111 років із киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

6 квітня 2017 року №13 (19247)

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

vechirniykiev.com.ua

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Між збитками і прибутком � Проїзд у транспорті: подорожчання чи дотація з міського бюджету?

Чи варто викидати гроші до сміттєвого бака? � Затратних полігонів з неприємним запахом можна позбутися завдяки сортуванню та роздільному збиранню відходів.

«Павук» – гроза сепаратистів� Цей зовсім не кремезний на ви-гляд чоловік із прізвиськом кіношного супермена «Павук» мало схожий на героя.

Кримінальне відлуння «Посольства Божого» � Як повернути багатомільйонні вклади, вкрадені через компанію King’s Capital?

6 стор.

� РОДИНІ КОМПОЗИТОРА ІГОРЯ ШАМО ВРУЧЕНО ВІДЗНАКУ «ПОЧЕСНИЙ ГРОМАДЯНИН КИЄВА»

Де і як проходять кордони столиці України? Парадоксально, але за 25 років незалежності це питання так і не було врегульовано. При-чина банальна. Немає відповідної згоди з боку населених пунктів — найближчих сусі-дів Києва. Єдиний вихід — укладення спіль-ного меморандуму, над яким уже працюють представники міської та обласної рад.

Питання про розмежування територій Києва і Київської області обговорюється вже давно. Ще в грудні 2005 року Кабмін видав розпоря-дження про створення робочої групи з питань сприяння органам місцевого самоврядування у встановленні меж столиці. Проте в міськраді та облраді так і не дійшли згоди щодо поділу територій на землях Києво-Святошинського, Броварського, Бориспільського, Обухівського та Вишгородського районів.

Продовження на 5-й стор.

МЕГАПОЛІСНА ЗЛОБУ ДНЯ

Новобуди-монстри псують столичний пейзаж� ЧИ ЗБЕРЕЖЕМО ІСТОРИЧНІ ПАГОРБИ?

Наддніпрянські пагорби нерозривно пов’язані з історією Києва, що не заважає появі тут будівельних монстрів та проведенню небезпечних робіт, які загрожують існуванню древніх схилів.

Першим таким об’єктом став житловий хмарочос, зведений на вулиці Грушевського, 9-а, за часів президента Леоніда Кучми. Другий схожий небосяг виріс неподалік на вулиці Мазепи, 11-а, за президент-ства Віктора Ющенка. А Янукович відзначився тим, що побудував для себе на Парковій алеї персональний «космодром» – вертолітний майдан-чик. До речі, громадські захисники дніпровських пагорбів вважають, що саме за його правління, а також за сприяння попередніх керівників міської влади активно роздавалися дозволи на «освоєння» історичної місцевості.

Продовження на 4-й стор.

18 стор.

7 стор.

20 стор.

Минулого вівторка на початку засідання Київра-ди міський голова Віталій Кличко вручив донь-ці видатного композитора Ігоря Шамо, який є автором гімну української столиці «Києве мій», відзнаку про присвоєння митцю звання «Почес-ний громадянин міста Києва».

«Рішенням Київради від 8 жовтня 2015 року за визначні особисті заслуги у культурному та соціальному розвитку столиці України – міста Києва, активну громадську діяль-ність було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Києва» Ігорю Наумовичу Шамо – українському композитору, автору музики офіційного гімну міста Києва, лауреату На-ціональної премії імені Т. Шевченка», – заявив мер Києва.

«Ця пісня вже протягом багатьох років хвилює душу кожного киянина. Написана вона у 1962 році – якраз у ті часи, коли навіть натяк на любов до рідної землі був небажаним. І саме це заслуговує на особливу повагу до Ігоря Наумовича. На жаль, досі не було можливості вручити відзнаку родині композитора. І ось сьогодні ми можемо передати нагороду доньці видатного мит-ця — Тамарі Ігорівні Шамо», – повідомив заступник міського голови – секретар Київради Володимир Прокопів.

Донька композитора подякувала присутнім за високу відзнаку, якою вшанували творчість її батька. «Сьогодні щасливий для мене і для моєї родини день. Нарешті ми отримали це почесне звання. Мого батька уже 34 роки

немає з нами, але пісня лунає. Вона лунає, коли люди сідають за стіл, вона лунає на різних урочистостях, на зустрічах, святах. Пісня живе своїм життям. Цього року їй виповнюється 55 років – ювілейний вік. І особливо приємно, що саме сьогодні я отримала цю нагороду», – зазначила донька композитора Тамара Шамо.

P.S. Пісня «Як тебе не любити, Києве мій!» затвер-джена офіційним гімном міста Києва у 2014

році рішенням Київради. Вперше вона прозвучала 27 травня 1962 року. Музику Ігор Шамо написав за одну ніч, а вірші Дмитро Луценко складав майже місяць. Конкурс на новий гімн Києва оголошував колишній мер Л.Черновецький. Але кращого так і не написали.

Сусіде, треба домовлятись…

Пісні про Київ – 55 роківПісні про Київ – 55 років

� У КИЇВРАДІ «ВИЗРІВАЄ»

МЕМОРАНДУМ ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ

МЕЖ ІЗ КИЇВЩИНОЮ

Вечірній Київ | 6 квітня 2017 року | №13 (19247)КУР’ЄР «ВК»2

Київський міський голова Віталій КЛИЧКО :

– У нас великі плани замінити на новий і сучасний громадський транспорт, а також ко-мунальну техніку і техніку для обслуговування доріг. У цьому напрямі ми давно співпрацюємо з білоруськими партнерами.Торік Київ придбав

50 білоруських автобусів, а наприкінці 2015 придбав 30 тракторів «Білорус» - для прибирання тротуарів і дворів у осінньо-зимовий період. Також цього року в планах столичної влади закупити 80 тролейбусів і 100 автобусів.

ПРЯМА МОВА

ТІЛЬКИ ФАКТИ

Борітеся–поборете!Міський голова Києва Віталій Кличко та керівництво і члени «Нафтогазової Асоціації України» підписали меморандум про співпрацю у сфері усунення факторів небезпеки для життя, здоров’я, майна киян і гостей Києва, які створюються через діяльність нелегальних пунктів продажу скрапленого газу і дизельного пального, що розміщені у столиці.

Віталій Кличко нагадав, що на території столиці розташовані близько 400 нелегальних пунктів продажу скрапленого газу і дизельного паль-ного. За оцінками експертів, у 2016-му році вони реалізували 126 тис. тон або 70% від загального обсягу реалізації скрапленого газу. Це, у свою чергу, призвело до того, що бюджет столиці та держави недоотримали понад 500 млн грн.

БЛАГОУСТРІЙ

Реконструкцію комплексу з одного великого та шести малих водо- граїв неподалік Лядських воріт, які зазнали значних руйнувань під час Революції Гідності, майже повністю завершено. 4 квітня про-вели тестування одного із них. Всі системи спрацювали на «відмін-но». Тож з першого травня кияни та гості Києва зможуть робити біля фонтанів чудові селфі.

Як розповів «Вечірці» генеральний директор компанії «Енерго-інвест» Сергій Фещук, у фонтанах повністю замінили гранітну основу, яка було пошкоджена мітингувальниками, а також встанови-ли 49 насосів у великому водограї і 24 у малих, що дасть змогу максимально піднімати струмені води відповідно на 40 та 15 метрів. Її будуть подавати через 350 форсунок, а підсвічуватимуть 700 світло-

діодних ламп. Також повністю замінили системи водо- та електропостачання вод-них об‘єктів, їх освітлення та герметизацію чаш. Водограї оснастили сучасними систе-мами автоматизації звукового супроводу та управлінням зовнішнього освітлення. Фонтани будуть світломузичні – для них вже вибрали 20 композицій української та зарубіжної естради, які звучатимуть у цьому водному шоу. Їх буде чути як безпосередньо біля водограїв, так і на

розташованому неподалік оглядовому майданчику. Для забезпечення належної охорони цього комплексу встановлять 10 відеокамер. Загалом на реконструкцію затрачено 32 млн грн, а сповна насоло-дитися всіма світло-музичними барвами водограїв кияни та гості міста зможуть вже з першого травня, коли в столиці планують відкрити всі вісім фонтанних комплексів, зазначив Петро Пантелєєв.

Микола ПАЦЕРА

Першого травня місто прикрасять фонтани У рамках ділового візиту нашої делегації до

Сеулу (з 9 до 14 квітня) відбудеться «Четвер-тий українсько-корейський економічний форум». Захід присвячений активізації кооперації двох держав у сфері енергетики, АПК, машинобудуванні (у тому числі літако-будуванні), ІТ, медицини та інфраструктури.

Під час візиту гендиректор КП «Київ-ське інвестиційне агентство» Олег Містюк відвідає місцеві компанії, вільну економічну зону в м. Інчхон та міжнародну виставку BIO Koreа. Остання є одним із провідних світових майданчиків, де демонструються передові до-сягнення біоіндустрії, медичне та лабораторне обладнання, біо-ІТ тощо.

Діловий візит має на меті сприяти еконо-мічному та інвестиційному співробітництву, ознайомити з успішним світовим досвідом функціонування вільних економічних зон та індустріальних парків, які сьогодні є одними із пріоритетних напрямів для української економіки.

Київ представлять у Сеулі

КОНТАКТИ

Фот

о Бо

риса

КО

РПУ

СЕН

КА

БЛАГОДІЙНІСТЬ ПИТАННЯ РУБА

Учора за ініціативи Київської міської орга-нізації Товариства Червоного Хреста Укра-їни на першому поверсі КМДА встановили скриньку для грошових пожертв для най-більш соціально незахищених громадян: по-ранених демобілізованих військових, інва-лідів, одиноких хворих. Фінансову допомогу також спрямують до притулків та інтернатів для дорослих і дітей.

Скринька перебуватиме тут упродовж місяця. Її встановили у рамках акції Товариства Червоного Хреста зі збору допомоги під гаслом «Добро не має меж! Від тебе залежить життя людини поруч». Акція спрямована на збір коштів, продуктів харчування, предметів гігієни, одягу, взуття, медикаментів, шкільного приладдя та іграшок, предметів до-машнього вжитку тощо.

Нагадаємо, що Міжнародний рух Червоного Хреста та Червоного Півмісяця є найгуманітарнішою мережею у світі, місія якої – полегшення людських страждань, захист життя та здоров’я, підтримка людської гідності, особливо під час катастроф, надзвичайних ситуацій і збройних конфліктів.

Добро не має меж Із 3 до 9 квітня проходить народне голосування за проект тимчасової мистецької інтервенції на місці колишнього пам’ятника Леніну в Києві.

Як кажуть: «Святе місце порожнім не буває» - тим більше в самому центрі столиці, на Бессарабській площі. Тож від-коли тут повалили пам’ятник вождю світового пролетаріату, вже обговорювалося безліч пропозицій, що ж установити на пустуючому постаменті. Пропонувалися варіанти від скульптур національних героїв до сучасних віртуально-ін-сталяційних робіт. У рамках цього обговорення фонд «Ізо-ляція» організував проект «Суспільна угода» та провів із 23 лютого минулого року по 25 березня нинішнього конкурс на кращу мистецьку інтервенцію на місці пам’ятника Леніну на бульварі Тараса Шевченка. На нього надійшло 37 заявок з 18 країн світу, з яких міжнародне журі відібрало чотири фіналісти, найкращий із яких, за результатами голосування, фонд реалізує 3 – 17 травня.

Учасники проекту «Суспільна угода 2017» закликають усіх небайдужих взяти учать у голосуванні (яке триватиме з 3 по 9 квітня) та спільними силами вирішити, яким чином надалі використовувати арт-простір, що утворився на місці «кому-ністичної порожнечі».

Микола МИХАЙЛІВ

Що поставити замість Леніна?

СЛОВО І ДІЛО

За словами Київського місь-кого голови Віталія Клич-ка, цього року у столиці на ремонт дворів Київрада має виділити 100 млн грн. При цьому вже надійшли бю-джетні запити на капіталь-ний ремонт міжквартальних проїздів та прибудинкових територій на 300 млн.

«Ми беремо на себе завдання розв’язати проблеми, які не ви-рішувалися десятками років. У Києві потребують капремонту 407 міжвартальних проїздів та прибудинкових територій, - за-значив Віталій Володимирович. – Відверто кажучи, 100 млн – 10 млн на район – це невелика сума, тому ми будемо вибирати найбільш занедбані території, щоб виправити ситуацію з інф-раструктурою». Міський голова також закликав голів районів

тісніше співпрацювати з депу-татами-мажоритарниками Ки-ївради, щоб більш ефективно вирішувати проблеми територій.

Оскільки на цей рік на здійснення повноважень депутатам виділили набагато більше коштів, ніж за минулі роки.

На ремонт дворів виділять 100 млн � У КИЄВІ ПОТРЕБУЮТЬ РЕКОНСТРУКЦІЇ 407 МІЖКВАРТАЛЬНИХ ПРОЇЗДІВ ТА ПРИБУДИНКОВИХ ТЕРИТОРІЙ

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

На гостей «Євробачення» у столиці чекають 3D-mapping-show, роз-важальні локації, «Kyiv art week» і багато інших цікавих речей. Про це розповів заступник голови КМДА Олексій Резніков. За його словами, всі роботи в рамках підготовки до «Євробачення» йдуть за графіком і будуть виконані вчасно.

СТОЛИЦЮ ВІДВІДАЮТЬ ТИСЯЧІ ІНОЗЕМНИХ ТА ВІТЧИЗНЯНИХ ТУРИСТІВ

Усі роботи, заплановані до «Євроба-чення», будуть завершені в строк. Вони визначені в розпорядженні КМДА (№ 1261 від 09.12.2016), і ми рухаємось за планом. Окрім того, ми готуємо багато цікавинок для киян і гостей міста. Офіційними ло-каціями столиця не займається, проте будуть організовані розважальні зони на Софійській, Троїцькій, Контрактовій, По-штовій площах, у Національному істори-ко-архітектурному заповіднику «Київська фортеця». Також буде проведено тиждень сучасного мистецтва «Kyiv art week» і показ 3D-маппінг-шоу.

В Києві є все необхідне для розміщення гостей: 19,3 тисячі місць у готелях (3-5 зірок) і близько 2 тисяч місць у хостелах, 2,5 тисячі – в готелях на околиці міста. Упродовж двох тижнів у столиці очікується 20 тисяч іноземних туристів та в 2-3 рази

більше громадян України, на яких чекає різноманітна розважальна програма.

СВЯТКОВІ ПЛОЩІ «Родзинкою» локації на Софійській

площі стане сцена, прикрашена дзеркаль-ними конструктивами і оснащена великим екраном, розміщеним у перспективі в 90 градусів, завдяки чому збільшується кут огляду. Фан-містечко буде розділене на культурно-мистецьку та інформаційно-довідкову зони, зону відпочинку, розваг, фуд-корти, фотозону.

На Троїцькій площі пройде презентація кращих зразків національної музики, сучасних творів музичного та театраль-ного мистецтва, ознайомлення киян і гостей міста з унікальною українською культурою. Відбудуться концерти кла-сичної музики за участі оркестру театру оперети, виступи джазових музикантів і народних колективів. Тут будуть фуд-корти, майстер-класи, виставки-продажі, дитячі розваги, фотозони, туристичний інформаційний центр.

На Контрактовій площі стартує куль-турно-мистецький проект «Feel Ukraine» – «Відчуй Україну». В облаштуванні май-данчиків і всіх його зон використають мотиви національної вишивки. Кожен день буде присвячений окремій темі: день джазу, день майстрів, день вітчизняної літератури, день образотворчого мисте-

цтва, день костюму і прикрас тощо. Окрім виступів артистів проходитимуть виставки та майстер-класи, що супроводжуються відеофільмами на екранах сцени. Працю-ватиме велика дитяча зона, де постійно відбуватимуться цікаві заходи. У рамках роботи розважальної зони проходитиме фестиваль «У пошуках made in Ukraine.

На Поштовій площі також реалізо-вується культурно-мистецький проект «Євробачення: Ретроспектива».

МИРНА ФОРТЕЦЯ У Національному історико-архітек-

турному заповіднику «Київська фортеця» буде розважальна зона «Перший київський пленер «Kyiv art fort 2017». Головна ідея проекту – використання оборонної будівлі для формування мирної художньої плат-форми. Вдень споруди працюватимуть «всередині», формуючи унікальний арт-простір для виставок, презентацій і зу-стрічей. Увечері – «назовні» – як сферичні екрани. Запланована зустріч громадських і культурних діячів із бійцями АТО, які знаходяться на лікуванні та реабілітації в Головному військовому клінічному гос-піталі. У день святкування Дня Європи пройде благодійна виставка-аукціон на підтримку поранених бійців АТО.

ТИЖДЕНЬ МИСТЕЦТВА Також гості «Євробачення-2017» змо-

жуть відвідати тиждень сучасного мис-тецтва «Kyiv art week», у якому візьмуть участь 6 музеїв, понад 20 галерей України та інших країн.

Також у «Kyiv art week» будуть задіяні платформа культурних ініціатив «Ізо-ляція», бізнес-центр «Торонто-Київ», Інститут проблем сучасного мистецтва та інші. Підтверджено участь у фестивалі fashion-блоку, котрий буде координувати Ukrainian Fashiоn Week.

Окрім того, заплановано культурно-мистецький проект показу 3D-mapping-show «Kiyv Light Fest» – міжнародний фестиваль світла і медіа-арту. Питання локацій фестивалю ще узгоджується, серед можливих варіантів – Контрактова, По-штова, Михайлівська площі, парк Кіото.

Вечірній Київ | 6 квітня 2017 року | №13 (19247) 3

«ЄВРОБАЧЕННЯ-2017»

НА СТАРТ

9 квітня в столиці відбудеть-ся щорічна масова бігова подія – Nova Poshta Kyiv Half Marathon 2017. Цього року пробіг збере 10 тисяч учас-ників з 50 країн. Майже 3000 осіб вийдуть на старт голов-ної дистанції – 21,0975 км, 50 з них – професійні спорт-смени, які боротимуться за титул чемпіона України з півмарафону-2017.

Київський міжнародний пів-марафон став для міста та його мешканців традицією, яка вже сім років поспіль об’єднує аматорів, професійних спортсменів та гля-дачів на історичних вулицях міста. Традиційно його маршрут проляга-тиме по колу вздовж Дніп ра, старт і фініш спортсменів – на Поштовій площі. Взяти участь у події може кожен охочий. Для любителів бігу

у цьому році заплановані чотири індивідуальні дистанції: 21,0975 км, 10 км, 5 км і 2 км. Традиційно організатори пропонують і малень-ким учасникам вийти на дитячі старти: 1000 м, 500 м і 100 м.

У рамках заходу відбудеться благодійний забіг «Переможці» на дистанції 2 км на підтримку героїв однойменного соціального проекту. Долаючи цю дистанцію, учасники збиратимуть кошти на придбання спортивних протезів для ветеранів і волонтерів АТО. Як стало відомо «ВК», до півмара-фону готується і міський голова Києва Віталій Кличко.

У зв’язку з подією рух авто-транспорту на маршрутах бігового заходу буде обмежено.

8 квітня. У цей день тривають підготовчі роботи. Контрактова площа – з 5.00 ранку до 24.00; вул. П.Сагайдачного – з 5.00 ранку до

24.00. Перекриття від Поштової площі до вул.Борисоглібської.

9 квітня рух транспорту, у тому числі і громадського, буде обмежено на таких вулицях: Конт-рактова площа – з 5.00 ранку до 22.00, вул. П.Сагайдачного – з 5.00 до 22.00, Дніпровський узвіз – з 9.00 до 10.30 перекрито підйом та спуск біля мосту Метро. Набереж-не шосе – з 8.00 до 10.30 перекрито рух в обидва напрямки від мосту Метро до Контрактової площі, з 9.00 до 12.40 перекрито рух від Боричевого узвозу до мосту Ме-тро, вул.Набережно-Хрещатицька – з 8.30 до 12.40 перекрито рух у проміжку від Боричевого узвозу до Гаванського мосту, Гаванський міст – з 9.00 до 11.40 перекрито рух в сторону мосту Георгія Фукса, вул. Набережно-Рибальська – з 9.30 до 10.40 перекрито рух в сто-рону мосту Георгія Фукса. Міст

Георгія Фукса – з 9.30 до 10.50 перекрито рух у сторону Лівого берега до зупинки «Парк Друж-би народів». Вперше за історію Київського півмарафону буде організовано реверсивний рух у полосі зустрічного руху: вул. Труханівська – з 8.30 до 12.50

перекрито рух в обидва напрямки. Володимирській узвіз – з 8.30 до 13.00 перекрито рух в обидва напрямки.

