1

Вікові кризи: дитинство, отроцтво, юнацтво

Поняття вікової кризи ввів Л.С. Виготський.Криза (грец. krisis – рішення, перелом) – нормативний, нестабільний процес, який виникає під час переходу людини від одного вікового періоду до іншого, пов'язаний з якісними перетвореннями у соціальних відносинах, діяльності, свідомості і виявляється в цілісних психічних і особистісних змінах.  Весь процес дитячого розвитку ділиться на 3 етапи: •1) до шкільне дитинство (0–6) 7 років; •2) молодший шкільний вік (6–11 років); •3) середній і старший шкільний вік (12–17 років).

2

Вікові кризи

• Вапівапвапвіапвпвіап

Вікова криза регулярно виникає на межі стабільних періодів:

• криза новонародженого; • період новонародженості – від народження до 2 місяців;• вік немовляти (2 місяця - 1 рік) ; • криза першого року життя; • раннє дитинство (1-3 роки);• криза трьох років; • дошкільне дитинство (3-7 років) ; • криза 7 років; • молодший шкільний вік – 1–4 класи (від 6/7 до 10/11 років);• підлітковий (середній шкільний) вік – 4-8 класи (від 11 до 14 років), у дівчаток, 5-9 класи (від 12 до 15 років) у хлопчиків;

• криза 13 років; • рання юність (старший шкільний вік) – 10-11 класи (від 15/16 до 17/18 років);• криза 17 років; • зріла юність – від 18 до 20 років.

3

Криза новонародженого

Процес народження – переломний, критичний момент у житті дитини.

Криза новонародженості – проміжний період часу, коли дитина відділена від матері фізично, але зв'язана з нею фізіологічно.Особливості віку новонародженого: - перебудова усіх фізіологічних механізмів дитини; - зміна ситуації розвитку – перехід від біологічного типу розвитку до соціального. Ознаки й симптоми кризи: - утрата ваги у перші дні після народження.Умови подолання кризи:- вияв любові й турботи до малюка з боку матері (ніжний догляд, годування грудним молоком тощо).До кінця 2-го міс. у відповідь на доброзичливий вираз обличчя дорослого у дитини починає з'являтися посмішка – перший соціальний жест, психічне новоутворення, що знаменує завершення кризи новонародженого й перехід до періоду немовляти. Терміни появи комплексу пожвавлення є основним критерієм нормального психічного розвитку дитини. Вік немовляти завершується кризою першого року життя.

4

Криза 1 рокуОсобливості кризи першого року життя:

- обумовленість появою здібності дитини ходити та говорити; - поява самостійності й афективних реакцій, (коли дорослі не розуміють її бажань, її слів, жестів і міміки, або розуміють, але не виконують те, що вона хоче);

Ознаки й симптоми кризи першого року: - руйнування емоційної взаємодії дитини з дорослим (ситуація «Ми»); - демонстрування дитиною актів протесту, опозиції, протиставлення себе іншим;- емоційні аномалії (плаксивість, похмурість),інколи порушення сну, втрата апетиту;

- з'являється потяг до заборонених предметів.

Умови подолання кризи першого року:

- установлення нових взаємин з дитиною, надання їй деякої самостійності, - вияви терпіння й витримки, допомога дитині уникнути гострих емоційних реакцій;- дотримання дорослими жорсткого розподілу простору навколо дитини на дозволене та заборонене.

 Критерії виходу з кризи першого року життя:- сформованість довіри до світу, здатність дитини спокійно переносити зникнення матері з поля зору.

Наслідки негативного перебігу кризи: - якщо дитина не дістає належної теплоти, турботи та любові, у неї формується базова недовіра до світу, наслідком якої є боязкість й підозрілість.

5

Криза 3 роківОзнаки й симптоми кризи трьох років:

- негативізм. Дитина відмовляється взагалі підкоритися певним вимогам дорослих. Головний мотив дії – зробити навпаки, прямо протилежне тому, що запропону вали; - вередливість. Дитина настоює на своїй вимозі. Вперта дитина настоює на тому, чого їй не так сильно хочеться, або й зовсім не хочеться, або давно розхотілось;- гонорливість. Протест проти порядків, які існують вдома. Дитина настоює на своїх бажаннях й невдоволена всім, що їй пропонують і роблять інші; - своєвілля. Самостійність, емансипація від дорослого: дитина хоче робити й вирішувати все сама; - знецінювання. Це характеристика всіх наступних перехідних періодів. Дитина говорить дорослим «погані» слова, грубить, рве книжки, ламає іграшки; - протест-бунт. Часті суперечки з батьками, провокування конфліктів у родині; - деспотизм. Дитина жорстоко виявляє свою владу й диктат над оточуючими її дорослими, Якщо в сім'ї кілька дітей, замість деспотизму можуть виникнути ревнощі до менших братів й сестер.

