-ника, Степана Турецького, Валентини Ровенської, Ніни Чабрі,АнниЧиркової прозвучали українські народні й авторські пісні«Жито»,«МояУкраїна»,«Піснясолов’їна»,«Ой,тиГалю»,«Дів-чинавесна»,«Чар-зілля»,«Червонарута»,«Чарка»,«Смерека»табагатоінших.

ЇхмайстернетащиревиконанняпередавалоглибокулюбовдоУкраїни,щопротягомусьогожиттядодаєїмнаснагийсилпрацю-вативдалекомуйхолодномупівнічномукраї.

У2008р.Ансамблюукраїнськоїпісні«Червонакалина»Усин-ськогоЦентру національних культур виповнилося десять років,ідеяйогоствореннявиникланаРідво1998р.уСвітланиКости-циної.

За роки існування колективу незмінними залишаються йогостильітворчийнапрямок,значнозрослакількістьпісеньурепер-туарі.Вінбереучастьурізноманітнихміжнаціональнихконкурсахіфестиваляхреспубліки.Ниніускладіансамблюдесятьвокалістівітанцюристів,якінеуявляютьсвоєжиттябезукраїнськоїпісні.

Поява «Червоної калини» є важливою ще й тому, що вонастала причиною заснування в 2001 р. в Усинську Українськоїнаціонально-культурноїавтономії«Днiпро».

«Національний культурний центр України в Москві»(ukrcenter.org), 26 лютого 2010 р.


П’ятнадцятиріччя Центру української культури МЗК м. Сочі

У Національному культурному центрі України в Москві відбулася презентація Лазаревського центру української культури муніципаль-ного закладу культури м. Сочі «Лазаревський районний центр націо-нальних культур», присвячена 15-й річниці створення цієї організації.

Було проведено круглий стіл, під час роботи якого директорЦентру української культури, заслужений працівник культуриУкраїни іКубаніГаннаГніденкорозповілапройого історію, ді-

68

роЗдІл IIІ

69


яльність і святкування річниці, а також відзначила давні творчізв’язки зНаціональнимкультурнимцентромУкраїнивМоскві,девжебулопредставленоукраїнцівКубані—неодноразовихучас-никівфестивалівтаконкурсів,щопроходиливЦентрі,висловилазацікавленістьуналагодженніспівпрацізукраїнськимиземляцт-вамиМоскви,відповіднимирегіонамиУкраїнийАсоціацієюзем-ляцтвм.Москви.ОбговорювалисятакожпитаннящодоучастівреалізаціїцільовихпрограмМіністерствакультуриРосіїтаМініс-терстварегіональногорозвиткуРФ.

Найбільше зацікавлення присутніх викликали пропозиціїщодовзаємодіїЛазаревськогоцентруукраїнськоїкультуризМі-ністерствомкультуриітуризмуУкраїнитаПосольствомУкраїнивРФ.Асаме—підтримкадіяльностідитячихфольклорнихімоло-діжнихколективівЦентру, їхняучастьуфестиваляхіконкурсах,щопроводятьсявУкраїні,зміцненняматеріально-технічноїбазиукраїнськихтворчихколективівКубані,презентаціяЛазаревсько-гоцентруукраїнськоїкультуривУкраїні,можливістьотриманняосвітивукраїнськихвищихнавчальнихзакладахістажуванняку-банськихспеціалістіввУкраїні.

Укруглому столі взяли участькерівникиОб’єднання україн-цівРосіїтаФНКАукраїнцівРосії,Регіональноїгромадськоїор-ганізації«УкраїнціМоскви»,представникиукраїнськихземляцтвМоскви,державнихустановтагромадськихорганізацій,науковційжурналісти.

Цьоговечоравідбувсятворчийзвіт-концерткубанськихдитя-чихімолодіжнихколективів«МояУкраїна!»НамагаючисьхочабчастковопоказатирозмаїттямистецькогожиттявЛазаревськомуцентрі української культури, кубанці привезли два різноплановімузичні колективи — Зразковий фольклорний ансамбль «Руш-ничок»(художнійкерівник—МаринаЛінеєнко,музичнийкерів-ник—ОлександрПритупов)тавокальнийансамбль«Мрія»(ху-дожнійкерівник—МаринаЛінеєнко).Булопредставленотакожвелику виставку робіт Народної студії декоративно-ужитковогомистецтва(вишивка,писанки,дерев’янійкерамічнівироби)підкерівництвомАндріяВойцещука.Іщеодинстендзфото,публіка-ціямивпресі,нагородамитощорозповівпроукраїнськівокально-хореографічніколективиЛазаревського.

АпісляпрезентаціїмипоставиликільказапитаньГанніГніденко.— Пані Ганно, розкажіть, будь ласка, про українське життя в се-

лищі Лазаревське, де працює ваш Центр.— Чимало сьогоднішніх нащадків запорозьких козаків усіма

силаминамагаютьсянедатизгаснутизалишкамукраїнськоїкуль-

тури між іншими культурамиКубані. Один такий «острівець» єв селищіЛазаревське, яке входить доВеликогоСочі.ДуховноюсерцевиноюселищаєхрамРіздваПресвятоїБогородиці,вякомуслужитьотецьОлександр,українецьзІвано-Франківська.Задив-нимзбігомобставин,змісцярозташуванняцьогохрамурозпочи-наєтьсядовгаігарнавулицяТарасаШевченка.Авсьогозакількахвилиннеквапливоїходивідхрамувнапрямкуморявипотрапитедонашоїсвітлиці.

Для нас ця маленька Україна розташована на площі всьогоблизькосорокаквадратнихметрів.Центрукраїнськоїкультури імистецтва—єдинийнабезмежнихпросторахвсієїРосії,якийфі-нансуєтьсяповністюзарахунокмісцевогобюджету.

— А хто заснував Центр?—Таксталося,щосамевЛазаревськомуперетнулисяжиттєві

шляхиМиколиВоропая,ГалиниМосквичової,ІванаЖелнакова,ВалентинитаВалеріяРябокучмів,МаріїСиромятникової,АндріяВойцещука.Середнихбулаія.Завдякинаполегливостінашоїгро-мадийдопомозіначальникавідділукультуриадміністраціїрайонуКрикораМазлумяна ібуловідкритов1995р.Центрукраїнськоїкультуриімистецтва.

— Які завдання ставить перед собою ваш Центр?—Головна мета створенняЦентру— вивчення, збереження,

розвиток іпопуляризаціятрадиційноїкультурийпобутуукраїн-ців.Незважаючи на досить тривале перебування в багатонаціо-нальномусередовищіЧорноморськогоузбережжяКавказу,укра-їнцямвдалосязберегтипевнітрадиційніелементикультури.ІнашЦентр об’єднав людей, для яких українська народна культура йпобут—непростоданинарідніймові,асенсіснування.Іхочувід-значити,щовонинамагаютьсяцимбагатствомдушіподілитисязусіма.

— Будь ласка, кілька слів про ваші творчі колективи.—У центрі працюють колективи, які мають почесне звання

«самодіяльнийнароднийколектив».Ценароднийансамбльпіснійтанцю«Покуть»,Зразковийансамбль«Рушничок»,вокальнийансамбль «Мрія», інструментальний ансамбль «Українські му-зики», танцювальний колектив «Веселка», студія декоративно-ужитковогомистецтвазгончарноюмайстернеютаіншіоб’єднанняйгурти.

Миздійснюєморізноманітнукультурно-дозвільнудіяльність,організовуємо вечори, концерти, великі обрядові дійства. У ре-пертуарідорослихідитячихколективів—історичні,ліричні,по-бутові,жартівливіукраїнськінародніпіснійтанці.

70

роЗдІл IIІ

71


— Чи підтримуєте ви контакти з Україною та українцями інших регіонів Росії?

—Так. За роки діяльностіЦентру вЛазаревському побувалиукраїнцізУкраїнитапредставникиукраїнськоїдіаспориізсорокарегіонівРосійськоїФедерації.Аз2000р.мипроводимоЕкспери-ментальнулабораторіютрадиційноїукраїнськоїкультуриукраїн-цівРосії,якащорічнозбираєкерівниківтворчихколективівукра-їнськоїдіаспориРосіїтапочеснихгостейзУкраїни.

Налагоджено дружні зв’язки з творчими колективами різнихрегіонів України, з громадськими об’єднаннямиУкраїни та Ро-сії, зокрема, зМіжнародноюгромадськоюорганізацією«Разом»(м.Київ),Об’єднаннямукраїнцівРосії,Федеральноюнаціональ-ноюкультурноюавтономієюукраїнцівРосії.

— Як багато важить робота Центру в зміцненні духовної єдності кубанських українців із Батьківщиною?

—Я бачу,що за роки своєї діяльностіЦентр став місцем нелише реалізації творчих можливостей кожного учасника, але ймісцем спілкування рідною мовою, можливістю пізнати тради-ційнукультурусвоїхпредків.Цеодинізнашихдуховнихостровів,якийєзатишкомдлядуші.ЗамежамисвоєїісторичноїБатьківщи-нивіноб’єднуєлюдейполітично,етнічнойментально.

Друкується вперше


Українська народна хорова капела Москви

ПостійнівідвідувачіНаціональногокультурногоцентруУкра-їнивМосквідобрезнають,щомайжежоденкультурнийзахідневідбуваєтьсябезучастіУкраїнськоїнародноїхоровоїкапелиМо-сквипідкерівництвомзаслуженогопрацівникакультуриУкраїнитаРосіїВікторіїСкопенко.Ісамецейколективєприкрасоюна-ціональних іміжнаціональнихфестивалів і конкурсів вУкраїні,Росії,Польщі,Німеччині,Франції, Італії,Канадi,США, бо до-стойнопредставляєукраїнськудіаспоруРосії.

Колективмаємайжестолітнюісторію.Щеудалекі20-тірокими-нулогостоліттяуМосквіприЦентральномуукраїнськомуклубіім.Т.Г.Шевченкапрацювавхоровийгурток.Утравні1929р.булазас-нованаХоровастудія,апізнішествореноХоровукапелу.ІвжетодіїївисокийхудожнійрівеньвідзначалиБрауде,БогуславськийтаГлієр.

Напревеликийжаль,напочатку30-хразомз іншиминаціо-нальнимигромадськимиорганізаціямикапелабулазакрита,вна-слідокчогодовгірокиуМосквінебулоукраїнськогохору,хочаукраїнськіпіснівиконувалобагатосамодіяльнихтапрофесійнихколективів.

Ілишев1992р.уросійськійстолиціз’явиласьУкраїнськахо-ровакапела.ЇїорганізаторомбулавипускницяКиївськоїконсер-ваторії,співробітниктворчоговідділуВсеросійськогомузичноготоваристваВікторіяСкопенко,яказібралаунікальнийзаскладомколектив.

ПершийконцертУкраїнськоїхоровоїкапелиМосквивідбувся11січня1992р.ТобувРіздвянийконцертуПалацікультуриІнсти-тутусталітасплавів.Уберезнітогожрокувідбуласяпершапоїзд-кадоЛьвованавідкриттяпам’ятникавеликомуКозареві.У1994р.ПостановоюколегіїМіністерствакультуриУкраїнизатворчіуспі-хитапопуляризаціюукраїнськоїпісенноїтворчостіколективбулоудостоєнозвання«Народний».АщедварокипотомуКапелавзя-лаучастьупершомусвоємуконкурсіуЛуцькунаВолині.ТобувІІІМіжнароднийконкурсхоровогомистецтваім.ЛесіУкраїнки,присвячений 125-річчю від дня народження відомої українськоїпоетеси.

Усьогокількарядківісторії,алезакожноюподією—багатоден-напраця,підчасякоїнепрофесіонали—лікарі,викладачі,інжене-ри,військовіоволодіваютьпремудростямиа-капельногоспіву.

Українська народна хорова капела продовжує традиції укра-їнськогохоровогоспіву,закладенівдалеких20-хроках.Близькосотніспіваків—етнічніукраїнці,росіяни,білоруси—виконуютьдуховну,народнутасучаснуукраїнськумузику.Крімтого,уКапе-лієйменшівокальніформи—дуети,ансамблі,солісти.Ікоженмаєвласнийрепертуар.

Російські слухачі дуже тепло сприймають виступи Капели,дивуютьсяцьому«чуду» іприходятьзнову і знову.Серед їхнай-улюбленішихтворів«РеветастогнеДнiпрширокий»,«Думимої,думи»,«Садоквишневийколохати»,«Нашадума,нашапісня»насловаТарасаШевченко,«Чуєш,братемiй»братівЛепких,укра-їнськінародніпісні«Черчик»та«Iввас,iвнас»вобробціМико-лиЛеонтовича,веснянка«Благослови,мати»,купальська«Ой,наІвана»,атакожколядкитаіншіобрядовіпісні.

КоженостаннійвівторокмісяцяуНаціональномукультурномуцентріУкраїнивМосквіпроходятьУкраїнськімузичнісалони,щостаютьяскравимсвятомдлявсіхприсутніх.Атри-чотириразинамісяцьспівакикапелизбираютьсянатворчімайстерні,кудизве-

роЗдІл IIІ

73

ликимзадоволеннямприходятьймосквичі,абипоспілкуватисьзісвоїмиулюбленимиартистами.

СередостанніхвизначнихподійужиттіУкраїнськоїхоровоїка-пели була її участь у виставіМузично-драматичного українськоготеатру-антрепризи«Еней»«Дiвчиназлегенди!»,поставленійзапо-етичнимтворомЛiниКостенко«МарусяЧурай».Іякнамвідомо,цеперший,аленеостаннійїхсуміснийпроект.Доречі,цювиставувжепобачилиглядачіПолтави,деартистипобувалиумежахVВсеукраїн-ськогофестивалютеатральногомистецтва«ВгостяхуМ.В.Гоголя».

Якбачите,Капелаживенасиченимтацікавимтворчимжиттям.ТомузалишаєтьсяпобажатиїмподальшихдосягненьнапісеннійнивітатворчогонатхненняїїнезмінномукерівникуВікторіїСкопенко.

«Національний культурний центр України в Москві»(ukrcenter.org)

РОЗДІЛ ІV Іпостасі національного мистецтва

(проекти:«Художнівиставки»,«Українськекіно»,«Українатеатральна»,«Діалогкультур»)


Московська прем’єра «Богдана-Зиновія Хмельницького»

У Культурному центрі України в Москві відбувся творчий ве-чір, присвячений 80-річчю Національної кіностудії художніх фільмів ім. Олександра Довженка, під час якого було презентовано один із кращих нових українських фільмів — «Богдан-Зиновій Хмельниць-кий».

З цієї нагоди доЦентру завітали заступник директораНаці-ональної кіностудії художніх фільмів ім. Олександра ДовженкаАндрій Грушка й автор сценарію та режисер фільму, народнийартистУкраїни,лауреатНаціональноїпреміїУкраїниіменіТара-саШевченкаМиколаМащенко.Представляючикінострічку,вінсказав:«Яскучивзастаримкіно,томуповернувсядоньоговційсвоїй роботі...»МиколаМащенко висловивподяку своїм учнямі друзямза те,щовонивцейденьприйшлинапрем’єру.Середгостей Культурного центру— племінник Олександра ДовженкаТарасДудко,ученьДовженка,кінорежисерРолланСергієнкотапроректор із міжнародних зв’язків Всеросійського державногоуніверситетукінематографіїім.СергіяГерасимова(ВГИК)ТетянаСтарчак.ВідгільдіїакторівМосковськогобудинкукінорежисерапривітализаслуженаартисткаРосіїТетянаМитрушина,артисткиОленаКостінатаІринаМалишева.

БулосказанобагатощирихслівнаадресуМиколиМащенка.ЙогоученицяОленаКостіна,згадуючиколишнюспівпрацюзре-жисером,зокрема,сказала:«МиколаПавловичвідкривдляменесправжнюУкраїну...КолимипідУжгородомзнімали„Всепере-магає любов“, саме вйогокартині я відчула всюколоритність ітеплоукраїнськоїмови,всюнеповторністьукраїнськоїдуші».

ФільмМиколиМащенка«Богдан-ЗиновійХмельницький»—помітна подія в українському кінематографі.Вітчизняному гля-

74

роЗдІл ІV

75

Іпостасі національного мистецтва

дачеві дають можливість по-сучасному поглянути на постатьвидатного українського державника Богдана Хмельницького.Захоплюючійталановитовитвореніобрази,майстерновиписаніхарактериголовнихгероїв,грандіознібатальнісцени—всецеза-лишаєпомітнийслідудушікожногоглядача.

Показом цієї стрічки Культурний центр України продовживдовготерміновий проект «Українське кіно», в рамках якогощо-рокувідбуваютьсяпрем’єринайзнаковішихфільмівукраїнськогокінематографа. Насамперед потрібно згадати роботи Вадима таЮріяІллєнків,РолланаСергієнка,БорисаСавченка,ОлесяСані-на,ІриниБонітенко,НаталкиФіцичтабагатьохінших.Крімтого,у Центрі проходять зустрічі Клубу шанувальників українськогокінотаДніукраїнськогокіно,яківикликаютьвеликузацікавле-ністьпоміжмосквичів.

«Національний культурний центр України в Москві» (ukrcenter.org), 26 вересня 2008 р.


День Конституції України

Українська громада Москви й шанувальники української культури зібралися під гостинним дахом Культурного центру України на Ар-баті на дванадцяту річницю Конституції України. Це свято з року в рік традиційно стає однією з найпомітніших подій літа в українсько-му житті столиці Росії.

На урочистому вечорі генеральний директор Центру, докторісторичнихнаукУкраїниВолодимирМельниченкорозповівпроісторію ухвалення основних законів України, наголосивши, щопершою українською конституцією була Конституція ПилипаОрлика від 5 квітня 1710 р.На думку вітчизняних істориків, цепершаєвропейськаконституціявсучасномурозумінні.Доповідачтакожвідзначив,що сучаснаКонституціяУкраїни стала важли-воювіхоювутвердженнісуверенностіУкраїни.

НавечорівКультурномуцентріУкраїнивМосквізакінчивсвійпершийробочийденьНадзвичайнийіПовноважнийПосолУкра-їнивРосiйськiйФедерацiiКостянтинГрищенко.УкраїнціМосквипобажалийомуплідноїйнатхненноїпрацінаславуУкраїни.

«Менідужеприємно,щояпершийденьсвогоперебуваннявМосквіпроводжусаметут,уКультурномуцентрі,—звернувсяПо-солдомосковськихукраїнців.—Посольствоіяособистобудемопрацювати на те,щоб в українсько-російських вiдносинах було

якомогабільшепозитиву,щобправаукраїнцівуРосіїбулигаран-тованійзабезпечені».

УсвятковомуконцертівзялаучастьзаслуженаартисткаУкраї-ни,лауреатміжнароднихпремійНаталіяШелепницька.Концертрозпочали три вальси — «Дніпровський вальс», «Весно моя» і«Київськийвальс».Убарвистійсвятковійпрограмісміливопоєд-налифольклор,творикращихукраїнськихпоетівісвітовукласи-ку.Утім,українськіпісніслухачізустрічалинайтепліше—«Нічякамісячна»,«Місяцьнанебі»,«Чарівнаскрипка»,«Ой,язнаю,щогріхмаю»,«Коханий»,«Верба»,«Поцілуй,пригорни»,«Упримор-ськомумістечку»,«Україномоя»,дуетОксанитаАндріязопериС.Гулака-Артемовського«ЗапорожецьзаДунаєм»тощо.Увико-нанніНаталіїШелепницькоїталауреатаміжнароднихконкурсівОлександраОстровськогопрозвучалийкращітворисвітовоїкла-сики:«Хабанера»зопери«Кармен»Ж.Бізе,«Застільна»зопери«Травіата»Дж.Верді,неаполітанськапісня«Osolemio».

Співачкапідкориласлухачіввисокоюмайстерністю,вишука-ністю виконання найскладніших творів. Часом здавалося,що їїдзвінкийголоснемаєжоднихперепон.ДлягостейЦентрумож-ливістьпочутидійснозолотеукраїнськесопраносталосправжнімподарункомдосвята.Тож,ті,хтопобувавнасвятковомуконцерті,надовгозапам’ятаютьцюталановитуспівачку,авона,усвоючер-гу,вдячнихмосковськихслухачів.



Свято українського слова та пісні в Культурному центрі України в Москві

На початку листопада українці Москви та шанувальники україн-ського слова й пісні зібралися в Українському домі на Арбаті, щоб від-святкувати День української писемності та мови. Як і очікувалося, ця непересічна подія стала одним із найяскравіших сплесків україн-ського життя Москви за останній рік.

ЗісвятомприсутніхпривітавгенеральнийдиректорЦентру,док-торісторичнихнаук,член-кореспондентАПНУкраїниВолодимирМельниченко, нагадавши присутнім слова БорисаОлійника проте,що«тількиСловобережевосновібезсмертяукраїнськоїдуші».

76

роЗдІл ІV

77


Ізпалкоюпромовоюпророзвитокукраїнськоїмовитаїїпро-віднурольуформуванніукраїнськоїнаціональноїсвідомостівми-нуломуйсьогоденнівиступиввідомийукраїнськийписьменникІванШишов, автор унікальної енциклопедії «НекропольУкраї-ни».«Унашоїмовибулатяжкадоля,стількиїїкатувалийвсілякопринижували,алевонаживейдалі,—сказаввін.—Івеличезнаподяканашимматерямзате,щовонисвоєюдушею,своєюпіснеюприщепилинамлюбовдорідногослова».

Післязавершенняурочистоїчастинивідбувсясвятковийконцерт,перлиноюякогосталочарівнетріобандуристокоркестрународноїтапопулярноїмузикиНаціональноїрадіокомпаніїУкраїниускладізаслу-женоїартисткиУкраїниТетяниМаломуж,артистокІриниБурхантаОльгиЧерній.Дляукраїнцівгранабандурієчиненайхарактернішимспособом духовного вираження й збереження національної пам’яті.Можливосаметомувсіукраїнціслухалицейінструмент,мовзаворо-жені,часвідчасунаповнюючизалузвукамитривалихаплодисментів.

Прозвучали українські народні та авторські пісні «Чом, чом,землемоя», «Гаємзелененьким», «Іванку, Іванку», «Ґандзя», «Загородомкозупасла»,«Шумілаліщина»,«Чарівнаскрипка»,«Жу-равлина»,«ГуцулкаКсеня»,«Якялюблютебе»,«Коханий»тощо.

ГостіКультурногоцентруУкраїнималитакожнагодупочутибандурувдоситьнесподіваномупоєднанніздуховиминароднимиінструмента-ми(виконавець—лауреатміжнароднихконкурсівОлесьЖуравчак)тавіолончеллю(виконавиця—ОксанаВенгер).Самезцієюпрограмоютавцьомускладіартистивиступалинафестивалі«Єврофолк»(Москва,2008),деотрималивисокуоцінкужурі.Крімтого,тріобандуристокєлауреатомбагатьохнаціональнихіміжнароднихконкурсів,середякихімосковськийІІМіжнароднийконкурсім.В.Городовської(2004).

«Національний культурний центр України в Москві» (ukrcenter.org), 07 листопада 2008 р.


День пам’яті в Москві

Українська громада Москви зібралася на концерт-реквієм у Куль-турному центрі України в Москві, щоб спільно з українцями всього світу вшанувати пам’ять жертв голодоморів в Україні.

Жалобні заходи відкрив генеральний директор Центру, докторісторичнихнаукВолодимирМельниченко, який,перефразовуючисловаВолодимираСосюрипрострашнутрагедіюукраїнськогонаро-ду,сказав:«Сьогоднікраплинивоскузагальноукраїнськоїакції„За-

палисвічку“падаютьнанашісерця,якіб’ютьсявунісонізвеликимсерцемматериковоїУкраїни,серцемвсьогоукраїнськогонароду...»

ПередприсутнімивиступивНадзвичайнийіПовноважнийПосолУкраїнивРосiйськiйФедерацii,першийзаступниксекретаряРНБОУКостянтинГрищенко.Вінзазначив,щовшануванняжертвГолодомо-ру1932–1933рр.покликанеоб’єднатинелишесвітовеукраїнство,айнароди,якіпостраждаливідрадянськогорежиму,навколоспільноїпам’ятітрагічногоминулого.Крімтого,Посолнаголосив,щоУкраїнаневважаєросійськийнародвиннимуційтрагедіїХХст.,аджевінта-кожзазнаввеликихвтратучасикомуністичноготерору.

УзаліКультурногоцентруУкраїнивМосквібулоорганізованотрансляцію звернення Президента України ВіктораЮщенка тажалобних заходів,щопроходиливУкраїні. І справді,ця годинаоб’єдналасерцяприсутніхукраїнцівуКультурномуцентрі—ко-женподумкибувуКиєвібілящойновідкритогоМеморіалужерт-вамГолодомору.Особливосхвилювавцейденьтих,чиїродиниза-зналивтратпідчасГолодомору1932–1933рр.

О17годиніприсутнівЦентріразомзукраїнцямивсьогосвітухвилиноюмовчаннявшанувалипам’ятьневинноубієннихштуч-нимГолодомором.Цьоговечорасвічкипам’ятіосяялипідвіконняКультурногоцентруУкраїни,ПосольстваУкраїнивРФтакожноїукраїнськоїоселіМоскви.

УзаходахдоДняпам’ятіжертвГолодоморіввзявучасть інстру-ментальнийквартет«Гармонійненатхнення»ускладіОльгиЛепко(скрипка),ЯрославаРури(гобой), ІриниПольової (альт) іОксаниПавлової(віолончель).БуловиконанотвориМ.Скорика,Т.Альбі-ноні,А.Вівальді,В.-А.Моцарта,Й.-С.Бахатаіншихкомпозиторів.

У Культурному центрі України в Москві розгорнуто вели-ку книжково-ілюстративну виставку з фондів Інформаційно-довідковоїбібліотекиЦентру.

«Слово Просвіти». — 2008. — № 50 (479). — 11-17 грудня.


Ювілейний вечір, присвячений 235-річчюЮрія Лисянського

У Культурному центрі України в Москві відбувся ювілейний вечір, присвячений 235-річчю від дня народження Юрія Лисянського — «Мо-реплавець Юрій Лисянський і пам’ять про нього на Алясці».

78

роЗдІл ІV

79


Вечір організовано за участю Московського історико-просвітницького товариства «Російська Америка», яке предста-вив його президент, член Російського географічного товаристваВолодимирКоличєв.Виступбулоприсвяченоісторіїстановлен-няросійськогонавколосвітньогомореплаванняйпостатямІванаКрузенштернатаЮріяЛисянського.Самевониу1803–1806рр.накораблях«Надежда»й«Нева»здійснилипершуросійськунав-колосвітнюекспедицію,діставшисьберегівАляски.

Доктор історичних наук, професор, науковий співробітникІнститутузагальної історіїРАНОлександрПетровзвернувувагуприсутніхнате,щоЮрійЛисянськийнародивсявм.НіжинінаЧернігівщинійпоходивіздавньогоукраїнськогокозацькогороду.Якзазначиввін,родомзУкраїнийнизка іншихросійськихмо-реплавцівтапершовідкривачів.Нажаль,унинішнійРосії іменабагатьохізнихмаловідоміізначночастішезгадуєтьсялишекерів-никпершоїекспедиціїІванКрузенштерн.

НадумкуОлександраПетрова,ценаслідкизагальноїтенден-ції—непопулярностітеминавколосвітніхекспедиційіросійсько-гоминулогоАляскивросійськійісторичнійнауці.Найприкрішевційситуаціїте,щовновихшкільнихпідручникахзісторіїцимподіямприсвяченолишекількаречень.

ЗдумкоюОлександраПетровапогодивсяйамериканськийісто-рикАлланЕнґстромізАляски,якийзаймаєтьсядослідженнямро-сійськоїприсутностівцьомукраю.Вінпредставивкількасвоїхкниг,останнязяких—«ОлександрБаранов.Тихоокеанськаімперія».

Цікаво було переглянути уривки з документального фільму«Ім’яЛисянськогонакартіАляски»,атакожзнятінавідеомісцяАляски,пов’язанізіменемЛисянського,—мисЮріяймисТеодо-ра(Федора),поміжякимизнаходитьсяпротокаЛисянського.Цеунікальнесполученнятрьохтопонімівскладаєім’я,побатьковітапрізвищевидатногоукраїнця—ЮріяФедоровичаЛисянського.

«Національний культурний центр України в Москві» (ukrcenter.org), 16 грудня 2008 р.


Фотовиставка Віктора Гіржова «Медіаперсони»

У Культурному центрі України в Москві відкрилася фотовистав-ка відомого українського журналіста, головного редактора часопи-су Об’єднання українців Росії «Український огляд» Віктора Гіржова

«„Медіаперсони“ (Репортажні портрети відомих особистостей України та Росії)».

Експозиція, що триватиме до 16 січня 2009 р., організованаспільно зОб’єднанням українцівРосії таРегіональною громад-ськоюорганізацією«УкраїнціМоскви»,повиннастатипочаткомновогоспільногопроектуКультурногоцентруУкраїнивМосквітаукраїнськихгромадськихорганізаційРосії,спрямованогонапо-пуляризаціютворчостівидатнихукраїнськихфотомитцівРосії.

ВікторГіржов,будучикореспондентомодногозпровіднихукра-їнськихдрукованихвидань—газети«Українамолода»,—постійноперебуває в центрі подій громадсько-політичного та культурно-мистецькогожиттяРосії.Самецейєособливоюознакоюробіт.Усісвітлини—репортажнійбулизробленіавторомдляукраїнськихтаросійськихЗМІ.Векспозиціїпредставленоблизько90фотографійвідомихукраїнців,росіянтаіноземців—політиківігромадськихдіячів,письменниківіжурналістів,режисерівіартистів,релігійнихдіячівіспортсменів.Деякісвітлинивжепублікувалисяраніше,алебільшістьвиставляютьсявперше.Зважаючинате,щопанВікторбуває майже на кожному помітному заході Культурного центруУкраїни, частина експозиції присвячена саме видатним особис-тостям,яківідвідалитавиступаливУкраїнськомудомінаАрбаті.

Представляючиавтора,генеральнийдиректорЦентру,докторісторичних наук, член-кореспондент АПН України ВолодимирМельниченко,зокрема,сказав:«УКультурномуцентріУкраїнизап’ятнадцятьроківйогодіяльностіекспонувалисяроботибагатьохвідомихукраїнськихфотографів.Іцявиставкаєоднієюзкращих,аджепредставленіфотографії свідчатьпровисокийпрофесіона-лізмВіктораГіржоватайоговміннязафіксуватимить,якадлянасвжеєчасточкоюісторії».

«Актуальністьнинішньоївиставкиполягаєвтому,щосьогоднієнагальнанеобхідністьурозширенніукраїнсько-російськогоділо-вогойкультурногоспівробітництва,—сказавнавідкриттіВікторГіржов.—Експозиціяскладається зрепортажнихпортретіввідо-михлюдейРосіїйУкраїни,утомучисліукраїнців,якіздобулисобіславувРосії...Героїмоїхзнімківрізні,алецікавінасампередтим,щоєособистостями,яківпливаютьнадолібагатьохлюдейінародівуцілому.Виставканадаєунікальнуможливість зазирнутиувнут-рішній світмоїх персонажів та зрозумітищось важливе проних.Аджевзаємопізнання—цепершийкрокдовзаєморозуміння».

«Вукраїнськіймовієчудовеслово—«світлини»,якеросійськоюможнаперекластияк«фотографии»,—ізцимисловамидоприсут-ніхзвернувсязаступникдиректораБібліотекиукраїнськоїлітерату-

80

роЗдІл ІV

81


риМосквиВіталійКрикуненко.—Іцявиставка,будучинасиченоюсвітлими й несподіваними почуттями, свідчить про задум авторазнайтиможливістьдлядіалогуміжтакимирізнимилюдьми».

Звідкриттямвиставкиавторапривіталикерівникпрес-службиПосольстваУкраїнивРосійськійФедераціїОлегВолошин,спів-головаОб’єднанняукраїнцівРосіїВалерійСемененкота головаРегіональноїгромадськоїорганізації«УкраїнціМоскви»,заслуже-нийпрацівниккультуриУкраїнитаРосіїВікторіяСкопенко.

Цього вечора в чудовій виставковій залі Культурного центруУкраїнипролуналайукраїнськапіснязпобажаннямидобраізла-годи на весь новий рік у виконанніУкраїнської народної хоро-воїкапелиМоскви,заслуженоїартисткиУкраїнитаРосіїГалиниЧорнобийлауреатівміжнароднихконкурсівРусланаКадирова іМарлениМош.

Про автора:ВікторГригоровичГіржовнародився27листопада1956р.вЛох-

вицькомурайонінаПолтавщині.У1985р.закінчивУкраїнськийпо-ліграфічний інститут ім. І.ФедоровауЛьвові (тепер—Українськаакадемія друкарства), у 1990 р.—КиївськуВищупартійнушколу.ЧленНаціональноїспілкиписьменниківУкраїниз1991р.

Працював у Миколаївському райкомі комсомолу Львівськоїобласті,директоромПалацукультурийтехніки«Юність»ум.Но-вий Розділ, головним редактором Лохвицької районної газети«Зоря».Нині—власнийкореспондентщоденної інформаційно-політичноїгазети«Українамолода»вРосійськійФедераціїтаго-ловнийредакторчасописуукраїнцівРосії«Українськийогляд».

«Кобза — українці Росії» (kobza.com.ua), 12 січня 2009 р.


Святкування Дня Соборності України

Свято Соборності України вже давно стало одним із найдорож-чих днів для всіх свідомих українців, які мешкають за кордоном. Цього дня у Культурному центрі України в Москві зібралися люди, об’єднані великим почуттям — любов’ю до Батьківщини.

УрочистийвечіррозпочавсявиконаннямнаціональногогімнуУкраїни,якийлунаєвцихстінахнаАрбатівжеодинадцятийрікпоспіль,відколибуловідкритоЦентр.

«ЦейісторичнийактєднаннядвохУкраїн,щовідбувся90ро-ківтому,свогочасуставвеличезнимдуховнимстимуломдлясу-часниківтамайбутніхпоколіньукраїнцівувідстоюванніправанасвоюдержаву.ІвшануваннятворцівчетвертогоУніверсалу,якимбулопроголошенонезалежністьУкраїнськоїНародноїРеспублі-ки,таУніверсалупроЗлуку—ценетількинашобов’язок,аймо-ральний імператив»,— звернувся доприсутніх генеральнийди-ректорЦентру,докторісторичнихнаук,член-кореспондентАПНУкраїни Володимир Мельниченко. Він привітав московськихукраїнців ізвеликимсвятомтазачитавуривокізкопіїУніверса-лупрооб’єднанняУкраїнськоїНародноїРеспублікитаЗахідно-УкраїнськоїНародноїРеспубліки.

Надзвичайний і Повноважний Посол України в РосiйськiйФедерацiiКостянтинГрищенкопривітавгостейЦентрузісвятомівідіменіПрезидентаУкраїниВіктораЮщенкавручивдержавнінародинизцідіячівкультуритаспорту.

Післяурочистоїчастинивечорарозпочавсясвятковийконцерт,вякомуцьогоразупрозвучалиукраїнськіпісніувиконаннінарод-ного артистаРосіїМиколиОлійника, заслужених артистівРосіїВ’ячеславаДиректоренкатаСергіяЗайцева,артистівЮліїСьома-киіСергіяДжемелінського.Усіприсутнітеплозустрічалиякдав-но знані «Двакольори», «Розпрягайте, хлопці, коні», «Сусідка»,такічудовупіснюзрепертуаруславетноїСоломіїКрушельниць-кої«Вівцімої,вівці»танеповторну«Ой,несвіти,місяченьку».

Міжнародна хорова капела «Славутич» Культурного центруУкраїни (художній керівник і диригент — заслужений артистУкраїнитаРосіїОлександрСьомака)підготувалаоригінальнийіхвилюючийтеатралізованийвиступна темиукраїнськихріздвя-них традицій зі свічковоюходою залом.Прозвучаликолядки тащедрівкивобробціВалеріяКікти, записані з голосу ІванаКоз-ловського для хору в супроводі бандури (бандуристка—ЛарисаБондарук)тадзвонів.НазавершенняконцертувсязаламолиласязаУкраїнуізвучалислова:

Боже,великий,єдиний,НамУкраїнухрани,ВоліісвітупроміннямТиїїосіни...

ЦьогоднявІнформаційно-довідковійбібліотеціЦентрумож-на було ознайомитися з новою книжковою експозицією, при-свяченоюДнюСоборностіУкраїни,наякійпредставленонизку

82

роЗдІл ІV

83


науковихмонографій,збірок,довідковихвидань, ілюстративнихматеріалівтакопійдокументівпочаткуХХст.Слідзазначити,щоважливоюскладовоюроботибібліотекиєінформаційнезабезпе-ченнянауковихдосліджень,якіпроводитьЦентр.

Висвітлення подій Української національної революції1917–1921рр.посідаєоднезпровіднихмісцьуроботіЦентру,крімвеликоїкількостітематичнихзаходів,здійснюютьсятакіпроекти,як«МихайлоГрушевський»,«СимонПетлюра»,«ВідоміукраїнцівРосії» та ін.У рамкахпершого,наприклад,ВолодимирМель-ниченкопідготувавтавидавмонографії«МихайлоГрушевський:„Я оснувався вМоскві, Арбат, 55“» (2005) і «ТарасШевченко іМихайлоГрушевськийнаСтаромуАрбаті»(2006).Булозапочат-кованотрадиціюпроведенняпанахидзаМихайломГрушевськимумосковськомухраміАрхістратигаМихаїла.Глибокосимволічнимєтойфакт,щоКультурнийцентрУкраїнизнаходитьсянаАрбаті,вулиці,депіврокуживіпрацювавмайбутнійголоваУкраїнськоїЦентральноїРади.

Постаті іншого керівника Української Народної Республікитакожбулоприсвяченокількапомітнихподій.У2006р.до80-річ-чя від дня смертіСимонаПетлюри вКультурномуцентріУкра-їни за сприянняпосольстваРеспублікиПольща вРФвідбуласяпрем’єра польського фільму «Нелегке братерство», проведенокілька зустрічей з українськиминауковцями.А цього року пла-нуєтьсякомплексзаходів,приуроченихдо130-річчявіддняйогонародження,середяких—презентаціїкниг,зустрічізісториками,показдокументальнихфільмів.Крімтого,співробітникиЦентрупостійно беруть участь у вітчизняних та міжнародних науковихконференціях іювілейних заходах, присвячених подіямУкраїн-ськоїнаціональноїреволюції1917–1921рр.

«Національний культурний центр України в Москві»(ukrcenter.org), 27 січня 2009 р.


Виставка художників-керамістів «Глиняна казка»

У Культурному центрі України в Москві відкрилася виставка творів молодих українських художників-керамістів «Глиняна каз-ка», на якій представлено роботи Івана Бобкова, Анатолія Байди, Ольги Гаврилової, Наталії Зайцевої, Анастасії Косяченко, Максима Кунеця і Василя Поліщука.

Відкриваючиекспозицію,генеральнийдиректорЦентру,док-торісторичнихнаук,лауреатНаціональноїпреміїУкраїниіменіТа-расаШевченкаВолодимирМельниченко,зокрема,відзначив,щопредставленіроботивідображаютьісторіюрозвиткуукраїнськогогончарствавіднайдавнішихчасівдосьогодення.«Українськана-роднакераміка,якіукраїнськанароднапісня,ідентифікуєукра-їнцівувсьомусвіті,боєчастиноюукраїнськоїментальності»,—сказаввін.

Вітальне слово виголосив і Надзвичайний та ПовноважнийПосолУкраїни вРФКостянтинГрищенко, який завітавна від-криттявиставкиразоміздружиноютадонькою.

Видатний український поет, голова Української ВсесвітньоїКоординаційноїРадиДмитроПавличкозвернувсядоприсутніхізтакимисловами:«НанашійземлібуладавняТрипільськаци-вілізація, яка нині відома саме керамікою.Минеможемо себеобезсмертитинічим іншим,якмистецтвом,щозалишається і єпредметомпоклоніннябагатьохнародів...»Привітавшимолодиххудожників, він побажав їм встановлення творчих контактів ізросійськимимитцямитаплідноїпрацінанивіукраїнськоїкуль-тури.

Цікавимєте,щорозташовананадругомуповерсівиставкагра-фічнихтворівнародногохудожникаУкраїни,лауреатаНаціональ-ноїпреміїУкраїниіменіТарасаШевченкаСергіяЯкутовича,при-свячена 200-річчю від днянародженняМиколиГоголя, на дивогармонійно поєдналась з експозицією кераміки, адже всі пред-ставленіхудожникиуособлюютьУкраїнутаукраїнськудушу.

З-поміжпредставленихробітособливезацікавленнявиклика-лачорна(гаварецька)кераміка,авторомякоїєІванБобков.Дехтозприсутніхмавнагодувпершепобачити«чорне золото»,якна-зиваютьцівиробивГаличині.Іншімайстрипредставиликерамі-ку різних художніх традиційСходу й ЗаходуУкраїни в сучаснійінтерпретації. Переважно це вироби декоративного призначен-ня—вази,свічники,статуетки,тарелі,тапобутового—глечики,макітри, горнята, миски тощо. У роботах Анастасії Косяченко(«Очікуваннявесни»,«Відпочинок»,«Вовк»),ІванаБобкова(«Ко-закнаконі»,«Олень»,«Міждвохвогнів»,«Дракониіриба»,«Левіптах»)таАнатоліяБайди(«Баранчикріздвяний»,«Кіньізквіт-кою», «Порося», «Лев», «Кінь», «Бичок-бабай»)—наслідуванняукраїнськихнароднихтрадицій,аджездавніх-давенвУкраїніке-рамікабулапровіднимвидоммистецтва,асеріятарелів«Квадро-цикл» Василя Поліщука саме простежує цей шлях від Трипіль-ськоїкультуридосьогодення.РоботиОльгиГаврилової,Наталії

84 85

Іпостасі національного мистецтвароЗдІл ІV

Зайцевої,МаксимаКунцяпредставляютьсучаснінапрямкироз-виткуукраїнськоїкерамікизісвоєріднимхудожнімрішеннямтарізноманіттямформоутворення.

«Національний культурний центр України в Москві» (ukrcenter.org), 19 травня 2009 р.


Урочистий вечір, присвячений 18-й річницінезалежності України

У Культурному центрі України в Москві відбувся урочистий вечір, присвячений 18-й річниці незалежності України.

У вступному слові генеральний директор Центру, доктор іс-торичнихнаук,лауреатНаціональноїпреміїУкраїниіменіТарасаШевченкаВолодимирМельниченкопривітавукраїнськугромадуРосіїзісвятом.

ТимчасовоповіренийусправахУкраїнивРосійськійФедераціїЄвгенГерасимоввручивдиректоруспортивногоклубу«ПротехМ-спорт»ОлександруЖелудовуорден«Зазаслуги»IIIступеня.

УвиконаннізаслуженоїартисткиУкраїнитаРосіїГалиниЧор-нобийУкраїнськоїнародноїхоровоїкапелиМосквипідкерівниц-твомзаслуженогопрацівникакультуриУкраїнитаРосіїВікторіїСкопенкопрозвучалиукраїнськінародніпісні тапісня«Реве тастогнеДніпрширокий».

Цьоговечоравідбулосявідкриттявиставкигобеленівнародноїхудожниці України, академіка Української академії архітектуриЛюдмилиЖоголь,твориякоївжекількаразівізвеличезнимуспі-хомвиставлялисявКультурномуцентріУкраїнивМоскві.

Представляючимайстриню,ВолодимирМельниченкосказав:«ЛюдмилаЖогольдлямене—цеуособленняУкраїни—красивої,ніжної,талановитої,сильної,мужньої...Чижрозуміємовсі,якавеликаукраїнкайгеніальнахудожницяєнашоюсучасницею?»

ЛюдмилаЖогольстворилапонад250гобеленівтащеблизькодвох сотень оригінальних верет, ліжників, художніх розписів потканині.ЇїроботизнаходятьсявмузеяхКиєва,Москви,Мінська,Баку,Єревана,Торонто, у багатьохприватних колекціях.Понаддвадцятьнеповторнихгобеленівмайстриніприкрашаютьгромад-ськіспорудистолиціУкраїни—СекретаріатПрезидентаУкраїни,КиївськуміськуРаду,ПрезидіюНаціональноїакадеміїнаукУкра-

їни,НаціональнийбанкУкраїнитощо.ЛюдмилаЖогольудосто-єна численних державних нагород, вона є лауреатом премії ім.КатериниБілокур іВсеукраїнськоїпремії «Жінка III-го тисячо-ліття».

Привітатихудожниціюприйшлимосковськіколегитадрузі,зо-крема,ректорМосковськогодержавногохудожньо-промисловогоуніверситетуім.С.СтрогановаОлександрСтасюк.

«Національний культурний центр України в Москві» (ukrcenter.org), 28 серпня 2009 р.


Триденне свято України у серці Росії

Днями у Москві відбулася непересічна подія. У Культурному цент-рі України в Москві відбулося урочисте відкриття Першого фести-валю української культури «Сорочинський ярмарок у Москві», при-свяченого 200-річчю від дня народження Миколи Васильовича Гоголя. І мас штабність заходу перевищила всі найсміливіші сподівання.

ВденьуВсеросійськомувиставковомуцентрівідкриласьвис-тавка українських художників та фотомайстрів Росії та України«МальовничаУкраїна»,відбулисязустрічіпредставниківтворчихделегаційРосіїтаУкраїнизукраїнськоюгромадськістюМоскви,атакожпокладанняквітівдопам’ятникаМ.В.Гоголя.

АввечеріуКультурномуцентріуприсутностіНадзвичайногоіПовноважногоПослаУкраїнивРосійськійФедераціїКостянтинаГрищенка вітальні слова гостям та учасникам триденного свят-кового марафону виголошували організатори фестивалю — ге-неральнийдиректорЦентру,докторісторичнихнаукВолодимирМельниченко, співголови Об’єднання українців Росії ВалерійСемененко таВасильБабенко, головаРегіональної громадськоїорганізації«УкраїнціМоскви»ВікторіяСкопенко,представникиМіністерстварегіональногорозвиткуРосійськоїФедерації,Пол-тавськогоземляцтвавМоскві,Московськогобудинкунаціональ-ностей,АсамблеїнародівРосіїтощо,звучалинародніпісніувико-нанні українськихнароднихколективів зМоскви,Хабаровська,Архангельська, Санкт-Петербурга, Златоуста, НижньогоНовго-роду, Твері, Сургута, Тольятті, Республіки Башкортостан тощо.Крімтого,саменавідкриттігенеральнийдиректорфірми«Укра-їнськийсувенір»МиколаСтепаненкопрезентував«Рушникнаці-ональноїєдності»,якийвишивало1340осіб—представниківусіх

86

роЗдІл ІV

87


національностейУкраїнизусіхїїобластейтадіаспорСША,Кана-ди,Молдови,Польщі.Урезультатінаполотнізавдовжкидев’ятьметрів,витканому57роківтому,закодовано історіюУкраїнивідтрипільськоїкультуридонашогочасу.

За словами одного з організаторів фестивалю, заслужено-го працівника культури України та Росії, художнього керівникаУкраїнськоїнародноїхоровоїкапелиМосквиВікторіїСкопенко,подібнийфестивальбувдавнішньоюмрією.Ірадісновідтого,щовінспівпавзісвяткуваннями200-річчяМиколиГоголя.Спочаткупланувалипровестилишеконкурсукраїнськоїпісні, алепідчаспідготовкизрозуміли,щоодногоднябудезамало.Урезультатіпро-тягомтрьохднівмосквичітагостістолицісталибезпосереднімиучасникамисправжньогоукраїнськогоярмаркууСорочинцях.

Давайте згадаємослова самогоГоголя: «Вам, верно, случалосьслышатьгде-товалящийсяотдаленныйводопад,когдавстревожен-наяокрестностьполнагулаихаосчудныхнеясныхзвуковвихремноситсяпередвами.Неправдали,нетелисамыечувствамгновен-нообхватятвасввихресельскойярмарки,когдавесьнародсраста-етсяводноогромноечудовищеишевелитсявсемсвоимтуловищемнаплощадиипотеснымулицам,кричит,гогочет,гремит?»(«Со-рочинськийярмарок»).Самеатмосферународногогуляннянама-галисьвідтворитиорганізаторифестивалю.Тутбуловсе.Виставка-ярмарок декоративно-ужиткової творчості «Місто майстрів», деможнабулопридбатипродукціювиробниківнелишеРосії,алейУкраїни (наприклад, житомирські черевики, пошиті з конопель,виробимайстрів з Івано-Франківщини,Львова),конкурсукраїн-ськоїпісніхоровихколективів,вокальнихансамблівтасолістів,те-атралізованіпостановки,частуванняукраїнськиминаціональнимистравами, ігри, забавкитощо.АщеможнабулопоспілкуватисьзсамимМиколоюВасильовичем(цювідповідальнурольвиконувавакторХарківськоготеатруюногоглядачаВіталійБондарев).

Урамкахфестивалювідбувсякруглий стіл «Перспективироз-виткуукраїнськоїкультуритаосвітивРФ.Створеннянеобхіднихекономічнихтасоціальнихумов»,деучасникиподілилисясвоїминадбаннямитапроблемами.Скажучесно,щонезалежновідтого,демешкаютьукраїнці—вМосквічивХабаровську,проблемитадосягненняунихмайжеоднакові.Їхуспіхужевтому,щовонизбе-рігаютьмовуікультуру.Іцене«домашніпосиденьки»утісномусі-мейномуколі,апомітніумістах,знанітаповажніорганізації.Якправило, центром таких осередків стаютьфольклорні колективи,кудиприходятьнелишеетнічніукраїнці,алейпредставники ін-шихнаціональностей,зацікавленінашоюкультурою.Апроблемив

основномупов’язанізвідсутністюфінансування(організаціїісну-ютьнагромадськихзасадах)тазагальноїпрограмирозвиткуукраїн-ськоїкультуритаукраїнськоїосвітинатеренахРосії.Утойжечас,уРосійськійФедераціїукраїнськумовувивчаютьудесяти(!)вищихнавчальнихзакладах.Іцеофіційно.Дотогожгостростоїтьпробле-мавідсутностіукраїнськихшкіл!ІїїпочневирішуватиУкраїнськанедільнашкола,щовідкриваєтьсяужовтніприКультурномуцентрівМоскві,девсібажаючізможутьвивчитимову,познайомитисьзнароднимисвятамитаобрядами,поцікавитисьісторієюУкраїни.

Алеповернемосьдофестивалю.ЗасловаминародногоартистаСРСРтаУкраїни,художньогокерівникаНаціональногоакадеміч-ного українського народного хору ім. Г. Верьовки Анатолія Авді-євського,щоочолювавжуріконкурсуукраїнськоїпісні,фестивальпродемонструваввисокопрофесійнийрівень,великулюбовдоукра-їнськоїпіснісередмолодіталюдейпохилоговіку.«Навідмінувідпрофесійнихвиконавців,мивідчулищемливусутністьнашоїпісні,їїтрагізм,глибокулірику,якубезслізсприйматинеможливо».

Фестивальнаочнопоказав,щопроблемавзаємовідносинросіянтаукраїнціввигаданайіснуєлишеуполітичнійплощині(якнеприк-ро,виключнозукраїнськогобоку).Насправдіж,жоднихкордонів,жоднихнепорозуміньміжнаминемає.Ізвернітьувагу,щофестивальпрофінансованоМіністерствомрегіональногорозвиткуРФ.

Усі учасники та організатори висловлювали бажання прово-дити«СорочинськийярмарокуМоскві»щорічно.Атомубудемосподіватись,щобажаннявсежтакіздіснюються,іфестивальста-ненелишетрадиційнимщорічнимсвятом,алейзапорукоюпо-дальшогорозвиткуукраїнськоїкультуривРосії.