У зв’язку з проведенням у сто-лиці півмарафону, вносяться зміни у роботу громадського транспорту.

Подробиці на стор. 24

Київ мріє про Чемпіонат світу з півмарафону у 2020 році

10 тисяч тюльпанів для фан-зони

Фан-зону міжнародного пісенного конкурсу «Євробачення-2017», розташовану на Софій-ській площі, урочисто відкриють 30 квітня. Вона функціонуватиме в центрі столиці до 14 травня.

Як розповіли організатори, на сцені фан-зони заплановані виступи артистів з усієї України, а вести церемонію відкриття запросили Сергія Притулу. Куратор проекту Ігор Добруцький додав, що територія фан-зони буде покрита спеціальним газонним покриттям, а біля пам’ятника Богдану Хмельницькому висадять 10 тисяч тюльпанів. «Сцена буде унікальною, вона виглядатиме як величезний телевізор - дзеркальна, розміром 26 на 16 метрів. Крім того, у фан-зоні встановлять триметровий мікрофон, який світитиметься, і арт-об’єкти з льоду», – розповів пан Добруцький.

До слова, окрім цієї, у місті також працюватиме офіційна фан-зона на Хрещатику в містечку Євро-бачення і фан-зона від КМДА на Поштовій площі.

Метро: посилений режим безпеки Додаткові підрозділи Національної поліції і Національної гвардії України направлено з метою підсилення охорони станцій метро. Таке рішення прийнято в зв’язку із проведенням в Києві пісенного конкурсу «Євробачення-2017».

В прес-службі Національної гвардії України повідомили, що посилений режим несення служби триватиме до 15 травня. До охорони станцій також залучили додаткові наряди кінологів і саперів. Основним завданням правоохоронних органів в цей період буде посилена охорона всіх, без винятку, станцій метро. Особлива увага приділятиметься виявленню та знешкодженню вибухонебезпечних предметів.

Пересторога не зайва, адже з початку року поліцією вилучено у пасажирів столичної під-земки 81 детонатор, 54 тротилові шашки, 645 набоїв, 7 гранат, пістолет, порох, димові шашки та холодну зброю.

Такі цифри оприлюднив начальник Головного управління поліції в Києві Андрій Крищен-ко. «Однієї тротилової шашки вистачить, щоби підірвати автомобіль, 10 таких предметів, начи-нених додатковими елементами для посилення негативних наслідків, узагалі можуть призвести до страшної трагедії. А наслідки вибуху однієї гранати ми бачили під Верховною Радою України 31 серпня 2015 року», – нагадав пан Крищенко.

На 52 станціях постійно слідкують за право-порядком близько 100 поліцейських. У святкові дні та напередодні важливих заходів охорону метро посилюють.

Пісенний конкурс: події, локації, «родзинки»

Вечірній Київ | 6 квітня 2017 року | №13 (19247)НА ЗЛОБУ ДНЯ4

Бібліотеки потребують змін

Людмила КОСТЕНКО, депутат Київради (фракція «Солідарність»)

Після відвідання бібліотек Оболонського району, загалом, картина ясна — треба міняти!

Міняти стратегію розвитку бібліотек міста Києва, по суті, створювати її з «нуля». Міняти штатний розпис 1979-го року, за яким досі працюють біблі-отеки. Саме через нього вони не можуть найняти ні лектора, ні психолога, ні організатора івентів. Обов’язково треба міняти індикатори визначення ефективності бібліотек — той самий плановий під-хід, коли бібліотекар зобов’язаний «прийняти» певну кількість людей. Через що людину, яка просто прийшла попрацювати в Інтернеті, змушують оформлювати читацький квиток... І міняти самі бібліотеки. Вони повинні стати публічним простором, куди можна прийти «посидіти» в Інтернеті, послухати справді цікаву розповідь і, звичайно, взяти книгу.

Бібліотеки готові змінюватись, але, на жаль, у нас законодавство наздоганяє ініціативу. Якщо зміни не відбуваються на державному рівні, то будемо робити експеримент і змінювати на місцевому. Бібліотеки точно стануть сучасними!

А в бюджет – «нуль»! Леонід АНТОНЕНКО, депутат Київради (фракція «Об’єднання «Самопоміч»)

159 платіжних терміналів, розміщених в метро, прино-сять до міського бюджету... 0

грн. І лише 70 тис. грн в місяць заробляє на них метрополітен. Нагадаю, в березні «ПриватБанк» виграв конкурс, погодившись заплатити 472 тис. грн в місяць за розміщення в метро 52 банкоматів. Та-ким чином, справедлива ціна розміщення одного платіжного терміналу в метро становить не менше 9 тис. грн. Різниця між справедливою ціною і су-мою, яка реально сплачується, становить 8500 грн з одного терміналу.

Несправедливі контракти у позаконкурсній процедурі були укладені метрополітеном в 2008 році. З початку терміну дії цих контрактів втрати бюджету обчислюються сотнями мільйонів гривень. Виконуючи рішення комісії з питань власності, метрополітен попередив підприємців про непро-довження з 1 вересня 2017 року збиткових для міста контрактів і запросив компанії взяти участь в конкурсі. Підприємці відповіли відмовою... Тепер місця під платіжними терміналами в метропо-літені внесемо в список вакантних для оренди з 01.09.2017 р. і почнемо підготовку до проведення конкурсу.

Люди проти нової «свічки»

Святослав КУТНЯК, депутат Київради (фракція «ВО «Свобода»)

На засіданні земельної ко-місії Київради розглядали

питання передачі земельної ділянки в оренду майбутньому забудовнику під багатоповерхівку в провулку Татарському, 2 – навпроти 139-ї школи. По цій ділянці мали б відбутися земельні торги, але Департамент земельних ресурсів КМДА

зробив подання, що суперечить Земельному ко-дексу, зокрема статті 134 (торги не відбуваються, якщо земельну ділянку передають під будівництво або обслуговування транспортної інфраструктури). У нашому випадку на території ділянки – зелена зона, і там немає жодної інфраструктури, яку можна обслуговувати...

Мешканці Татарки явно налаштовані проти нової «свічки» і неодноразово казали про це мені на зустрічах. Тому на засіданні комісії я виступив проти передачі ділянки забудовнику і запропонував відхилити його. Шкода, що комісія не вирішила це питання одразу, а перенаправила проект рішення на розгляд транспортної комісії, аби прояснити питання з транспортною інфраструктурою.

Натомість я зареєстрував проект рішення щодо надання статусу скверу цій земельній ділянці. Вона і так є одним із небагатьох зелених куточків Татарки, а тепер опинилась під загрозою знищення і забудови.

Мости: уся надія – на «залишковий ресурс»?

Анатолій ШАПОВАЛ, депутат Київради (фракція «ВО «Батьківщина»)

Зважаючи на критичний стан інфраструктури Києва, підготували звернення до

керівництва «Київавтодору» про стан мосту «Метро» та мосту через Русанівську протоку. Отримані відповіді шокують.

Міст «Метро»: «Корозія попередньонапружених канатів затяжок напіварок має ділянки з ураженням до 42% у перерізі, корозія бетону, підмивання опор. Станом на 2016-й рік – залишковий ресурс 6 років».

Ще гірша ситуація з мостом через Русанівську протоку. Кілька фактів зі звіту обстеження 2011-го року: «Порівнюючи існуючий стан конструкцій мосту зі станом за даними попередніх обстежень можна бачити, що відбулося різке його погіршення, як результат швидкої корозії напруженого армуван-ня... Слід врахувати, що руйнування конструкцій з напруженого залізобетону є подібним до крихкого руйнування та відбувається раптово без візуально помітних змін стану та загальних деформацій».

Прихований реєстр «відкриють»

Ольга БАЛИЦЬКА, депутат Київради (фракція «Об’єднання «Самопоміч»)

Неймовірна новина: «від-криттю» прихованих реєстрів бути! Саме таке рішення за-

твердила земельна комісія Київради. Нага-дую, що ми ініціюємо створення унікального веб-ресурсу, в якому буде міститися відкрита інформація щодо всіх договорів оренди зе-мельних ділянок столиці. Що це означає? Що від цього отримає громада? Поясню: саме зараз той час, коли спливають строки сумнівних договорів оренди земельних ділянок, укладених ще за часів «космічного мера» (Черновецького). При цьому, за законом, якщо вчасно не відмовити у поновленні такого договору оренди, він автоматично понов-люється на той самий строк! І що найцікавіше, інформації про терміни дії договорів оренди не було майже ні в кого. Тепер, завдяки нашому рішенню, ми зможемо припиняти користування недобросовісними забудовниками нашою землею в абсолютно законний спосіб.

КОМУНІКАЦІЇНовобуди-монстри псують столичний пейзаж� ЧИ ЗБЕРЕЖЕМО ІСТОРИЧНІ ПАГОРБИ?

Початок на 1-й стор.

Микола ПАЦЕРА

Це й призвело до того, що си-туація з дніпровськими схилами досі залишається напруженою, зазначають громадські активісти та фахівці, які скликали журна-лістів на прес-конференцію «Чи потрібні Києву дніпровські схили та острови?».

– Ці унікальні природні місця фактично охороняються лише на папері, – зазначив керівник ана-літично-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сер-гієнко. – Ще в 2011–2012 роках було проведено два конкурси: на облаштування дніпровських схилів та «освоєння» островів. Причому вже тоді було визначено, який відсоток території можна забу-довувати житлом – тобто це була не чисто рекреаційна зона, а із житловою та соціальною забудо-вою. Що суперечить Земельному та Водному кодексам і технічним вимогам…

Добре, що далі проектів ці заду-ми не пішли, адже дніпровські ост-рови – це майже 3 тисячі гектарів лісу, заповідна зона з унікальною флорою і фауною, зокрема рідкіс-ними рослинами та бобровими загатами. І цей природний дар потрібно зберегти – хіба що орга-нізувавши тут зони відпочинку, а не житлове будівництво.

Віце-президент Київської організації Спілки архітекторів України Георгій Духовичний нагадав, що ще 110 років тому комісія міської думи «За красу Ки-

єва» визначила дніпровські схили як територію, яка не підлягає за-будові. Хоча тоді забудовники теж активно хотіли захопити ці тери-торії. Зараз же єдина можливістю зберегти унікальний ландшафт – це неухильне дотримання законів та розпоряджень, що захищають його, але часто порушуються, вважає авторитетний архітектор..

– У Києві працює спеціалізоване управління протизсувних підзем-них робіт (СУПР), але воно іноді замість укріплення пагорбів лише сприяє їх швидшому руйнуванню. Це підприємство не завжди до-цільно будує дренажі та встановлює буро-набивні палі, які практич-но не тримають верхнього шару ґрунту, – зауважив завідуючий відділом інженерної геології Ін-ституту геологічних наук НАНУ, професор Михайло Демчишин. – Добре, що зсуви на пагорбах поки що лише поверхневі, тож кращи-ми гідротехнічними засобами їх укріплення є дерева, висаджені на схилах ще на початку 1950-х років. Раніше наш інститут надавав кон-кретні пропозиції щодо укріплення певних ділянок схилів, зокрема їх озеленення як природного бар’єру зсувам, вжиття адекватних заходів для укріплення ґрунту, врахування сезонних чинників, але на них так і не зважили…

Кардинальним вирішенням проблеми громадські активісти й фахівці вважають: надати дніпров-ським схилам – хоча б від Почаєва до Наводницької балки – статусу заповідної території із забороною будівельних робіт і організувати постійний моніторинг їх стану та укріплення.

ТОЧКА ЗОРУ

Олександр МІЩЕНКО, голова постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування:

– Я категорично проти будь-якого будівни-цтва на дніпровських пагорбах. Хоча, на жаль, такі випадки, коли забудовники входять у так звану буферну зону історичного центру міста, до

якої належать ці схили, трапляються. Таке було за правління мину-лої столичної влади. За нинішньої ж Київради ухвалено мораторій на їх «освоєння» і передано в підпорядкування комунальному під-приємству з утримання зелених насаджень в Печерському районі. До нашої комісії на розгляд останнім часом не надходило жодних документів щодо незаконної забудови. Щоправда, одного разу якась компанія хотіла встановити колесо огляду в парку біля Верхо-вної Ради, та їм не надали дозволу. Вважаю, дніпровські пагорби слід зберегти для нащадків як унікальну історичну і ландшафтну пам’ятку, якої немає в жодному місті світу.

Вечірній Київ | 6 квітня 2017 року | №13 (19247) МЕГАПОЛІС 5

Сусіде, треба Сусіде, треба домовлятись… домовлятись… � У КИЇВРАДІ «ВИЗРІВАЄ» МЕМОРАНДУМ ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ МЕЖ ІЗ КИЇВСЬКОЮ ОБЛАСТЮ

Початок на 1-й стор.

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

Восени-2011 в обласній і місь-кій держадміністраціях домови-лися про координацію розробки столичного Генплану-2025 та узгодження територій сусідів. І знову — безрезультатно. Втретє до цієї проблеми повернулися у 2015 році: за дорученням міського голови створили робочу групу з узгодження меж Києва.

— Нам потрібно визначити межі близько тридцяти суб’єктів, що знаходяться по сусідству з Києвом, — говорить заступник голови КМДА Олексій Резніков. — Ми вже вийшли на фінальну стадію переговорів із головою облради Ганною Стариковою. Є робочі доку-менти, є розуміння того, з чим по-годжується обласна влада, а з чим — Київ. Раніше суперечок щодо меж було чимало. Сподіваюся, що найближчим часом підпишемо спільний меморандум — письмове підтвердження сторін про подаль-шу плідну співпрацю. Наші сусіди на своєму рівні ухвалять рішення про затвердження проекту земле-устрою. Також потрібно звернутися до профільного парламентського комітету. А далі своє слово має сказати Верховна Рада.

За словами Олексія Резнікова, вже проведено переговори із 12 су-сідами Києва. Каменем спотикання поки що залишається Коцюбинське - там селищна рада незаконно

відібрала у столиці низку ділянок Біличанського лісу. Це суперечить президентському указу, згідно з яким ліс отримав природоохо-ронний статус і приєднаний до столичного парку «Голосіївський». У зв’язку з цим київська влада неодноразово направляла відпо-відні звернення до Генпрокурату-ри, СБУ та МВС. На жаль, «лісова боротьба» триває ще з 2008-го року, коли селищна рада вирішила розширити свої межі з 87 до 4000 га за рахунок лісових угідь. Після цього відбулося декілька судів, які то скасовували, то дозволяли роз-ширення території Коцюбинського і самовільну забудову.

Ще одна проблема пов’язана з тим, що сучасний Київ «пропи-саний» у юридичних межах зраз-ка 1956 року (з того часу жодних

рішень не приймали). Оскільки столиця продовжує розростатися, постає питання про збільшення міської площі за рахунок міст-супутників. Для прикладу, ще торік на сайті Київради з’явилася пети-ція про необхідність створення нового району (Борщагівського) за рахунок приєднання Петропав-лівської Борщагівки та Софійської Борщагівки. Для реалізації такої ідеї вже зібрано близько двох тисяч підписів (а потрібно — 10 тисяч). Де-факто обидва населені пункти вже давно стали частиною нашого міста. То чому б не приєднати? На їх території розташовані не лише житлові будинки, а й багато при-ватних підприємств (магазини, гіпермаркети, автосалони), з яких можна було б отримувати чималі податки для столичної скарбнички.

Проте в обласній раді до ідеї розширення столиці ставляться, м’яко кажучи, обережно. Нара-зі керівництво Київщини готове лише розглядати питання про встановлення чітких меж із ме-гаполісом. Як дізналася «Вечірка», Ганна Старикова вже провела зу-стріч із міськими мерами, голо-вами сільських і селищних рад, які мають спірні питання щодо встановлення своїх «кордонів». Наступний крок — потрібно від-працювати чіткий алгоритм дій, щоб захистити інтереси всіх громад

і мешканців, які проживають по сусідству зі столицею.

– Коли я очолив в 2005 році ОДА, то з’ясувалося, що попереднє керівництво не цікавило гене-ральне планування розвитку Ки-ївщини, – розповідає екс-голова Київської облдержадміністрації Євген Жовтяк. – Пояснення до-волі просте: якщо немає прозорос-ті в питанні, якщо ніхто не знає де, з якою метою і які ділянки планується використовувати, то можна «половити рибку» в цій каламутній воді. Перше завдан-ня, яке я тоді поставив,— роз-роблення генерального плану і внесення змін до бюджету. Ми передбачили виділення коштів на концепцію генплану розвитку області. Було чітко поставлено завдання – що має визначити генплан, де будуть промислові зони, житлове та котеджне бу-дівництво, рекреаційні зони для винесення з Києва підприємств чи створення нових. Передба-чалося близько 5 промислових зон під міста-супутники Києва. Адже коли з’являється така про-зорість, то це заохочує інвестора: він знає, що матиме справу не із земельними спекулянтами, а з державою. В бізнесових колах це мало позитивний резонанс…

ДУМКИ ВГОЛОС

Потрібен проект землеустрою Радислав ДУТКА, юрист:

– Наше законодавство чітко говорить про те, як визначаються межі населеного пункту України. Про це йдеться у 173 статті Земельного кодексу: межі району, села, селища, міста, району в місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Наразі ж такого проекту землеустрою немає – на його розробку не виділено жодної копійки.

Що потрібно для ведення переговорів про ви-значення меж із Коцюбинським, Гатним, Хотовом, Козином та іншими населеними пунктами, з якими виникають територіальні спори? Насамперед, необхідно мати предмет переговорів. Таким пред-

метом повинен бути проект землеустрою щодо визначення меж населеного пункту. Адже саме в рамках процедури затвердження проекту земле-устрою здійснюється погодження меж суміжного землекористування, що покликано на практиці сприяти уникненню межевих спорів.

Натомість це питання систематично ігнору-ється. Внаслідок цього вже виникло понад 1000 судових справ, пов’язаних із відведенням орга-нами місцевого самоврядування довколишніх сіл земельних ділянок зі спірним статусом. Чи мож-ливо вирішити питання про межі нашого міста? Однозначно, що так. Для цього достатньо виділи-ти фінансові та організаційні ресурси на розробку проекту землеустрою.

Є ТАКА ІДЕЯ

Григорій МЕЛЬНИЧУК

Історична архітектура Києва асоцію-ється переважно з цегляними дохід-ними будинками та старовинними храмами. Однак є і міська дерев’яна архітектура, гідна збереження не менше, ніж сільські хати.

Створення «міського Пирогово» могло б стати порятунком для майже десятка оригі-нальних дерев’яних дач, які ще збереглися у курортній Пуща-Водиці. Вже багато років вони стоять занедбані, і нинішні власники аж ніяк не переймаються їх збереженням, незважаючи на охоронний статус пам’яток архітектури.

Ідея «міського Пирогово» - простору, куди можна було б перенести збережені дерев’яні будівлі, обговорюється в Києві ще з 1980-х років. Тоді, як основний ва-ріант, розглядалася вулиця Петрівська, що пролягає від Глибочицької до Кудряв-ської і Вознесенського узвозу. Технологія переносу дерев’яних будівель чудово відпрацьована при створенні музею «Пи-рогово»: споруди розбирають на елементи, нумерують, деякі деталі реставрують – і збирають на новому місці. Фундаменти будують заново, враховуючи специфіку нової місцевості, але за старовинними технологіями.

Тож перенести дачі з Пущі-Водиці тех-нічно цілком реально. Втім, як часто буває, проблема в грошах, а точніше, в економічних і майнових інтересах.

– Насправді цими будиночками свого часу фактично «застовбили» земельні ді-лянки колишніх санаторіїв, коли їх прива-тизували, – розповів «Вечірці» Олександр Чепурко, голова ГО «Зелена Оболонь» і мешканець Пущі-Водиці. – А приватизували у 1990-х роках лише майнові комплекси, будівлі, однак не землю, найчастіше вона досі належить громаді міста. І це насправді можливість для міської адміністрації тисну-ти на власників дач: наприклад, лишаючи їм лише ділянки під фундаментами споруд, а решту землі використовуючи іншим чином.

