ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

Ю.П. Тимошенко

ТЕОРІЯ СУДОВИХ ДОКАЗІВ

Навчально-методичний комплекс

2

ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

Ю.П.Тимошенко

ТЕОРІЯ СУДОВИХ ДОКАЗІВ

Навчально-методичний комплекс

К И Ї В 2015

УДК 343.2

ББК .............

С....

Р е к о м е н д о в а н о д о д р ук у м е т о д и ч н о ю р а д о ю І н с т и т у т у

( п р о т о к о л № _ _ в і д „ ‖ _ _ _ _ _ _ _ 2 0 1 5 р . )

Тимошенко Ю.П. Теорія судових доказів: навчально-методичний

комплекс / Ю. П. Тимошенко. – К. : Інститут кримінально-виконавчої служби,

2015. – 39 с.

Р е ц е н з е н т и :

О.І. Галаган, кандидат юридичних наук, доцент

М.В. Руденко, кандидат педагогічних наук, доцент

Відомості про автора:

Тимошенко Ю.П. – доцент кафедри кримінально-правових дисциплін

Інституту кримінально-виконавчої служби, кандидат юридичних наук, доцент

© Ю.П.Тимошенко, 2015

© Інститут кримінально-виконавчої служби, 2015

4

ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................................................5

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН..............................................................................................................6

ПРОГРАМА КУРСУ..................................................................................................................7

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ................................................9

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ..............................................................................................................30

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЗАЛІКУ............................................................................................34

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..................................................................36

5

ВСТУП

Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни “Теорія судових

доказів” складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки

магістра напряму 6.030401 Правознавство.

Предметом вивчення навчальної дисципліни є система наукових

положень, а також розроблених на їх основі прийомів, засобів та методів які

використовуються при збиранні, перевірці та оцінці доказів під час

кримінального провадження.

Метою викладання навчальної варіативної дисципліни «Теорія судових

доказів» є підготовка висококваліфікованих спеціалістів, які досконало

знають кримінальне судочинство і зможуть на високому рівні здійснювати

кримінальне провадження в умовах значного і якісного посилення боротьби

із злочинністю.

Основними завданнями вивчення навчальної дисципліни курсу «Теорія

судових доказів» є:

- засвоєння слухачами положень теорії доказів, суті діяльності органів

досудового розслідування, прокуратури, слідчого-судді, суду в сфері

кримінального судочинства;

- формування у слухачів переконаності в необхідності суворого

дотримання законності під час розслідування кримінальних правопорушень і

роботи з доказами, почуття відповідальності перед суспільством і громадянами

під час боротьби із злочинністю.

Міждисциплінарні зв’язки: ―Теорія судових доказів‖ знаходиться у

тісному зв’язку з іншими юридичними дисциплінами, перш за все, з

кримінальним процесом, криміналістикою, конституційним, кримінальним,

кримінально-виконавчим, адміністративним і цивільним правом та процесом,

філософією.

6

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№

з/п Назва теми

Нор

мати

вн

ий

обся

г г

од

ин

З них

Всь

ого з

ви

кл

ад

ач

ем

З них

Сам

ост

ійн

а

робота

Лек

цій

Сем

інар

ськ

их з

ан

ять

Пр

ак

ти

чн

их з

ан

ять

Мод

ул

ьн

а

кон

тр

ол

ьн

а р

обота

1 семестр

Змістовий модуль 1

1.1.

Теорія доказів у

кримінальному

процесуальному праві

14 4 2 2 - + 10

1.2.

Кримінальне

процесуальне

доказування

14 4 2 2 - + 10

1.3.

Докази та їх

процесуальні джерела у

кримінальному

провадженні

18 6 2 2 2 + 12

Всього 46 14 6 6 2 + 32

Змістовий модуль 2

2.1.

Доказування у стадії

досудового

розслідування

26 10 2 2 6 + 16

2.2.

Доказування у

кримінальному

провадженні щодо

неповнолітніх

18 6 2 2 2 + 12

Всього 44 16 4 4 8 + 28

Всього за семестр 90 30 10 10 10 + 60

Форма підсумкового контролю – залік

7

ПРОГРАМА КУРСУ

Змістовий модуль I.

Загальні положення кримінально-процесуального доказування

Тема 1.1. Теорія доказів у кримінальному процесуальному праві

Поняття доказового права. Система доказового права. Поняття теорії доказів. Предмет

теорії доказів. Призначення теорії доказів. Значення теорії доказів для кримінального

судочинства. Методи пізнання теорії доказів. Зв’язок теорії доказів з іншими науками.

Тема 1.2. Кримінальне процесуальне доказування

Поняття, сутність доказування в кримінальному судочинстві. Значення доказування в

кримінальному судочинстві. Мета кримінального процесуального доказування. Об’єктивна

істина у кримінальному процесі. Зміст об’єктивної істини у кримінальному процесі.

Абсолютна і відносна істина в кримінальному процесі. Елементи процесу доказування та їх

характеристика. Предмет і межі доказування. Процесуальні гарантії в доказуванні. Роль

презумпцій та преюдицій в процесі доказування. Суб’єкти доказування. Слідча етика і її роль

в доказуванні. Моральні засади доказування. Роль оперативно-розшукової діяльності в

процесі доказування. Поняття та значення процесуальної форми в доказуванні. Дотримання

процесуальної форми суб’єктами процесу при провадженні в кримінальних справах.

Можливі причини недодержання процесуальної форми і шляхи усунення недоліків. Наслідки

порушення процесуальної форми. Шляхи вдосконалення кримінального процесуального

доказування.

Тема 1.3. Докази та їх процесуальні джерела в кримінальному судочинстві

Поняття доказів. Зміст доказів. Види доказів і їх класифікація. Показання свідка і

потерпілого. Показання підозрюваного та обвинуваченого. Висновок експерта. Речові

докази. Документи. Протоколи слідчих та судових дій. Протоколи з відповідними додатками,

складеними уповноваженими органами за результатами оперативного розшукових заходів.

Вимоги, які пред’являються до доказів. Належність, допустимість, достовірність та

достатність доказів.

Змістовий модуль II.

Тема 2.1. Доказування в стадії досудового розслідування Особливості процесу доказування на стадії досудового розслідування. Основні

способи збирання (формування) та перевірки доказів на стадії досудового розслідування.

Слідчі(розшукові) дії як спосіб збирання доказів. Процесуальні дії слідчого направленні на

збирання доказів. Подання доказів. Оцінка доказів. Використання доказів отриманих на

стадії досудового розслідування. Роль оперативно-розшукових заходів в процесі доказування

на стадії досудового розслідування. Застосування відеозапису, кіно-, фотозйомки,

звукозапису в процесі доказування. Особливості фіксації доказової інформації. Протокол як

основний, найпоширеніший спосіб фіксації ходу й результатів слідчих дій.

Тема 2.2. Доказування в кримінальному провадженні щодо неповнолітніх

Порядок провадження в справах про злочини неповнолітніх. Предмет доказування в

справах про злочини неповнолітніх. Особливості доказування у ході провадження

досудового слідства в справах про злочини неповнолітніх. Виділення справи про злочин

неповнолітнього в окреме провадження. Затримання та взяття під варту. Участь захисника

при провадженні справ. Пред’явлення неповнолітньому обвинувачення. Пред’явлення

матеріалів справи для ознайомлення неповнолітньому обвинуваченому.

8

Порядок вирішення справ про суспільно-небезпечні діяння, вчиненні особою, яка не

досягла віку, з якого можлива кримінальна відповідальність. Форми закінчення

розслідування про злочини неповнолітніх.

9

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Теорія доказів у кримінально-процесуальному праві

Самостійна робота

Опрацювати питання:

1. Доказове право і яка сукупність норм кримінально-процесуального права до нього

входить.

2. Система доказового права.

3. Значення теорії доказів для кримінального судочинства.

4. Методи пізнання теорії доказів.

5. Зв’язок теорії доказів з іншими науками.

6. Зміст об’єктивної істини у кримінальному процесі.

7. Абсолютна і відносна істина в кримінальному процесі.

8. Слідча етика і яка її роль в доказуванні.

Семінарське заняття

1. Завдання кримінального судочинства і доказове право.

2. Поняття, суть і значення теорії доказів для кримінального судочинства.

3. Місце теорії доказів в системі наукових знань.

Теми реферативних повідомлень:

1. Методи пізнання теорії судових доказів.

2. Теорія пізнання як основа теорії доказування у кримінальному процесі.

Ключові терміни та поняття теми

Доказове право – це система кримінально-процесуальних норм, що регламентують

цілі, межі, зміст, порядок і правові засоби виявлення, збирання, закріплення, перевірки та

оцінки кримінально-процесуальних доказів.

Система доказового права – сукупність норм доказового права, які знаходяться в

кримінально-процесуальному законодавстві і які умовно складають загальну та особливу

частини.

Теорія доказів є частиною науки кримінального процесу, тією частиною, що

присвячена вивченню процесу доказування на різних стадіях кримінального процесу.

Систему теорії доказів складають загальна та особлива частини.

Методичні поради

При підготовці до даного заняття слухачам слід усвідомити, що успішне виконання

завдань кримінального процесу вимагає від органів досудового розслідування встановлення

в кожному кримінальному провадженні обставин, які мають значення для його правильного

вирішення.

Законодавець перераховує осіб, які вправі встановлювати ці обставини, процесуальні

засоби та порядок їх використання з метою встановлення вказаних обставин, межі їх

дослідження і таке інше.

Ті норми кримінально-процесуального права, які регулюють процес виявлення,

збирання, перевірку та оцінку даних, необхідних для встановлення істини у кримінальній

справі складають інститут доказового права.

Доказове право не слід ототожнювати з теорією доказів, оскільки, як відзначалось,

доказове право – сукупність норм, що регулює процес доказування, а теорія доказів –

частина науки кримінального процесу, яка вивчає процес доказування.

Основне призначення теорії доказів в тому, щоб на основі вивчення і узагальнення

норм доказового права, практики їх застосування виробити наукові рекомендації для

подальшого удосконалення як самих норм, так і судової та слідчої практики їх застосування.

Необхідно також пам’ятати, що теорія доказів досліджує закономірності процесу

пізнання об’єктивної істини у кримінальному провадженні.

10

Знайти істину у кримінальному провадженні – значить виконати перше і

безпосереднє завдання кримінального процесу – повністю розкрити злочин, що є

необхідною умовою правосуддя.

При підготовці до семінарського заняття, важливо засвоїти такі основні положення як

зв’язок теорії доказів з різними галузями знань, а саме з наукою кримінального права,

криміналістикою, цивільно-процесуального права тощо.

Список літератури до змістового модуля

[1, 6, 36-38, 50-53, 55, 58]

Тема 2. Кримінальне процесуальне доказування

Самостійна робота

Опрацювати питання:

1. Кримінальне процесуальне доказування та яке значення воно має.

2. Обставини є предметом доказування в кримінальному провадженні.

3. Суб’єкти доказування і на кому лежить обов’язок доказування.

4. Предмет, межі та обсяг доказування їх зміст

5. Моральні засади доказування.

6. Основні елементи процесу доказування та їх характеристика.

7. Процесуальні гарантії в доказуванні.

8. Роль презумпції в процесі доказування.

9. Шляхи вдосконалення кримінально-процесуального доказування.

11. Значення процесуальної форми в процесі доказуванні.

12. Роль ОРД в процесі доказування.

Семінарське заняття

1. Поняття і мета доказування в кримінальному судочинстві.

2. Предмет та межі доказування.

3. Суб’єкти доказування. Їх класифікація.

4. Процес доказування та його елементи.

5. Основні критерії оцінки доказів та їх загальна характеристика.

6. Визначення доказів недопустимими.

7. Роль презумпцій та преюдицій в процесі доказування.

8. Моральні засади доказування.

9. Використання в доказуванні матеріалів оперативно-розшукової діяльності.

Теми реферативних повідомлень:

1. Достатність доказів у кримінальному процесі.

2. Перевірка доказів як самостійний елемент процесу доказування.

3. Роль внутрішнього переконання в оцінці доказів та їх джерел.

4. Презумпція невинуватості в кримінальному судочинстві.

5. Слідча і судова етика в кримінальному провадженні.

Ключові терміни та поняття теми

Доказування в кримінальному судочинстві – це діяльність суб’єктів кримінального

процесу по збиранню (формуванню), перевірці й оцінці доказів і їх процесуальних джерел,

висуненню на цій основі певної тези та наведення аргументів для її обґрунтування.

