11 – 12 (34 – 35) листопад грудень 2007 2002 Статті ...mr.dspu.edu.ua/publications/2007/11-12(34-35) 2007.pdf · авторами, висловлюють

Статті, опубліковані в журналі, зараховуються як фахові з педагогічних наук(підстава: Постанова ВАК України №2 05/5 від 08.06. 2005 р.)

Засновник і видавець: Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Видання зареєстровано в Міністерстві юстиції України.

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації: Серія КВ №12270–1154 ПР від 05.02.2007 р.

Головний редакторМирон ВАЧЕВСЬКИЙ, к.е.н., професор, Науковий кореспондент АПН України,

член Національної спілки журналістів України

Заст.головного редактораГригорій ЛЕВЧЕНКО, к.пед.н., Вчений секретар апарату Президії АПН України

член Національної спілки журналістів України

Редакційна колегія:Валерій СКОТНИЙ, д.філос.н., професор, академікВасиль МАДЗІГОН, д.пед.н., професор, академікВолодимир КЕМІНЬ,д.пед.н., професорМарія ЧЕПІЛЬ, д.пед.н., професорВасиль ВИННИЦЬКИЙ, д.філол.н., професорМирослав САВЧИН, д.психол.н.,професорМикола ЗИМОМРЯ, д.філол.н., професорВіктор СИДОРЕНКО, д.пед.н., професор, академікОлександр КОБЕРНИК, д.пед.н., професорІван МИХАСЮК, д.е.н., професор, академікОлександр ШПАК, д.пед.н., професорІван ВОЛОЩУК, д.пед.н.Юрій ДОРОШЕНКО, д.техн.н.Степан ДАВИМУКА, д.е.н., професор, член Академії економічних наук і Академії менеджменту та підприємництваНаталія ПРИМАЧЕНКО, відповідальний секретар, заст.головного редактора,

член Національної спілки журналістів УкраїниІван ВАСИЛИКІВ, член Національної спілки журналістів України

Адреса редакції: Україна, 82100, Дрогобич, вул. Івана Франка, 24 Тел., 8 (067) 2677635, (03244) 2-50-48, 3-12-76

Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету(протокол № 12 від 15.11.2007 р.)

Редакція приймає замовлення на випуск тематичного номера або окремого розділу за коштизамовникаРедакція приймає замовлення на розміщення реклами.Редакція розглядає рукописи, подані в першому примірнику машинопису.Редакція зберігає за собою право скорочувати і виправляти матеріали. Статті, підписаніавторами, висловлюють їх власні погляди, а не погляди редакції. Рукописи авторам неповертаються.За достовірність фактів, цитат, власних імен, географічних назв, статистичних даних таінших відомостей відповідають автори публікацій.

Щ О М І С Я Ч Н И Й Н А У К О В О - П Е Д А Г О Г І Ч Н И Й Ж У Р Н А Л

Видається з лютого 2002 року

Посилання на публікації “Молодь і ринок” обов’язкові

© Молодь і ринок, 2007

Підписано до друку 04.12.2007 р.Папір офсетний. Друк офсетний. Наклад 100 прим. Формат 60 х 84 1/8. Гарнітура Times New Roman.

Віддруковано у поліграфічній фірмі “КОЛО”82100, м. Дрогобич, вул. Бориславська, 8

№ 11 – 12 (34 – 35) листопад – грудень 2007

ЗМІСТДо 70-річчя з дня народження академіка АПН України Василя Миколайовича Мадзігона..............5

Олександр Шпак, Марина СиницяВимоги до особистості педагога як вихователя: актуалізація проблеми...........................................7

Володимир КовальчукДеякі чинники зміни ціннісних установок вчителя в сучасному суспільстві....................................13

Мирон ВачевськийСутність та необхідність державного регулювання економіки.........................................................17

Іван ЗайченкоПро деякі новації в сучасній педагогіці............................................................................................22

Ігор ТумановПсихологічні механізми художньо-продуктивної діяльностіі їх роль у розвитку творчих здібностей до навчання мистецтву.....................................................26

Григорій Коссак, Світлана ВолошанськаФормування ціннісних орієнтацій в учнівської та студентської молоді..............................................31

Ірина ПальшковаВизначення структури, критеріїв та показників професійно-педагогічної культуримайбутніх вчителів початкової школи в умовах навчання у педагогічному ВНЗ..............................35

Роман ШологонАналіз показників фізичних якостей студентів факультету фізичного вихованняспеціальностей “фізична культура” та “фізична реабілітація”.........................................................39

Василь ЯнішевськийВаріаційний метод в оптимізаційних моделях еконофізики..............................................................42

Лілія МорськаІнформаційна компетенція вчителя як педагогічна проблема..........................................................48

Валентина Куриш, Микола Лук’янченко, Мирослав ЩербейКонтроль навчальних досягнень учнів з фізичної культуриу формуванні позитивного ставлення до занять фізичними вправами..............................................52

Надія АшитокПроблеми сучасної української дистантної сім’ї..............................................................................55

Юлія КузьменкоПроцес формування культури праці особистості як засіб нарощення людського капіталу................59

Наталія ЗайченкоМетодико-методологічні підходи до вивчення педагогічної спадщини О. Потебні...........................64


№ 11 – 12 (34 – 35) листопад – грудень 2007

Сергій МоїсеєвСучасні погляди педагогів-гуманістів на проблеми традиційної системи освіти.............................70

Олена КонО возможностях совершенствования навыков письменной речимладшего школьника при работе над изложением.........................................................................74

Наталія КарпенкоРозуміння у контексті батьківського ставлення до дитини.............................................................81

Людмила ПритулякФормування гуманістичних цінностей сучасної особистості в умовах ринкових відносин...............85

Надія ТурбароваФормування мовної особистості засобами фразеології....................................................................88

Ірина БуднікРозвиток творчого потенціалу старшокласників у соціально-педагогічній діяльностізагальноосвітніх навчальних закладів............................................................................................92

Вікторія КучеренкоСучасне виховання школярів: пошук концептуальних засад............................................................96

Наталія ПримаченкоХристиянські засади культури у вихованні молоді в українському суспільстві .............................101

Ірина ЛисенкоОсобливості самовизначення підлітків з делінквентною поведінкою............................................106

Олександра ВанівськаТеоретико-методологічні засади дослідження проблемиреалізації мовних стратегій у вищій школі.....................................................................................110

Ярина МельничукІсторія музичної освіти в друкованих джерелахпершої буковинської гімназії у Чернівцях (1808 – 1918 рр.)............................................................114

Наталія СторонськаРоль інтерактивної моделі навчання в удосконаленні професійної підготовкимайбутнього вчителя музики........................................................................................................119

Наталія ХарівРеалізація принципу краєзнавства у змісті шкільної освіти (1919 – 1939 рр.)................................123

Ольга Гарбич-МошораГотовність особистості до розв’язання творчих математичних задач..........................................126

Наталія МорозОрганізація релігійного виховання учнів у школах Великої Британії..............................................131

Мирослав ПагутаСоціально-історичний аспект становлення ергодизайну................................................................135

Микола ЛастовецькийВплив особистості Т. Шевченка на формування національної свідомості М. Лисенка..................139

ЗМІСТ


5 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Третього жовтня 2007 року виповнилось 70років від дня народження видатного вченого вгалузі педагогіки академіка АПН України,Першого віце-президента АПН України,Директора Інститут педагогіки АПН України,доктора педагогічних наук, професора,заслуженого діяча науки і техніки УкраїниВасиля Миколайовича Мадзігона.Перші кроки в навчанні розпочав вчений в

рідному селі Карпівцях Чуднівського району,Житомирської області, де закінчив 10 класів.У 1968 році закінчив факультетрадіоелектроніки Київського політехнічногоінституту за спеціальністю “інженерелектронної техніки”.Трудову діяльність педагога розпочав у 1961

році і до 1971 ріку працював учителем фізики івиробничого навчання в школі-інтернаті №7м. Києва. Починаючи із 1971 року, розпочавтворчу роботу в Науково-дослідному Інститутіпедагогіки УРСР молодшим науковимспівробітником, а з 1972 року – він аспірант цьогоінституту.У 1975 році захистив кандидатську дисертацію

із присвоєнням вченого ступеня кандидатапедагогічних наук.У 1991 році захистив докторську дисертацію

з теми “Політехнічні основи поєднання навчанняз продуктивною працею”.Подальша трудова діяльність академіка

Василя Мадзігона пов’язана з роботою на посадіректора Українського інституту підвищеннякваліфікації керівних кадрів Міністерства освіти

України та за сумісництвом старшим науковимспівробітником Інституту педагогіки АПНУкраїни. Із 1983 до 1992 року – заступникдиректора Інституту педагогіки з наукової роботи.У березні 1993 року загальні збори Академії

педагогічних наук України обрали професораВасиля Миколайовича Мадзігона віце-президентом Академії педагогічних наук. Улистопаді 1994 року був обраний директоромІнституту педагогіки АПН України.З липня 2000 року В.М. Мадзігон перший віце-

президент АПН України.За час наукової діяльності опублікував більше

250 фундаментальних наукових робіт у галузіпедагогіки, трудового виховання та навчанняучнівської молоді. За підручниками танавчальними посібниками Василя Миколайовичанавчаються учні та студенти всієї України. Науковіінтереси пов’язані з розробкою проблем реалізаціїполітехнічних основ поєднання навчання зпродуктивною працею. Відомий вчений в Україніта далеко за її межами має свою наукову школу.Під його керівництвом захищено 8 докторських іпонад 30 кандидатських дисертацій.За вагомий особистий внесок у розвиток

національної освіти, впровадження сучаснихметодів навчання і виховання учнівської молоді в1997 році Василю Миколайовичу присвоєнопочесне звання “Заслужений діяч науки і технікиУкраїни”. Нагороджений Почесною грамотоюВерховної Ради України, орденом “За заслуги ІІІступеня”, медаллю “А.С.Макаренка”.Окремо слід відзначити роботу В.М. Мадзігона

ДО 70-РІЧЧЯЗ ДНЯ НАРОДЖЕННЯ

АКАДЕМІКА АПН УКРАЇНИВАСИЛЯ МИКОЛАЙОВИЧА

МАДЗІГОНА

ДО 70-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯАКАДЕМІКА АПН УКРАЇНИ ВАСИЛЯ МИКОЛАЙОВИЧА МАДЗІГОНА

6

в громадській діяльності. Він є членом колегіїМіністерства освіти і науки України, головаспеціалізованої ради із захисту кандидатських тадокторських дисертацій, заступник національногодиректора програми ООН в Україні “Освітняполітика та освіта “рівний рівному”, Почеснийдиректор Національного педагогічногоуніверситету ім. М.П. Драгоманова, зарубіжнийчлен Російської академії освіти.Багато років Василь Миколайович є членом

редакційних рад видавництва журналів: “Вищашкола”, “Молодь і ринок”, є членом Національноїспілки журналістів України.

Бажаємо вельмишановному ВАСИЛЮМИКОЛАЙОВИЧУ міцного здоров’я татворчого довголіття.Від редакції журналу“Молодь і ринок” М.В. ВачевськийВід редакційної колегії журналу“Молодь і ринок” Г.Є. Левченко

ДО 70-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯАКАДЕМІКА АПН УКРАЇНИ ВАСИЛЯ МИКОЛАЙОВИЧА МАДЗІГОНА

Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø ðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïø


В КОЖНІЙ ФРАЗІ – ДУМКА

& “Призначення освіти ХХІ століття – відродження людського в людині, вивершенняїї індивідуальності, розвиток свідомого і творчого ставлення до життя, її духовневдосконалення”

Василь Кременьпрезидент АПН України

.

“Школа ХХІ століття обумовлює необхідність докорінного переосмислення освітньої парадигми,актуалізації змісту, технологій становлення особистості учня як суб’єкта і проектувальника життя,створення проектно-життєвотворчого простору, спрямованого на розвиток і саморозвитоккомпетентної, конкурентоспроможної особистості, яка вміє творчо розв’язувати проблеми, прагнезмінити на краще своє життя й своєї країни. Середня школа має захистити й підтримати дитину,виробити в неї життєздатність, озброїти механізмами й технологіями розробки життєвих стратегій,життєвих проектів. Сьогодні головним виміром якості функціонування освітньої системи має бутиздатність молодого покоління повноцінно жити й активно діяти у новому світі, постійносамовдосконалюватись, адекватно реагувати на зміни, особливо у періоди технологічних тацивілізованих проривів. За цих умов потрібна ідеологія самовизначення особистості, яка забезпечувалаб проектування вірогідної моделі соціальної й індивідуальної поведінки людини в ситуаціїневизначеності”

Василь Кременьпрезидент АПН України

“Українське суспільство прагне створити системну освіту, яка б відповідала викликам часу іпотребам особистості, а тому відшукує нові моделі її розвитку. У найперспективніших моделях,випробуваних часом, в основу покладено ідею формування і динамічного розвитку природного талантукожної дитини як запоруку її самоствердження на життєвому шляху”

Василь Мадзігонперший віце-президент АПН України

“... Основною метою роботи навчально-виховного комплексу було виховання здорової, гармонійной всебічно розвиненої людини. Новизною відзначалась конкретизація мети – формування відповідальної,соціально активної, творчо мислячої й працюючої особистості через створення оригінальної системинеперервної освіти від народження дитини до входження її у самостійне життя”

Василь Мадзігонперший віце-президент АПН України

7 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Олександр Шпак, доктор педагогічних наук, професорНаціонального педагогічного університету

імені М.П. Драгомановам. Київ

Марина Синиця, вчитель ЗОШ №2 м. Вишневого Київської області

ВИМОГИ ДО ОСОБИСТОСТІ ПЕДАГОГА ЯКВИХОВАТЕЛЯ: АКТУАЛІЗАЦІЯ ПРОБЛЕМИ

У статті розглядається об’єктивна необхідність актуалізації проблеми підготовкивчителя до організації і процесуального забезпечення виховної роботи в школі, окреслюютьсяфактори такої підготовки і психологічні особливості.

Постановка проблеми. Кожен педагог відфаху є вихователем. Він виховує не тільки змістомсвого навчального предмету, й ставленням досправи, власним світоглядом, манерами поведінкиі навіть зовнішністю. Діти (та й великою мірою ідорослі) дивляться на педагога як на професіоналавиховання, який, навчаючи інших, сам повиненбути близьким до зразка культурної, виховноїлюдини. Кожна позитивна риса особистостіпедагога: справедливість, ерудованість ,доброзичливість, почуття гумору – підмічаєтьсяучнями і викликає бажання її наслідувати.Привабливий, популярний педагог, навіть безспеціального наміру, передає учням певні якостівласної особистості. Сприятливе становищепедагога як вихователя пояснюється тим, що він,по-перше, виступає перед учнями в ореолі своїхзнань та соціальної ролі, а по-друге, має зумовленусвоїм статусом можливість впливати на учнів. Нажаль, і негативні особистісні риси педагога незалишаються поза увагою вихованців. Ці риси абозменшують привабливість його позитивнихякостей, або навіть передають учням.Трапляються випадки, коли вмілий викладачсправляє на учнів своїми знаннями позитивневраження і викликає бажання наслідувати йогоманери поведінки, серед яких можуть бути ізовсім не варті цього, наприклад, паління, різкістьвиразів та інтонацій, надмірна критичність долюдей тощо.Як переконують дослідження (проводились у

Національному педагогічному університеті іменіМ.П. Драгоманова, Переяслав-Хмельницькомудержавному педагогічному університетіім . Г.С . Сковороди) переважна більшістьвипускників 5-х курсів (масив 245 осіб) не готові(28 відсотків), не бажають (32,4 відсотка),вважають виховання другорядною (14,6 відсотки)справою в системі своєї майбутньої роботи. І якми проаналізували, проблема дещо глибша: за

програмою педагогіки на теорію вихованнявідведено лише 18 годин, у тому числі 2 годинина тему: “Організаційно-педагогічні засади роботикласного керівника”. Як у такій куцій системікоординат можна говорити про підготовкустудента до виховної роботи? Де він відбудетьсяяк вихователь? Питання риторичне. Ми поділяємодумку професора О. Вишневського, який у своїйнаціонально-оригінальній роботі (мова йде про“Теоретичні основи сучасної українськоїпедагогіки, КОЛО, 2006) детально простежуєформування особистості через призму природидуховності і віри, систему цінностей... Чи можемайбутній вихователь бути власне вихователем,якщо він не пройшов педагогічний гарт черезкодексування цінностей виховання і розвитку...Якщо ми сьогодні ведемо мову про “яму” увихованні, то поруч з багатьма факторами, яківпливають на виховний процес, підготовкувчителя до виховної діяльності, нам у практиціВНЗ не дістає таких новаторських робіт якназвана – сама вона гальмує вчителя до важкої, іводночас такій потрібній роботи, але при цьомуніяким чином не ігнорується людській фактор...Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Підготовка вчителя до виховної діяльностіскладна проблема. Ми поділяємо думку багатьохвчених (Д. Ніколенко, Я. Проколієнко, С. Максименко,І. Бех, М. Шкіль. І. Прокопенко, К. Чорна, С. Сисоєва,І. Зязюн тощо), які в своїх фундаментальнихпрацях стверджують, що повноцінний вчительтой, який не лише володіє “секретами” дитячоїдуші.Скажімо, в роботах І. Трухіна широко і глибинно

висвітлюються психологічні аспекти підготовкивчителя до виховної роботи, С. Сисоєвааргументовано висвітлює координаційний аспектрізних предметів до виховної роботи. В роботахІ. Зязюна чільне місце займають питання творчоїмайстерності вчителя до організації

ВИМОГИ ДО ОСОБИСТОСТІ ПЕДАГОГА ЯК ВИХОВАТЕЛЯ:АКТУАЛІЗАЦІЯ ПРОБЛЕМИ

© О. Шпак, М. Синиця, 2007

8

процесуального забезпечення системи виховноїроботи.Наукових доробок чимало, вони мають право

на педагогічне життя, але при цьому питанняпідготовки вчителя до виховної роботи буде вічноактуальним.Мета статті. Розкрити фактори, специфічні

особливості, необхідні вимоги до педагога яквихователя.Виклад основного матеріалу. Проблема

розвитку у педагогів якостей вихователя є доситьскладною, що пояснюється деякими факторами.Один з них – орієнтація педагогів на “справу”:викладання предмету чи виховні заходи, тобтооцінка власної праці саме за цими показникамиголовним для учителів-предметників є знанняучнів, яких вони досягли переважно вимогливістю,часом нехтуючи всілякими “сентиментами”.Навіть у роботі класних керівників і вихователів,яка за призначенням є суто виховною, головнимчасто постає проведення різних виховних заходів:бесід, вечорів, конкурсів тощо, в порівнянні з якимиіндивідуальна виховна робота є другоряднимявищем. Інший фактор полягає у загальномуакцепті педагогіки на вимогливість, який існувавдовгий час. Вимогливість була практичнопровідною професійною рисою педагога.Теоретично визнавалась першорядна необхідністьсправедливості, чуйності, інших гуманних рис, алеу шкільній практиці вимогливість і вмінняпідтримувати дисципліну були безперечнимилідерами серед інших якостей педагога. Цей ухилу бік “польового комплексу” став другоюнатурою практичної педагогіки. Отже, розглянемопитання про професійні якості педагога яквихователя, а для цього стисло проаналізуємоспецифічні особливості і структуру педагогічноїпраці. Найважливішою специфічною особливістюпедагогічної праці, яка породжує труднощі увиховній роботі, є подвійний характер об’єктавиховання – учня. З одного боку, він є об’єктомпедагогічних зусиль, ефективність яких значноюмірою визначає успіх виховання. У педагогічномусередовищі поширені висловлювання: “Дитина –це чистий аркуш паперу”, “Дитина – це глина”,які підкреслюють відповідальність педагога зарезультати виховання. Ця відповідальність єоднією з важливіших вимог педагогічного кодексу.З іншого боку, дитина є суб’єктом власного

розвитку, тобто формується відповідно до власнихпотреб. Починаючи неясно усвідомлювати ціпотреби у ранньому дитинстві, людина з віком всеменш піддається виливу, який йде всуперечінтересам та бажанням. Для забезпеченняефективного педагогічного впливу важливо

формувати у вихованців мотиви необхідноїповедінки, тобто уникати ситуацій суперечностіпедагогічних вимог потребам та переконаннямучнів. У повсякденній практиці педагоги часомзабувають цю істину і не дуже турбуються проформування мотивації учнів до доцільноїповедінки. Те, що їх вимоги в цілому спрямованіна користь учнів, здається їм достатньо новоюдля прямолінійної вимогливості і нехтування“нюансами”.Інша специфічна особливість педагогічної

праці полягає у тому, що виконавець таінструмент педагогічної праці – не одне й теж саме – особистість педагога. У більшостіпрофесій інструментом є знання , навичкивиконавця і знаряддя праці. Особистісні якостічасто не мають вирішального значення, і навітьнегативні риси темпераменту чи характеру невпливають на якість праці. Інша справа –діяльність педагога як вихователя, її головнимінструментом постають не тільки – і часто нестільки – знання педагога, скільки йогоособистісні риси: темперамент, характер, звички,переконання. Неврівноваженість, дратівливість,невпевненість у собі, образливість, надмірнапедантичність, відсутність почуття гумору,завищена самооцінка тощо можуть переважуватизнання предмета, ерудицію і зводити нанівецьрезультати значних педагогічних зусиль.Як відзначалося вище, учні висувають до

педагогів особливі вимоги порівняно з вимогамидо інших людей. Діти, як відомо, максималісти, іменше, ніж дорослі, схильні визнавати умовностіі застереження. Якщо педагоги навчають їх бутиввічливими, добрими, справедливими,стриманими тощо, вони й самі повинні бутитакими, інакше всі їх повчання не варті уваги. Іншідорослі можуть дозволяти собі помилки і слабощі,бо вони не закликають до зразкової поведінки,вони “звичайні” люди, але педагоги –професіонали виховання – безперечно, маютьбути зразками. Навіть сторонні люди чекають відпедагогів більш культурної поведінки, ніж відпредставників інших професій. Скажімо, якщозловживає спиртними напоями інженер, ніхто незверне уваги на його професію, а якщо це робитьпедагог, хтось обов’язково скаже: “А щеучитель!”.Педагог, якщо він хоче користуватися авторитетом,

мусить не виходити за рамки культурної норми у всіхсенсах. Насамперед це стосується його всебічногокультурного розвитку:знання літератури, театру, живопису, музики,

світової і вітчизняної історії, економіки, географії,політичної проблематики, багатьох інших галузей


Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

9 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

знань, у яких має розумітися культурна людина.Дуже важливою є культура мови. Якщо педагогробить неправильні наголоси, вживає примітивнівирази, учні, особливо старшокласники, зразувикористовують цей факт проти нього, нерідко усвоєму колі насміхаються над учителем. Мовнакультура постає і в оригінальності жартівливихзворотів, відсутності штампів. У багатьох людейпрагнення до репутації гумористів реалізується узастосуванні штампованих, модних у певний часзворотів та слів. Педагогу бажано бути творчоюособистістю і уникати подібних трафаретів [17].

Зовнішній вигляд педагога також єпредметом уваги учнів. Він має бути не тількиохайним, але й витриманим у плані моди. Занадтостаромодний одяг учителя сприймається учнямияк показник його загального консерватизму, і церозцінюється, враховуючи потяг молоді до всьогонового, як істотний недолік. Модна зовнішністьсприймається зі схваленням, але занадтоавангардний, екстравагантний вигляд учителянерідко є для учнів ознакою того, що педагогбільш за все дбає про враження, яке він справляєна оточення . Молоді педагоги часомвисловлюють думку, що вони, як і всі люди, маютьправо на самовираження, свободу поведінки тощо.З цим можна погодитися, але варто пам’ятати,що коли їх прагнення справляти враження ідивувати буде на першому плані, то педагогічніуспіхи завжди будуть на другому. Справедливочи ні, але педагогічна праця вимагає деякогосамообмеження?!Ще одне можливе заперечення: “Але якщо

педагог буде яскравою, а не сірою особистістю,він викличе в учнів більший інтерес і будевиховувати у них такі ж яскраві особистісніякості”. Так, це правильна думка, якщо йдетьсяпро внутрішню, яскравість, тобто багатство знаньй інтересів, оригінальне мислення, гумор. Якщож переважає зовнішній “блиск”, це не на користьсправі виховання.Думка про провідну роль особистості педагога

ще більшою мірою стосується його моральнихякостей. Учні швидко і безпомилково помічаютьтакі вади, як недоброзичливість, нечесність,заздрісність, скупість, схильність до пліток тощо.Практично неможливо приховати (особливо у селічи районному центрі) надмірне вживанняалкоголю чи сімейні свари. Все це робитьнеефективною таку важливу педагогічну зброюучителя, як його особистий приклад.Розглянемо структуру педагогічної праці,

що дозволить одержати більш обґрунтованеуявлення про вимоги до особистості вихователя.Користуючись даними наукових досліджень цієї

проблеми, можна виділити такі основнікомпоненти педагогічної праці.

Організаційна діяльність. Нею насичена всяпраця педагога як викладача і вихователя .Педагог виступає організатором на уроках,перервах, у позакласних заходах. Організаціядіяльності учнів є незамінною умовоюефективного навчально-виховного процесу. Припоганій організації педагогу важко проводитиуроки чи виховні заходи і навіть важко виявлятитакі позитивні якості своєї педагогічноїкваліфікації, як справедливість , чуйність ,тактовність . Учні, звісно, помічають цідостоїнства педагога, але внаслідок віковоїімпульсивності і недостатньої відповідальності неможуть утриматись від зловживання браком йогоорганізаторських якостей. Організаційнадіяльність помітна і зовнішньо, вона найбільшцінується адміністрацією, чого педагог ніяк неможе не враховувати. Дійсно, у вмілогоорганізатора учні не прогулюють, не зриваютьуроки, менше бешкетують і взагалі завдаютьшколі менше клопоту. Як показало дослідженняН.В. Кузьміної, організаторські вміння найбільшесприяють службовому зростанню педагога [9].Проте організаційні успіхи не завжди

досягаються однаково цінними засобами.Дисципліна, як відомо, буває різною, в тому числіі дисципліною страху. Є чимало випадків, коли вжертву організації приносять інтереси окремихучнів або виховання гуманності. Отже, цінуючиорганізаторські здібності педагога, треба завждипам’ятати про гуманну мету виховання.

Конструктивна діяльність, тобтопланування педагогічної праці. Людині взагалівластиво певним чином планувати власнудіяльність, проте регламентованість педагогічноїпраці потребує значної чіткості. Добре спланованіуроки чи виховні заходи, безперечно, є більшефектнішими, корисними і цікавими для учнів.Планування не виключає імпровізації, воно лишестворює схему заходу, допомагає педагоговівпевнено себе почувати, зберігає його нервовуенергію. Серед молодих педагогів доситьпоширене уявлення про планування як формальнувимогу. Тут є рація але, в цілому, плануванняполегшує працю. Йдеться не тільки про письмове,але й усне планування. Є педагоги, які не люблятьпланувати навіть усно, сподіваючись наімпровізацію і вміючи імпровізувати , хочапланування корисне і для них. Якщо необхідністьпланувати масові заходи педагоги розуміютькраще, то, скажімо, бесіди з окремими учнямивони планують значно рідше, вважаючи, щозавжди знайдуть необхідні слова і думки.


10

Насправді такі бесіди часто проходять підвпливом виникаючої емоційної ситуації і дають неті наслідки, на які сподівався педагог. Умілепланування дозволяє передбачати різні варіантиповедінки учня, бути готовим до ускладнень,тримати себе в руках, керувати розмовою.Близькою до конструктивної є проектувальна

діяльність – передбачення результатівпедагогічної праці, тобто поведінки, знань,розвитку вихованців. Передбачення є неодмінноюпрофесійною якістю педагога, що ґрунтується найого досвіді та інтуїції. Вона менше звертає насебе увагу, ніж, скажімо, організаційна вмілість,але, безперечно, є необхідною. Якщо виховательпостійно припускається помилок у прогнозахповедінки учнів, це призводить до виникненняконфліктів і бар’єрів у стосунках. А.С. Макаренкодуже цінував цю грань педагогічної кваліфікації.Про себе він казав, що навчився “ледве не зазапахом” передбачати, яка людина вийде з цьоговихованця. Проектувальна діяльність повиннаполягати не тільки в передбаченні, але й успрямуванні вихованців на оптимальну для нихповедінку і шляхи розвитку, зокрема в професійнійорієнтації. Комунікативна діяльність – цеспілкування педагога з вихованцями. Вона нелише обслуговує викладання чи виховні заходи,але є власне процесом виховання. Спілкуваннядоброзичливе, уважне, співчутливе, вдумливе,об’єктивне сприяє формуванню позитивних рисособистості, а недоброзичливе, підкресленоформальне, роздратоване, байдуже, зверхнєвикликає негативне ставлення до педагога, йогослів та ідей. Відомо, що сприйняття дітейпорівняно з дорослими менш раціональне і більшемоційне, тобто для них часто важливо, не щоговорить педагог, а як він говорить. Які бнезаперечні життєві істини не проголошувавпедагог, вони не будуть засвоєнні учнями, якщовін не викликає у них симпатії, що досягається, впершу чергу, через доброзичливе спілкування [10].Багато хто з педагогів обмежується діловим

спілкуванням з учнями , тобто вимагає ,інструктує, запитує, роз’яснює, оцінює. Якщо такеспілкування позбавлене шкідливих стереотипів, товоно має позитивні педагогічні наслідки, але длявихователя дуже важливо спілкуватися з учнямиі на довірливому рівні, коли учням хочетьсяподілитися з педагогом власними думками іпроблемами, порадитися з ним. Під час такогоспілкування здійснюється найбільш плідний впливпедагога на вихованця [21].Ставлення педагога до спілкування з учнями

залежить від його комунікативних якостей. Вономоже бути декількох типів.

Активно-позитивне, коли педагог відчуваєспілкування з дітьми не як обов’язок, а як радість,прагнучи знайти додаткові можливості для нього.

Пасивно-позитивне: педагогові подобаєтьсяспілкування з учнями, але він не докладаєспеціальних зусиль для його поширення ,обмежуючись уроками та іншими необхіднимизаходами.

Нестійкий тип, за якого все залежить віднастрою педагога.

Пасивно-негативне: педагог не любитьспілкуватися з учнями і обмежує його рамкаминеобхідного, розуміючи, що це є професійнимнедоліком.

Активно-негативне, за якого педагог нетільки не любить спілкуватися з вихованцями, алей пропагує таке ставлення серед колег. Він маскуєнебажання спілкуватися необхідністювимогливості, суворості, дисципліни тощо(закономірності педагогічного спілкуваннярозглядатимуться в окремому розділі).Одним з важливіших компонентів педагогічної

праці є гностична, тобто пізнавальна діяльність,яка полягає у постійному поповненні педагогомвласних знань. Для педагога як вихователярізноманітні та ґрунтовні знання , як ужевідзначалося , є необхідною умовою йогоавторитету у вихованців.Складна структура педагогічної праці вимагає

і різноманітних педагогічних здібностей .Користуючись поширеною класифікацією ,виділимо такі.

Академічні, які забезпечують швидке і міцнезасвоєння нових знань, розвинене логічнемислення, ерудицію педагога.

Дидактичні, що дають змогу її оптимальнійформі навчати, формувати вміння та навички учнів.Вони допомагають постійно бачити головніположення навчального матеріалу, їх зв’язки здругорядними, обґрунтовувати та ілюструватидумки, знаходити вдалі форми занять. У процесівиховної роботи дидактичні здібності допомагаютьзастосовувати ефективні методи та прийоми,зокрема формування свідомості вихованців.

Організаторські, на ґрунті яких формуютьсявміння організовувати і вести учнів за собою,завойовувати авторитет і з його допомогоювпливати на вихованців. Ці здібності маютьскладну структуру і багато компонентів, протебазовою, за даними досліджень, є здатністьнаполягати та вимагати.Комунікативні допомагають набути вміння

встановлювати довірливі стосунки з вихованцями,викликати в них симпатію , знаходитиіндивідуальний підхід.


Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

11 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Експресивні – це виразність поведінки і мови,яка допомагає педагогові позитивно впливати научнів. Вони потрібні і у викладанні, і у виховній роботі.Перцевтивні проявляються у педагогічній

уяві, яка дозволяє передбачати поведінку, знанняі розвиток виховання , тобто забезпечуєпроектувальну діяльність педагога. Проявомперцевтивних здібностей є також педагогічнаспостережливість та вміння розподіляти увагу міжкількома об’єктами чи подіями.Креативні дають вихователеві змогу

класифікувати педагогічні явища і розуміти їхзакономірності, створювати власні педагогічніконцепції, творчо розв’язувати різноманітніпрактичні проблеми виховної роботи, ефективновикористовувати методи та прийоми виховання.З іншого боку, існує досить поширена точка

зору, що в педагогічній професії, як і в інших,природна обдарованість відіграє велику роль. Хібаможна заперечувати той факт, що деякі молодіпедагоги швидше за інших оволодівають усімапедагогічними знаннями та вміннями за тихсамих умов і з тими самими учнями досягаютькращих результатів у навчанні та вихованні? І якщоми визнаємо у деяких педагогів більшувираженість педагогічних здібностей, логічновизнати наявність таких яскравих здібностей, якідосягають ступеня таланту. Талант вихователя– це яскраві здібності організатора, логічнемислення, вміння спілкуватися, перекопувати інавіювати, прагнення до нових знань та ерудиція,інтерес до нових педагогічних ідей, відсутністьдогматизму, особиста порядність, уміння володітисобою. Водночас талант вихователя виявляєтьсяпо-різному залежно від того, які здібності іособистісні риси переважають у педагога [21].Є педагоги, які найбільшою мірою впливають

на учнів своїми інтелектуальними якостями:ерудицією , логічністю , культурою мови,допитливістю. Педагоги такого типу найкращеволодіють засобами переконання учнів і розвиткуїх інтересу до знань, науки, культури. Вонирозповідають учням багато цікавого не тільки науроках, а і в інших ситуаціях. У школі-інтернатічудові можливості для вільного спілкування даєчас перед сном, коли всі денні проблеми іконфлікти вже позаду, діти перебувають унайбільш доброзичливому настрої і найбільшпіддаються чарівності інтелекту педагога.Інтелектуально обдаровані педагоги часомкомпенсують своїм талантом бракорганізаторських, комунікативних або вольовихданих. Особливо учні цінують інтелект педагогау старших класах, де вони за віком вже спроможніоцінити його якісні характеристики.

Талант інших педагогів як вихователів полягаєу їхній комунікативності, привітності,співчутливості, що допомагає їм мати довірливістосунки з учнями, підтримувати розумнудисципліну, уникати конфліктів, не викликати опірвихованців. Діти дуже люблять педагогів, які“розуміють” їх, дають їм відчуття материнськогоабо батьківського тепла і на все життязапам’ятовують їх. Комунікативно талановитіпедагоги знаходять спільну мову з найбільш“важкими” учнями. Навіть деякий брак ерудиціїне погіршує їх репутацію. Найчастіше подібніякості виявляються у педагогів-жінок, якимприродою дана більш виражена співчутливість,емоційність і лагідність.Ще один бік таланту вихователя полягає у

послідовній, вмілій вимогливості педагога доучнів. Такі педагога вміють домагатися виконанняучнями своїх вимог і таким чином підтримуватирозумний порядок у житті дитячого колективу.Якщо вимогливість поєднується зі справедливістю,вихованці приймають і активно підтримують її.Проте у випадках, коли вимогливість непідтримується ерудицією, справедливістю аботурботливістю про вихованців, учні середніх істарших класів часто стають в опозицію до такихпедагогів. Вимогливість як провідна педагогічнаякість найбільшою мірою “спрацьовує” в учителівмолодших класів [8].Оскільки особистісні риси педагогів, як уже

відзначалося, мають особливе, професійне значення.Розглянемо питання про найбільш суттєві вимогидо особистості педагога як вихователя. Педагогмусить бути добре вихованою людиною – це єнайбільш загальною вимогою до його особистості.А чи є певні вимоги і обмеження до ристемпераменту і характеру педагогів? Виходячи ізвищезгаданої структури педагогічної праці,педагогічних здібностей і необхідних вихователювмінь, можна сказати, що вони існують.Висновки. Головним інструментом виховного

впливу є особистість педагога, у зв’язку з чимпрофесія педагога-вихователя ставить підвищенівимоги до його особистісних якостей. Педагогмає бути яскравою і привабливою особистістю,яка б захоплювала вихованців багатством знаньта інтересів, досконалістю інтелекту, стрункістюлогіки. Він повинен бути позбавлений тих ристемпераменту і характеру, які обумовлюютьнегативні емоційні реакції та непродуктивністереотипи спілкування у типових педагогічнихситуаціях. Це стосується, в першу чергу,неврівноваженості, агресивності, грубощів,емоційної байдужості, замкнутості, моральноїнерозбірливості. Загостреність рис темпераменту


12

і характеру, що досягає ступеня акцентуації,протипоказана професії педагога. Разом з тимуспіху в роботі може сприяти особлива виразністьта ведуча роль однієї сфери педагогічнихздібностей – інтелектуальної, емоційної, вольовоїчи наявності яскравих спеціальних здібностей, які“працюють” на педагога в разі педагогічноїспрямованості його особистості.Значна роль належить професійній підготовці

вихователя, що складається з його переконань,знань, умінь та навичок. Особливого значеннянабувають педагогічні переконання вихователя.Історія педагогіки показує, що саме завдякигуманізації педагогічних ідей послідовногуманізується і практика виховання підростаючогопокоління. Прогрес у розумінні мети та засобіввиховання викликає поширення більш гуманних,різноманітних і тонких методів та прийоміввиховання. Напрям прогресу – еволюція відавторитаризму до демократичних стосунків таформування потреби учнів у самовихованні.Кваліфікований сучасний вихователь маєдосконало володіти засобами формуваннясвідомості, організації діяльності, стимулювання,розвитку потягу дітей до самовиховання.Необхідно особливо відзначити вміння

педагога володіти власним психічним станом, щоє одним із важливіших компонентів педагогічноїтехніки. Завдяки розвиткові практичної психологіїарсенал засобів цієї техніки постійнозбагачується. Сучасний вихователь вже не можепокладатися на свій статус та владу – він маєспиратися на свій професіоналізм.

1. Белухин Д.А. Учитель: от любви доненависти. – М., 1994.

2. Беспалько В.П. Слагаемые педагогическойтехнологии. – М., 1989.

3. Блонский П.П. Избранные педагогическиепроизведения. – М., 1961.

4. Журавлев В.И. Основи педагогическойконфликтологии. – М., 1993.

5. Зимняя И.А. Педагогическая психология.– Ростов-на-Дону, 1997.

6. Кан-Калик В.А. Учителю о педагогическомобщении. – М., 1987.

7. Корчак Януш. Як любити дітей. – К.,1976.

8. Корчинсъкий М., Пічко Н.Ф. Вихователь– професія почесна. – К., 1984.

9. Кузьмина Н. Ф. Очерки психологии трудаучителя. – Л., 1967.

10. Макаренко А.С. Методика виховноїроботи. – К., 1990.

11. Маркова А. К. Психология трудаучителя. – М., 1993.

12. Мацюк В.А. Интереснее профессии незнаю. – К., 1988.

13. Митина Л.М. Учитель как личность ипрофессионал. – М., 1994.

14. Основи педагогического мастерства /Под ред. И.А. Зязюна. – К., 1987.

15. Рогов Е.И. Настольная книга практическогопсихолога в образовании. – М., 1996.

16. Синиця І.0. Педагогічний такт імайстерність учителя. – К., 1981.

17. Сисоєва С.О. Основи педагогічноїтворчості вчителя: Навчальний посібник длястудентів вузів. – К., 1994.

18. Сорока-Росинский В.Н. Педагогическиесочинения. – М., 1991.

19. Сухомлинський В.О . Сто порадучителю. – К., 1981. Учителю о педагогическойтехнике / Под ред. Л.И. Рувинского. – М., 1987.

20. Чернокозов В.И . Профессиональнаяэтика учителя. – К., 1988.

21. Чубенко В.Т. Вихователь групипродовженого дня і вчитель. – К., 1981.

22. Щербань П.М. Педагогіка почуттів. –К., 1992.


Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007




& “Школа – це простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе, і тому вся

діяльність навчального закладу вибудовується так, щоб сприяти встановленню особистості як творцяі проектувальника власного життя”

концепція загальної середньої освіти(12-річна школа)

“Хвала ж блаженному Богові, що потрібне зробив неважким, а важке непотрібним”Григорій Сковорода

український поет філософ

13 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Володимир Ковальчук, доктор педагогічних наук, професорзавідувач кафедри математики та методики викладання

математики початкового навчання Дрогобицького державного педагогічного університету

імені Івана Франка

ДЕЯКІ ЧИННИКИ ЗМІНИ ЦІННІСНИХ УСТАНОВОКВЧИТЕЛЯ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

У своїй статті автор розглядає деякі чинники модернізації вітчизняної педагогічноїосвіти в контексті зміни усталених цінностей. У ряді випадків існуюча практика розвиткупедагогічної освіти не відповідає вимогам сучасного інформаційного та техногенногосуспільства, а тому не може забезпечити своєчасну й адекватну моральну і ціннісну складовіпідготовки молодих людей до майбутнього. Автор акцентує увагу на необхідності свідомогопідходу до формування відповідних цінностей вчителя з метою пристосування його досистемних соціально-економічних змін.Постановка проблеми . Нині багатьом

фахівцям у нашому суспільстві стало очевидним,що відбувається утвердження плюралізму формвласності, а тому домінування приватноївласності зумовлює зміни в процесах соціалізаціїособистості, формування у молодих людей та вмолодих фахівців відповідної системи цінніснихустановок, на що вже давно звертають увагувітчизняні науковці. Отже, на нинішньому етапірозвитку України організаторам системивітчизняної освіти доводиться враховувати реаліїновітніх умов розвитку економіки, техніки, освітиі культури не лише на вітчизняному просторі, алей на європейському просторі.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Широкий спектр проблем освітньої сфери активнодосліджують науковці і практики. Суттєвий внесоку такого роду дослідження, а особливо у дослідженнясвітоглядно -методологічного під ґрунтятрансформації цінностей у системі вітчизняної освітизробили В.П. Андрущенко, О.С. Анісімов,Г.О. Балл, В.П. Бех, І.А. Зязюн, М.С. Коган,В.О. Кудін, М.І. Михальченко, І.П. Підласий, та інші.При цьому дослідникам доводиться звертати увагуна велику кількість складових освітньо-виховногопроцесу, що визначені значною мірою соціологамита психологами.Мета статті. У сучасних умовах індивіду

потрібна не лише стійка база знань, її інформативнанаповненість, але й здатність відповісти насоціальне замовлення пристосуватися до новихумов, зокрема й інформаційних, які в планіформування і пропаганди цінностей є дужемінливими. Ці динамічні умови ставлять передсучасним спеціалістом цілий ряд нестандартних(наукових чи технологічних) завдань, аналіз яких,власне, і складає мету даної статті.

Виклад основного матеріалу. Особливістьвітчизняної ситуації з розуміння тенденційстановлення нового змісту цінностей полягає віснуванні світоглядно-методологічної проблеми,оскільки протягом більше сімдесяти років усвідомості громадян підприємництвопов’язувалося в нашій країні зі злочинноюдіяльністю, яка приносила особисте збагаченняокремій особі за рахунок пограбування іншихлюдей. І невипадково значна частина людей, колимова заходить про підприємництво, бачить вньому лише можливість та спосіб особистогозбагачення за будь-яку ціну, вважає капітал метою,а не засобом існування, не усвідомлюючи прицьому, яке велике соціальне та економічнезначення має соціально орієнтованепідприємництво. По суті, існує загальнесвітоглядне неприйняття відомої тезиамериканського бізнесмена Г. Форда: “Мати грошіабсолютно необхідно. Але не потрібно забуватипри цьому, що мета грошей – не неробство, апримноження коштів для корисного використання.Для мене особисто немає нічого більш гидкого,ніж порожнє життя… В цивілізації немає місцядармоїдству” [4, 16].Надзвичайно ефективними світоглядно-

пізнавальними засобами переосмислення життєвозначущих цінностей, а відповідно – і шляхівподолання існуючих упереджень (стереотипів),виявляється і переосмислення місця людини всистемі нових соціально-економічних відносин. Тутвельми продуктивними виступають, наприклад,різноманітні обґрунтування концепцій майбутнього.Перспективи майбутнього, майбутній розвиток

світової спільноти, особливості цивілізаційногопроцесу – це дуже цікава і актуальна проблема,яка не може залишити байдужими усіх людей,

ДЕЯКІ ЧИННИКИ ЗМІНИ ЦІННІСНИХ УСТАНОВОК ВЧИТЕЛЯВ СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

© В. Ковальчук, 2007

14

зокрема молодь. Яким би ми не уявляли майбутнійсвіт, за будь-якого песимістичного прогнозу завждизалишаються сподівання, що людство знайдезасоби розв’язання своїх проблем. Дуже важливимє те, що наші уявлення майбутнього і очікування єне лише мріями, – як свідчить світовийекономічний досвід ХХ століття, наші думки увигляді ціннісно-світоглядних ідеалів здатнівизначати майбутні події.Проблема “стереотипів попереднього

суспільства”, після її аналізу дозволяє висловитинаступне. Стереотип “західного” підприємця навідміну від уявлення про “нових українців”, якийсклався у свідомості переважної більшостіукраїнських громадян, припускає наявність такихознак, як професіоналізм, енергійність ,заповзятливість, тобто тих ознак, які виражаютьготовність жити та діяти, опираючись на власнісили, розраховуючи на себе. Авжеж, перехід доринку у всій повноті його суттєвих рис включаєрозвиток приватного підприємництва,приватизацію засобів виробництва, в тому числі іземлі, свободу дій зарубіжного капіталу. Державівідводиться роль амортизатора соціальних іекономічних витрат, захисту малозабезпеченихверств населення і обмежується її роль якзагального гаранта матеріальної забезпеченостіусього населення.Спонукальними мотивами включення молоді

у підприємницьку діяльність є прагненнязабезпечити собі матеріальне благополуччяреалізацією власних творчих здібностей,прагнення бути незалежним від примхливихобставин суспільної суб’єктивності, самостійнимі самодостатнім, займатися самостійно обраноюсправою, реалізувати свою унікальність.У даному прагненні для потенційних

підприємців характерна своєрідна трансформаціяуявлень про те, що є нормою, а що – відхиленнямвід неї, тобто виявляється відмінність відтрадиційних моральних норм. Молодь говоритьпро свою готовність до ризику, заповзятливістьта рішучість у прийнятті відповідальних рішень.Що ж стосується моральних якостей, вонистосовно бізнесової діяльності сьогодні непов’язуються з уявленнями про чуйність ,готовність безкорисливо допомагати людям,жертовність в ім’я громадського обов’язку таінтересів суспільства. Тому, і це дуже важливо,світоглядно-методологічна підготовка вчителямає спиратись на міцний підмурівок моральнихцінностей, де традиції гуманізму маютьпереважати.Не можна заперечити, що морально розвинута

людина і сама набуває моральних звичок, які

дають їй можливість без особливих роздумів ісумнівів чинити так, як підказує сумління,коригувати свою поведінку згідно з інтересамисуспільства, держави, досягати своїх особистихцілей у нерозривному зв’язку з суспільними.Наявність такої поведінки свідчить про моральнузрілість людини, визначені моральні правила якоїстали частиною духовного образу особистості іне дозволяють здійснювати вчинки, не сумісні звнутрішніми переконаннями. Без цього неможливеуспішне розв’язання завдання розбудови соціальноорієнтованої ринкової економіки і як наслідку –трансформації суспільства. Нині, коливідбуваються глибинні трансформаційні процеси,зокрема змінюється соціальна функція школи, всебільшої актуальності набуває потреба підвищенняефективності виховного процесу. Один зі шляхів– посилення гуманістичної спрямованостіпрофесійної діяльності учителя, активізації йогокультурно-просвітницької місії як духовного імудрого наставника молоді.Необхідно зазначити, що процес адаптації

молодої людини до нових соціальних реалій маєсвої особливості і проходить дещо інакше, ніж устарших поколінь, що вже мають життєвий досвід“боротьби” за соціальне та фізіологічне існування.Молодь, як виявляється, не має ускладнень,пов’язаних з минулим досвідом, стереотипамиповедінки, оскільки найважче в процесах адаптаціїзамінити один досвід життя на інший. У молодівзагалі адаптація , як правило, збігається зсоціалізацією.Визначальними факторами адаптації молоді є

панівні суспільні цінності, соціально-психологічний“клімат” суспільства та ціннісні орієнтації особи,що адаптується. У процесі адаптації цінності таціннісні орієнтації постають як основа механізміврегуляції соціальної поведінки, соціальної адаптаціїособистості, її саморегуляції. Ціннісна структурасвітоглядних уявлень молодих людей перебуває устані її становлення, основний вплив на яку має усерозмаїття суспільних процесів.Процес соціальної адаптації молодої людини

до нового середовища має свої особливості. Вінскладається під впливом великої кількостіфакторів, які різняться за походженням,складністю, ступенем і спрямованістю впливу нацей процес. Усю сукупність чинників, якідетермінують адаптацію особи, можна умовноподілити на дві групи:

1) чинники, що базуються на індивідуальнихпсихологічних властивостях особистості,формують ці індивідуальні особливості – їїпотреби, мотиви, інтереси, інтуїції, рівеньдомагань; соціальні “ресурси”, тобто ті об’єктивні


Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

15 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

умови, що характеризують індивідуальніможливості людини, серед них: вік, стать, освіта,соціальне походження, соціальні зв’язки тощо;

2) чинники, що безпосередньо визначають рівеньрозвитку соціальної спільноти, соціального середовищапевної особистості, систему відносин у ньому.Здебільшого вирішальну роль відіграють зовнішні

чинники соціального середовища, переважнодеструктивного впливу. Серед впливових чинників,що стосується певної ситуації, бо складаютьсятимчасово в спільнотах вищих навчальних закладів,переважає “зовнішня депривація” [2, 4] – втратазовнішнім середовищем такого стану, з якимпопередньо була досягнута психологічна єдністьіндивіда (так звана “дезадаптація”).Деякі соціальні фактори більшою мірою, ніж інші,

детермінують процес адаптації. Це так званікомпенсуючі фактори. В окремих випадках процесдезадаптації не наступає, якщо невеликій кількостідезадаптуючих факторів протистоїть хоча б одинкомпенсуючий. Тому особливо важливими є першіетапи соціалізації, які соціальну адаптаціювиокремлюють як особливий рід діяльності людиниіз засвоєння наявної соціальної ситуації(суб’єктивно нової для конкретного індивіда). Утаких умовах постійно відбувається процесдодавання досвіду, коли наступна адаптивнаситуація спирається на попередній досвід,утворюючи ієрархію сходження соціалізації.Але тут слід зважати на певні реалії

суспільного буття, а саме, на деструктуризаціюсвітової й вітчизняної культури. Що я маю наувазі. У минулому ХХ ст. культуру у Європівизначали духовні й моральні цінності, що їхформулювали через своїх героїв А. Камю ,Г. Гессе, Б. Шоу, Б. Брехт та інші; у США –Дж. Лондон, У. Фолкнер; в СРСР – М. Шолохов,О. Гончар, В. Маяковський, М. Островський таінші. Нині ж ситуація складається так, щоз’являється нова парадигма культури, коли назміну культурі, яка пробуджувала в людині творченачало, розвивала її мислення й уяву, сприялазародку у ній митця, прийшла псевдокультура, якавбиває в людині все це.Нині наших співвітчизників примушують

дивитись такі фільми, як “Вбивча сила”,“Інспектор Деррік”, “Вулиця розбитих ліхтарів”,“Каменська” та інші. Тим самим їх хочутьперетворити у роботів, вбивають у них творченачало, знищують потребу самим розмірковуватинад моральними та естетичними проблемами.Дивлячись фільм “Що сказав покійник?”, глядачне здатен запам’ятати не лише те, про що йшлосьу перших серіях, але й зміст фінальних серій.Відтак не може бути й мови про те, що зміст цього

фільму сприяє утворенню чи посиленню сталихцінностей.Зміни у духовно-моральній площині нині

пов’язані з тим, що називають добоюпостмодерну. Як зазначає І. Бистршицькі,постмодерн приходить з вимогоюпереосмислення поняття культури, його більшприйнятної реконструкції з врахуванням новогозмісту, який привносять у суспільне життя зсередини ХХ ст. процеси мілітаризації, глобалізації,розвиток інформатики і біотехнології тощо [1, 65].При цьому слід враховувати реалізацію новоїмоделі взаємної комунікації різних по суті культур,що раніше були зв’язані певними ідеологічнимиупередженнями. Нині ці обмеження суттєвопослаблені, а то й взагалі відсутні, що,беззаперечно, впливає й на ситуацію увітчизняному духовному житті, а також і на всесвітоглядно-моральне підґрунтя освіти.Серед безпосередніх світоглядних завдань

освіти треба враховувати також, що у свідомостібільшості громадян залишилась думка, нібитоєдиним суб’єктом виробничої діяльності має бутидержава, яка у СРСР визначала, що і як робити,куди відвантажувати продукцію тощо. Усіпідприємства десятиліттями були об’єктами, якіповинні виконувати розпорядження тількидержавних службовців, інше – злочин. Томументально почуття самостійної ініціативиспирається на ряд архаїзмів пострадянськогохарактеру.У процесі становлення демократичного

суспільства, у період незалежного національно-державного розвитку українського суспільства,серед проблем соціалізації молодих людейособливе місце починає займати проблемазростання кількості носіїв асоціальної та девіантноїповедінки. Спектр представників таких групдосить широкий – від аморального до злочинного.Тому до складових соціально-методологічноїпідготовки вчителя, окрім зазначених елементів,треба віднести фахову соціально-психологічнупідготовку, що повинна відповідати загальнимвимогам до сучасного соціального працівника.До важливих чинників адаптування відносять

статусно-рольову визначеність, що впливає наорієнтацію молодої людини в соціальномупросторі. У тому випадку, коли орієнтація особи всуспільному бутті блокується через йогонестабільність чи низку проблем, пов’язаних зневідповідністю між особистим досвідомжиттєдіяльності і новітніми соціальними замінами,адаптація ускладнюється, виникає відчуттядискомфорту. Американський педагог і соціологБ. Скіннер, наприклад, аргументовано вважає, що


16

для зменшення невизначеності і незадоволеностімолодих людей станом речей у суспільстві самесуспільство повинно йти назустріч молоді, щобзабезпечити їй відчуття сенсу життя, послабитивідчуття відчуженості та безнадійності, оскількимолодь самостійно не володіє дійовими засобамидля того, щоб подолати дисгармонію міжсуспільством і особою [3, 35]. Ця обставина можебути визначеною нами як головний аргумент накористь спеціалізованого навчання майбутніхпедагогів навичкам соціальної роботи.Оскільки невизначеність соціальної ситуації, у

якій живуть сьогодні українці, набуває формисистеми соціального буття, ситуація, в якій молодьживе і діє, так само має характеризуватися яксоціально динамічна. Педагогічний процес, якийвизначається навчальними планами тапрограмами, можна характеризувати якстабілізуючий фактор соціальної адаптації лишеу якості тимчасового, що усвідомлюється ісамими студентами. Динамізм соціальної ситуації,посилений станом трансформування суспільства,нав’язує залежність поведінки, установок,стратегій молодих людей від наявного життєвогоресурсу, насамперед від соціально-економічногостатусу особи. Чим вищий соціально-економічнийстатус індивіда, тим більш адаптивною єстратегія соціалізації. Тож молода людина, яка немає життєвого досвіду збереження відчуттявласної самодостатності, потрапляє у прямузалежність від соціального статусу батьків,родинних зв’язків, перетворюється на об’єкт, ане на суб’єкт соціалізації.На основі державного регулювання суспільство

дбає про утвердження власної системи освіти, аосвіта зі свого боку покликана слугувати духовно-культурному розвитку певного суспільства та йогодержавності. Тому ми й бачимо, що шляхуспішного становлення переважної більшостієвропейських держав проходив передусім черезєднання школи і держави.Висновки. Узагальнюючи розглянуте вище,

бачимо, що важливим чинником формуваннясвітоглядної культури вчителя-фахівця має статиі сукупність цінностей, яку буде сформованоособистістю самою і під впливом зовнішньогооточення, що включає й освіту загалом. Томучисленні культурні, етичні, етнічні та релігійніфеномени слід розглядати переважно у межахціннісних інтерпретацій. Нині слід зробити так,щоб сама можливість творчості, особливо у цариніполітики й ідеології не відчужувалась відконкретної людини, щоб вона не була винятковоюпрерогативою абстрактно-всезагальноїадміністративної системи.Перетворення тотальної безвідповідальності, що

була десятиліттями притаманна нашимспівгромадянам доби “до” і вже самого“розвиненого соціалізму”, у форму стійкого свідомо-ментального відношення до економічної сферижиття ставить перед освітою стратегічно важливіжиттєві завдання, що мають розв’язуватися удосить стислий історичний час. Розв’язаннязазначеної проблеми виявляє ще один вагомийосвітянський аспект – забезпечити загальнуюридично-правову освіченість громадян. Утім, безформування уявлень про знання як найважливішуцінність, навряд чи що значиме вийде. А самеформування такої цінності нині має стати на порядкуденному всієї системи вітчизняної освіти.

1. Бистршицьки И. Культура постмоднернизма// Вестник Московского университета. Серия 7.Философия. – 2003. – № 3. – С. 65 – 68.

2. Злобіна О.І . Особистість сьогодні:адаптація до суспільної нестабільності/Збірка наукових праць НАН України , Ін-тсоціології. – К., 1996. – С. 16.

3. Скиннер Б. Технология поведения //Американская социологическая мысль. Р.Мертон,Дж. Мид, Т.Парсонс, А.Шлюц. Тексты. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1994. – С. 30 – 46.

4. Форд Г. Моя жизнь, мои достижения. –К.: Грайлык, 1993. – 204 с.


Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007



В КОЖНІЙ ФРАЗІ – ДУМКА“... Найцінніші надбання ранньої юності – відкриття свого внутрішнього світу, який означає для

юнацтва справжню коперникову революцію”І.С.Кон

“... вчитель – основоположна сила соціального відтворення – культурного, економічного,політичного. Без нього унеможливлюються соціальний поступ, будь-які досягнення держави і народу.Він є безпосередньою продуктивною силою.

Іван Зязюндоктор філософських наук, професор, академік АПН України

17 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007© М. Вачевський, 2007

Актуальність теми. В нинішніх умовахекономічна освіта набуває все ширшого розвитку,важлива роль у цьому належить загальнійсередній освіті, де вивчають основи економіки:школи, гімназії, коледжі, ліцеї, які формуютьпочаткові професійні компетенції у молоді,формується талант, професійне самовизначення,та набуття загальнолюдської моралі,національним потребам знань , культурнимзасадам та державному розвитку [4, 22].Під час викладу матеріалу у процесі вивчення

даної теми вчитель повинен наголосити учням,що в будь-якому суспільстві держава виконуєважливі функції, впливаючи на різні сферисуспільного життя. Це стосується й економіки.Економічний розвиток висуває дедалі нові вимогидо державних структур, характеру і якості самогодержавного управління.Але можливості впливу держави на економіку

мають обмежений характер. Існує мінімальнонеобхідна і максимально допустима межадержавного втручання.Випускник школи, професійного навчального

закладу чи ВНЗ під час засвоєння знань прививченні економіки, був також зацікавленийрізноманітними прикладами з огляду державноговтручання в економічні процеси. Системазагальної середньої освіти повинна бутизорієнтована на підготовку учнівської молоді додіяльності в умовах конкурентної економіки, напочаткові професійні знання з бізнесу,менеджменту, маркетингу, інформації,інтелектуальної власності та інших дисциплін, якіформують певний рівень професійнихкомпетенцій. Взаємодія учасників економічноїсистеми дуже різноманітна за формами ісоціальними наслідками. Більшість з них охоплюєринок, але є такі, що залишаються за йогомежами. Наприклад, промислове підприємство,

беручи участь в ринковій конкуренції, забруднюєнавколишнє середовище і реально шкодитьздоров’ю людей, які тут мешкають, знижуючиякість їх життя. Без участі держави боротися зподібними зовнішніми ефектами неможливо. Томудержава повинна взяти не себе збалансуванняінтересів між учасниками вільної конкуренції таінтересами суспільства [5].Аналіз останніх публікацій. Вагомий внесок

у визначення цінних професійних напрямківпідготовки та організації навчального процесу узакладах освіти внесли відомі вітчизняні вченіВ. Андрущенко, В. Боднар, Н. Бібік, М. Євтух,М. Єрмошенко, В. Кремень, В. Мадзігон, Н. Ничкало,В. Онищенко, А. Павленко, І. Прокопенко,В . Сидоренко, які в своїх наукових працяхрозкривають диференційоване навчання танауково методичні розробки із методикинавчального процесу, що відповідаютьрозробленним концепціям навчального процесуМіністерства освіти і науки України.Слід зазначити, що випущено значну кількість

навчально-методичної та довідкової літератури внапрямку економічної освіти, яка стосуєтьсянавчального процесу: І.В. Багрова [1], І.М. Бойчук[2], Є.М. Воробйов [3], А.С. Гальчинський [6],С.В. Мочерний [8], М.І. Маниліч [9], В.М. Ковальчук[10]. О .Т. Шпак [11], які відповідаютьрозробленим навчальним програмам та концепціїМіністерства освіти і науки України. Протезауважимо, що проблема державногорегулювання економічних процесів при вивченніекономіки залишається актуальною темою івимагає постійного вдосконалення у процесінавчання.Мета статті. Дослідити проблеми підготовки

учнівської молоді з основ економічних знань узагальноосвітніх навчальних закладах із напрямкудержавного регулювання економіки.

Мирон Вачевський, кандидат економічних наук, професоркафедри менеджменту і підприємництва

Дрогобицького державного педагогічного університетуімені Івана Франка

СУТНІСТЬ ТА НЕОБХІДНІСТЬ ДЕРЖАВНОГОРЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

У статті досліджується необхідність вивчення основ економіки в загальноосвітніхнавчальних закладах, та викладено необхідність державного регулювання економічнихпроцесів, які протікають у ринковій конкурентній економічній системі. Економічні знаннянеобхідні всім, особливо молодому поколінню, про те державні процеси є і залишаютьсяосновними при будь якій економічній системі господарювання.

СУТНІСТЬ ТА НЕОБХІДНІСТЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

18

Виклад основного матеріалу. Державнерегулювання – за умов наявності у сучаснійекономічній системі багатьох ринків (робочої сили,капіталів, товарів, цінних паперів, фінансів, біржтощо), які розвиваються як за спільними для всієїсистеми об’єктивними законами, так і зазаконами, що властиві лише кожному з цих ринків,для встановлення рівноваги розвиткунаціонального ринку найважливіші важелі тамеханізми регулювання господарства повиннібути в руках держави. Зростаюча складністьринкової системи висуває проблему рівноваги,збалансованості національного ринку. Відсутністьтакої збалансованості та посилення нерівновагиспонукають виникнення економічних криз, інфляції,диспропорційності економіки, розривугосподарських зв’язків, порушення фінансовоїсистеми (готівкових грошей), значних витраткоштів у сферах господарської діяльності.Уся сукупність ринків у процесі їх постійної

взаємодії формує у межах національного ринкувідповідні пропорції, які можна назвати основними:

- співвідношення між платоспроможнимпопитом і пропозицією при створенні продукту іодержанні доходу;

- співвідношення між доходами та витратамина федеральному рівні, у бюджеті окремихобластей, районів і на муніципальних рівнях;

- наявні кредитно-грошової збалансованості;- відносна різність попиту та пропозиції на ринку

робочої сили;- взаємозв’язок між імпортом та експортом

продукції.Крім цих, є економічні показники

співвідношення матеріального і нематеріальноговиробництва між промисловістю і сільськимгосподарством, між групою “А” і групою “Б”, міжцивілізованою та військовою сферами економіки,між споживанням та нагромадженням і основнимиформами власності державного і приватногосекторів економіки.І, нарешті, ринковий механізм неспроможний

подолати монополізм, монополістичні тенденції векономіці, наростання інфляції, кризинадвиробництва та інші негативні явища, якзазначено в [4, 452].Ринок не може забезпечити справедливого

розподілу соціальної захищеності людей,рівномірного розвитку регіонів, забезпеченнянародного господарства необхідною кількістюгрошей і єдиної грошово-кредитної політики черезцентральний банк.Ринок в державі – це неспроможність

ринкового саморегулювання, що полягає також увзаємодії людини і природи, виникненні екологічної

кризи. Ринок не має механізму стимулюванняпідприємців до зберігання природи, врахуванняекологічного фактора.Це найважливіші причини, а крім них, можуть

бути й інші, що свідчать про кризу ринковоїекономіки в країні. Ринкова система може входитиу кризову ситуацію і в загальному світовомугосподарстві, де держави повинні здійснюватисвітогосподарські зв’язки торгівлі, валютнихвідносин, науки тощо. Обмеженість ринковогомеханізму у цих сферах не означає, що ринковірегулятори є зайвими, вони повинні разом іздержавними у тісному зв’язку забезпечувати ізбалансовувати розвиток сучасної економіки.Державне регулювання будь-якої економічноїсистеми є, безперечно, вкрай необхідним.Будівництво доріг, іригаційних споруд ,

організація грошового обігу, зв’язку та іншізагальнонаціональні завдання відомі з давніхчасів. Без цього не можна було активно розвиватиремесла, здійснювати інтенсивні торговельнізв’язки між різними містами і країнами.Роль держави – це роль економічного центру,

що розв’язував завдання загальногосподарськогохарактеру.У різні часи економічна роль держави у

господарському житті країн світу змінювалась, ау ринковій економіці роль державиурізноманітнюється. Держава в економічномупроцесі:

- відтворює умови конкуренції;- виступає як покупець продукції;- є суб’єктом, який несе грошові витрати;- усуває причини відмови ринкового механізму.Відтворення умов конкуренції зводиться

до того, що сотні тисяч підприємств, яківиробляють величезну номенклатуру товарів іпослуг, мають доповнюватися рухом грошей,цінних паперів, інформацією, знаннями, щоможливо лише за умов дії відповідних юридичнихзаконів, нормативних документів, інструментів, якістворює і контролює держава.Виходячи з цього, держава створює юридично-

інституціональні засади ринкової економіки:- захист прав власника (ст. 41 Конституції

України);- антимонопольне законодавство (ст. 42

Конституції України);- соціальний захист населення (ст. 46

Конституції України);- захист покупців (ст. 42 Конституції України).Відповідно до цих юридично-інституціональних

засад держава видає закони, порушення якихможе призвести до спотворення ринковогоціноутворення та дії законів ринку.


Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

19 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Як покупець продукції від імені державивиступає уряд, який закуповує зброю, поштові,транспортні послуги тощо.Як суб’єкт, що несе грошові витрати, держава

виступає агентом перерозподілу доходів. Таківитрати називаються трансферними, абопередаточними, і є соціальним забезпеченням(велфером). Трансферні платежі нічого недодають до ВВП. Вони свідчать про роль, якувідіграє уряд як агент для перерозподілу доходіву суспільстві на користь тих, хто потребуєдопомоги.Державне регулювання ринку Усунення

причин відмови ринкового механізму досягаєтьсявтручанням уряду в економічну діяльність черезїї регулювання, обходячи дію законів ринковоїконкуренції. Таке втручання називаютьрегулюванням.Головні причини збоїв у ринковому механізмі

можна об’єднати в такі чотири групи: зовнішніекономічні ефекти; суспільні блага; фактинеподільності; монополізм.Пояснимо це на такому прикладі.

Підприємство виробляє метал і скидає у річкувиробничі відходи, викидає в атмосферу отруйніречовини. В результаті забруднюється екологічнесередовище, що спричиняє захворюваністьнаселення. При визначенні ціни металувраховують витрати на сировину, оплату праці,амортизаційні відрахування, на електроенергію,воду, які є внутрішніми для виробництва.Водночас за ринкових умов не враховуватимутьсявитрати на захист навколишнього середовища.Отже, якщо не вживати ніяких заходів щодо

цього підприємства, воно продовжуватимезабруднювати річку і атмосферу.Зовнішні економічні ефекти – це витрати,

що є зовнішніми для учасників процесувиробництва, які платять за товар.Щоб запобігти цьому, держава вводить

спеціальний закон, що обмежує припустимі межізабруднення. Закон може передбачати кількаваріантів: повністю заборонити викид у воду іатмосферу отруйних речовин, встановити штрафза забруднення навколишнього середовища. Цестворить умови для відтворення і оздоровленнянавколишнього середовища.Суспільні блага – споживаються всіма

членами суспільства порівну і часто колективно.До них належать оборона, охорона суспільного

порядку, державне управління, енергетичнасистема тощо. З моменту їх вироблення вониавтоматично споживаються кожним членомсуспільства незалежно від того, заплатила занього людина чи ні. Суспільство виробляє такі

суспільні блага, незважаючи на те, є їхвиробництво прибутковим чи збитковим. Аджеважко уявити, щоб охорона громадського порядкуздійснювалася на суто ринкових засадах. Отже,для забезпечення суспільних потреб уряд маєоподатковувати все населення.Факти неподільності – в умовах ринку

економічно і соціальне не завжди доцільно, щоб упевних галузях, сферах діяльності існувалаконкуренція.Це зумовлено тим, що остання дає свободу

вибору обсягів підприємств. Якщо ж потужностіу суспільстві доцільно з економічної точки зорудовести до мінімуму, виникають фактинеподільності. Наприклад, електростанція імережі електропередач можуть у мінімальнихрозмірах задовольняти попит на ці товари на ринку.Інакше кажучи, якщо економічно доцільно, щобпопит на певний товар чи в певній потребізадовольняв один виробник, виникає “природнамонополія”.За таких умов, щоб запобігти зловживанням з

боку “природних” монополістів, потрібнедержавне втручання, а саме: а) державнийконтроль на відповідному ринку приватнихпідприємств (він стосується ціни, прибутку, якостіта умов постачання); б) одержавлення, тобтоперетворення таких підприємств на державні.Монополізм – спотворює ринок, призводить

до того, що ціни зростають при штучномузменшенні обсягів виробництва.Вважається, що монополізм зменшує

економічний добробут суспільства, тому щозумовлює неефективний розподіл обмеженихресурсів.Антимонопольне законодавство – реакція

держави на ринкову експансію підприємницькихмонополій . Захоплення ринкової владимонопольними об’єднаннями почалося у другійполовині ХІХ століття. Цьому сприяли динамічніпроцеси концентрації виробництва і капіталу,спричинені докорінними змінами в продуктивнихсилах. Друга половина ХІХ – початок ХХ століттяпозначилися епохальними відкриттями в науці,винаходами, промисловими зразками, новимитехнологіями типу ноу-хау значними змінами втехніці та прогресивних технологіях.У зв’язку з цим потрібне втручання уряду з

метою зменшення впливу монополії, щоздійснюється ліквідацією монополії або їїрегулюванням.Як бачимо, причини, що протидіють розвитку

вільного ціноутворення, конкуренції та ринку, єневід’ємною складовою сучасної розвиненоїекономіки і можуть бути усунені втручанням


20

держави у процес відтворення. Через ці обставинисучасний ринок є ринком, що регулюєтьсядержавою.Зазначимо, що в процесі вивчення економіки

учням слід наголосити, що держава в ринковійекономіці, як і при будь-якій економічній системімає і здійснює свої основні функції в історичномурозвитку суспільства від найдавніших часів досучасних умов господарювання ринковоїекономіки.Розвиток людської цивілізації охоплює сотні

тисяч років і починається з первісного ладу, дляякого були характерними спільна колективна працячленів суспільства, зрівняльний розподіл зібранихпродуктів, самоуправління общини, відсутністьдержави, панування спільної форми власності.Вважається, що приблизно 15 – 25 тис. років томуна Землі з’явився перший землероб – людиназдогадалася посіяти у ґрунт перші зерна і зібративрожай. Так почалося перетворення природилюдиною та поступове утворення першихпочатків купівлі-продажу і утворення першихподілів праці та поступове зародженнядержавного устрою господарювання. Зрозуміло,що нині у людства немає речових або письмовихдоказів, коли саме це відбулося і що саме булопредметом першої державної формигосподарювання. Цей устрій був результатомнизького рівня розвитку продуктивних сил ісуспільного поділу праці, як зазначає І. Дахно в[6, 4 – 5].З появою нових знарядь праці та розвитком

продуктивних сил первісна община поступовоперетворилася на селянську, яка базується наприватній власності окремих сімей на засобивиробництва, що привело до економічної нерівностіродин, до появи родової знаті, а згодом і досоціальної нерівності у суспільстві. Щоб триматиу покорі працюючих, мати можливість постійно їхексплуатувати, власникам потрібен бувспеціальний орган насильства – держава,уособленням якої стали армія, чиновницькийапарат, суди, тюрми тощо. Закони, які приймалисядержавою, були саме тим регулятором, якийдопомагав державі керувати суспільством. Томуз часу виникнення держави її найважливішимифункціями були збереження та зміцненняіснуючого ладу, пануючих форм власності.Державні функції. У стародавні часи

держава брала на себе виконання таких функцій,як будівництво доріг, споруд, ведення єдиногогрошового обігу, торгівлі, вводила мито тощо.У ринковій економіці виробництва функції

держави, у тому числі економічні, значнорозширюються . держава стає власником

підприємств промисловості, створює своїмонополії у різних видах діяльності: горілчані,тютюнові, соляні. Зростають економічні функціїдержави як підприємця, інвестора, кредитора,покупця, продавця, центральної регулюючої сили,яка формує у єдності і взаємодії з іншимиекономічну силу сучасної держави.Сучасною економічною функцією держави є

формування стратегії і тактики економічногорозвитку, що втілюється у певній соціально-економічній політиці [7].Важливою сучасною функцією держави у

сфері економіки є здійснення структурноїперебудови народного господарства, розвиток івпровадження нової техніки та технологій угалузях, які стимулюють розвиток НТР. Крімтого, держава повинна визначати економічнірегулятори діяльності підприємств, компаній,фірм. Для цього держава використовує комплексформ і методів регулювання економікинаціонального ринку.Регулюючі функції держави в ринковій

економіці зводяться до трьох основних –законодавчої, стабілізуючої, розподільчої.Законодавча функція передбачає , що

держава розробляє систему економічних,соціальних та організаційно-господарських законіві постанов, які створюють певні “правила гри ”,тобто правові засади ринкової економіки, що єгарантом однакових прав і можливостей для усіхформ власності та господарювання.З метою захисту конкуренції як основної умови

і регулятора ринкової економіки державарозробляє і реалізує антимонопольнезаконодавство. Це дає можливість суб’єктамринкової економіки реалізувати свої інтереси,примушує їх діяти узгоджено і водночас непорушувати об’єктивних законів ринку. Івідбувається це природним шляхом, без команд інаказів, характерних для директивної економіки.Стабілізуюча функція – полягає у підтриманні

високого рівня зайнятості та цінової рівноваги, атакож стимулюванні економічного зростання.З цією метою держава:- визначає цілі, напрями і пріоритети

економічного розвитку, виділяє відповідні ресурсидля їхньої реалізації, використовує грошово-кредитні та бюджетно-податкові підойми;

- бере на себе організацію пропозиціїцентральних грошей;

- забезпечує зайнятість і стабільний рівеньцін, проводячи відповідну фіскальну і кредитно-грошову політику, спрямовану на запобіганняінфляції та безробіттю.Розподільча функція – пов’язана, з одного


Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

21 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

боку, з досягненням більш справедливогорозподілу доходів у суспільстві, а з іншого – збільш ефективним розміщенням ресурсів уринковій економіці.Для здійснення цієї функції, яка сприяє

виправленню певних недоліків ринкової системидержава: здійснює перерозподіл коштів групнаселення, що мають високі доходи, на користьнепрацездатних і малозабезпечених, проводячивідповідну фінансову і податкову політику,політику регулювання цін; встановлює і контролюєреалізацію законодавства про встановленнямінімального розміру заробітної плати; бере насебе функцію забезпечення суспільними благами,у виробництві яких приватні та колективні суб’єктине зацікавлені, водночас без цих благ суспільствоне може досягти благополуччя.Важлива роль належить державі у регулюванні

зовнішньоекономічних відносин і валютного ринку,міграції капіталів і робочої сили, здійсненніконтролю над платіжними балансами. Це важливічинники стабілізації національної економіки ірозвитку світового господарства.Регулюючі функції держави в ринковій

економіці є умовою досягнення балансу економікина макрорівні, здійснення ефективної грошово-кредитної політики, соціального захистумалозабезпечених верств населення. Безрегулюючого впливу держави не можна здійснитиструктурні перетворення , модернізаціюматеріально-технічної бази ряду галузей.Ігнорування будь-якої з цих засад призводить

до негативних наслідків: монополізму, інфляції,спаду ділової активності. Тому надзвичайноважливо, щоб держава виконувала лише ті функції,які б усували негативні явища ринкових відносині не більше. Вона в жодному разі не повиннапорушувати внутрішньо ринкові зв’язки,протидіяти їм. Саме через це не можна допускатидирективного розподілу виробничих ресурсів іспоживчих товарів, всеохоплюючогоадміністративного контролю над цінами,тотального директивного планування , щохарактерно для авторитарно-бюрократичноїсистеми. В іншому разі руйнується ринковесередовище, що призводить до державногомонополізму, директивної економіки.РИНОК – Це економічна система яка

показує, що, скільки і на основі якої техніки ітехнології виробляти. За якою ціною продавати.Які галузі, виробництва згортати, виробництвояких товарів збільшувати.ДЕРЖАВА – Прогнозування та індуктивне

планування. Здійснення грошової та фінансовоїполітики. Забезпечення зайнятості. Розвиток

фундаментальної науки. Розвиток виробничої тасоціальної інфраструктури.Найважливіші напрями державного

регулювання економіки, встановлення рівновагинаціонального ринку: антициклічне регулювання,що має короткочасний характер і послабленнярівня інфляції; вплив на обсяги і напрямикапіталовкладень в народне господарство, що маєстратегічні цілі. Економічна роль державиполягає у тому, що вона забезпечує регулюваннясуспільного капіталу у цілому.Висновки. На сучасному етапі розвитку

ринкової економіки важливим елементомринкового механізму стає державне економічнерегулювання – фінансово-бюджетне, кредитно-грошове і структурно адміністративне.Однією із основних функцій держави є

стратегія і тактика економічного розвитку, щопроявляється у розвитку науки і техніки, новихтехнологій, які стимулюють прогрес суспільства.Державне регулювання є невід’ємним елементом

ринкової економіки як на макроекономічному, так і намікроекономічному рівнях, що є важливим факторомі впливом на економіку та соціальну сферу суспільноговиробництва.

1. Багрова І.В. Нормування праці. Навчальнийпосібник. – К.: ЦНЛ. 2003. – 212 с.

2. Бойчук І.М.. Харів М.С. Економіка підприємства.– К.: “Каравела”, Львів: “Новий Світ”. – 2001.– 298 с.

3. Воробйов Є.М . Економіка . Довідникстаршокласника та абітурієнта. – Х.: ТОРСІНГПЛЮС. – 2007. – 400 с.

4. Вачевськеий М.В. Обґрунтування економічноїосвіти у загальноосвітніх навчальних закладах насучасному етапі. Молодь і ринок. №8(23). – 2006. –C. 22 – 32.

5. Вачевський М.В. , Мадзігон В.М. Основиекономічних знань 10– 11 кл. Підручник. – К.: ЦНЛ. –2004. – 536 с.

6. Гальчинський А.С., Єщенко П.Є., Палкін Ю.І.Основи економічних знань. Навч. посібник. – К.: Вищашкола. – 2002. – 543 с.

7. Дахно І.І. Міжнародна економіка. Навч.Посібник. – К.: МАУП. – 2002. – 216 с.

8. Михасюк І. Р. Основи глобальних економічнихвідносин. Львів “Українські технології”. – 2003. – 192 с.

9. Мочерний С.В., Каніщенко Л.О., Устинко О.А.Короткий курс економічної теорії. Навчальний посібник.Тернопіль “Економічна думка”. – 2000. – 324 с.

10. Маниліч М.І. Основи ринкового механізмугосподарювання. Навчальний посібник. – К.: – 1992. –171 с.

11. Ковальчук В. М. Основи економічної теорії..Тернопіль. Астон. – 1999. – 203 с.

12. Шпак О.Т. Економічна підготовка педагогічнихкадрів в системі безперервної освіти . – К. :“Четверта хвиля”. – 2000 .


22

Постановка проблеми. В педагогічнійінтерпретації і в найзагальнішому вигляді підінноваціями розуміють нововведення впедагогічній системі, поліпшення, удосконаленняходу й результату педагогічного процесу.Педагогічна система – це певна сукупність

взаємопов’язаних засобів, методів і процесів,необхідних для створення організованого,цілеспрямованого й керованого педагогічноговпливу на формування особистості з певнимипрогнозованими якостями).Найважливішими компонентами педагогічної

системи є:1. Мета і завдання виховання особистості.2. Принципи виховання й освіти.3. Зміст освіти й виховання.4. Методи, засоби, форми,5. Учитель.6. Управління.7. Сукупність нових навчальних закладів.Нововведення в освіті не є особливістю лише

нашого часу. Освіта завжди прагнула до змін,однак наш час називають часом значних ібурхливих змін у всіх суспільних сферах, у томучислі й освіті.Освіта складається з ряду компонентів, які

діалектично пов’язані між собою ,взаємозумовлені і взаємозалежні. Тому дужеважко запровадити нововведення лише в деякікомпоненти освіти, оскільки негайно виникаєпитання про сукупний ефект від запровадженняновацій. Однак це не означає, що нововведенняможна негайно вводити в усі освітні компоненти,і, що не можна їх запроваджувати лише в окремікомпоненти, щоб вони охоплювали лише окреміаспекти педагогічного процесу.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

В науковій літературі відзначається , щонововведень у педагогіці мало. І.П. Підласий,проаналізувавши наявні нововведення в освіті,класифікував їх за рівнями:

1. Низький, до якого належать інновації, щопропонують зміну у вигляді незвичних назв іформулювань.

