ПРАВА ДІТЕЙ

Жовтень, 2005

Сила в тому, що ми разомЇх звати Петро та Юля. Нещодавно вони прийняли в свою родину

восьмирічну дівчинку Інну, яка стала старшою сестрою для Естер. За підтримки представництва

«Кожній дитині» в Україні Інна отримала сім'ю, тепло та любов

близьких людей.

ПРАВА ДІТЕЙ

2

www.everychild.org.ua Жовтень, 2005

Мар’яна подарувала свої іграшки прийомній дівчинці Інні

3

ЗМІС

Т

Державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді. Орієнтир

на партнерство

Стандарти захисту основних прав дитини

Діти інтернатів. Час жити – а не виживати

Служба супроводу сімейних форм опіки

Розповідь про Інну

www.everychild.org.uaЖовтень, 2005

ІСТОРІЯ НОМЕРАПрийомна сім`я.

Сила в тому, що ми разомстор. 18

Проект ЄС ТАСІС. Нова форма розвиткуІлейн Саммонстор. 10

«Кожній дитині» в Україні: стратегіядіяльності — забезпечення правадитини на сім’юВолодимир Кузьмінськийстор. 6

«Кожній дитині» у світі. Історія створення таміжнародний досвідДжоанна Баскоттстор. 4

Стор.8

Стор.12

Стор 14

Стор. 16

Стор. 19

Засновники журналу «Права дітей»:Представництво благодійної організації «Кожній дитині» в Україні таМолодіжний інноваційний центр «Медія-М»

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого ЗМІ:Серія КВ № 9465

Думка редакції журналу «Права дітей» може незбігатися з поглядами, висловленими авторамистатей

При передруці матеріалів посилання на журнал«Права дітей» є обов’язковим

Головний редактор – Кузьмінський В.О.Відповідальний за випуск – Хімченко Т.В.Літературний редактор – Гудз Г.Б.Дизайн та верстка – Капустянчик Д.Є.

Дякуємо всім авторам статей за співпрацю та їхній внесок в створення журналу

ПРАВА ДІТЕЙ

В ЦЬОМУ НОМЕРІ:

4

З ІС

ТОРІ

Ї ОРГ

АНІЗ

АЦІЇ

Історичні передумовиУ 1989 році весь світ затаївши подих спос5

терігав за тим, як натхненний натовп по обидвабоки Берлінського муру розбирав цю останнюперепону. Схід зустрівся із Заходом святково, іця зустріч символізувала початок кінця ко5муністичної ідеології, що розділяла цілі нації,сім'ї та друзів. Події в Німеччині були підхопленісусідніми країнами, і незабаром соціалістичнідержави Східної Європи і колишнього Радянсь5кого Союзу почали розпадатися.

Для деяких перехідний період пройшов мирноі без кровопролиття, а в інших державах залишкистарої гвардії не були готові піти без бою. Вгрудні 19895го палкі демонстрації в Румунії ви5лились у гострі баталії, які в результаті призвелидо скинення і страти диктатора Чаушеску. Впер5ше світові ЗМІ отримали доступ до того, що булоза залізною завісою і обличчя дітей з інтернатів,які проживали в жахливих умовах своїх закладів,почали з'являтися на наших телеекранах. Це бу5ли голодні діти в потертому одязі, які носили насобі класичні ознаки інституціалізіції: вони ко5ливалися назад та вперед, занадто часто билисяголовою в оточуючі предмети і не реагували, ко5ли до них зверталися. Ці діти опинилися в тако5му становищі через політику Чаушеску, що зао5хочувала жінок до частого народжування і забо5роняла будь5яку контрацепцію та перериваннявагітності – з метою росту населення і, як резуль5тат, збільшення робочої сили. Таким чином на5роджувалася величезна кількість дітей, батькияких просто не були в стані доглядати за ними і,не маючи іншого вибору, передавали їх в дер5

жавні інтернати та сиротинці. Не існувало струк5тури підтримки для дітей з фізичними і розумо5вими відхиленнями, яких влада вважала неприс5тосованими для проживання в суспільстві, вонитакож опинялися в сиротинцях.

Створення організаціїЦі страхітливі картини, що їх транслювали

медіа, набули резонансу у всьому світі. Було ство5рено багато благодійних організацій, які почалидопомагати цим дітям. Однією із таких ор5ганізацій став Румунський Фонд Сиріт, який зас5нував один із перших британських журналістів,що отримав доступ до інтернатів. Початковоюмісією цієї благодійної організації було покращен5ня умов утримання дітей в інтернатах, а самесанітарних умов та догляду за дітьми, надання їмпідтримки та харчування. Через кілька років ор5ганізація розпочала діяльність в Болгарії та Мол5дові у відповідь на харчову кризу в закладах опіки,запровадивши додаткові пайки в інтернатах, вяких особливо гостро стояла проблема недоїдан5ня. Поступово організація змінила свою назву наЄвропейську Дитячу Благодійну Організацію. Бу5ло прийнято рішення припинити працювати зінтернатами і сиротинцями, натомість зосередитизусилля у напрямку розвитку сімейних формопіки як альтернативи закладам опіки. Це рішен5ня базувалося на переконанні, що інституційнаопіка є вкрай шкідливою для повноцінного роз5витку дитини, особливо під час перших п'яти роківжиття. Дослідження виявили, що діти, які вихову5ються в умовах інституціалізації, більш схильні доскоєння правопорушень, зловживання алкоголемі наркотиками, а також мають труднощі у форму5ванні стосунків у дорослому віці. Дітям необхідналюбов і увага, яку вони можуть відчути лише всім'ї або наближеному до сім'ї середовищі. Згідноз комуністичною ідеологією за дітей відповідала

www.everychild.org.ua Жовтень, 2005

«Кожній дитині» у світі.

Історія створення та міжнародний досвід

Джоанна Баскотт, регіональний директор Міжнародної благодійної організації «Кожній дитині» (Великобританія)

БаченняСвіт, де кожна дитина має право зростати і

розвивати свій потенціал у стабільному, без-печному сімейному оточенні, вільному відзлиднів та експлуатації.

МісіяНашими бенефіціарами є соціально враз-

ливі і незахищені діти, їхні сім'ї та громади, якіне мають належного соціального захисту чимережі підтримки. Коли люди потрапляють ускрутне становище, вони не мають на кого пок-ластися, через що кожна невелика проблемаможе призвести до важкої і часто виснажливоїборотьби за виживання.

Бачення і місія нової організації

Джоанна Баскотт

5

www.everychild.org.uaЖовтень, 2005

З ІСТО

РІЇ ОРГАН

ІЗАЦІЇ

держава, а не сім'я, і коли з тих чи інших причин(частіше фінансових) батьки не справлялася з ви5хованням дитини, вони і судова система не малиіншого вибору, ніж передати дитину на вихованняв інтернат через відсутність інших альтернатив.Акцент ставився на відлучення дітей від сімей, якіне справлялися з вихованням, а не підтримку цихсімей. Ця ідеологія відмерла, але довіра до староїсистеми охорони дитинства все ще відображає за5гальну модель опіки і піклування в цілому регіоніпострадянських країн. Зміна та вдосконаленняцієї моделі вимагатимуть часу, коштів і співпраці збоку владних структур та громади.

Об’єднання «Кожній дитині» – міжнародна неурядова ор5

ганізація, що утворилася внаслідок об’єднання всічні 2002 року Європейської дитячої бла5годійної організації (ЄДБО) та Християнькогодитячого фонду Великобританії.

Цілі діяльності«Кожній дитині» надає можливість сім'ям,

громадам і органам державної влади забезпечи5ти найоптимальніше середовище для життя ірозвитку дітей. Ми захищаємо і відстоюємо пра5ва дітей відповідно до Конвенції ООН «Проправа дитини», особливо що стосується здо5ров'я, освіти та соціального добробуту. Разом ізосновними цілями, «Кожній дитині» працюєнад вирішенням низки наскрізних питань, якімають велику вагу для міжнародного розвитку.Перше з них – ВІЛ/СНІД. СНІД забрав життяу 40 мільйонів людей і досягнув страхітливихмасштабів у деяких країнах Центральної іПівденної Африки. Саме звідти походить 70 %ВІЛ5інфікованих людей всього світу. У Малавінаселення становить 11 млн. людей, близько 1млн. з них – це діти, які осиротіли внаслідокСНІД. ВІЛ поширився в інші частини світу. Ук5раїна є однією з країн, в яких вірус поширюєть5ся з катастрофічною швидкістю, і, за іронією,анти5ретровірусні медикаменти у СхіднійЄвропі та колишньому Радянському Союзі кош5тують найдорожче. Під час реалізації своїх про5ектів «Кожній дитині» інформує про здоровийспосіб життя і безпечну статеву поведінку в кон5тексті ВІЛ/СНІД. Ми також працюємо над по5доланням стигми і покращенням умов життяВІЛ5інфікованих та хворих на СНІД дітей.Досвід демографічного спустошення внаслідокСНІД5інфекції в африканських країнах застав5ляє нас з більшою рішучістю запобігати повто5рення цього сценарію в інших країнах. Особли5во викликають занепокоєння жінки, які інфіку5ються ВІЛ, загальна кількість яких зараз сягає вокремих країнах 50%.