Об’єктивна істина у кримінальному процесі – слід розуміти точну і повну

відповідальність дійсності висновкам органів розслідування і суду про обставини

кримінального провадження, правову кваліфікацію діяння та покарання винних у вчиненні

злочину.

Предмет доказування у кримінальній справі – це така сукупність передбачених

кримінально-процесуальних законом обставин, установлення яких необхідно для

вирішення заяв і повідомлень про злочини, кримінального провадження в цілому або судової

11

справи у стадії виконання вироку, а також для прийняття процесуальних профілактичних

заходів у провадженні.

Межі доказування – це такий обсяг доказового матеріалу (доказів і їх джерел), який

забезпечує надійне, достовірне встановлення всіх обставин, які входять до предмета

доказування , правильне вирішення справи і прийняття процесуальних заходів для

запобігання злочинам.

Елементи процесу доказування як дослідження є збирання (формування), перевірка та

оцінка доказів і їх процесуальних джерел.

Збирання (формування) доказів та їх процесуальних джерел – це врегульована КПК

діяльність слідчого, прокурора, судді і суду по виявленню фіксації в процесуальних

документах і доданих до них матеріальних та ідеальних слідів злочину або іншої події як

доказової інформації.

Перевірка доказів – це діяльність слідчого, прокурора судді або суду яка здійснюється

як за допомогою практичних (слідчих і судових) дій та і логічним шляхом.

Оцінка доказів – це розумова, логічна діяльність, слідчого, прокурора,слідчого судді,

захисника та суду, що приводить їх до переконання про допустимість, належність,

достатність, значимість кожного доказу та достатності їх в сукупності для встановлення

обставин, що мають значення у справі.

Методичні поради

При вивчені теми та підготовці до заняття слід звернути увагу на те, що як об’єктивна

істина в цілому, так і окремі факти, обставини справи встановлюються слідчими органами,

прокурором і судом лише шляхом кримінально-процесуального доказування.

Доказування – різновидність практичної діяльності, а точніше пізнавальної

практичної діяльності. Тому метою доказування завжди є пізнання усіх суттєвих обставин,

що мають значення для прийняття правильного рішення в кримінальному провадженні.

Необхідно також пам’ятати, що встановлення істини у кримінальному провадженні

становить основний зміст процесуальної діяльності органів досудового розслідування,

прокурора та суду.

Доказування, як і вся процесуальна діяльність, має здійснюватись на підставі закону і

в повній відповідності до норм моралі.

Крім того, необхідно розуміти, що встановлення істини у кримінальному судочинстві

здійснюється шляхом доказування. Останнє в кримінальному процесі є різновидом пізнання

людиною реально існуючої дійсності.

В юридичній літературі висловлені різні судження щодо суті доказування, зокрема

про те, чи є воно лише практичною діяльністю слідчого, суду по збору доказів, чи

розумовою діяльністю, чи суть доказування проявляється як в тій, так і в іншій діяльності.

Як вже відзначалось, істина в кримінальному судочинстві встановлюється і шляхом

практичної діяльності по збору доказів і шляхом логічної, розумової діяльності, яка

пов’язана з аналізом цих доказів.

Тому кримінально-процесуальне доказування слід розглядати як практичну

діяльність, котра полягає в проведенні слідчих судових дій, спрямованих на виявлення,

закріплення, перевірку доказів, і як розумову діяльність, котра полягає в оцінці доказів,

обґрунтуванні результатів, висновків доказування.

Таким чином, кримінально-процесуальне доказування – це діяльність суб’єктів

кримінального процесу по збиранню (формуванню), перевірці й оцінці доказів і їх

процесуальних джерел, висуненню на цій основі певної тези та наведення аргументів для її

обґрунтування. Потрібно мати на увазі, що до сфери процесуального доказування

залучається велике коло осіб і органів. Але вони займають неоднакове становище, оскільки

виконують різні функції. Тому питання про те, хто з учасників процесуальної діяльності є

суб’єктом доказування, і на кого покладається цей обов’язок, є важливим.

12

Необхідно пам’ятати, що суб’єкти доказування – це посадові особи і державні

органи, на яких покладено обов’язок збирати докази, перевіряти їх і оцінювати,

обґрунтовувати висновки, до яких вони приходять, а також інші особи, які беруть участь в

цій діяльності.

В той же час слід підкреслити, що кримінально-процесуальне доказування може тоді

успішно сприяти правосуддю, коли в судочинстві існують для цього необхідні процесуальні

гарантії.

Процесуальні гарантії – це передбачені законом засоби, спрямовані на забезпечення

виконання завдань судочинства у кожній кримінальній справі. До процесуальних гарантій

потрібно віднести процесуальні норми, закріплені в них права та обов’язки учасників

судочинства, принципи кримінального процесу, кримінально-процесуальну форму тощо.

Слухачі мають знати, що в доказуванні певну роль грають презумпції, на підставі

яких можна іноді зробити висновок про існування тих чи інших фактів, котрі підлягають

доказуванню.

Важливою гарантією реалізації кримінальної відповідальності є визначення в кожній

кримінальній справі предмета та меж доказування.

І, на завершення, слід пам’ятати, що в кримінальному процесі як науці, навчальній

дисципліні, галузі права і практичній діяльності все зводиться до доказування і доказів, бо

вони є основним змістом кримінального процесу.

Список літератури до змістового модуля

[1, 3, 36-38, 40, 41, 50-53, 55, 57, 58, 61]

Тема 3. Докази та їх процесуальні джерела у кримінальному судочинстві

Самостійна робота

Опрацювати питання:

-поняття доказів та їх процесуальних джерел за КПК 1960року та за КПК

2012року:порівняльний аналіз;

-оцінка показань свідка та потерпілого;

-оцінка показань підозрюваного;

-засоби усунення розбіжностей в показаннях;

-засоби захисту доказів.

Вирішити ситуаційні завдання:

1. Обласним судом машиніста електропоїзда Дубкова та його помічника Тихомирова

було засуджено за ч. 1 ст. 77 КК за порушення правил експлуатації транспорту, що потягло

загибель пасажира Петрова.

Як на доказ вини підсудних суд послався на висновок технічної експертизи. Цю

експертизу проводили під час досудового слідства працівники Південно-Західної залізниці,

яку в цій справі визнано цивільним відповідачем.

Чи міг висновок технічної експертизи бути джерелом доказів за цих обставин ?

2. Маркарян вчинив замах на вбивство Сидоркіна. Внаслідок удару ножем було

наскрізь пробито посвідчення викладача інституту, яке лежало у зовнішній лівій верхній

кишені піджака.

Чи матиме таке посвідчення значення доказу у справі ? Якщо так, то до якого виду

доказів його віднести ? 7. За підозрою у вчиненні вбивства прокурора району було

затримано Семена Кельмана. Під час особистого обшуку було знайдено паспорт на його ім’я,

довідку про звільнення з місць позбавлення волі, записку такого змісту: ―Сем, півсотні твої,

візьми першого на себе‖.

Яке доказове значення мають вилучені предмети ?

13

3. Потерпіла в кримінальній справі про зґвалтування заявила такі клопотання:

а) про освідування підозрюваного Мокренка для виявлення на його тілі подряпин, які

вона залишила йому на тілі , коли чинила опір;

б) про витребування документів, які підтверджують, що Мокренко неодноразово

доставлявся до міліції у нетверезому стані;

в) про допит осіб, яким відомо, що батько підозрюваного судимий за крадіжки;

в) про огляд її плаття, яке розірвав ґвалтівник.

Яке доказове значення мають обставини, про з’ясування яких заявила клопотання

потерпіла? Дайте оцінку кожного з них.

4. За підозрою у вчиненні вбивства прокурора району було затримано Семена

Кельмана. Під час особистого обшуку було знайдено паспорт на його ім’я, довідку про

звільнення з місць позбавлення волі, записку такого змісту: ―Сем, півсотні твої, візьми

першого на себе‖.

Яке доказове значення мають вилучені предмети ?

Семінарське заняття – 2години

1. Поняття доказів та їх процесуальних джерел.

2. Класифікація доказів та їх процесуальних джерел.

3. Захист доказів у кримінальній справі.

4. Показання свідка, потерпілого, підозрюваного і обвинуваченого. Обмова і

самообмова: їх причини і наслідки.

5. Поняття і значення висновку експерта.

6. Речові докази і документи. Процесуальні гарантії їх достовірності .

Теми реферативних повідомлень:

1. Процесуальні гарантії (достовірності) вірогідності показань свідка, потерпілого,

підозрюваного і обвинуваченого.

2. Спеціальні дослідження експерта та поза експертні дослідження в кримінально-

процесуальному доказуванні.

3. Порівняльний аналіз поняття доказів та їх процесуальних джерел за КПК 1960 року

та КПК,що набирає чинності 19.11.2012р.

4. Порядок зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про них.

Практичне заняття.

Вирішити ситуаційні завдання:

1. Житель с. Заворичі Рябов повідомив міліцію, що за час його нетривалої відсутності

невідомими був зламаний замок на вхідних дверях його будинку і винесені такі цінні речі, як

шкіряне чорне жіноче пальто та ін.

На місце події разом із слідчим прибув кінолог із службово-розшукним собакою, який

взяв слід і привів до будинку односельчанина Рябова – Ільчука. Під час проведення обшуку

було знайдено пальто, яке потім впізнала дружина Рябова як своє. Інших викрадених речей

не виявлено. Ільчук пояснив, що це пальто він купив своїй дружині два дні тому на ринку у

незнайомого йому чоловіка за 700 грн. і заявив протест проти того, що його підозрюють,

ганьблять в очах односельців лише на підставі того, що до його будинку привів собака.

Який доказовий матеріал зібрано слідчим? Оцініть пояснення Ільчука.

2. З розплідника Інституту експериментальної патології було викрадено вісім мавп-

макак, яких виростили для продажу за кордон і мали намір продати приблизно за 100 тис.

дол.

До якого виду доказів слід віднести в даному випадку мавп?

14

3. 1 жовтня 2011 р. Кирик приїхав на власному автомобілі до Ложкіна В., у якого був

лотерейний квиток грошово-речової лотереї, що належав його синові — Ложкіну О. На

квиток випав виграш – автомобіль ―Лада‖ вартістю 62 000 грн., про що знав Кирик.

Кирик, домовившись із Ложкіним В. про продаж квитка за 30 000 грн., під час

передачі грошей заплатив йому 500грн. і замість решти грошей підклав йому аркуші паперу

за формою купюр (―ляльку‖).

Суд визнав Кирика винним у шахрайстві за ч. 4 ст. 190 КК, засудив його до

позбавлення волі, а також передав лотерейний квиток і 500 грн. у доход держави.

До яких джерел доказів і видів доказів належать тут лотерейний квиток, “лялька”,

гроші?

Оцініть вирок суду в частині звернення в доход держави лотерейного квитка і

грошей.

4. Сірка було притягнуто до кримінальної відповідальності за те, що, виїхавши 27

квітня 2012 р. на власній автомашині, він порушив Правила безпеки руху і допустив аварію

внаслідок якої загинув Сомов.

Вивчивши справу в стадії попереднього розгляду, суддя виніс постанову про закриття

кримінальної справи за недоведеністю участі Сірка у вчиненні злочину, мотивуючи це тим,

що у справі немає показань свідків, які викривали б його у вчиненні злочину, показання ж

свідків Алтухова та Арутюняна суперечливі й не можуть бути доказом вини Сірка. У

постанові відкинуто висновки експертів за результатами проведенних автотехнічної і судово-

медичної експертиз, на думку яких автомашиною керував Сірко, а не потерпілий Сомов.

Оцініть висновок судді щодо достовірності показань свідків та обґрунтованості

висновків експертів і в цілому постанову судді.

5. Затриманий за підозрою у вчиненні вбивства з особливою жорстокістю Кремінь під

час допиту в порядку ст. 107 КПК заявив, що він повністю визнає себе винним, але вчинених

ним дій не пам’ятає, що й було зафіксовано у протоколі допиту.

Чи можна вважати, що завдяки допитові було одержано показання підозрюваного,

які можуть бути покладені і в основу обвинувачення ?

6. Тевосян і Саркісян обвинувачувалися в тому, що за попереднім зговором вбили у м,

Києві свого односельця Авакяна, пограбували його, відібрали 5000 грн., знищили список

боржників, серед яких значилися Саркісян, який заборгував Авакянові 380 грн., і Тевосян —

260 грн.

