ІсторІя - lib.pedpresa.ua · навчальні екскурсії та навчальна прак-тика для учнів організовуються відповідно

Головний редактор

олександр Гісем, кандидат історичних наук (м. Київ)

редакційна колеГія:

Борис ачкіназі,доктор історичних наук(м. Сімферополь, АР Крим)степан віднянський,доктор історичних наук(м. Київ)василь даниленко,доктор історичних наук(м. Київ)раїса ЄвтУШенко,головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОНмолодьспорту України(м. Київ)ігор коляда,доктор історичних наук(м. Київ)валентина кУрилів,учитель-методист(м. Вінніпег, Канада)Юлія леБедЄва,заслужений учитель України(м. Київ)роман пастУШенко,(м. Львів)олександр реЄнт,член-кореспондент НАН України(м. Київ)михайло савченко,заслужений учитель України(м. Київ)оксана святокУм,кандидат педагогічних наук(м. Харків)надія темірова,доктор історичних наук(м. Донецьк)сергій троян,доктор історичних наук(м. Рівне)анатолій Федірко,заслужений учитель України(м. Новгород-Сіверський)

© «Історія в сучасній школі», 2013© «Педагогічна преса», 2013

зміст

Міністерство освіти і науки,Молоді та спорту україни

державне інфорМаційно-виробниче підприєМство видавництво «педагогічна преса»

Журнал заснований у 1995 роціДо січня 2012 року виходив під назвою

«Історія в школах України»Свідоцтво про державну реєстрацію

серія КВ № 17880-6730 Р від 21.06.2011 р.Передплатний індекс 74644

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЖУРНАЛ

№ 3 (139) березень 2013 Виходить щомісяця

ІсторІя в сучаснІй школІ

оФіційна інФормаціяПро порядок закінчення навчального року та проведення державної підсумкової атестації у загальноосвітніх навчальних закладах у 2012/2013 навчальному роціЛист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

2Демонстраційний варіант тесту ЗНО із всесвітньої історії

14

методика, практика, досвід

Світлана Черкасова Урок на тему «Кирило-Мефодіївське братство»Історія України, 9 клас

20Олена Ковальчук Урок на тему «Юридична відповідальність»Правознавство, 10 клас

22

використайте на Уроці

Сергій Настечин Використання афоризмів на уроках історії

25

наУковці — вчителевіОлександр Мокрогуз,Володимир Тандура Медіаосвіта в контексті шкільної історії

27

Іван Степура Початки радіо та роль радіоаматорського руху в розвитку радіомовлення в СРСР

34Іван Деревянко Харитоненки: підприємці і меценати

40

постать в історії

Андрій ГриценкоПисьменник та історик Олександр фон дер Бріген

42На с. 1 обкладинки: памятник Кирилу та Мефодію. Мукачеве, 2000 р. Скульптор І. Бродві.

ІСтОРІя В СУчАСНІй шКОлІ. — 2013. — № 3 Передплатний індекс 74644

оФіційна інФормація оФіційна інФормація

міністерство освіти і наУки, молоді та спортУ УкраїниВід 08 лютого 2013 року № 1/9-92

Міністерству освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, департаментам (управлінням) освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, інститутам післядипломної педагогічної освіти,загальноосвітнім навчальним закладам

про порядок закінчення навчального року та проведення державної підсуМкової атестації у загальноосвітніх навчальних закладах у 2012/2013 навчальноМу році

Порядок закінчення 2012/2013 навчального року і проведення державної підсумкової атес-тації учнів (вихованців) у системі загальної се-редньої освіти визначено відповідно до вимог Положення про державну підсумкову атеста-цію учнів (вихованців) у системі загальної се-редньої освіти, затвердженого наказом Мініс-терства освіти і науки України від 18.02.2008 № 94, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.02.2008 за № 151/14842 (зі зміна-ми – затверджено наказом Міністерства осві-ти і науки України від 23.11.2010 № 1116 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09.12.2010 за № 1237/18532), та особливос-тей організації навчально-виховного процесу, передбачених у листі Міністерства освіти і на-уки, молоді та спорту України від 23.05.2012 № 1/9-399 «Про навчальні плани загально-освітніх навчальних закладів та структуру 2012/2013 навчального року».

у 4, 9 та 11 класах у 2012/2013 навчаль-ному році атестація проводиться за збір-никами завдань, що затверджені наказом Монмолодьспорту україни від 25.01.2013 № 55 «про надання грифа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту україни збірникам завдань для проведення держав-ної підсумкової атестації», крім іспиту з тех-нологій для учнів технологічного профілю.

У цьому навчальному році навчальні заняття завершуються 24 (25 для шкіл, які працюють за шестиденним робочим тижнем) травня. У цей день проводиться свято «Останній дзвінок».

навчальні екскурсії та навчальна прак-тика для учнів організовуються відповідно до інструктивно-методичного листа Мініс-

терства освіти і науки України від 06.02.2008 № 1/9-61 і проводяться у 1–4 класах (27–30 травня), у 5–8 і 10 класах (27 травня – 7 черв-ня). за рішенням закладу навчальні екскур-сії і навчальна практика можуть проводитись протягом навчального року.

<…> у 9 класі державна підсумкова атестація

проводитиметься з 28 травня по 11 черв-ня з п’яти предметів: української мови, ма-тематики, географії, біології, а також інозем-ної мови чи іншого гуманітарного предмета за вибором навчального закладу.

У загальноосвітніх навчальних закладах (класах, групах) з поглибленим вивченням предметів, спеціалізованих навчальних закла-дах, ліцеях, гімназіях, колегіумах таким пред-метом за вибором може бути той, що вивчав-ся поглиблено.

З усіх обов’язкових предметів атестація про-водиться письмово за збірниками завдань, ре-комендованими МОНмолодьспорту України. У разі проведення атестації за вибором, форму проведення атестації (усно чи письмово) обира-ють учні. Переліки білетів для проведення атес-тації в усній формі подаються у додатку 2.

<…> державна підсумкова атестація для ви-

пускників 11 класу проводиться з 27 по 31 травня з трьох предметів у письмовій фор-мі за збірниками завдань. 27 травня – дер-жавна підсумкова атестація з української мови (переказ, обов’язково).

Дати проведення атестації з двох інших предметів – з історії України або математи-ки (для учнів, які навчалися за універсаль-

2

оФіційна інФормація



заступник міністра б. жебровський

Додаток 1до листа Міністерства освіти

і науки, молоді та спорту Українивід 08.02.2013 р. № 1/9-92

особливості проведення державної підсумкової атестації у загальноосвітніх навчальних закладах у 2012/2013 навчальному році

<…>

II. державна підсумкова атестація в основній школі

Атестація в основній школі проводиться з п’яти навчальних предметів: української мови, біології, географії, математики, а також іно-

земної мови чи іншого гуманітарного предме-та за вибором навчального закладу.

<…> Державна підсумкова атестація з історії

україни проводиться в основній школі у пись-

ним профілем) чи з профільного предмета (для учнів, які навчалися в класах інших профілів) та з предмета за вибором учнів – визначають навчальні заклади за погодженням з відповід-ними управліннями освіти.

Бали за державну підсумкову атестацію в основній і старшій школі виставляються у класному журналі в колонку з написом «ДПА» без зазначення дати після колонки з написом «Річна». Випускникам, звільненим від прохо-дження державної підсумкової атестації, ро-биться запис (звільнений (а)).

Результати державної підсумкової атестації виставляються в додатки до атестатів про пов-ну загальну середню освіту в графі «Державна підсумкова атестація» і враховуються при ви-значенні середнього бала атестата.

<…> Електронні версії всіх збірників завдань і білетів для державної підсумкової атестації буде розміщено до 1 квітня поточного року на офіційних веб-сайтах Міністерства освіти і нау-ки, молоді та спорту України (www.mon.gov.ua) та Інституту інноваційних технологій і змісту освіти (www.iitzo.gov.ua) для практичного вико-ристання в процесі підготовки та проведення державної підсумкової атестації учнів загаль-ноосвітніх навчальних закладів.

<…> Учні 9 та 11 класів, які хворіли під час проведення державної підсумкової атестації, зобов’язані надати медичну довідку, на підста-ві якої їм надаватиметься право пройти атес-тацію в інші терміни.

Відповідно до Положення про державну під-сумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти учасники міжнарод-них предметних олімпіад і турнірів, конкурсів, переможці III та учасники IV етапів всеукра-їнських учнівських олімпіад звільняються від атестації з предметів, з яких вони стали пере-можцями (у відповідних випускних класах).

У додатку до свідоцтва про базову загальну середню освіту чи атестата про повну загальну середню освіту виставляються річний та атес-таційний бали з цих предметів – 12 балів.

Переможці II та учасники ІІІ етапів всеу-країнських конкурсів-захистів науково-до-слідницьких робіт Малої академії наук (у від-повідних випускних класах) звільняються від атестації з предмета, який є базовим в оці-нюванні навчальних досягнень учнів у кон-курсі. У додатку до свідоцтва про базову за-гальну середню освіту або (чи) атестата про повну загальну середню освіту виставляють-ся річний та атестаційний бали з цих пред-метів – 12 балів.

Учасники тренувальних зборів з підготовки до олімпіад, турнірів, змагань, конкурсів, які мають статус міжнародних, звільняються від атестації. У додатку до атестата про повну за-гальну середню освіту виставляються річна та атестаційна оцінки 12 балів з того предмета, з якого учень (учениця) брав (ла) участь в олім-піаді; з інших предметів виставляються атес-таційні оцінки за результатами річного оціню-вання.

<…> При визначенні претендентів на наго-родження золотою та срібною медалями та їх нагородженні необхідно додержувати вимог Положення про золоту медаль «За високі до-сягнення у навчанні» та срібну медаль «За до-сягнення у навчанні».

<…> Документи про повну загальну серед-ню освіту вручаються випускникам 1–2 черв-ня 2013 р. на урочистих зборах. Документи про базову освіту вручаються учням, які закінчили 9-й клас, 11–12 червня. Для участі в зборах, як правило, запрошуються батьки, представники громадських організацій, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, засобів ма-сової інформації. <…>

3



мовій формі за «Збірником завдань для дер-жавної підсумкової атестації з історії Укра-їни. 9 клас» (авт. В. С. Власов – К. : Центр навчально-методичної літератури, 2013) або усно за білетами.

Збірник містить 15 варіантів тестових за-вдань (по 10 у кожному) різного типу: з ви-бором однієї правильної відповіді; з вибором кількох правильних відповідей; на встанов-лення відповідності; на встановлення пра-вильної послідовності; відкритої форми з ко-роткою відповіддю; завдання відкритої форми з розгорнутою відповіддю.

Завдання підібрано з урахуванням тематич-ного принципу: кожне завдання спрямоване на перевірку рівня сформованості навчальних компетентностей на прикладі певної теми кур-су. При цьому теми відповідають програмі пев-ного класу.

На державну підсумкову атестацію з історії України відводиться 90 хвилин.

Навчальні заклади визначають не менш як десять варіантів для кожного класу. Якщо кількість учнів менша від десяти, кожен з них отримує окремий варіант.

В усній формі атестація з історії України проводиться за білетами. Кожний із 20 білетів складається з двох запитань, які передбача-ють перевірку знань школярів про основні іс-торичні процеси та факти з історії України від найдавніших часів до початку XX століття.

Державна підсумкова атестація із всес-вітньої історії проводитиметься в письмо-вій формі за «Збірником завдань для держав-ної підсумкової атестації із всесвітньої історії. 9 клас» (авт. Т. В. Ладиченко, Я. М. Камбало-ва – К. : Центр навчально-методичної літера-тури, 2013) або усно за білетами.

Збірник містить 15 варіантів тестових за-вдань (по 10 у кожному) різного типу: з вибором однієї правильної відповіді; з вибором кількох правильних відповідей; на встановлення відпо-відності; на встановлення правильної послідов-ності; відкритої форми з короткою відповіддю; відкритої форми з розгорнутою відповіддю.

На державну підсумкову атестацію із все-світньої історії відводиться 90 хвилин.


В усній формі атестація із всесвітньої історії проводиться за білетами. Кожний із 22 біле-тів складається з двох запитань, які передба-чають перевірку знань школярів про основні історичні процеси та факти із всесвітньої іс-торії від зародження людства, цивілізацій до початку ХХ століття. Такий підхід дає можли-

вість учням висвітлювати причини, зміст та наслідки подій, змальовувати портрети видат-них історичних діячів.

Навчальний предмет «правознавство. практичний курс» передбачає вивчення за-конодавства України про права та свободи ма-лолітніх і неповнолітніх осіб, а також про осо-бливості їх юридичної відповідальності. При цьому враховується чинність нормативно-правових актів на момент проведення атес-тації. Державна підсумкова атестація з прак-тичного курсу правознавства проводиться в письмовій формі за «Збірником тестових завдань для державної підсумкової атеста-ції з правознавства (практичний курс)» (авт. Т. О. Ремех – К. : Центр навчально-методичної літератури, 2013) або усно за білетами.

Збірник містить 10 варіантів тестових зав-дань (по 11 у кожному), котрі охоплюють усі розділи навчальної програми із зазначено-го предмета. У кожному варіанті є тестові за-вдання: на вибір правильної відповіді; на порів-няння юридичних понять; на аналіз фрагмента нормативно-правового акта; юридична задача та завдання творчого характеру. Для відпові-дей на тестові завдання (1–7 та 11) використо-вується зразок бланка відповідей, розміщений на останніх сторінках посібника. Цей зразок учитель може скопіювати у необхідній кількос-ті. Для відповіді на завдання відкритого типу (8–10) використовуються окремі проштампова-ні навчальним закладом аркуші, що додаються до заготовлених бланків відповідей.

Для державної підсумкової атестації з на-чального предмета «Правознавство. Практич-ний курс» відводиться 90 хвилин.

В усній формі атестація з правознавства (практичний курс) проводиться за білетами. Кожний із 24 білетів складається з двох запи-тань, які передбачають перевірку знань шко-лярів про основні правові поняття, процеси та явища.

Державна підсумкова атестація з художньої культури в 9 класі проводитиметься письмово за посібником «Збірник завдань для держав-ної підсумкової атестації з художньої культури. 9 клас» (авт. Л. М. Масол, О. В. Гайдамака – К. : Центр навчально-методичної літератури, 2013) або усно за білетами.

Збірник містить 10 варіантів, кожний з яких складається із 17 завдань різного типу та рівня складності. Це такі завдання: на ви-бір однієї правильної відповіді; на вибір кіль-кох правильних відповідей; на встановлення відповідності; завдання відкритого типу з роз-горнутою відповіддю на розуміння мистецьких понять, порівняння, узагальнення, на аналіз-інтерпретацію творів мистецтва. Враховуючи

4




мистецьку специфіку курсу «Художня куль-тура» та компетентнісний підхід до навчан-ня, введено спеціальні завдання (16–17), що потребують активної художньо-творчої уяви, застосування оригінальних асоціацій, парале-лей, аналогій і здатності практично застосову-вати набуті художні знання. Вони спрямова-ні на перевірку вміння учнів установлювати взаємозв’язки між видами мистецтва та між художніми й життєвими явищами, на оці-нювання самостійного художнього мислення і діяльності творчого характеру, комплексу ключових, предметних і міжпредметних ком-петентностей.

Виконання усього комплексу завдань дає змогу визначити рівень засвоєння учнями чинної навчальної програми з художньої куль-тури, яка узагальнює знання і вміння учнів з мистецьких дисциплін в основній школі.

Навчальні заклади використовують усі ва-ріанти для кожного класу. Якщо кількість учнів менша від десяти, кожен з них отримує окремий варіант. На виконання завдань атес-тації у письмовій формі відводиться 90 хви-лин (час на вступну бесіду та інструктаж не врахо вується).

В усній формі атестація з художньої культу-ри проводиться за білетами. Кожний із 25 біле-тів складається з трьох завдань. Перше і дру-ге завдання передбачають перевірку загальної орієнтації учнів у явищах художньої культури, мовних і жанрово-стильових особливостях різ-них видів мистецтва, а також рівня художньо-го мислення – уміння аналізувати, співставля-ти, відшукувати аналогії тощо.

Завдання 3 перевіряє рівень сформованості уміння учнів аналізувати й інтерпретувати тво-ри мистецтва. Виконання завдання передбачає вільну розгорнуту відповідь із формулюван-ням висновків і власного естетичного ставлен-ня до твору мистецтва, обраного для аналізу-інтерпретації (бажано визначити основні художні засоби, а також жанр, епоху, мистець-кий стиль чи напрям, вдаючись до художньо-образних асоціацій, порівняння, аналогій).

<…> Кожен учень, який проходить держав-

ну підсумкову атестацію в письмовій формі, отримує варіант роботи із вище зазначених посібників, бланк відповідей, підготовлені навчальним закладом, та зошит (кілька ар-кушів) для виконання роботи зі штампом на-вчального закладу.

ііі. державна підсумкова атестація в старшій школі

Державна підсумкова атестація в старшій школі проводиться з трьох предметів:

– українська мова;– профільний предмет (для учнів, які навча-

лися у класах з профільним навчанням), істо-рія України або математика (для учнів, які на-вчалися у класах універсального профілю);

– предмет за вибором.У разі вивчення двох профільних предметів

(наприклад, фізики і математики за фізико-математичним профілем) атестацію складають з одного з них замість предмета за вибором.

<…> Державна підсумкова атестація з історії

україни проводиться в письмовій формі за «Збірником завдань для державної підсумко-вої атестації з історії України. 11 клас» (авт. В. С. Власов, С. В. Кульчицький – К. : Центр навчально-методичної літератури, 2013).

Збірник містить 15 варіантів тестових зав-дань (по 10 у кожному) різного типу: з вибором однієї правильної відповіді; кількох правиль-них відповідей; завдання на встановлення відповідності; на встановлення правильної послідовності; завдання відкритої форми з ко-роткою відповіддю; завдання відкритої фор-ми з розгорнутою відповіддю. Завдання сто-суються різних аспектів вітчизняної історії, державного, політичного розвитку, економіки, соціальних відносин, суспільного, культурного розвитку, зовнішньополітичних.

Завдання збірника спрямовані на виявлен-ня в учнів рівня сформованості предметних компетентностей. Перше завдання всіх ва-ріантів робіт має з’ясувати рівень сформова-ності просторової компетенції та картографіч-них умінь, друге і третє – рівень сформованості хронологічної компетентності школярів. Учні мають встановити хронологічну послідовність подій та визначити дату на основі певних по-дій, явищ, процесів.

Наступні завдання перевіряють рівень сфор-мованості у школярів логічної та інформацій-ної компетентностей. Оцінюються вміння учнів співвідносити факти (події) з історичними про-цесами; застосовувати поняття й терміни для пояснення історичних явищ, встановлюва-ти причини та наслідки подій; з’ясовувати та визначати характерні ознаки подій, процесів; систематизувати факти, пов’язані з характе-ристикою (діяльністю) історичних осіб.

Останнє завдання передбачає оцінювання рівня сформованості інформаційної та аксіо-логічної компетентностей на основі аналізу фрагмента історичного джерела. Учні мають пояснити суть описаних у джерелі подій, сха-рактеризувати постаті в історичному контек-сті, виокремити факти й емоційно-ціннісні судження автора, висловити власні судження про документ та його автора тощо.

5




Під час проведення державної підсумкової атестації в класах профільного рівня вчитель замість завдань 3, 7 та 8 на свій розсуд оби-рає з додатка «Збірника завдань для державної підсумкової атестації з історії України. 11 клас» фрагмент історичного джерела так, щоб його матеріал не збігався з матеріалом запропоно-ваного варіанта.

На виконання завдань відводиться 90 хви-лин.

У загальноосвітніх навчальних закладах з навчанням російською мовою державна під-сумкова атестація з історії України проводи-тиметься за посібником «Збірник завдань для державної підсумкової атестації з історії Украї-ни для загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською мовою. 11 клас» (авт. В. С. Власов, С. В. Кульчицький – К. : Центр навчально-методичної літератури, 2013).

Державна підсумкова атестація із всесвіт-ньої історії проводиться в письмовій формі за «Збірником завдань для державної підсумкової атестації із всесвітньої історії. 11 клас» (авт. Т. В. Ладиченко, Я. М. Камбалова – К. : Центр навчально-методичної літератури, 2013).

У збірнику вміщено 15 варіантів, кожен з яких включає по 10 (12 – для учнів профіль-них класів суспільно-гуманітарного напряму) завдань різного типу: з вибором однієї відпо-віді; з вибором кількох правильних відпові-дей; на встановлення відповідності; завдання на встановлення правильної послідовності; за-вдання відкритої форми з короткою відповід-дю; завдання відкритої форми з розгорнутою відповіддю.

Завдання охоплюють усі сфери життєдіяль-ності суспільства: соціально-економічну, полі-тичну, культурну; особлива увага приділяється характеристиці історичних осіб. Визначають-ся рівень навчальних досягнень учнів з основ-них понять, сучасні підходи до аналізу розви-тку людства у ХХ ст., перевіряються вміння визначати вплив загальносвітових процесів на Україну та роль України в розвитку світової цивілізації, вміння аналізувати історичні події, формулювати та аргументувати власну думку щодо них, висловлювати своє ставлення до іс-торичних явищ і осіб.


Для проведення державної підсумкової атес-тації в класах профільного рівня пропонується

замість завдань 4 та 8 у кожному з 15 варіантів виконати відповідно 11 і 12 завдання.


У профільних класах (суспільно-гума нітарний напрям, правовий профіль) передбачається про-ведення державної підсумкової атестації з пра-вознавства за «Збірником завдань для дер-жавної підсумкової атестації з правознавства. 11 клас» (авт. Т. О. Ремех – К. : Центр навчально-методичної літератури, 2013).

Збірник складається з 15 варіантів, по 12 типових завдань у кожному. Завдання охоплю-ють усі розділи відповідної навчальної програ-ми з правознавства для профільного рівня.

Тестові завдання та завдання на визначен-ня понять передбачають відтворення учнями на репродуктивному рівні основних знань з предмета. Розкриття змісту правового прин-ципу (формули, явища) має на меті виявити в учнів уміння критично аналізувати й син-тезувати юридичну інформацію. Розв’язання правових ситуацій спрямоване на виявлення навичок учнів застосувати набуті в процесі ви-вчення предмета знання та уміння, а також формулювати свої оцінні судження щодо пра-вових подій та явищ.

Кожний варіант містить тестові завдання різного типу, що передбачають: визначення поняття; розкриття змісту правової форму-ли/правового принципу чи правового явища; аналіз статті законодавчого акта, правової си-туації.


На виконання завдань відводиться 90 хви-лин. Відповіді на тестові завдання (1–8) слід записувати на спеціальному бланку, а завдан-ня 9–12 – на аркушах зі штампом відповідного загальноосвітнього навчального закладу

Державна підсумкова атестація з курсу «лю-дина і світ» проводиться в письмовій фор-мі за «Збірником завдань для державної під-сумкової атестації з курсу «Людина і світ». 11 клас» (авт. Т. В. Бакка, Т. В. Мелещенко – К. : Центр навчально-методичної літератури, 2013). Збірник містить 10 варіантів тестових завдань (по 15 у кожному) різного типу: з ви-бором однієї відповіді; з вибором кількох пра-вильних відповідей; завдання на визначення основних понять з навчального предмета; за-вдання відкритої форми з короткою відповід-дю; завдання відкритої форми з розгорнутою відповіддю. У збірнику подано два варіанти тестових завдань для профільного рівня (ва-ріанти 9 і 10).

6




Завдання тестів включають основні соціо-логічні, політологічні, культурологічні та еко-номічні питання і складаються із п’яти блоків тестових завдань, оцінюються за 12-бальною шкалою. Кожний із блоків містить завдання і запитання, які мають виявити знання, уміння і навички учнів з курсу «Людина і світ».


У профільних класах передбачена держав-на підсумкова атестація з курсу «філософія». Вона має на меті виявити: рівень засвоєння учнями системи філософських знань; рівень сформованості в них критичного мислення; наявність навичок оцінювання суспільних явищ і процесів, навичок життєвих і при-кладних особистісно-життєтворчих, соціалі-зуючих, комунікативних, інтелектуально-інформаційних.

