ПЛАСТ

Національна Скаутська Організація України

ТРЕТЯ ПРОБА на ступінь пластуна - скоба

Павла Дум’яка

Станиця: Львів

Курінь: ч. 89 ім. Дмитра Байди – Вишневецького

Гурток: ч.3 «Яструби»

Початок здачі: 01.02.2010

Завершення здачі: 07.11.2011

Мій життєпис

«Я, Дум’як Павло Сергійович (псевдо Бізон), народився третього лютого тисяча дев’ятсот дев’яносто четвертого року…»

Мабуть саме з цього має починатись мій життєпис. Та чи варто так заглиблюватись у всі ці стандартні бюрократичні рамки? Я вважаю, що кожна людина, яка вважає себе індивідуумом має право на вільне висловлювання своєї думки таким чином, яким їй це видається найкращим. Життя неможливо підігнати під якісь певні стандарти, а

також інколи дуже важко систематизувати. І от саме для певного підсумку, а саме для цієї епічної систематизації було придумано писати ось такі життєписи. Не хочу сказати, що це все видаєтьсяя мені надскладним, або майже неможливим, пам’ять у мене, слава Богу, чудова - тому для того, щоб виконати поставлене завдання мені слід всього лише поринути у солодкі спогади власного життя. Чому солодкі? Життя – це гра, життя – це театр на сцені якого ми щодня гастролюємо, кожен день нова маска, нова вистава, а разом з ними і нове переживання. Якщо ще й до цього додати факт присутності глядачів, а вони обов’язково спостерігають за кожним твоїм рухом на сцені життя, у тебе виникає певна ейфорія від кожного свого спектаклю, де ти виступав у головній ролі. Неважливо чи це були сумні миті чи веселі, головне, що вони була твоїми, і їх аж ніяк не можна забувати. У моєму житті було зіграно чимало чудових ролей, але одне я знаю точно – мій magnum opus чекає мене далеко попереду. Справді, народився я третього лютого тисяча дев’ятсот дев’яносто четвертого року у неймовірному місті Львові. Зі всіх міст де я побував, жодне б не змогло замінити мені старовинних вузьких вуличок, прекрасної архітектури, привітних людей, літніх дощів Львова. Я – львів’янин і пишаюсь цим, це усвідомлення сидить у моєму серці надаючи натхнення до життя. Навіть коли все здається чорнобілим, варто лише трішки поблукати околицями давніх закутків, піднятись на схил Високого Замку, відчути промені львівського сонця і наповнитись райдугою неперевершеної волі до життя. Щоправда до того сонця ще було далеко, з’явився я на світ о сьомій ранку, надворі було ще дуже темно. Моїми батьками стали прекрасні люди Ірина та Сергій Дум’яки, від самого народження і досі, вони супроводжували мене незнаними манівцями життя, давали приклад дій аж доки я не зміг чинити на свій розсуд. На той момент вони були студентами у Львівській Політехніці, з пологового будинку мене привезли у просторий будинок поблизу селища Бірки (not far from Lviv), жили ми там всі великою родиною, що складалась з дідуся, бабці, моїх батьків, мене і молодшого брата моєї матері. Саме там минало моє дитинство, незабутні дитячі роки у компанії незамінних друзів-розбишак. До шести років я жив там, опісля моя сім’я переїхала у один з спальних мікрорайонів Львова – Рясне 1, там я і почав своє навчання у Навчально-Виховному Комплексі номер дев’яносто чотири. Зростав я впринципі здібним хлопчиком і, ще до того, як потрапив у перший клас вже вмів читати і доволі пристойно писати, а все завдяки моїм батькам. Вони не зважаючи на свій складний графік все ж знаходили на мене час, за це я їм невимовно вдячний! Вчився у своїй школі я старанно, всі проведені там години наповнювались грандіозними знаннями пізнання світу, а тоді я дуже жадав знань. Крім розумової діяльності, батьки бажали аби я і виховував своє тіло, саме тому постійно записували мене в різні секції. На жаль ні плавця, ні відомого каратиста з мене так і не вийшло, хоча не варто зациклюватись на цих званнях, адже і без них я вмію непогано плавати і дати відсіч нападникам. Десь у третьому класі, мама майже силою потягнула мене до музичної школи. Ясно пам’ятаю, що хотів грати на фортепіано, але оскільки придбати інструмент можливості у моїх батьків не було, мати вирішила за мене, що я гратиму на

гітарі. До цього ультиматуму я ставився вороже ,але вибору не було. Тепер, у теперішньому моєму житті, я непогано володію гітарою, що дає мені можливість часто використовувати її у повсякденному і не повсякденному житті, шість років музичної школи таки відіграли свою важливу роль.

Що ж… Слід повернутись знову назад і продовжити оповідь. Зростав я чемним хлопчиком (як же інакше?), тварин не мучив, з однолітків не знущався – був тихим і мирним. Роки якось так швидко минали і зовсім незабаром я опинився у «старшій школі» , тобто перейшов до п’ятого класу, перед цим отримавши похвального листа за відмінне навчання. Знову лились дні навчання і моментальних захоплень. Знайшов у собі талант до написання різноманітних літературних писульок, писав віршики, невеличкі оповіданнячка, пробував навіть творити величезні поеми, але з ними діло так і не пішло. Чомусь це моє захоплення викликало здивування у моїх однокласників, вони вважали мене ледь не Тарасом Шевченком, а я просто писав, писав бо так хотілось, бо таким чином міг передати певні свої думки.

