шт.Г . . . ,

В і.' Ш '

ЗАПИСКИш ш і г і і т і п н е ш u m ш к і ц і

в а д и и і г р м и а и м Н А У Ц І І П И С Ь М Е Н С Т В У У К Р А ІН Ь С К О -Р У С К О Г О Н А РО Д У

ВПОРЯДКУВАВ

М И Х А Й Л О Г Р У Ш Е В С Ь К И Й .

£ ' • f* '- ............Т О М VI.

4 h ' Ш

(1895, ин. 2).V ДОТОМ f? > ' - j - fщ ..... . дами

aus dem Gebiete der Wissenschaften und der rnthenischen Literatur

RBDIGIÜT VO.4

M I C H A E L H H U S Z E W S K I J

B A N D V r.

(1895, 2 B.).

У Л Ь В О В І .

Н а к л а д о м Н а у к о в о г о т Т в а р и о т в а ім. Ш ев чен ка .

З друкарні Наукового Товариства імени Шевченкапід зарядом К. Беднарського.

З М І С Т Т О М У Y1.

1. Політичні і торговельні взявмини Руси і Византиї в X і XI столїтю,пап. Др. Г. В е л и ч к о ................................................................................. 1—36

2. Suplika successorów Gonty у Żeleźniaka, памфлет політичний з часівпершого розбору Польщи, подав О. М а к а р у ш к а . . . 1— 6

8. Наймичка Т. Шевченка, виклад табілїтацийний дра І. Ф р а н к а . . 1—204. А рхпв скарбу коронного в В арш аві, замітка археоїрафічна М. Г р у -

ш е в с ь к о г о ......................................... . . . . . 1—• 45. Патольоїічні переміни в яєчку (мудї) при деяких інфекцийних хоробах,

нап. *$* . . . . . . . . . . . . 1— 46. M iscellanea: Біблїоїрафічнч рідкість — дра І. Ф р а н к а , „Статут друко­

ваний“, Київський каштелян і козаки. Сл ібода Полтава в 1630 p.,Похоронне поле каменного віку в с. Чехах — М. 1’р у ш е в с ь к о г о 1—12

7. Наукова хроніка: огляд часописей за р. 1891- . . . . . 1—388. Бібліографія (рецензиї й соравозданнн, зміст на ст. 68) . . . . 1—689. З товариства . . . . . . . . . . . . 1— 5

Inhalt des VI Bandes.1. Bussisch-byzantinische politische und com m erzielle Verhältnisse im XI und

XII Jalirh ., von dr Gr. V e l i c z k o ................................................................1—362. Bittschrift der H onta’s und Zeliezniaks E rben, ein politisches Pam phlet

mitgeth. von E. M a k a r u s z k a ............................................................. 1— 63. „Die Magd“ (Najmiczka) von T. Szevczenko, Habilitationsvortrag von dr.

I. F r a n k o . . ................. ............................................................ 1 — 204. Archiv des s. g. Kronschatzes in W arschau, archeographische Note von

M H r u s z e w s k i j . . . ............................................................. 1— 45. Pathologische V eränderungen im H oden bei einigen Infections-Krank-

heiten, von * * * ......................................................................................................1— 46. M isce llanea .......................................................................................................................... 1—127. W issenschaftliche C hronik : Uebersicht der Zeitschriften für das Ja h r 1894 1—388. B i b l i o g r a p h i e ................................................... ............................................................1 — 689. Berichte über die Thätigkeit des W issenschaftlichen Szevczenko-

Vereines ................................................................................................................ 1— 5

ЗАПИСКИНАУКОВОГО Т ОВ АР ИСТ ВІ Н І Ш Ш Е П Н И

В И Д А В Н И Ц Т В О П Р И С Ь В Я Ч Е Н Е Н А У Ц І І П И С Ь М Е Н С Т В У У К Р А Ї Н Ь С К О - Г У С К О Г О Н А Р О Д У

іВПОРЯДКУВАВ

М И Х А Й Л О Г Р У Ш Е В С Ь К И Й .

Т 0 М VI.

(1895, ин. 2).

Ш Е І Ш Е 1aus dem Gebiete der Wissenschaften und der ruthenischen Literatur

REDIGIRT VON

M I C H A E L H R U S Z E W S K I J

B A N D VT.

(1895, 2 B.).

У Л І, В 0 1$ I.

Н а к л а д о м Н а у к о в о г о Т о в а р и с т в а ім. Ш е в ч е н к а .

З друкарні Наукового Товариства імени Шевченка під зарядом К. Боднарського.

НБ ПНУС

632167

63 2 1 6 7\(Ш М Ю Ь Ц А Ц М Ж ™

Т i / j , м - Я >

/8 5г ^ 00

63 2 1 6 7 ,

іJ (І.дедогяе*

te. Васняя Ствфявттb i t *1 ІЛ*1* а

Політиі і торговельні в а ш і Pjm і Низині в І і II с т о й .

Написам

Др. Гриць Велично.

Не легко знайти два краї, що з ґеоґрафічного погляду показу­вали б більшу суперечність, як Р у с ь і ц їсарство визаитийеке, а мимо того згадуючи Р у сь все пагадуєсь, хочби і ненароком, Византия а опис історичного розвою Руси не був би докладний, ба і неможливий без все- сторонного поясненя культурно-політичних і торговельних взаємин сего краю з ц їсарством всхідно-римским.

Розгляньмо ся наперед нобіжпо в ґеоґраф ії обох країв, щоби в и р о ­бити собі осуд, о скілько природні обставини сприяли або противились обопільним відносинам, ув іглядн яю чн очевидно простор сих країв в X віці.

ҐеоґраФія Руси і Византийского цїсарства.Р у сь в політичнім значіню займала значну часть с ар м атск н низини,

межи 42 ’ а 5(5° сх. д. від острова Ферро і 48° 60" півн. шир. П ересічно вивис- шае ся низина ледви 150 метрів понад уровень моря, але не єсть всюди однаково рівна, бо ту чергують ся незначні горбовини, названі п ере­садно „височинами“ з обширними, майже рівними низинами. Давнішнє творили з тих височин дв.і хребти: уряльско-балтийский і уральско-карпат- ский, та докладний номір виказав, що названих хребтів нема, а з півночи до по­лудня тягнуть с я : височина приво чжаньска і центр ільна ' ) а третя — прикар- патска, слідує в своїм напрямі Карпатам. Р у с ь к а держ ава з Х -го ст о л їт я займає західну часть центральної височини з єї відногами в валдайских горбах (356 м.), нриднїнряньско-ниньску низину, цілу майже нрикариатску ви-

*) А.Тшгло — Гипсометрическая карта Европейской Россіи (Петерб. 2 - 00(|)-

Записки Наук. тов. !м. Ш евченка Т. V I. 1

сочйну, що найвисше взносить ся в північній збочи галицкого 11 о діл я. (Камуля в Гологорах 477 м.) Сі і так незначні височини, розміщені на великім просторі, жало змінюють монотонність величезних розмірів •) і н ай ­ч а с т і ш е не бачимо значної р іжницї в високости, так помалу і незамітно підвисшае ся або знижує ся терен. Лише з полудневого заходу грани- чать з Русию гори К а р п а т с к і2), однако оселі Русинів не заходили глу- боко в тих горах, де й нині ще великі простори над горішною Сьвічею, Лімницею і обома Вистрицями зовсім незамешкані. Низинний характер краю і величезні простори дозволили витворитись великим, сплавним рікам, а їх области водні не відділені в ід себе гірскими хребтами так, що пе­рех ід з области одної ріки до другої незвичайно легкий, а ще більше в північних землях, де маємо богато болот, озер і багон. Т у на весну, коли стають снїги і в р іках настає повінь, буває таке, що чорноморскі і балтийскі ріки лучать ся з собою, і на случай потреби легко пере­нести або переволочи човна з области одного моря до другого. Діл, де ріки найбільше наближують ся , так і називали „волоком“. Значнїйшу пе­решкоду натрафляємо лише на полудни, бо ріки пробивають ся серед ґран їтових верств, що дуже трівкі що до ерозиї і часто творять „по­роги “ т. є. камінні лави і бистрини. Межи нили пливе спінена р ік а би­строю течією, часом спадає каскадами і лише на весну, в повінь, мож­лива туди переправа в часі кількох тижнів. Т ак і пороги має Дністер, Бог і Дніпро, та й всякі допливи двох нослїдних, але найславнїйші по­роги дніпрові, бо Дніпром вела дорога водна із Скандинавії в Ррецию. З Чудского заливу йшла ся дорога через Неву до Ладоги, звідси Волхвом до Новгороду і Ільменьского озера, а через Ловать і недовгий волок на горішню Двину. Щ е один незначний волок вів на Дніпро, звідки Чорним морем проста дорога в Византшо. З области Дніпра легко дістатись в области Двини, Н імна, Висли і Оки ; — такі вигоди подала природа комунїкациї на сарматскій низинї, а зимою ставляє она ще тр івкі мости на кождій замерзлій ріцї, засипуючи білою пеленою багна, озера і в с іляк і непроходні місця.

Ц їсарство византийске виказує в ороі'рафії цілковиту суперечність з Русию. Займає оно полудневу часть балканьского півострову, Малу Азию і сусідні острови межи 37° а 59° сх. д. а 3 5 е— 45° нівн. шир. (майже н ятп айц ять степенів близше до екватора) . Н а Руси була скрізь низина, ту скрізь країна гориста, або високоровень, а малі долини зн а­

*) Elisee B eclus — Geographie universelle V. 279.2) Чи Русини угорскі були В X І X I -ІМ СТОЛЇТЮ в північио-вехідній Угорщині,

чи прийшли вже пізнїйше, чи се остаточно рештки Слові», що спаслись ту від мадяр- ского погрозгу, годі нині на певно сказати.

ходять ся хиба коло устя рік. Значнїііші долиии суть коло устя М арици, Стримону і в Т есал ї і — в Европ і, і над Меандром і Кайстром в Малій Азиї. Нам — жителям безкрайої низини, малі грецкі долини, славлені в істориї як долина Е врога , Іл їсу і ии. видають ся сьмішно малими. Впрочім грвцко-визаитийска країна була дуже гориста. Численні, зану- тані системи гірскі балканьского півострову, що виходять часто поза 20 0 0 метрів висоти, сприяють оборонности краю, розчленованю єго на невеликі окремі частини. М ал а А чия єсть височиною на 1000 метрів ви­сокости в середині, з окрайними горами на 30 0 0 метрів. Збіч Малої Ачп)Г до моря дуже стрімка з виїмком західного нобережа, де ріки ви­рили собі д о л и н и і розбили височину то на хребти з всхідно-західним напрямом, то на сумежні, паралельні долини р ічн і, отворені до Еі'ейского моря. Коли зважимо, що і балканьский нівостров значнїйшими своїми до- лиііами і неівичайно викроєним, дуже добрим, побережем звертає ся до сходу, то зрозуміємо, чому житє Греків обертає ся коло моря Еґейского і Мрам’орного, і чому осередок держави мусів витворитись не в середині евронейскої або азийскої половини держави, але над морем. Очевидно, що н ай д о іід н їіш а столиця була там, де Е врона і Азия найблизше сходять ся, коло догідного Золотого Рогу над Босфором. Р уська держ ава знова осе­редку не має. Поки дорог і зі Скандинавії в Грецию мала велике значінє, ноти столиц і держави мусїла бути на тій дорозі, спершу Новгород, далі Київ. Одначе природа не змушує на Руси наперед строго до вибору місця на більші центри, а дозволяє вибирати собі їх на великих про­сторах, а центри витворюють ся нераз штучно в ід волі володарів.

Р ік и грецк і незначні, бо гори і височини не сприяють ту витво­рові! більших рік. Один Га.тїс (Кізіль Ірмак) впзначуєсь богатством води, але пливучи з височини спадає катарактами, несилавний і не дає доступу до середини М алої Азиї.

1 в кліматі Р уси і Византиї заходять величезні ріжницї. ІЦобинаглядно виказати ту ріжиицю подамо кілька дат кліматичних сього-часних ‘) :

г. шир.

ВПСОТА f. дон. від лад

ґ]іі иїч морем еїчень Ц1.ВІТЄШ червень жовтиш і) І'ікРуська 1 Петербург-) 59“ 56' ЗО’ 16' 10 9 4 2 0 17-7 4 5 3-6

держ. 1 Київ 50" 26' ЗО" З І ' 180 6-0 6 7 191 7-6 !! 6 8

1 Царгород 1?ЄЦИЯІ Смирна

41" — 28" 59' — 5-8 11 6 23-5 141 163

38 і 26' 27° 16' — 8-2 14 6 26-7 16 9 .18 7

1) Дотеперішні досліди не виказали наглядно значш ї зміни клімату в часах історичних, тому не помилимось дуже, подаючи для характеристики клімату з X і XI столїтн дати з нинїшного часу.

2) H ann — H andbuch der Klimatologie.

В порівнаня цифр видно наглядно, що сер ед н я температура в Г рени на 10 — 15 степенів (Ц ельсня) висша, я к на Руси, що в Грециї, в над- морских околицях нема властивої зими, бо найхолоднїйший місяць має ще все G до 8 степенів тепла. Т аки й сам контраст бачимо, я к не в ви ­соті атмосферичних опадів, бо сї в північній Г р е и и ї виносять 53 0 мм.. в Ц аргородї 700 м і в Смирнї 6 1 0 а на Р у си мало що низші: в Віло- зерску 521, в Київі 528 мм.1), то бодай в розкладі їх на поодинокі части року. Н а Р уси 39°/0, часом до 5 0 % опадів приходить на літо, а в Г реци ї лїто майже без дощів, бо ледви 4 — 1 0 % дощів припадає літом, а в замін за то 3 9 — 4 3 % зимою. Коли зважити, що полудневе сонце в Греци ї усуває скорше слід дощів, що земля чим близше до рівника, потреб)є більше вохкости в порівнаню з північними сторонами, і дощі там нагальні, то иересьвідчимось, що Р у с ь є в порівнаню з Г р е - циєю криєм вохким, і сумрачиим. Н айкрасш е доказує сю обставину п ро ­цент днів захмарених в році. Р у с ь має 6 5 % днів хмарних, а в Г реци ї панує все погода, бо ледви 1 7 % днів непогідних. Пануючі вітри на Руси — північно-західний і західний літом а меньше-східний зимою. В Г ре- циї найчастїйше віє нівнічно-всхідний пасат (званий ту воріясом), нераз так постійно, що завішені предмети приймають горизонтальне ноложенє і не рушають ся.

Ф льора і ф авяа нрнподоблюють ся всюди до ґео.іьоґічно-кліматичних обставин. Поведім на Руси лінію від Тернополя на Київ, Черннгів до Тули, то поділимо Р у с ь на дві, дуже відмінні половини. Н а північнім- заход ї к р а їн а , покрита пісками, глиною і в ілунами т. є. скалами ератичними. Т о морени з ледівцїв , що в нерийодї ледовім нашити сюди зі Скандинавії і Фіиляпдиї. Полудневий всхід покритий л є с е о м , біло- жовтавою, дуже урожайною ' глинкою, що ту в сумішці з орґанї шими останками перетворились в верхній верстві в славний чорнозем. Вогатші дощами, хмарні північно-західні околиці заняті скр ізь лісами мішаними або чатинппми, як де не покрили їх б а г н а , озера або не винищила людска рука. Полуднево-всхідна країна єсть безлісним степом з характе­ристичними травами, ковилю_ і тирсою, та корчами дикої вишні ( P r u n u s C h a m a e c e r a s u s ) , ракити (G y t isu s b if loris) і т. и. — І фавна пе о дн а­кова. В л ісах були або є жубрн, тури, лосї, олені, дикі к і з і н і і , бобри, а на степі сусли, сайчаки і иньші зьв іри , приснособ ієні щоб жити на стену. Н е треба думати, що перехід з л існої до степової полоси є н аг ­лий. Межи обома частями лежить ще переходова лісно степова полоса, де чорно-земні рілї степові чередую ть ся з гаями „чорнолісу“ із граба,

*) W ild — R egenverhältnisse des russischen Reiches.

дуба, ліщини. Вуків ту зовсім нема. В д и ш е до Чорного та Азовского моря стають стени менше буйні і приймають часто прикрий, пустинний вид. Р усь історична мало заходила в степ , она держ ал ась лісної або займала ще більшу часть переходової п о л о си , лишаючи степ кочовим народам, П еченігам , Х азарам , нізвїйше Половцям і Татарам.

Коли норівнаємо фльору Руси і Г реци ї, то ся иослїдна р іжнород- нїйша і більше мальовнича. К расш і форми роелинности, лаїїднїйший клімат з усе погідним небом будить у мешканцїв півночи тугу за полуднем. Середземно-морска країна чарує незвичайно своєю нрелестю і старинні люди вже розуміли то добре, порівнуючи свою сьвітлу, веселу вітчину з суворою півночю *). В арва пеба і моря теинїйша, а виразні риси на виднокрузі' видають ся наглядно в прозорій, чистій атмосфері. В блеску сонця стають форми рослинні красші, а на весну повстає ту так чу ­десний ковер цьвітний, що ми понятя о тім мати не можемо не бачучн сего власними очима. І дерева не такі, як у нас. П інії взносять свої віти до неба, темно-зелені кипариси і вічнозелені дерева, як дуби ( q u e r - cu l ilex, q. cocc i fe ra , q. a e g i lo p s ) , оливие дерево вражають нас, що при- виклисьмо до лісів з нетревалим листом. Н епрох ідн і корчі з трівким, грубим листєм олеандрів і миртів збили ся в великі г у щ а в и н и 3;. По садах подибуємо дерева фіґові і міґдалові, а на висших збочак гір бо­гато каштанів їдальних і волоских оріхів. А ле нема тут великої пущі л існої, анї розкішних степових лугів. Замість лугів травистих подибуємо згадані корчі на камінистій иочві, а Грек, що не чує ся свобідннм в ви- сокопеннім европейскім лісі, назвав лісами дніпрові і дністрові „п л а вп ї“ т. є. просторі мокрі луги в долїшнім бігу сих рік, п окри т і очеретом або вільхою, березою і осикою.

До тих ріжниць треба додати ще одну може найважнїйшу з иогляду історичного а то, що Русь є країною континентальною а Г р ец и я мор- скою. Русинам замкнули приступ до моря па иівночи ч у д с к і , па по- лудни могольскі племена, а Русини, бодай загал їх, не призвичаєні до торговлї, не дуже звертали увагу на море і переважно оселями своїми не сягали до моря, до Чудского заливу або до Чорного і Азовского моря. Зовсім инакше у Греків . Т у море усім — центром житя, осередком, що лучив поодинокі, нераз дуже порозкидані части держави, розділені що крім того одні в ід других високими горами. Не днвинця, що напрям житя обох народів звернув ся з причин природних в иньшип бік. Греки мають численні заливи, пристані, острови, жиють на мори, і є то нарід торговельний, а в дальшій л інії і промисловий, а Русини поробились на

1) Grisebach — Vegetation der Erde І В., 241.2) Grisebach 1. с. 283

низині хліборобами. Х ід істориї щ е заострив природний напрям, а рускі землї запізнились з всіляких причин В ])0іВОЮ людскости о добрих пів­тори тисячи літ в порівианю з Греками і почали що лише творити новий нарід, коли Греки вже переживали ся і вироджували ся.

Політичні взаємини.П очаток і розвій рускої держави принада« на час розбудженої

енергії Норманів, що поруч з ипьшимн причинами може по трохи слу­жити доказом иормаиьского походженя руских князів. Що се ие було унїкатом в і с т о р и ї , знаємо з и н ь ш и х подій. М е т к і , проворні С кан ­динавці розбрелись по усій Европі, лишали всюди слід незвичайної сьмі- ловости і сили то торгуючи з усілякими народами, то найчастїйше яко розбишаки морскі або сухопутні. Про безнастанні їх ро ібиш ацкі походи на заході, про поїздки на морях аж навіть до Америки, знаємо досить із жерел середновічнвх, бо Нормани являють ся тяжкою язвою Еврони в 9 і 10 столїтю, але про походи їх на всхід маємо мало звісток, бо всхідня Е в р о н а була ще тогдп покрита темрявою. Т а все таки з руских, византийских та арабских жерел можемо, хоч по части, витворити собі погляд на розвій подій серед сарматскої низини. Сьлілим Норманам, що зачували про славу і богатства византшіского царства , треба було про- ложити собі дорогу і сюди, але т а в б а морска у всхідну часть С еред­земного моря навкола цілої Европи через г ібра льтарский пролив за д а ­лека, небезпечна, а часто через магометаньскнх сусідів і не можлива, тож Нормани пошукали собі другої дороги ч ере ї всхідно: ев; онейску ни­зину. Т у природа утворила с іть водну, що вела із чудского заливу аж до Босфору. Єсть то згадан а вже »путь из'ь Варягов 'ь в'ь Г реки “ , мало- догідна в нанїшиім часі до плавби пароходами, бо часто на плитка, але зов'-їм можлива до їзди човнами. Р іки пливуть серед низини поволи і можна супроти води тягну ги човна, та опріч того Дніпро сам займає три четвертини дороги, а що тече у море Чорне, то улекшує незвичайно їзду в низ. Н а місцях, де рік не ставало, можна було в багнистій околици човна легко по болоті перетягнути , або і на плечах легко перенести, а хоть би хто і покинув судна свої серед дороги, то му материялу на пові в лісній но.тосї Руси не хибувало. Н а щастє, не богато було місць, де треба було човна вол їчи ; один раз із Ловати в Двину, а другий раз із Двини в Днїпер а серед малої води ще р а з через пороги дніпрові. Ся дорога водна богато близша, я к навкола Европи, а що головне, то безнечнїйша, бо вела серед краю, де жили не и’орґан їзоваиі зразу чудскі, а дальш е славяньскі племена без усяко ї звязи політичної. Лише в д о ­л ішній чясти Дніпра можна було напонасти на хижі, кочуючі племена,

що бачяо зорили за богатими купцями і необережними перехожими. Коли переправи випали добре, забрали ся Нормани до укрінленя важнїйших місць стратегічних на новій дорозі, щоби мати запевнений, вільний пе­рехід а в дальшій л ін ії змагались заняти і країну по обох берегах. Найскорш е занялп Нормани устя Неви і край над Ловатю-Ільменом, бо се найблизша околиця до їх вітчини, найбільше схожа що до кл і­мату і плодів до С к а н д и н а в і ї , дальше йшов забор верхівя Двини і Д н іп ра себ то полопк>ї і смоленьскої к р а їн и , а згодом київскої землі. Х оч наївне оповідане Несторової літописи про зазнв варяжских князів має мало правдоподібності! за собою, то все таки хід історичиий розвою Руси »’ображений у ній вірно, бо з північного Новгороду йшла копцентрация рускої держави на полуднє. П ерший після Н естора князь руский , Рю рик, панував ще в новгородско-заволоцких землях, а вже другий — Олег заволодів Київщиною. Чи все так бистро йшло, можна сумніватись , хоч годі заперечити, що князям приходило легко запану­вати над славяньскими племенами, бо оии з давен-давна привикли були до чужих панів : Сарматів, Готів, Гунів, Х азар ів !) і без в е іи к о г о ж а л ю міняли їх. Племенам сим байдуже було, кому платять ді.нь, а новий пан, що не вснів ще добре укріпитись в новій країні, давав лекше відчувати свою силу, як давні, заси д а н і вже пани. К нязі мали більший вплив лише в озерно-новгородскій области і в вузкій нолосї понад Дніпром 2), в невеликій віддали від замків і городів княж их; на иньші подальші племена вплив княжий розширив ся помалу. А ле номінально була Р усь в половині Х -го столїтя вели іезною державою на значнім просторі від Л адоги і Неви на нівночи меньше більше до Сули, Р ос ї і середного Д н істра на полудни. Г р ан и ц я зах ідна з литовскими племенами і П оль­щею а ще більше на всходї з чудско тюркекпми племенами була непевна і міняла ся безнастаино. Причиною нестійности рускої держави був власне брак певних природних границь. Серед безкрайої низини не було окремих ґеоґрафічних одиниць з визначними, легкими до оборони грани­цями, не було тому і трівких політичних тіл, бо коли одна сторона з яких будь причин ослабне, то друга могла без великої трудносте з а ­володіти нею. Н е було ту гір високих, де горстка людий вдержить ц іл і армії, нї широкого моря, що все творить іпйкрасш у політичну границю. Мимо своєї великости не мала руска держ ава великої живучості! і кон- ц ен т р ац и ї в собі. Н е була се держ ава в новочаснім розуміню, а радш е зліпок численних слабо новязаних або і ворожих собі племен всілякого

*) Линниченко — Взаимньїя отношенін Руси и Польши до половини XIV сто- л ітя . Часть І. Русь и Польща до конца XII в ік а . К іевь 1880. ст. 72.

*) Соловьевь. Игторія Россіи сл, древпЬйших-ь вреченії, І, 1874. ст. 218.

походженя. Сї племена удерж увала в едностп лише власть княжа, а князь заснував свою власть не на сиипатиї народів , не на спільній вигоді, обопільнім інтересі, а з а номочию численної дружини, яку собі набирав з усїх усюдів. Головна часть дружини була з Норманів ') , або як їх на Р уси називали В аряг ів . Нормани служили в наймі в войску византий- с к ім 2), де з часом після В аряг ів називали усїх наемних жовнірів Варягами (І5зсрау;гі), служили вони і в рускім войску. Норманьским очайдушам тісно було в своїй зимній, скупій вітчинї і вони розсипували ся по цілій Европі для грабежі і зиску ®). По при В ар яг ів приймали князі иньші елементи в свою дружину, бо ся становила одиноку опору власти. Власть князя показувала ся в тім, що князь вибирав дань від поодиноких пле­мен 4) ф)трами, шкірою, воском, медом — чим можна було. Дальші пле­мена не радо платили данину, і князь виправляв ся на них і вимушував дань силою, грабив і забирав після вподобп, що попало, особливо в по­чатках , коли та держ ава що йно почалась тво рити. Б ільш ість племен була с іав я н ь ск а , але на півночи і північнім всходї належали до руских к нязів чудскі н а р о д н і : Чудь, Весь і Меря. Р е л ї ґ ія була у всіх поганьска, та не однакова у народів славяньскпх і чудских, не однакові були у н и х о б и ч а ї - звичаї. Усе не держалось купи а єдність держави, розвій еї, залеж ав г о ­ловно від особи князя. Коли князь був хоробрий, енерґічний, то розширював на всі боки пострах свого імени і границі своєї д е р ж а в и . Таким князем був Олег, а в пол вині Х-го столїтя грізний і вельми воєвничий Сьвя- тослав.

Н е д а в н і р у с к і держ ава не була культурна. О значвїйшім п ро­мислі або торгов ій і бесіди не було. Люд з іс іїокою вав сам власві, н е ­великі потреб«. Одежу ткав з вовни або льну, обувє робив з гарбо- ваної шкіри або лик і. Кушніри, теслї-рубачі, ткачі, гончарі були зви­чайні ремісники па Руси . Зб іж а сіяли ст ільки , щоби в и с т а р ч а ю на потреби свої, бо вивозити на продаж не було куди, а як би й було куди, як до Византнї, то за далеко. Щ о цїннїйше, як віск, мід, футра, забирав князь або хижі су с ід и , так що серед простих людий не було маєтків, але не було і BUMjr, більших потреб, так що богатства не росли і все було в застою. Виріжнювались ту хиба князі і дружина, бо еї пагро-

*) Bestużew-Rjum in — Geschichte R usslands, übersetzt von Schiem ann, Mittau, 1877. I B. S. 8 !.

2) Василевскій. — Русско-византійскіе отрьівки, Ж урналі. МинистерстваНароднаго ПросвЬіценія. 1876. Март-ь ст. 186, 187.

8) Значна часть істориків не признав походженя Русинів із чужинців, вона за ­перечуй норианьске походжепе Русшіін-князїв.

4) Соловьевь — Исторія Россіи с-ь древи. в, ем. Москва. 1874. І. 218

маджували добичу воєнну і дань і маючи гроші, видавали їх на предмети розкоши для себе і своїх жінок.

Инакше було все в ц їсарств і византийскім, або я к самі Греки н а ­зивали, ромейскім. Ц арство всхідно-римске займало в X столїтю полу­дневу часть балканьского півострову і М алу Азию. Італїйскі посїлости коло Б ар і . Т аренту , В енециї і Тавроменїюм на Сицилїї, а також темат Х ерсону на Т аври ї були за-надто малі і за дуже віддалені від решти держави, щоби творити єї есенциональну складову часть. Головна в ага ц ар ства була тоді в М алій Азиї. Т ут лежали найважнїйші і найбогатші т е м а т и : Опсикіон, Оптіматон, Буккелярийон , Арменїякон, Самос, Т р а к е - зиоя і Анатолїкон, що з тематом Т р ак і ї і Т ессальонїки в Европі були п ідставою сили і значіня грецкого ц арства . Д ерж ава г р е ц к а не була так Обширна, я к руска , але була густо залюднена, а столицею єї було сьві- тове-торговельне і промислове місто - Византия. Н а чолі правительства стояв ц їсар з абсолютно-необмеженою властию. В держ аві була як найбільша централ їзация , а цілий апарат урядничий фунґував під розка- зами абсолютного володаря. Населене було грецке, або хоч розуміло по грецки і стояло на високій степени культури. Богаті урндничі, Промислові і купецкі верстви мали великі вимоги в розкоши і культурних потребах, а царский двір, прибочна свита і старі аристократичні роди видавали величезні суми, щоби високий свій стан гідно запрезентувати . Н а покрите розкішного житя висших станів йшли доходи з торговлї і про­мислу. В руках Греків була нанважнїйша в сьвітї торговля зі Всходом, а численні, великі фабриканти і дрібні промисловці удержували значний промисл, головно в річах розкоши, уборів і прикрашень. Н аселене було досить фанатичне через безнастанні війни з Магометанами і неприязнь з Заходом. Всхідний — окремий обряд, одинаковий язик і почуте вис- шости над прочим сьвітом удерж увало Ромейцїв в едностп, а людність, що в ід давна привикла без опору слухати розказів царских, була вдово­лена , коби лише війни не непокоїли єї в особистих зан ятях і щоби не в ід ­бирали єї численних забав в іподромі і театрах. В еликі богатства, в и ­сока культура а слідом за тим і вигідне, збабіле житє підорвали значно ромейску хоробрість, а войско було переважно найняте, дуже часто з чужих племен. В грецкім войску знаходились люди всіляких сусїдних н а ц и й : Славяніг, туркск і помади і ин., а навіть далекі Н ормани, що ви­значувались великим зростом і незвичайною хоробростию та служили в прибочній царскій сторожи. Н аслідком такого стану були безнастанні революциї, бо симпатичні у жовнірів наемних та амбітні полководці б а ­жали осягнути й ц їсарский в інець.

Я к і -ж були взаємини межи висококультурними, пребогатими Г р е ­ками та молодою, воєвничою держ авою нормано-рускпх к н я з ів ?

В взаєминах двох народів найбільшу ролю мають природні обставини. Коли с ї сприяють взаєминам, то мимо всяких перешкод взаємини суть живі і ч а с т і , коли-ж в природі нема прихильних о б с т а в и н , то обопільні відносини можуть штучно запалахкотіти на якийсь час великим поломенем, але загасаю ть опісля на довший час. Н айчастїйш і взаємини витворюють ся межи сусїдними народами, бо сусіди мусять стикатись безпосередпо — меньше, коли їх роздїлюють непрохідні гори, як П ірене ї або Альии, більше — коли нема межи ними непрохідної природної границі. Р у сь і В і- зантия мало коли були безпосередними сусідами, а то тоді, як тмуто- роканьска земля під Кавказом належала до Руси . Але тмутороканьска земля не була важною, складовою частию Руси, а сусїдний, херсоньский темат мав більше торговельне ніж політичне значінє. Н ав іть тоді, як Тмуторокань належала до Руси , дорога із осередка Р уси , Києва, не вела через Тмуторокань, а через приднїпряньскі степи, гак що все рускі землі були відділені в ід грецких кольонїй пад Чорним морем широчезною полосою степів, а від Ц аргороду віддїлю вало Русинів ще бурливе се море, що дало ся нераз в знаки рускнм суднам, більше я к грецк а фльота і грецкий вогонь. Пусті, без постійних осад, степи були в надморскім поясі навіть похожі літом на пустиню і становили самі собою в е ­лику перешкоду для переходу. Сумного досьв ід у зазнав ту перский цар, Д арій . Судячи по нинішнім стані' степів неораних і зас іяних хлібом, пе­рех ід не повинен би бути тяжкий, але инакше було в давнїйші часи, коли не було постійних осель на степу, а до природних перешкод д о ­лу чували ся ще й політичні. Русини не сусідували з Греками. В д ав - нїйшій добі рускої істориї бачимо ясно, як природа зазначувала Р у ­синам границю на полудни. Русини держались л існої полоси, не так густо і сьміло заселювали переходовий пояс від лісних до зовсїм сте ­пових околиць, а вже коли зважувались на чистий степ, то хиба понад ріками, де в плавнях і по збочах берегів річних траф лялись лїсиі зай ­мища. Густий ліс давав захист в ід нападу ворогів, а га ї серед степу — по­трібний материял на будовлї, укріпленя. З а то степи були догідним міс­цем для побуту кочовничих, перехожих народів. Для них початок лісного поясу був огненною стіною і по за ню не сьміли вони переходити, бо степова орда не чула себе добре в л іс і і не мала ту вигідних обставин до житя.

Т от і отже степові народи роздїлювали Русинів від Греків і були важною перешкодою до політичних взаємин. В ід V I до X I I I сто­л їтя краї чорноморскі є місцем побуту для всіляких перехожих народів могольско-чудского роду : Б о л г а р , А вар ів , Угрів, Х азар ів , Печенігів, Торків , П оловц ів і Т атар ів . Декотрі з них, як Болгари , А вари і М а ­дярі! перейшли лише через чорноморскі степи, иньші не йшли дальше та закінчили ту свою вандрівку . Походячи із полуднево-сибірских або

центрально-азийскої височини — отже із країв з острим кліматом, по­критих пустипями або нужденними степами, знаходили сї номади па за ­ході' простори з чим раз лагіднїйшим кліматом, зарослі буйною, трави­стою рослпиностию, де могли свобідно вести дальше але вигіднїйше ко­човий спосіб житя, до котрого навикли в первістній своїй вітчннї. Історпя всіх тих нлемеп одна і тота сама. Н ароди тоті виривались й бурею н а ­дали на рускі гран и ц і і на к р а ї чорноморскі, нищили і палили все, але остаточно осідали в степовій полосі, нападали на сусідів Русинів і на кольонії грецк і або змушували їх оплачувати ся. Помалу зачинають вони під впливом висілої культури народу підбитого або сусідів приймати їх культуру і осідати, але тратять заразом силу свою і еперґію . Коли вже починали із сусідами зживати ся , впадає нова орда. Частина понередиого нлемеии гине в боротьбі, частина розходить ся серед сусідів, а решта л у- чить ся з новою ордою 1) і знова зачинає ся давнїйша істория. В часі ослаблепя і повільної цивіл їзациї степового народу зачинає руска лю д­ність кольонїзувати величезні степи, спускає ся ріками часто аж до моря і тоді сходить ся безпосередно із Г р е к а м и , але в часі нового нападу і приходу нової орди відсуває ся знов далеко на північ, сягає ледви по середини Дністер, Бог, Р ось і Сулу, і доки тревав екснапзивна сила нових номадів, доти переривають ся майже зовсім політичні взаємини Русинів з Греками. Довго то однако не тревав, бо Греки навязують торговельні в ід н о с и н и з к о ч о в и м народом і силку- ють ся перейти в Русь , що пізнїйше була з ними звивана тісними, мо­ральними путами.

Т а к отже природа кинула межи Русинів а Греків просторі стсші, а істория постави і а ц ілу низку степових племен, а що нриродиої основи не має, не може довго остоятись, тому той бачимо, що хоч полі­тичні взаємини обох народів заясніють нераз ясною поломіню, то се не жива, довговічпа поломінь, а хвилевий промінь. Щ о межи наслїдницею ко­лишньої В ізанти ї — турецким цїсарством, а межи нинїшною Росиєю по­літичні взаємини дуже живі, то се сталось можливе аж тогди, я к злома- лась сила кочевпх орд, коли пусті степи заселились численними оса­дами і виповнилась неприхідна просторонь межи всхідно-европейскою ии- зиною а балкаиьСким півостровом. В давнїйшу нору було к ілька проб заповнити роздільну пронасть, та азийскі стени викинули таку силу но­мадних племен, що проби сї так і полишились пробами, аж поки руский народ не скріпшав в борбі з кочовими племенами і зразу воєнним а опісля мирним, кольонїзацийним способом не випер Т атар на полуднє. Коли на сарматскій низині запанувала одна держ ава, то їй легко прийшло ся

*) Житецкій — СмЬна народностей и-ь Южной Россіи, Кіевская Старина 1883, иай, с. 22.

видержати і придавити ослаблені номадні племена т а віддати значні ирот сторн (як ногайский стен) на кольонїзацию рільничому, переважно у к р а ­їнсько-руськом у населеню. ІІо нередуж треба було якихсь незвичайних, вигідних обставин до того, щоби політична звязь Руси з Византиєю змог- лась сильнїйше. Такою вигідною обставиною був головно бистрий полі­тичний розвій молодої рускої держ ави в X столїтю. Се річ природна, що новий, повний сили і енергії орґанїзм, пробує своїх сил відповідно до своїх потреб і понять. Руский княвь на чолі численної, навченої до борби дружини, забагає грецких богатств, предметів розкоші, що мають незвичайні чари і принаду в очах варвара. Походи руских князів па грецкі землі зад л я грабежи зачинають ся ще в I X с т о л їт ю ; про многі з них не знаємо, про деякі розказує нам лїтопись руска не все вірно, та грецкими жерелами можна сї оновіданя провірити хоч в части.

П е р ш и й , звісний нам з первонача.іьної літописи похід зробили А скольд і Дир, вже 8CG р. Вони відділились, як каже лїтопись, в ід дружини Р ю рика , щоби дійти до Ц аргороду, та но дорозі запанували над Києвом і звідтам вже виконали свій нервістний нам ір ; але-ж напад на Византию не вдав ся, 20 0 човнів прибуло до столиці, але буря роз­била їх і ледви мала часть Норманів вернула домів, в Київ. У Греків не згадуєсь імен А скольда і Дира, але є звістка про похід Р у с ів із 8G4 p . ; човна рускі потопились чудом, бо мати Божа омофором своїм вірних своїх боронила Лїтопись подає той похід під 8G6 p., а Куник думає, що він відбув ся в 865 p., бо в письмі пани Н иколая до ц ісаря М ихайла 111 є нагяк про нохід Р ус ів в тім часі 2). -

З грецких жерел довідуємось ще про два походи Рус ів на Грецию, або грецк і осади, незвіспі із рускої лїтонпси. В житю сьв. Стефана Су- рожского є звістка, що з Н овгорода прийшов великий князь Рус ів , Б рав- лин на Сурож 3) , а в житю сьв. Георгія Амастридского також згадуєсь про нахід варварских Р ус ів , народу дикого і грубого, па городи над І Іро - нонтидою і на Амастру, город коло Сипони 4). Той нохід відбув ся най- нізнїйше з початком Х -го столїтя.

Великий похід зробили нормано-рускі князі в 907 р . : „йде О легь на Греки, ноя множьство В а р я г ь и Словіін'ь , Чюди и Кривичи и Мерю

*) X q o v ix ö v ГшпуСоь tiuaotuXov p o v u /o v — Учепьін Записки втораго ст­л іл а Имп. Академій Н аукг, кн. YJ, стор. 736, 737.

3) Куник-ь — Нзв’Ьстін Ал Бекрн и другихт. авторов і о Руси и Славянахь.Часть І. стр. 176.

8) Ж итіє св. Стефана Сурожскаго — Літописі, занягій археографической комиссіи, вьшуск ь IX. СПетербугь 1893. стр. 100.

*) Ж итіє св. Георгія Амастидскаго 1. с. стр. 66.

и Н оляне, СЬверю u Деревляни и Радимичи u Х о р в ат и и Дул'Ьбьі и Ти- в е р ц м “ ') . З численною дружиною з у сїх підбитих племен вибирає ся Олег під Царгород, але Греки замкнули пристань і місто. Олег руйнує околицю города і змушує Греків до умови, в якій Греки даю ть Ру- сам численні і великі привилеї торговельні. Найважнїйші точки умови т а к і : увільненє всіх товарів від м и т і і забезпечене удержане на шість місяців для кождого руского куиця. Мешкати мають Руси коло церкви сьв. Мами, за мурами міста, а входити до міста можуть лише громадами що найбільше по 5 0 людий разом і то без зброї. С я нослїдна точка ио- казує, що торговля у Р у с ів була сполучена з розбиванєм і що Греки невірно відносили ся до варяжских купців*).

l i e знати, котра сторона не додержала умов мира, бо вже в 941 р. вибирає ся Р у с ь на новий розбій. Умови були без сумніву дл я Ви- зантийцїв за тяжкі, так що вони не виповнювали їх докладно, а знову Русь , видячи устунки зі сторони Греків а пізнавши на купецких подо­рожах богатства Ц аргороду , забажала нових скарбів. Однакож неречи- слвла ся дуже. Князь руский Ігор йшов, як єго попередники, морем, але часть фльоти єго спалив нротовестиярий Теофан. Ослаблений на мори висїв Ігор на берегах Анатолії і нищив є ї огнем і мечем; рускі воїни визначували ся страшенним зьвірством 3) : „овЬх'ь растинаху , гвозд и жел’Ьзньїя посреди голови вбиваху“ *). В Анатолії одолїв Ігоря полко­водець В ар д а і доместик Івап, так що прийшло ся Ігореви забиратись звідси. Пробував ще щастя в Т р ак і ї , тай там не ліпше йшло, бо Теофан розбив Ігоря, і лише недобитки дістались з Ігорем на Р у с ь 6). Щоби на­правити невдалий свій нохід, вибирає ся Ігор з численнїйшим войском, взявши до помочи ще й П еченіг ів , а щоб бути независимнм в ід нримх Чорного моря, пійшов сухонутєм. Греки воліли окупитись від напасливого князя , і сей вернув ся від устя Дунаю з золотом і дорогими мате- р и я м и ü). В 943 р. зайшла взаємна у м о в а , але вже не так догідна

‘) Нолнос собраніе русскнх-ь літонисей т. 1. 9.-) Соловьев’ь. 1. с. 113.*) Куникь. И звістін Ал-Векри и другихь авторовь о Руси и С.іввнннхі.. Ири-

ложеніс кь XXXII тому Записок-ь Пмпер. Академій Наук-ь, СПетсрбурп), 1878. ст. 177.

4) Полное собраніе русских ь літописсй т. І. 18.б) Соловьев’ь 1. с. 119.в) Сей другий вахід Ігоря може тільки видуманий літописцем, іцоои прикрасити

перший невдалий п о х ід , бо де інде, крім первоначально'і літописи, про него не вгадує ся.

для 1Ч си н ів ‘), бо вже нема згадки про удержанє руских кунцїв. Дорогих материй (поволок) можуть руск і купці купувати найбільше за 50 золо­тих. Т акож зобовязують ся Русини не шкодити херсоньским риболовам нри устю Д ніпра і не сьміють зимувати в лимані дніпровім2).

П о смерти Ігоря в 945 р. управляє рускою державою, в імени малодітного Сьвятослава , енерґічна Ольга. Р івночасно увільнює ся з під опіки тестя, Романа Лєкапена і єго синів праввий ц ісар ромейский, Кон­стантнії Вагряиородпий. Користаючп зі смерти Ігоря , старали ся всілякі племена увільнити ся від данини і звязи з Києвом, а О льга мала досить клопоту, щоби привернути їх до послуху. Тому походи на Впзантию мусїли устати. Впрочім мала О льга иньшу причину, щоби залишити чвари з Царгородом. О на припяла звідси віру християньску і дивила ся з почестию па центр всхідного відлому християньства. 957 р. поїхала О льга до Ц аргороду (по думці деяких авторів - вже будучи християнкою, по думці других аж ту приняла хрест) і ввела ц іс а р я в клопіт, бо ц ар е ­д в о р ц і мусїли вигода, з якими почестями приймати чужу княгиню3). Звісно, я к точно означений і величавий був церемонїял на царскім дворі. Ц ісар , пан сьв іга , перед котрим всі надали на коліна, не міг понизити ся до новитаня княгині варварів , я к р івн о ї собі правительки. Стріча була не дуже почесна дл я рускої княгині, бо О льга мусїла стояти межи грецкими дамами і тим хиба виріжнювала ся від них, що не потребувала биги низьких поклонів перед ц ісарем 4). Константнії обдарував Ольгу д а ­рунками, і вона вернула до Києва, щиро сприяючи сп рав і християнь­ства, та стар ал а ся на дармо сина свого прихилити до нової віри. Хри- стияньство входило помалу до Р уси із Греци ї. П риносили єго найперше словяиьскі і варяж скі воїни на службі грецкіи і численні купці, що довг*> иобували в Ц аргород ї і п ізнали моральну перевагу християньства над своєю поганьскою вірою і були очаровані блеском церковних обря­дів і сьвітлих церемоній. В же А скольд і Дир були християнами, а за Ігоря присягають в Києві християни-Руси в церкви сьв. І л и ї ; мусїло в Києві число християн бути вже значне, коли мали свою власну церкву . Х ри- стияньство і ноганьство істнували у Полян побіч себе за панованя Ольги

‘) СергЬевичт.. — І’реческое и русскос право X пйка, Ж урналі. Министерства Народнаго Просвіщ еній т. 219, 1882. ст. 83.

*) Полное собравіе рус. лЬт. І. 22.а) Про приїзд Ольги в Царіород і пришиє еї на дворі цїсарекім в докладний

ошіс Конставтина ІІорфіроґенета, гл.: Corpus scrip torum historiae byzantinae Con- stantini Porphyrogeneti im peratoris de cerim oniis aulae byzantinae. Bonnae, 18-9, 11.

15, стр. 594—598.4) Соловьевь, 1. c. 133.

і єї н асл їдників1), і хоч династия була ноганьскої віри, та в ідносила ся толерантно до иньших рел їґ ій .

Спокійні взаємини Р уси з Візантиєю змінили ся, від коли прийшов до повнолїтности буйний Сьвягослав . Се найсьмілїйший і найбільше во- євничий із усїх варяж ско-руских князів при вступленю на престол мав він під своєю властию землї від Ладоги майже до порогів Дніпра. Н а заході була дика Литва і держ ава польска, а на всходї не підбиті ще Вятичі, Волгари над середною Волгою, М ордва (Вуртаси) межи Цною і Волгою і Х азари над долїшною Волгою із столицею Ітіль, що була посередником межи середною Азиєю а Евроцою, і з важним містом Саркел, що лежало над Доном. Сьвятослав вибрав ся насамперед против Х азар , зайняв С аркел і М атарху . Підбивши в 9G6 р. Вятичів , а дальше роз­бивши камских Б ол гар і Б уртас ів , пустив ся Волгою вниз ку устю, здобув Ітиль і знищив зовсім Х а з а р ів 1). Незабаром він замотив ся в справи балканьского півострова. Т ут вже двічи змінялись володарі. Коистантин ІІорфіроґенет лишив престол свому синови, Романови II , а вдова Романа Т еоф ан о в іддала серце своє і престол в імени малодіт­них синів славному полководцеви, Никифорови Фоцї. З Никифором Фо- кою зачинає ся р я д славних ц їсар ів , що відновляють давну силу і зн а ­чінє політичне ц їсарства супроти Музульман, Болгар , народів півночи і заходу. Ц ісар Никифор нобив Гамданїдів в Азиї і упокорив Арабів так дуже, що не мав з того боку жадної перешкоди і міг ввернута увагу свою виключно на справу болгарску. В Б олгари ї по славнім царі Симе- онї, що посідав майже увесь балканьский нівостров, наслідив слабоси­лий і недотепний Петро. Візантийцї мусїли страшенно жахатись Болгар , коли такому нетязі платили сорок літ данину та й ще єму одинї- сенькому в істориї всесьвітнїй признали титул васілєвса (ßamXsи;>, чим зрівнали єго з своїм цісарем. Н икифор пізнав, що Б олгария за П етра то пе давна Болгария, перед якою дріжали ус ї сусіди, а найбільше сама Візантия. Мимо великого обсягу, бо границя Б олгари ї з цїсарством грецким ішла в ід Меземвриї на А дриянополь, Тессальонїку до північної Т е с а л ї ї“) і побережа морского супроти острова Корфу, а північна г р а ­н иц я йшла по Дунай, держ ава болгарска хилить ся до упадку. К орисга- ючи з слабосильности П етра , бунтує ся ІІІишман і загортає західну часть

’) Самоквасовь. Хронологичеекая классификація могиль южной Россіи. Вар- шавскія Университетскін ИзвТ.стія, 1890, V, ст. 23.

2) В. Завитневичт.. Великій князь Святославі. Иторевнчт. и историческое зна- ченіе его богатьірскихт. подвигові., Трудьі Кіевской духовной Академій, і888, мартьІГ, стр. 372, 375.

“) Jirecek. G esrhifhte der Bulgaren, 1786, S. 185. . .

Болгариї, але і всхідної не вміє Петро захистити в ід нападу Сербів, М адяр ів і Печенігів . Ц їсар , бачучи упадок Б олгари ї, в ідрікає ся п л а ­тити данину і зневажає Петрових послів на сьвяточнім нринятю в Ц а р - городї під нозором, що П етро невдержує нападу П еченіг ів на ц їсарство г р е д к е 1).

В поході на Ьолгарию забрав ц ісар лише кріпости на полудни від гір Родопских, дальше не запускав ся, памятаючи добре, скілько бід зазнали Греки в недоступних проходах Родопу і Балкану. Никифор р і­шив ся ужити супроти Б олгар давно ї методи нізантийскої2). Він закли­к а в на ворога иньший нарід — Р у с ів , щадячи сил грецких. Щ е Константнії Багрянороднин радив воювати з Болгарами за помочию П еченіг ів , але Никифор волів Рус ів , бо були ліпші воїни, а що були також відділені від 1 рециі просторими стенами, то з далека були меньше небезпечні для Греків, як близші Печеніги. С ьвятослав мав численну, сильну і д о ­бре зорґанїзовану дружину, чого не було у П еченіг ів . Воїни єго,' добре вправлені і навчені в численних походах Сьвятослава до воєнного реме­сла, доказували чуда під проводом богатирского свого начальника3). Нема що обманювати себе, що до зазиву Сьвятослава могло Никифора привести пересьвідченє про висшість моральну, або ліпшу уішаву, поря­док Рус ів . В очах ц ісаря , а впрочім потрохи і дійсно, були Русини т а ­кою самою дикою ордою, я к і Печеніги, а жорстокість і нелюдяність Р у с ів не змаліли в ід попередних часів. ІЦоби розбудити жадність у С ьвя ­тослава вислав ц ісар в посли К альокира4', херсопьского Грека , що був сином прот.еуона і в своїм місті, сходячи’ ся з усілякими народами, навчив Ся кількох мов і привик до крутанини з дикими сусідами. Кальо- кир виорав ся на чолі сьвітлого посольства з даром 1500 фунтів золота до К иєва3). З великим трудом вспів він перейти через край П еченіг ів попри днінрові пороги, бо П еченіги чатували на добичу. Кальокир по­бачив силу С ьвятослава і п іддав єяу думку забрати зовсім Болгарин) до- себе, в ідступаю чи єму той край, колиб Сьвятослав поліг єму досягнути ц їсарского л р есто л а6). Р у ск а дружина ноплила вниз долі Дніпром в чов­нах, видовбаних із одного пня. П рихід Русинів застав П етра зовсім неирнготованого. Руси висіли на берег нри устю Дунаю і тут ждало їх 30 тисяч Б ол гар , що хотіли їм боронити вступу, але сї люди без ляку ,

*) Schlum berger. IJn em pereu r byzantin au dixiem e siecle, N ieephore Phocas. P a ris, 1890, 549—557.

-) Завитіїевич-ь — Великій князь ківвскііі Святославі, і up, І, с. 377.я) Schlum berger 1. е. 559.*) AiovToq diHxovov Іатопґн. Corpus scriptorum historian byzantinae, pars XI,

lib. IV. p. 63.*) Leo Diaconus ї. c. Y 77.

. / і .'.Ї O f 1 .#'’■* -

......... t f H i

що, я к казали, бояли ся тілько одної річи, а то, щоби їм небо не впало па голову, кинули ся я к вовки на Болгар, бігли супроти ворогів з т я ж ­кими мечами, ховаючись за великими щитами, сьпіваючи страшну воєнну пісню, що аж птахи небесні гинули з п е р ел як у 1) . Болгари не видержали першого нападу, утекли і замкнули ся в Доросто.тї, нинішній Силістриі. Сьвятослав заняв згодом ц іл у країну, а на столицю вибрав собі П ере- яславець , над полудневим рукавом Дунаю, там де нині село Преслав , коло Тульчи . Відннь і Б ілгород впали в єго р )к и і все втікає перед Русими, що господарять люто, роснинають Б олгар на хрест, других вби­вають на палі, и ньіи и х стріляють я к дикі качки, або забивають цьвяхи в голову. Волгар опанував страшенний ляк, сам цар їх знятий парал ї- жем, дотліває в своїм житю. Добича Русів була величезна, бо у Б олгар назбирали ся скарби з довголїтиих їх розбоїв на Византиї. По побіді руского князя вислав Никифор решту обіцяних гроший, снодїючись, що Сьвятослав верне ситий славою і загарбаними скарбами до своєї держави. Алеж нляни єго не здійснили с я 2), бо Сьвятослав ані думав уступатись з Б ол гари ї і хотів у И ереясл ав ец ь перенести свою столицю 3). Нема що тому дивуватись, бо богата і теплїйша Болгария притягала північного варвара , що тепер міг бути близше до Византиї. Аж напад П еченіг ів на Р у с ь і облога Київа змусили С ьвятослава покинути Болгарию та рату- вати Київ. Колиж прогнав Печенігів , а мати вмерла, вернув назад до Болгариї, т а застав вже иньші відносини.

Ц їсар Никифор вернувши в 96 9 р. назад з походу на Сараценів , нересьвідчив ся , що руский князь єсть богато небезп ечн іш им сусідом, я к слаба Болгария , і старає ся приєднати собі Б олгар до вспільної борбн з Сьвятославом, щоби єго вигнати з наддунайского краю. Ц їсар вислав зручних і симпатичних для Б олгар дипльоматів: Никифора брот ік а і Фи- лотея, єпископа евхаїтейского. Сї посли умовили ся до спільного діла, а для вакріплени умови заручено дві болгарскі княжнн за ц ісар ів В а ­силя і Константипа, а до часу повнолїтности вислано їх до виховання під опіку ц ари ц і Теофанїї. В заклад мира иіслано в Ц аргород обох бол- гарских царевичів, Бориса і Романа. Поки Никифор приготовив ся до борби з Русами, вмирає ц ар Петро, а царем болгарским оголошує ся тепер ІІІишмаи, голова антивизантиискої нартиї в Болгариї, що вдержує ся в західній части. Маємо отже тепер два болгарскі царства з окре­мими царями, але у всхіднім нема властиво ц а р я , бо царевичі пробува- ють в Ц аргородї. Аж коли Сьвятослав появив ся наново, висилає Н и к и -

*) Schlum berger, 1. с. 569.-) Schlum berger, 1. с. 736.") Нолное собраніе рус. л’Ьтооисей І. 27.

Прикарпатський уч»ї»«і«*тстїм. Василя Стефаннк*

Б ІБ Л ІО Т Е К А „ rj

w в. mÜ j . 2 —l в

фор обох братів на ц а р с т в а ') - З а підмогою Г рек ів удає ся Борисови I I в ідсунути Давида, ПІишманового сина, що хотїв і рсхідну Болгарию в и ­дерти у византийскої партиї. Сьвятоелав вступив тимчасом за Дунай з 60-тисячпою армією. Ц їла Болгарин повстала супроти наїздників, але під І Іереяславцем побив Сьвятоелав Болгар , а обох цар ів взяв в неволю. Також стольний город Ьолгарів , Великий ІІреслав , попав в руки Русам разом з північною Болгариєю, межи Балканом і Дунаєм. Руский князь лишає тут Ь венальда з залогою, щоби боронив П р есл ав а і стер іг цар ів , сам здобуває решту краю, а на весну 9 7 0 р. переступає Балкан , щоби поміряти ся з Греками, союзниками болгарскими.

Б Ц аргород ї і в околици повстав великий переляк, бо Руси пока­зали себе нераз дуже немило для Греків . Ц ісар намагає перевести спішні приготованя до тяж кої війни, але вже не судилось єму вести єї. Ц:>рици Т еоф ан її наскучив простий, непривітний вояк Никифор, бо вона пішла за значно старшого від себе полководця не з любови, а з вирахо- ваня . Залюбившись в гарнім Івані Цимисхії, помогла єму вбити ц ісар я і вивела убійника на престол, хоть сама в ідпокутувала свій злочин, коли новий ц їсар , боячись опінїї народу, не лише не оженив ся з нею, а ще казав є ї вигнати з ц арского д в ір ц я і розлучити з синами*). В сі тішили ся з смерти Никифора, а найбільше вороги С арацен и і Русини. Одначе новий ц їс а р був гідним наслїдником Н икифора. В ін звернув ся насам­перед з пронозициєю до С ьвятослава , щоби приняв грошове відшкодо­ване за свій похід, а сам покинув Болгарию, а коли сей не годить ся, виступає до війни з ним. Союзників Сьвятославових, Угрів і Печенігів , розбив В ар д а Склир в Т рак і ї , а сам ц їсар в бистрім поході перейшов Б ал кан і з явив ся нагло під Преславом. Русини не снодївали ся нападу, бо тогди були великодні сь в ята у Греків, але били ся хоробро і не вступали з поля битви, аж ц їсар вислав н а лїве крило руске лєґію без­смертних. Русини втратили більш восьми тисяч людий і мусїли у ст у ­пити до города, але Греки здобули город, а по довшім опорі і кріпость, к уда п ак інец ь Свенальд схоронив ся з своїми. Коли огонь примусив Русинів вийти з кріпости, то вони били ся ще в поли, поки їх знов 7 тисяч не л яг л о 3). В Преславі попав ц ар Б ори с в руки Г р е к ів ; Цимисхій, не хотячи собі зараз знеохочувати Б о л га р , обійшов ся з ним ласкаво , так що Болгари йдуть тепер вспільно з Греками супроти Р у с и ­

l ) Schlum berger. 1. с. 739.*) Schlum berger, 1. с. 759.3) G. F. H ertzberg Geschichte de r Byzantiner und des Osm anischen Reiches bis

gegen das Ende des XVI Jah rhunderts, in „Onckens A llgem einer G eschichte“. B er­lin 1S8S.

н ів 1). Ц їсар грецкин ще раз хотів спокійно полагодити спір, але надармо, і обидві сторони ворожі приступили до рішучої битви під Доростолом'-). Русини иоуставляли щільно свої щити мов стіну поперед себе, кинулись з копямн на Греків і нанесли їм великі страти, так що омаль не по­гнали їх, коли-б ц їсар з безсмертними не здержав був погрому. Н а сто­роні Греків була чисельна перевага, а Русини були nie в ворожій земли, в незнаних околицях. У Греків була добра кінниця і фльота на Дунаю відр ізала Руси нів від того боку. Щ е раз пробує Сьвятоелав пробитись через ряди ворожі, але коли єго намаганє було безуспішне, то знеяіже-11 иц просить мира8). Мимо того, що з GO тисяч руских воїнів лишило ся тільки 22 , годить ся Ц им исхій на мир, боячи ся більших даремних страт, бо хоробрі руски полки могли в розп уц і дати ще тяж кі удари грецкій армії. Оба володарі з ’їхали ся разом, а Сьвятоелав за цїну вільного відходу годить ся в іддати Доростол, уступитись з Б ол гари ї і не воювати на б у д у ч е з Греками. Л ев Диякон так оиисує С ь в я т о с л а в а : „11а скитскій лодцї, веслуючи заєдно з другими, приїхав князь, середного взроету з густими бровами, синіми очима, малим носом, оголеною боро­дою і густими вусами Голова оголена, лише на однім боці висів л^мит волося, що вказував на знаменитий рід. В однім уху висів кільчик з двома перлами і рубином. Впрочім одіж біла і крім чистоти не ви- р іж ию вала ся нічим від одежи д р у ж и н и “. Р у ск а лїтопись оиисує похід Сьвятослава инакше, бо після неї вийшов Сьвятоелав всюди побідно ) але мусимо скорше повірити Византиицям, бо Сьвятоелав уступив оста­точно з Б олгари ї, а був би сего не зробив, як би нобідив був Ір е к ів . Греки не віддали тепер Б олгари ї правному цареви, Борисови. Ц а р я Б о­риса усунули з престолу, і він мусів прилюдно в іддати ц їсареви млніию ц арску і червоні чоботи — ознаку власти ц ар ско і5), а молодшого б р а м навіть оскоплено. Т акож и а ір и яр х ат болгарский знесено, а лише західна Б олгари я удерж ує ся в независимости під сином Шишмииа, Ьамуї.юл ). Р уский князь С ьвятоелав не вернув до Києїа, по дорозі вбили єго П е­ченіги. Т а к нещасливо закінчив буйний Сьвятоелав сьмілі свої походи.

Факт забору Б олгари ї Сьвятоелавом так многозначний, що живцем силує нас до політичних комбінаций. Щоби то було, я к би такії

г) Занигневичь, 1. с. 381, 383.2) . . ( to i lОь d'iaxövov taioQiai, liber 9. Corpus scriptorum h islo iiae byzanlinae,

pa rs XI, стр. 149— 156.3) Jirecek, 1. c. 156, 187.4) Полное собраніе русскихі. лТ.тописий, I. 29.5) Jirecek. Geschichte der B ulgaren, 1876, s. 188.°) H ertzberg, 1. c. 175.

Сьвятослав і Русини вспіли були вдержатись в Б о л га р и ї? Тоді' істория иішла-б зовсім инакше. Всхідні і полудневі Славяии були би в безпосе­редній звязи, ба в одній полїтичиім тілі. Ненависні Греки, відвічні во­роги балкаиьских Славян, зійшли би на другорядне становиско і вже в десятім столїтю сповнилось би завітне стремленє Р о си ї нинїшної, щоби панувати над водною дорогою до Середземного моря. Чомуж нанованє Сьвятослава в Болгариї мало такі хисткі основи? Безперечно, що С ь в я ­тослав натрафив на таких удалих ц їсар ів я к Фока і Цимисхій, що скоро вигнали північного князя із наддунайскої землі; але були й глибші, при­родні причини, що остаточно були би довели пізнїйше до того самого результату , який приспішив Цимисхій. Сьвятослав не виступав ворогом Грек ів в купі з Славянамн-Болгарами, а поводив ся люто і дико над Дунавм, так що культурнїйші Б олгари воліли єднатись з ноконвічними своїми ворогами Греками, як терпіти жорстокість руского князя. А що межи Болгариєю і Русею лежали величезні стени, заселені хижими П е ­ченігами, то звязь" межи обома краями була дуже утруднена, а найча­с т і ш е і зовсім перервана. Межи П ереяславцем на Д унаю і першим]! рускими оселями було багато миль краю незаселеного постійно, стени нинїш- пої кнївскої, херсонскої і бесарабскої ґубернії і просторі комиші плавнів дунайских. Н а кольонїзацию тих степів треба було роботи кількох поко­лінь, але могольскі, перехожі племена не допускали того. Як небезпечна була дорога з Б олгари ї в Р усь , дізнав сам Сьвятослав, поклавши свою голову на дніпрових порогах.

Час безпосередно по смерти Ссьвятослава не сприяв живійшнм взаєминам політичним Руси з Византиєю, бо на Руси настали усобиці. Сьвятослав назначив був найстаршого сина, Яронолка, князем в Київі, другого О лега в деревляньскій земли, а третій Володимир мав княжити в Н овгороді . Колиж межи братьми настали усобиці, то наймолодший Во­лодимир, що близше був до Скандинавії і легше міг набрати норманьскої дружини, став в 9 8 0 р. єдинодержавцем Руси . В Грецкім ц їсарств і зай ­шли за той час великі зміни. Ц їсар Цимисхій, вигнавши Руси нів з Б о л ­гарці, лобідив і Арабів в Азиї, а слава єго імени греміла скрізь, і за єго то панованя сповнило ся подруже Отона I I з родичкою ц ісаря , Т е - офанїєю, найстаршою із дїтий ц ісаря Романа і Теофанїї. Славному єго нанованю положила конець отруя з руки євнуха, Васи.іїя , що в імени нравного ц їсар я Василя, сина Романа I I і Теофанїї, думав вести керму держави. В той час справи грецкого ц їсар с тв а дуже погіршили ся. Звісний нам з побід над Русинами Вирда Склир оголосив себе ц ісарем в Азиї, а Фатиміди каїрскі в Азиї і Отон I I в Італ і ї загрожують цїлости імпериі. Н а них ще не кінчить ся спис ворогів ц їсарства , бо в Б ол гари ї збунтувались мешканці, не хотячи зносити грецко ї кормиги. Оба здеґра-

довані ц ар і, Борис і Роман, втікають, але-ж Бориса случайно вбито, а євнух Роман не може знайти послуху, і царем ц їло ї Болгари ї стає во­лодар західної єї части (М акедонії і Е п іру) , Самуїл. Столицею єго єсть І Іреспа коло Охриди а держ ава єго займає усї землї, якими володів цар Петро *). Самуїл здобуває навіть Тесалїю і облягає Коринт. Похід ц і ­саря В асиля в середину Болгари ї під Софію сучасну силує Самуїла покинути Г елляду , але не ослаблює Болгариї, бо ц їсар побитий вертає до Ц аргороду. Становище ц їсаря було в тій хвили дуже критичне. В єго руках були тільки частина Т ракії , побереже Геллядн і частина островів, а що найважнїйші части держави в М алій А зиї попали були в руки пре­тендентів. Замір В арди Склира наслідує і то дуже щасливо Б а р д а Фока, братанич Н икифора Фоки. Він оголосив ся в 987 р. ц ісарем, зан яв майже ц ілу М алу А зию 5), нобіджає Варду Склира, а 988 р. виступає на Ц ар город.

В такій нрикрій хвили звертає ся ц їся р Василій за номічю до р у с ­кого к нязя Володимира, що був вже єдинодержавцем, розширював г р а ­ниці своєї держави па всі боки і належав до найбільше могучих сусідів. Володимир згодив ся дати поміч за ц іну, як ц їсар видасть за него се ­стру свою Анну, і обіцює сам стати християнином. Християньство, як се вже знаємо, не було рускому князеви новиною. В Києві було багато но- вовірцїв, і на княжім дворі ісгпувало християньство. Щ е бабка Володи­мира, Ольга, нриняла нову в іру і старала ся очевидно і внуків своїх до неї прихилити; одна з жінок самого князя була Грекиня]: с е була мата С ьвягополка, а понередно ж інка Ярополкова. Могучий Володимир хоче б.іеск свого престола підвисшити подружем з грецкою царівною. Т аке бажане ввело ц їсаря Василїя в прикрий клопіт. Всі дами висшої верстви византийскої, а ще більше царівни, одержували незвичайно старанне обра- зованє і ц їсар і грецкі не щедри.іись зовсім видавати дочок і сестер своїх за князів о у с їд н и х 3). Н ав іть нодружє сина і наслїдника великого О тона І, ц їсаря західно-римского, з Теофанїєю, старшою сестрою Апни, уважали Греки мезалїянсом і впрост заявили се Лїютирандови, послови Отона І . що хотїв перевести се нодружє. Греки сказали Л їютирандови, що вони не з в и к л и царівен своїх видавати за в а р в а р і в ; коли-ж сей вказав на се, що прецї болгарский цар , Петро, жонатий з їх царівною, а що цїсаревич рнмский, то не дикий Болгарин, то Греки відповіли, що

Лшіовскій — И зь исторіи греко-Гюлгарской борьбн вь X—XI вЬ гь , Ж ур- наль Мин. Народи. Просв. 1891. ст. 126—131.

2) Василевскій — Русско-визаитійскіе отрнвки. Журналі» ДІиа. Нар. Просв. 1876. Март-ь ст. 127.

s) H ertzberg — 1. с. 193.

М ария, болгарска ц ари ц я , не єсть правдивою царівною, бо вродила ся, заки д ід еї, Роман Лєкапен, став царем В п з а н т и ї ' ) . Я к а -ж ріж ниця межи Отоном 11 а Володимиром, поганином, вже немолодим, що був ще до того многоженцем і цілковитим варваром, який мало ріжнив ся в очах Ромейцїв від ханів могольских орд. П рикр і обставини примусили Василїя годитись на прикре діло, а Володимир висилає ему воєнну поміч в 988 і в перших місяцях 989 р. З а помочию руских полків розбито В арду Фоку, а коли ще єго постиг удар апоплектичний, і ц їсар , позбувши ся грізного суперника, опинив ся в ліпших обставинах, то не хотів вже д о ­повнити даної обіцянки і видати сестри за руского князя 3). Володимир хоче силою добитись свого і вибираєсь па Х ерсон, головну кольонїю г рец к у на Понтї. По довшій облозї здобув Володимир Херсон через зрад у Г р ека Атанасия, що порадив рускому князеви перейняти труби в о д н і 3). Б р а к води змусив Х ерсонян піддати ся. Г рецкий цїсар , маючи досить клопотів з Болгарами і задумуючи розправити ся з ними рішучо, не хотів межи своїми ворогами мати могучого Володимира і з тяжким сер ­цем згодив ся вислати сестру до Херсону *). Володимир охрестив ся літом 989 р. в Х ерсоні , а може ще нопередно в К иїв і 5). В Х ерсоні оженив ся з Анною і по весїлю вернув ся на Р у с ь . Не в 9 8 8 р. але в осени 989 р. відбуло ся хрещене Р уси в К и їв і6). Л іто­писі. иервоначальна призначує хрешенє Русинів на 98 8 р. і за нею всі згодили ся на сю д а т у ; аж новійші досліди і критика фактів історичних доказую ть досить ясно, що великий князь Володимир охрестив Р у с ь аж в 98 9 р. після того, я к вислав поміч цїсарови против В арди Фоки. Д о ­казує се також виразно арабска хроніка Ал-Мекина, секретаря С ал а- дина, що був християнином (виписки з тої хроніки, подані в „Ж ури ал ь М инпстерства Н ародн. ІІросв'Ьщенія, 187(», м ар та стр. 140). А ле-ж бо всім годі розстатись з утертою вже і принятою датою і найшлись також горяч і оборонці давнїйшої г а д к и , що хрест відбув ся таки в 988 p., я к и. пр. Соболевский 7).

*) Schlum berger — Un ernpereur byzantin au dixiem e siecle etc. p. 626.2) Завитневич’ь — 0 Mfccrb и времени крещеніясв. Владиміра и о год* крещенія

Кіевлаїгь, Трудн Кіев. духовной Академій, 1888, І. 134.°) Полное собраніе русскихт. лЬтогшсей J. 46.*) И. Линниченко — Современное состояніе вопроса обт> обстоятельствахь кре-

іценія Руси. Кіев’Ь. 1886, І. 8.5) Завитневич-ь. — О м'ЬсгЬ и времени крещенія св. Владиміра, 'Грудьі Кіев. дух.

Акад. 1888. І. 134.6) Линниченко — Современное состояніе и пр. с. 19.7) А. И. Соболевскій — Годь крещенія св. Владиміра, Чтенія в-ь историческом'ь

обществЬ Нестора літописца, книга вторая, отд^ді. II. стр. 1 - 6.

Посвоячившись так близько із грецким цїсарем, висилає єму В оло­димир помічні полки на війну з Болгарами, і ся иоміч дал а остаточно Василїю спроможність почислитись з Болгарами. Ц їсар Ва^иліи уваж ав задачою свого житя нищити Б олгар і свій плян перевів так знаменито, що сливе в істориї під назвою Болгаробійпика. В цар і Самуїдї найшов ц їсар грецкий гідного супротивника. Спершу велась борба непевна, бо годї було від ра зу дібратись до Болгар, котрих природа боронила дуже добре в неприступних горах та л ісах. Але перевага була все по стороні Визаптийцїв, ще коли грецк і сили збільшились помічними полками рус- кими. 99 6 р. побив ц їсар Самуїла над рікою Сперхеєм, і тільки війна з Арабами здержала безпосередний упадок болгарскої держави ’). Коли Греки воювали в Малій А зиї і Сириї з Арабами, могли Б олгари легко надолужити свої страти в неприсутности і клопотї свого ворога, але В о­лодимир був все грізним помічником за плечима Болгарів , і вони не сьміли вихіснувати прихожої х в и л і2).