Наразі власники санаторіїв, на терито-рії яких розташовані ці будинки, тільки й чекають, коли вони згорять або самі собою розваляться – жодна з дач не використо-вується, вони просто стоять зачинені. І, незважаючи на охоронний статус, власники уникають оформлення пам’яткоохоронного

паспорту, бо за чинним законодавством це чималий клопіт і відповідальність.

– Наразі частина дерев’яних дач в такому стані, коли їх навмисне ніхто не руйнує, але вони просто занепадають під впливом часу, – додає Олександр Чепурко. – Деякі вже знищені, якісь згоріли, в окремих на-віть живуть люди, але загалом стан будинків справляє сумне враження. Пам’яткоохоронні договори, які мали б укласти власники, пе-редбачають дуже серйозну відповідальність за збереження помешкань, аж до кримі-нальної, та й великі затрати. Перевезти до музею – це можливе рішення, але хотілося б, аби будинки жили, а не стояли експонатами.

Ця історія не унікальна, в світі є чимало прикладів, коли історичні будинки не просто «тягнуть» кошти на реставрацію, а

допомагають заробляти. У багатьох євро-пейських, та й українських містах історичні вулиці перетворюють на пішохідні зони з безліччю кафе та магазинчиків, місцева унікальна архітектура допомагає при-вабити відвідувачів і, звісно ж, туристів. Не виняток і столиця: у її південному передмісті вже декілька років існує такий собі «сурогат» історичних помешкань – аутлет-містечко «Мануфактура». Тут створено вулиці з маленьких різнокалі-берних будинків із башточками. Майже повна ілюзія, що ти опинився в затишному європейському містечку, але насправді тут немає постійних жителів, тільки магазини і кафе. Подібних комплексів чимало в різних країнах, але є також і приклади того, коли до них перевозять і справжні історичні будівлі.

– Пуща-водицькі дачі чудові у їх природ-ному оточенні, адже свого часу наш район був знаним кліматичним курортом, – зазна-чив Олександр Чепурко. – Можливо, варто було б виділити у Пущі-Водиці ділянку, куди перевезти всі збережені дачі. І вже в рамках єдиного комплексу експлуатувати, підтримувати у належному стані.

Тож замість розмов про нестачу коштів та нарікань на недбальство власників місто могло б отримати чудовий інвестиційний проект, створивши унікальний історико-торговельний комплекс в Пущі-Водиці на основі дерев’яних дач.

Призабуті перлини Пущі Призабуті перлини Пущі � ЧОМУ ЗАНЕПАДАЮТЬ УНІКАЛЬНІ ДЕРЕВ’ЯНІ БУДИНКИ, ЯКІ МОГЛИ Б СТАТИ ОКРАСОЮ МІСТА

У багатьох європейських, та й українських містах історичні вулиці перетворюють на пішохідні зони з безліччю кафе та магазинчиків, місцева унікальна архітектура до-помагає привабити відвідувачів і,

звісно ж, туристів.

Вечірній Київ | 6 квітня 2017 року | №13 (19247)ПРОЗА ЖИТТЯ 6

ПИТАННЯ РУБА

ТАРИФИ

До 120 «корупційних» нормативних актів, чинність яких Кабмін з подачі Мін‘юсту і Державної регуляторної служби постановив скасувати з 11 травня, потрапили й Правила приймання стічних вод підприємств у системи каналізації.

Це єдиний документ, за яким водоканали ведуть контроль за про-мисловими стоками.

«У травні ми не знатимемо, що і скільки по трубах і колекторах йде на очисні системи станції аерації», – каже юрист «Київводоканалу» Ірина Поліщук. Підприємства намагаються скидати в каналізацію все: жири, відпрацьовані нафтопродукти, миючі засоби, сміття, гіпс, металеву та пластмасову стружку, смоли, мазут… Тому керівники міськводоканалів просять втрутитись в ситуацію навіть… Раду нацбезпеки й оборони.

Наскільки ситуація є загрозливою в столиці, розповів гендиректор «Київводоканалу» Дмитро Новицький: «Перевищення концентрації небезпечних речовин призведе до зупинки системи очистки та аварійного скиду нечистот у Дніпро. Бортницька станція аерації – єдиний фільтр для стоків столиці та багатьох населених пунктів Київщини. Станція розташо-вана у верхів’ї Дніпра, тому постраждає 70 відсотків населення країни».

Олег ПЕТРЕНКО

Олег ПЕТРЕНКО

Від нового тарифу на газ най-більше постраждають самотні, економні й дачники. Виграють власники маєтків і підпри-ємств-монополістів. Біль-ше, ніж у березні, заплатять практично всі кияни. Але чим численніша сім’я, тим дешев-ше обходитиметься блакитне паливо кожному з її членів.

Директор аналітичного цен-тру «Інститут міста» Олександр Сергієнко заглибився у формули нових розрахунків і поділився своїми висновками. Досі кубометр газу ко-штував 6,88 гривні, цю ціну знизять на 13 відсотків – до 6 гривень.

Кожний киянин, у якого немає лічильника, раніше платив згідно з нормативом споживання за 4,4 куби 30,27 гривні на місяць, тепер сплачуватиме 26,40. Але з квітня ввели щомісячну газову абонпла-ту з квартири (точніше, з плити), яка, за підрахунком пана Сергієнка, становитиме для помешкань з цен-тралізованим опаленням і гарячим водопостачанням 45,94 грн. Тобто для одиноких людей плата зросла найбільше – майже у два з поло-виною разу. Оскільки абонплата фіксована і не залежить від кількості мешканців квартири, то в більших сім’ях вона, звісно, ділитиметься між всіма прописаними в квартирі.

Експерт підрахував, що для до-могосподарств із газовою плитою і без централізованого гарячого водопостачання платіж зросте майже удвічі. А тим, хто має плиту і газову колонку, доведеться платити більше у півтора разу. Відтак, за цією «ариф-метикою», з кишень українців до-

датково вийматимуть 645 мільйонів щомісяця чи 7,7 мільярда щороку.

Через те, що вартість газу як това-ру знизилася, виграють ті, хто його споживає у великих обсягах, тобто заможні, а програють ощадливі, себто бідні, які своїми обсягами споживання не зможуть «окупити» абонплату. Зазнають втрат також дачники, а також ті, хто в квартирі не проживає, адже абонплату нараховуватимуть щомісяця, навіть якщо за цей час не використано й краплі палива.

– Мене вражає саме обґрунту-вання введення абонплати: з-поміж красивих слів про євростандарти є й такі пункти, як компенсація за недо-отримані доходи і підняття середньої зарплати по галузі з 6300 до 8500 грн, – каже Олександр Сергієнко. – Це жадібність і недалекоглядність. Люди й так не можуть платити: узимку рівень платежів за «комуналку» ста-новив 64 відсотки. Українці станом на березень заборгували 29,5 мільярда гривень, хоч ще рік тому борг стано-вив менше 9 млрд. Це свідчить,що тарифи встановлено неадекватно до спроможності населення їх сплачува-ти. Таку суму люди зможуть погасити хіба що в разі гіперінфляції, коли гроші знеціняться.

КОЛИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР

Після критики з боку парламен-тарів і прем’єр-міністра, в Нацраді з регулювання у сферах енергетики і комунпослуг заявили, що відкла-дуть впровадження абонплати на три місяці. НКРЕКП шукає компен-сацію цієї різниці, пропонується на цю суму зменшити тариф за опалення. Але знову може вийти не по-нашому, адже за тепло платимо півроку, абонплату ж нараховува-тимуть щомісяця...

Олег ПЕТРЕНКО

Проте економісти прогнозу-ють подорожчання талонів і жетонів на 2-3 гривні. Збіль-шення «мінімалки», вартос-ті енергоносіїв змушують владу шукати вихід...

У лютому керівник Депар-таменту транспортної інфра-структури КМДА Сергій Май-зель озвучив собівартість проїзду: у метро він становив 6,18 грн, в тролейбусах, трамваях і автобу-сах – 5,20. І хоч «бухгалтерська» ціна, приміром, жетона на 35 відсотків вища від реальної, тобто основний вид діяльності метро-політену – збитковий, підземка торік вперше за останні 15 років отримала 76,1 мільйона гривень прибутку (а ще 2014-го збиток сягав за 500 млн) за рахунок ін-шого сервісу – реклами, торгівлі, банкоматів тощо.

Проте сьогодні Департамент економіки знову перераховує со-бівартість проїзду. Річ у тім, що з січня держава скасувала пільгову знижку на електрику для міського електротранспорту й вуличного освітлення. Відтак вартість електро-енергії зросла втричі. Прес-служба метрополітену, скажімо, на цей рік знову спрогнозувала мільярдний збиток. А «Київпас транс» за тро-лейбуси і трамваї лише упродовж січня заборгував «Київенерго» більш як тридцять мільйонів (для порів-няння: за весь минулий рік такий борг становив 20 млн і в грудні його було погашено).

У мерії розуміють: щоб зроби-ти прибутковим проїзд у тран-спорті, який перевозить до 50 відсотків пільговиків, ціну треба підняти щонайменше удвічі. Але це стане непосильним тягарем як для містян, так і для вулиць – біль-ше людей сяде за власне кермо і столиця загрузне в заторах.

Тому, як запевнив секретар постійної комісії Київради з питань транспорту, зв’язку та реклами Андрій Задерей-ко, підвищення вартості проїзду наразі не планується. Але після підрахунку собівартості, за його словами, столичні депутати ви-рішуватимуть: переглядати ціну чи покрити збитки дотацією з

міського бюджету. Пан Задерейко прогнозує, що Київрада зважиться на останнє, хоч це буде нелегко. За його словами, з цієї причини у Києві загальмовано впровадження електронного квитка: весь депу-татський корпус, мовляв, за нова-цію, але обранців стримує те, що витрати на закупку устаткування ляжуть або на вартість проїзду, або на бюджет. Тому шукають інвестиційні кошти.

Експерт із питань транспорту Віктор Медвідь пропонує ввес-ти диференційовану оплату, за-лежно від частоти користування транспортом і довжини поїздок. А також таки вводити електрон ний квиток, який окупиться, мовляв, за рахунок скорочення кондукторів та бухгалтерського персоналу, а також перекриття корупційних каналів.

– Готівка завжди має висо-ку ймовірність потрапляти до тіньових каналів, а електроніка – це чіткий облік грошей. Тому електронний квиток не цікавий багатьом – від касирів до тран-спортних чиновників, – вважає Віктор Медвідь.

Галузеві експерти також по-боюються, що ще одним непо-сильним фінансовим тягарем для столичного транспорту може стати скандальна оборудка 2009 року із закупки вагонів метро, яка обернулася для підземки дво-мільярдним боргом.

– Цю «міну» закладено дав-но. Правоохоронці мають розі-братись, хто винен у підписанні такого шкідливого договору, щоб ці додаткові платежі стягнути з винуватців, а не закладати в тариф на проїзд. Мер Києва звернувся до РНБО. Хоч Рада нацбезпеки не зай мається муніципальними проблемами, але вона опікується зокрема й економічною безпекою держави, а столичний метропо-літен, який перевозить щодня мільйон пасажирів, – стратегічне підприємство не тільки київського масштабу, – каже експерт «Пу-блічного аудиту» Володимир Тарчинський.

За його словами, торік весь оборот метрополітену становив 1,3 мільярда. Щоб розрахуватися за оборудку, він має всі свої гроші за півтора року віддати за цей борг, не закуповуючи нічого, не розраховуючись за енергоносії, не виплачуючи зарплати…

ДО РЕЧІ

В Європі разові квитки на проїзд в громадському тран-спорті – дорогі, а місячні про-їздні для місцевих мешканців – дешевші.

Між збитками Між збитками і прибутком і прибутком � ПРОЇЗД У ТРАНСПОРТІ: ПОДОРОЖЧАННЯ ЧИ ДОТАЦІЯ З МІСЬКОГО БЮДЖЕТУ?

– Жодний перевізник не виграв конкурс, якщо не підписав такий договір. Ви вже ба-чите ці новенькі маршрутки – з місцями для інвалідів-візочників, з електронними табло. Це комфорт і безпека. Водночас – фінансове навантаження на перевізників й основний аргумент, чому вони хочуть підняти ціни, – за-уважує Андрій Задерейко.

Крім нових мікроавтобусів, кожний з яких коштує 1,5-2 мільйони (а в Києві за-галом 1600 маршруток), перевізники й досі називають причиною подорожчання нову

мінімальну зарплату. Урядовці твердять, що «мінімалка» не впливає на вартість проїзду, адже середня зарплата у сфері приватних пасажирських перевезень і торік перевищу-вала 3200.

– Ми з боку комерційного транспорту бачи-мо це інакше: піднялася не зарплата, а удвічі збільшились податки, – каже представник Асоціації перевізників Дмитро Лось. – З кожної «мінімалки» тепер треба сплатити ще полови-ну цієї суми в бюджет, пенсійний і військовий фонди.

Що буде з маршрутками? За словами Андрія Задерейка, приватні перевізники вимагали підвищення цін на три грив-ні, але у мерії погодились на гривню. І тільки тому, що торік столична влада змусила марш-рутників упродовж п’яти років повністю оновити рухомий склад за стандартом «Євро-5».

Каналізацією займеться РНБО?

Газ за новими цінами Департамент економіки

знову перераховує собі-вартість проїзду. Річ у тім, що з січня держава скасувала пільгову знижку на електрику для місько-го електротранспорту й вуличного освітлення

� БІДНИМ ВІН ОБІЙДЕТЬСЯ НАЙДОРОЖЧЕ

Фото Павла ПАЩЕНКА

Вечірній Київ | 6 квітня 2017 року | №13 (19247) ПРОБЛЕМА 7

Чи варто викидати гроші Чи варто викидати гроші до сміттєвого бака? до сміттєвого бака? � ЗАТРАТНИХ ПОЛІГОНІВ З НЕПРИЄМНИМ ЗАПАХОМ МОЖНА ПОЗБУТИСЯ ЗАВДЯКИ СОРТУВАННЮ ТА РОЗДІЛЬНОМУ ЗБИРАННЮ ВІДХОДІВ

Еліанд РУСЯНОВСЬКИЙ

Навколо сміттєвої проблеми остан-нім часом точиться безліч дискусій, тож постає елементарне запитання: а що, власне, являє собою сміття, відходи, поводження з якими пере-росло в одну з найгостріших і най-актуальніших проблем життєдіяль-ності населення великих міст?

Перед тим, як закликати інвесторів вкладати кошти в будівництво сміттєспа-лювальних заводів і переробних комплек-сів, годилося б виконати роботи, без яких очистити мегаполіс від сміття навряд чи можливо. Цивілізоване вирішення про-блеми поводження з відходами почина-ється з налагодження збирання вторинної сировини і сортування відходів. Саме з цією справою, що не потребує особливих фінансових витрат, але вимагає коорди-нації зусиль різних комунальних служб та організації населення, найбільше проблем.

Проведене на сайті однієї з громад-ських організацій опитування показало, що більшість киян готові виконати свою частку роботи із сортування сміття. Але для цього треба, аби комунальники хоча б потурбувалися про встановлення у дворах замість традиційних баків окремих, різно-кольорових контейнерів для ресурсоцін-них матеріалів. За останні роки, твердять учасники опитування, таких кольорових контейнерів у дворах поменшало. В деяких мікрорайонах вони просто зникли. І це при тому, що кияни, про що свідчать й відгуки у соцмережах, виявляють дедалі більшу зацікавленість у сортуванні відходів.

Торік на сайті Київради з цього приводу було кілька петицій. Та й у практичній площині з’являються результативні іні-ціативи. Так, «Київкомунсервіс» спільно з «Київзеленбудом» розгорнув і підтри-мав акцію «За чисті парки», встановивши жовті контейнери для збирання металу, пластику, скла і паперу. Повз увагу киян не пройшли зусилля «майстрів добрих справ», які розпочали системну діяльність із заохочення населення до сортування відходів. Автомобілі у будні об’їжджають офіси, щоб зібрати підготовлену макулату-ру, а вихідними за графіком з’являються у дворах, щоб прийняти в населення в’язанки вторинної сировини і, розрахувавшись за прейскурантом, доставити її на приймальні пункти, врятувавши від захоронення на полігоні.

Працівники приймальних пунктів вто-ринної сировини відзначають, що останнім часом побільшало організованих заготі-вельників, які пропонують автомобільні партії сировини.

Але такі підходи у поводженні з від-ходами застосовуються лише у вузьких, окремих сегментах. Подібні дії розрізнені,

не скоординовані, оскільки регулювання у сфері поводження з відходами якщо й відбувається, то теж частково. Основна частина сміття разом із цінною сировиною поставляється на полігон, захоронення на якому дедалі дорожчає. Відсутність стра-тегії поводження з відходами призводить до неузгоджених фрагментарних дій на місцях, спотворює підходи до проблеми.

Заготівля вторинної сировини чомусь розглядається як окрема справа, зовсім не пов’язана із вирішенням проблеми цивілізованого поводження з відходами. Насправді ж ці процеси настільки міцно переплетені, що можуть вирішуватись лише разом. Без налагодження чіткої сис-теми збирання вторинної сировини місто не врятувати від сміття, а полігони для захоронення відходів – від подальшого розширення.

…На пунктах вторинної сировини, що на вулиці Руденко і проспекті Григоренка, ранкової пори, коли кияни лише збира-ються на роботу, стовпотворіння. Бажа-ючих здати поклажу з візків і в’язанок багато, а площі приміщень невеликі та й приймальників бракує. На відвіданих кореспондентом «Вечірки» приймальних пунктах мало що змінилося. Як і раніше, один заклад тулиться в дерев’яній тим-часовій прибудові, а інший у вбудованому в багатоповерхівку… гаражі.

Серед здавачів переважають безхатчен-ки. Але помітні деякі зміни. До збирання і здачі вторсировини долучився й більш респектабельний контингент. Час від часу в поле зору потрапляють збирачі втор-сировини, які доставляють її власними машинами чи замовляють транспорт, щоб відвантажити зібрані та відсортовані великі партії. Від завсідників дізнаємося, що такий вид бізнесу останнім часом стрімко роз-вивається. Більшає двірників, консьєржів, інших працівників комунальної сфери, які поєднують виконання службових обов’язків із веденням дрібного бізнесу, відбираючи зі сміттєвих баків ресурсоцінну вторинну сировину.

Масштаби такого збирання сміттєвих «вершків» стрімко зростають. Таким біз-несом у низці мікрорайонів займаються навіть організованими групами, даючи сигнал про те, що коли офіційні комуналь-ні установи не спрямують цей процес у цивілізоване русло, то відповідний бізнес повністю перейде в «тінь». Звичайно, бездіяльність та інертність комунальних служб не лише не наблизять нас до циві-лізованого поводження з відходами, а й віддалять від мети.

Розділяй і розпоряджайся � ЕКО-АКТИВІСТКА З ЛІСОВОГО МАСИВУ РОЗПОВІЛА, ЯК ПРАВИЛЬНО СОРТУВАТИ СМІТТЯ

Мешканка Деснянського району Оль-га Єщенко вже близько трьох років сортує сміття, закликає і вчить роби-ти так само своїх сусідів. Своїм досві-дом вона поділилася з Troeschina.city.

11 років тому Ольга переїхала з села до Києва. Спочатку жила на Виноградарі й на Севастопольській площі, а з 2012 року оселилася на вулиці Братиславській.

Перше, що її вразило в багатоквартирній висотці – це можливість не замислюватися про долю сміття. Люди викидають його в бак і далі воно їх більше не турбує. Однак її це не влаштовувало.

Ользі завжди було шкода викидати сміт-тя, не знаючи його подальшої долі. В селі органіка, звичайно, потрапляє в компост. Зате з побутовими відходами складніше. Централізованого звалища немає, тому люди просто вивозять їх в яр чи лісосмуги, утворюючи цілі нелегальні звалища.

У місті ж існує безліч можливостей ви-користовувати сміття з користю. І Ольга Єщенко дивується, чому кияни цим не-хтують.

– Я розумію, що навіть безхатченкам біля будинку або вже на полігонах буде складно відокремити моє пластикове чи скляне сміття від органіки, щоб здати. Тому вирішила, що буду сортувати хоча б на побутові (помиті й висушені) відходи й органічні, – розповідає Ольга.