Завдання виконуються за «Збірником за-вдань для державної підсумкової атестації з курсу «Філософія». 11 клас» (авт. Т. В. Бак-ка, Т. В. Мелещенко – К. : Центр навчально-методичної літератури, 2013).

Збірник складається з 10 варіантів атеста-ційних робіт, кожний варіант містить 15 тес-тових завдань різного типу. Навчальні закла-ди використовують усі варіанти для кожного класу. Якщо кількість учнів менша від десяти, кожен з них отримує окремий варіант.


Державна підсумкова атестація з худож-ньої культури проводитиметься письмово за посібником «Збірник завдань для державної підсумкової атестації з художньої культури. 11 клас» (авт. Л. М. Масол, О. В. Гайдамака –

К. : Центр навчально-методичної літератури, 2013).

Збірник містить 10 варіантів, кожний з яких складається із 17 завдань різного типу та різно-го рівня складності: на вибір однієї правильної відповіді; на вибір кількох правильних відпо-відей; на встановлення відповідності; завдан-ня відкритого типу з розгорнутою відповіддю на розуміння мистецьких понять, на порівнян-ня, узагальнення, аналіз-інтерпретацію творів мистецтва. Враховуючи мистецьку специфіку курсу «Художня культура» та компетентнісний підхід до навчання, останні завдання кожно-го варіанта (16–17) утворюють комплекс (міні-проект) і передбачають виявлення здатності учнів практично застосовувати набуті мис-тецькі знання і вміння у життєвих ситуаціях. Вони спрямовані на перевірку сформованос-ті самостійного художнього мислення в учнів, ключових, предметних і міжпредметних ком-петентностей і мають творчий характер.

Виконання учнями всього комплексу за-вдань дає змогу визначити рівень засвоєння ними чинної навчальної програми з художньої культури (рівень стандарту, академічний або профільний рівні). У кожному варіанті визна-чено завдання для учнів, які навчалися за про-грамою профільного рівня (це завдання 13–17, позначені зірочкою).

Навчальні заклади використовують усі ва-ріанти для кожного класу. Якщо кількість учнів менша від десяти, кожен з них отримує окре-мий варіант.

На виконання державної підсумкової атес-тації відводиться 90 хвилин (час на вступну бесіду та інструктаж не враховується).

<…>

Додаток 2 до наказу Міністерства освіти

і науки, молоді та спорту Українивід 08. 02. 2013 р. № 1/9-92

<…>

історія україни

білет № 11. Розкрийте значення трипільської архео-

логічної культури для утвердження відтворю-вального господарства на землях України.

2. З’ясуйте причини Національно-визвольної війни українського народу середини XVII сто-ліття. Охарактеризуйте гетьмана Богдана Хмельницького як історичну постать.

білет № 21. Охарактеризуйте державне, культурне

та господарське життя античних міст-держав Північного Причорномор’я.

2. Порівняйте адміністративно-полі тич-ний устрій і становище соціальних станів Лівобережної Гетьманщини та Слобідської України в другій половині XVII століття.

білет № 31. Охарактеризуйте суспільно-політичне

становище східнослов’янських племінних со-юзів на території сучасної України напередод-ні утворення Київської держави (VIII–IX ст.).

2. Наведіть приклади культурно-освітньої політики гетьмана Івана Мазепи. Охаракте-ризуйте його як історичну постать.

білет № 41. Розкажіть про виникнення східносло-

в’янської писемності та розвиток української

7



мови. Наведіть приклади поширення писем-ності за часів Київської Русі.

2. Проаналізуйте зміст українсько-ро сій-ського договору 1654 р., розкрийте його істо-ричне значення.

білет № 51. Порівняйте внутрішню та зовнішню по-

літику князів Володимира Великого та Ярос-лава Мудрого.

2. Визначте особливості розвитку культури другої половини XVI – першої половини XVII століття. Назвіть визначні пам’ятки.

білет № 61. Розкрийте причини та суть роздроблено-

сті Київської Русі. Назвіть особливості політич-ного й соціально-економічного життя удільних князівств.

2. Охарактеризуйте розвиток рідного краю у XІX столітті.

білет № 71. Порівняйте суспільну роль різних

верств населення Київської Русі та Галицько-Волинської держави.

2. Розкрийте роль Тараса Шевченка в україн-ському національному Відродженні.

білет № 81. Охарактеризуйте господарське життя Київ-

ської Русі та Галицько-Волинської держави. 2. Розкрийте зміст головних ідей діячів

«Руської трійці».білет № 9

1. Визначте особливості розвитку архітекту-ри та образотворчого мистецтва Київської Русі та Галицько-Волинської держави. Назвіть ви-значні пам’ятки.

2. Охарактеризуйте зміст творів: «Малоро-сійські пісні…» М. Максимовича та «Закон Бо-жий» М. Костомарова.

білет № 101. Охарактеризуйте князя Данила Романо-

вича як історичну постать; його внесок у роз-виток Галицько-Волинської держави.

2. Визначте роль Кирило-Мефодіївського то-вариства в українському національному Від-родженні.

білет № 111. Порівняйте особливості політичного

становища українських земель у складі Ве-ликого князівства Литовського до Кревської унії і після неї.

2. Назвіть видатні постаті національного Від-родження в Україні першої половини XІX сто-ліття. Дайте оцінку діяльності одного з діячів (на вибір).

білет № 121. Порівняйте становище різних верств насе-

лення українських земель у XV–XVI століттях. 2. Назвіть видатні постаті національно-

го Відродження в Україні другої половини XІX століття. Охарактеризуйте діяльність од-ного з діячів (на вибір).

білет № 131. Охарактеризуйте князя Василя-Костян-

тина Острозького як історичну постать. Ви-значте місце Острозької академії в розвитку української культури.

2. Проаналізуйте особливості національно-визвольного руху на західноукраїнських зем-лях під час революції 1848–1849 рр. в Австрій-ській імперії.

білет № 141. Розкрийте суть та наслідки Люблінської

унії для українських земель. 2. Проаналізуйте культурно-освітню ді-

яльність громад у другій половини XІX сто-ліття. Визначте внесок Володимира Ан-тоновича в розвиток ідей національного Відродження.

білет № 151. Розкрийте причини виникнення україн-

ського козацтва. Визначте роль козацтва в іс-торії та культурі України.

2. Охарактеризуйте внесок Михайла Гру-шевського в українську науку і культуру в 1890-х роках.

білет № 161. Охарактеризуйте значення Запорозької

Січі в історії українського народу. Розкрийте причини ліквідації Запорозької Січі.

2. Назвіть нові тенденції розвитку архітек-тури і мистецтва у другій половині XІX сто-ліття.

білет № 171. Охарактеризуйте розвиток рідного краю

у VI–XV століттях. 2. Порівняйте роль народовців, радикалів,

москвофілів у суспільно-політичному житті західноукраїнських земель у другій половині XІX століття.

білет № 181. Охарактеризуйте розвиток рідного краю

у XVI–XVІІІ століттях. 2. Розкрийте особливості основних етапів

українського визвольного руху: академічного, українофільського і політичного.

білет № 191. Визначте особливості розвитку україн-

ської культури XVІІІ століття. Назвіть визнач-ні пам’ятки.

2. Порівняйте суспільно-політичний і ви-звольний рух в українських землях Російської та Австро-Угорської імперій.

білет № 201. Розкрийте внесок Києво-Могилянської

академії в культурно-освітній розвиток укра-їнського народу.

8




2. Поясніть суперечливий характер процесів модернізації українського суспільства в сере-дині – у другій половині XІX століття.

всесвітня історія

білет № 11. Розкрийте чинники й передумови Вели-

ких географічних відкриттів. Охарактеризуй-те одну з доколумбових цивілізацій Америки.

2. Проаналізуйте міжнародні відносини на-прикінці ХІХ століття.

білет № 21. Висловте судження щодо значення Вели-

ких географічних відкриттів. 2. Розкрийте причини та наслідки Французь-

кої революції кінця ХVIII ст. Назвіть головні події революції.

білет № 31. Охарактеризуйте матеріальний світ і по-

всякденне життя людини раннього нового часу.

2. Висловте судження щодо історичного значення Французької революції кінця ХVIII століття.

білет № 41. Розкрийте значення національно-виз-

вольного руху у Нідерландах. 2. Охарактеризуйте правління Наполеона

Бонапарта за часів Консульства та Імперії.білет № 5

1. Визначте передумови, початок та поши-рення реформаційних ідей в Європі. Мартін Лютер.

2. Установіть наслідки наполеонівських війн Франції (1804–1815), Віденського конгресу та його рішень.

білет № 61. Охарактеризуйте правління Єлизавети І

Тюдор.2. Визначте причини та наслідки революції

1848–1849 років у Європі. Назвіть головні по-дії революції.

білет № 71. Охарактеризуйте абсолютизм у Франції

за кардинала Рішельє.2. Проаналізуйте суспільні рухи в Росії у

20–30-х роках ХІХ століття.білет № 8

1. Установіть особливості внутрішньої та зовнішньої політики Московської держави за правління Івана Грозного.

2. Охарактеризуйте Францію у період Рес-таврації та Липневої революції.

білет № 91. Охарактеризуйте Московську державу в

ХVIІ столітті та на початку правління динас-тії Романових.

2. Проаналізуйте особливості соціально-економічного та політичного розвитку Великої Британії у ХІХ столітті. Королева Вікторія.

білет № 101. Охарактеризуйте економічний розвиток і

державну політику Польщі в ХVI – першій по-ловині XVII століття.

2. Розкрийте історичне значення об’єднання Італії та діяльності Каміло Бенсо Кавура.

білет № 111. Охарактеризуйте Османську імперію в

ХVI–ХVII століттях. Сулейман І «Пишний».2. Розкрийте, яке історичне значення ма-

ло об’єд нання Німеччини, охарактеризуйте діяльність Отто фон Бісмарка.

білет № 121. Поясніть особливості культури Індії та Ки-

таю в ХVI–ХVII століттях.2. Охарактеризуйте повсякденне життя та

дозвілля людей наприкінці ХVIІІ – у ХІХ сто-літтях.

білет № 131. Опишість, як поширювалось Відроджен-

ня в Європі, озарактеризуйте творчість Лео-нардо да Вінчі.

2. Визначте причини появи та поширення соціалістичних ідей у 50–60-х роках ХIХ сто-ліття.

білет № 141. Опишіть визначні пам’ятки європейської

архітектури ХVI–ХVII століть. 2. Поясність, які наслідки мали реформи

Олександра ІІ у 60–70-х роках ХІХ століття у Росії.

білет № 151. Оцініть, яке значення мала Англійська ре-

волюція, охарактеризуйте діяльність Олівера Кромвеля.

2. Охарактеризуйте розвиток літератури та мистецтва на початку XIX століття.

білет № 161. Визначте причини та наслідки Тридцяти-

літньої війни та Вестфальського миру.2. Проаналізуйте процес формування інду-

стріального суспільства наприкінці ХІХ сто-ліття.

білет № 171. Охарактеризуйте особливості Німецьких

держав у XVIII столітті. Освічений абсолютизм Фрідріха ІІ.

2. Опишіть становище англійських колоній у Північній Америці, висловте судження щодо причин, характеру і наслідків війни за неза-лежність.

білет № 181. Назвіть особливості внутрішньої та зо-

внішньої політики Петра І. 2 Визначте причини та наслідки громадян-

9



ської війни у США та охарактеризуйте діяль-ність Авраама Лінкольна. Назвіть головні по-дії війни.

білет № 191. Охарактеризуйте епоху Освіченого абсо-

лютизму в Росії та правління Катерини ІІ.2. Поясніть чинники економічного піднесен-

ня США наприкінці ХІХ ст.білет № 20

1. Визначте наслідки реформ Марії-Терезії та Йосифа ІІ в Австрійській імперії Габсбургів.

2. Назвіть найважливіші досягнення науки і техніки у ХІХ столітті.

білет № 211. Назвіть основні особливості стилю баро-

ко та визначні пам’ятки архітектури, викона-ні в цьому стилі.

2. Проаналізуйте причини і наслідки фран-ко-прусської війни та проголошення Третьої республіки у Франції.

білет № 221. Охарактеризуйте становище Японії в середи-

ні ХІХ ст. та наслідки реформ Мейдзі в Японії.2. Назвіть найважливіші досягнення в мис-

тецтві другої половини ХІХ століття та його особливості.

правознавство (практичний курс)

білет № 11. Соціальні норми: поняття, види, призна-

чення, приклади.2. Наведіть приклади ситуацій, в яких осо-

ба звертається по юридичну допомогу до пред-ставників різних юридичних професій.

білет № 21. Правові норми як вид соціальних норм: по-

няття, основні ознаки, приклади. Галузі права: поняття, приклади.

2. Назвіть правоохоронні органи в нашій державі. Складіть пам’ятку (порадник) «Права неповнолітніх осіб у разі їх затримання, аре-шту, допиту».

білет № 31. Правовідносини: поняття, основні озна-

ки, види, склад. Юридичні факти: поняття, види (дії та події), приклади.

2. Поясніть, як співвідносяться права та обов’язки батьків і дітей. Складіть правову си-туацію, учасниками якої є батьки і діти. Сфор-мулюйте до ситуації запитання і дайте на ньо-го відповідь.

білет № 41. Закони і підзаконні акти: основні ознаки,

види, приклади.2. Як законодавство регулює та охороняє

працю неповнолітніх осіб? Змоделюйте право-

ву ситуацію, учасниками якої є роботодавець і неповнолітній працівник.

білет № 51. Правопорушення: основні ознаки, види,

приклади.2. Опишіть особливості укладання шлюбу

неповнолітніми особами. Змоделюйте право-ву ситуацію, пов’язану з укладанням шлюбу неповнолітніми особами. Сформулюйте за-питання до ситуації та дайте на нього від-повідь.

білет № 61. Юридична відповідальність: поняття,

ознаки та основні види.2. Поясніть, що таке сім’я та в чому по-

лягає її значення для вас особисто, для сус-пільства, держави. Змоделюйте правову си-туацію, пов’язану з правами та обов’язками подружжя. Сформулюйте запитання до ситу-ації та дайте відповідь на нього.

білет № 71. Конституція України: ознаки, основний

зміст і значення.2. Назвіть основні ознаки підприємницької

діяльності. Визначте, який вид підприємниць-кої діяльності вас приваблює найбільше і чому. Поясніть, як неповнолітня особа може стати підприємцем.

білет № 81. Права і свободи людини: поняття і види.

ЗДПЛ та Конвенція ООН про права дитини: основний зміст і значення.

2. Поясніть, що таке склад злочину. Наве-діть приклад ситуації, пов’язаної із скоєнням злочину, визначте у ній елементи складу зло-чину.

білет № 91. Громадянство України: поняття, підста-

ви набуття і припинення. Набуття громадян-ства дітьми.

2. Опишіть кілька ситуацій, в яких ви висту-пали в ролі споживача. Наведіть приклад по-рушення прав споживача. Надайте практичні поради споживачеві щодо захисту його прав у цій ситуації.

білет № 101. Конституційні права і свободи: поняття і

види. Конституційні обов’язки.2. Охарактеризуйте на конкретному при-

кладі договір купівлі-продажу за сторонами, предметом і змістом. Поясніть, що, на вашу думку, означає усталений вислів «договори по-винні виконуватись».

білет № 111. Форми участі громадян у житті демокра-

тичної держави. Громадські об’єднання та ди-тячі й молодіжні організації: види, членство, порядок реєстрації.

10




2. Перелічіть кілька цивільних договорів. По-ясніть, що означає принцип свободи укладан-ня договору. Змоделюйте правову ситуацію, пов’язану з договором дарування. Назвіть його предмет і сторони.

білет № 121. Право на освіту: зміст та способи реалі-

зації. Учасники навчально-виховного процесу, їхні основні права та обов’язки.

2. Назвіть особливості адміністративної від-повідальності неповнолітніх осіб. Змоделюйте правову ситуацію, в якій є склад адміністра-тивного проступку. Поставте до ситуації запи-тання та дайте на нього відповідь.

білет № 131. Право власності: зміст, підстави набуття і

припинення. Форми права власності, прикла-ди. Право власності малолітніх і неповноліт-ніх осіб.

2. Поясніть, чи потребує дитина, на вашу дум-ку, особливих прав, чому. Наведіть приклади прав дитини, які ви реалізуєте в своєму житті.

білет № 141. Цивільно-правові договори: поняття і

види. Приклади договорів, які можуть укла-датись неповнолітніми.

2. Складіть порадник для своїх однокласни-ків «Як не стати жертвою зловмисників» (на вулиці, дискотеці, у громадському транспор-ті, вдома; на вибір).

білет № 151. Цивільно-правова відповідальність мало-

літніх і неповнолітніх осіб: підстави, порядок відшкодування завданої шкоди.

2. Наведіть приклад життєвої ситуації, в якій учасникам треба звернутись до право-охоронних органів. Складіть пам’ятку «Як звернутись до органів міліції».

білет № 161. Захист прав споживача: основні положен-

ня законодавства, способи, приклади.2. Перелічіть основні способи пошуку робо-

ти та визначте, які з них, на вашу думку, є най-більш ефективними. Складіть порадник «Як написати резюме для працевлаштування».

білет № 171. Шлюб: поняття, умови, порядок укла-

дання. Значення державної реєстрації шлю-бу. Особисті немайнові та майнові права і обов’язки подружжя.

2. Поясніть конституційні принципи: не-відчужуваність прав людини та непорушність прав людини. Наведіть приклади реалізації громадянами своїх прав. Назвіть способи за-хисту громадянами своїх прав і свобод.

білет № 181. Права та обов’язки батьків і дітей: під-

стави, види, приклади. Підстави позбавлен-

ня батьківських прав. Основні способи вла-штування дітей, позбавлених батьківського піклування.

2. Розкажіть про місцеве самоврядування у вашому населеному пункті чи про учнівське самоврядування у вашій школі: порядок утво-рення органів, форми діяльності, значення.

білет № 191. Право на працю: зміст, гарантії, спосо-

би реалізації. 2. Поясніть зміст обставин, що виключають

злочинність у діянні особи. Наведіть приклад життєвої ситуації, в якій учасники діяли, вда-ючись до необхідної оборони чи крайньої не-обхідності.

білет № 201. Трудовий договір: сторони, зміст, поря-

док укладання і розірвання. Порядок праце-влаштування неповнолітніх осіб. Пільги непо-внолітніх у трудових відносинах.

2. Назвіть основні відмінності між право-мірною і протиправною поведінкою. Наведіть приклад життєвої ситуації, в якій порушено норми права. Визначте, до якого виду право-порушення (проступку чи злочину) слід відне-сти діяння учасників ситуації.

білет № 211. Адміністративні правопорушення: понят-

тя, види, приклади. Види адміністративних стягнень.

2. Опишіть процедуру прийняття закону в нашій державі. Складіть коротку пам’ятку «Де і як знайти нормативно-правовий доку-мент».

білет № 221. Злочин: ознаки, види, приклади. Склад

злочину.2. Наведіть два-три приклади правовідно-

син, визначте, нормами якої галузі вони ре-гулюються. Назвіть учасників цих правовід-носин та юридичні факти, що їх спричинили, змінили чи припинили. Поясніть, чому право-відносини називають «життям права».

білет № 231. Поняття кримінальної відповідальності.

Покарання: основні ознаки і види. Особли-вості кримінальної відповідальності неповно-літніх осіб.

2. Наведіть приклади двох-трьох життєвих ситуацій, що регулюються нормами різних га-лузей права. Визначте, які це галузі. Сформу-люйте власний висновок щодо важливості іс-нування в суспільстві норм права.

білет № 241. Порядок розгляду кримінальних справ.

Учасники кримінального процесу, приклади їхніх основних прав і обов’язків. Принцип пре-зумпції невинуватості: зміст і значення.

11



2. Порівняйте норми моралі і норми права: що регулюють, де існують, чим підтримують-ся, ступінь загальнообов’язковості, наслідки порушення. Наведіть приклади моральних і правових норм з власного життя.

<…>

художня культура

білет № 11. Визначте призначення мистецтва. На-

звіть види мистецтва та охарактеризуйте осо-бливості їх художньо-образної мови.

2. Назвіть основні форми духовної культури. 3. Упізнайте та охарактеризуйте твір мис-

тецтва (на вибір учителя).білет № 2

1. Поясніть, що являє собою процес творчос-ті у мистецтві.

2. Розкрийте зміст понять «художня карти-на світу», «художній образ».

3. Упізнайте та охарактеризуйте твір мис-тецтва (на вибір учителя).

білет № 31. Назвіть види візуальних об’ємно-просто-

рових видів мистецтва. Наведіть приклади.2. Поясніть роль художньої культури як за-

собу самопізнання і творчої самореалізації особистості.


білет № 41. Назвіть основні види та художні засоби

архітектури. Які основні вимоги висуваються до архітектури?

2. Розкрийте зміст поняття «стиль епохи». Які ознаки йому притаманні? Назвіть основні європейські стилі в мистецтві.


білет № 51. Назвіть основні види та особливості ху-

дожньої мови скульптури. 2. Чим зумовлена багатозначність понят-

тя «стиль»? Поясніть поняття «індивідуальний стиль» у мистецтві.


білет № 61. Назвіть види графіки та перелічіть осо-

бливості кожного з них.2. Розкрийте зміст поняття «національний

стиль» у мистецтві.3. Упізнайте та охарактеризуйте твір мис-


1. Розкажіть про основні види живопису та особливості їх художньо-образної мови.

2. Назвіть визначні досягнення культури народів Стародавньої Греції і Стародавнього Риму, наведіть приклади.


білет № 81. Назвіть жанри живопису та перелічіть

особливості їх художньо-образної мови. Наве-діть приклади.

2. Назвіть характерні ознаки романського стилю в архітектурі, наведіть приклади.


білет № 91. Назвіть народні художні промисли. Яким

основним вимогам має відповідати витвір декоративно-ужиткового мистецтва?

2. Визначте характерні особливості стилю готики, наведіть приклади.


білет № 101. Назвіть найпоширеніші види та центри

декоративно-ужиткового мистецтва в Україні та вашому регіоні.

2. Назвіть визначні досягнення мистецтва епохи Відродження, наведіть приклади.


білет № 111. Розкрийте зміст поняття «художня фото-

графія» та особливості її художньо-образної мови. У яких сферах діяльності використову-ють фотографію? Наведіть приклади.

2. Назвіть характерні ознаки стилю бароко, наведіть приклади.


білет № 121. Розкажіть про художні можливості та

основні напрями розвитку комп’ютерної графі-ки. Назвіть електронні графічні програми, що використовуються в комп’ютерній графіці.

2. Назвіть особливості музичного мистецтва епохи класицизму, наведіть приклади.


білет № 131. Назвіть жанри музики та охарактеризуй-

те особливості їх художньо-образної мови. На-ведіть приклади.

2. Назвіть характерні ознаки мистецтва епо-хи романтизму, наведіть приклади.


білет № 141. Розкажіть про вокальну музику та її жан-

ри, наведіть приклади.

12




2. Поясніть зміст реалізму як художнього ме-тоду. Наведіть приклади.


білет № 151. Розкажіть про форми інструментальної та

симфонічної музики, наведіть приклади.2. У якому виді мистецтва започатковано

імпресіонізм? Поясніть його особливості та на-звіть відомих представників.


білет № 161. Порівняйте виражальні засоби художньо-

образної мови в опері, балеті, опереті та мю-зиклі. Наведіть приклади творів музично-театрального жанру.

2. Назвіть провідні художні напрями мисте-цтва ХХ століття, наведіть приклади.


білет № 171. Назвіть напрями музики масових жанрів,

наведіть приклади.2. Назвіть критерії поділу культури на за-

хідну та східну. Які основні відмінності цих культур?


білет № 181. Розкрийте особливості художньо-образної

мови театрального мистецтва. Назвіть види театру.

2. Поясніть роль засобів масової інформації у поширенні мистецьких цінностей.


білет № 191. Назвіть основні творчі театральні профе-

сії та визначте їхні особливості.2. Назвіть мистецькі течії, що виникли в епо-

ху модернізму, наведіть приклади.3. Упізнайте та охарактеризуйте твір мис-


1. Розкажіть про хореографію як вид сценіч-ного мистецтва, наведіть приклади.