Виставка «Крым и Рымъ»

У Культурному центрі України в Москві за підтримки Міністер-ства культури і туризму України та Міністерства закордонних справ України відкрилася виставка сучасного мистецтва «Крым и Рымъ» відомого в Україні та за кордоном художника Валентина Ра-євського, присвячена Криму як краю «Художників та Поетів». Сим-волічна назва «Крым и Рымъ» — у випадку з «твердим знаком» озна-чає «Крым и долг» («Крим і обов’язок»).

88

роЗдІл ІV

89


ЗадумВалентинаРаєвськогополягаєвсвоєрідній«реанімації»Кримуйствореннянайоготериторіїновогогуманітарногоцент-ру.«ВолошинськийбудинокуКоктебелі,—говоритьмитець,—дегуманітаріямиставалинавітьнайрадикальнішітехнарі,ЦентрПланеризму,щобувприхисткомдлявигнанцяКорольова,крим-ськіхудожніекспериментиСавадова,Пономарьова,музикаКара-манова,фестиваліАндріяМакаревича,світлі„прозріння“нашихбатьківтаін.—всецемаєстатифундаментомновогокримськогоГетеануму—ВсесвітньогогуманітарногоцентруХХІстоліття».

Навиставціпредставленофотойфотоколажі,документи,ху-дожніоб’єкти,вигаданійстворенівКримуукраїнськимитаро-сійськимихудожниками,музикантами,поетами,режисерами,чиїдоліперетинаютьсянаОстровіЮностітаКохання:АрсенСава-дов,ОлільгаМілентій,РоманБалаян,СвятославКрутиков,ЮрійСоломко,ЮліанРаєвський,МиколаГлущенко,МиколаКривен-ко,СергійДеркач,ВолодимирБрайнин,ОлександрПономарьов.Їхнітворивідображаютьскладнісоціально-політичнійкультурніявища, якими живе сьогоднішня автономна республіка. Авторапроектутурбуютьякісторичні«рани»,отриманіКримомпідчасреволюцій, репресій та штучного заселення «добровольцями» зРосії, так іпроблемапристосуваннястарихрадянськихвійсько-вих об’єктів до вимог сучасності. «Мілітаристська футурологіязалишиланамвеличезнийспадок,якомудосінезнайденозасто-сування,— вважаєВалентинРаєвський.— ...Вольова корекція,трансформаціяцихартефактівможестатичинеголовноюнашоюсправоюнайближчимчасом.АКрим—полігономдлятакихекс-периментів».

ПроектВалентинаРаєвськоготакожбереучастьуІІІБієналесучасногомистецтвавМоскві,девінпредставленийспеціальноюукраїнськоюпрограмою.

«ПрисвятаКриму»РоманаБалаяна:«Благословенний,Богомобранийкрай.Якщозабутипровсіх,

хтоколи-небудьволодівТобою,якщопам’ятатитількиприроду,несказаннукрасуйрадість,подарованутим,хтоТебевідвідав...

Якщо почати з нуля й оголосити Тебе територієюЛюбові таКомпромісів, якщо залишити політиканство всіх сторін, якщовсімТвоїммешканцямзадуматисьпромиріблагодать,якимбувбиРайЗемний!

Утопія,звісно,аледайБожерозумубутизаклопотанимТвоєюДолею!»



Про що співає жіноче серце?

У Культурному центрі України в Москві відбувся авторський кон-церт дніпропетровського композитора, лауреата премії ім. А. Што-гаренка, голови Дніпропетровської асоціації композиторів Лілії Бігє-євої «Монологи жіночого серця».

Її дружба з Москвою має вже семирічну історію. У 2002 р.уконцертнійзалітворчогоВсеросійськогомузичноготовариствавідбувсяпершийавторськийконцертЛілії,депрозвучаликамер-ні,вокальнітаінструментальнітвори.АтрирокитомувКультур-номуцентріУкраїнивМосквівідбувсятворчийзвітп’ятидніпро-петровськихавторів,середякихбулаіЛілія.

Зтворамицієїкомпозиторкидобрезнайомінетількидніпро-петровці,алейкияни,ялтинці,запоріжцітамосквичі.УрідномумістівонизвучатьуБудинкуорганноїтакамерноїмузики,філар-монії, консерваторії,намузично-літературнихвечорах уміськійбібліотеці.Ісамеостанні,безперебільшення,надихаютькомпо-зиторанастворенняновихтворівнасловасучаснихпоетес.

Того вечорана сцену вийшов «збірний» камерний оркестр зістудентівДніпропетровськоїконсерваторії таМосковськогому-зичногоколеджу ім.Гнесіних.В їхвиконанніпрозвучалитвори,написанінавіршідніпропетровськихпоетесЛюдмилиНекрасов-ської(«Невідправленийлист»)таСвітланиПаливоди(«Роздумиустилітанго»),ЖанниБондаренко(«Вийдувстепширокий»),кон-церт«Мійсучасник»длякамерногооркестру,альтаіфортепіано,вокальнийтриптих«Тримонологижіночогосерця»длясопранотаструннихтощо.Вокальніномеривиконалалауреатміжнароднихконкурсів,українкаАллаКучерук,якабагатороківживеіпрацюєуМоскві.СамевонабулапершоювиконавицеютриптихууДні-пропетровську.Іосьтепервідбуласяйогопрем’єрауМоскві.

—Ідеютриптихупротриосновижіночогожиття—віру,надіюта любов підказала мені солістка Большого театру, випускницяЛьвівськоїконсерваторії,азаразщейголоваАсоціаціїлюбителівукраїнськоїмузикиуМосквіГалинаЧорноба.Спочаткубулина-писаніпершаітретячастини—«Молитва»навіршіЛесіМудрак(заразстуденткаКиєво-Моглянськоїакадемії)та«Яваслюблю»запорізькоїпоетесиЛарисиКоваль.Колисковудлядругоїчасти-ни,щосимволізувалабтемуматеринстватанадіюнамайбутнє,яшукалапівроку.Іколипрочиталавірші12-річноїМаріїКалініної,зрозуміла,щонарештізнайшлате,щопотрібно.

90

роЗдІл ІV

91


Ліліяніколинепрацюєназамовлення,авиключнозавеліннямдуші.Працюючизпоетичнимсловом,вонадійшлависновку,щодалеконевсіпоети,яківміютьримувати,поетичносприймаютьнавколишнійсвіт.Незавждиувіршахєпоетичнепіднесення.Такапоезія їїненадихає,авиключноцікавіполіфонічнітабагатого-лоснірядки.Аякщозанимищевідчуєтьсяіронічнаноткаабогли-бокіпочуття,тодінароджуєтьсямузика.

СередслухачівавторськогоконцертубулипредставникиСпіл-киукраїнцівМоскви,працівникиЦентру та ті, хтобагатороківживутьзамежамиБатьківщини,алетрепетнобережутьусе,щознеюпов’язано,утомучислійлюбовдоукраїнськоїмовитамузи-ки.Атомудіалог,наякийтаксподіваласьЛілія,відбувся.

Знайомлячисьзлюдиноюбудь-якоїтворчоїпрофесії,менезав-ждицікавитьпитання,вякихсім’яхнароджуютьтакіособистос-ті. Бабусямайбутнього композитора ТетянаВолодіна викладалауДніпропетровськомуучилищікультури,була солісткоюфілар-монії, очолювала асоціацію композиторів більше десяти років.На200-річчяДніпропетровськамісцевафілармоніявідкриваласьпрем’єроюїїфортепіанногоконцерту,присвяченогорідномуміс-ту.Ітодівонасамасиділазароялем.Сестрабабусібулавідомимконтральто і співала в усіх оперних театрах РадянськогоСоюзу.Вїхродібулийдраматичніактори.Мамаітатобулиінженерами,алепостійноводилиЛіліюзбратомтасестроюдотеатру.Воназа-ймаласьухореографічнійстудіїприПалаціпіонерів.Атомувпев-неноможна говоритипро те,щонематеріальнимжила сім’я, авиключнодуховним.УтринадцятьроківЛіліяпочалаписатисце-наріїдляшкільнихсвят,апершімузичнітвори—напершомукур-сіЗапорізькогомузичногоучилища.Самез1977р.йведетворчийвідлік.ЗвеликоювдячністюзгадуєсвогонаставникаВалеріяГор-ського,якийвиховавунійсправжньогоцензора.Вінговорив,щобудь-якийнаписанийтвірнеобхідно«витримати»кількамісяців,іякщонесхочетьсязмінитижодноїноти,значить,йогоможнапо-казуватилюдям.ІцьогоправилаЛіліядотримуєтьсявсежиття.

Сьогоднівонапрацюєнадбалетом«Срібнийгерб»заповістюКорніяЧуковського,якувіннаписавпідчаснавчаннявОдеськійчоловічійгімназії.Зрозуміло,щокомпозитораякпедагогатаматіртрьохдітейнеможутьнехвилюватитемисюжетуповісті—шкіль-ні взаємовідносини, перше коханя та розчарування, стосунки знаставникамитощо.Прем’єраповиннавідбутисьуреконструйо-ваномуОдеськомуоперномутеатрі.АчомубнепоставитийогонасценіДніпропетровськоготеатруопериібалету?Тимбільше,що для виконання головнихпартійпотрібні танцюристи такого

жвіку,яківихованціхореографічноїшколипритеатрі.Почувшитриуривки,скажу,щобалетбудедоситьсимпатичним(якщотакможнасказатипробалет).

ЦікавитьЛіліюйісторичнатема,вірніше—жіночідолівіс-торіїтавмінняжінокубудь-якуепохужертвуватисобою,підтри-муючикоханих.Атомуцілкомдоречноюбулапоявавїїтворчомудоробку творів «Плач княгиніОльги» для камерного оркестру,альта івіолончелі та«ЛегендапроМарусюБогуславку»дляка-мерногооркеструівіолончелі,якітакожпочулимосковськіслу-хачі.

У цьому році Дніпропетровська асоціація композиторів, якуостанні14роківочолюєЛіліяБігєєва,святкуєсвоє60-річчя.Ско-риставшисьнагодою,запрошуємовсіх14та15груднянасвятковівечори,щовідбудутьсяуДніпропетровськійконсерваторіїтафі-лармонії.

«Наше місто». — 2009. — № 155. — 6 листопада.


Барви українського степу у центрі російської столиці

У Культурному центрі України в Москві проходить персональна виставка живопису члена Національної спілки художників України, члена Спілки художників Російської Федерації Степана Химочки «Від скіфського степу до безкінечності Всесвіту».

УжевдругероботиСтепанаІвановичаприкрашаютьвиставко-вузалуЦентру.Іневипадково.Яксказавнавідкриттігенеральнийдиректор,докторісторичнихнаукВолодимирМельниченко:«По-середнійхудожниктутдвічіневиставлявсяб.Переднамироботидужеталановитогоукраїнськоготаросійськогомитця,наповненімузикоютасвітлом.Світломторжествуючим».

Для кожного художника персональна виставка, якою б воназарахункомнебула,завждиекзамен.Передусімнамайстерність(якщонавітьвженетребанікомунічогодоводити),насвітосприй-няття,насвітобаченнятощо.Недармажіснуютьтакзванітвор-чіперіоди.Самеперсональнівиставкиісвідчатьпрорухмайстравперед(чинавпаки),томутакзрозумілехвилюваннямитця,осо-бливо,колиоцінюютьдосвідченімистецтвознавці.

Представляючивиставку,віце-президентТворчоїспілкипро-фесійних художників Станіслав Айдинян зазначив: «СьогодніСтепанІванович,безперебільшення,єголовоюпівденно-руської

92

роЗдІл ІV

93


художньої школи. Його колористична гама не просто багата, атонконюансована.Переднами—фанатичновідданамистецтвулюдина, яка постійно живе світловими співвідношеннями, від-чуттямтонів,внутрішньопереживаєвсе,щовиходитьз-підйогопензля.Укожніййогокартині—життєвийдосвідабофілософськіроздуми».

ЯкосьзіСтепаномХимочкоюбуларозмовапроте,щочастинайогоробітпочатку60-хроківначезагубиласьурідномусільсько-мубудинкумитцяуБессарабії(Одеськаобласть.—Авт.).Аленащастяроботизбереглися.Ісамевонисьогоднісвідчатьпроте,щомитецьнеповторюється,айогоемоційнийрухтакодйогопензлязалишаютьсяунікальними.

ГоловаТоваристваукраїнськоїкультури«Славутич»,докторме-дичнийнаукВасильАнтонівслушнозауважив,щоукожнійкар-тиніСтепанаІвановичаобов’язковоєпроміньсвітла.Більшетого,навідкриттівиставкибулонаголошено:«Переднамироботи,щосвідчатьпророзвитокхудожникатазростанняйогомайстерності.СтепанХимочка—митецьправославний,хочаінепишекартининасуторелігійнітеми.Алемайжевкожнійприсутнєторжествую-чесвітло.Світло-надія,світло-тепло,світло-сонце,божественнесвітло».

Степан Іванович — потомственний художник. Його дід табатько розписувалицеркви.У 1958 р. він вступив доОдеськогохудожньогоучилищаім.М.Грекова,ау1969-му—доКиївськогохудожнього інституту,девчивсяумайстернівеликоїукраїнськоїхудожниціТетяниЯблонської.Доречі,свогочасудвадцятьп’ятьробітТетяниНилівни, які вона писала вжене виходячи з дому,виставлялись уКультурномуцентріУкраїнивМоскві.От такийзв’язокпоколіньтачасів.

Перше,щовражає,колидивишсяроботихудожника,неймо-вірнакількістькольорів...снігу.Вінуньогосірий,блакитний,си-ній,жовтийінавітьзелений.

Незважаючинате,щоСтепанІвановичужебільшедвадцятироківживе і працює уПідмосков’ї, все одно залишається укра-їнськиммитцем.Йогоцілкомзаслуженоназиваютьхудожникомуяви, його твори— поезією, а в кожній персональній виставцівідзначаютьнеймовірнуцільність.Цесвідчитьпробагатий,кра-сивий,різнобарвний ідуховнийвнутрішнійсвітмитця.«Ящас-ливийвідтого,щопростобачуцейсвіт,—признавсяхудожник.—Уцьомумоярадість.»

«Національний культурний центр України в Москві»(ukrcente.org), листопад 2009 р.


Новорічні та різдвяні свята на Арбаті

«Думка» в Москві

Кажуть, що під Новий рік усі дива збуваються. Не знаємо, як деінде, а в Культурному центрі України в Москві вже з середини грудня розпочалися передноворічні та передріздвяні чудеса, коли до Москви приїхала Національна заслужена академічна хоро-ва капела «ДУМКА», яка востаннє була тут у повному складі в 1992 р., тобто 17 (!) років тому. Тоді концерт відбувався у Колон-ному залі, а цього разу їх вітали у Культурному центрі України в Москві.

Сампособіприїздзнаноговусьомусвітіколективу—вжеви-значнаподія.Дотогожвінвідбувсяпідчассвяткувань90-їріч-ниці колективу.У залі—Надзвичайний таПовноважнийпосолУкраїнивРФКостянтинГрищенкоздружиною, заступникМі-ністракультуриітуризмуГригорійКохан,керівникигромадськихдіаспорних організацій, українці-діаспоряни, корінні москвичі.Насцені—близькошістдесятиспіваків,задиригентськимпуль-том—ГеройУкраїни,народнийартистУкраїни, лауреатНаціо-нальноїпреміїУкраїниіменіТарасаШевченка,академікАкадеміїмистецтвУкраїни,головахоровоготоваристваУкраїниім.М.Ле-онтовича,професорЄвгенСавчук.

Московська публіка почула майже всю святкову програму,підготовлену до 90-річчя колективу,щошироко відзначалось вУкраїні.Дужепронизливопрозвучалидуховнітвориacapellaкла-сиків«Господи,Божемій,наТяуповаю»А.Веделя,«Благослови,душемоя,Господа»і«Милістьспокою»К.Стеценка,«УЦарствіТвоїм»М.Леонтовича,«Іжехерувіми»О.Кошиця,«ВсенощноеБдение»,«БогородицеДево,радуйся»С.Рахманіноватасучаснихкомпозиторів«Достойноє»Є.Станковича,«Отченаш»В.Силь-вестрова,кантатаЛесіДичко«Червонакалина»натекстистаро-виннихукраїнськихпісеньXIV-XVIIст.дляхору,солістівтадвохфортепіано.ІзавершиликонцерттворомТ.Шевченка«Думимої,думи...»

Сьогодні «Думка»—бренд, еталон хорового виконання тазаконодавець традицій хорової справи в сучасній Україні. Задев’ять десятиліть капела сформувала власний виконавськийстиль, визнаний в усьому світі. Мистецтвознавці підкреслю-ютьособливістьколективу—універсалізм,якийзаслуговуєна

94

роЗдІл ІV

95


дивування та виявляєтьсянасамперед у репертуарнійполіти-ціЄвгенаСавчука, який очолює колектив з 1984 р.Сьогодні«Думка»знаходитьсянахоровомуОлімпі,учомупісляІталії,Польщі,Австрії,Швейцарії,Німеччини,США,Франції змо-гла переконатись і московська громада (додатковим доказомсвітового успіху є перемога в номінації «За найкраще хоровевиконання»премії«GRAMMY»(США)у2004р.).Неоминулаколективйнашанайвищадержавнанагородав галузі літера-туриімистецтва—«Думка»єдинийвУкраїніхудожнійколек-тив,відзначенийНаціональноюпремієюУкраїниіменіТарасаШевченка.

Краса голосів просто зачарувала. Навіть не знаю, з чим їхможна порівняти. З чистим повітрям? З чистою джерельноюводою?Цебулощосьнадзвичайнетадивовижне.Безперебіль-шеннясаметакіконцертидійснонезабутнітароблятьнаскра-щими.

Зприводуцьогохочуподілитисьщеоднієюдумкою.ВпершезаостаннірокиподібниймасштабнийзахідуКультурномуцентріпрофінансувалаукраїнськадержава(!).Щовжетуткоментувати?Навітьнетребасумніватисьутому,щоценайвдалішетанайдале-когляднішевкладеннякоштів(причомубезпрограшне),якепра-цюєназміцненнякультурнихзв’язківміжкраїнами.Побільшеббулоподібнихцільовихкультурнихпрограмнатакомувисокомудержавномурівні(немаєзначення—будутьцеконцерти,чиви-даннякниг,чизйомкифільмів,читеатральніпроекти).БотількиутакомувипадкуУкраїнапозиціонувалабсебеяквисокодуховнатависококультурнадержава.

Фестиваль «Нас подружила Москва»

Продовжуючи оповідь про передноворічні дива, розкажемо,щоуросійськійстолицівідбуласящеодназначнаподія,доякоїКультурнийцентрУкраїнимаєбезпосереднєвідношення.НаМо-лодіжномуфестивалінаціональнихкультур«НасподружилаМо-сква»перемоглаодинадцятирічнамосквичкаІринаДжантеміро-ва,якапредставлялаУкраїну!(ЗаумовамиконкурсукожнаУправамістаготувалапрезентаціюякоїсьдружньоїкраїни.Тверськийра-йонМоскви,відякоговиступалаІрина,зажеребомпрезентувавУкраїну.)ДляІриницебулопершезнайомствоізнашоюкульту-рою,ізнашоюмовою.Доречі,дівчинканадаліхотілабвивчатиукраїнську. На конкурсі вона виконувала пісню «Перепілочка»,

якурозучуваларазомзВікторієюСкопенко—заслуженимпра-цівникомкультуриУкраїнитаРосії,начальникомвідділуінфор-маціїтадіаспориКультурногоцентру,художнімкерівникомУкра-їнськоїхоровоїкапелиМоскви.

Українська недільна школа

НеменшзначущіподіївідбуваютьсяівУкраїнськійнедільнійшколіКультурногоцентру, де учні віком від 3 до 21 рокупідго-тували виставу «День Святого Миколая», що була показана назасідання Міжнародного жіночого клубу дружин послів світу вМоскві,уПосольствіУкраїнивРосійськійФедераціїтанасвятіуКультурномуцентрі.Цікавимєтойфакт,що90відсотківучнівщедвамісяцітомувзагалінерозмовлялиукраїнською,бо...коріннімосквичі.Бачилибви,якюнимакторамподобаєтьсяодягатина-ціональнікостюми,вчитиукраїнськівіршовані(!)текститавихо-дитинасценунетількипередбатькамитародичами,алейпередпершимиособами.

Як ми святкуємо

До новорічних та різдвяних свят Культурний центр Укра-їни підготував кілька цікавих заходів.Серед них, крім вище-згаданоївиставиучнівУкраїнськоїнедільноїшколи, здійсне-но спільний проект КЦУ та Творчого об’єднання «Музичнаюність»Департаменту культурим.Москви «Юні талантино-вого століття».УЦентрі виступавДитячийхоррадіо та теле-баченняРосії.

РіздвуХристовомуприсвячена такожвиставка вишитих ікон(золотелицьовешиття)ЛюбовіМітітєл,якавідкрилася23груд-ня.А 29-го,напередодніНовогороку, вЦентрі відбудетьсяНо-ворічний українськиймузичний салон, якийорганізовує головаОб’єднанняукраїнцівРосії,начальниквідділуінформаціїтадіа-спориКультурногоцентруВікторіяСкопенкозаучастіТовариствааматорівукраїнськоїмузики,УкраїнськоїнародноїхоровоїкапелиМоскви,Регіональноїгромадськоїорганізації«УкраїнціМоскви»та Комітету міжрегіональних зв’язків та національної політикиУрядуМоскви.

Такщоунасбудедужевеселоісвятково.Приєднуйтесь.«Слово просвіти». — 2009. — №52 / 533. — 31 грудня.

96

роЗдІл ІV

97



Жива українська традиція в Москві

До Дня Соборності України в Культурному центрі України в Мос-кві відкрилася виставка українського рушника та костюма «Жива традиція» заслуженого художника України, голови Черкаського осе-редку Національної спілки майстрів народного мистецтва України Олександри Теліженко, ознайомитися з якою москвичі зможуть до середини лютого.

Творча майстерняОлександри Теліженко впродовж п’ятнад-цятироківпрацюєнадстворенняммистецькихвиробів,оздобле-нихручноютамашинноювишивкою.Роботичеркаськихмайстрів,виготовленінаосновіавторськихескізів,єунікальнимявищемумистецькомужиттісучасноїУкраїни.Вониповертаютьнасдогли-биннихкоренівукраїнськихнароднихтрадицій,даютьможливістькращезрозумітивисокудуховнукультурунашихпращурів.

КолинастінахіколонахвеликоїсвітлоївиставковоїзалиЦент-руз’явилисяпершірушники,авторуцихрядківспалонадумку,щоцеприміщенняйроботиствореніоднедляодного.Ошатназалазакількагодинперетвориласяназатишнийімістичнийхрамукра-їнськогодуху,насиченийсвітломсучасностійбарвамиславетногоминулого.Напочесномумісці,білянаціональногопрапора,—чу-довіпортретиТарасаШевченкайБогданаХмельницького.Вра-женняпереповнюваликожного,хтозавітавцьоговечорадоУкра-їнськогодомунаАрбаті.Місцевіукраїнцізгордістюйблискомвочахоглядалиекспозицію,навдивовижущируйбагатунадавнюсимволіку,амосквичізвеликоюцікавістюслухалирозповідьху-дожниці.

Навиставціпредставленорушники,вишитікартини,жіночітачоловічікостюмиОлександриТеліженкотавишитіподушкиівузловілялькиЛарисиТеліженко.ОглядаючироботиОлександ-ри Василівни, переконуєшся, що вона знає про українськийрушниквсе, і,мабуть, саме тому їїмистецтво такеприроднейнеповторне.

«Вишитийрушник—цедавнійнароднийоберіг інашнаціо-нальнийлітопис.Айогокоренітакіглибокі,щосягаютьбагатьохтисячоліть.Рушник—цеживийорганізм,якийстворюєнавколосебеенергетичнеполе,якегармонізуєжиттяі,наприклад,осьцейпрекрасний зал»,—сказалана відкриттіОлександраВасилівна.Присутнідізналисявідхудожниціпроствореннярушниканаці-ональноїєдності,фрагментийфотокопіяякоготакожпредстав-

ленінаційвиставці,почулипрозначенняокремихсимволів,проїїдослідженнянародноїтворчостійтрадицій,уяких,засловамимитця,безкінечнасиладухуйневичерпнеджерелознань.

Протягом місяця відвідувачі Центру зможуть споглядати цюдивовижнукрасу—рушники«Українонькомоя»,«Зорянийклич»,«Шлях Аріїв», «Роксолана», «Козацький божник», «Леля», «Во-гоньдушіТараса»,«Звізда-Полин»,«Холоднийяр»,«Озовисьдомене»,«Тишаігрім»,«Козацькебароко»,«Оратанія»,«Роденашкрасний»,картини«ОкоВсесвіту»,«Тополі»,«Біледерево»,«Ку-пальськаніч»,«Степовеозеро»,«КиївськаРусь»тощо.

Навідкриттіекспозиціїзтеплимипобажаннямидоавторазвер-нулисягенеральнийдиректорКультурногоцентруУкраїнивМос-кві,доктор історичнихнаукВолодимирМельниченко,завідувачкафедри народних художніх ремесел Московського державногообласногоуніверситетуМаринаГалкіна,доценткафедрихудож-нього текстилю Московської державної художньо-промисловоїакадемії ім. С. Строганова, заслужений художник Росії ЛарисаРубцоватаголоваРадиукраїнськихземляцтвМосквиВолодимирЧеломбитько.

Від української громадиМоскви художницюпривітав головаТовариства української культури «Славутич», доктор медичнихнаукВасильАнтонів:«НеможнасобіуявитиУкраїнубезукраїн-ськоїпіснітавишитогорушника...Яглибоковраженийпобаче-нимтут,аджерушник—цесправжнєуособленняУкраїни.Сер-дечновамдякую».

АнайближчоїнеділіОлександраТеліженкоознайомилазви-ставкоюучнівУкраїнськоїнедільноїшколиЦентрутаїхніхбать-ків.Оглядекспозиціївиявивсяцікавимекскурсомвісторіюукра-їнськогонародногодекоративно-ужитковогомистецтва.

«Кобза — українці Росії» (kobza.com.ua), 12 січня 2010 р.


Український «Еней» у Москві

У Національному культурному центрі України в Москві відбу-лася презентація Музично-драматичного українського театру-антрепризи «Еней».

Першою виставою колективу була лiтературно-музична ком-позиція«Дiвчиназлегенди»запоетичнимтворомЛiниКостенко

98

роЗдІл ІV

99


«МарусяЧурай»,здійсненаутворчiйспiвпрацiзУкраїнськоюна-родноюхоровоюкапелоюМосквипідкерівництвомзаслуженогопрацівникакультуриУкраїнитаРосіїВікторіїСкопенко,іприсвя-чена80-рiччювидатноїпоетесиЛiниКостенко.

Силами української громади Москви в квітні 2009 р. булостворено Музично-драматичний український театр-антрепризу«Еней»,ініціаторамиякогобулотворчеподружжяМиколиРешет-някаіЛарисиБілан—солiстівБольшоготеатруРосії,якіактивноспівпрацюють із Національним культурним центром України вМоскві.ЦяідеязнайшлапідтримкукерівництваРегiональноїгро-мадськоїорганiзацiї«УкраїнцiМоскви»таОб’єднанняукраїнцiвРосії(ОУР).

Новостворенийтеатр,названийначесть«Енея»ІванаКотля-ревського,взявактивнуучастьуроботіоргкомітетузпiдготовкипрограми Фестивалю української культури «Сорочинський яр-марок уМоскві» і здобув призові місця на фестивалі у вepecнi2009р.

Протягоммайжерокусвоєїдіяльностімолодийколективпро-вів«ВечорницiнаПолтавщинi»,вечiрпам’ятіСоломiїКрушель-ницької,концертпам’ятiнародногоартистаУкраїниРоманаГмирiтощо.Івсіцізаходивикликаливеликузацікавленістьушануваль-никівукраїнськогословатапісні.Самілише«Вечорниці...»,ор-ганізовані за ініціативи Лариси із щирою любов’ю до традиційрідноїПолтавщини, зібралине тількимісцеве українство, алейчисленнихмосквичів.

ІдеяствореннявиставизапоемоюЛіниКостенко«МарусяЧу-рай»виникланевипадково,аджесаметворомтакогоглибинногойвисокодуховногозмісту,надумкузаступникадиректораБіблі-отекиукраїнськоїлітературиМоскви,поетаВіталіяКрикуненка,таЛарисиБілан,іварторозпочинатиісторіюукраїнськоготеатрувМоскві.Задумполягавутому,абипривернутиувагуросійськогоглядачадотворчостівидатноїукраїнськоїпоетеситалегендарноїособистостіМарусіЧурай.

Композиція надзвичайно насичена українськими народни-ми піснями завдяки зусиллям режисера вистави й художньогокерiвникатеатру-антрепризи«Еней»МиколиРешетнякатакіно-режисераВіриФедорченкоякконсультанта.

Уседійствовпостановці«Дівчиназлегенди»будувалосьнави-конанніпісеньУкраїнськоюнародноюхоровоюкапелоюМосквипідкерівництвомВiкторiїСкопенко:«Тихонадрічкою»,«Грицю,Грицю,дороботи»,«Вкінцігреблішумлятьверби»,«Засвітвста-ликозаченьки»,«Ой,лопнувобруч»,«Ой,там,нагорі»таінші—

більшістьізякихзвучаливперше.Алецебулонепростомузичнеоформлення.Капелабулаодним ізключовихперсонажіввиста-ви—Народом,якийживжиттямголовнихгероїв,емоційнореа-гуючинавсе,щовідбувалосянасцені.

У роліМарусі Чурай виступила солістка капели й перемож-ницяминулорічного«СорочинськогоярмаркувМоскві»вномі-нації «народнийспів» ІринаЛукшина-Юрчевська,якаблискучевтілиладраматичнийобразізаспівалакількаукраїнськихнарод-нихпісень.Хтозна,якспіваласамаМарусяЧурай,алезнаємо,щозавдякиспівувонанавікизалишиласявнароднійпам’яті.Іринажнеодноразовобралаучастьуконцертах,якіпроходятьуКуль-турномуцентріУкраїни. Її відвертість і краса звучання її голосузмушуєукраїнськісерцяМосквибитисягучніше.

Ідейнийнатхненникілюдина,безякоїукраїнськийтеатр,пев-но,щетривалийчасзалишавсяблишевпроектах,ЛарисаБіланцьоговечоранеспівала,хочавсідобрезнаютьїїпрекраснийго-лос,люблятьїїзахаризматичністьідоброзичливість.ВоначиталауривкизпоемиЛіниКостенко.

«Дівчина з легенди» для багатьохмосковських українців ста-ланесподіванкою.Тимбільше,щопостановкавийшланапрочудщироюідинамічною.ВжецьогомісяцяїїпобачатьуПолтаві.

ТеатрпривітавгенеральнийдиректорНаціональногокультур-ногоцентру,докторісторичнихнаук,лауреатНаціональноїпреміїУкраїни іменіТарасаШевченкаВолодимирМельниченко, якийвисловивпереконання,щоцяподіястала«народженнямукраїн-ськоготеатрувМоскві».ВінпобажавЛарисіБілантаМиколіРе-шетнякунатхнення,новихпостановокіпродовженняспівпрацізКультурнимцентромУкраїни.

ГоворячипрозаснуванняновогоукраїнськоготеатральногоколективувМоскві,якийтількиробитьсвоїпершікроки,на-ведемокількаісторичнихфактівзісторіїросійськоготеатру.Якценедивно,алевінмаєукраїнськікорені!ЩевXVIIст.випуск-ник Києво-Могилянської академії Симеон Полоцький — за-сновникСлов’яно-греко-латинської академії—першої вищоїшколивМоскві,написавдвіп’єсидляпершогомосковськоготеатру(«німецького»).Аз1678р.теоріюшкільноїдрамивційакадеміївикладалиукраїнці.Дужевплинулинастановленняйрозвиток російського театру твори Данила Туптала, ТеофанаПрокоповича,СтефанаЯворськогота іншихвидатнихукраїн-ців.


100

роЗдІл ІV

101



Виставки плакатів і фронтових малюнківу Національному культурному центрі України в Москві

До 65-річчя Великої Перемоги у Національному культурному цен-трі України в Москві відкрилась документальна виставка «Плакати років Великої Вітчизняної війни» та художня виставка фронтових етюдів «Війни останні миті...» з фондів Центрального музею Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.

СпівпрацязросійськимимузеямитаіншимизакладамикультуриЦентромналагодженадавно.Алесамецяакція—унікальна.Насам-передтому,щоЦентральниймузейВеликоїВітчизняноївійнивід-гукнувсянаініціативуНаціональногокультурногоцентруУкраїнивМосквітавпершезаостаннідвадесятиліття(!)співпрацювавзукра-їнськоюстороною.Дотогож,виставкабулавідгукомназаявупрези-дентівУкраїнитаРосійськоїФедерації—ВіктораЯнуковичайДмит-раМедвєдєвапроспільнесвяткуванняювілеюВеликоїПеремоги.

ПредставленіуЦентріраритетніекспонати—звеликоїколек-ції,щозбираласьспівробітникамиМузеюмайжедесятьроківпорізнихмістахРосії,УкраїнитаБілорусі.Чималаїїчастинаприсвя-ченафорсуваннюДніпра—цепересувнавиставка«ВідВолгидоДніпра»,якуМузеймрієпоказатиівУкраїні.

На відкритті виставки генеральний директор Національногокультурного центру України в Москві, доктор історичних наукВолодимир Мельниченко зазначив, що перебільшити значен-ня плакату неможливо, бо, залишаючись наймасовішим видоммистецтва,вінпотужновпливавнасвідомістьлюдей,яківодно-мупоривіпіднялисяназахистВітчизни,надихаючимільйонинасамовіддануборотьбузнацизмом.Увагувідвідувачівбулозверну-тонате,щовженадругийденьвійнибулонадрукованоплакатКукриніксів«Нещаднорозгромимотазнищимоворога!»,івтомуж1941-му з’явивсяодинзнайкращихтанайвідомішихплакатівІ.Тоідзе«Родина-матьзовет!».

Ветерани,яківідвідаливиставку,розповіли,щоплакатизмі-нювались разом з ходом військових подій. Спочатку призивнігасларозміщувалисьвосновномунафоніміськихтафронтовихпейзажів,пізнішенаних з’являлисьобразичервоноармійців тагероїввійни,ав1944році,коливженіхтонесумнівавсяуперемо-зі,плакатнабувзагальногомажорноготону.Зокрема,старівоїнизгадували,щотодінанихупершез’явилисьпосмішкисолдатів.

Другачастинавиставки«Війниостаннімиті...»—фронтовіма-люнки,зробленіочевидцямитабезпосереднімиучасникамиБер-лінської операції у квітні-травні 1945р. та бойовихподійпротиЯпоніїусерпні-вересні1945р.

ЗавідувачвідділомхудожніхекспозиційтавиставокМузеюВіт-чизняноївійниТамараДьяченкорозповіла,щовони—більше,ніжпростодокументальні замальовки.Вони—правдива історія, якунеможнапереписатичипереінакшити. «Артилеристи готуютьсядо штурму рейхстагу» (ЦишевськийЮ.), «Вуличний бій у Бер-лині» (МедвєдєвВ.), «Післябоїв» (ГодинаС.), «Тутпроривалисьсталінградцідорейхстагу»(ФеногеновК.),«ЄгоровіКантаріянакуполірейхстагу»(ЦишевськийЮ.),«Капітуляція»(БезсоновС.),«Берлін.Музейприродознавства»(УрановаС.).Кожензцихма-люнків—живесвідченнявеликоїПеремоги,якепередаєреальнийвиглядстолиціТретьогорейху(розбомбленімоститабудинки,ву-лиці,якимийшликолонинімців,щокапітулювали).Але,мабуть,нецеголовне.Найважливіше,щовонипередаютьатмосферупере-моженогоБерліну.Саметоймомент,коливінставмирним.

Середчисленнихзаходів,якіпроводитьЦентрдо65-річчяВе-ликої Перемоги, ці дві виставки вражають своєю пронизливоюправдоютаемоційноюнапругою.Принаймні,таквважаютьїївід-відувачі.

«Національний культурний центр України в Москві»(ukrcenter.org), травень 2010 р.


Українська родина в Росії

Минешматоквідірваний,Ми—часткаУкраїни.ДармащоспоконвікумиЖивемоначужині...

Валентин Іващенко

У Національному культурному центрі України в Москві відбувся фінальний турВсеросійського фотоконкурсу кращих українських сі-мей Російської Федерації«Обличчя української родини», присвячений Міжнародному дню сім’ї.

102

роЗдІл ІV

103


Доукраїнськихродин звернувся генеральнийдиректорНа-ціональногокультурногоцентруУкраїнивМоскві,докторісто-ричнихнаук,лауреатНаціональноїпреміїУкраїниіменіТарасаШевченкаВолодимирМельниченко,привітавшивсіхзісвятомСвятоїТрійці та побажавширодинамщастя, злагодий добро-буту.

«Михотілиб,—сказавВолодимирЮхимович,—абивмайбут-ньомуукраїнціРосіїбулидуховнооб’єднаніувеликусім’ю,якаматименадійнуопору тут, уНаціональномукультурномуцентріУкраїнивМоскві...Томупроект„ОбличчяукраїнськоїродиниРо-сії“залишаєтьсявідкритим.Сьогоднімилишепідбиваємопершіпідсумкийбудемопрацюватидалі,щобнаступногорокувтравнізновузібратисявційзалі».

Головний редактор Незалежного сайта «Кобза — українці Ро-сії»,заслуженийжурналістУкраїниАндрійБондаренко,якийзіні-ціювавпроведенняконкурсу,розповівпройогомету—знайомствоінтернет-аудиторії з українськими сім’ями, «які плекають націо-нальнітрадиції,зберігаютьукраїнськекорінняйнезабуваютьсвоюБатьківщину—Україну».АтакихуРосіїнадзвичайнобагато.Томувін запропонував не тільки значно розширити можливості цьогопроекту,алейзапочаткуватиновий,присвяченийукраїнськіймо-лодіРосії.

ПротягомпіврокунаофіційномусайтіНаціональногокультур-ногоцентруУкраїнивМосквітанасайті«Кобза—українціРосії»булоопублікованосімнарисівіфоторепортажівпронайяскравішіукраїнськіродиниРосії.Протевженафотовиставці,якавідкрила-сявЦентрі,булопредставленопонаддвадцятьукраїнськихродинізМоскви,Московськоїобласті,Санкт-Петербурга,Мурманська,Твері,Новосибірська,Владивостоката іншихміст.ІцьогоднявУкраїнськомудомізібралисябільшістьзних.

Святкову концертну програму відкрили учні Української не-дільноїшколиНаціональногокультурногоцентруУкраїнивМо-скві,якіразомзісвоїмибатькамипідготуваликількалітературно-музичнихкомпозицій.

ПредставилисвоїхвихованцівучительісторіїУкраїни,канди-датісторичнихнаук,керівникЦентруукраїнськихдослідженьІн-ститутуЄвропиРАНВікторМироненко,викладачнароднихтра-диційтаобрядівАссольОвсянниковаівчительукраїнськоїмовиТетянаЖукова.

Разом із викладачем співів, заслуженим працівником куль-туриУкраїни та Росії, художнім керівникомУкраїнської народ-ної хорової капелиМоскви Вікторією Скопенко діти виконали

літературно-музичну композицію «Для мами», яку склали піс-ні «Зацвіла в долині», «Вишиванка», «Новеплаття», «Пісняпромаму».НастяМалинкаразоміздідусемГеннадіємІвановичем—кубанськимкозаком,заспівалиукраїнськународнупісню«Цвітетерен»,апотімусісім’їразом—«Ой,нагорікалина».

Усіучасникицьоговеликогоміжсімейногодійстваприїхалиувишиванках,привезли із собоювідеорозповіді про свої родини,піснітавірші,бажаючивсебічнопоказатисебейподаруватиоднеодномудобрийнастрій.

УкраїнськародинаМарійчук-Копельчукпідготувалапрезента-ційнулистівкузнароднимиприслів’ямипрородинутавіршамимамиКатериниМарійчукісинівЯрославайБогданаКопельчу-ків.ПаніКатеринатаЯрослав,яківжедовгірокиспіваютьвУкра-їнськійнароднійхоровійкапеліМоскви,виконалиукраїнськіна-родніпісні«Течерічечка»,«Черезвсесело»йрозповілипросвійріднийкрай—Вінниччину.ОсьрядкивіршаКатериниМарійчук:

Сонцесяйнати,Україно-рай,Калиновийкрай!Мальвибіляхат,матіликвіт—Мійсвіт!..Піснячарівна,Постепах-горахКличедозвитяг.Аєднаєнасжовто-голубийСтяг!

ВалентинІващенкоізСанкт-Петербургарозповівпросвоюро-динуйвиконавкількавласнихпісень.ЙогосинСергій,якбатько,ставвійськовим, а донькаОксанамаєосвіту художникалаковоїмініатюриіпрацюєзглиною.Їївиставкизвеликимуспіхомпро-ходиливУкраїні,Росії,Данії.

У Росії є багато українсько-російських родин, де чоловік тажінкарізнихнаціональностей.ОдназтакихсімеймешкаєвНово-сибірську–родинаВолодимираПавука.ВінродомізЛьвівськоїобласті, його дружинаВалентина— росіянка зВоронежа, неві-сткийсвати—росіянизНовосибірська.

Представляючисвоюродину,ВолодимирПавукрозповівпроте, як у їхній родині традиційно відзначаються українські святаздотриманнямнаціональнихтрадиційтаобрядів.ЙомувдалосяприщепитиріднимлюбовдоУкраїни,українськоїмовитакуль-тури.

104

роЗдІл ІV

105


Насвятоприїхалиукраїнцізм.ПушкіноМосковськоїобласті,якічастобуваютьуЦентрі,проводятьпрезентації,концерти,вис-тавкидекоративно-ужитковогомистецтва.

Родина Шапранів представила Сімейний фольклорний ан-самбль«Барвінок»,увиконанніякогопрозвучалипісні«Ой,зеле-нежито»,«Ой,уполінагорбочку»,«Биламенемати»,«ВесіллявКарпатах».Жінкирозповілипротворчежиттясвоєїродини,проучастьурізноманітнихфестиваляхіконкурсах,іпоказаливідеозсімейногоархіву.УчасникКонкурсунакращечитанняпоетичнихтворів Тараса Шевченка Олександр Ключников продекламуваввірша«Мивкупочціколисьросли».

Москву на сімейному святі представила й родина Арапових.ВласнівіршіпрочиталачленСпілкиписьменниківМоскви,лауреатконкурсу«Всенароднапоезія»,лауреатпреміїім.А.П.ЧеховаГан-наПодурець-Баканова,аїївнучка,лауреатміжнародногоконкурсуЮліяАраповавиконаланафортепіанокількамузичнихтворів.

Про свою родину розповіли подружжя Анатолія Романюка іЛарисиЛитвиненко,якізавіталинасвяторазомізонучкамиАнеюКошельтаЛізоюМельниковою.

РодинуЛісничихізм.ТольяттіСамарськоїобластіпредставилалауреатміжнароднихконкурсівОксанаЛіснича.ЇїбатькиВален-тинайПетроЛісничі—родомізс.ЛютенськіБудищаЗіньківсько-горайонуПолтавськоїобласті,томувонинетількисамідужелюб-лятьукраїнськіпісні,алейприщепилицюлюбовісвоїмдiтям.НасвятіОксаназаспівалаукраїнськихпісень«Ой,несвітимісячень-ку»,«Ой,язнаю,щогріхмаю»такількатворівсвітовоїкласики.

НаприкінцісвятавсімучасникамбуловрученограмотийцінніподарункивідНаціональногокультурногоцентруУкраїнивМо-скві.Аостанньоюяскравоюкрапкоюстала«ПісняпроУкраїну»,якузаспівалаученицяУкраїнськоїнедільноїшколиЮліяЮрчук.



«...Я до веселощів охоча,Я світла, як в купавах Рось»

Це рядки з вірша Любов Богдан, вечір пам’яті якої пройшов 30 червня у Національному культурному центрі України в Москві, де

були присутні радник-посланник Посольства України в Російській Федерації В’ячеслав Яцюк, радник з консульських питань Володимир Саєнко та інші працівники Посольства.

Цього року Любов Богдан виповнилося б п’ятдесят. За дав-німинароднимивіруваннями,колилюдинапомирає,вонастаєзіркою.Якщоцетак,зіркаЛюбовЯківни—найяскравішанане-босхилі.Намоюскромнудумку,дехтостаютьзіркамищетут,наземлі. А потім, коли приходить час, просто починають світитивсім-всім.СаметакоюбулаактрисаНаціональногоакадемічногодраматичноготеатруім.ІванаФранка,кіноактриса,режисер,за-служенаартисткаУкраїниісправжняукраїнськакрасуняЛюбовБогдан.

Звеликимхвилюваннямпронеїрозповідалиті,хтознавїїосо-бисто.НелегкезавданнявестивечірвипалонадолюначальникавідділукультуриімистецтвЛарисиБондарук,якучасвідчасупе-реповнювалиемоціїтапочинавтремтітиголос.ТайГалинаЦю-цюра—близькаподругаЛюбовЯківни—ледвевимовилакількаслів.Настількицяранащесвіжатанезагоєна.

ЛюбовБогданбуланадзвичайноювусіхвідношеннях.Ті,хтознали їїособисто,хтобувпоручзнею івщасті, ів горі,водинголосговорять,щоцебулалюдина-свято.Переконуютьуцьомуіфото,наякихвоназавждияскраватаусміхнена.Аочі!Великі,глибокі,виразні.Такіможутьбутитількиукрасивоїдушеюйнад-звичайноталановитоїлюдини.

З великого портрета на нас дивилась молода красива жінка,усміхнена,з«бісиками»вочах.Апотімвонаж,алещемолодша,дивиласьнанасзвеликогоекранууроліАксиньїуфільмі«Господи!Простинасгрішних»заповістюА.Чехова«Вяру»(режисерАртурВойтецький),деїїпартнеромбувБогданСтупка.(СамепіслявиходувсвітцьогофільмуСергійДанченковзявЛюбовБогдан,якачотир-надцять років працювала у Вінницькому музично-драматичномутеатрі ім.М.Садовського, до трупиНаціонального театру.) І ду-малосьутіхвилинилишепронесправедливість їїранньоїсмерті.Скількибнеющебулозіграноролейтазнятофільмів,скількиблюдейвонамоглабосяятисвоєюжиттєдайноюенергієютазапа-литисердець.

ПроЛюбовБогдан її чоловік, генеральнийдиректорЦентруВолодимирМельниченко свого часу написав книгу «Страсті затворчістю»—надзвичайнодушевнутащемливу.Аякможнана-писатиінакшепрокоханулюдину,якажиланамежіможливогота сприймалажиттяоголениминервами?Унійкрімбіографіч-нихфактів,вміщеносторінкищоденникаЛюби,якийвонавелаз

106

роЗдІл ІV

107


дванадцятироків!Залишаєтьсялишедивуватись,звідкиупростоїсільської дівчинки, четвертої у сім’ї дитини, яка цілими днямидопомагалимамі-доярці,стількимудрості,стількиталану(наба-гатопізнішевсеселоприходилодосільськогоклубу,абиподиви-тисьнаЛюбууновомуфільмі),стількивіриусебе,щоподолаламатеринську заборону стати артисткою, закінчила театральнустудіюТеатруіменіІ.Франка,пізніше—АкадеміютеатральногомистецтвавМосквітазігралакількадесятківролейнатеатрітавкіно.

Говорячипродружину,ВолодимирЮхимовичзгадавпрониз-ливийвіршукраїнськогопоетаПавлаГірника:

«Узимнуднину,влихугодинуЛетілигусинадбілимставом.Аватагкрикнув,щоУкраїна,Ісерцестало».

«Єлюди,якісаметаксприймаютьУкраїну,—сказавВолоди-мирЮхимович.—Вонислужатьїй.Інетому,щотактреба,атомущонеможуть інакше.ТакоюбулаЛюба.Вонаніколине сиділаспокійно.Цебувжиттєдайнийвогонь,якийвипалюваввсенавко-лосебе.Удеякихнадзвичайноскладних,здавалося,безвихіднихситуаціях, коли я вважав за правильнепіти зЦентру, вона булатієюживоюемоційноюлюдиною,якапереконувала,щоцьогонетреба,неможнаробити.Дякуюїйзаце».

І ще одна непересічна подія відбулася того вечора— пре-зентаціяновоїкнижкиВолодимираМельниченка «Українськінаголосимосковськиххрамів»,присвяченасвітлійпам’ятідру-жини.

Ця книжка задумувалась давно. Більшість церков та храмів,прояківнійідемова,вони—чоловіктадружина—відвідувалиразом,боЛюбовЯківнабула глибоковіруючоюлюдиною.Дея-кі зцерковтахрамів збудовані українськимимайстрами,скажі-мо, Іваном Зарудним, у деяких бували великі українці— ТарасШевченко,МиколаГоголь,МихайлоЩепкін,ОсипБодянський,МихайлоМаксимович,удеякихкогосьізнихвідспівувалитощо.Ічималохрамів,нащастя,живі,«дихають»тазакликаютьнасдодуховності.

ЛюбовЯківназажиттябулаЛюдиною-Зіркою,якажиластрім-ко,бобояласьчогосьневстигнути,раділакожніймиттєвості тадихаланаповнігруди,бопонадуселюбилаЖиття.

Ізавершитихочусуголосно—влучнимирядкамизвіршатезкиЛюбовБогдан—ЛюбовОвсянникової:

«Явіддалаб,колиблишмала,Безсмертязаєдинумить,ІзіркоюВамвсерцевпала,Щобвічнимполум’ямсвітить!»

«Слово Просвіти». —2010. — № 27. — 8–14 липня.


День незалежності України в Москві

Дев’ятнадцяту річницю незалежності України в Москві відсвяткували надзвичайно урочисто. Саме цього дня, 24 серпня, до російської столиці вперше за останні тридцять один рік (!) завітав з творчим візитом лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Національна заслужена капела бандуристів імені Г. І. Май- бороди.

Святковий день розпочався з урочистого покладання квітівдо пам’ятникаТарасуШевченку.Надзвичайний іПовноважнийПосол України в Російській Федерації Володимир Єльченко,його дружина пані Ірина Єльченко, представники Посольства,керівництвоНаціональногокультурногоцентруУкраїнивМосквівособігенеральногодиректораВолодимираМельниченкавкло-нилисяВеликомуКобзаревіумузичномусупроводіНаціональноїзаслуженоїкапелибандуристівіменіГ.І.Майбороди.Впершезаостаннєдесятиліттяцейтрадиційнийзахідбувнастількиурочи-стимтавражаючекрасивим.

А ввечері всіх вітали у Національному культурному центріУкраїни в Москві. Саме цього дня було відкрито виставкуукраїнських художників, на якій представлені полотна СергіяДуплія, Олександра Ольхова, Світлани Лящук-Лебіги, ЄвгенаЛещенка,ОлексіяШаповаловата інших.АувеликійглядацькійзаліЦентрувідбувсясвятковийконцерткапелибандуристів,щоставсправжнімвідкриттямнелишедлямосковськихукраїнцівтамосквичів,більшістьзякихвпершечулиібачилицейколектив,алейдляартистів,яківідкрилидлясебемосковськупубліку,якухудожнійкерівникта головнийдиригентколективу, заслуженийартистУкраїниАндрійКозачоквлучноіцілкомсправедливона-звавінтелігентною.Алевсіпобоюваннязприводуприйомубулимарними,прощопромовисто свідчилавщентпереповнена гля-дацьказала.Цебувсаметойвипадок,колиговорятьпропереан-шлаг.

роЗдІл ІV Іпостасі національного мистецтва

108

Розпочався вечір вступним словом генерального директораЦентруВолодимираМельниченка, який теплопредставивНад-звичайного і Повноважного Посла України в РФ ВолодимираЄльченка та його дружину пані Ірину, чия присутність надалаособливоїурочистостіізначущостісвяту.Удоповідізнагодисвя-та ВолодимирЮрійович висловив задоволення,що перші йоговідвідиниЦентруспівпализісвяткуваннямголовногодержавно-госвятаУкраїни.