Гендерна рівність становить наше другенаскрізне питання. У нашій роботі ми стаємосвідками того, що саме дівчатка складаютьнайбільш вразливу групу в суспільстві. Сім'ї, вяких є можливість дати освіту лише одному здітей, більш схильні відправити в школу дити5ну саме чоловічої статі, а дівчатка в цей часзаймаються домашніми справами. Такийпідхід має прямий вплив у їхніх подальшихпошуках вартісної роботи. Також доведено, щодіти, які мають щонайменше початкову освіту,більш захищені від зараження небезпечними

для життя хворобами, в тому числі ВІЛ/СНІД.«Кожній дитині» у світі робить все, щоб ген5дерне питання завжди залишалось в центріуваги проектів, щоб інформація про доступ дорівних можливостей була наявна серед нашихбенефіціарів та партнерів.

Останнім наскрізним питанням є захистдітей від насилля. Як організація, яка зай5мається покращенням добробуту дітей, ми не взмозі випустити цю проблему з поля нашогозору. Ми прагнемо захисти всіх дітей від усіля5ких проявів насильства та експлуатації.«Кожній дитині» сформувала власну політикущодо захисту дітей від насильства, що базуєть5ся на стандартах, що були спільно розробленіробочою групою, до складу якої ввійшли ор5ганізації міжнародного розвитку. Ця політикавідображає процеси і види діяльності, якіздійснює організація для запобігання насиль5ству і експлуатації бенефіціарів.

Адаптація та розвиток«Кожній дитині» є організацією, яка нав5

чається в процесі діяльності, може адаптувати5ся і розвиватися відповідно до потреб своїх бе5нефіціарів в міру того, як змінюються їхні обс5тавини. Багато країн перехідного періодувідчувають на собі зміни, що вимагають зміниакцентів і напрямків діяльності в організаціяхна зразок нашої. Ми переконані, що повиннібути здатними до адаптації та гнучкого реагу5вання відповідно до змін в тих громадах, з яки5ми ми працюємо. Ми також прагнемо, щобнаші починання були життєздатними і прижи5лися в існуючій системі. Нашою метою є на5дання громадам тих знань і навиків, які в по5дальшому допоможуть їм відстоювати своїправа і продовжувати впроваджувати пози5тивні зміни після завершення діяльності«Кожній дитині».

Нова організація перейняла три види діяль-ності від Християнського Дитячого Фонду танапрямок деінституціалізації від ЄвропейськоїДитячої Благодійної Організації, які було транс-формовано у чотири основні цілі і згідно яких«Кожній дитині» працює сьогодні. У поєднаннінижченаведені цілі становлять оптимальнесімейне виховання для дитини:

ОсвітаПокращити якість та доступ до загальної

освіти для найбільш вразливих категорій дітей.

Охорона здоров'яЗабезпечити якість та доступ до медичного

обслуговування для найбільш вразливих кате-горій дітей.

Сім'яЗабезпечити право кожної дитини на зрос-

тання і виховання в рідній сім'ї або в наближено-му до сімейного оточенні в межах своєї громади.

Забезпечення життєдіяльностіЗменшити вплив бідності на соціально незахи-

щених і вразливих дітей, посилюючи можливостісімей у забезпеченні життєво важливих потреб.

6

УКРА

ЇНС

ЬКИ

Й Д

ОС

ВІД

Соціально5економічна криза в Україні, спричи5нена періодом трансформації економічної сис5

теми, призвела до катастрофічного погіршенняжиттєвих умов громадян. Як наслідок цього пошири5лися негативні явища у суспільстві, збільшився тискна сім'ї. Бідність та соціальний розлад суттєво знизи5ли спроможність батьків опікуватися своїми дітьми.

В результаті, протягом останніх років відбуваєтьсяпадіння рівня народжуваності, одночасно прослідко5вується тенденція збільшення кількості дітей5сиріт ідітей, позбавлених батьківської опіки, які потрапля5ють в інтернатні заклади. Становлення незалежноїУкраїни вимагає нових підходів до розвитку системиопіки та піклування на засадах гуманізму, в якій кож5на дитина є особистістю і потребує індивідуальногопідходу до виховання, яке можливе лише забезпе5чивши повною мірою право дитини на сім'ю.

Україна ратифікувала Конвенцію ООН про правадитини у 1991 році і, таким чином, взяла на себе зо5бов'язання їх забезпечення. Проте, соціальні та еко5номічні проблеми перехідного періоду призвели дотого, що положення Конвенції виконуються не пов5ною мірою, особливо, що стосується права дитинижити і виховувати в сім'ї або сімейному оточенні.

З огляду на це, діяльність Представництва«Кожній дитині» в Україні зосередилась на розвит5ку сімейних форм опіки і усуненню причин, черезякі діти потрапляють в інтернатні заклади.Відповідно, місію діяльності Представництва сфор5мульовано наступним чином:

Представництво «Кожній дитині» в Україніздійснює свою діяльність з метою надання можли5вості сім'ям, громадам і органам державної владизабезпечити найкраще оточення для зростання ірозвитку дітей. Спільно ми виступаємо на захистправ дітей у відповідності до Конвенції ООН «Про

права дитини», особливо у сфері охорони здоров'я,освіти і соціального добробуту.

Принципи і стратегія діяльностіПредставництво «Кожній дитині» в Україні

будує свою діяльність на засадах Конвенції ООНпро права дитини, положеннях міжнародних танаціональних документів, що регулюють питан5ня захисту та дотримання прав дітей, а саме:

— Найкращим середовищем для життя і розвит5ку дитини є сім'я або сімейне середовище. Якщо цеможливо, кожна дитина повинна зростати в сім'ї ватмосфері любові, де забезпечуються її базові ду5ховні і матеріальні потреби. Ми переконані, що ор5гани державної влади повинні здійснювати особ5ливе піклування про дітей, які не мають рідноїсім'ї, і перебувають на державному утриманні.

— Партнерство з органами державної влади, НДО таміжнародними організаціями. Ефективне партнерствона різних рівнях створює умови для узгоджених дій і єзапорукою найбільш ефективного вирішення проблем,пов'язаних із забезпеченням прав дітей та їх захистом.Тільки спільно з державними структурами можназдійснити ефективні заходи із реформування системиопіки та піклування, поліпшення становища дітей.

— Верховенство інтересів дитини. Якнайкращеврахування інтересів дитини має бути керівним

www.everychild.org.ua Жовтень, 2005

Представництво «Кожній дитині»

стратегія діяльностіправа дитини

Володимир Кузьмінський, директор Представництва благодійної організації «Кожній дитині» в Україні

Володимир Кузьмінський

«Кожній дитині» сприяє реформуванню системиопіки та піклування, розвитку мережі соціальнихслужб для незахищених сімей з дітьми у 18країнах, в тому числі у країнах Центральної таСхідної Європи, а також Африки та Латинської

7

УКРАЇНС

ЬКИЙ

ДО

СВІД

принципом для тих, хто приймає рішення щодо ви5ховання дітей, які знаходяться під державноюопікою. Загальнонаціональні та регіональні програ5ми розвитку повинні розроблятись та розглядатисьчерез призму інтересів дітей.

Для виконання місії Представництво «Кожнійдитині» в Україні діє згідно з такими стратегічни$ми цілями: задовольнити потребу кожної дитинизростати і розвиватись у власній або прийомній ро5дині в межах своєї громади, а також зменшитивплив бідності на соціально вразливі і незахищенігрупи дітей шляхом посилення можливостей сімейу збереженні сприятливих умов життя.

Партнерство та співпрацяПредставництво «Кожній дитині» в Україні

приділяє значну увагу розвитку партнерськихвідносин з впливовими міжнародними ор5ганізаціями, що займаються питаннями захистудітей та реформуванням соціальної сфери. На сьо5годні Представництво «Кожній дитині» в Українімає великий досвід співпраці з ЄвропейськоюКомісією (TACIS, ECHO), Міністерством Вели5кобританії з питань міжнародного розвитку (DfID),Програмами ООН (UNICEF, UNOPS, UNHCR).Серед центральних та місцевих органів влади Ук5раїни нашими партнерами є: Міністерство України

у справах сім`ї, молоді і спорту, Державна соціальнаслужба для сім'ї, дітей та молоді, Київська обласнадержавна адміністрація, Львівська обласна держав5на адміністрація.

Основними напрямки роботи організації є:

Підтримка альтернативних форм опіки. Якщо неіснує можливості для дитини жити з рідними батька5ми, найкраща альтернатива — це сімейне оточення(прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу).Програми діяльності «Кожній дитині» базуються накомплексному і системному підході до розвитку аль5тернативних форм через реформування системиопіки та піклування в Україні, створення відповідноїінфраструктури.

Розвиток інтегрованих соціальних служб підтримкисім'ї, що створить умови для проведення превентивноїроботи із вразливими категоріями сімей для запобіган5ня передачі дітей на виховання в державні закладиопіки. Іншими важливими напрямками роботи службє: здійснення соціального супроводу прийомних сімейта дитячих будинків сімейного типу, розробка і впро5вадження індивідуального плану опіки для дітей, якіперебувають в інтернатних закладах та підтримка ви5пускників цих закладів, попередження насильства всім'ї, тощо. Саме цей напрямок діяльності Представни5цтва буде в повній мірі впроваджено в рамках проектуТАСІС «Розвиток інтегрованих соціальних служб длявразливих сімей і дітей» в пілотній Київській області.

