Дорогою Добра і красиpcc.ugcc.org.ua/wp-content/uploads/2017/05/Dorogoyu... · 2018-02-28 · Дорогою добра і краси. Методичні матеріали

Дорогою Добра і краси

МетоДичні Матеріалидля проведення

тематичних зустрічей про християнські цінності

на прикладі життя та вчення митрополита

Андрея Шептицького

Львів • 2015

Автори:назар Дуда – ліцензіат богослов’я, координатор катехитичних програм

для підлітків та молоді Катехитично-педагогічного інституту УКУ, викладач кафедри загальної та соціальної педагогіки УКУ

с. д-р луїза Цюпа, СНДМ – доктор богослов’я, заступник голови Пат-ріаршої катехитичної комісії УГКЦ, директор Катехитично-педа-гогічного інституту УКУ, старший викладач кафедри загальної та соціальної педагогіки УКУ

с. юліана Дзюбата, ЗСМ - голова катехитичної комісії УГКЦ Івано-Фран-ківської архиєпархії, вихователь дошкільних закладів, логопед закладів освіти, катехит

андрій козіброда – психолог, богослов, викладач Катехитично-педаго-гічного інституту УКУ

Богословський редактор:о. тарас барщевський – доктор богослов’я, заступник директора Ка-

техитично-педагогічного інституту УКУ, доцент кафедри бого-слов’я УКУ

Літературний редактор:ольга Хворостовська

Дорогою добра і краси. Методичні матеріали для проведення тематичних зустрічей про християнські цінності на прикладі життя та вчення митропо-лита Андрея Шептицького / [Н. Дуда, Л. Цюпа] – Львів, 2015. – 152 с.ISBN 978-966-2527-33-9

Методичні матеріали для проведення зустрічей із дітьми та молоддю на уро-ках християнської етики, у катехитичних школах, у літніх таборах. Мета циклу зустрічей – ознайомити учасників з християнськими цінностями на прикладі життя та вчення митрополита Андрея Шептицького.

У посібнику запропоновано десять конспектів тематичних зустрічей із ши-роким застосуванням інтерактивних вправ. У Додатках містяться робочі ма-теріали для учасників.

Розглянуто структуру зустрічей та поради стосовно їх проведення; принци-пи організації та проведення літнього табору, розпорядок дня та особливості організації його складових частин.

Для вчителів, катехитів, провідників літніх таборів.

Висловлюємо щиру подяку організації Kindermissionswerk за підтримку цього видання

© Катехитично-педагогічний інститут Українського католицького університету, 2015© Патріарша катехитична комісія УГКЦ, 2015ISBN 978-966-2527-33-9

�

ЗМіст

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5Методична частина. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7Структура зустрічі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12Методичні поради стосовно проведення табору. . . . . . 17

Опорні конспекти тематичних зустрічейТема 1: Які твої діла, такі і їх плоди будуть . . . 24Тема 2: любов . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32Тема 3. радість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41Тема 4. Мир . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46Тема 5. терпеливість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56Тема 6. Доброта. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66Тема 7. Милосердя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71Тема 8. Вірність. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75Тема 9. лагідність. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85Тема 10: Поміркованість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95

Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .101Молитви митрополита Андрея. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .143Рекомендовані видання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .151

�

ВстуП

Мойсей сказав Господеві: «Глянь, ти кажеш мені: Веди народ цей, та ти не сповістив мене, кого пошлеш зо мною. А ще й сказав був мені: Знаю тебе на ім’я, і ласку ти знайшов в очах моїх. Тож коли я справді знай-шов ласку в твоїх очах, дай мені взнати твої путі, щоб я пізнав тебе та й знайшов ласку в твоїх очах, та зглянься й на те, що це твої люди». (Господь) сказав: «Я сам піду з тобою і дам тобі спокій». (Вих 33, 12-14).

Мойсей був провідником і пророком вибраного народу: говорив до людей від імені Бога, провадив народ до обіцяної землі згідно Божої волі. У часі подорожі пустелею Мойсей пе-режив різні труднощі й випробування, йому вдалося подола-ти їх вірою і цілковитою довірою до Бога. Через Мойсея Гос-подь виховував свій народ, через нього народ отримав Божі Заповіді. Мойсей шукав Бога, розмовляв з Ним, заступався за народ, якого провадив до обіцяної землі.

Бачимо також, що Бог, вірний Своїм обітницям, як любля-чий Отець, постійно іде зі своїм народом. Бог кличе до життя і вибирає визначних людей на місію провадити народ у різних етапах історії. Для об’явлення своєї волі щодо українського народу Він вибирав тих, через кого прийшло християнство, проповідь Божого Слова, формування у християнських цін-ностях багатої спадщини української культури і духовності.

Бог покликав Мойсея: «Веди цей народ», – і обіцяв бути поряд: «Я сам піду з тобою». Господь покликав і великого Мойсея українського народу – митрополита Андрея Шепти-цького вести український народ до Бога, виховувати його і утверджувати у вірі, у діяльній любові до Бога і ближнього та до своєї Батьківщини.

Митрополит Андрей захищав свій народ, готовий був віддати життя за нього, був з народом і в радісних, і в дуже

�

важких моментах, – переслідування, тюрми, і до останнього подиху не покинув його: «Молитвою, серцем, гадкою я з Вами. Хотів би я душею ставати над кожною бідою, нещастям, тер-пінням. При хворих і вмираючих, у тюрмах і у в’язницях , при терплячих, над долею кожного, кожної з Вас. Я рад би става-ти молитвою, серцем та сльозами випрошувати, милосердя, пільги, сили вірності».

Дорогі батьки, вихователі, катехити та всі, хто присвя-чує своє життя, час, талант християнському вихованню. Ба-жаємо поділитися з Вами деякими напрацюваннями, щоб допомогти молодому поколінню пізнавати визначну і святу постать митрополита Андрея. Розкрити суть християнських цінностей, якими жив, свідчив та про які навчав слуга Божий митрополит Андрей. В основі цієї програми вивчення хрис-тиянських цінностей є Слово Боже і вчення нашого великого Пастиря, Отця, ісповідника віри – митрополита Андрея.

Програма, яку бажаємо запропонувати, може послужити як для проведення табору, так і для тематичних зустрічей у парафіях чи школах. Вибрано християнські цінності: любов, радість, мир, терпеливість, (терпимість) милосердя, доброта і доброчинність, віра і вірність, лагідність і поміркованість. Ці цінності легко віднайдемо у житті та вченні митрополи-та Андрея. Його приклад відданого життя на служіння Богу, ближньому та щира любов до свого народу, відкритість, муж-ність, багатогранна діяльність є для нас великим скарбом і життєдайністю.

Цей 2015 рік на державному рівні присвячений відзна-ченню 150-ліття від народження митрополита Андрея. До-кладімо наших зусиль і таланту, щоб краще пізнати цього велетня нашого народу. Вивчаймо його життя, відкриваймо скарби духовні у його творах і ділімося ними з іншими. Має-мо справді велику, а ще так мало знану постать!

Маємо певність, що в цьому ділі сам Митрополит Андрей з неба нас благословить, опікується нами і провадить нас у цей непростий час.

�

МЕТОДИЧНА ЧАСТИНАВи, що безпосередньо працюєте над вихованням мо

лоді, дбайте про просвічення її розуму, і про ублагороднен-ня її серця. Пробуджуйте у неї бажання і охоту до того, що є підставою багатства і сили народу. Нехай уже малі діти учаться любити свою Батьківщину. Нехай вчаться працювати для неї. Пам’ятайте, що християнське вихо-вання є більшим добром, ніж всі добра світу.

(Митрополит Андрей. Перше слово пастиря, 1899)

Методичні поради стосовно проведення тематичних зустрічей

Структура циклу зустрічей

Мета циклу зустрічей: Ознайомити учасників з хрис-тиянськими цінностями на прикладі життя та вчення митрополита Андрея Шептицького.

Наскрізна ідея циклу зустрічей: Мудрість життя по-лягає в тому, щоб любити те, що направду є добром.

Біблійна цитата циклу зустрічей: А плід Духа: лю-бов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість. (Гл 5, 22-23)

тема 1: Які твої діла, такі і їх плоди будуть

Мета навчальна: Розкрити зміст програми табору.Мета виховна: Створити сприятливе для виховання

середовище.Провідна думка: Які твої діла, такі і їх плоди будуть.Біблійна цитата: Ви пізнаєте їх за плодами їхніми.

(Мт 7, 16)

�

тема 2: любов

Мета навчальна: Ознайомити учасників з христи-янськими цінностями сім’ї.

Мета виховна: Плекати цінності любові у сім’ї.Провідна думка: Від любові в сім’ї залежить майбут-

нє людини і народу.Біблійна цитата: Пильнуй, мій сину, заповіді батька

твого, не відкидай навчання матері твоєї. Прив’яжи собі до серця їх, назавжди, повісь собі на шию. Бо заповідь – то світильник, а навчання – світло; повчальні докори – дорога життя. Коли ходитимеш, вона буде тебе водити, як ляжеш, буде чатувати над тобою, а як пробудишся, буде з тобою розмовляти. (Прип 6, 20-23)

тема 3. радість

Мета навчальна: Розкрити правдиве значення ра-дості.

Мета виховна: Виховувати почуття радості.Провідна думка: Правдива радість – коли Бог перебу-

ває в наших серцях.Біблійна цитата: Сини Сіону, радуйтеся й веселіться

Господом, Богом вашим, бо він дає вам раннього дощу по правді; він посилає дощ вам, дощ ранній і дощ пізній, як і перше. (Йоіл 2, 23)

тема 4. Мир

Мета навчальна: Навчити правильно вирішувати конфліктні ситуації.

Мета виховна: Усвідомити дар покликання.Провідна думка: Почуття безпеки, миру і тиші ба-

зується на переконанні, що всім провадить Господь Бог.

�

Біблійна цитата: Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожить-ся серце ваше, і не страхається! (Йо 14, 27)

тема 5. терпеливість

Мета навчальна: Навчити розпізнавати правдиві чесноти.

Мета виховна:Плекати цінність терпеливості.Провідна думка: Терпеливість провадить до вдоско-

налення людини та виховання чеснот.Біблійна цитата: І тому саме докладіть усі ваші

старання і зрощуйте у вашій вірі чесноту, а в чесноті – пізнання, у пізнанні – стриманість, у стриманості – терпеливість, у терпеливості – побожність, у побож-ності – братолюбство, в братолюбстві – загальну лю-бов. (2 Пт 1, 5-7)

тема 6. Доброта

Мета навчальна: Допомогти розпізнавати, що таке правдиве добро.

Мета виховна: Виховувати бажання чинити добро.Провідна думка: Люби те, що направду є добром.Біблійна цитата: Люби Господа, Бога твого, всім

твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь. А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого. (Мт 22, 37-39)

тема 7. Милосердя

Мета навчальна: Розкрити суть чесноти милосердя.

10

Мета виховна: Виховувати почуття чуйності, безко-рисливого служіння ближнім.

Провідна думка: Милосердя – вияв внутрішньої доб-роти.

Біблійна цитата: Блаженні милосердні, бо вони за-знають милосердя. (Мт 5, 7)

тема 8. Вірність

Мета навчальна: Пояснити поняття відповідаль-ності та вірності своєму народові.

Мета виховна: Виховувати почуття патріотизму та любові до батьківщини.

Провідна думка: Про віру свідчать мої діла.Біблійна цитата: «Будь вірний до смерти, і дам тобі

вінець життя». (Од 2,10)

тема 9. лагідність

Мета навчальна: Розкрити поняття лагідності та її важливості у житті людини.

Мета виховна: Плекати лагідність у стосунках з ближніми.

Провідна думка: Лагідність – це мистецтво бути чуй-ним до людей і довколишнього світу, це ключ до щастя.

Біблійна цитата: Навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам ва-шим. (Мт 11, 29)

тема 10: ПоміркованістьМета навчальна: Пояснити поняття поміркованості.Мета виховна: Виховувати вміння володіти своїми

почуттями і вчинками.

11

Провідна думка: Поміркованість – уміння прямувати до добра.

Біблійна цитата: Так само і юнаків умовляй, щоб були помірковані, […] щоб супротивник осоромився, неспроможний нічого злого проти нас сказати. (Тит 2, 6.8)

Цільова аудиторія

Запропоновані методичні розробки тематичних зус-трічей зорієнтовані на працю з дітьми та молоддю се-реднього та старшого шкільного віку. Проведення зуст-річей із дітьми молодшого шкільного віку вимагатиме врахування вікових особливостей цієї групи й внесення відповідних змін в організаційну та змістову структуру зустрічей. Наприкінці конспектів тематичних зустрічей подаємо пропозиції для проведення зустрічей з дітьми молодшого шкільного віку. Заохочуємо катехитів твор-чо підійти до планування, підготовки та проведення тематичних зустрічей, використовувати методи, запро-поновані для різних вікових груп.

організація праці в групі

Оптимальна кількість учасників для проведення те-матичних зустрічей – 10-15 осіб, приблизно однакового віку. Така кількість є зручною для проведення бесід із залученням усіх учасників.

Під час тематичних зустрічей діти працюють у колі, на кріслах, килимках – без столів – це сприяє комуні-кації, включенню всіх в обговорення та спільну пра-цю з використанням інтерактивних методів. За такого розміщення зручно створювати малі підгрупи (по 3-

12

4 соби), в яких усі учасники активніше долучаються до праці. Однак, коли використовуються фарби, пластилін, клей тощо, учасникам зручніше сидіти навколо столів.

Працю в групах можна проводити в різних місцях (ау-диторіях, невеликих кімнатах, на подвір’ї), проте варто подбати, щоб це місце було належно підготовлене, ос-вітлене і відповідало кількості учасників.

СТРУКТУРА ЗУСТРІЧІ

Мета зустрічі: допомогти учасникам зрозуміти і прийняти провідну думку зустрічі.

Провідна думка зустрічі: важлива для учасників думка чи ідея, стержень, навколо якого збудована уся зустріч.

Усе, що відбувається на зустрічі, спрямоване на до-сягнення її мети. Кожна тематична зустріч містить ін-терактивні вправи, завданням яких є допомогти учас-никам зрозуміти, пережити та засвоїти провідну ідею зустрічі.

Вступ

Впроваджує учасників у тематику зустрічі, зацікав-лює, вказує на актуальність і важливість тематики для учасників, ставить важке інтригуюче питання, відповідь на яке учні дадуть, виконавши завдання інтерактив-ної вправи. Вступні вправи варто робити коротшими, а більше часу виділяти на виконання завдань основної частини.

13

Інтерактивна вправа

Провідник задає учасникам непросте, несподіване, інтригуюче запитання.

Провідник пропонує спосіб (метод) пошуку відповіді на поставлене питання. Це можуть бути , наприклад, методи творчого мислення, дискусійні, інсценізації, об-разотворчі. Провідник дає учасникам завдання у певній послідовності. На виконання кожного завдання катехит визначає та оголошує певний час. Кожне наступне за-вдання оголошує після виконання попереднього.

Активність учасників

Провідник об’єднує учасників у групи (при потребі).Учасники беруть собі матеріали, необхідні для вико-

нання завдання.Учасники індивідуально або в групах виконують за-

вдання. Беруть безпосередню участь у тому, що відбу-вається, вчаться на власному досвіді, творять й радіють від докладених зусиль, взаємодіють, виражають свої емоції, переконання.

Часові межі

Не вказуємо часових меж тематичних зустрічей, ос-кільки це залежить від обставин і самих учасників табо-ру. Для дітей тривалість може становити приблизно 45 хвилин; для підлітків та молоді – приблизно 60 хвилин. Враховуючи часові межі зустрічі та особливості учас-ників, катехит повинен відкоригувати спосіб розгля-ду кожної теми відповідно до можливостей та потреб учасників (зокрема – змінити інтерактивні вправи).

14

Часові межі виконання кожного завдання залежать від учасників і можуть коригуватися безпосередньо під час виконання ними завдання. Вказуючи часові рам-ки, які відводяться на виконання завдання, провідник сприяє більшій організованості і результативності. За хвилину до закінчення часу на виконання завдання можете нагадати, скільки часу залишилося. Це допо-може учасникам зосередитися і стимулюватиме до ак-тивності. Кожна тематична зустріч має сформульовану одним реченням провідну ідею, навколо якої вибудо-вується змістова частина зустрічі.

Представлення результатів праці

Учасники сідають у спільне велике коло. Кожен представляє власні результати праці, або представник групи представляє результати праці групи. Якщо ре-зультати наочні і їх можна аналізувати без представ-лення – їх передають по колу чи прикріпляють на стіні для загального огляду.

Під час представлення результатів праці учасників або малих груп потрібно подбати, щоб усі брали актив-ну участь. Наприклад, якщо є декілька результатів пра-ці групи, то кожен результат може бути представлений іншим представником групи.

Ділення думками на загальному форумі

Провідник ставить допоміжне питання для розду-мів.

Усі обговорюють, що зауважили, відчули, пережили, взяли для себе, засвоїли підчас виконання завдання.

15

Підсумок зустрічі

Провідник поглиблює висновки учасників.Зауважує, що важливого з’явилося у праці групи.Наголошує, що учасникам важливо запам’ятати і

засвоїти.Представляє провідну думку, яку важливо

запам’ятати, засвоїти!У процесі виконання інтерактивних вправ та форму-

лювання висновків учасники доходять розуміння і при-йняття провідної ідеї зустрічі. Провідник, доповнюючи і поглиблюючи те, до чого у пошуках дійшли учасники, у підсумку наприкінці зустрічі наголошує на провідній ідеї. Цю думку можна записати на окремому аркуші (А4, оформити) і прикріпити на видному місці в приміщен-ні, де проводяться зустрічі групи. Так провідні думки кожного дня, як важлива візуальна інформація, будуть доповнюватися і зберігатися до кінця табору.

У підсумку потрібно наголосити на важливості вис-новків, які зробили учасники під час обговорення, і доповнити їх, поглибивши в напрямку провідної дум-ки зустрічі. Формулювання провідної думки має бути лаконічним й змістовним. Для підготовки тематичних зустрічей можна використовувати джерела, подані в пе-реліку рекомендованої літератури.

Молитва

Молитву впроваджуємо на зустрічах поступово: вона може розпочинати і завершувати зустріч, поєдну-вати окремі її частини. Беручи участь у молитві, учас-ники вчаться спілкуватися з Богом, щиро, від серця

16

промовляти до Бога (подяка, прослава, прохання, пере-прошення). Мета молитви на занятті – формувати спри-йняття Бога як Того, Хто завжди поряд. Важливо, щоб досвід учасників, пов’язаний із пізнаванням Бога, був радісним.

На початку тематичної зустрічі можна заспівати пісню-молитву, це створить приємну атмосферу та ак-тивізує учасників. Це можуть бути пісні, які надаються для молитви і заохочують до праці в групі. Також можна запропонувати учасникам прочитати молитву, яку всі знають.

На завершення зустрічей пропонуємо молитви, як правило, пов’язані з темою. Вони взяті з листів митро-полита Андрея. Ці молитви подаємо наприкінці посіб-ника у додатках. Для зручності користування тести цих молитов можна скопіювати і роздати усім учасникам групи.

17

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ СТОСОВНО ПРОВЕДЕННЯ ТАБОРУ

Тема і провідна ідея таборуНазва табору: ДОРОГОю ДОБРА І КРАСИ.

Мета виховного процесу табору: Допомогти дітям і молоді зрозуміти, засвоїти та прийняти християнські цінності на прикладі життя та вчення митрополита Ан-дрея Шептицького.

Наскрізна ідея табору: Мудрість життя полягає в тому, щоб любити те, що направду є добром.

Біблійна цитата: А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість. (Гл 5, 22-23)

Про методику організації та проведення літнього християнського табору йшлося в попередніх виданнях серії Моя мандрівка з Ісусом та друзями. У цьому посібни-ку наведемо лише деякі методичні поради і пропозиції.

Літній християнський табір як одна з найефективні-ших форм християнського дозвілля, аби принести очі-кувані результати, має поєднувати різні таборові захо-ди: час молитви, тематичні зустрічі, духовні та дозвіль-ні програми. Усі вони разом допомагають досягненню мети. Цьому, зокрема, повинен сприяти і добре органі-зований розпорядок дня табору. Загальний розпорядок дня має бути укладений із врахуванням особливостей конкретного табору так, щоб усе служило досягнен-ню поставленої мети: розміщення, час проведення, вік

18

учасників. Такий табір можна проводити як на виїзді, так і за місцем проживання (при парафії, школі, будин-ку культури).