Зазвичай, гості приїздять не з пустими руками. НачальникУправлінняміжнароднихзв’язківМіністерствакультуриітуризмуУкраїнипаніОльгаДарибоговавручилаподарунокдляЦентрувідМіністракультуриітуризмуУкраїниМихайлаКулиняка—іменнубандуру, а колектив капели — символ українського козацт-ва — Козака Мамая. Не залишились без подарунків і артисти.Національний культурний центр України вМоскві кожному назгадкупроцейнезабутнійденьвручивкниги,виданіЦентром,—«УкраїнськадушаМоскви»та«Українськінаголосимосковськиххрамів».

Московська публіка почула близько трьох десятків з майжепівтисячітворів,якієврепертуаріколективу.Концертнапрограмапоказалавсютворчупалітруколективу,боскладаласьспеціальнодлягастролейуМоскві.Звучалиукраїнські,знаніусіма,народніпісні«Закувалатасивазозуля»,«РеветастогнеДніпрширокий»,«Бандуристе,орлесизий»,«Ой,нагорітаженціжнуть»,«Розпря-гайте, хлопці, коні», твори сучаснихкомпозиторів—два хори зопери«Гайдамаки»намузикуО.Білаша,зарубіжнакласика—Дж.Россіні«Поговір», інструментальнітвориувиконанніансамблю«Козаки», квартету бандуристів, солістів, серед яких одним знайяскравішихвиступівбуловиконанняв’язанкиукраїнськихна-роднихтанцівнастаросвітськійбандуріС.Захарцем.Наприкінціконцертунаслухачівочікувавсюрприз—російськіпісні«Ах,ты,степьширокая»та«КабыВолга-матушка».Ізакінчивсяконцерттрадиційним«Многаяліта».

Без перебільшення, для всіх присутніх концерт став однієюз тих подій, які запам’ятовуються на все життя. І дійсно, самепісля таких зустрічей люди стають справжніми патріотами танаціоналістамиунайкращомурозумінніцьогослова.

Осьтакмивідсвяткували19-урічницюнезалежностіУкраїнивМоскві.

Наступного дня артисти та художнє керівництво колекти-ву поділилось з нами своїми враженнями від зустрічі з москви-чами. Директор-розпорядник капели бандуристів, заслужений

працівниккультуриУкраїниРаїсаЧорногуз,призналась,щотакітеплі прийоми, як у Культурному центрі, бувають дуже рідко.Більшістьзартистівбулиуйогостінахвперше іякодинвизна-ли,що вЦентріпрацюєколектив, гіднийнайвищого статусу—Національного.

Будемо сподіватись,що і надалінашадержавабуде знаходи-тиможливістьпідтримуватимистецькізаходитакогомасштабутаґатунку.


110 111

Живі знаки української духовності

РОЗДІЛ V Живі знаки української духовності

(проект«Презентація»)


Магазин «Українська книга»

При Культурному центрі України в Москві працює магазин «Українсь ка книга», урочисте відкриття якого відбулося 27 квітня 2005 р. Тоді він запрацював у новому приміщенні, обладнаному сучас-ною технікою.

Взагалі, українська книгарняпереживалакілька відроджень. ЇїпершапоявауМосквідатуєтьсяпочатком30-хроківминуло-гостоліття.Зарадянськихчасівтутзавждиможнабулопридбатинайновішіукраїнськівидання,адлямосковськихукраїнціввонабулачинеєдиниммісцем,якеєдналозУкраїною.

Наприкінці1980-х—початку1990-хрр.книгарнясталасправ-жнім духовним осередком місцевого українського життя. Тут, ускромномуйневеличкомуприміщенні,відбувалисячисленнілі-тературні зутрічі тамистецькі вечори,щозбиралищирихшану-вальниківукраїнськоїкультури,письменників,науковців,журна-лістів.

Саме тоді українська громада Москви звернулася з прохан-нямпередатибудинок№9наАрбатідлястворенняКультурногоцентруУкраїни.Колиценарештісталося,підчасреконструкціїбулопередбаченовеликеприміщеннядлякнигарні,протезрядуоб’єктивнихпричинвонатривалийчаспрацювалананевеликійплощі. 18 січня 1999 р.магазин відновив своюроботу, а восени2004р.магазинбулопереведеновновеприміщення(75м2).Слідзауважити,щоцеєдинийкнижковиймагазиннавул.Арбат,атомувін доповнює цей старовинний культурний осередок російськоїстолиціукраїнськоюкнигою.

Увідкриттіоновленоїкнигарнівзялиучастьвідомідіячіукра-їнської науки та культури— головаВсеукраїнського товариства«Просвіта»ім.ТарасаШевченка,народнийдепутатУкраїниПав-лоМовчан,президентАкадеміїпедагогічнихнаукУкраїни,доктор

філософськихнаук,академікНаціональноїакадеміїнаукУкраїниВасильКремінь,народнийартистУкраїни,лауреатНаціональноїпреміїУкраїниіменіТарасаШевченкаБогданСтупка,головнийредакторвсеукраїнськоготижневика«СловоПросвіти»ЛюбовГо-лота,заступникдиректоравидавництва«Либідь»МаріяКургак.

ВасильКреміньпривітавприсутніхзтакоюзначущоюподієюв українськомужитті російської столиці й висловив сподіваннянаподальшуспівпрацюзКультурнимцентромУкраїни.ГоворячипроісторіюукраїнськоїкнигарнівМосквіПавлоМовчан,зокре-ма,відзначив,що«легендарна„Українськакнига“зарадянськихчасівбулазначноскромнішазасучасну,інемаєпорівняннятого,щобуло,зтим,щоєнині».

Сьогодні у книгарні представлено видання близько сімдесятивидавництвУкраїни,поміжяких«Либідь»,«Науковадумка»,«Ка-меняр»,«Освіта»,«Україна»,«Мистецтво»,«МузичнаУкраїна»,«Ве-селка», «Кальварія», «Критика», «Видавництво ім.ОлениТеліги»,«Видавничийцентр„Просвіта“», «Перун», «Картографія», «Техні-ка», «Смолоскип», «Альтернатива», «Фоліо», «Грамота», «Прапор»тощо.

Широко представлені книги з історії України, правова, нав-чальна, краєзнавча, довідкова література, підручники для вищоїшколи,мистецькіальбоми,фотоальбоми,мапийатласи,книгизкультури,філософії,етнографії,музики,нотнівидання.

ОсобливимпопитомкористуютьсякнигизісторіїУкраїни(на-сампередперіодКозаччини,визвольнихподійХХст.),українськакласика,літературапроукраїнськітрадиції, збіркинароднихпі-сень, картографічна продукція, самовчителі української мови,словникитаюридичналітература(кодекси).

Вартовідзначити,щоновіукраїнськівидання,якіможнаприд-бативукраїнськійкнигарнівМоскві,незавждиможназнайтивсамійУкраїні.Якщовасортиментімагазинунемаєпотрібноївамкниги(аудіо-,відеопродукції),єможливістьзамовити.

Найпопулярніша аудіопродукція — українські народні пісні,українськаестрада1950–1980-хрр.,дискиНіниМатвієнко,Дми-траГнатюка,ТаїсіїПовалій,СофіїРотару,ОксаниБілозір;фільми,присвяченівидатнимукраїнцям(БогдануХмельницькому,ІвануМазепі),фільми-опери«ЗапорожецьзаДунаєм»,«Наймичка»...

Назвемо також найцікавіші видання, представлені в україн-ськійкнигарні.Цесерія«Особистість ідоба» (ЯрославМудрий,КнягиняОльга,ДанилоГалицький,ІванМазепатощо),книгипроМихайлаГрушевського,СимонаПетлюру,ВолодимираВинничен-ка,ІванаВиговського,АнатоліяСолов’яненка,НінуМатвієнко,

112

роЗдІл V

113


Раїсу Кириченко, Катерину Білокур; фотоальбоми видавництва«БалтіяДрук»(«Україна»,«ЗамкиіфортеціУкраїни»тощо),серії«Українськакласика»(видавництва«Фоліо»),«Шкільналітерату-ра»(видавництва«Грамота»);книгиіфотоальбомипроукраїнськіміста(Київ,Львів,Одесу,Чернігів,Івано-Франківськ).

В українській книгарні можна придбати і сувенірну про-дукцію— кераміку малих розмірів з Полтавщини та Галичини,дерев’яніхудожнівиробизГуцульщини,атакожукраїнськийна-роднийодяг,майкитаіншівиробизнаціональноюсимволікою.

«Національний культурний центр України в Москві»(ukrcentr.org)


Презентація книги «Великий Голод в Україні 1932–1933 рр.»

П’ятнадцятого жовтня у конференц-залі Культурного центру України в Москві було презентовано чотиритомне видання матеріа-лів Конгресово-президентської комісії США «Великий Голод в Україні 1932–1933 рр. Свідчення очевидців для Комісії Конгресу США», яке представив відомий український вчений, доктор історичних наук, за-ступник директора Інституту історії України НАН України Ста-ніслав Кульчицький.

ГенеральнийдиректорЦентру,доктор історичнихнаук,член-кореспондент АПН України Володимир Мельниченко, відкри-ваючи презентацію, розповів про перші кроки дослідження Го-лодоморувУкраїні,щосталоможливимлишевдругійполовині1980-хрр.,колибулознятотабуізсамогослова«голод»із’явилисяпублікаціївпресіСтаніславаКульчицького.

«Заборонаслова„голод“булаоднимізтрьохелементівтерорунадУкраїною,яканапочатку1930-хрр.загрожувалавеликимсо-ціальнимвибухом...—сказавСтаніславКульчицький.—Іншимиелементамибулихлібозаготівля,підмаскуваннямякоївилучалисявсізапасиїжі,таблокадаУкраїнийКубані...Цезабезпечилодозо-ваневинищенняукраїнськогонаселення».

ПроблемаукраїнськогоГолодоморувжедавновийшлазамежіУкраїни.Процесвідчитьвеликазацікавленістьсвітової громад-ськості.ЩожсаметрапилосявУкраїнійчимцейголодвідрізня-єтьсявідголодувРосії?

Ідея дослідження Голодомору спеціальною комісією КонгресуСШАналежалачисленнійукраїнськійдіаспорі.Протесередпротив-никівукраїнськихстудійбулинетількичисленнірусисти,алейадмі-ністраціяпрезидентаСШАРональдаРейгана.Втім,завдякикмітли-востісенаторіввідукраїнців,цейпроектвсе-такивдалосяздійснити.

СтаніславКульчицькийрозповівпродіяльністькомісіїзроз-слідування причин Голодомору, яка звернулася за допомогоюдо відомого радянолога ДжеймсаМейса. Власне, завдяки йомута Роберту Конквесту світ дізнався про Голодомор в Україні1932–1933рр.Зважаючинате,щодоступудорадянськихархівівнемоглойбути,науковціскористалисяметодикоютакзваної«oralhistory»,зібравшисвідчення203-хукраїнців.Урезультаті,вийшлиусвіт1600сторінокісторіїукраїнськогосела,доведеноготерорис-тичнимрадянськимрежимомдомежіжиттяісмерті.

Присутні на презентації українські діаспоряни, російські на-уковці та журналісти, користуючись нагодою поспілкуватися зоднимізпровіднихдослідниківГолодоморувУкраїні,поставилинизкуцікавихпитань.Більшістьізнихстосувалисяпроблем,якістаютьнаперешкодівивченнюпричинтанаслідківсталінськоготерору, середяких,насамперед,недостатнядокументальнабаза,суперечливіданіщодокількостізагиблих,невеликакількістьжи-вихсвідківтихподійтощо.

«Національний культурний центр України в Москві» (ukrcenter.org), 16 жовтня 2008 р.


Поетки, «опромінені часом», у Культурному центрі України в Москві

Відомий український публіцист Дмитро Донцов неодноразово звертав увагу на волюнтаризм і колосальну емоційність в українській жіночій поезії, насамперед у творчості Лесі Українки та Олени Те-ліги. Це, на його думку, і є ті якості, які мають найбільше значення для майбуття не тільки українського художнього слова, але й укра-їнської нації в цілому.

ДнямивКультурномуцентріУкраїнивМосквібулопредстав-ленотворчістьдвохсучаснихукраїнськихпоеток—ЛюбовіГолотийСвітланиЙовенко.

114

роЗдІл V

115


Зустріч, запланована як вечір любовної лірики, розпочаласьізтворчихбіографійпоетесізгадуваннябагатьохвизначнихіменукраїнськогокрасногописьменства,томуперетвориласьнанеза-бутнюзустрічізвишуканоюйпалкоюукраїнськоюлірикою.

СвітланаЙовенко— авторка п’ятнадцяти поетичних збірок,книги прози «Любов під іншим місяцем», лауреат міжнародноїпремії«ЗолотаФортуна»,протягомтридцятироківзавідуєвідді-ломпоезіїжурналу«Вітчизна»,насторінкахякоготворитьанто-логію сучасного українського письменства, що налічує близько150митцівслова.

ПоетесаподарувалагостямЦентруглибокіфілософськірозду-минадбуттямлюдини,віршіпрокохання,проідеальногочоло-вікатажіночудолю.НеоминулавонайЧорнобильськоїтрагедії,прочитавшисвоївірші,пронизаніжалемі,водночас,палкимпраг-неннямзарадитиційвеликійранінатіліУкраїни.Доречі,поемаСвітланиЙовенко«Вибух» свогочасу сталапершимпоетичнимтворомпроЧорнобильівикликалачималийрозголос.

Вартолишенавестипершірядки їївіршів,якіпрозвучалинавечорі,—«Тебелюбити—душузагублю...»,«Двіжінки,двісльо-зинки,двізмії...»,«Цілунокжоденсерцянедістав...»,«Закоханихочейзасліпленість...»,абизрозуміти,щопереднаминеповторнийсвітжіночихпочуттів,майстерносплетенихумістичнуформулужіночоїмудростійбезмежноїлюбові.

«Спасибі,щовиє,щодалековідБатьківщинизберігаєтелюбовдонашоїмови,донашоїписемності»,—сказалаСвітланаЙовен-конаадресуукраїнськоїгромадиМоскви.

У сучасній українській поезіїжінки компенсують певну від-сутністьмужностіщирістюпочуттівтаенергієюслова.ВідомийукраїнськийписьменникІванШишоввисловивдумкупроте,щосучаснаукраїнськажіночалітература—цеодназкращихлітера-турсвіту,атакихіменякЛінаКостенко—одиницінавсійпла-неті.

«УнасуРосіїпоетичнийжіночийструмокнетакийсильний,яквУкраїні»,—вишуканоюукраїнськоюмовоюсказавсекретарСпілки письменників Росії, випускник Київського державногоуніверситетуім.Т.Г.ШевченкаВолодимирСередін,подарувавшиЛюбовіГолотідвотомнузбіркутворівМиколиРубцова.

Відомий московський письменник, заступник директораБібліотеки української літературиМоскви Віталій Крикуненко,даруючи Світлані Йовенко «Антологію української поезії», під-готовануйвиданунимуМосквіукраїнськоюмовою,сказавпротворчістьпоетки:«Заїїплечимавідчуваєтьсялітературнийгори-

зонт покоління, яке надзвичайно чутливо ставилося до поезії».І навів рядок з вірша,що дуже влучно характеризує українок умистецтві:

Чицедушівисокі,чизорізаходятьсякриком.

ЗавизначеннямВіталіяКрикуненкапоезіяЛюбовГолоти—це«потік образів, асоціацій, експресія нового покоління, зосеред-женнянакореняхукраїнськогонароду».ІціякостіїїСловаєтимщирішими,щовонародомізТаврії,збезкрайніхстепівігероїчноїукраїнськоїминувшини.

Любов Голота — авторка багатьох поетичних збірок, кількохкнигдлядітей,книгипубліцистики«Сотворіння»,лауреатпремійім.ВолодимираМаяковськоготаім.ВолодимираСосюри«ЛюбітьУкраїну»,членНаціональноїспілкиписьменниківУкраїни,голов-нийредакторвсеукраїнськоготижневика«СловоПросвіти»—за-чарувалаприсутніхсвоїмнадзвичайноенергійнимсловом,напов-ненимбагатимзмістоміцілкомсучаснимзвучаннямдавніхтем:

ПоставимонапокуттівисокусвічуСлованашого–хайвозсіяє!ВогнемрівниміяснимсвітитимеСлово...

Цяжінка,«народженавстепах»,оспівуєпошукидуші«умокрихдзеркалах»вічнихслідів,витворюєнеповторний«дівич-вечір»,за-коханийу«княжич-вечір»—іїї«душазабувапроспочинок».

Незалишаютьбайдужимиівірші,просотанінародноюмело-дикоюімовноюкрасою:

ПередлицемЗеленоїнеділіятричівмилась—вкопаниці,вкриниці,вміленькійрічечцінаднізеленімбалки...

«Колесазмотуютьдорогу»,«зеленийвогонь»трави,«намиленатрава»—такимияскравимиперлинамипересипанамовапоетеси.

Вірші Любові Голоти пронизані тривогою і піклуванням замайбутнєукраїнськоїнації,восновурозвиткуякоїмаютьбутипо-кладенібагатінаціональнітрадиції,культрідної землітажінки-Матері:

116

роЗдІл V

117


Такхтожми—етносчивженація?Рідняпословучичужі?...Ярозкажутобісебевідсамогомалечку,Переповімвідсамогокореня,—Просвоїхродичівхимернихрозкажу:Прохарактерників,Козаківігречкосіїв,Чумаківімірошників...Ярозкажутобівсе,Ямушутобівсерозказати...

ВіршіСвітланиЙовенко—цепоезіяроздумівідуховногоочи-щення, її звучання — своєрідний ритуал «омовіння» поезією і,водночас,підготовкадотакоїжглибокоїтавиразнопатріотичноїлірикиЛюбовіГолотизїїнароднопоетичноюмелодикоюташале-ноюзакоханістювукраїнськуземлю,безкрайнійукраїнськийстепігероїчнуукраїнськуминувшину.ПоезіяЛюбовГолоти—вольо-ва, здатнавідродитипонівечену тривалими історичнимивипро-буваннями українську душу.Поетеса взагалі дуже оптимістичналюдина,азавдякисвоїйактивнійсуспільнійпраці,публіцистицітапоетичномуслову,завлучнимвисловомДмитраДонцова,на-лежитьдо«авторівенергетичногосвітогляду».

Удобу,колисуспільствочастосумніваєтьсявсправжніхжит-тєвихцінностях—духовномуспадковісвоїхпредків,колиукраїн-ськакультуразазнаєновихутисків,колизакриваютьсяукраїнськікнигарні,аукраїнськунаціюотруюютьсловесниммотлохоміна-лаштовуютьпротивласноїісторичноїпам’яті,—самецеієчасдлязвучаннятакоїчистоїіводночастакоївишуканоїлірики.Бовонапоєднує суто національне й загальнолюдське... Це надзвичайноважлива ланка в процесі виховання нових поколінь українців,адженині,нажаль,дійсновартісналітературанезавждиотримуєналежнуувагузбокумолоді.

ЯкщожУкраїнанароджуєтакихпоетівіпоеток,тозаїїмайбут-нє,заформування її гуманітарноїаури,можнаговоритизопти-мізмомівпевненістю.

Гості Центру були приємно здивовані присутністю на вечорінародногоартистаУкраїни,лауреатаНаціональноїпреміїУкраїниіменіТарасаШевченкаБогданаСтупки,якийєчастимібажанимгостемуЦентрі.

Продолісучаснихукраїнськихпереселенцівзаговоривмоло-дийхлопчина,прочитавшипронихкількавіршів.ЗцьогоприводуЛюбовГолотарозповіла,щонасторінках«СловаПросвіти»вона

нещодавнорозпочаларубрику,вякійдрукуютьсятвориукраїнцівтакзваноїчетвертоїхвиліеміграціїзусьогосвіту.

ГенеральнийдиректорКультурногоцентруУкраїнивМоскві,докторісторичнихнаук,членНаціональноїспілкиписьменниківУкраїни іСпілкиписьменниківРосіїВолодимирМельниченко,завершуючитворчийвечірЛюбовіГолотийСвітланиЙовенко,по-дякувавпоеткамзанезабутніхвилиниспілкування:«Михочемо,щобвипам’ятали,наскількивизнанівРосії.Виобидвіоб’єднаніглибиннимвідчуттямукраїнськоїментальності,вашапоезіявві-бралавсебекрасуукраїнськоїдушізусімаїїрадощамийболями...ЩобуМосквівідчутиУкраїну,требачитатисамевашівірші:

Милостивий,Тидоменедобрий:плакуномнехайнепоростетадорога,заякою—обрій,Україна,дівчинкаістеп...»

Культурний центр України в Москві. — М.: ОЛМА Медиа Групп, 2008.


Надія на збережений спадок

Розмова з донькою Бориса Антоненка-Давидовича, письменни-цею, відомим лінгвістом, професором Московського державного уні-верситету друку Яриною Голуб.

— Пані Ярино, доля Вашого батька склалася доволі трагічно: 23 роки радянських таборів, після чого чекістська влада не давала йому та його сім’ї спокою аж до самої смерті. Яким залишився він у Вашій пам’яті?

—Незламним і непереможеним борцем. Він не потрапив дорозстрільних списків лише тому,щоне підписувавжодного об-винувальногодокументу.Поприфізичнуслабкість,хворобливийстаніпоганийзір,бувсміливимдокінця,апіслясмертідружинита ув’язнення синаЄвгена, приїжджаючи до нього, я помітила,якийвіннеобережний...

— Чи дотримувався Борис Дмитрович конспірації?—Батьконевизнававконспірації.Якосьмидомовились,що

колитребабудеприїхатизачерговимрукописом,якийвінпере-давбименіназбереження,тобатькомавнаписативлисті,щов

118

роЗдІл V

119


ньогозаболілаголова.Іводномузлистіввіннаписав,що«головапокищонеболить,але,може,скоройзаболить».Цежанекдотізжиття!..

Якосьянадіслалайомувідредагованіновеливпосилцізяблу-ками,загорнувшиїхурушникізсиньо-жовтимисмужками,апо-тімзапитала,чисподобалисьйомукольорирушника?Вінвідпо-вів:«Ой,цемоїулюбленікольори».

Вінніколинеховавсяітаквідвертокритикуваввладу,щойогоможна було легко звинуватити в націоналістичній, антирадян-ськійпропаганді.Алейогозвинувачуваливтероризмі,дочоговінніколинебувпричетним.ПриставленийдоменевідКДБчекістВіктор, який вимагав архів батька, дивувавсяйого «мужності тасилідуху»,розповідаючипройогоповедінкувлікарні,девінпо-мирав.Аджепередсмертюбатькооголошувавголодування,іче-кістизмушенібуливиконатийоговимогу—дозволитизустрітисязМихайлиноюКоцюбинською.

— Чи намагалася радянська влада «приборкати» той великий батьків потенціал, використати його в своїх цілях?

Післяповерненнябатькаіззаслання,йогохотіли«приру-–чити».Спочаткузапропонуваличленствовпартії,алевінніколидонеїненалежав,томуйпоновлюватисявідмовився.Потімви-кликалийогодоЦКізапропонувалиперсональнумашинузводі-єм,абивінпопоїздивУкраїноюінаписав,як«квітнутьколгоспи»,якчудоволюдиживутьурадянськійУкраїні.Цюкнижкувидалибдлязакордонногочитача,азанеївінотримавбиШевченківськупремію.Нацебатьковідповів:«Моєперонепродається».

— Крім прози Борис Дмитрович залишив чудові вірші. Яка їх доля?

—Їхпам’яталалишея.Оскількивіршініденеможнабулозбе-рігати,колисьбатькозаписавїхнакасетуйвіддавмені.Яслухалайзапам’ятовувала.Деякі,наприклад,«Бранка»,язналащезмал-ку,аджебатькопереказавцьоговіршасвоємутоваришеві,зякимразомсидівутюрмі.Вінвийшовнасвободуіпередаввіршамоїйматері,авжевіднеїіяйоговивчила.

КолиябулавНімеччиніусвоєїтроюрідноїсестри,менезапро-силидоМюнхенанарадіо«Свобода»дляінтерв’ю.Відповідаючиназапитання,ячастоцитувалатюремнівіршібатька.Ітодіменізапропонувализаписати їхнарадіо.Цейзапистривавтригоди-ни,апотімвірші,доповненіукраїнськимипіснями,транслювалорадіо«Свобода».ЇхслухалиівУкраїні, івРосії.Опублікованіжбулизначнопізніше,уКанаді,разоміз«Сибірськиминовелами».Алеяхотілабздійснитиперевиданнябатьковихвіршівокремою

збіркою,оскількитойневеликийнакладшвидкорозійшовся.Висамі можете переконатися, якою гарною українською мовою їхнаписано.

— Так, адже Антоненко-Давидович написав чудову книжку «Як ми говоримо» з проблем стилістики української мови.

—Віндужевболівавзамову,нелюбив,колиїїпсували.Колисьпотелебаченнювиступавміністросвітийговоривжахливимсур-жиком.Тодібатьконадіславйомулиста,вякомудорікав:«Якжецеви,міністросвіти,неволодієтерідноюмовою!Визаборонилидрукуватимоюкнижку„Якмиговоримо“увидавництві„Вищашкола“,алекнижкавийшлау„Радянськомуписьменнику“.Тожчитайтеїї».ПриватноголистанаадресуМіністерстваосвітиУРСРпрочиталасекретарка,атодійусіколеги.Ічерезтижденьцьогоміністразвільнилизпосади.

— Борис Антоненко-Давидович кохався в стилістиці української мови. А як сталося, що Ви стали російським мовознавцем? Що про це казав батько?

—Язавждилюбилалітературу,алерозуміла,щозарадянськоївлади ніколи не зможу писати так, як захочу. Закінчила літфакнаБрянщині,післячогоможнабулойтинакафедрулітератури.Однак,япішланакафедруросійськоїмовизметоюподальшоговикладання.Батькодужедобре ставився доросіян.Він їхпова-жав ібагатозкимтоваришував.Колиждізнавсяпромійвибір,то сказав: «Мені, звичайно,шкода,що типрацюватимешненаукраїнськукультуру,алетішитьте,щовтебеєідеяітибудешви-вчатитворчістьвидатногоросійськогописьменникаСергіяЄсе-ніна».Вінчитавісхваливмою«Стилистикурусскогоязыка»,якавийшлау1979р.

— Розкажіть, будь ласка, про вашу книгу «Мій батько — Борис Антоненко-Давидович».

—МійвиступвМюнхенінарадіо«Свобода»почувДмитроЧуб,письменниківидавецьізАвстралії.Дізнався,якменезнайти,за-телефонувавдонімецькогомістечкаГельдейберґа,деятодіпере-бувала, іпопросивнаписатиспогадипробатька.Намагаючисьутакийспосібушануватипам’ятьАнтоненка-Давидовича,написа-ладвамаленькінариси,якібулиопублікованівКанаді.Алевонимені зовсім не подобалися, тому я на деякий час залишила цюідею.ТазгодомнадіслалаЧубовіновийрукопис,інезабаромвінвидавкнижку.ЦіспогадизакінчувалисямоєюзустріччюзбатькомуКиєві,ужепісляйогозвільнення.Потімвийшладругачастинаспогадів.ПорадившисьізЧубом,якийспонсоруваввидання,мивирішилиздійснитийоговУкраїні,уПолтаві.АвМосквізадо-

120

роЗдІл V

121


помогою тодішнього радника з культури Посольства України вРФпоетаВіталіяКрикуненкабулоорганізованопрезентаціюцієїкнижки.

— А яка доля спіткала рукописи Бориса Дмитровича?—Мати, коли чекала арешту в 1937 р., для рукописів батька

знайшла добру схованку—у комуналці, демимешкали, у вби-ральнінаантресолях,увеликійвалізі.Колимамузаарештовува-ли,чекістипоперекидаливсевїїкімнаті,авгромадськомутуалетініхтонездогадавсяшукати.Напочатку1941р.доменеприйшовмійбратЛевко,синбатькавідпершоїдружини.Вінзабравдосебевсірукописи.Алесталасятрагедія—Левкопомернавесні1941р.вшістнадцятирічномувіці.Рукописизалишалисявтіток,почала-сявійна,івонитихрукописівнезберегли:спалиливпечіпідчаснімецькоїокупації.

— Утім, завдяки Вам побачили світ «Сибірські новели». Як Вам удалося їх зберегти?

—Батькосподівався,щоязбережуйогоспадок—архів,ібоявся,щочекістизмусятьменейоговіддати.Підчаснашоїостанньоїзу-стрічівКиєві,вінузявізменеобіцянкуприїхатинапохорон.Яска-зала:«Приїду,таточку,тащенескоро!»Алейомуставаловсегірше,йогопоклаливлікарнюіззапаленнямлегенів,івесьчаспоручбуладоглядальниця.Батькоздогадався,щодоньогоприставленосек-сотку,якамаладізнатися,вкогозберігаєтьсяархів.Вінзрозумів,щоменінетребаприїжджатидоньоговлікарню,бочекістивідразупровседізналисяб.Дотогож,йомубуловідомо,щорукописи,яківіндававсвоїмдрузям,булоконфіскованопідчасобшуків.

— Чи цікавився архівом хтось із друзів батька або рідних?—КолинапоминкахЯринаМолодша(батьковапасербиця)та

їїчоловікБорисТимошенкозапиталимене,чиязберегларукопи-сибатька,явідповіла:«Усе,щобуловмене,спалила,богебістипогрожувалийвимагаливіддатирукописиїм».Навітьїмянемог-ладовірититаємницю—аджестінитеж«маютьвуха».Зацюмоювідповідьбатьковідрузітайогозятьдужегнівалися,аЯрусяпла-кала.Утім,завдякитакійобачності,примірники,щоязберегла,залишилисьізчасомбулинадрукованівУкраїні.

— Багато моїх друзів-росіян були в захваті від творів Вашого бать-ка. Чому ви вирішили перекласти їх російською мовою?

—Батькопросивмене,щобяпереклалаівидалайоготвориро-сійськоюмовою.КоливінповернувсявУкраїнупісляреабілітації,вийшлазбірка«Вибране»,якувінназивав«перебраним».Апотімйоготворивзагалінедрукували.УМоскві,до75-річчя,готуваласядодрукукнижкаросійськоюмовою,алеїїтакіневидали.Єдина

російськомовназбірка—цемійпереклад«Сибірськихновел»—«Прочитайтепослемоейсмерти»,щовийшовульвівськомуви-давництві «Каменяр» (спочатку лише 300 примірників, пізнішемоїмкоштомще1050).Явиконалапроханнябатька,алежтількидо100-річчявіддняйогонародження.

— Борис Дмитрович писав щось про Українську національну рево-люцію 1917–1920 рр.?

—Аякже!ВінслуживуарміїУкраїнськоїНародноїРеспублі-кийрозповівпроцеуспогадах«Нашляхахіроздоріжжях».ТамідетьсяпроГромадянськувійнувУкраїні.Алебатьконадрукувавїхлишеводномупримірникуйнедавмені,бозатакийтвірмоглибзаарештувати.Томузберігаврукописусебе.Аколипідчасобшукуйогозабрали,вінсказав:«Увашихсейфахнадійнозбережеться».ЧерезбагатороківмизвернулисядоСБУзпроханнямповерну-тицейрукопис,аленамвідповіли,щовсезнищено,якматеріал,що не мав жодної цінності. Потім Тимошенкові зателефонувавякийсьчоловік:«Якщовасцікавитьцейрукопис,тояйоговинісізЧК,івінзберігаєтьсяумене.Яможуйогопродатизадвітисячідоларів».Урешті-рештТимошенкокупивціспогадизап’ятсотдо-ларів.НезнайомецьпризначивйомузустрічуГолосіївськомулісі,і,незважаючинавеликунебезпеку,чоловікЯринитакизустрівсязним.Незабаромцякнижкавийшлавсвіт.

— Що розповідав Вам батько про Голодомор в Україні?—Янародиласясаме1932р.,мижилитодівмістійзнали,що

робитьсянаселі.Батькооповідав,якуКиєвіті,хтоякосьзмігізсела втекти,жебракувалий просили допомоги: «Яйду вулицеюібачу—сидитьжінка-селянкайнарукахтримаєнемовля.Вонавжемертва,адитинасмокчеїїмертвігруди».Вінневстигнаписа-типроце.Єлишеоднановела«ПротежедядіВасі»пронімудів-чину,якапережилавсіжахиГолодомору.

— Незважаючи на те, що більшу частину життя Ви мешкаєте в Росії, у Вас чудова українська мова. Кому завдячувати?

—Мамадужелюбилаукраїнськумову,і,щобянезабувалаїї,зімноюзавждиговорилатількиукраїнською.Яїйподарувалара-діоприймач, по якому ми слухали передачі українською мовоюзКиєва.Вонацимдужетішилася.КолижмоявнучкаЮлябуламаленькою,ячиталаїйукраїнськіказки.АсинОлександрдобрерозумієукраїнськумову.

— Розкажіть, будь ласка, про свою маму. —Післязакінченнятермінузасланнямоюмаму,НаталюКар-

пенко,в1944р.зКазахстанудоЗлинки,наБрянщинувикликалаїїзнайома,КатеринаРубанова,зякоювонитампотоваришували

122

роЗдІл V

123


(Рубанова була в евакуації). Вона, повернувшись на Брянщину,сталаголовоюміськвиконкому.Мамапрацювалав«Бюроінвен-таризації»,хочзаосвітоюбулахудожницею,закінчилаКиївськийхудожнійінститут.Навесні1944р.тіткапривезламенезМосквидомами.Вона дуже змінилась, я ніякнемогла вимовити слова«мати»,але,все-таки,потімзвикладонеї.Спочаткубулобагатотруднощів,немалинавітьщоодягти.Мамадовгоходиланаробо-тубоса,зрулеткоютавгарнійвишитійсукні,якуколисьподару-вавїймійбатько.Алеголовне,щомибулиразом!Із1948р.вонасталавикладатималюваннявпедучилищі,якещойнотамвідкри-лося.УЗлинцімамазнаходилачасімалювати.Їїроботиекспону-валисьумісцевомумузеї.Уменезалишилосьбагатокартин,однузякихвонаназвала«Білихяблуньдим»,знаючи,щоязаймаюсяСергіємЄсеніним.Післязакінченняшколиявступиладопедаго-гічногоінститутувНовозибкові(цемістознаходитьсяза18кмвідЗлинки).Закінчилайого,імене,яквідмінницю,рекомендуваливаспірантуру.ЗахистиласьявКиєві.

— Чи давно Ви були в Україні?—Кількамісяцівтому.Уденьмогоприїздупоїхалинакладо-

вище,дезбиралисябілямогилибатька.ІзмоєюназваноюсестроюЯрусеюсклалидокупинашспільнийгонорарзаперевиданнятво-рівбатька,івонапоставилакозацькогохрестазрожевогокаменя.ЇїсинБогданвідслуживпанахиду.Булобагатодрузівішануваль-ників творчості Антоненка-Давидовича, була йМихайлинаКо-цюбинська, з якоювінколись хотів одружитися.Опісля всіпо-їхали автобусомдоСБУ, депоказувалифільм, знятийна основінинідоступнихматеріалів.ЯзупиниласяваспірантськоїподругиГалиниВишневськоїімашиноюїїдочкизмоглатридніпоїздитизнайомимимісцямиКиєва.

— А як нині в Україні вшановують пам’ять Бориса Антоненка-Давидовича?

—Найбільшезасмучує,щойогонавітьвиключилизішкільноїпрограми.Батьковихтворівмайженедрукують,проньогомалозгадують.КолиябулавКиєві,впершучергухотілаподивитисянабудинок,демижили,деминуломоєдитинство,дезбиралисябатьковіоднодумці—Косинка,Підмогильнийта інші.БудинокрозташованийнавулиціСтрілецькій,івньомутеперпосольствоНорвегії. Знаю, що на ньому була меморіальна дошка БорисаАнтоненка-Давидовича,—їївідкривализамене.Зацетребадя-куватимоїйназваній сестріЯрині, яка дуже багато зробила длявшануванняпам’ятібатька.Іколимипід’їхалидобудинку,де«моївікна»,дезаарештувалимаму,пам’ятноїдошкиянезнайшла(десь

збокуневеличкановадошка,наякійнаписано,щотутжилаЛесяУкраїнка).

— На Вашу думку, чому так сталося?—Щодо вшанування пам’яті Антоненка-Давидовича, то га-

даю,щовУкраїнійогонамагаютьсязабути.Можливо,черезте,щовінусвоїхпоглядахбув іукраїнськимпатріотом, іодночас-ноінтернаціоналістом.Яринапокладаєнадію,щодобатькового110-річчявоназможедістатидозвілнапоновленнядошки.Алеявцьомусумніваюсь.Хотілосьби,звичайно,щобіякусьвулицювКиєвіназвалиім’ямбатька.УЛьвові,доречі,такавулицядавновжеє.

— Чи буваєте Ви у Культурному центрі України в Москві?—КультурнийцентрУкраїнивМосквідлямене—цечастинка

рідноїукраїнськоїземлі,кудияприходжу,якнаБатьківщину.Такуважаютьібільшістьмосковськихукраїнців,якічастобуваютьнаАрбаті.ЦьогорокумиразомізЦентромплануємопровестивечір,присвячений110-річчювід днянародженняБорисаАнтоненка-Давидовича.

— Які надії покладав Ваш батько на майбутнє України?—Батькозавждимріяв,щобнаселеннясталонародом.Іяга-

даю,щовУкраїніцесталося,колинамайданіНезалежностілюдиобстоялисвоєправонакращежиття.

«Літературна Україна». — 2009. — № 9. — 5 березня. — С. 1, 7.


Борис Олійник на Арбаті, 9

У Культурному центрі України в Москві відбулася зустріч колек-тиву Центру та української громади міста з видатним українським поетом, академіком НАН України, Героєм України, лауреатом Наці-ональної премії України імені Тараса Шевченка Борисом Олійником, який вже вдруге цього року відвідує Центр.

Почесного гостя представив генеральний директор Центру,доктор історичних наук, член-кореспондент АПН України Во-лодимирМельниченко:«Целюдина,якамаєміцнийморальнийстрижень, є уособленням національної гідності, порядності тамужності...Іядужерадий,щоКультурнийцентрУкраїнитаБори-саІллічапов’язуютьдавнідружністосунки».

ОсновноютемоюзустрічібулонаціональневідродженняУкра-їнитаїїсуспільно-політичнийрозвитокнаприкінціХХ—початку

124

роЗдІл V

125


XXIст.БорисОлійниктакожподіливсясвоїмироздумамизпри-водуукраїнсько-російськихміждержавнихвiдносиннатлісучас-ногозагальноєвропейськогопоступу.

«Яніколисвоїхпозиційнезмінював,алишевнихстверджував-ся,хочанамоїхочахдехтозмінювавїхпоп’ять-шістьразів...»,—такимисловамипочавсвоюрозповідьБорисІлліч.

Відповідаючи на питання присутніх про становище росій-ськоїмовивУкраїні,Борис Іллічнадзвичайновлучносхарак-теризувавнинішнюситуацію:«РосійськоїмовивУкраїнівима-гаютьнеросіяни,атакзвані„русскоязычные“співвітчизники.Це ті, хто на початку незалежностіУкраїни раптовоначепиликозацьківуса,одягнуливишиванкиіламаноюукраїнськоюмо-воюпочаликричати„Гетьросіян!“Ачерездеякийчас ті самі,одягнувшикосоворотки,почаликричати,щоукраїнціпригноб-люютьросіян.Томуяпросивбиросіяніукраїнцівдружитибезпосередників...»

Незважаючи на такий політичний вступ, на зустрічі БорисОлійник читав свої вірші, в яких любов до Батьківщини пере-плеласязнадзвичайнотонкимипереживаннямиукраїнськоїдушіщодоподальшої долі українськоїнації: «Двобій», «Мама», «Іко-на»,«Триптих»таінші.Доречі,вінформаційно-довідковійбіблі-отеціЦентруєвеликадобіркавиданьвіршівОлійника,зокрема,йподарованенещодавнозібраннятворівушеститомах.

НаступногодняБорисІллічякпочеснийгістьузявучастьуза-сіданніРадиукраїнськихземляцтвМоскви,наякомубулипри-сутніпрезидентПолтавськогоземляцтваВасильБебкотаголоваПравлінняземляцтваНаталяКівва.

«Кобза — українці Росії» (kobza.com.ua), 3 квітня 2009 р.


Гоголівський вечір у Культурному центрі України в Москві

Серед ювілейних заходів, присвячених 200-річчю Миколи Гоголя, які протягом квітня провів Культурний центр України в Москві, від-значимо два найяскравіші — відкриття персональної виставки відо-мого українського графіка Сергія Якутовича та презентацію ювілей-ної збірки творів Миколи Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки» (видавництво «Либідь»).

ЕкспозиціяграфічнихтворівСергіяЯкутовичанещодавнопо-бувала вПарижі, уштаб-квартиріЮНЕСКО, а післяМоскви їїпобачатьівіншихкраїнахАзіїтаЄвропи.

СергійЯкутович—добрезнанийуРосіїхудожник,томупоміжгостейЦентруцьоговечорабулобагатодрузівмайстра,відомихмитців,гоголезнавцівтакерівниківукраїнськихгромадськихор-ганізаційміста.

РозкриваючиприсутнімсвоєбаченняпостатіМиколиГоголятайоготворчості,художниксказав:«Гогольпройшовчерезусемоєжиття,і,якхудожник,янезнав,якдоньогонаблизитися.Яба-чивізнавйого,якзнаютьсебе,аленемігрозповістипронього...Колижстворювавціроботи,хотівпоказатинесебенатліГоголя,аГоголявсобі».ХудожниккількатеплихслівсказавіпроЦентр:«Гадаю,щовцьомубудинкузібранаенергіяукраїнськоїекспансіївросійськукультуру,ідужеважливо,щоКультурнийцентрУкраї-низнаходитьсявсамомусерцікультурногожиттяРосії».

Генеральний директор Центру, лауреат Національної преміїУкраїниіменіТарасаШевченкаВолодимирМельниченкопредста-вивтворцівювілейноговидання«Вечори...»—директораДержав-ногоспеціалізованоговидавництва«Либідь»ОленуБойко,худож-никаСергіяЯкутовичатаупорядникатексту,докторафілологічнихнаукВолодимираЗвиняцьковськоготаувступномусловірозповівприсутнімпроГоголевімісцяАрбатуймістичнеперетинаннядольдвохвеликихукраїнців—ТарасаШевченкайМиколиГоголя.

ПропідготовкуювілейноговиданнятворівМиколиГоголяроз-повілиОленаБойкотаВолодимирЗвиняцьковський,щопротя-гомкількохроківнатхненноготувалисядовеликоїдативсвітовійлітературі(укнизівміщеностаттюВолодимираЗвиняцьковсько-го,уякійвіндосліджуєскладнуйбагатограннупостатьМиколиВасильовича).

Присутній на вечорі відомий гоголезнавець, доктор філологіч-нихнаук,ШевченківськийлауреатЮрійБарабашпривернувувагуприсутніхдопитанняпронаціональнусамоідентифікаціюМиколиГоголя.«Гогольувійшовдоросійськоїлітератури,збагативширосій-ськулітературнумову,алеприцьомудушавньогозалишаласяукра-їнською,—сказаввін.—Тойдух,тісоки,яківінувібравзукраїнськоїземлі,зісторії,зізнаньсвоїхпредків,жиливньомудосамогокінця...Іяхотівбиподякуватитворцямцієїзбіркивпершучергузадумкуйдушу,вкладенівцевидання,інавітьзавміщенусамепершуредакцію„ТарасаБульби“,проякучастонамагаютьсянезгадувати».

Вітання авторові експозиції та представникам видавництва«Либідь» прозвучали від українського космонавта, двічі Героя

126

роЗдІл V

127


СРСР,ниніпрезидентаТоваристваукраїнськоїкультури«Славу-тич»ПавлаПоповича.Вінізвеликоюлюбов’юпригадавпросвоєзахопленнятворчістюМиколиВасильовичащезюнацькихроків,подякувавшиСергіюЯкутовичутаКультурномуцентрузапрове-денняцієївиставки.ПрозвучаливітанняйвідМеморіальногому-зеютанауковоїбібліотеки«ДімГоголя»,московськоїшколи№59ім.М.В.Гоголя,яких ізКультурнимцентромУкраїнитривалийчасоб’єднуєвеликийГоголь.

* * *

КультурнийцентрУкраїнивМоскві здійснюєдовготривалийпроект «МиколаГоголь» з 2008 р.Йогопочаткомбула виставкаживопису та графікина гоголівську тематикународного худож-никаРосіїАнатоліяЗикова,яка,нажаль,сталайогоостанньоюприжиттєвоювиставкою.Пізнішевідбуласявеликавиставкажи-вописустудентівКиївськоїдитячоїакадеміїмистецтв,якупред-ставилипрезидентАкадемії,академікАкадеміїмистецтвУкраїниМихайлоЧембержітавіце-президентАкадеміїмистецтвУкраїни,народнийхудожникУкраїниВікторСидоренко.У2009р.уЦентрібулопрезентованокнигу«Гоголь.Изписем.Чтоможетдоставитьпользудуше»,автор-упорядникякоїІринаМонаховаспробувалазібратиепістолярнуспадщинуписьменника,присвяченуйогоду-ховнимпошукам.

Низкусвятковихзаходівдо200-річчяМиколиГоголявКуль-турному центрі України відкрив вечір, на якому відбулося про-слуховування унікального компакт-диска, створеного за участюЦентру«МиколаГоголь.Останнідні.Заспогадамисучасників».Це своєрідний літопис останніх днів Миколи Васильовича. Надискузаписаноукраїнськінародніпісні,щоїхтаклюбивГогольтаспівав,збираючисьізкращимидрузямиОсипомБодянськиміМихайломМаксимовичем.НиніЦентр займаєтьсяпідготовкоюдодруку«Гоголевихпісень»,дебудезібранотекстийноти.Плану-єтьсятакожвиданняаудіо-додаткудоцієїзбірки.

Квітень2009р.видавсянадивонасиченимтеатральнимипо-діями,кільказякихвідбулосяврамкахVIФестивалю-конкурсунаціональних театрів «Москва — місто миру», присвяченого200-річчювідднянародженняМиколиГоголя.Цьогомісяцягос-тіЦентру переглянули виставу відомогомосковського колекти-ву—Муніципальногодраматичноготеатру«Нашдім»(м.Химки,Московськаобласть)«Старосвітськіпоміщики».АМосковськийтеатретнічноготанцю«Магік-балет»,художнімкерівникомякого

єзаслуженийартистРосійськоїФедераціїОлександрКрилов,по-казавзахоплюючешоу«Вечоринахуторі».

Культурнийцентрнеобійшовувагоюідеякінайпомітнішіза-гальномосковськігоголівськізаходи.ГенеральнийдиректорЦен-тру, цьогорічнийШевченківський лауреат Володимир Мельни-ченко27березнявзявучастьувідкриттіМеморіальногомузеютанауковоїбібліотеки«ДімГоголя»наНікітськомубульварі,7а,деГогольживіпомер.Вінпередавмузеюкниги«ТарасШевченкоіМихайлоЩепкін»,«„НаславунашоїпреславноїУкраїни“(ТарасШевченкоіОсипБодянський)»таювілейнузбіркутворівМиколиГоголя«ВечоринахуторібіляДиканьки»(К.:Либідь,2008),ілю-строванувідомимукраїнськимхудожникомСергіємЯкутовичем.

КультурнийцентртамузейГоголяпов’язуютьдавнідружністо-сунки,тожйогоспівробітникитаукраїнськадіаспораміставідві-далиновуекспозицію.Доречі,ВолодимирМельниченкопобажавдоповнитиновуекспозиціюпортретаминайближчихдрузівМи-колиГоголя—ОсипаБодянськоготаМихайлаМаксимовича.

На сцені Культурного центру організували ювілейні за-ходи й українські земляцтва Москви. Зокрема, спільно з Лу-ганським земляцтвом відбувся літературно-музичний вечір,присвячений 200-річчю від дня народження Миколи Гоголя.Режисер-постановниксвятковоїпрограми—народнийартистРо-сійськоїФедераціїОлександрГолобородько.ІтрадиційнийУкра-їнськиймузичнийсалон,щозібравшанувальниківукраїнськогословатапісні,тежбувприсвячений200-річчюГоголя.

«Слово Просвіти», квітень 2009 р.


Як Шевченко споглядав Москву

У Культурному центрі України в Москві відбулася презентація авторської енциклопедії-хроноскопу «Шевченківська Москва» (М.: ОЛМА Медиа Групп, 2009) генерального директора Культурного цент-ру України в Москві, доктора історичних наук, лауреата Національ-ної премії України імені Тараса Шевченка Володимира Мельниченка.

Володимир Юхимович багато років плідно працює над до-слідженнямперебуванняТарасаШевченкавМоскві,анапочат-куцьогорокуйогонауковірозвідки—книги-монографії«ТарасШевченко і Михайло Грушевський на Старому Арбаті» (2006),«„НаславунашоїпреславноїУкраїни“ (ТарасШевченко іОсип

128

роЗдІл V

129


Бодянський)»(2008)і«ТарасШевченко:„МійвеликийдругЩеп-кін“»(2009)отрималинайвищувідзнаку—НаціональнупреміюіменіТарасаШевченка.

— Енциклопедія-хроноскоп «Шевченківська Москва» могланародитисятількипіслятого,яквийшлипопереднікниги,—ска-завнапрезентаціїВолодимирМельниченко,—ієрезультатомба-гаторічноїроботи.Навідмінувідзвичноїенциклопедії,побудова-ноїзаалфавітнимпринципом,якийфактичнорозриваєцілісністьісторичної картини, хроноскоп,навпаки, дає змогучерезокреміподіїпобачитицюкартинубільш-меншзавершеною.Тимбільше,щовисвітленнявкрайкороткогоперебуванняТарасаГригоровичауМоскві(всьоготрохибільшеодногомісяцязап’ятьприїздівпро-тягомчотирьохрізнихроків)органічновимагаєзастосуваннясамехроноскопу.Алеводночасянемігвідмовитисьвіденциклопедич-ного,алфавітноговикладуматеріалу,щодаєможливістьвиокре-мити,акцентуватинайістотнішіімена,назви,терміни,відомості.

Ізпромовоюнапрезентаціївиступивдокторфілологічнихнаук,професор, головний науковий співробітник Інституту світовоїлітературиім.М.ГорькогоЮрійБарабаш:«Вихідцієїкнижки—значущаподіявсучасномушевченкознавстві.Вонаунікальнаіоб-сягомохопленогоматеріалу, і тимобразомКобзаря,якийпостаєзісторінок,інавітьобразомавтора.Читаючиїї,виникаєпитання:кимвонанаписана?Істориком,вченим,архівнимпрацівником,чинашимсучасником,чиписьменником,якийволодієживимсло-воміможесказатищосьвідсебе,чилітературознавцем,якийко-ментуєдеякісуперечливімоментившевченкознавстві?Енцикло-педії,якправило,пишутьпротягомбагатьохроківвеликінауковіколективи,атутодналюдинамаємужністьдлятого,щобвзятисязацейжанр.Причому,ВолодимирЮхимовичзумівоб’єднатийіс-торичнийматеріал,ісвійкоментардофактівтапонять,яківживавШевченко,ілюдей,зякимивінтутбачивсяідружив.Виявляється,щоавторкнигизумівоб’єднативсобівсіціаспекти».

