№ 121Журнал для українських дітей Румунії

дзвоникМісячник Союзу Українців Румунії. 10 рік видання, квiтeнь, 2017 рік

Äçâîíèê (Clopoțel)№ 121, 2017 р.

Журнал для українських дітей Румунії.Заснований у 2007 році.

ISSN 2501-2630ISSN-L 2501-2630

Над Äçâîíèêîì працювали:Головний редактор: Микола КорсюкРедактор: тереза шендроюРедколегія: Іван Ковач, МихайлоМихайлюк, Михайло трайста, Марія Чубіка.

Адреса редакції:м. Бухарест, вул. Раду Попеску, 15, с.1тел.: 021-222-07-29; 021-222-07-37;телефони/факси: 021-222-07-37

Друкарня:«S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L»

Adresa redacției:str. Radu Popescu 15, sect. 1București, România.

Наша електронна адреса:redactia.clopotel@gmail.com

Äçâîíèê пропонує:* казки й оповідання*вірші*загадки* дитячу енциклопедію* сторінку народознавства* пісеньки* сторінки-розмальовки* рухливі й дидактичні ігри* вироби своїми руками

Äçâîíèê завжди радо прислухається доваших пропозицій і друкуватиме надісла-ні вами спроби!

Увага! За достовірність надрукованихматеріалів відповідають їх автори!

Тарас Шевченко

На великденьна соломі

на великдень, на соломіПротив сонця, дітиГрались собі крашанкамиТа й стали хвалитисьобновами. Тому к святкамЗ лиштвою пошилиСорочечку. А тій стьожку,Тій стрічку купили.кому шапочку смушеву,чобітки шкапові,кому свитку. одна тількиСидить без обновиСиріточка, рученятаСховавши в рукава.– Мені мати купувала.– Мені батько справив.– А мені хрещена матиЛиштву вишивала.— А я в попа обідала,–Сирітка сказала.

* * *Радість з неба ся являє,Паска красна день вітає,Радуйтеся щиро нині –Бог дав радість всій родині,Бог дав радість нам з небес,Христос воскрес!Христос воскрес!

(З народного)

Легенда Подніпров’я(Наддніпрянщини)

Був теплий весняний недільний ранок.Але Матінка Божа ще і не лягала спати відСтрасного четверга. Сиділа біля вікна ігірко плакала. Плакала за сином своїмєдинородним Ісусом. Гірко плакала і моли-лась.

Коли це раптом почувся ніжний дзвін ізасяяло все в хаті. Біля вікна появилисяянголи. Вони радісним голосом проспіва-ли:

– Христос Воскрес!Заридала Божа Мати. Коли знову спів:– Христос воскрес!

Матінка Божа мовчки підійшла до столу,запалила свічечку і поглянула на тарілку,де лежала розпочата нею ще три дні томурибка. І знову – сяйво, і янгольський глас:

– Христос воскрес!Полилися річкою гіркі материнські сльо-

зи на тарілку. І сказала Мати Божа:– Якщо з цієї тарілки зробиться озерце і

затріпочеться рибка, то буде правда.І заграло сонечко, і сколихнулась сльо-

зяна вода в тарілці, і затріпалася рибка.Промовила Мати Божа:

– Воістину воскрес! Великий нині день!Так неділю воскресіння Божого нази-

вають Великоднем і вітаються:– Христос воскрес!Відповідають:– Воістину воскрес.А ще рибалки почали виловлювати в

морі плоску однооку рибу, яку назвали кам-балою.

дивне диво, диво з див:хтось яєчко загубив.І не в місті, не в селі,а під лісом у траві,і не біле – кольорове.Звірі й птиці із діброви –жаби, миші, круки й сови,

білка, вовк, ведмідь і лис –всі посходились під ліс.– Що воно таке? – питають,вгадують і не вгадають.кажуть: – Щоб це не було,передаймо у селов подаруночок на святачемним хлопцям і дівчатам!Зайчик кошичка узяв,писанку туди поклаві утішно попід ліс дітям писанку поніс.

«Äçâîíèê», ¹ 121

3

Роман ЗАвАдович

Подарунок

●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●

●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●«Äçâîíèê», ¹ 121

М. ГеРАСиМ’юк

Христос воскрес!чого всі радіють:І мама, і тато,Бабуні й дідуні,І навіть малята?Ще й звуки чарівнінам ллються з небес —Бо свято сьогодні,Христос наш воскрес!давно вже звершив вінЦе диво із див —Ціною життя усіхЗвільнив від гріхів.Ми славу підносимЙого до небес —Христос наш воскрес,він навіки воскрес!

Леся воЗнюк

Святковий передзвінЛунає дзвін з усіх сторін:— Христос воскрес!Безсмертний він!Злітають звуки до небес:— дінь-донь, дінь-дон!Христос воскрес!Здаля озвався баритон:— Йому хвала!дінь-донь, дінь-дон!І звідусіль їм вторять в тон:— Христос воскрес!