6

Криза 3 років

Умови подолання кризи трьох років:- своєчасна перебудова стосунків дитини з близькими дорослими: дорослий не повинен реагувати на провокативну поведінку й вимоги дитини, чітко виділяти ситуації, коли необхідно твердо й спокійно настояти на забороні;

- забезпечення зони найближчого розвитку дитини, що полягає у визначенні меж свого «можу», співіднесенні «хочу» з «мушу» й « не можна»;

- розумне заохочення ініціативи й самостійності дитини, занурення дитини у спільну з дорослими ігрову діяльність;

- уникнення несприятливої для дитини стратегії поведінки дорослих – бажання підкорити собі дитину;

- урахування того, що дитина потребує емоційного прийняття й лагідності.

Критерії виходу з кризи трьох років:- криза трьох років завершується виникненням у дитини повноцінної гри з особливими правилами й нормами, що відображують соціальні зв'язки.

7

Криза 7 роківОзнаки й симптоми кризи 7 років:

- утрата дитячої безпосередності: нарочитість, безглуздість, штучність поведінки, клоунада; - манірність поведінки (намагаючись виправдати сподівання дорослих, дитина відверто демонструє навіть ті позитивні якості, які їй не властиві); - поява психологічних бар’єрів; діти стають менш зрозумілими для навколишніх;- відсутність безпосе редніх емоційних реакцій на зовнішні стимули: дитина навчаєть ся приховувати власні почуття й переживання, поведінка відзначається примхли вістю, неадекватністю реакцій; - дитина виявляє негативізм, стає неслухняною, злою, агресивною, конфлікт ною, впертою;- поява фрустраційності, афектів, потреби відокремлення від дорослого.

8

Криза 7 років Умови подолання кризи 7 років:- допомога дитині щодо реалізації прагнення до самостійних занять, надання можливості брати на себе якісь нові обов'язки у нових формах діяльності; - розширення сфери інтересів, спільні відвідування музеїв, екскурсії, подорожі;- задоволення базальної потреби у повазі, визнання суверенітету дитини;- розвиток здатності дитини до організованих ігор й регламентованих занять, уміння терпіти тягар дисципліни;- забезпечення переходу до нової соціальної ситуації, нового змісту стосунків. Критерії виходу з кризи 7 років:- формування почуття умілості (майстерності), компетентності; - переконання, що «я можу все, а чого не вмію – того можу навчиться».- вперше спостерігається феномен «гіркої цукерки». Якщо раніше дитина, що не виконуючи завдання чи інструкції дорослого із задоволенням вислуховувала похвалу й отримувала приз (“цукерку”), то тепер незаслужене заохочення чи нагорода засмучують, дитині стає соромно. Почуття провини, що не пов'язане зі страхом покарання, – перша ознака пробудження совісті.

9

Криза 7 років Наслідки негативного перебігу кризи 7 років:• розбалансованість саморегуляції;• почуття неповноцінності;• схильність говорити неправду;• неадекватність емоційних реакцій, вияви

агресивності, конфліктності;• якщо потреба у повазі не буде задоволена, то

встановлення стосунків на основі розуміння стає невоможливим (позиція «Я відкритий для розуміння, коли упевнений, що мене поважають»).