Обвинувачення Тевосяна грунтувалося на власноручно написаній Саркісяном заяві,

ніби він убив Авакяна спільно з Тевосяном. Через кілька годин після того, як було написано

цю заяву, на очній ставці із Тевосяном Саркісян заявив, що він обмовив Тевосяна. Останній,

заперечуючи свою винність, доказав, що він у день убивства, повернувшись із кінотеатру

близько 10-ї години вечора, нікуди не відлучався з будинку і ліг спати. Цю обставину

підтвердили двоє свідків у судовому засіданні.

Який доказовий матеріал мав у своєму розпорядженні суд ? Яке рішення повинен

винести суд на його підставі ?

7. Уранці 15 серпня 2012 р. Покровського, який охороняв плодоовочеву базу, було

виявлено мертвим. Смерть настала від численних ножових ран. Із сторожки зникли

переносний телевізор ―Юність‖ та інші речі потерпілого.

За підозрою у вчиненні злочину було затримано Їжаченка, учня СПТУ-23, який 14

серпня 2012 р. разом з іншими учнями працював на базі, кілька разів заходив до сторожки,

хвалився учням, що йому дуже сподобався телевізор сторожа і він обов’язково купить такого

собі.

Внаслідок особистого обшуку в Їжаченка знайдено кисет із махоркою. Дружина

загиблого впізнала цей кисет, бо сама виготовила його для чоловіка. На сорочці Їжаченка

виявлено плями бурого кольору, які, за висновком експертизи, були плямами крові людини.

Підозрюваний пояснив, що кисет йому сторож подарував, а плями крові на сорочці

залишилися після бійки 14 серпня 2012 р. з його однокурсником Філатовим. Останній

15

підтвердив факт бійки 14 серпня 2012 р. близько 10-ї години вечора, під час якої він розбив

Їжаченкові носа.

Які докази є в розпорядженні слідчого? З яких джерел їх одержано?

Чи достатню їх для притягнення Їжаченка як обвинуваченого ?

8. У лісовому масиві поблизу селища Биківня за 400 м. від автотраси було виявлено

труп малолітньої дівчинки Тараскіної Іри з ознаками зґвалтування і вбивства.

Оперативно-розшуковими заходами встановлено осіб, які під час допитів показали,

що бачили, як 26 травня 2012 р. близько 16-ї години Тараскіна Іра прийшла на автозаправну

станцію селища і сіла на мотоцикл сірого кольору, за кермом якого був чоловік, одягнутий у

темно-зелену штормівку з капюшоном і коричневий шолом.

Відгукнувшись на передане по радіо і телебаченню прохання допомогти у розкритті

злочину, до слідчого прийшла, громадянка Молчанова Ю., яка показала, що 26 травня о 19-й

годині бачила громадянина Морокова, мешканця селища Биківня, який їхав на своєму

мотоциклі з боку АЗС, був одягнутий у штормівку темно-зеленого кольору з капюшоном.

Судово-біологічна експертиза встановила наявність на спідниці та куртці потерпілої

плям сперми, що могли походити від Морокова. На двох недопалках, вилучених із місця

події, виявлено слину, схожу зі слиною Морокова. На допиті з використанням зазначених

доказів Мороков розповів про обставини вчинення ним зґвалтування і вбивства малолітньої

дівчинки Тараскіної.

Оцініть зібраний доказовий матеріал. Які з цих доказів віднести до прямих, а які до

побічних доказів ?

9. Соломій обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК.

Викликаний для допиту як свідок, батько обвинуваченого Соломій Р. відмовився

давати показання про відомі йому обставини вчинення злочину сином, посилаючись на те,

що він не бажає, аби через його показання сина було засуджено.

Чи зобов’язаний близький родич обвинуваченого давати показання проти

останнього?

Як бути слідчому за названих вище обставин ?

10. Слідчий виніс постанову про визнання Рудакової потерпілою у справі про

викрадення з її квартири цінностей на суму понад 5000 грн. і викликав її для ознайомлення з

цією постановою і допиту.

У призначений час Рудакова не з’явилася за викликом. Наступного дня слідчий

одержав від неї листа, де повідомлялося, що вона з’явитися не може, бо родичі затриманих за

підозрою у вчиненні крадіжки погрожують їй, і вона переховується у своїх знайомих. Вона

знає, для чого її викликали, як і про кримінальну відповідальність за неправдиві показання,

тому повідомляє свої анкетні дані, а також про те, ким і за яких обставин було вчинено

пограбування її квартири.

Чи має доказове значення лист потерпілої ? Чи можна визнати показаннями

потерпілої те, про що повідомлялось у листі ?

11. На допиті у справі про розбійний напад із заподіянням складним ножем тяжких

тілесних ушкоджень потерпіла Носова заявила, що вона добре запам’ятала риси обличчя

грабіжника і може його впізнати. Вона пояснила також, що той був у темно-синьому плащі з

господарською сумкою в руках.

Слідчий пред’явив Носовій для впізнання чотири фотографії, вона вказала на

фотографію під № 3, пояснивши, що зображений на ній чоловік схожий на злочинця, який на

неї напав. У матеріалах справи не виявилося даних про те, чия фотографія була під № 3, коли

вона надійшла до суду. Відповідно матеріалам справи, була та фотографія підозрюваного

Зубова чи іншої особи, невідомо.

Того ж дня слідчий серед інших двох чоловіків пред’явив Зубова для впізнання.

Носова заявила, що цих людей вона не знає і серед них немає того чоловіка, який її

пограбував.

16

Органи міліції затримали Зубова в день вчинення нападу на Носову. У гуртожитку, де

він мешкає, було проведено обшук, однак темно-синього плаща і господарської сумки не

було виявлено.

Оцініть дії слідчого та зібрані по справі докази ?

12. В одному з парків міста працівниками обласної студії телебачення знімався сюжет

про кохання. Несподівано неподалік від місця зйомки пролунав крик: ―Допоможіть!‖ —

підліток чіплявся до молодої жінки. Оператор механічно повернув камеру в їхній бік і

продовжував зйомку.

Коли співробітники студії телебачення спробували втихомирити хулігана, той

вихопив ніж. На допомогу підлітку поспішили дружки. Всі вони були в неадекватному стані

(в одного з них відібрали пляшечку з токсичною речовиною). На операторському пульті було

чути грубу лайку, у кадрі маячив хуліган, який розмахував ножем. Двох хуліганів вдалося

схопити і доставити в міліцію. Порушено кримінальну справу, розпочато слідство.

Про які можливі джерела доказів іде тут мова ?

Ключові терміни та поняття теми

Докази – будь-які фактичні дані на підставі яких у визначеному законі порядку орган

дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно-небезпечного

діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для

правильного вирішення справи (ч.1ст.84 КПК).

Джерела доказів – це передбаченні ч.1 ст.84 КПК показання свідків, потерпілих,

підозрюваного, обвинуваченого, висновок експерта, речові докази, протоколи слідчих та

судових дій, протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за

результатами оперативно-розшукових заходів та інші документи, за допомогою який

встановлюються фактичні дані, відомості як докази в справі.

У ч.2 ст.84 КПК процесуальними джерелами доказів є показання,речові докази,

документи та висновки експертів.

Показання - це відомості , які надаються в усній або письмовій формі під час допиту

підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у

кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.(ч.1

ст.95 КПК.).

Показання з чужих слів – це висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій

формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи(ч.1 ст.97 КПК).

Речові докази - це матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального

правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути

використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального

провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій,

гроші, цінності та інші речі,набуті кримінально протиправним шляхом(ч.1 ст.98КПК).

Документ - це спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний

об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо

відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під

час кримінального провадження(ч.1 ст.99КПК).

Висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень та

зроблені за їх результатом висновки, обгрунтовані відповіді на запитання, поставлені

особою, яка залучила експерта, або слідчим cуддею чи судом, що доручив проведення

експертизи.(ч.1 ст.101 КПК).

Методичні поради

По даній темі важливо засвоїти, що поняття доказу в кримінальному процесі

визначається більшістю вчених як органічна єдність фактичних даних та їх процесуальних

джерел, що має для усіх суб’єктів кримінального процесу єдине правове значення для

17

встановлення обставин предмета доказування. Причому фактичні дані характеризують

змістовний бік доказу, у той час як їх процесуальне джерело характеризує доказ із боку

кримінально-процесуальної форми.

Під ―фактичними даними‖ розуміють не самі факти об’єктивної дійсності, які

―приєднати‖ до справи неможливо, а відомості про них. Власне кажучи, фактами для

суб’єкта доказування стають тільки ті події та явища об’єктивної дійсності, які він сам

виділив за їх зв’язок із вчиненим злочином, і вони знатні підтверджувати або спростовувати

обставини предмета доказування тощо.

У ч. 2 ст. 84КПК наводиться перелік процесуальних джерел, який не може бути

зміненим. Треба відрізняти поняття ―джерело фактичних даних‖ та ―джерело доказів‖, які не

завжди співпадають і можуть мати різні правові наслідки. Зокрема, фактичні дані, отримані

із джерел, що не передбачені ч. 2 ст. 84 КПК, не можуть бути використані у доказуванні як

докази. Вони потенційно матимуть лише орієнтовне значення для проведення відповідних

слідчих дій з метою формування доказів.

Слухачам треба також чітко розрізняти докази як відомості про факти, обставини та їх

процесуальні джерела, оскільки в окремих нормах КПК, коли мова йде про обов’язок

суб’єктів доказування обґрунтовувати певні процесуальні рішення (див. ч. 2 ст. 291 КПК, ч.

3 ст. 374 КПК та ін.), використовується загальне поняття доказу.

Крім цього, необхідно запам’ятати, що докази традиційно поділяють на прямі та не

прямі (побічні); обвинувальні і виправдувальні; первинні та похідні; особисті і речові.

Підставою для поділу доказів на прямі та непрямі (побічні) є характер їх відношення до

обставини, яка підлягає доказуванню. Прямим є доказ, який прямо і безпосередньо

встановлює наявність чи відсутність обставини, що доказується. Непрямим (побічним) є

доказ, який спочатку обґрунтовує наявність чи відсутність проміжного (доказового) факту, а

через нього — наявність чи відсутність шуканої обставини предмета доказування. До

непрямих (побічних) доказів відносять також ―негативні обставини‖, які визначають як

реальні явища котрі спостерігаються в ході слідчих дій як такі, що не узгоджуються з

встановленими фактичними даними про конкретну подію. Використання непрямих

(побічних) доказів вимагає від суб’єкта доказування достатньо високого рівня професійної

підготовки.

Критерієм поділу доказів на обвинувальні та виправдувальні є відношення змісту

доказу до підозри та обвинувачення. У цьому зв’язку обвинувальними визнаються докази, що

встановлюють наявність суспільно небезпечного діяння, вчинення його певною особою, вину

даної особи, а також обставини, які обтяжують покарання (ст.67 КК). Виправдувальні

докази, навпаки, складають основу рішення щодо відсутності суспільно небезпечного діяння,

невинуватості особи, або наявності обставин, що пом'якшують покарання (ст.66 КК).

Підставою розподілу доказів на первинні та похідні є наявність чи відсутність

проміжних джерел фактичних даних (змісту доказу). Первинними у цьому відношенні будуть

докази, отримані з першоджерела (наприклад, показання свідка-очевидця), а похідними – з

другого чи наступного джерела (скажімо, показання свідка щодо фактів, які стали відомі

йому зі слів іншої особи, так званого ―свідка за слухом‖).

Підставою поділу доказів на особисті та речові є різні види фактичних даних,

механізму їх формування та використання. Особисті докази виходять від людини (показання,

різні документи, у тому числі процесуальні, висновок експерта). Речові докази – це предмети

матеріального світу, фрагменти речової обстановки (знаряддя злочину, предмети зі слідами

злочину тощо).

Список літератури до змістового модуля

[1, 3, 36-38, 40, 44, 50-53, 55, 58, 61]

18

Тема 4. Доказування у стадії досудового розслідування

Самостійна робота

Письмово вирішити ситуаційні завдання:

1. Після прибуття на станцію Луганськ поїзда № 122 зі Львова у третьому загальному

вагоні в двох господарських сумках і валізі, залишених у багажному ящику під місцем № 5,

було виявлено 63 частини розчленованого трупа невідомої жінки віком 45—50 років. Голови

трупа не було.

Перевіркою залізничних кас виявлено, що у третьому вагоні їхали

військовослужбовці. Їхні особи встановлені. На допитах вони показали, що дві сумки і валіза

були завантажені до третього вагону під місце № 5 літньою жінкою на станції Львів під час

посадки.