Вона навіть целофанові пакети миє і сушить. Після чого повторно бере з собою в магазин або відвозить в село, аби упако-вувати овочі, які бере до Києва.

Сьогодні Ольга вже сортує сміття по більшій кількості категорій. Скаржиться, що не вистачає простору для його сортування та різних контейнерів поблизу. Оскіль-ки відходи, що накопичуються повільно, наприклад, скло, вимагають тривалого зберігання.

– Хотілося б час від часу ходити і ви-кидати їх у великий контейнер. Раніше, наприклад, для скла був контейнер на вулиці Бойченка. Зараз його чомусь прибрали. До-водиться їздити в парк Перемоги... Папір приймають від одного кілограма. А його все одно треба десь зберігати. Виходить не квартира, а сортувальний цех, – зітхає жінка.

ДЕ ЗБЕРІГАЄ Для органіки. Відро на кухні у шафці під умивальником. Для кришечок. Пляшка зі зрізаним вер-хом на столі біля умивальника. Для інших побутових відходів. Кон-тейнер на балконі. Для паперу. Картонна коробка на бал-коні. Для фольги. Коробка під столом на кухні. Для батарейок. Ящик, який сама вста-новила у під’їзді. Скляна тара. У шафці на кухні. Поліетиленові пакети. На балконі у великому «ашанівському» мішку, яким охорона запаковує сумки.

КУДИ ЗДАЄ Кришечки від пластикових пляшок. На потреби виготовлювачів протезів. Фольга. Дитячим творчим гурткам. Папір. Як макулатуру на пункт із зби-рання вторинних ресурсів. Поліетилен. В контейнер від Waste management System і пункти приймання вторинної сировини. Їх зараз встановлю-ють в багатьох дворах. Скло. У спеціальні контейнери в пунктах «Київвторресурсів».

КОМПЕТЕНТНО

Анатолій БАБЕНКО,інженер, координатор пілотного проекту:

– Хочу наголосити, що лише роз-дільне збирання з повним перероблен-ням відходів, включаючи їх органічну складову, здатне принести максималь-ний екологічний і господарський ефект. За минулі роки у столиці випробувано ряд пілотних проектів щодо вирішення сміттєвої проблеми. Зокрема, робочою групою, до складу якої увійшли відо-мі вчені, керівники наукових установ, підприємств і організацій, розроблено пілотний проект із роздільного збирання органічної частини твердих побутових відходів у житловому секторі Києва та повної безвідходної їх утилізації у міському зеленому господарстві.

Але п’ять років тому цей проект, як і чимало інших ініціатив екологічного плану, впровадити не вдалося внаслідок різних обставин, зокрема і через бюрократичні перепони. Нинішнє загострення проблеми поводження з відходами свідчить, що зволікати вже немає ані часу, ані землі під нові полігони.

КОМЕНТАР

Тетяна МЕЛІХОВА, депутат Київради: – Для вирішення проблеми сортування сміття можна і необ-

хідно вживати рішучих заходів. У столиці вивезенням відходів займаються різні обслуговуючі компанії, але далеко не всі його сортують, а скопом відвозять на полігон. Результат відомий. Як перший крок наведення порядку варто підвищити відпо-відальність компаній, аби вони сприяли роздільному збиранню

відходів, їх сортуванню, а не вивозили на полігон усе підряд. На жаль, нині лише ОСББ мають привілеї вибору обслуговуючих компаній і мо-

жуть відмовитись від послуг однієї, запросивши для співробітництва іншу, налашто-вану на цивілізований підхід до поводження з відходами. Тож варто всерйоз братися як за організацію населення для роздільного збирання сміття, так і за підвищення відповідальності обслуговуючих компаній за цю справу. Сортування відходів для вторинної їх переробки має увійти у звичку як у мешканців, так і в комунальних працівників.

Це не лише значно зменшить площу сміттєвих полігонів, поліпшить екологію, а й наблизить нас до світогляду європейців.

ДОСВІД

БУДЬМО ЗДОРОВІ8 Вечірній Київ | 6 квітня 2017 року | №13 (19247)

– Ми одразу зрозуміли, що подіб-них операцій у нашій країні ще не проводили, але не могли відмовити чоловікові в шансі на порятунок, – розповів «Вечірці» завідувач відділом мікросудинної, пластичної та віднов-лювальної хірургії інституту, доктор медичних наук Сергій Галич, який оперував постраждалого. – Пацієнт отримав обширний і глибокий опік, унаслідок якого постраждав череп, а також очна яма та гайморова пазуха, що загрожувало його життю через за-раження інфекцією. І якщо невеликі за розміром ураження ми оперуємо давно й успішно, то тут потрібно було не просто пересадити комплекс тканин, а з підшкірною клітковиною, м’язами та судинами площею 20 на 30 сантиметрів на живлячій судинній ніжці. Тож операція була не лише дуже складною, а й життєво необ-

хідною та відповідальною. Тому що ми видалили мертві тканини, ого-ливши здорові, і якби щось зробили невдало, то це могло мати летальні наслідки… Порадилися з фахівцями з Інституту нейрохірургії, чи по-трібно видаляти попечену черепну кістку, і зрештою залишили її. А щелепно-лицьові хірурги видалили постраждалому декілька зубів та підкоригували нижньощелепний суглоб, розширив-ши ротову порож-нину, щоб він міг жувати їжу. Для пересадки взяли великий комплекс тканин із задньої та бокової поверхні грудної клітини і буквально під мі-

кроскопом за допомогою спеціаль-них мікрохірургічних інструментів, максимально використовуючи свій великий досвід, медики приживили його до голови та обличчя постраж-далого.

Операція тривала майже п’ять годин. Сергію Галичу асистували ще п’ятеро хірургів – Олександр Рєзніков, Олексій Дабіжа, Ярослав Огородник, Тимур Ткачук та Денис Боровик. Нині хворий, на щастя, вже здолав період серйозних ускладнень, йде нормальний процес приживлен-ня пересадженої шкіри. Якщо все й надалі буде добре, то пізніше, вважає хірург, можна буде реконструювати вухо (до речі, в Інституті імені Ша-

лімова вже робили подібні операції, коли раковину формували зі шма-точка шкіри на пе-редпліччі), а також зробити очну ямку та вставити штуч-не око. Але це вже коштуватиме чи-малих грошей.

Нинішню ж операцію, яка обійшлася в де-сятки тисяч гривень, провели за кошти інституту та сумської лікарні. Медики сподіваються,

що вона окупиться нормальним здоров’ям пацієнта.

Сам же постраждалий Ігор Бон-даренко розповів, що зовсім не пам’ятає, де і як отримав таку важку травму. Пригадав, що відсвяткував Новий рік із родичами, а потім, за-лишившись один удома, близько 1.15 пішов до ближнього магазину купити води. На зворотньому шляху він просто втратив пам’ять і прийшов до тями вже в квартирі. Медики та правоохоронці розглядали різні вер-сії: обливання кислотою, обпечення вогнем чи враження електрострумом,

але жодна з них не знаходить логічно-го підтвердження. Досі залишається незрозумілим, чи він сам отримав такі пошкодження, чи їх хтось наніс зумисне, і з якою метою, якщо гроші й всі речі залишилися цілими.

– Досі не дивився на себе у дзер-кало, хочу глянути вже коли все заживе, хоча це буде ще не скоро, – каже Ігор. – Я дуже вдячний лікарям, які врятували мені життя, а також медперсоналу та небайдужим лю-дям, котрі підгодовують мене, щоб швидше одужував. Сподіваюсь, що все буде добре…

� ПЕРШУ В УКРАЇНІ УНІКАЛЬНУ ОПЕРАЦІЮ ПРОВЕЛИ НЕЩОДАВНО МЕДИКИ НАЦІОНАЛЬНОГО ІНСТИТУТУ ХІРУРГІЇ І ТРАНСПЛАНТОЛОГІЇ ІМЕНІ ШАЛІМОВА

Дали шанс на життяДали шанс на життя

Завідувач відділом мікросудинної, пластичної та відновлювальної хірургії

інституту, доктор медичних наук Сергій Галич

Фото Павла ПАЩЕНКА

Нинішню ж операцію, яка обійшлася в десятки тисяч гривень, провели за кошти інституту та сумської лікарні. Медики сподіваються, що вона окупиться нормальним здоров’ям пацієнта

Микола ПАЦЕРА

Професор Сергій Галич, який за свою 37-річну хірургічну прак-тику оперував сотні страшних травм, був вражений побаченим. У доставленого із опікового відділення 48-річного пацієнта буквально вигоріли м’які тканини на частині голови, оголивши обпечений череп – не було вуха та ока і половини обличчя! Сум-ські колеги не ризикнули робити надскладну операцію з пере-садки такої великої ділянки шкіри, тож попросили столичних хірургів надати допомогу їхньому важкохворому.

Тетяна КВЯТКОВСЬКА

За прогнозами експертів, у серед-ині третього тисячоліття 50 відсотків хірургічних операцій будуть пов’язані з трансплантацією. Щороку кілька тисяч наших співвітчизників потребують «заміни» органів, хоча шанс дочекати-ся її мають лише близько двох сотень.

МІЖ ДВОМА ПРЕЗУМПЦІЯМИ

Одна з причин такого становища – упе-реджене ставлення нашого суспільства до цієї галузі медицини, адже вона у свідомості багатьох пов’язана з міфами про кримінальні вилучення і продаж так званими «чорними трансплантологами» органів людей, які пере-бувають у реанімації.

А ще, за словами головного позаштатно-го трансплантолога Міністерства охорони здоров’я України професора Олександра Никоненка, який свого часу вперше у нашій

країні здійснив пересадку печінки, у цій не-втішній ситуації «винний» чинний із 1999 року в Україні закон про трансплантацію. Він побудований на «презумпції незгоди» (це один із двох принципів донорства органів, що застосовуються у світовій практиці), яка діє

у США, Канаді, Великій Британії, Німеччині, Нідерландах. Отже, за законом, матеріал для пересадки може бути отриманий з тіла померлої особи лише у випадку, якщо вона за життя дала на це згоду.

У більшості країн ЄС, зокрема в Польщі, Іспанії, Італії, Франції та Австрії діє, навпа-ки, «презумпція згоди», за якої вилучення матеріалу для трансплантації можливе у кожної людини при відсутності офіційно зареєстрованого її заперечення. Саме така модель, на думку трансплантологів, є най-більш прогресивною. Приміром, людина зазнала травм, не сумісних із життям, і консиліум лікарів констатує смерть голов-ного мозку. Тоді, якщо є задокументована згода померлого на донорство або немає протилежних відміток, лікарі, не питаючи родичів, приймають рішення про вилучення здорових органів. За даними соціологів, більш як половина європейців готові стати

донорами після своєї смерті. У нас таких «добровольців» обмаль.

УКРАЇНЦІВ РЯТУЮТЬ БІЛОРУСИ

– Україна у світі відома як «батьківщина трансплантації», бо саме у нас 1933 року лікар Юрій Вороний уперше у світі пере-садив нирку жінці, яка страждала на гостру ниркову недостатність через отруєння ртуттю. Згодом хірург зробив ще п’ять таких операцій, – розповідає Олександр Никоненко. – Отже, починали ми непогано. Але, на жаль, нині відстаємо у порівнянні з усім світом років на двадцять–двадцать п’ять. Через старий закон, що звів до міні-муму забір органів від померлої людини, у нашій країні трансплантологія зовсім не розвивається.

Професор також скаржиться, що ця галузь медицини майже не фінансується. Також медики часто нарікають на те, що лікарі установ, де мож-на брати органи від людей, які перебувають у стані клінічної смерті, абсолютно не зацікавлені в пошуку хворих, яким ці «запчастини» вкрай

Трансплантація Транспланта«у законі» «у законі» � ЛИШЕ ПООДИНОКІ УКРАЇНЦІ ГОТОВІ СТАТИ ДОНОРАМИ ПІСЛЯ СВОЄЇ СМЕРТІ

ЦИФРА

Щороку майже 2 тисячі українців потребують трансплантації нирок, 1,5 тисячі – печінки, 1 тисяча – серця, 600 – кісткового мозку.

За інформацією МОЗ, в Україні що-року гинуть від 40 до 60 потенційних до-норів на 1 млн населення, що становить близько 3000 донорів, чиї органи могли б врятувати життя 10 тисячам хворих.

ДО ТЕМИ

Лікарі не в захваті від нового законуВлітку позаминулого року у Верховній Раді нарешті був зареєстрований законопроект

№2386А «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині», що передбачав «презумцію згоди», але майже одночасно на розгляд у парламент внесли альтернативний законопроект №2386А-1 із «презумпцією незгоди». Саме він був прийнятий минулої весни у першому читанні та нині допрацьовується.

Лікарі не в захваті від нового закону. Кардіохірург Борис Тодуров, наприклад, обу-рюється, що в цьому документі міститься вимога, аби потенційний донор не мав ознак насильницької смерті. Тобто, якщо водій потрапив у автокатастрофу чи мотоцикліст був збитий машиною, і в нього, зрозуміло, є ознаки насильницької смерті, він не може бути донором. Але ж люди, які загинули внаслідок якихось трагічних випадків, – це 99 від-сотків тих, чиї органи згодом рятують хворих! Тому, на думку кардіохірурга, якщо цей закон буде прийнято в такому вигляді, вітчизняна трансплантологія взагалі зупиниться.

Вечірній Київ | 6 квітня 2017 року | №13 (19247) 17БУДЬМО ЗДОРОВІ

Ринок праці завжди був налаштований… під жайворонків

Світ знає таких відомих «жайворон-ків» як Маргарет Тетчер, Джордж Буш, Наполеон Бонапарт, Ернест Хемінгуей, Анна Вінтур. Не менш відомими є «сови» — Чарльз Дарвін, Вінстон Черчилль, Марсель Пруст, Том Лехман.

Біологічний ритм безпосередньо впливає на самопочуття і працездатність, а також на фізичну, інтелектуальну та емоційну активність людини. На це варто зважати під час налагодження робочого графіку як роботодавцям, так і пошукачам. Тим паче, що більшість людей чітко відчувають осо-бливості своєї активності упродовж доби (свій хронотип).

Найвідомішою є класифікація хроноти-пів людини за Г. Хільдебрандтом — поділ на три типи: ранковий (жайворонок), денний (голуб) і вечірній (сова). До речі, за статистикою більшості психологів-до-слідників із різних країн світу, близько 33% населення Землі є совами, 16 — жайворонки і 51 — голуби. Більшість людей належать до змішаних хронотипів. Серед жінок значно більший відсоток чистих типів, ніж серед чоловіків.

У деяких країнах питання біоритму людини виведене на високий рівень. Ро-ботодавці тестують своїх співробітників щодо хронотипів для оптимізації робочого процесу. Це дозволяє, наприклад, зни-зити до максимуму кількість нещасних випадків на виробництві у нічні зміни, якщо у цей період працюватиме сова, й у ранкові — поклавши відповідальність за процес на жайворонка. В ізраїльській армії одним із обов’язкових пунктів осо-бистої справи новобранця є опис його біологічного ритму.

Наші біоритми — закладений у ДНК при-родний годинник, який починає свій хід у момент народження і діє на клітинному, організмовому та інших рівнях. Вимагати від жайворонка активності вночі, а від сови – зранку, звичайно, можна, але ці спроби, швидше за все, принесуть мало користі.

Історично склалося так, що ринок праці завжди був налаштований під жайворон-ків. Голубам теж без особливих клопотів вдавалося знайти собі зручне місце. Совам пощастило трохи менше, бо більша частина робочих місць вимагали активного вклю-чення в роботу із самого ранку. Сьогодні ж ринок праці зазнає змін, набувають попу-лярності альтернативні форми зайнятості: фріланс, позмінна робота, аутсорсинг тощо. Відтак у представників кожного хронотипу є можливість реалізувати свій потенціал та отримувати заслужений заробіток.

А якщо складається так, що ані в керівни-ків, ані у співробітників немає можливості змінити робочий розклад із врахуванням біологічних ритмів, то: жайворонкам краще бути задіяними

в робочих процесах з основним заванта-женням у першій половині дня; сови показують кращий результат у

вечірній період; голуби працездатні протягом усього

робочого дня. Під час пошуку роботи своєї мрії звер-

тайте увагу на графік, вимоги посадової інструкції, коло своїх обов’язків, і нео-дмінно зіставляйте отриману інформацію зі своїм «біологічним годинником», а також з готовністю корегувати хід останнього за умови відповідної мотивації (кар’єрне зрос-тання, висока заробітна плата, можливість реалізувати власні проекти).

Олег ПОПОВ

Перша допомога при інсульті Інсульт – судинна катастрофа, що відбувається раптово внаслідок порушення мозкового кро-вообігу. У разі виникнення інсульту особливо важлива швидка реакція оточуючих, оскільки кожна втрачена хвилина визначає подальше життя пацієнта.

Особливо важливо знати перші ознаки інсульту, для того щоб якомога раніше розпізнати його і надати допомогу.

Симптоми: Раптова поява слабкості в м’язах або оніміння однієї половини тіла (обличчя, рука,

нога). Раптове порушення мовлення. Раптове порушення зору, двоїння предметів. Раптова втрата рівноваги, через що хворий не може йти (найчастіше в поєднанні з нудо-

тою та / або втратою свідомості). Раптовий сильний головний біль без явної на те причини (такого болю раніше ніколи

не було). Інсульт відноситься до невідкладних станів, тому в жодному разі не можна зволікати, а

необхідно відразу ж викликати карету «Швидкої допомоги» для госпіталізації в спеціалізова-ний Інсультний центр.

Поки ви очікуєте приїзду «швидкої», є кілька простих правил, які суттєво можуть допомогти хворому з інсультом:

Обов’язково необхідно переконатися, що хворий може дихати. Якщо ж ви виявили порушення дихання – необхідно звільнити дихальні шляхи, уклавши хворого на бік і

очистивши порожнини рота.

Важливо, якщо є така можливість, виміряти рівень артеріального тиску і глюкози. За-фіксовані показники необхідно записати й повідомити лікарям «швидкої».

Якщо хворий знепритомнів і опинився на підлозі, ви можете його перемістити в більш зруч-не положення. Поширена думка, що хворого з інсультом не можна пересувати – це міф!

Особливо важливо зрозуміти, коли стався інсульт. Якщо пацієнта помітили вже з озна-ками інсульту, спробуйте зрозуміти, коли останній раз хворого бачили без проявів

інсульту.

Не варто відразу ж починати знижувати артеріальний тиск у хворого. Підвищений тиск у перші години інсульту – це необхідна норма, зумовлена адаптацією головного мозку.

Ні в якому разі не варто поїти або годувати хворого. Це може лише погіршити його стан.

ПОРАДИ � ЯК БІОРИТМИ ВПЛИВАЮТЬ НА РОБОЧИЙ ГРАФІК

У чому користь вівсянки Тарілка вівсянки в день може суттєво знизи-ти рівень «поганого» холестерину. Елемент, що міститься в ній, інозитол, перешкоджає утворенню холестеринових бляшок.

Клітковина легко засвоюється і допомагає роботі травної системи. Вівсянка ідеальна для лікування і профілактики гастриту та інших за-хворювань шлунково-кишкового тракту. Низь-кий вміст жиру допомагає стабілізувати рівень цукру в крові. Овес, а особливо вівсяні пластівці, дає від-

чуття ситості. Прискорює регенерацію клітин. Знижує ризик виникнення раку шлунка. Допомагає жінкам упоратися з проблемами

сечостатевої системи. Покращує роботу ендо-кринної системи. Вівсянка є одним із кращих джерел кліт-

ковини і складних вуглеводів, її хімічний склад включає всі найважливіші для людини компо-ненти: Вітаміни групи В нормалізують процес

перетравлювання їжі, позитивно впливають на шкіру. Людям, які страждають дерматитами або

алергією, медики рекомендують вівсянку як одну з основних страв. Корисна вівсяна каша при діа-реї або здутті живота; Фосфор і кальцій зміцнюють кісткову сис-

тему, коріння волосся і нігтьову пластину. І тут користь вівсянки очевидна для людей, які страж-дають патологіями опорно-рухового апарату; Завдяки високому вмісту в ній заліза і

мінералів вівсянка – прекрасний продукт для профілактики вегето-судинної дистонії, захво-рювання крові, серця.