Автора сердечно привітали також завідувач відділу етноісто-ричних досліджень Інституту політичних та етнонаціональнихдосліджень ім. І.КурасаНАНУкраїни, доктор історичнихнаук,член-кореспондентНАНУкраїниВалерійСолдатенко,завідувачвідділу історіїУкраїнськоїреволюції 1917–1921рр. Інституту іс-торіїУкраїниНАНУкраїни,докторісторичнихнаукРусланПиріг,керівникЦентруукраїнськихдослідженьІнститутуЄвропиРАН,кандидатісторичнихнаукВікторМироненко,акторДержавногоакадемічноготеатруім.Моссовєта,народнийартистРосіїОлек-сандрГолобородькотаінші.

Виданняобсягомпонад700сторіноквміщуєтубезцінну(безперебільшення)інформацію,якуповинензнатикоженукраїнець.Винятковоюособливістювиданняєте,щовньомуподановеликі,грунтовні статті, написані за дослівнимиШевченковими пись-мовими згадками проМоскву зі збереженням поетових назв—«Приїхавяу туюМоскву»,«ПустилисямиМосквуспоглядати»,«Максимович пошанував мене обідом» тощо, московські події,поетові враження й переживання. І всі вони подані у хроноло-гічному порядку, тобто, читач має можливість познайомитись зосновнимиподіямипоетовогоперебування уМоскві (в лютому1844 р., наприкінці березня—початку квітня 1845 р., в березні1858р.,втравнітавересні1859р.),сприймаючиїхчерезпризмуШевченковогобаченняйвідчуття.

Окремимрозділом«Московськідрузі»поданостаттіпромос-ковськихприятелів та друзівШевченка—МихайлаЩепкіна таОсипаБодянського.Крімтого,особливемісцевкнизіпосідаютьвірш«Чигрине,Чигрине...»,написанийуМосквівлютому1844р.,Шевченковівіршіперіодузаслання,редагованітапереписаніпо-етомуМосквівберезні1858р.

ТеперукожногознасєможливістьзпершихвустдізнатисьпроМосквузачасівШевченка.Яквін«блукавпозакарлючистихву-лицяхмосковських»,«місивмосковськугрязюку»,«розглядавтоцеркви, то собори», «любувавсякрасенемКремлем»,дратувався«дуженевдалимвеличезнимвитвором»ХрамаХристаСпасителятощо.

Упіслясловіавторговоритьпроте,щоенциклопедія-хроноскопнезакриваєтему,анарештісправдівідкриваєїїдлянаступнихдо-слідниківташевченкознавців.Доречі,невдовзівсіобласнінауко-вібібліотекиУкраїниотримаютьїїударунок.

«Голос України». — 2009. — № 211. — 7 листопада.


Історія великого народу в Москві

У Культурному центрі України в Москві відбулася презентація ви-давничого проекту «Україна: історія великого народу» (Київ, видав-ництво «Кріон»), у якій взяли участь його автори — доктор філософ-ських наук, член-кореспондент Академії педагогічних наук України, президент Інституту стратегічної політики Анатолій Толстоухов

130

роЗдІл V

131


та президент благодійного Фонду «Схід-Захід разом» Володимир Зу-банов.

«Упершучергумихочемо,щобпроектбувпатріотичним,—сказавВолодимирЗубановнапочаткупрезентації,—томуобра-лизаметупоказатиУкраїнуцілісноюнацієювїїрізноманітностіісторичного становлення. Яким чином?Шляхом якісної подачіісторичногоматеріалу.Дляцьогодороботибулозалученовисо-кокваліфікованих дослідників — кращих спеціалістів Інститутуархеології та Інституту історіїНАНУкраїни, історичних і крає-знавчихмузеїв,атакожпровіднихвчених-істориків,краєзнавцівтакультурологів».

Крім того, засновники проекту перед собою ставили за метупопуляризацію вивчення історії народу України та формуваннянаціональноїсамосвідомостіукраїнців.Середнадзавданьпроектуможна,безперебільшення,назватийвихованнялюбовідовітчиз-няноїісторії,їївидатнихлюдей,шанобливеставленнядопам’ятокісторії,архітектури,культури.Можнаговоритийпровихованняповагидоісторичногоминулогосвогонародуіпатріотичнихпо-чуттів.Згодна,щозвучитьдещопафосно,алесаметаківідчуттяоволодівають,колиберешдорукцівидання.

Насьогодніпроектскладаєтьсязсеминапрямків—шестиіс-торичнихтакультурологічного.Середнихєкількасерійісторич-ної літератури, наприклад, багатотомне науково-популярне ви-дання «Україна: хронологія розвитку» (5 томів) та енциклопедія«Україна—Європа:хронологіярозвитку»(5томів),атакожсеріяхудожньоїлітературинаісторичнутематику.

Усього за два з половиною роки свого існування проект вжеотримав визнання на престижних українських та міжнароднихкнижковихвиставках.Середнагород—дипломпершогоступенявномінації«Кращийвидавничийпроект»національногоконкурсу«КращакнигаУкраїни»VКиївськоїміжнародноївиставки,дип-ломпершогоступенявномінації«Зглибинизнань»національно-гоконкурсу«КращакнигаУкраїни»VIКиївськоїміжнародноїви-ставки,третємісцевномінації«Моякраїна»наVIМосковськомуміжнародномуконкурсідержав-учасниківСНД«Мистецтвокни-ги2009».

Чимжеособливецевидання?По-перше,ґрунтовністювикла-деного історичногоматеріалу, якийдає відповіді на багато запи-тань,щостосуютьсяукраїнців,зокрема,якз’явиласяслов’янськадержавність, де витоки козацтва, що заважає Україні сьогоднінормальнорозвиватисьтощо,ісвідчитьпроте,щовсіпоколінняукраїнців були віддані духу волелюбства і зробили значний вне-

сокурозвитоксвітовоїцивілізації.По-друге,підходомвикладенняматеріалу.Наприклад,венциклопедії«Україна—Європа:хроно-логіярозвитку» історичніподіївУкраїніподаютьсявпорівняннізєвропейськимикраїнами—Францією,Іспанією,Англієютощо,що даєможливість «побачити»повну історичнукартину того чиіншого року на великій європейській території. Кожен том на-раховуєблизькоп’ятитисячфактівта1200ілюстрацій!По-третє,зовнішнім виглядом. Це подарункові, оригінально оформленікнижки.Зрозуміло,щонедешеві.Алейпроцеподумалиавторипроекту.Абивонибулидоступнимибільшомуколучитачів,виданойчорно-білийаналог.Танавітьбільше—деякісеріїперекладеноросійською.Томувиданнявпевненоможнаназватиміжнародним.

Урамкахпроекту«Україна: історіявеликогонароду»вжейдероботанадствореннямісторіїміст,районів,областейнезалежноїУкраїни,оскількивостаннєвонаписаласящевдалекі60-70-тіра-дянські роки. «Сьогодні готується також унікальний двотомник„Україна: поезія тисячоліття“, — поділився планами АнатолійТолстоухов. — Цепершаспробастворитипоетичнуантологію,вякійбудепродемонстрованорозвитокпоезіїнаУкраїнівпродовжкількох тисячоліть, починаючи з часів античності і до сьогодні.Іменбуденастількибагато,що,наприклад,ТарасШевченкотамзгадуватиметьсялишенап’ятсотійсторінці!Крімтого,урамкахпроектуйдероботанадбалетом„ЛегендапрокнязяКия“тамю-зикломпрокоролевуНорвегіїЄлизавету.Думаємоіпрохудожнікінострічки, сподіваючись,що з кожним днем прихильників таучасниківунашомуграндіозномузадуміврізнихкуточкахУкраї-нибудеставатибільше».

ПідчасзустрічіуМосквіговорилиіпроте,наскількисьогод-ніважковидаватикнижкизісторіїУкраїни,бокоженфактможесприйматись по-різному на Сході і Заході країни. На питаннящодофінансування,авторивідповіли,щодержавайдосінедалажодноїкопійки,хочавиданнясхваленойВерховноюРадою,іКа-бінетомМіністрів.

Щодонайближчогомайбутнього—проектнеобмеженийжод-нимирамками.Томуякусамеідеюпочнутьвтілюватиужиттяза-втра—незнають,мабуть,ісаміавтори.

Наприкінці презентації генеральний директор КультурногоцентруУкраїнивМосквіВолодимирМельниченкозазначив,щоміжавторамипроектутаЦентромєдещоспільне:«Іви,імисамо-тужки,безбудь-якоїфінансовоїдопомоги,займаємосьвидавни-чоюдіяльністю.Аленезважаючинаце,пліднопрацюємонацихтеренахнамайбутнє».

132

роЗдІл V

133


Доречі,книжкамипроекту«Україна:історіявеликогонароду»можна скористатися, завітавши до Інформаційно-довідкової бі-бліотекиЦентру.

«Національний культурний центр України в Москві»(ukrcenter.org), 13 листопада 2009 р.


Презентація книги «Невідомий Єсенін»

У Культурному центрі України в Москві відбулася презентація книги Валентини Пашиніної «Невідомий Єсенін», яка вийшла в світ у київській видавничій фірмі «Деркул». Значну допомогу автору в під-готовці третього, доповненого, видання надала Національна парла-ментська бібліотека України.

Ґрунтуючисьнавеличезнійкількостіфактичногоматеріалу,якопублікованого,такіпрактичноневідомого,ВалентинаПашині-напредставляєцілкомновийпогляднажиття видатного росій-ськогопоета.Уполіїїзору—обставинисмертіЄсеніна,івновійкнизівонадоводитьпричетністьдоцьогорадянськоївлади.«Цесправарукбільшовиків,—вважаєвона.—Єсенінщев20-хрокахрозірвавізрадянськоювладою...»АвторкапідтверджуєцелистомМиколиБухаріна,якийзберігсявтакзваній«амбарнійкнизі»(на-писанийфранцузькоюмовою).Пашиніна переконана,що доляСергіяЄсенінасклаласятаксамотрагічно,якурадянськічасийдолібагатьохпредставниківінтелігенціїрізнихнаціональностей.

НадумкуВалентиниПашиніної«практичновсялітературапроСергіяЄсеніна досі ґрунтуєтьсяна неправдивих свідченнях пройогожиттяі(щебільше!)смерть,якіз’явилисячерезпідлістьабострах,абидогодитизлочинномуйцинічномурежимові».

УкнизітакождоводитьсяавторствоЄсенінанавірш«Послан-няєвангелістуДем’яну»,якезбереглиполітичнів’язніУхтпечлага(віршпередавВасильНадєждін).

НапрезентаціїбувприсутнійчленЄсенінськоїкомісії,головнийнауковийспівробітникІнститутусвітовоїлітературиім.А.М.Горь-когоМиколаЮсов.ВінрозповівпровласнідослідженнядоліСер-гіяЄсеніна,атакожпророботунадлітописомжиттяпоета,якиймаєз’явитисявп’ятитомах.НазустрічзавіталийпрацівникиМос-ковськогодержавногомузеюСергіяЄсеніна.

«Національний культурний центр України в Москві»(ukrcenter.org), 3 грудня 2009 р.


Презентація перевидання книги Левка Симиренка

У Національному культурному центрі України в Москві відбу-лася презентація перевидання книги Левка Симиренка «Крымское промышленное плодоводство», яка вийшла в двох томах у Сімферо-польському видавництві «Таврія» та приурочена до 155-річчя від дня народження видатного українського вченого-помолога Левка Сими-ренка, який зробив неоціненний внесок у розвиток промислового са-дівництва України, Росії та інших країн світу.

«Крымскоепромышленноеплодоводство»представиливчені-садівникизУкраїни—академікУкраїнськоїекологічноїакадеміїнаук,дійснийчленНауковоготоваристваіменіШевченка,колиш-нійдиректорПівденногонауковогоцентруагроекологіїМіністер-ства сільського господарства України Петро Вольвач, директорІнститутупомології ім.ЛевкаСимиренкаНаціональноїакадеміїаграрнихнаукУкраїниМиколаКучертаголовнийдержавнийса-нітарнийлікарМелітополя,дослідникжиттяйдіяльностівидат-ногоукраїнськоголікаряйсадівникаАндріяКорвацькогоВоло-димирРізник.

Першакнига«Крымскогопромышленногоплодоводства»ви-йшлавсвітщев1912р.уМоскві (друкарняІ.М.Кушнарьова),ставшизнаковоюподієюнелишеувітчизняному,алейсвітовомуплодівництві.Нацефундаментальнейвартісневиданнявідгук-нулися більшість сільськогосподарських журналів, друкувалисячисленнірецензії.

ПетроВольвачбагатороківсвогожиттявіддавповерненнювукраїнськунаукуіменівидатногоукраїнськоговченогоЛевкаСи-миренкатайогонауковихпраць.У1984р.вінспільнозВасилемЗайцемвидавуМосквікнижку«ЛевПлатоновичСимиренко».Цебулапершаспробапривернутиувагувченихігромадськостідоза-бутоїйзабороненоїнадесятиліттяпостатінауковця.Кількароківтому, до 150-річчя ЛевкаПлатоновича вийшло в світ ґрунтовнедослідження Петра Вольвача «Л. П. Симиренко і Крим», при-свяченекримськомуперіодутворчоїдіяльностівидатногоукраїн-ця.Ацепонадтридцятьроківпраці,результатякої—тритоми«Крымскогопромышленногоплодоводства».

У 1996 р. Петро Вольвач упорядкував збірку творів Сими-ренка «Местные стародавние сорта плодовых культур Крыма».Пізнішеуньоговиникла ідеяперевидатиголовнупрацювчено-го — «Крымское промышленное плодоводство», оскільки доля

134

роЗдІл V

135


науковоїтрилогіївченоговиявиласятакоюжскладноюйтрагіч-ною,якіжиттяавтора.

Другийтомцієїпрацімавз’явитисяв1914р.,алеПершасвіто-вавійнатареволюційніподіїзавадиливидавничимпланам—ру-кописидругогойтретьоготомівбуловтрачено.

ТрагічносклаласядоляродиниСимиренків—радянськоювла-доюїїбулознищенопочоловічійлінії.ЛевкоСимиренковбитийчекістамиувласномудомінаочахудружинийтрьохмалолітніхдітей.У1938р.булорозстріляносинаЛевка—професораВолоди-мираСимиренка,якийочолювавВсесоюзнийнауково-досліднийінститутпівденнихплодовихіягіднихкультуруКитаєвіпідКи-євом (нині—Українськийнауково-дослідний інститут садівни-цтва).

Протягом1930–1940рр.булознищенойвеличезнийсимирен-ківськийархів,анауковіпрацібатькайсинавилучилизбібліотек.ТомувкнигозбірняхУкраїнитаіншихкраїнколишньогоРадян-ськогоСоюзу залишилися тількипоодинокіпримірникинауко-вихпрацьЛевкайВолодимираСимиренків.Рукопистритомної«Помології» зберегли син і донька Льва Платоновича, а книгубуловиданолишенапочатку60-хроків.

Наддругимтомом«Крымскогопромышленногоплодоводства»ПетроВольвач працював кілька років, наполегливо збираючи вархівах те,що залишилося, та додавшибагатоновихматеріалів.Івийшлаунікальнакнига,ціннадляукраїнськоїтасвітовоїнаукийрозвиткусучасногосадівництва.

ЯквважаєПетроВольвач,саме«синівськалюбовдоУкраїнитамайжефанатичнавідданістьсадівництвуспричинилите,щоСи-миренкопов’язавсвоюдолюзпомологією,оселившисьназемлісвоїхпредків,далековідцивілізаціїтанауковогожиття».

УХІХст.поблизумістечкаГородищеСимиренкостворивуро-диннійсадибіПлатонівхутірпершувРосійськійімперіїзразковунауковуустанову—Помологічнийрозсадник,дезібравнайбіль-шувЄвропіколекціюсадовихкультур.У1912р.уколекційномуйматочномусадахнараховувалосямайже3000сортіврізноманітнихплодових,ягідних,горіхопліднихіквітково-декоративнихрослин,зокрема,яблунь—900,груш—889,черешеньівишень—350,пер-сика—115,абрикоса—56,аґрусу—166,горіха—45.Булозібра-нойвеликукількістьсортівтроянд—937,бузкута305різновидівхвойнихдеревікущів.СаметомуЛевкаСимиренкащезажиттяназивали«королемросійськогосадівництва»,проте,зазначаєПе-троВольвач,віннародивсявУкраїнійбувпровіднимученимнетількивукраїнській,алейусвітовійсадівничійнауці.

ПетроВольвачвисловивупевненість,що«витокивсіхпромис-ловихсадіввУкраїнітазаїїмежамирозпочиналисьусимиренків-ськомурозсаднику.Безліч ізвивчених ірекомендованихученимсортів плодових культур міцно ввійшло до промислового асор-тиментуУкраїни та колишніх республік РадянськогоСоюзу.Цеісортигруші„БонКретьєнВільямс“,„УлюбленаКлапа“,„БереЛігеля“, „Ренет шампанський“, „Розмарин білий“, „Ренет ка-надський“,„Пармензимовийзолотий“,„РенетЛандсберзький“,„РенетБаумана“, „ПепінРібстона“, „Кальвіль білий зимовий“,„Апорт“,„РенетСимиренка“імайжевсінинішністарісортикіс-точковихкультур».

БезучастіСимиренканепроходилажоднасадівничавиставкаусвітітавРосійськійімперії,безньогоневиходивжоденсадів-ничийжурнал,вінбувзасновникомпершихнауковихзакладівізплодівництва.Щев1914р.ЛевковіСимиренкупершомуз-поміжвітчизняних учених-садівників запропонували очолити ново-створенувРосійськійімперіїкафедрусадівництвавПетровсько-Розумовській(нині—Тімірязевській)сільськогосподарськійака-демії,алевінвідхиливцюпропозицію.

МиколаКучеррозповівпродіяльністьєдиноговкраїнахСНДспеціалізованогоІнститутупомологіїім.ЛевкаСимиренкаНаці-ональноїакадеміїаграрнихнаукУкраїни,якомуцьогорокувипо-внюється90роківвідчасуствореннянаосновігосподарстваЛев-каСимиренка.ОсобливозацікавилиприсутніхгенетичніколекціїплодовихрослинвУкраїнітаперевагиукраїнськихсортів,створе-нихЛевкомСимиренком.

ПетроВольвачіМиколаКучерзгадували,якминулогорокувскладі делегації Городищенського району Черкащини відвідалимогилуВолодимираСимиренка вОбояні (Курська область, Ро-сія).Уцьомумістідосізберігсяпрекраснийсад,насадженийуче-ним.СимиренковісадирозкиданіщепокількохкуточкахРосії,девченийвідбувавзаслання.

ЦьоговечораговорилитакожіпроВасиляСимиренка,175-річ-чявідднянародженняякогонещодавновідзначаливУкраїні.Від-новлюючиродинниймеморіалСимиренків,черкаськінауковцітаПетроВольвачнезмогливідшукатимогилиВасиляФедоровичавКиєві—її,яківсіпохованнянаАскольдовійМогилібулознище-нозарадянськихчасів.Томумісцевагромадськістьтавченіство-рилидвісимволічнімогили—ЛевкатаВасиля,взявшиземлюзмогилиЛевкавОбоянітазАскольдовоїМогили.

НавечорібулотакожпредставленонауковийдоробокВолоди-мираРізника,якийзаймаєтьсякраєзнавчимидослідженнямина

136 137

Живі знаки української духовностіроЗдІл V

ріднійМелітопольщині,боізсадівництвомйогопов’язуєім’яви-датноголікаря-хірургайсадівникаАндріяКорвацького.Володи-мирпрезентувавбібліотеціЦентрукількасвоїхкниг,присвяченихКорвацькомутакраєзнавствуМелітопольщини.Навечірзавіталатакож нащадок славетного роду Корвацьких — Катерина Кор-вацька,яканинімешкаєвМоскві.

УсіподякувалиЦентрузагостинність,аПетроВольвач,зокре-ма,сказав:«Менідужеприємно,колияйдуАрбатомібачуукраїн-ськийпрапор,знаю,щотутєострівецьукраїнськоїземлі...»

Хотілосьбидодати,щонауковапрацяПетраВольвача,Воло-димираРізникайМиколиКучератримаєтьсянаїхньомуентузіаз-мовітащирійлюбовідорідноїукраїнськоїземлі.ДляукраїнськоїгромадиМосквицейвечірзапам’ятаєтьсяцікавимидоповідямизісторіїукраїнськогосадівництвайпромисловості,новимиподро-бицямидоліславетноїродиниСимиренківтаможливістюпоспіл-куватисязвідомимиукраїнськимивченими.

«Національний культурний центр України в Москві»(ukrcenter.org), 24 березня 2010 р.


«Сибирские огни» представляють український випуск

Літературно-художній та громадсько-політичний часопис «Си-бирские огни», що виходить у далекому Новосибірську, підготував спеціальний випуск «Література України 2009», який було презенто-вано в Національному культурному центрі України в Москві.

Яксказавнапрезентаціїголовнийредакторвидання,поетВо-лодимирБєрязєв,напершийпоглядможездатисянавітьдивним,щоцездійсниврегіональнийчасопис,анеодинзістоличнихжур-налів.Принаймні,такідумкивжепоширювалисянафорумахтавблогахумережіIнтернет.

Утім,цьомусприялипевніособливостірегіону,традиції,психо-логіясибірськоїлюдини.Нанашудумку,маємозавдячуватиенту-зіазмовійпрацінетількисамогоВолодимираБєрязєва,алейчле-наредколегіїжурналу,секретаряправлінняСпілкиписьменниківРосіїВалеріяКазаковатаукраїнськогописьменникаОлександраІрванця.Самецейспеціальний,український,тринадцятийномержурналу,іцязустрічнаАрбатізібраликолишніходнокурсниківпоЛітературномуінститутіім.А.М.Горького.Приїхавнапрезента-ціюіголовнийредакторчасопису«Київ»ВікторБаранов.

ВалерійКазаков звернувся до присутніх рідною білоруськоюмовою,побажавши,щоббілоруситежмалитакийчудовийКуль-турнийцентр уМоскві, якиймають українці.Основна ідеяцієїзустрічі—зрушитизмісцясправувзаємопроникненнясучаснихукраїнськоїтаросійськоїлітератур,аджепротягомостанніхдеся-тилітьвідбувалосяїхнєвзаємовіддалення,навіть,зависловомВа-леріяКазакова,довиникненнясвогороду«глухоти».

Відкриваючипрезентацію,генеральнийдиректорЦентру,док-торісторичнихнаук,ШевченківськийлауреатВолодимирМель-ниченкозазначив:«ЦимвиданнямвипочалироботузізближеннясучаснихпредставниківлітературногопроцесуУкраїнитаРосії».

Передукраїнськимвипускомвийшовусвітбілоруський,начер-зі—сербський,апотімочікуєтьсяйантологіярізнихслов’янськихлітератур.Ідеяпідготуватийвидатисеріютакихвипусківвиниклапіслятого,якВалерійКазаковтаВолодимирБєрязєвпереглянуливжеіснуючіантологіїйпереконалисявтому,щовсеце«минулеабопозаминулестоліття».

Кілька років тому відомий російський літератор, перекладачІгорСідорганізувавуМосквінизкуцікавихукраїнсько-російськихлітературнихзустрічей,одназякихпройшлайтут,наАрбаті.Тодіобговорювавсястансучасноїукраїнськоїросійськомовноїлітера-тури.УНаціональномукультурномуцентріУкраїнивідбулисяве-чоризаучастюБорисаОлійника,ІванаДрача,ДмитраПавличка,ЛюбовіГолоти,СвітланиЙовенко,ГалиниТарасюк,ЄвгеніїКо-ноненкотаіншихвідомихлітераторів.

Утім,дляросійськогочитачановітняукраїнськалітератураза-лишаєтьсянедосяжноюімайженевідомою.НаполицяхвеликихкнигареньМоскви—лишепоодинокікрихтиукраїнськогослова.НавітьучасиРосійськоїімперіївМосквійПетербурзібулонаба-гатобільшеукраїнськихкниг.

НапередодніпрезентаціїВікторБарановдомовивсязредак-цієюжурналу«Москва»просвогородуобмінномерами—ро-сіяни видають український випуск, а українці — російський.Ідеяпречудовайтака,щоздатнакомпенсуватиту«несправед-ливість», яка виникла в українсько-російських літературнихвідносинах. Влучно зауважив Олександр Ірванець про те, щоросійських авторів вУкраїніможна знайти в книгарнях та накнижковихринках.ШукатижукраїнськукнижкувРосії,якщотількиневкнигарніприУкраїнськомуцентрінаАрбаті,—мар-ногаятичас.

Тому цей міжчасописний обмін «Київ» — «Москва» (доволісимволічно) длянас важливий і тому,що стане дляросійського

138

роЗдІл V

139


читачащеоднієюможливістюпоглянутихочкраємоканаукраїн-ськелітературнежиттяпочаткуХХІст.

Вукраїнськомуномерічасопису«Сибирскиеогни»,якийвий-шовнакладомлишев 1500примірників, вміщенопрозовійпо-етичнітворидвадцятип’ятиукраїнськихавторів.Їхнійскладвід-повідає нинішній літературній картині сучасної України. Середних ічлениНаціональноїспілкиписьменниківУкраїни, іпоетийписьменникинайрізноманітнішихнапрямків.Більшість,безу-мовно,україномовніавтори,алеєкількайросійськомовнихукра-їнськихлітераторів.

Поручзіменамимолодихсучаснихписьменниківтапоетівро-сійськомучитачеві,певно,ляжутьнасерцетакірядкиВасиляСту-савперекладіІгоряКручика:

НаморозеколымскомкалинаЗацветает,каксгусткисурьмы.Солнцеденьпростираетсядлинно,И,соборомзвеня,УкраинаНачерталасьнастенахтюрьмы...

АщепрозаЄвгенаПашковського,ВіктораБаранова,АнатоліяКрима,ВолодимираЯворівського,ОлексіяЖупанського,поезіяЛіниКостенко,ГалиниКрук,ЮріяАндруховича,СергіяЖадана,Олександра Ірванця, Ігоря Кручика, Олександра Тесленка, На-талкиБілоцерківець,МиколиВоробйова,ОстапаСливинського,ОлесіМамчин,НаталіїБельченко,ВалентиниДавиденко,ВасиляГерасим’юка, публіцистика й критика Андрія Полякова, Стані-славаМінакова, Василя Голобородька, Володимира Бєрязєва таСергіяСамойленка.

Відкриваючи номер статтею «Замість братньої ворожості — до-бресусідство»,ВалерійКазаков,якийводночасєавторомконцепціїукраїнськоговипуску,пише:«СьогоднівУкраїніостаточносклаласясамобутня,та,щовиросланавласномуґрунті,доситьсамостійна,різ-ноплановалітература.Іщонайголовніше,вонасталаневід’ємноючас-тиноющоденногожиттянароду,активновпливаєнакультуру,освітніпроцесийтимсамимєгарантомбудущностіукраїнськоїнації».

Протягомвечораучасникипрезентаціїпрочиталикількасвоїхвіршів,утомучислійперекладиросійськихавторів.ЦікавобулопочутиАндріяВознесенськоговперекладіВіктораБаранова,якийвінзробивщевстудентськіроки.

«Український огляд» (ukrrevue.ucoz.ua), 27 березня 2010 р.


Віктор Баранов: «У літературі лише одна тема — душа людини. І вся справа у тому,

в якому ракурсі письменник її покаже»

У Національному культурному центрі України в Москві відбулася цікава та важлива для українсько-російських літературних відносин подія — презентація спеціального номеру російського літературно-художнього та громадсько-політичного часопису «Сибирские огни» «Література України 2009».

Передукраїнськимвипускомвийшовусвітбілоруський,начер-зі—сербський,адаліочікуєтьсяантологіярізнихслов’янськихліте-ратур.Ідеяпідготуватийвидатисеріютакихвипусківвиниклапіслятого, як головнийредакторВолодимирБєрязєв та членредколегіїжурналу,секретарправлінняСпілкиписьменниківРосіїВалерійКа-заковпереконалисявтому,щовсе,щонасьогоднірозміщеноусучас-нихрізноманітнихантологіях,«минулеабопозаминулестоліття».

Основна ідеязустрічіполягалавзрушеннізмісцявзаємопро-никненнясучаснихукраїнськоїтаросійськоїлітератур,якіпротя-гомостанніхдесятилітьвіддалилисьпростонанедосяжнівідстані.АтомусловагенеральногодиректораЦентру,доктораісторичнихнаукВолодимираМельниченкапроте,що«цимвиданнямрозпо-чата робота зі зближення сучасних представників літературногопроцесуУкраїнитаРосії»,будемосподіватись,будутьпророчими.

ДоМосквиприїхавіголовнийредакторчасопису«Київ»Вік-тор Баранов. Напередодні Віктор Федорович відвідав редакціюжурналу«Москва»тадомовивсяпро«обмінномерами»—росіянивидаютьукраїнськийвипуск,аукраїнці—російський,щовкрайважливо,бояксправедливозауваживОлександрІрванець,росій-ськихавторіввУкраїніможназнайтивкнигарняхтанакнижковихринках,аотшукатиукраїнськукнижкувРосії—марногаятичас.Єдинемісце,деможназадовольнитисвійукраїнськийчитацькийпопит,—книгарня«Українськакнига»приКультурномуцентрі.

Крімусьогоіншого,мимализмогупоспілкуватисьзВікторомБарановим тапоговоритипро літературу, книговидання, літера-турнукритикутабагатоінше.

— Вікторе Федоровичу, як давно Ви були в Москві? —Десьроківсімтому.Цебуводинзприватнихвізитів,підчас

яких,якгодиться,оглядаютьвиключноКраснуплощу.Аотуспра-вах,іприємних,ябувтутщезарадянськихчасів,у1989р.,коли

140

роЗдІл V

141


проходилиДні української книжки, організованіНаціональноюспілкоюписьменниківУкраїни.Пам’ятаюнашвиступна заводіпередтрудовимколективомтапоїздкунамогилуПетраДорошен-ка,яка,доречі,описанаумоємуромані«Притула».КількаразівприїжджавнаВсесоюзнукнижковувиставку-ярмарокнаВДНГ.

— У Культурному центрі раніше бували?—Ятутвпершеіпростовражений.Визнаходитесьвісторич-

номуцентріМоскви іробитепотрясаючіукраїнськіречі.Скажунавітьбільше—вКиєвінемаєсправжньогоцентруукраїнства,авМосквіє.ІнимєНаціональнийкультурнийцентрУкраїни.

— Цілком з Вами погоджуюсь, бо тут окрім культурних заходів від-буваються і зустрічі з видатними українцями сучасності, у тому числі Борисом Олійником, Лесем Танюком, Богданом Ступкою, Дмитром Павличком. І ми, на щастя, з кожним маємо можливість спілкуватись.

—Виправі.АтмосферавашогоУкраїнськогодомуналаштовуєнаспілкування.УКиєвіябвамнезмігприділитистількичасу.

— Ви двадцять чотири роки працюєте в журналі «Київ», з них два-надцять — головним редактором. Як Вам вдається, незважаючи ні на що, залишатись сучасними та цікавими для читачів?

—Простеіскладнепитанняодночасно.Часнастількишвидкозмі-нюється,щовстигатизаниммарно.Простомипродовжуєморобитисвоюсправу.Тиміцікаві.У1987-88рр.,напочаткусвогоіснування,наклад«Києва»був48-49тисячекземплярів.Сьогодні—всьоготри.Іценетому,щонародзбіднівтанеможейогопередплатити.Доречі,цінадужеумовна—9грн26коп.,притому,щособівартістьчасопи-су—36гривень.Якбачите,працюємовмінус.Самоокупнимтакевиданнянебуденіколи,борозрахованенаінтелігенцію,якасьогодніскладаєдуженевеликучастинувідзагальноїкількостіукраїнців.

— І так було завжди...—Практичнотак.Колижурналтількиз’явився,доньогобула

прикутаувагатим,щоприжорсткомурецензуваннітазаборонах,мидрукувалиспоминиМихайлаГрушевського«ІсторіяУкраїни-Руси», защо тодішнього редактора неодноразово викликали доЦКкомпартії.Сьогодніцейфакторпідвищення інтересудона-шоговиданнявідсутній,бобудь-якаінформаціявідкрита.Зіншо-гобокувирослопоколінняспоживачів,якезаповнюєсвійвільнийчаслегшимиречами—Iнтернетом,іграми,клубамитощо.Людисталиледачимиідлячитаннявтомучислі.

— Про що домовились з редакцією часопису «Москва»?— Хочемо на рівні письменництва спробувати відновити

українсько-російськістосунки.Літературанемаємеж,якщо,зрозу-міло,вонавиконуєсвоєголовнепризначення—«працює»налюд-

ськудушу інедає їй«опуститисявшлунок»,щоєзагальнимяви-щем.

— Чим Ви пояснюєте ці процеси? —Цеякасьхворобливареакціяназаборонусловатасвободи

творчості.— Невже молоде покоління письменників, які й грішать «шлунко-

вою літературою», переживало якісь заборони?—Якценедивно,алейїх«зачепило».Безумовно,заразмиго-

воримонепродвадцятирічнихдівчаттахлопців,атих,хтопочи-навнапочаткувісімдесятихроківминулогостоліття.Заразяпри-візкнижкуминулорічноголауреатаШевченківськоїпреміїПавлаГірника,впередмовідоякоїМихайлоСлабошпицькийпише,якцьогомолодогоавторапідтинализпершоїкнижкизарадянськихчасівнапочатку80-х.Алетодінайбільшебоялисялюдейнаціо-нальнозакорінених.Пронецензурнісловавзагалінейшламова.Сьогодніжмолодьвідчуласмаквседозволеності,якапідміняєпо-няттясвободи.Алецезовсімрізніречі.

ЗБрежнєвськихчасівмифактичнопережили три епохи сус-пільнихформаційвідкондовогосоціалізмудодикогокапіталізму.Черезтесуспільнасвідомістьякоюсьміроющеневстановилась,атомунеможеадекватнореагуватинате,щовідбуваєтьсявполіти-ці,літературі,живописітощо.

— На сторінках «Києва» надаєте перевагу молодим письменникам чи «старій гвардії»?

—Мивідкритідлявсіхбезвиключення.Немаєзначеннянівік,ністать,ніхудожніуподобання.Головне—хорошийтекст,тобтохудожнялітература.

— Є критерії для визначення художності літератури?— Тільки її високий ґатунок. Сьогодні багато письменників,

пам’ятаючирадянськічаси,колизаоспівуваннячервонихпрапо-рівдержава їмбулавинна,переконані,щозаоспівуванняжовто-блакитнихвонаїмтежщосьвинна.Алеценетак.Державалишепо-виннастворититакіумови,абикоженмігсвоєюпрацеюзаробити.

— У зв’язку з цим у Вас був епізод з Віктором Ющенком.—Так.ЯкосьголоваНаціональноїспілкиписьменниківУкра-

їниВолодимирЯворівський,секретарСпілкизекономічнихпи-таньАнатолійКрим,патріархнашоїлітературиАнатолійДімаровтаявідвідалиПрезидента,якомуятодісказав,щописьменники—єдинийпрошарокунашомусуспільстві,стосовноякогоневико-нуєтьсяоднастаттяКонституції,що«КоженгромадянинУкраїнимаєправонавинагородузасвоюпрацю».Сьогодніписьменникобов’язковоповинендесьпрацювати,абизаробитинажиття,бо

142

роЗдІл V

143


письменництво йому нічого не забезпечує. Та й не до культуривзагалісьогодні.Унаснемаєстрижнядержавногорозвиткутаідеїдержавотворення.Політикиборються,наприклад,незастворен-нядуховноїкультури,азавладуметодомпроти.

— До речі, Ваш журнал не має електронної версії. Це свідомо зроб лено?

— У першу чергу продиктовано, на жаль, нашою бідністю.Єдине, що можемо дозволити, розмістити на особистих сайтахписьменників та на сайті Національної спілки зміст черговогономеружурналу.ЗіншогобокудотекстіввІнтернетіяособистоставлюсьдужеобережно.Уменебувпрецедент,колимійвіршгу-лявмережею,підписанийкимзавгодно,алетількинемоїмім’ям.Іприцьомуянічогонеможудовести,оскількиІнтернетнеєЗМІ,атомузаконпрозахиставторськихправтутнеспрацьовує.

— І ця проблема існує вже досить давно. Невже ніхто нічого не робить у цьому напрямку?

—НещодавнодепутатирозробилиЗаконпрозахистсуспільноїмораліабинедопускатипорнографіїнаТБ. І зновуІнтернетнепотрапивдоцьогозакону.Продовжуючи«електроннутему»,ска-жу,щоАндрійВознесенськийякосьсказав,щосьогодніпишедлякількохсвоїхдрузів,алерадий,щоможерозміститивіршівІнтер-неті—ценадаєйомубожевільнусвободу.

— А цікавитесь тим, що пишуть власне про Вас?—Заглядаю.Іщасливий,щозприводумененепишутьнепри-

стойностей.— Ви очолюєте Київську філію Національної спілки письменників

України. Спілкуєтесь з іншими відділеннями?—Відчуття,щомиразом,є,томущодоскладукерівнихорга-

нів—радиіпрезидії—входятьголовиобласнихписьменницькихорганізацій.ЧастоСпілкуназиваютьсталінськимколгоспом,алесьогоднівструктурнійосновівонасебещеневичерпала.Унасєматеріальнабаза,фінансове,хочіневелике,забезпечення,чотирибудинкитворчості,власневидавництво,поліклініка.

— Не можу не задати питання про книжкову справу. Здається, що тільки лінивий сьогодні не відкрив власного видавництва. І при цьому все одно говорять про кризу української книжки.

—Більшість з того,щовиходить—макулатура, суцільнако-мерція. З іншого боку, друкується і власне література, але вонамає дужемізерні наклади по 200-300 екземплярів та носить ре-гіональнийхарактер.Ямаюнаувазі,щодужечасто,наприклад,проноводрукиКиєванезнаютьуХарковітощо.Алетребавіддатиналежнеобласнимспілкам,якіналагоджуютьконтактизміською

владоютавимагають(аголовне—отримують)якісьгрошінакни-говидання.

— Півтора року тому Ви говорили про те, що письменник крім усього іншого повинен бути глашатаєм. Сьогодні ця функція ще актуальна?

— Вукраїнськомуписьменстві—так.Томущонашанаціященедосформована.Державності,яксистемипобудовикраїнитаїїперспектив,немає.Черезтеписьменникиповиннібутинетількислужителямимистецтва,алейглашатаями,якірозставляютьак-центи,авідеалінавітьдопомагаютьтапідказуютьвладі.

Якявжеказав,письменник—цесейсмографсуспільства,якийповиненпросигналізуватипроможливі загрози.Унас,нажаль,відділили владу від митця, а не від бізнесу, як обіцяли. А томуписьменникупокищонедозволенозакритисьуслоновійвежійтворитичистемистецтво.

— Що у Вашому розумінні є чистим мистецтвом?—Якщоцепоезія—токрасивіобрази,метафора.Згадуюпле-

ядуперськихпоетівтафілософів,якіпрекраснозналисьнатрьохречах:жінках,винітапоезії.Надниминетяжілосуспільнепризна-чення,івонитворилибезсмертнірядки—високохудожні,глибокофілософські,безпечатісуспільно-політичнихформаційтогочасу.

Єщеодинцікавиймомент.Нічитачі,ніписьменникидосінепозбулисяпереконання,щолітератураобов’язковоповиннаматитемутаідею.Авлітературілишеоднатема—душалюдини.Івсясправаутому,вякомуракурсіписьменникїїпокаже.

— А як справи з літературною критикою?—Такої,щобвідстежувалалітературніпроцеситанадавалачи-

тачууявленняпроїхдійснийстан,немає.— Ви особисто її сприймаєте?— Колияказав,щокритикинемає, ямавна увазі добротну,

професійну, конструктивну критику. Зараз вона лише одноговиду—комплементарного.Конструктивнажусімнеприємна,аленерозумітиїїпозитивногозначенняможелишедуреньабосамо-закоханалюдина.

Сьогоднібоятьсясказати,щобільшістьзтого,щоє—цемаку-латура,івартіувагитрикнигизіста.Сподіваюсь,щочассамвсеперемелеірозставитьпосвоїхмісцях,якцебулозмайженевідо-мимГоголем і дужепопулярнимКукольником.Першийсьогод-ні—світовавеличина,апродругогознаєневеликеколофахівців.

— Ви закінчили філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. За фахом — молдо-румуніст. Звідки таке захоплення?

— Життя — ланцюг випадкових закономірностей. Коли за-

144

роЗдІл V

145


кінчив перший курс університету, у нас відкрився факультативмолдо-румуністики.Доречі,явивчавікитайську.

— Себе перекладали румунською?—Ні,аменеперекладали.— Подобалось? — Незавжди.Звласногодосвідускажу,щонайтяжче,якцене

парадоксальнозвучить,перекладатипоезіюзблизькоїмови.— Для Вас письменництво — це що?—Не хобі й навіть не покликання, а потреба виговоритись.

Коливонауменевиникає,яїдунадачуіпрошу,щобнетурбували.Література–незбагненнаріч.Письменникутворчомуекстазісо-боюневолодіє.Тількиграфоманможеконтролювативсіпроцеси.

— В якому з літературних жанрів Ви відчуваєте себе найкомфортніше?—Відповіманекдотомрадянськихчасів.Напитання,щопись-

менниклюбитьнайбільшеписати,вінвідповів—сумупрописом.Якправило,формаоповідіпродиктованатим,прощопишу.Дварокитомуйнедумав,щописатимуп’єсу.Тимбільшевіршовану.Єйвіковадетермінація:умолодостібільшепишетьсявіршів,влітах—прози.

— Чи є у Вас захоплення крім літератури?—Дванадцятьроківужурналі«Київ»япрацювавредактором

відділукультуриімистецтв,томумаюбагатознайомиххудожни-ків, театральнихдіячів,музикантів. Іяквирозумієте,ніколинемавпроблемзвідвідуваннямтеатрів,виставокчиконцертів.Миздружиноюдужеполюбляємотеатр.Сьогодні,нажаль,незавждиможупобачитигастролерів,боцінидужечасто«кусаються».

— У сім’ї є ще письменники?—СлаваБогу,яодин.Моїбративимушенібулиобратипрофе-

сії,якімоглипрокормитисім’ю.Меніжпоталанилознайтисебе.Молодшийсинписаввірші, алеяніколинівчомуйомунедо-помагав.Дружина— тежфілолог, всежиття викладала вшколі.Буває,говорить,щопівночінеспала.Аякажу—сідайтароманпиши.СлаваБогу,моїпорадипропускаєповзвуха.ЗаразбавитьонукаЛук’янчика.Аявчузнимрумунськіслова.



В основі — маловідомі документи

У Національному культурному центрі України в Москві відбулася презентація книги доктора історичних наук, лауреата Національ-ної премії України імені Тараса Шевченка, генерального директора

Цент ру Володимира Мельниченка «Українська душа Москви (Михай-ло Максимович. Михайло Щепкін. Осип Бодянський. Микола Гоголь)», що вийшла в світ у московському видавництві «ОЛМА Медиа Групп».

За останні десять років Центром видано понад десять книг,якісталиподіямивнауковійтамистецтвознавчійгалузях.Атомуможнастверджувати,щосамевидавничадіяльністьЦентрубагатовчомувизначаєйогообличчяієоднимзпріоритетнихнапрямківйогорозвитку.

За словами ВолодимираЮхимовича ідея книги «УкраїнськадушаМоскви»народиласьупроцесінаписанняпрацьпропере-буванняТарасаШевченкавМоскві,йогодружбузОсипомБодян-ськимтаМихайломЩепкіним.

—Якщоговоритипровеликихмосковськихукраїнців,—наго-лосивВолодимирМельниченко,—вонивтілювалисьуконкрет-нихпостатях,середякихособливемісцезаймаютьМаксимович,Щепкін,БодянськийіГоголь.Оповідьпрокожногознихрозташо-ваназатимпорядком,заякимвониприбувалидоБілокаменної:МихайлоМаксимович—у1819р.,МихайлоЩепкін—у1823-му,ОсипБодянський—у1831-му,МихайлоГоголь—у1832-му.

Героїкнигизалишаютьсядлянасживимизнакамиукраїнськоїмови,культури,духовності,ментальності.Вониуособилийпосе-лиливМосквіXIXст.щируукраїнськудушузїїпсихікою,настро-ями,переживаннями,почуттями.НевипадковоТарасШевченкописавБодянському,щовінзнаєівідчуваєйого«запорозьку»душу,адушуЩепкінаназивав«козацькою».

Щирими словамипривітав автора докторфілологічнихнаук,професор,лауреатНаціональноїпреміїУкраїниіменіТарасаШев-ченка,головнийнауковийспівробітникІнститутусвітовоїлітера-туриЮрійБарабаш: «Дивуюсь,невжецейматеріалможнабулонетількизібрати,алейосмислити,об’єднатиоднієюконцепцією.Івсецезробилаодналюдина.Вразилоте,щокнижкаісторикара-зомзтимдужесуб’єктивна,особистісна,занеювідчуваєтьсяживалюдина,якамаєсвоюточку зору,якійщосьболить.Щосьвонаприймає,зчимосьнепогоджується,щосьпідтримуєабозчимосьсперечається.

Прочитавшикнигу,стаєжаль,щоцілюдиневіддаливесьта-лант,всісвоїсили,всюсвоювеличезнуімогутнюукраїнськудушубезпосередньоріднійземлі.Хотілосяб,абиминезабувалипроте,щолюдинаможебутивірнопідданоюіншійдержавітасистемі,алезберігативірністьсвоїйБатьківщині».

Чотириукраїнськідолі,назавждипов’язанізМосквою.Чотириукраїнськідуші,якізробилисвітлішимітеплішим,привітнішим

146

роЗдІл V

147


ідобрішим,інтелігентнішимірозумнішимобличчяПершопрес-тольної.ЧотиривеликихукраїнцізродючоїназемлюйталантиПолтавщини,якіпрагнуливдивовижнуМоскву,апотрапившидонеї,довгірокисамовідданотрудилися,втомучислі,якказавТарасШевченко,«наславунашоїпреславноїУкраїни».

«Голос України». — № 92. — 21 травня. — 2010.


Максим Рильський: нові грані буття

У Національному культурному центрі України в Москві відбулася презентація репринтного видання першої збірки Максима Рильського «На білих островах» 1910 р.

Вечір,присвячений100-річчюзбіркита115-річчювідднянаро-дженняМаксимаТадейовича,дійснобувнетількиювілейним,алей святковим. Генеральний директорНаціонального культурногоцентруУкраїнивМосквіВолодимирМельниченко,відкриваючипрезентацію,представивпочеснихгостей—онуківМаксимаТаде-йовича—МаксиматаАндріяРильських,видатногоукраїнськогопоетасучасності,головуУкраїнськогофондукультури,академікаБорисаОлійника,відомоголітературознавцятамистецтвознавцяЄвгеніюДейч.

Москвасталадругиммістом,девідбулисяурочистості,присвя-чені115-річчюМаксимаРильськогота100-річчюзбірки«Набі-лихостровах».(ПершимбувКанів,денаЧернечійгорівшанувалишевченкіануРильського.)

Спеціально до ювілейних свят Фонд Максима Рильського«Трояндийвиноград»,якийочолюютьонукипоета,зробивнапро-чуддушевнийтанезвичайнийфільм.Доньоговвійшлиунікальніархівніматеріали зприватного сімейного архіву.Презентував тапрокоментувавфільмАндрійРильський:«Все,щовипобачили,зробленофілологамизвеликимсерцемідушею.ДякуючиКуль-турномуцентру,маємоунікальнуможливістьпредставитифільммосковськійгромадськості.ІнавіддякузвеликимзадоволеннямдаруємойогоЦентру».

Незвичайністьстрічкивпершучергувтому,щовонасклада-ється всього зі... 115 кадрів (символічно, чине так?).Але і цієї,напершийпогляд,невеликоїкількостікадріввистачило,абироз-критинамнезнайомогоМаксимаТадейовича.Непомилюсь,якщостверджуватиму,щобільшістьзприсутніхвпершедізналисьпро

однезхобіРильського—полювання,пройоголюбовдотварин,проте,якезадоволенняотримувавпоетвідспілкуваннязонука-миабовідподорожейрідноюУкраїною.АщеМаксимТадейовиччудовогравнафортепіано.Підтвердженнямтомуєкадри,депоетакомпануєІвануКозловському.Розповідаєфільміпроювілейнийвечір,присвячений50-річчюзбірки«Набілихостровах»та65-річ-чюпоета,щовідбувсяуКиївськійфілармонії,яку,доречі,свогочасуМаксимТадейовичврятував.

ВечіруМосквіпройшовудужечутливійатмосфері.Кожен,хто брав слово, розповідав про поета невигадані історії з жит-тя,розкриваючийогояклюдинунеймовірноширокоїтадоброїдуші.

БорисІллічОлійникназвавпоета«батьком»:«Ямавщастязна-тиРильського.КолибулиТичина,Рильський,Сосюра,мивідчу-вали,щоунасєбатьки.Аколивонипішли—повіявпротяг.Мак-симТадейовичбувінтелігентом,вякомувідчуваласяпорода.Вінзавжди був справді доброю людиною. Якоюсь мірою нагадувавменідобрубабусю,яказібраладобрихлюдейіобігріваєїхтепломсвогосерцяідуші.Славабогу,щоунасбувРильський.

Він був аскетичний, повнокровний поет, справжній чоловік,епікуреєць,любивжиття.Ящасливий,щонародивсяпіднебомРильського. Вдячний онукамМаксиму і Андрію, які зберігаютьпам’ятьуживомупроцесі.Щобвименібулиздорові».

Упередмові до репринтного виданняБорисОлійникнаписав:«Ужецеймовний (український—Авт.) вибір і зауважили, і висо-ко поцінували корифеї—МиколаЛисенко,ЛесяУкраїнка, інші,неменшзнанівтогочассі.Тайуміжряддіцихромантичнихвізійвчувалосядобрезнанняюногопоетаантичноїсловесностійєвро-пейськихкласиків...Апочиналосьусевп’ятнадцятьліт,на„Білихостровах“».

НайбільшепроМаксимаТадейовичазгадувалаЄвгеніяДейч.«СтавшидружиноюДейча,—розповідалаЄвгеніяКузьмівна,—ми відразу поїхали знайомитись з Рильським, з яким вони дру-жилищезюнацькихліт.Іцядружбабуланадзвичайнокрасива.Язавждинеюзахоплювалась.Прицьомувонивсежиттябулина„ви“,інемоглипрожитидва-тридні,абинезателефонуватиодинодномуабонепобачитись.

ОтзаразмиподивилиськадризІваномКозловським.Доречі,МаксимТадейовичмігбибутищейчудовимкомпозиторомабо...ботаніком.УлистахдоДейчасвогочасуМиколаЛисенкописав:„УменеживегімназистМаксимРильський,якийбудевеликимкомпозитором“.Зцьогоприводузгадую,колиРильськийіДейч

148

роЗдІл V Живі знаки української духовності

працювалинадперекладамизібраннятворівШевченка,ЛесіУкра-їнкитаКоцюбинського,мижиливГолосієві.ІколитудиприїздивКозловський,починалисямузичнідні.АранкамиМаксимТаде-йовичграв...власнумузику.Доречі,йогоулюбленимикомпози-торамибулиШопен,РахманіновтаБетховен.

Яказалапроте,щоРильськиймігбистатиботаніком,бодужеза-хоплювавсяквітами.Знав,якназиваєтьсялатиноюкожнарослина.СвогочасудиректорботанічногосадуГришкойомунеодноразовоговорив:„Йдітьдомене,будетемоїмвидатнимспівробітником“.

МаксимТадейовичпроживдуженелегкежиття,алеприцьомузберігнеймовірнудобротудооточуючих.ЯносилапачкамиКа-лінінулисти-звернення,підписаніРильським.Ізавждиїхнеза-лишалибезвідповіді,бо„Рильськомуможнадовіряти“.МаксимТадейовичговорив:„Подумайпролюдинувісімразівпогано,аленадев’ятийзробиїйщосьдобре“.