Розвиток потенціалу органів державної влади,місцевих громад та інших партнерів. Представницт5во «Кожній дитині» в Україні активно залучаєтьсядо розвитку довгострокових загальнонаціональнихта регіональних програм, спрямованих на вдоскона5лення системи опіки над дітьми та запобіганнясоціальному сирітству в Україні.

Сприяння міжвідомчій співпраці. Розв'язанняскладних завдань у забезпеченні інтересів дітей не5можливе без концентрації зусиль та чіткої коорди5нації дій всіх державних відомств, які долучені довирішення питань захисту і розвитку дітей. В цьомунапрямку Представництво широко застосовуєдосвід міжвідомчої кооперації інших країн.

Тренінги. Публікації. Кваліфікація та досвід екс5пертів і консультантів Представництва забезпечуютьвисокий рівень тренінгів. Розроблені методичні і дидак5тичні матеріали використовуються у проведенні нав5чань для соціальних працівників, керівників управліньта відомств, а також підготовки тренерів. Окремим нап5рямком діяльності Представництва є видавнняпосібників та інформаційних матеріалів, зокремааналітичних оглядів з організації та діяльності соціаль5них служб Великобританії.

благодійної організації в Україні: — забезпеченняна сім'ю

Америки. В Україні «Кожній дитині» розпочаласвою діяльність як Представництво ЄДБО в 1998році і зареєстрована в Міністерстві юстиції Українияк структурний осередок громадської організаціїзарубіжної держави.

www.everychild.org.ua

8

ІНТЕ

РВ`Ю

НО

МЕР

А

Історія створення. Ос5новні завдання

Діяльність центрів соціаль5них служб для молоді розпо5чалась у 1992 році згідно з ос5новними напрямками держав5ної молодіжної політики та нареалізацію головних завдань,визначених Декларацією від15.12.1992р. № 2859 «Про за5гальні засади державної мо5лодіжної політики в Україні»та Закону України від

05.02.1993р. № 29985ХІІ «Про сприяння соціальномустановленню та розвитку молоді в Україні». За 199252005роки система центрів ССМ пройшла процес становленнята формування, в якому можна виділити п’ять етапів.

І етап. Становлення мережі центрів соціальнихслужб для молоді (1992 – 1994 роки)

В цей час створюються обласні, Український дер5жавний, міські у містах республіканського значенняцентри соціальних служб для молоді, деякі районні тарайонні у містах центри ССМ. Суттєвим поштовхом дорозбудови мережі центрів ССМ був прийнятий в 1993році Верховною Радою України Закон України «Просприяння соціальному становленню та розвитку мо5лоді в Україні» (5 лютого 1993 р. № 2998 – XII). Самеза цей період було створено 162 центри ССМ.

II етап. Формування та вдосконалення норматив$но$правового забезпечення діяльності центрів ССМ(1995$1997 роки)

Цей період характеризується пошуком та розробкоюспецифічних для соціальної роботи методів та форм їїздійснення. Разом з цим продовжується організаційнарозбудова та зміцнення мережі центрів ССМ. З метоюприскорення організаційної розбудови мережі центрівССМ 17 жовтня 1995 року Кабінет Міністрів Україниприймає постанову за № 839 «Про розвиток мережіцентрів соціальних служб для молоді». На кінець1995 р. в Україні налічувалось 275 центрів ССМ.

III етап. В 1998 році починається новий етап роз$витку центрів соціальних служб для молоді, який три5вав до 2001 року. Основним змістом цього етапу булоперетворення мережі центрів ССМ у систему, тобто уцілісну єдність ієрархічно побудованих елементів(центрів ССМ та їх спеціалізованих служб) на підставієдиних стандартів, підходів та узгоджених дій для до5сягнення спільної мети. Державним центром ССМ зацей період, по5перше, було вивчено реальний стансправ щодо управління центрами ССМ на місцях; по5друге, здійснено приведення діяльності центрів ССМдо вже встановлених єдиних організаційно5правовихстандартів; по5третє, розроблено нову більш ефектив5ну модель центру ССМ.

IV. Четвертий етап – це здійснення конкретних ор$ганізаційно$правових заходів щодо трансформації сис$теми центрів ССМ в нову якість, розбудова нової мо$делі центрів ССМ та їх системи шляхом модернізаціїдіючої системи центрів ССМ (2001$2004).

В грудні 2000 року Державний комітет України з мо5лодіжної політики, спорту і туризму затверджує Прог5раму організаційного розвитку системи центрівсоціальних служб для молоді на 2001 рік. В ній впершеофіційно дається визначення сучасної моделі центрусоціальних служб для молоді.

V. П’ятий етап. Створення урядового органу дер$жавного управління (Державної соціальної службидля сім'ї, дітей та молоді), що діє в складі МіністерстваУкраїни у справах молоді та спорту на базі Державно5го центру соціальних служб для молоді, та подальшийрозвиток мережі центрів соціальних служб для сім’ї,дітей та молоді, насамперед сільських та селищних.

Відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від27.08.2004 р. № 1125 «Про утворення Державної соціаль5ної служби для сім'ї, дітей та молоді» та від 27.08.2004 р. № 1126 «Про заходи щодо вдосконалення соціальної ро5боти із сім'ями, дітьми та молоддю» на базі Державногоцентру соціальних служб для молоді 1 січня 2004 року ут5ворено Державну соціальну службу для сім'ї, дітей та мо5лоді як урядовий орган державного управління, а центрисоціальних служб для молоді перейменовано в центрисоціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

На центри соціальних служб для сім'ї, дітей та мо5лоді покладено виконання наступних функцій:

1) забезпечення соціального обслуговування сімей,дітей та молоді шляхом надання їм соціально5педа5гогічних, психологічних, соціально5медичних, соціаль5но5економічних, юридичних та інформаційних послуг;

2) здійснення соціального супроводу прийомнихсімей, дитячих будинків сімейного типу, сімей, які опи5нилися в складних життєвих обставинах, соціальногопатронажу молоді, що відбуває чи відбула покарання уформі обмеження або позбавлення волі на певний строк;

3) проведення соціально5профілактичної роботи іззапобігання правопорушенням та іншим негативнимявищам у дитячому та молодіжному середовищі, подо5лання їх наслідків, пропаганда здорового способу життя;

4) здійснення соціально5реабілітаційних заходів,спрямованих на надання особам, які перебувають ускладних життєвих обставинах допомоги у віднов5ленні ними порушених функцій організму, компен5сацію обмежень життєдіяльності та підтримку опти5мального фізичного, психологічного, соціальногорівня для досягнення соціальної адаптації.

Станом на 20 вересня 2005 року в Україні створенота діє 1077 центрів соціальних служб для сім'ї, дітей тамолоді, із них 27 регіональних, 479 районних, 82районні філії, 163 міських, 40 районних у містах, 271сільський та 15 селищних центрів соціальних службдля сім'ї, дітей та молоді.

Робота Державної соціальної служби зад5ля забезпечення права кожної дитини вихо5вуватися в родинному оточенні

Актуальною проблемою сьогодення є феномен соціаль5ного сирітства. В окрему групу Держсоцслужба відноситьдітей, від яких батьки відмовились ще в пологових будин5ках. Такі факти мають різні причини: фізіологічна та пси5

www.everychild.org.ua Жовтень, 2005

Державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді.Орієнтир на партнерство

Перші центри соціальних служб для молоді були створені вУкраїні у 1992 році, зараз їх налічується більше 1000. В

зв'язку з розширенням функцій центрів, вони були переймено5вані в центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Сьо5годні функції центрів охоплюють забезпечення соціальногообслуговування сімей, дітей та молоді, здійснення соціальногосупроводу прийомних сімей, дитячих будинків сімейного ти5пу, сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах,соціального патронажу молоді, що відбуває чи відбула пока5

рання у формі обмеження або позбавлення волі на певнийстрок, проведення соціально5профілактичної роботи із за5побігання правопорушенням, а також здійснення соціально5реабілітаційних заходів. Про основні, пріоритетні завданняДержавної соціальної служби, її роль в реалізації державноїполітики щодо сім`ї та дітей в Україні, а також про співпрацюслужби з громадськими та міжнародними організаціями роз5повідає Світлана Валентинівна Толстоухова, директор Дер5жавної соціальної служби для сім`ї, дітей та молоді.

Світлана Толстоухова

Світлана Толстоухова. Директор Державної соціальної служби для сім`ї, дітей та молоді

9

ІНТЕРВ`Ю

НО

МЕРА

хологічна незрілість, асоціальна поведінка породіллі або жскрутне матеріальне становище чи складна життєва ситу5ація, в якій вона опинилась на момент пологів. На попе5редження подібних випадків уже з 2002 р. Держсоцслуж5бою здійснюється робота, спрямована на запобіганнявідмовам від новонароджених дітей та реінтеграцію дітейз будинків дитини в сімейне оточення. Пілотним проек5том у цьому напрямку був спільний з Європейською дитя5чою благодійною організацією демонстраційний проект уЛьвівській області «Реформа системи опіки і піклуванняза дітьми «Підтримка матері і дитина». З метою підвищен5ня ефективності та доступності даної соціальної послугиспільним наказом Міністерства у справах сім'ї, дітей тамолоді та Міністерства охорони здоров'я від 22.10.04 № 625/510 був затверджений «Порядок взаємодії центрівССМ та закладів охорони здоров'я щодо профілактикивідмов від новонароджених дітей та реінтеграції дітей з бу5динків дитини у сімейне оточення».

