ПОДАТКИ і ЗЛОЧИНИ -

реалії сьогодення

Основні “податково-кримінальні” зміни

www.splf.ua 2

Закон України від 18.09.2019 р. №101-IX «Про

внесення змін до Кримінального кодексу України

та Кримінального процесуального кодексу

України щодо зменшення тиску на бізнес».

Зазначеним Законом декриміналізовано ст.205

ККУ та внесено зміни до ст.212 ККУ!

Законом з Кримінального кодексу України

виключено ст. 205 щодо фіктивного

підприємництва!

3

Стаття 205. Фіктивне підприємництво

1. Фіктивне підприємництво, тобто створення або

придбання суб'єктів підприємницької діяльності

(юридичних осіб) з метою прикриття незаконної

діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є

заборона, -

карається штрафом від п'ятисот неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян до двох тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або

заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові,

кредитним установам, іншим юридичним особам або

громадянам, -

караються штрафом від трьох тисяч до п'яти тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

4

Стаття 205 -

1. Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної

особи та фізичних осіб - підприємців

1. Внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації

юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне

подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, -

караються штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або

арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з

використанням свого службового становища, -

караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або

обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи

займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Сума відхилення, за яких можливе

порушення кримінального провадження за

ст.212 КК України

5

Кримінальний кодекс України

(ДО набрання чинності Закону

України від 18.09.2019 р. №101-IX)

Кримінальний кодекс України (ПІСЛЯ

набрання чинності Закону України від

18.09.2019 р. №101-IX)

Стаття 212 КК України

За ч.1

тисячу і більше разів

перевищують установлений

законодавством

неоподатковуваний мінімум

доходів громадян

в три тисячі і більше разів перевищують

установлений законодавством

неоподатковуваний мінімум доходів

громадян.

За ч.2 три тисячі і більше разів в п’ять тисяч і більше разів

За ч.3 в п'ять тисяч і більше разів в сім тисяч і більше разів

Відповідальність визначена ст.212

КК України

6

Кримінальний кодекс України (до

набрання чинності Закону України від

18.09.2019 р. №101-IX)

Кримінальний кодекс України

(після набрання чинності Закону

України від 18.09.2019 р. №101-IX)

Стаття 212 КК України

За ч.1 від ОДНІЄЇ тисячі до ДВОХ тисяч

неоподатковуваних мінімумів доходів

громадян або позбавленням права

обіймати певні посади чи займатися

певною діяльністю на строк до трьох

років.

карається штрафом від ТРЬОХ тисяч до

П’ЯТИ тисяч неоподатковуваних мінімумів

доходів громадян або позбавленням права

обіймати певні посади чи займатися певною

діяльністю на строк до трьох років.

За ч.2 від ДВОХ тисяч до ТРЬОХ тисяч від П’ЯТИ тисяч до СЕМИ тисяч

За ч.3 від п'ятнадцяти тисяч до двадцяти

п'яти тисяч

від п'ятнадцяти тисяч до двадцяти п'яти

тисяч

Постанова ВС від 12 грудня 2018 року у

справі: 524/10551/14-к

• Суд дійшов до висновку, що у вироку про визнання

винуватості жодним чином не згадується найменування

КЛІЄНТА і немає жодних посилань на назву чи код

ЄДРПОУ цього товариства або на осіб, які працюють у

ньому.

• Клієнт має господарські відносини з одним із товариств, яке

згадано в вироку однак це не є достатньою підставою для

ствердження про порушення прав, свобод та інтересів

юридичної особи, факту порушення преюдиції тощо, а

отже й не дає законних підстав для оскарження цього

вироку на підставі угоди про визнання винуватості.

7

Ухвала Дніпровського апеляційного

суду від 29 листопада 2019 року у

справі№ 331/1690/19

• Зазначення в угоді про визнання винуватості і в оскаржуваному вироку,

яким така угода була затверджена, обставин кримінального

правопорушення, скоєного іншими, крім обвинуваченого особами,

відносно яких відсутній вирок суду про визнання їх винуватими, не

лише входить у колізію з нормами кримінального процесуального

законодавства щодо вільної оцінки доказів, а й суперечить

передбаченим ст. ст. 2, 7 КПК України завданням кримінального

провадження та загальним засадам кримінального провадження,

зокрема забезпеченню до кожного учасника кримінального

провадження належної правової процедури, верховенству права,

законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини

• Процесуальним законом не врегульовано питання оскарження вироку

на підставі угоди у випадку, якщо таким вироком порушуються права

іншої особи, яка не є учасником цього кримінального провадження.

8

Ухвала Львівського апеляційного

суду від 03 жовтня 2019 року,

справа № 464/961/18

• При затвердженні угоди про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_1 та прокурором Скіб`яком Р.А., суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в обвинувальному акті та у тексті угоди про визнання винуватості при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , які досудовим слідством вважаються встановленими, зазначено назву ТОВ «АВЕ ЛЬВІВ», як товариства, яке було учасником фіктивних господарських операцій, проте не є учасником даного кримінального провадження.

• Колегія суддів вважає, що зазначення в угоді про визнання винуватості, укладеної між обвинуваченим та прокурором, обставин кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 , із зазначенням назви ТОВ «АВЕ ЛЬВІВ», яке не є учасником даного кримінального провадження, є порушенням прав та інтересів цього товариства, а тому суд першої інстанції, на виконання вимог п.З ч.7 ст. 474 КПК України, мав відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості.

9

Постанова ВС від 19 листопада 2019 року,

справа № 759/10575/16-к

Верховний Суд вважає за необхідне окремо звернути увагу на те, що вирок суду на

підставі угоди (у даному випадку вирок Дніпровського районного суду м. Києва від

04 вересня 2015 року щодо ОСОБА_3 був постановлений на підставі угоди про

визнання винуватості) не може мати преюдиціального значення в кримінальних

провадження щодо інших осіб.

• По-перше, чинний КПК не містить норми, яка би вказувала на преюдиціальне

значення таких вироків для доказування фактичних обставин

кримінального правопорушення в межах іншого кримінального

провадження щодо інших осіб (ст.90 КПК вказує лише на преюдиціальне

значення рішення національного чи міжнародного суду, яким встановлено

порушення прав і свобод людини, для вирішення питання щодо допустимості тих

чи інших доказів).

• По-друге, обставини вчинення злочину у вироку на підставі угоди не

встановлюються на підставі повного та всебічного дослідження доказів у межах

змагальної процедури за участю всіх фігурантів інкримінованого

правопорушення, а набувають значення правової презумпції в силу визнання цих

обставин сторонами угоди та затвердження її судом.

• По-третє, надання вироку на підставі угоди преюдиціального значення в

кримінальному провадженні щодо інших осіб порушуватиме гарантії статті 6

Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини. 10

ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ!

11

ЛИСОВЕЦЬ Тетяна Василівна, старший партнер АО АК «Соколовський і Партнери»