Телекомунікаці йний всеукраїнський iearn-проект

Історія однієї фотографії

Координатор проекту

Галина Бєлоногіна

2006-2007 навчальний рік

I : ОСНОВНА ДЕЯ - ,Пропонуємо вивчати повсякденну історію не за підручником

. ’ а за документами власних архівів Збережемо пам ять про , ! простих звичайних людей та їхні долі разом

. Історія народу сплетена з тисяч і тисяч людських доль І не , тільки голів держав та урядів видатних воєначальників або , . , вчених діячів культури або спортсменів Із доль людей яких

„ ”, „ ”,історики звикли називати звичайними маленькими „ ”. , , , простими Насправді ж саме вони їх життя мрії діяльність

, – визначають суть історичного процесу їхня доля це складова . – , частинка нашої історії Вони ваші рідні та знайомі члени

. вашої родини в багатьох поколіннях Повсякденне життя . простих людей можна та необхідно досліджувати Часто такі

– , матеріали вже зібрано в сімейних архівах багато років , , ,дбайливо зберігаються старі листи спогади щоденники , . записники поштові листівки та безліч фотографій – Відкрийте сімейний фотоальбом і ви побачите історію вашої

. - ,родини за багато років Любительські чорно білі фотографії , , , , може вицвілі від часу пожовклі з обірваними краями або

, , портрети зроблені майстрами у фотоательє або кольорові – сучасні знімки про що та про кого вони вам можуть

? розповісти: ' "МЕТА збереження історичної пам яті про так званих простих ", ; людей дослідження повсякденного життя своєї родини збір

;матеріалів для проведення уроків з історії рідного краю .навчання методики аналізу фотографій як історичних джерел

: РОБОТА В ПРОЕКТІ „ ’ ознайомитися з Пам яткою дослідження ” ( ); візуальних фото джерел розміщено в папці проекту обрати

цікаве фото в сімейному архіві як джерело вивчення певного - ’ ;періоду історії та дослідити згідно алгоритму пам ятки

( +запропонувати вчителю використати ваші матеріали фото ) ; опис на одному з уроків надіслати творчу роботу в папку

.проектуI I : . В К УЧАСНИК В необмежений Можливі індивідуальна та

, , . колективна участь учнів їх батьків вчителів ВЧИТЕЛЯМ пропоную поділитися досвідом використання візуальних

джерел на уроках та надсилати методичні матеріали з досвіду , .роботи описи або фрагменти уроків

ПРОЕКТПРОДОВЖУЄТЬСЯ 2006/2007 . .у н р: . РЕЗУЛЬТАТИ Публікація збірки робіт учасників Створення

" ” - ,віртуального альбому колекції фотографій для уроків історії ( – філології тощо найцікавіші фото епохи відомі та з ваших

) , власних архівів за темами уроків як ілюстративний матеріал з . -аналізом цих фотографій та коментарями Запис компакт

.диску з матеріалами проектуМОВИ : , проекту українська російська

: , КООРДИНАТОР ПРОЕКТУ Галина Бєлоногіна вчитель історії , « № 48», . ,та правознавства КЗ Луганська СЗШ кв Левченко

91051, . м Луганськ

Робота учениці 8-А класуСЗШ № 152, м. КиєваСовяк-Круковської АнастасіїВчитель: Сергєєва І.І.

Улюблена фотокартка

Це моя улюблена фотокартка! Тут зображена я, та моя найліпша подруга ще з дитинства – камера! Вона завжди була найпочеснішою гостею усіх наших родинних свят. Саме з дитинства я зацікавилася нею і вирішила познайомитися з нею поближче... А вже зараз, мені тільки й лишається вдосконалювати свою операторську майстерність. Чому операторську? А тому, що мені дуже легко пізнавати цю професію. Насправді камера у наш час дуже важлива річ, без якої (на мою думку) не було б найголовнішого – телебачення! Без неї рідної не

пройшов би ні один телеефір, не знялася б жодна кінострічка, відео кліп, тощо. Можливо, коли я закінчу школу, я піду навчатися у театральний інститут, на факультет операторської майстерності. Зараз ця професія починає набувати популярності серед дівчат. Це вимагає дуже багато різносторонніх знань. На щастя мені це поки що вдається. Коли я виросту я буду знімати кіно у якому НЕ буде насильства і жорстокості, і буду намагатися відповісти на одвічні питання людства. І все це за допомогою моєї подруги – камери!

