П О Л І Н А Б Є Л Ь С Ь К А

Народилася в Комсомольському (колишня Махнівка), в Ук�раїнській РСР, в 1931 р. у родині робітників, що складаласяз 11 чоловік. У вересні 1941 р. німецькі солдати й місцеваполіція зігнали євреїв Комсомольського на околицю міста длязнищення. Поліна стояла в останньому ряді тих, кого роз�стрілювали, тож впала в рів живою. Її матір і двох братіввбили. Коли прийшла ніч, вона вибралася з братської могилита пішла в місто, де знайшла свого тата. Його та ще декіль�кох євреїв, які вижили, відібрали на примусові роботи йув'язнили в концентраційному таборі. Він дав Поліні фіктивнідокументи й переконав її втекти. Дотримуючись підказокбатька, десятилітня дівчинка втекла з табору в грудні 1941 р.Всіх в'язнів, котрі лишилися, незабаром вбили. Поліна змог�ла пережити час окупації з фіктивними документами до ви�зволення Радянською армією в 1943 р. Поліна переконана,що вижила задля того, щоб здійснити свій обов'язок – роз�казати людям про трагедію євреїв у її рідному місті. У травні1945 р. вона була свідком на суді над військовим злочинцем –українським поліцаєм, що співробітничав з нацистами.

М А Р І Я Г О Л Ь Д Б Е Р Г

Народилася в Умані, в колишній Українській РСР, в 1930 р. У Марії було щасливе дитинство в дружній родині. Батька Ма�рії призвали на фронт у перші дні війни, він загинув майже од�разу. У 10 років Марія пережила перший погром у її рідномумісті, ховаючись із незнайомими людьми в підвалі. Її бабусю,маму і сестру вбили в 1941 р. Представляючись неєврейкою,Марія втекла в найближче село Сушківка, де працювала по�мічницею у хазяйстві. Попереджена місцевим поліцаєм ПетромДегтяренко про арешт, Марія погодилася піти з ним до селаБаланка, де вона жила з родиною Петра до моменту визво�лення Радянською армією в 1944 р. Після визволення радян�ська військова прокуратура заарештувала Петра як колабо�ранта. Марія свідчила на його користь, і його виправдали.

БІОГРАФІЇ ГЕРОЇВ ФІЛЬМУ «НАЗВИ СВОЄ ІМ’Я»

224 Б і о г р а ф і ї г е р о ї в ф і л ь м у « Н а з в и с в о є і м ‘ я »

М А Р І Я З А Н В Е Л Е В И Ч

Народилася в 1925 р. у Малій Богачівці, в колишній Україн�ській РСР. Марія виросла разом з матір'ю – робітницеюколгоспу, та двома сестрами. Батько Марії та одна з її сес�тер вмерли перед війною. Коли почалася війна, Марія і їїсестра Бетя переховувалися під час перших примусових збо�рів у ближніх селах. Видані сусідами�неєвреями, вони булиарештовані українською поліцією й відправлено до Доманів�ського концтабору. Пізніше вони довідалися, що їхню матірі сестру Удл вбили під час примусового переселення доВрадіївки. Марія й Бетя вижили в концентраційних таборах у Доманівці й Богданівці. Їм удалося втекти з Богданівки,але всі спроби втечі з Доманівки були невдалими. Сестерзвільнили з цього табору в 1944 р.