10 1 4 р. починає ся наново люта війна болгарска, а цар Самуїл потерпів страшний погром коло проходу Кімбалюні'он 3). Жорстокий В а ­си л і! каже пятнайцять тисяч полонених Б ол гар осліпити і тільки на сто людий лишив одному одно око, щоби сліпців міг завести до Болгариї. Самуїл умирає з переляку на страшний вид стільких жертв, а єго д е р ­ж ава тревала ще чотири роки. С ина-наслїдника Самуїлового, Г аври ла Р а - домира, вбиває стрийний брат Іван Володислав, син Арона, і сей бороиить с я завзято на заході супроти Греків , але Василїй забирає систематично Болгарию чим раз дальше, аж випер болгарского володаря до А льб аш ї, де сей в битві коло Д рачу (Д урац ц о) з розпуки гине. Ц аревич Фружин боресь безнадійно короткий час в альбаньских горах, але вже 1019 р. сьвяткує Василїй Булгагорктон свій великий триюмф над Болгарами 4), а сильна недавно Б олгари я стає складовою частию византийскої імнсриї. До побіди Г рек ів причинила ся богато руска поміч, а Русини помагали Василїю ще в поході під К авказ шеститисячним полком 5).

Х рещ ене Володимира і Р уси і приязні наслідком того взаємини межи Русию і Византиєю мають незвичайне значінє, бо викликали ве-

*) H ertzberg — 1. с. 186.2) Василевскій — Русско-византійскіе отрьівки, Ж урналі. Мин. Нар. ІІросв.

1876. марть. ст. 123.3) Липовскій — Изт> исторіи греко-болгарской войньї в ь X— XI в., Ж урналь

Мин. Нар. Просв. 1891. 135.4) Jirecek. Geschichte der B ulgaren S. 196.5) Василевскій — Русско-виз. отрмвки, Ж. M. Н. Пр. 1876. 123,

- ---------- _ _ Л А«МИНИ РУСИ І ЛИЗА НТИГ в X І XI с т о л ї т ю

" " 0ЛЇТ,” И і * • * “ - » * »

r , r - ^

™ , ся до упадку Б о л га р « і словяаьскоі Г р Г “ на“ ' Е ™ ! Г Русь втратила » в с і« те , валіне полїтилне я «е « ™ , « “Ь в р о д . від часу Сьвятослава Ігор» ,яла, бо „ерест“ , в , ™ , " “ “ стінно і перемінилась , я о л т ™ „ г о к « н т а р о „ Вс«„го „ і с а р е Тr Ä i;? 5с;г1вііна загальний еї розвій м атеш ш лм тй • - МаЖ> Р1ШУЧИИ вилив

і мимо живих взаємин з’ Заходом вплив іо й ^ п е р е и г Г у ^ в с ї ! ^ ї / ™ ™ Нема тут нічого незвичайного Бизаигия б,™ „ ? У фбраїw . і « . .» і . тураньски ,, геРг ™ к , , , ь -

вала ся осередком бтеску кпа™ бппо ловяньских народів вида-

Т 0' ‘вплив грецкий, взявши з Визангиї свою «і •* МОрально " 1дпала “*Л З новою вірою прийшли розуміє ся і РУ 1 H0BJ Культур“у- Разом

Зр азу усе ^ о в е н ь с т в о ’р у с к в іу с їя о б у Г г ^ ^ Т * ^

с : -г С в Г л і Г м “ д ї”«ньші наслїдннкн его : Леовтвії м П о ї І Г * Т и *rp ” ' " , ł С , Р « « Ц1 0 3 5 - ,0 4 9 , Іларвон 105! / L Г Л 6Г Г - ~ ' ° 35 ’. 0 7 7 - 7 8 , Іоав I I , ,0 8 9 , < £ , » Г h S » ' S - o f ’ Н ,™ , "

т. Д. все самі Іреки , винявши Іларийона, що був Русином ч п а став митрополитом тому що к н я з і Я™,.* • “ - ином d Р°ДУ>

хотїв мати Грека на впливовім становиску їа к о Г е п іс к о “ й1 > К а “И 1 " Є час майже т і л ь к и з I W iR ; - епіскопи були довший

скорше висьвячувати Русинів V ШШ1 ШСЦЯ ДуХ0ВВІ почали"^ьвячувати Гусинін. Коли зважимо, що д уховн і б и ™ иг г х г іо"у ;Za ä v äТО ароауиіио, „ 1 иодїтвчяе с а н , J c T ^ e Z T т о Г і Т ’ “ " " '

ТН " " " ' ” ->»* навести кялеів

« о * - В» ™ " ™ «Т10Ш..І, Pyra „ Паїьшв. Ч„т І. К і „ І Ш .

-) Hertzberg — І. 0. 190, 191.■') Bestużew-Rjumin — 1. с. 175.

Др. Г. В Е Л И Ч К О. 25

висше духовеньство, привикши в Ц аргород ї до послуху ц їсареви, не ві- в ідограло н а Руси такої ролі," як латнаьске духовеньство у всякій зах ід ­ній держ аві, не старалось творити серед держави окремого тіла і вивис- шатись над власть княжу, і Р у с ь тому лише оминула борбу церкви з д е р ­жавою, що приняла християньство з Г реци ї J).

Н а політичні як і культурні відносини мало хрещене Р у си із Г реци ї вплив і в тім напрямі, що втягнуло Р у с ь в сферу впливу В и з а н т и ї ; від часу хрещеня Р уси византинїзм розширяє ся незвичайно на сході Европи і в нашій части сьвіта витворює ся культурний дуал ізм2) та в взаєминах Русинів до західних сусідів, я к П оляків , Угрів, нричинює ся до антаґо- нїзму релїґійного і национального. Дуалізм культурний треває по трохи й до нині межи греко-всхідно-словяньским і латино-германо-романьоким сьвітом.

Чи хрещене Р у с и з Византиї було щастєм для Руси , тяжко за- певнювати. П равда , що к ультура византийска в X ст. була далеко висша від західної, але она не розвивала ся дальше та закостеніла в собі, а Р у ­сини, перенявшись нею, відділились по ч а с іи в ід заходу, що пізнїйше бистро розвивав ся . Хоть Русини мали часті і живі зносини з заходом, то все таки всх ідна віра і византийский вплив культурний здержували вплив заходу. Письмо, язик л ітературний, рел її ійн і симнатиі і понятя, — все ділило Русинів і иньших клієнтів Визаитиї від заходу. Щ е перед суперечки Фотия, а дальше перед цілковитим розривом церковним за Ми­хайла К ерулярия в 1054 р. тревав антагонізм межи церквою східною та західною, межи сьвітом латипьским та грецким. Н е різниц і обрядові, як пости в суботу, бежженність клиру, миропомазане сьвящениками, прісний хлїб при причастю і ин. були причиною роздору, а неохота Ромейцїв до Латинян, погорда Греків до в арвар і бажане царгородских патриярхів, коли не вивисшитись, та вирівнятись з римскими папами. Х отяй Р у с ь приняла хрещене в часї єдности ц ерков , то пішла у всіх обрядах і р іж н и ц ях дог­матичних за Греками. Щ е в часї єдности пише митрополит Леонтий твір полемічний против Латинян (о пріснім х л іб і3). З а розділом від заходу пішла і дальша політика і історичний розвій Руси. Чи приняте старо- славяньскої, чи староболгарскої мови за ц ерковну і л ітературну було

') Bestużew-Rjum in — Geschichte R usslands, übersetzt von Schiem ann. Mittau.1877. I B„ 94.

2) K rum bacher — Geschichte der [byzantinischen L ittera tu r von Jus tin ian bis zum Ende des osm anischen Reiches. M ünchen. 1891, S. 25.

3) В. Калинникові — Митрополити и єпископи при св. Владимірі, Трудьі Кіев. дух. академій. 1880. V. 530, 549.

надто хосенне дл я розвою Русинів , можна сумніватись. Н а всякий слу- чай припізнило оно у Русинів, як у всіх иньших (греко) славяньских народів, розвій народної, живої л ітератури. Спершу було се догідне, бо Русини розуміли язик словяньский і могли хіснувати з викладу нової віри і книг, занесених з Болгариї. Але що се не був язик живий, бо не свій, то лише нечисленна верства духовних і висшого стану могла его собі яко тако усвоїти. Мертвий язик не може видати богато здорового, тревалого насїня. Н а заході було ще гірше, бо латина була зовсім н е ­зрозуміла, але тому ту дала себе скорше почути потреба живого язика, а подібність церковно-літературного язика до руского спинювала витвір живого язика у нас, я к і в других словяньских народів, що віру свою нриняли з Византиї. Західно-латиньскі С л овяни : Чехи, Поляки, Х о р ­вати богато скорше розпочинають свою л ітературу в мові народній, як сх ідно-грецкі.

Згададисьло вже, що проповідь християньскої віри прийшла із В и ­зантиї на Р у с ь в староболгарскій мові, бо грецк а була б для словянь­ских Руси нів зовсім незрозуміла. Межи духовеньством а особливо низшим, було богато Б олгар або Греків, що розуміли по болгарски, і хоч Русини прийняли культуру з Византиї, то приймали єї за посередництвом по­лудневих С л о в я н в словяньскій одежи. Однакож суть культури була зовсім византийска, і вплив византийства на всі течії народного жптя і у Словян полудневих і у Русинів скрізь панував. З літератури визан- тийскої брали рускі письменники жийцем в з ірц і до своїх праць , як лїто- писий, житій сьвятих і пр. З Г р ец и ї брали собі Русини архітектів добудови церков, монастирів і палат к н я ж и х ; а олтарі, прикраси і знаря.іиц е р к о в н і2) треба було до найменьшої дрібниці привозити із Г рециї. П о­гляди правно-полїтичні, а найбільше право церковне розвивалось підгрецким впливом, а се послїдне мусїло бути взяте в ц їлости із Грециї. Взявши собі за задачу виказати політично-торговельні відносини Руси з Вшаитиєю , не можемо розводитись над впливом культурно-моральним, але нераз оба сї впливи так тісно зливають ся, що треба й про них хоч побіжно згадати.

Культурно-моральні впливи Візантиї тревають і по смерти В оло­димира Великого дальше, ба ще більшають, але взаємини політичні Р уси з ц їсарством византнйскнм слабшають з тої причини, що кожда з сих

1) K rum bacher — Geschichte der byzantinischen L ittera tu r. München. 1891. Seite 26.

2) K rum bacher — 1. c. 27

двох держав п ідупадає політично на якийсь час. З і смертию Володимира настають на Р уси поділ і усобиці межи синами. Ярослав, князь Н о в г о ­роду ільменьского, міг, живучи найблизше до Норманів, завізвати численну варяж ску дружину на поміч і прогнати двічи Сьвятополка Окаянного, але мусїв спершу ділитись державою з хоробрим Мстиславом із Т муто- роканя, безпосередним сусідом Греків на кімерийскім Херсонеаї. Згаданий М стислав боров ся славно з Х азарами на Т ав р и ї , помагаючи Грекам в 1016 р. розбити Х а за р і заволодіти півостровом. Аж по смерти М ст и ­слава став Ярослав князем на ц ілу Р у сь з виїмкою полоцкого к нязів ­ства і заразом одним з найбільше могучих володарів европейских. П о ­своячений з богатьма династиями заходу : королями ИІвециї, Норвегії, А н ґ л ї ї , Ф р а н ц ц ї , У горщ и ни , з князями н їмецкими, приймає Ярослав цивіл їзацийні впливи В и з а н т и ї , але в сфері політичній не хоче її уступати.

Ц їсарство ромейске підупало по смерти Болгароктона. В ід 1025 до 1042 р. зас ідало шістьох ц ісар ів на візаитийскім престолі, межи ними два рази жінка із македоньскої династиї, Зоя . Заслуги македоньского роду коло відновленя блеску і могучости Византиї були так великі, що В изантийцї годились на то, щоби дочки Константина V I I I самі пану­вали, або після вподоби роздавали престол. П о довгих заколотах в іддала Зоя престол 1042 р. третому свому чоловікови, Константинови IX Мо- номахови.

В час і єго нанованя сталась пригода, що иривела до війни межи Р усю і Византиєю. В Ц аргород ї і в ц іл ій Г реци ї було богато Р у - еинів-купцїв і иаємшіків — воїнів, а богатші Русини жили відай дл я ви­годи і розкоші в тім сьвітовім городі. В 1043 ро ц і вбито в суперечці, чи колотнечі припадковій якогось знаменитого Р уси н а ‘) ; Я рослав хоче пімститись за смерть свого визначного мужа і посилає численну армію під начальством найстаршого сина, Володимира, і воєводи Вишати морем до Г р е ц и ї 2). Мономах хоче дати в ідш кодоване,’ коли-ж Русини не зд ер ­жують ся в ноходї, мусить р а д не рад готовитись до оборони. Русинів, що жили в Греци ї, взято в неволю, щоб не збунтувались і не могли но- лучитись із полками рускими, а в Босфорі уставлено фльоту, щоби не пустити Русинів в Ц аргород . Н ачальни к фльоти В асиль Теодороканон побив часть рускої фльоти близько Босф ору, а природа нанесла Русинам ще тяжший погром, бо буря рознесла і потопила рускі човни, і нужденні

*) August G frörer — Byzantinische Geschichte. III. S. 277.2) Соловьевт> — 1. c. I. 210.

судна із видовбаних пнїв розбивались коло скалистих берегів Останки рускої фльоти мусять вертати не вдіявши нічого, але Греки переслідую ть Русинів на мори, поки їх Русини десь в окодици В арни зі стратою не відогнали. Частина руских полків не могла зміститись на човнах, висіла на берег і вертала під начальством Вишати на Р у сь , а Володимир вернув зрештою морем. П ри устю дунайскім оступили Греки Вишату і взяли єго з усїми товаришами в п о л о н ; богато Р уси нів осліпили, других або з а ­продали в неволю, або відослали в Ц аргород 2). Аж по трьох літах иу- с ти ли Вишату на волю 3), коли стала згода. Д л я скріпленя згоди оже­нив ся син Я рослава Всеволод з дочкою Мономаха, тому то син з того подружа зовесь Володимиром-Мономахом.

П одруж а належать до важних фактів в взаєминах двох народів і мають дуже важне політичне зпачіне, коли ж енять ся династичні р о ­дини. Щ о Грекині', я к ж інка Ярополка а опісля й Володимира В ели­кого, мусїли культурно впливати на своїх мужів-Русинів, проте годі сум­ніватись, а яке було політичне значінє подружа Володимира з ц їсарівною Анною, вже знаємо. І в пізнїйших часах не переставали звязки родинні межи Рюриковичами і ц ісарями грецкими. Першою жінкою Сьвятополка І з ’яславича була ніби В арвара , дочка чи родичка А лексія К о м н е н а 3), але ся звістка непевна; син ц їс а р я А лекс їя , також Алексїй, був зятем В ол одаря Ростиславича.

Х оч взаємини отже Р у си і Византи ї не перестають, бо на се вказую ть родинні подружа, то політичні взаємини чим" раз меньші, бо Р у с ь к а д е р ­ж ава і Византия вже хилять ся до упадку.

Н а Р уси настав по Ярославі Мудрім постійний поділ межи роди­ною княжою, зразу межи пятьох синів, пізнїйше на численні части, так що до к іп ц я XI ст. подибуємо на Р уси дуже богато у д і л і в : в Києві, Новгороді, П ереяслав і, Чернигові, Вишгородї, Т урові , Л у ц к у , Звениго- родї, Теребовли. Перемишли, Володимири Волиньскім, Курску, Смолень- ску, Витебску, Полоцку, Суздали, Муромі, Тмутороканю , Дорогобужі і ин. Очевидно, що розд ілена Р у сь не має вже політичної цїлости, а без­настанн і усобиці ослабляють єї чим раз більше.

*) G frörer — 1. с. 278.2) Б. Дорнь — Каспій, о походах-ь древиих'ь Русскихь в'ї. Табаристаїгь, ири-

ложеніе кт> XXXVI тому Записок’!, Имперагорской Академій Наукт>. Спб. 1875. стр. 45. -

3) Полное собраніе русскихь літописей. І. 66.4) Strahl — Geschichte des russischen Staates. Ham burg. 1832. I B. 202

Н е ліпше діє ся і в ц їсарств і грецкім. Супроти Копстантина М о­номаха виступає трьох претендентів з ряду : Манїак, вбитий коло Острова, Лев Мелїтен, осліплений, а однакова доля постигла й третього, Л ьва Тонїкія . В ід 1054 p., від смерти Константина Мономаха, до 1081 p., поки не вступив на царский престол Алексій Комнен, панує за 27 літ семох ц їсар ів : Теодора — дочка Константина V I I I з македоньского роду , Михайло Стратіотик, Ісаак Комнен, Константин X Д ука, вдова єго — Евдокія М а - кремболїтисса і муж єї Роман Y I I Діоген, син Е вд о к і ї Михайло V I I І І а - рап інак і Никифор Вотонїят. Б агато претендентів намагає доступити ц ар - ского в інця , бо династиї міняють ся безнастанно, а члени з родин кож- дого бувшого ц їсар я уважають й себе негіршими і змагають ся зайняти високий престол, а всї значнїйші полководці, навчені давнїйшою п рак ­тикою, бажають найвисшої власти. Найтяжших страт дізнає ц їсарство грецке від часу М ихайла V II. Немогучий сей і нужденний ц їсар тратить решту полудневої Італ'ії, що здобуває Р оберт Г іс к а р д ; супротив него бунтує ся Болгария , а Турки під М алек-Ш ахом розширяють границі своїх посїлостий коштом Грециї. Загальне невдоволенє вихісновує вожд, Ц езар Д ука, а ц їсар єднає ся в Турками і відступає їм усї землі, як і за час бунту Дуки здобули. Греки зненавиділи тепер свого володаря ще гірше, і в 1077 р. оголосили ся ц ісарями двох начальників в о й с к а : Н и ­кифор Вриєниій і Никифор Вотонїят. Сей останній став ц ісарем, але му­сить престолу свого боронити перед п ретенд ентам и : Василяком, Кон- стантином Дукою, Никифором Мелїссепом, поки Алексїй Комнен єго самого не проганяє. З а час воєн внутрішних заняли Турки майже ц іл у М алу Азию з виїмкою надбережного поясу і островів, а нор- маньский Р оберт Г іск ар д так маловажить собі силу ц їсарства , що з а ­думує зайняти Ц аргород і заволодіти цїсарством. Лише генїяльний Алексїй Комнен вспів видвигнути Грецию із цілковитого упадку і привернути навіть на якийсь час давнїйший блеск. Очевидно, що ц їсарство г р е ц к е , заняте внутрішними війнами, само в розкладі, не може думати про ширшу політику, тому і взаємини політичні з Русию, також поділеною і ослабленою, дуже незначні і більше припадкові. Н ай - живійші взаємини задержують ся там, де оба народи сусідують з собою, отже на півострові Таманьскім, поки там істнує тмутороканьске князів ­ство, підвладне князям руским, а в Кримі грецкі осади.

1064 р. втік Ростислав Володимирович, н евдоволений , як думають, з володимирского князівства, яке му стриї визначили, до Тмутороканя, де було прибіжище руских князів „ и з г о ї в г “, вигнав звідси Глїба С ьвятосла- вича і утвердив ся остаточно тамже, задумуючи набрати численної д р у ­жини серед кавказских народів і опісля доходити своїх прав н а Руси .

Т ут підбивав він гірскі племена і почав загрожувати своєю силою грец- ким інтересам що до осад кримских. Г реки лякались надто могучого сусіда, вислали катопана (намісника) херсоньского до Ростислава і отру­їли e r o ł).

Русини помагають також грецким ц їсарям кілька раз ів гамовати бунт в Херсоні. Той богатий город торговельний, третий в Г реци ї після вели шни і значіня, підупадає, в ід коли ц їсар Теофиль в ідобрав єму са ­моуправу і назначив свого страти га . Т о д і почав рости Судак, а Х е р ­сонці' не р а ю зносили панованя Византиї, а що мали за сусідів вс іляк і племена варварскі, жадні до гроший, та могли легко одержати поміч і опирати ся підбоєви. Коли М ихайло V II Д ука воював з Болгарами, збунтував ся і Херсон в 1078 р. а на просьбу ц їсаря вибрали ся рускі князі, Володимир Мономах і Глїб Сьвятославич усмирити єго. Н а вість про упадок М ихайла V II вертають ся руск і князї, але Х ерсон ц і мстять ся на Русинах, забираючи їм судн а2).

Значно пізнїйше, бо в 1095 р. вибрав ся знову Володимир Моно­мах з Давидом Ігоревичем і Ярославом Яронолковичем на Херсон. П ід Теодозиєю побідили Русини Х ерсонц ів і змусили їх повернути страти з попередного походу3). Мусимо одначе зауважити, що звістки про оба походи Мономаха, хоч знаходять собі віру в декотрих істориків, находять ся лише в зводі татищевскім, тож певности про них нема.

П ро часті і близькі взаємини Русинів з Византийцями сьвідчить факт, що коли великий князь Всеволод Ярославич нобідив неспокійного та буйного О льга Сьвятославича, то заслав его в Грецию в 1079 р. Т у т інтернували політичного вязня в Ц аргородї, а опісля заслали в Р о д о с ' ) , і так Всеволод, жонатий з грецкою цїсарівною, був на якийсь час в іл ь ­ний від буч сего дуже рухливого князя, якого позбавив він був его бать­ківщини.

П ро приязні відносини Всеволода до Г р ец и ї маємо ще одну істо ­ричну згадку. В 1084 р. князь Д авид Ігорович, що не одерж ав від своїх стриїв жадного удїлу, а мусів прецїн заспокоїти потреби своєї дружини, вибрав ся на устя Д ніпра, забрав в полон Г р е к і в , я к думають зви­чайно — грецких купц ів і в ідобрав у них товари. Але торговля з В и ­зантиєю була дуже цінна для Київа, і Всеволод не хотів неприязни

•) Подное собраніе руск. л іт . І. 71.2) Ястребовь — Херсонесь Таврическій, Кіевская Старина 1883, ст. 39.8) В. Ястребов-ь — 1. с. 39.*) Полное собраніе русскихг літописей І, 87.

Др. Г. В Е л и ч к о. 31

з Греками, тому мусів грабеж Давида нагородити Грекам, а незадоволе- ному князеви дати уділ в Дорогобуж и ') .

Бачимо отже, що взаємини політичні межи Русию і Византиєю в X I столїтю чим раз більше слабнуть з всіляких причин, зато торго ­вельні взаємини треваю ть дальше і мають в культурній істориї Р уси ве­лике значінє.

Торговельні взаємини.

Межи Русию і цїсарством грецким були живі взаємини торго­вельні. Вже сама природа обох кра їв з ріжним нідсонєм і ріжними про­дуктами заохочувала до обопільної виміни, а історичні впливи збільшали ще незвичайно природний напрям. 1’реция давала Р у си а) с в о ї власні, с и р о в і п р о д у к т и п о л у д н е в і , б) п е р е д а в а л а Р у с и т о в а р и л е в а н т и н ь с к і , а що була осередком промислу, то привозила в Р усь , в) с в о ї п р о м и с л о в і в и р о б и . Колиж ще Р у с ь охрестилась, то Греки достарчували Русинам всяких г) п р е д м е т і в к у л ь т у х р и с т и я н ь- с к о г о .

Низші верстви Р уси ноганьскої та загал єї мешканців мали малі потреби і самі їх собі домашним промислом заспокоювали. Словяньскі пле­мена жили в нужденних хатах, по багнах та по л ісах і над ріками, а бідне населене мало своїх гончарів, теслїв та иньших дровосїків, ко- жемяків і ткачів, що вдоволяли невеликі та доконечні вимоги невибагли­вих людий. Скоту і збіжа не було куди збути, тож не продуковано їх більше над потребу, а що цїннїйші продукти, я к футра зьвірів, ' мед, віск забирали князї в данину.

Колиж низші верстви словянські мали малі потреби і ледви чи купували що із грецких товарів, то князь і дружина їх були богатші, і для них то йшли з Г реци ї в Р усь вс їляк і предмети розкоші. Через Р усь йшла велика дорога із В аряг ів в Греки і очевидячки тудою пряму­вали товари грецк і із Греци ї до Скандинавії, що зачалась безнастанним грабувансм вікінгів по усій Е в р о н і ; тому то через Р усь провадила ся в I X і X сголїтю, ба і пізнїйше жива тр ан з ітн а торговля грецкими продук­тами. Щ орічно за часу Константина ІІорф іроґен ета вибирались численні ватаги Р ус ів в Ц аргород . Човни з одного пня видовбаного робили Сла-

ł ) Соловьевт. — 1. с. II, ЗО.

вяни зимою, а рускі люди закуповали їх і їздили в Ц аргород за куп- ном1).

Власних, сирих плодів висилала Г реди я в поганьский нерийод не богато на Русь , і то вино, овочі полудневі, срібло і золото2). Значнїйша була торговля плодами всхідними. В цілій добі історичній в ід пайдавній- іиих часів до нині має торговля зі Всходом т. е. Індиєю, Персиєю, Ки­таєм та Сундайскими островами найбільше значінє, а народи , що мають ту торговлю в своїх руках, суть пайбогатшими в сьвітї. Н е інакше було і в середпих віках. Торговельними портами середземельного моря, куди т о р ­говля зі Всходом скуплю вала ся, були А лександрия, Т ир , Б ерит, Т р а - пезунт, а найбільше Византия, столиця грецкого ц їсарства . Греки мали торговлю з і Всходом виключно в своїх руках, поки І т а л їя н ц ї її ненере- хопили. До V II столїтя посідали Греки найважнїйші краї дл я торговлї із Всходом, а то Е гинет і Сирию і другорядні точки на Чорнім мори. Т орговля йшла тогди морем Червоним до Египту, а Перским заливом до Сириї. Сухопутня торговля прямувала також до Сириї, а по трохи до Т рапезунту .

Р озр іст Арабів в Y II столїтю здержав трохи на якийсь час торговлю, але колиж панованє А рабів стало трівке, то торговля ся в ідновилась на ново і кількома дорогами йшла до країв середземномор- ских. П редв ічн і дороги торговельні через Червоне море до Египту і з а ­лив перский до Мезопотамії і Сириї мали я к давнїйше своє значінє. П ідніс ся також тракт торговельний із П ерси ї і Мезопотамії, а разом через Персию в Індию, Китай до Трапезунту над Чорним морем і утво­рила ся нова дорога на долїшну Волгу з центральної Азиї, відколи Х азари заснували упорядковану держ аву над Волгою і Доном зі столи­цею Ітілем, бо тепер могли жидівскі, магометаньскі і християньскі куццї свобідно осідати в Х азариї . Б езносередна торговля зі Всходом була в руках магометаньских купців, але сї не перевозили левантиньских то­варів дальше, але в іддавали їх грецким купцям 3). Греки брали всхідні товари в Александриї, Ангийохії і Т рапезунтї та звідси перевозили їх морем або сухопутною дорогою через малу Азию в Ц аргород , що в се­редні віки мав що до торговлї значінє нинїшного Л ьондону або Нового Йорку*).

ij C onstantinus Porphyrogeneta — De adm inistrando im perio (Corpus scriptorum historia byzantinae) cap. 9. p. 74—79.

a) Соловьевь — Исторія Россіи I, 253.a) Heyd — Geschichte des Levantehandels im Mittelalter, Stuttgart, 1879, I, 46.*) H ertzberg 1. c. 203.

Др. Г. В E Л И 4 K 0 . 33

Важними емнорияии торговельними були ще в Г р ец и ї Т ессальонїка і Херсон.

Левантиньску торговлю вели найцїннїйшиїяи товарами. З Китаю через Персию, а від часу Ю стннїяна з самої П ерсиї і з Сириї, меньше з М алої Азиї спроваджували шовк, з П ерского заливу перли, з Індиї до ­роге каміне, перець і всіляке корінє; се послїдне привожено ще із М о- люків; з Арабії і нинїшного Сомалю спроваджували миро і кадила. А раби виробляли також шовкові тканини і начинє з дорогих родів д е ­рев з прикрасами різьбленими. В ц їсарста і грецкім плекали в X і X I столїтю мало шовковиць, бо що найважнїйша область, я к а поставляла- шовк, т. є. Сирия, припала Арабам. ІПовк вирабляли в ц їсарских г іне­кеях в Ц аргородї, але найбільше привожено єго і лише переробляно в фа­бриках грецких.

Промисл грецкий шовковий, вовняний і бавовняний дійшов до високого ступня, а грецкі тканини, особливо шовкові, продавали ся на вагу золота. Н а й ч а с т іш е строгі укази ц їсарск і не дозволяли зовсім їх вивозити, бо варварск і народи були незвичайно жадні н а грецк і „ п а ­волоки“ 1). П ригатаймо собі, що навіть грізним Русам не вільно було п ісля договору Ігоря з Греками вивозити більше тих материй, я к за пятдесять золотників.

Дорогі тканини бавовняні, шовкові, оксамити, полотна тонкі, вироби з золота і срібла в формі всіляких предметів розкоші і прикрас, може й оружє були разом з корінєм і полудневими овочами найважнїйшим предметом торгов ії Р уси поганьскої з Візантиєю в добу поганьску. Коли-ж Р усь охрестилась, то з приходом нової культури і з зростом осьвіти взмогла ся незвичайно потреба що до усїх вгаданих предметів торговель­них, а прибув ще попит за предметами нових вимог, незнаних д о с и : за книгами і т. и., а головно стала Византия достарчати в Р у с ь предметів християньского культу, я к олтарів , риз церковних, приборів сьвячених, прикрас церковних і сосудів. Коли на Р у си взростала осьвіта, то взро- стали і богатсгва, і з часом стала Р у с ь дуже важним торгом для грецкої торговлї і промислу.

Який вплив має торговля на історию Руси , вже натякалисьмо нри політичних в заєм и н ах ; в першій добі торговля вплияає навіть рішучо на розвій ї ї істориї. В елика торговельна дорога is Скандинавії в Грецию вела через Русь і оба найбільші міста княжої Руси , Київ і Н овгород, з а ­

l ) Dr. Wil. Heyd — Geschichte des L evantehandels im Mittelalter, 1879, S tu tt­gart, S. 63.

s) M. Грушсвскій — Очеркт. исторіи Кіевской земли до кінця XIV в., Кіевгь 1890, стр. 391.

вдячую ть своє значінє і зріст тій обставині, що лежать на торговельній дорозї. Київ має ту вигоду, що близше Ц аргороду і лежить серед у р о ­жайної країни, а Н овгород має ще звязь з Волгою і є головним складом для С кандинавії1). Перший важний город, Полоцк, важний з тої причини, що тут відходить від головної дороги побічна вітка Двиною до Балтийского моря1). Т акож Десною вверх йшла водна дорога в область Оки, а Сеймом в область Дону. Можливо що й оминали пороги Дніпрові через Самару, Вовчу і Міус в Азовске море8). Нормани, потрібуючн звязи з Визаптияю, заволоділи водною дорогою і утворили так руску державу. Н е маловажні також сухопутні дороги торговельні йшли з Київа в Курск і над середну Волгу, через Волинь „в Л ях и “ , через Василев, М унарев в Гали ц ку землю4).

Спершу купцями були в Р уси головно Нормани — в перийод по- ганьский аж до Володимира. Р уск і купцї, що жили коло церкви сьв. Мами за Царгородом, були переважно Нормани, і они лучили часто торговлю з розбоєм. Тому то і стережено пильно тих небезпечних гостий. Колиж вже витворилась постійна руска держ ава і приняла хрещене, то рускі князї не були рад і варяжскпм приходням і заперли дорогу, бодай норманьскій, захожій дружинї, а дал ї і купцям. Сканди­навці' не могли вже самі йти до Византиї, тай не потребували вже відбувати далекої дороги, бо безпечно і вигідно могли д іставати по­трібних річий грецких в Новгороді'. Р у сь стала для Скандинавії на дов­гий час торговищем на грецкі товари, і С кандинавці називали Р у с ь дуже часто просто Г реци ею 5). З грецко ї торговлї прибувала в нинішні рускі землї грецк і монети, хоч в давних скарбах ї ї знаходить ся не багато, особливо в норівняню з арабскою, що нагромадилась в Р у с и з торговлї з магометаньскими купцями над Волгою, у музулманьских Болгар і без- носередно з краями східними, починаючи з V III с т о л їт я ; найбільше мо­нет арабских і туркестаньских з I X і початку X стол їтя , опісля вже нагло устають, бо очевидно зносини торговельні перервали ся, і тодї тим більше значінє здобула торговля Русинів з Греками. Які важні були торговельні взаємини Г реків з християньскою Русию , вказує обставина, що неприязні відносини не тревали довго, бо потреба взаємна торговлї

1) Heyd — І. с. 83.2) Соловьев-ь — І. с. 251, 252.’) М. Грушевскій — Очерк-ь исторіи Кіевской земли игь сиерги Ярослава до

коица XIV столЬтія. Кіев-ь 1891, сгр. 386.*) М. Грушевскій — 1. с. 387.5) Heyd — І. с. 79. e) Heyd — 1. с. 66,

змушувала обі сторони годитись. Т ак було по війні в 1043 р. і по на­паді Давида Ігоревича на грецких купців при устю Дніпра.

Т ранз ітова торговля була па Руси ще межи Грециєю і Німеччиною. З К иїва йшли грецк і товари через Галицку землю в середну Гермапїю 1).

Щ ож могла Р усь давати Грекам за так численні і незвичайно до­рогі предмети грецкі ? Т орговля збіжем, деревом або не істнувала, або була дуже невелика задля далекого, небезпечного перевозу. З Р уси йшли до Г реци ї віск, мед, футра і невольники. Футра, влосне в бобрів і чорних л ис ів8) брали Р уси вдань від підбитих племен і звозили іх лодками в Ц аргород або в Б о л га р и ю 3). Сьвятоелав так каже до матери і до б о я р : „не любо ми єсть вть КіевЬ бити , хочю жить в г П ереясл авцп на Дунай, яко ту єсть ередина в ь земли моей, яко ту вся благая схо- д я т е я : отт. Г р е к г злато, поволоки, вина, овощеве разноличньїя, и з ї . Ч е х ь же ИЗ'Ь Угор'ь еребро И КОМОНИ, ИЗЬ Руси же скора И ВОСК'Ь, мед-ь и ч е л я д ь “4) . Х оть футра були цінні, а грецк і і арабскі дами дуже їх пошукували, то все таки анї торговля футрами, анї торговля шкірами і медом, не можуть вирівнаги ц їн ї дуже дорогих грецких товарів. Мусів бути иньший якийсь дорогий товар у Русинів , щоби за него могли Р у ­сини д іставати золоті і иньпіі дорогі предмети і продукти. Таким доро­гим товаром були невольники5) ; тілько торговля невольниками може нам вияснити, я к Р у с ь могла оплачувати многоцїнні грецкі товари. В аряж скі князі набирали в поганьский перийод невольників з усїх усюдів підчас своїх воєнних п оход ів ; колиж Русини охрестились, то продавано в Гре- цию полонених ворогів, а борба зі степовими помадами давала Русинам все нагоду набрати собі невольників. Щ о стенові номади робили те саме з Русинами ще в більшій степени, се річ дуже зрозуміла, а рус­ких невольників продавано до Сириї, Египту і иньших магометаиьских країв , бо магометани потребували все богато молодежи в гареми па євнухів і до робот. Н е хибувало Руси н ів на півострові пиринейскім а навіть і в полудневій Ф ранциї. Богато невольників приводили Н ор- мапи на торг в Новгороді', щоби їх виміняти на грецк і товари, а тих невольпиків придбали они собі в своїх иоходах по західній і п івнічній Е вр о п і6).

*) Василевскій — Древняя торговля Кіевн с-ь Регенсбургом-ь, Ж урналі. Мин. нар. просв., 1888, ст. 145.

2) Грушевскій — 1. с. 391.5) Соловьев-ь — 1. с. І, 254.4) Полное собраніе рус. л-Ьт. 1, 28.5) H ertzberg — 1. с. 204,в) Соловьеві) — 1 с . 254.

Обміну товарами робили головно в Византиї, але Греки мали ще численш осади торговельні, ба навіть окрему провінцию (темат) на іавр н і. Б X і X I столїтю належали до Грециї таврийский півостров устя Дунаю і численні осади на північнім березі чорного і азовского моря. Згалатп треба Білгород над лиманом Дністра, Олеше при горлі Дніпра, І усию аоо Керч нинішню, Тану коло устя Дону1) і М а- тарху (т* Мвтарха), що належала часом яко Тмуторокань і до Русинів Найважнїйшим городом торговельним був ту Херсон, трете місто в Гре­циї що до торговлї і богатства2).

ст. ш ЖИТЄЦКІЙ ~ См’6НЯ наІюДностей «ь Южной Россіи, Кіевская Старина, 1883.

tv *} Успе“ *кій — Внзантійскія владініи на сИверномь берегу Чернаго мопя в ь IX і X в Кіев. Старина 1889, т. XXV, стр. 284, Р

Suplika sukcessorow Gonty у Żeleźniaka,памФлєт політичний з часів першого розбору Польщі,

подав Остап Макарушка.

Призбируючи материяли до критично-наукового ниданя „Г айдам а­к ів“ Ш евченкових, попав я цілком припадково на цікавий памфлет полі­тичний, що находить ся в бібл їотецї ім. Оссолїньских у Львові в зб ір ­нику манускриптів N ro 52(і. картка 39 і 40. Зваживши, що на Україні приспособлюесь видане актів до сего, ще досі" так мало поясненого, пе­ріоду істориї нашого народа к інця X V I I I в іку ; зваживши далї, що памфлет політичний часом служить ще до далеко яскравійшого осьвітленя фактів, ніж урядовий документ, попросив ся секцию історичну наукового товариства ім. Ш евченка о опубліковане його, в надії, що він може послужити знавцям дотичного періоду нашої істориї.

Прочитавши сей памфлет, видно, що вій направлений був головно проти особи князя Ионїньского. Але кілько правдивого сьвітла кидає він па Гайдамаччину, на становище короля польского, С таніслава А вґуста Понятовського, що до неї, на погляди невдоволених станом річи польских патріотів , що з посеред них відай сей памфлет вийшов. Вже др. Іван б р а н к о замітив був в критиці своїй на „Г айд ам ак ів“ Ш евченкових („С ь в іт “ 1881. стор. 160), що рух гайдамацький 1768 p., званий Коліїв­щиною, мав в собі багато посторонних приміток. „Діло було запутане: по за рухом і в самім руху стрічали ся та йшли в розріз з собою ріжпородні социяльні та політичні з м а г а н я : московського двора, п оль­скої шляхти, попів, козацької старшини, міщаньства та богатшого-воль- ного козацтва і в кінци „голоти“ пролетарияту. Тому то і так багато різнородних причин подають історики дл я докладного виясненя гайда-

Записки Наук. Тов. ім. Ш евчен ка т. V. 1

мацкого руху. Щ о одною з важних причин були особисті інтереси д е я ­ких польских маґнатів, як Б р аи їц к о го , се річ , що на неї годять ся майже ус ї історики. Г онта мав д їлати в порозуміню з ними і за їх намо­вою. Б а , що б іл ь ш е : сей памфлет посуджує самого короля, союзника Катерини I I , що рухови гайдамацькому пособляла, про. зносини з Гонтою і Желізняком, „ k tó rz y z n ie p o s z l a k o w a n ą w ie r n o ś c ią r o z k a z y ( s ic ! ) W K M c i w y k o n y w a i ą c “, заохотили своїм п о х в а л ь н и м приміром до д їла иньших людий, так що делегати, а з ними ІІонїньский, є лише в са ­мій річи „ n a ś l a d o w n i k i e m w ie lk ieg o G o n ty і Ż e l e ź n i a k a “ . ІІонїньского, всемогучого тоді, я к побачимо, маґната, поставлено тут нароком на рівні з Іонтою і Желїзняком, щоби його понизити в опінїї патріотів польских, що ще так добре памятали зненавиджених в атаж к ів 1'.

З характеристики Адама Л одзї князя ІІонїньского, що її подав В ал . Калинка у свому д і л і : „ O s ta tn ie l a t a p a n o w a n i a S t a n i s ł a w a A u ­g u s t a ( P o z n a ń 1868 І стор. C L X X V — V I j “ , пізнаємо і причини, чому ліпша частина суспільности польскої, ненавиділа його. „Б ув то, каже сей польскип знаменитий історик, один з найогиднїйших людий, яких видів в П ольщ і вік X V II I , той вік так багатий на ріжнородну огиду ! А вґуст I I I наділив его гідностю надворного „ди ґн ітара“, то -ж в почат­ках панованя Станіслава А вґуста сприяв він саскій д и н а с т и ї ; p. 1707 звязав ся з Москвою, потім Волконский дорого окуплював його. Але його насл їдник Сальдерн назвав його в очи „нікчемником“, так я к колись 1 ейтан зрооив йому докір на соймі, що він в Радомі запродав ся М о с к в і , не здержало се однак ІІонїньского і не перервало його кари- єри в П ольщ і! Жадний до власти і значіння, але пустий і легкодушний, діяльний і запопадливий, без найменьшого почутя права і моралї, н езви ­чайно захланний на гріш, а притім незмірно марнотравний, Понїньскиїі зрозумів, що по першім поділі П ольщ і чужі монархії потребувати муть чоловіка, що підняв би ся переперти на соймі, так званім подїловім (19 /4 18/5 1773) потверджене їх заб о р ів “ 2). І сонм прихилив ся 14 мая

') Годить ся порівняти другу подібну зв іст к у :(Gonta) dw a pasy wytrzymał i dw a dni cierpliwie żyć m ógł, trzeciego dopiero dnia

ryknął. Zaczął k ró la wspominać, że w o l ę k r ó l a n a m a w i a j ą c e g o w y p e ł n i ł . Nie m ógł znieść słów tych Branicki, i znowu dla przytom nych nie m ógł cofnąć dekretu, krzyknął, żeby wiele nie gadał, na trupie, exekwowac dekret. Kazał zaraz po wym ó­wionych tych słow ach zaprządz pojazd i wyjechał.

(Rzeź H um ańska czyli H istorya Rewolucyi zrobionej przez Żeleźniaka i Gontę: napisana rzetetnie, w iernie, dokładnie przez znajdującego się w tejże okropnej rewo- cyi naocznego św iadka. Obraz Polaków i Polski. E. Raczyńskiego t. XV, str. 115).

a) Опис подій на соймі 1773 у Рачиньского т. XVI: Krótki rys życia Tadeusza R eitana str. 130— 142,

1773 на сторону ІІон їньского : потвердив бажаня монархій. Алеж і сойм той складав ся з самих нікчемних послів, „ w y b ió rk ó w s p o ł e c z e ń s t w a , як їх називає єпископ Красиньский. З причини ревних заходів і аґіта- д и й єпископа Солтика, що повернув саме тодї з глубокої Москви з за- сланя, порішило багато соймиків нровінціопальних абстіненцию і не ви­слало послів на сойм подїловий. Лише 111 шляхтичів, що в послованю шукали наживи і були так нужденні, що не лише давались підкунлювати, але не соромились приймати поряднїйші убраня, куплені за гроші загра- ничних репрезентациіі в Варшаві, потвердили своїми голосами (проти о) перший поділ своєї вітчини. Т р еб а тут для ноясненя додати, що ІІонїнь- ский удавав ся ще перед соймом до П етербурга і звідтам вернув з поруче- нєм до Ш такельберга , призначений иа маріиалка к о н ф е д е р а ц і ї ; від трьох держ ав запевнено йому ненсию місячну 70 0 0 дукатів , а притім неооме- жену підмогу їх посольств в В арш аві. „Маршалком іменував ся сам на к ілька днів перед отворенем сойму і спрощував до свого приватного мешканя сенаторів і послів, де надією нікчемного зиску намовив деяких підписати конф едераційний акт. Т і підписи умостили йому дорогу до того, що навіть сойм признав його маршалком мимо всіх заходів супро­тивних Рейтана та його 4 товаришів. В ідтак паклонеио і короля, щоби приступив до конфедерациі. Ставши маршалком всемогучої в Польщі конф едерац і ї , задумав ІІонїньский станути і станув небавом верховником всіх властий і магістратур. Через два л іта своєї могучости незвичайної тр я с значіннем і майном панів, тримав в своїх руках мало що не майно ц іл о ї Р ічи посполитої. Всім обертав, всім торговав : ухвалами соймовими конфедерацкими sa n c i ta , вироками судів, арендою староств і дібр помо- пастирских, ба навіть нагородами для заслужених і карами злочинців . всюди невтомимим зором глядів він користий для себе. Король мусів окупитись єму сумою 8 0 0 .000 злр., зі скарбу виміг для себе 4 0 0 .0 0 0 до- т а ц и ї ; за час сойму сплатив не лише великаньскі довги, але мимо своєї казкової марнотравности зібрав висше трьох мілїонів готового гроша в краю цілком збіднілім, де гріш був так р ід к и й ! Несовістний обманщик зістав в нагороду за свої провини князьом, підскарбим великим коронним, покритий ордерами союзних держав, а від Річи посполитої д істав иеисиї 1 2 0 .0 0 0 злп. А однак, нїм 20 літ минуло, з тих багацтв , з сеї сьвітло- сти не остало ся нічого: ІІонїньский умер, я к жебрак, на улици, відтручений всіма, на порозі дверей свого давного сл у ги “ .

Щ е один важнїйший момент з памфлету належить піднести. Там згадано, крім провин предків ІІонїньского, про його насильства, сповнені над жидами. К оли відбуло ся приведене в памфлеті' ограбленє жидів — напевно сказати годї. Може бути, що рапорт з дня 10 вересня 1774 p.,

поданий у І е р м а н а 1), стоїть в як ійсь посередній звязи з насильствами І Іо н їн ь ск о г о : „Слухаючи польских магнатів і панів, можна би гадати, що коли ходить о податки, не ма для них в іт ч и н и ! Всьо хотіли би вва­лити на ж и д і в , на духовеньство, на міщан і на чужинців, але на себе і па своіх хлопів не приймають жадного обовязку дл я Р іч и посполитої“ .

Н а останок належить висказати здогадку про час нанисаня і про авторство памфлету. Імен, поміщених на памфлеті', істория не знає. П ро сипа Гонти говорено вправд ї між народом р. 1789, коли ніби готовилась ворохобня: мав він вернути ся з Румунїї , де перебував по смерти батька і громадити людий до повстаня. Авторами отже не могли бути ніякі сук- цесори Ґонти і Ж елїзняка, автором був чоловік осьвічений, я к видпо з памфлету, добре осьвідомлений з тодїшним станом політичним що знав добре історию родини Понїньских: автором був певно П оляк зі стороництва Солтика і Рейтана, а може навіть сам єпископ Солтик. Памфлет дише наскрізь гіркою іронією і безиощадностю для ІІоніньского. Иовстатиж міг він, як думаю, по соймі подїловім (1 7 7 3 ) , а н а й п із н іш е до року 1775, в часах могучости і сьвітлости маршалка кн. ІІонїньского. Пізнїйше памфлет такий не був би мав найменьшого політичного інтересу.

K o p ia sup l ik i od s u k c e s s o r o w G o n ty у Ż e le ź n ia k a p o d a n e y J. K. Mci. N r . 2. N a y ia s n ie y s z y P a n ie ! Ż a d n e p o d s ło ń c e m k ró l e s tw o n ie p rzy sz ło ie szcze d o tego s t o p n ia p o m y ś ln o śc i , ż eb y c h o y n o ś ć z d o s t a t ­k a m i у n a d g r o d ę z z a s łu g a m i p o r o w n a ć m og ło , i e d n a ie s t R s t a P o ls k a k tó r a p o d T w o i m s ło d k im p a n o w a n i e m w te y n a y w y z s z e y s t a n ę ł a s ł aw ie , że k ie d y in n e p o te n c y e p o m n a ż a ł y u c z e s tn ik ó w do z g r o m a d z e ­n ia d o c h o d o w sw o ic h , w te n c z a s w s p a n ia ło ś ć i m ą d r o ś ć T w o i a w y s t a ­w i ła ś w ia tu k o m is s y ą r o z d a w n ic z ą . Nie p r z e s t a n ą n ig d y w n a y p o z n ie y - sze w iek i, N a y ia s n ie y s z y P a n ie , g łos ić c h o y n o ś ć T w o ię ci w sz y sc y k tó ­ry c h te r a z ob f i to ść łask , o d t r o n u T w e g o p ły n ą c a , n a y m n ie y s z e d o p e ł ­n i ł a p r a g n ie n ie . R o z d a łe ś m b r y m ię d z y w ie lk ich w o y cz y z n ie ludzi p o d z ie l i łe ś m i ę d z y z n a k o m i ty c h p a t r y o to w , w d e le g a c y i z a s ia d a ią c y c h ] w sz y s tk ie k ro le w s z c z y z n y , w y z n a c z y łe ś p e n s y e z s k a r b u d la m i n i s t r ó w у k o n s y h a r z o w T w o ic h , w y s o k ą m ą d r o ś c i ą s ły n ą c y c h . T e r a z z»s, g d y ż a d n e g o n ie m a s z o b y w a te la , k to r e g o b y n ie p r z e w y z s z a ł a n a d g r o d a , o ś m ie l a m y się zb liżyć z g łę b o k ą do m a e i s t a tu W K M c i p o k o rą . My su k - c e s s o ro w ie s ł a w n e g o G o n ty у Ż e le ź n ia k a , n io s ą c p r z e d T r o n T w o y r ó w n e w s z y s tk im zas łu g i p r z o d k o w n a s z y c h у z n ie m i r ó w n a n a d z ie ie że w t e r a ź n i e j s z y m s z a f u n k u ła s k T w o ic h n ie z a p o m n i s z o n a s . Nie w ie m y z la k ic h p o w o d o w p r z e s w i ę tn a d e le g a c y a p o d t y t u ł e m : „ n a d -

) H errm an n : Geschichte des russ. Staats. Hainb. 1853. R. V. S. 552.

g r o d a z a s ł u g “ o w ie lk ic h d z ie ła c h s ł a w n e g o G o n ty у Ż e le ź n ia k a z a m i l ­czeć m o g ł a ? w s z a k ż e o n i b y l i n a y p ie r w s i , k tó r z y z n i e p o s z l a k o w a n ą w ie rn o ś c ią ro z k a z y W K M c i w y k o n y w a ią c , zach ęc i l i c h w a le b n y m p r z y ­k ł a d e m ty c h w s z y s tk ic h ludz i , co t e r a z z a ć m ić u s i lu ią s z a c u n e k w ie l­k ich m ę ż ó w b la s k ie m ie d n y m c z y n n o śc i sw o ic h , a p rz e c ie z ta k p rz e - s w ię tn i d e le g a c i iak у JO . M arsza łek n ic z y m w ię c e y w s a m e y rz e c z y n ie ie s t a n i b y d z m o ż e , ty lk o n a s l a d o w n ik ie m w ie lk iego G o n ty у Ż e ­leź n ia k a . N ie m o w ie m y , N a y ia s n . P a n ie , an i d u c h e m zazd ro śc i an i u m y s łe m w y n io s ło śc i , a le ty lko ż ą d a m y p rz e ło ż y ć p r z e d t r o n e m S a l o ­m o n a P o ls k i k r z y w d ę n a s z ą , że x iąże P o n iń s k i , n a s t ą p i ł w r e g e s t r z e z a s łu g у w s z a f u n k u ła s k P a ń s k i c h to m ie y sc e , k tó r e p rz e z w s z e lk ą s p r a w ie d l iw o ś ć n a le ż a ło у n a le ż y n a s z y m p r z o d k o m . O są d ź , W K M ci, n a y w y ż s z y m r o z u m e m s w o im co k to w ię c e y u cz y n i ł n a d w a le c z n e g o G o n tę у Ż e l e ź n i a k a ? ieżeli s ię c h lu b i x ią ż e P o n iń s k i , że z o s ta ł m a i - sz a łk ie m w W a r s z a w i e ( c h o c i a ż n ie o b r a n y ) , w s z a k ż e n ik t n ie o b r a ł G o n tę у Z e lez f i iaka p o d H u m a n i e m , a p rz e c ie ż p o d o b n y m ia k X. M. s p o s o b e m u c z y n io n y v ice m a r s z a ł k ie m Ż e le ź n ia k a , z r e s z ty k o n f e d e i a - t o w sw o ic h p o ro b i ł d e le g a tó w . le ż e l i xże P o n iń s k i w y n o s i c n o tę sw oię , że o b ią w s z y la s k ę p r z e ś l a d o w a ł z a r a z n a r ó d ż y d o w sk i iak o n ie p r z y ia - c io ł w ia r y c h rz e s c ia n s k ie y , k tó r y c h s p r o w a d z iw s z y z W a r s z a w y p o d p r e t e x t e m l ik w id a c y i d łu g ó w у p o d a tk o w , o d a r ł z fo r tu n y , m a j ą t k ó w у n a o s t a te k p o g ło w n e d la s ieb ie n a z n a c z y ł , r o w n e y ż a r l iw o śc i d a ł d o w o d y G o n t a , k ie d y w y c ią w sz y ic h k i l k a ty s ię c y w H u m a n i u у U k ra in ie , w sz y s tk ie d o s ta tk i z a b ra ł . P r a w d a , że w s p o s o b ie p o s t ę p o ­w a n i a z d a ie s ię b y d z ró ż n ic a , iz x iąże P o n iń s k i m a r s z a ł e k k o n te d e r a c k i p o s z e d ł s ł a w y d r o g ą p o l i ty k i , a G o n ta d r o g ą m ę s t w a у o rę ż a , z a w sz e i e d n a k zas łu g i o b y d w o c h z m ie rz a ły d o ie d n e g o k o ń c a , w s z a k ż e w y t r z ą ­sa ć d o w c ip e m c u d z e k ie szen ie , a lb o ie s z a b lą u ż y n a ć , p o w i n n o b y d z r b w n y m z a sz c z y te m , by le k o n iec w y p r ó ż n ie n i a w o rk o w by ł d o p e łn io n y . U f u n d o w a ł x że P o n iń s k i w D e leg acy i sw o iey n a y w y ż s z e s ą d y у n a y - w y z sz ą w ła d z ę , d o k to r e y p o z w a m i p o c ią g n io n o n a y m a ię tn i e y s z y c h o b y - w a te lo w w s p r a w a c h o d w ie k ó w z a s p o k o io n y c h , a to k o ń c e m , żeb y s ię k a ż d y z n ic h o k u p i ł , p o ty m ż e b y się sz la c h e c k ie s u b s t a n e y e t a k b y ły z a k łu c o n e , iżby n ik t a n i d z ie d z ic tw a , a n i s p o k o y n o ś c i n ie m ó g ł b y d z b e sp ie c z n y . Jeże l i n ie d o s t a ło s ię . t e g o szczę śc ia M a r sz a łk o w i P Iu- m a ń s k ie m u , k tó r e dz is iay o z d o b ą ie s t M a r s z a łk a K o n fe d e ra c k ie g o , ze n ie ty lk o d y k tu i e fo r m ę r z ą d ó w d l a c a łe g o K ró le s tw a , a le ie szcze w c h o ­dzi w n a y s k r y t s z e z d w o r a m i n e g o c y a c y e , ś m ie m ie d n a k u p e w n ić W K M ć , ze g d y b y w y ro k i B o sk ie p o z w o li ły b y ły d łu z s z e g o ży c ia w ie l ­k ie m u G o n c ie , z w ię k s z ą d a le k o s ł a w ą d la k r a iu z a w a r łb y b y ł t r a k ­t a ty , у z w ię k sz ą r o s t r o p n o ś c i ą u s t a w y p o d y k to w a ł . N ie c h c e m y w n i ­

czym pok rzyw dzać x iążecia P on ińsk iego , k to rego cn o ta у ta le n ta c h o ­ciaż iest ró w n a doskona ło ści sław nego G onty przeciez po zn a iem y z te- razn ieyszego dzieła, ze x iąze Jegm ć nie m u sia ł znaleść po rządnego arc h iv u m co do sp osobu negocyacyi po an tec esso rac h s w o ic h : tak się zdaie że w ięcey m usia ło bydz m a n u sk ry p tó w in fo rm u jących , iak pozy­w ać lu tro w w W ielk iey P o lszczę ? iak k tuz ić U nrugow o fa łszow anie m o n e ty po try b u n a ła c h , iak sk u b ać szelezne у czopow e ? iak czerw one złote ob rzy n ać ? iak pensy ik i u d w o ru sask iego w ierszam i w ypoetow ać, a n iżeli iak z D w oram i negocyow ać. My zaś, N ayiasn ieyszy P an ie , b ęd ą c p lem ien iem C hm ieln ick iego , w zięliśm y w sukcessy i zasługi, cno tę m ęstw o у w szystk ie po n im negocyacye t r a k ta tu H adziack iego e t p ac - to ru m su b jec tio n is z R o ssy ą , z k tó rych każdy p o zn ać m oże, ze lepsze były kondycye p row incy i kozackiey , niżeli te ra z ty ch w szystk ich k ró ­le s tw / k tó re x iąze m arsza łek z d e leg acy ą sw o ią d a ł у d a ro w a ł są sied z­kim p o tencyom . S podziew am y się tedy , N ay iasn ieyszy P an ie , po s p ra ­w iedliw ości W KM ci, ze zapatrzyw szy się n a ró w n y w y m ia r zasług JO. x ięcia M arszałka K onfederack iego z zasługam i G onty, m arsza łk a H u m ari- skiego , uczynić zechcesz ró w n y podzia ł n ad g ro d y , a iako ieden iest p rzy ozdob iony m itrą , tak у m y zn iżam y głow y n asze pod T ro n Jego, ab y n am n a n ie także m itry w łożył. P ro siem y ieszcze o tez sam e p e n - sye у p odatk i n a krym ki żydow skie, a iezeliby napszykszen iem naszym m ia ł bydz sk a rb W KM ci obciążony , w ięc m iłościw y P a n ie pozw ol W K M ć, z e b y xiąze M arszałek z przyszłym z laski P ań sk ie y x ięciem G ontą, m arszałk iem H u m ań sk im , dzielił się w szystką n ad g ro d ą tak, iak się dzielą s ław ą у cn o tą , zasługam i у m ęstw em . S k ład am y tę p o k o rn ą sup likę u T ro n u W KM ci. S ukcesso row ie G on ty у Ż e leźn iak a : W asyl G on ta . Iw a n Ż eleźniak .

НАЙМИЧКА T. ШЕВЧЕНКАВиклад еабглїтацийний, виголошений у львівськім університеті

18 лютого 1895.

Всі критики, котрі доторкали ся творів Ш евченка, згідно назива­ють Наймичку одною з его найкращих поем. Совінський перекладаючи єї на польске назвав єї правдивою перлою української поезиї, а Фран­цуз Дюран назвав зарівно саму основу як і виконане поеми — ґенїяль- ним надбанєм вселюдської літератури. ІЦо номимо того ся поема як раз найменше була розбирана і коментована, сему причиною мабуть єї про­стота і натуральність. Читаєш єї — а все здаєть ся таке ясне, так природно з собою повиване, а притім висказане так просто і безнретен- сионально, немов кождий епізод, кожде слово иоеми вихоплене прямо з душі читача, так що єму й здумати собі важко, щоб що небудь могло бути не так, щоби в тій прямій, ясній та прозорій течії було можна що небудь змінити, додати або відняти.

Глубший аналіз показує нам, що ся простота, ясність і гармоній­ність поеми є здобутком довгої і інтензивної творчої праці поета. Ми знаємо, що ся тема занимала єго досить довго і що він обробив єї два рази: раз в повісти, написаній мовою росийською, густо перемішаною зворотами українськими, а другий раз в поемі, написаній по українськії. Порівнанє тих обох творів дає нам можність заглянути глибоко в ро- бітню творчого ґеиїя Шевченкового. Для критичного, аналізу є се дуже вдячна тема, тим більше, що процес творчости Ш евченка задля браку таких сьвідоцтв, які ир. маємо в мемуарах та кореспонденциях західніх писателїв, доси доволі темний. Розбір Наймички мусить мати певне зна- чінє ще з иньшого погляду. Йдучи слідом за сучасною європейською критикою, а по троха навіть із специяльно-националїстичних мотивів (Петров) деякі критики новійшими часами зняли у нас річ про впливи, яким підлягала наша новійша література, а особливо єї головний кори-

Зяпнскк Наук Тов. їй. Ш евченка т. VI. 1

фей Ш евченко. Наиширше поставив се питане др. О. Колесса в своїй книжці „Ш евченко і М іцкевич“. Правда, пе показано тут і не було на- м.ром автора показати цілого комплексу ріжнородних впливів, яким під­лягав Шевченко при твореню своїх поем в ріжних часах, та все таки др. Колесса своєю працею кинув чимало ясного сьвітла на сей процес До Наймички він не доторкнув ся, бо про вплив М іцкевича на сю по­ему нема що й мовити.

О скілько теория посторонніх впливів на якогось нисателя нри поетичнім твореню має своє повне управненє а показ тих впливів від- слонює нам важні культурно-історичні течії і взаємини міжнародніо стілько для характеристики поодинокого поета важна річ показати' як він перетворював у своїй душі ті чужі, нанесені елементи. З того по­гляду творчість Ш евченка не була ще предметом специяльного досліду а и др. Колесса, котрий в своїй працї нераз доторкав ся сего нитаня не звів своїх заміток про ріжницї між Шевченком і єго літературними взірцями в одну цілість так, щоб ми могли мати ясний погляд на метод з яким поступав наш поет нри твореню, і на те, чи і на скілі ко той метод був відмінний від метода єго польских та росийських взірців Отже поема і повість „Наймичка“ дають нам можність прослідити і по­казати той метод далеко доклад н іш е і релєфнїйше, ніж норівнанє Шевченка з Міцкевичем, Жуковським, Козловим, Пушкіним і т и де часто саме сконстатованє впливу опирає ся на анальоґіях ситуациіі’ або провідних думок або на похожости деяких зворотів, фігур поетичних і т. і. Тут маємо^ два твори того самого поета, на ту саму тему, один ирозо- вии, другии віршований. Очевидна річ, що один із них служив взірцем ДЛЯ другого. І от являє .ся зовсім природне питане: як Ш евченко кори- стував ся своїм власним взірцем ? Що відповідь на се питанє може дати нам ключ і до того, як користував ся Ш евченко чужими взірцями зна­чить, може кинути сьвітло на те, в якім значіню і розмірі треба при­кладати до Ш евченкової творчости теорию посторонпих виливів сего думаю, не треба й доказувати.

Поперед усего слівце нро хронольоґію і бібліографію обох Най­мичок“ . Ми не знаємо докладно, коли була написана поема ” Н ай­мичка . Се тілько можемо сказати напевно, що повстала вона перед

1847 роком’ сео то пеРеД трестом Ш евченка1). По своїм повороті

К" 1 ? ЄРДЖЄ1'в 1ІетР°ва (°черки исторіи украинской литературм XIX стол ’ СТОр- 329 Праи^ б™ їм т0 »Наймичка“ була написана ще перед р 1S40

а Г 840У^ Г Г Ч ч аНЙ В КОбТ “ 184° ’ 8 “ абуТЬ ПР°СТЯ' Ані в „К0бварі 1840, ан, в „Чигиринскш Кобзарі“ 1844 „Наймички“ нема (гл Кома , , о в

X - Z l T m "0 т К 1 ’ Н0В0І ЇКР- ЛЇТЄраТУРИ - РаДа> альмапнх'ь на 1883

з засланя Кулїш віднайшов єї рукопис в однім хуторі на > країні може таки у якої родички своєї жінки, і опублікував єї 1857 р. в д р у ­гім томі своїх „Зап исок* о Южной Р у с и “ , яко твір якогось незвісного поета. Т ілько в p. 18G0 „Н айм и чка“ напечатана була в П етербурзі осібною брошуркою-меїеликом з підписом Ш евченка, а 1867 р. вона війшла в петербурське (Кожанчиківське) видане К обзаря . Н атом ість що до повісти „Н айм и ч ка“ маємо дуже докладну д а т у : 25 л ю т о г о 1844 р. П е р е я с л а в . Заходить питане: що було перше написане, поета чи по­в іс т ь ? Прямого сьвідоцтва про первеиство одного або другого твору нема, але я думаю, що доводі буде тілько прочитати уважно один і д ру ­гий щоби дїйти до иереконаня, що поема не могла попередити повісти. Головним арґументом міні видає ся те, що повість має дуже виразнии і навіть яркий кольорит льокальний, кольорит не р ідної сторони Ш ев ­ченка - правобічної Канівщини, котру він, як нпр. у І аи д ам ак ах , міг м алю ваїи з памяти, а власне кольорит лівобережної П ереяславщини, кре­менчуцького повіту, т. є. власне тих сторін, по котрих Ш евчен ко в по­чатку 1844 р. їздив. П овість писана під живим вражінєм коли не подій, виведених в ній, то околиць, людий і ЇХ оп овідань ; можна сказати сьміло ЩО при всій ідеал їзаци ї змісту і головних осіб (про що скажемо д ал ї ) малюнок окруженя, ляндшафт схоплений з живої натури і виведений ру­кою великого артиста, огрітий теплом щирої любови.

Тимчасом у поемі що бачимо? Перше явище, яке нам в ній впадає в око, се ц і л к о в и т и й б р а к л ь о к а л ь н о г о к о л ь о р и т у . Стен покритий туманом, з котрого виринає могила - отеє краиобраз и р о л о г а ; гайок, ставок, млин, пасіка і хутір - отеє місце, де відбувають ся да іьші події поеми. Де, в якій стороні широкої України се діє ся про се ан ї слова. Н ав іть згадка про найблизше в ід хутора сего - Іо р о д и щ е нічого не мовить, бо сел з назвою Городище по Україні є сотні. Отсеи брак льокального кольориту я вважаю важним доказом того, що повість Н аймичка написана була перед поемою. Само по собі явище те не уло би ще таким доказом ; ми знаємо, що Ш евченко хоч маляр і великии любитель пейзажів, в иоезиї не часто їх малював. Він концентрував тут свою увагу на людях, на їх чутях і ділах. Т а все таки в творах, писаних первісно по українськи, ми маємо дек ілька чудових малюнків пейзажів і то не припадкових та неозначених, а певних, ясно означених місце- востий. Т ак і місця є в Г айдамаках , в ліричній п о е м т Сон, у поемі Сот­ник і т. і. Але ц ікаво те, що власне в поемах, яких иершии концепт писаний був по росийськи, місцевий кольорит являє ся найбільше затер ­тий і неозначений, так само, я к і в Н аймичці. Поем таких маємо головно д в і : В арнак і Кпяжна. Росийська, прозова версия В арнака писана в Київ і 1845 p., а поема В арнак нисана в оренбурських стенах, десь

в початку 50-тих років. Повість К няжна писана мабуть в Новопетров- ськім укріпленю, а поема коли не вся, то бодай викінчена в Нижнім Н овгороді 1858 р. Отже у всіх тих творах поет поступає зовсім анальо- г іч н о : в прозовій версиї льокальний кольорит сильний, яркий, в поемі більше або менше затертий. Ся анальоґ ія по моїй дум цї сильно про- мовляє^ за першеньством повісти. Т а не т ілько один кольорит льокальний в поемі блїдший, нїж в повісти. М и наведемо дал і ще цілий р я д иньших спостережень, котрі промовляють за тим не менше виразно. ІЦоби покін­чити з хронольоґією зазначу ще, що й видавець росийських творів Ш евченка (Горленко) в передмові підносить, що повісти Наймичка, В ар- пак і Княжна послужили первообразами для пізвїйших Ш евченкових поем па ті теми1). Покійний проф. Огоновский в передмові до свого виданя Кобзаря твердить, що Наймичка була написана перед Сном і Кавказом ). Се тверджене загальне і кинене без доказу. Коли зважимо, що Сон написаний був у Петербурзі' в червни 1844 р. по повороті з і країни і по нанисаню повісті Наимичка, а К авказ в півтора року пізнїйше, 25 грудн я 1845 р. вже на В країн і, то побачимо, що се хроно- льоґічне означене дуже не докладне і в основі ве перечить нершеньства повісті’ перед поемою. Т а міні здаєть ся, що воно прямо неправдиве, і що Н аймичка написана була по тих поемах політичних, в 1846 році, а може й ще пізнїйше.

Се сконстатованє хронольоїічного першеньства повісті важне для нас яко основа дальшого аналізу, котрий в противнім випадку мусів би дати зовсім противні результати , і сьмію сказати, довів би нас до зовсім хибного погляду на процес творчости поетичної у Ш евченка.

Пригляньмо ся тепер змістовії повісти про Наймичку. В она розпо­чинає ся дуже гарно репродукованим оповіданєм народнім про те, відки пішла назва Ромоданового шляху, що лучить Кременчуг з Ромнами, а далі' описом околиці, через котру йде той шлях. Н едалеко сего шляху над Сулою лежить село, і опять поет малює нам принадний пейзаж, а опісля зачинав своє оповідане новим малюнком — поворотом ж енц ів 8 поля. П еред веде найкрасша дівчина в селї — Лукія, вибрана дівчатами на царицю . В она несе вінок, є ї батьки гостять женців. Т а входячи в село ж енц і побачили на деяких воротах настромлені віхи — знак, що в селї закватировано відділ кавалериї. В ечір про те кінчить ся піснями, тан ­цями, іділиєю. „Як би завтрішнього дня не війшлн до села д р а г у н и ,_

) Поаиьі, повісти и разсказьі Т. Г. Шевченка писанньш на тіусскои'ь яяьш1> Кіев-ь 1888, стр. IV.

2) Кобзарь Тараса Шевченка (вид. Тов. ім. Шевченка. У Львові 1803) т. І стор. XCYIII.

додає в ід себе автор, — то вся ота істория могла-б і скінчити ся ід і ­лиєю ; та драгуни скоро вступили, зараз завязали драму . ІІеринетій тої драми автор не описує, а перескочивши з р ік часу переводить нас в ід разу па иньшу часть околиці при Ромодановім шляху, до хутора козака Якима Гирла. Опис того хутора дуже гарний і дрібний. О пові­дане зачинає ся в полудень л ітнього, серпневого дня . Яким і єго жінка М арта, старі та бездітні козаки, полуднують. З розмови їх довідуємо ся, що вони дожидають чумаків, далі сумують, що у них нема д їтий ; сю розмову перериває нлач дитини, не знати ким підкиненої під їх ворота. П регарно , наскрізь реальними штрихами змальована радість старих. Потім поет додає, що „челядь вернувши ся з села оповідала, що бачили на могилі якусь м ол од иц ю ; вона з разу сьиівала якусь пісню і зап л а­кала, а коли ми перехрестили ся, то вона щ езл а“ . Н а другий день Яким їдучи до села, щоб охрестити дитину, опять бачить сю жінку „в р а ­нішньому тумані на могилі, лицем обернену до єго х у т о р а“ ; на єго пи­тане вона відповідає, що шукає загубленої корови.

Дитину охрестили і назвали Марком. Проходить м ісяць і другий. „Н а могилі близь хутора майже кождого рана і в ечера челядь бачила таємничу молодицю і почала балакати, що се мабуть щось не с-проста. А се була зовсім проста р і ч : б ідна молодиця була не хто другий, як покритка і мати маленького М арка . В она сердеш на не могла відірвати ся в ід того місця, де виростало єї бідне, єї прекрасне дитя. Кілько р а ­зів вона приходила нічю до самого хутора, обходила кругом него, про­водила безсонні ночи в рові, або в неділю, коли челядь виходила в село, вона потаємно п ідкрадала ся до самих воріт, щоби почути хоч один го ­лос своєї милої дитини. Кілько разів вона зваж увала ся війти на но- двірє і випросити назад або нарешті вкрасти свою дитину, бо без неї їй годї було жити на сьвітї, без неї хлїб не їв ся , вода не пила ся, сонце боже не сьвітило і не г р іл о“ .