Робота учня 8-А класуСЗШ № 152, м. КиєваБаладиги Дмитравчитель: Сергєєва І.І.

Спогади про літо

Ця фотографія була зроблена в 2005 році, чудовим кримським вечором 25 липня. Тут зображені мої батьки і я, біля чудової історичної пам’ятки архітектури „Ластівкове гніздо”. Ця чудернацька споруда що видніється в далечині на краю скелі, побудована у формі невеличкої фортеці біля Ялти в 19 ст.. На фото ми стоїмо на оглядовій площадці, що знаходиться на протилежній стороні обривистого схилу у підніжжя якого розташувалася пристань для екскурсійних

теплоходів. Неймовірні кольори, народжені заходом розжареного сонця та прохолодою моря, залишили нам надзвичайні враження і спогади, як і тисячоліття тому назад нашим предкам. Зараз в цьому приміщенні знаходиться ресторан, де можна добре провести час і насолодитися краєвидом моря і неба.

Робота учениці 8-А класу,

СЗШ № 152, м. Києва, Зими Дар’ї

Керівник проекту: директор СЗШ № 152, Сергєєва Ірина Іванівна

Молодість на чужині.

На цьому фото дві дівчини. Одна з них (праворуч) моя бабуся. Це мамина мати – Лідія Іванівна. Народилася вона у 1928 році в сім`ї селян, під Бердянськом. Усі страхіття голоду, війни, усі людські страждання дісталися на її долю. У 1943 році під час окупації німцями, бабусі було лише 15 років. Її разом з іншими юнаками і дівчатами вивезли до Німеччини. Там на чужині вони важкою працею збагачували “арійську державу” не за совість, а за страх. Бабуся зі своїми подругами працювала на консервномузаводі під Дрезденом у місті Фройталь. Там вони перебиралифрукти, але жодної ягідки не можна було скуштувати, бо булоби покарання. Жили у бараках, на роботу ходили шеренгою, але у

неділю їм дозволяли погуляти у місті. В одну з таких неділь і була зроблена ця фотографія. Бабуся пробула у Німеччині до травня 1945 року, поки радянська армія їх не визволила.

Коли я приїжджаю до бабусі у Бердянськ, то вона згадує минуле й іноді, коли розповідає про те, що було у її житті, скупа сльоза навертається на старенькі очі. Зараз вона вже кілька років не виходить з дому. У неї хворі ноги і дуже слабке серце. І не дивно, бо у неї було тяжке життя і тільки праця, праця.

Молодість на чужині.   comment (0) Робота учениці 8-А класу, СЗШ № 152,м. Києва, Зими Дар'ї. Керівник проекту: Сергєєва Ірина Іванівна

ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ ФОТОКАРТКИ

Бакалова Ірина

Харківська гімназія №55(11-Г клас), вул. .Блюхера 13Д,т.(572)-68-65-37,

e-mail:sc55@ukr.net

Вчитель української мови та літератури: Ушакова Н.В.Вчитель інформатики: Корнієнко М.М.

На фотокартці, про яку я хочу вам

розповісти, показано кадр літнього

відпочинку в Одесі моїх бабусі, дідуся та

мами. На ній зображено відому вулицю

Дерибасівську. Одеса відома багатьма

пам’ятниками культури та архітектури,

такими як: Потьомкінські сходи (біля якої

жили багато відомих людей),

Дерибасівська. А який чудовий у неї

порт! Скільки кораблів та інших

різноманітних судів стоять у його

гаванях.

Мої бабуся та дідусь були чудовою

парою. Він – красень і вона – елегантна і

цілеспрямована, жінка, що слідкує за

модою. Справжня бізнес-леді тих часів. Це ми бачимо як і на їх обличчях,

так і в одязі.

Слід також зазначити, що моя бабуся Тамара була однією з перших, хто

почав у СРСР носити босоніжки на високій платформі.