СМАКУЄ І ЛІКУЄ

А ВИ ЗНАЄТЕ?

Трансплантація ація «у законі»

За даними соціологів, більш як половина європейців готові стати донорами після своєї смерті. У нас таких «добро-

вольців» обмаль

потрібні, та передачі їх трансплантологам – це додаткова робота, за яку їм не платять. Більш того, реаніматологи не захищені за-коном, тому бояться можливих звинувачень у тому, що вони нібито «зарізали» людину. Водночас у Білорусі, навпаки, міліція може притягнути до відповідальності реаніма-тологів, що не надали медичну допомогу особі, яка чекає на пересадку.

До речі, Білорусь останнім часом увійшла до десятки країн-лідерів із трансплантації, там п’ять років тому ухвалили новий закон на основі «презумпції згоди». Операцій піс-ля цього побільшало у 40 разів, там шукають порятунку і наші співвітчизники. Парадокс – торік серед них були і четверо пацієнтів київського Інституту серця, директор якого, відомий кардіохірург Борис Тодуров, свого часу вперше в Україні здійснив пересадку серця...

Сам Тодуров вважає, що реально в кардіо-центрах країни можна щорічно повертати до нормального життя майже тисячу пацієнтів із певними серцевими хворобами. Звісно, люди, які потребують «заміни» серця, пере-бувають у так званому «листі очікування».

– Ми бачимо, що цей список щороку майже повністю оновлюється, бо наші пацієнти помирають, не отримавши ква-ліфікованої допомоги, а їх змінюють нові, – каже лікар. – Не просимо грошей, не просимо апаратури, ми просимо лише змін до закону, легальної можливості рятувати життя багатьох людей, які сьогодні не мають жодних шансів на виживання в Україні.

У суботу, 1 квітня, стартувала програма «Доступні ліки», яка передбачає реімбурсацію, тобто адресне відшкодування державою вартості ліків для хво-рих на серцево-судинні захворювання, бронхіальну астму й цукровий діабет II типу (інсулінонезалежний).

Купити такі ліки можна буде в обмеженому переліку аптек, що беруть участь у програмі реімбурсації. Вони, у свою чергу, будуть отримувати відшкодування з міс-цевих бюджетів.

Механізм, за яким відбуватимуться купівля ліків, буде таким: лікар виписуватиме рецепт не на конкретний препарат, а на діючу речовину, після чого пацієнт матиме вибір – купити препарат, рекомендований МОЗ, та отримати 100-відсоткову ком-пенсацію, або ж придбати дорожчі ліки, але отримати компенсацію лише вартості дешевого еквівалента, а решту оплатити з власної кишені.

Вечірній Київ | 6 квітня 2017 року | №13 (19247) АЗИМУТ 9

Вже є ознаки відновлення ставлення іноземних турис-тів до Києва, як до «нової туристичної дестинації»: більша частка гостей столиці прибуває сюди

самостійно або невеликими туристичними групами

МАНДРИ

Наталія ГОРДІЄНКО

Плани в київської місь-кої влади щодо розвитку і підтримки внутрішнього і зовнішнього туризму досить амбітні – повернути україн-ській столиці повноцінний статус туристичного міста.

Звичайно, наразі топ-тема ту-ристичних планів – проведення довгоочікуваного «Євробачення». І столична влада вбачає своє за-вдання в тому, аби зробити все можливе, щоб за час проведення цієї непересічної події іноземні туристи почували себе в Києві комфортно і безпечно, почина-ючи від столичних аеропортів до громадського транспорту, авто-магістралей (які наразі активно впорядковуються), готелів та численних місць харчування. А ще у сфері відповідальності міста – наповнення фанзон, євровіл-лінж, євроклаб тощо… Як і було обіцяно, вирішується питання запуску річного транспорту по Дніпру.

Планується, що «Євробачення» відвідають щонайменше 20-25 тисяч іноземних гостей. Плюс до цього – очікується ще чимало ціка-вих подій. Наприклад, в серпні буде проведено грандіозне дог-шоу, – тільки на нього очікується при-буття не менше 10 тисяч туристів.

– Ми маємо продавати «фес-тивальне» місто. Взяти, напри-клад, «Країну мрій». Я б хотів у цьому році її підтримати, з неї можна зробити візитівку Києва і України в цілому, – розмірковує начальник Управління туриз-му КМДА Антон Тараненко. – Нам потрібні й музикальні фес-тивалі формату «Атлас-уікенд»,

джазової, класичної музики. Ми підтримуємо будь-які заходи, направлені на продюсування і промоцію Києва. Вважаю, що в гастротуризмі в нас вже є один із кращих фуд-фестивалів у Євро-пі, - маю на увазі «Вуличну їжу», якій вже пора масштабуватися, бо давно переросла рамки локальної. Настав час працювати з нашими фестивалями, аби виходили на європейський рівень…

Важлива складова туризму – спортивні заходи. 2017 рік – це рік проведення Чемпіонату світу з хокею в дивізіоні 1А, чемпіонату Європи із стрибків у воду. В Києві вже проходять півмарафони, мара-фони, які теж є візитівками міста і з кожним разом вони залучають все

більшу кількість іноземних гостей: якщо в позаминулому році на такі марафони приїхали 700 іноземців, то в минулому їх вже було майже втричі більше.

На думку туристичних екс-пертів, вже є ознаки відновлення ставлення іноземних туристів до Києва, як до «нової туристичної дестинації»: більша частка гостей

столиці прибуває сюди самостійно або невеликими туристичними групами (на жаль, їх поки що не настільки багато, як хотілося б, але тенденція позитивна).

І тут важливі всі можливі турис-тичні сегменти. Тому, не зважаю-чи на те, що відповідні столичні структури зараз працюють над відновленням так званого «тра-диційного» туризму до Києва, мається також на увазі, що сто-лиця України вже давно має всі можливості (не тільки статусні, а й інфраструктурні) стати центром ділового туризму. Адже мегаполіс може похвалитися впорядкова-ними комерційними і міськими майданчиками, які готові взятися за просування не тільки власних

локацій, а й Києва, як міста для ділових зустрічей.

Що ж стосується «традиційного» туризму, то, на думку спеціалістів управління туризму КМДА, Київ – не те місто, яке треба продавати туристам на тиждень. Ідеальний

термін продажів турів – три дні (повноцінний уікенд, а потім - тур до Львова чи Одеси, тим біль-ше, що всі ці міста досить добре пов’язані один з одним). Саме в такому, оптимально туристично насиченому форматі поїздка до України буде для іноземних гостей незабутньою.

Ще один цікавий напрямок залучення туристів до Києва – паломництво. В цьому, дуже пер-спективному сегменті, міська вла-да вирішила рівнятися на досвід Греції. Про що свідчить зокрема і один із промороликів, присвяче-них древньому Києву, як столиці православ’я, що був підготовлений спеціалістами Управління туризму КМДА.

Також взятий курс на відро-дження внутрішнього туризму: з регіонів країни до столиці, на просування абсолютно нових ту-ристичних продуктів – сучасних дитячих таборів, наприклад, в Пущі-Водиці чи на Трухановому острові тощо.

За його плечима – два роки навколосвітньої подорожі. У тривалих мандрах був вантаж-ником в Ізраїлі, працював у школі для дітей-сиріт у Камбо-джі, реабілітаційному центрі для алкоголіків і наркоманів в Індії і навіть… знявся в декіль-кох фільмах у Болівуді. Він про-їхав понад 65 тисяч кілометрів автостопом і здійснив майже два десятки авіаперельотів.

– Андрію, що спонукало «пірну-ти» в мандри з головою?

– Тривалий час я працював у бан-ках – так би мовити, будував кар’єру. І настільки був цим зайнятий, що жодного разу не мав відпустки. Але життя підготувало сюрприз – мене несподівано скоротили. І я вирішив рвонути у тривалі мандри, про які давно мріяв.

– Що може в подорожах замі-нити гроші?

– Гроші замінити нічим не мож-на, але їх можна заробити. Скажімо, брати участь у різних волонтерських проектах, де тобі дадуть дах і їжу, а

можна пересуватися «стопом» і взагалі відвідувати багато місць безкоштовно.

– Можливо, мандри – це взагалі суцільний ланцюг пригод?

– Саме так. Пригоди йдуть одна за одною, разом із хвилями нових емоцій – як приємних, так і не дуже. Часто здавалося, що за один день подорожі я переживав більше, ніж за тиждень вдома. Я, мабуть, щасливий, тому що нічого серїйозного зі мною не відбувалося. Хіба що виділю похід на вулкан Мерапі в Індонезії. Вулкан сам по собі не складний і не настільки високий, але під час нічного підйому мій ліхтарик розрядився, і щоб не йти назад у сутінках, я вирішив подрімати пару годин на вершині. Вранці про-кинувся в оточенні групи туристів з Англії, які вже хвилин 15 намагалися привести мене до тями. Я настільки замерз, що не міг поворухнути ні руками, ні ногами, ні головою. Я на-віть розмовляти не міг. Кажуть, мені дуже пощастило…

Ще був випадок у В’єтнамі, коли мені прийшла ідея видертися на вер-шину скелі, аби в черговий раз насо-лодитися світанком. Тільки дертися довелося майже під кутом 90 градусів. В результаті я зірвався, проковзнув униз по кущах і впав в річку, де під вагою намоклого рюкзака ледве ви-

брався з мулу. Головне, що нічого не зламав - під самою скелею було гостре каміння.

– Ви підтримуєте зв’язок з ін-шими відомими мандрівниками?

– Так, всі ми знайомі, навіть зна-ходимо час для спілкування. Якщо не наживо, то через Інтернет. Є форуми, де ділимося досвідом, шукаємо по-рад. Особливе ж задоволення дають особисті зустрічі. Їх було чимало – із земляками, а також мандрівниками з Росії і Білорусі.

– А що порадите тим, кого ма-нить романтика мандрів?

– У кожного своя романтика. Важко сказати, де її може бути більше. Моєю романтикою є невідомість. Те осо-бливе почуття, коли стоїш на дорозі й ще не знаєш, де ночуватимеш чи коли трапиться нагода перекусити. І навіть не можеш уявити, що буде завтра. Я надто детально не планую свій маршрут і завжди залишаю місце для романтики невідомості.

– Чи є у вас країни-мрії, де хоті-лося б неодмінно побувати?

– Дуже хочу відвідати Південну Америку. А ще нині мої думки спря-мовані у бік Африки, причому до най-більш важкодоступних її частин…

Ніна ГУЦУЛ

По світу –автостопом � У СВОЇ 26 РОКІВ УЖЕ ВІДОМИЙ МАНДРІВНИК АНДРІЙ НІКОЛАЄВ ВІДВІДАВ БІЛЬШЕ ТРЬОХ ДЕСЯТКІВ КРАЇН

На «Євробачення» Київ чекає 25 тисяч іноземних гостей

ДУМКИ ВГОЛОС

Алла ШАПОВАЛОВА, голова комітету з туризму і готельної індустрії Торгово-промислової палати України:

– Кількість заяв іноземних гостей на відвідування України збільшилася. Наша країна з її багатою історичною спадщиною, унікальними і різноманітними природно-кліматичними умовами викликає в потенційних туристів чималу цікавість. З іншого боку, слід відзначити, що девальвація гривні і зниження доходів наших співвітчизників стимулювали розвиток внутрішнього туризму, що дає можливість вітчизняним готелям, ресторанам, санаторіям і перевізникам, так би мовити, «триматися на плаву».

Моє улюблене місце в Києві Анатолій КРИВОЛАП, художник, лауреат Шевченківської премії, класик українського нефігуративного живопису і пейзажу:

– Хоч бачив кращі столиці Євро-пи, але Київ для мене незрівняний, це місто мрії, творчості, що має особливу енергетику, яка не відпускає. За ландшафтом Київ не має собі рівних. Коли було добре чи погано – проводив час на схилах, дивлячись на Дніпро, небо – на висоті відчуваєш все, що відбувається навколо, незначним і тимчасовим. Сьогодні улюблений куточок для спо-глядання – біля фунікулеру. Є одне місце і в Києво-Печерській лаврі, де відкривається фантастичний вид на Дніпро і інший берег.

Раду ПОКЛІТАРУ, балетмейстер, директор і художній керівник театру «Київ модерн-балет»:

– Нічого не можу з собою вдіяти – як закохався під час свого пер-шого візиту до Києва у Поділ, так

однолюбно і продовжую ним захоплюватися. І живу тут, і працюю… Щось є чарівне в цій милій провінцій-ності 19-го століття посеред величезного мегаполісу.

Леонід КАДЕНЮК, Герой Ураїни, перший космонавт незалежної України:

– У мене є багато улюблених місць у столиці: це і Хрещатик, і всі мости міста, і Дніпро, і КПІ, і Київський університет імені Тараса Шевченка… Можна сказати, що мені милує око вза-галі весь центр столиці. Київ — одне з найстаровин-ніших міст не тільки України, а й Європи. Та більш за все я люблю Лавру. До речі, живу біля неї — на Пе-черську. Там якась особлива аура. Туди з’їжджається безліч людей з усієї нашої країни.

Вечірній Київ | 6 квітня 2017 року | №13 (19247)ВІЙНА І МИ18

Михайло КАМІНСЬКИЙ

«Вечірка» вже писала про навчаль-ні центри для вчорашніх учасни-ків АТО, ініційовані громадською організацією «Studena» у Києві та Краматорську. Нещодавно заверше-но перший етап цього проекту.

– Він мав на меті залучення ветеран-ської спільноти АТО до органів державної влади і державних інституцій, підготовку до цієї складної і відповідальної діяльнос-ті, – поінформував «Вечірку» керівник апарату КМДА Володимир Бондаренко. – Підготовлено 40 студентів. Двадцятеро із них вже пройшли стажування в різних департаментах та управліннях міської державної адміністрації. У майбутньому місто планує розширення цього проекту: запровадження певних спецкурсів, таких як антикорупційне законодавство; можли-вість стажування в різних підрозділах, аби у людей складалося комплексне уявлення про роботу державного механізму; залу-чення центрів підвищення кваліфікації державних службовців до цього проекту та збільшення терміну стажування.

Відбір був доволі жорстким, майже половина бажаючих присвятити себе державній службі змушені були зійти з дистанції.

– Ми впевнені, що ті, хто залишився, мають достатній рівень підготовки та кваліфікації, – констатувала координатор проекту «За ветеранів до влади», за-ступниця голови ГО «Studena» Оксана Іванців. – А найголовніше – почуваються цілком конкурентоздатними поруч із «ци-вільними» кандидатами. Ми в них віримо…

Чотири учасники проекту обійняли посади головних спеціалістів в державних органах. Зокрема у Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій, Мініс-терстві освіти, науки, молоді та спорту, в Секретаріаті Уповноваженого з прав людини. Двадцятеро після стажування у КМДА готуються до конкурсу на вакантні посади. Вісім ветеранів успішно пройшли практику у Донецькій військово-цивільній адміністрації. Для студентів наступної хвилі готується цікава програма стажування в Мі-ністерстві з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб.

Ось що розповів «Вечірці» один із учас-ників проекту «За ветеранів до влади», го-ловний спеціаліст з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства з питань тимчасово окупованих тери-торій Владислав Рагімов:

– За освітою я юрист. Служив у 54-й ОМБР. На війні в мене з’явився друг Єв-ген. Він був до мобілізації чиновником у Могилів-Подільському. Також юрист. Хороша, чесна людина. Коли я запитував, чому не йде працювати до приватного сектору, Женя розповідав про соціальну відповідальність, необхідність допомоги громаді… Під Дебальцевим його не стало. Згодом я дізнався про тих, кому Євген до-поміг. Чимало людей були йому вдячні… Тоді я прийняв рішення самому стати чиновником. На початку підготовки «За ВДВ» не розумів, чому держава так довго реагує на різноманітні потреби. Тепер розумію. Переді мною стоять непрості виклики – я єдиний спеціаліст галузі в новоствореному міністерстві.

КАР’ЄРА

� УЧАСНИКИ ПРОЕКТУ «ЗА ВЕТЕРАНІВ ДО ВЛАДИ» ПОЧАЛИ ПРАЦЮВАТИ НА ВІДПОВІДАЛЬНИХ ПОСАДАХ У МІНІСТЕРСТВАХ І ВІДОМСТВАХ

У лавах державної служби

Микола ПАЦЕРА

Прізвисько «Павук» Руслан Пустовойт отримав від друзів ще в дитинстві, коли на спір міг дістатися водо-стічною трубою до балкона дванадцятого поверху. Ми-нули роки, забулися дитячі витівки. Хіба могло йому спасти на думку, що в до-рослому житті прізвисько до нього повернеться?

Саме так його тепер нази-вають побратими-розвідники, з якими воює на Донбасі, за вміння проникати у ворожий стан і творити речі, дійсно гідні супермена. У цьому йому допо-магають навички з рукопашного бою та кікбоксингу (майстром спорту міжнародного класу та тренером із цього виду спорту він був до війни), а також досвід розвідника, набутий на строковій службі в десантних військах.

На фронт Руслан Пустовойт пішов добровольцем улітку 2014-го після активної участі в буремних подіях на Майдані Незалежності. Після визволен-ня Маріуполя об’єднав друзів-спортсменів у добровольчий батальйон «Патріот», з яким ви-рушив на Савур-могилу. На жаль, узаконити формування так і не вдалося, тож Пустовойт воював попервах у «Правому секторі», а згодом – у 54-му окремому розвідувальному батальйоні, провівши чимало вилазок до ворожого стану.

…У червні минулого року перед штурмом блокпоста су-противника «Білка» Руслан ра-зом із чотирма досвідченими бійцями ОРБ провели розвідку і натрапили на ворожий «секрет». Пустовойт ішов попереду, тож встиг помітити у траві розтяжку і попередити хлопців – ті заля-гли. Раптом побачив за спиною ворогів. Реакція спрацювала миттєво! Оскільки Руслан був одягнутий у сепаратистську форму, «позичену» у ворогів ще в Широкиному, він закри-чав: «Ти, собака, на кого зброю підняв! Хто старший! Бігом до мене!». Спантеличений сепара-тист покликав командира. З його відповідей розвідник зрозумів, що це – російський офіцер. На шум розмови пі доспіли й інші розвідники – трьох ворогів за-стрелили на місці, а ще вісьмох взяли в полон.

Але війна складалася для ко-мандира розвідників Пустовойта не лише з подвигів, за які його нагородили орденом «За муж-ність». 2 липня 2015 року він отримав тяжке поранення під Гнутовим.

– Моє відділення направили виявити слабкі місця в нашій обороні, – пригадує він. – Два бійці – «Сад» і «Фабер», виставле-ні у «секрет» за пару кілометрів попереду наших позицій, всти-гли повідомити телефоном, що противник, який рухався з боку окупованого Комінтернового, їх виявив і нав’язав бій. Тож їм потрібна допомога. Я з п’ятьма бійцями з кулеметом та автома-тами помчали до них на «Хамері» прямо через мінне поле. Зали-шивши машину за лісосмугою, побігли на звук стрільби і з ходу застрелили кількох сепаратис-тів, решта дременула навтікача. Ми погналися за ними, але біля лісосмуги «Фабер» нарвався на розтяжку з протипіхотної міни. Осколки буквально зрешетили чотирьох бійців, серед яких був і я… Потім мене кілька місяців «штопали» в лікарні у Дніпрі. Після лікування, як і решта хлоп-

ців, повернувся на фронт, щоб помститися ворогам.

Проте одним пораненням не обійшлося. В листопаді минулого року командир взводу Пустовойт із досвідченим сапером Сергієм Кладьком, позивний «Борець»,

та молодим сапером Мар’яном Каптованцем, позивний «Моло-дий», патрулювали територію під Широкиним. На виході з лісо-смуги Руслан помітив розтяжку, і тут же почулася кулеметна черга. Молодий боєць загинув на місці. А Руслану куля пробила ліву руку і ноги. Відповзаючи на ліктях, він відстрілювався з автомата, ще й зміг телефоном доповісти

обстановку, викликавши вогонь на ворожу висотку. Розумію-чи, що патрони закінчуються і він знесиліє, усе ж спромігся дістати гранату, аби підірвати себе, щоб не потрапити у полон. Але не зміг зубами висмикнути чеку, лише розірвав губу. Вже втрачав свідомість, коли на до-помогу прийшов «Борець». Він під кулями затис командирову руку джгутом і відстрілюючись потягнув його на собі.

