Зміст - Гімназія №315 м.Києваschool315.kiev.ua/docs/jurnal/jurnal-2.pdf · 7 Перший раз в перший клас... (Поради батькам першокласників)

Інформаційно�публіцистичне виданнягімназії №315 м. Києва

Вересень, 2006 р.

Головний редактор: О. О. Бірюк

Редакційна колегія: Л. В. Достав,Л. Ф. Коновалік, Н. С. Замліла

Н. М. Максимова, М. Ю. Захарова

Дизайн: Н. Г. РашевськаФото: Г. В. Кокін

Номер підписано до друку 15.08.2006 р. Формат 60х84/8. Папір 90 г/м2.

Ум.�др. арк. 9,63 Обл.�вид. арк. 1,29Тираж 1 500 пр. Зам. № 355/Б

Адреса редакції: вул. Кутузова, 18/7, офіс 709

Київ УКРАЇНА 01133Тел./факс (044) 284�74�01

Тел.: 286�36�54, 286�13�45 501�63�58

e�mail: [email protected]

Друк: ТОВ «Софія�А» вул. Обсерваторна, 12 б

Київ 04053 Тел.: (044) 272�28�52

2005–2006 навчальний рік

Слово директора2 Гімназія крокує вперед

Знайомство з батьками3 Слово подяки24 Народний танець, як фактор сьогодення26 Про творчість і книги28 Спогади будуть теплими...

Будні і свята4 Перше вересня12 Представляємо країни світу13 Будни и праздники нашей гимназии14 Наші будні та свята!42 Випуск дев'ятих класів48 Випуск 200652 Медалісти

Поради психолога7 Перший раз в перший клас... (Поради

батькам першокласників)41 «Важкі» діти у школі і сім'ї56 Що робити, коли я не знаю, що буде після

закінчення школи?

Про нас8 Початкова ланка освіти – це фундамент

шкільного навчання

Батьки про школу10 Оаза знань39 Вдалий вибір40 Нехай ми зовні не прекрасні, але в душі красиві точно

З класом класно11 Наш неповторний 37В27 Miй найкращий 67Б34 Подорожі 67В класу по Україні36 Я навчаюся в гімназії37 Школа – рідний дім38 Роздивляючись фотографії

Спорт16 Водяний світ17 Ода басейну, або «обіцяного десять років ждуть»29 Найкращий намет

Партнери18 Гімназія №315 і її міжнародні проекти19 Діти єднають народи (україно7французька дружба)

Наукова робота20 НТУ «Джерело» 5 років!22 МАН – це важко, чи цікаво?23 ХІV Міжнародна Конференція «Intel7Авангард»

Обмін досвідом30 Стажування в США дало мені можливість побачити багато

проблем нашої української школи

Ніхто не забутий32 А пам'ять вічна33 «Хоть глазочком заглянуть бы...»

Відгуки44 Ідемо, щоб залишитись з нею назавжди45 Дякую тобі, Школо!46 У вирі шкільного життя, поза його межами,

або різниця між шкільним та студентським навчанням47 Що дала мені гімназія54 Випускники про гімназію

Зміст

Киев, РИА «Марко Пак», 2006© РИА «Марко Пак», 2006

2 Ми – гімназія №315

Сьогодення потребує від сучасноїшколи, по$перше, вміння вижити занепростих умов існування у пе$рехідну, переломну епоху, а, по$дру$ге, навчання та виховання нової лю$дини, яка житиме, творитиме саме уцю епоху.

Гімназія №315, як один із найкра$щих навчальних закладів Дарниць$кого району, намагається щорокуробити крок вперед у своєму розвит$ку, пам'ятаючи про цей основнийорієнтир. І 2005 рік в цьому сенсі нестав виключенням. Навчальний за$клад підтвердив свої позиції, зай$нявши ІІІ місце у районі за результа$тами олімпіад, ІІ місце – за результа$тами наукової роботи учнів у Малійакадемії наук. Всі зусилля педа$гогічного колективу були спрямованіна те, щоб навчання та виховання вгімназії було особистісно$орієнтова$ним.

Серед напрямків цієї роботи вартовиділити такі:

✑прищеплення потягу до одер$жання сучасних наукових знань;

✑формування навичок вільноговолодіння інформаційними техно$логіями пошуку знань;

✑ознайомлення з найбільш акту$альними проблемами, ідеями і тема$ми сучасної науки та активізація за$вдяки цьому мислення гімназистів;

✑розвиток продуктивного творчо$го мислення;

✑стимулювання самостійності йініціативи у навчанні й саморозвитку;

✑сприяння розвиткові самосвідо$мості;

✑розвиток комунікативних здібно$стей, зокрема здатність до спілкуван$ня з творчими людьми.

В 2005 році були зроблені неабиякіуспіхи у підтримці творчих колективівнавчального закладу. І як результатвони вже вдруге були запрошені нафестиваль до Франції. Продовживроботу, не боюсь сказати, на більшвисокому професійному рівні

шкільний театр «Крок у майбутнє»,була розширена мережа міжнарод$них зв'язків навчального закладу.Так, наприклад, з'явились нові парт$нери: ліцей Святої Терези з Мальти,приватний сільськогосподарськийліцей м. Рессінс з Франції.

Важливу роль, з точки зору осо$бистісного підходу, відіграло застосу$вання у викладанні навчальних пред$метів наукового пошуку, а також те,що з метою подолання проблем вособистісному розвитку підлітківстворювались спеціальні програми,спрямовані на гармонізацію й розви$ток емоційної сфери. Головне, що минамагались робити у 2005–2006 роціі будемо робити надалі – це передачаініціативи в організації пізнавальноїдіяльності самим учням, що, безу$мовно, сприятиме розвитку активноїжиттєвої позиції молодої людини іполегшить в майбутньому її інтегру$вання у суспільство на більш ефек$тивних засадах.

ñëîâî ä

èðåêòî

ðà

Гімназія крокуєвперед

Гімназія крокуєвперед

Бірюк О. О., директор гімназії

3Ми – гімназія №315

Від імені батьківського комітету гімназії хотів би висло$вити щирі слова вдячності всьому колективу педагогів уч$бового закладу за ту нелегку і неоціненну працю, за ту теп$лоту і самовідданість, які вони вкладають в душі нашихдітей.

Зрозуміло, що тільки завдяки неймовірним зусиллям тависокій професійній майстерності вчителів, на сьо$годнішній день ми маємо цей чудовий заклад, який поправу вважається одним з найпрестижніших у Дарниць$кому районі.

Маючи такий високий потенціал, гімназія здатна на ви$сокому методичному рівні навчати і виховувати нашихдітей, які в подальшому будуть використовувати набутізнання для розбудови нашої держави.

Ні для кого не секрет, скільки турбот лягло на плечі ди$ректора нашої гімназії Бірюка Олександра Олексійовича,який зміг згуртувати такий прекрасний колектив, і який,будучи депутатом, робить все можливе для зміцнення ма$теріальної та учбової бази закладу. І, як наслідок, цієїкропіткої роботи, гімназія має досконалу учбову базу, за$тишні класи, спеціально обладнані лабораторії, а завдякийого високому авторитету серед керівників району таміста, одним з досягнень за останній час є будівництво ба$сейну, тенісних кортів, футбольного поля, де наші дітлахизможуть загартовувати своє здоров'я. Адже здоров'я на$ших дітей – це здоров'я майбутньої нації.

І взагалі неможливо перелічити на папері всі ті досяг$нення, які були здобуті цим прекрасним колективом почи$наючи з 1994 р., коли вперше відкрила свої двері, на тойчас, середня загальноосвітня школа №315.

Завершуючи, хотів би побажати колективу гімназіїуспіхів, натхнення і головне – терпіння в цій нелегкій і по$чесній праці.

Слово подякиСлово подякиСлово подяки

Губич С. І., головабатьківського комітетугімназії №315

çíàéîì

ñòâ

î ç

áàòü

êàì

è

Перехід дитини до школи – переломний момент у її житті, якийпов'язаний з новим типом стосунків із дорослими й однолітками, новимиформами діяльності, серед яких провідною стає навчання.

Початок навчання – важливий і відповідальний період у житті дитини. Умайбутньому шкільна успішність залежить від того, наскільки вдалими ірадісними для першокласника були перші кроки у країні знань.

Хотілося б повести розмову не про дітей, а про нас, дорослих, про нашеставлення до успіхів наших дітей і, ще важливіше, до їхніх невдач. Шкода,але ми, батьки, частіше за все нетерплячі та егоїстичні, хочавиправдовуємося «добрими намірами».

Але, якими б не були виправдовування, наше роздратування, крики,вияснення стосунків, покарання – все це додаткові стресові ситуації, цепостійний дитячий біль від непорозуміння та образи.

Чим більші наші старання, чим більше уваги ми приділяємо дітям, тимвищий батьківський рівень домагань і бажана нагорода – відмінні оцінки...

Велике значення для психічного та фізичного здоров'я вашої дитини маєрежим дня. Нижче – декілька порад щодо нього:

12 годин сну з урахуванням обіднього (1–1,5 год.) для поновлення сил.Після школи не поспішайте садовити дитину за уроки, необхідно 2–3

години відпочинку (обідній сон). Найпродуктивніший час дляприготування уроків з 15 до 16 години. Заняття ввечері безрезультатні,завтра доведеться все починати спочатку.

Не примушуйте дитину готувати уроки за один раз. Після 20 хвилинзанять необхідні 10–15 хвилин перерви.

Під час готування уроків не сидіть над дитиною, давайте їй можливістьпрацювати самостійно, але якщо потрібна ваша допомога ,наберітьсятерпіння. Спокійний тон та підтримка («не хвилюйся, все вийде», «давайрозбиратися разом», «я тобі допоможу»), похвала, навіть якщо щось невиходить, необхідна. Не акцентуйте увагу на оцінках(«не дарма з письма втебе одні «2» та «3»).

Якщо ви будете дотримуватись вищевказаних побажань у вихованні,ваша дитина виросте врівноваженою та спокійною.

Успіхів вам!

Перший раз в перший клас...

(Поради батькам першокласників)

Ткачук Т. М., соціальний педагог


ïîðàäè ï

ñèõîëîãà


ïðî í

àñ

Навчання – це важка розумова пра$ця, і щоб праця була успішною, вонамає бути цікавою. Початкова ланкаосвіти – це фундамент шкільного на$вчання, адже саме в початковій школізакладається основа для формуванняособистості майбутнього громадянина.

Завдання сучасної початкової шко$ли – формувати всебічно розвиненутворчу особистість, розкривати їїтворчий потенціал. Початкова школазабезпечує продовження становлен$ня особистості дитини, базис загаль$ноосвітньої підготовки учнів, їх пси$хологічний, соціальний, фізичнийрозвиток.

Саме тому у спеціалізованій почат$ковій школі при гімназії №315 вчителінамагаються створити такі умови, заяких учень є суб'єктом навчально$ви$ховної діяльності. Кілька років колек$тив вчителів початкових класів пра$цює над темою «Розвиток творчоїособистості учнів». Основною метою єстворення умов для формуваннятворчої, самостійної, високоор$ганізованої особистості, яка здатнацінувати себе і поважати інших.

Наша гімназія розпочинається з по$чаткової школи, яка має 12 класів.Здійснюють навчально$виховнийпроцес 12 педагогів, які роблять вседля того, щоб кожна дитина отриму$вала міцні та глибокі знання, розви$валась творчо, почувала себе в школі,як в рідній домівці.

Кожного року до нас приходять пер$шокласники. Відповідно до Положен$ня про спеціалізовані школи набір допершого класу має проводитись законкурсним відбором. Але як можнапровести такий відбір серед першо$класників? Проводимо з дітьми бесідив присутності батьків. Хочемо ближчепознайомитись з майбутніми школя$рами, щоб знати їх індивідуальніособливості, нахили, психологічну го$товність до навчання в школі.

Вступ до школи – це переломниймомент в житті дитини. В цей періоднамагаємось створити такі умови,щоб дитина себе почувала комфорт$но та затишно, щоб процес адаптації

був швидким та майже непомітним.З першого класу наші учні вивчають

англійську мову. В початковій школіпрацюють досвідчені вчителі, які доб$ре володіють своїм предметом, доб$ре знають психологію молодшогошколяра, вміло передають знаннядітям. Головне те, що діти з великимзахопленням поспішають на урокианглійської мови до вчителів Тере$щенко Н.В., Оснадчук В.В., Чуйко Л.А.

Уроки продумуються так, щоб збу$дити думку дитини, тут переважаютьвідкриття та знахідки. В початковійшколі створений свій маленький те$атр, яким керує вчитель англійськоїмови Терещенко Н.В. Дуже цікавоспостерігати за маленькими актора$ми, які відтворюють на шкільній сценіперсонажів улюблених казок, причо$му англійською мовою. Щасливі всі:учні, батьки і вчителі.

Наші вчителі, опираючись на досвідВ. О.Сухомлинського, обирають най$кращий шлях до дитячих сердець: че$рез гру, казку, дитячу творчість. Граприносить дитині радість і водночассприяє формуванню колективу. У грірозвивається увага, кмітливість, спо$стережливість. Найчастіше на урокахвчителі використовують мовні, інте$лектуальні та дидактичні ігри.

Діяльність нашого колективу спря$мована на реалізацію концепції осо$бистісно зорієнтованого навчання.Саме тому ми приділяємо багато ува$ги виявленню здібностей, обдарова$ності, задоволенню потреб та інте$ресів кожної дитини.

В процесі роботи вчителі не тількививчають духовний світ дитини, а на$магаються стимулювати її розвиток,акцентуючи увагу на позитивних ри$сах характеру. Намагаємось працю$вати так, щоб навчання і вихованнябули нероздільними. Роботу з бать$ками будуємо на принципах демо$кратії, взаємоповаги та співпраці.

Більшість батьків з великим ро$зумінням ставляться до нелегкої працівчителів в сучасних умовах. Вони є ча$стими гостями в школі, вміють вислу$хати вчителя, допомогти порадою.

Серед вчителів початкових класівпрацюють три вчителі$методисти, чо$тири мають звання «старший вчи$тель», дев'ять – «вчитель вищої кате$горії».

Хочеться коротко розповісти прокожну творчу особистість нашого ма$ленького колективу, який є частин$кою педагогічного колективу гімназії.

Заєць Світлана ГригорівнаВчитель$методист, відмінник освіти

України, переможець конкурсу «Вчи$тель року». Це педагог, який доскона$ло володіє методикою навчання і ви$ховання, має авторитет серед вчи$телів району. Багато років очолює ме$тодичне об'єднання вчителів району.Постійно у творчому пошуку ефектив$них форм та методів навчання, Длятворчого почерку вчителя характернівіра в кожну дитину, інтенсивні мето$ди навчання, цікава побудова уроків,вимогливе ставлення до учнів, вихо$вання самостійності і старанності, на$полегливості.

С. Г. Заєць надає перевагу розвива$ючому навчанню, постійно активізуєрозумову діяльність учнів.

Герасимова Оксана ВолодимирівнаВчитель вищої категорії, старшийвчитель, лауреат конкурсу «Вчительроку – 2004», керівник методичногооб'єднання вчителів. Це молода, та$лановита вчителька, яка вчить дітейробити відкриття. На уроках викорис$товує різноманітні завдання творчогохарактеру, активні форми та елемен$ти розвиваючого навчання.На її уроках панує взаємоповага тадоброзичливість. Це вчитель, яка лю$бить красу педагогічної праці, маєчуйне та відкрите серце. Постійнопрацює в тісній співдружності з бать$ками. Достатньо подивитись в очівчителеві і можна зрозуміти, що целюдина, яка не зупиниться на досяг$нутому.

Остроушко Валентина ВасилівнаПрацює в школі понад 20 років,

вчитель$методист, відмінник освіти

Початкова ланка освіти – цефундамент шкільного

навчання


навчання


навчання


навчання

Коновалік Л. Ф., заступник директора з початкових класів


ïðî í

àñ

України. Вчитель постійно працює надрозвитком логічного мислення учнів.Велику увагу приділяє індивідуальнійроботі, розвитку творчих здібностейучнів. На її уроках працюють активно,учні уважні та зосереджені. ВалентинаВасилівна використовує такі методи іприйоми, які сприяють розвитковіздібностей учнів, формуванню пізна$вальної і творчої самостійності: пояс$нювально$ілюстративний, творчий,дослідницький та багато інших. Прицьому учні вчаться порівнювати,аналізувати, класифікувати.

Скромна та вимоглива до себе лю$дина. На її уроках панують знання,творчість, добре та чуйне відношеннядо дітей.

Харченко Надія МиколаївнаПедагогічний стаж роботи – 26

років, старший вчитель. Маючи доб$ра та чуйне серце, вчитель всі свої зу$силля спрямовує на особистість шко$ляра, його індивідуальні особливості.Багато уваги приділяє роботі над роз$витком мовлення учнів, працює надформуванням правильної вимовишколярів. Вона привчає своїх вихо$ванців уважно ставитись до слова, яс$краво і образно висловлювати своїдумки. На уроках не залишається по$за увагою ні один учень, вчителькапостійно активізує розумовудіяльність учнів, вчить їх логічно ду$мати, порівнювати, узагальнювати, аголовне – вчить бути добрими, чуй$ними, не байдужими до чужого горя.

Діти та батьки щиро вдячні НадіїМиколаївні за її роботу, яка стала ча$стинкою її життя.

