ÍÀÓÊÎÂÈÉ ÆÓÐÍÀË «ÅÊÎÍÎÌIÊÀ I ÔIÍÀÍÑÈ»

SCIENTIFIC JOURNAL «ECONOMICS and FINANCE»

ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Колективна монографія

Том 1

Монографію включено до наукометричної бази РИНЦ

Дніпропетровськ

2014

УДК 351.863:339.9 ББК 65-98 Е45

Рецензенти:

Доктор економічних наук, професор, Заслужений економіст України, академік УАН, завідувач кафедри фінансів та фінансово-економічної безпеки

Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі, м. Київ М.В. Мних

Доктор економічних наук, професор кафедри міжнародних фінансів і банківської

справи Дніпропетровського університету ім. А.Нобеля Г.О. Крамаренко

Рекомендовано до друку Редакційною радою наукового журнала «Економіка і фінанси»

(протокол № 4 від 31.03.2014 р.) Автори розміщених матеріалів висловлюють власну думку, яка не завжди

збігається з позицією редакції. За вміст матеріалів відповідальність несуть автори.

Економічна безпека в умовах глобалізації світової економіки : [колективна Е45 монографія у 2 т.]. - Дніпропетровськ: «ФОП Дробязко С.І.», 2014. – Т. 1. - 466 с. ISBN 978-966-97392-7-8

Колективна монографія видається у рамках комплексної теми дослідження

«Розробка концепції забезпечення економічної безпеки в умовах глобалізації світової економіки» (номер державної реєстрації 0113U007516).

В колективній монографії розглядається широкий спектр актуальних проблем економічної та соціальної безпеки на всіх рівнях системи: держава – регіон – бізнес – особа, з урахуванням досвіду та специфіки країн СНД. Розглядаються теоретичні та прикладні основи організації економічної безпеки. Проаналізовано найважливіші складові економічної безпеки (сировинно-ресурсну, енергетичну, фінансову, воєнно-економічну, технологічну, продовольчу, зовнішньоекономічну, криміналістичну) та окремі аспекти: (фінансовий, соціальний, демографічний, екологічний, інноваційний).

Особлива увага надається економічному аспекту процесу глобалізації та участі у ньому країн СНД.

Колективна монографія призначена для політиків, науковців, підприємців, викладачів, аспірантів, студентів та всіх, хто цікавиться питаннями економічної безпеки.