Отся експозиция повісти вміщена в прологу і двох перших ро зд і­лах поеми. Як я вже замітив, поет перероблюючи повість на поему по­викидав усі описи місцевости. Н е спокусила єго й живописна сцена пово­роту женців з поля з Лукією яко ц а р и ц е ю ; він анї одним словом не н ат я к н у в , хто були родичі Лукії, котра в поемі названа Ганною. З еї монольоґу на могилі ми довідуємось тілько, що вона була богата. Х то став ся причииою єї упадку , хто був батьком єї д и т и н и про сеанї слова. В своїй Катерині висьпівав Ш евченко так глибоко і голосно деморалїзацийний вплив московської солдатчини на вкраїнський сільський люд, що тут мабуть не хотів сего повторяти і волів сю часть експози- ц и ї лишити зовсім на боці". П евн а річ , поет зробив се для того, щоби сконц ен трувати нашу увагу на особі молодиці, та ми побачимо далі, що

ся концентрацію не вийшла на користь поеми, бо не позволила поетови всесторонпо схарактеризувати власне сю головну фіґуру.

Д а л ї ц ікаво те, що коли в повісти молодиця я вл я є ся тілько на могилі або ходить довкола хутора, в поемі автор позволяє нам глубше заглянути в єї душу. Т у т він вкладає в є ї у ста монольоґ, що має по троха відслонити нам єї попередню історию, але робить се тілько в най- загальнїйших фразах. Н атомісць дуже ярко малює поет єї горячу любов до дитини.

Дитя моє, мій синочку,Нехрищений с и н у !Н е я тебе христитиму!Н а лиху годину •Чуж і люди христити муть,Я не буду знати,Я к і зовуть... Дитя моє!Я була багата...Н е лай м е н е ! Молитимусь,Із самого неба Долю виплачу слезами І пошлю до тебе.

В кінці' поет вкладає в уста молодиці' пісню, про котру досить нескладно було натякнено в повісти, пісню про вдову, що породивши двох синів пустила їх на Дунай, а опісля, коли вони між чужими людьми виросли, за одного вийшла за муж, а за другого в іддала дочку. Ш е в ­ченко не каже молодиці' сьпіватп все ї піснї, котрої конець входить в цїкль темних легенд про Е д іп а та кровосумішку. А ле початок піснї, де змальовано безсердечву безжурність вдови, що викидає своїх дїтий, поклав тут Ш евченко мабуть для контрасту з поступком молодиці, що має бути темою поеми.

Х утір Діда і баби, в поемі Трохима і Н аст ї , змальований також загально , і характеристика обох старих не є і в сотій части така повна т а широка, як в повісти. Н а с т я в поемі майже зовсім щезає, пересуває ся я к т ін ь ; Ірохим виступає троха виразнійше яко добродушний дідусь, у котрого слізлива чутливість перемішана з веселим, сердечним гумором. В повісти він змальовавий далеко докладнїйше. Там ми дізнаємо ся по­перед усего, що він козак, коли в поемі сего не с к а з а н о ; дал і бачимо, що він письменний, любить читати псалтир і при всій своїй золотій до- бродушности любить показувати вид строгий, особливо супроти жіноцтва, любить іноді ж артую чи бурчати на жінок, має живу фантазию і любить строїти пляни, котрі потім холоднїйша розвага розбиває. Т а нри тім

всім у него л и ш и л и ся ще ознаки давньої козацької, свобідної вдачі, бго так і тягне воля, стен, ч ум акув ан є ; з людьми висших верстов він поводить ся свобідно, без приниженя, а коли з їх боку бачить легкова- женє або в за гал і невідповідне заховане, то зовсім недвозначно проявляє їм свою погорду і ставить ся до них сьміло, я к ось в сцені, коли пяні д р агу н ськ і офіцери добивають ся до єго брами, а один із них ки­давсь на него з гарапником.

Як бачимо, постать Якима в повісти обрисована дуже гарно, коли тпмчасом Трохим в поемі ледво тілько нашкіцований. П евна річ, що й тут ІНевченко поступив сьвідомо, не хотячи вдавати ся в дрібну характе­ристику Трохима, котрий остаточно в поемі є особа другорядн а . Т а все таки важно тут зазначити другу кардинальну ріжницю між повістю і по­емою: коли в повісти Ш евченко виступає з усїми прикметами епіка, склон- ного до реалізму, хоч і далекого від усякого бруталїзму, то в поемі він поступає зовсім інакше, тут він переважно лірик. Описи і властиве опо­відань він редукує до мінімум, інколи навіть впадаючи в сухість, т а за те старає ся чисто ліричними акордами порушити наше серце, викликати в нїм чутя ан альо їічн і до тих, які переходять персонажі єго поеми. С цена , в котрій у-перве виступають дід і баба і котра кінчить ся най- денєм дитини, показує се дуже добре. В повісти читаємо (подаю сси уступ в своїм переклад і) :

„Се було в місяці серпнї. В неділю, так коло полудня, Яким Гирло вийшов з хати і сів па призьбі. Вів був чоловік не молодий уже, та сьвіжий і здоровий ; вуси і чуб були не то щоб сиві, а шпаковаті. Сорочка па ньому чиста, біла, ш аравари також білі; він не любив усяких московських китайок і носив усе біле; чобити на нїм добрі, юхтові. Раз глянеш на него, то й зараз скажеш, що се чоловік заможній, — уже з лиця якось се видно.

Швидко за ним вийшла й жінка его Марта, літ може зо сорок а може й більше, чисто і іарно вбрана, в жовтих сапянцях, в плахтї і шовковій червоній юпці —хоч би й старій, то й до лиця-б було.

Винесла Марта попереду лавку, покриту килимком і поставила еї перед чоловіком, а потім уже винесла миску а варениками і тарілку зо сметаною і все те поставила на тимчасовому столі перед чоловіком і сама сіла біля него.

__ Нумо полуднувати, Якиме! — промовила до чоловіка.Яким перехрестив ся і сказав:— А коли полуднувати, то й полуднувати. Господи благослови.І за сим словом розправив свої шпаковаті вуси і взяв вареника.Після вареників Марта винесла миску сливок і жовту запахущ у диню; по-

коштували і сливок і дині дещицю. Після полуденку Марта прибрала се і опятьеїла на призьбі біля свого чоловіка. Довго вони сиділи мовчки, далі Марга зняла річ.

— Щось отеє довго не видати наших чумаків з рибою!— Еге, довгенько щось не видати 1І Яким замовк; ему немов не хотіло ся вести розмову; та й то загалом він

був не балакливий.

'Гроха переждавши Марта опять забалакала:— Я все думаю, Якиме, на кого то ми після себе добро своє покинемо? Не

дарував нам з тобою Господь анї дочки нї сина, так і помремо одинокі.— Так щож з того, що помремо? Добрі люди поховають, а добро поживуть.— Звісно, поживуть, куди-ж ему й діти ся 1 А всеж воно-б краще, як би була

своя рідна дитина.— Так деж вї взяти, коли Господь угнївав ся на нас за гріхи наші.— Еге, прогнівили ми Господа милосерного, не потішив він ледачу старість

нашу. Так і гробовою дошкою вкриємось, і нікому буде з душі заплакати, нікому буде помянути душі наші грішні.

— Знаєш що Якиме? Поїду я завтра до Бурта і відвезу отцю Нілові на со­рокоуст і за твою і за свою душ у: нехай одслужить, коли помремо.

— Ти все щось таке наторочиш, що аж слухати ніяково ! Ну, скажи таки, ро­зумна голово, як його живому чоловіковії по своїй душі та сорокоуст правити?

— Нї, Якиме, не по живій душі, а по покійній, — а я думаю зробити се на те, щоб опісля не лишити ся без ПОМИІІКІВ.

— Бог ласкав, не лишиш ся! А я ось що думаю: чому се наша челядь так довго з села не вертав?

— Цить, цить, Якиме! Чуєш ? О, ще р а з !— Щ о таке ще раз?— Чувш?... Дитина плаче.— Так і е! З а ворітьми.— Ходімо поглянути, Я киме!— Ходімо !І прудко мов молоді вони схопились з призьби і пішли до воріт.Хтож виповість радість старої Марти і Якима, коли вони побачили під пере­

лазом дитину, обгорнену старою сірою свиткою, а головка прикрита зеленнм широ­ким лопухом!

— Якиме І — тільки й могла промовити стара Марта сплеснувши в долон і.А старий Яким, знявши бриля, молив ся Богу.— Якиме — мовила Марта взявши дитину на руки — поглянь тільки, яке здо­

рове та гарн е!Яким узяв дитину на руки і сказав:— Ходімо в хату! Воно бідненьке голодне.І вони пішли в хату зі своєю дорогою знахідкою.

В поемі ся сценка є темою другого розділу і я не можу відмовитисобі приємности привести весь той розділ, щоби яркійше показати ріж-ницю поетичної роботи в однім і в другім творі.

І дїд і баба у неділю Н а присві в-двох собі сиділи Гарненько в білих сорочках.Сияло сонце в небесах;Анї хмариночки, та тихо Т а любо як у раї.Сховало ся у серцї лихо,Я к зв ірь у темнім гаї.

В такім раї чого-б, бачця,Старим сум увати?Ч и то давне яке лихо П рокинулось в х а т ї?Ч и вчорашнє, задавлене,Зпов заворушилось?Чи ще тілько заклюнулось І рай запалило ?

Н е знаю, що і після чого С тар і сумують. Може вже О це збірають ся до Бога,Т а хто в 'д а л е к у ю дорогу їм добре коний зап р я ж е?

„А хто нас, Н асте , поховає,Як п ом рем о?“

— „Сама не знаю!Я все отеє міркувала,Т а аж сумно стало :Одинокі зостарілись... .Кому понадбали Добра с ь о г о ? . . .“

— „Стрівай лиш ень! Ч и чуєш ? щось плаче З а ворітьми.... мов д и т и н а !Побіжім л иш !. . . Б а ч и ш ?Я вгадував , що щось б у д е ! “

І разом схопилисьТ а до воріт.... Прибігають,Мовчки зуп ин и лись :П еред самим перелавом Дитина сповита,Т ай не туго, й новенькою Свитиною в к р и т а ;Бо то мати сповивала,І літом укрила Останньою свитиною....Дивились, молились Старі мої. А сердешне

Н епач е благає :Випручало рученята И до їх простягає М а н ю с ін ь к і . . . і замовкло,Н еначе не плаче,Тілько пхнка.

„А що, Н асте!Я й к а з а в ! От, бачиш ?От і т а л а н ! от і д о л я !І не о д и н о к і!Б ери -ж лишень та сповивай!...Ач яке, нівроку !Н еси-ж в хату! а я верхи Кинусь за кумами В Г ороди щ е“ .

Чудно якось Д їєть ц я між н а м и !Один сина проклинає,З хати виганяє, —Другий сьвічечку, сердешний,Потом заробляє Т а ридаючи становить П еред об р азам и :Нема д їтий!.. . Ч удно якось Дїєтьця між нами.

П ор івнан є сих обох уступів вельми навчає. П оперед усего впадає в очи р іж ниця т о н у : в повісти він гумористичний, жартовливий, в поемі поважний, подекуди глубоко ліричний. Хоча автор попропускав в поемі майже всі побутові подробиці, то все таки з початку глави к п ь к о ч а майстерними рисками змалював загальне тло сцени і заразом зазначив настрій, який панує в цілій поемі — сумішка іділлї і важких загадок житя. Дуже ц ікаво порівнчти розмову старих перед найденєм дитини в повісти і в поемі. П оет тут і там саує ту саму провідну думку, та в поемі висказує єї коротко, без усїх лишнїх подробиць, але способом таким плястичним та ясним, а нри тім в такім звязку з попередньою ре- флєксиєю, що тих кілька рядків робить далеко глибше і суцїльнїйше в р а - жінє, нїж анальоґічна сцена в повісти, де реалізм подробиць шкодить суц їльпости вражіня. Т а к і чуємо, порівнюючи ті і многі пньші місця обох сих творів, що поет наш, сьвідомо чи песьвідомо, держав ся тої

дум ки , що поезія — то з г у щ ен а , ск о н ц ен троваи а , скристалізована дїйстність.

П оява Л укії на хуторі яко наймички обставлена і умотивована в повісти ліпше, ніж в поемі. В повісти автор опять епічним способом, зводом фактів показав нам єї житє від часу підкиненя дитини аж до постунленя в службу. Вірнїйшим дїйсности та заразом в и разн ій те що до характеристики горячої любови Л укі ї до дитини мусимо назвати й те, що в повісти вона наймає ся несповна в два місяці по підкииеню д и т и н и ,

к о л и в поемі мииає рік.Сцена найму в повісти і в поемі являє також деяк і характерні

ріжпицї. В повісти ідуть широкі розмови між Якимом і єго жінкою, опісля Яким не менше широко розпитує Лукію, хто вона, дал і розказано, я к їй дали пополуднувати, я к дитина заплакала і старий кинув ся єї втишати та ще гірше перелякав своїм голосом і т. д. Сам акт найму відбуває ся дуже коротко. „Щ ож ти візьмеш плати на р і к ? “ — пи­тає Яким Лукію. — „Щ о платите другим, те й мінї дай те“ — відповідає вона. — „Добре. Ми платимо М артосї 15 на асиґнациї, нову білу свиту і шкапові чоботи“ . — „Добре, і я так найму с я “ . Сей акт „згодин“ дуже простий і звичайний по наших селах, та т ілько в такім р аз і , коли гос­подарі знають уже слугу. Чужої людини ніхто так від разу не найме, а все кажуть їй побути якийсь час дл я обізнаня, а тілько тоді наступа­ють формальні згодини чи то при родичах слуги, чи при яких ииьших сьвідках. Иіевченко видимо в ідчув се і в поемі виставив сю сценку хоч коротко, та за те далеко вірнїйиіе і поетичиїйше.

„Щ о візьмеш, небого,З а рік, чи я к ? “

— „А що д аст е“ .„Б , н ї! треба знати,Треба , дочко, л їчить плату,Зароблену плату.Во с к а з а н о : хто не лічить,То той і не має.Т ак от-так хиба, небого :Н ї ти нас не знаєш,Н і ми тебе; а поживеш,Роздивиш ся в хаті,Т а й ми тебе побачимо, —От тоді й з а плату.Чи так, д о ч к о ? “

— „Добре, д я д ь к у “ . рІІросимо-ж у х а т у “ .

Широким епічним складом у повісти змальовано перший рік ж игя Л ук і ї на хуторі, єї старан я про М арка і любов, яку вона здобула собі у своїх господарів. Б поемі все те переказано коротко, в к ільканадцяти в і р ш а х , що п р а в д а , дуже гарних. Зв існо, масу подробиць описаних в повісти, тут пропущено (гостина Якима у о. Н ил а , оповідане про те, я к Л укія і М арта обі купую ть дл я М арка у захожого В енгра семибра- тньої крови, що має бути ліком на всї хороби, перший вихід Л укії до церкви і т. и.) В с і ті пропуски при загальній тенденцнї Ш евченка легко зрозуміти. Т а от слідує в повісти обширний і вельми характерний епізод, також пропущений в поемі з великою, я к нам здаєть ся, шкодою дл я сеї поемі. G се оповідане про стр ічу Л укії з еї колишнім милим, улан ­ським офіцером. Дуже інтересне е оповідане про те, як той офіцер в ід ­найшов Лукію в хуторі. З початком зими стр іл ьц ї — мабуть самі офі­цери — гонять ся за заяцем. З а я ц ь вбігає на Якимове подвірє. Брама замкнена, стр іл ьц і кричать, щоб їм отворити, але старий Яким, почувши від них згірдне слово, не кажучи нічого, над'їв шапку і вернув н азад до хати.

— Щ о там таке ва воротами? — запитала єго М арта.— Т ат ар и напали, — відповів він спокійно.Стрільці почали добивати ся до брами. Яким вийшов до них д р у ­

гий раз, а за ним вийшли М арта і Л укія . Один стр ілець переліз через перелаз і кинув ся на Якима з гарапником, та побачивши Лукію став мов вкопаний — пізнав свою жертву. В она була не менше гарна, як колись і в ін задумав відновити з нею перерван і єї втекою зносини. В арто тут зазначити, що представляючи компанію підпитих офіцерів , Ш евченко натякає виразио на звісне обіцество мочемордія, котре я к раз тоді втягло було й єго в свій круг і заставило єго прогаяти чимало дорогого часу , чого поет паш опісля в неволі тяжко жалував.

Х итрі підходи офіцера до Лукії, єї поїздка в р ідне село для вели- кодної сповіди , еї побут у старої, опущеної московки а в к інці єї роз­стане з зрадливим офіцером, котрого намовам вона готова була вже п ід­дати ся, але виратувала єї тілько думка про улюбленого сина — все те без сумніву найкрасші епізоди в Ш евченковій повісти. Вони розказані дуже живо і порушують наше серце до самої глибини. Д ля чого Ш ев ­ченко пропустив сї характерні сцени в поемі, д л я чого залишив перето­пити їх в перли поезиї, котрі булиб певно належали до єго найкрасших н ерел , на- се відповісти трудно. К онцентрация інтересу на иостатї най­мички тут нї при чім, бо власне в тих епізодах ся постать виступає д і­яльно, в ідслоню є найглибші тайники своєї душі, найкрасші прикмети свого характеру . Т у т вона являє ся нам в повні людиною, з людськими сла- бостями, а через те й виходить більше правдивою та близькою нам. П о­

минувши ті епізоди Ш евченко не з ’умів в поемі дібрати рисів відповідно ясних і глибоких для єї характеризованя, і для того постать Ганни вий­шла троха загальна, туманна, немов в ідірвана від землі, нрислонепа я к о ­юсь романтичною мракою.

Для вияснеіія сего артистичного f a u x p a s можуть нам служити дві обсервациї, що виявляють ся нри бдизшім розборі власне сего енізоду, та стосують ся й до иньших Ш евченковпх поем, характеризують єго твор­чість поетичну. Ш евченко з натури своєї лірик, з мягкою, доброю, гу ­манною душею. Д оля пхнула єго в тяжкі відносини, заставляла єго не- раз сьпівати про страшні події, про розлив крови, про надмір терпіня індивідуального і народнього, фізичного і морального. Т а про те мягка, л ірична его вдача не була заглушена і в своїй творчості! він оминає ма­льоване острих драматичних конфліктів. Се явище загальне і характерне дл я Ш евченка . Б ін любить малювати і широко розмальовує сцени ти ­хого щастя або тихого горя, моменти, коли душа ще не дійшла до най- висшого напруженя вапалу або вже по троха вспокоїла ся п ісля них. Сам момент вибуху, острого і різкого вибуху запалу у Ш евченка звичайно збутий коротко, прислонений полупрозірчастим серпанком або й зовсім лишений на здогад читача. Може се видасть с;і декому неймо­вірним в відношеню до Ш евченка, котрий но словам Сирокомлї „мачав перо в к рови “, але уважний погляд на єго поезиї переконає нас в п р а ­вді сего спостережена. Пригадаймо собі хоч би важнїйші сцени з тих са ­мих Гайдамаків, про котрих се писав Сирокомля. Жид коверзує над Яремою, Ярема мовчить, конфлікту нема н ія к о г о ; конфедерати збиткують ся над ж и­дом — ц іла сцена держана в тонї бурлеска, підведеного сумними рефлексия- ми поета ; конфедерати катують титаря — опять не бачимо конфлікту, а тілько коиець трагедиї, смерть титаря в муках ; в сїй хвили прибігає О ксана і опять замісць конфлікту — мліє иа труні батька і так єї омлілу забирають кон­федерати, но чім поет лишає єї зовсім на боці, не малює єї терпінь в замку, а тілько виводить еї на сцену після катастрофи, яко рекопва- лєсцептку на тлі ід іллїчної тиші манастиря. А кроваві події коліївщини ? Поет анї одним штрихом не малює нам сунротивленя панів, анї одної битви; гайдамаки ходять, р іжуть людий мов безоружну худобу, бенкету­ють на пожарах посеред трупів, і коли поет справд і мачає перо в крови, то є се кров не жива, людська, що пливе серед болів конаня, а кров з ц інобру та карміну, розроблена на налетї. В своїй боязни перед ма- льованєм різких конфлїктів між людиною і людиною поет доходить до комізму, бо коли н. пр. хоче показати нам в Яремі страшного местника і мучителя, то не вміє про него сказати нічого страшнїйшого над те , що він „на пожарах і днює й ночує“ і що він „мертвих ріже, мертвих віша, палить“. Зовсім я к той козак з народнього анекдота, котрий хвалив ся,

14 Д Р. 1 В А Н Ф Г А Н Е 0 .

що вбив Т атарина, відтявши ему руку й ногу, але голови єму не відтяв, бо еї у него ие було. Н айтрагічнїйш а сцена, в Гайдамаках, де Гонга ріже своїх синів, показує нам найліпше, що поет мимо своєї волі ие міг малювати таких с ц е н : замісць трагеди ї вийшла слізлива мельодрама без найменшої псіхольогічної правдоподібности. Т е саме бачимо в Катерині, де справд і траг ічна сцена прогнаня Катерини батьком і матірго з дому змальована поетом зовсім не як трагедпя, а як якийсь сумний фамілїй- ший обряд, в тужливо-мелянхолїйнім тонї. Анальогічну сцену бачимо з а ­значену в поемі .,С отник“, де батько проганяє сина, і тут поет зовсім не описує сеї сцени, а тілько натякає на неї кількома словами Н астусі, що зазирає крізь вікно до хати. В кінці в поемах „М ар и н а“ , і „В ід ьм а“ также зібрано богато страшних конфліктів, але анї одного не змальовано в повні, а тілько натякнено на них кількома словами. Т е саме можна сказати й про драму Н азар Стодоля, котра власне найбільше потерпіла па тім, що поет не здужав в повні драматично з ’образити конфлікту між Н азаром і Хомою і остаточно мусів закінчити драму якимсь d e u s ех m a c h i n a . Т е систематичне униканє острих конфліктів, котре бачимо у всіх творах Ш евченка, найранїйших і найпізнїйших, показує нам, що тут лежала грани ц я єго татаяту , по за яку він за молоду силував ся ви­бігти, але я к пізнїйше, в часї повної дозрілоети, обминав чи то сьві- домо чи ведений своїм великим артистичним почутєм. Се мабуть і з а с т а ­вило єго поминути в поемі епізод про повторні зносини Л укїі з офі­цером

Т а була, ще мабуть і д р у га причина сего пропуска. Е пізод сей в повісти є може одиноким уступом в писанях Ш евченка, що сьвід­чить про сильне вражінє, яке зробила па Ш евченка Квітчина „Сердешна О к сан а“ . Д еяк і місця сего епізоду виглядають як парафрази анальогічних місць Квіт шної повісти, а памятна майсгерська сцена, де О ксана нічю конле гробик дл я своєї живої дитини, послужила й Шевченкови мотивом до вельми патетичної і зворушливої картини. Сьвідомо чи песьвідомо війшли ті ремінїсценциї до повісти, — в усякім разі, перероблюючи повість на поему, Ш евченко в ідн іс ся до них критично і волів зовсім пропустити їх, ніж пересьнівувати звісне вже. Може власне се й було причиною, що Ш евченко зовсім заслонив у поемі давнїйшу історию своєї наймички і навіть не натякнув нічого про те, хто єї звів. Н е даром у своїй автобіографії він називає свою україньску музу „строгою музою“ . Спосіб, яким він свою повість про Наймичку переробляв на поему, по­казує, що він справд і дуже строго відносив ся до всіх подробиць сю­жету і жадні, навіть найефектнїйші уступи повісти не могли єго споку­сити до лишвіх по его думці' збочень.

Н А Й М И Ч К А Т. Ш Е В Ч Е Н К А . 15

І дал і поступає Ш евченко таким самим методом. В повісти широко розказано, я к М а р к а дали до школи, як він там учив ся, як опісля вернув ся до дому, як їздив з Якимом у Київ — у поемі про все те анї слова.

Смерть М арти (в поемі Н аст і) тут і там згадан а побіжно. Зн ачн а р іж ниця заходить в описі подружена М арка. В повісти розказано про те, я к М арко пізнав свою Катерину на вечерницях , полюбив єї і зараз хотів женити ся, та Яким і Л укія не позволили, а вислали єго вперед з чумаками на Дон. Н атомісць у поемі Ш евченко чомусь відступив від сеї сцени і змалював чудне троха сватане, при чім виходить, що немов би то анї М арта , анї Яким анї Ганна пе знали, з ким сватати М арка і що тілько самі свати вишукують Маркови молоду. Се справдішній сл а ­бий пункт у поемі, котрий можна обясниіи хіба поспіхом; поет поклав тут головну вагу на сценку, я к Яким і М арко просять Ганну, щоб вона на весїлї була М аркови за матір і як Ганна відмовляє ся від того. Т а жаль, що й сеї сцени Ш евченко не змалював широкими контурами, а тілько з легка зазначив єї, впадаючи навіть по троха в мельодрама- тизм. В повісти сій сцені в ідповідає ще менше щаслива сцена, де М арко питає Лукію, хто була єго мати, а Л укія не дає ему на се н іякої в ід ­повіді.

П овість кінчить ся вельми драматично, оновіданєм про те, як Марко поїхав на Дон, а Лукія пішла в Кіїв на прощу, та вертаючи до дому занедужала. М арко вергае, не доходячи до дому зупиняє ся з волами серед степу на попас, а сам нічю біжить у село до своєї улюбленої Катерини, з котрою в осени має оженити ся. Н а другий день прийшовши до дому застає Лукію в конаиї і вона нри смерти признаєсь єму, що вона є єго мати. В поемі Ш евченко о стілько змінив сю сцену, що тут М арко женить ся, що Ганна жиє ще при них три роки, та що року п е ­ред Великоднем ходить у Київ. Т ілько на четвертий рік вона вертає хора і дожидає М арка. Дивним способом нереняв Ш евченко з повісти оповідане про се, як М арко вертаючи з чумаками не поспішає до дому і зупиняє ся недалеко села на нічліг, хоч тут се не тілько нічим не мотивоване, але й доволі неправдоподібне. Чудне 'іакож речепз нри к інцї поеми, що в хвили, коли Г анна признала ся Маркови, що вона єго мати — „зомлів М арко і земля зд р іж ал а“ ; воно тілько ще раз ілюструє нам те спостережене, що Ш евченко по вмів вірно і пластично малювати моментів наглого вибуху чутя, запалу або териіня і в таких момен­тах попадав в афектацию або штукував неясними, загальними фразами. Зберімо до купи наші спосгереженя. Щ о значить оте навмисне затиране кольориту льокального, вбожество характеристики осіб, пропускане епі­зодів не тілько лишніх, але й дуже важпих для характеристики головної особи? Не знаючи повісти Ш евченка ми могли б уважати се за доказ

убожества єго ф антази ї; повість показує нам, що така думка була би дуже наснраведливою, що Ш евченко робив се сьвідомо і що таке по- ступуване, аналогічне з єго поступуванєм у иньших випадках, тісно в я - зало ся з єго основним поглядом на суть поезиї- і на єї завдане.

Н іхто з критиків доси не пробував простудіювати естетичні погля­ди Ш евченка і яко писателя і яко маляра. Власне росийські повісти, листи і Дневник даю ть для сего богатий матеріал. С пец іальна студия в тім напрямі мусить ще бути зроблена і поможе пам зрозуміти глубше психологію творчости нашого великого поета. Н а р аз ї я піднесу тілько одно, що мимоволі впадає в око кождому нри чптаню листів і п о в іс т и й

Ш евченка. 6 се єго а д о р а ц и я ш т у к и . Ш тука є для Ш евченка чимсь божественним, вічним, чимсь таким, до чого треба приступати з побожним трепетом. Великі майстри штуки — поети, малярі та р ізьбар і є дл я него предметом культу, він бажає маги їх діла все при собі, в найтяжших пригодах житя він поперед усего думає про них, тужить за ними, а тілько опісля думає про предмети щоденної потреби. Отеє високе ро- зумінє штуки кермувало рукою Ш евчен к а і при нисаню Наймички, воно мабуть заставляло єго очищувати вибрану тему від уеїх лишніх подро­биць, від усіх, так сказати, жужлїв буденного жигя, щоби тим способом піднести звичайний житєвий факт в ясну сферу ідей. В тім пункті р еа ­лізм лучив ся у Ш евченка з ідеалізмом. Вірно заобсервований і вміло вхоплений факт живої дїйсности він сгарав ся тим способом перетворитив тип, скристалізувати в сімволїчний образ самої ідеї

Я каж се та ідея, котру бажав Ш евченко вияснити в ноемі про Н айм и ч ку? Се одна з основних ідей Ш евченка, т а ідея, що він на ріжні лади не переставав виявляти в ід початку аж до к інця своєї д їяль - пости. Гайдамаки (епізоди про Оксану і Галайду) , Катерина Наймичка, Марина, Відьма — ось важнїйші етапи розвою зображеня тої ідеї у Ш е в ­ченка. Основою суспільності! но думці Ш евчен ка є сім я — така і в тій формі, в якій вона задерж ала ся в українських хуторах і селах, не здеморалі­зованих ще іюстороннїми силами. Семейне житє, патр іархальне і сумирне — то найбільш а сьвятість . Н арушенє тої сьвятости. вилом, зроблений в г а р ­монії семейного житя, се найтяжше нещастє для сім’ї, найтяжший г р і х , що вимагає дуже основної експіациї. Можна сказати, що на всі хиби і лиха тодішньої передреформацїйної сусиільности росийської Ш евченкодивить с я крізь прізмат сьвятости сім’ї. Робота на панщині, визискуване,неправда чиновницька і судова, податки і здирства — все те в сьвіто- г л я д ї Ш евчен ка займає без порівнаня менше місця, я к иопиженє люд­ської гідности, якого головним і найтиновійішім виразом у него є по­нижене ж енщ ини , зрад а і наруга над дівчиною, якій таким робом на вавеїгдп відбирає ся можність легального семейного житя. З того погляду

він остро нападає на салдатчину, нападає й на кр іпацьк і порядки, що давали можність панам розиоряж увати ся душами селянськими як ху­добою.

П ротив салдатчини виступив Ш евченко з сего становища в К а т е ­рині. Д л я характеристики єго погляду на сьвятість сім’ї дуже важний в тій поемі уступ, де батько й мати виганяють покритку Катерину з ди ­тиною з дому. Ш евченко анї одним словом, ан ї одним натяком не обурює ся на нелюдськість того поступка б а т ь к ів ; він вірить ц ілковито, що вони мають право прогнати і відіпхнути свою упавшу дитину. А нальогічне місце є і в повісти про Наймичку. Офіцер віднайшовши Лукію на ху ­торі зустрічає в селі єї батька і говорить є м у :

— А я віднайшов вашу Лукію.— Вона не моя, пане, вона твоя — відмовляє єму батько і анї

слова більше не хоче чути про свою нещасну дочку.

Ш евченко пе протестував против не.іюдськости такого народньогопогляду, може вважаючи єго ґарантією захована чистоти і моральности в українськім народнім житю. Т а він умів находити г л и б о к і , зворупші тони, щоби змалювати наслідки того погляду. Катерина топить ся а єї дитя стає поводатором сліпого старц я — се конеиь людини горячої та слабої духом , що боїть ся важкої боротьби в житєм серед погорди і наруги людської. Наймичка вибирає власне сю дорогу, посьвячуе себе цілковито дл я щастя своєї дитини і ціною цілого жигя, повного абнеґа- циї, осягає ту ц іль , впроваджує свого сипа знову до тої сьвятинї семей­ного ж итя , з якої є ї саму безповоротно випхнуло чисте та нерозумне почуте.

Т епер буде нам можно відповісти на у в аги , як і з поводу „ Н а й ­мички“ висказав ще в 1861 р. К аленик Ш ейковський в передмові до свого „Опьіта Ю жнорусскаго сл о вар я “ . Висказавши ся з великим ентузшізмом іпро „Гайдамаків“ і поставивши їх на р івн і з Шекспіровим „Гамлетом“ д. Ш ейковський ось що пише далі (ст. XIV): „Ногато дехто ставить „ Н а й ­мичку“ дуже високо. Т а я вважаю сей твір тепличним виплодом : в загалі в ін зовсім без жптя і в основі своїй наскрізь не-народнїй . Що трапляєть ся як р ідке явище, і то серед верстви, що вже відділила ся в ід народа, сего, розумієть ся, ніхто не буде прикладати до всего народа. Ж і н к а , к о т р а п і д к и д а є с в о ю д и т и н у , н е т р а п л я є т ь с я с е р е д у к р а ї н с ь к о г о н а р о д а . Т ак о ї появи, о с к і л ь к о я з н а ю , годї подибати но вкраїнських селах. Нехай і так, що вона лучаєть ся по вкраїнських городах і більших місточках, але-ж бо й людність там дуже ріжномастна і ріжнонлемінна. П евна річ, є в „ Н айм и ч цї“ дуже гарні поодинокі сцени, та в цілому се виплід не нашого гр у н ту “.

Ми привели сей осуд в ц їлости більше я к куріоз, нїж як вираз поважної, наукової думки. Вож очевидно осуд д. Ш ейковского виплив не з бевсторонної і неупередженої оцінки поеми, а з тої апріорно зложеної догми, що серед українського народа не буває матерів, котрі-б п ідкиду- вали своїх дїтий чужим людям. Щ о ся догма зложилась у д. Ш ейков- ського не індуктівно, на основі досліду фактів, а власне апріорно, під впливом якогось фальшивого националїстичного самолюбства, на се н а ­тякає він сам словами „о скілько я зн аю “, скромно поставленими після категоричного загального суду. Щ о обсяг знаня д. Ш ейковского не був обовязковий д л я Ш евченка, се розумієть ся само собою, і власне Ш ев - ченкова п о в і с т ь про „Н айм ичку“ показує, що обсяг той в тім пунктї був ширший, нїж у Ш ейковського , що Ш евченко знав а може й бачив таке, чого не знав д. Ш ейковський. Щ о Ш евченко в своїй поемі і в по­вісти розповідає про факт рідкий, се нічого не значить ; ус ї найзнаме- ннтші твори всесьвітньої л ітератури чинять те саме, і ніколи ніякий поет не мав претензиї, щоб те, що він оповідає я к факт одиничний, прикла- дано до цілого народа. Адже ц ілий народ пе підкидає своїх дїтий ч у ­жим людям, так само я к не вбиває ІІолонїя за тапетовою стіною, не скаче до гробу Офелїї, пе підюджує О телля до скаженої заздрости, не викликає духа землі я к Фауст, не пристає до ваидруючих акторів як Вільгельм М ейстер анї не мстить ся за смерть ІІатрокля так як Ахіль. Поети все і всюди показують нам одиничні факти, а носителями їх я в л я ­ють ся незвичайні', виємкові люди. Значить, ц іль поетів не є така , щоби їх твори давали можність кому небудь виробити собі суд о цілім народі". Т а про те є й зерно правди в помилці д. Ш ейковського. Справді, вс ї великі поети, хочь виводять перед нами незвичайних людий, оповідають незвичайні факти, то все таки даю ть знаменитий материял до характери­стики того народа, серед котрого живуть і того часу, в котрім і для ко ­трого працю ють. Аджеж чутя, змаганя, хід думок, обсяг виображіпь їх поетичних персонажів м у с я т ь обертати ся в рамках чутя, змагань, д у ­мок і виображінь того народа і того часу, в котрім живуть автори, н е м о ж у т ь вискакувати по за ті рамки, як ніхто не може вискочити зі своєї власної шкури. Чим висше розвинений, чим генїяльнїйший поет, тим яснїйше в єго творах з по за шкаралющі случайних форм, часових і м ісцевих подробиць виступає загально-лю дський, безсмертний зміст чутя, змагань і ідеал ів , спільних усім людям, що живуть в кождій живій душі коли не повно, то хоч в завязку . Се вияснює нам ту загадку , для чого ті твори, хоч оповідають про факти далек і та виїмкові, хоч малюють лю­дий видуманих і незвичайних, про те раз у раз хапають нас за душу, ворушать в ній найглибші чутя, здобувають собі наше неослабне вподо­бане. Вони ясно, пластично, сильно висказують те, що в нашій душі

ворушить ся неясно і слабо, вони, так сказати, розширюють обсяг на­шого духового житя, збільшують скарб нашого досьвіду в сфері найкош- товнїйшій, в сфері чутя.

Т а дивлячись із сеї точки на „Н айм ичку“ Ш евченка ми мусимо сказати, що вона в повні підходить під вимоги такого перворядного, без­смертного твору поетичного. Т е місцеве і часове, котре ми назвали шкаралющею, в ній зведене до m i n i m u m , та щиро-людський зміст єі дуже богатий. І той щиролюдськии зміст є заразом в повні український. Всі" оті люди, що живуть у поемі і котрим однаково спочувати мусить чи П оляк чи Н імець чи Ф ранцуз — вони Українці, думають і чують по українськи. Се й є великий тріумф штуки — в партікулярному, частко­вому, случайному показувати загальне, вічне і безсмертне.

Д. Шейковський уважає „Н аймичку“ „виплодом не нашого г р у н т у “ . Сї слова можуть мати двояке зн ач ін є : таке, що відносини змальовані в поемі — не українські, або й таке, що сюжет поеми прямо позичений Шевченком із якого чужого вз ірця . Щ о до першого значіня , ми вказали вже на те, що повість про Наймичку, написана з таким ярким місцевим кольоритом, із такими богатими подробицями, може вважати ся подекуди документом до оправданя поеми. Щ о до другої можливости, то я не вмів би сказати, який твір чужих л ітератур міг би був навіяти ПІев іевкови сей сюжет*). Саможертва ватери для добра дитини, до котрої вона за житя навіть признати ся пе сьміе — сюжет дуже орігінальний і в иньших

1) Дуиаю, що нема тут потреби широко розбирати того зближенн яке робить Петров („Очерки ист. украинской литератури XIX стол“. стор 363) між поемою Ш ев­ченка а романсою Пушкіна гПодт> вечері, осени непастной“ , в котрій дівчина, що стала матірю не придбавши легального мужа, блукав нічю по „пустьпшьіх'ь мТ.стахті“ , говорить довгу і повну фальшивого трагізму промову до своєї дитини, що в бу- дущинї ввижавсь їй як правдивий росийський байроніст („несчасгньїй! будешь і руст* пой думой томить ся межь других-ь дітей.... Повсюду странник-ь одинокій, всегда судьбу свою кляня“ і т. д ), а в кінці підкидав свою дитину на поріг якоись хатки під л ісом. В тій романсі ми не бачимо нічогісінько похожого на Шевченкову поему окрім аналогіі самого факту підкиненн дитини. Ну, та сего факту Шевченко не по требував позичати у Пушкина, бо і в Петербурзі і на Україні таких фактів довкола него діялись тисячі. Щ о в способі представлена того факту, який впрочім в тілько вавязком поеми, Шевченко в зовсім незалежний від Пушкіна, се видно вже хоч би й з того, що самого моменту підкиненн дитини покриткою Шевченко своїм звичаєм, обм и н аю ч и такі хвилі різких конфліктів і боротьби душевної, з о в с і м н е з м а ­л ю в а в . А зі звязку поеми бачимо, що Шевченкова героіня підкинула свою дитину не в ночи, а в полуднє, не в осени, а літом, не під убогу хатчину, а власне під х у ­тір заможних та бездітних людей. Хіба схочемо в тім вбачати вплив Пушкіна на Шевченка в сьому випадку, що Шевченко с т а р а в ся обробити сю тему з о в с і м в і д м і н н о від Пушкіна.

літературах, здаєть ся, не оброблюваний. Одиноку, хоч дуже далеку ана­логію представляє нсевдошекспірівська драма „ T h e P r o d i g a l o f L o n d o n “ (лондонський марнотратник), в котрій батько, вертаючи по довгих літах із чужини, стає за слугу у свого марнотратного сина, щоби пізнати і випробувати єго характер . Драма ся в X V I I I в іц і була дуже люблена в А игл .і , при кінці X V II I в. була перекладена Бшенбургом на німецьку мову і дуже сподобалась Лессінгови, котрий хотів переробити єї і виста­вити на сцені (гл. E r i c h S c h m i d t , L e s s in g I I . 7G2). Чи була ся драма перекладена на росийське — не знаю, та не думаю, щоб Ш е в ­ченко знав єї і щоб вона могла піддати єму сюжет „Н аймички“ . З а са ­мостійністю Ш евченкової концепциї промовляє ще й те, що .Н а й м и ч к а “ своєю темою дуже тісно в.іже ся з „К атериною “ , а порівнанє поеми з по­вістю про Наймичку звязок сей робить ще виразнїйшйм. Н а підставі сего иорівнаня ми можемо сконстатувати, що обі поеми мають спільне тло суспільне — деморалїзацию і руїну патріархального семейного житя че­рез с ал д атч и ау ; „К атерин а“ прямо основана на тім тлі, — в поемі „Н айм ичкх“ воно затерте, та в повісти виступає дуже ярко. Н а сьому спільному тлі виступають дві героїнї, що мають ся одна до другої, я к огонь до води. Катерина — натура проста, палка, вразлива, с а н гв ін іч н а ; ошукана москалем, відіпхнута, у своїм тяжкім горю вона думає тілько0 собі, покидає дитину на шляху, а сама шукає на своє горе ліку — оди­нокого, який їй лишив ся — в воді під ледом. Наймичка — натура без­мірно глубша, чутє у неї не т ілько живе, але сильне та високе, любов до дитини така могуча, що перемагає все иньше, заслонює перед нею весь сьвіт, заставляє забути про себе саму, в іддати все своє житє не д л я хви­левої покути, але д л я довгої жертви на користь своєї дитини. Змальо­ване такої иостатї з такою вірністю і правдою, з такою чарівною про­стотою і натуральністю, без ходульности і фальшивого патосу, без мельо- драматичних сцен (коли не згадувати про дві малесенькі хибні рисочки так і я к остатніх 6 рядк ів гл. IV і „земля з а д р іж а л а “ при к інці поеми), як се зробив Ш евченко, належить до найбільших тріумфів правдивої штуки1 мусить уваж ати ся за найкрасший доказ великої генїяльности Ш евченка.

Д р. Ів. Франка.

Архив скарб] коронного в Варшаві.Замітка археоґраФічна.

А рхивіяльна сп рава в нас не може похвалити ся дуже добрим е т а ­пом, тим навіть невеликі замітки про деякі меньш знані архиви будуть в нас ще довго пожадані. До таких мало використаних, ба навіть — мало знаних, а тим часом — дуже важних і дорогих належить архив колишнього скарбу коронного польського, перехований в архиві у ряду скарбового варшавського (В арш авская казенная палата). Де що з єго скарбів доводилось минї через руки здобувати й перед тим, під час моїх студий над істориєю ІІоділя. П ідчас же своєї останньої иодорожи архи- в іяльноі по Росиї, вдавсь я й до сього архиву, збераючи матеріал для заміреної (й розпочатої) колєкциї люстраций та інвентарів руських земель корони ІІолської X V I в., а здобувши вільний вступ до нього, мав мож­ливість познаємитись з загальним зм ісю м того а р х и в у ; тож хочу для загальної відомостн кілька зв істок про нього подати.

Скарбовий архив корони П ольської становить окремий відділ архиву згаданого уряду п ід назвиськом „Старопольського архи ву“ ; катальоґ єго, споружений в першій половині сього віку, поділяє его на значне число (G2) в ідділів, з окремою нумерациєю книжок, загальне ж е число книжок, тек і вязок виносить звиш 3 -х тис. (34 4 7 ) . З сего числа на X V в. припадає дуже небогато, і те, що заховало ся, — заховало ся припадково, хіба з к ін ця того в ік у ; ва то почавши в ід початку X V I в. і до к інця Х У І П в. архив подає велику силу дорогоцінного материялу для внутрішньої істориї земель ко­рони Польської.

Сей материял архивіяльний можна поділити на дві нерівні частини — акти центрального скарбового урядованн я і акти місцевих скарбових урядів і аґентів (хоч акти обох категорий часом стрічають ся в тих самих книгах і актах). До першої категориї належать загальні справоздання з доходів і видатків скарбу коронного, "від початку X V I

і до к інця X V I I I в., книжки записні (окремо споряжені дл я в. X V I I I ) , ассиґнати і квіти, видані скарбу, і в загал і кореспонденция скарбова від початку X V I в., реєстри податків, уложені в скарбі, по поодиноким міс­цевостям , а також рахунки з реґалїй (ш тем п л я , тютюну і т. и.), з спе- цияльних доходів королевських і з удерж ання королевської резиденциї, видатків на військо і т. и. Осібний відділ становлять книжки Равського скарбу в справі побирання і роздавання кварти, почавши від початку її, далі' записки і рахунки з вироблення монети і т. и.

Далеко цїкавійший для нас материяли м іс ц е в і : сюди можна віднести поборові реєстри ріжних категорій і з поодиноких земель і повітів. Далі' реєстри доходу ( r e g e s t r a p r o v e n t u u m ) поодиноких староств і д е р ж а в ; до сеї категориї близько приходять з одного боку інвентари староств і держав, часом з означенєм тільки майна (будови, інвентару господар­ського, запасів і т. и.), часом ширшого змісту, з означенєм доходів, по­датків з людностп, навіть іноді з поіменними реєстрами лю дности ; сї інвентари, зложені то при переході держ ави в ід одного держ авця до другого, часом — я к наслідок ревізиї, вяжуть ся з люстрациями, — що уряж увались одночасно для всіх к ор о л евщ и н ; з другого боку до згаданих реєстр ів приходять річні справоздання держ авців з їх доходів, также уложені то ширше то в формі просто рахунків. Осібиу категорію ст а ­новлять справоздання й записки митних комор, часом з детальним озна­ченєм переїзжого люду, перевезеного краму. Всі' с ї материяли, я к і акти центрального скарбового урядовання виступають масою почавши з початку Х \ І в.; найдавнїйші поборові реєстри — краковські, сандомирські, се- радвькі, брестсько-куявське, люблинські, курські, ломжинські, з наших — подільські починають ся з кінцем X V в. (1 4 9 4 і 1 4 99 ; , иньші з X VI, особливо з 2 -о ї чверти сего віку. Т ож само бачимо і з інвентарями, що йдуть потім густою иизкою до першої люстрациї королевщнни року 1 5 6 4 — 5, і дальше, аж до к. X V I в.

Як видко з поданого, акти архиву даю ть богатий і важний материял, переважно дл я внутрішньої, економічної іс то р и ї ; фактів політичної істориї дотикаю ть ся вони стільки, скільки відбивала ся вона в скарбових сфе­рах, так напр. переховали с я в актах скарбових рахунки видатків на війско, на приймованє послів, меж иньшого - п ідчас Хмельнищини. Ціла вага архива полягає в важних і одиноких датах що до загального стану финансів державних, оподаткований людности, їх економичного стану — для чого велику силу материялу даю ть поборові реєстри і ін вентари ; в останніх разом з ними проходять відомости і про правний стан ріжних в е р с т в ; тіж категориї дають незвичайпо важний материял що до колонї- зац и ї й статистики, а поіменні реєстри людности — дл я історичної

етнографії; на решті реєстри зборів митних становлять важне джерело дл я істориї зносин і торговлї.

Звертаю чись специяльно до земель у к р а їн с ь к о - р у с ь к и х , мусимо наперед знати, що не однаково землі наші будуть тут з а с т у п л е н і : тим часом, я к для Галичини з Холмщиною та Белзщиною і ІІоділя материял начиняєть ся з кінцем XV в., д л я иньших — з останньої чверти X V I в., п ісля унїї. Н айстарш і інвентарі — бо з кінця X V в. мають Львів , П е ­ремишль і замки нодольскі (вони війдуть в нашу колєкцию), з першої чверти X V I в. — Р ат н о , Дрогобич, Самбор, С я н о к ; головна-ж сила ін ­вентарів розпочинаєть ся з друго ї чверти X V I в., 3 0 -х р. П равда, й тут сей материял подїляєть ся між поодинокими староствами і краями не о д н а к о в о ; де яким пощастило дуже — напр. за часи старостовання Я н а Камьонацького в Дрогобичи, Городку і Любачові маємо ц ілу серію інвен­тар ів доходів сїх староств (кожного окремо) р ік по року. Багатий ріжно- родним материялом ще Л ь в ів ; з подольських пощастило більше Каменцю і Б ару . З а те є новіти й староства, що для цілого X V I в. зостають ся при якім небудь коротенькім справозданню з доходів або й того не ма­ють. З сего погляду дорогі люстрациї, бо більш-менш описують всі ко- ролевщиии (хоч перші люстрациї оминали королевщнни з записаними „ста ­рими сумами“); але з першої люстрациї архив має для земель руських лише коротший інвентар доходів королевщин воєводств Руського , ІІО- долського і Велзського (текст лю страци ї є натомість в моськовській М е ­триці), текстів 2-о ї не переховалось также (д ва тогочасних примірників сеї люстрациї за те є в Варшавськім Головнім А рхиві) .

Хоч далеко бідиїйші відомостями, далеко р ів н їіш е обіймають ріжні к р а ї реєстри поборові, а важні ще тим, що містять в собі не самі лише королевщнни, а й добра приватні. Виключивши поборовий реєстр ІІоділя з р. 1493 (виданий в моїм збірнику барських актів , т. I I ) , реєстри з Белзщини й Холмщини з р. 1507 і т. и., вони начинають ся масою також з 2 - о ї чверти X V I в., і для X V I в. переважно зґруповані по окремих землях і воєводствах, що значно улекшує користаннє 8 них. Щ е з перед Люблиньської упії, в p. 156С розпочинають ся поборові реєстри литовської У к р а їн и — Київщини, Волині’ й Браславщ ини, писані з початку но руськи. Для X V I I — V III в. велика сила того материялу, але користати з нього поки що трудно, за браком системи в тім порядку, в якім він угру- пуваний (ще за польських часів). Н а превеликий жаль, далеко не в такім богатстві виступає для України відділ справоздань митних, що подають, як зазначилисьмо, нреважний материял для істориї торговлї. Ш ирші записки, з означенєм переїзжих і із перевезеного краму, істнують тільки спорадично для поодиноких комор. Т а к з 1-ої полов. X V I в. маємо записки митних ко­мор в Дрогобичи, Львові, Долині', Городку, к ілька карток водяного збору

в Городні (1 5 6 6 ) з X V I I ; в. — Каменцї ( 1 6 6 3 — 4), Львові (16 6 4 ) , але й вони по більшій части короткі і сухі, обмежують ся на числах опла­ченого мита. Иньші українськ і землї заступлені в сім в ідділі ще слабше.

Н а сему закінчу свою замітку про сей архив. Поки що користанє з нього утруднене браком ширших інвентарів і ноказчиків. В сім в іц і архивисти спорудили правда інвентар — й за се належить їм подяка чимала, бо деяк і архиви, я к знаємо, й без такого інвентара живуть — але інвентар сей подає лише коротку характеристику кожної книжки та й то не завше. Д ля улекшення користання з інвентарного відділу в се- му-ж віці сї інвентари розібрані з нопередних оправ і оправлені в окремі книжки для поодиноких староств. Але в и н ь ш и х відділах є багато кни­жок і плинів, що становлять справж ні s i lvae v e r u m , де кожному на власну руку прнйдеть ся орієнтуватись. С учасна адмін їстрация архива, як я чув, думає одначе за споряженє нової, ширшої, призначеної для наукових потреб, описі. Т о була-б чимала прислуга дл я науки, а оголо­шена друком така опись в в е л а - б в загальний курс науки й дуже мало або ділком невідомі скарби сього архиву. Т ож можемо тільки пожадати, щоб сей замір я к иайскорше прийшов до внконаня, а то тим більше, що сп рава ся лежить в добрих руках — сучасного начальника архива, одного з молодших київських учених М. Б іляшевського. Доброго поспіху !

Варшава 3 ( 15) мая 1895 р.

М. Грушевський.

Н а п и с а в ***.

Відомо, що інфекиийні хороби у своїй течиї можуть кінчати ся дуже зле через те що до страж дання органа в якому льокалїзуєть ся хороба, прилучаєть ся зане.тужованє ще богато и н ь ш и х органів. Н априклад при T y p h u s a b d o m in a l i s , нри ліфтериї в її дальшій течиї слабіє серце, вла ­стиво може жирово перерожувати ся ( F e t t d e g e n e r a t i o n ) ; при сих же хо- робах опріч сер ц я глибокі переміни можуть наставати і в решті парен­хіматозних (мякишних) органів як то в печінці, косї (сележінки lien), нир­ках, мозку голови, яєчках . А ле натольогічні переміни останного при го­стрих інфекцийних хоробах вивчено поки дуже мало. 6 тільки небагато спостережень в сїй справі а властиво сим питанєм займав ся G hiari в своїй праці про o rc h i t i s v a r io lo sa , Z e i t s c h r i f t f. H e i lk u n d e 1886 . V II і 1887 X. T a v e l - o rc h i t i s ty p h o s a , C o r re s p b l l . fü r S c h w e iz e r A e rz te 1887 F a n e m l . R e c h , s u r l ’o r c h i t e v a r io le u se , T h e d e d e P a r i s 1883. Але в з г а ­даних п рацях було тільки звернено увагу на процес заналеня в яєчку (мудї) при віспі та t y p h u s a b d o m i n a l i s (почеревницї, глушцї). При останній хоробі T a v e l знайшов гноїсте запаленне паренхіми яєчка (мякиша мудо- вого), а теж у бруді тифозних бацилїв (прутнїв) . Ц ікавлячись дальшим з’ясуваннєм натольоі'оанатомічних перемін в яєчку (мудї) при іпфекций них хоробах, я взяв ся дослідити їх при t y p h u s a b d o m in a l i s , діфтериї, перітонїтї (запаленю очеревної), холері, крупозній п невм он ії; се тим більш здало ся мені цікавим, що на переміни в яєчку (мудї) при сих хоробах цілком не було поки що звернено уваги.

Т ут я приношу мою щиру подяку товаришам, що запомогли дістати патольоґоанатомічний материял для моїх дослідів з своїх шпиталів.

Декотрі терміни пояснено відповідними виразами в Галичині уживаними. Записки Наук. Тов. ім. Ш евченка т. VI. 1

О б’єкти фіксировано були у флеммінговській т е ч і ; фарбували ся-ж препарати сафраніном і карміном. ІІри всїх згаданих в горі хоробах можна спостерегти гостре запаленнє я є ч к а : дрібноклітинна інф ільтрация заповнює усю інтерстицияльну ткань між сїмянниками ( tu b u l i se in in i fe r i ) , дуже куплячись по деяких місцях, через що вона уявляеть ся завжди у вигляд і окремих, значних груп круглих клітин; теж само можна спо­стерегти і в самих сїмянниких. Але при одних інфекцнйних хоробах запаленнє яєчка (муда) буває більш виразне, при других меньш, що вия- вляєть ся в меньших або більш інтензиваих дріброклїтинних інф ільтрацнях . Особливу увагу було звернено на дуже виразно примітне при згаданих в горі інфекцийних хороба^ жирове перероженне клітинних елементів.

В загал і можна сказати, що при ty p h . a b d o m in a l i s , діфтериї, холері, перетонїтї, крупозній пневмонії' яєчка (муда) жирово перерожуюєть ся. Властиво така переміна настає у. клітинах, які вистеляють сїмянники. У мене було яєчко (мудо) од двох трупів, що при анатомуванню їх було поставленно диягнозу ty p h u s a b d o m in a l i s . В обох випадках було знай­дено п ісля к ількаразового мікроскопного досліду майже цілковите жи­рове перероження залозистих елементів сїмянників, так що там, хіба тільки денеде, можна було побачити нормальну клітину (co l lu la ) . Коли будемо розглядати препарат нормального яєчка (муда) нри малому по- більшеню ( L e i t s -обєктів N 3, окуляр N 2), то побачимо розрізаний впоперек сїмянник у вигляді кола, стінки якого оточено з середини широким пружком, що він здаєть ся червоним од фарбування карміном залозистих клітин я єч ка (муда). *Коли-ж будемо дивити ся нри такому само побіль­шене) на п репарат інфекцпонпого, тіфозного орхіта, та замість черво­ного пружка побачимо чорний.

П ри дужчому побільшенню (L c i t s -обект. 7, окуляр 3) чорний п ру­жок показує, що складаєгь ся він з окремих клітин, що протоплазму (первище) їх виновнено краплями жиру, який од осьмієвого квасу флем- мінговської течі набрав ся чорного колїру. В сих клітинах ядер не видно, а се вказує на глибокі дегенератівні переміни в них, на смерть кліточки, бо ядро значить підпало тут хроматолїтичному розкладу. Ж и ­рово нерерожені клітини опріч того розсунено круглими клітинами, що з ’явили ся тут через запаленнє яєчка (муда). Сей останній процес дуже виразно примітно тут у вигляді круглоклїтннпої інфільтрациї.

П р и діфтериї жирове перероженне виявляєть ся з такою самою силою, як і при ty p h u s a b d o m in a l i s . Усі майже сїмянники виповнено нерероженними клітинами, ядра фарбують ся діффузно а то й цілком не вберають в себе фарби. Щ о до запалення, то воно виявляєть ся не так дуже в порівнанню з снм процесом при перітонїтї, холері, крупозній пневмонії. При сих останніх хоробах інфільтрация закриває собою інтер-

стицияльну ткань, між тим я к при діфтериї легко можна бачити, що вона цілком пе занята круглими клітинами. ІІри крупозній пневмонії переро- женнє буває невелике, трапляю ть ся к ан ал ьц ї , що їх вистелено цілком нормальними клітинами, а в клітинах, де перерожеинє вже настало, завжди видно ядра. Фарбують ся вони так само добре як і в дужих клітинах. Інфільтрация буває дуже інтенсивна, так що навіть цілком закриває сї- мянний к а н а д е ц ь ; через інфільтрацию стає трудно побачити m e m b r a n a m p r o p r i a m , бо ї ї заслонено безлїчю лейкофітів. При перітонїтї жирове перероження дужче, аніж при p n e u m o n i a c ru p o s a . Нри перітонїтї можна бачити сїмяні канальцї, що в їх усі клітини переробили ся, але далеко меньш аніж при ty p h . a b d o m in a l i s , діфтериї. Про меньш інтензивне пе- рероженнє можна довідатись із того, що в таких нерерожених клітинах добре фарбують ся ядра. Щ о до інфільтрациї, то вона так само інтен- зивна як і при p n . c ru p o s a . При холері інтенсивність процесів займає середне місце між розібранними у горі. П оразу яєчка (муда) при холері не можна віднести до грунии тиффа та діфтериї, бо хоч тут жирове пе- рероження чимало визначаєть ся, я д р а або цілком не иабірають ся фарби або фарбують ся діффузно, але можна знайти в перерожених клітинах ядра, що вбірають в себе сафранін та кармін. Запалення тут меньше аніж в групі крупозної пневмонії та нерітонїта, але дужче аніж при ty p h . a b d o m . та діфтериї. Щ о до запалення то й тут пораза яєчка (муда) займає середнє місце між згаданними понередио групами.

І так нри ty p h . a b d . , діфтериї, холері жирове перероження дужче аніж запаленпя яєчка (муда), а нри p n . c ru p o s a , перітонїтї навпаки на перший плян виступають дужі запальні переміни, перероженне визначаєть ся меньш виразно. Значить при тих хоробах перероженне в яєчку (мудї) захоплює великий обшар, де й решта органів п ідпадає шкодливому виливу, напр. серце, печінка.

Власне шкодять паренхіматозним (мякишним) органам токсїни що утворяють ся ріжними мікроорганізмами (дрібнотворами). Вилив токсїнів виявляєть ся у жировому перероженню клітин, значить після аналогиї можна сказати, що нерерожеииє у яєчку (мудї) утворяєть ся від виливу бактерийішх токсїнів. Запаленне в яєчку (мудї) можна з ’ясувати п рисутн осте бактерші (прутнїв). Особливо се треба сказати про ті в и ­падки, де запальний процес дуже інтензивний. Усї препарати були иильно дослїжені що до присутносте бактерій в ткаиях яєчка (муда), але знайти їх поталанило тільки нри перітонїтї. Мікроорганізми звичайно були п ере­важно в лімфатичних щілинах, фарбували ся після G r a m m ’a ; були вони переважно кокки, траилялн ся і паличкові. Про перших можна запевне сказати, що війшли вони до яєчка (муда) з грунтовного фокуса (голов­ного жерела) хороби, про паличкових я не зважу ся рішуче висловити

ся, тим більш се неможливо, що я не маю історий хороб вмерлих а теж не маю протоколів анатомування їх трупів. М ож у висловити думку, що причиною смерти була піємія та септіцемія, звіткіль і взяли ся сї ба- териї. Тільки вони в ніякім раз і не суть трупними. Коли-ж мені при решті хороб не довело ся знайти мікробів, то се я з ’ясовую нічим др у ­гим, як вадами методів досліду. З других авторів, що займали ся сим питаннем, T a v e l знайшов тіфозних бацїлїв (прутнїв).

Н а жаль не маю змоги описати при усіх сих хоробах макроскопічну картину, бо до мене доходили тільки невеликі шматочки органів.

Нарешті мушу висловити бажання, аби патольоґоанатоми не нехту­вали сього органа, минаючи його при свому анатомуваню; треба намятати, що у яєчку, я к і в кожному паренсіматозному органі', при ріжних хоробах настає багато ц ікавих перемін. M I S C E L L A N E A .

Б і б л і о г р а ф і ч н а р і д к і с т ь .

В с. Я йківцях жидачівського пов. найшов я в тамошній церкві при кінці якогось Требника приплетену книжечку зовсім відмінного друку, котра від разу звернула на себе мою увагу. G се невеличкий друк in folio зложений з 6 карток задрукованих цілком окрім остатньої сторони, що лишилась вовсїм норожна. Друковано текст у два стовіїцї, без к іно­варі. Н а першій стороні над першим стовпцем невеличка заставка з ор­наментом, а під нею ось який т и т у л :

Д \it,\ ЛІІрНЛА, КТ» ІІЕрКкІМ ДНЬ. Ж и т ї( Н ЖЙЗНЬ, ІІрНІОДОКНкІЛ дгГри нлііка .идрїн ігніктьскїа. списано софронїе.мк, iiATpiapjfOiivk Ге рли/искії/и’к- клки СОчс.

О теє житіє заповнює всю кпижечку, що таким способом являєть ся я к скінчена цілість. Анї нумерациї сторін, ан ї жадної сигнатури д р у ­карської , я к аа в к а з у в а л а - б па те, що „ж итіє“ становить відривок із якоїсь більшої цїлости, нема.

Книжечка, як сказано, друкована in folio, в два стопці, повний набор стовпця стаиовить 4 4 рядки. Череики майже такі самі, я к в звісній Острожській Б ібл ії 1581 року, що також друкована in folio в два стопці, по 50 рядків у кождому. Ся обставина придає найденій мною книжечці більше значінє. Острожських друків знаємо доси 22, а то : 1) П салтир 1580 , мала 8 -к а (неповний екземпляр є у мене, а азбучний по­кажчик, долучений до сего видаия, є в Сьвятоонуфрейськім василїяиськім манастирї у Львові); 2 ) Б ібл ія 1580 і 1581 , in fol. (частина в бібліотеці „ ІІросьв іти “ , ц іл ість в бібліотеці Інститута Ставропігійського); 3 ) Х р о ­нологія А ндрія Римші, 1581 , in fol. (текст передруковав К аратаев —

Описаніе славянорусских’ь киигь, стор. 217 - 2 1 9 ) ; 4) П осланія патріарха Єремії, коло 1584, in q u a r t o ; 5) 0 крестномт. знаменіи, коло 1584, in q u a r t o ; 6) Ключь царства небеснаго, 1587, in q u a r t o ; 7) И спов’Ьдаиіе о исхож- деніи св. Духа, 1588, in o c t a v o ; 8 ) Книжица В асиля Суражського, 1588 , in o c t a v o ; 9) В асил ія Бел . книга о постничеств'ї;, 1594, in fo l io ; 10) грамота єрейська єн. Кирила Т ерлецького , коло 1 5 8 7 — 1595, in fo l io ; 11) ОбвЬіценє князя Конст Острожського, 1 5 9 5 ; 12) М а р г а р и ть св. Іоана Златоустого 1595 або 1590, in q u a r t o ; 13) А иокрисись 1595, in q u a r t o ; 14) Ч асослов, 1598, in o c t a v o ; 15) Книжица Оетрож ська в 10 відділах, 1598 , in o c t a v o ; 16) О дпис Суражського на лист ІІотія , 1598, in q u a r t o ; 17) П равило истиннаго живота хрнстіянскаго, 1598 , in o c t a v o ; 18) Требник, 1G06, in q u a r t o ; 19) Молитвослов, 1G06, in q u a r t o ; 20) ЛЬ- каретво на оспальш у м и с л ь чолов іч ій , 1G07, in q u a r t o ; 21 ) Часослов 1612, in o c t a v o ; 22 ) Часослов 1612 , in oc tav o , відмінне в и їа н є від попереднього. Коли до сих додати ще два виданя дерманьські, друковаві черепками взятими з друкарн і острожської, а іменно Октоїх 1604, in folio і Лист М елет ія І і іг аса до П о т ія , друкований 1(і05 in q u a r t o , то мали-б мп 24 друки, що відзначуюгь ся характерними острожськими черенками, зладженими мабуть по показу і під доглядом знаменитого Івана Федорова, першого руського друкаря . Ж итія М ариї Єгипетської нема ані в числі тих друків, анї воно не вміщене в жаднім із них так, що - б найдений мною екземпляр міг бути осібною відбигкою того ви- даня . А що острожські черенки р іжнять ся від усїх пізнїйших і ие були уживані в ніяких иньших друкарнях , то нам приходить ся припустити, що маємо перед собою друк незвісний доси в бібліографії, який по­більшує обсяг нашого знаня про витвори тої друкарні, що займає таке видне місце в істориї нашого духового розвою.

Щ о до самого житїя М арні Єгипетської, то варто замітити, що при к ін ц ї X V I в. воно було друковане також у Москві яко додаток до Т р іо д і постної 1589 p., де воно находить ся на стор. 441 — 459 . Х оча се видане було також in folio, то наш екземпляр не може бути відтиском із него, бо, по опису К аратаєва , московське видане друковане без роз­ділу на два стовпці, а на одній стороні вміщено 24 рядки, так що ц іла легенда займає там 18 сторін, коли в нашому екземплярі вона вміщена на 11 сторонах. Н е знаємо, на скілько вірно передав Каратаєв заголовок московського в и д а н я ; в усякім раз і те, що у него (стор. 2 4 1 ) Софронїй названий патріархом Александрійським, є помилка.

Щ о до самої легенди про М арию Єгипетську, додамо ще ось які уваги. В славянських рукописах і друках легенда про М арию Єгипетську зв існа в двох р е д а к ц и я х ; одна та, яку бачимо в нашій книжечці (по­чаток : „Т ай н у ц ареву добро єсть таити, а д і л а божія п ропов ідати пре-

славно є с т ь “) — вона мабуть була друкована також у московській Т р іод і 1589 і увійшла в православні Ч еть ї М инеї (московське вид 1874, апріль,5 — 15 '; болгарський текст е ї , декуди дужо схожий з нашим друком, тілько повкорочуваний, видав із Тиквенського рукопису д. Н ачов у X ю м ї Сборника за народни умотворенія (стор. 74 - 87 і уваги стор. 191 — 192). Д руга редак ц ия зв існа поки що тілько з одного новоболгарсь- кого рукопису Х У ІІ або X V I I I віку, вивезеного пок. Григоровичем із Болгари ї і описаного д. Мочульським (В . М о ч у л ь с к і й , Описаніе ру- рукописей Б . Григоровича, ст. 62); починавсь вона словами: „ Г о д и м о ігкіро е н докро t , клдгссдовжи ^ р г їан и , покаАнЇЕ“ і т. д. Ся друга редакция, здаєть ся, не була доси друкована . Т екст легенди, на­друкований в нашім екземплярі, є також подекуди історико-лїтературним документом. По деяким язиковим приш акам видно, що він не був на Руси перекладанці! з грецького, але друкар нокориотував ся старим р у ­кописним, і то південнословянським перекладом. Н а се наводять мене отсї форми та з в о р о іи : с о б и р а х у с ' Ь (сг. 2 стовп. 1), де і поставлене замісто я стоїть як слід колишнього глаголицького иервопису ; т а к о т и Н о г а , т а к о ми и с т и н а — заклинаня властиві південним словянам спе- цияльно Сербам. Інтересний є н атяк на один аполог із звісної повісти про В арлаам а і Й оасафа. Готовлячись оповідати Зосимі своє житє М арня Єгипетська мовить: „ Б 'к ж а т и илллши fl) мене, ілкоже к т о к ' к ж н т ь й) З-МЇА, НЕ ТЕріІА рЮ ТЇА ЕГО О^ШИМа СДкІШДТи“ (CT. 4 CTOB. 2). В грецькім оріг іналї легенди се місце читаємо т а к : ф.ои, &<;f siy») ті; і т о £®гю;. |Аї) fipiov äx.süjai тої? wtiv, &%=p атотос - ś - p a / a “ , T. 3H.„тікатимеш від мене як в ід гадюки, не можучи вислухати вухами всеї тої огиди, якої я наробила“ . І в Тиквенськім руконисї чигаємо: „ в и ­ж а т и и д м іи и CD л\ене, й к о ж е к т о к к ж н т н зд л їе , не т р м н слкі-ш а т и оуш и /м а , гако недсстоино с о т к о р и у к (С б орн и кь X , 79) . Д о­даток нашого текстку нро „рю тіє“ змия нагадує звісну „притчу о ино- р о з і “ , вміщену в повісти про В арлаам а і Й оасафа, де чоловік утікає перед іпорогом „не T Eß iiA р ю т ЇА Ero с т р а ш н а г о “ . .

Грецький текст нашої легенди враз з латинським иерекладом і л а ­тинською віршованою переробкою та історико-лїтературпим дослїдом вида­ний ученими Бенедиктинами в A c ta S a n c t o r u m , A pri l is , t o m u s I (A n t - v e rp i a e 1675), стор 6 7 — 90 і S y n a x a r i u m (додаток до с е г о - ж тому) стор. X I I I — X X I. ІІорівнанє грец ьк ого тексту з нашим друком показує, що старословяпський нерекладчик вкорочував грецький текст, відкидаючи єго ритори іне многословіє, через що ф актична сторона оповіданя в н а ­шім тексті виступає плястичнїйше.

В арто зазначити, що вчені видавці A c ta S a n c t o r u m рішучо в ідки­даю ть авторство Софропїя єрусалимського що до нашого ж и т їя , що

мусїло за єго часу (вій умер в р. 638 ) вже бути написане і популярне. Софронїй написав мабуть тілько канон тій сьвятій, що опісля війшов в покаянний канон сьв. А ндр ія Критського. Житіє М ариї бгипетської н а ­писав мабуть сам той Зосима, якому вона оповідала єго в пустини, або якийсь ииьший монах по єго смерги коло р. 48 0 (А А . S S . A p r . І , 6 8 — 69). В арто ще зазначити, що житїє се мусїло бути дуже радо чи ­тане і у нас на Україні', коли основа єго, скомбінована з иньшими ле- гендовими оповіданями, перейшла в уста нашого народа (М. Д р а г о - м а н о в г , М алорусск ія нар. предан ія и р а з с к а з н , 142 — 1 3 3 ; П. Ч у ­б и н с к і й , Т р у д и , І, 1 8 2 — 183).

Н е в ід річи тут буде додати, що на маргінесї нашої книжечки на стор. 8 находить ся приписка, мабуть із X V I I I віку, ось я к а : P r e w i l i e b - n e m u S e m y o n o w i P r e z w y te r o w i O b J a z n ic k ie m u w y d a ie m u y P o z e w J e d y n za d w a , ż e b y s t a w a ł n a c z a s d o te r a z n ie y s z y — очевидно р е ­чене не скінчене. Облазниця, село жидачівського повіту, близьке Яико- в е ц ь ; очевидно приписка роблена була в Я йківцях. Н а остатній, білій стороні книжечки находимо троха більше ириписок, як і тут подаємо:

J e s to c n o t a n a d c n o ta m i t r z y m a ć ięzyk za z e m b a m i .Х то богат, то в с ім ! , б р а т ь , А хто ничгь не маєт, н іх т о єго

не знаєт.Лучше ми от болю трясевиц-ь терп іти , нежели (з) злою жоною на

с в і т і ж ити; Б о трясеви ця трясет и лишит, а злая жона до смертц г о ­лову сушит.

Р уськ і приказки писані курсівом X V I I I . віку. В низу якась пізнїйша рука, з нашого часу, перепи сала приповідку о злій жонї на незугарний дячківський полуустав і доп и сала : „ | | о , и о ц гк л\о а 0> Г о с ­п о д а “ , а під т и м : „Сину, з м л о д о с ц і набивай м о н д р о с ц і“ . Р а д а не по­гана, та т ілько безграмотно написана.

Лр. Іван Франко.