М А Р І Я Є Г О Р И Ч Е В А � Г Л А Г О Л Є В А

Народилася в 1903 р. у Києві, який на той час був губерн�ським містом Російської імперії, у православній родині.Марія вірила, що народилася під щасливою зіркою. Її бать�ко працював бухгалтером, а мати була домогосподар�кою. Вона мала п'ятеро братів і сестер. У родині вечорамичитали й слухали класичну музику. Після випуску з Фун�дукліївської гімназії Марія працювала вчителем музики в дитячому садочку. Вона вийшла заміж за сина право�славного священика. Наприкінці 1930�х Марія вступила в Київську консерваторію на класичний вокал, але її занят�тя були перервані війною в 1941 р. У консерваторії вонапознайомилася з Михайлом Брендорфом, єврейським сту�дентом�піаністом. Коли почалася війна, вона допомоглаМихайлу, надавши йому сховище, їжу, одяг і фальшивідокументи. Марія також ховала свою невістку ІзабеллуМіркіну, племінницю Ірину Єгоричеву й двох знайомих,Поліну Шєвельову та її матір. Після війни Марія працювалапрофесором у Київській консерваторії. В 1992 р. Яд Вашемнадав їй звання «Праведниці Миру». Коли в неї спитали пронаціональність, Марія відповіла: «Я – людина, у першучергу; і я – киянка».

225Б і о г р а ф і ї г е р о ї в ф і л ь м у « Н а з в и с в о є і м ‘ я »

Ф Є Н Я К Л Е Й М А Н

Народилася в Бричанах (тоді Румунія, тепер Молдова) в 1931 р. Фєня зросла у єврейській родині, що належала до середнього класу та дотримувалася традицій. Її батькопрацював бухгалтером, а мати була домогосподаркою.Фєня ходила до єврейської школи. Коли війна прийшла в Бричани в 1941 р., всіх місцевих євреїв депортували доконцентраційного табору у Сокиряни. За словами Фєні цебув той момент, коли в неї, 10�літньої дівчинки, закінчилосядитинство. Фєня та її батьки були переміщені в Копай�городське гетто через два місяці після прибуття в табір.Гетто було розташовано в Трансністрії – на території пів�денно�західної України, що в 1941�1944 роках була підконтролем Румунії. У гетто батьки Фєні працювали за їжу,що дало можливість родині пережити голод і тиф. Копай�город було звільнено радянськими військами в березні1944 р. Фєня та її батьки повернулися додому в Бричани не�забаром після звільнення.

З І Н А Ї Д А К Л І М А Н О В С Ь К А

Народилася в Шпикові, в колишній Українській РСР, у 1938 р. Зінаїда зростала з батьками та двома сестрами,Лізою й Марією. Коли почалася війна між Німеччиною й СРСР, батька Зінаїди призвали на передову. Восени 1941 р.євреїв Шпикова депортували в Печорський концентра�ційний табір. Родина втекла з табору й знайшла притулок у ближньому селі Стояни, батьківщині матері Зінаїди. Їхховали місцеві жителі�неєвреї до 1943 р., поки їх не видалисусіди й родину відправили в Тивровське гетто. В 1944 р.матір Зінаїди заарештували, коли вона шукала їжу за ме�жами гетто, і депортували у в'язницю в Котовську, у Бес�сарабії. Розлучені з матір'ю, три сестри лишилися одні вгетто. Марія, молодша, померла від голоду, Зінаїда й Лізавижили. Дівчинки знайшли матір незадовго до визволенняТиврова, в 1944 р.

226 Б і о г р а ф і ї г е р о ї в ф і л ь м у « Н а з в и с в о є і м ‘ я »

І Р И Н А М А К С И М О В А

Народилася в 1932 р. у Тернополі (тоді це була Польща).Ірина зростала в українській греко�католицькій родині. Її мати була домогосподаркою, батько працював старшимкерівником великого готелю. Ірина зростала з молодшимбратом. Коли почалася Друга світова війна в 1939 р., у Тер�нопіль ввійшли радянські війська. Життя в місті зовсім зміни�лося влітку 1941 р., коли на територію Радянського Союзувступила німецька армія – почалися звірства проти євреїв.Ірина незабаром довідалася, що в місті створили гетто йконцентраційний табір для євреїв. Ризикуючи життям, батькиІрини ховали в будинку під час війни 16 єврейських біженцівз концтабору. Ця родина годувала їх, одягала, надавала ме�дичну допомогу. Після війни Ірина контактувала з людьми,яких врятували її батьки. В 1992 р. батьки Ірини були визнаніЯд Вашем «Праведниками Миру», а Ірина незабаром отри�мала диплом «Праведниці України».