Розташування табору відобразиться на організації, програмі й розпорядку дня табору. Нижче подаємо про-позиції, які можуть стати орієнтиром чи основою для створення Вашої власної програми табору. Розпорядок дня і часові межі окремих видів діяльності необхідно пристосовувати до конкретних умов, беручи до уваги особливості учасників табору.

Особливе значення має приклад самого провідника та спільноти провідників. Діти й молодь уважно див-ляться на провідників, які власним життям підтверд-жують те, що навчають.

Під час проведення зустрічей у літнього таборі особ-ливу увагу потрібно приділити узгодженню дій усіх провідників. Обов’язковими є щоденні зустрічі про-відників для планування й організації життя табору, аналізу освітньо-виховної програми, спільної молитви, розгляду контроверсійних питань та проблем окремих дітей, шукаючи у євангельському дусі шляхів вирішен-ня та надання дитині конкретного супроводу.

Катехити, вихователі, аніматори, провідники літніх християнських таборів повинні створити всі необхідні умови, щоб для дітей і молоді щоденна жива і радісна участь в таборових заходах стала часом відкривання Божої благодаті, присутності Ісуса, спілкування з друзя-ми та здорового відпочинку.

19

орієнтовний розпорядок дня виїзного табору

07.45 – підйом08.00 – руханка08.15 – ранковий туалет і прибирання кімнат09.00 – ранкові молитви, підняття прапора, організацій-

ні питання, впровадження в тему дня09.15 – сніданок10.00 – ігри в колі10.30 – тематична зустріч11.30 – школа пісні12.00 – Божественна Літургія, роздуми над темою дня13.00 – обід14.00 – вільний час (відпочинок та ігри )15.30 – майстер-клас (гуртки)16.30 – перекуска17.00 – велика гра (ігри, розваги й конкурси)18.30 – час на підготовку презентацій груп (вільний час)19.00 – вечеря20.00 – тематичний вечір22.00 – вечірня молитва і підсумок дня22.15 – приготування до сну22.30 – відбій

орієнтовний розпорядок дня денного табору при парафії

09.45 – зустріч учасників табору10.00 – дозвілля у колі (ігри, розваги й конкурси)10.45 – представлення теми дня12.00 – школа пісні і танцю12.30 – обід

20

13.30 – вільний час (відпочинок та ігри)15.00 – майстер-клас (гуртки)16.00 – велика гра (ігри, розваги й конкурси)17.00 – завершальна молитва і підсумок дня

Заходи дозвілля під час табору

Літній християнський табір, як і будь-який інший, неможливо уявити без організації та проведення ігор, конкурсів, майстер-класів, забав, які так люблять діти, підлітки та молодь. Виховною програмою табору «Доро-гою добра і краси» також передбачено проведення різ-них заходів дозвілля, які катехит повинен заздалегідь підготувати. Детальніше про їх організацію й проведен-ня – в посібнику «Моя мандрівка з Ісусом та друзями».

Майстер-класи

Під час табору «Дорогою добра і краси» пропонуємо провести такі майстер-класи1:

1. Виготовлення ікони (наклеювання іконок на дошці або мішковині).

2. Вироби з паперу, пластиліну, борошна.3. Малюнок на камені (гуашшю або акрилом).4. Квілінг – дарунок.5. Виготовлення чоток.6. Виготовлення свічок.

Школа пісні й танцю

Допомогою для вивчення пісень і танців можуть послужити аудіозаписи, видані Патріаршою катехитич-

� Cпособи їх проведення знайдете в мережі Інтернет.

21

ною комісією УГКЦ спільно з Мультимедійною студією «Свічадо».

Для дітей дошкільного віку й початкових класів: СD «Я – Божа дитина»; СD «Бог любить нас».Для дітей та молоді: CD «Співаймо Господу разом»; DVD «Бог любить всіх людей. Християнські пісні з

рухами».

Велика гра

1. Велика гра «Цитата» (пошук і вивчення біблій-них цитат).

2. Велика гра «У пошуках скарбів».3. Брейн-ринг.4. Ігри у колі або естафети.5. Вотербол (ігри з водою, «обливанки»).6. Турнір (футбол, волейбол, інше).

тематичні вечори

1. Бенкет-дискотека (вечір знайомства – ватра).2. Приготування групами тематичного вечора «Ук-

раїнські звичаї та ігри».3. Фільм.4. Дискотека.5. Вечір танцю / Дискотека-бенкет.6. Вечір талантів.7. КВК (клуб веселих та кмітливих).8. Духовний вечір.9. Презентація праці груп і ватра-підсумок.

22

Молитва

Молитва є невід’ємним і провідним елементом хрис-тиянського табору. Вона провадить до досягнення мети табору, пізнання Бога, зростання у вірі й пізнання хрис-тиянських цінностей та правд. Щоб молитва була роз-мовою з Богом, потрібно її провести належно й у від-повідний час. Притаманним для християн є починати та завершувати день молитвою. Способи молитви ма-ють бути приготованими.

Відповідними для молитви можуть стати «кульміна-ційні» моменти піднесення, радості, смутку, роздумів, коли, обговорюючи тему, роблять важливі висновки, приймають рішення.

Під час тематичної зустрічі молитва є проханням, щоби Бог благословив нас результативно попрацювати, і подякою за дари, які ми від Нього щоденно отримуємо. Щоб молитва не перетворилася на формальність, а була щирою й безпосередньою, у радості й смутку, ми по-винні у щоденних справах звертатися до Бога, як Отця і Друга, який завжди зрозуміє і допоможе. Для молит-ви важливо створити середовище тиші, уваги, довіри, сприйняття, пошани.

божественна літургія

Якщо програмою вашого табору передбачено прове-дення Божественної Літургії, то необхідно подбати про її належну підготовку.

Щоб учасники табору брали у Божественній Літургії активну участь, потрібно:

• визначити, хто провадитиме спів;

23

• заздалегідь приготувати змінні частини Божест-венної Літургії (тропарі, читання Апостола);

• забезпечити наявність молитовників з однаковим текстом у всіх учасників;

• співати прості, відомі для більшості наспіви;• співати відомі для більшості пісні – на початку, під

час Святого Причастя й наприкінці Божественної Літургії;

• на школі пісні або перед Божественною Літургією вивчати пісні і наспіви, які будемо використовува-ти у Літургії;

• залучати учасників табору до читання (або співан-ня) Апостола й прислуговування під час Божествен-ної Літургії;

• додати до єктенії прохання за Боже благословення всіх учасників табору (священик);

• під час проповіді підкреслити і прокоментувати провідну ідею дня, яку обговорювали на тематич-ній зустрічі в групах (священик);

• під час Божественної Літургії наголосити, виділити місця, пов’язані з темою дня (священик).

• якщо під час Божественної Літургії є молитва, яку учасники читали наприкінці тематичної зустрічі, – прочитати її усім разом.

Важливо подбати про місце для служіння Божествен-ної Літургії – храму або каплиці. Якщо немає храму – об-лаштовуємо для цього одну з кімнат. Потрібно подбати, щоб вона була зручною для молитви (достатньо місця для всіх учасників, свіже повітря тощо) і щоб була від-повідно облаштованою (престіл, антимінс, Святе Пись-мо, проскомидійник, тетрапод, хрест, ікони, свічки, об-рус, тощо). Щоб у всьому відображалася гармонія, краса і святість.

24

оПорні консПекти теМатичниХ ЗустрічеЙ

Тема 1: Які тВої Діла, такі і їХ ПлоДи буДуть

Мета навчальна: Розкрити зміст циклу зустрічей.Мета виховна: Створити сприятливе для виховання

середовище.Провідна думка: Які твої діла, такі і їх плоди будуть.Біблійна цитата: Ви пізнаєте їх за плодами їхніми

(Мт 7, 16).

Х І Д З А Н Я Т Т ЯНа першому занятті важливо створити радісну, від-

криту, безпечну атмосферу в групі. Для цього треба якнайкраще познайомити учасників між собою та виз-начити принципи співпраці в групі. Додаткову інфор-мацію про учасників провідник може дізнатися з їхніх анкет та в особистих розмовах із ними.

ЗнайомствоВажливо від самого початку звернути увагу на вста-

новлення близьких стосунків між учасниками групи. Для цього їх передусім треба познайомити. Буде добре, якщо на самому початку всі представляться, але щоб,

25

крім відомостей про те, як називаються і де вчаться, вони також розповіли про себе щось більш особис-те (хобі, улюблене заняття, музика, фільм тощо). Для знайомства краще використовувати різні інтерактивні методи (ігри).

інтерактивна вправа 1.1

Метод: Гра «Ім’я та прикметник».Матеріали: -

Учасники сідають в одне коло.По черзі називають своє ім’я разом із прикметником

на початкову літеру їх імені з позитивним (навіть пе-ребільшеним) значенням, наприклад: «найгарніша Нас-тя», «геніальний Гриць», «балакучий Борис» тощо.

Наступний учасник групи спочатку повторює ім’я й прикмету попереднього, потім додає своє ім’я та при-кмету. Третій повторює обидва варіанти, а потім пред-ставляється сам. І так далі по колу. Останньому найваж-че, та він має більше шансів запам’ятати імена всіх.

Найкраще провести гру таким чином, щоб ви ста-ли останнім її учасником, адже для вас дуже важливо знати усіх членів на ім’я. Тому гру треба розпочати з вашого сусіда по праву або ліву руку. Важливо бути чуйним до кожного. Якщо в когось виникають трудно-щі із виконанням завдання, провідник та інші можуть допомогти.

На закінчення гри можна запропонувати учасникам обмінятися враженнями, відповівши на запитання:

Які прикметники вам запам’яталися?

26

розмова про табірУспішність табору великою мірою залежить від ак-

тивної участі у таборових заходах усіх учасників. Для цього провідник на початку зустрічі повинен ознайоми-ти усіх з програмою табору та заходами, які планується провести протягом табору. Це зумовить почуття безпе-ки в учасників. Також потрібно обговорити з учасника-ми їх очікування від участі у таборі, розповісти, що таке літній табір і які його завдання.

Провідник:

У таборі ми матимемо можливість активно відпо-чивати з розвагами, ватрою, походами; матимемо час для бесід в групах, майстер-класів, ігор та екс-курсій (можна детальніше розповісти про запла-новані протягом табору заходи).Ці заходи допоможуть зробити наш відпочинок справді гарним і плідним, адже перебуваючи у та-борі, зможемо відпочити, довідатися і навчитися нових цікавих речей.

Провідник запрошує учасників розповісти, з якою метою приїхали до табору і чого очікують.

Провідник:

Участь у програмі табору дає нам можливість за-приятелювати з новими друзями, гарно і плідно провести час, а також краще пізнати самих себе.Чи цей відпочинок буде для нас справді гарним та плідним, залежить від кожного з нас: наскіль-ки кожен усвідомить, що є співвідповідальним за

27

табір, наскільки активно візьме участь у таборо-вих заходах. Тож разом ми можемо зробити цей відпочинок справді чудовим, пригодою, у якій го-ловним героєм є кожен з нас.

Провідник запрошує учасників спробувати окресли-ти, яким чином вони можуть заанґажуватися у роботу табору.

Допомагає їм висловити їхні прагнення вголос.

Правила співпраці в групіПровідник:

Серед інших заходів, які ми матимемо у таборі, дуже важливими є зустрічі у групах, під час яких ми роздумуватимемо про цінності людського життя.Щоб ці зустрічі були ефективними, нам потрібно дотримуватися певних правил.

Провідник визначає правила співпраці в групі, на-приклад:

• намагаємося бути пунктуальними;• поважаємо один-одного;• кожен має право на свою думку;• не заважаємо іншим;• коли хтось говорить – всі інші слухають;• говорить тільки особа, котра має кубик, який на-

дає провідник;• покидаємо приміщення з дозволу провідника.

28

Дотримання усіма учасниками і провідником цих правил сприятиме ефективній і цікавій співпраці в групі.

Можна виписати їх і прикріпити на видному місці. Усі матимуть ці правила перед очима, а у випадку їх по-рушення – легше буде на них покликатися.

Один зі способів спільного визначення правил праці в групі – підписання Угоди (детальніше – див. Додаток 1.1).

розповідьПровідник:

Хочу запросити вас послухати і задуматися над притчею, яку розповів, навчаючи, Ісус Христос:«Один чоловік мав смоковницю, посаджену в його винограднику. Прийшов він і почав плода на ній шукати, та не знайшов. Тоді він сказав до ви-ноградаря: Оце три роки, як я приходжу, шукаючи плода на цій смоковниці, і не знаходжу. Зрубай її: нащо й землю займає ще? А той озвався до нього: Пане, лиши її ще на цей рік: я обкопаю навкруг неї і обкладу гноєм. Може, щось вродить нарік, а коли ні, то ти її зрубаєш». (Лк 13, 6-9)

Запитання для загального обговорення

Чого Ісус Христос навчає нас цією притчею?

Бажаючі висловлюють свої думки.

29

Підсумок заняттяПровідник:

Насправді, ця притча є історією не дерева, а нашо-го з вами життя. Господь покликав нас до життя, створив умови, щоб ми принесли добрі плоди, для добра нас самих та інших людей. А щоб ми змогли це здійснити, Ісус запрошує нас до співпраці, за-значаючи: які твої діла, такі і їх плоди будуть.На наших зустрічах ми говоритимемо про особу, яка власним життям, ділами і вченням засвідчи-ла правдивість цієї притчі.


Метод: ДеревоМатеріали: Ручка, вирізаний з кольорового паперу ли-

сточок (або квітка) для кожного учасника групи; намальова-не на плакаті дерево, клейка стрічка.

Учасники беруть ручку й вирізаний з кольорового паперу листок (або квітку) і пишуть на ньому свої очі-кування – які плоди вони хотіли б здобути на цих зуст-річах.

По черзі називають ці плоди.Наприкінці усі разом підходять до дерева і за допо-

могою клейкої стрічки наклеюють на ньому свої очіку-вання.

30

З життя митрополита Андрея Шептицького

Провідник розповідає на основі тексту:Ви, очевидно, знаєте, що цього року ми відзначаємо

150 років від дня народження видатного українця, про-відника Української Греко-Католицької Церкви, митро-полита Андрея Шептицького.

Він провадив український народ в тяжкий період війн, геноциду, спрямованого на винищення українсь-кого народу, роки жахливого насилля, яке забрало жит-тя мільйонів українців.

Та попри всі труднощі, небезпеки та жорстокість того часу, митрополит Андрей зумів пронести промінь світла, радості, любові та миру крізь усе життя, даруючи його усім потребуючим.

Будучи Главою Церкви, він дбав не тільки про ре-лігійні справи, а й про духовне зростання народу, його культуру, традиції, добробут, допомогу бідним. Завдя-ки йому було збережено численні пам’ятки мистецтва, відкрито музеї, засновано сиротинці, тощо. Дбаючи про потреби найнужденніших, він зумів налагодити пастирську опіку для наших людей, які через трудно-щі змушені були відпливати в далекі Канаду, Америку, Бразилію, Аргентину...

Життя нашого митрополита Андрея багатогранне і святе. Своїм життям він подає приклад того, як треба служити Богові й народу, як любити й цінувати тих, хто є поряд, як, живучи на землі, приносити плоди приємні Богові і людям.

31

Щоб осягнути це, митрополит докладав багато зу-силь, працюючи над виробленням і вдосконаленням в собі позитивних рис, просячи в Бога благодаті й допо-моги.

Святкуючи цей великий ювілей 150-ліття від дня народження митрополита Андрея Шептицького, хочу запросити Вас до роздумів над деякими подіями з його життя і над його навчанням.

Щоб ближче познайомитися з митрополитом та щоб його життя послужило нам прикладом для подолан-ня усіх труднощів, які виникатимуть на шляху нашого життя.

Щоб наслідуючи його приклад, наше життя стало дорогою добра і краси.

Щоб діла нашого життя принесли плоди гідні поваги і наслідування.

МолитВа

У перший день слід подякувати Господеві за те, що Він зібрав усіх тут. Можна подякувати за кожну особу зок-рема. Така молитва сприятиме створенню атмосфери відкритості і вчитиме молитві-діалогу з Богом. Можна додати також прохання про плідність перебування у та-борі і насамкінець разом помолитися «Отче наш».

* * *

32

Тема 2: любоВ

Мета навчальна: Ознайомити учасників з христи-янськими цінностями сім’ї.

Мета виховна: Плекати цінності любові у сім’ї.Провідна думка: Від любові в сім’ї залежить майбут-

нє людини і народу.Біблійна цитата: Пильнуй, мій сину, заповіді батька

твого, не відкидай навчання матері твоєї. Прив’яжи собі до серця їх, назавжди, повісь собі на шию. Бо заповідь – то світильник, а навчання – світло; повчальні докори – дорога життя. Коли ходитимеш, вона буде тебе водити, як ляжеш, буде чатувати над тобою, а як пробудишся, буде з тобою розмовляти. (Прип 6, 20-23).

Х І Д З А Н Я Т Т ЯВступ

Провідник запитує учасників:

Чи можете собі пригадати, коли ви вперше відчу-ли любов?

Бажаючі діляться своїми спогадами.Провідник:

Згідно психологічних досліджень, вперше ми від-чуваємо любов ще в лоні нашої мами, а вперше усвідомлюємо любов у сім’ї, де нас люблять.

Провідник та учасники діляться власними спогада-ми або розповідають цікаву історію про любов у сім’ї.

��

З життя митрополита андрея Шептицького

Провідник розповідає на основі тексту:

Митрополит Андрей Шептицький народився 29 лип-ня 1865 року в мальовничому селі Прилбичі неподалік від міста Яворів, на Львівщині. При Хрещені батьки дали йому ім’я Роман-Олександр-Марія, вдома його називали Романом.

Батько Романа, граф Ян (Іван) Шептицький, походив зі славного українського роду Сасів, іменованого в боя-ри князем Данилом Галицьким.

Мати Софія походила зі славного польського роду, її батько – відомий письменник граф Олександр Фредро. Графиня була високоосвіченою та глибоковіруючою жінкою. Зі спогадів графині Софії дізнаємося про ди-тинство та юність Романа – майбутнього митрополита Андрея Шептицького.


Метод: Лакмусовий папірМатеріали: Додаток 2.1, олівець або фломастер червоно-

го, зеленого і жовтого кольору для кожної групи.

Провідник об’єднує учасників у три групи.Учасники сідають групами у різних частинах кімнати.Представники груп беруть по одній картці зі спога-

дами про дитинство Романа (Додаток 2.1) та по одному олівцю червоного, зеленого і жовтого кольору.

34

У групах читають спогади про дитинство митропо-лита Андрея і підкреслюють:

• зеленим кольором – під текстом, який розповідає про Романа Шептицького;

• червоним кольором – під текстом, який розпові-дає про Софію Шептицьку;

• жовтим кольором – під текстом, який розповідає про інших членів сім’ї і середовище, в якому ріс Роман.


Групи об’єднуються у велике коло.Перша група представляє, що підкреслила зеленим

кольором.Друга група представляє, що підкреслила червоним

кольором.Третя група представляє, що підкреслила жовтим

кольором.Якщо є відмінності в тому, що підкреслили різні гру-

пи, то це обговорюється.


Метод: Психологічний портрет.Матеріали: Додаток 2.1, по два аркуші А4 і по ручці для

кожної групи.

Провідник:

З цих розповідей ми багато довідуємося про Ро-мана Шептицького і його родину.

��

Учасники сідають у тих самих групах, що були у попе-редній вправі, і працюють на основі тексту (Додаток 2.1).

Представники груп беруть аркуш паперу А4 і ручку.Кожна група пише відповідь на одне із запитань:• Про які риси Романа Шептицького ви довідалися?

• Що характерне для сім’ї Романа Шептицького?

• Про які риси характеру Софії Фредро-Шептицької ви довідалися?


Групи об’єднуються у велике коло. Групи по черзі представляють результати своєї праці.

ПІДСУМОКПровідник розповідає на основі тексту:

У сім’ї митрополита Андрея панувала взаємна поша-на гідності, уважне ставлення, довіра і любов один до одного.

Митрополит Андрей часто говорив про те, якою по-винна бути сім’я і наскільки це важливо для дитини. Говорив він це з власного досвіду, здобутого в теплому родинному колі, сповненому любові і шани.

Пильнуй, мій сину, заповіді батька твого, не відки-дай навчання матері твоєї. Прив’яжи собі до серця їх, на-завжди, повісь собі на шию. Бо заповідь – то світильник, а навчання – світло; повчальні докори – дорога життя. Коли ходитимеш, вона буде тебе водити, як ляжеш, буде чатувати над тобою, а як пробудишся, буде з тобою роз-мовляти. (Прип 6, 20-23)

��


Метод: Портрет моєї сім’ї.Матеріали: кольорові олівці, чисті аркуші паперу для

кожного учасника.