З 1989 р. в Україні впроваджуються альтернативніформи опіки та виховання дітей5сиріт та дітей, позбав5лених батьківського піклування. Одна з цих форм –дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ). Проблеми,які виникають у процесі створення та подальшогофункціонування ДБСТ, потребують втручання з бокудержави з метою їх розв'язання та створення сприят5ливих умов для повноцінної життєдіяльності та роз5витку їх вихованців. Саме тому Центри соціальнихслужб для сім'ї, дітей та молоді здійснюють соціальнийсупровід ДБСТ.

Важливим напрямком роботи служб є також робота зсім'ями у кризових ситуаціях. Практика роботи з даноюкатегорією сімей, розробка Порядку здійснення соціаль5ного інспектування показали, що головним акцентом вданій роботі є взаємодія всіх зацікавлених установ:кримінальної міліції у справах неповнолітніх, оскількимова йде про дітей, які вже перебувають на різних видахобліку, органів опіки і піклування, тому що може матимісце позбавлення батьківських прав, влаштування в іншісім'ї, служб у справах неповнолітніх – питання захиступрав дітей, дільничних інспекторів – питання нагляду засім'єю за місцем проживання, соціальних служб – питан5ня допомоги психолога, юриста, соціального працівника увиході з кризового стану, тощо. З огляду на вище наведе5не, соціальний супровід сімей у кризових ситуаціях перед5бачає соціальне інспектування сім`ї, в тому числі компле5ксну діагностику, укладання угоди з сім`єю щодо соціаль5ного супроводу на добровільній основі, розробку планусупроводу сім`ї, здійснення соціального супроводу шля5хом надання її членам комплексу адресних соціальнихпослуг (психологічних, соціально5педагогічних, юридич5них, соціально5медичних, соціально5економічних, інфор5маційних), а також співпрацю з державними інституціямита громадськими організаціями, які займаються питання5ми захисту прав дитини: представлення інтересів дитиниперед адміністрацією школи, контроль за відвідуваннямзанять дитиною, залучення дільничного інспектора з ме5тою припинення пияцтва і насилля в сім`ї, представленняінтересів дитини перед органами опіки і піклування,співпраця з адміністрацією дитячої лікарні, РАГСом,службою у справах неповнолітніх (оформлення доку5ментів, листування), захист інтересів сім`ї передадміністрацією житлово5комунальних установ з метоюпокращення житлово5побутових умов сім'ї, тощо. Упро5довж 2004 року центри ССМ здійснювали соціальнийсупровід 22695 сімей, які опинилися у складних життєвихобставинах, з них – 7452 (32 %) сім`ї знято з обліку з по5зитивним результатом. Сім'ям у кризових ситуаціях цент5рами СССДМ надавався комплекс індивідуальнихсоціальних послуг, яких надано 165057.

Співпраця Державної соціальної службиз громадськими та міжнародними орга5нізаціями в Україні

Недержавні організації, які працюють в площині на5дання соціальних послуг сім'ям, дітям, молоді часто

мають спільні з Держсоцслужбою цілі. Але будучивузькоспеціалізованими, вони можуть віднайти такіформи та методи роботи, які є найбільш відповіднимидо тієї чи іншої соціальної проблеми. Мобільність тагнучкість недержавних організацій дозволяє вільнообирати засоби, шукати донорів для фінансуваннясвоїх проектів, що визначає їхню роль у вирішенні на5гальних проблем соціальної сфери України. Тра5диційно склалося, що найкращі пілотні проекти, якіініціюються всеукраїнськими та міжнародними ор5ганізаціями, після отримання позитивних результатівстають базою в розробці та реалізації державнихсоціальних програм. Врахування досвіду громадсь5кості у подоланні негативних соціальних феноменів тазалучення недержавних організацій до співпраці даєможливість розширити спектр засобів, форм і методівсоціальної роботи з дітьми, молоддю та різними кате5горіями сімей, дозволяє зробити соціальну послугубільш доступною, адресною та відповідною до нагаль5них проблем клієнта.

На сьогодні, Держсоцслужба та регіональні центрисоціальних служб для сім'ї, дітей та молоді співпрацю5ють на основі укладених угод з міжнародними, всеук5раїнськими та регіональними організаціями. Най5більші з них: Представництво благодійної організації«Кожній дитині» в Україні, «Холт інтернешнл», Хрис5тиянський дитячий фонд, Всеукраїнська мереж людейякі живуть з ВІЛ, РМ «Карітас», Товариство «Черво5ний хрест», інші.

З 2005 року Державна соціальна служба для сім`ї,дітей та молоді плідно співпрацює з Представниц5твом благодійної організації «Кожній дитині» в Ук5раїні в рамках проекту, фінансованого ЄвропейськоюКомісією «Розвиток інтегрованих соціальних службдля вразливих сімей і дітей». Моніторинг проекту,здійснений нещодавно Європейською Комісією,підтвердив достатньо високий рівень цієї співпраці.Реалізація проекту відбувається доволі успішно. Ви5дано наказ Міністерства у справах сім`ї, молоді іспорту про впровадження проекту, проведено йогопрезентацію за участю Міністра, проект широковисвітлюється у засобах масової інформації. Міні5стерством надано приміщення для розміщення офісупроекту. Спільна, в рамках реалізації проекту,діяльність передбачає роботу за трьома напрямками:

— створення та розвиток інтегрованих соціальнихслужб для вразливих сімей та дітей;

— розробка та внесення пропозицій щодо зміни за5конодавчої та нормативної бази з питань соціальногозахисту дітей і сімей;

— проведення підготовки кадрів для роботи в умо5вах нової моделі соціальних служб для вразливих кате5горій сімей і дітей.

Співпраця Держсоцслужби і виконавців проекту даєможливість відпрацювати нові, ефективні механізмисоціальної роботи з метою попередження інститу5алізації дітей5сиріт та дітей, позбавлених батьківськогопіклування, надання їм права жити і виховуватися всімейному оточенні. Міністерство України у справахсім`ї, молоді і спорту не випадково підтрималоініціативу і підписало угоду про співпрацю саме з кон5сорціумом «Кожній дитині». Цьому вже передувавдосвід успішної співпраці з представництвом уп5равлінь у справах сім`ї та молоді, центрів соціальнихслужб Київської, Львівської та Чернігівської областей,де було напрацьовано позитивний досвід із створення ідіяльності окремих інтегрованих соціальних служб.Запорукою успіху проекту вважаємо відповідність зав5дань проекту пріоритетам, які визначено Наказом Пре5зидента України від 11 липня 2005 року «Про першо5чергові заходи щодо захисту прав дітей», де захистправ дітей, перш за все дітей5сиріт та дітей, позбавле5них батьківського піклування визначено як головнийнапрямок діяльності органів виконавчої влади тамісцевого самоврядування.

www.everychild.org.uaЖовтень, 2005

10

НО

ВІ П

РОЕК

ТИ

Проблеми інтернатів в УкраїніІсторично склалося так, що Україна успадкува5

ла радянську систему дитячої опіки, яка вико5ристовувала великі інтернатні заклади для забез5печення опіки дітям. Однак, з досвідом стало зро5зумілим, що такі заклади неспроможні забезпе5чити дітям того індивідуального піклування,якого вони потребують. Інтернатна системасхильна ізольовувати дітей від суспільства тасімей. Процес цей починається з наймолодшоговіку дитини, оскільки саме тоді розміщуютьсядіти в закладах інтернатної опіки. Згодом, колидіти дорослішають, вони переходять з одногоінтернату до іншого, утворюючи нерозривне ко5ло, з якого майже не буває виходу. Частіше за все,потрапляючи до інтернатних закладів, діти зали5шаться в них до 18 років. Довгий час (лише заразситуація почала змінюватися) вважалося, що та5ка система опіки (інтернатна) найкраще сприяєрозвитку дитини та її становленню дорослою лю5диною, більш міцно захищає інтереси, підготов5ляючи до самостійного життя.

Проте, вивчаючи сферу захисту прав дітей, неможна приховати від суспільства та від себе те,що майже завжди інтернатні заклади шкодятьрозвитку дітей. І хоча бідність відіграє не остан5ню роль у рішенні передачі дітей до інтернатів,проте більшість з них потрапляють туди з іншихсоціальних причин. Передусім, проблеми вини5кають у сім'ях, що знаходяться в кризовому стані,який не завжди є невирішальним. Найчастіше, запрактичної підтримки з боку соціальних та гро5мадських робочих груп небезпечну ситуацію всім’ї можна вирішити запобігши тим самимрозміщенню дітей в інтернати. Мій власнийдосвід засвідчує, що такий шлях є набагато ефек5тивнішим, ніж спроби реабілітувати дитинупісля її перебування впродовж декількох років вінтернатних закладах. Починаючи проект, мивраховували ці та інші складові незмінногопротягом десятиліть механізму інтернатівськоїопіки. Саме тому, проект, підтриманий Євро5пейською Комісією ставить за мету підтримувативразливі сім'ї впродовж декількох років та ство5рювати альтернативні форми сімейної опіки длятих дітей, які більше не можуть проживати увласних родинах.

www.everychild.org.ua Жовтень, 2005

Проект ЄС ТАСІС.Нова форма розвитку

Ілейн Саммон, керівник проекту «Розвиток інтегрованих соціальних служб для вразливих сімей і дітей»

«Розвиток інтегрованих соціальних служб для вразливих сімей і дітей» – такназивається новий проект Європейського Союзу ТАСІС, реалізацію якого в Україні

розпочав 17 травня 2005 року консорціум організацій, який очолює міжнароднаблагодійна організація «Кожній дитині». Торкаючись теми доцільності існування

такої форми державної опіки як інтернати, Ілейн Саммон, керівник проекту,розказує про його суть, особливості та про те, як вплине реалізація

проекту на майбутнє України.