Ю Р І Й П І Н Ч У К

Народився в Шполі, у колишній Українській РСР, в 1930 р.Юрій з трьох років виховувався батьками неньки, після тогояк його батьки розлучилися. Коли Шпола була окуповананімецькими військами в 1941 р., будинок родини Юрія бувзайнятий під німецьку адміністрацію, а родину насильно пе�реселили в гетто. В 1942 р. всіх євреїв, які лишилися в геттом. Шпола, перегнали в концентраційний табір у Дар'ївці, деїх знищили через кілька днів після прибуття. Юрію вдалосявтекти незадовго до масових розстрілів, але його мати здвома дітьми від другого шлюбу й бабуся загинули. Юрійжив по підроблених документах разом із другою дружи�ною батька Ксенією Пінчук у Черкасах до визволення тери�торії Радянською армією на початку 1944 р.

227Б і о г р а ф і ї г е р о ї в ф і л ь м у « Н а з в и с в о є і м ‘ я »

Є В Г Е Н І Я П О Д О Л Ь С Ь К А

Народилася в Доманівці, в колишній Українській РСР, в 1924 р.Євгенія зростала з батьками, двома сестрами та братом. У той час як німці наближалися до Доманівки в 1941 р., матиз трьома дівчинками спробувала втекти на схід. Їм це невдалося, вони повернулися додому й незабаром були де�портовані до села Врадіївка. 25 вересня 1941 р. батьківЄвгенії вбили разом з багатьма іншими євреями. Євгеніяврятувалася під час масового розстрілу та спочатку не зна�ла, що обидві її сестри теж живі. Вона втекла з Врадіївки,вдаючи з себе неєврейку. Бурлакувала по українських се�лах, працювала за їжу та страждала від голоду та поганогохарчування. Євгенію визволила Радянська армія в 1944 р. у Кошарах Одеської області. Вона знайшла своїх сестер не�забаром після звільнення. Брата Євгенії вбили на фронті підСмоленськом.

М И Х А Й Л О Р О С С И Н С Ь К И Й

Народився в 1926 р. у Плискові, в колишній УкраїнськійРСР. Михайло втратив свою матір, брата й сестру під часакції масового знищення в Плисківському гетто в жовтні1941 р. Йому вдалося втекти з місця екзекуції й провести 6 місяців у сховищі. Пізніше, зустрівшись зі своїм батьком,Михайло приєднався до радянських партизанів. Під час пар�тизанської вилазки його арештували та депортували у Пе�чорський концентраційний табір. Він втік з табору в 1943 р.і повернувся в партизанський загін. Разом з батьком Михайлоперейшов лінію фронту з окупованої нацистами території у звільнений Харків.

228 Б і о г р а ф і ї г е р о ї в ф і л ь м у « Н а з в и с в о є і м ‘ я »

Л Е О Н І Д С Е Р Е Б Р Я К О В

Народився в 1922 р. у Таращі, в колишній Українській РСР.Перед війною Леонід працював вчителем. У червні 1941 р.він вступив добровольцем у Радянську армію та брав участьв обороні рубежів Дніпра. Під час відступу його частиниЛеонід був захоплений у полон і ув'язнений у табір для війсь�ковополонених у Гоголєві. Видаючи себе за неєврея, Леонідуникнув табірної акції масового знищення єврейських війсь�ковополонених. Він втік із цього табору в жовтні 1941 р.,але незабаром був арештований і ув'язнений у СТАЛАГ 339,табір для військовополонених у Дарниці. Через кілька міся�ців йому вдалося втекти з табору й переховуватися по під�роблених документах до нового ув'язнення в СТАЛАГ 345,табір для військовополонених у Смілі. Він втік знову та живпо підроблених документах в Україні та Білорусі. Арешто�ваного у Білорусі, Леоніда було ув'язнено у тюрму в Климо�вичах, потім переведено у табір для військовополонених уКричеві, де він примусово працював на реконструкції це�ментного заводу. В 1943 р. Леонід знову втік та приєднавсядо партизанського загону №13, що діяв у Вітебській областіБілорусі й Смоленської області Росії. Загін влився в третійБілоруський фронт Радянських збройних сил під час визво�лення Білорусі.