2. Середній – зміна форм, що не торкаютьсясутності.

3. Високий – змінює всю систему або їїкомпоненти.Відзначив, що відсоткове співвідношення, яке

має місце між цими рівнями , становить, задеякими оцінками – 80 : 17 : 3 [21]. Лише останніймає наукову й практичну цінність. Решта ж,дезорієнтує педагогічну теорію і практику,приносить дивіденди хіба що ініціаторам таких“інновацій”.Детальніше зупинимось на характеристиці

новацій у двох перших складових педагогічноїсистеми, а саме: мета і завдання вихованняособистості та принципи освіти й виховання.На сучасному етапі розвитку українського

суспільства мета виховання формулюється яквсебічний і гармонійний розвиток особистості,патріота України. Це приклад високого рівняновації в розвитку сучасної педагогічної теорії іпрактики.Якщо звернутися до джерел світового

розвитку педагогічної думки, то можнапростежити генезу мети й завдань вихованняособистості, наприклад, хоч б з епохи Я.А. Коменського(1592 – 1670) і до сьогодення.Я. Коменський був глибоко релігійною

людиною, він вірив в існування потойбічногожиття, у вічне існування душі, будучи переконаниму тому, що, живучи в земному світі, люди повинніпрагнути до самовдосконалення й удосконаленняземного життя, до усунення всіх вад земногожиття, тому мету виховання формулював якпідготовку людини до вічного існування післясмерті, а в земному житті – розвиток людськоїсутності, удосконалення і самовдосконаленнялюдини.Людині, за вченням Я. Коменського, Бог

дарував потрійне життя: в утробі матері, земнежиття, в яке вона приходить через народження,отримуючи, таким чином, першогріх (а в процесіземного життя гріхи людини нагромаджуються),і вічне потойбічне життя, яке наступає післясмерті. Тож завдання виховання полягає у тому,

Іван Зайченко, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки, психології і методики викладання математики

Чернігівського державного педагогічного університетуімені Тараса Шевченка

ПРО ДЕЯКІ НОВАЦІЇ В СУЧАСНІЙ ПЕДАГОГІЦІУ статті аналізуються дві новації методологічного характеру в сучасній теорії і

практиці виховання – проблема мети і завдань виховання та принципів освіти.

ПРО ДЕЯКІ НОВАЦІЇ В СУЧАСНІЙ ПЕДАГОГІЦІ

© І. Зайченко, 2007

23 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

щоб у процесі земного життя людина досягладосконалості для того, щоб після смерті вічноблаженствувати з Богом.Але Я. Коменський висловив ще одну важливу

і нову думку: виховання має на меті не лишеудосконалення людини, але й підготовку її доудосконалення навколишнього життя. Ось чомупедагог систематично, в різних формахповторював вимогу одночасно розвивати умолодої людини інтелект, руку, серце, волю. Лишетаким чином здійснювана в школах загальнаосвіта зможе сприяти підготовці всіх людей доактивної перетворювальної діяльності врізноманітних сферах буття.Сформульована Я. Коменським мета

виховання передбачала реалізацію розумового,морального, релігійного виховання.Людина створена для того, щоб бути: 1. Розумним

створінням; 2. Створінням, пануючим над іншимистворіннями; 3. Створінням, що є образом ірадістю свого творця. Ці три цілі поєднані так,що жодної з них не можна відкинути, оскільки наних ґрунтуються основи теперішнього імайбутнього життя Звідси випливає, що істиннівимоги, які висуваються до людини, полягають утому, щоб вона: 1) знала всі речі, 2) володіла речамиі собою, 3) себе і все відроджувала до Бога –джерела всіх речей. Якщо ці вимоги ми висловимотрьома добре відомими словами, то отримаємо:1. Освіта; 2. Доброчинність, або моральність; 3.Релігійність, або благочестя [11, 268].Таким чином, є всі підстави стверджувати, що

традиційна церковна формула людської гріховностіі покаяння набуває у Я. Коменськогогуманістичного змісту, сповнена глибокою віроюу невичерпні творчі сили і здібності людини, якіможуть і повинні бути розвинені у процесівиховання.В умовах завершальної епохи початкового

накопичення капіталу, що склалися в кінці ХVІІ уХVІІІ ст. в Англії, система шкільної освіти набулаглибокої кризи і суперечності з новимисоціокультурними умовами життя: вонагальмувала подальший розвиток як науки,культури, так і виробництва, соціальної сфери. Всеце супроводжувалося пошуками адекватних зміну справі навчання й виховання. Одним з першихмислителів, який узагальнив ці пошуки і розробивнову педагогічну концепцію, був Джон Локк (1632– 1704).Мета виховання у Дж. Локка випливає з

важливого соціального завдання підготувати новупороду людей, здатних індустріалізуватисуспільство, зміцнити буржуазний лад. На відмінувід Середньовіччя , коли мета виховання

визначалася підготовкою людей до потойбічногожиття, Дж. Локк визначав її справами земними.Мета виховання – підготовка джентльмена,

який уміє розумно і прибутково вести свої справи,не заважаючи іншим, має здоровий дух вздоровому тілі і вміє поводитися в товаристві.Джентльмен – це і є особлива порода людей –буржуа, доброчесних, мудрих, вмілих у справах,з прищепленою світськістю, фізично сильних ізагартованих. Звідси завдання: фізичного,морального, розумового виховання , якеджентльмен повинен отримати, але не в школі,бо школа – це заклад, де зібраний “пістрявийнатовп дурно вихованих порочних хлопчаківвсякого стану”. Істинний джентльменвиховується вдома, бо “навіть недолікидомашнього виховання незрівнянно кориснішінабутих у школі знань і умінь”.Розвиваючи, поглиблюючи і узагальнюючи ідеї

французьких просвітителів ХVІІІ ст. прореалізацію своїх суспільно-соціальних ідей черезрозвиток наук і мистецтв, видатний французькийпросвітитель Ж. - Ж. Руссо (1712 – 1778) в центруваги поставив людину як частину природи,досконалу від природи, але таку, яку псуютьсуспільні умови.Мета виховання, за Руссо, – це виховання

людини такою, якою вона є в природному стані.Головне завдання полягає в тому, щоб виховатилюдину, яка б ні від кого не залежала, жилаплодами своєї праці, цінувала б свою свободу ісвободу інших, вміла її захищати.З точки зору Руссо в природничому стані все

є ідеальним, тому виховання також повинно бутиприродним або природовідповідним, тобто таким,що відповідає віку дитини і здійснюється вприродних умовах. Вважаючи головнимприродним правом людини право на свободу,Руссо висунув ідею вільного виховання, якезбігається з природним процесом розвиткудитини, слідує за природою, допомагає їй усуватинегативні впливи.Природа вимагає, щоб розумовому розвитку

передував розвиток фізичних сил і органіввідчуття . Знаючи це, вихователь повинендопомагати природі, забезпечивши дитиніможливість вільно рухатися, грати, розвиватися,діяти. Цього ж принципу необхідно дотримуватисяі стосовно розумового виховання. Оскількиінтереси дитини спрямовані на навколишнєсередовище, то вихователь повинен допомагатиїй набути знання в галузі фізики, природознавства,астрономії, нічого не нав’язуючи ззовні.Важливою рисою природничого виховання є

розвиток дитячої самодіяльності: всі свої знання


24Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

і моральні уявлення дитина набуває самостійно,“відкриває” при непомітному керівництвівихователя. Завдання вихователя не в тому, щобповідомляти істини, а в тому, щоб запобігтинабуття дитиною помилок.Для природничого виховання характерна лише

дисципліна природних наслідків, що випливаютьз об’єктивних законів природи.Ідея природовідповідності виховання набула

цілком нового трактування в педагогічній концепціївидатного швейцарського педагога Й.Г. Песталоцці(1746 – 1827) і трактована ним як необхідністьздійснення виховання відповідно до внутрішньоїприроди дитини, а також розвитку всіх закладениху ній природних духовних і фізичних сил.У цьому полягає загальнолюдська сутність

виховання і його завдань, хоча на практиці дитинавиховується у конкретних соціальних умовах, вмежах певного соціального стану і готується дотого, щоб зайняти в суспільстві визначене їймісце.Ідеалом виховання, за Й.Г. Песталоцці, є

гармонія розвитку сил людської природи, якими єсили знання, що передбачають можливістьвнутрішнього і зовнішнього сприймання; силиуміння , що формуються із задатків довнутрішнього розвитку тіла; сили душі, яківиростають із задатків до того, щоб любити,соромитися і володіти собою. У цьому зв’язкувже початкова, елементарна освіта передбачаєрозумове, фізичне і моральне виховання, причомуці складові повинні розвиватися в неперервномуузгодженні і взаємозв’язку, щоб хоч один з цихаспектів не отримав переважаючого розвитку зарахунок інших.Тому мета виховання в педагогічній системі

Й.Г. Песталоцці полягає в тому, щоб виробити увихованця певну “сукупну силу”, завдяки якійможе встановлюватися певна рівновага міжрозумовими, фізичними і моральними силамиокремої особистості.Педагогічна теорія видатного німецького

педагога Й.Ф. Гербарта (1776 – 1841) ввібрала всебе і переосмислила багато передових ідей тієїепохи – французьких мислителів ХVІІІ ст.,німецької класичної філософії, філантропістів,Й.Г. Песталоцці та ін., що й дозволило йому підійтидо розробки основ наукової теорії виховання інавчання.Цільовий аспект, мета виховання є ядром

педагогічної системи Й. Гербарта; метавипливала з філософії, переважно з етики, теоріїморальності, за його термінологією, “практичноїфілософії”, а методи, прийоми і засоби реалізаціїмети виховання – з психології.

Тож, мета виховання, за Й. Гербартом, –гармонія волі з етичними ідеями і виробленнябагатостороннього інтересу.Найважливіші шляхи досягнення цієї мети:

а) управління дітьми (пригнічення “дикоїжвавості” дитини); б) виховуюче навчання;в) моральне виховання.Найважливіші характеристики наукової

педагогіки як цілісної системи повинні, запереконанням Й. Гербарта, концентруватися вметі виховання, яка відображає інтегративні,системоутворювальні зв’язки, внаслідок чоговихователь не повинен пред’являти до учнявимоги, які не пов’язані з метою виховання.Метою ж виховання повинна бути доброчинність,тобто моральність, яка передбачає усвідомленняетичних ідей і волі індивіда.Інший видатний н імецький п едагог

Ф .А .В . Дістервег (1790 – 1866) продовживрозробку висунутої ще раніше ідеїзагальнолюдського виховання стосовносоціально-історичних умов свого часу. Він виділивдва аспекти загальнолюдського виховання:загальний, що передбачає виховання “в широкому,високому і одухотвореному розумінні слова”;другий – повідомлення на нижчих ступенях усіхнавчальних закладів знань і моральних настанов,створюючи тим самим основи загальної освітилюдини в широкому розумінні, що може бутидосягнуто на наступних ступенях навчання.Загальне завдання народної школи

передбачало виховання національноїсамосвідомості в дусі добра, справедливості,гуманності, релігійності, терпимості, солідарностій людяності. Очевидна абстрактність відзначенихположень конкретизувалася визначеннямнавчально-виховних функцій народної школи, якапокликана закласти основи для формування нації,розвитку основ людської гідності у своїхвихованців, всебічний вплив на розвитокрозумових здібностей дітей, для становлення уних характеру, основою якого слугує інтелект.У державних документах про освіту й школу

в Україні [8], [9], [10], [13], [17] визначені цінайважливіші методологічні засади. Зокрема,чітко відзначено й обґрунтовано, що метоювиховання на сучасному етапі розвиткуукраїнського суспільства є всебічний і гармонійнийрозвиток особистості, патріота України, що такожсповна відповідає об’єктивному станусуспільства.Висновки. Отже, чи варто відмовлятися від

ідеї всебічного й гармонійного розвиткуособистості (хоча в деяких публікаціях окреміавтори і прагнуть піддати сумніву деякі аспекти


25 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

ідеї), про що мріяли впродовж тисячоліть кращіпредставники всіх епох і народів.З іншого боку, на виховання кого ж, як не

патріота України, має бути спрямована сучаснасистема освіти в Україні?Інша важлива педагогічна новація – це

принципи, на яких ґрунтується розвиток сучасноїсистеми освіти, школи і педагогічної науки вУкраїні. Замість ідеологічних принципівпартійності і класовості авторитарної радянськоїпедагогіки гуманістична педагогіка вимагаєпринципів гуманізму, демократизму, народності,природовідповідності, виховання, пріоритетузагальнолюдських цінностей, перманентностіосвіти та ін.Гуманістична педагогіка – це система

наукових теорій, які утверджують вихованця у роліактивного, свідомого, рівноправного учасникапедагогічного процесу і який розвивається наоснові своїх можливостей.З позицій гуманізму кінцева мета виховання

полягає у тому, щоб кожен вихованець міг статиповноцінним суб’єктом діяльності, пізнання йспілкування, вільною, самодіяльною особистістю.Міра гуманізації виховного процесу визначаєтьсятим, наскільки в ньому створені передумови длясамореалізації особистості, розкриття всіхзакладених у ній природних задатків, її здатностідо свободи, відповідальності і творчості.Найхарактернішими ознаками гуманістичної

педагогіки є:1) пріоритет розвитку фізичних, психічних,

інтелектуальних, моральних та інших сферособистості;

2) зосередження зусиль на формуванні вільної,самостійно мислячої і діючої особистості,громадянина-гуманіста, здатного здійснюватиобґрунтований вибір у різноманітних навчальнихі життєвих ситуаціях;

3) забезпечення належних організаційних умовдля успішного досягнення переорієнтаціїнавчально-виховного процесу .Гуманізацію навчально-виховного процесу

варто розуміти як відмову від авторитарноїпедагогіки з її педагогічним тиском наособистість , який заперечує можливістьвстановлення нормальних людських взаємин міжпедагогом і учнями, як перехід до особистісноорієнтованої педагогіки, що надає абсолютногозначення особистій свободі і діяльності учнів.Гуманізувати цей процес – означає створити такіумови, в яких учень не може не навчатися,навчатися нижче своїх можливостей, не можезалишатися байдужим учасником виховних справ.Гуманістична педагогіка вимагає

пристосування школи до учнів, забезпеченняатмосфери комфорту й “психологічної безпеки”.

1. Ангеловски К. Учителя и инновации:Книга для учителя: Пер. с македон. – М., 1991.

2. Беспалько В.П. Слагаемые педагогическойтехнологии. – М., 1989.

3. Бордовский В.А. Методы педагогическихисследований инновационных процессов вшколе и вузе: Учебно-методическое пособие.– СПб.: Изд-во РГПУ им. А.И.Герцена, 2001.– 169 с.

4. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічнітехнології: Навчальний посібник. – К.:Академвидав, 2004. – 352 с.

5. Життєві кризи особистості: Наук.-метод. посібник: У 2-х ч . / Ред . рада:В.М.Доній (голова), Г.М.Несен (заст. голови),Л .В.Сохань, І.Г.Єрмаков (керівникиавторського колективу) та ін. – К.: І3МН,1998. – Ч. 1: Психологія життєвих кризособистості. – 355 с. – Ч. 2: Діти і молодь укризовому суспільстві: Технології допомоги іпідтримки. – 568 с.

6. Загвязинский В.И . Педагогическоетворчество учителя. – М.: Педагогика, 1987.– 160 с.

7. Зайченко І.В. Інновації в педагогіці // Вкн.: Педагогіка . Навчальний посібник длястудентів вищих педагогічних навчальнихзакладів. – Чернігів, 2003. – С. 77 – 86.

8. Закон України “Про освіту” // В кн.:Виховна робота в закладах освіти України.Випуск ІІ. Збірник нормативних документів таметодичних рекомендацій. – К.: ІЗМН, 1998.– С. 43 – 75.

9. Закон України “Про загальну середнюосвіту” // Відомості Верховної Ради України.– 1999. – № 28 від 16 липня 1999 р. – С. 547 –562.

10. Закон України “Про вищу освіту”.Прийнятий Верховною Радою України17.01.2002 р. // Освіта. – 2002. – № 12 – 13.

11. Коменский Я.А. Избранные педагогическиесочинения: В 2 т. – М.: Педагогика, 1982. –Т.1. – 656 с.; Т. 2. – 576 с.

12. Концепція наукової, науково-технічноїта інноваційної політики в системі вищоїосвіти України // Освіта України. – 2001. – 7червня.

13. Кремень В.Г. Освіта і наука України:шляхи модернізації (Факти, роздуми ,перспективи). – К.: Грамота, 2003. – 216 с.

14. Львова Ю.Л. Творческая лабораторияучителя: Кн. для учителя. – 3-е изд., перераб.


26

и доп. – М.: Просвещение, 1992. – 224 с.15. Максимов В.Г. Педагогическая

диагностика в школе: Учеб. пособие для студ.высш. пед . учеб. заведений. – М.:Издательский центр Академия, 2002. – 272 с.

16. Мистецтво життєтворчості особистості:Наук.-метод. посібник. У 2 ч. / Ред. рада:В.М. Доній (голова), Г. М. Несен (заст. голови),Л .В. Сохань , І . Г. Єрмаков (керівникиавторського колективу) та ін. – К., 1997. Ч.1.Теорія і технологія життєтворчості. – 392 с.Ч. 2. Життєтворчий потенціал нової школи.– 936 с.

17. Національна доктрина розвитку освітиУкраїни в ХХІ столітті // Педагогічна газета.– 2001. – № 7 (85) липень.

18. Нісімчук А.С. та ін. Сучасні педагогічнітехнології: Навчальний посібник. – К., 2000.– 368 с.

19. Освітні технології навч .-метод .посібник / О.М.Пєхота та ін.; За ред .О.М.Пєхоти. – К., 2003. – 255 с.

20. Педагогический поиск / Сост.И.Н.Баженова. – М.: Педагогика, 1988. – 544 с.

21. Подласый И .П . Диагностика иэкспертиза педагогических проектов . – К.,1998.

22. Попова О .В. Розвиток інноваційнихпроцесів у середніх загальноосвітніхнавчально-виховних закладах: Дисерт . іавтореф.... докт. пед. наук. – Х., 2001.

23. Подымова Л.С. Подготовка учителя кинновационной деятельности. – М., 1995.

24. Реабілітаційна педагогіка на рубежі XXIстолітгя: Наук.-метод. зб. у 2-х ч. / Ред. рада:В.М.Доній (голова), Г.М.Несен (заст. голови),І.Г.Єрмаков (науковий редактор) та ін. — К.,1998. – Ч. 1. – 320 с.; Ч. 2. – 520 с.

25. Селевко Г.К. Современные образовательныетехнологии: Учебное пособие. – М.: Народноеобразование, 1998. – 256 с.

26. Шевцов І.Г., Козлова О.Г., Харламов Ю.І.Учителеві про педагогічні інноватику:Навчально-методичний посібник. – Суми: ВТД“Університетська книга”, 2001. – 60 с.

27. Юсуфбекова Н.Р. Общие основыпедагогических инноваций: Опыт разработкиинновационного процесса в образовании. – М., 1991.

Постановка проблеми. Будь-яка учнівськаробота, створена в процесі навчання мистецтву,це результат продуктивної діяльності майбутньогофахівця. Діяльність ця уособлюється зрезультатами навчання рисунка, живопису,скульптурі – базовими дисциплінами підготовкифахівців мистецьких професій. Основний характер

продуктивної діяльності при виконанні завдань зцих дисциплін – робота з натури. Метою ірезультатом її є розвиток творчих здібностейстудентів.На сьогоднішній день існує чітке розуміння

того, що розвиток творчих здібностейнеможливий без урахування психологічних

Ігор Туманов‚ професор кафедри ландшафтної архітектури Львівського національного лісотехнічного університету України,

професор кафедри культурології та українознавства‚кандидат мистецтвознавства, доктор педагогічних наук, доцент

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ХУДОЖНЬО-ПРОДУКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ЇХ РОЛЬ У

РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДО НАВЧАННЯМИСТЕЦТВУ

На матеріалах психології художньої творчості обґрунтовується значущість діїпсихологічних механізмів на розвиток творчих здібностей майбутніх фахівців мистецькихпрофесій, виявляються особливості впливу складових цих механізмів як на процес цьогорозвитку, так і на якість навчання в цілому. Визначається значущість психологічнихнастанов, як таких, що зумовлюють активізацію розвитку творчих здібностей до обраноговиду мистецької діяльності.

ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ХУДОЖНЬО-ПРОДУКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ЇХРОЛЬ У РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДО НАВЧАННЯ МИСТЕЦТВУ

© І. Туманов, 2007

27 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

механізмів, що зумовлюють протікання процесу.Від того чи іншого їх скерування залежитьрезультативність навчання. Актуальним стаєвивчення складових цих механізмів, їх змісту, діїта взаємодії. Проблемою – раціональне, нанауковій основі використання можливостейпсихологічних механізмів у процесі підготовкифахівців творчих професій.З нашої точки зору розв’язуватися ця проблема

повинна на підставі вже існуючого як світового,так і вітчизняного досвіду застосування науковогопідходу до процесу навчання.Науковий підхід до процесу навчання

мистецтву з урахуванням досягнень психологіїпочав набувати значущості вже у 90-х рокахминулого століття, тобто в умовах колишньогоРадянського Союзу. У цей період з’являютьсяметодичні праці, які сприяють практичномузастосуванню досягнень психології до процесустановлення фахівців мистецьких професій. Самев цей період набувають популярності: підручник“Психология” В. Кузіна (1982), навчальніпосібники “Формирование графическогохудожественного образа на занятиях по рисунку”Л. Медведева (1986), “Психология восприятия иискусство плаката” П. Кудина (1987), “Развитиетворческих способностей на занятияхакадемическим рисунком” В. Зінченко (1996)тощо.Саме ці роботи сприяли усвідомленню того,

що рисунок, живопис, скульптура як дисципліниспеціальної підготовки вимагають розвиткуспеціальних якостей творчих здібностей, а звідсиі спеціальних сприйняття і мислення – складовихцих якостей. Пов’язано це з тим, що розвитоктворчих здібностей людини, яка поступила нанавчання, має певні особливості, оскільки цесприйняття і мислення майбутнього художника.

“Сприйняття художника значно відрізняєтьсявід сприйняття будь якої людини, не пов’язаної зобразотворчою діяльністю. Відрізняється воно захарактером протікання і набуває форми, згідно зякою його прийнято називати художнімсприйняттям.Мислення художника так само відрізняється

від мислення звичайних людей. Відрізняється воноздатністю оперувати образами сприйняття,уявлення, уяви з включенням почуттів, емоцій,переживань. На цій підставі це мисленнявизначається як образне мислення” [4, 86].Оскільки діяльність у навчанні рисунку,

живопису, скульптурі спрямована, зрештою, настворення художнього образу в матеріалі,відповідного тому або іншому виду мистецтва,вона прямо стосується творчості, а звідси і

художнього сприйняття та образного мислення –властивостей психіки. Властивості ці, і єскладовими загальної структури творчихздібностей.Згідно з визначенням психологів творчий

характер діяльності художника базується нафункціях свідомості і підсвідомості (несвідомого).Ці функції в сукупності і зумовлюють йогопродуктивну діяльність. На цій підставі, в процесінавчання мистецтву психолог В.П. Зінченкопропонує виходити з “...трьох основних етапів,евристичних фаз людської діяльності: отриманняінформації, її розумової обробки, формалізаціїрезультатів” [4, 86].В образотворчому мистецтві, враховуючи його

специфіку і термінологію, ці фази можуть бутивизначені як враження від сприйняття, переробкаматеріалів вражень за допомогою мислення іфантазії в художні образи, формоутворення ібезпосереднє зображення. Саме вони визначаютьхарактер творчо-продуктивного процесу вхудожній діяльності.Таким чином, продуктивна діяльність

майбутнього художника буде ґрунтуватись натрьох складових структури художніх здібностей:1) художньому сприйнятті; 2) образному мисленні;3) зображенні, як “формалізації результатів”.Процес діяльності в академічних рисунку,

живопису, скульптурі неможливий без усебічногосприйняття предметів зображення, їх вивчення іаналізу. Неможливий він і без образногомислення , яке, так само як і сприйняття , єпідгрунтям для створення художнього образу.З мистецької практики відомо, що художні

образи як наслідок сприйняття і мислення і якпідсумок творчої діяльності художника,поділяються на образи сприйняття та уявлення.“В психології визначені наступні властивостіобразу сприйняття: константність, цілісність,структурність, наочність і властивості образууявлення: узагальненість , фрагментарність,вибірковість, схематичність, абстрагованість тадеякі інші” [2, 21 – 22]. Їм відповідаютьіндивідуальні властивості сприйняття і властивостімеханізму уявлення.Процеси художнього сприйняття однієї і тієї ж

навчальної постановки можуть викликати (івикликають) у студентів різні враження, відчуття,переживання . За визначенням психологаА .Н . Леонтьєва, набувають “особливогозначення”. І дійсно, відбір матеріалу длязображення з самої натури часто виявляєтьсярізним. В одних випадках це стилістика,образність, у інших – конструкція, об’єм, у третіх– живописність, графічність і т.п. На цій підставі


28Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

шляхи до розвитку творчих здібностей необхіднопочинати з урахуванням особливостей процесусприйняття.Образи сприйняття є результатом активного

пізнавального процесу з початковою орієнтацієюна реалістичне, об’ємно-просторове зображення.Під час роботи з натури проявляється

значущість відчуттів. Окремі відчуття несутьінформацію про властивості предмета, його якостіі певною мірою – структуру. Структура предметавідображається у комплексі відчуттів. “Якщоговорити про інформацію, яку одержує художникв результаті відчуттів і сприйнять, то тут требавраховувати, що найбільш об’єктивні захарактером отримання інформації – відчуття.Вони відкривають об’єктивну істину, але разом зтим не зводяться до механічного віддзеркаленнязовнішніх властивостей предметів” [4, 89].Відомо, що один і той же предмет може

викликати у художника різні відчуття . Цепояснюється , як правило, фізіологічними ібіохімічними змінами в органах чуття. Якщо цене відхилення від норми, то причина в емоціях інастановах, що існують на рівні свідомості тапідсвідомості. Художнє сприйняття індивідуальнеі суб’єктивне, але саме воно сприяє художньомупізнанню світу, розв’язанню завданьобразотворчого мистецтва.Образи уявлення як форма чуттєвого

віддзеркалення світу ще більше суб’єктивні.Проте образи уявлення в реалістичномумистецтві максимально “олюднені”, тобто несутьу собі вплив, ставлення художника до предметів,до навколишнього світу.Можливість оперувати формами , що

зображуються , на рівні уявлень дозволяєкомбінувати, складати, творити. Пам’ять та уява,що беруть участь у формуванні уявленьхудожника дозволяють йому створюватиузагальнено-абстрагований образ. У зв’язку зцим, на основі уявлень народжуються образи-композиції, образи-символи.Позаяк в основі академічного зображення з

натури лежать процеси сприйняття, у студентівє можливість створення образу і на основі уяви.Образи уяви – це форма відтворення натури з

пам’яті.Усі три форми відтворення (відображення)

об’єкта зображення використовуютьсяхудожниками і тому їх використання можливе (аскоріше необхідне) і в умовах навчальногопроцесу. Але саме тому, що домінуючим є процессприйняття, основним результатом цьогосприйняття є об’ємно-просторове зображення. Усвоїй основі це специфіка зображення з натури –

чи це рисунок, живопис або скульптура (в даномувипадку ліплення) в умовах навчального процесу.Активізація сприйняття під час занять рисунком,живописом, скульптурою сприяє розвитку творчихздібностей студентів. Важливим стає те, щорозширення діапазону чутливості і художньогосприйняття пов’язано з розумовою діяльністю, змисленням художника і, таким чином, зумовлюєзначні можливості для розширення пізнання.Психологи, аналізуючи мислення людини з

позицій загальної психології, відзначають, що та“...картина світу, яку дають нам органи чуття,необхідна, але недостатня для глибокого,всебічного пізнання предметів. У ній майженерозчленовані найскладніші взаємодії різнихпредметів, подій, явищ, їх причин і наслідків,переходів одного в інше. Розплутати цей клубокзалежності і зв’язків, який виступає у нашомусприйнятті у всій своїй барвистості ібезпосередності, просто неможливо за допомогоюлише чуттєвого відтворення предметів” [1, 323].У наш час, завдяки цілій серії нових відкриттів

у галузі фізіології і психології, вчені прийшли довисновку, що процес людського сприйняттябагаторівневий. Розуміння цього має надзвичайнезначення для формування професійних якостейхудожника. Суть у тому, що дуже часто під чассприйняття в роботу вступає логічне мислення,перетворюючи його на цілеспрямованеспостереження. Отже, можна стверджувати, щов результаті сприйняття уявлення про сприйманийоб’єкт доповнюється інформацією з числа образів,отриманих у процесі більш раннього досвіду, зіспостережень аналогічних або таких жепредметів. “Сприйняття, таким чином, швидшесхоже не на сліпе копіювання дійсності, а натворчий процес пізнання, в якому, мабуть, як і убудь-якій творчості, присутні елементи фантазії інесвідомого” [3, 440]. Вирішальне значення умомент такого сприйняття має настановасвідомості, яка виконує роль своєрідногокерівника, регулюючи процес спостереження.Сама ж настанова багато в чому залежить відзагальної спрямованості процесу навчання.У цілому ж, аналізуючи роботу художника (а в

даному випадку майбутнього художника),враховуючи, що, творчий процес складається ухудожників неоднаково, ми можемо виділити самізагальні, етапні моменти в роботі зі створенняхудожнього образу. Це – сприйняття, аналіз,народження задуму і його втілення у певномуматеріалі.Активізація художнього сприйняття в цілому

повинна бути спрямована на виховання образногобачення, здібності студентів оперувати художніми


29 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

чинниками в свідомості. І тут здійснюєтьсябільше, ніж проста “постановка ока” графіка,живописця, скульптора. Розвиток сприйняттятреба розуміти як завдання з вихованняпрофесійних якостей художника, від яких значноюмірою залежать характер роботи і рівень розвиткуйого здібностей. Художнє сприйняття студентівпов’язане із загально-художньою підготовкою,розвитком естетичного смаку. Тому повинна бутиздійснена принципова перебудова завданьсприйняття. Повинна актуалізуватися і перейти впотребу здатність не просто бачити, спостерігати,але, спостерігаючи, оцінювати, кваліфікувати іпредставляти побачене в матеріалі даногомистецтва.На цій підставі можна стверджувати:

сприйняття з метою зображення – найважливішаумова роботи з натури на академічних заняттях.Образи сприйняття спільно з образами уявленняє для студентів основою створення навчально-творчих робіт. Вони зумовлені властивостямисамого сприйняття, рівнем його розвитку іможливостями візуального мислення студентів.Водночас необхідно зазначити таке: незважаючина твердження психологів, що сприйняття людиницілісно, наочно, узагальнено, спостереженняпоказують, що сприйняття студентів у ходімалювання, виконання живописних і скульптурнихробіт часто вибіркове, що може привести додроблення та випадковості. Тобто випадковістьу процесі сприйняття навчальної постановкистудентами може проявлятися в тому, що вонибачать лише окремі її якості. Самостійність таіндивідуальні якості сприйняття студентів негарантують їх від помилок у процесіспостереження. Під час навчання рисунку,живопису, скульптурі педагоги повиннівраховувати індивідуальні властивості сприйняттястудентів, щоб допомогти їм повніше уявити тіобрази, які виникають в їх свідомості.Здатність специфічного сприйняття для мети

зображення і самого зображення, що формується,позитивно впливаючи на характер роботистудентів, роблячи її більш творчою .Змінюються особистісні настанови, створюєтьсяіндивідуальна система цінностей. Здатністьсприймати цілеспрямовано в результаті стимулюєрозвиток спеціальних творчих здібностейстудентів. Вплив же на ці особистісні настановинадає , як ми вже відзначали, загальнаспрямованість процесу навчання.Враховуючи вищевикладене, підкреслюючи

значення настанов у процесі навчання мистецтвувідзначимо, що для розвитку творчих здібностеймайбутнього художника і здійснення художньо-

продуктивної діяльності мають психологічнінастанови, що діють на різних рівнях свідомості інесвідомого. Настанови на рівні свідомостііснують прості і складні.Прості – це і вибір формату для створення

зображення, і образотворчих матеріалів, ізвичного положення щодо зображуваної натури,тобто найпростіші настанови свідомості. Складні– це, перш за все, ціннісні орієнтації індивіда:естетичний смак, культура, соціальні умови і ін.Настанови на рівні підсвідомості відносять допідсистем несвідомого і визначають як станготовності людини до активних дій у відповіднійситуації, як схильність до певної активності.Характерно, що ті й інші настанови формуютьсязавдяки цільовим педагогічним настановам.Цільові педагогічні настанови визначають

спрямованість психологічних настанов свідомостіі підсвідомості. Цільові педагогічні настанови вумовах навчання академічним рисунком,живописом, скульптурою призначені орієнтуватистудентів на рівень потреб, на ті або інші дії. Вонипов’язані з характером навчально-творчоїдіяльності, роблять її або пізнавальною, абонавчальною, або творчою, або такою, яка поєднуєвсіх разом. Настанови, сформовані під часнавчання у вищих навчальних закладах,залишаються на довгі роки і є своєрідноюсистемою орієнтації та поведінки. Вказанепідкреслюється, бо популяризуючи творчий підхіддо виконання академічних завдань , миорієнтуємося на настанову творчого використаннязагальних законів та закономірностей мистецтва.Розвиток здібностей залежить від рівня

естетичних потреб. Естетичні потреби займаютьособливе місце завдяки тому, що органічнопов’язані з іншими потребами та інтересамилюдини. Формуванню естетичних потребналежить важлива роль у справі гармонійноговиховання і розвитку творчих потенціалівстудентів художніх спеціальностей, оскільки міжестетичними потребами і здібностями існуютьзакономірні зв’язки.Розвиток естетичних потреб означає

затвердження форм самореалізації особистості,розкриття її творчих потенціалів. Тому слідрозглядати естетичну потребу перш за все якпотребу в художній творчості.Виявивши структуру складових комплексу

психологічних чинників, що сприяюють розвиткутворчих здібностей, показавши послідовність їхпроявів у процесі здійснення продуктивноїдіяльності творчої особистості, ми можемозробити наступні висновки.Усі психічні процеси, пов’язані з розвитком


30

творчих здібностей до мистецтва, здійснюютьсяна рівні свідомості і підсвідомості.В образотворчому мистецтві, враховуючи його

специфіку, розвиток творчих здібностей можливийтільки в процесі художньо-продуктивної діяльності,здійснюваної в поетапній послідовності, визначеній як:

- враження від сприйняття натурногоматеріалу;

- переробка матеріалів вражень за допомогоюмислення і фантазії в художні образи, яківиникають відповідно до логіки процесівсприйняття та уявлення;

- безпосереднє зображення, виконане на основіотриманих вражень , знань і характерупсихологічної настанови.Усі етапи в цілому визначають характер

творчо-продуктивного процесу в художнійдіяльності. Звідси, навчання, виховання іформування особистості майбутнього художникаґрунтуватиметься відповідно на трьох складовихструктури художніх здібностей:

- художньому сприйнятті;- образному мисленні;- зображенні як “формалізації результатів”

отриманої інформації за допомогою сприйняття імислення.Естетичні якості академічних навчальних

рисунка, навчальних живописних етюдів,скульптурних етюдів ґрунтуються на знанні іумінні творчо використовувати можливостіобразотворчих матеріалів і різноманітних технік.

У зв’язку з цим, в процесі навчання, при виконаннінавчальних рисунка, живопису, скульптуривеличезне значення мають естетичні і смисловінастанови в будь-якій з дисциплін, що вивчається.До них ми відносимо настанови на:- вивчення, аналіз зовнішніх якостей і

психологічного стану натури;- сприйняття формальних відносин світла і тіні;- взаємодію форми і оточення;- застосування того або іншого матеріалу,

технік і технологій;- дослідження можливостей сприйняття

зображуваної та зображальної поверхонь.- те або інше стильове рішення зображення.Висновки . Використання настанов,

правильна організація процесу навчання створитьумови для формування професійно підготовленогохудожника, спроможного продуктивно працюватив обраному виді мистецької діяльності зурахуванням сучасних естетичних вимог.

1. Брушлинский А.В. Мышление // Общаяпсихология. – М., – 1986. – С. 323.

2. Ганзен В.А. Восприятие целостныхобъектов. – Л., 1974. – 152 с.

3. Зинченко В.П. Вучетич Г.Г. Гордон В.М.Порождение образа// Искусство и научно-технический прогресс. – М., 1973. – 485 с.

4. Зинченко В. П . Развитие творческихспособностей на занятиях академическимрисунком. – Ростов н /Д, 1996.


Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007



& øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø ðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïø

“Найбільше щастя мислячої людини є дослідження того, що можна дослідити, і вшанування того,чого дослідити неможливо”.

Йоганн Вольфганг Ґетенімецький поет

“Життя нічого не дало людям без їх наполегливої праці”.Горацій

давньоримський поет

“Ніхто не стає доброю людиною випадково”.Платон

давньогрецький філософ“Усе, що викликає перехід із небуття у буття, – творчість”.

Платондавньогрецький філософ

“Наука – це організоване знання, мудрість – це організоване життя”. Іммануїл Кант

німецький філософ

31 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Актуальність проблеми. У психолого-педагогічній літературі поняття “особистість”зазначається як людина, соціальний індивід, якийпоєднує у собі риси загальнолюдського, суспільнозначущого та індивідуально-неповторного [2, 117;6, 45]. Головний наголос ставиться на соціальнійсутності особистості як представника відповідноїспільноти, суспільства, а рівень розвиткуособистості визначається її здатністюспіввідносити суспільні, загальнолюдські цінностіз власними потребами, організовувати поведінкута її саморегуляцію відповідно до них, здійснюватинеобхідну корекцію.При цьому, особистість перебуває у стані

постійного пошуку руху вперед, дослідженнявласної цілісності, тобто активного буття(Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, Н.І. Непомняща,А.В. Петровський, К.К. Платонов та інші). Самеособистісний спосіб життя означає визначеннялюдиною власної позиції в житті загалом та врізних сферах життєдіяльності, вибір та здійсненнявчинків, що узгоджуються з суспільними нормами,інтересами інших людей, оцінка наслідківприйнятого рішення, творення власних цінніснихорієнтацій, вияв відповідальності та самостійностів плануванні й організації поведінки.У цьому зв’язку на особливу увагу заслуговує

формування ціннісних орієнтацій у молодих людейяк вагомої умови їхнього соціального йособистісного самовизначення, набуття нимивласного досвіду пізнання.Мета статті. Ознайомити із результатами

дослідження психологічних особливостейрозвитку молодих людей юнацького віку, їхнюпсихологічну орієнтованість на виробленнявласної системи моральних, духовних цінностей,

організацію морально значущої поведінки, а такожучасть у соціально цінних, громадських видахдіяльності, що проводилися за методикоюМ. Рокича.Виклад основного матеріалу.

Суб’єктивність особистості виявляється увизначенні цінностей, мети життєвого шляху, щозасвідчують її ставлення до нього і зумовлюютьпослідовний ланцюг осмислених своєчаснихрішень, вчинків, дій. Від того, які цінності стаютьзначущими для особистості й визначають їїжиттєві цілі, поведінку, вчинки, а також від їїздатності цілеспрямовано досягати поставленізавдання, скеровувати розвиток своїх здібностейвідповідно до обраних ідеалів залежитьспрямованість особистості, зміст її життєвогошляху. Саме особистість організовує й регулюєсвій життєвий шлях. Вона не реагує пасивно ймеханічно на зовнішні впливи, а виявляє власнеставлення до різних сфер буття і самостійноприймає рішення, що змінюють напрям й процесїї життєвого шляху [4, 344 – 346], [5, 684].Спосіб самовизначення й самовияву

особистості у житті на основі її ціннісних орієнтаційі узгоджений з її основними потребами визначає їїжиттєву позицію. Життєва позиція формується упроцесі взаємодії людини з різними сферамивласного, соціального життя і є її особистіснимутворенням. Для учнів старшого шкільного віку,студентів потреба у виробленні життєвої позиції єновоутворенням їхнього особистісного способубуття.Фактично, система ставлень особистості до

навколишнього середовища визначає її цінності йвідповідно, ціннісні орієнтації. Поняття “цінності”за своєю сутністю означає суб’єктивне ставлення

Григорій Коссак, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри біології Світлана Волошанська, кандидат біологічних наук, доцент,

декан біологічного факультетуДрогобицького державного педагогічного університету


ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ВУЧНІВСЬКОЇ ТА СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

У статті проаналізовано особистісне становлення молодої людини, формуванняціннісних орієнтацій, що впливає на вибір життєвого шляху. Розглянуто формуванняжиттєвої позиції як набуття нею особистісного способу буття. Визначено шляхиформування системи моральних, духовних цінностей, що визначають участь особистостіу різноманітний соціальних, громадських видах діяльності. Наведено методику дослідженнясистеми цінностей, термінальних й інструментальних, та їхню градацію за ступенем вагомоїзначущості для особистості.

ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ В УЧНІВСЬКОЇ ТАСТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

© Г. Коссак, С. Волошанська, 2007

32Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

людини до явищ соціального й духовного життя.Тобто продукти соціально-практичної діяльностілюдства в історії розвитку, вироблені ним норми,ідеї, ідеали тощо стають цінностями для кожноїлюдини, якщо їхня об’єктивна й соціальназначущість набуває особистісного сенсу дляособи або суб’єктивної значущості.Отже, в процесі життя шляхом активної участі

в діяльності, особистість соціалізується ,оволодіваючи соціальним досвідом, що проходитьй переломлюється через її внутрішній світ інабутий досвід і зумовлює становлення власноїсистеми цінностей. Саме ця система цінностейабо особистісних ставлень людини визначає їїпозицію у житті, суспільстві, культурі, стосункахз іншими людьми й стосовно самої себе. Зрілістьпозиції людини та її особистісного досвідувизначається тим, чи культурні, моральні, духовніцінності набули особистісної значущості для неї івона усвідомлює значущість, відповідальність засвоє життя й інших.Узагальнюючи сказане, зазначимо, що у

процесі розвитку особистість набуває не лишедосвід діяльності, виконання соціальних функцій,взаємодії з іншими людьми, але й досвідсамовизначення, вибору позиції стосовно подійжиття, людей, своїх вчинків, моральних й духовнихцінностей і як наслідок – досвід творення й виборумоделей власної поведінки. Вищий рівеньрозвитку особистості виявляється усамовизначенні особистості стосовно життєвогошляху, вибору власної лінії, спрямованості життя[1, 6].Тому ми вживаємо термін “особистісна

позиція”, що засвідчує, які цінності є для молодихлюдей пріоритетними, набувають для них сенсуй визначають їхні життєві наміри, плани.Особливості формування позиції учнів

старшого шкільного віку можна проаналізувати уконтексті теорії Р. Селмана про розвиток ушколярів умінь приймати моральні рішення [7,805]. Згідно з цією теорією особистість приймаєправильні з моральної позиції рішення, коли вонаоцінює ситуації не тільки з власної перспективи,але й з точки зору почуттів і думок інших. Вюнацькому віці учні здатні задовольняти власніпотреби й потреби інших, розуміти перевагиспівробітництва, компромісів і довіри у стосункахз іншими. В подальшому розвитку вони всебільше спроможні усвідомити складністьлюдської поведінки, на яку впливають зовнішнічинники – минулі події, сучасні умови йсередовище, що оточує особистість, а такожвнутрішні чинники – сфера підсвідомого, що частозумовлює спонтанну й неусвідомлену поведінку.

Потенційні можливості й психологічні готовністьмолодих людей до визначення особистісноїпозиції, спрямованої на активний суб’єктний спосібжиття, здійснення вчинків у єдності з інтересамиінших людей, на благо суспільства. Самевизначення соціальних норм як цінностей, їхняінтеграція , осмислення свого досвіду,можливостей внутрішнього світу через призмувизначених ідей, принципів, вибір напрямків життязначною мірою складає суть особистісногоспособу буття старшокласників та студентів йнабуття відповідного досвіду. Проте, якнеодноразово наголошено в науковихдослідженнях, психологічні функції, потенційніможливості, що закономірні для юнацького віку,можуть і не набути розвитку й сформуватися якособистісні риси, якщо не будуть створенісприятливі умови, середовище. Крім цього,кожному віку, зокрема, юнацькому притаманнісуперечності й труднощі в критичній оцінці своїхдомагань й можливостей, цілеспрямованомупрогнозуванні свого майбутнього, аналізі життєвихситуацій, світоглядних й моральних проблем,самостійному визначенні особистісних принципівй ідеалів.Критерієм або мірилом оцінки лінії розвитку

позиції особистості є моральні й духовні цінностісуспільства й людини. Відповідно лініяствердження позиції може бути непослідовною,хаотичною, регресивною. Розвиток особистості– це насамперед, вдосконалення, збагаченняспособу життя саме в духовно-моральному сенсі,а тому вдосконалення або зміна своєї позиції.Прагнення особистості зберегти свої погляди,принципи на все життя, або зміна позиціївідповідно до вимог обставин засвідчують регресабо деградацію в її життєвій лінії. Для молодоїлюдини важливо визначити й обратиконструктивну вихідну позицію, погоджуючизовнішні, суспільні вимоги й власні бажання,наміри, потреби, можливості, а також відстоюватицю позицію, розвивати в різних обставинах,долаючи труднощі, що виникають.Особистісну позицію молодих людей ми

розуміємо як сукупність ціннісних ставлень,ідеалів і способів вияву цих ставлень ужиттєдіяльності. Їхня позиція означає спосібособистісного самовизначення, усвідомленнявласного місця і ролі в суспільстві на основі своїхцінностей й потреб. Суттєвий момент у досвідівизначення особистісної позиції – це усвідомленнясвоїх потреб, домагань, цінностей та їхня оцінка,корекція, узгодження з суспільними вимогами,громадянськими й моральними цінностями.Вагомими для особистісного зростання є


33 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

філософські, громадянські, моральні,екзистенційні цінності, що стають чинникамиповедінки молодої людини за умови, якщонабувають для неї суб’єктивного сенсу. Саме упроцесі внутрішньої діяльності – аналітичної,оцінної, рефлексивної, що пов’язана з роботоюсвідомості й самосвідомості, молоді люди маютьзмогу осмислити суть, об’єктивну значущість йособистісний сенс соціальних цінностей.Предметом цієї діяльності можуть бути науковіфакти, соціальні явища, реальні життєві ситуації,минулий досвід, світ їхніх відчуттів, переживань,думок, особисті цінності тощо.Одним із аспектів нашого дослідження було

визначення системи цінностей, що визначає їхнюієрархізацію за ступенем вагомої значущості дляособистості (особистісна позиція).Особистісну позицію ми досліджували шляхом

виявлення й аналізу ціннісних орієнтацій. Системаціннісних орієнтацій визначає спрямованістьмолодих людей, їх ставлення до навколишньогосвіту, людей, самої себе, складає основу їхньогосвітогляду, життєвої концепції. Дослідженняпроводилося за методикою М. Рокича [3, 25], девиокремлено два класи цінностей: термінальні(цінності – цілі, прагнення важливі для життялюдини, головні, кінцеві цілі буття особистості) йінструментальні (цінності – засоби, які людинаобирає для досягнення цілей і яким надає перевагуу різних життєвих ситуаціях).Для самостійного аналізу надавались два

списки цінностей: А – термінальні; Б –інструментальні. Результати ранжування заносилиу матрицю і на основі її аналізу мали змогузробити висновок про найбільш важливітермінальні та інструментальні цінності длямолодих людей.Термінальні цінності визначають кінцеву мету

діяльності особистості, мотивуючі функціональноі визначають життєву позицію людини таподальшу її поведінку. Більшість досліджуванихна перше місце серед термінальних цінностейпоставили здоров’я (62% вибірки), на друге –наявність хороших і вірних друзів (35%респондентів). У певній послідовності наподальших місцях розмістилися відповідно такіцінності, як щасливе сімейне життя (46%), кохання(46%) та матеріальне забезпечення (38%).Останні місця у ранговому ряду цінностейреспонденти відвели красі природи й мистецтву,суспільному покликанню та підвищеннюдобробуту інших (50% респондентів.)Для аналізу достовірності вибору термінальних

цінностей та стійкості особистісної позиції булозапропоновано ранжування інструментальних

цінностей, що визначають принципи, моделі,способи поведінки людини, необхідні дляфункціонування термінальних цінностей.Ранжуючи інструментальні цінності, більшістьреспондентів на перше місце поставилиакуратність (27%), потім життєрадісність (31%),вихованість (57%) та відповідальність (35%).Найменш важливими для наших досліджуванихвизначено: непримиренність до недоліків у собіта в інших (31%), високі запити (27%), раціоналізм(38%).Отже, цінності-цілі та цінності-засоби належать

до різних частин досвіду. Термінальні входять дойого сталого компонента, і їх розвитокобумовлюється більш широкими культурними,соціальними чинниками. Інструментальні цінностіє такими, що входять до змінної частини досвіду,тому вони більш “рухливі” і в них відображаютьсявсі ситуації, у яких перебуває особа.Важливим є не лише уточнення, внесення

коректив у власні цінності, принципи з точки зорусуспільних вимог й перевірених практикоюсуспільних норм. Позиція визначається за умовиієрархізації ними особистісних цінностей усистему, що засвідчує спрямованість особистостіяк сукупності стійких мотивів діяльності,поведінки у різних ситуаціях, саме її позицію.Складаючи систему, старшокласники, студентивиокремлюють головний задум, напрям своєїжиттєдіяльності, визначають місце окремоїцінності у цій системі, підпорядкованість ,залежність від інших, уточняють, які цінностіголовні у дотриманні вагомої лінії. Для досягненнядієвості позиції значення має вибір й обдумуванняспособів поведінки згідно з визначенимипринципами. Уточнення, коректування системиособистісних цінностей можливе шляхомвиявлення, осмислення, відстоювання їх під часаналізу проблемних, життєвих ситуацій усуспільно-практичній діяльності, спілкування зпедагогами, батьками, вибору й пропонуванняшляхів розв’язку суперечливих завдань ,конфліктних ситуацій.При подальшому дослідженні відзначимо, що

у респондентів відбулися позитивні зрушення увизначенні й ранжуванні найбільш значнихцінностей, насамперед кількісні зміни, хоча і незначні для деяких цінностей, показали, щореспонденти логічно, обдумано визначають длясебе систему цінностей.У даному випадку, як ми вважаємо, у виборі

цінності відобразились умови дослідження, в якихробився акцент на активності, самостійності,дієвості, громадсько значущій діяльності молодихлюдей. Застосування колективних форм роботи,


34

постійна взаємодія з одногрупниками під часпроведення практичних та семінарських занятьприводить до підвищення таких цінностей, яксамостійність та незалежність у судженнях.Хоча у виборі термінальних цінностей перевага

віддавалася фізичному та психічному здоров’ю[1], що збігається з попередніми результатами,але респонденти акцентували увагу не тільки навласному здоров’ї, а й здоров’ї інших людей.Аналізуючи вибір термінальних йінструментальних цінностей, зазначимо, що єцінності, які не мають значної розбіжності вподальшому: акуратність, відповідальність,освіченість, самоконтроль.Аналіз достовірності отриманих результатів ми

перевіряли за допомогою “критерію лямбда” [147,31]. Отримані значення для термінальнихцінностей лтерм.=1,73, що є вищим порогового рівняістотності (л0,1=1,63), тому різниця міжпорівнювальними рядами вважаєтьсядостовірною зі ступенем ймовірності Р>0,99; дляінструментальних цінностей лінстр.=1,41, що євищим порогового рівня істотності (л0,5=1,36), тежє достовірною зі ступенем ймовірності Р>0,95.Висновки1. Особистісне становлення молодої людини

тісно пов’язане з вибором та організацієюжиттєвого шляху, оскільки він набувається упроцесі життєдіяльності людини, зокрема,особистісного способу буття, а також йогорозвиток є закономірним явищем формуванняпотреби у самовизначенні як у професійному, такі особистісному, відкриття ними своговнутрішнього світу.

2. Одним з компонентів особистісного способубуття є досвід визначення особистісної позиції; щовиявляється у виробленні молодими людьмивласного ставлення до соціальних, моральних,громадянських цінностей, оцінці своїх якостей таповедінки, виокремленні цінностей, що є найбільшвагомі для організації їхньої життєдіяльності.

3. Дослідження особистісної позиції проводилисяза методикою М.Рокича. Дослідженняособистісної позиції було спрямоване навизначення системи особистісних цінностей,життєвих цілей, готовності до самоорганізації йсаморегуляції поведінки, домінантною орієнтацієюна соціальні й моральні цінності чи цінностіособистісного, матеріального благополуччя.

1. Абульханова-Славская К. А. Стратегияжизни: Монография. – М.: Мысль, 1991. – 290 с.

2. Психологічний словник /Ред. В.І.Войтко.– К.: Вища школа, 1982. – 216 с.

3. Психологические тесты: В 2 т. /Под ред.А.А.Карелина. – М.: ВЛАДОС, – 2003. – Т.1 –312 с.

4. Рубинштейн С. Л. Проблемы общейпсихологии /Отв. ред. Е. В. Шорохова. Изд. 2-е.– М.: Педагогика, 1976. – 416 с.

5. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии:В 2 т. – М.: Педагогика, 1989. – Т. 1. – 485 с.

6. Фіцула М. М. Педагогіка: Посібник.Загальні засади педагогіки. – К.: Академія,2000. – 542 с.

7. Selman R.L. s Byrne, D.E. 1974. A structuraedevelopmental analysis of levels of role taking in middlechildhood. Child Development, 45, С. 803 – 806.


Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007




“Перехід до дванадцятирічної середньої школи створює сприятливі умови для соціально-педагогічної, проектної діяльності, проведення конструктивних формувальних експериментів. Системаосвіти має бути епіцентром формування та інноваційних практик, створення нових зразків діяльності”

Іван Єрмаковзавідувач Лабораторії педагогічних інновацій

Інститут педагогіки АПН України

“В Україні створено передумови для оновлення змісту й технологій виховання,формування гуманістичних цінностей та зразків громадської позиції. Зживаютьсяпогляди на виховання як процес подолання негативних тенденцій в розвитку особистостіта засіб перевиховання”

Олександр Коберникдиректор Інституту природничо-математичної освіти

Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

35 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Постановка проблеми. Сучасний розвитокнашого суспільства зумовлює необхідністьврахування впливу новітніх педагогічнихтехнологій у діяльності вищої школи. Середшляхів реформування освіти – удосконаленнязмісту професійно-педагогічної культуримайбутніх педагогів. Педагогічні технологіїмають забезпечувати варіативний компонентпрофесійної підготовки особистості, дозволяютьефективно використовувати інноваційні танауково-методичні досягнення у професійномустановленні вчителя.В умовах гуманізації та демократизації

суспільства соціальна роль особистості невпиннозростає. Врахування означеного феноменудозволяє здійснювати професійну підготовкустудентів через активізацію пізнавального такультурологічного мислення у процесі педагогічноїдіяльності. Інструментарієм виступає реалізаціяпрактико-орієнтованого підходу у професійномустановленні особистості, врахування об‘єктивнихнових соціокультурних умов, що дозволяютьрозвивати здібності, інтереси, професійні потребимайбутніх педагогів, зокрема вчителів початковоїшколи.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

В останній час з’явилися дослідження, у якихбезпосередньо розглядається проблемаформування педагогічної культури (А. Баpабанщиков,О. Бондаревська, М. Букач, О. Гаpмаш, В. Гриньова,В. Зелюк, Т. Іванова, І. Ісаєв, С. Муцинов,О. Рудницька).При безумовній важливості цих досліджень

ступінь розробки проблеми формуванняпрофесійно-педагогічної культури майбутньоговчителя початкової школи є недостатньою,вимагають обґрунтування компоненти їїструктури з урахуванням нових підходів до

процесу навчання, необхідне уточнення критеріїві показників сформованості професійно-педагогічної культури.Мета статті. Уточнити структуру та

показники, критерії сформованості професійно-педагогічної культури майбутніх вчителівпочаткової школи.Отримані результати. Структурні

характеристики професійно-педагогічної культуриспираються на структуру педагогічної діяльностіта вимагають розгляду даного феномену якдинамічного утворення, в якому виділяютьсяокремі одиниці – компоненти.Ми відокремили систему компонентів

формування професійно-педагогічної культуристудентів: пізнавальний, ціннісно-мотиваційний,діяльнісний, регулятивний та оцінювальний [1].Пізнавальний компонент містить –

відповідність навчальних і професійних інтересів,стійку потребу у знаннях з предметів, володінняінформацією про зміст педагогічної діяльності,знання психофізіологічних особливостейособистості, особливостей навколишніх людей,потребу у знаннях з психолого-педагогічних,методичних і спеціальних предметів, розвитокпрофесійно значущих якостей особистості, уміннята знання психофізіологічних особливостейособистості, навколишніх людей, знання теорії іметодики здійснення навчально-виховногопроцесу.Ціннісно-мотиваційний компонент –

позитивне ставлення до педагогічної діяльності.Позитивне ставлення до знань з педагогічноїдіяльності, дітей, задоволення становищем середучителів, бажання професійно займатисяпедагогічною діяльністю. Задоволеннястановищем, професійними уміннями ,однокурсників у період педагогічної практики,

Ірина Пальшкова, кандидат педагогічних наук,завідувач кафедри педагогічних технологій початкової освітиПівденноукраїнського державного педагогічного університету

імені К.Д. Ушинськогом. Херсон

ВИЗНАЧЕННЯ СТРУКТУРИ, КРИТЕРІЇВ ТАПОКАЗНИКІВ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ

КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇШКОЛИ В УМОВАХ НАВЧАННЯ У

ПЕДАГОГІЧНОМУ ВНЗУ статті розглянуто проблему структури, критеріїв та показників сформованості

професійно-педагогічної культури майбутніх вчителів початкової школи.

ВИЗНАЧЕННЯ СТРУКТУРИ, КРИТЕРІЇВ ТА ПОКАЗНИКІВ ПРОФЕСІЙНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ В

УМОВАХ НАВЧАННЯ У ПЕДАГОГІЧНОМУ ВНЗ

© І. Пальшкова, 2007

36Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

бажання професійно займатися педагогічноюдіяльністю.Діяльнісний – відповідність знань, умінь,

навичок та їх реалізація у період педагогічноїпрактики, потреба в педагогічній діяльності,активна позиція в оволодінні знаннями пропедагогічну професію. Знання професійноїпедагогічної діяльності, адекватна самооцінканаявності системи знань, вмінь для виконанняфункцій професійної педагогічної діяльності,прагнення в оволодінні професійними знаннями,вміннями й навичками, до самовдосконалення,самоосвіти, самовиховання, уміння й навички дляуспішної професійної педагогічної діяльності вшколі.Регулятивний компонент – впевненість у

подоланні труднощів у оволодінні педагогічноюдіяльністю. Знання принципів та правилсамоосвіти, самовиховання, самовдосконалення.Уміння удосконалення професійно значущихякостей . Володіння етикетом, правиламиспілкування, емоційним станом.Оцінювальний компонент – прагнення до

самовдосконалення. Оцінка своєї педагогічноїдіяльності та сформованості професійно-педагогічної культури. Правильне використанняметодів та засобів впливу на учнів. Розвитоккомунікативних здібностей.Складність структури і змісту професійно-

педагогічної культури зумовлюють необхідністьвиділення основних показників, які відображаютьїї сутнісні характеристики. Основні показники,структурні компоненти, які відображають змістпрофесійно-педагогічної культури і відповідні рівнісформованості, представлено у табл.1.

На основі зазначених показників встановленорівні сформованості професійно-педагогічноїкультури: високий, середній, низький.Високий – передбачає чітке уявлення про

сформованість професійно-педагогічної культури,власний розвиток особистості майбутньоговчителя початкової школи , професійнукомпетентність . Володіння спеціальнимизнаннями і вміннями; високим ступенемрозвиненості педагогічного мислення;самостійний пошук розв’язання педагогічнихпроблем; самоаналіз і самовдосконалення;використання у діяльності практико-орієнтованийпідхід до вихованців.Середній рівень – характеризується

недостатнім проявом сформованості професійно-педагогічної культури майбутніх вчителів початковоїланки. Використовуються стереотипи у виконанніпроблемних та конфліктних ситуацій; прояв певнихякостей особистості, потребує удосконалення знаньз педагогічних дисциплін та розвиткукомунікативних здібностей; нечіткі уявлення прометоди та засоби практико-орієнтовного підходу;нечітко виражене прагнення до самовдосконаленнята самоаналізу своєї діяльності.Низький рівень – характеризується

репродуктивним використанням знань, умінь зпрофесійно-педагогічної культури майбутньоговчителя початкових класів; нерозвиненістьпедагогічного мислення, низька пізнавальнаактивність. Відсутня впевненість усамовдосконаленості та розвитку комунікативнихздібностей; відсутня потреба у формуванніпрофесійно-педагогічної культури особистостімайбутнього вчителя початкової школи.

Таблиця1 Рівні, показники та критерії професійно-педагогічної культури майбутнього учителя

початкової школи

Критерії Показники Рівні

сформо-ваності

Яскраво виражений інтерес до професійно-педагогічної культури. Бачить сенс навчання на факультеті підготовки вчителів початкової ланки. Яскраво виражене постійне прагнення до удосконалення своєї індивідуальності, усвідомлення соціального й особистісного значення професійно-педагогічної культури.

Високий

Достатній інтерес до формування професійно-педагогічної культури та її компонентів. Має бажання й потребу у самовдосконаленні але не завжди усвідомлює значущість окремих компонентів професійно-педагогічної культури й предметів педагогічного циклу.

Середній

Ціннісно–мотиваційний

Нестійкий інтерес до професійно-педагогічної культури, не має бажання й потреби у самовдосконаленні, низький інтерес до педагогічної практики, зацікавленість виникає якщо постійно стимулювати при аналізі педагогічних ситуацій.

Низький



37 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Нами було проведено дослідження зурахуванням запропонованих вище критеріїв тапоказників, рівнів сформованості професійно-педагогічної культури студентів факультетупочаткового навчання Південноукраїнськогодержавного педагогічного ун іверситетуім . К .Д . Ушинського, результати якогопредставлені в таблиці 2.Ми запропонували запровадити в практику

підготовки майбутніх вчителів початкових класівспецкурс, який дає змогу залучити студентів доспецифіки вивчення основ формування

професійно-педагогічної культури майбутніхвчителів початкової школи. У процесі опануванняпрограмою курсу передбачається формуваннятаких якостей спеціаліста, як самостійність,відповідальність, активність, ініціативність тадуховно-моральні якості.Метою даного спецкурсу є теоретико-

методологічне усвідомлення змісту і структурипрофесійно-педагогічної культури, а такожрозвиток у майбутніх вчителів професійно-педагогічних, духовно-моральних якостей, якіпотрібні для успішної педагогічної діяльності.

Продовження таблиці 1

Інтерес до професії вчителя початкової школи та на здобуття педагогічних знань, як на заняттях так в період педагогічної практики. Має міцні, глибокі знання з професійно-педагогічної культури, шляхи та засоби її формування. Постійно розширює кругозір. Займається самоосвітою.

Високий

Має знання з педагогічних дисциплін, але не завжди правильно їх використовує, часто пасивний при використані набутих знань та вмінь, звертає на них увагу, якщо викладач на них акцентує. Потребує спонукань до самоосвіти.

Середній

Пізнавальний

Має задовільні педагогічні знання з професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя початкових класів, епізодично займається самоосвітою, не регулярно працює з літературою. Не може застосовувати набуті знання в період проходження педагогічної практики.

Низький

Сформовано систему умінь, навиків. Надає перевагу завданням творчого характеру. Може аналізувати педагогічні факти, педагогічний досвід. Правильно вирішує професійні ситуації, задачі. Уміє вступати в контакти, орієнтується в комунікативних ситуаціях.

Високий

Сформовано система умінь та навичок, але не завжди використовує їх на достатньому рівні, не використовує творчі завдання, розв’язує конфліктні ситуації, якщо вони не дуже складні за рівнем.

Середній

Діяльнісний

Відсутня система умінь, сформовані лише окремі складові професійної педагогічної культури, вирішує завдання репродуктивного характеру, не завжди орієнтується в конфліктних та виховних ситуаціях. Не завжди використовує комунікативні вміння.

Низький

Сформовано систему професійно-педагогічної спрямованості культури майбутнього вчителя початкової школи, це насамперед любов до дітей, рефлексія, емпатія. Захопленість педагогічною діяльністю, уникнення конфліктів. Удосконалення особистісних якостей та властивостей.

Високий

Сформовані окремі властивості особистості майбутнього вчителя початкової школи, що призводить до непорозумінь при вирішені конфліктних та проблемних ситуацій.

Середній

Регулятивний

Сформовані окремі якості особистості та здібності. Часто виникають конфліктні ситуації та проблеми з учнями та батьками, колегами по роботі, труднощі при комунікації.

Низький

Може адекватно оцінити свою педагогічну діяльність та сформованість професійно-педагогічної культури. Прагне до самовдосконалення. Високий

Оцінює свої можливості та рівень сформованості професійно-педагогічної культури не завжди адекватно. Не завжди правильно використовує методи та засоби впливу на учнів, комунікативні здібності розвинуті на середньому рівні.

Середній

Оцінювальний

Не завжди правильно оцінює свої професійно-педагогічні можливості та сформованість культури. Пасивний до формування професійно-педагогічної культури та до самовдосконалення своєї особистості. Не бачить важливості в формуванні уміння правильно оцінювати складні педагогічні ситуації.

Низький



38

Завдання курсу:- з’ясувати теоретико-методологічні основи

формування професійно-педагогічної культури впроцесі вивчення спецкурсу;

- встановити стан проблеми, що досліджується,на сучасному етапі;

- охарактеризувати складові професійно-педагогічної культури майбутнього фахівця

початкової ланки освіти;- окреслити основні методики та технології

формування професійно-педагогічної культуримайбутніх фахівців;

- визначити специфіку формування професійно-педагогічної культури студентів факультетупочаткового навчання;

- формування рефлексивної позиції, яка орієнтуєвчителя на усвідомлення і аналіз власноїпрофесійної діяльності на педагогічну творчість,самостійну дослідницьку діяльність.Програма спецкурсу побудована за модульно-

рейтинговою системою і містить чотири змістовімодулі.У модулі 1 “Теоретико-методологічні засади

формування професійно-педагогічної культуримайбутніх вчителів початкової школи у процесіпрофесійної підготовки” визначаютьсяособливості теоретичних та методологічних засадформування професійно-педагогічної культуриучителя початкових класів.Модуль 2 “Особливості теорії та технології

практико-орієнтовоного підходу при формуванніпрофесійно-педагогічної культури майбутніхпедагогів”, присвячений практико-орієнтованомупідходу формування професійно-педагогічнійкультурі фахівця.У модулі 3 “Педагогічні умови формування

професійно-педагогічної культури майбутніхпедагогів період педагогічної практики”розглянуто актуальну проблему формуванняпрофесійної культури засобами педагогічноїпрактики.Модуль 4 “Сучасна вища школа й проблеми

формування професійно-педагогічної культури

майбутніх вчителів” пропонує модель професійноїкультури майбутніх вчителів початкових класів,рішення педагогічних ситуацій, рольові ігри,вправи, тренінги.Після проведеного нами спецкурсу відбулися

позитивні зміни й у рівнях сформованостіпрофесійно-педагогічної культури студентів(див. табл. 2).

Висновки та перспективи подальшихрозвідок. Як видно з таблиці, після проведеногонами дослідження з використанням спеціальнозапропонованої програми з впровадженняспецкурсу “Методика формування професійно-педагогічної культури майбутніх вчителівпочаткової школи” проведений зріз показав такірезультати, високого рівня сформованостіпрофесійно-педагогічної культури досягли 37,9 %майбутніх вчителів (було 7,1%), низький рівеньвиявлено у 4,4 % студентів (було 38,6 %). Уконтрольній групі майже не відбулись зміни:низький рівень складав 47,8%, стало 34,2%. Цесвідчить про те, що запропонована нами програмасприяла формуванню професійно-педагогічноїкультури майбутніх вчителів початкової школи.Подальшу свою роботу ми вбачаємо в

розробці завдань з педагогічної практики з метоюформування професійно-педагогічної культуримайбутніх вчителів початкової ланки.

1. Боднар В.В.Особливості розвиткукультури педагогічної праці студентів упроцесі позааудиторної діяльності //Соціалізація особистості: Збірник науковихпраць. Серія педагогічні науки. – Випуск XIII– К.: Логос. – 2001. – С. 162 – 170.

2. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищоїшколи. – К.: Центр навчальної літератури,2003. – 309 с.

3. Гриньова В.М. Формування педагогічноїкультури майбутнього вчителя (теоретичний таметодичний аспекти). – Харків, 1998. – 300 с.

4. Пальшкова І.О. Методика формуванняпрофесійно-педагогічної культури майбутніх

Таблиця 2 Динаміка рівнів сформованості професійно-педагогічної культури

майбутнього вчителя (%) Експериментальна група (280 осіб)

Контрольна група (245 осіб)

до експ. після експ.

Рівні сформованості

180 100 180 100 конст. зріз контр.

зріз

Високий 7,1 9,8 37,9 25,7 7,5 14,5 Середній 54,3 56,6 57,7 66,5 44,7 51,3 Низький 38,6 33,6 4,4 7,8 47,8 34,2



Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

39 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

вчителів початкових класів. Програмаспецкурсу. – Одеса: СМИЛ, 2006. – 36 с.

5. Черньонков Я. Особливості формування

професійної культури майбутнього вчителя// Рідна школа. – грудень. – 2002. – С. 14 –18 .

Постановка проблеми. Фізичне виховання– це система фізичних вправ, спрямована наоздоровлення, реабілітацію і розвиток фізичнихякостей студентської молоді [1, 3, 4]. У зв’язку зцим, ми у своїй методиці дослідженнязастосовували індивідуальний підхід ідиференційоване фізичне навантаження щодорозвитку недостатньо розвинутих фізичнихякостей, враховуючи рівень фізичної підготовкикожного студента [2, 5].Викладання спеціальних дисциплін на

факультеті фізичного виховання проводитьсязгідно з навчальними планами. Так, на дисциплінугімнастика з методикою викладання на практичнізаняття для студентів 1-го курсу на навчальнийрік відводиться 70 годин, і стільки ж на 2-ий курс.Аналогічно години відводяться і на легкуатлетику студентам спеціальностей “фізичнакультура” та “фізична реабілітація”.Мета роботи – проаналізувати динаміку

показників фізичних якостей студентівспеціальностей “фізична культура” та “фізичнареабілітація” для диференціації фізичнихнавантажень.Для досягнення мети нами були поставлені

наступні завдання:1. Відстежити та проаналізувати динаміку

зміни показників фізичних якостей студентів 1 –2 курсів.

2. Розробити та впровадити у навчально-

тренувальний процес ефективну методику зметою покращення показників фізичний якостейстудентів 1 – 2 курсів.Об’єктом дослідження було обрано

студентів факультету фізичного виховання укількості 141 осіб, із них – 124 (88%) чоловіки та17 (12%) жінки. За спеціальністю “фізичнакультура” обстежено 94 чоловіків і 9 жінок, заспеціальністю “фізична реабілітація” – 30чоловіків і 8 жінок. Усі студенти займались заоднаковою програмою і знаходились в ідентичнихумовах.Предметом дослідження є динаміка зміни

показників фізичних якостей. Аналізувались такіпоказники:

- біг на дистанцію 100 м (ч.-ж.);- стрибок у довжину з місця (ч.-ж.);- згинання і розгинання тулуба (ч.-ж.);- гнучкість (ч.-ж.);- підтягування на перекладині (ч.);- віджимання від підлоги (ж.).Результати дослідження. Дослідження

проводилось на протязі 2004 – 2006 н.р.У більшості студентів 1-го курсу у І сем. 2004

– 2005 н.р. результат з бігу на дистанцію 100 мспеціальності “фізична культура” у середньомускладав у чоловіків 13,3 сек, у жінок – 15,7 сек, ау ІІ сем. результати покращились: у 53 чоловіківрезультат склав 13,0 сек, у 19 чоловіків – 12,8 сек,у двох жінок – 15,2 сек.

Роман Шологон, кандидат педагогічних наук, професоркафедри фізичної реабілітації


АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙСТУДЕНТІВ ФАКУЛЬТЕТУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ “ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА” І“ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ”

У статті автор висвітлює використання на практичних академічних заняттях згімнастики і легкої атлетики від 10 до 15% фізичних вправ швидкісно-силового характеру,відвідування занять у групах спортивного вдосконалення із обраного виду спорту, а такожсамостійних занять у позаурочний час, збільшує рухову активність до 10 – 12 годин натиждень і дозволяє проводити цілеспрямовану підготовку недостатньо розвинутих фізичнихякостей.

АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ СТУДЕНТІВ ФАКУЛЬТЕТУФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ “ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА” І

“ФІЗИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ”

© Р. Шологон, 2007

40Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Аналогічні зміни показників з бігу на 100 м, яку чоловіків, так і у жінок, мали студенти 1-го курсуспеціальності “фізична реабілітація”. Результат збігу на 100 м у чоловіків у І семестрі складав15,2 сек, у жінок – 16,3 сек, а у ІІ семестрірезультат покращився: у 7 чоловіків результатсклав 14,9 сек, у однієї жінки – 16,0 сек. Отже,спостерігаємо динаміку статистично незначногозростання результатів. Доцільно зауважити, що устудентів 1-го курсу спеціальності “фізичнакультура” результати покращились і малистатистичну значимість (Р<0,05).Динаміка зростання результатів з бігу на 100 м

простежувались і у студентів 2-го курсуспеціальності “фізична культура” впродовж 3 і 4семестрів 2005 – 2006 н.р. як у чоловіків, так і ужінок, і була теж достовірно значима (Р<0,05).Проаналізувавши результати студентів 1-го

курсу у стрибках у довжину з місця (чол. і жін.)цих же спеціальностей, ми виявили, що у чоловіківспеціальності “фізична культура” за І сем. 2004 –2005 н.р. результат у середньому склав 2,25 м ужінок – 1,90 м а у студентів спеціальності “фізичнареабілітація” у чоловіків результат склав 2,25 м ужінок – 1,90 м. Як бачимо, результати студентіву стрибках у довжину з місця впродовж Ісеместру виявились одинаковими.Результати за ІІ семестр покращились: до 2,35 м

у 25 чоловіків, до 2,45 м у 12 чоловіківспеціальності “фізична культура”. Такі ж змінивідбулись і в студентів “фізична реабілітація”: у23 чоловіків результат покращився до 2,35 м, у 6чоловіків – до 2,40 м, і у 3-х жінок результатпокращився до 2 м. Отже, спостерігаємопокращення результатів у студентів двохспеціальностей.Така ж позитивна динаміка зростання

показників у стрибках у довжину з місця, як учоловіків, так і у жінок 2-го курсу на протязі ІІІ –ІV семестрів 2005 – 2006 н.р . двохспеціальностей, і була статистично значима(Р<0,05).Результати аналізу свідчать, що студенти 1 і

2-го курсів спеціальностей “фізична культура” і“фізична реабілітація” успішно справлялися ізрозвитком і вдосконаленням таких фізичнихякостей, як швидкість і гнучкість.Результати виконання вправи згинання і

розгинання тулуба як у чоловіків, так і жінокстудентів 1 і 2-го курсу спеціальностей “фізичнакультура” і “фізична реабілітація” виявилисьнаступними. Результат з вправи згинання ірозгинання тулуба у студентів спеціальності“фізична культура” за І семестр 2004 – 2005 н.р.у середньому складав 41 – 45 разів за 1 хв у 35

чоловіків і 40 – 43 рази за 1 хв. у 4-х жінок.Результат цієї ж вправи у студентів спеціальності“фізична реабілітація” у середньому складав 33– 40 разів за 1 хв у 16 чоловіків, і 33 – 36 разів за1 хв у 6-ти жінок.У ІІ семестрі результат виконання цієї вправи

зріс у 57 студентів спеціальностей “фізичнакультура” і “фізична реабілітація” і становив 45 –50 разів згинання і розгинання тулуба за 1 хв, щовище від попередніх показників на 4 – 5 разів. Такаж позитивна динаміка зростання показниківвиконання вправи згинання і розгинання тулуба яку чоловіків, так і у жінок студентів спеціальностей“фізична культура” і “фізична реабілітація”спостерігалася і на 2-му курсі впродовж ІІІ – ІVсеместрів 2005 – 2006 н.р., і була статичнозначима (Р<0,05).Результати аналізу свідчать про розвиток і

силу черевного пресу, швидкісну витривалість устудентів 1-го і 2-го курсу спеціальностей“фізична культура” і “фізична реабілітація”, якіуспішно справляються із вправою згинання ірозгинання тулуба за 1 хвилину.Результати виконання фізичних вправ

віджимання від підлоги для жінок і підтягуванняна перекладині для чоловіків, які спрямовані нарозвиток сили як фізичної якості у студентів 1 –2-го курсів спеціальностей “фізична культура” і“фізична реабілітація” виявились наступними.Якщо протягом І семестру 2004 – 2005 н.р.

студенти (жінки) спеціальності “фізична культура”віджимались від підлоги у середньому 18 разів, астуденти спеціальності “фізична реабілітація” –16 разів, то впродовж ІІ семестру студентиспеціальності “фізична культура” почаливіджиматися 26 разів, що на 8 разів (або 44%)більше, ніж у попередньому семестрі, а студентиспеціальності “фізична реабілітація” – 22 разів, щона 6 разів (або 37%) більше, ніж у попередньомусеместрі. Позитивна динаміка зростаннярезультатів мала місце у студентів двохспеціальностей і на 2-му курсі протягом ІІІ – ІVсем. 2004 – 2005 н.р.Результати вправи підтягування на перекладині

у студентів (чоловіків) упродовж І семестру 2004– 2005 н.р. виявились наступними. У середньомустуденти спеціальності “фізична культура”підтягувалися 12 разів, студенти спеціальності“фізична реабілітація” – 10 разів. Упродовж ІІсеместру результати виявились кращими у 25чоловіків спеціальності “фізична культура”, у якихкількість підтягування зросла до 15 разів, а у 12чоловіків – кількість підтягувань зросла до 18разів, лише у трьох студентів результат незмінився. Приблизно такі ж зміни відбулись і у



41 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

студентів спеціальності “фізична реабілітація”.Так, 13 чоловіків почали підтягуватись на 4 разибільше, 7 чоловіків – на 6 разів більше і 10чоловіків – без змін у результаті. Позитивнадинаміка показників у підтягуванні на перекладиніпрослідковувалась і на 2-му курсі двохспеціальностей (ІІІ – ІV сем. 2005 – 2006 н.р.),але не була статистично значима.Доцільно підкреслити, що зростання позитивної

динаміки у результатах зумовлено тим, щонавантаження на практичних академічнихзаняттях з дисциплін гімнастика з методикоювикладання і легкої атлетики збільшилинавантаження , враховуючи при цьомуіндивідуальні фізичні можливості студентів. Назаняттях виконувались від 10 до 15% фізичнихвправ на розвиток швидкісно-силових якостей.Крім академічних занять, ми рекомендуваливідвідування занять у групах спортивноговдосконалення із обраного виду спорту, а такожсамостійних занять у позаурочний час,збільшуючи тим самим рухову активність до 10– 12 годин на тиждень.Для виконання самостійних домашніх завдань

студентам були запропоновані комплекси вправрізної складності і різного характеру на розвитокшвидкісно-силових якостей, витривалості та силиз врахуванням індивідуальних особливостей іфізичної підготовленості.Водночас, слід зазначити, що студенти з

сільської місцевості спеціальності “фізичнакультура” складають 68%, а спеціальності“фізична реабілітація” – 32%. У студентів ізсільської місцевості відмічались більш розвинутіякості, такі, як сила і витривалість, ніж у студентів,котрі проживають у місті. Спостерігається такожнеоднозначність показників фізичних якостей міждвома спеціальностями.Висновки. Використання на практичних

академічних заняттях з гімнастики і легкоїатлетики від 10 до 15% фізичних вправ швидкісно-силового характеру, відвідування занять у групахспортивного вдосконалення із обраного видуспорту, а також самостійних занять у позаурочнийчас, збільшує об’єм рухової активності до 10 – 12годин на тиждень, що дає можливість проводитицілеспрямовану підготовку недостатньорозвинутих фізичних якостей у студентів.Подальші дослідження будуть спрямовані на

комплексне вивчення впливу фізичних вправрізного характеру на зміцнення здоров’я, розвитокфункціональних можливостей організму тафізичних якостей студентів.

1. Веселовський А.П ., Шологон Р.П .

Оптимізація рухової активності студентськоїмолоді засобами і формами фізичної культуриі спорту. // Спорт для всіх у контекстієвропейської інтеграції України. Збірник наук.статей Міжнародної наук.-практ . конф.Тернопіль. – 2004. – С. 333 – 336.

2. Іващенко П.М., Шологон Р.П. До питаннярухового режиму студентів з метою розвиткупоказника загальної витривалості для здачідержавних тестів . // Актуальні проблемипідготовки спеціалістів в галузі фізичноїкультури і спорту: Тези доп. Всеукраїнськоїнаук.-практ . конф. Івано-Франківськ, – 2004.– С. 45 – 46.