дінь-донь, дінь-дон!Триває срібний передзвін:— Славім його!

Земний уклін!Лунає дзвін з усіх сторін:— Христос воскрес!Безсмертний він!

Зоряна ЖивкА

Привіт, горобчику! Ти знаєш –Христос воскрес?!Ця звістка райдужно лунає

Аж до небес!Привіт, кульбабко! Знаєш ти –Смерть переміг Ісус?!немає влади в темноти,Я Богові молюсь!о сонечку, привіт, привіт!Зі мною порадій!Любов’ю викупив наш світГосподь, Спаситель мій!Співають небо і земля,Луна хвала над світом,Бо кожне серце промовля:воскрес наш викупитель!

4

●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●«Äçâîíèê», ¹ 121

5

Майк ЙоГАнСен

Я жив ціле літо вмаленькому місті.

Учителював і вчивсясам. У мене була кімнат-ка, відділена від кухнідощаною перегородкою.на кухню часто ходивфокстер’єр джек – ма -ленький собачка, аледуже завзятий.

Ми познайомилисяз ним надворі, і вінстав ходити до мене вхату.

Я сиджу і читаю, авін спить біля столу.

Бувало й так, щосам стомишся і за -снеш, поклавши го -лову на стіл.

Але більше спавджек, а я читав.

— джек! – кажу ятихо, наче це слово вкнижці написано. Ле -жить – тільки вуханастовбурчив.– джек!– трохи голосніше.Устав і дивиться намене, а я нібито й небачу, читаю. – джек! –уже голосно, а самдивлюся в словника.Стриб! І вже він на слов-нику. – ну, ходім погуляй-мо.

куди я, туди й він.Сховаєшся від нього –шукає, гавкає, а як довгонема, то й скавчить.Біжиш – і він біжить.Сядеш – він лягає спати.

Було у дворі старе,

товсте, похиле дерево.Якось я вибрався на те

дерево з книжкою і взяв-ся читати. джек бігав,бігав навколо дерева,просився, плакав, коли як

стрибне на дерево, про-біг трохи вгору й зірвав-ся.

Я сиджу тихо – чи незлізе сам на похилийстовбур?

Ще раз розігнався івибрався на перше колі-но дерева. Подививсьугору і – до мене.

Та там аж скільки п’яв-

ся – вище злізти не міг.другого дня пішли ми

знов у двір. довго ста-рався джек, разів зо трипокотивсь униз, та все жвибрався з розгону на

другу розвилку дере-ва.

отак щодня лазилими з ним на дерево.Сказати правильно – ялазив, а він збігав.

Якось пішли купати-ся, я зліз на вербустрибати, а він замною. Я стрибнув уводу – і він теж.

Під осінь я виїхав, аперед тим познайомивджека з хлопчикомванею. через місяцьваня написав менілиста.

«навчився джек ви -биратися на кожнедерево, аби було тов-сте і щоб кора не гла-денька була. Усісусідські коти повтіка-ли з двору – ніде їм

рятунку не було. З дереваджек – на паркан, з парка-ну – на дах і там ганяєкотів.

не тільки коти, а йперехожі люди лякались.Ідуть увечері повз садок,коли старе дерево – гррр!– гарикає, як собака. Тоджек сидить на дереві ігризе кістку».

СоБАкА, Що ЛАЗив нА деРево

●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●«Äçâîíèê», ¹ 121

6

(П’єса для дітей)(Продовження з минулого числа.)

Aнка: Богдане, я просто здивована, ти

насправді забив у свої ворота автоголтільки для того, щоб сподобатись Олімпії?

Богдан:Хочеш казати два автоголи!Aнка: Таж ти говорив, що перший... Богдан:А що мені було казати? Я знаю правила

футболу ліпше від них. Тому і погодивсяграти, щоб виграла команда класу Олімпії.

Aнка: Це просто чудово... Це надзвичайно...

Ти закоханий у неї, чи не так? Богдан:Я? Ні! То Андрій закоханий у неї. Aнка:Тоді ти йому заподіяв подвійне лихо: по

перше, через тебе його команда втратиламачт, а по друге, він думає, що ти закоха-ний в Олімпію.

Богдан: (радісно):І мені вдалось, бачиш?! Aнка: Бачу, а ти ще й радуєшся цьому. Богдан:Успіху всі раді. Aнка: А що зробимо тоді зі золотим правилом.

Ти його знаєш?