УДК 351.863:339.9 ББК 65-98 ISBN 978-966-97392-7-8 © Автори статей, 2014

2

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА В СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ .............................................................................................. 6 ГЛАВА 1.1. ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ НА ЗАСАДАХ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ. Артеменко Л.В. ........................................................................................................ 6 ГЛАВА 1.2. МОДЕЛИРОВАНИЕ УСТОЙЧИВОЙ ИННОВАЦИОННОЙ СОЦИАЛЬНО-ОРИЕНТИРОВАННОЙ ЭКОНОМИКИ УКРАИНЫ В КОНТЕКСТЕ РАЗВИТИЯ МИРОВОЙ ЦИВИЛИЗАЦИИ: ГОЛОГРАММНОЕ ВИДЕНИЕ. Бондарь-Подгурская О.В. ................................................................. 14 ГЛАВА 1.3. ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ БОРГОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ІНТЕГРОВАНОГО РИНКУ. Буряк П.Ю., Бугіль С.Я. .................... 25 ГЛАВА 1.4. РОЛЬ РИЗИК-КОНТРЛІНГУ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ. Винниченко Н.В. .............................................................. 35 ГЛАВА 1.5. РОЛЬ МІЖНАРОДНОЇ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ АГРАРНОЇ СФЕРИ У ВИРІШЕННІ ГЛОБАЛЬНОЇ ПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОБЛЕМИ. Кваша С.М., Власов В.І., Лисак М.А.................................................................... 42 ГЛАВА 1.6. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ МАШИНОБУДУВАННЯ З УРАХУВАННЯМ МІЖНАРОДНИХ ФАКТОРІВ. Домашенко М.Д., Омельяненко В.А. ................................................................... 48 ГЛАВА 1.7. РОЛЬ ОБЛІКОВОЇ І ФІНАНСОВОЇ СКЛАДОВИХ У ПОПЕРЕДЖЕННІ ЕКОНОМІЧНИХ КРИЗ ТА ПОСИЛЕННІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ. Замлинський В.А. ............................................................................... 55 ГЛАВА 1.8. ОСНОВНІ ДОМІНАНТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ. Зінченко О.І.................................................................... 62 ГЛАВА 1.9. ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ. Ігнатова Є.М. .................................... 69 ГЛАВА 1.10. МЕХАНІЗМ ОЦІНЮВАННЯ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В ДЕРЖАВІ. Касьянова А.О.............................................................. 77 ГЛАВА 1.11. ЕКОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ. Каюмова В.В. ............................................... 98 ГЛАВА 1.12. КОНКУРЕНЦІЯ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ЗМІНИ ПІДХОДІВ ЩОДО КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ. Крушніцька Г.Б. ................................................................................................... 107 ГЛАВА 1.13. ФОРМУВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ ТА БЕЗПЕКИ ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ НА ОСНОВІ СВІТОВИХ СТАНДАРТІВ. Куліш І. М. ............................................................................................................ 123 ГЛАВА 1.14. ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГРОЗ ЕКОНОМІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ ДЕРЖАВИ. Лебедченко В.В. ................................................................................................... 130 ГЛАВА 1.15. ПРОГНОЗУВАННЯ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ЗА ДОПОМОГОЮ ЕКСПЕРТНОЇ СИСТЕМИ. Лойко В.В. ................................ 138 ГЛАВА 1.16. СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ФОРМУВАНННІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ АГРАРНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ. Сіренко Н.М., Лункіна Т.І. .................................................................................. 146

3

товаровиробників (підсистеми, їх основні складові та функції представлено у табл.1). Ця мета має бути досягнена шляхами: (1) технологічної модернізації національної економіки; (2) підвищенням рівня інноваційної активності; (3) виробництва інноваційної продукції; (4) застосування передових технологій, методів організації та управління господарською діяльністю.

Виділення таких підсистем є важливим елементом формування НІС. Однак, варто звернути увагу на те, що у Концепції не продемонстровано зв’язок між компонентами, цілісність системи, взаємопов’язаність розвитку. Також не запропоновано як можна оцінити розвиток даних підсистем.

Зазначимо, що концепцію було затверджено у 2009 р. У п’ятирічний термін позитивних змін розвитку НІС або її структурних компонентів не було продемонстровано. Оцінка показників інноваційної безпеки держави свідчить про негативну динаміку.

Зокрема, дослідження, проведені А. Сухоруковим та Ю. Харазішвілі свідчать про те, що інтегральний індекс інноваційної безпеки України виходить не лише за межі нижнього оптимального значення, але і за межі нижнього допустимого порогу та має негативну тенденцію (рис. 1). Методологія розрахунків, визначення інтегрального індексу, порогових та оптимальних значень представлено у працях Сухорукова А. та Харазішвілі Ю. [4, с. 8-10].

Рис. 1. Динаміка інтегрального індексу інноваційної безпеки України Джерело: Сухоруков А., Харазішвілі Ю. с. 11 З огляду на це, вкрай необхідним є формування нових підходів до оцінки

та моніторингу НІС. На нашу думку, такий аналіз доцільно проводити у два етапи. По-перше, ми маємо зрозуміти як можна оцінювати підсистеми та кожний компонент, зокрема. По-друге, ми маємо зрозуміти яким чином ці підсистеми та показники можуть взаємодіяти між собою у системі забезпеченя економічної безпеки.