Великий «бац» прилетів у моє життя двадцять шостого березня дві тисячі шостого року, досі пам’ятаю, як тоді боявся запізнитись на збірку якогось пластового гуртка ( Годинники ж бо переводили). Про цей пластовий гурток я чув від своїх однокласників, вони постійно хвалились своїми здибанками, розказували про те чим займались etc. Мені в такі моменти ставало заздрісно тому, я вирішив приєднатись до них. Першим моїм досвідом приєднання була гурткова мандрівка… На ній було обрано назву для гуртка, а також перший провід в якому я отримав посаду писаря. Але напевно найголовніше, що я тоді з цього всього отримав – це знайомство з моїм виховником, тоді ще пластуном розвідувачем, а тепер старшопластуном скобом Володимиром Мисаком Орден Залізної Остроги. Хотілось би навіть сказати, що саме ця людина тягнула мене крізь пласт перші два роки, відкрила мені чари незвичайного життя пластунів, або «пластівців», як любив жартувати мій батько, а потім неодноразово допомагала в різних сферах життя. За істинну дружбу і власний приклад, я йому дуже вдячний!

Гурток був названий «Яструби» і належав до славного куреня УПЮ ч.69 імені гетьмана Богдана Хмельницького, саме в цьому курені я провів два роки свого пластування. Таким чином я відбув два курінних табори: «Чорні хлопці» у 2006му і «Сини сонця» у 2007му. На закритті табору у 2006му мене іменували пластуном прихильником. Після двох років юна кування у «хмельницьких» я опинився у новоствореному підготовчому курені імені Дмитра Байди-Вишневецького. Надто великої активності курені я не проявляв аж до курінного табору «Етнорух» 2008го року на якому став першуном. З того часу поповзла моя пластова кар’єра стрімкою змійкою до небес. Наступним табором був мандрівний «Вперед і вгору» після якого я нарешті склав пластову присягу. Перед ним були «Стежки героїв», на які мені пощастило потрапити з львівською командою пластунів «ПланЄта». Таке випробування відкрило у мені жагу до нових перемог ( ми таки отримали заслужене перше місце), а також відкрило очі на мої недоліки. Далі був перший крайовий табір «Побулакуємо світами», а після нього велике бажання набрати свій власний гурток. Після того, як мені виповнилось шістнадцять, я набрав гурток який отримав назву «Вікінги», з ним я працюю і досі у курені ч.89 ім. Дмитра Вишневецького, уже майже два роки. У 2009 – 2010 році був на каденції курінного, організовував курінний табір «Нескорені» (2010). Також на Дні Пластової Присяги (2010) у Львові був іменованим розвідувачем. Того ж року був учасником крайового табору «Легіон 13», що докорінно змінив моє пластове світосприйняття і дав мені зрозуміти ким я хочу стати. Перед цим був учасником табору «Золота Булава 2010» де отримав вислід добре з правом носити нарукавний шеврон. Навесні 2011-го року я пройшов вишкіл виховників ч.118 , що проходил на Соколі. Організовував ще один курінний табір «Січ Байди 2011», вже два роки поспіль був на таборі з власним гуртком. Завжди намагався активно долучатись до організації різноманітних пластових акцій, як і в часі здачі третьої проби - так і поза нею. У 2011 році допомагав в організацій міжокружного табору «Підйом з переворотом», від чого отримав масу задоволення.

А зараз 2012й… Я студент Львівської Політехніки на напрямку «Комп*ютерна інженерія», виховник, творчий писака, закоханий і коханий хлопець, люблячий брат і син, шалений

мандрівник диких гір і людських життів, друг, недруг, філософ, креативний творець незвичайних речей, напівставки композитор, поціновувач вартісного слова, але найголовніше – це те, що я зміг зберегти своє Я у цьому вирі життя. Можна ще багато чого написати, але зараз мені здається, що в цьому не буде систематизованості. Дивлячись на великий пакунок з різноманітними пластовим і непластовими трофеями я розумію, що зміг багато чого досягти тому, на свій вік вважаю себе достатньо успішною людиною. Отже для систематизації данних розпишу основні заходи,що мали для мене вагу за хронологією. 2006 рік. 26 березня – дата вступу в Пласт. Курінь число 69 імені Богдана Хмельницького, гурток ч.3 «Яструби», виховник ст. пл. скоб Володимир Мисак ОЗО. «Свято весни» – перший досвід життя в природі. Курінний табір « Чорні хлопці» після якого мене було іменовано пластуном прихильником. 2007 рік. «Крути» – моя перша участь у терновій грі. «День Пластуна» – мій перший фестиваль пластової творчості. Курінний табір «Сини сонця». «Осінній рейд». «Бляхарська 11». «Вишкіл гурткових діловодів». 2008 рік. Курінний табір «Етнорух» -перший табір підготовчого куреня ім. Дмитра Байди – Вишневецького. За першунство було надано третє відзначення. «Осінній рейд» 2009 рік. «Почесна варта станиці Львів». Марафон гонка «Steger Galicia» - команда «Няв» друге місце. (Підготовка до «Стежками героїв 2009) «Стежками героїв» - перше місце у другій категорії складності, команда «ПланЄта». Курінний табір «Вперед і вгору» - перший мандрівний табір мого куреня. 09.08.2009 – складення першої пластової присяги. Крайовий табір «Побурлакуємо світами». Друге всеукраїнське пластове Джемборі. «Посміхнись на 32!» - організація першого власного квесту. «Осінній рейд» - перше місце, якби не дискваліфікація команди 2010 рік. «День пластової присяги» - був іменованим пластуном розвідувачем. 23. 04. – створив новий гурток «Вікінги», який незабаром був прийнятий в курінь. «Стежками героїв» Курінний табір «Нескорені» - організація, а також виконування обов’язків бунчужного і виховника. МВТ «Золота булава» - гурток ч. 2 «Серотонін». Крайовий табір «Легіон 13» - табір який суттєво змінив мій світогляд. «Осінній рейд». «Бляхарська 11» - писар вишколу. «Ешелон». Альпіністичний вишкіл «Біла гора». «ВВМ». 2011 рік. Пластова мандрівка на гірський масив Мармароси з підготовчим куренем ім. Марко Вовчок. Курінний табір «Січ Байди» - організація.