2. Назвіть типи музеїв. За якими профілями

вони різняться? Назвіть провідні музеї мисте-цтва різних країн світу та України.


білет № 211. Назвіть види і жанри кінематографа та

визначте особливості їх художньо-образної мови. Наведіть приклади.

2. Розкрийте зміст поняття «дизайн». На-звіть різновиди та об’єкти дизайну.


білет № 221. Назвіть особливості кіномистецтва та його

художні засоби. Назвіть видатних режисерів світового кіно та їхні найвідоміші фільми.

2. Розкажіть про рекламу як складову худож-ньої культури в сучасному суспільстві. Назвіть галузі використання та способи передачі ре-клами.


білет № 231. Розкрийте зміст поняття «культура». На-

звіть основні форми культури. Поясніть роль культури в суспільстві.

2. Розкажіть про пам’ятки культури, мис-тецтва та культурно-мистецькі заклади (театри, музеї, концертні зали тощо) рідного краю.


білет № 241. Назвіть форми збереження культурної

спадщини, наведіть приклади.2. Назвіть відомі історико-культурні запо-

відники України. Які міста України належать до її архітектурної спадщини?


білет № 251. Перелічіть характерні особливості народ-

ної та професійної, духовної та світської куль-тур, наведіть приклади.

2. Розкрийте зміст поняття «полікультурний образ світу». У чому полягає полікультурність сучасного суспільства?


до уваги освітян, науковців, реклаМодавців!редакція журналу приймає замовлення на розміщення реклами,

випуск тематичного номера або окремогорозділу коштом замовника.

рекламний відділ: тел. (044) 546-37-02

13



завдання з вибором однієї правильної від-повіді.

Завдання 1–42 мають чотири варіанти відпо-відей, серед яких лише один правильний.

1. Яка частина світу більшістю вчених вважа-ється прабатьківщиною людства?

а Африкаб Азіяв Європаг Америка

2. Яким винаходом людське суспільство корис-тувалося наприкінці неоліту?

а розвинутою системою письмаб технологією добування вогнюв колісним транспортомг плавильним горном

3. «Якщо син підніме руку на батька, йому від-рубають руку. Якщо знатна людина виколе око аристократу, йому теж виколють око…»

Це уривок з …а єгипетської «Книги мертвих»б законів Хамураппів праці Конфуціяг індійських «Вед»

4. На фото зображена реконструкція парад-них воріт ...

а Римаб Афінв Вавилонаг Мемфіса

5. Яким чином грецькі міста-держави у VІІІ–VІ ст. до н. е. переважно боролися з пере-населенням і нестачею землі?

а чітко встановлювався шлюбний вік і кіль-кість дітей у сім’ї

б колонізували узбережжя Середземного і Чорного морів

в захоплювали і перерозподіляли сусідні земліг освоювали гірські пасовища, осушували бо-

лота

6. Поділ Римської імперії на Східну і Західну відбувся у …

а 313 р.б 325 р.в 395 р.г 476 р.

7. Яке твердження найкраще пояснює, що таке Коран?

а збірник арабського фольклору ІХ ст.б розповіді про життя мусульманських про-

роківв арабський переклад Старого Заповітуг тексти, які, вважають мусульмани, є бо-

жими одкровеннями Мухаммеда

8. Франкська імперія виникла в результаті цілеспрямованої діяльності …

а Вільгельма Завойовникаб Карла Великогов Оттона Іг Константина Великого

9. Хрестові походи в Палестину призвели до …

а розколу християнської церкви на католиць-ку і православну

б остаточної загибелі Візантійської імперіїв утворення християнських держав на Близь-

кому Сходіг боротьби католицької церкви з єретиками

10. Зображені герби дають уявлення про роз-маїття …

демонстраційний варіант тестУ зно із всесвітньої історії

14




а ремісничих цехівб рицарських орденівв феодальних володіньг королівської свити

11. Коли наприкінці ХV ст. португальці обми-нули мис Доброї Надії і вийшли в Індійський оке-ан, то …

а виявили там мережу торговельних шляхів, контрольованих арабськими купцями

б зіткнулися з воєнно-морськими силами Османської імперії

в скористалися допомогою генуезьких і вене-ціанських купців на шляху до Індії

г опинились у регіоні, що контролювався ки-тайськими купцями

12. Аугсбургський мир 1555 р. засвідчив по-разку католицької церкви, тому що …

а всі церковні землі мали підлягати конфіска-ції і передачі іншим власникам

б католицька церква мала стати самостій-ною і непідвладною Папі Римському

в віра в державах мала визначатися її пра-вителями

г було затверджено право вільного вибору ві-росповідання

13. Про кого йдеться в уривку джерела?«Як головний гуманіст Північної Європи він

вважав, що головною метою науки і освіти є звільнення релігійних текстів від поганих пере-кладів і вільної інтерпретації. Незважаючи на те, що він був великим критиком католиць-кої церкви, він відмовився брати участь у руй-нуванні християнської єдності і став одним із найупертіших критиків Мартіна Лютера.»

а Еразма Ротердамськогоб Жана Кальвінав Яна Гусаг Ігнатія Лайолу

14. На фото зображено частину інтер’єру Со-бору святого Петра в Римі. У якому архітектур-ному стилі його збудовано?

а готичномуб ренесансному

в бароког класичному

15. У 1644 р. Китай був загарбаний …а маньчжурамиб монголамив корейцямиг гуннами 16. Яке із зазначених міст не перебувало під

контролем Османської імперії у ХVІ–ХVІІІ ст.?а Афіниб Белградв Віденьг Єрусалим

17. До появи яких нових функцій уряду при-звели економічні теорії кінця ХVІІІ – початку ХІХ ст.?

а створення соціального законодавстваб підтримка власного виробникав захист приватної власностіг збирання податків

18. Основним завданням Комітету громад-ської безпеки, створеного у Франції в 1793 р., було …

а виявляти і карати противників революціїб забезпечувати захист бідноти від спеку-

лянтівв покласти край якобінському тероруг мобілізувати ресурси на боротьбу з інтер-

вентами

19. Яке твердження однаково характеризує пе-ріоди правління в Російській імперії Катерини ІІ та Олександра І?

а на них покладалися великі надії щодо здій-снення реформ, які так і не були реалізовані

б за їх правління активно розвивалася росій-ська промисловість

15



в вони проводили політику звільнення кріпос-них селян

г вони вітали Французьку революцію як трі-умф принципів свободи, рівності, братерства

20. Що із зазначеного найкраще пояснює не-насильницьку природу рухів за політичні зміни в Англії впродовж ХІХ ст.?

а для революціонерів було передбачено жор-стокі покарання

б парламент започаткував традицію парла-ментських реформ

в революційні рухи керувались інтелігенцією, не схильною до насилля

г лідери революційних рухів боялися розпаду колоніальної імперії

21. У якому році в США розпочалась Грома-дянська війна?

а 1848 р.б 1861 р.в 1867 р.г 1871 р.

22. Хто із зазначених європейських діячів се-редини ХІХ ст. був одним з ідеологів національ-них революцій?

а Бісмаркб Дізраелів Мадзініг Лінкольн

23. Про яку країну йдеться?«У середині ХІХ ст. ця країна видобувала дві

третини світового вугілля, половину заліза, ви-робляла 70 % сталі, половину текстилю».

а СШАб Англіюв Франціюг Росію

24. Яка суспільно-політична течія ХІХ ст. за-стосовувала теорію Дарвіна про походження ви-дів як підґрунтя для своїх поглядів?

а націоналізмб марксизмв монархізмг романтизм

25. Для характеристики розвитку Німеччини наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. слід вжива-ти поняття ...

а тред-юніони, лейбористи, домініонб реваншизм, антисемітизм, політичні скан-

далив монополізація, мілітаризація, світова політикаг дуалістична монархія, національна пробле-

ма, рейхстаг

26. Існує думка, що Перша світова війна озна-менувала собою закінчення ХІХ ст. Яке з наведе-них тверджень підтримує цю думку?

а війна дала поштовх руйнуванню колоніаль-них імперій

б війна призвела до краху династичних ім-перій

в війна сприяла розвитку систем озброєнняг війна забезпечила формування єдиного єв-

ропейського ринку

27. У якій битві Першої світової війни у 1914 р. було зупинено наступ німецьких військ на Париж?

а на р. Марнаб на р. Соммав під Таненбергом г під Верденом

28. Однією з найважливіших причин успіху Жовтневого перевороту 1917 р. є …

а підтримка більшовиків усіма антиурядови-ми силами

б запевнення більшовиків, що народ при їх вла-ді отримає мир, землю та хліб

в рішуче бажання більшовиків продовжувати участь Росії у Першій світовій війні

г активна воєнна підтримка більшовиків ні-мецькими військами

29. Яке положення чотирнадцяти пунктів В. Вільсона було втілене в рішеннях Паризької мирної конференції?

а розподіл німецьких колоній між країнами-переможцями

б створення і визнання Польщі як незалеж-ної держави

в одностороннє роззброєння центральних держав

г об’єднання Австрії з Німеччиною

30. Наведена карикатура ілюструє …

а економічні наслідки Першої світової війниб політику «блискучої ізоляції» Англіїв боротьбу між провідними країнами світу за

Атлантикуг зміст «доктрини Монро»

31. «Білий рух» у роки громадянської війни в Росії – це рух, організований …

а більшовиками і спрямований проти бур-жуазно-поміщицьких кіл

16




б антибільшовицькими силами і спрямований проти влади більшовиків

в селянськими вождями (отаманами) і спря-мований на реалізацію потреб селян

г російською православною церквою і спрямо-ваний на зміцнення її позицій у суспільстві

32. У якій з новоутворених держав після Пер-шої світової війни сформувався демократичний режим?

а Польщіб Чехословаччинів Югославіїг Болгарії

33. У якому році нацисти прийшли до влади в Німеччині?

а 1922 р.б 1929 р.в 1933 р.г 1939 р.

34. Про кого йдеться в уривку джерела?«Він зміг реформувати систему літочислен-

ня, запровадити модифіковану латиницю, зму-сити всіх взяти собі прізвища, але його вплив поза межами великих міст був слабким. Його бажання створити в країні сучасну економіку мали дуже малий успіх.»

а Кемаля Ататюркаб Махатму Гандів Чан Кайшиг Хо Ші Міна

35. Радянсько-німецький пакт про ненапад 1939 р. був підписаний через те, що він насам-перед …

а усував причини суперечностей між Німеч-чиною і Радянським Союзом

б доводив, що Гітлер не був радикальним ан-тикомуністом

в вимощував шлях до порозуміння між краї-нами Осі та їх союзниками

г давав змогу як Німеччині, так і Радянсько-му Союзу напасти на Польщу, не боячись агресії з боку один одного

36. Зображена карикатура часів Другої світо-вої війни відображає …

а суть нацистського «нового порядку»б джерела поширення нацизму в Європів напрями нацистської агресіїг боротьбу з рухом Опору

37. «Доктрина Трумена» була проголошена внаслідок загострення відносин між СРСР і США через громадянську війну в …

а Кореїб В’єтнамів Греціїг Індії

38. Коли відбулися події, описані в уривку дже-рела?

«З перших років кубинської революції СРСР надавала Кубі допомогу. У тому числі і воєн-ну. Навесні… кубинське і радянське керівни-цтво прийшло до висновку… використовувати як засіб стримування розміщення радянських ракет на Кубі.»

а 1959 р.б 1962 р.в 1974 р.г 1986 р.

39. Яка подія пов’язана з державно-політичною діяльністю Гельмута Коля?

а об’єднання Німеччиниб вступ Німеччини до НАТОв включення Німеччини до Ради Європиг приєднання Німеччини до Європейського

Союзу

40. Зображений радянський пропагандист-ський плакат мав довести згубність …

а чергового витка гонки озброєньб залежність світової фінансової системи від

СШАв і неминучість чергової економічної кризиг політики неоколоніалізму

41. Головною метою політики «Великого стриб-ка», що реалізовувалась в Китаї, було …

17



а швидке здійснення індустріалізації економі-ки країни

б завершення збройної боротьби комуністів проти Гоміндану

в відновлення економіки після комуністичних експериментів

г встановлення одноосібної влади Мао Цзедуна

42. Прочитайте уривок з «Комюніке Полі-тичного консультативного комітету держав-учасників Варшавського договору» і зазначте рік, коли відбувалися описані події.

«...Відбулася нарада Політичного консульта-тивного комітету держав-учасників Варшав-ського договору... На нараді було підписано Про-токол про припинення Договору про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу, укладе-ного 14 травня 1955 р. у Варшаві... Підписа-ний на нараді документ підлягає ратифікації... Учасники наради... висловилися за подальше просування загальноєвропейського процесу в інтересах створення нових структур безпеки і співробітництва на континенті...»

а 1979 р. б 1982 р. в 1991 р. г 1995 р.

завдання на встановлення відповідностей.У завданнях 43–48 до кожного з чотирьох ряд-

ків інформації, позначених цифрами, виберіть один правильний, на вашу думку, варіант, по-значений буквою.

43. Установіть відповідність між поняттями та їх визначеннями.

1 колон2 латифундія3 варвари4 преторіанці

а велике земельне володінняБ дрібний орендаторв імператорська гвардіяГ раб-воїн, що б’ється на втіху глядачамд сусідні з Римською імперією племена

44. Установіть відповідність між епохами і подіями.

1 раннє Середньовіччя (V–ІХ ст.)2 зріле або високе Середньовіччя (Х–ХІІІ ст.)3 пізнє Середньовіччя (ХІV-ХV ст.)4 рання Нова доба (кінець ХV – початок ХVІІ ст.)

а завершення РеконкістиБ Великі географічні відкриттяв хрестові походи в ПалестинуГ створення імперії Карла Великогод поділ Римської імперії на Західну і Східну

45. Установіть відповідність між персоналіями і та їх характеристиками.

1 Мартін лютер2 Ігнатій лайола3 томас Мюнцер4 Жан Кальвін

а засновник католицького ордена «Товариство Ісуса», борець із Реформацією, розробник єзуїтської системи освіти та вихованняБ радикальний проповідник часів Реформації, лідер Селянської війни в Німеччині, своїм завданням вважав установлення «Царства Божого»в учений гуманіст, залишаючись на позиціях католицької церкви, негативно ставився до Реформації, хоча об’єктивно сприяв їй своїми працямиГ реформатор церкви, засновник протестантського руху, рішуче виступав проти торгівлі індульгенціями, переклав Біблію німецькою мовоюд протестантський релігійний реформатор, ідеї якого набули поширення у Швейцарії, у Женеві встановив жорсткий теократичний режим

46. Установіть відповідність між країнами та явищами.1 Італія2 Англія3 СшА4 Росія

а «чартизм», «гнилі містечка»Б «слав’янофільство», «народники»в «аболіціонізм», «гомстед»Г «карбонарії», «червоносорочечники»д «бонапартизм», «комуна»

47. Установіть відповідність між подіями і наслідками.1 створення уряду Народного фронту в Іспанії2 «червоне дворіччя» в Італії3 листопадова революція в Німеччині4 існування Угорської Радянської Республіки

а встановлення режиму «санації» на чолі з Ю. ПілсудськимБ прихід до влади фашистів на чолі з Б. Муссолінів Встановлення режиму регента М. ХортіГ громадянська війна, встановлення диктатури Ф. Франкод утворення Веймарської республіки

48. Установіть відповідність між радянськими пропагандистськими плакатами і подіями світо-вої історії, що відображені на них.

1 2

3 4

18




відповіді:А1. Б2. Б3. В4. Б5. В6. Г7. Б8. В9. А10. А11. В12. А13.

Б14. А15. В16. Б17. А18. А19. Б20. Б21. В22. Б23. Б24. В25. Б26. А27.

Б28. Б29. А30. Б31. Б32. В33. А34. Г35. А36. В37. Б38. А39. А40. А41.

В42. 1-Б, 2-А, 3-Д, 4-В43. 1-Г, 2-В, 3-А, 4-Б44. 1-Г, 2-А, 3-Б, 4-Д45. 1-Г, 2-А, 3-В, 4-Б46. 1-Г, 2-Б, 3-Д, 4-В47. 1-Б, 2-В, 3-А, 4-Г48. 1-А, 2-Г, 3-Б, 4-В49. 1-А, 2-Б, 3-Г, 4-В50. 1-Г, 2-В, 3-А, 4-Б51. 1, 4, 652. 1, 4, 553. 2, 5, 654. 1, 3, 455.

а «Шестиденна війна»б втручання США у війну в Індокитаїв реалізація зовнішньополітичного курсу

Ш. де Голляг розпад колоніальної системид розгортання гонки озброєнь

завдання на встановлення правильної по-слідовності.

У завданнях 49–51 розмістіть події в хроноло-гічній послідовності.

49. Установіть послідовність подій.а релігійні (громадянські) війни у Франціїб англійська революціяв боротьба за незалежність СШАг «смутні часи» в Московській державі

50. Установіть послідовність подій Громадян-ської війни в США.

а обрання президентом США А. Лінкольнаб ухвалення Конгресом США закону про гом-

стедив битва під Гіттісбергомг підписання прокламації про звільнення

рабів

51. Установіть послідовність подій Другої сві-тової війни.

а Кримська конференціяб Потсдамська конференціяв Тегеранська конференціяг підписання Атлантичної хартії

завдання з короткою відповіддю множин-ного вибору.

Завдання 52–55 мають по сім варіантів відпо-відей, серед яких лише три правильні.

52. Які з перелічених причин схилили христи-янських королів Фердинанда та Ізабеллу сприя-ти організації морської експедиції Христофора Колумба?

1 прагнення поширити християнство на на-роди, які сповідують інші релігії

2 суперництво з Францією за морське пану-вання

3 прагнення уточнити уявлення про форму Землі

4 жадоба до золота5 бажання переселити на нові землі іспан-

ських селян6 суперництво з Португалією7 бажання завоювати англійські колоніальні

володіння

53. Які чинники сприяли швидкому економічному розвитку Німеччини в останній третині ХІХ ст.?

1 територіальні придбання і контрибуція, ви-плачена Францією

2 збереження великого юнкерського землево-лодіння

3 прискорений експорт капіталу в колоніаль-ні володіння

4 використання новітніх досягнень науки і техніки

5 підтримка державою провідних галузей еко-номіки

6 скорочення витрат на воєнні потреби7 утворення Троїстого союзу

54. Які події пов’язані з історією Китаю 1920–1930-х років?

1 «Рисові бунти»2 «Рух 4 травня»3 «Декларація Бальфура»4 чотирирічний план5 Північний похід6 Великий похід7 повстання іхетуань

55. Які країни утворили в роки Другої світової війни Антигітлерівську коаліцію?

1 США2 Японія3 Велика Британія4 СРСР5 Італія6 Угорщина7 Румунія

19

методика, практика, досвід методика, практика, досвід

Мета уроку: визначити місце Кирило-Мефодіївського товариства (братства) в україн-ському національному русі на основі вивчення ді-яльності організації та її програмних документів; оцінити діяльність членів братства та з’ясувати роль Т. Шевченка в українському національно-му Відродженні; розвивати вміння працювати з історичними джерелами, оцінювати роль істо-ричних діячів, порівнювати їх різні суспільно-політичні погляди, виховувати патріотичні по-чуття та інтерес до історичного минулого.

очікувані результати: учні повинні знати хро-нологічні рамки існування КМБ; прізвища та ко-роткі біографічні дані про учасників товариства; вміти характеризувати програмні документи това-риства; визначати місце Т. Шевченка в українсько-му національному Відродженні; усвідомити істо-ричне значення діяльності кирило-мефодіївців та їх місце і роль у національно-визвольному русі.

тип уроку: вивчення нового матеріалу.обладнання: підручник, карта «Суспільно-

політичне життя в українських землях у першій половині ХІХ століття», мультимедійні презен-тації, виставка літератури, хрестоматія з історії України, «Кобзар» Т. Шевченка.

хід урокуі. організація навчальної діяльності.

іі. актуалізація опорних знань.1. Дайте визначення поняття «нація».2. Коли почала формуватися модерна україн-

ська нація та які ви можете назвати особливості цього процесу?

3. Хто були провідниками інтересів української нації? Який внесок у формування нації зробили ці люди? Що таке національна еліта?

4. Дайте визначення поняття «українське на-ціональне Відродження».

5. Які етапи українського визвольного руху ви знаєте?

6. Яким вбачалося майбутнє України представ-никам різних течій суспільно-політичного руху України наприкінці ХVІІІ – у 30-х роках ХІХ ст.?

7. Чому ці течії не мали єдиної точки зору щодо майбутнього України?

8. Діяльність яких культурних і громадських діячів кінця ХVІІІ – першої третини ХІХ ст. ви вважаєте найбільш важливою і чому?

ііі. Мотивація навчальної діяльності.На сьогоднішньому уроці ми продовжимо роз-

глядати питання про розгортання суспільно-політичного руху на українських землях. Ми

спробуємо розкрити одну з найцікавіших сто-рінок історії України, а саме діяльність Кирило-Мефодіївського братства. Історик Ф. Турченко вважає, що це товариство «було першою спро-бою української різночинної інтелігенції вдати-ся до політичної боротьби; … стало самостійним і самобутнім політичним формуванням, яке ор-ганізаційно не підпорядковувалося, а ідеологіч-но не повторювало політичних настанов жодної із загальноросійських суспільних течій». Історик С. Кульчицький зазначає, що діяльність кирило-мефодіївців – «то була спроба передової части-ни національної еліти осмислити й усвідомити місце і роль українського народу в тогочасному історичному процесі». Діяльність цього товари-ства позначилася на долях багатьох видатних українців, у тому числі нашого Кобзаря.

повідомлення теми та очікуваних резуль-татів.

Чи можна вважати, що Кирило-Мефодіївське братство започаткувало перехід від культур-ницького етапу боротьби за національний роз-виток України до політичного?

іV. вивчення нового матеріалу.1. утворення кирило-Мефодіївського

братства.Розповідь учителя про заснування Кири-

ло-Мефодіївського братства. Необхідно на-голосити, що назвавши організацію іменами слов’янських просвітників св. Кирила і Мефо-дія, його учасники засвідчили просвітницькі, гуманістичні наміри й прагнення знайти спо-соби поліпшення долі українського та інших слов’янських народів через утвердження іде-алів християнства – справедливості, свободи, рівності, братерства, а також релігійну спря-мованість братства. Форма організації була запозичена в українських церковних братств ХVІ–ХVІІ ст.

Робота з поняттями: українська націо-нальна ідея, різночинці.

В процесі вивчення матеріалу учні починають складати таблицю:час, місце існування

Засновники та учасникиПрограмні документи А) назва

Б) основні положеннятечіїФорми діяльностіІсторичне значення

Урок на темУ «кирило-меФодіївське Братство»Історія України, 9 классвітлана черкасова, вчитель історії та правознавства Єлізарівської ЗОш Солонянського району, Дніпропетровська область

© черкасова С., 2013 Передплатний індекс 74644

20



Заслуховуються повідомлення учнів, які отримали випереджувальне завдання, про іні-ціаторів створення організації В. Білозерського, М. Костомарова, П. Куліша, П. Марковича та ак-тивних учасників організації. Інформація пода-ється у вигляді мультимедійних презентацій.

Робота з підручником. Формування погля-дів Т. Г. Шевченка. (Турченко Ф. Історія України. 9 клас / Ф. Турченко. – К : Генеза, 2005. – С. 74.)

2. програмні документи. громадсько-політична діяльність.

Учитель. Програмні положення КМБ було викладено у «Книзі буття українського народу» і «Статуті Слов’янського братства св. Кирила і Ме-фодія», написаних М. Костомаровим, та в «Запис-ці» В. Білозерського.

Робота з документами. Група 1 працює з «Книгою буття», група 2 – зі «Статутом». Після об-говорення програмних документів основні їх по-ложення записуються у таблицю.

Завдання для бесіди.1. Які завдання ставили кирило-мефодіївці

для розв’язання соціальних і національних про-блем?

2. Чому саме українському народу відводилася роль рятівника слов’ян?

3. Дайте визначення поняття «панславізму».

Розповідь учителя про громадсько-полі тич-ну діяльність братчиків.