Пам’ятаю,коливженіДейча,ніРильськогонебулонацьомусвіті,якосьприйшладо95-річногоІванаКозловського,івінменісказав:„Женечка,дужедобре,абинащадкибулидобрі“.УРиль-ського нащадки дійсно надзвичайні. Відразу після його смер-тісинипередалидержавібудинокзмеблямитабібліотекоюдлялітературно-меморіальногомузею,асаміпереїхалидомаленькоїтрикімнатної квартири. Видали 20-томне зібрання творів Риль-ського.Сьогоднісправузізбереженняпам’ятітаспадщинипро-довжуютьонуки».

КількістьвиданихзбірокпоезійМаксимаРильськогосягаєпо-надтридцяти.Алета,найперша,якастороківпотомузновусталаприводомдляцікавихтанезабутніхзустрічей,всежтакиєоднієюзнайцінніших.Інетількитому,щознеївсепочиналось,анасам-передтому,щоутихюнацьких,учомусьщенедосконалихвіршах,вжевгадуєтьсянеперевершениймитецьпейзажноїлірики,люди-на,безмежнозакоханавріднуприроду.

Онукпоета—Максим—говоривтоговечораіпронадзвичай-нублагодійністьдіда:«НещодавнояпрочитавкнижкуЮріяХо-рунжого „МеценатиУкраїни“, де є прізвищеТадея Рильського.Звичайно, цю доброту перейняв і синМаксим, пізніше підтри-малинашібатьки,асьогодні їїпродовжуємоми—онуки.Япе-реконаний,щодоброчинністьвиявляєтьсянелишеугрошах.Ценабагатоширше, вище і благороднішепоняття.Середнас заразблагодійникБорисІллічОлійник,якиймаєнасвоїхплечахУкра-їнськийфондкультури.Тайцямаленька,невеличказаобсягомкнижечкатежвимагалаблагодійника.Імийогознайшливособіголовногоредакторагазети„ГолосУкраїни“АнатоліяГорлова».

Єдине, що хочу додати — фонди бібліотеки НаціональногокультурногоцентруУкраїнивМосквіпоповнилисьчимосьбіль-шим,ніжпростоунікальноюзбіркоюпоезійтадокументальнимфільмом.Теперуцихстінахєчасткадушівеликогопоета,можли-во,найпотаємнішатанайвразливіша.

«Сільські вісті». — 2010. — № 62. — 1 червня.

150 151

Московські діти вивчають українську

РОЗДІЛ VIМосковські діти вивчають українську(проекти:«Українськанедільнашкола»,

«ДітивНаціональномукультурномуцентріУкраїнивМоскві»)



В Українській недільній школі Культурного центру України в Мо-скві розпочався новий навчальний рік. Керівництвом Центру було внесено суттєві зміни до навчального процесу з метою підвищення якості викладання та глибшого вивчення дітьми української мови й літератури, історії України, українських традицій та обрядів, мос-ковського українознавства, розширення духовного кругозору учнів, їх безпосереднього знайомства з сучасною духовною елітою України.

ДодітейтабатьківзвернувсягенеральнийдиректорКультур-ногоцентру,доктор історичнихнаук,лауреатНаціональноїпре-міїУкраїниіменіТарасаШевченкаВолодимирМельниченко.Найогодумку,внавчаннідітямдопоможетойдуховнийареал,уяко-музнаходитьсяКультурнийцентрУкраїнивМоскві.АджезАр-батомпов’язанііменавеликихгеніївукраїнськогонародуТарасаШевченка,МиколиГоголя,МихайлаГрушевського,абезпосеред-ньозбудинком№9,дезнаходитьсяКультурийцентр,—іменави-датнихросійськихкласиківЛьваТолстого,АнтонаЧехова,Воло-димираМаяковського,СергіяЄсеніна.

«Менідужеприємновітатиуцьомузаліймаленькихукраїнців,якіживутьуМоскві,імаленькихмосквичів,якимцікаваУкраїна,—сказалазаступникгенеральногодиректораЛюдмилаГільманова.—Дехто з вас українськоюмовоюне володіє і навітьне знає якпо-українськизвучитьйогоім’я.Алеєйукраїнці,якідобрезнаютьріднумову.Тому з кожним викладачі будуть займатися індивідуально зарізнимиметодиками.Унавчальномупроцесіпередбаченіігри,співи,танці,читаннявіршів.Крімтого,плануєтьсяствореннясправжньо-гомультфільму«ЗУкраїноювсерці»,учомувамдопоможевідомийукраїнськийхудожник-мультиплікаторОленаКасавіна.

Однієюзособливостейцьогорічногонавчальногопроцесуста-лозалученнядонавчаннядітейізнеукраїнськихродин,яківияв-ляютьцікавістьдоУкраїнитаукраїнськоїкультури.Скажімо,наКурсахукраїнськоїмовиприКультурномуцентрікількістьслуха-чівневпиннозростаєзрокуврік,щосвідчитьпропопулярністьвивчення української мови поміж росіян. Тож, на запрошеннякерівництваЦентру відвідувати заняття вУкраїнськійнедільнійшколівжевідгукнулосякількаросійськихродин.

ЦьогорокудляучнівУкраїнськоїнедільноїшколибудепроведе-нонизкуцікавихтематичнихекскурсій,насампереддоДержавноїТретьяковськоїгалереї(українськіхудожникивекспозиціїтафондахгалереї),Державногоісторичногомузею(сторінкиукраїнськоїісто-рії),МузеюДержавного академічногоМалого театру ім.МихайлаЩепкінатаін.Відбудетьсяспеціальнийциклуроківнатему«ТарасШевченковМоскві»зекскурсіямишевченківськимимісцями,якіпроведегенеральнийдиректорЦентруВолодимирМельниченко.

Уновомунавчальномуроцінадітейчекаютьзустрічізвидат-ними діячами української культури— ГероємУкраїни, головоюУкраїнськогофондукультури,академікомНАНУкраїни,поетомБорисомОлійником,художнімкерівникомНаціональногоакаде-мічногодраматичноготеатруім.ІванаФранка,народнимартис-том України Богданом Ступкою, народним депутатом України,головоюВсеукраїнськоготовариства«Просвіта»ім.ТарасаШев-ченка,поетомПавломМовчаном.ВженаприкінціжовтняуКуль-турному центрі відбудеться відкриття виставки творів студентівКиївськоїдитячоїакадеміїмистецтв«МійГоголь»,підчасякогодітизможутьзустрітисязпрезидентомАкадеміїмистецтвУкраїни,ректоромНаціональноїакадеміїобразотворчогомистецтваіархі-тектури,народнимхудожникомУкраїни,лауреатомНаціональноїпреміїУкраїниіменіТарасаШевченкаАндріємЧебикінимтарек-торомКиївськоїдитячоїакадеміїмистецтв,академікомАкадеміїмистецтвУкраїни,народним артистомУкраїниМихайломЧем-бержі.Надумкукерівництвашколицемаєдопомогтидітямдолу-читисядоукраїнськоїкультуривбезпосередньомуневимушеномуспілкуваннізучасникамисучасногокультурногопроцесу.

Неменшцікавимиобіцяютьбутийзаняттяз історіїУкраїни,яку викладатиме кандидат історичних наук, керівник Центруукраїнський досліджень Інституту Європи РАН Віктор Миро-ненко. Звертаючись до дітей, він запропонував досить неорди-нарнийпідхіддовивченняісторіїУкраїни:«Мизвамиздійснимоцікавуподорож.УявимособіісторіюУкраїнияквеликурічку,щотечеізсивоїдавниниівитікаєвсвітовийокеаністорії.Візьмемо

152

роЗдІл VІ

153


собікорабельнаймення„Кліо“,іразомпопливемонаньомувідсучасного дня до сивої давнини». Зауважимо,щоВікторМиро-ненкоєавтороммонографії«Российско-украинскиеотношенияв1991–2001гг.»(Чернігів,2005),ав2007р.нимзапочаткованосе-рію«Бібліотекаукраїнськоїдумки»,вякійвийшливсвітвибранітвориІванаЛисяка-РудницькоготаСимонаПетлюри.

Українські традиції та обрядидітиопановуватимутьразом ізАс-соль Овсянниковою, яка закінчила Дніпропетровський національ-нийуніверситетім.ОлесяГончара(факультетиукраїнськоїфілологіїімистецтвознавстватапіслядипломноїосвітизаспеціальністю«журна-лістика»)таКиївськийдержавнийтеатральнийінститутім.І.К.Кар-пенка-Карого.Їїдосвідроботипедагогомівукраїнськихтеатральнихколективахдопоможестворитиразомзучнямитеатральніпостановки,декоженшколярикнасценіКультурногоцентрувідчуєсебесправж-ньоюМавкоюабоКотигорошком,ЯнголяткомчиСолохою.

Українську мову та літературу викладатиме Тетяна Жукова,випускниця Московського державного університету ім. М. Ло-моносова.Підчасїїзнайомстваздітьмитабатькамицілковитоюнесподіванкоюсталоїїчудовеволодінняукраїнськоюмовою,якувонаопануваланафілологічномуфакультетіМДУ.Тож,діти,якінезнаютьмови,матимутьдобрийприкладіхорошогопедагога.

УчнівпривіталидівчатказУкраїнськогогурту«Купавушка»підкерівництвомОлениКарасьовоїтаУкраїнськанароднахоровака-пелаМоскви під керівництвом голови Регіональної громадськоїорганізації«УкраїнціМоскви»,заслуженогопрацівникакультуриУкраїни іРосії,начальникавідділу інформації тадіаспориКуль-турногоцентруВікторіїСкопенко.Навідкриттібулиприсутнісек-ретарізпитанькультуриПосольстваУкраїнивРФОксанаДубо-венко,головаТоваристваукраїнськоїкультури«Славутич»,доктормедичнихнаук,академікВасильАнтонівтаіншіславутичани.

«Український огляд» (ukrrevue.ucoz.ua), 06 жовтня 2009 р.


До українських дітей Москви завітав Святий Миколай

Учні Української недільної школи Культурного центру України в Мо-скві привітали працівників Посольства України в Російській Федерації з днем святителя й чудотворця Миколая і початком Різдвяних свят.

Убудинкупосольства,біляошатноїтаяскравоїноворічноїялинкидітипредставиливеликувітальнупрограму,восновіякоїбулитради-ційніукраїнськіпіснійвіршіпроСвятогоМиколая.Учнізлюбов’юіщиримартистизмомвеличалисвогопокровителяйзахисника,де-монструючидорослимчудовезнанняукраїнськихтрадиційтанарод-нихпісень.ЗавітавісамСвятийМиколайразомізмаленькимиянго-лятами—вінзвернувсядодітлахівідорослихізпобажаннямидобрайродинногощастяіподарувавкожномуучасниковісвятасолодощі.

Дітейпривіталирадник-посланникПосольстваУкраїнивРФМирославаЩербатюк, голова Товариства української культури«Славутич» (Москва) Василь Антонів та член Спілки письмен-никівМоскви,лауреатлітературноїпреміїім.А.П.ЧеховаАннаБаканова-Подурець. А дітлахи порадували дорослих власноручзробленими паперовими янголятками, які, безперечно, прине-сутьукожнудомівкудитячийусміх,радістьісвятковийнастрій.

ДотрадиційногойсвогоулюбленогосвятаСвятогоМиколаяучніУкраїнськоїнедільноїшколиготувалисязаздалегідьізвели-киментузіазмом.УцьомуїмдопомагалиїхнівчителіАссольОвсян-никовайТетянаЖукова.УкраїнськіпісніпроСвятогоМиколаядітиспівалиразоміззаслуженимпрацівникомкультуриУкраїнитаРосії,начальникомвідділуінформаціїтадіаспориКультурногоцентруУкраїнитахудожнімкерівникомідиригентомУкраїнськоїнародноїхоровоїкапелиМосквиВікторієюСкопенко.

Наступного дня вприміщенніКультурногоцентруУкраїни вМоскві учні Української недільної школи та Молодіжний гурт«Купавушка»(Москва)привіталидорослихзісвятомСвятогоМи-колаямузично-театралізованимипрограмами.Відбуласяпрем’єракількох українських мультфільмів, які представила режисер-аніматорОленаКасавіназКиєва.Азавершилосьсвятосолодки-миподарункамивідЧудотворця.

Портал «ОУР» (ukrros.info), 22 грудня 2009 р.


Екскурсія до Малого театру

Старші учні Української недільної школи Культурного центру України в Москві разом з батьками та викладачами відвідали Малий театр — один з найстаріших у Росії, який у цьому році відкрив свій 254-й театральний сезон.

154

роЗдІл VІ

155


БудинокМалоготеатрузнаходитьсявперелікунаціональногонадбання,томувізитдітейпередбачавнепереглядвистави,азна-йомство з залаштунковоючастиною театру— гримерками, сце-ною,цехамитощо,щовсвоючергувиявилосянапрочудцікавотапізнавально.Усізалишилисьуповномузахваті.

Погодьтесь,потрапитидотеатрузпарадноговходуможекожензнас(хочадалеконевсіцероблять).Аотзайтизіслужбового,потрапи-типідсцену,побачитивсюмашинеріютамеханізаціюдивапідназвою«театр»,таланитьнекожному.Імибулисередтакихщасливчиків.

Театр—цевеликадержава,якаживезаособливимизаконамиімаєнавітьвласневиробництвом.Саметак—виробництводеко-рацій,костюмів,бутафоріїтощо.Тайпостановкувиставивпевне-номожнаназвативиробничимпроцесом,наякийпрацюєсотнілюдей!Глядачзавждибачитьлишейогорезультат—виставу,якійпередуєкількамісяцівнетількитворчихпошуків,алейтехнічно-говирішеннярежисерськоготахудожньогозадумів.

ПідчасекскурсіїдітитадоросліпочулирозповідьзісторіїМало-готеатрутайогокорифеїв.ПобувалиуЩепкінськомуфойє,депо-бачилипосмертнийпортретМихайлаСеменовичаувиконанніІлліРєпіна(доречі,оригінал),макетпам’ятникаГоголю,якийтакіневстановили.Пройшлисяглядацькоюзалою,побувалинасвятаясвя-тихбудь-якоготеатру—сцені,денатойчасмонтувалидекораціїдовистави«Небылонигроша,давдругалтын»заОстровським.Поба-чилирежисерськийпульт,акторськефойє,дезнаходитьсяпортретвеликоїЄрмолової,поручзісценою. Інавітьнаколосникахвгле-ділисправжнюдзвіницю,якаколисьозвучувалавистави(сьогоднідзвонизвучатьвиключноузаписах).Зайшлидокостюмерногоцеху,пройшлисякоридорами,зазирнулидогримернихкімнатакторів.

Ащепосиділизачашкоюкавивартистичномукафе.Ітепермрі-ємоповернутисядотеатрувжеякглядачі.Чогойусімбажаємо.

«Національний культурний центр України в Москві»(ukrcenet.org), 8 лютого 2010 р.


Українська недільна школаНаціонального культурного центру України в Москві

Одним з пріоритетних напрямків діяльності Національного куль-турного центру України в Москві є сприяння москвичам у вивченні української мови. У Центрі багато років успішно працюють Курси

української мови, де усі бажаючі двічі на тиждень мають можливість опановувати премудрості однієї з наймилозвучніших мов світу, а та-кож Українська недільна школа, яка у цьому році не очікувано для всіх переросла у своєрідний... університет. Проте про все за порядком.

Готуючисьдовідкриття,розуміли,щоголовнеуроботіздітьминетількивищаосвіта,алейбажаннятауміннязнимипрацювати.Виходячи з цього й підбирали викладацький склад. Заняття з іс-торіїУкраїниведедосвідченийорганізатормолоді, кандидат істо-ричних наук, провідний науковий співробітник, керівникЦентруукраїнськихдослідженьІнститутуЄвропиРАН,головнийредакторжурналу«СучаснаЄвропа»ВікторМироненко,українськумовуви-кладаєвипускницявідділенняслов’янськоїфілологіїфілологічногофакультетуМосковського державного університету ім.М. В. Ло-моносова,аспіранткаТетянаЖукова,урокизнароднихтрадиційтазвичаївпроводитьвипускницяфакультетуукраїнськоїфілологіїтамистецтвознавстваДніпропетровськогонаціональногоуніверсите-ту іменіОлесяГончара тафакультету театральногомистецтваКи-ївського театрального інституту ім. І.К.Карпенка-КарогоАссольОвсянникова, співають діти із заслуженим працівником культуриРосіїтаУкраїни,художнімкерівникомУкраїнськоїнародноїхоровоїкапелиМосквиВікторієюСкопенко.

Коливідбувсяминулорічнийнабір,порадувало,що95%учнів—коріннімосквичі,якимнапершийпогляд,українськамоваможеінезнадобитись.Алебатьки—вихідцізУкраїни,захотіли,абидітизналиукраїнську.Тому головнимбажанняморганізаторівШколибулоствореннятакихумовдлянавчання іспілкування,абикож-ноїнеділідітизавласнимбажанням,анезавказівкоюдорослих,іззадоволеннямприходилидоШколи.Показовимисталирезультатипершихмісяцівроботи.Зустрівшисьпіслязимовихканікул,батькирозповіли,щокожноїнеділімалечапитала,чийдутьвонидошколичині.Значить,вдалосязацікавити!І,доречі,нетількидітей.

Унавчальнійпрограмі багато увагиприділяється ігровому тарозвиваючомуелементу,щозумовленовіковимиособливостямиучнів—від3-хдо16-тироків.Умолодшійгрупі(3–10років)за-няттязукраїнськоїмовипроходятьвігровійформі,підчасякихвивченнялексикивідбуваєтьсяводночасзмалюванням,ліплен-нямзпластиліну,створеннямкартинзкрупитощо(інколиформунавчанняпропонуютьсамідіти),анароднісвятакращезасвою-ютьсяззалученнямтеатральноготапісенногоелементів.

Старша група (11–16 років) навчається за більш академічноюпрограмою.Наприклад,урокизісторіїУкраїнипоступовоперерос-ливкурслекцій,якіззадоволеннямсталивідвідуватиібатьки(це

156

роЗдІл VІ

157


тойсамийуніверситетськиймомент,проякиймовайшлавище),ботількитутвонимаютьзмогупочутирозповідіпронайважливішіподіївісторіїУкраїнитаособистості,щоїхпрославили,наприклад,про Івана Мазепу, Переяславську Раду, період Руїни, Козацькудержаву,Галицько-Волинськекнязівствотощо.Наурокахзукра-їнськоїмовиучнічитаютьтаперекладаютьтексти,вивчаютьгра-матику,аназаняттяхзобрядівтазвичаївнетількизнайомлятьсязіслов’янськоюміфологієюйнароднимисвятами,алейзвеликимзадоволеннямберутьучастьутеатралізованихпостановках.

Наприклад, до Дня СвятогоМиколая, про якого московськідіти навіть не чули, була поставлена костюмована,музична ви-става«СвятийМиколай»,дедітичерездвамісяціпісляпочаткузанятьвжеговорилиіспівалиукраїнськоюмовою!Саме«СвятимМиколаєм»учнівіталиПосольствоУкраїнивРФтаМіжнароднийклубдружинпослівсвітууМоскві.

БерезеньподарувавнагодувзятиучастьуВсеросійськомукон-курсінакращечитанняпоетичнихтворівТарасаШевченка,якийзібрав любителівпоетичного словаКобзаря зМоскви,Москов-ськоїобласті,Башкортостану,ТатарстанутаіншихрегіонівРосії.УкожнійномінаціїучніШколисталилауреатами,середякихнай-почеснішепершемісценалежитьтрирічній(!)ЛюбіАндріановій,яканезалишилабайдужиминіжурі,ніглядачів,прочитавшидвавірша Тараса Григоровича. Аби читачі уявили віковий діапазонконкурсу,скажу,щопершупреміюунайстаршійвіковійкатегоріїотримавстудентIVкурсуМосковськогодержавногоуніверситетуім.М.В.ЛомоносоваАндрійМироненко.

ІдоВеликодніхсвятготувалисьдужесерйозно.Вивчилиукраїн-ськусимволікутаорнаменталістику,розписалиписанкитапровеливеликуПасхальнувиставку«ХристосВоскрес!»,доякоїзвеликимзадоволеннямприєдналисьімами.ЗавершилисьПасхальнісвятауШколісвятковимконцертом,декоженученьпоказавсвоїталан-ти—заспівав,зігравнамузичнихінструментахабопрочитаввірші.

АленетількицимживеШкола.Великуувагутутприділяютьзустрічам дітей з видатними українцями сучасності. Цікавим інезабутнім було спілкування з лауреатами Національної преміїУкраїниіменіТарасаШевченка:поетамиБорисомОлійникомтаДмитромПавличком,акторомАкадемічноготеатру ім.М.Зань-ковецькоїБогданомКозаком,письменником,режисеромтагро-мадськимдіячемЛесемТанюком.

Крімтого,дітизалишилисьпідвеликимвраженнямвідекскурсійдозалаштунковоїчастиниМосковськогоМалоготеатрупідкерівниц-твомЮріяСоломіна,доМузейно-меморіальногокомплексуісторії

ВМФРосіїтапідводногочовна«Новосибірськийкомсомолець»,доМолодіжноготеатрупідкерівництвомВ’ячеславаСпесівцева,депо-бачиливиставу«ВечоринахуторібіляДиканьки»заГоголем.

Особливим документальним підтвердженням цікавої роботиучнівставанімаційнийсімнадцятихвилинний(!)фільм«ЗУкраї-ноювсерці»,створенийнаосновідитячихмалюнківтафотографійразомізхудожником-аніматоромзКиєваОленоюКасавіною.При-свяченийУкраїнітаНаціональномукультурномуцентруУкраїнивМоскві,дляучніввінєуособленнямбатьківщинипредків,якадлябільшості знихвідомалишезрозповідейбатьків.Томуфільм—цевідчуття,емоції,дитячауявапромальовничу,розмаїту,пісеннуУкраїну.Ісьогоднізвеликимзадоволеннямтагордістюйогодару-ютьнайповажнішимгостям,якіговорять,щоцеймаленькийдитя-чийшедевр—краще,щостворенопроУкраїнуостаннімчасом.

СаметакнаповненотацікавоживеУкраїнськанедільнашко-ла. І хочанавчальнийрік вже закінчується, але у травніщевід-будеться великий весняний концерт, присвяченийДнюМатері.СтаршіучнізнетерпіннямочікуютьнарезультатиМіжнародногоконкурсуім.Яцика,кудинадсилалисьроботизукраїнськоїмови.Крімтого,дітиготуютьвишивки,малюнки,виробизпластиліну,писанкидляучастіуМіжнароднійхудожнійвиставціобразотвор-чогоітрадиційногонародногомистецтва«Світлюбові»уКиєві.

«Освіта України». — 2010. — № 32. — 30 квітня.


Великодні свята в Москві

У Національному культурному центрі України в Москві до Вели-кодніх свят відкрилась виставка писанок «Христос Воскрес!», ство-рена учнями Української недільної школи Центру та їх батьками.

Залучення мам до цієї красивої справи сталося випадково.Спочаткувонилишедопомагалидітям,апотімісамівиявилиба-жаннястворитищосьособливе.Алепровсезапорядком.

ВеликоденьвУкраїнськійнедільнійшколісвяткувалиякгодить-ся.По-перше,підготувалидлябатьківконцерт:співали,гралинаму-зичнихінструментах,танцювали,читаливірші,чимнадзвичайнопо-радувалинелишебатьків,алейкерівництвоЦентрутавикладачів.

А от ідея влаштувати виставку писанок народилась за кількамісяцівдотого,боякажтоПасхабезписанок?Тащейзробленихдитячимируками?

158

роЗдІл VІ

159


Коженізнастакчи інакшепричетнийдоцьогокрасивоготаяскравогосвята.Вдомамиобов’язковопечемопаски,фарбуємояйцяабовикористовуєдляприкрасифабричні,бездушітасерця,наклейки.Алежукожномувізерунку,укожнійхвилястійлінії,укожнійцяточцізакодованоцілийсвітвірувань.Самезізнайомствазнимірозпочалинаурокахукраїнськихнароднихзвичаївтаобря-дівучніготуватисьдосвященнодійства—розписуписанок.Озна-йомилисьзукраїнськоюорнаментикою,колористикоютавзагалізтрадиціямиукраїнськогоВеликодня.Протягомдвохмісяцівдітивідтрьохдосімнадцятироківстворювалисвоїмаленькішедеври,впершетримаючиурукахдерев’янізаготовкипасхальнихяєць.

Мистецтвознавці,безсумніву, знайдутьуроботахбагато«не-відповідностей» з традиціями української писанки, але для наспонадусебуладитячафантазіятаїхбажаннятворити.Однимсло-вом,булодозволеноробитивсе,щонезаборонялось.Томудехтонавітьнаписаввласніімена.Ачомуні?Головне—результат.Авінперевершивусісподівання.

Уроботахстаршихдітейприсутнямайжевсянароднасимво-ліка:безкінечники,завитки,баранці,твариннітарослинніорна-менти та символіка Хрестового Воскресіння. Знаючи значеннякольорів, діти приділили їм особливу увагу.Одним словом,юнімитціпідійшлидосправисерйознотавідповідально.Іякрезуль-тат — дитячі пасхальні вироби Ксенії Каретникової, Марти таЛюбомираКамінських,ГанниВасильєвої,ЮліїЮрчуксьогодніприкрашають Міжнародну художню виставку образотворчого ітрадиційногонародногомистецтва«Світлюбові»уКиєві.

ПротягоммісяцяроботивиставлялисьвЦентрітанезалиши-либайдужимжодного,хтоїхбачив.Томубудемосподіватися,щорозпис пасхальних яєць в Українській недільній школі Центрустанетрадиційним.



Курси української мови

Закінчився навчальний рік на Курсах української мови, що пра-цюють при Національному культурному центрі України в Мо-скві.

Наостаннєзаняттязібравсядругийкурс,якийведевипускни-ця Московського державного університету ім. Михайла Ломо-носоваМаргарита Хазанова. Випускники прийшли з квітами йдякувализадобруосвіту.Дехтонавітьзапропонувавпродовжитинавчаннященарік,аджедлябагатьохкурсиєнетількиможли-вістюотриматизнаннязукраїнськоїмови,алейпоспілкуватисяукраїнською,обмінятисядосвідомтадумкамищодоукраїнськоїкультури,літературийнауки.Тут зібралисясправжнішануваль-никиукраїнськогослова—корінніросіянийукраїнці,якічастобуваютьуЦентрінарізноманітнихзаходах.

Поміжтих,хтовивчаємовунаКурсах,студентийвипускни-кимосковських вищихнавчальних закладів, люди середньогойлітньоговіку.Деякізнихвжеволодіютькількомаєвропейськимимовами,томувирішилививчитищейукраїнську.Крімтого,післязакінченнякоженотримуєпосвідчення.

ЯзвернувсядослухачівКурсіввідповістинапитання: «ЧомуВивирішилививчатиукраїнськумову?»

Вікторія:«Зукраїнськоюмовоюяпознайомиласящевдитинстві,коли

менещолітавозилидородичіввУкраїну.Можесаметодіязасво-юваласвоїпершіукраїнськіслова,ласуючичерешнею,малиноюйабрикосами.Авжебудучидорослою,побувалавКиєві,закохаласявньогодобезтямиізахотілатамжити.Втім,оскількияжурналістзаосвітою,зрозуміла,щобезмовинормальнуроботуясобівсто-лицінезнайду.Ізаписаласянакурсиукраїнськоїмови.Ужевпро-цесівивченняязрозуміла,наскількилюблюукраїнськумову,ме-лодійнуйгарну.Заразяіззадоволеннямслухаюпісніукраїнськоютачитаюкнижки.ІдякуюМаргаритіІгорівнізанавчання».

Катерина:«Українськамовапотрібнаменідляроботи.Мабуть,яоднау

групі,хторозмовляєукраїнськоюнароботі.ЯдужелюблюУкраї-ну.Післятого,якупершепобувалавКиєві,простозакохаласявцюкраїнуйвирішиладлясебе,щобудувивчатиукраїнськумову».

Олександр:«Япочаввивчатиукраїнськумовутому,що,по-перше,вивчен-

няіноземнихмов—цемоєхобі,апо-друге,історіяукраїнськогонародудужепов’язаназісторієюросійського,аїхзнання,намоюдумку, сприятиме кращому розумінню історії та культури свогонароду».

Олексій:«Явивчаюукраїнськумову,бодавнохотівзнатимовутакуль-

турусвоїхпредків.Уменебатьки,бабусійдідусі—всіукраїнці.

роЗдІл VІ

161

Ямайжещоліта їжджу в Україну, побував у різних її куточках ідужелюблюБатьківщинусвоїхпредків».

Історична довідка:КурсиукраїнськоїмовиприКультурномуцентріУкраїнивМоскві

буловідкритовквітні1999р.Вонипочалипрацюватизаспеціальнорозробленоюпрацівникамивідділуінформаційноїтабібліотечноїро-ботиЦентруінтегрованоюпрограмою,щомістилаінформаціюпрокультуру,традиціїтапобутукраїнськогонароду,історіюУкраїни.

У1999/2000навчальномуроцінакурсахнавчалосявісімосіб,нині кількість слухачів—понад тридцять,що свідчитьпрощо-річнезростанняпопулярностівивченняукраїнськоїмовивРосії.Потрібнотакожвідзначитийдоситьневисокувартістьнавчання,завдякичомукурсивідвідуютьстудентийнавітьлітнілюди.

У2000р.викладачкурсівТетянаАнісімовапідготувалайви-даладляслухачів«Посібникдляпрактичнихзанятьзукраїнськоїмови(ч.1)»,восновуякоголяглиматеріали,щодоцьоговикорис-товувалисьназаняттях.

У2004р.післядворічноїперервибуловідновленороботукур-сів.ВикладачОлександрЄнькосклавновупрограмувикладанняукраїнськоїмови.Протягомпершогорокутриваввступнийкурс,анадругому—вивчаласяпрактичнаграматика,синтаксис,сти-лістикатакультурамовийділовемовлення.

Викладачі:1999–2002рр.—ТетянаАнісімова,2004—2006рр.—Олек-

сандрЄнько,2006—2007рр.—кандидатфілологічнихнаукГали-наЛісна,2008—2010рр.—МаргаритаХазанова.


РОЗДІЛ VIIДуховні вершини українськості

(представляємолауреатівНаціональноїпреміїУкраїниіменіТарасаШевченка)


Богдан Ступка — двоглавий орел українського походження

Культурний центр України в Москві останніми днями був у цен-трі (пробачте за тавтологію) найцікавіших та найпомітніших куль-турних подій російської столиці.

УМоскві відбулося урочисте нагородження переможців VIIІпреміїНаціональноїакадеміїкінематографічнихмистецтвтанаукРосії«Золотийорел»—професійногопризу,щоприсуджуєтьсязадосягненнявгалузікінематографіїтазавнесокурозвитоккіно.

Воднійізголовнихномінацій—«Головначоловічароль»лау-реатомставнароднийартистУкраїниБогданСтупказарольТара-саБульбиводнойменномуфільміВолодимираБортка.

НаступногодняпісляцеремоніїнагородженнямизустрілисьзБогданомСильвестровичемуКультурномуцентріУкраїнивМо-скві.Іприводомдлябесідибувнетільки«Золотийорел».Алепровсезачергою.

Весьчаснашарозмоваперериваласьтелефоннимидзвінками.Віталиакторазперемогоюдрузі,колеги,режисери,журналістизРосії,України,Біларусі.ІСтупціцедужеподобалось.

— Богдане Сильвестровичу, спочатку хочу Вас привітати з наго-родою. Які почуття переживає актор, коли номінується і...

—...нічогонедістає.— Пропоную розглянути Ваш варіант — коли номінується і стає

переможцем.—Дужеприємно.Слававсімакторамподобається.Іяневи-

ключення.— Невже тільки приємно? А хвилювання? Нервування?— Так. Приємно. Я вже маю двох «Золотих орлів». Першо-

гоотримаву2004роцізанайкращучоловічурольдругогопланузарольгенералаСєровауфільміПавлаЧухрая«ВодійдляВіри»,

162

роЗдІл VІI

163

духовні вершини українськості

другого—цьогороку.Ніколинавітьнедумав,щостанудвоглавиморлом.(Сміється.)

— Впевнена, що наступного року будемо хвилюватись знову. При-знайтесь, очікували цю нагороду?

—Ніколипроценедумаю.Простопрацююнадроллю.Наго-родили—добре.Дякую.

— «Тарас Бульба» став лауреатом ще у двох номінаціях — «Кра-ща робота художника по костюмах» та «Краща робота художника-постановника». Обидві — цілком заслужені. А чи були, на Ваш по-гляд, ще номінації, в яких фільм міг бути відзначеним?

—Були.Цеірежисерськаробота,іоператорська.— Роль Тараса Бульби була серед тих, про які мріяв актор Богдан

Ступка?—Ніколинедумавйогограти.Ябувупевнений,щоцейперсо-

нажневмоємухарактері.— Але ж Ви самі собі напророкували цю роль ще у 1999 році в

інтерв’ю Володимиру Мельниченку, коли на питання, що після «Вог-нем і мечем» необхідно зняти в Україні, відповіли — «Тарас Бульба».

—Так.Самецеяісказав.Але,по-перше,мавнаувазі,щофільмповиненбувзніматисьвУкраїні,аневРосії,апо-друге,непросебевівмову.Навітьінедумавуцьомунапрямі.Признаюсь,колирозпочалисьзйомки,імоямама-покійницядізналась,щоябудугратиБульбу,сказала:«Неграй,сину.Там„бийляхів“,„бийпо-ляків“.ПотімтебедоВаршавинепустять».

— Мамине пророцтво здійснилось?—Ні.ДоВаршавипускають.— Якими аргументами переконав Володимир Бортко зіграти цю роль?—Таменісамомубулоцікаво.ВсежтакиМиколаГоголь.Ая

актор.Молодецьрежисер,щополамавзвичнеспрощенеуявленняпроБульбуірозкривглибокіпсихологічнітатрагічнімоменти.Івцьомумиспівпали.

— Були якісь складнощі в роботі?—Єдине,щокожногоранкудививсявдзеркало,чинесхуд,боспе-

ціальнодляролінабираввагу.Азараз,славаБогу,ввійшовуформу.— Були ще випадки, коли необхідно було змінювати зовнішність?—Ні.Цебуловпершеівостаннє.Доречі,нінаконянесяду

більше,нітовстішатинебуду.— Богдане Сильвестровичу, день вручення кінопремії «Золотий

орел» був насичений ще й іншими не менш значущими подіями. Ска-жіть кілька слів і про них.

— Я брав участь у міжнародній конференції, присвяченій150-річчюАнтонаЧехова,наякійбулиприсутнівидатнітеатраль-

нідіячізісвітовимиіменами,утомучисліПітерШтайніРобертСтуруа.Крімтого,ускладівеликогокультурногодесантуначолізПрезидентомРосіїДмитромМедвєдєвимлітавнабатьківщинуАнтонаПавловича—доТаганрога.

Вилітали о п’ятій ранку. Того ж дня повертались, а о сьомійвечораяповиненбувбутинаМосфільмі.Алепоїздкавартабулатого,абинавітьзапізнитисьнацеремоніюнагородження«Орла».Мипобувалиумісцевомутеатрі,побудованомущезакріпоснихчасів.Доречі,у1962роціявиступавнайогосценіразомзЛьвів-ським театром ім. Заньковецької. Тоді ми грали «Невольника»ТарасаШевченка. Там просто дивовижна атмосфера. Відвідалибудинок,денародивсяірісписьменник.Доречі,уТаганрозівід-криваютьКультурнийцентрім.АнтонаЧехова.

— Богдане Сильвестровичу, яке місце у Вашому творчому житті посідає драматург Чехов?

—АнтонПавлович—цевеликаакторськашкола.Цедрама-тургіянастрою,яканевсімпіддається.БезЧехова,Ібсена,Франкаакторбагатовтрачає,бовонивимагаютьпідключення,амисте-цтво починається саме тоді, коли підключається підсвідомість.Решта—логіка.Алогіканіколинебуламистецтвом.

МенідоляподарувалакільказустрічейзЧеховим.НатеатральнійсценіязігравТреплєвав«Чайці»,Войницькогоу«ДядіВані»,заяко-гоотримавдержавнупреміюРадянськогоСоюзу,Чебутикінау«Трьохсестрах».Укіно—Архієреяв«Ниніпрославивсясинлюдський».ІостаннякінорользаЧеховим—Лебєдєвв«Іванові»,дезнімавсяра-зомзсиномОстапом.Доречі,ясвогочасугравТреплєва,потімцяжрольбуладипломноювОстапа,ісьогодніїїграєонукДмитронамоємучетвертомукурсівуніверситетіім.Карпенка-Карого.

— Поділіться власним досвідом — що повинен вміти і знати актор, аби зіграти Чехова?

—По-перше,матиталант,інакше,чимбиакторневолодів,ні-чогоневийде.Апо-друге,розумногорежисера.Більшістьзнихсьогоднішукаютьновіформи,аленевнихсправа.Головне,щобщосьлилосьздуші.

— Не пробували себе в якості режисера?—Ні.Інезбираюсь.— Чому?—У1972роціязнімавсяуМихайлаОлександровичаУльяновау

фільмі«Самыйпоследнийдень».Колияприїхавнаозвучення,по-бачив,щовіндужесумний.Чого,питаю,такий?Вінвідповів:«Этомоя первая и последняя картина. Я не хочу пополнять когортубездарныхкинорежиссеров».Іятежнехочупоповнюватикогорту

164

роЗдІл VІI

165


бездарнихтеатральнихрежисерів. Їх і такдужебагато.Займаюсьіншимінеменшважливим—складаюстратегічнийплантеатру.

— Для Вас особисто, які слова є найвищою похвалою?—ЗновузвернусьдоЧехова.Уньогонайвищоюпохвалоюбуло

слово«добре».Асучаснірежисерисьогодніназйомкахкричать:ге-ніально,фантастично,ти—супер,ти—кращийзавсіх!Цевсебуза.

— А є такі режисери, які кажуть просто «добре»?—СергійДанченкобувтаким.Радів,колищосьвиходило,але

нічогонеговорив,атількипроходивповз,бивлегенькопоплечуіказав:«Ну,нічого».Цебуланайбільшапохвала.

— Часто так «бився»?—Нечасто.Може,трирази.— Як Ви вважаєте, на сучасному грунті може з’явитись режисер

такого масштабу як Данченко? Є умови для цього?—Безумовно,може.Умовизаждибули,єібудуть.— Ви хотіли б ще щось зіграти за Чеховим?—Явжетаквтомився,щонедужейхочетьсягратитабагато

говорити.— Сьогодні перевагу надаєте кіно чи театру?—Люблюікіно, ітеатр.Славанаменезвалиласьу1970році

післяфільму«Білийптахзчорноюміткою».Сьогодні,настарість,зновупосипалисьіхорошіролі,ірежисери,ісценарії.Цікавобулобзігратирольбезслів,аленепростобутиприсутнімнасценічикіно,апрожитинадзвичайнужиттєвудолю.Алетакоїроліщененаписали.

— Яких би ролей побажали Остапу та Дмитру?—ДмитромігбизігратиРомео,Остап—Едіпаувиставінашого

театру,якусвогочасуставивРобертСтуруа.Мибїїпоновили.Щеєдужецікавап’єсаболгарськогодраматургаСтратієва«Замшевийпіджак»,деодинакторграєсімролей.Цеможебутидужецікаво.І,безумовно,складно.

— Ви з часом змінюєтесь? Якщо — так, то в який бік?— Так,змінююсь.Івкращийбік.Однізвікомстаютьбільшглупи-

ми,іншічогосьнавчаютьсяужитті.Язавждипідтримуюталанови-тихлюдей.Іякхудожнійкерівник,іякактор.Навіть,якщопогано,завждизнайдузащопохвалити.БувтакийакторБорисВасильовичРоманицький,корифейукраїнськоготеатру.Колияпрацювавнад«РичардомІІІ»,менібуло33роки.Вінзавждинарепетиціяхсидівузалі,апотімкликавдосебевкабінет.Ізавждисвоютирадупочи-навтак:«Намоюскромнудумку,вистворенідляцієїролі,алеуваснемаєемоцій,темпераменту,логіки».Тобтонічогонемає.Алепер-шафразадаваланадіютабажаннящосьробити.Запам’ятовувались

лишепершіслова,щоястворенийдляцієїролі!Цебувдобрийуроквжитті.Користуюсьнимвспілкуваннізіншими.Требавмітипід-тримувати.Требавмітиробитидоброінечекати,щотобіхтосьпо-дякує.Зрокамиставпростішийуспілкуваннізлюдьми.

— Ви як творча людина рахуєте життя подіями в особистому жит-ті, роками, творчими вдачами, періодами?

—Янеаналізуюжиття.Дляцьогоєви—журналісти.— Не буває бажання повернути роки назад?—Ніколитакогонебуло.— Можливо, жалкуєте за якимись втраченими можливостями?—Ні.Ітакогонебуло.— Та не може бути!—Чомунеможе?Може.Дійснонежалкую.Якговориводин

згероївАнтонаПавловичаЧеховауповісті«Архієрей»:«Жизньяпрожилхорошо».

— Дозвольте Вас привітати і з орденом Ярослава Мудрого ІV сту-пеня, який Ви отримали з нагоди 90-річчя театру ім. Франка. До речі, як Ви взагалі ставитесь до звань?

—Ябїхвідмінив.Крімзаздростітаіншихнегативнихпроявівуколективі,вонинеприносятьжодноїкористі.Одні—тішаться,інші—плачуть.Сьогоднінавітьдоплатидостойноїзазванняне-має.ЯкщозарадянськихчасівнароднийартистСРСР,іявтомучислі,отримувавдоплатуутристакарбованців,тосьогодні—ценапапері40%відставки,анасправді—усьогодвадцять.Замістьвитратнавсілякімедалітазвання,простобзбільшилизарплатнюакторам.Тайвсе.Аленіхтоненаважитьсяцезробити.Звання,міжіншим,середколишніхрадянськихреспублікзалишилисьлишевРосії,УкраїнітаБілорусі.

СвогочасувідомийбілоруськийдраматургАндрійМакайонокговорив:людина,недивлячисьнінащо,коливонадосягне25-річ-ноговіку,повиннабутивідзначенавсімаможливиминагородамиізваннями.Апотім,слідкуючизаїїроботою,всецевідбирати,щобпередБогомвонабулачистою.Дужеслушнадумка.

— Ви вірити в долю чи згодні з Олександром Гріном, що людина повинна творити щастя власними руками?

—П’ятдесятнап’ятдесят.Нібездолі,нібезвезіння,нібезпра-целюбстванічогоневийде.

— Богдане Сильвестровичу, дуже вдячна Вам за зустріч. Призна-юсь, у мене до Вас є ще безліч питань. А тому дозвольте сподіватись на наступну зустріч.

—Дозволяю.«День». — 2010. — № 16. — 2 лютого.

166

роЗдІл VІI

167



Богдан Ступка: «Нужно уметь делать добро и не ждать, когда тебе скажут спасибо»

На днях народный артист Украины Богдан Ступка получил в Мо-скве премию Национальной академии кинематографических искусств и наук России «Золотой орел» в номинации «Главная мужская роль» за роль Тараса Бульбы в одноименном фильме Владимира Бортко.

ПоужесложившейсятрадицииБогданСильвестровичсовсейсемьейостановилсявКультурномцентреУкраинывМоскве,гдеисостояласьнашавстреча.

Наследующийпосленагражденияденьактербылв хорошемнастроении,ноначалбеседускатегорическоговысказыванияпоповоду представителей СМИ, назвав их «змеями» (от ЗМИ по-украински).Поэтомупослепоздравлениямыспросили,откудата-кая«любовь»кпредставителямвторойдревнейшейпрофессии?

—Апотомучтонепрофессионалы.— И в чем это проявляется?—Практическиниктонеможетсделатьанализспектакля.Бо-

леетого,практическиникогданеготовятсякинтервью.— Но ведь далеко не все театроведы. —Тогданепишите.Помню,как-токомнепришламолодаяжур-

налистка—будущийтеатровед—послеспектакля«Небоюсьсеро-говолка»,поставленногоАндреемЖолдакомпопьесеОлби«КтобоитсяВирджинииВульф».Посленесколькихстранныхвопросовспросилужея,виделалионаспектакль.Оказалось,чтонет!Очемтогдаможетидтиречь?Итакихбольшинство,ксожалению.

— А чего Вы как актер, художественный руководитель театра ожидаете от публикаций? Что именно вам хочется в них прочитать?

—Во-первых,анализспектакля.Пустьикритичный,еслиестьоснования.Пустьпишут,чтопонравилось,что—нет,иглавное,объясняютпочему.Ивсе.Амычитаемтакназываемыепопурриилифельетоны.Чтоугодно,тольконепрофессиональныйразборувиденного.

О театре

— Лет десять назад Вы мечтали иметь собственный театр — театр Богдана Ступки. Сегодняшний Театр им. И. Франко соответствует Вашему идеалу?

—Театрнельзясоздатьзагод,дваилитри.Дляэтогонеобходи-мо,какминимум,десятилетие.Янедекларирую,какимондолженбыть.Яегопростосоздаю.Мненравятсяидеи,которыеприносятв театр некоторые режиссеры.НедавноАлександрБелозуб сде-лалспектакль«Двацветкацветаиндиго»,гдесоединенысудьбыдвухвыдающихсяженщиниталантливыххудожниц—ЕкатериныБилокур и Фриды Кало. В нем очень мало текста, в основномзрительныйряд.Этообразныйтеатрсдругойэстетикой.

— И как актеры это воспринимают?—По-разному. Кто-то воспринимает, но большинство— не

очень. Я пока не осмеливаюсь делать крайние эксперименты,потому что не могу позволить лишиться постоянных зрителей,которыелюбятнас.

Мыдвадцатьлетстроиммалуюсцену.Чтоподелаешь—госу-дарственноестроительство!КакговорилИванСтепановичПлющ,главаВерховнойРадыУкраины,бюджетныеденьги существуютдлятого,чтобыихкрасть.Таквот,когдаоткроетсямалаясцена(аонаужепочтиготова),именнотаммыбудемделатьвсевозможныеэксперименты.

Сначаланекоторыеактерыговорили,чтоянеуважаютради-ции.Атрадициивчем?Повторятьто,чтоделалиони?Носейчасдругоевремя.Людименяются.Ибезэкспериментанетпрогресса.Я,например,завосемьлетнеуволилниодногочеловека.Выгнатьактера—приговоритьегонавернуюсмерть.

В моем понимании традиции — это моральная атмосфера,профессиональныйколлективихорошийспектакль.Унасочере-дивкассах,зрителиругаются,потомучтонемогутдостатьбилетына «Кайдашевую семью», «Женитьбу Фигаро», «Тевье-Тевель».Этопростопрекрасно!

О режиссуре и режиссерах

— Что интересного будет происходить в театре в ближайшее время?—Естьидеяпоставитьмузыкальныйспектакль,восновекото-

рогобудутукраинскиестаринныезабытыеромансы.Иестьпро-сто потрясающий сценарийИгоря Афанасьева о Сирко. Хотимставить«Бурю»Шекспира,«Фредерико»Шмидта.

— Когда спектакли ставятся к конкретной дате — юбилею актера или писателя, это хорошо или плохо?

—А почему нет?Не для партии какой-то ставим.К 200-ле-тиюНиколаяГоголямывыпустили«Женитьбу».Неужелиплохо?Иоченьхорошийспектакльполучился.

168

роЗдІл VІI

169


О кино

— Как Вы при таком напряженном ритме работы в театре актером и художественным руководителем еще успеваете ездить на съемки?

—Удается.Другоговариантапростонет.— Ваш предыдущий визит в Москву был связан со съемками.

Расскажите в нескольких словах, что это будет за фильм? —Продюсерский центрСергеяЖигунова начал работу просто

над потрясающим сценарием.Это будетмногосерийныйфильм особытиях вНовочеркасске в 1962 году, когда расстрелялимирнуюдемонстрацию.Яиграюотцаодногоизглавныхгероев.Мойперсо-нажвступаетсязалюдейипопадаетвтюрьму.Это,безпреувеличе-ния,рольшекспировскогоплана.СнимаеточеньхорошийрежиссерКонстантинХудяков,которыйнасъемочнойплощадкенекричит,говоритспокойно,постепенновтягиваятебявнеобходимуюдлянегоатмосферу.Онзнает,чегохочет.Иэтосамоеглавноедлярежиссера.

— Часто отказываетесь от ролей?—Часто.Рольинтересна тогда, когда есть судьба.На днях в

Москвесмотрелпо телевизорунесколькосерийсериала «1814»,где я сыграл первого директора лицея Василия Малиновского.Когдаприезжалнапремьеру,меняпоразило,чтопрактическивсямоярольбылавырезана.Ядаженепонимал,зачемприехал.Мнеобъясняли,что,мол,метражитакдалее.Но,наверное,простоис-пугались,потомучтоуменябыломногоострыхвысказываний,например: «Янелюблюнашегосударство,новРоссиюяверю.Особенноввас,аневчиновниковит.д.».Всеэтобыловырезано.А сейчас сделали многосерийный вариант и все вернули. Хотькакая-торольвырисовалась.

— Мне всегда было интересно, сложно или легко передавать эмоции, вживаться в образ, когда кругом так много людей и техники.

—Янаучилсяабстрагироваться,поэтомумненичегонемеша-ет.Рядоммогутшуметь,говорить,ходить,аясебеиграю.

— Сам процесс съемки, наверное, захватывающий?—Дляактеров—да,асостороныничегозахватывающего,по-

томучтокажется,чтоничегонепроисходит.Лучшесмотретьнаэкране.Воттеатральнаярепетиция—этосовершеннодругое.Тамвидно,какрождаетсяспектакль.

О творчестве

— Иногда и театральные режиссеры ставят очень неинтересно, следуя исключительно ремаркам пьесы.

— Есть бездарные режиссеры. В каждом фильме, в каждомспектакленеобходимознать,чтотыделаешь.Должнабытьидеяиеевоплощение.Аневсегдаэтопроисходит.Ставятиповерхност-но.Тыжедолжензнать,чтобылодоэтого,почемугеройвтакомсостоянии,знатьегобиографию.

— Какое место в Вашей творческой биографии занимает драма-тург Чехов?

—АнтонПавлович—этобольшаяактерскаяшкола.Этодра-матургиянастроения,котораяневсемподдается.БезЧехова,Иб-сена,Франкоактермноготеряет,вернее,неприобретает.Потомучто этотматериал требуетподключенияподсознания, скоторо-го,какизвестно,начинаетсяискусство.Всеостальное—логика.Алогиканикогданебылаискусством.

О преподавании

— Вы ведете актерский курс в Киевском университете театра, кино и телевидения им. И. К. Карпенко-Карого...

— Набрал курс на базе театра им. И. Франко, поэтому вседипломныеспектаклиидутнаегосцене.

— Все останутся служить в театре?—Незнаю.Заэтичетырегодаяникогоневыгнал,хотяиневсе

одинаковоталантливы.Пустьучатсяипроходятхорошуюжизнен-нуюшколу.Может,когда-токто-тостанетминистромкультуры,ибудетнашчеловекнаверху.

— Следующий курс будете брать? — Нет.Категорически.— Не понравилось быть учителем?—Обучениетребуетмногоздоровья.— Вы же еще и кинофестиваль организовали...— Да. Первый международный киевский кинофестиваль,

которыйпроходилвмае2009года.НашимгостембылПитерГри-нуей,котороговообщеневозможнозаполучить.Акнамсогласил-сяприехать.Может,потомучтоонникогданебылвКиеве?Про-велчетырехчасовыймастер-классвнашемтеатре.Ужеподбираемгостейнаследующийфестиваль.Может,РобертдеНиро?

— И вам интересно этим заниматься?— Это единственный взрослый кинофестиваль в столице.

Думаем сделать его ежегодным. Каннский заканчивается вконцемая,ипустьвсезвездыоттудасразуедуткнам.Может,Дастин Гофман приедет, потому что его отец изКиева.МилаЙовович.