Богдан:Аякже? На початку гри намагаєтесь не

пересувати одну фігуру більше разів.Aнка: Ні.Богдан:Спробуйте не виходити в атаку з кіньми

перед слонами? Aнка: Ні. Богдан:Не спішіть виходити в атаку з короле-

вою. Aнка:Ні, Богдане.Богдан:Важливо, щоб мати контроль над цент-

ром шахової дошки?Aнка: Богдане!Богдан:Слідкуйте за тим, що відбувається в

кожній клітині шахівниці? Aнка: Богдане!Богдан:Використовуйте фігури разом, щоб

створити спеціальну силу для атаки?Aнка: Богданчику-у-у!Богдан:Все, вгадав: велика увага на пішаків! Aнка: Досить! Богдан:Постарайтеся, щоб дістатися з королем

до краю дошки, звідки вам буде найлегшедати мат.

Aнка:Замовкни!

Михайло Гафія ТРАЙСТА

УРОК ПАРЕМІОЛОГІї

Дійові особи

БОГДАН, шахіст АНКА, двоюрідна сестра

Богдана АНДРІЙ ВОЛОШИН,

футболістАНДРЕЯ, сестра Андрія.ЕМІЛЬ, каратист ДЖОРДЖЕ, поет

ОЛІМПІЯ, балеринаВАЛЕНТИНА, святкована АУРОРА, подружка

ОлімпіїМОНІКА, подружка

ДжорджеДІДІЯНА, подружка

МонікиДІВЧИНА ПЕРША,ДІВЧИНА ДРУГА

(Продовження нa 11 стор.)

●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●

7

Легендадавним-давно жили в одному селі

мати вербена та її дочка калина.дуже мудрою і милою зростала дів-

чинка.А до того ж

доброю чарівни-цею вона була:всі трави з земліпіднімала, пта-шок лікувала,де рева від хво-роб рятувала.

не було дити-ни вродливішої ідобрішої душею.

Та довідалисьпро калину не -до брі люди.

вирішили її згубити, щоб багату укра-їнську землю завоювати, хвороби і злона людей напустити.

день був ясний, мов золотом гапто-ваний, коли пішла дівчинка коси травамрозчісувати, горобчиків годувати, льон,дощем прибитий, із землі піднімати.

довго ходила калина, стомилася, до

криниці прибилася. Схилилася наднею, у жменю води взяла і краплиночкупташці дала. Аж раптом почула ріднийненьчин голос здаля:

«калино, калино, не пий водиці...»Але дівчина страшенно хотіла пити.

Тільки перші краплі до губ піднесла,пташина мале -нька крилом їхзне сла. вдру геводу до губ під-несла – і на вікдеревом – кали-ною над во доюзросла...

Бігла мати. Пла -кала. Шука ла. Тавже доньки лю -бої не за стала.нато мість гарне,пи шне де ревцестояло, сльозин-

ки-намистинки сіяло. Схили лася матинад криницею, затулила серцем ту воду-кровицю і проросла над нею вербицею.

Минуло відтоді багато років, та мату-ся-верба все оберігає водні джерела,аби люди ніколи не зазнали лихихчарів.

«Äçâîíèê», ¹ 121

Богдан:Замовкну, бо інших правил не знаю.Aнка:А про золоте правило: не роби іншому,

що тобі не подобається, ти не чув?Богдан:Не робити іншому того, що мені не

подобається?Aнка:Точно так!Богдан:

Якщо мені не подобається отримуватимат, тоді це значить, щоб я нікому не дававмат, якщо так, то я програю всі партії повіквіков амінь!

Aнка:Тільки не плутаймо шахівницю з жит -

тям... Богдан:Саме життя це гра в шахи... Aнка:Ти ще поезію б спробував писати.

(Далі буде.)

(Продовження із 5 стор.)

Ëåãåíäà ïðî âåðáó ³ êàëèíó - ñèìâîëè Óêðà¿íè

Біля цегляного хліва у дерев'яній будіживе собака Сірко. весь чорний, ноги жвнизу білі, ніби взуті у світлі сап'янці, а надочима – сніжно-білі великі кружальця, щонагадують скельця окулярів.

Його всі люблять. І він намагається від-дячити за це і дорослим, і малюкам.

кожного, хто відчинить хвіртку і ступитьна подвір'я, собака зустрічає по-різному:поштарку – кількомаглухуватими «гав-гав-гав», дитину –ніжним скиглінням,батька чи матір, колиті повертаються зроботи, радісним, щи -рим «гаву-гаву-гаву»,ні би хоче сказати:наре шті ви прийшли,я дуже скучив за ва -ми.

Змалечку Сірко по -дружився з нашимигоробцями, які меш-кають у хліві на гори-щі. коло нього птахихарчуються взимку івлітку.

Якось напровесні,ко ли повернулися ізвирію до рідних домі-вок шпа ки, вночі землю припорошив сніг.вранці мати вилила у Сіркову миску решткиборщу і макаронів. Собака почав снідати.

над будою нависла яблунева гілка, яку,наче намистини, густо нанизали горобці.Цього разу з ними прилетів худющий-пре-худющий шпак.

Поки Сірко чогось вередував коломиски, птахи, причаївшись, ніби поприли-пали до гілок. Терпляче вони чекали своєїчерги.

