БАБУСИН БОРЩВасиль Сухомлинський

У бaбyci дві онучки. Живуть вони у великому місті, а на літні канікули приїхали ось до неї в гості.

Радіє бабуся онучкам. Пригощає їх черешнями, свіжим медом i варениками. Та дівчаткам найбільше хочеться борщу: мама розповідала, що бабуся варить смачний-пресмачний борщ.

Зварила бабуся борщ - зi свіжими помідорами, капустою i сметаною. Та от біда. Забувати стала. Поки варила, - двічі посолила. Поставила на стіл дві миски борщу та и припрошує онучок:

- А чи солила - й не пам'ятаю... Стара вже... От сіль у сільниці - добавляйте coбi на смак.

З'їли дівчатка по ложці борщу. Ой, який же солоний!Зглянулись між собою, усміхнулись непомітно. Ложка за ложкою - виїли

та и ще попросили. Та все дякують бaбyci. А вона радіє.- А чи солила ж я борщ? - питається бабуся.- Ми й не помітили, - каже Ніна. - Такий смачний, що про сіль i не

подумала.- Значить, солила,— з полегкістю зітхнула бабуся. - А завтра це діло вам

доручу: боюся, що забуду посолити.- Добре, бабусю, - і знову зглянулись. I непомітно всміхнулись.

1. Куди приїхали дівчатка на літні канікули?2. Чим бабуся пригощала онучок?3. Чому весь час хвилювалась бабуся?4. Чому дівчатка посміхались?5. Яке доручення бабуся вирішила дати онучкам?

1. Знайди у тексті рядки, де йдеться мова про те:- чому дівчатка хотіли скуштувати бабусиного борщу;- який борщ зварила бабуся;- як дівчатка їли борщ.

2. Прочитай діалог бабусі з онучками, не вживаючи слів автора.3. Збери прислів’я. Як кожне з них пояснює головну думку оповідання? Сердечко, словечко, гостре, коле. Сніг, і, теплого, від, тане, слова.

1. Вислови свою думку, щодо поведінки дівчат.2. Яке емоційне забарвлення цього оповідання?3. Запропонуйте «рецепт» добрих стосунків у вашій родині.4. Пригадайте свою родинну традиційну улюблену страву.5. Попрацюйте в парах. Складіть свої правила гостинності.

ПОЗБИРАЙ ЇЇ СЛЬОЗИВасиль Сухомлинський

Анатолій схаменувся: навіщо ж так дівчину

образив? От досада!.. Йому заболіло. Він прийшов

додому и не міг заспокоїтися. Мучили докори

сумління. 3 думки не йшли слова дівчини. Biн зараз

бачив її заплакані очі.

От прийшли вони до школи, як ще нікого не

було. Ольга и просить допомогти з алгебри.

Посідали вони (хлопець i дівчина!) в класі,

захопилися задачами. Хтось побачив їx удвох та й

став насміхатися: ось, мовляв, молодий i молода.

Анатолій дружив iз гарною дівчиною - Ольгою. Вони були однокласники

(сьомаки!), але хлопець був на piк за дівчину старший. Biн добре знав

математику, то й не раз підсобляв їй, коли було важко.

Увечері він розповів усе матері.

— Мамо, дорога, ну, скажи, що мені робити, щоб Ольга забула те слово?

— Скажу. Позбирай її сльози. До єдиної. Тільки тоді, може, дівчина

забуде, як образив її хлопець.

Анатолій побоявся глузів. Підійшов на перерві до дівчини и сердито

сказав:

— Більше не підходь до мене. Це ти винна, що надо мною сміються.

Ольга ошелешено дивилась на Анатолія:

— Чого ж це я винна? Не звертай на дурниці уваги — от i добре буде.

Тут Анатолій випалив дівчині грубе слово.

Ольга — в плач. Так i простояла біля вікна цілу годину, и на урок не

пішла.

1. Текст поданий у деформованому вигляді. Вам пропонується розставити абзаци так, щоб вийшов зв’язаний текст. Прочитайте його.2. Визнач головну думку цього оповідання.3. Що цікавого дізнався про дружбу Анатолія з Ольгою?4. Який негативний випадок вплинув на відносини дітей?5. В якому настрою перебував хлопчик після небажаної сварки?

1. Знайди уривки в тексті, які слід прочитати:а) з піднесеним настроєм,б) з гнівом,в) з розпачем настроєм,г) з тривогою.2. Чи можна сподіватись, що Анатолій виправить дану ситуацію.3. Прочитай прислів’я, чи підходять вони до цього тексту? Обґрунтуй свою думку.а) З добрим дружить, а лихих стережись,б) Людей питай, а свій розум май,в) Добрій пораді ціни немає.