„ С т а т у т д р у к о в а н и й . “

Я к відомо, з трох редакций Литовського Статуту була друкована лише остання. Покійний історик київський Іван Н овицький в своїй р о з ­праві про селянство українське (передмова до т. І . ч. VI Архива Ю го- западної Р о сс і ї і окремо, ст. 52) висловив одначе догадку , що й 1-й С татут був друкований. Окрім грамоти Жиґмунта І 1522 p., де він ви- словляє замір видруковати Статут, Новицький навів усгун з люстрациї Житомирського замку р. 1552, з копії Київського Архиву, видрукований

в єго „М атер іалах для исторіи заселенія Кіевской губерн ій“ : „Пожитки зам ковне: вина и п р есу д ь водлугь Статуту друкованого“ — себто П е р ­шого. З того часу ся догадка пішла кружляти, і ще торік в своїх „ С п о р н и х г вопросах но исторіи русско-литовскаго п р а в а “ ироф. Леонто- вич згадав про сю до гад к у : „зістаєть ся також не виясненим питаннє, чи був перший статут друкований, чи мав силу в самих рукописних ко ­п іях“ , і згадуючи про грамоту 1522 p., автор д о д а є : „є одначе й до­кументальні сказівки на те, що в Литві мав силу (д ій с тв о в а л ь ) перший Статут „друкований“ (с. 6 —7) і покликуєть ся на ту розправу Новицького. З сих слів поважного знавця л .-руського права бачимо, що догадка небіжчика Н овицького увійшла в куть науки.

Щ е перед кількома роками, по виході т. І ч. Y II А рхива зауважив я, що в виданому там тексті описі Житомирського замка 1552 р. (з тоїж київської копії; згадане місце читаєть ся ін акш е: w o d lu h s t a t u t u d o - c h o w a n o h o (c. 140). Ce зац ікавило мене і я постановив провірити се місце в основнім тексті — Литовської Метрики, що й зробив підчас останньої подорожи до Москви. П оказало с я , що в оріґінальнім тексті ("Литовська Метрика, Переписи кн. 6 f. 121 v.) стоїть т ак е :

П ожи(т)ки замковьіе Вина и пресудь во(д)лупь статуту |

Депонованого в месте по два гроши, а з места поми(л)ного ‘).Заглянувш и потому в саму київську копію (Київський Центр. Архив

кн. 269 f. 9 02 ) , переконав ся , що й там стоїть d e c k o w a n o h o , тільки не­виразно написане, з того й пішли тї одмінні лекциї. Таким чином „ с т а ­тут друкований 1552 р. був помилкою, і єго з курсу науки треба викинути.

М. Грі/шевський.

Київський каштелян і козаки.

Між козацтвом в перші часи єго істнования і польсько-литовською адмінїстрацпєю на українських „у к р а їн ах “ , як справедливо зауважено було нашими істориками, заходили ріжні звязки, шо часом доволі тісно сї два так відмінні елементи сполучали. Вимагали того й інтереси кольо- нївациї й оборони, де козаки, при браку иньших приводів, ставали ма- териялом незвичайно цїнним ; козацькі походи в степи, суворо заказан і державою, давали сім урядникам добрий дохід, коли при повороті козаків

*) Ставлю в ( ) букви, що стоять над лїнївю, в скороченнях, а | означає значок, що стоїть там при закінченнях фраз.

зберали вони з їх „дещ о “ і на свою долю, і то дещо — не мале ; мати нід рукою масу прихильного, збройного і завзятущ ого люда — се не тільки уряднику, а й всякому „українному“ шляхтичу було важно — з ним можна було не тільки з Т атарами , а й із ворогож-сусідом справу- ватись. T o -ж в інтересах сеї укра їн но ї адмінїстрациї, я к і шляхти в за ­галі, лежало — бути в можливо добрих відносинах до козаків і їх собі не зражати. Х арактерний приклад таких відносин дає епізод 1585 р. коли козаки мусїли видати уряду головних іницияторів утоплення коро.лев- ського посла Глубоцького і прислали кількох до варти в Київський замок. Намістник київського воєводи кн. Вороницький їх до замку не зхогїв приняти, а сказав, щоб їх стерегли міщане; міщане протестовали, що то не є їх обовязок, що в київськім ратуші, „яко на У країн и “ нем і по­трібного „везеня моцного“, і вони сами від козаків „в домах наших, яко на У краинн , во всем месте Киевском о здоровю своеш н еб езп еч п н “ , тому проси їй кн. Ворочицького вязнїв взяти собі, але той рішучо пе схотів, обіцяв дати варту, але на письмі того дати і возним осьвідчити не с х о т ів ; то-ж міщани вперед на у р я д і гродським зняли з себе всяку одвічальність. К інець не відомий, але легко зрозумілий — козаки могли собі зараз втекти, аби не стягати на міщан жадного клопоту „яко на Україні (Архив Ю г о - З а п а д . Р о си ї ч. І П т. І , нр. 7, пор. Исторію возсоединенія I I Кулїша І с. 1 3 4 — 5).

„Яко на Україн і“ — hic R h o d u s! Н а Україні з коіацтвом солїда- ризувало ся, братало ся, і для своїх інтересів визискувало ся — по змозі, тим часом як з Варшави летіли перуни на голову „своєволї ук ра їн ськ о ї“ .

Доволі х а р а к т е р н и й , хоч не так виразний епізод з того-ж кругу дає нам низше поданий документ, що знайшов я кілька років тому в Л и­товській М етри ц і московського А рхива міністерства справедливости. С права т а к а : в атага торговельна (караван) вірмен турецьких з караван- башею Маноилом на чолі й ш іа р. 1570 на К аменець і Київ в М осковську державу. Вірмени казали, що київський каштелян II. Сопіга дав їм на те вільний лист, спорядив для їх човен — їхати Десною, аж за Остром нагнали їх козаки, пограбували і кількох вбили. Вірмени скаржили ся королю, що то зроблено за відомом або з ролказу каштеляна. С права роз- берала ся на соймі, і каштелян оповів, що маючи від короля заказ — не пускати підчас тодішньої війни з .Москвою тих купців до М осков­ської держави, сказав тим Вірменам, що пустити їх жадним чином не може, най їдуть або назад до Каменця або до Б и льн а , що й підтвердив заявою сьвідків - урядників на письмі. Староста остерський до того додав, що коли Вірмени доїхали до О стра , і він довідавсь, що не мають перепустки з Київа, звелів їм до Київа вертатись, і вони ніби в е р ­нули ся , але об’їхавши в ночи Остерський замок, поїхали д а т і ; по дорозі до

Ч ерн игова напали на їх і пограбували козаки. Т а к я к Вірмени не могли на соймі показати тої перепустки каштелянської аи ї свідками довести, що він тих козаків на їх напустив, тож їх справи цілковито упала, і ка­штеляна зовсім оправдано.

Ми звичайно не маємо права приймати цілком на віру оповіданя Вірмен про каштеляиську намову, але у всякім раз і зостаєть ся ц ікавий факт, що козаки сіх контрабандистів не зачіпали по дорозі до Київа й до О стр а , лише як рушили вони з О стра за литовську границю (Ч ер- нигов належав вже до Московської держави, і сусїдний з Остром Мо- ровск лежав уже в єї границях). Козаки ніби розбираю ть, кого вільно або невільно чипати, і тут власне напали ся на таку ватагу , що стояла по за охороною урядників к о ронн и х ; може д істали й відомости від кого не- будь з адм інїстрациї — хоч не від каштеляна. Думаю, що се ще раз може дійсно натякати на якийсь характерний m o d u s v iv en d i між козацтвом і урядниками, „яко на Украини“ .

Декреті, межи урожоним Павлом Сопегою, кашталяном’ь киевгскимт., старостою любецкимь и неревалским1), и межи купцов ц есар а его млти турецкого О рм ян ь о ногроменй и розбите керовану их, яко жалоба их учинена бьіла пролив каш таляна киевгского.

Жикгимонт А в г у с т , Вожею млсгю корол полский, великий княз литовский, руский, нруский, мазовецкий, жомоитский. Ознаймуеми ти м листом нашим воим вобец и каждому вособна, кому того ведати належи, иж што нозван б н л мандатом^ нашим перед нас гдра урожоньїй ІІавел Иванович С о п е г а , кашталян б р а с л а в с к и й , староста н аш ь любецкий и перевалений на жалобу купцов ц е сар а его млети турецкого О рмянь, на имя М ано(н)ла караван баши и иншихг товаришов его о погромеяе и розбите каравану их, што ширей иа мандате нашомт. описано. З а ко- торим мандатом нашим урожоньїй ІІавел Сопега, кашталян кпевский на теперешнем вілном сойме В арш авскомь к г д и перед нами и перед п а н и радами нашими коронними стал, поменение к у п ц н ц есара єго млти ту­рецкого М а н о чй)ло к ар ав ан ь баша с товаришми своими водлугь мандату нашого скаржили на пана киевского, я к о б н он мел дат имь лист добро- волний, а б и с Каменца шли до Києва с кунями и товарьмц своими, а с Києва до земли Московское, и якобьі пан киевский мель их упевнити

■) Двір і волость ІІе 'евалка — тепер с. Переводока в повіті і Губернії Город- ненській, в XVI в. держав ї ї осібний намісник або державця — див. Любавського Областное д іі л є н іє et<\ в. кн Литовскаго с. 155.

о тую дорогу п дат имь комягу1) и проводников своих, с которимн ехати м е л и ; гдеж их в той дорозе за замкомь нашим О стрьским к о за ц н погро­мили и их самих колко члка потопили п т о в а р н их побрали, — менуючн на пана киевского, ижби тот погром за ведомостю и порозуменемь албо за росказанемь его там се имь стал, яко то ширей на мандате нашом, от них пану киевскому даномь, описано. І І а н ь киевский напротивко тое скарги и мандату нашого, от них ему даного, чинячи одмову и отпор, не толко ж еб и се до то[го] зна(ти) мел, але у к азал лист нашь, до него писаний, к о то р ь и листом нашимь росказалисмо ему, а б и он т и х к у п ц е в і под таковим часом валечним до земли то(го) неириятеля нашого Москов- ского не пропущ аль . По которую науку до нас пан киевский, скоро оние к у п ц н без жадного позволеня н листу єго до Києва би ли пришли, п р и с н л а л ь . И с ти м листом нашим возвавши до себе ротмистров наших замку Киевского: урожоних Касира а Яна Стужинских, наместника тамош- него князя воєводи киевского В аси л я Р ая , ротмиатра замку нашого О стр ь - ского С танислава Клоноцкого, городничого киевского М ихайла Девочку, войта места нашого киевского Станислава Соколовского и п екоторнх ме- щан. ехал ь де до церкви светое Софеи и казал до себе т н м ь Ормяномь би т . Там ще перед тими помененими особами поведил тим Ормяпом, а б и опи не мели надее, иж би мели ити с т о в а р н своими до земли Мо- сковское, н росказал им ііменем нашим кролевским, а б и се зас вернули до Іїаменца або до Вилна ехали. Они де(и) с тим отшедши, ехали с Києва зо всими товарми своимц. И показало, пан киевьский рекокгницию то т и х всих вишей менованих особь, у р я д н и к о в і наших, под нечатми u с под- писомь р у к ь их, якож тутже стоячи перед нами обличне урожоний Л а- в ринь Ратомский, староста наш ь острьский, тими сл о в и з е з н а л ь : „Иж де(й) к г д и т н е к у п ц н приехали с Києва до О стра рекою Десною, я-м их п н т а л ь , естли б и они мели дозволене от у р я д у киевского, ж ебим вас пропустил ДО земли Московское, ОНИ де(й) ПОВЄДИЛИ, иж не мами U03B0- леня ани листов ж ад н и х але тебе проснмн, а б и с пас нронустил, яко убогих к уп п ов ; я-м имь иоведил, иж я того учинити не могу, бо то ие ест з в и к л и обнчай , а не толко вас чужоземцовь але и п оддан и х короля єго млти без позволеня у р я д у киевского мне пропускати не г о д и т с я ; а так вернитеся н азад . Они де й) вернувшисе я к о б и назад, в ночи об- ехали замок'Ь О стр ьски (й ) водою, к гд и ж в тот час повод великая б н л а и удали се до земли М осковское ; тамже де(й) их межи за в к о м і н а ­шим О стрьски м ь н межи замкомь московским Черниговьским козаки по-

’) Комяга великий човен, для перевозу тягар ів ; такими комягами возили Дніпром напр. рибу.

ґромили“ . П отим п итан о тих Орняігь, естлн же мают лист позволеннй пана киевского албо якес свядецгво па то, и ж б и тот погром и хь за ве­домостю его б и л о ; они ани жадного листу пана киевского нозволеного, ани которого сведецства ие показали. А иж пан киевский то достаточне и ясие перед нами її перед пани радами нашими ок азал ь , иж к г д и ониприехали до Києва, не будучи от пего в то л ь у б е з п е ю н н , до нас понауку, естли б н их мел пустити до земли Московское або ни, и оснл али засе ли(ст) н аш ь до него о том писаний им оказовал и именем н а ­шим росказал , а б и се або до Каменца вернули албо до п анствь наших, а не до земли Московское обротили, т а к ь теж ь и зознанне обличного с т а ­р о с т и нашого острьского значило, иж они здорови, в целости с Києва до О стра пришли, своволне, не маючи жадного позволеня ани листу нана киевского, што се теж добре значило з р е к о к п ш ц и (й ) иреречои их у р я д - ников наших киевскихь , а они яко листу нозволеного нана киевского и уиевненя нмь в том ехапю своем в себе не мели, ани показали, т ак теж анн жадного слушного доводу на то, иж б и тот погром их за в е ­домостю пана киевского, яко на ж алоб и своей мени.іи, бн (ти) мел, не учинили.

М и , иамовившисе в том с п ан и радами нашими, на том сойме нрц нас будучими, дознавши в том невинност нана киевского, через д е ­крет албо в и р о к ь нашь грский учинили есмо пана киевьского от т и х О рмянь и от того обжалованя их и мандату нашого волішм, якож и тим листом декретом иаишм визволяєм u волннм чиним, т а к ь иж ь вже в той речи повторе и николи на потом ж адними причинами ани внналезкими от о н и х О ряян обжалован и нозиван бити не маегь. И на то есмо дали пану П авлу Ивановичу Сопезе, кашталянови киевскому, старосте н а ­шому любецкому и перевалскому, гот н аш ь декреть , до которого на све- децство и печать нашу коронную притиснути есмо росказали. Д а н ь в ь В арш аве на со(й)ме валном коронномь, дня — — ') року от нароженя С и н а Божего тисячь нят соть семдесятого, а ианованя нашого ч т и р д е - стого перьвшого. V a le ty D ę b y sk y г. P . с а п . гп. р . Р е л я ц и я велможно(го) Валенто(го) Дебинского, канцлера к орон н о(го )а).

Л итовська М етрика, Записи В. ( т . зв. Метрика Р у с ь к а ) N . 2 f. ЗО - 3 3 .

М. Грушевський.

г) Не написано.а) В ( ) взяті букви з деяких скорочень що над лінією, в [ ] — букви, яких

нема зовсім в оріїіяалї.

Слобода Полтава в 1630 р.

Полтава nt і ж старили українськими містами, можна скачати, h o m o по- Vus. Вона стає виднїйшим пунктом адмінїстрацийнпм вже за Хмельнищини і лише в повійші часи — культурним центром, почавши з полтавського дяконенка, що нисаннями своїми вславив і „В орсклу річку — неве­л и ч к у “ і „славну П олтаву“ .

П равда, в предки Полтаві подають Л таву на В орскл ї , згадану в оповіданню літописи що похід на П оловців 1111 p., а в московських родословних книгах в ґенеалоґії кн. Гданських значить ся, що їх предок Татарин Л ексада, вступивши в службу до кн. Витовта, мав „отчини Гли- неск'ь до Глинища да П о л т а в а “, але окрім сих „порожніх зв у к ів “ ми з давнїіііиих часів про П олтаву нічого не маємо, а в X V I в. тї краї л е ­жали „яловими полями“ , де перебували лише часами „па входах“ рибалки, пасічники, та стрільці. В своїй розв ідц і про Полтавщину в X V II в. д. О. Лазаревський наводить уривок з акту 1G81 p., де один дїд, „подейшлий барзо в л і їт є х “ , свідчить з свого вїку за часи, „як П олтава з а с і д а л а сло­бодою“ 1). Се свідоцтво ледви чи могло сягнути дал і 20 — 3 0 -х pp. X V II в., і воно тепер втверджуєть ся актом з p . 1G30, що трапивсь іи н ї перед кількома роками, під час роботи в Головнім Архиві варш ав­ським. 6 то надаиє королівське шл. Бартоломею Обалковському, сек р е ­тарю королівському, за заслуги „слободи пустої званої Н у л т а в а “ , на р. В орскл ї , над шляхами Муравськимн, в воєводстві' Київськім, з усіма по­лями, луками, грунтами, лісами, озерами, ріками і иньшими приналежно­стями, з правом закладаня сел і місточок і держ аня до волі королів­ської, з тим одначе, що держ авець не має права в місцевих пущах і лісах робити поташу, попілу, кленок і всяких виробів лісових, также селитри, солі і метолів, якби показались, не має права здобувати без осібного дозволу королівського.

Я к бачимо з сего, П олтава виступає в тім актї цілковитою пустинею, згадуєть ся лише про ліси та ріки, експлуатацпя лїса виступає в п е р ­шій л'їпїі як д ж е р е ю доходу і лише на будучність говорить ся про села і місточка. Х оч не раз транляло ся так, що за пустині' випрошували ся вже з певній, а навіть значній мірі залюднені землі, одначе порівнюючиз сим актом згадану відомість про осаженє П олтавської слободи, прий- деть ся признати, що таки дійсно в 1G30 р. П олтава була пустинею, без осїлої людности. Чи Обалковський заходив ся її залюдняти, то годї ск а ­зати. В ід p. 1G41 П олтава виступає вже я к „город“ в руках Калинов-

*) Актьі ю жної и Западной Россіи Н І с. 54.

ського, що навколо ї і осаджує слободи1) ; чи він продовжував лише колонї- зацинну діяльність попередного держ авця , чи почав осаджувати людей на „суровим кореню “, і коли і як він Полтаву від нього набув, не знаю. А поки що по тій недуже певній згадц і про „отчини“ Глинських, г р а ­мота 1G30 р. дає першу, скільки знаю, документальну звістку про Полтаву.

D a n i n a s ło b o d y p u s te i P u n t a w a (s ic) n a z w a n e y , do d isp o s i t ie i K ró la J . M. p r z y p a d łe j , u r o d z o n e m u B a r th lo m ie io w i O b a łk o w s k ie m u c o n f e r o w a n a .

Z y g m u n t I I I O z n a im u i e m y e tc . , iz m y , m a i ą c m i ło ś c iw y w z g lą d n a za s łu g i u r o d z o n e g o B a r th ł o m i e ia O b a lk o w sk ie g o , s e k r e ta r z a n a sz e g o , k tó r e n a m у R p te y , у p rzy d w o rz e n a s z y m у g d z iek o lw iek o d n a s w p o w a ż n y c h i w ie lk ich s p r a w a c h z e s ła n y był, w ie rn ie o d d a w a ł , у t e ­r a s z c a łą w ia r ą у zy cz l iw osc ią o d d a ie , c h c ą c m u te d y za to z n a k ł a ­sk i n a s z e y k ro le w s k ie y p o k a z a ć , d a l i ś m y m u у ty m l i s tem n a s z y m d a - ie m y s ło b o d ę p u s t ą , d o d isp o s i l iey n a s z e y n a le ż ą c ą , P u ł t a w a n a z w a n ą , n a d r z e k ą W o r s k ł e m p o d s l a k a m i M u r a w s k ie m i w w o ie w o d z tw ie K i- io w sk im lezącą , k tó r ą p o m ie n io n y O b a lk o w s k i ze w s z y s tk ie m i ro la m i , ł ą k a m i , g r u n t a m i , la s a m i , j e z io ra m i , r z e k a m i у in s z e m i p r z y n a l e z n o - sci/ami, d o tey P u ł t a w y n a le z ą c e m i , t r z y m a ć у iak o n a ty m , t a k n a in n y c h m ie i s c a c h p u s t y c h , d o o s a d z e n ia s p o s o b n y c h , o s a d z a ć w s i al o m ia s t e c z k a z a k ła d a ć у o n e k u p o ż y tk o w i n a s z e m u у R p t e y b u d o w a ć , n a p o ż y te k o b r a c a c у o n y c h u z y w a c az do u p o d o b a n i a у w o le y n a sz e y , t a k im j e d n a k s p o s o b e m , a b y z p u s c z e у la s ó w t a m e c z n y c h p o ta s z o w , p o p io ło w , k le p e k у ż a d n y c h to w a r o w le ś n y c h , t a k ż e s a le t ry , soli у in ­n y c h k ru s z c ó w , ies liby się iak ie p o k a z a ły , k r ą m (s ic ) o so b l iw e g o n a ­szego n a to p o z w o le n ia n ie rob i ł , p r a w a n a s z e k ró lew sk ie , R p t e y у k o ­śc io ła c a th o l ick ieg o w c a le z a c h o w u ią c . Y n a to d a l i ś m y te n n a s z list z p o d p is e m ręk i n a szey , d o k to r e g o s m y p iecz ęc n a s z ę c o r o n n ą p r z y c i ­s n ą ć kazal i . D a n w O sieczku d n ia X X m c a m a r c a r o k u P a ń s k i e g o M D G X X X , p a n o w a n i a u t s u p r a . S ig i s m u n d u s r e x . P a u l u s K o ludzk i .

Коронна М етрика Варшавського Головного Архиву кн N 178 f. 2 9 v.М. Гру шевський .

Похоронне поле казенного віку в с. Чехах (псв. Брідський;.П ідчас др}кованая наших M isc e l la n e a наспіла новинка археольоґічна,

яку тут подаємо — розкопки дра Ш ар ан ев и ч а коло с. Ч е х і в ; на про- зьбу нашу передав ласкаво нам до рук др. ПІараневич справоздане з ро з ­копки, з якої подаємо дальші відомості!.

*) Актьі юягаий и Западной Россіи III. с. 54,

12 k i s c U L A Ń E A

Похоронне поле лежить при дорогі з с. Чехів До Одеська (неДа^ леко зелїзницї з Бродів до Львова), па невеликім підвисшеню, з Диамет- ром 3 0 — 40 метрів. ІІри ораню викопано було тут к ілька скелетів, г л и ­

н я н и х начинь і бронзових р іч е й ; в ла сти ге їь грунту гр. Краєвский заховав к ілька таких находок — се широкогорлі глеки, 9. 5, 10. 7 і 12. (і центим. звишки і 9. 5, 7. З, 13. З цм. диаметру горла, брансолета з бронзового дрота, чотири рази снира.тьно обвинеиого, знайдена на руц ї, бронзова фїбуда, шпилька завздовшки 8 цм., знайдена під головою ске­лета, і каблучка, заширока на палець, мабуть з голови, з далеко розве­деними кінцями. Ьрансолета цілком пригадує знайдену коло сусіднього В исоцька д. 1 . Осовськпм. У селян є маленькі глиняні мисочки і гле ­чики, 2 — 3 цм. зав б іл ь ш к и : по їх словам вони були upu скел іт ї , вставлені' одна в одну, і більші глечики і чарки, коло 5 цм. взвишки, также но­жик креияний 3.7. цм. вздовшки. У місцевого пароха е брансолета брон­зова спцральна, з головою змії.

Др. Ш араневич відкопав зя ть скелетів.1-ий лежав з головою на північний схід, 1.5G м. довгий, з простягне­

ними рукам и ; з правого боку голови стояв широкогорлий глек, з лівого боку на грудях, на 2 0 цм. виспіє поверхні, на присипаній землі л е ­жало 5 маленьких начниь, також широкогорлих, 3 - 5 цм. взвишки.

4 метри звідти лежав другий скелет, 1.70 довгий, п ростягнен и й; череп знищений; з правого боку черепа миска до гори дном, в диаметрі 19. 9, добре вироблена, очевидно — на колесі. В ріжних місцях ф раг­менти кремяні тииа ножиьів.

Один 1.1 метр звідти третин скелет, 1 .42 довгий, кости знищ ені; з правого боку черепа начинє, форми кубка, і глек 17 5 цм. взвпшки.

10 цм. звідти четвертий скелет, головою відхилений на сх ід ; при ньому акуратно вироблена стрілка кремяна.

1. 2 метри звідти и яти й , більше висунутий на с х ід , 1 .67 ц. вздовш ки; руки зложені на череслах , коло правого плеча кремяннпй фрагмент - клинок, також пилочка ; коло правого бедра розбите начине.

Всі скелети лежали більш меньш о пів метра в г л у б ; ніде не було сліду о б к іад ан н я їх деревом або каміннєм. Н е показало ся й металу; дальші розсліди археологічні повинні показати чи бронзові речи, подібні до згаданих вище, походять з осібного похоронного тину, чи, що й п р а ­в д о п о д іб н іш е , приходять в молодших могилах камяного віку.

М. Гру шевський.

Наукова хроніка.Огляд часописей за р. 1894.

Поруч бібліографічного відділу, де мають подаватись справоздання й оцінки про новинки наукової л ітератури з ріжних фахів про Україну- Р усь , переважно ті, що з ’являють ся окремими виданнями і відбитками, уважаємо потрібним подавати надалі огляд наукового материялу, що з я- вляв ся в часописях, часто не виходячи навіть в передруках і відбитках. Того рода колективні огляди нри широкій програмі, яку ми тут ставимо, лише з часом можуть прийти до пожаданої повности і односистемности в укладі, тож і перша проба наша мусить багато ще з ріжних поглядів мати п е д о с т а ч ; пропущене одначе може в певній мірі в дальших оглядах доповнитись.

В сей огляд заводимо місячники, двохмісячники і чвертьмісячники (виїмки робимо для українських видавництв) і в них — материял науко­вий (не популярізацию наукову). Починаючи з видань русько-українських, перейдемо далі до роси й ськ и х ; ширше місце, яке займе огляд сїх, з а л е ­жить в ід сучасного становища р .-укра їн сько ї н а у к и : відомо, що головна маса р .-укра їн ських сил наукових працює в росийських виданнях, в ро - сийській м ов і; тож не диво, що поруч з ними польські часописі займуть далеко меньше місця. Н ареш тї прийдуть деяк і специяльні не славянські видання, що близше до нашої науки н алеж ать.1) З перших місяців 1894 р. деяк і статї в росийських часописях обговорені були в т. IV Записок — до них читача відсилаємо.

П еріодична наукова л ітература в мові українсько-руськ ій в мину­лім році обмежувалась Записками наук. тов. ім. Ш евченка і Часописю

') Імена осіб, що взяли участь в укладі сього огляду, означені інїциялами ; самі ж подані будуть в кінці; означене звіздкою належить редакциї.

П равничою. Записки минулого року вийшли двома томами; зміст їх по­волі розширяв ся, наближаючись до сучасного їх у к л а д у : — поруч в ід - дїла розправ 8аведено наукову хроніку і положено начало бібліографії. В відділі розправ заміщено було вісім статей, з того припадало на істо ­рик) 1 (і 2 в в ідділі хроніки), на історию літератури і філологію р .-укра їнську — 4, на природничі і математичні пауки 2, на еконо- мичні — 1 ; в в ідділі редензий обговорено було 4-3 видань і заміщених в часописях статей ; окрім того подано було кілька наукових новинок.

Часопись Правнича, в и д а в н и ц т в о д л я т е о р и ї і п р а к ­т и к и , видаване также науковим тов. ім. Ш евченка (4 -й р ік істновання) виходить ч в е р ть р іч н о ; минулого року за другий піврік вийшов один, по­двійний випуск. Головним предметом її було сучасне право австрийське, об’яснен я і критика обовязкового права і проектів законодатних. Т а к до сеї категориі належали розвідки — д ра К. Левицкого : Про новий цивільний процес в А встри ї . студия критична (іде дал і в р. 1895), Про уряди ро з ’ємні і суди мирові, д ра М ихайла Зобкова : „ F o r u m s o l u t i o n i s “ в А в ­стриї тепер а в бу д у щ и н ї; окрім того дрібнїїііні замітки з поля законо- датного австрийського (Справа маєтностей рентових, Справи сервитутові, Новий закон нрасовий і т. u.). Т акж е подавано коротенькі звістки про ріжні новинки дотичні з ріжних сфер (про межинародний конгрес права приватного, ювилей львівського товариства правничого, реформу судів- иицтва в Р оси і і т. и.). В відділі „лїтературиих заміток“ обговорено сім книжок і розправ — між ними ширші стат ї присьвячені п р а ц я м : др а Зобкова Die T h e i l p a c h t n a c h r ö m is c h e m u n d ö s t e r r e i c h i s c h e m R e c h t (най. др. K. Левицький) і О. Єфименкової — Н ародний суд в Зан . Руси (най. Г . З а ц е р к о в н и й ) : остання то разом одинока п р а ц я , ирисьвячена істориї нашого права. Доволі широке місце віддано нарешті відомостям практичним — декретам трибуналів судового найвисшого, адмів їстраций- ного й державного, а по части і мінїстерияльиим розпорядженням.

П ереходячи до часописів мішаного — літературно-наукового або політично-літературно-наукового, ми почнемо з видавництва тогож това­риства ім. Ш евчен ка :

Зоря, і л ю с т р о в а н е л і т е р а т у р н о - н а у к о в е п и с ь м о д л я р о д и н (р ік XV), виходило двічи на місяць, а віддаючи головне місце белетристиці, чимало уміщували статей наукового змісту. Окрім продов­ження п рац і небіжч. О. Огоновского, що увійшла в IV т. єго Істориї л ітератури (див. рецензпю в т. V Записок), подані були розв ідки : „ Н а ­родні музичні струменти на Вкраїні'“ , підписана „ Ь о я н 4, др а К. О р д и н ­ського про лірників, 0 . Кониського — Ш евченко підчас перебування його в академії Х удожеств , Д. Пісочниця про С ковороду; загального з м іс т у : 0 . Черняхівського — Н арис сучасного вчення про бактериї. З поміж

них розвідки др а Студинського і 0 . Кониського вийшли окремими в ід ­битками, і їх буде обговорено в в ідділі б ібл іографічнім; статя д. П і­сочниця входить в цикл ювилейних статей про Сковороду і дає попу­лярно написану біоґрафію єго, головно на основі „Ж ития“ Ковалїнського і біоґрафії Г. Дапилевеького. Т ак само має мету популяризацийну статья д. Ч ер н я х ів с ь к о г о : тож з сього відділу даємо ширше місце тут лише р о з ­праві про музичні інструменти. Опріч того заміщувано дрібнїйші замітки і материяли до істориї л ітератури і етноґрафії українсько-руської, осо­бливо багато місця має тут Ш евченко, якому звичайно присьвячуєть ся ювилейне число. Критичні оцінки подають ся переважно на писання бе­летристичні, на п опулярні видання, але є й на наукові — „Описаніе старой М алоросс іи “ Лазаревського, Т . Ш евченко Яковенка, И . Сирко Е варниць- кого. Н ареш ті подають ся нотатки про події з культурного житя Укра- Їни-Руси і біблїоґрафічпий реєстр нових книжок, малюнків і нот, що провадить редактор В. Лукич.

Б о я н „ Н а р о д н і м у з и ч н і с т р у м е н т и н а В к р а ї u i “ (чч.: 1, 4, 5, 6, 7, 8, 10). Р озв ідка сеся заслугує на пильну увагу і щире призианє галицької громади вже хоч би длятого, що специяльні росправи про нашу народну музику Сокальского, Лисенка, Фамінцина — і других для загалу читачів в Галичині недоступні і ледви одиницям зв істн і; при тім розв ідка Вояна єсть одною з перших п раць музичних В українській л ітературі научній. Важною есті, сеся розвідка іменно че­рез новий напрям, який репрезентує она в осьвітленю нашої народної музики, томуж і годить ся про неї ширше поговорити.

Народні інструменти музичні характеризують я к немож лучше на­родну музику з єї ориґінальними прикметами, якими она ріжнить ся в ід музики других народів, а навіть і близких сусідів славянських — Росиан (Лисенко: відчит про пісенний репертоар бандуриста В ере- сая — в „Записках Ю го-запад. отд'Ьла Импер. Русс. географичес. 0 6 - щества“ І, 1873/4) , становлячи про себе окремішний тип. Колиж широко по сьвітї звістна краса і ориґінальність нашої пісні народної, то з д р у ­гого боку треба на ж аль призпати, що доси не богато ще зроблено в тім напрямі, щоби научним способом прояснити становище нашої музики н а ­родної поруч з західно-европейскою і сьв ітовою , щоби ввійти г.іубше в суть єї, і показати, чим властиво музика наша оригінальна і типова. Головнїйше, що в тім напрямі написано в Роси ї (напрям сей репрезентує найкраще поважна студия II. 11. С окальского : „Н ар о д н ая м у зн к а “, Х арків 1888 )— у нас в Галичині мало кому звістне, — хоч і все те становить доперва початок великого діла. Ся н едостача научного прослїдженя на­шої музики народної дуже шкідливо відбиває ся і на паших утворах

4 Н А У К О В А Х Р О Н І К А

артистичних, особливо» на гармонїзованю пісень народних (Лисенко : З а ­писки ст. 3 41 .)

ІЦасливша з того погляду великоруска народна пісня. Н а д нею працю вав довгий час цілий ряд талановитих музиків (почавши від С єрова), що й піднесли народну пісню на висоту артизму, заховуючи притім старанно єї оригінальний характер . А то хоч загально признана оригінальність цілого складу, строю і напіву наших пісень народних, що иоказуе ся також із своеродного строю народних інструментів му­зичних, то і доси так в Галичині' я к і на Вкраїні' виводить ся часто нашу пісню народну в чужосторонних костюмах нїмецкоі гармонїзациї (Порів . збірники українських пісень народних Коиицїнського, Сдлїчки і ин.) В иравд ї школа н їмецка високо розвинула теоретичне знане музики, однакож не треба забувати, що розвинула се знане на своїм питомім ґрунт ї західно-європейськім, не знаючи і не зауважуючи оригінальних типових прикмет в музиці' других народів, особливож всхідних.

Х оча ми нині від Н імців учимо ся теоретичного знаня музики, то вжеж годї н їмецку гармонїзацию прикладу вати живцем і до ш ш и х пісень н а р о д н и х : через те вносимо в них щось зовсім чужого духови наших пісень, змінюємо їх характер майже до непізнана, затираємо без сліду їх оригінальну красу. Виходить з того, що нїмецка гармонїзация вимагає певного змодифікованя в приложеню до наших пісень народних (Л и сен к о : Записки ст. 341) — а се дасть ся зробити лишень на підставі научного прослідженя нашої народної музики. До сеї справи однакож ґрунт у нас ще дуже слабо підготовлений. Тим ціннїйшою та інтереснїйшою нред- ставляєсь для нас статя Б оян а про народні музичні с трум ен ти : она по­дає ц їкаву характеристику нашої музики народної, богато в дечім об- яснює історичний єї розвій, я к також ілюструє суч існ ий єї стан.

В статї своїй обговорює автор ширше лиш інструменти струнні (з виїмкою скрип ки) ; про иньчі згадує лиш побіжно у вступ і (ч. І, ст. 17).

Д еякі із тих інструментів струнних, про які автор говорить, давно вже забули с я , як старинні гусли (ч. IX ст. 211 , 2 12 ) , що колись широко були розповсюджені по земли славяньскій, о чім сьвідчить ще ноезия народна. Пережив ся також і торбан (ч. IV ст. 89, ч. V ст. 11 2 — 113), що в XV. в. прийшов до Польщі з італїянськими музиками і розширив ся скрізь по панських дворах на В к р а їн і ; та не був він ніколи інструментом народним, на що вказує і стрій єго. Кобза-бандура (ч. І ст. 1 7 — 19, IV 8 7 — 89), оден з найстарших і найлюбимійших інструмен­тів народних, по уп адку епосу героїчного щораз то більше виходить з уживаня — а в нинїшних часах тип сл іпця - кобзаря уступає вже зо­всім лїрникови. Тому що кобза інструмент щиро народний і звязаний тїсно з найкращ ою добою в розвою нашої пісні народної — а стрій ін ­

Н А У К О В А Х Р О Н І К А 5

струменту єсть нам докладно знаний, автор обговорює єго ширше. П о ­давши цінні історичні замітки про походженє і назву кобзи-бандури, описує автор докладно цілий склад інструменту, причім подає цїкаву ноиенклятуру народну. Х арактеристичний стрій приструнків на коб;<ї дає окремішний звукоряд з надмірною квартою, тотожний з гіполїдским л а ­дом давних Греків. „Мельодиї, засновані на цьому звуковому ходї — каже автор — повинні в ідрізняти ся від мельодий не народнього штибу“ . І д їй с тн о : „старі наші пісні засновані суть не на гармонічній октавній системі, в якій утворена вся сучасна европейска музика, з ї ї уводиим тоном (L e i t to n = 15/8), пориваючим і заводячим в октаву (в скал ї с d u r єсть тим тоном h ) — а на одноголосній (гомофонній) квінтовій системі“ ,— причім характеризує нашу пісню хроматизация тонів [кварти, увод- ного тону в тонїку (в ґамі a m o l l : g is ) в терциї, в ходї до домінанти і в переходних тонах]. Хроматизация українських пісень покревнює їх з народними піснями Сербів, Болгар , Греків, Арабів , ІІерзів , взагал і з піснями азийского всходу. Ч ер ез хроматизацию і витворене уводного боку виринули з старинних л ад ів диятонїчних два типи ґ а м и : мажорна (d u r ) і мінорна (m o ll ) . Автор в ідріжняє в наших піснях три відміни ґами міпорної: 1) a, h , с, d, е, f, gis, а , 2) a, h , с, dis , е, fis, gis, а , 3) а, її, с, d is , е, f, gis, а (мадярский тетрахорд). Богато наших пісень засновано на ґрун т ї чистого диятонїзму а також на квартовому і квін- товому устрою мельодиї. Автор висказує свій здогад, що ся хроматиза- п ия (офарбоване інтервалів) з ’явила ся в наших піснях під впливами всходу, рачом з інструментами музичними, котрі, як кобза, торбан, л іра, цимбали — д )ж е покревнені зі стародавними перзо-арабськими ін стру ­ментами.

Х арактеристика нашої пісні народної, яку подано в сій статі, майже цілковито вгоджує ся з вислїдами, висловленими на підставі д о ­кладної аналізи богатого материялу пісенного, записаного від бандуриста Вересая (в розвідці' про В ересая в Записках „ю го-заиадн. отд'Ьла гео- графич. общ.* т. І.) . Однакож вискази Б оян а в обговорюваній стат ї мають більше характер апріорного твердженя, хотяй, хто знає близше нашу н а ­родну музику, певно не буде їм перечити. Автор не вдає ся тут в на- учну аналізу ориґінальних прикмет в нашій народній музиці тому, що се задалеко відвело би єго від поставленої теми. Було би то однакож дуже користне і пожадане, щоби такої роботи підняв ся автор в осібній р о з ­відці.

З гад ан і вискази автора про типові прикмети нашої мельодиї н а ­родної знаходять п ідставу і потверджене також в розкладі тонів на лірі, що дає ріжні лади старо-грец кі (гіпофріґійский, гіподорийский, мікролїдийский), часом офарбовані хроматизмом, навіть арабский ціфер-

кинц виходить з під клявішів ліри, — лиш не дає вона західно-евро- пейскої мажорної ґами (іхротеж і не зрозуміло для нас, я к міг лірник на подаиім у автора звукоряді виграти 2 послїдні такти пісні під чи­слом 2, іцо обертають ся в тонациї чистого d d u r . ) . Стрій цимбалів був спершу диятонїчний, аж в ідтак став хроматичний. Інструмент сей прий­шов до нас також із всходу, так би можна догадувати ся із старинної к о л я д к и :

„Т ам на горонцї, в новій коршмонцї Там грали Вірмяне Н а золотії цимбали.“

Ш к о д а лишень, що автор в своїй студиї не сказав також дещоі про с к р и п к у : сеж інструмент зі всіх може найбільше розповсюджений між нашим людом. Н а скрипцї вигравають ся також мельодиї в оригі­нальних ладах, властивих лишень нашій народній музиці ( І Іо р ів . : K o l­b e r g : „ P o k u c i e “ Т . I — нригривки при ладканю весільнім); з того погляду схарактеризувати репертоар скрипки булоб вельми інтересно.

Мало вяж уть ся з цїлостию розвідки приміри пісень лірницьких, як і впрочім під взглядом музикальним жадних характеристичних чертне показують, і нїчим не підтверджують виводів автора про своеродний стрій ліри. Щ е менче звязи з розвідкою мають пісні торбаніста Відорта, що й дуже мало що мають спільного з народною музикою, так як в за­галі торбан ніколи небув інструментом народним в правдивім того слова значіню. С характеризоване репертоару В ідорта з боку музикального вяже ся з цїлостию студиї о стілько, о скілько західно-европейский тор ­бан, розповсюджений по паньских дворах, міг впливати по части своїм строєм і на пісню народну. В кождім раз ї довгі і іитересні впрочім з боку л ітературного тексти пісень лірницьких і Відортових ма іио своє значінє хиба між збірками материялів.

М и вже висше вказали на значінє, яке має особливо для нас Г али­чан розв ідка Б оян а , що репрезентує голос науки в справі аналізи нашоїмельодики на п ідставі окремішного строю інструментів народних. Д о­кладне знане нашої народної музики, яке показує ся із статі ав ­тора, каж е нам висловити бажане, щоби автор недовго дав ждати і на дальші свої специяльні студиї, якими познаемлював би галицку гро­маду із тим напрямом в розуміню і осьвітленю нашої пісні народної, якій надав науці остатними часами П. Сокальскій своїм важним ділом.

Ф. К.

Правда, м і с я ч н и к п о л і т и к и , н а у к и і п и с ь м е н с т в а , умістив за р ік 1894 такі стат і і розвідки наукового зм істу :

Ч у б — Н а р о д н я о с ь в і т а по К и ї в щ и н і ' , і с т о р и ч н о - с т а ­т и с т и ч н и й о г л я д (жовтень і падолист 1893, січень і марець 1894). Автор подає короткий нарис історичного розвою народного, себ то ма- ломійського і сїльского ш кільництва по Київщині, так я к оно розвива­лось в ід знесеня крепац тва т. є. від р. 1861 по нині, — відтак датами статистичними за р ік 1890 показує стан шкільництва в Київщині за но- слїдні л іта . Автор знаходить тенерішний стан шкільництва в київскій губернії зовсім невтішним, мимо, що п ісля справедливої думки а в ­тора, повинно бути противно, бо Київщина перед всіма иньшими губер­ніями посідає всї добрі обставини до розвитку школи, а то історичну траднцию осьвіченої країни, густість і однородність населеня, в ідтак два висші заведеня наукові (унїверзитет і академію духовну).

Яко причини того лихого стану школи народної подає автор 1) ворогованє висших властей духовних а за тим і всього духовеньства против сьвітских ш к іл ; 2) брак земства. Щ о до першої причини, п ід­носить автор, що по Київщині боресь до иинї школа приходська, з іста- юча під виключною управою духовеньства, зі школою сьвітскою, удерж у­ваною переважно урядом. Ш коли приходські під кождим взглядом мі­з е р н і : сили учительскі в них нефахові, наука в іддана нераз иолугра- мотним вислуженим салдатам, а подавана декуди ще і до нинька по давній системі, в якій вся премудрість шкільна кінчить ся на нрочи-таню граматки, часословця і псалтиря.

Щ о брак земства причинявсь до застою школи в Київщині, виказує автор докладно статистичними даними, прирівнюючи губернію Х ерсонь- ску (з земством), до губернії Київскої, де земства нема. Х оч шкіл в Х е р ­сонщині числом меише (10 9 9 ) , як и К и їв щ и н і ' (1584) , они в Х ерсонщ ині з кождого погляду красш і: будинки шкільні просторі і добре утримані, при кождій школі паходить ся хороша бібліотека до визичуваня книжок, на школи видаеть ся рікрічно значне більша підмога, — а в системі н а ­уки введено в послїдні часи напрям реальний т. е. вчать садівництва, огородництва і ремесла. Все те в переважній части з живої інїциятиви земства. Ш кола в Київщині стоїть хиба висше наукою церковного сьпіву, про який дбає більше духовеньсгво, тай замітна хиба тим, що менше шкідлива з боку н аціонального , т. є. менше обруси тел ьна , ніж в губер­ніях земських.

С гатя д. Чуб-а інтересна особливе дл я Галичан з того боку, щопідносить справу, про яку у нас дуже мало відомо і доповняє в де-тайлях відому Галичанам а зад ля наукової вартости признану працю д. К. О. „О сьвіта в Зах ідно-П івденній Україні'“ , друковану в Зор і за рік 1887.

8 Н А У К О В А Х Р О Н І К А

Ж алувати тілько треба, що автор не подав докладнїйшого мате- риялу про сю справу і не вияснив єї з тих боків, як і особливо булиб дл я нас інтересні. Т ак ц їкаво-б нам знати, я к відносить ся нар ід до росийскої школи, який вплив она має на молодше поколїнє, чи допуска­ють ся до біблїотек книжки укра їнськ і і т. пн., — все річи для нас важні, про як і однак автор не говорить.

В. 9 . — Р о с н й с ь к и й б а н к с е л я н с ь к и й і є г о в а г а н а У к р а ї н і (с ічень, марець, цьвітень) — статя ся подає статистичні дати про діяльність сїлського банку державного в українських землях і критику ї ї ; виводи, до яких автор на основі статистичного материялу приходить, дуже сумні — на єго думку банк не послужив масам н арод­ним павіть економічним палїятивом, а то ставить він в вину українськ ій інтелїґенциї, що не поклопотала ся в сій справі народом покермувати.

Г І р о ф . Д - р а С м а л я - С т о д к о г о — „ Н а у к а р у с к о ї м о в и в ш к о л а х с е р е д н и х н а Б у к о в и н і “ (май, червень і липень 1894), тогож „ Л і т е р а т у р н е Т о в а р и с т в о „ Р у с к а Б е с і д а “ в Ч е р ­н і в ц я х , і с т о р и я 2 5 - л і т н о ї д ї я л ь н о с т и “ (серпень і вересень 1894). Немалу заслугу поклав проф. Др. Смаль Стоцкий публікуючи н а ­ведені дві історично-культурні праці, бо в них, хоч титулом на се не вказують, містить ся по правд і коротка історня цілого национального руху і духового розвитку Буковиньскої Руси за час конституцийної ери т. є. від р. 1848 .

Н авязую ч и до істориї науки рускої мови в школах середних, далі до істори ї одинокого буковиньского літературного товариства „Р уска Б е с ід а “, виказує автор, які фази і степені переходило житє інтелїґен- тної громади і сьвідомий национальний рух на Буковині, підносить ті обставини, які помагали або перешкоджували народному розвитку, за- значуючи заслуги будь шкідливість тих діячів , як і стоючи на чолі чи то в школї чи в товаристві, повинні були встоювати за п рава нацио- нальні.

Суцільної п рац і про розвиток і поступ народної справи на Б уко­вині в ід часу, коли тамкн пробудився сьвідомо национальний дух, ми досі не маємо, бо тоті з в іс т к и , що про се проскакували деколи в істо- рию рускої л ітератури при житєписях буковиньских письменників, як Федьковича, Млаки і Н аума ІПрама, — і спорадичні звістки в часопи- сях галицких а в нослїдні часи в буковиньских занадто уривкові і не вистарчають, щоби з них можна було собі виробити якийсь ясний образ і перегляд.

Тоту недостачу виповняють в части наведені дві розв ідки проф. Стоцкого, з яких тутки подаємо коротенький зміст.

Н А У К О В А Х Р О Н І К А 9

Опираючись передовсім на річних снравозданях ґімназияльних, виказує автор в статї першій, які фази переходила наука рускої мови в ґімназиї черновецкій , де єї заведено від р. 1851 , далі на подібних ж ерелах подає історию науки тоїж мови в висшій школї реальній і се- минариї учительекій в Ч ерн івцях , де єї заведено пізнїйше. У всіх трех школах мусїла боротись наука рускої мови з тими самими перешкодами і недостачами, а то ворогованєм Волохів, браком відповідних учебників, а ще більше з невідповідним підготованєм або навіть злою волею у ч и ­телів. Як шкіл народних з рускою мовою викладовою, або деби учено бодай рускої мови, через довгі чаги на Буковині' майже не було, тож в ночатках треба було в школах середних вчити тої мови просто від азбуки. Т а заледві в и в ч и в ся ученик читати і писати по руски, почато морочити єго майже через всї 5 висших кляс наукою язика старосло- вяньского і староруского, бо на нещастє наука рускої мови аж до по- слїдних часів (1 8 9 0 р .) спочивала в руках учителів , що просто іґнору- вали народну мову і л ітературу а признавали тілько староруску будь ц ерковну мертвеччину і „общерусский літературний я зи к “ . Доперва від р. 1883 до 1891 за старанєм деяких народовців введено помалу у всіх згаданих трех школах тоті учебники до науки рускої мови, що тепер приняті в школах середних Галичини і від того доперва часу поставлена наука рускої мови в школах тих так, я к їй слушно належить ся . Р івнож зайшла в послїдних часах користна зміна що до сил учительских, бо від р. 1890 обняли науку рускої мови в згаданих школах люде відповідно уквалїфіковані, а до того щирі народовці.

Істория літер, тов. „ Р у с к а Б е с ід а “ , яку шан. автор подає на п ід ­ставі протоколів загальних зборів і засідань виділу, а по части з иньших жерел, доповняє першу статю про школи і показує змаганя старшої р у с ­кої громади, п ідняті за руску справу і самостійне істнованє народности рускої на Буковині.

П окликана до житя в р. 1869 православним епіскопои Гакманом, котрий в Русинах хотів собі знайти противвагу і опору сунротив не­приязним єму агитаціям Волохів, громадить вона поволи майже всю ін- телїґенцию руску на Буковині під свої крила, гасить піддуваиий В оло­хами антагонізм між православними Русинами і ун їтами, зроджує само- почутє єдности н ац іон ал ьн о ї з Галичанами і Україною, словом стає за- боролом против змаганям волоских шовіністів.

Мимо назви товариства „л ітературн ого“ в іддаєсь Бес іда в перших роках свого істнованя переважно ипьшим культурним справам і потребам пародн им : домагає ся заведеня рускої мови для викладу православної релігії в школах середн и х , добиває ся основаня руских шкіл народних і с е р ед н и х , заведеня нових у ч е б н и к ів , протестує против виключена

рускої мови з сойму буковиньского, вносить петициї про засноване ка- тедри рускої мови і л ітератури на унїверзитетї, будить житє товариске даючи відчити і аматорскі представленя, устрою е вечернидї на ріжні рускі цїли гуманітарні (на бурсу) і т. и., словом зая вл я є я к на ті часи досить живу д іяльність.

Б агато тих змагань мали тоді вже свій усміх а булиб безпечно принесли ще більше добра, єслиб поміж самими членами було більше солїдарности, якби не кипіла межи ними ц іл і десятки літ занесена з Г а ­личини сварня за фонетику, за народну мову, за „историческія н ач ал а“, що слабила енергію і знеохочувала богато. Тим пояснявсь, для чого „ Р у ск а Б е с ід а “ на поли літературнім була в початках дуже неплідна ; ’донерва, коли в р. 1884 взяв там перевагу напрям щиро народний, про­являє Б ес ід а більше житя на тім поли, починаючи від р. 1885 видавати постійно політичну часопись „Б ук ови на“ , а также дуже популярну „ Б і ­бліотеку для молодежи“ .

Б р о ц і 1888 обмежила „ Р у ск а Б е с ід а “ свою д іяльн ість виключно нивою літературною, полишаючи иньші задачі товариствам, що вийшли з єї лона, я к „Н ародний Дім“ , „Р у ск а ш кола“ „ Р у с к а Р а д а “ і иньшим, а в роц і 1894 змінила свої статути на взір нових статутів „ І Іросьв іти “ , в іддаючись тепер живо роботі економічно-просьвітній.

Обидві статі Д р а Стоцкого хочь не широкі, але богаті змістом — притім живо і тепло написані, становлять безперечно цінний причинок до істориї нашого культурного розвитку.

В о л о д и м и р Г е р а с и м о в и ч : „ Н а р о д н і з в и ч а ї , о б р я д и т а п і с н і в с е л і К р е х о в і Ж о в к і в с к о г о п о в і т у “ (май, червень, липень, серп ень , вересень 1893 p., с іч ен ь , м ар ец ь , ч е р в е н ь , л и ­пень 1894).

Х оч матеріялів по етноїрафіі , власне про звичаї і обряди народні зібрано в Галичині доволї богато (гл. Головацкий, Кольберг, видана ак а ­демії наук в Кракові, Лепкий, Франко і ин.) всеж народний запас такбагатий і невичерпаний, що нові збірки з тої ниви віддають нашій н а ­уц і немалу прислугу, меж иньшпм, коли вони обіймають докладну і повну моноґрафію про звичаї і обряди народні в данім селі будь околици. З а ­слуга їх в тім, що лишень на підставі таких докладних і па ш и р ш ус к а їю переведених моноґрафій можна буде колись установити точний, територияльний подїя розширеня певних звичаїв і обрядів народних попоодиноким областям, в ідтак опираючись на тих монографіях відзначитидокладно поодинокі типи льокальні мешканців, на котрі поза усталеними ,групами (Подоляки, Бойки, Гуцули, Лемки) підподїлює ся наш нарід ♦в Галичині, Т аке установлене льокальних типів буде безперечно важне і дл я історика, бо оно подасть томуж немалу підмогу до означена,

в яких напрямкам і з яких осередків посувалась давнїйшим часом ко- льонїзация, як і ц ентра належить вважати за такі, що виявили свій вилив на ц іл у околицю, розширюючи туди свої обряди і звичаї і дл я чого певні околиці почувались до якоїсь іїснїйшої звязи і спорідненя. П убл і­коване таких монографій тим конечнїйше, що тепер під впливом розвитої і легкої ком ун їк аци ї , свободи переселюваня тай цілого новожитного порядку тоті типові р іж ницї затираю ть ся і не в довгім час і їх не мож буде запримітити.

Тож з повним признанєм належить повитати працю д. В. Г ер аси ­мовича, в якій докладно і повно передані звичаї і обряди в селї К ре­хові, Жовківского повіту. Автор подавши на початку деяк і топографічні зв істки про Крехів (назви хуторів і присілків), описує дал ї коротко одяг і поживу Крехівцїв, потім переходить обширно в п орядку календарнім за сьвятами і празниками всї дорічні обряди і звичаї тамошного народу а вкінци подає осібні обряди і звичаї при важних нагодах родинних як родини, сватане, похорони і т. д.

П рацю д. Герасимовича можнаб що до обрядів і звичаїв признати справд і пильною і повного; притім зладж ена вона з живим заховапєм місцевих прикмет і виговору. Закинутиб їй можно одно, — а то пропу­щене деяких побічних обстанов, котрі для характеристики села і мешкан­ц ів дуже важні. Т ак описує шан. автор одяг і страву Крехівцїв, не спо­минає однак нїчо про вигляд хат і будників госиодарских, про росклад обістя і огородів, про домашну посуду і хатнє уряджене, про ремесла і зан ятя , яким найбільше в іддають сч Крехівцї, — і другі характерні зверхні прикмети. Х оч тиї речи виходять може поза рамки звичаїв і обрядів, всеж они дуже важні дл я повної характеристики села, не па- лежалоб їх проте поминати. І. К.

Р озв ід ка Ч о т и р и к а р и , написана для 34 -и х роковин Ш евченка, обговорює кару, якій п ідупав Ш евченко і детально розберає сю справу, що відома читачам нашим з розп рави , заміщеної в У т. Записок. Т ут годить ся згадати также про Записки Т. Ш евченка в п ереклад і д. 0 . Кониського, що так 8начпу працю положив останніми часами коло біографії й писань Ш евченка, — вони друковали с я в р. 1893 і 4 в П р авд і і вийшли окремою книжкою. Студия про П ересторогу др а Сту- динського увійшла в цїлости в єго розправу про сю памятку, видану осібно, тож і не будемо также коло неї спинятись. Доволї широка роз­в ідка д. Л аврецького про С ковороду належить до цикла ювилейної лі­тератури, як і розвідка д. П іс 'очи н цч ; в загал і треба сказати, що сей ювилей знайшов собі відгомон по видавництвах, я к не завше то з сл ав ­ними покійниками буває. Кілька д р і б н іш и х статей загального змісту на теми, що здебільшого стоять в звязку з национальним питанєм (про

12 Н А У К О В А Х Р О Н І К А

ф ранцуженнє Кельтів, про грузинську л ітературу) закінчують в іддїл розвідок.

Д ал ї уміщено було к ілька рецензий і справоздань — огляд ча- сописей росийських за р. 1893 (Р у сск ая М н с л ь , Р . А рхпвг, Р . Бо- гатство, Р . BtcTHHKb, Историческій В іс т н и к г , Р . О бозр^ніе, Н е д іл я , Ж ивая С тарина і ин.), рецензиї книжок — дра Гринцевича про у к р а ­їнське л їкарство народне, дра 0 . Колесси - про Ш ев ч ен к а і Мицке- внча, дра Ф ранка C h a r a k te r y s t y k a l i t e r a tu r y ru s k ie j і ин. декотрих. Н а решті к ілька справоздань — про з ’їзди природничий і лікарський в Москві, і деяк і листи Ш евченка і В. Барвінського. *

Житє і Слово, в і с т н и к л і т е р а т у р и , і с т о р и ї і ф о л ь - к л ь о р у , почав виходити лише з початку 1894 p., книжками що два місяці (2 томи). В ідповідно до ц їли вісгник подїляєть ся на так і роз­діли : бел етри стик а , стат ї н а у к о в і , материяли іс т о р и ч н і , л іт е р а т у р н і , етноґрафічні, а вкіпци критика й біблїоі'рафіц^.

В в ідд іл і науковім можна розріжпиги статії загального наукового змісту і статі, що дотичать україньско-руского народа. До перших н а ­лежить : статя Ґастона П арі п р о : П існю про Р о л я н д а , як вступ до ви- друкованої тутже пісні про Р ол ян да в перекладі В. Щ у р а т а ; Лєона Фері — Б у д д а і Б у дд ізм ; др а Генрика Б іґ е ія й зе н а — Н ові напрями в дослідах м ітольоґ ічних; дальше біоґрафію М. Т іхонравова, зладжену др. Ів. Франком; надто розправа Ол. Колесси п. з. Слїдивнливу Ж уков­ського в поезиях Б. Залєского, в якій автор виказав, я к Залєский живцем наслідував Жуковського, мимо того, що завсїгди категоричнозаявляв всюди, що ■ язика росийського добре нер ізуміє і йогож л іте­ратурою не користуєсь.

До другого роду статий наукових, що дотичать нашого народа, н а ­лежать:

1. Л і т е р а т у р н і с т р е м л ї н я г а л и ц ь к и х Р у с и н і в в і д 1 7 7 2 — 1872. (Т . І ст. 2 0 7 - 2 1 5 , 3 5 8 — 3 7 0 ; т. I I ст. 6 9 - 8 0 , 1 9 8 — 204, 4 2 8 — 4 5 1 ) написав Іван Заневич (псевдонім.) Сстьто статя дуже ц ікава , бо кидає багато сьвітла на наше духове відроджене в послїднімстолїтю, ще так мало висліджене. Н а вступі констатує автор, що Р у ­сини за послїдних сто літ поступили значно наперед, що однакож мимо того поступу стоять они позаду всіх иньших культурних иародів. Опі- зненє се духового розвою приписує автор розчарованим і пеудачам,я к і Р уси нів на кождому кроці подибали: їм майже все уривало ся, майже нїчо не удавало ся. ІДоби се опізненє наглядно пояснити, написав автор характеристику літературних стремлїнь галицьких Русинів , а в ній по­дав причини того опізненя.

Н А У К О В А Х Р О Н І К А 13

До витвореня літератури, каже автор, треба ін т е л їґе н ц и ї ; звідкиж она взял ась в Г али чи н і? До прилучена Галичини до А встриї н їхто не знав нічого про Р у с и н ів ; доперва гофрат Коранда відкрив їх, але інте- л їґенпиї і він не знайшов. Про єпископа Ш ептицкого знав він тілько, що Ш ептицкий єсть „ d e r h ie s ig e B is c h o f“ . Були вправд ї коло єпископа висиїі духовні, але ополячені, ледви з імени звали себе Р у си н ам и ; було духовеньство сїльске, але оно було темне, не могло інтересуватись н а ­родними справами, анї вести за собою народ. Були тоді отже омужичені міщани і селяни, інтел їґенциї не було. П ід впливом реформ Йосифа I I , почали Русини підноситись. Умер Иосиф, упали і єго реформи. Р е а к ц и я , я к а тод і наступила, убила всі надії на відроджене Русинів . Н астав отже час застою, що тревав аж до року 1848. П о л ь ск і феодали підтримували застій, з ’єднуючи собі польске духовеньство і национальний шовінізм. Борби Русинів , меморияли митрополитів, не помагали н іч ого ; за впливом феодалів польских р я д видавав шкідливі розпорядженя для Русинів . Се­ред таких відносии стала зростати руска інтел їґепция з омужиченого попівства зовсім молода, нова. Але нездоровий розвиток тодішньої полі­тики в ідорвав сю молоду інтелїґенцию в ід н а р о д а , убив в ній живу звязь з народним інтересом, віру у власні сили, в животність народа і спосібність інициятиви в публичних справах. Звідти виробилась иодатли- в ість руських публичних діячів для кождого уряду , той бездушний у р я ­довий патріотизм, що в публичнім житю проявляєсь лиш в сліпій по- слушности для уряду , що можна назвати патріотизмом лиш в казармах . Ін од і появлялись енерґічні люди, я к Іван Могильницкий, Иосиф Л евиц- кий, Кирило Блоньский, Іван Лавровский — але їх змаганя не могли переломити перегороди, що в ідд іляла духовенство від н а р о д а ; в своїй патріотичній роботі вони остали ся чужими народови, бо роботи, до якої брали ся, не розуміли і при тодїшних обставинах розуміти не могли.

Такий стан річий тревав до 1830 року. Н ар аз обізвав ся посеред глухого спокою сьвіжий, здоровий голос М арк іян а Ш аш кевича і това­ришів. Зв ідкиж взяла ся та сила оживленя, що загр іла тих людий до живого д іл а ? З нубличиого житя західиої БЗвропи. Дивна іронія судьбн зробила так , що посередником між західною Европою і Русинами були самі Поляки. Они розпалили молодїж руску огнистими брошурами, друк о ­ваними в вільнодумній Франциї, они впоїли в ню засади демократизму, бажаючи її звербувати для своїх цілий. Т а змаганя ті на щ астя звер­нули руску молодїж в иньший бік. Повстає тр ій ц я (підготовлена до н а ­ц іо н ал ьн о ї роботи самостійними студиями над істориєю і етноґрзфією Славянщини), починає ся переписна, починають ся п рац і літературні в народній мові, молодих людий гонить у р я д , консистория, митрополит, що й найбільше причинив ся до упадку Ш аш кевича і товаришів єго. Т ^

політично-церковна реакци я зробила з руської молодежи моральних калїк : томуж то рік 1848 застав молодїж семинарицку знов ополячену, хоть вона по тридцятих роках так хапала ся до всього с в о є г о !

Н а тій кінчить ся одна часть тої широкої статї, що правдопо­дібно і в роц ї 1895 не скінчить ся. Другою науковою статию, що відносить ся безпосереднодо Русинів , є статя дра Ів. Франка :

Ш е в ч е н к о г е р о є и п о л ь с к о ї р е в о л ю ц и й н о ї л є ґ е н д и (Т . І ст. 3 7 8 — 4 0 2 ) У вступі констатує автор сей факт, що дотепер біоґрафії Ш евченка опирали ся головно на материялах, що достарчили л ю д е , прихильні до п о е т а ; щоб однакож біографія така була повна, оперта на тлі культурно-історичнім, належить вислухати й голосів сто­рін неприхильних поетови — росийского чиновництва і польскої шляхти на Руси. Н еприхильність польскої шляхти до Ш евченка показуєсь з того вже, що по виході „Граматки“ К ул їіи а , домагалась она від тодішнього ґенерал-ґуберна '»ора заборони не тільки „Г рам атки“ але всіх письм Ку- лїша і Ш е в ч е н к а . Генерал-ґубернатор заборонив лиш „Г рам атку“ і більше нічого — і то лиш д л я ужитку шкільного. Дальшим доказом такої неприхильносте єсть допись до „ P r z e g lą d u rz e c z y p o l s k ic h “, де автор причіпляє до Ш евчен ка лєґеиду, що підбурює мужиків до різні панів. „D la p r z e k o n a n i a s łu c h a c z ó w о p o tę d z e zb io ro w e j l u d u , d o b y ­w a ł (Ш евченко) z k ie szen i g a r ś ć p sz e n ic y i b io r ą c z n ie j z ia r n k o p o z ia rn k u , u k ł a d a ł j e n a s to le , n a z y w a ją c k a ż d e c a re m , k s ię c ie m , g ra f e m i j e n e r a łe m . . . a g d y t a k u ło ży ł c a łą s t a r s z y z n ę , b r a ł w d ło ń p e łn ą g a r ś ć p s z e n ic y i m ó w i ł : O to j e s t s t a r s z y z n a , a o to lu d ; t e r a z w idz ic ie w y r a ź n ie , g d z ie car , g d z ie je n e r a ł . . No, p a t r z c ie , g d z ie on i te r a z ? I to rzek łszy , g a r ś ć p sz e n ic y c iska ł n a o w e sze reg i s t a r s z y z n y “ .

З тої лєґенди заключає автор, що Ш евченко любив при собі но­сити якесь зер н о ,1) яким закусував після чарки — але більше нічого. По сім слідують вариянти сеї лєґенди, подані Брон. Залєским і Т . Ле- бединцевим, як і автор уважає безпідставними, видуманими.

Зв ідкиж взял ась та л є ґе н д а ? Щоби на се питане відповісти, автор переходить коротко повстане польске 1846 року, подає ту саму лєґенду з Сахера — батька (P o ln i s c h e R e v o lu t io n e n ) , який вложив її в уста Сїкорскому, що заохочував в Горожанї селян до повстаня, виказує їі недоладність і неправдоподобність, щоби так промовляв коли Сїкорский; оповідає про Касира Ц єнґлєвича і его діяльність, про єго бурливі письма і наводить з пятого єго листу (L is ty ru s k ie , бібл. Оссолїнських) ту саму лєґенду в зміненій формі: „Виставмо собі“ так писав Цєнґлевич, „ц аря на троні, а вколо него міністри, князі, урядники і иньшиї слуги, ко-

*) просо.

трі запродали правду, і шпігуни і декотрі пани, слуги і приятелі ц а р - скі, а докола всіх ми братя , ми мир, ми люди угнетені, з приятелями, братами, апостолами нашили. Якбисьмо всі к р и к н у л и : до м е ч а ! до к о с и ! і до н о ж а ! якбисьмо ся вс ї стиснули до куни, щоби їм там було в се ­р е д и н і? О братя , ми страшнїйші я к саме п е к л о !“ С ї слова Ц єнґлєвича уважає автор первовзором лєґенди, що через мандрівку д істалась на Україну і дивоглядно зістала причіплена до Ш евчен ка .

Н а сю статю др. Ф ранка написав М. Драгоманов рецеизию (Житєі Слово, т. II. ст. 1 5 9 - 1 G O ) , де справляє думки автора про заборону „Г рам атки“ Кулїша, та про її популярність на Україні'.

Т . С татя А. Кримського П р о Р у м я н ц ї в с ь к и й М у з е й у М о ­с к в і має подати читачеви, особливо галицкому, відомосте про те, що є там цікавого такого, що належить до України. Статя не докінчена. Т реба згадати, що і в виш згадана статя М. Драгоманова С т а р і х а р т і ї в і л ь п о с т и , оглядаючи устрій державшій у народів славян ь- ских Чехів , Поляків , говорить і про удільно-вічевий порядок у Русинів , а при тій нагод і наводить також біблїоґрафію до того віддїла. Н ареш ті нотуємо біоґрафію самого М. Драгоманова, написану дром Франком.

Н а тій кінчить ся в ідділ науковий. Слідує відділ третий, де зібрані материяли історичні, л ітературні і етиоґрафічні, в ід д ї і богатий і ріжно- родний. Годить ся піднести головно вариянти ап о к р іф у : В андрівка Б о ­городиці по пеклі та вперше публіковані українські а и о к р іф и : Соломоні чорти в бочці і Апокріф про дїтство Ісусово, всі оброблені др. Ф ран ­ком, що подає при них замітки і дотичну л ітературу . Дальше звертають на себе увагу пісні про „Кошута і Кошутську в ійну“ др. Ф ранка з ва- рияптами Осина Р о зд їл ь с к о г о ; Д р а г о м а н о в а : материяли до істориї укра- їньских віршів (вірші про речі церковні, на Рож дество Христово і на В е л и к д е н ь ) ; рівнож поодинокі пісні і казки ріжних збирачів. Цікавий причинок для істориї нашої л ітератури становлять вперше опубліковані листи : Качали, Федьковича, Вол. ПІашкевича і диевник Волод. Н а в р о ц ь - кого. До істориї нашого суспільного ж игя нодає ц ікаві причинки в у р я ­дових документах М. Зубрпцькии — Паищииа в Мшанци в X V I I I в., Спомини про конфедератів, П ро панщину коло Старого м іс т а ; Др. Ф р а н к о : Бунт аґрарний в Якубовій Волі 1819 p., Урицькі князі при кінці X V I I I в., Інтердикт в селі' Кулинї.

Крім тих трох відділів находить ся ще в „Житю і С л ов і“ в ідділ критики й біблїоґрафіі, де з українського обговорені — розв ідка Сум- цова про думу за Олексія Поповича, Ястребова про херсонські призвища,

♦ Житецкого про думи, Колеси про Федьковича, Вробля Р у сск ій Соловей,Христоматію Сабова и брош. Ганкевича Про килимарство. Нарешті є невеликий в ідділ хроніки. В. Г.

Двохтижневник Н а р о д , р у с к о - у к р а ї н с к а р а д и к а л ь н а ч а с о п и с ь (Иятий рік, Коломия і Львів) замістив кілька наукових статий; головною з них була студия В. Будзиновского : Х л о п с к а п о ­с і л і с т ь в Г а л и ч и н і ' і п о в о ч а с н і с у с п і л ь н о - р е ф о р и а т о р - с к і з м а г а н я ; вона вийшла осібною книжкою і про неї буде мова в в іддїлї бібліографічнім, деяк і хиби сеї розправи були піднесені в самім „ Н а р о д і“, в с т а т я х : „Н е в пору п ат о с“ дра Ів ан а Ф ранка і „В важній с п р а в і“ II. Т .

Н евелика стаття д р а І. Ф р ан к а : П р о ф е с о р О м е л я н О г о - н о в с к и й подає коротеньку біоґрафію покійника, обговорює єго д ія л ь ­ність л ітературну, що об’явилась в ів о р а х наукових, популярних, драмі, .малює невсипучу єго роботу на становищи голови Н р о с ь в іти , за ­для якої П росьвіта значно піднеслась . Н аводить яко доказ єго цивільної відваги і патріотизму протест з 1884 р. проти зан ятя василяньских мо­настирів єзуїтами, що зав із покійник до В ідня ставши на чолї депута- циї. Х арактеризує єго вчительску діяльність, що особливо в перших початках була для него нри браку всяких помічних жерел і книг незви­чайно утруднена, в ідносить велику вартість єго тв о р у : „ S tu d i e n a u f d e m G e b ie te d e r r u t h e n i s c h e n S p r a c h e “ і оповідає широко про єго унїверзитетскі виклади. По сїм обговорює єго критично-лїтературиі праці, але не приписує їм великої вартости, найбільше місця носьвячує „Істо- риї л ітератури “ . По при всі хиби, як і в ній находить, каже автор так про н е ї : „Обширна, 6-томова істория літератури рускої, фундаментальне діло покійника, котре помимо всіх єго недостач довго ще лишить ся най- виднійшим намятником єго невтомимої і .сов істн о ї п раці , а для вчених специялістів буде богатим маґазином відомостів про пашу літературу , особливо новійшу“ , а дал і , „д іло се дало навіть нетямущим пізнати бо- гацтво та головні фазіси розвою нашої пової л ітератури і таким робом дл я галицьких Русинів було справді величезним розширенєм круга знаня, було значним ступнем наперед і довго ще не перестане бути вельми пожиточним учебником.“ Кінчить же свою статю т а к : „В ін робив, що міг і можемо додати, зробив, що міг. А се трохи чи не найвисша похвала, яку можна сказати над могилою чоловіка. Чи про многих то з нас по­темки будуть могли се с к а з а т и ? “

Е т і м о л о г і я і ф о н е т и к а в ю ж н о р у с к і й л і т е р а т у р і , нап. др. Іван Ф р а н к о ; розправа ся вийшла осібною брошурою і обго­ворена в в ідділі біблїоґрафічнім.