У 1983 році закінчила бізнес курсПолітехнічного Університету м. Бермінгем (Cityof Birmingham Polytechnic). Вивчала сестринсь-ку справу у Бермінгемському Університеті(Birmingham University), згодом здобула ДипломМагістра Наук (Master of Science). 17 років на-бувала професійного досвіду в сфері соціаль-ної політики, де була залучена до забезпеченняпрограм з соціальної опіки для вразливих лю-дей. Має багаторічний досвід роботи на урядо-вому рівні в країнах, які переживали перехіднийперіод в економіці. Надавала рекомендації всфері соціальної політики, а саме у сфері дитя-чих служб. Свою міжнародну кар'єру розпочалау 2004 році в Болгарії, де була залучена до роз-витку громадських НУО, співпрацювала змісцевим урядом та НУО з тим, щоб удоскона-лити надання послуг з соціального добробутусім'ям та дітям. Працювала в Латвії та Молдові,де керувала проектами, що мали на меті розви-ток тривалих служб для забезпечення альтер-нативних форм дитячої опіки, що замінювали бінтернатні заклади. В період з 1999 до 2002 ро-ку керувала проектами на регіональному рівні вЦентральній та Південно- Східній Європі, які бу-ли спрямовані на тривалий розвиток соціаль-них служб для сімей.

Ілейн Саммон

11

НО

ВІ ПРО

ЕКТИРозумні вчаться на досвіді інших

Україна є не першою країною, де здійснюєть5ся реформування державної форми опіки. Такізміни – це завжди довгострокова, клопітка пра5ця, результати якої не будуть видимі зразу. Про5те, наприклад, у Болгарії(місто Хасково) на прак5тиці було доведено, щозміни застарілої системиможливі. Там соціальнихпрацівників навчили пра5цювати безпосередньо зсім'ями і лише згодом во5ни почали активно за5побігали передачі дітей доінтернатних закладів. Со5ціальні працівники доситьуспішно почали працюва5ти з сім'ями також з метоюповернення дітей додому.Вони допомагали батькамзбільшити розміри їхніхприбутків, знайти хорошепомешкання, розв'язатипроблеми з алкоголем та матеріальним забезпе5ченням. Соціальні працівники працювали зусією сім'єю: з дідусями та бабусями, з найб5лижчими родичами і навіть з сусідами, щобзавжди була можливість пересвідчитися в тому,що сім'я отримує належну підтримку. Ця роботадавала свої результати. Таким чином, дляуспішної реалізації проекту ТАСІС в Україні мибудемо використовувати практичний досвідінших країн.

Перший крок, як у дитини – найважливіший

Робота проекту ЄС ТАСІС базується на діяль5ності та досвіді консорціуму «Кожній дитині» таінших НУО в Україні. Соціальні служби, які нада5ють підтримку сім'ям, що перебувають в кризі,вже працюють в 10 районах Київської області, вінших районах вони будуть створені. Інші служби,

покликані запобігати відмові від немовлят та за5безпечувати житло для дітей, які більше не мо5жуть жити у власних родинах, а також захищативразливих дітей, будуть розвинуті у відібранихпілотних районах. З метою виявлення причин

передачі дітей під опікуінтернатних закладів бу5ло проведено досліджен5ня, яке дозволило визна5чити перелік служб, якіще необхідно створити.Було розроблено спец5іальну програму для під5готовки тренерів, якіпрацюватимуть з праців5никами новостворенихсоціальних служб, спри5ятимуть підвищеннюякості надання послуг.

Починаючи таку сер5йозну роботу, ми несподіваємося на легкийшлях, але плануємозробити більше, ніж бу5

де в наших силах. Так, ми маємо за завданнястворити інтегровані соціальні служби в усіхрайонах Київської області. Ми також ставимособі за мету впорядкувати законодавство длятого, щоб воно підтримувало функціонуванняновостворених служб, плануємо розробитипропозиції щодо їх фінансування. Проте, як ібудь5який інший процес, процес впроваджен5ня нових форм в систему опіки дітей є немож5ливим без підтримки громадськості. Підви5щення обізнаності населення щодо питань, якістосуються вразливих дітей та сімей, є одним зосновних наших завдань. Нам буде легше пра5цювати, суспільство зможе активніше братиучасть у процесах розвитку, якщо краще ро5зумітиме, що опіка інтернатних закладів не єпозитивним та довготривалим способомвирішення проблеми, що розумніше хворобувилікувати, ніж підлікувати.

www.everychild.org.uaЖовтень, 2005

Мал. Інтегровані соціальні служби, що будуть створені в рамках проекту ЄС ТАСІС

Головна мета проекту полягає у вирішеннікомплексних завдань, пов’язаних із соціальни-ми і економічними проблемами, що виникаютьв Україні в період трансформації суспільства, асаме – спроба зменшити кількість дітей, якізнаходяться в інтернатних закладах на прик-ладі пілотної Київської області.

Беніфіціар проекту: Міністерство України усправах сім’ї, молоді і спорту.

В рамках проекту ЄС Тасіc передбачаєть-ся надання технічної підтримки органам дер-жавної влади для розробки моделі зміниіснуючої системи державної опіки над діть-ми, яка ґрунтується на пріоритетності сімей-них форм виховання.

Період реалізації: Квітень 2005 р. – жовтень2007 р.

12

ПРА

ВА Д

ІТЕЙ

Візьмемо, на приклад,право дитини на за$

хист від насилля, покаран$ня та принижуючого гід$ність поводження. Всі по5годжуються, що це праводитини потрібно захищати,але, на які саме нормиможна посилатися і як ре5ально це можна робити –на це питання відповідь да5ти вже складніше.

Розглянемо стандарти, передбачені Кон5венціями:

Конвенція ООН про права дитинист.19: «Держави5сторони вживають всіх не5

обхідних заходів (...) з метою захисту дитини відусіх форм фізичного та психологічного насиль5ства, образи чи зловживань, відсутності піклу5вання чи недбалого і брутального поводження таексплуатації, включаючи сексуальні зловживан5ня (...)»

ст.34: «Держави учасниці зо5бов'язані захищати дитину від усіхформ сексуальної екплуатації та сек5суальних розбещень (...)»

ст.37: «Держави5сторони забезпе5чують, щоб жодна дитина не піддава5лася катуванням та іншим жорстокимабо принижуючим гідність видам по5водження чи покарання.»

Європейська Конвенція проправа людини

ст.3: «Ніхто не повинен піддаватисяні катуванням, ні нелюдському чипринижуючому гідність поводженнючи покаранню».

Незважаючи на те, що ми говоримопро права дитини в контексті відносин«влада5особистість», а не «батьки5діти», держави зобов'язані створити

систему захисту дітей від насилля в сім'ї. РадаЄвропи розробила цілий ряд резолюцій і реко5мендацій, які стосуються цієї проблеми, зокрема

— Рекомендація №R(84)4 Комітету МіністрівРади Європи формулює близько десяти прин5ципів, які стосуються способу здійсненнябатьківської відповідальності, контролю та втру5чання в ситуації, коли є загроза інтересам дитини.

— Рекомендація №R 85/4 про насилля в сім'ї.Серед найважливіших вказівок варто звернутиувагу на: необхідність інформування громадсь5кості про масштаби явищ сімейного насильства,раннє виявлення сімейного насилля та допомогужертвам, створення міждисциплінарних групекспертів для покращення координації дій різнихслужб, професійне навчання осіб, які працюють здітьми, зміну законодавства з метою обмеженнячи заборони використання фізичних покарань повідношенню до дітей.

Власне шлях приведення законодавства Ук5раїни у відповідність з рекомендаціями РадиЄвропи ти Конвенцією ООН про права дитини і єоптимальним способом створення та вдоскона5

www.everychild.org.ua Жовтень, 2005

Стандартизахисту основних

прав дитини

Надія Врублевська, регіональний менеджер Представництва благодійної організації «Кожній дитині» в Україні (м. Львів)

Захист прав дитини – зараз ми часто чуємо це словосполучення в різноманітнихконтекстах, багато уваги приділяється і Конвенції ООН про права дитини,

яка стала достатньо популярним документом. Що ж насправді означає захищати права дитини, і яким чином можна

вдосконалювати механізми захисту прав дітей у нас, в Україні?

Надія Врублевська

13

ПРАВА Д

ІТЕЙ

лення механізмів захисту прав дітей, тим більше,що є позитивна динаміка вирішення цієї пробле5ми в європейський країнах.