За біркою на рушнику з номером пральні було встановлено власника рушника – якусь

Ткаченко, мешканку Львова, 1933 р. народження, колишню працівницю торгівлі,

пенсіонерку. Оглядом квартири Ткаченко було встановлено, що вбивство і розчленування

трупа вчинено в цій квартирі. Згодом у квартирі Ткаченко було затримано чоловіка і

дружину Шкарбанів, які пояснили, що ключ від квартири їм дала мати Шкарбан —

Антоненко.

Оцініть зібрані у справі докази. Чи достатньо їх для розкриття злочину?

Якою слідчою дією можна було б доповнити цей доказовий матеріал ?

До яких видів доказів віднести виявлене у поїзді ?

2. Кінолюбитель Антощук з балкона свого будинку зняв на плівку фрагмент

хуліганських дій, вчинених групою підлітків.

Чи є кіноплівка, на якій зафіксована вказана подія, самостійним джерелом доказів ?

Як оформити її прилучення до справи ?

3. Сидорук повідомила оперуповноваженому карного розшуку, що, коли вона була

відсутня, невідомий робив спробу проникнути до неї на дачу. За допомогою ломика він

зірвав висячий замок, але її раптовий прихід його злякав і невідомий, залишивши ломика,

утік.

Оперуповноважений прийняв від Сидорук заяву і пояснення, склав протокол

виявлення і вилучення ломика.

Дайте оцінку діям оперуповноваженого.

4. До чергової частини РВВС звернувся чоловік, який повідомив, що напередодні він

учинив вбивство.

Оперативний черговий запропонував йому написати заяву про скоєння ним злочину,

відібрав у нього пояснення. При цьому з’ясувалось, що подія мала місце в іншому районі

міста.

Черговий помістив особу, що з’явилась з повинною, в ІТТ і повідомив про все до

РВВС, який обслуговує територію району, де було скоєно злочин.

Дайте оцінку діям чергового.

5. У газеті опубліковано фейлетон про зловживання і розкрадання, які мали місце в

будівельній організації.

Хто вправі розпочати розслідування ? Які процесуальні дії необхідно провести з

метою перевірки даного повідомлення ?

6. З органу дізнання слідчому надійшли матеріали про розкрадання матеріальних

цінностей з універмагу. У супровідному листі вказувалося, що матеріали одержані під час

проведення оперативно-розшукових заходів.

Який привід для початку розслідування може бути вказаний у постанові про

порушення кримінальної справи ?

19

7. У резолютивній частині постанови про початок розслідування слідчий

указав: ―Розпочати розслідування злочинної діяльності завідуючої торговельною базою

Савенко О.С, у діях якої є ознаки розкрадання у великих розмірах‖.

Чи правильно складена резолютивна частина постанови ?

8. Одержавши копію постанови про початок розслідування, прокурор зробив

висновок, що рішення про провадження слідства було помилковим.

Яке рішення прийме прокурор ?

9. Під час огляду багажу в аеропорту ―Київ‖ в одного з пасажирів виявлено пакет з

речовиною, яка нагадує наркотик. Він стверджував, що це особливі ліки, які приготувала

йому бабуся.

Чи може бути призначена експертиза речовини до вирішення питання про початок

розслідування?

Семінарське заняття

1. Мета кримінально-процесуального доказування у стадії досудового розслідування.

2. Суб’єкти доказування у стадії досудового розслідування.

3. Предмет і межі доказування.

4. Шляхи вдосконалення кримінально-процесуального доказування у стадії

досудового розслідування.

5.Засоби збирання, перевірки та оцінки доказів у стадії досудового розслідування.

6.Використання доказів , отриманих у стадії досудового розслідування.

Практичне заняття

Вирішити ситуаційні завдання:

1. Коломийченко, затриманий за підозрою у вчиненні 27 квітня 2015 р. крадіжки

майна у Дончака, на допиті заявив слідчому, що крадіжку вчинити не міг, бо в цей період

їздив до Харкова, щоби провідати хвору матір. Унаслідок особистого обшуку у

Коломийченка було вилучено два залізничні квитки: Київ-Харків за 26 квітня і Харків-Київ

за 27 квітня 2015 р.

Про які джерела доказів і види доказів ідеться в умові задачі? Чи достатньо їх для

винесення слідчим рішення про закриття справи щодо Коломийченка ?

2. Дишляк і Притула вчинили злісне хуліганство, взявши участь у груповій бійці

підлітків та побивши Мильченка. Вироком районного суду за ч. 2 ст. 296 КК України було

засуджено лише Дишляка, а Притулу притягнуго до кримінальної відповідальності вже після

того, як він учинив ще й викрадення автомобіля – за обидва злочини одночасно.

Під час розгляду кримінальної справи щодо Притули та Дишляка було допитано

судом як свідка, і він дав показання про те, що Притула не брав участі в бійці. Ці показання

були визнані завідомо неправдивими як прямо протилежні тим, що їх Дишляк дав під час

розгляду його власної справи, і стали підставою для притягнення його до кримінальної

відповідальності за ч. 1 ст. 384 КК України. Вироком районного суду Дишляка було

засуджено до одного року позбавлення волі умовно.

Чи є законним такий вирок ? Чи допускає закон можливість допиту свідка без

попередження про кримінальну відповідальність за статтями 384 і 385 КК України ? Чи

може співучасник злочину допитуватись як свідок ?

3. Старший слідчий прокуратури області Карасик після проведення всіх можливих, на

його думку, слідчих дій у справі про умисне вбивство з особливою жорстокістю

громадянина Косенка Н., виніс постанову про зупинення досудового слідства у зв’язку з не

встановленням особи, яка вчинила злочин.

20

Рідний брат загиблого Косенко М., юрисконсульт одного з підприємств, який ще

донедавна працював старшим слідчим прокуратури сусідньої області, взявся самотужки

розкрити цей тяжкий злочин. Маючи ще при собі службове посвідчення старшого слідчого,

він звично для себе провів допити ряду свідків, очні ставки та інші слідчі дії і таким чином

зібрав достатню інформації про причетність до вбивства свого брата якогось Яцика. Всі

зібрані і складені ним документи Косенко М. передав разом із своїм поясненням про шляхи

своїх пошук убивці прокурору області.

Оцініть доказове значення поданих Косенком М. документів. Що має робити

прокурор у цій ситуації ? Що змінилося б у відповіді, якби Косенко М. ще працював на час

пошуків особи, винної у вбивстві його брата, у прокуратурі сусідньої області?

4. 26 травня 2007 р. Букашкіну було пред’явлено обвинувачення в умисному вбивстві

Андрієнка у зв’язку з виконанням потерпілим громадського обов’язку.

Апеляційний суд повернув справу із судового засідання на додаткове розслідування,

пославшись на те, що слідчі органи недостатньо повно дослідили дані про особу підсудного,

не встановивши, чим він займався з 1993 по 1998 р., як характеризувався в цей період і під

час служби в армії.

Букашкін у судовому засіданні пояснив, що працювати він почав з 1997 року.

Слідчими ж органами зібрані дані про його роботу за період з жовтня 2003 р. по 2007 р. Є

також довідки про те, що з серпня 1998 р. по березень 2000 р. .він працював на заводі, а з

квітня 2005 р. по травень 2006 р. служив у військовій частині.

Суд зазначив, що в судовому засіданні Букашкін про час і місце роботи за період з

1993 по 1998 р. давав суперечливі показання, а його допит з цих питань на досудовому

слідстві був поверховим.

Чи були підстави для повернення справи на дослідування? Яке значення для

правильного вирішення справи мають обставини, на які послався суд?

5. Слідчий виніс постанову про повторне проведення впізнання. Прокурор, який

вивчив кримінальну справу, вказав йому, що для проведення цієї слідчої дії винесення

постанови не вимагається законом.

Для провадження яких слідчих дій необхідно виносити постанову ?

6. Припустимо, що із музею була вкрадена картина відомого художника М.

Глущенка ―Весняний ранок‖.

Чи можна пред’явити картину для впізнання, якщо вона (чи подібні їй) будуть

знайдені ?

7. Потерпілий впізнав Білого за характерним рубцем на лівій щоці. Білий оскаржив

одержаний результат. Він вказав на те, що інші особи, які разом з ним пред’являлись для

впізнання, рубців на щоках не мали.

Дайте оцінку ситуації, що склалась.

Практичне заняття

Вирішити ситуаційні завдання:

1. Овчаренко під час допиту зізнався в крадіжці мотоцикла у громадянина Зайцева.

Він стверджував, що замок на сараї Зайцева, де зберігався мотоцикл, відкрив ключем.

Крадіжку вчинив разом зі своїм братом — Миколою Овчаренком.

Потерпілий під час допиту підтвердив, що в нього справді викрали мотоцикл, але хто

і за яких обставин, він не знає, і заявив, що замок із сараю був зірваний разом із пробоєм і

валявся на землі.

Брат Овчаренка Микола категорично заперечував свою участь в крадіжці мотоцикла.

Під час обшуку в Овчаренка виявлено мотоцикли в зборі та окремі деталі від них.

Потерпілий заявив, що серед них немає ні його мотоцикла, ні деталей від нього.

Під час виїзду на місце крадіжки Овчаренко показав сарай, з якого було викрадено

мотоцикл (Овчаренко жив неподалік від Зайцева і знав, що в того є сарай).

21

Які докази має в своєму розпорядженні слідчий, з яких джерел їх почерпнуто ? Чи

достатньо їх для того, щоб пред’явити Овчаренку обвинувачення в угоні мотоцикла ?

2. Гутника було притягнуто як обвинуваченого у заподіянні середньої тяжкості

тілесних ушкоджень Немировській. На запитання слідчого під час допиту, чи визнає він себе

винним у пред’явленому йому обвинуваченні, Гутник відповів, що визнає, але відмовився

розповісти про конкретні обставини вчинення ним злочину, посилаючись на те, що він

детально про це розповів, коли його допитували як підозрюваного, і повторювати все ще раз

не збирається.

В обвинувальному висновку слідчий послався на підтвердження винності Гутника і на

визнання ним своєї вини під час допиту як обвинуваченого.

Чи правомірне таке посилання слідчого ? Чи можна вважати зазначену вище заяву

обвинуваченого Гутника показаннями обвинуваченого ?

3. 24 лютого 2015 р. близько 23-ї години під час обшуку на квартирі Лужанського з

кишені його пальта було вилучено 2 г 50 мг речовини, яка у своєму складі, за висновком

проведеної 25 лютого 2015 р. хімічної експертизи, містить наркотичний засіб – гашиш.

26 лютого 2015 р. щодо Лужанського було порушено кримінальну справу за ознаками

незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання

наркотичного засобу без мети збуту (ч. 2 ст. 309 КК). Ні на досудовому слідстві, ні в

суді Лужанський не визнав себе винним, стверджуючи, що працівники міліції проводили

обшук без санкції прокурора, а з кишені його пальта були вилучені рештки розсипаного

тютюну і різне сміття. Вилучене не зважувалось і не опечатувалось. На експертизу вони

направили іншу речовину, у нього гашишу не могло бути.

Районний суд засудив Лужанського за ч. 2 ст. 309 КК до чотирьох років позбавлення

волі.

Оцініть викладені обставини і запропонуйте рішення від імені апеляційної інстанції,

до якої звернувся з апеляцією на незаконне (на його думку) засудження Лужанський.

4. У справі про пограбування слідчий пред’явив потерпілому Савенку для впізнання

чотирьох учнів профтехучилища. Савенко вказав на Бурдуна, громадського помічника

слідчого, який тільки-но зайшов до кімнати, де проводилася ця слідча дія, назвавши ознаки,

за якими він його впізнає.

Що має робити слідчий у цій ситуації ? Яке значення має вказана вище обставина

для доказування у цій справі ?

5. За підозрою у вчиненні розбійного нападу на Миколайчика був затриманий

Марченко. У органа дізнання було пояснення потерпілої про обставини злочину, яке вона

дала відразу ж після його вчинення. При цьому у нього було зазначено, що вона змогла б

впізнати нападника, оскільки він, ніби стоїть у неї перед очима. Старший оперативний

уповноважений карного розшуку Ребров вирішив негайно пред’явити їй підозрюваного для

впізнання. З цією метою він запросив трьох сторонніх осіб, які не мали між собою різких

відмінностей, запропонував підозрюваному зайняти серед них місце на свій розсуд і

запросив до кабінету потерпілу. Остання відразу вказала, що нападником на неї був крайній

зліва мужчина. Ребров склав протокол впізнання, оголосив його присутнім і запропонував

всім підписати. Підозрюваний Марченко поставити свій підпис відмовився.