8

ГЛАВА 1.6. УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ МАШИНОБУДУВАННЯ З УРАХУВАННЯМ МІЖНАРОДНИХ ФАКТОРІВ

Домашенко М.Д., к.е.н., асистент Омельяненко В.А., асистент

Сумський державний університет

Машинобудування є найважливішою галуззю економіки будь-якого індустріально розвиненої держави. Виробляючи різноманітне устаткування, машини, верстати, прилади, а також товари для населення, машинобудування забезпечує стабільність діяльності АПК, енергетичного і металургійного секторів, транспорту та інших ключових галузей економіки. Стійкий розвиток і надійне функціонування машинобудування багато в чому визначає енергоємність і матеріалоємність економіки, продуктивність праці, рівень екологічної безпеки промислового виробництва і, в остаточному підсумку, економічну безпеку країни.

Частка машинобудування у вартості експорту країни відбиває ступінь залучення національної галузі в міжнародний поділ праці, рівень потреби у продукції на світовому ринку. Лідирують в цьому переважно високорозвинені країни. Найбільш високий цей показник у Японії (64%), США, ФРН, Швеції, Канаді (понад 40%), відносно високий цей показник в індустріальних країн, що швидко розвиваються, Азії (30–40%).

Машинобудування, як системна галузь економіки, що визначає рівень наукового, технологічного, виробничого і кадрового потенціалів країни, обороноздатності держави, а також стійкого функціонування всіх галузей промисловості, є головним "плацдармом" підйому економіки і особливо забезпечення її інноваційного характеру. Особливістю машинобудівної галузі є її технологічна багатоукладність, а саме, близько 20 підгалузей та майже 11 тисяч підприємств різного масштабу та напряму діяльності.

Країни досить контрастно розрізняються за галузевою структурою галузі і по частці в машинобудівному комплексі новітніх галузей. Найбільш складною та повною структурою відрізняється машинобудування США, Японії та Німеччини. У них розвинені практично всі галузі сучасного машинобудування, але в той же час для них характерна і традиційно сформована спеціалізація. Так, у машинобудуванні США більша роль належить новітнім галузям, прямо або побічно пов'язаним з військовим виробництвом, зокрема авіа-ракетно-космічною промисловістю.

В епоху НТП світове машинобудування в цілому стає все більш наукоємним. У розвинених країнах на нього припадає понад 2/3 всіх витрат на НДДКР у промисловому виробництві. При цьому до 70% власних розробок машинобудування реалізується всередині цих країн, бо це є питанням економічної безпеки держави. Передові технології купити практично неможливо, а експортується переважно готова продукція. Загальною тенденцією став також перехід від універсальних до більш спеціалізованих підприємств. Що стосується змін у структурі галузі, то вони були викликані в

48

першу чергу тим, що новітні галузі стали розвиватися найбільше швидко, нові – більш повільними темпами, а старі – ще більш уповільнено.

Конкретизувати цю тенденцію можна на прикладах космічної промисловості. Аналізуючи розвиток космічного машинобудування та машинобудування загалом варто відзначити вплив міжнародного фактора, до впливу якого особливо чутливі наукоємні галузі машинобудування.

Космічна промисловість – це типова новітня галузь сучасного машинобудування. Вона виникла на основі існуючої раніше авіаційної промисловості, до якої в епоху НТП додалося виробництво ракет, різних космічних апаратів, двигунів, приладів і т.п. Ця галузь відноситься до числа найбільш наукоємних, будучи лідером (разом з електронікою) у витратах на НДДКР. Поряд з цим вона відрізняється підвищеною трудомісткістю і капіталоємністю, а також дає можливість забезпечити впровадження в практику інших галузей народного господарства нових матеріалів, технологічних процесів, устаткування, створених в рамках цього нового напрямку.

