У цьому номері:

Видається за бВидається за бВидається за бВидається за бВидається за благословеннямлагословеннямлагословеннямлагословеннямлагословеннямректораректораректораректораректорату Львівської Духту Львівської Духту Львівської Духту Львівської Духту Львівської ДуховноїовноїовноїовноїовноїСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаСемінарії Святого ДухаРеєстраційне свідоцтво№ 300 від 1996 р. Б.

Виходить з березня 1996 р. Б.

Головний редактор:Олег ЛукаОлег ЛукаОлег ЛукаОлег ЛукаОлег Лука

Заступник головного редактора:Андрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій СолецькийАндрій Солецький

Літературна редакція:Богдан УБогдан УБогдан УБогдан УБогдан УтрискотрискотрискотрискотрискоВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир СтецьВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир ЧупрінВолодимир Чупрін

Верстка та комп’ютерний набір:Остап ГОстап ГОстап ГОстап ГОстап ГнатівнатівнатівнатівнатівТТТТТарас Семенюкарас Семенюкарас Семенюкарас Семенюкарас СеменюкАндрій СіданичАндрій СіданичАндрій СіданичАндрій СіданичАндрій Сіданич

Дизайн:Олег БарбулякОлег БарбулякОлег БарбулякОлег БарбулякОлег Барбуляк

Фотограф:Михайло ПазинякМихайло ПазинякМихайло ПазинякМихайло ПазинякМихайло Пазиняк

Відповідальні за друк:Юрій ЛесишинЮрій ЛесишинЮрій ЛесишинЮрій ЛесишинЮрій ЛесишинВолодимир ГВолодимир ГВолодимир ГВолодимир ГВолодимир Ганчійанчійанчійанчійанчій

Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Адреса:Львівська Духовна Семінаріявул. Шевченка, 188,Львів+Рудно, Україна, 79493тел.: (0322) 72+07+34, 69+09+14,факс: 65+05+65e+mail: redakcia@lds.lviv.ua

Інтернет версія:http://magazine.lds.lviv.ua/http://magazine.lds.lviv.ua/http://magazine.lds.lviv.ua/http://magazine.lds.lviv.ua/http://magazine.lds.lviv.ua/(Віталій К(Віталій К(Віталій К(Віталій К(Віталій Ковалишин)овалишин)овалишин)овалишин)овалишин)

Р/р: 26001301410964 ЗКПО 13839856МФО 325633 ЛУБАИ ПІБ

Редакція має право редагуватита скорочувати подані матеріали.Рукописи не повертаються тане рецензуються.

При передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання наПри передруці посилання на«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове«Пізнай Правду» обов’язкове

№3(66)червень−серпень 2004

Тема

Дійсність українського суспільства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2Залежність + конвульсивна спроба знайти місце в житті . . 3Моральна оцінка Церкви сучасної “культури смерті” . . . . . . 5

Простір спілкування

Дорога життя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8Богослов’я говорить мовою любові . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12

Святе Письмо

Відповідь Біблії на проблему страждання . . . . . . . . . . . . . . . 13Біблійний дороговказ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16

Дорога спасіння

Коли хвороба атакує . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17Любов без наслідків . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19Яке нас чекає майбутнє? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20Алкоголізм. Кому це вигідно? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

Полеміка

Трансцедентальна медитація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23

Літургійне богослов’я

Таїнство Хрещення у житті християнина . . . . . . . . . . . . . . . 26Палаюча свічка + символ гарячої любові до Бога . . . . . . . . 27

Сім’я

Спілкування у сім’ї + щось більше, аніж розкіш . . . . . . . . . . 28Лист до сімей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30

Духовність

Прославляймо Господа співом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31Образ Божий у святого Григорія Ніського . . . . . . . . . . . . . . 32Духовний світ сучасної української молоді . . . . . . . . . . . . . . 34Християнство + це не міфологія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35

У світі цікавого

Якщо є проблема, то є і рішення. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36Історія: цікаві факти та оповідання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37Цікаво, що. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38

Словами серця

Біблійне повчання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39Щастя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40Погляньте, українці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40

2

т е м а

ДійсністьукраїнськогосуспільстваУ цій статті я лише намагатимусьпроаналізувати ті суспільні явища,які є найбільш масовими і стосуютьсякожного українця, а також євластивими для інших країн, у якихпоширюється сучасна “поп4культура”.Цей аналіз буде побудований наофіційних статистичних даних, якіподають органи державної влади такомпетентні заклади, котрідосліджують ці явища.

Криза сім’ї . риза сім’ї . риза сім’ї . риза сім’ї . риза сім’ї . Однією з найбільш вагомихпроблем, що сьогодні демонструє нам цілупанораму суспільних хворіб в Україні, і яка в

останньому десятиріччі набрала характеру національ+ного лиха, є глибока криза сім’ї та по+ступове утворення своєрідного підвидукультури смерті.

РРРРРозлучення. озлучення. озлучення. озлучення. озлучення. Основним мотивом є не+достатня обізнаність молодих людейодин з одним, їх незрілість та непід+готовленість до сімейного життя. 70%розлучень припадає на вік 35 років.

Приблизно 70% молодих людей зовсім непідготовлені до подружнього життя, приукладанні подружжя виключають такійого основні елементи, як вірність,єдність, нерозривність, народження дітей.Останнім часом уневажнення подружжядомагається здебільшого молодь, якавступала в подружжя після 1990 р., тобтовже після легалізації нашої Церкви, занормальних умов укладання церковногошлюбу, відбуваючи передшлюбні науки.Такі подружні справи зараз домінують уМитрополичому Суді, вони складають80% від всіх розглянутих справ. Цеозначає, що підготування до святої ТайниПодружжя носило чисто формальнийхарактер, або майбутні подруги даютьяскравий приклад морального дуалізму:сповідуючи одні засади, у своєму життідотримуються стереотипів нехристиян+ського ставлення до сімейного життя.

Абортивна ментальність. Абортивна ментальність. Абортивна ментальність. Абортивна ментальність. Абортивна ментальність. Ще однією загально+суспільною проблемою та прикладом життя згідно зподвійними моральними стандартами, яка зароджуєтьсяв сім’ї, однак має надзвичайно важливе значеннядержавного масштабу, – це швидко прогресуючийрозвиток так званої абортивної ментальності середпереважно католицького населення.

Дослідження, проведені серед жінок у м. Львові, якіпогодились на аборт, виявляють, що 86% з нихвважають себе віруючими, а 1,5% навіть практикуючимихристиянками.

Дані опитування лікарів+гінекологів у м. Львові у 2002 роціпоказують, що всі респонденти вважають себе віруючимилюдьми, однак 78% з них професійно виконують аборти,хоча 36,8 % вважають, що людський ембріон має гідністьлюдської особи та жодні маніпуляції на ньому єнеприпустимі. Однак потрібно мати на увазі, що жерт+вами аборту є не лише ненароджена дитина, але жінка,лікар, їхні сім’ї, а відтак і ціле суспільство. Майже всенаселення України можна вважати “вцілілим”, тобтотаким, кого лише силою щасливого випадку минулавбивча рука їх власних батьків. Ця національна трагедіяспричиняє звиродніння міжособових стосунків у родиніта суспільстві, перекручене розуміння людської статевостіта мети подружжя, творить своєрідний негативний кліматвиховання дітей та знецінює вже в самому зародкулюдське життя як дитини, так і дорослої особи.

3

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (66) червень−серпень 2004 т е м а

Залежність –конвульсивнаспроба знайтимісце в житті

Спробуймо проаналізувати, чому людинапотрапляє в алкогольну чи наркотичнузалежність. З давніх+давен відомо, про

легітимність вжитку алкогольних напоїв як, також, іпро те, що зловживання ними призводило до не+гативних наслідків. „Не дивись, мій сину, на вино, яквоно ллється, воно як гадюка. . .” Після значної дозиалкоголю людина стає некерованою відкриваються їїпотаємні бажання і можливості, які, часом, не беззусиль вона тамувала в собі. Коли прозорий дурманхмелю заволікає очі, людина здатна по+іншомусприймати реальність: на себе дивитися, як наідеальну постать, або ж впадати в іншу крайність —депресію від почуття меншовартості. Такі почуттязавжди перебувають в людині, але здоровий глуздздатний з ними впоратись. Коли ж під дією „зеленогозмія”, свідомість починає засипати, всі неоднозначніі приховані почуття в людині попадають неначе підзбільшуюче скло, стають видимими, здатнимипривести до небажаних наслідків. Агресія є однимз найпоширеніших результатів непоміркованоговживання спиртних напоїв. „Вино веселить серцечоловіка”, але часом людині недостатньо бути простовеселою. Вона відчуває, що за наступною чаркоюкриється певна вседозволеність, і „влада”, яку даєстатус п’яного. Часом людина навіть бажає, щоб їїсприймали саме так. На вершині ейфорії сп’янілаособа може ображати інших, поводитись не+пристойно у публічних місцях і все це сходить їй зрук. Це притягує людину. Ніхто не п’є зарадиголовного болю наступного ранку. Мало+помалулюдина втягується, такий стан речей потрохивитісняє реальність. Саме тоді вона потрапляє ваварію на автомобілі, втрачає роботу, загострюєпроблеми в сім’ї, втрачає навики ввічливого спіл+кування, свариться з друзями, продає цінні речі іробить ідолом джерело своєї залежності. Цьому ідолу,поки що, не швидко, але певно, посвячуються усісфери життя. Коли ідол узалежнює людську істотуповністю, він робить із неї покірного раба, в котроготрясуться руки, він вбогий і готовий падати ниць, абилиш догодити своєму повелителю. Такий раб вже неможе бути повноцінним членом суспільства і опи+няється на узбіччі життя. Крізь його пальці про+сипається пісок надій на вдалу кар’єру, щасливежиття, гарну сім’ю, добрих дітей, достойну старість. . .Пан „зелений змій” дуже нещадний, він швидко

Алкоголізм та наркоманіяАлкоголізм та наркоманіяАлкоголізм та наркоманіяАлкоголізм та наркоманіяАлкоголізм та наркоманія.

Наступними проблемами українського суспільства єалкоголізм та наркоманія. Ці феномени набираютьпропорцій загальнонаціональної інтоксикації, якусистема державної охорони здоров’я не в станіконтролювати.

Дані дослідження проблеми алкоголізму, які проводилисянами на основі одного із сіл Пустомитівського районуЛьвівської області, є вражаючими: 38% мешканців вікомвід 14 до 70 років є узалежненими від алкоголю. Всі вонивважають себе віруючими людьми. Варто зауважити, що70% респондентів хотіли б, щоб їхні діти взагалі невживали алкоголю, а 80% переконані, що він шкодитьздоров’ю. Існують певні суспільні стереотипи, якізаохочують до вживання алкогольних напоїв, хочаабсолютна більшість людей знає, що це зло. Клінічні тапсихологічні дослідження показують, що коли в сім’їузалежненим від алкоголю є лише навіть один її член, тов своєрідну непряму залежність потрапляють і всі члениродини, хоч не обов’язково, щоб вони вживали алкоголь.Жінка стає узалежненою від алкоголізму свого чоловіка,а діти – від хвороби свого батька і реабілітації вжепотребує вся сім’я.

Завершуючи ці болючі роздуми, я б хотів застерегти всіхнас від двох спокус, які чигають на кожного, хтонамагається тверезо та об’єктивно поглянути на дійсність,у якій живе.

Найперше – це спокуса відмежуватися від тієї дійсності тасказати собі, що це все не стосується мене. Всі ми єпрямими чи непрямими споживачами, а то й носіями тієї“поп+культури”, яка сьогодні перестає зважати на своєхристиянське коріння та не обмежується рамками лишеоднієї держави.

Інша спокуса – це одразу засудити це суспільство чикультуру. Засудити – означає протиставитись та впасти вілюзію еклезійного пуританства. Нам сьогодні необхіднозробити все для того, щоб Христова Церква, як носійєдиного Джерела відродження народу, взяла на себевідповідальність євангелізації та християнізації тієїкультури, тобто справжнього оздоровлення та від+родження зраненого суспільства у світлі ХристовоїПравди. Христова Церква в Україні після довгих роківзаперечення знову виходить на суспільну арену, роблячиперші кроки. Сьогодні, як ніколи, потрібно як нанауковому, так і практичному рівні говорити не лише просоціальну доктрину Церкви, але про суспільнуеклезіологію. Суспільство прагне не лише почутицерковну доктрину, але побачити, торкнути справдіхристиянського життя, як це було під час приїздуСвятішого Отця до України. Від такого живого дотику доХриста через Його містичне Тіло – Церкву, справдіможливе оздоровлення, подібно як кровоточива жінкаоздоровилась від дотику до краю Христового одягу.Знайти Христа – єдине джерело нашого відродження.

о. д4р. Святослав ШЕВЧУК о. д4р. Святослав ШЕВЧУК о. д4р. Святослав ШЕВЧУК о. д4р. Святослав ШЕВЧУК о. д4р. Святослав ШЕВЧУК(К(К(К(К(Керівник Патріаршої Керівник Патріаршої Керівник Патріаршої Керівник Патріаршої Керівник Патріаршої Курії УГКЦ, віце4ректорурії УГКЦ, віце4ректорурії УГКЦ, віце4ректорурії УГКЦ, віце4ректорурії УГКЦ, віце4ректор

Львівської Духовної Семінарії)Львівської Духовної Семінарії)Львівської Духовної Семінарії)Львівської Духовної Семінарії)Львівської Духовної Семінарії)

4

т е м а

використовує силу і розум свого підданого так, що закілька років молода людина може перетворитись унемічного старця.

Інший вид залежності може бути піднесений людиніу вигляді білого порошку, прозорої ампули, цигаркиз невідомим наповнювачем, наркотичної жуйки, чище чогось, що криє за собою одну, диявольську мету— зламати людину: пообіцяти їй стати „такою як Бог”,а натомість залишити вмирати нагою в поті і болях.Диявол обманює людину, купуючи її кольоровоюрекламою. Але як тільки людина купиться на неї,очікуватиме золотих гір ейфорії, а до неї вже витрутьноги і шукатимуть нової жертви. Наркотик має цікавувластивість: першого разу він викликає такий сплескдивних і приємних емоцій, якого наступного разувже неможливо досягти. І в надії схопити свою мрію,людина починає збільшувати дозу і регулярністьприйому.

Проте, це черговий обман, щоб затягти людинуякомога глибше в болото залежності. Як відомо,наркотичної залежності надзвичайно важко по+збутись самотужки. Людина двадцять чотири годинина добу залишається із своєю залежністю і служитьновому ідолові, шукаючи йому поживи. Розбитежиття, попелище надій, армія страхітливих проблем,що наближаються, заганяють людину у безнадійнийкут страху. Тоді диявол говорить: „Або знайди собізахист у наступній дозі, або віддай мені свою душу у

самогубстві”. Людина стає неначемаріонетка, всі частини тіла якоїнитками болю прив’язані до пе+кельних важелів. Сама ж противитисьтакому натиску вона не в силі.

Але в цей момент Бог знаходитьсянайближче: тоді вистачає думки,слова або молитви жалю і покаяння,щоб Милостивий Спаситель про+стягнув міцну руку допомоги, бо ”дезбільшується гріх, там перевершуєблагодать”. Бог завжди бачить людину:як вона була зачата, як розвивалась вматеринській утробі, як робила першікроки, як здійснювала вчинкиюності. Бог бачить гріхи людини, їївідхід. Він із сумом дивиться в пустесерце свого сина чи доньки, які від+далилися від Нього. Господь страж+дає, бачачи біль Свого образу і по+доби, розуміючи прірву його залеж+ності.

Якби Бог міг відтягти людину силоювід її поганої звички. . . Проте, Богвклав у людину її власну волю, якунавіть Він не може переступити.Свобода людини завела її в неволю.Адам і Єва согрішили, як і всі мигрішимо. Бог виправив і цю ситуаціюСвоєю кривавою Жертвою на хресті.

Там, на Голгофі, Господь страждав і подолав весьлюдський рід за кожну його залежність. А у Своємувоскресінні сокрушив голову змія+спокусника. Отже,тепер людина не зобов’язана жити під тягаремзалежності: вона вільна, „. . . вже не раб, а син”.

Тому, коли ми зустрінемо п’яну людину на вулиці чиматимемо до справи з наркоманом, не відкидаймойого, бо вона є образом Божим, тією улюбленоюсотою вівцею, дорогоцінною загубленою драхмою,блудним сином, повернення якого приносить великурадість Отцеві. Навіть коли ми не можемо нічимзарадити такій людині, не обділяймо її своєюпосмішкою, добрим словом, бо їй цього, повірте, такбракує в житті. Особливо їй не вистачає Вашоїмолитви. Можливо, за цього алкоголіка чи наркоманамолиться його бабуся або мама. Приєднайтесь і ви доцієї молитви, і Бог, присутній там „де двоє або троєзібрані в Його Ім’я”, відомим лише Йому способомнадприродньо вплине на життя цієї людини.

Завжди слід пам’ятати, що яка б не була безнадійнаситуація, Господь вже давно приготував з неї вихід,тільки слід просити Його, щоб Він виявив це нам.Можемо бути певні у словах псалмопівця „. . .серцемсокрушеним і смиренним Ти, Боже, не нехтуєш” (Пс.51,19б).

Олег КРАВЧУКОлег КРАВЧУКОлег КРАВЧУКОлег КРАВЧУКОлег КРАВЧУК

5

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (66) червень−серпень 2004 т е м а

Моральнаоцінка Церквисучасної“культурисмерті”

Питання смерті, що почало хвилювати людствопісля гріхопадіння, не втрачає своєїактуальності. Однак у наш час увага світу

прикута до цього питання також тому, що сьогодніприхильники легалізації евтаназії роблять багатоспроб зробити смерть керованою, вони хочутьнадати право керувати цим процесом людині.Свідома частина людства стурбована, адже йогосьогодні хочуть обдурити, надаючи проблеміевтаназії фальшивий статус соціальної. Не може бутижодного виправдання ганебному явищу, яким єевтаназія 1.

Евтаназія – акт убивства. Вона є морально злою, цепрактика, що мусить бути рішуче засуджена вжетепер. Евтаназія – це напад на людськість. Сьогодні їїприхильники вимагають узаконити цей вид убивства.Термін “евтаназія” походить із грецької мови, уперекладі на українську означає “легка смерть”.Можна, також, натрапити на такий варіант перекладу:“добра смерть” (згідно з етимологією слова:eutanasia– “добра смерть”)2.

Церква, котра є покликаною Христом піклуватись продуховне життя кожної людини, не залишаєтьсябайдужою до цієї загрози, що нависла над людськимжиттям. Евтаназія, суперечачи природному відходовілюдини з цього світу, не може залишитися позаувагою Церкви, котра вже не раз на весь світ заявлялапро своє занепокоєння щодо реальної небезпекисупроти людського життя. На підтвердження цьогоіснує велика кількість церковних документів,написаних у відповідь на вимоги свого часу.

Відомим є документ Церкви – “Декларація проевтаназію”. Цей документ Конгрегації Доктрини Віри(виданий 5 травня 1980 року), засуджуючи евтаназію,водночас слугує моральним орієнтиром щодопитання життя та смерті, вживання знеболюючихзасобів та їх пропорційності.

Декларація наголошує на важливості чіткогоформулювання у вживанні терміну “евтаназія”. Підевтаназією розуміють дію або відмову від дій, що засвоєю природою або намірами діючої особи зумов+люють смерть, прагнучи усунути будь+яке страж+

дання.6 У цьому визначенні велике місце займаютьнаміри діючої особи. Говорячи про цінність люд+ського життя, декларація наголошує: „Людське життяє основою усіх людських дібр, є необхідним дже+релом, умовою кожної людської діяльності й сус+пільства. Більшість людей ставляться до життя як дочогось священного, дотримуючись думки, що ніхтоне може добровільно його забрати, хоча віруючібачать у житті щось більше – дарунок Божої любові.Вони покликані зберігати його і робити йогоплідним.”7

Декларація, також, говорить про те, що потрібночітко відрізняти самогубство від жертви, яку людинаможе робити заради служіння ближньому чи Божоїслави. Необхідно чітко ствердити, що ніхто й ніщо неможе вбивати невинне людське створіння, плід чизародок, дитину чи дорослого, старшу особу чистраждаючого на невиліковну хворобу, вмираючого.Більше того – нікому не дозволено просити про актубивства для себе чи для іншої особи, яка є довіреначиїсь опіці. Жодна влада на основі закону не повиннарекомендувати чи дозволяти такий вчинок, тому щоце питання є порушенням Божественного Закону, єзлочином супроти гідності людської особи та їїжиття, взагалі нападом на людськість.

Звичайно, що існують випадки, коли через довго+тривалий нестерпний біль, через глибоко особисті йінші причини, люди піддаються вірі, що вони можутьзаконно просити про смерть або заподіяти її іншим.І хоч у таких випадках вина особи може бутизменшена або повністю відсутня, все ж помилкасуджень, у які попадає совість навіть із причинидоброї віри, не змінює природи цього акту вбивства,який завжди несе в собі відкинення можливостіжиття. Благання важко хворих людей, котрі інколипросять про смерть, не завжди повинні розумітися яквиявлення правдивого бажання евтаназії; вони, якправило, є виявами болісного благання про допо+могу й любов. Любов – це саме те, чого насправдіпотребує хвора особа, крім медичного піклування.Любов, людська та надприродна теплота, котроюхвора особа мусить бути оточена тими, які є для неїблизькими – батьками, лікарями, дітьми чи мед+сестрами. Момент смерті може сприйматися різнимилюдьми по+різному і не завжди буде спокійним імирним. Фактом є те, що смерть часто супровод+жується гострим і довготривалим стражданням.

Фізичний біль є невід’ємним елементом людськогостану; на біологічному рівні він формує застережен+ня, у потрібності якого ніхто не сумнівається; алеоскільки він вражає людську психологічну інфра+структуру, він часто перевищує свою біологічнукористь до тієї міри, що може спричинюватибажання усунути його будь+якою ціною. Але надмірневживання знеболюючих засобів не є однозначнимявищем і пов’язане з певними труднощами. Череззвикання до медикаментів пацієнти змушені

6

т е м а

збільшувати їхні дози задля збереження ефективностіліків. Однак, знеболюючі, що спричиняють станнесвідомості, потребують особливого розгляду. Особане тільки повинна бути здатною задовільнити своїморальні та сімейні обов’язки, вона мусить під+готувати себе до повної та свідомої зустрічі Христа.Таким чином, Папа Пій ХІІ застерігає: „ Неправильнопозбавляти людину, яка помирає, свідомості безсерйозної причини”.8

Сьогодні дуже важливо в момент смерті захистити якгідність людської особи, так і християнську концеп+цію життя перед технічним ставленням, котрезагрожує перерости у насильство. Тому деякі людиговорять про „право померти”, яке може бутивиявленням, що не означатиме право керуваннясмерті через власні дії або ж дії когось іншого, але,навпаки – право померти мирно, із християнською ілюдською гідністю.

Вивчення засобів лікування, їх складності та ризику,вартостей та можливостей вживання та порівняння їхз очікуваними результатами, беручи до уваги станхворої людини та її фізичні і моральні ресурси, допо+магають зробити правильний висновок щодо питан+ня тих чи інших дій у кожній конкретній ситуації.