Провідник:

Ми також формуємося на основі власного досві-ду.Яке наше найближче оточення?Які позитивні риси можемо перейняти від найб-лижчих нам людей?

Учасники беруть кожен для себе аркуш паперу і олівці. Індивідуально малюють своїх найближчих – сім’ю

(маму, тата, братів, сестер), близьких родичів (бабцю, дідуся, дядька, тітку), своїх друзів, і навіть тварин, яких дуже люблять і вважають членами своєї сім’ї.

У хмарках над цими персонажами пишуть їх пози-тивні риси, чого можуть від них навчитися, що у них по-зитивно дивує.

Пишуть, що вважають сильними сторонами своєї сім’ї.Провідник:

Які риси ви хотіли б передати вашим майбутнім сім’ям?

Учасники об’єднуються у дво-триособові групи.По черзі розказують про позитивні риси, звичаї своєї

родини.

��


Учасники прикріплюють свої малюнки на стіні, хо-дять по кімнаті і ознайомлюються з результатами праці однин-одного.

Ділення на загальному форумі

Провідник:

Що нового відкрили для себе на занятті?Які цікаві думки, відчуття з’явилися?Чи хотіли б ви започаткувати, додати ще якісь звичаї в житті вашої теперішньої або майбутньої сім’ї?

Бажаючі діляться своїми думками та враженнями.

ПІДСУМОК ЗАНЯТ ТЯПровідник:

Митрополит Андрей зростав у багатодітній сім’ї, де панувала любов, підтримка, взаєморозуміння та взаємна повага. На власному досвіді Роман ус-відомив роль родини у формуванні особистості, і всіляко поширював цю істину.Він порівнював формування щасливої сім’ї до будівництва хати, яка повинна бути звернена до Сонця. Хата – це щаслива сім’я. Сонце – це Бог, до якого повинно бути звернене все живе на землі. Дитина, приходячи у цей світ, потребує сім’ї, як рослина потребує сонця, роси, та доброго ґрун-ту. Тим сонцем є любов батьків, їх дбайливість та молитва. Росою – щоденний особистий приклад і

��

повчання, які дитина засвоює на все життя. А тим добрим ґрунтом є сім’я, в якій панує взаємна лю-бов, пошана, довіра, вірність.Від любові родини залежить майбутнє людини і народу.


Метод: ДеревоМатеріали: Ручка, вирізаний з кольорового паперу один

із плодів з Додатка 2.2 для кожного учасника (усім однакові); намальоване на плакаті дерево з першого заняття, клейка стрічка.

Учасники беруть ручку і вирізаний з паперу плід.На плоді з одної сторони пишуть про яку цінність йш-

лося на сьогоднішній зустрічі – «Любов», а з другої сторо-ни записують провідну думку сьогоднішньої зустрічі, або що важливого взяли від цієї зустрічі для свого життя.

Наприкінці усі разом підходять до дерева, і за допо-могою клейкої стрічки приклеюють на ньому плід та-ким чином, щоб було видно назву плоду («Любов»).

МолитВа

Учасники творять коло.Провідник:

Митрополит Андрей багато говорив і писав про важливість сім’ї, зазначаючи, що від любові роди-ни залежить майбутнє усього народу:«Майбутність належить до тих народів, у яких подружжя є річчю святою... у таких народів легко

��

знайти лад і силу. Такі народи з елементарною си-лою здобувають собі добробут».А також він багато робив для зміцнення родин і молився за добру українську сім’ю.

Учасники читають разом або по черзі свій фрагмент молитви.

Молитва митрополита Андрея за українську ро-дину (у Додатку)

* * *

Для молодших учасників пропонуємо замість вправ 2.1 і 2.2 провести вправу 2.4.


Метод: Пошук відповідей.Матеріали: торбина, витяті із Додатку 2.2 запитання (на

папері червоної барви) та відповіді (на папері зеленої бар-ви), що відповідають кількості дітей у групі.

Провідник просить учасників стати у коло.Учасники витягують з торбини по одному листочку

та ознайомлюються із його змістом. Шукають правиль-ну відповідь на своє запитання (якщо випало запитан-ня) чи навпаки. Відтак стають у пари (запитання – пра-вильна відповідь).

40

На завершення учасники у парах зачитують свої запи-тання та відповіді, ознайомлюючи присутніх із важливи-ми подіями з життя митрополита Андрея Шептицького.

Питання для підсумку:

Провідник:

Чи було щось, що здивувало вас, щось, чого ви не знали? Що найбільше запам’яталось із життя митропо-лита Андрея?Які характерні риси Романа Шептицького та його сім’ї?

41

Тема 3. раДість

Мета навчальна:Розкрити правдиве значення ра-дості.

Мета виховна: Виховувати почуття радості.Провідна думка: Правдива радість – коли Бог перебу-

ває в наших серцях.Біблійна цитата: Сини Сіону, радуйтеся й веселіться

Господом, Богом вашим, бо він дає вам раннього дощу по правді; він посилає дощ вам, дощ ранній і дощ пізній, як і перше. (Йоіл 2, 23)

Х І Д З А Н Я Т Т Я

Загальний вступКоротка розмова-пригадування про вчорашній день

та його позитивні сторони.

З життя митрополита Андрея


Дитинство Романа Шептицького минало в теплій ро-динній атмосфері. Батьки дбали про виховання і всес-торонній розвиток дітей.

Роман, як згадує його мама Софія, був веселою ди-тиною, завжди усміхнений і щасливий, усім цікавився. Він любив проводити час бавлячись зі своїми братами і друзями, а в іграх приймав найактивнішу участь.

Роман з братами дуже любили ходити на полюван-ня. У них була мисливська рушниця, а батьки давали їм

42

щодня по п’ять набоїв. Ці постріли були кульмінацією розваг, а скільки розмов про полювання точилося кож-ного дня. Щастя бувало захмарене лише кожушками, які мама вимагала брати зі собою на довші прогулянки; бо коли один мав стріляти, як натрапили на «звірину», то другий мусів нести його кожушок.

Проте улюбленим заняттям Романа було їздити вер-хи на поні, якого спеціально для нього виховали, це приносило йому величезну радість.


Метод: Формуляр, плакат.Матеріали: аркуш А4 і олівець або ручка для кожного

учасника; клейка стрічка.

Учасники беруть собі аркуш А4 і олівець. На аркуші малюють коло, в якому лініями від центру до країв кола виділяють і підписують, як вони проводять вільний час (на зразок зображення у Додатку 3.1).

Представлення результатів праціУчасники об’єднуються у групи по 3-4 особи. У групах по черзі представляють, як вони проводять

свій вільний час, аргументують.Прикріплюють свої малюнки на стіні за допомогою

клейкої стрічки.


Провідник:

Як я проводжу вільний час?

43

Що мені приносить найбільше радості?Бажаючі діляться своїми думками та враження-ми.


Провідник розповідає на основі тексту:Роман був звичайним хлопцем, і загалом його захоп-

лення були подібними до захоплень інших дітей. Завж-ди веселий, охочий до забав, але також він перший при-гадував усім про Бога.

Дізнаємося про це зі спогадів його матері та самого митрополита.

Провідник доручає комусь із учасників прочитати, або зачитує сам, текст із Додатка 3.2.

Провідник:

Митрополит вважав необхідним проводити свій вільний час у спілкуванні з ближніми та Богом.Чи належно використовуємо наш час?Скільки часу присвячуємо іншим людям, Богові?Чи присвячуємо час на те, що найважливіше? Особливий спогад уже з дорослого життя мит-рополита Андрея, у якому розповідається про найкращий день у його житті, читаємо у листі до мами.

Провідник доручає комусь із учасників прочитати, або зачитує сам, текст із Додатка 3.3.

44


Провідник:

Можливо, хтось поділиться враженнями про най-кращий день у своєму житті?Бажаючі діляться своїми думками та враження-ми.

Підсумок заняттяПровідник:

У Святому Письмі читаємо: Сини Сіону, радуйте-ся й веселіться Господом, Богом вашим, бо він дає вам раннього дощу по правді; він посилає дощ вам, дощ ранній і дощ пізній, як і перше. (Йоіл 2, 23)Правдива радість – коли Бог перебуває в наших серцях.



із плодів з Додатка 2.2для кожного учасника (усім однакові); намальоване на плакаті дерево з першого заняття, клейка стрічка.

Учасники беруть ручку і вирізаний з паперу плід.На плоді з одної сторони пишуть про яку цінність

йшлося на сьогоднішній зустрічі – «Радість», а з другої – провідну думку сьогоднішньої зустрічі, або що важли-вого взяли від цієї зустрічі для свого життя.

45

Наприкінці усі разом підходять до дерева, і за допо-могою клейкої стрічки приклеюють на ньому плід та-ким чином, щоб було видно назву плоду («Радість»).

Молитва дітей за батьків (у Додатку)

* * *

Для молодших учасників пропонуємо


Виготовлення годинникаМетод. Ручна робота.Матеріали: Копії взірців із Додатка 3.4 для кожної дити-

ни, по дві паперові тарілки на кожну дитину, ножиці, клей, кольорові олівці, кольоровий папір, скріпка для кожної ди-тини.

Діти беруть матеріали.Розмальовують і витинають деталі годинника. Приклеюють деталь А до дна (зовнішнього) першої

тарілки та прикріплюють стрілки.Витинають внутрішню заштриховану частину де-

талі Б. Прикріплюють деталь Б між двома тарілками і склеюють їх.

Витинають смужки розміром 2 × 18 см із кольоро-вого паперу. Із кожної склеюють кільце і з’єднують їх у ланцюжок.

46

Тема 4. Мир

Мета навчальна: Навчити правильно вирішувати конфліктні ситуації.

Мета виховна: Усвідомити дар покликання.Провідна думка: Почуття безпеки, миру і тиші ба-

зується на переконанні, що всім провадить Господь Бог.Біблійна цитата: Мир залишаю вам, мій мир даю

вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожить-ся серце ваше, і не страхається! (Йо 14, 27)


Загальний вступ



Коли Романові виповнилося дев’ять років, він поді-лився з мамою своїм таємним бажанням: «Мамо, я хочу стати священиком!».

Мама поглянула йому в очі своїм уважним та сповне-ним любові поглядом, намагаючись побачити в їх гли-бині те, наскільки серйозно син це говорить, і мовила, до нього: «Зачекаймо трішки, синку. Тобі надзвичайно по-добається прогулюватися верхом на твоєму поні, чи не так? Але ж, коли ти станеш священиком, ти не зможеш цього робити, бо священики не їздять верхи на конях. Ти не зможеш більше ніколи навіть побачити його».

47

Роман призадумався трішки і відповів: «Коли це дій-сно буде потрібно, то я готовий назавжди відпустити і свого улюбленого поні, адже священство є важливіше від моїх забаганок».

Прагнення, яким юний Роман поділився з своєю матір’ю, з часом все більше розгорялося у його серці. Усі-ма своїми вчинками і ділами він намагався прямувати до здійснення цього свого поклику серця. Він постановив ніколи не обманювати, що б не сталося, дотримувався цього правила і заохочував до цього своїх друзів. Також він закликав друзів разом молитися і робити добро.

Особливим виявом цього наміру стало його вислов-лення на вечірці у свого найкращого друга Павла. Коли всі присутні зібралися у святковій залі, Антон, Павлів брат, цілком жартома запитав: «Ну ж, скажіть, хто з вас бажає стати єпископом?» Роман не вагаючись відповів: «Я би хотів стати тільки греко-католицьким священи-ком». Присутні одразу ж почали його відмовляти, мо-вляв, як це шляхтич, бажає стати священиком для про-столюдинів. Пізніше в розмові з друзями Роман додав: «Я хотів би стати монахом чину Василіян!»

Рішення молодого Романа було сприйняте «в шти-ки» багатьма його родичами і знайомими. Для багатьох воно стало правдивим «каменем спотикання і скелею падіння». Адже в той час було нечуваним, щоби хтось приналежний до родовитої знаті йшов у монастир от-ців Василіян, на той час майже зниклого монашого згромадження.

Зі смертю Романового брата юрія граф Іван Шеп-тицький великі сподівання щодо кар’єри своїх дітей у

48

військовій справі почав покладати на Романа. Цьому зокрема сприяли фізичні та інтелектуальним здібності Романа та його безстрашна вдача.

Та погляди Романа і батька щодо його майбутнього різнилися. Тож, знаючи про намір Романа стати свяще-ником, він прагнув переконати сина відмовитися від прагнення вступити до монастиря. Бачачи, що це йому не під силу, граф закидав духівникові Романа та графині Софії, що саме вони вбили Романові в голову ідею зажи-во поховати себе за стінами монастиря.

Конфлікт між батьком, Романом та мамою набував щораз то більшої напруги. Роман розумів, що вповні щасливим зможе стати лише пішовши за своїм покли-канням, та батько був категорично проти цього.


Метод: Аркуш зі щоденника.Матеріали: Ручка, аркуш А4 для кожного учасника.

Провідник об’єднує учасників у групи по три особи.Представники груп беруть по одному аркушу паперу

і ручку.Учасники у групах, увійшовши у ситуацію Романа,

роблять від його імені запис у щоденнику: що він від-чуває з приводу цього, які думки в нього виникають, які сумніви, що він планує робити з цими відчуттями і дум-ками – які з них відкинути, а які прийняти.

49

Представлення результатів праціГрупи методом каруселі передають свої записані ар-

куші зі щоденника наступній групі зліва. Усі групи чи-тають аркуш щоденника своїх сусідів і на знак ведучого знову передають аркуш – знову групі зліва. Так читають і передають поки аркуші повернуться до їх авторів.


Метод: Інсценізація або пантомімаМатеріали: -

Провідник об’єднує учасників у групи по три особи.Учасники сідають по групах у різних частинах кімна-

ти.Представники груп беруть аркуш А4 і ручку.

Провідник:

Що відчував Роман?Які думки та почуття могли виникати у Романа?Чи у вас траплялися подібні ситуації?Як ви їх вирішували?Що ви б порадили йому, якби були його друзями?

Учасники у групах, увійшовши у ситуацію Романа, об-говорюють можливі варіанти відповідей на ці питання та записують їх.

Пізніше вибирають найкращий, на їх думку, спосіб вирішення цієї ситуації і представляють в інсценіза-ції або пантомімі (можна запропонувати учасникам

50

зробити виставу про подібну ситуацію з сьогодення та спосіб її вирішення).

Учасники у великому колі діляться своїми думками, переконаннями.


Провідник:

Що нового відкрили для себе?Які цікаві думки, відчуття з’явилися?Що зауважили?Бажаючі діляться своїми думками та враженнями.



Бачачи, що непорозуміння між батьками через його покликання до монашого життя посилюються, Роман написав батькові листа, в якому у ввічливий спосіб на-магався пояснити свої мотиви рішення стати монахом:

«Моя судьба лежить у Ваших, тату, руках; і це з двох причин: по-перше, як мій отець, ви маєте певне право розпоряджатися моїм життям; по-друге, беззаперечним є те, що у своїх до мене почуттях Ви завжди керувалися виключно батьківською любов’ю, не говорячи вже про те, як багато перетерпіли Ви заради мене…».

До цих слів Роман додав також і своєрідне прохання: «У той день, коли Ви, батьку, переконаєтеся у щирості моїх намірів та правдивості покликання, прошу дозво-лити мені вступити до монастиря чину святого Василія Великого».

51

І додав, що бажає цього абсолютно невимушено і з власної волі. Водночас Роман просив батька не роби-ти поспішних висновків, а сповна використати той час, який він сам вважатиме за необхідний, щоби перекона-тися в серйозності його намірів.

Після прочитання листа і довгих роздумів, батько вирішив не відписувати листа, а особисто поїхати до Ро-мана, який перебував на лікуванні і поговорити з ним віч-на-віч. Після майже двогодинної щирої і товарись-кої розмови батько з сином таки дійшли до компромісу. Старий граф не заперечував виборові Романом богопос-вяченого життя, проте Роман спочатку повинен був ус-пішно завершити чотирирічне навчання в університеті, осягнути докторський науковий ступінь з юриспруден-ції та обов’язково в цьому часі брати участь в світських розвагах місцевої знаті. Тільки після цього, якщо Роман і далі бажатиме іти до монастиря, батько обіцяв дати йому своє благословення.

Так і сталося, Роман виконав усе, чого бажав батько і через чотири роки здобувши ступінь доктора, Роман сказав до батька: «Тату, я сподіваюся, що сьогодні отри-маю від Вас благословення, щоб піти до монастиря».

Довірлива розмова між батьком і сином затягнула-ся до пізньої ночі, а вранці наступного дня граф, ледве стримуючи сльози, промовив до дружини: «Ти знаєш, вчора у вечері вперше в житті мені вдалося читати його душу, вдалося розгледіти в ній яскраві знаки його по-кликання. Я ніколи не зможу достойно подякувати Гос-поду Богу за великий Його дар – за вчорашню розмову з Романом. Я зрозумів: навіть якби я міг покласти до його

52

ніг увесь світ, цього було би недостатньо, бо його душа гаряче прагне чогось вищого і більшого…».


Метод: Лист.Матеріали: Ручка (або кольорові олівці), аркуш А4 для

кожного учасника.

Учасники беруть собі аркуш паперу і ручку (або коль-орові олівці).

Індивідуально пишуть (або малюють) листа до бать-ків, в якому можуть висловити те, що відчувають до них, що можливо їм ніколи не говорили, про що ніколи не питали, чого ніколи не просили.

Ці листи є особистими, їх нікому не потрібно пока-зувати.


Провідник:

Що нового відкрили для себе під час виконання вправи?Які цікаві думки, відчуття з’явилися?Що зауважили?Бажаючі діляться своїми думками та враження-ми.

��

ПІДСУМОК ЗАНЯТ ТЯ

Провідник:

28 травня 1888 року уся родина Шептицьких зібралася у с. Прилбичі, щоб попрощатися з Ро-маном, який від’їжджав до василіанського монас-тиря у м. Добромиль. Батьки особисто супровод-жували Романа до монастиря, де незабаром він і прийняв монаші обіти.Вже в юні роки Роман відчував, що Бог запрошує його до чогось особливого. Все своє життя він здійснював цей поклик.Почуття безпеки, миру і тиші базується на пере-конанні, що всім провадить Господь Бог.





йшлося на сьогоднішній зустрічі, а з другої – провідну думку сьогоднішньої зустрічі, або що важливого взяли від цієї зустрічі для свого життя.

Наприкінці усі разом підходять до дерева, і за допо-могою клейкої стрічки приклеюють на ньому плід та-ким чином, щоб було видно назву плоду.

54

Молитва митрополита Андрея про добрих ук-раїнських священиків (у Додатку)

* * *

Для молодших учасників пропонуємоМетод: Гра «Майстри»Матеріали: Папір і ручка, пачка пластиліну, ножиці і коль-

оровий папір, нитки і папір, кольорові олівці і папір, камінь.

Провідник об’єднує учасників у 5 груп. Кожна група отримує відповідні матеріали:

Група 1. – Папір і ручка.Група 2. – Пластилін.Група 3. – Ножиці і кольоровий папір.Група 4. – Нитки і папір.Група 5. – Кольорові олівці і папір.Провідник називає літеру, наприклад «п» і просить

кожну команду за 4 хвилини приготувати дисплей: Група 1. На картці має бути написане будь-яке слово

на цю літеру.Група 2. З пластиліну слід зліпити щось, що почи-

нається на задану літеру.Група 3. З паперу витнути щось, назва чого почи-

нається на потрібну літеру.Група 4. Із ниток також потрібно викласти на папері

те, що починається на необхідну літеру.Група 5. На папері треба намалювати кольоровими

олівцями щось на задану літеру.

��

Провідник проводить цю гру кілька разів.


Провідник:

З якими матеріалами було найлегше працювати? Чому?Як би вам працювалось, якщо б замість пластилі-ну вам дали каміння?

ПІДСУМОК

Провідник:

Бог кожного з нас кличе в особливий спосіб і до чогось особливого. Про це ми можемо дізнатися через наші таланти, через обставини, через ближніх. Комусь більше подобається ліпити, комусь – вишивати, комусь – малювати…Часто буває так, що мусимо враховувати не лише те, що нам подобається, але й те, що важливе і потрібне для інших.Так Романа Шептицького Бог покликав до особ-ливого служіння у священстві, та вповні здійсни-ти це служіння майбутній митрополит зміг лише знайшовши мир в собі та в сім’ї.

��

Тема 5. терПелиВість

Мета навчальна: Навчити розпізнавати правдиві чесноти.