(Діти занотовують до таблиці основні тези.)Серед членів КМБ не було єдності в погля-

дах щодо того, яким чином треба досягти по-ставленої мети, тому і визначилося дві течії: помірковано-ліберальна (Костомаров, Куліш, Білозерський, Маркович) – її члени схиляли-ся до реформ і «м’яких еволюційних методів розвитку»; радикальна (Шевченко, Навроць-кий, Гулак, Посяда, Андрузький) – виступали за революційний переворот, за соціальне і на-ціональне визволення українського народу, за установлення республіки.

Діяльність братчиків зводилася до обгово-рення суспільно-політичних питань, диску-сій і т. п. Братство поширювало ідеї товари-ства, розповсюджуючи програмні документи, прокламації «До братів-українців», «До братів-великоросів і поляків»; писали наукові праці й виступали з лекціями; дбали про розвиток на-родної освіти, збирали кошти на відкриття на-родних шкіл, написання й видання нових кни-жок (П. Куліш підготував перший навчальний посібник з історії України для дітей шкільного віку «Повість про український народ» у 1846 р.), популяризували твори Т. Шевченка.

Повідомлення учня про викриття КМБ та по-карання учасників.

Чому Т. Г. Шевченка було покарано найжор-стокіше?

Робота над уривками з поеми «Сон».

3. Місце т. Шевченка в українському націо-нальному відродженні.

Самостійна робота з текстом підручника та до-відковою літературою.

Приблизний вигляд учнівських записів: Поетична спадщина Шевченка стала ці-

лою добою в історії української літератури. Пое-зії Кобзаря – заклик до скинення чужоземного ярма і здобуття волі. Вони будили національ-ні почуття й формували бачення майбутнього України: якщо Україна в минулому мала пра-ва самостійної держави, то це мало бути під-ставою для здобуття політичної незалежності в майбутньому. З ім’ям Шевченка пов’язане утвердження

української літературної мови. Поет відкрито виступав проти російської

колоніальної політики, відкидав ідею «малоро-сійства». Творчість Шевченка сприяла згуртуванню

українського народу. Різні верстви суспільства знаходили в його поезії відображення своїх ін-тересів. Шевченків ідеал національного і соціально-

го визволення ґрунтувався на одвічних загально-людських цінностях добра, справедливості, ми-лосердя. Першим сформував українську національ-

ну ідею і своїми творами зробив її надбанням усього українського загалу, чим сприяв згурту-ванню українців у боротьбі за національне ви-зволення. Т. Шевченко – найпотужніший символ укра-

їнського національного руху.

Завдання. Прокоментуйте висловлення Івана Франка: «Він був сином мужика – і став волода-рем у царстві духу. Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові світлі шляхи професо-рам і книжним ученим».

V. систематизація та узагальнення нових знань.

Робота над проблемою. Метод «Мозковий штурм». Обговорення пропозицій та записування спіль них висновків у зошит.

Vі. підбиття підсумків уроку.Учні висловлюють свої думки щодо досягнення

мети уроку.

Vіі. домашнє завдання.1. Опрацювати параграф, визначити та за-

писати в таблиці історичне значення діяльно-сті КМБ.

2. Створити Publisher-публікацію «КМБ».3. Повторити тему «Революція 1848–1849 рр.

в Австрійській імперії».

21


Мета уроку: розкрити поняття «юридична відповідальність» і пояснити види юридичної відповідальності; з’ясувати обставини, що ви-ключають юридичну відповідальність; вихову-вати в учнів розуміння обов’язкової відповідаль-ності.

тип уроку: комбінований.основні поняття: відповідальність,юридична

відповідальність, крайня необхідність, необхідна оборона.

обладнання: Конституція України; Кримі-нальний кодекс України; підручник: Гавриш С. Правознавство. 10 клас / С. Б. Гавриш, В. Л. Сут-ковий, Т. М. Філіпенко. – К., 2010.

хід урокуI. організаційний момент.II. актуалізація опорних знань і вмінь

учнів.перевірка домашнього завдання.фронтальне опитування. 1) Що таке суспільний порядок і якими норма-

ми він визначається?2) Якими гарантіями забезпечується закон-

ність?3) Що таке правосвідомість?4) Які ви знаєте види правосвідомості?5) Що таке правопорушення?6) Які елементи входять до складу правопору-

шення?7) Розкрийте зміст форми вини.8) Схарактеризуйте види правопорушень.

тестові завдання.1. Які з перелічених засобів належать до спе-

ціальних, що гарантують законність?а економічніб політичнів організаційніг ідеологічні

2. Сукупність правових почуттів, емоцій, оці-нок, що домінують у суспільстві і проявляються у суспільній думці, це – ...

а правосвідомістьб правова культурав правова ідеологіяг правова психологія

3. Яке словосполучення не входить до складу правопорушення?

а зміст правопорушенняб об’єкт правопорушенняв суб’єкт правопорушенняг суб’єктивна сторона правопорушення

4. Яке правопорушення не відносять до про-ступків?

а адміністративнеб кримінальнев дисциплінарнег цивільно-правове

порівняйте поняття.1) Правова ідеологія – правова психологія.2) Умисел – необережність.3) Злочин – проступок.

III. вивчення нового матеріалу.проблемне запитання.Яка мета юридичної відповідальності?Словникова робота. Відповідальність – це

обов’язок особи зазнати негативних наслідків за вчинки, які відповідають встановленим суспіль-ством соціальним нормам.

проміжне закріплення. 1) Назвіть приклади моральної відповідаль-

ності.2) Які ви можете назвати приклади політичної

відповідальності?

поняття юридичної відповідальності

Юридична відповідальність – це застосу-вання до правопорушника примусових захо-дів, передбачених санкцією юридичної нор-ми, що виражаються у формі позбавлень особистого, організаційного або майнового характеру.

Урок на темУ «Юридична відповідальність»Правознавство, 10 класолена ковальчУк, учитель-методист, учитель історії та правознавства СЗш № 27, м. Київ

© Ковальчук О., 2013 Передплатний індекс 74644

22



ознаки юридичної відповідальності

Юридична відповідальність:1) допускає державний примус;2) випливає з правопорушення;3) спричиняє негативні наслідки для правопо-

рушника;4) має чіткий обсяг і характер;5) має певну процесуальну форму реалізації.Запитання.Як ви вважаєте, яка мета юридичної відпові-

дальності?Заслухавши відповіді учнів, учитель робить

узагальнення.Мета юридичної відповідальності – охорона

існуючого суспільного порядку.Підстава для юридичної відповідальності –

вчинення особою правопорушення.Суспільно-шкідливе діяння, яке не є правопо-

рушенням, не може тягти за собою юридичної відповідальності.

підстави та принципи юридичної відповідальності

Робота зі статтями 58, 61, 62 Конституції України.

завдання. Ознайомтесь із зазначеними стат-тями Конституції України і визначте, які прин-ципи юридичної відповідальності встановлено Конституцією України.

Опрацювавши це завдання, учні встановлю-ють такі принципи юридичної відповідальності:

1) Закон не набуває зворотної сили.2) За одне й те саме правопорушення особа

може бути притягнута до відповідальності одно-го виду лише раз.

3) Юридична відповідальність має індивіду-альний характер, тобто кожний відповідає за свої вчинки сам, особисто.

Учитель пропонує учням самостійну роботу над підручником, с.139. Він поділяє клас на дві групи.

Перша група опрацьовує питання «Підстави звільнення від кримінальної відповідальності».

Друга група опрацьовує питання «Підстави звільнення від адміністративної відповідаль-ності».

обставини, що виключають юридичну відповідальність

Кримінальний кодекс України (ККУ) визна-чає, які діяння є злочинами. Проте існують ді-яння які за своїми зовнішніми ознаками поді-бні до злочинів, хоча не є ними Кримінальний кодекс України (с. 36–43) подає конкретний пе-релік обставин, що виключають злочинність ді-янь, і ознак, за якими ці діяння слід відмежо-вувати від злочинів.

Так, до злочинних діянь не належить необхід-на оборона – дії, вчинені з метою захисту прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої осо-би, а також захисту суспільних інтересів держа-ви від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди.

Юридична задача. Злодій зламав замки квартири і проник всередину з метою пограбу-вання. Несподівано для нього з’явився господар квартири. Злодій кинувся на господаря з ножем. Господар вибив ніж з руки злодія і, забираю-чи в нього вкрадені з квартири цінності, завдав нападнику тілесних ушкоджень, стукнувши ди-пломатом по голові. Злочинець впав і знепри-томнів.

Запитання.1) З наведеного прикладу визначте, що є зло-

чином.2) Чи господар квартири вчинив злочин?3) Як трактувати дії господаря квартири?

проміжне закріплення. Визначте, які ознаки притаманні необхідній

обороні, а які – діям у стані крайньої необхід-ності.

а дія з метою захисту законних прав та інте-ресів особи або суспільства

б дії спрямовані лише проти того, хто скоїв або спробував скоїти злочин

в неможливість відвернути загрозу іншим спо-собом

г шкода, якої завдано, не перевищує тієї, яку відвернуто

д дія, до якої вдаються безпосередньо в мо-мент посягання або віддразу після нього

види юридичної відповідальності

Учитель наголошує, що вчинення злочину або адміністративного правопорушення може

23

методика, практика, досвід


використайте на Уроці

тягти за собою водночас як кримінальну, так і цивільно-правову відповідальність.

завдання. Наведіть з власного досвіду або з матеріалів засобів масової інформації при-клади різних видів правопорушень. Які до них застосовувались види юридичної відповідаль-ності? (Це завдання вчитель може запропону-вати трьом учням класу заздалегідь, і вони ознайомлять учнів класу з підготовленими по-відомленнями.)

проміжне закріплення. Визначте, які із зазначених дій тягнуть за со-

бою юридичну відповідальність, та зазначте її види.

а пограбовано банкб учень не привітався з однокласникомв громадянин у стадії алкогольного сп’яніння

вчинив на вулиці бійкуг токар заводу не з’явився на профспілкові

зборид робітник запізнився на роботує дев’ятикласник не виконав домашнього

завданняж учень не поступився місцем у міському

транспорті пенсіонерці

Юридична задача. Безбілетний пасажир від-мовився сплатити штраф контролерам. Коли вони запропонували на зупинці безбілетному па-сажирові вийти з автобуса, той цього не зробив, але при цьому виштовхнув одного з контролерів із салона, вдаривши його. Міліціонер, який опи-нився поруч, втрутився у ситуацію і затримав безбілетника.

Запитання.1) Чи вчинено правопорушення?2) Ким?3) Який вид правопорушення вчинено?4) Який вид відповідальності повинен понести

правопорушник?

IV. закріплення нових знань і вмінь учнів.бесіда.1) Що таке юридична відповідальність?2) Які ви знаєте види юридичної відповідаль-

ності?

3) Яка мета юридичної відповідальності?4) Які ви знаєте ще види антисоціальної по-

ведінки людей? У чому полягає їх небезпека?5) Які обставини виключають юридичну від-

повідальність?

тестові завдання.1. Який вид відповідальності осуджується су-

спільством за вчинки особи, що не відповідають загальноприйнятим уявленням про добро і зло?

а моральнаб політичнав економічнаг кримінальна

2. Який вид відповідальності не належить до юридичної?

а кримінальнаб дисциплінарнав конституційнаг політична

3. Що не є обставиною юридичної відповідаль-ності?

а казусб джерело підвищеної небезпекив непереборна силаг крайня необхідність

порівняйте поняття.1) Правопорушення – юридична відповідаль-

ність.2) Матеріальна – майнова відповідальність.

V. підсумки уроку.Vі. домашнє завдання. § 13 підручника

«Правознавство». Скласти юридичну задачу до теми.

Фундаментом держави є культура, що лучить елементи у державну цілість... Не тільки учитель може навчати, але може навчати і виховувати й урядовець, вояк, промисловець

Августин Волошин

24

методика, практика, досвід використайте на Уроці

Афоризм – це роман, з якого редактор викреслив усе зайве.

М. Генін

С учасне навчання здебільшого витлума-чують як процес цілеспрямованої, послі-довної взаємодії вчителя та учнів, спря-

мований на засвоєння людського досвіду в певній галузі, що відображається в основних компонентах змісту освіти. Навчання – процес двобічний, адже передбачає діяльність учня – учіння – і діяльність учителя – викладання. У свою чергу, процес викладання – це орга-нізація цілеспрямованого впливу викладача на учня задля досягнення певної навчальної мети. У центрі уваги вчителя – пізнавальний інтерес як важливе особистісне утворення та характеристика навчального процесу.

Роль пізнавальних умінь у сучасному процесі навчання багатогранна.

По-перше, їх формування є одним із важли-вих завдань шкільної історичної освіти, оскіль-ки на цій основі відбуваються розвиток і удо-сконалення пізнавальних можливостей учнів, їх компетентностей, розкривається їхня інди-відуальність.

По-друге, пізнавальні вміння – органічна час-тина змісту історичної освіти, що опановується учнями для самостійного і критичного сприй-няття історичного матеріалу.

По-третє, пізнавальні вміння – це засіб форму-вання історичних знань, особистісних суджень і вмотивованого ставлення до минулого.

По-четверте, вони є прогнозованим результа-том цілеспрямованого навчання історії.

По-п’яте, пізнавальні вміння можуть бути ва-гомим критерієм успішності навчання і викла-дання, вимірювачем результатів навчання. Їх учень використовує для організації своєї від-повіді.

Афоризми, крилаті вислови розвивають мис-лення, прагнення до саморозвитку. У короткій фразі міститься досвід, зібраний протягом усьо-го життя. Афоризми коротко і зрозуміло відо-бражають нагромаджену століттями мудрість, роз’яснюють причини багатьох життєвих явищ, дають цінні моральні поради. Афоризмами мо-жуть бути прислів’я, сентенції класичних авто-рів, крилаті вирази з історичних, літературних і філософських творів.

Використання афоризмів на уроках історії – це один із засобів підвищення мотивації навчаль-

ної діяльності. Учитель використовує їх під час оргмоментів та відповідно до спонтанних ситуа-цій, що виникають на уроці. Наприклад, під час контрольної роботи епіграфом на уроці можна використати вислів Ж. Руссо: «Працюй для того, щоб насолоджуватися». Під час розв’язування іс-торичних задач – «Коли задачу розв’язує хтось інший, усе легко, коли розв’язуєш сам – нічого не виходить» (Леонард Ейлер).

Добрий виховний ефект дає використання на уроках висловів видатних людей. Вони, як блискавка, пронизують свідомість учнів і на-довго запам’ятовуються. Потрібно кілька се-кунд на цю справу, а цінність безперечна. Ось деякі з них: «Треба багато вчитися, щоб знати хоч трохи» (Шарль Луї Монтеск’є). «Роби велике, не обіцяючи великого» (Піфагор).

для вчителів історії.

Перше завдання історії – утриматися від брех-ні, друге – не приховувати правди, третє – не давати ніякого приводу запідозрити себе в при-страсті до ворожості або в упередженій воро-жості.

Історія – свідок минулого, світло істини, жива пам’ять.

Історія – життя пам’яті.

Історія – це свідок часу, учителька життя.Не знати історії – означає завжди бути ди-

тиною.Цицерон

Щоб писати історію гідним чином, потрібно забути про свою віру, свою вітчизну, свою пар-тію.

П. БуастІсторія – найвищий учитель, в якого найгір-

ші учні.І. Ганді

Історія – це наука про те, чого вже немає й ніколи не буде.

Історія – це насамперед Муза.

Історія – це наука про те, чого вже нема й не буде.

П. Валері

Історія – це наука, що вивчає минуле люд-ства в усій його конкретності й різноманіт-ності.

О. Святокум

використання аФоризмів на Уроках історіїсергій настечин, учитель історії НВК «Балтська загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 2 – гімназія», Одеська область

© Настечин С., 2013 Передплатний індекс 74644

25

використайте на Уроці наУковці — вчителеві

Історик – це звернений у минуле пророк.Ф. Шлегель

Історик – це нерідко журналіст, звернений у минуле.

К. КраусІсторія – занадто серйозна справа, щоб дові-

рити її історикам.Й. Маклеод

Історія – як м’ясний паштет: краще не вдив-лятися, як його готують.

О. ХаксліІсторія більшою частиною являє собою видо-

вище, ганебне для людства.І. Зьойме

Історія вчить лише того, чого вона не навчи-ла народи.

ГегельІсторія змушена повторюватись, тому що

ніхто її не слухає.Л. Пітер

Історія не повторюється – просто історики повторюють один одного.

К. РоджерсІсторія пишеться за сценарієм правлячої вер-

хівки.Ю. Рибников

Історія повторюється двічі – спочатку у ви-гляді трагедії, потім у вигляді фарсу.

Перефразований К. МарксІсторія повторюється, тому що не вистачає

істориків із фантазією.

Після очищення історії від брехні не обо в’язково залишається правда, іноді – зовсім нічого.

С. ЛецІсторія повторюється.

Перефразований ФукідідІсторія починається тоді, коли вже нічого не-

можливо перевірити.В. Верховський

Історія, власне, не існує, існують лише біо-графії.

Р. ЕмерсонІсторія – скарбниця наших діянь, свідок мину-

лого, приклад і повчання для сьогодення, засте-реження для майбутнього.

М. СервантесІсторія людства – це історія зла на землі.

Переможці і переможені мають з історії різ-ні уроки.

В. ШвебельЖиття героїв збагатило історію, а історія

прикрасила подвиги героїв.Ж. Лабрюйер

Історія нічому не учить, а тільки карає за не-знання уроків.

В історії ми дізнаємося більше фактів і мен-ше розуміємо сенс явищ.

В. КлючевскийІсторія світу – це біографія великих людей.

Т. КарлейльІсторія – наші корені. Без них не можливе

життя сьогодні і в майбутньому.М. Амосов

Навіть боги не можуть змінити минуле.Агафон

Наша історія є історією великих залежнос-тей.

О. ШпенглерРосійська історія до Петра Великого – цілко-

вита панахида, а після Петра Великого – одна карна справа.

Ф. ТютчевТі, хто творить історію, часто заодно й фаль-

сифікують її.В. Брудзинський

Усі історичні закони мають свій строк дав-ності.

М.-ЕшенбахХто винен, що, крім історії, ми нічого не вмі-

ємо робити?Б. Крутієр

Археологи викопують із землі історію, яку за-копали політики.

Г. ЛаубЖорна історії виробляють пил віків.

І. ІванюкМи захоплюємося старовиною, але живемо су-

часністю.Овідій

В історії за все відповідають нащадки.В. Коняхин

Увійти до історії важче, ніж потрапити в неї.В. Домиль

Минуле вчить сьогодення не повторювати по-милок у майбутньому.

Л. ЛеоновМудрість є донька досвіду.

Леонардо да ВінчіВсесвітня історія є історією перемог людей

над людьми.С. Жеромський

Всесвітня історія є сумою всього того, чого можна було б уникнути.

Б. РасселЗавжди пам’ятай минуле.

Стацій

26

використайте на Уроці наУковці — вчителеві

Н ині більшість дослідників, вивчаючи зміни в сучасній освіті, доходять висновку про необхідність формування інформаційної

культури в школярів. Саме поняття інформа-ційної культури охоплює, крім інформологічно-го аспекта (сукупність умінь, знань і навичок по-шуку, відбору, аналізу інформації, спрямованих на задоволення потреб в інформації), культуро-логічний (що розуміється як спосіб буття люди-ни в інформаційному суспільстві) і світоглядний (визначає частку активної участі особистості в перетворенні світу). Таким чином, у сучасно-му суспільстві інформаційна культура стає не стільки сукупністю прикладних знань, що дає змогу орієнтуватися в бібліотеках, медіатеках, комп’ютерних мережах, скільки певним крите-рієм розвитку особистості, що характеризує ді-алогічність сприйняття, варіативність, відкри-тість системи знань. Наявність інформаційної культури передбачає також ступінь оволодіння навичками пошуку, передачі, обробки та аналі-зу інформації, особливими методами й техноло-гіями.

На сучасному етапі оновлення змісту освіти, що характеризується варіативністю, відбува-ється спеціалізація та диференціація навчаль-них закладів. Зростає мережа шкіл з погли-бленим вивченням предметів, виникає безліч нових програм, а з ними постають і принци-пово нові завдання перед системою освіти, а отже, і нові вимоги до вчителя та до учнів.

Мета статті – висвітлити основні засади медіа-освіти в Україні в контексті викладання історії в сучасній школі, ознайомити вчителів історії з цим напрямом у дидактиці.

Слово «медіаосвіта» з’явилось у радянській пе-дагогіці наприкінці 80-х рр. XX ст., після падіння «залізної завіси», що відгороджувала країну від решти світу з його різноманітними реаліями і но-вими віяннями, у тому числі і в педагогіці. Вжи-вання терміна «медіаосвіта», що є калькою ан-глійського словосполучення media education, не можна назвати впорядкованим, оскільки в різ-них контекстах воно набуває різних значень, які часом суперечать одне одному і не збігаються з визначенням, зафіксованим у словниках.

Тому насамперед необхідно визначитися з опорним поняттям, до якого зводиться медіа-освіта.

20 травня 2010 р. постановою Президії На-ціональної академії педагогічних наук України було схвалено Концепцію впровадження медіа-

освіти в Україні. Згідно з цією Концепцією ме-діаосвітою вважається частина освітнього про-цесу, спрямована на формування в суспільстві медіакультури, на підготовку особистості до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою мас-медіа, як традиційною (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новіт-ньою (комп’ютерно опосередковане спілкуван-ня, Інтернет, мобільна телефонія), з урахуван-ням розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. А медіаграмотність – це рівень ме-діакультури, яка полягає в умінні користува-тися інформаційно-комунікативною технікою, виражати себе і спілкуватися за допомогою ме-діазасобів, свідомо сприймати й критично тлу-мачити інформацію, відділяти реальність від її віртуальної симуляції, тобто розуміти реаль-ність, висвітлену медіаджерелами, осмислюва-ти владні стосунки, міфи і типи контролю, які культивуються ними.

Отже, мета медіаосвіти – формувати медіа-культуру особистості в середовищі значущих для неї спільнот (малих груп, родини, навчальних і виробничих колективів, місцевих громад тощо). А основне її завдання – сприяти виробленню ме-діаімунітету особистості, що робить її спромож-ною протистояти агресивному медіасередовищу, забезпечує психологічне благополуччя під час ознайомлення з медіапродукцією, яка передба-чає медіаобізнаність, уміння обирати потрібну інформацію, обминати інформаційне сміття, за-хищатися від потенційно шкідливої інформації, що може безпосередньо чи приховано впливати на лю-дину. Крім того, медіаосвіта сприяє розвитку кри-тичного мислення та рефлекції як психологічних механізмів медіаграмотності, які забезпечують сві-доме сприймання медіапродукції завдяки вмілому орієнтуванню в медіапросторі та осмисленню власних медіапотреб. При цьому необхідно вра-ховувати особливості сприймання мови різних видів медіа. Саме медіаосвіта забезпечує форму-вання спеціалізованих особливостей медіакуль-тури: уміння сприймати візуальну медіакультуру – кіно, телебачення, музичну та інші види, роз-виток естетичних смаків щодо сприймання форм мистецтва, опосередкованих мас-медіа та сучас-них напрямів медіаарту.

На думку фахівців АПН України, основні на-прями розвитку ефективної системи медіаос-віти в країні такі: створення системи шкільної медіаосвіти, що передбачає розроблення психо-логічно обґрунтованих навчальних програм ін-

медіаосвіта в контексті Шкільної історіїолександр мокроГУз, кандидат педагогічних наук, в. о. доцента кафедри суспільних дисциплін, володимир тандУра, кандидат історичних наук, доцент, ректор, чернігівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені К. Д. Ушинського

27

наУковці — вчителеві



тегрованої освіти для молодших класів загально-освітніх шкіл; уведення медіаосвітніх елементів у навчальні програми з різних предметів; роз-роблення низки факультативних медіаосвітніх програм для підлітків; упровадження в навчаль-ний процес курсу медіакультури з урахуванням профільного навчання, активізація гурткової ро-боти, фото-, відео-, анімаційних студій, інших позакласних форм учнівської творчості медіаос-вітнього спрямування; розроблення стандартів фахової підготовки медіапедагогів і медіапсихо-логів для системи освіти, а також спеціалізова-них навчальних курсів для підготовки і пере-підготовки фахівців медіаосвітнього профілю на базі вищої педагогічної та психологічної освіти; активізація співпраці вищих навчальних закла-дів, які готують фахівців для медіавиробництва і сфери мистецтва, з Національною академією наук України, Національною академією педаго-гічних наук України та Національною академією мистецтв України для проведення міждисциплі-нарних досліджень з проблем медіаосвіти, на-лагодження обміну досвідом і кадрового забез-печення викладання спеціальних дисциплін для медіапедагогів; організація за участю громад-ських об’єднань і медіавиробників різних форм позашкільної освіти, у тому числі й для дітей до-шкільного віку: батьківської педагогіки, творчих студій для дітей і молоді, дитячих та молодіж-них фестивалів, конкурсів, проектів місцевого і всеукраїнського рівня для сприяння розвиткові медіакультури і підтримки системи медіаосвіти; налагодження повноцінного суспільного діалогу з метою оптимізації медіаосвітньої діяльності са-мих медіа, підвищення психологічної та педаго-гічної компетентності працівників молодіжних редакцій різних медіа, поліпшення якості дитя-чих і молодіжних програм [2].