Часто в таких випадках, крім основних принципів,можна використовувати й наступні:

– якщо немає ефективних ліків, дозволяється зазгодою пацієнта шукати порятунок в інших засобах,які забезпечені найсучаснішими медичними техно+

логіями, навіть якщо ці засоби є все ще на експери+ментальній стадії і вживання їх пов’язане із певнимризиком для здоров’я хворого. Приймаючи їх, паці+єнт може, навіть, виявити свою відданість служіннюлюдству;

– дозволяється за згодою пацієнта перервати вживан+ня тих засобів, результати яких потребують доопра+цювання. Для прийняття такого рішення мусять бра+тися до уваги свідомі бажання пацієнта та його сім’ї,а також поради його лікарів, особливо компетентниху цій справі. Останні можуть вирішувати питаннящодо вживання інструментів і праці персоналу та їхдиспропорційності до передбачуваних результатів.Вони, також, можуть вирішувати питання про за+стосування різних технологій, що викликають у паці+єнта біль та страждання, виходячи із благ, котрі вінможе отримати;

– дозволеним є вживання нормальних засобів, котріпропонує медицина, тому не можна змушувати будь+кого до використання технологій, які вже застосо+вувались, але були важкими і несли у собі ризик.Відмова від них не є еквівалентом самогубства,навпаки – вона повинна вважатися прийняттям люд+ських умов, бажанням уникнути застосування медич+них процедур, непропорційних очікуваним резуль+татам, прагненням не наражати сім’ю чи спільноту нанадмірні витрати;

– коли факт смерті є неминучим, не зважаючи на всівживані засоби, дозволяється у совісті прийнятирішення про відмову від таких форм лікування, котрі

б тільки забезпечили ненадійне й бо+лісне продовження життя до тієї міри,поки звичайне піклування про хворулюдину в подібних випадках не єперерване. У такому разі лікар не маєпричини докоряти собі у неможли+вості допомогти особі у небезпеці.” 9

У висновку “Декларації про евтаназію”говориться: “Норми, поміщені у ційДекларації, є натхнені бажанням слу+жити людям згідно з планом Творця.Життя є дарунком Божим, з іншогобоку, смерть є неминучою, неуникною.Тому необхідно, щоб ми без жодногоприспішення години смерті приймалиїї з повною відповідальністю та досто+їнством. Це правда, що смерть по+значає кінець нашого земного існу+вання, але в той самий час вона від+криває нам двері до безсмертногожиття. Тому всі мусять підготувати себедо цієї події у світлі людських вар+тостей, особливо християни у світлівіри. Лікарі не повинні нехтуватижодними засобами, можливістю за+стосуванням усіх їх навичок для добрахворих і тих, що перебувають на порозісмерті. Вони мусять якнайбільше по+

7

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (66) червень−серпень 2004 т е м а

обставин та умов, які “спонукають” до цього, аджесамогубство означає відкинення Божої любові, атакож відкинення любові та обов’язку щодо бли+жніх.14

Заборонено, також, і асистоване самогубство, колилюдині надають допомогу у позбавленні життя. Напідтвердження сказаного Іван Павло ІІ цитуєАвгустина Блаженного: “Ніколи не вільно вбиватиіншу людину, навіть якби вона сама того хотіла, якбивідверто про це просила і, стоячи на межі між життямі смертю, благала допомогти у звільненні душі, щозмагається з путами тіла і прагне вирватися з них;невільно навіть тоді, коли хворий уже не в змозіжити”.15 Відмову від “активної терапії” Церква невважає гріхом, якщо будуть дотримані певні медичнізаходи .16

Бажаючи вказати на можливі шляхи виходу із кризи,що виникла у зв’язку із зростанням активностіпроблеми евтаназії, Іван Павло ІІ говорить про термін“паліативна терапія” (від латинського слова “pallium”– вовняний плащ, який носили пастухи), що означаєпом’якшення страждань у кінцевій стадії хвороби тазабезпечення хворого необхідною людською під+тримкою.17

Функція паліативного лікування бере свій початок усивій давнині. Можна сказати, що кожного разу, колихтось (не обов’язково працівник охорони здоров’я)був при останніх хвилинах життя іншої людини,підтримуючи її, допомагаючи та потішаючи, тимсамим він упроваджував у дію паліативне лікування.18

Більше того, паліативне лікування є певним серед+ником, особливо потрібним для опіки та охорониособи перед негативними умовами довкілля, охоро+няючи людину перед агресією хвороби.

Паліативне лікування покликане не до усунення болюякогось окремого органу, а до цілковитої опіки надлюдиною. Ціллю паліативного лікування не є скоро+чення чи продовження життя. Воно, радше, служить“природності” існування та кінця. Природний процессмерті, котрий не стає пришвидшеним або відсу+нутим, зберігає, таким чином, своє властиве місце вчасі. Тут не має впливу на тривалість життя, лише найого якість.

Варто зауважити, що паліативна опіка не є чимосьвипадковим, якоюсь особливою шаною тільки ухвилинах, коли хворий відчуває безпосередню по+требу опіки. Філософія суспільної опіки у паліатив+ному лікуванні надзвичайно виразно виявляє справ+жню шану людській особі. Таке співстраждання даєможливість застосовувати всілякі засоби для таму+вання й заспокоєння болю, для полегшення страж+дань хворому, навіть якщо це спричиняє небезпекувкоротити йому життя”19.

Церква завжди наголошує, що Володарем та Жит+тєдавцем людського життя є Господь, отже Він єдиниймає владу над життям. Для евтаназії не може існувати

легшувати людські страждання утіхою про без+конечну доброту та безконечне милосердя. Таке слу+жіння людям є також служінням Господу Христу, Якийсказав: „Усе, що ви зробили одному з моїх братівнайменших – ви Мені зробили” (Мт. 25:40).10

“Evangelium Vitae” – енцикліка Святішого Отця ІванаПавла ІІ про святість та недоторканість людськогожиття, написана 1995 року, у час, коли людське життя,більше того, майбутнє усього людства є під загрозою.

Це дуже важливий документ сучасності. У період,коли навіть найфундаментальніші цінності люд+ського життя піддаються сумнівам, набирає щоразбільшого поширення думка, що життя є цінним лишезавдяки можливості отримувати від нього насолоду, астраждання видається нестерпним тягарем, якогонеобхідно позбутися.11

Святіший Отець Іван Павло ІІ в енцикліці “EvangeliumVitae” також говорить про “спокусу стати володаремсмерті, спричинюючи її передчасно”, “м’яко” закін+чуючи чуже чи власне життя. Причиною цієї спокусиє розрив людиною її засадничого зв’язку з Богом.12

Вона сама стає для себе критерієм та нормою життя,починаючи вимагати від суспільства забезпеченняможливостей і способів цілком самостійно прийматирішення щодо власного життя.13 З цього можназробити висновок, що однією з основних причинпояви проблеми евтаназії у сучасному світі виступаєкульт “якості життя”, адже якраз найбільш незахи+щеним є життя, котре народжується чи згасає.Особливу роль у розгляді цього питання відводитьсябажаному “визволенню” у випадку, коли життя, спов+нене страждань, а також поняттю смерті, котра видає+ться “безглуздям”, кладучи край квітучому життю.

Говорячи про демократію, Папа каже, що вона неможе претендувати на заміну норм та порядку,встановленого Богом. Навпаки, покликана чинитивідповідні дії, котрі мали б виходити із цього розу+міння, але в жодному разі не свавілля та вседозво+леність. Щось подібного бачимо у випадку із евта+назією. На думку Івана Павла ІІ, спокуса стати воло+дарем смерті через її передчасне, самовільне спричи+нення та “м’яке” закінчення життя для себе чи іншоїлюдини, більшою мірою стосується населеннярозвинутих країн, яких до цього схиляє постійневдосконалення медицини. У цьому середовищі по+чинає набирати значної ваги поняття, яке отрималоназву “культура смерті”. Надзвичайно великий впливна це має ментальність сучасних прихильниківевтаназії. Ще однією фундаментальною річчю урозумінні проблеми евтаназії, про яку говориться венцикліці “Evangelium Vitae”, є розгляд цієї проблемиу контексті наміру та застосовуваних методів. ІванПавло ІІ про це неодноразово висловлюється:“Практика евтаназії містить у собі зло, притаманне, взалежності від обставин, самогубству або вбивству”.Щодо самогубства, то, на думку Церкви, воно завждибуло й залишається дією аморальною, незалежно від

8

жодних мотивів виправдання, які б схвалювали цейганебний вчинок.

Щоб не допускати приниження гідності людини, якапомирає, щоб огорнути її дбайливою любов’ю таопікою у хвилинах, коли вона готується до переступучерез поріг часу та входження у вічність, Церква немовчить, а намагається говорити всьому світові прозагальнолюдські вартості, які люди вже почализабувати. Несучи Євангеліє в життя та культурународів, Христова Церква бачить небезпеку щоразбільшої інтервенції евтаназії у людську спільноту. Цізміни несуть у собі страх перед беззахисністю життя,а їх причиною є те, що сучасне суспільство по+іншомупочинає дивитися на життя та створює власніфілософські концепції. Наприклад, тенденція оціню+вати якість життя в поняттях ефективності та психо+фізичної придатності не здатна надати значеннястражданню. Саме тому людина, притримуючисьтакої концепції, схильна до втечі перед терпінням, “забудь+яку ціну та будь+якими способами”23.

Володимир ЛЮПАКВолодимир ЛЮПАКВолодимир ЛЮПАКВолодимир ЛЮПАКВолодимир ЛЮПАК

Примітки:

1 Пор. Ryszard Fenigsen, Eutanazja smierc z wyboru? + Wydawnictwo “Wdrodze”, Poznan, 1994.– C. 117.

2 А.Я Иванюшкин, Смерть и умирание, Эвтаназия // Введение в биоетику: учебноепособие, Москва, 1998. – С. 283.

3 Там само. п. 23.

4 Там само. п. 24.

5 Там само. п. 32+35.

6 Sakred Congregation for the Doctrin of the faith, Declaration on euthanasia // Catholic TruthSocieti, London, 1980. – С. – 5 (переклад мій).

8 Там само.

9 Там само – С. 10+11(переклад мій).

10 Там само. – С. 12 (переклад мій)

11 Пор. “E. V.”, п.64.

12 Там само.

13 Там само. п. 64.

14 Пор. E. V., п. 66.

15 Там само.

16 “E. V.”, п. 65: “Від евтаназії слід відрізняти рішення про відмову від так званої “активноїтерапії”, тобто від певних медичних заходів, що перестали бути відповідними реальномустановищу хворого, бо неспівмірні з очікуваними результатами, або надто обтяжливі длясамого хворого і його родини. За обставин, коли смерть є близькою і неуникною,припустиму у згоді із сумлінням відмовитися від подальших заходів, що можутьвикликати лише нетривале й болісне продовження життя; проте не варто припинятизвичайної терапії, якої потребує хворий у таких випадках. Певно що моральнимобов’язком кожного є лікуватися і піддаватися лікуванняю, але такий обов’язок потрібноузгодити з конкретними обставинами: оцінити, чи співвідносяться застосовувані заходиз очікуваним одужанням. Відмова від надзвичайних і пресадних заходів не рівнозначносамогубству чи евтаназії; радше це прийняття людського стану перед наближеннямсмерті”.

17 Пор. “E. V.”, п. 65

18 Пор. Salvino Leone, Smiertelniechory, Krakow, 2000. – С.64

19 E. V. п. 65 “Вже папа Пій ХІІ дозволив використання наркотиків для послаблення болю,навіть коли це призводить до потьмарення сідомості і скорочення життя, якщо не існуєінших засобів і якщо це за даних обставин не перешкоджає виконанню їхніх моральнихта релігійних обов’язків”.

20 Пор. Salvino Leone, Smiertelniechory, Krakow, 2000. – С. 67.

21 Там само. – С. 63.

22 Там само. – С. 74.

23 Папська рада до справ душпастирства в охороні здоров’я, Хартія працівників охорониздоров’я, Ватикан, 1995, Львів, 1999. – С. 86.

т е м а

Дорога життяЗ кожним днем ми все частішестаємо свідками того, як молодепокоління України охоплюєшалений вир духовно4фізичноїдеградації: алкоголізм, наркотики,розпуста, захворювання різного родувенеричними хворобами, тощо.Саме тому, сьогодні як ніколи,потрібно голосно і відвертоговорити про ці проблеми.

Не залишаючись байдужими до такої трагічноїситуації, в якій сьогодні знаходитьсяукраїнське суспільство, ми пропонуємо Вам,

дорогі читачі, щиру сповідь тих людей, які потрапилив кайдани залежності від наркотиків, але опам’ятав+шись, вирішили змінити своє життя. Вони побували вреабілітаційній організації духовної і психологічноїпідтримки та взаємодопомоги на засадах християн+ської моралі „Дорога”, і тепер вони хочуть розповістинам на сторінках нашого часопису про свій гіркийдосвід, одночасно застерігаючи молодих людей переднебезпекою алкогольної та наркотичної залежності.

Пане РПане РПане РПане РПане Романе, розкажіть, будь ласка, дещо проомане, розкажіть, будь ласка, дещо проомане, розкажіть, будь ласка, дещо проомане, розкажіть, будь ласка, дещо проомане, розкажіть, будь ласка, дещо проісторію виникнення організації „Дорога”, про їїісторію виникнення організації „Дорога”, про їїісторію виникнення організації „Дорога”, про їїісторію виникнення організації „Дорога”, про їїісторію виникнення організації „Дорога”, про їїструктуру, які в ній люди задіяні?структуру, які в ній люди задіяні?структуру, які в ній люди задіяні?структуру, які в ній люди задіяні?структуру, які в ній люди задіяні?

Історія виникнення нашої організації тісно пов’язаназі змінами у моєму житті. На певному етапі свогожиття я зрозумів, що так далі жити не можна. Душев+ний дискомфорт і пошуки себе привели мене до того,що я потрапив у групу Анонімних Алкоголіків, хочавже й не вживав алкоголю. Коли я вперше туди по+трапив побачив щось зовсім інше. У групі АА людиділилися своїм досвідом, говорили відкрито, про те,що вони відчувають, звертались до Бога. На цей часмені було 32 роки. Я думав, що знаю вже все, а тутщось інше, таке, що неможливо пояснити. Крім тогощо я почав відвідувати групу взаємодопомоги і ходивдо Церкви Всіх Святих Українського Народу, де паро+хом є отець Олег Сухінський (він на цей час був моїмсповідником), я прагнув чогось більшого, бо я – лю+дина+максималіст, а група збиралась лише три рази натиждень. І в мене зародилась думка створити клуб длятаких людей, бо людині, яка довший час булаузалежненою від алкоголю чи від наркотиків, потріб+но пройти тривалий процес реабілітації, змінитинавколишнє середовище. Тоді, з допомогою о. Сухін+ського, ми винайняли приміщення на вулиці Рудниць+кого. Отець допомагав нам матеріалом, парафіяперших чотири місяці платила за оренду приміщення.Ми створили клуб, де люди могли проводити свій часбез алкоголю і наркотиків, куди приходили свя+щеники, психологи. І все це було на добровільних

9

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (66) червень−серпень 2004 простір спілкування

засадах. Перший рік організація не була зареєстро+ваною. Були виділені кошти з фонду св. Володимира,за які ми винайняли приміщення реколекційногобудинку для проведення відпочинково+оздоровчоготабору у Новояворівську. Патріарша комісія, а самео. Йосиф Мілян, надала харчі. Ми тверезо проводилидозвілля, з нами працювали психологи, приїжджавсвященик з парафії, який служив для нас Літургію. Мизрозуміли, що це нам подобається, але це був лишеклуб, де люди збиралися два або три рази на тиждень.І тоді виникла ідея зареєструватись як громадськаорганізація. Повна наша назва – „Центр „Дорога”духовно+психологічної підтримки та взаємо+допомоги на засадах християнської моралі”. Люди,які заснували цей центр і приєднались до організації,пройшли навчання та стажування не тільки натеренах нашої держави, але й за кордоном. Цінністьнашої організації в тому, що 70% працівників – целюди, котрі самі подолали цю проблему і вже маютьпевний досвід, та пройшли навчання як спеціалістипо роботі з узалежненими. У нашій організаціїпрацює 8 осіб: психологи, психотерапевти, кон+сультант з питань узалежнення, юрист, бухгалтер таофіс+менеджер. Проводиться робота з дітьми і ро+дичами узалежнених, діє підлітковий клуб „По+дорожник”. Також, у нас є видавництво, де мидрукуємо свої буклети, брошури, які розповсюджуємо.Проводимо профілактичну роботу в усіх навчальнихзакладах міста Львова, і не лише.

Наскільки важливими у Вашій праці є христи4Наскільки важливими у Вашій праці є христи4Наскільки важливими у Вашій праці є христи4Наскільки важливими у Вашій праці є христи4Наскільки важливими у Вашій праці є христи4янські принципи?янські принципи?янські принципи?янські принципи?янські принципи?

Коли ми думали як назвати нашу організацію, мивнесли такі слова: „. . .на засадах християнської мо+ралі. . .”. Усім відомо, що ці хвороби є невиліковними.Наш підхід до них – це підхід до хвороби тіла, розумуі душі. І програма „12 кроків” – це програма духов+ного зросту, яка містить у собі філософію християн+ську.

Чи відчуваєте вдячність за цю працю?Чи відчуваєте вдячність за цю працю?Чи відчуваєте вдячність за цю працю?Чи відчуваєте вдячність за цю працю?Чи відчуваєте вдячність за цю працю?

Я є людина узалежнена, хоча вже 9 років не вживаюалкоголю і тішусь тим, що можу своїм власним до+свідом допомагати цим людям. І коли я бачу, щолюдина, яка, можна сказати, пройшла всі „кола пе+кла”, повертається до життя і стає іншою на очах, ябезумовно радію разом з цієї людиною та з їїрідними.

Наскільки важко працювати з подібнимиНаскільки важко працювати з подібнимиНаскільки важко працювати з подібнимиНаскільки важко працювати з подібнимиНаскільки важко працювати з подібнимилюдьми?людьми?людьми?людьми?людьми?

Праця з такими людьми не є для нас тягарем. У наснемає поділу на хворих і лікарів, а тому ми почу+ваємося спільнотою. Ми прийшли до висновку, щопроцес реабілітації для наркозалежнених не можебути обмежений коротким часом. Є багато програм.Ми впровадили тут короткотермінові програми 28+30днів, і нам здавалось, що людина з цими навиками іцими знаннями може повертатися у світ і не вживатиспиртного. Це була хибна думка, і зараз цей процес

проходить від 1 року і більше. Люди, які приходять,найперше повинні бажати позбутись своєї узалеж+неності. 90% людей, котрі приходять сюди, приходятьдля мами, для міліції, для будь+кого – тільки не длясебе, бо хвороба настільки сильна і настільки руйнуєпсихіку і людську особистість, що людина починаєдумати: „Прийду, а потім знову почну займатисясвоїми справами. . .”. Коли ми приймаємо людей, мискладаємо угоду, за якою людина обіцяє дотри+муватися чітких правил і норм, встановлених унашому центрі. І коли людина підписує цю угоду,двері нашого центру завжди для неї відкриті. У нас єчотири кімнати, де вони сплять, їдять, самі себеобслуговують. Наше завдання — змінити поведінку, боколи змінюється поведінка, змінюється мислення.Інколи хочеться сказати тій чи іншій узалежненійлюдині: „Роби так, і все буде добре!”, – проте, окріммого бажання повинне бути бажання в тієї людини.Ми робимо все, що від нас залежить. Мені дужеподобається одна приказка: ”Наше завдання – ценести добру вістку, а не нести наркомана на собі”(усміхається).

Як Ви думаєте, чи кожен наркоман може звіль4Як Ви думаєте, чи кожен наркоман може звіль4Як Ви думаєте, чи кожен наркоман може звіль4Як Ви думаєте, чи кожен наркоман може звіль4Як Ви думаєте, чи кожен наркоман може звіль4нитися від цієї залежності?нитися від цієї залежності?нитися від цієї залежності?нитися від цієї залежності?нитися від цієї залежності?

Теоретично звільнитися може кожен. Є хвороба, єузалежнення, є вихід з цього узалежнення, якийспрацьовує, а практично – результат у найкращихцентрах – це 50%. І навіть коли одна людина зможевилікуватись і жити нормальним життям, то цей метододнозначно заслуговує на життя.

Наскільки звільнення від узалежнення залежитьНаскільки звільнення від узалежнення залежитьНаскільки звільнення від узалежнення залежитьНаскільки звільнення від узалежнення залежитьНаскільки звільнення від узалежнення залежитьвід сили волі людини?від сили волі людини?від сили волі людини?від сили волі людини?від сили волі людини?

Сила волі в процесі реабілітації не є потрібною.Перший крок програми говорить: „Шановний! ви+знай, що ти перед наркотиком, перед алкоголем,перед своїм життям є зовсім безпорадним!” Най+важливіше в програмі — визнати, що ти перед своєюхворобою безсилий. І тільки після цього можнаповірити, що існує Бог, Який обов’язково тобі допо+може. У людей наркозалежних існує думка, що я є дужевеликим, весь світ немов би обертається навколомене.

Наскільки важливим у звільненні від залежностіНаскільки важливим у звільненні від залежностіНаскільки важливим у звільненні від залежностіНаскільки важливим у звільненні від залежностіНаскільки важливим у звільненні від залежностіє такі фактори, як допомога родичів, під4є такі фактори, як допомога родичів, під4є такі фактори, як допомога родичів, під4є такі фактори, як допомога родичів, під4є такі фактори, як допомога родичів, під4тримка дружини, дітей чи добрих друзів?тримка дружини, дітей чи добрих друзів?тримка дружини, дітей чи добрих друзів?тримка дружини, дітей чи добрих друзів?тримка дружини, дітей чи добрих друзів?

Коли узалежнення розвивається в родині, ближніпочинають хворіти разом з узалежненим і хвороба цяназивається „співузалежненням”. Коли людина почи+нає вживати наркотик або алкоголь, ближні, незнаючи як ця хвороба діє. . . фактично допомагаютьйому вживати наркотики і алкоголь. Як це виглядає?Вони приховують, що існує така проблема, даютьгроші, фактично, вони допомагають вживати. Коли донас приходять батьки з такими проблемами, ми ске+ровуємо їх до психолога, щоб вони по+іншому почалидивитися на свою дитину. Молодий наркоман єбезвідповідальним і ця хвороба так закручує батьків,

10

простір спілкування

що вони з любові, чи то з жалю, чи, навіть, з почуттяпровини і стиду, що в мене така дитина, пасивнодопомагають вживати. Наприклад, син краде вдома.Батьки закривають на це очі і продовжують мовчати,бо соромно віддавати свого сина на лікування, щобусі про це знали. І тоді дитина стає безнаказаною.Наркоман, коли бачить подібну ситуацію і те, що йогоніхто не стримує, користується тим і починає думати,що йому все дозволено. Коли до нас приходять родичітакої людини, ми говоримо, щоб вони спробували по+іншому подивитись і допомагати, тоді ця людинапочне швидше одужувати. І така допомога є дієвою. . .

(п. Р(п. Р(п. Р(п. Р(п. Роман Рибій – голова центру „Дорога”)оман Рибій – голова центру „Дорога”)оман Рибій – голова центру „Дорога”)оман Рибій – голова центру „Дорога”)оман Рибій – голова центру „Дорога”)

„Мене звати Нестор, мені 21 рік. Я не знаю що менепідштовхнуло до вживання наркотиків. Я ріс у мате+ріально забезпеченій сім’ї, правда, рідко бачився збатьком, бо в нього така робота. Моя мама померла,коли мені було 7 років. Оскільки сестра вчилася, абатька не було вдома, я багато часу проводив на ву+лиці у колі старших хлопців. Мені подобалося бутисеред них, я хотів відчувати себе дорослим. У 13 роківя прийшов до одного товариша в лікарню. Там булиінші хлопці, які дали мені покурити так звану „траву”.Усе почалось з цього. Маючи 14 років, я досить частопочав вживати наркотичні таблетки. Окрім вживаннянаркотиків я спілкувався з людьми, які займалиськрадіжками, шантажем. Так я почав вести криміналь+ний спосіб життя.

У 16 років я був притягнутий до кримінальної від+повідальності по статті 144 Кримінального Кодексу –за шантаж. Оскільки мій батько — адвокат, він закривцю справу і мене випустили. Після цього знову по+чалося „красиве” життя. У 16 років я вже мав своюмашину. Почав їздити по дискотеках з дівчатами,отримував максимум від життя. Так я спробувавперший раз вколотися. Через 2 місяці я повністю ставзалежним від наркотиків. Так тривало 2 роки, поки яне відчув, що таке „ломка”. Спочатку батько вірив, щоя перестав вживати наркотики, але одного разупобачив сліди від уколів на моїх руках. Він змусивмене до лікування, але я знав, що й надалі будувживати наркотики. Проблем зі здоров’ям в мене небуло, але коли я лягав у лікарню, в мене взяли аналізна СНІД, а через два тижні прийшов результат, що я –ВІЛ+позитивний. Я не звернув на це уваги: думав, щовони помилилися. Після детоксу я контрольовановживав наркотики. Згодом потрапив у лікарню, депролежав півтори місяця і виявилось, що в менегепатит ВС. Але це не зупинило мене. А далі —трьохразове передозування, з яких два рази меневрятували лікарі, а один раз – брат. Після цього батькознову віддав мене на лікування. Тоді я пообіцявбатькові, що більше не буду вживати наркотиків. Колия лежав у лікарні, з Києва прийшов остаточнийдіагноз на підтвердження того, що я – ВІЛ+

позитивний. Я сприйняв це дуже важко. Було бажан+ня покінчити життя самогубством. Після лікування ядещо змінився, однак, надалі продовжував колотись.

Згодом, почав виносити все з хати і продавати. Моєжиття стало нестерпним. Почались проблеми з мі+ліцією. Батько поставив мене перед вибором: або япродовжу лікування, або покидаю дім. Я обрав перше.Приїхав у лікарню №3 у Львові, але я й далі думав:побуду тут трохи і знову почну вживати наркотики.Одна медсестра розповіла мені про центр „Дорога”.Вона запропонувала попробувати звернутися сюди. Яспершу думав, що, можливо, це мені допоможе,оскільки до цього часу мені нічого не допомагало, боя сам цього не хотів. І коли я почав відвідувати центр„Дорога”, я все ще коловся, але вже менше. ПотімРоман, директор центру, запропонував мені поїхатина табір до Червонограду. Саме там стався пере+ломний момент. Я зрозумів, що мені потрібнозмінити своє життя. Інколи я ще зі страхом згадую проминуле. Проте, тепер я зрозумів, що можна жити, невживаючи наркотиків. Я вважаю, що програма „12кроків” дає багато чого зрозуміти”.