М И Х А Й Л О Ф Е Л Ь Б Е Р Г

Народився в Барі, в колишній Українській РСР, в 1928 р. Ми�хайло втратив матір і 4�річну сестру в 1942 р. під час масо�вого розстрілу євреїв, здійсненого нацистами в гетто м. Бара.14�літнього Михайла відібрали для примусових робіт, і вінпродовжував жити в гетто. Звідти він втік ще до того, як геттобуло ліквідовано нацистами. Потрапив у Копайгород, дезнову був змушений жити в гетто. Пізніше його на деякий часвідправили на торф'яні розробки в концентраційний табір уНєстєрварці, а потім на знос синагоги в Тульчинський конц�табір. Навесні 1944 р. Михайла разом з іншими в'язнями Ко�пайгородського гетто було звільнено Радянською армією.

229Б і о г р а ф і ї г е р о ї в ф і л ь м у « Н а з в и с в о є і м ‘ я »

Б Р О Н І С Л А В А Ф У К С

Народилася в Зінькові, в колишній Українській РСР, в 1924 р.Броніслава пережила дві акції масового знищення в Зінь�ковському гетто. Влітку 1942 усіх євреїв Зінькова, які залиши�лися живими, було переміщено в Проскурівське гетто йпізніше відправлено до табору Дунаєвці. Там матір Бронісла�ви та її трьох братів вбили в серпні 1942 р. Броніслава втекла з табору в 1943 р. на схід, переховувалася в селах і лісах,представлялася неєврейкою. Її заарештували в Смотричі на�прикінці 1943 р. У в'язниці її здоров'я погіршилося, її відпра�вили в місцеву лікарню. Там вона зустріла членів підпільноїгрупи, які допомогли їй втекти. Броніслава приєдналася до цієїгрупи в Смотричі, а потім – до партизанського загону Щор�са в Кам'янець�Подільській області. Радянська армія звільнилатериторію дії загону 28 березня 1944 р.

Ц И Л Я Ш П О Р Т

Народилася в 1925 р. у Кирнасовці, в колишній УкраїнськійРСР. Циля була дуже активною дитиною, полюбляла спорт,природу й охоче вчилася в школі. Вона хотіла вивчитися на ад�воката, щоб захищати права людей. Перед самим початкомвійни батьки Цилі поїхали до Москви, залишивши Цилю та її 9�літню сестру Клару у родичів. Вони не могли навіть уявити,що поїздка до Москви обернеться чотирма довгими рокамирозлуки з дочками. Після приходу нацистів усі євреї Кирна�совки були вивезені до Тульчину. Циля з родичами жили вТульчинському гетто. У листопаді 1941 р. їх насильно пере�селили в концентраційний табір у Печорі. Влітку 1942 р. Цилюперевели в концтабір біля Немирова для роботи в кар'єрі.Попереджена про акцію масового знищення, що наближа�лася, Циля втікла з табору та прийшла в гетто в Шпиків. Тамвона довідалася, що її родичі в Печорі ще живі, та поверну�лася в табір, щоб знайти їх. Печорський табір був звільненийРадянською армією в березні 1944 р. Циля й Клара поверну�лися додому в Кирнасовку й незабаром возз'єдналися з бать�ками, які були переконані, що обидві дівчинки загинули.