Мета виховна: Плекати цінність терпеливості.Провідна думка: Терпеливість провадить до вдоско-

налення людини та виховання чеснот.Біблійна цитата: І тому саме докладіть усі ваші

старання і зрощуйте у вашій вірі чесноту, а в чесноті – пізнання, у пізнанні – стриманість, у стриманості – тер-пеливість, у терпеливості – побожність, у побожності – братолюбство, в братолюбстві – загальну любов. (2 Пт 1, 5-7)


Загальний вступ



У дитячі роки і роки юності в середовищі радості, любові та миру, під впливом родини і друзів формува-лися цінності, які Роман понесе у своє доросле життя. В той час у глибинах Романової душі зростало покликан-ня служити Богові і людям, а водночас усе помітнішими ставали і практиковані ним чесноти: любов до убогих, доброта до кожного створіння, вдячність за проявлену до нього навіть найменшу увагу, а особливо – сміливість, що інколи межувала з безстрашністю.

��

Про позитивні риси Романа читаємо у спогадах його мами:

«З цілого його дитинства й молодих літ, з часів пере-бування у світі, в численних особистих зв’язках, які йому Господь разом із людською любов’ю наче під ноги кидав, не пам’ятаю ні одного якогось випадку, щоб виступала в нього якась риска, яку можна б назвати гордовитістю. Всюди і з усіма завжди той самий, завжди однаковий, бо про себе ніколи не думав».


Метод: Проекція.Матеріали: аркуш А4, ручка для кожного учасника.

Провідник:

Чи добре ви знаєте ваші позитивні риси?Люди можуть бачити в нас навіть те, що ми не за-уважуємо. Наступна вправа допоможе вам дізнатися про ваші позитивні риси.

Учасники беруть собі аркуш А4 і ручку.Пишуть ім’я кожного учасника в стовпчик.Напроти кожного імені пишуть позитивну рису цієї

особи і наводять аргументи – чому так вважають.

Представлення результатів праціУсі сідають у коло.Учасники підходять один до одного, говорять йому

про його позитивну рису і наводять свої аргументи.

��


Метод: Формуляр.Матеріали: Додаток 5.1 та Додаток 5.2, ручка для кожно-

го учасника.

Провідник:

Кожна людина має і позитивні, і негативні схиль-ності, про які навіть не здогадується. Якщо вона не докладає зусиль для вдосконален-ня свого характеру, не намагається змінювати свої негативні риси, з часом це може призвести до труднощів і дискомфорту в її житті чи житті її близьких.Мав негативні схильності і Роман Шептицький, ось як про це пише його мати: «Головною його тодішньою хибою – можна назвати її вродженою, була не лише жвавість, а вибуховість у гніві, в осуді, але й при забаві виступала та сама елемен-тарна енергія, іноді нервова».

Учасники беруть собі формуляр (Додаток 5.1) і руч-ку.

У формулярі (Додаток 5.1) в першій колонці пишуть погані звички, які притаманні їм або часто проявляють-ся у їх знайомих, близьких.

Заповнюють другу і третю колонку формуляра – на-проти поганих звичок пишуть, як негативна дія на ос-нові цієї звички веде до негативних наслідків.

Наприклад:

��

Негативна риса

Негативна Дія Негативний результат

Вибуховість у гніві та осуді

Нервовість під час гри.Негативні осудження інших, не вміння програвати.

Втрата друзів, поганий настрій, образа

Питання для роздумів та обговорення:До яких негативних наслідків можуть призвести ці риси, якщо їх не контролювати?

Провідник:

Отці Церкви виділяють вісім головних гріхів.Щоб протистояти тим гріхам, вони радять вправ-лятися в протилежних їм чеснотах.

Провідник читає по черзі гріхи.Учасники говорять, які чесноти, на їхню думку, про-

тистоять цим гріхам.

Гріхи ЧеснотиОбжерливість Поміркованість

Розпуста Цнотливість

Грошолюбство Жертовність

Смуток Радість у Святому Дусі

Гнів Довготерпеливість

Нудьга Бадьорість духу

Марнославство Смиренність

Гордість Покора

60


Провідник:

Роман, усвідомивши свою негативну рису, яка про-являлася у його діях, зрозумів, що повинен їй протисто-яти. Як довідуємося з розповідей його мами Софії, він наполегливо і терпеливо докладав зусилля для вдоско-налення свого характеру:

«Тієї зими, коли йому минало п’ятнадцять років, прийшов раз до мене, – я бачила вже від порога, що з якимсь проханням. Отже підійшов близько й з тим ди-тячим, зарум’яненим личком поцілував мене в руку...

«Хотів я Маму про щось просити... одного разу Мама мені сказала, що не маю доволі сили – сам проти себе... щойно тепер розумію – наскільки Мама мала рацію. Отож я хотів би навчитися перемагати себе, й послуху хотів би я навчитися, а забуваюся завжди... Мама так знає мене, так знаменито знає, що мені любе, а що ні. Мама відчуває, що щось може бути немиле мені; знаєте, Мамо, в таких малих речах, коли наприклад сяду з книж-кою – скажіть мені щось шукати – ключиків, або чогось подібного. Мама розуміє, про що мені йде... і Мама це зробить, правда? Обіцяєте мені, Мамочко?..»

Учасники беруть собі формуляр (Додаток 5.2) і за-повнюють його.

У першій колонці пишуть негативні риси, прита-манні їм або які часто проявляються у їхніх знайомих, близьких.

У другій колонці напроти негативних рис пишуть протилежні їм позитивні риси.

61

У третій колонці – які дії провадять до вироблення позитивної риси.

У четвертій – позитивні наслідки цих дій.Наприклад:


Протилежна до неї пози-тивна риса

Позитивні дії, які ведуть до вироблення позитивної риси

Позитивні наслідки цих дій

Вибу-ховість у гніві та осуді

Терпе-ливість, по-кора

Контроль своїх емоцій у грі,уникання конфліктних ситуацій,прохання про допомогу,прохання про пробачення

Здобуття друзів,гарний настрій,радість.

Питання для роздумів та обговорення:

Провідник:

Що має робити людина, щоб змінити свої вчин-ки?


Провідник:

Що нового відкрили для себе під час виконання вправи?Які цікаві думки, відчуття з’явилися?Що зауважили?Бажаючі діляться своїми думками та враження-ми.

62


1 липня 1888 року Роман Шептицький одержав ва-силіянську рясу і змінив ім’я на монаше – Андрей. Від його настоятелів довідуємося, що в монастирі Андрей проявив себе дуже смиренним, скромним, побожним, сумлінним та відповідальним. Тож настоятелі виріши-ли в скорому часі дозволити йому скласти перші обіти.

Пізніше митрополит неодноразово говорив, що роки молодості є дуже важливим періодом становлення люд-ської особи, адже формуються покликання і чесноти, якими людина керуватиметься у житті.

Спілкуючись з дітьми та молоддю, він заохочував їх до терпеливої праці над розвитком своїх позитивних рис. Адже терпеливість провадить до вдосконалення та виховання чеснот.

Наші риси можуть бути бажаними або небажаними. Залежно від наших намірів і дій, ці риси можуть вести до позитивних або негативних результатів.

Наполеглива, терпелива праця над вдосконаленням цих рис провадитиме нас до вдосконалення і виховання чеснот.

І тому саме докладіть усі ваші старання і зрощуйте у вашій вірі чесноту, а в чесноті – пізнання, у пізнанні – стриманість, у стриманості – терпеливість, у терпели-вості – побожність, у побожності – братолюбство, в бра-толюбстві – загальну любов. (2Пт 1, 5-7)

��


Метод: ДеревоМатеріали: Ручка, вирізаний з кольорового паперу плід

для кожного учасника (Додаток 2.2); намальоване на пла-каті дерево з першого заняття, клейка стрічка.




Молитва митрополита Андрея про Божу мудрість (у Додатку)

* * *

Для молодших учасників пропонуємо замість вправ 5.1 провести вправу 5.4


Гра «Візитка»Метод: СпостереженняМатеріали: Витяті шаблони з Додатку 5.3(для хлопчи-

ків – постать хлопця, для дівчаток – постать дівчинки), руч-ки для кожної дитини.

64

Провідник роздає кожній дитині шаблон відповідно до її статі (для хлопчиків – постать хлопця, для дівча-ток – постать дівчинки).

Учасники малюють на своїх шаблонах обличчя і одяг. Зі зворотнього боку малюнка зверху пишуть своє ім’я. Після цього кожна дитина передає свою фігурку сусідові справа.

На зворотній стороні візиток їхніх сусідів діти пи-шуть хороші риси, які вони помітили в їх поведінці. Піс-ля цього передають візитки далі і знову виконують те саме завдання до того часу, поки візитка не опиниться у свого власника.

Важливо, щоб у грі брали участь провідники та на-писали щось хороше про кожну дитину!

Декілька хвилин діти читають, які їхні позитивні риси помітили товариші.

ПІДСУМОКПровідник:

Виконуючи це завдання, ви створили один одно-му чудові «візитки».Постать митрополита Андрея Шептицького є ві-зитною карткою України та Української Церкви. Усім своїм життям він свідчив про доброту Бога.

��

Для молодших учасників пропонуємо замість вправи 5.2 провести вправу 5.4.


Метод: Гра «Божа любов»Матеріали: Плакат формату А3 з двома кишенями, карт-

ки з написаними добрими чи поганими вчинками, чисті ар-куші, ручки.

Провідник просить дітей сісти у коло на килимку, на стіну чи дошку кріпить плакат з кишеньками. У середи-ну кола викладає картки із написаними вчинками «ли-цем» до підлоги.

Учасники витягають картку, читають її зміст і вкла-дають до відповідної кишеньки на плакаті.

Провідник роздає чисті аркуші і ручки.Учасники пишуть будь-які вчинки зі свого життя (або

життя митрополита Шептицького), а тоді розкладають їх у кишеньки плакату.

* * *

��

Тема 6. Доброта

Мета навчальна: Допомогти розпізнавати, що таке правдиве добро.

Мета виховна:Виховувати бажання чинити добро.Провідна думка: Люби те, що направду є добром.Біблійна цитата: Люби Господа, Бога твого, всім твоїм

серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь. А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого. (Мт 22, 37-39)

Х І Д З А Н Я Т Т ЯЗагальний вступ



Відчувши покликання до богопосвяченого життя, Роман Шептицький вирішив віддати своє життя для служіння Богові та українському народові як монах, місіонер, але Господь так покерував, що у 1899 році він став єпископом, а згодом, у 1901, і митрополитом.

Завдяки ревній праці, терпеливості і Божому благо-словенню, митрополит став особою, яку знали та пова-жали не лише в Україні, але і далеко за її межами.

Та запорукою його успіху, стало чітке розуміння мети, до якої він прямував. Як він сам казав: «Мета моєї праці і цілого проводу, який даю тим, що хочуть його прийняти, є зібрати всіх під прапором Христа.

��

Наука Ісуса Христа, якою я перейнятий сто разів біль-ше із власного глибокого переконання, ніж з уряду, – це мій прапор і дороговказ».

Митрополит мав глибоке переконання, що лише керуючись вченням Ісуса Христа, людина зможе стати вповні щасливою. Тож усім своїм життям, власним при-кладом і словом заохочував інших до пізнання христи-янських правд віри.


Метод: Плакат.Матеріали: Аркуш А3, аркуш А4, сім карток А8, ручка, ко-

льорові олівці, клей для кожної групи (по 4 особи).

Провідник:

По чому можемо пізнати, що людина є христия-нином?Які особливі прикмети християнина?

Провідник об’єднує учасників у групи по 4 особи.Групи сідають у різних частинах кімнати.Представники груп беруть аркуш А4, сім карток А8,

ручку.Учасники у групах на аркуші А4 пишуть якомога біль-

ше важливих прикмет християнина.Вибирають зі списку 7 найважливіших прикмет

християнина і виписують їх на окремих картках А8.Представники груп беруть аркуш А3, кольорові олів-

ці, клей.

��

Наклеюють картки А8 на аркуші А3 у формі якоїсь фігури, вказуючи існуючі між цими прикметами зв’язки за допомогою стрілок, символів, знаків (не використо-вуючи літер). Наприклад, якщо картки оформити у виг-ляді корабля: картку з написом «віра» можна розмістити на вітрилі, «милосердя» – на палубі, «Слово Боже» – на веслах, і т.д.

Представлення результатів праціГрупи об’єднуються у велике коло.Групи по черзі представляють свій плакат: яку фігу-

ру зобразили, картки з якими написами де розміщені, чому. Прикріплюють плакат на стіні.


Провідник:

Що нового відкрили для себе під час виконання вправи?Які цікаві думки, відчуття з’явилися?Що зауважили?

Бажаючі діляться своїми думками та враженнями.


Провідник розповідає на основі тексту:Коли ми говоримо про християнина, то маємо на

увазі особу, яка вірить у Бога, вірить у Ісуса Христа і ви-являє цю віру через любов до Бога, до себе і до ближніх. Цього навчає нас Ісус Христос:

«Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: це найбільша й

��

найперша заповідь. А друга подібна до неї: Люби ближ-нього твого, як себе самого» (Мт 22, 37-39).

Митрополит Андрей Шептицький віддав своє життя для служіння Богові і заохочував інших до цього: «Ціла мудрість життя полягає в одному, щоб любити те, що направду є добром. А тим справжнім добром є все те, що веде до Бога, який є найбільшим, найдосконалішим і безоглядним добром».


Провідник:

Що для вас є правдивим добром? В чому виявляється ваша мудрість життя?


Митрополит казав:«Ціла мудрість життя полягає в одному, щоб лю-бити те, що направду є добром. А тим справжнім добром є все те, що веде до Бога, який є найбіль-шим, найдосконалішим і безоглядним добром.Дорогі Мої, якщо хочете бути добрими, совісними та щасливими людьми, стережіться всякого гріха та долайте всяку пристрасть. Ніколи не стидай-теся своєї віри, навіть тоді, коли б ви жили серед людей, що не моляться. Не стидайтеся голосно признаватися до своєї віри щоденними христи-янськими молитвами. Хоч би ви стрінули і людей,

70

що з вас будуть насміхатися, мужньо признавай-теся до Ісуса Христа».Цю мудрість митрополит проніс через усе своє життя.







Молитва митрополита Андрея до Пресвятої Богородиці (у Додатку)

* * *

71

Тема 7. МилосерДЯ

Мета навчальна: Розкрити суть чесноти милосердя.Мета виховна: Виховувати почуття чуйності, безко-

рисливого служіння ближнім.Провідна думка: Милосердя – вияв внутрішньої доб-

роти.Біблійна цитата: Блаженні милосердні, бо вони за-

знають милосердя. (Мт 5, 7)


Провідник:

Коли говоримо про християнина, то маємо на увазі особу, яка вірить у Бога і визнає правди віри. Та це виз-нання віри є внутрішнім актом, що відбувається в сере-дині людини і ззовні побачити цього ми не можемо.

Назовні ми бачимо вчинки, якими людина підтверд-жує або заперечує своє віровизнання. Ісус Христос каже: «З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Йо 13, 35). Нашу віру засвідчують вчинки любові до себе і до ближнього, зокрема до потребуючих. Ці вчинки ми називаємо ділами милосердя.

Свою віру митрополит підтвердив численними діла-ми, якими виявляв свою любов до ближніх, а зокрема до українців. Та про його діяльність важко розповісти кількома словами. Тому, попрошу вас мені у цьому до-помогти.

72

інтерактивна вправа 7. 1

Метод: Плакат.Матеріали: Додатки 7.1-7.4, кольорові олівці, аркуш А3

для кожної групи.

Провідник об’єднує учасників у чотири групи.Учасники сідають по групах у різних частинах кімна-

ти.Представники груп беруть одну з карток з описом

доброчинної діяльності митрополита (Додатки 7.1 – 7.4).

У групах виконують плакат, який допоможе зробити презентацію описаної на їхній картці діяльності.

Представлення результатів праціГрупи на основі свого плакату представляють

доброчинну діяльність митрополита, описану на їхній картці.


Провідник:

Що нового відкрили для себе під час виконання завдання?Які цікаві думки, відчуття з’явилися?Що зауважили?Бажаючі діляться своїми думками та враження-ми.

��




Вступаючи до монастиря отців Василіян, юний Ро-ман свідомо відмовлявся від величезного статку, прися-гаючи у монаших обітах послух, чистоту і вбогість. Він цілковито присвятив себе служінню Богові і ближнім.

Він віддавав своє майно на потреби інших, допома-гаючи бідним і потребуючим, будував чимало шкіл і си-ротинців та дбав про розвиток освіти і мистецтва.


Метод: таємний друг.Матеріали: листочки з написаними іменами учасників

групи

Провідник запитує:

Як ви можете виявляти милосердя до ваших ближніх?

Учасники витягують один листок з написаним іменем учасника “таємний друга”.

Провідник:

Зробіть для вашого таємного друга сьогодні і наступні дні табору кілька несподіваних приєм-ностей, щоб ощасливити його, але так, щоб він не здогадався, хто робить йому ці сюрпризи.

74

Провідник:

Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосер-дя. (Мт 5, 7)Ділами милосердя, ділами любові до ближніх ми прямуємо до Бога, який є правдивим добром. Милосердя полягає у довірі до Господа Бога і діяльній любові до ближніх.З усього вашого багатства в хвилинi смертi зали-шиться вам єдине – добро, яке ви вчинили!







Молитва митрополита Андрея до Пресвятої Богородиці(у Додатку)

* * *

��

Тема 8. Вірність

Мета навчальна: Пояснити поняття відповідаль-ності та вірності своєму народу.

Мета виховна: Виховувати почуття патріотизму та любові до батьківщини.

Провідна думка: Про віру свідчать мої діла.Біблійна цитата: «Будь вірний до смерти, і дам тобі

вінець життя». (Од 2, 10)

Х І Д З А Н Я Т Т ЯЗагальний вступПровідник:

Як син українського народу, митрополит Андрей прагнув діяти задля добра українського народу.Ставши єпископом Станіслава (тепер Івано-Фран-ківськ), він висловив це у першому посланні: «Я українець з діда-прадіда. А Церкву нашу та святий наш обряд полюбив цілим серцем, присвятивши для Божої справи ціле своє життя». Вступаючи на митрополичий престіл, Андрей Шептицький каже, що лише любов до свого народу спонука-ла його прийняти на себе цей важкий обов’язок митрополита.Митрополит Андрей жив і діяв у часи, коли фор-мувалася ідея національної єдності, ідея українсь-кої держави. У час, коли українці були поділені між різними державами, митрополит розумів, що правдиве і стабільне щастя українці зможуть

��

осягнути лише коли створять власну державу. Однак, у той час було дуже важко визначити, хто є українцями і де мають бути межі української де-ржави.


Метод: Інформаційне вікно.Матеріали: аркуш А3, кольорові олівці для кожної групи

(по 4 особи).

Провідник об’єднує учасників у групи по 4 особи.Групи сідають у різних частинах кімнати.Представники груп беруть аркуш А3, кольорові олів-

ці.Учасники у групах ділять аркуш А3 на чотири рівні

частини (віконця):• у першому вікні пишуть ім’я та прізвище визнач-

них українців та українок;• у другому вікні малюють українця, українку;• у третьому вікні пишуть українську пісню;• у четвертому вікні пишуть позитивні характерис-

тики українців.

Представлення результатів праціГрупи методом каруселі передають результати своєї

праці наступній групі зліва.Усі групи ознайомлюються з результатами праці

своїх сусідів і на знак ведучого знову передають аркуш групі зліва.

��

Так розглядають і передають, поки аркуші повер-нуться до їх авторів.

Групи по черзі прикріплюють свій аркуш на стіні і співають пісню, яку написали у третьому вікні.



Що ж робить якесь число людей українським наро-дом?

З висловлювань та творів митрополита Андрея дові-дуємося про його розуміння того, ким є українці. Про-відним твором в ділянці національного та державного розвитку є «Як будувати Рідну хату». В цьому творі мит-рополит називає Україну «Рідною Хатою». І це не просто образний вислів. Саме українська хата була тією колис-кою нашого народу, в якій від покоління до покоління передавалися його традиції, художні смаки, мораль, сві-тобачення.

У визначенні особливості українського народу він зазначає такі критерії:

1. Передовсім мова. Всі, хто по-українськи говорить або вважає українську мову за рідну, будуть становити український нарід. Мова, а ще точніше свідомість рідної мови є одним із чинників, що творять народ.

2. Крім мови, важливим елементом національної приналежності, на думку митрополита Андрея, є праг-нення людей об’єднатися в одну організацію – державу – Україну.