За оцінками експертів, у найближчі роки попит у світі на космічну продукцію та спільні дослідження буде стабільно зростати. Якщо зараз обсяг цього ринку становить 300-400 млрд. дол., то до 2030 року він може збільшитися до 1,5 трлн. дол. Україна повинна повною мірою використати це вікно можливостей, тим більше що наявні гарні позиції, що були створені колишніми поколіннями дослідників, інженерів і техніків.

З точки зору економічної безпеки та наявних тенденцій розвитку міжнародний фактор варто аналізувати в першу чергу з технологічного аспекту. Найважливішими факторами, що забезпечують успішну конкурентоздатність країни, є саме її здатність створювати нові технології, а також здобувати та успішно освоювати технології як із зовнішніх, так і із внутрішніх джерел. Очевидно, що, хоча це стосується всіх країн, передача технології з іноземних джерел та з міжнародних і національних науково-дослідних інститутів є важливим джерелом технічної інформації в першу чергу для країн, що розвиваються. Завдання полягає в забезпеченні ефективного доступу до цієї інформації та виробленні механізмів для її ефективного використання для забезпечення економічної безпеки.

Відтак, провідної ролі у міжнародному вимірі набуває науково-технологічна безпека, тобто безпека при реалізації наявних або нових знань і технологій у виробничій та іншій економічній діяльності, включаючи заходи і засоби, що забезпечують рівень розвитку науки та технологій у ключових напрямках для забезпечення суверенітету, соціально-економічного розвитку держави і його національної безпеки [1].

Науково-технологічна безпека держави припускає: - надійність відтворення національного науково-технічного,

технологічного та виробничого потенціалів; - розвиток пріоритетних напрямків пошукових, фундаментальних і

прикладних наукових досліджень, технічних і технологічних розробок, що забезпечують конкурентоздатність національної економіки;

- забезпечення режиму таємності та охорони на об'єктах стратегічної

49

важливості, виробництвах підвищеної небезпеки, у науково-дослідних організаціях і на підприємствах, робота яких містить відомості, що становлять державну таємницю;

- експортний контроль над поширенням наукових, технічних і технологічних розробок;

- захист прав інтелектуальної власності та результатів інтелектуальної діяльності, у тому числі в сферах зовнішньоекономічної діяльності та науково-технічного співробітництва;

- підтримку придбання економічними суб'єктами за кордоном технологій та "ноу-хау" замість покупки готової продукції;

- розвідувальну та контр розвідувальну діяльність у сфері технологій і наукових розробок, що мають стратегічне значення.

Загалом технологічна безпека являє собою політику збереження сформованого технологічного укладу, що визначає науково-технічний потенціал країни, не допускаючи руйнування сукупності технологічно сполучених виробництв, що забезпечують підтримку цілісності. У випадку зміни внутрішніх і зовнішніх умов у гіршу сторону виживання сполучених виробництв повинне бути забезпечене інтелектуальними і технологічними ресурсами, що дозволяють зберегти в мінімально припустимому працездатному стані компоненти.

Технологічна безпека передбачає стан розвитку науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) і провідних галузей, що виробляють сучасну техніку, яка забезпечує для країни можливість самостійного вирішення найбільш важливих для національної, у тому числі економічної, безпеки завдань навіть в екстремальних умовах. У цей час, коли фронт наукових досліджень значно розширився та значних величин досягла номенклатура випускаємої продукції, у межах окремо взятої країни неможливо вести наукові дослідження з всіх напрямків науки та виробляти всі види продукції. Однак країна повинна на базі власного науково-виробничого потенціалу робити або мати можливість швидко освоїти випуск найсучаснішої техніки, що забезпечує обороноздатність країни, а також на ряді ключових напрямків виробляти продукцію на світовому науково-технічному рівні або вище його та постійно оновлювати цю продукцію, зберігаючи її конкурентоздатність.

Для цього в методологічному плані необхідним є формування систему "прозорих" критеріїв аналізу, технологій оцінювання, а також моніторингу (безперервного спостереження) стану, як окремих підприємств, так і галузі машинобудування в цілому. Це, у свою чергу, дозволить гнучко реагувати та конструктивно управляти цими складними процесами [5].

