111 років із киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

СИТУАЦІЯ

Підвищена небезпека: паличка Коха здатна вражати усіх�

ПОШИРЕННЯ ЦІЄЇ НЕДУГИ ЗАГРОЖУЄ НАЦІО

НАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ КРАЇНИ – ЗАПИСАНО В ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНІЙ СОЦІАЛЬНІЙ ПРОГРАМІ ПРОТИДІЇ ТУБЕРКУЛЬОЗУ.

Ще 1995 року в Україні було оголоше-но епідемію. Лікарі забили на сполох. Хоча на проблему звернули увагу, ситуація, на жаль, лише погіршується.

Заступник директора з наукової роботи Державної установи «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф. Яновського НАМНУ» Василь Мельник повідомив, що у наш час спостерігається збільшення смертності

не тільки серед дорослих, а й серед дітей. За часів Радянського Союзу молодь щепили від купи хвороб, в тому числі й від туберкульозу, за найменшої підозри проводили лабораторні дослідження. Нині все залежить від батьків. Не кожен погоджувався на цю процедуру, до того ж і вакцин не вистачало.

Звісно, щеплення – не панацея, однак змушує організм виробляти антитіла, тож перебіг хвороби зазвичай легший, і шанси

одужати без будь-яких наслідків зростають у рази. Хоча, зазначає Василь Михайлович, статистика щодо туберкульозу наразі силь-но спотворена. Рівень захворюваності та смертності на папері ніби зменшився, але за рахунок того, що в України «віджали» Крим і землі на сході країни. Насправді ж у більшості регіонів він зріс.

Продовження на 17 стор.

16 лютого 2017 року №6 (19240)

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

vechirniykiev.com.ua

Доступність – за європейськими стандартами � Розроблено проект міської ці-льової програми «Київ без бар’єрів».

«Я такий, як усі...» � Шкільний вчитель став учасни-ком АТО, а після демобілізації пі-шов на курси, де готують колишніх бійців до роботи у владних структу-рах міста.

Кава з «сюрпризом» � Ця майже детективна історія роз-почалася з того, що 24-річний Леонід затримався до ночі у гаражі, ремон-туючи машину. Викликав таксі, проте так і не дочекався.

«Зелений пояс» в облозі проблем � Розміщений на берегах Дніпра, оточений лісами, ріками та озерами Київ донедавна вважався взірцем еко-логічного благополуччя.

Чим відрізняється туба від сузафона � Дізнавалася кореспондентка «Вечірки», відвідавши репетицію Київського академічного муніци-пального духового оркестру.

� У СІМ’Ї ВЧИТЕЛЬКИ ВІДБИРАЮТЬ КВАРТИРУ, НАДАНУ ЇЙ П’ЯТЬ РОКІВ ТОМУ МІСЬКОЮ ВЛАДОЮ

Жертва обставин – людина, яка все життя сумлінно працювала й ніколи не мала проблем із зако-ном. На якій підставі збирають-ся позбавити її помешкання? Найближчим часом це питання розглядатимуть на рівні судової касаційної інстанції.

Педагог Наталія Дем’яненко пере-бувала у квартирній черзі 28 років. Стаж роботи в освіті — 32 роки. Весь цей час разом із чоловіком (теж вчи-

телем) і двома доньками тулилися у комуналці, де проживало іще шість сімей. Мрія про власне комфортне житло сім’ю не полишала. Щомісяця відкладали невелику суму на при-дбання квартири.

Фортуна посміхнулася у жовтні 2010-го: тодішнє керівництво міста напере-додні Дня вчителя оголосило прізвища педагогів, які дочекалися черги на свої «квадрати». До списку щасливчиків занесли й сім’ю Дем’яненків.

Продовження на 6 стор.

Феміда ля комедія ПОГЛЯД

22 стор.

� ПОШИРЕННЯ ЦІЄЇ НЕДУГИ ЗАГРОЖУЄ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ КРАЇНИ – ЗАПИСАНО В ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНІЙ СОЦІАЛЬНІЙ ПРОГРАМІ ПРОТИДІЇ ТУБЕРКУЛЬОЗУ

Пам’ятаємо! Пам’ятаємо!

20 стор.

19 стор.

18 стор.

7 стор.