��

3. Важливими для визначення національної прина-лежності митрополит вважає усвідомлення та пошану до своєї історії та культури. На відкритті національно-го музею у Львові він зазначив: «не можна ніяк і ніколи зривати з традиціями своєї рідної культури. А коли ті традиції в багатьох напрямках вже перервані, не можна ніяк іти вперед без розв’язки питання, на яке дає від-повідь лише передання: яка має бути наша культура? Не слід живцем прищеплювати в наш нарід цю інтер-національну європейську культуру, якою живе наша інтелігенція, не слід так працювати для культурного підйому нашого народу, наче б нас не попередили люди з великими артистичними традиціями, які вийшли з цього народу, що й ми і передали душу цього народу у мистецькому вияві, самі ж впливаючи на розвиток цієї душі».

4. Та найважливішим елементом національної при-належності до українського народу митрополит вважає любов до України. «Українцем є особа, яка не словом, а ділом виявляє любов до України, говорить митрополит. Любов полягає на ділах, а не на словах! Хто на своєму місці працює для добра народу, сумлінно сповнюючи свої обов’язки, – той є ліпшим патріотом, ніж той, хто багато говорить, а мало робить. Тож любіть своє, три-майтеся свого і дбайте про своє».

Ці слова митрополит підтвердив численними діла-ми, про які ми говорили попередньо. А зараз хочу вас за-просити до гри в якій ми зможемо поглибити відомості про любов митрополита до України.

��


Метод: Брейн-ринг.Матеріали: Додаток 8.1, аркуш А4 і ручка для кожної гру-

пи (по 4 особи).

Учасники у тих самих групах читають факти з життя митрополита Андрея (Додаток 8.1).

На основі цієї інформації та знань із попередніх зус-трічей учасники груп формулюють по 10 важких запи-тань, які задаватимуть іншим групам під час «брейн-рингу» і записують їх на аркуші А4.

На підготовку дається 10 хв.Питання повинні передбачати тільки 1 правильний

варіант відповіді.Перед початком гри, капітани команд представля-

ють провідникові виписані на листку питання з від-повідями.

Брейнринг:Групи сидять окремо.Одна група задає питання.Представники інших груп, якщо знають відповідь

на питання – підносять руку.Хто першим піднесе руку – першим відповідатиме.За правильну відповідь група отримує 10 балів. За

помилкову відповідь група втрачає 10 балів.Право задавати питання переходить до наступної

групи.Все повторюється знову.Перемагає група, яка назбирає найбільше балів.

80


Провідник робить підсумок на основі тексту:

Звертаючись до української інтелігенції митрополит каже: «Так, як в кожній праці і в кожнім слові, так в тім моїм письмі я шукаю лише добра народу, щодо якого я почуваюся до важливих і святих для мене обов’язків. Ті обов’язки накладає на мене не лише мій статус митро-полита, але й урочиста присяга, складена в день вступу в монастир, що буду відповідно до моїх сил для добра української спільноти працювати, а найбільше власне переконання, котре ставить мене в ряді громадян пат-ріотів, з яких хотів би я бути найкращим».

Чинити добро своєму народові, щоб бути найкра-щим серед громадян-патріотів, таким було прагнен-ня митрополита Андрея. Цим прагненням, а особливо своїми діями, митрополит довів, що він є правдивим українцем, гідним довіри та наслідування. Митрополит дбав про добро українців, про їх духовний, культурний, інтелектуальний та економічний розвиток, цілковито присвятив себе служінню Богові та Україні.

Живучи у роки війни, голоду, злоби, він розділив зі своїм народом усі поневіряння і жахіття. У складні часи митрополиту довелося провадити свою паству. Він пе-режив важкі періоди двох світових воєн, чотирьох змін урядів, міжвоєнних лихоліть, роки гонінь, пересліду-вань та ув’язнення. Та про свою вірність народу України він сказав: «Я не три роки ув’язнення, а ціле своє життя радо провів би у в’язниці, лиш би тебе, дорогий мій ук-раїнський народе, бачити свобідним і вільним».

81

Про готовність зберегти вірність Церкві й Україні свідчить і його лист до Папи Римського: «Додаю ще раз моє прохання, що я його вже перед тим предложив Святішому Отцеві і ще раз благаю, щоб Святіший Отець зволив своїм апостольським батьківським благосло-венням призначити мене уповноважити й делегувати на смерть за віру й за Єдність Церкви. Я не маю смілос-ти предложити (ще раз) цю просьбу просто Святішому Отцеві; нехай Його Святість зволить розважити те, що Церква через мою смерть нічого не втратить, а може тільки мати зиск. Та ж треба, щоб хто один став жертвою тієї інвазії. А я, Пастир того бідного народу, що стільки страждає, чи ж не мав би я якого права вмерти за його добро і кращу долю?»

Бажав бути скромним пастирем-ченцем, служити Богові та людям. Та Господь, покликав його до масштаб-ніших діянь, бо знав, що він здатен на більше.

Господь вказав йому тернистий, звивистий шлях, поклавши на його плечі важку ношу, і він ніс її, благо-словенний та смиренний, з великої любові до свого на-роду, з усвідомлення відповідальності перед його тепе-рішнім та майбуттям.

Його діла були свідченням віри в Бога і в Україну, якій він своїми останніми словами передрік велике майбут-нє: «Наша Церква буде знищена, розгромлена больше-виками, але ви держіться, не відступайте від віри, від Святої Католицької Церкви. Тяжкий досвід, який паде на нашу Церкву, є хвилевий. Виджу відродження нашої Церкви, вона буде гарніша, величніша від давної, та буде обнімати цілий наш нарід. Україна двигнеться зі свого

82

упадку та стане державою могутньою, з’єдиненою, ве-личною, яка буде дорівнювати другим високорозвину-тим державам. Мир, добробут, щастя, висока культура, взаємна любов і згода будуть панувати в ній. Все те буде, як я кажу. Тільки треба молитися, щоби Господь Бог і Мати Божа опікувалися над нашим бідним замученим народом, який стільки витерпів, і щоби ця опіка Божа тривала вічно. Прощаюся з вами. Будьте сильні і стійкі в вірі, витривалі і ревні в служінню Господу Богу. І більше мого голосу не почуєте, аж на Страшнім Суді».

«Будь вірний до смерти, і дам тобі вінець життя». (Од 2, 10)




Учасники беруть ручку і вирізаний з паперу плід.На плоді з одної сторони пишуть, про яку цінність



��

Молитва митрополита Андрея за український народ (у Додатку)

* * *

Для тренування довіри пропонуємо


Метод: Тренінг довіриМатеріали: Дошка 60 х 30 см, двоє дорослих помічників.

Провідник запрошує на зустріч двох дорослих поміч-ників. Вони тримають дошку невисоко від підлоги.

Запрошує добровольця з-посеред дітей, зав’язує йому очі і просить стати на дошку, опираючись руками на голови дорослих помічників, що її тримають.

Потім ці дорослі помічники, тримаючи дошку на тому ж рівні, присідають. Дитині ж здаватиметься, що дошка піднімається. Насправді ж вона залишається на тому ж рівні.

Тепер провідник просить зіскочити з дошки вниз. Стрибок учасника експерименту – результат його дові-ри до вас.

Провідник:

Це ж було зовсім не страшно, чи не так? Здійми пов’язку і побачиш, як близько до підлоги ти був.

84

ПІДСУМОК

Провідник:

Бог хоче, щоб ми довіряли Йому. Інколи нам тяж-ко це зробити, бо ми не бачимо, як ситуація може обернутись на краще. Ось чому нам потрібна віра. Саме завдяки вірі ми знаємо, що Бог все бачить і все знає, і Він ніколи нас не підведе. Так само, як я попросив (ла) (ім’я дитини) довіри-тись мені, так і Бог хоче, щоб ми Йому довіряли, бо бажає нам тільки кращого.Митрополит Андрей жив вірою в Бога і Україну.

* * *

��

Тема 9. лагіДність

Мета навчальна: Розкрити поняття лагідності та її важливості у житті людини.

Мета виховна: Плекати лагідність у стосунках з ближніми.

Провідна думка: Лагідність – це мистецтво бути чуй-ним до людей і довколишнього світу, це ключ до щастя.

Біблійна цитата: Навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам ва-шим. (Мт 11, 29)




Митрополит Андрей завжди був дуже близьким до свого народу. Не шкодував часу для людей, спілкувався з усіма: ученими і невченими, письменними і непись-менними, дорослими і дітьми, віруючими та невірую-чими.

Коли він став єпископом Станіславським (тепер Іва-но-Франківськ), то у спілкуванні з вірними використо-вував народну мову. Ніхто з єпископів раніше не писав до гуцулів послання їхнім діалектом, як це робив вла-дика Андрей:

«Перішусего Ви, дєді і нені христєнецкі, сокотіт свої ґіти вид згіршення».

��

Чи ви зрозуміли про що писав митрополит?«Перш за все Ви, тати і мами християнські, бережіть

своїх дітей від згіршення». Митрополит був людиною простою, не сидів у кабі-

неті й не чекав поки до нього прийдуть священики й розкажуть, як живуть люди в їхніх парафіях. Сам відві-дував своїх вірних, щоб глибше пізнати їх життя і турбо-ти. Він об’їздив майже всі парафії, їздив по селах і спіл-кувався з людьми. Гуцули й досі оповідають, як митро-полит переїздив на білому коні Черемош.

Коли митрополит приходив до церкви і священик хотів розповідати йому про село, то на велике здиву-вання священика митрополит уже все знав. Бо перш ніж зайти до храму, де його чекало духовенство, він за-їжджав до людей, з якими спілкувався і котрі йому все розповідали. Послання, які він писав, були простими і несли в собі мудрість. Він багато спілкувався як у цер-ковній сфері, так і в світській; у цьому йому зокрема до-помагало знання десяти іноземних мов.

Провідник:

Що ви розумієте під словом лагідний і привіт-ний?Бути лагідним – вміти проявляти свої позитивні відчуття до ближніх. Це мистецтво бути чуйним до людей, тварин і довколишнього світу.Чи вмієте ви проявляти лагідність, ніжність до своїх ближніх?

��


Метод: Передавання уявного котикаМатеріали: -

Учасники стають в коло і передають один-одному уявного котика, роблять це лагідно, акуратно, щоб ко-тик не впав, щоб йому нічого не притиснути, лагідно.


Провідник:

Що нового відкрили для себе?Які цікаві думки, відчуття з’явилися?Що зауважили?Бажаючі діляться своїми думками та враження-ми.


Метод: Лакмусовий папір.Матеріали: Додаток 9.1, ручка, олівець червоного, синьо-

го і жовтого кольорів для кожної групи (по 4 особи).

Провідник:

Особливими були стосунки митрополита Андрея з дітьми.Збереглися листи дітей зі сиротинців (тоді їх на-зивали «захоронками») до митрополита Андрея.Хочу вас запросити прочитати і проаналізувати деякі з цих листів.

��

Провідник об’єднує учасників у групи по 4 особи.Учасники сідають по групах у різних частинах кімнати.Представники груп беруть один з листів дітей до

митрополита (Додаток 9.1), олівці червоного, синього і жовтого кольору.

Учасники у групах аналізують текст і підкреслюють:червоним кольором – місця, де описано емоції;жовтим кольором – місця, де описано прохання;синім кольором – місця, де описано ставлення дітей

до митрополита.Представник групи читає текст листа

Провідник:

Як би ви охарактеризували стосунки між митро-политом і дітьми на основі цього листа?Яку метафору можна було б використати для опи-су цих стосунків?

Учасники обговорюють відповіді на питання.Під листом пишуть метафору про стосунки між мит-

рополитом Андреєм та дітьми.

Представлення результатів праціГрупи об’єднуються у велике коло. Представники груп по черзі читають текст листа.Розповідають, що яким кольором підкреслили і

чому.На основі листа характеризують стосунки між дітьми

і митрополитом.Зачитують метафору про стосунки митрополита і ді-

тей.

��

ПІДСУМОК

Провідник розповідає на основі тексту:Маленькі діти зверталися до нього дуже зворушли-

во, називали його «найдорожчий таточку». Адресували листи так: «Небо, Святий Миколай, через руки Їх Ексце-ленції Митрополита Андрея».

Діти просили в митрополита і кожушки, й корали-ки, й цукерки. Та найбільше просили, щоб митрополит Андрей до них приїхав. По-різному його заманювали. Наприклад, в одному листі дитина писала: «Львів – то таке велике місто, і Святий Миколай може заблудитися в ньому. А ти візьми й приїдь до нас, бо ми так багато отримали подаруночків, і ми з тобою обов’язково поді-лимося». Для дитини у ті часи поділитися солодощами – було великою жертвою.

В одному листі діти описують, як вони розповідали про митрополита дівчинці, яка його ніколи не бачила: «Наша найменшенька Ганнуська ніколи не бачила тебе. І ми їй пояснюємо, що ти такий великий, як наша че-решня на городі (митрополит мав зріст 2,1 метра), а бо-рода в тебе – як у Святого Миколая».

Діти зверталися до Митрополита на «ти», це справді дуже зворушливий момент, що вказує на близькі сто-сунки та водночас велику повагу. Вони вважали його за «найдорожчого татуся». Хтось писав: «У мене вже нема ні мами, ні тата, але, слава Богу, що в мене є ти, мій най-кращий татусь». Підписувалися: «Твоя найдорожча до-нечка», «Івасик», «Любця», «Нуся»…

Листи діток були великою втіхою для Митрополита. Він дуже любив дітей і діти відчували та цінували це.

90

Після Першої світової війни, коли в Галичині залишило-ся понад 20 тисяч повоєнних сиріт, він заохочував усіх, щоб допомогти їм, і заснував чи не при кожному монас-тирі «захорони» – сиротинці для дітей. Сестри, які пра-цювали з дітьми, казали, що їм місяцями доводилося працювати, щоб викликати усмішку на обличчі дітей, адже діти зовсім не сміялися.


Провідник:

Що нового відкрили для себе?Які цікаві думки, відчуття з’явилися?Що зауважили?Бажаючі діляться своїми думками та враженнями.



Митрополит також писав листи до дітей. В них від-чувається вияв великої любові. Він повчав їх, ділився своїми думками і заохочував до співпраці у творенні добра. Так до старших дітей митрополит пише:

«Поміж Вами, старшими дітьми, рад би я знайти хоч одного чи двох у кожній школі, у кожному селі. Шукаю таких вибраних душ, які б успішно вміли перестері-гати перед злом ровесників і молодших товаришів. Ті вибранці у кожному селі чи школі, душі благородні, що уміють розуміти небезпеку товаришів чи товаришок і хочуть перед тою небезпекою мудро перестерігати, мо-жуть не раз від правдивої небезпеки, від тяжкої недуги, може, і від лютої духовної смерті успішніше вирятувати

91

душу, ніж священик у проповіді або учитель у школі. До того веде їх Божий поклик, бо не без Божої благодаті й не без Божого поклику християнська душа зрозуміє той обов’язок християнської любові, яким є перестерігати перед злом».

Та особливо актуальним сьогодні є лист в якому мит-рополит Андрей просить дітей про допомогу. Він пише:

«Пишу до Вас цього листа ось у якій справі: Святий отець, Намісник Ісуса Христа і Зверхній Душпастир-Єпископ усієї Христової Церкви, боячись, що може ви-бухнути світова війна, яка би стягнула великі й тяжкі біди на ціле людство, та, крім того, маючи ще багато ін-ших важких клопотів, прийшов на думку, щоби зверну-тись до дітей цілого світа з порученням і проханням їх-ніх молитов. Тому хочу те бажання Святого отця нашого передати Вам і пояснити, в чому можете Святому отцеві помогти. Можете помогти своїми щирими молитвами до Бога в тих намірах, які сам Святий отець має. Свято-му отцеві йде про Ваші, дорогі Діти, молитви тому, бо мо-литви невинних дітей мають перед Богом більшу силу і більшу вагу, ніж молитви людей, які сплямили свою душу якимсь тяжким гріхом».


Лагідність – це мистецтво бути чуйним до людей і довколишнього світу.Лагідність – це ключ до щастя.Митрополит Андрей був лагідним і привітним.

92

Навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим. (Мт 11, 29)




Учасники беруть ручку і вирізаний з паперу плід.На плоді з одної сторони пишуть, про яку цінність



МолитВа

Провідник:

Один із листів, якого митрополит Андрей написав сто років тому, є особливо актуальним для нас сьо-годні:«А коли молитесь, дорогі Діти, і будете виконува-ти це моє прохання отсього листа, і будете відмо-вляти молитви у наміренні Святого отця, поду-майте і про цілу Церкву, і про ввесь Український

��

Нарід, і про ціле село чи місто, у якому живете, і просіть для всіх Божої ласки з неба.А щоб Ви мали коротку молитву, яка висказувала б те широке бажання добра для всіх людей, подаю Вам ось тут кілька коротеньких молитов, які Вам легко буде запам’ятати і бодай від часу до часу з доброї волі висказувати. Зі слів молитви розуміє-те, що вона вибрана з Отченашу, бо кожне прохан-ня Отченашу є молитвою, що її можна й окремо говорити».

Учасники кажуть наміри, в яких хочуть молитися – за кого чи за що Богові дякувати, Його прославляти, про-сити, перепрошувати.

Провідник читає:

Митрополит Андрей благословив дітей:

Молитва митрополита Андрея за дітей (у Додатку)

* * *

Для молодших учасників пропонуємо


Метод: Гра «Служіть один одному».Матеріали: Два одинакові комплекти карточок у вигляді

рушника і стопи (Додаток 9. 2)

94

На зворотній стороні обох комплектів написані час-тинки біблійної цитати дня («Навчі/ться / від / мене, /бо /я /лагідний /і сумир/ний / сер/цем, / тож/ знай/дете /полег/шу /ду/шам / ва /шим». (Мт /11,29), му-зика.

Можна ускладнити гру, підкинувши декілька порож-ніх чи «штрафних стоп». «Штраф» – це завдання, яке виконуєціла команда, гравець якої витягнув штрафну карточку.

Наприклад: 1) пострибати 5 разів на одній нозі; 2) показати «ластівку», 3) пострибати як кенгуру, 4) пройтися як косолапий ведмідь.

Або: покажіть ходу людини, яка: 1) об’їлася, 2) взула черевики меншого розміру, 3) зашпорталася, 4) вночі опинилася у лісі, 5) яку вкусила бджола.

��

Тема 10: ПоМіркоВаність

Мета навчальна: Пояснити поняття поміркованості.Мета виховна: Виховувати вміння володіти своїми

почуттями і вчинками.Провідна думка: Поміркованість – уміння прямувати

до добра.Біблійна цитата: Так само і юнаків умовляй, щоб

були помірковані, […] щоб супротивник осоромився, неспроможний нічого злого проти нас сказати. (Тит 2, 6.8)

Х І Д З А Н Я Т Т ЯВступ

Провідник:

Ми говорили про цінності, які Господь дарував митрополитові.Сьогодні говоритимемо про ще одну дуже важли-ву цінність. Яку саме – прошу вас спробувати від-гадати з тексту, який я вам зачитаю.

Усі учасники беруть текст (Додаток 10.1), аркуш А4 і ручку.

Прочитавши текст, висловлюють та аргументують свої думки.

Провідник:

У цьому тексті розповідається про різні цінності в житті митрополита Андрея.

��

Сьогодні говоритимемо про цінність, яка є тим регулятором, що допомагає людині зберегти межу, без якої будь-яка цінність втрачає свою по-зитивну властивість – про поміркованість.


Метод: 1х2х4Матеріали: Додаток 10.1, аркуш А4 і ручка для кожного.

Учасники індивідуально пишуть, що означає «помір-кованість» та крилатий вислів про поміркованість.

Учасники об’єднуються у пари по двоє.У парах узгоджують, що означає «поміркованість»

та підбирають найкращий, на їх думку, крилатий вислів про поміркованість.

Пари об’єднуються у групи по четверо.Учасники у групах узгоджують, що означає «помір-

кованість» та знову добирають найкращий, на їх думку, крилатий вислів про поміркованість.

Представлення результатів праціПредставники груп представляють результати пра-

ці своєї групи.

ПІДСУМОК

Провідник:

Поміркованість – це риса людини, яка має відчуття міри у використанні створених благ. Вона допомагає людині контролювати власні інстинкти і не дозволяє

��

переступати межі людської гідності та запевняє рівно-вагу в користуванні створеними благами. Поміркована особа скеровує до добра свої бажання і слухається здо-рового голосу розсудливості.

У своїх повчаннях митрополит часто говорив, як важливо прагнути добра, та він застерігав, щоб це праг-нення не перетворилося в агресію, яка є запереченням добра і тому перестало б бути добром.