- до 75% дітей сьомого року життя виявляють гостру симптоматику кризи, пов’язану з адаптацією до нових умов шкільного життя, з оволодінням дитиною вміння учитися, засвоювати знання;

10

Криза підліткового вікуОсобливості пубертатного періоду:

- криза не має обов'язкового універсального характеру, а залежить від соціальних умов;- значні фізіологічні зміни, пряме відображення процесу статевого дозрівання, мало пов'язаного з особливостями виховання;- неузгодженість процесів статевого дозрівання, загальноорганічного розвитку та соціального формування (Л.С. Виготський), сконцентрованість різких й капітальних зрушень, змін і зламів у особистісному розвитку підлітка;- на кризові вияви впливають відносини з батьками, соціальний статус у групі однолітків, академічна успішність, розвиненість пізнавальної сфери, сформованість творчих інтересів і навіть фізіологічні особливості;- дорослі, які звикли до поступових змін у поведінці дитини, виявляються неозброєними перед раптовими й кардинальними перетвореннями у поведінці підлітків, не встигають перебудовувати свій стиль спілкування з ними;- підліток насамперед переймається тим, як його сприймають інші люди ; - смертність серед підлітків дуже висока, тому що вони досліджують не тільки навколишній світ, але й межі своїх можливостей, часто переоцінюючи свої сили.

11

Криза підліткового віку

• Вапівапвапвіапвпвіап

Ознаки й симптоми підліткової кризи:

- значні фізіологічні зміни, суб'єктивне відчуття дорослості; - зниження продуктивності й здатності до учбової діяльності навіть у тих сферах, де підліток має обдарованість;- регрес у виконанні творчих завдань;- негативізм як невмотивоване протистояння дорослим, протест проти авторитетів, ворожість, порушення дисципліни, конфліктність;- емоційна нестабільність, афективно-шокові реакції, справжній вибух непокори, впертості, зухвальства, важковиховуваності, сильні емоційні переживання;- втрата цілісності й стабільності Я-образу, зниження рівня адекватності;

- підвищення чутливості, драті вливість, внутрішній неспокій і збудливість, фізична й душев на слабкість, примхи, невдоволеність собою;- егоцентризм, максималізм, невизначеність самооцінки, труднощі переорієнтації з оцінювання інших на самооцінювання;- нездатність адекватно реалізувати потребу в самопізнанні, прагнення до самоізоляції, усамітнення;- філософська інтоксика ція (інтенсивна інтелектуальна діяльність, спрямована на самостійне розв'язання «вічних» проблем – сенсу життя, призначення людства тощо); - сум ніви щодо можливостей власної особистості, почуття неповноцін ності, втрата сенсу життя.

12

Криза підліткового віку Умови подолання підліткової кризи:

- набуття підлітками самостійності, заповзятливості й вмілості.

Це збільшує шанси особи на розпізнання власної індивідуальності, відчуття ідентичності;

- негативна, протестна поведінка підлітка в жодному разі не має бути приводом для відмови йому в захисті й допомозі, оскільки вікова криза й так вимагає від нього великого емоційного напруження;

- побудова таких взаємин дорослих із підлітками, як з іншими дорослими – осмислене обговорення взаємних прав й обов'язків, дружня змістовна співпраця, взаємна повага й довіра;

- запобігання становленню психопатоподібного типу реагування підлітка на психогенну ситуацію, посилення корегованості окремих вікових поведінкових реакцій підлітків;

- чітка регламентація вимог й відповідних оцінок, жорстка формалізація відносин з підлітком у конфліктних ситуаціях;

- використання різноманітних форм позашкільних занять (студії, кружки, секції). Чим більше буде сфер (місць) спілкування й продуктивної діяльності підлітків, тим більш благополучним стане прогноз розв'язку підліткової кризи.

13

Криза підліткового вікуКритерії виходу з підліткової кризи:- успішна психосоціальна ідентифікація як здатність підлітка поєднати все, що він знає про самого себе, у єдине ціле; - виникнення у людини відчуття того, хто вона є, де перебуває та куди йде;- поява чітких життєвих пріоритетів й цілей;- зародження закоханості. Складність пошуку ідентичності лежить в основі періоду закоханості (Е. Еріксон).

Наслідки негативного перебігу кризи:- переживання «відчуження», цілеспрямованого відокремлення (В.С. Мухіна); - деперсоналізація (тривога, пов'язана зі змінами власного тіла, переживання відірваності від зв'язків з людьми, цінностями й світом);- скарги підлітків на те, що їх ніхто не розуміє, що вони самотні, не знайшли свого місця у житті, не мають власного «Я»;

- плутанина ролей, поплутана ідентичність – болісні сумніви щодо себе, свого місця у групі, суспільстві, неясна життєва перспектива, недовірливість, сором’язливість, невпевненість, сповненість почуттям провини й усвідомленням своєї неповноцінності;- підвищення ризику підліткового суїциду, висновки про безглуздість життя взага лі; - прагнення негативної ідентифікації, тобто ототожнення себе з образом, протилежним тому, який хотіли б бачити батьки, інші порядні люди;- входження у молодіжні злочинні групи, участь у неформальних рухах («готи», «емо» тощо);- брак ідентичності, її поплутаність або дифузія позбавляють людину перспективи життя, підштовхують до постійного пошукового синдрому, а отже, й до зміни місць роботи у майбутньому. Поплутаність ідентичності руйнує основу професійної мотивації, а також етичні норми стосунків людини з організацією.