(Нестор, м. Львів)(Нестор, м. Львів)(Нестор, м. Львів)(Нестор, м. Львів)(Нестор, м. Львів)

“Мене звати Яна, я – наркоманка. Я росла у доситьзаможній родині. Всі мої “друзі” товаришували зімною лише заради грошей, деякі з них були нарко+манами. Причиною вживання наркотиків стала моянадмірна вага. Я думала, що за допомогою наркотиківзможу її позбутися. Спочатку я кололась один раз вмісяць, згодом – раз в тиждень. Після закінченняшколи я поступила в педінститут. Після одногоНового року я познайомилась на Різдво зі своїм май+бутнім чоловіком, який щойно звільнився з тюрми.Він був наркоманом, який вживав наркотики про+тягом шести років. Я вирішила йому допомогти звіль+нитись від залежності, однак, він таємно продовжувавколотись. Згодом я залишила навчання в інституті,завагітніла і тоді взнала, що він продовжує вживатинаркотики. Коли сину було чотири місяці, я зновупочала колотись. Вживала наркотики кожен день. Задопомогою батьків лікувалась у різних привілейо+ваних закладах та приватних клініках. Але згодомпомерла мама, гроші закінчились, я почала красти,обікрала квартиру міліціонера, почались непри+ємності. Я втекла до тата, він – інвалід без ноги. Коливвечері приходила медсестра колоти мого батька, ядомовлялася з нею за мак, бо це був мій єдиний вихід.Тато знав, що я колюсь. У нас були постійні суперечкиі я покинула батька. Коли я приїхала додому, прийшлателеграма, що батько у важкому стані. Жила я деякийчас у Хмельницькому, потім – в Тернополі. Крадіжки,наркотики, крадіжки, наркотики… – таким було моєжиття. Згодом одна подруга познайомила мене зхлопцем, і я припинила вживати наркотики, однак,вживала алкоголь. У цей час я жила у цього хлопця в

11

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (66) червень−серпень 2004 простір спілкування

селі. Спочатку там було цікаво, проте, з часом мені ценабридло. І я поїхала до Львова, де були мої земляки,які після в’язниці залишились тут жити. І знову по+чались алкоголь і наркотики. Хлопець, з яким я жила,купував мені дорогі ліки, але це нічого не допомагало.Я крала у нього гроші, а потім почала виносити з хативсі речі. Оскільки в нас в хаті був ремонт, спочаткуцього ніхто не помічав, але згодом все стало зрозу+мілим. З хати я винесла практично все. . . Потім ми зним побилися на вулиці і я втекла до Львова. Це булоякраз після трагедії на Скнилівському летовищі. Я булаодягнена лише у домашній халат і тапочки. Я вкралау чоловіка гаманець, в якому було достатньо грошей,щоб вдягнутися і винайняти квартиру. Згодомвлаштувалась продавцем на ринок, але увесь цей часпродовжувала колотися та вживати алкоголь. Прига+дую, одного ранку я вкрала досить значну суму, прий+няла дозу наркотиків і до самого вечора пиячила згоре+друзями, потім знову вкололась, потім зновупили, а далі нічого не пам’ятаю. Останній раз прига+дую себе, як ми сиділи в барі. Я прокинулась, коливолосся було в мене на очах. Я спробувала йогозабрати, але не змогла, бо руки були прив’язані. Післяцього я знову втратила свідомість. Коли я проки+нулась, з мене зняли покривало і тут я почула, як хтосьговорив українською мовою: “Ось тут наша красуня+наркоманка, потрапила під поїзд, перелом хребта,відрізана гомілка. . .” Я спочатку нічого не зрозуміла,подумала, що це сталось з дівчиною, яка лежалапоруч, і в якусь хвилю мені стало її дуже шкода. Потім

підійшов лікар і розповів, що я в цей день передозува+лась і прийняла таку дозу алкоголю, що йшла рівно порейсах, не хитаючись, назустріч поїзду. Коли менепобачив машиніст, він почав сигналити, але я незвертала на це уваги. В результаті – потрапила підпоїзд. Протягом 8 діб я лежала в лікарні непритом+ною. Зранку, на восьмий день після цієї трагедії, менеперевели до травматології. Я зрозуміла, що вже немаю ноги. Моє ліжко було на пульті і я під’їхала довікна, скотилась з ліжка, але не змогла дотягнутись допідвіконника. У цей час я дійсно хотіла покінчитижиття самогубством. Операцію мені не хотілиробити, оскільки я не зі Львова і в мене немає грошей.Але жінка, яка мене доглядала, знайшла гроші. Зго+дом я дізналась, що гроші дав директор ринку „Пів+денний”. Коли мені зробили операцію, я почалаходити на милицях, а коли стала почуватись краще,знову повернулася до вживання алкоголю. Жінка, яказнайшла для мене гроші на операцію, запропонуваламені звернутися до центру „Дорога”, оскільки вже 14років я вживала наркотики. Я відчуваю, що саме тут,вже протягом півтори місяця, я починаю змі+нюватись, звикаю до праці, вчуся говорити по+новому, вчуся просити людей допомогти мені. Однимсловом, відчуваю, що змінююсь і видужую.”

(Яна, м. Каховка)(Яна, м. Каховка)(Яна, м. Каховка)(Яна, м. Каховка)(Яна, м. Каховка)

P. S. Центр „Дорога” – одна з провідних організацій,що займається узалежненими від алкоголю та нар+котиків. Від 1999 р. в ньому пройшло курс реабілітаціїсотні людей. Реабілітація проходить за всесвітньовідомою „Мінесотською моделлю”, яка базується напринципах спільноти Анонімних Алкоголіків тапрограми “12 кроків”. Закликаємо всіх, хто потрапиву кайдани наркотичної залежності та членів їхніхсімей, звернутися з допомогою в центр „Дорога”, щобразом з групою фахівців звільнитись від залежності іотримати життя замість смерті. Не будьте байдужимидо себе, своїх рідних, друзів, близьких.

Одночасно, звертаємось до всіх людей доброї волі, якіне бажають стояти осторонь цієї проблеми, допо+могти в міру своїх фінансових можливостей організа+ції „Дорога”, яка є неприбутковою недержавноюорганізацією, заснованою 14 лютого 1999 року.

Підготував Ярослав САБАНПідготував Ярослав САБАНПідготував Ярослав САБАНПідготував Ярослав САБАНПідготував Ярослав САБАН

КККККоординати та реквізити реабілітаційногооординати та реквізити реабілітаційногооординати та реквізити реабілітаційногооординати та реквізити реабілітаційногооординати та реквізити реабілітаційногоцентру „Дорога”:центру „Дорога”:центру „Дорога”:центру „Дорога”:центру „Дорога”: вул. Кульпарківська 160, м. Львів,Україна, 79021 \\ т. +38 (0322) 922395 \\ e+mail:doroga@polynet.lviv.ua \\ http://www.doroga.lviv.ua \\р/р 2600500013881 ЛОФ АКБ “Укрсоцбанк”, м. Львів,ЗКПО 25245346 МФО 325019.

12

простір спілкування

Богослов’яговорить мовоюлюбові

Богослов’я є наукою одночасно старою і новою.З факультету богослов’я починалися усі сучасніуніверситети, проте, у наш час ця наука є

абсолютно невідомою для пересічних людей. З ін+шого боку, існують люди, для яких богослов’я єсправою життя чи, радше, самим життям. До Вашоїуваги подаємо сьогодні розмову з митрофорнимпротопресвітером, доктором Михайлом Димидом,головою Українського Богословського НауковогоТовариства (УБНТ), директором ІнститутуЦерковного Права Українського КатолицькогоУніверситету, про діяльність Товариства та стан іперспективи українського богослов’я.

Як Ви б порівняли ролі, які відігравало УБНТ вЯк Ви б порівняли ролі, які відігравало УБНТ вЯк Ви б порівняли ролі, які відігравало УБНТ вЯк Ви б порівняли ролі, які відігравало УБНТ вЯк Ви б порівняли ролі, які відігравало УБНТ вдовоєнні роки, на еміграції і тепер? Що змі4довоєнні роки, на еміграції і тепер? Що змі4довоєнні роки, на еміграції і тепер? Що змі4довоєнні роки, на еміграції і тепер? Що змі4довоєнні роки, на еміграції і тепер? Що змі4нилося, а що ні?нилося, а що ні?нилося, а що ні?нилося, а що ні?нилося, а що ні?

Сучасні вимоги і перспективи богослов’я в україн+ській незалежній державі є цілком відмінними відтого, що було в часи польського панування і еміграції.За митрополита Андрея (Шептицького) і патріархаЙосифа (Сліпого) богослов’я служило консолідаціїукраїнської нації і науковців. У діаспорі основнимбуло – не втратити спадкоємність і передати традиціюмайбутнім поколінням. А сьогодні богослов’я муситьбути відкритим до потреб людини. Воно вважає себенезалежним богослов’ям. Ми вже не говоримо прокатолицьке чи православне, а про київське богослов’я.Стараємося, повернутися до джерел, щоб думати іпереживати Божі справи по+своєму і усвідомлювати,що окремі гілки богослов’я не шкодять єдностіЦеркви, а навпаки — допомагають краще пізнавати

одне одного. Зараз у нас з’явилися нові перспективи,але вони не існували б, якщо не було б нашихпопередників, які навіть в тому малому об’ємісвободи, який мали, намагалися думати про розвитокбогослов’я відкритими категоріями.

УБНТ – це середовище інтелектуалів, у якомуУБНТ – це середовище інтелектуалів, у якомуУБНТ – це середовище інтелектуалів, у якомуУБНТ – це середовище інтелектуалів, у якомуУБНТ – це середовище інтелектуалів, у якомугенеруються сміливі думки та ідеї. Яку роль, нагенеруються сміливі думки та ідеї. Яку роль, нагенеруються сміливі думки та ідеї. Яку роль, нагенеруються сміливі думки та ідеї. Яку роль, нагенеруються сміливі думки та ідеї. Яку роль, наВашу думку, науковці і студенти богослов’яВашу думку, науковці і студенти богослов’яВашу думку, науковці і студенти богослов’яВашу думку, науковці і студенти богослов’яВашу думку, науковці і студенти богослов’яповинні відігравати у житті суспільства?повинні відігравати у житті суспільства?повинні відігравати у житті суспільства?повинні відігравати у житті суспільства?повинні відігравати у житті суспільства?

Я б на це питання відповів в такому ракурсі: яке місцедуху в житті суспільства? Відповідь можна прочитатив недавньому посланні єпископів УГКЦ щодо май+бутніх виборів: для того, щоб існували добрі закони,кожна людина має не грішити. На перший погляд, цевидається абсолютно непов’язаним, бо де особистийгріх, а де порушення державного закону? Але це одинвимір, бо навіть найкращі закони не діятимуть, якщоне буде того духу, що сприятиме чесній поведінцілюдини, незалежно від законів.

Так само щодо місця християнського інтелектуала усуспільстві: богослов не має місця ані в Церкві, ані усуспільстві, якщо він, перш за все, не є християнином.Християнин у суспільстві має діяти, враховуючи ро+зум і серце. Розумом давати добрі поради, заглиб+люватися в істини, проповідувати віру, бачити світ; асерце – це практична дія, ставлення до людини, яку ябачу перед собою, добрий приклад, життя згідно зморальними принципами. Люди, які ототожнюютьсебе з цими правдами, можуть розробляти інтелек+туальну візію, стануть прикладом для інших.

Чи не почувають сьогодні українські богословиЧи не почувають сьогодні українські богословиЧи не почувають сьогодні українські богословиЧи не почувають сьогодні українські богословиЧи не почувають сьогодні українські богословисебе відкинутими у суспільстві?себе відкинутими у суспільстві?себе відкинутими у суспільстві?себе відкинутими у суспільстві?себе відкинутими у суспільстві?

В Україні богослови, які мають титул доктора, є“рідкісними птахами”. Вони щойно тепер починаютьз’являтися. Задля духовно+релігійного вакууму, в якомудовший час ми перебували, у деяких питаннях нашнарод знаходиться ще в підлітковому віці. Він,наприклад, не готовий думати платонічними катего+ріями і розвивати таку науку, як богослов’я, хоча вонабула першою дисципліною у найстарших українськихвузах, була сіллю для інших наук. Але до цього требадозріти. Богослови мають ставитися до даної ситуаціїз розумінням, як любляча дитина до матері, ідопомагати своєму народові зрозуміти, що їхні про+позиції є для спільного добра.

Яким Ви бачите майбутнє ТЯким Ви бачите майбутнє ТЯким Ви бачите майбутнє ТЯким Ви бачите майбутнє ТЯким Ви бачите майбутнє Товариства, у чомуовариства, у чомуовариства, у чомуовариства, у чомуовариства, у чомуполягатиме праця у далекій і близькій перспек4полягатиме праця у далекій і близькій перспек4полягатиме праця у далекій і близькій перспек4полягатиме праця у далекій і близькій перспек4полягатиме праця у далекій і близькій перспек4тиві?тиві?тиві?тиві?тиві?

Одним з найголовніших завдань є розповсюджуватиінформацію про богослов’я в Україні. Слово “бого+слов” зараз для багатьох співзвучне зі словами“священик”, “монах” чи “релігійний пропагандист”,але не асоціюється з науковцем, який є хри+стиянином, який є відкритим до світу і по+науковомудумає про Божі справи. Другим завданням єпропонувати спільні форуми, на яких богослови

13

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (66) червень−серпень 2004 с в я т е п и с ь м о

різних спеціальностей можуть зустрічатися і обмі+нюватися досвідом. Богословське Товариство маєстати науковим середовищем, яке має свої правила,але не є суто елітним. Ми хочемо збирати тих, якімають диплом з богослов’я чи будь+який універ+ситетський диплом і цікавляться богослов’ям. Мивідкриті до співпраці.

Які теми зараз домінують на засіданнях УБНТ іЯкі теми зараз домінують на засіданнях УБНТ іЯкі теми зараз домінують на засіданнях УБНТ іЯкі теми зараз домінують на засіданнях УБНТ іЯкі теми зараз домінують на засіданнях УБНТ ів київському богослов’ї взагалі?в київському богослов’ї взагалі?в київському богослов’ї взагалі?в київському богослов’ї взагалі?в київському богослов’ї взагалі?

Крім Патріархату, найбільш пекучою є тема еку+менізму: чи справді ми є однією Церквою? Почи+нають набирати актуальності інші теми: духовність,пасторальне богослов’я, літургіка, катехитика, фунда+ментальне богослов’я. Це дуже цікаво, бо спеціалістиз різних галузей богослов’я обмінюються досвідом івчаться одне в одного. Ми б хотіли мати членів Това+риства з усіх областей України, а також об’єднати всіх,хто в Україні має диплом богослова. Ми маємо жур+нал, який хочемо розвивати. Мусимо йти вперед,працювати разом. Йде процес знайомства між різ+ними богословами, різними школами.

Дуже часто виглядає, що між богослов’ям якДуже часто виглядає, що між богослов’ям якДуже часто виглядає, що між богослов’ям якДуже часто виглядає, що між богослов’ям якДуже часто виглядає, що між богослов’ям якнаукою і вірою людей існує прірва. Як поєднатинаукою і вірою людей існує прірва. Як поєднатинаукою і вірою людей існує прірва. Як поєднатинаукою і вірою людей існує прірва. Як поєднатинаукою і вірою людей існує прірва. Як поєднатистроге академічне богослов’я з тим, що без4строге академічне богослов’я з тим, що без4строге академічне богослов’я з тим, що без4строге академічне богослов’я з тим, що без4строге академічне богослов’я з тим, що без4посередньо стосується звичайних віруючих?посередньо стосується звичайних віруючих?посередньо стосується звичайних віруючих?посередньо стосується звичайних віруючих?посередньо стосується звичайних віруючих?

Чим кращий богослов, тим простішою мовою вінговорить. Геніальність є дуже близька до простоти.Апостоли були простими рибалками, але говорилипро складні речі простими словами. Так само мусятьробити богослови, та й не тільки вони. Наприклад,складну економічну науку, щоб вона служила людям,треба пояснювати простими словами. Також в бого+слов’ї відіграє роль свідчення кожної людини, боякщо колись на Заході говорили, що можна бутибогословом і не вірити, то тепер так не думають. Ти незможеш дійти до глибин, коли не віриш в те, Щодосліджуєш, тобто в Бога.

PPPPP. S.. S.. S.. S.. S. Українське Богословське Наукове Товариство(УБНТ) було засноване у 1923 році у Львові. З тогочасу воно об’єднує науковців і дослідників в галузібогослов’я, філософії та суміжних з ними наук. Зприходом радянської влади Товариство було змушенеприпинити свою діяльність в Україні, проте активнопрацювало в еміграції, з осередком в Римі. У 1998 роціУБНТ відновило свою діяльність при ЛьвівськійАрхиєпархії УГКЦ, а згодом перейшло до ЛьвівськоїБогословської Академії (зараз Український Католиць+кий Університет). До його складу входить понад 40богословів, які здобували освіту в університетахАвстрії, Бельгії, Канади, Ліхтенштейну, Німеччини,Польщі, Італії, США, а також людей з іншою освітою,що цікавляться богослов’ям. Вже приходить новагенерація богословів, які більшу частину своїхбогословських студій, пройшли в Україні.

Підготувала Мар’яна КПідготувала Мар’яна КПідготувала Мар’яна КПідготувала Мар’яна КПідготувала Мар’яна КАРАПІНКАРАПІНКАРАПІНКАРАПІНКАРАПІНКААААА

Відповідь Бібліїна проблемустраждання“Боже, дай мені душевний спокій,щоб прийняти те, чого змінити неможу; силу, щоб змінити те,що я можу змінити; і мудрістьвідрізнити перше від другого.”(Св.Франциск Асизький)

Яке обурення, спротив і відразу до Творцявикликає ситуація, коли ми бачимо, якнещастя та біди спадають на голови порядних,

побожних, сумирних людей, практикуючих хри+стиян? Як часто ми є свідками шквалу емоцій, ви+кликаних стражданням, що дотикає нас або когосьіз нашої родини… Одразу ж ми апелюємо до Бога,ставлячи під сумнів Його дії і запитуємо: “Чомусаме це трапилось?”, “Чому саме зі мною?”, “Чомуу нашому світі існує страждання?”. На ці та іншізапитання ми зможемо отримати відповідь, колизаглибимось у сторінки віковічного та живогоДжерела — Біблії.

Можна із впевненістю сказати, що кожен, без ви+нятку, що живе на цьому світі, зазнав певного родунещасть. Горя у людському житті є дуже багато.Жоден день у житті людини не минає без якоїсьнегоди, про що засвідчують слова Спасителя: “Нежуріться, отже, завтрашнім днем, завтрашній деньтурбуватиметься сам про себе. Доволі дневі йоголиха”.(Мт. 6, 34).

Знаємо, що усі страждання є спричинені гріхо+падінням, відверненням від Бога наших праро+дичів, про яке ми вже так багато мали змогу чути.Але чому або, радше, через що це сталося? Чомурозлилась “чаша” страждань і усі вони вилилисьна людство? Безліч богословів досліджували цепитання. Йдучи за однією із теорій, яку висунуво. Олександр Шмеман, можна ствердити, що гріхо+падіння сталося через їжу. Людина у раю малабагато Богом дарованих привілеїв: “Узяв ГосподьБог чоловіка й осадив його в Едемському садіпорати і доглядати його”(Бут.2,15). Також, у лю+дини був і найвищий привілей – назвати кожнесотворіння: “І дав чоловік назви всякій скотині,всякому птаству піднебесному і всякому звірупольовому…”(Бут.20,2а). Поблагословив, також,Бог і їжу для людей: “Ось Я даю вам усяку траву, щорозсіває насіння по усій землі, та всяке дерево, що

14

с в я т е п и с ь м о

приносить плоди з насінням: вони будуть вам напоживу” (Бут.1, 29). Проблема гріхопадіння по+лягала в тому, що плід, на який спокусились Адамі Єва, не був дарований людині, не був благо+словенний для них Господом, не був в Бозі. Люди+на просто забула, що цей світ, його повітря, їжа, неможуть дати нам життя, що вони – лише джерелажиття до тої міри, до якої їх приймається “зарадиБога” і в Бозі, як носіїв Божого дару життя.” СвятийАвгустин говорить про цей гріх як про “…результатгордині, через яку створіння намагаєтьсявлаштувати своє життя по+своєму, існувати самодля себе…”

Виникає закономірне питання: чому Бог не можеусунути за допомогою певного чуда результат тогопершого гріха, який був скоєний людською істо+тою, щоб у світі не було лиха та страждань?! Дужегарну відповідь дав на це питання К.С.Люїс: “…це бне принесло жодної користі. . . Світ, постійнопідтримуваний і скоректований Божим втручан+ням, був би світом, в якому ніколи нічого важли+вого не залежало б від вибору людей. . .”

Ісус Христос, Друга Особа Божа,прийшов на землю, щоб на влас+ному прикладі показати нам, як мимаємо ставитись до страждань та вякий спосіб їх переносити. Також,Христос навчає нас до кого намзвертатися за допомогою у важкихобставинах життя. Усілякі терпінняпояснюють Його слова: “Коли хтохоче йти за Мною, нехай зречетьсясебе, візьме щодня свій хрест насебе і йде за Мною”(Лк.9,23). Гос+подь не дає людині хреста важчого,ніж людина могла б понести. І зав+жди у стражданнях Христос є поруч!Дуже гострими здадуться слова Хри+ста до тих, хто не бажає терпіти вцьому світі, хто, не розуміючи сенсутерпінь, втікає від них: “Хто не бересвого хреста й не йде слідом заМною, той недостойний Мене. Хтосвоє життя зберігає, той його погу+бить, а хто своє життя погубитьзадля Мене, той його знайде”.(Мт.10,38+39)

Сучасна людина одразу ж може по+ставити запитання: “Чому, якщо Богє Всемогутнім, а головно Добрим,Він не може якось цьому страждан+ню зарадити, відвернути його відлюдства?”. На Божій площині все+могутність означає Його силу роби+ти все, що є для Нього “внутрішньо”можливим. Господь може творити

чуда, але не помножувати нісенітниці. Це зовсімне обмеження Його могутності. Бог не можеробити речей Йому непритаманних, а також нехоче обмежувати волю людини.

Як ми повинні ставитись до страждань? Ми їхможемо сприймати із внутрішнім миром або знаріканнями та спротивом. Коли ми виявляємонепокору волі Божій у стражданнях – це є на+слідком неправильних, фальшивих переконань;коли ж приймаємо їх в узгодженні з волею Божою– крокуємо до загальнолюдського і духовногозростання. Плодом глибокої мудрості є прийнятистраждання.

З іншого боку, можна багато нарікати на Бога, алебезліч катастроф і нещасних випадків можливобуло б уникнути, якщо особи були б більше від+повідальними або уважними. .!

Покійний Блаженніший Кардинал Мирослав ІванЛюбачівський у своїх роздумах говорить, що“…фізичні та моральні лиха не завжди є для нас нашкоду. Деколи вони нам потрібні”. Щось подібнесталось, як ми знаємо, з апостолом Павлом, коли

15

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (66) червень−серпень 2004 с в я т е п и с ь м о

йому було дано “…колючку в тіло”, щоб він перемігдиявольські спокуси, на що Господь каже: “Доситьтобі Моєї благодаті, бо Моя сила виявляється вбезсиллі” (2Кор.12,9). Як продовжує далі Блажен+ніший Мирослав Іван, “…фізичні зла з часомсповнюють праведних радощами, бо насиченіБожою благодаттю. Вони набираються сил у пере+моженні терпінь та в боротьбі проти спокус,просячи Господа, щоб не відіймав від нихтерпіння, бо перемагаючи їх, вони заслуговуютьна Небесне Царство”.

Людина, у якій глибоко закорінився гріх, частонавіть не усвідомлює своєї гріховності. Їй здаєть+ся, що усе йде добре; що вона виконує свої певні“обов’язки” супроти Бога. Однак, вона цим щебільше впадає у гріх гордості і остигає… Тут потрі+бен кваліфікований лікар, котрий знається насправі “лікування душ”. Коли ж людина починаєвідчувати біль, це означає для неї, що щось не так…Біль нас примушує звернути свій погляд до Бога,Котрий тихенько шепоче до нас у час нашихрадощів, говорить через нашу совість, але у нашихстражданнях кричить! Побутує гарний вислів, щостраждання — це Його мегафон, призначений длятого, щоб Його почув “глухий Світ” та прокинувся,піднісся на ноги…

Напевно, кожен зауважував, як важко звернутинаші думки до Бога, коли в нас йде все добре.Людина тоді говорить, що “має усе, чого хоче”, алете “все” не включає Бога. Тоді ми вважаємо, що Богвтручається у наші справи. З цього приводу влучновисловився святий Августин: “Бог хоче щось намдати, але не може, адже ж наші руки повні – Йомунікуди це покласти”. Існує, також, гарний приклад:“Ми часто дивимось на Бога так, як пілот дивитьсяна свій парашут: про всяк випадок він при ньому,але пілот сподівається, що йому ніколи не дове+деться ним скористатися”. Бог, Який нас створив,знає хто ми і що наше щастя є у Ньому. Господьхоче забрати від нас ймовірні джерела облудногощастя, з якими ми так не хочемо розлучатися.