Першим кроком у реалізації перелічених на-прямів стала навчальна програма «Медіаос-віта (медіаграмотність)» для слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, ухвалена секцією післядипломної педагогічної освіти Науково-методичної комісії з галузі знань «Педагогіч-на освіта» науково-методичної ради Міністер-ства освіти і науки, молоді та спорту України в 2011 р. [7].

Треба зазначити, що ідея включення в на-вчальний процес різнорідних джерел інформа-ції, подолання комунікативних бар’єрів у на-вчальному процесі є значущою не тільки для учнів, а й для вчителів історії, які також опини-лися в ситуації «інформаційного вибуху». Адже вчитель є активним споживачем медіаконтенту у вербальній та аудіовізуальній формах (ефірне телебачення, відео- та аудіопродукція, послуги мережі Інтернет, електронні та паперові періо-

дичні видання) і в умовах поширення сучасних інформаційно-комунікаційних технологій пере-буває під впливом різноманітних інформаційних потоків, що формують світогляд людини, її куль-турні, освітні та життєві цінності.

У цьому контексті проблема медіаосвіти роз-глядається як педагогічна система, що дає змо-гу застосовувати сучасні методики і технології (формування комунікативної компетенції, аудіо-візуальної та інформаційної грамотності) на основі світоглядних позицій (розвиток критич-ного мислення, вироблення власних концеп-цій на базі інформаційних потоків, переданих по різних каналах зв’язку).

Цілеспрямоване ознайомлення зі специфі-кою різноманітних джерел інформації спри-ятиме розвитку насамперед навичок медіа-культури/медіакомпетентності як уміння кри тично відбирати, осмислювати і викорис-товувати інформацію, що надходить по різ-них каналах. Це уміння є складовою масової культури.

Варто зауважити, що визначення змісту медіа освіти в сучасній педагогіці ще не усталене. Це зумовлено, з одного боку, багатоаспектністю проблеми взаємодії ЗМІ та школи, а з другого – поліфункціональністю самих ЗМІ як соціально-го інституту. Інтерпретація змісту медіаосвіти в практиці сьогоднення багато в чому залежить від того, які конкретні завдання ставить перед собою вчитель історії, використовуючи в організації за-нять зі школярами різні ЗМІ (пресу, радіо, кіно, телебачення тощо). Залежно від конкретних за-вдань засоби масової інформації та комунікації можуть розглядатися як:

1) технічні засоби створення та передачі ін-формації (технологічний підхід);

2) спосіб ретрансляції творів традиційних мис-тецтв (естетичний підхід);

3) спосіб комунікації, що поєднує різні знакові системи (комунікативний підхід);

4) засоби отримання інформації для критич-ного осмислення подій суспільного і політичного життя (соціальний підхід);

5) навчальний матеріал, що сприяє розвитку асоціативного, образного, візуального мислення (когнітивний підхід);

6) спосіб розвитку творчих умінь і навичок (креативний підхід) [11, 6–7].

Розглянемо тепер дефініцію медіаосвіти як пе-дагогічної діяльності. Звернемося спочатку до найчастіше цитованого визначення ЮНЕСКО, за яким під медіаосвітою розуміють «навчання теорії і практичних умінь для оволодіння сучас-ними засобами масової комунікації, що розгляда-ються як частина специфічної, автономної галузі знань у педагогічній теорії і практиці». Водночас слід відрізняти медіаосвіту від такого педагогіч-

28

наУковці — вчителеві наУковці — вчителеві


ного явища, як «використання медіа в ролі до-поміжних засобів у викладанні інших галузей знань, таких як математика, фізика чи геогра-фія» [14].

У схваленому ЮНЕСКО формулюванні медіа-освіта (media education) визначається як напрям у педагогіці, пов’язаний з усіма видами медіа (друкованими та графічними, звуковими, екран-ними та ін.) і різними технологіями і спрямова-ний на вивчення закономірностей масової ко-мунікації (преси, телебачення, радіо, кіно, відео тощо). Медіаосвіта дає можливість людям зрозу-міти, як масова комунікація використовується в їхніх соціумах, оволодіти умінням використову-вати медіа в комунікації з іншими людьми.

Російська педагогічна енциклопедія основни-ми завданнями медіаосвіти вважає такі: підго-товка молодого покоління до життя в інформа-ційному суспільстві, до сприйняття інформації, усвідомлення наслідків її впливу на психіку; формування культури спілкування з медіа, твор-чих, комунікативних здібностей, розвиток кри-тичного мислення, умінь повноцінно сприйма-ти, інтерпретувати, аналізувати й оцінювати медіа тексти; навчання різноманітних форм са-мовираження створенням медіатекстів, способів спілкування на основі невербальних форм кому-нікації за допомогою технічних засобів [12, 25].

А. Федоров у медіаосвіті вбачає процес роз-витку особистості за допомогою і на матеріа-лі засобів масової комунікації (медіа) з метою формування культури спілкування із медіа, розвиток творчих, комунікативних здібнос-тей, критичного мислення, умінь повноцін-но сприймати, інтерпретувати, аналізувати та оцінювати медіатексти; навчання різних форм самовираження за допомогою медіа-техніки. Набута в результаті цього процесу медіаграмотність допомагає людині активно використовувати інформаційні можливості те-лебачення, радіо, відео, кінематографа, пре-си, Інтернету. Зміст медіаосвіти: основи мисте-цтвознавства в медіасфері (види і жанри медіа, функції медіа в соціумі, мова медіа, історія ме-діакультури тощо), відомості про основні галу-зі застосування теоретичних знань (професійні засоби масової інформації, аматорська медіа-сфера, канали розширення медіа, кіноклубно-го руху в медіасфері, установи дозвілля, освіт-ні заклади тощо), практичні творчі завдання в медіаматеріалах» [12, 25].

У міжнародній енциклопедії медіаосвіта роз-глядається як вивчення медіа, що відрізняєть-ся від навчання за допомогою медіа. Медіа-освіта одночасно висвітлює такі питання, як створення і поширення медіатекстів та розви-ток аналітичних здібностей для інтерпретації та оцінювання їх змісту (тоді як вивчення медіа

(media studies) звичайно пов’язується з прак-тичною роботою – із створенням медіатекстів). Як медіаосвіта (media education), так і вивчення медіа (media studies) спрямовані на опанування медіаграмотності (media literacy) [12, 25].

Медіаосвіта формує такі уміння:1) аналізувати, критично осмислювати і ство-

рювати медіатексти; 2) визначати джерела медіатекстів, їх полі-

тичні, соціальні, комерційні та/або культурні інтере си, їх контекст;

3) інтерпретувати медіатексти і цінності, по-ширювані медіа;

4) підбирати відповідні медіа для створення і розповсюдження своїх власних медіатекстів та розвивати зацікавленість у них аудиторії;

5) дістати можливість вільного доступу до ме-діа як для сприйняття її, так і для продукції.

Медіаосвіта є частиною основних прав кожно-го громадянина будь-якої країни світу – права на вільне самовираження і права на інформацію – і є інструментом підтримки демократії. Рекоменду-ється впроваджувати медіаосвіту в національні навчальні плани всіх держав, у систему додатко-вої, неформальної освіти протягом усього життя [12, 26].

А. Литвин вважає, що медіаосвіта – це на-вчання на матеріалі та за допомогою ЗМІ, кін-цева мета якого – медіаграмотність, здатність до критичного сприйняття медіаповідомлень [3]. Отже, завданням медіаосвіти є формування критично мислячої, соціально активної комуні-кативної особистості, яка вільно й осмислено орі-єнтується в медіапросторі [3]. При цьому вчений спирається на думку С. Гончаренка: «Основним завданням медіаосвіти є підготовка нового поко-ління до життя в сучасних інформаційних умо-вах, до сприймання й розуміння різної інформа-ції, усвідомлення наслідків її впливу на психіку тощо» [6, 14].

У сучасній «Енциклопедії освіти» медіаосві-та розглядається як «технічні засоби створення, записування, копіювання, тиражування, збері-гання, поширення, сприйняття інформації та обміну її між суб’єктом (автором медіатексту) і об’єктом (масовою аудиторією), а саме: друкуван-ня, фотографія, радіо, кінематограф, телебачен-ня, відео, мультимедійні комп’ютерні системи, у тому числі й Інтернет». Таке формулювання, на нашу думку, є абсолютно неправильним. Автори змішують медіаосвіту з власне мас-медіа.

На думку А. Хуторського, найважливішими завданнями медіаосвіти є вироблення таких умінь: відшукувати потрібну інформацію в різ-них джерелах; установлювати зв’язки між різ-ними інформаційними джерелами; виділяти головне в інформаційному повідомленні; відшу-кувати в інформації необхідні дані, систематизу-

29




вати їх; розуміти спрямованість інформаційного потоку, мету комунікації; виявляти помилки, які спотворюють здобуту інформацію; сприймати і розуміти різні точки зору на одне повідомлення; формулювати власні аргументовані висловлю-вання відносно повідомлення; складати рецен-зії на інформаційні повідомлення; перетворюва-ти один вид інформації на інший (вербальну на візуальну), виходячи з особливостей аудиторії; визначати форму викладу інформації, адекват-ну її змісту; оволодівати найпростішим інстру-ментарієм роботи з інформацією [13].

Г. Онкович зазначає, що медіаосвіта – це процес навчання та самонавчання особистос-ті за допомогою масовокомунікаційних засобів. Медіа-дидактика складається з технологій окре-мих дидактик – пресодидактики, мультимедіа-дидактики (у т. ч. інтернетдидактики), теледи-дактики, кінодидактики тощо [9].

Медіаосвіта розглядається як автономна дис-ципліна, як частина загальної освіти, що може бути інтегрована в традиційні дисципліни.

Б. Потятинник переконаний, що медіаосві-та – це «науково-освітня сфера діяльності, яка ставить за мету допомогти індивідові сформува-ти психологічний захист від маніпуляції чи екс-плуатації з боку мас-медіа і розвинути інфор-маційну культуру… Медійна освіта спрямована і на масове оволодіння елементарними журна-лістськими навичками та новітніми технологія-ми, і на захист індивідів від надміру агресив-ного інформаційного довкілля (скажімо, впливу екранного насильства, пропаганди, порногра-фії, реклами)», тобто науковець поряд з культу-рологічним та соціокультурним підходами на-голошує на необхідності розвитку запобіжних, захисних підходів, обґрунтованих негативним впливом медіа [10].

Американський учений Р. Кьюбі вбачає мету медіаосвіти в тому, щоб «дати учням розуміння того, як і чому медіа відображають суспільство і людей», а головне – «розвивати аналітичні зді-бності і критичне мислення у сприйнятті медіа» одночасно з вивченням їх мови.

Л. Мастерман виділив та обґрунтував чинники актуальності медіаосвіти в сучасному світі:

1) високий рівень користування продукцією мас-медіа та насиченість нею сучасних суспільств;

2) ідеологічна важливість медіа та їх вплив на свідомість аудиторії;

3) швидке зростання обсягу медійної інформа-ції, посилення механізмів управління нею та її поширення;

4) інтенсивність проникнення медіа в основні демократичні процеси;

5) зростання значущості візуальної комуніка-ції та інформації в усіх галузях;

6) потреба в опануванні медійної інформації

школярами, студентами з орієнтацією на відпо-відність її сучасним вимогам;

7) національні та міжнародні процеси прива-тизації інформації, що пришвидшуються.

А. Литвин пропонує таку послідовність етапів медіаосвіти:

1) оволодіння технічними засобами нових ме-діа, навчання сприймати інформацію з екрана;

2) навчання оцінювати якість інформації; 3) формування критичного мислення в учня,

навчання емоційного сприйняття творів сучас-ної медіакультури;

4) розкриття технології створення та інтерпре-тації інформації;

5) творчість за допомогою засобів нових ме-діа [3].

Оскільки сучасна медіаосвіта тісно пов’язана з інформатизацією навчального процесу, безумов-но, методологічні та методичні проблеми впрова-дження технічних засобів мають розв’язуватись комплексно. При всіх перевагах інформаційно-комунікаційних технологій є небезпека виник-нення псевдоінформаційної технології навчан-ня, коли робота з мультимедіа в межах різних дисциплін стає самоціллю, а не засобом досяг-нення навчальної мети.

Проте, як стверджує ряд авторів, навіть з ура-хуванням негативних тенденцій у застосуванні сучасних комп’ютерних технологій чітко про-стежується їх антропоцентрична природа. Час-то зарубіжні і вітчизняні педагоги неоднаково розуміють медіаосвіту. Якщо на Заході увага зо-середжується на формуванні автономної від ме-діа особистості, то в Україні – на опануванні ме-діаобладнанням та використанні можливостей медіа в навчальному процесі. Крім того, відбу-вається змішування та підміна понять «медіа-освіта» і «медіаграмотність». Під час проведеного опитування 26 медіапедагогів з десяти країн сві-ту виявилось, що 96,15 % з них вважають пра-вильним визначення медіаосвіти, запропоно-ване ЮНЕСКО, тобто це навчання практичних умінь опановувати сучасні мас-медіа, які роз-глядаються як частина специфічної, автоном-ної галузі знань у педагогічній теорії й практи-ці. Її слід відрізняти від використання медіа як допоміжних засобів у викладанні інших галузей знань, таких як, наприклад, математика, фізи-ка чи географія [6, 19].

Не можна не погодитись із Л. Зазнобіною, яка вважає, що в «педагогічному процесі для створення сприятливих умов навчання і учіння необхідно сприяти подоланню кому-нікаційних бар’єрів, що виникають на шля-ху інформаційних потоків. Подібні бар’єри можуть бути обумовлені географічними, іс-торичними, державно-політичними, відо-мчими, економічними, термінологічними,

30



мовними, технічними, психологічними та ін-шими причинами. Медіаосвіта, інтегрована в гуманітарні й природничі шкільні дисципліни, покликана виконувати унікальну функцію під-готовки школярів до життя в інформаційному просторі шляхом посилення медіаосвітньої ас-пектності при вивченні різних навчальних дис-циплін. Особисті інтереси школярів у цій освіт-ній сфері збігаються з суспільними потребами демократичного суспільства» [4].

Узагальнюючи існуючі визначення медіаосві-ти, пропонуємо звести їх до таких висновків:

1) медіаосвіта – це педагогічна наука, що вивчає вплив засобів масової інформації на дітей і під-літків і розробляє теоретичні питання підготовки учнів до життя в інформаційному сере довищі;

2) це практична спільна діяльність учителя та учнів з підготовки дітей і підлітків до викорис-тання засобів масової інформації;

3) це освітня галузь, змістом якої є знання про роль засобів масової інформації в культурі і сприйнятті світу та вміння ефективно працюва-ти з медійною інформацією.

Безумовно, у кожному конкретному випадку може уточнюватись поняття, проте, як нам зда-ється, можливим є зведення всіх трьох значень до одного. Ми б запропонували терміном «медіа-освіта» називати науково-освітню галузь, пред-метом вивчення якої є засоби масової інфор-мації та комунікації з педагогічного погляду їх багатоманітних зв’язків зі світом, суспільством і людиною. У теоретичному відношенні ця галузь перебуває на перетині педагогіки і комплексної науки про медіа, а в практичному – передбачає спільну діяльність навчальних закладів з підго-товки населення до життя в медіасвіті.

Як синоніми «медіаосвіти» педагоги викорис-товують поняття: медіакультура, інформаційна культура (часто як найменування відповідного навчального предмета), медіаграмотність (іноді термін вживається у вужчому значенні – резуль-тат або мета процесу медіаосвіти).

Ми схиляємось до думки, що під терміном «ме-діаосвіта» варто розуміти всі цілеспрямовані та систематичні дії, призначені для задоволення освітніх потреб, зумовлюваних фактом існуван-ня мас-медіа. Інакше кажучи, це організований і стійкий процес комунікації, що потребує навчан-ня як виробництва мас-медіа, так і користуван-ня ними. Хотілося б наголосити, що таке визна-чення допускає розглядання цього виду освіти як підсистеми загальної та професійної освіти. На нашу думку, цей підхід поставлено на поря-док денний самою епохою інформаційного сус-пільства, в якому проблеми функціонування ме-діа остаточно вийшли за галузеві рамки, а отже набули глобального характеру питання відтво-рення їх (медіа) інтелектуального потенціалу.

Безумовно, процеси сприйняття і створен-ня медіапродукції діалектично пов’язані між со-бою. Тільки в педагогічному відношенні ми має-мо справу з необхідністю формування навичок, без яких людині в сучасному світі просто немож-ливо існувати. Адже такі види сучасної освіти, як економічна і правова, основи знань яких необ-хідні кожній особистості, закладаються в школі і містяться в програмах усіх вищих навчальних закладів.

Перед організаторами навчального процесу, що вирішили інтегрувати медіаосвіту в практи-ку навчальних закладів, може виникнути питан-ня: яке місце відвести їй у сучасній класифікації дисциплін? До якого блоку наук приписати? Це питання, що на перший погляд виходить за рам-ки нашої статті, непростою проблемою структу-рування сучасного змісту вітчизняної освіти, у тому числі й історичної.

Розвиток медіаосвіти активно підтримується міжнародними організаціями. Так, Рада Європи ще в 1989 р. прийняла резолюцію, в якій виразно висловилася за те, щоб медіаосвіта запроваджу-валась якомога раніше і здійснювалась у шкільні роки як обов’язковий для вивчення предмет [8].

ЮНЕСКО рекомендує медіаосвіту впроваджу-вати в національні навчальні плани всіх держав, у систему додаткової, неформальної та «довічної» освіти насамперед через те, що розглядає її як частину основних прав громадянина будь-якої країни світу на свободу самовираження, на отри-мання інформації і як інструмент підтримки де-мократії [15].

Із середини 2000-х років на перший план у галузі освіти виступає медіаосвіченість учите-лів, як принципово важлива професійна якість у суспільстві інфокомунікаційних технологій. У Резолюції Європарламенту «настійно рекомен-дуєтся включити медіаграмотність як дев’яту базову компетенцію в європейську програ-му освіти протягом усього життя» (2006/962/EC). Оскільки медіаосвіта може здійснювати-ся медіа освіченими вчителями, що здобули відповідну підготовку з цієї галузі, у Резолюції рекомендується включити до програми підго-товки педагогічних кадрів обов’язкові модулі з ме діаосвіти для всіх ступенів шкільної освіти, щоб сприяти інтенсивнішому впровадженню цього предмета; ознайомити вчителів усіх спе-ціальностей і всіх типів шкіл з використанням аудіо візуальних засобів навчання і з проблема-ми, що стосуються медіаосвіти [1, 512].

У Резолюції Європарламенту від 16 грудня 2008 р. з медіаграмотності в світі цифрових технологій (2008/2129(INI) наголошується, що «межі між всіма видами медіа (аудіовізуальни-ми і друкарськими, традиційними і цифрови-ми) стираються, і різні їх форми зближують-

31




ся в технічному і змістовому плані; нові засоби масової комунікації проникають у всі сфери людського життя завдяки інноваційним тех-нологіям; ці нові медіа стимулюють громадян бути активнішими медіакористувачами. Ство-рюючи власний медіаконтент і зразки медій-ної продукції, користувачі глибше розуміють принципи і цінність професіонально створе-них медіатекстів… мета навчання медіаосві-ченості – допомогти людям у практичному і творчому використанні медіа та їх змісту, на-вчити їх критично аналізувати продукцію ме-діа, розуміти характер роботи індустрії медіа, а також самостійно створювати власний медіа-контент» [1, 513].

Можна сказати, що «переможний хід» медіа-освіти по планеті забезпечено потужною під-тримкою міжнародних освітніх організацій та активною політикою західних держав в освітній сфері.

В історичному аспекті медіаосвітня темати-ка в сучасному варіанті (і під сучасною назвою) стає актуальною, коли країни переживають «інформаційний вибух» (60–70-ті роки ХХ ст.), пов’язаний насамперед з розвитком телебачен-ня, і висуває на порядок денний питання захисту молоді від неконтрольованого споживання вели-чезних обсягів інформації. На цьому етапі в ме-діаосвіті проявляються захисна ідеологія і куль-турологічний ухил. Адже від «агресії» блакитного екрана страждали не тільки молоді душі і серця, а й високе мистецтво кіно. У подальшому роз-витку культурологічний підхід збагачувався со-ціальними, соціально-психологічними, політоло-гічними аспектами, спирався на розвиток теорії масової інформації та комунікації, а провідним концептуальним підходом стала теорія критич-ного мислення.

Наступний етап розвитку медіаосвіти почався в 80–90-х роках у зв’язку з лавиноподібним роз-витком Інтернету і мобільної телефонії як нових каналів масової комунікації, що триває й досі. Демократизм і зручність цих засобів комуніка-ції, труднощі контролю за ними з боку держав-них та інших фіскальних органів забезпечили їх масовість і популярність, дали їм змогу зайняти таке місце в сучасному суспільстві, яке змушує пов’язувати з їх подальшим розвитком загаль-ний прогрес соціального та економічного життя людства. У зв’язку з цим на порядок денний по-ставлено питання «інтернетизації» і «медіатиза-ції» освіти, його змістовної й технологічної мо-дернізації.

На думку Л. Мастермана, консультанта ЮНЕСКО та Ради Європи з проблем медіаосві-ти, освіта в цій галузі має спрямовуватись на розвиток в учнів розуміння особливостей функ-ціонування засобів масової інформації, на ви-

користання ними виразних засобів, механізму створення «реальності» та її усвідомлення ауди-торією» [5].

Як відомо, ще в 80-х роках XX ст. у загально-освітніх школах (слідом за окремими закладами професійної освіти) було введено курс інформати-ки та основ обчислювальної техніки, який поклав початок вивченню та використанню в освіті пер-сональних комп’ютерів. Тому буде доречно звер-нутися до питання про співвідношення понять «медіаосвіта» та «інформатизація освіти».

Не слід ігнорувати той факт, що цілі медіаосві-ти та інформатизації освіти багато в чому пере-гукуються. Однак є й відмінність між ними: ін-форматизація освіти пов’язана з технологічним аспектом модернізації освіти, тоді як в медіаосвіті переважає змістовний. Один із наріжних каменів медіаосвіти є формування адекватних ціннісних орієнтацій населення (наприклад, щодо грома-дянської проблематики). Це дієвий інструмент як навчання, так і виховання, вироблення світо-глядних і поведінкових настанов. Засоби інфор-матики та інформатизованих систем також мож-на (і необхідно) спрямувати на виховні цілі, проте сам процес інформатизації не вирішує ціннісних завдань, а залишається технологічним засобом вдосконалення передачі актуальної навчальної інформації.

Водночас постає важливе питання – які ж цілі медіаосвіти? Їх формулювань так само багато, як і самих визначень медіаосвіти, і це природ-но, адже тематика цілепокладання є у визначен-ні поняття будь-якої діяльності.

До базових цілей медіаосвіти, на нашу думку, слід віднести такі:

• розвиток комунікативних здібностей учнів, формування в них критичного мислення;

• навчання сприймання інформації, переко-довування візуального образу у вербальну зна-кову систему;

• оцінювання якості інформації, вироблення вмінь вибирати її з мас-медіа для використання;

• підвищення загальнокультурного рівня осо-бистості.