Чи вправі був Ребров проводити таку слідчу дію як пред’явлення особи для

впізнання ? Які види впізнання передбачає чинний кримінально-процесуальний закон ? Який

порядок пред’явлення для впізнання особи ? Які реквізити протоколу пред’явлення для

впізнання ? Які порушення кримінально-процесуального закону були допущені в описаній

ситуації ?

6. Допитана у справі про зґвалтування потерпіла Батенька показала, що насильника

можна легко впізнати по численних татуюваннях на ногах, грудях, спині. Вона добре

пам’ятала, що на обох ногах у нього вище колін є по одному татуюванню ―русалки‖.

22

Як перевірити показання потерпілої, маючи на увазі, що за підозрою у вчиненні

злочину на цей час вже було затримано Кузьменка, неодноразово раніше судимого за

насильницькі злочини

7. До райвідділу внутрішніх справ зателефонував громадянин Жебраченко і

повідомив, що вчора він, перебуваючи в стані сильного сп’яніння, зґвалтував 13-річну

сусідську дівчинку і просив зафіксувати це як явку з повинною й приїхати до нього на

квартиру, де він про все детально розповість. Батьки ж дівчинки йому заявили, що

звертатися нікуди не будуть, його ж якщо не вб’ють, то покалічать. Тому він і не виходить з

квартири.

Що тут може бути законним приводом до порушення кримінальної справи ? Хто має

вирішити це питання ?

8. Слідчому слідчого відділу МВ УМВС України Дерев’янку зателефонував його

колишній однокурсник, а тепер заступник директора заводу про те, що з його кабінету

викрадено персональний комп’ютер вартістю 3000 гривень.

Як має діяти слідчий ? Коли слідчий може порушити кримінальну справу?

Що буде тут приводом до порушення справи ?

Практичне заняття

Вирішити ситуаційні завдання:

1. 7 листопада 2014 р. близько 23-ї години Юмашев, який знаходився у стані

алкогольного сп’яніння, зустрів на вулиці незнайомого йому 18-річного Дерепу і з метою

вбивства з хуліганських спонукань вдарив його ножем у живіт, заподіявши йому тяжке

тілесне ушкодження, від якого почалась внутрішня кровотеча і сталася смерть потерпілого.

За п. ―7‖ ч. 2 ст. 115 КК обласним судом Юмашева було засуджено до довічного

позбавлення волі. Верховний Суд України скасував цей вирок і повернув справу на новий

судовий розгляд у зв’язку з тим, що обласний суд не призначив судово-психіатричної

експертизи для визначення психічного стану підсудного.

Чи може бути зазначена обставина підставою для скасування вироку ?

Яке значення має тут висновок судово-психіатричної експертизи ?

2. Одним із доказів у справі про зґвалтування і вбивство Дорохової були сліди пальців

на банці, знайденій поблизу трупа Дорохової.

Дактилоскопічну експертизу відбитків пальців провів старший експерт-криміналіст

Деснянського РВ УМВС Головатий, який брав участь як спеціаліст в огляді місця події.

Чи міг бути Головатий і експертом, і спеціалістом у цій справі? Чи є підстави для

проведення повторної дактилоскопічної експертизи?

3. У справі Сірка, який обвинувачувався у вбивстві з необережності, було проведено

судово-автотехнічну експертизу. У висновку експерта відзначалося, що Сірко, який не вмів

керувати машиною, сидів за кермом, і це призвело до нещасного випадку.

Оцініть доказове значення висновку експерта.

4. Трушин і Трушина, зловживаючи довір’ям Вольської, в шахрайський спосіб

заволоділи її майном на суму 7500 грн., яке перевезли до себе на дачу своїм автомобілем

―Волга‖.

Вироком районного суду їх було засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до одного року

позбавлення волі кожного з конфіскацією автомобіля як знаряддя злочину. Ні на слідстві, ні

в суді автомашина не визнавалась і не вилучалась як речовий доказ.

Оцініть вирок суду в частині конфіскації автомашини як знаряддя злочину. Що

змінилося б у відповіді, якби автомашина слідчим чи судом була приєднана до справи як

речовий доказ і вилучена ?

5. У справі про заподіяння тяжких тілесних ушкоджень Титаренку в показаннях

самого потерпілого, свідка Перебийноса і підозрюваного Качура про обставини вчинення

злочину виявилися значні суперечності Оскільки Титаренко ще перебував на стаціонарному

23

лікуванні, слідчий вирішив провести очну ставку між свідком Перебий носом і підозрюваним

Качуром.

3ясувавши на початку очної ставки, чи знають вони один одного і в яких стосунках

перебувають між собою, слідчий зачитав показання потерпілого, а потім дав можливість по

черзі висловитись учасникам очної ставки, зафіксувавши це в протоколі.

Оцініть правильність дій слідчого і доказове значення очної ставки.

6. Копилова, яка підозрювалась у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень своєму

чоловікові, заявила, що вчинила злочин у стані сильного душевного хвилювання. Воно було

викликане тим, що чоловік мордував її (паяльником припалював їй різні частини тіла),

вимагаючи гроші на спиртне. Слідчий запросив лікаря з наміром провести освідування

Копилової, проте остання відмовилась від освідування у зв’язку з тим, що слідчий і лікар є

особами чоловічої статі.

Дайте оцінку ситуації, що склалась. Як повинен діяти слідчий у цьому випадку ?

7. 3 вересня 2015 р, близько 11-ї години ранку троє невідомих, один з яких був у

формі працівника міліції, зупинили таксі, де знаходилися головний касир міського вузла

зв’язку Доля та інкасатор Топчій з 12 млн. грн., тільки-но одержаними в банку. Погрожуючи

вогнепальною зброєю, невідомі відібрали гроші та втекли на автомобілі ―Жигулі‖.

Одержавши повідомлення про це, в УМВС негайно ввели в дію план ―Сирена‖. Через

50 хв. екіпаж однієї патрульних машин виявив грабіжників на території

сільськогосподарського підприємства ―Дружба‖. Вони, покинувши машину, намагалися

втекти, але були затримані.

У залишеному ним автомобілі виявлено і вилучено гроші в сумі 12 млн. грн., обрізи,

патрони, комплект міліцейської форми, аерозольний балончик із сльозоточивим газом і

гумовий кийок, а в затриманих – паспорти на ім’я Осіла, Медведєва і Вітошкіна та довідку

про звільнення останнього з місць позбавлення волі.

Які процесуальні дії мали бути виконані, щоб закріпити виявлені дані ? Оцініть

доказове значення виявлених предметів і документів.

Теми реферативних повідомлень:

1. Доказове значення інформації, одержаної в результаті проведення оперативно-

розшукової діяльності.

2. Проблеми забезпечення цивільного позову на стадії досудового розслідування.

Ключові терміни та поняття теми

Доказування в кримінальному судочинстві – це діяльність суб’єктів кримінального

процесу по збиранню (формуванню), перевірці й оцінці доказів і їх процесуальних джерел,

висуненню на цій основі певної тези та наведення аргументів для її обґрунтування.

Елементи процесу доказування як дослідження є збирання (формування), перевірка та

оцінка доказів і їх процесуальних джерел.

Збирання (формування) доказів та їх процесуальних джерел – це врегульована КПК

діяльність слідчого, прокурора, судді і суду по виявленню фіксації в процесуальних

документах і доданих до них матеріальних та ідеальних слідів злочину або іншої події як

доказової інформації.

Перевірка доказів - це діяльність слідчого, прокурора судді або суду яка здійснюється

як за допомогою практичних (слідчих і судових) дій, так і логічним шляхом.

Оцінка доказів – це розумова, логічна діяльність, особи яка провадить дізнання,

слідчого прокурора, захисника та суду, що приводить їх до переконання про допустимість,

належність, достатність, значимість кожного доказу та достатності їх в сукупності для

встановлення обставин, що мають значення у справі.

Слідчі(розшукові) дії – це частина процесуальних дій, яка пов’язана із виявленням

фіксацією та перевіркою доказів у кримінальному провадженні.

24

Допит свідка – слідча дія яка полягає в одержанні слідчим у передбаченому законом

порядку від свідка його показань про обставини , які мають значення для правильного

вирішення кримінальної справи.

Допит підозрюваного – це слідча дія, яка проводиться з метою одержання від особи

показань з приводу обставин, які стали підставою для її затримання або застосування

запобіжного заходу до притягнення її як обвинуваченої, а також з приводу інших обставин

справи, які їй відомі.

Одночасний допит двох раніше допитаних осіб, проводиться, якщо у їх показаннях є

істотні суперечності: ствердження однією і заперечення іншою особою одного і того ж

факту, важливого для правильного вирішення справи, значні розходження щодо ознак

певного об’єкта чи суб’єкта, інших обставин, що входять до предмета доказування у

кримінальному провадженні: дати, часу, місця події тощо.

Освідування - полягає в огляді слідчим (особою, яка провадить дізнання) або судово-

медичним експертом чи лікарем тіла живої людини з метою виявити або засвідчити

наявність у неї особливих прикмет, а також слідів злочину.

Методичні поради

Слухачам слід усвідомити, що в кожній з стадій процесу доказування як процес

пізнання істини має свої особливості.

Питання про особливості процесу доказування на стадії досудового розслідування має

свої особливості обрання слідчим тактики та методики розслідування, способів і методів

збирання доказів їх аналізу. Воно не може зводитись до питання про особливості оцінки

доказів, оскільки певні особливості мають всі елементи доказування.

Розгляд цих особливостей дає можливість більш глибоко уявити зміст всього процесу

доказування, показує значення правильного розуміння предмета і меж доказування,

обов’язків суб’єктів доказування.

При підготовці до заняття по вказаній темі слухачам необхідно опрацювати

теоретичні джерела та статті КПК України, якими врегульовано порядок провадження

слідчих(розшукових) дій як основних способів збирання доказів. На основі сукупності цих

знань курсанти розв’язують задачі, які вказуються до більшості практичних занять даної

теми. Рішення повинно бути виконано письмово з відповідною аргументацією.

Необхідно чітко з’ясувати суть заходів процесуального примусу, коло суб’єктів, які

вправі застосовувати такі заходи і коло суб’єктів, стосовно яких такі заходи застосовуються.

Необхідно також чітко розрізняти поняття ―запобіжні заходи‖ і ―заходи процесуального

примусу‖ і засвоїти, що заходи процесуального примусу є поняттям більш широким. Після

цього можливий перехід до з’ясування підстав застосування заходів процесуального

примусу.

Важливо звернути увагу, що заходи процесуального примусу застосовуються

слідчими, прокурорами і судами для забезпечення виконання такими суб’єктами

кримінально-процесуальної діяльності як свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачені,

експерти та ін., своїх процесуальних обов’язків, а також для забезпечення можливості збору

доказів, цивільного позову і можливої конфіскації майна.

Список літератури до змістового модуля

[1, 3-7, 9, 11, 13-19, 21-25, 28-46, 49-53, 55, 57, 58, 60, 61, 64]

Тема 5. Доказування в кримінальному провадженні щодо неповнолітніх

Самостійна робота

Визначте коло слідчих дій для встановлення таких елементів предмета доказування:

25

характеристика особи підозрюваного;

умови життя і виховання;

обставини, що негативно впливали на виховання;

наявність дорослих підбурювачів та інших осіб, які втягнули неповнолітнього у

злочин.

Опрацювати постанову Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2004 року

№ 2 ―Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення

неповнолітніх у злочину чи антигромадську діяльність‖.

Опрацювати питання:

1. Особливості розслідування кримінальних проваджень щодо неповнолітніх.

2. Особливості провадження у справах про суспільно небезпечні діяння

неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності, та про застосування до них

примусових заходів виховного характеру.

Семінарське заняття

1. Мета доказування в кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх.

2. Співвідношення предмета доказування в кримінальних провадженнях щодо

неповнолітніх і загального предмета доказування у кримінальному процесі.

3. Особливості доказування у процесі провадження досудового слідства в

кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх.

Практичне заняття

Вирішити ситуаційні завданння:

1. При вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК був затриманий неповнолітній

який назвався Рашиком Андрієм. Документів які засвідчували б його вік у неповнолітнього

не було. У висновку експерта вказувалось, що неповнолітньому приблизно 13-14 років.

Слідчий прийняв рішення про проведення притягнення Рашика як обвинуваченого по справі.

Оцініть дії слідчого.

Як в даному випадку правильно визначити вік обвинуваченого ?