Дуже виразно у цій ситуації до нас промовляєфрагмент із книги Буття, де йдеться про випро+буваня Авраама. “Бог сказав: “Візьми сина твого,твого єдиного, якого любиш, Ісаака, і піди в Морія+край та й принеси його там у всепалення на однійз гір, що її Я тобі вкажу”(Бут.22,2). Щоб легше намбуло собі уявити описану ситуацію, поставимосебе на місце Авраама. Старий чоловік, котрий усежиття очікував дитину, отримавши від Бога цейдарунок, є змушений його не просто віддати, авласноруч вбити… Яка покора, любов і послухБогові! Яке розуміння того, що у цьому світі намнічогісінько не належить! Також, бачимо, якавинагорода спіткала Авраама за його послух: “Ісказав Бог: Не простягай руки твоєї на хлопця, не

чини йому нічого”(Бут.22,12). І ще: “Клянусь МноюСамим – слово Господнє: за те, що ти вчинив це іне пощадив сина свого, твого єдиного, Я поблаго+словлю тебе вельми і дуже розмножу твоє потом+ство, як зорі на небі і як пісок, що на березі моря.Твої потомки займуть міста своїх ворогів. У твоємупотомстві благословляться всі народи землі, що типослухав Мого голосу”(Бут.22,16+18). Може одразупостати запитання: якщо Бог Всевідучий, то Вінзнав наперед, що зробить Авраам, без всякого“експерименту”; для чого ж тоді це непотрібнестраждання? Св. Августин відповідає на цей закидтак: “Хай навіть Бог і знав, але ж Авраам не знав,що його послух витримає випробування такимнаказом, аж поки ця подія не навчила його…”Отже, це було утвердження Авраама у знанні йогореального послуху в ту хвилину і на тій вершинігори. Людська воля виявляє себе стає справді на+шою, коли є повністю Божою, і це одне з багатьохзначень, в якому той, хто втратив життя, віднайде.

Преподобний Єфрем Сирін повчав так: “Якщобудеш опанований тілесною хворобою — ненарікай. Якщо Господь Бог бажає, щоб твоє тілобуло немічним, хто ти, щоб згіршуватись тим? Чине Бог тобою піклується? Невже ти живеш безНього? Тому переноси хворобу терпеливо та про+хай в Бога, щоб Він дарував Тобі корисне, щобдіялась над тобою Його воля, а ти мовчи у терпін+нях, та споживай те, що принесуть тобі з любові”.Із слів преподобного можемо зробити висновок,що страждання у вигляді хвороби чи негараздів,може бути на освячення не лише самогостраждаючого, але й тих, хто є навколо нього.Христос каже: “…хворим був, і ви навідались доМене; у тюрмі був, і ви прийшли до Мене… Істиннокажу вам: усе, що ви зробили одному з Моїх братівнайменших – ви Мені зробили” (Мт.25,36. 25,40).Завжди і в усьому ми повинні полегшуватистраждання ближнього: “Справді, вбогі ніколи непереведуться на землі, тому Я тобі й заповідаю:щедро розтулюй свою долоню для свого брата, длянужденного і для вбогого в твоїй землі”(Втор.15,11).

Інколи людським, обмеженим розумом важкопояснити сенс страждань. Тоді на допомогу прихо+дить Святе Письмо: “Переходивши, побачив Ісусчоловіка з роду сліпого. Запитали Його, отже, учніЙого: “Учителю, хто згрішив? Він – чи батьки його,що сліпим він уродився?” “Ані він не згрішив, анібатьки його, – відказав Ісус, – але щоб діламБожим виявитись на ньому” (Ів.9,1+3). Маючистраждаючих осіб біля себе, ми повинні ставитисьдо них як до рівних, бачачи в них людську особу,та, найголовніше – Божу подобу: “Блажен, хто дбаєпро нужденного та вбогого і в лиху годину Господьйого врятує” (Пс.41,2); і навпаки: “Грішить той, хто

16

с в я т е п и с ь м о

Біблійнийдороговказ

Здоров’я людини, згідно християнськоговіровизнання, – це величний дар Божий.Проте, поряд із цим фізичне (тілесне)

благо ніколи не являлось головною ціллю длявіруючої особи, а слугувало, радше, засобом дляїї спасіння. Беручи за взір Святе Письмо, у якомує багато чудових прикладів та зауважень сто+совно даної теми, звернімося до деяких із них,які можуть слугувати добрим порадником тапомічником при розгляді питання про здоровийспосіб життя людини:

Внутрішній мир.Внутрішній мир.Внутрішній мир.Внутрішній мир.Внутрішній мир. Усяка досада, гнів, лють, крик

та хула мусять бути викорінені з4посеред вас

разом з усією злобою (Еф 4,31); Заздрість і гнів

позбавляють віку, а журба завчасно старість

приводить ( Сир 30,24).

Пильність.Пильність.Пильність.Пильність.Пильність. Уважайте на себе! (Лк 17,3); Жодне

погане слово хай не виходить з уст ваших, а

лише гарне... (Еф 4,29); Умертвляйте, отже,

ваші земні члени: розпусту, нечистоту, при4

страсті, лиху пожадливість, зажерливість, що

є ідолослужіння (Кол. 3,5).

Майно та людська шана.Майно та людська шана.Майно та людська шана.Майно та людська шана.Майно та людська шана. Бо не від надміру того,

що хто має, залежить його життя (Лк 12,15);Бо яка користь людині здобути світ увесь, а

занапастити свою душу? (Мк 8,36).

Подружнє життя.Подружнє життя.Подружнє життя.Подружнє життя.Подружнє життя. Подружжя хай у всіх буде в

пошані й ложе хай буде без плями, бо Бог буде

судити блудників та перелюбців (Євр. 13,4); Що,

отже, Бог получив, людина хай не розлучає

(Мт.19,6).

Пияцтво.Пияцтво.Пияцтво.Пияцтво.Пияцтво. Не будь при вині хоробрий – вино

багатьох погубило (Сир. 31,25); Гіркота для

душі – вино, пите занадто, та ще й із при4

страстю і з суперечкою (Сир. 31,29); Ані злодії,

ані зажерливі, ані п’яниці, ані злоріки, ані

грабіжники – Царства Божого не успадкують

(1Кор. 6,10).

Споживання їжі.Споживання їжі.Споживання їжі.Споживання їжі.Споживання їжі. Бо здоровий сон, коли живіт

поміркований: людина, вставши вранці, є сама

собою; тяжке ж безсоння, нудоту, болі ну4

трощів – має людина, яка не знає наситу

(Сир.31,20).

Праця.Праця.Праця.Праця.Праця. Усе, що тільки чините, робіть від душі,

як для Господа, а не як для людей (Кол. 3,23);Пильно старайтеся жити спокійно, кло4

гордує ближнім і щасливий той, хто жалує вбогих”(Прип. 14,21). Про це говорить і Євангелист Марко:“Хто напоїть вас кухлем води тому, що ви Христові, +істино кажу вам, + той не втратить своєї нагороди”(Мк. 9,41). За тих, хто страждає, ми повинні молитися,щоб Бог або забрав від них страждання, або їх по+легшив: “Отже Петра стерегли у в’язниці, і Церквамолилася горливо Богові за нього” (Дія.12,5). Знаємо,що Господь вислухав молитви, приславши ангела,через якого визволив Петра. У свою чергу, апостолПавло у посланні до Филип’ян пише: “…ви все ж такизробили добре, що взяли участь у моїй скорботі”(Филп.4,14).

У своєму житті ми повинні навчитися слухати, арадше вміти почути в гомоні життєвих турбот тойтихий, але впевнений голос, який увесь час про+мовляє до кожного з нас. У всіх своїх стражданнях мизавжди повинні звірятися на постать Христа, знаючи,що Він – Син Божий, ставши людиною, стає одним ізнас. Його життя почалось як наше – з маленькогонемовляти, котрого Світ хотів убити. Він приніс наземлю мир і любов, а отримав плювки, приниженнята хрест, але і на ньому він завжди розгортає Своїруки, щоб нас обійняти і пригорнути до Себе. Ісусзнає і розуміє наш біль, а тому Він єдиний, будучиБогочоловіком і перенісши на собі такі ж страждання,нам зарадить і допоможе у них.

Ми часто довго молимося, але Господь може від+гукнутися на наші молитви не так, як ми сподіва+ємось… Просімо в молитвах, щоб Він зцілив нашісерця, дав сили справитися з труднощами, щоб очи+стив нас від гніву, почуття образи, щоб навчив наслюбити… Єфрем Сирін каже: “Хтось тебе образив?Невже через це ти будеш ображати Бога? Якщо непомиришся з тим, хто образив тебе – це буде не такпомстою йому, як образою Бога, Котрий заповівпримирення”.

Сподіваємось, ці коротенькі роздуми допоможуть нампо+іншому подивитись на проблему страждання,принаймні, не впадати у відчай, зневіру, а завждишукати підтримки у Святому Письмі. На закінчення,наведемо слова Матері Терези, які, можливо,привідкриють нам ще одні двері до розуміння Божоїпедагогіки: “…Я просила в Бога зцілити мою прико+вану до ліжка дочку. Бог сказав мені – ні. Душа її внадійності, а тіло все одно помре. Я просила в Богадарувати мені терпіння, і Бог сказав мені – ні. Вінсказав, що терпіння з’являються в результаті випро+бувань – його не дають, а заслуговують. Я просила вБога зберегти мене від болю, і Він сказав – ні. Вінсказав, що страждання відвертають від мирськихтурбот, і привертають до Нього…”

Віталій ВОЄЦАВіталій ВОЄЦАВіталій ВОЄЦАВіталій ВОЄЦАВіталій ВОЄЦА

17

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (66) червень−серпень 2004

потатися кожен своїми справами та пра4

цювати власними руками... (1Сол. 4,11); Як

хтось не хоче працювати, хай і не їсть

(2Сол.3,10); Покинь нехіть до тяжкої праці і до

хліборобства, що його Всевишній установив

(Сир. 7,15).

Використання часуВикористання часуВикористання часуВикористання часуВикористання часу. Вважай на час та бережися

зла (Сир. 4,20); Тож уважайте пильно, як маєте

поводитися, – не як немудрі, а як мудрі, вико4

ристовуючи час, бо дні лихі (Еф. 5,16).

Плекання миру і святості.Плекання миру і святості.Плекання миру і святості.Плекання миру і святості.Плекання миру і святості. Дбайте перед усіма

людьми про добро. Коли можливо, оскільки це від

вас залежить, будьте з усіма людьми в мирі

(Рим. 12,17+18); З усіма дбайте про мир та про

святість, без якої ніхто Господа не побачить

(Євр. 12,14); Я бо – Господь, Бог ваш; ви маєте

ставати святими й бути святими, бо Я –

святий (Лев. 11,44).

Міра речей.Міра речей.Міра речей.Міра речей.Міра речей. Не шукай того, що важке тобі

занадто; не досліджуй того, що понад сили твої

(Сир 3,21); Не силкуйсь на те, що тобі не під

силу (Сир. 3,23).

Витривалість.Витривалість.Витривалість.Витривалість.Витривалість. Все прийми, що лиш спіткає, і,

пониженим бувши, всі зміни стерпи (Сир 2,4); За

все дякуйте: така бо воля Божа щодо вас у

Христі Ісусі (1Сол. 5,18); Не дозволь, щоб зло

тебе перемогло, але перемагай зло добром

(Рим.12,21).

Життя у вірі .Життя у вірі .Життя у вірі .Життя у вірі .Життя у вірі . Наостанку, брати, усе, що лиш

правдиве, що чесне, що справедливе, що чисте,

що любе, що шанобливе, коли якась чеснота чи

що4будь похвальне, – про те думайте! (Флп.4,8); Нехай вам станеться за вашою вірою (Мт.9,29).

Поданий перелік окремих уривків зі СвятогоПисьма може послужити для кожного добримнапоумленням та перевіркою власного способуведення життя. Бо правдивий здоровий укладжиття полягає саме в узгодженій із Божимизаповідями поведінці, яка постійно взоруєтьсята унапрямлюється до Бога. А часте, а то йщоденне співставлення прочитаного із нашоюповедінкою, нашим ставленням як до себе, так ідо ближніх, безперечно здатне перемінити нашежиття, хоч, можливо, і не одразу, але з плиномпевного часу, не у всьому вповні, а бодай, учомусь одному – це вже буде досягненням!Також, пам’ятаймо, що наші зусилля не зали+шаться безплідними чи безвартісними в очахБожих, але провадитимуть нас до поступовогозросту, поступового наближення до Господа.

ТТТТТарас НАГарас НАГарас НАГарас НАГарас НАГАЦЬКИЙАЦЬКИЙАЦЬКИЙАЦЬКИЙАЦЬКИЙ

д о р о г а с п а с і н н я

Коли хворобаатакує

Такі звиклі для нас та часто вживані слова, як„хвороба”, „смерть”, різного роду „тягаріземного життя” являються завжди актуальними

та постійно хвилюючими для кожної без виняткулюдини. Християнське віровчення допомагає нале+жно осмислити проблему, яку вони виражають. Такогороду невідкличні, неуникні для людей клопоти і біди,як смерть, хвороби, терпіння, згідно християнськоготрактування, є наслідками первородного гріха – само+вільного людського відвернення від Бога.

Спробуймо зосередитись дещо детальніше надявищем людської хвороби. Упродовж багатьохстоліть, від часу перших Христових апостолів, хри+стиянське вчення про хворобу завжди поступовопоглиблювалось та викристалізовувалось, набуваючи,одночасно, як більш загальних, так і більш деталі+зованих та чітко сформульованих тлумачень. Урамках цього вчення людина завжди осмислюється якБоже творіння: вона постала для Бога, світ – для лю+дини. Поряд із цим, усе, що існує у світі, спів+відноситься із Божественним Промислом, із волеюВсемогутнього Бога, а тому і початок хвороби, і їїкінець залежать та співвідносяться із волею БожогоПровидіння. Здоров’я, рівно ж як і усе людське життя,являється великим даром Божим, воплоченнямчудесної сили, яка, не зважаючи на усі тягарі земногобуття, дозволяє людині бути органічною частиноюсотвореного Богом світу. А втрата людиною цьогодару, з волі Божого Провидіння, здатна призвести допевної дисгармоніїї, неузгодження зі світом, а також –до істотної зміни усього способу життя людини.

У дохристиянську епоху, в язичницькому розумінні,хвороба сприймалася як певний тимчасовий стан,„нещастя”, або „зла доля”. І це являлось вказівкою чипригадуванням хворому його попереднього здоро+вого та сприятливого стану організму, який теперпотребує і прагне відновлення та оздоровлення. Ухристиянстві ж хворобливий стан сприймається якстан „інший”, протилежний здоровому, хоча вповнідійсний та сприйнятний. Це стан, який нагадує пронедосконалість та слабкість людини, а також пронедовговічність усього земного.

Не буде, мабуть, відкриттям і те, що кожна смертьприходить через припинення живим організмомсвого природнього функціонування. Це стаєтьсявнаслідок різноманітних причин, та правдоюзалишається те, що для людини хвороба, а такожсмерть, являються неприйнятними, хоч і неуник+ними. А це, знову ж таки, відводить нас до хри+стиянського погляду стосовно людського гріха, якийстав причиною таких невтішних наслідків. Зв’язок

18

д о р о г а с п а с і н н я

між гріхом та хворобою, гріхом та смертю, не+одноразово відображений у Святому Письмі. Так,старозавітнє сприйняття хворої особи виражалорозуміння її стану, як відбуття кари за гріх. А здоров’ячи матеріальний добробут людини були підтверд+женням Божого благословення та закономірнимстаном для людини, яка вела благочестиве, бого+угодне життя. Також, і новозавітні тексти виявляютьзв’язок між гріхом та хворобою, при чому також частоспостерігаються зцілення від недуг із одночаснимпрощенням (відпущенням) гріхів: „І от принесено донього розслабленого, що лежав на ношах. Побачившиїхню віру, Ісус сказав розслабленому: „Бадьорися сину,твої гріхи відпускаються . . . Встань, візьми твої ношіта й іди до свого дому. Встав той і пішов додому” (Мт.9,2+7). Однак, хвороба не завжди являється свідоцтвомгріховності людини. Так, наприклад, коли учнізапитали Ісуса чиї гріхи стали причиною недугичоловіка, який був сліпим від народження, Христосвідповів їм: „Ані він не згрішив, ані батьки його, –відказав Ісус, – але щоб ділам Божим виявитись наньому”! (Ів. 9,3).

У такому, як нам часто видається, збігові обставин, яквиникнення хворіб, настання смерті, чи нещасноговипадку, завжди виявляється воля БожественногоПровидіння, воля Господа, котрий є Подателем,Паном та Опікуном кожного, без винятку людського

життя. Тому, аналізуючи причину появихвороби та її впливу на людину, слід прийматиїї радше як випробування, яке може по+силатися як праведним і святим людям, так ігрішним для скріплення віри в Бога танагадування їм про плинність та скоро+минучість земного життя. Також, хворобачасто здатна привести хвору людину допереосмислення та застанови над правди+вими цінностями людського життя.

Завжди існували чисельні та різноманітніпогляди щодо розуміння значення хворобидля людини: одні вважали причиною хворібгріхи, інші – вплив і дію злих духів, ще інші –допуст Божий або Боже напоумлення і т.д. .Поряд із цими абсолютно вірними припу+щеннями очевидним залишається те, що увиникненні та впливі хвороби на людину„завжди відкриваються діла Божі” стосовнонеї, відчитати та правдиво вияснити які не єсправою легкою. Однак, основна причина не+дуги все ж таки криється у грісі, який бере свійпочаток від непослуху Богові перших праро+дичів Адама та Єви.

Тому у християнстві хвороба сприймаєтьсянеоднозначно: вона може трактуватися якнаслідок особистого гріха або ж як застере+ження від гріха, чи будучи незмінним супут+ником життя грішного людства, являтись ви+пробуванням та спонукою до визволення від

гріховного стану і, одночасно, закликом до любові таспасіння. У цьому особливо важливою є наша віра вБога, як Творця і Подателя життя, як його Спасителя іВизволителя. Також, при цьому актуальними є і словаапостола Петра, звернені до Ісуса Христа: „Господи, адо кого ж іти нам? Це ж у Тебе – слова життя вічного!”(Ів. 6,68). Промовив їх Петро після того, як багатолюдей не сприйняли та покинули Христа, вважаючинесумісним Його вчення із власними поглядами насвіт та життя. А чи сьогодні не відбувається те ж? Кло+поти, недуги, різного роду тягарі життя часто не даютьнам відповідей на по+людському незрозумілі для насзапитання. Згадаймо собі при цьому знову ж словаапостола Петра: „… у Христа є слова життя – життявічного”. Потрібно лише повірити в це. Та й ХристосСам неодноразово стверджував це тим, кого зціляв:„Віра твоя спасла тебе”! (Мт. 9,22; Мр. 5,34; 10,52;Лк.18,42 та ін.) .

Тому для нас, християн, віра у Христа є спасенною,вона здатна долати неабиякі труднощі та вирішуватирізного роду проблеми. А Христові слова „Прийдітьдо мене всі струджені і обтяжені, і Я облегшу вас”являються для усіх чи не головною вказівкою у звер+ненні до Господа в будь+які хвилини та при будь+якихобставинах нашого життя, а також прибіжищем у часі,коли хвороба атакує.

Олег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКААААА

19

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (66) червень−серпень 2004 д о р о г а с п а с і н н я

Любов безнаслідків(пог(пог(пог(пог(погляд на вживання контрацепції)ляд на вживання контрацепції)ляд на вживання контрацепції)ляд на вживання контрацепції)ляд на вживання контрацепції)

Радій, юначе, у твоїй молодості і нехайсерце твоє зазнає щастя за днівтвого юнацтва; іди, куди тебе тягнетвоє серце, за тим, що чарує твої очі,але знай, що за все це Бог на судТебе поставить.” (Проп. 11,9)

Чомусь сьогодні склалась така думка проЦеркву, що саме вона є установою, яказабороняє, лімітує (обмежує) суспільство у йо+

го бажаннях, у його поривах до всього, що є “sub”(під) і “super” (над). Сучасність трактує поняття”гріх”як щсь негативне, але не з огляду на наслідки, а зогляду на передумови. Тобто, проповідь про гріх вва+жається сьогодні немовби обмеженням людської сво+боди, зазіханням Церкви на суто людське “я хочу”.

Але що таке гріх насправді?

Одного разу я мав розмову з молодою дівчиною, якахоч і не належала до числа віруючих, але мала дужебагато питань, що, торкалисьдуховного життя. Одне зних стосувалось первородного гріха (Адама і Єви ураю), а радше не так самого гріха, як Бога. У її баченніГосподь виглядав до певної міри терористом, якийобмежив людину, нехай і одним деревом, та все жтаки обмежив! Бог поселив людей у раю, щоб згодомвигнати з нього, обдарував життям, щоб його зни+щити смертю. Але чим є дерево пізнання? Це деревомало привести людину до Бога, щоб вона моглабрати участь у Його житті, бачити, пізнавати світ уБозі. Чому Бог відразу не обдарував людину такоюздатністю? Людина мала дійти до певної доско+налості, адже як вона могла бути досконалою, якщобула щойно сотвореною. Бог, творячи світ, не створивйого у хаосі, але надав йому певного природногопорядку. Бачимо, що дерево не виростає за один день,птахи не можуть навчитись літати з першого разу, алюдина не може досягнути досконалої любові за однумить. І в цьому зв’язку любові ми беспосередньонаближаємось до нашої теми. Чому контрацептиви єчимось поганим? Це ж “любов без наслідків?” Алеякщо глибше проаналізувати цей вислів, то виходить,що контрацептиви є крадіжкою, індикатором (ви+явом) неготовності людини давати, приймати іопікуватись. Адже ж любов – це завжди любов докогось. У випадку з контрацептивами ми звернені недо іншого, а до свого власного задоволення. Це навітьгірше, аніж самозакоханість – бо в цьому випадку мишкодимо лише собі. А в такій “любові без наслідків”ми використовуємо іншого, бачачи в ньому лише

набір фізіологічних даних. А з іншогобоку, що це заслово “наслідок”?! Невже дитина є наслідком, прин+ципово зумовленим, подібно як у механічному світі.Людина сьогодні сама з себе робить робота, запро+грамованого на власне задоволення.

Хотілося б подати ще одну думку, що стосуєтьсясамого терміну “контрацептив”. Етимологія цьогослова означає “проти зачаття” (з лат. “Contra” + проти,“серіо” + зачаття), але серіо – це, в першу чергу, –“приймати”. Тобто, ми є проти того, щоб приймати відБога дар народжувати. Ми є проти того, щоб творити,а значить – любити. Адже любов не замикається, вонає творчою, їй властиво поширюватись. З любові Богсотворив світ і обдарував цією здатністю й людину.Сама приємність статевого акту виявляє себе як на+городу за дар життя. Гроші можна дістати двома шля+хами: або заробити, або вкрасти. Такий статевий акт,який має за мету ефективне та егоїстичне задово+лення, особливо поза подружжям, є фактичнокрадіжкою. Таким чином, людина робить подвійнийпереступ щодо Бога. З однієї сторони, вона не хочеприйняти Його дар, з іншої бере те, що їй не належить(ситуація дуже подібна до тієї, що була в раю).

Варто зазначити, що Церква не накладає табу настатевість людини, а старається окреслити її у справ+жньому духовному вимірі, де подруги не трактуютьодин одного як засіб для задоволення своїх фізіоло+гічних потреб. Церква не нехтує любов’ю чоловіка іжінки, але бачить у ній особливий стосунок взаємо+дарування: “Мій любий – мій, а я його” (Пісня Пісень2,16). Всі ми хочемо бути щасливим, та не всіусвідомлюємо, що щастя дарується, а не береться.

Якщо торкатись медичного аспекту даної теми, то тутзустрінемось із вражаючими фактами. Науководоведено, що усі контрацептиви шкідливі для здоро+в’я, деякі з них, зокрема гормональні, викликаютьнедуги серця і, навіть, багато ракових захворювань.До речі, жоден контрацептив не дає 100% гарантіїефективності при використанні. Тому постійно існуєнебеспека венеричних захворювань, особливо СНІДу.Важливо також зазначити, що дитина, яка буде неба+жаним “наслідком” для своїх батьків, отримає великупсихологічну травму, а егоїзм останніх часто не дає їйпобачити цей світ. Найболючіше те, що сьогоднірекламні компанії вміло замасковують правдужалюгідним обманом і аргументами ”за”. Мабуть, неважко здогадатись, що за всім цим стоять колосальніприбутки окремих осіб.

Надзвичайно небезпечним є використання контра+цептивів молоддю. Адже, керовані емоціями, молоділюди не усвідомлють, що саме ці горе+препарати “від+криють їм двері” у світ, де дуже швидко викриваєтьсяправдиве розуміння людської гідності. А пурпуровімрії про щасливе життя у шлюбі розіб’ються об скелізневаги і болю.

ТТТТТарас МИХАЛЬЧУКарас МИХАЛЬЧУКарас МИХАЛЬЧУКарас МИХАЛЬЧУКарас МИХАЛЬЧУК

Ігор ЯВНИЙІгор ЯВНИЙІгор ЯВНИЙІгор ЯВНИЙІгор ЯВНИЙ

20

д о р о г а с п а с і н н я

Яке нас чекаємайбутнє?