На основі аналізу переваг та недоліків існуючих методів визначення стратегічних напрямів розвитку підприємства пропонуємо авторський підхід до визначення рівня ринкових можливостей.

Основою запропонованого методу є схема значень рівня ринкових можливостей підприємства, яка враховує три параметри: ступінь новизни товару, ринку, споживача. Даний метод дає можливість прийняти стратегічні рішення про окремий продукт на окремому ринку та окремому споживачу і на

50

базі збалансування всього бізнес-портфеля провести узагальнення стратегій всього підприємства. Схема визначення рівня ринкових можливостей машинобудівного підприємства представлена на рис 1.

Товар

Міжнародний ринок

Споживач

новий

удосконалений

старий старий

новий

старий новий

1 3

4 2

5 7

8 6

11

10 12

Область високого рівня ринкових можливостей

Область середнього рівня ринкових можливостей

Область низького рівня ринкових можливостей

9

Рис. 1. Схема визначення рівня ринкових можливостей машинобудівного

підприємства на міжнародному ринку Кожен квадрант схеми набуває значення новизни товару, споживача,

ринку. У випадку, якщо всі показники квадранту набувають значення нового (новий товар, новий ринок, новий споживач) – рівень ринкових можливостей підприємства набуває значення одиниці. Якщо два показники квадранту відповідають новому, а третій удосконаленому або старому – рівень ринкових можливостей підприємства набуває значення 0,75. Якщо один показник квадранту відповідає новому, один удосконаленому і один старому – рівень ринкових можливостей підприємства набуває значення 0,5. У випадку, якщо два показники квадранту набуває значення старого, а один удосконаленого - рівень ринкових можливостей підприємства набуває значення 0,25. І якщо всі показники квадранту набувають значення старого – рівень ринкових можливостей підприємства дорівнює нулю.

Сучасними тенденціями в космічному машинобудуванні є підвищені вимоги до функціонально-експлуатаційних характеристик, як окремих вузлів, блоків, систем, так і космічного апарата зв'язку в цілому.

51

Наприклад, щодо бортової системи зв'язку космічного апарата це виражається в збільшенні строку активного існування, підвищенні потужності переданих сигналів, змінюються діапазони частот та ін., що приводить до зростання навантажень на їх конструкцію. Одночасно, ведеться пошук шляхів по зниженню мінімізації масогабаритних показників всіх механічних систем і механізмів космічного апарата зв'язку. Очевидно, що ці тенденції перебувають у протиріччі, що приводить до необхідності розробки уточнених методів розрахунку для всіх вузлів, блоків і систем космічного апарата з урахуванням можливих впливів на них на всіх етапах життєвого циклу [2]. Тому виникає завдання системного управління конкурентоздатністю галузі.

Реалізацію концепції конкурентоздатності на макрорівні ми пропонуємо розглядати за допомогою стратегічного маркетингу – інструменту прогнозування майбутніх параметрів функціонування та розвитку складних систем. Результатом прогнозування мають стати нормативи конкурентоздатності: майбутніх товарів і нововведень; технологій; методів організації виробництва та менеджменту. Це прогнозування повинне здійснюватися із застосуванням наукових підходів, методів системного аналізу й дослідження операцій, стратегічної сегментації ринку. Розроблені нормативи конкурентоздатності перерахованих об'єктів передаються на стадію НДДКР для експериментальної перевірки можливості їхнього матеріального втілення.

Держава в якомусь змісті є холдинговою структурою стосовно всіх вітчизняних підприємств. Вона бореться за конкурентні переваги своєї холдингової структури, завдяки чому збільшуються виробництво та продажі підприємств, що входять в своєрідний «холдинг», а сам «холдинг» має прибуток у вигляді податків. Тому до політики держави, як підприємства, можна використовувати всі положення стратегічного маркетингу.