3. Шологон Р.П. Взаимосвязь физическихкачеств и двигательных навыков в техническойподготовке детей. // Традиционные инетрадиционные методы оздоровления детей.Матер. ІІ Международной науч.-практ.конфер.: Дубна, – 1993. – С. 132.

4. Шологон Р.П . Оптимізація засобівфізичної культури в інтересах зміцненняздоров’я і підвищення фізичного стану людини(пошукове – експериментальне дослідження).// Фізична культура, спорт та здоров’я нації.Матер. Міжнародної наук.-практ.конференц.Вінниця, – 1994. – С. 314 – 316.

5. Шологон Р.П ., Белінський М.Ю.Динаміка показників фізичних якостейстудентів біологічного факультетуспеціальності – біологія – хімія і фізичнареабілітація. // Реалізація здорового способужиття – сучасні підходи. Матер . ІІІ .Міжнародної наук.-практ .конференц.:Дрогобич, – 2005. – С.194 – 197.



øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø


В КОЖНІЙ ФРАЗІ – ДУМКА“... необхідно перш за все встановити наукові

основи для фізичного розвитку, бо лише при ційумові можливо обґрунтувати відношення фізичнихвправ до розумових, дати за допомогою прямихдосліджень і узагальнень наукові обґрунтуваннярозумового і морального розвитку школяра впроцесі занять фізичною культурою”.

П.Ф. Лесгафтвчений

“Фізична праця необхідна для розвитку іпідтримання в тілі людини фізичних сил, здоров’яі фізичних здібностей, цього доводити немаєпотреби. Але необхідність розумової праці длярозвитку сил і здорового, нормального станулюдського тіла не всі усвідомлюють чітко”.

Костянтин Ушинськийвидатний педагог-класик

42

Постановка проблеми та аналіз основнихдосліджень та публікацій. На сьогодніеконофізика – молода, але вже усталена науковагалузь з відомими досягненнями [1 – 5].Еконофізика виникла в середовищі фізиків і єновим підхідом в економічній науці. Основнимизавданнями, що спонукали до зародження новоїгалузі досліджень, є опис стрибкоподібних тарізких рухів глобальних і локальних ринків. Зааналогією з фізикою був запропонований“мікроскопічний підхід” до вивчення процесів, щовідбуваються в ринкових та інших економічнихсистемах. Якщо традиційно для опису ринківбрали за основу певні макроскопічні параметри,такі, як попит та пропозиція, то представники“мікроскопічного підходу” ввели поняттяансамблю агентів (трейдерів). Згідно з основнимиположеннями фізики динаміка цін зумовлена“мікроскопічними” взаємодіями між трейдерами.Тобто, еконофізики розглядають фінансові ринкияк складні системи, що еволюціонують ,коливання цін, зокрема, виникають у результатітих або інших дій тисяч трейдерів, інвесторів таспекулянтів.Еконофізика використовує сучасний

математичний апарат нелінійної динаміки тастатистичної фізики. Оскільки в економіці, навідміну від фізики, відсутні загальні принципи тапідходи для побудови моделей динаміки ринків,то доводиться діяти “навмання”; таким чиномз’явилися різні моделі, запропоновані фізиками.Досить продуктивною виявилась модель minor-ity game, що була побудована для опису динамікита рівноваги ринкових систем (зокрема фондовихбірж) [3 – 8]. При цьому з’ясувалось, що прианалізі таких моделей ефективними є методи,розроблені фізиками-теоретиками в теоріїстатистичної фізики невпорядкованих систем.

Застосуванню варіаційного методу до вивченнявластивостей моделі minority game присвяченадана стаття.Мета статті. Показати ефективність

застосування варіаційного методу статистичноїфізики до оптимізаційних задач, що вивчаєеконофізика. Зокрема, нерівність для вільноїенергії статистичної фізики [9] застосовується дозадачі мінімізації в моделі minority game. Оскількипри аналізі моделей еконофізики виникають значніматематичні труднощі, то застосування відомихнаближених методів має як практичний, так ітеоретичний інтерес.Виклад основного матеріалу. 1. Вихідні

положення моделі minority game. Як вжевказувалось, дана модель виникла з метою описуфондових та фінансових ринків. Її основи детальновисвітлені в цитованих вище роботах, тому минаведемо лише стисло її формулювання. Модельґрунтується на положенні, що ринок –самоорганізована система, де кожен агентвизначає свою поведінку згідно з власнимипоглядами на події. У найпростішому випадку ціподії полягають у коливанні цін.Отже, модель ринку складається з N агентів,

які можуть бути в кожен момент часу t у двоххстанах “купівля” (buy) та “продаж” (sell) . Умоделі це враховується наступним чином: коженагент Ni ,...,1= в момент часу t здійснює дію

1)( +=tai (buy) або 1)( −=tai (sell).Враховуючи дії всіх агентів, виграш i агентааможна визначити так:

)()()( tAtatu ii ⋅−= , де ∑=

=N

ii tatA

1)()( . (1)

Василь Янішевський, кандидат фізико-математичних наук, доценткафедри інноватики

Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

ВАРІАЦІЙНИЙ МЕТОДВ ОПТИМІЗАЦІЙНИХ МОДЕЛЯХ ЕКОНОФІЗИКИУ статті представлені результати застосування варіаційного методу статистичної

фізики до дослідження оптимізаційних задач, що вивчає еконофізика. Метод ілюструєтьсяна прикладі моделі minority game. Показано, що в запропонованому підході отримуютьсявідомі результати отримані в наближенні симетричних реплік. Демонструється простотата зручність варіаційного методу для дослідження складних оптимізаційних задач з великою(макроскопічною) кількістю змінних.

ВАРІАЦІЙНИЙ МЕТОД В ОПТИМІЗАЦІЙНИХ МОДЕЛЯХ ЕКОНОФІЗИКИ

© В. Янішевський, 2007

43 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Рівняння (1) моделює основну структуруринкової взаємодії, де дохід кожного агентавизначається дією всіх решти учасників ринкучерез величину )(tA , яка пропорційна ціні активуута визначається всім ринком. Тип взаємодії (1)відображає правило меншості (виграє той, хто вкінцевому підсумку перебуває в меншості: виграш

становить ))(()( tAsigntai −= , втрати більшості

рівні |)(| tA− ). Загальний дохід всіх агентів

2

1

AuN

ii −=∑

= є від’ємний. Отже, кількість агентів,

що програли, більша від кількості тих, що виграли,і агенти не можуть знати, що буде робитибільшість доти, доки не буде здійснено вибір. Усіагенти мають доступ до спільної інформації, щоописується цілим числом µ та набуває значеньвід 1 до P . Нехай в момент t інформація набуваєаєзначення )(tµ . Коли агенти мають деякуу

інформацію про ринок, то різні значення )(tµ дляних не рівнозначні, що визначається їх власнимдосвідом із визначення впливу інформації на дохід.Оскільки поведінка агентів впливає на ринок, то

цю дію позначають через )t(A )t(µ . Далінеобхідно врахувати як агенти вибирають свої діїна основі інформації )(tµ . Якщо агенти

вважають, що )(tµ містить певну інформацію проринок, то вони дотримуються деякої стратегіїпередбачень, яка визначає, яку дію здійснювати.Загалом існує P2 стратегій, але ми вважатимемо,що кожен агент вибирає із загальної кількостілише S . Дія агента i , якщо він дотримується

стратегії s , враховуючи інформацію )(tµ є µisa ,

(надалі часову змінну t для спрощення записууопускатимемо, оскільки ми розглядатимеморівноважний стан ринку). Тоді формулу (1) длядоходу слід записати у вигляді:

µµ ⋅−= Aau isi , , де ∑=

µµ =N

iisaA

1, (2)

Далі вважається, що число P є доситьвеликим числом, того ж самого порядку, що N(інакше макроскопічним). Позначимо NP /=α ,величина, яка залишається скінченною при

∞→N . Це співвідношення аналогічне дотермодинамічної границі в статистичній фізиці [9,10]. Як показано в [11], властивості моделі вграниці великих значень N залежать лише від

комбінації NP /=α . Значення µ описується

певним розподілом µρ , незалежно для кожногоочасового кроку.Ще одне з важливих припущень, яке

приймається – для кожного часового кроку дії

агентів isa , є випадковими та незалежними міжсобою. А саме ймовірності прийняття дійагентами в кожному стані рівні:

21)1()1( ,, =−==+= µµ

isis aPaP , Ni ∈∀ ,

},...,1{ Ss ∈ , }...1{ P∈µ . (2)Аналогічно, як в теорії ігор [12, 13], для аналізу

гри вводяться змішані стратегії. Позначимо їхSsis ,..,1,, =π для кожного агента, що

позначають ймовірності з якими i -й агентзастосовує дану стратегію. Має місце умова

нормування 1,, =π⋅π∑s

isis . Фазовий простір

моделі задається множиною змінних is,π ,

{ Ss ,..,1= , Ni ,..,1= }. Точка в цьому просторівизначає стан системи. В результаті можнавизначати середні величини в фазовому просторі,наприклад:

∑∑= =

µµ ⋅π=N

i

S

sisis aA

1 1,, . (3)

Отже, побудована модель описує колективніпроцеси, що відбуваються в ринку. Тому важливовизначити основні величини, які визначаютьрівноважні характеристики ринку. Одна зважливих величин – дисперсія, що визначаєфлуктуації величини (3):

∑ ∑=µ =

µµ

ρ=≡σ

P N

iisaA

1

2

1,

22, (4)

де ... позначає усереднення за змішанимистратегіями гравців.Величина 2σ , як зазначалось вище, визначає

також загальний програш гравців (2

1

σ=− ∑=

N

iiu ).

Мале значення величини 2σ свідчить про певнукоординацію у грі, тим самим в діях агентів наринку.Модель, що описується (4) є симетричною

відносно ∑=

µµ =N

iisaA

1, , тобто величини


44Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

протилежних знаків дають однаковий внесок. Длявизначення асиметрії, тобто розділенняпозитивних та негативних внесків вводятьвеличину.

∑ ∑∑=µ = =

µµ

⋅πρ=≡

P N

i

S

sisis aAH

1

2

1 1,,

2. (5)

Власне величина (5) є основноюінформативною величиною, що моделює станринку в моделі minority game, вона володієвластивостями гамільтоніану системи [6].Вважається, якщо 0>H , гра асиметрична

(тобто для деякого µ маємо 0>µA ) . Цеозначає, що існує краща стратегія, яка може датидодатний прибуток. Використовуючи економічнутермінологію можна сказати, що в системіможливий арбітраж і дана величина є мірою цьогоарбітражу. Як функція NP /=α системаадемонструє фазовий перехід з порушенням

симетрії для певного cα . Для cα>α симетрія

між двома знаками )(tA порушена.2. Мінімізація в методі “статистичної

суми”. Основна мета полягає у вивченнімінімуму величини (5) (далі гамільтоніан) якфункції параметрів моделі. Мінімізаціягамільтоніану є досить нетривіальною задачею.Для її виконання використовуються методирозроблені фізиками-теоретиками в теоріїневпорядкованих систем. Зокрема, мінімум Hможна розглядати як значення гамільтоніанусистеми, що досягається при нулі “температури”.Цей прийом часто використовується фізиками придослідженні основного стану фізичної системи [9,10], в якому енергія досягає мінімуму. З цієюметою визначимо статистичну суму системи:

))(exp()( π⋅β−=β π HSpZ , (6)

де β – обернена температура та Sp позначаєсуму за всіма можливими станами системи

(інтеграл за змінними is,π , { Ss ,..,1= ,

Ni ,..,1= } із врахуванням умови нормування

1,, =π⋅π∑s

isis ), )(πH – вказує на

функціональну залежність від ймовірностейзмішаних стратегій.Таким чином, мінімум гамільтоніану можна

визначити так:

)(lnlim)(min 1 ββ−=π −

∞→β∆∈πZH

N . (7)

У (4) міститься залежність від всіх можливих

реалізацій дій гравців µisa , . Іншими словами, щоб

отримати змістовні величини, потрібно усереднити

(7) за всіма можливими діями гравців µisa , . З цією

метою використовується метод розвинутий втеорії невпорядкованих систем – метод реплік

[14]. А саме, усереднення )(ln βZ за всіма µisa , ,

яке ми позначимо a... за допомогою методу

реплік запишемо наступним чином:

a

n

naZ

nZ )(ln1lim)(ln

0β=β

→. (8)

Суть методу реплік полягає в тому, щообчислення у (8) виконуються для цілих n . Для

цілих значень n обчислення a

nZ )(β приводить

до n копій (реплік) тієї ж системи з тими ж

самими реалізаціями µisa , . Далі для кожної репліки

вводиться своя множина динамічних змінних

}{ ,a

isπ , які ми позначатимемо індексомм

na ,...,1= . Кожній репліці відповідає гамільтоніан,

який позначимо )( aaH π . Множина динамічних

змінних для всіх реплік є прямими добутком nфазових просторів. Для обчислення границі

0→n в (8) здійснюється аналітичнепродовження для дійсних значень n . Зауважимотакож, що співвідношення (7) є фактично тим“містком”, що дозволяє застосовувати методистатистичної фізики до оптимізаційних задач.

3. Нерівність для вільної енергії статистичноїфізики. Як відомо, основою статистичної фізикиє концепція розподілу Гіббса [9, 10]. Згідно з цимпринципом ймовірність певного стану системи вфазовому просторі станів задається розподілом:

HeZ

kw β−=1

)( , (9)

де символ k позначає певний стан системи;

β – обернена температура; H – гамільтоніансистеми, заданий на множині змінних, що

визначають стан системи; HSpeZ β−= –

статистична сума системи; операція (...)Spвизначає суму за всіма можливими станамисистеми.Макроскопічні параметри системи

(термодинаміка) цілком визначаєтьсястатистичною сумою або пов’язаною з неювільною енергією системи:


45 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

ZF ln1β

−= . (10)

Розрахунок статистичної суми і відповідновільної енергій для реальних систем є складнабагаточастинкова задача статистичної фізики.Точні розрахунки вдається провести лише дляряду простих модельних систем [9, 10]. Тому встатистичній фізиці розроблені наближені методирозрахунку, серед яких важливе місце належитьваріаційному методу. Даний метод базується навідомій нерівності для вільної енергії [9]:

000 HHFF −+≤ , (11)

де 0H – деякий пробний гамільтоніан; 0F –вільна енергія системи, що відповідає цьому

гамільтоніану; (...)1... 0

00

HSpeZ

β−= – позначає

усереднення за пробним гамільтоніаном.Вибір пробного гамільтоніану залежить від

конкретної розв’язуваної задачі. Основна вимога– він не повинен бути тривіальним, протедостатньо простим, щоб можна було виконатинеобхідні обчислення в (11). Пробний гамільтоніанмістить також ряд певних варіаційних параметрів,мінімізація за якими в (11) дозволяє зменшитивідхилення від точного значення вільної енергії.Зауважимо також, що співвідношення типу (11)застосовувалось також і для задач не пов’язанихбезпосередньо з фізикою. Так, у роботі [15] ідеїваріаційного методу застосовувались для аналізуекспериментальних статистичних даних вінформаційних та комунікаційних системах.

4. Варіаційний метод в моделі minority game.Як показано в роботах [3, 4, 5] статсуму (8) ізвказаними там наближеннями можнапредставити у вигляді:

π

β−

−π=β=

∑∑∑ ∑

∫ ∑∑

= =µ = =

µ

= =µ

µ

N

i

P S

s

n

a

asia

n

a

P

aa

n

zP

zDzDZZ

1 1 1

2

1,

1 1

2

exp

)21exp()(

(12)

де введені позначення: ∏∏= =µ

µ

π=

n

a

PadzDz

1 1 2 ;

asi

n

a

P S

s

dD ,1 1 1

π=π ∏∏∏= =µ =

. Нагадаємо, що

інтегрування за змінними asi,π відбувається в

межах (0; 1), а за змінними µaz в нескінчених

межах; також змінні asi,π не є незалежними, а

пов’язані співвідношенням – ∑=

=πS

s

asi

1, 1 . З

формули (12) видно, що інтеграли нефакторизуються одночасно за реплічнимизмінними (позначені індексом a ) та змінними“частинок” (позначені індексами si ,,µ ) .Оскільки кількість змінних частинок ємакроскопічною, то інтегрування в (12) не можебути виконане в загальному випадку. З метоюзастосування варіаційного методу зручнішоюбуде дещо інша форма представлення статсуми.Для цього в (12) перейдемо до незалежних змінних

частинок, врахувавши співвідношення ∑=

=πS

s

asi

1, 1

за допомогою d – функції Дірака

−πδ ∑

=

S

s

asi

1, 1 .

При цьому будемо враховувати, як і в [5], двастани, тобто приймемо 2=S . Маючи на увазітакож, що NP α= , після нескладних перетвореньотримаємо для статсуми n-реплік представлення:

∫ ∑ ∑∑ ⋅

αβ

−

−=

µ

µ

µ

µ2

,

2

2exp

21exp

aa

aa zzDzZ

N

aa

aa

a zN

d

π

αβ

−π

∫ ∑ ∑∏− µ

µ1

1

2

2exp

2 , (13)

де ∏µ

µ

π=

, 2a

adzDz . В формулі (13) вжито такожж

спрощені позначення для сум та добутків, девідповідні індекси набувають тих же значень, щоі в (12).Представлення (13) є досить цікавим з точки

зору фізичної інтерпретації. Зокрема, з останньогомножника формули (13) видно, що взаємодія між

змінними системи aπ відбувається через середнє

поле, яке задається змінними µaz . Виконавши в

(13) інтегрування за змінними aπ можнаотримати представлення статсуми лише череззмінні середнього поля. Однак через те, що

інтеграли за змінними aπ не факторизуються,зазначене інтегрування неможливо виконати взамкнутому вигляді. Можна представити,наприклад, останній множник у вигляді


46Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

експонентного ряду, як це часто здійснюють уфізичних задачах [16].З метою застосування варіаційного методу

статсуму (13) запишемо у вигляді:

( )∫

∑ ∑

∑

β−

αβ

−

−

=

µ

µ

µ

µ

взa

a

aa

Vz

zDz

Zexp

2exp

21exp

2

,

2

,(14)

де

π

αβ

−π

β−= ∫ ∑ ∑∏

− µ

µ1

1

2

2exp

2ln a

aa

a

aвз z

NdNV

має зміст взаємодії між змінними поля, про щовказувалось вище. Видно також, що ця складова

гамільтоніану є неполіноміальною за змінними µaz .

Як вказувалось в п.2 для наближеного аналізуможна задати деякий пробний гамільтоніан.Зокрема, в нашому випадку виберемо його наоснові наступної заміни:

abba

bababa

baaa

a Qzzzzz ∑∑∑ µµµµµ →ππ=

π

,,

2

.(15)

Згідно з (15) взаємодія між полями в пробному

гамільтоніані задається деякою матрицею abQ ,елементи якої є варіаційними параметрами.Для пробного гамільтоніану статсума суттєво

спрощується:

( )∫ β−ω= взVDZ 00 exp , (16)

де ∑∑µ

µµ

α= ab

babaвз QzzV

,0 2

1 – взаємодія, що є

квадратичною за змінними поля. В (16) введенотакож позначення

αβ

−

−=ω ∑ ∑∑

µ

µ

µ

µ2

,

2

2exp

21exp

aa

aa zzDzD ,

що має зміст міри інтегрування в просторі зміннихµaz .Нерівність для вільної енергії запишеться

наступним чином:

000 взвз VVFF −+≤ , (17)де усереднення в (17) проводиться за

формулою: ( )∫ β−ω= (...)exp1... 00

0 взVDZ .

Розрахунки суттєво спрощуються, оскільки

величини факторизуються за індексом µ :

( ) NZZZ α

µ

== ∏ 10

100 , (18)

де

∫ ∑∏ =

−

π=

MzMzdzZ bab

baa

a

a)

)

det1

21exp

2 ,

10 .

(19)Відповідна матриця визначається рівністю:

QEIM))))

αβ

+αβ

+= . Тут I) – одинична матриця

n-го порядку; E) – матриця n-го порядку всі

елементи якої рівні 1; Q)

– матриця, що булавизначена раніше. Для середніх в (17) отримаємо:

∑∑ ∂∂

α==ba ab

abba

baabвз QFQNzzQNV

,

10

,100 2 ,

(20)де

10

10 ln1 ZF

β−= ;

( )∫ ∑∏

−

π= ...

21exp

21...

,10

1 babba

aa

a zMzdzZ

).

Дещо складніше визначити середнє 0взV ,

оскільки взV згідно з (14) не є поліноміальною

величиною за змінними az . Однак,використовуючи ідею методу реплік як і в (8),неважко показати, що в границі ∞→N маємісце рівність:

π

β−

π

=

π

αβ

−π

∫ ∑∏

∫ ∑ ∑∏

−

− µ

µ

1

1 1

2

0

1

1

2

2exp

2ln

2exp

2ln

aa

aa

a

aa

aa

a

zd

zN

d

(21)Підсумовуючи наведені вище викладки,

отримаємо для вільної енергії вираз:

1

,

1

1

1

,

2

2exp

2lndetln

2

−

−

−

∑

∫ ∑∏

−

ππ

β−

πβ

−βα

=

abba

ab

abbba

aa

a

MQN

MdNMNF

)

))

.

(22)


47 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Тут враховано також, що 1

10

21 −

α=

∂∂

abab

MQF )

, де

1−M)

– матриця обернена до M) . Формула (22)

визначає вільну енергію системи n-реплік уваріаційному методі. Вільна енергія містить

варіаційні параметри – елементи матриці abQ , які

визначаються з умови мінімуму: 0=∂∂

abQF

. Після

обчислення похідних отримаємо систему рівнянь

для визначення abQ :

πππ= baabQ , (23)

де введено позначення

( )

∫∏ ∑

∫ ∑∏

−

−

−

−

π

ππ

β−

π

ππ

β−

π

=ππ1

1

1

,

1

1

1

,

.2

exp2

...2

exp2

aabb

baa

a

abbba

aa

a

ba

Md

Md

)

)

.

Таким чином, система рівнянь (23) та вираздля вільної енергії дає розв’язок поставленоїзадачі. Однак для отримання практичнихрезультатів необхідно перейти до границі 0→nзгідно (8), що здійснити в загальному випадкупроблематично. Тому, в дусі симетричних реплік

задамо матрицю abQ у вигляді:

qqQQ abab +δ−= )( . Тобто, замість 2nваріаційних параметрів задача містить лише двапараметри, що відповідають діагональним та

недіальнальним елементам матриці abQ .Підставляючи у вищенаведені формули, післянескладних обчислень , які ми опускаємо,отримаємо в границі 0→n для шуканогомінімуму (7) вираз:

HqQqZNn

Ha

n

n∆+

λ−+

αβ

+λ

=ββ

−=→ 20 2

))(1(21)(ln1lim ,

(23)де

ρ⋅π

α+

−πλ

β−

π

ρ−

πρ

β−=∆

∫

∫

−

∞

∞−

1

1

2

2

122

exp2

ln

21exp

21

qd

dH

,

)(1 qQ −αβ

+=λ .

Рівняння для визначення параметрів qQ,мають вигляд :

π

∞

∞−

π

ρ−

πρ

= ∫ 22

21exp

2dQ ,

( )22

21exp

2 π

∞

∞−

π

ρ−

πρ

= ∫dq ,

(24)де позначено:

( )

.122

exp2

...122

exp2

...

1

1

2

1

1

2

∫

∫

−

−π

ρ⋅π

α+

−πλβ

−π

ρ⋅π

α+

−πλβ

−π

=

qd

qd

.

Аналіз системи рівнянь (24) та величини (23)в границі ∞→β підтверджує результати робіт[3 – 5] отримані іншим шляхом. Нагадаємо: їхсуть полягає в тому, що значення H критичнозалежить від параметра α . Зокрема 0>H при

Cα>α та 0=H при Cα<α ( .337400≈αc ).З економічної точки зору така поведінкахарактеризує певну структурну перебудову ринку,оскільки H пов’язана з сумарними доходамиагентів на ринку.Висновки . У даній роботі застосовано

варіаційний метод статистичної фізики довивчення задачі оптимізації в моделі minority game.Встановлено вигляд пробного гамільтоніану, якийприводить до результатів моделі minority game,що були отримані іншим способом в наближеннісиметричних реплік. Розвиток варіаційних методівв оптимізаційних задачах, окреслених в роботі, нанашу думку, є досить перспективним длядослідження багатьох оптимізаційних задач.Зважаючи на певну гнучкість варіаційного методу,є сподівання , що на цьому шляху вдастьсяотримати ряд нових результатів.

1. Mantegna R.N., Stanley H.E. An Introductionto Econophysics: Correlations and Complexity in Fi-nance. Cambrige University Press, 1999.– 180 p.

2. D. Challet, Y. C. Zhang, Emergence of Co-operation and Organization in an EvolutionaryGame, Physica A 246, 407 (1997)

3. D. Challet, Y. C. Zhang, On the MinorityGame: Analytical and Numerical Studies, Physica


48

A 256, 514 (1998)4. Challet D., Marsili M. and Zecchina R. Sta-

tistical mechanics of systems with heterogeneousagents: Minority Games. Phys. Rev. Lett., vol.84,p. 1824 – 1827, 2000 (cond – mat/9904392).

5. Василь Янішевський. Еконофізика –перспективний напрямок досліджень. Аналізринку в рамках моделі “minority game”. Молодьі ринок, №1 – 2 (24 – 25), С. 64 – 73, 2007.

6. Challet D., Marsili M. and Zecchina R. Ex-act solution of a modified El Farol’s bar problem:Efficiency and the role of market impact. PhysicaA vol. 280, p. 52 – 533, 2000, vol.256 (cond-mat/9901243).

7. De Martino A and Marsili M. Replica sym-metry breaking in the minority game. J/ Phys. A:Math. Gen., vol. 34 p. 2525 – 2537, 2001.(Pre-print сond – mat/0007397).

8. Challet D., Chessa A, Marsili M. and ZhangY – C. From minority game to real markets. Quan-titative Finance, vol.1, p. 168 – 176, 2001.(Pre-print сond – mat/0011042).

9. Р. Фейнман Статистическая механика.– Москва: Изд. “Мир”, 1975, С. 406.

10. Климонтович Ю.Л. Статистическаяфизика. – М.: Наука, 1982. – 608 с.

11. Savit R., Manuca R., and Riolo R., Adap-tive competition, marcet efficiency and phase tran-sition, Phys. Rev. Lett., 82, 2203, 1999.

12. Исследование операций в экономике:Учеб. пособие. / Под ред. Н.Ш. Кремера. – М.:Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999.

13. Мулен Э. Теория игр с примерами изматематической экономики. – М.: Мир, 1972.– 271 с.

14. M. Mezard, G. Parisi, M. A. Virasoro, Spinglass theory and beyong (World Scientific, 1987).

15. Dorthe Malzahn and Manfred Opper. Sta-tistical Mechanics of Learning: A Variational Ap-proach for Real Data. (cond-mat/0209164) v1 6Sep 2002.

16. Паташинский А.З., Покровский В.Л.Флуктуационная теория фазовых переходов.– М.: Наука, 1980. – 320 с.

Постановка проблеми. Особливостісучасного етапу освітніх перетворень в Українівизначаються загальносвітовими тенденціями, якіможна сформулювати так:

- швидкий розвиток сучасних комп’ютернихзасобів та розширення сфери їхньогозастосування в галузі освіти;

- забезпечення освітніх закладів технічнимизасобами, що забезпечують реалізаціюінформаційних процесів збереження, передаваннята обробки цифрової інформації;

- використання ресурсів глобальної інформаційноїмережі Інтернет у навчальному процесі.Пов’язані із вказаними тенденціями зміни в

системі освіти зумовили процес входженняУкраїни у світовий освітній простір, а поступовоудосконалювана матеріально-технічна базазаклала основи для інформатизації освіти, якастворює зовнішні умови для підвищенняефективності навчання.

Інформатизація освіти проявляється черезкомплекс заходів, які ведуть до перетворенняпедагогічних процесів на основі впровадження унавчання інформаційної продукції. Використанняв освітньому процесі сучасних технічних засобів(персональних комп’ютерів та інших приладів, щоперетворюють інформацію з одного виду в інший)та нових інформаційних технологій зумовлюєпереосмислення суті та змісту дидактичногопроцесу, становлення нових принципів навчання.Відповідно, на даний час у загальноосвітній школііснує суттєва педагогічна проблема: не розробленасистема, яка б забезпечувала ефективневикористання сучасних інформаційних технологійу навчанні. Така проблема стосується не лишенавчального процесу з боку учнів, й безпосередньопов’язана з рівнем кваліфікації вчителя. Тому начасі є розв’язання завдання якісної підготовкимайбутніх учителів до використання інформаційнихтехнологій у професійній діяльності, тобто

Лілія Морська, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри іноземних мов Тернопільського національного педагогічного університету

імені Володимира Гнатюка

ІНФОРМАЦІЙНА КОМПЕТЕНЦІЯ ВЧИТЕЛЯ ЯКПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

У статті здійснено аналіз поняття інформаційної компетенції майбутнього вчителя якодного із основних компонентів його ефективної сучасної професійної підготовки, визначеноосновні ознаки належного рівня інформаційної компетенції майбутнього вчителя.

ІНФОРМАЦІЙНА КОМПЕТЕНЦІЯ ВЧИТЕЛЯ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

© Л. Морська, 2007

49 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

формування у них належного рівня інформаційноїкомпетенції як складового компоненту загальноїпрофесійної компетенції [12, 295].Розв’язання зазначеного завдання можливе за

умови адекватного розуміння суті поняттяінформаційної компетенції, тому метою статті євизначення інформаційної компетенції вчителя якфеномену сучасної професійної освіти педагога.Огляд останніх досліджень і публікацій.

Прослідкуємо формування поняття інформаційноїкомпетенції через призму понять, від яких воно єпохідним: 1) компетенція; 2) професійнакомпетенція; 3) професійна компетенція вчителя;4) інформаційна компетенція вчителя.Дослідженню суті згаданих понять присвячено

велику кількість публікацій. Проаналізуємо науковівисновки основних доробок. Так, М.А. Холодна[13, 300], досліджуючи психологічні механізмикомпетенції, дає таке визначення цього поняття:компетенція – особливий тип організації знань, щозабезпечує можливість прийняття ефективнихрішень у певній предметній галузі діяльності.Відповідно до поданого визначення вищезгаданийавтор визначає такі ознаки знань компетентноїлюдини: - різноманітність;

- артикуляційність;- гнучкість;- швидкість актуалізації в даний момент, у

потрібній ситуації;- можливість застосування у широкому спектрі

ситуацій;- розмежування ключових елементів;- категоріальний характер;- наявність знань про власні знання.Е.Е. Вахромов [2, 94] через призму теорії

самоактуалізації особистості зазначає , щокомпетенція – це специфічна здібність, щодозволяє ефективно розв’язувати типові проблемичи завдання, що виникають у реальних ситуаціяхповсякденного життя. Автор також передбачаєнаявність у людини певних знань, у тому числі йвузькоспеціалізованих, особливих способівмислення , навичок, розуміння ступенявідповідальності за результати своїх дій, високогорівня ініціативи, організаторських здібностей,вміння оцінювати наслідки своїх дій та особистузацікавленість у тій чи іншій діяльності.А.В. Растянніков [11, 29] вважає , що

компетенція – це не лише наявність знань, й уміннярозпоряджатися ними при виконанні своїх функцій,визначаючи місце та роль компетенції у розвиткутворчих здібностей особистості.Компетенцію як здатність (маючи на увазі не

“схильність”, а “вміння”) розв’язувати проблемита типові завдання, що виникають у реальних

життєвих ситуаціях, з використанням знань,навчального та життєвого досвіду, цінностей інахилів визначає О.В. Акулова [1, 36].Таким чином, у поданому вище аналізі поняття

“компетенція” згадані автори виділяють якключовий аспект у визначенні – застосуваннязнань у практичній діяльності людини, зокремаМ.А. Холодна наголошує на здатності прийматиефективні рішення як прояв компетенції упрофесійній діяльності.С.Г. Вершловський [8, 8] вважає, що результат

підвищення рівня компетенції проявляється уздатності самостійно покращувати своїекономічні, соціальні, політичні та культурні умовижиття, виділяючи в освіті дорослих дві провідніпідсистеми: професійну та загальнокультурну. Удослідженнях Б .С . Гершунського [ 3 ] таДж. Равена [10] виокремлюються такі поняттяяк професійна та непрофесійна компетенції.Зокрема у праці Б.С. Гершунського зазначено, щокатегорія “професійна компетенція” визначається,в основному, рівнем власне професійної освіти,досвідом та індивідуальними здібностямилюдини, її мотивованим прагненням добезперервної освіти, творчим та відповідальнимставленням до справи.Поняття професійної компетенції педагога

досліджували різні автори. З позиції системногопідходу розглядали цю категорію Н.В. Кузьміна,Л.М. Мітіна, Л.Н. Захарова, В.В. Соколова та ін.Здійснюючи аналіз педагогічної діяльностівчителя під професійною компетенцією вченірозуміють здатність розв’язувати практичнізавдання у процесі педагогічної діяльності, вмінняздійснювати її відповідно до вимог орієнтаційної,структурної та функціональної повноти,мотиваційної та комунікативної адекватності [5].З позицій діяльнісного підходу у професійній

компетенції педагога на перший план виходять такіаспекти компетенції, як сукупність умінь, щозабезпечують можливість самореалізаціїособистості або готовність до осмисленогоздійснення педагогічної діяльності.Особистісно орієнтований підхід до

трактування суті досліджуваного нами поняттяпомітний у праці І.А. Колеснікової [7], дезазначено, що професійно-педагогічна компетенціяє інтегрованою професійно-особистісноюхарактеристикою педагога. Вона визначає якістьйого діяльності, виражається у здатності діятиадекватно, самостійно та відповідально упрофесійних ситуаціях, які можуть постійнозмінюватися , відображає готовність досамооцінки та саморозвитку. Така компетенціяпроявляється у професійній активності педагога,


50Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

яка характеризує його як суб’єкт педагогічноїдіяльності та спілкування.Аналіз згаданих вище наукових праць дає

підстави зробити висновок, що досліджуване намипоняття не має однозначного трактування унауково-педагогічному знанні через складну,багатокомпонентну, інтегративну та варіативнусуть і структуру, а тому розуміння компетенціїмайбутнього вчителя змінюватиметься залежновід підходу в дослідженні.Виклад основного змісту дослідження.

Інформаційну компетенцію досить часто унауковій літературі відносять до непрофесійнихкомпетенцій разом з комунікативною, соціальною,загальнокультурною та ін. видами компетенцій [2],[10], [13]. Проте, услід за С.А. Пісарєвою [9],вважаємо, що важко встановити певні вікові чигалузеві межі для непрофесійних компетенцій. Нанашу думку, доцільніше говорити про різні рівніволодіння кожним видом компетенцій(мінімальний, середній, високий тощо), а відповіднірівні пов’язані з низкою належних умінь, але не звіком чи предметною галуззю . Отже, такікомпетенції, як комунікативна, мовна,інформаційна, методологічна, соціальна та ін.взаємопов’язані і взаємодоповнюються однаодною.Розглядаючи поняття інформаційної

компетенції майбутнього вчителя, теж можнавиділити різні підходи. Перший пов’язаний ізформуванням поняття “професійна компетенція”у ланцюжку інших понять: комп’ютерні технології(нові / сучасні інформаційні технології)інформаційна компетенція. У даному випадкусмисл поняття інформаційної компетенції випливаєз технічного компонента, наголос ставиться наобробці інформації технічними засобами. Саме зтакої позиції знаходимо формулюванняінформаційної компетенції вчителя в О.В. Іванової[6]. Відповідно до нього інформаційна компетенціяпедагога є складовим компонентом йогопрофесійної компетенції і саме вона визначає такіознаки його професійної діяльності:

- володіння навичками роботи з інформацією,поданої в електронному вигляді;

- знання та вміння використовувати раціональніметоди пошуку та зберігання інформації всучасних інформаційних масивах;

- вміння подати інформацію в Інтернет;- володіння навичками та вміннями проведення

уроків та позакласних засобів з використаннямтелекомунікаційних технологій;

- вміння організовувати самостійну роботуучнів за допомогою Інтернет технологій;

- володіння навичками та вміннями

використання телекомунікаційних технологій зконкретного предмету, із врахуванням йогоспецифіки.Відповідно, інформаційна компетенція

представниками такого підходу, як рівнева освіта,що характеризує професійну підготовку вчителядо використання інформаційних технологій натеоретичному, практичному та творчому рівнях.Вона характеризує зрілу особистість людини усучасному інформаційному суспільстві й охоплюєтри основні підструктури особистості: мотивацію(до засвоєння та застосування інформаційнихтехнологій); здібності (до сприйняття ,мисленнєвого опрацювання та обмінуінформаційними технологіями з іншими людьми);досвід (знання про інформаційні технології тавміння їх використовувати).У другому підході спостерігається розуміння

поняття інформаційної компетенції через призмурозуміння інформації. Наприклад, О.Б. Зайцева,досліджуючи це поняття у контексті діяльностівчителя предметної галузі “Технологія” [4],зазначає , що інформаційна компетенція єскладним індивідуально-психологічним станом,що досягається через інтеграцію теоретичнихзнань та практичних умінь працювати зінформацією різних видів, використовуючи новіінформаційні технології. Інформаційний компоненту професійній діяльності вчителя щодорозв’язання будь-якого педагогічного завданняпредставлений у вигляді сукупності установок,цінностей, знань, умінь, керуючись якими вчительвизначає мету своєї роботи; здійснює діагностикурівня та стану проектованого об’єкта; проводитьвідбір змісту та педагогічних технологій ,адекватних запланованому результату; оцінюєякість досягнутих результатів.Таким чином, прихильники технологічного

(першого) підходу оцінюють рівень інформаційноїкомпетенції вчителя відповідно до ступеняволодіння ним новими інформаційнимитехнологіями, інколи закладаючи в поняттязагальної інформаційної компетенції вчителя смислпоняття професійної інформаційної компетенції. Цідва поняття у даному підході розмежовуютьсялише колом розв’язуваних педагогічних проблемта завдань, а також рівнем їх розв’язання. Удругому підході спостерігається визначенняінформаційної компетенції вчителя через колорозв’язуваних професійно-педагогічних завданьвчителя, пов’язаних з опрацюванням інформації звикористанням інформаційних технологій у процесіосвітньої діяльності вчителя.Висновок. На основі здійсненого дослідження

вважаємо за доцільне розуміти суть поняття


51 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

інформаційної компетенції вчителя з позицій обохпідходів, інтегруючи в цьому понятті знання,вміння та навички вчителя ефективно працюватиз інформацією у своїй професійній діяльності тавикористовувати інформаційні технології у навчанніучнів. Інформаційні технології в нашому розумінніпоєднують у собі два аспекти: 1) як засіб, задопомогою якого здійснюються будь-які операціїобробки інформації; 2) як педагогічна технологія,змістова частина якої є інформація з відповідногонавчального предмету. Зміст та структура такоїінформаційної компетенції вчителя визначатимеособливості формування належного її рівня таефективної підготовки педагога до професійноїдіяльності в умовах інформатизації освітньоїгалузі.

1. Акулова О.В. Ключевые компетенции какцель и результат современного образования// Академические чтения. – СпбРГПУ им.А.И.Герцена. – 2002. – № 3, – С. 35 – 37.

2. Вахромов Е.Е. Психологическиеконцепции развития человека: теориясамоактуализации. – М., 2001. – 160 с.

3. Гершунский Б.С. Философия образованиядля 21 века (в поисках практико-ориентированных образовательных концепций).– М.: Совершенство, 1998. – 512 с.

4. Зайцева О .Б. Информационнаякомпетентность учителя образовательнойобласти “Технология” // Педагогика. – 2004.– № 7. – С. 17 – 23.

5. Захарова Л.Н., Соколова В.В., Соколов

В.М. Профессиональная компетентность .Умения и психолого-педагогическоепроектирование: Учебное пособие. – НижнийНовгород, 1995. – 136 с.

6. Иванова Е.В. Формирование информационнойкомпетентности – важнейшая задачапрофессиональной подготовки учителя //ИТО , Конференция по информатизацииобразования, 2003.: http://www.ito.su/2003/11/3/11-3-3307.html

7. Колесникова И.А. Основы андрагогики.– М.: АCADEMIA, 2003. – 240 с.

8. Образование взрослых: реальность ,проблемы, прогноз // Под ред. ВершловскогоС.Г. – Спб., 1998. – 162 с.

9. Писарева С.А. Разработка понятия“компетентность” в диссертационныхисследованиях по педагогике // Академическиечтения. – СпбРГПУ им. А.И.Герцена. – 2002.– № 3, – С. 29 – 34.

10. Равен Дж. Компетентность всовременном обществе. – М., 2002. – 396 с.

11. Растянников А.В. Рефлексивноеразвитие компетентности в современномтворчестве. – М., 2002. – 116 с.

12. Скалій Л.І . Поняття професійноїкомпетенції вчителя іноземних мов узастосуванні сучасних інформаційнихтехнологій // Гуманізація навчально-виховногопроцесу. Збірник наукових праць. – Слов’янськ:СДПУ, 2003. – С. 293 – 296.

13. Холодная М.А. Психология интеллекта.– Томск-Москва, 1997. – 370 с.





“Сім’я не лише передає, але й створює духовні цінності, такі, як подружня і батьківська любов,повага і любов дітей до батьків, сімейна солідарність”

А. Харчеввідомий вчений

А.Н. Леонтьєв відзначав: “ це провідний мотив – ціль підноситься до істинно людського і невідокремлює людину, а зливає його життя з життям людей, їх благом... такі життєві мотиви здатністворити внутрішню психологічну виправданість його існування, яка складає значення ”

С.Л. Рубінштейн говорив, що цінність – значущість для людини чогось в світі, і лише цінність,що визнається, здатна виконувати найважливішу ціннісну функцію – функцію орієнтира бажань.Ціннісна орієнтація знаходить себе в певній спрямованості свідомості і поведінки, що виявляється всуспільно значущих справах і вчинках

“Остаточною метою науки є безмежна любов до людей ”.Луї Пастер

http://www.ito.su/2003/11/

52

Постановка проблеми. Для сучасногорозвитку шкільної освіти характерною єспрямованість на цілісне формування особистостіучня, виховання у нього стійкого прагнення досаморозвитку і самоудосконалення. Такі процесизабезпечуються всією сукупністю формнавчальної діяльності школярів, навчальнимзмістом основних освітніх предметів, і фізичноїкультури, зокрема.Одним із чинників, що забезпечують

ефективність формування в учнів потреби ворганізованій руховій активності, є добірадекватних форм і методів контролюіндивідуального рівня навчальних досягнень зфізичної культури за показниками теоретико-методичної, техніко-тактичної і фізичноїпідготовленості. Важливим критерієм оцінюванняє також ставлення учнів до занять фізичнимивправами.Аналіз останніх досліджень. Переважна

більшість наукових досліджень, що проводилисьв Україні з часу запровадження у навчальнийпроцес 12-бальної системи оцінювання ,присвячена, здебільшого, удосконаленню критеріївоцінювання рівня розвитку рухових якостей учнів(Р.Р. Лещишин, О.М. Трач (2000); Ю.Й. Волинець,В.Й. Воронкова, Л.М. Довганюк (2001); В. Марчик,О. Порохненко, І. Гречихіна (2002); І. Бакіко(2003).В окремих дослідженнях і методичних

посібниках подаються матеріали щодооцінювання теоретичної і технічної підготовленостішколярів (В.Г. Арєф’єв, Г.А. Єдинак (2007); В. Леськів

(2003); О.М. Ващенко та ін. (2004); В.М. Єрмолова,Л.І. Іванова, О.М. Ващенко, С.І. Операйло (2004).Дані сучасної науково-педагогічної літератури

свідчать, що педагогічний контроль має широкефункціональне призначення і саме аналіз функцій,які виконує педагогічний контроль, дозволяєповною мірою визначати його сутність.На підставі аналізу визначень і трактувань, що

подані фахівцями [1], [2], [4], можна виділитичотири основні функції педагогічного контролю:діагностичну, управляючу, навчаючу і виховну. Всіінші назви, що використовуються у літературі,доцільно вважати або аналогами, або похіднимиозначених функцій.Дослідники звертають особливу увагу на виховну

та освітню функції оцінки навчальних досягненьучнів [1]. Виховна функція полягає в тому, що саманаявність контролю дисциплінує, організовує іскеровує діяльність учнів, що, своєю чергою,підвищує мотивацію і сприяє їх активному прагненнюнавчатись на повну потужність, розвивати своїдуховні і фізичні якості. Контроль привчає школярівдо систематичної роботи, дисципліни, сприяєформуванню відповідальності, активності,самостійності, допомагає розібратись у собі. Разомз тим, як зазначають фахівці [1, 7], контроль можесприяти розвиткові негативних рис особистості ісаме тому потребує розумного педагогічногокерівництва, певної майстерності, такту.Недостатня дослідженість педагогічного

контролю як позитивного стимулу до занятьфізичними вправами визначила напрямок нашихдосліджень.

Валентина Куриш, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри теорії та методики фізичного виховання

Микола Лук’янченко, кандидат педагогічних наук, професор,завідувач кафедри теорії та методики фізичного виховання


Мирослав Щербей, доцент кафедри теорії та методики фізичного вихованняУжгородського національного університету

КОНТРОЛЬ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ ЗФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У ФОРМУВАННІ

ПОЗИТИВНОГО СТАВЛЕННЯДО ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНИМИ ВПРАВАМИ

У статті представлено результати впливу комплексного контролю і оцінюваннянавчальних досягнень з фізичної культури на формування в учнів 7 – 8 класів середньої школипозитивного ставлення до занять фізичними вправами та розвитку у них основних психічнихпроцесів.

КОНТРОЛЬ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ УФОРМУВАННІ ПОЗИТИВНОГО СТАВЛЕННЯ

ДО ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНИМИ ВПРАВАМИ

© В. Куриш, М. Лук’янченко,М. Щербей, 2007

53 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Мета статті – показати роль комплексногоконтролю і оцінювання навчальних досягнень зфізичної культури у формуванні позитивногоставлення школярів до занять фізичнимивправами та розвитку у них основних психічнихпроцесів.Виклад основного матеріалу. Як нами уже

зазначалось у попередніх публікаціях [5], [9],розроблена нами експериментальна методикаконтролю була запропонована для практичноговикористання в середніх закладах освіти вперше.Тому, цілком природно, постала доцільністьпроведення у межах нашого експерименту оцінкидидактичних можливостей зазначеної методикиу формуванні позитивного ставлення школярів дозанять фізичними вправами та розвитку у нихосновних психічних процесів.Враховуючи сказане, у нашому експерименті

було проведено дослідження , що виявилоособливості впливу експериментальної методикина зміни характеру ставлення учнів 7 і 8 класівдо занять фізичними вправами у колективних ісамостійних формах їх організації.На думку дослідників [3], [6], [8], за умов

виникнення у школярів інтересу до різних видівдіяльності у їхній психіці відбуваються певні зміни,які характеризують усвідомлене сприйняття іосмислення нової інформації про цю діяльність,інше ставлення до предмету її змісту, іншіособистісні стосунки у процесі її засвоєння.Враховуючи зазначене положення, на початку іпісля завершення педагогічного експериментубуло проведене анкетування учнів 7 і 8 класівсередньої школи, за допомогою якого миз’ясовували особливості впливу експериментальноїметодики контролю на розвиток окремихпоказників психічної сфери школярів. Як свідчатьрезультати, що були отримані на підставісуб’єктивних відповідей учнів, уекспериментальній групі кількість учнів, якізазначили позитивний вплив занять фізичнимивправами на прояв окремих особистісних якостей,вірогідно, збільшився від початку до завершенняпедагогічного експерименту.Важливою ознакою експериментальної

методики контролю і оцінювання є піднесеннязначущості рівня засвоєння учнями спеціальнихзнань. Саме цей чинник, на думку школярів,справив найсуттєвіший вплив на їхнє ставленняне лише до фізичної культури, але і культуризагальної (підвищився інтерес до літератури,мистецтва, до пізнання історії суспільства). Своєючергою, багато учнів (77,6%) після завершенняпедагогічного експерименту визнали, щонеобхідність засвоєння на уроках фізичної

культури знань і способів фізкультурної діяльностіз орієнтацією на самостійні форми занятьфізичними вправами дала змогу їм дійснорозпочати проведення таких занять.Важливо зазначити, що, на думку учнів

експериментальної групи, активізація засвоєннянавчального матеріалу на уроках фізичноїкультури і проведення позаурочних самостійнихта колективних форм занять фізичними вправамидопомогло їм стати комунікабельнішими тарозкутішими у спілкуванні. Такі зміни учніекспериментальної групи відчули у спілкуванні якз однолітками, так з учителями і батьками. Окрімтого, вони стали активніше спілкуватись з іншимидорослими людьми.Суттєвими можна вважати і зміни, які

відбулися в експериментальній групі за ознакоюсамостійного вивчення школярами спеціальноїлітератури з фізичної культури. Так учніекспериментальних груп почали частішевикористовувати спеціальну літературу з фізичноїкультури (близько 50 %). Більше того, майже 40 %учнів поповнили свої домашні бібліотекивідповідною спеціальною літературою. Разом зтим, серед учнів контрольних груп таких змін упрагненні до самостійного засвоєння знань зфізичної культури нами не виявлено.Отримані дані щодо розширення спектру

використання школярами джерел інформації профізичну культуру, ми порівнювали з показникамиінтересу учнів до оволодіння спеціальнимизнаннями. У таблиці 1 відображено результатианкетування учнів експериментальної іконтрольної груп на початку і після завершенняпедагогічного експерименту, які характеризуютьособливості формування інтересу учнів 7 і 8 класівдо знань з фізичної культури.Привертають увагу великі прирости показників

в учнів експериментальної групи у порівнянні зконтрольною . Особливо значущим булозбільшення кількості учнів, які проявляютьінтерес до знань з розділу історії фізичної культуриі методичних основ навчання руховим діям тарозвитку рухових якостей. Це, на нашу думку, –це надзвичайно важливе, оскільки такі знання єпередумовою для організації учнями самостійнихзанять фізичними вправами.З урахуванням попередніх результатів нами

було проведено подальші дослідження, які булиспрямовані на визначення особливостейвикористання учнями 7 – 8 класів самостійнихформ занять фізичними вправами під впливомекспериментальної методики.На фоні відносно вищих показників рухової

підготовленості у школярів експериментальних



54

класів помітно зростає активність в організації іпроведенні самостійних форм занять фізичнимивправами. Після педагогічного експериментублизько 34,9 % учнів експериментальної групистали самостійно виконувати вправи ранковоїгімнастики, а 75,1 % проводити фізкультпаузи іфізкультхвилини під час виконання домашніхзавдань із загальноосвітніх предметів (упорівнянні з 1,7 % і 1,8 %, відповідно, до початкуексперименту). Привертає увагу також той факт,що суттєво збільшилась кількість школярів, яківикористовують під час відпочинку різноманітніформи рухової активності (74,6 %). Під впливомрозробленої методики контролю значна кількістьучнів відчули необхідність у регулярних заняттяхфізичними вправами: самостійних (близько 20 %)та під керівництвом фахівця (12,7 %). В учнівконтрольної групи такі показники є значноменшими – як в абсолютних результатах післяексперименту (11,3 і 9,9 %), так і їхня динаміка упорівнянні з вихідними даними. Векспериментальних групах приріст результатівстановив 17,8 і 4,8 %, тоді як у контрольній лише10,1 і 3,3 %.Висновок. Таким чином, отримані дані дають

змогу зробити висновок, що експериментальнаметодика, в основу якої покладено комплекснийпідхід у проведенні контролю і оцінюваннянавчальних досягнень учнів, дозволяє суттєвовплинути на активність навчальної діяльностішколярів. Важливо зазначити, що така активізаціявідбувається на основі розвитку позитивногоставлення учнів до занять фізичними вправами.Зазначена методика контролю задовольняє віковіпотреби учнів-підлітків у самоствердженні, таспонукає їх до пошуків шляхів подальшогосаморозвитку і самоудосконалення.

1. Амонашвили Ш.А. Воспитательная иобразовательная функция оценки учения

школьников: экспериментально-педагогическоеисследование. – М., 1984. – 296 с.

2. Ареф’єв В.Г., Єдинак Г.А. Фізичнакультура в школі (молодому спеціалісту):Навчальний посібник для студентів наівчальнихзакладів II – IV рівнів акредитації. – 3-е вид.перероб. і доп. – Кам’янець-Подільський: ПП.Буйницький О.А., 2007. – 248 с.

3. Ильин Е.П . Сущность и структурамотива // Психологический журнал. – 1995. –№ 2. – С. 27 – 30.

4. Критерії оцінювання навчальнихдосягнень учнів у системі загальної середньоїосвіти // Газета “Освіта України” – 2001. –№ 6.

5. Куриш В.І., Лук’янченко М.І., ЩербейМ.В. Оцінювання навчальних досягнень учнівсередньої школи з предмету “Фізичнакультура”. – Дрогобич: КОЛО, 2004. – 144 с.

6. Матвеев А.П . Очерки по теории иметодике образования школьников в сферефизической культуры. – М.: Физкультура ,образование, наука, 1997. – 120 с.

7. Ніколу Панагіотис Іоаніс. Системаоцінки успішності з фізичного виховання упочатковій школі Греції: Автореф. дис. ... канд.наук з фіз. вих. і спорту: 24.00.02. – К., 2003.– 18 с.

8. Реалізація здорового способу життя:Монографія / За заг. Ред . М. Лук’янченка ,А. Матвєєва, А. Подольски, Ю. Шкребтія –Дрогобич: КОЛО, 2007. – 620 с.

9. Щербей М. Комплексний підхід воцінюванні навчальних досягнень учнів зпредмету “Основи здоров’я і фізичнакультура” // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання іспорту: Зб. наук. пр. за ред. Єрмакова С.С. –Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2004. – № 20. – С. 79 –85.

Таблиця 1 Показники сформованості інтересу школярів експериментальних (Е) і контрольних (К) груп до розділів знань з фізичної культури на початку і після завершення педагогічного

експерименту, у % – співвідношенні Джерела інформації Групи До початку

експерименту Після

експерименту Приріст результатів

Е 3,9 14,8 10,9** Медико-біологічні основи фізичної культури К 3,8 4,4 0,6

Е 16,3 49,7 33,4*** Основи засвоєння рухових дій і розвитку рухових якостей К 15,9 16,8 0,9

Е 37,7 59,5 21,8 Історія фізичної культури

К 38,1 41,3 3,2 Примітка: *p<0,05, **p<0,01, ***p<0,001



Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

55 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Постановка проблеми. Сім’я – це системасоціального функціонування людини, є одним зосновних інститутів соціалізації. Функції сім’їтрансформуються під впливом соціально-економічних чинників та внутрішніх процесіврозвитку. У ХХ – ХХІ століттях сім’я опиниласяна перехресті суперечливих тенденцій розвиткусуспільних та міжособистісних стосунків. Вонапочала втрачати свої традиційні функції,змінювати свою мораль та набувати нових рис.Зміни української сім’ї відбуваються на фоні

соціальних та економічних потрясінь, ринковихперетворень економіки, які вплинули на структуруматеріального забезпечення та відтвореннянаселення, зміни соціально-економічного ладу,коли на карті світу виникли нові країні, економічніта політичні союзи. За загальним індексомбідності (5,5%) Україна посідає четверте місцесеред 78 країн, для яких були зроблені розрахункив доповіді “Людський розвиток, 1997”. Цевідбиває не тільки рівень доходів (за цим індексомУкраїна посідає 109 місце), скільки доступ допитної якісної води, медичних послуг тощо [5, 292].У Дрогобичі у малозабезпечених сім‘яхвиховуються 3 860 дітей, а це приблизно шостачастина всіх дітей (всього у Дрогобичі і Стебникумешкає 25 тисяч дітей до 18-річного віку).Для тисяч громадян виходом з економічних

негараздів України на тлі перманентноїекономічної кризи та політичної нестабільностістала легальна та нелегальна трудова міграція,або інакше кажучи, – заробітчанство.Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Актуальність вивчення проблеми зумовленапередусім тим, що, незважаючи на численні праці,присвячені проблемам сучасної сім’ї Україні, дояких належать роботи Т. Андреєвої,Є.І. Артманової, Т.П. Бессонової, Т. Вергелес,Є.В. Єжакової, Е.В. Зирянової, С.Е. Каркліної,Б. Ковбас, В. Костів, В. Кравця, А.А. Марущак,О.Р. Ноздріної, В. Овчарової, Ю. Римаренка та

ін. [1], [2], [3], [4], [7], [9], [10], [11], [12], [13],дистантна сім’я залишається недостатньовивченою.Мета статті – окреслення основних проблем

сучасної дистантної сім’ї на їх аналізі. Особливаувага приділяється вивченню проблем дітей удистантних родинах.Виклад основного матеріалу.

Заробітчанство в Україні є надзвичайно складноюсоціальною проблемою. За неофіційними даними,тільки в Чехії нелегально працює понад 200 тисукраїнців, не кажучи вже про Італію, Португаліюта й увесь світ загалом. Офіційна статистикастверджує, що це понад 2 млн громадян України,неофіційно називає цифру у 5 млн [7, 4]. У засобахмасової інформації називається ще більштривожна цифра – 7 млн заробітчан. Оскільки вУкраїні станом на 1 липня 2004 року чисельністьнаселення становила 47 441 004 особи, можназробити висновок, що за кордоном опинивсякожний сьомий громадянин країни. Якщо жзважити на те, що за кордон їдуть працюватипредставники активної працездатної частининаселення і переважно це ще й особи дітородноговіку, то явище заробітчанства є катастрофічнимдля України. Починаючи з 1992 року, Українастала країною еміграції. Ситуація ускладнюєтьсядепопуляцією населення: за офіційними даними,населення України з 52, 2 млн осіб у 1989 рокускоротилося до 47, 4 млн – у 2004 році, а саме на4, 8 млн осіб. Заробітчани часто відкладаютьнародження дітей на майбутнє або обмежується1 – 2 дітьми, вихованням яких займаютьсяпереважно батьки тимчасових мігрантів. Ці людиїдуть працювати з різних причин, але є речі, щооб’єднують їх – розлука зі своєю родиною тадітьми, ностальгія за батьківщиною, страх за своєнелегальне перебування. Заробітчанствопризводить до таких наслідків, як недоліки увихованні дітей, конфлікти у родинах,дестабілізація родинних зв’язків, невиконання

Надія Ашиток, кандидат філологічних наук, доценткафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи


ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇУКРАЇНСЬКОЇ ДИСТАНТНОЇ СІМ’Ї

У статті висвітлююються проблеми сучасної дистантної сім’ї в Українї, якіпов’язуються з соціально-політичним та економічним станом молодої Української держави.Особлива увага приділяється вивченню проблем дітей у дистантних родинах.

ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДИСТАНТНОЇ СІМ’Ї

© Н. Ашиток, 2007

56Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

закріплених за подружжям традиційних ролей, щоможе бути чинником розпаду сім’ї. Найбільшнебезпечною відсутність батьків є для соціалізаціїпідростаючого покоління, адже часто для дітей єнезрозумілими мотиви відсутності батьків, й вонипочуваються покинутими й непотрібними.Зазвичай батьки та стосунки між подружжям

є зразками для наслідування для дітей, тому існуєнебезпека, що діти без такого досвідунаслідування, будуть мати труднощі у формуваннісім’ї у майбутньому.Слід відзначити еволюцію заробітчанства в

Україні. Напрям та інтенсивність міграційнихпроцесів українського населення зазнали напочатку 90-х років значних змін. У періодздобуття незалежності та демократизаціїукраїнського суспільства долаються властиві длятоталітарного режиму попереднього часуобмеження у правах людини на вільнепересування і вибір місця проживання, що,безперечно, є позитивним. Проте у цей же часвідбувається поглиблення економічної кризи,зниження рівня життя людей, що вплинуло намотивацію до міграції.. Виїзд за кордон з метоюотримання заробітку внаслідок дрібної торгівлі,працевлаштування на короткий термін булихарактерними для першої половині 90-х років.Незважаючи на те, що вже більше п’ятнадцяти

років Україна є самостійною державою пошукдодаткових, а часто й основних, джерел заробіткузберігається . Зумовлено це передусімнедостатнім рівнем розвитку економіки ,безробіттям, загальним низьким рівнем життягромадян України [11, 806].У наш час заробітки за кордоном стали

основним засобом виживання багатьох сімей,особливо в Західному регіоні України. Для частинигромадян існування мережі нелегальногопрацевлаштування перетворилася на прибутковийбізнес.Вивчення міграції в Україні (1998) підтвердило

значне поширення цього явища в досліджуванихрегіонах (Київ, Чернівці, Прилбичі Львівськоїобласті). За даними анкетування досвідзаробітчанських міграцій мали від 30 до 40%сімей, що проживають у досліджених пунктах [11,807].Ще у 2003 році Уповноважений з прав людини

– Ніна Карпачова виступила у Верховній Раді здоповіддю “Стан дотримання та захист правлюдини за кордоном”. При підготовці Доповідівикористовувалися матеріали Уповноваженого зправ людини та інформація, надана міністерствамита відомствами, дипломатичними установамиУкраїни за кордоном, інститутами Національної

академії наук України, обласними державнимиадміністраціями, банками, а такождипломатичними представництвами іноземнихкраїн. У доповіді зазначається, що за офіційнимита неофіційними джерелами кількість економічнихмігрантів з України становити від 2 до 7 млнЗокрема за даними МЗС у Польщі працює 300тис громадян України, в Італії – 200 тис (заоцінками експертів 500 тис), у Чехії близько 200тис, у Португалії 150 тис, в Іспанії 100 тис, уТуреччині – 35 тис, у США – 20 тис, усього заофіційними даними МЗС нелегально на заробіткахперебуває близько 2 млн українців [8, 5 – 6]. Надумку Ніни Карпачової, близькою до реальної єцифра 5 млн громадян [8, 6]. Причини такогостановища передусім слід шукати в соціально-економічному стані України, адже головнимичинниками, які спонукають українців до виїзду, єбідність та безробіття [8, 7].Нелегальні українські заробітчани за кордоном

наймаються переважно на тимчасові, сезонніроботи в будівництві, сільському господарстві тасфері обслуговування – часто з метою доглядуза хворими і особами старшого віку. За кордонвиїжджають за приватними запрошеннями ітуристичними ваучерами. На початку 90 роківпоїздка тимчасових мігрантів з України тривалакілька тижнів чи місяців. На сьогоднішній деньцей термін збільшується – вихідці з Україниперебувають за кордоном на заробітках роками.Змінився склад мігрантів: на початку 90-х закордон їхали переважно чоловіки, у наш часкількість жінок та молоді порівняно зросла. Місцепрацевлаштування мігрантів з України постійнорозширюється. На початку 90-х років це булипереважно країни-сусіди: Польща, Словаччина,Угорщина, Чехія, Росія. На сьогоднішній деньзначна кількість українців мігрує до країн західноїЄвропи – Португалії, Греції, Італії, Франції,Німеччини, Бельгії та країн Північної Америки –США та Канади. На жаль, більшість заробітчан,особливо нелегалів, не озброєні знаннями щодозахисту своїх прав та місць , куди можназвернутися при потребі за допомогою .Поширеними на фоні незахищеності є випадкишахрайства при виплаті заробітку й поверненнідодому [11, 805].Заробітчанство, поряд з негативними, має й

позитивні наслідки, основним з яких є фінансовапідтримка населення в Україні, яке не можеутримувати себе належним чином у своїйдержаві. Відсутні ґрунтовні дослідження з питанняфінансових потоків в України внаслідокзаробітчанства. Здійснювались лише окремідослідження Мінпраці та Тернопільською


57 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

облдержадміністрацією у 2002 році, за якими відтрудових мігрантів у цей регіон надходить близько100 млн, доларів США щорічно. За окремимиекспертними оцінками, українські заробітчанизаробляють щомісяця понад 2 млрд, грн [11, 870]Фінансова підтримка родини, не може

розв’язати інших її проблем. Особливокатастрофічним є негативний вплив трудовоїміграції батьків на виховання дітей. Проте й цяпроблема належить до недостатньо досліджених,не вивченими є наслідки відсутності належногобатьківського впливу на процес виховання дітейй формування дитячої особистості. Дбаючи проматеріальне забезпечення родини, батьки частонеспроможні підтримувати або занедбуютьстосунки з дітьми та іншими членами родини, якіпотім важко налагодити. За думкою ІгоряКорнієнка, завідувача обласного центрупрактичної психології і соціальної роботиЛьвівського обласного інституту післядипломноїпедагогічної освіти, діти заробітчан, так звані“соціальні сироти”, є окремою темою роботишкільного психолога.

“Коли батьки далеко, це негативно впливає нарозвиток дитини. Вона є дезадаптованою і не знає,як чинити у тій чи іншій ситуації, бо не має моделісім’ї. Матеріально такі діти, можливо, стоять вищеза своїх ровесників, але у них забрали тил, основу,яка потрібна людині для самоусвідомлення. Вониніби і друзів мають, але почуваються надзвичайносамотніми, і ця самотність може вилитися удепресію чи агресію” [4].Наслідками відсутності батьків-заробітчан

можуть бути деформація структури сім’ї;невиконання розподілених за членами сім’їфункцій.У сім’ї заробітчан діти можуть переживати

сильний стрес, розгубленість та тривожність,оскільки не можуть пояснити раптового від’їздубатьків відповідно до своїх цінностей, а батьки,часто не можуть, і не знають, як пояснити дітям,чому залишають їх на такий довгий термін.Відповідно ускладнюється і подальша комунікаціяв родині, – тому що виникають нові емоції,почуття на запитання, які часто є болючими йвідкрито не обговорюються сім’єю, мовоюгештальтистів виникають “незавершені образи”й “незакінчені справи”.У 2004 році Львівським обласним центром

соціальних служб для молоді було проведеноопитування населення області з метою виявлення“соціальних сиріт” – дітей трудових мігрантів.Встановлено, що в області налічується 18 974дітей, які залишилися без піклування одного збатьків і 4 520 – без обох батьків-заробітчан (дані

звіту за 2004 р.). Проте це дослідження не можнавважати повним, а його результати не можутьреально репрезентувати навіть Львівську областьчерез відсутність даних по м. Львову. Крім того,багато сімей заробітчан не розголошують свогостатусу за різними причинами.Актуальною проблема заробітчанства є й

для нашої частини регіону, про що свідчатьофіційні дані по Дрогобичу та Стебнику, за якимиу середніх навчальних закладах (школах)виявлено на березень 2007 року наступну кількістьдистантних батьків:ЗОШ №2 – 72. ЗОШ №3 – 5, ЗОШ №9 – 6,

ЗОШ №14 – 56, ЗОШ №10 – 15, ЗОШ №15 – 17,ЗОШ №1 – 86 (один з батьків), ЗОШ №13 (двоє),ЗОШ №8 – 3 0 , ЗОШ №5 – 37 , гімназ іям . Дрогобича – 92, ЗОШ Стебник, ЗОШ №6 –22, ЗОШ №11 – 78, ЗОШ №7 – 12.Загальна кількість 541 Відділ освіти називає

цифру 980 осіб.Відсутність належної уваги до такого

важливого соціального явища, як заробітчанство,не може не викликати тривоги. У 2003 роціУповноважений з прав людини наполягала нарозробці Концепції міграційної політики України,проте до нашого часу цією проблематикоюпереважно займаються неурядові організації ідосліджується це опосередковано, черезздійснення програми профілактики дитячоїбездоглядності, дослідження негативних явищ вмолодіжному середовищі. Варто відзначити, щоці програми не враховують своєрідності проблемсімей заробітчан. Поширені також програми знадання допомоги тим, хто повернувся з невдалихзаробітків, проте немає програми допомоги усійсім’ї.Певний час не було навіть терміна на означення

дітей, батьки яких перебувають на заробітках. Зцією метою некоректно вживати термін “соціальнісироти”, оскільки так означають дітей, батькияких офіційно позбавлені батьківських прав черезневиконання батьківських обов’язків. Невідповідає суті позначеного й термін “умовнопокинуті” бо цих дітей ніхто не покидав і соціальноприйнято, що у цих дітей є батьки, які піклуютьсяпро їх майбутнє.На сьогоднішній день, як зазначає керівник

секції дитячої та юнацької психотерапіїУкраїнської Спілки психотерапевтів, доц.психології Г.В. Католик, адекватним терміном,який використовується в психології і набувофіційного статусу є “діти трудових мігрантів”.Сім’ю нелегальних трудових мігрантів можна

визначити як дисфункційну. Про це свідчать такіїї ознаки, як порушення розподілу ролей у сім’ї,


58

відсутність ефективної комунікації між членамисім’ї; порушення структури сім’ї як системи,негативний психологічний мікроклімат у родині,відчуття непотрібності у дітей заробітчан.Для сім’ї трудових мігрантів високою є

можливість розлучень, непорозумінь як напобутовому, так і на юридичному рівні.Проблема заробітчанства й виховання дітей у

сім’ї трудових мігрантів, оцінюється у суспільствіяк внутрішня проблема певної родини.Вихованням дітей займається або той з батьків,що залишився, або дідусь чи бабуся, суспільствостоїть осторонь і жодні суспільні інституції незалучені до цього процесу, що .породжує соціальнуізоляцію сім’ї.Особливо тривожним є те, дисфункційність

сім’ї виражається через поведінкові реакції дітей,їх емоційні стани та переживання. У сім’яхзаробітчан діти почуваються: самотніми інепотрібними; не мають відчуття захисту;відчувають психологічний дискомфорт; вважаютьсебе винними або (і) ображеними на батьків.У сім’ях трудових мігрантів діти можуть

переживати такі негативні психо-емоційні стани,як: депресія, апатія, підвищена тривожність,гіперактивність; неврівноваженість.Зовнішніми ризиками та небезпеками, які

загрожують дітям з сімей заробітчан є такі:1) низький рівень емоційно-вольової готовності

дитини до школи, дезадаптація у новомусередовищі, труднощі у пізнавально-навчальній такомунікативній діяльності (для молодшихшколярів).

2) високий ступінь ризику включення додевіантних соціальних груп; ризик незрілоїстатевої поведінки; труднощі у комунікації,підвищена конфліктність, складність у статево-рольовій самовизначеності та можливістьсоціальної ізоляції (для підлітків).За матеріалами досліджень поведінки дітей з

сімей заробітчан, можна виділити дефіцитарніпотреби у безпеці, усталеній системі поглядів таціннісних орієнтацій; потреба у захисті, опорі тапідтримці з боку значущих осіб; у спілкуванні тавстановленні теплих емоційних стосунків;позитивній увазі та визнанні; емпатійномуспівпереживанні.Можна визначити такі соціально-педагогічні

проблеми дітей у сім’ях трудових мігрантів:проблеми самотності, непотрібності; проблемабезпеки – відчуття тривожності; потреба захистуй відчуття партнера, який підтримує; проблемакомунікації і стосунків, проблема збереженняцілісності сім’ї, проблема соціально-педагогічноїзанедбаності дітей заробітчан; проблема

соціальної дезадаптованості та недостатньогорівня соціальних вмінь дітей заробітчан; проблемадевіантної поведінки дітей заробітчан та їх опікунів.Висновки. Україна знаходиться у гостро

кризовому стані, який характеризується як етапвиживання, а не розвитку. Однією з ознак цієїкризи є масова трудова міграція, яка негативновпливає на соціалізацію молодого покоління. ВУкраїні чимало робиться з метою подолання даноїкризи: підписані такі міжнародні документи, якЗагальна декларація прав людини, Міжнароднийпакт про громадянські та політичні права,Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінаціїщодо жінок та інші. Доцільно б було об’єднати узатверджену на урядовому рівні довгостроковуНаціональну програму дій щодо виходу здемографічної та економічної кризи в Україні,розроблену на основі міжнародно визнаноїПрограми дій, схваленої Всесвітньоюконференцією з питань народонаселення ірозвитку, яка відбулася в Каїрі у 1994 році, а такожДекларації та Платформа дій ЧетвертоїВсесвітньої конференції зі становища сім’ї, щовідбулася в Пекіні у 1995 році, Програми дії іпідтримати належним чином матеріально.

1. Андреева Т. Психология семьи.– СПб.:Речь, 2003.– 245 с.

2. Артманова Е.И., Ежакова Е.В., ЗыряноваЕ.В. Психология семейных отношений сосновами семейного консультирования/ Подред .Силеевой Е.В.– М.: Издат. центр“Академия”, 2002.– 192 с.

3. Бессонова Т.П. Особенности развитияребенка в неблагополучной семье // Практичнапсихологія та соціальна робота. – 2002. –№1.– С . 39 – 42.

4. Вергелес Т. (8) Навіщо у школі психолог?// Дзеркало тижня. – 2005.– 3 листопада

5. Гендерний аналіз українського суспільства– К. : Проон, 1999.– 293 с.

6. Доповідь про виконання в УкраїніКонвенції ООН про ліквідацію всіх формдискримінації щодо жінок. – К. :Україна, 2001.– 85 с.

7. Карклина С. Э . Проблемы семейноговоспитания.– М.: Советская Россия, 1983.–208 с

8. Карпачова Н. Виступ на сесії ВерховноїРади Уповноваженого з прав людини здоповіддю “Про стан дотримання і захист правгромадян України за кордоном”// Громадськийконтроль. – 2003.– № 4.– С. 4 – 7.

9. Ковбас Б., Костів В. Основи родиннихвідносин. – Івано-Франківськ: Науково-


Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

59 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

дослідний центр “Педагогіка і психологіявищої школи”, 2002. – 286 с.

10. Кравець В. Шлюб і сім‘я. Історія ісучасність // Кравець В. Психологія сімейногожиття. – Тернопіль, 1995. – Ч.1. – С. 14 – 15.

11. Міграційні процеси в сучасному світі ./Заред. Ю. Римаренка.– К.: Довіра, 1998.– 871 с.

12. Ноздріна О. Порушення сім’ї як сучаснасоціально-педагогічна проблема в Україні //Вісник Львівського ун-ту. Філософські науки.–2001.– Вип. 3.– С. 44 – 454.

13. Овчарова Р.В. (31) Психологическоесопровождение родительства. – М.: Изд-твоИнститута Психотерапии, 2003. – 211 с.

Постановка проблеми. Сьогодні на рубежіпереходу до постіндустріального періоду розвиткувсієї цивілізації, коли вже початковий капіталрозподілено, а звичайні капіталовкладення немають великого впливу, провідну роль в економіцівідіграють володіння інформацією і використанняінновацій. Суспільству потрібен високопрофесійнийробітник, який має високий рівень культури праці,швидко реагує на зміни науково-технічногопрогресу, може реалізувати свій потенціал вумовах ринкової економіки. По суті, чим вищіпотреби суспільства, тим вищим рівнем культурипраці має оволодіти людина, тим більшсприятливими мають стати в ньому умови длянарощування людського капіталу. Пошук шляхівреалізації такої єдності – достатні інвестиції восвіту і здоров’я, збереження і підвищенняефективності використання людського капіталуУкраїни, ось ті глобальні проблеми, які требавирішувати негайно.Аналіз досліджень і публікацій. Багато

вчених займалися дослідженнями проблемлюдського капіталу і формування культури працілюдини. Так, Б. Адаскін, С. Анісімов, А. Гілєв,Д . Зембицький , В . Ковальчук, С. Лісова ,Ф . Щербак та інші науковці у своїх працяхрозглядають проблему формування культурипраці особистості. А виникнення і розвиток теоріїлюдського капіталу пов’язані з іменами такихвчених-економістів, як Т. Шульц, Г. Беккер,Л . Туроу, Я. Мінсер. Сьогодні продовжуютьдосліджувати даний аспект економіки О. Грішнова,

В. Куценко, Д. Нєстєрова, К. Сабірьянова, С. Савєльєв,Н. Тюхтенко та інші.Відомо, що науковці по різному підходять до

визначення внутрішнього складу людськогокапіталу. Так, Г. Боуен, до складу людськогокапіталу відносить такі елементи, як знання,навички, мотивація й енергія, якими наділенілюдські істоти і що можуть бути використаніпротягом певного часу з метою виробництватоварів і послуг [1].В. Куценко і Г. Євтушенко дають визначення

даного поняття як “сукупність знань, здібностейі кваліфікації, як здатність кваліфікованої робочоїсили створювати прибуток” [4, 136].У трактуванні С. Дятлова людський капітал –

“це сформований у результаті інвестицій інакопичений людиною певний запас здоров’я, знань,навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовановикористовується в тій чи іншій сфері суспільноговиробництва, сприяє зростанню продуктивностіпраці і тим самим впливає на зростання доходів(заробітків) даної людини” [2, 83].О. Грішнова, в основу класифікації елементів

людського капіталу покладає відмінності заінтелектуальними, фізичними і психологічнимиознаками. До його основних елементів вонавідносить: “рівень освіти (знання), професійнапідготовка (навички, вміння, досвід роботи,профпридатність та профадаптованість), станздоров’я , володіння економічно значущоюінформацією , мотивованість, мобільністьпрацівника” [1, 14].

Юлія Кузьменко, кандидат педагогічних наук,доцент кафедри міжнародних економічних відносин

Міжнародного університету бізнесу і правам. Херсон

ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ПРАЦІОСОБИСТОСТІ ЯК ЗАСІБ НАРОЩЕННЯ

ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУСтаттю присвячено актуальній на сьогодні для України проблемі – нарощенню

людського капіталу. Дана публікація висвітлює дослідження впливу формування культурипраці людини на процес нарощення такого аспекту робочої сили, як людський капітал.

ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ПРАЦІ ОСОБИСТОСТІ ЯК ЗАСІБНАРОЩЕННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ

© Ю. Кузьменко, 2007

60Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

На жаль, сьогодні дещо поза увагою вченихзалишилися культурологічні ознаки категоріїлюдського капіталу. Тому метою даної статті єрозглянути процес формування культури праціособистості як засіб нарощення людськогокапіталу.Виклад основного матеріалу. Поняття

“людський капітал” виникло у ринковомусередовищі. Воно відображає не лише новийпідхід до аналізу ролі людини в суспільно-виробничому процесі, а й зростаюче значенняінтелектуальної діяльності, не речовенагромадження процесу відтворення для всьогосуспільного життя, а визнання необхідності тависокої ефективності вкладень у людину. Термін“людський капітал” дозволяє розглядатиробітника як матеріальне втілення наборуособистісних якостей , що можутьвикористовуватися, орендуватися роботодавцем.Знання, вміння, навички, рівень культури праці, якіздобув працівник завдяки освіті, професійнійпідготовці та досвіду роботи, становлять певнийзапас продуктивного капіталу. Однак цінністьцього обсягу продуктивного капіталувизначається тим, за яку плату можна йогопродати на ринку праці.Оскільки, культура є особистісною ознакою

кожної людини, яка впливає на його трудовудіяльність, то і цей аспект слід розглядати як засібнарощення людського капіталу.Зазначимо, що культура праці – це комплекс

інтегративних якостей особистості, що поєднуєзнання, уміння, навички, переконання, поведінкута практичні дії, які проявляються у процесітрудової діяльності людини та підвищують цінуробочої сили на ринку праці. Виходячи ізвизначення, бачимо, що даний вид культуриохоплює такі якості трудівника, як працелюбність,трудові навички, трудову моральність. До того жй інші ознаки (потреба у трудовій діяльності,готовність до неї, свідоме виконання трудовихобов’язків, ретельність, профорієнтованість,звичка до колективної праці, трудові стимули тамотиви, свідома дисципліна праці, ставлення долюдей праці та до результатів їхньої діяльності)теж є її складовими. Прояв працівником культурипраці на виробництві залежить від змісту трудовоїдіяльності, технічного оснащення робочих місць,організаційних форм трудового процесу, рівняосвіти і професійної підготовки робітників, їхжиттєвого досвіду і моральної позиції [8, 149].Таке розмаїття елементів культури праці

вимагає їх класифікації. Проведений аналізскладових елементів даної культури показав, щоструктура культури праці працівника містить такі

компоненти: мотиваційний, морально-ціннісний,естетичний, екологічний, техніко-технологічний,економічний , організаційно-діяльнісний ,світоглядний та контрольно-оцінний. У своїйєдності вони розкривають основні шляхиформування культури праці особистості під частрудової чи навчально-трудової діяльності, атакож характеризують механізми їх впливу напроцес нарощення людського капіталу.Так, мотиваційний компонент культури праці

учня охоплює такі риси особистості, як інтерес,потяг, прагнення, схильність до праці, потреба вній, зацікавленість справою, бажання працювати,любов до праці та інші. Дані елементи культурипраці, мотивуючи діяльність людини, впливаютьна її поведінку і визначають вибірковість такихпсихологічних процесів, як сприйняття, мислення,увага, пам’ять, уява. При цьому робітник свідомообирає цілі й засоби досягнення результату,спрямовує трудову активність на мотиваційніоб’єкти, цілі та їх здійснення, надає поведінціімпульсу і направленості до мети.Мотиваційний компонент культури праці

контролює реалізацію намірів, забезпечує вибірнових технологій, трудових операцій, технік длявиконання трудового завдання, стимулює процессамоосвіти і вдосконалення (оволодіння новимитехнологіями, впровадженням інновацій та ноу-хауу виробництво. Тобто мотиваційний компоненткультури праці окреслює спрямованістьособистості та визначає вибірковість її активностіу трудовому або навчально-трудовому процесах.Деякі науковці виділяють у структурі культури

праці не мотиваційний, а особистісний компонент.Він, на думку Е. Фарапонової та Ю. Калюжної,включає наявність позитивного ставлення допраці, потреби в ній, мотиви, що виступають увигляді інтересів, а також звичок, пов’язаних зтрудовою діяльністю, особливості емоцій, вольовізусилля, які людина здійснює як для подоланняускладнень, що виникають у процесі роботи, такі для виховання у себе необхідних якостей(самостійності, активності, акуратності, вмінняпрацювати в колективі та інші) [9, 12].Досвід доводить, що великий вплив на

мотиваційну сферу робітника у процесіформування культури праці мають йогоіндивідуальні особливості, на розкриття якихспрямовані техніко-технологічний, естетичний,екологічний, економічний, морально-ціннісний,організаційно-діяльнісний, світоглядний таконтрольно-оцінний компоненти культури праці.Морально-ціннісний компонент складається з

таких елементів: отримання задоволення відсамого процесу і результатів праці, від подолання


61 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

труднощів у трудовій діяльності; почуттявпевненості в собі, у своїх силах, можливостяхщодо виконання трудових завдань; творчий підхіддо справи; почуття обов’язку та відповідальностіза результати своєї діяльності; бажання постійнозайматися корисними справами; точність ,пунктуальність, дисциплінованість, ритмічність,старанність, зібраність, сумлінність, порядність,допитливість, працелюбність, морально-цінніснінорми поведінки робітників та інше.До змісту естетичного компонента відносять:

уміння працювати акуратно, красиво;підтримувати чистоту і порядок на робочомумісці; художній смак, сприймання кольорової гами;уміння працювати, дотримуючись композиційнихзаконів та засобів їх вираження, естетичнихідеалів, вимог моди тощо.Екологічний компонент розкриває важливість

екологічної функції культури праці. Реальніможливості формування загальних елементівекологічної культури і культури праці увиробничому процесі безперечні. Ось чомусьогодні маємо виховувати генерацію працівниківнового типу, яка прагне задовольнити не лише своїматеріальні і духовні потреби, а й корегує свої діїв довкіллі у відповідності до сучасних моральнихнорм суспільства.У змісті даного компонента слід розглядати

такі елементи: розуміння взаємозв’язку івзаємовпливу людини і сил природи, культурніекологічно безпечні взаємостосунки діяльностілюдини і довкілля , формування в людинивідповідальності за природу, можливістьвикористання відходів виробництва, цивілізованегосподарювання , осудження варварськогоставлення до природних багатств, раціональнеприродокористування, розуміння себе як частиниприроди, особистої причетності тавідповідальності за її збереження та примноженнятощо.Техніко-технологічний компонент охоплює

знання , уміння і навички працівників, щобезпосередньо пов’язані з виконанням у процесівиготовлення виробів технологічних операцій,наприклад: реальне уявлення діяльності всьоговиробництва, знання сучасної техніки,інструментів, обладнання тощо, уміння правильнодобирати інструменти, читати графічнудокументацію, раціонально добирати, економновикористовувати матеріали, креслярсько-графічніуміння, вміння працювати на комп’ютері тощо.До складу економічного компонента культури

праці можна віднести: вміння економити робочийчас, матеріали, інструменти, електроенергію, воду,бережливе ставлення до майна підприємства,

відповідальну економічну поведінку, розуміннянеобхідності таких аспектів праці, як їїпродуктивність, норми виробітку тощо.Необхідно підкреслити, що формування такого

елемента культури праці, як відповідальнаекономічна поведінка, та й інших елементівекономічного компонента, “супроводжуютьсярозвитком їхніх ціннісних орієнтацій як системистійких відношень і фіксованих установок, якізабезпечують регуляцію поведінки в кожнійконкретній ситуації на основі її осмислення [10,16].Організаційно-діяльнісний компонент

безпосередньо пов’язаний з трудовою діяльністюлюдини. Він складається з вибору мети,підготовки робочого місця, пошуку оптимальнихваріантів виконання роботи, планування праці,визначення технологічної послідовностівиготовлення виробу, вибору матеріалів,інструментів і пристосувань, пропорційногорозподілу часу, який відводиться на виконаннятрудових операцій, переймання досвіду іншихпрацівників, винахідливості та ініціативності вроботі, самостійності, набуття власного досвіду,формування світогляду тощо.Важливим у системі формування культури

праці є світоглядний компонент. Відзначимо, щонауковці виділяють різні складові процесуформування світогляду особистості. Так ,В.Г. Постовий, досліджуючи тенденції вихованнядітей і молоді в сім’ї, вказує на такі його елементи:“бережливе ставлення до суспільної і приватноївласності до природних багатств, прагненняпримножити їх власною працею, негативнеставлення до проявів безвідповідальності в праціі безгосподарності, порушень трудової дисципліни,утриманства і лінощів, крадіжок суспільної іприватної власності та варварськогонецивілізованого ставлення до природнихбагатств” [6, 106].Ці складові процесу формування світогляду

людини, на нашу думку, є складовимисвітоглядного компонента культури праці. Але доїх переліку треба додати почуття обов’язку івідповідальності перед колективом і суспільством,товариську взаємодопомогу і взаємопідтримку,культуру поведінки, активну участь у різних видахсуспільно корисної діяльності, господарськеставлення до праці та культурне – до процесупраці, до праці інших людей, до людини-трудівника,до людських здобутків, екологізацію світогляду,досвід трудової діяльності, самооцінку робітникомсвоїх можливостей і оцінку свого “Я”, адже всіелементи даного компоненту впливають настановлення світогляду особистості. Наприклад,


62Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

М. Янцур підкреслює важливість в освітньомупроцесі тих елементів культури праці школярів, щопов’язані з профорієнтацією дітей. Науковецьзазначає, що, крім інших, навчання “має дві цілі:інформаційну, тобто ознайомлення учнів з різнимипрофесіями, і виховну – орієнтацію учнів нанеобхідні в ринковій економіці масові професії таспеціальності” [11, 17].Останній компонент – контрольно-оцінний, він

характеризує заключний, кінцевий етап трудовоїдіяльності робітника. До змісту даногокомпоненту відносимо такі елементи культурипраці: контроль за виконанням трудових операцій,дотримання послідовності в роботі з урахуваннямпроміжних результатів, контроль за якістю своєїпраці та її оцінка, аналіз результатів праці тощо.Контрольно-оцінний компонент можна

розглядати і як підсумковий щодо всіх попередніхкомпонентів культури праці, адже культурологічназумовленість системи названих компонентівпередбачає широкий діапазон взаємозв’язків міжними. Так, наприклад, при оцінюванні людиноюрезультатів своєї трудової діяльності він ураховуєдумку свого начальства, співробітників, родичів,аналізує причини своїх помилок або успіхів, плануєсвою подальшу діяльність.Вищеназвані компоненти окремо один від

одного не можуть забезпечити формування улюдини культури праці, тільки всі разом вонипрацюють на кінцевий результат. Саме томудуже важливим є усвідомлення суспільствомсутності та впливу всіх розглянутих компонентівна процес формування культури праціособистості. Їхній загальний вплив на свідомістьлюдини є характеристикою дієвості її світогляду,сформованості культури праці, її життєвої позиції,оскільки остання витікає зі світоглядних,психологічних і моральних якостей особистостій відбиває її суб’єктивне ставлення досуспільства.Формування культури праці особистості – це

системоутворювальний процес, на його основіформуються точні та глибокі знання, уміння інавички, які є “найважливішими складовимикультури людини в цілому” [3, 20].Знання – найголовніший елемент культури

праці. Без них не можуть виникнути ні вміння, нінавички. Найбільше допомагають у формуваннікультури праці людини господарсько-економічні,виробничо-технологічні, економічні, екологічні,естетичні та правові знання. З огляду назазначене, кожен з нас повинен дбати прозасвоєння не лише загальних, політехнічних,спеціальних і технічних знань, правил технікибезпеки, санітарно-гігієнічних вимог, відомостей

про сучасне виробництво, про вплив трудовоїдіяльності людини на навколишнє середовище, ай трудового права, інформації про нові технології,інновації тощо.Іншим важливим структурним компонентом

культури праці є вміння і навички працівника.Саме вони складають основу практичного бокукультури праці людини, що виникають на основісистеми знань та за допомогою процесівспонукання.Практика підтверджує, що функціональні

зв’язки системи культури праці особистості наетапі формування знань, умінь і навичок стаютьпідґрунтям для формування готовності домайбутньої трудової діяльності (готовність досвідомого вибору професії, психологічна і фізичнапідготовка до трудової діяльності, становленнянаукового світогляду, самовизначення, визначеннясвого подальшого життєвого шляху, ознайомленняз сучасними вимогами виробництва тощо), атакож ініціюють появу інших складових культурипраці – трудової мобільності та трудовоїкомпетентності.Треба додати, що елементи культури праці,

впливають на трудову мобільність і трудовукомпетентність особистості, оскільки не тількисоціально орієнтують молодь на трудовудіяльність, а й подекуди стають визначальнимипри відборі робочої сили на ринку праці. Це недивно, оскільки термін “мобільний” позначаєлюдину, яка здатна “швидко орієнтуватися вситуації, знаходити потрібні форми діяльності”[7, 322], а поняття “компетенція” використовують,коли говорять про здатність виконувати конкретнезавдання або ж виготовляти будь-що, по суті цекомплекс знань, досвіду в тій чи іншій галузі[5, 484].Отже, всі елементи культури праці утворюють

своєрідну систему, результатом функціонуванняякої стає нарощення людського капіталу (рис. 1).Під людським капіталом розуміють загалом

сукупність усіх продуктивних рис працівника,нарощення яких залежить від таких аспектів, якосвіта, здоров’я і економічний достаток людини.Зокрема від того, які знання загальноосвітнього іспеціального характеру, навички, накопиченийдосвід та рівень культури праці мають суб’єктивиробничого процесу.Нами процес формування культури праці

розглядається як один із видів інвестицій улюдський капітал на особистісному рівнідослідження останнього. Ми визначаємолюдський капітал як особливий видкапіталовкладень, сукупність витрат на розвитоквідтворювального потенціалу людини, до складу


63 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

об’єктів якого слід включати не тільки знаннязагальноосвітнього і спеціального характеру,навички і нагромаджений досвід, а й культурупраці робітника.По суті, “сучасний погляд на людину, як на носія

людського капіталу означає визнання її здібностейу повному розумінні слова капіталом, тобтоцінністю, яка приносить дохід, але з яскравовираженою специфікою, без урахування якоїпотенціал може і не реалізуватися” [1, 20].Разом з тим нарощення людського капіталу –

необхідна умова зростання валовогонаціонального продукту, зміцнення економіки,стабільності й багатства населення нашої країни.Тому треба пам’ятати, що формування умолодого покоління культури праці – один зі шляхіврозв’язання даної проблеми.З огляду на сказане, особливої ваги набуває

підготовка майбутньої генерації трудівників,людей з високим рівнем сформованості культурипраці, яким притаманна єдність культури і

діяльності. Виховати таких робітників можна лишеза умов систематичної, послідовної танаполегливої роботи в цьому напрямку.Таким чином, як висновок, підсумуємо, що

у характеристиці людського капіталу, крімпоказників освітньої, оздоровчої, професійної ікваліфікаційної структур, важливого значеннямають культурологічні показники , зокрема,культури праці людини. Адже кожна людинапотребує актуалізації особистісних якостей,підвищення рівня освіти, здоров’я, культури праці,всього того, що сприяє нарощенню людськогокапіталу та успішній трудовій діяльності, підвищуєзаробітну плату працівника і, як наслідок,національний дохід країни. По суті, національнебагатство будь-якої країни залежить не тільки відрівня освіти, професійної підготовки,компетентності та здоров’я її населення, а й відйого моральності та культури.

1. Грішнова О.А. Людський капітал:

Рис. 1. Структура культури праці

Економічний

компонент

Культура праці

Структурні компоненти Мотиваційний

компонент

Естетичний

компонент

Організаційно

-діяльнісний

компонент

Морально-ціннісний

компонент

Світоглядний

компонент

Екологічний

компонент

Контрольно

-оцінний

компонент

Знання Уміння Навички

Готовність до майбутньої трудової

діяльності

Трудова мобільність

Трудова

компетентність

Нарощення людського капіталу

Техніко-технологічний

компонент


64

формування в системі освіти і професійноїпідготовки. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001. – 254 с.

2. Дятлов С.А. Основы теории человеческогокапитала. – Спб.: Изд-во СПбУЭФ, 1994. – 160 с.

3. Клягин Н.В. Происхождение цивилизации.– М.: ИФРАН, 1996. – 252 с.

4. Куценко В.І., Євтушнко Г.І. Людськийкапітал як фактор соціального захистунаселення: проблеми зміцнення // Зайнятістьта ринок праці: Міжвідомчий науковийзбірник. – 1999. – № 10. – С. 136 – 145.

5. Райзберг Б.А. Экономическая энциклопедиядля детей и взрослых. – М.: “АОЗТ“Нефтехиминвест”, 1995. – 688 с.

6. Постовий В.Г. Тенденції виховання дітейі молоді в сім’ї в сучасних умовах України //Пед. науки. Зб. наук. праць. – Херсон: ХДПУ,2003. – Вип. 34. – С. 102 – 106.

7. Тлумачний словник української мови /Укладачі Т.В.Ковальова, Л.Н.Коврига – Харків:Синтез, 2002. – 672 с.

8. Управление персоналом: Энциклопедическийсловарь / Под ред. А.Я.Кибанова. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 453 с.

9. Фарапонова Э.А., Калюжная Ю.И .Формирование у подростков мотивовтрудовой деятельности // Школа ипроизводство. – 1988. – № 8. – С. 12 – 14.

10. Шпак О., Шемякін О ., Додонова Г.Відповідальна економічна поведінка учнів:спроба актуалізації і активізації // Молодь іринок. – 2005. – № 3 (13). – С. 14 – 18.

11. Янцур М. Професійна орієнтація учнівосновної школи у процесі трудового навчання// Трудова підготовка у закладах освіти. –2002. – № 3 (26). – С. 17 – 22.

Постановка проблеми та аналіз останніхдосліджень і публікацій. Одне з найважливішихзавдань сучасної історико-педагогічної наукиполягає в тому, що для персоніфікованого йсистемного накреслення розвитку національноїпедагогічної думки як нелінійного,багатовимірного процесу необхідно визначитиметодико-методологічні підходи до вивченняпедагогічної персоналії. Педагогічна персоналія,за визначенням О.В. Сухомлинської, – це “більше,ніж наукова, освітня чи творча біографія, цешвидше персоніфікований процес утворенняцінностей, культури в рамках гуманітарноїтрадиції, її певна конкретизована модель” [12, 42].Тому, “якщо в центрі моделювання національноїпедагогічної думки перебуває аналіз життєвого ітворчого шляху педагога – творчої особистості,носія ідей, то педагогічна персоналія маєвключати: 1) життєпис педагога (“особистісна”історія); 2) власний особистісний підхід дорозгляду педагогічного процесу (моральний,етичний зміст творчості); 3) предметний підхід(включеність або невключеність у тогочасний

педагогічний процес); 4) ідейно-соціальні,культурницькі засади (розмаїття зв’язків з епохою,міра й сила їх впливів на педагогічні погляди)”[12, 42 – 43].Сучасні методико-методологічні підходи до

вивчення персоналій як одного з найважливішихнапрямів і предметів історико-педагогічногодослідження окреслені у працях М.В. Богуславського[1] , Л .П . Вовк [2 ] , С .У. Гончаренка [3 ] ,Н.М. Гупана [4], Н. Дічек, Е.Д. Днєпрова [5],О.В. Сухомлинської [12], М.Д. Ярмаченка [17]та ін.Ще в 1981 р. Е.Д.Днєпров [5] виділив як

окремий напрям історико-педагогічнихдосліджень так званий “персоніфікаційнийнапрям”. Проаналізувавши тогочасні дисертаційнідослідження , присвячені вивченню життя ,творчості, науково-педагогічної спадщини,педагогічних ідей і поглядів багатьох, у першучергу, російських педагогів, письменників,культурно-освітніх діячів і звернувши увагу нанедоліки тих досліджень, зокрема в багатьох ізних той або інший педагог розглядався поза

Наталія Зайченко, кандидат педагогічних наук,в.о. доцента кафедри соціальної роботи

Чернігівського державного інституту права, соціальних технологій і праці

МЕТОДИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДОВИВЧЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ

О. ПОТЕБНІУ статті аналізуються сучасні методико-методологічні підходи до вивчення персоналій

як одного з найважливіших напрямів і предметів історико-педагогічного дослідження.

МЕТОДИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯПЕДАГОГІЧНОЇ СПАДЩИНИ О. ПОТЕБНІ

© Н. Зайченко, 2007

65 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

зв’язками зі своїми попередниками і сучасниками,поза загальним контекстом розвитку педагогічноїнауки, а крім того, вони були позбавлені головного– виявлення особливостей позиції аналізованогопедагога, його внеску в науку, його місця в історіїпедагогіки, – Е. Днєпров відзначив, що сучасненаукознавство знову, але на новому витку,повертається до “людини науки”, вченого, носіягенези педагогічних ідей і концепцій. Звертаєтьсяна новому рівні, розглядаючи персоналії в сукупнійсистемі особистісних, загально соціальних івнутрішньо наукових детермінант [5, 17].У 1993 р . перший Президент Академії

педагогічних наук у новітній Україні М.Д. Ярмаченко,визначаючи завдання щойно утвореної АПНУкраїни, наголошував: “головним завданнямпедагогічної науки нині є методологічне,теоретичне та методичне забезпеченнядокорінного оновлення системи освіти на основіврахування реалій сучасного життя, перспективсоціально-економічного розвитку України яксуверенної держави” [16, 7], а середпершочергових фундаментальних завдань вінназвав вивчення передового педагогічногодосвіду минулого. “Так сталося , – писавМ.Д. Ярмаченко, – що в азарті критики нашоїнедавньої історії ми стали не помічати тогопозитивного, що є, як кажуть, у нас під носом, іпокладаємо занадто великі сподівання назакордон, на те, що робиться в шкільництві нашоїдіаспори. Звичайно, все позитивне наших сусідів,а тим більше родичів, треба належно оцінювати,а то й запозичати. Але, як казав наш великийТарас Григорович, треба і чужого навчатись, ісвого не цуратись” [16, 8].Аналізуючи стан і завдання досліджень у

галузі історії педагогіки через десять роківМ.Д. Ярмаченко серед характерних тенденційрозвитку українських історико-педагогічнихдосліджень на перше місце поставив “вивченняспадщини видатних і відомих українськихпедагогів, зокрема тих, які з політичних міркуваньтривалий час замовчувалися, архівних джерел якживих свідків давно минулих подій; це стосуєтьсяяк Східної, так і Західної України, які вікамиперебували у стані національного пригнічення”[17, 3].М. Богуславський, характеризуючи структуру

історико-педагогічного знання виділив:1. Світоглядну позицію в трактуванні феноменів

минулого (матеріалістично-детерміністичнесвіторозуміння, трансцендентний (релігійний)світогляд, синергетичне світорозуміння).

2. Сфера загальних підходів до вивченнявсесвітньої історії освіти, яка є другим за

значущістю рівнем структури історико-педагогічного знання (формаційний,антропологічний, цивілізаційний, синхронний тадіасинхронний підходи).

3. Загальні методи дослідження історико-педагогічного процесу (історико-структурний,конструктивно-генетичний, історико-компаративістськийабо порівняльно-зіставний).

4. Часткові методи дослідження історико-педагогічного знання (аксіологічний, великихінноваційних циклів, хвильовий, модернізаторський,персоналістично-біографічний, монографічний,парадигмальний) [1].Л.П. Вовк, розкриваючи роль і місце курсу

історії педагогіки в системі завдань підготовкивчителя сучасної національної школи, загострюєувагу на вивчення педагогіки та історії педагогікиз позицій “олюднення”, що “історія педагогіки цене лише наука про розвиток освіти і виховання,педагогічні теорії у різні історичні періоди, а історіянауки про особистість, яка розвивається, історіяпоколінь” [2, 18], і що “реалізувати концепцію освітияк процесу випереджаючого, як процесу“олдюднення” діячів педагогічного процесу безісторії неможливо” [2, 19]. Тому в запропонованійавторській програмі вивчення курсу історіїпедагогіки у вищих педагогічних навчальнихзакладах теми персоніфікованого спрямуванняЛ.В. Вовк рекомендує розглядати на спеціальновиділених семінарських заняттях.“Передбачається глибоке самостійнеопрацювання праць окремих педагогів. Улекційному ж матеріалі бажано зупинитись напозиціях світоглядної, громадянськоїсформованості педагогів, мотивації і характері їхсоціальної, педагогічної та теоретичноїдіяльності” [2].С.У. Гончаренко проаналізував вимоги до

методологічних характеристик педагогічнихдосліджень, зокрема питань обґрунтуванняпроблеми і теми дослідження, визначення йогооб’єкта, предмета, мети і завдань, способіввисунення гіпотези дослідження іорганізації йогоекспериментальної перевірки, вимог дооформлення результатів дослідження (визначенняїх достовірності, наукової новизни, теоретичного іпрактичного значення, формування положень, якіпотребують захисту), які повною міроюстосуються і досліджень педагогічних персоналій[3].Н.М. Гупан у докторській дисертації “Розвиток

історії педагогіки в Україні (історіографічнийаспект. – К., 2001)” третій розділ присвятиваналізу досліджень педагогічних персоналій увітчизняній історико-педагогічній науці. Під


66Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

педагогічними персоналіями автор розуміє “творчібіографії видатних педагогів мислителів, якіпрацювали в галузі освіти та виховання тапослідовне систематизоване висвітленнясукупності їхніх педагогічних поглядів” [4, 11].І все ж найвагоміший внесок у розвиток

персоналістичного напряму історико-педагогічнийдосліджень на сучасному етапі зробилаО.В.Сухомлинська (Див., наприклад, праці [10] –[15]).О.В. Сухомлинська виділяє творчу біографію

педагога, або “персоналію”, як окремий предметісторико-педагогічного дослідження. Необхідністьрозробки цієї тематики, на її думку, обумовлюєтьсятим, що в сучасних умовах історико-педагогічнанаука значною мірою ускладнюється ,“з’являються нові дослідницькі методи йметодики. Розширюється й поглиблюється ареалпедагогічної думки. До неї залучаютьсяфеномени та факти, які раніше не були об’єктомдослідження . В таких умовах інтерес допедагогічних персоналій зростає, і значна частинатворчих біографій уперше стає об’єктом науковоїрефлексії. Цей процес є інноваційним в історико-педагогічній науці (Виділено нами – Н.З)” [12, 36].На підтвердження правомірності й

необхідності розробки персоналістичного напрямурозвитку історико-педагогічних дослідженьО.В. Сухомлинська зазначає, що, з одного боку,“часто ідеї, висловлені тим чи іншим педагогом,не збігаються, а іноді й прямо протилежніосвітній практиці (Ж.-Ж.Руссо, Л.М. Толстой),що сам мислитель формує в творчості парадигму,яка може проявлятися через декілька десятиліть”[12, 20], а з іншого – що “саме життя педагога,його особиста біографія часто є основою науковоїреконструкції епохи, висвітлює загальнопедагогічнийдосвід того чи іншого періоду, тобто духовнабіографія є матеріалізацією історії думки й духу,дає матеріал для реконструкції, зіставлення йвисновків історико-педагогічного характеру” [12,20].Аналіз творчої спадщини О. Потебні дає

можливість стверджувати про наявністьоригінальної педагогічної позиції видатногомовознавця, про те, що його ідеї далеко не завждизбігалися з існуючою на той час традицієювиховання й були втілені у практику викладаннямови, зокрема російської, лише через кількадесятиліть; його положення, що “народноеединство столь очевидно не состоит ни вгеографическом единстве территории, ни вгосударственном, ни в религиозном единстве, нив сходстве внешнего образа жизни, пищи, одежды,характера построек, нравов обычаев, ни в степени

экономического, юридического, научного ихудожественного развития”, але “верная ,единственная примета, по которой мы узнаемнарод и вместе с тем единственное, незаменимоеничем и непременное условие существованиенарода есть язык” [7, 186 – 187], сталорезультатом гострих дискусій, що велися внаукових колах того часу, а також основою дляформування принципу народності іприродовідповідності виховання. Власне, уподальшому не було жодного серйозного вченого-педагога, який, досліджуючи проблеминаціональної освіти, не брав би до уваги цеположення О. Потебні.Актуальною є теза О .Потебні про

функціональність мови як естетико-психологічного та етико-формувального фактора:“Язык не есть только известная система приемовпознания, как и познание не обособлено от другихсторон человеческой жизни. Познаваемоедействует на нас эстетически и нравственно.Язык есть вместе с тем путь осознанияэстетических и нравственных идеалов, а в этомотношении различие языков не менее важно, чемотносительно познания” [7, 163]. Мова є одним знайважливіших чинників формування морально-етичних і естетичних ідеалів, а, отже, засобівздійснення морального й естетичного вихованнялюдини.Творчу спадщину О. Потебні і його внесок у

розробку освітньої проблематики необхіднорозглядати в контексті розвитку українськоїпедагогічної науки ХІХ століття, яка інтегрувалау собі й духовно-філософські, й релігійно-етичні,й світоглядно-наукознавчі сфери самовираженнята самореалізації особистості. До того ж,педагогічна думка завжди персоніфікована, вонавідображає особистість її носія з його поглядами,уподобаннями, смаками, віруваннями,переконаннями тощо. Сьогодні, колирозширюється теоретико-методологічне поленауково-педагогічного осмислення , допедагогічного контексту залучаються феномений факти, які раніше не були об’єктом дослідження.Цей процес О .В. Сухомлинська називаєінноваційним в історико-педагогічній науці [12, 36].Звернення до біографії і творчої спадщини

О. Потебні дає змогу збагатити й модифікуватинаші уявлення про історико-педагогічний процес,сприяє його новому осмисленню й розумінню, атакож відкриває нові грані, окреслює нові цінностіцього процесу як важливі складові науковогодискурсу.У сучасній науці склалися такі підходи до

вивчення педагогічних персоналій: біографічний,


67 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

феноменологічний, герменевтичний, синергетичний,парадигмальний [1], [12].Біографічний підхід передбачає розгляд

педагогічної реальності у часі й просторі, широкоохоплюючи проблему у великому історичномуконтексті. За таких умов особистість педагогавиступає, з одного боку, визначальним факторомйого творчості, а з іншого – віддзеркалює епохуабо ж є її творцем.Біографічний підхід допомагає виявити

причини появи й розвитку педагогічних ідей урізних фактах біографії, розкрити сутніснімоменти, що стоять за ними, побачити занагромадженням емпіричних фактів певнізакономірності.У даному дослідженні наукова біографія

О. Потебні включає у себе висвітлення основнихетапів життєвого шляху, аналіз епохи, в якій вінжив і творив, характеристику соціальногосередовища, в якому відбувався процесстановлення особистості вченого, творчий пошукнауково-мовознавчих, духовно-світогляднихорієнтирів діяльності. Значна увага приділяєтьсяаналізу творчої лабораторії О. Потебні (йогоетнографічних і мовознавчих студій), роліпсихологічних факторів в особистіснійсамореалізації (невтомність і врівноваженістьмовознавця-дослідника, виваженість науковоїпозиції, життєва мудрість і переконливістьлюдини-борця).Феноменологічний підхід передбачає

розкриття значення суб’єктивного досвіду якосновного вимірника сутності людськоїособистості. Специфіка феноменологічногопідходу полягає у відмові від будь-якихідеалізацій, будь-якого догматизму, упередженостій заданості, тобто в можливості незаангажованогонавіть власною свідомістю дослідника вільногоопису процесу пізнання дійсності, наукових тапубліцистичних текстів, у відмові від міфів,стереотипів тощо.Герменевтичний підхід передбачає

коментування, пояснення життєпису і педагогічнихідей персоналії крізь призму історико-культурноїтрадиції. За такого підходу явища й факти творчоїжиттєдіяльності педагога пізнаються черезісторико-культурні засади, тобто розглядаютьсяу контексті розвитку культури, національноїкультури в певних формах її прояву.У контексті дослідження життєдіяльності,

творчості і спадщини О . Потебні микористувалися двома підходами до роботи зджерельною базою. Перший полягає урозшифруванні, перекодуванні, тлумаченні йоготермінології мовою сучасних педагогічних понять,

що сприяє швидшому розумінню й засвоєннютексту, вживленню його в сучасність таактуалізації. Інший підхід передбачає “вживання”в атмосферу історичної епохи, життя О. Потебні,аналіз способу й характеру мислення автора,самого тексту, реконструкція смислових системдля відтворення найбільш поширених і сталихсмислів педагогічної реальності досліджуваноїепохи.Синергетичний підхід дає змогу пояснити

науково-педагогічні ідеї не лише педагогічнимикатегоріями і фактами, а й іншими різноманітниминелінійними зв’язками між теоріями –мовознавство, літературознавство, психолінгвістика,етнографія, фольклор, поетика, міфологія тощо.Синергетичний підхід сприяє виявленнюнерозкритих чи недостатньо розкритих процесів,що були прихованим пластом історико-педагогічних феноменів [1, 38].Синергетичний підхід особливо доречний у

процесі дослідження науково-педагогічноїдіяльності і спадщини О. Потебні, оскільки новітнінаукові дослідження у гуманітарній сферіорієнтуються на поглиблення інтеграціїмовознавчих аспектів з філософією, психологією,соціологією, культурологією, на виявлення ірозкриття механізмів, умов та процесів діяльностімови у зв’язку з мисленням і реальністю ,розглядають мову як унікальну людську здібність,засіб спілкування та відображення світу. Основитакого розуміння природи й сутності мови булизакладені у ХІХ ст. – у період становленнянаукового мовознавства. Вчені-філологи у своїхпрацях, крім концептуальних питань мовознавчоїнауки, акцентували увагу на проблемах психолого-педагогічного характеру, таких, як сигніфікативна,гносеологічна, комунікативна, евристична,розвивальна функції мови; співвідношеннямислення і мови; значення мови у становленнілюдської свідомості й розвитку духовного життясуспільства. У вітчизняному мовознавстві другоїполовини ХІХ – початку ХХ ст. прихильникамипсихологізму виявили себе О .O. Потебня,І.О. Бодуен де Куртене, Л.В. Щерба. До серединиХХ ст. внаслідок формування негативногоставлення до психолінгвістичного напрямку йогопопулярність була фактично обмежена рамкамиленінградської філологічної школи. Тільки з 1950-хроків спочатку у США (Ч. Осгуд, Дж. Міллер,Д. Слобін та інші), а згодом і в європейськихкраїнах зачинає свої традиції як самостійнанаукова дисципліна психолінгвістика.Працюючи у царині загального мовознавства,

О . Потебня на основі ґрунтовного аналізувеличезного джерельного матеріалу витворив


68Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

своєрідну концепцію слова, яка протягом багатьохдесятиліть залишалася незр івняннимзразком мовознавчих досліджень. У процесіширокомасштабного вивчення мови, фольклору,літературних пам’яток О. Потебня одним зперших почав розробляти проблеми історичноїеволюції мислення, закономірностей теорії тапсихології творчості, становлення людськоїсвідомості.Проблему співвідношення мови і мислення

науковець розв’язував на широкій історичнійоснові, адже і мислення, і мова належать до явищ,які історично розвиваються, еволюціонують,трансформуються. У праці “Естетика і поетика”він стверджує, що хоча щодо мислення, взятомуу сукупності усіх його форм, мова вторинна, щодосвідомої розумової діяльності мова є першою зачасом подією [8, 69].При визначенні методу дослідження, О. Потебня

спирається на історизм пізнання. Усіляке пізнанняза своєю сутністю історичне і має значення лишещодо майбутнього, впевнений науковець, томувважає основним питанням будь-якого знання –“откуда и, поскольку можно судить по этому, кудамы идем” [6, 5].Мовознавча концепція О. Потебні є зразком

послідовно історичного підходу до мови. Другаполовина ХІХ ст. збіглася з розквітомпорівняльного та історичного мовознавства, зодного боку, й утвердженням психологічногонапряму, з іншого. І те, й інше прямо вплинуло налінгвістичні погляди О. Потебні, проникнуті духомісторизму та психологізму (з них провідний –перший). Уже у ранніх працях (“О некоторыхсимволах в славянской народной поэзии”, “Омифическом значении некоторых обрядов иповерий”, “О связи некоторых представлений вязыке”, “О купальских огнях и сродных с нимипредставлениях”, ”О доле и сродных с неюсуществах”) дослідник звертається допорівняльно-історичного методу, аналізуючи нелише мовознавчий, а й етнокультурний матеріал.Значним внеском у розробку порівняльно-історичного методу, насамперед у галузісинтаксису, стала фундаментальна праця вченого“Из записок по русской грамматике”. Ідеїпсихологізму у вченні О. Потебні формувалисяпереважно під впливом засновника психологічногонапрямку у мовознавстві, творця етнопсихологіїГ. Штейнталя. Услід за ним дослідник бере заоснову асоціативну психологію Й. Гербарта.Філософські джерела мовознавчих поглядівО. Потебні можна бачити у німецькій класичнійфілософії, насамперед у вченні засновникасучасної теоретичної лінгвістики В. Гумбольдта.

Багатотомне дослідження з порівняльноїграматики східнослов’янських мов, яке сталосправою життя вченого-мовознавця, не малорівних не лише у вітчизняній філології, й у світовійславістиці. О. Потебня вважається одним зосновоположників східнослов’янської діалектології,адже ним вперше були детально охарактеризованімежі поширення найважливіших діалектнихзвукових явищ, вказані ознаки, якими вирізняєтьсяукраїнська мова з-поміж інших слов’янських мов.Парадигмальний підхід дав можливість

розглянути логіку розвитку педагогічних ідейО. Потебні з позицій самої науки, її внутрішньоїдинаміки, з точки зору виникнення і трансформаціїрізних ідей, положень, постулатів, виробленихсучасною О. Потебні спільнотою.Застосування парадигмального підходу

допомогло виявити, що О. Потебня переступавіснуючий канон у якісно новому вимірі, піднісшисьвисоко над своїми сучасниками як у галузімовознавства, так і наукознавства та педагогічноїдумки. Як справедливо відзначав Т. Райнов,“Потебня стоит на уровне русской науки тоговремени, так блистательно проявлявшей себяпостановкою удачными попытками решения задачшироких и принципиальных” [9, 28]. Однак є унього і цілий ряд інших характеристик, якіставлять його на цілу голову вище від переважноїбільшості учених того часу. Перш за все,небагато можуть порівнятися з Потебнею “вотношении необыкновенной тщательности иосновательности научной работы” [9, 30 – 31].Отже, “Накладывая творческую индивидуальностьПотебни в эпоху 60 – 70-х гг. на фон русской наукиего времени, мы убеждаемся, что, плоть от плотиее по склонности к широким заданиям и потворческой синтетичности мышления, Потебнявысоко поднимается над ее общим, и без тогодостаточно приподнятым, уровнем – понеобыкновенной тщательности научной работы,по изумительной способности обрабатывть истройно утилизировать маптериал и повыдающейся выдержке и философскойвоспитанности ума” [9, 37 – 38].Висновки . У дослідженні використано

поняття опонентського кола [М. Ярошевський,1983], тобто наукової спільноти (Ф.І. Буслаєв,П.О. Лавровський, Ф. Міклошич, І.В. Ягіч та інші)відомих представників існуючої парадигми, зякими О. Потебня вступав у дискусії, особливона стадії зародження нових ідей, уявлень, гіпотез,тобто тих складових, які поступово, з плином часустали ядром принципово нового науковогоспрямування . Звернення до поняття“опонентського кола” дозволило під новим кутом


69 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

зору висвітлити взаємозв’язок процесу пізнання,створення нового знання й міжособистісногоспілкування, наукового творення.

1. Богуславський М. Структура сучасногоісторико–педагогічного знання // Шляхосвіти. – 1999. – №1. – С. 37 – 40.

2. Вовк Л.П. Історія педагогіки у системізавдань підготовки вчителя // В кн.: Історіяпедагогіки у структурі професійноїпідготовки вчителя. Збірник наукових працьКам’янець-Подільського державногопедагогічного університету. Серія соціально-педагогічна. Випуск 3. Том 1. / Відп. ред. Ю.М.Ковальчук. Наук. ред. О.В. Сухомлинська. –Кам’янець-Подільський, 2002. – С. 16 – 22.

3. Гончаренко С.У. Методологічніхарактеристики педагогічних досліджень //Вісник Академії педагогічних наук України. –1993. – № 1. – С. 11 – 23.

4. Гупан Н.М. Розвиток історії педагогікив Україні (історіографічний аспект).Автореф. дис… д–ра пед. наук. – К., 2001. –39 с.

5. Днепров Э.Д. Советская историографиядореволюционной отечественной школы ипедагогики (1918 – 1977). Проблемы ,тенденции, перспективы. – М., 1981. – 90 с.

6. Потебня А.А. Из записок по русскойграмматике. Т.3. Об изменении значения изаменах существительного. – М.:Просвещение, 1968. – 551 с.

7. Потебня А.А. Мысль и язык. – К., 1993. –192 с.

8. Потебня А.А. Эстетика и поэтика.– М.,1976. – 614 с.

9. Райнов Т. Александр Афанасьевич

Потебня. – Петроград: Колос, 1924. – 110 с.10. Сухомлинська О .В. Деякі питання

етимології педагогічного знання // Шляхосвіти. – 2001. – № 1. – С. 2 – 7.

11. Сухомлинська О.В. Історико-педагогічнедослідження та його “околиці” // В кн.:Збірник наукових праць. Педагогічні науки.Випуск 40. – Херсон: Видавництво ХДУ, 2005.– С. 8 – 14.

12. Сухомлинська О.В. Історико-педагогічнийпроцес: нові підходи до загальних проблем. –К.: АПН, 2003. – 68 с.

13. Сухомлинська О.В. Концептуальні засадирозвитку історико–педагогічної науки в Україні// Шлях освіти. – 1999. – № 1. – С. 41 – 45.

14. Сухомлинська О.В. Періодизаціяпедагогічної думки в Україні: кроки до новоговиміру // В кн.: Збірник наукових праць:Спеціальний випуск “До витоків становленняукраїнської педагогічної науки” / В.Г.Кузь (гол.ред.) та інші. – К.: Наук. світ, 2002. – С. 31 – 40.

15. Сухомлинська О.В. Персоналія вісторико–педагогічному дискурсі // Шляхосвіти. – 2001. – № 4. – С. 10 – 15.

16. Ярмаченко М.Д. Важливий етап у розвиткупедагогічної науки // Вісник Академії педагогічнихнаук України. – 1993. – № 1. – С. 4 – 10.

17. Ярмаченко М.Д. Стан і завданнядосягнень в галузі історії педагогіки // Історіяпедагогіки у структурі професійноїпідготовки вчителя. Збірник наукових працьКам’янець-Подільського державногопедагогічного університету. Серія соціально-педагогічна. Випуск 3. Том 1. / Відп . ред .Ю.М. Ковальчук. Наук. ред . О .В.Сухомлинська . – Кам’янець-Подільський ,2002. – С. 3 – 6.




“... з них одне гаряче зацікавлює нас у нашомувласному добробуті і самозбереженні, а іншевиражає нашу природну відразу побачившизагибелі і страждань всякої істоти, що почуває, іголовним чином нам подібних”

Жан-Жак Руссофранцузький письменник і філософ

“Відніміть у нашого серця цю любов до добра,– підкреслював Руссо, – ви відніміть усюпринадність життя”

Жан-Жак Руссо(1712 – 1778)

Французький письменник і філософ


70

Постановка проблеми і аналіз останніхдосліджень публікацій. Реалії науково-інформаційного суспільства та процесиглобалізації світу вимагають від Україниякнайшвидшого переходу від традиційної,авторитарної системи освіти до особистісноорієнтованої, дитиноцентриської педагогіки. Надумку президента АПН України В. Кременя,якщо цього не зробити вчасно, то українська націяможе залишитися на узбіччі загальнолюдськогоісторико-культурного прогресу.Для інтенсифікації окреслених змін виникає

потреба уточнити системні вади традиційноїпедагогіки. Деякі характерні риси традиційноговиховання розкривали у своїх працях відомінауковці І. Бех, Е. Бондаревська, О. Пєхота,Г. Селевко [2]; [3]; [7]; [8] та ін., але й на сьогодніу психолого-педагогічної науці залишаютьсянедостатньо вивчені через призму особистісноорієнтованого підходу недоліки традиційноїпедагогіки.Метою статті є вивчення поглядів педагогів

на недоліки традиційної системи освіти.Термін “традиційне навчання”, перш за все,

має на увазі класно-урочну систему організаціїнавчання, яка сформувалася у ХVІІ столітті надидактичних принципах Я. Коменського.Виклад основного матеріалу. Традиційний

навчально-виховний процес, на думку Г. Селевко,є авторитарною педагогікою вимог, за якоїнавчання дуже слабко пов’язано з внутрішнімжиттям дитини з її різноманітними запитами тапотребами. Авторитаризм педагогічного процесупроявляється в регламентації діяльності учнів;централізації контролю за їх навчанням тавихованням; орієнтації на “середнього учня”(“школа вбиває таланти” та індивідуальність). Зацих умов школяр – не повноцінна особистість, абездуховний “гвинтик”, підлеглий об’єкт

навчальних впливів. Вчитель у цьому контекстізаймає протилежну позицію, він – командир,ініціатор навчальної діяльності, суддя, який“завжди” має рацію.Науковець зазначає , що за змістом цілі

традиційної освіти орієнтовані переважно назасвоєння знань, умінь та навичок, а не нарозвиток особистості. Це призводить до того, щомасова, традиційна школа залишається “школоюзнань”, де зберігається перевага інформованостіособистості над її культурою та домінуванняраціонально-логічної сторони пізнання надпочуттєво-емоційною.Методи засвоєння навчального матеріалу

ґрунтуються на повідомленні готових знань;навчанні за зразком; індуктивній логіці; механічнійпам’яті; вербальному викладанні навчальногоматеріалу; репродуктивному відтвореннізасвоєних знань.Процес навчання характеризується

недостатньою самостійністю , слабкоюмотивацією навчальної праці школярів. У складінавчальної діяльності дитини самостійне цілепокладання майже відсутнє, цілі, як правило,ставить учитель; планування діяльності ведетьсяззовні, зміст освіти нав’язується учню всуперечйого бажанням; підсумковий аналіз та оцінюваннядіяльності здійснює вчитель.Кількісна оцінка навчальних досягнень учнів

– часто стає засобом примусу, зброєю владиучителя над учнями, психологічного тасоціального тиску на школяра. Оцінка за цих умовчасто ототожнюється з особистістю дитини уцілому та поділяє клас на “хороших” і “поганих”учнів.Також до недоліків традиційної форми навчання

Г. Селевко відносить шаблонну побудову,одноманітність; нераціональний розподіл часууроку; учні ізольовані від спілкування один з

Cергій Моїсеєв, завідувач науково-методичної лабораторіїз фізичної культури та захисту Вітчизни

Південноукраїнського регіонального інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів

м. Херсон

СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ ПЕДАГОГІВ-ГУМАНІСТІВ НАПРОБЛЕМИ ТРАДИЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИУ статті аналізуються сучасні погляди педагогів-гуманістів на проблеми традиційної

системи освіти. Виділяються недоліки традиційного педагогічного процесу, які не даютьзмоги задовольнити у повному обсязі освітні потреби як окремої особистості, так і сучасногонауково-інформаційного суспільства.

СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ ПЕДАГОГІВ-ГУМАНІСТІВ НА ПРОБЛЕМИТРАДИЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ

© C. Моїсеєв, 2007

71 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

одним; недостатня мовленнєва діяльність(середній час говоріння учня 2 хвилини на день)та відсутність індивідуального навчання [8].У контексті нашого дослідження цікавими є

думки Е. Бондаревської щодо підґрунтястановлення традиційної системи освіти зарадянських часів. Вона вважає, що класичнахарактеристика традиційної освіти, як освітиінформаційного типу, що продукує знання, вміннята навички, а не особистісний розвиток, – незовсім справедливі!Знаннєва орієнтація, як зазначає

Е. Бондаревська, склалася у той час, коли задопомогою освіти держава розв’язувала гострісоціальні проблеми: спочатку навчання всіхгромадян грамоті, потім – підвищення рівняосвіченості населення, підготовка професійнихкадрів для промисловості. За цих умов знаннєваорієнтація була необхідна та продуктивна.Однак становленню особистості в системі

традиційної освіти перешкоджали ідеологізація тарегламентація наукового ядра знань, які повиннібути засвоєні учнями. Заважали авторитарний духшколи, нормативно-охоронна виховна система, дерозвиток дитини не мислився інакше, як у рамкахсоціального замовлення на людину певного типу.На думку Е. Бондаревської, буде більшправильним, якщо ми будемо називати радянськусистему освіти не традиційною , асоціократичною, суть якої полягала у використанніосвіти для цілеспрямованого формуванняособистості, потрібної державі, яка відповідалайого держзамовленню. Це не означає, що в ціймоделі абсолютно ігноруються індивідуальнізапити і потреби школярів, але вони заохочуютьсялише у тому випадку, коли відповідають інтересамдержави [3].До противників соціоцентризму у вихованні,

беззаперечно, належить академік І. Бех. Надумку визнаного науковця, соціоцентризмвиступає основою масового техносоціальногорегулювання, планування, проектування.До недоліків соціоцентричної, традиційної

освіти школярів І. Бех відносить такі.1. Ставлення до учнів, як правило, без справжнього

інтересу і поваги; в результаті в них немає підстав длясприйняття самих себе на серйозному рівні.

2. Особистісно орієнтоване виховання не знаєситуацій, коли намагання вихованця досягтипевних виховних цілей не помічаються, протебудь-яка його похибка викликає яскраво виражененезадоволення, наголошується на йогоневідповідності тим чи іншим суспільнимнормативам, навіюється, що дитина не така, якоюїї хотіли б бачити дорослі.

3. Підлягає також безумовному запереченнюта обставина, коли, замість конструктивноговикористання природної дитячої потреби вдоброму ставленні до неї значущих людей, длязаохочення розвитку позитивних задатків іпрагнень вихователі пригноблюють її, не даютьїй реалізуватися, вимагають від дитининеможливого, а коли вона не справляється з цимивимогами, постійно принижують [2].Переймаючись проблемою підвищення

ефективності педагогічного процесу взагальноосвітніх навчальних закладах, науковціО. Пєхота та А. Старєва сучасний етап розвиткуосвіти в Україні характеризують як перехідний:від традиційної освіти до особистісно орієнтованої.Вони поділяють думку, що традиційна освіта – цеосвіта інформаційного типу, головним продуктомякої є знання, вміння і навички, а не особистіснийрозвиток учня [7].Відомий теоретик особистісно орієнтованого

навчання І. Якіманська зазначає, що традиційнапедагогіка своїм пріоритетним завданням завждивисувала як мету – розвиток особистості, і уцьому сенсі була особистісно орієнтованою. З цихпозицій І. Якіманська існуючі моделі особистісноорієнтованої педагогіки, поділяє на три основнігрупи.

1. Соціально-педагогічна модель . Вонажорстко реалізує соціальне замовленнясуспільства: виховати особистість за заздалегідьзаданими властивостями. Особистість при цьомурозумілась як деяке типове явище, як носій тавідтворювач масової культури. Звідси основнісоціальні вимоги до особистості: підпорядкуванняіндивідуальних інтересів суспільним, конформізм,слухняність , колективізм, авторитарність ,одноманітність навчальних програм, методів,форм навчання, глобальні цілі та завдання.

2. Предметно-дидактична модель. Сутністьїї полягає в організації наукових знань у системи зурахуванням їх предметного змісту. Це своєріднапредметна диференціація, що забезпечуєіндивідуальних підхід у навчанні. Однак засобоміндивідуалізації навчання служили самі знання, ане їх конкретний носій – учень. В основіпредметної диференціації були: 1) схильність учнядо роботи з матеріалом різного предметногозмісту; 2) інтерес до його поглибленого вивчення;3) орієнтація учня до занять різними видамипредметної діяльності. Організаційні формиваріативного навчання, зазвичай сприяли йогодиференціації, але навчальна ідеологія при цьомуне змінювалась, оскільки особистість – продуктнавчальних впливів, значить організуємо їх запринципом диференціації.


72Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

3. Психологічна модель. Сутність її полягає увизнанні відмінностей у пізнавальних здібностяхлюдини, розумінні їх як складного психічногоутворення, обумовленого генетичними, анатомо-фізіологічними, соціальними причинами іфакторами в їх складній взаємодії та взаємовпливі.Освітній процес, на думку психологів, повиненбути орієнтований на цілі розвитку особистості, їїздібностей.Підсумовуючи аналіз охарактеризованих вище

моделей побудови педагогічного процесу,І. Якіманська знаходить між ними багатоспільного:

- визнання за навчанням головної детермінантирозвитку особистості на всіх етапах її віковогостановлення;

- декларування основної мети навчання якформування особистості із заданими типовимихарактеристиками;

- побудова освітнього процесу, який забезпечуєоволодіння ЗУН як основного результату освіти;реалізація, головним чином, інформативної, а нерозвивальної функції;

- уявлення про учення як індивідуальнупізнавальну діяльність, основним змістом якої єінтериоризація нормативної предметної діяльності,спеціально організованої та заданої навчанням.За такого розуміння сутності особистісно

орієнтованого підходу, дитина спочаткуособистістю не є. Вона лише стає нею врезультаті цілеспрямованих педагогічних впливівза умови спеціальної організації навчання тавиховання [9].Досліджуючи культурологічні аспекти

розвитку суспільства, М. Князева наголошує, щонавчання та освіта давно стали для більшостідітей світу примусовими. Сьогодні навітьрозумово відстала дитина повинна закінчитишколу та отримати хоча б мінімальний обсягзнань, щоб якось адаптуватись до реалійінформаційного суспільства.У даному контексті науковець наголошує, що

традиційна педагогіка не націлює молоду людинуна оцінку власних якостей та психічних меж.“Более того, презрительный оттенок, которымокрасили такое занятие, назвав его“самокопанием”, отнеся к разряду никчемных,пустых и даже вредных, отбил охоту разбиратьсяв себе даже у завзятых интровертов…” [5, 164].Саме тому М. Князева вважала, що навчання

позбавлене інтересу, яке здійснюється силоюпримусу, вбиває в учнів бажання навчатися, безякого вони не можуть досягнути значних вершин.Також проблеми традиційного навчання

підіймає у власних працях Д. Белухін. На думку

науковця, у шкільній практиці дидактогенія (шкодазавдана дитині словом, поглядом, жестом абобудь-якою дією вчителя) дуже часто виявляєтьсяу діях педагога на підсвідомому рівні. Цепризводить до того, що діти неохоче йдуть дошколи, смертельно лякаються деяких вчителів,ненавидять їх уроки та плідно вчаться рятуватисебе та свою психіку від подібних негативнихвпливів. Дидактикогенії настільки багато унавчально-виховному процесі, що вона сталазвичним явищем , яке вже в силу своєїповсякденності не викликає особливо тяжкихнаслідків. Школярі навчилися свідомо абопідсвідомо захищати свою психіку від агресії,грубощів, образ шляхом замкнення у собі,відключенням від спілкування або будь-якимспособом пристосовуючись до вимог учителя,вміло імітуючи бажану уважність, активність,покірність та розкаяння. Однак у цьому явищінемає нічого доброго. Шкоди тут більше, ніжкористі, адже, отримавши дозу агресії, дитинавідповідно до закону компенсації розряджає її наіншому об’єкті, дуже часто менше його самогоза віком та силою, але не завжди невинному ні вчому перед нею [1].Багаторічна співпраця з вчителями-

практиками та власний педагогічний досвід єпідґрунтям переконань Б. Житника у тому, щосаме традиційна парадигма визначає практикусучасної української школи. Основні її характерніособливості:

- лінійний характер навчання (без можливостіповернутися назад і розглянути ту саму проблему,але на вищому рівні);

- орієнтація на досягнення якнайшвидшихрезультатів (оцінки і рейтинги є самоціллю, невикористовуються для прогнозування іпередбачення навчальних досягнень);

- створення ситуацій, коли вмінняаргументувати власні думки фактичнозаперечуються регламентацією діяльності того,кого навчають;

- предметоцентризм та догматизація знань;- централізований контроль над ресурсами

(навчальними планами та програмами,методикою та тривалістю навчання);

- авторитарний стиль професійної діяльностіпедагога;

- батьки учнів виступають як сторонні особи(недовіра до школи, виникнення конфліктнихситуацій) [4].У зазначеному аспекті проблеми, цікаві

погляди В. Сухомлинського. Геніальний педагогусією своєю педагогічною працею довів, що піднатиском, наказом особистість не створюється.


73 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Особистість будується та формується задопомогою із ззовні, але вона – результат більшесаморозвитку, ніж регульованого розвитку.В. Сухомлинський – один із небагатьох

педагогів, які замислювалися над питанням “Якіпричини призводять до того, що процес вихованняіноді нагадує безглузду, жорстоку боротьбу, в якійчасто перемагають недовіра та підозра”. Згідноз його баченням, виховання перетворюється внасильство над особистістю там, де виховательзабуває дитинство, нехтує суверенністюособливого світу дитинства, не може охопитипоглядом життя дитини. Слово милує й оберігаєдушу підлітка лише тоді, коли воно правдиве і йдевід душі вихователя, коли в ньому немає фальші,упередженості, бажання “розпекти”, “пробрати”.Добір гострих слів спеціально для того, щобвикликати в підлітка сильні переживання, єпоказником елементарної педагогічноїнеграмотності. Якщо крик педагога – взагалінікчемний інструмент у вихованні, то щодопідлітків цей інструмент свідчить про педагогічненевігластво. Бажання криком придушити непокірністьпідлітка, довести його до стану трепетного послуху іпідкорення можна порівняти зі стискуванням пружини:чим сильніше ми на неї натиснемо, тим більшанебезпека, що вона трісне, або ж, випрямившись,ударить того, хто її стискає [6].Таким чином, проведений аналіз сучасних

поглядів науковців на проблеми традиційноїсистеми освіти дозволив виділити такі негативніриси, які у своїй сукупності не дозволяютьзадовільнити сучасні освітянські потреби якдержави, так і учнів:

- у переважній більшості поза увагоюпедагогів залишається такий важливий напрямоквиховання, як формування самокеруючихмеханізмів особистості школярів;

- педагоги недостатньо уваги приділяютьсамопізнанню школярами власногопсихофізичного потенціалу та стимулюваннюпроцесу його самоактуалізації з боку учнів;

- головна мета – гармонійний розвитокособистості, а не максимальна (за наявних умов)реалізація психо-фізичного потенціалу дитини;

- роль педагога полягає у виконанні державногозамовлення на формування особистості учня іззаданими властивостями;

- авторитарний стиль педагога та суб’єкт-суб’єктний характер взаємовідносин міжучасниками педагогічного процесу;

- поведінка та діяльність учня у навчально-виховному процесі жорстко детермінована;

- зміст занять складає різноманітний соціальносхвальний досвід, а не особистісно значимий, який

необхідний для самореалізації потенціалу дитини;- у навчанні школярів переважає зовнішня

мотивація, що спрямована на уникнення невдач;- основним організатором навчально-виховного

процесу є педагог, взаємодія між учасникамипедагогічного процесу будується на основімонологу, фронтальних та групових форм роботи;

- сумісна діяльність вчителя і учня жорсткорегламентується та відбувається у відповідностіза заздалегідь розробленим планом;

- у педагогічному процесі переважаютьрепродуктивні методи навчання та виховання;

- оцінка результатів одного учня порівнюютьсяз досягненнями інших учнів;

- у навчанні переважають негативні емоції,страх перед осудженням, покаранням.Висновок. Отже, що для свого часу

традиційна, радянська система освіти успішнорозв’язувала завдання соціалізації молодогопокоління, але нові вимоги часу вимагають переходуна особистісно орієнтовану парадигму освіти.Проведене дослідження потребує –

продовження у напрямі з’ясуванняметодологічного підґрунтя побудови особистісноорієнтованого підходу до виховання школярів.

1. Белухин Д.А. Основы личностно ориентированнойпедагогики: Курс лекций. Часть 1. – М.: Изд-воИнститут практической психологии, Воронеж: НПОМОДЭК. – 1996.

2. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. Кн. 1:Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Навч.-метд. видання. – К.:Либідь, 2003. – 280 с.

3. Бондаревская Е.В. Гуманистическая парадигмаличностно ориентированного образования / /Педагогика. – 1997. – №4. – С. 11 – 17.

4. Житник Б. Основи сучасного навчання // Завуч. –2002. – №1 (115): Наша вкладка. – С. 1 – 8

5. Князева М.Л. Ключ к самосозиданию. – М:Молодая гвардия, 1990. – 255 с.

6. Мілков Л . Ідея рефлексії у вихованні впедагогічній практиці В. Сухомлинського / /Європейська педагогіка і Василь Сухомлинський яксучасний педагог-гуманіст: Матеріали Міжнародноїнауково-практичної конференції присвяченої 75-річчювід дня народження видатного українськогопедагога. – К., 1993. – 104 с.

7. Пєхота О.М., Старєва А.М. Особистісноорієнтоване навчання: підготовка вчителя:Монографія. – 2-е вид. доп. та перероб. – Миколаїв:Вид-во “Іліон”, 2006. – 272 с.

8. Селевко Г.К. Современные образовательныетехнологии: Учебное пособие. – М.: Народноеобразование, 1998. – 256 с.

9. Якиманская И.С. Разработка технологииличностно-ориентированного обучения // Вопросыпсихологии. – 1995. – №2 – С.31 – 41.


74

Постановка проблемы. В изложениисталкиваются две на первый взглядпротивоположные задачи: подражание образцу итворчество. И правильное решение этой задачинаходится в середине, между этими крайнимипозициями, так как ни дословное повторениеобразца, ни пренебрежительное отношение к немусами по себе не могут привести к хорошимрезультатам.Изложение представляет собой упражнение,

которое во многом опирается на механизмподражания, на языковую интуицию учащихся.Однако с помощью одной лишь интуиции неудается решить проблему восприятия ивоспроизведения авторской речи. Традиционносложившаяся методика проведения изложенийнедостаточно способствует формированиюнеобходимых речевых умений и навыков. В нейупор делается на обучение восприятиюсодержания текста, а не на анализ ивоспроизведение его языковой формы .Вследствие этого учащиеся обычно значительносокращают объем текста. Это ведет к обеднениюсодержания высказывания, упрощению егоязыковой формы, потере характерных для данногостиля средств языка. Именно поэтомунастоящую тему считаем актуальной.Объект исследования – процесс развития

речи младших школьников.Предмет исследования – организация

работы над изложением в начальных классах сцелью совершенствования навыков письменнойречи младшего школьника.Цель исследования – разработать

эффективные приемы , направленные насовершенствование письменной речи младшего

школьника в процессе обучения изложению.Изложение основного материала .

Письменные пересказы принято называтьизложениями. Это методическое средство имеетнеплохое оснащение – пособия для учителя,именуемые “Сборниками текстов дляизложения”. Такие сборники содержат не толькотщательно подобранные и, как правило,адаптированные тексты удобных размеров, но иподробный методический аппарат к ним [8].Письменное изложение отличается от устного

пересказа возможностью обдумывать каждуюфразу, без большой спешки подбирать слова,тщательно выверять строй предложений. Однакои требования учителя к письменному изложениювыше, чем к устному пересказу [19].В сущности, любой вариант устного пересказа

может приобрести письменную форму, лишьутрачивается возможность выразительности,которая в устной речи всегда богаче, чем вписьменной. Письменные изложения отнимаютмного времени, поэтому они проводятсязначительно реже устных.Учитель должен учитывать и трудности, с

которыми сталкивается школьник в изложении.Некоторые методисты (в их числе К.Д. Ушинский)признавали, что в изложении школьник вступаетв непосильную для него борьбу свысокохудожественным текстом писателя-мастера. Несколько облегчает задачу детямадаптация текста. Тексты для изложенийподбираются интересные, понятные, близкиедетям [20].Языковые средства усваиваются при чтении,

в беседах, в ходе анализа текста, они становятсядля школьника своими, и в процессе составления

Олена Кон, доцент кафедри слов’янського мовознавстваПівденноукраїнського державного педагогічного університету


О ВОЗМОЖНОСТЯХ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯНАВЫКОВ ПИСЬМЕННОЙ РЕЧИ МЛАДШЕГОШКОЛЬНИКА ПРИ РАБОТЕ НАД ИЗЛОЖЕНИЕМУ статті йдеться про те, що рідко який урок проходить без переказу, тому особливим

є зміст цієї роботи. Виклади – це письмові перекази зразкових текстів. Відомо, якщо вправавиконується письмово, то до неї ставляться більш високі вимоги – як до змісту, так і докомпозиції, до мови. Отже, роль письмового викладу полягає в тому, щоб час від часу на тліпостійної і різноманітної усної мовної діяльності тренувати школярів у складанні такихтекстів, які б могли бути обдумані, ретельно перевірені.

О ВОЗМОЖНОСТЯХ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ НАВЫКОВ ПИСЬМЕННОЙ РЕЧИМЛАДШЕГО ШКОЛЬНИКА ПРИ РАБОТЕ НАД ИЗЛОЖЕНИЕМ

© О. Кон, 2007

75 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

собственного текста ученик не напрягается,вспоминая образец дословно, а строит текст сам,передает содержание мысли. В этой работеповышается самостоятельность, рождаютсяэлементы творчества в ходе воспроизведения.Поэтому изложение относят к числу творческихприемов развития речи учащихся.Роль учителя в том, чтобы управлять

степенью влияния образца; он следит заупотреблением тех слов, которые в образцевстречаются впервые или в каком-то необычномсочетании, наблюдает за переносом фразеологии,следит за тем, чтобы сохранялся стиль образца(например, сказочный стиль или художественноеописание природы). Все это тактично делаетсяпри чтении, прослушивании, в ходе языковогоанализа.Устному и письменному пересказу нужно

последовательно обучать от урока к уроку.Письменные изложения можно расценивать какнаправляющие и контролирующие вехи в этомпостепенном и длительном процессе.Простейший вид пересказа – близкий к тексту

образца. В нем сохраняется и передаетсяучеником не только содержание, но и язык взначительной степени.Он служит, во-первых, средством закрепления

в памяти содержания прочитанного,прослушанного во всех его деталях и связях, во-вторых, средством усвоения логики образца иязыковых средств в их действии. В-третьих, этоуже процесс речи, устной или письменной.Не всякий текст рекомендуется для пересказа,

особенно письменного. Так, текст малого объемадети легко запоминают. Не следует такжепересказывать поэтические творения, их полезнеезаучивать и читать выразительно наизусть, авозможно, и обучаться художественному чтению.Ведь поэзия насыщена образами, которые немогут быть искажены, перестроены.Начинать обучение следует с

повествовательного текста, где легкопрослеживается развитие действия, есть ясныйсюжет, действующие лица. Позднее дети учатсявводить в повествовательный текст элементыописания (пейзажные зарисовки, внешностьперсонажей и пр.), а также элементырассуждения.Школьник хорошо излагает устно или

письменно лишь при том условии, когда емусамому интересно, когда у него есть реальныйили воображаемый слушатель (читатель); должнабыть обеспечена обратная связь, создающаяситуацию диалога. Порядок подготовительныхступеней в письменном изложении:

1. Постановка цели, выбор типа изложения,выбор текста.

2. Чтение текста: учитель – 1 – 2 раза;учащиеся – один раз; если текст хорошо знакомдетям, учитель читает один раз.

3. Беседа – не очень подробная.4. План составляется школьниками (готового

плана не следует давать).5. Языковая подготовка: опорные слова,

трудные слова, обороты речи.6. В старых методиках рекомендовался

устный рассказ 2 – 3 человек до его записи. Внаши дни не рекомендуется из опасения, чторассказ ребенка, как бы он ни был хорош, можетпомешать прямому влиянию на пишущих состороны подлинного, образцового текста.

7. Составление текста учащимися, запись,расположение текста на страницах.

8. Самопроверка, саморедактирование(проверяется построение текста, выбор слов,правописание).К сожалению , в большинстве случаев

изложения пишутся без черновиков, из экономиивремени, ведь дети пишут очень медленно.С черновиками пишут не более 2 – 3 раз в

году, с целью обучения редактированию. Востальных случаях детям разрешается делатьаккуратные исправления прямо в чистовомварианте, причем исправления не считаютсяпомарками и не приводят к снижению оценки илик упрекам. Наоборот, удачные исправленияпоощряются.Изложение оценивается целостно. Зрелым

считается такой пересказ, такое изложение,которые опираются не на серию вопросов учителяпо содержанию текста, а на его внутреннююлогику, на план.Типичные недостатки пересказа устного и

письменного: неумение начать;подробное начало и скомканное окончание;

пропуск чего-то важного; обеднение языка –допустимым считается 40% лексики образцовоготекста в ученическом изложении (выше 60%бывает редко).Творческие изложения – это такие изложения,

в которых личный, творческий моментстановится ведущим и определяющим, он заранеепредусматривается, касается и содержания, иформы. Это изменение лица рассказчика,введение в рассказ словесных картин – такназываемое словесное рисование, этовоображаемая экранизация, введение в сюжетновых сцен, фактов, действующих лиц; наконец,это драматизация, инсценирование, театральноевоплощение. Примеры: составление пьесы в трех


76Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

картинах по рассказу Л.Н. Толстого “Филиппок”;продолжение судьбы Ваньки из одноименногорассказа А.П. Чехова; вымышленный эпизод “Какелку из лесу привезли” в этом же рассказе;словесный портрет белого пуделя из рассказаА .И . Куприна ; пересказ “Бежина луга”И.С. Тургенева в 3-м лице и т. п.Рассказ писателя нередко дается в первом

лице, а в пересказе – I в третьем. При этомзаменяются личные местоимения и личныеформы глаголов; изменяется точка зрения намногие события и эпизоды – это самое важное итрудное; отдельные фразы и отрывки текстамогут оказаться лишними, а другие надопридумать и ввести в пересказ.Нами предлагается два варианта изложений:

первый является традиционным, второй построенв соответствии с теорией речевой деятельностии предполагает работу по прогнозированиюречевого высказывания [21].Обучающее изложение с использованием

картины И.К. Айвазовского “Девятый вал”1. Знакомство с картиной, ее рассматривание.2. Анализ картины , ее содержания ,

изобразительно-выразительных средств,авторского замысла.

- Кого вы видите в центре картины?- Как художник изобразил людей, борющихся

с водной стихией?- Что вы можете сказать о характере этих

людей?- Каким показывает океан художник?- Какое настроение вызывает картина?- Какие краски передают это настроение?3. Чтение текста изложения.ДЕВЯТЫЙ ВАЛСамая известная картина художника Ивана

Константиновича Айвазовского – “Девятый вал”.Над бурным океаном встает солнце. Высоко

поднимаются гребни яростных волн. Одна из нихсамая высокая, Ее называют девятым валом. Сострашной силой она вот-вот обрушится напотерпевших крушение, А усталые людивцепились в обломки мачты. Как они сюдапопали?Вчера утром их корабль вышел в открытый

океан. Был солнечный день. Но к вечеру ветернагнал грозные тучи, океан заволновался .Огромные валы ринулись на корабль .Послышался треск мачт. Несколько друзейрешили не сдаваться. Главное – выдержать доутра. Солнце уменьшит эти бешеные валы.И люди выдержали. Солнечные лучи

разукрасили тяжелые волны всеми цветамирадуги. Больше всего в картине густой зелени,

это цвет надежды. Солнце и люди победили мракночной бури. Хвала человеку! Слава солнцу!

4. Составление плана к изложению “Девятыйвал”:а) Художник Айвазовский и его картина.б) Разбушевавшаяся стихия.в) Горстка смельчаков.г) Цвет надежды.5. Лексико-орфографическая подготовка.- Объясните значение слов: гребни, валы,

мачта, ринулись, мрак.- Подберите слова, близкие по значению к

словам: яростный, усталые, вцепились ,заволновались, разукрасили.

- Обратите внимание на написание слов:яростных, вот-вот, потерпевших, крушение, несдаваться, тяжелые.

- Прочитайте словосочетания орфоэпически(“как говорим”) и орфографически (“как пишем”):яростных волн, обрушится на потерпевшихкрушение, решили не сдаваться, вцепились вобломки.

- Выделите сложные предложения иобъясните расстановку знаков препинания.

6. Вторичное чтение текста.7. Написание изложения.8. Самопроверка изложения учащимися.Теперь рассмотрим изложение на основе

прогнозирования текста. Понимание готовыхтекстов – устных и письменных – и созданиесобственных связано со способностью, названнойН.И. Жинкиным упреждением и существующейна разных уровнях языка. По отдельным словам,словосочетаниям, предложениям, известнымслушателям или читателям, можнопрогнозировать тему, основную мысль текста,смысл последующих предложений и их структуру.Такая работа позволяет смысловую модель,

образованную в процессе понимания текста всознании учащегося, в процессе воспроизведения– написания изложения, – развернуть в полноесообщение. Степень близости такого вторичноготекста исходному зависит от многих факторов:уровня понимания исходного текста, установокличности, которая воспринимает его,предварительного знакомства, предварительногоусвоения текстов, типологически и стилистическиоднородных тексту-образцу.Одним из средств, способствующих усвоению

текста на основе его прогнозирования, являетсяпостановка перед младшими школьникамивопросов, которые не только направляют егодогадки и ожидания относительно дальнейшегоразвития текста, используемых в нем языковыхсредств, но и активизируют мыслительную


77 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

деятельность, делают процесс понимания изапоминания текста более эффективным.Вопросы, задаваемые учащимися по тексту-

образцу, можно разделить на три группы ,соответствующие основным этапам работы надизложением на основе прогнозирования текста входе урока.Задача первой группы вопросов – направить

догадки учеников в необходимое, определяемоезаголовком русло, поднять интерес к речевомувысказыванию. Началом, движущим вседальнейшее осознание текста, является, умениешкольника после знакомства с заголовком спомощью учителя или самостоятельно задатьсебе вопросы о предполагаемом содержаниитекста, о теме и основной его мысли, жанре, типе,стиле. Что ему предстоит узнать из текста, чтоиз запасов его прежних знаний относится к новойинформации, может понадобиться для еепонимания. На этом этапе возникает состояниеготовности, необходимое для того, чтобыдальнейшие знания воспринимались активно и синтересом.Задача второй группы вопросов – пошаговое

прогнозирование текста на основе постепенногознакомства учащихся с его фрагментами(словами, сочетаниями, предложениями), когдавозникшая при анализе заголовка установкаможет подтверждаться или изменяться. Ученик,как правило, не осознает, что у него возниклаустановка, так как она обнаруживается только втот момент, когда его ожидания не совпадают спрочитанным текстом. Это способствует болееосознанному восприятию текста. Для того чтобыустановка работала на понимание текста,учащийся должен уметь извлекать знания ,необходимые для прогноза, из знакомства сфрагментами текста. Однако вначале ушкольника может возникнуть один вариантпрогноза, нередко противоречащий общемузамыслу речевого высказывания. Коллективнаяработа над упреждением текста изложенияоказывается более эффективной, посколькупозволяет дать несколько вариантов прогноза,что, в свою очередь, делает первоначальнуюустановку более гибкой. Кроме того, привосприятии следующих фрагментов текставарианты прогноза подвергаются критике состороны учащихся, учитывающих стилевые ижанровые особенности текста, в результате чеговыбирается наиболее вероятный вариант,сравниваемый затем с исходным текстом.Третья группа вопросов репродуктивного

характера Она позволяет работать над текстомпосле его прочтения. Эти вопросы нацелены на

составление таблицы но исходному тексту,дающей возможность учащимся раз вернутьсяк воспринятому тексту, осмыслить его, понятьпринципы его построения, способы отбора иязыковых средств.Введение трех групп вопросов позволяет

управлять процессом понимания ипрогнозирования содержания и способствуетзапоминанию языковых средств, содержащихсяв нем.Методика проведения изложений на основе

прогнозирования текста предполагаетследующие этапы:

1. Работа над заголовком текста, представляющаясобой прогнозирование возможного содержания,структуры текста, в некоторых случаях –языковых средств.

2. Чтение текста изложения учителем пофрагментам. Постановка в ходе чтения вопросов,направленных на дальнейшее прогнозированиетекста, сопоставление вариантов, предлагаемыхдетьми, с авторским.

3. Работа над основными микротемамитекста. Составление таблицы по тексту,включающей три графы:герои текста, их характеристика, их действия.

Таблица составляется на доске при активномучастии детей.

4. Орфографическая подготовка детей. Словаи словосочетания, трудные для написания, такжемогут быть включены в таблицу.

5. Вторичное целостное чтение текстаучителем.

6. Написание детьми текста изложения.7. Самопроверка учащимися написанного.

Самоконтроль осуществляется, в частности, спомощью таблицы.При работе над изложениями, посвященными

тому или иному эпизоду из жизни и творчествахудожников, до работы над текстом проводятсятакие этапы работы, как беседа о художнике;знакомство учащихся с его полотнами; каквозможный вариант используется работа попрогнозированию содержания картины на основеее названия; рассматривание картины ;сопоставление ее содержания с прогнозом,данным детьми; анализ картины.Изложение на основе прогнозирования текста“Вот те и батькин обед!” Задачи урока:- обучение учащихся написанию изложения по

картине А.Г. Венецианова “Вот те и батькинобед!” путем прогнозирования текста;

- развитие умения прогнозировать содержаниекартины по ее заголовку;


78Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

- формирование коммуникативно-речевыхумений, направленных на восприятие ивоспроизведение речевого высказывания: уменияпрогнозировать тему и основную мысль ,структуру текста, языковые особенности ,предупреждать некоторые речевые ошибки.

1. Прогнозирование содержания картины по ееназванию.

- Сегодня мы будем писать изложение покартине Алексея Гавриловича Венецианова,которая имела два названия , данных ейхудожником в разное время: “Мальчик, пролившийбурачок с молоком” и “Вот те и батькин обед!”(Фамилия художника и оба названия картинызаписываются на доске.) Какое из этих названийкажется вам более интересным? На каком из нихкак окончательном варианте, по вашему мнению,остановился сам художник? В каком заголовке,по вашему мнению, выражена тема картины, а вкаком – ее основная мысль?Как правило, учащиеся предпочитают второе

название, оно кажется им более интересным,эмоциональным, как бы чьим-то восклицанием,именно в нем и выражена основная мысльпроизведения.

- Вы еще не видели картины . Как выпонимаете ее название – “Вот те и батькинобед!”? Кому могло принадлежать этовосклицание? Представьте себе, что может бытьна ней изображено.Учащиеся высказывают свои предположения

после словарной работы.2. Словарная работа.С помощью словаря или записи на карточках

выясняется значение следующих слов ивыражений:бурачок (бурак) – круглый коробок из бересты

(диалектное, просторечное, устаревшее слово);батька (батя) – отец (просторечная ,

разговорная форма);вот те! (вот тебе!) – удивленное восклицание

по поводу чего-то неожиданного;“Вот те и батькин обед!” – горестное

недоумение, сожаление о том, что обедбезнадежно испорчен, пропал.

3. Рассматривание картины.- Рассмотрите внимательно картину

А .Г. Венецианова. Можем ли мы с вами что-либо по ней предугадать?

4. Беседа по картине,- Что изображено на картине? Какое время

года? Кто главный герой картины? Сколько емулет? Попробуйте по внешнему обликуохарактеризовать его. (На картине изображеныкрестьянский мальчик и собака, сидящие около

какого-то дерева – видна часть его старого,могучего ствола. Сейчас лето: около дерева виденкустик с зелеными листьями, мальчик бос и легкоодет. Одежда, прическа, внешний облик выдаютв нем крестьянского мальчика. Рядом лежитопрокинутый бурачок, из которого пролилосьмолоко. Мальчик держит в руке крышку отбурачка.)

- Какие чувства выражают лицо и позамальчика? Как смотрит на своего маленькогохозяина собака? (Мальчик сидит, горестноподперев голову рукой. Он очень расстроен.Белый лохматый пес смотрит на своего хозяинатак, словно сочувствует ему.)

- Как и любой крестьянский мальчик, геройэтой картины с детства не привыкбездельничать. Как вы думаете, какое поручениевыполнял мальчик? (Мама велела ему отнестиотцу обед в поле.)

- Куда, как вы думаете, нес мальчик обед?Из чего этот обед состоял? Что случилось подороге? Кто, как вы думаете, был виноват в том,что молоко пролилось из бурачка? (Мальчик несобед отцу – ведь в названии картины сказано “Вотте и батькин обед!” Мальчик заигрался с собакойили споткнулся, опрокинул бурачок и пролилмолоко. Наверное, в этом происшествиивиноваты оба. Но нет теперь обеда для “батьки”.И отец голодным останется, и от матери попадет.Может быть , и нечем ей больше кормитьдомашних.)

- Как вы думаете, каково отношение самогохудожника к изображенному на картине? Какиеизобразительные средства помогают нам этопонять? (В этой картине нет ярких красок, восновном это оттенки коричневого, серого, белогоцветов. Все внимание художника устремлено намальчика, он, его лицо являются композиционнымцентром картины . К этому центру как быпритягивается все остальное изображение:собака, голова которой поднята по направлениюк хозяину, темный фон, который подчеркиваетбелизну и детскую округлость лица мальчика, егосветлые волосы и белую рубашку. Видно, чтохудожник жалеет мальчика, сочувствует ему.)

5. Рассказ о художнике.6. Подготовка учащихся к написанию

изложения.- Сегодня мы напишем изложение текста,

посвященного истории создания этогопроизведения . Как выдумаете, какоепроисшествие из жизни самого художникапомогло ему написать картину “Вот те и батькинобед!”?Как правило, учащиеся высказывают два


79 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

основных предположения: а) это история издетства художника; б) Венецианов былсвидетелем подобного случая из жизни знакомогоему крестьянского мальчика и, наверное, чем-топомог ему.

- Этот эпизод рассказывается в книге писателяЛ. Вагнера “Повесть о художнике Венецианове”.

7. Фрагментарное чтение учителем текстаизложения и его прогнозирование.

“ВОТ ТЕ И БАТЬКИН ОБЕД!”Однажды Венецианов возвращался из леса в

деревню. Вдруг под дубом около дороги онувидел светловолосого крестьянского мальчика.Тот горестно задумался о чем-то. Рядом валялсяпустой бурачок. Белый лохматый пес печальносмотрел на маленького хозяина, АлексейГаврилович окликнул Васятку. Мальчик вскочилс земли и хотел бежать, но, увидев доброгобарина, рассказал о своем несчастье. Он нес отцув поле обед, заигрался с Шариком и пролил всемолоко.Мальчик с надеждой смотрел на Венецианова.

Вдруг он выручит его из беды?Художник отвел его к бабке Аксинье. У нее

купили молока. Вскоре счастливый Васятка несотцу обед.А на другой день мальчик вместе с Шариком

снова пришел к дубу. Там ждал его художник. Онпопросил Васятку сесть, как вчера. Тот кивнул.Пес улегся рядом, Венецианов установил этюдники стал быстро писать. Через несколько днейкартина была окончена. Художник дал ейназвание “Вот те и батькин обед!”

8. Составление таблицы на основе текста.Лексическая работа.Составление таблицы делает необязательным

план изложения, помогает учащимся лучшеосознать речевую ситуацию и содержание текста,систематизировать полученную информацию,развивает умение использовать в собственныхречевых высказываниях “контекстуальныесинонимы” предупреждает речевые ошибки,связанные с неоправданным повтором слов.Таблица составляется учителем на доске на

основе тех слов, которые называют учащиеся.Необходимо при этом прежде всегоориентироваться на лексический состав самоготекста, но можно вписывать и слова, названныедетьми дополнительно на основе рассказа охудожнике, рассматривания картины, особеннослова, характеризующие героев.Кто? Что? Какой? Как? Что (с)делал?Мальчик крестьянский сиделТот светловолосый вскочилХозяин маленький

Он печальныйВасятка знакомыйХудожник добрый возвращалсяВенецианов увиделАлексей Гаврилович окликнулбаринсобакапёс белый смотрел печальноШарик лохматыйБурачок берестяной валялсяпосуда для молокаПодобная таблица может использоваться и

при проведении изложения по традиционнойметодике.

9. Орфографическая подготовка к написаниюизложения.

10. Вторичное чтение текста учителемполностью, без остановок, достаточно медленно,чтобы учащиеся не только могли узнавать текст,но и сравнивать его с собственными прогнозами.

11. Написание изложения учащимися.12. Самопроверка написанного. Она строится

на основе повторного рассматривания картины ис помощью таблицы.Выводы. Подводя итоги настоящего

исследования, необходимо отметить следующее.Для того чтобы изложение способствовалоразвитию речи детей, текст, предлагаемый дляписьменного пересказа, должен отвечать рядутребований.Во-первых, сам текст и организация работы с

ним должны отвечать потребностям ребенка,быть интересны ему, способствоватьформированию духовного мира ученика.Во-вторых, текст должен быть доступен по

содержанию и форме младшему школьнику, нопри этом, должен предоставлять возможностидля речевого роста детей. Выполнение этогоусловия позволяет показать учащимся, чтоструктура текста, его композиция зависят откоммуникативной задачи, что языковыеособенности текста определяются типом истилем речи.В-третьих, изложение только в том случае

способствует речевому развитию учащихся, еслитекст будет запоминаться и воспроизводиться немеханически, а достаточно осознанно, с опоройна определенную модель текста.В-четвертых, с помощью изложений можно

учить школьников стилистически определеннойречи, что возможно в том случае, когдапроводится не только содержательно-композиционный анализ, но и анализ речевойформы.В-пятых, исходя из “Программы средней


80

общеобразовательной школы”, можно выдвинутьеще одно требование: так как пересказ иизложение текстов подготавливают детей ксамостоятельному изложению результатовнаблюдений, обобщению прочитанного, тожелательно выбирать тексты, по тематике иструктуре близкие к будущим детскимсочинениям.