2. Враховуючи тяжкість суспільно-небезпечного діяння 14- річного неповнолітнього

Петрика, що підпадає під ознаки діяння, за яке КК передбачено покарання у вигляді

позбавлення волі понад п’ять років, слідчий прийняв рішення про поміщення його у

приймальник-розподільник.

Слідчий склав постанову і для вирішення питання звернувся до прокурора.

Оцініть правильність дій слідчого.

Яке рішення повинен прийняти прокурор ?

3. 15-ти річний Панкін, який обвинувачувався у вчиненні грабежу (ч.1 ст.186 КК),

перед початком допиту його, як обвинуваченого, заявив слідчому, що він категорично

відмовляється давати показання в присутності захисника і батька.

Як бути слідчому в цій ситуації ?

Чи може він задовольнити клопотання Нанкіна ?

4. Раніше судимий Уркін втягнув 16-го Бочарова в злочину діяльність. Ними вчинено

злочин передбачений ч. 3 ст.185 КК України. Оскільки у показаннях і позиціях

обвинувачених Уркіна і Бочарова не було суперечностей слідчий допустив до участі в справі

захисника, який здійснював захист прав і законних інтересів одночасно обох обвинувачених.

Визначте правомірність такого рішення слідчого. Дайте оцінку діям слідчого.

5. 20 червня 2015 р. слідчий допитав як свідка у кримінальному провадженні

Друзенко Аллу, 24 листопада 2000 р. народження, в присутності тільки її батька, вчителя

історії середньої школи, де навчається Алла.

Чи були порушені слідчим вимоги закону щодо порядку допиту неповнолітнього свідка

26

6. Під час проведення досудового слідства у справі про вчинення розбійного нападу

неповнолітнім Плахутою слідчий встановив, що у підозрюваного відсутні документи про

його вік. Мати неповнолітнього заявила, що її синові виповнилося 16 років, але документів

про народження сина (свідоцтва про народження, паспорта) немає, і вона не знає, куди вони

поділися. Мати рекомендувала слідчому витребувати довідку про вік сина зі школи, де він

навчався.

1. Які обставини підлягають доказуванню у справах про злочини неповнолітніх

(предмет доказування)?

2. Яких заходів має вжити слідчий для встановлення віку обвинуваченого в описаній

ситуації?

7. Неповнолітній Павленко у складі групи дорослих вчинив низку квартирних

крадіжок та два напади на громадян з метою їх пограбування. З матеріалів справи вбачалося,

що організатором злочинів був неповнолітній Павленко. Захисник останнього після

пред’явлення обвинувачення заявив клопотання про виділення справи про злочини, вчинені

його підзахисним, в окреме провадження.

1. Якими є підстави і порядок виділення справи про злочин неповнолітнього в окреме

провадження?

2. Як має діяти слідчий щодо заявленого клопотання?

8. Неповнолітній Громов був затриманий за вчинення хуліганства. Через два дні після

затримання прокурор району особисто допитав затриманого і запропонував слідчому обрати

щодо нього запобіжний захід — віддання під нагляд батьків.

Зібравши достатньо доказів, які вказували на вчинення неповнолітнім Громовим

злочину, слідчий виніс постанову про пред’явлення йому обвинувачення за ч. 1 ст. 296 КК

України. При цьому він обрав йому запобіжний захід – віддання під нагляд батьків.

Викликавши матір обвинуваченого, Громову К. О., слідчий роз’яснив їй суть пред’явленого

синові обвинувачення і запропонував дати письмове зобов’язання про забезпечення нею і

батьком належної поведінки неповнолітнього та його явки до слідчого, прокурора і суду.

Проте Громова К. О. відмовилася давати будь-які зобов’язання і заявила, що ніякого впливу

на сина вона не має. Він часто не ночує вдома, дружить із підлітками, які перебувають на

обліку у кримінальній міліції у справах неповнолітніх, на її прохання і зауваження не реагує.

Батько постійно перебуває у довготривалому службовому відрядженні і повернеться не

раніше як через 3-4 місяці. Вона просила передати його під нагляд адміністрації школи, у

якій навчається син.

1. Які запобіжні заходи можуть бути застосовані до неповнолітнього

обвинуваченого (підозрюваного)?

2. Який порядок допиту неповнолітнього підозрюваного і обвинуваченого?

3. З’ясуйте, чи не було допущено порушення закону в описаній ситуації.

4. Як би ви вчинили на місці слідчого в описаній ситуації?

9. 15 листопада 2014 р. до Терещенка І., 1994 року народження, який обвинувачувався

у вчиненні грабежу, слідчий застосував запобіжний захід — передачу під нагляд батьків. 31

листопада слідчий викликав Терещенка на допит, однак з’ясувалося, що 30 листопада він

зник і місцезнаходження його невідоме. Слідчий, керуючись статтями 153 і 436 КПК, склав

протокол про ухилення обвинуваченого від явки до нього і наклав на батьків штраф у розмірі

50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Батьки Терещенка звернулися до

прокурора зі скаргою на незаконність рішення слідчого, посилаючись на те, що підстав для

стягнення з них грошей немає, оскільки їхній син 30 листопада досяг двадцяти років, тому

зобов’язання, пов’язані з передачею їм сина під нагляд, перестали діяти.

1. Чи правильно діяв слідчий у цій ситуації?

2. Чи обґрунтованою є скарга батьків Терещенка?

3. Як повинен діяти прокурор за вказаних обставин?

10. Калинович П., З грудня 1999 року народження, 15 червня 2014 р. вчинив замах на

зґвалтування своєї однокласниці Тетяни Ф. При цьому він завдав їй легких тілесних

27

пошкоджень. Слідчий виніс постанову про притягнення Калиновича як обвинуваченого і

прийняв рішення через 3 дні пред’явити обвинувачення. Присутній під час пред’явлення

обвинувачення захисник Калиновича адвокат Гикавка заявив клопотання про виклик для

участі в пред’явленні обвинувачення педагога і проведення допиту обвинуваченого у його

присутності.

Слідчий задовольнив клопотання захисника і запросив бути присутніми при

пред’явленні обвинувачення і допиту неповнолітнього обвинуваченого завуча з виховної

роботи школи, у якій навчалися Калинович і потерпіла.

Пред’явивши обвинувачення за правилами статей 140, 438 КПК, слідчий оголосив про

допит обвинуваченого. Коли останній дізнався, що під час допиту, крім його захисника, буде

присутній ще й завуч школи, він категорично відмовився давати показання, мотивуючи тим,

що йому соромно розповідати про обставини справи у його присутності.

Зважаючи на таку обставину, слідчий видалив педагога з кабінету і допит

обвинуваченого провів лише за участю захисника.

1. Яким є порядок виклику неповнолітнього обвинуваченого до слідчого, прокурора чи

до суду?

2. Яким є порядок пред’явлення обвинувачення та допиту неповнолітнього

обвинуваченого?

3. Які права мають присутні при допиті неповнолітнього обвинуваченого особи,

зокрема спеціалісти?

Ключові терміни та поняття теми

Предмет доказування в кримінальному процесі – це така сукупність передбачених

кримінально-процесуальним кодексом обставин, установлення яких необхідно для

вирішення заяв і повідомлень про злочини, кримінальної справи в цілому або судової справи

у стадії виконання вироку, а також прийняття процесуальних профілактичних заходів у

справі.

Предмет доказування справах про злочини неповнолітніх конкретизований в ст. 433,

448 КПК).

Предмет показань неповнолітнього обвинуваченого – показання по пред’явленому

йому обвинуваченню, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин у справі і доказів,

що є в справі.

Самообмова є такі показання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, в

яких вини зізнаються у вчиненні злочину, якого насправді не вчиняли, у більш тяжкому

злочині, ніж вчинили в дійсності, або ж беруть лише на себе всю вину за вчинений злочин,

хоч у дійсності він є груповим, чи перебільшують свою роль у вчиненні злочину порівняно з

тією, якою вона є насправді.

Обмова – це такі показання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, в

яких він викриває (правдиво чи неправдиво) інших осіб (це можуть бути співучасники або ж

стороні особи) у вчиненні інкримінованого йому або іншого злочину.

Алібі – це твердження неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого про те, що

він не міг бути виконавцем інкримінованого злочину, бо в момент його вчинення перебував в

іншому місці.

Методичні поради

Зважаючи на неповну фізичну і соціальну зрілість неповнолітніх, їх обмежене право і

дієздатність, законодавець передбачив такі особливості провадження, які надають їм

додаткові порівняно з дорослими гарантії права на захист, дозволяють органам досудового

розслідування, суду звільняти їх від кримінальної відповідальності або відбування

покарання.

28

Курсантам слід мати на увазі, що за загальним правилом кримінальній

відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло 16 років, і лише

вчинення деяких найбільш тяжких злочинів – з 14 років. При доказуванні в справах про

злочини неповнолітніх закон передбачає встановлення ряду додаткових обставин. Проте, не

лише предмет доказування по цій категорії справ має свої особливості. В справах про

злочини неповнолітніх мають свої особливості всі елементи процесу доказування.

Відповідно до ст. 111 КПК у справах про злочини неповнолітніх провадження

досудового слідства є обов’язковим.

При підготовці до семінарського зайняття слід звернути увагу, що предмет

доказування по даних справах більш конкретизований з урахуванням особливостей

судочинства та можливих судових рішень (ст. 433 КПК).

Дані про точний вік обвинувачуваного дозволяють: вирішити питання про

принципову можливість притягнення його до кримінальної відповідальності; врахувати

вікові особливості при проведенні слідчих і судових дій; правильно визначити процесуальну

процедуру провадження у справі і форму розв’язання справи по суті.

Точний вік неповнолітнього обвинувачуваного має бути підтверджений свідоцтвом

про народження або паспортом. До матеріалів справи повинні бути прилучені копії таких

документів.

У випадках, коли документи, які підтверджують вік обвинувачуваного

(неповнолітнього), відсутні, або їх неможливо одержати, або якщо виникли сумніви щодо

їхньої достовірності, відповідно до п. 5 ст. 76 КПК України, для встановлення віку

неповнолітнього підозрюваного чи обвинувачуваного обов'язково призначається експертиза.

Вирішення цього питання належить до компетенції судово-медичних експертів, При

недостатньо точному встановленні віку особи варто виходити з діагностованого експертами

мінімального його віку.

У справі повинні бути дані про стан здоров’я і загальний розвиток неповнолітнього.

Це необхідно для вирішення питання про застосування тих або інших заходів впливу.

Для з’ясування стану інтелектуального розвитку неповнолітнього і рівня його

розумової відсталості, для встановлення, чи міг він насправді усвідомлювати значення своїх

дій, передбачати їх наслідки і чи міг і якою мірою ними керувати, повинна бути проведена

експертиза спеціалістами в сфері дитячої та юнацької психології (педагог, психолог). Слід

відзначити, що ці питання можуть бути поставлені на вирішення експерта-психіатра (ч. 3

ст. 433 КПК України).

При провадженні у справах неповнолітніх необхідно дотримуватись такого

принципового положення.

Якщо неповнолітній, який досяг віку, з якого можлива кримінальна відповідальність,

не страждає на психічне захворювання, що дає підставу для висновку про його неосудність,

але внаслідок відставання в психічному розвитку не міг усвідомлювати небезпеку своїх дій,

передбачати їх наслідки або керувати ними під час вчинення суспільно небезпечного діяння,

то він не може бути визнаний винним, а отже і бути притягнутим до кримінальної

відповідальності. Справа в таких випадках підлягає закриттю відповідно до п. 2 ст. 6 КПК

України.

Для характеристики особистості неповнолітнього необхідно зібрати дані про те, де він

навчався або працював, як ставився до навчання і праці, з’ясувати його поведінку в

навчальному закладі, за місцем роботи і проживання.

Якщо неповнолітній залишив навчання або працю, то слід з’ясувати, чому він це

зробив, чи відомо про це його батькам, службі в справах неповнолітніх, яких заходів було

вжито з їхнього боку і як він на них відреагував.

Слід з’ясувати, чи залучався неповнолітній до адміністративної або кримінальної

відповідальності.

Дослідження умов життя і виховання неповнолітнього та обставин, які негативно

вплинули на його виховання, потрібне для з’ясування причин і мотивів вчиненого злочину,

29

визначення особливостей характеру обвинуваченого, його вольового і морального розвитку.

Тут потрібний аналіз обставин, які могли впливати на формування його злочинної настанови

і конкретного злочинного наміру: пияцтво, наркоманія, релігійний фанатизм, розбещеність,

що оточували неповнолітнього в сім’ї, байдужість, нашіптування, марнославство,

національні забобони, протекціонізм, переслідування за критику, побори й інші негативні

обставини в школі чи в трудових і неформальних колективах.