Отямився Руслан лише в реа-німації маріупольської лікарні. Звідти вертольотом розвідника знову доставили в лікарню імені Мечникова. Тут із його тіла діс-тали понад 60 осколків.

Та попри тяжкі поранення Руслан знову повертається на вій-ну. І каже, що полонених більше не братиме. Тому що хоче пом-ститися за себе та втрачених дру-зів. За побратимів-спортсменів, розвідників-однополчан, зовсім ще молодого Мар’яна, у якого за-лишилося двоє маленьких дітей. А ще він хоче захистити мирне дитинство свого 10-літнього сина та 4-річної донечки. І суверені-тет дорогої йому України, який намагаються знищити вороги.

� ЦЕЙ ЗОВСІМ НЕ КРЕМЕЗНИЙ НА ВИГЛЯД ЧОЛОВІК ІЗ ПРІЗВИСЬКОМ КІНОШНОГО СУПЕРМЕНА «ПАВУК» МАЛО СХОЖИЙ НА ГЕРОЯ

«Павук» – гроза «Павук» – гроза сепаратистівсепаратистів

Розуміючи, що патро-ни закінчуються і він втрачає свідомість, усе ж спромігся діс-тати гранату, аби

підірвати себе, щоб не потрапити у полон. Але не зміг зубами ви-смикнути чеку, лише

розірвав губу.

КОНСУЛЬТАЦІЇ

Для ветеранів АТО житло може стати доступнішимВерховна Рада України прийняла закон, за яким учасники АТО можуть отримати державну підтримку при придбанні чи будівництві житла

Закон ухвалив державну підтримку, згідно з якою учасникам АТО можна буде отримати 50% державних коштів на купівлю або будівництво житла. Окрім того, законом передбачено підтримку в наданні пільгового іпотечного житлово-го кредиту, який нараховуватиметься з процентною ставкою в розмірі облікової ставки Національного банку України плюс 2 відсотки.

У разі надання кредитів за рахунок бюджетних коштів фінансовою устано-вою — виконавцем державної цільової програми будівництва (придбання) до-ступного житла – річні відсотки стано-витимуть 10%. Тож порівняно з 25% від

нинішніх вітчизняних банків подібних кредитів державна пропозиція виглядає доволі вигідною.

Як працюватиме програма держав-ної підтримки

Право на участь у програмі мати-муть ветерани АТО: що перебувають на обліку громадян,

які потребують поліпшення житлових умов та визнані такими, що мають право на доступне житло;

середньомісячний грошовий дохід яких разом із доходами членами їхніх сімей з розрахунку на одну особу не перевищує п’ятикратного розміру середньомісячної заробітної плати у відповідному регіоні.

Слід надати відповідні докумен-ти до місцевого регіонального управлін-ня Державної спеціалізованої фінансової

установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву».

Перелік об’єктів будівництва ви-значається Міністерством регіонального розвитку та будівництва України і за-значений у відповідному розділі на сайті Фонду www.molod-kredit.gov.ua

Після реєстрації заяви на отри-мання державної підтримки, надання всіх необхідних документів, обран-ня квартири в об’єкті будівництва та укладання договору про обслуговування коштів для будівництва (придбання) доступного житла громадянину необхід-но буде внести кошти на свій поточний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, в обсязі 50% вартості будівництва (придбання) доступного житла та отри-мати державну підтримку, яка полягає в сплаті державою 50% вартості норматив-ної площі доступного житла.

Вечірній Київ | 6 квітня 2017 року | №13 (19247) КИЇВ ЧИТАЄ 19

Тетяна ГУЗЕНКО, заступник директора Департаменту

суспільних комуніка-цій КМДА:

– Нещодавно на од- ному з «круглих столів» від молодих людей по- чула думку, що читати вже не модно, це ра- дянський пережиток

й навіть розваги для невдах. Нам потрібно такі погляди змінювати, аби молодь розу- міла користь читання. За статистикою, 25% молодих українських батьків читають своїм дітям всього одну книжку на рік.

Минулого року, коли ми затверджували міську цільову програму «Київ інформа- ційний», вперше була закладена ідея не тільки книговидання, а й популяризації читання. Маємо на це кошти, які завжди розподілямо після консультацій з експер-тами та Видавничою радою.

Олександра КОЛЬЦОВА, директор Фундації Дарини Жолдак:

– Останній рік ми активно займаємося розвитком дитячого читання. Проводи-ли акцію «100 тисяч книжок для сільських бібліотек». У Києві з минулого року почав курсувати автобус-бі-

бліотека «Книжкобус», який вже відвідало понад 6 тисяч дітей. Цей проект підтримує «Київпастранс», який утримує автобус, за-правляє його, надає водія.

Протягом двох місяців з бібліотеками Солом’янського ЦБС проводили експери-ментальний ігровий практикум «Як прибор-кати книжкозавра», розроблений нашими працівниками, педагогами, психологами. Завдяки йому відвідуваність дитячих бі-бліотек збільшилась на 30%.

Є позитивний досвід щодо провадження програмного забезпечення для розвитку читання в школах – це програма для перших трьох класів «Розумники» від Microsoft. Малюки на планшетах чи мобільних теле-фонах можуть вставляти літери, виправляти помилки, тренувати уважність. Там є казки, начитані дикторами, які можна використову-вати в ігровій діяльності. Сучасні технології покращують контакт нового покоління з книгою і сприяють відвідуваності бібліотек.

Тетяна ШАМАРІНА, заступник генерального директора з

питань інформаційно-бібліотечного об-слуговування користувачів Національної бібліотеки України для дітей:

– Ті, хто читають, будуть керувати тими, хто дивиться телеві-зор. Читати потрібно. Саме книга дає дитині перевагу над тим, хто не читає. Я не згодна, що сьогодні є криза в

дитячому читанні. Це криза в дорослому читанні – дорослі не читають і своїм при-кладом не показують дітям, що потрібно читати. Дитину варто нагороджувати за те, що вона читає, адже в цей час вона працює. Ми відзначаємо кращих читачів – маємо бібліотечну квест-кімнату, в якій діти від-шуковують книжкові скарби, запрошуємо бути членом дитячого журі, визначати кращі книжки і кращих письменників. До тижня дитячого читання влаштували книжковий костюмований показ сезону весна-літо-2017 для різних вікових категорій, в якому пред-

ставили героїв книг. До речі, у 2017 році наша бібліотека святкує свої 50-річчя.

Є такий національний проект «Україна читає дітям», який стартував у 2012 році. Це зустріч-читання з відомими і поважними людьми. Вони розказують, як досягли успіху завдяки читанню книжок в дитинстві.

Всі, хто приходить до нашої бібліотеки вперше, вважають, що тут нецікаво. Коли ж вони відвідують нашу незвичайну пів-торагодинну екскурсію бібліотекою, то стають нашими друзями, прихильниками і кращими читачами, яких ми зранку про-ганяємо в школу.

Саломе ЕНГИБАРЯН, завідувач відділу обслуговування Цен-

тральної бібліотеки імені Т.Г. Шевченка для дітей м. Києва:

– Ми намагаємо-ся поєднувати любов до книжки з іншими методами роботи. В нашій бібліотеці діють декілька гуртків. Поки діти щось майструють, бібліотекарі на цю ж тему, наприклад про

котиків, читають їм казки, оповідання. Раз на місяць влаштовуємо прем’єрний показ від нашого лялькового театру «Казкарик» для наймолодших. Ми знайомимо читачів з сучасними письменниками, яких сьогодні дуже багато. Раніше діти чомусь вважали що письменник – це людина, якої вже, на жаль, немає серед живих. Коли вони спілкуються з молодими письменниками, у них очі горять.

Олексій ШЕПЕТОВИЧ, головний спеціаліст з питань кни-

говидання Департаменту суспільних комунікацій:

– У 2016 році ми видали понад 30 кни-жок, з них – кілька дитячих. У співпраці з бібліотекою імені Сухомлинського ви-пустили збірку творів дітей «З Україною у

серці», збірку творів сучасних авторів для підлітків «Зелений час», дитячу поетичну книгу Лідії Новикової «Виноградна гой-далка». Одне з наших досягнень – кни-га Олени Комової шрифтом Брайля, що розповідає про українську вишиванку. В ній використана унікальна технологія. Ці книжки будуть у міських бібліотеках.

Ксенія ТАРАСЮК, головний бібліотекар по роботі з ді-

тьми ЦБС Деснянського району: – Головне, з моєї

точки зору, залучити дитину до книги впер-ше. Це відбувається в родині або в шкільній бібліотеці.

В Деснянському районі проживає 350 тисяч населення, серед

них багато дітей. На жаль, є діти, які сьогодні книжку бачать лише в шкільній дитячій бібліотеці. Тому важливо долучити до спів-праці представників освіти, батьків. Якщо діти навчаться в школі та вдома любити книжку, вони прийдуть в бібліотеку, де вже формуються їх читацькі запити. В нашому районі усього три дитячих бібліотеки, це замало. У нас велике навантаження, але є шалена кількість дітей, яким нікуди піти. Нові бібліотеки не відкриваються.

Вікторія МАЙБОРОДА, заступник директора ЦБС Дарниць-

кого району: – Сьогодні важливо

оновлювати формати роботи з читачами, по-казувати, що ми може-мо робити щось цікаве, нове. Тому проводи-мо літературні квести, кінопокази, майстер-класи, ігри. Таким чи-

ном залучаємо людей до бібліотеки і книг, і вони звертаються до нас вже як користу-вачі… В нашому районі працює публічна бібліотека сімейного читання, відкрита

2011 року – дуже сучасна, креативна, в ній завжди багато користувачів. Популярними є акції до Днів читання, наприклад, цього року ми вдруге влаштували бібліосутінки для дітей і бібліоніч для дорослих з розва-жальною програмою. Вони були присвячені святу весни і року Японії в Україні. Подібна минулорічна акція дала змогу збільшити кількість користувачів в рази.

Марія МОРОЗЕНКО, голова творчого об’єднання дитячих

письменників Спілки письменників України:

– На мою думку, важливо відродження таких форм роботи як зустрічі з письменни-ками мікрорайону чи району. Варто доно-сити і нагадувати як про сучасних авторів,

так і про призабуті імена класиків… Ми проводимо відкриті засідання творчого об’єднання, на яких запрошуємо всіх зацікав-лених – авторів, бібліотекарів, освітян. Цього місяця підготували першу сторінку творів для дітей в газету «Літературна Україна». Також подали запит в Держкомтелерадіо щодо премії Кабміну імені Лесі Українки за дитячі твори. В журі є хто завгодно, а дитячого експерта, автора чи дослідника немає. Потрібно, щоб там були люди, які розуміють, що відбувається в полі дитячої літератури. Існує проблема, коли в бібліотеки не потрапляють книги, важливі для роботи. Ми пропонуємо поділитися, які є запитувані автори, книги, що хочуть діти-читачі. Будемо намагатися це вирішити.

Євгенія ПІРОГ, дитяча письменниця та організатор

проекту «Додай читання»: – Всеукраїнська

ініціатива «Додай чи-тання» стартувала в 2011 році. Створюємо середовище для твор-чості й читання. Разом з дітьми за годину чи урок ми пишемо каз-

ки. За допомогою письменника чи худож-ника вони вигадують історію, створюють ілюстрації. А потім учасники проекту са-мотужки видають книжки, маємо вже 13 альманахів.

До книжки дитину, яка думає, що вона не читає, можна привести через емоції, заняття, яке їй подобається, – малювання, спів, танці. Був національний рекорд казкового гопаку, коли діти в образі літературних персонажів долучилися до танцювального флешмобу. Можна навіть зняти відео про книжку – це сучасний цікавий формат.

Як заохотити дитину Як заохотити дитину полюбити книгуполюбити книгу� ПРОБЛЕМА ДИТЯЧОГО ЧИТАННЯ, ВИСОКА ВАРТІСТЬ ДИТЯЧИХ ВИДАНЬ, ЗМІНИ ФОРМАТУ РОБОТИ БІБЛІОТЕК –

ПРО ЦЕ ЙШЛОСЯ ПІД ЧАС «КРУГЛОГО СТОЛУ», ОРГАНІЗОВАНОГО ДЕПАРТАМЕНТОМ СУСПІЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ

КМДА РАЗОМ З НАЦІОНАЛЬНИМ ІНФОРМАЦІЙНИМ АГЕНТСТВОМ «УКРІНФОРМ»

Як і скільки читають українські батьки з дітьми

Редакція проекту «Казкарка-Читомо» провела опитування в соціальних мережах серед батьків, які мають дітей у віці до п’яти років, про їх досвід читання. Загалом було опитано 2139 осіб з різних регіонів України, переважно це люди з вищою освітою.

Щодо періодичності читання, 50,65% опитаних зазначили, що читають дітям щодня, 23,52% – 3-6 разів на тиждень, 14,8% – 1-2 рази на тиждень. Лише 1,6% батьків не читають дітям взагалі.

У понад 40% респондентів вдома є до 50 дитячих книжок, у 29% – від 50 до 100, у майже 22% – більше 100. Менше 1% зізнаються, що не мають вдома дитячих кни-жок. Більшість опитаних батьків почали читати дітям з народження (47,6%), 27,2% – з одного року, 9,2% – з двох років, а 11,7% – навіть до народження дитини.

Найчастіше дитячі книжки купують (65,87%) або ж використовують ті, які були до народження дитини (19,6%). До бібліотеки за виданнями йдуть 4,69% опитаних, майже стільки ж – позичають у знайомих (4,49%).

АНОНС

З 17 по 21 травня у Мис-тецькому Арсеналі пройде VII Міжнародний фести-валь «Книжковий Арсе-нал». Фокус цьогорічної Дитячої програми – «Про читання і прочитання:

читати і думати».

Вечірній Київ | 6 квітня 2017 року | №13 (19247)

ЗМІНА

СИТУАЦІЯ20

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

Минуло понад 8 років відтоді, як тисячі наших співвітчизни-ків опинилися в ролі заручни-ків фінансових махінацій ТОВ King’s Capital. А у Дніпровському райсуді ще й досі припадає пи-люкою кримінальна справа, де фігурує сумнозвісний «пастор» Сандей Аделаджа.

Нещодавно до редакції «Вечірки» звернувся пенсіонер Михайло Фала-гашвілі, який ще в листопаді 2007 року уклав договір із директором ТОВ King’s Capital, членом секти «Посольства Бо-жого» Олександром Бандурченком.

– За договором я перерахував на банківський рахунок 60 тисяч гривень (за тодішнім курсом 12 тисяч доларів), – ділиться своїм горем Михайло Ілліч. – Використовуючи мої кошти, ТОВ King’s Capital зобов’язувалося через рік нарахувати партнерську винаго-роду – 25 тисяч гривень (42% річних). Проте ні обіцяних дивідендів, ні своїх грошей я так і не отримав.

Обдурених таким чином людей були тисячі. Вкладників, які почали штурмувати основний офіс (вул. Івана Франка, 4) та його філії, «зустрічали» зачинені двері.

Довгоочікувана зустріч із керів-ництвом King’s Capital відбулася 16 листопада 2008 року на Лісовому ма-сиві. Понад чотири тисячі вкладників, які переповнили залу фізкультури,

побачили… рекламний ролик, де пан Бандурченко закликав «бути спокійними». Незабаром на сцену вигулькнули хлопець і дівчина, які просили «чекати і терпіти», а також пропонували молитися, аби «благо-словення повернулося». Зважаючи на такий цинізм, обурені вкладни-ки поскаржилися правоохоронцям, які згодом порушили кримінальну справу.

В липні 2013 року кримінальне про-вадження з обвинувальним актом на-правили до Дніпровського районного суду. Справу Бандурченка об’єднали зі справою Сандея Аделаджі та інших адептів секти «Посольство Боже»…

Після декількох спроб нам пощастило вийти на зв’язок з деякими представни-ками цієї релігійної організації, проте інформації про свого «пастора» вони так і не надали. Їх «адміністратор» Наталія Зирянова, посилаючись на зайнятість, також відмовилася від коментарів. Оче-видно, керівництво секти вирішило об-межитись лише віртуальним виправдо-вуванням, розміщеним на їхньому сайті: «Важливим є той факт, що отримання кредитів відбувалося поза полем зору і сферою впливу пастора Сандея та інших членів «Посольства Божого». Більше того, навіть поза полем зору компанії King’s Capital…

Можна було б повірити таким за-явам, але ж факти – річ уперта. Якщо ТОВ King’s Capital не має жодного від-ношення до обдурених вкладників, для чого тоді його директор (член секти «Посольство Боже») укладав численні

договори з великою «армією» вклад-ників? Якщо «пастор» Сандей нічого не знав про фінансові афери, чому ж тоді опинився під слідством?

– Невиконання умов договору, укла-деного між Михайлом Фалагашвілі та керівництвом ТОВ King’s Capital, свідчить про ознаки злочину за статтею 190 Кримінального кодексу («Шахрай-ство»), – стверджує правозахисник Євген Храбров. – У моїй юридич-ній практиці був подібний випадок, пов’язаний із Вікторією Сорокопуд: перебуваючи у секті «Посольство Боже», вона ледь не втратила своє житло, яке вдалося повернути лише через суд. Щоб уникнути подібних ситуацій, треба радитися з кваліфікованими фахівцями у галузі права. У свою чергу правоохо-ронні органи повинні об’єднати в одне кримінальне провадження декілька взаємопов’язаних справ: щодо ТОВ King’s Capital, ПП King’s Capital, кре-дитних спілок «Бізнес партнерство» і «Тринадцята зарплатня», громадської організації «Духовність та Благополуч-чя», «JC&AA King’s Capital Limited». Вод-ночас влада повинна надати належну правову оцінку діяльності тоталітарних сект у незалежній державі…

Кримінальне Кримінальне відлуння відлуння «Посольства «Посольства Божого» Божого»

«Сандея піддали анафемі» Павло ФЕДОРОВ, екс-пастор «Посольства Божого»:

– Лідери протестантських об’єднань вже заявили, що Сандея піддали анафемі. Він несе всю відповідальність за людей, які стали жертвами цього шахрайства. Саме через такі фінансові махінації я й покинув «Посольство Боже». Ця органі-зація була заснована ще 1993 року. На той час вона називалася «Слово віри». Фінансові піраміди розпочалися у 2005 році. Потріб-но визнати, що ТОВ King’s Capital особисто Сандей не організо-вував. Проте, маючи вплив, він повністю підпорядкував собі все, що міг. Директор цього ТОВ Бандурченко де-факто був лише в ролі декорації. Намагаючись змотивувати свою паству щодо отримання кредитів й пере-рахування коштів на «потрібні» рахунки, Аделаджа щотижня присвячував «служіння» цій темі. Як плацдарм використовувалися численні конференції, семінари, наради й навіть молитви.

Сандей вимагав від своїх пастирів, щоб вони залучали якомога більше людей до цього процесу. А тих, які сумнівалися в оборудках, принижував і навіть виганяв зі своєї організації. На той час у «Посольстві Божому» було дуже багато членів. Близько 700 релігійних громад входили до цього об’єднання. Причому не лише в Україні, а й за кордоном.

«Це – психологічна інтервенція» Наталія АЛІКІНА, кандидат психологічних наук, судовий експерт:

– Відеозаписи, представлені на наше дослідження, свідчать про цілий комплекс методів психологічного впливу, що застосовувався в інформа-ційно-комунікативному процесі під час лекцій (проповідей) Сандея Аде-ладжі: постійне відтворення (провокація) напруженого стану когнітивного дисонансу (суперечливість почуттів та думок), лінгвістичне моделювання картини бажаного майбутнього, маніпулювання свідомістю, прийоми гіпнотичних технік, які здатні викликати стан трансу через введення у під-свідомість стратегій дії з фінансами. Це – психологічна інтервенція до осо-бистого простору людини, вторгнення в її підсвідомість, що призводить до деструктивних змін особистості. Внаслідок такого впливу відбувається послаблення самостійності у прийнятті рішень, посилюється потреба під-корятися «авторитету», зростає психологічна залежність, що стає підста-вою актуалізації дій, виконання яких лише зовні має ефект добровільності.