Людське життя є так побудоване, що на йогошляху досить часто зустрічаються ті чи іншіпразники, свята, Дні народження тощо. Цілий

рік, як у церковному, так і у державному календарі маєбагато святкувань, які відзначаються гучнимизабавами, масовими розпиваннями алкоголю, тан+цями і святкуваннями під дією „зеленого змія”, якийдосить часто призводить до нещасних або фатальнихнаслідків. Чомусь після кожної такої події всі говорять,що більше не будуть вживати алкоголю, не хочутьбути його полоненими і підпорядковуватися пра+вилам поведінки, які „гаряча вода” пропонує людям.

У світі стало популярним твердження, що на Україні єтри речі, які, спробувавши, не забудеш вже ніколи:українське сало, сільський самогон та співи (ревіння)п’яних хлопів. Чому алкоголь став у нашій нації, унаших містах, у наших селах, у наших родинах тради+ційним? Чому він щораз то більше затягує у свої п’янкіобійми шалену і спраглу молодь — майбутнє нашоїдержави? Ми хочемо: щоб наші діти затоваришувализ алкоголем чи, може, зі здоровим способом життя?Чи ми ще довго будемо дозволяти йому руйнуватинаші сім’ї та родини? Чи не пора йому сказати: STOP!?

Я б хотів розповісти історію однієї великої та сильноїсім’ї, яку “спалив” алкоголь. І всі бачили, що ця сім’ягорить, але ніхто не хотів вчасно погасити цейвогонь, бо було цікаво, чим це все закінчиться. Азакінчилося це все розбитим і згаслим сімейнимвогнищем, гіркими і болючими сльозами та глибо+кими ранами у серцях дітей, ранами, які у май+бутньому ще нагадають про себе.

Історія цієї сім’ї почалася у Світлий понеділок. Задавнім звичаєм у той день обливали один одного, ітому, четверо статечних, високих та чорнявих братів,заздалегідь наповнивши посуд водою, пішли в село на„полювання”. Довго їм не довелось чекати, бо „жерт+ви” самі наблизилися, і отримавши поразку, змушенібули відбути „полон” у товаристві парубків. Один ізбратів, на ім’я Петро, вподобав собі одну із дівчат —Галину. Обоє були гарними, розумними і працьови+тими. Як кажуть, з весною народжується знову всяприрода, приходить тепло, яке дає початок новомужиттю, так і в той день у серцях цих двох молодихлюдей зародилося, як їм здалося, кохання. Післявесілля, в лютому місяці, в кінці зими, в час, коли всенаповнюється новою силою, у них народився гар+ненький хлопчик, що мав би скріпити почуттябатьків. Згодом сім’я поповнилася ще двома дітьми.Все, здавалося, було чудово. Але чоловік отримавпідвищення по роботі, став частіше з’являтися додомуу нетверезому стані, почалися часті сварки та істе+

рики, які заспокоювалися пустими обіцянками,грошима та іншими „гостинцями”. Поки Петро мавгарну, відповідальну і добре оплачувану роботу, всізакривали очі на його п’яні походеньки. Ніхто незвертав уваги на те, що сталося у цій сім’ї. Хоч усібачили та розуміли, і навіть сам Петро: якщо не зупи+нити це, то від їхнього родинного вогнища зали+шиться лише попіл, який згодом розвіється по світі.Всі співчували дружині+матері, але ніхто не спішивпростягнути руку допомоги, нікому не хотілося бутивідвертими і виявляти ті проблеми і ситуації, які частовиникали у їх сім’ях.

Так за короткий час від цієї сім’ї “відкололася” Галина,яка вже не могла бути у тому середовищі, у тому колілюдей, які, підтримуючи і розраджуючи її у горі, на+справді насміхалися з неї та її дітей. Вона знайшла, наїї думку, „гарний” вихід із ситуації, яка склалася — пої+хала на заробітки за кордон. Галина думала, що тимсамим вирішить усі проблеми: забезпечить себе ісвоїх дітей, чоловік перестане пити і візьметься зарозум, зможе заспокоїтися і підлікувати свої нерви.Але це було найбільшою помилкою у її житті, це сталопочатком кінця, з цього моменту почала гаснутилюбов, яка панувала у серцях дітей. У сім’ю почалозакрадатися зло в особі батька, який став ніким неконтрольований. Ніхто не бажав його зупинити ізробити зауваження, бо брати Петра почали жититаким самим життям, як і він, правда, час від часузупинялися.

Серед такого життя про трьох дітей ніхто навіть недумав, ніхто не питав їх, чи мають що з’їсти, чи маютьу що вдягнутися, чи вони добре почуваються. Ніхто нехотів з ними мати спільної справи через те, що батькопідлітків був пияком, який ніколи не дотримувавсвого слова, для якого рідними стали чарка і пляшкаоковитої – складова щоденного життя. Ніхто незапитував дітей, ким для них є батько і ким є мати!

Батько для них став чужою людиною, яка іноді при+ходила додому вночі, щоб переспатися. Він став чоло+віком, від якого можна було сподіватися тільки образ+ливих та вульгарних слів у сторону дітей, що були длянього своєрідними рабами — вони повинні булипрати після довгих запоїв його одяг, який був прося+кнутий горілкою та всім тим, чим він заїдав її, так щоробилося недобре не тільки від запаху, але й відвигляду. Діти повинні були готувати йому їжу, ходитиза напоями, щоб загасити його алкогольну спрагу,тримати будинок і подвір’я в порядку, який він щоразуперетворював у суцільний безлад.

Життя тих дітей складалось із постійного пошукуспокою, тепла та батьківської любові. Вони шукалипідтримки, уваги до себе, шукали місця, де їм будедобре, де їх будуть вважати нормальними людьми іприймати у своє товариство, незважаючи на те, хто єїх батько і мати. Діти почали тікати від спілкування зродичами через те, що ті ввесь час „підколювали” танасміхалися з них тому , що їх тато бавиться із „зеле+

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (66) червень−серпень 2004

21

д о р о г а с п а с і н н я

ним змієм”, а мати, покинувши їх, будує нове життя зіншими. Ніхто на той час не бачив болю, печалі тажалю в очах підлітків, які щораз, то більше ховалисявід своїх батьків і цуралися, бо не вважали за своїх,бачивши сім’ї своїх друзів. Ці діти бачили чужихбатьків вдома тверезими, бачили спокій у їхньомубудинку, затишок, увагу; бачили, що інші батькипотребують своїх дітей, переживають за них. А дітиПетра і Галини цього вже не могливідчувати. Вони лише мріяли про цекрізь сльози та рани на серці, якіпочали нестерпно боліти, і,напевно, ще не скоро загояться, азалишать великий рубець, якийнеодноразово буде нагадувати просебе.

Чи після такого дитинства, щопройшло у середовищі, просякнутімзапахом і наслідками оковитої,можна чекати світлого майбутньоготих молодих людей? Що вонивізьмуть з собою з життєвогодосвіду, щоб у своїй сім’ї змогтиподілитися зі своїми дітьми чимосьдобрим? Чи ми хотіли б отриматибіль, смуток, тривогу, страх, холод зминулого своїх батьків, чи щосьінше, приємне – тепло, спокій та любов? Подивімося,можливо, біля нас є сусіди, знайомі, родичі, якихзаполонила горілка, що руйнує не тільки внутрішніоргани людини, але й завдає проблем та болю тим,хто їх оточує. Не біймося їх напоумити, нагадати їм,що вони є люди, що він є чоловіком чи батьком, щовона є жінкою чи матір’ю, що вони є синами чидочками. Бог створив нас і наділив нас багатьмаласками і талантами, які ми повинні розвивати, а нетопити в оковитій. Погляньмо, чи ми вміємо керуватисобою у вживанні алкоголю, чи вміємо без ньогообійтися, чи може він став для нас важливішим залюдей, з якими ми живемо, чи ми так в ньогозакохалися, що більше не можемо без нього, і ніхтонам не потрібен крім нього. Зробімо собі і комусьпослугу, зупинімося самі і зупинімо того, хто потребуєзупинки. Невже ми такі короткозорі, що не бачимодалі свого носа, відкриймо ширше очі і подивімося, вякій державі ми живемо?! Чи ми хочемо жити на тійземлі, де панує сорокаградусний напій, де насконтролюють різні наркотики, які кажуть, що мипроцвітаємо, але насправді копаємо собі могилу івмираємо для себе, для ближніх, для Бога?

Невже наш відпочинок не може обійтися без того,щоб не випити пляшку+другу, вгамувати спрагу 250+маграмами „вогняної води”, показати свою „культуру” уповедінці? Зупинімося і задумаймося над тим, як михочемо жити і де ми мріємо мешкати: у державі, деп’яне і обкурене стадо, яке називає себе українськимнародом, чи у державі, де нами керував би світлийрозум і добра воля?

Іноді здається, що люди, які вважають себе віруючимита практикуючими християнами, втрачають своїдари, якими наділив їх Господь, а надають перевагутваринному існуванню, в якому дав нове життя і забувпро нього. Для тих трьох дітей рідний дім став чужим,став тільки будинком, де вони можуть переночувати,де можна приготувати собі щось поїсти, він ставмісцем жаху, болю і сліз, місцем, куди найменше їм

хотілося б повертатися. Вони малибільше бажання бути деінде, лишене там, де був їх „батьківський дім”.Підлітки були позбавлені того, щомали всі — родинного вогнища, якедавало б їм тепло, спокій та любов. Ітим сімейним вогнем мали бутидобрі батьки, які б любили однеодного, розуміли один одного,допомагали і підтримували однеодного, чого мали б навчити і своїхдітей. Вони бачили це в інших іплакали у серці, що нема біля нихматері, яка могла б своїми словами,материнськими очима лагідними ітеплими руками доторкнутися доних, щоб вони відчули підтримку,любов, увагу. Діти думали спочаткупро те, що все зміниться, стане

кращим, ніж було досі, кращим, ніж в інших, протезгодом і ці думки розвіялись. Забули про добро, увагу.Їх почали ненавидіти, бо вони шукали те, чого бракує,мабуть, усім — взаєморозуміння, любові та спокою; зате, що вони хотіли віднайти те чисте і неповторневідчуття відповідальності та уваги один до одного, тіпрості, нічим незабруднені доброзичливі відносиниміж собою.. .

Цікаво, як воно буде у близькому майбутньому, чизнайдуть вони те, що шукають? Важко сказати, бо часбіжить дуже швидко і змушує нас наздоганяти його, недаючи нам змоги бачити інших людей, їх проблеми ібіди. Ми забуваємо, як добре є просто радіти з кимось,насолоджуватись природою: сонцем, шумом зеленихдерев, дзюрчанням річки чи струмка, співом пташок.Ми забули про спокій і мир у нашому суспільстві, уродинах, в нас самих, забули, як звучить тиша, в якійможна побачити себе такими, якими ми є, побачитите, що нам потрібно — зупинитися, і те, що справдізможемо змінити. Тоді ми допоможемо не лише собі,але й тим, хто потребує допомоги. Це буде неможливетоді, коли ми не чули голосу тиші — голосу свогосерця, голосу своєї совісті, тоді, коли наше серцезамерзло і не може побачити тих дитячих чидорослих очей, що просять допомоги та трохи увагий любові. Можливо, ті очі є десь поруч і чекають нанас. Допоможімо собі і їм — зупинімо це!!!

Г Г Г Г Георгій ЧОРНИЙеоргій ЧОРНИЙеоргій ЧОРНИЙеоргій ЧОРНИЙеоргій ЧОРНИЙ

Подивімося, можливо,біля нас є сусіди,

знайомі, родичі, якихзаполонила горілка, що

руйнує не тількиздоров’я людини,

але й завдає проблемта болю тим, хто

їх оточує. Не біймосяїх напоумити...

22

д о р о г а с п а с і н н я

Алкоголізм.Кому цевигідно?

Алкоголізм являється однією із найбільшнебезпечних та загрозливих проблем длянашого суспільства. Алкоголізм – це попадання в

залежність від спиртного, яка набувається не одразу, а, яктвердять науковці, протягом 5+10 років. Це явище не нове унашому суспільстві, але ніколи не набирало такихмасштабів, як сьогодні. Цікаво розглянути дану проблему нарівні державному та сімейно+побутовому.

Держава зараз намагається контролювати кількістьалкоголю, який виготовляється в Україні, ввівши нові акцизнімарки (оскільки старі вже навчились підробляти). Але дегарантія, що нові акцизні марки не почнуть зновуфальсифікувати? Гадаю, що кількість та якість алкогольноїпродукції має дуже малий процент впливу на попадання валкогольну залежність. Спробуймо звернути увагу навагоміші причини. Для кращого аналізу умовно поділимолюдей, які потрапили чи потрапляють в алкогольнузалежність, на дві групи. До першої віднесемо тих, котрівибирають такий спосіб існування під певним внутрішнімпримусом. До другої групи – тих, що діють під непрямимзовнішнім тиском. Причини впадання в алкоголізм людейпершої групи містяться в самій людині, а точніше у їїментальній сфері. Тобто, в її вихованні, способі життя,єрархічній шкалі вартостей і т.д. . Схильність до алкогольноїзалежності, також, може бути генетично переданоюбатьками+алкоголіками. Щодо людей другої групи, тоцікавим тут є цей непрямий зовнішній тиск, яким може бутижиттєва ситуація, у котру людина потрапляє не зі своєї волі.Хотілось би, зокрема, особливо відзначити, що вагомий

вплив на те, вживати алкоголь чи ні, має зараз реклама, алеце окрема тема. Для кращого розуміння зовнішньогонепрямого примусу наведемо один приклад.

Радянська система навчила більшість своїх громадян (теперце люди середнього і старшого віку) жити за певною схе+мою. Ти повинен був вибрати собі професію, здобутикваліфікацію у призначених для цього закладах, а пізнішетебе забезпечували працею. Людина спокійно ходила нароботу, отримувала за це гроші, могла стабільно розподілятисвої фінанси й вільний час. Коли Україна отримала не+залежність, ситуація змінилась. Роботодавці з не надтовеликим бажанням забезпечують людей працею, а якщо ідають можливість заробити, то, при цьому, часто обдурюютьпрацівників на платні. Важчою є, звичайно, ситуація, колилюдина взагалі не отримує грошей за свою працю. І щомають робити люди, які не звикли до такої системи, у якій,“коли не вкрадеш, то не проживеш”. Важка проблемнаситуація звалюється на таких людей (маю на увазі чоловіків)у всій своїй повноті. І коли ти не знаєш, за що купити дітямїжу, одяг, звідки взяти гроші на оплату за житлово+комунальніпослуги, – потрапляєш у критичну ситуацію. А коли ще йдружина починає за це “пиляти”, чоловік не витримує.Намагаючись знайти вихід із кризової ситуації, вінпотрапляє у ще більшу кризу, бо часто шукає виходу у пляшцігорілки. Адже, коли людина перебуває у стані алкогольногосп’яніння, проблеми на неї, здається,так не тиснуть, вона, яккажуть, ”розслабляється”. Повернення до тверезого стану єдуже важким, адже там знову чекає навантаження, ті жпроблеми, з яких знайти вихід важко. І тому для такихлюдей легше роздобути кілька гривень на пляшку горілкиі знову увійти “в безтурботний стан”. Так трапляється всечастіше, звичка “розслаблюватися” переходить у щоденнунеобхідність.

Погляньмо тепер, що робиться з родинами, у яких хоч одинчлен із тих чи інших причин потрапив у алкогольнузалежність. По+перше, алкоголік не зможе дати здорове,повноцінне потомство. По+друге, щоденні сварки, бійки,нервові стреси ведуть до розпаду сім’ї. Такі родини скалічені,вони вже не претендують на те, щоб стати здоровою сім’єю,оскільки наукові дослідження доводять, що алкоголізм –хвороба майже невиліковна. Можна, звичайно, залікувати її,але це потребує титанічних зусиль. Припустимо, що держава– це великий організм, а сім’я – клітина цього організму. Тояким є наш український організм, коли він складаєтьсяпереважно із хворих клітин? Яким тоді буде наше майбутнє?

Проблема набуває всенаціонального характеру, і якщо мизараз не опам’ятаємось і не зрозуміємо, що комусь вигідно,щоб український народ знищив сам себе, то ми так і не за+лікуємо свій хворий організм. На мою думку, теперішня ситу+ація, яка пов’язана з поширенням алкоголізму середнашого народу, є сигналом до того, щоб “бити у всі дзвони”,“кричати на кожному перехресті”. Виявляймо своє “ні”алкоголізму при кожній нагоді! І якщо ми не хочемо, щоб цяхвороба перейшла у смертельну стадію, потрібно терміноворозпочати лікування. Хто нам допоможе у цьому, як не Лікардуш і тіл, Господь наш Ісус Христос – Бог і Спаситель, ЯкийСам зволив залишитись і жити між нами, Який і сьогоднічекає на нас.

Богдан ГРУШЕВСЬКИЙБогдан ГРУШЕВСЬКИЙБогдан ГРУШЕВСЬКИЙБогдан ГРУШЕВСЬКИЙБогдан ГРУШЕВСЬКИЙ

23

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (66) червень−серпень 2004 п о л е м і к а

Трансцедентальнамедитація(продовження)

Заняття, в якому брала участь Джанет, проходилопід керівництвом досвідченого майстра йоги зІндії. Окрім того, що він показав позиції і

техніку дихання, він дав їй, також, мантру, яка мала бдопомагати проведенню медитації. Джанет медиту+вала протягом п’ятнадцяти хвилин щоденно, викори+стовуючи іконку Ісуса як засіб зосередження уваги підчас повторювання мантри.

Одного дня вона почула наступні слова: „ПозбудьсяІсуса!”. Відразу зупинилась і намагалась вслухатисьхто б це міг сказати. Продовжуючи вправлятися в ме+дитації, знову почула ті ж самі слова: „Кажу тобі,позбудься іконки Ісуса!”

Після такого спілкування, Джанет перестала меди+тувати. Але кожного разу, коли вона входила докімнати, в якій колись практикувала медитацію, їїогортало дивне відчуття холоду. Тоді прийшла вона домене за порадою. Завдяки Божій ласці, я розірвав їїзв’язок із „духовним провідником”, з яким вона булабезпосередньо пов’язана. Відтак, вона заспокоїлась.

Проте, Джанет і далі не могла відчути спокою у тійкімнаті, в якій медитувала. Намагалась читати тамСвяте Письмо, але не змогла. Одна з її дочок навіть нехотіла заходити до цієї кімнати. Врешті+решт, Джанетзателефонувала мені і попросила, щоб я посвятив їїдім. Я теж відчув цей холод в одному із кутів кімнати.Це не був холод кімнати, а зла. Я запитав її: “Чи це тутпрактикувались медитації?”, “Так, це справді було тут”,— відповіла вона мені.

Я помолився до Господа, щоб Він усунув цей холод злаі наповнив пустоту миром благодаті. Молився, теж, доНього, щоб послав ангелів, які б викинули все те, щоне походить від Нього. Щось враз зашуміло і великевідчуття тепла огорнуло це місце. Після посвяченнядому Джанет і її родина вже не боялись входити у цюкімнату.

Джанет несвідомо потрапила в тенета трансцеден+тальної медитації (ТМ). Шукаючи спокою у своємужитті, вона знайшла страх. Вона була невинною, боне знала, що її медитація випадку не походить відБога. Але ж „злому” не потрібно, щоб людина буласвідомою.

Натомість, християнська медитація є дуже корисною.Розважання над Святим Письмом, Хресною Дорогою,над життям Марії чи святих є сприятливою справоюдля духовного зросту. Але як католики, так і іншіхристияни зобов’язані вміти робити розрізнення. Наприклад, медитація бенедектинського монаха є ціл+ком відмінною від медитації індійського йога.

Медитація — це вміння зосередитись, внутрішньосконцентруватись: вона веде до осягнення внутріш+нього спокою, з’єднання тіла, душі і духа в одну цілістьтак, щоб той, хто її практикує, міг використовуватитакий внутрішній стан для свого вдосконалення.Християнин трактує медитацію чи концентрацію якспосіб керування собою впродовж молитви, під часякої, згодом, звільняється від своїх буденних, чуттєвихобразів, емоційних реакцій, а також — інтелек+туальних образів. Людина, таким чином, прогресує увірі до глибшого рівня свободи, щоб „порозумітись” зБогом у більшому послусі та підкоритися любові.

І медитація, і гіпноз мають схожий зміст, хоч кожнамає різну мотивацію в керуванні свідомості особи, вміру досягнення нею стану концентрації. Скажімо, підчас гіпнозу ми підпадаємо під керування гіпнотизера,в той час, коли за допомогою християнської меди+тації шукаємо єднання з Богом. Людина віддає серцеі розум Богові незалежно від того, чи вдалося їйвідповісти. Доктор Герберт Бенсон, кардіолог медич+ного факультету в Гарварді вказав на факт, що актив+ність хвиль мозку під час гіпнозу чи молитовноїмедитації не була однаковою. Він, також, довів, щоіснує й певна різниця між цими двома станами.

Трансцедентальна медитація означає певну системуметодів, представлену Махарішою Махеш Йоги з Індії.В основному представляє він її як дорогу до вну+трішнього спокою і щастя. На його думку — це щосьбільше, ніж проста технічна медитація. Це — релігія.

Отже, хто що+небудь знає про індуїзм типу Шанкара,зможе відкрити основні елементи релігії, якіскладають підвалини філософії, що криється утрансцедентальній медитації. Ці елементи, пере+важно, базуються на вірі в те, що все становитьцілість, що через освячення можна піднести своюсвідомість до рівня, на якому досягаємо єдності увсьому, і, врешті, усвідомлюємо себе в єдності знеособовим, кінцевим Буттям.

Трансцедентальна медитація сама в собі не можеосягнути суті проблеми якоїсь людини. Вона можедати лише тимчасове звільнення від напруження.Використання методів трансцедентальної медитаціїможе викликати напружені некеровані страхи. Особа,яка увійшла в цей стан, зобов’язана його позбутисьякнайшвидше, оскільки, в іншому випадку, він можевикликати різноманітні психічні розлади. Проте,найбільшою небезпекою у цьому є контакт з тим, щомістить в собі диявольський зміст. Тобто, в той час,коли людина очищає своє серце, щось інше при+ходить, щоб заповнити порожнє місце в ньому.“Люське серце, а радше духовний стан, не виноситьпустоти”. Коли ми вилиємо воду із склянки, воназалишиться пустою і цю пустоту, заповнює повітря.Коли людина випорожнює своє серце, щось іншейого заповнює…

Трансцедентальна медитація руйнує межі, які утри+мують деструктивні тенденції підсвідомості у стані

24

п о л е м і к а

рівноваги. Через трансцедентальну медитацю дияволможе діяти через людей і в них, або ж у світі вбезпосередній спосіб. Саме це — трапилось з Джа+нет. . .

Ймовірно, що ті, які користуються трансцеденталь+ною медитацією як певною технікою заспокоєння, непопадуть під вплив злих духів. Але особи, які довшийчас застосовують трансцедентальну медитацію длядосягнення різних рівнів свідомості, можуть потра+пити під їх владу.

Доктор Elmer Green з Menninger Foundation of Topekaштату Канзас дослідив функціонування психіки підчас глибокої медитації. Його звіт містить наступнуінформацію:

“Згідно з різними пересторогами, наполегливийдослідник тих дійсностей впроваджується в колоуваги існуючих там буттів, які в нормальних ситуаціяхзвертають невелику увагу на людей… Вони єрізноманітних природ: деякі жорстокі, злі і хитрі,використовують вихід дослідника зі свого минулого,охоронного кокону, в якому мав він закладені бар’єрирозумові та емоціональні, як нагоду, щоб помінятинапрямок особової дійсності цього дослідника. Якщовін не є вповні вільним від особистісних, вад правдо+подібно, що ці злі буття можуть його оплутатирізноманітним примусовим заковуванням для свогозадоволення, а у екстремальних випадках — навітьзнищити нормальну автоматично функціонуючу

нервову систему через контроль мозку за допомогою„charkas”.

Джил прийшла до мене, просячи про духовнийпровід. Вона брала участь у русі Cursillo, де поглиб+лювалось її молитовне життя. Проте, вона відчувалапевний неспокій. Вона застановлялась: “Чи справді яперебуваю у контакті з Богом?”. Була причетною допрактик трансцедентальної медитації протягомвосьми років. Отримала дуже багато молитовнихмантр. Деякі відчуття, пережиті під час молитви,досвідчувала у стані трансцендентальної медитації.Це призвело до певного затлумачення і страху. Булапереконаною в тому, що зведена методами транс+цедентальної медитації, але піддавала, також, сумнівуі своє християнське молитовне пережиття.

Я знав, що тільки в Ім’я Ісуса вона може відкинутисвою участь у практиках трансцедентальної меди+тації. Допомагав їй молитвою залишити цей стан.Після цього я звершив над нею Єлеопомазання. Непройшло і хвилини, як вона почала крутити головою,роблячи великі кола. Тоді я поклав руку на її рамено імолився за звільнення її від впливів трансце+дентальної медитації. Просив, також, Ісуса, щобпослав їй Архангела Михаїла та відкинув від неї усінаслідки трансцедентальних медитацій і будь+якогодуха+провідника, набутого під час такого роду сеансів.Джил почала так трястися, що аж важко було їїконтролювати. Після цього вона міцно вхопила моюдолоню, яка була на її рамені. Скакала вверх+вниз на

25

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (66) червень−серпень 2004 п о л е м і к а

кріслі, а я продовжував молитву. Через 45 секундперестала трястися і надалі залишалась у спокої. Умолитві, я також, просив Ісуса, щоб Він забрав від неїусякого роду сумніви, які виникли на грунтіхристиянської молитви. Врешті, вона звільнилась відвпливу трансцедентальної медитації завдяки благо+даті Ісуса Христа.