Бовсуновська Марія АдамівнаВчитель вищої категорії, вчитель$ме$тодист, стаж роботи – понад 20 років.У нашому колективі вчитель працюєдругий рік. Але за цей період МаріяАдамівна зарекомендувала себе яквідповідальна, доброзичлива людина,яка любить дітей, красу педагогічноїпраці. В своїй роботі вчитель викорис$товує ефективні форми та методи ро$боти, вміло передає школярам своїзнання. Вчитель досконало володіє ме$тодикою викладання предметів в по$чатковій школі. Систематично створюєпошукові ситуації, навчає дітей дово$дити правильність міркувань, поступо$во привчає учнів до абстрактних мірку$вань та практичних дій. Вміє вселити вкожну дитину віру у власні сили.Плідна робота дає відповідні результа$ти: вихованці Марії Адамівни – пере$можці змагань на шкільних і районнихолімпіадах з мови і математики.

Чемна, ввічлива, любить дітей ісвою професію. Має добре серце, алевимоглива до себе та до учнів. Пра$цює в тісному контакті з батьками.

Борова Тетяна ПетрівнаВчитель вищої категорії, стаж робо$ти – 25 років, відмінник освіти Ук$

раїни. Вся робота вчителя підпоряд$кована меті – навчити, розвинути івиховати. На своїх уроках вміло ви$користовує активні форми та методинавчання. А з першокласникамикожного дня – це гра, казка, роботав групах, в парах. Учитель вміє ціка$во, дохідливо подати програмовийматеріал, невимушено спілкуватисяз дітьми.

Багато уваги приділяє індивідуаль$ному підходу у процесі навчання і ви$ховання. Вміло пов'язує вивченняпрограмового матеріалу з життям,вчить своїх вихованців спостерігатиза трудовими процесами людей. Вчи$тель вміє цінити дитячу ініціативу, са$мостійність, пробудити в дітях хорошіпочуття.

Весела та життєрадісна, оп$тимістична та відповідальна, добро$зичлива. Любить свою професію ідітей. І діти та батьки щиро вдячні їйза добре серце.

Владиченко Олена БорисівнаВчитель вищої категорії, вчитель$

методист, стаж роботи – 25 років,відмінник освіти України.

Вчитель досконало володіє мето$дикою викладання предметів у почат$кових класах. Вимоглива. Її учні доб$ре навчаються. Олена Борисівна про$водить уроки на високому методич$ному та професійному рівні, постійноу пошуку нових ефективних форм таметодів роботи. На уроках викорис$товує завдання творчого характеру,що виховують самостійність учнів.Широко використовує диференційо$ваний підхід до кожного учня.

До дітей вона ставиться серйозно ідоброзичливо. Спокійна, врівнова$жена, толерантна. Користується пова$гою та авторитетом серед учнів, колегта батьків.

Огаркова Олена ОлексіївнаПедагогічний стаж роботи – 27 років.Багато років вчитель віддає теплотусвого серця учням. Кожного ранкупоспішають до неї її учні, як до матері,лагідної, чуйної і справедливої.

Працює над темою «Активізація ро$зумової діяльності учнів у процесі на$вчальної діяльності». Уроки вчителяпродумані, цікаві, на уроках створю$ються проблемні ситуації. Учні вчать$ся порівнювати, узагальнювати, вста$новлювати причинно$наслідковізв'язки. Свою роботу вчитель ор$ганізовує так, щоб діти не тільки отри$мали глибокі знання з усіх предметів,а стали всебічно розвиненими татворчими особистостями.

В тісному контакті вчитель працює зкласними керівниками, яким передаєсвоїх вихованців після закінчення по$чаткової школи.

Дячук Людмила МиколаївнаПедагогічний стаж роботи – більше20 років, вчитель вищої категорії.

Учитель любить дітей, школу,віддає частинку своєї душі улюбленійсправі. Глибоко вивчивши індивіду$альні особливості кожного першо$класника, поступово веде їх у світзнань. Уроки вчительки завжди про$думані та цікаві. Словом, цікавимиіграми та завданнями, дидактичнимматеріалом вміє захопити учнів,вчить бути активними, самостійними,працювати наполегливо. В тісномуконтакті працює вчитель з батьками.Це цікаві ранки, свята, конкурси, якіприготовлені з великою любов'ю.Вчитель має добре серце і за це її по$важають діти і батьки. Лагідна, чуйна,хороша людина.

Лєснічина Маргарита МихайлівнаПедагогічний стаж роботи – більше

20 років, вчитель вищої категорії. Го$ловним своїм завданням вважаєформування позитивного ставленнядо навчання. На її уроках учні отри$мують не тільки знання, а й відчува$ють прагнення спілкуватись, мисли$ти, вчаться красиво говорити. Вчи$тель використовує диференційова$ний підхід до дітей, глибоко вивчаю$чи індивідуальні особливості кожногошколяра. На основі цього і будує всюсвою роботу.

Спокійна, врівноважена, інтелігент$на, скромна, але вимоглива до себета до учнів.

Парасюк Тетяна МиколаївнаСтаж роботи – 18 років, молода,

енергійна вчителька.Вміє цікаво і дохідливо пояснити

учням новий матеріал, невимушеноспілкуватися з дітьми, постійно при$щеплювати інтерес до знань. Багатоуваги приділяє індивідуальномупідходу у процесі навчання і вихо$вання. На кожному уроці працюєнад розвитком логічного мисленняучнів.

Тетяна Миколаївна багато увагиприділяє виховній роботі. Екскурсії,походи краще допомагають вихован$цям пізнати світ, любити природу тасвою землю. Оптимістична і добро$зичлива, чуйний товариш.

Кожен вчитель нашої школи єтворчою особистістю, це люди,віддані своїй справі, які люблятьсвою професію. Назавжди їх долі пе$реплелися зі школою, з учнями. Вонине уявляють свого життя безучнівських зошитів, щоденників, до$питливих і довірливих оченят своїхвихованців. І думаю, що кожногодня спілкуючись з учнями, з цимичарівними дзвіночками природи,вони отримують радість і задоволен$ня, безмежне почуття гордості засвою нелегку, важку працю. Вмітипочути кожного, достукатись до сер$дечка кожного, дати тепло і ласкукожному – це і є великий талант, зяким, мабуть, педагог і народився.

áàòü

êè ï

ðî ø

êîëó

Ця будівля – одне із чудес нашогошкільного світу. Це – оаза знань,вмінь, творчості. Тут панує особливаатмосфера – гімназійна. Вона така за$хоплююча, незвичайна, чаруюча. Ми їївідчуваємо та сприймаємо радісно зперших хвилин та перших кроків.

Діти тут живуть своїм життям, доз$воляючи нам, дорослим, лише за$

зирнути та доторкнутися дошкільного світу. Вранці спос$терігаємо, як школярі прискорю$

ють ходу, наближаючись до дверейсвоєї шкільної домівки, а очі бли$

щать в очікуванні чогось особли$вого.Ось іде маг$директор, і хочеться

виконати команду «струнко», відчу$ваючи великий авторитет ОлександраОлексійовича серед учителів, батьків тагімназистів. Він завжди приймає тааналізує всі наші прохання, зауваженнята побажання, але затверджує та оголо$шує своє, директорське рішення. Якправило, воно найбільш толерантне тавлаштовує всю шкільну громаду. О, дляцього треба бути дійсно чарівникомабо директором гімназії № 315.

У гімназії тепло, затишно, привітно.Колектив молодшої школи нас простовражає – справжні професіонали, ен$тузіасти своєї справи. Кожен вчитель –особистість, має свої секрети успішноїдіяльності, свої «ключі» до сердецьдітей, що тільки крокують в своє до$росле життя. Але ми щиро віримо, щонаша вчителька Оксана Володи$мирівна – найкраща! Вона завждипосміхається, навіть коли в очах ме$рехтять тривожні вогники: чи знають,чи зможуть, чи зуміють? Навчальненавантаження отримуємо в розміріХХХL, пишемо, творимо, розмірко$

вуємо. Ми згодні, нам все подо$бається, бо після тяжкої шкільної праціна нас чекають цікаві та корисні розва$ги. Наша вчителька – чарівниця тавитівниця неймовірна. Вона насзавжди дивує. Здається, маєнескінченну низку цікавих ідей таоригінальних «пігулок» від бездіяль$ності. Оксана Володимирівна – нашцентр «гімназійного всесвіту». Добра,але строга та справедлива.

Взагалі, бути вчителем – то доляособливих небайдужих людей, якихми зустрічаємо в рідній гімназії.

Англійська мова, на наш погляд, вгімназії неофіційно рідна, оскількимаємо уроків не менше ніж рідної ук$раїнської. Домашні та канікулярні за$вдання завжди тримають нас в «анг$ломовному тонусі». Крім того, диву$ють батьків казкові театральні виста$ви англійською мовою, що, звичайно,потребує неабияких зусиль нашихвчителів.

Не можу не оцінити дуже про$фесійну хореографічну підготовкугімназистів. У хореографічній студії неіснує вихідних та канікул. Діти танцю$ють і польку, і тарантелу, і вальс так,що мимоволі постає запитання: «Цегімназисти чи артисти?»

Так, це дійсно чудова гімназія, томущо тут всі наполегливо працюють назагальний результат. І в цьому всятаємниця.

ООООааааззззаааа ззззннннааааннннььььСидоренко Олена Володимирівна, мама учениці 37В класу



ç ê

ëàñîì

êëàñíî

Скажи відверто, дорослий читачу,що найчастіше ти згадуєш зі своїхшкільних років? Я впевнена, що, як і умене, ці спогади пов'язані не тільки знавчанням. Пригадується перший тури$стичний похід з однокласниками, коливсю ніч біля вогнища слухаєш – не пере$слухаєш цікаві історії, байки, буваль$щини друзів. Або спільний похід докінотеатру, а точніше, той момент післяперегляду фільму, коли, смакуючи мо$розиво, усі захоплено обговорюють по$бачене і співпереживають героям.

Школа... У її стінах проходить нашедитинство, починається свідоме життякожного з нас. Ми вчимося не тількичитати й писати, а й робити правиль$ний вибір, усвідомлювати себе у світі ісвіт у собі, відкривати дорогу в май$бутнє... Тут формується наше людське«я». З латинської schola – сходинки.Безперечно, школа – це, перш за все,сходинка до знань, до духовного зро$стання особистості, дорога у майбутнє.Та стократ приємніше долати цю схо$динку, відчуваючи надійне плече дру$га, коли є якась невидима ниточка, щооб'єднує тебе з однокласником, і вінвже для тебе не просто сусід по парті, авірний та надійний товариш. Якрадісно переживати моменти духов$ного єднання з однокласниками, колизгадуються спільні справи.

Приємно і мені, учителеві, почутивід своїх учнів: «А пам'ятаєте, як ми ра$зом?..» І хоча зараз ми лише у третьо$му класі і все цікаве ще попереду, намвже є що пригадати.

Наприклад, щороку, перед літнімиканікулами, влаштовуємо «свято

душі». У першому класі це був пікнік «Упошуках піратського скарбу», коли всіразом ламали голови над загадками«піратських карт» і хитромудрих кон$курсів, щоб все$таки відшукати середхащів лісу (парку Партизанської слави) жаданий «скарб». А стараннямбатьків (родин Пісних, Каркошко, Но$овопольцевих, Сидоренко, Чайки,Придатко) «піратські коштовності» ви$явилися не тільки важкодоступними, аще й надзвичайно смачними. У друго$му класі ми вирішили влаштувати«Нептунські ігри» на березі Дніпра. Насправжньому вогнищі смажили сосис$ки і, найголовніше, відкрили «сезонкупання».

Пригадую, як з легкої руки НаталіїВолодимирівни Коркушко, ми пере$творили наше святкування Нового ро$ку на справжні театралізовані вистави.2005 рік зустріли постановкою «Но$ворічні пригоди Незнайка». А ось 2006вітали, подорожуючи фантастичнимлітаком від однієї країни до іншої у по$шуках Дідуся Мороза. Глядачів зача$рували «Японські вечори» у виконанніукраїночок (Дани Жупан, Лізи Матор,Лізи Лученцевої), захопив гімнастич$ний етюд Анютки Таран, розвеселилигумористичні мініатюри у виконанніВіті Богдана, Влада Ільченка, ДімиНіщинського, Влада Аверчена, Макси$ма Пісного, Едика Петрова, ОлексіяДемченка. А запальний танок чарівних«іспанок» Насті Сидоренко та МашіПортної нікого не залишив байдужим.Вразили професійним виконаннямбальних па чарівна Гаяне Яромиш'янта її партнери по танцю Саша Колес$ник та Влад Новопольцев.

Ви думаєте, що це і все, що ми мо$жемо згадати? Помиляєтесь! Мивирішили, так би мовити, «нести мис$тецтво в маси» і здивувати всіх поста$новкою – чого б ви думали? – опери.Ідею Світлани Іванівни Малюшицькоїобробила та додумала наша невтомнаНаталія Володимирівна і якраз до днянародження рідної гімназії постановкаопери «Піф$паф» була готова. Те, щовийшло, таки треба було бачити. Не$перевершено грали всі – від Зайця тамисливця (Д. Ніщинський, Б. Сембай)до зброєносця та королеви Моркви (С.Легкий, С. Коркошко).

А ще пригадую, як наша екскурсія до

музею авіації перетворилась наекстрім$шоу «Хто швидше подолаєшлях до літака по пояс в снігу». Хто мігпередбачити, що в ніч перед екс$курсією пані Завірюха вирішить витру$сити на Київ всі свої снігові перини?Але з яким захватом ми зараз зга$дуємо про це! «А пам'ятаєте?..»

Пам'ятаю, як старанно ми готували$ся до Великодніх свят: кожному замо$вили такий дивовижний інструмент –писачок, розвели фарби, запалилисвічки... І почалося дійство. Не байди$кував ніхто – кожен хотів покласти уВеликодній кошик власноруч розписа$не яєчко. І нічого, що дехто не стри$мався і з'їв його ще до закінчення уро$ку. Але з яким захватом ми зараз зга$дуємо про це. «А пам'ятаєте?..»

Пригадую, як приємно був здивова$ний екскурсовод нашими знаннями зісторії рідного міста під час автобусноїекскурсії по Києву. А як світилися ди$тячі оченята, коли побачили найменшудруковану книгу і перший друкарсь$кий верстат. З якою гордістю ми потімприносили до власної бібліотеки влас$норуч виготовлені книги – малята.Можливо, для когось вони станутьпершою сходинкою до більш серйоз$ної літератури. А для когось першоюсходинкою до професії стане екскурсіядо Музею аптеки. Як цікаво було нампоринути у світ ліків та цілющого зілля!Як лячно було спускатись у темнепідземелля, де чаклував древнійалхімік, намагаючись добути золото...І як добре було потім смакуватитрав'яний чай, настояний за древнімукраїнським рецептом.

Ми сьогодні пригадали лише одинрік шкільного життя, а скільки їх щепопереду! Мабуть, із таких «Апам'ятаєте?..» і складається у вас жит$тя, мої любі «чомучки.» Тож давайтеневтомно примножувати безціннийскарб добрих людських взаємин, щонеодмінно знадобиться вам у дорос$лому житті. Давайте з посмішкою тадоброю порадою долати ту школу, тусходинку до духовного зростання, домайбутнього.

ННННаааашшшш ннннееееппппооооввввттттооооррррнннниииийййй 3333####ВВВВГерасимова О. В., класний керівник 37В класу

áóäí³ ³ ñâÿòà

Я навчаюся у 9$Є класі нашоїгімназії. Життя в нас, гімназистів, дужецікаве. Ще рік тому кожен із нас зро$бив вибір, в якому класі навчатись.Так, починаючи з восьмого класу, з'яв$ляється навчання «за профілем». Є внас класи: гуманітарний, історико$правовий, економічний, математич$ний. В цих класах проходять звичайніуроки, а профільному предметуприділяється найбільша увага.

Навчання – головна справа для нас,але є час відпочинку. Ми вміємо і лю$бимо проводити цей час цікаво.

В листопаді наша гімназія відсвятку$вала своє 11$річчя. Кожна учбова пара$лель на цьому святі має певне завдан$ня. Традиційно 9$ті класи представля$ли країни світу. Наш клас на святі пре$зентував країну Казахстан. Матеріалдля свого виступу ми шукали в Інтер$неті, бібліотеках. Мама нашої одно$класниці народилась і тривалий часжила в Казахстані і досі пам'ятає бага$то віршів та пісень.

Наш класний керівник разом з бать$ками побували в посольстві Рес$публіки Казахстан. Там їх прийнялирадник, Жанбатиров Картам Калійо$вич, та менеджер Жунусов Агибай Ку$янович, які допомогли нам костюмамита атрибутами.

Блакитний прапор, на якому золо$тий орел підіймає сонце, «урочистий

гімн», герб, на якому зображено коло$ски жита та пшениці, яскраве сонце таконі, які так люблять казахські степи.Все це – атрибути країни і ми не про$сто їх демонстрували, а склали проних вірші.

З віршованих рядків наші гості тадрузі дізналися про Астану, озеро Бал$хаш, Байконур, життя, ремесла ка$захів.

Юрту – традиційне житло казахів –ми зробили самі, і виглядала вона яксправжня.

На своє свято ми запросили гостей зказахської діаспори. Вони багато ціка$вого розповіли про свою Батьківщину.Килим і чайний сервіз – це їх спадщи$на і глядачі побачили їх зі сцени.Рідною мовою співала маленька ка$зашка Акжан, яка зі своїми батькамиживе в Києві.

Нічого так не розповість про народ,як його звичаї та традиції. Ми намага$лися передати атмосферу сватання тавесілля казахів. На свято ми приготу$вали традиційні для Казахстану стра$ви. Разом з особливо завареним чаємми пригостили ними членів журі.