У моєї родині розповідають дуже цікаву історію, пов’язану з тими

босоніжками. Ось вона: з кожного боку у платформі були маленькі кулі,

розмальовані люмінесцентною фарбою. А коли, з часом, ця фарба

обдерлася, бабуся, щоб не купувати нові, підфарбувала їх лаком для нігтів!

ІСТОРІЯ ОДНІЄЇ ФОТОГРАФІЇ

Канівець Марина

Харківська гімназія № 55(11-Г клас) вул.. Блюхера, 13-Д, тел.67-48-32,

Вчитель української мови та літератури: Ушакова Н.В.Вчитель інформатики:Троненко Н.Г.

Мені дуже пощастило з класом. Він дружній, учні розуміють один одного та готові допомогти в складних ситуаціях. У нашого класу є дуже стара і добра традиція. Кожен рік на бабине літо та на 9 травня ми збираємось та гуртом йдемо до лісу. Цей рік не був винятком.

І ось ми вже стоїмо перед входом у ліс та чекаємо на тих, хто запізнюється. Через декілька хвилин ми вже йдемо, вдихаємо легкий аромат лісу та, звичайно ж, шукаємо галявину, на якій ми змогли б зупинитися. Небо було блакитне, без жодної хмариночки. Сонце пекло безжалісно, але ми вперто йшли вперед, шукаючи найліпше містечко.

Ліс зустрів нас веселим співом пташок, але настрій трохи псували надокучливі комарі. Ми йшли і милувалися цією красою, пригадували кумедні випадки зі шкільного життя .

Ну ось ми й прийшли !!! Ще декілька хвилин і дівчата вже починають готувати обід. Та який похід без шашликів ? Звісно, в нас для цього є все необхідне. Виникали навіть сварки, кому нанизувати м'ясо! На природі, в душевній компанії люди становляться відкритішими, що допомагає підтримати розмову, розповісти щось нове та цікаве.

Поки готується м'ясо, а готується воно мінімум три години, ми насолоджуємося грою на гітарі нашого однокласника та підспівуємо йому.

Ну ось і м'ясо вже „готове”. Робимо вигляд, що воно дуже смачне, щоб не образити людину, яка його готувала. Поблизу місця, де ми влаштувалися, тече річка. Завжди приємно постояти, подивитися на течію, бо купатися вже холодно. Після обіду можна піти прогулятися лісом, послухати співи пташок, а можна й подрімати. Та, коли хтось задрімає, ми ніяк не можемо не повеселитися з цієї людини. Таким чином, як ви бачите на фотографії, ми пожартували над нашою відмінницею. Було дуже весело !!!

Чомусь мені запам’ятався саме цей наш похід. Нам було дуже цікаво разом. Краса рідної природи нас просто зачарувала. І зараз, коли надворі зима, так приємно мені, сидячи в теплій кімнаті, уявити отой чудовий, сповнений вражень, похід !!!!!!!!!!!!

БАБУСИНА КАЗКА

АннаПономаренкоХарківська гімназія №55 (11-Г), вул.. Блюхера 13-Д, тел.(0572) 68-65-37,

e-mail: sc55@ukr.net

Вчитель інформатки: Троненко Наталія Геннадіївна

“...Одна калина за вікном,Одна родина за столом,

Одна стежина, щоб до домуйшла сама...

Одна любов на все життя,Одна журба до забуття,

І Україна, бо в нас іншої нема...”. С Ротару

...Я тримаю в руках фотографію. На ній моя бабуся Марія і мій тато – Олександр. Цю фотографію було зроблено 23 березня 1969 року, коли мій тато служив в армії. Я не знала своєї бабусі, але я дуже люблю її...

...Я часто бачу сон – уся моя родина зібралася за столом у нас на дачі. Осінь. На деревах вже майже нема листя, воно на землі, і тихенько шарудить під ногами. Я йду до столу через садок. Мої батьки сидять поруч із своїми батьками, яких вже давно немає на світі... А у моєму серці радість від зустрічі з рідними переплітається із сумом...