Міжокружний табір «Підйом з переворотом» - допомога в організації, виконування функцій виховника та інструктора з мандрівництва. «Крайовий вишкільний табір» - гурток ч. 2 «Клуб брутальних таборовиків». КВВ ч. 118 «Осінній рейд» - організація. «Бляхарська 11» - заступник коменданта з організаційних питань. Можна ще багато дописувати на тему відбутих заходів, але гадаю в цьому більше немає потреби, основне я вказав. Варто згадати про пластову кар’єрну драбинку. 2006 – 2007 – гуртковий писар. 2007 – 2008 – гуртковий. 2008 – 2009 – курінний писар. 2009 – 2010 – курінний/ виховник. 2010 – 2011 – курінний суддя/ виховник. Особливі зацікавлення: Гра на гітарі, а також аматорська гра на фортепіано та інший музичних інструментах до яких я маю доступ. Звісно не блискуче, але щось та й виходить. Читання наукової фантастики і психологічних книг, виділяю для себе Айзека Азімова, Рея Бредбері, Стівена Кінга. Найулюбленішою українською поетесою є Ліна Костенко. Коли приходить натхнення берусь за перо і пишу власні твори, зазвичай вони забарвлені особистими переживаннями. Одного разу зрозумів, що гори – це щось неймовірне, тепер не можу без них жити. Коли знаходжу вільний час – то намагаюсь провести якусь мінімальну мандрівку. Плекаю здоровий спосіб життя, що забороняє будь-яке вживання алкоголю чи інших шкідливих речовин, стараюсь тримати себе в формі завдяки ранковим пробіжкам і силовим вправам. Свою майбутню професію вирішив пов’язати з комп’ютерами, тому посилено вивчаю мови програмування і саму будову комп’ютера. Люблю брати участь у різноманітних активних заходах. Крім фізичного здоров’я плекаю і духовне. Люблю красивих дівчат, але насамперед шаную і люблю ту одну єдину, яка змогла полонити мене.

Портретне фото

Проект А ( 1 ). Три Головні Обов’язки Пластуна (1 ,4 )

«Квест пластовими історичними місцями до Дня Першої Пластової Присяги»

Дата проведення: 17. 04. 2011

Рівень організації: Станичний

Обов’язки: повна організація квесту.

Комендант акції: ст. пл. скоб Марко Романів.

Квест пластовими історичними місцями

до Дня Першої Пластової Присяги. Щорічне святкування «ДПП» у Львові вже давно перестало обмежуватись одним офіційним

церемоніалом. Для підтримання святкувань до основних офіціозів цього року було організовано

допоміжні заходи, серед яких був квест пластовими місцями, пластовий флешмоб і традиційна

святкова ватра. Мені випало займатись квестом. До цього завдання я поставився з усією

серйозністю, адже перед цим організував вже багато різноманітних заходів і знав, що саме

потрібно зробити задля успішності заходу. Оскільки ліміт часу на проведення складав всього лише

3 години, слід було все зробити максимально просто і максимально цікаво. Основною метою

квесту було надати юнацтву знань щодо пластових місць у місті Львові, а також історії пов’язаної з

ними.

За основу я вирішив взяти систему довільного вибору маршруту проходження. Мною були обрані

контрольні пункти, були створені спеціальні завдання, а також легенда квесту. Також я займався

повідомленням учасників і збором оголошень. Для квесту я забезпечив роздаткові матеріали,

карти, картки з завданнями і правилами. Оскільки зазвичай юнацтво важко схоплює суть акції,

додатковий опис на папері ніколи не завадить, до того ж - це забезпечило набагато меншу

кількість дзвінків з питаннями типу «А як?», «А доки?», «А ,що тут робити?», «Ми не можемо

знайти інструктора» і.т.д.

Задля справедливого оцінювання, я вирішив максимально скоротити контрольні пункти з

інструкторами, а для тих, що залишились підібрав інструкторів з якими був уже давно знайомим. В

цій справі мені допоміг пл. розв. Косендяк Назар, якому я висловлюю подяку.