В цьому конкурсі ми зайняли першемісце. Так наші старання та праця буливинагородженні. Ми дуже старалися йперемогли. В наступному році ми обе$ремо своїх «міс та містера» і знову на$магатимемось здобути перемогу.

Представляємокраїни світу

Оля Гижа, учениця 97Є класу



áóäí³ ³ ñ

âÿòà

Нашей гимназии 11 лет. С каждымгодом она становится все лучше и со$временнее. В этом учебном году гим$назия встретила детей обновленной.Чистые, отремонтированные классы,новые карты, видео и аудио аппара$тура в классах, обновленный фасадздания, а главное – завершилосьстроительство современного бас$сейн.

Педагогический коллектив делаетвсе, чтобы детям было интересно.Конференции, семинары позволяютрасширить и углубить знания детей.Много внимания уделяется досугу,как всегда интересно проходил пра$здник «День рождения гимназии».

Параллель 9$х классов участвова$ла в конкурсе$презентации разныхстан мира: Марокко, Вьетнам, Ка$захстан, Литва, Голландия, Грециябыли представлены на суд зрителейи жюри.

Красочные костюмы, атрибуты, на$родные песни и танцы, а члены жюридаже дегустировали блюда нацио$нальной кухни разных стран, кото$рые дети приготовили сами.

Вот далекая и загадочная странаМарокко с ее шумными базарами. Аво Вьетнаме существует своя чайнаяцеремония. В стихотворной форме, внастоящих казахских костюмах, с ве$ликолепной атрибутикой представ$ляли Казахстан. Под звуки аккордео$на кружили танцевальные пары в ли$товском народном танце. Самая хо$лодная страна из представленных напразднике – Голландия, растопиласердца зрителей. Завершала конкурсГреция с ее могущественной Троей иблистательной победой на Еврови$дении Елены Папаризу.

Жюри выставили балы и объявилипобедителей, а зрители получилимассу удовольствия и узнали многоинтересного.

10$е и 11$е классы представляликонкурс «Мисс и Мистер» гимназии,который по своей содержательностии зрелищности не уступает переда$чам, которые транслируются по теле$видению.

В конкурсе приняло участие 8 пар.Знакомство с участниками, визиткапроходило очень оригинально. Наэкране мы видели участников совсеммаленькими, а по слайдам и ком$ментариям мы узнали об участникахмного интересного.

Первый конкурс – танцевальный.Великолепно поставленные танцы,музыка – все было на очень профес$сиональном уровне. Участники смог$ли завладеть залом, заставляя его тозамирать, то аплодировать в такт му$зыке. Между выступлениями веду$щие вели беседу с участниками.

Второй конкурс был посвящен рек$ламе и антирекламе человеческих ка$честв. Здесь участникам на время при$шлось стать актерами и всего за не$сколько минут придумать и обыгратьобман и эгоизм, трусость и смелость…

В третьем конкурсе – домашнее за$дание, обыгрывалась одна из черт че$ловеческого характера. О пунктуации

мы узнали из современной версиисказки «Золушка». Про лень, конечноже говорилось в сказке «Федорино го$ре». Чрезмерное самолюбие и породи$ло легенду о « нарциссе». Четвертаяпара коснулась темы доброты и помог$ла им в этом Мавка. Следующая парарассказала нам о честности. Сделалаона это в КВН$новском ключе. Про вос$питанность мы узнали из выступления6 пары, где ведущая интереснымикомментариями дополняла происхо$дящее на сцене. Седьмая пара расска$зала о скромности. Последней высту$пила пара, рассказавшая о хитрости.

Восемь пар, три конкурса – и времяпролетело незаметно. Конкурс «Мисси Мистер» превратился в яркое шоу,где нашлось место юмору, поэзии и,даже, философии. Побывав на этихвыступлениях, так снова хочется вшколу. Высокий уровень преподава$ния, продуманный досуг. Так дер$жать, гимназия!!!

Будни и праздникинашей гимназии

Анжела Гижа, мама ученицы 97Е класса

А тепер декілька слів про наш ба$сейн. Закладено його у 1994 році, алескладний економічний стан, як у дер$жаві так і у системі освіти, не дозво$лив добудувати його за запланова$ним графіком. Лише у 2004 році за$вдяки зусиллям Дарницької в м.Києві державної адміністрації, якуочолює М. П. Кирилюк, і багатьоміншим організаціям, вдалося розмо$розити будову, яка простояла 10років. Ці зусилля виявилися недарем$ними. Зараз басейн гімназії №315 єодним з найкращих басейнів Українив системі освіти. Учні гімназії два разина тиждень проводять уроки плаван$ня у басейні, також працюють секціїплавання, підводного плавання, ак$вафітнесу. У вересні 2006 рокувідкривається секція дитячогодайвінгу для дітей з 8 років, які отри$мають навички пізнання підводногосвіту.

Керівництвом гімназії були запро$шені на роботу найкращі тренери,майстри спорту з плавання Сова Оль$га, Глухенька Тетяна, Мацупко На$талія, а також спеціалісти у галузі су$часного фітнесу, які мали досвід ро$боти в кращих фітнес$центрах країни,та все ж таки надали перевагу роботіу цьому унікальному басейні.

У басейні є дві ванни, мала – шири$ною 6 метрів, довжиною 12 метрів, девода очищується сріблом, а також по$вноцінний спортивний 25$метровий

басейн, вода якого обробляється йочищується сучасними комп'ютерни$ми установками. Медпрацівникамикожні 2 години здійснюється кон$троль якості води. Зараз роботу ба$сейну очолює майстер спорту міжна$родного класу, чемпіон світу з підвод$ного плавання, Кершков Віталій, йоговихованець, рекордсмен України,майстер спорту міжнародного класу,Братолюбов Олександр, є вчителемгімназії з плавання, також діючимспортсменом, який виграв правогідно представляти нашу країну на

Чемпіонаті Світу у Турині (Італія) 4–10липня.

Сприятливі умови дозволилиуспішно підготувати команду гімназіїй виграти Кубок Української підвод$ної федерації з молодого в нашійкраїні, але дуже популярного в усьо$му світі виду спорту – апное(фрідайвінг). На даний час директоргімназії, Бірюк Олександр Олексійо$вич, втілює ідею створення великогоспортивного комплексу (тренажер$ний зал, фітнес$зал) на базі басейнугімназії №315.


ñïîðò

ВВВВооооддддяяяянннниииийййй ссссввввіііі тттт


ñïîðò

1 вересня 2005 року в учнів та вчителів гімназії було подвійне свято: по$перше, відзначали День знань, а по$друге, –відкриття басейну. Отже, поєдналися свято розуму і кмітливості зі святом здоров'я і спорту.

На урочистому відкритті басейну гімназії №315 були присутні почесні та поважні гості, які доклали чимало зусиль до то$го, щоб ця подія відбулася. Серед них голова Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації Микола ПетровичКирилюк, перший віце$президент Холдингової компанії «Київміськбуд» Станіслав Михайлович Мартинюк, головаправління генпідрядника ВАТ «Дарниця» Дмитро Віталійович Шпилевий, депутат міської ради Михайло Михайлович Гич,депутати районної ради, Отець Григорій.

Одинадцять років ми чекали на відкриття басейну; учні, які прийшли 1994 року у перший клас до нової школи, випусти$лися, так і не поплававши. Тому подія відкриття басейну у навчальному закладі вистраждана. Всі довго мріяли про басейн,навіть складали жартівливі вірші, пісні, обговорювали відкриття басейну у КВК.

Бондаренко Юлія

Скільки камер в день цей літній!Нам позаздрив би й Дісней!Може, тут співає Брітні?Ні, відкривають тут басейн!

Десять літ як слід не спали:Відкриття басейну ждали!Кожен вже придбав костюм,Вас чекає справжній бум!

Наш директор в кращій формі!В нього всі рекорди в нормі!І сьогодні він для насТут представить супер – клас!

Хоч рекорди немалі – Стоять в черзі вчителі.Хоче кожен показати, Як уміє він пірнати!

Як засмагли наші спини:Ми ж відвідали Афіни!Будем плавать вдома знову, Бо учила нас Клочкова!

Нам хвороби не страшні,Вмієм плавать на спині!Всі бактерії тікають, Бо майстерність нашу знають!

А коли в басейні штиль – Знадобиться вільний стиль.Додамо сюди резонно:Вмієм плавати й синхронно!

Не підемо завтра в школу:Нас чекає водне поло!Будем плавати й пірнати,Нагороди здобувати!

Вмієм плавати на спині – Нас чекатимуть в Пекіні!Поки підождем запливу$Тут поплавєм щасливо!

Добре володієм брасом,Не зрівняться з нами й асам!В тренуваннях повсякчас, Дожени – но, спробуй, нас!

Ми всі раді Вас тут бачить,Нас цінуєте ви, значить!У басейн наш завітайте,Про хвороби забувайте!

Хто чекає – той діждеться!Хто пливе – той допливеться!Тож басейнові – ура!Всім щиро вдячна дітвора!

ООООддддаааа ббббаааассссееееййййннннуууу,,,,ааааббббоооо ««««ооооббббііііццццяяяяннннооооггггоооо ддддеееессссяяяяттттьььь

ррррооооккккіііівввв жжжжддддууууттттьььь»»»»Василенко О. М., учителька української мови та літератури

Батолюбов Александр, майстерспорту міжнародного класу

Ольга Сова, майстер спорту

Наталья Мацупко, майстер спорту Тетяна Глухенька, майстер спорту

Віталй Кершков тренує чемпіона світу з шахівРуслана Пономарьова

Сучасні вимоги до методів навчанняпередбачають розвиток освіти в кон$тексті європейських цінностей. І томуважливе значення в цьому процесі ма$ють міжнародні зв'язки, які допомага$ють модернізувати навчальні техно$логії, збагачують культуру, розширю$ють світогляд учнів.

Наша гімназія має розгалужену ме$режу партнерських зв'язків в освітніхзакладах країн Європи: Великої Бри$танії, Франції, Норвегії, Швеції,Польщі, Сербії, Чорногорії, Росії та ін.Особливе місце в методичній роботізаймають візити представника фонду«Найтсвуд$Траст» Девіда Стобса, ме$тодиста з Шотландії. Цей благодійнийфонд працює в напрямку освіти: він«допомагає молоді розвивати свійосвітній і творчий потенціал». Його ме$тою співробітництва з гімназією є:

1. інтеграція учнів до європейськоїспільноти шляхом зміцнення дружніхзв'язків з Шотландією та іншими анг$ломовними країнами;

2. забезпечення можливості дляшотландської молоді ознайомитись зУкраїною як з молодою але перспек$тивною державою.

Як представник цього фонду, ДевідСтобс відіграє важливу роль в процесіінтенсифікації вивчення англійськоїмови. Він започаткував проведеннявідео$конференцій за соціокультур$ною та лінгвістичною тематикою, а та$кож дистанційне навчання англійськоїмови. В гімназії з'являється все більшегруп, які займаються (додатково) запрограмою цього висококваліфікова$ного спеціаліста.

Девід Стобс організовує лекції,семінари, бере активну участь у забез$печенні вчителів дидактичними ма$теріалами (підручники, відео$, аудіома$теріали, словники тощо). Нещодавновін запропонував курси за програмоюКембріджського університету.

Окрім того, активізується програманавчання наших учнів у Шотландії.Вже протягом 5 років наші учні мають

змогу вдосконалювати англійську мо$ву в сім'ях носіїв (Велика Британія).

Кожного літа в рамках українсько$шотландського проекту проходитьпрограма оздоровлення та мовноїпрактики наших учнів у скаутськомутаборі м. Глазго, що у Шотландії. Дітимають змогу ознайомитись з історією,традиціями, звичаями та мовнимиособливостями цієї країни.

Традиційними стали для нашоїгімназії зустрічі з учнями та вчителямистаршої школи м. Балфрон (Шот$ландія). Учні з нетерпінням очікувалина круглі столи, концерти, спортивнізмагання. Великий інтерес викликалитакож спільні уроки, семінари, дис$кусії, вікторини, а у вчителів – обміндосвідом.

Під час останнього візиту ДевідаСтобса ми поцікавились його вражен$нями. Він зазначив: «Я відчуваю себечастиною вашого колективу; для менечесть провести урок англійської мови,і, взагалі, я почуваю себе як удома».


ïàðòí

åðè

ГГГГ ііііммммннннаааазззз іііі яяяя №№№№333311115555іііі їїїї їїїї ммммііііжжжжннннаааарррроооодддднннніііі ппппррррооооееееккккттттииии

Захарова М. Ю., заступник директора з іноземних мов


ïàðòí

åðè

Діти єднають народи((ууккррааїїнноо##ффррааннццууззььккаа

ддрруужжббаа))

У травні 2005 р. учні гімназії №315за запрошенням директорки Будинкутворчості для молоді міста Сен Дені деКабан Патрісії Бержирон бралиучасть у міжнародному творчому фе$стивалі у Франції. Ідея такої співпрацівиникла після знайомства Патрісії зкиївським навчальним закладом, зталановитими дітьми, які тут навча$ються.

Під керівництвом натхненних таенергійних керівників творчих колек$тивів Ольги Письменської, Юрія Ко$лесніченка та насамперед директорагімназії Олександра ОлексійовичаБірюка йшла серйозна підготовка доучасті у фестивалі. Ставилися новітанцювальні композиції, шилися кос$тюми, готувалися вокальні та спор$тивні номери. Програма вийшларізноманітною та цікавою. Вона охоп$лювала народні та бальні танці, ук$раїнські народні та популярні пісні,спортивні виступи.

Таким чином під час концертнихпрограм діти знайомили французь$ких людей і з культурою України, і ззахопленнями учнів київської гімназії№315. Під час виступів юних ук$раїнських артистів зали були пере$повнені, лунали вигуки «браво!» тагучні оплески. І з кожним концертомглядачів ставало все більше, аджесхвальні відгуки про виступи швидкопоширювалися, і бажаючих побачитиукраїнських дітей ставало з кожнимразом все більше. Особливо приємнобуло усвідомлювати, що захоплення і

вдячність великої аудиторії виклика$ли не відомі зірки сцени, не про$фесійні артисти, а учні гімназії №315.

Так діти отримали можливість вис$тупати не тільки на сцені нашого на$вчального закладу, а й за кордоном.Крім того, живучи у сім'ях, вони вдо$сконалювали знання французькоїмови, знайомилися з культурою таісторією Франції, розказували прорідну країну, її особливості й здобут$ки. Дуже часто доводилося наголо$шувати на тому, що Україна та Росія –це окремі держави, які різнятьсясвоїми культурними надбаннями.Тож багато французів з нашимприїздом відкрили для себе ще однучудову країну – Україну!

У свою чергу, українська делегаціятеж багато отримала від поїздки.Проживаючи у родинах, ми познайо$милися з культурою та побутом фран$цузьких людей (разом святкували 1Травня, спостерігали за Першим при$частям); відвідуючи навчальні закла$ди, зрозуміли особливості навчаль$ного процесу у Франції (були на уро$ках у колежі, ліцеї, познайомилися зіспецифікою навчання у сільськогос$подарському ліцеї); подорожуючи доЛеона, Руана, Шарльйо, Сен Дені деКабан, вивчали історію та культурукраїни (побували у музеях, театрах,старовинних замках).

Отже, участю у міжнародному фе$стивалі учні київської гімназії №315звели своєрідний місток між Ук$раїною та Францією. Він дасть мож$

ливість і надалі пропагувати нашукультуру та знайомитися з фран$цузькою.

І зворотній зв'язок уже налагодже$но, адже восени 2005 року фран$цузькі друзі завітали до Києва. Вониїхали, маючи впевненість, що тут їхзустрінуть гарні приємні люди, що во$ни зможуть побачити дуже багатоцікавого. Приємно зазначити, щовраження від відвідання столиці Ук$раїни у французів залишилися над$звичайно яскравими. І це не дивно:нам є, чим пишатися і що показати.Разом з українськими друзями фран$цузькі гості відвідали Печерську лав$ру, музей Великої Вітчизняної війни,музей Чорнобиля, Софію Київську,музей декоративного мистецтва, му$зей народної архітектури та побуту.Вони неодноразово побували в театріі були вражені сценами балету «ДонКіхот» та опери «Травіата». Отримализадоволення, відвідавши Київськийцирк. А живучи в сім'ях, мали додат$кову культурну програму.

Найважливішим, мабуть, є те, щоукраїнські діти знайшли серед фран$цузьких справжніх друзів, з якимиприємно спілкуватися, з якими хо$четься зустрітися ще не раз. А фран$цузькі діти відповідають взаємністю.Таким чином, діти руйнують кордониі утворюють місточки дружби між на$родами.

Співпраця і дружба мають продов$житися, є певні плани, а головне –бажання!

Достав Лариса, заступник директора з виховної роботи


íàóêîâà ð

îáîòà

Вперше ці слова пролунали у 2000році на I підсумковій Конференціїтоді ще тільки створеного НТУ «Дже$рело». Плинув час… У жовтні 2004$2005 навчального року відсвяткува$ла своє 10$річчя наша, тепер вже,гімназія №315. А разом з нею підро$стали і ми! В квітні 2005 року під часV підсумкової Конференції НТУ«Джерело» святкувало своє 5$річчя.Зараз ми вже можемо з впевненістювіднести на свій рахунок слова Мен$делєєва: «Наука есть достояние об$

щее, а потому справедливость тре$бует не тому наибольшую научнуюславу, кто первый высказал извест$ную истину, а тому, кто умел убе$дить в ней других, показал её досто$верность и сделал её применяемой внауке. Научные открытия редко де$лаются сразу… Время вызывает дей$ствительного творца… Он может яв$ляться только благодаря труду мно$гих и накопившейся сумме данных».