Як тільки собака почистив лапою мордуі повільно заліз до буди, виставивши вотворі голову, горобці м'ячиками скотилисьз гілок на землю і обліпили велику миску.

Шпак з хвилину дивився, як горобці сні-дали, потім обережно спустився на нижнюгілочку, боязко поглядаючи на собаку. Алетой ніби нічого не бачив. Здавалося, що вінмилується своїми крилатими друзями, щотому й вередував коло миски, щоб більшеїжі залишити зголоднілим птахам.

нарешті шпак набрався хоробрості, зіс-кочив на землю і швидко підійшов до гуртугоробців. він схопив щось з миски, відбігдо стовбура яблуні і почав похапливо їсти.

Сірко здивовано подивився на незнай-омця. Мовчки спостерігав за птахом, поки

той не заліз у миску,розігнавши горобців.

Тоді собака, не підні-маючи голови з лап, се -рдито блиснув очи ма ікілька разів суворо гав-кнув.

Але шпак не розгу-бився. він схопив гру-дочку макаронів і злетівна гілку.

Собака не спускавочей з новачка. А той,попоївши, несподіванозаспівав: «Фіють-фіють-фі-фі-фі! Фіють-фіють-фі-фі-фі!»

Птах так радісно іщиро висвистував, щоСірко від задоволенняаж зажмурився. Так три-вало декілька хвилин.

Потім, перепочивши, знову повторив своювдячну пісню. І собака зрозумів свогогостя.

З того часу шпак щодня прилітав доСіркової миски попоїсти і так, аж поки незійшов сніг. Поснідає чи пообідає, сяде наяблуневу гілку і давай висвистувати на всеподвір'я. Сірко лежить і слухає, слухає... Атой: «Фіють-фіють-фі-фі-фі! Фіють-фіють-фі-фі-фі!»

●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●

8

«Äçâîíèê», ¹ 121

Микола МАГеРА

СІРко І ШПАк

●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●

9

«Äçâîíèê», ¹ 121

Микола коРСюк

ГоРоБеЦЬвийшов з хати горобець Та й подався за хлівець Заробити на хлібець, Прикупити борошна,Пива кварту і вина, назбирати хмизу в'язку,Щоб спекти розкішну паску,Бо невдовзі, через тиждень, Буде в них святий великдень, -отож треба гороб'ят Готувати всіх до свят,Бо у них тих гороб'ят на руці як пальців, - п'ять.

* * *У саду всі деревцята вміють собі розмовляти, -Тож тумани при селі Запросили вони всі, -Бо як будуть тумани,То не будуть морози, -не замерзнуть їх бруньки, -І розквітнуть навесні Усі гілоньки буйні,І рясні, і радіснівсі розквітнуть навесні.

веСнЯноЗАкЛичне

Сонечко, сонечко,Сядь нам на віконечко, Щоб тобою милуватись, Малих діток забавляти, Щоб зозуля закувала, довгих літ нам дарувала,Бо надовкруг весна красна, І дітвора дуже щасна, весна щедра, повносила, небеса украй розкрила, Прогриміла громів сила, Рясно землю окропила,А прещедре юне сонце Хлюпає нам у віконце.вже ягнята кучеряві Розбіглися по галяві

І школяриків у хорі Линуть голоси бадьорі, Ґазди вже повиходили на поля зелені й ниви,Щоб землі поклін віддати, нову весну привітати.

вРЯТУвАЛи кІЗонЬкУ

Рано-вранці в нас поспішно засвистав ховрах з обніжку, Що зламала кізка ніжку, -Лиса гналася за нею -не сама, а із сім’єю.всі побігли ми туди,кізці піднесли води, -вона пила і не пила, -бо була дуже безсила,А як принесли додому, Посадили на солому,Щоб тій кізці було м’яко,А ми будемо всіляко І кормити, й доглядати,Щоб її урятувати.Тут озвався пан ховрах: «Буду з нею повсякчас,Буду всього приносити, Щоб кізоньці догодити,Бо я перший з-поміж всіхврятуватись їй поміг. обізвався і бабак, Свиснувши на весь байрак: «Я пошлю добру підводу, Повезу кізку додому». одкликнувся і хом’як:«Що без мене ви отак не спитали, що і як;Я ж ніякий не свинар,А лікар-ветеринар,А до того й ветеран!не дивлюсь на ваші казки, для кізоньки треба ж ласки, для кізоньки, для дитини, Треба лещата з ліщини, Треба ж добре обложити Й кізонька буде ходити,Буде бігати й стрибати, давній гай наш звеселяти.

Ой, як забарилося тепло, якого ми так довговже чекаємо. Але прийшла пора, і вже наставдовгожданий день, коли красуня Весна розвія-ла холоди і разом із теплими днями, ступилаправицею на ще холодну землю.