14

Криза юнацького вікуСимптоматика кризи 17 років за статевою диференціацією:

•типовий симптомокомплекс кризи 17 років у дівчат виявляється у прагненні до самостійності, домаган ні •ролі дорослого, гордості за власні досягнення, умінні

співпереживати, відвертості. •негативні симптоми: дратівливість, хитрість, індивідуалізм, пристосовництво, нега тивізм, зарозумілість, лінощі; •у хлопців позитивними симптомами є: прагнення до самостійності, гордість за власні досягнення, домагання

ролі доросло го, упертість як наполегливість, уміння співпрацювати, а негативними – лихослів'я, індивідуалізм, дратівливість, упертість як неслухняність, негативізм, лінощі (В.М. Поліщук).

15

Криза юнацького віку

Умови подолання кризи ранньої юності:

- досягнення нової якості ідентичності, тобто об’єднання різних особистісних властивостей у несуперечливу цілісність;- досягнення зрілих відносин з особами протилежної статі;- вибір професії й підготовка до ефективної професійної діяльності;- розвиток інтелектуальних можливостей та ідеологічних концептів, необхідних для компетентної участі у соціальному житті;- досягнення соціально відповідальної поведінки;- вироблення комплексу моральних цінностей, відповідно з якими формується поведінка.  

Критерії виходу з кризи ранньої юності:- становлення дійсного авторства у визначенні та реалізації свого власного погляду на життя загалом й формування реальних життєвих планів, індивідуального способу життя, зокрема; - психосоціальна ідентифікація, почуття самототожності, власної істинності, повноцінності, співпричетності до світу інших людей, почуття адекватності й стабільного володіння власним «Я», здатність особистості повноцінно вирішувати завдання, що постають перед нею, брати на себе відповідальність за свої рішення, за вибір цінностей;- юнацька любов (без сексуального підґрунтя) як спроба домогтися чіткого визначення власної ідентичності, проектуючи власний образ на іншого й спостерігаючи його вже відображеним (Е. Еріксон).

16

Криза юнацького віку

Наслідки негативного перебігу кризи ранньої юності:- невизначеність життєвих перспектив та уявлень про себе; - рольове змішування, коли молода людина впро довж тривалого часу не здатна завершити психосоціальне самовизна чення, що спонукає її повернутися на більш ранній етап розвитку;- порушення сприйняття часу (або виникає відчуття жорсткого цейтноту, або розтягнутос ті й пустоти часу, нудоти й нікчемності існування);- застій в роботі, порушення працездатності, що ви являється в зануреності у непотрібні для подальшого зростання ре чі, справи на шкоду всім іншим заняттям;

- нездатність ні продовжувати освіту, ні влаштуватися на роботу;- криза ідентичності (конфлікт ролей) як нездатність обрати кар'єру, стиль життя, наявність принизливого почуття своєї марності, безцільності; - відчуття своєї непристосованості, деперсоналізації, відчуженості, надання переваги негативній ідентичності, орієнтація на небезпечний, шкідливий, небажаний стиль життя (заперечення моральних цінностей, алкоголь, наркотики, неадекватна сексу альна поведінка тощо).

17

Зріла юність (18-21 рік)Ознаки внутрішніх суперечностей та протистоянь зрілої юності: •потреба в соціальному визнанні та обмеження можливості її реалізації; •потреба в самостійності й протекційне ставлення дорослих, зокрема батьків; •потреба в самоосмисленні, самоідентифікації та недостатня або суперечлива інформація про себе, а також несформоване вміння інтегрувати, переосмислювати цю інформацію; •потреба в розумінні й відчуття самотності, відчуженості; •потреба в професійному самовизначенні та недостатні можливості й слабка мотивація у реалізації вибору;•впевненість у собі чи сором’язливість; •експериментування з різними ролями чи фіксація на одній ролі; •здатність до научіння чи параліч трудової діяльності; •сексуальна поляризація чи бісексуальна орієнтація; •ідеологічна переконаність чи заплутаність системи цінностей (Е. Еріксон).