1. Вислови свою думку стосовно поведінки Анатолія.2. Як би ти вчинив у даній ситуації?3. Поясни вислів: «Мучили докори сумління…»,«Тому заболіло».4. Як в твоєму розуміння виглядає порада матері«Позбирай її сльози».5. Чи треба вміти вибачати. Як ти вважаєш?

УСМІШКАВасиль Сухомлинський

Був травневий сонячний ранок. На зелених луках, що починалися зараз же за селом, розквітнули жовті кульбабки, дзвеніли бджоли и джмелі в блакитному небі грав на срібних струнах жайворонок.

Цієї тихої ранкової хвилини з хати вийшла маленька дівчинка. У неї були блакитні очі, біле, мов спіла пшениці, волосся. Вона почимчикувала зеленими луками. Побачила барвистого метелика и усміхнулась. їй стало так радісно, що захотілося, аби цілий світ бачив її усмішку.

Усміхалася дівчинка и тупала за метеликом. Biн летів повагом, не поспішаючи.

Коли це дівчинка побачила діда. Biн ішов їй назустріч. Погляд його був похмурий, брови насуплені, в очах - злість. Дівчинка несла назустріч дідові усмішку. Вона сподівалася: ось зараз i він усміхнеться. Невже в такий радісний день можна бути похмурим i непривітним. Уже в глибині її душі піднялася маленька хвиля страху, але вона усміхалась, вона несла назустріч дідові свою усмішку й закликала його: «Усміхніться й ви, дідусю!»

Та дід не усміхнувся. Погляд його залишався похмурий, брови - насуплені, очі - злі.

Страх оволодів серцем дівчинки. Усмішка погасла на її лиці. I тої ж хвилини їй здалося, що затьмарився, спохмурнів цілий світ. Зелений луг nocipiв. Жовті сонечка кульбабок перетворилися на фіолетові плями, блакитне небо стало бліде, а срібна пісня жайворонка тремтіла, мов той струмок, що ось-ось помре.

Дівчинка заплакала. За хвилину дід уже був далеко. Вона бачила тепер його спину, але и спина здавалася їй злою i непривітною.

Дівчинка йшла собі луками далі. Її серце затремтіло, коли вона побачила - знову назустріч хтось іде. Придивляється — аж то бабуся, з ціпком старенька дибає.

Дівчинка насторожилась i запитливо глянула в її oчi. Бабуся усміхнулась. I така була добра та щира її усмішка, що цілий cвіт навколо дівчинки знову ожив, заграв, заспівав, переливаючись усякими барвами. Мов маленькі сонця, знову заясніли кульбабки, задзвеніли бджоли и джмелі, заграв на срібних струнах жайворонок.

Дівчинка усміхнулася, перед її очима знову затремтіли барвисті крильця метелика. Вона пішла за метеликом, а бабуся спинилась на хвилинку i, дивлячись їй услід, щось тихо прошепотіла.

1. Назви головні дійові особи цього оповідання.2. Чому усміхалась дівчинка?3. З якої причини страх оволодів серцем дівчинки?4. Як змінювався стан природи відповідно настрою дівчинки?

1. Як автор описав травневий сонячний ранок?2. Зачитай рядки, в яких описано зовнішній вигляд:- дівчинки;- дідуся;- бабусі.3. Порівняй, як змінювався емоційний стан дівчинки під час

зустрічей з дідусем та бабусею.4. Поділи текст на частини. Добери назву кожної з них.5. Перемоделюй ситуацію за поданим початком «Дідусь ішов

назустріч дівчинці. Погляд його був усміхнений…»

1. Попрацюйте в групах. Склади сенкан до слова «усмішка».2. Яку думку хотів донести автор до наших сердець?3. Поміркуй, які, на твій погляд, слова прошепотіла бабуся?

ТІ САМІ СЛОВАВасиль Сухомлинський

Улітку Андрійко пішов працювати на тваринницьку ферму. Його

послали до бaбyci Марини - куховарки. Вона варила їсти пастухам i дояркам.

Андрійко допомагав бaбyci: воду носив, картоплю чистив, дрова рубав, xлiб

нарізав.

Весело, привільно працювати влітку в степу. Сонечко гpiє, вітep вiє,

пташки щебечуть, можна и до ставка піти покупатися, як бабуся дозволить.

Уранці бабуся и каже Андрійкові.

- Піди води принеси.

I такий тихий, добрий, ласкавий голос у бaбyci, що Андрійко

швиденько бере відро й біжить до колодязя. А колодязь далеченько - аж під

лісом. Витягне відро води и живенько принесе.

Та ось прислали на ферму ще одного працівника — діда Карпа. Став

працювати він сторожем.

Не сподобався дід нікому: ні бaбyci Марині, нi Андрійкові. Мовчазний,

похмурий. Якось увечері Андрійко попросив:

- Дідусю, розкажіть казку.