Трави підняли свої ніжні листочки із земліта зазеленили все навкруг. Зі стріхкапає вода із запахом тепла.

Золоте сонечко вже стоїтьвисоко над нашими головами.Згодом у зелені шати вбе-руться кущі та дерева.

Прилетять із виріюшпаки та виженуть гороб-чиків із своїх гнізд.Лелеки та ластівки заба-рилися, бо мабуть від-чували, що тут у нас щедуже холодні дні таночі.

Маленькі горобчикита синички весело цві-рінькають на ще безлис-тих гілках дерев та кущів.

Квітень – це другиймісяць довгожданої весни.Із ним починається справ-жня весна.

Сніги вже майже всюди роз-танули, а на деревах нашого садуде-не-де появилися ніжні бруньки, босонечко нагріває своїм теплом все дужче ідужче.

Через кілька днів яблуні, груші та черешніодягнуться у ніжні зелені листочки.

Весна-красна подарує всім нам сонячнетепло, весняних квітів, які ми так любимо.

Тому веселе сонечко сміється із висоти ірадіє разом із нами. В повітрі вже чути веселещебетання синичок та горобчиків, які радіютьвеселій весні.

Скоро повернуться до своїх гнізд і добріластівки.

Всі інші пташки, які вже повернулися із теп-лих країн, почали будувати собі гніздечка, в якізгодом будуть покладати яєчка.

Через якийсь період їхня мама буде висид-жувати яєчка, з яких вилупляться

маленькі голі пташенята. Вони,голодні, будуть роззявляти

свої ротики-дзьоби.Їхні батьки невпинно

літатимуть за поживою,щоб прогодувати їх.Опісля будуть їхнімидосвідченими трене-рами: вчити їх літатита шукати для себепоживи.

У садах появили-ся перші проліски.

Ось і віршик проних.

Марія Познанська

ПРоЛІСокЯ – перша квіточка весни,

Я – пролісковий цвіт.Я пережив зимові сни

і знов родивсь на світ.

У мене очі голубі,такі, як неба синь.Росту між кленів, між дубів,люблю і сонце й тінь.І вірю: люблять всі мене,як весну золоту,бо знають, що зима мине,коли я розцвіту.

●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●

10

«Äçâîíèê», ¹ 121

Марія чУБІкА

«Квітень землю квітчає, з вирію пташок стрічає»

одного разу я із мамою пішли до містадо наших знайомих.

Поки мама розмовляли за чашечкоюкави, я із їхніми дітьми, хлопчиком та дів-чинкою, гралися в «хо ванки». Просить дів-чинка. «Я хочу шукатитому, що знаю всі схови-ща у нашому домі».

Я пішов сховатися.відкриваю двері і за -ходжу до гардероба. Тамбуло багато хутряногоодягу, шуби, комірці,шапки, сумки та череви-ки.

Підходжу до шубичорного кольору, якатак і світилася, погла-див, не знав із якої тва-рини знята, та подавсядо другої, яка була біло-сірою, сріблястою. Цебула від лисиці, і я схо-вався, загорнувшись унеї.

Поки чекав, щоб знай -шли мене, почав думати і уявляти, так длясамого себе.

коли би ці всі тварини ожили, то не вміс-тилися б у цій кімнаті.

надворі було тепло, у гардеробі теж, а ушубі, де сховався, було дуже жарко, яподумав, що це мене лисиця зігріває усвоїх обіймах.

Перед моїми очима почали, наче приви-ди, рухатися тварини, із сумок та череви-ків вилізали змії і всі сичали між собою.вони почали підповзати до мене, де міцноу своїх обіймах тримала мене шуба-лиси-ця.

Я наче розумів їхню незадоволеність іїхню мову та почав говорити до них.

– ну, чого ви хочете від мене? Яка моявина? Що сховався у цю шубу?

Мені вас дуже жаль, я би вас ніколи нескривдив, адже маю багато друзів тварин.

По-перше, мій собака життя віддав би замене, він сердиться на всіх і гавкає на них,лише коли насмілються підняти на менеголос. киця теж викопала би їм очі, а птахи,яких я годую із руки, накинулися б їм на

голову та там бог зна щозробили.

Я почав заступатися іза жінку, власницю цьо -го одягу, запитуючи їх,які тепер зупинилися таслухали мене уважно, учім її вина?

– вона не полювалана вас і не вбивала вас,залишаючи сиротами ва -ших малих звірят-діток.

одяг купила у магази-ні, де приніс швець, щопошив шуби та різні шкі-ряні речі. Йому принісвичинені шкі ри чоловік,який їх обробляв і якомупринесли мисливці, якіполювали на ці тваринита зняли шкіру з них.

Тепер ви розумієте, хто вас нагрівав?Тож їх потрібно вам знайти і покарати, як

захочете.За дверима чути було стурбований

голос мами.– ну, де він сховався? чи не вийшов

надвір і пішов вулицею кудись?дівчина відповідає: – не знаю, я диви-

лася і на вулицю, заглядала у кожну кімна-ту, навіть і в гардероб заглянула, але найого ніде немає.