170

роЗдІл VІI

171


О государственных должностях

— Однажды вы сказали, что никогда не согласитесь быть мини-стром культуры. И потом вдруг им стали. Что было тому причиной?

— Когда мне предложили министерское кресло, я пришелк Данченко за советом. Он сказал, чтобы я соглашался. Ведь вминистерстве будет свой человек. Вот и все. Признаюсь, что яиграл рольминистра.Это былпросто неоценимый опыт.Я по-знакомился сфинансовой системой,началпонимать, что такоегосударственнаясобственностьичемонаотличаетсяотмуници-пальной.ОднимизмоихдостиженийсчитаюпереводЛьвовскоготеатраим.М.Заньковецкойизмуниципальнойсобственностивгосударственную.Потомтеатрсталнациональным,исегодняегоработникиполучаютодинаковуюснамизаработнуюплату.

О личном

— У Вас есть рецепт счастливой семейной жизни? — У каждого он свой. У нас, как и у всех, бывают разные

моменты.Мыиразводились,нопотомзабирализаявление.Мнеповезло,чтоявстретилЛарису.РадисынаОстапаонабросилака-рьерубалерины.Сегодняпрактическивсе времяотдает внукам.Такчтотылыуменязащищены.Ямогуспокойноработать.

— Сколько лет внукам? Чем радуют?— Дмитрию23.Онужеснялсявфильме«Мыизбудущего-2».

Оченьактивныйисамостоятельный.ВМосквеуженанялагента.Похожнаменявмолодости.Темпераментный,имеетпрекрасныйголос. Устине почти десять. Она уже взрослая девочка. Любитвместесбабушкойготовить,рисовать.Вместеониходятпомага-зинам.Покупаютигрушки.

— У Вас когда-то было желание сыграть с внуком на одной сце-не...

—Думаемпоставить«Амадеус»оМоцарте.А,можетбыть,пье-суАфанасьеваоСирко.

— Живете одним днем, или все-таки просчитываете что-то на-перед?

—Ничегонепросчитываю.Ясарифметикоюдружу,асвысшейматематикой—нет.

— А в чем между ними разница в жизненном понимании?— Высшаяматематика—просчитываниебудущего.Аяэтим

незанимаюсь.Мнеинтереснопростоходить,дышать,общаться,играть.

— Вы сейчас пьете кофе. Любите крепкий?— Явообщенепьюкофе.Толькокогдапересплюилинедо-

сплю.— А что лучше — пере или недо?—Одинаково.

«Киевские ведомости». — 2010. — № 12. — 9 февраля.


Розмова з Дмитром Павличком

У Національному культурному центрі України в Москві відбула-ся презентація книжки віршів Дмитра Павличка російською мовою «Собор для Бога» у перекладі дніпропетровського поета Олександра Ратнера, що вийшла у московському видавництві «Зебра Е». Але пре-зентація — не єдиний привід останнього приїзду корифея українсько-го письменства до російської столиці.

— Дмитре Васильовичу, з чим пов’язано Ваш приїзд до Москви?—Зіз’їздомукраїнців,якіживутьуБаркоштостані.ЯкголоваУкра-

їнськоїВсесвітньоїКоординаційноїРади,щонамагаєтьсяпізнаватийаналізуватижиттяукраїнськихгромадзакордоном,яїдутуди,абинавласніочіпобачити,яксьогодніпочуваєтьсянайкращаукраїнськагромаданатериторіїРФ.ТридцятьроківтомузукраїнськимжиттямуБашкиріїменезнайомиввеликийпоетімійдругМустайКарім.

— У Вас є відчуття минулого часу?—Майженема.Дляменевсецевідбувалосьначевчора.Трид-

цятьроківяпережив,якодинденьважливихподій.Немріяв,щозамогожиттявідбудетьсявідновленняукраїнськоїдержави,вяко-мубратимубезпосереднюучасть.Ятакглибокобувупроцесібо-ротьби,щодляменелітапролетіли,якдні.Тепер,коливсестабілі-зувалось,язаспокоївся,українськадержаває,алезновуз’явилисьтривожніпочуття—новавладавУкраїніневикликаєдовір’я.

— Мабуть, з’їзд в Уфі — це не єдина причина Вашого приїзду до Москви?

—Ні,28лютоговНаціональномукультурномуцентріУкраїнивМосквівідбудетьсяпрезентаціякнижкимоїхвіршівросійськоюмовою. Ратнер видав свої найкращі переклади. Він навіть част-ковопрофінансуваввидання.Хотівбиянапрезентаціїпобачитиросійськихписьменниківтадорогихменілюдей—ЛарисуВаси-льєву,МаринуТарковську—дочкуАрсеніяТарковського,зякимядружив,і,звичайно,українцівМоскви.

172

роЗдІл VІI

173


— Коли Ви востаннє були в Москві?—Минулогороку.Саметодіязрозумів,щотутповиннібутинепро-

стоукраїнськішколи,ауніверсальнішколи,дедітимоглибвивчати,крімукраїнської,російськутаанглійськумови.Тутможнавиховуватиосвіченихлюдей,яківмайбутньомубагатозробилибдлярідноїкраїни.МріюзнайтисередросіянМосквизахисниківукраїнськоїмови.Середвеликихросіянзавждибулиособистості,яківідстоювалимовнувідо-кремленістьідержавницькіпрагненняМалоросії.Наприклад,ПушкінписавісторіюУкраїнифранцузькою.Упоемі«Полтава»фактичнопід-тримавповстанняМазепи.Великапомилкадумати,щонайбільшимиворогамиУкраїниєросійськішовіністи.ПершіворогиУкраїни—зру-сифікованіхохли,прислужникий«дядькиотєчествачужого».

— Скажіть, якими мовами перекладали Вашу поезію?— Щойно вийшла книжка у Німеччині. Минулого року —

вПортугаліїтаБолгарії.Окремимикнижкамизарадянськихча-сівмоїтворивидаваливБолгарії,Словаччині,Угорщині,Естонії,Грузії,анайбільшевРосії.

— Ви пишаєтесь усім, що написали за своє життя?—Єречі,заякіменісоромно,алеязавждиналежавдотихпо-

етів, які трималися української лінії. Змушений був інколи ста-ватинавласнегорло,алетримавсятемиборотьбизадержавністьукраїнської мови. Завжди воював за державний статус україн-ськоїмови,ізацебувзавждибитий.Однузмоїхкнижокнавітьбулозабороненотапорізанонасічкарні1958року,боналежавдописьменників,заякимистежилоКДБ.

СімнадцятирічнимюнакомбувусотніУПА.Моїдрузі,підліт-ки,щобулизімною,малипсевдоніми:Явір,Горіх,Береза,Кали-на,аябувДорошенко.Колиу1945роцісталоясно,щоамерикан-цінейдутьнасвизволяти,сотеннийСпартанвідібравунасзброюінаказаввертатисядодому,казав:«Ідітьдошколи,вступайтевком-сомол,аленезабувайте,дебули».Янезабув.У1946роцісидівурадянськійтюрмі,звинувачуванийутому,чогояніколинеробив.Натортурахязізнававсявзлочинах,якінескоював.

— Яку подію у житті вважаєте найщасливішою?—УчастьунаписанніАктапроголошеннянезалежностіУкра-

їни.Першереченнявтомудокументі,авторомякогояє,менідо-рожчезавсе,щоянаписав.Тодівідщастяяхотівпомерти.Бувнатакихвисотах,девженезможубути.ХочасьогоднішняситуаціявУкраїніможенадатименізмогузнову«полетітиукосмос».

— А хочеться цього?—Хочетьсявийтидолюдейісказатиїмправду,якяцеробивна

рухівських мітингах на початку дев’яностих. Знаю і люблю росій-

ськупоезію.ЯкбилідериРосіїчиталисвоїхпоетів,вонизрозумілиб,щотребанарештізмінитисвоєставленнядоУкраїни,визнатинеформально,анапрактиціокремішністьїїмовийкультури,їїдержав-ність.

— Ви назвали Олександра Пушкіна пророком. А чи були в україн-ській літературі пророки?

—Пророкомукраїнської державності єТарасШевченко.Віннаціональну програму України будував на глибокому знанніукраїнської козацької історії, повторював те, що було сказано ісформульовано козаками за часівМазепи.УШевченкових тво-рахвоскреслакозацькаборотьбазанезалежністьУкраїни.Продо-вжувачемтрадиційШевченкаставнайбільшийнашписьменникідержавникІванФранко,якийписавпроУкраїнуякпродержаву.Шевченко писав: «Церков— домовина розвалиться, а з-під неївстанеУкраїна».АФранкоговоривуженепростоУкраїна,адер-жаваУкраїна.Доречі,ідеяукраїнськоїдержавивУкраїніішлазісходуназахіднашоїтериторії,аненавпаки.

— А сьогодні є письменники, які бережуть у своїй творчості ідеї державності та самостійності?

—Українськунаціональну ідею береже в основномумоє по-колінняписьменників—ЛінаКостенко,ІванДрач,ІванДзюба,Валерій Шевчук, Роман Лубківський, Роман Іваничук та інші.Є такі й серед молодших. Зовсім молоді намагаються обходитинаціональнітасоціальніпитання,висвітлюючивосновномуфі-лософськийзмістжиття.Вонибоятьсяповторень.

— Може, і не треба шукати чогось нового, бо вже дійсно все ска-зано?

—Неправда.Історіясвідчить,щосамевнаціональномупитаннієневичерпнітеми.ВмиратизаУкраїнуабожитивиключнозарадинеї—процесправдівжесказано.Алекожнасмертьікожнежит-тя—ценебанальнеповторення,авічнізнакилюдяності.Сьогоднібагатопитаньвиникаєнаплощині«українецьвнеукраїнськомусе-редовищі».Маєзначеннянемісценародження,аосвіта.Явважаю,щопровіднимпочуттямлюдиниєпочуттясправедливості.Спра-ведливалюдинабудезахищатибудь-якийнарод,анетількисвій,будь-якогобатькатабудь-якуматір,анетількивласних.Загально-людськіцінностібазуютьсянасампереднапочуттісправедливості.

— Сьогодні поет може бути речником народу?—Абсолютно.Явцьомупереконаний.Інтимналірикайпо-

літика—нерозлучніматерії.Зарадянськихчасівтількивліте-ратурі можна було почути правду політичну. Сучасна людинавже переорієнтована на матеріальні цінності. Головна постать

174

роЗдІл VІI

175


сучасностінепоет,нефілософ,афутболіст іпродажнийполі-тик.Маєшгроші—тилюдина,немаєш—тиніхто,якщона-вітьтигеній.Розвитоклюдствапішовузворотньомунапрямку.Сьогоднідлябільшостібатьківщина—цедача,квартира,маши-на,комфорт.Алепочуттяналежностідосвоєїнаціїневмирає.Атам,девоновмерло,стаємертвимусе—ідача, імерседес, ікомфорт.

— Про що сьогодні пишете вірші?—Провибори,щопройшли.Яобов’язковонапишуполітич-

ну сповідьпровсе,щовідбувалосьпротягомостанніхп’ятиро-ків.Цебудеспогаднасумномурубежіукраїнськоїісторії.Яхотівоб’єднатиТимошенкотаЮщенка,аленевдалося.Усповідібудейпроте,чомуцьогонесталося.Аленетількипрополітикудумаю.Укладаюбагатотомниквласнихтворівтаперекладів.Пробуюпи-сатиоповідання.

— До речі, як Ви ставитесь до проминущості часу?—Язнаю,щовмру.Цемененелякає.Страшновідтого,що

можучогосьневстигнутизробити.— Ще одне питання про Вашу перекладацьку діяльність. У Вас є

улюблений світовий поет?—Я переклав майже всьогоХосеМарті, сонетиШекспіра й

Бодлера, видав ґрунтовну антологіюпольськихпоетів, антологіїпоезіїболгарської,хорватської,словацької,російської.Укожнійізнихємоїулюбленіпоети.Укожнійнаціональнійлітературіяшукавте,щоможепідтриматинаціональнийдухУкраїни.Ізавждизнаходив.Уболгарській—цеХристоБотев,условацькій—Гвєз-дослав,уросійській—Пушкін,Блок,Тарковський,упольській—Словацький,убілоруській—ЯнкаКупала,угрузинській—ТамазЧіладзе,улитовській—Марцінкявічюстаінші.Моїпереклади—цетежмоїтвори,моядуша.

— Коли приходить натхнення?—Інколипрокидаюсьсередночі,повторююпошепкиабого-

лоснодеякірядки,шукаючиїхрозвитку.Аленайчастішепоетичненатхненняприходитьнадранком.Я—жайворонок.

— До Вашої останньої збірки «Поклик» ввійшло сто найкращих Ваших поезій. Самі їх визначали?

—Ні.ЦевибірукладачакнижкиЄвгенаПшеничного.Янезусімпогоджуюсь.Аленепротестую,дякую.

— Ваша лірика автобіографічна?—Будь-якапоезіяавтобіографічна.— І переклади?—Утомучислі.Яжперекладаюте,щоменідосерця.

— Вам подобається, коли декламують Ваші вірші?—Якправило,ні.Невміютьвонидекламувати.— Дмитре Васильовичу, на Ваші вірші написано багато пісень.

Є серед них улюблена?—Є.Алецене«Двакольори»,а«Долиноютумантече».Умене

зкомпозиторомБілашембувсвоєріднийпароль—текстначоти-ри«о».Явамйогопрочитаю.У1964роціцяпіснябулазабороне-на.Владавважала,щовонапробандерівців:

Долиноютумантече,Нечутиплескухвильйого,ПрипавябратунаплечеКрайлісуяворового.Менезадужаливітри,Ослабликоренімої,Лишилосьдва,аможетриЛисточкияворовії.Відхолодунечуюніг,Кінчаєтьсяжиттямоє,ІналітаєтихоснігНасерцеяворовеє.Абратмійкаже:«Нежурись.Ніколиневпадемоми.ЗапалимнебесаколисьВогнямияворовими».

— А що відчуваєте, коли чуєте «Два кольори»?—Інколидумаю,щонаписавїїхтосьінший.Вонавжеста-

ла світовою.Умене є навіть японський варіант, вміщений вяпонськомупідручникуукраїнськоїмови.Дивуюсь,щонапи-савцейтекст,колименібулотридцятьп’ятьроків.Повиненбувценаписатитількитепер,колимаювеличезнийжиттєвийдосвід.

— У Вашому житті яких барв було більше?—Блакитного—кольорустраждання,зеленого—кольорувес-

няноїрадостіталюбові,темно-золотого—філософськогокольо-ру.Аленайбільшечорного—кольорусумутажурби.Пісня«Двакольори»цікавасаметим,щочорнийічервоний—неконфліктнікольори.Вонидоповнюютьодинодного.«Червоне—толюбов,ачорне—тожурба».Протилюбовістоїтьнененависть,ажурба—іншийбіклюбові,сказатиб,пораненоїлюбові.

Сайт УВКР (uvkr.com.ua), 3 березня 2010 р.

176

роЗдІл VІI

177



Богдан Козак про Тараса Шевченка, національну премію, театр, педагогіку, Москву і Культурний центр

У Національному культурному Центрі України в Москві урочисто відсвяткували 196-у річницю від дня народження видатного україн-ського поета Тараса Шевченка.

Розпочавсявечірдоповіддю«ТарасШевченковМоскві:урокидлянації»,якувиголосивгенеральнийдиректорЦентру,докторіс-торичнихнаук,лауреатНаціональноїпреміїУкраїниіменіТарасаШевченка,відомийшевченкознавецьВолодимирМельниченко.Достойнимпродовженнямурочистостейсталапоетично-музичнакомпозиція «Посланіє...» у виконанні Богдана Козака, народ-ного артиста України, лауреата Шевченківської премії, актораНаціонального академічного українського драматичного театруім.М.Заньковецької.

Читаннямшевченківськихтворівсьогоднінікогонездивуєш.Хібащооригінальністютрактування,щобуваєдужейдужерідко.Алеколивипадаєщастязробитиподібнівідкриття,розумієш,щотидосінічогопроПоетанезнав,нерозумівтанерозкодувавйоготворів.

БогданКозак—щасливийвиняток.ЙоготрактуванняШевчен-капобудованенаакторськіймайстерностійтемпераменті.Колиперебуваєшпідвпливомакторської енергетики,часомздається,щовустамимитцяпромовляєТарасГригорович.Доречі,длясамо-гоакторацеймоноспектакльзасуттює«монологомШевченка»—молитвоюзаУкраїну.

НаступногопіслявиступуднямизустрілисязБогданомМи-колайовичем,щобпоговоритизнимпроПоета,національнупре-мію,театр,педагогіку,МосквуіКультурнийцентр.

Дізнавшисьпроотриманнянаціональноїнагороди,акторска-зав,щоБоглюбитьтрійцю,маючинаувазідвохшевченківськихлауреатівтеатруім.М.Заньковецької—народногоартистаУкра-їниФедораСтригуна та народного художникаУкраїниМиронаКипріяна.Алецідвіпреміїбулоотримано35(!)роківтому.

—ЯчитаюШевченказмолодихроків,—говоритьактор,—івва-жаю«Кобзар»українськимЄвангелієм.Йогопоезіямаєтакеколо-сальнеенергетичнеполе,щочитатиїїщодняпростонеможливо.Звласногодосвідузнаю,щодорогадоШевченка—цедороганапро-щу,бойоготворидопомагаютьосягнути,кимтиєтакиммаєшбути.

Таківідкриттяможназробититількинасповіді.Томувсімоїпрогра-ми,присвяченітворчостіШевченка,маликамернийхарактер.

— Ви говорите про цикл компакт-дисків?—Інетільки.Першимбувтелевізійнийциклвистав«Великий

льох»,девсіролівиконувавясам.Потім—циклкомпакт-дисків«Думи».Останній,вякомуяцитувавШевченковепитання«Ащодалі?»,вийшовудніПомаранчевоїреволюції,буввчасниміціл-комвідповідавситуації,щотодісклалась.

Трохи пізніше разом з композиторомОлександромКозарен-комтакапелою«Трембіта»підкерівництвомМиколиКуликамизробиликомпозицію«ЄвангеліївідТараса»,заякувисувалисьнаНаціональнупреміюминулогороку.Тодідійшлидодругоготуру.ЦьогорокузмінилисьправилависуненнянаШевченківськупре-міюіКомітетзапропонувавменідатиконцерт«наживо».Такви-никлакомпозиція«Посланіє...»,якумипоставилиразомзрежи-серомАллоюБабенко.

— І хто побачив її першим?—Шевченківськийкомітет та кияни у заліНаціональноїфі-

лармонії.Ніколиявжиттінеотримувавстількиквітів,яктоді.ТаксамощироменевіталиівТеатріім.Заньковецької.Зцьоговисно-вокможназробитиодин—Шевченкойсьогоднівикликаєживийінтерестадушевнийвідгукусучасників.Ящасливий,щозробивцюпрограму.Вважаю,щокожен акторповинен віддати данинунашомунайбільшомуПоетові.

— Запрошення до Національного культурного центру України в Москві було несподіваним?

—Чеснокажучи,так.Ядужерадий,щоприїхав,бовостаннєуМосквібувтутщезарадянськихчасів.МенепростовразиввашЦентр.Цесправдівеличнийпалаціздивовижноюатмосферою—достойнепредставництвонашоїкраїни.Менібракуєслів,щобви-словитивраження.

До того ж, саме генеральний директор Центру ВолодимирМельниченконаписавівидавнизкуунікальнихпраць,присвяче-нихШевченкові,якіцілкомзаслуженовідзначенів2009р.Шев-ченківською премією. Вони читаються як роман. В особистійрозмові ВолодимирЮхимович висловив слушну думку про те,що кожного року хтось обов’язково повинен отримуватиШев-ченківськупреміюзапопуляризаціютворчостіПоетаабоновийпідхіддоШевченкіанивцаринілітератури,музейної,театральноїсправи тощо.Безумовно, лише у разі відкриття чогосьнового врозуміннігеніяпоета,проникненнявглибинийоготворчостітаосягненняйогосенсудляУкраїниісвіту.Іязцимцілкомзгоден.

178

роЗдІл VІI

179


Дужерадий,щопознайомивсязпаномМельниченкомособистоіпобуваввУкраїнськомукультурномуцентрі.Здужеприємнимвраженнямїдудодому.

— Чим особисто для Вас є визнання на високому державному рівні?—Булобнечеснолукавити.По-перше,отриманняпреміїзму-

силоменезамислитись,щоязробивумистецтві.По-друге,ценезначить,щодалівжеможнанічогонеробити.Навпаки,заразменепостійнозапрошуютьзпрограмою«Посланіє...»Намоюдумку,пре-міяперетворюємитцяна«білумишу»(упозитивномурозумінні),наякупокладеновідповідальністьнезалишати«чорнихслідів».

Ящасливийігордий,бо,маючизванняакадемікаАкадеміїмис-тецтвУкраїни,званнянародногоартистаУкраїни,досінемавШев-ченківськоїпремії—«українськогоОскара»вцаринімистецтва ікультури.Потрапитидокогортикращихзнайкращих—цепочес-ноіпрекрасно.ЗацеявдячнийГосподуБогу,долійТарасовіШев-ченку.

— Кажуть, що не просто «спілкуватися» з Шевченком...—Перебуватив енергетиційогослова—дуженелегко.Вона

виснажує,вонавипалює.Винеможетепростовимовлятислова,вимуситеїхпро-жи-ти.АцерівненапрузіШекспіра.Шевченко—геній,людина,якамогласперечатисьзБогом.Проклинатийогоіводночаслюбити,любитизнеймовірноюсилою!Бутидоболювідвертимтаправдивимізсобою,Богомілюдьми:

Нічогобнасвітінезнав,,Небувбивсвітіюродивим,ЛюдейіБоганепрокляв...

Уявляєте,такесказатилюдинівіруючій?Залишившиучотир-надцятьроківУкраїну,вінзумівзберегтитакийвеличезнийслов-никовийзапас—генетичнийсловниковийфонднароду,якийщейдосівивчають.Уйогорядкахєнайголовніше—Правда,якка-жутьросіяни,«нелицеприятная»ідосвоїх,ідочужих.Це,можли-во,когосьшокує,алеколиговоритьШевченко...

Актордопевноїміриєпосередникомміжвищоюсилоюілюдьми.Зрештою,якікоженмитець.КоличитаємопоезіюШевченкавголос,витворюєтьсяенергія,щообпікаєдушу.Житизазакономтакоїна-пругиувесьчаслюдинапростонеспроможна.ЦеякшляхнаГолгофу.

— Богдане Миколайовичу, Ваша вистава стала для присутніх те-атральним відкриттям. А чим Вас дивує театр?

—Відкриття—цеінтерпретаціякласичнихтворів.Інодібуваєдужецікаво, зокрема, за європейським зразком гратикласику в

сучаснихкостюмах,інтер’єріабошукатиякісьобразнісередови-ща, де все це відбувається.Але іноді класика від цього втрачає.ЯбачивуПольщі«КороляЛіра»,якийішовусьогодвігодинибезантракту.Спочаткуце вражає, збиває зі звичного сприйняття, апотім розумієш, що втрачається і глибина, і багатопластовістьшекспірівського твору. Заміняється холодним раціональним об-разом,знаком,якийдієлокальноякусьмить,аленемаєпродов-женнявглибину.Відкриттявтеатрівідбуваютьсядужерідко,алете,щоідетакийпошук,дужедобре.

— Чи є театральні враження, які запам’ятились на багато років?—Середнихназвувиставу«Доросладочкамолодоїлюдини»у

постановціВасильєва.Цебулодляменевідкриттяглибинипси-хологічноїшколи,властивоїросійськомутеатру!Відкриттяколо-сальнихпауз,колосальноїігровоїструктури.Утірокицебулопо-трясінням.

Ще—незабутнівиставиРобертаСтуруа«Кавказькекрейдянеколо»та«КорольЛір»,якібачивуКиєві,татеатрКабукі,нави-ставиякоголітавдоЛенінграда.Сьогоднітеатрдужерізноманіт-ний,активноживитьсяздобуткамиіншихмистецтв.

— Ви — педагог з багаторічним стажем. Як і чого саме треба вчи-ти студентів, щоб вони стали органічною складовою сучасного теат-рального процесу?

—Колибувмолодшим,особистопроводивнавчальнітренінгиза системою Єжи Ґротовського. Тепер запрошую молодших, яківолодіютьрізнимитехніками.СистемаСтаніславськогонеобхіднакожномуактору,томущобезглибокогопсихологічногорозкриттяобразу, без володіннявнутрішніммонологом, уміннямвизначатимету, наскрізну дію, володіння пристосуваннями, нічого на сце-ніневийде.Акторповиненрозуміти,щотакепристосуванняіщотакефізичнадія,боцерізніелементи.Крімтого,студентибагато«беруть»відтренінгівЄжиҐротовського,ПітераБрука,ЄвдженіяБарби.

— А як справи з навчальною літературою? Не бракує?—Дужебракує,томувидаємотаперекладаємосамотужки.На-

магаюсьпереконатильвівськікнигарні,щобізМосквипривозилинамспеціальнулітературу,алеїмневигідновезтидесятьпримір-ників.Іякналагодитицейзв’язок—незнаю.

Переклалиостаннюредакцію«Театральногословника»Патрі-саПаві,«СтудіїнадГамлетом»СтаніславаВиспьянського,працюҐротовського «Театр.Ритуал.Перформер» та «Жодних секретів»ПітераБрука,намагаючисьзалучитидонавчальногопроцесунай-краще,щоіснуєвтеатральнійнауці.

180

роЗдІл VІI

181


— Я чула, що Ви активно впроваджуєте обмін студентами...—НамближчеприїхатидоКракова,ніждоМоскви,атомуми

маємоугоди,підписанізКраківським,ВаршавськимтаВроцлав-ськимвузами.УВроцлавікожнідварокивідбуваєтьсяфестиваль«Діалог»,депротягомдесятиднівможнапобачитивиставизусієїЄвропи.Томумаємоунікальнузмогуознайомитисязусімаісную-чимитенденціями.

— Крім театрального відділення при Львівському університеті є у Львові театральний вуз?

— Немає. Коли в 1998 році закрились акторські відділенняприЛьвівській консерваторії, ІванВакарчук, ректорЛьвівсько-го університету імені ІванаФранка, запропонувавмені очолитикафедрутеатрознавстватаакторськоїмайстерності,авідтакіфа-культеткультуриімистецтв.ПротеУніверситет—класичнийвузінемаєнавчальної сцени, томумивирішилинавчатистудентівустінахТеатру ім.М.Заньковецької.Тимбільше,щопритеатріколисьфункціонуваластудія,ісаметомутутєпедагогічнийдос-відтарозуміння,щотакемолодьутеатрі.Таквиниквиробничо-навчальнийкомплекс:Університетдаєакадемічнукласичнуосві-тутаматеріальнубазу,амайстерністьакториопановуютьнабазітеатру. Ми пішли шляхом Дмитра Антоновича, автора книжки«Тристароківукраїнськоготеатру»,якийписав,щовихованняак-торапозастінамитеатруєпрактичноінкубаторнимвихованням.

— А яку освіту здобули власне Ви?— Язакінчував театральну студіюприТеатріЗаньковецької і

з першихкроків, починаючи з другого семестру, грав умасовихсценах.Анаприкінціпершогокурсувжевиконувавсвоюпершуголовнуроль.Сьогоднізабажаннямкоженльвівськийтеатрна-бирає курс і керує ним з майстерності актора і сценічної мови.Нещодавно набрали лялькарське відділення на базі Львівськогоакадемічноготеатруляльок.

— Чи багато сьогодні охочих опанувати цю романтичну професію?—Ореолромантичностінезникає,атомущорокучислопре-

тендентів на одне місце тільки зростає. На факультеті відкритокафедрурежисури,якуочолюєхудожнійкерівникНаціональноготеатру імені Марії Заньковецької Федір Стригун. Завершує на-вчаннядругийвипускпідорудоюВолодимираКучинського,ху-дожньогокерівникаАкадемічноготеатруіменіЛесяКурбаса.

— Не новина, що час пропонує все нові й нові технології. Сучас-ний театр встигає (чи повинен встигати) за змінами?

— Свого часу французький шансоньєМорісШевальє, якийзавжди був сучасним і модним, говорив: «Я все життя танцю-

вав танці, властиві томучасу, в якомуяперебував». Інакше інеможебути.Наприклад,одягвиноситесучасний,анесюртукиабокриноліни.Ціпроцесистосуютьсяітеатру.Відбуваютьсязміниуформах,отжеівтехнологіяхакторськоїгри.Акторповиненматичуттясучасності,муситьбутисамокритичнимтадбатипровласнугідністьнезалежновідвікуічасу.Навітьсухагілкамаєсвоюесте-тичнувартістьікрасу.

— Чого навчили Вас Ваші вчителі?—Устудії—БорисТягно,вихованецьЛесяКурбаса;Доміан

Козачковський,АнатолійРотенштейн,ВолодимирАркушенко...Утеатріактори—БорисРоманицький,ВасильЯременко,НадіяДоценко,ОлександрГай,ЛесяКривицька,режисери—ОлексійРіпко,СергійДанченко,ВолодимирОпанасенко....Чогонасна-вчали?Працьовитості, професіоналізму, етики.Вониприходи-лизадвігодинидопочаткувистави,ами,молоді,запівгодини.Поступовоїхнєставленнядосправи,безчитаннянотацій,лишевиразнийпогляднанашуповедінкузробилисвоюсправу.Вонималивисокийрівенькультури.Нарепетиціїприходилизвивче-нимтекстом,ами—зпапірцями;вони—завждиготовідопра-ці,ами...Згодомзбагнули,щоповодимосянеетичнощодонихіпрофесії.Їхняшколавихованнямолодихакторівутеатрі—цевласнапрацяіособистийприклад.Ісьогодніятежнечитаюви-хованцямнотацій, апереконуювласнимприкладом.Хочете—йдітьцієюдорогою,нехочете—токращевзагалінеступайтенецейшлях.

— Наприкінці нашої зустрічі, знову повернусь до Москви. У Вас була зустріч з батьками учнів Української недільної школи Націо-нального культурного центру України в Москві. Які вона залишила враження?

—Менезапиталипротеатр,ЛьвівтаУкраїну.Іярадорозповівнашимкраянамусе,що їхцікавило.Доречі,те,щоувасєтакашкола—дляменетежвідкриття.Те,щобатькиприводятьдітейіхочуть,щобвонинезабулисвоєїмови—цепрекрасно.Явважаю,щокоженбатько імати,кудибдоля їхнезакинула,зобов’язанінавчитисвоюдитинурідноїмовипредків.

Побувавшитут,явідкривдлясебевисокуукраїнськукуль-туру,щоживеіпульсує.Нехочуобразитиріднуземлю,аленамінодібракуєтакоговисокогорівняорганізаціїсправиіставлен-ня до роботи, які я побачив у КультурномуЦентрі України вМоскві.

(zik.com.ua), 21 квітня 2010 р.

182

роЗдІл VІI

183



Борис Олійник: «Коли жили і діяли Тичина, Сосюра,Бажан, Рильський, Малишко, Гончар — нагород не вимагали»

Для зустрічей з Борисом Іллічем Олійником не треба шукати при-водів. Із ним просто необхідно спілкуватись за будь-якої, навіть най-меншої, можливості.

Останнімчасомвидатнийпоет,головаУкраїнськогофондукуль-тури, академік, лауреатНаціональної премії України імені ТарасаШевченкаБорисОлійникбуваєвМосквінедужечасто,хочавід-носнонедавнопрацювавусамомусерцістолицітодібезмежноїна-шоїбатьківщини—уКремлі.Чиєностальгіязатимичасами?Ма-буть,є,хочаспогадидужерізні.Тоді,у90-хроках,відбувалосябагатодоленоснихподій.Інетількидлякраїни,авпершучергудлялюдей,щоунійживуть.БорисІллічпобуваввусіх(!)гарячихточках,кож-ногоразуризикуючивласнимжиттям.Іминулося.Нащастя.

ОстаннійприїздБорисаОлійникадоМосквибувпов’язанийізкількомаподіями:зпрезентацієюрепринтноговиданняпершоїзбір-киМаксимаРильського«Набілихостровах»,якавідбуласявНаціо-нальномукультурномуцентріУкраїнивМоскві,таврученнямБорисуІллічу«Срібноговитязя»наПершомуСлов’янськомулітературномуфорумі,щовідбувавсяурамкахXIXкінофоруму«Золотийвитязь».

УрочистенагородженняпроходилоуДоміросійськогозарубіжжя,деуневеличкійзалібулозібрано,безперебільшення,діамантовийлі-тературнийфондслов’янськогосвіту.ГоловаФорумуВалентинРас-путінвідзначивнагородамивидатнітворимолодихтавизнанихмай-стрівсловаудвохномінаціях:«Великапроза»та«Великапоезія».Аленайголовнішоюподією,безумовно,буловручення«Витязів».«Золо-тийвитязь»тадиплом«Завкладурозвитоквітчизняноїсловесностітаєдністьслов’янськихнародів»присудженоВікторуЛіхоносовузаповість«Надолгуюпамять»,«Срібнийвитязь»—БорисуОлійникуза«Вибранітвори»,«Бронзовийвитязь»—головіСпілкиписьменниківБолгаріїМиколіПетевузазбіркуесе«Маяк,егосмотрительиветер».Азолотоюмедаллюім.О.С.Пушкіна«Завидатнийвкладурозви-токлітератури»МіжнароднийкомітетначолізПочеснимголовоюВалентином Распутіним та Президентом Слов’янського форумумистецтв,народнимартистомРФМиколоюБурляєвимнагородивлегендарногосербськогописьменникаДобрицюЧосича.

Отримавши нагороду, Борис Ілліч сказав такі слова: «Я глибокосхвильованийцієюподією.Аледлямененайвищоюнагородоюєте,що

стоюпоручзВалеріємГанічевим,ВалентиномРаспутінимтаМиколоюБурляєвим. І низько кланяюсь Добрице Чосичу. Нарешті, випившичашунеправильнозрозумілогосуверенітету,миприйшлидорозуміння,щосуверенітет—правокожногонароду,аленезалежністьнавідрубниххуторахнезбудуєш.Поодинцінасможутьпоглинути.Інедоведи,Гос-поди,підштовхнутидобратовбивчоївійни.Будьтеменіздорові».

Наша зустріч з Борисом Іллічем відбулася наступного дня вНаціональномукультурномуцентріУкраїнивМоскві.Говорилимайжепровсе—прозв’язкизРосією,поезію,нагороди,політику,згадувалиминулетамріялипромайбутнє.

—Борисе Іллічу, спочатку запитаю про Національний культурний центр України в Москві та Ваші з ним зв’язки.

—Кожного разу, коли буваю вМоскві, завжди зупиняюсь уЦентрі,звеликимзадоволеннямспілкуюсьзВолодимиромМель-ниченкоміберуучастьукультурнихзаходахЦентру.Нажаль,цевідбуваєтьсянетакчасто,якхотілосяб.ЯзнаюВолодимираЮхи-мовичавжедоситьдавно,атомуможустверджувати,щоцелюди-наслова.ДайБогйомуздоров’я.Культурнапрограма,навідмінувідіншихЦентрів,тутдоситьсерйозна,бокерівництвоставитьсядороботинеформально,аздушеюірозуміннямтого,щонеобхід-номосковськимукраїнцям,абиневтрачатизв’язкизУкраїною.Тут і виставки, і концерти, і літературні презентації. До тогож,успішнопрацюєУкраїнськанедільнашкола.

— А Ви часто берете участь у презентаціях книжок?—МайжекожентижденьвУкраїнськомуфондікультури,який

яочолюю,відбуваютьсярізніімпрези,утомучислійлітературні.Презентуємовсе,щозаслуговуєнаувагуйпрацюєнаУкраїну—молодихлітераторів,акторів,художників.Розуміємо,якцесьогод-нінеобхідно,бо,недивлячисьнасуцільнепоширенняІнтернету,самедокультуриувагадужепослаблена.Більшістьдивляться,дебзаробитинашматокхлібанасущного.Хочазіншогобоку,гріхпри-біднюватись,болюдинізавждихочетьсячогоськращого,ніжвонамає,іцьомунемаємеж.Алеєречі,пробачтезариторику,вічні.

— Ви маєте на увазі, мабуть, такі заходи, як Слов’янський форум?—Самезавдякитакимсподвижникам,якМиколаБурляєв,Ва-

лерійГанічевтаВалентинРаспутін,унасіщещосьвідбуваєтьсяіминевтрачаємоодинодного.Ярозумію,чомуБурляєвзалиша-єтьсямолодимдушею—вінпостійноврусі,щосьініціює,вибиваєгроші.Алесамприцьомузадушеюнемаєжодноїкопійки.

— Як, мабуть, і Ваш Фонд?—Загальновідомо,щогрошівимагаютьгрошей.Коливониє,

їхнеодмінно треба витрачати.Зцьогоприводуколисьмоябаба

184

роЗдІл VІI

185


Химкаговорила: «Заоградку,моядитинко,нічогонепонесеш».Якосьукількох«оліграфів»попросиввкластиудітей,авонипіш-лидумати.Хайдумають.Аотсереднійклас,якийвласнимирука-мизаробляє,скорішеділиться,ніж«оліграфи».

— Український фонд культури, відкриваючи нові імена, відстежує майбутнє молоді? Допомагає їй чимось?

—Допомагаємо,наприклад,вступатидовищихнавчальнихза-кладів.Аоткнижокневидаємо,бонемаємофінансовихможли-востей.Зіншогобоку,сьогоднівидативласнукнижкуможебудь-хто,внаслідокчогомаємосуцільнеграфоманство.

— До речі, Ви торкнулись дуже серйозної теми. Що робити з гра-фоманством?

—Раніше,абивидатикнижку,требабулоувидавництвахотри-матидві-тризакритірецензіїтаредвисновок.Івтомунебулоні-чогопоганого,бовідсіювалисянеякіснітвори.Азаразнапряму:маєшгроші—друкуйся.Тесамевідбуваєтьсяізпіснями.Інколихочетьсязастрелитисьізсамописки,колипочуєштексти.Зновужтаки,першніжприйнятипісню, їїобговорювали.Інколинавітьдужегостро.Іавториробиливисновки.Графоманіюнепускали.Сподіваюсь,що,врешті-решт,ітутоблаштується.Музика—кри-ла,алеїмтребаначомусьтриматись—напоезії.

— На Ваші вірші багато пісень написано?— Навіть не знав, скільки їх створено, покимені не показа-

лисписок.Виявляється,доситьбагато.Янепісеннийпоетіпо-добромузаздрютим,укогоєтакийталант.Єкількапісеньнамоївірші,якіменіподобаються:намузикуБілаша«Мелодія»,Моро-зова«Посіялалюдям»,Поклада«Мамо,вечірдогора».

— З яким відчуттям їх слухаєте? —Інколимиспівпадаємозкомпозитором,а інколизадумую

мінорно,апишутьвмажорі.Виявляється,щоітакможебути.— Пісні, як правило, пишуть про кохання. А як писати вірші про

це вічне почуття?—Щобхочтрохибулозрозуміло,щотитамприсутній.— Цього разу в Москві ви отримали «Срібного витязя». Як стави-

тесь до нагород?— Без зайвогококетування.Можливо,напочаткувонибули

якимосьзаохоченням,азараз,нескажу,щонеприємно,алемож-нажитийбезних.Дотогож,декогонагородипсують,іцепогано,алеякщо«працюють»надобро,тодінехайвручають.Крімтого,останнімчасомдужебагатозваньтанагородскомпроментовано.

— Процес девальвації звань розпочався давно. І все ж таки, за-лишилось ще щось дійсно високого рівня?

—Завсіхзастережень,певнотакизванняакадемікаНаціональ-ноїакадемії.Хочаізарадянськихчасівізверхівкимоглизакогосьпопросити. Та й зараз, мабуть. Сподіваюсь, що є кілька дійснопрестижнихтапочеснихакадемічнихпремій ізвань.ЯкосьменізапропонувалипосадуГоловикомісіїзнагород.Двамісяціпобув,дивлюсь,отримуютьті,когонаголосуваннінепропустили.Хайтодівідповідаютьті,хтодаютьнайвищізванняколаборантам.Тояподавзаявуназвільнення.

— Чим для Вас є Національна премія України імені Тараса Шев-ченка?

—Ценайвищавідзнакасередусіх,щоямаю.У1975роціябувнаймолодшим лауреатом Державної премії СРСР, якою нагоро-джувалитут,уМоскві.ПотімотримувавДержавнуШевченківську,міжнародніпремії іменіСковородита«Дружба»всеюгославськоїпремії «Лицарськеперо». За радянських часів, зажиттяТичини,Сосюри,Бажана,Рильського,Малишка,Гончаранагородневима-гали.Неостанньоючергоюйтому,щопритакихлюдяхбулопростонезручно!Азараз—цепростожах.Ужейнепросять,авимагають.

— Ви назвали імена класиків української літератури. А серед сьо-годнішніх письменників є такі, хто може згодом заступити це місце?

—Пронинісущихцюпроблемувирішитьчас.АлебеззайвихепітетівможуназватимогутнюпоетесуЛінуКостенко,ІванаДра-ча,ВолодимираБазилівського,ЛеонідаТалалая,ЛеонідаГорлача,МихайлаШевченка,МиколуЛуківа,змолодших—ПавлаВоль-вача,ІгоряПавлюкатабагатьохінших.

— А що читає Борис Олійник?—Восновномусуспільнулітературу,якасьогоднічасомцікаві-

шазахудожню.Абодокументальну.— Чи є улюблені письменники?— Серед українських назву Андрія Головка, Олеся Гончара.

З молодших — Володимира Дрозда, Григора Тютюнника. Вінсправді геніальний,тонкийзамовою і запобудовоюхарактерів.Класичналітературавнасдужепристойна,аотсучаснавоснов-ному пластмасова, без життя. І саме її нав’язують усьому світу.СередпристойнихсучаснихписьменниківназвуЄвгенаПєшков-ського—справжньогопрозаїка,заякимстоїтьжиття.

Серед зарубіжних імен вважаю вершиною повість ЕрнестаХемінгуея «Старий і море».Подобається романтика Антуана деСент-Екзюпері.По-своєму цікаві латиноамериканці, томущо унихзовсіміншийтемпоритмфрази.Могутнімписьменникомба-читьсяМаркес.ЗцікавістюпрочитавнашумілийромананглійцяДенаБрауна«КодДаВінчі».Церква,зрозуміло,йогонедужепо-

186

роЗдІл VІI

187


важає,алевінзапропонувавнеочікуванийповорот.Ізросійськихписьменників,позасумнівом—великийБулгаков.ІважкознайтимитцятакогожрівняякМихайлоШолохов.Витількиуявіть—повністю видати у радянські часи по суті антирадянську книгу«ТихийДон»—цевжеунікум.

— Чи багато важить для письменника життєвий досвід?— Безперечно.Іцейдосвіднезалежитьвідвіку.Можнаівдвад-

цятьбутимудрішимзашістдесятирічного.Крімтого,єщетакепо-няття,якгенетичнийдосвід.Скажімо,у20-хрокахминулогосто-літтябувВасильЧумак,розстрілянийу19роківденікінцями.Аякписав!Звідкиуньомувсеце?Шолоховпочавписатиудвадцятьліт.

— Ви власні вірші перечитуєте час від часу?—Неперечитую,боцетакнудно.Томувпередрукахдужебага-

топомилок,якінакопичуютьсяпротягомнеодногодесятиліття.— Напам’ять знаєте багато?—Ні,небагато.— Ви вірите в долю?—Звичайно, людиніщось дається, але на тому спекулювати

дарованимБогомдовгонеможна.Требайтишляхомсамовдоско-налення.Себто—працювати.

— Саме тому Ви невтомно працюєте все життя.— Танезнаю.Ніколинебувсутопоетом.Ясамжурналіст,пра-

цювавугазеті,журналі.Томуможуоб’єктивнооцінитинелишеіншого,алейсебесамого.Бачуйзнаюсвоїслабкімісця.Якпра-вило,поетивважаютьвсе своє геніальним. І вцьомуєприсмакграфоманії.Якщонавітьгеніальнийпоетвважає,щовіннепере-вершений,тодіамбіціїпереходятьчерезверх іможутьзупинитийогоузростанні.

— Ви сьогодні багато віршів пишете?—Недуже.— А якщо все ж таки лягають рядки на папір, що надихає?—Важкопояснити.НавітьІванФранкоустатті«Досекретів

поетичноїтворчості»незмігпояснити.Надихнутиможебудь-якафраза,мелодія,абонародженийутобіритм.Якцеробиться,Богйогознає.Отякнаписатистаттю,можурозповісти,алевипротедобрезнаєтеісамі.

— Деякий період Вашого життя був пов’язаний з Москвою...—ЯжбувуКремлі.— Потім ви повернулись в Україну. Як Ви особисто сприймаєте

те, що відбувається сьогодні між нашими країнами?—Нас сегментували, роз’єднали.Політологикажуть,щопо-

передуполітикиповиннайтиекономіка.Тодіпопередуекономіки

мусить бути культура.Погано, коли роз’єднується економічнийпростір,аколидуховний,—маємокатастрофу.Мибулинайбільшдуховнимиусвіті.Зволічиневолі зналикультуриодноїшостоїсвіту,апотімнасроз’єдналинахутори.СлаваБогу,щоєтакіякБурляєвтаГанічев.

Сьогоднідехтокричить,що їх тоді давили.Так, зацарябулициркуляри,скерованіназаборонуукраїнськоїмови,алейтодіна-родніпіснінезабороняли.Ті,хтозневажавріднумову,теперроз-казують,щоїмнедавалиговоритиукраїнською,тонаїхсовісті.Яж, як і переважна більшістьмоїх земляків, як говорили, так іговоримоматеринськоюмовою.

— Чи був у житті період, який Ви зараз можете назвати золо-тим?

—Думаю,що60-70-ті.ТодіУкраїнабулаврозквітівусіхсфе-рах.Ібереглимову,ірозвивали.

— Серед ваших книжок є найдорожча?—Книжкапроматір.Аленацьомунашеспілкуваннянеперервалося.Бувіщеавто-

графзпобажаннямздісненнямрійтаспогадипідчаспереглядуфотографій.Чулибви,яктеплоБорисІллічрозповідавпропершувчительку,маму,продрузівтадобрихзнайомих.Івцімитівінбувзовсіміншим—зневичерпнимпочуттямгумору,якейомуприта-манневідприроди.Коментуючи,наприклад,світлину,девінра-зомізГригоромТютюнником,БорисІллічсказав:«Кудисьвипитьідемовнєвсякогосомнєнія».

БорисІллічдавновжеставособистістюлегендарною.ЗнаковапостатьУкраїникінцяXX—початкуXXI століть, поет, громад-ськийдіяч,академікНаціональноїакадеміїнаукУкраїни.Спілку-ватисьізнимможнабезкінечно,атомусподіваюсь,щоцянашазустрічбулапершою,аленеостанньою.

«Українська літературна газета. — 2010. — № 13. — 25 червня.


Павло Мовчан: «Все життя досліджую процеси, які переко-

нують мене, що мову знищити неможливо»

У Національному культурному центрі України в Москві голова Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, за-

188

роЗдІл VІI

189


служений діяч мистецтв України, поет, драматург, перекладач, народний депутат Павло Мовчан презентував 57-серійний науково-публіцистичний телесеріал «Логос» (режисер-постановник — Дми-тро Ломачук), присвячений витокам та розвитку української куль-тури, звичаїв, обрядів, мови, писемності з часів Трипільської доби до сьогодення.

Але фільм був не єдиним дорогоцінним подарунком. ПавлоМихайловичпривіздоМосквищей«Великийтлумачнийслов-никсучасноїукраїнськоїмови»,виданийІнститутомукраїнськоїмовита ІнститутоммовознавстваНАНУкраїни іВТ«Просвіта»іменіТарасаШевченкав2009році,якийвідразузацікавивпостій-них відвідувачів бібліотекиЦентру тажурналістів, присутніх напрезентації.АдушевностівечорунадаливіршіПавлаМовчаназновоїзбірки«Ти...»,зрозуміло,увиконанніавтора.

НаступногоднямизустрілисьзПавломМихайловичемуна-вчальномукласіУкраїнськоїнедільноїшколиЦентру.Ірозпочалирозмовупройого...знаннямов.

— Павло Михайловичу, Ви володієте українською, російською, польською, сербською і туркменською мовами. Остання наче «випа-дає» з цього ряду...

—ПідчаснавчаннявМосковськомулітературному інститутіім.М.Горького,у60-хроках,яприятелювавзтуркменами—дужестриманими,шляхетними,звисокоюдушевноюкультуроюлюдь-ми.Тодіжзацікавивсятуркменськоюлітературноюкласикою,зо-кремапоезією,якуперекладавукраїнською.

— А чи маєте «технічні» секрети? —Абинайточнішеперекластипоетичнийтекст,требавідчути

йогомелодику.Дляцьоговивчаюнапам’ятьтексти,безкінечноїхпроговорюючи.Намійпогляд—ценайпродуктивнішийшлях.

— Сьогодні займаєтесь перекладами?—Політикапоглинаємайжевсе.— А чи варто тоді нею займатись?—Явступавуполітикуотійпорі,колинебулопитанняви-

бору,ботребабуловирішувати:абоУкраїна,абонеУкраїна.Всежиття займаюсь українським словом, тому добре розумію, щобезрозширенняйогопростору,будуяквсііншімоїпопередники.Адляменемова—ценепростоідентифікаціянароду,азначнобільше.

— Саме цій проблемі й присвячено фільм «Логос»...—Цейвеликийпроектрозпочатоу1991році.Уйогоосновітри

моїкниги«Витоки»,«Витоки-2»та«Мова—явищекосмічне».Абиневтрачатичас,«Витоки-2»буласформованаувиглядімонологів

передкамерою.Потімпіднихпідбиравсявідеоряд,зчимсьогод-нієвеликіскладнощі.Творчийпроцеспов’язанийізпостійнимипоїздками, співпрацею з музеями, залученням великої кількостілюдей.Булиперіоди,колифільмробивсядуженапруженой ін-тенсивно,апротягомостанніхп’ятироків—практичнонічогонеробиться.

— Ви задумували 365 серій. Робота над ними йде, на жаль, з перер-вами, тому зрозуміло, що Ви весь час повертаєтесь до одного й того ж матеріалу кілька разів. Переосмислюєте його?

—Виправі,часіде,душевнийстанзмінюється,атребапродо-вжуватирозпочатуроботу.Івцьомуєнепродуктивність.

—Чому саме Слову вирішили присвятити свою працю?—Словонароджуєтьсявглибинінашогоєства,значить,воно

єсвітоглядом.АсвітогляддаєтьсяБогом.Друкуючипершукнигущезарадянськихчасів,яназвавїї«Мова—явищекосмічне»,ма-ючинаувазі,щоцеявищеГосподнє.Всежиттядосліджуюпроце-си,якіпереконуютьмене,щомовузнищитинеможливо.Взагалімовинікудинезникають.Навітьплемінніташтучні.

— А держава допомагає у створенні фільму?—Розраховуємовиключнонавласнісили«Просвіти». Держа-

ва—ценація,аосьщовладаробить,наприклад,уцаринікульту-ри?Сьогоднінеіснуєсистемипідтримкижодноїсферикультури.Ібеззаперечнимєтойфакт,щоукраїнськанаціяневідбудеться,якщонебудерозвиткуукраїнськоїкультури.Амоваікультура—речіневідривні,бопершаєферментомдругої.

Аденашкінематограф?Українськіфахівці,необхіднівбудь-якій сфері, поїхали до Сербії, Німеччини, Франції, де можна ізаробити, і підвищити власну майстерність, і реалізувати себе.Нашіакторитаоператорисьогодніобслуговуютьросійськийкі-нематограф,якийрозвиваєтьсяшвидкоібурхливо.Внаслідокцихпроцесівукраїнськекіновмерло.Аунасбулавеликайпотужнакіноіндустрія в Києві, Одесі, Ялті. За часів Радянського Союзумиславилисявласнимпоетичнимкінематографом.АдесьогодніІллєнко—великий,геніальний,потужний?Миповинніберегтийоготадаватизамовлення1.