Петро ЗУБЕНКО

Четвертокурсник Київського національного універ-ситету будівництва й архітектури Руслан Левиць-кий створив мобільний додаток для смартфонів та планшетів, який у прямому сенсі дозволяє у звичай-ному інженерному кресленні розгледіти об’ємне зо-браження будинку з точністю до кожного поверху, оглянути екстер’єр будівлі, «зазирнути» у квартиру, «поблукати» кімнатами та коридорами.

Програма формує тривимірні моделі житлових комплексів – варто лише навести смартфон або план-шет на креслення, як воно «оживає». Причому пишеться програма інди-відуально під кожен генеральний план будівлі.

– Робити одну універсальну про-граму – те ж саме, що створювати один план квартири для всіх, – по-яснює Руслан.

Унікальність винаходу насампе-ред у тому, що він поєднав класичні уявлення про будівни-цтво з тривимірним програмуванням, яке в даному разі є практичним інструментом.

– Мені завжди хотілося поєднати функції програміста й архітектора, – зізнається студент. – Спробував – вийшло. А на створення мобільного додатку пішло десь з півроку…

– Наша спеціальність – міське будівництво і господарство – дає широкі знання на межі багатьох дисциплін, – допо-внює Руслана керівник його дипломного проекту, заві-дувач кафедри міського господарства КНУБА Алірза Мамедов. – Зокрема при вирішенні завдань на рівні міста нам доводиться самостійно створювати моделі, оскільки немає стандартних рішень. У тому, що зробив Руслан, від початку і до кінця його заслуга, ми тільки підтримували…

Де можна застосувати подібний винахід? Та де завгодно! Наприклад, з комерційною метою – при продажу квартир. Замість того, щоб будувати приміщення, забудовник може показати покупцеві свій «товар лицем», використовуючи сучасні технології. Інший варіант – при реконструкції території міста завжди проводяться громадські слухання. Аби жителі краще зрозуміли, який вигляд матиме у майбут-ньому їх квартал, треба це показати. Але одна справа – на звичайному двовимірному кресленні й зовсім інша річ – на об’ємній моделі.

Для цього можна використати, наприклад, так званий кардборд – окуляри віртуальної реальності від компанії Google. Вони забезпечують повний «ефект присутності». Їх нескладно виготовити і власноруч за кресленнями компанії – достатньо мати лист картону, оптичні лінзи, застібки-ли-пучки, а також смартфон на операційній системі Android, iOS чи Windows Phone із заздалегідь встановленим додатком.

Суть полягає у суміщенні електронної моделі з існуючою реальністю. Отримане за допомогою програми зобра-ження може виводитись на дисплей будь-яких розмірів: комп’ютерного монітора, екрана телевізора чи проектора. За допомогою інтерактивних кнопок зображення можна на-ближувати, деталізувати. Тоді навіть нефахівець будівельної галузі зрозуміє, що йому пропонують.

Поки мобільний додаток Левицького працює на андро-їдах з версією, не нижчою за 5.0. Якщо ж використовувати менш потужні пристрої, то зображення може «підвисну-ти». У майбутньому розробник має намір удосконалити свій винахід – створити версії для IPhone та розширити можливості додатку.

КОМПЕТЕНТНО

Микола ДЬОМІН, віце-президент Української академії архітектури:

– Тема, над якою працює Руслан Левицький, сьогодні дуже актуаль-на. Особливо для Києва, де складні рельєф і забудова. Перш ніж почати

щось будувати, слід добре «обкатати» проект на моделях. Власне, моделювання – це єдиний спосіб, що дозволяє прогнозувати наслідки містобудівних рішень. Нині, коли всюди переходять на комп’ютерні технології, часто бракує якісного програмного забезпечення, за допомогою якого можна було б вирішувати не тільки питання інсталяції чи аерації, але й композиції забудови міста…

Як «оживити» тривимірну модель будинку � СТУДЕНТ-КИЯНИН ПРИДУМАВ, ЯК СПРОСТИТИ ЖИТТЯ ПРОЕКТУВАЛЬНИКАМ, ІНВЕСТОРАМ І ЗАБУДОВНИКАМ

� ЯК ПОВЕРНУТИ БАГАТОМІЛЬЙОННІ ВКЛАДИ, ВКРАДЕНІ ЧЕРЕЗ КОМПАНІЮ KING’S CAPITAL?

Вечірній Київ | 6 квітня 2017 року | №13 (19247) 21СУСПІЛЬСТВО

ІНІЦІАТИВА

Druzi шукають 500 інвесторів для... ресторану

Оселимо сонце на даху Оселимо сонце на даху � ЯК ЗМУСИТИ НЕБЕСНЕ СВІТИЛО ПРАЦЮВАТИ НА ЛЮДИНУ І ЗМЕНШИТИ СУМИ У КОМУНАЛЬНИХ ПЛАТІЖКАХ

Петро ЗУБЕНКО

Вже невдовзі у Дарницькому районі Києва, на Осокорках, може з’явитися перший у столиці багатоквартирний будинок із сонячною елек-тростанцією… на даху. Реа-лізувавши проект, мешканці зможуть споживати від сонця від 15 до 20 відсотків електро-енергії. У кінцевому підсумку це дозволить не лише заоща-джувати, а й навіть заробляти на ній – продавати надлишки у загальну електромережу за так званим зеленим тарифом.

Перш ніж взятися за реалізацію проекту сонячної електростанції в ОСББ, що на вулиці Григорія Ва-щенка, 5, усе ретельно порахували. Проект виявився не з дешевих. Скажімо, розрахункова вартість панелі електростанції потужністю 30 кВт складає трохи менше 1 млн грн. Але, якщо взяти до уваги той факт, що проект окупається за 4-5 років, то гра варта свічок.

Аби не пояснювати на пальцях, голова правління об’єднання Ві-талій Бондар пропонує піднятися на дах 20-поверхівки. На відміну від багатьох інших дахів міста, що стають місцем дислокації для непроханих гостей – зальотних ворон, «березневих» котів та без-притульних громадян цей приваб-лює своєю чистотою. Невдовзі тут мають з’явитися сонячні панелі.

– У столиці таких дахів чимало, – каже Віталій Бондар. – Уявіть собі,

який непочатий край діяльності. І площа не гулятиме, і користь оче-видна. Адже крім власне панелей на даху можна розміщувати і сонячні колектори для підігріву води.

Керівник ОСББ, яке отримало ім’я за назвою вулиці, доповідає про виконану роботу: склали про-ект сонячної електростанції із від-повідними розрахунками, знайшли постачальників і технічну групу для його реалізації.

Загальні збори ОСББ підтрима-ли розміщення на даху сонячної електростанції. Нині готується документація для отримання тех-нічних умов. Об’єднання співвлас-ників багатоквартирного будинку бере участь і в цільових програмах. Зокрема у міській конкурсній про-грамі співфінансування енерго-ефективності в житлових будинках на умовах 70-відсоткової оплати з міського бюджета, а решти 30 від-сотків - оплати за рахунок ОСББ. А є ще державна програма підтримки енергозбереження.

Парадокс: незважаючи на енер-гетичну кризу, у Києві досі немає жодної сонячної панелі на бага-токвартирних будинках. Хоча у приватному секторі справи дещо кращі.

– Уряд не знає, де купити вугілля для теплових електростанцій, але стимулювати розвиток «зеленої» енергетику ніхто не поспішає. Найбільша проблема для таких проектів – це бюрократія, – зітхає Віталій Бондар.

За його словами, певну частину потрібної суми ОСББ змогло зі-брати самостійно, але все одно

шукає інвестора. Потенційно на дах можна поставити 3 панелі по 30 кВт.

– Тема енергозбереження акту-альна не лише для Києва, а й для всієї України, зауважує заступник голови постійної комісії Київ-ради з питань житлово-кому-нального господарства та па-ливно-енергетичного комплексу Лариса Дегтярьова. – Досвід цього ОСББ стане гарним прикладом для інших.

Зрештою, новітні технології дозволять заощаджувати на енер-горесурсах. Підтримуватиму цей проект. У Києві діє програма спів-фінансування енергоефективності, яку часто називають програмою «30/70». Тобто, 30 відсотків платить ОСББ, а 70 – місто. Цьогорічний кошторис програми складав 30 млн грн. Однак вже зараз добре видно, що цього замало.

Потрібно принаймні на 100 мільйонів більше. Будемо шукати джерела фінансування…

Марія КАТАЄВА

Цього року у столиці планують від-крити громадський ресторан Urban Space500. 80 відсотків його прибутку спрямовуватимуть на некомерційні проекти для Києва. Співзасновни-ками закладу мають змогу стати всі охочі, головна умова – вкласти тисячу доларів.

Urban Space500 – це перший при-клад соціального підприємництва в місті, засновниками якого стануть 500 інвесторів. Вони не просто дають гроші на відкриття ресторану, а й щокварталу мають збиратися і голосуванням оби-рати ті ініціативи, на які спрямують 80 відсотків зароблених коштів. Решта 20 відсотків використовуватиметься для роботи самого закладу. З відвідувачами навряд чи будуть проблеми: якщо ви знаєте, що витрачені вами у ресторані гроші підуть на корисну для міста справу, чи це не аргумент пообідати саме тут?

Координатором проекту є Святослав Попов із ГО «Інша Освіта», що займається неформальним навчанням. А управлятиме рестораном компанія Druzi, в Києві вже є три її кафе. Обіцяють повноцінне меню, з різноманітними стравами, напоями. Крім того, на майданчику Urban Space500 без-коштовно проводитимуть лекції, зустрічі, дискусії, присвячені місту. Працюватимуть книгарня, крамниця, також радіо Urban Space Radio, яке фахово розповідатиме про урбаністичні та суспільні проекти столиці.

Urban Space500 діятиме за моделлю Urban Space100 – закладу, який відкрився у Івано-Франківську в грудні 2014-го. Його співзасновниками стали відповідно 100 інвесторів. Це підприємці, громадські діячі, навіть студенти. За ці два роки у просторі Urban Space100 відбулося понад 500 подій. Його відвідали більш як 20 тисяч гостей, вдалося зібрати понад півмільйона гривень на реалізацію 38 проектів. Серед них фестиваль сучасного танцю, дитяча архітектурна школа, видання книг, ство-рення веломайстерні, питний фонтанчик тощо. До проекту Urban Space500 вже долучилися 20 небайдужих киян. Нині шукають приміщення для закладу. Від-крити його планують у серпні-вересні 2017-го. Стати співзасновниками столич-ного громадського ресторану можуть всі охочі, які готові пожертвувати на добру справу тисячу «умовних одиниць». Зна-йти докладну інформацію про проект та подати заявку можна на сайті http://urbanspace500.com.ua.

ДУМКА

Яна ІБРАГІМОВА, підприємець, співзасновник Urban Space500:

– У мене є свій бізнес. Але участь у цьому проекті надає нові можливості й для мене, і для суспільства. Моя особиста мотивація – вважаю, що саме від суспільства залежить наше майбутнє. Напрямок соціаль-них інновацій зараз дуже акту-альний у всьому світі. При Всес-вітньому економічному форумі в Давосі ще 2006 року створили окремий фонд і форум со-ціальних підприємців. Urban Space500 має зрозумілу модель, механізм роботи і спрямований на розвиток міста. Він поклика-ний об’єднати активних киян, які прагнуть змін.

ДО ТЕМИ

Майбутнє – за альтернативною енергетикою Протягом останніх чотирьох років в Україні спостеріга-ється зростання потужностей альтернативної енергетики. Про це «Вечірка» дізналася в Мінрегіонбуді.

За даними міністерства на кінець 2016 року, було встановлено 1117 МВт потужностей відновлюваної енергетики, які виробля-ють близько 1 відсотка електроенергії в Україні.

За оцінками експертів, економічно доцільний потенціал впро-вадження альтернативних джерел енергії в Україні у найближчі 10-15 років оцінюється в 16-22 ГВт, тобто має зрости приблизно у 20 разів.

* * * «Укргазбанк» почав надавати фізичним особам кредити

на купівлю і встановлення «домашніх» сонячних електро-станцій, сонячних колекторів та теплових насосів під 0,01% річних. Максимальна сума кредитування становить 1 мільйон гривень на термін до п’яти років.

Домашня сонячна електростанція, вважають в банку, це ре-альна можливість забезпечити енергетичну незалежність.

Голова правління ОСББ

Віталій Бондар

Кавуни припливуть до столиці Такі делікатні і вразливі плоди південних по-лів, як кавуни та дині, споконвіку намагались доставляти з херсонських степів не суходолом, а більш дешевим і зручним водним шляхом – везли делікатеси баржами вверх по Дніпру до самого Києва.

Та, на жаль, занепад вітчизняного річкового суд-ноплавства призвів до майже повного припинення річкових перевезень. Тож кавуни вже чимало років доставляються в столицю автотранспортом, та ще й не надто впорядкованими трасами. Такі перевезення були дорогими і далеко не кращим чином позначалися на кінцевій якості продукції, що мандрувала майже через всю країну. Але схоже, що вже в нинішньому літньому сезоні в доставці баштанних та овочів до столиці з півдня настануть суттєві зрушення.

В епіцентрі «кавунного краю» – місті Гола Пристань, що на Херсонщині, найбільша зернотрейдерська ком-панія країни «Нібулон» в ході спорудження зернового терміналу розв’язує заодно і «кавунову проблему». Адже новозбудований термінал з причалами можна використати не лише для відвантаження зерна. Тим паче, що, як дізналася «Вечірка», на суднобудівному заводі компанії в Миколаєві вже завершується спо-рудження кількох буксирів і барж.

Тож генеральний директор компанії Олексій Вада-турський має всі підстави стверджувати, що «Нібулон» «транспортуватиме херсонські кавуни по Дніпру до Києва». А голова Херсонської облдержадміністрації Андрій Гордєєв додав до цього, що з урахуванням та-кого сприятливого фактора місцеві сільгоспвиробники подбають про зростання обсягів зборів баштанних та овочів. За його словами, херсонські кавуни та дині, інші дари південних ланів, доставлені до Києва вод-ним шляхом, будуть реалізовуватися через мережі великих торговельних фірм, з якими вже ведуться перемовини щодо постачання вітамінної продукції.

Наталія ГОРДІЄНКО

НОВИНА

СПОРТ-ТАЙМ22 Вечірній Київ | 6 квітня 2017 року | №13 (19247)

КУМИРИ

П‘ЄДЕСТАЛ

2017-го «Динамо» (Київ) відзна-чає 90-річчя. У рамках святкування ювілею вболівальники столичного клубу мали чудову нагоду зустрітися з колишніми гравцями «зіркової» команди – Володимиром Мунтяном і Володимиром Безсоновим. Ветерани пригадали свої перші тренування, найбільш пам’ятні голи та матчі, а також визначили найголовніші про-блеми клубу.

– Як ви потрапили у київське «Ди-намо»?

Володимир Мунтян: Відчуття не пе-редати словами – справдилася моя най-більша мрія. Я тоді навчався у 9-му класі, але цю подію не забуду ніколи в житті. Мені сказали прийти на стадіон об 11-й ранку, і звідти автобус мав забрати нас на тренування. Я приїхав заздалегідь, став за деревом та спостерігав. Почали збиратися дублери: Сосніхін, Рудаков, Медвідь… Потім з’явилася основа: Сабо, Біба, Лоба-новський, Базилевич... Я не наважувався навіть близько підійти. А автобус рівно об 11-й поїхав на базу без мене... Звісно, засмутився, та на щастя за тиждень зустрів Толю Бишовця, який сказав, що про мене питали. З другої спроби свого шансу я вже не втратив…

Володимир Безсонов: Мені було трохи важче потрапити у «Динамо», адже сам я із Харкова. Запрошення до київського клубу отримав на початку весни, ще навчаючись у випускному класі. Вранці повідомили, що мною цікавляться зі столиці, а ввечері я вже збирав валізи. До закінчення школи залишалось лише 2 місяці – це були най-довші місяці у моєму житті…

– Ви брали участь у переможних розіграшах Кубка Кубків (Володимир Мунтян – 1975 року, Володимир Безсо-нов – 1986 року), як вам вдалося стати найкращими на континенті?

Володимир Мунтян: Нам довелося грати проти мюнхенської «Баварії». До Мюнхена прилетіли після важкої гри в Єревані – там нас просто розтерзали, було троє або четверо травмованих. Наступного дня дивитися нашу передматчеву розминку приїхали представники «Баварії». А нас на тренування вийшло лише 8 футболістів… Вони подумали, що обіграють нас легко й невимушено. А коли почалася гра, побачили справжнє «Динамо». У матчі-відповіді ми не мали права програти. А ще, зізнаюся, Блохін забрав у мене один гол: я був штат-ним виконавцем штрафних ударів, а тут до

мене підходить Олег і каже, мовляв, дай мені пробити, відчуваю, що заб’ю. Я віддав м’яча, і він забив!

Володимир Безсонов: Ми грали про-ти мадридського «Атлетико». У нас був ідеальний склад. Шість протистоянь з дев’яти, включаючи фінал, ми перемогли з різницею у три і більше голів. Перепро-шую за самовпевненість, але того сезону я відчував, що у світі немає команди, сильнішої за нас. Ми могли перемогти будь-кого і будь-де…

– Який гол вам запам’ятався най-більше?

Володимир Мунтян: Мій єдиний гол, який забив головою. Сталося це у виїзному матчі проти донецького «Шахтаря». Прига-дую, як журналісти писали, що я вистрибнув вище всіх і відправив м’яча у кут воріт...

Насправді, він просто влучив мені у голову, і я при цьому примружив очі, тож навіть не бачив, куди летить м’яч.

Володимир Безсонов: А я пригадую свій гол на одному міжнародному турнірі в Іспанії. Тоді мене почали залучати до основ-ного складу. Я отримав м’яч у центрі поля і побіг до воріт суперника. На мене вибіг захисник, я прокинув «кулю» йому поміж ніг і просто оббіг. Тим самим прийомом обіграв ще одного захисника і вийшов «на побачення» з воротарем. Але і страж воріт досить широко розставив ноги. Гріх було цим не скористатися (посміхається)… На моє здивування, іспанські вболівальники всі, як один, встали з місць, дістали білі носовички і почали розмахувати ними. Так вони виявили свою повагу до мене.

– Хто з нинішнього складу «Динамо» міг би потрапити до київського клубу зразка 1975 або 1986 років?

Володимир Мунтян: Нинішнім дина-мівцям потрібно дуже багато працювати, аби бодай наблизитись до того складу.

Володимир Безсонов: Мені важко на-звати когось…

– Чого зараз не вистачає «Динамо», аби бути серед провідних клубів Європи?

Володимир Мунтян: Звісно, Валерія Лобановського. Це людина-легенда, він би і склад підібрав, і гру б налаштував…

Володимир Безсонов: Зараз багато говорять про мотивацію футболістів. Я взагалі не розумію, що таке мотивація у роботі. Тобі подобається футбол – ти граєш, не подобається – забираєшся геть. Я б радив молодим футболістам думати про гру, а не про гроші…

Підготував Олександр ПИРЛИК

ММУНТЯН УНТЯН –– БЕЗСОНОВ: БЕЗСОНОВ:«Динамо» не вистачає «Динамо» не вистачає Лобановського Лобановського і і відповідального відповідального ставлення футболістів…»ставлення футболістів…»

Олександр ПИРЛИК

Розпочалася вона з оголо-шення переможця категорії «Олімпійська надія Украї-ни». Нагородити володаря статуетки у цій номінації прийшли Віталій Кличко та Ірина Мерлені. Більшість голосів, а з ними і приз, діс-талися чемпіонці ІІ зимових юнацьких Олімпійських ігор із біатлону Христині Дми-тренко.

У номінації «За відданість спор-ту» переміг засновник музею фут-болу і клубу уболівальників футболу в Одесі Еммануїл Ганєв.

«Спортивною славою» цього року визнали гандболістку Ларису Карлову (дворазова олімпійська чемпіонка – 1976 року у Монреалі та 1980 року у Москві) і каноїста Андрія Химича (олімпійський чемпіон 1964 року у Токіо).

Окремої уваги удостоїлися спортсмени неолімпійських видів,

яких об’єднали в номінації «Разом з олімпійцями». За першість у цій категорії боролися чемпіонка і ре-кордсменка світу з пауерліфтингу Лариса Соловйова, чемпіон Євро-пи з більярдного спорту Віталій Пацура і чемпіонка світу з шахів Ганна Музичук. Саме остання і стала переможницею.