Також мною були розроблені футболки і відзначки саме для квесту, а також посвідки участі та

посвідки для переможців. Загалом було два заліки, для юнацтва та старшопластунів, щоб дати їм

змогу згадати молоді роки. На квесті було присутньо близько 25-ти команд, з них дві

старшопластунські в одній з яких був комендант «ДПП» ст. пл. скоб Марко Романів.

Оскільки погода на час проходження квесту була чудова, сама акція пройшла у веселій атмосфері

і, застосовувати скорочення на випадок дощу було непотрібно. Квест тривав близько трьох годин,

після чого мною годину підраховувались результати. Близько п’ятої години відбулось закриття на

площі перед пам’ятником Івану Франку, за підсумками переможцями стали:

Дівочий залік:

Курінь імені Насті Лісовської ст. Львів

Хлопчачий залік:

Курінь ч. 15 імені Павла Полуботка ст. Львів

Старшопластунський залік:

Вихованки куреня ч. 52 імені Марти Чорної

Переможці були нагороджені футболками ,а також художньою літературою. Я вважаю, що дана

акція була проведена на належному рівні і принесла учасникам багато позитивних емоцій. Після

фінального наказу коменданта «ДПП» «розхід» - квест був офіційно завершеним

Фотографії

Проект А ( 2 ). Три Головні Обов’язки Пластуна (4,3 )

Щорічний юнацький змаг з пішого

мандрівництва «Осінній рейд 2011»

Дата проведення: 24 – 25. 09. 2011

Рівень організації: Крайовий

Обов’язки: писар змагу.

Комендант акції: ст. пл. скоб Андрій Жовтанецький, ПР

Рекомендація коменданта

Рекомендація на здобуття ступення скоба пластуну розвідувачу

Павлу Дум’яку

З Павлом ми познайомились при підготовці до змагань з пішого мандрівництва “Осінній

Рейд 2011”. Він прийшов на збірку і впевнено сказав, що хоче взяти на себе якусь найважчу

ділянку з підготовки змагу. Спершу я вагався і доля дорослого скептицизму говорила мені, що

не можна довіряти найвідповідальніші завдання людям, з якими ти ніколи не працював в

команді. Проте інтуїція чомусь нашіптувала, що йому можна довірити. Я таки послухав її,

інтуїцію, і віддав Павлові ділянку писаря, яка передбачає найбільше роботи, і вимагає

відповідального ставлення та вчасного виконанння. І я не прогадав. Навіть більше, Павло

перевершив мої сподівання.

На самих змаганнях виникла ситуація, коли Павлові довелося “розрулювати” ситуацію

самому без звязку з проводом, оскільки на терені не було мобільного покриття. Таксамо

впевнено, як і на першій збірці, він взяв ситуацію в свої руки. Не виникло жодних

непорозумінь і весь механіхм працював злагоджено. Координувати дію 300-т осіб на терені в 5

км.кв. без досвіду і чітких інстуркцій – завдання не з простих, проте Павло з ним справився

навідмінно.

Я вважаю, що кандидат справді заслуговує на те, щоб отримаи ступінь скоба. Нажаль

сьогодні в Пласті бракує людей, в яких слово відповідало ділу. Павло один, з тих не багатьох,

котрі можуть нести відповідальність за сказане і зроблене, не лякатись незнайомості ситуації і

на кого можна завжди покластись, і бути впевненим, що все буде зроблено якнайкраще.

23 січня 2012 р.Б. ст.пл.скоб Андрій Жовтанецький,ПР

Щорічний юнацький змаг з пішого мандрівництва «Осінній

рейд 2011» «Осінній рейд» - юнацький змаг з пішого мандрівництва, що має на меті масове залучення

юнацтва до спортивного туризму і краєзнавчої діяльності. У 2011 році «ОР» отримав статус

всеукраїнських змагань.

Завданнями, які ставить перед собою акціє є:

- практичне пізнання історії рідного краю шляхом безпосереднього ознайомлення із забутими

краєзнавчими пам’ятками національного рівня;

- популяризація серед юнацтва спортивного туризму, професіоналізація пішого мандрівництва;

- підготовка команд і учасників до участі в категорійних походах, передусім до Всеукраїнських

змагань з пішого мандрівництва „Стежками Героїв”;

- пропаганда та формування потреби у здоровому способі життя серед дітей молоді;

- виховання у дітей, юнацтва та молоді національної свідомості, історичної пам’яті, громадської

позиції, патріотизму, готовності захищати Батьківщину шляхом опанування духовної спадщини

визвольної боротьби ОУН-УПА;

- залучення дітей, юнацтва та молоді до краєзнавчої діяльності, вивчення, охорони та

відновлення пам’яток української історії та культури;

Організація «Осіннього рейду» принесла мені дуже багато позитивних емоцій, спогадів, а також

хороших друзів. Моїм куратором під час організації даного заходу виступав ст. пл. скоб Андрій

Жовтанецький ПР. Потрапив на збірку третьопробників для майбутньої організації «ОР» я зовсім

випадково, просто привів друзів – пластунів до місця проведення збірки, а тоді вирішив

залишитись. Ще перед цим я гадав, що піду зі своєю курінною командою на рейд і ми таки

виборемо заслужене перше місце, але сталось все не так, як гадалось. Андрій Жовтанецький

пояснив усім які є організаторські вакансії, давши можливість вільно обирати. Я вирішив взяти

ділянку писаря, на що Андрій спочатку відповів відмовою бо, буцімто це найважливіша ділянка і

він не може довірити її третьопробнику. Але потім сказав, що подумає і дав мені початкове

завдання яке я б мав виконати до певного терміну. Отже я мусів роздобути пароль від офіційного

сайту осіннього рейду, а також вивісити новину про захід на пластовому порталі. З цими

завданнями я впорався досить швидко, після чого Андрій офіційно довірив мені ділянку писаря

«Осіннього рейду».