Юні науковці у нас були завжди, аось наш досвід довести іншим, щоми існуємо, і ми – найкращі, накопи$чувався поступово. Сьогодні ми пи$шаємося тим, що наша гімназія зай$має II місце у районі за кількістюпризерів МАН, III місце за кількістюпризерів олімпіад; наші діти берутьактивну участь у різноманітних кон$курсах, конференціях, наукових чи$

таннях. Під час святкування 55$річчяКиївської МАН «Дослідник» 15 шкілміста, серед яких були і ми, отрима$ли почесне право презентувати своїНаукові товариства учнів в київсько$му Палаці дітей та юнацтва. До цьо$го свята однією з наших випускницьбули написані наступні рядки:

На святковій конференції, якзавжди, отримали нагороди та по$дяки найкращі вихованці НТУ «Дже$

рело» та їх наставники. Почеснимиграмотами НТУ «Джерело» за актив$ну роботу з учнями були нагород$жені: Бессараб Н. С. – вчитель історіїта права; Бірюк О. Г. – вчитель гео$графії; Бобрулько Н. Г. – вчитель хімії;Журавльова В. А. – вчитель географії;Замліла Н. С. – вчитель інформатики;Захарова М. Ю. – вчитель англ. мови;

Ліснічук Н. В. – вчи$тель фізики та астро$номії; Максимову Н.М. – вчитель фізики;Пастух Л. М. – вчи$тель математики;Ткачук Т. М. – вчи$тель укр. мови тапсихолог гімназії;Топіха Т. В. – вчительукр. мови та літера$тури; Ткаченко Н. К. –вчитель англ. мови.

А серед нагород$жених учнів були ті,що починали свійнауковий шлях ра$зом зі створенням

НТУ, а в цьому році були випускни$ками і гімназії, і наукового товари$ства.

НТУ «Джерело»5 років!

Що є для мене «МАН»Три літери звичайні,Або життя, невтомний шлях до зір?За ці роки блукань та сподівання Я наближаюсь до своїх найкращих мрій?Я вдячна Богові за те, що не залишивМене на самоті, та дав тих вчителівЯкі натхненно, радісно, цікавоВедуть мене крізь зоряних шляхів.

Ми діти «Джерельного» поля,Ми рідної школи ростки, Почесна нам випала доля:Наш прапор високо нести!


íàóêîâà ð

îáîòà

Це: Слизька Катерина (11$В клас),яку ми знаємо не тільки учасницеюолімпіад, конкурсів МАН, а і як весе$лу, відверту подругу, що допоможе вусьому;

Шекетера Марина (11$Г), якуособливо люблять учні молодшихкласів. А комісії на олімпіадах та МАНз географії та фізики віддавали їй за$служену перевагу протягом 4$х років;

Плиска Оксана (11$Г), про яку,сподіваємось, ми ще почуємо як провідомого психолога або медика;

Щерблюк Анастасія (11$Г) якавсе доводить до кінця, любить до$копатися до суті справи;

Пакіс Яна (11$А) , талановита,завзята, активна, вона – прикладдля інших, завжди досягає своєїмети;

Кондик Олексій (11$Б) дійснодипломатична натура; його за�хоплення правом таки доведе допарламенту;

Бовсуновська Ірина (11$Г),справжній лідер; крім бездоган�ного знання багатьох предметів,вміє ще відстояти свою думку тадумку інших;

Кобилінський Богдан (11$А),його захоплення правом таісторією приголомшує усіх;

Топольницька Інеса (11$А),чим тільки вона не займалася:історія, фізика, інформатика, еко$номіка; а змогли би ви підійти довідомого професора і просто такпопросити його бути керівникомроботи МАН? – вона змогла;

Соколянський Олександр(11$Г), його «Географію в творахЖюля Верна» пам'ятають усі; якщододати ще і участь у грі «Розумовсь$кий» – ерудит у всіх питаннях;

Москаленко Олена наша«залізна» леді, яка дуже любитьрозв'язувати задачі «окольнимипутями», але вдало;

Добровольский Павло (11$Б), уякого дуже різноманітні захоплен$ня: написання віршів, волейбол,право і як ми нещодавно з'ясували –вирощування гербер;

Опанасенко Максима 11$Г),дуже цікава особистість; перемогаМаксима з інформатики допомог$ли йому протягом останніх 2$хроків тримати все НТУ «Джерело»на сервері;

Хецуріані Михайло (11$А), осьбез Михайла важко уявити собігімназію; це наш своєрідний символхімії та біології.

Бажаємо нашим випускникам по$дальшого наукового зростання! А ви$хованцям НТУ «Джерело» багатітинауковими знаннями, горіти в науко$вому пошуку, знаходити справжніцінності та істину, адже перед ниминеосяжний світ! Як говорив Ньютон,зробивши свої відкриття:«Я здаюся самомусобі хлопчиком,що граєтьсябіля моря,

котрому вдалося знайти більш гар$ний камінець, ніж іншим; але океаннезвіданого лежить преді мною».

Дні дитинства – наче плин води Проліта шкільні роки , та в спадок Перемоги, радість , повна згадок, Зостається з нами назавжди.


íàóêîâà ð

îáîòà

Чи потрібна учням участь у роботіМалої академії наук України? На цезапитання кожен шукає відповідь сам.Академія Наук – це щось дужеважливе і велике, а ми ще досить малі.Не завжди ми можемо наважитисьпрацювати, хоча і маємо такебажання.

Учням нашої гімназії пощастило.Вже шість років вони мають своєвласне наукове товариство: НТУ«Джерело». А якщо є товариство – є ізацікавлені учні, і їх помічники такуратори – дорослі: вони ідопоможуть, і вкажуть напрямроботи, і навчать нового та корисного.

Тобто наше «Джерело» – справжнійколектив однодумців, мрійників,раціоналізаторів, пошуковців, і простоблизьких друзів. В такому колективі іпрацювати легко.

Напрямків роботи у «Джерела»багато, а я вважаю себе всебічнорозвинутою людиною. Тому ніяк немогла визначитись: лірика чи фізика.Викладачи$куратори теж чудові:Тетяна Миколаївна Ткачук (українськамова) та Наталія МихайлівнаМаксимова (фізика). Вирішиларизикнути: спробую працювати подвом напрямкам.

З фізикою було важче і цікавіше.Тему підбирали ще з 8$го класу.Звучить вона так: «Фізичні властивостіводи». Чому я обрала саме цю тему?!По$перше, проблеми води – це одна знайактуальніших тем сучасності, бо незважаючи на те, що Землю називаютьблакитною планетою, людству дуженепросто забезпечити свої потреби уводі. По$друге, вода – це аномальна йунікальна речовина, яка маєдивовижні властивості. Вони настільки

різноманітні, що вчені вже багатостоліть досліджують воду, але і досівідкривають її нові якості. Саме томумені було дуже цікаво досліджувативластивості води. Думала – це нудно іважко, а виявилось – дуже цікаво,корисно і пізнавально. Водні ресурсиявляються національним багатствомдержави, однією з природних основ їїекономічного розвитку. Вонизабезпечують усі сфери життя ігосподарської діяльності людини. Чиможна було стояти осторонь такоїцікавої теми?!

Ще до початку «МАНівськихперегонів» з цією роботою я бралаучасть у Міжнародній конференції,присвяченої проблемам якості води:«Актуальні проблеми якості води вУкраїні – 2005», що проводилась набазі КМПДЮ. Після конференціїз'явилися не тільки нові іде , а і друзі$однодумці (хоча деякеі з них буликонкурентами). Моя робота незмінила назву, але певні практичнідоробки в ній змінились. Запідсумками роботи Конференції менебуло відзначено дипломом.

Завдяки цій роботі я дізналасябагато нового, цікавого, практичного.Можна сказати, що я росла ізмінювалась разом з моєю роботою.З'явилися нові відчуття, нові друзі,відкрилися нові горизонти, новий, щемало відомий мені, світ науковихпошуків. Приємно, що мою роботу нарівні міста відзначили Дипломом ІІступеня та грошовою премією, алехотілося б досягти ще більшого.

Моя робота з української мови(фольклор) «Українські народнівеснянки» теж не була марна. За неїмене відзначено Дипломом ІІ ступеня.

В кінці навчального року менечекала приємна несподіванка: заактивну участі в роботі НТУ «Джерело»(крім МАН, це ще і участь волімпіадах, наукових читаннях,круглих столах, різноманітнихконференціях) наукова рада гімназіївідзначила мене Дипломом І ступенята грошовою премією.

Для себе я визначила – мені потрібнаучасть у роботі Малої академії наукУкраїни! Це і цікаво, і приємно, ікорисно для мене і для інших!

ММММ АААА НННН –––– цццц ееее вввв аааа жжжж кккк оооо ,,,,ччччииии ццццііііккккааааввввоооо ????

Сидорчук Ірина, учениця 97Є класу,дійсний член МАН


íàóêîâà ð

îáîòà

В січні 2005 року вже вчетверте учнігімназії брали участь у Міжнародній на$уково$практичній Конференції обдаро$ваних учнів «Intel$Авангард», що про$водиться у Москві на базі Московсько$го хімічного ліцею №1303. На ХІV Кон$ференції представниками нашоїгімназії стали Лебідь Дмитро та ДаBщенко Віталій. Презентувати роботита гідно представити рідну гімназію їмдопомогла вчителька інформатикиСвердел Ольга Миколаївна.

В роботі ХІV Конференції крім пред$ставників різних регіонів Росії бралиучасть і дві іноземні делегації: Півден$ної Кореї та України (Київ, гімназія№315). Учні 8$11 класів із більш ніж 150міст виборювали звання Юних на$уковців за напрямками: алгебра таматематичний аналіз; геометрія і еле$ментарна прикладна математика; тео$ретична, експериментальна та при$кладна фізика; комп'ютерна наука,програмування; хімія, біохімія, фізич$на хімія.

Робота конференції проходила зла$годжено, організовано та цікаво. Про$водилися тести, олімпіади та конкурсипроектних робіт учнів. Олімпіади про$водилися з кількох предметів: алгебрата геометрія, хімія, біологія, інформа$

тика. Деякі олімпіади проходили натериторії вищих учбових закладівМоскви, таких як МГУ. Цікавими були«Математичні бої»: учні були розбитіна команди, що складалися з пред$ставників різних міст, які змагалися урозв'язуванні задач з математики тафізики. Командне вирішення постав$лених завдань обговорювалося нарівні комісій, які складалися з профе$сорів ВУЗів та вчителів інших учбовихзакладів. Учні отримували призові ба$ли, які діяли в персональній накопичу$вальній системі і за які в кінці конфе$ренції діти змогли отримати цінні по$дарунки та призи на так званому«Аукціоні». Переможці отримали дип$ломи від зарубіжних компаній, а та$кож змогу представити свою роботуна міжнародному конкурсі в США, деРосія вже добре відома своїми юниминауковцями$початківцями.

Наші учні, Лебідь Дмитро та Да1щенко Віталій, гідно себе проявили,

отримавши призові місця з таких дис$циплін, як інформатика, математиката хімія. Вони гідно захищали своїпроектні роботи з інформатики, за щой отримали грамоти та подяки.Керівник їх проектів – вчитель інфор$матики Замліла Надія Сергіївна. Су$проводжувала учнів в цій поїздціСвердел Ольга Миколаївна.

Діти також мали нагоду ознайомити$ся з Москвою: проводилися денні тавечірні екскурсії містом, учні були у му$зеях і в театрі. Добре спланована і про$думана культурна програма дала змогувідпочивати у перервах між олімпіада$ми. Діти змогли відвідати найкращіархітектурні пам'ятки Москви.

Отже, учням нашої гімназії вартопрагнути до навчання, брати участь уМАН та олімпіадах, щоб мати мож$ливість проявити себе на різних і та$ких престижних рівнях учбових за$кладів, бо вони є дорогою в такихцікавий світ науки та знань.

ХІV Міжнародна Конференція«Intel#Авангард»

Дорогі наші діти!Потрібно вам багато знати,Щоб в житті не заблукати.Вивчити наук немало, Щоб на ноги твердо стати.Будьте старанними, дбайливими,Працьовитими і бережливими,Природу, землю бережіть,Сміливо у майбутнє йдіть.

А ще потрібно, щоб ви знали – Нічого з неба не упало.Стіл, за яким ви сидите,Ліжко, в якому солодко спите,Диван і туфлі, й пара лиж,Виделка, миска, ложка, ніжВсе створено людьми,Будьте вдячні їм завжди.

Щоб вирости добрими, чуйними,Діти, запам'ятайте:Дбайте про менших від себеІ старшим допомагайте.А ще треба добре вчитися,Дуже багато читати, Ходити в театри, музеї,Історію краю вивчати.Не скупіться на добрі справи – І вас добро не мине,І до кожного з вас неодмінноВеличезний успіх прийде.


çíàéîì

èì

îñÿ ç

áàòü

êàì

è Народний танець,як фактор сьогодення

Народний танець,як фактор сьогодення

Заслужені артисти УкраїниКирилюк Ігор Михайловичта Світлана Михайлівна,батьки учениці 5�Б класу


çíàéîì

èì

îñÿ ç

áàòü

êàì

è

З метою вивчення та збереженнянаціональних традицій, звичаїв та об$рядів українського народу, створенняна цій основі народних танців та хорео$графічних мініатюр і великих полотен зминулого і сучасного життя українців, у1937 р. було створено ансамбль народ$ного танцю. У 1940 р. його було реор$ганізовано в ансамбль пісні і танцю Ук$раїни. Організатором і незміннимкерівником ансамблю з 1955 по 1975рр. був народний артист СРСР, лауреатДержавної премії СРСР, лауреат Дер$жавної премії України ім. Т. ШевченкаПавло Павлович Вірський.

Спираючись на народні традиції, П.Вірський створив п'ять концертнихпрограм, до яких увійшли яскраві хо$реографічні композиції «Ми з Ук$раїни», «Ляльки», «Моряки», «Гопак»,тонким гумором прикрашені танці«Чумацькі радощі», «Повзунець», «Ойпід вишнею», ліричний танець «Подо$ляночка». Широко відомі героїко –патріотичні полотна «Запорожці», «Мипам'ятаємо».

Під художнім керівництвом П.Вірського ансамбль виріс у зрілий про$фесійний колектив, мистецтво якогополонило серця багатьох глядачів сіл іміст України та інших країн світу.

Після смерті видатного хореографаПавла Павловича Вірського у 1977 р.,Державному ансамблю танцю Українибуло присвоєне ім'я Павла Вірського.

У 1980 році ансамбль очолив народ$ний артист України Мирослав Михай$лович Вантух. Основне в його праці –направлений творчий пошук. Завдякиатмосфері, створеній у колективі, віндобився від артистів високої вико$навської майстерності, яскравої образ$ності, творчого і вимогливого ставлен$ня до своєї праці. М. М. Вантухом у цейчас створені нові хореографічні твори,що увійшли до золотої скарбниці ук$раїнської хореографії. За постановкитанцювальних композицій «У мирі тазлагоді», «Карпати», «Літа молодії»,«Український танець з бубнами» Ван$туху М. М. присуджено Державнупремію України ім. Т. Г. Шевченка.

У становленні ансамблю танцю Ук$раїни, художньому оформленні йогопрограм брали участь відомі художни$

ки А. Петрицький, Ф. Нірод, Т. Яб$лонська, Г. Несттеровська , Л. Писарен$ко, М. Цирикус , Л. Віг, А. Домашнєвата Л. Хіміч. Тому на концертах колекти$ву глядач насолоджується не тількипрекрасним виконанням, а й чудови$ми костюмами, які є невід'ємною скла$довою спектаклю.

Обробку народної музики і нову му$зику до танців створили і створюють ба$гато Українських композиторів. Зокре$ма артисти Г. Завгородній, Ю. Левиць$кий, А. Хелемський, Я. Лапінський, Б.Яровинський та інші. Усі танцювальніномери ідуть у супроводі оркестру,яким довгі роки керував сподвижникП. Вірського, композитор, народнийартист України Ігор Іващенко. Заразоркестром керує талановитий музи$кант, композитор, заслужений артистУкраїни Олександр Чебереко.

Слід згадати видатних виконавців,майстрів своєї справи, які своєютворчістю і талантом прославили ук$раїнський народний танець, зробилийого визнаним у світі, створили цілийряд незабутніх образів. Серед них,звичайно, народна артистка УкраїниВ. С. Котляр$Вірська, Макарова, Вер$холомова, Романова, Рокітська,Рокітський, Князєв, Довгих, Чапкіс,Мотков, Чорноусов, Макаров, Гомон,Єгорова, Фетисова.

Стверджуючи своєю творчістю ідеюгуманізму, розповідаючи мовою тан$цю про історію і сучасність українсько$го народу, його побут і традиції, ан$самбль Вірського робить вагомий вне$сок у справу пізнання і зближеннянаціональних культур багатьох на$родів світу, за що у 1959 році його булонагороджено Всесвітньою грамотоюМиру. У 1987 р. колектив нагородже$ний орденом Дружби народів.

Далеко за межами України відомийНаціональний заслужений ака$демічний ансамбль танцю України ім.П. Вірського, з почесною місією по$сланця миру він побував більше ніж у60 країнах світу: В'єтнамі, Кореї,Греції, Бразилії, Кубі, Австрії, Англії,США, Бельгії, Франції, Іспанії, Італії,Аргентині, Венесуелі, Португалії,Швейцарії, Данії, Японії та інших, де

завжди з честю демонстрував досяг$нення національної хореографії,вплітаючись яскравими барвами увінок світової культури.