Говорячи про патріотизм, митрополит Андрей нав-чає, що християнин може і повинен бути патріотом! Але його патріотизм не сміє бути ненавистю! І не сміє на-кладати обов’язків, які противилися б вірі! Те, що виг-лядало б на патріотизм, а на ділі було би ненавистю, або противилося б вірі, не є справжнім патріотизмом. Він закликає любити свою країну аж до смерті, але не можна ненавидіти когось іншого.

Поміркованість або, як її часто називають «золота середина», полягає в усвідомленому скеруванні люд-ських зусиль на здійснення добра та допомагає людині уникнути будь-якого роду крайнощів.

Назвіть, як через відсутність поміркованості, люди-на може перетворити позитивну рису у негативну?

Часто стається так, що через відсутність поміркова-ності позитивні вчинки людини, яка мала намір чинити добро, перетворюються на злі. Смачно поїсти у обжерс-тво або п’янство, гарно провести час у лінивство, захист у агресію, віра у фанатизм… Тож, щоб цього не сталося, потрібно не втрачати пильність і пам’ятати, слова мит-рополита, що мудрість життя полягає в тому, щоб лю-бити те, що направду є добром.

��

ПІДСУМОК ТЕМАТИЧНИХ ЗУСТРІЧЕЙ

Провідник:

На наших зустрічах ми говорили про різні події з життя митрополита Андрея.Ми роздумували над тим, як митрополит Андрей, співпрацюючи з Богом, приніс рясні плоди, з яких ми і сьогодні користаємо.


Провідник:

Які події з життя митрополита Андрея вас особ-ливо вразили, вам запам’яталися?Що ви почерпнули для себе з цих зустрічей?Які висновки зробили для свого життя?

Учасники діляться своїми думками та враженнями.

Провідник:

У Святому Письмі написано, що людина, яка спів-діє з Богом принесе плоди духа, а цими плодами є: «любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість». (Гл 5, 22-23)

МолитВа

Молитва за прославу митрополита Андрея Шептицького (у Додатку)

��


Метод: ДеревоМатеріали: Дерево з наклеєними на попередніх зустрічах

плодами.

Учасники «збирають» з дерева по одному плоду із на-писаними цінностями, плодами Святого Духа, про які йшлося на заняттях (кожен матиме 10 різних).

Учасники діляться особистими враженнями від зуст-річей (або табору) і додають, як зможуть застосувати ці знанняі досвід у житті.

* * *

Для молодших учасників замість вступу пропонуємо провести


Метод: Гра «Віднеси якнайбільше».Матеріали: Два столи, 2 зубні щітки, 2 м’ячі, 2 надуті

повітряні кульки, 2 зошити, 2 пластикові пляшки, 2 ручки і т. д.

Провідник ділить дітей на дві команди (може бути більше команд, якщо дітейбагато) і просить їх стати у дві колони. В другому кінці кімнати ставить два столи навпроти кожної команди і знайомить із правилами гри.

100

По команді провідника перші гравці з кожної ко-манди біжать до своїх столів, беруть один будь-який предмет, повертаються до своєї команди і передають цей предмет наступному гравцю. Він біжить з цим пред-метом до столу і бере ще один предмет, відтак передає два предмета третьому гравцеві і так далі. Завдання ко-манди – перенести всі предмети і жодного не випустити з рук. Якщо гравець впустив з рук предмет, він повинен повернутись і покласти його знову на стіл.


Провідник:

Що було найважчим в цій грі?Кого вам нагадував гравець, що намагався набра-ти якнайбільше предметів у руки?

101

ДоДатки

Додаток 1.1

угоДа (спільне визначення правил співпраці у групі)

Для покращення праці у групі провідник може зап-ропонувати учасникам самим запропонувати додаткові правила поведінки у групі, які сприятимуть ефективній та приємній співпраці.

Слід пам’ятати:• якщо правил буде надто багато – їх буде важко

пам’ятати і дотримуватися;• якщо вони сформульовані не чітко – кожен зможе

їх інтерпретувати по-своєму;• якщо деякі прийняті на початку правила заважа-

тимуть праці групи, то, порадившись з її учасни-ками, від них варто відмовитися.

Укладаючи угоду, треба аби:• усі учасники групи (разом з провідником) мали

можливість висловити свої пропозиції і побажан-ня щодо правил праці в групі;

• кожна особа могла висловлювати необмежену кількість побажань до правил роботи в групі.

Під час процесу укладення угоди одна особа записує (маркером або ручкою) усі пропозиції членів групи на дошці або на аркуші паперу А3 (якщо не вистачає одно-го, то на кількох).

102

Коли всі пропозиції записані, тоді учасники розгля-дають по черзі кожну із них.

Провідник зачитує пропозицію вголос. Усі по чер-зі чітко говорять: «Так, я приймаю це правило»; або: «Ні, я не погоджуюся виконувати це правило» (похита-ти головою на знак згоди чи заперечення до нічого не зобов’язує, мовляв: «Я ж нічого не обіцяв»).

Якщо хтось не згодний, то має чітко сказати про це і пояснити чому. Якщо хоч одна особа з групи не згідна прийняти якесь правило – його викреслюють.

Якщо правило справді важливе для праці групи, то провідник може пояснити це, висловити свою думку і запропонувати повернутися до його розгляду пізніше, під час зустрічей, коли б члени групи відчули у ньому потребу. З часом, можна розглядати і нові правила ро-боти в групі та приймати їх зі згоди всіх її членів.

Процедура прийняття спільної угоди щодо роботи групи займає час, однак напрацьований результат зго-дом буде важливим чинником для конструктивної пра-ці групи.

Якщо хтось буде порушувати спільно прийняті пра-вила роботи в групі, то це можна винести на спільне об-говорення її учасників, щоб вони висловили свої відчут-тя і думки з приводу цього: чи це їм заважає, шкодить чи не шкодить праці групи загалом. Почута від друзів зворотна інформація зазвичай є важливим аргументом для порушника.

Прийняті правила виписують на аркуші паперу і вивішують на видному місці.

103

Додаток 2.1

Зі сПогаДіВ софії фреДро-ШеПтиЦької Про ДитинстВо роМана ШеПтиЦького

«Роман був дитиною, яка своїм народженням засві-тила, як сонячний промінь, і осяяла все. Ніхто ніколи не чув його плачу, він завжди був веселим, рум’яним, по-своєму щебетливим.

Сам назвав себе «Ама», що в перекладі з італійської означає «любов». Дивним чином, сам несвідомо зазна-чаючи тою назвою прикмету свого майбутнього життя.

У домі графів Шептицьких, відповідно до звичаїв і традицій цього часу, висіло багато портретів славних родичів з роду Шептицьких. Батько Романа дуже пишав-ся ними і часто розповідав дітям про діла, якими вони прославилися. Саме з цих розповідей Роман дізнався про єпископа Варлаама, митрополита Афанасія і митро-полита Лева, які віддали своє життя на служіння Церкві та українському народові.

Не довелося мені зауважити деінде такої ніжности, як його, яку він виявляв при найменшому прояві уваги; не раз, коли хтось із працівників, – бо всі вже тоді лю-били його, – зробив йому якусь приємність, чи приніс зі села, або містечка будь-яку дрібничку, то чим менший був дарунок, тим більше він хотів доказати, який він йому милий, який потрібний і як не може ним натіши-тися. Тому теж линули до нього серця і людська любов схилялася до тої благословенної дитини, як колосся на лані, в одну сторону вітром похилене...

Був такий люблений усіма, що міг був легко користа-ти з полекш з боку своїх учителів, а все таки ніколи не

104

зменшував своєї пильности, чи солідности. Одного разу під час великої спеки в літі, зайшовши несподівано до його кімнати, я застала його навколішки при столі, на якому лежала відкрита книжка. Нагло встав, коли мене побачив, але коли годину пізніше я ще раз прийшла туди й застала його в тій самій позиції, тоді вже майже нетерпляче спитала я його, що це значить? «Це ніщо», – відповів сміючись, – «лише так неймовірно гаряче, що засипляю над книжкою, сидячи, а тому вчуся навколіш-ки».

В році 1873, отже коли мав восьмий рік, я завважила, що продовж довшого часу він не їв при столі солодких страв. Побоюючись, щоби це не була якась примха з його боку, або перебірливість у стравах, я спитала його про причину, бувши певною, що скаже мені всю правду. Без вагання, але червоніючи на личку аж до вух, відповів по-французьки: «Це тільки покута за мої прогріхи». Я пере-конана, що, як тоді не з інстинкту, але принципово мав відразу до брехні, так само вже тоді, якщо не розумів, то відчував, що таке моральне страждання, боротьба зі злом, жертва від себе з любові до інших.

Вервиця – це був його перший апостолят в родині; чи він намовляв своїх братів, чи навчав, чи може вони самі йшли за його прикладом, не знаю, але без будь-яко-го впливу з мого боку за деякий час я побачила, що кож-ний з них має завжди вервицю в кишені, що молиться на ній і що засипляє з нею, обмотаною довкола ручки. Пишу про це, що я бачила і як я цю річ зрозуміла».

Читаючи спогади Софії Шептицької, матері митропо-лита Андрея, довідуємося про велику кількість друзів, якими графиня гордиться, яких шанує. Графиня при-

105

свячує велику частину свого життя товаришам, знайо-мим, не шкодуючи для цього ні часу, ні витрат, будуючи стосунки з іншими.

Та згодом вона дивується своєму синові, який спромігся потоваришувати – міцніше із ще більшою кількістю людей. І справді, куди б митрополита не поп-ровадила доля, він усюди знаходив щирих та вірних друзів, з якими вони навзаєм допомагали один одному. Дружні зв’язки будував митрополит повсюди, де йому доводилося побувати.

106

Додаток 2.2ПлоДи

107

108

109

110

Додаток 2.3ЗаПитаннЯ – ВіДПоВіДь

Коли народився митрополит Андрей

29 липня 1865року в маєтку на Львівщині народився майбутній митрополит Андрей Шептицький.

Як називається рідне село митрополита Андрея?

Рідним селом митрополита вважають Прилбичі.

Як називалися батьки Андрея Шептицького?

Батьки митрополита називалися Іван та Софія Шептицькі.

Скільки братів мав Роман Шептицький?

Роман мав 6 братів.

Скільки іноземних мов знав Андрей Шептицький?

Андрей Шептицький знав дев’ять іноземних мов.

Якою дитиною був Роман Шептицький?

Роман був дитиною, яка своїм народженням засвітила, як сонячний промінь, і осяяла все. Ніхто ніколи не чув його плачу, він завжди був веселим, рум’яним, по своєму щебетливим.

Як називав себе Роман Шептицький?

Сам назвав себе «Ама», що в перекладі з італійської означає «любов». Дивним чином сам несвідомо зазначив тою назвою прикме-ту свого майбутнього життя.

Що висіло на стінах у домі графів Шептицьких?

У домі графів Шептицьких, відповідно до зви-чаїв і традицій цього часу, висіло багато порт-ретів славних родичів з роду Шептицьких.

Про що граф Іван Шептицький любив розповідати своїм дітям?

Батько Романа дуже пишався своїми прароди-чами і часто розповідав дітям про діла, якими вони прославилися. Саме з цих розповідей Роман дізнався про єпископа Варлаама, мит-рополита Афанасія і митрополита Лева, які віддали своє життя на служіння Церкві та ук-раїнському народові.

111

Про яку особливу Романову рису пише мама Софія?

Особливою рисою, яку не довелося мені за-уважити деінде, як у Романа, була ніжність. Він виявляв її при найменшому прояві ува-ги; не раз, коли хтось із працівників, – бо всі вже тоді любили його, – зробив йому якусь приємність, чи приніс зі села, або містечка будь-яку дрібничку, то чим менший був дару-нок, тим більше він хотів доказати, який він йому милий, який потрібний і як не може ним натішитися. Тому теж линули до нього серця і людська любов схилялася до тої благосло-венної дитини, як колосся на лані, в одну сто-рону вітром похилене...

Про яку Романову рису довідалася мама Софія, коли влітку вона застала Романа навколішки при столі, на якому лежала відкрита книжка?

Був такий люблений усіма, що міг був легко користати з полекш з боку своїх учителів, а все таки ніколи не зменшував своєї пильнос-ти, чи солідности. Одного разу під час вели-кої спеки в літі, зайшовши несподівано до його кімнати, я застала його навколішки при столі, на якому лежала відкрита книжка. На-гло встав, коли мене побачив, але коли годи-ну пізніше я ще раз прийшла туди й застала його в тій самій позиції, тоді вже майже не-терпляче спитала я його, що це значить? «Це ніщо», – відповів сміючись, – «лише так ней-мовірно гаряче, що засипляю над книжкою, сидячи, а тому вчуся навколішки».

Яким був перший апостолят Романа Шептицького в родині?

Вервиця – це був його перший апостолят в ро-дині; чи він намовляв своїх братів, чи навчав, чи може вони самі йшли за його прикладом, не знаю, але без будь-якого впливу з мого боку за деякий час я побачила, що кожний з них має завжди вервицю в кишені, що мо-литься на ній і що засипляє з нею, обмотаною довкола ручки. Пишу про це, що я бачила і як я цю річ зрозуміла».

112

Що особливо цінувала графиня Софія Шептицька?

Читаючи спогади Софії Шептицької, матері митрополита Андрея, довідуємося про вели-ку кількість друзів, якими графиня гордить-ся, яких шанує. Графиня приділяє велику частину свого життя товаришам, знайомим, не шкодуючи для цього ні часу, ні витрат, бу-дуючи стосунки з іншими.

Що надзвичайно приємно здивувало графиню у її синові?

Графиня, яка мала багато друзів, сама ди-вується своєму синові який спромігся потова-ришувати міцніше із ще більшою кількістю людей. І справді, куди б митрополита не поп-ровадила доля, Він усюди знаходив щирих та вірних друзів з якими вони навзаєм допо-магали один одному. Дружні зв’язки будував митрополит повсюди де йому доводилося побувати.

113

Додаток 3.1

ПриклаД ПроВеДеннЯ Вільного часу

хобі

музика

ігри спілкування

114

Додаток 3.2

Зі сПогаДіВ софії ШеПтиЦької

Коли навчився вже писати, – згадує мати Романа, – скрізь я знаходила шматочки паперу зі записками, з фрагментами молитов, що їх він сам написав; це були розважання, його власні роздуми, зокрема – таїнств вервиці. Люди з його оточення зовсім не відзначалися особливою набожністю, а я навіть не бачила, коли й де купив він собі першу вервицю. Він так довго допитував-ся, нотував, учився, аж поки не опанував усі молитви на вервиці. Вервицю мав завжди при собі, намотував її нав-коло своєї ручки, поки засинав. Як наглядно він милував-ся Божими речами, бо інтуїцією розумів їх правду, їхню велич! Коли прислуговував на Божественній Літургії, міг бути прикладом для інших: зложені руки, спущені очі, не щоб хтось так учив його, але тому, що інакше не розумів служби при Божому престолі. Пам’ятаю, що цей вид був для мене такий дорогий, що я мусіла аж робити над собою зусилля, щоб не поринати в ньому.

115

Зі сПогаДіВ МитроПолита анДреЯ

Ще заки я навчився читати й писати, ще дитиною, коли я не здавав собі справи з почувань, а серцем від-чував красу старої нашої ікони. Я був відай дуже малим хлопчиком, коли в нашій старенькій дерев’яній церкві в Прилбичах, стоячи перед іконостасом, відчував я ту якусь непоняту емоцію, що я її нині назвав артистич-ною емоцією. Я мусів бути маленьким хлопчиком, бо наш старенький парох, якого я відтак на добру голо-ву переріс, видавався мені великаном, як він у святих ризах виходив дияконськими дверми на великий вхід. Гієратичні постаті в іконостасі, на мене звернений зір Христа Спасителя і святої Його Матері, та якась містич-на темрява, в якій світили тільки свічки і їх відблиск на золотих тлах ікон, дим кадила, що взносився до неба ра-зом зі звуками пісні, все те складалося на якесь вражіння таке глибоке, яке ледви коли в життю пам’ятаю. А гли-боке вражіння було якраз тому, що поза тими зовніш-німи проявами, відчувало серце якусь таємну глибінь, що наче промінчик спливав на душу зпозасвіта, неначе з неба.

116

Додаток 3.3

лист МитроПолита анДреЯ До Матері

Моя найдорожча Мамо!Хочу розказати тобі про одну подію, про яку, крім

мене та мого духівника, ніхто не знає. Це трапилося під час однієї моєї візитації в невеличкому містечку, біль-шістю населення якого були євреї. Ще з ранньої моєї молодості для мене все, що бідне, мале і старе, було до-роге. І ці єврейські громади, з яких більшість була бід-нота, були найпобожніші. І завжди, коли вони мене віта-ли, я згідно з їхнім звичаєм, цілував два пальці, а відтак цими пальцями доторкався Тори і вітав їх староєврей-ською мовою.

У цей день після вечірні я довго сповідав. Взагалі цей день був якийсь незвичний. Просто, Мамо, я відчував, що Господь хоче мене випробувати. І я з внутрішньою радістю піддався цій пробі.

Коли ми з отцем духівником, повертаючись пізно увечері, завернули у перевулок, з бічної хати висунула-ся якась невеличка постать, закутана ніби в верету, під-бігла кілька кроків до нас і впала на коліна переді мною. Це було так раптово, що я мимоволі подався назад. А з цієї верети продерся крізь плач жіночий голос:

– Ребе2, рятуй мою дитину! Рятуй мою дитину, вона вмирає!

Я нахилився нижче й, піднімаючи жінку з колін, спи-тав:

� Ребе - учитель, духовний провідник у євреїв.

117

– Хто ти, жінко?– Я Хая, ребе! Моя Сара вмирає, а тільки ти, ребе, мо-

жеш її оздоровити! Не відмов мені мого прохання, пок-лади на мою Сару ті пальці, якими ти торкнувся святої Тори, і моя Сара буде здорова!

– Ребе, я благаю тебе!Тоді я спитав:– Де ти живеш, дитино?– Ось тут, ось тут! Близенько! – ще хитаючись, але

вже з якоюсь неземною вірою в голосі скликнула Хая і показала праворуч, де в теміні бовваніло щось, наче розвалена стайня.

– Ходім! – сказав я.Побачивши, що мій духівник іде за нами, жінка зама-

хала руками:– Ні! Ні! – закричала. – Тобі не можна сюди заходити,

ти тут чекай! А ребе там буде, з Богом і зі Сарою…Мабуть, Моя Найдорожча Мамо, ні в одній мові світу

не можна було б Тобі описати мого враження. Я почув скрипіт дверей і увійшов у темінь, схиливши голову й плечі, бо й двері були такі низькі, що я не міг випроста-тися. А в душі я молився, чи ні, то моя душа молилася, щоб Господь через мене зіслав ласку милосердя цій бід-ній матері, яка повністю повірила безмежному Божому Милосердю.

В хаті було темно й задушливо, але я не чув цієї заду-хи й вогкості. Було темно, але довкруги мене було ясно, довкруги мене був якийсь аромат, щось чисте, прозоре, ясне й пахуче, я почував, що мене окружає щось невиди-ме, але безмежно миле, ніжне й хоч безбарвне, та повне красок, хоч безгучне, та повне музики.

118

Радше дотиком руки, як очима, я побачив дитину, за-винену в лахміття, її покорчені ніжки й покручені руки. Я притис це холодне тіло до грудей, поклав руку на голівку маляти й без голосних слів, а чи радше німими словами, благав милосердя в Ісуса, в Його Матері – як довго, я не знаю.

Але враз із цією німотною молитвою моєї душі я по-чув, що це холодне лахміття тепліє, що ніжки й руки ма-ляти починають якось нервово рухатися й нагло тишу продер крик дитини, а йому, наче відповідь, залунав крик матері, яка вбігла до кімнати й, витягаючи руки по дитину, знову впала на коліна переді мною.

Я передав їй дитину й тоді щойно побачив, як темно у цій норі, яка тут задуха й який сопух іде від закопченої нафтової лампи.

Мимоволі сягнув я до кишені ряси, витягнув портмо-не, втиснув Хаї в руку й, перехрестивши плачучу матір і малятко, вийшов.

Мамо Моя Найдорожча, я рідко коли мав такий радісний день! Я цього дня зрозумів і усвідомив собі, що Христос дозволив мені нести Його хрест!

Твій о. Андрей

119

Додаток 3. 4

120

Додаток 5.1Негативна риса Негативна дія Негативний результат

121

Додаток 5.2


Протилежна до неї позитивна

риса

Позитивні дії, які ведуть до вироблення позитивної

риси

Позитивні наслідки цих дій

122

Додаток 5.3

123

Додаток 7.1

ДоброчинеЦь та МеЦенат

Однією з мало згадуваних, але значущих соціальних акцій митрополита було те, що він добився в австрій-ського уряду допомоги для вдів священиків. Цікаво, що під час Другої світової війни православні священики і миряни Кам’янця зверталися до митрополита Шепти-цького по допомогу – фінансову і суто церковну: книги, ризи, літургійне начиння тощо, – посилаючись на те, що він же є єпископом їхнього міста, – і митрополит у допо-мозі не відмовляв.