Наступними моїми завдання було вести оновлення новин на сайті, перебрати усю документацію

від минулорічного писаря Ігоря Хали, приймати зголошення, роздрукувати додаткові матеріали

для учасників ітд. Крім цього я займався інформуванням команд, а також відповідав за

проведення у приміщенні станиці Львів наради капітанів «ОР» з представленням презентації. Я

помістив на сайті способи доїзду до місця старту так, щоб зручно було добиратись командам з

різних регіонів України.Працювати мені доводилось у чудовому колективі друзів з якими я був

знайомий не один рік. Це певною мірою позитивно повпливало на якість моє роботи.

Під час змагань я виконував роль «довідкового бюро»,а також «таймкіпера» - реєстрував час

старту і фінішу. Під час відсутності коменданта переобирав на себе його обов’язки.

По завершенні змагань, займався написанням звітів,а також написав новину про завершення

рейду на пластовому порталі. Оприлюднив результати змагань на сайті «ОР».

Я вважаю, що завдяки моїй праці було подолано багато проблем, які спостерігались у

минулорічних писарів змагу. «Осінній рейд» є одним з моїх найулюбленіших проектів.

Фотографії

Проект А ( 3 ). Три Головні Обов’язки Пластуна ( 2,3 )

«Вифлиємський Вогонь Миру»

Дата проведення: 03-04.01.2011

Рівень організації: станичний

Обов’язки: відповідальний за передачу ВВМ церквам

Комендант акції: ст.пл.вірл.Надія Митник, ОД

«Вифлиємський Вогонь Миру»

Вифлеємський Вогонь Мииру — міжнародна щорічна скаутська акція до святкувань Різдва

Христового, котра полягає у поширенні символічного вогню, запаленого на місці

народження Ісуса Христа.

Ця акція є однією із найсерйозніших протягом пластового року. Мені випало відповідати за

розповсюдження вогню по церквах міста Львова, ділянка дуже відповідальна, адже

основним результатом має бути доставка святого вогню у кожну хатину. Моїм куратором

під час цього проекту виступала ст. пл. вірлиця Надійка Митник ОД, працювати з якою мені

було надзвичайно приємно.

Насамперед я сконтактувався з минулорічними відповідальними за цю ділянку людьми,

забрав у них всі потрібні мені матеріали серед яких були списки церков,а також контактні

телефони до настоятелів храмів. Потім відібрав 99 церков і розподілив їх по районах так,

щоб куреням було більш-менш зручно розносити вогонь.

За два тижні до рознесення, я виготовив 99 пластових листів – повідомлень з печаткою і

підписом станичного ст. пл. Романа Пастуха та роздав їх курінним для рознесення. В листах

було повідомлення про те, що пластуни розноситимуть святий вогонь. На місці при передачі

листів узгоджувався час передачі вогню. Також організовував спеціальні збірки для

курінних, щоб пояснити, як саме слід розносити вогонь.

3 січня, після передачі ВВМ громаді, у с. Св.Юра, юнаки та юначки, котрі мали розносити

вогонь повернулись в приміщення станиці, де їм було видано лампадки з логотипами ВВМ,

та плащі накидки. Після чого усі пішли розносити вогонь по церквах. Я залишився на станиці

і контролював рознесення звідти, після рознесення зібрав інвентар і передав його Марії

Козак, що допомагала мені в організації даного заходу.

Фотографії

Проект Б ( 4 ). Пластова ідея і організація(1 ,5 )

Ювілейний вишкіл з історії Пласту для

молодшого юнацтва «Бляхарська 11»

Дата проведення: 12-13. 11. 2011

Рівень організації: станичний

Обов’язки: заступник коменданта з програми

Комендант акції: ст. пл. вірл. Наталія Андрушків

Рекомендація коменданта

Ювілейний вишкіл з історії Пласту для молодшого юнацтва

«Бляхарська 11»

Бляхарська 11 – є історичним вишколом для пластового юнацтва, що стабільно відбувається уже

протягом десяти разів. Мені довелось двічі мати справу з цим вишколом і, гадаю, що в

майбутньому ще не раз долучусь до його організації. Перший раз це було у 2010- му році, тоді я

отримав ділянку писаря. Моїм куратором виступала ст. пл. вірл. Христина Тузяк ОД,але оскільки

офіційно моя проба була відкрита з грудня, а вишкіл проходив наприкінці жовтня – даний проект

не міг бути зарахованим до неї, тому я вирішив допомогти в організації десятого ювілейного

вишколу,що відбувався 12-13 го листопада 2011 року. На цей раз у мене була посада заступника

коменданта з програми, куратором виступила ст. пл. вірлиця Наталія Андрушків.