Сьогодні Національний заслуженийакадемічний ансамбль танцю Україниім. П. Вірського у розквіті творчих сил.Під керівництвом Героя України, на$родного артиста України, народногоартиста Росії, лауреата національноїпремії ім. Т. Шевченка , професора,академіка Вантуха М. М., активно пра$цює над удосконаленням свого про$фесійного рівня, поповнює репертуарновими творами, веде активне творчежиття, пропагуючи українське хорео$графічне мистецтво як в Україні, так іза кордоном.

Зміст, спрямованість, сила емоційно$го впливу мистецтва визначає духов$ний рівень сучасного суспільства. Мис$тецтво охоплює багато творчих галузей:кіно, цирк, музику, образотворче мис$тецтво. Відомо, що життя – це рух, а хо$реографія – це і є мистецтво рухів.

Танець є одним із найдавніших фак$торів формування гармонійно розви$неної, духовно багатої особистості.Але і танці бувають різні: історично$побутові, класичні, сучасні. Особисто явже багато років працюю на лоні ук$раїнського хореографічного мис$тецтва. На мою думку, народний та$нець є основним жанром у хорео$графії. Адже він створювався і розви$вався з давніх$давен, становлячи со$бою ілюстрацію життя, побуту і працінароду. Засобами хореографії народ$ний танець передає багатогранністьхарактеру людини, її певнийемоційний стан.

Ще змалку, вперше побачивши та$нець, я закохався у мистецтво хорео$графії і до сьогодення моя любов невтратила палкості. Танець – це всемоє життя. І я не уявляю себе без хо$реографії.

У цей нелегкий час реформуваннянашої країни народна хореографія,нажаль, знаходиться в занепаді. І я за$хоплююсь тими, хто знаходить в собісили, створювати нові самодіяльні ко$лективи та аматорські гуртки, піднімаєрівень духовності нашого суспільства.


Євген Мартинович, письменник,батько учениці 97Є класу

Наше життя за останні п'ятнадцять років дужезмінилося. Ці зміни і зараз стрімко зростають. Колиспостерігаєш за цим процесом, то з'являється великебажання його осмислити і зрозуміти. Багатогранністьзанять і видів діяльності, якими займаються люди,просто вражає. У результаті люди намагаються заро$бити гроші, забезпечити свою родину, забезпечититакий спосіб життя, який був би цікавим і приносиврадість.

Ось чому в мене з'явилось бажання написати книгупро таких людей, які намагаються не залежати відзмін в державі та суспільстві, які можуть заробитисобі на нормальне життя разом із друзями. Веселіспроби такого заробітку були описані Іллею Ільфом таЄвгеном Петровим в книгах «Дванадцять стільців» і«Золоте теля».

Дійсність, яка швидко змінюється, кожен день додаєнові способи «чесного віднімання» грошей. Відобразитиці зміни я спробував у своїй книзі «Жити не потіючи»,яку написав в минулому році. Видана вона невеликимтиражем, в основному для моїх друзів та знайомих,яким цікава моя позиція з багатьох життєвих питань.

Пробна партія книг відправлена для реалізації в книж$кові магазини п'яти міст України, але найбільш успішнокнига продається в Одесі. Це місто здавна вабило весе$лим способом життя, там завжди цінують гумор.

Електронний варіант книги розміщено на трьох сайтахв Інтернеті, де лічильники показують більш ніж 1600відвідувань сьогодні.

Як не дивно для автора, але книга починає жити своїмвласним життям, і я щиро вірю, що її чекає весела, ціка$ва доля. Мені лишається лише згадувати приємні словаВіктора Гюго, який стверджував, що «можна себе вва$жати письменником, якщо твої рядки прочитали хоча бсто чоловік»

çíàéîì

ñòâ

î ç

áàòü

êàì

è ППрроо ттввооррччііссттьь ііккннииггии


ç ê

ëàñîì

êëàñíî

Перед сучасною школою стоїть важ$ливе завдання: не тільки навчити, а йвиховати всебічно, гармонійно розви$нену особистість.

Важлива роль у цьому процесівідводиться гімназіям, ліцеям, ко$легіумам, які мають стати справжнімицентрами творчості.

Гімназія – це середній загально$освітній заклад для обдарованих дітей,що забезпечує їхню науково$теоретич$ну, гуманітарну, загальнокультурнупідготовку та задовольняє різнобічніосвітні запити особи, суспільства, дер$жави. Гімназія зорієнтована на підго$товку учнів до творчої діяльності, настворення умов для самореалізації, са$морозвитку особистості, формуваннягуманістичного світовідчуття і світогля$ду на основі єдності гуманітарногознання і естетичного виховання.

Тому і контингент учнів у гімназії маєбути відповідним, зацікавленим у здо$бутті хороших, якісних знань, прагну$чим до прекрасного.

У нашій гімназії є багато класних ко$лективів, які відповідають статусугімназичних. Одним з них є 6$Б клас.

Про учнів, що в ньому навчаються,можна сказати:

✒ талановиті;✒ обдаровані;✒ спортивні;✒ музикальні;✒ веселі;✒ дружні.Коли я стала їхнім класним керівни$

ком у п'ятому класі, я була приємновражена прагненням учнів до навчан$ня. Це підтверджують і результати, от$римані після закінчення п'ятого класу:14 відмінників. Я переконана, що і шо$стий клас буде таким самим: після пер$шого семестру п'ять відмінників і бага$то учнів мають одну$дві дев'ятки зрізних предметів. Тобто, вони маютьвсі можливості досягнути успіхів у дру$гому семестрі. Учнів цікавить не тількипрограмний матеріал, вони відвідуютьспецкурси з історії, російської, ук$раїнської, англійської, французькоїмов.

Після уроків кожен з них поспішаєвідвідати різноманітні гуртки. Діти захоп$люються боксом, боротьбою, плаван$ням, шахами, малюванням, музикою.

Пригадайте, хто відкриває концертдо Дня вчителя? Хор гімназії, основаякого – учні 6$Б класу.

Для того, щоб учні отримали музич$ну освіту, багато зусиль доклалакерівник хору Вовк Алла Сергіївна.

Всіх захоплюють номери танцю$вального гуртка «Лідер А». Дев'ятьучнів класу відвідують його заняття ірадують наші серця цікавими танцю$вальними композиціями.

Тому працювати з таким класомцікаво, легко і одночасно важко. Важ$ливо не втратити іскорку зацікавле$ності у цих дітей.

Девіз 6$Б: «Все умей!»Шить, рисовать, вязать, решатьИ красиво танцевать.Кружок в школе посетить,В музыкальную сходить.В моем классе – сплошь таланты:Есть поэты, музыканты,И художники, певцы–Все ребята молодцы!И спортсмены тоже есть,Всех здесь нам не перечесть.Особливу подяку хочеться вислови$

ти батькам, які не шкодують коштів ісил для підтримування в дітях творчоїініціативи, прагнення удосконалюва$тися, бути кращими.

Ланцюжок «Гімназія – Сім'я» у на$шому класі досить міцний. Завітайтедо кабінету №3$212: майже все тутзроблено на кошти батьків. Адже вонирозуміють: щоб виростити хорошихдітей, мало дати їм знання – требаприщепити любов до прекрасного.

MMMMiiiiйййй ннннааааййййккккрррраааащщщщиииийййй 6666####ББББЯрмолай Л. М., класний керівник 67Б класу,


çíàéîì

èì

îñÿ ç

áàòü

êàì

è

Я належу до когорти тих людей, яківсе життя навчаються. Сходинка засходинкою торувала нелегку дорогудо свого Храму знань. На сьогоднідоводиться поєднувати нелегку пра$цю лікаря$генетика з педагогічноюроботою зі студентами та лікарями.Проте хвилююся, коли підходжу догімназії, де навчається моя донька:згадую своє дитинство, роки, прове$дені в школі невеликого полтавськогоселища.

Що й казати: не зрівняти, звичайно,умов у сільській та міській школах.

У лінгвістичній гімназії №315 всепідпорядковано служінню дитини: івітальня, що гостинно зустрічає учнів ,і широкі коридори з прекраснимквітковим дизайном, і роз'яснювальністінні стенди, і затишні класи.

За затишок у школі і хорошу ма$теріальну базу для навчання, за до$брозичливе ставлення до дітей табатьків хотілося б подякувати ди$ректорові Олександру Олексійови$чу Бірюку та класним керівникам. Авідкриття басейну, відзначу як ме$дик, – це взагалі незаперечний по$зитив для навчального закладу!

У гімназії чудово продумана й сис$тема заохочення для здібних учнів: цеі закордонні поїздки, і прийняття іно$земних школярів, і мандрівки по Ук$

раїні, і нагородження цінними пода$рунками.

Проте хотілося б дати декількаметодичних порад, а саме:побільше групових робіт на уроках,у «парах» з уявним мікрофоном то$що. Це розвиває у дітях комуніка$бельність, мовлення, підноситьзначимість свого «я», нівелює ком$плекси.

Мені хотілося б, щоб моя донькавийшла зі школи сформованою осо$бистістю, могла вільно володітидекількома іноземними мовами, а та$кож використовувати набуті знання вподальшому. І в недалекому майбут$ньому так само тепло згадуваларідний шкільний заклад, як все життязгадую свій я.

Спогади будутьтеплими...

Галаган Віра Олексіївна,завідувачка медико7генетичнимцентром Української дитячоїспеціалізованої лікарні«Охматдит» МОЗ України,кандидат медичних наук, доцент


ñïîðò

Вже вкотре я кажу, що на туризмі япоставлю велику крапку. Почала цимзайматися, мабуть, ще з п'ятого класузавдяки ентузіазму нашого талановито$го Шляпського Анатолія Дмитровича.Потім знову, в середній школі №103, і –зразу перші місця на змаганнях, похо$ди, де ми прокладали нові маршрутиПолтавщиною, ночівля в дотах по лініїоборони Києва, де, крім мене, ніхто незахворів, а навколо лежав мокрий сніг,і в сирих дотах температура не підійма$лась вище +3оC.

І от 4 роки назад, коли я спокійно пе$рейшла до життя обивателя (смажилакотлети, дивилась телевізор), ПазюкЛюбов Миколаївна, методист ДЮЦуДарницького району, попросила меневідкрити гурток туризму. Я довго спере$чалась, але оскільки маю надто м'якийхарактер (моя дочка навіть каже: «ма$ма, на тобі їздять усі кому не лінь. І я та$кож»), я погодилася на цю авантюру, защо розплачуюся досі.

Гурток безкоштовний. Хто хоче, той іходить. Всі рвонули. Але! Тренування внеділю – єдиний вихідний. Я, прогляда$ючи списки моїх «старих» гуртківців, ба$чу, що половина – проблемні діти. Бага$

то з них відсіялося зрізних причин, алеті, які залишились,перестали бути про$блемними. І колими були на трену$ваннях на Лисійгорі, представникадміністрації Дес$нянського районусказала: «Видно, щоу нас у гімназії дітидуже виховані». Цемене дуже приємноздивувало, бо вонане бачила, що булоспочатку.

Залишився кар$кас: Павленко Інга, Царенко Петро,Аполлонова Таня, Джабаєва Анжела,Коржук Роман, Лінник Діма. З'явилисьнові «бійці»: Німчук Ганна, ЗеленськаДаша. Чому я кажу «бійці» – тому що,коли я скажу «треба», вони зроблятьусе... Наприклад, минулого року наміських змаганнях був такий конкурс –«вело туризм». Не було дівчини, щоб

проїхала складний етап. Аня Німчуктихо взяла велосипед і проїхала, хочаніхто за це не брався. До речі, великапроблема у дітей – їх комплекси. Аняїх перемогла.

Цього року ми здобули на диво бага$то перемог. На міському зльоті ІІ місцеза крос$похід, ІІІ місце – за смугу пере$шкод, V місце – установка намету, дип$лом за художню самодіяльність заслу$жила Новаторська Катерина.

Виграли намет, основну мотузку –40 м. ( а це гривень 50), радіоприй$мач. Та це не головне. Головне те, щодіти питають: «Я вже давно не був у лісі.Коли тренування?» А я вже втомилася,нічого не встигаю, стара, хвора вчи$телька. Вранці кажу: «Потрібно йти!»Встаю, йду, з'являється друге, третє ди$хання, і все добре, почуваю тіло, тургорв тканинах, життя – прекрасне!

Багато хороших дітей приходить не$надовго – не витримують з різних при$чин. Та вони теж багато привносять вколектив. Це Буратінський Вова, СобкоМаша (« Золотий голос»).

Якби ви знали, скільки виховнихнюансів з'явиться під час походу, всіхби своїх дітей відправили на туризм.Я завжди згадую слова Висоцького:

«Парня в горы тяни, рискни…»Кожний із них – це «Я».Аполонова Т. – майстер по в'язці

вузлів, краєзнавство, орієнтування;Царенко П. – техніка, спорт, туризм,

орієнтування;Павленко І. – техніка, орієнтування (ІІ

розряд);Джабаєва А. – орієнтування;Коржук Р. – техніка, орієнтування;Німчук Г. – техніка, орієнтування;Зеленська Д. – техніка.Техніка, спорт, туризм – це досить

складно. Включає підйом, спуск, тра$верс, переправу, жердини. Діти пра$цюють у верхній і нижній системі, цевимагає уміння і швидко перестібатикарабіни.

Цього року я поїхала на зліт з зовсімновими дітьми: Чернишовим Д., Бе$резіним Р., Семеновим О. І що ви ду$маєте? – вони проявили себе краще,ніж я думала. Я дотримуюсь принципу:головне не перемога, а участь. Бралиучасть всі. Чернишов Д. – краєзнавст$во, Березін Р. – крос$похід, намет, Се$

менов О. – намет. Чернишов – кращийкухар. До нас приїхав колишній мійучень із 103 школи, призер міських зма$гань. Приїхав просто допомогти, відчу$ти колишнє туристське братство. Я йогопопросила навчити новачків ставитинамет. Контрольний час – 1 хв. Вони че$рез 2 години повернулись з лісу,відзвітували: «Віро Андронівно! Останні4 рази, ми ставили за 57 секунд». Вонитак і поставили на конкурсі, алепотрібно було за 45 секунд. Та я вва$жаю, що для новачків 5 місце з 26 ко$манд – це перемога.

Дуже вдячна батькам Царенка П., Бу$ратінського Д., Підлужного Д., СобкоМ., Чернишова Д. Це безвідмовні люди.Відвезти спорядження однією машиноюнеможливо. Вони безкоштовно вчаснозробили все можливе і навіть неможли$ве. А коли на міському зльоті співав татоСобко Марії, то мене запитували: «Цещо, запросили Кобзона?»

Вдячні директору, який створив еле$ментарну базу для туризму. У нас вже є4 палатки, 10 карабінів, 8 туристичнихкилимків (керіматів), 15 компасів.

Туризм – це життя і радість, і біль.Які важкі поразки, коли ти надіявся наперемогу (там застряг карабін, там за$хопив зайвий фал,там впав з жердини,там загубив страхов$ку і т. д.). І як радісновідчувати трепет пе$ремоги!

Велика подякакерівнику зі спор$тивного туризму –Сапожинському В. В.Якби не він, ми бвзагалі нічого цьогоне досягли.

А тепер про планина майбутнє. Нам всізаздрять. І я маюнадію, що наступно$го року когорта мо$лодих вчителів про$довжать цюпотрібнусправу.

ННННааааййййккккрррраааащщщщиииийййй ннннааааммммееееттттЖуравльова В. А., вчитель географії,керівник туристичного гуртка

Кожногороку наші туB

ристи оздоровлюBються в літніх таборах в

Карпатах, на морі, в Хусті запільговими 19% путівками від

міжнародного центру.


îáì

³í ä

îñâ³ä

îì

Що для мене стажування в США?Реалізація мрії? Так. Перш за все, цеперемога над собою, перемога на$вчального закладу, яким я керую (бож це перемога – опинитись серед 7директорів шкіл України, яких буловідібрано для знайомства з систе$мою громадської освіти в одній знайрозвиненіших країн світу). Ціка$ва неформальна робота гімназії№315 м. Києва з організації міжна$родного співробітництва, впровад$ження курсів громадянської освіти внавчальний процес була відміченаамериканськими радами як така, щопроводиться на високому рівні. Алеголовне те, що я приїхав з США

зовсім іншою людиною, яка подиви$лась на проблеми нашої школи підіншим кутом.

Реформи необхідні! І цей закликуже не перший рік звучить у виступахнаших міністрів, урядовців. Алевідчутних змін, які повернули б дошкіл талановитого вчителя, поліпши$ли б фінансування навчальних за$кладів, не відбувається. Усі це ро$зуміють, але по$справжньому рішу$чих кроків для розв'язання проблемосвіти не видно. Щось, мабуть, мивсе$таки робимо не так. Але що?

Чому ми говоримо про станінформатизації навчального проце$су і маємо в більшості навчальних

закладів по два комп'ютерних класи(в кращому випадку) й одному$трьох комплектів мультимедійногообладнання (на 44 класи, як у нашійгімназії), а у школах США до 500комп'ютерів (які постійно оновлю$ються) на 700 учнів за діючихмедіацентрів, де кожен учень на$вчального закладу має доступ домережі Інтернет? Чому школи маютьзастарілу матеріально$технічну базуі поліпшують її лише завдяки зусил$лям адміністрації, вчителів школи,за допомоги батьків, а в США у кож$ного освітнього закладу – свій бюд$жет, незалежний від благодійнихвнесків? Чому сьогодні більшістьмолодих спеціалістів, пропрацював$ши рік або два, не залишаються ушколі, хоча держава витратила на їхнавчання (особливо, якщо вони на$вчалися на бюджеті) колосальні ко$шти? Цей перелік «чому?» можнапродовжувати до безкінечності. І ти$сячу разів праві ті, хто акцентує ува$гу на вирішенні питань фінансуван$ня галузі.