Оскільки сучасна медіаосвіта тісно пов’язана з інформатизацією навчального процесу, безу-мовно, їх методологічні та методичні проблеми мають розв’язуватися комплексно.

Отже, медіаосвіта має забезпечити формуван-ня таких умінь:

1) орієнтуватися в сучасному медіапросторі, розуміти основні принципи функціонування різ-них засобів масової інформації;

2) розрізняти інформацію за рівнем впливу на особистість, аналізувати й оцінювати медіапові-домлення;

3) розшифровувати та використовувати зако-довану в медіаповідомленнях інформацію;

32



4) грамотно спілкуватися в інформаційному суспільстві та захищатися від можливих нега-тивних впливів у процесі масової комунікації;

5) розрізняти та застосовувати методи орга-нізації професійної діяльності з використанням технології мультимедіа, збирати, обробляти, збе-рігати та передавати інформацію з урахуванням пріоритетів професійної діяльності;

6) самостійно створювати медіаповідомлення в галузі професійної діяльності.

Запровадження шкільної медіаосвіти пов’я-зане з визначенням інноваційних педагогіч-них прийомів, що сприятимуть формуванню знань про медіа і практичних навичок у ро-боті з ними.

література

1. Волошина А. Формування медіакомпетентнос-ті викладача засобами аудіовізуальних технологій / А. К. Волошина, К. О. Волошина // Актуал. пробл. слов’ян. філології. – 2010. – Вип. XXІІІ. – Ч. 1. – С. 510–517.

2. Концепція впровадження медіа-освіти в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ispp.org.ua/news_44.htm.

3. Литвин А. Завдання медіаосвіти в контексті під-вищення якості професійної підготовки / Андрій Лит-вин // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2009. – № 4. – С. 9–21.

4. Лозицька Т. Дослідження ставлення учи-телів до медіа як засобів навчання / Т. Ю. Ло-зицька [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vlush/Ped/2010_17_1/8.pdf.

5. Мастерман Л. Обучение языку средств массовой информации / Л. Мастерман // Специалист. – 1993. – № 4. – С. 23.

6. Медіаосвіта та медіаграмотність : короткий огляд / В. Іванов, О. Волошенюк, Л. Кульчинська. – К. : АУП, ЦВП, 2011. – 58 с.

7. Навчальна програма «Медіаосвіта (медіаграмот-ність)» (для слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників). – К., 2011. – 96 с.

8. Новикова А. Медиаобразование в США : про-блемы и тенденции / А. А. Новикова // Педагогика. – 2000. – № 3. – С. 68.

9. Онкович Г. Засоби масової комунікації у термі-нологічному просторі медіа-освіти / Г. В. Онкович // Дивослово. – 2007. – № 5. – С. 29–31.

10. Потятинник Б. Масова журналістська освіта – а чому б ні? / Б. В. Потятинник // МедіаКритика. – 2005. – № 10. – С. 7–10.

11. Спичкин А. Что такое медиаобразование : книга для учителя / А. В. Спичкин. – Курган, 1999. – 114 с.

12. Федоров А. Словарь терминов по медиаобразо-ванию, медиапедагогике, медиаграмотности, медиа-компетентности / А. В. Федоров. – Таганрог : Изд-во Таганрог. гос. пед. ин-та, 2010. – 64 c.

13. Хуторской А. Современная дидактика / А. Ху-торской. – СПб. : Питер, 2001. – 536 с.

14. UNESCO, 1984. Media education. – Paris : UNESCO. – Р. 8.

15. UNESCO, 1999. Recommendations Addressed to the United Nations Educational Scientific and Cultural Organization UNESCO. In : Education for Media and the Digital Age. – Vienna : UNESCO. – Р. 273–274.

увага! оновлений часопис «наша берегиня»!

Видавництво «Педагогічна преса» пропонує вчителям і вихователям,

педагогам-організаторам і керівникам гуртків та студій – усім причетним

до виховної роботи в школі та позашкільних закладах

оновлений народознавчий часопис «Наша Берегиня»:

екскурси у народну педагогіку та її сучасне осмислення;

розповіді про традиції виховання; практичні поради для батьків; тематичні розробки виховних

заходів; сценарії календарно-обрядових та

сучасних шкільних свят.Передплатний індекс 74058

Редакція

33


У цій статті висвітлюються певні взаємо-впливи суспільно-політичного життя та діяльності електронних ЗМІ в Радянському

Союзі. Розглядається роль суспільних організа-цій, зокрема радіоаматорів, в організації публіч-ного мовлення, що є маловивченою темою.

Зібраний матеріал допоможе в роботі як учи-телеві історії, так і вчителю фізики, керівнико-ві технічного гуртка в школі, будинку культури тощо. Опис подій, пов’язаних з розвитком радіо й телебачення, дасть учням конкретне уявлення про процеси, що відбувалися в житті тогочасно-го суспільства, про науково-технічний прогрес у галузі фізики та радіотехніки починаючи з 20-х років XX ст.

Істотний вплив радіоаматорського руху на процеси розвитку радіо й телебачення в СРСР відбувався в трьох часових відрізках: 1924–1931 рр. – початковий етап розвитку радіо в кра-їні; 1951–1963 рр. – упровадження телебачення; і третій – останні роки існування СРСР та перші роки створення незалежних держав. Цей перехід характеризувався розвитком місцевих кабельних студій телебачення, освоєнням супутникового прийому програм. Але він став і лебединою піснею радянської системи радіоаматорства. Докорінним чином змінились професійні й життєві орієнтири багатьох фахівців. Це був фактичний перехід від аматорства до комерційної діяльності.

Перші два десятиріччя минулого століття ра-діо в Російській імперії використовувалось для потреб державного управління, військової га-лузі, а також для передачі матеріалів газет і пресових агентств. Передавали азбукою Морзе («крапка-тире») спочатку по дротовому телеграфу (з 1832 р. за П. Шиллінгом; з 1854 – між містами імперії), згодом і радіотелеграфом (1899). Ця тра-диція продовжувалась після 1917 р., коли влада перейшла до рук більшовиків. Батьком ефірного радіо в Росії вважається О. Попов [19; 20; 45].

В Україні радіотелеграф існує з 1901 р. – пер-ший зв’язок між Херcоном і Голою Пристанню (перша цивільна радіопередача в Російській ім-перії), того ж року радіопередачі проводились і в Севастополі на флоті. У Києві працював з ра-діо С. Айзенштайн, що згодом встав біля витоку російської радіопромисловості (АО РОБТИТ) [14, 45–51]. Є ще кілька учених, яких можна назва-ти винахідниками радіо – це Г. Герц, Г. Марконі [46], Н. Тесла (американський патент на радіо) [12, 324–349, 369–373; 38, 277–290]. Навіть чи-

таючи статті у Вікіпедії про цих людей, можна відчути відлуння «боротьби за пріоритет вина-ходу радіо» [14; 25; 9; 10; 11]. Цікаво, що Мала радянська енциклопедія (1936) вважала Марконі «винахідником бездротового телеграфу» [22]. Ра-діопромисловість в Росії була настільки відста-лою, що передавачі О. Попова виготовлялись у Франції на фірмі «Е. Дюкрете».

У Радянській Росії перші радіопередачі прово-дились у 1919 р. з Нижньогородської радіолабора-торії (27.02.19). Звідти розпочалось експеримен-тальне голосове мовлення, що було зорієнтоване на широкий загал слухачів [9]. У 1920 р. керів-ник радянського уряду В. Ленін писав завідува-чеві лабораторії М. Бонч-Бруєвичу: «Скористав-шись нагодою, виражаю Вам глибоку подяку й співчуття з приводу великої роботи в царині ра-діовинаходів, яку Ви здійснюєте. Газета без па-перу й без «відстаней», яку Ви створюєте, буде великою справою» [21].

Цікаво, що М. Бонч-Бруєвич народився в Орлі, але освіту здобув частково в Києві (комер-ційне училище, 1906), потім – у Миколаєві (юн-керське училище, 1909). Закінчив офіцерську радіошколу.

Навіть у роки громадянської війни справі роз-будови радіомережі приділялась велика увага. С. Мізеркін зазначає: «Незважаючи на складне економічне та політичне становище, в найважчі роки становлення Радянської влади територією всієї країни будувалися радіотелефонні станції. В 1920 році їх було більш 200. Перші нерегулярні радіопередачі здійснювалися з лабораторії Ниж-нього Новгорода, а з 1920 р. – з дослідних радіо-мовних станцій Москви, Казані та ін. крупних міст» [23]. У 1920 р. у Москві була споруджена ра-діовежа за проектом В. Шухова. А у вересні 1922 р. у підмосковній Лосиноостровській показовій шко-лі 2-го ступеня вчитель фізики Євген Миколайо-вич Горячкін (пізніше – член-корреспондент АПH СРСР) організовує перший у країні радіогурток [40]. У жовтні такий самий гурток створюється у дитячій колонії «Іскра» під Москвою. Цікаво, що в 1924 р., сконструювавши власного приймача та вивчивши телеграфний код, члени гуртка цієї ко-лонії прийняли сигнали SOS з корабля, що потер-пав у Балтійскому морі, а пізніше – першу дослід-ну передачу радіостанції ім. Комінтерна з Москви [9, 8–9]. Члени гуртка виготовили самостійно 50 радіоприймачів, які передали в різні заклади пе-реважно для колективного прослуховування.

початки радіо та роль радіоаматорськоГо рУхУ в розвиткУ радіомовлення в срср ігор степУра, Інститут психології ім. Г. С. Костюка Національної академії педагогічних наук України, м. Київ

© Степура І., 2013 Передплатний індекс 74644

34



Мізеркін наводить спогади наукового спів-робітника Національного музею радіо РФ Д. Гур’янова: «Найперші експонати радянської радіопромисловості – так звані детекторні при-ймачі, яким не потрібно ані електроживлення, ані складної «підводки» радіотрансляційної лінії. Вони працюють просто від антени, яка вивішу-валась мало на деревах або на даху будинку. Але треба було мати заземлення – закопане відро чи щось на кшталт цього – і вже можна було слуха-ти перші радіостанції. Але слухати можна було не з динаміка, як зараз, а тільки через навушни-ки, довго налаштовуючись, відшукуючи «чутли-ву» точку. Тільки так можна було слухати перші радіостанції». На початку 20-х років XX ст. у Ро-сії було 20 000 приймачів – половина в Москві, та тільки 5 % з них були ламповими, тобто мали підсилення та систему налаштування [23].

«На селі народ теж прагнув слухати не тільки голову колгоспу, а й Москву. Для цього існували «батарейні» приймачі… Але батареї не були як у сучасних приймачів – то була ціла система ба-тарей. Але наукова думка на місці не стояла, і винайшли генератор: батарею, яку важко було придбати, за якою треба було їхати в райцентр. Ось у такий термогенератор достатньо було за-лити гас, запалити сірником, і через 20–30 хви-лин з’являлась електрика. До батареї підключали приймач, і він починав говорити», – розповідає Д. Гур’янов [23].

У державі з’являється «Товариство друзів ра-діо» («Общество друзей радио», надалі – ОДР), яке контролюється державою, у певному значенн – це дозволена дозована активність ентузіастів-радіоаматорів. Його першим головою був заступ-ник наркома пошт і телеграфів А. Любович. Інша назва цього наркомату (міністерства) – Нарком-поштель СРСР [32; 35].

Треба враховувати, що й сама новостворе-на радянська держава була дуже бідною і не-спроможною фінансувати радіогалузь, а отже, не могла диктувати свою волю. Уся робота ОДР ускладнювалась бідністю (як загальною, так і самих осередків), післявоєнною розрухою. Не було якісних радіодеталей (подекуди запчасти-ни виготовляли кустарно). Державні поштово-телеграфні контори мали великі труднощі із закупівлями апаратури, ремонтом. Отже, і державні службовці, і «суспільники» з ОДР переборювали подібні проблеми. Іноді вони розв’язувати їх разом.

С. Свістович зазначає: «Радянський уряд не мав необхідних організаційних можливостей і матеріальних ресурсів, а тому для реалізації ком-партійної парадигми в питаннях розвитку нау-ки і техніки на цю стезю спрямували громад-ську активність, яка б виявлялася у створенні наукових і науково-технічних громадських ор-

ганізацій. Громадські об’єднання наукового і науково-технічного спрямування згуртовували б інтелігенцію, що спрощувало б налагодження діяльності наукових і технічних працівників, а також контроль за їх діяльністю з боку компар-тійної влади» [32, 132].

1 травня 1923 р. у Татарстані (м. Казань) було проведено пробну радіотрансляцію концерту за допомогою аматорського передавача, якого скон-струювали активісти ОДР Лобов, Плясов та ін. з Казанської опери. Концерт приймали далеко за межами республіки [1].

4 червня 1923 р. вийшов декрет Раднарко-му СРСР «Про радіостанції спеціального призна-чення», одним із розробників якого був Інокентій Халепський (начальник Військово-технічного управління Червоної Армії) [37; 41]. 28 липня 1924 р. було прийнято постанову Ради народних комісарів СРСР «Про приватні прийомні радіос-танції», яка дозволяла громадянам мати свої ра-діоприймачі, а радіоаматорам конструювати їх. До того часу це не дозволялося законом. Крім того, у постанові наголошувалось на необхід-ності створення радіозаводів. При московський радіомережі Халепський створює також Бюро сприяння радіоаматорам (у клубах, на заводах, у школах, ВНЗ), вважаючи, що радіоаматорство допоможе армії та країні в цілому [41].

У Нижньому Новгороді запрацювала перша аматорська радіостанція з позивним R1FL (1925) на чолі з Федором Лобовим, Володимиром Петро-вим. А згодом, у 1926 р., радянські короткохви-льовики отримують офіційний дозвіл працювати на коротких хвилях [40].

Із серпня 1924 р. став виходити журнал «Ра-диолюбитель», пізніше «Радиофронт», що попу-ляризували «радіосправу». У першому його но-мері вживався термін «радіомовлення» щодо публічних передач радіо, запропонований раді-оаматором Г. Гінкіним (пізніше – відомий уче-ний, автор довідників з радіотехніки) [40; 42].

У журналі «Радиолюбитель», що мав кольоро-ву обкладинку, в першому ж номері містилася схема для самостійного складання детекторного приймача системи Н. Оганова. Згодом там публі-кувалися матеріали, що допомагали радіомай-страм у містах і селах поширювати зону прийому радіо, бути в авангарді технічного прогресу. Так, у м. Арську (Татарстан) у 1924 р. казанські енту-зіасти радіо, зібравши в міському саду ім. Сверд-лова мешканців, розповіли їм про радіо і пообі-цяли, що незабаром і вони зможуть приймати на аматорські приймачі (усього за 10 руб.!) концер-ти та лекції. У результаті з 1950 р. лави радіоа-маторів поповнились 190 особами [9, 11].

Незважаючи на часткову міжнародну ізоляцію СРСР, подібні тенденції спостерігались і в дер-жавах Східної Європи після Першої світової ві-

35




йни. Інтелігенція там розглядала будь-які куль-турні форми (літературу, театр, кінематограф) як знаряддя для розвитку національної свідомості. І однією з нових форм просвіти та виховання стає радіо. Це підтверджує і Л. Горизонтов: «Важливим засобом політичного та духовного об’єднання на-ції виступало радіомовлення, а починаючи з 60-х років – телебачення. Актуальність швидкого роз-витку цих каналів інформації зумовлювалась на-самперед значимістю радіо й телебачення (ТБ) як загальнодоступних, масових комунікацій, що до-помагають щоденно орієнтуватися в соціально-му середовищі» [5, 496]. До роботи в мережі радіо залучалися вчені, діячі культури, а коли почала розбудовуватись телемережа (вже після Другої світової війни), то для роботи в ній були задіяні активісти й «суспільники», що зналися на радіо й ТБ (Чехословаччина, Польща).

У багатших країнах Європи використання аматорів для потреб радіо було не дуже поміт-ним. Там більш специфічною була схема: від приватного радіо (може, з участю держави) до державного. Одержавлення радіо відбулося у Ве-ликій Британії, Франції, Італії. Так, публічне мов-лення в Британії почалось у 1922 р. як приватне (засноване з участю Г. Марконі), але в 1927 р. усі акції викуповує держава – з’явилась Британська радіомовна корпорація BBC (Бі-бі-сі). Натомість у США радіо та загалом і ТБ було в приватних руках.

У 20-х роках XX ст. по всьому світу розвива-ється радіоіндустрія. З’являються перші публіч-ні (широкомовні) радіостанції, населення на-магається оволодіти новим технічним дивом, приблизно як сьогодні – цифровими гаджетами. Прийом радіопрограм був досить складним – по-требував високих антен, та й приймач був склад-ним і «вередливим» у роботі. Більшість приймачів були надпростими детекторними пристроями; випускались і радіоконструктори («зроби прий-мача сам»).

У Німеччині працівник поштової служби, бать-ко німецького радіо Ханс Брєдов, підготував ра-зом з колегами зі станції Райхспошти святкову програму, присвячену святу Різдва (20.12.1920). Поштові службовці на принесених до студії му-зичних інструментах грали, співали, а хто не вмів – декламував, бажали щасливого Різдва. Пошта-рі намагались якнайшвидше поширити нову по-слугу, бо планувалось між тим брати за це гроші, але уряд Німеччини з 1922 р. заборонив приват-ний прийом. Та з 1923 р. заборону знімають, ре-єструють перші публічні радіостанції. Поштова служба разом з підприємцями створила мережу передавачів таким чином, що в країні практич-но не залишилось «мертвих зон» прийому. У пер-ші роки поширення радіо радіослухачі будують щогли та антени для прийому більшої кількості

станцій. Пошта перевіряла правильність монта-жу, приймала залік з фізики та радіотехніки (!) і тільки після цього виписувалась ліцензія на при-йом радіостанцій. Незаконний прийом карався штрафом і навіть ув’язненням.

Ось цікава думка: «…В Європі з’являються перші детекторні приймачі. Населення охоплює мода слухання … Люди середнього достатку мо-гли придбати лише детекторні приймачі, що пра-цювали з антеною заввишки 25 м та непевним прийомом. Заможні купували лампові з дороги-ми батарейками. Живлення з розетки не існува-ло, бо ще не був відкритим перетворювач змінно-го струму на постійний (випрямляч)» [47].

Професіоналів нової справи не було, перші працівники радіо були аматорами. З 1925 р. німецьке радіо (Radio-Stunde AG) переходить під контроль уряду, а тому радіоаматори слу-хають американське радіо на коротких хвилях. Система місцевих станцій (NORAG, S WRAG, MIRAG, ORAG, WEFAG), що була сформова-на як приватна, перейшла до складу RRG. На-прикінці існування Веймарської республіки на центральних і регіональних студіях посилю-ється державницько-консервативнний вплив. Роль аматорів і різних нестандартних поглядів на ефір знецінюється. Після приходу тоталітар-ного режиму Гітлера радіо переходить під то-тальний контроль держави і стає інструментом нацистської пропаганди та експансіоністських планів.

У сусідній Австрії поява радіо викликала су-спільний ажіотаж. Там випускали конструктори радіоприймачів, частина радіокомпаній почала виготовляти деталі (радіо- та електроматеріали) для вільного продажу, розраховані на аматорів-збирачів. Перші приймачі на території Австрії були німецькими, це детекторні приймачі – їх слухали через навушники, оскільки не було під-силювача. До цих приймачів купували підсилю-вальні труби – рупори. У містах і селах з’явились чудернацькі антени, що виготовлялись аматора-ми. Одним з перших радіоаматорів Австрії був священнослужитель Хартманн Кірхбіхлер, який змонтував простий приймач. На межі 1925–1926 рр. починається бум лампових приймачів, які можна було налаштовувати на різні станції – ефір був досить багатим. Але якісний приймач був рідкісним, бо дорого коштував.

Після посилення правого політичного впливу та аншлюсу з Австрією із ідеологічних причин знову розповсюджуються приймачі з фіксова-ним налаштуванням на станції; а під час війни за слухання іноземних станцій як у Німеччині, так і в Австрії можна було опинитися в концта-борі, а то й розпрощатися з життям. Роль раді-оаматорів як громадського руху невпинно зни-жується. Тепер ліцензування приймачів (за що

36



сплачували кошти) уже не передбачало заліків з фізики.

Та повернемося до Росії. Тут у 1924 р. ство-рюється акціонерне товариство «Радио для всех» (згодом «Радиопередача»), кількість зареєстро-ваних приймачів сягнула за 20 000. З грудня 1924 р. деякі газети друкують програму АТ «Ра-дио для всех». Це товариство формує програму передач новоствореної радіостанції в москов-ських Сокольніках. АТ «Радиопередача» (Акцио-нерное общество для широкого вещания по ра-дио) мало особливу, порівняно з пресою чи кіно, організаційно-творчу основу. Воно мало на меті організувати широке радіомовлення в країні, об’єднати всю радіосправу: будівництво та ор-ганізацію радіостанцій, видавничу, рекламну та комерційну діяльність. Робота радіогалузі пла-нувалась як самоокупна. До співпраці заклика-ли широкі верстви населення, радіоаматорів. Засновники – Наркомпоштель, Російське теле-графне агентство (РОСТА), Електротехнічний трест заводів слабкого струму. «Радиопередача» користувалася підтримкою держави не тільки ідейною, а й фінансовою [28; 43].

Це доволі цікаве об’єднання, яке здійсню-вало радіомовлення й готувало свої переда-чі в умовах відносної ідейної свободи. У період 1925–1928 рр. по країні діяли ефірні редакції «громадсько-акціонерного керівництва». Тобто радіо не було суто державним. Редакція «Радио-передачи» давала в ефір рекламу і не дуже реагу-вала на вказівки партійних органів, за що не раз отримувало догани й попередження. Підґрунтя культурно-освітніх та художньо-музичних пе-редач редакції «Радиопередачи» становили діячі культури та митці. Але в1925 р. НКВС фабри-кує «справу Радіо комітету» в Москві, внаслідок якої весь керівний склад радянського радіо було знято з роботи, пізніше – репресовано, на міс-цях почалися кадрові перестановки та ідеологіч-ні чистки-звільнення. На радіо з 10 січня 1927 р. встановлюють цензуру, до мікрофонів забороне-но допускати людей без особливого дозволу. У 1928 р. «Радиопередачу» було ліквідовано. ОДР проіснувало трохи довше [42; 43].

Радіо в СРСР на початковому етапі свого розвитку мало велике значення. Тільки-но за-кінчилась громадянська війна, країна лежить частково в руїнах; деякі райони є важкодоступ-ними, розташовані далеко від культурних цен-трів. Керівництво держави розуміло, що радіо має відіграти об’єднуючу роль різнорідного за культурним, економічним та етнічним скла-дом населення радянської держави. Біля раді-оприймача всі громадяни мали бути членами єдиного суспільства. А найголовніше – радіо мало стати одним з інструментів формуван-ня людини нового типу, відданій ідеалам пар-

тії пролетарського інтернаціоналізму, нетерпи-мої до класових ворогів.

Крім того, радіо було і джерелом культури, правильної мови, культури мовлення, що мало неабияке значення для країни, яка боролася з неписьменністю [43]. Просвітництво через ра-діо було популярним. Люди тяглися до радіо як до джерела культури, як до чогось незвичного й малодоступного в звичайному житті. Основу ра-діомовлення СРСР початкового етапу становили музичні програми. Малописьменні слухачі радіо дуже поважали оперу, класичну музику. Пере-важна їх більшість ніколи не була в концертних залах, оперних театрах. Через радіо селяни-заробітчани, які вирушали до міста, намагали-ся прилучитися до міської культури [35].

У РРФСР та СРСР радіо було дротове. На пер-шому етапі відіграла свою роль дешевизна кін-цевого обладнання для слухача в злиденних то-дішніх умовах, особливо на селі. Прибічниками такого радіо стають ентузіасти Алексєєвський і Шатаєв. Вони опубліковують в журналі «Радіо-аматор» свої схеми, мотивуючи доцільність роз-будови радіовузлів і дротового радіо в СРСР, оскільки на ефірне обладнання не вистачає гро-шей. Вони прямо писали, що особисто їм, як і іншим слухачам, не вистачає грошей на при-ймача. І тільки згодом сформується замкнута система мовлення в країні, яку частина грома-дян вважатиме оплотом однодумності в державі та дозованого доступу до інформації [42]. Треба зауважити, що й надалі кількість ефірних радіо-приймачів зростатиме незначними темпами – саме через бідність радянського суспільства, а не через заборону з боку влади [42].