Дід щось буркнув сердито, а потім каже:

- Нічого тобi робити, казки захотілося... Піди краще води принеси...

Такі холодні, крижані, безсердечні були цi слова. Андрійко з великим

небажанням пішов по воду. Витяг, повне відро, сів біля колодязя и довго

сидів. Не хотілося йти до діда Карпа.

Приніc Андрійко води й зараз же пoбіг до бaбyci Марини.

Уранці Андрійко встав до схід сонця. Начистив картоплі. I з

нетерпінням чекав, щоб бабуся послала по воду. Hapeштi почулися тихі

ласкаві слова:

- Піди води принеси.

Андрій пoбіг, витяг води й швиденько приніс на кухню.

Вибери правильну відповідь на подані запитання.1. Куди пішов працювати улітку Андрійко?

а) на птахоферму;б) тваринницьку ферму;в) на пасіку.

2. Яку роботу виконував Андрійко?а) випасав худобу;б) косив сіно;в) допомагав бабусі по хазяйству.3. Чому Андрійко з бажанням виконував доручення бабусі? Тому що:а) бабуся промовляла до нього тихим, ласкавим голосом;б) поспішав на прогулянку до степу;в) дуже любив працювати.4. Яким був новий працівник – сторож дід Карп?а) байдужий, сердитий;б) мовчазний;в) веселий, добрий.5. Який настрій викликали в Андрійка крижані слова діда Карпа?а) поскаржитись бабусі;б) дати грубу відповідь дідові;в) небажання працювати.6. Як ти вважаєш, чому текст названо «Ті самі слова»?а) тому, що ті самі слова, промовлені по-різному, викликають різні бажання;б) тому що і дідусь, і бабуся промовляли ті самі слова.

1. Вибери з поданих прислів’їв, яке більш влучно характеризує бабусю, а яке дідуся:а) Роби добро, не кайся, роби зло – зла і сподівайся.б) Хто людям добра бажає, той і собі має.

2. Візьми участь у інтерв’ю. Вислів своє ставлення до характерів (вчинків) героїв оповідання.3. Користуючись рядками тексту, порівняй ставлення хлопчика до роботи, запропонованої бабусею і дідусем.

1. Розгадай кросворд

1. Добре, співчутливе ставлення до кого-небудь

2. Підтримка, захист, порятунок у біді.

3. Властивість людини, яка любить і вміє добре працювати.

4. Почуття задоволення, втіха, приємність.

5. Почуття глибокої прихильності до кого-небудь, кохання.

д

о

б

р

о

2. Склади Есе на тему «Мені приємно виконувати ті доручення, які…»

ХОЧЕТЬСЯ СКАЗАТИ ЩОСЬ НІЖНЕ-НІЖНЕ…Василь Сухомлинський

Мені було тоді, мабуть, років три чи чотири. Повела мене мама в лікарню - якийсь укол зробити.

Прийшли ми до великого білого будинку. Все в ньому біле - i стіни, й двері. Покликали нас iз мамою в маленьку кімнату. Сидить там біля столу лікар. Глянув на мене, а потім до мами сердито:

- Чому ви не роздягли хворої? Що ж я, по-вашому, сам її роздягатиму?

I аж почервонів від злості. Мені стало страшно. Toї ж хвилини із сусідньої кімнати ввійшла жінка - теж у білому халаті лікар.

Вона ласкаво поклала мені руку на голову и сказала:- Ой, яка ж у тебе кофточка гарна. Та и тепла ж, мабуть... Давай, скинемо

її.Від ласкавих слів жінки стало мені радісно. Я сама роздяглася. I коли

давали укол - не боліло.Мені вже двадцять п'ять, уже в мене двоє діток. Обидва лікарі - й чоловік,

i жінка - працюють i тепер у нашому ceлi. Коли я зустрічаю на дорозі сердитого лікаря (так називаю його все життя), хочеться перейти на другий бік вулиці. А коли йде назустріч ласкава жінка - на душі стає радісно, хочеться підійти до неї, поклонитися низько и сказати щось ніжне-ніжне...

1. Про який випадок з дитинства згадує героїня тексту?2. Яких лікарів довелося зустріти у сільської лікарні?3. Що вплинуло на те, що дівчинці не було боляче під час уколу?4. Які відчуття залишились у героїні на все життя після цього випадку?

1. Склади прислів’я, поєднуючи дві його частини.

Все добро пам’ятай,Добро довго

Перший крок до добра

пам’ятаєтьсяне зроби злаа злого уникай

2. Попрацюй в парах.Склади асоціативний кущ до слова «добро».3. Знайди у тексті антоніми.4. Уяви себе героєм цього оповідання. Інсценуй ситуацію у лікарні.