Особливу увагу слід приділяти з’ясуванню наявності дорослих, які втягують підлітків

у злочинну діяльність, азартні ігри, здирство, аморальні релігійні секти або інші

―товариства‖. По кожній справі обов’язково слід з’ясувати, чи не було з боку дорослих осіб

підбурювання, виявляти та притягати до відповідальності підмовників, організаторів та

інших співучасників злочину.

Важливо засвоїти, що виявлення і викриття таких осіб має значення не тільки для

правильного застосування заходів щодо припинення їхньої злочинної діяльності, а й для

встановлення дійсної ролі неповнолітнього у вчиненні злочину, правильної оцінки його

діяння.

Список літератури до змістового модуля

[1, 7, 10, 13, 36-38, 46, 50-53, 55, 58, 59, 62]

30

Тестові завдання до всіх тем

Питання 1

Згідно ч.2 ст. 91 КПК України доказування полягає:

а) у збиранні та оцінці доказів з метою встановленні будь-яких обставин по кримінальному

провадженню;

б) у збиранні та перевірці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для

кримінального провадження;

в) у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення

для кримінального провадження;

г) у збиранні та оцінці доказів, що мають значення для всебічного, повного та

неупередженого встановлення обставин по кримінальному провадженню.

Питання 2

У відповідності з ч.1 ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється:

а) слідчим, прокурором, слідчим суддею, керівником органу досудового розслідування;

б) слідчим, прокурором;

в) сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому

Кримінальним процесуальним кодексом;

г) слідчим, прокурором та потерпілим.

Питання 3

У відповідності з ч. 1 ст. 92 КПК України обов’язок доказування обставин, передбачених

статтею 91 КПК, за винятком доказування належності та допустимості доказів, даних щодо

розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого покладається

на:

а) сторони кримінального провадження;

б) слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках,- на потерпілого;

в) сторону обвинувачення;

г) сторону захисту.

Питання 4

Згідно ч.2 ст. 92 КПК України обов’язок доказування належності та допустимості доказів,

даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого

покладається на:

а) сторону обвинувачення та сторону захисту;

б) сторону, що їх подає;

в) слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого;

г) слідчого, прокурора, слідчого суддю.

Питання 5

Доказами в кримінальному провадженні є:

а) фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий,

прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що

мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню;

а) всякі фактичні дані, на підставі яких слідчий, прокурор і слідчий суддя встановлюють

наявність чи відсутність суспільно – небезпечного діяння, винність особи та інші обставини,

що мають значення для кримінального провадження;

в) фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий,

прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність обставин, що мають

значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню;

г) будь – які фактичні дані, на підставі яких слідчий, прокурор і слідчий суддя

встановлюють наявність чи відсутність суспільно – небезпечного діяння, винність особи та

інші обставини, що мають значення для кримінального провадження;

31

Питання 6

Процесуальними джерелами доказів є:

а) показання свідка, показання потерпілого, показання підозрюваного, показання

обвинуваченого, речові докази, висновок експерта, інші документи;

б) показання свідка, показання потерпілого, показання підозрюваного, показання

обвинуваченого, протоколи слідчих і судових дій, речові докази, висновок експерта, інші

документи;

в) показання, речові докази, документи, висновки експертів;

г) показання свідка, показання потерпілого, показання підозрюваного, показання

обвинуваченого, речові докази, документи, висновки експертів.

Питання 7

Належними є докази які:

а) підтверджують існування обставин, які мають значення для справи;

б) прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають

доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для

кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи

неможливість використання інших доказів;

в) прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають

доказуванню у кримінальному провадженні;

г) отримані в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом.

Питання 8

Відповідно до ч.1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим якщо:

а) він отриманий уповноваженою особою;

б) він отриманий без грубих порушень чинного законодавства;

в) він отриманий з додержанням загальних вимог КПК України;

г) він отриманий в порядку, встановленому КПК України;

Питання 9

Суд вирішує питання про допустимість доказів:

а) під час судового розгляду;

б) під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення;

в) під час підготовчого судового засідання;

г) не пізніше п’яти днів з дня надходження справи до суду.

Питання 10

У відповідності із ст. 91 КПК України у кримінальному проваджені підлягають доказуванню:

а) 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення

кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального

правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид

і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних

витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального

правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують

покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття

кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної

відповідальності або покарання;

б) 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення

кримінального злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні кримінального злочину,

форма вини, мотив і мета вчинення кримінального злочину; 3) вид і розмір шкоди, завданої

злочином, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь

тяжкості вчиненого злочину, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи

пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою

закриття кримінального провадження;

в) 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення

кримінального злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні кримінального злочину,

32

форма вини, мотив і мета вчинення кримінального злочину; 3) вид і розмір шкоди, завданої

злочином, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь

тяжкості вчиненого злочину, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи

пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою

закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від

кримінальної відповідальності або покарання;

г) 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення

кримінального злочину); 2) винність обвинуваченого у вчиненні кримінального злочину,

форма вини, мотив і мета вчинення кримінального злочину; 3) вид і розмір шкоди, завданої

злочином, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь

тяжкості вчиненого злочину, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи

пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою

закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від

кримінальної відповідальності або покарання;

Питання 11

Показання як джерело доказів – це:

а) відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним,

обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному

провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження;

б) відомості, які надаються в письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим,

свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що

мають значення для цього кримінального провадження;

в) відомості, які надаються в усній формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим,

свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що

мають значення для цього кримінального провадження;

г) відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним,

обвинуваченим, свідком, потерпілим щодо відомих їм обставин у кримінальному

провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Питання 12

Показаннями з чужих слів є:

а) висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке

ґрунтується на поясненні іншої особи.

б) відомості, які надаються в усній формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим,

свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, які

ґрунтується на поясненні іншої особи.

в) відомості, які надаються в письмовій формі під час допиту підозрюваним,

обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному

провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження і які ґрунтується на

поясненні іншої особи;

г) відомості, які надаються в письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим,

свідком, потерпілим, щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають

значення для цього кримінального провадження і які ґрунтується на поясненні іншої особи;

Питання 13

Не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо:

а) підозрюваний, обвинувачений створив або сприяв створенню обставин, за яких особа не

може бути допитана;

б) вони надаються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою

особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику

оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження;

в) вони надаються слідчим, прокурором стосовно пояснень осіб, наданих слідчому,

прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними

кримінального провадження;

33

г) вони надаються, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно

пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під

час здійснення ними кримінального провадження.

Питання 14

Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є:

а) матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення,

зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ

факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі

предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі,

набуті кримінально протиправним шляхом;

б) матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення,

зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ

факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження;

в) матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, в тому

числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші

речі, набуті кримінально протиправним шляхом;

г) матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення,

зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ

факту чи обставин.

Питання 15

Згідно ч. 2 ст. 98 КПК документи є речовими доказами, якщо:

а) вони були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його

сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин,

що встановлюються під час кримінального провадження;

б) вони були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, в тому числі предмети,

що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті

кримінально протиправним шляхом;

в) вони були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його

сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин,

що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були

об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально

протиправним шляхом;

г) вони були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його

сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин.

34

6. ПРИБЛИЗНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

1. Поняття і система доказового права.

2. Поняття та предмет теорії доказів.

3. Значення теорії доказів для кримінального судочинства.

4. 3в’язок теорії доказів з іншими науками.

5. Зміст об’єктивної істини в кримінальному процесі.

6. Абсолютна і відносна істина у кримінальному судочинстві.

7. Судова етика і її роль в доказуванні.

8. Значення моральних принципів в доказуванні.

9. Процесуальне доказування як вид пізнавальної діяльності.

10. Риси кримінально-процесуального доказування.

11. Поняття і мета доказування.

12. Елементи процесу доказування.

13. Роль оперативно-розшукової діяльності в процесі доказування.

14. Використання в процесі доказування науково-технічних засобів.

15. Межі і обсяг доказування.

16. Предмет доказування і його значення.

17. Взаємодія слідчого з оперативними підрозділами в процесі доказування.

18. Засоби збирання доказів і їх процесуальних джерел.

19. Принцип вільної оцінки доказів.

20. Допустимість і достовірність доказів.

21. Належність і достатність доказів.

22. Допустимість і повнота процесуальних джерел доказів.

23. Процесуальні способи перевірки доказів і їх джерел.

24. Показання свідка, їх характеристика.

25. Показання потерпілого та їх характеристика.

26. Показання підозрюваного як джерело доказів.

27. Показання обвинуваченого та їх характеристика.

28. Висновок експерта як джерело доказів у кримінальному процесі.

29. Протоколи слідчих і судових дій як джерела доказів.

30. Речові докази як джерела доказів, їх характеристика.

31. Документи як джерела доказів.

32. Суб’єкти оцінки доказів.

33. Процесуальні гарантії в доказуванні.

34. Предмет доказування у справах про злочини неповнолітніх.

35. Предмет доказування в справах про діяння неосудних або обмежено осудних осіб.

36. Класифікація доказів.

37. Внутрішнє переконання в оцінці доказів.

38. Показання з чужих слів.

39. Доказування під час досудового розслідування кримінальних проступків.

40. Особливості визнання доказів недопустимими.

41. Особливості збирання доказів у стадії досудового розслідування.

42. Доказування цивільного позову на досудовому слідстві.

43. Доказування виду і розміру шкоди, завданої злочином, а також розміру

процесуальних витрат .

44. Доказування обставин ,що є підставою для звільнення від кримінальної

відповідальності або покарання.

45. Доказування обставин, що впливають на ступінь тяжкості вчиненого

кримінального правопорушення, а також інших обставин, що характеризують особу

обвинуваченого.

46. Оцінка висновку експерта досудовому слідстві.

35

47. Імунітет свідка згідно Конституції України.

48. Умови використання матеріальних об’єктів як речових доказів.

49. Поняття суб’єктів доказування та їх класифікація.

50. Предмет показань підозрюваного.

51. Предмет показань свідка.

52. Відмінність перевірки від оцінки доказів у кримінальному процесі.

53. Презумпція невинуватості та її роль в процесі доказування.

54. Особливості оцінки доказів, що містяться в показаннях

підозрюваного,обвинуваченого.

55. Предмет показань підозрюваного.

56. Самообмова як різновидність показань підозрюваного.

57. Обмова як різновидність показань підозрюваного.

58. Алібі як різновидність показань підозрюваного.

59. Значення схем, фототаблиць в процесі доказування.

60. Доказове право та його значення в кримінально-процесуальній діяльності.

61. Слідчий експеримент як спосіб збирання доказів.

62. Пред’явлення для впізнання як спосіб збирання доказів.

63. Обшук як спосіб збирання доказів.

64. Одночасний допит двох і більше осіб як спосіб збирання доказів.

65. Ексгумація трупа як спосіб збирання доказів.

66. Огляд як спосіб збирання доказів.

67. Освідування як спосіб збирання доказів.

68. Допит як спосіб збирання доказів.

69. Проникнення до житла як спосіб збирання доказів.

70. Огляд трупа як спосіб збирання доказів.

71. Основні способи перевірки доказів та їх джерел.

72. Відібрання пояснень від окремих громадян або посадових осіб як спосіб збирання

доказів.

73. Безпосереднє отримання заяв та повідомлень про злочини як спосіб збирання

доказів.

74. Доказове значення негласних слідчих(розшукових) дій.

75. Витребування та отримання предметів і документів як спосіб збирання доказів.

76. Проведення судово-медичного чи медичного огляду як спосіб збирання доказів.

77. Накладення арешту на кореспонденцію як спосіб збирання доказів.

78. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж як спосіб збирання

доказів.

79. Отримання зразків для експертизи як спосіб збирання доказів.

80. З’ясування достовірності показань свідка.

36

ЗАГАЛЬНИЙ СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ДО ДИСЦИПЛІНИ

Закони України

1.Конституція України – К., 2015 // http://www.rada.gov.ua.

2. Закон України ―Про оперативно-розшукову діяльність‖ від 18 лютого 1992 року //

Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22 // http://www.rada.gov.ua.

3. Закон України ―Про адвокатуру та адвокатську діяльність‖ від 5 липня 2012 року //

Голос України. – 2012. – №. №.148-149 // http://www.rada.gov.ua.

4. Закон України ―Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові

незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду‖ від 1 грудня

1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 1 // http://www.rada.gov.ua.