Але на проблеми школи треба по$дивитися й під іншим кутом. Узятистандарти освіти. Вони, на мій по$гляд, потребують змін у бікпрофілізації. Наприклад, навчальнийплан учня старшої школи містить сьо$годні 15–17 предметів, і школярі май$же кожен з них вивчають і у 8, і у 9, і у10, і у 11 класах незалежно від обрано$го профілю. У США для отриманнядокумента про освіту після закінчен$ня школи учень повинен опанувати28 спецкурсів за 4 роки, тобто по 7предметів на рік. І це набагато кра$ще, на мій погляд, ніж щороку вчити15 предметів. Наприклад, спецкурс із

Стажування в СШАдало мені можливість

побачити багатопроблем нашої

української школиБірюк О. О., директор гімназії

îáì

³í ä

îñâ³ä

îì

хімії учень, який обрав для себе гу$манітарний профіль, може пройти заодин рік (5 годин на тиждень), а вподальшому – предмети, яківідповідають гуманітарному на$прямку. Це з одного боку дозволить

розвантажити школяра, а з іншого $поглибити знання з окремих пред$метів. Тому з роками, на мій погляд,і збільшується у наших школахкількість дітей, які мають низькийрівень знань. Багато дітей втрачають

інтерес до навчання, оскількибільшість з них просто не можутьосягнути існуючу «багатовек$торність» навчальних планів. А зіншого боку, ні для кого не секрет,що коли наші діти з високим рівнемзнань потрапляють на навчання доСША – вони стають успішними сту$дентами.

Ми, освітяни, покладаємо великінадії на програму розвитку освіти2005–2010 років. Але сумнівів не$має, як сказав міністр освіти і наукиУкраїни Станіслав Ніколаєнко: «Восвітянській державі треба починатиз основної ланки: розв'язання про$блем учительства.» Сьогодні я, якдиректор загальноосвітнього на$вчального закладу, розумію: якщо унайближчі два$три роки ситуація до$корінно не зміниться у плані соціаль$ної підтримки вчителя, коли зі шко$ли підуть вчителі$пенсіонери та вчи$телі передпенсійного віку, ми поста$немо перед загальнонаціональноюпроблемою нестачі педагогічнихкадрів, хоча педагогічні вищі на$вчальні заклади щороку продукуютьдипломи на повну потужність.



í³õ

òî í

å ç

àáóòè

é

А пам'ять вічнаА пам'ять вічна

Ярмолай Л. М., вчитель історії

Все далі і далі відходять у минуле грізні роки Великої Вітчизняної війни, але не щезне з пам'яті людської, не піде в забуттявеликий подвиг і велика трагедія нашого народу – його перемога над фашистами.

Багато горя і страхітливих втрат принесло Україні лихоліття війни. Наш край зазнав більше руйнувань, ніж будь$яка іншакраїна Європи, Україна втратила понад 5 млн своїх синів і дочок. Українці з честю виконали свій обов'язок перед ріднимиі близькими. Вони зробили свій вагомий внесок у звільнення європейських народів.

Солдатські окопи, вирви від снарядів – ці шрами війни природа заліковує роками. Але ніколи не згасне пам'ять про всіхтих, хто, не задумуючись, віддав своє життя в ім'я Свободи.

У нашій гімназії проводиться велика робота по вивченню та увіковіченню подвигу народу у роки Великої Вітчизняноївійни. Екскурсії, зустрічі з ветеранами, уроки$реквієми, випуск газет, виступи лекторських груп, акції «Грані добра і пам'яті»та інші форми роботи, які використовують вчителі та класні керівники гімназії, виховують у наших учнів почуття поваги,доброти, вдячності. Подвиг героїв передається з покоління в покоління і житиме у людській пам'яті вічно.

Представник Дарницької районної радиветеранів м. Києва вручає листи вдячності

за активну пошукову роботу учнямгімназії

Зустріч учнів 6BБ класу із ветераномпраці, дитиною війни Філь Валентиною

Василівною

УрокBконференція «Київ у роки II світової війни» у 11B А класі


í³õ

òî í

å ç

àáóòè

é

«Хоть глазочкомзаглянуть бы...»«Хоть глазочкомзаглянуть бы...»

29 березня 2005 року у Будинку культури «Дарниця» відбувся фестиваль$конкурс політичної пісні«Для вас, ветерани!», присвячений 60$й річниці перемоги у Великій Вітчизняній війні. У цьомуконкурсі брали участь усі загальноосвітні школи, ліцеї, гімназії Дарницького району, а також школимистецтв.

Нашу гімназію представляли: ансамбль гітаристів (Мартинович Даша, 8$Є клас, Достав Катя, 7$Аклас, Московко Артем, 6$В клас, Московко Павло, 8$Є клас, Салатська Катя, 8$Д клас, Коробко Костя,7$Г клас, Костюченко Євген, 6$Б клас) – керівник Друзь Тетяна Олексіївна, тріо вокалістів (ВасиленкоЮлія, 6$А клас, Зубарєва Олександра, 6$А клас, Гопкало Наталія, 8$Б клас) і соліст (учень 2$В класуКривенок Віталій) – вчитель Малюшицька Світлана Іванівна. Шлях до перемоги був нелегким, та учнінашої гімназії з ним успішно справилися.

Всі учасники конкурсу отримали дипломи за творчу індивідуальність виконання музичного твору,соліст отримав грамоту, як наймолодший виконавець і учасник цього конкурсу.

Але головне на цьому фестивалі те, що ми не тільки показали свій виступ, а ще й привіталиветеранів Великої Вітчизняної війни, побачили і почули інші колективи, змогли поспілкуватися зіншими учасниками конкурсу$фестивалю, і те, що учні отримали задоволення від своєї праці, здобулигарні враження і набули хорошого настрою.

Хоть глазочком заглянуть бы,Заглянуть в грядущий векИ узнать бы что за судьбы Ждут тебя, ждут тебя человек

музика Е. Крылатова слова Ю. Энтина


ç ê

ëàñîì

êëàñíî

ППППооооддддоооорррроооожжжжіііі 6666####ВВВВ

Наш новий класний керівник — Тетяна ГриBгорівна — вчитель та людина просто незвичайна.Вона дуже любить подорожувати.

І пробудила це бажання у нас.Перша подорож була здійснена до Кам'янцяB

Подільського. Всім було дуже цікаво. Все сподоBбалось: і чудова природа, і прекрасні краєвиди.

Ми потрапили на свято міста, де відбувався поBказ зброї та одягу, починаючи з ХVІ ст., побачили,як жили козаки в своєму таборі.

Побували ми і в Хотинській фортеці.А в Кам'янецьBПодільській фортеці ми кидали

монети в чашу Кармелюка, ув'язненого відомогонародного месника, і загадували наші бажання.Після чого деякі з них дійсно збулися.

Трохи пізніше, взимку ми вирішили поїхати доЛьвова.

ç ê

ëàñîì

êëàñíî

кккк лллл аааассссуууу ппппоооо УУУУкккк рррр аааа їїїї нннн іііі



ç ê

ëàñîì

êëàñíî

Одного разу дідусь розповів мені про прабабусю Марієтту, на честь якої мене назвали. Вона навчалася у жіночійгімназії міста Бухарест, що в Румунії. Я уявляла, що це дуже велика школа, в якій навчаються гарні обдаровані дівчатка,мріяла про таку ж. Але без хлопців, мабуть, не дуже весело було моїй прабабусі, тому хотілося, щоб зі мною вчилися іхлопчики і дівчатка.

Тепер і я навчаюся в гімназії. Я перейшла сюди у 5$Г клас з іншої маленької школи. Мені дуже сподобалося естетичнеоформлення нашої гімназії, а також басейн. Тут цікаво відзначаються усі свята. Є дитячий парламент. Вчителі даютьбагато цікавого й нового на своїх уроках, тому щодня відкриваю для себе «нову Америку».

Я впевнена, що подолаю всі труднощі, які виникали на початку року, адже маю друзів (до речі, і серед хлопців теж),які вміють зрозуміти, підтримати, допомогти.

Буду наполегливою, старанною. Щиро вірю, що у майбутньому зроблю свій внесок у розквіт гімназії, яка випускаєучнів з високим рівнем знань та умінь.

ЯЯ ннааввччааююссяя ввггііммннааззііїї

Марієтта Іванова, учениця 57Г класу

ШШккооллаа –– рріідднниийй ддіімм

Лаган Ярослава, учениця 57Г класу


ç ê

ëàñîì

êëàñíî

На Свято Знань, 1 вересня 2005 ро$ку, учні 5$Г класу прийшли до гімназії№315 вперше. Напередодні всі миуспішно витримали екзамен на правобути гімназистами. До цього ми на$вчались в різних школах і тому зцікавістю приглядались один до од$ного, до вчителів, до школи. Непро$сто було звикати до нового класногокерівника, до нових педагогів, до но$вої школи. З посмішкою згадуємоперший місяць нашого перебування уновій школі, коли кожен день дару$вав нам нові відкриття: знайомства зучителями, з однокласниками, з пра$вилами поведінки. Найголовніше бу$ло запам'ятати шлях від одногокабінету до іншого і не загубитись вгімназійних коридорах.

Приємно здивували і органи само$врядування школи. Раніше ми незустрічались з такою організацієюшкільного життя. Усі учні самі готуютьсвята, концерти, випускають плакати,проводять змагання між класами,працює шкільний театр. У 2005 році угімназії почав діяти басейн, який вва$жається найкращим в районі.

Тепер усі страхи позаду. Впевненоюходою, з відчуттям повноправнихчленів шкільної сім'ї, йдемо щоранкудо рідної гімназії. Для того, щоб мипочувались впевнено і затишно ушколі, багато зробили наші шановнівчителі та дирекція. Кожен вчитель да$рує нам не тільки знання, але і любов,добро та ласку. Найбільше опікуєтьсянами наш класний керівник –

Євглевська Неля Андріївна. За дужекороткий час вона змогла здружитинас, створити з окремих хлопчиків тадівчаток чудовий колектив – 5$Г клас.Неля Андріївна з нами не тільки підчас навчання, але і у вихідні та свят$кові дні. Скільки цікавих екскурсій во$на провела з нами! Завдяки їй ми пе$реглянули не одну театральну та цир$кову виставу. А які були чудові святку$вання свята Осені, Дня народженнягімназії, Нового року!

В свою чергу ми будемо робити всевід нас залежне, щоб школа, її вчителімогли пишатись нами. Сьогодні – ценаші знання, хороші оцінки, а завтра –високі досягнення на олімпіадах, му$зичних конкурсах, у спортивних зма$ганнях.


ç ê

ëàñîì

êëàñíî

На моєму столі лежить декілька фо$тографій і я дуже люблю їх роздивля$тися і згадувати... Ось ми у сьомомукласі, ще маленькі і смішні, далі вось$мий, потім дев'ятий, а вже в цьомуроці з'явилася нова фотографія: ми –учні десятого класу.

Які вони – мої учні? Шумні, неслух$няні, інколи не$мо$жли$ві, але я знаю,що їх серця наповнені любов'ю і длямене вони і тихі, і слухняні, і людяні.Мабуть, це тому, що вони мої учні.

Я роздивляюсь останню фото$графію – дівчатка посміхаються, ахлопчики намагаються виглядатисерйозно (звичайно ж – чоловіки).

Вони дуже різні. Різні долі, різні за$хоплення, але вони люблять прихо$дити до свого класу і всі разом питичай, переглядати старі фотографії іговорити, згадувати, які вони булирік, два, три тому, щоразу дізнавати$ся більше один про одного – про ди$тинство, про навчання в інших шко$лах, про уподобання та захоплення. Іщо більше дізнаються, тим ближчи$ми, ріднішими стають один для од$ного. Є багато спільного, що насєднає. І одне з того – це любов домандрівок. Що може бути краще ніжпізнавати цей прекрасний і такий за$хоплюючий світ?

Перша наша подорож була доЗахідної України – замки Мукачева таПочаївський монастир – це ніби каз$ка. Ми раптом зрозуміли, яка пре$красна, неосяжна наша країна.

Осінь у Кам'янці$Подільському. Де$рева вкриті золотом, гірко$солодкийаромат дитинства. Всі раптом пере$творилися на маленьких дітей, якініби вперше побачили золоте листя.Духмяний запах зробив своє і коженотримав свій дощ із золотого листя.

Влітку – поїздка до Закарпаття.Відпочинок у таборі, далеко відцивілізації, але близько до природи. Ізнову замки Закарпаття, «мертве мо$ре» в Солотвино, термальний басейну Берегово, переправи через бурхливіріки, підйоми в гори. Ми пізнаємосвою рідну країну – її звичаї, мову,традиції, кухню. Та головне, що миразом!

Весна! Усміхнена, гомінка. Сонечконіби цілує нас, і ми з задоволенням

скидаємо з себе те, що звикли одяга$ти взимку. Все прокидається післядовгого сну і ми подорожуємо у самесерце Галичини – стародавнє, пре$красне місто Лева. Старовинні палациЛьвівщини, маленькі вулички древ$нього міста, Замкова гора... Здається,ніби аромат кави змішується з арома$том історії, і ми подумки переносимо$ся у 19 ст.

Потім була Словаччина. Сплав наплотах по бурхливій річці. Один берегсловацький, другий польський, арічка між ними – кордон. Пенінськийзаповідник – неймовірно чудова при$рода, міфи та легенди цього краю.Спуск по «бобовій» дорозі, екскурсіястаровинним містом Кошице, де ста$родавній собор дуже схожий на со$бор Паризької Богоматері, а щечарівні фонтани, що співають. Вра$жень через край. Додому повер$таємося щасливі, засмаглі і з моремспогадів.

У десятому класі була ще одна по$дорож – до Угорщини. Ця прекраснакраїна зустріла нас так, ніби ми булизнайомі все життя. Ми каталися на ка$тері по нічному Дунаю, а потімвідвідали музей марципанів, якийзнаходиться у маленькому містечку,що майже не змінилося з 18 ст. Такевраження, що час зупинився: ма$ленькі вулич$

ки, за$тишні кав'ярні,

доброзичливі люди,прекрасна погода. Ми щасливі!

Та головне, що ми знову разом.А ще у нас була одна незвичайна

подорож у Францію. Незвичайна тим,що вона віртуальна. Ми познайоми$лися з цією чудовою країною, готую$чись до Фестивалю країн, який тра$диційно проходить у нашій гімназіїщороку. Діти багато дізналися про цюкраїну, про її історію, традиції, свята,про народ, що її населяє. Це був чу$довий виступ, а особливо всім сподо$балося, як наші дівчатка танцювализахоплюючий нестримний канкан.

У наших планах ще багато подоро$жей. Може, колись потрапимо і уФранцію, але обов'язково разом.

Можна ще дуже багато розповідатипро мій 10$Б . Але головне те, що во$ни незвичайні, кожен з них – осо$бистість, а крім того, ми розуміємоодин одного і підтримуємо.

Кажуть, що професія вчителя важ$ка, нецікава, невдячна. Але коли я

дивлюся в очі моїхучнів, я

Роздивляючисьфотографії

Травкіна О. Г., класний керівник 10–Б класу


точно знаю, що це неправ$да, бо в кожному з них є часточка мо$го серця. І значить, все, що я роблю –недарма.

Вдалий вибірЛемешевська Ніна, мама учениці 107Б класу

Швидко плине час. Ніби ще вчорабули турботи, в який навчальний за$клад віддати навчатися дитину? Якзустріне її новий колектив дітей та вчи$телів? Чи буде дочка ходити до школиз піднесеним настроєм, а чи буде щосьвигадано, щоб залишитися вдома?Хвилювання мали місце, адже в пе$рехідний вік доньки родина переїхалапроживати в інший район міста.

Перша зустріч та спілкування з гос$подарем закладу склали враження, щоу школі створені умови для всебічногорозвитку дітей. За бажанням батьків тадітей (учнів) проводяться додатковізаняття, факультативи, працюютьрізноманітні гуртки. Крім навчальногопроцесу, приділяється велика увагавиховній роботі з школярами, особли$

во організації їх позаурочного часу.Проводяться різноманітні свята, кон$курси, концерти, спортивні змагання,дискотеки.

Безумовно, дуже добре, коли ди$ректор гімназії – професійний, муд$рий керівник. Але одному організува$ти таку кількість дітей неможливо. Уцьому йому допомагає педагогічнийколектив, а особливо класні керівни$ки, які, крім професійних якостей по$винні мати гарні організаторськіздібності і певний психологічний хист.У 10$Б, де навчається моя дочка, з та$ким класним керівником пощастило.Олена Георгіївна зуміла знайти підхіддо дітей, порозумітися і згуртувати їх.Адже не кожен учитель$класовод,маючи свою сім'ю, дітей, власні про$

блеми і турботи, ви$трачатиме стільки вільного часу на ду$ховний розвиток дітей. Проте життя небуває без проблем. Час від часу вини$кають у житті класу певні негаразди.Але вміле вирішення класним керівни$ком проблемних питань у колективі іне винесення їх за його межі згуртовуєклас ще більше. Хочеться вірити, що ті«уроки», які діти винесуть із шкільногожиття, їм знадобляться на життєвомушляху, а своїх вчителів вони будутьзгадувати з теплом і любов'ю.