Митрополит підтримував діяльність українських культурно-просвітницьких товариств «Просвіта», «Рід-на школа», «Сільський господар».

Заснував Український Національний Музей, купив у 1905 р. для нього приміщення за 34 тис. доларів (з до-помогою євреїв, бо поляк-власник не бажав продавати будинок українцям). Завдяки піклуванню Шептицького музей отримав одну з найбільших у Європі збірок іко-нопису.

Митрополит засновував церковні та гуманітар-ні фундації: найперша – Єпархіальна бібліотека в Ста-ніславі (передав 4 тисячі книг із особистої бібліотеки), Академічний Дім, Народна Лічниця (яку згодом (1930 – 1938 рр.) перетворили на сучасний шпиталь), гімназії; клопотанням до чеського уряду він урятував українську господарську академію в Подєбрадах. Шептицький був ініціатором і засновником Земельного банку у Львові (1910 р.).

124

На кошти митрополита придбано будівлю, в якій розмістилася художня школа Олекси Новаківського, а також майстерня Модеста Сосенка та Осипа Куриласа. Шептицький надавав стипендії молодим українським митцям для здобуття художньої освіти у кращих нав-чальних закладах Європи.

Заснована ним у 1928 р. Львівська Богословська Академія була єдиним українським вищим навчальним закладом у Польщі. Усього на сиротинці митрополит передав 1 млн доларів; також він посилав подарунки на Пасху єврейським убогим дітям.

Заходами Комісії охорони природи при НТШ митро-полит дав розпорядження утворити на землях Львівсь-кої митрополії заповідник кедрових лісів на горі Яйко, що біля Підлютого, та заповідник степової рослинності біля Чортової Гори на Рогатинщині. То були одні з пер-ших природних заповідників у Західній Україні.

Сприяв відкриттю курортів, наприклад, у селі Черче поблизу Рогатина.

125

Додаток 7.2

ПоЦіноВуВач української культуриМитрополит любив мистецтво усією душею. Ще в

юності багато разів подорожував за кордоном лише з однією метою – вивчати живопис, архітектуру, пізнава-ти культуру тої чи тої країни. Але також з не меншою цікавістю вивчав і українське мистецтво,збираючи усе вартісне, нерідко рятуючи від загибелі безцінні тво-ри (у той час ще не було такої моди, як тепер, на давні ікони, тож дуже часто селяни, трохи розжившись аби збудувати нову церкву чи встановити новий іконостас, старі сакральні речі просто спалювали).

Ще перебуваючи в Добромильському монастирі, митрополит Андрей часто бував у маленькій церковці в околиці біля лісу. Там він завжди довго медитував коло старенького іконостасу. Вже будучи єпископом, Шеп-тицький чудом урятував ці ікони від загибелі. Церкву зруйнували, збираючись на її місці побудувати нову, а ікони хотіли спалити як старий непотріб. Шептицький нагодився саме вчасно і буквально витяг їх із вогнища. Згодом вони склали сакральну колекцію, яку митропо-лит започаткував при соборі св. юра та яка зберігалася в п’яти кімнатах. Це й був перший музей.

У збірку увійшли й цінні давні ікони, які митропо-лит Шептицький привозив зі своїх подорожей Італією. Згодом він придбав приміщення для музею – будинок польського маляра Яна Стики неподалік від собору св. юра. 1905 р. митрополит Андрей запросив до співпра-ці доктора мистецтвознавства Іларіона Свєнціцько-го. Він став першим директором музею. Цього ж року

126

Свєнціцький побував у Почаєві, Бердичеві, Житомирі, Києві, на Лемківщині, Гуцульщині, а також у Москві, Пе-тербурзі, Мінську, Вільні, звідки привіз для музею ікони та іншу цінну церковну атрибутику. До співпраці також запросили знавця давньої української ікони, маляра Модеста Сосенка, який зібрав багато старих ікон із До-линщини.

Шептицький дбав про те, щоб зберегти якнайбільше пам’яток нашої старовини. Найкращі, найцінніші зразки давнього мистецтва могли багато чого навчити як мит-ця, так і просту людину, а невірного, можливо, наблизи-ти до віри, до Бога, відкрити щось світле і добре…

Невдовзі в музеї з’явилися й стародруки, рукописи. До співпраці запросили і відомого вченого, дослідника церковної та народної архітектури Вадима Щербаківсь-кого. Музейні збірки стали джерелом цікавих дослід-жень не тільки українських, а й зарубіжних учених. Ук-раїнська інтелігенція всіляко намагалася підтримати такий перший у Західній Україні масштабний музей. До нього передали свої архіви професори Іван Пулюй та Володимир Шухевич. Для допомоги музеєві було засно-вано Товариство охорони української старовини.

Митрополит закликав свідомих духовних осіб, ма-лярів та інтелігенцію ставитися до свого сакрального надбання з трепетною повагою та благоговінням, при можливості рятувати, збирати ці цінності, адже це не тільки культурний скарб, не тільки скарб минулого, а й скарб віри. Вони покликані відкривати нам і нашим нащадкам не тільки найкращі традиції сакрального ма-лярства, а й дарувати одкровення людської душі, одкро-вення християнської сутності свого народу.

127

1911 р. митрополит Андрей вирішив придбати для музею більше приміщення. Ним став будинок професо-ра Дуніковського, де й тепер (проспект Свободи, 41) діє цей музей, а колишній будинок Стики, він віддав талановитому художнику Олексі Новаківському (якого підтримував матеріально), де той влаштував свою май-стерню і малярську школу. З ним працювало ще двоє відомих художників, яких теж підтримував митропо-лит – Осип Курилас і Модест Сосенко. Згодом зі школи Новаківського вийшли відомі художники – М. Мороз, С. Гординський, М. Левицький, В. Гаврилюк, які значно збагатили українське мистецтво.

13 грудня 1913 р. Кураторія музею запропонувала назвати його ім’ям митрополита Андрея Шептицько-го. Але митрополит скромно відмовився, натомість запропонувавши дати музеєві назву Національного. Цього ж таки року Національний музей було відкрито для загального відвідування, і відтоді він стає відомим не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Тут витво-рюються традиції, ведуться реставраційні та науково-дослідницькі роботи. Видаються цікаві наукові пра-ці: «Про музей і музейництво», «Прикраси рукописів», «Початки книгопечатання на Україні» І. Свєнціцького, «Дерев’яні церкви Галицької України», «Іконопис Га-личини» Лушпинського, «Каталог старопечатних книг церковного музею». З Національним музеєм пов’язані славні імена Ярослава Пастернака, автора книги «Ар-хеологія України», згодом директора Музею наукового товариства ім. Т. Шевченка, Михайла Драгана, автора двотомника про церкви, поета Богдана Кравціва, ху-дожниці та реставратора Ярослави Музики.

128

Митрополит Андрей Шептицький писав: «Націо-нальний музей допомагає митцям у кожному напрямі – не лише малярам, скульпторам, музикам і письменни-кам, а й ремісникам всякого роду пізнавати свій нарід і усвідомити собі дорогу власної творчості».

Створення Національного музею було великим пос-тупом у нашій культурі. Його фонди сьогодні є одними з найбільших у світі. Збережені старовинні сакральні пам’ятки виявилися найкращими взірцями не тіль-ки українського, а й світового мистецтва. Вивчення їх дало нам розуміння найкращих традицій малярства, вони дали напрямок для розвитку сучасного, модерно-го українського сакрального мистецтва, в якому чудово збереглася стара першооснова тих відомих і невідомих давніх малярів, «живі» фарби з ікон яких і досі промо-вляють до нас.

129

Додаток 7.3

ВиХоВатель ПроВіДникіВ

У 1906 р. митрополит фінансував жіночу гімназію, а згодом і вчительську семінарію.

Під час пацифікації в 1930 р. польська влада закри-ла 7-ий і 8-ий класи в кількох гімназіях, і митрополит Андрей створив для них матуральні (випускні) класи, а також заснував другу «Малу семінарію» в Рогатині. Там знаходили притулок усі вигнані з державних шкіл за політику, особливо за членство в ОУН. До тих «Малих семінарій» приймали також православних із Волині, до яких ставилися з великою толерантністю.

Митрополит Шептицький запросив до Галичини Чин Редемптористів (монаше згромадження), купив їм майно на Збоїськах і Голоску, де вони вели вищу вихов-ну діяльність для хлопців.

Вимагаючи від усіх відданої праці, митрополит ро-зумів вагу здорового відпочинку серед чудової приро-ди в рідному довкіллі, серед мудрих вихователів, котрі займалися релігійно-патріотичним вихованням молоді на дозвіллі. Він зобов’язав товариство «Просвіта», пере-даючи йому маєток у Миловані над Дністром, приймати бідних дітей на літній відпочинок.

Митрополит Андрей був великим добродієм «Плас-ту». Частину своїх маєтків у Карпатах він подарував на пластові табори: гору Сокіл – на юнацький табір, якому подарував також дерево на будівництво колиб, а місци-ну коло своєї літньої резиденції в Підлютому – на табір новацтваОстодір, названий його іменем.

130

Часто любив перебувати серед пластунів, говорити з ними, вислуховувати їхні проблеми. Коли польська вла-да заборонила «Пласт», Шептицький ініціював Католи-цьку асоціацію української молоді «Орли», що продов-жувала працювати з молоддю наближеними до пласто-вих методами та проводила літні табори у Крилосі коло Галича, на Соколі, у Страдчі коло Янова й у Михайлівцях коло Рогатина. Табір Остодір продовжував свою діяль-ність під опікою Українського товариства вакаційних осель.

Андрей Шептицький розумів вагу друкованого ук-раїнського слова для молоді, тому сприяв видавниц-тву журналу-місячника «Наш приятель» для дітей, серії книжечок «Бібліотека «Нашого приятеля», «Цікаві оповідання», журналів «Поступ» (для молоді середньо-го шкільного віку) і «Українське юнацтво».

131

Додаток 7.4

оПікун МолоДі

Щоб вберегти від злиднів дітей-сиріт зі священичих сімей, митрополит Андрей, як член австрійської Палати Панів, домігся постійної, хоч і невеликої, але щомісячної пенсії для вдів і сиріт священиків.

Особливо він опікувався тисячами воєнних сиріт Першої світової війни. З нагоди повернення митрополи-та з російського ув’язнення в 1917 p. галицька громада склала пожертву любові й назвала це Фондом ім. Анд-рея Шептицького. Невдовзі він уп’ятеро збільшив його власною пожертвою та заснував притулок для сиріт у Львові. Під час поїздок до Північної Америки в 1920-22 роках митрополит Андрей, окрім інших завдань, інтен-сивно збирав фонди для воєнних сиріт, водночас дуже економлячи власні видатки. Митрополит Шептицький щедро допомагав також сестрам-василіянкам у фінансу-ванні їхнього сиротинця, особливо дбав про добре хар-чування сиріт. У 1925 р. монахи-студити побудували з його допомогою новий центр на Кайзервальді у Львові (Кривчиці), де був також і сиротинець. Митрополит за-снував також перший монастир сестер-студиток у Яхто-рові коло Унева, де були також притулок і сиротинець для дітей віком до семи років. В Інституті св. Йосафата у Львові теж жили сироти, котрим він щедро допомагав.

Загальна сума його власних пожертв для сиріт пере-вищувала півмільйона тодішніх доларів.

Серед іншого митрополит заснував також «Порадню матерів» у Янівському передмісті Львова, яку провадило

132

Товариство опіки над молоддю в купленому та подаро-ваному митрополитом будинку «Дитячі ясла».

Ще одним визначним дарунком від митрополита стала Українська лічниця, де найбідніші заробітчани та їхні діти отримували медичну опіку задармо, а часто – і допомогу на прожиття.

Щоб не допустити денаціоналізації та деморалізації, митрополит Шептицький організовував притулки, ди-тячі садки для дошкільної дітвори, чиї батьки працю-вали. Тут сестри та світські виховательки прививали дітям моральні та патріотичні засади життя.

Водночас митрополит Андрей щедро допомагав при-ватному народному семикласовому шкільництву, яке вели сестри-василіянки і товариство «Рідна школа». Він подарував йому чотири будинки у Львові: «Рідній школі» ім. князя Лева – на Личакові, де була також чи-тальня «Просвіти», а школу ім. Б. Грінченка примістив на Святоюрській горі.

Ці приватні українські школи були великою переш-кодою денаціоналізації, бо якби їх не було, то єдина місь-ка українська школа ім. Маркіяна Шашкевича не змогла б вмістити всіх українських дітей Львова. Товариство «Рідна школа» не змогло б самотуж утримувати їх, бо більшість учнів була з таких бідних родин, які не мали змоги платити за навчання, а чимало учнів не мали на-віть елементарного шкільного приладдя, а то й теплого одягу. У цих школах діти здобували справжнє релігійне та патріотичне виховання щиро відданих учителів, не-рідко навіть висококваліфікованих.

Дбав Шептицький і про подальшу долю бідної мо-лоді й створював можливості здобувати фахову реміс-

133

ничу освіту, щоб молоді люди могли на себе заробити. Він заснував і утримував у Львові ремісничу школу на Городоцькій вулиці, дівочу кравецьку школу «Труд», хлоп’ячу ремісничу бурсу на Пасіках, дяківську школу з бурсою, в якій учили також і диригентської майстер-ності, книгознавства, засад кооперації і господарюван-ня громадським добром та ще й деяких ремесел. Поза Львовом він був фундатором першої української сіль-ськогосподарської школи товариства «Просвіта» в Ми-ловані коло Галича з відділами: молочарським, садівни-чо-городничим і господарським, а також першої сільсь-когосподарської школи для сільських господинь у Кор-шеві Коломийського повіту, де була і садівнича школа.

У Львові митрополит заснував велику бурсу (гурто-житок) «Рідної школи» для молоді, яка ходила до гім-назії чи інших шкіл, а також Інститут ім. св. Йосафата.

У той час багато українських молодих дівчат працю-вали служницями в польських і єврейських родинах. Аби вберегти їх від релігійних, національних, економічних і моральних збитків, Шептицький купив у Львові дім для їхнього товариства «Будучність», що опікувалось ними.

Як бачимо, митрополит хотів відродити колись чи-сельний і знаний стан українських ремісників та ви-школити новітніх працівників сільського господарства, а відтак зміцнити економічне становище українців. За-звичай він давав ремісничим школам і маєтки, власні або спеціально для цього придбані, щоби заклади були самодостатніми, а також аби учні могли вчилися само-врядування.

134

Додаток 8.1

ЗаВжДи ВірниЙ

У 1901 р. митрополит Андрей на знак підтримки українських студентів, яких виключили із Львівського університету, закрив греко-католицьку семінарію.

У 1903 р. він приєднався до бойкоту з українськими депутатами Галицького сейму.

Як Галицький митрополит та член Галицького сейму і Палати панів у Відні, домагався відкриття українських гімназій та українського університету у Львові.

Намагався домовитись з урядами різних країн про створення автономної української держави, нехай і при будь-якому протектораті.

В 1914 р. митрополит домовився з польською сторо-ною про виборчу реформу, яка збільшувала політичне представництво українців у Галицькому сеймі.

У роки першої світової війни Андрей Шептицький був заарештований за антиросійську агітацію і висла-ний до Росії та ув’язнений в Суздалі.

Наприкінці 1917 р. був звільнений і повернувся до Галичини.

Після розвалу Австро-Угорщини митрополит до-бивався незалежності України і активно включився в політичне життя ЗУНР, за що і був заарештований поль-ським урядом: уперше у 1918 р., з початком українсько-польської війни, вдруге – у серпні 1923 р.

Сердечно перейнявся митрополит бідою братів на Сході України, які потерпали від зумисне організова-ного голоду у 1932-1933 рр., названого пізніше Голодо-

135

мором. Він зініціював збірку на допомогу голодуючим, та радянська влада заборонила ввезення направленої митрополитом їжі на Схід України.

Невдовзі після вступу німецьких військ на українсь-кі землі митрополит Андрей, єдиний з європейських єпископів, відкрито й беззастережно виступив проти нацизму.

Двічі звертався з протестом щодо нищення єврейсь-кого населення у Галичині до райхсфюрера СС Гіммлера (грудень 1941, лютий 1942).

136

Додаток 9.1

листи ДітеЙ До МитроПолита анДреЯ

Листопад 1929 р., с. Вишнівчик

Слава Ісусу Христу!Ваша Ексцеленціє, а наш найдорожчі Таточку!Щиренько складаємо подяку і пересилаємо уціло-

ванє ручок за прислані нам двісті золотих, на котрі ми так дуже чекали. Через то, що так довго не діставали відповіді на той лист, на котрім ми були всі підписані, то думали, що наша просьба буде не вислухана тому, що ми часами буваємо нечемні, і тим самим робимо Ісусові не малу прикрість. Однак, не тратячи надії, а при тім пі-дохочені словами нашої Мати Префекти, котрі все гово-рили нам, що найдорожчі Таточко ніколи своїм дітям не відмовлять своєї опіки. Ми набрали охоти і почали пра-вити новинну за новенною. І, о диво! Приходять одно-го дня Мати Префекта і кажуть: прислали ваші Таточко вам гроші. О, Боже! Яка то була радість між нами, що вже хоч раз будемо мати тепленькі коцики і не будем вже так мерзнути, як бувало досі.

Найдорожчі Таточку! Ми вже тепер свято віримо, що маємо у дійсности тут на землі одного Таточка, котрий так нами, сирітками, опікується.

Найдорожчі Таточку! Ми так дуже раді написати кожна з осібна, але годі нам, бо признаємося, що є між нами і такі, що заледве вміють підписатися. Але правда, Найдорожчі Таточку, що і це від нас, маленьких, вистар-чить, щоб тільки ми щиренько до всього признавалися,

137

і при тім все були чемні. Писати справді всі не вміємо, але вже всі ходимо до святого Причастія. О, прошу віри-ти, що то за утіха, коли то Мати Префекта скажуть нам: діточки, днесь підете до сповіди і до святого Причастія. Прошу вірити нам, що ми би і щодня бігали, але нам не позволяють всім щоденно причащатися, бо кажуть, що ми ще за дурненькі – ті, що ходять до 1-шої кляси. Ну, то і ми слухаємо, і думаємо, що вкоротці ми вже будемо великі, і при тім будемо все ліпше розуміти.

Найдорожчі Таточку! Правда, що Таточко будуть дуже тішитися, коли дістануть від нас той лист? Так простенько, але щиренько написаний? Правда? І правда, що найдорожчі Таточко вже про нас ніколи не забудуть? В доказ цього просимо о батьківське благословення, і при тім прошу прийняти від нас всіх щире уцілованнє ручок.

Вдячні сирітки з захисту ВишньовецькогоМарцелька Єдинак, Анастазя Ярек,

Люба Возьна,Ольга Фльорко, Нуся Білик, Гануся Бахор та ін.

138

Січень 1925 р., ЛьвівНайдорожчий Таточку!Коли б мені зіронькою бути, – я б замерехтіла сьо-

годні ввечері, і заглянула у Ваше віконечко, і срібно-зло-тим сяєвом звеселила б Ваше серденько, найдорожчий Таточку! Та зіронька мерехтить у моїй душі. Ви її не по-бачите, але відчуєте з цього листа, що ім’я тій зіронь-ці – любов.

О, мій найдорожчий Татунцю, невже ж я нині така щаслива, що можу Вам про це сказати? Коли б я могла огорнути Вас тою сердечною любов’ю дитини і тихень-ко сказати: «Таточку, я желаю Вам незбагнутих скарбів від Ісуса і Марії, сповнення Ваших бажань, і много, много літ життя».

Ісус напевно сповнить просьбу своєї дитини –щиро любляча і вдячна доня

Юлька Свірська.

Грудень 1922 р., СловітаНайдорожчі Таточку!Прошу приїхати до нас, бо я ще Таточка ніколи не ба-

чила. Я сего року перший рік в приюті і всі товаришки говорять, що мають Таточка у Львові, і я лише слухаю та й думаю собі: а ну як Таточко приїде, чи схоче мене взяти за свою дитинку? Бо вже кілька літ, як помер мій рідний Тато і тепер не маю нікого.

Як би я тішилася, якби мені Таточко сказали: моя ди-тино! Я була би дуже щаслива! Я знаю, що Таточко має добре серце, бо мене зовсім не знає, а через святого Ми-колая прислав мені великий пакунок, за котрий я дуже дякую.