В п'яти європейських країнах законом заборо5няється використання тілесних покарань повідношенню до дітей. Вперше така норма булаприйнята в Швеції (в 1979 році), потім вФінляндії (1984р.), Данії (1986р.), Норвегії(1987р.) і Австрії (1989р). Відповідні положенняшведського сімейного кодексу визначають, що«Діти мають право на піклування, безпеку і дос5тойне виховання. В стосунках з дітьми необхідновиявляти повагу до їх особистості та індивідуаль5ності. Дітей не можна піддавати фізичним пока5ранням та іншим видам жорстокого поводжен5ня». Складно оцінити, як ця норма діє на прак5тиці. Однак, слід зазначити, що в Швеціїбільшість проблем вирішується на рівні соціаль5ного та психологічного втручання. Лише у винят5кових чи спірних випадках справи передаютьсядо суду.

Шведи вважають, що прийняття такої правовоїнорми відіграло свою роль у вихованнісуспільства. В 1965 році 53% опитаних дорослихвважали, що тілесні покарання необхідні дляправильного виховання дитини. В 1994 році 89% респон5

дентів висловились категорично проти будь5яких фізичних покарань.

Слід також зауважити, що в Швеції проводи5лась масова просвітницька кампанія, що в значнобільшій мірі, ніж введення правової норми, впли5нуло на зміну соціальних установок та форму5вання свідомого розуміння, що насилля над діть5ми є поведінкою, яку суспільство не схвалює. Од5нак, на жаль, не можна стверджувати, що в пере5рахованих вище країнах не існує проблеми на5силля по відношенню до дітей. Можуть відрізня5тися критерії визначення насилля та процедуризапобігання та допомоги жертвам насилля, клю5човим же фактором змін є не правове поле, арівень свідомості громадськості.

На практиці такі явища, як насилля над дітьмив будь5якій формі – фізичне, емоційне чи сексу5альне, а також використання дітей з метою прос5титуції чи порнографії, вивчені недостатньо, а та5кож немає результативних методів захисту чи до5помоги дітям5жертвам подібних зловживань.Діти рідко наважуються признатися, що сталиоб'єктом насилля. Не вистачає захисних проце5дур, застосування яких було б обов'язковим вході слідства та судового розгляду.

www.everychild.org.uaЖовтень, 2005

Використовуючи світовий досвід, Гель-синська спілка з прав людини пропонує такіпершочергові заходи з вдосконалення систе-ми захисту та допомоги дітям з метою захис-ту дитини від насильства та жорстокого по-водження:

— Координація дій різних служб, які працюють всфері сім'ї та дитини, вдосконалення процедур,спрямованих на раннє виявлення явищ насилляпо відношенню до дітей, спеціальне навчання пер-соналу, який працює з дітьми;

— Зміна процедур ведення слідства і судови-робництва (вислуховування дитини психологом вбезпечній обстановці з використанням аудіовізу-альних засобів та венеціанського дзеркала, щодасть можливість прокуророві задавати дитині за-питання через психолога без прямої участі в обс-теженні);

— Використання в ході суду відеозаписів до-питів дітей з метою уникнення багаторазовогоповторення показів;

— Введення реабілітаційних і лікувальних прог-рам для жертв і винуватців насильства.

Явище насилля над дітьми, завдання їм шкоди всекраще досліджується і описується і, відповідно, про-фесіоналам все легше розпізнавати насильство повідношенню до дітей. Значно слабше розвинута сис-тема допомоги, як дитині, так і сім'ї. Надзвичайноефективним способом надання допомоги дитині, яказазнала насилля в сім'ї, є створення прийомнихсімей, які виконують функції швидкої допомоги. Дітитаким чином могли б уникнути перебування в інсти-туційних закладах. Власне, про право дітей, позбав-лених можливості виховуватись в рідній сім'ї, на вихо-вання та опіку в прийомних сім'ях та закладах сімей-ного типу розповідатиметься в наступному номері.

14

ПО

ГЛЯ

Д В

МИ

НУЛ

Е

Спочатку – зберегтиСаме на території колишнього СРСР

найміцніше прижилася система інтернатів.Причин для того було кілька і в їх основі лежа5ло історичне підґрунтя. Після війни безбатьків залишилася велика кількість дітей,відбувся масовий приріст дітей5сиріт. Від5повідальність за тих, кого треба було пригріти,нагодувати, одягти та найголовніше – зберегтижиття, лягла саме на державу. Найефектив5нішою формою для масового рятування такоїкількості дітей5сиріт на той час стала така ко5лективна форма як інтернат. Європа, яка тежпережила війну та зіткнулася з подібною проб5лемою, відразу пішла іншим шляхом почавшистворювати сімейні форми виховання. Євро5пейські держави мали інші політичні,соціальні, економічні та психологічні умови,ніж ті, що панували в СРСР. Радянський союзжив за своїми правилами, і тому, хоча, звичай5но, крім СРСР, в інших країнах теж створюва5ли інтернати, найбільшого розвитку така сис5тема зазнала тут. І найголовніша, історичнообумовлена причина вибору інтернатних формопіки полягає в тому, що радянська політикабула спрямована на створення соціалістичногота комуністичного суспільства, на проживанняв громадах. Саме частиною великої громадибули дитячі садки, школи, інститути, всі фор5ми виховання дітей. В таких маленьких грома5дах діти готувалися увійти у велику Радянськукраїну. Інтернатна форма утримання дітей5сиріт стала логічним продовженням життя

www.everychild.org.ua Жовтень, 2005

Діти Час жити –

Без знання минулого, без вивченнятого досвіду, що кілька десятиліть

накопичувався в сфері опіки наддітьми, неможливо рухатися далі.

Адже досвід помилок – теж досвід.Минуле залишило нам систему

інтернатів. Які були причинивиникнення такої форми опіки наддітьми? Як вони розвивалися? Які

економічні, соціальні та психологічніфактори супроводжували розвиток

цієї системи? На ці та інші запитаннями шукали відповідь працюючи над

цим матеріалом.

15

ПО

ГЛЯД

В МИ

НУЛЕ

всієї країни, хоча, звичайно, найголовнішимзавданням на початку все ж таки було не ба5жання навчити дитину жити в громаді на ко5ристь держави, а природне бажання захиститинащадків. Виживання – це було першим зав5данням інтернатів.

Потім ізолюватиПросто вижити – це лише перший крок.

Після бажання жити, виникає не менш при5родне бажання жити в суспільстві, розвивати5ся разом з людьми. А завдяки тому, що життя вінтернатах колективне, не виникало жодноїпроблеми для організації різноманітних формнавчання. Так, на базі інтернатів, де спочаткудіти просто проживали, утворювалися школи,будувалися додаткові приміщення, організо5вувалися майстерні та гуртки за інтересами.Робилося це задля підвищення рівня знаньдітей. Але на ґрунті такого розвитку почавнеймовірно поглиблюватися фактор соціаль5ної ізоляції, максимально віддаляючи дітей відсоціуму. Діти вже не тільки жили в окремомузамкнутому колі, але почали там вчитися, про5водити своє дозвілля. Потім, на цих основахстали розвиватися спеціалізовані інтернати:спортивні, фізико5математичні, інші. В той часне у всіх регіонах працювали школи, тому втакі спеціалізовані інтернати приймали обда5рованих дітей і з повних родин. Але одна спра5ва, коли дитина на вихідних їде до батьків ізовсім інше, коли дитина повністю занурюєть5ся у відокремлене життя інтернатів, втрачаючизв’язки з соціумом. Кажучи професійнимтерміном, наступала асоціалізація дитини якіндивідуальності.

Таке ізолювання викликало відповідну ре5акцію суспільства. Це не було позитивнесприйняття дитини з інтернату. Особливо всімейних стосунках, коли вважалося, що чо5ловік та жінка мають бути достатнього еко5номічного статусу та мати відповідний куль5турний розвиток. Якщо ж майбутній чоловікабо дружина виховувалася не в родині, то ценасторожувало. Через те, що життя в інтерна5тах замкнулося у собі, в соціумі почали до та5ких дітей ставитися з обережністю: хто вони,звідки вони, що вони собі думають? Звичайно,виникало упередження, бо люди цураються то5го, чого не знають, бояться невідомого. За та5ким принципом тодішнє суспільство ставило5ся до багатьох соціальних ситуацій.

Не зважаючи на об’єктивні причини такоговідчуження дітей5сиріт суспільством, не

можна заперечувати того, що соціальні умо5ви завжди накладали свій відбиток на розви5ток особистості. Який відбиток накладаютьумови проживання в інтернаті? Перше:відсутність особистої території. Якщо у лю5дини протягом всього життя немає відчуттясвоєї приватності, то в неї зовсім іншийстиль життя. Коли немає усвідомлення, щоце моє, що я за це відповідаю, немає і самогопочуття відповідальності: людина може вбудь5який час встати та піти! Друга особ5ливість полягає в тому, що діти живуть не всімейній, а в колективній групі серед своїходнолітків. Вони не мають старших за себеблизьких людей, до яких інше ставлення, ніждо своїх ровесників. Формується лише однасхема спілкування. Діти вчаться жити тількиза одним законом – законом проживаннягрупи, орієнтуються вихователями на колек5тивне виживання, а не на індивідуальнийрозвиток.