áàòü

êè ï

ðî ø

êîëó


áàòü

êè ï

ðî ø

êîëó

10$Б клас на перший погляд не ду$же помітний. Та мало хто знаєвнутрішню сторону цього класу. Усівони романтики, мандрівники. Я га$даю, що жоден клас не може похва$литися такою кількістю туристичнихподорожей, і не тільки нашоюкраїною, але й за кордоном. Не встиг$нувши приїхати з подорожі, вони вжепланують наступну. Пізнання світу йжиття не можна отримати лише встінах школи. Подорожуючи, дітизнайомляться з побутом, культуроютих місць, де побували, привозять су$веніри, колекціонують їх. Наприклад,у Мусулевського Максима велика ко$лекція монет, які йому допомагаєзбирати тато. З'являються дружні сто$сунки з однолітками з інших регіонівта країн. Під час подорожей прово$

дяться товариські спортивні матчі.Перемогу допомагає здобути захоп$лення тим чи іншим видом спорту.Сафонюк Максим займається футбо$лом, Чайка Настя – плаванням, Ца$ренко Петро – баскетболом. У нашо$му класі є і творчі особистості.Анісімов Платон захоплюється малю$ванням, Маміна Катя – музикою,Маєвська Юлія – танцями.

Після неодноразових походів до теа$тру – активне обговорення побачено$го. У лютому 2005 року клас був на ви$ставі, в якій дебютувала Таня Аполоно$ва. І нехай наш клас не займає першихмісць на конкурсах, але готується доних з великим ентузіазмом. Саме томувиступи класу запам'ятовуються на$довго. Неможливо забути запальнийтанок дівчат «Канкан», а виступ хлоп$

чиків на конкурсі «Міс і Містер» запо$лонив серця всіх дівчат (і не тільки).

Найбільш успішними у галузі здо$буття знань є Сорока Оксана, Чулюко$ва Маша, Бойко Анна.

Творчим натхненником, генерато$ром багатьох ідей, звісно, є класнийкерівник Травкіна Олена Георгіївна.Про неї можна багато розповідати. Яскажу про найкращу рису її характе$ру – про любов до дітей. Завдякицьому вона знайшла ключі від сер$дець дітей і батьків.

Наприкінці хочу побажати успіхів унавчанні, дружніх стосунків у колективіта гарного настрою. У вас попереду ви$пускні іспити, згадайте про це! Підтягнітьнавчання, для цього у вас достатньо силі можливостей. Удачі вам у майбутньо$му, 10$Б клас!

Нехай ми зовні непрекрасні, але в душі

красиві точно!





Мусулевська О. І., мама учня 107Б класу


Проблема «батьків і дітей» завждибула актуальною. То в чому ж справа?Невже батьки черстві й нечутливі досвоїх дітей, байдужі до їх інтересів,неспроможні зрозуміти найближчихїм людей, а діти жорсткі й невдячні,грубі й егоїстичні настільки, що на всіспроби батьків щиро порозумітися зними відповідають бездумністю йемоційною глухотою? Однозначноївідповіді на ці питання годі й шукати упосібниках з педагогіки, та й у самомужитті навряд чи можна знайти. Осьчому так важливо, щоб ви, батьки,мали хоча б найелементарніші знанняз психології, етики взаємин.

Юнацький вік – від життєрадісності,бадьорості, ентузіазму, прагнення доактивної участі в житті суспільства. Доконфліктів між батьками і дітьми час$то призводить невмілий підхід до мо$лоді старших, які ігнорують зміну вдітях в період ранньої юності, що час$то виражається в різкій і не досить пе$реконливій критиці смаків синів і до$ньок, їх інтересів, уподобань. Водно$час ви самі, батьки, вели у юностіспосіб життя, поводилися в сім'ї і позанею далеко не завжди як взірець длянаслідування.

В основному необдумана по$ведінка дорослих виховує в дитячихдушах жорстокість, байдужість,невміння співчувати чужій біді. Важ$ливою особливістю виховання дітей усім'ї в цьому віці являється відношен$ня до них, як до дорослих. У цейперіод старшокласники відчуваютьпотребу у підтримці їх впевненості в

своїх силах і в подоланні труднощів.Для того, щоб уникнути можливих ус$кладнень у взаєминах, ви, батьки,повинні розібратися у їхніх причинах,а не вимагати поваги до себе.

Якщо юнак чи дівчина звертаєтьсядо вас з будь$якими питаннями, тре$ба прагнути дати вичерпну однознач$ну відповідь. Ні в якому разі не можнапідміняти пораду покаранням, нама$гатися насильно проникнути в душуюнака чи дівчини, коли вони того нехочуть.

Труднощі, шановні батьки, поляга$ють і в тому, що ви не єдині порадни$ки своїм дітям. Ви повинні вміти слу$хати дочку чи сина, бачити перспек$тиву розмови, обережно, щоб не об$разити, з'ясувати мотиви їх діяль$ності, що допомагатиме передбачити

поведінку дітей, ретельно продуму$вати аргументи бесіди. Звідси випли$ває, що моральний авторитет батьків,чутливість, тактовність, повага ідружні взаємовідносини – необхідніумови успішного впливу батьків наформування особистості старшоклас$ника.

І хотілося б закінчити нашу розмовусловами великого педагога В. О. Су$хомлинського: «Є єдина могутня ду$ховна сила, яку ні з чим не можнапорівняти, яка здатна відобразити вдушах наш образ – образ справжньоїлюдської краси. Ця сила – велике ба$гатство людського духу – любов. Бу$демо ж створювати це багатствосвоїм життям. Є вона в нашихбатьківських серцях – є чим вихову$вати дітей».

Процес виховання дітей потребуєвід вас, шановні батьки, ґрунтовних ірізноманітних знань, урахуванняпсихофізіологічних і вікових особли$востей синів і доньок. Досить частови не розумієте їх потреб і запитів, щовикликає тривогу у вас і протестдітей, які не хочуть з цим миритися.

Сім'я – перше джерело, з якогопочинається велика ріка почуттів,переконань.

В. О. Сухомлинський

Виховання людини, вихованнявласних сина і доньки – важлива,перша суспільна діяльність громадя1нина, його громадський обов'язок.

В. О. Сухомлинський

«Важкі» діти у школі і сім'ї«Важкі» діти у школі і сім'їТкачук Т. М., соціальний педагог

ïîðàäè ï

ñèõîëîãà


â³ä

ãóêè

Горда табличка на рідній школі«Гімназія з поглибленим вивченняvанглійської мови». За наших часів та$кого небуло.

Охорона: «А ви це куди?» – «Доулюблених вчителів...» – «А до когосаме?» Починаю перераховувати...Не встигла всіх перерахувати, як меневже й впустили (вочевидь, пе$ресвідчилися, що терористка з мененіяка). Кабінет класного керівника(вона ж завуч з виховної роботи) за$чинений... Напевне, у справах школи.Улюблений кабінет правознавства –рідний фах – двері відчиняє дівчинка:«А Нонни Сергіївни нема. Вона була,а зараз нема...» Ага, це ж він, гарячийчас: МАН, захисти... Ось людина, яканіде і ніколи нас не залишала, а мивиправдовували її надії. Або хоча бдуже старалися. Що ж, тепер тутняньчаться з іншими діточками, ами... Ми вже занадто дорослі, і всі за$хисти і контрольні життя маємовирішувати самостійно...

Математика (о$о$о, мій улюбленийпредмет, ні над чим так не ридала, якнад нашим спец. математичним кур$сом). Восьмий клас. Залишаюся наурок, сиджу за партою, розв'язую при$

клад. Так, за восьмий клас я ще щосьпам'ятаю, це радує, бо ж алгебри не тор$калася вже півтора року. Все те саме:класна кімната, годинник, на який я такчасто нишком дивилася колись у надіїна близькість дзвоника, та ж сама T.V. –енергійна, весела, впевнена – наш гене$рал. Оце спасибі, хоча математика мені іне дуже знадобилася із моєю юридич$ною спеціальністю, але ж думати насПалатна навчила... Думати і жити. А те$пер я сиджу за партою, дивлюся – не$знайомий клас, але одразу помітно тих,хто претендує на лідерство – галасливадівчинка, що весь час щось коментує (о,Боже, кого це вона мені так нагадує? Чиж не мене?), молодші брати моїх ко$лишніх однокласників. Недовга розмо$ва «про життя» – прямо тут, поки дітистаранно розв'язують самостійну. Дзво$ник. Перерва. Двічі мене ледве не знес$ли зграйки діточок «середньої школи».Кабінет зарубіжної літератури. Яки$муш – коротка розмова, нажаль, але жпедпроцес чекати не може...

Нарешті знову дістаюся кабінету До$став Л. В. Годину сидимо розмовляємо,бо ж півроку не бачилися, а нам є чимподілитися. Декілька разів забігали усправах вчителі – гроші, поїздки і т. ін.

Завтра ось концерт... Настрійпіднімається. Спасибі Вам, мій друг,Ларисо Василівно, що Ви є, що Ви з на$ми були весь цей час навчання, і за те,що завжди з нами – навіть зараз, колиздається, нас вже нічого особливо незв'язує, стосунків вчитель$учень вженема, – є інше. І буде, сподіваюся,завжди...

Іду далі. Наталії Михайлівни нема,напевне, теж десь у МАНівських спра$вах. Ще одну людину ДУЖЕ хочу бачи$ти – Травкіну Олену Георгіївну. Ця чу$дова жінка ніколи не викладала у насніяких предметів, але вона – «одна знаших класних мам», її «дитинка» на$вчалася у нашому класі. Мені щастить– знайомий голос я чую ще на сходах.Третій поверх. Так і є: «Ідемо, посидишу мене на уроці». О так, літературу ялюблю... «Ротшильдова скрипка»...Заходжу до класу – десятий, здається.Хлопці так витріщилися, наче на до$рослу тітку... «Чого це вони?» – думаю.У нас всього$на$всього три$чотири ро$ки різниці. Відповідаю на питання,аналізую текст – працюю, як і інші. Хтоб знав, як мені з моїми юридичнимиправами та мовами не вистачає простоЛІТЕРАТУРИ... Ех, де мої 16 років?

Повзрослев, мы уходим из школы…Уходим, чтобы остаться с ней навсегда

ІІІІ ддддееееммммоооо,,,, щщщщоооо ббббззззааааллллиииишшшшииииттттииииссссьььь

зззз нннн ееее юююю

нннн аааа зззз аааа вввв жжжж дддд ииииЛимаренко А. В., випускниця 2004 року


â³ä

ãóêè

Так... Мій улюблений предмет –англійська мова. Якась дитина на по$розі кабінету повідомляє мені, що Те$тяна Григорівна веліла нікого не пус$кати. Стою, чекаю. Розмова... Нажаль, за моїх часів спеціалізацією і непахло – дві англійські на тиждень –смішно. Не смішно стало в інституті, уякому захмарні вимоги до знаннямов. У цьому я заздрю теперішнім уч$ням – у них із мовою все має бути га$

разд. Тим більше, з Тетяною Гри$горівною.

Концерт... Запізнююся, ніколи невирізнялася пунктуальністю. Чуюпісню з «Mouline Rouge» – першадумка: глючить, бо цей фільм диви$лася три дні поспіль. Та ні – танок. За$пам'яталися «Лідер – А» – такісправжні, яскраві, майже зовсім про$фесійні роботи. Впізнаю знайомі об$личчя. Це ж наш випуск... Дівчатка із

танком під In$Grid – так чудово, спо$добалося. Декілька номерів із «Міс таМістер» – запам'яталися дівчата$тан$цюристки, що супроводжують висту$пи Крістіни Орбакайте – о ТАК! Це бу$ло професійно. Дітки із опери прозайчика – це було весело.

Однокласниці – такі рідні, ніби вчо$ра попрощалися, ніби і не було півро$ку розлуки... А завтра на мене чекаєще зустріч з усіма. Чого тільки не булоза час навчання? А побачитися все од$но буде цікаво. Я знаю. Момент, якийне дуже порадував у концерті – де$шеві жарти, несправжні і несмішні.Здається, раніше було більш щиро.Так, раніше трава була зеленіша, зірки– вищі, а ми – молоді (зовсім діти) іходили до школи. Але тепер вже тутне мій час, я – нечастий, але бажанийгість тут, у світі гімназії №315, я вжебільше не мешканець її. Сумно? Тані... Хіба що трішечки. Бо ж життя нестоїть на місці. На нас, випускників,чекає весь світ. А їх, теперішніх меш$канців моєї країни, чекає ще багаточого у стінах цієї школи – щасливіпосмішки і гіркі сльози, 12 балів зачверть і 2 бали за поведінку, цікавіуроки, друзі, дискотеки, незробленідомашні завдання, суворі поглядирідних вчителів і їхні сльози на випу$скному – такі щирі, такі рідні...

І хочеться сказати таке велике$пре$велике СПАСИБІ всім. Витримали,вивчили, виняньчили, виховали.

ДЯКУЮ...

Час мине – ці стіни тобі стануть тісні,Спливуть рікою всі шкільна дні – у небуття.

Та друзів ти своїх пам'ятай,Пам'ятай вчителів,

Хто дав тобі дорогу в життя...НАША ШКОЛА...

ДДДДяяяяккккууууюююю ттттооооббббіііі ,,,, ШШШШккккооооллллоооо!!!!Римар Ірина, випускниця 2004 року

Весна! Нічого в світі немає пре$краснішого, ніж Київ весною. Проки$дається наш Київ, оживає заново.Земля, зігріта зимовим снігом, випус$кає свіжу соковито$зелену траву, де$рева позіхають, розправляючи своїгілочки, тягнучи їх до неба, немов со$лодко потягуючись зранку, одягаютьвесняний наряд; голуби воркочуть надахах. А який вигляд відкривається змого балкона! І будинки, і, звичайно,наша красуня$школа. Досі рідна,дружня, завжди готова прийняти досвоїх стін. Я вже два роки, як закінчи$ла школу. Та що ж з того, коли й досіпочуваюся школяркою? Заходячи дошколи, відчуваю себе наче вдома, дечекає спокій, гармонія, зустріч зблизькими людьми, нові пригоди іцікаві події. У цій школі пройшло моєдитинство. Тут було перше кохання,перший поцілунок, розчарування, пе$ремоги, хвилювання, невимовне щас$тя і все інше, без чого юність не була бтакою насиченою, яскравою і солод$

кою. Пам'ятаю часи, коли ми не буливдома цілими днями (інколи і ноча$ми). Причини були різні: чи то диско$тека у школі, чи то зустрічі з цікавимигостями – іноземцями, знаменитостя$ми. Так, адже наша школа славитьсяне тільки в Україні, а й за кордоном. Аще пам'ятаю довгі вечори підготовокдо «КВК», «Міс та Містер», конкурсівтанцю, концертів та свят для батьків,вчителів. Усе, кожну мить життя устінах нашої школи пригадую, як каз$кове минуле.

А тепер наша школа стала ще кра$щою. Поруч красується величавий ба$сейн, під вікнами цвітуть калина і бу$зок, довкола бігають школярики – такістурбовані і веселі. Скільки ще цікаво$го і непередбачуваного їх очікує тут, ушколі! Я заздрю їм. Хоча і зараз частовідчуваю свою «фортецю дитинства»,де кожен кутик ховає за собою якусьісторію, пригоду, таємницю... Тут зали$шилися улюблені вчителі, класи і друзі.Ми часто зустрічаємося з однокласни$

ками, яких і зараз язик не повертаєтьсяназвати колишніми. Всі ми нерозрив$но з'єднані, настільки міцно, що ні ро$ки, ні відстань не подолають нашоїдружби. Життя школи й зараз не про$ходить повз нас – випускників. Ми йдосі є бажаними гостями на шкільнихконцертах чи різноманітних шкільнихзаходах. Нас часто запрошують бутисуддями на певних конкурсах, бо жхто, як не ми, найкраще може оцінитивсі старання і переживання учнів.

Наш клас і досі намагається дотри$муватися шкільних традицій: щорічнівиїзди на природу, на шашлики 9травня, привітання класного керівниказ Днем вчителя, часті походи в театр,кіно, не кажучи вже про щорічні зустрічівипускників і подорожі на море влітку.Зараз ми навчаємося в різних районахКиєва, дехто змінив місце проживан$ня, тож ШКОЛА для нас – неначе теп$ле гніздечко, до якого всі ми знову ізнову злітаємося, ніби пташечки. Хтознає, може, колись ми прийдемо сюди

зі своїми «пташенятами» і, я впевнена,що НАША ШКОЛА буде для них тоюсамою рідною домівкою, сповненої ра$дості, краси і пригод, якою була для нас.

Дякую тобі, Школо, за те, що навчи$ла мене жити цікавим, насиченимжиттям, подарувала багато друзів ібезліч приємних спогадів. Дякую,

що ти була і залишаєшся для менезатишним куточком, де я завждизможу знайти підтримку і відраду.Дякую!!!


â³ä

ãóêè

У вирі шкільного життя поза його межами,У вирі шкільного життя поза його межами,або різниця між шкільним таабо різниця між шкільним та

стустудентським навчаннямдентським навчаннямКостенко Людмила, випускниця 2004 року

Спогади про школу... Хіба їх можнаназвати спогадами? Це реальність.Минуло вже майже 2 роки з дня моговипуску з гімназії №315, але невжещось змінилося?

Так, звісно, змінилося те, що я на$вчаюся вже на другому курсі універ$ситету, прокидаюся на півтори$дві го$дини раніше, а не за десять хвилин допочатку уроків, не розв'язую кожногодня по 10 задач з геометрії і по 15 при$кладів з алгебри, які задавала нам (апотім завжди перевіряла!) Тетяна Во$лодимирівна Палатна, не замовляюкожного ранку молоко для 11$а (а дотого – 10$А, 9$А, 8$А...) у їдальні. За$раз я вже звикла до терміну «викла$дачі» замість «вчителі» і відчуларізницю між ними.