1. Алтабаева Е.В. Становление младшегошкольника как языковой личности в процессеобучения русскому языку // Начальная школа.– 2005. – № 10. – С. 34 – 38.

2. Воробьева В.И., Тивикова С.К. Сочиненияпо картинам в начальных классах. – М.:Астрель, 2006. – 220 с.

3. Донская Т.К. Развивающая функцияметода коммуникации в обучении русскомуязыку // Совершенствование работы поразвитию речи школьников в свете реформыобщеобразовательной и профессиональнойшколы: Межвузовский сборник научныхтрудов – Л.: ЛГПИ имени А.И. Герцена, 1987.– С. 43 – 51.

4. Иваницкая Г.М. Уроки развития связнойречи: Пособие для учителя – Київ: Радянськашкола,1990. – С. 3 – 19.

5. Корепанова М.Н. Пробуждаем желаниеучить русский язык // Начальная школа. – 2005.– № 3. – С. 24 – 27.

6. Ладыженская Т.А. Система работы поразвитию связной речи учащихся – М.:Просвещение, 1975. – 256 с.

7. Львов М.Р. Методологические основыметодики развития речи учащихся//Проблемы развития речи учащихся начальныхклассов.: Межвуз. сб. науч. гр. – М.: МГПИим. В.И. Ленина, 1985. – С. 3 – 14.

8. Львов М.Р. Методика развития речимладших школьников: Пособие для учителя –М.: Просвещение, 1985. – 176 с.

9. Львов М.Р. Тенденции развития речиучащихся: Пособие для студентовпединститута: Вып. 1- М.: Просвещение,1978. – 82 с.

10. Львов М.Р. Речь младших школьникови пути её развития – М.: Просвещение, 1975.– 176 с.

11. Львов М.Р. Словарь-справочник пометодике преподавания русского языка. – М.:ИЦ “Академия”, 2000. – С. 168 – 169.

12. Макеева С.Г. Воспитательныевозможности урока русского языка//Проблемы развития речи учащихся начальныхклассов.: Межвуз. сб. науч. гр. – М.: МГПИ

им. В.И. Ленина,1985. – С. 15 – 24.13. Методика развития речи на уроках

русского языка: Пособие для учителей / Подредакцией Ладыженской Т.А. – М.:Просвещение, 1980. – 240 с.

14. Орлова Г.А. Формирование языковойкомпетенции младших школьников //Начальная школа. – 2004. – № 3. – С. 91 – 96.

15. Речевые секреты: Книга для учителя /Под редакцией Ладыженской Т.А. – М.:Просвещение, 1992. – 144 с.

16. Речевые уроки: Книга для учителя / Подредакцией Ладыженской Т.А. – М.:Просвещение, 1984. – 159 с.

17. Речь. Речь. Речь.: Книга для учителя /Под редакцией Ладыженской Т.А. – М.:Педагогика, 1990. – 336 с.

18. Соловейчик М.С. Первые шаги визучении языка и речи – М.: Московскийпсихолого-социальный институт .Издательство “Флинта”, 2000. – С. 3 – 34,97 – 99.

19. Старагина И. Письменная речь:нерешенные проблемы младшего школьноговозраста и возможные пути их преодоления //Директор школи. – 2003. – № 4. – С. 100 – 107.

20. Ушинский К.Д. О первоначальномпреподавании русского языка// Избранныепедагогические сочинения: в 2 т . – М.:Педагогика, 1974. – Т.2. – С. 251 – 268.

21. Юртаев С.В. Принципы и методыразвития речи // Начальная школа. – 2004. –№ 9. – С. 37 – 43.


Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Костянтин Ушинський (1824 – 1870/71)

видатний педагог-класик

“Вмерла мова в устах народу – вмре і народ”

“Відберіть у народу все – і він усе зможеповернути, але відберіть мову, і він ніколи більшеуже не створить її”

К. Ушинськийвидатний педагог-класик



81 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Постановка проблеми. Кожна людина хоче,щоб її розуміли. Особливо це потрібно дітям,навіть якщо ця потреба ними ще неусвідомлюється. Без уміння батьків розумітисвоїх дітей неможливо уявити успішністьміжособистісного спілкування, повноціннийпсихічний розвиток дітей, розкриття і збагаченняїхнього інтелектуального, духовного і творчогопотенціалу, особистісне становлення. Ефективнаспільна діяльність неможлива безвзаєморозуміння, яке вимагає від суб’єктівздатності ідентифікуватися, високого рівняемпатійності, рефлективності, вміння долатистереотипи сприйняття, мислення, поведінкитощо. Зразок розуміючого ставлення людини долюдини мали б подавати дітям батьки (щоб, крімвсього іншого, з часом розраховувати навзаємність). Однак реалії батьківсько-дитячихстосунків засвідчують їх доволі високупроблемність.Мета статті полягає у висвітленні результатів

теоретичного аналізу проблеми ставлення батьківдо дітей і з’ясуванні змісту, ролі та місця розумінняу цих ставленнях.Виклад основного матеріалу. Основи

наукової теорії розуміння людини людиною увітчизняній психології найбільш повно розробленів дослідженнях О .О. Бодальова і йогоспівробітників. Встановлено, що розуміння іншоїлюдини полягає в розв’язанні складноїмислительної задачі, спрямованої на виявлення їїіндивідуальності, індивідуально-неповторноїсвоєрідності її особистості. Процес пізнанняіндивідуальності дуже складний. Глибина,повнота, адекватність проникнення у внутрішнійсвіт іншої людини залежить перш за все від рівнясформованості людини як особистості, як суб’єктапраці, пізнання, спілкування, від установок,еталонів, стереотипів та інших чинників.Батьківські ставлення до дітей мають багату

палітру проявів, а отже, і глосарій цієї проблемитеж чималий. Найчастіше використовуються

поняття “виховання”, “сімейне виховання”,“батьківське виховання”, “тип виховання”, “стильвиховання”, “батьківська позиція”, “батьківсько-дитячі стосунки” тощо.Виховання трактується як діяльність з

передачі новим поколінням суспільно-історичногодосвіду; планомірний і цілеспрямований вплив насвідомість і поведінку людини з метоюформування певних установок, понять принципів,ціннісних орієнтацій, які забезпечують необхідніумови для її розвитку, підготовки до суспільногожиття і виробничої праці [7, 65].Основна мета виховання – допомогти дітям

стати повноправними членами свого суспільства,носіями його культури – однакова у всьому світі,тим не менше в різних культурах абсолютно різніуявлення про те, як найкраще її досягнути. Але ів рамках однієї культури сім’ї не завждискладаються із матері, батька і дітей, а отже, різніструктури сім’ї можуть впливати на сімейнудинаміку. Не завжди однаково розуміюче батькиставляться до дітей.Сімейне виховання розглядається в літературі

не лише як цілеспрямована система впливівбатьків на дитину, але і як характер поводженняз нею (А.І. Захаров, 1988). Як правило, поняття“сімейне виховання” “батьківське виховання”вживаються як синоніми (в нашій роботі також).Хоча поняття “сімейне виховання” ширше,оскільки може передбачати, крім впливу батьків,виховні впливи інших членів сім’ї: бабусь, дідусів,братів, сестер і ін.Оскільки виховання, в тому числі сімейне,

здійснюється через спілкування, психологивбачають можливим перенесення структуриспілкування на структуру виховання. Зауважимо,що вслід за В.М. М’ясищевим, всерединіспілкування прийнято виділяти три основнікомпоненти: когнітивний, емоційний і поведінковий.О.О. Бодальов у своїх роботах виділяє ці жскладові в структурі міжособистісних стосунків.Таким чином, в структурі виховання також

Наталія Карпенко, старший викладачЛьвівського державного університету внутрішніх справ

РОЗУМІННЯ У КОНТЕКСТІ БАТЬКІВСЬКОГОСТАВЛЕННЯ ДО ДИТИНИ

У статті розкриваються зміст, структура та аналізуються типи батьківськогоставлення і інших, дотичних утворень, які формуються у системі “батьки – діти”. Робитьсяспроба показати наявність чи відсутність розуміння дітей в різних батьківських позиціяхта сформувати модель розуміючого батьківського ставлення.

РОЗУМІННЯ У КОНТЕКСТІ БАТЬКІВСЬКОГО СТАВЛЕННЯ ДО ДИТИНИ

© Н. Карпенко, 2007

82Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

виділяють три компоненти: когнітивний – уявленнябатьків про дитину, емоційний – ставлення до неїі поведінковий – характер поводження з дитиною.Як варіанти когнітивного компонента в

структурі батьківського виховання ряд авторів(А.І. Захаров, А.Я. Варга, А.С. Співаковська,В.В. Столін і ін.) виділяють адекватне інеадекватне уявлення про дитину. Адекватнеуявлення про дитину – найбільш повне і об’єктивнезнання психічних і характерологічнихособливостей дитини, її інтересів, захоплень,нахилів, врахування індивідуальної своєрідностідитини. До неадекватних уявлень належитьінвалідизація (приписування хворобливості),інфантилізація (нав’язування дитині уявлень проїї безпорадність, залежність), соціальнаінвалідизація (приписування соціальноїнеуспішності) [1].В емоційному компоненті батьківського

ставлення також виділяють складові. В.В. Столінвиділив три основи емоційно-ціннісного ставленнялюдини до людини: “симпатія – антипатія”,“повага – непова га ” , “близ ьк іс ть –віддаленість”. А.С. Співаковська описує вісімтипів батьківської любові: дієва любов,відсторонена любов, дієва жалість, любов затипом поблажливого відсторонення, відкинутість,презирство, переслідування, відмова [8].Багато дослідників виділяють такі виховні

впливи, як контроль, покарання, заохочення.Є. Маккобі включає до батьківського контролютакі моменти: обмеження, вимогливість, довільнийпрояв влади, послідовність . Поєднаннябатьківського контролю, емпатії, доброзичливості,підтримки самостійності у дітей Д. Баумундназиває моделлю авторитетного батьківськогоконтролю. Друга виділена нею модель – владна– характеризується жорстким контролем,строгістю, меншою теплотою, розумінням іспівчуттям, зменшенням часу спілкування здітьми. І третя модель – поблажливої поведінки– властива невимогливим, неорганізованимбатькам, які мало уваги звертають на розвитокнезалежності дитини і її впевненості в собі. Авторприйшла до висновку, що діти авторитетнихбатьків мають найвищий рівень незалежності,зрілості, впевненості у собі, стриманості,активності і допитливості, тоді як у поблажливихбатьків діти зовсім не допитливі і не вміютьстримувати себе.Г.А. Стадник (1992) експериментально

виявила кілька модифікацій способу впливубатьків на розвиток пізнавальної активностідошкільників: конструктивний, імперативний,індиферентний. Конструктивний спосіб впливу

характеризується емоційно позитивним,зацікавленим ставленням дорослого до дитини,стимуляцією її пошукових дій, заохочувальнимита конструктивними оцінними судженнями,створенням у дитини впевненості у досягненніуспіху при розв’язуванні пізнавальних задач.Імперативний спосіб впливу на дитинухарактеризується вказівками дорослого, якіжорстко регламентують дії дитини тапригнічують її ініціативу і самостійний пошук,відсутністю заохочувальних і конструктивнихоцінних суджень. Індиферентний спосіб впливувідзначається байдужим ставленням дорослих допізнавальної діяльності дитини; відсутністювказівок і звертань, що стимулюють самостійнийпошук нового; надмірним застосуваннямзауважень деструктивного характеру, якіконстатують невдалі дії дитини. Дослідницяробить висновок, що тільки в атмосфері любові івзаєморозуміння дитина може повністюрозкритися, проявити свої індивідуальніособливості, тобто повноцінно розвиватися.Уявлення про дитину і ставлення до неї – це

внутрішня основа типу виховання. Таким чином,під типом (стилем) сімейного виховання розуміютьрізні системи впливів і способів поводженнябатьків з дитиною, види ставлення до неї, а такожуявлення про неї.У психології існує велика кількість

класифікацій типів сімейного виховання, хочаєдиної основи класифікації немає. Іноді за основубрався емоційний компонент виховання, інодіспособи впливу на дитину і ін.Е.Г. Ейдеміллєр виділив основні характеристики

типів виховання дитини: рівень гіперпротекції;задоволеність потреб; вимоги, які висуваютьсядо дитини; санкції, які накладаються на неї;виховна невпевненість батьків. На основі циххарактеристик подається опис типів виховання.Розглянемо класифікацію стилів виховання

підлітк ів , запропоновану Є .А . Личком іЕ .Г. Ейдеміллєром.

1. Гіпопротекція. Характеризується нестачеюопіки і контролю . Дитина залишається безнагляду. До підлітка проявляють мало уваги, немаєзацікавленості у його справах, часто мають місцефізична занедбаність і недоглянутість . Приприхованій гіпопротекції контроль і турбота маютьформальний характер, батьки не включаються ужиття дитини. Невключеність дитини в життясім’ї призводить до асоціальної поведінки черезнезадоволеність потреби в любові і прихильності.

2. Домінуюча гіперпротекція. Проявляється упідвищеній, загостреній увазі і турботі про дитину,надмірній опіці і дріб’язковому контролі поведінки,


83 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

стеженні, заборонах і обмеженнях. Дитину непривчають до самостійності, подавлюютьрозвиток її почуття самостійності івідповідальності. Це призводить або до реакціїемансипації, або до безініціативності, невмінняпостояти за себе.

3. Спотворююча гіперепротекція . Такназивають виховання “кумира сім’ї”. Батькипрагнуть звільнити дитину від найменшихтруднощів, задовольняють всі її бажання, надмірнообожнюють і опікують, захоплюються їїмінімальними успіхами і вимагають такого жзахоплення від інших. Результат такого вихованняпроявляється у високому рівні домагань, прагненнідо лідерства при недостатній наполегливості іопорі на власні сили.

4. Емоційне відторгнення. Дитина є для батьківтягарем. Її потреби ігноруються. Деколи з неюповодяться жорстоко. Батьки (чи ті, хто їхзаміняє: мачуха, вітчим та ін.) вважають дитинуобузою і проявляють загальну незадоволеністьнею. Часто зустрічається приховане емоційневідторгнення: батьки прагнуть завуалюватиреальне ставлення до дитини підвищеноютурботою і увагою до неї. Цей стиль вихованнянайбільш негативно впливає на розвиток дитини.

5. Жорсткі взаємини. Можуть проявлятисявідкрито, коли на дитині зривають злість ,застосовуючи насилля, або бути прихованими,коли між батьками і дитиною стоїть стінаемоційної холодності і ворожості.

6. Підвищена моральна відповідальність. Віддитини вимагають чесності, порядності, почуттявідповідальності, не відповідно до віку. Ігноруючиінтереси і можливості підлітка, покладають нанього відповідальність за благополуччя близьких.Йому насильно приписують роль голови сім’ї.Батьки сподіваються на особливе майбутнє своєїдитини, а дитина боїться їх розчарувати. Частоїй доручають доглядати за молодшими дітьми чипрестарілими.В.М. Дружинін вважає, що запропонована

Є.А. Личком і Е.Г. Ейдеміллєром класифікаціяшвидше засвідчує аномалії стилів виховання [3].На думку В.І. Гарбузова, існує три типи

“неправильного виховання”: тип А – неприйняття,емоційне відторгнення; тип Б – гіперсоціалізація;тип В – егоцентричне виховання (“кумир сім’ї”).Наукові дослідження А.І. Захарова (1982) і ін.показали, що авторитарний тип батьківськоговиховання , “умовна любов”, гіперопіка, гіпоопікаабо зневажання, непослідовний тип батьківськоговиховання несприятливі для розвитку особистостідитини.Вважається, що сприятливим типом сімейного

виховання є прийняття і любов. Батьки з тепломставляться до дитини, стараються допомогти їйв її проблемах, але не нав’язливі, віддаютьперевагу поясненню, а не наказу. Схвалюютьнезалежність дитини , приймають їїіндивідуальність. Найбільш сприятливимспособом організації виховання в сім’ї, на думкуА.В. Петровського, є співробітництво.Співробітництво завжди вибудовується запринципом діалогу, діалогічного спілкування,основними характеристиками якого , заГ.А. Ковальовим, є “емоційне і особистіснерозкриття партнерів зі спілкування, психологічнаспрямованість на актуальний стан один одного,безоціночність , довірливість і щирість увираженні почуттів і станів” [4]. Таким чином,“дитина навіть в найменшому віці стає необ’єктом виховних виливів, а союзником всімейному житті, в певному сенсі її творцем” [8,31]. Рівність позицій означає визнання активноїролі дитини в процесі виховання, її виховноговпливу на батьків.Під “батьківською позицією” мається на увазі

установка батьків на той чи інший тип виховання.Як синонім до поняття “батьківська позиція”вживається поняття “ставлення батьків додитини” чи “батьківське ставлення”: “ставленнябатьків до дитини або батьківська позиція –реальна спрямованість виховної діяльності,сукупність установок батьків” [1]. А.Я. Варга(1987) батьківське ставлення визначає як ціліснусистему різноманітних почуттів до дитини,поведінкових стереотипів, що практикуються успілкуванні з нею, особливостей сприйняття ірозуміння характеру дитини, її вчинків. Дослідницязазначає , що батьківське ставлення єбагатомірним утворенням, у структурі якоговиділяються три складові: 1) інтегральне емоційнеприйняття або неприйняття дитини; 2) міжособистіснадистанція у спілкуванні з дитиною; 3) форма іспрямованість контролю за поведінкою дитини.У батьківських позиціях або установках

виділяють мотиваційний і ціннісно-орієнтаційнийкомпоненти. Батьківські позиції вивчаються такожу декількох планах: реальна взаємодія батьків здитиною; відрефлексоване батьками ставленнядо дитини і взаємодія з нею; ставлення батьківдо дитини, підпорядковане впливунеусвідомлюваної мотивації батьків.Реалізуються батьківські позиції у трьохаспектах: емоційному, когнітивному іповедінковому.Основними властивостями батьківської позиції,

сприятливими для розвитку дитини, на думкуА.С. Співаковської [8], є:


84

- Адекватність – рівень орієнтації батьків усприйнятті індивідуальних особливостей дитини,її розвитку, співвідношення якостей, об’єктивнопритаманних дитині, і якостей, помічених іусвідомлених батьками. Це найбільш близька дооб’єктивної оцінка психічних і характерологічнихособливостей дитини. Адекватність описуєкогнітивний компонент батьківської позиції.

- Динамічність (гнучкість) – рівень рухливостібатьківських позицій, здатних до змін.Динамічність може проявлятися у декількохаспектах: 1) у сприйнятті дитини, здатності довимальовування все більш поглиблених і зміннихпортретів дитини; 2) в гнучкості у взаєминах здитиною, здатності змінювати форми і методивпливів у зв’язку з віковими змінами дитини; 3) умінливості впливів на дитину відповідно до різнихситуацій. Динамічність або гнучкість описуєповедінковий когнітивний компоненти батьківськоїпозиції.

- Прогностичність – властивість, яка тіснопов’язана з гнучкістю. Це здатність батьківпередбачити перспективи подальшого розвиткудитини і здібність до побудови взаємодії з дитиноюіз врахуванням цього передбачення .Прогностичність описує як когнітивний компонентбатьківської позиції, так і її поведінковийкомпонент.Емоційний компонент пронизує всі три прояви

батьківської позиції. Він виражається вемоційному забарвленні образу дитини, вдомінуванні того чи іншого фону у взаємодії з нею,в емоційній реакції стосовно всіх виховних дій.Дане уявлення про батьківську позицію

вважаємо особливо цінним у контексті розуміннябатьками обдарованої дитини. Поєднання вбатьківській позиції високого рівня адекватності,динамічності і прогностичності дозволяє, на нашудумку, назвати таку позицію розуміючою ірозглядати її як еталонну модель. Дуже важливобачити в дитині не себе і можливість здійснитисвої нереалізовані мрії, а її саму – з її внутрішнімсвітом, потенціалом, бажаннями.І.Д. Бех [2], розкриваючи наукову сутність нової

освітньої філософії – особистісно зорієнтованоговиховання, – виділяє такі виховні позиції, якрозуміння дитини, визнання дитини, прийняттядитини.Гадаємо, про них доцільно говорити і в площині

батьківських позицій. Зупинимося на їхнійхарактеристиці більш детально.

1. Виховна позиція – розуміння дитини. Авторвідзначає, що “одна з найгостріших людськихпотреб – бути зрозумілим, прийнятим, визнаним.Людина бажає, щоб її розуміли і приймали у

кожному своєму стані, у кожному своєму прояві,з визнанням усіх наявних переваг і поблажливостідо наявних недоліків. Тому позиція, що враховуєці потреби, має бути домінантою особистіснозорієнтованого виховання” [2, 31]. І.Д. Бех пишепро необхідність розвивати соціальний інтелектяк здатність розуміти стан інших людей іпередбачати розвиток різних соціальних ситуацій.Якості, якими, на думку вченого, повинен володітивихователь для результативного розуміннявихованців, вкрай необхідні, вважаємо, також ібатькам: здатність сприймати і адекватнопсихологічно інтерпретувати поведінку дитинибезпосередньо в кожен момент спілкування,фіксувати зміни в почуттях і вчинках, визначатипричини, які ці зміни викликають; сформованістьширокого набору оцінних критеріїв, які б дозволилипорівнювати характер змін, у вербальній іневербальній поведінці вихованців, і своєчасноробити з цього приводу правильні висновки;уміння постійно усвідомлювати і правильнореагувати на те, як сприймають і психологічноінтерпретують його образ і поведінку діти; глибокізнання про типові помилки типу “стереотипізації”,“нав’язування суб’єктивного бачення” тощо.

2. Виховна позиція – визнання дитини .“Визнання – це передусім право дитини бутисамою собою, індивідуальністю, яка має своюпозицію щодо тих чи інших явищ, ситуацій,проблем. Вимога пізнання дитини ґрунтуєтьсяна вірі в її можливості, а значить – усамовдосконалення, на розумінні безкінечностіпізнання людини, навіть коли вона ще зовсіммала” [2, 42]. Вчений звертає увагу на те, щозавдання вихователя полягає не в стираннідитячої індивідуальності, а в доцільному їїформуванні.

3. Виховна позиція – прийняття дитини.“Прийняття означає безумовне позитивнеставлення до дитини незалежно від того, тішитьвона дорослих в даний момент чи ні. Прийняття– це не позитивна оцінка, це визнання того, щоінший має право бути таким, яким він є” [2, 46].Прийняття дитини передбачає поблажливе,терпляче, доброзичливе, співчутливе, “тепле”,поважне і, разом з тим, принципове і вимогливеставлення . Тобто “любов мусить бутирозумною”.Висновки.1. Батьківське ставлення є багатогранним

утворенням , в структурі якого містяться такіскладові: інтегральне емоційне прийняття абонеприйняття дитини; міжособистісна дистанція;форма і напрямок контролю за поведінкою дитини.

2. Кожна складова батьківського ставлення


Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

85 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

поєднує у собі в різній пропорції емоційний,когнітивний і поведінковий компоненти.

3. На успішність процесу розуміння дітейвпливають особистісні позиції батьків.

4. Моделлю розуміючого ставлення можнавважати таку батьківську позицію, яка поєднує всобі адекватність, динамічність і прогностичність.

5. Критерієм розуміння може виступатиуспішність спілкування батьків і дітей таефективність їхньої спільної діяльності.

1. Баскина Ю.В. Методика диагностикиродительского отношения (методикавключенного конфликта). – Автореф канд....психол. н. – М., 1992. – 24 с.

2. Бех І .Д. Особистісно зорієнтованевиховання. – К.: ІЗМН, 1998. – 204 с.

3. Дружинин В.Н. Психология семьи: 3-еизд. – СПб.: Питер, 2005. – 176 с.

4. Ковалев Г.А. Три парадигмы в психологии– три стратегии психологическоговоздействия. // Общение и диалог в практикеобучения, воспитания и психологическогоконсультирования: Сб. научн. тр. / Под ред.А.А. Бодалева. – М.: Изд-во АПН СССР, 1987.– С. 4 – 16.

5. Кондаков И .М., Сухарев А.В.Методологические основы зарубежныхтеорий профессионального развития // Вопр.психологии. 1989, №5, С. 158 – 164.

6. Мацумото Д. Психология и культура. –СПб.: пройм – ЕВРОЗНАК, 2002. – 416 с.

7. Психологический словар /Под общ. Ред..А.В. Петровського, М.Г. Ярошевского. – 2-еизд., испр. и доп. – М.: Политиздат, 1990. –494 с.

8. Спиваковская А.С. Как быть родителями.– М.: Педагогика, 1986. – 160 с.

Постановка проблеми. Ціннісні орієнтаціїрозглядаються як елемент структуриособистості. Гуманістичний напрямок цінніснихорієнтацій сучасної молоді може бутисформований за рахунок її духовного розвитку.Виховання духовності повинно мати опору нанаціональні традиції народу та сім’ї.Для формування особистості “Українського

духу” необхідно створити систему національноїосвіти, яка базується на кращих досягненняхукраїнської культури.Перед працівниками сфери освіти стоїть

проблема формування людини – Українськогодуху, справжнього представника національноїеліти, носія національної ідеї. Для формуваннятакої особистості необхідно створити системунаціональної освіти, яка базується на кращихдосягненнях української культури. Гуманістичнийпідхід в освіті орієнтований на формуванняморальних цінностей сучасної особистості.Аналіз досліджень та публікацій. У

вітчизняній психології проблема цінностях

орієнтацій особистості розглядалася такимиавторами, як А.Г. Здравомислов, І.В. Дубровіна,А .В . Петр о вс ь кий , С .Л . Р уб іншт ей н ,М .Г. Ярошевський.Розглянемо деякі підходи до понять: цінності

та ціннісні орієнтації.А.В. Петровський і М.Г. Ярошевський

визначають цінність як поняття, за допомогоюякого визначається соціально-історичне значеннядля суспільства та особистісний смисл дляіндивідів певних явищ дійсності [6].Ціннісні орієнтації розуміються у більш

вузькому смислі, ніж цінності, їх можна визначитияк найважливіші елементи внутрішньої структуриособистості, закріплені життєвим досвідоміндивіда, всією сукупністю його переживань.Розрізняють ціннісні орієнтації та орієнтації націнності, визначаючи останні, як певне ставленняособистості до зовнішніх установлень, норм тазвичаїв, а ціннісні орієнтації – внутрішній компонентсвідомості та самосвідомості особистості [3].Ціннісні орієнтації – це цілісне структурно-

Людмила Притуляк, викладач кафедри педагогіки, психологіїта методики дошкільної освіти

Харківського гуманітарно-педагогічного інституту

ФОРМУВАННЯ ГУМАНІСТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙСУЧАСНОЇ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ РИНКОВИХ

ВІДНОСИНУ даній статті розглянуті ціннісні орієнтації та цінності сучасної особистості села

та міста.

ФОРМУВАННЯ ГУМАНІСТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ СУЧАСНОЇ ОСОБИСТОСТІ ВУМОВАХ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

© Л. Притуляк, 2007

86Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

складне особистісне утворення, що характеризуєтьсяпевними закономірностями взаємодії всіх йогопсихологічних компонентів, при цьому кожен з нихможе мати самостійне значення у процесіформування ціннісних орієнтацій [10]. У системіціннісних орієнтацій, як важливіших компонентівструктури особистості, що активно впливають наїї становлення, особливе місце займають тіцінності, які визначають головні моментиформування активної громадської позиціїособистості, що розвивається [9].Сукупність установлених ціннісних орієнтацій

утворює свого роду вісь свідомості, яказабезпечує стійкість особистості, прийнятністьпевного типу поведінки та діяльності, виражену вспрямованості потреб та інтересів. У силу цьогоціннісні орієнтації виступають важливимфактором, що зумовлює мотивацію дій та вчинківособистості [3].Психологічні складові гуманності на думку

філософів різних епох є “три кити” людськоїдуховності. Це “краса”, “добро”, “істина”.Зростаючий рівень глобалізації та рістнаціонального патріотизму спричинили розвитокособистості в напрямку від культурної залежностідо незалежності, росту національної свідомості тавстановлення зв’язків з багатьма культурами.Не секрет, що терміни “духовність“,

“гуманізм”, “гуманність”, як правило, дещоабстрактні, недостатньо зрозумілі для більшостілюдей, “добро”, котре з сивої давнини розумілияк людинолюбство, повагу до людської гідності,доброчинність, тобто ті поняття, які нині об’єднанів одне – “гуманність”.Виходитимемо з того, що кінцевою метою

формування гуманістичної складової духовностіє становлення людини-гуманіста, тобто носіятаких особистісних рис, як: емпатійність ,толерантність , терпимість , доброчинність ,великодушність тощо. Гуманістична складовадуховності – це сукупність психічних таособистісних характеристик, які виявляються уставленні людини до будь-яких форм життя, якнайвищої цінності, а також у діях та вчинках,спрямованих на його збереження та підтримку.Інакше кажучи; це психологічна система, що маєскладну структуру [2].Виклад основного матеріалу. Сучасні

українці живуть у біполярному ціннісному вимірі,один полюс якого пов’язаний з ринковою ідемократичною модернізацією суспільства, аінший, навпаки, – із захистом від радикальних змін,усуванням дій і небезпек, які можуть порушуватитрадиційний порядок.Ціннісні орієнтації, їх біполярність, мають

великий вплив на формування способу життямолоді, що сьогодні визначається двоматенденціями: з одного боку, це впливсакраментальної культури, національних традиційжиття, з іншого – інтеграція населення в загальніпроцеси розвитку суспільства, які на рівніособистості пов’язані, в першу чергу, зполегшенням умов праці, орієнтацією напоширення споживання та збільшення кількостівільного часу.Для розуміння життєвих стратегій сучасної

молоді цікавий матеріал, дають уявлення молодіпро те, що найбільшою мірою визначає долюлюдини – зовнішні обставини чи сама людина. Упсихології це явище дістало назву “локусконтролю” – зовнішній або внутрішній. Люди іззовнішнім локусом контролю схильні більшепокладатися на обставини, перекладативідповідальність на інших. Люди із внутрішнімлокусом контролю займають більш активну,відповідальну позицію, вважають себе, а незовнішні обставини відповідальними за своєжиття.Вирішальний вплив на формування способу

життя молоді мають ціннісні орієнтації.Розглянемо ціннісні орієнтації сільської та міськоїмолоді.На сільську молодь більшою мірою, ніж на

міську, має вплив традиційна культура, оскількиукраїнські народні традиції та обряди кращезберігаються на селі. За результатамидосліджень Державного інституту проблем сім’їта молоді 2003 – 2005 р., сільська молодь більше,ніж міська, орієнтована на необхідністьзбереження традицій, розвиток української мови.У сільській місцевості частка віруючих, у томучислі серед молоді, є більш високою, ніж у містах.Таким чином, можна говорити про достатньо

глибокі національні корені сільської молоді. Однакбільшість сільської молоді не ідентифікує себе знаселеним пунктом (переважна більшість яксільської, так і міської молоді, насамперед, вказуєна свою належність до певної родини).Незважаючи на відмінність способів життя

міської та сільської молоді, необхідно відзначитидосить стабільну ієрархію фундаментальнихцінностей молоді села, а також відсутністьсуттєвих розбіжностей, порівняно з міськоюмолоддю. За результатами дослідження ,проведеного Державним інститутом проблемсім’ї та молоді у березні 2005 р. “Морально-етичніімперативи та розважально-рекреаційна сфера всучасному українському суспільстві”,найважливішими аспектами життя для сільськоїі міської молоді є сім’я, здоров’я та матеріальний


87 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

добробут. Вони важливі для 97 – 98% опитаних.Для 86 – 93% сільської та міської молодіважливими складовими життя є також друзі,робота, підвищення власного освітнього рівня таосвіта дітейВільний час є важливим для 86% міської

молоді й 79% сільської. Можливість займатисяспортом, фізичною культурою, розвиватисяфізично, задовольняти свої культурні потреби(відвідувати театр, кінотеатр, вистави тощо),розширення культурного кругозору, залучення докультурних цінностей (через мистецтво, художнютворчість, хобі тощо) для сільської молоді на 10– 11% є менш важливим, ніж для міської. До тогож, політика важлива для 41% міської молоді й 35%сільської молоді. Тобто, важливість фізичного,духовного та політичного розвитку для сільськоїмолоді, якщо порівнювати з міською молоддю, єменш значимими у структурі ціннісних орієнтацій,це, здебільшого, зумовлено способом життя,характерним для українського села.Головним фактором формування морально-

етичної особистості на думку як сільської, так іміської молоді, є сімейне виховання.Для сільської молоді на другому місці – освіта

46% і матеріальний стан сім’ї 45%, на третьому– соціальне походження 33%. У міської молодіосвіта і культурна спадщина країни стоять надругому місці, на третьому – матеріальний стансім’ї. Для сільської молоді значення культураспадщина країни у формуванні морально-етичниххарактеристик особистості є останнім ізвизначальних факторів впливу, причиною цього можебути той факт, що для міської молоді культурнаспадщина – це окремі заходи (уроки, концерти,література), для сільської молоді це – традиції тазвичаї, які закладаються сімейним вихованням.Важливою характеристикою способу життя

сільської молоді є структура вільного часу.Дозвілля сільської молоді мало пов’язане зкультурними закладами.Протягом останнього часу, згідно з

результатами опитування, проведеногоДержавним інститутом проблем сім’ї та молодіу березні 2005 р., більш як половина сільськоїмолоді 53% відвідала кафе, бари; (29%) – будинкикультури, клуби, танцювальні майданчики; 16%– бібліотеку.Інші розважальні та культурні заклади

відвідали одиниці з числа сільської молоді. Доситьтривожним є той факт, що 23% сільської молоді –майже кожен четвертий – не відвідували ніякихзакладів протягом всього року.Основною базою проведення дозвілля є

власний дім, друзі та родичі, сусіди, природа.

Вільний час сільська молодь проводить,переважно, у колі сім’ї: з дружинами/чоловіками43%, дітьми 37%, батьками 34% та з друзями59%. З одного боку, це викликаномалорозвиненою мережею інфраструктуридозвілля на селі, з іншого боку – тим, що сім’язаймає важливе місце в традиційній селянськійкультурі. Спільне проживання, багатопоколіннісім’ї приводять до того, що сільська молодьбільше часу проводить з батьками, родиною тадітьми (з дітьми проводять свій вільний час майжев 1,5 раза більше сільської молоді, ніж міської).Про рівень задоволення культурних потреб

молоді свідчить , зокрема, бажання надалізайматися тією чи іншою діяльністю . Зарезультатами опитування з’ясувалося , щонайбільш бажаними є такі види проведеннядозвілля: спілкування з друзями 74%, екскурсії,туризм 73%, відвідування кінотеатрів 66%мешканців міст та 68% сільських мешканців,відвідування спортивних закладів (66%),відвідування клубів, дискотек, вечорів відпочинку57% сільських мешканців і 61% мешканців міст,робота на комп’ютері 54% городян та 55%мешканців сіл, відвідування театрів 49% міськихта 52% сільських мешканців. Цікаво, що кількістьреспондентів, які висловили бажання частішезайматися названими видами діяльності, середміської і сільської молоді майже збігається, щосвідчить про співвідносність рівня задоволеннякультурних запитів. Сільська молодь висловлюєдещо більше бажання відвідувати культурнізаклади (кінотеатри, театри, бібліотеки), спортивнісекції – тобто заклади, які справді об’єктивноменш доступні для неї.Пріоритетними способами проведення дозвілля

і для міської, і для сільської молоді є переглядтелепередач (відповідно 92% і 93%),прослуховування музики (87% у місті, 80% у селі),прослуховування радіопередач (81% у місті, 77%у селі), відвідування магазинів промисловихтоварів та ринків (80% у місті, 77% у селі),читання газет (75% у місті, 79% у селі).Відвідування та прийом гостей також єпоширеними видами дозвілля у місті та в селі(відповідно 70% і 75%). Дещо рідше молоді людиу вільний час займаються фізкультурою ,здійснюють оздоровчі прогулянки, причому в селірідше, ніж у місті (36% у селі, 41% у місті),працюють за сумісництвом (24% –26% )респондентів. Тобто, пасивні форми проведеннядозвілля для сучасної молоді виходять на першімісця [5].Висновки. Підсумовуючи, слід зазначити, що

визначальним у розв’язанні дозвіллєвих,


88

культурних запитів для переважної більшостімолодих селян є незадовільний стан соціальноїсфери сільської місцевості, зокрема низькі темпионовлення матеріально-технічної бази та слабкаоснащеність об’єктів (насамперед соціально-культурних) сучасними технічними заходами,недостатня кваліфікація значної частинипрацівників закладів культури. Скорочення місцьта звуження спектру проведення змістовногодозвілля сільських мешканців, зокрема молоді,призводить до розвитку пасивно-споживацькоїпсихології та поступового витіснення традиційних,властивих для сільських мешканців, активнихвидів проведення дозвілля.Таким чином, ціннісні орієнтації знаходяться в

ідеалах, цілях, інтересах, мотивах, визначаютьзмістовий бік спрямованості особистості таскладають основу ставлення до навколишньогосвіту, до інших людей, до себе самого, основусвітосприйняття та ядро мотивації життєвоїактивності.

1. Анисимов С.Ф. Ценности реальные имнимые. М.: Мысль. – 1970.

2. Гуманистические проблеми психологической

теории / Отв. Ред. К.А. Альбуханова – Славская,А.В.Брушлинский. – М., 1995.

3. Иванников В.А. Формирование побужденияк действию. // Вопросы психологии. №3. 1985.

4. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. СПб.:Питер. 2000.

5. Комарова Н.М. Спосіб життя українськоїмолоді в сільській місцевості. //Практичнапсихологія та соціальна робота. – 2006. – №4.

6. Леонтьев А.Н. Избранные психологическиепроизведения Т1 – М.: Педагогика, 1983.

7. Обуховский К. Психология влечениячеловека. – М.: Прогресс, 1972.

8. Проблема формирования ценностныхориентаций и социальной активностиличности. Сборник научных трудов. / Под ред.В.С. Мухиной. – М.: 1981.

9. Сайко В.Д. Психологические особенностиразвития ценностных ориентаций детей впериод перехода в младший школьныйвозраст и подростковый возраст . // Мирпсихологии. – 1995. – №3.

10. Формирование личности в переходныйпериод: от подросткового к юношескому. / Подред. И.В. Дубровиной. – М.: Педагогика. 1987.

Постановка проблеми. Серед засобівформування мовної особистості визначне місценалежить фразеології, адже фразеологізми не лишеє фіксацією багатовічного досвіду етносу, а йзасобом навчання і виховання сентенціями, щомістяться у них. Фразеологізм запам’ятовуєтьсякраще, ніж слова, бо “дитина, – на думкуІ.І. Срезневського, – не часто відчуває потребуу словах але часто у виразах” [4, 3]. Видатнийукраїнський поет М.Т. Рильський називавфразеологію “духом мови”, тому можна говоритипро те, що людина, яка вільно і виправдановикористовує фразеологічні одиниці у своєму

мовленні – засвоїла цю мову. Фразеологія давнопривертала увагу дослідників, але і досі не існуєчіткої системи фразеологічної роботи в початковійшколі. Пояснюється це, на наш погляд, по-перше,тим, що становлення фразеології як самостійноїнауки відбулося не так давно (20 – 30 рр. ХХ ст.);по-друге, специфічністю фразеологізмів якмовлених одиниць, тому вникнення у змістфразеологічної одиниці залежить від загальногорозвитку дитини, від сформованості у неї такихмислитель них операцій як аналіз, синтез,узагальнення, порівняння; по-третє, недостатністюпсихолого-методичних досліджень з проблеми

Надія Турбарова, асистент кафедри слов’янського мовознавстваПівденноукраїнського державного педагогічного університету


ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІЗАСОБАМИ ФРАЗЕОЛОГІЇ

Одним з вирішальних завдань освіти є формування мовної особистості, тобтозабезпечення інтелектуального, духовного і мовленнєвого розвитку дитини. Першоосновицього закладаються ще у початковій школі. Сучасний етап розвитку освіти в Україні спонукаєдо пошуку найбільш ефективних засобів, методів і прийомів навчання і виховання молодшихшколярів.

ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ ФРАЗЕОЛОГІЇ

© Н. Турбарова, 2007

89 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

засвоєння молодшими школярами фразеологізмів,формування у них уявлення про рисифразеологічних одиниць; і, нарешті, по-четверте,великою кількістю дискусійних питань в межахсамої фразеології, тому виникає потреба пояснити,що до складу фразеології ми відносимо ідіоми,паремії, крилаті вислови, тобто ми розуміємофразеологію широко.У межах даної статті на позначення одиниць

другої номінації будемо використовувати термінифразеологізм і фразеологічна одиниця (ФО).Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Переважна більшість праць (В.Д. Ужченко,С.Г. Гаврин, М.Т. Демський, І.О . Синиця ,М .Г. Стель махович , М .П . Колом і є ц ь ,В .Г. Барабаш) присвячена проблемі вивченняфразеології у середній і старшій школі.Підвищення уваги до проблем опанування скарбів

фразеології молодшими школярами останнімчасом пояснюється передусім реформуванням імодернізацією освіти, спрямуванням уваги нарозвиток мовлення учнів початкової школи таознайомленням із фразеологізмами за сучасноюпрограмою з української мови (3 клас).Останнім часом можливості використання

потенціалу фразеології в початковій школірозгляд ались з точки зору комун ікац і ї(Л . Соловець) можливості використанняінтерактивних технологій навчання (Н. Лунько),а також розкриття ознак фразеологізму іметодики виконання вправ (В.Я. Мельничайко,О. Лобчук, Є. Ігнатенко, І.І. Зиновата).Мета нашої статті – визначити систему

фразеологічної роботи у початковій школі. Дляцього потрібно чітко окреслити зміст і напрямкицієї роботи.Виклад основного матеріалу. Уявлення про

фразеологізми учні отримують у 3 класі прививченні розділу “Слово”, після опрацювання тем,де формується уявлення про значення слова, щоє важливим для розкриття основних рисфразеологізмів – цілісність значення івідтворюваність за традицією.Пояснити цей матеріал можна методом

спостереження та аналізу мовних явищ. Дляспостереження подаємо два словосполучення –

вільне і фразеологічне. Наприклад:повісити картину повісити носа- Як ви розумієте значення кожного

словосполучення? (Вислуховуємо усі думки,можна використати інтерактивні методи “Прес”або “Мікрофон”;

- Давайте перевіримо правильність ваших думокза тлумачним словником. Вчитель вивішує під першимсловосполученням тлумачення кожного слова:

1. Повісити – зачепивши якийсь предмет за що-небудь, дати йому висячого положення [1, 998].

2. Картина – твір живопису, намальованийпереважно фарбами на полотні, картоні дошці,тощо [1, 526].

- Якщо поєднати значення двох слів у насвийде таке пояснення словосполучення “повіситикартину”. (Вчитель вивішує ще одну картку, учнізачитують).

- Із значення кількох слів складається загальнезначення словосполучення? (Із значень двох слів).Відповідь учнів вчитель записує у кінці схеми.- А чи можна повісити ніс, тобто за словником

зачепивши ніс за що-небудь придати йомувисячого положення? (Ні).

- Коли ж ми так говоримо? У якій ситуації?(Ми так говоримо, коли засмучені, коли у наснеприємності. Коли ми сумуємо, нахиляємо головудо низу, і ніс, як частина обличчя, що найбільшевиступає, ніби висить, тому коли хочуть сказати,що хтось журиться, сумує, але сказати образно,говорять “повісив ніс”).

- Де ви зустрічали цей вислів пригадайте? (Указках).

- Отже, запам’ятайте у мові, крім слів, єобразні вирази, які не можна розривати. Вониможуть складатися з двох і більше слів, але частомають одне значення . Називаються вонифразеологізмами, тому значення їх ми будемодивитися у спеціальному словнику, якийназивається фразеологічний.Вчитель показує фразеологічний словник, а

потім на дошці викладає картки або робить запис.Бажано, щоб в учнів були фразеологічні

словники, бо, пояснивши, як ними користуватисяі розділивши клас на групи, можна роздати їмсписки з 3 – 4 ФО для кожної групи. Дати


Повісити картину

Зачепивши якийсь предмет за що-небудь, дати йому висячого положення

твір живопису, намальований

переважно фарбами

Зачепивши твір живопису за що-небудь, дати йому висячого положення.

90Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

завдання: за фразеологічним словником з’ясуватизначення цих слів, після чого кожна група оголошуєфразеологізми із тлумаченням, що їм досталися.Далі, можна запропонувати кожній групі, створитидо одного з цих фразеологізмів малюнок, щопередає зміст ФО, який показують іншим учням,котрі повинні відгадати, який саме фразеологізмзакодований. Якщо ж учням важко виконати цезавдання, то вчитель пропонує сам малюнки іззавданням: вирішити у групі, який з малюнківвідповідає одному з ФО, що були їм дані, потімодин представник, від кожної групи повиненвибрати малюнок і назвати ФО, а також довестисвою думку. Після чого виконують вправи навведення ФО у речення (всі визначеніфразеологізми ввести у речення), спостерігаютьза цілісністю значення ФО. На наш погляд, цікавівправи, які сприяють цьому, подані у статті О.Лобчук, Е. Ігнатенко [2, 11 – 12].В умовах Південно-східного регіону для

опрацювання треба давати власне українськіфразеологізми, тобто такі, у яких знайшли своєвідбиття реалії української культури: дати відкоша,піймати облизня, – щоб запобігти перекладаннюна російську мову при вникненні у зміст ФО.Узагальнити і повторити за такою схемою.

У методичній літературі на позначення ФОтакож пропонується термін “стійкий вираз”, алевживання його, на наш погляд, призводить до того,що у 5 класі при вивченні теми “Фразеологізми”вчителю доведеться перевчати дітей. З іншогобоку – засвоєння теоретичних відомостей зфразеології не самоціль, а база для практичноїроботи, тому вимагати обов’язкового заучуваннятерміну не обов’язкове. Головне, щоб молодшішколярі усвідомили ознаки ФО , і вміли їхвідшукувати у тексті і вводити у контекст.Увага до цілісності значення фразеологізму і

його відтворюваності за традицією ще в початковійшколі пояснюється тим, що, стикаючись ізнезнайомим фразеологізмом, учні часто (заданими І.О. Синиці [3, 60 – 64], намагаютьсяпояснити ФО через значення слів-компонентів абойого пряме значення.Хоча ознайомлюються молодші школярі із

фразеологізмами у 3 класі, але фразеологічнаробота повинна йти протягом 1 – 2 класів під часуроків читання, письма, особливо, позакласногочитання. Мета цієї роботи – накопичувати ФО условнику учнів. Отже, у 1 – 2 класі фразеологічнаробота носить пропедевтичний характер, бо дітиу 1 класі лише підводяться до розуміння того, що

Повісити носа

зачепивши якийсь предмет за що-небудь дати йому висячого положення

орган нюху у вигляді виступу над ротом... на обличчі людини,

морді тварини

журитися, засмучуватися

не випливає із значень двох слів


ФРАЗЕОЛОГІЗМ

стійкий, образний вираз тому, що

тому

цілісне значення передається з покоління у покоління

Не є сумою значень слів, що входять до його складу

тому

запам’ятовується

91 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

слова можуть щось позначати, називати. ФО, зяким знайомляться учні, найчастішезустрічаються у текстах казок: довго чи коротко,за тридев’ять земель, за горами, за долами, і т. ін.З метою запам’ятовування фразеологізмів і

вироблення навичок роботи з ними бажаноорганізовувати багаторазове повторенняпротягом певного часу. Треба давати такізавдання, які б спонукали використовувати ФО увласному мовленні, бо дітям легше пояснитизначення фразеологізму з опорою на контекст, ніжвикористати ФО при складанні зв’язноговисловлювання. Наприклад: при переказуваннітексту за опорними словами, до останніхобов’язково треба включити фразеологізми, щозустрілись у тексті, або відповідають головнійдумці твору, а завдання буде таким: пригадайтезначення записаних на дошці (вивчених раніше)слів і складіть з ними речення.Після того, як учні ознайомились із ознаками

ФО протягом 3 – 4 класу роботу проводять такожна уроках класного і позакласного читання іукраїнської мови. При чому це можуть бути яклексико-фразеологічні вправи, – такі, щозабезпечують формування умінь і навичоквикористовувати ФО у власному мовленні, а такожрозширення і активізацію словника молодшихшколярів; так і граматико-фразеологічні – такі, дефразеологізми (раніше вивченні, досить відомі читакі, значення яких виразно ілюструє контекст) єдидактичним матеріалом для опрацюванняграматичного матеріалу. Завдання до цих вправповинно, крім граматичної умови, такожзабезпечувати роботу з фразеологізмами.У 4 класі збільшується кількість

конструктивних та творчих вправ ізвикористанням знайомих дітям ФО .Фразеологічно насичені твори художньоїлітератури, наприклад, оповідання В. Нестайка“Тореадори з Васюківки”, бажано давати учнямдля самостійного читання і опрацьовувати науроках позакласного читання. Наприклад, післяуроку, на якому були висвітлені питанняструктурно-смислового аналізу цього художньоготвору та творчого шляху В. Нестайка, провестище один, де, поділивши клас на групи за рівнемуспішності, дати завдання додому для кожної згруп:

1 група (з достатнім рівнем успішності)виписати фразеологізми що зустрінуться у 1розділі і з’ясувати їх значення;

2 група (з середнім та високим рівнемуспішності) виконати завдання 1 групи, аледодатково – дібрати за фразеологічнимсловником синоніми. Або, якщо рівень загальної

успішності учнів невисокий, дати завданнявиписати ФО і з’ясувати їх значення, без поділукласу на групи. Після перевірки виконання цьогозавдання, провести гру “Хто швидше”. Умоватака: для кожного ряду вивішують ватмани іроздають маркери, завдання – записатифразеологізми, які зустрілися у тексті художньоготвору. ФО не повинні повторюватися. Коженучень пише по пам’ять лише один фразеологізм.Перемагає та команда, яка швидше і більшезгадає фразеологізмів. Потім, поєднавши усісписки і з’ясувавши значення ФО, пропонуютьпереказати стисло зміст цих розділів,використавши усі записані фразеологізми.Обов’язково треба звертати увагу дітей на

функції ФО у художньому тексті (засібхарактеристики персонажів, виражає ідею твору,колористична функція, засіб виділення художньоїдеталі) на практичній основі. Це з’ясовується щепід час структурно-смислового аналізу. Цяпроблема потребує ґрунтовного дослідження.Висновки . Отже, опрацювання скарбів

фразеології у початковій школі забезпечуєформування мовної компетенції (уявлення профразеологізм і його ознаки, різні види вправ),формування мовленнєвої і комунікативноїкомпетенції (вживання ФО при складанні діалогівта текстів монологічного типу, розширення іактивізація словника, організація дослідницькоїроботи, формування у молодших школярів уміннявибирати потрібні фразеологізми, враховуючиситуацію спілкування).Все це дозволяє говорити що, фразеологічна

робота в початковій школі йде за такиминапрямками: 1) засвоєння молодшими школярамиспецифічних рис фразеологізмів; 2) ознайомленняучнів з актуальними для них, найбільш вживанимиФО; 3) вироблення навички у молодших школяріввикористовувати фразеологізми у власномумовленні; 4) розкрити на практичній основіфункціонально-стилістичну роль ФО.Вважаємо, що успішність фразеологічної

роботи в початковій школі залежить, в першучергу, від рівня підготовки вчителя та йогобажання систематично, планомірно проводити цюроботу, від творчого підходу, що виявляється узастосуванні цікавих, різноманітних вправ,використанні завдань, які б спонукали молодшихшколярів до творчості і дослідницької діяльності.

1. Великий тлумачний словник сучасноїукраїнської мови. – допов./ Уклад. і голов. ред.В.І. Бусел. – К., 2005.

2. Лобчук О ., Ігнатенко Е. Робота зфразеологізмами на уроках української мови/


92

/ Поч. шк. – 2006. – №4. – С. 10 – 13.3. Синиця І.О. Психологія усного мовлення

учнів 4 – 8 класів. – К., 1974.4. Ужченко В.Д. Вивчення фразеології в

середній школі. – К., 1990.5. Фразеологічний словник української

мови/ Уклад. В.М. Білоноженко та ін.: У 2 т.– К., 1999.

Постановка проблеми і аналіз останніхдосліджень. Проблемі формування творчоїособистості приділялася значна увага з давніхчасів. Багато видатних філософів, педагогів,психологів досліджували шляхи формування,розвитку та вдосконалення творчої, небайдужої,талановитої людини. Актуальність проблемиполягає в тому, що вона і на сьогоднішній деньзалишається науковим феноменом.Рушійною силою і джерелом розвитку

особистості є її творчий потенціал. Динаміка ірозвиток творчої активності – це діалектичнийпроцес переходу потенційного та інтелектуальногов актуальне функціонування творчої активності,своєрідного плану продуктивної діяльності, їїпрограми на основі ретроспекції та моделюванняперспектив.Серед видатних філософів, педагогів,

психологів, які досліджували та вивчали проблемурозвитку творчої особистості важливе місцепосідають Ш.А. Амонашвілі, Ю.П. Азаров,Р.С. Нємов, В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський,Г.І. Щукіна та інші.Мета дослідження полягає у розкритті

сутності творчого потенціалу особистості,зокрема старшокласників, у соціально-педагогічній діяльності загальноосвітніхнавчальних закладів.Виклад основного матеріалу. Творчий

потенціал як динамічна структура особистостівключає комплекс творчих задатків, якіпроявляються і розвиваються у творчійдіяльності, а також комплекс психічнихновоутворень особистості протягом її віковогодозрівання. Він базується на уявленні і фантазії,асоціативних зв’язках, багатстві інтуїтивнихпроцесів, емоційній різноманітності й емпатійнихпочуттях, які здійснюються у процесі творчоїдіяльності. На думку С. Степанова, творчийпотенціал – це психоенергетична напруга, щовиникає між устремліннями, можливостями тареальним життям людини [1]. Він реалізується урефлексивно-творчому зусиллі, тобто в зусиллі,спрямованому на досягнення ранішенедосяжного, на реалізацію того, що до даногомоменту не було реалізоване, на устремління замежі самого себе. За допомогою творчогозусилля людина може здобути у своєму житті те,що їй не було дано від природи або в процесівиховання та освіти. Воно і визначає унікальністьі життєву стратегію особистості [2, 53].Творчий потенціал, як і творча активність,

мають тенденцію до самовираження і здобуттядосягнень відповідно до їх можливостей.Мотивація ж творчої особистості виявляється утенденції до пошуку й ризику, заснованих набажанні досягнути і перевірити свої творчіможливості. Виходячи з головних постулатів

Ірина Буднік, заступник директора з навчально-виховної роботизагальноосвітнього навчального закладу №288

м. Київпошукач кафедри соціальної педагогіки

Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

м. КиївРОЗВИТОК ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУСТАРШОКЛАСНИКІВ У СОЦІАЛЬНО-

ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХНАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

У статті пропонується теоретичний аналіз загальних підходів до проблеми розвиткутворчого потенціалу особистості, зокрема у ранньому юнацькому віці. Визначаєтьсясоціально-педагогічна діяльність як важливий елемент соціального середовища, що сприяєформуванню творчого потенціалу школярів. Розглядаються підходи до соціально-педагогічноїдіяльності зі старшокласниками із залученням батьків.

РОЗВИТОК ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ СТАРШОКЛАСНИКІВ У СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

© І. Буднік, 2007

93 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

гуманістичної психології, психології особистостішколи С. Рубінштейна про безмежністьможливостей розвитку творчого потенціалу,необхідно розуміти, що сама особистість тількивласним вибором може реалізувати або ж ні своютворчу унікальність (нарощувати чи зупинятирозвиток творчого потенціалу).Для розуміння самої постановки питання про

творчий потенціал особистості сучаснідослідники проблеми творчості виокремлюютьнизку факторів: задатки (як вроджена якість),соціальне середовище(зовнішні умови впливу) іособистісна активність (життєва позиціяособистості). Саме останній фактор вивчаєособистість як унікальну цілісну систему, якавиступає “відкритою можливістю”самоактуалізації, володіє потенціаломбезперервного саморозвитку та самореалізації.В контексті розв’язання завдань нашого

дослідження цікавим виявився підхід Є. Варламовата С. Степанова, які пропонують таку умовнуформулу:ДТП = КТП – ВТП = 3 – М, де ДТП – динаміка

розвитку творчого потенціалу, КТП – кінцевийтворчий потенціал, ВТП – вихідний творчийпотенціал, 3 – величина зусиль людини, М – рівеньактуальних можливостей людини.Таким чином, умовна величина творчого

потенціалу позитивна, якщо зусилля людиниперевищують її можливості, тобто є рефлексивно-творчими, і негативна, якщо ці зусилля людинименші від її можливостей [3, 127].Серед методів дослідження творчого

потенціалу особистості, її соціально-психологічноїоцінки привертають увагу методи складанняпортретів особистостей. За їх допомогоюоцінюють вираження (розвиток) творчих якостейособистості. Вихідними мають бути параметри,що відображають особистість у цілісності, а саметри основні блоки, які характеризують зміст їїосновних сторін: спрямованість особистості(система стосунків з навколишньою дійсністю, щовиражається через мотиви поведінки, потреби,почуття, інтереси особистості); можливостіособистості (психологічні передумови успішностіїї діяльності, виразником яких виступаютьздібності); психологічні особливості поведінки(стиль), що визначають темперамент і характер[4, 20].У процесі продуктивної діяльності творчий

потенціал реалізується і нагромаджується утворчій активності особистості. Відповідно,творчий потенціал і творча активністьособистості виступають у цьомуфеноменологічному ряді в парі, доповнюючи одне

одного. Творча активність визначається міроюзалучення особистості до перетворювально-творчої діяльності на основі творчого потенціалу.Вона є умовою виявлення і розвитку творчогопотенціалу особи та механізмом реалізації їїтворчих здібностей. Творча активністьвиявляється у трьох категоріальних формах: вособистості як творчому потенціалі у виглядіінтериоризації, у соціумі як творчому процесідіяльності у вигляді екстериоризації з метоюстворення і поширення творчого досвіду і знову вособистісній інтериоризації як творчомуособистісному новоутворенні, набуваючи на основіздобутого творчого та інтелектуального досвіду новоїформи особистісного саморозвитку [5, 10 – 11].Реалізація творчого потенціалу незмінно

пов’язана з механізмом інтелектуальноїактивності суб’єкта, продуктивністю підсвідомихпроцесів. Від багатого творчого потенціалу якпідсвідомого процесу залежить рівень творчоїсамореалізації і саморозвитку особистості. Отже,головним джерелом її розвитку є творчийпотенціал, який реалізується у творчому зусиллі,а провідним мотивом – прагнення досамоактуалізації і самореалізації. Він не євродженим, його не можна набути у процесі освітияк знання, вміння, навички. Від вродженихздібностей психофізіології людини творчийпотенціал залежить тільки певною мірою, алеактуальний стан залежить від цінностей самоїлюдини, від її внутрішніх зусиль задлякультивування у собі творчої потенції. У результатісвоїх творчих зусиль людина може навітьпідпорядкувати своїй волі, цілям і планам власнупсихофізіологічну організацію, свій темперамент.На думку Л.Орбан-Лембрик, потенціал

розвитку особистості закладено в ній самій, у їїпотребах та здібностях, особливо в спрямованихна саморозвиток. Серед умов, що стимулюютьрозвиток творчих здібностей, виокремлюютьсятакі: ситуації незавершеності або відкритості ( навідміну від регламентованих, контрольованих);спонукання до постановки питань; стимулюваннявідповідальності й незалежності; акцент насамостійних розробках, спостереженнях,почуттях, узагальненнях тощо. Ми погоджуємосьз автором у тому, що велика роль у розвиткуособистості належить соціальній групі, в якій вонадолучається до спільного розв’язання творчихзавдань [6, 65].Особливого значення розвиток творчого

потенціалу набуває у старшокласників. Самеперіод раннього юнацького віку характеризуєтьсявідсутністю соціально-політичних стереотипів,мінливістю особистісних ставлень до


94Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

навколишнього світу, об’єктивними потребами тасуперечностями світоглядних виборів і власнихпріоритетів [7, 235].Юнаки та дівчата прагнуть проявити свої

здібності в характерній продуктивній діяльності(навчання, спілкування, професійно спрямованадіяльність) в умовах соціального середовища(суспільство, школа, сім’я, референтна група) зметою реалізації власної активності таособистісної позиції. Таким, нам вбачається, єалгоритм розвитку творчого потенціалустаршокласників. Саме в цей віковий періодосновний формувальний вплив на розвитоктворчого потенціалу особистості здійснюєсоціальне середовище [7, 242], зокрема соціально-педагогічна діяльність загальноосвітніхнавчальних закладів. Організація соціально-педагогічної діяльності здійснюється на основіпевних принципів, їх формування в класичнійпедагогіці відбувалося на основі розумінняпоняття принципів, визначених філософськоюнаукою, які характеризують досить велике колоявищ. Оскільки соціально-педагогічна діяльністьтісно взаємопов’язана з різними соціальнимиінститутами виховання та галузями суспільноїпрактики, вона функціонує як розгалуженасукупність зв’язків та відносин у соціальній сфері[8, 18 – 19].Зокрема у навчально-виховному процесі

реалізуються психолого-педагогічні принципи, щозабезпечують самореалізацію старшокласників(принцип диференційованого та індивідуальногопідходу, принцип цілеспрямованості, принципсистемності) [8, 20].У контексті нашого дослідження особливого

значення набуває розробка форм, методів таспособів соціально-педагогічної діяльності,спрямованих на розвиток творчого потенціалуюнаків та дівчат.Серед творчих спроб колективу

загальноосвітнього навчального закладу №288Святошинського району Києва – педагогічні ради,семінари, конференції, уроки та позаурочні заходи.Педагогічний колектив школи обрав для роботитаку методичну тему: “Взаємозумовленістьтворчих можливостей учителя і результативностійого педагогічної діяльності у справі розвиткужиттєтворчого потенціалу та активноїгромадської позиції учнів”.Однією з вдалих та результативних форм

роботи є педагогічна просвіта “Коло друзів”. Миздійснили спробу узагальнити методичні підходидо даної організаційної форми роботи як способурозкриття творчого потенціалу старшокласниківі намагались дати відповідь на питання:

“Формування творчої особистості – це справа:моя, твоя, наша?...”Основним етапом роботи стало вступне слово

вчителя.Творча лабораторія вчителя не схожа на

таємничу кімнату з високими стелямисередньовічного алхіміка. І все ж таки у вчителяіснує своєрідна, де палає вогонь, де працюютьтоненькі вимірники, які не можливо побачитипростим оком, відроджується радість відкриття іосягає горе розчарування, і тоді ти проклинаєшсебе, свій фах, свою справу. Посилаєш прокльони,щоб зрештою взяти ручку і сісти за перевіркузошитів, учнівських творів, рефератів, контрольнихта лабораторних робіт, щоб написати зауваження,підкреслити нісенітниці хвилястою лінією. Іраптом, знайшовши оригінальне рішення, сміливуучнівську думку, в стані насолоди відкинутися настільці і тріумфально оглянути свій стіл, книжковуполицю, зошити. І згадуєшся тоді, що ти в полонічудової, таємної, могутньої твоє лабораторії, і самти найщасливіший із щасливих першопрохідців,добувач і творець.Учитель, котрий прагне допомогти дитині,

завжди починає з розуміння її особистості, зусвідомлення бажань дитини дізнатись нове якнавколо тебе, так і в собі самій. Зрозуміти себе –зробити дуже багато у своєму житті, працюватинад собою, пізнавати себе. Адже особистість –система відношень світу і зі світом, до самої себеі самої з собою. Інколи доросла, досвідченалюдина не може знайти відповіді на багатозапитань, що ставить перед нею життя.Існує твердження, що творчу особистість

може виховати тільки творча людина.Дитина прагне високого життя, але майже

ніколи не в змозі створити його сама. їй потрібнііспити, екстремальні обставини, бо лише долаючиїх, дитина розвивається. Ми говоримо так: “Нехайщодня життя дітей буде наповнене безліччюрізноманітних подій, авторами яких були б вонисамі”. Творчо – означає з напруженням думок,почуттів, м’язів, так, щоб увечері падати відутоми, а спогадів залишилося б на все життя.Творчість – органічна частина дитячого життя,тому нічого не можна спланувати заздалегідь,скажімо, за місяць. Усе народжується з життя.Сучасна школа виховує учня, котрий має хист

до живого діалектичного мислення, до творчихфантазій, до вміння бачити будь-яке явище вжечерез призму нових можливостей. Требапам’ятати, що лише в діяльності виявляються ірозвиваються здібності. Творчі здібностіособистості розвиваються та формуються лишев активній творчій діяльності, яка вимагає


95 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

нестандартного мислення. Творчі здібності –явище багатогранне. Кожний сучасний учительрозуміє: для того, щоб спрямувати людину дотворчої діяльності, необхідні не лишесуперечності, а й так звані “потреби на творення”.Великого значення у зв’язку з цим набуваєсистема поступового ускладнення творчихзавдань.Що необхідно для того, щоб розвивати творчі

здібності учнів? За яких умов можна саморозвивати ці здібності? Лише там, де є:

- Наявність особливого типу спілкуваннявчителя та учня, при якому зберігаєтьсярівноправність і зацікавленість співрозмовників упоглядах та думках.

- Створення ситуацій, коли творчі завданнярозробляються не зовні, а у самому колективі.

- Розвиток творчих здібностей можливий лишепри високому рівні творчої активності та творчоїосвіти вчительського колективу.

- Творча дитина може самореалізуватисятільки при підтримці батьків, за їх допомогою тау співпраці з ними.Сьогодні всі ми прагнемо змінити нашу країну,

зробити її кращою, а для цього повинні змінитисяі ми самі. Учителям відводиться велика роль уформуванні творчої особистості, бо оптимальнареалізація особистості можлива лише на основітворчого ставлення до життя. Хто ж повиненсформувати цю особистість: самі діти, вчителі чибатьки?У роботі круглого столу брали участь

представники всіх цих груп:- діти, з якими працюємо;- батьки, без яких неможлива ця розмова;- учителі, котрі своє життя присвятили

вихованню та формуванню нашого майбутнього.Практична робота на асоціативні уявлення. На

аркушах паперу протягом хвилини треба написатиасоціації до слів “діти”, “вчителі”, “батьки”.Слова, які повторюються у різних групах(позитивні і негативні), записуються на дошці.Результати показали, що всі групи, які бралиучасть у грі, називали деякі однакові асоціації, асаме: “діти” – сонечко, школа, майбутнє ,подарунки; “учителі” – уроки, мудрість, знання,оцінки, “батьки” – мудрість, любов, турбота,тепло, покарання.У ході третього етапу – гри “Листочки”, усі

учасники виконують таке завдання: скласти папірнавпіл та відірвати правий верхній кут, зновускласти і відірвати правий верхній кут. Виконавшиці завдання ще декілька разів та розгорнувшилист, з’ясовували, що всі отримали різнірезультати. Метою даної вправи є демонстрація

індивідуальності, своєрідності, унікальностітворчих дій кожного учасника. Чому, виконуючиоднакову роботу, маємо різні результати? Тому, щовсі дуже різні за характером, зовнішністю, віком,поглядами, підходом до розв’язання поставленихцілей. Майже кожна людина вважає себе здібноюзмінити своє життя, навколишній світ, оточуючих.Чому ж тоді і на якій сходинці у дітей зникає бажання,у вчителів – натхнення, у батьків – витримка?Спробуємо дати відповідь на ці питанні приобговоренні.На четвертому етапі кожна з груп отримала

домашнє завдання – підготувати запитанняопонентам та дати відповіді на запитання такогозмісту: “Продовжити речення: ,“Творчість – це...”;Творча особистість – це нагорода чи покарання?”;“Чи завжди творча дитина навчається гарно?”;“Яким повинен бути урок, щоб дитині було цікаво?”;“Які проблеми виникають у творчої дитини приспілкуванні з однолітками?”; “З якою порою рокуможна порівняти творчу особистість?”.Цікавою у змісті даної роботи була практична

частина, в ході якої групи отримали такі завдання:дати назву своїй групі та захистити її;користуючись поданим матеріалом, визначити вдовільній формі, що заважає і що допомагає уформуванні творчої особистості.Аналіз результатів даної роботи дозволив

засвідчити, що учні зобразили творчу дитину увигляді напіввідкритої мушлі, в якій лежитьперлина і якщо не допомогти їй відкритися тавийти, то ніхто у світі не побачить цієї краси.Дитина, котра не має умов, допомоги щодорозкриття творчих здібностей, може так і невідкрити свій талант.Батьки відтворили дитину у вигляді кімнатної

квітки, яка росте на підвіконні. Поливаючи її ласкою,теплом, сонячним промінням, знаннями, досвідомможна допомогти у формуванні особистості.Вчителі порівняли дітей з веселкою, такою

різноманітною, яскравою, неповторною. Веселка,як і творчі здібності дітей, з’являються за певних,сприятливих умов, за допомогою та підтримкою.На шостому етапі ми використовували форми

групової роботи з метою оцінки моральнихставлень учасників. З цією метою кожен учасник,маючи клейку фішку (кожна група відповідногокольору), наклеювали її на дошці біля обраногоними слова, відповідаючи на питання: комувіддаєте перевагу у формуванні творчоїособистості – дітям, батькам чи вчителям? Дітивіддали перевагу учителю, батьки та вчителірозподілили свої голоси всім групам порівну.На етапі підбиття підсумків усі учасники

організаційної форми дійшли висновків, що досягти


96

успіхів у формуванні творчої особистості можнатільки разом, за умови творчої співпраці учнів,батьків та вчителів.Висновок. Отже, узагальнення досвіду

соціально-педагогічної роботи дозволило намдійти висновку, що творчий потенціал,реалізуючись у творчих зусиллях, пов’язуєможливості особистості, її реальне життя в єдинийпроцес життєтворчості, в якому кожна мить можебути народженням нових можливостей і їхреалізацією.

1. Безпалько О.В., Вайнола Р.Х., КапськаА.И . Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курсдистанційного навчання).– К., 2002. – 164 с.

2. Варламова Е.П., Степанов С.Ю.Психология творческой уникальности.–М.:Институт психологии РАН, 2002. – 256 с.

3. Немов Р.С. Психология: Учеб . Длястудентов высших пед. учеб. заведений: В Зкн. Кн 2. Психология образования.– 3-є изд. –М.: ВЛАДОС, 1998.– 608 с.

4. Обозов Н.Н., Щецин Г. В. Психологияработы с людьми. – К.: МАУП, 1994.–136 с.

5. Орбан-Лембрик Л .Е. Психологіяуправління : Навчальний посібник. – Івано-Франківськ: Плай, 2001. – 695 с.

6. Освянецька Л.О . Творчий потенціаллюдинихоціально-психологічна парадигма:Виступ на конференції. – Івано-Франківськ, –2004. – 5 с.

7. Степанов С.Ю. Рефлексивная практикатворческого развития человека и организаций.– М.: Наука, 2000. – 174 с.

8. Ткач Р.В. Психологічні особливості творчоїактивності особистості. – Запоріжжя:В-воЗДІА, 1999. – 24 с.

Постановка проблеми . Виховання –категорія вічна і багатоаспектна, має своютеоретичну основу, збагачену шкільноюпрактикою. Продумане і тісне поєднання цихоснов – вивірена гарантія успіху з формуванняособистості, громадянина, патріота України [1].Боярська ЗОШ І – ІІІ ст. має історію та

традиції, які, на щастя , примножуються ізбагачуються. Проте час диктує нові вимоги,задекларовані сучасними освітніми, економічними,соціальними інноваційними процесами, якіпотребують не лише новітнього інтелектуальногокадрового забезпечення, а й перспективногоорганізаційно-педагогічного та інформаційно-методичного забезпечення. Одним словом –новий час вимагає нового розв’язанняпроблеми.Прагнучи до прогресивних змін у вихованні,

інноваційної організації навчально-виховногопроцесу та заради виконання поставленоїпедагогічної мети, що полягає в розвитку творчоїособистості учня засобами розливальнихтехнологій навчання і виховання, колективомшколи було розроблено та затверджено власнуконцептуальну модель виховної системи школи.Її метою є розвиток високоінтелектуальної,компетентної, свідомої особистості згромадянською позицією , здатної досамореалізації та прояву своїх можливостей урізних сферах життєдіяльності.Модель відображає два концептуальні підходи

– системну модель процесу виховання тасистемно-рольову теорію становленняособистості учня.За концепцією розробленої нами моделі

виховання – це цілеспрямоване управління

Вікторія Кучеренко, заступник директора з виховної роботиБоярської ЗОШ І – ІІІ ст.

Київська обл., пошукач кафедри теорії та історії педагогіки

Національного педагогічного університетуімені М.П. Драгоманова

м. Київ

СУЧАСНЕ ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ: ПОШУККОНЦЕПТУАЛЬНИХ ЗАСАД

У статті йдеться про систему виховної позакласної роботи, її концептуальні засади,визначаються її основні напрямки, форми, дійові засоби її реального втілення у практикунавчального закладу.

СУЧАСНЕ ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ: ПОШУК КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ЗАСАД

© В. Кучеренко, 2007

97 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

розвитком особистості, головною метою якого єстворення умов для розвитку і саморозвитку учняяк суб’єкта життєтворчості, як особистості таіндивідуальності. За системно-рольовою теорієюстановлення особистості дитини відбуваєтьсязавдяки соціальному механізму наслідування іпримноження соціальних цінностей.На основі цих концепцій і ґрунтується виховна

система Боярської ЗОШ І – IІІ ст. №3,пріоритетним завданням якої є виховання, щоспонукає до самовиховання особистості.Аналіз останніх досліджень. Виховання як

система поглядів і переконань знаходиться уцентрі наукової думки. З’являються аналітичнінаукові роботи, в яких ґрунтовно розв’язуютьсяактуальні виховні процеси, аналізується їх стан іперспективи . Скажімо , роботи І . Беха ,О. Вишневського, І. Зязюна, А. Капської, О. Киричука,І. Трухіна, К. Чорної, О. Шпака тощо. Вониприсвячені різноманітним виховним проблемам,їх процесуальному забезпеченню.Скажімо, О. Киричук аргументовано розглядає

психологічні взаємовідносини в колективі,К. Чорна присвячує свої дослідження моральнимаспектам виховного процесу, О. Вишневськийособливу увагу звертає на формування вособистості християнських основ поведінки,М. Фіцула ряд робіт актуалізував проблемівиховання дітей зі шкідливими правиламиповедінки, І. Трухін вважає за доцільне розглядатипроблему взаємовідносин учень – вчитель – ученьтощо. Для вироблення і проектування моделівиховної шкільної роботи нашої школи ми творчовикористали наукові засади і рекомендації вчених.Водночас ми апробували ряд прогресивнихтенденцій з практики роботи шкіл.Наприклад, НВК “Гімназія №14” м. Луцьк

(Волинська обл.), в якому актуалізуєтьсяпроблема сучасних освітніх технологій, “Школауспіху” (Морський ліцей ім . професораМ . Александрова, м. Миколаїв, кращих шкілКиївської області та Києво-Святошинськогорайону, зокрема Софіївсько-Борщагівськоїзагальноосвітньої школи тощо.

Це нам дало можливість виробити своєбачення і обґрунтування моделі виховноїроботи і тому метою нашої роботи є теоретичніоснови і концептуальне забезпечення системивиховної роботи, спрямовані на формуванняособистості школяра, здатного на творчевикористання своїх фізичних і знаннєвихнадбань на користь своєї Батьківщини івласного благополуччя.Виклад основного матеріалу. В основу

системи виховної роботи Боярської ЗОШ І – ІІІ

ст. №3 покладено ідеї гуманізму. Визначальниму системі є те, що в єдиному освітньому просторішколи навчальна робота органічно переростає упозанавчальну. У ній за допомогою творчихвчителів відбувається переломлення черезнавчально-виховну призму тієї інформаціїмікросоціуму, яка стихійно транслюється дітьми.Школа облагороджує цей процес, допомагаючидитині стати індивідуальним провідникомкультурних і духовних цінностей [2].Метою виховання є формування ціннісної

системи особистості, тож сам виховний процесспрямований на моделювання варіативнихситуацій ціннісного відбору, що забезпечуєсформованість ціннісних ставлень учня доіснуючих явищ та процесів суспільства.Пріоритетними напрямами роботи є розвиток

життєвих компетенцій учня: “Я – громадянин”,“Я – патріот”, “Я – сім’янин”, “Я – гуманіст”,“Я – здорова особистість”, “Я – друг природи”,“Я – високодуховна особистість”, “Я –висококультурна особистість”.Керуючись основними положеннями

Національної програми виховання, ми розробилиПрограму виховної роботи, за якою працюємо з2005 року. Її реалізація здійснюється поетапно,базуючись на розроблених колективом школи 14кроках формування особистості (див. схему № 1).Зупинимось більш детально на етапах

технології реалізації програми.Перший етап (ІІ семестр 2005 – 2006 н.р.).

Визначення найбільш важливих проблем увихованні, обґрунтування їх актуальності, аналізтворчого потенціалу творчого колективу, розробкавласної концепції виховної системи та програмивиховної роботи школи згідно з цією концепцією.Планування та організація роботи відповіднозмісту виховання, створення моделі вихованоїособистості. Ознайомлення педагогічногоколективу з теоретичними основами тапрактичними розробками.

Другий етап (І семестр 2006 – 2007 н.р.)реалiзацiя проrpами, формування цiннiснихставлень особистостi, Я-концепцiї, цiлеспрямованеопанування особистiстю системи соцiальнихролей за такими кроками:

1). Оволодiння нормами i правилами поведiнки,усвiдомлення їхньoї сутності, зумовленої потребамисуспiльно-економiчного розвитку України;

2). Формування переконань, iз застосуваннямметодiв та прийомiв, якi дозволяють домогтисяособливого розумiння суспiльних моральних норм;

3). Формування почуттiв та цiннiсних ставленьучня;

4). Вироблення вмінь i навичок компетентної


98Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

особистостi у рiзних видах життєдiяльностi, щопередбачає озброєння учнiв позитивнимиумiннями й навичками дiяти в процесi суспiльнихвідносин відповідно до норм і правил поведінки;

5). Самовиховання особистостi учня, щопередбачає опору на розвиток творчих здiбностейта власних iнтepeciв учня;

6). Виникнення рушiйних сил процесу виховання,тобто виникнення суперечностей мiж набутим

досвiдом та можливостями i способами їxзадоволення. Цi суперечності стають рушiйноюсилою, що виступає органiзуючим началом упроцесi формування особистостi та спонукає досамовиховання.

Третiй етап (11 семестр 2006 – 2007 н.р.)– монiторинг ефективностi впровадженияпроrpами у практику роботи. Виданнянавчально-методичних посiбникiв тарекомендaцiй.

Четвертий етап (2007 – 2008 н.р.) –дiагностика рiвня сформованоcтi вихованої,компетентної особистоcтi, здатної досамовиховання та самореалiзацii себе у рiзнихсферах життедiялъностi, вивчення таузагальнення перспективного педагогiчногодосвiдy роботи з формування у дітей, учнівськоїмолоді мoтивaцiї до ведения здорового способужиття. Аналіз та підбиття підсумків роботи,визначення найбільш ефективних формвиховання, розробка та впровадження цільовихпрограм з виховання.Кожний з етапів вимагає організаційно-

педагогічних та інформаційно-методичнихзусиль, детального аналізу зробленого.І тому ми намагаємось у своїй практичній

роботі задіяти всі наявні “педагогічні ресурси”,бо, як переконує аналіз, ефективнiстьвпровадження програми залежить вiдвпорядкованості життя шкiльного колективу,взаємозв’язку навчальної та позаурочноїроботи, координацiї вcix виховних заходiв,чiткого ритму та організації, наявностi єдиногоколективу педагогiв, учнiв, батьків.Необxiдними для реалiзацiї програми є

розробка шляxiв трансформацiї поставленихмети та завдань виховання в дiяльнiстькласоводiв, класних керiвникiв, наданняметодичної допомоги класним керiвникам iкласоводам у розробцi тематики виховнихзаходiв та планування роботи [5].Однiєю з головних умов успiшної реалiзацiї

програми є участь opгaнiв учнiвськогосамоврядування, шкiльного департаменту вдiяльностi виховної системи школи.Шкiльний департамент функцiонує в школі

з 2002 року. За цей перiод значно пiдвищиласьефективнiсть набуття учнями соцiального досвiду,організаторських умінь та навичок. Керiвниморганом шкільного департаменту є рададиректорів школи, яку складають директорикласних департаментів та завідyвачі шкільнихвідділів, що створені відповідно до напрямiвроботи виховної системи школи. Результатидiяльностi класних департаментiв та їx вiддiлiв


Схем а № 1 14 к рок ів до форм ування особистост і

1 . В ивчення соц іально го , психо логічно го та ф ізичного портрету учн ів

2 . В ивчення ц іннісних перева г учня

3 . ро звиток асоц іа тивно ї осн ови ціл існо го сприйняття ж иттєвих ц інностей .

4 . Створення умов для віль но го вибору світо глядної позиц ії

5 . Створення умов для віль но го вибору гром адянських позиц ій

6. Розвиток здатності до реф лексії, аналізу , сам ооц інки

7 . Виховання ро зум іння власно ї в ідповідальності

8 . В иховання почуття нац іонально ї гідності

9 . Форм ування нац іонально ї св ідомості

1 0 . Забезпечення д уховного в ідродж ення особистості на осно ві загальнонац іональних

ц інностей та моралі .