Н евеличка с т а т е й к а : Л е о н і д И в а н о в и ч Г л і б о в, нап. А. по­дає дещо до характеристики нашого поета, іменно що до єго поглядіві п ер еко н ан ь ; наведені тут слова поета, як і мав би він сказати: „що ему нічого не заборонено ніколи ц ензурою “, — стоять в суперечности

з відомостю, що Чернигівський Листок власне з а б о р о н е н о єму вида­вати, а навіть за те прогнано єго з служби (пор. Огоновскнй, Іст . р. літ. ч. I I від. І ст. 293 — 294).

Занотуємо ще статю : Д в а у ч и т е л і , спомини М . Драгоманова,де змалював автор портрети двох своїх учителів, ІІолевича і Стронїна,що характеризують своїми особами ті інтересні часи.

З оріґ інальних статей загального змісту годить ся ще тут згадати про статю : М. Драгоманова „Про рай і поступ “ . В. Г.

Двохтижневник У ч и т е л ь , о р ґ а н р у с к о г о т о в а р и с т в а п е- д а ї о ґ і ч н о г о , розпочав з кінцем року 1894 друковати В и ї м к и з ж е ­р е л д о і с т о р і і У к р а ї н и - Р у с и М. Г р у ш ев сь к о г о , що тягли ся потім і в р. 1895.

Д і л о , часопись щоденна політична, в ід часу до часу заміщувало в своїх фейлетонах окрім статий белетристичних також статї популярно- наукові, полемічні і чисто наукові. До остатніх можна почислити такі с т а т і :

В с т у п н и й в і д ч и т з і с т о р и ї Р у с и проф. М. Грушевського (передрук з Записок), З а м і т к и д о п о е м и Т. Ш е в ч е н к а „ Ч е р ­н е ц ь “ , В. Щ у р ата (вийшла відбитка, див. рецензию в відділі біблїо- ґрафії) .

З в і с т к и о с т а р и н н і м Я р о с л а в і і є г о ц е р к в а х , напи­сав В асиль Черненький, парох з С їлця белзкого. Т ут застановлюєсь ав­тор над первістним положенєм города Я рослава, основанєм єго, згадує про дворазовий побут М ад я р під ним, про єго значінє торговельне, про цехи, про розвій міста, про упадок ярмарків і торговлї, вкінци подає записки лїтописпі, що в ідносять ся до міста. З причини частих непокоїв воєнних попалились акти старш ий міста, що далиби докладний погляд па первістні руск і церкви. Слїди деяк і остались однакож, а про церкву міську, ікону чудотворну М . Б ., про братство нри тій ц еркв і згадує автор дещо більше. При к інци вичислює парохів ярославських.

Між пр. Верхратським і пр. П артацьким вивязав ся був горячий спір що до походженя назви Б о й к і в ; сему снорови посьвячено цілий р я д фейлетонів. 11р. Верхратсьий виводить назву Бойко від слова „бойе“, нокликуючись притім на анальоїію иньших назв подібних, між нимиі Лемків, бо й виводу сих від слова „лем “ довго не узнавано, а п ре ­ц інь тепер виводу тому не можна заперечити. П р. П артацький виводить назву Бойків від назви народу Бої, Боїки, котрий то нар ід мав мешкати колись в Галичині і був нрародичом нинїшпих Б о й к ів ; притім поклику- єсь па сьвідоцтва старинні грецьк і і римські. В. Г.

Записки Наук. Тов. ім. Ш евченка т. VI. З

П ереходячи до видавництв периодичних, що виходили мовою ро- сиискою, почнемо з тих, що виходячи на території українсько-руській , тим самим повинні були природно більш меньш значне місце давати студиям коло річей, як і специяльно до сїєї тернториї й її народа н але­жать. Перше місце з того погляду займає місячник Київська Старина, специяльно присьвячена українсько-руськ ій істориї в ширшім значінні слова і с т о р и я . Головним чином материял ї ї можна поділити на дві частини — чисто історичну і історично-л ітературну, тож про кожду часть з окрема подасть ся тут справозданнє.

Серед статей історичних оріґінальних обсягом своїм видають ся :А . Стороженко — К і е в ь т р и с т а л і т і , н а з а д ь (лю тий, март, ст. 2 0 4 — 230, 4 0 3 — 4 2 5 ) — статя має своїм предметом трактат Йосифа Верещипьского, від 1589 — 1599 р. латиньского епіскопа в Київі. — Сумний стан колишної столиці князівства р у с к о г о , думка про піднесене своєї епіскопскої резиденЦиї та стратегічна вага міста спонукали єго в р. 1595 видати книжку: „ S p o s ó b o s a d y n o w e g o K i jo w a i o c h r o n y n ie g d y s to lice k s i ę s tw a K i jo w sk ieg o o d n ie b e s p ie c z e ń s tw a w s z e la k i e g o “ . Д. А. Стороженко, подавши тутечки переклад cero твору, попереджує єго цікавою розвідкою про р ід Вереіциньских взагалі', а дрібнїйше — про Й осифа та єго становиско в л ітературі п о л ь с к ій ; істория переходу руського роду Верещиньских на латиньство звертає на себе увагу , як обяв типовий в відносинах руско-польских в періоді по Люблинській унії, що були зародком социяльпо-релїгійної борби X V I I I віку на У кра­їні. — Сама розправа Верещиньского писана в генденциї політичній, представляє образ Київа в загальних лиш чертах, більше має інтересу за для висказапих у ній национально-релїґіиних поглядів автора на нів- Руси на а на нів П оляка, та змалюваня невідрадного положена населеня України під новим польским панованєм.

Л. П адал ка — П о в о п р о с у о с у щ е с т в о в а н і н З а п о р о ж- с к о й С і ч и в гь н е р в и я в р е м е н а з а п о р о ж с к а г о к о з а -ч є с т в а (май, червень, ст. 2 5 8 — 276, 4 3 9 — 461).

Д. І Іадал к а вже довший час займає ся специяльно істориєю ко­зац т ва запорозского, а К иївска Старина в роц ї 1893 помістила вже ц і ­каву єго розвідку про Токмаковску Січ. Теперіш ня п р а ц я єго є лиш продовженєм дослідів над питанєм про істновапю Запорозскої Січи у першій добі розвою Запорозского козацтва до Б огдан а Хмельницкого. В роботі своїй автор не подає нових материялів а лиш давні вже знані зіставляє та аналізує і збиває тим робом ріжні гіпотези про істнованє ріжних Січей. — Чи істнувала Січ Х ортицка , Б азав л уц к а та Микитинь- с к а ? то нитаня, на які в ідповісти — се мета єго роботи , і він над кождим з них з окрема задержуєсь. — Н а підставі совістних їеоґраф іч-

них студий він доказує, що Лясотову М алу Х ортипю годі ідентифікувати з островцем Канцеровским, я к се чинить Еварницкий, раз дл я того, що Л ясота у свому дневнику виразно зазначує, що М ала Х орти ц я лежить висше Великої, а далі’, що їдучи головним руслом Дніпра, Л ясота не мігби був навіть бачити Канцеровского островця, закритого далеко б іль­шим та висшим островом В елика Х ортиця. Натомість висказує певними арґументами підпертий здогад, що М алу Х ортицю годить ся в іднести до нипїшного „степ ика“ кольонїї Кичкас, що находить ся на наглім закруті Дніпра повисше Великої Хортиці. Сучасники Бєльский та Л ясота не згадую ть зовсім про істнованє Січи на Хортиці, хоча вони добре обзна- ємлені з відносинами запорозскими та подають детайльні відомосте про тодїшний устрій запорозского козацтва. Укріплена на Малій Хоргици, поставлені Дмитром Вишневецким, годі ідептіфікувати з Січею ; характер їх відмінний, вони ту стояли всего один рік, а що найважпїйше — ко­заки Вишневецкого не мають ще тої сильної суц ільної ор ґан їзац и ї сї- чевої і власне тота слабонька первістна орґан їзац и я козацтва доказує найбільше, що у ті часи не було ще жадної не то Х орти ц ко ї Сїчи.

У тім часі, що ділить Бєльского в ід Лясоти, себ то в часі від 15 7 4 — 1594 Запорозске козацтво перевело у себе знатну орґанїзацию. Л ясота згадує про кола старшини та черии, про охотників та хозяїв човнів. Але відомість про Базавлуцку Сїч оперта на хибнім толкованю Лясоти Брупом, бо Л ясота згадує, що на Бававлуцї був укріплений та- бор козаків а не Сїч, як се читає Брун.

Поділ Зап орозц їв на городових та низовцїв викликали постанови Сте- фана Б аторія . Городові Запорозц ї — се лєґальне, реєстрове козацтво, се тих 6000 родин, виділених яко вольний стан з офіцияльною назвою „войска Зап орозского“ . Н изові Заи орозц ї — се нереєстрове, нелє- іальне козацтво, що не хотіло ся піддати новому суспільному ладови на Україні та йшло на Н и з Дніпра. Н а Н изу були оии независимі, та з ’являючись на Україні вони мусїли або покорятись власти польскій, а н і — то підносять повстаня як Лобода та Наливайко. Загальний той по­діл автора має безнеречпо льоґічну підставу, однак ледви чи обіймає він всі прояви козацкого ж и т я ; справа же реєстрових та низових Зап орозц їв поки що темна, вимагає ще богато поясн ен ь , а власне реформа Батор ія , ї ї істнованє й зміст та вплив єї на відносини козацкі цілком не розслї- джені і з ’являю ть ся „каменем*. преткповен ія“ в істориї Занорож я.

Більш конкретні відомосте маємо про Микитиньску Сїч, засновану, я к каже Дзівович, по відновленю Кодака 1638 р. — та знану з звістної істориї про утечу Богдана Хмельницкого на Низ. Але й істнованю сеї Сїчи перечить автор, покликуючись на ту обставину, що у співчасних жерелах жадної не находимо відомосте про єї істнованє, та на неясність

і суперечність пізнійших літонисей, нав іть так авторитетних як Самовидця або Львівскої. Т а й тоноґрафічне положене Микитиного рога не надава ­лось для укріпленя Січи такої, якою ми ї ї бачимо над Чертомлпком або П діпильною. Січи отже запорозскі, на думку автора, «’являю ть ся д о ­перва в другій половині X Y II віка.

П ід конець своєї розвідки автор поясняє значінє слова Січ. Він не годить ся на гадку Костомарова та Антоновича, що про Запорозску Сїч говорили яко про товариство, корпус воєнний, але беручи слово се в значіню буквальнім, яко зас ік , Запорозску Сїч вважає за укріплену оселю, п о с т ій н и й укріплений табор. В кождім рачі ц ік ава річ, що ми в історичних памятках скорше надибуємо слово с і ч о в и к я к С і ч .

Орловскій Петро — Х а р и т а т ш в а (март ст. 3 8 2 — 4 02 .) Н а підставі актів архівальних Київскої консисториї з іставив нам автор під згаданим заголовком один епізод борби ун ії з православієм у послїдиих днях житя самостійної Р їчи Посполитої. Унїятскі делегати на Варшавськім конгресі 4 цьвітня 1770 р. обложили ц іле православне духовеньство біле і чорне налогами званими „ s u b s id iu m c h a r i t a t i v u m “ . Акт сей був безправним задля заведеної 1768 р. умови П ольщ і з Росиєю ; справа оперлась в сьвятїйшим сиподї, до якого посипались ж алі на гнет та не- людске поводженє з православними унїятских екзекуторів . — Граф С та- кельберґ запротестував у Варшаві 1782 р. в тій справі, і польске нра- вительство увільнило православних від сеї кривди.

Окрім того розпочали ся друком три ширші статті — Ол. Ефи- менкової — Очерки П равобережной У край на , по І. Ролле, Ол. Л азар ев ­ського — Прежніе изсл-Ьдователи малорусской стари ни , М. Василенка— К ь исторіи малорусской исторіографіи и малорусских'ь общественньїх'ь отношеній, але перейшли на р. 1895, тому тут про їх не будемо гово­рити, натомість зупинимось коло переложеної з польского (B ib l io te k a W a rs z . , 1 893 ) розправи пок. Д р а Ролле — K o b ie ty p r z y d w o rz e Cze- h r y ń s k im w d ru g ie j p o ło w ie X V I I w ie k u (січень, лютий, м арт , ст. 1 0 7 — 126, 2 8 2 —3 0 4 , 5 1 2 — 529) , бо в відділі' біблїоґрафічнім вона не була обговорена.

П р а ц я тота, писана популярно, я к взагалі вс і твори сего автора, виглядає радше на оповідане історичне, чим на властиво наукову працю. Гут з ібрав автор всі' досі знані відомости про сїмю Богдана Хмельииц- кого, не приносить вправдї жадних нових історичних здобутків, та з іс та ­вивши їх праґматично, дає нам ц їкаву картину житя родинного гетьмана, змалювує вдатно характери женьщин, їх долю, а навязавши тоті свої картини до певних історичних моментів, поясняє нам їх становиско, їх відносини до певних подій і їх вплив на політику чигнриньскої рези-

депциї. Автор ділить єї на сім розділів, з них кождии для себе є неве­личкою картиною біографічною.

В самім вже виборі теми, видить ся нам, лежить почасти змагапнє автора приписати женьщинам Богданової родини велике значінє та вилив у політичному житю України, хотяй автор не все може доказати єго фактами. В звістнім романї Б огдана з Ляшкою Оленою бачить автор оден з важних чинників, що викликали повстане України та не звертає належної уваги на важнїйші, я к суспільно-економічну експльоатацию н а ­роду у к р а їн ьск о го , а також релігійний гнет, несправедливу адя іп їстра - цию і судівнидтво. Але самі відносини Богдана до „Л яш ки“ змальовує автор гарно. П ристрастна любов Богдана до Олени, яку показував до неї ще будучи в Чигирині’, остигає скоро, я к лиш киівский митрополит поблаго­словив оригінальний сей шлюб. Олена пе принесла Богданови щ астя , се особа апатична, п асивна: вона не з ’умїла впливати на вдачу мужа, сама лиш в іддалась виливу свого о к р у ж е н я ; завивавши любовні зносини з мо­лодим годинникарем, хоче вже з вим втікати, та підгледів, зрадив ті з а ­міри коханків Тимош, і О лена зі своїм любком гинуть з руки ката за розкавом Богдана.

Більший інтерес мають для нас : Филиниха, трета ж інка Богдана, Катря Хмельницка, жінка Данила Виговского та О лена зі Стеткевичів Іванова Виговска. — Т о женьїцини, що навіть серед бурливих тогочас­них обставин України своїми індивідуальностями з’уміли собі вибороти поважане та значінє. Коли в осени 1651 р. Филиниха стала гетьманьшою, настали на дворі чигириньскім великі переміни. Н е стало шуму, пиятик, не стало і ворожок, і обстанова стал а більш відповідною гетьмана Укра­їн и ; автор приписує єї також великий вплив в політиці: вопа вилинула на Богдана, що він звернув ся на сторону Москви — вона спонукала его, що в літах 1653 і 54 чинно підпомагає М оскалів в борбі з П оль­щею, виславши 2 5 .000 -ч п у армію козаків під проводом Зол отарен ка во­ювати Б ілорусь . — 3 другої сторони Катря, улюблена дочка Богдана, в іддана за Данила Виговского, стає понлечницею сторонпицтва польского на Україні. Т от і два напрями спирають с я зі собою та викликують іноді нерішучість та застою в політиці молодої Гетьманьщини. — Т а все те лише здогади автора та фактично не мають реальної підстави. Н а доказ великого значіня Филпппхи автор має всего два факти, себ то, що к о р о ­лева польска М ар ія Людвика звертає ся до неї о посередництво в пе­реговорах з Богданом, та те, що Филиниха у власнім імени видає унї- верзал. По роп і 1657 не маємо у літописях більше про неї вістей.

Роля обох Виговских з ’я в ія є ся чималою головно по смерти Богдана Хмельницкого в часі „ Р у їн и “ . Подавши короткий огляд гетманованя Ів ан а Виговского, згадавши про зріст Чигирина та про нові змаганя,

що заворз'шпли Вкраїною, автор звертаєсь до жінок. Г орда гетьманьша з сенаторської фамілії не може звикнути до поведінок кочацких — до гамору гетьманьскої рези ден ц ій ; єї місце займає К атря Внговска, що по батьковп одїдичнла енергію та змисл політичний. Коли на ІІереяславскій р ад і відобрано Виговскому булаву гетьманьску, а всіх Виговских та їх нартию проклято, настала усобиця, „ Р у їн а “ . - - Виговским не вело ся, та як вони немов то голови потратили, їх жінки О лена та Катря сьміло заступаю ть інтереси чоловіків. В Чигирині боронила ся Олена, у Сьмілї Катря. Іван Виговскпй втїк до Конецпольского ; Данило поспішав ратувати жінку та побитий сам попав в полон і згинув у Москві. Ю рас іде вою­вати з „бабами“, здобув Сьмілу, відтак Чигирин, й обилві жінки попали в полон. — П о р о ц і (1 6 6 0 ) випустив Ю рій Олену на волю, і та ію їх а іа за чоловіком своїм. Катря в іддаєсь вдруге на. Тетерю. Позбавлений геть ­маньскої булави Іван Виговский став сенатором нольским і д істав два староства , Любомль в Холмщинї та Б ар в воєводстві Подільскім. Р ези - денцию побудував собі в Р у д ї Ж идачівского повіта, і тут перебувала стало єго жінка, знеможена перебутими пригодами. Сам однак Виговский не залишив справ україньских. Коли в 1CG3 р. Ю рій Хмельницкий зрік ся гетьм аньства , а на єго місце станув Тетера , заворушилась ще більш Україна. — Виговский павязує зносини з опозицією, як автор дога дує ся - - з а д і я личної урази на Тетерю, що загарбав ц їле майно по Данилї Виговским виключно для себе. У темній тій істориї сеї послїдної д іял ь ­носте Івана Виговского автор поводить ся особистим поглядом, наводить народну нословицю : „Продам Б а р і Р уду а заграю Ляхам в д у д у “, що видавці вложили в уста Виговского, та тим впсказує погляд, шо нібито Виговский справд і перекинув ся до ворогів П о л ь щ і ; сп рава тота дуже темна та н авряд чи буде можна колись про неї рішуче висказати слово. Д ату трагічної смерти Виговского подає автор хибно 9 марта, бо не знав про вавіщанє передсмертне Виговского з датою 15 марта, значить ся єго розстріляли 16 або 17 марта 1664 р. (гляди А к т и Б арскаго староства X V I I и X V II I в. ст. 2 0 4 — 206 і розправу М. Грушевського ст. 206 .) — Коли прийшла вість до Бару про сумний конець Виговского, кинулась доокольна шляхта грабити єго добра. Вдова, що аби бути блисше свого мужа, була перенеслась до Вару, сама ледви уратувалась від смерти утечею. К ілька день вона крилась в доокольнпх л їсах перед розкине­ною шляхтою. П ригода сеся підкопала ще більше і так слабе єї здорове, і она умирає в маю або червни 1664 р. записуючи цїле своє майно на добродійні цїли.

К атря , видавшись за Тетерю, стає ему вірною подругою в доли і недо.ли — товаришить мужеви у всіх єго пригодах, зносить енергічно всяк і непринємости таборно-воєн ного житя. В р. 1665 Т етеря , кинувши

Україну, переносить ся до Варшави та переймає иньче назвиско. Катря умерла 1668 р. не лишивши жадного потомства. — М олодша дочка Б о ­гд ан а О лена (Степанїда), що в половині 1650 р. видалась за Ів ан а Н и - чая, полковника черкаского, та Р о зан д а Лупулівна, ж інка Тимоша, с т а р ­шого Богданового сина — то женьщиаи прості, симпатичні, та без ширшого сьвітогляду, слабосильні , типи не трагічні. — О л ен а , щаслива у своїм иодружю, не відгриває жадної історичної р о л і , вона і чоловіка свого відтягає від ширшої політичної д іяльносте ; з туги за чоловіком, що згинув при облозі Бихова, сама скоро опісля умирає. — Р о за н д а — се ж ертва тяжких обставии, доля єї нагадує Гальшку О строж ску. Політичні взгляди примушують єю в іддатись за Тимоша. Повдовівши скоро, вона жиє в Суботові у нудьзї-туз ї , усунувшись від зостогиджевого єї оточеня козацкого. Дальше істория єї темна. Автор згадує М ихайла Ів. Анто- новского, що вважав себе потомком Розанди. П ісл я родоводу Антовов- ских — Розан да мала видатись в 1660 р. в друге за Андре де Бюї, що яко придворний маршалок Яна Казимира прибув до П ольщ і, опісля в Гетьманьщину. Із того подружя родив ся Петро Антоновский, прадід Михайла. Як будь ми бачимо скоро опісля Р озан ду у Р аш кові поділь- скім, дарованім єї Коиецьпольскім — де і далі живе осторонь. — Х о ­дили слухи між козацтвом, що вона криє у себе великі батьківскі скарби. В р. 1666 козаки під проводом Дрозденка наиали замок шукати скарбів та вбили Розан ду , за те мабуть, що не хотіла поділитись своїм бо- гацтвом.

Крім сих картин поодиноких жінок, дає автор ще короткий за г а л ь ­ний погляд на становиско женьщини в тогочасній Гетьманьщинї. — Н е у ­станні борби, зносини з Татарвою і Туреччиною, сам устрій козаччипи — все те, на думку автора, склалось на більше лиш горе та недолю жінок. Поминувши тото, що Т а т а р в а у щорічних своїх походах цілими грома­дами забирала у полон нещасні свої жертви по ц іл ій Україні, Волипи та Галицкій Руси , під нездарним нравлїнєм ІІольщи хорошо розвинулась торговля „живим товаром“. В она спочивала виключно в руках жидів, що тішились нротекциями вельможних панів та під їх ослоною безкарно закладали по більших містах центральні склади сего дорогоцінного то ­вару. Н е диво, що і серед самого козацтва вважано часто женьщину за предмет роскоші, за одаліску, що і тут лучались вппадки гаремного житя. — П ід управою Богдана Хмельницкого доля женьщин була ще невідрадніишою ; він призволяв своїм союзникам Татарам забирати з України що найкрасших дівок та молодиць та тим придбав собі у н а ­роду ганьбу, що за те прокляв го у дум і: „Б одай тебе, Хмельнпченку, перша куля не минула“ .

21 н а у к о в а Х р о н і к а

П ро другий переклад з польского — К р ау сгар а про посольство Смяровського не будемо тут говорити, бо то ще до бібліографії прийде.

Окрім того в тім відд іл і розправ подано ще кілька д р ібн їй ш и х :А р х и в н а я с н р а в к а о с о с т а в і К і е в с к о г о „ о б щ е -

с т в а “ в ’ь 1 7 8 2 - 1 7 9 7 г о д а х ' ь — А. Андріевского (лютий, ст. 192 — 2 03 ) . Се архивальний витяг про склад тогочасної київскої бюро- крациі. У тім периодї (1 7 8 2 — 1797) коли Київ став центральним містом лівобережної України, вся чиновнича верства рекрутовалась із Лі'вобе- режа, себто найчистїйшого елементу українского, от тому і Київ в тім часї і в верхах свого населена має характер чисто руско-україньский. В 1797 р. Київ стає ґубернїяльним городом ІІравобережа, від него в ід ­ділено лівобережні уїзди, наслідком того до него напливає чужий поль- ский елемент, і він зміняє скоро свій український характер.

З а п и с к а о п о с л і д н и х г г о д а х ' ь ж и з н и г р . Ал . K. Р а- з у м о в с к о г о в ь М а л о р о с с і и — е г о к о н ч и н і и н о х о р о н а х ь ( 1 8 1 8 — 1822) А. Л. (март ст. 4 2 0 — 43 9 .) Зап иска сеся, написана головним писарем адмінїстрациї дібр П о ч еп ски х , подана з деякими випустками, має другорядне значінє, я к материял для характеристики української аристократи'!’, до верхів якої належав гетьманич Разумовський. Кінець її належить вже до наслїдників Разумовского, на яких автор записки ж а ­лить ся, що не випустили єго з крепацтва , як се було зав іщ ене теста- ментом покійного графа.

В. Пискорскій — И з ь п р о ш л н х ї л і т і к і е в с к а г о у н и - в е р с и т е т а ( з а м і т к а о с т у д е н ч е с к и х г с о ч и н е н і я х ' ь в гь 3 0 -е г о д а ) (квітень, 4 9 - 6 0 ) .

У тій невеличкій замітці подає нам автор зразки п раць учеників покійного професора М. А. Максимовича з перших літ істнованя у н і­верситету Київского, себ то з р . 1834 — 1839. ІІроф. Максимович чимало мав труду в викладах росийскої словесности з першими своїми учени- ками, дл я яких мова росийска була чужою, не знаною, тож окрім зви­чайних лекций мусів М. осібно вчити своїх слухачів читати та писати мовою росийскою. П р а ц і ті не визначають ся змістом ; звертає на себе увагу одна, преіінята розумінєм важности етноґрафії, та вірши звісного Д. П ільчикова, тодї студента, присьвячені українському минулому й напи­сані в тоні елєґійнім. р ш з ,

К а к о и ю б и л е й и м і е т ' ь п р а в о п р а з д н о в а т ь г. П е р е ­я с л а в і І І о л т а в с к о й г. А. С. (квітень, ст. 6 1 — 73).

З поводу того, що підніс ся був голос в пресі росийскій за об­ходом в 1893 р. 9 0 0 літного ювелею істиованя П е р е я с л а в а , автор при­гадує, що П ереяслав згадуєть ся ще в 1-й умові О лега з Византиєю,

що лєґенда про заложенє П ереяслава Володимиром з поводу по- біди Кожемяки над велетнем Печенігом є казка , я к а хіба основана на факті будованя за Володимира фортификаций вздовж Т рубеж а. Як відомо, про фраґменти 1 -о ї умови з Визаптиєю є певна л ітература що до їх автентичности, одначе автор обмежуєть ся тим, що наводить тези з розправи Ламбина в оборону автентичности походу 907 p.; тим часом треба було застановитись над питанєм і приймаючи автентичність фраґментів з р. 907 , чи повинні ми приняти готовим грошем і імя П е ­р е я с л а в а ? чи не є воно п ізн іш и м додатком? (в умові 94 4 р. воно не приходить). Т ак само автор безпотрібно пішов за Карамзином в датованю комети 911 р. роком 905 , бо в аналах західних приходить комета коло р. 911 , як на то звернув увагу і Срезневск^й (Чтенія), тож нема потреби переносити для того дату походу на р. 904 .

Голомбіевскій — Г р е ч е с к і е є п и с к о п и — с а м о з в а н ц и в гь Р о с с і и в X V I I I в. (май, ст. 3 3 3 — 3 4 1 ) . Т у т оповідано ширше про такого авантурника Степана з Димотихи, ареною якого була П ольщ а и Б іл арусь , а при кінци пригадує з „О писанія Кіево-Софійского собора* б в ґен ія двох нодібних єпископів, що пробували на Україні.

З поводу заміщених портретів подав д. Л азаревський дві біоґрафіі двох визнач-них гетьманців (Т анского і Борковского), з звичайною д о ­кладністю уложені. Н ареш ті деяк і ц ікав і згадки і всказівки знаходимо в подорожній вамітцї д. Ш угурова — Батурин (жовтень).

П ереходячи до материялів, почнемо з простороі колєкциї поданих в сім річнику мемуарів:

I . В о с н о м и н а н і я І о с и ф а С а м ч е в с к о г о 1800 — 1886 (п ро ­довжене з 1893 р.)

I I . О т р и в к и н з г з а п и с о к ^ А в т о н о м а А к и м о в и ч а С о л - т а н о в с к о г о (продовжене з 1893 р.)

I I I . В о с н о м и н а н і я Е г о р а О е о д о р о в и ч а Т н м к о в с к о г о .IV. А в т о б і о г р а ф і я С т е п а н а Л у к и ч а Г е е в о к о г о 1813 —

1862 (продовжене з р. 1893.)V. В о с н о м и н а н і я M. К. Ч а л о г о (продовжене з 1893 р.)

V L Ч е р н и г о в с к а я г и м н а з і я н а ч а л а 4 0 - х ь г о д о в ' ь Л. Р у - дановского.

VII. Б о г у с л а в с к о е д у х о в н о е у ч и л и щ е (по ш кол ьни м г воспо- минаніямь), 11. Клебановского.

V I I I . Н ' Ь с к о л ь к о с т р а н и ч е к ь и з ь м о и х ' ь в о с п о м и н а н і й Зосима Недоборовского.

IX . В о с н о м и н а н і я - картинка и з г временг нольскаго востанія 1863 года, Р . Семепцовой.

Т о вже за богато місьця лишено в сегорічнику „Київскої Старини“ воспоминанїям, з яких деяк і до неможливосте довгі, тягнуть ся в сім річнику яко продовжена з попередного року. Т о в більшій части спо­гади педаґогів - учителів ґімназіяльних, л ьоя іьн и х чиновників росий- ских, що змістом своїм крутять ся около вузких льокальних відносин провінмиопальнпх міст. Специяльно же воспоминанїя про відносини шкільництва україньского подібні змістом до себе як дві каплі води. Всю да у них найдено стеоретипне „порене р із ґами“, характеристики учителів, як учителя француского язика, екс-мародера великої наполєонь- скої армиї, „учителя нянствую щого“, всякого рода моральної погапи, як особисті інтриґи, підлоту, сибаритизм, рідко де яку додатну черту. В додатку вони тенденциййні та інколи кидають неправдиве сьвітло на певні події або о с о б и ; на приклад най послужить onuc відносна в Черниговскій іімназиї в восноминанїях Самчевского та Рудановского . Коли Самчевскнй каже про тодішнього інспектора сеї ґімназиі, Китченка, що „его едпнственньїй т р у д ’ь на недагогическомь п о п р и щ і било с і ч е - ніє уч ен и к о в ь“, то Рудановский уважає Китченка добрим педаґоґом, справедливим батьком учеників. — Цїкавійші воспоминанїя Зосима Недо- боровского та Р. Семенцової — може бути тому, що се уривки б іль­ших мемуарів Вони обидва відносять ся до ц ікавої а доси ще критично не оброблеиої істориї польского повстаня 1863 р. Перший з них згадує деяк і епізоди сего повстаня, що відогрались в околици Б родів і Радннвилова, друга про подібні епізоди в місточку Т аращ а , про стаповиско люду руско-україньского до сих подвигів відбудова™ Польпіу в давних єї границях . При незвичайній тенденциозноспі змагань иольских письмаків звеличати то новстапє до неможливої границі, укрити его авреолею пезаслуженої сл ави , критичний розбір тих подій лише зискає, коли a u d i a t u r e t a l t e r a p a r s , в кождім раз ї більш обєктпвна. — З прочих згадатиб годилось спогади Тимковского, писані бодай з гумором і не так вузкі я к иньчі. Беснеречно всі спогади мають свою вагу для істориї культури певного періоду, подибують ся в них подекуди характеристичні енизоди, але они вимагають специячьного об- робленя, подавати ж другорядн і мемуари in c r u d o і в такім великім числі не годилось би Квївскій Старині.

З иньших материялів заміщених того року, к оресп он ден ц ія Поле- тик тягнеть ся ще 1895 p., а заміщеиі в додатках дневник М аркевича і словпик ЛомиковскогО вийшли окремо, і про них буде мова.

В багатім відділі „Документів, відомостей і заміток“ подано значпе число заміток і дрібних материялів етнографічних, л ітературних і істо ­ричних, меж ними чимало ц ікавого ; зазначимо дещо важнїйше.

Д. Стороженко, поміщуючи акт фундацийний В ука Сербина, полковника переяславского (1675 — 1682), який ц іле своє майно запи­сує сьвятониколаєвскому монастиреві! у Київї, подає деяк і подробиці' з житя сего цілком не визначного чоловіка.

Д. H . С. подає витяги з Записок полтавского маршала C. М. Ко- чубея ( 1 7 7 8 — 1835) і замітку. Сей визначний заступник задніпрянської аристократи'! був про него великим українофобом і свої погляди висло­вив в написаній для князя Н . Г. Репнина „Записці' о нрошіих і насто- ящих судьбах М алороссиї.“ Між иньшою висловляє він оріґінальну г а д к у : причиною лїни малоросняи, їх нужди і темноти — сьвященники, що запи­ваючись безустанно з мужиками, деруть їх неімовірно за всьо і так за вінчане беруть по 100 рублів і більше.

Д. В. Мякотин подав два гетьманських універсали з X V I I I в. в справі забезнеки від голоду, а д. Ковалевский — зменьшеня пяиства.

ІІроф. І. Лучицкий (Кт> исторіи торговли вт. М алороссіи) подав просьбу купців полтавских до князя Потемкина, якої оригінал нахо­дить ся в московскім архині. П росьба ся писана з поводу отвореня Х ерсоньскої торгової пристани. Сам факт мив велику вагу для торговлі україньскої, бо з отворенем нової торгової дороги — визволилась тор - говля укра їньска віч монополю північної Німеччини, власно Гданьска. — З другої однак сторони купц і україньскі не мали доволї способів, щоб покористуватись тою дорогою, не було ні к о р аб і їв мореплавних, ні матрозів. Се й було причиною написаної нолтавскими купцями просьби до кн. Потемкина, сей попер просьбу, але на ж аль не знати, я к а судьба постигла єї.

Д. II. (К’ь исторіи обителей II . Величковскаго) подав ц ікавий д о ­кумент про зносини Сїчи з Драгомир’нянським монастирем.

Д. Л азаревський (И т ь отношеній Печерской Л авр ь і кт. Кіевской митрополії! В'Ь X V II I в.) подпв секретний лист київского митрополита В арл ааиа Ясїнского до гетьмана Скоронадского, писаний 1728 р. 13 лю ­того. Він цікаве кидає сьвітло на тогдїш аі відносини Лаври до митро­пол і ї ; — бачимо з него ривалїзацию тих двох духових огнищь на Р у с и : архимандрит Лаври Копа старає ся в Москві Гамалїєвский монастир ви- свободити з під ін ґеренпиї митрополита а піддати его Л аврі.

Д. Мїіколайчик (Ц ін ь ї на сукна, матерій, саф ьянь , жемчугь и пр. вь г о р о д і С т а р о д у б і в ь н а ч а л і X V I I I в.) подав виписку з ак т ів маґі- страта стародубского, цікаву не лиш тим, що ми дізнаємо ся про ціну деяких товарів, але він і містить у собі деякі характерні назви.

Д. Є. К іш ццький подав ц ікаву замітку про танцюристих у к ра їн ­ців та українок, посланих за жаданєм імператриці Авни до Петербургу

для участи в „в ес ї іл ї в Ледянім дом і“, що гарно ілюструє культурне житє X V I I I в.

Д. В. Щ ербина подав ун іверсал Х яельницкого (на ж аль — в пе­реклад і) в справі шляхетских маєтностей , а О. Левицький — протеста- цию на П авла Тетерю, з якої довідуємось, що перед Хмельничнною був він реєнтом гродскої канц еляри ї в Воло химері.

Д. Лазаревский подав цїкаву змістом сторінку (справа йде про мотиви повстання Б руховецкого) з літописи Грабянки, пропущену в д ру ­кованім виданню, а разом підносить непевність авторства его.

Н ареш ті годить с я занотувати тут некрольог І. Ролле (лютий).Р . 3 . ' )

П ереходячи до огляду історично-л ітературної части К. Старини, почну з ровслїдів устної словесн ости ; на першім місни покласти належить статт і професора Н. 9 . Сумцова про думу за О лексія Поповича і про пісні і казки о живім мерц и , але про них буде мова в в ідділі б ібліогра­фічнім. З п і с е н ь н а р о д н и х поміщених і обговорених в Кіев. Стар. згадаю про отс ї: В. Н . Ястребов подав 8 колядок з єлисаветградского і александрийского уїчдів херсоньскої ґуб ерн ї і , до того 3 щедрівки і одну пісню посївальну (лю тий); А. М али нка 2 вірші колядників зі зьвіздою на Р іздво Христове з міста Н осівки нїжиньского у їзда і одну лєґенду про Спасителя і св. П е т р а , записану в Мринї сього-ж у їзда ( i b i d ) : Св. Петро випросив у С паси теля , щоби жінки мали власть над чоловіками. Прийшла ніч — впросились они обидва до якогось ґазди. П рийш ла жінка домів і тяжко побила двічи св. Петра. Побитий заявив св. Петро Спасителю, що оно таки розумнійте, як мужчини мають верх на і ж ін кам и ; лєґенда заправлена народним українським юмором (пор. збірник Ястребова). В додаток до збірки колядок Ястребова дає В. ІІІте- пенко дві колядки, дуже давнього здаєсь походженя, як судити по нерсонї- фікованю і обожаню природи (вересень) . 9 колискових, 5 дїточих, ЗО вес іль­них з ріжних місць херсоньского краю подав В. Ястребов (март). В. Х раневич записав звова в ід л ірника з міста ІІІепетовки заславского у їзда жарто- вливу народню пісню про женитьбу щогла з синицею, невірною пташкою, що вже в 2 тижні по вес ї іл ю кинула свого мужа (липень). И існь про весїллє щогла з синицею має цїхи епосу зьвіриного і була відай ши­роко розновсюжена по україньско-руських землях, скоро один вариянт уд а ­лось і мені читати в зб ірц і у одного міщанина яворівського в Галичині.

!) Сей огляд історичної частини Київської Старини був иершою і на жаль — останньою участию одного з молодших співробітників „Записок“, Романа Заремби, слухача філософії IY року; перед кількома диями ми его поховали ( f І (ІЗ) черв.); був то пильний і вдібний студент, солідний і честний характер ; пером ему земля!

П існї записані від л ірника Евдокима М икитовича М окровоза (всіх 12) подав А. М алинка (вересень). G то самі піснї набожні, з виїмкою останньої, що в ідносить ся до суспільного побуту наших селян (пісн „про нанщину“). Вариянти сих пісень мож почути також у галицких лірників.

Кінчаючи отсим справу про народні пісні, поміщені в Київскій Старині годить ся ще згадати про погляди новійші на ґенезу пісні„Грицю, Грицю до роботи !“ Она не є народним твором, а штучним таперейшла тільки в народ; — творцем єї Г. Квітка-Основяненко. Сю думкувисказав в-перве Г . II. Данилевський (див. стат. В. Н ауменка в Київ.Стар. 1893 , V I I I , стор. 103). П . Be. С. подає в потверджене здогаду и. Данилевського стих Г р . Квітки з автоґрафу, але авторство Квітки бачить лише в другій части піснї (від с л і в : „Пішов Г риц ь , зажурив с я . . . “ якої нема ніде в збірниках народних пісень і в якій пробивавсь гумор Основяненка (лютий).

Понри пісні народні знаходимо в Київ. Стар. б а л л я д и , к а з к и і л є ґ е н д и . І так 0 . Кудриньский поміщає (яарт) балляду, записану Жемчужниковик в селі Яблуновцї про бідного Кирика, що викопав скарб. Лакомиїі піп за порадою жінки, перебравшись за чортяку і налякавши сим підступом Кирика, відобрав у нього сей знайдений скарб. Т а Кирик прокляв грабежника, щоби він до смерти носив сей убір, який на йому був тоді, як гроші у нього відбирав. Ш к ір а і роги приросли попови до т іла і ледви Кирикови удалось за просьбами попа, висвободити його з такої халепи, иід умовою звороту забраного скарбу. Кудриньский зв і­щає, що насьміливі оповідавя проти лихих „попів і д я к ів “ розширені по україньских землях далеко і широко, тільки заііисано їх досі не ба­гато ; їх пізнане принесло-б побіч етноґрафічного інтересу ще сю ко­ристь, що нам стала-би ясною неодна дїйстна причина іииряня і живу- чости южно-руського (релїґійного) еектярства.

А. Малинка подав к а з к у про відьми, що нагадує дуже зміст Го- голевого „ В ія “ . Казка записана в ід одної старої в Черкасах (март). Сюди-ж належить переказ, записаний В. Я с т р е б о в и м про те, як баба замирала (в Гладоссах єлисаветгра і. у їзда) і що она на тім сьвітї бачила (груден), вкінпи переказ про нарубка в о в к у л а к у , запи­саний в М. Веркієвцї. нїжиньского уїзда, що заворожений дівчиною ски- тав ся сім літ з вовками (червень). Часами буває й таке, що хтось до смерти остане вовкулакою. Про таку подію ронповідаєсь в переказі, поданім п. Ів. Біньковским, а записанім в Н агорянах каменецького уїзда подільскоІ ґубернїї (грудень). Сев. Линденберг иод.ів замови знахарок, записані в м. Шполї, на хороби зубів, укушене змії і недуги очий. 6 се

дивна мішанина понять і слів з письма о бв и т о го і буденньої мови (грудень).

Н а границі' устної й книжної словесносте, стоїть тема статт і проф.Н . 0 . Сумцова про лєґенду „о благочестивому ж и в о п и с ц і“ (жовтень). Н авівш и сучасні (записані Івановим в Вгнограф. Обозр. 1892 і Д раго-мановим в Малор. предан. и разсказ.) і старші ма лоруські версиї (в Га-лятовського „Н ебі новім“ ) про маляря, що на ньому чорт мстив ся за збез’ображуванє його особи на образах і ноневірку тих-же образів, при­водить схожі версиї нїмецкі (H a g e n , G e s a m r n ta b e n t e u e r , I I I стор. 4 7 4 — 476) і ф ранцузськ і (Ш епелевичь , Очерет, изі, истор. среднев. литер. 2 4 — 25) та судить, що леґенда про маляря витворилась в мона­стирських кругах в глухі середні віки. В Україну принесла її відай схоластична л ітература. Признати належить, що сей здогад нр. Сумцова має дуже богато імовірносте за собою, більше ніж його здогади, виска-зані нри обговорі думп про А лексія Поповича.

Споріднені з лєґендами апокрифічні „ с к азан їя “ найшли собі зн авц я в особі др а Ів. Ф ран ка (М ирона). Він помістив в т. X L V II стор. 425 — 444 статтю: „ К г и с т о р і и ю ж н о - р у с с к и х ' ь а н о к р и ф и ч е с к и х г с к а ­з а н і й “, в якій по вступних замітках за праці дотеперішні про апо- кріфи знахолимо просторий спис апокріфів (всїх числом 68) з руко­писного збірника о. Яремецкого, зладжено частю в буковиньскім мо­настиря в П утні , частю в сусїдних селах між р. 1743 — 1752. Т екст пяти апокрифів подає автор статті.

З старинної писаної словесносте згадаю дал ї про малоруські інтер­медиї в польскій драм і: „ C o m u n i a d u c h o w n a s s . B o r y s aу H l e b a n a a k t d a n a p rzez m lo d z C o l leg iu m P o lo c k ie g o S o c ie ta t i s J e s u . Вже Тихонравов (О тчегь o 19 ирисужденіи ст. 100) сказав про інтермедиї польекі, що в них переховують ся дорогоцінні материяли до істориї народнього побуту і ті, що інтересують ся розборами народпьої культури, могуть лише бажати, щоби сї цікаві образи народньої минув­шини зібрано і випечатано. П. М. М арковський лишень подає висше згадані інтермедиї, найдені в польскім учебнику регорпки кінця X V II в. Драму нредставляно 1693 р. В інтермедиях в иступ аю ть: хлоп, гарбар, що говорять по руськи, два ученики, що говорять по польски і від­носять ся до попередних з презирством і грубостю, 2 „д рагун и “ (гово­рять по ру ек и ' , жид (говорить ломаною русчиною з примішкою слів иольских), к о з а к і диявол (говорять по польски). Язик інтермедий — білоруський, тільки без „д з е к а н я “, що в білоруськім диялєктї появляє^я вже в X V I в. і без „ а к а н я “ , якого сліди стрічають ся вже в X IV в. Ч асто и — і — характеристична поява фонетична м алорусчини ; з сього прийми™ можна, що автором драми і інтермедий був який-то Українець,

що учив ся в колєґії єзуїтів в Полоцку. Н а жаль інтермедия видруко- вана з переміною транскрипци ї і значним числом пропусків.

Про другий памятник — промову Й вана Мелешка — подав статтю проф. Н. 0 . Сумцов в кн. за май Р ’Ь ч ь Й в а н а М е л е ш к а , к а к т » л и т е р а т у р н м й п а м я т н и к т . (стор. 1 9 5 - 2 1 3 ) . „Р'Ьчь Й вана Мелешка, каштеляна м о л е а с к а г о , произнесенная имт. на варшавскомь сеймЬ 1589 года в’ь нрисутстніи короля Сигизмунда I I I “ , що попала мовби документ історичний в 2 том „А ктовь ІОж. и Занад. Р о с с іи “ (під N r. 158) і що послужила М. Костомарову для характеристики південно- руської громади к інця X V I в. уважає проф Сумцов чисто-літературним ю мятником — політичним памфлетом і побутовою сатирою кінця XVI в. з видуманим іменем М елешка, або історично-політичним апокріфом, при­писаним смоленьскому каштеляну Мелешцї. „Само імя Мелешко — каже проф. Сумцов — і нині часто стрічає ся в фамілїйнвх іменах і улич- ннх нризвиїцах в зн а їен ю пустомельства“. Привівши в ідтак в доказ своего ядогалу аргументи історичні, л ітературн і і язикові, порівнавши моменти піднесені в речі Мелешка з моментами, які знаходимо в піснях побутових X V I віку та в письмах Ів Вшненьского, проф. Сумцов гадає, що реч М елешка по свому змісту і язику повинна заняти місце в істориї укра їн ьск о руської л їтерарури X V I в.

Т епер переходжу до тих численних статїй в Київ Старині, що містять в собі чимало вістий біоґрафічних про наших письменників, при­чинків до нашої письменної найновійшої літератури, нашого шкільництва і штуки друкарської на Руси .

Важним причинком до пояснена ґенези „ М о с к а л я Ч а р і в н и к а “ Ів. Котляревського, є поданий Ясгребовим новий вариянт казки про не­вірну жену, записаний Янковским в с. А рнатівц ї коло блисаветгр . хер- соньскої Губернії. Дурний І в а н , що нри всій своїй глупотї умів мудрих людий хитро обманювати, стає раз на своїй вандрівцї мимовольним сьвідком любощів ґаздині з поном під ненрисутність єї чоловіка. Вертає чоловік з дороги — піп ховаєсь в коморі в к адь ; чоловік і дурний Іван поживились стравами призначеними для п о п а ; місце їх сховку вказувала чудна „ш кіра-ворож ка“ — ся шкіра навела їх і на криївку нопа в к ом ор і; жінка мусить на приказ мужа лляти кипяток в кадь — пін вискакує опарений а мужик січе його батогами (квітень). Подібну казку зі зміною осіб (замість попа: пан, економ і писар) і способу ворожбитства (замість „ш кіри“ — крук-ворожбит) подає К. Боцяновский з Луки волиньскої житомірского у їзда (жовтень). — II . Вл. І Іеретц наводить в кн. за март казку грузиньску, якої зміст о ін а к має иало схожосте з темою „М оскаля Ч ар івн ика .“ Пригадуємо читачеви, що сю справу ґенези „М о ск ал я -Ч ар ів н и к а“ викликала гадка проф. Дашкевича,

¥

що добачає у Котляревського запозичене теми з французкого жарту : „L e s o ld a t m a g i c i e n “, а рівночасно нотуємо думки проф. Грушевського, що хоч не збиває цілком здогаду пр. Дашкевича, то все таки видить головне жерело для Котляревського в „П р о стаку “ Гоголя (Рл. Записки наук тов. ім. Ш евч. т. IV ст. 188.)

Т. П І е в ч е п к о в и присвятила Київск. Стар. в р. 1 8 9 t майже ц ілу книжку за місяць лютий. Стрічаємо в ній статтю Б . Б іл я ш ев ско го : „ Р а з с к а з н к р е с т ь я н ь с. II е к а р е й о. Т . Г. Ш е в ч е н к % де автор приводить розскази селян про доброту Т а р а с а до простого народа (як він прим, за дрібні прислуги платив по карбованцеви селянам), — про його пошану до народньої ноші (в П р охор ів ц ї радив бабам поски­дати чорні хустки і запаски а носити білі намітки та плахти) — Ш . з а ­писував собі на весіллях народні піснї та робив собі рисунки типів. Н ар о д глядить на Ш ев ч ен к а -ч о л о в ік а ; Ш евченко-поет і' маляр-артист цілком не займав народа. І не дурно то писав Максимович до Ш - а (6 /Х 1859 р . ) : „А на правій стороні Д н їп ра ви стали лицем мітичним,о якім ходять вже баснї і лєґенди, на рівні з переказами давпих ч а с ів “. Ш евченко ио сьвітогляду народньому був „великий л и ц а р “ з надпри­родними ознаками, як у героїв в народних казках ; він був навіть якимсь „характерником“ і мав силу переміню ватись: ,.оце він такий був лицем, зараз через час міста, він і перемінив с я . “ П І-о „мудрицей був великий“, „був великий н ачальн ик“, „він в Каневі в казначействі брав гроший, скільки хт ів .“ До молодости Ш - а навязую ть також чимало переказів ; був незвичайно тал анови тий : „він пас гуси а паньскі діти учились в школї, а Т а р а с підійшов під вікно, д а так і научив с я ; дотепний був : він то мав порадити селянинови, що рубав дерево над кручею, щоби привязав дерево до к о и я : „так він так і штуки скрізь превозносив.“

Ш -о був борець за волю : їздив по сьвіту і отбирав у панів „разн і листи“ ; по його смерти „т р у н а “, в якій він мав л еж ати , показалась повного „різних снисів-бумаг“ , його ж самого не було. Селяни з П екарів каж уть також, що в могилї закопано ножі. Н арод вказує також ріжні місця, де ніби то Ш -о має бути похоронений.

З с т а т т і О. Л е в и ц ь к о г о : „ А р х е о л о г и ч е с к і я з к с к у р с і и Т. Г р . Ш е в ч е н к а р,% 1845— 1846 гг. дов ідуєм ось , що Ш -о був ч л е н о м - с о т р у д п и к о м київскої археографічної комісиї, хоч дуже короткий час. Знаний на Україні не лише даровитим поетом, але й ма­лярем (1 8 4 4 р. появив ся перший випуск розпочатого ним ви д авн и ц тва : „Ж ивописна У край на“ , де були види храмів, кріпосній , курганів і инь- ших замітних памятників старини) став III-o в падолисті' 1845 р. т р у ­дитись в П олтавській Губернії по порученю Д . Г. Бибикова над вислї- дженєм місць курганів і іх якостю, розва.іин і урочищ, замітних по істо-

ричнпм подіям; збирав народні перекази , казки і лєґенди; допитувавсь за рукописними ділами, актами, лїтопиеями по істориї України для з ’у- ж иткованя і наиечатаня їх в Київї. — В р. 1846 виправляють Ш -а в ріжні міста поді.іьскої і во.шньскої Губерній з таким самим норученєм як і в р. 1845. С пецияльне-ж порученє д істав він: поїхати в П о- чаївеьку Лавру і там зм алю вати : загальний зверхніш вид Лаври, внутрє храма і вид па около з тераси. Т ільки Ш -о , звичайно поет, не міг довго оставати в невольно-казьонній с л у ж б і : — він не зміг уживати свого талану „по у к азам “. З а те, що в ю а л я в ся без призводу з Київа і не займав ся порученями комісиї, звільнено його дня 1 марта 1847 р. з обовязків члена сотрудника комісиї і в іднято йому побирану пенсию но 12 50 руб в місяць (иньше об’ясненє див. в студиї Кониського в T.V Записок).

П ро рисунки, виконані III - ом з порученя археоґр. комісиї, подає близші вісти Н . Ш угуров . Чотири аквареллї представляю ть види поча- ївської Л аври : дві — зверхний вид, одна внутрє церкви , одна — вид з тераси. Крім того є ще кілька іллю страций тушом.

В сїм самім томі опубліковано 3 письма Т . Ш - а : в першім з них просить він з Орської кріиостн (1 6 /V I I 1847) прислати йому види Киіва, що він нарисовав. П ро цілу коллєкцию рисунків Т. ІП -а згадує А. Р у - сов. Коллєкция ся находить ся в Х аркові і містить в собі 281 чисел окремих рисунків, шкіців і т. д. олівцем і тушом на різноцьвітних паперах.

Вісти про л і т е р а т у р н і п рац і Ш -а знаходимо в письмі Ш - а доІ. 6 . Бецького (що видав в Х арков і 1843 р. „М олодика“). Ш -о згадує в нїм про роботу свою над двома драмами: „ Н е в іс т а “ (нерерібка з тра- ґедиї „Никита Г а й д а й “) та „Сліпая К р а с а в п ц я “ . Письмо має дату 8 /Х І І 1841 р.

H. І. С т о р о ж е н к о подає звістку про стих „С ьвячен а в ода“ панни А. І. Исьол, що його I l l -о помістив в передмові (доси непечатаиій) до I I части „К обзаря“ , яка мала появитись 1847 р. В сій передмові, загріваючи земляків до писаня на рідній мові, оновіщує, що стих „Сьв. в ода“ „написаний панночкою, та ще й хорошою, тільки ще молодою та боязливою .“ Є тут також згадка про се, що кн. В. Н. Реннїна н еза ­довго до смерти своєї говорила, що стих „До сестри “ ( „ Н е питай ти моїх п ісен ь“ ...) належить наннї ІІсьол, а не ІІІ-у.

В. Щ е р б и н а помістив (липень, ст. 115— 122) два довші сти- хотвори одного з перших, та мало знаного поета україньского , G. II . Р у - даковського: байку і к а їк у віршом, найдені в паперах М. А. Максимо­вича. Б а й к а : „Б ондар на верх д з в ін и ц ї“ датована днем 12 червня1841 p.; к а зк а : „Жнива на гроші або Заворожений клад (ск ар б )“ — 26 червня 1841 р. В згаданім збірнику находить ся ще крім сих двох

7 иньших творів, поміщених в Київ. С тар. 1893 кн. 5— 7. С тих : „Об Н ата л ц ї- І Іо л тав ц ї мої дум ки“, датований 1825 р. доказує, що Руди ков- ського належить причислити до пайраньших заступників україньского письменьства. — Його мова досить чиста з виїмкою деяких архаізмів, вірш гладкий, сюжети займав а переведене добре.

Д ва неявісні досї стихотвори иньшого нашого поета К. Д у м и- т р а ш к а , автора „Ж абомишодраківки“ подає М. Комаров. Поевиї ті жартовливого з м іс т у : „Ю д а на Великдень або А гликанц ї у чорта в г остях“ 1854 р. і „ Щ и г о л “ (червень).

З переписки між А. А. Краєвським. редактором „О течествен н нхг З а п и с о к г “ а К в і т к о ю маємо (май ст. 350 - 3 5 3 ) два письма Кра- євського до першого україньского повістяря . Дуже пїкаві письма К вітки до Краєвського напечатано в двох послїаних книжках Київ. Стар. за р. 1893. Краєвський в письмі своїм до Квітки, датованім дня ЗО жовтня1842 р. жалуєсь, що україньскі писателї пишуть лише на малоруськім я зи ц і для тих кляс народа, що вправдї говорять тим язиком, але творів україньских писателїв не розуміють. Чому-б Х арківцам не писати по великоруськи для великоруської п у б л ік и ! — Н а с не здивують думки Краєвського про у .-руський язик і л ітературу , наколи возьмем на увагу голоси тодїшних критиків і письменників росийських (прим. В иссаріона Вєлиньского) про перших у .-руських писателїв.

К ілька звісток з житя семейного О іг. В . М а р к о в и ч а, подав Чалий в кн. за червень. 6 там мова про його відносини до жінки М ари ї („ М а р к о В овчок“), про його горюване і житє від сього часу, я к жінка, кинувши мужа, виїхала до Парижа.

В кінии знаходимо в Київскій Старипї спомини про людий, що б іля заслуг для нашого письменьства мають заслуги за -д л я нашої сусп іль­ності! : маю тут на думцї Григория Савича Сковороду і ученого Оме­ляна Огоновского. З нагоди ювилею столітнього Григ. Сав. Сковороди в Х яркові 1894 р. поміщено в кн. за грудень три промови, виголошені на торжестві. Проф. О. А. Зеленогорський величає Сковороду-фільософа, що ловив її т и ц ю і с т и н у , зве його фільософом оптимістом, що не попадав в розчароване за даремними ловами істини, згадує за його науку про вічність Божого розуму, вічність сьвіта, про його боротьбу з забобонами і атеїзмом. — ІІроф. А. С. Лебедев характеризує Сковороду-богослова, що був глубоко переконаний про се, „ щ о д и ш е в с ю д и о ж и в л я ­ю ч и й в с і х Д у х Г о с н о д е н ь “ ; що признавав людському розумови широке право участи в с п р а в а х в і р и , поясненя релігійних питань і сьв. письма. — ІІроф. Д. І. Б агал їй в річи своїй про науку, житє і значінє Сковороди розбирає фільософічний сьвітогляд Сковороди в справах віри, моралі (його теорня щ астя) , вихованя (перша р іч вислідити п р и р о д н і

с к л о н н о с т и індівідуума і взяти їх за основу до умислового, фізич­ного і естетичного його образованя), підносить його самосьвідояість в справах і змаганях житєвих, його самовиреченне і перехоже житє. З і ­бравши в одно змаганя Сковороди побачимо, що головними складовими часгяии їх були : змаганє до морального відродженя о ди н и ц і; безпере­станне ш у к а н е п р а в д и ; ширене принципу широкої р е л ї і і й н о ї т о л є р а п ц и ї, боротьба в з а б о б о н а м и ; д е м о к р а т и з м , що вививсь в його бажаню, дати просьвіту й низшим клясам с у с п іл ь н о с те ; повна з г о д а м і ж с л о в о м а д ї л о м .

П ро значінє невіджалованого галицького ученого, професора руської мови і л ітератури у Львівськім університеті- і щирого громадянина-патріота Омеляна Огоновского, згадав тепіим словом в некрольоГу В. Н — ко ( г р у ­день). Подано було також коротенький некро іьо ґ В. А лександрова (лютий).

Привівши всі ті статті, в яких находимо вісти про наших письменни­ків та їх твори, остає мені ще згадати про статті-, в яких находимо вісти про науку в наших школах.

В першій лїнїї належить сюди дуже ц ік ава замітка 0 . Кудринь- ского про „ Р и т о р и к у д в а д ц я т и х гь г о д о в д . в т> В о л н н с к о й с е м и н а р і и “ (грудень). Підручник реторики — се один великий збірник всіх енцикльопедичних відомостей лїтературно-стилїстичпих, біо- і б і­бліографічних від О рфея аж до Ломоносова; один великий збірник пиль­них компиляций з найріжноріднУйших діл, зроблений без годячої розваги. Ц ікаву находимо там характеристику наших народних пісень. Автор р е ­торики видить в геройських руських повістях „дивну мішанину правди­вого і ложного. благородного і низького, сьмішного і карикатурного. Зложені они людьми необразованими. И лян майже всіх дуже невдачний: нема там ні звязи подій, нї страстий, пї характерів , склад сухий, опові- дапя розтягнені і наповнені часто повтарянями одного і того-же. Словом грубий смак і невіжа — отеє характеристика сих повістей“ .

Одначе автор не відмовляє їм „деяких хороших норівнань, вдатних видумок і щасливих виражень*. Ц ікаво , що ся думка висказана саме тодї, як збиране народних пісень в Р оси ї ставало чим раз живійше і як студиї етнографічні находили собі чим раз більше прозелитїв. Певні вісти про се маємо в статті' про університет київський в ЗО роках, де студенти під проводом Максимовича вибирали собі часом теми до до- машних робіт етноґрафічні, а в ідтак в істці до біографії 0 . О. К отля­ревського, слависта і професора київського університету (помер 29 в е ­ресня 1881 p .) , в якій находимо його школярську тему : „Древняя М а ­л о р о с і я в ь ея П'кснях’ь “ написану гарним стильом, тепло і досить уміло зложену (квітень). Подібну нисьменну школярську вправу М. В. Гоголя про поселеня С лавян подає В . Науменко (січень).

Т ут належать згадати также про замітку (серп ен ь ) д. Титова про інструкцию киівскій академії з р. 1763 , видану в київских е 'іархіяльних відомостях р. 1893.

До істориї наших печатень в давнинї є всього одна замітка Ів. Каманина: „К ь исторіи Кіево-печерской лаврской типографіи“ (май). Камания, згадавши, що лаврські видана нечатані в початках 17 в. стрн- тиньскими і острожськими черенками, догадуєсь, що кн. Януш Острож- ськиіі, ставши католиком, не міг стерпіти, щоби в його добрах печатались православні книжки, і певно тодї лаврська друкарня набула письмена острожські.

Київская Старина призначує що-року чимало місце етноґрафічним статтям. Наведу цїкавійші з них, В. Щ е р б и н а (серпень) в замітці': г Кь исторіи малорусскихг фамильнихт. прозваній“ доповняє статтю Н. 0 . Сум- ц о ва : „М алорусскія фамильния прозваній“ (Кіевс. Стар. 1885, кн. 2) кількома увагами про фамілїйні клички X V I I I в., що своїм повстанем ріж нять ся в ід тих, про які писав Сумцов. Д. Щ ербина говорить про імена козаків і м іщ ан-переселенців з лівого берега Дніпра на правий, нереіме- нованих звичайно по місцям іх нового осідку або ноходженя; про імена шляхтичів, що оселились на Україні під кінець X V I I I в. і про імена вихрестів-жидів . Ш ляхтич і діставали нераз від народа клички згірдні по хибам фізичним або імена виведені від назви батьків (Ковтун, Б ез- носченко ; Марченко, З а х а р е н к о (в ) \ /І’иди-вихрести приймали звичайно імена наньскі на — с ь к и н (характеристично!), я к : К риж ановські, Добровольскі, Цибульскі.

Д. А. С и н и ц ь к и й (вересень) згадує про звичай похорону на санях в Балтськім уївдї П одольскої ґубернїї і уважає його дуже спорадичним. Я замічу, що сей звичай істнує ще доси в Галичині' декуди на долах і в горах бескидських.

В. М. подає одну картину сїльского сватаня, в якій тан ц ї в домі весільнім визначують ся ніяковими рухами, а пісні вже надто свобідні. Взагалі ' однак є се гар н а картина весільного сьвята з деякими ц е р е ­моніями (груден ь1'.

Н а останку огляду годить ся ще згадати про кілька статтїй, що в ідносять ся до образів з малоруської істориї і побуту. II. H . III у г у - р о в в статті': „ А н д р і о л л и й М а т е й к о , к а к г а в т о р и р и с у н ­к о в і и к а р т и н ч > и з ь м а л о р у с с к а г о б ь і т а “ характеризує добре Андріоллього і М атейка. М. Е л ь в і р о А н д р і о л л ї — Італ їян ець з матери Польки. В його іллю страииях до „повісти } к ра їн ьск о ї“ А. Маль- чевського „ М а ї у а “ з’ображепе житє-буте давньої України, тільки-ж го ­ловне місце не відведено там властивій людно ;ти України і в іллю стра- циях нема вірности в з ’ображеню типів і побутових умов. Ян Альойзий

М атейко — маляр патріот аж до тенденцийиости, старавсь з’образити минувшість П оляків в найприпаднїйших для них красках і тому вибирав лише найсьвітлїйші події з їх минувшости. До істориї України відносять ся отсї його образи : 1) H o łd B o h d a n a C h m ie ln ic k ie g o p r z e d J a n e m K a z im ie rz e m p o d Z b a r a ż e m — аквареля виконана 1859 p. 2) H e t m a n Z a p o r o ż a E u s t a c h y D a sz k ie w ic z , образ виставлений в Кракові 1874 p. 3) B o h d a n C h m ie ln ic k i , рисунок з 1875 p. 4) W ie s z c z b a u k ra iń s k ie g o li rn ika , картина, списана олійними красками 1875 р. 5) W e r n y h o r a , p ro r o k u k r a i ń s k i , картина олійними красками, виставлена у Львові 1884 р. В його картинах нема вірности в з ’ображеню україньского по­буту, бо на Україні він ніколи не був. Але-ж в його образах по укра- їньскій істориї не слїдно анї антинатиї анї посьміху в відношеню до Українців ним з ’ображуваних: і Богд. Хмельницький і Дашкевич і Вер- нигора вийшли з під кисти героями, в них втілена красота, міць фі­зична і духова (січень).

Н . Ш . в рефераті": „ К а р т и н и в а г м а л о р у с с к а г о б и т ан а к і е в с к и х г в м с т а в к а х ' ь “ ( м а р т ) росказує про образи, по-най- більше пейсажі з малоруського побуту, що находились на виставах „Київского товариства артистичних в истав“, перетвореного в р. 1894 з давнїйшого Київского товариства заохоти до штук, основаного 15 падо­листа 1890 p., — та Т овари ства мандрівиих вистав.

В. 1’ о р л е н к о подав (жовтень) к ілька вістий про Боровиковського славного маляря руського ; його церковні роботи в с. Тишанцї О стро- гожського у їзда , звідки Боров, був родом, мають бути дуже красні.

Годить ся замітити, що й белетристика К. Ст. (сего року займає вона чимало місця) дає нераз ц ікаві етнографічні і історично-побутові всказ івки — таке ширше оповідане П ознанского „П оп ок “ з побуту дон- ских українців , етноґрафічне он ов ідан я“ Ф. Кудринского — „Утоплен­ий ц а “ ; д. Добровольский подав історичне оповідане з заиорозского по­буту (Ярема), а оиовіданє Ракитина „ Академическій комисер“ подає деяк і ц ік ав і згадки з житя київських шкіл середини сего віку.

Н ареш ті треба згадати про біблїоґрафічпий відділ К. Старини — нін доволі вначний обсягом (містить окрім часописів яких книжок з 80) і ріжнородний змістом, але на ж аль має якийсь припадковий характер .

О. Ж .(Далі буде).

f

П еред виходом сього тому „ З а п и с о к “ наспіла зв істка про нову втрату, яку понесла русько-укра їнська наука в особі

Михайла Драгоманова.Уроджений р. 1841 в Гадячі, 1859 р. вступив він до істо-

рично-фільольогічного виділу Київського університету, а по скінченю гаоілїтувавсь р. 1864 доцентом всесьвітної істориї тогож уп їверсн- тету, де викладав до р. 1875. Від р. 1889 займав катедру все­сьвітної істориї в вищій школі в Софії. Здорове вже в ід кількох років було підкопане тяжкою хоробою (аневризм аорти ) , в ід якої він і вмер 20 н. ст. червня в Софії. П ередчасна смерть єго задала болячу утрату особливо для русько-укра їнської етнографії, в якій покійник зайняв одно з найперших місць своїми працями і окрив своє імя довговічною славою.

БІБЛЇОҐРАФІЯ.

Т е б е н ь к о в ь M. М. П р о н с х о ж д е н і е Г у с и , о п и т і , в в е ­д е н і й к' ь и с т о р і и Р у с с к а г о н а р о д а , ч. І. Д р е в н е 1’ о с с ь і , Т и ф л и с ь , 1894, с т о р . 1 9 6 + 2 .

Книжка ся , скілько знаю, не звернула на себе у в а г и : незнаие імя автора і глухий що до наукового розвою кут, де вийшла книжка (з якого її й добути ие легко буває), були тому причиною. Т а треба признати, що заслугу є вона більшої уваги, і перша половина ї ї — огляд і кри ­тика справи про початок Гуси, хоч не визначають ся оріґінальностию, можуть иа початок доволї добре з сею справою позиаємиги.

Висловивши на початку жаль, що справа початку Гуси тепер мало цікавить учених, автор, я к кажу починає з огляду істориї справи, ширше застановляєть ся над норманською теориею (яку хоче називати герман­ською), подає ї ї головці арґумеити і відповіли на їх антинорманистів (er . 2 0 — 4 4 ) головну увагу звернувши на аргументи історичні і дуже коротко перейшовши філологичні, хоч вони для тієї теорій’ дуж е важні. З те ­орій аптішорм інських коротко застановляєть ся вій над балтийсько-славян- ською і ли то всько ю і згадавши про різні етимолоґичиі виводи руського Імені! (с. 4 4 - 66), застановляєть ся знову над виводами - - я к він зве — скеп­тиків, себ то групи учених, що скептично приймають літописну традп- цию (в історіографії імя скептиків прикладаєть ся звичайно, як теряин, до гіперскентицизму школи Каченовського з 1-ої иолов. сего віку). Тут подає він аргументи про істн овш є руського ймення на нашій територій раиїш літописної дати з короткою їх критичною оцінкою (зауважимо тут, що автор встоює за р у с ь к і хеландні 773 p., а житня Г еоргія Амастрнд- ського і Стефана Сурожського помилкою поставив віком п ізн їй ш е) ; потім

Записки Наук. Тов. ім. Ш евченка т. VI. 1

переходить до анал їза початкового зводу літописного, робить се одначе побіжно ; головна мета єго — довести, що в справі початку Р уси автор ввода ніг дуже мало користати з публичних ж ерел писаних. Д алі спи­нившись на виводі' руського імени від Р оксолан у Іловайського, автор виступає взагал і супроти ногляда, що імя Р у си належало з початку одному народу, що передав єго иньшпм, підбивши їх під с е б е : на думку автора (с. 126 і дал і) , імя Руси з початку належало всім народам, які вилічує літописець в своїм трактаті етноґрафичнім ; в сю катеґорию не вніс він одначе з народів русько-славянських — Х орватів Дулїбів, Улу- чів, Т иверц їв , Кривичів, Радимичів і В яти чів , перших чотирох тому ма­буть, на думку автора, що вони втратили звязок з иньшою Русию (Д у - л їб и ?) , три ж останніх — тому, що вони належали до иньших к ул ьт ів : Кривичи до литовского культа Криве (д огадка давня, прийнята ще не що недавно Гедеоновим), Радимичи і В ятичн — Р ад е г а с т а і Святовита. В ід ­повідно тому і Р у с ь мала значінє .релігійне і стоїть в звязку з р у с а ­ліями, культом води — роси, що стояв в звязку хлїборобским п обутом ; автор нагадує антитезу Р уси і Християн в умові O i l p., згадку Гербер- трейни про вивод слова Р у с ь з к орня арамейського R e s i s s a ia або R e s - s a i a — кропити1).

Сі останні догадки автора, звичайно, особливої ц їни мати не мо­жуть. Але перша частина — огляд справи про начаток Руси д л я читача,що не має часу забератись сам до головніший* п раць сеї справи, яккажу, може дати користні відомості!.

М. Гру шевський.

ї ї а м а т н и к и д р е в н е - р у с к о й ц е р к о в н о - у ч и т е л ь н о й л п т е р а т у р н , в и п. І. , с о д е р ж а щ і й п о у ч е н і я Л у к и Ж и - д я т н , м. И л л а р і о н а , 0 е о д о с і я В е л. и К и р и л а Т у р о в е к. и з д . ж у р н а л а С т р а н н и к ь , п о д р е д . п р о ф . А. И. П о н о и а - р е в а , С п б . , 1894, с т о р . У + 198.

Зазвачую чи недавно головні потреби укра їнсько-русько ї археоґрафії , між ними поставив я зібранпє намяток давнього (до пол. X IV в.) нашого письменства — розкидані по десятках видань ; часто видруковані в д о ­датках до ріжних п раць історичних або теологічних, часом — в часопи- сях давніх , лише з превеликим клопотам в великих бібліотеках можуть вони до купи зібратись. А таке збирапнє тим часом доконче потрібне нри студпйованню істориї і істориї л ітератури давньої Руси .

*) Мусимо, на жаль, зазотувати охоту автора до нещасливих екскурсів в сфери фільольоіії, напр. такий вивод слова брапь — боронити ся — оточати себе бороч (с. 121).

Зазначену потребу в ідчула редакц ия церковної часописи росийської „С транник“ (виходить в П етербурзі) , і наслідком сього була думка ви­давати „ГІамятники“ : перша книжка їх тепер перед нами. Б а , помагає вона в сїй потребі не багато.