Ще у 2007му році мені довелось побувати на цьому вишколі і, наскільки я пригадую тоді мені було

дуже цікаво. Кожного року вишкіл проходив у дружній і радісній атмосфері, зазвичай учасники

дуже швидко знайомились між собою і ставали непоганими друзями. Але хороша компанія – це

лише півсправи. Мені було доручено знайти місце під проведення вишколу, а також додаткового

заходу «Вечора пам’яті відомих пластунів», який проходив у рамках вишколу. З таким проханням я

звернувся до адміністрації Українського Католицького Університету і там звісно ж не відмовили.

Для того, щоб вишкіл пройшов успішно має бути гарна програма і гарні інструктори, які можуть її

подати. Тому я зайнявся складанням програми, а також підбором кваліфікованих інструкторів,

переважно скобів та вірлиць, що неодноразово проводили схожі гутірки на інших вишколах. Таким

чином я зміг якісно заповнити проведення програми на самому вишколі.

Також до моїх обов’язків входив контроль над працею проводу, коли комендант була зайнята, я

самостійно проводив збірки і перевіряв хто, що виконав. Мною була розроблена ювілейна

відзначка вишколу, була проведенв гутірка на тему скаутингу, а також традиційні пообідні співи.

Загалом працювати над даним вишколом було для мене великою втіхою, мабуть все завдяки

чудовим людям, що оточували мене протягом двох днів.

Фотографії

Проект Б ( 5). Пластова ідея і організація(3 ,2 )

Виховна праця гурток ч. 5 «Вікінги»

Дата проведення: 20. 04. 2010 – і до сьогодні.

Рівень організації: курінний

Обов’язки: виховник

Комендант акції: ст. пл. скоб Павло Шабат, ОЗО

Виховна праця з гуртоком «Вікінги»

20 квітня 2010-го року був створений гурток ч. 5 «Вікінги». Юнаки в моєму гуртку

були віком від 8 до 11 років.

Перед тим, як набирати гурток, я відібрав школи у яких можна було провести

пластову презентацію, та підготував її разом із роздруком своїх контактних даних

для простішого донесення інформації. До відібраних шкіл належали школа №46,

№94, №5 та №76. Перед тим, як проводити презентацію, я домовився з дирекцією

школи про день її проведення.

Опісля я провів переші сходини та батьківські збори, де одразу пояснив батькам та

юнацтву концепцію Пласту, а саме те, що будуть робити їхні діти під час сходин.

Далі я почав активно працювати з юнацтвом за програмою перших десяти сходи.

Невдовзі вони поїхали на своє перше «Свято весни», де почерпнули свій перший

досвід життя в природі. Як в підсумку моєї роботи, мій гурток поїхав на перший

курінний табір «Нескорені». Там вони отримали змогу проявити всі свої навички

здобуті за доволі короткий термін пластування, а також почерпнути не менш

важливий досвід довготривалого перебування в умовах природи. Під час табору

вони показали доволі непогані результати.

Гурток справно функціонує і по сьогоднішній день, регулярно відбуваються гурткові

сходини. Мої юнаки активно долучаються до участі у станичних та курінних акціях.

Я успішно пройшов КВВ ч. 118 і став його абсольвентом. У 2011 році гурток побував

на другому курінному таборі «Січ Байди».

Зараз в моєму гуртку налічується 8 юнаків, п’ять з яких є прихильниками, а решта

ще не досягли віку одинадцяти років, але вимоги до відзнаки прихильника вже

виконали. Цього року двоє з них збираються їхати на крайові табори.

Фотографії

Проект Б ( 6 ). Пластова ідея і організація(2 ,1 )

Курінні виховно – вишкільні табори «Нескорені» та

«Січ Байди»

Дата проведення: 28-9.06-07.2010 та 29-10.06-07.2011

Рівень організації: курінний

Обов’язки: виховник, бунчужний, заступник коменданта по

програмі

Комендант акції: ст. пл. скоб Шабат Павло, ОЗО

Рекомендація зв’язкового

Я, ст. пл. скоб Павло Шабат, зв’язковий к. ч. 89 ім. Дмитра Вишневецького, рекомендую пластуна

розвідувача Павла Дум’яка, юнака к. ч. 89 ім. Д. Вишневецького, до здобуття ступеня пластуна

скоба.

Даний юнак дуже активно та наполегливо працював в часі здачі третьої проби на терені станиці

Львів протягом 2010-2011 рр., відповів всім поставленим вимогам та має зразкову пластову

поставу.

Павло сумлінно виконував поставлені перед ним обов"язки та чудово організував біля 13 акцій.

Серед них: ВВМ, Осінній рейд 2011, МПШ, Бляхарська 11, міжокружний табір «Підйом з

переворотом», Вуличні читання, ДПП, а також брав участь в організації останніх двох курінних

таборів, де я безпосередньо був комендантом. Також, Павло вже близько 2-ох років є виховником

гуртка «Вікінги» в нашому курені.

Окрім вищезгаданих конкретних акцій, Павло протягом 2009-2010 рр. організовував

найрізноманітніші курінні акції, адже був курінним. В нього дуже чітко проявлені організаторські

та провідницькі якості.