Цілую ручки, вдячна донечка Марійка Сеник.

139

Квітень 1936 р., Унів

Христос Воскрес!Ваша Ексцеленціє і Дорогий нам Батьку!Вдячні хлопці Унівського захисту шлють щирі поба-

жання всякого блага. Хай з Воскресенням Христовим оживить Христос Бог Ваші духові і тілесні сили, та поті-шить в терпінню.

Ми раді би в коротці побачити Вашу Ексцеленцію в Уневі і тому постановили молитися до Матінки Божої так довго, поки не вислухає Вона нашої просьби.

О, коби чим скорше наша просьба була сповнена, тоді певно вже привезли би Ваша Ексцеленція той ро-вер, який нам обіцяли, а також мішок цукорків.

Клонимо наші голови і просимо о благословення.Цілуємо руки Вашої Ексцеленції і просимо сим скор-

ше приїхати до нас.Оставайте з Богом. Па! Па!

Вдячні Євстахій Попадюк, Володимир Кизима, Дмитро Яворський, Василь Черепан, Михайло Савуляк, Антін Мединський, Василь Баран, Євген Папуга, Мирон Івасик, Йосиф Бедрій, Михайло Петерко, Михайло Лозинський, Іван Гнатів, Петро Герман, Михайло Шпуляк, Йосиф Гевка, Вільгельм Іванишин, Петро Зеленяк, Йосиф Джаволя, Іван Кривоніс, Дмитро Бучко.

140

Додаток 10.1

Прикмета сили, відваги, спокою, терпеливості і ласки, ніжності а водночас терпеливості та радості вражала зго-дом тих, хто менше знав його змалку. Пам’ятаю, в р. 1880, коли ми після смерті юрія, старшого брата Романа, виїха-ли з Романом і Олесем за кордон, ще в Блянкенбергу при готелевому столі Роман сідав продовж кількох тижнів по-руч гонорованого військового старшини й на своєрідний лад говорив з ним. Одної днини цей військовик, бажаючи перед своїм від’їздом попрощатися зі мною, присунувся до мене і сказав: «Ви, пані, маєте сина, який зайде далеко, яку кар’єру він не вибрав би. В його думках, його поглядах про-являється така прецизія, така чіткість, така сила – в парі зі спокійною розвагою, а це з кожного його слова відчуваєть-ся, що він повинен би стати військовиком, з нього був би справді добрий генерал», – згадувала Софія Шептицька.

Митрополит був дуже скромний у побуті й харчуван-ні. Сестра Кипріяна, яка була поруч з ним, розповідала, що улюбленою стравою митрополита Андрея була відварена картопля з підсмаженою цибулькою і горня квасного мо-лока. Він ніколи не скаржився – не так щось подали абощо. І дуже цінував чужу працю.

Якщо митрополит бачив якусь несправедливість чи недбалість, то звертав на це увагу. Сестра Кипріяна роз-повідала, що якось із гір йому принесли кошик грибів. І десь за три дні він собі пригадав і питає сестер, де ті гриби, що люди принесли. Сестра каже: «Та вони вже, мабуть, зіп-сувалися». А митрополит: «Як так, люди трудилися, зби-рали, а ви їх кудись поставили. Ану, візьміть багато солі, залийте їх водою, а потім приготуйте ті дари, які мені по-дарували».

141

Митрополит не скаржився навіть тоді, коли був ув’язнений. Писав: «Мені тут добре. За все Богу дякую. У мене є все – і маленький городик, і гарний краєвид». Коли робили серію фільмів про митрополита Андрея, то побували в Суздалі (Росія). Зайшли в келію монастиря, де відбував ув’язнення митрополит. Він мав високий зріст, а келія низенька. Віконце малесеньке, заґратоване. Ліжко – 1,70 метра. Цвях на стіні, де можна було щось повісити. У віконці замість «гарного» краєвиду, про який писав мит-рополит – кам’яний мур.

Він вмів і пожартувати. Одного разу на початку 1900-х років його запросили на якийсь світський захід, і одна пані, мабуть, не вельми тактовна, задала митрополитові запитання, мовляв, як ви такий талановитий, графського походження, з такими перспективами пішли в монастир. На що він відповів: а де ви, пані, були раніше? Якби я вас був зустрів раніше, то, певне, не пішов би до монастиря.

Ми знаємо, що митрополит терпів і фізичні проблеми. З 1934 року він мав окремий дозвіл від Апостольської сто-лиці правити Літургії сидячи, бо в нього був прогресую-чий ревматизм ніг. Митрополит не міг вставати. А час від часу йому паралізувало то праву руку, то ліву. Інколи він не міг писати, тому багато послань надиктовував. Якби ми не знали про його хвороби, то могли б подумати, що він був абсолютно здоровою людиною, бо ніколи не нарікав.

Покійний владика Михаїл Гринчишин розповідав, що одного разу митрополита Андрея запитали, як він почу-вається, коли минають приступи болю. На що митрополит відповів: «У вас колись боліли зуби? Ось це в мене постій-ний стан, коли минають приступи болю».

Мати зауважує, що її син дивним чином поєднав у собі з одного боку справжню ангельську доброту, ніжність,

142

побожність, а з другого – справжню лицарськість, що про-являла себе у відвазі, в сміливості.

Коли йому йшов четвертий, або п’ятий рік життя, од-ного разу після лекції катехизму з Ізьом, я почала розка-зувати йому про Ісуса Христа. Я навіть не згадала ще про Страсті й Розп’яття, коли запримітила в ньому таке зво-рушення, таке зусилля здержати великі сльози, якими на-повнялися його очі, що я швидко здержала себе й перейш-ла на іншу тему, не бажаючи грати на тому, що могло бути лише переніженням нервів; але ні, – славити Бога, – не не-рвові це були сльози.

«Стережіться й між собою ненависти та роздору! – Сте-режіться злишньої партійности! Скупчуймо свої сили, бо сили поділені є завжди слабі: “Кожне царство розділене в собі, не устоїться!” (Мт. 12, 25). А передусім пам’ятаймо, що нарід є тим сильніший, чим більше спирається на на-уці Ісуса Христа. Тому, коли любимо свій народ, держімося святої католицької Церкви. Будьмо переконані, що тільки в Ній зможемо, по Божій волі, розвинути всі свої сили та сповнити своє післанництво, що його нам призначує Боже Провидіння».

Ще був малим хлоп’ям, коли вперше дали йому замість поні, великого та не в’їждженого коня. Той, не відчуваючи на собі ні тягару, ні сильної руки, нагло зноровився і зачав ржати зі злости та бити ногами, кидаючися довкола. Са-мозрозуміло, що вже при другому звороті хлопець лежав на землі, але віжок не пустив з рук; кінь потягнув його за собою, та він зумів все таки станути на ноги, затримати коня і «вскочити в сідло, ніби сідав у крісло», – як розказу-вав про це розрадуваний француз.

143

МолитВи МитроПолита анДреЯ

(2) Молитва за українську родинуБоже великий, Боже отців наших! Дай нашому на-

родові якнайбільше добрих, святих християнських ро-дин.

Дай нам таких батьків, які б голосно й відверто виз-навали свої християнські переконання і діяли згідно Твоєї волі.

Дай нам чоловіків, які для своїх дружин та дітей були б прикладом християнського життя, правдивими опіку-нами та добрими провідниками в житті.

Дай нам таких жінок, що вміли б добре, по-христи-янськи виховувати своїх дітей, а для своїх чоловіків були б поміччю, потіхою та доброю радою.

Дай нам таких дітей, які були б потіхою та славою батьків і красою свого народу.

Благослови, всемогутній Боже, український нарід. Даруй йому ласку вірно Тобі служити і доступити ко-лись вічної нагороди в небі. Бо Тобі, Боже, у Святій Трой-ці єдиний, Отче, Сину і Духу Святий, належиться вся слава, честь і поклін на віки вічні. Амінь.

(3) Молитва дітей за батьківМилосердний Боже! Дякую Тобі за моїх батьків і за

всі добра, які Ти подав мені через них.Вони виховують мене, вчать діяти згідно Твоєї волі

та уникати гріха.Я люблю їх і шаную, тому намагаюся слухатися їх і

про них дбати.Допоможи мені в цьому, Господи.

144

Благослови їх всяким добром, довгим і щасливим життям, хорони від злого.

Дай їм силу перемагати всі труднощі, а після смерті прийми їх і мене до Небесного Царства. Амінь.

(4) Молитва про добрих українських священиківГосподи, Господи! Поглянь з неба, подивись і посіти

виноград, який насадила твоя правиця.Нехай всемогутня твоя рука буде заодно над цим на-

родом, що його Ти полюбив.Давай йому, предвічний Боже, у кожному поколінні,

аж до кінця світу, єпископів і священиків святих, повних твого Духа – пастирів і вчителів твого закону, що вміли б незмінно зберігати правду твого святого об’явлення та з любови навчати і судити цей великий нарід.

Даруй українському духовенству ласки ніколи не бо-ятися ніякого пожертвування, де тільки йде про твою славу і добро цього народу.

Розпали в серцях українських священиків духа рев-ности про спасення душ.

Відкрий перед їхніми очима премудрість твого об’явлення і дай їм високе почуття святости того діла, до якого Ти їх покликав.

Благослови їх працю і їх наміри. Хорони їх від усякого лиха, а передусім від смертного

гріха. І злучи їх Твоєю благодаттю, щоб любов’ю були

одно – так як Ти, Отче, зі Сином своїм, і Син з тобою. Амінь.

145

(5) Молитва про Божу мудрістьВеликий і всемогутній Боже! Зішли на мене з висо-

ких і святих своїх небес і від престолу своєї святої слави твою святу Мудрість, що сидить праворуч Тебе.

Дай мені мудрість твого уподобання, щоб я в жит-ті умів те, що Тобі миле, гаряче бажати, мудро шукати, у правді признавати і досконало виповняти на славу й честь твого святого імени, «на хвалу слави Твоєї ласки».

Дай мені, Боже, мудрість мого стану, щоб я все спов-няв, чого бажаєш, дай мені розуміти мої обов’язки, дай мені мудрість моїх обов’язків і дай мені їх виконати так, як треба і як належить на славу твою і хосен моєї душі.

Дай мені мудрість послуху для твого закону, для Твоєї Церкви. Дай мені мудрість убозтва, щоб я ніколи не оцінював дібр інакше, як відповідно до їх дійсної вар-тости. Дай мені мудрість чистоти, відповідно до мого стану та покликання.

Дай мені мудрість терпеливости, мудрість покори; мудрість веселости і поваги, мудрість Господнього стра-ху; мудрість правдомовности і добрих діл. Нехай буду терпеливим без ніякого нарікання, покірним без най-меншого удавання, веселим без немірного сміху, поваж-ним без суворости; щоб я боявся Тебе без спокус роз-пуки; щоб я був правдомовний без тіні двоязичности; нехай мої добрі діла будуть вільні від самоуподобання.

Дай мені мудрість благородности, нехай мене ніко-ли не повалить ніяке брудне й недостойне прив’язання. Дай мені мудрість свободи, нехай мене ніколи не поне-волить ніяка насильна пристрасть!

Дай мені ту мудрість, що мені і моєму народові най-більше недостає. Дай мені мудрість правдивого вдово-лення, правдивого щастя. Амінь.

146

(6, 7) Молитва до Пресвятої БогородиціПресвята Діво Маріє, коли твій Син умирав на хресті,

поручив Тобі всіх нас людей, що серед страждань і гріхів живемо на цій долині сліз. Багато з нас не часто до Тебе прибігають, багато з нас мало Тебе знають. Та сьогодні стаємо у твоїх стіп, щоб зачерпнути в Тебе чогось із тієї потіхи, якою воскреслий Христос потішив Тебе.

Ми ж діти твої – благослови нас і дай нам усе те, чого нам до спасення треба, щоб наше життя могло бути правдиво християнським!

Благослови нашу батьківщину, благослови ввесь український нарід. Благослови всі наші родини, дай їм дочасний добробут та здоров’я, а ще більше божу бла-годать і чесноти християнського життя.

Поблагослови й кожного з нас зокрема, благослови на подвиги, на труднощі, на боротьбу християнського життя.

Випроси нам великих святих, героїв християнської любови, дай нам багато святих батьків, які вели б чис-ленне потомство дорогами християнської мудрости і справедливости.

Дай нам багато святих матерів, які виховували б ді-тей у божому страсі, любові свого народу і любові ближ-нього. Дай нам матерів, повних геройської любови, які ту любов передали б дітям і внукам, і не боялися б тя-гарів материнства.

Стережи нас перед усіма небезпеками і гріхами, які могли б зводити нас на бездоріжжя невірства, єресі або ненависти.

Дай нам мужніх провідників на церковній і народній ниві, а над усе дай нам бути правдивими твоїми дітьми,

147

Тебе як Матір любити, і бути вірними до смерти Хрис-товій вірі та його святій Церкві. Амінь.

(8) Молитва митрополита Андрея за українсь-кий народ

Всемогучий Боже і царю всесвіту, Спасителю наш, Ісусе Христе, що всім серцем любиш увесь людський рід і своїм безмежним промислом опікуєшся кожним наро-дом зосібна!

Споглянь милосердно і на наш український нарід, і на кожний інший нарід, що з повною надією припадає до Тебе, як до свого найліпшого Отця і премудрого царя.

Ми діти цього народу, покірно послушні твоїй святій волі, любимо всі народи, що їх Ти відкупив своєю свя-тою кров’ю на хресті, а передусім любимо щирою хрис-тиянською любов’ю наш український нарід.

Тим-то з любови до нього, а радше з любови до Тебе, наш Боже, благаємо: Прости йому всі провини, поправ всі його злі нахили, а скріпи добрі нахили; змилосерди-ся над ним у всіх його потребах. Борони його перед уся-кою кривдою й несправедливістю ворогів. Зливай на нього безнастанно Твоє щедре благословення.

Благаємо Тебе, наш Боже, про особливу опіку й поміч для нашого народу, щоб, серед усіх переживань і спокус з боку світу, диявола і його слуг, він міг завжди зберегти небесне світло віри, перемагати витривалістю у добрім усякі труднощі і завжди належати до благословенного твого божого царства, – і тут на цім світі, і в небесній батьківщині.

Дай нам ласку, щоб ми всі до одного, злучені єдніс-тю віри і союзом любови під твоїм проводом і проводом

148

святої вселенської Церкви, ішли завжди дорогами прав-ди і справедливости, любови та спасення.

Пошли українському народові святих, великих твоїх слуг, щоб прикладом і словом були його мудрими про-відниками у всіх царинах народного, суспільного і гро-мадського життя. Провідникам нашого народу дай світ-ло Твоєї премудрости з неба, дай йому численне й добре та святе духовенство!

Заопікуйся його молоддю, щоб не тратила ласки свя-того хрещення, щоб одержувала в родині і школі основ-не християнське виховання і виходила на пожиточних синів і дочок свого народу.

Благослови всі наші родини, щоб батьки були зраз-ковими й ревними християнами, а матері визначалися мудрістю, побожністю і дбайливістю у вихованні дітей.

Заохоти багатьох із нашого народу до життя доско-налішого, до святости. Поклич багатьох, у кожному поколінні, до монашого стану, до геройських жертв за справи Церкви й народу.

Просвіти всіх нас, нахили всі серця, щоб усі якнайліп-ше пізнавали й цінили святу католицьку віру і, визнаю-чи її, почували себе щасливими, стояли в ній непохитно, хоч би треба було понести й мученичу смерть, та і щоб за законами святої віри уладжували своє життя.

Благослови також дочасне добро нашого народу. Дай йому волю, щоб міг свобідно розвивати свої при-родні, тобою дані, сили. Обдаруй його правдивою не-зіпсованою просвітою. Благослови його працю на всіх ділянках науки, мистецтва й добробуту та благослови всіх і все, щоб наш нарід, живучи мирно та щасливо, міг добре Тобі служити, а з Твоєю поміччю одержати вічну небесну батьківщину.

149

А Ти, Пресвята Богородице, непорочне зачата, Мати і царице України, святий обручниче Йосифе, покрови-телю вселенської Церкви, святий архангеле Михаїле, і ви всі, покровителі українського народу, опікуйтеся за-вжди цим народом, щоб він став народом святим, щоб сповнив своє боже післанництво, щоб навернув увесь схід до світла віри, щоб причинився до світлого добра людського роду, щоб був поміччю і потіхою святої все-ленської Церкви та щоб приносив вічному цареві безпе-рестанну славу, честь і поклін на віки вічні. Амінь.

(9) Молитва митрополита Андрея за дітейНехай же Бог Усевишній Вас, дорогі Діти, благосло-

вить, нехай стереже перед усяким злом, а передовсім від

тяжкого гріха, й нехай дасть Вам зрозуміти той превеликий намір

Святого Отця нашого, який я Вам передав, та великі потреби і Церкви, і людства, і нашого Наро-

ду, і кожного села, яким можете своїми молитвами хоч трохи помогти.

(10) Молитва за прославу митрополита Андрея Шептицького

Господи Ісусе Христе!Ти завжди нагороджуєш Твоїх вірних слуг не тільки

особливішими дарами своєї Любови, але й вічною наго-родою Святих у небі, а в многих випадках і прославою на Твоїх святих Престолах тут на землі.

Покірно благаємо Тебе, зволь так прославити Твого вірного слугу Андрея Шептицького.

Він упродовж свого праведного життя, повного тер-пінь і досвідів, був добрим Пастирем свого стада й вели-ким подвижником Церковної Єдности.

А через його прославу й заступництво пошли й усь-ому нашому Народові великий дар Єдности й Свободи. Амінь.

рекоМенДоВані ВиДаннЯ

Джерела1. Святе Письмо Старого та Нового Завіту / пер. о. І. Хоменко. 1990.2. Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха». Львів: Свічадо, 2012.

Методична літератураКатехитично-педагогічний інститут УКУ. Моя мандрівка з Ісусом та дру-

зями: Методичні матеріали для провідників літніх християнських та-борів. Львів: Свічадо, 2007.

Патріарша Катехитична Комісія УГКЦ. Навчаймося з радістю. Активні ме-тоди в катехизі. Львів, 2004.

Патріарша Катехитична Комісія УГКЦ, Катехитично-педагогічний інсти-тут УКУ. Світло віри в моєму житті: Методичні матеріали для прове-дення літніх християнських таборів. Львів: Колесо 2013.

Патріарша Катехитична Комісія УГКЦ. Святі Таїнства в житті христия-нина: Методичні матеріали для проведення літніх християнських та-борів. Львів: Дизайн-студія «Папуга», 2012.

Патріарша Катехитичні Комісія УГКЦ. Царський бенкет. Методичні ма-теріали для проведення літніх християнських таборів. Львів: Колесо, 2015.

DVDдиски:1. Патріарша Катехитична Комісія УГКЦ. Пояснення Храму та Божествен-

ної Літургії.Тернопіль: ММС Свічадо, 2011.2. Патріарша Катехитична Комісія УГКЦ. Святі Таїнства християнсько-

го втаємничення: Хрещення, Миропомазання, Євхаристія. Тернопіль: ММС Свічадо, 2008.

3. Патріарша Катехитична Комісія УГКЦ. «Бог любить всіх людей. Христи-янські пісні з рухами для дітей та молоді». Тернопіль: ММС Свічадо, 2014.

CDдиски:1. Патріарша Катехитична Комісія УГКЦ. «Співаймо Господу разом». Хрис-

тиянські пісні для дітей та молоді. Тернопіль: ММС Свічадо, 2011.2. Патріарша Катехитична Комісія УГКЦ. «Я – Божа дитина». Катехитичні

пісні для праці з дошкільнятами. Тернопіль: ММС Свічадо, 2010.3. Патріарша Катехитична Комісія УГКЦ. «Радіємо у Господі». Катехитичні

пісні для дитячих сердець. Тернопіль: ММС Свічадо, 2007.4. Патріарша Катехитична Комісія УГКЦ. «Пісня серця – 2013. Тернопіль:

ММС Свічадо, 2013.

Релігійне видання

Дорогою Добра і краси

МетоДичні Матеріалидля проведення

тематичних зустрічей про християнські цінності

Підписано до друку 02.06.2015. Формат 60x8416.Папір офс. Офс. друк. Гарнітура Cambria.

Ум.-друк. арк. 8,9. Ум. фарбовідб. 9,3. Обл.-вид. арк. 6,8.

Комп’ютерний макетРостислав Рибчанський

Documents

Дорогою Добра і красиpcc.ugcc.org.ua/wp-content/uploads/2017/05/Dorogoyu... · 2018-02-28 · Дорогою добра і краси. Методичні матеріали