Почати з того, що редакц ия не схотіла видавати всю давну л іте­ратуру духовного й морального змісту (того-б властиве й треба, бо па- мятки історичні й правні істнують в більш приступних виданнях), а ви­ділити з неї відділ церковної науки.

Однак грани ц і сеї катеґориї зазначені Д }ж е невиразно. „В нього війдуть я к властиво давні руські церковні слова і казання наших най- знаменитших церковних пастирів та учителів (границею давнього гіериоду редакц ия кладе к ін ец ь X V II в.) та і церковно-паренетичні утвори, одно- родні з ними що до форми, змісту і напряму, хоч би анонімні, перекла­дені або такі, що не призначались просто для церковного ужитку (напр. багато церковно паренетичних статій і розправ в ріжних давніх руських зб ірниках), але запевно ма ї и й мають бі іьш меиьш важне значіннє з по­гляду церковного, релігійної осьвіти і морального ви хов ан н я“ . Б а під сю характеристику підійде все наше давне письменство ще й не тільки орі- і'інальне, але й перекладане, бо ж оріґінальне майже все може уважатись однородним що до змісту з перекладами византийськими й перенесеними до нас утворами південно слованськими. А як не друковати всього — то зостаєть ся ц ілковита дові іьпість в виборі того , що має війти в сей збірник і що не має. П ереглядаю чи зміст першого випуска, ми бачимо, що з писань Оеодосия і Кирила увійшли тільки казаая ex c a t h e d r a ; не увійшли паренетичні посланїя Оеодосия, аскетична н аука Кирила і т. и. ДаДЇ, писання, признані що до авторства за непевні, не заведені сюди (правда про одно ск азан о , що буде в одному з дальших випусків), так що з ипсань Оеодосия війшло тільки пять слів до братні, а з слів Кирила вісім автентичних, до яких видавець додав два непевних (на нятидеся- тницю й про вчащаннє до церк и), мотивуючи тим, що як вони писані й не Кирилом, та можуть бути прикладом відмінного від єго слів на­пряму в приповідї. Я думаю, що й в загал і б можна писання непевні, ав ­торів яких не можна вислідити, видавати при певних утворах їх тради ­ц ій н и х авторів (як то робить ся напр. з к іясичнимя авторами), тільки тоді треба не обмежуватись на деяких, а ве ї такі писання замістити, за ­значивши їх непевність.

Окрім неясного плана видання що до вибору писань, редакция, здаєть ся, не здала собі справи, якому читачу і яким вимогам має се видавництво відповідати. З одного боку ми бачимо змагання до вадовольиення наукових потреб — окрім порівняння иопередних ви­дань взят і в основу рукописні тексти, (так з Іларіоном, Оеодосиєм, Ки-

рилом) часом неужиті ще, так що збірник має дати поправнїйіиу рецеизию тексга , але разом з тим видавництво оглядаеть ся й на иньшу ав д и то р ш о : в передмові скачано, що памятки видаватимуть ся або в оріґіналї. „або в переклад ї, я к давня руська мова утруднює зрозумінні-; д ія сучасних ч и ­т а ч ів “ . В сему збірнику гидруковапа в перекладі' коротка верспя слова про кривого й сліпого, але в нотатках, і на дальше обіцяно виданнє ширшої версиї — може в оріґіналї. Потреби тієї-ж авдиториї — „потреби школи і руської осьвіти в з а г а л і“ мабуть мала редакция на увазі', коли постановила дати при кождому авторі вступну розправу. Але й тут не могла вона не оглянутись на иньшнн бік, і незадовольнившись популяр­ними комніляциямп, заходилась коло самостійних розправ, в іявш и до того „Деяких з відомих у нас знавців давньої руської церковної л іт ер ату р и “. Т а зібрати серию наукових розправ — се справа не так легка,- то-ж ред ак ц и я тим утруднила свою роботу (з того мабуть вийшов припадко­вий вибір авторів для першого випуска, що й ідуть не в порядку хро- нолоґ ічи ім \ занадто побільшила обсяг видання (вступні розправи з но­татками займають трохи не половину книжки) і небагато побільшила наукову важність видання.

П ерш а розправа — про Луку Ж идяту може б \т и tuiiorum прикла­дом змагань — а на жаль такі статт і транляю ть ся не дуже рідко — сказати щось про те, про що властиве нічого або майже нічого не в і ­дом о; ідуть апріорні викладки, довільні припущення, на яких поверх за поверхом будують ся виводи і зак л ю ч енн я ; автор таким чином знає, що Л ука був з роду значний новгородець, що Е ф р е ї , нолінат, попередник єго, був грек, і для того єго Ярослав усунув з причин „політичних і просьвітних“ , що Л ука заходив ся коло ширення книжіїьої осьвіти — бо мав симпатию у Я росл ав і , що він проводив боротьбу з в інантнй- ським впливом і т. и і т. и. Трохи подібне вражінє робить і розп рава про особу Кирила, хоч далеко здержливійше написана — автор ілюструє u знїйше проложне житиє Кирила, забуваючи, що такі схематичні житня часто бували цілком безпідставні, я к то Й для руського письменства Д' бре показували проф. Ключевський і Голубинський. Краще зробив автор розправи про Ілар іона , зоставшись нри коротких датах б ібл їоґра- фічиих, та й про утвор єго д і в лише коротку беш ретеисийиу замітку. Щ е коротше вийшов веодосиіі. П ро ппеанля Кирила заміщена трохи ширша розмова, але мало дає noRoro. Н а жаль ніхто з авторів не зау - влжив осповінше двох питаиь, які насовують ся с а м і : одно — питане автентпчности, яке ту т норуиіуєть ся але з чужого голоса, і потім ип- с иня без ширшого мотивовання відносять ся до категорій автентичних чи непевних. Друге — про дж ерела сїх писань і їх відносини до византий- ського п и с ь м е н с т в і ; справа ся, правда, трактуєть ся в нотатках до текстів

Кирила, але занадто коротко і загал ьно ; тим часом від знавців церков ного письменства найскорше повинні ми ждати внясненя сього важного питання.

Н ареш ті не можемо проминути ще незвичайно високої ц іни ви­давн иц тва , призначеного дл я потреби школи й осьвіти — 2 руб. за книжечку малої вісімки, де тексти займають коло 100 стор. великого п и сь м а ; тільки того, що предплатники „С транн и ка“ набувають его аа половину.... Се не може не утруднити розновсюдненє сего видання, що — я к то видно, мусить містити більше число випусків.

Отже — на закінченнє наших увах, признаємо користь сього ви­давництва в тім, що зробило воио нристуннїйшими декотрі тексти (Оеодосия й Кирила), подало нові р ец ен зи ї , але воно не усовує зазначеної вгори потреби — наукового, можливо иовного видання текстів давнього н а ­шого ор іґ інального письменства. І сю потребу треба-б я к скорше пола­годити — сего вимагає і розвій науки і студиї давного письменства в школах висших.

М. Гру шевський.

Н и к и т с к і й А. И. К г в о н р о с у о м Ь р а х ч ь вт. д р е в н е й Р у с и , C u б., 1804, с т о р . 48 (в ідбитка з Ж урнала М інїст. Осьвіти 1894, IV).

Ся розправа покійного варшавського професора, видрукована з его брульонів , може ввести в блуд своїм титулом: автор кладе границею „княж ого і царського о періодів початок X V II в. і студиює переважно міри X V I— X V II в. північних країв — Московщини і колишніх новгород­ських земель. Брош ю ра складаеть ся з двох розвідок — перша иро міри хліба, друга — про міри земельні московські. Хоч таким чином р іч іде про міри чужі, розв ідка може й для нашої метролоґії стати в пригоді, я к про все, що виросло на грунт і н ш о г о давнього устрою і побуту часів князівських.

М. Г.

О н е ж с к і я б и л и н и , з а п и с а н н н я А. 0 . Г и л ь ф е р д и н - г о м - ь л t т о м г 1871 г., в и д . 2, т . 1 ( С б о р н н к ,ь о т д і ї л е и і я р у с - с к а г о я з и к а u с л о в е с н о с т і ! И м п . А к а д е м і й Н а у к г ) , С и б . , 1894, Х Х + 6 2 + 5 9 7 .

Великоросийські билини Володимерового цикла являють ся галузию, хоч і змодификовапою рішучо, давньої укра їн сько-русько ї поезиї н арод­ної, тому в певній мірі входять в сферу укра їнсько-руської науки, хоч досі не висліджено в їх докладно, невважаю чи на деяк і поважні студиї (В е - селовського , Халанського, Дашкевича і ин.) , те наше початкове зерно.

1 *

Н а жаль, значна частина збірників сих памяток давно стала раритетами біблїоґрафічнимп, для ширшої громади неприступними. Таким раритетом давно вже встигла стати одна з найважнїйших зб ірок того р о д а _ не­біжчика Ол. Гпльфердинґа ( f 1872), видана в двох великих томах р. 1873, зібрана в Оленецькій ґубернїї, в околицях Онежського озера, де ще так живо переховала ся та устн а поетична традиция . Щ а ­сливою отже була думка нетербурської академії дати нове ниданнє сеї збірки. Видапне доручене акад. Нестужеву - Р ю м и н у ; се перед нами тепер перший том єго ; ц іл ість мав уложигись в три томи; б и ­лини подано в порядку географичнім, відповідно місцям, де їх запи­сано. До І т. додано окрім короткої біографії Г пльф ердинґа его ро з ­відку про оиежських сьнівцїв билин; до дальших томів мають прийти ще его дневник вандрівки, ноти мотивів, і новозладжений докладний покаж ­чик імяний, реальний і філологічний.

М. Г.

Л и н н и ч е н к о И. А. Ч е р т н и з г и с т о р і п с о с л о в і й в t ю г о з а н а д н о й ( Г а л и ц к о й ) Р у с и X IV и X V в., и зсл ідован іє , Москва, 1894, стор. V I-f-240.

Ш ан. автор в ступнім слові сам каже, що его п раця не становитьсобою нічого цілого, що не мав він заміру писати повної істориї впу-трішних відносин 1 ал иц ко ї Р уси X I V - Х \ в., лише старав ся прослідити в істориї кождого з трех станів — шляхетского, крестянского і міщан- ского — процес переходу від старого руского устрою до нового, засно­ваного за польского п р ав л ін я , та зазначити сліди староруского права, які животіли ще тут в ті віки. П роцес той переходу до нових порядків в 1 алицкій Руси важний тим ще, що в тій частині' Руси д в а віки борше заведено иові порядки, ніж в останній части України-Руси, — що нрото вияснене того процесу в Червоній Русн причинить ся до виясиеня та- когож процесу в тій останній части Руси.

Щ о до методу, якого ужив шан. автор, то він головно описуючий,а рідко порівняючнй, що полягає на норівнуваню інститутів галицко-руских з аналогіями в устрою українських земел в. кн. Литовск->го і московских, боячись, як каже, потрійної р о б о т и , — а ш к о д а , бо власне той метод уживавсь повнішими часами у всїх науках яки т і й - більше користпий і придатний ДО НОіІТИВПІІХ вислїдів.

З ад ачу свою переводить автор в трех глав ах , присьвячуючи трем станам, ним описуваним, кождому по одній главі. Кожда г лав а не має окремо значених відділів, лиш ш. авгор одним віддихом і без

упину говорить в ній про все і вся. Найширшою, а разом найліпшого вийшла гл. I I , про селян ; глава про шляхту значно мепьша. Т р етя глава дуже коротенька і писана нашвпдку, та й не подає она нічого майже нового.

Г л а в а 1-ій а : II о л и т и к а п о л ь с к и х г к о р о л е й u с у д ь б а д р е в н е - р у с с к а г о б о я р с т в а в ь Г а л и ц к о й Р у с и X IV и XV віку переважно зводить вже попереду висловлене автором, в єго „К ри ­тичнім огляді новійшої л ітератури до істориї Галицкої Р уси (Ж урн ал г Мкнпст. Н ар . Иросв1;щенія, 1891) і розв ідц і — П р авн і форми боярского володїня землею в п івт .-зах . Руси (Ю рдическій В істникт. 1892). Щоби вияснити ті зміни внутрішнього устрою галпцко-руского князівства, які внесло опановане князївства Польщою, розказує шан. автор в коротцї долю Червоної Р уси з X I V в. і переходить до устрою, запровадженого за нольских ч а с ів ; тут подає він коротку, але ц їкаву схему адиінїстра- цийного устрою Р уси , де зауважає такі характерні о зн ак и : змаганє до централізацій', одночасне істновапе деяких давнпх інституций руских поруч з иольскими і часті переміни в системі а ім ін їстрац и ї; признаємось одначе, що се централістичне Змагаив уряду , якому ніби противились децентралїстичні змаганя шляхетскі, дуже невиразно і слабо виступають в наведенім автором материялї.

Саму схему д. Л. представляє більш менш т а к :З а Казиміра на чо її управи Черв. Руси стоїть староста, „ c a p i t a n e u s

t e r r a e R u s s i a e g e n e r a l i s “ ; по при него був староста тілько в Ояноку, в иньчих городах воєводи.

Т а к само було за В олодислава Онольского, т ілько що з часом з а ­мість воєвод заводять ся каштеляни, в Перемишлю староста. З а Люд- вика на ново установляють ся воєводи, у Львові каштелян, в Б ел з ї ста­роста. В ід р. 1387 росте число старост та воєвод по городах.

В перших початках панованн польского вимагав єго інтерес сильної ценгралїзациї, тому то старости, мабуть, мали вдасть адміністративну, судову і воєнну. Воєводи, здаеть ся, мали також значну власть, тому то Онольский заступав їх каштелянами, більше 'зависимпми в ід старостів. Від Я г а й іа на іннаєть ся дец ен грал ізаии я , а з заві'денєм польского права зменшуєсь значінє старости, бо значна часгь судової комнетенциї пере­ходить на суди земскі і шляхетскі збори (co l loqu i , w iece ) . Т акож і власть воеводів упадає з побільшенем числа старост, они стають нідиластними тих нослїдннх. Воєводи до XV в. були начальниками над старими рус- кими сотниками, заступивши ді винх іпсяцких.

Анї колпетепция старост до воєвод, анї відносини воєвод і піз- нійших гродсі: u старост до ґенер. старости до тепер не вияснені добре. Здаєсь , що в початках польского панованя воєводи мали значінє

иізнїйших старостів гродских, мали і самостійну судову вдасть (при чім ґенер. старости становили апеляц ійну іпстанцню), але пізнїйше, я к за ­ведено староства на польский лад, втратили вони судову компетепцию; — противно-ж гродові старости стреміли, аби увільнити ся в 'д власти ґенер. старости, уважаючи себе за р івнорядних з ними королївских иамістпиків.

До р. 1434, до запроваджена цілковитого польского права, суд старо­стів був колєґіяльним: належали до него асессори з шляхти і урядники під проводом старости. Судились так справи права цивільного як і карного, а то після того прав,і материяльного, котрому п ідлягав занізваний, обжалований, т. є. русини після руского, вірмени після вірмен- ского, поляки після польского. Асессорами бували в таких разах сиів- племенники обжалованого або завиван ого . Тому то при польскім старості в ті часи стрічаємо руских дяк ів і судіїв. П ісля р. 1435, з запровадже- нєм польского устрою, суди розділено па земскі і городскі. В останнім провадить староста або в єго заступстві воєвода і має приданого судію ( ju d e x ca s t r i ) ; суд земский становив інстигуцию самостійну, независиму в ід старости, а складав ся з судії, п ідсудка і асессорів — земян. В другій інстанциї рішав справи земского і гродского суду суд в і ­чевий — c o l lo q u iu m g e n e ra l e — загальний з ’їзд шляхти (w ie lk ie р о - ro czk i ) , що видавав також загальні постанови характеру закон одат - ного, важні т ілько в грани ц ях тогож земства. До гродского суду н але­жав суд ( ю р іс д и к ц и я ) над нас°ленєм , підлягаючим зам к о в и , та в деяких випадках (a r t ic u l i c a s t r e n s e s ) над шляхтою і їх підданими. Всі иньші справи належали до земского суду, але все-ж таки з певним ограниченєм в справах цивільних (н. пр. до ЗО гривен, або не могли робити актів о r e s ig n a t io b o n o r u m h e r e d i t a t i o r u m ) .

В іча збирались чотири рази до року в кождім земстві, а складались з висших урядників (d ig n i t a r i i m a j o r e s ) і шляхти земстві, а до ухвали ( l a u d u m , s t a t u t u m ) вимагалась, мабуть, однодушність.

По введеню польского права відбув іють ся майже що року з а- г а л ь н і с о й м и к и рускої шляхти (c o n v e n t io g e n e ra l i s terreslris) в часі, стало неозначенім по кілька день, найперше в Мостисках а опісля в Вишни (С удовійЧ В склад сой лику в х о д и ш архиєпископ , перемиский і каме- нецкий єпископи, львів. староста і каштелян, каменец. каштелян і иньші d ig n i ta r i i e t off ic ia les а с te r r ig e n a e L e o p o l i e n s e s , t e r r a r u m R u s s i a e e t P o d o l i a e t e r r ig e n a e .

Повні протоколи тих сеймиків не дійш їй до нас, т ілько рішеня прав спірних цивільних, — тому й годі означити, які питаня р о з ­бирано н а сеймиках. З рішень справ спірних видно, що сеймики були анеляцийними інстанциями для судів гродских і земских, а в л а ­стиво третьою інстанциєю, бо другою інстанциєю, видить ся, були со ї-

lo q u ia g e n e ra l i a поодиноких земель; хотяй і то піднести годить ся, що відносини тих „ c o l l o q u ia “ до „ c o n v e n t io “ до тепер ще не розслїджені добре.

П о тому переходить д. JI. до вияснена обовязків, що лежали на галицкій шляхті в перші часи польского владїня і підпосить цікавий факт, що 8ауважив вже був др. Пєкосиньский — відміни що до сїх обо­вязк ів в Польщ і і Галицкій Руси.

Тимчасом як в Польщ і паданя йіляхтї виглядали я к акт одно-сторон ни й , що згадує тілько о п р а в а х , привілеях обдарованого, при наданях земских па Червоній Гуси в тім часі, стрічаєм майже виключно акта обосторонн і: не тілько вичисляють ся пільги та п ри ­вілеї того, кому надано (наділеного), але й єго обовязки. А перший обовязок — п о в и н н і с т ь в о є н н а з наданого грунту. Ш ляхтич, що посідав на Черв. Гуси землю, обовязаний не тілько сам ставитись на п е р ш и й п о к л и к короля до походу, але поставити з свого ґрунту певне означене число узброепих людий.

Другою важною ріжпицею надань на Черв. Гуси — се обовязок присутносте наділеного шляхтича в Гуси. Мотивом до того обо-вязку мало бути змагане короля заложити собі на Черв. Гуси боеву силу, для охорони тої завойованої области від забаганок сусідів.

В наданях Володислава Он. виступає для таких надань терміні j u s f e a d a le , vasa l le , гож д. JI. уважає со неренесенєм на руский грунт з а ­хідного феодального устрою. Супроти такого погляду виступив проф.Грушевський в своїм начерку галицкого устрою (Барское староство, гол. IV), доводячи, що сї обовязки могли зложитись самою практикою без такої рецепциї, тільки західне назвище до них було приложене. Вате годі заперечити виводу д. Л., що отже не в інтересах короля, а шляхти галицкої лежало цілковите зріннанє устрою галицкого з польсквм — таке врівиане й наступає за Я гай л а — для шляхти in j u r e p o lo n ic a l i .

Главу закінчае автор увагами про долю рускої шляхти в Г ал и ч и н і; на думку єго, я к довго в X IV в. ішла уп ерта борба про о Гусь між Польщею, Литвою і Уграми, як довго королям польским залежало на тім, щоб не дразнити кореиного руского н а с е л е н я , королі стараю ть ся милостями і пільгами прихилити до себе городи і вишні верстви, по- гвержають їм давні наділи земскі, навіть наділяють новими землями, по­водять ся милостиво з володарями земских участків, юридично необезне- ченими, а суди признають тпм послїдним право до родових і набутих участків, наколи они доказували сьвідоцтвом „сусідів околичних“ давність свого поеїданя (засиджене права власності!); — але р іч змінилась під часу, я к 1430 р. бдлинскою нривілеґією заведено нольске право на

Г уси , а р. 1434 зрівняно руску. шляхту черв. Руси і ІІод ітя в правах з польскою шляхтою.

П ри кінци X IV в. польска шляхта утворила вже окремішний зам­кнений стан, що володів певними правами та прнвілеґіями.

Цілковитий, родовий шляхтич нольский, що посідав p le n u m j u s m i- l i ta re , був особою привілєґованою, володів землею на праві абсолю т­ної в л асн о сти , j u r e h e r e d i t a r io , необовязанпй до жадних повинно- стей, крім служби воєнної, та належав конечно до якогось гербу.

Деякі боярскі рускі роди може дістали шляхецтво ще в X IV в., але загальна нобілїтация руских бояр мусїла наступити при зрівіїаню черв, ру ск о ї шляхти з польскою.

Р у ск і бояре не могли мати грамот на своє боярство, бо в давній Руси боярство не було станом, ан ї придворним чином (урядом), тілько верствою суснільиости, що в ідр ізняла ся своїм матеріальним ііоложенєм, Тож цілковите зрівнанє наступило 1434 p., видить ся, тілько що до більших, виднїйших родів боярских через адоптацию нольскими шляхет- CKUMU родами. Далеко більша часть боярских родів мага бути виключе­ною від шляхотства, однак — після нольских прав — той, хто доказав своє родство з признаними шляхтичами, д іставав также шляхецтво.

В сорокові л іта XV в. часто подибують ся в судових книгах львів- скої землї процеси між нольскими шляхтичами а давнимн рускими земя- нами (дрібними боярами), що не посідали жаданих грамот на свою посі­лість із за посїданя участків (so r tes , d z ie ln icy ) . Король Володислав Ягайлончик, потребуючи помочи шляхти до воєнних виправ, щедро р о з ­дає землі, городи, замки на Черв. Р уси польскій шляхті — я к каже Длуґош — майже всі записав або заставив. Польска шляхта виганяла з них давних руских володарів, нераз наїздами, узброєиим нападом. В більшо- сти випадків удавалось тим давним руским посідачам удерж атись при посїданю, доказуючи давність свого посїданя ( a b av is et. p ro a v i s z d z i a d a i p r a d z i a d a ) та неприналежність майна до короля а крім того часом добитись нризнаня и п я х ец тв а . Вигнані давні рускі властителі у т і­кали до Т атар і з ними разом пустошили Русь.

Т і бояри, що зістались на своїх дрібних, участках перебували ріжну долю. Я к довго не добились польского шляхецтва, не належали до ж а­дного стану, знаного польскому праву, себ то анї до шляхти, аиї міщан анї кметів закріпощених. Т ож понадають в економічну записимість від ст а ­ростів або і від еусїдних шляхтичів. С ї останні змагають ся їх закр іпо­стити, они же самі уважаю ть себе свобідннмн а навіть „ n o b i l c s “ . С у ­дові процеси із таких спорів кінчать ся ріжно. Одним боярам удаєсь виграти признане шляхецтва, иньші попадають в кмети. Щ е одна часть стає на службу до замків яко „сл у ги “ , „служки“, яко сторожа, погоня до ви-

конаня р о зк аз ів державці' або старости, до розвоженя листів і розказів, п ізнійше також зв. „нутні'“ (в ід слова „п уть“ ) і т. и. Взагалі' викону­вали они дуже ріжну службу : нолїцийну, адмінїстрацийну, воєнну при зам­ках, а за те діставали невеликий кусник землі.

Г л а в а II. С у д ь б а к р е с т я н с к о г о н а с е л е н і я Г а л и ц - к о й Г у с и X I V і XV в. найбільша обсягом (с. 71 209), становитьразом, як сказали ми, найцїннїйшу частину н рац ї д. Л инниченка. По ко­ротких увагах над становищем селян в давній Г уси і в П ольщ і, автор наводить актові термини, під якими виступає селянство гали ц ьке X I V — XV в. ріжних категорий :

Що до нравиого ноложеня поділяють ся на вільних і певільннх ( l iberi , i l l iber i) . Н евільні - - раби ( s e n і), коланні ( k a l a n n y , k a le n n ik , c a le n y , c a le n ik ) , ординцї і сотні — всі не маїсть п рава рознорядж аня своєю особою. Вільні звичайно звують ся h o m in e s , k m e t h o n e s і д ілять ся на підставі повинностей на данників ( t r ib u ta r i i ) і служебних ( s e r - v ito res) , а ті послїдні на конюхів, сокольничих, загородників, корчма­рів (p r o p in a to r ) , бортників. Щ о до економічного ноложеня д їл я їь ся на p o s s e s s io n a t i posiadły, lo c a t i ; і in ip o s s e s s io n a t i ( p o d s a d e k , s u b s e s ) , — n e jb i i -же після за н я того обшару на a reu l is , cu r ia l is , c u r i s t a , d w o rn ik , p o d w o r / .y s c z n y . Д ал і автор переходить ріжні категорій селянств на основі актового матерннла, почавши з невільних.

В Гал. Руси довго після заведеня польского права, що н епри ш а- вало невільництва, істнувало ще невільництво (se rv i , i l l iberi , k a la n n y ) , — а повставало або через купно, або віддане в невільництво за недодер­жань з ’обоннзаііь, застав себе, жінки та дітей. Купно могло відбуватись лише поза границями Польщі, а в іддане в невільництво за недодержане з ’обовязапь могло наступити лиш на час. В кількох наведених судових актів виходить, що торговлею невольииків займались жиди, вірмени, іта- л їя н и ; — що католиків (христіян) не можна було продати в неволю ; — що невольник сплатою цїнн купна-продажи міг викупитись; — що закон нротивив ся неволеню свобідного чоловіка. Н аколи-ж не вважаючи на те все невільництво все ще істнувало і по р. 1435, то причина в тому, що введепе польске право належало тілько до тих, що п ідлягали j u r i P o l o ­n ico , а нньша людність судилась кожде на підставі свого права, руского, нїмецкого, вірменского, татарского. Тому то невольники, закуплені за границею можна було відпродувати в грани ц ях Гал. Г уси , та можна було самого себе, або жінку і діти в іддавати в застав і продати в неволю „на п ідставі руского п р а в а “ .

Коланні, коланники (значінє слова не ясне) — се також несвобідні, невольники, але ие цілковиті. Сни привязані до землї, не мають права виходу, але їх сьвідоцтво в суді важне. Могли они, здаєть ся, мати

майно, укладати деяк і горожаньскі умови, і вести процеси через повно- мочників. В X V в., здаєть ся, коланні доповнялись не тілько походже- нєи від колянників, але і добровільним вступле.нєм в катеґорию колан- ників , - що видить ся в декотрих випадках було для свободних завид­ним, бо колянники не платили податків, тілько відбували повинності!. В Гал. І уси коланні стрічають ся лиш в землях королевских і ц е р ­ковних.

До числа невільних належить і кляса о р д и н ц і в , що зн а ­ходили ся в Л ьвівск ій землі в Солонці, Ж уравц і, Гермаиові і ин., — а в Галицкій землі в Холоневі. До назви „ординців“ часто додавано „ h o m o reg iu s , s e r v u s r e g a l i s “ — що означало зависимість їх від короля та приналежність до него. О рдинцї були привязані до місця, але володїють майном, стають в суді за сьвідків, мають самоуправу, підвладні ста ­рості. Н а основі нривілєґії в р. 1501, наданої длн Солонки і Ж уравки, людність тих сел мала на потреби короля давати підводи, а зато мала п раво вольного торгу в тих городах, і володіла землею без оплати данин. І а к е положене ординців (взагалі' зовсім зхоже з литовскими „путними боярами“ ) радше можна уважати за упрін іл іїоване нїж невольничо- зависиме, особливо, що королі завсе обстають за ними проти само­волі урядників та старостів . Ординці' вибирали собі тіуна (тивуна), котрого потиержає король. Що до похоженя ординців і їх назви, то ш. автор прихиляєть ся до погляду історика Соловєва, що були то рускі невільники, викуплені від орди і поселені на княжих землях. По Думці шан. автора службу нутну, ординску могли приймати на себе люди з ріжних верств суспільних, бояр, міщан і селян, а сповняли ї ї не тілько ординцї родом, але і иньше населене, наколи єго п рави тель­к о перевело в ту службу н. пр. з служби тяглої.

По нашій неміродайнїй думці, наколи нема в актах піде сліду, щоб „ординцям и“ були невільники, відбиті або викуплені у Т атар , або щоб то були Т атари , полонені і поселені на рускій землі, — належало б приняти, що назва „о р д и н ц ї“ надана припадково тим людям, що мали обовязок, відбувати яку сь службу що до орди, чи то їздити з послами або гонцями, чи то пильнувати нападу татар на шляхах ( т а к то думав про лнтовских ординских слуг В. А нтонови і) .

Д альше клясою людей невільних, на думку автора, мали бути л ю д и с о т н і . Т ілько книги судові С аноцкої землі' заховали слід про „сотн ю “ та „согних“ в селах руских, що належали до Саноцкого замку. „С отни й “ дістає від старости с л у ж б у т. є. поле і івентар, а зато пРи- вязуєть він до землі, або радше до служби, підіймаючись до певної служби Вічно, — може однак за себе поставити иньшого чоловіка спо- сібного. По смерти сотного поле і інвептар вертає до старости, що

може їх надати наслїдникам. Сотннми можуть бути так селяне я к і мі­щане. Сотня становить громаду, під проводом деся т н и к а , а в ідповідає круговою (солідарною) порукою за кождого свого члена, за єго втечу. В звязку з сим внсловляє автор гадку, що давня руска орі‘аиїзация сотень і тисяч не була земскою, докняжною і всенародиою, а штучною, воєнно-фінансовою орґанїзациєю нідзамкового населеня княжого п е р іо д у ; тисячні же були урядниками княжими, що з часом набули значінє земского урядника.

П ереходячи до людности вільної, зазначує автор, що вона в X I V і XV в. ж ила на ріжних правах, а головна маса на рускім п р а в і ; з початком поль­ского панованя приходять і иньші права. В половині X V в. майже ноловииа сел Гал. Р уси построєна була на нїмецкім праві. В таких селах судівнпцтво належить вже не до держави а до пана, є домінїяльне. Д ал і в’являю ть осади на праві волоскім.

До к ін ця X V віку вільний вихід селян був допущений, бо шляхта, недавно поселивши ся, мала в тім інтерес, щоб стягнути я к найбільше поселенців до себе, т ілько залежав той вихід в ід допов­нена певних у м о в ; вже з другій половині' X V в. подибуєть ся в актах судових ц ілу масу спорів а то в Галицкій землї, і від 1507 королі на просьбу шляхти заводять в Черв. Гуси иольске право, забороиююче свобідний вихід селян. А ле й давнїйше вихід свобідного селянского н асе­л ен я (окрім певольпиків, кабальних, колишніх, ордипцїв і данників) був можливий лиш в те саме право, н. ир. з руского в руске , — а се, ви­дить ся, тому, щоби більші користи другого права не забили більше поселенців, хотяй вже сама „ в о л я “ т. є. новопоселенців на певне число літ в ід обовязків всяких могла вабити поселенців. Хто в и ш в ав селянина до себе, мав то обявити пану або при чужій шляхті або при двох сьвід- ках та при визванім селянпнї та заплатити му за призвід на вихід платню, в ідповідну до економічних відносин селянина, окрім відробленя всіх обовязків.

Хто сидів на рускім праві, міг виходити лиш на Р іздво в день, а плата за вихід („н окл он “) виносила за селянина з цілого дворищ а 1 гривну, а з пів дворищ а пів гривни. З кождого села на рускім праві могли виходити лиш ті, що иеревисшали десятки селян н. пр. нри десяти с е ­лянах пе міг вийти жаден, а при 12-ти могли вийти 2. По думцї автора — суть се обломки давнїіішого устрою части руско ї людности на сотні, — бо друга значнїпша часть жила громадско - родовими дворищами, які, здаєть ся , теж лучились громадскою звязею і спільно відбували повин- ности. Вихід, r e c l in a t io , називаєть ся такожь „ о т к а з“, а хто визиває — „отк азчи к “ .

В І Б Л Ї О І Р А Ф І Я

Подібні формальносте були потрібні і при виході з волоокого п р а в а ; лиш що п л ат а виносила, здаєть ся , 12 грошей, та не вимагалось озн а­ченого речи н ця до виходу.

Услівя виходу з нїмецкого права значно в ідріжнялись від там- тих> були докладпїііші, бо к о ж д и й селянин на сім праві в ідповідав лиш за себе; завівши передше з солтисом окремі умови, міг він вийти в кождім часі, але мусів або продати своє поле або осадити на нему спосібного чоловіка, lo c a r e s u u m a g r u m .

Окрім права виходу червонорускин селянин X IV і XV* в. мав право судової оборони в загальних судах Сгорожанских і карних), право в л ас ­носте до рухомого і нерухомого маєтку, та певну самоуправу. Але в загальнім суді ееляне являю ть ся лиш в справах з шляхтичем, міща­нином і селянином другого пана, як не п ідняв ся вдоволити нозівника на своїм доміняльнім суді'.

Першою інстанциєю судовою був суд заступника громади а то в селах на рус. праві — атамана і тіуна, в селах на волоскім праві — крайника і к н я зя , в німецких — солтиса. Там суд той був громадскнм, судом „ h o m in e s o b c i “ „ o b z e y “, ігри солтисах же — лавників ( s c a b in i j u r a t i ) . Другою інстанциєю був суд самого пана дїдича, був він також не одноличний, але складав ся з ju d ic e s , h o m i n e s o b c z y , правдоподібно на взір земского суду з судії, п ідсудка і писаря, а судилось па п ідставі норм права запізваного. Третою інстанциєю були загальні суди, j u d i c i u m t h e u t o n ic u m , c a s t r e n s , g e n e ra le .

Селяне Черв. Р уси мали також в певних розмірах самоуправу, а то громади на рускім і волоскім праві заховували її з давна, а громади на иімецкім праві набували уставними грамотами; та висліджене обсягу' єї досить трудне. О бсяг залежав від того, на якім праві жила г р о ­мада. Т а з актів не все можна о тім довідатись, а то, що з виданих а почасти із невиданих судових книг в тім напрямі можна було зібрати, є дуже мало, так що не можна собі виробити суду про д їяльн ість старорус. селянскої громади, навіть про судову компетенцию (про суд вічевий або копний).

В ід початку володіня польского в Черв. Руси нїмецке і волоске право дуже розповсюднюе ся, бо шляхта охоче переводить людність своїх маєтностей з п рава руского на прпгіднїйше волоске, а особливо нї­мецке. В XV в. сліди права руского в актах С аноцкої землї вже ледво стр ічаю ть с я ; в актах Львівскої стрічають ся тіуни, а Галицкої ата- мани значно ч а с т і ш е . П ольске право відносилось з давна дуже непри ­хильно до селяпских громад, а зріст домінїяльної власти тежь прикоро­чував одну з важнійших фракцин сельскої громади — а то судову.

Б І Б Л ї О ї Р А Ф І Я 15

Н їм ец ка громада сущио відріжнилась в ід славянських громад вже що до способу володїия землею членами громади і з погляду участи кождого члена громади в громадских справах. Солтис німецкої громади устроював громаду, він нею розпоряжував, він відповідав перед паном (як сам не був паном), та мав власть нолїцийну, адміністративну і с у ­дову. Вибрані присяжні суду нїмецкого цілком р іж нять ся в ід суду в і­чового, а право нїмецке, на основі якого судили, зовсім чуже було для населена, призвичаєного до свого звичаєвого права.

Р у с к а сїльска громада X V в. стратила вже багато своїх х а р а к т е р ­них особливостей, она має характер переживана припадково захованих слідів давпого порядку, загал яких складаєте ся па слабий образ д і ­яльносте давної рускої громади.

І так з 2 3 актів, досить незрозумілих, ш. автор виводить, щов Гал. Гуси мусїли (особливо в королевских і церковних маєтностях) істнувати з в я з к и г р о м а д , „к о п и в , подібно як в литовскій Г уси.111. автор хоче добачити те істнованє союзів громадских в частім появденю с т а р ц і в , виключно в спорах о грани ц і земскі, і людий об- чих, сусідів. Перші звуть ся в актах лат. s t a rc z e , s e n io ic s , a n l i q u i h o ­m in e s , sev io p ro v e c t i , в рус . часом „сьвідомі старці , а друг і „obczi, ignoti, v ic in i, a l ien i , h o m i n e s e x t r a n e i .

15 спорах про границі земельні кожда сторона покликавсь на к ілька старц їв з окольних сел, а ш. автор добачає в тім відгомон давного часу, коли тоті окольні села могли становити одну ц іл ість .

Т а к само виразовії „обчий“ підсуває автор значінє „общин“ . Коли до певних справ вимагалось сьвідоцтва „обчих“ людий, то після автора мали то бути люди, що давнїйше належала до одної ц їлости, були,

• . ,обчі“ ; вираз „обчий“ мав би с Гідом за упадком звязку громадского с т р а ­тити своє первістне значінє, і в;ке перемінити ся на сїнонїм до „чужий .

Нам видаєть ся одиак, що тї жерела, на котрі покликуєте ся ні. а в т о р , на дають певної підстави до так сьмілих виводів про істнованє в XV в. в Г ал . Гуси громадянских союзів, хоч би в розкладі.

Самі громади сїльскі потерпіли вже багато в своїх стариниих п ра­вах, каже дальше автор. Н а основі актів з X V в. він так реставрує права громади в княжім період і: с їльска громада мала значну самоуправу, сама вибирала свою старшину, атамана ( в і ї турецкого слова а д а м а н , у татар начальник пастухів) т іуна , здаєть ся, і сьвяіценика, в ідповідала солідарною (круговою) порукою за своїх членів, д їлила землю і розкла­дал а податки між своїх громадян, судила своїх громадян , заступалав спорах з третимн особами.

З тих обширних прав позістало в Гал. Г уси в XV в. вже мало щ о : з актів видно, що вибирала громада собі тіунів, що громаді призна­

валось право віддалити попа, що громада розд їлю вала повипности між громадян відповідно до великости оброблюваного участк а ; про компетенциї судові громади мало є жерел, однак помимо домінїяльної власти, суди громадскі не тратять дїяльности своєї.

П ереходячи до опису внутрішнього устрою в о л о с к и х с е л або радше сел на в о л о о к і м п р а в і , автор зазначає, що такі села були заселені ие виключно в и х о д ц я м и з В ен ґр ії і Трансильванїї , але также місцевим населенєм, притягненим різними вигодами того права і по мо­жливості! виясняє ї х устрій.

Кілька і к ільканайцять сел в якійсь околиці'становили „ к р а ї н у “, а на чолі єї стояв „ к р а й н и к “ . Н а чолі громади стоїть к н я з ь . В чім полягала звязь сіл одної країни, годї знати. З лю страци ї X V I в. ви­ходить, що всі села одної країни збирались р ік -р ічно 2 рази на збори (віча), де відбувались також суди при участи підстарости (воєводи або каштеляна) і иадворного судиї або підсудка. В склад суду входять окрім того крайник, князі" волоских сіл, попи і представителї громад. З ас їдан я суду називають ся „ te r m in i V a l a c h o r u m “ , а рішались на них так справи карні я к і цивільні на основі обичаїв волоского права (кара , пеня, побира- лась скотом, в івцями). П ри описі складу того суду шан. автор троха не ясний. Р а з каже, що на вічах відбував ся суд в нрисутности офі- цияльних урядників, висше наведених, другий раз каже, що „такі з а ­сїданя в ідбувались лиш при участи к нязя і других заступників гром ад“ яко надзвичайні судові сесиї, що в ідрізнялись від віч. З замітки ав ­тора, ще на таких вічах мабуть рішались справи загальні для в с е ї країни, розбирались взаїмиі претенсиї різних громад жалоби на князів и г. и. виходнлоби, що склад суду вічевого був зовсім иньший, ніж звичайного суду, та що до компетенциї обох тих судів належали зовсім иньші справи, та що суди з князів і заступників громад не були „ек страорди нарн і“. Однак ш. автор близше не розяснює нам тої різної компетенциї так окремих судів.

Щ о до компетенциї самих волоских громад, то громада заступаєм» ся за своїх членів круговою (солідарною) порукою, сьвідчить про добру їх моральність, в ідповідає загалом за різні претенсиї, рішає спори г р а ­ничні. Ір о м а д а має громадску землю, і нею розпоряжає. Повинності!і роботи відбуває загалом. Проступки, сповнені в гран и ц ях громади, д о ­ходить громада. Наколи викритий або посуджений виновник очистить ся перед громадою, она заступаєгь ся за ним перед властию і присягає за єго ^невинність, в противнім раз і князь арештує виновника і віддає в грод- скии суд, до якого належало остаточне рішене карної справи.

П оля розділені були на різні участки помежи селян, і кождий п л а ­тив в ідповідну свому участкови плату, а крім того громада платила з а ­

галом за пусті дворища, за поля нероздїлені, за окуй від роботи — і то спершу натураліями — сирами, рибою, вівцями, дичиною, опісля грішми (в люстрациях 10 в. всі данини переведені на гроші). Розумієсь, що розклад тих плат довершувала громада.

П ро становиско і власть к р а й н н к і в мало що відомо для браку жерел. З люстраций X Y I в. можна лиш те . знати, що крайником назначає староста котрогось князя , що ему підлягають князі , що крайники за с ід а ­ють в судї, виконують постанови суду, беруть уділ в розграничуваню сїл їх країни, а за те беруть по справі з кождого, що має, в івці . Однак я к а власть крайників над населенєм, над князями, чи могли усувати князів, годі знати, і борше ні, бо у всіх привілеях на волоске князівство князі відповідають лиш перед паном або старостою.

Щ о до власти, роли і дотациї к н я з і в волос, звісні ж ерела дають нам далеко більше відомостей. Р ол я волоского князя подібна до пїмец- кого солтиса так, що часто князь волоского села зветь ся солтисом. ІІри- в ілєґія на князівство, на заложенє села на волос, п р ав і , надавались так селянам я к і шляхті. В X V I в. солтиства і князівства находять ся по більшій части в руках шляхти. Дотация князя складаєть ся так з земель­ного наділу як і з доходів від селян. Звичайно д істає князь 2 — G д в о ­рища або ланів вільних в ід чиншу та право обробляти ще дворище за оплатою чиншу, дальше мати млини, фолюші, корчми, стави, пасовиська. На своїй землі може князь осадити загородників (чиншівників) та ремісників. Т р етя часть всіх селянских чиншів і судових податків, колядки і пан­щини 2 — (і день річно становили головну часть князівскнх доходів.

Князь поперед всего обовязаниії до війскової служби. В громаді має адміністративно полїцинну власть. Князівства роздавали володарі (пани, часом старости) або за дармо, за певні услуги, або з заміром, щоб пустки приносили дохід, або просто продавали, і то звичайно на в л ас ­ність дідичну. Князі могли потім у королів добувати затвердж ена при вілєґій. А власність та обіймала не всю землю князівства , а лиш право нобору чиншів і иньших доходів, дальше землю, виключно для князя при­значену.

Головна р іжниця між солтисом нїмецким а князем вою ским в тім, що солтис п ідлягає виключно тілько свому нанови, а князь краіїникови та вічу своєї країни, — а крім того комнетенция волоскоі громади зн а ­чно більша від вїмецких г р о м а д : до суду громадского волоского належить вся громада, а суд иїмецкий складаєсь з солтиса та вибраних лавників.

Х арактерною властивостию волоских сїл є уплата новинностеіі ху ­добою, єї продуктами і дичиною, бо головна робота волоских с їл — го­дівля худоби. В X V I в., як бачимо з лю страций, повинности ті п ере­мінені вже на гроші, хоч назва ще осталась (za p s t r ą g a , za s a r n ę і т. д.)

____________ _ _ _ б і б л і о ї р а ф і л

J ,r » і :," г 2й r ”21cT " Bic a T n ™ : „ г ™ ,ворвд « * * “г — » - и » “ в j r . ’ i i sровправи, особливож poenpaaj- „ роф. В л ад и ї ір с™ Д , , « , , ,

Переходячи до важного шітаия про права селян на володїпє землею зазначає автор, що багато фактів промавляє за тим, що селяне X V і X V I

d e Г г е Т е Г , / 4“ 1’™ “ 1 СВ° бІДН0 ™ Ц Р О - п о р и а і и с ь , але а с j u r e не були нічим забезпечені, їх право власності, бу ю властивоспадщиннпм ужитковане», подібно як солтиство; але те бувало за-звичай

с і Г а Г и Г т “ " ' « “ Т° ” ' ” * аб ° с о л я -ство або впрост в ідбирала особливо від нешляхтичів. Т и « лекше прихо* » « . » . . і , сел яв „ „ а с , к , , иеобевяечеаі „ р в Г и , , ‘Г .

ц в іл іш е розвовсю диеаою ф ор іою посїданя з е и ї були в Черв Р т с н д в о р и в и а«» д в о р и с к а (cu r ia , a r e a , d o m u e ) , Л с я о д Х Ü I “

п П0ЛЯт о р н и м > сіножатями, лугами, лісами і иньшиаи вигодами.. Д° ІІ0! ННН0СТЄЙ селян на "Р аві РУСКІМ> та волоскім, з X I V - V в.

- мости дуже бідні; більше їх е про новинности селян на нїмец п рав і1 можна більше менше приняти їх за міру повинносте» на других п р а н а х ’ бо новинности і на других правах поселених мусїли зближать до ш

Г Г Г ' с в Г І л Г н ї , е ц ' - р “ ‘’ ^ ~ “ ■

Новинности селян на нїмец. праві складались з таких ч а с т е й :

Г ЯНН; Г ° В0Г: , ЧИ!!ШУ ДЛЯ ДЇДИта бІЛЬШе ме,Іше від 8 грошей до Р . лану ) , 2) з церковао ї десятини в і ї 1 до t> гр і 12 я0;,^ 3, , Н1ТураЛЬИИХ " » » « о с т е й від 1 до 3 мір хліба, часом 2 курки

єць, 4) з паньщини, що подибуєть ся аж в Х У в., коли то ви- Хід селян вже ограничено, та шляхта, осідаючи, сама взялась до управи

річно з З M 5/ 06J401 С“ЛИ,-=а Т° 1Ю НаЙбІІЬШІЙ ч ас™ «о 14 день річно з лану, _ 5) з повинносте!! для держави і с у с п і л ь н о ю - себто

і т Г т ї п в и ГР' 8 -ЛаНУ’ В0ЄНЩИ,Ш' о б ш ш У поправляти замок, мости 1 Т. д. Новинности ті зросли в X V в. а ще більш е, в X VI в а осо­бливо паньщина через те, що Господарка ф ольварчна шляхти взросла НІ. автор обчисляє „а гроші всї ті повинності, і доходить до того Z

о Л0СЛ|ДУ- ЩО «ся сума повинностей з лану виносила в X V в і - і гривна чиншу + 2 гривни за 4 міри хліба + б грошей за десятин^ +

= ЗО ™ н п Г ,,Є °ЛтКИЙ- ЛаИ МаЛИЙ’ ЗВ- ФлямаиЛский хелмінекий або шродский їам і Г ш і ЛГ Г ИМ “ 0PtaM; бІЛЬШИЙ; «бо нїмецкий = 4 з Г Г р

r ггг;івфрвнк“ ’1

б і б л і о г р а ф і я _ _ _ _ ________ 19

І гріш за кури + 2 гроші подимного + 1 гріш за я ч ц я + 3 /2 ір и - веп за паиьщину - всего 7 польских гривен або рахуючи міру хліба , а і/ гривни = 14 мір хліба т. є. одна третя часть озимого урожаю. Р о з І тон в порівнаню до повинностей з X V I в. ще дуже у а р ш и Д . Я к і були новинности поселян на рус. праві годї знати, оо не д н ш л и до ­к у м е н т ерекцийні, а потому, що видить ся, на рускім праві осель нових вже в X V в. не закладано. Новинности мусїли бути більші ніж у поселен­ців на нїмецкім праві, і тут вся громада загалом обкладалась тими п о - винностями, UO більшій части натуральними. Більше звісні новинности селян на волоскім праві. Они, займаючись ховом товару, сповнювали свої новинности товаром, худобою і ЄЇ продуктами, але в загал і розмір ти повинностей в XV в. був ще дуже невеликий, а паньщини, види . ,

в ідбувало^ся . и і _ м і щ а н с т в о в Г а л и і и і й Р у с и X IV і X V в.

найбіднїйша що до нових відомостей і дослідів, і автор сам каже що галицкі міста ждуть ще свого історика, хоч признає, що з богатого териялу архівального в послїдиих часах багато вже видано.

П о коротких увагах про городскнй устрій в д ав ш и Руси , автор за ­став ав ля єть ся над впливом нїмецкого права, щ о запанувало за часи польскі. Наслідком єго було відріжнене городів від „землі , а з разом вдирались в давну демократичну руску громаду - ви “ ^ ть та аристократизм. Згодом різко відділились дві к л я с и : повноправних щан і неповноправних мешканців (нередм іщ ан ); і між першими знов за- Г н і два р о з р я д и : патріциїв (богате купецтво) і нлєбеїв, хоч правно ї р іж ницї між ними нема. Н ареш ті до сего прилучалось виключність на-

циональн^аючи нїмецке право, королі не зносили ріжиих громад(руских вірменских, жидівских) лиш з иолїцийного 1 адміністративного погину були они підвладні городскіи управі. Щ о дотичить судової ком- петенциї, то в справах між громадянами ріжних громад судили мішані суди. Декотрі історики Львова (Лозїнский) утримують, що Р уси ни в городах становили лиш в і д п о в і д н у громаду а . в правну, в п рави льно ї, о р а п і - зациєю. Н а те зазиає автор, що для Русинів с т а л а осілість в городі і до­ступ до повних горожанских прав були обмежені, що Русини яко не­повноправні сиділи по передмістях, де, я к довго не сягала юрисдикция “ ' м агістрату , повинні були мати свою орґан їзацню , ю рисдикц ію і право. Але судові акта виказують, що людність передмість п ідлягала в адмінїс і судовім взглядї замковому урядови. Н а чолі заряду перед- мість стояв, видить ся, воєвода, під ним сотскі. Людність передмість ж ила на рус. праві і судилась в замку на основі тогож права .

Зам ітка та автора троха неясна. Н ам видить ся, що висказ, ніби Русини сидіти могли лиш на передмістях — не доказана та не конче правдива і найменше що до Львова, бож всім відомо, що іменно у Львові Русини, Вірмени мали свої ул иц ї серед міста, на що до нині вказує н азва улиць.

Але і сам автор, поклиісуючись на документи і акта судові, в к ін ­цевім уступі згадує к ілька разів , що Вірмени були поселені частию за мурами города а частию в городі самім. А Вірмени так само, я к Русини, яко іновірці, не мали повних прав.

Кінцевий уступ (стр. 2 1 9 — 238) описує права Вірмен і жидів а го ­ловно в городі Львові. Короткий змисл того опису такий, що так В ір ­мени як і жиди мали свою громадску окрему управу , свої суди, своє право. М агістрат Л ьвова з одного боку а старости з другого посягали в ід часу до часу з ріжним успіхом на ті права, але все-ж Вірмени аж до р. 1784 судились на основі свого права. Жиди, вистаравшись ще у ко­роля Казиміра о значні прив ілє їія , уміли пізнїйше при помочи маґнатів обходити королївскі рішепя, що обмежували їх надужитя.

Н а сему кінчимо огляд змісту ц ікаво ї розправи д. Линниченка. Головна єго заслуга в тому, що він використав велику суму друкованого актового материялу в A k ta g ro d z k ie і z iem sk ie , доповнивши єго деякими і невиданими жерелаши і на п ідставі єго дав першу картину суспільного устрою Галичини в перші віки польского панованя. Які - б не були при тому помилки і недостачи, се з істаєть ся важного заслугою автора.

А . Д .

А р х и в ї . Ю г о - З а п а д н о й Р о с с і и , и з д а в а е м н й К о м м и с - с і е й д л я р а з б о р а д р е в н и х г а к т о в і , ч а с т ь в о с ь м а я , т. І : М а т е р і а л и д л я и с т о р і и м і с т н а г о у п р а в л е н і я в ь с в я з и с ь и с т о р і е й с о с л о в н о й о р г а н и з а ц і и , А к т н В а р с к а г о с т а ­р о с т в а X V — X V II в. К. 1893 , ст. І І + 1 2 6 + 3 7 2 + 1 табл.

— Ч а с т ь в о с ь м а я , т. I I : А к т и Б а р с к а г о с т а р о с т в а X V I I — X V II I в. K., 1894, ст. 2 7 4 + 4 9 5 + 1 карта.

В IV томі „Зап исок“ була вже замітка про 1 - й том восьмої ч а с ­тини „А р х и в а“, й меж иньшим привитано там було перехід київської А рхеограф ічної Комісиї до видання юридичних актів, яке розпочато двома томами актів з істориї місцевої адмінїстрациї та организациї станів по провобічній Україні. Х оча я к і у виданих ранїйш виданнях Комісиї багато документів і навіть ц іл і в ідділи мали лише якийсь звязок з зазначеними тут справами, так в видані тепер томи заведено не тільки документи, що з ’ясовують специяльно історию уряду й организациї станів, але

й иньші, що належать до иньших сторон житя південно-східньої частини колишньою ІІодільского воєводства, яку частину головним чином обіймала територия] Б арського с т а р о с т в а ; особливо багата тут колєкция актів що до колонїзациї сего краю та земельної власности. Т а к і документи, хоч просто й не відповідають зазначеному в титулі книжки замірові, тут й геть то иа місці, бо подають материял до обмалювання з усіх боків краю 8а відому епоху й таким чином докладно з ’ясовують ті інституциї та відносини верств, як і виникали в к р а ю ; — тільки так і можно докладно нростудийовати відомі загальні питання, фіксируючи їх у одній якійсь місцевости, а не малюючи їх повішеними десь п ід небесами. В ибрана-ж дл я студиї місцевість — Б арське староство — має великий ін терес че­рез характер своєї істориї та її насельників, то ще й тим, що до сего часу було видано мало документів, які належать до сего краю. Видані тепер акти містять у собі силу нового материялу, що належить не тільки до Барщини, але й до західнього П оділя-Камецького староства .

У першому томі видано 181 документів X V — X V I вв. Б ільшість по­даних тут документів XV в. належать до першої половини в ік у : се пе­реважно грамоти королів Я гайла та Владислава 111 тубильцям та П о л я ­кам на подольські землі, вже ранійш заселені. З другої половини X V в. таких грамот видано тільки т р и : відомо, що у сей час и івденно-руські землі дуже спустіли від татарських наїзд ів та певної байдужосте Иольщи що до сих земель, от через що й роздача земель на Поділю стає рідшою. Серед виданих документів друго ї половини XV в. траплнють ся такі, що дотикають ся взагал і ІІоділя й виясняю ть деяк і непевности, що істну- вали до сего часу у історичній л ітератур і , як от нпр. акт про викуп р. 1464 Каменця від М ихайла Б учацького , грамота про маєтносте Каме- нецької католицької катедри 1498 р. З початком X V I в. починаєте ся енерґична колонїзацийна діяльність що до п івденно-західнього Поділя, й у сей збір заведено багато грамот — надань королів О лександра та Сигизмуида І на ріжпі села. Особливо багата колєкция актів починаєте ся з 1537 p., коли королева Бона розпочала на Поділю свого колоні­заторську та організаторську Діяльність. Т ут ми зустрічаємо: привилеї осадникам Бара , що поділяв ся тоді на три юридично відріжнені г р о ­мади — Польський, Руський та Горнїй Б а р , наданнє магдебурського права як Барови, так й иньшим містечкам Барського староства, роздача великому числу місцевої шляхти ріжних пустинь задля залюднення ї х , промін земель в інтересах к о рол евщ и н , урегульованнє відносин старосте до ріжних осадників Барського староства и т. и. У другій по­ловині X V I в. бачимо вже з актів усе більший та більший натовп у Б ар - щину чужоземців, якім з кінцем сего віку польський у р я д охоче роздає грамоти на відібранне земель в ід давних тубильцїв-господарів , яко без ­

правних. У тому-ж першому томі номіщено дві л ю страц и ї Барського ст а ­роства pp. 1552 та 1570. Т рапляю ть ся документи, що характеризують побут барської русько ї шляхти, от напр., заповіт Гераеима Радіовського 1598 p., а також ріжні розділи, розмежований, суперечки за майно и т. и.

2-й том вище названого „А рхива“ містить у собі 160 актів X V I I — XVLII вв., й додаток до актів. В сему томови особливо якось аж приголомшує численність королевських грамот першої половини X V II в., виданих П о ­лякам на придбання ріжних земель від ненравнних володарів, с. т. місцевої укра їнсько ї шляхти. Далі, з виданих тут актів ми бачимо, як ся п атен ­тована шляхта, з королівськими „листами“ у руках, насідає па місцеву шляхту і на п ідставі п рава більшістю в ідтягає у свою власність їх „д'і- д и н и “. Т убильцї в ідступаю ть, але не у с ї ; деякі більш сьміливі вдають ся до короля й я к коли досягаю ть мети.... Хмельнищина перерива такий розвій подій. З половини X VII в. видані у 2-м томі акти дуже ріжно- родні своїм змістом, даю ть багатий материял, щоб виобразити собі суд у колишній Барщинї, у р я д її, відносини верств. Т у т ц ікавий тестамент гетьмана Івана Виговського (1 6 6 4 p.), що містить у собі оповіданнє про обставини осуждення єго та передсмертпі розпорядження. А кти Х У П І в даю ть материял не тільки для тієї теми, я к а постановлена у заголовку книжки, але й для других сторін тодішнього життя у Б ар щ и н ї ; тут ми знаходимо силу вказань на церковно - релїгійнї відносини, етноґрафічні ознаки околичньої шляхти, ї ї побут родинний та громадський й т. и. ї д о ­датку до 2 -го тома поміщено 144 NN.: се документи in e x te n s o та реєсти , межи ними має велику вартість реєстр подимного 1493 p., з якого знати, о скільки було залюднене ІІоділє в к інц ї X V в. (сим р е ­єстром користовав ся уже й ранїиш д. Яблоновський дл я своєї статті' під заголовком: „ P o d o le u s c h y łk u w ie k u X V “ — A t e n e u m , 1880.)

Видані в двох вище названих томах акти взяті головним чином з актових книг Київського Центрального Архиву, з Коронної Метрики Московського Архиву М іністерства Ю стицпї та В арш авського Головного А рхиву. П одано документи й з приватних рук, але таких дуже мало. Приватні архивн подільських панів, думаємо, були-б дуже користні для історика, але вони і мало відомі й до їх трудно доступить ся. Небіжчик д -р Ролле дуже широко корцстував ся сим материялом, але через те, що сей материял не видано в оригіналах, то й праці д -р а Ролле багато т р а ­тили що-до документальности.

З ібраннє яктів виданих у двох томах „А рхиву“ й вступна широка студия про Б арськ е староство належить M. С. Г руш евськ ом у ; ся студия вийшла окремими книжками, то ми й поговоримо про неї окремо. До другого тому „Актів Б арського староства“ додана карта південно-

східнього П оділя X V - X V II I в., а у кінці книжки аккуратно зладжений покажчик людських та ґеоїрафічних імен у обох томах.

10. С.Г р у ш е в с к і й М. Б а р с к о е с т а р о с т в о , и с т о р и ч е с к і е

о ч е р к и , 1894, ст. VI + 3 0 8 -j- 1 табл.Д о п о л н и т е л ь н н я г л а в н кч> и з с л ’Ь д о в а н і ю : „ Б а р с к о е

с т а р о с т в о , и с т о р и ч е с к і е о ч е р к и “ . К. 1894, ст. 3 0 9 — 40 0 + 1 карта.

Як вже сказано в попередній р е ц е н з и ї , названі тут книжки — є то вступна студия до виданих у першому та другому томах восьмої ч а ­стини „А рхива Ю го-западной Р о с с іи “ документів. J» передмові до своєї праці автор каже, що, вибераючи тему та спосіб її оброблення, він мав на увазі дві засади : перше — переконаннє в тім, що багато фактів з у к р а ­їн сько-русько ї істориї вимагають непохибного стверження, а сего можно досягнути тільки детальним студийованнєм фактів внутрішньої істориї меж иньшого в їх територіяльнім звязку, а друге — він вибрав дл я тако ї студиї Б арськ е староство, або південно-східоий куток колишнього подільського воєводства , тому, що ся місцевість і в істориї й у сучас ­ному життю заховує в собі багато цікавого. О риґінальиа виключність устрою та побиту сего краю лежить, так сказати, в архаічности є г о ; тут, на межах ІІольщи та Литви, дуже довго заховувались старосвітські руськ і риси в устрою адмінїстрациї, орґаи їзациї верствах , побуті л ю д ­ности і т. и. Щ е в X V II I в. місцева околична шляхта, з народності! українська , заховувала багато давніх о т а к , і отеє то перш за все п рива­било автора нростудиювати сю місцевість, а потім він иерейшов й до широкої студиї над істориєю Б арського староства.

П р а ц я д. Грушевського є то вельми пильно оброблена істория нів- денно-східнього Поділя з найдавнїйших часів до к інця X V I I I століття. Викладаючи історик» автор головним чином звернув увагу на історию за ­люднений сего краю, на форми володіння землею та орґан ізацию верств і уряду .

Стежучи долю півдепно-східньої Подолїї, не можна не бачити, що з самого початку, я к вона виступила на історичню арену, ся країна живе в виключних історичних умовах. Т а к , уже в X I I — X I I I в. в сім краю> що стояв межи двома окремими землями Побожєм та ІІонизєм зу ­стрічають ся дв і колонїзацийні течії — київська та галицька. Потім, п ісля зиолучення Побожя й Понизя під властию Литовців (тоді в и с т у ­пає Й одно ймення — Поділе), тут, на південно-східнім Поділю, знов стр ічаю ть ся дві течії — полонізм, що йшов з західнього П оділя та Г а ­лицької землі, але доволі легко й тільки, як кажуть, по верхам зачіпає східні к р а ї , й тубильиий руський елємент, що міцно тримаєть ся своєї

рідної землї, що дає запомогу Свидригайлови в его боротьбі з споляче­ним Ягайлом, й що видержав стільки нападів культурних й некультурних чужинців. П ісля нрилучення П оділя до Польщі, східна частина ї ї зо- стаєть ся на межах Польщі, Литви та „диких п оль“, де гуляли Т атари . Ся пограничиа країна, багата своєю природою, приманювала до себе П о­ляків, і польський уряд щедро роздавав землї Полякам, що шукали щастя, але турботне, повне небезпечности та боротьби житге над к ор ­донами не до смаку приходило ся сїм приходним, і більшість з них швидко збувала з рук своє майно тубильцям. М іцно держать ся тут ту ­бильцї — селяни та шляхта що зпокон віку оселили ся тут, ще перш ніж зайняли край Поляки. С я тубильна, укра їн ська людність вміла при­ладитись до тяжких обставин побуту сїєї землї, вміла й обробляти землю своїми мозольними руками й козакувати — бити ся з ворогами; вона-ж була й самим певним колонізатором сего краю. Коли р. 1537 королева Вона викупила давну Ровщину, п івденно-східне Поділе, засновала тут Б ар ськ е староство, перейменовавши старе місто Р ов у Вар, дал а органї- зацию сьому краєви й трохи захистила его від татарського руйновання, то у сїй организаторській та колонїзацийній Діяльності! головну участь брала місцева людність, місцева укра їнська шляхта, як вже випробований у тяжких обставинах надкордонного життя елемент. З к. X V I в. в Б а р ­щинї зміцняєть ся польський елемент поміж господарями земель, а в купі з ним зростають й усї социяльні хороби тодішнього польського суспільного устрою, от через що, коли о половині' віку Хмельницький обізвав ся до українського народу, Б ар сь к а укра їнська шляхта, тай селяни не ухили­лись від тодішньої війни за волю... З того часу, я к Б арськ е староство перейшло до приватних людей (спочатку до екс-гетьмана Виговського, потім до польських маґнатів Любомирських), й як заспокоєно край після турбот X Y I I — X V I I I в., тубпльна шляхта, зменьшена під натиском поль­ської еміґрациї, що відбірала на основі правній від споконвічних волода­рів їх д ід івську землю, понижала ся правно, зходячи на служебну вер­ству, що своїм станом близько підходила до селянства, а то часом і просто - - переходячи в селянство. Але одначе-ж ся шляхта не зникає, я к се трапило ся в західнім Поділю, а зістаючись нившою верствою суспіль­ства, вдержує свої етнографичні риси, свою мову, свою віру увесь час, навіть до тепер. Д. Грушевський дуже пильно, но крихті', з ібрав у свою книжку відомості! про шляхетські тубильні. українські родини Барщини X V I — X V I I I в. й таким чином став першим істориком і'ї. Ш к о д а тільки, що про сю шляхту немає відомостей після X V II I в. Дуже б цікаво мати відомость про сегочасний побут сїєї страстотернної шляхти, яка тепер зап исана то до селянства, то до міщанства, то, нарешті, до шляхти (дворянства). Але се вже п р ац я не історика, а етнографа.

До сего додамо, що за -д л я повностн малюнку минулого життя Б а р - щини у книжці' бракує історичнього нарису етнографичних ознак тубильної ш л я х т и ; правда, се й не було метою Київської археографичньої комісиї, що видала акти Барського староства, й через те д. Груш евський не з а ­вів їх у свою студію, та брак сей зповняєть ся надрукованою ранїйше розвідкою д. Грушевспкого (у Київській Старині 1892 р. й окремою бро- шюрою) під н а з в о ю : „Б ар ск ая околичная шляхта до к. X V I I I в . “ По дорозі зауважимо, що межи надрукованими д. Грушевським у V I I I ча­стині „А рхива Ю .-З . Р о с с іи “ актами е ц ікав і відомости про церковно - реліг ійне життє Барщини X V I I — X V I I I в. От нанр., тут є д в а документи з 1622 p., що дотикають ся якихсь непорозумінь межи Ш аргородськими (тепер містечко Моги іївського повіту) православними та унїятськнми по­пами, де шаргородський дідич Томаш Замойський підперає ун іят ів . З д р у ­гих документів (виданих проф. C. Т . Голубєвнм у V книжці „Чтеній кіевскаго историческаго общества Н естора л іт о н и с ц а “ ) ми довідуємо ся, що у Ш ар го р о д ї була чимала колотнеча межи православними та унїятами, що тут міщани та козаки навіть вбили одного ун їятського н о н а , що ра- нїйш був православним шаргородським нротонопом-намісником, й що л ьв ів ­ський православний єпископ їерем ія Тисаровський писав до шаргород- ських міщан окреме посланїє з приводу розп очато ї межи ними уиїї.

Нарешті' ми не можемо не подякувати д. Груш евському за его ко­штовну працю з істориї Поділя, я к а до сего часу не дуже то прива­блювала вчених, що працювали над українською істориєю. Тоді, як Ки­ївщина та Волинь простудийована вже доволі широко на п ідставі архин- нього та археологичнєго матеріялу, Поділе не може иох валитись кількістю присьвячених її минувшости книжок. Т епер західне Поділе та Б р а - славщ ина дожидають таких наукових та беїтенденцийних студий, як п раця д. Грушевського з істори ї Барщини.

Ю . С.

И л о в а й с к і й Д. С м у т н о е в р е м я М о с к о в с к о г о г о с у - д а р с т в а ( С м у т н о е д е с я т и л ,Ь т і е р у е к о й и с т о р і и 1 6 0 3 — 1613», о к о н ч а н і е и с т о р і и Р о с с і и п р и п е р в о й д и н а с т і и , М о с к в а , 1894, с т о р . 343).

Від р. 1876 др. Д. Іловайський почав видавати свою Історию Р о с и ї ; своєю метою поставив він задоволити вимаганням не тільки істо­ричної науки, але й штуки, а головну вагу положив на історию п олі­тичну, признаючи і в передмові 1-го тома), що „н ародн я маса є тільки етнографічним грунтом, яка з себе виводить Діяльні особи“ , тому „ істо­рия переважно має справу з особа'ми, що стоять на чолї народа, і в за-

галї з тими діячами, через яких вона виявляє себе в ріжних сферах історичного р о зв ою “. Таким чином д. Гловайег.кий став на тойже грунт державної переважно істориї, на якій стояли Карамзин і Соловєв, в про­тивність тому напрямку, який так ясно виставив в де - котрих студіях Костомаров і новійша українська школа, хоч при тім д. Іловайський далеко ширше уділював місця і внутрішнему устрою й культурному житю народа, ніж ті єго попередники. Пильно студиюючи новійшу історичну літературу, він надавав в значній мірі і наукову вагу своїй праці , я к а з огляду на ті вимагання історичної штуки мусїла наближати ся до формн популярно - наукової. Маючи на меті „заховати історичну перспективу, себто в и ста ­вити на перший плян важне і основне“, він оповідав плавно і легко, в гарній і приступній формі, не застановляючись над суперечними пита­ними, уділяючи їм місця хіба в „ у в а га х “, при к ін ц і тома, й то не дуже. Таким чином перейшов автор почавши від кінця I X в. (справу про по­чаток Руси автор розсл ідував в своїх окремих „ Р а з н с к а н ія х т /1) аж до початку Х У Д в., в чотирох чи краще пьятьох томах (бо І складаєть ся з двох окремих кцижок — київський і володимирський період), що містять до півтретї тисячи сторін. Г али ц к і читачи могли бли іше познаемиги ся з єго працею з частин, заміщених в I I I , IV і V I томах Історичної Б іб л іо ­теки ; треба признати, що н а й д а в н іш а істория, рослїжена автором з точки федеративної чи краще - краєвої, на яку став він ще в давнїйшпх п р ац я х своїх, може найліпше ему удал а ся. В дальшім оповіданю автор оглядав паралельно московську і литовську державу, в окремих начерках, сполучених механічно, як то й мусїло бути і доводило лише потребу сту- дийовання окремого, як окремих тїл політично громадських. Т а не вважаючи на приступну форму, на ц ікавість і сьвіжість наукову деяких частин, істория д. Іловайського не знайшла, здаєть ся, широкого вступу в гро ­м ад у ; вивожу з того, що І т. і досі' не д іждав нового виданя. Н аукова кри ­тика також не дуже симпатично їх приймала, а проти I I I т. в деяких часописях більш поступових навіть з ’явили ся й дуже гострі рец ензи ї ; публіцистична діяльність автора в u l t r a державиім і н ац іо н ал ь н ім н а ­прямі мусїла вплинути на такі не дуже симпатичні відносний.

Останній том цілковито належить до істориї московської, обіймаючи виключно зверхню політичну історию московського ц арства в період т. зв. Смутного времени, себто від Димитрія Самозванця до обрання ц аря М ихайла; таким чином том сей не зачіпає безносередно нашої істориї, як попередні, хоч міг би, бо українськ і контингенти брали значно участь в ц ілій тій боротьбі, а Сїверщина відограла дужо важну ролю — ба внутрішньої, громадської істориї того часу автор не дотикаєть ся, хіба в побіжних, припадкових згадках . А то шкода. Власне, „смутний ч а с “ вибив Московщину з звичайної колеї державної, в громадськім житю

пробудились давні, притиснені ремінїсценциї, житє громадське виявило ся в формах надзвичайно характерних і ц ік а в и х ; на то звертали вже увагу (пригадаю хоч би давню моноїрафію небіж. Щ ан ов а - - В еликорусскія области и смутное время), але й досі ся сторона докладно не вистудийована. Б ез обясненя внутрішнього житя не може бути добре зрозумілою ц їл а та „смута“, то хвилюване мас народних, на то не вистарчить самої династичної причини.

А втор своїм звичаєм не входить в аналізу джерел, суперечних в і ­домостей, даючи скрізь виглажене, красне оповіданнє, позбуваючи супе­речки такими фразами — я к „по деяким відомостям“, розвязуючн непев­ності! або категорично, або — зр ідка — гипотетичио. Такий спосіб осо­бливо трудно перепровадити з „Смутним часом“ , що має масу трудних, непорішених, хоч дуже детально «’аналізованих п итан ь; деякі уваги над ними (при кінці книги ледви чи можуть задовольнити, і для наукової сьвідомости в сему часі' користнїйшою зостаєть розправа д. Бестуж ева Рюмина, заміщена в журналі Мин. Н ар . Ц р о с в іщ . 1887).