5. Закон України ―Про державний захист працівників суду і правоохоронних

органів‖ від 23 грудня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11 //

http://www.rada.gov.ua.

6. Закон України ―Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному

судочинстві‖ від 23 грудня 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11 //

http://www.rada.gov.ua.

7. Закон України ―Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо

органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх‖ від 07

лютого 2007 року // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 15. – Ст. 194 //

http://www.rada.gov.ua.

Постанови Пленуму та рішення Верховного Суду України

8. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах (4-те вид,

змін. і доп.). – К.: Видавничий дім ―Скіф‖, 2009. – 536 с.

9. Про застосування законодавства, яка забезпечує право на захист у кримінальному

судочинстві: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 № 8 // Вісник

Верховного Суду України. – 2003. – № 6 (40). – С. 20-24.

10. Про судову практику застосування судами законодавства, яким передбачені права

потерпілих від злочинів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 №

13 // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 8 (48). – С. 7-16.

Відомчі нормативні акти

11. Про затвердження Інструкції про порядок виконання європейських конвенцій з

питань кримінального судочинства: Наказ Міністерства юстиції України, Генеральної

прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України,

Верховного Суду України, Державної податкової адміністрації України, Державного

департаменту України з питань виконання покарань №34/5/22/103/512/326/73 від 29 червня

1999 року // Міністерство внутрішніх справ України (http://www.mvs.gov.ua).

12. Про заходи щодо дотримання законності при затримання осіб, підозрюваних у

вчиненні злочину, обранні щодо них запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та

додержання встановлених законом строків затримання і тримання під вартою під час

попереднього слідства‖ Наказ МВС України, Державного департаменту виконання покарань

від 12 липня 2001року // Офіційний вісник України. – 2001. – № 37. – Ст. 1707 //

Міністерство внутрішніх справ України (http://www.mvs.gov.ua).

Збірники нормативних актів та науково-практичні коментарі

13. Кримінально-процесуальний кодекс України: чине законодавство зі змінами та

допов. на 1 берез. 2009 р. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2009. – 200 с.

14. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За

загальною редакцією професорів В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. – К.: Юстініан,

2012. – 1224 с.

37

Монографії, підручники, навчальні посібники, навчально-методичні матеріали

та комплекси

15. Барабаш Т. Допустимість використання негативних обставин при доказуванні в

кримінальному процесі // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 4. – С.107-112.

16. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. – М.: Наука, 1996. –

295 с.

17. Коваленко Є.Г. Теорія доказів у кримінальному процесі України: Підручник. – К.:

Юрінком Інтер, 2006. – 632 с.

18. Кримінальний процес: підручник ∕ За заг. ред. В.В.Коваленка, Л.Д.Удалової,

Д.П.Письменного. – К. : «Центр учбової літератури», 2013.−544с.

19. Кругликов А.П. Правовое положение органов и лиц, проводящих дознание в

советском уголовном процессе: Учебное пособие. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1986. – 43

с.

20. Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальне право: Курс лекций: Навчальний

посібник. – К.: Істина, 2005. – 456 с.

21. Михеенко М.М. Особенности процесса доказывания в отдельных стадиях

уголовного производства. – Проблемы дальнейшего укрепления социалистической

законности при расследовании преступлений органами внутренних дел. – К., 1988. – С. 17-

25.

22. Стахівський С.М Теорія і практика кримінально-процесуального доказування.

Монографія. – К., 2005. – 275 с.

23. Тертишник В.М. Кримінальне процесуальне право України: Підручник 4-те вид.,

доп. і переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 1120 с.

24. Хазін М.А., Бойко М.Д., Співак В.М. Зразки процесуальних документів (дізнання

та досудове слідство). – К.: Атака, 2006. – 236 с.

Статті періодичних видань

25. Александров А. Значение свойства относимости доказательств в уголовном

процессе/ А. Александров, С. Фролов // Уголовное право. – 2007. – №3. – С.78-82.

26. Андрусяк В. Мета та завдання досудового слідства // Вісник прокуратури. – № 1

(103), січень. – 2010. – С. 77-81.

27. Гаєвий В. Законодавство про застосування примусових заходів медичного

характеру потребує удосконалення // Вісник прокуратури. – № 2 (104), лютий. – 2010. –

С. 58-64.

28. Гевко В. Проблеми визначення поняття доказів та їх процесуальних джерел //

Право України. – Київ, 2005. – №10 . – С. 92-95.

29. Гей Т.О. Істина як мета доказування по кримінальній справі: історико-правовий

аналіз проблеми // Луганська академія внутрішніх справ МВС.- Луганськ, 2005. – Ч.1. – С.

32-40.

30. Горпенюк А. Організаційно-правові питання вдосконалення досудового слідства в

Україні // Вісник прокуратури. – № 2 (104), лютий. – 2010. – С. 64-69.

31. Давиденко В. Обставини, що підлягають з’ясуванню, та особливості порушення

кримінальних справ // Вісник прокуратури. – № 3 (105), березень. – 2010. – С. 68-74.

32. Капліна О., Дроздов О. Обшук житла чи іншого володіння особи // Вісник

прокуратури. – № 5 (107), травень. – 2010. – С. 73-80.

33. Капустинський В. А. Істина як важливий елемент розвитку судочинства // Вісник

Верховного Суду України. – 2004. – №11. – С. 45-48.

34. Климчук М.П. Предмет доказування як категорія кримінально-процесуального

права // Українська академія внутрішніх справ України / Науковий вісник. – 2004. – №5. – С.

196-204.

38

35. Коваленко І. Поняття і значення кримінально-процесуального доказування //

Право України. – № 1. – 2010. – С. 230-236

36. Ковальов А., Сапелкін В. Відшкодування судових витрат на оплату судово-

медичних досліджень та судово-медичних експертиз за рахунок особи, яка вчинила злочин //

Вісник прокуратури. – № 3 (105), березень. – 2010. – С. 38-42.

37. Конюшенко Я. Поняття доказів у кримінально-процесуальному провадженні, їх

зміст і класифікація // Право України. – № 3. – 2010. – С. 232-239.

38. Костін М. Реалізація у кримінальному процесі особистих і публічних інтересів //

Право України. – 2007. – № 5. – С. 88-91.

39. Лідовець Т. Особливості предмета доказування про злочини, скоєні щодо

безпомічних потерпілих // Підприємництво, господарство і право. – 2007.- №7. – С.133-136

40. Локк Р.Г. Субъекты доказывания и носители информации // Следователь. – 2004.

– № 7 (75). – C. 30-34.

41. Лук’янчиков Б.Є. Доказування як засіб встановлення об’єктивної істини //

Українська академія внутрішніх справ України / Науковий вісник. – Київ, 2006. – №6. –

С.118-125.

42. Марітчак Т.М. Проблеми визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню//

Вісник Верховного Суду України. – 2004. – №5. – С.40-45.

43. Миронов В. Правила оценки допустимости доказательств // Законность. – Москва,

2006. – №5. – С.35-37.

44. Мохова А.Е. Проблема использования в доказывании результатов оперативно-

розыскной деятельности // Следователь. – 2004.- №11. – С.44-52.

45. Пінчук М.Г. Деякі питання щодо визначення предмета доказування та його

структури // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 2. – С. 33-37.

46. Пиюк А.В. Собирание доказательств защитником – декларация или реальность? //

Российская юстиция. – № 3. – 2010. – С. 32-35.

47. Поповченко О. Правове регулювання виїмки документів, що містить нотаріальну

таємницю // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 4. – С. 156-160.

48. Прилуцький С. Допустимість доказів: сучасність та перспективи кримінального

процесу України // Право України. – Київ, 2006. – №4. – С. 85-90.

49. Ревака В. Використання спеціальних знань у діяльності органів слідства та

дізнання // Вісник прокуратури. – № 3 (105), березень. – 2010. – С. 34-38.

50. Рогатинська Н. Класифікація видів предмета доказування у справах, що

закриваються провадженням // Право України. – 2005. – №8. – С. 82-85.

51. Рогатинська Н. Предмет доказування при закритті кримінальної справи на

підставі ст.72 КПК України// Право України. – 2005. – № 12. – С.109-112.

52. Савонюк Р. Межі доказування в досудовому слідстві // Право України. – Київ,

2006. – № 6. – С. 91-94.

53. Сліпченко О.І. Предмет доказування у справах про відшкодування моральної

шкоди // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – №8. – С.38-43.

54. Смуригін О. Оцінка доказів на досудових стадіях кримінального процесу //

Юридична Україна. – № 5. – 2010. – С. 105-112.

55. Стахівський С.М. Щодо поняття і суті доказів у кримінальному судочинстві //

Вісник Одеського ін-ту внутрішніх справ. – 2004. – № 3. – С. 123-129.

56. Стратонов В. Співвідношення пізнання та доказування в кримінальному

судочинстві // Вісник прокуратури. – № 1 (103), січень. – 2010. – С. 81-84.

57. Тимошенко Ю.П. Приводи до порушення кримінальної справи та шляхи

вдосконалення їх нормативно-правової регламентації // Науковий вісник КНУВС. – 2008. –

№3. – С. 36-42.

58. Тимошенко Ю.П. Сутність та зміст поняття « доказова інформація»//Науковий

вісник КНУВС. – 2007. – №2. – С.114-118.

39

59. Удовенко Ж. Забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві: окремі

проблеми // Право України. – 2002. – № 5. – С. 56-61.

60. Фартушна О.Ю. Фіксація доказової інформації у процесі доказування // Луганська

академія внутрішніх справ МВС. – Луганськ, 2005. – Ч. 1. – С.80-83.

61. Шалумов М. Собирание и оценка доказательств по уголовному делу // Законность.

– Москва, 2005. – № 3. – С.2-5.

62. Шевченко В. Співвідношення понять ―факту‖, ―фактичних даних‖, ―відомостей

про факти‖ та ―доказової інформації‖ // Право України. – 2003. – № 2. – С. 102-105.

63. Юсупов В.В. Особливості перевірки ―альбі‖ у досудовому слідстві // Науковий

вісник НАВСУ. – 2003. – № 2. – С. 233-245.

64. Ягодинський В.М. Відтворення обстановки і обставин події // Науковий вісник

НАВСУ. – 2004. – № 3. – С. 248-255.

Адреси у глобальній комп’ютерній мережі Internet

1. Офіційне Інтернет-представництво Президента України

(http://www.president.gov.ua).

2. Сайт верховної Ради України (http://www.rada.gov.ua).

3. Верховний Суд України (http://www.scourt.gov.ua).

4. Вищий господарський суд України (http://www.arbitr.gov.ua).

5. Урядовий портал – єдиний веб-ресурс органів виконавчої влади України

(http://www.kmu.gov.ua).

6. Міністерство внутрішніх справ України (http://www.mvs.gov.ua).

7. Міністерство оборони України (http://www.mil.gov.ua).

8. Міністерство освіти і науки України (http://www.mon.gov.ua).

9. Державний комітет архівів України (http://www.scarch.kiev.ua).

10. Державний комітет у справах охорони державного кордону України

(http://www.prv.gov.ua).

11. Державний комітет статистики України (http://www.ukrstsat.gov.ua).

12. Державна податкова адміністрація України (http://www.sta.gov.ua).

13. Державна митна служба України (http://www.costoms.gov.ua).

14. Служба безпеки України (http://www.ssu.gov.ua).

15. Управління державної охорони України (http://www.dso.kiev.ua).

16. Головне управління державної служби України (http://www.guds.gov.ua).

17. Сайт Ради національної безпеки і оборони України (http://www.raibow.gov.ua).

18. Вища рада юстиції України (http://www.vru.gov.ua).

19. Головне державне об’єднання правової інформації та пропаганди правових знань

Міністерства юстиції України (http://www.gdo.kiev.ua).

20. Головне управління ДАІ МВС України (http://www.sai.mia.gov.ua).

21. Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації

Служби безпеки України (http://www.dstszi.gov.ua).

22. Інформаційний центр Міністерства юстиції України

(http://www.informjust.kiev.ua).

23. Бібліотека Верховної Ради України (http://www.rada.kiev.ua).

24. Державна науково-технічна бібліотека України (http://www.gntb.n-t.org).

25. Наукова бібліотека Національно університету «Києво-Могилянська академія»

(http://www.ukma.kiev.ua).

26. Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського (http://www.nbuv.gov.ua).

27. Українська асоціація прокурорів (http://www.uap.org.ua).

28. Ресурси українського Інтернету на правову тематику

(http://www.lawukraine.com).