виходжу і я із шуби, яка так прикриламене, що не змогли знайти, весь червоний,наче із вогню вийшов, розсміявся і сказавдівчині.

– Бачиш, не всі схованки знаєш, як гово-рила, тому що не знайшла.

Розказав у чиїх обіймах сидів і про при-види, які були перед моїми очима і цимлише настрахав їх.

●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●

11

«Äçâîíèê», ¹ 121

василина ГоЛовчУк

весняна пригода

●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●

12

«Äçâîíèê», ¹ 121

ольга СениШин

веСнЯне СвЯТо БЛАГовІЩеннЯ

7 квітня відзначають одне із найбільших вес-няних свят – Благовіщення. Це слово означаєдобру, радісну звістку про те, що почалось звіль-нення роду людського від гріха і вічної смерті.Його встановлено в пам'ять одержання ДівоюМарією благої вісті про те, щовона стане Божою Матір'ю.

Згідно з народними пові -р’ями, на Благо віщення проки-дається земля, яка до цьогочасу відпочивала. Було вели-ким гріхом братися за будь-якуроботу в цей день, а особливогрішно працювати на землі.Існує по вір'я, що навіть птах наБлаговіщення не в'є гнізда. Залегендою, зозуля тому не маєсвого кубла й підкидає яйця вінші, що «колись на свято вилагніздо і Бог їй відібравпам'ять». Найсиль ніше засте-рігали вагітних жінок, бо якпрацюватимуть, то неодмінновідріжуть ніжку своїй дитині.

На Україні народ з пошаною ставився доцього свята, оскільки вважали, що саме тоді«Бог благословляє усяке ди хання». В цей деньприлітає ластівка – Божа птиця, а чорногуз маєобов'язково знести бодай одне яйце. ПісляБожого благословення все починає рости, зацві-тають перші весняні квіти: проліски, первоцвіт,ряст, сон-трава… З цими рослинами пов’язанодекілька обрядів. Наприклад, слід знайти рястабо сон-траву і якомога ретельніше його потоп-тати – щоб і на той рік топтати довелося. Якщодівчина на порі на Благовіщення знайде квіткупервоцвіту, значить, їй у цьому році судилосязаміж піти. Казали: «Первоцвіт – вісник дівочоговесілля». На Поділлі вважають, що пролісок –символ надії, щастя, молодої краси. А відтак

знайдений у цей день пролісок треба дуже обе-режно зірвати, у пазусі принести додому йпокласти під образами. Або на Великдень, якзаспівають «Христос Воскрес!», потрібно вийня-ти із пазухи й покласти під іконами. Це прино-сить у дім щастя та злагоду. Пролісок дарує нетільки щастя родині, але й дівчині красу. НаХарківщині вважали, що хто хоче бути красивимповинен на Благовіщення рано вранці покластив холодну воду знайдений пролісок і цією водоювмитися.

А от усе, що в цей день народилося, ростимедуже погано. Будь-яка тварина, чи то кінь, чи то

собака, народжена на Благо -віщення, буде мати якийсьнедолік. Якщо корова чи овеч-ка приносили приплід у цейдень, то деякі селяни одразу жрізали його: «Бо з таких добране ждати». «Благо вісне яйцепід квочку не кладуть» – каза-ли наші предки. Господарінамагалися не брати яєць зкубел, бо якщо доторкнутисядо них рукою, то начебтовилуплюватимуться курчата здвома головами.

І по сей день дехто дотри-мується ряду обрядових дій,що відносяться до домашніхтварин. Щоб корови давалибагато молока, ввечері – напе-

редодні Благовіщення – наповнювали відра йдійниці водою. Щоб захиститися од відьом - засі-вали хліви освяченим на Спаса маком-відюком.Подекуди спалювали старі постоли чи капелю-хи, а попіл давати тим тваринам, які не звикалидо пасовиськ. Госпо дарі також випускають худо-бу погуляти, щоб і вона в цей день «волю тавесну відчула».

А ще на Благовіщення в мішок або діжку,наповнену зерном, ставили ікону і просили бла-гословення на багатий урожай. Можна було про-сити в день Доброї Новини і виконання сокро-венного бажання.

Ті пасічники, яким на теплого Олексу поганапогода завадила виставити вулики надвір, наБлаговіщення виставляють їх. Дехто з пасічників

Ñòîð³íêà íàðîäîçíàâñòâà

(Продовження нa 13 стор.)

●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●

13

«Äçâîíèê», ¹ 121

(Українська народна казка)колись давно зустрілися Березень з

квітнем, а квітень тому й каже:– Приїду, чекай, скоро до тебе в гості.Сам визвався – без запрошення, сам у

гості напросився! не сподобалося теБерезню, хоч і виду не подав. на тому йпопрощалися.