...Я не часто буваю на дачі, але коли приїжджаю, обов’язково йду до маленького кущика калини, що росте біля забору. Ця калина для мене особлива. Вона дає мені сили, яких мені так не вистачає. Чи знали ви, що

після перших приморозків ягідки калини мають незвично приємний, солодкуватий смак? Чи помічали ви коли-небудь, що зернятко калини у формі сердечка? Чи замислювалися над тим, що калина не просто цілюще дерево і символ України, але й джерело сил та натхнення? Я тримаю в руках китичку калини. Ягідки світяться на сонці червоним, вони мов краплини крові... Постоявши біля калини, з’ївши декілька ягід, я мов народжуюсь знов. Я точно знаю, що маю достатньо сил, щоб йти назустріч життю...

У жінок моєї родини особливе ставлення до калини. Мої бабусі завжди клали між вікнами пучечки калини, щоб взимку червоні ягідки радували око. На кухні завжди є пучечки калини, щоб при застуді зробити з нею чай. Навіть вишиваємо ми найчастіше саме калину...

...Марії було усього 18 років, коли її, сироту, тітка видала заміж. Не можна сказати, що шлюб цей був вдалий. Марія і Анатолій одружилися ледь знаючи одне одного. Перші роки шлюбу були сповнені радості і клопоту – на світ з’являються сини: 1948 року перший – Віталій, а ще через два роки другий – Олександр. Марія була безмежно щаслива, колихаючи малих і, довгими зимовими вечорами, вишиваючи дитячі сорочки... А час спливає, і ось уже хлопці виросли, одружилися і роз’їхалися по власних домівках... Довгими зимовими вечорами, Марія часто сиділа біля вікна і, дивлячись на червоні пучечки калини, плакала... А приводів для сліз було багато: невдалий шлюб молодшого сина, Сашка, проблеми з житлом у старшого, Віті, і... власне життя... Всю себе Марія присвятила чоловікові і синам. Всю душу вона віддала діткам. Так турбувалася, піклувалася про родину... І що залишилося? Порожня хата, вічно п’яний чоловік, що зумів спаплюжити і вбити Маріїне кохання, і... калина – єдине, що нагадувало про щастя...

...Бабуся Марія померла від раку 1986 року. Сини і родичі були невтішні. А чоловік? Чоловік через шість років одружився знов...

Це одна маленька історія про одну маленьку родину. А скільки ще таких родин по всій Україні? Для скількох ще людей ця земля особлива? Я думаю для багатьох. Я хочу, щоб коли-небудь і моя донька з ніжністю тримала гідочку калини і розповідала своїм дітям історію нашої калини... Можливо, буде в цій історії щось і про мене... Для того, щоб було так, я хочу прожити життя так, щоб мої нащадки пишалися мною...

Дмитренко АнтонКУ Луганская СОШ № 48

«Барвинок» в Артеке

На этой фотографии изображен Кипарисный отряд лагеря АРТЕК, луганский коллектив народного танца «Барвинок».

Коллектив народного танца, выиграв конкурс, проходящий в городе Киев, получил приглашение на фестиваль под названием "Изменим мир к лучшему". В фестивале участвовали множество коллективов разных городов и даже стран.

После многократных репетиций и тренировок на свежем воздухе Артека, коллектив «Барвинок» занял второе место из возможных 34. Таким образом, прославив свою страну и родной город Луганск.

Международный детский фестиваль «Изменим мир к лучшему!» проводится по инициативе Украины. Идея его проведения отвечает решениям 31-ой Специальной Сессии Генеральной Ассамблеи ООН по правам ребенка. Основателями фестиваля выступают Всеукраинский благотворительный Фонд Надежды и Добра, Министерство Украины по делам семьи, молодежи и спорта и Международный детский центр «Артек». Главная цель фестиваля - создать поликультурную среду и способствовать формированию принципов толерантности, равенства прав и плюрализма мыслей у детей разных национальностей и вероисповеданий. Эмблема фестиваля - семь ладоней цветов радуги, что расположенные друг к другу кругом и символизируют единство культур народов мира, равные права каждого человека, стремления к открытости, свободы, развития и миротворца.