Сутність такої системи – дитина длясуспільства, а не суспільство для дитини.Щоб прийти до іншої схеми, треба подолатинеабиякий шлях. Європа, Америка давноорієнтовані на особистість, на її правовий за5хист. Наша країна лише повертає в цей бікрозвитку.

І вже потім – змінитиЧас міняти систему інтернатів прийшов вже

давно. Але не є легко змінити те, що формува5лося десятиліттями. Миттєво зробити цепросто неможливо. Зміни мають відбуватися вкілька етапів. І найважливіший з цих етапіввимагає прийняття в Україні загальної кон5цепції захисту дитинства. Один з першихетапів має включати перепідготовку, перек5валіфікацію тих спеціалістів, які зараз працю5ють в інтернатах. Наступний – це трансфор5мація самих закладів, де живуть та вихову5ються діти, адже сьогоднішні інтернати маютьвеликі будівлі, господарства, землі. Ще одинетап це підготовка професіоналів, які супро5воджуватимуть дітей після їхнього виходу зінтернатів та підчас влаштовування в сім’ї.Все це складний та довготривалий процес, не5можливий без концептуальної програмитрансформації державних форм опіки. Ре5алізовуючи цю програму не треба забувати,що найголовнішу свою функцію системаінтернатів виконала: допомогла багатьомдітям вижити. Вони вижили, зараз прийшовчас жити!

www.everychild.org.uaЖовтень, 2005

інтернатів.а не виживати

Галина Бевз, кандидат психологічних наук, експерт проекту

Галина Бевз

16

РОБО

ЧА П

РАКТ

ИКА

По ч и н а ю ч и п р о е к т«Служби супроводу

сімейних форм опіки», мипроаналізували не лишебагатий світовий досвід,але і досвід України,оскільки експеримент впро5вадження прийомних сі5мей був започаткованийще в 1998 році. «Кожнійдитині» в Україні сталаоднією з перших органі5

зацій, яка розпочала роботу з новою формою опі5ки – прийомними сім’ями. До 2003 року вже сталозрозумілим, які основні труднощі зустрічаютьсяна шляху реалізації проекту та чому його впро5вадження відбувається повільніше, ніж планува5лося. Створити прийомну сім’ю як таку, а потімзалишити її на самоті, як показує досвід, може ви5явитись недостатнім, оскільки сім’я стикаючись збагатьма труднощами може розпастися. Саме то5му, для ефективного формування прийомнихсімей було визначено необхідність створенняспеціалізованих соціальних служб, які б не лишепідтримували створення прийомних сімей, але ісупроводжували їх вже після становлення.

В 6 районах (3 у Львівській області, 3 уКиївській області) нами було створено шістьслужб супроводу, які за нашої підтримки, піднашим наглядом, з нашими порадами почалисвою роботу. Умовами цього проекту було пе5редбачено фінансування робіт служб представ5ництвом нашої організації протягом двох роківз подальшим переходом служб на державнефінансування. Нашим завданням було підготу5вати спеціалістів та надавати їм методичнупідтримку в період реалізації проекту.

Підтримка представництва також включала оп5лату праці соціальних працівників та витрат нанавчальні тренінги, а також забезпеченняфінансування інформаційної кампанії.

Саме інформаційна кампанія була нашимпершим кроком. Адже ми вийшли на ринок, детака форма опіки як прийомна сім’я була невідома. Перед нами стояло непросте завдання –зацікавити людей ідеєю існування прийомноїсім’ї, а вже потім поширювати цю ідею. Це булоне просто зробити, адже ця нова форма легкоплуталася з іншими, давно існуючими вУкраїні, такими як опіка, піклування, усинов5лення. Крім того, в нашому, в певному сенсі,патріархальному, консервативному суспільствуідея здавалася провокаційною і породжуваланедовіру та осудження. Як результат, було виз5начено за необхідне організувати та провестиінформаційну кампанію з метою поширенняідеї прийомної сім’ї, для донесення до населен5ня її переваг.

Не можна ствердно сказати, що така формаопіки як прийомна сім’я є краща за інші. Алеслід відзначити, що прийомна сім’я займаєсвоє місце в системі піклування дітей у випад5ках, коли усиновлення чи опіка виключені.Так прийомна сім’я є найвдалішим варіантомдля тих дітей, яким нереально отримати уси5новлення, а саме для дітей підліткового віку,неповносправних дітей, тих, батьки яких ма5ють генетичні вади, серйозні захворюваннямичи знаходяться в місцях позбавлення волі. Та5ка дитина може повернутися в родину, але дотого має десь жити в нормальних умовах. От5же, тимчасова та ускладнена опіка над дітьми– саме цю функцію може виконувати прийом5на сім’я. Слід відзначити, що діти, потрапляю5

www.everychild.org.ua Жовтень, 2005

Служба супроводусімейних форм опіки

Сергій Лукашов, керівник тренінгових програм та моніторингу Представництва благодійної організації «Кожній дитині» в Україні

Проект «Служби супроводу сімейних форм опіки» Представництва благодійноїорганізації «Кожній дитині» в Україні, який розпочався в 2003 році, підходить до

свого завершення. Кілька років роботи принесли результати та заклали фундаментдля подальшого розвитку прийомних сімей в Україні. Про перспективи розвитку,

про проблеми та результати цього проекту говорить Сергій Лукашов, керівниктренінгових програм та моніторингу представництва «Кожній дитині» в Україні.

Прийомна сім’я – це сім’я, яка доб-ровільно взяла із закладів для дітей- сирітта дітей, позбавлених батьківського піклу-

вання, від одного до чотирьох дітей для ви-ховання та спільного проживання. Загальнакількість рідних та прийомних дітей у сім’ї

не повинна бути більше 5 осіб.

Термін перебування дитини вприйомній сім’ї може бути короткотерміновим(до 1 року) та довготерміновим (до досягнен-ня дитиною 18-річного віку, а в разі продов-

ження навчання в закладах – до йогозакінчення). Утримання дитини забезпечуєть-ся державою впродовж усього терміну її пе-

ребування в прийомній сім’ї.

Сергій Лукашов

17

РОБО

ЧА ПРАКТИ

КА чи в прийомну сім’ю і надалі залишаються підзахистом держави.

Нами було визначено різноплановий харак5тер інформаційної кампанії, метою якої булоза короткий термін донести до людей основнунашу думку. Соціальні працівники роздавалилистівки у закладах та установах, на вулицях,в школах, в перукарнях та магазинах, поширю5вали наклейки в громадському транспорті,обійшли кожну сільраду, зустрілись з кожнимдиректором школи та керівником великогопідприємства. За підтримки Державного цент5ру соціальних служб для молоді по усій Ук5раїні на біг5бордах та сіті5лайтах булорозміщено інформацію за гаслом «Прийомнасім’я – це для мене». В певних регіонах інфор5маційна кампанія включала також промоційнупідтримку на радіо та телебаченні.

Коли було створено перші прийомні сім’ї, тодіінформація почала поширюватися вже від них.Слід зазначити, що за перші пів року роботи про5екту було створено лише одну прийомну сім’ю. Внаступні вже – три, а за останні – сім. Як ми ба5чимо, темпи створення прийомних сімей ростуть.

Робота з майбутніми прийомними батькамипроводиться в кілька етапів. Спочатку соціаль5ні працівники роблять індивідуальну співбесі5ду та діагностують сімейну пару, визначаючи,чи підходить под5ружжя на роль при5йомних батьків. По5тім проводиться де5тальне обстежен5ня. Соціальні пра5цівники відвіду5ють не лише сім’ю,але і сільраду, міс5це роботи претен5дентів, опитуютьсусідів та друзів,проводять інтерв’юдля з’ясування мо5тивації сімейноїпари. В ідеалі, нап5риклад, у Європі,існує багато сімейбажаючих взяти дити5ну на виховання, з них соціальний працівникобирає сім'ю, найкращу саме для цієї дитини.У нас кандидатів не стільки, скільки дітейсиріт, але тим не менш ми маємо стратегічнуустановку на підбір батьків для дитини. Хоча,звичайно, ми враховуємо думку батьків. І вжепісля досконалого вивчення ситуації почи5нається період навчання для прийомнихбатьків. Останнім кроком є прийняття рішен5ня на адміністративному рівні про те, надаватичи ні сімейній парі статусу прийомних батьків.

Найчастіше запитання, які нам ставлять щодоприйомних батьків, стосуються основної моти5вації тих людей, що хочуть взяти на себе

відповідальність за чужу дитину. Поки нам важ5ко статистично узагальнити, оскільки не так ба5гато сімей створено. Відомо, що три сім’ї з тих,які взяли на виховання дітей в Україні, відразумали бажання це зробити. Хоча вони не наважу5вались робити це відразу, боялися відповідаль5ності, не мали досвіду та впевненості в собі, томуі потребували супроводу на початку. Ми забезпе5чили батькам підготовку та супровід на першийперіод. Кілька сімей взяли до себе сусідськихдітей або дітей своїх родичів. Ці рішення булиприйняті з власного бажання, ми ж допомоглицим сім'ям отримати підтримку держави. Отжеспочатку був мотив: ми хочемо піклуватися продітей, не про якусь конкретно дитину і не за длясвоїх цілей. Проте, які б не були мотиви, всі пре5тенденти проходять серйозний відбір та навчан5ня, між їх заявою та влаштуванням дітей прохо5

дить чималий проміжок часу, до кількох місяців,а інколи і рік.