Рекомендую Павла Дум’яка до затвердження на ступінь скоба.

01.01.2012 П. Шабат

Курінні виховно – вишкільні табори «Нескорені» та «Січ

Байди»

Два роки підряд я брав участь в організації курінних таборів куреня ч. 89 імені Дмитра Байди-

Вишневецького. Табір «Нескорені» був проведений у 2010 році поблизу села Хащуване, що

біля Славська. На таборі було 30 учасників і 6 проводу. Тривав табір 10 днів. На цьому таборі я

виконував обов’язки бунчужного, а також виховника. Легенда табору була така, що буцімто

табір це десантна група української повстанської армії, яка була закинута в окуповану місцевість

де вона мала б бути вишколеною для подальшої боротьби з загарбниками.

Метою табору було надати молодшому юнацтву, яке весною з’явилось у нашому курені, знань з

практичного пластування та життя в природі. Саме для цього було заплановано чимало таких

гутірок, як: самозарадність, табірництво, піонірство, життя в природі і.т.д.

Бути бунчужним на таборі – це дуже відповідальна роль, адже мною здійснювався повний

контроль виконання підготованої програми. Але бути одночасно і бунчужним і виховником –

завдання зовсім не з легших, особливо коли юнацтво вперше опинилось в умовах дикої

природи і то на тривалий період часу. Але не дивлячись на труднощі, все йшло цілком по плану.

Для підсумку була проведена добова теренова гра в якій табір розділився на дві спецгрупи, які

повинні були захопити прапор один одного. Ця гра тривала цілу добу і учасники діяли

самостійно без втручання проводу, на основі здобутих знань. Також було організовано

різноманітні екстренні ситуації, як наприклад нічні чи денниі напади на табір невідомими

людьми(провід) для розуміння реакції таборовиків.

На мою думку табір пройшов плідно, як і для таборовиків, що змогли підвищити свій досвід, так

і для мене. Після нього я абсолютно звик до нової ролі виховника гуртка «Вікінги».

Другим табором був «Січ Байди». Проводився він у 2011 році і був ювілейним для нас, адже

тематика була пов’язана патроном до того ж – це був четвертий табір куреня. На ньому я

відповідав за програму та виконував функціївиховника. Табір відбувався тісно пов’язаний з

козацькими традиціями, в стилі козацької Січі. Серед традицій були такі, як козацьке братання

натільними хрестиками, скликання всіх збірок за допомогою литаври (барабану) який ми

забезпечили, вибори на січі гетьмана, разом із козацькими змаганнями, і також плеканням

власних традицій, таких як пошана курінній булаві. Мною читались різноманітні гутірки на тему

маскування, козацьких традицій, співів, проводились вогники з власним гуртком.

Загалом ці два курінні табори були організовані якнайкраще і принесли учасникам багато

чудових емоцій та спогадів.

Фотографії

Проект В ( 7 ) Громадська діяльність (3,3)

«Вуличні читання»

Дата проведення: 4-5. 05. 2011

Рівень організації: станичний

Обов’язки: організатор читань

Комендант акції: ст. пл. вірл. Христина Цимбровська

«Вуличні читання»

Четвертого і п’ятого червня 2011- го року у Львові відбувалась акція в рамках проекту Центру

дослідження літератури для дітей та юнацтва – міжнародного симпозіуму «Література. Діти.

Час» - «Вуличні читання». Участь у цій акції могли брати будь-які бажаючі діти. Моїм куратором

виступила ст.пл. вірл. Христина Цимбровська.

У наш час діти зазвичай дуже мало читають, усе їхнє життя захоплюють відеоігри, телебачення

та інші не надто корисні речі, натомість «жива» книга потроху припадає пилом на полиці.

Метою акції було показати дітям, що читати – це насправді дуже круто і цікаво!

Моїм завданням була організація двох груп львівських пластунів, які б проводили читання з

дітьми у різних частинах Львова. Однією частиною був парк культури ім. Богдана

Хмельницького, а іншою Палац Потоцьких. Для цих груп я придумав програму дійства, а також

відібрав книги для читання.

Для успішного проведення акції я задіяв юначок з куреня ч. 8 ім. Ольги Басараб, а також юнаків

з куреня ч. 41 ім. Тараса Бульби. Розподіливши між ними ділянки проведення читань, я

проводив контроль, як телефонічно так і персональною присутністю.

Протягом двох днів нашими слухачами стали близько сорока дітей.Крім читань ми проводили

веселі ігри, а також творчі конкурси.

Я вважаю, що даний проект відіграє дуже важливу! Його потрібно проводити якнайчастіше, слід

привчати дітей до читання, адже читання стимулює роботу мозку, а отже і розвиток особистості.

Для України тепер дуже важлива наявність справді розумних людей.

Фотографії

Проект Г(8) Пластові зайняття(1,3)

Вечір пам’яті героїв Листопадового Чину.

Дата проведення: 06. 11. 2011

Рівень організації: станичний

Обов’язки: організація вечора

Комендант акції: ст. пл. скоб Михайло Гнип, ОЗО

Вечір пам’яті героїв Листопадового Чину.

«Чи пам’ятаєте Ви своїх героїв?»