1 1. Ф ормування ц інн існих ставлень

1 2 . Виховання самостійності , ін іц іа тивності , активності

1 3. Розвиток зд ібностей , створення умов для самореалізац ії особистості

1 4. Ф ормування навичок самовиховання

99 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

ф iксуються на “Eкpaнi змагань”, за йогодопомогою щосеместрово складається рейтингдiяльностi класних колективiв та нагороджуютьсяпереможцi в рiзних номiнацiяx. Таким чином,самоврядування в школi не виникає “за наказом”,а є iнiцiативою дiтей.Одним iз чинникiв якостi виховання є бажання

учнiв брати участь у проведенні виховних заходівпiсля уроків. За ініціативи шкільногодепартаменту в школi проводяться рiзноманiтнiзаходи, спрямовані на розвиток творчоїособистостi.В активі департаменту школи є цілий ряд

активних справ. Скажімо, з його ініціативи вмікрорайоні школи переглянута учнівськадопомога ветеранам війни і праці, взято підконтроль озеленення школи, її подвір’я, а такожмікрорайону.Ці заходи вилилися в проекти “За покликом

серця” (розроблений спільно з методичнимоб’єднанням вчителів історії), “Зимові плоди”,“Збережи ялинку”, “Птах року – 2006”, краєзнавчаекспедиція “Краса і біль України”. Учні здобулиперемогу у районній виставці квітів, хліба “Докожного свята – своя посвята” та в огляді-конкурсі екологічних агітбригад.Справжньою гордістю школи є команда КВК

“Вітаміни”, яка існує з 1996 року. За цей час вонабула багаторазовим переможцем районних таобласних змагань, а в 2006 році посіла 2-ге місцена Всеукраїнських змаганнях КВК юнихінспекторів руху.Департамент школи взяв під контроль всю

систему оздоровчих заходів.З 2004 року в школi діє експериментальна

прогpама “Школа сприяння здоров’ю, завдякиякій школа стала переможцем районного,обласного та всеукраїнського етапiв конкурсу –захисту моделі навчального закладу – Школисприяння здоров’ю у 2006 роцi. У рамках цієїроботи, педагоriчним колективом школи буларозроблена i впроваджена власна концептуальнамодель “Школи сприяння здоров’ю” пiд гаслом:“Вiд школи сприяння здоров’ю до життєвоїкомпетенції та iнтeгpaцiї в суспiльство”, а такожавторська програма, метою якої є формуваннянавичок здорового способу життя в учнiв.Ця мета досягається реалiзацiєю таких

завдань:- розробка власної концептуальної моделi

“Школи сприяння здоров ’ю”;- створення координаційної ради школи;- створення у школi цiлiсної системи

формування позитивної мотивaцiї на здоровийспосiб життя;

- впровадження у навчально-виховний процесособистiсно зорiентованої методики формуванняв учнiв навичок здорового способу життя;

- сприяння комплексним заходам на всіх рівняхосвіти – почaткова школа, середня;

- створення сприятливих умов для збереження тазміцнення фiзичного, псиxiчного, соціального тадуховного розвитку вcix суб’єктів освiтнього процесу;

- створення позитивної психолоriчноїатмосфери шкiльного життя;

- проведення медичних, психологічних тасоціологічних досліджень з метою ранньої дiагностикизахворювань та виявлення yчнiв з девiaнтноюповедiнкою, що схильні до шкідливих звичок;

- підготовка та проведення медичного,педагогічного, соціально-психологічногомонiторингу, що сприятиме своєчаснiй oцiнцiефективностi реалізації здоров’я, змiцнюючихпроrpам, а в разi необхiдностi їх коректування,прийняття додаткових органiзaцiйних рiшень;

- проведення просвiтницько-навчал:ьнихзаходів з метою формування стiйкого iнтересуучнiв до здорового способу життя, негативногоставлення до шкiдливих звичок, пiдвищення рiвнягiгiєнічної культури, caнiтapнoї освiти,відповідального ставлення до свого здоров’я;

- створення науково-методичної та iнформацiйноїбази з профілактики негативних явищ та пропагандиздорового способу життя, формування культуриздоров’я, регiонального, вiтчизняного та зарубiжногодосвідy, результатiв моніторингових досліджень;

- визначити пр iоритетом формуванняпозитивної мотивaцiї на здоровий спосiб життя уробoтi з батьками та громадсъкiстю.Координаторами програми є Укрaїнський

науково-методичний цeнтp прaктичної психологiїi соцiалъної роботи Міністерства освіти і наукиУкраїни та Районна Координaцiйна рада.Як наслідок, у 2006 – 2007 навчальному році

кількість захворювань учнів різного вікузменшилась на 38,2 відсотка, порівнюючи з 2004– 2005 навчальним роком. Слід додати, що у ційпрограмі активну участь беруть вчителі – вонине лише фізкультурні агітатори і пропагандисти, аі активні учасники фізкультурно-спортивнихзмагань – педагогічний колектив займає провіднемісце в Києво-Святошинському районі вкомплексній вчительській олімпіаді.Навчання здоровому способу життя є

системним i таким, що сприяє гapмонiйномурозвитку психофізичних здiбностей yчнiв. Школазабезпечує засвоєння учнями комплексуконкpeтниx знань про здоровий спосiб життя,зокрема, про:

- проcтi та дiєвi заходи захисту оргaнiзму вiд


100

iнфекцiй:- значення дотримання правил сaнiтарії та

гігієни для здоров’я дитини;- роль правилъного харчування та вiтaмiнiзaцiї

для здоров’я дитини:- вплив тютюнопаління, алкоголю, наркотиків та

токсичних речовин на дитячий оргaнiзм;- доцiльний режим харчування, кориснi й

шкiдливi продукти харчування;- наслідки ВIЛ-iнфекцiї / CНIДy для оргaнiзму

дитини;- профілактику хвороб засобами вакцинацiї;- культуру cтaтeвих стосунків;- обов’язкове виконання комплексу ранкової

гiмнастики, динaмiчних пауз на кожному уроці тана перервах;

- участь у спеціальних зaняттях-тренiнгax,гуртках з волейболу, баскетболу, зaгaльноїфiзичної пiдгoтовки, клубах, спортивних секцiяxтощо; зaнять на факультативах з ОБЖД біологіїта екології, системaтично оргaнiзованих виховнихсправах (згiдно з програмою виховної роботи зучнiвським колективом класу, школи),спрямованих на формування навичок здоровогоспособу життя; лекторiях лiкарiв, спортивнихзмаганнях, днях здоров’я, ігрових програмахрайонною лiкapнею, Києво-Святошинсъкимцентром соціально-психолоriчної реабiлiтaцiїнаселення та його iнформування з nитанъподолaння наслідків Чорнобильської катастрофита Державним науково-доcлiдним центром зпpоблем гiгiєни харчування МОЗ України.Чiльне місце в системi виховної роботи займає

органiзацiя роботи з батьками, спрямована наформування їхньої педагогiчної культури.Практикуються тaкi форми роботи з батьками,як конференцiї, диспути, круглi столи, методианкетування та iнтepв’ю. Ефективно працюєзагальношкiльний батькiвський комітeт табатькiвськi комiтети класiв. Випускається газетаБАРС (батькiвська агiтацiйно-роз’яснювальнаслужба). Батьки є активними учасникаминавчально-виховного процесуПедагоги школи з повагою ставляться до

виховного процесу, який вiдбувається вдома, iбудують свою роботу, спираючись на iнтересиродин та їx дiтей. Для батькiв створеноконсультпункт “Партнери” з проблемпрофiлактики дитячих захворювань, зміцненняздоров’я, попередження тютюнопалiння та інші.У школi передбачено рiзнi форми спiлкування iвзаємодiї мiж родинами i вчителями – письмовi,iндивiдуальнi (особистi зустрiчi), колективнi,груповi. Особливо велика увага звертається нароботу з батьками в початковiй школi, де

створюються умови для набуття батькамипедагогiчного досвiду з формуванню здоровогоспособу життя. Технологiя роботи з батькамивключає: спiлкування, надания iнформацiйної,психолого-педагогiчної пiдтримки, використаинягромадських pecypciв, залучення батькiв доучаcтi в рiзних заходах, передбачених Програмою,батьківськi збори, вiзити додому, дiяльнiстьбатькiвських груп пiдтpимки. В школiналагоджено роботу постiйно дiючогоiнформацiйно-медичного семiнару-лекторiю дляучнiв, батькiв та педагогiчних працiвникiв зучастю лiкарiв центральної районної лiкарнi.Запорукою ефективностi виховної роботи є

дiагностування стану функціонування суб’єктіввиховного процесу, виявлення його позитивних танегативних сторін, причин і факторів впливу нанього. У діагностуванні виховної роботи школизастосовується комплекс таких методівдослідження: спостереження, моделювання,метод рейтингу, опитування , анкетування ,інтерв’ювання, педагогічний консиліум.В основі аналізу результативності виховної

роботи школи залежить моніторинг якостівиховного процесу, що здійснюєтьсясистематично з усіх напрямів роботи.За останні роки у школі значно покращились

умови матеріально-технічного та навчально-методичного забезпечення роботи. Кабінетвиховної роботи укомплектований необхідноюнавчальною та науково-методичною літературою.Створено комп’ютерний центр, працює кабінетсоціально-психологічної служби спортивниймайданчик, актовий зал на 250 місць, спортивнийзал. Бiблiотека школи постiйно поповнює свiй фондперiодикою з проблем виховання.Однiєю з головних умов ефективностi

виховної роботи є її планування як спiльнатворчiсть педагогiчного та учнiвськогоколективiв. Система планування передбачаєскладання перспективного р iчного планувиховної роботи школи, щомiсячного, тижневогота щоденного, плану роботи координацiйної радисприяння здоров’ю. Окремо планується роботаз обдарованими учнями, з дiтьми, схильними додевiантної поведiнки, з сiм’ями, що потребуютьособливої уваги, з превентивного виховання.Планування роботи учнiвського самоврядування(шкiльного департаменту) включає план роботиради директор iв та вcix вiддiлiв шкiльногодепартаменту.У школі за багато років виробилася чітка

система: план – задіяні суб’єкти – процес – аналіз– план. Це дає можливість створити в школіорганізаційну, трудову і виконавську дисципліну.


Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

101 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

На щастя, байдужі залишились на узбіччінавчально-виховного процесу.Зроблено чимало, робиться значно, але час

вимагає постійного пошуку нових підходів, новихзавдань, а розв’язання їх залежатиме від високоївідповідальності і освітянського сумління.Висновки. Отже у своїй роботі, без зайвої

скромності, ми розповіли дещицю її (надіємося наподальшу роботу) – вона багатогранна, торкаєтьсявсіх сфер широкої педагогічної діяльності, в якійзадіяні всі педагогічні інститути: педагоги, учні,батьки, позакласні і позашкільні суб’єкти, громада. Іякщо ми маємо перші, бодай скромні, успіхи, то церезультат гармонійних зусиль всіх названих суб’єктів.Що це дало:- Школа працює вже три роки на високому

дидактичному рівні – якісний показник складаєдо 72 відсотків;

- майже 84,2 відсотка випускників стаютьстудентами вищих навчальних закладів різнихрівнів акредитації;

- 89,2 відсотка учнів, 71,4 відсотка вчителів –активні учасники фізкультурно-оздоровчих занять;

- у системі виховної роботи прижилисяінтерактивні методи та форми роботи: аукціониідей, творчі мозаїки, мозковий штурм, різноманітні

Постановка проблеми. Термін “культура”латинського походження (cultura – обробка,розвиток, виховання) і спочатку означав виділенняґрунту, його обробка. Спочатку під культуроюрозумілися всі зміни в природному об’єкті, щопроходили під впливом людини. Вперше термін“культура” виник у Давній Греції і перекладавсяяк освічений. Весь світ поділявся на освіченийта неосвічений. Все, що знаходилося в Греції,вважалося культурним, а за її межами – товарвари. Надалі слово “культура” отрималоузагальнене значення і ним почали називати всестворене людиною. При такому підході культурарозуміється як створена людиною “друга

природа”. Культура включає у себе результатиматеріального і духовного виробництва.Культура – специфічний спосіб організації

розвитку життєдіяльності людини, виявлений врезультаті матеріальної і духовної праці, всукупності ставлення людини до природи,відносини між собою і до самих себе.Зазначимо, що предмет культурології та її

вивчення студентами ВНЗ розроблено авторамиВалентиною та Віктором Здоровенко, якістверджують, що культура зорієнтована наінтеграцію всіх видів і способів людської діяльностіпід кутом зору розвитку, вдосконалення самої людинияк суб’єкта і водночас об’єкта цієї діяльності [2].

Наталія Примаченко, пошукачНаціонального педагогічного університету


ХРИСТИЯНСЬКІ ЗАСАДИ КУЛЬТУРИ У ВИХОВАННІМОЛОДІ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

У статті йдеться про культуру як суспільно-культурне середовище, що формує певнийтип особистості, як суто людський спосіб існування, як скарбниця результатів людськоїтворчості.

ХРИСТИЯНСЬКІ ЗАСАДИ КУЛЬТУРИ У ВИХОВАННІ МОЛОДІ ВУКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

© Н. Примаченко, 2007

тренінги тощо;- 3 останні роки жоден учень не стоїть на обліку

в комісії справ неповнолітніх;- школа останні 5 навчальних років займає

провідні навчально-виховні позиції в рейтингу шкілпристоличного Києво-Святошинського району;

- результатом творчої діяльності учнів тапедколективу стало почесне перше місце врайонному рейтингу участі учнів у різноманітнихконкурсах, які проводились у 2005 – 2006 н.р. Протешкола не зупиняється на досягнутому, а йде вперед,до нових перемог, до здійснення головної мети –формування свідомої особистості, готової довибору свого місця в житті та здатної успішнореалізувати себе у всіх сферах життєдіяльності.

1. Бех І. Особистісно зорієнтоване виховання – К.:Либідь, 203 с.

2. Бойко А. Оновлена парадигма виховання: шляхиреалізації – К.: Вища школа, 1996.

3. Вишневський О. Теоретичні основи сучасноїукраїнської педагогіки – Дрогобич: “Коло”. – 2006.

4. Концептуальні засади демократизації іреформування освіти в Україні – К., Школяр. – 1997.

5. Трухін І., Шпак О. Основи шкільного виховання:навчальний посібник – К., Центр навчальноїлітератури, 2004. – 368 с.

102Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Аналіз останніх досліджень і публікацій.В Україні останнім часом з’явилась низкапублікацій із досліджуваної проблеми. Їхдосліджують Г. Андрусенко, А. Павленко,М. Вачевський, І. Зязюн, В. Скотний, А. Головач,А. Діденко, М. Дороніна , В. Здоровенко,О . Кубрак, Ю. Палеха, Н. Примаченко та інші,які здебільшого висвітлюють досвід виховання такультури діяльності на підприємствах, упускаючи,на жаль, важливість ділового спілкування нахристиянських засадах в українськомусуспільстві.Нерозв’язана раніше частина загальної

проблеми. Серед опублікованих робітнедостатньо досліджене питання щодоузагальнення досвіду культури діловогоспілкування та виховання молоді у процесівзаємовідносин суб’єктів підприємницькоїдіяльності на християнських засадах вмаркетинговій діяльності.Нині в Україні проблемам вибору

взаємовідносин маркетингової культуриприділяється, на жаль, ще не достатньо уваги.Навіть у великих економічних словниках рідкозустрічається термін “маркетингова культура”.Мета статті. Недостатнє висвітлення даної

проблеми зумовило дослідження щодо, виявленняпередумов, тенденцій розвитку діловогоспілкування в маркетингової діяльності задопомогою етикету, доброї репутації таскромності, що необхідно у процесі навчання тавиховання студентської і учнівської молоді.Виклад основного матеріалу. Як

стверджують автори, культура – це суспільно-культурне середовище яке формує певний типособистості. Людинотворча функція культуривизначає всі інші, а ті у своїй сукупностіконкретизують її таким чином:

- пізнавальна функція культури;- перетворювальна функція культури;- просвітницька – залучення людини до

нагромадження людством знань;- інформаційна – втілення людської діяльності

в різних знакових системах;- комунікативна – засіб спілкування між

людьми та обміну інформацією.Отже, культура – це суто людський спосіб

існування, і вона постає у своїй суті і функціях якскарбниця результатів людської творчості, якспосіб до творчості [2].Виховання молоді в дусі культури та

українських традиціях широко висвітлено відомимвченим професором Омеляном Вишневським вроботі [1], де автор стверджує, що вихованнямолоді покладено в українській релігійній традиції

де у свідомості українців релігія була живимчинником не лише багатьох сотень років. Релігіяглибоко проникає у звичаї та обряди, поєднує сутодуховні та культурні засади з національними,громадськими, сімейними та особистими. Взірцемтакого поєднання в нашій історії є “ПовчанняВолодимира Мономаха дітям”, настанови отцівцеркви, філософія Г. Сковороди та П. Юркевича,вся творчість Т. Шевченка.Повернення нашої школи до християнства не

обмежується лише питаннями викладання релігії.Йдеться також про загальну релігійну практикушколи, про ставлення до релігійних ритуалів,молитви, сповіді, храмових свят тощо.Релігійне виховання володіє методичним

інструментарієм, що стосується виховання і душі,і тіла. Він закладений в ритуально-звичаєвихдійствах – як суто церковного, так і світськогохарактеру, особливо у сфері життя сім’ї і громади.Культура виховання молоді в стосунках школи

і церкви відображена о. Олегом Кекошем, депоказано роль учителя, який засобами релігіїпровадить виховання учнівської молоді,прищеплює морально-духовний станпідростаючому поколінню через безпосереднюдіяльність церкви, релігійне виховання іформування культурної особистості у людськихстосунках.Найближчим з таких моментів може

виявитися молитва перед початком занять. Вонає благословенням для тої праці, яку розпочинаютьучитель і учні. Кількахвилинне перебуваннянаодинці з Богом одухотворює її, робитьвисококультурними стосунки вчителя і учнів.Відновлення молитви у школі видається справоюцілком можливою. Також перед Великоднімисвятами, Воскресінням Христовим більшістьлюдей ідуть до сповіді, очищувати свої гріхи, якімимоволі у процесі людської діяльності виникаютьміж людьми. Вироблення традицій цілим класомйти до сповіді, чи коляда, вертеп, впливають іздобрими благими намірами учнів, виховуютьвисоку християнську мораль та культуру відносинміж учнями, ставлення до вчителя, старших осіб.Будь-який шкільний культурний релігійний захід

повинен бути натхненний вірою в Бога, а вчительповинен знайти своє місце і не приховувати, щовін віруючий, але й не нав’язувати своїх поглядівдітям; якщо атеїст – мусить бути уважним ітолерантним щодо вірувань своїх колег, дітей ібатьків.Відповідь на всі ці питання мусимо шукати не

в школі, а у сфері суспільної свідомості, у тихзмінах, які відбуваються тепер у духовному полінашого суспільства. Поза всяким сумнівом воно


103 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

відходить від атеїзму і скероване до засадрелігійності, до християнства, втіленого у нашійнаціональній культурі. Це означає, що світськийсвітогляд стає християнським і поступовотрактуватиметься як нормальний, європейськоготипу світогляд.Вчитель такого предмету можеотримувати підготовку й диплом державногорівня. Християнізація виховання через молитвувиступає як складова соціального замовлення.Певний стосунок до такого виховання можутьмати Церква і релігія, що виконуватимуть своюфункцію власними силами, природа їх духовнихзусиль, хоч і є дуже суттєвою, все ж залишаєтьсяспецифічною. Виховання учнів через молитву,сприятиме прищеплення високих цінностейдуховної культури, розвитку особистості у високійморалі, любові до ближнього та своєї держави.Зазначимо, що християнське виховання – це

водночас процес набуття та розвитку певниххристиянських чеснот, усвідомлення та акцепціїхристиянських засад, тобто – це постійнеусвідомлення присутності іншої особи, постійноїприсутності люблячого Бога, який прагне твогощастя. А запорукою цього щастя є дотриманняпевних норм та засад.Проблеми, що стоять на перешкоді вихованню

молоді в нашій країні, можна умовно розподілитина три групи. Перша з них – це проблемавиникнення згідно з Конституцією України, Законупро свободу совісті, який передбачає вільнеіснування в державі та діяльність будь-якиххристиянських церков. Результатом цього єіснування сьогодні в Україні понад 20 законнодіючих християнських Церков, кожна з них маєсвою програму виховання.Друга проблема – існування значної кількості

Церков та конфесій, кожна з яких має право надіяльність та виховання молоді.Третій важливий чинник християнського

виховання молоді, який сьогодні тежвикористовується недостатньо, пов’язаний ізродиною. Загальновідомо, що перше,найважливіше, виховання починається саме вродині, але оскільки наша країна понад 70 роківжила за законами войовничого атеїзму, родина,здебільшого, загубила це велике покликання –християнське виховання дітей. Сьогодні нашапересічна сім’я сама потребує глибокогохристиянського виховання. Сьогодні вихованняучнівської та студентської молоді в нашій країніможна покладати на державу та Церкву, якіповинні вводити одну спільну програмухристиянського виховання молоді, і ця програмаповинна вводитися у навчальні заклади якобов’язкова [4].

Слід відзначити роботу професора кафедрипедагогіки Київського національноголінгвістичного університету Тетяни Тхоржевської,яка досліджує українське національне вихованняв дусі християнської педагогіки. Для плідноговиховання (і це, як показує історія педагогіки,стосується будь-якого виховання) потрібнаособлива атмосфера, яка б проймала, надихаламолодь на певні духовні, моральні запити,поривання . Молодь повинно оточуватисередовище людей, які самовіддано, вільносповідують моральні ідеї, живуть відповідно довисловлюваних ідеалів. Ця умова є чи ненайскладнішою для здійснення виховання .Природно, що вона є надзвичайно важливою і дляздійснення християнського виховання . Цеусвідомлювали представники християнськоїпедагогіки різних часів. Загальною думкоюбагатьох праць з питань християнського вихованнямолоді є думка про значення прикладу дляефективного впливу на молодь. Без цього, безприкладу життя у вірі – будь-які насильницькізаходи не дають позитивних наслідків. Вонивикликають тільки відразу, нігілізм [6].Найважливіше, що може робити церква для

виховання народу – це надавати прикладправедного життя. “Отак ваше світло нехайсвітить перед людьми, щоб вони бачили вашідобрі діла, та прославляли Отця вашого, що нанебі” (Мф.5.16) [5].Проблемі виховання та навчання молоді

присвячене дисертаційне дослідження священикаЗіновія Жолобка Київської духовної академії, уякому зазначає, що людині від дитинства властивотягнутися до неба. Педагогічна підтримкавродженої потреби людини до пізнання істини ідо богоспілкування складає суть навчання тавиховання і нагромадження християнськоїкультури і моралі. Якщо внутрішні потреби людиниз дитинства “заземляються”, якщо батьки івчителі в процесі спілкування із дітьми передаютьїм почуття тваринної самодостатності,позбавляючи їх хліба небесного, навчанняприпиняється і змінюється процесом соціалізаціїта професіоналізації, що можна назвати ненавчанням, а пристосуванням. У процесіпристосування не відбувається зміна духовногодосвіду, а саме вона служить показником:проходить процес навчання і виховання або ні.Християнський зміст такої зміни визначаєтьсясловом “покаяння”.В основі християнського підходу до навчання

і виховання молоді лежить розуміння того, щознання не беруться, а набуваються в процесінавчання, коли процес навчання спрямований на


104Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

готовність усвідомити, зрозуміти і вмістити Богомдані знання, коли ерудиція доповнюється інтуїцією,живим досвідом богоспілкування . Освіта івиховання зводиться не до доказу істини тількисилою розуму, а до пізнання істини як одкровення,свідоцтва і описання.Питання економічної культури в сучасних

умовах зводиться до теоретичного обґрунтуваннята експериментальної перевірки педагогічнихумов її формування у виховному процесі.Розкриваючи питання економічної культури слідвизначити такі завдання:

1. Розкрити на основі аналізу психолого-педагогічної, філософської та економічноїлітератури, сутність економічної культури вструктурі загальної культури особистості.

2. Розробити модель формування економічноїкультури учнів та експериментально перевірититехнологію її реалізації.

3. Дослідити виховання учнівської тастудентської молоді на християнських засадах,формування у них високої культури та професійнихкомпетенцій.Процес формування економічної культури

особистості буде ефективним за умов: оволодіннянею економічною , моральною , правовою іекологічною компетентностями; здійсненняособистісного орієнтованого підходу у вихованністаршокласників; ціннісно спрямованої технологіїїї реалізації [7].Зазначимо, що взаємовідносини маркетингової

культури у підприємницькій діяльностіскладаються з культури управління, базою якої єфілософія маркетингу, підприємництва таменеджменту, а також ціннісних орієнтацій,очікувань, прихильності, які лежать в основівідносин – як самої підприємницької діяльності,так і за її межами.Докорінні зміни в політичній та соціально-

економічній сферах життя України зумовилиособливу гостроту проблеми формуваннямаркетингової культури у майбутніх підприємцівяк загальної, так і моральної культуриособистості.Дослідження показують, що маркетингова

культура більше, ніж будь-яке інше структурнеутворення внутрішнього світу людини, визначаєсоціальну стійкість системи відносин людини ізсуспільством, з іншими людьми, ефективновпливає на формування свідомості,самосвідомості, професійних якостей ,компетенцій, етикету спілкування у конкурентнійпідприємницькій діяльності .У боротьбі між економічною конфронтацією та

партнерством культура стоїть на боці партнерства,

еволюційного розв’язання суперечностей,сприяючи збереженню економічного здобуткусуспільства та його розвитку.Для розв’язання поставлених завдань в

сучасних умовах використовувалися такі методидослідження:

1. Теоретичні: вивчення та аналізфілософської, психолого-педагогічної, науково-методичної літератури, що забезпечило розглядзагальних теоретичних питань з проблемидослідження; вивчення, аналіз і узагальненняпедагогічного досвіду, порівняння, систематизація,моделювання змісту, організаційних форм іметодів виховання , визначення сутності іструктури економічної культури, особливостейформування її складових;

2. Емпіричні: аналіз педагогічної практики васпекті проблеми дослідження, опитування,спостереження, анкетування, тестування з метоювстановлення вихідного рівня сформованостіекономічної культури старшокласників увиховному і навчальному процесі загальноосвітніхнавчальних закладів та динаміки її розвитку;педагогічний експеримент для перевіркиефективності технології формування економічноїкультури молоді.Висновки. Отже, економічна культура тісно

пов’язана з розвитком економіки із формуванняу випускників ВНЗ професійних компетенцій,ділового етикету.Однією із важливих якостей гармонійно

розвиненої особистості є високий рівень їїдуховного розвитку. Високодуховній людиніпритаманні наступні основні чинники:

- ясне усвідомлення вищої мети існуваннялюдини та людства;

- постійне прогресивне самотворення тадопомога в цьому процесі іншими;

- належний рівень моральної культури, якаформується на християнських засадах, людськихцінностях та історичних традиціях.Для формування у молоді високої культури в

сучасних ринкових умовах шкільної освітипотрібна значна концентрація зусиль нагармонійному розвитку всієї людської сутності, щовключає в себе інтелектуальний розвиток,формування професійних компетенцій на основітих знань, які дає школа та ВНЗ.Економічна культура розвивається разом з

розвитком економічної системи. Ринковаекономічна культура виступає як результаттрансформації економічної культури командно-адміністративного типу в ринкову економіку.Проблема зміни-оновлення економічної

культури може бути розв’язана тільки у


105 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

взаємодоповнювальному варіанті, приодночасному створенні умов для розвиткулюдини-особистості та людини-працівника. Длярозвитку людини-особистості в сфері економікитреба, щоб відбулася зміна цінностей, норм,потреб та інтересів, що визначають поведінкулюдини в сфері економіки, її ставлення до праці, адля розвитку людини-працівника треба створитиумови для високопрофесійної і продуктивноїекономічної діяльності. Визначені функціїекономічної культури також розкривають їїсутність.Стимулювальна функція проявляється у

сприянні вибору нової економічної поведінки черезнові мотиви, які покликані активізувати людей надосягнення економічного успіху використовуючиметоди маркетингової діяльності в конкурентномуринковому середовищі. Інтеграційна функціяекономічної культури забезпечує єдність інтересівпрацюючих або єдність усвідомлених потребдіяльності різних суб’єктів господарювання.Інноваційна функція економічної культуризабезпечує оновлення форм та методів організаціївиробництва. Світоглядна функція економічноїкультури ґрунтується на усвідомленні необхідностіринкової трансформації і баченні людиною свогомісця в цьому процесі. Всі функції тісно пов’язаніміж собою і підтверджують, що економічнакультура є засобом перетворювальної діяльностіта шляхом до економічного зростання своєїдержави.Головна функція економічної культури –

формування нового економічного мислення тасвідомості – спрямована на особу особистостібезпосередньо. Ця функція виробляє устаршокласників навички та вміння творчовиконувати свої обов’язки, економічновикористовувати свій і чужий бюджет часу,враховує розумні економічні потреби (у зіставленніз матеріальними можливостями).Економічні поняття, нове економічне мислення

формує й своєрідну економічну свідомість, яка єосновою формування економічної культури.З одного боку, економічна культура є

складовою загальнолюдської культури, в якійвідображаються духовні і матеріальні цінностісуспільства, а також способи ефективноїекономічної діяльності, необхідні для економічноїсоціалізації громадян, для їхнього становлення якповноправних носіїв системи соціальних відносин,економічного співтовариства. З іншого боку,оскільки у сфері економіки , у соціально-економічних відносинах певним чиномвиявляються , функціонують всі елементизагальної культури, отже, економічну культуру слід

розглядати не як компонент культури в широкомурозумінні, а як проекцію загальної культури наобласть соціально-економічних відносин.Отже, культура – це суто людський спосіб

існування. Культура постає у своїй суті і функціяхяк скарбниця результатів людської творчості і, разомз тим, як спосіб пробудження до творчості [2].

1. Вишневський О.І. Теоретичні основисучасної української педагогіки. Посібник длястудентів. – Дрогобич: “Коло”. – 2003. – 528 с.

2. Здоровенко В., Здоровенко В. Культурологія.Навчальний посібник. – Дрогобич: “Коло”. –2005. – 177 с.

3. Зязюн І.А. Педагогіка добра. Ідеали іреалії. Посібник. – К.: МАУП. – 2000. – 312 с.

4. Кекош О.М. Таїнственість впливу молитвина виховання молоді у процесі навчання. //Молодь і ринок. – 2007. – №7(30). – С. 140 – 145.

5. Ієромонах Йосиф (Іван Мілян). Проблемихристиянського виховання молоді вукраїнському суспільстві. ВсеукраїнськаМіжнародна Християнська асамблея.Науково-практична конференція. – Київ. 17 –18 лютого 1998 р. – С. 213.

6. Тхоржевська Т.Д. Українські православніосвітньо-виховні традиції у процесіформування національної системи освіти івиховання в Україні. // Молодь і ринок. – 2007.– №5 – 6 (28 – 29). – С. 17 – 204.

7. Шпак О .Т. Економічна підготовкапедагогічних кадрів в системі безперервноїосвіти. – К.: Четверта хвиля. – 2000.





“Найбільш гірка отрута нашогоМорального буття – безнадійність...”

Тарас Шевченко Пророк України

“Радьте, розумні! Рятуйте, могучі!”Іван Франко

видатний український письменник,громадський і політичний діяч

“Коли добре щось умієте – того не забувайте,а чого не вмієте – то того учітесь”

Володимир МономахВеликий князь Київський, письменник

“Що людина вміє – те забуде, а чого ж не вміє– то того не вчиться”

106

Постановка проблеми. Життєвесамовизначення підлітків здійснюється протягомшкільного періоду їх життя, коли навчання тавиховання вважаються визначальними факторамиособистісного розвитку. На сьогодні у суспільствіспостерігається різка зміна соціально-економічних умов, із-за чого відзначається їхсуперечливий вплив на молоде покоління. Крімтого, набуває бурхливого розповсюдженнякримінальна субкультура як соціальне явище таактивізується втрата людиною значущих цінніснихорієнтирів. Усе це негативно позначається наспрямуванні державної освіти, зокрема нанавчанні та вихованні молоді. За цих умов значначастина підлітків не є готовою до самостійноговибору ціннісних пріоритетів, знаходженняособистісних сенсів у процесі вибору життєвогошляху, створення адекватних своїм можливостямжиттєвих програм, до відповідей на питаннястосовно змісту й призначення власного “Я”. Узв’язку з цим спостерігається погіршенняконтактів між молоддю і дорослою спільнотоюта криміналізація підліткового середовища, якастає все більш агресивною.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

У психолого-педагогічній літературі проблемажиттєвого самовизначення розглядається вдосить широкому контексті, а саме: на основірозробки концепції життєвих прагнень (Ш. Бюллер),концепції особистості як суб’єкта життя (Б. Ананьєв,К. Абульханова-Славська, С. Рубінштейн, В. Татенко),впровадження принципів теорії мистецтважиттєтворчості (В. Доній, О. Донченко, І. Єрмаков,Г. Нессен, Л. Сохань, В. Шинкарук, В. Ямницькийта ін.), особистісного, професійного,громадянського самовизначення (Л. Анцифєрова,М. Боришевський, Л. Божович, І. ДубровінаО. Киричук, Г. Костюк, Леонтьєв, Максименко,Р. Пасічняк, В. Сафін, В. Семиченко, Л. Синютка,Т. Снегірьова, Л. Сохань, В. Татенко, Т. Титаренко,Є. Шумілін) [1 – 11].Сутність феномену життєвого самовизначення

особистості полягає в усвідомленні нею мети й

сенсу життя , готовності до самостійноїжиттєдіяльності на основі співвіднесення власнихможливостей та вимог, висунутих до неї з бокусуспільства.Мета статті полягає у визначенні сутності

самовизначення підлітків з делінквентноюповедінкою. Завдання: Здійснити теоретичнийаналіз проблеми особистісного самовизначенняпідлітка; проаналізувати специфіку проявівповедінки та особливості самовизначенняпідлітків-делінквентів з різними типамиакцентуаційВиклад основного матеріалу. Як

стверджують психологи (Л. Божович, Л. Виготський,О. Запорожець О. Леонтьєв, Л. Рубінштейн),розвиток особистості має стрибкоподібнийхарактер. Особистісні змінювання інодівідбуваються стрімко, а можуть мати повільний,зовні зовсім непомітний характер. Різкі, коріннізмінювання особистості дитини у науковійлітературі визначають як кризовий період. Кожнакриза на певному віковому етапі пов’язана звиникненням специфічних новоутворень. Останніхарактеризують новий тип будови особистості, їїдіяльності, а також ті специфічні змінювання, щовперше виникають на певному ступені її розвиткуі які за своєю суттю визначають становленнязростаючої людини, її ставлення до середовища,переструктурування внутрішнього та зовнішньогожиття, весь хід її розвитку в певному віці [4].У такі періоди стрибкоподібної перебудови

організму зростаючої особистості, у зв’язку здеякою нестійкістю її нервової системи іфізіологічними змінами підвищується ризиканомалій поведінки. Як зазначають психіатри(П. Ганнушкін, А. Лічко, Г. Сухарєва), сам собоюкризовий період , навіть без додатковоїмікросоціальної та біологічної патогенноїшкідливості, може бути у деяких випадкахчинником делінквентної поведінки [15].Найбільш показовим та дослідженим у цьому

плані є підлітковий вік. Криза цього віку значновідрізняється від криз, які характерні для будь-

Ірина Лисенко, аспірант Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету

ОСОБЛИВОСТІ САМОВИЗНАЧЕННЯ ПІДЛІТКІВ ЗДЕЛІНКВЕНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮ

У статті здійснено теоретичний аналіз особливостей самовизначення особистостіпідліткового віку на основі зарубіжних та вітчизняних джерел. Ставиться акцент наспецифіці самовизначення підлітка з різними видами акцентуацій.

ОСОБЛИВОСТІ САМОВИЗНАЧЕННЯ ПІДЛІТКІВЗ ДЕЛІНКВЕНТНОЮ ПОВЕДІНКОЮ

© І. Лисенко, 2007

107 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

якого іншого віку. Вона є найбільш тривалою,своєрідною порівняно з усіма іншими. У психологіїпідлітковий вік прийнято розділяти на дві фази:першу – від 11 – 12 до 14 – 15 років, і другу – від14 – 15 до 16 – 17, яку часто визначають періодомранньої юності (А. Реан).Настання фізичної зрілості очевидне і для

самого підлітка, і для його оточення, що робитьнеможливим збереження дитячого статусу тасприяє формуванню головного психологічногоновоутворення підліткового віку – почуттядорослості. Вважаючи себе дорослим, підлітокпротестує проти дрібної опіки, контролю ,беззаперечної слухняності. Формою протестуможуть бути неслухняність, грубість, впертість,замкнутість [7].Складність взаємин між підлітком і дорослими

полягає ще й у тому, що, з одного боку, вінпротестує проти опіки та недовіри, прагне досамостійності, а з іншого – стикається зтруднощами, відчуває тривогу, шукає допомогита підтримки у значущих інших, але не завждиможе це визнати.Зовсім іншої значущості в підлітковому віці

набувають для особистості її взаємини зоднолітками. Належність до компанії підвищуєвпевненість у собі та дає додаткові можливостідля самоствердження . Орієнтуючись наоднолітків і наслідуючи їх, підліток виховує усамого себе якості, які особливо цінуються йоготоваришами. В групі відбувається своєріднапереоцінка цінностей, формується нова ієрархіяморально-етичних вимог. Прийняті середпідліткової спільноти норми та критерії, частостають досить значущими для підлітка порівняноз тими, які існують у дорослих. Значущістьособистості підлітка визначається вже не стількиуспіхами у навчанні, як це було в молодших класах,скільки багатьма іншими її рисами, поглядами,здібностями, характером [9, 10].Підліток опиняється під впливом підсвідомих

невідрефлексованих уявлень, які навіюютьсязасобами масової інформації, випадковимидумками оточення . Це потребує наявностісформованого у особистості стабільного ядрасвідомості, яке буде здатне допомогтипротистояти випадковим впливам і психічномузараженню та стане дійовим у процесі реалізаціївласного “Я”, точніше в реалізації потребисамовиявлення, самопізнання, самовизначення.Потреба самовизначитися реалізується

завдяки тісно взаємопов’язаним між собоюаспектам, що мають свою психологічнуспецифіку: особистісне, професійне та соціальнесамовизначення. Значущості цей мотив набуває

в життєвому просторі підлітків з делінквентноюповедінкою, особливо у процесі їх підготовки досамостійного життя. У зв’язку з цим педагогишукають відповіді на таке питання: якпідготувати незначну категорію підлітків доподальшого соціального та професійногосамовизначення? [6]Підліток, який не отримав визнання у

формальній групі, прагне реалізувати себе унеформальних групах, які досить часто маютьантисоціальний характер. З цього приводу вроботі І. Лановенко, присвяченій попередженнюгрупових правопорушень неповнолітніх,зазначається: “…неблагоприємна життєваситуація, що утруднює встановлення звичнихсоціальних контактів, ставить неповнолітньогоперед необхідністю шукати вихід, який він бачитьу знаходженні нового колективу, а схильність доасоціальної поведінки, цілком чітко визначаєхарактер того колективу, в якому неповнолітнійсподівається утвердитись” [3, 61]. Більшістьпідлітків потрапляють у подібну групу внаслідоксвоєї інтелектуальної та соціальної незрілості.Вони швидко починають вести асоціальний спосібжиття тільки тому, що такими є правила групи ітак вчиняє більшість її членів. Така груповасолідарність сприймається підлітками як проявдружби. Цьому сприяє спрощене уявлення промужність, героїзм, взаємопідтримку. Кожний з нихпрагне будувати свою поведінку на зразокнайбільш асоціальних членів, і ніким неконтрольована така група легко перетворюєтьсяу делінквентну [2].Найчастіше делінквентність починається із

шкільних прогулів і приєднання до асоціальноїгрупи однолітків, далі – дрібне хуліганство,знущання над слабкішими, вживання алкогольнихнапоїв і т.д. Більш тяжкі форми делінквентності –крадіжки, грабежі, розбої, зґвалтування, вбивства.Їхня небезпека полягає у тому, що вони є аборізновидом аутодеструктивної поведінки, щонаносить безпосередню шкоду здоров’ю підлітка,або ж мають тісний зв’язок з тяжкими проявамиделінквентності.Спочатку делінквентність проявляється, як

правило, у небажанні вчитися, прогулах шкільнихзанять , частих конфліктах з батьками тавчителями. Викликає серйозне занепокоєння тойфакт, що багато хто з підлітків розпочинає своюкримінальну біографію з досить раннього віку.За З. Фройдом, особистість людини вміщує в

себе всі ті травми, які вона пережила у дитинстві.Переважна більшість малолітніх делінквентіввиростали в неповній сім’ї, або ж взагалі її не мали.Російські вчені Ю. Антонян та Є. Самовичев


108Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

зробили спробу прослідкувати залежністьделінквентної поведінки від типу внутрішньосімейних взаємостосунків. Автори цьогодослідження прийшли до висновку, що у сім’ях,де ставлення матері до своїх дітей будується затипом повного відторгнення чи спроби домінуватинад кожним, навіть дрібним актомжиттєдіяльності свого сина чи доньки, а батькопри цьому характеризується як досить агресивналюдина, то підлітки часто виростають схильнимидо агресивної поведінки, проявів неприборканоїжорстокості та люті [2].Як вказує Ю. Антонян, підлітки-алкоголіки, як

правило, виховуються у сім’ї, де мати ставитьсядо своїх дітей з суперечливими почуттями, товідторгаючи дитину, то люблячи її. Батько –холодна, ізольована від сім’ї людина [2].У сім’ях підлітків, які страждають на

функціональні порушення психіки, мати –заспокійлива, любляча свого сина жінка, яка керуєкожним його вчинком, захищає від зовнішньогосвіту, а в цілому – вона домінуюча в сім’ї. Батько– пасивний, безініціативний чоловік, який нічимне демонструє свою любов до сина. В такій сім’їдружина керує чоловіком і приймає всі основнірішення. Діти, як правило, відчувають почуттянеповноцінності та ізольованості, малоспілкуються з однолітками. Зіштовхуючись зтруднощами (наприклад, погані успіхи в школі),вони відходять від розв’язання проблем і не даютьїм реалістичної оцінки [8].Важливою особливістю підліткової

делінквентності, що пов’язана зі специфічнимиособливостями підліткового віку є своєріднамотивація суспільно небезпечних вчинків, яказначно відрізняється від мотивації, що характернадля дорослих злочинців. Хоча більшість малолітніхделінквентів походять з неблагополучних сімей,а то й взагалі не мають батьків, і злочинний спосібодержання грошей на прожиття відіграє неабиякуроль, все ж головним мотивом скоєння багатьохзлочинів є так звані престижні спонукання [10].Часто малолітні правопорушники перебувають

в підліткових компаніях за місцем проживання. А,отже, в компанії відбувається переоцінкацінностей, засвоюються асоціальні формиповедінки, саме в ній підлітки звикають дошкідливих звичок. Негативний вплив вулиці стаєодним із найважливіших джерел формуваннянегативних якостей особистості підліткового віку.Досить часто в науковій літературі

відзначається підвищена схильність доделінквентної поведінки підлітків з деякими типамиакцентуацій характеру, виникнення яких може бутибіологічно обумовлене. Найбільш схильними до

делінквентної поведінки є підлітки з нестійким,епілептоїдним, істероїдним, шизоїдним тагіпертимним типами психопатій та акцентуаційхарактеру. Кожному типу притаманні певніособливості самовизначення та делінквентноїповедінки. Мотиви скоєння вчинківакцентуйованих підлітків можуть бути різними[11].Особистості з нестійким типом акцентуації, як

вказує А. Личко, характеризуються безвіллям,легковажністю, нецілеспрямованістю, бездумністювчинків. У них спостерігається часта змінанастрою – від захоплень до тривалих депресивнихстанів. Вони легко піддаються впливу оточуючихі “пливуть за течією”, наслідуючи більшість Уасоціальних групах підлітки такого типу швидкозасвоюють їх звичаї та “закони”. Крадіжкинестійкого підлітка найчастіше є способомздобуття коштів для розваг та задоволень .Скоєння правопорушень, як правило, поєднуєтьсяз ранньою алкоголізацією.Характерними ознаками епілептоїдного типу

є інертність емоцій, застрявання на образах,мстивість , жорстокість , упертість . Звичнаобстановка викликає немотивовануроздратованість. Тому самовизначення такихпідлітків спрямоване, інтенсивність емоційвиявляється у прагненні до пияцтва та вживаннянаркотиків. Правопорушення відзначаютьсяімпульсивністю та жорстокістю. Крадуть, якправило, з метою привласнення чужих речей, алеінколи їм дає насолоду сам ризик, гострі відчуттяв процесі скоєння правопорушень.Для істероїдних підлітків найбільш

характерними рисами є прагнення бути в центріуваги, демонстративність, театральність, потребавикликати постійне здивування та захоплення.Щоб здаватися кращими, ніж є насправді, вониздатні до істеричної брехні та фантазування.Підлітки з істероїдними рисами характерунайбільш схильні до крадіжок та шахрайства.Підлітки шизоїдного типу відзначаються

замкнутістю та відгороженістю від зовнішньогосвіту. Їм не властиві ні співпереживання, ніспівчуття. Емоційна холодність перетворюєтьсяв надзвичайну жорстокість, байдужість до чужихстраждань . Більшість правопорушень , щоскоюються шизоїдами, мають агресивнуспрямованість. Реакція угруповання їм, якправило, не властива, а через це більшістьзлочинів вони скоюють самостійно. Пияцтво таалкоголізація для них, як правило, не характерні.Для підлітків з гіпертимним типом акцентуації

характеру чи психопатії, характерні балакучість,невгомованість, неслухняність. Гіпертими схильні


109 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

до брехні та вихвалянь, які спрямовані наутвердження їхнього авторитету в групіоднолітків. Люблять бути в центрі уваги, схильнідо авантюр та різноманітних пригод. Частовиступають ініціаторами злочинів. Правопорушенняскоюються з престижних спонукань для того,щоб показати одноліткам сміливість та зверхність[11].До психологічних особливостей підлітків-

делінквентів належать:- негативно спрямовані вольові якості (деякі

вважають себе слабкими, а інші – надтосильними);

- глибока деформація моральних і правовихустановок, що прослідковується у відсутностіціннісних орієнтацій на майбутнє і можливихзасобів її досягнення;

- емоційне збудження;- невміння стримуватися;- відсутність навичок у розв’язанні нескладних

конфліктних ситуацій;- низька самооцінка та високий рівень

домагань;- перекладання відповідальності за свої невдачі

на інших і прагнуть все негативне в їх життіприписувати чинникам зовнішнього світу [8].Висновок. Таким чином, підліткам з

делінквентною поведінкою притаманне наступне:низький рівень розвитку потреби в життєвому тапрофесійному самовизначенні та відсутністьціннісних орієнтацій на майбутнє. Водночас єнаявною потреба в особистісномусамовизначенні. Останнє пов’язане як ізнеадекватними проявами поведінки ,взаємовідносинах з дорослими, вчителями табатьками, так і з референтними однолітками.

1. Ананьев Б. Г. Человек как предметпознания. – М.: Изд-во Ленинградского

университета, 1968. – 350 с.2. Антонян Ю.М., Самовичев Е.Г.

Неблагоприятные условия формированияличности в детстве и вопросы предупрежденияпреступлений: (Психологические механизмынасильственного преступного поведения). –М.: ВНИИ МВД СССР, 1983. – 420 с.

3. Борьба с групповыми правонарушенияминесовершеннолетних / Лановенко И . П.,Светлов А. Я., Рощин А. И. и др. – К.: Науковадумка, 1982. – 554 с.

4. Выготский Л. С. Собрание сочинений: В6 т. – М.: Педагогика, 1984. – Т.4: Детскаяпсихология. – 458с.

5. Долгова А. И. Социально-психологическиеаспекты преступности несовершеннолетних.– М.: Юрид. лит., 1981. – 349 с.

6. Дубровин Д. Н. Профессиональноесамоопределение в подростковом и раннемюношеском возрасте как психологическийфеномен и психолого-педагогическаяпроблема //Журнал прикладной психологии. –2004. – № 4 – 5. – С. 7 – 11.

7. Кле М. Психология подростка:Психосексуальное развитие: Пер. с фр. – М.:Педагогика, 1991. – 243 с.

8. Кондрашенко В.Т. Девиантное поведениеу подростков: Социально-психологические ипсихиатрические аспекты. – Минск: Беларусь,1988. – С. 27 – 39.

9. Кучерява Г. Важкі діти //Шкільний світ.– 2001. – № 39 (119). – С. 5 – 6.

10. Оржеховська В. Проблеми превентивноговиховання неповнолітніх // Початкова школа.– 1998. – №4. – С. 45 – 61.

11. Личко А. Е. Психопатии и акцентуациихарактера у подростков. – 2-е изд., доп. – Л.:Медицина. Ленинградское отделение, 1983. –430 с.





& “Статус людини в системі емоційно-особистісних відносин виступає не якпредмет дослідження, а як фактор розвитку особистості, тому що “генетичнопервинна соціальна група, в якій проявляється” потреба в контролі і любові – цесім’я і такі емоційно-особистісні відносини залежать “від системи заборон ізаохочень в сім’ї упродовж всього життя”

А.У. Хараша“Якщо в традиційній психології або в соціології розробка проблеми особистості логічно передує

розробці проблеми спілкування (суб’єкт розглядають як ізольований індивід і тільки потім“заглиблюються” в стихію спілкування), то з точки зору принципу діяльності ми маємо скорішезворотне”

А.У. Хараша

110

Постановка проблеми. У сучасних умовахрозвитку загальноєвропейської і глобальної взаємодії та інтеграції знання іноземних мов і їхвикладання визначається як один з пріоритетнихнапрямів освітньої діяльності держав світу. Уцентрі сучасної професійної підготовкимайбутнього вчителя має перебувати формуванняу нього теоретичних і практичних засад дляуспішного навчання в умовах шкільної освіти іпідготовки учнів до здійснення в реальнихжиттєвих умовах міжкультурного іншомовногоспілкування. З огляду на це мовні стратегіївиявляються сьогодні однією із складових такогоспілкування.Двадцяте століття високо піднесло рівень

вивчення не тільки різних мов, але й мовнихстратегій в їх різнопланових аспектах. Зокрема,значний внесок у їх дослідження зробилиВ. фон Гумбольдт, Ф. Де Соссюр, О.О. Потебня,Н. Хомський, Л.В. Щерба та ін.. У ХХ ст. виниклинові науки, наукові теорії й напрями, в яких аналізмовних стратегій знайшов адекватне вираження:психолінгвістика, соціолінгвістика, теоріякомунікації, теорія мовленнєвого розвитку, теоріябілінгвізму, лінгвістика тексту тощо. Відродиласягерменевтика: не тільки як наука про тлумаченнядавніх текстів, але й як своєрідна теоріявироблення і реалізації мовних стратегій.Мета статті. Мова є всезагальним явищем, і

відтак відіграє провідну роль у саморозвитку будь-якого мовного співтовариства. Водночасзмінюється світ – змінюються й мовні пріоритети.Кінець ХХ – початок ХІХ століття ознаменувався“ажіотажним попитом” на нові мовні стратегії,тому основним акцентом нашого дослідження єосновні чинники особливого інтересу до сучаснихмовних стратегій.Виклад основного матеріалу. Щоб бути

спроможною вільно спілкуватися з іншими

людина завжди прагнула мати загальну для всіхмову міжнародного спілкування. “...Мовирозрізняються між собою, але люди можуть, крімсвоєї рідної, вивчати й чужі мови. Цей простийфакт послужив приводом до безлічі розумувань,які в підсумку зводяться до наступної похмуроїальтернативи. Одні вважають, що різні мовизовсім різнорідні й переклад з однієї мови на іншуапріорі абсолютно недосяжний. Інші думають, щопереклад повсякчас теоретично можливийзавдяки якійсь загальній для всіх мовпершооснові. Друге припущення своєю чергоюведе до нової дилеми: або першооснову требазаново знайти, і це означає більш заглибленийпошук прамови; або цю першооснову вартовибудувати логічним шляхом, а це фактичноставить перед лінґвістами завдання створеннянової, універсальної мови. Але яка би мова не булапершоосновою – прамова чи нова універсальнамова, – вона повинна бути представлена в усійповноті своєї фонетики, лексики, синтаксису,риторики” [6, 1]. Наприклад, майже дві тисячіроків універсальною мовою порозуміння у Європібула латина. У 1887 році лікар із Білостока ЛюдвігЗаменгоф запропонував есперанто, якескладалося на 60% із романських і на 30% ізгерманських лінгвістичних елементів. Нині цямова вже має словниковий запас в обсязі 15 тисячслів, і на всіх континентах мешкають понад 4мільйони осіб, котрі нею володіють. Були спробистворити й інші “штучні” мови: інтерлінґва, бейсик(елементарна англійська), до (спрощенеесперанто). Однак вони не здобули навіть такоїпопулярності, як есперанто.Роль середньовічної латини в сучасному світі

все більше виконує англійська мова, потребувивчення якої активно стимулює розвиток новітніхінформаційних технологій, використаннявсесвітньої мережі Інтернет та ін. “Мова є другим

Олександра Ванівська, аспірантДрогобицького державного педагогічного університету


ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ МОВНИХ

СТРАТЕГІЙ У ВИЩІЙ ШКОЛІУ статті йдеться про основні принципи дослідження мовних стратегій, зокрема у

навчальному процесі сучасної вищої школи. Мова визначається всезагальним явищем, щовідіграє провідну роль у саморозвитку будь-якого мовного співтовариства. У контекстіглобалізаційного розвитку нашої держави детально розкрито ключові положення новітніхмовних стратегій, які використовуються для покращання професійної підготовки студентів.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИРЕАЛІЗАЦІЇ МОВНИХ СТРАТЕГІЙ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

© О. Ванівська, 2007

111 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

по важливості після релігії фактором, що відрізняєнароди різних культур. Захід відрізняється відбільшости інших цивілізацій мовнимрізноманіттям. Японська мова, мова гінді,мандаринський діялект китайської мови, російськата арабська мови вважаються головними мовамиінших цивілізацій. Натомість Захід у ролі однієїмови успадкував латину, однак з часомсформувалася ціла низка націй і, відповідно,появилося багато національних мов, які згрубшеподіляються на романські та германські. До XVIстоліття ці мови загалом набули сучасної форми.Латина як спільна мова західної цивілізаціїпоступилася місцем французькій мові, а та у ХХстолітті була витіснена англійською мовою” [2,44]. Нині англійська мова є рідною для майже 400мільйонів осіб. Ще більше людей володіє цієюмовою як другою, а в 60 країнах англійська єдержавною або офіційною мовою. Водночаскитайською мовою володіє близько 21%населення Землі, російською та іспанською – по6%, португальською – 4%, японською таарабською – по 3%, французькою – 2%. За останніроки іспанська мова набула значного поширенняв окремих штатах США, а німецька – в країнахЦентральної Європи [1].Одна з основних функцій мови – комунікативна.

З огляду на це визначальним чинником длявивчення другої, нерідної мови, є передусімнеобхідність спілкуватися в іншомовномусередовищі. Важливою також є здатність певноїмови виконувати функції мови міжнаціональногой міжнародного спілкування. Зокрема, російськана всьому пострадянському просторі продовжуєці функції виконувати й нині, хочемо ми цього чині.За даними найбільшого в світі електронного

каталогу OCLC (On-Line Cjmрuter Library Cen-ter, Ohio, USA), в галузі друкованої продукціїдомінує зараз англійська, далі йдуть французька,німецька, іспанська, російська, італійська,китайська. Українська посідає поки що 27-мемісце [8]. Проте слід мати на увазі, щоінформаційний статус відбиває не словниковебагатство мови, не її красу чи якісь іншідостоїнства. Це реальність її сьогоднішньогобуття: обсяг, тематична та стилістичнарозмаїтість друкованої продукції цією мовою, їїлексикографічна база, Інтернет-ресурси тощо.На думку П. Рікера, наявність великої кількості

мов не тільки не дає великої користі людству, алей шкодить йому. “Що стосується виходу на рівеньміжнародних контактів, то й тут будь-яка “мовнамарнотратність” (за висловом Стейнера) стаєнепотрібною і лише заважає взаєморозумінню.

Утім, головну загадку я бачу навіть не в цьому.Не настільки таємничими є самі причини, черезякі людям складно спілкуватися між собою,...скільки те, що незважаючи на перешкоди,взаєморозуміння між людьми, які розмовляютьрізними мовами, однак існує” [6, 1].Сучасна “англомовність” є об’єктивною

тенденцією , зумовленою геополітичними ісоціально-економічними факторами, характернимидля багатьох країн світу. Утім, хоча англійська і єоднією з найпоширеніших мов світу, але не самоюнайуживанішою. Зокрема, китайська, іспанська іхінді за останнім показником її значновипереджають. Але в Європі їй поки що немаєрівних, хоча, за твердженням професійнихлінґвістів, французька, німецька та іспанськаназдоганяють англійську за популярністю. Це єсвідченням того, що в сучасному світі вже неможна обмежитися знанням тільки однієїіноземної мови, нехай навіть такої поширеної, яканглійська. Тому сьогодні досить поширеноюпрактикою є вивчення ще однієї або кількохіноземних мов. Як правило, це французька,німецька, іспанська, італійська та ін.У міжнародних зв’язках України, в її зовнішній

політиці можна виділити кілька основних векторів.Це, звісно, взаємини з найближчими сусідами –Росією та країнами СНД, з якими нас поєднуєспільне минуле. Проте не менш важливими єспівробітництво України з країнами Східної іЗахідної Європи та США, взаємовідносини зкраїнами Далекого Сходу (Японією, Китаєм,Південною Кореєю та ін.) . Усі ці напрямизовнішньої політики актуалізують потребу знаннярізних іноземних мов не тільки державнимипосадовцями, але й громадянами України.Звичайно, йдеться не про вивчення усіх мов

світу. Адже в світі існує 5 – 6 тисяч етнолектів,які можуть мати статус окремих мов (термін“етнолект” об’єднує як окремі мови, так ідіалекти, які мають певну різницю з мовою, доякої мали би належати). Щонайменше половиназ цих етнолектів, на думку фахівців, “умреприродною смертю” ще у ХХІ столітті: “протягомнайближчих 20 років лінґвісти прогнозуютьзникнення мов племен і дрібних етнічнихменшостей, які живуть по сусідству з теренамипоширення великих світових і регіональних мов.До останніх зараховують англійську, іспанську,французьку, арабську, китайську, гінді, російськута німецьку” [4, 10]. Як вважає, наприклад, одинз найбільших світових експертів з цього питанняамериканець Д. Уолен, який очолює Фонд захистумов, що піддаються небезпеці, (Endangered Lan-guage Fund), найбільшу загрозу малим мовам


112Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

становить не “міжнародна мова”, а регіональнімови. Саме вони насамперед можуть замінитинаціональним меншинам їхні рідні мови. Цесвідчить, що збереження мовного розмаїття світуможе бути досягнуте не заборонними заходами,які протидіють експансії англійської мови, азміною дискримінаційної стосовно мовнаціональних меншин політикою [3].Новітні мовні стратегії повинні враховувати й

те, що поряд з глобалізацією відбуваєтьсяпротилежний щодо неї процес інтернаціоналізаціїсучасного світу. Глобалізація означає виникненнягібридної світової культури і змішаннянаціональних традицій, а також посиленняспівробітництва між націями і всесвітній поділпраці. Щодо інтернаціоналізації, то вонапередбачає існування національних держав івідображає світовий порядок, над якимдомінують національні держави .Інтернаціоналізація ґрунтується на кроскомунікаціїй обміні між розрізненими народами. Тому самевища освіта завжди була просякнута духомінтернаціоналізму. Ідея кроскультурногоспівробітництва в мистецтві, науці й освітізародилася в XVІІ столітті. Ще в середньовічнійЄвропі студенти мандрували від Болоньї доПарижа й Оксфорда, і університетська освітапереступала межі національних кордонів. А заостанні 25 років міжнародна академічнамобільність зросла більше ніж на 300%. З’явилисянові форми міжнародного співробітництва.Інтернаціоналізація вищої освіти сьогодніпередбачає, крім студентської і викладацькоїмобільності, реформу програм і навчальних планів,співробітництво в науково-дослідницькій сферічерез мережі й асоціації, відкрите і дистанційненавчання без кордонів, регіональне і закордоннеспівробітництво інститутів, міжнародний поділпраці й інші види діяльності. Сучасні світовіресурси, програми, інститути й організаціїмобілізуються навколо ідеї інтернаціоналізації.Однак будь-який інститут освіти, який бажає

розвивати міжнародне співробітництво з метоюодержання яких-небудь відчутних результатів,зіштовхується з багатьма практичнимипроблемами. Звісно, можна виокремитинедостатнє фінансування , недосконалістьінформатизації, розходження в організації інавчальних планах тощо. Але головноюперешкодою на шляху інтернаціоналізації іглобалізації вищої освіти був і залишається мовнийбар’єр. Цей бар’єр не є проблемою тільки увипадку співробітництва, заснованого наексколоніальних зв’язках, а також співпраці міжкраїнами, які використовують однакову мову.

Мовні курси складають більшу частинуміжнародних програм в усьому світі. Водночасзаохочується і підтримується вивчення мов, якіменш широко використовуються .Інтернаціоналізація у вищій освіті не розвилася бнастільки добре, якби не існувала лінґва франкаміжнародних обмінів – англійська мова. Дотеперанглійська мова слугувала багатьом народам дляпідтримки і розвитку їхніх контактів іззакордонними країнами. І несхоже, що ця ситуаціязміниться в майбутньому. Освітня практикаєвропейських країн свідчить про перехід доінтернаціоналізації освіти. Адже в багатьохкраїнах запроваджуються курси з вивченняанглійської мови для того, щоб залучити до працій навчання в закладах освіти іноземнийпрофесорсько-викладацький склад чизакордонних студентів. Всі добре розуміють, щоперша передумова міжнародного співробітництва– забезпечення взаєморозуміння за допомогоювивчення загальної мови і надання іноземнимстудентам освітніх програм тією мовою, яку вониможуть розуміти.Становище рішуче змінилося наприкінці 1980-х

років, коли відкрилися кордони й українці почалиподорожувати і організовувати бізнес зіноземними партнерами. Винятково зріс інтересдо іноземних мов, в царині вивчення і викладанняяких за роки незалежності України відбулисязначні зміни. Водночас рівень мовної компетенції,який удосконалені університетські програмипропонують студентам нелінгвістичнихспеціальностей, найчастіше орієнтований напасивне уміння читати і перекладати. Студентівпереважно навчають граматиці і використовуютьголовним чином спеціальні тексти. Це, звісно,допомагає їм знайти свій шлях у спеціальності,але спілкування і компетентне висловлюваннявласних думок у письмовій формі залишаютьсяпроблемою. З огляду на це необхідно переглянутистратегії вивчення студентами іноземних мов, атакож розширити діапазон методичних засобівлінгвістичного навчання.Кардинальних змін потребує реалізація мовних

стратегій щодо славістики, яка на початку ХХІстоліття, порівнюючи з ХХ століттям, викликаєменше зацікавлення не тільки в освітніхакадемічних та дослідницьких закладах, а й увидавництвах та засобах масової інформації. Такатенденція виявляється у зменшенні кількостівступників до груп слов’янських мов, у зменшеннікількості проектів та дослідників слов’янськихкультур та зниженні кількості опублікованих книгта перекладів зі слов’янських мов. Щоб відповістина питання, чому славістика сьогодні стала менш


113 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

привабливою, треба показати суспільно-історичніпричини змін, які призвели до зменшенняважливості позиції слов’янських країн і народів усучасному світі.Інша важлива проблема реалізації мовних

стратегій у вищій школі пов’язана з розвиткомсучасних інформаційних технологій. “Глобалізаціяє не лише економічною , а й культурноюінтеграцією. Тут не йдеться про сам лиш Інтернет,але й про факси, телефони, телебачення – низкутехтонологічних змін, які породили стрімкийнаплив інформації. Ці процеси переважнонезворотні. Можна відмежувати свою країну відторгівлі, міжнародного обміну; значно важчепобудувати загати від інформації. Це зручно недля всіх. Є чимало людей, котрі люблять, колихтось стоїть на чолі і каже, що можна робити, ачого – ні. Сьогодні ж ми зазнаємо інформаційногобомбардування з різних джерел по всьому світі, ініхто цього не контролює. Це одна з причинпобоювань частини людства передглобалізацією” [7, 62].Отже, активне впровадження в усі сфери

діяльності людини нових інформаційно-комунікаційних технологій потребує розв’язанняпроблеми підготовки фахівців, здатних ефективнопрацювати в умовах становлення інформаційногосуспільства, коли інформація, знання стаютьважливим ресурсом, а також справжньоюрушійною силою соціально-економічного,технологічного і культурного розвитку. З оглядуна це неодмінною ознакою високогопрофесіоналізму майбутнього вчителявиявляється знання іноземних мов.У сучасній складній ситуації реалізація мовних

стратегій у вищій школі має поєднуватицілеспрямованість і рішучість з розсудливістю,тактовністю і навіть обережністю у засобах. Цейпідхід полягає у поступовому створенніоб’єктивних обставин, які робитимуть вивченняіноземних мов потрібним, престижним іпривабливим для всіх. Зробити це непросто, аленауковці – філософи, соціолінґвісти, культурологи– повинні запропонувати систему дій,виґрунтувану на аналізі реальності й передбаченніперспектив.З огляду на розширення і поглиблення ділових

і науково-виробничих контактів із зарубіжнимикраїнами все більшого значення надаєтьсявивченню іноземних мов. Видатний філологакадемік Л.В. Щерба, розглядаючизагальноосвітнє значення іноземних мов, зазначає,що стосовно розвитку розумових здібностейстудентів, вивчення мов має стояти на першомумісці серед навчальних предметів. Жодний з

предметів не може замінити в цьому аспектіфілологію і що, таким чином, школа, позбавленафілологічного елемента, є школою однобокою, якане може виховувати в особистості високукультуру [9]. Однак культурне збагаченняособистості засобами іноземної мовивідбувається лише тоді, коли студент сам можевідчути цінність того нового, що йомузапропоновано або що він сам відкрив у світікультури. Творче мислення студентів може бутисформоване на теоретичній і практичній основі упроцесі проблемного викладу і опрацюванняматеріалу під час практичних занять з іноземноїмови і під час активного обговорення різнихпоглядів, дискусії, створення проблемних ситуаційтощо.Висновки. Наявний в Україні ринок праці

висуває свої вимоги щодо якості знань і рівняготовності фахівців до роботи в умовах ринковоїекономіки. Для сучасних підприємств важливо,щоб випускники не тільки добре володіликомп’ютерною технікою, але й знали іноземнімови, економіку, фінанси. Тому вищим навчальнимзакладам доводиться враховувати ці вимоги внавчальному процесі. Володіння іноземноюмовою – один з визначальних факторів уформуванні сучасного висококваліфікованогофахівця. Для спеціалістів з вищою освітою знанняіноземної мови дедалі більше виявляєтьсязасобом отримання інформації з оригінальнихджерел, способом професійної комунікації, шляхомякої досягається прагматичний ефект.Сучасний розвиток міжнародних зв’язків

слугує передумовою для активізації знань прокультурні особливості країн і народів, мова якихвивчається. Цьому сприяє міжкультурний підхіддо вивчення іноземної мови. Вона є суттєвимелементом культури народу – носія цієї мови ізасобом передачі її іншим, допомагає студентампізнати духовне багатство іншого народу, кращерозуміти власну культуру і культуру свого народу,підвищує рівень їхньої гуманітарної освіти, сприяєвходженню у світову спільноту.Основне призначення іноземної мови як

предметної галузі навчання в закладах освіти –сприяти оволодінню тими, хто навчається ,уміннями і навичками спілкуватися в усній іписьмовій формах відповідно до мотивів, цілей ісоціальних норм мовленнєвої поведінки у типовихсферах і ситуаціях. З огляду на це не тількисередня школа, але й вищі навчальні заклади єтими освітніми установами, де формуютьсябазові механізми іншомовного спілкування, котріу майбутньому випускники зможуть розвивати іудосконалювати відповідно до власних потреб.


114

Реалізація мовної стратегії повиннавідбуватися шляхом комплексного і послідовноговпровадження просвітницьких, нормативно-правових, науково-методичних, роз’яснювальнихзаходів.Отже, необхідність вироблення і реалізації

мовних стратегій у сучасній вищій школі потребуєнових підходів до розуміння змісту, форм і методівосвіти. Своєю чергою вони повинні спиратися нарівноцінні погляди на розвиток власне мовнихстратегій, тобто знання їхньої специфіки, ознак,проявів, різноманітної змістово-семантичної таструктурно-функціональної суті.

1. Вербицкая Л. А. Глобализация иинтернационализация в образовании иважность изучения иностранных языков // Миррусского слова. – 2001. – № 2. – С. 23 – 29.

2. Гантінґтон С. Зіткнення цивілізацій та

межа світу // Ї. – 1998. – № 14. – С. 44.3. Зигманн Ж.В. Структура современного

политического дискурса: Языковые жанры иязыковые стратегии: Дис. ... канд. филол. наук:10.02.01. – М., 2003. – 187 с.

4. Зникнення мов // Поступ-Брама. – 2000.–14 березня. – № 47 (491). – С. 10.

5. Кремень В. Від “кіоскової” психології –до освіти протягом життя // Дзеркалотижня. – 2003. – 1 – 7 лютого. – № 4 (429). –С. 16.

6. Рикер П. Парадигма перевода // РусскийЖурнал. – 1999. – № 6. – С. 1.

7. Фукуяма Ф. Ґлобалізація безконечна // Ї.– Львів, 2000. – № 19. – С. 62.

8. Широков В. Інформаційна теорія лексико-графічних систем. – К., 1998. – С. 6 – 7.

9. Щерба Л.В. Языковая система и речеваядеятельность. – Л., 1974. – С. 366.

Постановка проблеми і аналіз останніхдосліджень. Звернення до вивченняфактологічного матеріалу становлення і розвиткумузичної освіти в навчальних закладах БуковиниХІХ – початку ХХ століть, зокрема на прикладідослідження друкованих джерел першої крайовоїгімназії в Чернівцях, створюють підґрунтя длякомплексного відтворення тогочасних умов тарівня функціонування музично-естетичноговиховання в галузі середнього шкільництва узазначений період.Важливими працями у даному контексті є

дослідження, присвячені розвитку музичної освітив Україні ХІХ – початку ХХ ст. К. Шамаєвої,О. Михайличенко, С. Горбенко, Т. Грищенко, вяких визначені загальні процеси, характерні длястановлення і формування української музичноїшколи та музичного виховання в навчальних

закладах різних регіонів нашої країни. Середнауковців, які займалися дослідженням розвиткумузичної культури Буковини, слід назвати К. Демочко,О. Залуцького. Аспекти формування українськогосереднього шкільництва краю зосереджені унаукових пошуках О. Пенішкевич та І. Петрюк,які присвятили свої дослідження вивченнюеволюції змісту навчальних планів у середніхшколах Буковини, їх методичного забезпеченнянавчання. Проте рамки досліджень охоплюютьтільки цикл обов’язкових дисциплін, а такийважливий пласт, як предмети факультативногорівня, до якого входив хоровий спів і музика,залишилися поза увагою науковців. Саме рівень іхарактер музично-естетичного виховання вгімназійній освіті Буковини виступив об’єктомнаших наукових зацікавлень. Дане положення йвизначило коло наших наукових пошуків:

Ярина Мельничук, аспірант кафедри педагогіки і методики початкової освітиЧернівецького національного університету

імені Ю. Федьковича

ІСТОРІЯ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ В ДРУКОВАНИХДЖЕРЕЛАХ ПЕРШОЇ БУКОВИНСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ У

ЧЕРНІВЦЯХ (1808 – 1918 РР.)У статті висвітлюється дослідження процесів становлення і розвитку музичної освіти

в першому загальноосвітньому навчальному закладі Буковини у ХІХ – на початку ХХ ст. Наоснові використання друкованих джерел, які видавалися зазначеним освітнім закладом у Відніі Чернівцях, проаналізований рівень, форми та методи музично-естетичного виховання учніву галузі середнього шкільництва Буковини у період підпорядкування краю Австро-Угорськіймонархії.

ІСТОРІЯ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ В ДРУКОВАНИХ ДЖЕРЕЛАХ ПЕРШОЇБУКОВИНСЬКОЇ ГІМНАЗІЇ У ЧЕРНІВЦЯХ (1808 – 1918 РР.)

© Я. Мельничук, 2007

115 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

проаналізувати друковані джерела, що видавалисяІ вищою цісарсько-королівською гімназією вЧернівцях та виявити спільні риси розвиткумузичної освіти в середніх закладах Буковини, щобули характерні для ідентичних навчальнихустанов на решті території України.Систематизація та аналіз річних звітів та

програм першої Чернівецької гімназії даєпідґрунтя для створення цілісної картиниформування навчального закладу, йогопрограмних вимог та динаміки введеннянавчальних дисциплін, серед яких вирізняєтьсяцикл вільних предметів, до якого входили хоровийспів і музика. Дані аспекти становлятьдокументальну основу для дослідження музичноїосвіти в зазначеному навчальному закладісереднього шкільництва краю в австрійськийперіод.Перша цісарсько-королівська вища латинська

гімназія у Чернівцях була заснована у 1808 р. тадовгий час була вищим навчальним закладомБуковини, метою якого було підвищеннязагального рівня освіти і культури в краї. Навчанняв гімназії тривало шість років. Її випускники мализмогу навчатись на факультетах університетутільки після закінчення дворічного філософськогокурсу, який був відкритий близько 1848 р. засприяння президента крайового суду КарлаРіттера Умлауффа. Навчальний процес у гімназіїбудувався на основі австрійського навчальногоплану 1805 р. – видання, за яким основний акцентставився на вивчення класичних мов – латинськоїі грецької, знання яких давало змогу читати ірозуміти твори грецької і римської літератури,знати устрій і культуру стародавнього світу.Особлива увага зверталася на вивчення релігії.Крім того, вивчались арифметика, історія ,природознавство, але у значно меншому обсязі[1, 94]. Введення естетичних дисциплін(малювання, співів) не було передбаченонавчальним планом, який діяв у означеномунавчальному закладі на початку ХІХ ст. Старікласичні мови, займаючи 61% загального обсягувсього навчального часу та маючи догматичнийхарактер [6, 51 – 52], який на початку ХІХ ст. невідійшов від одностороннього філологічно-граматичного напрямку у викладанні древніх моввплинув, на нашу думку, на втрату зв’язку, якийоб’єднував цілісний погляд на сутність розумовогой естетичного життя стародавніх греків і римлян,у яких музика і спів входили до складу основних“семи визволених наук” [2, 39].Початок нової організації середньої шкільної освіти

в Австрії поклав ухвалений 15 вересня 1849 р.кайзером Францом Йосифом “Організаційний

нарис гімназій і реальних шкіл Австрії”. Згідно зцим документом відбулося злиття Чернівецькоїгімназії з філософським навчальним закладом.Гімназія із шестирічної стала восьмирічною,суттєво збільшилась кількість годин, відведенихна реальні предмети (математику,природознавство, фізику) [1, 94]. Також згідно зцим документом вводився до структуринавчальних дисциплін цикл вільних предметів, якийстворював можливості для творчого пошукупедагогами ефективного і найбільш доцільногоспособу передачі знань. Поєднання обов’язковихі вільних предметів у навчальному планіпередбачало формування передумов длярозвитку більш демократичного змісту середньоїосвіти, оскільки учні мали можливість середзапропонованих необов’язкових дисциплін обратидля себе найбільш прийнятну комбінацію вільних,улюблених предметів, які попри їхзагальноосвітню функцію, виконували ще й сильнувиховну, комунікативну, розвивальну тастимулювальну дії.Про характер музичної освіти в Чернівецькій

гімназії у І пол. ХІХ ст. ми можемо говоритидосить обережно, тому що у цей період спів імузика не фігурували навіть середфакультативних дисциплін (у ході науково-дослідницької роботи нами не були виявленіпрограми або річні звіти гімназії першої половиниХІХ ст., які могли б заперечити дане положення).Проте у німецькомовній літературі знаходимозгадки, які підтверджують про присутність данихпредметів у структурному базисі релігійнихдисциплін у гімназії, ними були охоплені тількимузично-обдаровані учні, ті, які мали хороші вокальніздібності і які могли бути учасниками церковногогімназійного хору. Зокрема Адальберт Мікуліч упраці “Музика Буковини до утворення Товаристваплекання музичного мистецтва (1775 – 1862)”зазначає, що “лише у 1849 році спів став предметом,його відвідування було добровільним, а вчителямзарплату платили самі учні гімназії” [3, 31].Про присутність музики і співу в гімназії у 50-х рр.

ХІХ ст. та активізацію музично-естетичноїдіяльності, спрямованої на збагачення духовногожиття гімназійної молоді свідчать зокремабіографічні дані з життя і творчості буковинськогокомпозитора Сидора Воробкевича, гімназійні рокинавчання якого (1849 – 1856) збігаються ізперіодом впровадження хорового співу унавчальний процес цього навчального закладу.Так, дослідники літературної спадщинибуковинського письменника і композитораП. Никоненко та М. Юрійчук зазначають, що “підчас навчання в гімназії та семінарії С. Воробкевич


116Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

посилено займався музичною самоосвітою,керував учнівським оркестром і хорами” [5, 15].Промовистим свідченням професійного підходудо організації музичних занять у гімназії можебути наступний факт, що ілюструє атмосферумузичного життя , яка панувала у періодучнівських років С. Воробкевича в гімназії. Так,наприклад, у річному звіті цісарсько-королівськоїгімназії Чернівців герцогства Буковина за 1853 –1854 рр. читаємо такі рядки в хроніці подій гімназії:“ ... з нагоди весілля Їхньої величностівельмишановного кайзера в понеділок 24 квітняо 10 ранку на святковій Божественній службі булиприсутні не тільки вчителі і учні гімназії, поряд звисоко службовцями та чисельними мешканцямиміста був присутній також співочий хор гімназистіву складі 40 учасників, який прийняв виконаннямузикальних частин служби Божої, що привніссвоїм виступом піднесення святкового настроюта став окрасою цього незабутнього дня”. Урамках продовження заходів з нагоди святкуваннявесілля цісаря “в середу 26 квітня гімназіяорганізувала в театральному залі музикально-декламовану вечірку, крім народних гімнів учнігімназії співали також чотириголосі хориКеллера”[7, 46].Піднесення рівня музичної освіти в гімназії у

50-х рр. ХІХ ст. пов’язане насамперед здіяльністю її директора Антона Калерта (1852 –1859 рр.), який пропагував і заохочував молодьдо занять хоровим співом, вважаючи йоговажливим засобом естетичного та етично-морального виховання. Він відносив музику доосновних предметів і своєю діяльністю заклавоснови для формування музичних смаківгімназійної молоді [3, 30].Плідна педагогічна діяльність директора

гімназії та вчителя музики і співу ЙозефаЗвонічека незабаром дала гарні плоди – з учнівгімназії був створений зразкового рівня чоловічий4-голосий хор, який став окрасою не лишенавчального закладу, але й усього міста. Хоргімназії брав активну участь у культурно-громадському житті міста. Зерна музичногоентузіазму, захопленості музичним мистецтвом,засіяні у перший і надзвичайно насиченийконцертним життям період існування хору, дали ускорому часі добрі плоди: гімназійна молодь запідтримки громадськості міста виступилаініціатором створення та активним учасникомпершого співочого товариства на Буковині –Чернівецького співочого союзу (1859 рік), ідеязаснування якого належала директору гімназіїдоктору Антону Калерту. Проте реалізована вонабула уже після його від’їзду з Чернівців [3, 33].

Стабільні позитивні зрушення, започаткованіу І Чернівецькій гімназії щодо змісту музичноїосвіти, підтвердились не тільки зразковоюмайстерністю хору, його участю у різноманітнихкультурно-громадських заходах місцевогозначення, а й тим, що у цей період на його основібула створена римо-католицька капела, якаопікувалася мистецьким супроводом недільнихБогослужінь у храмі зазначеної конфесії. Постійновиконувалися недільні і святкові хори Штадлера іСімона. Однак після переїзду директора гімназіїАнтона Калерта до Відня у 1859 р., римо-католицька капела розпалася. Навчання хоровогоспіву у гімназії спочатку розділили між двома, апотім і між трьома вчителями відповідно доконфесій. Як свідчать німецькомовні джерела,“хор був розбитий і уже ніколи не мав такогоуспіху” [3, 31].Переміни об’єктивного характеру призвели до

втрати єдності хорового колективу, який діявпротягом десяти років, що стало негативнимявищем у творчому житті хору, але в той же часвони дали змогу розвинутися церковномухоровому співу українців і румун, оскільки булизапочатковані музичні заняття з учнями греко-католицького і православного віросповідання.Уроки хорового співу були розподілені в різнихроках між наступними викладачами: ЙозефомЗвонічеком (1849 – 1859, 1861 – 1865 рр.),Стефаном Носієвичем (1859 – 1860 рр.), РоманомКонопасеком (1859 – 1860 рр.), Францом Пауером(1861 – 1865 рр.), Йозефом Вішнєвскі (1862 –1864 рр.), Томасом Терлецькі (1865 – 1867 рр.),Сидором Воробкевичем (1868 – 1872 рр.),Альфредом Шлютером (1912 – 1913 рр.).У період з ІІ половини ХІХ – до початку ХХ ст.