— Ми весь час повертаємось до політики. Але ж Ви сказали, що вона наче іржа роз’їдає геть усе, а понад усе — людську душу. Невже вона цікавіша, ніж творчість?

—Безумовно,можнастоятиостороньінарікатиразомзусіма.Аяхочущосьробити.

1 ПідчаспідготовкикнигисталовідомопросмертьЮріяІллєнка.

роЗдІл VІI духовні вершини українськості

190

— На початку нашої розмови Ви охарактеризували туркменський народ. А яким є українець?

—Можусказати,якйогосприймаєсвіт.Спочаткунавелико-му імперському радянському просторі про українця знали,щовіндужевідповідальний,атомубулобагаточиновниківзнашо-госередовища;обов’язковий,томубулислужаками;працелюб-ний,щоможепідтвердитибудь-яка спільнота.Скрізь українціцінятьсязадушевністюталіричністю.Самеостання—нашанай-більшавразливість.Миліричнідосамозабуття,атомудужелег-кодостукатисьдонашогосерця.Іцимзловживають,зраджуючиукраїнця.

Вінзавждиіскрізьпристосовується,дебнебув.Власноюпра-цеюнамагаєтьсяперетворитиіадаптуватисвіт,вякомуопинився,бойомутребавистояти і вижити.Віннаповнюєоточуючесере-довищевласнимбаченням,розумінням,барвами,мелосом.Томуізберігається,недивлячисьнанещаднуасимілятивнухвилю,щопозначаєтьсянадругомуітретьомупоколіннях.

ОбразУкраїниформувавсядовгона генномурівні.Як іСло-во.Мистаємоукраїнцямизадовгодопоявинацейсвіт.Інакшебневимовляливластивихтількинашіймовілітер.Моваєпершо-образом,щоробить українцяукраїнцем,німця—німцемтощо.Перебуваючитривалийчасубездержавномустані,мирятувалисьзавдякигенномуресурсу.Івін,нащастя,невичерпний.Томувсіспробинасасимілювати—приречені.

— А як сприймає саме Москва українця?—ПідчаснавчаннявЛітературному інститутіянеодноразово

чув: «Паша, ти талановита людина, але хохол», «Ну ти хохол хи-трий».Мійрозумідосвідчастотрактувалисьякнедолік.Іярозумівсвоюокремішність.Українцяпринижувалинавітьудостоїнствах,бовРосії він завждихотівбутинезалежним.Томутутвиробивсяпевнийстереотип,якийросіянинуздається ірраціональним,хочанасправдівінцілкомдоцільний.Російськаімперіязавждиіснувалазарахунокукраїнськогоресурсу.ТайкадровийпотенціалСоюзубу-дувавсянаукраїнськомуінтелекті.НедармаУкраїнуназивали«куз-неюкадрів».

— Але ж були і залишаються стереотипи «мазепинець», «бандері-вець».

—Вонипокликаніпринижуватинашугідність.ІнапревеликийжальукраїнськіЗМІнеформуютьіншогопозитивногообразу.

— Що Вас особисто пов’язує з Москвою?— У60-х роках я вільнопоступив доЛітературного інсти-

туту,імененіхтонепереслідував.Знайомивсязбагатьмамит-

цямизусьогоСоюзу.Москва—окремемісто,деможнабуловільнодумствувати: читати, писати, говорити, обмінюватисядумками.КолисьІванДрачдужевлучносказав:«ЯкщоуМо-сквістрижутьнігті,товУкраїніобрізаютьпальці».Іцеправда,томуятутвидрукуваввсісвоїнайважливішідослідженняпротворчістьГоголя,природуСлова,роздумищодоукраїнськогопоетичного кінематографу, статті про українських художни-ків,якимипропагувавуМосквікиївських,львівських,терно-пільськихмитців.Російськіжурнали замовлялиціматеріали.ЯнавітьбувуполеміцізДмитромЛихачовимнатему«СловаополкуІгоревім».

Сьогодні Москва для мене залишається містом радянськоговільного дисидентствування. Москва мого періоду навчання —великийдосвід,пізнаннявеликоїкультури,доступдобудь-якихджерел,навітьдоспецфондів.Язнавусіхбукіністів, задопомо-гоюякихформуваввласнубібліотеку.Саметутязнаходиврідкісніукраїнськівидання,книгизісторіїУкраїни.АвКиєвітодівсецебулопростонеможливим.

— Що змінилося з того часу?—Сьогоднінавпаки—уМосквідещонеможливо.Бідасьогод-

нішньоїРосіїполягаєвтому,щотутвідроджуютьвеликуімперію,аневеликукраїну.Церізніречі.Алезіншогобоку,може,саметакітреба.

— За радянських часів, мабуть, була така ж установка?— Ні.Тодібулаустановка,щорадянськийнарод—цеєдина

спільнота.Коженукраїнець,потрапляючидоРосії,повиненбувставатинесобою.

— А в чому полягають Ваші особисті стосунки з Національним культурним центром України в Москві?

—Вонидужедавні.РанішеясюдиприїжджавразомізЛесемТанюкомякчленКомітетузпитанькультури.АособистістосункисклалисявжезачасівВолодимираМельниченка.

— До речі, у 2005 році ви говорили: «Існування цього духовного вогнища (Центру. — Авт.) — українського — свідчить про те, що українська справа не безперспективна, що навіть у центрі великої Росії, в її визначальному мегаполісі українці можуть свідчити і про своє існування, і про подолання нажитого комплексу меншовар-тості».

—Аще я говорив про те,щоКультурнийцентрмусить пе-режити часи політичних напружень і посісти належне місце вкультурномуіполітичномупроцесовіузгодженьівзаємозацікав-лень.

191

роЗдІл VІI

193

РОЗДІЛ VIII«Хай святиться у цих стінах ім’я України!»

(відзивитавітаннянаадресуНаціональногоцентру)

Вітання з нагоди 15-річчя Культурного центруУкраїни в Москві

Президент Українипрацівникам Культурного центру України в Москві

«Шановнідрузі!Щировітаювасіз15-річчямКультурногоцентруУкраїнивМоскві.Словасердечноївдячностіадресуюкожному,хтодоклавзусильдо

збереженнянашої рідноїмови, культурних традицій,національноїпам’ятівосередкуукраїнськогожиттяуМоскві.

Завдяки вашій відданій праці Культурний центр України вМоскві ставунікальнимкультурним, інформаційним,науковим,освітнімзакладом,якийщоденнозміцнюєміжнароднийавтори-тетнашоїдержави,пропагуючивРосіїукраїнськумову,культуруідуховність.ВагомоюєВашазаслугаурозвиткутрадиційнодобрихвідносинміжбратніминародамиУкраїниіРосійськоїФедерації.

Відусьогосерцязичувамтворчоїнаснаги,міцногоздоров’я,ро-динногощастя.

Віктор Ющенко»

Державне управління справами Президента України

«Шановнідрузі!ДержавнеуправліннясправамиПрезидентаУкраїниВітаєВасіз

15-річнимювілеємКультурногоцентруУкраїнивМоскві.Сьогодніприємноконстатувати,щостворенняцьогоунікального

замасштабамисвоєїдіяльностіосередкуукраїнськоїкультуривМо-сквізчасомвилилосяудовголітнюшляхетнупрацюнаблагоУкраї-нитаукраїнськогонароду.

Зароки,щоминули,Центрставсправжнімдуховнимпредстав-ництвомУкраїнивРосійськійФедерації.

— І як вважаєте, все це нам вдалося?— І «Просвіта», іНаціональний культурнийцентрУкраїни в

Москвіневоюютьзвітряками,аздійснюютьсерйозну,ґрунтов-ну,системнуроботу,покликанунеепатажуватиабощосьдемон-струвати.ТомубажаюЦентру,безякогосьогоднінеможнауявитирозвиток і зміцненняміждержавнихвідносинУкраїнитаРосіївцаринікультури,ідалійтицимвірнимшляхом.Супутнихвітрів!


194

роЗдІл VIIІ

195

«Хай святиться у цих стінах ім’я України!»

УЦентрі було представлено всі найпомітніші здобутки україн-ськоїкультури,мистецтва,наукитаосвіти.

Уйогостінахпобувалинайвідомішіукраїнцісучасності—сла-ветні актори,співаки,режисери,художники,вчені,освітяни,по-літикий громадські діячі.Вагомимє вкладКультурногоцентрувпоширення історичної правди, ми підтримуємо продумане й на-полегливезверненняувашихстінахдонаболілихпитаньв історіїУкраїни.

Центромзапочаткованоукраїнознавчідослідження, спрямованіназаповненняпрогалинвукраїнській історіографіїталітературоз-навстві, зокрема,впершедослідженоперебуваннявМосквіТарасаШевченкайМихайлаГрушевського.

Переконані,щодіяльністьКультурногоцентрустанепідґрун-тямдлянoвoї,фундаментальноїспівпраціміжУкраїноютаРосієюв гуманітарній сфері.Уцьомуконтексті важливоюєВашабага-торічнаспівпрацязрізниминауковимитаосвітнімиустановамиPocії, культурними центрами іноземних держав уМоскві. Дужеважливо, що пріоритетним напрямком діяльності Українськогодому наАрбаті постійно залишається робота з українською діа-спорою.

Вашадіяльність—цереальнийівагомийвнесокувозвеличеннярідноїкраїни,зміцненняїїміжнародногоіміджузакордоном.

УцейісторичнийдляВасденьзичимоВамміцногокозацькогоздоров’я, духовної наснаги та невичерпного натхнення в служінніінтересамУкраіни.

Керівник Державного управління справами І. Г. Тарасюк14 травня 2008 р.»

Міністерство культури і туризму України генеральному директору Культурного центру України в Москві

В. Ю. Мельниченку

«ШановнийВолодимиреЮхимовичу!ПрицьомунаправляємовітаннявідіменіМіністракультуриіту-

ризмуУкраїниВ.В.Вовкуназнагоди15-річчязаснуванняКультур-ногоцентруУкраїнивМоскві.

Просимозачитативітанняпідчасурочистоїчастинисвяткуваннязгаданоїрічниці.

З повагою, заступник міністра А. Г. Богомолов»

Міністерство культури і туризму Українигенеральному директору

Культурного центру України в Москві Володимиру Мельниченку, працівникам Центру.

«Шановніколеги!Міністерство культури і туризму України вітає Вас із 15-літтям

створеннянаціональногодуховногойкультурногоосередкувстоли-ціРосії,якимєУкраїнськийдімуМоскві.

14 травня 1993 р. Кабінет Міністрів України ухвалив постанову«Про створенняКультурного центру України у м.Москві» і відтодіЦентрпостійнопрацюєпідпатронатомМіністерствакультури і ту-ризмуУкраїни.

Метавсієї багаторічноїневтомноїдіяльностіКультурногоцент-ру—гіднарепрезентаціякультурного,мистецького,освітнього,на-уковогопотенціалунашоїдержавинатеренахРосії.Великоюзаслу-гоюЦентруєробота із забезпеченнякультурнихпотребчисленноїукраїнськоїгромадивМосквійусійРосії.

Ми всіляко підтримуємо наполегливе розширення Центромдуховної присутності України в Москві, збагачення масштабнихкультурно-мистецьких проектів, розгортання вагомої науково-дослідницькоїтавидавничоїдіяльності.

Досвід роботи Культурного центру має важливе значення дляздійсненняміждержавнихкультурнихпрограм,зміцненнядобросу-сідськогоспівробітництваміжУкраїноютаРосією.

15-річнийювілей— це підсумок тривалої й самовідданої працівсіхспівробітниківЦентрувім’яУкраїни.Зацевизаслуговуєтещи-роївдячностійглибокоїповаги.

ЗичимоВамдобрайблагополуччянамногаяліта!Міністр культури і туризму України В. В. Вовкун»

Громадська організація «Республіканський національно-культурний центр Башкортостану „Кобзар“»

„Кобзар“ вітає КЦУ з ювілеєм!

«Шановнідрузі!ВідщирогосерцявітаємоколективКультурногоцентруУкраїнив

Москвіз15-річчямвідднязаснування!КультурнийцентрУкраїни вМоскві є важливимкультурним і

діловимцентромУкраїни вРосійськійФедерації, депроводятьсячисленнізаходинаціональноготаміжнародногозначення.Щорокуйоговідвідуютьтисячіукраїнцівізарубіжнихгостей.

196

роЗдІл VIIІ

197


Завдякимасштабниммистецькимакціям,якідемонструютьбагатствоівеличкультурнихнадбаньнашоїБатьківщини,КультурнийцентрУкра-їнивМосквіставсправжнімосередкомнаціональноїдуховності.Україн-ціБашкортостану,якібулиучасникамипрезентаціїРНКЦУБ«Кобзар»уКЦУзтепломівдячністюзгадуютьдні,проведенівстінахЦентру.

СьогодніЦентрєфорпостомсучасноїукраїнськоїосвіти,наукитакуль-туривРосійськійФедерації,завдякиякомуукраїнськіекономічнітагума-нітарніпрограмиуспішнорозвиваютьсяйреалізуютьсянатеренахРосії.

Представницькіфорумитавиставки,щовідбуваютьсявйогості-нах,сприяютьпідвищеннюіміджутаавторитетуУкраїнисередміж-народнихділовихкіл.

БажаємоколективовіКЦУвМосквіновихуспіхівусправівідро-дженняукраїнськоїнаціональної ідеїнатеренахРосії, згуртуванняетнічнихукраїнцівтазміцненняїхніхзв’язківзісторичноюБатьків-щиною,аджевінєчасточкоюненьки-Українидлянас,українцівРо-сійськоїФедерації.

МіцногоВамздоров’я,щастя,добратапроцвітаннявім’яУкраї-нинамногая,многая,многаяліта!

З повагою від імені українців Башкортостану, Василь Бабенко та Володимир Дорошенко»

Українська національно-культурна автономія Єкатеринбурга

«Шановнідрузі!ВідвеликогоколективуукраїнцівУралушлювампоздоровленняі

найкращіпобажанняузв’язкузювілейним15-літтямзднязаснуван-няКультурногоцентруУкраїнивМоскві!

Хочапройшлонебагатороків,КЦУзуміввийтинадостойнийісистемнийорганізаційнийрівеньроботи.Закономірнотакож,щонапочаткахроботибулакритикаізауваження,безякихнеможнавийтинаоптимальнийрівеньтворчоїдіяльності.

СьогодніКЦУдостойнопредставляєукраїнськукультурувРосії.Ми, регіональні організації РФ, проводимо свої культурницькі

заходи,нерідкочерпаючитематику із вашоготворчогорепертуару.Вдячнізатуважливуінформацію,якунамприсилаєте.

Сподіваємосьнаподальшупліднуспівпрацю.Успіхів ітворчогонатхненнявсьомуколективу!

Сподіваюсь на розширення українського інформаційного про-сторувРосії,ботількивзаємнепорозуміннязобохсторінсприятименалагодженнюдійснодобросусідськихвзаєминміжнашимидержа-вами,вчомумивсізацікавлені.

З глибокою повагою, голова УНКА м. Єкатеринбурга, перший заступник голови ФНКА «УР», член президії УВКР,

професор Стефан Паняк»

Томська регіональна громадська організація «Центр української культури „Джерело“»

«ШановнекерівництвоКультурногоцентру!ШановніробітникиКультурногоцентру!

Дорогідрузітаколеги!ЩировітаємоВасз15-річнимювілеєм!

ЗцієїнагодивідусієїдушізичимоВамздоров’я,щастяінадійнихдрузівнамногіїліта!

Хайдолящасливарозкриєобійми,нестанеВамворогів,прикрос-ті,лиха,анакрилахбуттянашірокибурхливідаруютьВаммудрість,братерство, взаємопорозуміння і допомогу в усіх добрих справах вім’янашоїБатьківщини,їїприйдешнього!

Ваша плідна робота, численні заходи з підтримки та розвиткуукраїнства в Росії та за її межами, активна підтримка українськоїосвіти в діаспорі сприяють відродженню та розвитку українськихтрадиційтакультури,зміцненнюукраїнсько-російськихвідносинвім’язагальногодобробутунашихнародів.

Будьмозавждизнадієюізвіроювнашемайбутнє!З великою повагою, голова ТРГО «Центр української культури

„Джерело“ М. О. Філіпова, заступник А. О. Макаревич»

Діловий клуб «Україна — Санкт-Петербург»

«ШановнекерівництвотаробітникиУкраїнськогокультурногоцентру!

Українцім.Санкт-ПетербургапоздоровляютьВасіз15-річчямзднязаснування!

Численнізаходи,проведеніВамизаціроки,сприяютьзміцненнюдружніхстосунківміжукраїнськимиорганізаціямиРосіїтазакордо-ном,обмінуінформаціїміжкраїнами,збереженнютапропагандоюукраїнськоїкультуриінароднихтрадицій.

ЗавдякиВамналагоджуютьсязв’язкизрізнимихудожнімиколек-тивами українських організацій, розширюється коло спілкування,зберігаєтьсяособливийдухукраїнства.

ХочетьсяпобажатиВамусімміцногоздоров’я,творчогозапалунадовгі-довгіроки,успіхівувсіхпочинаннях,щобВаша,таканеобхід-на,роботаприносилатількизадоволення!

Щастя,вдачі,благополуччя!З повагою, голова Піклувальної Ради НП

«Деловой клуб „Украина — Cанкт-Петербург“» А. Г. Крапивка»

198

роЗдІл VIIІ

199


Український центр «Криниця» Хабаровського краюгенеральному директору Культурного центру України в Москві

п. Мельниченку В. Ю.

«Шановнідрузі,колеги,співвітчизники!Сердечно вітаємо Вас із 15-річчям заснування Культурного

центруУкраїнивМоскві.Символічно,щовтойчас,якустолиціРосіїстворивсяцейосередокукраїнства,наДалекосхідньомукраївм.Хабаровськународивсятворчийколектив,якийсьогоднімаєназвуХабаровськиймуніципальнийукраїнськийхор«Батьківськакриниця».Прийміть з нагодиВашогоювілею побажання успіхіву справі подальшого збудування Центру українців-росіян, про-довження традицій та творчого настрою на багаторічну активнуспівпрацю.

З повагою, Наталя Романенко та колективУкраїнського центру „Криниця“ Хабаровського краю»

Воронезьке українське товариство «Перевесло»

«ВітаємовсіхпрацівниківтакерівництвоКультурногоцентруУкраїнивМосквііз15-річчям.

Зичимо міцного здоров’я і творчого натхнення. Завдяки вашійнаціональнійсвідомості,ентузіазму,наполегливостівідроджуютьсятазберігаютьсятрадиції,моватакультураУкраїни.

Дуже дякуємо за конкурс на краще читання поетичних творівТ.ШевченкатаіншізаходиЦентру.Такадіяльністьзміцнюєкультур-нізв’язкисхідноїдіаспори.

Голова Воронезького українського товариства „Перевесло“ М. Д. Бірюк,

голова молодіжного українского товариства „Червона калина“ А. Ю. Кравцов»

Національно-культурна автономія українців«Україна» в республіці Комі

Керівництву та всім співробітникам Культурного центру України в Москві

«ВітаємоВас,шановнідрузі,знагоди15-річногоювілеюнашогоКультурногоцентру!

Завдякивашійнаціональнійсвідомості,ентузіазмовійнаполег-ливості відроджуються та зберігаються культурні традиціїУкраїни.Свідченнямцьомуєчисленнізаходи,якіпроводятьсяуВашійуста-нові.

Такадіяльністьсприяєзміцненнюкультурнихзв’язківнаміждер-жавномурівнітарозквітуукраїнськоїкультуриімистецтванатере-нахросійськоїземлі.Хайоб’єднуєнаслюбовдонашоїБатьківщини,великоїматері—України!

ДобраВам,миру,найбільшоїмудростітаблагополуччя,світлогомайбутньогоісьогодення.

Правління республіканської автономії та його голова К. В. Заболотний»

Обласна громадська організація українців Тюменської області «Батьківщина»

«Вельмишановнідрузі!ГромадськаорганізаціяукраїнцівТюменськоїобласті«Батьківщи-

на»щировітаєвасзювілеєм—15-мироковинамивідднязаснування.ЗацейпорівняноневеликийісторичнийперіодУкраїнськийкуль-

турнийцентрпройшовнелегкийшляхстановленнятаутвердження.Важкопереоцінитивсепозитивне,щозробленоВамидлярозвиткутазбереженнярідноїкультури,мови,народнихзвичаїв.

Уцейсвятковийденьприймітьнайширішіпобажаннядобробутутапроцвітання,успіхівтаздобутківнанивіукраїнства,особистогощастяпрацівникамЦентру!

Голова ООУТО Олександр Тирпак»

Архангельська регіональна національно-культурна автономія «Українці Росії»

Українському культурному центру


„УкраїнціРосії“м.АрхангельскапоздоровляютьВасіз15-річчямзднязаснування!

Численнізаходи,проведеніВамизаціроки,сприяютьзміцненнюдружніхвідносинміжукраїнськимиорганізаціямиРосіїтазакордо-ном,обмінуінформацієюміжкраїнами,збереженнютапропагандіукраїнськоїкультуриінароднихтрадицій.

Завдякивамналагоджуютьсязв’язкизрізнимихудожнімиколек-тивами українських організацій, розширюється коло спілкування,зберігаєтьсяособливийдухукраїнства.

Хочетьсяпобажативамусімміцногоздоров’я,творчогозапалунадовгі-довгіроки,успіхівувсіхпочинаннях,щобваша,таканеобхідна,роботаприносилатількизадоволення!Щастя,вдачі,благополуччя!

З повагою, Президент АРНКА „Українці Росії“ Юрій Мазур,виконавчий директор Галина Бойко»

200

роЗдІл VIIІ

201


Ярославська регіональна громадська організаціяукраїнської культури «Український центр „Просвіта“»


Українцім.Ярославлявітаютьвасіз15-річчям!КультурницькароботаУкраїнськогокультурногоцентруєвели-

кимнеоціненнимвнескомуформуванняпозитивногоіміджуіроз-будовиукраїнськоїдержавиназасадахтісноїспівпраціздіаспорни-миорганізаціямиіпідтримкиукраїнстваусвіті.

Мипишаємосяіторжествуємо,колизабудь-якоїнагодиможемосказати,щоУкраїнамаєсвійкультурнийцентр,незабуваєпрозем-ляків,високонесеіпопуляризуєвласнукультуру.

Бажаємовамусімміцногоздоров’я,плідногонатхнення,збіль-шенняфінансування і вдалої реалізації численних творчих пла-нів.

Хай завжди в стінах Українського культурного центру будутьлюди,вируєжиттяілунаютьпісні!

З повагою, голова ЯРГОУК «Український центр „Просвіта“»Марина Медяник»

Генеральному директору Культурного центру України в Москві Володимиру Мельниченку

«Карельська Республіканська громадська організація «Товари-ствоукраїнськоїкультури„Калина“»щировітаєпрацівниківКуль-турногоцентруУкраїнивМосквізювілеєм!

РадієморазомізВами,розділяємовашідумки,турботи!ДайБожеВамнатхнення, здійснення всіх планів тамрій, аВашимродинамдостатку,здоров’ятащастя!ДайБоже,щобминіколинепересталигордитися,щомиукраїнці.

„...Іщоєвнасдуша,повнавласнихчеснотіщедрот,Іщоєунасдума,якащеодБайдинамв’ється...Іщоми,всежтаки,українськийнарод,Анепростоюрба,щоузвітахнаселеннямзветься...“СлаваУкраїні!

Голова Товариства, член Президії УВКР Лариса Скрипникова15 травня 2008 р.»

Українська національно-культурна автономія Мурманської області

генеральному директору Культурного центру України в Москві В. Ю. Мельниченку

«Шановнідрузі!Шановнінашіспіввітчизники!Правління Національно-культурної автономії українців Мур-

манськоготеренуРосії,члениУкраїнськоїгромади«Лелеки»,учас-ники хору Української пісні «Лелеки» щиросердно вітають веськолективУкраїнськогокультурногоЦентрувРосіїз15-літнімюві-леєм!

Якажтобуларадість,коли15роківтому,мидісталирадіснузвісткупровідкриттяУкраїнськогокультурногонаціональногодомувРосії!Відтак,почаласянова,пліднаіцікаваробота,якатакчиінакшебуласупутникомтогорідноговогнику,щосвітивзУкраїнськогокультурно-гоЦентрувМосквівусііснуючіукраїнськіосередкиРосії.Тут,уЦент-рі,намзавждибулираді.КолибізвідкіляминеїхаличерезМоскву,завждинасрадоприймали.Тутбувнадійнийпритулокімісцедляоб-мінудумками,досвідомтапланами.Саметутмизахопленоділилисьновою інформацією,саметутми,представникирізнихгромадРосії,перезнайомилисьпоміжсобою,саметутвідбувалисьмайжевсінарадитамистецькіконкурситафестивалі.ЗавждибулоцікавоподивитисянаафішіЦентру,якібулисвідченнямтієїмистецькоїмісіїівеликоїкорис-ноїроботи,якувиконувавінадалібудевиконуватинашУкраїнськийЦентр.

Окрема подяка за ті книги, якими нас радували в Центрі, боЦентр—цещейпотужнанауковакузняякісторичної,такісучас-ноїдумкипродолюУкраїниіпроукраїнцівуціломусвіті.Плідноюіпоказовоюєйтаділянкароботи,щоЦентрмаєпостійнийдухо-внийзв’язокзвідомиминавесьсвітнауковимиустановамиУкраї-ни,такими,наприклад,якМіжнароднийінститутосвіти,культуритазв’язківздіаспороюНаціональногоуніверситету«Львівськапо-літехніка».

Щиросердно вклоняємося директору Українського культурногоЦентрувРосіїВолодимируЮхимовичуМельниченку,УкраїнськійБерегинітапривітнійгосподині,паніЛюдмиліМельник,дякуємозатерплячуйуважнуроботузгостями-покупцямиукраїнськоїкнигар-ніпаніГалиніШириній.

Зичимоінадаліплідноїроботивнаписанніновихкнижоктаці-кавихдосягненьуцаринінашоїнеперевершеноїукраїнськоїкульту-ринакористьнашоїУкраїни!

МногаяЛіта!З правдивою пошаною,голова Наталя Литвиненко-Орлова»

202

роЗдІл VIIІ

203


Громадська організація «Національно-культурне об’єднання українців „Криниця“»

Українському культурному центру


ПушкінськікриничанищировітаютьВасіз15-річчямзднязас-нування,зневеликимювілеємтатакимкрилатим!

ХайВаші добрі зусилляповертаютьсядоВас сторицею,бо все,щоВиробитедляукраїнцівРосіїсприяєнашомудуховномузбага-ченню,нашомукультурномузростаннюівселяєвнасвірунадальшутворчуспівпрацю!Витецілющеджерело,якедаєнамнатхнення ісилу,якеєднаєнасізненькоюУкраїноюісприяєзміцненнюдруж-ніхстосунківміжукраїнськимиорганізаціямиРосіїтазакордоном,обмінуінформаціїміжкраїнами,збереженнютапропагандіукраїн-ськоїкультуриінароднихтрадицій.

ЗавдякипроведенимВамизаходам,налагоджуютьсязв’язкизріз-ними художніми колективами українських організацій, розширю-єтьсяколоспілкування,зберігаєтьсяособливийдухіколоритукра-їнства.

Бажаємо Вам усім міцного здоров’я, творчої наснаги на довгі-довгіроки,успіхівувсіхпочинаннях,щобВаша,таканеобхідна,ро-ботаприносилатількирадістьізадоволення.

ХайщаститьВам,людидобрі!З повагою, голова Ради Тетяна Ключникова,

творчий керівник Галина Семенюк»

Оренбургская областная украинская культурно-просветительская общественная оргнизация им. Т. Г. Шевченко

«УважаемыйВладимирЕфимович!Отвсейдуши,горячоисердечнопоздравляемВасивесьвашкол-

лективсюбилеем!С15-летиемсодняобразованияКультурногоцен-траУкраинывМоскве.

Вэтотденьмыспризнательностьюотмечаем,чтовысокийпрофес-сионализм,настойчивостьвдостижениипоставленныхцелей,деловаяпринципиальностьв сочетаниисдушевностью,чуткостьюснискаликВамзаслуженныйавторитетиуважениекакруководителейукраин-скихобщественныхорганизацийРоссии,такиколлегпоработе.

МызнаемВаскакчеловекаприветливого,отзывчивого,творче-ского,которомудорогаукраинскаякультура,еедуховныеценности.

ДружныйколлективподВашимруководством вносит большойвкладвукреплениедружбымеждуукраинскимидругиминародаминашейРодины.

ВэтотюбилейныйденьмыжелаемВамиВашемуколлективукреп-когоздоровья,творческихуспехов,бодрости,удачивовсехделах!

Председатель Совета Н. П. Науменко»

Чешский центрУважаемому господину В. Е. Мельниченко,

директору Культурного центра Украины в Москве

«УважаемыйВладимирЕфимович!Уважаемыеколлегиидрузья!

ПозвольтемнеотвсейдушипоздравитьВасспятнадцатилетнимюбилеемКультурногоцентраУкраинывМоскве!

Случилось так, что мне выпала радость присутствовать наоткрытииВашегоДома,итрудноповерить,чтопрошлоужепятнад-цатьлет!Язнаю,какнепростопродвигатьвпередтакоеблагородноеделостольколет.УВасэтозамечательнополучается.(Можетбыть,вэтомпомогаетиGeniusLociСтарогоАрбата?!Номынезавидуем,знаем,чтоВыэтогозаслуживаете!)

Пользуясь случаем, я хотела бы поблагодарить Вас и Вашихпрекрасныхколлег за человеческуютеплотуипрофессионализмприорганизациисовместныхсЧешскимцентроммероприятий.Надеюсь,унассВамивпередибудетещемногоинтересных«точекпересечения».

ПозвольтемнеещеразпоздравитьВас,всехсотрудников,атак-жетысячиблагодарныхпосетителейКультурногоцентраУкраинывМосквесюбилеемипожелатьуспехавдальнейшейработе!

С уважением и надеждой на дальнейшее сотрудничество,директор Власта Смолакова

30 апреля 2008 г.»

Словацкий центр

«Дорогиедрузья!ПоздравляюдружныйколлективКультурногоцентраУкраиныв

Москвес15-летнимюбилеем.Вашцентриграетзначительнуюрольвкультурнойжизнистолицы

и вносит особый вклад в дело сохранения славянской культуры.Московскойобщественностизапомнилисьмногиеяркиемероприя-тия,втомчислеиорганизованныенашимисовместнымиусилиями.Вэтотюбилейныйденьприятновыразитьглубокоеудовлетворениеотнашегосотрудничестваиискреннююнадеждунаегоразвитие.

Хочупожелатьуспеховвдальнейшейуспешнойработеимногосилдляеевыполнения.

Советник по культуре Посольства Словакии,директор Словацкого центра

Петер Бирчак»

204

роЗдІл VIIІ

205


Польский культурный центр в МосквеДиректору Культурного центра Украины В. Е. Мельниченко

«УважаемыйВладимирЕфимович!РазрешитеотимениПольскогокультурногоцентравМосквеиот

себяличнопоздравитьВасиВашихколлегсзамечательнымюбиле-ем,15-летиемКультурногоцентраУкраины.

ПозвольтеВасзаверить,чтояимоиколлегиизпольскойдипло-матическоймиссиивМосквевысокооцениваеммногостороннююдеятельность Вашего центра, направленную на популяризацию вРоссии богатой украинской культуры и языка. Неизменно тепловспоминаю наши совместные проекты: кинопоказ («Непростоебратство»),концертымузыкиК.Шимановского,книжныевыставкиврамкахДняславянскойписьменностиикультуры.

Нашинародыимеютмногообщеговистории,вкультуре,вязыке,втрадициях,влюбвиксвободе.Приэтоммыинтересныдругдру-гу и своим национальным своеобразием. Это помогает нам вестиактивныйдиалог,пониматьиинтересоватьсядругдругом.Яотвсе-госердцажелаюВаминам,чтобыэтотдиалогпродолжился,чтобыдлянегонеиссяклиобщиетемыисюжеты.Нашаблизость—залогэтого.

За великимсыномПольшиивернымдругомУкраиныЕжиГе-дройцемповторяювсегда:«НетнезависимойПольшибезсвободнойУкраины».Болеечемтысячелетняяисториявзаимоотношенийна-шихнародовслужитэтомуубедительнымдоказательством.

Насобъединяетито,чтоестественнодлянародов,живущихря-дом—контактычисточеловеческие,личные.

ОтвсейдушипоздравляюВасспраздникомижелаюдальнейшихуспеховипроцветания!

С уважением,директор,Первый Советник Посольства Республики Польша в РФ

Хероним Граля»

Болгарский культурный центр в Москве«Уважаемый Владимир Ефимович!

БолгарскийкультурныйинститутвМосквеимеетчестьпоздра-витьВасс15-летнимюбилеемоснованияиплодотворнойдеятель-ностиКультурногоцентраУкраинывМоскве.

За эти годы Вы успели утвердиться как настоящий центрдля ознакомления с богатой культурой, наукой и образованиемУкраины.

Мысчастливынашейсовместнойработойисотрудничествомнаблагославянскихнародов.

В день знаменательного юбилея желаем Вам благополучия идальнейших творческих успехов и побед на поприще достойногоприсутствияукраинскогоискусстваикультурывРоссииивовсеммире.

Честитюбилей!Директор Буряна Ангелакиева»

«Уважаемый господин Мельниченко!

Посольство Австрии в Российской Федерации свидетельствуетВамсвоеуважениеипоздравляетВасиколлективКультурногоцен-траУкраинывМосквес15-летиемсодняегооснования.

НапротяжениимногихлетПосольство,Австрийскийкультурныйфорум осуществляют плодотворное сотрудничество с Центром врамках проекта «Диалог культур», проводят совместные творчес-киеакции,всегдавстречаяпониманиеивнимательноеотношениекэтиммероприятиям.

Желаю Вам дальнейших успехов в осуществлении творческихпланови надеюсьна продолжениенашего сотрудничества в буду-щем.

С признательностью, Советник Посольства Австрии в РФ, г-н д-р Роберт Гершнер»

Московский государственный лингвистический университетГенеральному директору Культурного центра Украины в Москве

В. Е. Мельниченко

«УважаемыйВладимирЕфимович!Вдень15-летиясозданияКультурногоцентраУкраинывМо-

сквепоздравляемВасивеськоллективсэтойзнаменательнойда-той.

МывысокоценимвкладКультурноroцентраУкраинывМосквевукреплениемеждународногокультурногосотрудничества.

Культурный центр Украины, располагая высоким научно-культурным потенциалом, является надежным мостом между на-шимистранами,черезкоторыйосуществляютсянаучныеконтакты,культурноеобщениеивзаимноедуховноеобогащение.

Коллектив Московского государственного лингвистическогоуниверситетаотвсейдушижелаетличноВамиВашимсотрудникамдальнейшихнаучныхитворческихуспехов.

По поручению Ученого Совета Московского государственноголингвистическогоуниверситета.

Ректор И. И. Халеева»

206

роЗдІл VIIІ

207


Государственный центральный театральный музей имени А. А. Бахрушина

Директору Культурного центра Украины в Москвег. Мельниченко В. Е.

«Примитесердечныепоздравленияпослучаю15-летиясозданияКультурногоЦентраУкраинывМоскве,что,безусловно,являетсярезультатомблестящегoдарованияВашего.

Болеетысячилеткультурныетрадициинашихдвухнародовна-ходятсявтесномвзаимодействии,обогащаяиразвиваятворчествоартистов,литераторов,художников.

ВашЦентрявляетсяоднимизсамыхревностныхиполезныхпо-движниковвобщемдлянасделераспространениялюбвикпросве-щениюнашихнародов.

Взаимоотношения Культурного центра Украины и нашего му-зея—Дома-музеяМ.С.Щепкина,строятсянадружбевеликихлю-дейЗемли:М.С.Щепкина,Н.В.ГоголяиТ.Г.Шевченко.Онисуме-лисохранитьверностьсвоейдружбе,невзираянинакакиевнешниеобстоятельства.

ПримитевыражениенашейпризнательностиинашегоглубокогокВамуважения.

Зав. Домом-музеем М. С. Щепкина А. В. Кучина,коллектив Дома-музея М. С. Щепкина»

Творческое объединение по эстетическому воспитанию молодежи «Музыкальная юность»

«УважаемыйВладимирЕфимович!Творческоеобъединениепоэстетическомувоспитаниюмолоде-

жи„Музыкальнаяюность“отвсегосердцапоздравляетКультурныйцентрУкраинывМосквес15-летием.

СВашимгостеприимнымЦентромОбъединениесвязываетмно-голетнеетворческоесотрудничество.

Уже более 7 лет при поддержке Департамента культуры горо-даМосквы „Музыкальнаяюность“,Московское музыкальное об-щество и Культурный центр Украины в Москве осуществляютсовместныйпроектдлямолодёжи—абонемент„Юныеталантыно-воговека“.Заэтовремябылопроведеноболее40концертныхпро-грамм(сохватомслушателейсвыше12тысяч),вкоторыхпринималиучастиедетскиехудожественныеколлективывсехтерриториальныхокруговг.Москвыиг.Дубны.

Среди них — хоровые капеллы, фольклорные ансамбли, хо-реографические школы-студии, музыкальные театры, учащиесяэстрадно-цирковогоучилища,солисты-инструменталисты,солисты-

вокалисты,творческаямолодежьизУкраины,обучающаясяввысшихисреднихучебныхмосковскихзаведенияхкультурыиискусства.

Впрограммахабонементавсегдас успехомсочетаютсяпрофес-сиональноеклассическоеискусствоинародноетворчество,широкопредставленыпроизведения украинских, российских и западноев-ропейскихавторов,украинскиеирусскиенародныепесниитанцы.

Практическивсеконцертыабонементапрошлиприполноман-шлаге. Среди зрителей: юные слушатели украинских землячеств,дети из многодетных семей, школьники, учащиеся воскреснойшколыцерквиПресвятойТроицы.Неизменнымуспехомпользова-лисьвыступлениястипендиатовблаготворительныхфондовВлади-мираКрайневаиВладимираСпивакова,лауреатовМеждународныхконкурсовим.П.И.Чайковского(Москва)и„Искусствоииспол-нительствоХХIвека“(Киев—Ворзель).

Проект „Юные таланты нового века“ получил положительнуюоценкуДепартаментакультурыгородаМосквыисредствмассовойинформации.

Творческоеобъединение„Музыкальнаяюность“горячопоздрав-ляетвеськоллективКультурногоцентраУкраинывМосквесозна-менательнойдатойинадеетсянапродолжениесотрудничества.

Наш совместный проект осуществляет важнуюмиссию— зна-комитподрастающеепоколениескультурнымитрадициямиРоссиииУкраины,воспитываетиразвиваетхудожественныйвкус,способ-ствуяобъединениюталантливыхколлективовисолистовизнашихстран, становясьисточникомновыхидейи творческого вдохнове-ниядлявсехегоучастников.

Спожеланиямидальнейшихтворческихуспеховипроцветания!СЮБИЛЕЕМ!

Директор, заместитель Председателя Правления Московского музыкального общества,

заслуженный работник культуры России О.О. Добриков»

Творческий Союз художников РоссииГенеральному директору Культурного центра Украины в Москве

Мельниченко В. Е.

«УважаемыйВладимирЕфимович!ТворческийСоюзхудожниковРоссиисердечнопоздравляеткол-

лектив культурного центра Украины вМоскве со знаменательнойдатой—15-летиемсодняоснования.

Мывысокоценимтворческуюдеятельностьцентра,направлен-нуюнасближениеукраинскойироссийскойкультуры.Особоемес-товВашейдеятeльностизанимаютсовместныевыставки,пленэры,

208

роЗдІл VIIІ

209


семинарыимастер-классыроссийскихи украинских художников,проводимыеВашейорганизацией.

Уверенывдальнейшемплодотворномсотрудничестве.ЖелаемновыхтворческихуспеховвВашейблагороднойдеятель-

ности.Президент ТСХ России К. В. Худяков»

ЗАО «Студия «„2-Б-2“ ИНТЕРТЭЙНМЕНТ»

«УважаемыйВладимирЕфимович!ПозвольтеотвсейдушипоздравитьВасивеськоллективКуль-

турногоцентраУкраинывМосквесюбилеем.За15летДомнаСта-ромАрбате,9,поправуутвердилсебякакглавныйдомукраинскойкультурывРоссии.

Мнеособеннодорого то, чтояпричастенкмногограннойдея-тельностиЦентра.Мой творческий вечер с участием близкихмнелюдей — Николая Караченцова, Татьяны Догилевой, Алексан-драИнина, композитораИгоряКорнелюка открыл новый проект„ИзвестныеукраинцывРоссии“.

Искреннежелаювсемсотрудникамудачи,вдохновения,интересныхвстреч, новых книг, творческого долголетия Культурного центраУкраинывМоскве.

С уважением, народный артист России, народный артист Украины,

лауреат Государственной премии РоссииВладимир Бортко»

Сердечна вдячність

Робота колективу Культурного центру неодноразово отримувала високу оцінку посла України в Російській Федерації Миколи Білоблоцького, укра-їнських земляцтв та російських організацій.Щиру подяку від гостей праців-ники Центру чують майже щодня, особливо після масових заходів, концер-тів. Задоволеними залишаються відвідувачі бібліотеки та художніх виставок, учасники презентацій та прем’єр... Ми мало говоримо про це між собою й майже ніколи цим не вихваляємося. Проте в цій книзі хотілося б сказати про людську вдячність у повний голос, бо наш колектив на те заслуговує.

«Шановний Володимире Юхимовичу!

НасампередхочущироподякуватиВамособисто,всімпраців-никамКультурногоцентруУкраїнивМосквізадопомогуупідго-товцітапроведеннівідкриттяРокуУкраїнивРосії,якевідбулося29листопада2001р.ум.МосквівДержавномуКремлівськомупа-лаці1.

Впевнені,щороботаочолюваногоВамиЦентруінадалісприятимерозширеннютазміцненнювзаєминміждвомакраїнами,презентаціїнависокомурівнінадбаньукраїнськоїлітературивРосійськійФедерації.

З повагою, міністр Ю. П. Богуцький2001 р.»

«Уважаемый Владимир Ефимович!

Постоянное представительство Донецкой облгосадминистра-циив г.Москве,молодежнаясекция«ЗемлячестваДонбассовцев»,редакция журнала «Мир женщины» и юные художники Донбассавыражают Вам огромную благодарность за ту поддержку, помощьи внимание, которую Вы оказали в организации и проведениивыставкиюныххудожниковДонбассавМоскве.

Заместитель Постпреда А. М. Рудь,Советник по культуре О. А. Волочиенко

ноябрь 2001 г.»

«Генеральному директору Культурного центра Украины в Москве Мельниченко В. Е.

Администрация Лазаревского внутригородского района горо-даСочивыражаетВамиВашемуколлективуискреннююблагодар-ностьзасодействиеиподдержкудеятельностиЛазаревскогоЦентраукраинскойкультуры.

Благодаря Вашей отзывчивости воплощены в жизнь многиепроекты,направленныенаукреплениедружбыивзаимопониманиямеждунашимибратскимиславянскиминародами.

ЖелаемВам воплощения всех замыслови добрыхидей.ВсегдабудемрадысотрудничествусВами.

Глава администрации внутригородского района города Сочи В. П. Филонов»

1 У серпні 2002 р. цей прийом уперше пройшов уКультурному центріУкраїнивМоскві.

210

роЗдІл VIIІ

211


«Дорогі друзі!

Культурний центр України вМоскві за останній рік значно роз-ширив сферу своєї культурно-мистецької, політичної, організаційно-масовоїтавиховноїроботи.УтісномуконтактізПосольствомУкраїнивРФпроведенорядважливихдержавнихакцій,спрямованихнапідне-сенняавторитетуУкраїни,зокремаурочистізаходизнагоди10-їрічницінезалежностіУкраїни,ЗбройнихСилУкраїни,встановленнядиплома-тичнихвідносинміжУкраїноюіРФ,188-їрічницівідднянародженняТ.Шевченка.

Значно посилилась діяльність із пропаганди економічних здо-бутківнашоїдержави,їїісторії,науки,культури,поглибленнярегіо-нальногоспівробітництва.Лишепротягом2001—2002рр.уЦентрібулипроведенівиставки-презентаціїОдеської,Запорізької,Дніпро-петровської,Донецької,Чернігівської,Сумської,Луганськоїоблас-тей,окремихгалузейнародногогосподарства,успішнопройшлиДнімалоготасередньогобізнесуУкраїни.

Суттєвозрісхудожнійрівеньзаходів,концертів,вистав,творчихвечорів, урізноманітнено тематику книжкових виставок.Колективрозвиває співробітництво з національно-культурними автономія-митарегіональнимигромадськимиосередками,наданосприяннявпроведенніIIIКонгресуукраїнцівРосії.

Враховуючи значну роботу в справі поглиблення двосторонніхукраїнсько-російських відносин, підвищення міжнародного авто-ритетунашоїдержави,забезпеченняпроведеннянависокомурівніофіційногоприйомузнагодирічницінезалежностіУкраїниоголо-шуюподякуколективуКультурногоцентруУкраїнивМоскві.

Щирозичувсімздоров’я,сімейногоблагополуччя,новихтворчихздобутків.

З повагою, Надзвичайний і Повноважний Посол України в РФМ. П. Білоблоцький

2002 р.»


ДержавнийкомітетУкраїниусправахсім’їтамолодійСпілкажі-нокУкраїнивисловлюютьВамособисто,ВашимзаступникамівсімпрацівникамКультурного центру сердечну вдячність за створенняідеальних умовдля експонуванняв рамкахДнівУкраїнивМосквіхудожніх виставок народної художниці України Л. Жоголь (гобе-лен)ізаслуженогодіячамистецтвУкраїниН.Божкотапроведення25жовтня2002р.концертумайстрівмистецтвУкраїнизаучастюна-роднихартистокУкраїниН.МатвієнкоіГ.Яблонської,заслуженихартистівУкраїниЮ.Рожкова іО.Марценківського,лауреатаміж-народнихконкурсівфлейтистаД.Рябка(14років),солісткиНаціо-

нальноїопериУкраїниІ.Персанової,концертмейстераО.СуворовоїтазаслуженогодіячамистецтвУкраїни,поетесиГ.Чубач.

Надзвичайневраженнязалишиливусіхучасниківакціїтеплота,турботаіщирістьпідчасзустрічітапроводівделегаціїназалізнично-мувокзалі,кваліфікованадопомогауперевезенніхудожніхкартин.

ЗичимовсімпрацівникамКультурногоцентру—дорогимнашимспіввітчизникам—міцного здоров’я,подальших успіхів уплідній ітакій потрібній роботі з українською і російською громадськістю,зміцненнідружбитаспівробітництваміжнародамиУкраїнитаРосії.

З глибокою повагою, голова Державного комітету Україниу справах сім’ї та молоді Валентина Довженко,

голова Спілки жінок України Марія Орлик4 листопада 2002 р.»

«Вельмишановний Володимире Юхимовичу!

Вiд iменiКиївської дитячої Академiї мистецтвмаю честьщироподякуватиВамтаВашимталановитимколегамзаможливiстьпо-буватиузатишномукуточкуУкраїнинамосковськомуАрбатi—пре-красному,наповненомунатхненням,енергетикоюдуховностiйдо-браУкраїнськомукультурномуцентрi.

Виставка наших юних студентiв, яка розмiщена у стiнах Ва-шого мистецького храму, чудова органiзацiя прийому нашоїделегацiї,створенняумовдляїїплiдноїроботи,втомучислiучастiвМiжнароднiйнауково-практичнiйконференцiїнатему«Художнятворчiсть та сприйняття дiтей і пiдлiткiв.ПроблемиXXI столiття»,отримання нових творчих пропозицiй щодо проведення спiльнихукраїнсько-росiйських мистецьких проектiв, — свiдчення висо-кого професiоналiзму працiвникiв Центру, його зразкового рiвнядiяльностiякпосланцямирутадружньогодобросусiдства...

З приємним очiкуванням нових проектiв та повагою,професор, академік, ректор Академiї мистецтв України,

народний артист України, член-кореспондент АПН УкраїниМ. Чембержi

18 грудня 2003 р.»

«Шановні панове!

ХочетьсящироВамподякуватизавчорашнійчудовийювілейнийконцертуКультурномуцентріУкраїнивМоскві.Дужеприємноюне-сподіванкоюбулозапрошеннятакоговисокохудожньогоколективуяквокальнаформація«Піккардійськатерція».Дужецікавоютаспо-вненоюновихфактів іроздумівбуларозповідьМ.Г.Жулинського.Наснезалишивбайдужимиівиступтакоговидатногомайстраслова,

212

роЗдІл VIIІ

213


якнароднийартистА.Паламаренко.Авиступхоровоїкапелизсо-лістомтабандуристкою(«Думимої,думи...»)бувсповненийтакоговідчуття,неначенасценіспівавстаровиннийспівець-бандурист.

Спасибівелике!Родина Овсяннікових,

17 березня 2004 р.»

«Президентська Рада Української асоціації творчої інтелігенції(УАТІ)«Світкультури»маєприємнунагодупривітатиосередокпо-вноважних і самовідданих представників української культури натеренах Російської Федерації із новорічно-різдвяними святами таСвятомЙордану,атакожзісвітлимДнемСоборностінашоїрідноїненьки-Україниіпочаткомдавноочікуваноїновоїполітичноїеривнашійдержаві—зприходомновоїдемократичноївладитапоявоюна світовому політичному Олімпі нового Народного ПрезидентаУкраїниВіктораАндрійовичаЮщенка!

Щирозичимощасливоїноворічноїзорі іясноїпогоди,міцногоконяіширокоїдороги.Хайнашаспільнамистецька,культурницькаспівпрацянаповнюєдушіспіввітчизниківвУкраїнітазаїїмежамисвітломірадістю,любов’ютанадією.

ЗвіроюпройдемовсінашівипробуванняідочекаємосясвітлоговоскресінняУкраїни!

З повагою, Президент УАТІ, народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка,

професор Б. Ю. Яновський,перший віце-Президент УАТІ, заслужений діяч мистецтв України,

письменник, професор, лауреат Державної літературно-мистецької премії імені І. П. Котляревського В. В. Неволов»

«Правление Московского объединения социальной защитыпенсионеров и инвалидов (МОСЗ) приносит огромную благодар-ностьВам—работникамХрамаКультуры за возможность слушатьконцертынаблаготворительныхначалахнашимчленам—одиноким,малообеспеченнымпенсионерамиинвалидам,заогромнуюпомощь,которуюВыоказывалинамвтеатральныйсезон2004—2005гг.

НизкийпоклонВамисамыетеплыесловазаВашуподдержкувнашеоченьсложноевремя,ведьмыстремимсяборотьсясневзгода-миинедугами,неподдаваясьим,спомощьюискусства,несущегодоброивысокиеидеалы.

ЗдоровьяВам,счастьяиблагополучия!ОтименивсехчленовнашегоОбществасуважениемиблагодар-

ностью,председатель Правления МОСЗ Г. П. Козлова,

член Правления А. Т. Титкина»

«Издательство „ОЛМА-ПРЕСС“ высоко ценит многолетнее со-трудничествоинадеемся,чтоивдальнейшеммыбудемсовместнопро-водитьтакиепроекты,каккнижнаявыставка,состоявшаясявКуль-турномцентревчестьпразднованияДняславянскойписьменностиикультурывмае2005г.Уверен,чтотакиеакции,как«Диалогкультур»,проведенныйКультурнымцентромУкраинывМоскве,будутспособ-ствоватьукреплениюкультурныхсвязеймеждународами,знакомствуукраинскихчитателейсновымикнигамироссийскихиздательств.

Книги,демонстрировавшиесянаэтойвыставке,мыдаримКуль-турному центру Украины в знак уважения и признательности запартнерствовкультурныхпроектах.