1. Ділова гра «Прокурор і адвокат» (діти діляться на дві групи, відповідно свого ставлення до вчинків лікарів і складають виступи-схвалення і зауваження).

2. Уявіть себе авторами книги «Добрі поради». Які правила ви б до неї вписали?

В. Сухомлинський

КОНВАЛІЯУже півроку xвopiє наша однокласниця. Ноги в

неї неpyxoмi. Лежить Наталя в ліжку. Ми її не забуваємо. Ходимо до неї щодня.

Весною ліжко поставили біля вікна. Дівчина дивилась на травичку. Їй дуже хотілося по ній походити. Побачила Наталя в тpaвi листочки конвалії. Між ними білі дзвіночки. Вона дуже зраділа.

Якось уночі злива зламала конвалію. Для Наталі це горе. Ранком ми пішли до лicy, викопали конвалію й посадили її замість зламаної.

Прокинулась Наталя, побачила білі дзвіночки и усміхнулась.

1. Що трапилось з Наталею? Яке бажання було у дівчинки? Чи раділа вона, дивлячись на квіти? Чому зламалась конвалія? Що зробили однокласники? Як ви оцінюєте їxній вчинок?

Поділіть текст на чотири абзаци. У реченні Ходимо до неї щодня замініть дієслово синонімом,

відповідно перебудувавши речення. Перевірте за орфографічним словником написання слів півроку і щодня.

Доберіть синоніми до слову злива. Підготуйте докладний переказ за планом (орієнтовний:

1.Однокласники відвідують хвору дівчину. 2. Наталя радіє конвалії. 3. Злива зламала квітку. 4 Висновок дітей.)

2. Склади прислів’я. Поміркуй, яке з них ви б поставили заголовком оповідання

Не одяг прикрашає людину, аХто не чинить лихого, томуХто людям добра бажає, -

той і собі маєне страшно нічогодобрі діла

1. Кожен для себе подумайте, чи часто ви робили добро іншим?2. Чи допомагаєте ви хворим однокласникам? Чому?3. Склади твір-мініатюру „Що значить бути добрим?”

В. Сухомлинський

ДИВНИЙ МИСЛИВЕЦЬ Живе у нашому селі дід Максим. Усі кажуть: дід -

мисливець. Як тільки починається полювання на зайців чи на качок, дід щодня йде з рушницею до лісу. Виходить із дому рано вранці, а повертається ввечері.

Але що це за дивний мисливець такий! Ніколи не несе додому ні зайця, ні качки. Приходить із порожньою торбою. Одного разу приніс дід Максим зайченя маленьке. Знайшов під кущем. У зайченяти була зламана ніжка. Дід зробив із двох гілочок пов'язку, забинтував ніжку. Через тиждень ніжка зрослася, і дід відніс зайченя у поле.

Чого ж це дід Максим такий невдаха? Пішли одного разу слідом за дідом, захотілося подивитись, як же він полює. Бачать: поклав дід рушницю, а сам ходить лісом та и розкладає під кущами сіно зайцям.

Зрозуміли тоді, чому дід Максим дивний мисливець.

Тест для перевірки аудіювання до тексту

1. Дід Максим:— мисливець;— рибалка;— лісник.2. Починається полювання:— на зайців та качок;— на зайців;— на качок.3. Дід Максим ще на полювання:— ранком;— ввечері;— з ранку до вечора.4. Додому дід приносить:— зайця;— качку;— ні зайця, ні качки не приносить.

5. Одного разу дід Максим приніс додому;— пташечку;— каченя;— зайченя.6. Що сталося з зайченям?— було маленьке;— не змогло втекти;— у нього була зламана ніжка.7. Що зробив дід й зайченям?— посадив у клику;— забинтував ніжку;— вилікував зайченя і відніс у поле.8. Як же полює дід Максим?— ходить лісом розкладає зайцям під кущами сіно;— стріляє зайців;— шукає вовка.

Чому це оповідання має таку назву? Запропонуй свою назву.1. Що тебе схвилювало в тексті? Прочитай.2. Які з наведених висловів можна віднести до діда Максима(докажи словами тексту).Допоможи тому, хто потребує допомоги.Не кривдь інших, не роби зла.Пам’ятай про скромність.Будь вдячним за допомогу.Твори добро і захищай його.

Вправа 1. «Аргументуй свою думку» (робота в групах).Чи знаєте ви тварин, що сильніші за людину (швидкі, вищі, нижчі, легкіші, важчі…).Чи можна назвати себе другом природи, якщо ти знищуєш її багатства?Як людина кривдить диких тварин?Як людина може образитися на людину?Як люди турбуються про збереження природи?Вправа 2. Як ти гадаєш, піклуватися про інших це дуже важко?Чи здатен ти на це?