Протягом навчання у школі нампостійно казали, що нас готують до всту$пу у вищий навчальний заклад, аджетам буде ще складніше навчатися. Меніж здається, що у школі, навпаки, нас за$вантажували більше (і активніше заохо$чували до навчання різними методами«батога і пряника»), а в університеті затобою ніхто не слідкує: хочеш – го$туєшся, не хочеш – розраховуй на удачу.Ось чому практично всі студенти забо$бонні: заліковку перед екзаменом роз$гортати не можна, о 12 годині ночі передіспитом треба викрикнути з вікна: «Ша$ра, шара прийди!», купатися перед іспи$том теж не бажано… Отже, що тільки невигадують студенти для того, щоб не

вчити екзаменаційний предмет, алездати добре (а краще – відмінно).

Та з іншого боку, в університеті тобініхто не допомагає, все треба робитисамому – навіть шукати інформацію насемінар, тому що половину матеріалуне дають на лекціях. І не з одногопідручника, як у школі, а мінімум здвох$трьох, яких тобі не дають додо$му, а треба брати у бібліотеці, або щедеінде. У школі ж нам було дивно, ко$ли потрібно було знаходити матеріалне у наших навчальних посібниках.Іноді ж вчителі самі приносили нам не$обхідну додаткову літературу – тількиб дітки готувалися.

Не думала я раніше, що буду бояти$ся відповідати на деяких парах, навітьколи є підготовлений матеріал, аджевсе одно тобі доведуть, що ти нічого незнаєш. У школі, навпаки, нас підтри$мували, хоч би ти і не все правильновідповів (оскільки ми ж тільки на$вчаємося).

Згадуючи іноді шкільні предмети, язамислююся: що ж мені хотілося б вив$чати і зараз? Чим продовжувати займа$тися, поєднуючи ці заняття з навчаннямв університеті? Без сумніву, це фізкуль$тура. Не знаю, можливо, тому що її намвикладала Раїса Олександрівна Лубик –вона завжди вміла зацікавити (а якщотреба і змусити). Як згадаю волейбол,легку атлетику, біг підстрибцем, стійкуна голові, ритміку – одразу хочеться пітидо спортзалу.

Розмовляючи час від часу зі студента$ми про школу, іноді чуєш, що дехто про$сто не хоче згадувати свої шкільні роки:і директор був злюка, і класний керівник– «ізверг», і взагалі не було бажаннявчитися. У ці хвилини я дякую Господу ішколі за мого директора (як ми якоськазали під час КВК: «Наш директор про$сто душечка!»), за найкращого в світікласного керівника (тільки завдяки Ла$рисі Василівні Достав і відчулисправжнє, веселе, багатоманітне, за$хоплююче шкільне життя), за моїх вчи$телів, з якими не заснеш, як інколи буваєна парах. Як кажуть у нас, між студента$ми: «Засыпая на паре, да не восхрапиты, ибо восхрапев, разбудишь ближне$го своего». Це, звичайно, жарти, але вкожному жарті є лише доля жарту...

Власне, гімназія дала мені все: і най$кращих друзів, і найулюбленіших ви$кладачів (з якими з радістю вітаєшся таспілкуєшся і зараз, коли зустрінеш), іжиттєвий фундамент, і освіту. Став шир$шим світогляд завдяки різноманітнимподорожам до Сербії, походам «ко$зацькими шляхами», поїздками з кла$сом та викладачами на море, до Льво$ва, Чернігова, Умані, Пирогова...

Для мене школа ще не закінчи$лась, і я не хочу всього цього втрати$ти: стосунків зі шкільними друзями(а вони – найміцніші), з моєюнайліпшою подругою і порадницеюЛарисою Василівною, всієї цієї атмо$сфери рідного дому.


â³ä

ãóêè


â³ä

ãóêè

ВВВВииииппппууууссссккккннннииииккккииии ппппрррроооо гггг ііііммммннннаааазззз ііііюююю

Добровольський Павло, випускник 2005 року

Здається, ніби учора, я був у цих рідних стінах, сидів запартою, слухав розповідь учителів, гуляв по коридорах. Ко$лись і у мене урок тривав 45 хвилин, а перерва – 20. Зараз,коли відвідую школу, завжди згадую ті безцінні миттєвостімого життя, що я провів у цьому закладі, згадую вчителів,що мене навчали, згадую своїх однокласників та усі приго$ди, що сталися зі мною. Я й далі буду навідуватися до шко$ли. Оскільки для мене вона є однією з основних ланок на$шого життя.

Кондик Олексій, випускник 2005 року

Минають дні один за одним. Кожен дуже схожий на попередній. Минає час і вжездається, ніби пройшла вічність з того часу, коли був школярем. А лише піврокуминуло відтоді, коли з класом зустрічали схід сонця.

Той десяток років, проведений у стінах школи, залишиться в пам'яті на все жит$тя. Школа, яка стала для тебе оселею, випустить тебе на дорогу життя, що є бурх$ливим морем, де ти – корабель. І там доможуть тільки ті знання і навички, які тиздобув у школі.

Згадуючи школу, не можна не згадати вчителів. Без їхньої віри в кожного учняне розкрився б жоден з нас, не знайшов свого покликання у житті. Великувдячність хотілося б висловити класному керівнику Євглевській Нелі Андріївні:мудрій, чесній і відданій своїй справі людині, яка сформувала дієздатний колек$тив, де кожен учень – яскрава особистість. Якщо раніше ми були 9, 10, 11$Б класом,

то тепер ми просто – випускники 2005 р.Тепер тільки інколи згадую нескінченні уроки фізики, німецьку, яку ніколи не міг вивчити, через що так перей$

малася вчителька, уроки правознавства, де вчитель вперше відкрив мені шлях в юридичну науку і вказав той єди$ний, вірний шлях. Навіюються спогади про географію, коли весь урок манить те вікно, через яке ми часто поли$шали школу; біологія, де кожне речення про гетерозис та гібридизацію давалося з боєм. Тепер ці спогади викли$кають посмішку і вдячність вчителям, які так намагалися розкрити суть цих предметів. Хотілося б побажати всімвикладачам не втрачати цієї наснаги і віри в можливість успішного виховання кожної дитини. Учням хотілося б по$бажати цінувати час, адже кожна хвилина, проведена в школі, допоможе в майбутньому, в опануванні професії.Потрібно ставити перед собою високі цілі і досягати їх.

Філімонова Олеся, випускниця 2006 року

Минають дні, роки... Час не стоїть на місці. Та ми не схильні цього помічати. Ли$ше одного разу, згадавши минуле, ми розуміємо, що наше життя прекрасне. Осьтак непомітно промайнули і мої шкільні роки. Здається, ще тільки вчора я з вели$

ким букетом квітів стояла на східцях школи, такої таємничої й неосяжної, і вмене перехоплювало подих від думки, що сьогодні я вперше ступлю напоріг «святині знань». Мене проймав страх, але дитяча цікавість бралаверх, і я з гордістю робила перші кроки у своє майбутнє. О, як це було дав$но... і водночас нещодавно... Хоча я навчаюся в гімназії не з першого кла$су, проте вона стала мені рідною. Ми зростали пліч$о$пліч. На моїх очах

середня школа перетворилася на гімназію, і я бачила, як вона оновлюва$лась, стаючи затишнішою і величнішою, учні допомагали їй стати на ноги і

здобути заслужену повагу та власне ім'я в очах інших – ми дорослішали разом.Було нелегко, але ми досягли свого...

І ось я в одинадцятому класі, через кілька місяців, що промайнуть як мить, я полишу гімназію назавжди.Але, озираючись назад, запевняю вас: я ніскільки не жалкую за роками, проведеними в цих стінах. Де ще,як не тут, я б знайшла стільки відданих друзів. Де б ще мене виховали з такою опікою і терпінням, як це ро$

били мої вчителі, які вклали в мене свою душу і стали мені рідними: де ще, як не тут, я здобула бстільки знань і пізнала життя. Я вдячна всім за ці дні, сповненні щирої радості і батьківської любові.

Та найголовніше те, що всі ми: і вчителі, і учні – стали єдиною сім'єю.


â³ä

ãóêè

Запайщикова Олена, випускниця 2006 року

Я випускниця... А здається, буквально вчора вперше зайшла до гімназії і доомріяного всіма 11 класу була ще ціла вічність. Та роки пройшли дуже швидко...

Дійсно, школа – це зручний дім, де вчителі, як батьки, а однокласники за стількироків вже стають рідними, і тому дуже важко прощатися з цим усім, тому і капаютьсльози, як у вчителів, так і у випускників на святі Останнього дзвоника.

Шкільні роки для кожного випускника запам'ятаються по$різному, і ми маємоусвідомлювати, що це залежить лише від нас, від нашого ставлення до людей, щонас оточують.

У декого школа асоціюється з якоюсь «каторгою», де завжди буде прискіпливийвчитель, який знову ні за що запише зауваження, у інших – зі спорудою, де можнаруйнувати все, що бачиш; та є й такі, хто приходить сюди відкрити для себе щось

нове, поспілкуватися з чудовими й такими близькими людьми... Отож, у кожногосвої цілі і це залежить лише від нас, від нас і ні від кого іншого.

Хочеться, щоб стосунки вчителів та учнів з кожним роком лише покращувалися, а спогади про гімназію №315викликали тільки щиру посмішку та спогади про щось далеке і безмежно рідне.

Лакіза Ольга, випускниця 2006 року

1 вересня 1999 року ми – маленькі і перелякані – прийшли тоді ще у спеціалізо$вану школу №315. Згадую свої відчуття: я ніби опинилась у величезному лабіринтікоридорів, корпусів і кабінетів. Мабуть, якщо б не доброзичливі вчителі, було бважко прийти до тями. Звичайно, навчання було не легким, за нас одразу взялисядосвідчені вчителі, які від нас хотіли отримати все, на що ми були спроможні, і заце їм велика подяка. Крім того, у нас було дуже цікаве й активне позашкільне жит$тя, яке не давало нам нудьгувати. Шість років пролетіли дуже швидко, і зараз зали$шилися лише спогади, які оживляють картину минулого. Дякуємо, дорогі наші вчи$телі, за вашу щедрість і добросовісну працю. Дякуємо за те, що ви були в нашомужитті.

Ковальчук Ольга, випускниця 2006 року

Я випускниця... Я випускниця?! Навіть зараз, мені важко у це повірити! Ось нещо$давно я переглядала фотографії, які ми усі разом робили у сьомому класі, а я усепам'ятаю, ніби все було вчора! Та й однокласники тоді не здавалися мені такимималенькими... Але тепер дивлюся на нас і бачу, що це вже не ті безтурботні діти, адорослі сформовані особистості. А стати таким нам допоміг найрідніший заклад –школа. Тут ми пізнали смак перемог і невдач, навчилися поважати і розуміти, здо$були ґрунтовні знання з багатьох предметів. Напевне, я не зможу словами вислови$ти всю вдячність, любов та повагу до вчителів, моїх любих однокласників... Усі мистали однією дружньою родиною.

Так, звичайно, мені дуже сумно через те, що незабаром я буду змушена залиши$ти школу, попрощатися з однокласниками, закрити першу книгу життя і знань, пе$

рейшовши до іншої, дорослої, яка поки що для нас далека та незрозуміла. Але святовірю в те, що ми вийдемо зі школи сильними людьми, готовими до життєвих труднощів та здатними власними ру$ками будувати своє майбутнє!

Дрозд Ігор, випускник 2006 року

Важко писати, коли на серці смуток від того, що дуже скоро мені, випускникові,доведеться попрощатися з рідною школою. Справді рідною, бо за 9 років у її стінахя знайшов багато рідних мені людей. У школі я знайшов друзів, без яких не уявляютепер свого життя, бо разом розділяли шкільні радощі і тривоги, успіхи та невдачі.Попереду шкільний дзвоник, гіркота розлуки, але вирушати в доросле життя нестрашно; впевнений, що рідна школа підготувала мене до нього.

Тож хочу побажати своїй гімназії процвітання на довгі роки.

У 17 років багато підлітків роздуму$ють про своє майбутнє життя. І це нетільки вибір професії, місця роботи чинавчання. Це ще думки провідповідальність за своє життя, за са$мого себе. Багато тривоги, сумнівів,страхів.

Хтось із підлітків ховається від не$приємних і тривожних думок, посиле$но вивчає матеріал до випускнихіспитів, виконуючи всі домашні за$вдання. Про те, що буде післязакінчення школи, вони намагаютьсянавіть не роздумувати.

Інша частина майбутніх випускниківнамагається заповнити своє життя«гулянками», «висінням», тобто вони«відриваються» по повній програмі –бари, дискотеки, випивка, поїздки надачу і т. д. Таким чином відкладаєтьсямомент прийняття рішення про май$бутні кроки і сама їх реалізація.

І ваша дитина також у тривозі,відчуває страх перед прийняттям мо$ральної відповідальності за своє май$бутнє. Тому батьки мають знати, якдопомогти дитині вибрати шлях домайбутньої професії.

Спочатку подумайте, чи знаєте ви,чого хоче ваша дитина?

1. Заняття якого профілю даютьсядитині найкраще?

а) гуманітарного;б) історико$суспільнознавчого; в) економічного; г) природничого; д) математичного; е) технологічного.2. Чи співпадають погляди вашої

дитини і ваші на її майбутню про$фесію?

а) так; б) ні; в) не знаю; г) її думка мене не цікавить.

3. Якими критеріями ви користуєтесяпри визначенні майбутнього дитини?

а) знайомства; б) фінансові можливості; в) інтереси дітей; г) намагаємося все поєднати.4. Які риси є у вашої дитини, що до$

поможуть їй, на вашу думку, успішнопрацювати за обраною спеціальністю?

У 1998 році до світового стандартузанесено 9333 професії, у Росії та Ук$раїні – по 7000 професій.

Щороку проходить оновленняблизько 500 професій.

Раніше професію обирали, визнача$ючи свої професійні якості, порівнюю$чи їх з еталоном (робота задля роботиі для власного задоволення та про$фесійного зростання). Тепер професія– засіб досягнення бажаного способужиття (спеціальність обирається, щобмати відповідний соціальний статус усуспільстві та отримувати відповіднузарплату).

Акселерація спричинила те, що сек$суальна зрілість настає раніше, аемоційна пізніше. Отож фізична і осо$биста зрілість не збігаються в часі.Рівень самосвідомості 40–50 р. томурозвивався до 17–19 років, зараз фор$мується до 23–25 років.

А тепер обговоримо ті необхідніречі стосовно майбутнього вищогонавчального закладу вашої дитини,на які, навіть знаючи про них, ми інодіне звертаємо уваги. Отже, що вам слідпам'ятати:

1. Чи навчальний заклад маєвідповідний рівень акредитації? (ІІІ–ІV).

2. Чи факультет, на якому навчати$меться ваша дитина, має ліцензію надану спеціальність?

3. Чи існує на потоці розподіл нагрупи за рівнем знань?

4. Чи має навчальний заклад сер$тифіковані зв'язки з навчальними за$кладами зарубіжних країн?

5. Чи має факультет можливістьбрати участь у міжнародних проектах,конкурсах, турнірах?

6. Чи є можливість отримати доку$мент про освіту європейського зразка?

7. Чи є можливість працевлашту$вання за спеціальністю? Де і ким пра$цюють випускники факультету вашоїспеціальності?

Слід враховувати таке: не зважаючина те, що буде в майбутньому, дитинуслід націлювати, щоб вона намагаласязалишитися в місті після закінченнянавчального закладу, або краще – наостанніх курсах знайшла роботу.

Це дасть змогу впевнитись у своїхсилах, набути відповідних про$фесійних навичок, отримувати власнузарплату і мати можливість пропону$вати свої знання та навички іншим ро$ботодавцям. По$простому, не на тебатьки витрачали свої кошти, час,зв'язки, щоб повернувшись додому,їхня дитина залишилася безробітноючи працювала не за спеціальністю, чиза мізерну зарплату.

Але тут слід визначитися і самій ди$тині: чого вона хоче досягнути і якимчином, що займає визначальне місце уїї системі цінностей – професійне зрос$тання, сімейний затишок, або ще щось?

Слід згадати і про те, що оплачуючинавчання, ви повинні насампередвивчити та підписати договір про оп$лату освітніх послуг. А там важливимиє такі моменти, на які варто звернутиувагу:

1. Як здійснюється оплата – семест$рово, річно, частинами, за весь терміннавчання?

2. Які зміни в оплаті можливі приінфляційних процесах?

3. Які пільги в оплаті передбаченідля учнів, що мають високі професійніздібності та активно їх проявляють?

4. Який термін оплати і штрафнісанкції у разі його порушення?

5. Які умови та можливості повер$нення коштів, сплачених наперед, вразі переведення дитини на іншу фор$му навчання?

Відомий психолог Карл Роджерс виз$начав дорослу людину як таку, що вмієпрацювати і любити. Насправді, це не$прості вміння, і дитина ними поступовооволодіватиме. Якщо дитина задаєскладні питання про своє призначення,життєвий вибір, замислюється над тим,для чого вона прийшла у цей світ, то во$на вже робить перші кроки, щоб статизрілою, відповідальною і справді дорос$лою людиною.

Ми можемо допомогти дітям отри$мати спеціальність, але працювати занею і досягти успіхів мають тільки вони.


Що робити, коли я не знаю,що буде після закінчення

школи?

ïîðàäè ï

ñèõîëîãà

Ткачук Т. М., соціальний педагог

Documents

Зміст - Гімназія №315 м.Києваschool315.kiev.ua/docs/jurnal/jurnal-2.pdf · 7 Перший раз в перший клас... (Поради батькам першокласників)