18

Зріла юність Умови подолання кризи зрілої юності:• про фесійне самовизначення з урахуванням

життєвих цінностей особистості;• набуття індивідуального стилю діяльності;• залучення у суспільне життя, усвідомлення

особистої відповідальності за свої вчинки перед суспільством;

• розширення соціального оточення, сфери контактів, а відповідно, і кола значущих інших;

• розвиток особистісної рефлексії;• розвиток здатності прогнозування наслідків

запланованих дій і вчинків не лише з прагматичних, але й морально-етичних, духовних позицій;

• переростання дружби з особою протилежної статі в закоханість, любов.

•

Критерії виходу з кризи зрілої юності:• пізнання себе у професійних ролях,

формування реальних життєвих планів, індивідуального способу життя, вияви зусиль щодо подолання життєвих труднощів;

• досягнення реалістичного професійного вибору, заснованого на відвертій, чесній самооцінці й реальних варіантах кар'єри;

• усвідом лення цінності людей, що перебувають поруч, розвиток відповідальності за свою та їхню долю;

• прийняття відповідної своїй статі дорослої сексуальної ролі;

• усвідомлення цінності кохання, досягнення соціально сприятливої дорослої сексуальної ролі, створення сім'ї, народження й виховання дітей.

19

Зріла юністьНаслідки дифузії ідентичності зрілої юності:- відсутність мотивації до пошуків сенсу власного життя; - уникнення постановки пи тань щодо життєвої позиції та перспектив, невміння будувати життєві плани, регресія й прагнення відтермінувати набуття дорослого статусу; - відчуття ізоляції й спустошеності; - неусвідомлений, але стійкий стан тривоги; - постійне перебування в очікуванні чогось такого, що може чарівно змінити життя; - уникнення особистісного спілкування, тісних міжособистісних стосунків, нездатність емоційно впливати на осіб протилежної статі;

- заперечення, аж до презирства, всіх передбачуваних ролей і моральних цінностей, орієнтація на «протилежне»;- презирство до всього вітчизняного й ірраціональне захоплення всім іноземним.

20

Автор-укладач – Емілія Гуцало

• Список використаних джерел:Идентичность: Хрестоматия / Сост. Л. Б. Шнейдер. – М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2003. – 272 с.Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Питер, 2000. – 992 с.

• Моргун В.Ф. Концепція багатовимірного розвитку особистості та її застосування// Філософська і соціологічна думка. – 1992. – №2.

• Поліщук В.М. Вікова та педагогічна психологія /

В.М. По ліщук. – Суми, 2007. – 330 с.

• Потапчук Т.В. Ідентичність: основні підходи до визначення сутності поняття / Педагогіка і психологія, №3 (64), 2009. – С. 14 – 21.Потєряхін О.Л. Використання епігенетичної концепції

• Е. Еріксона в процесі вивчення особистості біографічними методами

• Савчин М. В. Вікова психологія / M. В. Савчин, Л. П. Васи ленко. – К. : Академвидав, 2006. – 360 с.

• Элкинд Д. Эрик Эриксон и восемь стадий человеческой жизни / Эриксон Э. Детство и общество. – Изд. 2-е, перераб. и доп./ Пер. с англ. – СПб.: Ленато, АСТ, Фонд «Университетская книга», 1996. – С. 6 — 22.

• Эриксон Э. Детство и общество. – Изд. 2-е, перераб. и доп./ Пер. с англ. – СПб.: Ленато, АСТ, Фонд «Университетская книга», 1996. – 592 с.

• Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис: пер. с англ./ общ. ред и предисл. А.В. Толстых. – 2-е изд. – М.: Флинта: МПСИ: Прогресс, 2006. – 352 с.

21

Дякую за увагу!Кто понял жизнь тот больше не спешит,Смакует каждый миг и наблюдает,Как спит ребенок, молится старик,Как дождь идет и как снежинки тают.В обыкновенном видит красоту,В запутанном простейшее решенье,Он любит жизнь и верит в воскресенье…

Омар Хайам