Відповідно до стратегічного маркетингу держава має створювати та розвивати конкурентні переваги. Однієї з розповсюджених конкурентних стратегій є лідерство за витратами. Тобто в держави є конкурентна перевага перед іншими державами по витратах, що виражається у вартості ресурсів усередині країни, вартості робочої сили тощо.

Стратегічне управління припускає не стільки довгостроковий аспект, скільки здатність до коректування організаційних форм і ключових напрямків діяльності в умовах швидко мінливого зовнішнього середовища відповідно до поставлених завдань. Розроблена в рамках стратегічного маркетингу методологія прийнятна для дослідження економіки з метою прогнозування та визначення причинно-наслідкових зв'язків та співвідношення факторів.

До основних напрямків діяльності в рамках стратегічного підходу можна віднести:

- прогнозна та аналітична діяльність, вибір стратегічних наукових напрямків, розробка дорожніх карт досягнення стратегічних цілей, консультаційна та інформаційна підтримка центральних органів виконавчої влади, державних організацій та установ;

- гармонізація зусиль зацікавлених сторін, включаючи міністерства та відомства, органи влади регіонального та муніципального рівня, наукові та

52

освітні організації, державні корпорації, підприємства та організації всіх форм власності, інфраструктурні монополії, в рамках існуючих механізмів реалізації національної науково-технологічної політики, галузевих стратегій і програм, корпоративних програм розвитку і т.д.;

- стимулювання наукових досліджень та освоєння передових технологій, необхідних для реалізації національних інтересів та потреб суспільства;

- поширення інформації та інформаційна підтримка заходів, зв'язок з родинними вітчизняними та закордонними технологічними платформами, структурами та організаціями, рекламна діяльність, організація і проведення конференцій, нарад, семінарів та інших заходів.

Досвід багатьох high-tech-підприємств також свідчить, що наявність відомого за межами країни бренду залучає інвесторів до співробітництва з таким підприємством. Що ж стосується іміджу регіону і країни в цілому, то завжди існував прямий об'єктивний взаємозв'язок – з одного боку, позитивний імідж регіону в очах потенційних партнерів, сприяють просуванню на зовнішні ринки продукції, виробленої на даній території (COO – country of origin), з іншого боку – наявність у регіоні національно та інтернаціонально визнаних брендів підприємств-виробників підвищує імідж регіону в цілому.

Інформація про країну походження служить стимулом, на підставі якого споживачі роблять висновки щодо товару та його характеристик, тобто країна походження є фактором загальної оцінки якості товару. Даний аспект також закріплений у відповідному законодавстві про охорону прав на зазначення походження товарів. Саме на рівні регіону часто виникають проблеми з використанням регіональних брендів. У країнах, де діє англійська система права (США, Великобританія, Австралія, ПАР, Канада), пріоритетне право виробника: він може вести торгівлю протягом десятків років, не побоюючись за свою інтелектуальну власність. Для маркетингу території важливе значення має проблема використання найменування регіону в назві товарів вироблених як місцевими підприємствами, так й іноземними.

В рамках стратегії відбуваються процеси реструктуризації космічної промисловості, що спрямовані на досягнення якісно нового стану фірм, що дозволяє не тільки вижити в динамічних умовах, але й забезпечити нарощення конкурентних можливостей на ринку космічних товарів і послуг [3]. Переваги в результаті реструктуризації можна умовно виділити в такі чотири групи:

1) поточна економія на елементах постійних витрат. Консолідація в цьому випадку означає скорочення накладних витрат за рахунок усунення паралельних структур, вивільнення територій, розпродажу інфраструктурних об'єктів, скорочення інвестицій у дублюючі НДДКР і т.п.;

2) реалізація ефекту масштабу. У цьому випадку фірма, що залучає однопрофільні потужності та консолідує їх у своїй виробничій структурі, розраховує на ріст даного ринку, збільшення серійності виробництва, зниження витрат на одиницю продукції та збільшення тим самим своєї частки на даному ринку та одержуваних доходах;