Для публичности праця д. Іловайського буде ц ікавою ; він пильно розглянув ся в науковій л ітературі й подає сьвіжі відомості!, а написано то все дуже легко і приступно. Уважаючи иа сю авдиторію, одначе за ­нотуємо деяк і ознаки оповідання, що здають ся нам не відповідними. Книжка починають ся з таких виразів я к „адскій в а м и с е л ь “, „гнусная польская интрига“ , і їх можна подибувати й потім („гнусное д і л о “ , „п лут“ — самозванець, „задубенная п ольськая голова“, „к овар іш е и нтригани“ e tc .) ; такий спосіб оповіданя не помагає й трохи розумінню цілої справи і на­дають оповіданю букет не такий, якого вимагає повага наукова. Не у в а ­жаємо за добру манеру й іюкликуванє до причин провидеиціяльних (напр. 161, 215, 246); вайревнїйшний християнин не буде покликунатись до них, виводячи який небуть закон математичний — думаємо, що теж належить і до історика. Обидві манери нагадують часи Карамзина — sit. e is t e r r a levis ! ІЦо до поглядів автора занотуємо, що він признає С амозванця І за особу окрему від Гр. Отренєва, за сьвідомого обманника, родом з України, тільки інїциятиву ц іл о ї справи не знає кому надати, навязуючи її разом і Мнишкам і Л. С он із ї ; признав в якійсь мірі популярність Самозванця в масах, індефереитнзм єго в справі пропаґанди латинства, але в ідкидає відомість про єго плян походу на П ольщ у. Тушинського Самозванця уважає за поповича з Б іл о р у с и , і єго виступлене навязує тимже особам, що виставили першого (М ни ш кам , Вишневецькпм, Сопізї). Признає боротьбу партій при виборі ц а р я М ихайла (хоч і часто висту­пає проти погляди Ервипа Б ауера — с. 322 ) і істнованнє умов при в и ­борі, а головну ролю подає в справі виборчій митр. Філарету і Ш ере-

метеву. 13 двох додаткових главах дає загальний погляд на той часі застановляєть ся над особою Самозванця 1-го.

М. Грушевський.

П о л т а в с к а я б и т в а и е я п а м я т н и к и , с о с т а в и л и : п р е - п о д а в а т е л ь I I е т р о в с к а г о І І о л т а в с к а г о к а д е т с к а г о к о р ­п у с а И. Фр . П а в л о в с к і й и о ф и ц е р ь - в о с п и т а т е л ь н а п и т а н іВ. М и х . С т а р к о в с к і й , П олтава , 1894, ст. 1 2 4 + 2 4 + 1 1 1 .

П ісля загального н ачерк а війни П е тр а з Карлом X I I оиисуєть ся облога Полтави, сама полтавська битва і характеризуєть ся коротко її значіинє для Россиі. Н а сему кінчаєть ся властиво — історична частина книжки (до 5 7 crop.) . Історичний начерк — популярний, навіть повер­ховий, і написаний трохи піднесеним, торжественвим тоном, в росиіїсько- патриотичному напрямі.

Д ал і подана істория тих памяток, що стоять тепер на місці' пол­тавсько ї битви. К ілька памяток єсть у самому місті. Першу намятку спорудив 1778 р. П. Руденко, приватна особа, на спомин того, що батько єго вибавив с я з шведського полону. З початку сего віку були поста­влен і колони на тому місцї, де Келлин витав П етра , коли той в ’їхав у П олтаву і на місці, де одпочивав Петро після битви. Заховалась ще до сего часу й ц еркв а (власне один придїл ї ї ) , в якій молив ся П етро . Н а самому місцї битви ще Петро звелів насипати могилу і по­становити хреста. 1828 р. поставлено нового хреста. 185!і-го збудовано ц еркв у в византийському стилю, чотироконечну з 5 банями. 1890 р. положено поширити сю церкву . Окрім того на „Ш ведськ ій могилі“ збу­довано сегочасним полтавським архиєреви Іларіоном школу, заведено п а ­сіку, садок та город.

До книжки додано скільки десятків усяких віршів, що писались коли з приводу полтавської битви, „ р е л я ц и я “ про сю битву, два лис ги П етра , медалі, що звелів зробити Петро на сей вииадок, та показані джерела, якими користувались автори.

О. Л.

С б о р н и к г и м н е р а т о р с к а г о р у с с к а г о и с т о р и ч е с к а г о о б щ є с т в а , т. 93, спб. 1894.

Сей том історичного збірнику є уже 8-м томом матеріалів зако- нодатної комісиї Катерини I I . Ся ц ари ц я , я к відомо, своїм указом 14 грудн я 1766 р. звернулась до всіх верств суспільства імпериї, щоб вони вибрали своїх депутатів в „комиссію Уложенія“, і дали їм свої „н акази “

ГАпянпузські c a h ie r s ) , в яких би висловили свої нужди та баж ання . Т а к і накази і були надіслані. Сей том містить кінець наказів від шляхетства - накази шляхетства Оренбурської гуо те. накази uнл* хетства Н оворосийської їуб . - і початок наказів в ід міст паміст московської ґуб . Д ля нас більш ц ік ав і в а к а .в " ” ‘ е , с ,Ю 'посийської ґуб Т аки х наказів - 12, от шляхества осажених тут гусарських та пікінєрних полків. Н акази сі в більшости невеличкі і висло- сарсььих та ш у одинакові. Є ск ілька наказів, що цілком -вляють вони бажання майже оди r r y mнавіть в виразах - нагадують один одного (Н ак аз C L I I I та b L V U j

< rvirrm fin і в тому і в тому на- першому місці (М абуть автор був один, бо і в тому, jпіїтпиоав ся — подкоморій . П авло Кочубеи).

Х ар актер н а ознака усіх наказів - се є не проханнє чого-небудь нового а лиш з а т в е р д ж е н і та виконаниє понередних законів, та скарги,Z сї 'закони не викопують ся, як слід. Б ільш всього ш к а в и т г ш л я х е т - ство Н овоиос. ґуб. нитаннє про шляхетський титул, „дворянство , та шляхетські* грунти. Всі накази на першому місці мають сі бажання. Вони просять царицю, щоб за новоросииським шляхтичом були признані права одинакові з шляхетством великоросійським. Се зовс .м ^р о зу м іл о , к . п. ми пригадаємо, що давніх шляхетських р о д і в в Новоросипськіи іуб . майже зовсім не було, і грамот, чи то польських, чи росийських, па своє

Г Г “ ся нова шляхта не мала жадних. В она лише своїм становищем d e fa c to належала до „шляхетського стану людей“ . А тим часом не маючи затверження в свому шляхетстві, новоросииське ш ляхетсілво не Тілько своїми послугами не здобуло особливої опіки державної в л асп , а пчвіть од великоросийських урядників терпіло зневагу.

П їкаво те що й шляхетство Новоросийської ґуб. прилучалось В своїх наказах до тієї антицентралїзацийної течиї, я к а ; ВИ' разно через усі накази від українських мешканців. Воно дуже ч а с т о

нагадує урядови про „п рава та во іьиости, які на основі пунктів Ьогд . 7,2» . Т к І г . ро св й ськ а »«рж ава в рвсягалась . . . о в у в а т . - ; т .льки е своє покликування новоросииське шляхетство обмежає економичними п

: , б , ■•>«>■« — •»«“ * m m : z z “i z zючв його до ади ів їстраивйвого та судового устрою краінв, отже .и в д е в п в я в— ся «о» и ор іввавя слабше я . в І е т ь -

вавв ш а ї. о ш ляхетства е c a . . « в е к у ч я .

„ в т г в в « Груатв свої шляхетств» одержувало ' .в то т о с т г е тв а » . с ь т грамот, , в черев вупво у «овааів. ча просто Чер все документів а а свої грунтя більшість ш л я . е т с в а яе в о л а . .О к р і . то се молоде шляхетство накупило собі землі після указу 1736 p., як заборонено купувать грунти у козаків і, таким чином, воно волод. о

землею не по закону. З заснованнєм Н овосерб ії чимало шляхетських грунтів з пограничних полків відійшло до Новосербії, і вже де-як і грунти було відібрано, а деяк і призначено до відібрання. Н а скарги шляхетства, „провінцияльна к ан ц ел я р ія “ одсилала його до указу 1730 p., на основі якого вопо не м а ю п рава володїти сими грунтами. Друге пекуче питане для шлтхти новоросийської — питане поспільства. Посполиті не були затвержені за землею і мали вільний перехід від одного п апа до другого, і через те часто траплялось, іцо шляхтич володів лиш грунтом, не маючи Жадного посполитого. Вважаючи на таке сумне економічне с т а ­новище своєї верстви, шляхетство прохало царицю : затвердити за ним грунти в тих межах, які воно мало попереду ; дозволити куплю грунтів, як то воно було за гетьманів; затвердити п о с п о л и т и х за землею, щоб вони не мали права вільного переходу до другого нана (бажання, я к ми бачимо, не дуже симпатичні).

До сього спецняльно-ш ляхетського вимагання нрилучаєть ся ще бажаинє більш загального характеру . Великим злом на Україні того часу були так звані салдатськ і постої великороеиГіського війська. Україна та Н оворосия з поводу турецких війн була ніби постійним військовим станом Військо пробувало тут і в лїтку, і зимою по к в а їи р ах , і мешканці’ повинні були утримувати його на своїй шиї, не одержуючи від уряду ж адної плати. Коли додати до сього ще тяжкі податки, „рублевий оклад“ , т а чималі „недоїмки“ ізалеглості податкові), побачимо, що житє мешкан­ців, особливо посполитих, було досить важким. Ч ерез се шляхта в на­казах вимагає, щоб їх посполиті були зовсім вільні в ід постою, щоби „недоїмки “ були подаровані, а податки або теж скасовані або иоменьшеві хоч би в половину. В сьому вимаганню шляхетство теж звертаєтг, ся до всіх „в ільностай,. прав та нривілегій , на яких прилучив ся Б . X. з військом зап о р о зь к и м та всім народом українським до Росийської д е р ­ж а в и “. Коли ми додамо вимаганне вільного роблена горівки на шляхет еьких грунтах та ироханне декотрих полків щоб плату грунтами за службу у р я д перемінив на грошеву плату, що перелічимо, здаєтця , вс ї потреби та бажання шляхетства Н оворосийської ґубернїі.

С. Лапреціїкип.

L u d w i k F i n k e l H i s t o r y a u n i w e r s y t e t u L w o w s k i e g o d o r. 1869 , Льв., 1894, 3 4 Ц - Х \ ’Г.

Р ік 1894 становить в істориї львівекого університету епоху: сьогож бо року відкрито при нїм виділ медичний. З Сеї причини, я к і з нагоди вистави краєвої, поручено проф. Л. Ф інк іеви і С. Огаржинському напи­сане істориї університету.

Книжка, що єї маємо перед собою, є першою частею сего юьілейиого д ї і а і вийшла з під пера проф. д -р а Ф ін іш і ; обіймає події з давніших часів по p. 1809.

Перший розділ сеї книжки розказує історию шкіл львівських по р. 1771 .

Перші звістки є з р. 1400 — про школу парохіяльиу, перемінену р. 1412 в школу метроиолїтальну ; коиець X V I в. приносить дві школи: греко-славяньску православну Ставроиігійекого братства і єзуїтску коле­гію , що спровадив латинський архиепискон Дмитро Солїковский — ся мала бути противвагою впливовії школи православної.

Оттій колєі і ї надав король Ян Казимір 20 січня 10(і 1 титул а к а ­демії з; івнуючи єї в правах з академією краківскою і замойскою ; була се справа єзуїтів, вони боялись, щоб у Львові не засновано академії п р а ­вославної: угодою гадяцкою p. 1039 заноручено православним право з а ­снована двох академій з тим, що де онн будуть, не буде вільно засно­вувати иньшпх шкіл. Сзуїти боялись, щоб сеї друго ї академії ие засно­вано у Львові, де вже так успішно розвивалась школа ставропигійска і постановили випередити Русинів . ІЦоби однак акт фундациї став пра- восильним, треба було на се ухвали сойму. Виступили проти сеї ф унда­циї академиї краківска і замойска, виступила і суспільність польска, між иньшим подаючи яко мотив се, що не треба дразнити Руси н ів , передаючи академію в руки єзуїтів ; сойм не приняв дипльому поміж свої консти­туцій. Справа осталась нерішеною аж до р. 1758, в якім А вгуст по­новив акт ф у н д ац и ї ; другого року пишно відбулось відкрите єзуїтского університету ; та пішли протести, і король казав замкнути академію. Рік 1773 приніс удар — скасоване ордену єзуїтів, я з тим перестала іст- повати і академія у Львові.

П ід властию австрийскою, здавалось, справа в зяла кращий обо­рот, почались реформи в шкільництві. Ц ісар Іосиф II актом з дня 21 жовтня 1784 засіював у Львові ун іверситет, зложений з ґімназиї, чотирох виділів, і наділив єго правом иромованя докторів і вибираня р е к т о р а ; з сим були сполучені обидві духовні семіиариї центральні — г р ец к а і ла- тнньска, перетворені з давнїйших еиархіяльних. Університет поміщено в будинку п отрин їтарск ім , де нині стоїть Народний Дім і друга мійська ц е р к о в ; на чолі університету стояла консистория, зложена з ректора, д е ­канів і сенїорів виділів. Але засноване університету не принесло резуль­татів т а к и х , якби можна сподіятись, не піднесло ні поступу науки, ні свободи научуваня. Всі професори під карою мали нриказане читати лєк- ц и ї тільки з приписаних „ V o r l e s e b u c h - ів “, від яких ніяким способом в ід ­ступати не було можна.

32 Б 1 Б 1 І ' 0 І Р А Ф 1 Я

Я к сказано, духовних сем інари! було д в і ; там і подавались науки, а не на ун іверситеті ' ; лєкциї йшли в латиньскім язицї. У Руси нів було вельми мало таких кандидатів, щоб були підготовлені до наук ун їверси- тетских, себ-то таких, щоб покінчити ґ ім н ази ю ; треба однак було щось зарадити сему бракови, щоб придбати потрібне число душиастирів р у с ь ­ких, що з погляду науки стояли-б на р івні з латинськими. Епіскоп Петро Б ілянський подавав всяк і проекти, подавила їх і ґубернїя — і по н ещ а­сливих пробах домових корепетиций, д їсар Йосиф рескриптом з 9 марта 1787 засновав при руській семінариї провізоричний руський інститут підготовний. В рескрипті тім було сказано, що аби зарадити бракови душиастирів гр. к. обряду, поки не будо досить таких кандидатів, що перейшли школи підготовні, засновуєсь тимчасовий інститут руський для тих, що не знають язика латиньского. Вихованці єго мають вчитись всего того, чого вчать ся иньші теологи мовою латиньскою, в я зи ц і руськім ; але щоб дати ім ще якесь передвступне образованє, поки приступлять до науки богословія, мають перше вчитись 2 роки фільозофії в русь­кім язицї.

Р івночасно взивано священиків, щоб своїх дітей посилали до ґімна- знй і таким способом підготовляли їх на кандидатів богословія.

Як низко стояла тоді осьвіга у Русинів, виразно ілюструє рескрипт з року 179G, що ставляє мінімальне условіє принятя до інститута укін- чену четверту „нормальну“ к л я с у ; давнїще, видно, вимагано ще менше.

З дат фреквепциї сего інститута згадати ще належить, що в році в ітвореня було 32 вихованців ; за час істнованя припадає максимальне число 70 на р. 1803, мінімальне 20 по р. 1795 — впрочім звичайночисло вагаєсь між ЗО а 40. Знесено його 1805 р.

Перш і професори фільозофії були Петро Лодїй і Ян Земанчик (О го- новский I I с. 49 згадує ще П а в л о в и ч а ) ; на вид їл ї теольоґічнім здибуємо ся з іменами професорів Русинів Ангеловича, Гарасевича, Гриневецкого, Ш анковского, Б ілецкого і С кородиньского , що викладав так я к і А нге- лович по п о л ьск и ; на и н ь ч и х виділах пе подибуємо нї одного руського назвиска.

Разом з університетом засновано і бібліотеку, куди увійшлц книжки колегії єзуїтскої, а також з скасованих монастирів — між тими з 11 в а - силїяньских, зі С к и ту і т. и.

З смертею ц ісар я Йосифа I I почато усувати його реформи — при­шила черга і на університет. Зр азу віддано управу його комісиї у ря дн и ­ків Губерніальних, далі заведено директоріум, а 1805 знесено зовсім ун і­верситет а перемінено в ліцей. Т а к було до р. 1817 , коли ц ісар Ф ранц І позволив відкрити на ново університет, однак поки-що без виділумедичного. Перетворене уи їверситета d e n o m i n e не принесло однак

Б І В JL ї О 1 Р А Ф І Я

d e fac to жадної зміни: професори і спосіб викладаня остались ті сам і , зміна була хіба лиш така, що на фільозофії впроваджено язик нїмецкий і заведено надзвичайну катедру язика польского. Р іш учу переміну в си­стемі наук приніс сей рух, що потягнув за собою переміну устрою всеї Европи. Р ух 1848 р., одбивши ся в ц ілій Евроні, не минув і Львова, а руй ­нуючи мури старого університету розсадив від разу і заплі’снілий ап арат шкільний. Домаганя свободи науки і паучаня не остали ся без наслідків , пішли рішучі реформи на поли шкільництва, ун іверситети дістали устрій такий, який і досї удерж ав ся.

Д ля Русинів була се доволї щаслива хвиля. 1849 дістали катедру язика і л ітератури ру ськ о ї , обсаджену Головацкнм, коли П оляки до- перва 1850 ; істали на катедру язика польского Малецкого. Н а видїлї теольогичнім викладають норуськи Цїпановский і К остек ; бачимо тут і инь- ших Русинів як Черлюнчакевича, Сембратовичів Йосифа і Оильвестра, Кринїцкого, Делькевича, Сарнїцкого. З роком 1862 дістають Русиш і на видїлї правничім дві надзвичайні катедри, коли Поляки ще зовсім не мали польских в и к л а д ів ; аж за і'олуховского в наслідок єго горячих ст а ­рань 1867 заведено язик викладовий польский.

Се бувби коротенький огляд змісту сего цінного й обширного твору ; написаний він на п ідставі нерворядних жерел рукописних і друкованих (автор користував ся також і рускими працями як Го.ювацкого, О гонов­ского і Барніньского) з властивою авторови докладностею науковою і обєк- тивностею. З подробиць замітити хіба належить се, що пишучи про екс- клюзию М аркияна Ш аш кевича (ст. 280 нота 1), за „ n ie o b y c z a jn e ż y c i e “ (в актї директорияту виділу фільоз. д. 23. X I 1832 сказано „ w e g e n e i ­n e s j u g e n d l i c h e n V e r g e h e n s “ ), належало було додати, що сим немораль­ним вчинком було тілько всего, що прихвачено М арки ян а нічною норою в кофейни Орелього.

Е. Ларвінський.

S t a r z y ń s k i S t a n i s ł a w . B i s t o r y a u n i w e r s y t e t u L w o w s k i e g o . C zęść II ( 1 8 6 9 — 1894). Льв., 1894, стор. 442.

Продовженєм п р ац і Д -р а Л. Фінкля, що написав історию ун іверси­тету Львівского до p. 1809, є згадана п р ац я д -р а С. Старжиньского, про­фесора виділу правничого тогож університету. Хоч ся друга часті, істо­риї університету має обнимати час від р. 1 8 0 9 , то однак автор сягнув к ілька літ в зад і розповів просторо історию повільного усуваня викла­дів нїмецких у Львівскім ун іверситеті і заліни їх викладами рускими і нольскими. Перші дві сунлентури на видїлї правничім з руским язиком викладовим установило нравительство вже р. 1802 тоді, коли ще викладів

п ольски х , крім викладів істориї л ітератури і польскої мови від 1856 р. зовсім не було. В рескрипті' мінїстерияльнім читаємо причину основана суилєвтур руских, а то, що правительство має намір „достарчити язику руському на видїлї права відповідне йоле до наукового рош ою , а з а р а ­зом, щоби вдоволити практичній потреб і“. Вже в зимовім піврочю р. 1862 став викладати процес цивільний д -р Омелян Лопушаньский, конценіст нрокураториї скарбу, а процес карний д-р Володислав Сроковский. Д -р Лопушаньский викладав процес цивільний з малою перервою (в р. 1864/5) аж до зимового півр. 1873/4 , т є. до часу, доки єго на службу держ ав­ну не перенесли зі Львова. Право цивільне став викладати в р. 1870/1 Др. Сроковский, покинувши від 1867/8 кр іш інал їстику , що ЇЇ від 1867/8 обняв доцент права карного д -р Ів. Добряньский. П раво цивільне мало в ідтак знаменитого професора в ід р. 1873 /4 до 1890/1 в особі д -р а Ол. Огоновского, а бі ія доц ен та д - р а Д обряньского став в р. 1886/7 викла­дати право карне д -р Стебельский і викладає його до тепер, іменований 1892 р. надзвичайним професором. Иньших викладів руских на видїлїправа не було і нема.

П ерш і виклади права римского в я зи ц і польскім зачались доперва в р. 1866/7 , отже чотири роки після введеня викладів р у с к и х ; викладати по польски зачав професор звичайний права римского д -р Зєльонацкий,

Потім обговорює автор дрібно змаганя П оляків в сонмі краєвім і у намісника Іолуховского виєднати у правительства введене польского я зика до викладів і урядованя в університеті' Львівскім. П ри таких н а ­годах вказувано зі сторони П оляків на кривду, я к а їм дїєсь, що їх язика не допущено ще до викладів, хоч язик руский вже допущений на видїлї права від р. 1862. Годить ся піднести, що й сама молодїж унї- верситетска польска і руска робила старан я в згаданім напрямі. До се­нату університету, ба навіть до сойму внесла була молодїж польска в р. 1866 петицию о введене язика польского, а молодїж руска подала контр- иетицию на руки посла о. Ш аш кевича о введене руского язика. Т а коли від р. 1866 польскі катедри виділу правничого множать ся руских ка- тедр не утворено вже ніяких, невважаючи на найвисше розігорядженез дня 4 липня 1871, що „пїмецкі виклиди від сеї хвилі мали устатицілком, а на катедри виділу правничого і фільозофічного можуть покли­кувати ся на будуче лише особи, що цілком суть сносібні викладати одним з обох язиків краєв и х“. Г абіл їтаци ї доцентів приватних могутьвід сеї хвилі відбувати ся без обмеженя по польски і по р у ск и ; рівиож правничі іспити правительственні. Н а основі-ж найвисшого ц їсарского розпоряджена з дня 27 цьвітня 1879 мають риґороза складатись по польски, з застереженєм можности складати їх по руски або по нїмецки,о скілько сі язики знають еґеамінатори. Язиком внутрішній урядовим

на основі розпорядженя з дня 4 липня 1871 є язик польский, з засте ­режене»!, що на поданя внесені по руска може к іи ц е л я р и я відповідати по руски.

Автор оповідає досить дрібно нро спори на зас їданях унїверситет- ского сенату в справі руского язика. Одинокими ревними речниками прав рускої мови на університеті були оба брати Огоновскі, Омелян і Оле- ксандер, а щирі їх змаганя все попирав П оляк др Зьрудловский, про­фесор римского права. Ц їсарск е розпорядженє з р. 1871 толкував собісенат ріжнородно, так що міністерство при нагоді іменованя др а Оле­ксандра Огоновского звичайним професором цивільного права пояснило 3 /4 1882, ч. 5204 , що всякі сумніви тіла професорского що до дальшого істнованя осібних катедр руских на львівскім ун іверситеті н е у в а ж а є з а о п р а в д а н і , бо після нинішнього устрою університету львівского всі професори суть обовязані з правила (in d e r R e g e l ) викладати в я зиц і польскім, вииявши такі випадки , в яких ц . к. правнтельство, маючи все па увазі, що кождий кандидат до катедри мусить виказати цілковитим знанєм одного з язиків к р а є в и х , або инакше постановить або вже инакше постановило, я к то приміром сталось тепер зі згаданими кате- драми рускими“ .

Представивши так справу язика викладового на нашім університеті, переходить автор найважнїйші справи і події від р. 1869 —1 8 9 4 : с та ­раня добути для університету поодинокі катедри : польскої істориї і поль­ского права, справа університету нашого в думі державної в 1876 p., коли нїмецкі посли радили Львівский університет, розвязати, згадує нро в ізитациї виднїйших осіб в університеті, торжества надзвичайні і т. д.

Списавши сухо хроніки всіх трьох в и д іл ів : богословского, правни­чого і фільозофічного, подав автор просторо дати біо- і бібліографічні професорів по видїлах, списав історию довголїтних змагань здобути для університету виділ медичний, що довело до успіху донерва в р. 1890 , вичислив заведеня і інститути в у н ів е р с и т е т і , подав склад заряду і додациї бібліотеки, семінари; для вправ наукових і стипендиї, лябо- раториї, статистику слухачів від р. 1869/70 і товариства академі т і . В останнім розділі застановляєть ся ш. автор над вагою подаваня пан- висшої пауки в університеті' в н а р о д н і м я з и ц і . „Тепер — каже автор — тяжко було-б навіть зрозуміти, аби університет, що повинний бути вінцем дерева , яке виросло з н іродиого кореня, на народнім грунті, міг колись бути вінцем штучно причепленим, від иньшого організму в ід ­тятим і тут насадженим, аби та наі'івисша школа, я к а повинна жити духом і житєм своєї суснільности і навпаки єго надихати своїм духом, задачою якої є — давати імпульс до певних змагань духовних, показу­вати дорогу иньшим і провадити їх, иньшим на решті нротивити ся могла

колись бути організована інституциєю такою, що не мала-б нічого спільного з тим суспільством, якому служила, щоб зложена була з осіб, з змаган­нями цілком одміннимн. А однак було так довший ч а с “ . (С тор . 4 1 5 — 4 1 6 ) . Читаючи так гарні і справедливі погляди професора університету про вагу викладів на матернім язиці, не можна зрозуміти єго виправи проти руского язика, виправи, болючої для кождого Р уси на , тим більше, що она стоїть в книжці поважній, де кожда річ, я к сам автор сказав , трактує ся „академично“ (стор. 54 ) . З місця, що я його зараз приведу, виходить, що рускпй язик ще за мало зрілий, щоби йому дати місце в школах серед- них і висших, тож Русини, горожане австрийскі, що поносять рівні з иньшнми горожанами тягарі, наколи не хочуть учитись в сих школах в польскім язиц ї викладовім, так могуть цїлком не учи ти сь ; п рецінь до науки в школах середних і висших їх піхто не приневолює: „примус шкільний“ іетнує в Австриї лиш дл я шкіл народн їх“ . Згадавши про параграф X IX основних законів державних з p. 18(>7, що по ньому ніякий ячик в А встри ї ие можна виключати в ід права уділяти на нїм науку, твердить, що язик польский і руский на основі сього параграф у здобули собі вступ на університеті'. „ A b y j e d n a k — додає проф. С тар- жииьскпй — ja k i ś ję zy k m ó g ł w e jść fak ty cz n ie w p o s i a d a n ie p r z y z n a ­n y c h m u fo r m a ln ie p r a w w całe j pe łn i , p o t r z e b a , b y p o s i a d a ł n i e z b ę d n ą d o te g o w e w n ę t r z n ą z d o l n o ś ć “ . Хто знає наш язик, тон йому сеї спосібности відмовити не може! „Z w ła sz c z a u n iw e r s y te c k ie w y k ła d y m a j ą n a ce lu s z e rzen ie i ro z w ó j u m i e ję t n o ś c i i cy w il izacy i w n a js z e r - s z e m je j p o jęc iu , a n ie w y k s z ta ł c e n ie ję z y k a , j a k o t a k i e g o ; j ę z y k n ie j e s t tu c e le m s a m d la s ieb ie , ty lko ś ro d k ie m , a w y k ła d y u n iw e r s y te c k ie n ie s ą p r a c o w n ią d la j e g o k sz ta łc e n ia . Do U n iw e r s y t e tu w s tę p m ie ć p o w in ie n ty lko ję z y k ju ż g o t o w y , r o z p o r z ą d z a j ą c y c a łą ob f i to śc ią ś r o d k ó w w y r a ż a n i a m yś li . W re s z c ie p r z y j ę ty k o n s t y tu c y j n i e p r z e z p a ń s t w o o b o w ią z e k d o s t a r c z a n i a z a k ła d ó w n a u k o w y c h r ó ż n o ję z y c z n y c h w k r a j a c h o m ię s z a n e j n a r o d o w o ś c i s ięg ać m o ż e , j a k o śc iś le p r a w n y o b o w ią z e k , ty lk o d o z a k ła d ó w , u d z ie la ją c y c h te g o s t o p n ia n a u k i , do k tó r e g o p r z y s w o je n ia s o b ie p a ń s t w o k a ż d e g o z m u s z a (w fo rm ie p rz y - m y s u sz k o ln eg o ) , t. j . do s z k o ln ic tw a l u d o w e g o ; p o z a te m i g r a n i c a m i j e s t o n ju ż ra c z e j k o n ie c z n o ś c ią p o l i ty c z n ą , r z e c z ą p ro s te j s łu szn o śc i , s p r a w ie d l iw o ś c i i d o b r z e z ro z u m ia n e g o w ła s n e g o in t e r e s u p a ń s t w a , a le n ie p r a w n ą k o n ie c z n o ś c i ą ; g d y ż w y ż s z ą n a u k ę w o ln o k a ż d e m u t u p o ­b ie r a ć l u b je j n ie p o b i e r a ć “ (стор. 2 0 - 2 1 ) . Певно, що так. але Русини не перестануть ніколи в ідкликуьатись до сп| аведливосіп і мають нпдїю, що їх оправдані бажаня нонирати будуть „сп раведли во“ мислячі Поляки. Н а львівскім університеті ' є третина слухачів — Русинів ; справедливість вимагає ачей-же, щоби і они вступали на пороги a lm a e m a t r i s з тим

чутєм, що та сьвятиня наук є і для них бодай в части „народн ьою “. Т а - ж се була би (по переконаню автора) найліпша порука, що тоді й між Русинами поступи робити ме ц ив іл їзация і культура. А хто є п ри ­хильником найвисшої науки, що причинявсь до поступів цив іл їзаци ї і кул ь­тури в народі, той но заключепю проф. Старжиньского мусить бути прихильником викладів унївереитеских в м а т е р н і м язицї.

М.

Б а т а л і й Д. И. п р о ф . О п и т ь и с т о р і и Х а р ь к о в с к а г о у н и в е р с и т е т а ( п о н е и з д а н н ь ї м ’ь м а т е р і а л а м и ) , т о м ' ь 1 - й (1 8 0 2 — 1815), в н п у с к г 1 - й , Х а р ь к і в 1894, стор. 20 2 (передрук з Записок Х арківського Університету).

З передмови до поданої п р ац і видко, що пр. Б агал їй розпочав широку студию з істориї Х арківського ун іверситету: на історию ун ів ер ­ситету за ц а р я О лександра І автор покладає два томи. Перший випуск, що вийшов у кінці минулого року, містить у собі тільки історию засно- вання університету й таким робом стає нїби передмовою до задуманого твору. Н евважаю чи на такі узкі рами, ся книжка усе таки має свій ве­ликий ін т е р е с , бо істория в ідкритя Х арьківського університету сама в собі є одна з вельми ц ікавих подій, тієї, взагал і інтересної, епохи.

Уся п раця складаєть ся з двох глав. У першій під заголовком : „Культурне становище Х арьківского краю до заснованя ун іверситету“ (стор. 1 2 — 52), автор зазначає умови, що виробили грунт для універси­тету. П ід кінець X V I I I в. Х арківщ ина та Н оворосия через збільшеннє людностн та розвиток торговлї мали вже доволї високу материяльну культуру. У той край людність, що переважно складалась 8 Українцїв- переселенцїв , приносила з собою певні культурні звичаї ( „ч ер к асск ія оби кности “), як і виявили ся в орган ізац ій братств, шпиталів та шкіл (р. 1732 тут одна школа приходилась на 2373 душі, а р. 1884 — на 4 2 7 0 ) . Вірпим заступником ідеал ів місцевої громади був „славний у к р а ­їнський философ“ Г . Сковорода, що на думку Б агал їя , я к і попередних учених, зготовив грунт д л я Х арківського університету й був попе­редником заснователя університету В. Н . Каразина. П оруч з Сковоро­дою працю вала ц їл а осьвітна інституция — Х арьківський колеґіум. Н ареш ті, у другій половині X V II I в. починає виливати на сей край західно-європейська просьвітня течия (проект засновання університету в Сумах, л ітературний гурток І Іали ц ин а) . Зак інчую чи главу, автор каже про засновані за Катерини I I „народні школи“ та про проектовану з по­чатку царю вання О лександра І воєнну школу, на засноване я к о ї зби­рали ся жертви в ід шляхти.

В другій главі оповідає автор про засноване х а р к ів с ь к о г о ун івер­ситету (стор. 5 3 — 2 02). Ін їциятива сего д іла належить молодому шля­хтичу Х арьківсько ї Губерниї В. Н. Каразину, що звернув на себе увагу ц а р я своїми широкими проектами й був іменований управителем головного заряду шкіл. Каразин, до якого у той час прихильно відносив ся моло­дий ц ар , бажав прихилити ц а р я до заснований в Х арьков і університету, „який був би ліпше уряджений я к М о с к о в с ь к и й і вартий був би звати ся осередком осьвіти в полуденній Р о с и ї“. Маючи згоду ц аря , Каразин з а ­сів за плян орґан їзац и ї університету та збір жертв. Каразин вмовив Гу­берніального маршала Донець-Захарж евського скликати з ’їзд шляхти, щоб з приводу затвержепня Олександром І стародавних прав шляхетських по­дяк увати за се Олександру І, а поляку свою виявити зібранпєм жертв па університет в Х арьков і. Н а зборі 31 серпня 1802 р. Каразин з вели­ким чутєм у промові довів зборови про свій уложений вже плян ун івер­ситету й додав, що він вже казав цареві про можливі жертви в ід харь- ківських „д в о р я н “ . „Т епер від вас залежить, шановний зборе, — так скінчив свою промову Каразин, — виправдити мене, або вкрити соромом та розпукою. Отут перед вами я стою я к ваш приятель або злочин ець“ . Зб ір , окрім повітового изюмського маршала К анустянського-Захарш евича, спочував ідеї Каразина й ухвалив за шість років скласти 4 0 0 тисяч карбованців (Каразин завзивав подарувати 1 мілїон). Дивлячись на шляхту мійська громада (купецтво) ухвалило виплатити за 10 років стільки, скільки вони платять у казну податків з капіталу, я к вираховав К ар а ­зин, то се було 5 0 — 70 тисяч к ар б о в ан ц ів ; проводирем сієї верстви був приятель К аразина мійський голова (президент) Урюнин. Міщане за зн а­чили сп івчуття до ідеї засновання університету ; але не знайшли можли­восте пристати до жертв. Н ареш ті „войсковие о б и в а т е л я “, себто козаки, подарували ун іверситету 125 десятин землі'. Запрошено до по- ж ертвовань й иньші сусідні Губернії й деяк і з них справд і обізвали ся н а з а к л и к : так дворяне Екатеринославської Губернії ухвалили за 10 ро­ків виплатити на університет 10 8 2 6 0 карб. 12 '/2 кон., Х ерсонської 4 0 5 0 0 карбованц ів . , Х арьковської 40 тис. карб, та приватні люди 9С50 карб. О біцяно пожертвовати більш 6 5 8 0 0 0 карб. А ле діло так добре розпочате скоро зустріло ріжні перешкоди й у П етербурзі й дома. У сей час стан самого Каразина так зхибнув ся, що ц а р перестав давати ему авдиєнцию й він повинен був про усї свої справи давати справозданпя „по н ач ал ь ­с т в у “ . Але питання про засновання університету було затвержено, а посланий попечителем Х арківського учебного ок руга граф Северин ГІо- тоцкий доручив усю роботу приготовання в сім д іл і Каразипу та проф. Тимковському. Дома діло стріло перепону з першу в „оппозициї“ певної частини дворян, думку яких висловив згаданий ранїйш Капустянський-

Захарш евич та харьківський губернатор А ртаков ; а після того, я к їх віддалено, доволї недбало відніс ся до унїверситетскої справи дворян ­ський збір, який вирік ся від усяких втручань у грошові справи, — н а­віть не схотів, щоб жертви переходили через его руки.

Самі жертви, що официяльно називали ся „патриотичним приноше- иїєм“, збирались надзвичайно повагом, не вважаючи й на то, що довело ся уживати якоїсь п р и н у к и : р. 1826 ще було недобору 8 0 0 0 0 карбов. Справа нро будованнє університетського корпусу на подарованій землі теж загальмовалась й під університет дано помешканнє часове, де він зостав ся й по сей день. Н ареш ті 17 с ічня 1805 р. урочисто відкрили університет. Каразин не був на сему п разпи ку : вій тоді вже був в неласцї ц ар я , й височапший наказ від 18 червня 1804 р. звелїв ему „не втручати ся в ун їверситетські справи“ .

Т акий зміст книжки проф. Б агал їя . Вона містить у собі багато ц і ­кавих фактів, примушує пригадати багато дечого. Стан Слобідської У кра­їни під кіиець X Y III та з початку X I X в., стріча ріжних народностей та культур на отсїм, ще недавно „дикім поли“, відрожденнє громадської самосьвідомости, остатки старого військового побиту, супротилежні впливи й „ в Ь я н ія “ в петербурських урядових сферах, нарешті' постать самого за - снователя університету Каразина — усе се має великий історичний ін­терес та вагу. Н а жаль, книжка нр. Б а г а л їя не зовсім розвязує зняті питання. Автор користуючись невиданими материялами архивів (Х арк ів , університету та депутатського збору) а також л ітературою вже готовою, з ібрав багато аж геть-то важних фактів, але на нашу думку, зробив в а ­жну помилку, групуючи їх. Н е бажаючи у друге говорити те, що ск а ­зали вже єго попередники, проф. Б агал ій обмежовуєть ся на однім тільки патяканню або просто згадкою тоді, я к сиодїваєш ся знайти умотивоване справозданнє з справи. Наведемо зразки : не дуже ясно з ’ясовано в ідно­сини найближчих співробітників К а р а з и н а : сьв. Фотієва та мійського го­лови Урюпина до самих перших плянів К аразина (стор. 53 та 7 5 ) ; при­чини та характер дворянської опозициї (стор. 72 та 97, тоді, я к далі на стор. 120, з приводу одногого виключного випадку, подають ся більш повні в ідом о сти) ; немає біографічних відомостей про Каразина, я к коли пекуче потрібних, щоб усе було виложено ясно (відносини меж К арази- ним та царем Олександром-І. стор. 54 а особливо стор. 1 4 5 ) ; нарешті в книжцї немае занадто важних документів — „ І Іредн ачертан іе о Х арь - ковскомг у н и в е р с и т е т і“ , укладене Каразином (на стор. 61 подано тільки короткий зміст єго) та „П редварительньїя правила и ш т а т н “, на підставі яких й відчинено університет (в книжцї немає навіть змісту їх, трапля- ю ть ся тільки згадки про них у листах Каразина на стор. 100 т а 133). Як би проф. Багалій виправив якось сї хиби, про які ми згадали, то

се б надало его п р ац і ще більшої ваги й надалоб можливість докладнїйше представити описані?подїї та особи. Окрім£того праця придбала б ще одну важну прикмету — зрозумілість для кожного : а питання, які зачіпає ся п р ац я , належать до того гурту питань, які мають свій інтерес не для одних тільки специялїстів . в . Г.

Д р Ф р а н к о І в а н . Е т і м о л о г і я і ф о н е т и к а в южно- Рускій л ітературі , Коломия, 1894, ЗО ст., 16° (П ередрук із „ Н а р о д а “).

П ід тим заголовком появилась ц ік ава книжечка, викликана тою пе­кучою для сучасної Галичини справою. Н а вступі констатує автор, що найбільшим „елементарним нещастєм“ , яке могло Русинів спіткати, то є борба про етимольогію і фонетику. З а д л я неї занедбано в нашім пись­менстві ідею, форму вислову, стиль, м ову ; задля неї проспано романтизм, реалізм, народництво, розвій наук природничих, історичних і су сп іл ьн и х ; задля неї розбили ся на два ворожі, фанатичні табори, ексклюзивні один до одного. Сторонники фонетики арґументували з початку, толкували, ви­яснювали, а коли се на ш'чо не придавалось, взялись до д їла практично, почали писати і друкувати фонетикою, стараю чись рівночасно о заведене фонетики в у ря дах і школах. Бажане їх в кінци сп овн и л ось ; се задало такий у д ар етимольогам, що они норушилп всі пружини, щоби убити справу в самім зародї, але при тім не повело с я їм. Н е помогли нічого покликуваня не 1000 лїтню традицию, котра ніколи не істнувала, бо всьо, що було переняте духом народним, не держ алось ети м ольоґ і і ; ц і­ла наша повійша л ітература, як доводить автор, почавши від К отлярев­ського, виросла лишень на принципах фонетичних. В с і писателі і поети народні були і суть фонетики. ІІравопись етимольоґічна противно у д е р ­ж алась лиш там, де найменьше л ітература розвивалась, т. є. в Галичині [тай я к а то ети м о л ь оґ ія !]. Правописи стали нитапєм політичним і коли фонетика сталась синонімом н ац іон ал ь н о ї самостійносте етимольоґія с т а ­лась синонімом обєдиненя, містком, що має нас лучити „ з ь прочимт. рус - ким’ь міром’ь “ . Щ о повстало з того обєдиненя, можна переконатись хоть би звідси, що коли твори броніма Аноніма у нас уходили за писані на „овщ ерусскомг я з и к ! ; “, ті самі твори в Росиї треба було переводити на язик росийський!

В. Г.

Щ у р а т В. З а м і т к и д о п о е м ьі Т а р а с а Ш е в ч е н к а „ Ч е р ­н е ц ь “, Л ь в . , 1894, 16°, ст. 38 ( П е р е д р у к з „ Д і л а “).

А втор подає насамперед історичний і легендовий п ідклад Ш евчен- кової поеми, внхіснувавши знані досп материяли, а в ідтак самий розбір

єї при помочи того п ідкладу. Везпосередною причиною написаня того твору подає автор аналогію між васланєм П алія на Сибір і Ш евченка в салдатп — і се є вельми імовірним. Н е розумію лиш такого мотиво- ваня психологічного, яке подає д. Щ у р а т : що ось-то „в першій добі арешту пригадали ся ІПевченкови єго давні мрії, та надія на їх спов- неня була вже дуже слаба. Ш евченка обхопила туга за тими мріями, за тим ідеалом, що він весь вік в своїй души носив, а виливом тої туги була поема „Ч е р н е ц ь “ (стр. 17). Минї здаесь, що в ц ілій поемі проби­вавсь далеко сильнїйше якась резиґнация і пересердє, ніж туга і жаль.І Палій і поет однаково хотіли добра своїй Україиї. І де-ж їх те щире серцо за в е л о ? — одного в Сибір, другого на Урал ; а землякам зд о ­ровим і про одного і про другого байдуже.

„Захрясл и жидом хвастовські гори,Х вастян е погані па ксьондза орю ть ;Инколи, инколи ченця згадають,А де похований ? в якому краю ?Вони не знають, може й не ч у л и !Кияпе бачили, та й ті забули.

О т-так-то стало ся , батьку козачий!Все занехаяли Діти ледачі,1 свою волю і твою сл ав у .“

Н е д а р м о - ж і передтим уже звертавсь поет до П ал ія з гіркою п о р а д о ю :

„Вий поклони І плоть старечу у см и р я й !С ьвяте писанїє ч и т а й !Читай, читай та слухай дзвона, —А серцеві не потурай!Воно тебе в Сибір водило,Воно тебе ввесь вік д у р и л о ;Приспи-ж його і занехай Свою Б орзпу і Х вастовщ ии у :Загниє все, ти сам загинеш,І не згадаю ть — щоб ти зн ав . . . .“

Т акий сьвітогляд автора як раз пристає до того пересердя, яке вилив поет против земляків у своїх думках, що їх написав в перших л ітах по засланю нпр. „В неволі т я ж к о “, „Чи то недоля та неволя“, „Х иба самому написать таки посланїє до себе“ , „ І знов мені не при­

везла нічого почта з У країни“ і т. д. Той самий сьвітогляд потверджує, що „ Ч е р н е ц ь “ справді написаний в засланю і що нема рац и ї не вірити переказаній традициєю даті р. 1848, як се робить Др. Франко (Житє і Слово 1894 кн. V I стр. 4 8 2 ) . Зазначити також мушу, що д. Щ у р ат п редставляє Палїївщину дуже голою й нужденною, а то на підставі слів паломника Л укіянова (стр. 22 — 2 3 ) . Тимчасом цитовані слова Л укіянова в ідн осять ся лише до одного моменту дїяльности І І а ї ї я , т. є. до р. 1702, коли ІІалїй, готовлячись до борби з Поляками, справд і скликував до Х вастова усяку голоту, що Л укіянову так дуже не подобалась. Але той-же Лукіянов вертаючи з С ьвятої землі „по двох літах тішить ся в е ­ликим числом, військовою зручностю, богатством убран я і збруї П алїє- вих козаків і оповідає, яко один із приємних спогадів , про гостинність, яку показала в П аволочи переїзжим московським купцям в неприсутности І Іал їя єго ж ін ка“ (А р х и в г Ю г.-З ап . Р осс . часть I I I , том I I , 1868 стр. 15G). Сї подробиці не уймають важности сеї р о зв ід к и ; бажати-б лише, щоб кожда поема Ш евченка найшла як найскорше таку обробку, як поема „ Ч е р н е ц ь “ у д. Щ урата .

Іван Копач.

У с т и м е н к о Т. М. С е л о З у е в ц ь і , М и р г о р а д с к а г о у 4 в д а , П о л т а в с к о й г у б е р н і й , и с т о р и к о - а т н о г р а ф и ч е с к і й о ч е р к г , П о л т а в а 1894 , стор. 131, 12°.

Р озв ід ка д. Устименка вийшла яко додаток до сиравоздаїїя Мпр- городскої повітової земскої управи за р ік 1893 і подає добрий приклад живої (н а скілько се при даних обставинах можливо) дїяльности пові­тових автономічних інституций в Росиї. Ссть се досить повна і докладна історично - статистична мсноґрафія українського села, де автор окрім обстанов зверхних (топоґрафія, відносини г ідрографічні і метеоро.іьоґічні) та звісток історичних доторкає ся майже усїх боків фізичного і духового, особистого і родинного, в ідтак суспільно-економічного житя мешканців, звістно з певним оглядом на обставини цензурні.

Ц іла монографія ділить ся на чотири розділи. З тих перший обіймає часть загальну — про обставини фізичні, саиїтарно гігієнічні, нро осьвіту мешканцїв і иньші речі загального значіня. Другій розд їл обнимае с т а ­тистику людности і ї ї руху, третий статистику господарств і відносини а ґр ар н і (розд їл грунтів , уп рава землі), а четвертий роздїл говорить про справи професіональні мешканцїв (ремесла, промисл домашннй, торговлю).

П р а ц я написана живо і інтересно, — показує в авторі совістного робітника і доброго обсерватора житя народного, хоч закинути їй можна деяку несистематичність і перемішане ріжного предмету без належного порядку, особливо в части загальній.

З п р а ц і д. Устименка ц ікаве д л я нас те, що автор говорить про малий успіх школи, заведеної в З у їв ц ях в ід р. 1886, про неохоту р о ­дичів посилати Діти до школи та про незначні результати науки шкільної, що кінчить ся звичайно полуграмотностию, а по якімсь ч ас і і та ц іл ­ковито забуває ся за для того, що діти по виходї зі школи звичайно виявляю ть мало інтересу до читаня книжок. Н а жаль автор (правдопо­дібно — 8а для цензури) не подає властивої причини такої неохоти і малого успіху науки шкільної, що п о 'н аш ій думці лежить в чужій мові викладовій, непридатній для народної просьвіти. Виходить знову на верх потреба заведеня народної мови принайменше в школах народних — справа, яку повинні неустанно підносити люде, прихильні для народної осьвіти і то так на зас їданях земства я к і в л ітературі.

Замітні далілие уваги автора нро а ґрарн і відносини в Зу ївц ях , про все більший брак землі і трудність прожитку, що зневолює Зу ївч ан до переселена в далекі сторони, на Чорноморіє (т. зв. „линїю“) або навіть в Амурску область („ н а велений клин“ ). Малоземельність і трудність удерж ан я споводують также, що Зуївчане літом виходять численно на заробітки в полудиеві ґубернії або кидають ся до ремесла і торговлї. Т у т ц ікав і дл я нас т. зв. „щетинники“, т. є. вандрівні шалі торговці', що в міху на плечах розносять по селах ріжний крам, переважно галан- терійнпй (т. зв. „бакал ію “ ), міняючи его звичайно за щітину, пірє, віск, заячі скірки і т. п. (йорів, наших „он учкар ів“ ; . Гніздом тих вандрівних крамарів вважаєсь містечко Раш евка (Г адяч. у їзду) , звідки тота галузь розносної торговлї розширилась в поблизкі україньск і села (8 волостей). Був би се ватім (як торговля наших „ Нойків“ ) замітннй примір торговлї україньского народу, якому в загалі' — мабуть неслушно — відмавляють змпслу і вдачі до купецтва.

Історию розвою щетиницької торговлї, що сягає єще X V I I в., подає автор за студиєю добр. В асил ен к і . „К устар іш е п ром и сли сельских'ь со- словій Полтавской г у б .“ і з тої книжки виняті також ц ікаві дати що до орґан їзаци ї і способу веденя щетиницької торговлї.

В загал і моноїрафія д. Устименка читає ся з інтересом і може бути, особливе з огляду на всесторонність обсервациї, доброю всказівкою для перших проб етноґрафічних.

Ір. Калитовский.

М а л о р у с с к і я п ' Ь с н и , с о б р . Я. 11. Н о в и ц к п г ь , X а р ь- к і в, 1894, ст . 112 ( в і д б и т к а з С б о р н и к а Х а р ь к о в с к а г о и с т . ф и л о л о г и ч . о б щ є с т в а т. V I) .)

Яков Павлович Новицкий, знаний робітник на поли малорускої етноґрафії, заслужив ся головно призбпруванєм сирого материялу етно-

їраф ічного з наддпїпряпских сел Катеринославскої ґуберпїї (найбільше з у їзду А лександрівского). Вже в ід початку 7 0 - тих років заміщував вій свої збірки кавок переказів , повірій та п ісень україньского люду в периодичних журналах („Е катерин . Губ. В ід о м .“ „Е катер . Юбпл. Ли- с т о к ь “, „ Д н і п р і “ , „ С т е п г “ і пр .) і в ріжних виданях етноґрафічних ма­териялів („М ал о р у сс . народ, п редан ія и р а зс к а зи Ю гозап. О т д іл а Геогр. Обіцества“ , (1876 ) і ин.) Докладнїйший огляд дїяльности Н о в и ц - кого подав M . 0 . Сумцов в с т а т і : „Современная м алорусская етн огра­ф ія “ (Кіевс. Старина X X X I X , ст. 3 5 — 50).

В „Сборник-у харьковскаго историко-филологическаго общ ества“ т. 6. вин. I I . (рік 1894 ст. 49 — 160J появила ся широка зб ірка Н ови цкого : „М алорусск ія п іс н и преимущественно историческія, собранньїя Я. II . HoßiinKUMb в ь Екатеринославской губерній в ь 1874 — 1894 г о д а х г “. Дещо з поданого тут материялу оголосив Н овицкий уже попереду в „Е кагер . Губ. В і д о м .“ 1888, 1889, 1892 (оповідане про Семена П алія , козацька в ірша з замітками, п існя про Б огдан а Рожиньского, про О враменка, про набіг орди на Донщину, про Перебийноса, Супруна, Мороза, Голїцина, про утікачів з правобережної України в часи Руїни). Т а зведене тих розкиданих пісень в одно з новим материялом не пошкодило, а радше збільшило ще вартість і повність сеї найновшої п р ац і Н овицкого . Збірка тота, містячи пісні переважно історичні з близьких собі місцевостей одної губернії, представляє досить повну і гарну ц іл іс т ь ; обнимаючи визначні вариянти знаних уже пісень і дещо нового материялу, особливо в піснях про козаччину і гайдамаччину становить она цінний причинок до знаних уже збірників, власне до історичних пісень, виданих Антоновичем і Д р а - гомановим, та до політичних і нових пісень про громадські справи, ви­даним Драгомановим.

З б ірк а Новицкого представляв попри богацтві материялу також досить ріжнородности. Комісия редакцийна (зложена з А. А. Русова ,А. В . Вегухина і Н . 0 . Сумцова) розділила піснї Н овицкого на три части. П е р ш а ч а с т ь обнимае головно пісні історичні і політичні з більше або менше ясним показом часу, до котрого они в ідносять ся . Тоту часть розділено на к ілька розд іл ів : 1) ІІ існ ї козацкі з часів бо­ротьби з Татарами, Турками, Ляхами і Шведами, 2) Г айд ам ацк і і роз- бійницкі, 3) піснї, що належать до остатних літ X V II I в. і перших X I X в. 4) Чумацкі, 5) К репацк і, 6 ) Р ек рутск і . Перший розділ визначує ся дуже гарними і повими вариянтами пісень про героїв к о за ц ь к и х : О вра­менка (число 9), Б огдан ка (ч. 10), М орозенка (ч. 11), Супруна (ч. 12), П еребийноса (ч. 13), І І а л їя (ч. 15). Т ут заміщено також мало-звістні піснї иро ватаж ка запорозького Коржа (ч. 2 1), про ут ікач ів з правобе­режної України на лівобережну в часи Руїни (ч. 7), про утечу бурлак

за Дунай (8 ) , про пабіг Б ілгородскої орди на Донщину (18) . Особливої уваги заслугують піснї гайдамацкі і рекрутскі, тим більше, що не ввій­шли они в виданя Антоновича і Драгоманова. Х арактеристичне сьвітло на гайдамаччину кидають пісн ї про р о зб и ш а к : Я нчура (24) , молодого левенця-гайдамаку (23) , про Дж арменка і Кумпаненка (25) М ережу (26) , в супоставленю до пісень про местників кривд народних — Ж елїзняка і Гниду (29) , про Засори на (31 ) і Кармелюка (ЗО), що богатих гр а б у ­вали, та бідних добром наділяли. Одно лишень не ясно, яким способом поміж піснї гайдамацкі і розбійницкі попали піснї про остатні роки З а - порожя (33 , 3 4 ) , про те я к Зап орож ц і забили зрадника Саву Чалого (28) , про зруйноване Сїчи (35) і остатного кошового Кальниша (3 6 ) , про кривди Зап орож ц ів (38 ) і перехід їх під Т у рчи н а (37) , про копане канав ( 4 0 — 44). П існ ї тії, визначні оригінальними вариянтами, становлять про себе неначе в ідрубну ц іл ість і характеризують ясно живі симнатиї народа україньского до зненавидженої Москвою Сїчи Запорозької і жаль єго по утраті того послїдного заборола вольностей, за чим пішло кре- пацтво і рекрутчина.

Д р у г а ч а с т и н а збірника містить також пісні козацькі, однакож з характером більше загальним і закраскою лїричною, в п існях тих зма­льована козаччина із боку семейного і суспільного. Ч асть тота ділить ся також на к ілька розділів , я к : любов і доля, — удалість, гуляннє і завзяттє козацьке, — розлука і стр іча , — роспука, смерть, — жарт, н ась і іш ка .

Н а початку т р е т ь о ї ч а с т и заміщена старинна вірша рожде- ственьска, а відтак ідуть піснї семейно-побутові. Вже з висше наведеного короткого огляду збірника видно в уґрупованю пісень певну недоладність і брак консеквенциї, що сталось може не з вини Новицкого, але н асл ід ­ком поспіху комісиї видавничої.

В вбірцї своїй старав ся Н овицкий заховати вірно властивості! місцевого г о в о р у ; язик з’являє ся в тих піснях гарний, чистий і я д е р ­ний, а лишень з р ід к а подибають ся легенькі впливи росийского говору і то особливо в піснях, що забрели з Донщипи на Подніпрове, я к пр. п існя про набіг Б ілгородскої орди на Донщину (часть І, ч. 18). Н е з г а ­дуємо тут пісень про П латова (І . 47 ) , А лександра І і Н аполєона (І . 48 ) , смерть А лександра І ( І 49 ) , що зложені каліченим росийским язиком; они представляю ть близьку анальоґію до деяких галицьких пісень, особливо рекрутских, що склали ся п ід впливом польского я зи к а і мі- ского житя.

Найбільше інтересу представляю ть в збірнику Новицкого найчислен- пїйше заступлені там піснї історичні, овіяні духом козацької старовини,і закрашені живою традпциєю місцевою. З ібрано їх в селах Катерино-

сйавского, А лександрівского і М аріупольского уізду, що лежать по Д н і­пру і над Великим Лугом, де по зруйнованю Сїчи Запорож ці дали по­чин місцевим осадам. Н е диво проте* що в згаданих місцевостях живеi доси така велика сила пісень історичних, що в піснях тих так живо перехойала ся їрадиЦия про кр іваву історию України, щ о т а к в и р а з н о ю а ч а с т о в і р н о ю з ' я в л я й с ь в т и х п і с н я х х а р а к т е р и с т и к а і с т о р и ч н и х д і я ч і в (Мазепи, І Іал їя , Кривоноса), і і с т о р и ч н и х п о д і й ( я к : напади тагарскі , перехід населена з правого берега Д н і­пра на лївий в часи Руїни, примушуване козацтва до земляних робіт, і т. і.).

С тарезн і діди довговічні (як 100 літний Евдоким Ш ляховий, 98 літний Книрик, 94 літний Джигирь, 100 літний Черновол і ин.), щеii тепер богато знають розказувати про славних лицарів-Занорож цїв , про них то неодно доводилось їм чувати від своїх же батьків та дїдів, що й самі було брали участь в рухах козацьких. Н ар ід сьпівае там піснї з більшим розумінем і з жившою памятею давних подій історичних, як в других місцевостях України, — що доказують і вдатні поясненя сьп іваків народних.

Замітною признакою історичних пісень в зб ірц і Н овицкого єсть і се, що богато з них нагадує нам живо думи кобзарські так своїм змі­стом, я к також характеристичними зворотами і виразами.

Пісню про смерть Овраменка в битві з Турками під Келебердою (І . 9 ) можна уважати лиш коротшим нересьнівом думи про Івана Конов- ченка (В дови чен ка) ; пісня про те я к мати сина з дому виганяє („гомін гомін по д іб р о в і“ I I . 37) н агадує живо анальоґічну думу про виїзд ко­зака вдовиченка з дому.

В загал і в п існях історичних, зібраних Ноницким, роскидано богато черт, що вказують на близьку покревність сих нісень із кобзарськими думами ( I I . 39, 41, 52, 56, 57, 58).

Попри деяких піснях історичних, помістив Н овицкий коротші і довші перекази устні, котрими поясняю ть сьпіваки свої піснї, і к ілька власних заміток історичних.

Т аке пояснене пісень народних самим же народом треба уважати дуже користним, бо оно кидає нераз характеристичне сьвітло на піснї і доводить ясно, що народ думає про дані події, усуваючи всякі ф аль­шиві і тендепцийні коментарі учених.

Іо д и т ь ся одначе те запримітити, що в великім числі' нісень, з ібра­них Новицким, показує ся дуже неправильна будова стиха пісенного (І . 1о, 51 , 54 , 55 , I I . 2, 25, 4 6 і ин.). Часом то й годі якого небудь розміру ритмічного дошукати ся ( І . 15, 20, 23, 64 (А і Б ) і ин.

Се наводить нас на догадку, що збирач записував ті пісні не з голосу, а просто казав їх собі проказувати — нри чім неможлива річ

заховати в ірність пісенного розміру. Б іблїоґрафічні вказ івки також не всюди повні і не переведені консеквентно. Т а поминаючи тії і висше згадані хиби більше формальної натури признати треба, що збірник Н о ­ни цкого, призбираний совістно в протягу 20 літ, становить чималу в а р ­тість для науки, я к через богацтво і новизну материялу, я к також з огляду на єдність територияльну і язикову, та сьвіж ість традициї н а ­родної, що так і проглядає із кождої стрічки нісень історичних.

Ф. Колссса.

М а л о р у с с к і я с к а з к u, п р е д а н і я, п о с л о в и ц и и н о в і р ь я , з а п и с а н и м и И. И. М а н ж у р о ю . (С б о р н и к ь X а р ь к о в. и с т.- ф н л. о б іц. т. VI).

Ость то одна з нослїдних п раць Манжурн (він умер в маю 1893 p.). Записки покійника, збирані головно в Катеринославскій і Х арківск ін Гу­бернії можна подибати в кращих етноґрафічних виданях 7 0 -их і 80-их років. Б ільш у часть своїх материялів етноґрафічних передав він в 70-их роках до „Ю го-запад . отд-Ьла геогр. О бщ ества“, а по его розвязаню видав Драгоманів тії материяли по части в „М алорусс. народ, преда- ніях'Ь и р а з с к а з а х г “, а по части також в „Політичних п існ ях“ . В 80-их роках передав М ан ж ура велику силу пісень, казок і нословиць ,Х а р - ловскому исторпко-фил. о б щ е с г в у щ о і видало головну їх частину в I I I т. „С борннка“ 1890 р. Крім того помішував М анж ура свої по- менші збірки в ж урналах : „Кіевс. С тарин а“ , „Зтногр . Обозр'Ьпіе“, „Ж и ­вая стари н а“ , „С тень“ „Екатернносл. юбил. листокт.“ і ин.

В с і материяли, зібрані Манжурою, мають чималу вартість для науки тим більше, що записані незвичайно совістно зі збереженєм всяких детайлїв і подробиць характеристичних для даної місцевости. Щ оби до- кладнїйше пізнати житє народне, проживав М ан ж ура довший час по хатах мужицьких, і так завдяки совістним студиям \в ійшов він в саму глуб народного побуту і сьвітоглиду. В своїх п рацях етноґрафічних проявив М анж ура глубоке знане народу, его житя і мови, що в блискучий спосіб показує ся також і з невеличкої збірки, заміщеної в 6-ім т. „С борника“, а зібраної в пов. Новомосковскім Катеривославскої ґуб.

Н а початку збірки стоять дві казки мітичпі. В першій росказує ся про край сьвіту і три ц а р с т в а : мідне, серебрене і золоте, про сватане царскої дочки, про те як зрадли ва жінка віддає чудотворний „бочоно- чок“ змієви на загубу свого мужа і про борбу Ів ан а ц ареви ча зі змієм ; то, я к бачимо, широко росновсюджені мотиви казочні, що стрічають ся у ріжних народів европепских в найріжнороднїйших комбінациях. В друг ій к а з ц і : „Миколай угодник — сироти помошник“ змішано також кілька казочних і леґендарних мотивів. В тих казках крім язика мало

єсть черт оригінальних, і місцеві особливости народного житя подибають ся лиш з р ідка . Б ільш е місцевого, народного елементу містить ся в по­бутових казках, що ідуть дальше : „три зл о д і ї“ , „пан біди ш у к а“, „два злодії, пан т а п ін “, „невірна ж ін к а “ — хоч і тут єсть богато мотивів вандрівних, міжнародних.

Т е саме можна би сказати і про невеличкі, часто поучаючі опові- дан я анекдотичного змісту, що заміщені в збірнику М анжури під з а ­головком „небилиц і“, хоч тут подибають ся часто характеристичні черти з відношеня україньского люду до иньчих народностей, як до В елико­росів (ст . 181, 182) , Литвинів (ст . 185), Циганів (ст. 177, 181, 180,18 3, 184). Змальовані тут також і суспільні погляди простонародя на панів (ст. 177, 179), попів (181 ) , ворожбитів (1 78 ) , салдатів (183 , 182), на становище жінкн в сім’ї (177 , 183) і пр. Однакож і тут буває нераз дуже трудно виділити народні черти з поміж загальних вандрівних мотивів.

По небилицях слідують в збірнику М анжури народні повіря під загол овк ом : „Як старі люде к азали “ , а по них „нрислівя, приказки “ і т. и., в яких також розкидано богато народних місцевих черт.

Поміж байками і небилицями подибає ся чимало нового материялу, а вариянти званих уже мотивів інтересні вже хочби язиком і місцевим кольоритом. ІІословицї норівнав пок. М анж ура зі збірником „П р и к азо к “ Номиса — і паралельні викинув зі своєї збірки.

Ф. Колесса.

М а т е р і а л и п о а т н о г р а ф і и Н о в о р о с с і й с к а г о к р а я , с о б р а н н н е в ' ь Е л и с а в е т г р а д с к о м ь и А л е к с а н д р і й с к о м ’ь у і з д а х г Х е р с о н с к о й г у б е р н і й В. Н. Я с т р е б о в н м ь . І, Суе- в і р і я и о б р я д ь і ; I I , Л еген ди , сказки и р а зс к а зи . Одеса, 1894 , ст. 202 .

Ц іла книжка ск ладаєсь : з передмови (ст. 1 — 2 ) ; забобонів і обря ­дів (ст. 3 —1 1 8 ) ; леґенд, казок і оповідань (ст. 1 1 9 — 1 8 7 ) ; від ст. 1 8 7 — 194, слідує спис назв топографічних з поясненими, а в ід 19 5 — 202 іде реєстр всіх материялів друкованих в книжці з поданєм короткого змісту деяких з них.

Передмова замітна тим, що в ній автор виводить „осібний тип руского народу — новоросийский“, що повстав в Херсоньскій ґубернії з козацьких потомків, та кольонїстів Сербів, що під впливом тубильцїв асимілювались, т а однакож і они „внесли до неї щось своє“ . Дальше усправедливляєсь автор що до точности фонетичної в записках, яка була трудною навіть до точного иереведеня, та подає дати певні до са ­мого діла .

П ерш а часть збірника — забобони і обряди — розпадаєсь па к іл ьк а меньших ґруп. — П ерш а ґрупа обговорена дуже к о р о тен ь к о ; в ній н аходять ся ось які предмети : небо, сонце, місяць і єго ф а з и ; дпї т и ж н я ; передовсім розведено тут, чого в поодинокі дни не можна робити, коли бажаєм, щоб діло повелось : одного тілько в івтірка нема наведеного, з чого можна міркувати, що вівторок е щасливим днем з кож­дого погляду. Дальше п одан і: ІІразники, Відміни сонця, Молочна дорога, Комети, Грім, Дощ, Дуга. П ри дузі наведена повірка, що хто зближив би ся до місця, де дуга починавсь, осліпнув би. Згадаю , що у нас на П о­ділю галицкім (пов. Бучацкий) єсть повірка, що хто зближив би ся до дуги, она єго нохватить і перекіие другим кінцем, але зміненим: з хлопця зробить ся Дівчина, з дівчини хлопець. Т ак а переміна тревае вже до до к ін ц я житя, але так, що місяць єсть хтось дівчиною, м ісяць хлоп­цем : заклясти сего не можна. Дальше й д у т ь : Град, Мороз, В ітер, Земля (про неї дуже мало повірок відповідно до того, кілько їх єсть), П р о ­пасти. 1 руну сю можна би назвати : Т іл а небесні і сили природи.

Другу ґрупу можна би н а з в а т и : зв ірята четвероногі. Говорить ся там про воли, конї, в ів ц ї ; ту звертає на себе увагу вариянт про вол ів : коли Ісус схоронив ся перед жидами в яслах, то конї в ідкривали его, в івці же н а к р и в а л и : тому віп поблагословив вівці. Дальше йде мова н р о : свині, пси, коти, лилики, медведї (звідки медвідь взяв ся і чому має він уха і хвіст короткий), вовки (вовк чабаи, замовлене овець від вовків), за я ц ї (чому они к уці) , цапи (чому они куці) . Ся ґрупа визна­чає ся живим народним гумором та немалою дотенностію.

Дальше автор подає замовлена і ліки на деяк і хороби у зв ірят, тому сю ґрупу можна би зати ту л у вати : нро ліки. Хороби сї с у т ь : більмо, вровище (опухлина вимени у к о р о в \ вуши, ґедз, жаба (єсть то хороба, в якій худобині присихає шкіра до хребта), способи проти відьм (щоби пе мали моци до худобини), перелоги (різь в череві); замітня ся хороба тим, що її дуже оригінально лічить ся, ім енно: бе ся худобу по боках на вхрест штанами, або протягаєсь штани три рази під черевом, через що хороба у с т у п а є ; замовляня записані на сю хоробу в пятьох вариян- тах. Нарешті щ е : пристріт, укушене павука або гадини, у гри ( черви), стерте шиї.

Дальше йде ґруп а четверта, яку можна би н а з в а т и : итицї, гади, жаби, раки, оводи (з маленьким додатком про деяк і рослини). Говорить ся ту про: кури, гуси, ластівки, в о р о б ц ї ; при воробцнх подає автор новірку проте, чому воробець не ходить, але скаче ? Вона к а ж е : Коли жиди розпяли Х ри ста і хотіли єго ховати, воробець сів на хресті, по- втаряючи неустанно: ж ив! жив! Жиди думали, що се правда і відложилп похорон. З а кару спутав Б ог воробцю ноги і від тогди він скаче. П ро

*

бузька подає автор відмінну повірку від нашої в тім, що бузьок мав повстати з ц і к а в о ї ж е н щ и н и , що заглянула в мішок, де були жаби, гади і ииьші огидства з ібран і; в нас же бузьок повстав з ц і к а ­в о г о м у щ и н и , що рівнож в мішок такий заглянув. П ро голубів згадує автор, що після вірованя народа їх не можна їсти тому, що в виді го­луба представлявсь св. Духа. Д альш е: Сова, Гадю ка, Вуж, Жаба, похо- дженб черепахи (она мала повстати з женщини, яку Х ристос покарав так за те, що перед ним хотіла укритись]. Раки, (чому рак має ззаду о ч и ? ) , П авук, М уха, Вужи, Сонечко [звана також зозулькою або божою коровкою]. Яко додаток подані ту : Оранка, Посів, Жнива, Огород, Б аш ­тан, К ап у ста , Конопля, Овочеві дерева.

Н аступає довший роздїл (ст. 2 2 — 39) про народний календар. 1у належить замітити, що автор вправд ї зібрав багато материялу відповід­ного, однакож всі ті в ірованя в порівнаню з цілою масою подібних не­зібраних суть тілько одною дробиною. Автор починає сю часть днем 2-і грудня, сьвятим вечером. Описує ту всі приготовлена до вечері, саму вечеру, порядок і скількість потрав, молитву повечірну наводить, роз­силане вечері. Т у належить замітити, що скількість потрав у народа Херсоньскої Губернії далеко не та, що у нас. У нас люблять робити 12 потрав (та 1 2 -к а у народу грає велику ролю). Автор не згадує тут н і­чого нро Р іздво , про Собор Богородиці, та про Стефана про них багато віровань, чи нема їх між херсопьскими мешканцями і Д еякі обряди навіть самі собою дуже ц ікав і нпр. приноси до церкви з колачів, масла, сира, яєць , медівників, ковбас, солонини, а навіть пирогів, голубців, каші — 1ІОСЛЇДНІ три роди то господині просто з печі винявши несуть горяч і до церкви . Р івнож додати ту належить, що сьвятий вечер то вечер д івчат; тілько ріжних с п е ц п я л ь н о с в о ї х вірувань, що він мало під тим взглядом уступає вечерови св. А ндрея. В ідтак говорить автор про М аланку (ЗІ грудня); тут зібраних в ірувань є добра вязка . З а то другий день, Новий р ік (1 с ічня) майже пїчим це заст у п л ен и й , що він не убогий забавами, можна легко переконатись, придивившись в той день добре народови, ту вистане навести хоть би с е : на Новий рік належить в грошах вмиватись, щоби цілий рік бути про г р о ш а х ; пе належить с п а т и , бо цілий р ік буде недобре в е с т и с ь ; належить дивити ся, хто перший входить в хату, щоби з того виворожити, який буде р ік : найгірше буде вестись, коли перша прииде баба, найліпше, як прийде перший жид. Р івн о ж добре, коли ввійде худобина, тому декотрі господарі вмисно раненько вводять вола або корову до хати, щоби тим чином ніби змусити новий рік до благодійносте, і т. ин. Дальше пере­ходить автор до днів 5 і G січня, до другого с ь в я т о г о в е ч е р а і Й о р д а н а , масляницю, пущене, Явдоху (1 марта), сорок мучеників

(9 марта); тут знов залітне, що число 40 часто повтаряєсь, і т ак : на 4 0 - мучеників некуть 40 колачів, вішають їх в хатї на кілочках, а д р у ­гого дня рано і вечером даю ть їх їсти тільним к оровам ; пекуть 40 пи­рогів , або варять 4 0 вареників, щоби на баштані' вязалось по 40 гарбузів) , дал ї середоністє, Благовіщ ене (25 марта), страстний тиждень і Великдень. Описуєсь обширно нри готов леня до Паски, робленя писанок, барви, яких на писанкь уживавсь, в з ірц ї, подає назви взірц ів на писанки у Б олгар — тому що багато з них уживають ся також у Р у с и н ів ; описуєсь христо- суванє, розговінє на Великдень і подано дві грі в краш анки: гра в блудька і трапка.