З особливою гордістю оголошу-вали номінацію «Сильні духом», де були представлені спортсмени-па-ралімпійці: чемпіон XV літніх Пара-лімпійських ігор у Ріо-де-Жанейро з плавання Дмитро Залевський, во-лодар 5 золотих і 3 срібних медалей XV літніх Паралімпійських ігор в Ріо-де-Жанейро з плавання Максим Кріпак і чемпіон XV літніх Пара-лімпійських ігор в Ріо-де-Жанейро з настільного тенісу Віктор Дідух. Статуетку отримав Максим Кріпак.

Кращими спортсменами за версією українців в номінації «Народний вибір» стали чемпіон Олімпійських ігор в Ріо з веслуван-ня на каное Юрій Чебан та бронзова призерка Олімпіади-2016 з худож-ньої гімнастики Ганна Різатдінова.

У номінації «Краща команда року» перемогла жіноча збірна України з фехтування на шаблях у складі Ольги Харлан, Аліни Кома-щук, Олени Кравацької та Олени Вороніної. Щоправда, за нагоро-дою прийшла тільки лідер збірної Ольга Харлан, решта спортсменок знаходяться на змаганнях. Компа-нію шаблісткам в номінації склали каноїсти Тарас Міщук та Дмитро Янчук і жіноча збірна України з синхронного плавання.

Кращим тренером визнали особистого тренера Юрія Чеба-на В’ячеслава Сорокіна. Разом з ним номінувалися особистий тренер Олега Верняєва Геннадій Сартінский і тренер збірної Укра-їни з фехтування на шаблях Олег Штурбабін.

А головну інтригу, як завжди, розкрили в кінці церемонії, ого-лосивши кращих спортсменку і спортсмена року. За версією академіків Спортивної академії України, ними стали шабліст-ка Ольга Харлан і гімнаст Олег Верняєв.

«Спортивний Оскар» у Ольги Харлан та Олега Верняєва� У КИЄВІ НА НСК «ОЛІМПІЙСЬКИЙ» ВІДБУЛАСЯ ЦЕРЕМОНІЯ НАГОРОДЖЕННЯ «ГЕРОЇ СПОРТИВНОГО РОКУ–2017»

Тимощенко переміг на етапі Кубка світу У Каїрі (Єгипет) завершився етап Кубка світу із сучасного п’ятиборства. Тріумфатором змагань став срібний призер Олімпіади в Ріо киянин Павло Тимощенко.

Протягом усього етапу наш співвітчизник був лідером зма-гань. На першу сходинку п’єдесталу Павло Тимощенко підняв-ся, маючи у своєму активі 1420 очок. Другим з 1408,3 очка став п’ятиборець із Франції Валентин Прадес. Німецький спортсмен Фабіан Лібіг з 1407 очками – на третьому місці. Наступний етап змагань прийматиме угорський Кечкемет з 4 по 8 травня.

Студентам не було рівних У басейні спортивного комплексу «Наука-Спорт» проходив чемпіонат столиці з плавання «Містер Батерфляй» за програ-мою VI Київської міської спартакіади «Здоровий киянин».

Традиційні категорії були розділені за віком – від 35 до 75+ років. Традиційно в змаганнях брали участь представники під-ростаючого покоління, для яких була створена окрема категорія «Юний Спартаківець».

Формат турніру передбачав, що кожна з категорій виставляє спортсменів на чотири види дистанцій: жінки 25 метрів, 50 ме-трів вільним стилем, чоловіки 50 метрів вільним стилем, чоло-віки 100 метрів – комплексом та змішана естафета (2 чоловіки і 2 жінки). Серед тих, хто брав участь у турнірі, – команди Націо-нального медичного університету ім. О. Богомольця, «Укртранс-газу», «Укргазтехзв’язку», ДП «Антонов», «Київенерго».

Змагання розпочалися із запливів юних спартаківців, потім на старт вийшли чарівні жінки та справжні чоловіки, а фінішував чемпіонат розіграшем «Кубку виклику» в естафетному плаванні 4х25 у віковій категорії до 35 років. Як і два роки тому, першість вибороли студенти НМУ ім. О. Богомольця.

Володимир Мунтян

Володимир

Мунтян

Володимир

Безсонов

Володимир Безсонов

ТАБЛО

Вечірній Київ | 6 квітня 2017 року | №13 (19247) 23АСОРТІ

виставки

ВЕЛИКОДНІЙ ЯРМАРОК НАРОДНОГО МИСТЕЦТВА

8-9 квітня з 11.00 до 19.00 Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара» запрошує на Великодній ярма-рок народного мистецтва «Весна іде – нам красу несе». Майстри з різних куточків України про-тягом цілої зими створювали традиційні та нові рукотворні вироби. Спеціально до ярмарку вони підготували великодньо де-коровані мистецькі твори. Ними ви зможете прикрасити до свята свій дім та зробити подарунки для рідних.

АМАЗОНКА – БОГИНЯ СТЕПУ

В Національному музеї Тараса Шевченка працює персональна виставка Петра Антипа «Амазон-ка – богиня степу». Архетипний образ амазонки з’являється в тво-рах Петра Антипа ще на початку 2010-х років. Проте цей образ еволюціонує від переживання особистісної трагедії в картині «Пе́нтесілея, Ахіллес і Терсіт», (2012) до узагальненого образу Володарки степу (недарма вона – «богиня» в інтерпретації автора), починаючи з 2014 року. До експо-зиції увійдуть створені в Донбасі довоєнні та нові скульптурні й живописні роботи митця, що з’явилися на світ після його ви-мушеного переїзду до Києва в 2014 році.

концерти

СОЛЬНИЙ ВИСТУП ILLARIA

8 квітня співачка ILLARIA дасть великий сольний концерт в столичному клубі ATLAS. Фі-налістка національного відбору пісенного конкурсу «Євробачен-ня-2017» представить свою нову програму з запальними танцями і нестримним потоком енергії. Нові та вже відомі композиції з альбомів «Вільна», «13 місяців», «Подих» та «Я жива».

КРУТА КЛАСИКА 11 квітня о 19.00 у Національ-

ному академічному драматич-ному театрі імені Івана Франка виступатиме Андрій Гаврилов зі своєю програмою «Крута класи-ка». Його називають генієм, вір-туозом, диваком, скандалістом. Він є одним із найвпливовіших

піаністів світу. На його рахунку десятки престижних нагород, тисячі виступів і стільки неймо-вірних подій.

театр

СЕРПЕНЬ: ГРАФСТВО ОСЕЙДЖ

9 квітня о 19.00 на сцені Молодого театру йтиме ви-става «Серпень: Графство Осейдж». Вони питимуть віскі та з’ясовуватимуть стосунки, гумор спогадів захлисне їх з головою, але вони змагатимуться у тому, чия доля найбільше зламана. Бар-бара – улюблена донька батька, ідеальна жінка, котру чоловік кидає заради студентки, а дитину вимінює на наркотики. Айві – та, хто знаходить свій спокій лише в обіймах свого ж кузена, так само наляканого світом, як і вона. Керен – мрійниця, яка живе за правилами глянцевого журналу. Щоб її світ залишався таким же ідеальним, вона навіть готова вдавати, що не помічає, як її зраджує коханий. Як сильно людина може заплутати вузол власного життя заради того, щоб віднайти своє щастя?

кіно «КРАСИВО ПІТИ»

Країна: США. Режисер: Зак Брафф. У ролях: Джої Кінг, Морган

Фріман, Алан Аркін, Майкл Кейн, Метт Діллон, Енн-Маргрет.

Тривалість: 1 год. 36 хв. Вікові обмеження: 12 років. Їх невеселе життя складається

в основному з сидіння на лавці в парку, критики нинішньої молоді та годування голубів. Втомившись від буденності, трійця пенсіонерів вирішує хоча б піти з цього життя красиво. Ідея дідусів полягає в тому, що їм всього лише потрібно... погра-бувати банк і чкурнути у Вегас!

«ПРОЦЕС» Країна: Естонія, Польща, Чехія. Режисер: Аскольд Куров. У ролях: Олег Сенцов, Дмитро

Дінзе, Наталя Каплан, Геннадій Афанасьєв, Олександр Кольченко.

Тривалість: 1 год. 10 хв. Вікові обмеження: 16 років. Олег Сенцов – український

режисер, активіст Євромайдану і уродженець Криму. Після анексії півострова Росією він став ак-тивним супротивцем окупації. У травні 2014 року ФСБ заарешту-вала Сенцова, звинуватила його у плануванні терактів і вивезла до Москви. Після року ув’язнення його було засуджено до 20 років колонії – попри те, що свідоцтва з боку звинувачення були надані під тиском, а докази у справі – від-сутні. Олег Сенцов своєї провини не визнає.

АФІШАПРОГНОЗ ПОГОДИ

Сильнахмарність

Атм. тиск 740Вітер (м/с) 4,8

Вологість повітря (%) 54

Відчувається +13о

четвер, 6.04

+14о

Хмарно, з проясненнямиАтм. тиск 737 Вітер (м/с) 1,3

Вологість повітря (%) 69

Відчувається +13о

п’ятниця, 7.04

+13о

Хмарно, невеликий дощАтм. тиск 741Вітер (м/с) 2,9

Вологість повітря (%) 82

Відчувається +8о

субота, 8.04

+9о

Хмарно, з проясненнями Атм. тиск 748Вітер (м/с) 5,5

Вологість повітря (%) 31

Відчувається +5о

неділя, 9.04

+9о

6 квітня у православній церкві вшановується пам’ять святих Якова і Захара. Цього дня активно готува-лися до Благовіщення. Вважалося, що саме 6 квітня можна покаятися в гріхах і отримати право відві-дувати храм, в який не пускали тих, на кому висить тяжкий гріх.

У ніч на Благовіщення треба вивісити мокрий рушник. Якщо він висохне до ранку – чекай ба-гатого врожаю. Якщо залишиться мокрим – прикмета до того, що влітку буде неврожай.

7 квітня – Благовіщення. Третє за значенням народно-релігійне свято після Великодня і Різдва Христового. Його встановлено в пам’ять одержання Дівою Марі-єю благої вісті про те, що вона стане Божою Матір’ю. В Україну свято прийшло з утвердженням християнства. В народі одержало назву третьої зустрічі весни (після Стрітення і Сорока Мучеників). Вважається, що весна в цей день остаточно поборола зиму.

Яка погода на Благовіщення, така і на Великий день, Гарна погода — гарний врожай.

Благовіщення без ластівок — холодна весна.

9 квітня – Вербна неділя. Вхід Господній в Єрусалим. Це велике свято, яке відноситься до числа дванадцяти, тобто до 12 найго-ловніших. Його виникненню теж послужили біблійні оповіді: Ісус в’їжджав до Єрусалима на віслюку, люди встеляли йому шлях пальмо-вим гіллям, тим самим вітаючи Спасителя. Оскільки у нас пальма не росте, то з давніх часів в Україні було прийнято святити вербу, якій приписується магічна сила. Цією вербою лікують головний біль, пропасницю, ревматизм, шлункові захворювання тощо.

11 квітня – Святого Марка. У цей день народ масово відправ-лявся в березові гаї. Вважалося, що саме цього дня березовий сік не тільки особливо смачний, але також має чудодійну силу. Тому зібраним соком знахарі часто лі-кували хворих.

Хмари вранці скупчилися у вигляді своєрідних гір – до вечора чекай дощу.

ТРАДИЦІЇ

Про козаків «Козак» і «казах» похо-

дять від тюркського «қазақ» – вільна, незалежна людина. У козаків існували свої

«держави»: Військо Запорозь-ке (пізніше — Гетьманщина), Військо Донське, Уральське військо, Червлений Яр. Козаки часто відособляли

себе. У складі козацьких фор-мувань були черкеси і тюрки. У багатьох переписах «козак» до сих пір згадується в якості окремої народності. Козаки як особливий стан

існували не тільки на Русі. Ко-заки були також на службі Речі

Посполитої. Прообразом козаків в Угорщині були секеї.

Нацистські ідеологи вважа-ли козаків нащад-ками остготів, а тому істинними

арійцями. Освоєння і за-

воювання Сибіру здійснювалося пе-реважно за рахунок

козацьких загонів. Тому більшу частину Росії

можна було назвати козацькою «Україною». Найстаріша козацька «дер-

жава» — Червлений Яр – була поглинена Військом Донським, а єдиний верф на Хопрі в при-станському містечку була зни-щена Петром I, хоча пізніше відновлена. Одне з найкрасивіших

козацьких міст — Новочеркаськ. Воно сплановане за зразком кращих європейських міст: з широкими проспектами, пло-щами і бульварами.

ЦІКАВО

СМАЧНОГО!

Класичний пісний гороховий суп-пюреЦей рецепт горохового супу називається класичним тому, що він найпростіший у приготуванні. Для цієї страви не потрібно особливих навичок або незвичних продуктів. Такий простий і смачний супчик дуже добре підходить не тільки для пісного, а й для ді-єтичного харчування тих, хто хоче схуднути або стежить за своєю вагою.

Інгредієнти: 300 г гороху, 1500 мл води, 30 г кореневої селери, 20 грамів кореня петрушки, 1 ріпчаста цибулина, 1 середня морква, 50 грамів рослинної олії, 2 щіпки солі, мелений коріандр, кріп за смаком (для подачі).

Приготування: Для того, щоб приготувати такий суп, потрібно

заздалегідь замочити горох у воді. Мінімум на п’ять годин, але можна поставити на ніч, так буде зручніше, зранку можна відразу починати готува-

ти. Спочатку потрібно поставити варитися горох. Це займе півтори-дві години. В цей час займіться підготовкою решти продуктів. Порізати довгою со-ломкою коріння селери і петрушки і додати його до гороху, який повинен в цей час закипіти. Пам’ятайте головне — не солити! У цей час цибулю порізати дрібними кубиками, а моркву натерти на крупній тертці. Ці порізані овочі смажити на рослинній олії до золотистого кольору. У той час, коли горох буде майже готовий, додати в суп цибулю, моркву і залишити доварюватися все разом. Після того, як страва трішки охолоне, за допомогою блендера перетворити все в пюре. І лише після цього посо-лити і знову довести до кипіння. Подавати суп, трохи посипавши подрібненою зеленню кропу і не забудьте про незмінний компонент горохового супу – підсмажені гріночки.

Посполикозаківсекеї.

ідлкто

арій

воюздірева

козацькбільшуб

Вечірній Київ | 6 квітня 2017 року | №13 (19247)В КІНЦІ НОМЕРА24

Засновник: Київська міська радаВидавець: КП «Вечірній Київ»Свідоцтво: КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 рокуВ. о. головного редактораМаксим Філіппов

Адреса: 01001, м. Київ–1, вул. Володимирська, 51-бТелефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93E-mail: vk1906@ukr.netПередплатний індекс: 37607

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51-б Тел.: 234-21-84, 234-27-39Факс: 235-61-48 Відділ розповсюдження та реалізації: Тел. 235-23-34Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газе-ти. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Що турбує» публікуються на правах реклами. Рукописи не рецензуються. Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14 Замовлення: 53497 Заг. наклад: 96 000.

Читайте нас в інтернеті: www.vechirniykiev.com.ua

КИЇВ І КИЯНИ ФОТОВЕРНІСАЖ

портова споруда для

ремонтуатака

пухната маса з

бавовни (медич.)

болотний птах, у єгиптян

священний

італ. поет «Божествен-на комедія»

урочистий вірш

східний платан

туфлі для хати

геод. інстру-мент

кістковий наріст на

голові

богиня зла-годи, любові

(міф.)

сад Адама і Єви

дошка (стар. грецьк.)

богиня миру (міф.)

доглядає за собаками

фран. скульптор

«Мислитель»

відрізок дис-танції

ринок това-рів, цінних паперів, золота

тканина для верхнього

одягу

переможець, кумир

допоміжний мист. твір

нагрівний елемент в

саунах

висловлюван-ня – смислова

єдність

людина від 13 до 19

років

страх

термін спла-ти боргу

населений пункт

телеграфний апарат

єгип. бог темряви

пласт однорідної речовини

мінерал (фосфатні добрива)

високовул-канізований

каучук

франт

керівник

надмірно акуратна людина

дорога в парку

бамбуковий ведмідь

гарнітура шрифтів

(друк.)

один з осно-вних ударів у

тенісі

спортивний біг

держак шпаги

СКАНВОРД

Склала Оксана БАРКІНА

Фото Олексія ІВАНОВА

Як працюватиме міський пасажирський транспорт під час проведення «Київського напівмарафону – 2017»

У зв’язку з проведенням у столиці спортивно-масового за-ходу «Київський напівмарафон – 2017» та з метою орга-нізації безперебійної роботи пасажирського транспорту і забезпечення перевезення пасажирів вносяться зміни у роботу деяких маршрутів міських автобусів і тролейбусів.

Так, з початку руху у суботу, 8 квітня до 22.00 09.04.2017, у зв’язку із закриттям руху транспорту на вул. Петра Сагайдачного (з 05.00 до 24.00) та Контрактовій площі (з 06.00 до 22.00) за погодженням з ГУ НП в м. Києві буде організовано рух: автобусів маршруту № 62 від Ботанічного саду до вул. Петра

Сагайдачного за діючим маршрутом, далі – вул. Андріївська – вул. Набережно-Хрещатицька – Боричів узвіз – Володимирський узвіз, далі за діючим маршрутом; автобусів маршруту № 114 в напрямку зал. вокзалу «Цен-

тральний» від вул. Милославської до Набережно-Хрещатицької за діючим маршрутом, далі Боричів узвіз – Володимирський узвіз, далі за діючим маршрутом; автобусів маршруту № 115 від залізничного вокзалу «Дарниця»

до вул. Спаської за діючим маршрутом, далі – вул. Волоська – вул. Іллінська – вул. Набережно-Хрещатицька, далі за діючим маршру-том (схема додається).

У неділю, 9 квітня у зв’язку з проведенням спортивного заходу (пробігу) за маршрутом: Контрактова площа – вул. Сагайдачного – вул. Боричів узвіз – Набережне шосе (до Дніпровського узвозу) – Набережне шосе – вул. Набережно-Хрещатицька – Гаванський міст – вул. Набережно-Рибальська – просп. Степана Бандери – міст ім. Г. Фукса – вул. Труханівська – Парковий міст – Набережне шосе – Поштова площа – вул. Сагайдачного – Контрактова площа (орієнтовно з 08.00 до 14.00) за погодженням з ГУ НП м. Києва організувати рух: автобусів маршрутів № 21, 157 в напрямку ж/м Троєщина без

заїзду на вул. Вербову; автобусів маршрутів № 62 від Ботанічного саду до Європей-

ської площі; автобусів маршруту № 73 в напрямку вул. Милославська по

трасі: ст. м. «Героїв Дніпра» – просп. Оболонський – просп. Степана Бандери – міст ім. Г. Фукса, далі за діючим маршрутом; автобусів маршруту № 114 на ділянках від вул. Милославської

до зал. ст. «Зеніт» та від залізничного вокзалу «Центральний» до стадіону «Динамо» ім. Лобановського; автобусів маршруту № 115 від залізничного вокзалу «Дарниця»

до станції метро «Либідська»; тролейбусів маршруту № 29 від ст. м. «Дарниця» до вул. Ми-

лославська; тролейбусів маршруту № 30 на ділянках від вул. Милославської

до ст. м. «Дарниця» та від вул. Кадетський гай до ст.м. «Петрівка»; тролейбусів маршруту № 31 від вул. Милославської до ст.м.

«Дарниця»; тролейбусів маршруту № 34 від вул. Північна до просп. Сте-

пана Бандери; тролейбусів маршруту № 47 від ст. м. «Мінська» до просп.

Степана Бандери. Рух автобусів маршрутів №№ 21, 73, 101, 114, 150, 157, 234,

550 в напрямку ж/м Троєщина організовується по правій смузі зустрічного напрямку просп. Степана Бандери, мосту ім. Г. Фукса та просп. Генерала Ватутіна.

P.S. Карти-схеми руху міського пасажирського транспорту під час проведення «Київського напівмарафону –

2017» дивіться на сайті vechirniykiev.com.ua

НА ЗАМІТКУ