Християнська медитаціяХристиянська медитаціяХристиянська медитаціяХристиянська медитаціяХристиянська медитація

Мова йтиме про християнську медитацію, точкоювиходу для чого буде практикування Ісусової молитви.Концентрується вона виключно на Особі Христа.Молитва створилася у виді східнохристиянськоїдуховності, яку назвали “ісихазмом”. У біблійній мовісерце — це місце людського життя, глибина особи.Всім людям наказується любити Бога цілим серцем,всіма мислями і всією силою (Мт.22,37). Коли мишукатимемо Бога всім серцем, то обов’язково Йогознайдемо (Єр. 29,13).

У VI столітті, в самому центрі ісихазму, у монастирісв. Катерини на горі Синай, монахині переживалидуже тепле особисте віддання під покров Ісуса Христачерез часте повторення Його Імені у такій формі:“Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй менегрішного”. Повторення Імені Ісуса, як до того за+охочує і св. Павло, може впровадити нас до більшоїєдності з Богом. Пор. (Фл. 2,9+11).

“Акцент у цій молитві ставиться на незвичайності татрансцендентності Ісуса Христа як Бога. Рівночасно уцій молитві люди визнають себе грішниками іпросять про прощення.” Коли людина втрачає від+чуття грішності, то з цим самим втрачає і потребуВідкупителя.

Святий Григорій з Синаю у праці “Інструкція дляісихастів” подає повчання про те, як молитись Ісусовумолитву. Застерігає від того, як деякі мають тенденціюдо лінивства у молитві. Ісусова молитва вимагаєпевного зусилля у процесі виконання. Не будеплідною молитва, коли ми свідомо змінюватимемослова цієї молитви, хоча можна вибрати іншезвертання, тобто, скоротити молитву до такого зразка:“Ісусе Христе, Сину Божий, змилуйся над нами!” ідотримуватись його до кінця. На початку, слідвимовляти молитву як устами, так і подумки, від+кидаючи розсіяння, яке може прийти тоді, коли надтоголосно її будемо промовляти. З часом, думкипризвичаюються до стилю молитви, а глибший їїзміст, під натхненням Святого Духа, стає щораззрозумілішим для людини, яка її вимовляє.

Не потрібно боятись вимовляти Ісусову молитву(хіба якихось інших молитов, які носять характерстрілистої молитви) протягом всього дня. Декількахвилин такої молитви можуть внести позитивні зміниу наші проблеми і стреси. Мудрою річчю є матидуховного наставника. Недобре використовуватимедитаційну техніку майстра Зена чи Гінди, або

інструктора трансцедентальних медитацій, назива+ючи її християнською медитацією.

Три роки тому прийшла до мене жінка, яка навчиласьпевної медитаційної техніки від, так званого, майстраЗена. Розказувала, що під час сеансів він покладав нанеї руки і відмовляв якісь молитви. В цей час вонавідчувала своєрідний потік, який проходив через їїтіло. Коли вона прийшла до мене просити про мо+литву та пораду, перш за все мені потрібно булопереламати її віру, яка базувалась на цьому досвіді.Після розірвання такого роду хибних вірувань, яківона отримала від мага Зена, прийшов до неї спокійзавдяки силі Імені Ісуса.

Пам’ятайте, що покликання християн — це по+кликання до святості, а не до трансцедентальнихтехнік. Свою увагу нам потрібно скеровувати до Богаі Його життя в нас. Це чітко відображається у вченніХристової Церкви, яке дане нам для нашого духов+ного проводу. Ісусова молитва допомагає нам скон+центруватись на важливості Божого провидіння імилосердя.

Християни покликані до прослави Бога і уповання наЙого Святу Волю. Їм не слід шукати в молитві само+задовільняючих психічних відчуттів. Остаточнимкритерієм вдосконалення особи через молитву єотримання плодів Святого Духа: “Плодами СвятогоДуха є: милосердя, радість, мир, терпеливість, любов,добротливість, віра, лагідність, поміркованість”(Гал.5,22+23).

Для практикування духовних медитацій вартопамятати, що християнин повинен використовуватипсалми або інші тексти зі Святого Письма. Іншіформи побожності: до Святого Духа, до СвятогоМихаїла, до Святого Йосифа і інших святих — можнавикористовувати для приватних розважань. Маючидо диспозиції у християнській традиції різні формимолитов, немає потреби звертатись до методиктрансцедентальної медитації, щоб шукати вну+трішнього спокою. Єдиний правдивий шлях полягаєвиключно у єдності з Богом.

В опублікованій статті газети “Los Angeles Times” від 7січня 1984 р. читаємо: “Інтенсивна гра, яка опираласьна фантазії між двома малолітніми братами, за+кінчилась фатально, коли один одного застрілив зпістолета, якого знайшли вдома”. У який спосіб моглодійти до такого трагічного випадку між братами, якісвою гру провадили виключно на фантазії? До+відатись про це допоможе вам наступний наш розділпро чари.

(далі буде…)

Біблійне ТБіблійне ТБіблійне ТБіблійне ТБіблійне Товариство сприяння екуменічному таовариство сприяння екуменічному таовариство сприяння екуменічному таовариство сприяння екуменічному таовариство сприяння екуменічному таміжрелігійному діалогу “Еффата”міжрелігійному діалогу “Еффата”міжрелігійному діалогу “Еффата”міжрелігійному діалогу “Еффата”міжрелігійному діалогу “Еффата”

З польської переклав ТЗ польської переклав ТЗ польської переклав ТЗ польської переклав ТЗ польської переклав Тарас Семенюк.арас Семенюк.арас Семенюк.арас Семенюк.арас Семенюк.

Богословський редактор – о. М. Фредина.Богословський редактор – о. М. Фредина.Богословський редактор – о. М. Фредина.Богословський редактор – о. М. Фредина.Богословський редактор – о. М. Фредина.

26

літургійне богослов’я

ТаїнствоХрещення у життіхристиянина„Коли хтось не вродиться з води таДуха, неспроможен увійти у ЦарствоБоже” (Ів. 3,5)

У Таїнстві Хрещення людина через окроплення, або жомивання природньою водою з призиванням ІменіБога Отця і Сина, і Святого Духа, звільняється від гріха

та відроджується до нового життя. Це таїнство має дужеважливе значення у житті християнина, оскільки завдякийому він зодягається у Христа і стає членом його Містич+ного Тіла, тобто Церкви. У цій статті розглянемо короткоісторію розвитку обряду Таїнства Хрещення, його суча+сний вигляд та значення. Як відомо із Нового Заповіту,Таїнство Хрещення було засноване Ісусом Христом тапередано Ним його Церкві і апостолам: „Ідіть, отже, ізробіть учнями всі народи: хрестячи їх в ім’я Отця і Сина іСвятого Духа”(Мт. 28,19). В перших століттях християнстваТаїнство Хрещення відбулось в ім’я Ісуса Христа, про щосвідчать згадки хрещення в книзі Діянь Апостолів: „...нехайкожний з вас охреститься у Ім’я Ісуса Христа навідпущення гріхів ваших...”(Дії 2,38), а також Дії 8,16; 10,48та ін. Перша згадка хрещення в ім’я Пресвятої Тройціз’являється в середині ІІ століття у ранньохристиянському

творі під назвою „Дідахе”. Вже від того часу хрещення в ім’яПресвятої Тройці поступово стає загальноприйнятим увсьому християнському світі. Також варто зазначити те щоТаїнство Хрещення уділялось разом із Тайною Миро+помазання вже у ІІ ст., про що свідчать св. Юстин, Тертуліянта Іпполіт. Хоча в Новому Завіті є згадки про прийняттядару Святого Духа (пор. Дії 2, 37+38; 8, 16+17 і ін), проте це небув такий обряд Миропомазання, який ми маємо сьогодні.Що ж стосується часу Хрещення, то св. Кипріян каже: „нечекайте до 8+го дня, щоб хрестити”, тобто, щоб хрестилина 8+й день по народженні дитини, оскільки вважали, щоколи вона дожила до 8+го дня, то буде жити далі. Отож,бачимо, що св. Кипріян заохочує, щоб хрестити дітейякнайшвидше, щоб вони не вмерли без Хрещення. Такожпотрібно згадати про підготовку до хрещення, тобтокатехуменат, котрий розвинувся у ІІ столітті та занепадає всередині IV ст., оскільки християнство стає державноюрелігією, і таїнство Хрещення все більше і більше уділя+ється немовлятам.

Стосовно сучасного обряду Таїнства Хрещення, то вінвстановлюється приблизно в IV+V і майже без зміндоходить до наших часів. Обряд Хрещення можна умовноподілити на молитовний вступ, екзорцизм, з’єднання зХристом, освячення єлею і помазання ним хрещеника, атакож сам чин Хрещення. Після чину Хрещення священикподає хресним батькам (перший раз про них згадуєТертуліян) крижму, тобто біле полотно, а люди співаютьтропар: „Ризу подай мені світлу...”. Потім священик подаєу правицю хрещенику або хресним батькам свічку, якасимволізує те, що хрещеник має горіти немов ця свічка іщоб інші люди дивились на нього і його життя, тазапалювались любов’ю до Бога. В екзорцизмі хрещеникабо хресні батьки від його імені відрікаються сатани і всіхйого діл, тобто того, що є противне Богу. З’єдинення зХристом відбувається через прирікання хрещеника абохресних батьків служити Ісусу Христу та виявленніготовності укласти своє життя згідно з його Євангелієм. Цінаміри хрещеника стають дійсністю в чині Хрещення,коли після поливання водою або занурення у неї, вінумирає для світу гріха і стає новою людиною, повноюБожої благодаті, ласки і життя. У звязку із цим, Хрещенняназивали “другим народженням” від матеріального додуховного життя. Теж варто згадати і те, що з початківхристиянства Таїнство Хрещення уділялось разом не лишез Таїнством Миропомазання, але із уділенням ТаїнстваПресвятої Євхаристії. Таким чином новохрещений імиропомазаний входив у духовне життя Церкви, єдна+ючись вповні з Ісусом Христом.

Отож, ми бачимо, яке важливе значення має ТаїнствоХрещення для людини. Воно робить її членом ЦерквиХристової та народжує до вічного життя. Також хочуноголосити на тому, що Таїнство Хрещення є лишеосновою, яка потребує нашої співпраці та щоразглибшого життя з Богом. Ще одним доказом необхід+ності Хрещення для спасіння людей є те, що воновідкриває нам шлях до прийняття інших таїнств татіснішого Богоспілкування.

Богдан КИКТИКБогдан КИКТИКБогдан КИКТИКБогдан КИКТИКБогдан КИКТИК

27

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (66) червень−серпень 2004 літургійне богослов’я

Палаюча свічка– символгарячої любовідо Бога

Мета цієї статті – показати символічнезначення свічки, свічників, лампад і світла вхрамі, дослідити, як виник звичай запалювати

їх у церкві..... Свічки часто використовують у релігійнихобрядах: на вівтарях і в процесіях. Своїм існуваннямсвічка символізує самотню похотливу людську душу,швидкоплинність життя, яке так легко згасити.Символом іудаїзму стала менора, мозаїчнийсемисвічник, описаний у книзі Вихід. Він означаєбожественну присутність, а також уособлює Сім ЦерковМалої Азії. Вважається, що стовбур свічки – це КосмічнеДерево, Древо Світла, Вісь Світу. Біблійний Йосифговорить, що сім гілочок свічника – це Сонце, Місяць іпланети, які сяють у темряві хаосу і мінливостей життя,сім днів тижня, сім зірок Великої Ведмедиці і сім кіл абосил світу. Згідно з Філоном, менора відображає впливблагодаті на всі небесні речі. У Каббалітри свічки означають мудрість, силу йкрасу.

У християн свічка – це божественнесвітло, що сяє у світі, символ Христа,Церкви, благодаті, віри, духовна радість,благочестя, освітлене любов’ю. Храмовісвічки відіграють дуже важливу роль.Вони символічно виражають вченняЦеркви, наприклад три свічкиуосіблюють Трійцю, а сім свічок + сімсвятих дарів. Свічки по обидва боки відхреста на вівтарі означають двоїступрироду Христа, людську й божествен+ну; великодня свічка + воскреслого наВеликдень Христа. Як уособленнянебесного вогню, свічка відігравала дляслов’ян значну роль не лише вповсякденні, але й в обрядовому житті.Вона слугувала аналогом людськогожиття, душі, що перебуває в тілі, томубула обов’язковим ритуальним атри+бутом і одним з найважливіших обере+гів. Задування свічок на іменинномупирозі символізувало життєвий подих.Свічки, що їх запалювали після смертілюдини, висвітлювали пітьму смерті.Особливе значення мала свічка,посвячена на Стрітення — нею освя+чували господарство, її запалювали уважкі моменти життя. Також люди

вірили, що вона може зберегти від погубних наслідківзливи, повені, пожеж. Майже дві тисячі років у нашиххрамах вірні приносять Богові невелику, але приємнуЙому жертву – церковну свічку. Вона супроводжуєкожного християнина все життя – при хрещені, привінчанні, на похороні.

Як виник звичай запалювати свічку й лампадки.

Традиція ставити свічки в храмах прийшла до нас ізГреції. Але цей звичай виник не в грецьких церквах .Свічки і лампади з єлеєм уживалися у храмах ще вдалекій давнині. Веління ставити світильник із чистогозолота та лампади – одне з перших, дане МойсеюГосподом (Вих. 25, 31+37). У старозавітній скинії ці світи+льники були необхідною складовою Священнослужінняі запалювалися ввечері перед Господом (Вих. 30, 8).

У Єрусалимському храмі, одночасно з щоденноюранковою жертвою, яку приносили на дворі , усвятилищі первосвященик мовчки, із благоговіннямприготовляв світильники для вечірнього запалювання,а ввечері, після вечірньої жертви, – запалював їх на всюніч. Палаючі лампади і світильники служили символомтого, що Бог піклується про нас, постійно йде з нами.“Ти, Господи, світильник мій”, – викликує цар Давид (IIЦар. 22, 29). Із храму до домівок старозавітних віруючихперейшло уживання світильників при суботніх і іншихсвяткових вечерях, особливо ж на Великдень.Запалювали свічки і святі апостоли, і першіпослідовники Христові, коли збиралися в нічний час

28

літургійне богослов’я

для проповіді слова Божого, молитви і ламання хліба.Про це прямо сказано в книзі Діянь святих апостолів:“Було ж у горниці, де ми зібрались, світичів досить.”(Діян. 20, 8).

У перші століття християнства при Богослужіннізавжди запалювали свічки. З одного боку, у цьому булаі необхідність: християни, переслідувані поганами,служили Богослуження в підземеллях і катакомбах, і дотого ж Богослужіння найчастіше відбувалося в ночі, ібез світильників обійтися було не можливо. Але зіншогої сторони, це головна причина, освітлення малодуховне значення. “Ніколи не відбувається в насБогослужіння без свічки, – говорив Тертуліан, – але мивживаємо її не для того тільки, щоб перемогти темрявуночі, – Літургія відбувається в нас при світлі денному;але для того, щоб зобразити через це Христа – світлонесотворенне, без Якого ми і в обід блукали б утемряві”.

Наприкінці другого століття в Єрусалимській ЦерквіБог вчинив чудо: коли на Великдень у храмі невиявилося єлею для лампад, то один із єпископів велівналити в лампади криничну воду – і вони горіли всюПасху, начебто були заправлені найкращою олією.Коли на Церкву Христову припинилися гоніння інастав мир, звичай запалювати світильники і свічкизалишився. Жодне богослужіння, жодна священна діяне відбувалася, як і тепер не відбувається, без свічок. Устарозавітні часи перед книгою закону Мойсея горіла“вічна” лампадка, знаменуючи, що Закон Божий єсвітильник людини в її житті. А тому що в новозавітнічаси Закон Божий – це знаходиться у Євангелії, то вЄрусалимській Церкві взяли за правило перед виносомЄвангелія нести палаючу свічку, а під час читанняЄвангелія запалювати усі свічки, знаменуючи, щосвітло Євангельське є просвіченням людини. Цейзвичай перейшов і до інших Церков. Згодом сталиставити свічки і запалювати лампади не тільки передЄвангелієм, але і перед іншими священними пред+метами, перед домовинами мучеників, перед іконамисвятих, як вияв свого благовоління до святині. Єроніму одному із свої послань, свідчить, що: “у всіх ЦерквахСходу, коли читається Євангеліє, запалюються свічки, іпри сонячному світлі, направду не для прогнаннятемряви, але в знак радості, щоб під образомпочуттєвого світла показати світло істине. Інші ж цероблять на честь мучеників”. Святі отці VIIВселенського Собору визначають, що в православнійЦеркві святим іконам і мощам, хресту Господньому,Святому Євангелію виявляють відповідну пошану,через кадження і запалення свічок. Блаженний СимеонСолунский (XV століття) пише, що “запалюютьсясвічки і перед іконами святих, заради добрих справїхніх у світі…”

(далі буде...)Василь ПОПИКВасиль ПОПИКВасиль ПОПИКВасиль ПОПИКВасиль ПОПИК

Братство “Введення в храм ПресвятоїБратство “Введення в храм ПресвятоїБратство “Введення в храм ПресвятоїБратство “Введення в храм ПресвятоїБратство “Введення в храм ПресвятоїБогородиці”Богородиці”Богородиці”Богородиці”Богородиці”

Спілкування усім’ї – щосьбільше, аніжрозкіш

На кожному новому етапі розвиткусуспільства, коли відбувається певнапереоцінка цінностей, зростає за+

цікавлення до проблеми створення та розвиткусім’ї.

Сучасна сім’я є найважливішим соціальнимсередовищем формування особистості таосновним інститутом психологічної підтримкиі виховання, що відповідає за відтворення нетільки населення, але й нормального способужиття, напряму думок і відносин між людьми.Тому суспільство зацікавлене у міцній духовноі морально здоровій сім’ї.

Однією із основних сторін сімейного життя єкомунікативні процеси. Спілкування, доки воноприсутнє і позитивне, – є головним показникомздорового розвитку сім’ї, однією із найбільшихрадостей у подружжі. Це – більше, а ніж розкіш.

Нажаль, процес спілкування у сучаснихподружжях часто або відсутній, або тимчасовоперерваний. Досвід свідчить, що завдання 90%консультацій у психолога полягає в тому, щобвідновити втрачене спілкування або, щонай+менше, порадити як можна в коректний спосіброзпочати спілкуватися один із одним післяперерваного з певних причин звя’язку.

Якщо на початку спільного життя стосунки усім’ї сповнені надії та романтики, очевидно, щоіз комунікацією на цей час все в порядку. Проте,згодом, життєві будні накладають на спіл+кування відбиток непорозумінь і проблем. Чимменше розмов – тим більше неправильнихздогадок, сумнівів у подружжі одне до одного. Ітому, якщо не вжити певних заходів щодо цього,то вкінці – кінців, це призведе до скарг накшталт: “Ми вже довший час не розмовляємоодин з одним”, – або ж: “Ми не можеморозмовляти, бо нам нема про що говорити.”Така ситуація ще гірша, оскільки навіюєвраження молодому подружжю про їх невдалий

29

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (66) червень−серпень 2004 с і м ’ я

шлюб. Вираз “нема про що говорити” ставдосить поширеним серед багатьох сімей. Цепороджує духовне зачерствіння, збайдужіння тавтрату спільної мети чи спільних поглядів нажиття – і це є ланцюгом тих причин, якінайчастіше зумовлюють розрив подружніхстосунків.

Тільки+но у шлюбі зникає спілкування – парт+нери розчаровуються і кожен залишаєтьсяізольованим у собі.

Більшість психологів вважає, що найпершимсигналом “аварійного стану” у подружжі є незапеклі сварки, а нездорова мовчанка. Але доцього не повинно доходити. Проблемикомунікації можна перемогти, бо спілкування –це вміння жити і виявляти любов та довіру доближніх. І цього можна навчитися.

Сучасна психологія подає багато різних системта ознак здорового спілкування. Так, наприклад,Джадсон Свігард порівнює подружнє спіл+кування з “постачальною мережею” і подаєп’ять ознак функціонування цієї системи:

1. Свобода висловлювання;

2. Впевненість, що Вас розуміють;

3. Відсутність дискусій, в яких є переможець іпереможений;

4. Відсутність напруги у спілкуванні;

5. Відчуття впевненості та безпеки Ваших сто+сунків.

Система, яка не функ+ціонує або зазнала серйоз+них ушкоджень, харак+теризується наступнимчином:

1. Партнери звинувачуютьодне одного в негативнихнамірах;

2. Зароджується безліч сум+нівів і непорозумінь;

3. Дистанція між партне+рами збільшується, а мов+чанка стає ще запеклішою.

Щоб досягнути у подружжісвободи спілкування, слідсприймати одне одноготакими, якими вони єреально. Взаємне спіл+кування є запорукою вза+

ємовизнання, бо сприйняття (або не–сприйняття) один одного – найсильнішийсигнал, який людина посилає і отримуєнавзамін. Кожен має дуже сильну потребу бутисприйнятим людьми, які близькі для нього. Гарнеспілкування починається з визнання.

Щоб досягнути розуміння, слід навчитисяслухати одне одного не лише вухом, але йсерцем. Вислуховування – це важливий, алечасто пошкоджений елемент системи спіл+кування. Хоча подружжя і витрачають 40%загального часу спілкування на вислуховування,в багатьох сім’ях ця здатність нерозвинена.Дослідження вказують на те, що людинасприймає лише 25% від сказаного. Саме цестворює ґрунт для виникнення непорозумінь,бо партнери у подружжі часто не вислуховуютьодне одного до кінця, не вміють слухати, аможливо – і не хочуть. . .

Отож, для кожного подружжя, так як і длякожної людини загалом, є особливо важливимспілкування один з одним, що полягає уневимушених взаємостосунках, заснованих надовірі, любові та здатності вислухати ідопомогти у певних життєвих труднощах,розділити смуток та примножити радість – і цешлях спільного зростання і дозрівання улюбові.

Ірина ТІрина ТІрина ТІрина ТІрина ТОМІЩАКОМІЩАКОМІЩАКОМІЩАКОМІЩАК

30

с і м ’ я

Лист до сімей

У своєму “Листі до сімей” Іван Павло II наголошуєна тому, що серед великої кількості доріг, якимийде людина упродовж свого життя, сім’я – це

спільна для всіх дорога, та водночас, окрема,унікальна і неповторна, так, як і кожна людина.

Людина приходить на світ у сім’ї, тому саме їй за+вдячує своїм житям. Наш Божествений Спаситель ІсусХристос увійшов у людську історію також через сім’ю.Він народився від Діви Марії, а за опікуна мав св.Йосифа – яким Христос був слухняний (Лк. 2,51).

Про створення Богом людини нам розповідає СвятеПисьмо: “І створив Бог людину на свій образ; наБожий образ створив її; чоловіком і жінкою створивїх” (Бут. 1,51). І до щойно сотворених істот Богпромовляє, благословляючи: “Будьте плідні й мно+жтеся, і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі”(Бут. 1,28). Подружжя – це союз осіб у любові. Любовлюдська може бути поглиблена і збережена тількичерез ту Любов, “влиту в наші серця Святим Духом, щонам даний” (Рим. 5.5). Любити ––––– означає віддавати йотримувати щось, що не можна ні купити, ні продати,а тільки віддати вільно і взаємно. НерозривністьПодружжя випливає, перш за все, із самої сутностіцього дару ––––– дару однієї особи іншій. Це взаємневіддання виявляє подружню природу любові. Такийдар передбачає обов’язок, набагато більший іглибший за те, що можна просто купити. У подружжі

чоловік і жінка поєднані так міцно, що, за словамиКниги Буття, стають “одним тілом” (Бут. 2,24). І томуПапа у “ Листі до сімей” пише, що завдяки тілу чоловікі жінка здатні формувати сопричастя (поєднання)осіб у подружжі (Бут. 2,24). Їхня єдність повиннавідбуватися “у правді і любові”, відображаючизрілість, притаманну особам, створеним на образ іподобу Божу. Тому хлопець і дівчина покидають своїхбатьків для того, щоб поєднатись та стати чоловікомі жінкою. Таке поєднання повинно готувати їх довідповідального батьківства і материнства. Ще вчора,перебуваючи у батьківській сім’ї, були дітьми, а”сьогодні”, створивши своє подружжя, готуютьсястати батьками.

Подружня любов увінчується дітьми, адже новалюдина у сім’ї – це плід любові батьків. Батькиповинні пам’ятати, що нове життя дають не вони, аТворець, Який промовляє до кожного з нас: “Перш,ніж я уклав Тебе в утробі, я знав тебе, і перш, ніж тивийшов з лона, освятив я тебе” (Єр. 1,5). З наведенихслів бачимо, що вже з моменту свого зачаття людинапокликана до вічності у Бозі.