Київ: від міста каштанів до міста платанів

АКТУАЛЬНО

Фотографії зеленого Хрещатика 1960-1980 років стають хітами соціальних мереж. Навіть ті, хто не бачив на власні очі «каштанову» головну вули-цю Києва, мимоволі ностальгують за образами тогочасного міста-саду.

Але життя невпинне, і місто змінюється. Презентуючи проект нової стратегії розвитку КО «Київзеленбуд» на 2017 – 2021 роки, його генеральний директор Ми-хайло Наконечний наголосив, що Києву, однозначно, зеленим бути, проте це буде не «моновидна» зелень, а місто платанів, катальп і акації.

Продовження на 5 стор.

� 15 лютого – День вшанування учасників бойо-вих дій на території інших держав. За традицією керівники держави, столиці покладають квіти до пам’ятника воїнам-інтернаціоналістам, що поряд із Києво-Печерською лаврою у Києві. У середу вони вшанували хвилиною мовчання пам’ять за-гиблих українців у війні в Афганістані.

Напередодні мер Києва Віталій Кличко вручив 15-ти воїнам-інтернаціоналістам сертифікати на отримання квартир. «Де б не служили українські військові, – підкреслив він, – вони завжди чесно та сумлінно виконують військовий обов’язок. І мені дуже приємно, що повернувшись додому, наші вояки беруть активну участь у громадському житті міста… Так особливим авторитетом на Майдані

під час Революції Гідності користувалася «афган-ська сотня», що захищала мітингувальників. А сьогодні, коли наша країна протистоїть військовій агресії, «афганці» захищають цілісність і незалеж-ність України на сході нашої держави».

Мер наголосив, що київська влада робить усе можливе, аби бійці, які повернулися до столиці, змогли інтегруватися в цивільне життя.

Фот

о Ук

рінф

орм

Фото Насті СІРОТКІНОЇ

Вечірній Київ | 16 лютого 2017 року | №6 (19240)КУР’ЄР «ВК»2

Фото Олексія ІВАНОВА

ПРЯМА МОВА

ГРОШІ

� Cучасні автомобілі екстреної (швидкої) медич-ної допомоги – «Citroen Jumper» та «Ford Transit» Євро5 були закуплені наприкінці 2016 року. За-гальна вартість «швидких» – 30 млн грн. Автівки обладнані медичною апаратурою, реанімаційним, діагностичним, вентиляційно-респіраційним обладнанням і виробами медпризначення. Ми-нулого року столична влада передала 100 нових

автомобілів марки «Ford Fiesta» (Євро 5+) медич-ним установам столиці, щоб лікарі могли дістатися тих пацієнтів, які самостійно не можуть прийти до медичних закладів. Цього року планується закупів-ля ще 103 машин швидкої допомоги для медичних закладів Києва. Всього ж у столиці сьогодні 800 «швидких», частина з яких будуть замінені більш сучасними автівками.

СТАТИСТИКА

Загалом 50,9% звернень до всіх владних структур столиці в минулому році було пов’язане з комунальним господарством. Київрада, КМДА і райдержадміністрації розглянули 96 121 звернення киян. Про це повідомив керівник апарату КМДА Володимир Бондаренко.

Тільки до КМДА за минулий рік надійшло 34 779 звернень громадян, із них – 20 741 письмове та 14 038 усних. Загалом до адміністрації звернулося 224 946 громадян, які порушили 51 622 питання.

Як свідчить аналіз, серед основних питань, що порушують грома-дяни, чільне місце займають питання комунального господарства та благоустрою – 37,6% від загальної кількості. Також найчастіше пору-шувалися питання соціального захисту – 15,1%. Питання житлового забезпечення складають лише 5,5% від загальної кількості звернень, а питання охорони здоров’я – 4,9%.

Також минулого року за результатами 56 перевірок роботи зі звер-неннями громадян 37 чиновників і службовців були притягнені до дис-циплінарної відповідальності, в тому числі 13 із них оголошено догани.

Інф. «ВК»

ТРАНСПОРТ

Нові маршрути для теплоходівДепартамент транспортної інфраструктури КМДА розробляє нові маршрути для річкового транспорту.

– Розглядається можливість задіяти як теплоходи, так і швидкісні судна, – повідомив у Фейсбуці директор Департа-менту Сергій Майзель. – Варіанти маршрутів – від Річкового вокзалу з причалу № 10 до стоянки маломірного флоту «Riviera Riverside» та в напрямку Русанівської протоки, з одночасним влаштуванням навпроти Міжнародного виставкого центру

тимчасового при-чалу з облаштуван-ням благоустрою території.