За весь час існування України, постійно знаходились ті, хто намагались

будь-яким чином поневолити наш народ. Їм би вдалось, якби не наші

герої, люди які піднімались проти системи терору і вели за собою

стомлених нас. Та чи пам'ятаємо їх ми?

31 жовтня 1918 року пролунали слова сказані Дмитром Вітовським:

"Якщо цієї ночі ми не візьмемо Львів, то завтра візьмуть його поляки."

Наступного дня, Львів став належати українцям. Ким були ці люди, які

не побоялись вступити у боротьбу за власну Батьківщину проти

польських загарбників?

Для вияснення цих та інших питань, мною був організований даний

вечір пам’яті, що ввійшов до програми заходів святкування річниці

«Листопадового зриву» у Львові.

До моїх обов’язків входила повна організація даного заходу. Спочатку я

домовився з дирекцією Українського Католицького Університету про те,

щоб вони дали дозвіл на проведення вечора в одній з аудиторій

університету. Далі розробив програму вечора і оголосив про акцію на

пластовому порталі, невдовзі почали приходити перші зголошення. Як у

підсумку, на акції було пристньо близько 30 пластунів з різних куренів.

Вони мали змогу поспівати пісень під гітару, пограти в ігри по

реконструкції подій «листопадового зриву», схрестити свої розумові

здібності під час інтелектуального змагу, що був побудований на

питаннях по «Листопадовому чину». Наприкінці всіх чекало солодке

частування підготовлене мною. Також під час проведення вечора,

відбулось нагородження переможців тернової гри присвяченої «зриву».

Фотографії

Проект ґ (9) Життя в природі (3.1)

Міжокружний мандрівний табір «Підйом з

переворотом у промінні сонця»

Дата проведення: 28.07.2011 – 4.08.2011

Рівень організації: Міжокружний

Обов’язки: Виховник, інструктор, провідник.

Комендант акції: ст. пл. Борис Явір, ПР

Міжкокружний мандрівний табір «Підйом з переворотом»

На мою думку, зараз серед українського юнацтва розповсюдилось занадто багато залежностей від

буденних речей: комп’ютера, телевізора, шкідливої їжі… Набридає слухати повідомлення про те ,

що чергова начебто здорова дитина померла на уроці фізкультури. Як не крути, а все через

сидячий спосіб життя. Філософією будь - якого пластового табору я вважаю відкриття чарівного

світу природньої краси, поборення своїх слабкостей і отримання нового досвіду. Міжокружний

табір «Підйом з переворотом» є не просто табором, а мандрівним пластовим табором на якому

пластуни (зазвичай прихильники, бо табір розрахований саме на них) отримують свій перший

досвід з тривалого гірського мандрівництва.

На цьому таборі я виконував одночасно обов’язки виховника гуртка ч. 2 «КБТ», а також інструктора

з мандрівництва та співів. Для того , щоб гурток проявляв активність на таборі потрібно його

трішечки підштовхнути, а насамперед ознайомитись з контингентом. Зі своїм гуртком я

познайомився доволі швидко, увійшов в довіру. Давав поради перед табором на рахунок

спорядження, проводив невеличку психологічну підтримку коли в когось виникала паніка.

Одночасно з цим я готував матеріали для гутірок на таборі, маючи уже досить пристойний досвід,

а також 2 категорію пішого мандрівництва, для мене передання учасникам свого досвіду було

приємною справою.

Напочатку табору я спершу оцінив фізичні можливості своїх юнаків та юначок, щоб потім мати

цілісну картину кому моя допомога буде потрібніша і протягом всього табору тісно спілкувався з

ними, проводив різноманітні вечірні обговорення на яких, вони обирали кращого учасника гуртка

поточеного дня. Окрім опіки над гуртком та проводення теоретичних і практичних занять з

мандрівництва, я займався підтримкою настрою таборовиків за допомогою гутірки співи. Зазвичай

на мандрівний табір не беруть великих і незручних речей, та я вирішив, що присутність гітари не

завадить. Завдяки співанику, що його впорядкувала пл. розв. Марта Дуда, яка виконувала

обов’язки писаря на цьому таборі, я не мав проблем з вибором пісень для співів в яких вона мені

активно допомагала.

Крім вище вказаних обов’язків, я виконував функції провідника у випадках коли комендант табору

ст. пл. Борис Явір-Іскра вирішував інші важливі питання, проблем з компасом я ніколи не мав, тому

це не приносило мені жодних проблем.

Табір приніс таборовикам чимало випробувань, зокрема дощ, який не припинявся протягом

кількох днів. Через це тим, хто раніше не мав досвіду мандрівництва в таких умовах була потрібна

додаткова, як і фізична, так і психологічна допомога.

Першункою табору стала юначка з мого гуртка пл. учасниця Естелла Даханаяке.

Загалом я намагався зробити так, щоб цей табір запам’ятався таборовикам і моєму гуртку зокрема.

Та й самому мені він приніс чимало радості та задоволення, за це звісно я дякую своєму любому

гурточку ч.2 « Клуб Брутальних Таборовиків», а також проводу табору, а саме Борису Явору, Марті

Дуді, Наталії Андрушків, Андрію Шаланкевичу, Уляні Божик.

У майбутньому я планую і надалі долучатись до організації «Підйому з переворотом», адже цей

табір є дуже близьким до моїх зацікавлень з мандрівництва.

Фотографії