Батьки повинні усвідомити, що їхнім обов’язком єдати життя дитині і виховати її для щасливої вічності.Щоб це реалізувати, треба пам’ятати, що, кожна сім’яє домашньою Цеквою, в якій має царювати спільнамолитва. Завдяки молитві діти будуть виховуватись уповазі до батьків, а ті, зі свого боку даватимуть добрийприклад любові своїм дітям. У молитві “Отче Наш”сім’я усвідомлюватиме, що належить до великої сім’їлюдства, Батьком якої є Небесний Отець. Спільнамолитва скріплюватиме сім’ю і додаватиме їй Божоїсили.

Діти, виростаючи, творять нові сім’ї, і зразком для нихє батьківська сім’я. Тому батьки завжди повинні бутивзірцем відданої любові, прикладом домашньоїЦеркви, вони мусять пам’ятати, що їхні діти не єїхньою власністю, але Даром Божим, і що вони, яккаже Гері Смолі у книзі “Пізнай свою дружину”, єгостями в подружжі батьків, вони вилітають з гніздабатьків, щоб створити власне. Це їхнє право, томубатьки не можуть заборонити дітям одружуватись чинавпаки, а повинні лише радити й напоумляти.

Прикро, що батьки втручаються у внутрішнє життямолодої сім’ї і тим завдають ран та розколів уподружжі. Від батьків очікуємо поради та молитви, алев жодному разі не самовільного втручання у життявже чужої, іншої сім’ї, яка може і мусить самавирішувати особисті проблеми.

Пам’ятаймо, що сім’ю потрібно творити з Божоюдопомогою. Кожна дитина повинна народжуватись усім’ї і не може бути позбавлена батьківської любові.Любов батьків є прикладом для дітей, і саме цю любоввони нестимуть у світ упродовж всього життя. А щобсім’я була наповнена взаємною любов’ю, вона муситьбути домашньою Церквою, яка через спільну молитвубуде отримувати від Господа все необхідне длящасливого життя.

Андрій КОРЧАГІНАндрій КОРЧАГІНАндрій КОРЧАГІНАндрій КОРЧАГІНАндрій КОРЧАГІН

31

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (66) червень−серпень 2004 д у х о в н і с т ь

ПрославляймоГоспода співом

Церковний спів займає визначне місце в нашихбогослуженнях. Він чинить їх більшурочистими та привабливими. Спів у бого+

служенні – це бажання людини прославити свогоБога і Творця, висловити власні релігійні почування(духовну радість, скорботу за свої гріхи), налашту+ватись на молитву, заспокоїти від земних турбот душу.Церковні наспіви тим красномовніше виконуютьсвою роль, чим тісніше вони пов’язані з літургійнимдійством за трьома основними критеріями: промо+вистою красою молитви, одностайною участю вірниху ній, та урочистим характером відправи. Таким чи+ном, спів бере участь у тому, що є метою літургійнихслів і дій, – у Божій славі й освяченні вірних.

Духовні пісні – це життєдайна роса, що пливе з нашихуст в уми і серця, сповнюючи їх Божою любов’ю іблагодаттю. Співаючи та слухаючи зблагоговінням цю священну поезію,віруюча людина не може не відчутиособливого заспокоєння після щоден+них турбот, бурхливого життя. Духовніпіснеспіви за допомогою звуків, мело+дії, висловлюють для нас нашу мо+литву, заспокоюють, зцілють нашідушевні рани, підносять до неба.

Наша Церква успадкувала спів ще зіСтарого Завіту, де були цілі хорилевитів, що співали під час бого+служінь псалми, які є піснями про+слави Бога і його творінь. Їх можнаназвати сумою старозавітнього бого+слов’я, поданою в дидактичній таліричній формі. Псалом є на коженвипадок людського діяння. Псалмипроказував і Спаситель під час свогоземного життя. На Тайній вечері вінспівав з учнями (Мт. 26, 30; Мр. 14, 26),і останні його слова на хресті: “У рукитвої віддаю дух мій”, узяті з псалма. Ужез найраніших часів християнськоїЦеркви молитва псалмами посідаладруге місце після “Господньої мо+литви” (“Отче Наш”). І нині в структурікожного богослуження присутніпсалми. “Псалом – діло ангелів, небе+сне життя, духовне кадило. Псалом –просвічення душ, освячення тіл… Депсалом зі скрухою серця, там Бог зангелами” (св. Єфрем Сирійський,“Про псалом”).

Святий апостол Павло говорить: “…сповнюйтесяДухом. Проказуйте між собою вголос псалми й гимнита духовні пісні, співайте та прославляйте в серцяхваших Господа і дякуйте за все завжди Богові й Отцевів ім’я Господа нашого Ісуса Христа” (Еф. 5, 18+20).

В якій послідовності маємо прийняти ці слова? Мо+жливо в такій: коли сповнитесь Духом, тоді й співайтеустами та серцем? Або так: якщо бажаєте сповнитисьДухом, то співайте? Чи запрошення співати устами йсерцем розуміється тут як наслідок сповнення Духом,чи пропонується як засіб до цього?

Натхнення Духа не залежить від нас, воно приходитьтоді, коли благоволить сам Дух. А коли ж приходить,то глибинно збуджує сили нашого духа. Тоді пісняБогові складається сама по собі. Ми вільні лише втому, щоб залишити її звучати в глибині серця, або жпромовляти її вголос для всіх. . .

Тому слова ці потрібно сприймати не в першому, а вдругому поєднанні. Сповняйтеся Духом, і для тогоспівайте. Спів пробудить в нас Духа або приведе достану натхнення Духом, або ж відчутного Його

32

д у х о в н і с т ь

впливу. Блаженний Теодорит пише, що апостол має наувазі спів уст і серця.

Не важко зрозуміти, що в цій справі головне – неблагозвучність співу, а зміст того, що співаємо. Цевпливає так само, як із запалом написана промованадихає того, хто її читає. Почуття, яке вкладене вслово, через нього переходить в душу слухача абочитача. Так само й у піснях церковних. Псалми,гимни+співи і церковні оди+пісні є духонатхненнимизвіреннями духовних почуттів до Бога. Дух Божийсповнював своїх вибранців, і вони повноту своїхпочуттів висловлювали в піснях. Той, хто співає їх, якналежиться, знову може увійти у висловлені в пісняхпочуття і, сповнюючись ними, наблизитись до стану,в якому буде спроможний прийняти дію благодатіДуха або пристосувати себе до цього стану. Саметаким і є призначення церковних пісень, щоб за їхдопомогою запалювати і роздмухувати сховану в насіскру благодаті. Іскру цю дають нам Святі Таїнства.Щоб розпалити її і перетворити у полум’я, додаютьсяпсалми, духовні співи+гимни й пісні. Вони діють наіскру благодаті так само, як вітер на іскру, щопотрапила на займистий матеріал.

Але пригадаймо, що така їх дія можлива лише тоді,коли разом з використанням їх відбувається іочищення серця, як сказав св. Іван Золотоустий,керуючись ходом думок св. ап. Павла. Інші умови євказані у цьому самому місці, а саме: перше – щобпісні були духовні, і друге – щоб співали їх не тількиустами, але й серцем…

Не вистачить тільки розуміти пісню, треба прийнятизміст її слів у своє серце і співати вже так, як би піснявиходила з нього. Св. Іван Золотоустий запитує: “щоозначають слова “співаючи в серцях ваших Гос+подеві”? Це значить: з увагою розпочинай спів, бонеуважні співають без користі, лише вимовляючислова, тоді як серце їх блукає в іншому місці”.Блаженний Теодорит до цього додає: “Співає серцемтой, хто не тільки рухає устами, але й ум пробуджує дорозуміння того, що вимовляє”.

Те, що тут в апостола говориться про церковнезібрання, відноситься й до приватного псалмоспіву,який кожен може виконувати окремо вдома. І користьвід цього може бути такою самою, якщо вінвиконується як належиться, з увагою, розумінням,переживанням у серці.

“Скільки разів я ридав, слухаючи Твої гимни, і якнаспівував, зворушений до глибини благозвучнимиголосами, якими сповнювалася Твоя церква! Якезворушення мене огортало! Ті голоси вливалися в моївуха, а в моє серце цідилася правда, а згодомрозгорілося сильне почуття побожності, і сльозипокотилися по моїм обличчі, і добре було з ними” (Св.Августин, “Сповідь”). Який же великий скарбзахований в церковних співах, коли вони належновиконуються!

Остап ГНАОстап ГНАОстап ГНАОстап ГНАОстап ГНАТІВТІВТІВТІВТІВ

Образ Божий усвятого ГригоріяНіського

Протягом всієї історії людство неодноразовонамагалося взнати звідки прийшла людина,куди прямує і до чого вона покликана. Ці питання

стояли перед – бідними і багатими, простими і вченими,що жили у різні часи. Сьогодні найбільша помилка наукикриється в тому, що її погляд скерований на людину, якає поділена у собі, яку розглядають по частинах: анатоміявивчає фізіологічний склад людини – будову її тіла;соціологія вивчає людину як суспільну істоту, психологія–психологічні процеси. Ці та багато інших наук частооминають те, що людина, перш за все, є цілісною істотоюі що саме такою необхідно її сприймати. “Роз+шматування” людини на різні частини призводить дорізноманітних хибних трактувань і надуживань нею.Тому й не дивно, що сьогодні над людиною творять певнідослідження і експерименти, які посягають на її життя.Широка пропаганда евтаназії, абортів, які набуваютьлегального статусу на державному рівні, дозволяютьсказати, що наше суспільство затратило правдиверозуміння і відчуття пошани до людини. Де шукатиправду про людину? Вона міститься у моменті її творення,який є ключовим і допомагає нам правдиво оцінитивелич, ціль і покликання людини. У книзі Буттяпредставлені важливі моменти: рада Пресвятої Тройціперед сотворенням людини; саме сотворення людини на“образ і подобу Божу”, що означає те, що Бог хочезробити людину причасником Свого, БожественногоЖиття; надання влади людині користати і бути царемусього сотвореного (Бут. 1,26+27), говорять про особливепокликання і мету існування людини.

На відміну від своїх попередників, які говорили пролюдину лише тоді, коли хотіли уточнити якусь правду проБога, святий Григорій Ніський перший спромігсянаписати твір “Про сотворення людини”. Народився вінбіля 331 р., зростав у християнській сім’ї. Дід і бабуся булиісповідниками за віру, п’ятеро братів – монахами, середяких три єпископи, а сестра відома усім свята — Мокрина.У молодості святий Григорій вивчав риторику і виявляввеликі здібності до античної філософії, здобутки якоїпізніше використав при написанні своїх праць. У 371 р.висвячений старшим братом, святим Василієм, наєпископа Ніси (сьогодні це територія Туреччини) дляборотьби з єрессю Арія, яка заперечувала божество ІсусаХриста. За імператора Валенса, котрий підтримував цюєресь, Григорій зазнав переслідування і заслання аж до379 року. Відіграв велику роль у проведенні ІІВселенського Собору в Констатинополі у 381 р. Якщочитати твори святого Григорія, то не можна не помітити,що всі вони певною мірою спрямовують наш погляд налюдину, особливо на момент її сотворення.

33

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (66) червень−серпень 2004 д у х о в н і с т ь

Святитель Григорій дивиться на людину як на величнетворіння, поміщене у цьому світі, щоб свідчити провеличні Божі діла і прославляти Творця. Сотвореннялюдини, що було останнім, не виражає якогосьприниження чи маловартості людини, але підкреслює їївелич. Людина сотворена, як вінець і завершення всьоготворіння, вона вводиться у світ як управитель, і їїпокликання – відповідати за нього і освячувати йогочерез себе. Навіть постава людини для святого Григоріязаслуговує на увагу. У ній він віднаходить царськепокликання людини: “Лице людини пряме і звернене донеба, воно дивиться вгору”1. Людина спрямована до свогоТворця, в Якому віднаходить свою велич і божественнепоходження, свою гідність і Джерело життя.

Ведучи мову про людину як образ Божий, слід згадати, щов єврейській мові немає розрізнення між образом іподобою, як це є у грецькій мові. Тут йде мова швидшепро “подібний образ”. Термін “подібний образ” вказуєнам на глибину, ціль і мету сотворення людини – статиподобою Творця. Образ святий Григорій прирівнює додзеркала, яке відбиває сонце. Дзеркало, правда, не єсонцем, лише відбиває його образ. Щось подібногостається з людиною, яка покликана відображати Бога.Дзеркало може розбитись на дрібненькі кусочки абозатьмаритися, так і людина може затьмарити через своїгріхи відображення Бога, але образ залишається, а отже йзалишається можливість для людини його відновити.

Взірцем при сотворенні людини став Син Божий. Цеймомент є дуже важливим для історії спасіння, бопередбачає воплочення Христа. Завдяки тому, що людинає образом Божим, вона від самого зачаття містить у собіпевні ознаки, притаманні Богові. Христос міг статилюдиною тільки тому, що людська природа не булачужою для Нього. Людина для Бога є чимось рідним,подібно як дитина є близькою своїй матері.

Для багатьох отців повставало питання: якщо людина єобразом Божим, то що є такого в людині, що б свідчилопро цей образ і його найбільше виражало, або яка зіскладових людини найбільш подібна до Бога? Йдучислідом за святим Климентом Олександрійським2,Орігеном,3 та іншими олександрійськими отцями, святийГригорій розглядає образ Божий як початок існуваннялюдини. У трактаті “Велике огласительне слово” вінговорить про людину як істоту, покликану брати участь уБожому Житті. Влаштування людини для Святителяповинно надати їй можливість такої участі. Подібно, якБог є свобідним у Своїх вчинках, так і людина, як образБожий, є свобідною. Людська душа, яка має “здатністьрозпоряджатись власними бажаннями”4 для єпископаНісси виражає свободу людини. Без свободи неможливемислення, а також і будь+яка чеснота. Свобідна воля даналюдині як дар для того, щоб стати у всьому подібною доТворця. Важливо зазначити, що для св. Григорія правдивасвобода наближає людину до Бога, а не полягає у виборізла і здійсненні гріха, бо “кожен, хто гріх чинить – гріханевольник!” (Ів.8,34).

Здатність людини розумно мислити вказує на ще одинмомент існування людини як образу Божого. СвятийГригорій зазначає, що всі блага, дані людині, є подарованіїй Богом. Лише ум і розсудок Бог в особливіший спосібуділив людині, вчинивши її причасницею Своєї краси. Навідміну від розуму, який ототожнюється із процесомрозумової діяльності, ум виконує глибшу функцію – цещось, що поєднує людину з Богом. На думку св. Григорія,Бог управляє умом людини, а ум управляє, в свою чергу,чуттєвим життям людини. Людина не може пізнати ум,хоча через нього пізнає і споглядає5 Бога. Тому можнасказати, що ум містить у собі образ Божий, бо, як і Бог, єнепізнаним. З іншого боку, для святителя ум виступає тим“мостом”, який єднає божественне і матеріальне в людині– душу і тіло.

Душа, будучи безсмертною, але сотвореною, живою,розумною в органічному і чуттєвому тілі, має властивістьспоглядати Бога і, таким чином, стає богоподібною.Важливою ознакою душі, як зазначує святитель, є їїцарственність, яка проявляється у самовладанні6 іздатності розпоряджатись власними бажаннями.Самовладання людини робить її подібною до Бога, бо якБог є самовладним, так і у душі людини міститьсясамовладання. Але насправді людська душа віднаходитьсвоє самовладання лише у Бозі, в Котрому підстава їїіснування. У душі, яка пронизує всі частини тіла і маєздатність споглядати Бога і володіти собою, св. Григорійвіднаходить Божий образ.

Новизна у вченні св. Григорія про образ Божий полягає втому, що він першим вказує на образ Божий, якийміститься у самому дусі. Божий Дух може рости ірозвиватися лише у рідному для Нього божественномусередовищі, і це вказує нам на існування людського духуяк місця зустрічі людини з Богом. Дух, творячи найвищуі найдосконалішу частину людської природи, пов’язуєлюдину з Богом і творить її правдивою людиною. Длясвятого Григорія джерелом духовності є Бог, від Якогоберуть свій початок такі ознаки духовності, як: віра, надія,любов, милосердя, чистота та інші чесноти. А вжесукупність усіх ознак виражатиме цілий образ. Завданнямі вищою здатністю людського духу є преображувати,освячувати себе і всю людську природу.

Не лише духовне існування людини можна назватиобразом Божим, бо якщо б це було так, то чому ангелів, якіє духами, не можна назвати сотвореними на образТворця? І якщо б уся людина – її дух, душа і тіло – не булаобразом Божим, то неможливим було б воплоченняХриста. Образ Божий, який міститься у людській природі,отримав завершення, повноту, завдяки чому є цілісним, якБог. Тіло ж людини покликане до освячення іодухотворення, щоб через гармонію всієї людини стативідображенням Бога. Подібно до апостола Павла7, святийГригорій говорить, що Бог живе в людині і не відчуває вній тісноти.

Пояснюючи стих із книги Буття про сотворення людини:“Сотворив Бог людину на Свій образ; на Божий образсотворив її. . .” (Бут.1,27), – Григорій вважає, що

34

д у х о в н і с т ь

“…невизначеність твердження вказує на всю людську[природу]”8. Образ Божий не належить окремій людині, авсій людській природі, всьому людству, яке існуєвпродовж цілої історії від початку до кінця світу. Такимчином, не тільки першим людям – Адамові і Єві – бувпритаманний “образ Божий”, але кожній людині. ОбразБожий є особливістю людини. Він відрізняє її від усьогоіншого творіння і є умовою, що закликає людинусповнити своє покликання – відобразити своїм життямблага (чесноти), характерні для Бога.

Образ Божий є насіниною, яку потрібно доглянути івиплекати, щоб уродився добрий плід. І тому метоюлюдського життя є уподібнитися до Бога. Для святогоГригорія образ Божий підносить людину до гідності“друга Божого”, який бере участь у Божому Житті.Покликання людини – довершити образ Божий черезчесноти, виконування Заповідей Божих і належну участьу житті Церкви. Бог чекає від свого образу свобідноївідповіді і закликає людину, щоб вона через праведне ісвяте життя уподібнювалась до Нього. Людський умпокликаний до обожествлення, бо має здатність, згіднослів святителя, “…прикрашатися подобою краси Перво+образу”9. Душа має здатність пізнавати Бога і “…в ній Богвідбив подобу власного Свого Єства, немовби на якомусьвоскові відзначив різні зображення – чесноти”10. Черезчесноти людина стає новим творінням. Через них вонауподібнюється до Христа, який був взірцем при їїсотворенні.

Можливо, такі проблеми сучасної людини, як: насильство,брехня, грабіж, низька моральність, корупція тощо –стануть меншими, коли кожний з нас, незалежно від віку,переконань і становища, буде бачити у ближньому образБожий – Самого Бога.

брат Петро ПАВЛИШИНбрат Петро ПАВЛИШИНбрат Петро ПАВЛИШИНбрат Петро ПАВЛИШИНбрат Петро ПАВЛИШИН

(монах Студитського уставу)(монах Студитського уставу)(монах Студитського уставу)(монах Студитського уставу)(монах Студитського уставу)

Примітки:

1 Григорий Нисский. Об устроении человека.– Санкт+Петербург: Ахиома, 1995, с.21

2 “. . .людина від самого народження свого отримує привілей бути відображенням Бога, хоча

уподібнення до Нього вона повинна осягнути через вдосконалення”(Иларион Алфеев.Отцы и

учители Церкви ІІІ века – Москва: Либрис, 1996, + с.180)

3 “. . .гідність образу людина отримала у першому сотворенні, досконалість подоби отримує

вкінці, тобто людина сама повинна набути її собі власною належною працею в наслідуванні

Бога, так як можливість досконалості дана їй на початку через гідність образу.. . ” (Ориген. О

началах – Санкт+Петербург: Амфора, 2000, + с.290)

4 Григорий Нисский. Об устроении человека, с.15

5 Споглядання – це найвищий ступінь пізнання Бога, при якому людина оглядає красу Творця.

6 З гр. “самовладання” — має динамічний характер зреалізувати людину як особу, та є ознакою

особовості людини.

7 “Ви бо храм Бога Живого, як Сам Бог сказав був: “Я поселюся в них (посеред них) і буду

ходити…” (ІІ Кор.6, 16)

8 Григорий Нисский. Об устроении человека, с.55

9 Там само, с.17

10 Григорий Нисский. Творения Т.2. О душе и воскресении. – Москва, 1862, с.233

Духовний світсучасноїукраїнськоїмолоді„Завдяки вам ми наче знову стаємомолодими. Ваша молодість одночасноявляється якимось особливим благомдля всіх” (Папа Іван Павло II)

Дуже часто з наших вуст, а зокрема середстаршого покоління, з’являються такі,здавалось, прості на перший погляд, а одно+

часно важливого змісту слова: „Молодь – це нашемайбутнє, майбутнє нашої держави і загалом людствав цілому”.

Чи прагне молодь духовного відродження, чи шукаєтого вічного і незмінного, що давало б їй впевненістьу завтрішньому дні?

Завдання духовного відродження українського народувимагає звернення особливої уваги на світ цінностеймолоді як майбутнього країни, як гарант суспільногорозвитку. Чи відповідає сучасний стан молоді кри+теріям вічних загальнолюдських цінностей? Без нихкраїну чекає безперспективне майбутнє, моральнадеградація і загальний занепад.

Сьогодні важко не помітити невідповідність у відно+синах між людьми. Це свідчить про невисокий рівенькультури. Особливо відчутними є озлоблення, зрістзлочинності, байдужість до інших, зневага людськоїгідності…

Все більше утверджуються як норма поведінки життявідсутність культури і низька моральність.

Ці процеси не оминули й молодь. Адже її цінностіформує саме життя. А вірніше, та інформація, що їйнакидається всією соціальною кон’юнктурою. У самоїмолоді немає свого великого життєвого досвіду. Вонаможе оцінювати ті чи інші явища, виходячи із знань,отриманих у навчальних закладах, від ЗМІ, з оцінокбатьків і близьких.

Під впливом різноманітних релігійних і філо+софських концепцій можна помітити виникненнянової інтеграції молоді, що відкидає пріорітетматеріального і повертається обличчям до світу ду+ховності. Звичайно, таких є меншість, але хочемо мичи ні, а згідно з еволюційним процесом, у ньомузаймуть місце саме вони.

Свобода думки, філософське осмислення життя, його

35

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (66) червень−серпень 2004 д у х о в н і с т ь

цінностей, усе більше розглядають людину у світлі їїдуховної природи як такої, що виявляє правдивіцінності життя.

Сьогодні частина молоді прагне повернення до Богаяк універсального Початку всякого буття. Пошукисенсу життя, ефективних засобів самопізнання,прихованих потенцій власного ”я”, жага знайтиоднодумців і порадників – ось із чим приходить доЦеркви молода людина із соціуму, де істинніхристияни становлять меншину серед секуляри+зованого оточення. І чи відчуває вона зустрічніімпульси?

Відбувається пошук нових авторитетів, ідеалів, про якімолодь має свої власні уявлення. Зрештою, вонапотребує духовного провідника. Так, саме духовного:провідника, котрий би окреслив шлях, який до+поможе зробити ці перші, але такі потрібні кроки доосягнення світлого майбуття.

У кожній епосі людство завжди мало такий авторитету своєму житті. А приглянувшись до реалійсьогодення, хто для нас молодих є тією бажаноюособистістю? Ви скажете: їх багато – або навпаки. Тавсе ж, не заперечним є те, що таким авторитетом єПапа Іван Павло II – Папа, який любить молодь,котрий розмовляє з молодими людьми простими ізрозумілими словами, наче повертається у часи своєїмолодості, стаючи єдиним цілим із ними.

У його багаточисельних посланнях і зверненнях домолоді вкладена надія для кожного. Перше „Посланнядо молоді”, яке папа написав у 1985 році, допомагаємолодій людині віднайти себе в Церкві і в життівзагалі. У цьому посланні Іван Павло II вказав наперіод юності, як на особливе багатство. Юність – цечас для інтенсивного відкриття себе, своїх талантів іздібностей. Папа закликає відкрити в собі скарби, свійєдиний і неповторний потенціал, в якому закладенопроект майбутнього життя.

За словами папи Івана Павла ІІ: „Питання про цін+ності, про сенс життя… належить до особливогобагатства юності. Він виривається із самого серцяпошуків і тривожності, пов’язаних із проектом тогожиття, який потрібно реалізувати. Я молюся за те, щобви почули голос Христа: „Тільки Бог є добрий.. . тількиБог є Любов…”

Нехай ці слова, з якими Іван Павло II звертається домолоді, завжди пробуджують у нас віру, надію і любов.Піднімімо наш погляд і серця до спогляданняНайбільшого Добра! У нас є все потрібне, щоб бутивоістину справжніми Людьми в цьому дивовижномусвіті.

„Не бійтесь! Відкрийте двері Христові. . .”