У Москві спілка «Ради радторгдержслужбовців» («Союз совторгосслужащих») проводила роботу з підготовки радіокадрів. При ній був організо-ваний центральний радіоклуб, який навчав ін-структорів і керівників гуртків, проводив для них семінари. Діяла радіотехнічна консультація. Об-слуговувались мітинги й екскурсії радіо- та гуч-номовним обладнанням [42].

Московські активісти радіо встановлювали гучномовці в містах Московської області: Дми-трові, Коломні, Павловському Посаді, Орєхово-Зуєві, Клину (1925) та ін. Аналогічні роботи про-водилися і в інших містах.

Програми Київської радіостанції приймали не тільки в Україні, а й у Росії. Активіст-радіо-винахідник Шатаєв, який розробив і створив ра-діовузол поблизу Вороніжа, використовував про-грами радіо з Києва [42].

Навесні 1924 р. у далекосхідному місті Вла-дивостоці на базі низки радіоаматорських гуртків (з дорослих членів) було створено гу-бернське добровільне товариство «Пролетра-дио», яке зібрало кошти на спорудження міс-

37




цевої радіостанції. Вітчизняної апаратури не вистачало, та й була вона, відверто кажучи, не найкращої якості, тому Москва санкціонує ку-півлю апаратури фірми «Марконі». Побудували станцію наприкінці 1925 р. Монтаж, встанов-лення апаратури та підготовку станції до екс-плуатації здійснили радіо аматори, допомогу бу-дівельникам надали військові моряки. 1 січня 1926 р. о 18.00 в ефір вийшла Владивостоць-ка радіомовна станція, перша на радянському Далекому Сході, сьома зареєстрована в Росії та перша побудована зусиллями громади й ентузі-астів (РВ17, 456 м). Станцію було чутно в При-морському краї, Читі, Іркутську та в Японії і в частині Китаю. Уже з лютого 1926 р. розпоча-лися ретрансляції московських передач. У роботі станції велику роль і надалі відгравали «суспіль-ники». У жовтні 1927 р. радіостанція Владивос-тока входить в організоване в Москві товариство «Радиопередача» [8; 27].

Не «пасли задніх» і осередки ОДР Сибіру. У Красноярську ОДР оформилось у 1924 р. з трьох окремих гуртків (Ковязін А., Середкін В., Фор-мін М., Шестаков В., Доронін Б., Сафонов Я. та ін.). Один гурток був при артилерійський школі, другий створили Віталій Вяткін та Аркадій Ко-вязін у клубі імені К. Лібкнехта. Там збиралася робітнича молодь, багато шляховиків і залізнич-ників. Вони самі побудували радіовузол і стали радіофікувати помешкання працівників вагоно-будівного заводу, тобто обладнували радіоточки дротового радіо. 7 листопада 1927 р. на рокови-ни революції 1917 року красноярський осередок ОДР вийшов у ефір по саморобному передавачу потужністю усього 10 Вт. Почалися тестові радіо-передачі, що були не мовленням, а скоріше тех-нічними експериментами.

Програма першої передачі складалася з ви-ступу Єгера «Десять років жовтня», концерту акторів музичного технікуму (керівник Абаян-цев) та вокального квартету в складі Виногра-дова, Кірсанова, Муратова та Смолехо. Подібни-ми були перші концерти і на інших станціях та радіовузлах [29].

Ефір забезпечувався з допомогою техніч-них спеціалістів [15]: членів ОДР і працівників Окружної контори зв’язку (Воробйов А., Доро-нін Б., Лук’янов, Анісимов, Коновалов Н. та ін.). Станція ретранслювала передачі потужних цен-трів мовлення, у тому числі Москви, кілька ра-зів на тиждень читали місцеві новини, до мікро-фона виходили красноярські артисти. У 1929 р. красноярський осередок ОДР посилає делегата до Москви в Наркомпоштель з проханням ви-ділити Красноярську промисловий радіову-зол. До столиці їде В. Вяткін. Там він добива-ється зустрічі з Н. Крупською, яка й допомагає йому одержати підсилювач дротового мовлен-

ня на 300 репродукторів. Його встановлюють убудинку Біржі праці, і станції на знак подяки присвоюють ім’я Крупської. Редактором місце-вого мовлення стає Леонід Гриневич. У 1930 р. було змонтовано потужніший підсилювач і під радіостудію використали кафедральний собор. Культові споруди в атеїстичному СРСР часто відбирають для потреб держави (складів, ка-зарм, овочебаз) без усякої поваги до намолених місць. Державний Красноярський радіоцентр було створено 20 березня 1931 р. [15].

У 1925 р. центральний підрозділ ОДР здій-снив автопробіг з радіопересувною установкою областями України (Чернігівська, Полтавська, Київська), пропагуючи радіомовлення. Було про-ведено 100 зборів з демонструванням передач і концертів (40) по радіо. На конференції для 600 педагогів проводився семінар з питань викорис-тання радіо для школярів [42].

У 1925 р. з’явився осередок ОДР і в Новоніко-лаєвську (тепер Новосибірську). Його представ-ники вийшли з пропозицією до Москви створити радіо станції в Новоніколаєвську та на його око-лицях. Влітку 1925 р. голова Сибревкому М. Ла-шевич, його заступник Р. Ейхе, представник Сибторга в Москві Певзнер та голова правління АТ «Радиопередача» в Москві провели перемови-ни. А невдовзі в Новоніколаєвску було встанов-лено (1926) потужний радіопередавач (радіусом 300 км) та якісний приймач промислового рів-ня (прийом сигналів до 1500 км). За ініціативою місцевого осередку ОДР розвивається дротове мовлення. У 1927 р. запрацював радіовузол, по-вністю побудований аматорами (потужністю 50 Вт). Одночасно з радіофікацією житлових примі-щень, виносять на вулицю і гучномовці. Ця мо-дель масового слухання збережеться в СРСР на-довго – майже до 70-х років XX ст. У 1928 р. у приміщенні поштамту було обладнано типовий радіовузол (на 400 Вт) [26].

У червні 1926 р. в Єкатеринбурзі (Свердлов-ську) почала діяти широкомовна станція Урал-профради, тобто профспілкова станція. Держав-на станція запрацювала в 1929 р. [31].

У 1924 р. на Кубані (Краснодар) ОДР створює радіовузол дротового радіо, а в 1926 р. Трест заво-дів слабкого струму та завод ім. Сєдіна споруджу-ють для місцевого відділення АТ «Радіопередача» радіостанцію, яка діяла до 50-х років і яку потім перевели в державну власність. Власні радіовузли створювали і в інших населених пунктах Кубані.

Популяризація радіо відбувалась і на селі. Так, у селі Беляєвському (Прилуцького р-ну АО Комі) в 1926 р. зі служби в Червоній Армії повернувся М. Чирков, нагороджений у свій час радіоприй-мачем. Він організував колективне прослухову-вання програм радіостанції «Комінтерн» у своєму селі, а потім і в с. Об’ячево [44].

38



Серед малоосвічених селян іноді трапля-лись курйози, пов’язані з радіо. У дослідженні М. Цирульникова йдеться про один такий ви-падок у Нижньогородській губернії: «Старожи-ли села Воздвиженського Нижньогородської губернії пам’ятають, як у 1925 р. у місцевій хаті-читальні з’явився перший детекторний приймач. Змонтували його місцеві ентузіасти-радіоаматори. Усім загалом підняли високу ан-тену, збивши два стовпи. Вона піднялась над селом і здавалась гігантською, бо була вища за пожежну вежу. Коли загомонів голос москов-ської радіостанції «Комінтерн» у переповненій читальні зчинились суперечки. Багато хто не вірив, що це говорить Москва.

– Гайда, перевіримо горище! Може, там стоїть грамофон і сюди чутно!

Інші недовірливо знімали навушники, сумні-ваючись, чи не є це радіо різновидом телефону. Злазили на горище – грамофона не знайшли, ні-яких проводів від антени також не було. І вирі-шили зібрати громадою гроші, щоб відправити до Москви односельця на станцію «Комінтерну», щоб він виступив там, а почули б його тут. Наді-слали на радіо листа і отримали відповідь: поси-лайте делегата. Селянин поїхав до Москви. Там йому надали три хвилини для виступу. Підійшов-ши до мікрофона, він сказав:

– Громадяни села Воздвиженського Нижньо-городської губернії! Я справді говорю з Москви… Слухайте мене і вірте в радіопередачі!» [39].

У 1926 р. Рада народних комісарів Татарської АРСР прийняла рішення про організацію дер-жавного місцевого мовлення. У змонтуванні пе-редавача брали участь як московські спеціалісти

(Алексєєв, Житковський), так і місцеві аматори (зокрема згаданий уже Плясов) [1; 17; 30].

В Алтайському краї (м. Барнаул) організували осередок ОДР у 1927 р. У клубі комуни встано-вили саморобний радіовузол на 5 Вт (30 радіо-точок), створили власний радіокомітет: завіду-вач вузла І. Боровик, диктор – Римма Скворцова [2; 16].

Зі статті В. Шишелова ми дізнаємося про розвиток радіо та радіоаматорства в Республі-ці Комі. У грудні 1926 р. в Усть-Сисольську (Сиктивкар) делегати Всесоюзного з’їзду ОДР створили осередок Комі (Зирянської) автоном-ної області. Уся робота ОДР ускладнювала-ся бідністю, відсутністю матеріальної та ор-ганізаційної бази. Державна Усть-Сисольська поштово-телеграфна контора також була бід-ною й відчувала труднощі в придбанні апа-ратури. У 1925 р. для популяризації радіо в Усть-Сисольську радіоаматори Д. Ветошкін, П. Жеребцов, Н. Манаков, М. Петров, В. Ба-юкін, Д. Дубровський, В. Мурасов, Н. Шиба-нов, влаштували колективне прослуховування радіо в приміщенні школи № 2 – детекторний приймач з навушником приладнали до рупора для підсилення звуку. А через деякий час вони створили місцевий радіовузол (1929 р., 75 ра-діоточок). Радіоприймачів було мало – в Усть-Сисольську чотири та по області близько деся-ти (1927). Аматор Холопов Н. (1927) виготовив та почав мовлення з першої короткохвильової індивідуальної саморобної радіостанції з однією електронною лампою. Того ж року запрацювала й широкомовна станція ОДР (2 кВт) [44].

(Далі буде)

паМ’ятка для авторів журналуАвтор надсилає д1. о редакції рукопис статті українською мовою обсягом до 12 сто-рінок формату А4 в електронному вигляді ([email protected]).

Текст рукопису потрібно набрати на комп’ютері (у програмі 2. Word, півтора інтер-вала між рядками, розмір шрифту 14).

Ілюстрації подавати окремими файлами у форматі 3. JPEG.

Бібліографія до статті має бути складена з додержанням стандартів, прийнятих 4. Книжковою палатою України.

До рукопису додати дані про автора (прізвище та ім’я, місце роботи, посада, вче-5. ний ступінь, звання, адреса, телефон).

Статті, які передбачається використати під час подання до захисту дисертаційних 6. робіт, надсилати з рецензією. Необхідно зазначити УДК, написати трьома мовами (українською, російською, англійською) ім’я і прізвище автора, назву статті, ано-тацію та ключові слова.

Просимо не надсилати одні й ті самі матеріали водночас до нашого журналу та 7. інших видань.

Редакція

39


Зразками меценатів і благодійників на рубежі ХІХ–ХХ ст. в Україні були династії підприємців Терещенків, Ханенків, Тарновських, цукрозавод-чиків батька та сина Харитоненків. За кілька де-сятиліть родина Харитоненків зробила значний внесок у розвиток систем охорони здоров’я, осві-ти, образотворчого й музичного мистецтва.

Майбутній «цукровий король» Іван Харитонен-ко народився 1821 р. у слободі Нижня Сироватка Сумського повіту Харківської губернії в родині се-лян. Завдяки наполегливості, працьовитості, під-приємливості за два десятиліття він став одним з найбагатших людей Росії, зосередивши в своїх ру-ках рухомого і нерухомого майна на 40 млн крб. У період розквіту виробничо-комерційна компанія «І. Г. Харитоненко із сином» налічувала 10 цукро-вих заводів, рафінадний завод, володіла 70 тис. десятин прекрасних чорноземів [2].

В основі успіхів було постійне ведення вироб-ництва на основі використання найсучасніших технологій: застосовувались вперше в Європі плівкові апарати Кестнера, водотрубні парові котли, підвісні канатні дороги, безперервно дію-чі дефекатори і сатуратори.

Друга складова успіху – розумне поєднання максимально можливої ощадливості (у головній конторі такої гігантської компанії було 12 праців-ників, включаючи прибиральницю і двірника-садівника) з чесністю управителів і директорів заводів, що ґрунтувалась на їхніх високих зарп-латах (до шести тисяч карбованців за рік і зна-чний процент з чистого прибутку, що інколи пе-ревищував суму зарплати).

Задоволені були своїм матеріальним стано-вищем і більшість найманих робітників, що працювали на численних цукроварнях та по-лях Харитоненків.

Солодка продукція слобожанського цукроза-водчика вже наприкінці ХІХ ст. набула світово-го визнання. Про це свідчать численні нагороди на всеросійських і міжнародних виставках, зо-крема медаль першого класу на Всесвітній ви-ставці у Філадельфії 1876 р., золота медаль на Всесвітній виставці в Парижі 1878 р. та в Ант-верпені 1885 р. [10].

На території нинішньої Харківської облас-ті Харитоненки закупили землю та спорудили цукрові заводи в Пархомовці та Мурафі Крас-нокутського району. Тут же, на піщаних бере-гах річки Мерчик, Іван Герасимович збудував маєток з прекрасним парком, манежем, оран-жереєю і назвав його Наталівкою на честь мо-лодшої внучки.

Проте високої шани й авторитету в суспільстві династія Харитоненків зажила не тільки за міль-йонні прибутки і поріднення з відомими аристо-кратичними родинами Росії. І на межі минулого століття її поважали, і в третьому тисячолітті ми їх шануємо і звертаємося до їхнього досвіду на-самперед через те, що своєю меценатською ді-яльністю вони сприяли розвитку освіти, науки і мистецтва.

Численні архівні джерела, спогади сучасників свідчать, що батько і син Харитоненки витрача-ли мільйони карбованців із своїх прибутків для заснування і будівництва шкіл, гуртожитків, лі-карень, благодійних установ, для впорядкування міст та інших населених пунктів, на матеріаль-ну підтримку церкви, художників, архітекторів, музикантів.

У м. Сумах на кошти підприємців було по-будовано: реальне училище, кадетський кор-пус (500 тис. крб), дитячий притулок (вартістю 90 тис. і 150 тис. крб на його утримання), Тро-їцький собор, дитячу лікарню Святої Зінаїди на 20 ліжок, оснащену необхідним медичним об-ладнанням (30 тис. крб), школу для дівчаток із багатодітних сімей і сиріт, засновано стипендію для учнів реального училища, прокладено бру-ківку в центральній частині міста та споруджено перший бетонний міст через річку Сумку. Окрім того, було виділено 100 тис. крб на будівництво студентського гуртожитку Харківського універ-ситету, 170 тис. крб – на будівництво церкви у с. Нижня Сироватка [7].

За проектом архітектора Щусєва в 1913 р. збу-довано церкву в Наталівці – одну з найбільш уні-кальних споруд Харківщини [1].

харитоненки: підприЄмці і меценатиіван деревянко, вчитель-методист, вчитель історії та правознавства Ульянівської ЗОш Богодухівської районної ради, Харківська область

Павло Харитоненко

© Деревянко І., 2013 Передплатний індекс 74644

40



У своєму заповіті І. Харитоненко передав усім церквам і монастирям м. Сум по тисячі карбо-ванців та виділив для будівництва богадільні в с. Н. Сироватка 20 тис. крб.

Син Івана Герасимовича, підтримуючи роз-виток художнього мистецтва, зібрав унікальну колекцію творів російських і західних художни-ків, яка зберігалася в Москві, у Пархомівському і Наталівському маєтках (майже 600 картин). На жаль, у роки революції більшість з них була роз-порошена по різних музеях, частина – безслідно зникла. Єдина картина з колекції, що збереглася в Пархомівському історико-художньому музеї, – пейзаж С. Васильківського «Вечоріє» [10].

Безумовно, це тільки частина добрих справ Ха-ритоненків у царині меценатства, що може стати гідним прикладом для наслідування представни-ками сучасної бізнес-еліти. Наша культура, осві-та вкрай потребують безкорисливої благодійної допомоги.

Певний внесок у розвиток цього процесу повин-на зробити і держава. Меценатів, благодійників потрібно якомога більше і матеріально, і мораль-но заохочувати. За досвідом можна звернутися до тих же часів, за яких жили Харитоненки.

За подвижницьку діяльність промисловець і меценат, виходець із простої селянської родини П. Харитоненко був удостоєний дворянського

титулу, герба, увінчаного словами «Працею воз-величуюсь». Він здобув чин дійсного статсько-го радника, був нагороджений орденами Свято-го Володимира ІІІ ступеня і Святого Станіслава І ступеня, достойниками яких могли стати лише вихідці із стародавніх аристократичних родин. Павло Іванович був обраний також почесним членом Петербурзької академії мистецтв, три-валий час очолював московське відділення Ро-сійського музичного товариства.

Селянський син Іван Герасимович Харитонен-ко удостоївся честі бути увічненим у бронзі на Покровській площі в Сумах. Пам’ятник за про-ектом архітектора О. Опєкушина та скульптора А. Круазі було відкрито 1 жовтня 1899 р. у при-сутності архієпископа Харківського та Охтир-ського Амвросія, Харківського міського голови Голенищева-Кутузова, попечителя Харківського навчального округу фон Анрепа, ректора Харків-ського університету Лагермарка разом з депута-цією студентів [9].

І хоча за роки комуністичної влади пам’ятник було знищено, справедливість все-таки віднов-лена. Виготовлена скульптором А. Івченком точ-на копія фігури І. Харитоненка в червні 1996 р. знову зайняла своє законне місце на п’єдесталі в центрі Сум. [8].


1. Державний архів Сумської області /ДАСО/. – Ф. 354, оп. 1, спр. 19, арк. 19.

2. ДАСО, Ф. 235. – оп. 1, спр. 121, арк. 25.3. ДАСО, Ф. 235, оп. 1, спр. 76, арк. 14.4. Багалей Д. История г. Харькова за 250 лет его

существования. С 1655 по 1905 гг. / Д. И. Багалей, Д. П. Миллер. – Харьков, 1912.

5. Гнедич Л. Обзор фабрично-заводской про-мышленности / Л. Гнедич, С. Аксенов. – Харьков : Гу-бернии, 1899. – Вып. 1.

6. Даниленко Л. Промислова династія Харитонен-ків на початку ХХ ст. / Л. А. Даниленко // Матеріали ІІ Сумської обл. наук. історико-краєзнавчої конферен-ції. – Суми, 1994. – С. 91–93.

7. Заповіт Харитоненка // Наша демократична Сумщина. – 1997. – 14 берез.

8. Кисіль М. Харитоненки / М. Кисіль // Промінь Краснокутська. – 1990. – 13 жовт., 1, 3, 22 лист.

9. Максютенко В. Працею возвеличуюсь / В. Мак-сютенко // Голос України. – 1996. – 25 черв.

10. Петров Г. Поряд із Третьяковим / Г. В. Пет-ров // Панорама Сумщини. – 1991. – 6 черв.

Пам’ятник Харитоненку-старшому

це цікавоГетьман Петро Дорошенко останні 20 років свого довгого й бурхливого життя

прожив у почесному засланні в Росії. Був Вятським воєводою. Отримав від ро-сійського царя в маленькому містечку Яропольче (Волоколамський повіт, побли-зу Москви) помістя – 1000 дворів і пенсію в 1000 карбованців. Там він і помер 9 листопада 1698 року, там і похований.

Був тричі одружений, мав двох дочок і трьох синів. Цікаво, що його правнуч-ка по лінії останнього шлюбу з Агафією Єропкиною Наталія Гончарова була дру-жиною Олександра Пушкіна.

41

постать в історії постать в історії

© Гриценко А., 2013 Передплатний індекс 74644

У серпні 2012 р. виповнилося 220 років від дня народження відомого декабриста та істо-рика Олександра Брігена.

дитинство та військова кар’єраПисьменник та історик Олександр Федоро-

вич (Фрідріхович) фон дер Бріген народився 16 серпня 1792 р. у Петербурзі. Його батько – прем’єр-майор Фрідріх-Ернест фон дер Бріген (1752–1797) належав до тих небагатьох при-балтійських німців, які походили зі шляхетно-го ліфляндського роду, мати – Марія Олексіїв-на Микешина.

Маленький Олександр був хрещеником ро-сійського поета Гаврила Державіна. Про свою освіту Бріген писав: «Воспитывался я час-тью в училище, учрежденном при лютеран-ской церкви св. Петра в Санкт-Петербурге, частью в пансионе г. Мейера в том же горо-де. Я наиболее старался усовершенствовать-ся в изучении истории и в языках новейших и в латинском. Любя науки и будучи гвардии капитаном, я слушал со многими товарища-ми особенные лекции у профессора Германа в политической истории трёх последних ве-ков по курсу Германа и Ансильона и в поли-тической экономии по системе Адама Сми-та. Свободный образ мыслей заимствовал я от чтения книг, в особенности летописей Та-цита, которого я, изучивши латинский язык, с большой жадностью несколько раз читал в оригинале, также и от чтения английских пи-сателей, в особенности философа Жана Лок-ка (Джон Локк), и от общества, и внушений разных знакомых и прия телей».

Освіту майбутній декабрист здобув у Петро-павлівському військовому училищі та приват-ному пансіоні (обидва – у м. С.-Петербурзі). У званні прапорщика 26 (14) грудня 1808 р. він почав служити в лейб-гвардійському Із-майлівському полку. У 1811 р. став офіце-ром полку, де його й застала Вітчизняна вій-на 1812 року.

20-річний військовий брав участь у Боро-дінській битві. За виявлену мужність у цій битві його, контуженого, було нагороджено в 1812 р. золотою шпагою з написом «За хоро-брість». У битві під Кульмом (1813) Олександр був поранений і за хоробрість нагороджений орденом Святого Володимира 4-го ступеня зі стрічкою і прусським «Залізним (Кульмським) хрестом».

Учасник Вітчизняної війни О. Ф. Бріген по-вернувся до Санкт-Петербурга в липні 1814 р. Через два роки він – штабс-капітан, командир роти (1816), пізніше стає капітаном (1819), а потім – і полковником (1820).

Це була доба духовних пошуків. Бріген – учасник містичного гуртка пані Тангарової, входив також до складу масонської ложі «Пе-тра к истине». Серед його друзів у Петербурзі були майбутні декабристи Матвій Муравйов-Апостол, Олександр Міклашевський, письмен-ники Костянтин Рилєєв, Микола і Михайло Бестужеви, Олександр Грибоєдов, Федір і Сер-гій Глінки, Вільгельм Кюхельбекер, Василь Туманський, художник Федір Толстой. І тому була закономірною поява в 1818 р. молодого філософа в декабристському товаристві «Союз благоденства». Олександр Федорович з 1819 р. входив до складу керівного органу Корінної управи, у 1821 р. – до Північного товариства.

У записці про «Союз благоденства», що була подана Олександру, І. Бенкендорф назвав Брі-гена третім серед тих осіб, хто впливав на ді-яльність цього товариства. Як відомо, «Союз благоденства» невдовзі саморозпустився.

перша сім’я декабристаУ 1820 р. полковник Олександр Бріген одру-

жується із Софією Міклашевською (1803–?). Першою у 1821 р. у них народилася донь-ка Марія, через рік – син Михайло. З «ласки» імператора Миколи І він виховувався в Пер-шому кадетському корпусі. У 1842 р. був уже

письменник та історик олександр Фон дер БріГен

андрій Гриценко, заступник директора Слоутського НВК Глухівської районної ради, Сумська область

О. Ф. фон дер Бріген

42




офіцером кінної артилерії, де дослужився до капітана. У 60-х роках ХІХ ст. повернувся на Глухівщину.