3) досягнення ефекту синергізму у взаємодоповнюючих галузях. Підприємство, що залучає науково-виробничі потужності, орієнтовані на

53

використання у взаємозалежних галузях (наприклад, електроніка та інформаційні послуги), розраховує не просто на кількісне нарощення, але й на якісне удосконалення консолідованих активів через об'єднання наукового потенціалу раніше розрізнених підрозділів. В результаті компанія здатна розробити нові технології, продукцію або захопити конкурентні позиції;

4) диверсифікованість науково-промислового потенціалу та проникнення на нові ринки. Компанія шляхом укрупнення і консолідації науково-виробничих активів розраховує на прискорену реалізацію наукових проектів на нових для себе ринках. Об'єднання зусиль і створення нового технологічного продукту на новому ринку – мета цієї стратегії. Одним з найбільш типових проявів такого роду діяльності є ситуація на ринку супутникових спостережень.

Результатом використання стратегічного підходу до довгострокового розвитку країни є політика використання ресурсного потенціалу та позиціонування в промисловому та науково-технічному середовищі. В умовах технологічного прогресу була визнана залежність конкурентоздатності корпорацій від соціального та інституціонального клімату в країні.

Література:

1. Данилевич А., Рогозин Д., Рогозин О. Война и мир в терминах и определениях. – М.: ПоРог, 2004. – 624 с.

2. Кудрявцев И.В. Проблема расчета волноводов крупногабаритных антенно-фидерных систем космических аппаратов связи [Електронний ресурс] / Кудрявцев И.В., Барыкин Е.С., Гоцелюк О.Б., Горохова Е.Ю., Фоминцев Л.А. // IХ Всероссийская научно-техническая конференция с международным участием, посвященная 385-летию со дня основания г. Красноярска. – Режим доступу: http://www.conf.sfu-kras.ru/conf/mn2013/report?memb_id=5760

3. Направления реструктуризации аэрокосмической промышленности [Електронний ресурс] // Большая энциклопедия космонавтики. – Режим доступу: http://libspace.narod.ru/181.html

4. Омельяненко В.А. Теоретичні основи аналізу економіки високих технологій // В.А. Омельяненко // Траєкторії розвитку економічних систем в сучасних умовах: колективна монографія / За ред. А.О. Каснич, М.С. Хоменко. – Кременчук: Кременчуцька міська друкарня, 2014. – С. 20–28.

5. Удодова Е.Н. Анализ технологий мониторинга состояния отрасли судового машиностроения [Електронний ресурс] / Е.Н. Удодова, А.В. Алексеев // Имитационное и комплексное моделирование морской техники и морских транспортных систем: Материалы ІІ международной научно-практической конференции «ИКМ МТМТС 2013» (Санкт-Петербург, 3–4 июля 2013 г.). – Режим доступу: http://simulation.su/uploads/files/default/scm-memts-2013-123-126.pdf.

54

ÍÀÓÊÎÂÈÉ ÆÓÐÍÀË «ÅÊÎÍÎÌIÊÀ I ÔIÍÀÍÑÈ»

SCIENTIFIC JOURNAL «ECONOMICS and FINANCE»

Наукове видання (українською, російською та англійською мовами)

ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Колективна монографія

Том 1

Монографію включено до наукометричної бази РИНЦ

Відповідальний за випуск С.І. Дробязко

Комп’ютерна верстка Р.А. Кулькін

Формат 60х84/16. Ум.друк.арк. 22,2

Тираж 300 прим. Зам. № 112.

Видавець «ФОП Дробязко С.І.», 49107, м. Дніпропетровськ, а/с 5720. Свідоцтво суб’єкта видавничої справи серія ДП №166-р від 19.11.2013 р.

ISBN 978-966-97392-7-8

466