от виждав квітень слушну годину, зіб-рався та й поїхав возом у гості. А Березеньзаходився та такого наробив, що квітеньмусив додому вернути: сніг, мороз, завірю-ха – не можна возом їхати.

на другий раз знову поїхав квітень доБерезня в гості, та вже не возом, а саньми.Березень пустив тепло, сніг розтав, річкирозлилися. Знову мусив вернутисяквітень. дорогою зустрів Травня, йому йпоскаржився:

– Скільки вже разів зриваюся їхати доБерезня в гості, ніяк не доїду ні возом, нісаньми. Поїду возом – зробиться зима така,що й осі пообмерзають, і колеса не крутять-ся; поїду саньми – теплінь стане...

А Травень і каже:– Я тебе навчу, як доїхати. Зроби так:

візьми в дорогу воза, сани й човен. Тоді,певне, доїдеш.

Послухав квітень і, діждавшись слушно-го часу, зробив так, як порадив Травень. Їдесаньми, а на санях віз і човен везе. Тодіквітень кладе сани й човен на воза і їдедалі. Став знову мороз і сніг – квітеньзнову поскладав човен і воза на сани. далірозтав сніг, розпустило річки, не можнаїхати ні саньми, ні возом. Тоді квітеньсклав на човен сани й воза і поїхав щешвидше по воді. Приїхав до Березня вгості. А той і не чекає на нього.

Здивувався Березень та й питає:– А хто тебе навчив, як до мене дістати-

ся?– Та спасибі Травню, порадив, як їхати.Березень і каже тоді:– Зажди ж ти, Маю, я ще тобі крильця

обшмагаю.отож тому і тепер часто в травні берез-

неві морози бувають, бо Березень ще йдосі сердиться на Травня.

ßê Êâ³òåíü äî Áåðåçíÿ â ãîñò³ ¿çäèâ

кидав у мед проскурку і підгодовував комах, щоб«зубастими були». Інші до медової сити добав-ляли червоного перцю і давали бджолам, щоббули здоровими. Найбільш заповзяті ставили нальотки вовчі пащі («Бджола, котра пролізе черезнеї, зуміє одгризтися від чужих») або ж розсте-ляли перед вуликом червону тканину («Найкомахи зляться на напасників»).

Існував на Благовіщення ще один цікавийзвичай – відпускати на волю птахів. Випущені вцей день із неволі птахи, за повір'ям, приносятьудачу й добробут тому, хто їх випустив. Деякілюди навіть спеціально купували пташок, щобна Благовіщення їх випустити – на щастя.

На Закарпатті дівчата намагалися до східсонця розплести волосся, обійти довкіл оселі йтричі замести в хаті долівку. Сміття ж разом звіником відносили до річки і набирали у відерцеводи. Віником скроплювали те місце, де мали

садити капусту, яка мала би залишиться твер-дою через зиму. А зустрівши ластівку, брали вжменю землю й несли її на город, щоб посіяти її– на тому місці обов'язково зійде кріп.

Злодії в цей день особливо старалися щосьпоцупити. Тоді, як вони вважали, рік буде вда-лим. Тому за подвірям і хатою постійно нагляда-ли цього дня. Намагалися також в цей день невпускати до своїх осель чужих жінок і дівчат,«щоб лиха не принесли».

Це всього лиш частина звичаїв і заборон,яких дотримувалися на Благовіщення наші пра-діди. Практикувалося і багато розваг та гуляньпроводити в цей день. Про це розкажемо іншимразом. Головне ж – памятайте, що це великесвято дано нам, щоб Господа прославляти,молитви читати, душу очищати. Якщо відчули,що так і тягне докласти до роботи руки, знайте -нечиста спокушає. Не можна їй піддаватися і засправу братися. Успіхів!

(Продовження із 12 стор.)

«Гаряча картопля»Бажаючі взяти участь стають в коло і

спокійно перекидають м'яч один одному.

Потім будь-хто з гравців говорить:«картопля гаряча!». Після цих слів дітипочинають кидати м'яч так, ніби він справ-ді гарячий – швидко-швидко. Програє івибуває з гри дитина, яка впустила м'яч.

«Напряму»напевно, всі літні ігри для дітей дуже

веселі. ось одна з найбільш смішних. Тутнеобхідний суддя і 2 паралельні лінії, про-

креслені на пристойній відстані один відодного. всі хлопці встають посередині міжлініями. Потім, після крику або свисткасудді, всі розбігаються у різні боки, щобдобігти до будь-якої з двох ліній. Потімсуддя знову свистить і всі гравці, не зупи-няючись, продовжують бігти, але вже віншому напрямку. Завдання судді – не датигравцям можливості добігти до лінії і томувін постійно повинен свистіти. Той, хтовсе-таки добіг – сам стає суддею.