У 1824 р. у сім’ї Брігенів народилась дру-га донька Анастасія, а через два роки, коли батько був заарештований, – ще одна донь-ка Любов.

Батько Софії Михайло Павлович Міклашев-ський (1756–1847) – російський військовий, ві-домий політичний діяч, сенатор, якого україн-ський історик О. Оглоблін вважав можливим автором «Історії Русів». У 1789–1792 рр. М. Мі-клашевський – полковник Стародубського ка-рабінерного полку. У 1797 р. – губернатор Во-линської губернії, ще через рік – Чернігівської, а через два (у 1801 р.) – Катеринославської. У 1818 р. він виходить у відставку і оселяється в маєтку в с. Понурівці, де досліджує історію, засновує суконну фабрику [1].

У Михайла Міклашевського та Анастасії Яківни Бакуринської було двоє дітей – син Олександр і донька Софія. Декабрист Олек-сандр (1798/9–1831) був другом О. Брігена. Під-полковником 22 єгерського полку брав участь у російсько-перській і російсько-турецькій вій-нах 1827–1829 рр.

Дослідники подають різні відомості щодо того, де саме в 1820–1826 рр. проживав Олек-сандр Бріген. Дехто називає село Волокитине [2]. Дослідник О. Ільїн вважає, що О. Бріген жив у с. Панурівцях Стародубського повіту Чернігівської губернії (нині село Брянської обл. Російської Федерації), де вивчав україн-ську історію і збирався опублікувати «Історію Русів». Ми більше схиляємость до думки істо-рика В. Задка. Він вважав, що батько дружи-ни О. Брігена – Михайло Міклашевський – по-дарував молодому подружжю велике помістя у с. Слоут. Про це свідчить лист, написаний декабристу донькою із Слоута Глухівського повіту [3], куди переїхали Олександр і Софія Брігени.

знайомство декабриста з «історією русів»Слоутський поміщик товаришував також з

відомим громадським діячем та істориком із Сварково Олександром Михайловичем Марко-вичем (1790–1865), який займав посади пові-тового судді (1820–1821) та предводителя дво-рянства (1826–1827, 1832–1838) в Глухові.

Олександр Маркович показував сусідові рукопис, знайдений у паперах свого діда – генерального підскарбника Якова Андрійо-вича Марковича (1696–1770), автора відо-мого 10-томного «Щоденника» [4].

Олександр Бріген зробив два списки руко-пису, а можливо, й більше, для себе і для сво-го друга Кіндрата Рилєєва: «Я буду прикладати

старання дослати Вам, наскільки можна, ма-теріал із малоросійської історії, маю на увазі дістати таку історію, писану сучасником Ко-ниського Худорбою, вона невідома, бо тільки один екземпляр її існує в домі, в якому жив Ху-дорба. Ця історія цінується тут нарівні з істо-рією Кониського. Ставлять їй тільки за хибу, що вона дуже вільно і супроти уряду нашого написана. Діставши її, я велю зробити з неї два списки, один для Вас, а другий для себе» [5].

Виявляється, що вже в першій чверті ХІХ ст. у с. Слоуті читали та обговорювали відому нині історичну працю «Історію Русів», що була опу-блікована пізніше.

21 жовтня 1825 р. Олександр Бріген у лис-ті до Костянтина Рилєєва пише про свій на-мір опублікувати «Історію Русів». Біограф Рилє-єва, письменник К. Афанасьєв, стверджував, що «Історію Русів» надіслав Рилєєву саме Брі-ген [6]. Проте повстання декабристів, загибель К. Рилєєва та арешт О. Брігена не дали мож-ливості реалізувати цей намір.

У Слоуті О. Ф. Бріген пише свій перший лі-тературний твір «Анекдот». У ньому він роз-повідає про героїчний вчинок гренадера Чер-касова, який відзначився хоробрістю у війні 1812 року.

Не стояв осторонь Олександр Федорович і суспільних процесів того часу – не поривав зв’язків із декабристами найбільш револю-ційного «Південного товариства» Павла Песте-ля, у складі якого перебував. У своїй програмі воно ставило завдання створити республікан-ську федерацію слов’ян після повалення ца-ризму [7].

Н. В. Гербель

43



Влітку 1825 р. декабрист за дорученням К. Рилєєва виїхав до Києва для встановлен-ня зв’язків між Північним і Південним това-риствами.

арешт і засланняПісля перебування в Києві О. Бріген по-

вернувся до Понурівки. У січні 1826 р. він мав намір виїхати за кордон. Залишивши маєток тестя, О. Бріген проїхав усього 20 верст (21,2 км), як екіпаж поламався. Олек-сандр Федорович змушений був поверну-тись. А вночі 22 (10) січня приїхали жан-дарми, фельд’єгер, справник і заарештували його [9].

Через тиждень на період слідства декабрис-та посадили в одиночну камеру Петропавлів-ської фортеці.

На допитах О. Бріген довго розповідав, як кілька разів пробував виїхати за кордон, але йому перешкоджали то хвороба дружини, то зламана карета, то прохання тестя. Він хотів переконати катів, що зовсім непричетний до повстання і його взагалі не повинно було бути в Росії.

27 (15) лютого 1826 р. почав засідати Вер-ховний Суд – 72 судді. Разом з дванадцятьма декабристами (а всіх засуджених – 121) 34-річного Олександра Брігена було звинуваче-но за сьомим розрядом у навмисному замаху на царя (за неповідомлення уряду про відо-мий намір О. Якубовича вбити царя Олексан-дра І) [10].

За рішенням суду декабриста було засудже-но на чотири роки каторжних робіт з довічним поселенням у Сибіру. 10 липня 1826 р. цар Ми-кола І своїм рішенням зменшив строк каторж-них робіт до двох років. В останньому слові на суді Бріген сказав: «Виноват я в том, что чисто-сердечно желал добра своему Отечеству, коему я с честью 14 лет и на поле брани служил, и по возможности помогал страдающему и ни-щему человечеству» [11].

Молода дружина Софія Бріген залишилася з чотирма малими дітьми в Слоуті на Глухівщи-ні. Про це ми довідуємося з листа декабриста О. Брігена до доньки, написаного в сибірсько-му засланні 11 серпня 1839 р. «Відсилаючи листа, ви забули вказати місце, звідкіля пи-сали. На марці написано “Глухів”. Це дозволяє припустити, що знаходитесь у Слоуті» [12]. На-стійні клопотання Софії виїхати в Сибір до чо-ловіка були безрезультатними.

Каторжні роботи декабрист з 27 (15) квіт-ня 1827 р. відбував у Читинському острозі на рудниках. Влітку 1828 р. О. Бріген переїхав на заслання у м. Пелим Тобольської губернії (нині село Свердловської обл.) [13]. Там серед

декабристів була створена своєрідна «каторж-на академія», де він викладав латину та істо-рію. Раніше на поселенні там перебували такі відомі в російській історії особи, як Ернст Бі-рон і Христофор Мініх. У Пелимі наш земляк займався своєю улюбленою історією. Він на-писав нау кову працю «Мініх у Сибіру», текст якої виклав у 1833 р. у листах до М. Лорерау та декабриста Андрія Розена [14].

Весною 1836 р. 44-річний Олександр Федо-рович був переведений із Пелима до Кургана, де вже була ціла колонія декабристів: Віль-гельм Кюхельбекер, Андрій Розен з дружиною, Микола Лорер, Іван Фохт, Володимир Лихарев, Михайло Назімов та інші. Усього тринадцять декабристів.

У 1837 р. цар видав наказ направити де-кабристів рядовими в окремий Кавказький корпус. Із Кургана виїхали п’ятеро. Завдяки допомозі друга В. Жуковського Олександр Бріген та Іван Фохт залишилися на місці. Брігену було дозволено вступити на держав-ну службу служителем 4-го розряду в Кур-ганський окружний суд. На початку 1838 р. він отримав звання колезького регістрато-ра [15].

друге одруження та написання історичних творів

Цього ж року, не дочекавшись за 12 років права побачитись із дружиною, Олександр Бріген познайомився з молодою дівчиною Олександрою Томниковою (1819–?), яка ста-ла цивільною дружиною декабриста. Олек-сандра була на 27 років молодшою, родом із села Рябкове Курганського округу. За 19 ро-ків спільного з нею життя Бріген мав п’ятеро дітей: Катерина (1839–?), Іван (1841–1842), Іван (1842–1856), Марія (1844–?) та Микола (1848–?). Обидві доньки одружились з учи-

Дочка О. Брігена Марія з чоловіком Умовим

44




телями. Найстарша, Катерина, у 1857 р. – з учителем Омського напівбатальону кан-тоністів унтер-офіцером А. Кузнецовим, а Марія – з А. Феюотовим.

Серед оточення декабриста були Олексій Тютчев, Олександр і Петро Бєляєви, Микола Мозгалевський, Іван Пушин, Микола Крюков, Іван Киреєв, Семен Краснокутський, Євген Оболенський, Павло Бобрищев-Пушкін, Ва-силь Давидов, Михайло Наришкін, Петро Фа-ленберг і Михайло Фонвізін [16].

У 1844–1846 рр. Олександр Федорович ак-тивно займається історичними дослідження-ми. Перекладає з різних мов, зокрема, з ан-глійської – на французьку, з латинської та німецької – на російську. Крім того, він працює над перекладом твору римського історика Гая Саллюстія «Записки Гая Юлія Цезаря» з латин-ської на російську. «Записки Юлия Цезаря» до-повнює власною статтею «Жизнь Кайя Юлия Кесаря и взгляд на его характер». Олександр Федорович наполегливо вивчає французьку і англійську мови та вдосконалює російську. У процесі перекладу виникає потреба в допоміж-ній літературі, яка була в його багатющій бі-бліотеці у Слоуті. 11 лютого 1844 р. декабрист пише листа доньці: «Я вынужден вновь об-ратиться… дорогая Мария, будьте любезны, по приезду в Слоут из моей библиотеки вышлите три книги, которые необходимы: «Кесаря» – перевод на французский язык Ту-лежоном в двух небольшых томиках, и Киев-ский патерик…».

У 1845 р. О. Бріген надіслав В. Жуковсько-му свій переклад з латинської мови твору Юлія Цезаря «Гальська війна». Поет назвав переклад чудовим, купив його, пообіцявши опублікувати. 20 червня того ж року надій-шла відповідь: «Царь согласился без обозна-чения имени напечатать «Записки Гая Юлия Цезаря» [17]. Але смерть В. Жуковського пе-решкодила публікації.

У 1850 р. Олександра Брігена було знято з посади «за неуместные его звания суждения и заносчивое поведение». Його відправили на заслання у м. Туринськ (нині місто Свердлов-ської області, РФ).

Не залишав наукової діяльності декабрист і надалі. 28 листопада 1852 р. Олександр Фе-дорович звертається в листі до своєї доньки Марії Туманської: «Я був би безмежно вдяч-ний, якщо б вам вдалось владнати справу відносно “Мураторі”. Ця збірка має дуже не-звичну долю. Перед тим як потрапити до Пе-тербурга, з Парижа її помилково відправили в Кембриджський університет. Таким чином, мій “Мураторі” здійснив мандрівку, щоб по-трапити в Слоут» [18].

відставка та повернення із засланняУ 1855 р. декабриста знову відправляють

у Курган. А в 1856 році О. Бріген у чині ти-тулярного радника йде у відставку. Після 30-річного відбування покарання цар Олександр ІІ 25 серпня 1856 р. оголосив амністію дека-бристам. Перед 64-річним О. Брігеном поста-ла дилема: повернутися в Україну або зали-шитися в Сибіру. Хвороба дружини змусила залишитися Олександра Федоровича в Курга-ні ще на рік. Та в червні 1857 р. О. Бріген ра-зом із семирічним сином Миколою вирушив до Слоута, а дружину Олександру залишив під опікування старшої доньки [19].

Проте дослідник О. Ільїн вважає, що наш земляк відразу після амністії декабристів у 1856 р. повертається із заслання з Сибіру в село Понурівку, де зустрічається зі своєю дру-жиною. Однак він погоджується, що жив дека-брист і в Слоутському маєтку – родовому гнізді фон дер Брігенів. Його купила дружина дека-бриста Софія Михайлівна [20].

На думку сумського краєзнавця Григорія Хвос-тенка, вона до глибокої старості жила то у Воло-китиному, то в Слоуті у брата Володимира [21]. А в сусідньому селі Чорториї (нині с. Шевченкове) жила старша дочка Марія Олександрівна фон дер Бріген (1821–?), яка була одружена з глухів-ським маршалком Володимиром Івановичем Ту-манським. У них народилася донька Маріанна Володимирівна Туманська, яка в свій час стала матір’ю композитора Юрія Шапоріна [22].

Прибувши 2 серпня (21 липня) 1857 р. на Глухівщину, Олександр Федорович кілька мі-сяців гостював у маєтку старшого сина Михай-ла (1822–?) у Слоуті.

М. Міклашевський

45



Ще одна сестра Марії та Михайла Анаста-сія (1824–?) була одружена з поміщиком Ка-занської губернії І. Наумовим.

Дружина, дорослий син та близькі родичі че-кали зустріти хворого, старого чоловіка. Але в кімнату зайшов бадьорий рожевощокий чоло-вік. Він не впізнав серед присутніх своєї дру-жини.

«…Панове, дозвольте дізнатися, хто із вас моя дружина. Я – Бріген! – весело вигукнув він, оглянувши присутніх

Він обійняв дружину, яка протягом деся-тиліть була позбавлена можливості бути його супутницею, і, жартуючи, сказав, що їхній шлюб вже недійсний і вони повинні перевін-чатись» [23].

Через півроку (на початку 1858 р.) дека-брист з наймолодшим сином Миколою виїхав до наймолодшої дочки Любові Олександрів-ни (1826–?) у Петергоф (нині Петродворець Санкт-Петербурзької міськради, РФ). Вона була одружена зі штаб-ротмістром лейб-гвардійського Уланського полку Василем Ва-сильовичем Гербелем – братом відомого ро-сійського поета і видавця Миколи Гербеля.

У 1861 р. в «Историческом сборнике Воль-ной русской типографии» в Лондоні була опу-блікована стаття О. Брігена «О происхождении императора Павла І». У ній висунуто гіпотезу: у Катерини ІІ народилася мертва дитина від Салтикова, і її було підмінено сином херсон-ського селянина із села Котли, що поблизу Ора-нієнбаума, – майбутнім імператором Павлом І. Цю історію розповів декабристу в Тобольську

поліцмейстер Олексіїв, який начебто в 1823 чи 1824 р. зустрів «брата» Павла І Опанаса Петро-ва. Потім у згаданому збірнику з’явилась стат-тя Брігена про переворот 1801 р. і вбивство Павла І. 50 років вона залишалась, хоча і не-легальним, проте майже єдиним, порівняно до-ступним для читача матеріалом про царевбив-ство 1801 року.

У рукопису залишився «Отрывок из мемуа-ров декабриста Александра Федоровича фон дер Бригена». У ньому читаємо: «Найдено гра-фом Растопчиным в своей подмосковной де-ревне письмо императора Павла к его отцу, известному герострату Москвы, в котором Павел пишет, что не признает детей своими. Некоторых, правда, мог, но не всех. Император Павел І прекрасно знал, что третий сын Нико-лай был прижит Марией Федоровной от гоф-фурьера Бобыкина, на которого был похож, как две капли воды. Говорят, что даже Пав-лом был приготовлен манифест, в котором он хотел объявить Николая незаконным. Короле-ва ж голландская Анна Павловна была при-жита Марией Федоровной от статс-секретаря Муханова» [24].

Усі ці надбання талановитого дослідника по-бачили світ завдяки його нащадкам. Правну-ки М. Бріген і Т. Миколай опублікували його праці та 225 листів багатющої переписки окре-мою книжкою «Письма, исторические сочи-нения» за авторством О. Брігена. Ця книжка була перевидана вже наприкінці ХХ ст. в Ір-кутську [26].

Декабрист Олександр фон дер Бріген помер від холери 27 червня 1859 р. у Петербурзі. А похований на знаменитому Волковому право-славному кладовищі, можливо, на літератур-них примостках поруч із Жуковським. На це Олександр Федорович заслужив і як письмен-ник, і як громадянин [27].


1. Описи Лівобережної України кінця ХVIII – почат-ку ХІХ ст. / Упоряд. Т. В. Ананьєва. – К. : Наукова дум-ка, 1997. – С. 16.

2. Хвостенко Г. Берегинями не лише свого роду, а й народу були завжди сумчанки / Г. Хвостенко // Сум-щина. – 2002. – 8 берез.

3. Задко В. Пошта у Глухові / В. Задко // НТ. – 2003. – С. 2.

4. Довідник з історії України (А–Я) / За заг. ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. – К., 2001. – С. 452.

5. Задко В. Наш видатний земляк Олександр Бріг-ген / В. Задко // Глухівщина. – 2003. – № 92. – С. 3.

6. Ільїн О. Олександр Маркович – автор «Історії Ру-сів»? / О. Ільїн // Сіверянський літопис. – 1996. – № 1. – С. 75.Надгробний пам’ятник Олександру фон дер Брігену

46




Шановні освітяни!

Не забудьте передплатити журнал

«історія в сучасній школі»

Журнал можна передплатити на один місяць,квартал, півроку й рік.

Передплата здійснюється до 10 числа місяця,що передує передплатному.

індекс 74644

7. Остапенко Х. Сумщина і рух декабристів / Х. Остапенко // НТ. – 1963. – № 2. – С. 4.

8. Ільїн О. Декабрист Олександр фон дер Бріген / О. Ільїн // НТ. – 1996. – № 17. – С. 2.

9. Гессен А. Во голубине сибирских руд. Декабристы на каторге и ссылках / А. Гессен. – М., 1963. – С. 298.

10. Гессен А. Там же. – С. 92–93. 11. Кривко Я. Декабристи і Сумщина / Я. Кривко //

НТ. – 1975. – 27 груд. – С. 3.12. Бригген А. Письма – исторические сочинения /

А. Бригген. – Иркутск, 1980. – С. 119.13. Рощевский П. Декабристы в Тобольском изгна-

нии / П. Рощевский. – Свердловск, 1975.14. Ільїн О. Декабрист Олександр фон дер Бріген /

О. Ільїн // НТ. – 1996. – № 17. – С. 2.15. Колупаева Е. Дом-музей декабристов в Курга-

не / Е. С. Колупаева, В. М. Огнев. – Челябинск, 1987. – С. 5.

16. Чивилихин В. Память. / В. Чивилихин. – М., 1984. – Кн.1. – С. 300.

17. Задко В. Наш видатний земляк Олександр Бріг-ген / В. Задко // Глухівщина. – 2003. – № 91. – С. 3.

18. Бригген А. Письма. Исторические сочинения / А. Бригген. – Иркутск, 1980. – С. 305.

19. Задко В. Наш видатний земляк Олександр Бріг-ген // Глухівщина. – 2003. – № 92. – С. 3.


21. Хвостенко Г. Берегинями не лише свого роду, а й народу були завжди сумчанки / Г. Хвостенко // Сумщина. – 2002. – 8 берез.


23. Гессен А. Во голубине сибирских руд. Декабристы на каторге и ссылках / А. Гессен. – М., 1963. – С. 298.


25. Задко В. Наш видатний земляк Олександр Брігген / В. Задко // Глухівщина. – 2003. – № 92. – 10 груд. – С. 3.

26. Бригген А. Письма. Исторические сочинения / А. Бригген. – Иркутск, 1980. – С. 305.

27. Купцов О. Слоут у минулому / О. Купцов // Ча-паєвець. – 1981. – № 3. – С. 2.

це цікавоУ 1847–1850 poках в Укpaїнi перебував вiдoмий фpaнцyзький письменник-

poманіст Оноре де Бальзак. Жив він у селі Верхівні на Київщині у своєї ко-ханої Еви (Евеліни) Ганської, з якою одружився в Бердичеві у 1850 році, за кілька місяців перед своєю смертю. О. Бальзак у своїх листах до родини по-дає загальні риси українського життя, зокрема пише про господарські відно-сини, ґрунти, рослинність, згадує першорядну фабрику сукна у Верхівні тощо. «В царстві квітів і зелені, – як називає О. Бальзак Україну, – є багато конт-растів і див… Країна ця дивна з того погляду, що поруч з надзвичайним блеском бракує в ній самого необхідного комфорту… Не можна уявити собі просторів та врожаю на цих землях, котрих ніколи не гноять і на котрих що-року сіють жито».

47

ПВ місце літер.

доставна картка – доручення

На газетужурнал

«історія в сучасній школі»найменування видання

Вартість передплата кількість комплектів 1переадре-

сування

на 2013 рік по місяцях

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

поштовий

індекс ___________________________

код вулиці

буд. корп. кв.

місто __________________________________

село __________________________________

область _________________________________

район __________________________________

вулиця __________________________________

прізвище, ініціали

74644

Державний комітет зв’язку та інформації України ф.СП-1

Здано до набору 20.02.2013 р.Підписано до друку 11.03.2013 р.Формат 60 x 841/8.Папір офсетний. Друк офсет.Умовн. друк. арк. 5,58. Обл.-вид. арк. 6,6.Наклад 1295. Зам.

ВидрукуванотОВ фірма «АНтОлОГІя».04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, 13.Свідоцтво про державну реєстрацію АОІ № 602408 від 11.10.2010 р.

дерЖавне

інФормаційно-вироБниче підприЄмство

видавництво «педаГоГічна преса»

директорОлексій ОСьКІН

Головний редакторредакції гуманітарних журналів

Валентина БОйКО

адреса редакції журналу, видавництва:

03680, м. Київ, вул. Олександра Довженка, 3тел.: (044) 456-37-32

рекламний відділ: тел. (044) 456-37-02E-mail: [email protected]

над номером працювали:Роман ЯРОШЕНКО (відповідальний редактор)Людмила ПОПОВЧЕНКО (літературний редактор)Євгенія СВЯТицьКА (коректор)Світлана РАДІОНОВА (комп’ютерна верстка)

За достовірність фактів, дат, назв тощо відповідають автори. Редакція залишає за собою право на редагування та скорочення прийнятих до друку матеріалів. Рукописи не повертаються. У разі використання матеріалів посилання на журнал є обов’язковим.

листи й матеріали для публікації можна надсилати елект-ронною поштою головному редактору журналу: [email protected]

© Усі права захищено. Жодні частина, елемент, ідея, композиційний підхід цього видання не можуть бути скопійованими чи відтвореними в будь-якій формі та ніякими засобами – ні електронними, ні фотомеханічними, у тому числі й ксерокопіюванням, записом або комп’ютерним архівуванням, без письмового дозволу видавця.

© «Історія в сучасній школі», 2013© «Педагогічна преса», 2013

реГіональні представники

державного інформаційно-виробничого підприємства

видавництва «педагогічна преса»

Вінницька Данілова тетяна Василівна (0432) 56-21-38

Волинська Горошко Віталій Анатолійович (0332) 72-54-21, (098) 128-04-97

Дніпропетровська Заржицька Еліна Іванівна (099) 704-58-44

Донецька Радичев Володимир Петрович (050) 723-73-79

Житомирська лавринчук-Ковтун Ольга Василівна (098) 518-39-76

Закарпатська Басараб Михайло Михайлович (050) 204-79-57

Запорізька Грипа Антоніна леонідівна (095) 800-04-74,(097) 392-81-38

Київська Щербак Валентина Петрівна 592-79-86, 278-23-13

луганська Бахмут Олена Анатоліївна (099) 985-58-15

Одеська топор Олександр Анатолійович (067) 801-00-68

Полтавська Волошко Олександра Віталіївна (066) 62-47-601, 241-63

Рівненська Опольський Ігор Валерійович (093) 127-12-67

чернівецька Семанюк Анна ярославівна (095) 337-01-58

львів Заник Галина Віталіївна (093) 887-18-96,0322-272-95-05

Суми Геренко Олег Борисович (067) 542-82-79

Кіровоград Коцар Олеся Сергіївна (066) 093-21-82, (0522) 24-03-44

Documents

ІсторІя - lib.pedpresa.ua · навчальні екскурсії та навчальна прак-тика для учнів організовуються відповідно