Генеральный директорИ. А. Ельченинов»

«Выражаемискреннююпризнательностьзапереданныевбибли-отекуВоеннойакадемииГенеральногоштабаВооруженныхсилРос-сийскойФедерацииюбилейноеизданиекнигиТ.Шевченко«Ятакее,ятаклюблю...»икнигу«МихаилГрушевский:„ЯосновалсявМо-скве,Арбат,55“».

Надеемся,чтоэтикнигинайдутсвоихблагодарныхчитателей.С уважением и признательностью,заместитель начальника академии

по учебной работе, генерал-лейтенант Г. Борисов,

заведующая библиотекой В. Пьянкова»

«Вельмишановний Володимире Юхимовичу!

УмогоулюбленогопоетаВасиляСимоненка,котрогоОлесьГон-чар справедливо назвав витязем української поезії, є прекраснийвірш«ПрощанняФедораКравчука,колгоспногоконюхазі староюхатою».Авційпоезії—дужепроникливі,зігрітітепломпоетовогосерцярядкипросільськуукраїнськухату,зякоївиходилиуширокийсвітгерої,вчені,поети,прозаїки,співачкиіспіваки:

Тибуламеніначемати,тислужиламеніякмогла—кожнакроквочка,кожналатанежаліладлянастепла.

ЦісловазповнимправомможнаадресуватиКультурномуцентруУкраїнивМоскві—великоїідужегостинноїУкраїнськоїХати,якавоістинунежалієдлянас,московськихукраїнців,якзрештоюідлябагатьохросіян,своготепла.Дякуючицьомузатишному,охайному,

214

роЗдІл VIIІ

215


щоажсяєчистотою,Дому,миневідчуваємосебеякоюсьтам„діас-порою“,якимсьчужоріднимтіломвіншомуетнічномусередовищі,асправжніми,повноціннимиукраїнцями.Передовсімтому,щовцьо-мутепломуДомілунаємелодійнеукраїнськеслово,пісня,музика,ріднаматеринськамова,котразадоказамимаститихвченихвідіграєчи не найголовнішу роль в духовному становленні людини, фор-муванніїїемоційноготаінтелектуальногосвіту.Умоїйпам’ятідосізбереглисявичитанідужедавнословагеніальногоГоголя,записанівйогонотаткахпередпоїздкоюнаБатьківщину:«НадняхедунаУкра-ину, чтобыназвучатьсямалороссийскойречью».Наводжуці словадлятого,щобсказати:абиназвучатисяріднимсловом,намзовсімнеобов’язковоїхатинасвоюБатьківщину,доситьрегулярноходитидосвогоДому,ХрамуУкраїнстванаАрбаті,9,депроводятьсязаходи,щозадовольняютьнайвибагливішісмакиукраїнців-москвичів:кон-цертизаучастюмайстрівмистецтвУкраїнитаРосії,художнівистав-киілітературно-мистецьківечори,презентаціїкінофільмівікниг.

Осьія30січня2005р.презентувавуЦентрісвоюновукнигу«Чарів-нийлірикізБорзни.ЖиттяіпоетикаАнатоляОлійника»проталанови-тогопіснетворця,щомовболід,яскравоспалахнувналітературномунебіУкраїниу20-30-хрокахминулогостоліття.ЙогошанувавіназивавсвоїмдругомужеславетнийтодіВолодимирСосюра.Надумкубагатьохукра-їнськихписьменників,вінмігстатикласиком,якбидовшимбулайогоземнапуть(недоживдо34),якбинерізніпереслідування,„добровільнізаслання“вглухеселонаВінниччиніідодалекоїКара-Калпакії,кудивінзмушенийбувсебевідправити.Яйдосіперебуваюувеликомудуховномупіднесеннівідцієївиключнотеплоїпрезентації.Заслуговуєнайвищоїпо-хвалипроект„Поверненнязабутихімен“,урамкахякоговонапроходила.Цежсвятасправа:Україна,часткоюякоївиє,неприпускаєабиіменаїїобдарованихсинівпокрилисяпопеломзабуття!Дужезворушилойте,щозЧернігівщини—батьківщинипоета—спеціальноприїхалапредставниквідділувсправахпреситаінформаціїО.І.Гончар,щоєвелемовнимдока-зомповагикерівниківмісцевихорганіввладиякдопам’ятісвоготалано-витогоземляка,такідоКультурногоцентруУкраїнивМоскві.

Моя глибокадякаВам, вельмишановнийВолодимиреЮхимо-вичу,атакожЮріюМиколайовичуВасиленку,ЛюдмиліМихайлівніМельник,всім,хтобувпричетнимдопрезентації!Дякуювідсебеівідіменірецензентамоєїкниги,поетовогосинаОлегаАнатолiйовичаОлійника!Напрезентаціїбулаприсутнявповномускладівсяйоговеликарідня,винятковоталановитаукраїнськадинастія.

ХайжезавждитеплієвечірнійвогникувікнахнашоїУкраїнськоїГосподи!

Уродженець Вінниччини, випускник Шевченкового вузу в Києві 1961 р., літературознавець,

критик, журналіст, автор книг з питань літературознавства, краєз-навства, спогадів Речмедін Анатолій Петрович»

«Доброго дня Вам, Володимире Юхимовичу!

Упершучергухочуподякуватиредакціїгазети«ФлотУкраїни»—у№6,від11—17лютого2006р.,навосьмійсторінціякоїподаноматеріалпрожиттяКультурногоцентруУкраїнивМоскві.

ЗвеликимзадоволеннямяпрочитаврозповідьТамариДяченкопрожиттянашогоКультурногоцентрувсерціросійськоїстолиці,атакожпроперебуваннятамнашихземляківінетільки,аджеценеабиякийзахистмешканцівукраїнськоїнаціональностівРосії.

Пане Володимире, Ваш колектив є носієм етносу українськогонароду,нашоїмови,звичаїві,нарешті,культури,якувшановуєіпо-важаєвесьсвіт...Хочунаголосити,якщовнашійдержавіУкраїнієхочабсотнялюдей,щовірятьвнеї,творятьїїоснову,вонамаєвели-кемайбутнє.Вашколектив—ізтієїсотні.

НизькийуклінВашомуколективу—колегамзаспільнийвкладурозвитокнашоїБатьківщини—УКРАЇНИ.

З повагою, Олександр Семененко,

м. Київ»

«Культурный центр Украины в Москве

ПриношуискреннююблагодарностьзаплодотворныезанятиянаКурсахукраинскогоязыка,интересныемероприятиявКультурномцентреУкраинывМосквеипознавательныекниги.

С уважением,филолог-славист, слушатель Курсов украинского языка

в Культурном центре Украины в МосквеМ. Б. Тупицин-Фурсов

24 мая 2006 г.»


АдминистрацияЯлтинскойцентральнойгородскойбиблиотекиим.А.П.ЧеховаблагодаритВасзаподаренныеэкземплярыВашихкниг.Книгивызвалибольшойинтересуялтинцев,читателейбиблиотеки.

Надеемся на дальнейшее сотрудничество и готовы оказать по-мощь в популяризации Ваших книг и деятельности КультурногоцентраУкраинывМоскве.

С уважением,директор Центральной библиотечной системы

Т. А. Приступа4 августа 2006 г.»

216

роЗдІл VIIІ

217


«Культурная общественность Северного административногоокруга города Москвы присоединяется к братскому украинско-му народу в связи с отмечающимися в этом году 165-летием содня рождения и 95-летием со дня смерти Николая Витальеви-чаЛысенко,автора11опер,втомчисле«Рождественскаяночь»,«НаталкаПолтавка»,«ТарасБульба»идругихизвестныхпроизве-дений.

ЖелаемколлективуКультурногоцентратворческихуспехов,здо-ровьяисчастья.

3 июля 2007 г.»

«Вельмишановний пане Володимире!

ЩиродякуємоВамзачудовийподарунок—книгу«ТарасШев-ченко: „Моє перебування вМоскві“», яка посяде почеснемісце вфондінашоїбібліотеки,поповнитьШевченкіануселатарайону.

Немає сумніву, що книга ця прислужиться численним шану-вальникамвеличійталантунашогонаціональногопоета-пророка,всім тим, кому зараз не байдужа доля українського слова, рідноїкультури.

Безименськасільськабібліотекакомплектуєтьсялітературою,алевобмеженійкількості.Використовуєморізнішляхипозабюджетно-гопоповненняфонду,якимкористуютьсянаузбережжіАзовськогоморявідпочиваючiзусіхусюднашоїдержави.Багатотворівдаруютьнашіземляки,якіпроживаютьтакожівМоскві.

Розуміємо,щоВи—дужезайняталюдина,якавиконуєдержавнусправузамежаминашоїкраїни.Однак,сподіваємосянаВашу,панеВолодимире,допомогувпоповненніфондуукраїнікинашоїбібліо-текизарахуноквиданихВамикниг,щонадасть змогуперетворитиБезименську сільську бібліотеку в сучасний просвітницький центрсела.

ЩиродякуємоВам,панеВолодимире,відадміністраціїтанашихчитачів,шанувальниківталантуТарасаШевченказаВашупочеснупрацюйпам’ятьпронашогонаціональногопоета.

З повагою, вдячністю та побажаннями успіхів,завідуюча бібліотекою Л. Г. Лавриновська

7 вересня 2007 р.»

«СоветветерановМожайскогорайонаг.Москвы,Центрсоциаль-ногообслуживаниярайона«Можайский»иАдминистрациядетско-годома«Пансионсемейноговоспитания»выражаютглубокуюпри-знательностьзачуткоеотношениекнам.

МычувствуемпостояннуюсвязьиВашузаботуонас.Выподдер-живаетенасвэтотрудноевремя.Огромноевамспасибо.

ЖелаемвамбольшихуспеховвВашейтворческойработеиздо-ровья.СчастьяимираВашимсемьям.

Надеемсянадальнейшеесотрудничествомеждунами.С глубоким уважением, директор ЦСО «Можайский»

В. Н. Важенин,председатель Совета ветеранов Можайского района

Т. П. Королевнина,директор детского дома А. А. Васильев

14 декабря 2007 г.»


ПозвольтевыразитьВамискреннююпризнательностьзаоказан-нуюпомощь в проведенииДнейЛуганской области вКультурномцентреУкраинывМосквевсвязис70-летиемееобразования.

Осуществление проекта «Украинские землячества вКультурномцентреУкраинывМоскве»даловозможностьознакомитьсяшироко-мукругупредставителейдругихземлячеств,общественностиМосквыскультурнымииэкономическимидостижениямилуганчан.

ПросимВас,уважаемыйВладимирЕфимович,выразитьнашублагодарность сотрудникам Центра. Персонально заместителюгенерального директора Ткачу П. И., сотрудникам Бондарук Л.П., НовиковуЮ. А. Пользуясь случаем, просим принять нашипоздравлениясДнемРоссии.ЖелаемВамздоровья,счастья,бла-гополучия, дальнейших успехов в деле укрепления дружбы рос-сийского и украинского народов. Надеемся на дальнейшее со-трудничество.

С уважением, председатель областной госадминистрации

А. Н. Антипов2008 год.»


Нижньокамськанаціонально-культурнаавтономія«Українськето-вариство„Вербиченька“»21березня2008р.вКультурномуцентріУкра-їнивМоскві(Арбат,9,стр.1)провелапрезентаціюсвоєїдіяльності.

У презентації взяли участь: радникПосольстваУкраїни вРосій-ській Федерації Ольга Дарибогова, представники Товариства укра-їнськоїкультури«Славутич» (Москва), середякихдоктормедичнихнаук, професор Тарас Дудко, представники Регіональної татарськоїнаціонально-культурної автономії м. Москви на чолі з головоюРТНКАгенерал-полковникомРасимомАкчуріним,численнаукраїн-ськаітатарськагромадськістьм.Москвитаїїрайонів.Упрезентації

218

роЗдІл VIIІ

219


взялиучастьгостізУкраїни:директорМіжнародногоінститутуосвіти,культуриізв’язківздіаспороюНаціональногоуніверситету«Львівськаполітехніка»ІринаКлючковськатаїїзаступникМаріяГалік.

Завідгукамичисленнихгостейіучасниківзахідпройшовнадзви-чайновдало.Буловідзначено,щодлярозвиткуукраїнськоїорганіза-ціївНижньокамську,яківТатарстанівцілому,створеносприятливіумови.

Гостімализмогудокладноознайомитисязінформативнимима-теріаламипробагаторічнудіяльністьнашоготоваристваінедільноїшколизапредставленимиальбомами,фотозвітами,буклетамипрозаходи,афішамидопроведенихсвят.Середнихматеріалипрожит-тєвийшляхітворчупрацюлегендарноїукраїнськоїспівачкиОксаниПетрусенко,інформаційнібуклети,журнали,книгипромістоНиж-ньокамськ,РеспублікуТатарстані,зокрема,Асоціаціюнаціонально-культурнихоб’єднаньТатарстану.

ВолодимиреЮхимовичу,висловлюємоВам,атакожпрацівникамКультурногоцентруУкраїнивМосквіщирувдячністьзарозуміннянаших проблем, підтримку українського руху в Росії і допомогу впідготовціцьогозаходу.

Голова Нижньокамської національно-культурної автономії«Українське товариство „Вербиченька“» Є. Савченко»


УважаемыесотрудникиКультурногоцентраУкраинывМоскве!ВыражаемвамогромнуюблагодарностьзаучастиевVМеждуна-

родномфестиваленациональныхтеатров«Москва—городмира».Заместитель руководителя Департамента

культуры города Москвы А. С. Попова,

председатель жюри, народный артист СССРН. А. Сличенко,

председатель ЦМКП «Москва — город мира», заслуженный работник культуры России и Украины

В. И. Скопенко,директор Фестиваля национальных театров

В. А. Федорченко2008 г.»


ПравлениеМосковскогообъединениясоциальнойзащитыпен-сионеров и инвалидов приносит огромную благодарность Вам —работникамХрамаКультурызавозможностьслушатьконцертынаблаготворительныхначалаходиноким,малообеспеченнымпенсио-

нерамиинвалидам,заогромнуюпомощь,которуювыоказалинамвтеатральныйсезон2007-2008гг.

НизкийпоклонисамыетеплыесловазаВашуподдержку.Здо-ровьяВам,счастьяиблагополучия!

Председатель Правления МОСЗ И. Б. Надымашина,член Правления А. Т. Титкина

8 марта 2008 г.»

Региональная общественная организация «Севастопольское землячество»

«УважаемыйВладимирЕфимович!ПравлениеРОО«Севастопольскоеземлячество»вгородеМоскве

награждает Почетной грамотой Вас и вверенный Вам коллективКультурногоцентраУкраинывМосквезамногогранную,большуюработу,помощьЗемлячеству,котороеделаетвсе,чтобыславянскиенародыжиливмиреидружбевославународовмира.

Председатель Правления И. И. Кириленко28 января 2009 г.»

«Вельмишановний Володимире Юхимовичу та колектив Культурного центру України в Москві!

Колектив музею однієї книги — «Кобзаря» Т. Г. Шевченка ум. Черкаси висловлює Вам найщиріші привітання з нагоди отри-манняпочесногозваннялауреатаНаціональноїпреміїУкраїниіменіТарасаШевченка.

УпродовжроківзавдякиВашійпрацішевченківськатемазву-чалапозамежаминашоїдержави,породжуючивірувкращемай-буттясереднашихколишніхспівгромадян,анині—мешканцівМоскви.ТожзичимоподальшогопроцвітаннятауспіхівКультур-ному центру як осередку духовності, що об’єднав серцящирихукраїнців.АВамособисто,панеВолодимире,бажаєможиттєвогой творчого довголіття, міцного здоров’я, оптимізму, добра і ра-дості.

З найкращими побажаннями й надією на майбутню співпрацю, колектив музею «Кобзаря» Т. Г. Шевченка

11 березня 2009 р.»

220

роЗдІл VIIІ

221


Екатерининское общество г. Цербсте

«УважаемыйВладимирЕфимович!ПозвольтепоблагодаритьВасиВашколлективвлицеЛюдмилы

Гильмановой, Олеси Задорожной, Ларисы Верхняцкой, ЮрияБезкровного, Алексея Кичатого за подготовку и организациювстречи-вечера украинцев,живущих вМоскве, сомной,Вален-тином Назаренко, представителем украинской диаспоры в Гер-мании,посвященноймоемуотцу,известномухимику-аналитикуВасилиюНазаренко,столетнийюбилейкоторогоотмечаливсен-тябре2008года.

ЖелаюВамиВашемуколлективууспеховивсегосамогонаилуч-шеговВашейпросветительскойикультурнойдеятельностинаблагонашейУкраины!

С искренним уважением, заместитель председателя Екатерининского общества г. Цербсте,

доктор Валентин Назаренкомарт 2009 г.»

«Вельмишановний Володимире Юхимовичу!Прийміть найщиріші вітання тащонайкращі побажання з на-

годидостойногопоцінуванняУкраїноюВашоїтитанічноюпраційприсудженняВамНаціональноїпреміїУкраїниіменіТарасаШев-ченка!

РокиВашоїплідноїнауковоїтагромадськоїдіяльностієсерйоз-ною віхою в розвитку української історичної та культурознавчоїдумки.

Завдяки Вашим монографіям, науковим розвідкам і публіцис-тичним статтям, знаним не лише українською спільнотою, але йсвітовим товариством, самостійна ненька-Україна повернула собіправдивісторінкивласної історії,дослідила„білі“плями,якібулиприреченінадовічнезабуття.

Дозвольте, шановний Володимире Юхимовичу, побажати Вамнаснаги,енергії,пліднихуспіхівтавагомихдосягненьувсіхВашихпочинаннях.

З великою повагою, Василь Бабенко, Володимир Дорошенко

9 квітня 2009 р.»

«Многоуважаемый Владимир Ефимович!1и2апреля2009годавТеатреим.Вл.Маяковскогосостоялась

премьера спектакля «Как поссорились...» по повестиН. В. Гоголяоб Иване Ивановиче и Иване Никифоровиче. Культурный центрУкраины в Москве любезно откликнулся на нашу просьбу про-

консультироватьнаспорядувопросоввпроцессеработынадэтимспектаклемиоказалнамнеоценимуюпомощь.МыхотелибыгорячопоблагодаритьВасиВашихсотрудниковЛ.В.ГильмановуиИ.В.Мар-ченко, непосредственно к которым мы обращались за советами.Оченьприятнобыловихлицевстретитьлюдей,глубокопонимаю-щихилюбящихтеатральноеискусство.

Мы искренне рады тому, что имели возможность поработатьсВамиинадеемсянановоесотрудничествовбудущем.Вывсегдажеланныйгостьвнашемтеатре!

С уважением, художественный руководитель театра, народный артист России,

лауреат Государственных премий России С. Н. Арцибашев

апрель 2009 г.»

«Шановний Володимир Юхимович!Державний комітет України з питань регуляторної політики та

підприємництвависловлюєВамсвоювдячністьзапроведенузустрічіззаступникомГоловиДержавногокомітетуУкраїнизпитаньрегу-ляторноїполітикитапідприємництваС.І.Свищевоюврамкахїїро-бочоїпоїздкидоМоскви,атакожвисловитищиріпобажанняуспіхівуВашійпраці.Налагодженняйрозвитокдвосторонньогоспівробіт-ництваміжУкраїноютаРосійськоюФедерацієювгуманітарнійсфе-рінабуваєособливоїактуальностізоглядунанеобхідністьствореннясприятливихсоціально-економічнихумовдлялюдейунашихкраї-нах,якієстратегічнимипартнерами.

Державний комітет України з питань регуляторної політики тапідприємництвависловлюєнадіюнаподальшепліднеспівробітни-цтвозКультурнимцентромУкраїнивМосквіі,зісвогобоку,готовийнадавативсілякупідтримкуйогодіяльності.

З повагою, голова О. В. Кужель

24 червня 2009 р.»

«Администрация Пролетарского района г. Твери выражает ВамсвоюискреннююблагодарностьипризнательностьзаВашогромныйвкладвинтернациональноеипатриотическоевоспитаниемолодежиРоссиииУкраины.

БлагодаримВасисотрудниковКультурногоцентразадушевноетепло,радушныйприемшкольниковнашегогороданаМосковскоммеждународномфестивале,посвященном195-йгодовщинерожде-нияТ.Г.Шевченко.Выуже третий год гостеприимнопринимаетенашихвоспитанниковинаграждаетедипломамииденежнымипре-миями.

222

роЗдІл VIIІ

223


ЖелаемВамотличного здоровья, семейного счастья,процвета-ния,исполнениявсехВашихзаветныхжеланий.

Администрация Пролетарского района г. Твери Калачин В. Н., Доронина Н .И.

июнь 2009 г.»

«Уважаемый Владимир Ефимович!БлагодаримВасиВашколлектив за активное участие в подго-

товкеипроведенииФестиваляукраинскойкультуры«СорочинскаяярмаркавМоскве»,посвященный200-летиюНиколаяВасильевичаГоголя.

С уважением,сопредседатель Объединения украинцев России В. Ф. Семененко,

председатель оргкомитета, заслуженный работник культуры РФ и Украины,

председатель РОО «Украинцы Москвы» В. И. Скопенко18-20 сентября 2009 г.»

«Шановний Володимире Юхимовичу!ПоздоровляємоВасівсіхпрацівниківКультурногоцентруУкра-

їнизісвятом65-річчявизволенняУкраїнивідфашистськихзагарб-ників!

ВисловлюємоВамособистоподякузапостійнуроботузвиданнятворів,щопропагуютьукраїнськукультуруідуховністьіяківисвіт-люютьісторичніфактизрізнихперіодівжиттявидатнихукраїнцівуМосквійРосії,їхзначнурольврозвиткунашоїспільноїкультурноїспадщини.

З глибокою повагою, Перший віце-президент

Конгресу національних об’єднань Росії, генеральний директор «Укроінформ» Олексій Григорович

28 жовтня 2009 р.»

«Глубокоуважаемый Владимир Ефимович!ВотужедевятыйгодТворческоеобъединениепоэстетическому

воспитанию молодежи „Музыкальная юность“ и КультурныйцентрУкраины вМоскве осуществляют совместный проект длямолодежи — абонемент „Юные таланты нового века“. За этовремябылопроведеноболее50концертныхпрограммсохватомслушателейсвыше15тысяч,вкоторыхпринялиучастиелучшиедетскиехудожественныеколлективыМосквыиМосковскойоб-ласти.

Проект „Юные таланты нового века“ получил положительнуюоценкуДепартаментакультурыгородаМосквыисредствмассовойинформации.

2009 год завершился программой „Рождественская сказка“ висполнениилауреатаВсероссийскихиМеждународныхконкурсовДетскогохорарадиоителевиденияРоссии.Впрограммеконцертапрозвучалиукраинскиерождественскиекантыиколядки,русскиеиукраинскиенародныепесни.

Особую благодарность хочется выразить сотрудникамадминистративных и технических служб Культурного центра зачеткуюработуиоперативноерешениевсехвозникающихвопро-сов.

Творческое объединение по эстетическому воспитанию моло-дежи „Музыкальная юность“ и Детский хор радио и телевиденияРоссииотвсегосердцапоздравляетколлективКультурногоцентраУкраинывМосквеиВасличносновым2010годом!

Надеемся на дальнейшее плодотворное сотрудничество во имякультурногоединенияРоссиииУкраины.

С пожеланиями дальнейших творческих успехов и процвета-ния!

СНовым2010годом,вкоторомнашсовместныйпроект„Юныеталантыновоговека“будетпраздновать10-летнийюбилей!

Директор Творческого объединения „Музыкальная юность“,заместитель председателя Правления Московского музыкального

общества, заслуженный работник культуры России О. О. Добриков, директор Детского хора радио и телевидения России Е. А. Шумилова

25 декабря 2009 г.»

«Шановний Володимире Юхимовичу!НаціональнапарламентськабібліотекаУкраїнивітаєКультурний

центрУкраїнивМосквізнаданнямстатусунаціонального!Вашабагаторічнапраця, спрямованана задоволеннякультур-

них імовнихпотребукраїнців,якіпроживаютьуРосійськійФе-дерації,атакожВашаініціативайтворчийпошук,якізробилива-гомийвнесокврозвитокукраїнсько-російськогоспівробітництвавсферікультури,освітиінауки,популяризаціювітчизняноїісто-ріїтанаціональногокультурногонадбання,заслуженопоцінованіУкраїною.

ЗичимоколективуНаціональногокультурногоцентруУкраїнивМосквійВамособисто,щастя,невичерпнихжиттєвихсил,подаль-шихуспіхів інаснагивреалізації творчих задумівнаблагоукраїн-ськоїкультури.

З повагою, генеральний директор, заслужений працівник культури України, віце-президент УБА

В. І. Вилегжаніна16.02.2010 р.»

224

роЗдІл VIIІ

225


«Вельмишановний Володимире Юхимовичу!Колектив музею однієї книги— «Кобзаря» Т. Г.Шевченка ви-

словлюєВамтаВашомуколективуслованайщирішоїподякизана-дісланівидання:«ТарасШевченко:„МійвеликийдругЩепкін“»та«УкраїнськадушаМоскви».

Длянасцікнигимаютьнеабиякуцінність,аджевідкриваютьне-знаністорінкимосковськоїШевченкіани.Окрімтого,минамагає-мосьзбиративсівиданнятворівлауреатівНаціональноїпреміїУкра-їниіменіТарасаШевченка.

Дужеприємно,щовинетількипрацюєтена„славунашоїпре-славноїУкраїни“,невтомноскладаючимозаїкумосковськихбіогра-фійвидатнихукраїнців,алейпроводитеактивнувидавничудіяль-ність,незабуваючиприцьомуінашмузей.

З найкращими побажаннями й надією на майбутню працю, колектив музею «Кобзаря» Т. Г. Шевченка

29.04.2010 р.»

Федеральный музей профессионального образования

«ВыражаемглубокуюблагодарностьКультурномуцентруУкраинывМоскве за содействие в организации концерта «Славянский бу-кет», посвященного Дню славянской письменности и культуры,прошедшеговрамкахпроектаМинистерствакультурыРоссийскойФедерации.

Директор ГУ ФМПО, кандидат педагогических наук Т. А. Тарханова

май 2010 г.»

«Ми відчуваємо себе тут, як вдома»

АктрисаірежисерЛюбовБогданзняладокументальнийфільмпроКультурнийцентр.ВоназвернуласядобагатьохвідомихвУкраїні іРосіїлюдей,якідобрезнаютьйогороботу,зпроханнямсказатикіль-каслівзцьогоприводу.Подаємокоротківитягиздеякихінтерв’ю.

Микола Білоблоцький,Надзвичайний і Повноважний Посол Украї-ни в Російській Федерації:

Безперебільшенняможнасказати,щоКультурнийцентр—цена-ціональнагордістьУкраїни, гордістьнашоїполітичної,культурної,дипломатичної,науковоїеліти...ПрезидентУкраїниіУрядУкраїнизробили все можливе для того,щоб ми мали можливість сьогодніпроводитисерйознукультурницькуй інформаційнуроботувРосії.Всецеробиться,іЦентрвсебільшенабираєміжнародногоавторите-ту.Доньогоприходятьзнанілюди,відомідіячінауки,культури,мис-

тецтва,політики...КультурнийцентрУкраїнивМосквімаєвеликуперспективуплідноїдіяльності...

Юрій Богуцький, Міністр культури і мистецтв України, академік Академії мистецтв України:

СьогодніЦентрпосідаєпомітнемісцевкультурномужиттіМо-скви,єсвоєріднимзв’язуючиммісткомміжУкраїноюіРосією.Че-резЦентр багато робиться для пропагування української культури,ведетьсяпронеїрозповідь—врівноважена,спокійнаі,разомзтим,глибока, значуща... Культурний центр став осередком українськоїгромадськості,діаспори,земляцтв...Меніприємно,щопрацівникиЦентру роблять все можливе для того, щоб відвідувачі почувалисявньомукомфортно.ЯчастобуваювКультурномуцентріівідчуваюгордістьзате,щовМоскві,наАрбаті,Українамаєтакийкультурнийзаклад...

Іван Курас,віце-президент НАН України, директор Інституту етно-політичних досліджень НАН України, народний депутат України, ака-демік НАН України:

Головне,щоКультурнийцентрнарешті набув того звучання, тихфункцій, які в свій час закладалися в проекті його створення, колимріялося,щомиматимемотакуланкунашоїприсутностівросійськійстолиці...Центрнарештівідповідаєсвоємупризначенню,нашимнаді-ямісподіванням...УЦентрісклавсядружнійколективначолізВо-лодимиромМельниченком,якиймаєзначнийдосвідроботивгума-нітарнійінауковійсферах,умузейнійдіяльності.Томунемаєсумніву,щовідповідальнізавдання,якістоятьпередЦентром,будутьзчестюреалізовані.

Петро Чуприна, генеральний директор Національного академічно-го театру опери і балету України ім. Т. Г. Шевченка, народний артист України:

УКультурномуцентріпобувалипрактичновсінашівиконавці,іпровідніймолоді,навітьважковсіхперелічити...Мивсідужераді-ємо,щоєтакийКультурнийцентруМоскві,демищоразувідчуває-могостинністьгосподаряЦентру,всіхпрацівників...Мивідчуваємосебетут,яквдома...Митішимосятим,щомаємовМосквітакепре-краснедуховнепредставництво,поважнеіповноважне...

Богдан Ступка,художній керівник Національного академічного дра-матичного театру ім. І. Франка, народний артист України:

Всімоїдрузі,якіпобуваливКультурномуцентрівМоскві,говори-ли,щоУкраїнадужедостойнопредставлена.ЦентрпропагуєвисокемистецтвоУкраїни.Культурнізаходипроходятьтамнадзвичайноці-каво...

226

роЗдІл VIIІ

227


Ябажаю,щобвінзалишавсясамеУкраїнськимкультурнимцент-ром.Звичайно,всінапрямивсуспільствіважливі—політичні,еко-номічні,військові,алебезкультуринебуденіекономіки,нідипло-матії,нічогонебуде.

ТакщобудемолюбитицейКультурнийцентр,будемоповажатите,щоробитьйогоколектив.Аробитьсятамдужеідужебагато.

Олександр Голобородько,артист Державного академічного драма-тичного театру ім. Моссовєта, народний артист Росії і України:

УКультурномуцентріУкраїнивМосквідовсіхставлятьсяуваж-но,всімгостямвлаштовуютьпрекраснийприйом,всероблятькра-сиво...Тутприсутнійінтелігентнийукраїнськийдух,дужесучасний,дужерозумний,якийсприяєзближеннюдвохкраїн...

Віктор Андріянов,член Спілки письменників Росії, журналіст:Арбат, 9—одна змоїх улюблених адрес.Майже всі, хтоціка-

витьсяУкраїною,теперужезнають,щотутУкраїнськийкультур-ний центр. Я приходжу сюди з радістю, аби почути українськихмайстрівмистецтв,зустрітисязістаримитоваришами,земляками-донбасівцями.Мені хотілося б підкреслити,що в останні роки...цейЦентрздобувдругедихання,цедійсноукраїнськийдім,якийнаближуєдомосквичівукраїнськукультуруізнайомитьїхзжиттямУкраїни...

Лариса Кадочникова,артистка Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки, народна артистка України:

Відчуваєшгордість,щовцентріМоскви,наАрбаті,нарозкішно-муСтаромуАрбатієтакийкуточокУкраїни,світлий,чистий...ІдайБог,щоб вінжив і працював,щоб виставлялися українські худож-ники,виступализконцертамиартисти.Цедужездорово...Вистав-камоїхробітуЦентрізалишиласявпам’яті,яксвітлийепізодмогожиття...Яможулишеподякувати...

Вадим Іллєнко,кінорежисер, народний артист України:МійфільмуКультурномуцентрібувчудовоприйнятий,аудиторія

буладужецікавою...Мизачарованісамимбудинком—такимдогля-нутим,красивимі,головне,людьми,якінасприймали...Взагаліза-лишилисянайкращівраження...

Галина Чорноба, солістка Большого театру Росії, заслужена артист-ка Росії і України:

Мищасливізтого,щовМосквіпрацюєтакийчудовийКультур-нийцентрУкраїни...Його добре знають уМоскві... тут дужепри-ємно, тутдуже гарнааура...ДайБог,щобмиобросталихорошимилюдьми,щобдонасприходилиталановитівиконавці...

З «Книги відзивів почесних гостей»Хочупобажатиголовного!СтатидійсноцентромвсьогоУкраїнського.

Президент України Л. Кучма2 лютого 1998 р.

КультурнийцентрУкраїнивМоскві—закладунікальний.Йоговід-криття—визначнаподіяужиттіукраїнськогоіросійськогонародів.

Переконаний,щоЦентрсприятимеподальшомурозвиткудруж-ніхзв’язківміжнародамиУкраїниіРосійськоїФедерації,відіграва-тимевеликурольузадоволеннікультурнихпотребізапитівукраїн-ськоїдіаспоривРосії.

БажаюспівробітникамЦентру,усімшанувальникамукраїнськоїкультури,якігуртуютьсянавколонього,щастя,добраізлагоди.

Прем’єр-міністр України В. П. Пустовойтенко27 листопада 1998 р.

Открытие Культурного центра Украины в Москве — событиеогромной значимости в отношениях между нашими двумядружественнымистранамиинародами.Этопраздникнетолькодляукраинцев,ноидляроссиян.

ОтныневстолицеРоссийскойФедерациипоявиласьноваявоз-можностьознакомитьсясжизнеутверждающимискусствоммного-национальногонародаУкраины.

Уверена,чтоУкраинскийкультурныйцентрвнесетсвойвкладвсохранение и развитие общего культурного наследия, укреплениесвязеймеждународамиУкраиныиРоссии.

ПоздравляюсначаломработыЦентраижелаютворческихуспе-хов,здоровьяисчастьяукраинскимдрузьям.

Заместитель Председателя Правительства Российской Федерации

В. И. Матвиенко27 октября 1998 г.

Туткраїноюдихаєкожнийметр.НехайпроцвітаєКультурнийцентр.

З повагою, вдячністюА. Толстоухов

Бажаюусім,хтодоклавзусиль,вклавдушуустворенняЦентру—добра,щастя,наснаги,здоров’я.

Нехайвсеувасбудегаразд.Ю. Богуцький

16 жовтня 1999 р.

228

роЗдІл VIIІ

229


Життякоротке—мистецтвовічне!Удачі!

З повагою, Б. Ступка3 лютого 2000 р.

ЗпобажаннямиКультурномуцентруУкраїнизавждибутияскра-вимострівцемУкраїниякдляукраїнців,такійогогостей.

Герой України, льотчик-космонавт УкраїниЛеонід Каденюк

17 лютого 2000 р.

КолисьяпроходивАрбатомімріявпроУкраїнськийкультур-нийцентруМоскві.Теперцямріязбулася.Теперспільнимиси-ламивсетребазробити,щобУкраїнськийкультурнийцентрзі-бравпотужніукраїнськісили—щобнашадолянаснецуралася!

Сподіваюсь,щойукраїнськадіаспоравРосіїтежтутматимесвійприхисток...

Скількибмисебенелаяли,авсежнадещоздобулися—маємоУкраїнськийкультурнийцентр!Здоров’яйомуінаснаги!

Від серця, Іван Драч22 серпня 2000 р.

Три символічні слова — Український, бо представляє Україну.Культурний—бопредставляєкультуру.Центр—бозавждиєвцентрівсіхкультурнихіполітичнихподій!

Хай святиться у цих стінах ім’я України! Напередодні 10-річчяНезалежності—уденьКонституції—Лесь Танюк, Голова Комітету ВР з питань культури. 28. 06. 2001 р. Будьмо!

Моїмиліірідніземляки-колеги!Великещастя,радістьідопомогаматитакийцентрУкраїнськоїкультуривРосії.Дякуюінизьковкло-няюсьзаВашупрацю,якатакпотрібнавеликимнародам—Україн-ськомуіРосійському.

Ваш Микола Гнатюк

Моїмщиримдрузям,моїмукраїнцям!Бажающастя,добра,бла-гополуччяілюбовіоднедоодного.Пишаймосятим,щонаснароди-лапрекраснаУкраїна.

ЯдлятебеВкраїно,Віддамсвоєсерцеідушу,Ятобізаспіваюпровсе,Щопечалить,болить,Язтобоюлише

Вцьомусвітіповікбутимушу,ЛишуцерквітвоїйМоясовість,яксвічказгорить.Вдобрийчас.ДайБожезустрітисязнову.

Ваша А. Кудлай20 квітня 2002 р.

Багаторазівбувуцьомучудовомубудинку.Глибокосимволічно,що він знаходиться на славетному Арбаті, де бували і працювализнаменитідіячікультуриРосіїтаУкраїни.Колективбудинкуробитьпрекраснусправу,якувисокоцінуєвесьнарод.

Щастяваміпроцвітаннябажаюразомзщироюподякою.Б. Патон

18 грудня 2002 р.

Оченьрада,чтомнепосчастливилосьпобыватьвВашемЦентре.Как будто побывала наУкраине.Желаю, чтобы всегда у вас былиинтересныевстречиснашимиземляками!

Клара Лучко19 грудня 2002 р.

ВжебагатороківяживувМоскві,аленіколи,нінамитьнеза-бував проБатьківщину, про те,що я найперший український кос-монавт. З роками ностальгія за рідною землею зростає, тому всечастіше буваю вКультурному центрі. Тут особливо гостро відчу-ваюсвоюпричетністьдоУкраїни,тутукраїнськийдух,тутзвучитьукраїнськамова,словоСковороди,КотляревськогоіШевченка.УЦентрізавждизустрінешлюдей,якілюблятьУкраїнуіякимивонагордиться.Сюдитягнутьсяйнашідрузі—російськідіячікультуриінауки.

Особлива,теплаатмосфера,якувідчуваєш,яктількипереступа-єшпоріг, створюєтьсяВами—колективомЦентру ійогокерівни-ком.Ви—подвижникиважливоїсправи,якуВамдоручилаУкраїн-ськадержава.

Знаю,щогенеральнийдиректорЦентрунаписавкнигупроВашуроботу,якуназвав:«УкраїнанаАрбаті,9».Хорошайточнаназва.

Висправдідобилисятого,щоУкраїнапостійнойгіднопредстав-ленанаАрбаті,9.

З любов’ю, Ваш П. Попович, льотчик-космонавт,

двічі Герой Радянського Союзу

Огромное спасибо этомуДому, красивому, уютному и теплому!Это большая честь для меня быть здесь. Желаю всем обитателям

230

роЗдІл VIIІ

231


этогоДома,хозяевамигостям,всяческогоблагополучия.Будусчаст-ливавновьприйтисюда.

Народная артистка РСФСР Ев. Симоноваянварь 2004 г.

Однамоя,якукраїнця,мріязбулася:поставвцентріМоскви,вцентріРосіїУкраїнськийцентр!Цепершаластівка,яказвістилапроутвердженняВеликоїУкраїни,проякумріявМихайлоГрушевськийвкнизі«НапорозіновоїУкраїни».Символічно,щотут,наСтаромуАрбаті,мешкавМихайлоГрушевськийівисокачестьгенеральномудиректоруУкраїнськогокультурногоцентруВолодимируМельни-ченку,щовінвидобувзглибокихмосковськихархівівсправуМ.С.Гру-шевського, встановив місце проживання і написав про москов-ський(першиймосковський)періодйогожиттяінауковоїдіяль-ності.

Свято з нагоди 190-річчя від дня народження ТарасаШевченка вУкраїнськомукультурномуцентріменезворушило,наповниловеликоюнадієюнарозвійукраїнськогодуху,культури,мовивМоскві.Скількиприйшлоповажних гостей, якпрофесійно зазвучали українські і ро-сійськіголоси,дослізвтішилидітки—майбутніповпредиУкраїнивРосії.

Я вірю,щоУкраїнськийкультурнийцентр уМоскві буде своє-ріднимпілотнимпроектом,якийстимулюєпоявутакихкультурно-інформаційнихцентрівуПарижі,Нью-Йорку,вБерлінітаЛондоні,уВаршавітаДелі.

УкраїнськийпрапорнаСтаромуАрбатірозгортаєросійськийві-тер.ВінкличедоУкраїнськогокультурногоцентруідітейУкраїни,і тих,хтопрагнепізнатиУкраїну,когохвилює іманитьукраїнськапісня, хто дивиться на Україну словом і мрією ТарасаШевченка:«ВУкраїнуідіть,діти,внашуУкраїну».

Академік НАН УкраїниМикола Жулинський

17 березня 2004 р.

З великим задоволенням відзначаю важливу роль Культурногоцентру України в Москві у зміцненні та поглибленні українсько-російськогоспівробітництва.

Переконаний,щоцейосередокукраїнськоїдуховностіікультуривЦентріросійськоїстолицімістіМосквіінадаліслугуватимевели-кійблагороднійсправіподальшогозближеннядвосторонніхзв’язківміжнашиминародамиікраїнами.

Прем’єр-міністр УкраїниВ. Ф. Янукович

Культурнийцентр—осердяУкраїнивРосії.Тактримати!

Щиро — Вол. ЛитвинГолова ВР України


Дорогі,ріднінашіземляки,якікеруютьтакимчудовимдомом,щопахненашоюсолов’їною

Україною!!!ЗвеликоювдячністюхочетьсязвернутисядоВас.Те,щоВироби-

тедлялюдей—українців,якіживутьтутуМоскві,честьВаміхвала!Бережітьцейкуточокзатишку.НамуВасдійснодужезатишно.

Дя-ку-ю!ЗаУкраїну,заІванаМиколайчука,зайогопам’ять!Дя-кую!

Марія Миколайчук 07 вересня 2006 р.

МипобувалиуВашому,ні,унашомуКультурномуцентріУкраїниівідчулищирурозмовудушіірозумунадобро,нащастяідобробутнашоїземлі.

НехайБогвсіхнасрясноблагословить!Дозустрічі!Валентина Ковальська

07 вересня 2006 р.

МенісьогоднізВамибулотакдобре,неначеіночінебуло,ідов-гої дороги. Але такої щирої розмови не нап’єшся ніде— тільки зріднимилюдьмиізаДухом,ізавідповідальністю.Здається,щотивЦентріНеба...

Народна артистка України Ніна Матвієнко

07 вересня 2006 р.

Любімої«російськіукраїнці»!Винеуявляєтесобі,щозначитьвашапостійнаприсутністьвпо-

літиці,економіцітаповедінціРосії.Росіябулабзовсіміншоюіще«незручнішою»дляУкраїни.СпасибіВамзацейтихийподвиг!ХайБожарукаосіяєкожногозвас!

Володимир Яворівський07 листопада 2006 р.

Дорогіукраїнці,якихдолязакинуладонашихблизькихдрузів,росіян.

Радий,щозберігаєтекультуру,історію,традиціїсвоїхпред-ків.Щасливий,щопочуваєтесебеповноправнимигромадяна-

232

роЗдІл VIIІ

233


миРосії.Країни, яка даєможливість почуватисьВам україн-цями.

Виробитехорошусправу.ХайщаститьвсімукраїнцямРосії.З повагою до Вас, В. Балога

31 січня 2007 р.

Відчуваюсебещасливоютанатхненноюпіслязнайомствазчудо-вимколективом.

Щастя,доліілюбовінам—українцям.З повагою, Р. Богатирьова

30 січня 2008 р.

ДякуюзанагодувиступитивУкраїнськомуцентрінаАрбатінавечоріпам’ятіВасиляСтуса.

Великачестьівеликавідповідальність.Щастивам!

Роман Семисад31 січня 2008 р.

Бажаюзавждиматипевність,щовсісвіти існуютьдлянас!ХайвсіукраїнціРосіїзавждиквітують,завждиживутьна«повну»,авсежиття«крутиться»довколаКультурногоцентруУкраїнивМоскві—босправді:довколакогожіншого?

Щиро.Дякуюзатеплосердець.Д. Стус,

лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка31 січня 2008 р.

Дорогідрузі!Дорогіукраїнці!Нацьомуклаптикуукраїнськоїземлівдячнийкожному,хтозберіг

мову,національнупам’ять.Славнілюдиті,хтогорнетьсядовсьогоукраїнського.Бажаюгарноїдоліівсілякогощастя!

СлаваУкраїні!В. Ющенко


ВеликеспасибіідоземнийуклінкерівництвуіпрацівникамКуль-турногоцентруУкраїнивМосквізащирешануваннятворчостіОле-сяГончараіпрекраснийвечір,приурочений20-літтювідднянаро-дженнявеликогоМайстраукраїнськогоСлова.

МаювсіпідставипоклонитисявсімукраїнцямМосквизалю-бов доОлеся Гончара від його родини: дружиниВалентиниДа-нилівни,дочкиЛюдмили,внучкиЛесііпередативдарунок«Що-

денники»О.Гончаратаспогадипроньогодружини,атакожіншікниги.

ХайБогблагословитькоженВашкрокіденьукраїнськийнаро-сійськійземлівославуУкраїниінадобросусідствозРосією.

Схиляюголову.Галина Тарасюк,

письменник, лауреат Державної премії ім. О. Гончара8 квітня 2008 р.

Дорогімої,щирі,миліукраїнці!ЯдякуюБогузарадістьвідзустрічітаспілкуваннязВами.Спаси-

бівамзароботу,якуВипроводите,прославляючиУкраїну.Щастя,добра,любові,процвітання!

З надією на нові зустрічі, Наталія Шелепницька,заслужена артистка України

27 червня 2008 р.

КультурнийцентрУкраїни вМоскві— золота перлинаУкраїн-ства. А керівникКультурного ВолодимирМельниченко— БожоюмилістюдослідникісторіїперебуванняУкраїнціввРосіївідТ.Шев-ченкадосьогодні.

Микола Мащенко,народний артист України,

кінорежисер, академік АМУ2008 р.

На відміну від охочекомонних, котрі розписуються в любо-

ві до неньки галасливо, декоративно і безпредметно абстрак-тно,—Культурний центрУкраїни вМоскві своїми реальнимисправами в пропаганді духовних надбань нашої Держави, дієщоденно іподвижницьки.Ізначноючинністю—завдякийогодиректорові,якийстоявприколисціцієїІнституції,Володими-руЮхимовичуМельниченкутайогославномугуртуталанови-тихособистостей.

Від себе особисто і багатотисячних симпатиків Українськогофондукультуриздоземноюшанобоюсхиляюсяпередцимсправдіподвижницькимколективом!

Хай щастить Вам, дорогі побратими і посестри, завжди й увсьому!

Будьмо!Од серця,

Б.Олійник17 жовтня 2008 р.

роЗдІл VIIІ

Спасибо прекрасному центру украинской культуры за возмож-ностьувидетьфильм«Триосколказеркала»АльбиныАфониной.

СУкраинойсвязанавсяжизньАрсенияТарковского.ВКирово-граде(бывшемЕлисаветграде)прошлодетствоиюностьпоэта.

С уважением и любовью, М. Тарковская

02 жовтня 2008 г.

КультурныйцентрУкраинывМоскве,которыйпосещаюуженепервый раз, оставляет очень хорошее впечатление! Это важный инужныйУкраинскийцентрвсамомцентреМосквы!Ведетбольшуюпросветительскуюработу!

ОгромноеспасибоколлективуЦентраиособенноегодиректоруг-нуМельниченкоВладимируЕфимовичу!

С уважением, В. Черномырдин 12 января 2010 г.

Дорогий Володимире Юхимовичу!БезмежновдячнийВамзаможливістьвиступитинасценіНаціо-

нальногоУкраїнськогоДомувМоскві.ВраженнявідВашоїдіяльностінанивіукраїнськоїнаукиікуль-

туривражаючі.Здоров’я,силиволійтворчогонатхненняВамівсімспівробітни-

камДому!Уклінно і назавжди Ваш,

народний артист УкраїниБогдан Козак

16 березня 2010 р.

Післяслово

Півтора століття тому Тарас Шевченко у листі до Михай-лаМаксимовичапобажавйому довголіття та здоров’я «на славунашої преславної України». Якщо вдуматися, Тарас Григоровичмимохідь, але з геніальною простотою і поетичною точністюсформулював ідею,зарадиякоїтвориливМоскві,ПетербурзітавусійРосіїзнаменитіукраїнці,такіякМиколаГоголь,МихайлоЩепкін, Михайло Максимович, Осип Бодянський, Пантелей-монКуліш,МиколаКостомаров, апіслянихщебагатовідомихімаловідомихпатріотівУкраїни.Унашчас їхдуховнимнаступ-никомєНаціональнийкультурнийцентрУкраїнивМоскві,якийнапочаткуХХІстоліттязапочаткувавуРосіїсистемнупропагандуукраїнської культурийдуховності та серйознунауково-досліднуроботузукраїнознавства.

Історичнезначенняцієїрозмаїтоїймасштабноїдіяльностіпов-ноюміроювиявитьсяйстанезрозумілимумайбутньому,імиза-лишаємовційкнизіживідокументальнісвідченняпроколективНаціональногокультурногоцентру,якийсамовідданопрацює«наславунашоїпреславноїУкраїни».

Володимир Мельниченко,генеральний директор

Національного культурного центру України в Москві,

доктор історичних наук, лауреат Національної премії України

імені Тараса Шевченка

ЗМІСТ

Передслово від генерального директора ........................................................... 3

РОЗДІЛ І.«Ідея створення Культурного центру України в Москвібула геніальною»(інтерв’юзгенеральнимдиректоромВолодимиромМельниченком).........6РОЗДІЛ ІІ.Московські стежки Тараса Шевченка(проект«ТарасШевченко»).........................................................................24

РОЗДІЛ ІІІ.Дім українців Росії (проекти:«Діаспора»,«УкраїнськіземляцтвавНаціональномукультурномуцентріУкраїнивМоскві»)......................................................51

РОЗДІЛ IV.Іпостасі національного мистецтва(проекти:«Художнівиставки»,«Українськекіно»,«Українатеатральна»,«Діалогкультур»)....................................................................73

РОЗДІЛ V.Живі знаки української духовності(проект«Презентація»)...............................................................................110

РОЗДІЛ VI.Московські діти вивчають українську(проекти:«Українськанедільнашкола»,«ДітивНаціональномукультурномуцентріУкраїнивМоскві»).....................................................150

РОЗДІЛ VII.Духовні вершини українськості(представляємолауреатівНаціональноїпреміїУкраїниіменіТарасаШевченка)..............................................................................161

РОЗДІЛ VIII. «Хай святиться у цих стінах ім’я України!» (відзивитавітаннянаадресуНаціональногоцентру)...............................193

Післяслово ....................................................................................................235

Публіцистичне видання

Овсянникова Ассоль Олексiївна

Безкровний Юрій Олександрович

НАЦІОНАЛЬНИЙ КУЛЬТУРНИЙ ЦЕНТРУ МОСКВІ ТА ДУХОВНА ЕЛІТА УКРАЇНИ

ВідповідальнийзавипускМ. КульковаХудожнійредакторА. ГладишевТехнiчнийредакторН. РемизоваКомп’ютернаверсткаО. Тарвід

КоректорС. Волощенко

Пiдписанододруку15.09.10.Формат60×901/16.Гарнiтура«NewtonC».

Офсетнийдрук.Умовн.друк.арк.15,0.Тираж1000прим.Видання.№10–10040.Замовлення№.

ЗАТ«ОЛМАМедиаГрупп»129626,г.Москва,ПроспектМира,д.102,стр.12.

Почтовыйадрес:143421,Московскаяобласть,Красногорскийрайон,26-йкмавтодороги«Балтия»,комплексООО«ВегаЛайн»,стр.3.

www.olmamedia.ru

ОтпечатаносготовыхфайловзаказчикавОАО«ИПК«УльяновскийДомпечати»432980,г.Ульяновск,ул.Гончарова,14

Documents

УДК 930 - ukrcentr.ruukrcentr.ru/wp-content/uploads/2015/04/Kulturnyj_centr1.pdf · роботу Центру у 2001–2008 рр. Книга, яку читач тримає в