Воробей (горобець)дiти утворюють коло, всерединi - воро-

бей. коло швидко рухається, всi спiвають,плескаючи в долонi.

Киш, киш, воробей,Не клюй конопель.Мої конопельки,Дрiбнi, зелененькi,У вiрчики в'ються,Самi не беруться,Братись не даються.

воробей кидається на дiтей, якi утвори-ли коло, вони розбiгаються. Той, кого воро-бей зловить, займає його мiсце, i гра почи-нається знову.

●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●

14

«Äçâîíèê», ¹ 121

УКРАЇНСЬКІ НАРОДНІ ІГРИ

●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●

15

«Äçâîíèê», ¹ 121

ХХокей – справа мужніх,Як пісня співа.Хокей – не для слабих,І це – не слова.отож на воротахСтоїть не дармаХоробрий хлопчинаХоменко Хома!

Цв цирку всі дивуть люди:Цап – циркач – це просто чудо!він же – цар балансування!Що то значить – тренування!Тренування розвиває твою вправ-ність. Як ти думаєш, чому ще воносприяє?

ччиста спинка, чисті вушка,чистотою сяє хрюшка!чисті зубки, чистий хвостик,Така чиста – можна в гості!

ШШпак шипшину не клює –Й так здоров’я в нього є.А цілющий чай з шипшини –

Це здоров’я для людини.Шипшина завжди гарна й корисна. Їїквіти милують зір. Ягоди взимкурятують від голоду пташок, а дітей –від застуди. Шипшиновий напій дужесмачний та цілющий.намалюй квітку й плід шипшини.

Інна ЗАІнчковСЬкА

Віршована українська абетка

●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●

16

«Äçâîíèê», ¹ 121

Вишивала рушничок, Вишивала в днину. Ниточками викладала Душу в полотнину.

Червоніють маки рясно Й волошки в рядочку –Буде пам’ять щирим людям В добру годиночку.

Ой у горах, у Карпатах Рушник вишивала,Як завершила роботу – Пісню заспівала.

Зацвітайте, маки в полі, Волошки у житі, Посміхайтеся до сонця, Росою умиті.

А....

А....

Посміхайтесь добрим людям, Любов’ю сповиті.

Ïîñì³õàéòåñü äîáðèì ëþäÿìСл. Ю. Ю. Драгун, муз. Г. В. Гордійчук

●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●

17

«Äçâîíèê», ¹ 121

Голосно луна дзвінок,Починається урок.До діток іде в обительДати знань їм мудрий…

Інструмен бере у руки –Линуть чисті, ніжні звуки.Люди кажуть: «Це талант!»добре грає ... М

Паличкою він змахне –Хор на сцені «заведе».не чарівник і не агент,Хто ж це, діти?

квіточки попідливає,кущики попідстригає.для рослинок – чарівник,Любить землю…

(вчитель)

(диригент)

(музикан)

(cадівник)

●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●

Розмалюй сторінку

«Äçâîíèê», ¹ 121

18

●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●●

19

«Äçâîíèê», ¹ 121

Для виготовлення листівки до Пасхи пoтpiбнoзaбeзпeчити:

1. Візьми аркуш паперу свого улюбленогокольору. Виріж овал, схожий на яйце. Чудово,якщо у тебе є фігурні ножиці – тоді вирізанаписанка вийде ще цікавішою!

2. Тепер візьми картон світлого кольору (заумови, якщо вирізаний овал у тебе яскравий),зігни вдвічі.

3. Переходимо до виготовлення квітів. Візьмипапір для квілінгу. Я обрала червоний та зелений.

Із червоного зроби маленькі кружечки – це май-бутні тюльпани.

4. Натиском вказівного пальця зроби квітам ха -рактерну для тюльпанів форму.

5. За допомогою ножиців виріж стебельця таприклей до квітів. Сформуй букетик.

6. Приклей букеттюльпанів до листівки.Оформи листівку попараметру різноколь-оровими відрізкамипаперу для квілінгу.

Пасхальна листів-ка готова! Залиши -лось тільки написатитепле великоднє по -бажання.

Автор: камілаБодов

Çðîáè âëàñíèìè ðóêàìè!ПАСХАЛЬнА ЛиСТІвкА

Барвистими писан-ками та яскравимсонечком заглядає увіконце Пасха. Зробисвято ще веселішим –виготов рідним та дру-зям великодні листівкисвоїми руками. Ці папе-рові вітання вмить під-німуть настрій та при-несуть в дім незрівнян-ний аромат весни.

* кольоровий картон,* кольоровий папір,

* папір для квілінгу,* клей,* ножиці.

Аpтиcтичнa гpупa дітей, м. Tульча

Адріяна Марія Дутчук, 1,2років, c. Луг над тисою Анастасія Мойсюк, 4 років, c. Луг над тисою

Ïèøàºìîñÿ íàøèìè ä³òüìè!