Б ільш е ігор великоднпх не подано, хоть їх єсть дуже велике чи­сло — за те докотрі з них наведено третьої неділі' по І І а с ц ї — сей день у u ас не є нічим замітний. Н а 23 цьвітня припадає день св. Ю рія , день в ід ь м ; тут подає автор оден заговор проти вовків (Ю р єсть їх патроном) — оно не велике й не дуже цікаве. Подаю (записане в Г ри- горові, Б у ч а ц . повіт) замовлене на вовків, щоби не зближались до за г о ­р о д ц і . „Г и вовче сабартаче, песїй сину небораче! Іди на мученики, на бученики, на тото село, де кури не допівають, де гуси не доґеґую ть, де шевці шкіри к р у т я т ь : дад уть тобі копервасу, всілякого трунку, — раз на здорове, другий раз на безголове, третий раз на коротку годину; аби ся в тобі дух не затримав, я к на потоках вода, абись так не мав до худобини моци, я к жаба х в оста“ .

Т рето ї недїлї по п асц і молодїж збирає ся і починає гри, звані по­декуди дж ок; такі гри с у т ь : заичик, кострубонько (в нас коструб відмінний) кота і мишки, кротове колесо (у нас не знане), сирий дуб (у нас га ївка звана в о р о т а р е м , що починаєсь словами: Воротаре, воротарчику, я втвори, я втвори воротенька). Як видно а сего, число тих забав дуже не велике, коли у нас дуже вели к е : Т у вистане згадати так і як Вежа (дзв іниця, оборіг), медвідь, лунок (лещ ук), ж уравель (фіст) і ин. Від сего часу нема важнїйшого сьв ята , я к Ів ан а Купайла, коли то молодїж виводить ігри і пісні купальні. У нас на Подїлю не знають ігор к у ­пальних, а останки пісень купальних сьн івають ' разом з гаївками, між якими часто можна почути виклики: Н а Й вана К упайла! Н а 29червня припадає апостолів П етра й П а в л а ; тогдї печуть снецияльні ман- дрики та вардзарі. Н а М аковія сьвятять зїле (у нас подекуди на Спаса, Матки); в ідтак іде П окрова (1 ж овтня) , Косма і Даміян (11 падолиста) , ЗО падолиста А ндрій ; ворожби дівочі у нас значно численнїйші, як подає автор в своїй книжцї.

Доси була бесіда нро сьвіт, що чоловіка окружає, про зв ірята і про к ал енд ар : наступає тепер розд їл про самого чоловіка, старанно оброблений і упорядкований.

Н а початку сего розділу суть зібрані в ірованя про брови, волосе, чесане, умиване, і подані деяк і п р и говори ; даремно зачислені сюди слова народної пісні між п р и к а зк и : „Ой Боже мій милостивий, який я удав ся : Брив через річеньку, тай пе вмивав с я “ . Купане залітне тим, що в Херсоньскій Губернії не можна купатись, доки зозуля не з а к у є : у нас те до Івана , доки не осьвягить ся вода, бо до того часу сидить в воді нечиста сила (топельники), що може чоловікови пошкодити. Іканє — у нас проти него єсть л ік такий : коли хтось дуже «ікає і не перестає, зайде другий несподівано з заду і настрашить того, хто ікає, а він зараз устає ікати. П лю вати на чоловіка не можна, бо на другім сьвіт ї буде треба облизувати. Дальше спанє, вставанє, проклони і клятви. Т у т дуже мало зібрано материялу, бо єго страшно багато між народом, а особливо між пастухами. Т і вже так зжились з проклонаян, що неоден скорше вмерби, я к переставби к л я с т и ; дуже багато проклонів відносить ся до матери. У нас дуже ц ікав і проклони гуцульск і, я к : смага би тя втяла, та би тя в т я л а ; а плита г о р и ч а ; смерека би тя в б и л а ; дїтько би через тє смеречи б о р с а в ; горівбись на колу горичім, і иньші. Н а неправдиву клятву наведено лише один п р и м ір : щоб у змиї (замість минї) очи пови­л ази л и ; у нас єсть і тих багато, я к : щоб у млині (минї) духа не стало; щоби ішє (від пень, замість мня) шляк трафив і т. и. П одано тут коро­тенький сонничок також, де викладаєсь про значене с л і в ; у нас толко- ванє снів так розповсюднене, що можнаби з него зложити осібну кни- жочку. Ц ік ава дуже молитва при виході' на війну, у нас незнана. П ри любощах наведено деяк і ворожки дівчат, якими они приворожують собі любків і женихів.

В Групі „народна^ медицина“ обняті майже всї частїйші хо- роби з виїмкою одної т. зв. (з польского) хороби св. Валєнтеґо, яку зна- хорі найбільше замовлюють, та замовити не можуть. Списані хороби п і­сля альфабету. При бородавках подане чимало число способів р а ц іо н а л ь ­них ; одного нема названого, що у нас дужо розп овсю дн ен е : обвиває ся бо­родавку на ніч (одну або більше) волоском або тоненьким волокном з прядива, а она відпаде. П ри більмі замітна одна молитва, виголошу­вана знахоркою, де ваиваєсь всіх сьвятих отців і київских і печерских, і єрусалимских і монастирских: Антоиїя і Х арлампія, Уласїя і Теодозія , Тихона і Б орисїя , Василїя , Г аври їл а і Ілию. Н айбільше при більмі п о ­магає св. Ю рий, бо він єго здоймає. Н а бішиху (бишиху, бишиґу, рожу) подано багато замовлянь у нас незнаних. Проти волося одне лише подано: подібно на біль о ч и й : у нас хорі очи найчастїйше миють водою з же- рела , що положене на полуднє сонця : є однакож ще і иньші средства. Дальше йдуть глухота, грижа, жовтачка, зо л о т у х а ; про послїдну єсть лише коротенька згад к а ; у нас же багато замовлянь проти неї, з яких

один мені удалось записати (в Григорові, Б у ч ац . пов.), воно важне так для людий я к для х у д о б и ; на передї подане пояснене знахора т а к е : Жовни суть д в о я к і : рода мужеского і ж ен ьск о го ; я к мужеского, може їх заклинати лише мущина (щоби замовлене удало ся ) , я к женьскі, тілько ж е н щ и н а : як інакше робить ся, заговор на нїчо не здасть сяі З аговор повтаряєсь Три р а з и ; по заговор і обмацує ся жовни великим і мізїпним пальцем — а то певно поможе. Заговор т а к и й : Жовншце пе- р ех ід н и щ е! Десь ся в з я л а ? Чи місяцю на новю, чи на підповНю, Чи на кватирі, чи па всходї ? І з чогось ся в зяла ? Чи з очий хлопских, чи жіночих, чи парубочих, чи д ів о ч и х ; чи з керви, чи з води, чи з заздро* сти, ненависти, чи з злих мислий, похотий Р Як єсь ся невидимо взяла, так абись невидимо щ езла: я к роса щезає, як дим щ езає! Йди на ванад сонця, куди иси не добріхують, куди ворон кости не д о н о си т ь : так тя заклинаю, як Господь Б ог гору закляв , що ся ні ширить, ні корінить, коріня не пускає, гори не л о т о ч и т ь ; заклинаю тя божими словами, с в о ­їми устами, абись ся нї ширила, нї корінила, керви не попивала, серце не лоточила, анї вялила. А єсть вас 9, а з 9 —8, а з 8 - - 7, а з 7 — 0, а з 6 — 5, а з 5 — 4, а з 4 — 3, а з 3 — 2, а з 2 — 1, а з і — ан ї одної. Т еп ер бере ся сьвячений иіж і говорить с я : як се желїзо в огни розхо­дить ся, так аби і ти ся р о з п л и л а ; бере ся сьвячену к іст к у : я к тота к істка тіла не має, так аби й ти тїла не м а л а ; бере ся сьвячену с і л ь : я к тота сіль піде па воду і розплине ся, так аби і ти ся р озп л и л а ; бере ся ц їлушку хліба : я к той хлїб цілий не буде, так аби і ти ц іл а не була. Т епер повисше сказаним способом обмацує ся жовни, хухає ся три рази так: перед всходом сонця, по заході і другого дн я перед всходом. П ісля в ірованя жовни (подібно як волос, вуши) дістають ся з в о д и ; коло Н їж - нева над Дністром має бути таке жерело : і в самій річи там багато лю ­дий можна бачити обкиданих жовнами.

Н а біль зубів подано досить сп особ ів ; у нас одно єсть ще : Як у кого болить зуб, гріють вараз окріп, виливають в м а к іт р у ; слабий стає над нею, отвирає рот і так над парою т р и м ає ; щоби п ара не улітала скоро, накривають слабого над макітрою веретою (або чимось под ібним ); як так іютримаєсь отворений рот через к ілька мінут, то з зуба випаде хробак (дуже тоненький, тому єго не можна бачити) що там сидить, а зуб перестане боліти. Н а кашель подано відповідно мало с р е д с т в ; кашель (і біль зубів) — то найчастїйша слабість між народом, тому й на него дуже багато ліків є с т ь ; у нас уживають т а к и х : пють борсукове сало горяче (то вже я к і груди болять), горяче молоко з маслом, гор івку або га р а к з розтопленою солониною, горяче пиво з жовтком, вивар з цьвіту липо­вого, бзового, з ґри су ; кладуть гірчицю в житним тїстом на груди і ин. П роти корости у нас рівнож єсть замітний с п о с іб : товче ся синпй

камінь, мішає ся з оливою, мастить ся тил ц їле тіло і л ізе ся голим в теплу п іч ; в нашій книжці нема жадного замітпого способу. Нічим не залітні рівнож крикливці (коли дитя плаче), кровоток і куряча сліпота (на останню їдять у нас на Великдень сьвячену печінку з полином', ф е б р а , лишай (у нас мастять лишаї медом, вовчим лико.», усмаженим в молодій слеганцї, осадом зі стін цибуха або цигарнїчки і ипь.), уроки, неспячки, остуду і переляк або переполох, (на переполох підкурює ся у нас чортополохою). П ри пристріті замігна одна форлулка, в якій ви- кликаесь пристріти „із сїмдесять жил і сім десять сустав ів “ . Воду по­дають при пристріті, у нас подають при уроках. Короткі згадки суть також про сояшницї, сухоти, х о л е р у ; дальше подає автор деякі в ірованя нро я й ц я , хлїб, паску, ложки, одїж, шапку, про будову хатц (много ма­териялу про се єсть в „Житю і слові“ ), піч, дрова, дим, золу (у нас клене с я : напивбись ся золи!) , вікно, поріг, стіл, двері, подушки, зер- кало, оружє, гроші, заступ і роздорожа. У нас в ірять , що на роздорожу можна здибати ся з д ід ь к о м ; тому хто хоче бути богатил, нехай піде в дван айц ят ій годині' в ночи на роздорожє і голосно свисне, а зараз прибіжить дідько і дасть гроший кілько кому до вподоби, але за тетреба свою душу елу записати.

Д ал і іде роздїл ширший про відьми, чарівниці, вовкулаки, мерців, про нечисту силу, про родиии, хрестини, ігри, сватьбу і похорони чоловіка.

П ри відьмах мова о тім, як відьЛу можна пізнати (у нас требаприйти до церкви на Великдень в чоботях з такими віхтями, що їх вло-жено ще на пущанє і ношено через ц ілий п іст ; надто треба тримати під язиком зубець чоснЕку, що стоїть на Різдво під сіном на столі — а тоді певно увидить відьму, бо она в церкві має на голові скопець, а в р у ­ках столець але того при звичайних обставинах ніхто не б а ч и т ь ) ;дальше, я к відьма перекидавсь в ріжні сотвореня, як пси, коти, злпї і т. д., я к то ї ї служать дідьки і слухають; я к при помочи дідьків може всьо зробити, що захоче, як відьми часто собі взаїмно шкодять і що одна зробить, друга противно відроблює. Відьмою бути гріх, томуж смерть відьми дуже с т р а ш н а ; своє знане може она переказати комубудь д ру ­гому ; головно шкодять відьми к о р о вам : они відбирають в ід них молоко і то всякими способами. [У нас іде відьма на пасовиско того господаря, якому наміряє зробити шкоду, з обрутявками і збирає па них росу пе­ред сходом с о н ц я ; як корови на тім місци попасуть ся, стратять в ід­разу м о л о к о ; у нас відьма як потребує молока, то може его надоїти і з клямки при дверах і зі слупа і т. д.] Між собою часто признають ся відьми, я к обдурюють других і ш ахрую ть ; при такій роботі помагають відьмам н а й ч а с т іш е їх любовники, 8а що одержують пізнїише добру н а ­городу. П ри чарівницях подане оповідане, як то одня чарівниця зр о ­

била своєму мужеви так, що він лусїв літати в повітрю, та все к р и ч а т и : пить, пить. [У нас кажуть, що малі діти, котрі нехрещені поумирали, л і­тають сім літ в повітрю і к р и ч а т ь : хресту, х р е с т у ! Як хто почує такий клик і кине в воздух яку шматку з с л о в ам и : я к єсь хлопець, крещаю тя на імя Іван (або інакше), я к дівчина, то М ар ія — тогдї злетить ди ­тятко, ухватить шматку і летить до Вога з нею, яко з доводом свого хресту : тоді йде оно до н е б а ; я к таке ди тя тк а за сім лїт не знайде нікого, хтоби єго охрестив, іде до пекла].

П ро воркулаків подає автор 5 оповідань ( 7 0 - 74 ст.) ; вовкулаками стають звичайно парубки, яких переліняють в вовків або відьми або го ­сподарі, що суть вродженими вовкулаками і що тілько деколи прибирають постать вовчу, за якусь кару. Такий нарібок — вовкулак мусить бігати вовком три роки і доперва по сім час і може в ідзискати свою давну по­стать. Ч ерез час своєї метаморфози уганяє він враз з вовками, але пі­знати єго легко по тім, що л я с а не їсть, лишень хлїб, а що ему тяжко хлїба дістати, затож звичайно єсть він так сухий, я к дошка. Патроном вовкулаків і вовків єсть св. Юрий.

Н а стор. 7 5 — 76 подає автор одно оповідане про нечисту си л у ; оповідане те невластиво віднесене до „нечистої сил“ , під якою нарід ро­зуміє звичайно д їдька с ам о го ; оно відносить ся до опирів, що ночами встають з гробів і з боклачами на плечах ходягь висисати кров з гріш­них людий. Н ечиста сила, т. є. дідько, ие робить сего ніколи. При они- рах наводить автор подібне оповідане до повисшого, про нечисту силу, чим висказане тверджене, що горішнє оповідане хибне.

Про русалки подана лиш коротенька згадка, а то що на Тройцю виходять они з води і кричать : Ух, ух ! Соломяиий д у х ! Мене мати породила, не хрещоного (має бути не хрещену, бо русалками бувають лиш жінки) утопила! Ух! У нас про русалки дуже численні подапя. Подібно коротенькі звістки подані нро домовиків, топельників, нерелеспика (лї- т авц я ) і злнднї. На ст. 79 подане одио оповідане нро обмінка. Подібне оповідане чув я в Григорові, буч. нов., від А ндруха Іул ьк н , який мені так оповідав : Було то ще перед знесенєм ианщини; я їхав з братом з міста (М онастириск) і мороз був сильний, бо то була зима. Приїзджу до ковалївского містка (близько єсть село Ковалївка) а там па містку дитина така нужденна, така мізерна! Каже Іван (б р а т ) : возьміл А ндруху! залерзне. Возьмім, кажу. Взяли. Привезли до дому, р о з і г р іл и ; дитина по­поїла, уснула. В ід того часу, як хто був в хаті, дитина лиш спала в ко­лисці' (де інде не хотіла спати). Н у нїчо. Алебо повиходимо ми за ро­ботою (ми були всі дорослі) , полишаємо в хаті їду — і лиш знайду в колисці, більше нікого — приходимо: дитина спить, а страва з горшків геть аж нрвилизована, Щ о за біс лазить в горш ки? Питаю ть ся мамуня

Бирчихи (сусідки, трохи знахоркп) що то може бути ? К а ж е : я вам скажу що, але ви позамикайте всьо, як звичайно, і мене в сїнех, а я вже перекопаюсь. Зробили мп так. Приходимо ми, а Бирчиха к а ж е : Ваша дитина то о 6м а н а (обміаок) і я к ви лиш повиходили, дивлю ся я через дірку, а ваша дитинка встає з колиски, тай росте аж до самої с т е л ї ; потому йде просто до горшків — я к всьо чисто повиїдала зробила ся знов маленькою, я к була, тай положила ся в колиску. Ви виведіть її звідки привезли, бо інакше не позбудете ся біди. Ми рад а в раду тогди завязали дитину нашу в мішок, положили на сани, тай вйо ! А наша ди ­тина так ся просить. Я к приїхалиеьмо коло савалуского хреста (С ава- луски близьке село) , я к сани пішли в затоку, а наша дитина з мішком лиш ш у р ! в снїг, та так там пищить ! А ми навернули лиш скорше конї та до дому. Т ак ледво збулисьмо ся біди. П ан (місцевий поміщик) пи­тав ся (бо він знав), де ми поділи д и т и н у : а ми кажемо : то пане об- м а н а , вона в ночи встала , тай утекла. М и так сказали вмисно, бо боя- лисьмо ся, щоби пан не наложив на нас якого штрофу].

В ід 8 0 — 83 ст. подано сім оповідань про песиголовців , з них осо­бливо два замітнї. П ерш е т а к е : П есиголовц і — люди з одним оком. Вони як піймають руського чоловіка, закидають єго в яму і годують єго горіхами, р і ж к а м и , дають ему води ; як вигодують то ріжуть ми- з и н н и й п а л е ц ь ; як піде кров то ще не жирний, а я к не піде, тодї вже значить він товстий, тоді ріжуть єго, печуть і їдять . Д руге оповідане (в тексті' трете з ряду) то живцем переняте з Одисеї I X кн. Вояк, по­павши в руки одноокого песиголовця (Кікльона), обманьством вибирає єму око і утікає з печери причіпившись баранови до черева

Потім Група, де коротко представлене цїле житє чоловіка (ст. 8 3 — 118). Найобширнїйше говорить автор про д і т и , почавши в ід уродии, хрестин, перших місяців дитяти, переходить на забави дитячі, згадує про те, що хлопців улюбленою забавою єсть млинок і скрипка з нитяними струнами, дівчат ляльки, наводить спільні забави хлоїтцїв і дівчат, я к то сватьба і похорони. Дальше згадує про збитки, як і собі, звичайно хлопці, взаїмно виправляють. В с і они незвичайно гумористичні, але декотрі суть, а принаймні можуть бути дуже шкідливі. До таких належать : 1) за ­пускати сонце ; 2) ложки т а н ц ю ю т ь ; 3 ) відтяти рукав ; 4) п е р е и е л и ц ї ; 5) проводити скрізь с т ін у ; 6 проходити скрізь землю; 7) пятака доста­в а ти ; 8) в солом инки ; 9) в ц ер ко в к и ; 10) в палочки (ст. 8 9 — 90). Н а ст. 91 наводить автор, я к діти дразнять с я ; з нодражнень найбільше характеристичне о т е є : „Щ об ти здох, антик мох, а я вмер у четвер, щоб я з тебе шкуру здер, та продам, тобі гроший не оддам “. П о еїм подано дїточі (більших дітий) забави (ст. 91 1 0 1 ) : зай чи к ; в в о й н у ; ц арск іворота ; в ц а р я ; чий батько д у ж ч и й ; в голубів ; в котка і и н ь ш і ; всіх

загалом єсть 31, а надто при декотрих численні в а р и я н т и ; замітні тут особливо вариянти при „жмурках“ , де приходить дуже много цілком незрозумілих ф орм ул ок , нпр.: „А на ран а катарана дой слой цим- бурои“ e tc . З ігор в карти такі п одан і: в б ан к а ; в ж и д а ; в і і і с -

куна ; з подходом; в е ж а к а ; в чмиха (ст. 1 0 6 — 108). Зв ідси переходитьавтор до д о р о с л и х ; описує час від сватаня до к інця весїля, причім звертає найбільшу увагу на ріжні забобони, а вкінци говорить просмерть і похорони. П одекуди вкладають монети мерцеви до тру мни.

Д руга часть містить в собі 41 лєґенд, сказок і р о з к а з ів ; шкода, що автор не тримав ся жадного, систематичного поділу подаючи сей материял. Відомо, що всі сказки, леґенди, розкази дадуть ся поділитина певні громади. В нашій книжцї сего не зауважено.

От в якім п орядку поданий ту материял :1. Д руж ба Б ога з чортом. Лєґенда ся замітпа тим, що зложена

з трех зовсім відрубних частин. О дна така частина подана була в Житю і Слові з 1894 .

2. Бог і чорт (Житє і Слово, 1894).3. Б ог і св. Петро.4. Про власть. жіночу, бсть се очевидно сатира, вимірена проти

жінок, а найбільше проти їх старшиньства над чоловіками. Н а прозьбу одної жепщини ублагав св. Павло Х риста , що він дозволив жіпкам стар­шувати над мущинами. Д ля виказаня нерозумної прозьби і для покараня св. П авла , забрав єго Х рпстос з собою і св. Петром на землю. Т у зго­лоднілих ніхто не погодував, не напоїв, ба навіть в хату не хотів прийняти. Жінки но просту відганяли їх, мужчини бояли ся жінок і мимо волі не могли їм помочи. В кін ц і удалось їм заночувати в одній хаті, де не було жінки па той час в х а т і ; але та вернувши о нівночи з коршми няною, трома наворотами оббила св. П ав л а так, що той з слезами в очах благав Х р и с т а : „най, поки й віку, поки й сьвіта — чоловік буде старш ий“ .„ З того часу знова ст ал а ж інка в н ови ни ! у чоловіка, бо я к би ще такбуло, то й Господь єго сьвятий знає, до чого дойшло ся б и ! “ Я до подробиці про ті три навороти маю такий в а р и я и т : Т о було ще, як Х ристос ходив з Петром і Павлом по сьвітї. Р а з захопила їх в дорозі піч, тому они вступили до коршми па ніч. П олягали спати, але Петро бояв ся лягати з краю, аби го не били, тай ляг від стїпи. Але ту піяки я к понили ся, тай кажуть один до одн ого : Куми, а то що за волоцю ги?

"Х одім , 'будемо бити. В итягли П етр а в ід стїни потлумили трохи, тай знов пішли нити. А тпмчасом П етро к а ж е : Господи, пусти мене в сере­дину, бо як вернуть ся, то знов будуть бити. Пішов в с е р е д и н у ; а піяки попили трохи, тай знов п р и х о д я т ь : Биймо, кажуть, середного. Биймо. В итягли П етра, вибили П етра і пішли дальше пити. П етро знов перемі­

няв, а вже тепер пішов ва край, але піяки знов єго вибили, а П авл а і Х риста , що не бояли ся, нї разу не били.

5. Бідний чоловік і св. Н иколай. П ро те, я к св. Николай помагає бідним, у нас є багато л е г е н д ; сюдпж належить і казка 6 — про баран­чика. Сьв. Николай дає бідному баранчика, що на с л о в а : потрусись баранчику — видає з себе ріжну поживу. Злакомившись на гроші, бідний продає баранчика. Св. Николай карає єго ва се. У нас знані такі легенди і-казки про млинки, що всьо мелять після волї властителя, коли той лиш ск аж е : Млинку, млинку, н^ж охочо змели менї, що я х очу ; а для затриланя млинка: Млпнку, млинку, нуже стій, бо так хоче мель­ник т в ій ; дальше про столи, що самі накривають ся і заставяю ть ріж- ними п отравам и ; про обруси подібні, калитки і т. д.

7. П ро Івана і жіпку єго — вітряну дочку.8. Іван і наймит. В сїй леї'ендї тенденция чисто м о р ал ь н а : „зле

вийде на верх я к олива“ та що за нею наступить завсїгди кара.9. О к інці сьвіта. Єсть то уривок зі з в іс т н и х : P r o r o c t w M ic h a ld y ,

k ró lo w e j S a b b y . Він говорить про прихід антихриста, про борбу св. їли і Еноха з ним, про єго нобіду і папованє.

10. П ро чортів. Се одна в дуже численних казок про чортів. ї х говорено собі звичійно на вечерпицях, щоби настрашити боязливих, осо­бливо дївчат.

11. Як вивчивсь чорт па гайду грать. М ова ту про перший „сгру- мент“ музичний, що винайшов ч.ібан. Інструментом тим була к о з а , зроблена з забитої звичайної кози.

12. Розкази про скарби ; всіх уступів 14. У нас в кождій околицибагато в іровапь про заклят і скарби. Наиширше вірованє, що блудні огники то власне скарби закляті, як і чорти просушують, щоби не занлїспїли і тому рокладаю ть огнї, звані блудними; як би хто кинув в то місце, де видко поломінь, кавалок своєї одежі, то огонь зараз п огасн е ; тодіналежить в тім місци копати, а добуде ся напевно скарб.

13. Залїзний вовк. Належить до Б іб и -я ґи , син ї ї b j b k залізний.14. Іван, син козацький. У нас ту саму казку подають п. з. про

Котигорошка, або Покотигорошка, розумієсь, з деякими відмінами.15. Про змія. Змій пориває підступно три сестр и ; двоє убиває,

третій удаєсь втікти в ід смерти. При помочи живущої і ц ілю щ ої води воскрешує свої сестри, почім всі три утікаю ть. У нас та сама казка говорить про дв ан ай ц ять робітників, що упроваджую ть три сестри, але вони вимикають ся їм.

16. П ро двох братів. К азка ся досить ро зп о всю д н ен а ; в нїй одинб р а т царем, другий плює ч е р в ін ц я м и ; я чув такий вариянт її, що дру-

гий брат має золотий мозок, який собі вибирає сам; з послїдною д р о ­биною мозку, котру видер, і сам гине.

17. Як мужик приказчика в пекло віз.18. Як Іван в ітра шукав.19. П ро Б аб у -Я ґу . Подані ту два вариянти, що були поміщені

також у П о те б н і : О м и еческ о іь значеній н і к о т о р и х г обрядовг.20. М ертва кума. Ся казка зложена для н аляканя так званих мо­

гильних злодіїв.21. Бідний і дїги. Бідний підчас голоду наміряє різати свої д'іти,

але вони чудесним способом ратують ся.22. l ipo парильника. Розказуєсь ту нро звичайпого дурисьвіта.23. Кругленьке словечко [а н е к д о т а ; сват радить женихови перед

родичами судженої сказати яке кругленьке с л о в е їк о ; придурковатий жених находить таке слово : єсть ним „обруч“ .]

24. Про птичку. Ту змальований досадно нерозум чоловіка і жінки.25. В чора малі, а через ніч старі. Двох старих грає ролю дїтий,

причім спалив один другому кожух. Звідти прийшло до бійки і до скарги перед паном, котрий їх розсуджує.

26. Чипирись. Мужик віддає свого бичка па науку дячкови ; по ро ц і д ізнаєсь від дячка, що єго бичок ґубернатором. Мужик приносить ґубернаторови в дарунку вязку сіна, але за те дістаесь до Іванової хати. Подібний варияит чув і я.

27. Пан і мужик. Т у народня казк а представляє пана дурним, а мужика розумним. Мужик виманює коня у пана, а пан .мусить іти п і­хотою, ще й візника на собі везти.

28. Як найшли злодія. Т у оброблена знана п о с л о в и ц я : Н а злодію шапка горить.

29 . Про двох братів, бсть то одне з численних казок про багатого і убогого брата.

30. Ліниві люди (анекдота).31 . Як чоловік учив ліниву жінку. Т о знана казка, оброблена 0 .

Сторожепком н. з. Вчи лінивого пе молотом а голодом.32. Як Катря плакала по своєму чоловікови.33. Лиха жінка. Ж інка доводить то того, що в її очех нрисинують

живцем її чоловіка, яко ск аж ен о го ; а она тішить ся тим ще.34. Дід і баба. Оброблена ту пословиця : за ремінець виміняв личко ;

д істав дїд від Бога срібні постоли і я к почав їх промінювати, то вкінци отримав за них качку.

35. Брехня. Н анизан і ріжні неможливосте (ц ікава подробиця, вп.іе- тана но дорозі про дяка , що ходив до чужої ж і я к и \ сюдиж належить і 36 — П рибаютка.

37. П ро глухого („р о з ’питавсь“ ).38. Оповідання ан екдотичн і: про Жидів ; про Ц и г а н ; про М ол д а­

в а н ; про Литвинів. Н а сім кінчить ся другий відділ.В ід 18 7 — 194 ст. поміщені ще топографічні начви з поясненями,

а від 1 9 4 — 202 обширнїйший зміст обговорених річий.В. Гнатюк.

Д и к а р е в ь М. А. Г І р о г р а м м а д л я а т н о г р а ф и ч е с к а г о и з с л ' Ь д о в а н і я н а р о д н о й ж и з н и в г с в я з и с ь г о л о д о м ! » и х о л е р о ю . К а т е р и н о д а р , 1894 p., с т о р . 21.

Н ародн е лихо, голод та холера 1891 та 1892 р. — каже д. Дика- р ів в передмові, породили серед народа безліч усяки х чуток, що пере- ходючи з уст в уста, варьововали ся, збільшувались та зменьшали ся, одбиваючи у собі духове життє народа, що вийшло з своєї звичайної колії. Н ар о д заходив ся вияснити причини того лиха, що спіткало его, і дійшов до думки, що все те лихо єсть передвістником скорого к інця сьвіта. Разом з тим народ не забував і ворогів своїх, що після глибо­кого переконання єго повинні буть і ворогами ц ар я . Вороги сї, вваж а­ючи на місцеві умови, — жиди, пани або паничі в загал і та л ікарі з в е ­теринарами. Сї вороги мислять лихо цареви , входять в зносини з „Огли- чанкою “ , „Н імцям и“ та и н ь ш и м „Н ев ірц я м и “, од яких одберають вони умовну плату за кожну отруєну або заживо поховану ними душу. Л укаві н ев ірц ї морять людей дл я того, щоб було їм легше воювати з нашим царем послі зменшення нашого народу. Сей момент в життю народнім, коли як і там ідеї, передаю чись із уст в уста, переходили тисячі верст і таким чином ставали ся спільним добутком усего руського народу, сей момент стає найзручнїйшим дл я порівняного студийовання народної пси- хольоґії у кожній окремій місцевости. Пропустити такий момент без жадної уваги було-б легковаженнєм, якого простити не можна, не тільки дл я етнографа, але й дл я всякого, кому ходить про інтереси науки та культурного розвитку народа. Н ай же кожний принесе у спільну скарб ницю свою посильную лепту.

Таким чином згадана проірама д. Д икарева має на меті вияснити погляди народні на видатнїйші факти сегочасного життя, осьвітпти, так-би сказати, найновійший шлях думки народної в її останній формациї і тим причинитись до вияснення сьогочасних нормальних і патольо- гічних прояв народної творчости, народної исихольоґії. І сама проґрама уложена з таким знаннєм діла, і так науково, що робить зовсім можли­вим осягненнє своєї мети. З початку, автор робить практичні уваги для тих, що хотїли-б збирати відомости на основі згадано ї програми; разом

з загальними методами збирання відомостей автор подає цінні фільольо- ґічні уваги, щоб заховати самий лїнґвістичний характер зібраних в ідо­мостей. Уся проірама поділена на 14 точок, у яких автор умістив широ­кий обєм відомостей, що хоч чим-небудь стосують ся до зазначеної в проґрамі цїли. П ісля загальних запитань про саму місцевість, у якій збирають ся відомости, про национальність, економічний та культурний стан її людности, автор зазначає часткові запитання на теми нро знаки скорого проходу антихриста та страшного суду, про холєру, про долю- фатум, про полїцийні заходи та боротьбу з холерою, про санитарів, при­слугу та лікарів, про коруванне холери, про неурожай, про комашню, що шкодить хлібові, про голод, про народні злочинки та запомогу під час голоду та холери. П роґраму укладено повно і систематично, видно, що автор не вперше працю є в сему напрямі — імя єго, відоме в етно­графічній л ітературі, і на останню працю єго з ’явились докладні і цілком прихильні рецензиї у ч. 5 французського „ І / A n t r o p o l o g ie “ та у ч. 10 „ R e v u e d e s t r a d i t i o n s p o p u l a i r e s “.

О. Лобанський.

С б о р н и к т . Х а р ь к о в с к а г о и с т о р и к о - ф и л о л о г и ч е с к а г о о б щ е с т в а , т. VI . Т р у д н І І е д а г о г и ч е с к а г о о т д і л а и с т о ­р и к о - ф и л о л о г и ч е с к а г о о б щ е с т в а , в и н . II . Х а р ь к і в , 1894, X X I I I + 27 4 + 32 + X + 116.

Н едавно засноване історично-фільольоґічне товариство харьківске показує доволі значну Діяльність (в минулім роц і академічнім відбуло з 10 засідань, а заложений нри нїм р. 1892 педаї'огічний в ідділ — 7) а резул ь­татом єго дїяльности р. 1894 з ’являєть ся н о в и й том „З б ір н и к а“ (що вихо­дить тепер регулярно що року) і капітальпий збір писань Сковороди. Н ареш ті в опіці товариства стоїть архив актів Гетьманщини.

VI том збірника, я к видио з титула, складаєть ся з двох окремих частин — праць самого товариства і єго педаґоґічного в ідд їла ; останніх тут дотикатись не будем, майже всі вони трактують ріжні питання з сфери дидактики і методики росийської середньої школи.

Деякі відчити членів історично-фільольоґічного товариства подані скорочено, з їх ц ікаве справозданє проф. Б агал їя про один збірник (s i lva r e r u m ) X V I I I в., десь чи не з Ч ерниговіципи; ширше подано тут зміст розправи проф. Зеленогорского про фільософію Сковороди, про неї подано було вже у нас справозданє.

З помежи праць , поданих in e x te n s o , до двох збірників етноґрафіч- них — М анжури і Н овицкого подані также окремі оцінки. До катеґориї материялів належить также маленька (ст. 14) „книга справ поточних“

Записки Наук. Тов. ім. ІН еввенка т. Т І . 5

Стародубского маїїстрата (1G 90— 1722), що видали д. Д. Міллєр і М. Плохивський. Актам задніпрянським взагалі' не щ астить : не маючи спе- цияльного видавництва, мусять вони тиняти ся по ріжних хатах сусідами, і видають ся досить п р и п ад к о в о ; поміж ними актів маґістратских було видано дуже мало, тому і ся публїкация користна, і було-б добре, як би редакц ия Зб ірника і надалі давала у себе місце таким публїкациям.

Зпоміж розвідок перша присьвячеиа археольоґії — звістка сьвящ.В. Снесивцова (ст. 1— 10) про находки археольогічні в Райгородку (на Т орц і , в пов. Ізюмськім); я к видно з неї, на сім місці зн аходять слїди житя з найріжнїйших епох - зн аряд я камяне, сліди цегляної будови часів ПІІНЇЙШИХ (з великої цегли, з нолпвого ріжного ц ьвіту ) , монети Золотої Орди з X IV в. Н а жаль, редакция не додала більш докладного спису предметів, що з сих находок прийшли до харьківского унїверси- тетского музею.

Д. Е . Трефилєв подав розвідку, переважно на основі невиданих, архивних джерел, про промисел салїтрений в Слобідщинї, під загальною назвою „очерків“ з істориї промислу в Слобідщинї (ст. 1 2 — 48). Автор слідить долю сего промислу, переважно з поч. X V I I I в., і урядову її реґламентацпю, подаючи статистичні дати про число заводів і їх в и р іб ; з їх видно, що промисл розвиваеть ся в полов. XVI I I в., досягаючи 10 тисяч пудів, і доходить до найбільшої сили в полов. X I X в. (п ер е ­ходило за ЗО тисяч пудів, на 274 т. руб.), потім упадає і цілковито зпикає. Як видно з поданих відомостей, промисл не був в X V II I — X I X в. народвим і навіть давав нредприємцям новод часом до утиску народу; на ж аль автор не звернув більше уваги на сю громадску сторопу справи.

Проф А. Лебедев в розв ідц і „До істориї шізших духовних і г р о ­мадских шкіл Б ілгородскої епархиї X V II I в .“ (ст. 2 4 4 — 58) подає цікаві відомості! з архивів ковсисторских і манастирских з істориї шкільництва в Слобідщинї X V II I в . ; характерне змаганпє духовеньства — до розмно­жена шкіл „латиньских“, щоб ие посилати дітей до Х арькова або Бєлго­рода, а мати їх десь в сусїдному повітовому місті, а з під сего „висту­пала ще иньша мета : „курськ і і курського новітд сьвяіценники, пише начальник курської школи архим. Виктор, випросили собі латипьску школу в К урську не дл я науки дїтей своїх, а тільки для того, щоб в ідтягати дїтей в ід неї і для штучного проволіканая часу, поки дїтям прой­дуть роки до науки приписані“, і для того радить всіх їх в ідіслати в Х арьк ів , „звідки ученикам за далекостию домів їх уступати і тікати, а батькам їх — часто з ними бачити ся, нсовати і до дому з школи возити не так буде зр у ч н о “ (ст. 251) — для дітей сьвященичих був шкільний примус. Н аведу ще один характерний уривок — з інструкци ї

білгор. архиеп. П е т р а : „Глядіти пильно за учителями, щоб дїтей вчили докладно, без жадного утруднення і безнотрібного, а особливо — необе- режного караня, учителям самим дїтей нї за що суворо не к арати “ (ст. 245).

Окрім того подано ще розвідку Ф. Германа про стан лїкарский в Римі. В додатку, з окремою паґінациєю іде далї (арк. 3 — 4) катальоґ історичного архива (1-а полов. X V II I в.).

М. Грушевський.

З а р 4 ц к і й И. А. Г о н ч а р н и й н р о м ьі с е л ь в ь II о л г а в- с к о й г у б е р н і й , и з с л ^ д о в а п і е , и з д . н о л т а в с к а г о г у б е р н - с к а г о з е м с т в а . П о л т а в а , 1894.

Одним з сучасних пекучих питань, що далі усе більш та більш, стає дуже трудний економічний стан народу. Сей стан є спадщиною тих історичних обставин, які довело ся перетерпіти народові. Поки землі ставало, поки перша насущна потреба була задоволена, то й н а ­слідки сего історичного підкладу не так дошкуляли. А тепер не те. Як тільки дуже численно почала збільшуватись людність, то швидко відмінились й економічні обставини життя, — часто й густо не стає землі й для того, щоб нрохарчоватись, не кажучи вже про більш менш людске життє. Отут то й доводить ся рахувати ся з істо р и єю : система­тичне закрінощеннє народу, з ’єднаннє усякою правдою й неправдою сили зем її в руках одного чоловіка, пітьма народна, що тягля ся століттями, й багато других обставин довели до сучасного кризису. Б р а к ін їции- тнви, стародавність заходів, невмілість зкористоватись окрім хлібороб­ства иньчими богацтвами сторони, або перейти до иньчих родів промислу, становлять нарід наче на роздорожі — він не зиає куди ему кинутись, де шукати поратунку.

Т акий стан пе міг не звернути на себе уваги Останніми часами й у суспільстві і в урядових сферах усе більш та більш стає очевид­ним, що не можна покладатись на волю Божу, що треба йти па зап о­могу темній людности. Факти життя такі голі, стільки кажуть самі за себе, що очевидним стає, куди треба йти на зап ом огу : полекшити наро- дови способи знайти ту землю, яка єму так потрібна, та поруч з сим вплинути на загальний розвиток народу, се тільки й може у якійсь мірі зменшити лихо. Межи другорядними заходами, що йдуть до т іє ї-ж мети, треба покласти піднесеннє межи народом промислу. Поміж народом поруч з головною дїяльностню — хліборобством, яке до останніх часів ще за- доволяло насушні потреби, промисли д \ ж е мало були розвинені: ще й до сего часу село дуже часто обходить ся усїм своїм домашнім, бо усе по­

трібне у хозяйстві робить ся трохи дома, а трохи з запомогою сїльских майстрів, як і задовольняють переважно місцеві потреби і постачають на невеликий район одного або кількох близьких с е ї . Вироби їх продукциї стоять в тісному звязку з обставинами побуту, вони прості й не ріжнородні, техніка сама що найпросіїйш а, що майже без усяких відмін перейшла в ід часів незапамятної давнини. Але безперечно, що такий порядок при теперішнім розвою зносин й в загал і руху життя не може довго стояти: село все більш та більш підупадає впливу „к ул ьтури “, хоча поки що лиш у сфері чисто зверхній. Звісно, треба бажати при тім, щоб народні промисли, оскільки се можливо й поки можливо, виходили з поміж того-ж народу, та покинули свій примитивний спосіб, поліпшились, придбали розвій. О дначе-ж не треба забув іти й того, що усяка продукция зал е ­жить в ід попиту, й як що та сфера, для яко ї головним робом вона істнує економічно і культурно, не розвинена і не розвиваєть ся, то й у сї заходи підняти промисл не прийдуть нї до чого — відомі наприклад факти (поміж великоросами-кустарями) переходу продукциї від ліпшого до гіршого материялу через те, що нема кунцїв на кращий, та й саме побільшепнє серед народу користання з фабричного продукту (про що так жалкують етноґрафи) можно мотивувати окрім иньчих причин ще й дешевістю, хоч би й не дійсною, сих продуктів. Таким чином ми знов здибаємось з питаннєм про загальне піднесеннє материяльного т а д у ­ховного стану народного.

Вважаючи на те, що біда, з якою тепер треба бороти ся, зр о стал а століттями, ясно, що й пориваннє громади запобігти лиху не може дати поки що очевидних результатів, або сї результати в порівнанню не великі. Але в усякім раз ї одно придбання сього заходу о ч е в и д н е : ми кажемо про студийованнє обставин народного побуту що за останні часи здобуло такий сильний рух і дає грунт для економічної роботи на далі. До т а ­ких студий належить й вислїдженнє гончарного промислу у Полтавщині', розпочате полтавським земством, що вже багато зробило задля зрозу­міння та поліпшення ріжних боків житя по Полтавщині'. Студию над гон ­чарним промислом було доручено д. Зарєцкому, й він я к найкраще її в и ­конав. З надзвичайною дбалістю він вистежив продукцию з усіх боків, не забув нї одної що найменьчої подробиці', через що й вражіннє з того стає повним. П ісля коротких загальних уваг про гончарство, в трох г л а ­вах, ми знаходимо детальну опись материялу, струментів, техніки виробу та орнаментациї виробів, економічних й иньчих обставин г о н ч а р с т в а ; в к інці додано таблиці єкономічнього та родинного стану гончарів, й окрім того у книжцї є багато малюнків нрирядів й зразків виробів ; хоч й не можна сказати, що малюнки гарні, але вистарчають, щоб д ок л а­дно познавмити ся з справою.

Т рудн о що небудь сказати про розвиток гончарства у П олтавщині в порівнанню з иньчими губерніями України, бо майже ще не має мате­риялу для такого порівнянпня особливо ж се можно сказати про захі- дню частину, де ніхто навіть й не пробував щось зробити в сїм напрямі. Розвиток гончарства залежав від природних обставин Полтавщини, — грунт її сам дає богатий та ріжнородний магериял, який цілком заб езпе­чує поліпшення сього промислу. З пяти повітів, в яких досліджено гон­чарство, перше місце займав що до кількості! Зїпьківський, потім усе більш та більш зменшуєть ся гончарство у повітах Миргородському, Лох- вицькому, Роменському та Кобиляцькому. Відповідно самій продукциї, гончарі поділяють ся на горшкарів („білих гончарів“ ), мисочників або поливяників, посудників, кахельників та цегельників Щ о до доброго ви­робу перше місце займає Зїпьківський п о в і т ; тут м. Оношня уважаєть ся столицею гончарства. Гончарство по Полтавщині' є промисл спепияль- н и й : більшість гончарів тільки з нього й живуть, в поріввяню тільки не­значна часть поруч з гончарством ще й с ію т ь ; у Зїньківським наприклад повіті на 943 гончарів припадає усього 136 десятин землі, але й ся земля над їлян а неоднаково, так 174 чоловіка зовсім не має поля Гончарі та їх родини провадять се ремесло самі й тільки випадково транляю ть ся наймити та учні. Район, де продають ся сї продукти, звичайно обмежений й обіймає тільки кілька найближчих сел (5 — 10, тільки одна Опошня й має 27 місць, де вона продає свої продукти). Щ о ж до техніки продук­циї, то вона повинна чекати багато поліпш ень; уся справа йде по с та ­родавньому, засоби иатриярхальні, вартість самого материялу ледві в і­дома, якесь нолїпшенне цілком залежить від випадку, а через се й сила п р ац і іде марно ; а як додати до сього, що гончарі дуже залежать під гуртових скупщиків краму, що часто експлоатирують їх, то стає ясно, що гончарству потрібна запомога й через те до баж ання полтавського земства запомогти гончарам — для чого й розпочато було названу ви що студию — не можна не в іднестись з спочутєм.

Окрім вистеження сучасного стану гончарства , д. Зарєцки й мав ще й другу мету, - він к аж е : „моя власна мета та інтерес дослідж ування — вистежити головним робом можливий генетичний звязок сучасного гончар­ства з доісторичним гончарством студиєваннєм сучасної гехнїки, нриря­дів та знаряд ів , як і вживають гончарі, форм та орнаментики гончарних виробів й захованих звичаїв та переказів, що належать до гончарства. Н а ж аль виконати ті точки програми в практиці' показалось річию так комнлїкованого, що властиву мету здебільшого пришилось поставити на друге м ісце“ (передмова І) . Нам здаєть ся, що я к би обставини й більш спріяли авторови, то навряд чи виконай би він свою мету ; д л я сього треба будо б ужити порівняного методу, провести паралелю між сучас­

66 Б І Б JI і О ї Р А Ф 1 Я

ним гончарством й тим, якого зразки нам подає археольоґія ; але от жз у останнєму й впниклаб т р у д н іс т ь : не вважаючи на те, що в наші часи археологія здобула широкий розвиток і материял здобутий що року все збіль- шуєть ся, мало єго систематизовано й лежить він зовсім не обробленим ; а без систематизациї стародавнього говчарства трудн о вияснити й ґене- тичний звязок єго з сучасним, випадкові ж зближення (до яких инодї удаєть ся й автор, зближаючи напр. орнамент ляльки виробу полтавсь­ких гончарів з орнаментом, „який цілком нагадує такий же з бронзового в їк у “, передмова II ) — мало поможуть справі .

М. Княоісевич.

N. C y b u l s k i . P r ó b a b a d a ń n a d ż y w i e n i e m s i ę l u d u w i e j s k i e g o w G a l i c y і, Краків 1894, ст. 210, 16".

П ід іювисшим заголовком вийшла ширша брошура заходом поль­ского товариства опіки здоровля. Автор єї є професором фізиольоґїї в Краківскім університеті і займав ся вже від к ількох літ справою жи- вленя люду сїльского. Обчисливши на підставі дат статистичних ( в і я т и х

з „ W ia d o m o ś c i s t a ty s t y c z n e “ ), пересічну скількість поживи, що припадає на одного чоловіка в Галичині, прийшов до пересьвідченя, що „ с ер ед н а ск ільк ість поживи зовсім вистарчає навіть для чоловіка тяжко пра­ц ю ю чого“. — Однак ті дати не давали ясного образу, як в ідж ивля­ють ся поодинокі верстви — особенно люд сїльский. Тому розіслав він квестионар з 39 питана ми до учителів народиих, по 10 до кождого по­віту, і одержав 5 6 0 відновідий. — ІІитапя б у л и : що їдать на снїданє, обід, в е ч е р у ? кілько р а з і в ? що в час і посту? що пю ть? чи уживають масло, яєць , сира? як печуть хл іб? і т. и. — Відтак розіслав він кве стионар до лікарів повітових, війтів та иньших осіб, в якім просить подати однотиждневпй спис п о т р а в ; та дістав лише 20 відповідий на кількасот. — Н а основі тих відповідий старав ся представити (сам признає, що не повний і може в подробицях невірний) образ способу від- живлювання ся галицкого люду сїльского. — Обговорює кожде з 39 пи­тань, опираючись на в ідп ов ідач : пересічно їдять селяне три рази д ен н о ; альфу і омеґу поживи становить бараболя і к а п у с т а ; найрідшою стравою є мясо і то лиш свиняче або бараняче, виїмково волове або теляче, що до форми — то лиш варене (печене, смажене або вуджене дуже рідко); хліба пшеничного майже ніколи не і іять, частїйше житний, а найчастїйше ячмінний, а в горах вівсянний, біднїйші же печуть хлїб з всяких міша- нин ; що до скількости мяса, то припадає на дорослого чоловіка кляси пайзаможнїйшої 20 кр., менше заможної 10 кр., а найубожшої 2 кр. р і­чно ; головний напій становить горівка, пересічної скількости її, що припа­

дає на о собу ; задля неточних дат автор подати не може богато уж и­вають також п и в а ; що до заможносте то п р е д с т а в л я є м цроцентово менше більше т а к : найбогатших є около 1 5 % , середних 3 5 % ) а бідних 5 0 % .

Піднести иалежить слова автора, що „з поводу мяогих питань кидає ся в очи певна ріж ниця між людностию сїльскою в західній і всхідній части Гали чи н и “. Ріжниць тих є много, по наважнїшиою є та, що „се­лянин західної части краю, хоч не дуже, але в кождім случаю лїпше ся в ідживляє, ніж в всхідн ій“ . Причину того бачить автор в більшій запобігливосте хлопа польского в порівнаню з руским. З гад ати треба, що в загал і більший процент убогих припадає на західну Галичину, хоч найвисший (до 7 5 % ) мають два всхідні повіти : надвірняиьский і бого- родчаньский. Т акож многі відповіди з всхідпої Галичини п ідносять, що у руского хлопа панує в приряджуваню страв велике недбальство і не­чистість.

Р езультат праці автора є такий: По перше — к ляса убога живить ся без сумніву недостаточно і стало позістає неначе в стані півго- л о д у ; з того виходить, що иньші верстви мають тих артикулів більше, ніж потребують. По д р у г е ; людність с їльска споживає майже виключно страви ростинні, бо тих пару кільоґрамів мяса на рік навіть вчислити не можна. По трете : форми страв, приладжувані з продуктів ростинних, суть в загал і дуже грубі, мало стравні, а через те менше поживні, пїжби бути могли. — В тім послїднім бачить автор причину невідпорносте „хлон- ского ж олуд ка“, пе вважаючи на загартоване, на заразливі хороби і ч е ­рез те більшої смертельносте між селянами. — З л е 'в ід ж и в л я н є впливає не тілько на сторону фізичну (сиізнений розвій мужчин), але і иа духову, так що причин неудальности нашого люду, певної аііагиї і браку ін їция- тиви належить менше глядати в якихсь специяльних властивостях раси, а більше в условинах житя. - - Врешті подає способи, які могли би на разі причинятись до п іднесеня добробиту селян, а т о : піднесене ого- родництва і садівництва, видане „кухарки лю дової“, піднесене видатносте землі через закладанє стаций аґрономічних (наука посла Щ епановского), знижене' цін мяса і введене в ужите конини, яка є рівно поживна, смачна і стравна, як і мясо волове. — При к інци знаходить ся спис 71 страв зі способом їх нрирядж уваня, що може послужити за материял етнографічний.

Я . Грушкевич.

Видавництва й книжки, обговорені в сім томі:Часописі за р. 1894: Часопись Правнича

Зоря Правда Ж итє і Слово Народ Учитель ДілоКіевская Старина

Тебеньков-ь M. М. Происхождепіе Руси, опьіт'ь введеній кь исторіи Русскаго народа, ч. І — Древніе Россьі, 1894.

Памятники древне-русской церковно-учительной литературьі вип. І, 1894.Никитскій А. И. К/ь вопросу о м ір а х ь вт> древней Руси, 1894.Онежскія бьілиньї, записанньїя А. 9 . Гильфердингомь л'Ьтом-ь 1871 г„ вид 2,

т. 1, 189 і .Лиішичеико И. А. Чертм изт> исторіи сословій вт> югозападной ҐГалицкой)

Руси XIV и XV в., 1894,Архив-ь Юго-Западной Россіи, часть восьмая, т. І : Акгьі Барскаго староства

X V —XVII в., 1893. ^— Часть восьмая, т. I I : А кти Барскаго староства X V II—XVIII в., 1894.Грушевскій М. Барское староство, историческіе очерки, 189).— Дополнительньтя главьі к-ь изсл’Ьдованію: „Барское староство, историческіе

очерки“, 1894Иловайскій Д. Смутное время Московского тосударства, 1894.Павловскій И. Ф. и Старковскій В. М. Полтавская битва и ея памятники, 1894.Сборникт> императорскато русскаго историческаго общества т. 93, 1894.Ludw ik Finkel, H istorya uniw ersytetu Lwowskiego do r. 1869, 1894.

1894) i 8 9 4 Z Sk* U n is ła w , H istorya uniw ersytetu Lwowskiego część II (1869 —

Б агал ій Д. И. проф. Опьіть исторіи Харьковскаго уішверситета, том-ь 1-й (1803—1815), вьіпускт, 1-й, 1894.

Др Франко Іван, Етімолотія і фонетика в южнорускій літературі, 1894.Щ урат В. Зам ітки до поемм Тараса Шевченка „Чернець“, 1894.’Устименко Т. М. Село Зуевдьі, Миргородскаго у'Ьзда, Полтавской губерній,

исторнко-атпографическій очеркг, 1894.Малорусскія ігйсни, собр. Я. II. Новицким-ь, 1894.Малорусскія сказки, преданія, пословицьі и пов'Ьрья, записашіьін И. И. Ман-

журою, 1894.М атеріали по зтнографіи Новороссійскаго края, собранньїе ігь Елисанетгрнд-

скомт» и Александрійскомь у'Ьздахі. Херсонской губерній Б. Н. Ястребовьім-ь, 1894.Дикаревт» М. А. Програма для атнографическаго изсл’Ьдованія народной жизни

в ь связи сь голодомі. и холерою, 1894.( борник'ь Харьковскаго историко-филологическаго общества, т. V I . трудьі пе

дагогическаго отд'Ьла историко-филологическаго общества, вмп. II, 1894.Зар*цкій И. А. Гончарний промисел^ в ь Полтавской губерній, 1894.N. Cybulski, Próba badań nad żywieniem się ludu wiejskiego w Galieyi, 1891.

8 ТОВАРИСТВА.

Загальні збори Наукового Товариства імени Шевченка.З агал ьн і збори Н аукового товариства ім. Ш евченка відбулись

в суботу 21 с ічня (2 лютого) 1895 в нрисутности значного числа чле­нів місцевих і з п р о в ін ц и ї ; відкрив їх голова товариства Ол. Б арв ін ь- ский о г. 1 0 ’/s рано промовою, зміст якої в головнім був т ак и й :

Минуло доперва півтора року від заспованя Наукового товариства ім. Ш евченка, а вже і тепер громадна скількість членів его сьвідчить, що товариство здобуло собі симнатию і інтерес. Коли повстала гадка пере­міни давного товариства в товариство наукове, підняли ся були сумніви, чи таке товариство зможе утриматись. Т а вже сей короткий час сьвідчить, що така реорґан їзация була відповідна і що она дає з п ю р у к у рошоєви товариства. Коли перше видїл займавсь і а д м ін іс т р а ц ію і науковими справами, то було так, що весь труд виділу заберала одна адмінїстрация. Тепер адмінїстрацию полишено і па дальше видїлови, а паукову працю секциям. То показало ся користним як з наукового боку, так і з адмі- нїстрацийного.

Н ад ії сповнились, хоч обставини були иеконче прихильні. В секциях фільольоґічній і історично-фільософічній п раця справді ішла скоро і живо наперед, завдяки їх директорам, пок. дру Ом. Огоновскому і проф. М. Грушевскому. 1Цо секция природничо-математична проявила, пе в важ а­ючи па заходи свого директора, менше дїяльности, то се залежало від того, що сил там було мало. Красний стан фінансової сторони товариство має особливо завдячувати проф. Громницкому і п. Костеви ІІаньковскому, котрі туть найбільше потрудили ся.

В ертаю до наукової дїяльности. Як відомо Товариство видає „ З а ­писки“ , де містить наукові розправи, що звертають вже на себе помалу

Заи н ски Н аук. Тов. їм . Ш с в в е н к а т. V I. 1

увагу не лише у нас, а і за границею. Крім того переняло товариство „Часопись правничу“ , „Історичну Б ібл іотеку“ , котрої редакцию я з а д е р ­жав на дальше, і видавало дальш е „ З о р ю “ під редакциею Вас. Лукича- Л евицкого і Ос. М аковея. Виділ в норову міню з секциями постановив в тім роц і видавати „Ж ерела істори чн і“, котрих проґраму зладив проф. М. Грушевський, і Зб ірник материялів етнографічних. Постановлено вида­вати також „Г уску Б ібл іотеку“ , розпочату небіщиком Онишкевичем, а проф. Др. Коцовский обіцяв приладити найблизший том. З того видно, що в товаристві веде ся праця , котра може скріпити нашу наукову по­вагу. Т а знаємо, що всяке видане потребує грошей. Виділ і о се c ra j авсь. Упорядковано справу довжнпків друкарці. Власні залеглости товариство сплатило, розширило д р у к а р н ю , придбавши дві нові машини. ІЦоби до ­бути більше фондів, виділ постаравсь о друк шкільних книжок і суб- венциї з сонму і міністерства. Сонм в 1894 дав 5 0 0 злр ., а тепер бу- джетова комісня ухвалила 1000 злр.. Ц ентральне нравительство признало на 1895 р. 1500 злр., а на „Історичну Б іб л іотеку“ є окрема субвенция 5 0 0 злр. Певно, що сї квоти ще невеликі, бо в звичайних обставинах нри найощаднїйших видатках оден том „Жерел історичних“ мав би коштувати 3 0 0 0 злр., але я маю яадїю що ми і на дальші л іта будем діставати з а ­помоги, ще і більші.

Доси я вичисляв самі корисги. Т епер перейду і сграти. Всім в тямці ще торічнии привіт покійного голови товариства „ П р о с в і т а “. Він с к а за в : „Я один з трех нослїдних недобитків-основателів нашого то ­вариства, можу тепер ск азати : Н ин і отиущаеши раб а Твоєго, В л ади ко“ . Всі ми знаємо єго працю в товаристві, а в саравозданях секциї, в якій він працю вав , лишить ся вона на вічну намить. Д ругу страту тяжку по­терпіли ми вчера зі смертю проф. Ом. П артицкого , а третю давнїйшу через смерть ироф. Н егра Левицкого. Годі не згадати мені ще двох — на­шого мецената П ильчнкова і .Вовка-Карачевокого. Оьвіглі збори зволять намять їх ночтити повстанем з місць.

Кінчу просьбою до сьвітлих зборів, щоб они дальше і ревнїйше с та ­рались п ідпирати працю і змаганя нашого товариства і придбати ему нових членів і співробітників, а тогдї і в „наше в іконце засвітить с о н ц е“ .

Н а внесене проф. Громницкого загальні збори висказали голові то ­вариства подяку за єго дотеперішні труди, а він, в ідповідаючи, заявив, що для него найбільшою нагородою булаб хвиля , коли товариство перемі­нилось би в правдиву академію наук.

З порядку дневного мало наступити відчитане справозданя з д ія л ь ­носте Товариства . Н а внесене п. К. І Іаньковского ухвалено справозданя не читати, бо оно нанечатане Голова отворнв дискусию над снравозда- нем, але голосу не забрав ніхто, отже дискусию замкнено. Н аступило

справозданє касієра п. К. Паньковского. В дііскуспї над тим справозда- нєм забирали слово кількох член ів , і касієр давав кожному потрібні по- ясненя Проф. В рецьона, здавши в імени контрольної комісиї справоздапє з веденя касових книг товари ства , які опа знайшла в порядку, впїс, щоби удїлити видїлови абсолюторію, а п. К. ІІаньковскому висказати по­дяку і признане. Обидва внесеня принято Наступили вибори, якими виділ майже весь в попереднім составі було вибрано. Потім прийшов відчит проф. Грушевского про боярство в галицкій Руси. По відчитї на внесене голови збори заявили подяку референту за его працю коло наукового ро з ­витку товариства. Н а тім перервано загальні збори і назначено другу їх часть т. є. відчит проф. В ерхратского про галицкі діялєкти і внесеня та ін ­терпеляцій на 4 г. пополуднії. Відчит проф. Верхратского викликав дуже ожпвлеиу дискусию. Коли на порядок дневниіі прийшли внесеня і інтерпе­ляції ' , ніхто не зголосивсь до слова, отже голова нодяковавши зібраним, а особливо замісцевим за участь, закрив загальні збори.

Виділ товариства уконституовавсь т а к : голова Олександер Барвін - ский, заступник голови Сидір Громницкий, адміністратор і касієр Кость Паньковский, секретар Осип Маковей, а по єго виїзді 'зі Львова — Остап Макарушка, виділові — Антін Дольницкий і П етро Огоновский, заступ ­ник Василь Б іл е ц к и й ; окрім того з титулу директорів секций належать до виділу Іван В ерхратский і Мих. Грушевський (він же і бібліо­текар) ; р едак торам и : Історичної бібліотеки О. Барвіньский, Записок М. Грушевський, Часописі Правничої К. Л е в н ц к и й , Зор і — В. Лукич- Левицкий.

Діяльність секций (січень—квітень 1895 р.)14 н. ст. січня 1895 IV засїданє секциї природничої, під проводом

проф. В ерхратского : 1) Обговорювано справи у к л ад ан я термінольоґії. 2) Проф. Верхратский читав оцінку н рац ї проф. М аріяна Ломницкого н. з. „ P le i s to c e ń s k ie o w a d y z B o r y s ł a w i a “ (видруковано в Записках т. V.X 3) Проф. В олощ ак обіпює зладити до „Зап исок “ працю з царини ботаніки.

19 н. ст. с їчия X I зас їданє секіїиї фільольоґічної під прово­дом проф. В ерхратского : 1) По прочитаню протоколу з понередного за- сїданя нроф. Громницкий повідомив, що Виділ прихилив ся до внесеня секциї ф ільольоґічної про виданя етноґ; афічні і ухвалив 2 0 0 зл. річно. 2) II . Маковей перечитав вступні части зі своєї розирави про рекрутскі і вояцкі пісни в Австро-Угорщині'. П р а ц я єго єсть продовжене» і доповне­ним дотичних п раць Драгоманова і ВасиДєва, пода^ історию мілітаризму

в Австриї, з ображуе погляди н ароту ва вояцку службу на ні [.ставі про­сторого материялу і подає збірник рекрутских і вояцких п ісен ь , ніде доси не друкованих. 3) Н а внесене проф. Грушевського пристунлено до уложеня проґрамп збираня материчлів етнограф ічних ; дотичні частини квестіонара р о з іб р а л и : проф. Грушевський, д-р К. Левицкий, І . Копач і В. Щ урат . 4) Проф. В ерхратский відчитав свою рецензию на „Материяли для словаря древне-русскаго язика С реш овского 5) 0 . Макарушка відчитав коротку розвідку про професорску діяльність бл. п. д-ра Ом. Огоновского і подав уложений покійником словарець слів арабских, перских і турец - ких, що стрічають ся в я зи ц ї малорускім (реф. проф. Верхратского і Ма- карушки видрук. в Записках т. У).

21 н. ст. січня засїданє історичної секциї, під проводом проф. Груш ев­ськ о го : 1) Проф. В ерхратск ій відчитав замітку про „печеру Домампрю“ , згадан у в Галицко-волипський літописи під р. 1241 (видрук. в Записках т. V). 2) проф. В. К оцовский дав рецензию розвідки Ів. Каманина нро козаччину до Б . Хмельницкого.

5 н. ст. лютого зас їданє історичної секииї під проводом проф. Г руш ев­ськ ого : 1) Проф. В. Б ілецкий в ідчитав реферат про „ M o n u m e n ta c o n f r a - t e r n i t a t i s S t a u r o p ig i a n a e le o p o l ie n s is T o m u s I. 2) проф. Грушевський нро Історично-літературні замітки до „Слова о полку И г о р е в і “ В. Ко- цовского (видрук. в Записках т. V).

8. н. ст. лютого X I I засїданє секциї фі гьольоґічної під проводом проф. Ів. Верхратского 1) Перечитано і нринято протокол з поперед- пого зас їданя . 2) Др. К. Слудинський відчитав свою рецензию на сту ­дию Д ра Ів. Франка „Іван Вишеньокий і його твори “ (видруковано в V т. Записок).

20 п. ст. лютого X I I I зас їданє фільольоґічної секциї під проводом проф. M. 1 рушевського : 1) проф. Грушевський повідомляє секцию про приняту виділом нропозицию д -р а Ф ран ка про видаване а п о к р іф ів , па початок — апокріфів старозавітних. 2 ) І. Копач відчитав некрольоґ проф. Ом. ІІартицкого (видрук. в Записках т. V ) ; ц ікав і причинки до біоґрафії подали в дискусиї др. Франко, др . Коцовский, К. Левицкий і М а- карушка. 3 ) Проф. Груш евский реферовав працю І. К о к о р у д з а : „Житє і д іяльність д -р а Ом. О гоновского“ (видрук. в Зап исках т. У).

1. н. ст. марта засїданє історичної секци ї 1) Д - р К. Левицкий в ід­читав реферат про нові студиї про карне право Литовского статута Дем ченка, Максимейка і Малиновского (видруков. в Часописі правничійі в скороченю — в Записках т. V). В ідтак на внесене д -ра Левицкого секция застанавлялась над справою видавництва памяток руского права. П рин ято думку проф ^Грушевського, що найвідповіднїйшим предметом ви-

даня на перший раз має бути Литовскпй статут в трех єго редакциях . З а д л я спізненої нори реферат проф. Грушевського про останній том „И сто- риї Р о с с іи “ Іловайского відложено на другій раз.

19. н. ст. марта секция історично-фільозофічна під проводом ди­р е к т о р а : 1) Проф. Грушевський вказав на цінну р \к о н и сь в львівскій бібліотеці ім. Оссолїньских п. 3. „M e tr ic a s a m b o r i e n s i s “ і з д а в справуз н е ї ; є то римско-католицка метрика самбірска з X V I в. а звертаю ть в них увагу заїшскп що до відносин латиньства і православія . Р іш ено надруко- вати в З а п и с к а х “. 2 ) А. Дольницкий подав початок свого рефе­рату нро сту.іию Линниченка „ Ч е р т и и аг исторіи сословій югозападной Р у с и “ . (друковано в Записках т. VI).

Н аукове товариство імени Ш евченка, окрім видань періодичних (Зап и сок , Часописі і З ор і) друкує тепер два томи джерел — Люстра- ц и ї королевщнн воєводства Р у с ь к о ю (земля Г али ц ька і П еремиська) з р. 15(і4— 5, приготовані М. Грушевським, і Апокріфи старозавітн і, приго­товані д-ром І. Франком, збірник етноґрафічнпй т. І і Історичної бібліо­теки т. X V II (п е р е к іа л „М азени “ Костомарова).

V

НБ ПНУС

632167

In h a lt f i e s І B a n d e s . 1. Die sociale Bewegung der K uthenen imXIII Jahrhunderte , von M H r u s z e w s k i j .................................................... 1 —28

2. Studien über die Grundsätze der Vertheilung des Capitals, von T h a -d a e u s Ry l s k i , j ......................................................................................................2 9 —86

3. Szevczenko’s Jugendjahre , kritisch-biographische Skizze von A l e x .K o n i s k i j ................................................................................................................87— 123

4. Die ukrainischen Volkslieder in den Gedichten des Bohdan Zaleski,von A. K o l e s s a ...................................................................................................... 124—208

5. U eber die Gründung und bisherige Entw icklung des Szevczenko-Vereinesm itgetheilt von A. B a r w i n s k i j ............................................................. 209—212

l i fh a lt d e s II B a n d e s* 1. Ueber die alten griechischen Colonien am kim m erischen Bosphorus im heutigen Kuban und in den anliegen­den Gebieten (m it einer Karte des alten Bosphorus-Gebietes), von P a n a c z o w n y j ......................................................................................................1 - 6 1

2. Studien über die Grundsätze des Vertheilung des Capitals, von T h a -d a e u s K y l s k i j (F o r t s e tz u n g ) ....................................................................... 62 — 113

3. M essapparat für U teruscontractionen bei Geburtswehen (m it 2 Illustratio­nen! von Dr. C z e r n i a c h i w s k i j ............................................................. 114—118

4. Ein Blatt aus der Geschichte Volhyniens im XIV Jah rhunderte vonI v a n i v ......................................... . . . . . 119— 146

5. Zum Jubiläum I. Kotlarewskij’s Desiderata von M. H r u s z e w s k i j . 147 — 1616. W issenschaftliche und kritische Mittheilungen und Notizen . . 162— 1727. B erijh t über die Entwicklung und die Thätigkeit des wissenschaftlichen

Szevczenko-Vereines und dessen philologischer, philosophisch-histo­rischer und m athem atisch-naturw issenschaftlicher Sectionen . . 173 —189

Inha lt d e s III B a n d e s . 1. lieb e r einen Phasenindicator und einigemit demselben ausgeführte Messungen, von Prof. J o h a n n P u l u j 1—24

2. Zur Errinuerunsc an Markian Szaszkiewicz, von Vladimir K o c o w s k i j . 25—353. Szevczenko und Mickiewicz. Ueber die Bedeutung des Einflusses des Mic­

kiewicz in der Entwicklung der dichterischen Schöpfung und in der Genesis der einzelnen Dichtungen des Szevczenko, vergleichende Studie von Dr Alexander K o l e s s a .............................................................36—152

4. Dialect der „Sam iszanci“, B eitrag zur slavischen Dialectologie von Prof.Johann V e r c h r a t s k i j . . . . . 153—210

5. W issenschaftliche Chronik, von Prof. Michael H r u s z e w s k i j . . . 211— 2216 . Historische, arche^logische und kritische Notizen von Al. Koniskij

und M. H....................................................................................................................... 2^2 231

In h a lt d e s IV B a n d e s . I. Szewczenko’s Jünglingsalter bis zum Los­kauf von der Leibeigenschaft (1829 -1838), kritisch-biographische Skizze von Alex. K o n i s k i j . . ......................................... 1—28

2. Die Agrarverhältnisse in Galizien, Studie von W. B u d z y n o w s k i j . 29— 1233. Ueber die sym m etrischen Ausdrücke der Funktionsw erthe mod-m, von

W . I . e w i c k i j ..................................................................................................... 124—1394. Antrittsvorlesung aus der alten Geschichte der R uthenen an der Uni­

versität Lem berg von P r o f . M. H r u s z e w s k i j . . . . 1 4 0 -1 5 05. W issenschafiliche C hronik, Jubiläum s-A usgaben zur Geschichte der

Stadt Odessa, von J. A n d r i e n k o ............................................................. 151 — 1686 . B ibliographie . ................................................... .......... 1 6 9 -1 9 47. Miscellanea . . . . . . . . . . . . . 195—200

In h a lt d e s V B a n d e s . 1. Professor Dr. Em ilian Ohonowskij, seinLeben und seine W erke, von E. K o k o r u d z ................................... 1—3 t

2. Türkische W örter in de r ruthenischen Sprache, von E. M a k a r u s z k a . 1 — 143. T. Szevczenko im Gefängniss, kritisch-biographische Skizze von A. K o n i s k i j 1—264. M iscellanea.................................................................................................................... 1— 195. W issenschaftliche Chronik: Neu herausgegebene D enkm äler de r altruthe-

nischen L iteratur, von M. H r u s z e w s k i j ............................................. 1 — 186 . B i b l i o g r a p h i e .......................................................................................................... 1—907. Bericht über die Thätigkeit des w issenschaftlichen Szevczenko-Vereines

in den J. 1893—4 ........................................................................................... 1—16

АДРЕС ТОВАРИСТВА:

Львів, улиця Академічна ч. 8.A D R Ę S S E :

Wissenschaftlicher Szevczenko-Verein, Lemberg, Akademiegasse 8

П. T. Авторів, Видавців і Лан.щдщв просимо о падсилй/не Редакциг примірників рецепзийтж.

Ціна І зр. або 2 корони.