Представництво благодійної організації«Кожній дитині» в Україні – єдина організація,яка створила служби супроводу сімейних формопіки. На цей час в рамках проекту вже створено16 прийомних сімей і 2 сім’ї усиновили дітей за

сприяння служби.Хоча ці службизначно полегши5ли та прискорилистворення при5йомних сімей, всеж таки не вирі5шили і половинипроблем, які пот5ребують дещо ін5шого рівня роз5в'язання. Звичай5но, не вистачаєкадрів, відсутняпряма відповіда5льність в соціаль5них службах за ви5конання такої ро5

боти. Необхідна такожширока інформаційна кампанія, оскільки сус5пільство не обізнане з аспектами цього питання,потрібні зміни в системі забезпечення коштамирізних форм опіки та піклування. Це можливе зарівних умов фінансування інтернатів та прийом5них сімей. Якщо такі зміни відбудуться, то не ли5ше соціальним працівникам, але й суспільству бу5дуть більш зрозумілими переваги прийомнихформ опіки, які практикуються у світі.

Проект підходить до завершення, але неприпиняється. В рамках проекту ТАСІС ком5понент прийомних сімей залишиться важли5вим та буде продовженим, поширюючись щена ряд районів.

www.everychild.org.uaЖовтень, 2005

Прийомні діти, не втрачаючи статусудитини-сироти та дитини, позбавленоїбатьківського піклування, підтримуючи зв’язкиз біологічною ріднею, мають право користува-тися усіма пільгами, передбаченими чинним

законодавством.

Прийомні батьки – подружжя або окремаособа, яка не перебуває у шлюбі, які взяли на виховання та для спільного проживаннядітей-сиріт та/або дітей, позбавленихпіклування.

Закон України «Про забезпечення умовсоціального захисту дітей-сиріт та дітей,позбавлених піклування» (Відомості Верховної

Ради, 2005, N 6, ст.147)

18

ІСТО

РІЯ

НО

МЕР

А

Що скажуть люди

Ще після одруження у нас виникло бажаннявзяти дитину. Звичайно, ми мріяли і про

своє маля, поява якого затягувалася у зв'язку зпроблемами зі здоров'ям у Юлі. Після трьохроків планувань, обдумувань ми таки наважи5лись на власну дитину, не відкидаючи при цьомудумки про прийомну. Приймати рішення було нелегко. Батьки не зовсім підтримували нетиповийяк для української сім'ї вибір. Родина, друзі, бага5то хто не розумів нашого бажання та відмовляв.А ми були впевненими. Ми не боялись думкиінших, ми не боялись, що скажуть люди… У насбуло лише велике бажання та любов, якою михотіли зігріти ще одну людину, ще одну дитину.

Підготовка до другого батьківстваПісля народження першої доньки, Естер, ми

зрозуміли, що турбу5ватися про дитину неє важко, головне їїлюбити. І хоча тим5часово полегшало надуші, проте думкапро усиновлення ди5тини нас не покида5ла. Лише коли нашійдоньці виповнилося2 роки, ми вирішилипочати готуватися доприйому ще однієїдитини в сім'ю. Так,пів року тому мивперше звернулися вСпеціалізовану со5ціальну службу сі5мейних форм опікинашого району, якадіє в рамках проек5ту Представництваблагодійної організа5ції «Кожній дитині»в Україні. Саме там

від соціальних працівників ми детальнішедізналися про таку форму опіки як прийомнасім’я, тому почали дивитися фотографії дітейбільш дорослих, ніж хотіли на початках. З бе5резня 2005 року з нашою сім'єю почали інтен5сивно працювати соціальні працівники служ5би, робота яких нам і дозволила в серпні місяціпідготуватися і взяти на виховання у своюсім'ю Інну.

Випробування стосунківПерші дні, коли Інна прийшла до нас, могло б бу5ти доволі важко, якби не допомога і супровідсоціальних працівників служби. І Інна, і ми почу5валися доволі насторожено. Це були перші днівипробування, які і довели, що ми зможемо нестивідповідальність за дівчинку, що зможемо все, щоє в неї, прийняти на себе, змінювати її на краще влюбові, в родинних стосунках. Інна часто згадуєпро батьків. Ми ж хочемо, щоб вона завжди їхпам’ятала.

Про майбутнєТакого питання, скільки Інна буде з нами жи5ти, ми навіть не розглядаємо. Вона з нами на5завжди, як назавжди з нами Естер. Вона тежнаша. Це наша донька і, щоб не сталося в по5дальшому нашому житті, ми назавжди зали5шимося її батьками. Ми обрали дитину, взялиза неї відповідальність, дали їй обіцянкуоберігати її і в радості, і в горі. Ми – одна сім’я,і назавжди.

www.everychild.org.ua Жовтень, 2005

Прийомна сім’яЇх звати Петро та Юля. Петру 28 років, Юлії 24.

Нещодавно вони прийняли в свою родину восьмирічну дівчинку Інну, як сталастаршою сестрою для Естер. Естер була бажаною дитиною, яка народилася у Петрата Юлі два роки тому після кількарічних переживань та випробувань, проте взяття

на виховання Інни було бажаним не менше. Петро та Юля самі найкраще розкажуть нам свою історію.

19

ОЧИ

МА Д

ИТИ

НИ

Інні 8 років, нещодавно вона прийшла вприйомну сім’ю , про яку ми вже розповідали в

сьогоднішньому номері. На жаль, історія того, якІнна втратила батьків, сьогодні повторюєтьсямайже з кожною другою дитиною. Це типовийшлях: алкоголь, наркотики, смерть, сирітство.

Для свого віку Інна мудра дівчинка, розумна непо5дитячому, хоча не знає, як користуватися тимизнаннями, які має. Відсутні соціальні навичкикомпенсує бажання все знати й незвичайний оп5тимізм, з яким вона дивиться на людей. Інна нечитає букваря, не вміє поки що рахувати, хоча вжез маминою поміччю вчиться тому. Ця дівчинкамріє намалювати найпрекраснішу картину в світі.

Як тільки Інна прийшла жити в нові для себеумови, то виявилося, що кожен крок треба вчи5тися робити заново. Інколи, не знаходячи ро5зуміння з Інною, яка не звикла, що її люблять,що вона може любити, прийомні батьки засмучу5валися, переживаючи, ніби не впораються. Хви5лювались, що не зможуть достукатися до дити5ни, яка просто не вміє жити в сім’ї. Одного разувони сіли всі разом: мама, тато та Інна і виріши5ли намалювати дорогу. Одна веде туди, де ко5лись жила Інна, а інша – туди, де хоче жити. Пи5сали та допомагали оформляти думки в слова,звичайно, дорослі. Але це перша картина, яку на5малювала дитина в сім’ї.

www.everychild.org.uaВересень, 2005

Діти, чиї права охороняє світ дорослих,можуть не розуміти теоретичніобґрунтування проблем охорони правдитинства, можуть не знати навіть, що єякісь окремі права, що називаютьсядорослими «Права дітей». Але краще забудь5якого посадовця можуть розказатипро що мріють, як бачать світ, де цінністю єжиття, в якому є мама і є тато. Починаючирубрику «Очами дитини», ми хочемонадати слово тим, чиї права захищаєорганізація «Кожній дитині» в Україні.

На початку обох шляхів брама, через яку, як в казці, можна направо піти, а можна і вліво. Можна жити безсім’ї, і то один шлях, на якому важко бути самою. Головним словом, яке використовувала Інна, розказуючи яквона бачить ту дорогу без сім’ї, стало слово «немає»: немає підтримки, немає поцілунків, немає майбутнього,немає з ким розділити свій біль, нема батьків. Інколи життя так складається, що дитина змушена деякий час йтицим шляхом, але ось у неї з’являється шанс жити в сім’ї. І якщо хочеш бути частиною родини, треба прислуха-тись до тих, хто живе поруч з тобою. Розказуючи, яким є шлях з сім’єю, Інна сказала: «Сила в тому, що ми ра-зом». Може, не так влучно, не вміючи формулювати свої думки по-дорослому, але світ, де живуть рідні люди,намалювала так, як сама його бачить. Інколи, помиляючись, ображаючи близьких, можна знов похитнутися іспрямувати в інший бік, але для того, щоб повернутися, треба лише попросити пробачення. І тоді ти не втратиш

сім’ю. Бо жити разом – це не тільки брати, але і віддавати. Дівчинка Інна лише зараз цьому вчиться.

Розповідь про Інну

Мал. Шлях життя очима дитини

Представництво благодійної організації «Кожній дитині» в УкраїніУкраїна, 01011, м. Київ, вул. Ластовського, 3 офіс 2

Телефон: +38 044 537 22 94Факс: +38 044 285 75 82

www.everychild.org.ua

Офіс у Львові:Україна, 75005, м. Львів, вул. Володимира Великого, 18, оф. 523

Телефон: +38 032 297 04 22Факс: +38 032 297 04 88

Журнал «Права дітей» – періодичне видання, яке призначене для представників державних органів влади,

недержавних організацій та міжнародних інституцій, які діють у сфері реформування та вдосконалення системи опіки

та піклування над дітьми в Україні

Видання засноване з благодійною метою і призначене для безкоштовного розповсюдження