навчання хорового співу коливалося у межах від2-х до 7-ми годин навчального часу, що булозумовлено конфесійним характером музичноїосвіти [10, 26].Тенденції до оновлення змісту музичної освіти

в Чернівецькій гімназії простежуються і взапровадженні у 70-х роках ХІХ ст. у навчально-виховний процес навчального закладу діяльностідитячого театру. Дане розпорядження буловміщено у програмі цісарсько-королівської гімназіїв Чернівцях за 1871 – 1872 н. р., згідно з якимнеобхідно було впроваджувати та залучати додіяльності театрального гуртка здібних та охочихдо даного виду музично-естетичної роботи учнів.Зазначалося, що “дитячі театральні виставиповинні відповідати затвердженому театральномупорядку, який діяв у реальних школах і гімназіяхАвстрії з 25 листопада 1850 року під номером(R. – G. – B. № 454) та який передбачав


117 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

залучення учнів до гри в шкільному театрі.Контроль за виконанням даного наказупокладався на керівництво середньої школи [11,65]”.Зростаючий рівень музично-естетичного

виховання учнів гімназії підтверджується не тількихорошою якістю проведення уроків співу ймайстерністю звучання хорового колективу,присутністю музично-декламаційних,літературно-музичних вечорів та театральнихвистав у веденні музично-просвітницької роботиз обдарованими й здібними до музики учнями, ай те, що на рубежі століть з боку учнів посиливсяінтерес до інструментальної музики. Юнакигімназії паралельно оволодівали як вокальноютехнікою, так і грою на музичних інструментах(скрипка, віолончель, фортепіано), заняття якимизабезпечували вчителі музичної школи, принімецькому музичному товаристві. Стає звичноюорганізацією музичних вечорів за участю учнівгімназії, які певним чином ілюструють характері рівень музичної освіти. Так, наприклад, у річномузвіті гімназії за 1912 – 1913 н. р. зазначається, щоу березні 1913 року був організований шкільнийконцерт учнів гімназії в залі музичного товариствадля підтримки діяльності спілки імені цісаряФранца Йосифа, яке опікувалося бідною й гідноюучнівською молоддю даного навчального закладу.На концерті учнями гімназії були виконаніскрипкові твори – “Куявяк” В. Венявського й“Бджола” Ф. Шуберта, за що “молодий митецьБерцеус фон Годард отримав гучні оплески”.Прозвучали також фортепіанні твори –“Гумореска” А. Дворжака та “Шелестіння весни”Сіндінга у виконанні учня 3-го класу гімназії БенноЗойфера, який „продемонстрував чудову технічнупідготовку”. Крім того, на концерті прозвучали йвеликі камерно-інструментальні твори. Оркестрмузичного товариства, до складу якого входилий учні гімназії: Бенно Зойфер (фортепіано), ВілліБортфельд (скрипка), Юліус Зільбербуш(віолончель), виконав увертюру до Шубертової“Розамунди”. Визнання знайшла також продукціяюнацького хору, особливо сподобались публіціхорові композиції Дюррнера “Викликання бурі”,Бріннса “Пташка в зеленому лісі” та Цьольнера“У глечику до зеленого віночка”, які “під суворимкерівництвом диригента Альфреда Шлютера,директора музичного товариства, були точновиконані”. Як зазначається в рецензії на шкільнийконцерт, уміщеної у “Чернівецькій вечірній газеті”(“Czernowitzer Tagblatt”) в № 3016 від 16 березня1913 року зокрема йдеться, що “шкільний концертвиявився не тільки радісним свідоцтвоммузичного уміння учнів, але й не зважаючи на

низьку ціну вхідного квитка, приніс значні прибутки– 227 крон і 53 гелера для утримання цієї спілки”[9, 94].Досконале оволодіння хоровим співом

забезпечувалося диференційним підходом доорганізації й проведення уроків музики, якіподілялися, як правило, на два відділення. Учні Івідділення, що опановували мистецтво співу,вивчали на початку елементарні відомості з теоріїмузики: знання нот і ключів, тривалості нот і пауз,темпові позначки руху в музиці, хроматичні знакиальтерації, динамічні відтінки тощо. Були присутнітакож вправи для цілеспрямованого оволодінняспівом інтервалів діатонічної гами. Наступнимкроком удосконалення хорової майстерності учнівбуло виконання вокалізів й сольфеджуваннямелодій, спів одно- і двоголосих пісень зрепертуару композиторів Ф.Р. Меєрса, Котеса йЛідерштрауса. На ІІ відділенні учні продовжувалишліфувати вокально-хорові навички за допомогоюскладних вправ та починали опрацьовувати творивищого рівня хорової майстерності: три ічотириголосі пісні із зібрання Котеса [9, 64].Крім того, хорові заняття організовувалися

окремо для кожної з груп хорового колективу, щосвідчить про професійний підхід до організаціїмузичних занять. Хорові заняття розподілялисяза наступною схемою: одна година відводиласядля вправляння сопрано і альта, друга – длятенора і баса, а третя – для шліфуваннячотириголосого співу, тобто участі у роботіусього хорового колективу. У 50-ті роки ХІХ ст.до репертуару хору входили багатоголосі церковніпісні (латинські хорали) Служби Божої римо-католицького обряду, такі, наприклад, як: LaudaSion, O Sanctissima, Pange lingua, Jesu dulcis me-moria (“Ми поклоняємось”, “Дозволь намзворушеними серцями”) тощо. Але найвищускладність виконання становили складні мотетинімецьких композиторів: Л. Бетховена “Небесахвалять вічні добродійства”, Шустера “Свят, святє Господь”, арія композитора Ролле “Хай живе,Господь”, також деякі чотириголосі пісні ФеліксаМендельсона Бартольді і Карла Марії Вебера [8, 24].Подібна практика збереглася і в подальші роки

викладання хорового співу в гімназії. Маючигнучкий характер, вона застосовувалася залежновід контингенту учнів, які входили до співочогоколективу, їх успіхів у подоланні складностейвиконання багатоголосих творів. Таким чином,вчитель сам обирав характер роботи з учнями:працював над чистотою виконання і вистроєнимзвучанням кожного голосу, групи хорових партій,або ж зводив звучання всіх чотирьох голосів вєдине гармонійне багатоголосся. Для початківців


118

кількість відведених годин на заняття співомзбільшувалася вдвічі і становила 2 години натиждень, оскільки учням необхідно було засвоїтияк практичні навички правильного вокалу, так ітеоретичні знання з музики. Робота ж надчотириголоссям обмежувалася годиною [11, 54– 55], її результативність залежала відпідготовчого етапу – засвоєння учнями партій,уміння їх втримувати, слухати себе та співати вансамблі.Обов’язковою формою звітності в гімназії було

проведення відкритих іспитів у кінці кожногонавчального року, традиційним компонентом якихбув виступ гімназійного хору, який представлявна суд дирекції, викладачів, учнів гімназії 4-голосіхорові твори, що, як правило, чергувалися зурочистими промовами на церковно-релігійну тадержавну тематику.Поступовий інтерес молоді до хорової та

інструментальної музики міцнів завдяки культурно-просвітницькій діяльності композиторів італановитих педагогів (Й. Звонічека, Ф. Пауера,С. Воробкевича, А. Гржималі), які працювали в краї,розгорнутій діяльності національних співочихтовариств і молодіжних об’єднань. Загаломпозитивний відбиток на характер музичної освітив ІІ половині ХІХ – початку ХХ століть, як зазначаєО.В. Михайличенко, наклали загальні процесидемократизації мистецтва, освіти, внутрішньогоустрою загальноосвітніх закладів, їх реформуваннята, що не менш важливо “боротьба прогресивнонастроєних діячів культури на розкріпаченнятворчих сил народу” [4, 318].Висновки. Завдяки виховним можливостям

музичної освіти, багатоаспектності її впливу тарізноплановості музично-естетичної роботи вгімназії (постановка театральних вистав,музично-декламаційних концертів і вечорів,додаткове опанування учнями грою на музичнихінструментах у позаурочний час, музично-просвітницька і благодійна діяльність хоровогоколективу) актуалізувалися процесиствердження ідеалів гармонійної особистості, якавиховувалася в дусі поєднання основраціонального, прагматичного та ідеалістичногобачення світосприйняття, в якому музика і співзаймали провідне місце у створенні емоційнозабарвленої, насиченої та духовно багатоїмозаїки внутрішнього “Я” молодої людини.Отже, досвід музично-естетичної роботи

першої буковинської гімназії у Чернівцях бувперейнятий й іншими середніми закладами краю.Гідним наслідування виявився досягнутий рівеньвокально-хорового звучання учнівського хоровогоколективу, демократичність та високий

професіоналізм стали мірилом якості проведеннямузично-естетичного виховання в гімназії.Зазначені аспекти збігаються з формами іметодами роботи в навчальних закладахсереднього шкільництва і на решті територіїУкраїни у ХІХ – на початку ХХ століть.

1. Буковина. Визначні постаті: 1774 – 1918(біографічний довідник) / Автор-упор. О. М.Павлюк. – Чернівці: Золоті литаври, 2000. –252 с.

2. Горбенко С. Розвиток музичної освіти івиховання в Україні в контексті гуманістичноїспрямованості (історичний аспект) // Ріднашкола. – 2003. – №3. – С. 38 – 42.

3. Музичне краєзнавство Буковини:Хрестоматія. Навч. посібник до курсу “Музичнекраєзнавство”. Вип. 3. / Укл.: О. В. Залуцький.Переклад з німецької: Чебан Г. І. – Чернівці:Рута, 2004. – 79 с.

4. Михайличенко О. В. Музично-естетичневиховання дітей та молоді в Україні (Другаполовина ХІХ – початок ХХ ст.): Монографія.– К.: Видавничий центр КДЛУ, 2000. – 340 c.

5. Никоненко П. М., Юрійчук М. І. СидірВоробкевич: Життя і творчість. – Чернівці:Рута, 2003. – 208 c.

6. Пенішкевич Д., Петрюк І. Формуваннязмісту класичної гімназійної освіти наБуковині і першій половині ХІХ століття //Шлях освіти. – 1997. – № 1. – С. 51 – 52.

7. Jahres – Bericht uber den Zustand des k. k.Ober – Gumnasiums zu Czernowits in demHerzogthume Bukowina wahrend des Schuljahres1853 –1854. von dem prov. Direktor Dr. A. I.Kahlert. Wien: Druk von Anton Schweiger, 1854.– 49 s.

8. Jahres-Beriht uber den Zustand des k. k.Ober – Gumnasiums zu Czernowitz in demHerzogthume Bukowina wahrend des Schuljahres1854 -55. – Wien, 1855. – 36 s.

9. Jahresberiht des k. k. I Staatsgymnasiumsin Szernowitz Veroffentliht am Schlusse desSchuljahres 1912 / 1913 von Karl Wolf k. k.Direktor. – Czernowitz: R. Eckhardts Univ. –Buchdruckerei, 1913. – 121 s.

10. Programm des k. k. Ober-Gymnasiums inCzernowitz in dem Herzogtume Bukowina fur dasSchuljahr 1865. Veroffentlicht von der DirectionGymnasiums. – Szernowstz: Buchdruckerei vonRudolph Eckhardt, 1865. – 39 s.

11. Proramm des k. k. Ober – Gymnasiums inCzernowitz in dem Bukowina fur das Schuljahr1872. Veroffentliht von St. Wolf, k. k. Gymnasial– Direktor. – Szernowitz, 1872. – 89 s.


Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

119 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Постановка проблеми. Стратегія розвиткуосвіти в Україні відображена в сучаснихдержавних документах і передбачає ґрунтовну їїмодернізацію засобами інноваційних педагогічнихтехнологій [1]. Цього не можна досягти безаналізу організаційних форм навчальної роботи, якісклалися в історії педагогічної теорії та практики,а також їх творчого переосмислення в процесіпрофесійної підготовки сучасного вчителя дороботи в школі.Що таке форма навчання? Форма взагалі є

спосіб, який визначає внутрішню структуру тазовнішні зв’язки того чи іншого процесу, абопредмета [2, 130]. Якщо розглядати поняттяформи у контексті процесу навчання, то можнавизначити її як засіб, характер взаємодії педагогата учнів, а також учнів між собою, учнів здидактичним матеріалом. Набираючивідповідного характеру, форма відображається вупорядкованості навчального процесу згідно зпозиціями його суб’єктів та їх функцій,завершеності циклів, відрізків, одиниць навчанняза характером діяльності та часом. І це зрозуміло,адже саме спосіб організації безпосередньовпливає на його продуктивність і поряд зметодами та засобами навчання є найбільшдоступним для змін, варіацій, удосконалень з бокупедагога.Аналіз останніх публікацій . Розробці

проблеми впровадження новітніх педагогічнихтехнологій присвятили праці такі відомі науковці,як Л. Масол [3], М. Махмутов, Г. Падалка,П. Підкасистий, О. Рудницька [5], О. Савченко[6], Л. Хлєбнікова, І. Чередов.Виклад основного матеріалу. Як виникли

форми навчання? Однією з первинних форм булаіндивідуальна організація навчання , щопередбачала роботу вчителя у нього, або в учняв домашніх умовах. У ХVІІІ – ХІХ ст. ця форма

здебільшого практикувалася у сімейномувихованні серед заможних верств суспільства увигляді гувернерства (від франц. gouvernante –керувати). Сьогодні індивідуальне навчаннязастосовується переважно у формі додатковихзанять або щодо певної категорії дітей, якіпотребують специфічної допомоги і за станомсвого стану здоров’я не можуть відвідуватишколу. Маючи безумовні переваги, пов’язані зособистісною орієнтацією змісту, методів, темпузанять на конкретного учня , ця форма єнеекономічною і непридатною для масової освіти.До того ж вона позбавляє учня можливостейспілкуватися з ровесниками, змагатися іспівпрацювати в досягненні спільних навчальнихцілей.Поступово, розпочинаючи з ХV – ХVІ ст., у

зв’язку зі зростанням потреби в розширенніосвіти, індивідуальна форма все більшезамінювалася індивідуально-груповою, коли дітиз різним рівнем підготовки збиралися разом, аучитель, почергово працюючи з кожним, мігнавчати різновікову групу учнів. За своєю суттюце була та ж сама індивідуальна форманавчальної роботи, але за сумісництвом в одномучасі і місці.На межі ХVІ – ХVІІ ст. одночасно з

бурхливим розвитком машинного виробництва,торгівлі, культури (епоха Відродження) виниклагостра необхідність масового, щонайменшеелементарного навчання. Спочатку братськішколи України та Білорусі, згодом Чехії та іншихкраїн створили нову форму – колективнусистему навчання. На той час вона виглядаладосить ефективною, а згодом, удосконалюючисьі модернізуючись, дійшла до наших днів у виглядікласно-урочної системи , яка дотеперпрактикується в школі. Теоретично її найважливішіхарактеристики були обґрунтовані в ХVІІ ст.

Наталія Сторонська, аспірантДрогобицького державного педагогічного університету


РОЛЬ ІНТЕРАКТИВНОЇ МОДЕЛІ НАВЧАННЯ ВУДОСКОНАЛЕННІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИУ статті акцентується увага на сутності інтерактивної навчальної технології та її

ролі в підвищенні ефективності навчального процесу у сучасній національній школі. Авторнаголошує, що цілеспрямоване ознайомлення студентів педагогічного університету з формамиінтерактивного навчання позитивно впливатиме на рівень професійної підготовки майбутніхучителів до роботи в школі.

РОЛЬ ІНТЕРАКТИВНОЇ МОДЕЛІ НАВЧАННЯ В УДОСКОНАЛЕННІПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ

© Н. Сторонська, 2007

120Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

“батьком педагогіки” – видатним чеськимпедагогом-гуманістом Яном Амосом Коменським.Розглянуті вище форми навчання можна

наочно порівняти на рис. 1.

Класно-урочна система, будучи прогресивноюпротягом кількох століть поспіль, сьогодніперестає вже задовольняти потреби суспільствав освіті і потребує вдосконалення. Причиною цьогостало як закономірне і неминуче зростання обсягузагальноосвітніх знань згідно з Державнимстандартом освіти (2006 р.), так і зміна вимогсуспільства до якості освіти. Оновленнякласноурочної системи передусім пов’язане зпасивністю та відсутністю інтересу учнів доуроків, зниженням якості їх знань ,перевантаженням дітей домашніми завданнями,що шкідливо впливає на їх здоров’я школярів таставлення до школи. Процес модернізації освітив Україні, який мав би усунути ці вади шкільноїпрактики, насправді зводиться до спробзастосування нового змісту в рамки староїсистеми: впроваджуються нові навчальні планита програми, збільшено термін навчання в школі,змінено систему контролю за навчальнимидосягненнями учнів тощо. Проте ці заходи істотноне впливають на якість навчання. Як і раніше, вцентрі цих перетворень залишається питання “щовивчати”. Такий підхід уже вичерпаний самоюпрактикою розвитку освіти, оскільки обсяг знаньне може зростати до безмежжя. Все гострішепостає проблема творчого вдосконаленнятрадиційних форм організації процесу навчання зметою забезпечення чіткої відповіді на актуальнізапитання: як найкраще навчати? Як створитинайбільш сприятливі умови для розвитку тасамореалізації особистості кожного учня в процесінавчання? Як у межах класно-урочної системипідвищити ефективність навчального процесу?На нашу думку, значною мірою цього можна

досягнути за умови впровадження до змісту вищоїпедагогічної і шкільної освіти сучасних

інноваційних технологій, зокрема моделіінтерактивного навчання (слово “інтерактив”походить від англійського слова “interact”, де “in-ter” – взаємний і “act” – діяти). Особливість такої

інновації полягає в тому, що на інтерактивномууроці використовується дещо змінена колективна(кооперативна) форма навчальної діяльності учнів,яка ґрунтується на історичному досвіді минулих ісучасних поколінь освітян. Сьогодні ця технологіярозглядається як певний різновид активного,свідомого й самостійного навчання та має своїзакономірності й особливості. Суть її полягає ворганізації навчання учнів у малих групах, в якихучитель керує роботою кожного учняопосередковано через завдання, що спрямовуютьдіяльність кожної групи до визначеної мети [4, 18].Така форма навчання сприяє досягненню учнямивисоких результатів засвоєння знань та успішностіформування навчальних умінь і навичок, легкопоєднується з традиційними формами таметодами навчання і може застосовуватися нарізних етапах навчального процесу як у школі, такі в умовах вищої педагогічної освіти [4, 24]. Вонатакож допомагає максимально активізувати творчіможливості учнів (студентів) замість механічногозасвоєння або переказування ними “готової”інформації. Так відбувається співнавчання,взаємонавчання (колективне, групове, парне),тобто творча співпраця, де учень (студент) івчитель (викладач) є рівноправними, рівнозначнимисуб’єктами за умови постійної активної взаємодіївсіх учасників навчального процесу.Отже, технологічний підхід включає систему

дій учителя і учнів, спрямованих на досягненнячітко визначеної мети шляхом послідовного танеухильного виконання певних навчальних дій вумовах оперативного зворотного зв’язку [6, 219].У процесі опанування цією технологією

студенти повинні засвоїти загальні вимоги доструктури всіх типів уроків у школі, якіскладаються з п’яти головних елементів:


Ш К О Л Я Р І

Рис. 1. Організаційні форми навчання

121 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

а) мотивація;б) представлення теми та оголошення

очікуваних навчальних результатів;в) надання необхідної інформації;г) інтерактивна вправа – центральна частина

заняття (робота в малих групах);д) підбиття підсумків, оцінювання результатів

уроку.Для забезпечення активного і своєчасного

включення учнів до навчальної роботи в малихгрупах варто ознайомити студентів з різнимиваріантами пам’яток, що містять опис алгоритмутакої діяльності (послідовний перелік дій, яких вонимають дотримуватися при розв’язанні пізнавальноїзадачі). Такі пам’ятки можна запропонувати увигляді роздаткового матеріалу, плакатів, або будь-якої іншої наочності за допомогою ТЗН. Вониповинні надаватися доти, доки порядок діяльностіне стане для учасників звичним.

Пам’ятка для вчителя1) швидко розподіліть ролі в групі (головуючий,

учасники, доповідач від імені членів групи):а) головуючий в групі (спікер) зачитує завдання,

організовує порядок виконання, пропонуєучасникам висловитися по черзі, заохочує групудо роботи, за згодою групи дає слово доповідачу),стежить за часом;б) доповідач – чітко формулює остаточне

рішення, доповідає про результат роботи групи;2) діти починають висловлюватися спочатку

за бажанням, а потім по черзі;3) всі учасники повинні дотримуватися правил

уважного слухання, не перебиваючи один одного;4) варто обговорювати ідеї, а не особи їх

ініціаторів;5) треба утримуватися від образ й оцінок

учасників групи;6) бажано дійти спільного рішення, хоча в

деяких випадках у групі має право на існування йособлива думка або інший варіант [4, 138].Після того, як на уроці вчитель об’єднав учнів

у групи і вони отримали завдання, надаєтьсяпевний короткий час (3 – 5 хв.) для виконання тапредставлення ними результатів своєї роботи.Скажімо, на уроці “Музика” післяпрослуховування фортепіанного твору, учительпропонує учням, поділеним на малі групи, протягомвідведеного часу порадитися і визначити йогоназву, яка щонайкраще відповідатиме характерупочутої музики. Згодом підбиваються підсумкивиконаного завдання.У шкільній практиці абсолютизуються

раціонально-логічні форми навчання мистецтва,споріднені з тими , що характерні длянегуманітарного знання, і недооцінюються

інтуїтивні, емоційно-образні шляхи осягненняістини, які належать до сфери духовних потреблюдини. Мистецтво має стати відкритоюобразною моделлю входження у світ, і не лишезавдяки його пізнанню, але й індивідуальному“переживанню” i “проживанню”.Щоб зняти існуючі бар’єри у спілкуванні учнів

“з приводу мистецтва”, разом з оновленнямзмісту художньої освіти необхідно змінитипедагогічні технології з авторитарно-інформативних на суб’єкт-суб’єктні (діалогічні),інтерактивні (рефлексивні), спрямовані напідвищення духовно-енергетичного потенціалунавчально-виховного процесу(виникненнякатарсису, емпатії тощо).Пріоритетною має стати діалогова стратегія

педагогічної взаємодії, забарвлена позитивнимиемоційно-естетичними переживаннями,захопленням художньою діяльністю, домінуваннямвідчуття успіху, насолоди від бодай мінімальноїсамостійної участі на шляху до пізнання мистецтва.Під терміном “діалог” розуміється не просто

розмова, бесіда (дослівний переклад з грецької),а, насамперед, ланцюжок взаємозалежнихвербальних і невербальних спілкувань міжпедагогом і учнями на основі партнерськихстосунків, обміну особистими духовнимицінностями. Комунікативна функція мистецтвавиявляється в різних видах спілкування: діалог ізмитцем, діалог культур, взаємопроникненняособистісних смислів у системі “учень – учень”або “вчитель – учні”, внутрішній діалог [3, 4].Інтерактивна технологія може

застосовуватися на всіх видах занять у вищомунавчальному закладі і в сучасній школі,перетворюючи таким чином традиційний урок утворчий, інтерактивний. Порівняльнахарактеристика різних моделей навчання свідчитьпро актуальність цього підходу.

1. Пасивна модель навчання – ученьвиступає в ролі “об’єкта” навчання, повинензасвоїти і відтворити матеріал, переданий йомувчителем. До відповідних методів навчання, заяких учні лише слухають та дивляться, належатьчитання, пояснення, демонстрація йвідтворювальне опитування учнів.

2. Активна модель навчання – ученьвиступає “суб’єктом” навчання , виконуєпоставлені учителем завдання, вступає з ним додіалогу. Основні методи: самостійна робота учнів,проблемні та творчі завдання (нерідко домашні),запитання від учня до вчителя і навпаки, щорозвиває творче мислення.

3. Інтерактивна модель навчання(інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу)


122

– це спеціальна форма організації пізнавальноїдіяльності учнів у малих групах, яка маєконкретну, передбачувану мету – створитикомфортні умови навчання, за яких кожен ученьвідчуває свою успішність, інтелектуальнуспроможність.Інтерактивні заняття або їх елементи

призначені захоплювати учнів, пробуджувати у нихінтерес і пізнавальну активність, навчати їхсамостійного мислення та дій, допомагатиформуванню навичок самоаналізу тасамоконтролю.Перевага інтерактивних форм навчання над

традиційними полягає в тому, що діяльність учнів,спрямована на досягнення спільної мети, їхоб’єднує, а однакової – створює між ними здоровуконкуренцію, надає можливість інтелектуальногозмагання, привчає до об’єктивної самооцінки своєїролі у спільній справі (концепція А. Маслоу,Д. Брюннера) [4, 25]. Пропонуємо один із варіантівсамооцінювання учнем (студентом) власноїучасті в роботі малої групи:Прізвище, ім’я учня………………..............….Оцініть себе по кожному з визначених напрямів

від 0 до 2 балів.1. Ви брали активну участь у роботі групи ___2. Ви вносили вдалі пропозиції, які врахувала

група ___3. Ви надавали підтримку іншим членам групи,

заохочували їх до роботи ___4. Ви висунули цілком нову ідею, що

сподобалась іншим ___5. Ви вдало узагальнювали думки інших і

просували роботу групи вперед ___

6. Ви доповідали класу про результати груповоїроботи ___

Всього балів ___Висновки . Практика свідчить , що

використання інноваційних методів на урокахмузики, активізація пізнавально-творчоїдіяльності, відкриває учням нові можливостіемоційного та інтелектуального осягненнямистецтва.Отже, у результаті включення до структури

уроків інтерактивних методів і форм освітиучитель (викладач) може відчути, як змінилосяставлення учнів (студентів) до нього, один доодного, у цілому до навчання, що є додатковимаргументом на користь означеної педагогічноїтехнології.

1. Державний стандарт початкової загальноїосвіти // Початкова освіта. – 2006. – № 2.

2. Загвязинский В. Теория обучения:Современная интерпретация. Учеб. пособие.– М.: Изд. центр “Академія”, 2001. – 192 с.

3. Масол Л. Концепція загальної мистецькоїосвіти // Мистецтво та освіта. – 2004. – № 1.– С. 5.

4. Пометун О., Пироженко Л. Сучаснийурок. Інтерактивні технології навчання:Наук.-метод. посібник. – К.: А.С.К., 2003. –194 с.

5. Рудницька О. Педагогіка: загальна тамистецька. – Тернопіль: Навчальна книга,2005. – 357 с.

6. Савченко О . Дидактика початковоїшколи. – К.: Ґенеза, 1999. – 368 с.


Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007



Заповіді доброти Папи Івана ХХІІІ слово до молодіБути добрим – це забути про себе самого, щоб думати за інших.Бути добрим – це пробачити, пам’ятаючи, що слабкість людська є сильніша від злості.Бути добрим – це мати милосердя для слабкості інших людей і пам’ятати, що ми не є кращими

від інших, навіть в їхній ситуації ми були б, може, ще гірші.Бути добрим – це закрити очі на прояви невдячності.Бути добрим – це давати навіть тоді, коли нічого не отримуємо, посміхаючись до тих, які нас не

розуміють, навіть недооцінюючи нашої доброти.Бути добрим – це вчинити зі свого життя дар для інших, навіть лучити з працею кожного дня

клопоти ближніх.Бути добрим – це приглушити біль власного серця і посміхатись завжди.Бути добрим – це погодитись на те, що ми більше будемо давати, тим більше від нас будуть

очікувати.Бути добрим – згодитись на те, що не затримуємо нічого для себе, за винятком радості, яка

впливає з чистого сумління.Бути добрим – це визнати у великій простоті, що правдиво добрим є тільки БОГ.

123 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Постановка проблеми . Розвитокдемократичної держави вимагає створення якіснонової системи національної освіти, покликаноїзабезпечити відродження інтелектуального йдуховного потенціалу українського народу. Уперетворенні суспільного життя, економічної ісоціальної сфери на перший план виступаютьзавдання нового змісту шкільної освіти, новихтехнологій навчання і виховання, методологічніпереорієнтації освіти на особистість учня. Уцьому контексті особлива роль належитьшкільним підручникам, у яких реалізовуєтьсяпринцип краєзнавстваАналіз останніх досліджень і публікацій.

В історико-педагогічній науці ідея краєзнавствазнайшла відображення , зокрема, у працяхвітчизняних (О. Духновича, С. Рудницького,С. Русової, С. Сірополка, К. Ушинського) тазарубіжних педагогів (Д. Локка, Ж.-Ж. Руссо,Й. Песталоцці). Вагому роль краєзнавства уформуванні духовності, громадянськихпереконань і патріотичних почуттів, високоїкультури і моралі, відводив В. Сухомлинський.Частково проблему краєзнавства висвітлено вісторико-педагогічних дослідженнях: удидактичній думці Галичини міжвоєнного періоду– Т. Завгородньої; у змісті виховуючого навчання– С. Золотухіної; роль краєзнавства у вихованні –О . Сухомлинської; роль краєзнавства уформуванні національної свідомості учнівськоїмолоді – М. Чепіль.Мета статті “ розкрити принцип краєзнавства

у змісті шкільної освіти 20 – 30-х рр. XX ст.Виклад основного матеріалу. За

резолюцією 2-го Всеукраїнського з’їзду, щовідбувся влітку 1917 р. (за часів ЦентральноїРади), нова школа повинна бути єдиною ,загальноосвітньою , обов’язковою . З’їзднаголошував на потребі вивчення у всіх класахсемирічних шкіл краєзнавчого матеріалу,ознайомлення з навколишнім світом як підґрунтямформування цілісного наукового світогляду і

розвитку повноцінної особистості [12]. Краєзнавчаробота проводиться епізодично, оскільки буливідсутні програми та не вистачало вчителів. У“Пораднику по соціальному вихованню дітей”наголошується на необхідності вивчення“краєзнавства з тими елементами так званоїфізичної географії, які можна студіювати на явищахрідного дитині краю” [7, 87].На необхідність виховання поваги до минулого

своєї батьківщини, любові до свого рідного краювказувалось і в доповідній записці про утворенняГоловного управління мистецтв та національноїкультури, з якою 17 червня 1918 р до РадиМіністрів Української держави (за гетьманату)звернулася група наукових і культурних діячів [11].Навчальні плани і програми другого концентру

трудових шкіл у 20-ті роки передбачали вивченнярідного краю. Пізнавати дійсність учні починали,вивчаючи в першому концентрі трудової школисвоє місто, село, район, округ й поступовопереходячи до УРСР та СРСР. У 2-му ж концентрівони поглиблювали свої відомості з окремихгалузей знань . Відомий методист того часуЛ. Миловидов вважав, що краєзнавство в 2-муконцентрі вивчається двома шляхами:

1) як наочний матеріал під час опрацюваннянавчальних програм;

2) як поглиблена гурткова робота вивченняпевних галузей життя свого краю.Л. Миловидов також вважав, що у другому

концентрі може мати місце “краєзнавчий метод”,тобто учні пізнають історію свого міста, авідомості з природознавства засвоюютьзасобами природи свого краю [6, 57].У 1920 – 1925 рр. у початкових школах та

школах-семирічках по всій Україні вводитьсясистематичне і послідовне вивчення рідногокраю. У 5 – 7 класах краєзнавчий матеріалсистематично вивчався у процесі засвоєння такихдисциплін , як природознавство, географія,суспільствознавство. Це своєю чергою дозволялоформувати в учнів цілісність світосприйняття.

Наталія Харів, аспірант кафедри педагогікиДрогобицького державного педагогічного університету


РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУ КРАЄЗНАВСТВА У ЗМІСТІШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ (1919 – 1939 РР.)

У статті висвітлено принципи і зміст навчально-виховного процесу, розкрито сутністьпринципу краєзнавства у змісті шкільної освіти й формуванні особистості школяра.Проаналізовано літературу періоду 1919 – 1939 рр., яка містила різноманітні краєзнавчіматеріали.

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУ КРАЄЗНАВСТВА У ЗМІСТІ ШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ(1919 – 1939 РР.)

© Н. Харів, 2007

124Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Одним із завдань навчально-методичногокомітету був перегляд “Порадника по соцвиху” іззалученням до цієї роботи широких масучительства, зокрема вироблення комплекснихтем для 2-го концентру міської семирічки, дляякого в “Пораднику...” давався лише орієнтовнийматеріал. Тому досить своєчасними були книги,які вміщували цілеспрямований краєзнавчийматеріал. Так, зокрема, підручник П. Постоєва“Волинська округа”. Підручна книга зкраєзнавства для вчителів трудових шкілВолинської округи” (1926 р.) [8]. Зміст підручникамістить наукові дані з геології, економіки,демографії, агрономії, екології, а також широкурегіональну статистику. Саме це дозволялозабезпечувати формування чіткостісвітосприйняття дітей та сприяло їхособистісному розвитку.Педагоги особливу увагу звертали на розробку

принципів і методів краєзнавчої роботи.В. Скороход, наприклад, виділяв такі принципиорганізації матеріалу з природознавства: суспільнотрудовий, краєзнавчий та принцип сезонності.Краєзнавчий принцип у навчальній роботі школитрактує не лише як географічний опис краю, а яквивчення й пізнання виробничих сил краю, йогоісторії, економіки, культури, звичаїв, побуту тощо[9].У 1927 р. Державний науково-методичний

комітет Наркомосвіти УРСР (секція соціальноговиховання) рекомендував використовувати“Робочу книжку з географії” В. Кістяковського[5], в якій вміщено такі відомості: “Україна” (авторВ. Елан ), “Наше село та околиця”, “План, та якйого здіймати”, “План якої-небудь іншої площі абоплан села”, “Як збудовано поверхню нашоїоколиці?”, “Земна поверхня”, “Грунти та кориснікопалини”, “Грунтові води та річки”, “Пори року”,“Жива природа”, “Серед степів” (П. Мирний),“Людність”, “Село” ( А. Панів ), “Хліборобствота скотарство в нашому селі”, “Обробнапромисловість та торгівля на селі” [5].Краєзнавчим матеріалом наповнена читанка

з суспільствознавства “До кращої долі”Б. Войнаровського [1], яка вийшла 1929 р. увидавництві “Книгоспілка”. Читанка складаласьз таких розділів: “Людина і громада”, “Якборолись трудящі за своє визволення”, “Якробітники і селяни будують нове життя”.Інформація про життя українського народу віднайдавніших часів до сучасності формувала вучнів почуття національної гордості і гідності.Вміщені завдання спрямовані на вивчення рідногокраю, його історії, сучасного суспільного життя,виробництва, сільського господарства і

ознайомлення з тими змінами, які відбулися в їхмісцевості, що тим самим сприяло зміцненнюжиттєвого досвіду учнів.Аналіз джерельної бази засвідчує, що у 1926

– 1931 рр. простежується тенденція більш чіткоїдиференціації вивчення краєзнавства у школахУРСР. Вивчення рідного краю здійснювалось науроках мови, природознавства, суспільствознавства,географії [13].Прийоми і методи шкільної краєзнавчої роботи

у 20-ті роки сприяли активному дорученню учнівдо життя свого краю, міста, села. Новий змісткраєзнавчої роботи породжував і нові формироботи: обстеження виробничо-економічногохарактеру, зустрічі з передовими робітниками тапершими селянами-колгоспниками.Досить поширеним був підручник О. Горового

“Працею і знанням” [4], який складався з нарисіві оповідань для дітей з історії матеріальноїкультури й техніки і мав такі розділи: “З давньоїдавнини”, “Великі сили природи”, “Коло землі”,“Серед машин”. Починається книга з близькогодітям матеріалу, з їхнього села, хати, всього, щонавколо. О . Горовий запитує дітей, чизадумувались вони, що було раніше на місціїхнього села, міста, якою була раніше земля. Урозділі “Великі сили природи” автор звертаєтьсядо досвіду учнів, пропонує вивчати своюмісцевість на основі спостережень ісамоспостережень. Про життя села, колгоспу, проте, з чим стикаються діти кожен день, йдеться урозділі “Коло землі”. З життям сучасного авторовіміста, з промисловістю, засобами зв’язку учніознайомлюються у розділі “Серед машин”.У середині 20-х минулого століття років науково-

педагогічним комісаріатом ГоловсоцвихуНаркомату освіти УСРР були схвалені ірекомендовані для використання в школі підручникиМ. Яворського. І хоча ці підручники були написані всвітлі марксистсько-ленінського вчення про класовуборотьбу, цінним, на нашу думку, у них було те, щоосновні розділи навчальних книг наповненікраєзнавчим матеріалом: “Наш край за найдавнішихчасів”, “Історія місцевого монастиря”. Вчителямрекомендувалось розробляти інші теми, самостійновикористовуючи при цьому археологічні знахідки,свідчення старожилів, музейні документи [10].З метою об’єднання і планового керування

науково-дослідницькою роботою при Наркоматіосвіти у травні 1925 року було створеноУкраїнський комітет краєзнавства (УКК), якийспрямував діяльність школи до краєзнавчихдосліджень і за участю управління соціальноговиховання тримав у полі зору краєзнавчо-пошуковуроботу учнів загальноосвітніх шкіл. У березні


125 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

1928 року до складу цього комітету ввійшовакадемік С. Рудницький. Його наукові здобуткина той час уже були відомі в Європі. Працюючидиректором інституту географії, він написавпідручник з географії України. С. Рудницькийвважав, що навчання географії слід розпочинатив початковій школі, подаючи молодшим школярамвідомості з “...географії рідного краю” [14, 120].При цьому рекомендував систематичнопроводити географічні екскурсії. Автор бувпереконаний, що разом із засвоєнням знань проісторію , культуру, природу України в дітейрозвивається любов до рідної землі. Досліджуючисистему географії і шкільної географічної освіти,вчений зазначав, що навчання цьому предметуповинно ґрунтуватись на принципі “..від близькогодо далекого, від знайомого до незнайомого, відрідної землі до далеких країв” [14, 121].Розвиваючи цю думку, С. Рудницький довів

необхідність вивчати свій край з різних позицій.Початок же краєзнавчо-пошукової роботи вбачаву дослідженні природи, яка “...впливає наекономічний і історичний розвиток народу, йогопобут і культуру, на його характер і поезію” [14,192]. Одночасно вважав, що патріотичнимобов’язком кожного учня є пізнання “...мови,літератури свого народу, історії побуту, звичаївсвого краю” [14, 191 – 192].Ці ідеї знайшли продовження у педагогічній

творчості В. Гериновича. Прихильниккраєзнавчого підходу при вивченні географії,В. Геринович у вступі до підручника “Основигеографії” писав: “Спізнавати землю треба віднайближчої околиці. Коли ми не зрозуміємо навласному досвіді того, що коло нас є і діється, тоніяк не зможемо зрозуміти і того, що описуєтьсяв книжках. А є дуже багато явищ в найближчімнашім сусідстві, що нагадують нам явищадалеких сторін. Маленька річка нагадує намвелику, став нагадує озеро, горбок велику гору,малий ліс “могутні праліси Тому пізнаймодокладно те, що коло нас” [3, 8].Аналіз численних роздрібнених наукових

матеріалів показує, що з початку 20-х роківз’являються праці П. Волобуїва, П. Мостового,К. Дубняка, О . Музиченка та інших, у якихузагальнюються педагогічні погляди того часу насутність, принципи, функції і методику шкільногокраєзнавства [2]. Тогочасна школа, що прагнуластати школою життя, насамперед, як зауважувавП. Мостовий, поспішала “...зв’язатись зсучасністю, з тим, що її безпосередньо оточує”,тому краєзнавча діяльність учнів розглядалась якзасіб формування світогляду [2, 27].Слід зазначити, що у досліджуваний період

методика краєзнавчої роботи розвивається дещотенденційно. Зокрема, це повна, або майже повнавідмова від змісту краєзнавства, що складавсяна початку XX століття. П. Волобуїв з цьогоприводу зазначав: “Коли змістом старогокраєзнавства була історико-культурна старовиназ яскравим ухилом в бік етнографії, цільове йогозавдання по суті зводилося до вивчення історії, їїминулої краси й поезії, то матеріал новогокраєзнавства є більш широкий і головне, він впершу чергу є матеріал виробничий “ цебто такийматеріал, який ми розглядаємо з певногоекономічного погляду, оцінюючи його з бокупродукційної ролі й вартості” [2, 58 – 63].Вважалось хибним розглядати будь-якийкраєзнавчий матеріал без його виробничої оцінки,заперечувався галузевий підхід як такий, щосуперечить комплексному підходу до організаціїкраєзнавчої роботи в школі. Водночас незаперечувались перевірені часом формикраєзнавчої роботи: спостереження, записи,збирання колекцій, організація музеїв, виставок ітаке інше.Висновки . Вищенаведене дає підстави

стверджувати, що протягом 20-х років ідеїкраєзнавства знайшли відображення утеоретичних напрацюваннях і практичнійдіяльності педагогів. Вивчення краєзнавстваучнями трудових шкіл у навчальній діяльностівідбувалось фрагментарно. Принцип краєзнавствапронизував зміст шкільної освіти, а саме, змістпідручників, зміст і форми позанавчальної роботиі позаурочної діяльності вчителів і учнів. Однакцей процес був неоднозначним.Перспективними напрямками у дослідженні

даної проблеми є вивчення та узагальненнядосвіду краєзнавчої діяльності учнів, формуваннягромадянськості засобами краєзнавства, зміступідручників гуманітарного циклу.

1. Войнаровський Б. До кращої долі:Читанка з суспільствознавства. – К.:Книгоспілка, 1928. – 232 с.

2. Волобуїв П., Мостовий П. Краєзнавствов трудовій школі. – К.: Держ. вид. України,1926. – 100 с.

3. Геринович В. Основи географії: Дляужитку 3 – 4 кл. – Кам’янець на Поділлю:Дністер, 1920. – 90 с.

4. Горовий О. Працею і знанням: З минулогота сучасного в нарисах та оповіданнях длядітей з історії матеріальної культури татехніки. – К.: Книгоспілка, 1925. – 154 с.

5. Кістяковський В. Робоча книжка згеографії. Ч.1. Краєзнавство та географія


126

УРСР. – Харків: ДВУ, 1927. – 128 с.6. Миловидов Л . Краєзнавство в школі.

Зміст та методи праці. – Дніпропетровськ:Б.в., 1929. – 104 с.

7. Порадник по соціальному вихованнюдітей. – Харків, 1921. – Вип.1. – 136 с.

8. Постоєв П. Волинська округа: Підручнакнижка з краєзнавства для вчителів трудовихшкіл Волинської округи. – Житомир: Б.в., 1926.– 92 с.

9. Скороход В. Актуальні проблемивикладання природознавства в радянськійтрудовій школі // Рад. школа. – 1929. – №9. –С. 1 – 22.

10. Центральний державний архів вищихорганів влади та управління (ЦДАВО)ЦДАВО. – Ф. 166. – Оп . 6. – Спр . 2289.Матеріали про роботу методкомісії

Ніжинської окрінспектури. Протоколи зборівметодкомісії, тези доповідей, методичнийлист про проведення навчання грамоти втрудових школах соцвиху, учбові плани шкіл,проект організації методичної роботи.

11. ЦДАВО. – Ф. 2454. – Оп. 1. – Спр. 1.Доповідна записка про утворення Головногоуправління мистецтв та національноїкультури.

12. ЦДАВО. – Ф. 2582. – Оп. 2. – Спр. 143.Програми занять по вивченню різнихпредметів, розклад лекцій.

13. ЦДАВО. – Ф. 2582. – Оп. 2. – Спр. 144.Програми занять по вивченню різнихпредметів.

14. Шаблій О. Академік Степан Рудницький– фундатор української географії. – Львів-Мюнхен: Б.в., 1993. – 223 с.

© О. Гарбич-Мошора, 2007

Актуальність проблеми. На сьогоденномуетапі освіта є домінуючою ознакоювисокорозвинутого суспільства. Основною метоюосвіти стало оволодіння системою знань ,нагромаджених людством, методамидослідження різних наукових проблем таформування гуманітарного потенціалу нації.Навчання у загальноосвітній і вищій школі

розглядається крізь призму єдиного процесуосвіти людини, який триває протягом усьогосвідомого життя, завдяки чому людина маєспроможність вдосконалювати себе,адаптуватися до суспільно мінливих умов,реалізовуватися на ринку праці. Навчання узагальноосвітній школі та вищих навчальнихзакладах складається з окремих ланок цьогопроцесу, причому, найважливіших, оскільки саметут відбувається становлення особистості йзакладається фундамент для її самореалізації.Одна з найактуальніших проблем виховання –

проблема здібностей. Вона невіддільна відпроблеми діяльності людини, а отже, її активності.Проблемою здібностей займались з давніх-давен,про неї написано немало статей і книг, є рядпопулярних видань на цю тему. В останні роки їїдосліджують з небувалою інтенсивністю і

широтою психологи, філософи, історики,кібернетики, педагоги, економісти. Проблемарозвитку творчих здібностей особистості є однієюз центральних у педагогіці. Прогрес суспільства– це шлях постійної творчості особистості, вибірдій для розв’язання нестандартних, оригінальнихпідходів до розв’язання поставленої проблеми.Актуальність досліджуваної проблеми

визначається необхідністю наукового,психологічного і дидактичного підходу дорозробки методичної системи формуваннятворчих здібностей студентів у процесі виченняматематики. Проблему нашого дослідженнявизначила невідповідність між досягнутимитеоретичними результатами в психології тапедагогіці з питання розвитку творчих здібностейстудентів та недостатньою розробкою на їх основіметодичних аспектів, які своєю чергою зводятьсядо методики формування творчих здібностейстудентів аграрних ВНЗ на основі вивченнядисциплін математичного циклу.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Над проблемою розвитку творчих здібностейпрацювали багато науковців. Педагогічні тадидактичні аспекти розвитку творчих здібностейвисвітлено у працях П. Аутова, М. Левітова,

Ольга Гарбич-Мошора, аспірантКиївського національного аграрного університету

ГОТОВНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ ДО РОЗВ’ЯЗАННЯТВОРЧИХ МАТЕМАТИЧНИХ ЗАДАЧ

У статті висвітлюються різні підходи до означення поняття “здібності”, даєтьсякороткий аналіз структури розв’язання творчих математичних задач.


127 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

М. Сказіна, Д. Тхоржевського та ін. Методичнимипідходами до розвитку творчих здібностейзаймалися В. Моляко, В. Алексєєва, В. Качневата ін. Психологічні аспекти досліджувалиЛ. Виготський, Г. Костюк, Л. Леонтьев, А. Пономарьовта ін.Ряд дослідників В.І. Андрєєв, Н.П. Галкіна,

О .І . Клепіков , І .Т. Кучерявий , О .Н . Лук ,Я .О . Пономарьов, В.С. Шубинськийпідкреслюють, що творча особистістьхарактеризується мотиваційною активністю іспрямованістю, інтелектуальними здібностями,емоційно-чуттєвими та естетичнимивластивостями, пізнавальною активністю ,гнучкістю , здібністю до співробітництва,комунікативністю, тощо.Проблему формування творчої особистості

досліджували в своїх працях математикиН .Ф . Четверухін і А.Я. Хинчин, педагоги-математики В.А. Далингер, Л.М. Фридман,Г.І. Саранцев. Деякі питання формування творчихматематичних здібностей висвітлені вдослідженнях Ю.А. Розка, В.І. Таточенка,Л .І . Шевчук. Теоретичний аналіз проблемипоказав, що в наш час методологічні аспектиформування творчих здібностей студентів впроцесі навчання математики розроблені внедостатній мірі.Предмет дослідження – форми, зміст і

методи розвитку творчих здібностей у процесівивчення математичних дисциплін.Об’єкт дослідження – професійна діяльність

викладача з розвитку творчих здібностейстудентів у процесі вивчення математичнихдисциплін.Виклад основного матеріалу. Існують різні

підходи до означення поняття “здібності”.Психологічний словник за редакцією В.П. Зінченкаі Б.Г. Мещерякова дає таке означення: “Здібності– це індивідуально-психологічні особливості, щовизначають успішність виконання діяльності аборяду діяльностей, не зводяться до знань, умінь інавичок, але обумовлюють легкість і швидкістьнавчання новим способам і прийомам діяльності”[7].У педагогічному словнику за редакцією

С. Гончаренка, сказано, що “здібності – стійкііндивідуальні психічні властивості людини, які єнеобхідною внутрішньою умовою її успішноїдіяльності. Вони виявляються в тому, як людськийіндивід учиться, набуває певні знання, уміння йнавички, освоює певні галузі діяльності,включається у творче життя суспільства, депоєднується природне й соціальне” [2].Згідно зі сказаним вище можна зробити

висновок, здібності – це стійкі індивідуальнівластивості людини, які виявляються у різнихвидах діяльності і є умовами успішного їхвиконання.Детально проблеми здібностей були розглянуті

у працях В.Д. Шадрикова, який робить спробуподолати обмеження поведінкових визначеньфеномену “здібності” і розкрити їх психічнусутність. Він доходить висновку, що поняття“здібності” є психологічною конкретизацієюкатегорії “власність” [12].Б.М. Теплов виділяє такі ознаки здібностей:- індивідуально-психологічні особливості, що

відрізняють одну людину від іншої;- здібності не зводяться до знань, умінь і

навичок, які є уже вироблені у людини, а способинабуття їх є легкими та простими;

- здібностями називаються не будь-якііндивідуальні особливості, а ті, що стосуютьсяуспішного виконання діяльності або декількохдіяльностей [10].Узагальнивши велику кількість фактів,

Б.М. Теплов зробив висновок, що у людини небуває ніяких здібностей, які не залежать відзагальних спрямувань особистості [9].Для розкриття структури здібностей великій

інтерес викликають ідеї Б.Г. Ананьєва щодокомплексного вивчення механізму психічнихфункцій. У фундаменті даної концепції лежитьспроба розв’язання проблеми біологічних тасоціальних основ психологічної діяльності.Б.Г. Ананьєв досліджує тісний зв’язок здібностейі характеру, стверджуючи, що розвиток здібностейі характеру – це єдине ціле, хоча вони в дечомусуперечать один одному. Цікавими євисловлювання про природу таланту, йогобагатосторонніми зв’язками з характером, волею[1].Талант – найвищий рівень творчих

можливостей у конкретному виді діяльності. Пронаявність таланту у людини судять зарезультатами її діяльності, які маютьхарактеризуватися принциповою новизною,оригінальністю підходу до розв’язанняпоставленої проблеми, тобто мати творчийхарактер.У процесі оволодіння певним видом діяльності,

здібності виявляються у тому, наскільки індивідза певних умов швидко, ґрунтовно, легко, освоюєзасоби її організації і здійснення. Вони своєючергою тісно пов’язані з загальноюспрямованістю особистості, зі схильністю її допевної діяльності. В основі однакових досягненьпри виконанні завдань можуть лежати різноманітніздібності; у той же час одна здібність може бути


128Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

умовою успішності різних видів діяльності. Цезабезпечує можливості широкої компенсаціїздібностей.У структурі здібностей дуже важливе творче

ставлення особистості до виконуваної діяльності,психологічна готовність учитися і трудитися,усвідомлення своїх здібностей, критичність ісамостійність їхньої оцінки.Наявність piзних думок щодо визначення суті

здібностей знаходить вiдобpаження у piзнихпiдходах до їх групування. А.Н. Леонтьєв поділявздібності на два види: природні (в своїй основібіологічні, наприклад , здібності швидкогоутворення умовних зв’язків) і здібностіспецифічно людські (суспільно-історичногопоходження). “Людина наділена від природи тількиоднією здібністю – здібністю до формуванняспецифічно людських здібностей” [5]. А. Хельфельдт,Х. Дpевелов, Г. Раков поділяють здібності наматематичнi, пpиpодознавчi, технiчнi,оpганiзацiйнi, педагогiчнi, споpтивнi, музичні,лiтеpатуpнi, поетичнi чи художньо-обpазотвоpчiздiбностi [11]. Ю. Самаpiн поділяє здібності назагальні (які вимагають інтелектуальногонапруження), спеціальні (які мають конкретнеспрямування, тобто математичне, історичне,образотворче і т.д.), практичні (комунікативні,конструктивно-технічні, організаторські) [5].На нашу думку, передумовою виникнення

творчих здібностей є високий розвиток такихпізнавальних процесів, як мислення та уява,творчий характер цих процесів. Для успішногоформування творчих здібностей студентівпотрібне створення наступних умов: творчийхарактер діяльності; суб’єкт – суб’єктивний підхіду спілкуванні між викладачам та студентами;створення відповідного емоційного настрою;креативність самого викладача.Вирізняється повнотою аналізу компонентного

складу творчих здібностей роботи російськихучених В.І. Андрєєва та О. Яковлєва. Творчіздібності, вважають вони, – це риси і властивостіособистості, які виявляються у синтезімотиваційної, інтелектуальної, комунікативноїсторін творчої діяльності, від яких залежитьможливість та рівень її успіху. Вони виділяють такікомпоненти творчих здібностей:

- мотиваційно-творча активність;- самоорганізаційні здібності;- інтелектуально-логічні здібності;- комунікативні здібності;- інтелектуально-евристичні здібності.Кожен із зазначених компонентів творчих

здібностей відіграє певну роль у процесі творчоїдіяльності. Однак більшість авторів у своїх

дослідженнях як основу творчих здібностейвиділяють інтелектуальний компонент.Інтелектуально-евристичні здібності називаютьсятворчими, у вузькому значені слова креативними.Саме вияв цих властивостей характеризуєдіяльність як творчу.Думається , що найбільш повно і вдало

розробив структуру математичних здібностейВ.А. Крутецький. Під здібностями він розумієіндивідуально-психологічні особливості людини,які сприяють швидкому та легкому оволодіннюпевною діяльністю, відповідними вміннями танавичками. “Здібності – це завжди здібності допевного роду діяльності, що існують тільки увідповідності до конкретної діяльності людини.Здібності – поняття динамічне. Вони не тількипроявляються та існують у діяльності, вони вдіяльності створюються , та в діяльностірозвиваються” [3].Розвиток здібностей, за В.А. Крутецьким,

проходить через три етапи:по-перше, дитина, на відміну від тварини,

народжується з незавершеним формуваннямфункціональних систем психічної діяльності, щовизрівають протягом тривалого постнатальногоперіоду. Цей процес визрівання визначаєтьсясередовищем життєдіяльності;по-друге, подальший розвиток диктується

соціальними формами діяльності;по-третє, розвиток здібностей визначається

індивідуальними цінностями. Саме цііндивідуальні цінності будуть визначати якіснуспецифіку здібностей, від неї буде залежати, щопобачить і запам’ятає людина.Здібності різних людей до одної і тої ж

діяльності можуть мати різноманітну структурузавдяки індивідуальній своєрідності психічнихякостей і їхніх поєднань. Нерідко людина змушеназайматися деякою діяльністю, не маючиздібностей до неї. При цьому вона свідомо абонесвідомо буде компенсувати брак здібностей,спираючись на сильні сторони своєї особистості.Компенсація може здійснюватися черезодержувані знання й уміння , або черезформування типового стилю діяльності, або жчерез іншу, більш розвинуту здібність.В.А. Крутецький розглядав наступні показники

здібностей: 1) темп просування в оволодіннідіяльністю; 2) широта переносу психічних якостей,що формуються; 3) співвідношення нервово-психічних витрат і кінцевого результату діяльності[3].Як зазначає З.І. Слєпкань [8], для формування

творчої особистості в процесі вивченняматематики особливо важливими є перші два


129 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

компоненти. Так, до інтелектуально-логічнихздібностей учня відносять вміння аналізувати;виділяти істотне спільне і відволікатися віднесуттєвого; вміння описувати явища, процеси,логічно, повно і правильно викладати думки;здібність формулювати правильне означенняоб’єкта, встановлювати родову ознаку і видовувідмінність; здібність пояснювати, доводити,обґрунтовувати.Математика відіграє велике значення для

формування інтелектуальних і морально-етичнихкомпонентів людської особистості. Вона має чіткугуманітарну спрямованість і є важливим засобоммоделювання, вивчення, прогнозування багатьохявищ і процесів, що відбуваються у природі ісуспільстві. Поряд з цим математика є одним знайбільш потужних засобів виховання творчихздібностей дитини. Тому вивчення математикиповинно зводитися не лише до засвоєння теорем,формул і алгоритмів розв’язання математичнихзадач, а й до розвитку творчих підходів до їхрозв’язання.Досліджуючи процес розв’язання творчих

математичних задач, Ж. Адамар приділяв великезначення ідеї, яка виникає у розв’язуючогосуб’єкта. Він категорично стверджує, що не існуєрозумових процесів, які своєю чергою невключали б у себе неусвідомлене. За йоготеорією, процес розв’язання творчої математичноїзадачі бере початок в усвідомленому поєднанніідей і випадку (як інколи буває нанеусвідомленому рівні) дає плідний результат,який розподіляється, відбирається не у свідомості,а лише переходить у неї завдяки суб’єктивнимпочуттям гармонії, геометричної виразності,математичної краси.Л .Л . Гурова прийшла до висновку, що

взаємодія дискурсивних та інтуїтивних процесіву ході розв’язання творчих математичних задачвідбувається наступним чином: областьпошуку встановлюється інтуїтивно, азавершують його дискурсивні процеси, якібазуються на логіці.Рівнева диференціація з урахуванням психології

математичних здібностей учнів та студентівзбільшує можливості урізноманітнення роботипедагога. Такий підхід створює умови длярозвитку здібностей індивіда, який має природженізадатки до занять з математики; забезпечуєпосильною роботою тих, які не мають такихзадатків.На заняттях з математики потрібно виховувати

не тільки звичку до логічного мислення, а іматематичну інтуїцію, яка дозволяє передбачитикінцевий результат. У розв’язанні цієї проблеми

значну роль відіграють творчі задачі, які вматематиці є найбільш важливі, оскільки в нихвідсутній певний алгоритм розв’язання. Вонивимагають від учня нестандартного мислення,спонукають до самостійної роботи над книгою,адже самостійно набуті знання та вміння єнайціннішими та найглибшими.Процес розв’язання творчих математичних

задач, включає в себе три взаємопов’язані міжсобою складові процеси: розуміння, формуваннягіпотези, апробація результатів.

Розуміння – це встановлення зв’язків міжелементами з умови задачі. В процесі розумінняумови задачі спершу здійснюється поділ задачіна головну і другорядну частини, студентинамагаються виявити основне завдання задачі,усвідомити зміст, переформулювати так, щоб булозрозуміло “для себе”. Наступним кроком євстановлення зв’язків між структурнимиелементами та їх властивостями, що були відомісуб’єкту, та іде відбір тих властивостей, які, надумку студента, сприяють успішному пошукурозв’язку.Основна ознака творчої задачі – приховані

початкові орієнтири, що приводять до розв’язкузадачі. Адже, знаходження їх є одним знайосновніших завдань при формуванні гіпотезирозв’язку творчої задачі. Звісно, вони ґрунтуютьсяна властивостях і функціях структурних об’єктів,що передбачає їх знання. Опираючись на виявленіорієнтири, продукуються численні гіпотези, воснові яких лежать уже відомі теореми,твердження, застосовуються елементи відомихпобудов, об’єднуються усі зіставлені факти івипливає основна гіпотеза, яка, і є істинною якдля цілої задачі так і для певної її частини.Пошуковий процес може бути скерований цієюгіпотезою, як провідною ідеєю побудови.Виникла ідея , хоча вона не є чіткою ,

конкретною, кінцевою. Вона потребує розвитку,деталізації, уточнення, але це вже ідея, якавизначає стратегію пошуку, що породжує задуммайбутнього розв’язку творчої задачі. Дана ідеяспричиняє подальше дослідження структурнихелементів, де до уваги беруться тільки тівластивості, що сприяють її успішному розвитку,реалізації задуманого. Через певний час, на основімисленнєвих операцій, провідна ідея наповнюєтьсядеталями, різними функціональнимивзаємозв’язками [4]. На даному етапідослідження найчастіше вибирається одна –основна ідея , цьому сприяє апробаційнийпроцес, сутність якого лежить в порівняльнійвзаємодії отриманих результатів з існуючоюсуб’єктивною системою знань.


130

Отже, процес розв’язання творчихматематичних задач розпочинається з процесурозуміння умови математичної задачі задопомогою суб’єктивного переформулюваннязадачі на свою мову; сприяє виділенню орієнтиріву задачі, що за своєю сутністю є початкомпроцесу формування гіпотези, який спрямовуєпровідну ідею, під діє якої утворюється ланцюжокміркувань , який розпочинається з умови ізакінчується розв’язком; на основі гіпотезивиникають можливості, які можуть задовольнитиумову і вимогу задачі, яка є наслідкомапробаційних дій.Створення пошукових ситуацій при розв’язанні

задач наближається до моделі науковогодослідження . З цього приводу угорськийматематик Д. Пойя писав: “Крупное научноеоткрытие дает решение крупной проблемы, но ив решении любой задачи присутствует крупицаоткрытия… если вы решаете её собственнымисилами, то вы сможете испытать ведущее коткрытию напряжение ума и насладитьсярадостью победы” [6].Висновок: основною метою системи освіти

є створення умов для особистісного розвитку ітворчої самореалізації кожного громадянинаУкраїни, які зможуть навчатись протягом всьогожиття, створювати і розвивати цінностігромадянського суспільства. Саме томувиховання та розвиток творчих здібностейособистості є одним з важливих завдань сучасноїосвіти, адже з здавна люди були в пошуку такихформ дії на людську психіку, які б активізувалитворче мислення , співдіяли у створенніефективних стимулів у творчому пошуку,дозволяли певною мірою керувати творчоюдіяльністю особистістю.

1. Ананьев Б.Г. Человек как предмет

познания. – Л.: Ленинградский ун-т, 1968. –339 с.

2. Гончаренко С.У. Український педагогічнийсловник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

3. Крутецкий В.А. Психология математическихспособностей школьников. – М.: Педагогика,1968. – 255 с.

4. Мойсеєнко Л .А. Психологія творчогоматематичного мислення.– Івано-Франківськ:Факел, 2003. – 481 с.

5. Общая психология: Учебник для студентовпед. ин-тов/ А.В. Петpовский, А.В.Бpушлинский,В.П. Зинченко и дp.; Под pед. А.В. Петpовского.– 3-е изд., пеpеpаб. и доп. – М.: Пpосвещение,1986. – 464 с.

6. Пойя Д. Математическое открытие. –М.: Наука, 1976. – 336 с.

7. Психологический словарь/ Под ред .В.П .Зинченко, Б.Г.Мещерякова. – М.:Педагогика-Пресс, 1996. – 440 с.

8. Слєпкань З.І. Психолого-педагогічні таметодичні основи розвивального навчанняматематики . – Тернопіль: Підручники іпосібники, 2004. – 240 с.

9. Теплов Б.М., Небылицын В.Н. Изучениеосновных свойств нервной системы и ихзначение для психологии индивидуальныхразличий. – Вопросы психологии. – 1963. –№5. – С. 39 – 46.

10. Теплов Б.М. Способности иодаренности. // Избраные труды в 2-х т. – М.:1985. – Т.1. С.328.

11. Хельфельдт А., Древелов Х., Раков Г.Выявлять и активно развивать способностишкольников // Советская педагогика. – 1984.– № 9. – С. 101 – 104.

12. Шадриков В.Д. О структуре познавательныхспособностей// Психологический журнал . –1985. – Т.6. – №3. – С. 35 – 49.

Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007





& “Не можна навчитися добре говорити той, хто не вміє мовчати”

Піфагордавньогрецький математик

“Тільки життя, прожите для інших, варте життя”Альберт Ейнштейн

німецький фізик

“Люди бідні тому, що не здатні бачити і розуміти дари, які навколо них”Піфагор

давньогрецький математик

131 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Актуальність проблеми . На сучасномуетапі розвитку українського суспільства особливоїгостроти і актуальності набувають проблемиформування особистості, які значної мірою можнаі необхідно розв’язувати в умовах загальноосвітніхнавчальних закладів. Однак останні у багатьохвипадках спрямовують свої зусилля у першу чергуна засвоєння учнями певного фонду знань,прищеплення їм умінь і навичок, визначенихпрограмами навчальних дисциплін, а виховнійроботі приділяють дещо менше уваги. Разом ізтим у світовій освітній практиці накопичено цікавийдосвід , вивчення та запровадження якогосприятиме розв’язанню означеної проблеми.Аналіз останніх публікацій . Питанню

формування особистості присвячено значнукількість публікацій, серед яких гідне місцепосідають наукові роботи, що висвітлюютьсучасні тенденції виховання в різних країнах світу(О. Алексєєва, А. Барбарига, О. Джуринський,О. Локшина, А. Сбруєва, І. Старцев та ін.). Убагатьох із них підкреслено, що останнім часому країнах Європи одним з основних напряміввиховної роботи є релігійне виховання. Зокрема,про це йдеться в статтях З. Таратайцева“Релігійне виховання в освіті європейських країн”(Шлях освіти, 2001, №2), “Релігійне виховання вумовах демократизації освіти в країнах Європи”(Педагогіка толерантності, 2001, №2) та ін.Метою статті є висвітлення питань

організації релігійного виховання учнів у школахВеликої Британії.Виклад основного матеріалу. Велика

Британія – одна з найрозвиненіших країн світу, дорівня якої намагаються дотягнутися багато іншихдержав. Британці завжди славилися своєювихованістю та освіченістю, а прикладом дляхлопців тією чи іншою мірою був і є – англійськийджентльмен, адже він поєднує у своїй особі розум,галантність, елегантність та вихованість.Освітяни Великої Британії в усі часи приділяли

велику увагу релігійному вихованню та освіті.

Вони вважають, що релігія є істотним важелемрозв’язання будь-яких суперечностей як наіндивідуальному, так і на суспільному рівнях, азвертання до релігійних цінностей сприяєформуванню у молодого покоління духовно-моральних ідеалів.На початку свого становлення релігійне

виховання у країні було суто християнським, а томуАкт про освіту Великої Британії від 1944 рокупов’язував освіту саме із християнськимицінностями. Більш того, стаття 25 даного Актувказувала на необхідність здійснення релігійноговиховання в усіх школах (як церковних, так ідержавних) [8].Через деякий час, з огляду на те, що у Великій

Британії дуже великого значення надаєтьсяправам людини (всі люди рівні і мають рівні праванезалежно від статі, віку, кольору шкіри, орієнтації,походження та релігійних уподобань), а також нате, що в країні з’явилася значна кількістьіммігрантів, виникла потреба урізноманітнитирелігійне виховання. Як наслідок, поряд ізхристиянством, дітей почали ознайомлювати зісламом, іудаїзмом, індуїзмом, буддизмом таіншими релігійними напрямами , якихнараховується досить багато (за статистичнимиданими 2001 року таких напрямів було близько170) [7].Окрім того, відповідно до вимог розділу 6 Акту

про освіту Великої Британії від 1944 року всі учнімають бути присутніми на спільномубогослужінні. Однак дітей, які не є християнами,не можна примушувати відвідувати цібогослужіння, а тому для бажаючихорганізовують безкоштовне відвідуванняальтернативних (не християнських) богослужінь.Учнів можуть звільнити від участі в будь-якихколективних богослужіннях, якщо їхні батьки недають на це згоди. Батьки також мають правозвільнити своїх дітей від уроків релігії та всіхпозаурочних заходів, пов’язаних з нею [8].Варто додати, що увага до релігійного

Наталія Мороз, пошукач кафедри менеджменту освітиПівденноукраїнського регіонального інституту освіти

післядипломної освіти педагогічних кадрів м. Херсон

ОРГАНІЗАЦІЯ РЕЛІГІЙНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ УШКОЛАХ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

У статті висвітлюються питання організації релігійного виховання учнів у школахВеликої Британії. Основну увагу зосереджено на законодавчих вимогах до цього процесу,ключових позиціях, на яких він базується тощо.

ОРГАНІЗАЦІЯ РЕЛІГІЙНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВУ ШКОЛАХ ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ

© Н. Мороз, 2007

132Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

виховання не є випадковою, адже наприкінці ХХстоліття близько 3/4 населення Британії вірило уБога, а 1/3 – в життя після смерті, існування раю,пекла тощо [2]. На початку ХХІ століття увагадо релігійних процесів у країні стала ще більшою.У цей період проведено багато досліджень таопитувань з даної проблематики. Одне з останніхопитувань було проведене наприкінці 2006 рокуглобальним дослідницьким центром ICM (членБританської Ради Опитувань). У ньому взялиучасть 1006 дорослих віком від 18 років, якімешкають у різних регіонах країни. Отримані вході дослідження результати доводять, що насучасному етапі релігія не має значення длябільшості людей (63% британців не вважаютьсебе релігійними людьми). Разом із тим 17%респондентів відповіли, що релігія була одним знайсуттєвіших факторів їхнього життя; 33%британців вважають, що “релігія важлива”; 33%– думають, що вони є релігійними людьми [6].

У зв’язку з підвищенням уваги до релігійноговиховання наприкінці XX – на початку XXІстоліття в навчальних закладах інспекцієюOfSTED проведено велику кількість досліджень,пов’язаних з релігійною освітою та релігійнимвихованням. Результати довели, що рівень таякість релігійного виховання з кожним рокомпідвищуються. Так, за період 1995/96 – 99/2000навчальних років рівень релігійного вихованняпідвищився на 25%, а за період 2000/01 – 2003/04– більш ніж на 50% [4; 5]. Тобто за останні рокидосягнуто значних успіхів, але в цілому якістьрелігійного виховання ще не на достатньовисокому рівні.У той самий час трагічні події, які нещодавно

сталися в світі, підвищують значення релігійноговиховання. На школи Великої Британії теперпокладають нові обов’язки – об’єднаннясуспільства, а завданням релігійного виховання маєстати ознайомлення дітей та молоді з різнимирелігіями, з проблемами ідентичності йрізноманітності людства, значенням релігії всучасному світі тощо. Донедавна ці поняття та ідеїбули досить загальними, а релігійне виховання малостосувалося повсякденного життя.На важливості ознайомлення дітей та молоді

з проблемами ідентичності й різноманітностінаголошено у звіті DfES 2007 року “Оглядрізноманіття та учбового плану громадянства”(“Diversity and citizenship curriculum review”), упередмові до якого сказано, що обов’язком кожноїшколи є донесення до кожного учня такихпублікацій: “Як ми живемо разом”, “Маючи справуз відмінностями”, якими б суперечними таважкими вони б не здавались [1].

У звіті DfES указано на важливе значеннярелігії у розпізнанні ідентичності, а також наважливості релігійного виховання в закладахосвіти, де разом навчаються представники різнихнацій, релігійних уподобань тощо. Тут наголошено,що релігійне виховання має певний потенціал, длятого щоб підготувати всіх британців до спільногожиття. Зокрема, про це йдеться у розділі“Перегляд ідентичності та різноманітності: житиразом у Великій Британії” (“Identity and Diversity:Living Together in the UK”).Соціальні зміни, відображені у звіті “Огляд

різноманіття та навчального планугромадянства”, розширюють можливості длярелігійного виховання. Так, десять років тому підчас бесіди з учнями про іслам їм повідомлялилише деяку інформацію з цього питання, а томудіти знали не багато. Сьогодні проблема не внедостатній поінформованості учнів, а всукупності уявлень, які вони отримують з великоїкількості джерел (телебачення, газети, журнали,друзі та ін.) та приносять до школи. Більшістьсучасних учнів мають новий погляд на важливістьрелігійного виховання. Вони вважають, що цедопоможе їм зрозуміти релігійне різноманіття тасформувати повагу й толерантність до іншихлюдей. Тим не менше, на жаль, деякі батькизвільняють своїх дітей від відвідувань храмів тарелігійних місць або від вивчення релігій [1], [3].У Великій Британії існують законодавчі вимоги

до релігійної освіти та виховання. Так, кожнадержавна школа повинна забезпечувати релігійнуосвіту та виховання тим учням, чиї батьки від неїне відмовилися. Це стосується як релігійно-орієнтованих шкіл, так і шкіл, що не належать доякоїсь деномінації. Релігійна освіта і вихованняскладають частину навчальної програмидержавних шкіл. Усі учні школи беруть участь ущоденному колективному богослужінні. Воноповинно цілком або в основному матизагальнохристиянський, але в жодному разі невузькопрофільний характер. Богослужіння у школівважається загальнохристиянськими, якщо воновідбиває загальні традиційні християнськіуявлення. Учитель має право відмовитись відвикладання релігії або участі у шкільнихбогослужіннях. Батьки мають право відмовитисявід уроків релігійної освіти або участі своїх дітейу шкільних богослужіннях.Схвалена місцевим управлінням освіти

програма релігійного виховання та освіти повиннавиходити з того, що основною релігією у країні єхристиянство. Програма зобов’язана бутипозаденомінаційною, тобто не повинна надаватиперевагу якійсь християнській конфесії. Вона


133 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

може включати предмети, що характеризуютьокремі релігійні вчення, але не повинна ставитибудь-яку християнську конфесію над іншими.

У школах, що належать до певної деномінації,релігійне виховання та освіта повинні бутипогодженими з програмою, схваленою місцевимуправлінням освіти. Це стосується й деякихцерковних шкіл, але в багатьох із нихвідповідальність за програму релігійноговиховання та освіти покладають на керівництвошколи. У такому випадку керівництво школиповинно бути впевнене, що програма релігійноговиховання та освіти відповідає статуту їхньогозакладу. Для англіканської або католицької школипрограма зазвичай затверджуєтьсяангліканським або римо-католицьким дієцезійнимкерівництвом.Схвалена місцевим управлінням освіти,

програма релігійного виховання та освіти повиннатак чи інакше відбивати вчення і практику іншихосновних релігійних течій, представлених у країні.Вона приймається на нараді представників:християнських конфесій та інших релігій, присутніху даному регіоні; англіканської церкви (згідно іззаконодавством – головної християнськоїденомінації); професійних спілок учителів;місцевого управління освіти [10, 42 – 43].Як уже зазначалося, законодавство приписує,

щоб державна школа забезпечувала не тількирелігійне виховання і освіту, а й спільне шкільнебогослужіння. Основні вимоги закону в цьомуплані для шкіл, що не належать до певноїденомінації, зводяться до наступного:

- всі учні повинні брати участь у щоденномушкільному богослужінні;

- богослужіння повинні бути цілком абоголовним чином загальнохристиянськими, а неякоїсь окремої християнської конфесії. Це означає,що вони мають відбивати спільну дляхристиянських традицій віру;

- не обов’язково, щоб кожне богослужіння малозагальнохристиянський характер, але необхідно,щоб у будь-який період навчання у школі такимибула більшість богослужінь;

- богослужіння повинні бути зрозумілі дітям,відповідати соціально-релігійним уявленням їхніхсімей, їхньому віку і здібностям;

- батьки можуть відмовитися від участі своїхдітей у шкільному богослужінні;

- учителі можуть не брати участі вбогослужінні;

- директор школи може звернутися до радниківмісцевого управління освіти з проханнямдозволити провести нехристиянське богослужіннядля деяких або для всіх учнів школи;

- якщо батьки іншого віросповідання хочутьпроводити для деяких груп дітей окремібогослужіння, то передбачається, що школа будеїм допомагати, при цьому за законом вона незобов’язана фінансувати подібні богослужіння;

- для багатьох релігійно-орієнтованих шкілвідповідальність за характер і зміст шкільнихбогослужінь лежить на керівництві школи.Керівництво державних шкіл має бути впевнене,що богослужіння здійснюються у цілковитійвідповідності зі статутом школи [10, 43 – 44].Організація релігійного виховання у Великій

Британії фокусується на таких чотирьох ключовихпозиціях:

- релігійне виховання не може ігноруватирізноманітність, яка існує в середині кожноїокремої релігії, розповідаючи про неї як промонолітний набір вірувань та практики. Кожнарелігійна традиція охоплює різноманітність ілюдей, і груп, серед яких інтерпретує їх віру зовсіміншими шляхами;

- релігійне виховання не може ігноруватисуперечності, що існують у межах кожної релігії.Не треба привчати дітей до думки про релігію,як про “гарну річ”. Релігія складна, а її впливнеоднозначний. Діти знають про це, а тому їмнеобхідно надати можливість досліджуватипроблему відкрито;

- релігійне виховання не може ігноруватисоціальну дійсність релігії. Більшість проблем увиховному та навчальному плані для учнівсередніх шкіл раніше знаходилися в етичній абофілософській площинах, таких, як аргументи проіснування Бога або дебати про релігійнуперспективу, про медичну етику або навколишнєсередовище. Було незвичним знайти питання прозначення релігії в суспільстві, про зміни зразківрелігії в певній місцевості, або про зростання тазменшення релігійної практики. Саме ці питаннятепер повинні стати предметом дослідження;

- релігійне виховання не може ігнорувати рольрелігії у створенні суспільства та у навчанні. Вониніколи не були далекими від релігійного вихованнята навчання, а сьогодні, в умовах змін, щовідбуваються в суспільстві, релігійне вихованнята освіта потребують невідкладного поновлення.Усі діти мають свою думку, почуття, переконаннята стереотипи. З огляду на це треба розвивати уних повагу до інших. У той самий час сліднадавати учням можливість ставити запитання,критикувати та оцінювати різні точки зору. Дітиповинні розуміти наскільки потужна та значимарелігія в житті людини. Релігійне виховання маєпов’язувати дитячі почуття та емоції, так само,як і їх інтелект [3, 40 – 41].


134

Життєвою реальністю сучасної Британії єрелігійний плюралізм. Це закономірно, адже кожналюдина має свою думку, свої переконаннястосовно певної релігії. Навіть якби в країні небуло інших релігій, окрім християнства, то можнабуло б констатувати, що думки його представниківщодо уявлень про найважливіші положення даноїрелігії розходяться. Водночас існують спільні длябагатьох релігій положення та риси. За умовнаявності у Великій Британії релігійногоплюралізму в ході релігійного вихованнянамагаються дбати про наступне:

- створювати умови, які допоможуть юнакамі дівчатам виробити власну позицію щодорелігійних переконань;

- шанувати права і бажання батьків;- не вступати у суперечність зі своєю вірою й

уявленнями про цінності;- сприяти налагодженню миру й поваги між

представниками різних релігійних переконань іпрактик;

- вчити цінувати істину й шануватиособистість;

- шанувати неповторну цілісність кожної релігіїі не спотворювати їх;

- сприяти тому, щоб люди вчилися один водного при всіх розходженнях їхніх релігійнихпереконань і звичаїв [10, 45].Висновки . Вищезазначене дозволяє

стверджувати, що у Великій Британіїнагромадженню досить ґрунтовний досвідорганізації релігійного виховання в школах,визначено законодавчі вимоги до нього, ключовіпозиції, на яких воно базується, розробленовідповідні програми тощо.Водночас в Україні релігійне виховання учнів

не займає належного місця у навчально-виховному процесі сучасних загальноосвітніхзакладів, що, подекуди, призводить до згубнихнаслідків. Про такі явища нас попереджав відомий

земляк Г. Ващенко, який стверджував: “Заборонавикладати релігію й переслідування її позашколою призвели до великого моральногозанепаду населення: розкладається родина, зникаєпошана дітей до батьків, поширюється розпустаі гріховність та ін.” [9, 39]. Саме тому у подальшихдослідженнях доцільно більш детально вивчитидосвід Великої Британії у царині релігійноговиховання та виявити можливості запровадженняйого у практику роботи національної школи.

1. DfES, Diversity and citizenship curriculumReview, DfES, 2007

2. O’Driscoll J. Britain. The country and its people.Oxford: Oxford University Press, 1995. – 224 p.

3. OfSTED, Making sense of religion, OfSTED,Jun 2007, Ref. 070045, at URLwww.ofsted.gov.uk

4. OfSTED, Subject reports 1999 – 2000. Sec-ondary religious education, Feb 2005, at URLwww.ofsted.gov.uk

5. OfSTED, Subject reports 2003/04. Religiouseducation in secondary schools, Feb 2005, atURL www.ofsted.gov.uk

6. The Guardian 2006 Dec 23, article “Reli-gion does more harm than good – poll” by JulianGlover and Alexandra Topping, at URLw w w. g u a r d i a n . c o . u k / r e l i g i o n / S t o r y /0,,1978045,00.html

7. Vexen Crabtree, 2007 Jul 05, article “Reli-gion in the United Kingdom Diversity, Trends andDecline”, at URL www.vexen.co.uk/UK/religion.html

8 . w w w . p r a v o s l a v y e . o r g . u a /index.php?r_type=article&action=fullinfo&id=11615

9. Ващенко Г. Проект системи освіти всамостійній Україні. – Мюнхен, 1957. – 48 с.

10. Шорт Джон. Моральне і релігійневиховання у школах Англії // Людина і світ. –2002. – № 10. – С. 39 – 50.


Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007




& “Христос – найбільше джерело духовної сили, яку людина будь-коли пізнавала”

“Боріться за правду, не завдаючи шкоди противникові, а беручи страждання на себе”

“Бога не може зрозуміти той, хто не має чистого серця”

“Справжня краса, – і мій намір є таким, – полягає у тому, щоб чинити добро у відповідь на зло”Махатма Ганді

індійський громадський діяч

http://www.ofsted.gov.uk



http://www.guardian.co.uk/religion/Story/

http://www.vexen.co.uk/UK/

135 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Постановка проблеми. Дизайн і ергономікавиступають важливими складовими матеріально-виробничої культури ХХ століття. Зародившисьу період бурхливого науково-технічного тапромислового розвитку, дизайн і ергономікаперетворилися на найвпливовіші види проектноїтехнічно-художньої діяльності. Поняття “дизайн”і “ергономіка” сьогодні асоціюються знайпрогресивнішими технологіями танайсучаснішими техніко-технологічнимидосягненнями людства. За загальними процесамирозвитку ергономіки та дизайну, за розширеннямполя їх соціального значення стояло ускладненнятворчих та наукових завдань ергономічної йдизайнерської діяльності, успішний розв’язок якихпередбачав тісний взаємозв’язок ергономіки тадизайну, що у 70 – 80 роках ХХ століття призвелодо появи тенденцій об’єднання ергономіки тадизайну в єдину цілісну систему проектноготехнічно-художнього формування навколишньогоматеріально-духовного світу людини. Відповідно,у практиці проектної діяльності, дизайнеривбачають в ергономіці одну з головних науковихоснов власного становлення, а ергономістирозглядають дизайн як засіб ефективної реалізаціїергономічних норм і вимог на практиці, вконкретних проектних розробках. Дизайн іергономіка, таким чином, почаливзаємодоповнювати й збагачувати один одного.При цьому їх об’єднує одна шляхетна ціль –удосконалення умов праці, побуту й відпочинкулюдей, підвищення якості промислової продукціїта розробка нових товарів, із високимиспоживчими властивостями [4, 10 – 11].Мета статті – проаналізувати соціально-

історичний аспект становлення ергодизайну якважливої складової предметнотворної, проектно-технологічної та матеріальної культури людства.Виклад основного матеріалу. Наприкінці

ХХ – початку ХХІ століття склалася ситуація,коли практика дизайн-ергономічногопроектування значно ускладнилася та почала

випереджати своє як теоретичне, так іметодологічне обґрунтування, призвело до появи(на стику ергономіки та дизайну) нової галузіпроектно-предметнотворної, технічно-художньоїдіяльності – ергодизайну, яка цілісно-гармонійно ірівною мірою поєднує в собі необхідні танайголовніші елементи ергономіки та дизайну [10,32].Ергодизайн – комплексна науково-практична

діяльність щодо формування середовищажиттєдіяльності людини та його елементів, якаповною мірою реалізує вимоги й рекомендаціїергономіки та дизайну [5, 8]. Ергодизайн у своїйоснові об’єднує наукові ергономічні дослідження“людського фактора” із проектнимидизайнерськими розробками [4, 6].Термін “ергодизайн” (ergonomic design –

ергономічний дизайн) уперше був застосованийу 70-х роках ХХ століття, у процесі революційнихзмін в організації проектування компанії “Xerox”.Формально поняття ергодизайн виникло внаслідокоб’єднання компанією “Xerox”, в єдине цілевідділів ергономіки (25 ергономістів) та дизайну(25 дизайнерів) [2, 43], [8, 13].Досвід розвинутих країн свідчить , що

залучення ергодизайну, у сферу життєдіяльностілюдини, а особливо у виробничу галузь ,забезпечує створення естетично довершеної,функціонально ефективної та зручної укористуванні продукції, що досягається шляхомергодизайнерського удосконалення структури таформи виробу з одночасним покращенням йогоспоживчих властивостей. Відповідно до вимогсьогодення, розробка нових та модернізаціяіснуючих виробів здійснюється з урахуваннямпередових досягнень ергодизайну (ергономіки ідизайну). Відповідно, ергономічно-естетичні(ергодизайнерські) показники виробу стаютьодними з головних при оцінці споживчих якостейпродукції. А при визначенні якості продукціїзастосовують комплексну ергодизайнерськуоцінку, яка згідно з визначеннями Держстандартів

Мирослав Пагута, аспірант кафедри трудового навчання і кресленняНаціонального педагогічного університету


СОЦІАЛЬНО-ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ СТАНОВЛЕННЯЕРГОДИЗАЙНУ

У статті розглядається соціально-історичний аспект становлення ергодизайну – якважливої складової предметнотворної, проектно-технологічної та матеріальної культурилюдства. Аналізується вплив ергодизайну на предметнотворну культуру суспільства.

СОЦІАЛЬНО-ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ СТАНОВЛЕННЯ ЕРГОДИЗАЙНУ

© М. Пагута, 2007

136Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

України, ДСТУ – 2000 [6], ДСТУ 4055 – 2001 [7],є значно складнішою та ціліснішою, ніж простомеханічне об’єднання показників ергономіки ідизайну.Так, згідно із ДСТУ 3963-2000 [6, 4 – 7], ДСТУ

4055-2001 [7, 3 – 8], до головних дизайн-ергономічних (ергодизайнових) показниківвідносять групи показників, адекватні наступнимгрупам споживчих властивостей виробу:ергономічні, естетичні, соціально-культурні,проектні, функційні, експлуатаційні, дизайн-маркетингові та дизайн-екологічні.Ергономічні:- зручність використання виробу за

призначенням – аналізує відповідність виробуантропометричним, біомеханічним, психофізіологічнимхарактеристикам контингенту потенційнихкористувачів під час його експлуатації, носіння,транспортування, підготовлення до використання,налагодження , регулювання , монтажу(демонтажу), збереження;

- зручність керування й контролю (керованість)– аналізує відповідність алгоритмів керуваннявиробом (маніпулювання органами керування),можливостей контролювання цих алгоритмівантропометричним, біомеханічним, психофізіологічнимхарактеристикам людини;

- опановність виробу – аналізує складністьопанування функційних можливостей виробу йалгоритму керівних впливів; швидкістьвироблення навичок застосування виробу; повнотаі методичний рівень інструкції з експлуатаціївиробу;

- обслугованість виробу – аналізуєкомфортність та швидкість проведеннятехнічного обслуговування, ремонту,підготовлення виробу до експлуатації; складністьалгоритму обслуговування й ремонту, якістьтехнічних засобів діагностування несправностейі зручність їхнього усунення, якість технічнихзасобів діагностування несправностей і зручністьїхнього усунення, якість технічної документації;зручність доступу до регульованих і замінюванихелементів виробу;

- гігієнічність виробу й середовища робочоїзони – аналізує відповідність фізичних, хімічних ібіологічних чинників виробу й середовища робочоїзони гігієнічним нормам;

- безпечність виробу – аналізує рівеньергономічності виробу, що відображає загальнубезпеку здоров’я та діяльності людини з виробому конкретному середовищі.Естетичні:- художня виразність – аналізує сукупність

властивостей виробу, здатних відображати

естетичні уявлення, які склалися у суспільстві,вираження у виробі художньо значущого змісту;

- раціональність форми – аналізує відповідністьформи функційно-конструктивній суті виробу,умовам його виготовлення та експлуатації;

- цілісність композиційно-пластичноговирішення форми – відображає гармонійну єдністьчастин і цілого, органічний взаємозв’язокелементів форми виробу, його узгодженість зіншими виробами, а також ефективністьвикористання професійно-художніх засобів длястворення композиційного вирішення;

- досконалість виробничого виконання тазбереженість товарного вигляду – аналізуєзалежність товарного вигляду виробу відконкретних умов виробництва й специфікиексплуатації виробу за призначенням.Соціально-культурні:- соціальна адреса і споживчий клас виробу –

аналізує відповідність виробу структурі потребпевного кола споживачів, для яких вінпризначений;

- відповідність оптимальному асортименту –аналізує ефективність використання виробу удіючій або прогнозованій системі асортиментувиробів певного виду, взаємозв’язок з іншимивиробами, що входять до складу споживчогокомплексу;

- моральне старіння – вказує на термін службивиробу, обмежений появою нових видів виробівбільш високої якості, а також зміною суспільнихнорм і культурно-ціннісних орієнтацій.Проектні:- композиційно-компонувальний – вказує на

відповідність компонування функційних елементіввиробу, його функційно-блочного членування,композиції, та вимогам створення оптимальнихумов для життєдіяльності людини;

- типізації та уніфікації форми – вказує навідповідність вимогам розробки базових моделей,типологічних рядів виробів, систем уніфікованихелементів, необхідних для формування цих рядів,а також – створення конструктивно-типізованихелементів, що мають забезпечувати максимальнерізноманіття варіантів проектованих об’єктів зобмеженої кількості цих елементів за умовизбереження цілісності композиційно-пластичноговирішення форми виробу;

- середовищний – аналізує вплив виробу наформування середовища його функціонування.Функційні:- досконалість виконання основної функції –

аналізує ступінь задоволення конкретної потребипід час використання виробу за призначенням;

- універсальність використання – аналізує


137 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

діапазон умов і можливостей використання виробувідповідно до його основної функції, а такожнаявність у нього додаткових, корисних дляспоживача функцій, пов’язаних з основною;

- досконалість виконання допоміжних операцій– аналізує пристосованість виробу до виконаннядопоміжних операцій.Експлуатаційні:- зручність експлуатації виробу – аналізує

досконалість використання виробу під часобслуговувальних операцій, що супроводжуютьздійснення основної й додаткової функцій;

- зручність обслуговування виробу – аналізуєдосконалість виконання підготовчо-заключнихоперацій, а також регулювання виробу у процесіексплуатації;

- надійність – аналізує властивість збереженняпрацездатності протягом заданого термінуслужби.Дизайн-маркетингові:- ступінь відповідності світовому рівню – вказує

на рівень дизайнових та ергономічниххарактеристик виробу порівняно з виробамипровідних фірм-виробників аналогічної продукції;

- відповідність вимогам потенційного ринкузбуту – вказує на ступінь потреби ринку в певномувиробі.Дизайн-екологічні:- характер і ступінь впливу на довкілля – вказує

на вплив виробу на довкілля протягом життєвогоциклу виробу;

- ступінь ресурсозбереження – вказує на рівеньвикористання ресурсів протягом життєвого циклувиробу;

- ступінь утилізації матеріалів виробу – вказуєна рівень виходу утилізованих матеріалів;

- ступінь використання утилізованих матеріалівта вузлів виробу – вказує на рівень використанняутилізованих матеріалів та вузлів у нових виробах;

- відповідність вимогам виховання екологічноїсвідомості споживачів – вказує на здатністьвиробу формувати екологічну свідомістьспоживачів.Як видно з названих вище критеріїв,

ергодизайнер у процесі практичної діяльностіповинен приділяти значну увагу функціональнійдоцільності, надійності, естетичності таекономічності виробу. Ергодизайнеру, поряд ізнеобхідністю забезпечення максимально-можливої безпечності та функціональності виробу,що проектується, потрібно досягнутимаксимальної економічності продукту, зменшеннявитрат на його виготовлення за рахуноквикористання найбільш доцільних, в даномуконкретному випадку, матеріалів і максимально

можливого спрощення технології йоговиготовлення. Одночасно, ергодизайнерзобов’язаний забезпечити високу естетичністьпромислової продукції відповідно до уявленнямасового споживача про еталон прекрасного. Цеавтоматично підвищує вимоги до професійноїпідготовки ергодизайнера, оскільки завждизмушує шукати компроміс між функціональнимпризначенням виробу, власним світобаченням тауявленням про прекрасне і запитами масовогоспоживача.На даний час уже неможливо не бачити тієї

позитивної ролі, що її відіграє об’єднання методикергономіки та дизайну в цілісну систему –ергодизайну, для проектування не лише технічноскладних об’єктів, але й усього предметногосередовища – навколишнього предметно-матеріального світу.Так, один із визначних діячів Баухауза (Баухауз

– відома архітектурно-художня школа – одна зперших загальновизнаних шкіл дизайну, заснованаВальтером Гропіусом в 1919 році у невеликомунімецькому містечку Weimer), на що посилаєтьсяН.В. Воронов [1], визначаючи основну цільдизайну, вважаємо її визначальною для розуміннясуті ергодизайну, сформулював її так: – основнаціль дизайну (ергодизайну) – не предмет, алюдина.Враховуючи те, що ергодизайн практично

поглинає діяльнісне поле дизайну, об’єднуючи йогов собі з науково-практичними розробкамидіяльнісного поля ергономіки, формує новуергодизайнерську концепцію розвитку світу.Стратегія ергодизайну, завдяки застосуваннюновітніх технологій, уже на рівні проектуваннясприяє підвищенню інтелектуального змістуречей. А їх масове споживання робить ергодизайннадбанням усього соціокультурного простору,таким чином, формуючи та ускладнюючиматеріально-виробничу культуру людини-споживача, що робить споживача більшергономічно, техніко-технологічно та естетично-вимогливим.У зв’язку з цим, стають зрозумілими ті

труднощі, що виникають на шляху становленнята подальшого розвитку ергодизайну.Насамперед, вони полягають у тому, що данийвид соціокультурної предметнотворної діяльностіформується на грані трьох полярних галузей знань– людинознавчих (антропологія, психофізіологія,інженерна психологія, ергономіка і т.д.), суспільно-гуманітарних (естетика й мистецтво, соціологія,загальна психологія і т.д.) і техніко-технологічних(інженерне проектування та конструювання,виробничі технології і т.д.) В одному діяльнісному


138

і термінологічному полі опиняються поняття різнихрівнів – і філософсько-методологічного, і сутопрактичного. Залежно від того, які (ергономічні,техніко-технологічні чи естетично-мистецькі)аспекти переважають у потребах суспільства,відповідно змінюються й прерогативи діяльностіергодизайнера. Так, в одних випадках у практиціергодизайну переважають ергономічні підходи –зорієнтовані на “людський чинник”, а в інших,навпаки, переважає дизайнерська ідеологія, значнаувага в якій приділяється естетично-художньомуоформленню предметного середовища [4, 6].Висновки. Таким чином, ергодизайн – це

складне та вельми прогресивне явищепредметнотворної культури, роль якого в розвиткусоціокультурного простору є однією з головних упроцесі гармонізації навколишнього середовища.Починаючи від створення окремо взятого,одиничного предмета, і закінчуючи ціліснимпроектуванням матеріального світу людини,ергодизайн сприяє формуванню цілісного баченнявзаємозв’язку навколишнього світу із соціальноюй виробничою сферою життєдіяльності людини,сприяє розумінню важливості, цілісногосприйняття оточення, а також, його цілісногоконструювання та видозмінення.Людина, перебуваючи в соціокультурному

просторі, і заповненому різноманітнимипредметами матеріальному світі, сприймаєпредметне, як і навколишнє природне, середовищеодночасно на усвідомленому (розумово-логічному) та неусвідомленому (почуттєвому)рівнях.Для споглядання об’єктів предметного світу

людині достатньо почуттєвого сприйняття, щобінтуїтивно оцінити рівень краси, естетичності тахудожньо-технічної довершеності виробу.Інтуїтивно сприймаючи об’єкт матеріальногосвіту, людина одночасно аналізує його відповіднодо наявного досвіду і знань, та відповідно реагуєй приймає рішення. Неусвідомлений рівеньсприйняття реалізується через призмувнутрішнього світобачення людини та втілюєтьсяу формі асоціативного мислення, яке виявляєтьсявизначальним у процесі оцінки соціокультурної таестетичної сутності матеріального об’єкта. Прицьому дана оцінка має суб’єктивний характероскільки, кожна людина індивідуальна, зі своїмнеповторним внутрішнім світом, світоглядними тасоціокультурними установками. У процесі такоїсоціокультурної оцінки, кожний індивід повиненрозуміти, що відповідно до принципів та засадергодизайну, створюваний предмет як елементзагальносуспільної матеріальної культури повиненбути не тільки красивим і естетичним, а й

функціональним, ергономічним, суспільно таекологічно безпечним, і т.д. Виходячи з даноїточки зору, стає зрозумілим, що будь який об’єктматеріального світу оцінюється за допомогоюлогічного мислення на основі комплексуоб’єктивних знань та суспільно значимих уявленьпро даний об’єкт. Відповідно, сприйняттялюдиною будь-якого матеріального об’єктавтілюється через сферу відчуття та пізнання.Аналізуючи свої відчуття, зіставляючи їх ізнаявними знаннями та уміннями, своїмсоціокультурним досвідом, людина приймаєрішення щодо подальших своїх дій. Враховуючите, що створення та удосконалення об’єктівматеріального світу відбувається всоціокультурному просторі, вплив ергодизайну напредметнотворну культуру суспільства прямопов’язаний з мотиваційною, чуттєво-логічною тадіяльнісною сферою особистості.Ергодизайн об’єднує у єдине ціле художнє

проектування, основні ергономічні чинники табезпосередній процес промислового виготовленняергономічно-функціонального та естетичнодовершеного представника матеріальної культурисуспільства. У зв’язку з цим ергодизайнвикористовується як методологічна основапрактично в усіх видах проектної діяльності, якіпов’язані зі створенням та модернізацієюштучного середовища людини. А отже,ергодизайн можна розглядати як глобальний засібстворення (перетворення) усього предметногосвіту людини.Ергодизайн через вплив на взаємодію людини

і предметного світу забезпечує появу новоїсоціокультурної складової предмета. Іншимисловами, уже з моменту свого створення предмет,через наперед врахований у ньому людськийчинник, набуває соціокультурного аспекту,виступаючи продуктом і одночасноформувальним елементом загальнолюдської таматеріальної культури суспільства. І самеергодизайн покликаний знайти правильнийрозв’язок даних проблем. Розв’язок – в основіякого буде лежати людина, із її суперечливимвнутрішнім світом, прагненнями ,антропометрично-психофізіологічними таестетичними потребами . У зв’язку з чимвважаємо, що подальші дослідження в галузіергодизайну є актуальними та життєвонеобхідними, для створення цілісної концепціїрозвитку та удосконалення оточуючогопредметного світу.

1. Воронов Н.В. Искусство предметногомира. – М.: Знание, 1977. – 97 с.


Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

139 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

2. Голобородько В.М. Ергодизайн: відтерміну до стратегії. // Технічна естетика ідизайн: Міжвідомчий науково-технічнийзбірник. Випуск 2. – К.: Віпол, 2002. – 196 с. –С. 41 – 46.

3. Голобородько В. Стратегія ергодизайнуяк невід’ємна складова сучасної дизайносвіти . // Матеріали науково-практичноїконференції “Художня освіта в Україні:сучасний стан, проблеми розвитку”. – К.,1998. – 96 с. – С. 70 – 73.

4. Даниляк В.И., Мунипов В.М., Федоров М.В.Эргодизайн, качество, конкурентоспособность.– М.: Издательство стандартов, 1990. – 200 с.

5. ДСТУ 3899-99. Дизайн і ергономіка .Терміни та визначення. Видання офіційне. –К.: Держстандарт України, 1999. – 33 с.

6. ДСТУ 3963-2000. Дизайн і ергономіка.

Класифікація і номенклатура дизайнових таергономічних показників якості побутовихмашин та приладів. Видання офіційне. – К.:Держстандарт України, 2000. – 16 с.

7. ДСТУ 4055-2001. Дизайн і ергономіка.Номенклатура дизайнових та ергономічнихпоказників якості продукції виробничо-технічного призначення. Видання офіційне. –К.: Держстандарт України, 2001. – 8 с.

8. Эргодизайн. // Техническая эстетика ипромышленный дизайн. – 2006. – № 5. – М.: Изд.дом “Панорама”, 2006. – 64 с. – С. 12 – 13.

9. Краткая стенография семинара вБрюгге. М.: ВНИИТЭ, 1964.

10. Пагута М. Ергодизайн як чинникнаближення трудової підготовки школярів допотреб сьогодення // Трудова підготовка взакладах освіти. – 2007. – № 4 (50). – С. 32 – 35.

Постановка проблеми. Останнім часомрозвідки, присвячені висвітленню ментальнихособливостей тієї чи іншої нації, її специфічнихнаціональних характеристик, набувають середдослідників великої популярності. У пропонованійстатті йдеться про двох конгеніальних корифеїв– Тараса Шевченка і Миколу Лисенка, які сталисвоєрідною візитною карткою України, її гордістюта національним надбанням. Кожен з них у своїйділянці творчості відкрив нову сторінку, давпоштовх подальшому розвитку українськоїкультури. Видається цікавим простежити, якимчином відбувалося запалювання “національноговогню” у композитора М. Лисенка від іскорнаціонально своєрідних поезій Т. Шевченка.Аналіз основних досліджень і публікацій.

Проблематика, яка опинилась у центрі уваги даноїстатті, прямо чи опосередковано вжезаторкувалась дослідниками. Тут можна виділити

студії М. Гордійчука, Л. Архімович, Т. Булат,О. Шреєр-Ткаченко, С. Людкевича і т.ін. Останнімчасом вона висвітлювалася у ґрунтовнихрозвідках Л . Корній, Л. Кияновської таЯ. Якубяка.Мета статті полягає у виявленні конкретних

випадків інспірації особистості та поетичноїспадщини Т. Шевченка на прикладі життя татворчої діяльності М. Лисенка, з левовоючасткою уваги на значенні національногокомпоненту у його доробку.Виклад основного матеріалу. Микола

Віталійович Лисенко (1842 – 1912) бувгромадянином самодержавної російської імперії,в якій царат всіляко намагався придушити проявибудь-якої національної культури підкоренихнародів, і, насамперед, українського, або ж, як тодійого принизливо називали, – “малоросійського”.Російський національний шовінізм був основою

Микола Ластовецький, заслужений діяч мистецтв України,директор Дрогобицького державного музичного училища імені Василя Барвінського,

доцент кафедри музикознавства і фортепіаноДрогобицького державного педагогічного університету


ВПЛИВ ОСОБИСТОСТІ Т. ШЕВЧЕНКА НАФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ

М. ЛИСЕНКАУ статті простежуються деякі особливості впливу індивідуальності та поезій

видатного українського поета Тараса Шевченка на формування національної ідеї у творчостіМиколи Лисенка, основоположника української класичної музики. При цьому автор звертаєувагу на формування особистості композитора, на жанрові характеристики його творчості.

ВПЛИВ ОСОБИСТОСТІ Т. ШЕВЧЕНКА НА ФОРМУВАННЯНАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ М. ЛИСЕНКА

© М. Ластовецький, 2007

140Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

внутрішньої культурної політики царської імперії івсе, що не було “исконно русским”, автоматичновтрачало будь-яку вартісну цінність. Українськамова, українське мистецтво та культура взагалінеодноразово позбавлялися права на існування.Все це не могло не відбитись на життєвихорієнтирах частини українського суспільства, якапід впливом відчутного внутрішньополітичноготиску “відривалась” від своїх національних кореніві перекидалась у табір російських “вірнопідданих”.Прикро, але так чинили і нащадки славнихзапорожців, у яких підступно і планомірно“витравлялась” генетична пам’ять українства.Предки Миколи Лисенка походили зі старшин

українського козацького війська ще з початкуXVII ст., а їхні нащадки вже у XVIIІ ст. сталивійськовими і політичними діячами царської Росії.Батько М. Лисенка належав до дворянПолтавської губернії, був полковникоморденського кірасирського полку, однак водночас,і – членом Російського географічного товариства,мав друковані праці і вважався більш-меншпоміркованим лібералом у порівнянні зі своєюдружиною . Мати композитора закінчилапромонархічний Смольний інститут благороднихдівиць, що згубно відбилось на її ставленні дорідних звичаїв, до свого українського народу (хочсама походила з полтавського роду Луценків): “...розмовляла виключно французькою мовою і незносила ані найменшого натяку на будь-щонародне, українське” [7, 47]. Як з гіркотоюзазначає Л. Корній, “Батьки композитора –заможні дворянські аристократи вже належали дотієї частини української шляхти, яка віддалиласявід свого національного коріння , нехтувалаукраїнською мовою і традиціями. Це особливостосується його матері, яка виховувала свого синаяк аристократа” [6, 255]. Мабуть, важко знайти –на прикладі батьків М. Лисенка – кращого доказутого, як під шаленим тиском великодержавницькоїідеології царської Росії нівечились спадкоємнітрадиції українства, нащадки вірних синів і дочокукраїнського народу ставали “манкуртами”,“яничарами” в своїй поневоленій країні, “поганимиправнуками славних прадідів великих” (заТ. Шевченком).Здавалося б, що і Миколі була уготована така

ж “дорога”, адже його виховання з ранньогодитинства “було проведене на аристократичнійлад: чисто французька мова, вишукані манери,танці, уміння невимушено триматися...” [9, 9]. Алесталось не так. Очевидно, в нащадку славнихукраїнських лицарів волею Провидіння “заграли”спадкові гени, і це вирішально вплинуло на все йогоподальше життя, на поступове, але безповоротне

осмислення глибинної суті свого “я”. То був “голоскрові”, ментальний “наказ” предків.Як пише Михайло Старицький, видатний

український письменник, драматург, театральнийта культурно-громадський діяч, троюрідний братМ. Лисенка, який в дитячі роки виховувався в домібатьків композитора, – “...перші паросткинаціонального почуття зародились у Лисенка підвпливом бабуні (правдивої українки за духом,дружини двоюрідного дядька матері, наближеноїдо сім’ї Лисенків – М.Л.) і при зближенні в іграхз народом, а потім вони виявились поетично...Народний настрій став з того часу проникати і вмузичний талант Лисенка” [9, 20]. З цього оглядузрозумілою стає боротьба, яка відбувалась усвідомості майбутнього композитора. Як згадуєСтарицький, над М. Лисенком “... зіткнулися двацілком протилежних і навіть ворожих віяння: зодного боку – французька мова, манери іаристократична бундючність (мати ігувернантка), з другого – українська мова...пустощі та надмірна простота манер. Першасторона переслідувала не тільки простонароднеслово.., забороняючи будь-які стосунки зпейзанами, а друга – навпаки – заохочувала всякупростоту, захоплювала розум і фантазію дитиниказками народними й піснями, а вечорамивідпускала увесь полк служанок для забав зпаничем; звичайно, забавами цими булирізноманітні народні ігри” [9, 12].Зрештою, могло так бути, що він на все життя

залишився б у національно “роздвоєному” стані,як це сталося з багатьма дворянами українськогопоходження: співчувати своєму народові, навітьлюбити його, але все це робити якось “збоку”,поблажливо і зверхньо. Можна було б“запозичити” ще й інший апробований деякими“успішними” українцями “досвід”: одягативишиту сорочку, їсти вареники-галушки, співатиукраїнські пісні, а водночас “верой и правдой”служити “сатрапу-держиморді” російської імперії.Але сталося так, як мало статись:

талановитому і допитливому юнакові – длявизначення свого національного та суспільногожиттєвого “кредо” – потрібен був якийсь сильнийемоційний поштовх. І цей, можна з певністюсказати, “катарсичний стрес”, він уперше відчув,прочитавши “Кобзар” Т. Шевченка, що і вирішилойого долю. І якщо вплив народного оточеннясприяв формуванню “національногообличчя” майбутнього видатногоукраїнського композитора, “розблокуванню”приспаних кількома його найближчимипопередніми поколіннями “по татові” і “по мамі”(по обох генетичних коренях) глибинних потягів


141 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

підсвідомості до всього “свого”, рідного, не“російсько-французького”, то Шевченко“звільнив” його від старанно насаджуваногогувернантським вихованням (ще з дуже малихроків) соціального аристократизму,презирства до “плебеїв” (і не тому, що сам зних походив), до “рабів отих малих”, і водночасостаточно і безповоротно, своїм “Кобзарем”завершив “творення” М . Лисенка якукраїнця.Ось як згадує про це сам композитор: “Коли

мені стукнуло 16 років, я був жовторотим паничем.Ніколи не замислювався над тим, хто нас годуєсвоєю працею. Поміщик, селяни – всі здавалисьмені на своїх місцях, доки на канікули не поїхавдо свого дядька. Сусіди не дуже любили його зате, що він оженився на своїй кріпачці і, як торочиливсі, сам “омужичився”. Ніде не відчував я себетак вільно, як у дядька. Від нього вперше і почувя про Тараса.

– Хіба не з одного тіста виліплені поміщики ікріпаки? Тарас наш кріпак, а чи знайдеться середнас, панів, хоч один, що зрівнявся б з ним розумом,талантом і серцем? Почитай, хлопчику, можепорозумнішаєш, – посміхнувся він у вуса,передаючи тоненьку книжечку в синій обкладинці– раннє видання “Кобзаря”.Цілу ніч просидів я над “Кобзарем” і з того

часу з ним не розлучався. Навряд чи гадавдядько, що ця тоненька книжечка переверне всемоє життя (підкреслення моє – М .Л.). Атрапилось саме так!” [7, 48].Шевченкове слово запало в душу

талановитому юнакові вже на “підготовлений”ґрунт: українофілами були його найближчі родичі– поміщицька родина Болюбашів, дядько О.З. Лисенко,сам його кузен М. Старицький, які розбудили вньому інтерес до козаччини, розширили горизонтиздобутків української культури. Саме завдякиМ. Старицькому М. Лисенко познайомився ззабороненими віршами Шевченка, “Енеїдою”Котляревського, історичним романом П. Куліша“Чорна рада”, а також з його “Записками о ЮжнойРуси”, які справили на нього настільки сильне враження,що під впливом заклику Куліша збирати фольклор, вінпочав записувати народні пісні і пристосовувати до нихфортепіанний супровід [9, 25 – 26].Однак не можна сказати, що розвиток Лисенка

в “українському” напрямку відбувався послідовноі прямолінійно, – сильні проросійські впливизовнішнього середовища, безперечно, відбивалисьна його естетичних смаках і, зокрема, впочаткових композиторських спробах. Так, під часнавчання в Харківській гімназії, він написавроманси до російських текстів на народнопісенній

основі – “Русская пиццикато” і “Молдавська” [3,322]. Водночас, як доводить Т. Булат, нові архівнідані дають змогу твердити, що саме вХарківському університеті (1859 – 1860 рр.)почався розвиток тих “народних настроїв”Лисенка, що згодом перейшли у непримиреннуненависть до самодержавства [2, 12].Вирішальну роль в остаточному “отвердінні”

світогляду композитора відіграла активна наукова,політична і громадська атмосфера Київськогоуніверситету, куди з Харкова перевелись нанавчання М. Лисенко та М. Старицький. Тут булиживі традиції М.І. Костомарова – видатноговченого, письменника, славіста, етнографа,товариша Т. Шевченка та П. Куліша.Революціонізуюче значення на формуванняполітичного та суспільного життя в Києві 60-хроків мало також перебування самого Шевченкав Україні в 1859 році. Як пише О. Степанська,“Вплив народознавчих ідей Миколи Костомарована формування світогляду Лисенка у 60-ті рокиважко переоцінити. Разом з Т. Шевченком таП. Кулішем історик створив Кирило-Мефодіївськетовариство, йому ж належить авторствоманіфесту організації – “Книги буття українськогонароду”... Широкий спектр ідей Костомарова,сформований у цілісну концепцію історії України,був сприйнятий його спадкоємцями –студентами-“шестидесятниками” університетусв. Володимира, які згодом утворили київську“Стару громаду”. Микола Лисенко був одним з їїнайактивніших членів, в осередку Громадипроходило його становлення і зростання якособистості і музичного діяча” [10, 35].Переломним в свідомості М. Лисенка став

вікопомний травневий день 1861 року, коли він взявучасть у перепохованні тіла Т. Шевченка. Разомз іншими прогресивними київськими студентамивін проніс на своїх плечах домовину з прахомвеликого національного поета до річкового вокзалу,а після перевезення по Дніпру на високу горупоблизу Канева, яка стала місцем його вічногоспочинку. Починаючи з цього дня, Шевченконазавжди входить у життя та творчість Лисенка.В тому ж 1861 р. М. Лисенко організовуєстудентський хор, з яким уже в наступному 1862 р.бере участь у вшануванні пам’яті ВеликогоКобзаря. З його ініціативи березневі“шевченківські дні” стають традиційними і він самїх організовує і проводить впродовж усіхнаступних років життя.Шевченкове слово стає спонукальним у

потребі Лисенка під час літніх канікул їздитиселами та записувати народні пісні. Після першогокурсу університету він збирав пісні по селах


142Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Київщини та Полтавщини разом з П. Чубинським– майбутнім автором слів національного гімну“Ще не вмерла Україна”, і справу цю вважаводнією з найважливіших у своїй діяльності.Саме життя Шевченка, наповнене мужнім і

часто суворим “змістом”, допомагало Лисенковідолати будь-які перешкоди і перепони, бо булоприкладом для нього в його прагненні творити іпропагувати українську музику. Так, післяВалуєвського циркуляру 1863 р. утиски цензурищодо влаштування концертів української музикизначно посилилися. В одному з університетськихконцертів 1865 р., який організовував Лисенко,цензура викреслила всі українські тексти пісень,але Лисенко знайшов вихід: перекласти їхфранцузькою мовою. Коли з естради зазвучалаукраїнська народна пісня “Дощик” французькоюмовою, “...піднявся спочатку неймовірний регіт,а далі бурхливий протест і вимога народноготексту: само собі зрозуміло, що нам в цю жхвилину заборонили виконання французьких пісеньза програмою, а заставили їх замінити іншими;потім ще були й бесіди... у 2-му концерті, щовідбувся через півроку, уже допущені були 2 – 3пісеньки народних” [9, 63]. А взагалі, стосункиЛисенка з поліцією все життя були напруженими.Так, в лютому 1864 р. відбувся концерт-виставастудентів університету, яким вони вшановувалипам’ять Т. Шевченка. Оркестром і хоромдиригував М. Лисенко і, попри великий успіх,композитору довелось давати пояснення поліції,за нібито пародію на церковний спів, яку “почула”київська влада. Поезія Великого Кобзаря, зокремайого політична лірика, відігравала велику роль уформуванні думок і настроїв, спрямованих протитиранії та царизму, великодержавного шовінізмув передової частини української прогресивноїмолоді 60-х – 70-х роках ХІХ ст. Саме під цимвпливом в 1866 р. Лисенком була написана опера-памфлет “Андріашіада”, спрямована протирусифікаторської політики царизму, на захистукраїнської мови та культури. Це була дотепна ігостра сатира на самодержавство.Лисенко зацікавився сліпим сімдесятирічним

кобзарем Остапом Вересаєм, якого слухав колисьще Т. Шевченко і, занотувавши його репертуар,написав про його думи та пісні наукову розвідку“Характеристика музичних особливостейукраїнських дум і пісень, виконуваних кобзаремВересаєм”. Саме слово “кобзар” завждихвилювало його, бо викликало в нього асоціації зШевченком та його творчістю, стимулюваловласну композиторську роботу над поезіями зоднойменного збірника. Все, що мало хоч якусьпричетність до імені великого Тараса, спонукало

органічну і неухильну потребу в композиторазробити так, щоб воно не зникло в небуття, азалишилося зафіксованим для майбутніх поколіньукраїнців. Більше того, Лисенко активно залучавдо сучасного йому життя людей, які зналиКобзаря і тією чи іншою мірою творчо з нимспілкувались.Цій діяльності композитор віддавався як в

Києві, так і під час навчання в Петербурзі. У 1875 р.,перебуваючи в столиці Російської імперії, “вінорганізовує традиційний вже вечір пам’ятіТ. Шевченка й запрошує до участі в ньомуОстапа Вересая” [4, 39]. Записи кобзарськогорепертуару стали для Лисенка важливоюділянкою його фольклористичної діяльності, якійвін надавав особливу увагу і не тільки через“етимологію імені” лірників-кобзарів. Саме в їхтворчості найбільш яскраво втілювались знаменніі пророчі Тарасові слова: “Наша дума, наша пісняне вмре, не загине... От де, люде, наша слава.Слава України!”. А заради такого майбутньогоУкраїни і української музики Лисенко творив іпрацював. Відомо, як уважно ставився він докобзаря Опанаса Сластіона, їздив до нього 1909 рокув Миргород (у доволі похилому віці, за три рокидо смерті), щоб записати “Думу про невольників”та інші твори. В архіві композитора після йогосмерті був виявлений список тридцяти трьохкобзарів та лірників, пісні й думи яких планувавзанотувати Микола Віталійович, однак не встиг.Хорова концертна діяльність М. Лисенка

набуває громадсько-політичного звучання, а вінсам виступає “будівничим” національноїсвідомості українського народу, продовжуючисправу, розпочату в І половині ХІХ ст.Т. Шевченком. Те, що Лисенка за його значеннямв українській музиці починають порівнювати іззначенням Шевченка з його поетичним здобуткомдля України і навіть ставити їх на один “щабель”,було яскраво видно під час вшанування 35-річчятворчої діяльності композитора (1903 р.), коли внатхненному пориві святкових почуттів злилисьвоєдино українці східних, центральних і західнихтеренів (Галичини і Буковини – тоді “закордонних”територій). На кошти, зібрані під час ювілею навидання його творів, Лисенко ...засновує музично-драматичну школу, яка стала справжньою кузнеюукраїнських музичних талантів, прямим втіленнямв життя його прагнення створити національнумузичну освіту, яка би ґрунтувалась на засадахсуто української художньої ментальності танародної педагогіки.Продовжуючи справу, розпочату Т. Шевченком,

М. Лисенко складає “Збірник народних пісень вхоровому розкладі, пристосованих для учнів


143 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

молодшого й підстаршого віку” (1908), в якомузразки народної творчості використані внавчальних і виховних цілях. Пісні подаються упевній послідовності: від колискових, через спів-гру, пісні танцювально-хороводні, ліричні і – донайважливіших – історичних та героїко-патріотичних. Це було творчим застосуваннямпередових педагогічних принципів Т. Шевченка:“І досі ще недостатньо висвітлена рольШевченкового “Букваря Южноруського”,надісланого самим поетом після друку 1861 р. доКиєва та Чернігова для використання його внедільних школах. В “Букварі”, крім прислів’їв таприказок, Шевченко вмістив і дві думи “Пропирятинського поповича Олексія” та “ПроМарусю Богуславку” [2, 24]. Йдучи заШевченком, Лисенко теж уміщує у своємузбірнику яскраві зразки народного епосу XVI –XVII ст., даючи до всіх пісень в кінці його приміткита історичні довідки про героїв, які самовідданоборолись за волю і незалежність рідного краю –України, будучи прикладом для молодої поросліукраїнського юнацтва.Така позиція композитора не могла подобатись

поліційним урядникам “таємних” канцелярій:“Матеріали колишнього цензурного комітетудають уявлення про постійну боротьбу Лисенказа свої твори, зокрема за історичні пісні, що, порядз композиціями на слова Шевченка, заборонялисяяк “песни возбуждающего характера”, в яких“воспеваются народные герои бывшейУкраины” (підкреслення моє – М .Л.), і“неудобные по своей политической тенденции” [2,25]. Навіть після циркуляру 1881 р. оригінальнітвори Лисенка виконувати було дуже складночерез цензурні заборони, як і видавати, – владане могла “пробачити” йому Шевченка в творчостіі громадській діяльності. Починаючи з 80-х років,помешкання композитора було під таємнимнаглядом поліції, а на її власника в департаментівнутрішніх справ була заведена “справа”.“Політичні тенденції” самого М. Лисенка булиполіції добре відомі: “Школа та її директор ...постійно були під наглядом поліції. На його квартиріробили обшуки, а його учнів К. Стеценка таМ. Микишу арештували й вислали з Києва влютому 1907 р. Заарештували й самого Лисенка,проте на ранок жандарми його відпустили” [6, 272].Багато років свого життя Лисенко присвятив

Шевченкові і як композитор, автор великоїкількості творів на його слова, і як громадськийдіяч, організатор різноманітних заходів навшанування пам’яті великого українського поета-громадянина, зокрема, щорічних вечорів-концертів в “шевченківські дні”, збиранню коштів

на спорудження пам’ятника Кобзареві в Києві,організації урочистого концерту до відзначення 50-річчя від дня смерті поета. З цієї нагоди М. Лисенконаписав кантату “До 50-х роковин з дня смертіТ. Шевченка” на слова В. Cамійленка, однаквлада, боячись “пропаганды украинских учений”,все зробила для того, щоб зірвати цю знаменнуакцію. Тому Лисенко, разом, з іншими членамитовариства “Український клуб”, яке він очолював,вирішив перенести відзначення 50-х роковинсмерті Шевченка в Москву, де утиски протиукраїнства і українців були дещо слабшими, ніж уКиєві. Урочистий концерт в Москві пройшов звеличезним успіхом. У ньому переважновиконувались твори М. Лисенка на слова Т. Шевченка,а він сам виступав у ролі піаніста таконцертмейстера. “Вшанування пам’яті Т. Шевченкапоєдналося з вшануванням М. Лисенка якнайкращого музичного інтерпретатора йогопоезії. З приводу урочистого концерту в МосквіВ. Овчинников (український драматург, актор ірежисер, що жив у Москві) писав у своїх спогадах:“В особі Миколи Віталійовича українське таросійське громадянство вітало Україну і тимчинило демонстрацію проти тих, хто заборонявукраїнцям упорядковувати шевченківське святов себе на Україні” [6, 274].Революційні та антидержавницькі твори,

написані М. Лисенком напередодні та в часпершої російської революції (зокрема, знаменитийхор “Вічний революціонер” на сл. І. Франка, “Гей,за наш рідний край” на сл. В. Cамійленка та ін.) востанні роки життя композитора поповнилисьсатиричною оперою “Енеїда” і хором “Давидовіпсалми” на сл. Т. Шевченка – теж революційногозмісту. І глибока символіка є в тому, що і першийпрофесійний твір М. Лисенка, і один з його останніхв житті, були написані на слова Т. Шевченка. Навітьпісля смерті видатного українського композиторацарські “посіпаки” боялись його: похороннупроцесію – траурний похід труни з тілом М. Лисенка,який зібрав десятки тисяч людей з різних регіонівУкраїни, супроводжували жандарми. “ПохоронЛисенка перетворився на грандіознудемонстрацію любові й великої шани українськоїгромадськості до композитора” [6, 274]. Якнаписав Філарет Колесса у некрологу,присвяченому пам’яті М. Лисенка, “Несподіванасмерть Миколи Віталійовича Лисенка відбиласясумним відгомоном на усьому просторіукраїнської землі, визиваючи глибокий жальусюди, де лише живе український народ, дегомонить українська мова і пісня ... Своїмталантом і працею поклав він тривкі підвалини підбудову української національної музики. Шевченко


144

й Лисенко – ці два великі імена стали синонімомукраїнського відродження” [5, 475 – 477].Висновки та перспективи подальших

розвідок. У статті простежено, як непересічнаособистість та поетичний доробок Т. Шевченка“червоною ниткою” пройшли крізь усе життя тадіяльність М. Лисенка, вплинули на його національнесамоусвідомлення, на ставлення до народноїтворчості, еволюцію національно-специфічноїмузичної мови. Перспективи подальших розвідокполягають у простеженні взаємовпливу композиторівта поетів ХХ та ХХІ ст.Таким чином, з іменем Великого Кобзаря

М. Лисенко навічно увійшов в історію національноїпрофесійної музики як фундатор українськоїкомпозиторської школи, як перший сутоукраїнський музичний класик.

1. Архімович Л.Б., Гордійчук М.М. М. Лисенко:Життя і творчість. – 3-тє вид., доп. й перероб.– К.: Муз. Україна, 1992. – 256 с.

2. Булат Т.П. Героїко-патріотична тема втворчості М.В.Лисенка. – К.: Наук. думка,1965. – 152 с.

3. Історія української дожовтневої музики /Загальна редакція та упорядкування О.Я.Шреєр-


Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Ткаченко. – К.: Муз.Україна, 1969. – 588 с.4. Кияновська Л .О . Українська музична

культура: Навч. посібник. – К.: ДМЦНЗКМ,2002. – 160 с.

5. Колесса Ф.М. Музикознавчі праці. – К.:Наук. думка, 1970. – 592 с.

6. Корній Л. Історія української музики.Частина третя. ХІХ ст.: Підручник. – Київ – Нью-Йорк: Видавництво М.П.Коць, 2001. – 480 с.

7. Кузнєцова Л . Українська класичнамузика в школі: Посібник для вчителів співів імузики. – К.: Муз.Україна, 1969. – 148 с.

8. Людкевич С. Дослідження, статті, рецензії,виступи. У 2 т. / Упорядкування, редакція,вступна стаття і примітки З. Штундер. – Львів:Дивосвіт, 1999. – Т.1. – 496 с.

9. Старицький М. До біографії М.В.Лисенка//М.В.Лисенко у спогадах сучасників . – К.:Муз.Україна, 1968. – С. 6 – 89.

10. Степанська О. М.Лисенко таМ.Костомаров: життєві та творчі паралелі//Київське музикознавство: Зб. статей. – Вип.1. – К.: ВМУ ім. Р.Глієра, 1998. – С. 34 – 43.

11. Якубяк Я. Микола Лисенко і СтаніславЛюдкевич: Монографія. – Львів: ДВЦ НТШ,2003. – 264 с.




Лисенко Микола Віталійович(1842 – 1912)

композитор, піаніст, педагог, хоровийдиригент, громадський діяч України

“Я гаряче люблю українську музику. ЯкщоЧайковського ми називаємо чарівником російськоїмузики, то Лисенка – цього чудового ізахоплюючого красою своєї музики композитора– ми сміливо можемо назвати сонцем українськоїмузики”

К. Станіславський

Праведная душе! прийми мою мовуНе мудру, та щиру – прийми, привітай,Не кинь сиротою, як кинув діброви,Прилини до мене, хоть на одно слово,Та про Україну мені заспівай.

Наша дума, наша пісняНе вмре, не загине...

Тарас Шевченко Пророк України

“Українська пісня – це геніальна біографіяукраїнського народу”

Олександр Довженко

145 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

№1 – 2 (24 – 25) Стр.

Василь МадзігонНа службі сучасної школи..............................................................................................................5Валерій СкотнийФілософія України...........................................................................................................................9Мирон ВачевськийВивчення курсу “Міжнародний маркетинг” в економічних відносинахта формування професійних компетенцій маркетологів...........................................................18Ігор ДобрянськийРинок освітніх послуг в Україні...................................................................................................26Володимир КовальчукДеякі аспекти сучасного бачення модернізації педагогічної освіти..........................................36Валентина Страхарчук, Анатолій СтрахарчукОсновні принципи побудови системи уникнення банківських нефінансових ризиків.........40Раїса Жарлінська, Петро Мамонов, Любов БуряченкоРоль страхового маркетингу у створенніконкурентоспроможного туристичного продукту.....................................................................46Мирон Баб’як, Юрій ВовкРозвиток концепції “управління знаннями”...............................................................................50Світлана НестеренкоОсновные задачи подготовки экономистовс высоким уровнем профессиональной компетенции..................................................................54Наталія Бондаренко, Любов ДурнєваСистема управління безпекою харчових продуктів...................................................................57Леонід ОршанськийНа службі відродження культурних традицій української нації.................................................60Василь ЯнішевськийЕконофізика – перспективний напрямок досліджень.Аналіз ринку в рамках моделі “minority game”.............................................................................64Світлана Чепур, Андрій ДзюбайлоЕкономічна ефективність окремих елементів технології вирощування багаторічних травна сіно в умовах гірсько-лучного поясу Карпат.........................................................................74Олексій ТорубараТеоретичні засади добору змісту роботи позашкільних закладів освіти..................................76Галина РозлуцькаРеалізація українознавчого підходу в організації самостійної роботистудентів педагогічних ВНЗ.........................................................................................................79Ірина СередницькаСтресостійкість як спосіб попередження конфліктів у студентської молоді.............................82Ірина БермесМузичні традиції українських гімназій Галичини (на прикладі Перемишля)..........................86

ПЕРЕЛІК СТАТЕЙ ОПУБЛІКОВАНИХУ ЖУРНАЛІ “МОЛОДЬ І РИНОК” У 2007 РОЦІ

146

Продовження №1 – 2 (24 – 25) Стр.

Юрій ЧорнийДуховна пісня ХVІІ – ХVІІІ ст. у наукових дослідженнях.........................................................90Олена ЮрошМузичне виховання в Закарпатті (1919 – 1939 рр.): складники змісту.....................................94Наталія СинкевичКонстянтин Пігров – дириґент і педагог..................................................................................102Олександра НімиловичМихайло Вербицький в оцінці Бориса Кудрика......................................................................106Петро ФризПредмет хореографії в сучасній школі.........................................................................................110Мирослав ПагутаДизайн: історико-соціальний та економічний аспект..............................................................118Олена ВолинськаУкраїнська реміснича освіта Галичини першої третини ХХ століття....................................125Ганна КрєпкіхЗабезпечення актуальної вимоги до професійної підготовки майбутніх дизайнерів............131Лариса ЛазаренкоПрофесійне самовизначення майбутніх вчителів трудового навчанняв умовах профілізації школи.......................................................................................................136Алла ПригодійПідготовка студентів індустріально-педагогічного факультетудо роботи у позашкільних закладах...........................................................................................141Ольга ПанагушинаАктуальні соціально-педагогічні проблеми соціалізації підлітків...........................................144Людмила ЛевандовськаПольський досвід використання активних методів навчанняу контексті реформування освіти...............................................................................................149Лілія ПетльованаМоделювання професійної адаптації майбутніх економістівз використанням програмних продуктів професійного призначення ...................................152Тарас КобильникПрограмування в середовищі Maple для розв’язування задач математичного аналізу.........158Наталя КриворучкоІнвестиційно-інноваційний розвиток національної економіки..............................................163Михайло ПримаченкоПатентно-правове забезпечення промислової власності та патентна чистота товару........169Ігор ТумановВзаємообумовленість навчання і творчості в мистецтві. Діалектика єдності процесів........173Василь Мадзігон, Григорій Левченко, Василь КузьменкоПро історію трудової підготовки учнів на Херсонщині...........................................................177


Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

147 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

№3 – 4 (26 – 27) Стр.Василь МадзігонПроектування освітнього середовища майбутнього....................................................................5Валерій СкотнийПроблема розвитку в філософії. Діалектика................................................................................10Марія ЧепільУкраїнська ідея як ціннісна орієнтація в освіті й вихованні сучасної молоді...........................23Олександр Шпак, Володимир ТересМоделювання процесу економічної освіти вчительських кадрів: спроби актуалізації............28Мирон ВачевськийМіжнародний маркетинг в торгівлі та митній справі................................................................33Тетяна ТхоржевськаВнесок представників наукової школи Київської духовної академіїу розвиток педагогічної науки ХІХ ст.........................................................................................38Ігор ТумановНавчання мистецтву в умовах пострадянського періоду: методика творчого підходу............41Микола ПантюкРоль учителя в процесі національно-патріотичного виховання молодіу педагогічних поглядах Б. Грінченка та С. Русової...................................................................45Олександр ЛогвиненкоЗдоровий спосіб життя як вияв особистості фізичної культури студента................................48Валентина Страхарчук, Анатолій СтрахарчукШляхи підвищення ефективності карткового бізнесу банку......................................................52Ярослав КепшаСистемність підходів у формуванні конструктивно-технічноїкомпетентності учнів основної школи в умовах позашкільних навчальних закладів..............59Олександр ВидраЕкспериментальне вивчення розвиненості психологічної культуримайбутніх вчителів трудового навчання.....................................................................................63Людмила БазілевськаОсобливості педагогічного впливу вчителя у процесі спілкування з учнями.........................69Алла КучеренкоДуховна культура особистості у процесі освіти і виховання.....................................................76Людомир ФілоненкоФортепіанна спадщина Миколи Лисенка в практиці вчителя музики національної школи(До 165-ліття від дня народження композитора).......................................................................79Степан СалійНародні думи в дослідженні Філарета Колесси.........................................................................83Юрій ЧорнийПісні до ікон Зборівської єпархії нового етапу розвитку (ХІХ – початку ХХ ст.).....................86Любомира ЛастовецькаТворчість Г. С. Сковороди в контексті української музичної культури......................................90Михайло КовбасюкФормування світоглядної позиції особистості засобами музичного мистецтва.....................93Ігор ПолєвіковЕмоційне сприйняття й інтелектуальне осмислення суті творів мистецтва як ціліснийпроцес, що позитивно впливає на розвиток особистості учня музичної школи....................96


148Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Продовження №3 – 4 (26 – 27) Стр.Наталія СторонськаСпадщина українських композиторів у професійній підготовці майбутнього вчителя музики(на основі маловідомих зразків фортепіанного мистецтва)......................................................99Микола МихацьВчитель музики – організатор дитячого фольклорного колективу. З педагогічного досвідуроботи керівника зразкового гурту “Прикарпатські музики” Романа Ілика (м. Дрогобич)..105Олексій МоревУпровадження інновацій у конструкторсько-технологічну діяльність учніву позаурочний та позашкільний час..........................................................................................110Леся ПобоченкоАналіз динаміки та основні тенденції розвитку міжнародного туризму в Україні................114Оксана ПопівнякСтановлення та розвиток підприємництва.............................................................................121Михайло ПримаченкоСуб’єкти авторського права на винаходи, промислові зразки та товарні знаки...................125Ігор АндрощукОсновні підходи до розробки моделей організації технологічного навчанняучнів старших класів сільських загальноосвітніх навчальних закладів...................................130Ірина АндрощукМодель формування естетичної культури майбутніх викладачівспеціальних дисциплін професійних навчальних закладів швейного профілю....................136Леся СтаровойтСучасний стан проблеми художньо-творчого розвитку молодших школяріву процесі трудового навчання...................................................................................................142Надія ДудникПрогресивна українознавча діяльність Рогатинської гімназії на початку ХХ століття..........148Леся ГрабинськаНевмирущий образ в поемі І. Франка “Мойсей”.....................................................................158Іван ВасиликівОсобливості профорієнтаційної роботи зі школярами у навчальних закладах......................161Еліна АнаньїнНародність як провідний принцип полікультурного виховання учніву вітчизняній педагогічній думці другої половини ХІХ – ХХ ст. ...........................................167Олена ПаламарчукФормування громадянської свідомості учнів – членів шкільного медіа-центру ...................171Надія ШихОрганізація самостійної роботи студентів з використаннямінформаційно-комунікаційних технологій при кредитно-модульній системі навчання.......175Мар’яна СачкоСуфіксальна акцентуація прикметників на -овий у поезії Лесі Українки...............................183Клавдія БойкоСистемний підхід в аналізі змісту вищої економічної освіти ..................................................187Тетяна Сиротенко, Надія ВовкМетодика розробки творчих проектів при вивченні бісероплетіння.....................................191Світлана ОдайникЛінгвістичні аспекти формування мовленнєвих навичоку процесі вивчення простого речення......................................................................................196


149 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

№5 – 6 (28 – 29) Стр.Валерій СкотнийПроблема розвитку у філософії. Історія.........................................................................................5Олександр Шпак, Віктор СтрельніковПроектування дидактичної системи підготовки фахівців економіки........................................11Тетяна ТхоржевськаУкраїнські православні освітньо-виховні традиції у процесі формуваннянаціональної системи освіти і виховання в Україні...................................................................17Володимир КардашовФілософські і психолого-педагогічні засадивикладання образотворчого мистецтва і дизайну......................................................................21Андрій Дзюбайло, Наталка ЛагушЕкологічні проблеми в кормовиробництві Передкарпаття і шляхи їх розв’язання..................25Юрій БадюкСучасні підходи до класифікації ділових ігор..............................................................................29Микола ВаськівськийСоціально-педагогічні умови трудового виховання та професійної орієнтації учнів..............33Галина Мамус, Ольга ПінаєваДеякі аспекти змісту спеціальних дисциплін швейного виробництвау підготовці майбутнього вчителя трудового навчання.............................................................37Роман Горбатюк, Андрій МеткоФормування проектної культури в майбутніх вчителів трудового навчання...........................41Ірина УдрісДослідження образотворчої спадщини Т. Г. Шевченка в ювілейні 1911 – 1914 роки.............43Інна ЧеркесоваЗародження та перспективи розвитку мистецтва гобелену в українському Причорномор’ї(з досвіду підготовки фахівців у Миколаївській філії Київського національного університетукультури і мистецтв).....................................................................................................................48Руслан ПильнікОбразотворчі засади дизайнерської діяльності...........................................................................52Віталій БербецЗ історії розвитку плетіння соломкою.........................................................................................55Мирон ВачевськийСуть сфери послуг у маркетинговій діяльності..........................................................................59Володимир Леськів, Дмитро ЛеськівПрофесійна орієнтація учнівської молоді в сучасних умовах ринкової економіки...................63Оксана БенцаПедагоги Закарпаття про зміст громадянського вихованняучнівської молоді (1919 – 1939 рр.).............................................................................................66Станіслав ТкачукНародні трудові традиції як чинник виховання особистості школяра......................................71Майя КадеміяФормування інформаційного освітнього середовища навчального закладута умови його ефективного використання.................................................................................75Наталя УдрісСтруктуризація педагогічного процесу за соціальною стратифікацією соціумуяк фактор суспільного конструювання в Україні........................................................................78Олег ТопузовМотивація навчальної діяльності учнів – один із перших етапівпроблемного навчання географії.................................................................................................84


150


Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Продовження №5 – 6 (28 – 29) Стр.Галина ВаськівськаДидактичні умови формування системи знань про людину і суспільство..............................88Тетяна ТокарськаСофія Русова про роль гри в розвитку дітей дошкільного віку..................................................92Ірина БермесУкраїнсько-польські культурні взаємини Дрогобиччини першої третини ХХ ст.(у контексті співпраці співочих і музичних товариств).............................................................95Петро ФризІмпровізація у хореографії як засіб розвитку творчих здібностей дітей....................................99Юрій ЧорнийВидання українських колядників – важливе джерело релігійного та національно-патріотичного виховання..........................................................................................................104Таїсія ЧеремісінаОсобливості індивідуалізації конструкторсько-технологічної підготовкимайбутніх учителів облсуговуючої справи................................................................................108Лариса ДікарєваОрганізація практичної підготовки студентівв навчальних майстернях з обслуговуючої праці.....................................................................112Людмила ДаннікСучасні методики формування технічних понять в учнівосновної школи на уроках трудового навчання........................................................................116Ольга РогозінаЕтапи формування дослідницьких умінь у майбутніх учителів трудового навчання............120Лілія ПетльованаПсихолого-педагогічні вимоги до професійної компетентності фахівцівекономічного профілю в галузі ділової англійської мови.........................................................125Оксана ПопівнякРезультати приватизації підприємств Львівського регіону,для створення приватного сектора економіки.........................................................................130Леся ГрабинськаВикористання біблійних сюжетів в історії літератури(на матеріалі поеми І. Франка “Мойсей”).................................................................................135Олег НагайчукРозвиток емоційного інтелекту учнів у процесі виконання творчих проектівна уроках трудового навчання...................................................................................................137Наталія КалитаВиховний ідеал Констянтина Ушинського: постановка проблеми........................................141Олена ЮрошМетодичні засади музичного виховання та їхній зміст на сторінках періодичних виданьу Закарпатті (1919 – 1939)..........................................................................................................146Тетяна ЦибарЕстетичне виховання підлітків на уроках образотворчого мистецтва...................................150Леся ПанівРозмовний дискурс: до проблеми емоційно забарвлених синтаксичних конструкційу німецькій мові..........................................................................................................................154Тарас КобильникВивчення елементів програмування в системі комп’ютерної математики Мaxima..............159

151 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007


№7 (30) Стр.

Василь КременьІнноваційність і економічна освіта – багатство суспільства.......................................................5Василь МадзігонІсторія розвитку інституту педагогіки АПН України та поступ у третє тисячоліття...............10Валерій СкотнийІрраціоналізм.................................................................................................................................16Олександр Шпак, Марина КравчукПедагогіка здоров’я: питання моралі та волі..............................................................................21Мирон ВачевськийКласифікація сфери послуг в маркетинговій діяльності............................................................30Наталя БідюкВимоги ринку праці до професійної підготовки безробітних у США......................................34Любов КваснійМетодичні підходи до навчання студентів вищих навчальних закладівприйомів реалізації основних функцій економічної теорії.........................................................38Ірина ПетрюкКонкурентоспроможність майбутнього спеціаліста з соціальної педагогікияк показник якості його підготовки у ВНЗ..................................................................................42Ірина СуслінаПроблема соціальної відповідальності у вищій педагогічній освіті України............................46Лілія КобилянськаВикористання потенціалу академічних форм навчання у ВНЗв умовах кредитно-модульної його організації...........................................................................50Ярослав КепшаОсобливості формування конструктивно-технічної компетентностів гуртківців початкового рівня....................................................................................................54Олеся ЛюбащенкоТекстово-комунікативна діяльність студентів як об’єкт лінгводидактичної стратегії..............58Петро Іващенко, Оксана Чичкан, Володимир Хомишин, Наталія Ківан-МультанВплив фізичного навантаження на динаміку показників фізичної підготовленостістуденток основного відділення впродовж навчального семестру..........................................63Ніна ГордієнкоСучасна українська сім’я: проблеми реалізації виховного потенціалу......................................65Віолетта СалогубоваОсобливості оцінки привабливості регіонального ринкуосвітніх послуг для різних форм навчання.................................................................................69Наталія ГлуховаІнноваційні програми дошкільного виховання у країнах Західної Європи(Австрія, Німеччина, Швейцарія)................................................................................................73Наталія БурбанЗначення взаємодії та спілкування в діяльності особистості....................................................77

152


Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Продовження №7 (30) Стр.

Валентина СтецьНаціональна еліта в умовах сучасного українського суспільства..............................................81Лілія МикулинМузично-педагогічна діяльність Юрія Вахнянина у контексті розвиткуфортеп’янної педагогіки Галичини (до 100-річчя від дня народження)..................................84Уляна ХархалісФольклорна творчість у контексті народної родинно-побутової обрядовості(на прикладі Закарпатського регіону)..........................................................................................88Наталя СулійЦикли фортепіанних мініатюр у Леоніда Грабовського та Валентина Сильвестрова............93Микола ВовковінськийЕмоційна привабливість і виразність учителяу застосуванні внутрішньої і зовнішньої техніки........................................................................99Андрій МиколаєнкоЗабезпечення дидактичних умов наступності змісту трудової підготовки учнів 5 – 9 класівЗОШ та професійного навчання у професійно-технічних навчальних закладах...................106Ольга Гарбич-МошораРозвиток системи студентської науково-дослідницької роботив умовах незалежної України.....................................................................................................110Іван ВасиликівОсвітня галузь та проблеми її реформування в умовах ринкових відносин..........................115Михайло ПримаченкоОдержання патенту та патентні мита на об’єкти промислової власності............................119Лариса ПлаташЖиттєвий і творчий шлях Омеляна Поповича........................................................................125Степан СоланськийДо проблеми виконання фортепіанних сонат С. Прокоф’єва................................................131Олена КецОсобливості спадкування за законом в Україні та країнах континентальної системи права(на прикладі Російської Федерації, Німеччини та Франції).....................................................134о. Олег КекошТаїнственість впливу молитви на виховання молоді у процесі навчання.............................140Микола ЗимомряКрізь призму духовного оновлення гуманітарної освіти:слово про академіка Миколу Євтуха.........................................................................................146Т.В. КалінескуУчений, педагог й просто громадянин світу............................................................................150Олександр КоберникГотуємо вчителя, якого чекають у школі...................................................................................152Вимоги до складання навчальних програм освітньої галузі “Технологія”для профільної підготовки учнів загальноосвітніх закладів...........................................155

153 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

№8 (31) Стр.Надія Скотна, Валентина СтецьФеномен самовизначення у сучасному українському суспільстві..............................................5Тетяна ЗавгородняСвобода вибору і відповідальність як ціннісні орієнтири майбутнього педагога.....................8Надія ГапонВартості української родини в репрезентаціях студентської молоді.........................................12Рената БеднажПраця як цінність у житті жінки на рубежі ХІХ – ХХ століть...................................................16Валентина ОржеховськаПедагогіка здорового способу життя: стратегія розвитку..........................................................20Тетяна БургартЗначення права як соціального атрактору в умовах суспільства, що трансформується.........26Мирон ВачевськийІнтелектуальна власність в освіті як право на творчу діяльність особистості.........................29Ігор ГалянСамосвідомість у контексті структурно-функціонального аналізу............................................34Антоніна ВаврикНавчальна діяльність як аксіологічна домінанта і джерело розвиткушестирічних першокласників......................................................................................................37Наталія БашавецьФормування культури збереження здоров’я як цінності сучасної особистості.......................42Дарія ГошовськаСамоакцептація як ціннісний пріоритет у формуванні моральної самооцінкидівчаток-підлітків з різних навчальних закладів (факторний аналіз)........................................45Ярослав ГошовськийЦіннісна дихотомія особистості як результат екстремальної депривації..................................50Олена Хаустова, Оксана КрученюкДуховний потенціал педагога у ціннісному вимірі....................................................................54Галина Мешко, Олександр МешкоОсобистісно орієнтована позиція майбутнього педагогаяк аспект формування його професійної культури.....................................................................57Андрій ГірнякІнноваційний підручник як засіб розвитку ціннісно-смислової сфери особистості...............61Тетяна ПантюкГромадянська освіта та виховання як необхідні складові загальної культури особистості......65Світлана ОмельченкоТеоретико-методологічні засади взаємодії соціальних інститутіву формуванні здоров’я та здорового способу життя особистості.............................................68Людмила ЛевицькаРольова гра як засіб розвитку особистості на уроках іноземної мови......................................73Наталія ГородецькаАксіологічні аспекти подолання інноваційних бар’єрів у педагогічній діяльності.................76Ірина ЯрощукАксіологічний підхід у формуванні мовної поведінки майбутніх економістів..........................79Світлана ПєхарєваЦіннісні орієнтири сучасної системи дошкільної освітияк вихідної ланки становлення особистості...............................................................................82Олена ВарецькаСпільна педагогічна діяльність учителя і батьківз економічного виховання молодших школярів..........................................................................85Вікторія КурашоваВикористання педагогіки творчості у процесі формуванняактивності молодших школярів...................................................................................................90


154


Продовження №8 (31) Стр.Сергій ЄфремовНауково-дослідницька робота як соціокультурний чинникстановлення особистості студента..............................................................................................93Ганна ОколовичНародознавчі традиції у системі виховної роботи сучасної школи...........................................96Світлана СтельмахТеоретико-методологічна основа художньо-естетичного вихованняучнівської молоді Галичини в першій половині ХХ століття...................................................99Ганна СлозанськаОсобливості підготовки магістрів соціальної роботиу вищих навчальних закладах Австралії...................................................................................102Аліна ІгнатьєваПроблема формування моральних цінностей в історії вітчизняної початкової школи.........105Наталія КалитаМетодологічні засади виховання ідеалу К. Ушинського.........................................................108Зоряна ХалоКонцепція освітньо-виховної діяльності дитячих садків Німеччини......................................111Роман ВишнівськийІван Франко про роль вчителя у навчанні та вихованні учнівської молоді............................114Оксана ЖизномірськаОсобливості побудови життєвих планів на майбутнєта самоствердження особистості у період дорослішання........................................................118Світлана ВолошинЦіннісно-гуманістичний і соціально-перцептивний підхід у процесі формуванняпрофесійної ідентичності сучасних студентів-психологів.......................................................122Марія ДовганьДослідницька діяльність старшокласників як важлива складовасоціокультурного розвитку творчої особистості......................................................................125Тетяна ПаничокТеоретичні напрямки статевого виховання в Німеччинів період існування ФРН і НДР (1949 – 1989 рр.).....................................................................128Наталія ЗобенькоПередумови ефективного виховання морально-правової культури учнів.............................132Ольга ДацківРозвиток цінностей особистості у процесі вивчення спецкурсу“Використання театралізації у викладанні іноземних мов”.....................................................136Олександра ЛисевичФормування культури педагогічного спілкуваннямайбутніх вчителів як психолого-педагогічна проблема.........................................................139Світлана ВертилоФормування суспільно значущих цінностей особистості молодого школярав умовах сімейного виховання..................................................................................................143Інна РепкоРоль іспитів у стимулюванні учнів до навчання. Ретроспективний аналіз...........................147Леся СмеречакВолонтерська діяльність як ціннісна орієнтація у професійній підготовцімайбутнього соціального педагога............................................................................................151Микола Поп’юкМожливості використання зарубіжного досвіду у сфері диференціації навчанняв умовах сучасної української школи 1-го ступеня...................................................................154Мар’яна ЗаяцьСистема цінностей у контексті становленняжиттєвого плану особистості в ранній юності........................................................................156

Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

155 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007


№9 (32) Стр.

Марія ЧепільПатріотизм як феномен виховання................................................................................................5Володимир ЧайкаАксіологічний підхід у дослідженні проблеми підготовки майбутнього вчителядо саморегуляції педагогічної діяльності.....................................................................................10Леоніда Бондар, Сергій Кожем’якін, Любов Макарова, Олександр СобченкоЗначення освіти у формуванні особистості фахівця-психолога................................................14Євгенія Коваленко, Ніна ОстанінаВолонтерський рух: стан і перспективи.....................................................................................16Ришард КухаЕдукація цінностей європейського союзу як дослідницька проблема сучасної педагогіки....20Микола ПантюкПедологія як компонент підготовки вчителя до виховної роботи (історичний аспект).........26Олена ГалянОсобистість як цінність у практиці психологічної допомоги....................................................30Олена Квас, Жанна ГармичПрофесійні та культурно-духовні орієнтації студентської молоді...............................................33Єва КухаПроблеми виховання цінностей у польській педагогічній думці (нарис)................................36Ярослав СамофалЗначимість гуманної спрямованості педагогічної думки Київської Русідля формування цінностей сучасної особистості.......................................................................41Мажена ОкрасаПедагог – творець системи цінностей дітей та молоді..............................................................45Валерія НечердаВиховання толерантності як вимога і мета педагогічної науки.................................................49Іван ПетрицинПсихолого-педагогічні аспекти формування особистості майбутнього вчителязасобами сучасних інформаційних технологій навчання..........................................................53Олена НевмержицькаРеальні шоу (reality shows) як чинник формування ціннісних орієнтацій підлітків..................57Тетяна ТокарськаДуховні цінності в педагогічній спадщині Григорія Ващенка....................................................60Галина РозлуцькаПолікультурні цінності у вихованні української молоді..............................................................63Вікторія ВорожбітПравославна педагогічна думка за часів Давньої Русі...............................................................66Лілія РебухаВисокопрофесійна експертиза як особливий вид інтелектуальної діяльності.........................70Ганна Авдіянц, Елліна ПанасенкоФормування почуття відповідальності старшокласників в сім’ї...............................................75Таісія КириленкоЦіннісні орієнтації і емоційні переживання особистості: аспекти співвідношення.................78Лариса ТкачукПедагогіка успіху В.О. Сухомлинського: сходження до почуття власної цінності...................82

156


Продовження №9 (32) Стр.Світлана ІвахФормування валеологічних цінностей у творчому доробкужінок-педагогів Галичини (1919 – 1939)...................................................................................85Олена ШтепаЦіннісні орієнтації особистісно зрілих людей.............................................................................88Галина ЧерепановаЦіннісні ставлення учнів ПТНЗ...................................................................................................91Любов Прокопів, Дмитро РегаЦіннісні орієнтири студентської молоді......................................................................................94Ольга КізьДепривоване юнацтво у пошуках ціннісного сенсу..................................................................97Лада ЯковицькаВивчення психологічних складових потреби в самореалізаціїяк особистісної властивості студентської молоді.....................................................................103Галина БандураЕмоції у структурі діяльності (до проблеми виведення теоретичних засад)..........................107Тетяна КозакПрофесійна підготовка учнів у підвищеному спеціальному училищі Німеччинияк вагомий чинник становлення особистості..........................................................................109Тамара Воронцова, Раїса СердюковаДеонтологічна підготовка майбутнього педагога....................................................................113Оксана МандражиЕфективні шляхи і засоби, що сприяють успішності підготовки вчителівдо інноваційної діяльності..........................................................................................................115Анна ФедоровичОрганізація методичної підготовки вчителя трудового навчанняу Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка....................118Тетяна ЦибарПсихолого-педагогічні аспекти естетичного виховання підлітківна уроках і в позаурочний час...................................................................................................121Петро ЯрошкоПсихологічний аналіз ціннісних орієнтацій у проблемних підлітків......................................125Світлана РоманенкоІндивідуалізовано-особистісне становлення майбутнього економістау процесі здобуття фахової освіти..............................................................................................129Ольга ТемченкоОптимізація педагогічного керівництва процесом формуванняпрофесійної позиції вчителя......................................................................................................132Сергій БілоконнийДо проблеми формування рефлексивних умінь студентівяк показника готовності до майбутньої педагогічної діяльності.............................................136Наталя ШемигонДослідження ціннісних орієнтацій студентів-педагогів у галузі професійної діяльності......138Олена БордаковаФормування ціннісних орієнтацій у процесі вивчення іноземної мови................................141

Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

157 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007


№10 (33) Стр.

Віктор Сидоренко, Ніна ТверезовськаОсвіта у структурі культури особистості й суспільства................................................................5Ірина БужинаПідготовка майбутніх учителів до гуманістичної взаємодії з учнямияк особистісна орієнтація при професійно-педагогіній підготовці.............................................9Володимир Вербицький, К. КравченкоДо питання державного управління екологічною освітою та вихованням в Україні.............14Славомір ЦудакДисфункція сімейного середовища та її вплив на виховання дітей..........................................17Володимир КеміньТеорія виховання і філософія виховання: наукові поняття і методологічні правила.................21В. Балабін, В. Крихта, О. Прохоров, О. СторубльовСутність, зміст і етапи професійної соціалізації організатора навчального процесуу вищих навчальних закладах......................................................................................................23Ніна Білоконна, Сергій БілоконнийШляхи формування особистості вчителя початкової ланки освіти..........................................27Людмила БазілевськаПрофесійна компетентність практичного психолога в контексті акмеології............................30Володимир Шахов, Юлія ШиковаЦіннісні пріоритети майбутніх педагогів....................................................................................34Марія ФлякМоральні цінності у сучасному українському суспільстві..........................................................38Ярослав ЯцівПсихолого-педагогічні аспекти патріотичного виховання підлітків.........................................43Оксана БенцаДруковане слово як засіб формування ціннісних орієнтирів особистостіу педагогічній думці Закарпаття (1919 – 1939 рр.).....................................................................47Юрій КалічакПсихолого-педагогічні аспекти фізичного виховання дошкільників........................................50Тетяна ЛогвиненкоСоціальний захист дитинства як ціннісна орієнтація суспільства: шведський досвід............54Ніна ГордієнкоДо питання про виховний потенціал сучасної сім’ї..................................................................58Галина ЛемкоВплив змісту українських читанок Галичинина формування особистості школяра (1919 – 1939 рр.).............................................................61Олег КруглякТеоретичні засади дослідження використання рухливих ігор в організації дозвілля дітей.....64Олександра ЯнковичТехнології виховання у вищих педагогічних закладах освіти України (1957 – 2007 рр.)........68Анна Отіна, Віра ЄшинаАксіологічна ситуація вибору в умовах експансії масової свідомості.......................................71Тетяна ФедорченкоПодолання деформації ціннісних орієнтаційу структурі профілактики девіантної поведінки неповнолітніх.................................................74

158

Продовження №10 (33) Стр.Галина Білавич, Борис СавчукЕтнокультурний вектор змісту освіти в сучасній вищій школі..................................................78Ірина ФроловаВічні духовні цінності у процесі формування творчих здібностейстудентів педагогічних навчальних закладів..............................................................................82Ніна БондаренкоТеоретичний аналіз змісту професійної етики майбутніх магістрів військового управління..87Надія ДудникА. Лотоцький про зміст виховання української дитини(за матеріалами часопису “Світ дитини”)..................................................................................90Ореста ЧепільСім’я як пріоритетна цінність сучасної молоді...........................................................................94Cергій МоїсеєвМетодика формування особистісного компонента фізичної культури старшокласників........97Алла БичокМодель особистісно-професійного розвитку менеджера: теорія і практика..........................101Ірина ЯрощукАксіологічний підхід у формуванні мовної поведінки майбутніх економістів........................106Ліана ПорохняСпецифіка діяльності вчителя щодо попередженнята розв’язання конфліктних ситуацій серед підлітків...............................................................109Зоряна СпринськаТеоретичний аналіз феномену агресії та її детермінант...........................................................113Зоряна УдичЦінності та ціннісні орієнтації вчителя в процесі організаціїсамовиховання старшокласників...............................................................................................117Олена ПахомоваПрофесійна компетентність як важлива складовастановлення особистості майбутніх учителів філологічних дисциплін.................................120Марія Костишина, Мар’яна ДемкоУдосконалення методики розрахунку фінансової потреби підприємства..............................124Микола ПіддячийСутність змісту і якості загальної і профільної освіти...............................................................128Оксана ГевкоФормування національних цінностей студентської молоді....................................................133Алла Смерчко, Ірина ПатенЛексико-семантична характеристика фразеологізмів зі значенням пересуванняв українській мові у зіставленні з російською...........................................................................137Уляна ХархалісСвітоглядна модель народної обрядовості та її прояв у ментальному(на прикладі Закарпаття)............................................................................................................143Віра ВозницькаРинок цінних паперів України: проблеми функціонування та перспективи розвитку.........147Алла ВознякПсихолого-педагогічна діагностика креативності учнів..........................................................151Тетяна КалюжнаЦінності і ціннісні орієнтації сучасної студентської молоді......................................................154


Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

159 Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

Святий Миколай Чудотворець

ПОКРОВИТЕЛЬ І ЗАСТУПНИК ДІТЕЙ

Народився Миколай у Малій Азії в місті Патарі у III столітті до Різдва Христового у заможній тапобожній родині. З дитинства не цурався знедолених та скривджених, а ставши дорослим, обравсвященицьку путь. З часом він стає архієпископом у місті Мирі у Лінії.Отримавши після смерті батьків спадок, він роздав його бідним та нужденним. Саме тому ще за

життя його почали називати “батьком сиріт, вдів та знедолених”. Він постійно чим міг обдаровувавбагатодітні родини бідних та хворих. Про його щедрість ходили навіть легенди. Своїм милосердямМиколай заслужив винагороду Бога – благодать творіння чудес, а люди нарекли його Чудотворцем.Упокоївся Святий Миколай 6 грудня 345 року. Після смерті його було визнано святим. 1087 року

мощі його було перенесено до міста Бар, що Італії. І коло мощей одразу почали діятися великі чудеса.Свято Чудотворця Миколая започаткував імператор Юстиніан (527 – 565). А у XII столітті

імператор Михаїл Комнен ухвалив закон про відзначення цього свята 19 (6) грудня. Відтоді щорокуми й згадуємо святого Миколая й намагаємося наслідувати його приклад, обдаровуючи дітлахівбідних та знедолених.В Україні святого Миколая завжди вважали покровителем заступником дітей. Тож саме малюки

найбільше чекають на це свято. Адже вони знають, що за їхню слухняність, старанність, працьовитістьСвятий принесе їм безліч подарунків і покладе їх під подушку чи у чобіток біля порога. А неслухнянимдітлахам Святий приносить різочки й лишає їх у куточку.Кажуть, що напередодні свята Миколай усю ніч пече печиво для дітлахів. Саме тому ті солодощі,

знайдені малюками під подушкою, і називають “миколайчиками”.

ðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïøðïø øøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøøø

МиколайЧерез поле,через гайЙде до діток Миколай.У білесенькій торбинціВін для всіх несе гостинці.

М. Пономаренко

Святий МиколайВін ходить від хати до хати,Питається мами і тата:“Чи є у вас чемна дитина,Дівчатко мале чи хлопчина?”Для кожного має в торбинціНайкращі у світі гостинці.А хто без кінця бешкетує,Тим чортик лиш різки дарує.

С. Майданська

Малюнки в журналі використані з “Большой энциклопедии Кирилла и Мефодия”.


160



Молодь і ринок №11 – 12 (34 – 35), 2007

ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ СТАТЕЙ У НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ “МОЛОДЬ І РИНОК”

1.Приймаються одноосібні статті (співавтори). Текст обсягом 6 – 10 друкованих сторінок іздвома-трьома ілюстраціями (рисунками, фотографіями). У статтях повинно бути чітко і стисло,без зайвих математичних формул, викладено те нове та оригінальне, що досягнуто авторами вїх практичній діяльності. Потрібно уникати повторів, зайвих подробиць та загальновідомихположень, на які можна посилатися, вказуючи відповідний номер у списку літератури, щододається. 2.Рукопис статті надсилається у одному примірнику (обов’язково перший), надрукованихчерез півтора інтервали на одній сторінці стандартного паперу, з пронумерованими сторінками.

ДО РУКОПИСУ ДОДАЮТЬСЯ:

- анотація статті на окремій сторінці у одному примірнику українською мовою (у випадкуподання статті російською, польською чи іншими мовами, додається анотація на мовіоригіналу статті та українською мовою);

- рисунки, фотографії з підрисунковими підписами;- список літератури, оформлений у відповідності з діючим ДСТ-ом (за абеткою; у тексті

в дужках позначається позиція та сторінка [3, 47]);- відомості про автора (авторська карточка: прізвище, ім’я та по-батькові, посада, місце

праці, вчений ступінь, наукове звання, адреса (службова, домашня), телефони.3. До статей додається рекомендація кафедри (відділу) установи, де автор працює, і рецензіядоктора чи кандидата наук; для статей докторів та кандидатів наук рецензій не потрібно.4. Таблиці повинні мати назви та порядковий номер. Одночасне використання таблиць таграфіків для пояснення одних і тих же положень не рекомендується.5. Cтатті підписуються всіма авторами із зазначенням домашньої адреси, номерів домашньогота службового телефонів автора, який буде листуватися з редакцією з приводу цієї статті.

Редколегія відхиляє статті з порушенням цих вимог:

Відповідно до вимог ВАК України (Постанова №7-06. 1 від 15 січня 2003 р.) необхіднодотримуватися таких елементів написання статей: постановка проблеми у загальномувигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями, аналіз основнихдосліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на якіспирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, якимприсвячується дана стаття; формування цілей статті ( постановка завдання); викладосновного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науковихрезультатів; висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даномунапрямку.

Сфера розповсюдження та категорія читачів:

- загальнодержавна, зарубіжна;- викладачі університетів, ВНЗ всіх рівнів акредитації, студенти, аспіранти, науковці, спеціалісти,які підвищують свої професійні компетенції в галузі освіти та педагогічних наук.

Програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість:

Ознайомлення із питаннями наукових досліджень педагогіки, ринкової економіки, інфраструктуриринку, історії, філософії, психології, формування професійних компетенцій у студентів ВНЗ, організаціїнавчального процесу, використання інформаційних технологій у навчанні, виховання учнівської молодіта студентства у високих християнських цінностях і моральних та культурних засадах, української таромано-германської філології, тощо.

Головний редактор Мирон Вачевський

Комп’ютерний набір та верстка Іван Василиків

Documents

11 – 12 (34 – 35) листопад грудень 2007 2002 Статті ...mr.dspu.edu.ua/publications/2007/11-12(34-35) 2007.pdf · авторами, висловлюють