Алла КАлла КАлла КАлла КАлла КАПУШАПУШАПУШАПУШАПУШ

Християнство −це не міфологія

У сучасному світі часто можна почути вислів“християнська міфологія”, ототожнюючи тимсамим християнство на загал із при+

мітивними міфами. Що таке, властиво, міф? У XIXст. міфом називали усе протилежне реальності, накшталт: історія про людину – невидимку, розповідізулусів про створення світу чи „Теологія” Гесіода.Втім, кожна національна спільнота володіє чи+малим міфічним арсеналом. У цьому сенсі доречнозгадати про румунські народні перекази, тибетськіміфи космічної мотузки, африканські міфи пропервісний Рай, чималий доробок грецької міфо+логії. Для примітивних та архаїчних суспільств міфбув фундаментальною основою суспільного життяі культури. Саме він виражав абсолютну істину тасвященну історію, залишаючись при цьому типомлюдської поведінки. Людина первісних, архаїчнихсуспільств імітувала взірцеві дії богів чи міфічногогероя і для неї це був єдиний справжній проявреальності. Сучасний світ збудував принаймні двіпотужні ідеології, котрі за своєю структурою булинаскрізь міфічними. А саме: ідеологія комунізму танімецького націонал – соціалізму. На рівнііндивідуального досвіду міф не зник повністю, ареактуалізувався у сновидіннях, фантазіях чи но+стальгіях сучасної людини.

Поняття „християнство” та „міфологія”, на моюдумку, вкрай несумісні. Віруюча людина намага+ється наслідувати дії та спосіб життя абсолютноісторичної постаті Ісуса Христа, а не якогосьвидуманого ідола чи божка.

Християнство як релігія і надалі продовжуєслугувати зразковою моделлю для наслідування.Воно виховує громадян на засадах моральної тагромадської доброчесності, проголошує високіідеали загальнолюдської толерантності та гума+нізму.

Для людини+християнина, як вже вище вказано,Ісус Христос не просто історична постать, апередусім вочоловічений Господь Бог, що прийнявісторичне буття народу, здійснивши при цьомубагато чудес, наприклад: зцілення недужого напараліч, воскресіння Лазаря і т. д. Саме Він є завждиодинокою втіхою усіх самотніх, покинутих, неду+жих, єдиним ліком від моральної деградації тадуховного спустошення в новітньому суспільстві.

Василина БОРСУКВасилина БОРСУКВасилина БОРСУКВасилина БОРСУКВасилина БОРСУК

36

у світ і цікавого

Якщо єпроблема, то єі рішення...

За вікном квітне весна, цвітуть фіалки і птахивід самого світанку заповнюють своїмщебетом парки і сквери. Всі вірять у те, що

вона несе нові надії і сподівання, кожному хочетьсявірити, що саме ця весна принесе щось особливе.От тільки мало хто замислюється над тим, щовласне у цей час стається найбільша кількістьсамогубств… Чому!? Відповідь проста і лаконічна.На фоні загального розквіту і піднесення природи,особисті, та й не тільки, проблеми особливо заго+стрюються…

“Телефон Довіри, слухаю Вас”, – саме цю фразу випочуєте, набравши короткий номер „058”. Длякогось із цією фразою з’явиться надія. Для когосьця фраза дасть можливість виговоритися, по+ділитися з кимось тим, що так мучить. А для когось

із цією фразою розпочинається новий “робочийдень”, в якому буде чужий біль і чужі страждання,чиясь самотність і пошуки сенсу життя, нерозділенекохання і проблеми в сімейних стосунках, а інколинавіть просто спроби розважитися. . . Зрештою,піднімаючи трубку, ніколи не знаєш, що почуєш увідповідь на звичне “привітання”.

Служба Телефонів Довіри, заснована по ціломусвіті, за мету має попередження спроб самогубства,а також надання психологічної допомоги особам,що перебувають в кризових станах різного ступеня.Проблема суїциду є однаково актуальною як длянашого суспільства, так і для порівняно благо+получних країн, самознищення є одним із багатьохжиттєвих виборів людини. Джост Мерло, авторкниги “Суїцид та масовий суїцид”, стверджує, щобільше ніж 80% людей протягом життя мають думкипро скоєння самогубства.

Перший Телефон Довіри було засновано 1953 рокупарохом храму св. Стефана в Лондоні, ЧадомВарою, оскільки він був вражений кількістюзвернень про допомогу. “Перш ніж покінчити життясамогубством, – подзвони мені” – десь так вигля+дала перша “реклама” Телефону Довіри. Пізніше,після залучення до роботи на цьому телефонібільшої кількості людей, розвинувся рух “Самари+тян–осіб”, що прагнуть допомогти іншим по теле+фону.

У Львові перший цілодобовий Телефон Довіри –„058” – Ставропігіон” діє з 1 листопада 1997 року іпрацює 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Тут всіконсультанти є волонтерами. Головними прин+ципами роботи Телефону Довіри є анонімність таконфіденційність. Кожного, хто звернеться подопомогу за номером „058” вислухають, незалежновід віку, статі, віровизнання чи якихось уподобань,та докладуть всіх зусиль, щоб максимальнодопомогти.

Звичайно, ставлення в суспільстві до такої служби,як Телефон Довіри є досить неоднозначним: хтосьвважає, що людина сама повинна вирішувати своїпроблеми, хтось думає, що така служба є просто не+обхідною. Проте, як би там не було, важливо простознати: набравши „058”, ви почуєте звичне приві+тання і готовність вислухати, прийняти і допо+могти.

За вікном квітне весна, сонячна і сповненадзвінким пташиним співом. Нехай вона несе лишерадість, позитивні зміни і віру в краще. Але зре+штою, навіть якщо і є проблема, то є і рішення,якщо є сум, то його можна з кимось розділити,якщо є самотність, то її можна чимось заповнити.Потрібно лише пам’ятати: є люди, які готові ви+слухати і допомогти.

Одарка БОРДУНОдарка БОРДУНОдарка БОРДУНОдарка БОРДУНОдарка БОРДУН

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (66) червень−серпень 2004

37

у світ і цікавого

Історія: цікавіфакти таоповідання

Дуже часто історія постає перед нами як доволісуха й нецікава, хоча й необхідна наука, адже,хто не знає минулого, той не вартий і май+

бутнього. Щодо церковного минулого, то може ви+даватися, що тут усе ще складніше, бо потрібно зумітивідобразити те, як Бог і люди співдіяли в земномуіснуванні. І наше завдання при такому підході –навчитися дивитись на світ Божими очима.

Щоб проілюструвати цю тезу, потрібно згадатиоповідання покійного протоієрея Миколая Сінґале+вича, який помер 13.01.1998 р. у місті Стебнику наЛьвівщині у віці 102 років. Під час І світової війниотець служив у австрійській армії при гарматах. Тутвін мав під своїм керівництвом декілька вояків. І ось,одного разу під час запеклого бою до нього крізьлінію фронту прорвався ад’ютант командира і сказав,що командувач негайно вимагає його до себе. Передмайбутнім отцем постала дилема: з одного боку, вінне міг залишити пост і своїх солдатів, з іншого – требавиконувати наказ. Отож, прорвавшись крізь лініюбою, він прибув до командира. Виявилося, щоначальник його не викликав, і, “нагримавши”, від+пустив назад до своїх підопічних. Коли з великимитруднощами молодий підофіцер повернувся на свійпост, тут уже нікого не було – всі загинули, лишевиднілася яма від влученого снаряду. Потім, попри всісвої намагання, М. Сінгалевич не зміг знайти цьогоад’ютанта. І до самої смерті отець був переконаний,що це був його ангел+хоронитель. Після закінченнявійни Сінґалевич вступив до Духовної семінарії і в1922 р. був рукоположений на священика митро+политом Андреєм Шептицьким. Ставлення до цієїісторії може бути неоднозначним. Атеїст можесказати: “Збіг обставин, випадковість”. А ми можемо,вслід за покійним отцем, подивитися на це “Божимиочима”.

Можна навести ще й інший випадок: у свій часкомуністична влада, яка переслідувала християн,часто влаштовувала диспути між духовенством іякимось партійним працівником. Протоієрей МихаїлАрдов розповідає історію, що трапилася в 1920+их рр.у Середній Азії і закінчилася досить трагічно.Відбувався прилюдний диспут між о. Введенським тамісцевим партійним працівником. І хоча партієць бувдоволі здібний, проте до завершення суперечкивиявився цілком розбитий арґументами священника.Тоді народний “працівник” у відчаї викрикнув: “Нехайвін говорить, що Бог є. . . А я жив без Бога, живу безБога та ще проживу сто років. . .” І з тими словами

мертвим упав з трибуни від розриву серця. . . (цейфакт підтвердила тепер уже покійна дочка отцяВведенського). Неможливо уявити, що тоді відбулосяв залі та й по всьому місті. Знову ж таки хтось скаже –випадковість, але можемо поглянути на це “Божимиочима”, і я гадаю – будемо ближче до істини.

А тепер перейдімо до розповіді про цікаві факти.Адже, хоча кожної миті й відбуваються певні істо+ричні процеси, проте якісь яскраві події чи конкретніцифри унаочнюють нам сприйняття історії.

Отож нерідко, чуючи спогади про “світле минуле”радянської доби, може скластись враження, що цявлада не була вже й така погана. Але погляньмо натакий факт: станом на 1925 р. по всій РадянськійУкраїні (за винятком Західної) було 94 єпископирізних юрисдикцій. А вже 1939р. не було жодного. Всівони були ув’язнені, а бл. 80% ув’язнених – роз+стріляні. Щодо католицьких церков: останній костелСв. Олександра було закрито в Києві 1938 р. Отож, увсій Україні для католиків не було жодного храму, тимпаче, що нечисленні греко+католицькі церкви, які тутдіяли, були закриті ще в 1920р.

Часто Бог дає певні випробовування, а ми втутешньому житті можемо так і не довідатися: чомутрапилося саме так, а не інакше? Ось приклад двохподій з життя Холмської греко+католицької єпархії.1625 р. на цю кафедру був призначений досить хво+рий о. Феодосій (Мелешко). Майже рік о.Феодосійочікував на свячення і, коли, врешті+решт,11.07.1626 р. його було рукоположено, то через чвертьгодини після цього він помер! Інший випадоктрапився з владикою Йоаном (Терешкевичем), якогопризначили помічником холмського владики. Однакпісля смерті свого попередника владика не міг бутизатверджений єпархіальним єпископом через напру+жені стосунки між Московською імперією та Рим+ським престолом. Коли, нарешті, його було затверд+жено більш ніж через 10 років очікувань 16.03.1863, товиявилося, що владика Йоан помер ще два тижніперед тим, так і не дочекавшись цього рішення. . .

Наступна цікавинка про те, що попереднє прізвищепатріарха Йосифа було Коберницький+Дичковський+Сліпий, але пізніше він залишив собі лише останню,найкоротшу частку. До речі, предки патріарха буликозаками й походили зі Східної України, але еміґру+вали за кордон після поразки гетьмана Івана Мазепи.

До слова, ще про прізвища. Закарпатські греко+католицькі владики (ХVIII ст), брати Стефан і МануїлОльшавські, спочатку мали доволі немилозвучнепрізвище – “Жидик”. Либонь, про причини змінивладиками свого родового прізвища говорити не по+трібно.

Цікаво розглянути також і наукові здобутки нашихцерковних достойників. Так наприклад, митрополитАндрей (Шептицький) мав потрійний титул доктора:юридичних, філософських і богословських наук.

38

у світ і цікавого

Патріарх Мирослав (Любачівський) – тричі ліценціат:з біблійних, філософських і медичних наук, а такождоктор богослов’я.

Далі деякі цікаві дані з римської колегії кардиналів,які, як відомо, мають право обирати главу всієїКатолицької Церкви – Папу Римського. До 1059 р. провибір наступника Св. Петра вирішувалося по+різному,але Святіший отець Миколай ІІ ухвалив саме такийспосіб, який існує і сьогодні. Титул кардиналанадається пожиттєво, проте у виборі Папи Римськогоможуть брати участь лише ті, котрим ще невиповнилося 80 років. На сьогодні є 196 кардиналів,125 з яких ще не мають вісімдесяти років, отож,можуть при потребі голосувати. А 71 уже перейшлицю межу. Найстаршим з усіх – італійський владикаКоррадо Бафіле, якому виповниться 101 рік. Анаймолодший – архиєпископ з Угорщини, 51 річнийкардинал Петер Ердт. Також маємо двох кардиналів зУкраїни: блаженнішого Любомира (Гузара) та латин+ського митрополита Львова Мар’яна Яворського.

На завершення – дещо про Пап Римських. Отож,теперішній папа, Йоан Павло ІІ є 264 наступникомапостола Петра. Він перший слов’янин, а також іперший поляк на Римському престолі. За тривалістюсвого понтифікату Йоан Павло ІІ є третім післяСв. Петра († 67) та Пія ІХ (1846+1878), випередивши 9березня папу Лева ХІІІ (1878+1903).

Отож, по цікаві факти не потрібно їздити десь заморя, варто лише уважно роззирнутись навколосебе. . . Тому намагаймося завжди знаходити в кожнійісторії щось цікаве.

Підготував бр. Микола ПИШКОВИЧПідготував бр. Микола ПИШКОВИЧПідготував бр. Микола ПИШКОВИЧПідготував бр. Микола ПИШКОВИЧПідготував бр. Микола ПИШКОВИЧ

Цікаво, що...ІмпераІмпераІмпераІмпераІмператортортортортор Карл Великий (742+814) не тільки створивЄвропу, а й був мужчиною, який надав великого значенняпотомству. У нього було 18 дітей. Від них у повелителяфранків за 13 поколінь виросло 5000 нащадків. Їхні діти,у свою чергу, подбали про те, аби сьогодні майже поло+вина всіх німців і практично всі дворяни походили відКарла Великого.

ФранцузькийФранцузькийФранцузькийФранцузькийФранцузький король Людовік XVI міг спокійно битисяоб заклад, що кожного 21 числа будь+якого місяця ста+неться щось прикре. 21 червня 1770 р. під час феєрверкуна честь його дружини Марії Антуанетти ракета влучилау натовп, почалась паніка, 1200 чоловік загинуло. 21червня 1791 р. королівське подружжя було заарештоване,коли втікало від революціонерів. 21 вересня 1792 р. булоскинуто монархію, а 21 січня 1793 р. Людовіка XVI булострачено.

64+річний64+річний64+річний64+річний64+річний індієць Гадрі Барелті вже двадцять років бувсліпий. І раптом у той момент, як він ударився головою ободвірок, до нього повернувся зір. Чоловік дуже зрадів іпочав хвалити Бога, але невдовзі помітив, що тепер віннікого не чує. Гаурі, який усе життя був дуже скромноюлюдиною, сприйняв це спокійно. Він сказав, що глухотакраще ніж сліпота.

КерівництвомКерівництвомКерівництвомКерівництвомКерівництвом управління дорожнього руху на Філіпінахбуло звільнено без права поновлення на роботі: завеликого хабаря вона видала водійські права сліпомучоловікові. Це була подвійна помилка: сліпий виявивсярепортером, який писав статтю про корупцію середчиновників. Уже перша спроба мала успіх.

КККККолишній олишній олишній олишній олишній президент США Форд прославився тим, щобув дуже незграбним. Він постійно зачіпався за всі кути, унього все випадало з рук. Тому одного разу на майданчикудля гольфу діти, які брали в нього інтерв’ю для телебачен+ня, запитали: “Ви справді такий незграбний, як про васкажуть?” Екс+президент м’яко усміхнувся. Але перш ніжвстиг відповісти, зачепився об садовий шланг і впав.

На цвинтаріНа цвинтаріНа цвинтаріНа цвинтаріНа цвинтарі в Назареті було аж ніяк не тихо. Весь часбуло чути якийсь дзвін. Працівники цвинтаря шукалиджерела звуку, але це було не так просто, бо на якийсь часдзвін стихав, а потім дзвонив з новою силою. Нарештіпричину встановили: дзвін долинав з могили ПінхасаМіллера. Під час похорону в могилу впав радіотелефон.Покійник знайшов спочинок тоді, коли в телефоні сілибатарейки, оскільки розкопувати могилу працівники нехотіли з релігійних міркувань.

На знакНа знакНа знакНа знакНа знак протесту співробітники чотирьох фірмзамурували двері ратуші у Фельберзі. Вони були незадово+лені тим, що при розподілі замовлень на будівництво, їхніфірми оминули увагою.

Новий вид послуг для віруючих з’явився в Єрусалимі.Пошта приймає факси з молитвами і проханнями і кладеїх у Стіну Плачу. Щоправда, фірма не гарантує виконанняпрохань.

ЦерковнийЦерковнийЦерковнийЦерковнийЦерковний служка методичної Церкви в Лінкольні штатуНебраска (США) не хотів більше задовільнятися старо+модною квартою для збирання пожертвувань. Вінвирішив, що і в церкві все має бути раціоналізовано ймодернізовано. Тому просто купив імпринтер1, з якимобходив ряди віруючих. Вони тепер вносили пожерт+вування за допомогою кредитних карток.

Підготував Михайло ПЛОЦІДЕМПідготував Михайло ПЛОЦІДЕМПідготував Михайло ПЛОЦІДЕМПідготував Михайло ПЛОЦІДЕМПідготував Михайло ПЛОЦІДЕМ1 Імпринтер – аппарат для зчитування кредитних карток.

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №3 (66) червень−серпень 2004

39

с л о в а м и с е р ц я

Біблійне повчанняіз скарбницімудростіСтародавньоїГреції

Ісус же, закликавши їх, сказав: “Ви знаєте, що князінародів панують над ними, а вельможі гнітять їх. Нетак має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас

бути великий, нехай буде вам слуга. І хто б хотів у васбути перший, нехай стане вам за раба. Так само СинЧоловічий прийшов не для того, щоб йому служили,але – послужити й дати життя своє на викуп забагатьох.” (Мат.20,25+28).

СуперечкаСуперечкаСуперечкаСуперечкаСуперечка

Шлунок і ноги сперечались стосовно свого значення тасили для людини, намагаючись довести своюзверхність. Ноги наполегливо стверджували, що вониє найбільш важливими та головними для людськоготіла, тому що завжди утримують та носять шлунок. Наце шлунок відповів:

“Але ж мої любі друзі, якщо б я не забезпечував васхарчуванням, то маю поважну підозру, чи ви бажали бносити мене.” (З книги: The complete fables, Aesop, Pen4guin books, 1998).

ТТТТТягарягарягарягарягар

В одного господаря було двоє слуг. Зібравшись якось наярмарок, господар взяв їх із собою. Їм довелось нестибагато товару на торг. Дорога виявилась довгою тависнажливою. Через деякий час один зі слуг, над+звичайно втомлений, почав благати іншого слугу, абитой допоміг йому нести вантаж. Інший слуга, якомувипало нести дещо легший товар, відмовився допо+магати, вважаючи, що так він зможе виявити передгосподарем свою здатність та силу працювати,догодити цим своєму панові та вивищитись над іншимслугою і заслужити при цьому похвалу та подякугосподаря.

Однак, господар, який побачив знеможеного свогослугу та почув розмову між ними, дав наказ передатиувесь багаж тому слузі, який вправно ніс свій тягар тане хотів допомогти іншому. А втомленого та знемо+женого слугу господар відправив назад додому. Тодіінший слуга зрозумів свій негідний вчинок, оскількиувесь багаж, який вони несли двоє, тепер довелосянести йому самому. (З книги: “The Complete Fables, Aesop,Penguin books, 1998).

Олег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКОлег ЛУКААААА

Братство “Введення в храмБратство “Введення в храмБратство “Введення в храмБратство “Введення в храмБратство “Введення в храм

Пресвятої Богородиці”Пресвятої Богородиці”Пресвятої Богородиці”Пресвятої Богородиці”Пресвятої Богородиці”

Редакція часопису “Пізнай Правду”“Пізнай Правду”“Пізнай Правду”“Пізнай Правду”“Пізнай Правду” пропонує дляВас, шановні читачі, відкриття рубрики: “Запи4“Запи4“Запи4“Запи4“Запи4туйте – Відповідаємо”туйте – Відповідаємо”туйте – Відповідаємо”туйте – Відповідаємо”туйте – Відповідаємо”. Відомо, що сьогодні вини+кає багато різного роду запитань стосовнорелігійної тематики. Мабуть, цікаво буде дізнатисята отримати відповіді на турбуючі Вас запитаннябудь+якого характеру: стосовно життя Церкви, хри+стиянських правд віри, питань щодо духовності,літургійних богослужінь і т.д. Такий діалог буде

залежати лише від Вас: Вашого бажання та зацікав+лення, Вашої активності та ініціативи. Томуплекаємо надію, що ця рубрика буде не лишецікавою, але й корисною та помічною як для запи+тувачів, так і для усього кола читачів часопису. Аджецим Ви зможете збагатити себе не лише інтелек+туально, але, насамперед, духовно.

Отож, скористайтесь з нагоди та“ЗАПИТУЙТЕ”!

УУУУУ в а г а !в а г а !в а г а !в а г а !в а г а !

с л о в а м и с е р ц я

Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»Мережа «Довіра FM»

щодня

23.00 (крім суботи)

22.00 (субота)

Слухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі InternetСлухайте нас в мережі Internet

http//www.rr.lviv.ua

Звукові файли оновлюються щоденно

Адреса: РАдреса: РАдреса: РАдреса: РАдреса: Радіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»

вул. Є. Озаркевича, 4,м. Львів, 79016, Україна

тел. (0322) 74+23+03, факс 97+08+75

E+mail: rr@rr.lviv.ua

Перша програмаПерша програмаПерша програмаПерша програмаПерша програма

УУУУУкраїнського радіокраїнського радіокраїнського радіокраїнського радіокраїнського радіо

Понеділок 21.30

Вівторок 21.30

Четвер 22.30

Львівська радіо4Львівська радіо4Львівська радіо4Львівська радіо4Львівська радіо4

трансляційна мережатрансляційна мережатрансляційна мережатрансляційна мережатрансляційна мережа

Понеділок 10.00

Вівторок 18.40

Середа 18.40

Четвер 18.40

Субота 18.45

Репортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніРепортажі та інтерв’ю про непересічніподії в Уподії в Уподії в Уподії в Уподії в Українських Церквах, ракраїнських Церквах, ракраїнських Церквах, ракраїнських Церквах, ракраїнських Церквах, радіо+діо+діо+діо+діо+проповіді священиків та зверненняпроповіді священиків та зверненняпроповіді священиків та зверненняпроповіді священиків та зверненняпроповіді священиків та зверненняєпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідієпископів різних конфесій, розповідіпро візантійський та лапро візантійський та лапро візантійський та лапро візантійський та лапро візантійський та латинськийтинськийтинськийтинськийтинськийцерковні обряди, рацерковні обряди, рацерковні обряди, рацерковні обряди, рацерковні обряди, радіоверсії сучаснихдіоверсії сучаснихдіоверсії сучаснихдіоверсії сучаснихдіоверсії сучаснихбогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство збогословських праць, знайомство злітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді пролітургічним роком, розповіді промистецтво іконописумистецтво іконописумистецтво іконописумистецтво іконописумистецтво іконопису, сакральну архі+, сакральну архі+, сакральну архі+, сакральну архі+, сакральну архі+тектурутектурутектурутектурутектуру, церковний спів та музику, церковний спів та музику, церковний спів та музику, церковний спів та музику, церковний спів та музику..... ..... .....

РРРРРадіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння»адіо «Воскресіння» Слухайте Радіо «Воскресіння»

ЩастяЩастя — це хвиля єдина,мить, що вирує в душі.В щасті радіє людинасвітові, правді, красі. . .Теплим весняним світанкам,чарівному шелесту трав у гаю,пахучим і чистим серпанкаму ріднім казковім краю.Щастя — завжди неповторність,щастя — світ радісних мрій,щастя — дорога в майбутнє,щастя — це берег надій!

ГГГГГа л и н а П О П И Ка л и н а П О П И Ка л и н а П О П И Ка л и н а П О П И Ка л и н а П О П И К

Погляньте, українці

Погляньте, українці, – ми багаті!

Багатий край, родюча в нас земля,

А про історію немає що й казати,

Багатших аніж ми – ніде нема!

Ми, українці, горді маєм бути,

Наш рід почався в Київській Русі.

В нас є Держава, ми – свобідні люди,

За неї кров’ю заплатили прабатьки.

Під Польщею, під німцем, москалями,

Ми гнулися – той час минув,

І хай не зовсім помінялась стара влада,

Та наш народ свободу все ж здобув.

Яка природа! Більше не зустріти

Ніде краси такої, як у нас:

Ліси, степи, озера і рівнини,

У добрий час, брати, у добрий час.

Черешню хто побачив в білім квіті,

І яблуні весняний аромат

Вдихав грудьми, той не знайде на світі,

Нічого кращого, ніж наш вишневий сад.

Хто бачив, як від вітру гнеться жито,

Або як плаче тинная верба,

Хто день прийдешній зустрічав із першимсвітлом,

Той скаже: це мій край, моя земля.

У кого ноги потопали у листі,

Хто бачив як каштани й жолуді лежать,

Той не забуде фарб отих осінніх,

І завжди буде пам’ятати листопад.

Хто стрів Різдво на нашій Україні,

За вікнами коли блакить снігів,

Той не забуде, але буде з ним повіки:

Тепло домашнє і колядок дружній спів.

Повірте, українці – ми багаті!

В нас – віра в Бога, в нас – жива душа,

В нас є держава, нас чекає слава,

Багатших аніж ми – ніде нема!

Юрій КУЮрій КУЮрій КУЮрій КУЮрій КУЗЬОЗЬОЗЬОЗЬОЗЬО