За його словами, розрахункова вартість квитка та частота курсування плав-засобів водного транспорту залежатиме від типу рухомого складу, які будуть використовуватись на маршруті. Проект реалізується у весняно-літній період.

Що турбує киян

ПРОЕКТИ

Розпочалася забудова промислової зони Рибальского острова – тут замість цехів та складів почали споруджувати житлові кварта-ли, серед яких мають з’явитися водні канали, пішохідні алеї, а Гавань поступово перетвори-тися на популярне місце прогулянок.

«Вечірка» поцікавилася у архітектора-урбаніста Станіслава Дьоміна, як може змінитися міський про-стір через нові проекти розвитку у цій частині міста.

– Наразі у Києві відбувається формування умовно самодостатніх «внутрішніх міст» – величезних районів, всередині яких можна отримати майже все те, що й у центрі столиці, – зазначив експерт. – Наприклад, таким «містом у місті» вже фактично є Оболонь, схоже розвиваються Троєщина, Позняки-Харківський. А перетворення Рибальского на житловий район – це заповнення порожнини між Оболонню та Подолом. Зараз тут фактично є територія, яку ми проїжджаємо транзитом.

На думку Станіслава Дьоміна, між Оболонню та Подолом може сформуватися потужний окремий торговельно-житловий район. Якщо розглядати не лише Рибальский острів, а й нові великі торговельно-розважальні комплекси вздовж проспекту Бандери (колишній Московський). Завдяки змішаній забудові (а на Рибальскому передбачається не лише житло, а й створення робочих місць), фактично може бути сформовано ще одне самодостатнє «місто в місті»…

Григорій МЕЛЬНИЧУК

«Місто в місті» – між Оболонню і Подолом

Cплатити комуналку можна до 25 лютого

Заарештована 1942 року в окуповано-му Києві гестапо Олена Теліга перебувала у тюремній камері № 34, де залишила свій останній автограф: тризуб і на-пис «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга». Конкретна дата загибелі поетеси, її чоловіка та інших ОУНівців невідомі. Але оскільки 21 лютого від-бувалися масові розстріли у Бабиному Яру, то цю дату і вважають днем смерті української письменниці.

На 50-річчя розстрілу в 1992 році там встановили хрест – спочатку дерев`яний, а потім кам`яний, а в на-

ступному році на честь Олени Теліги назвали вулицю. Згідно з указом то-дішнього Президента Віктора Ющенка пам’ятник їй мали встановити ще у 2006-2008 роках. Тоді Міністерство культури та туризму провело конкурс на кращий ескізний проект бронзового монумента, що складався з фігури пись-менниці на фоні двох стел з іменами розстріляних побратимів, а в 2007 році затвердило його. У міському бюджеті були навіть передбачені кошти на вста-новлення цієї скульптурної групи, та все так і залишилося на папері...

Нещодавно, за рішенням Органі-заційного комітету з підготовки та проведення заходів у зв’язку з 75-ю річницею трагедії Бабиного Яру, ви-рішено повернутися до спорудження пам’ятника Олені Телізі. Як повідомив «Вечірці» генеральний директор На-ціонального історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Борис Гла-зунов, вже практично завершується монтаж скульптурної композиції. Її намічено відкрити 21 лютого.

Микола ПАЦЕРА

ПАМ‘ЯТЬ

Поетесу увічнять у бронзі � У БАБИНОМУ ЯРУ ЗАВЕРШУЮТЬСЯ БУДІВЕЛЬНІ РОБОТИ ЗІ ВСТАНОВЛЕННЯ ПАМ’ЯТНИКА ВИЗНАЧНІЙ ДІЯЧЦІ ОУН, ВІДОМІЙ ПОЕТЕСІ ОЛЕНІ ТЕЛІЗІ

«Сьогодні ми передаємо 15 нових сучасних «швидких». І на цьому не збираємося зупинятися та плануємо повністю оновити спеціальний і спеціалізований медичний транспорт Києва, щоб кияни отримували сервіс європейського рівня»

Київський міський голова Віталій КЛИЧКО (під час передачі «швидких» в Київській міській клінічній лікарні

швидкої медичної допомоги).

В Адміністрації Президента України прокоментували офіційну заяву Білого дому про те, що Росія повинна повернути Україні анексований Крим. Прес-секретар глави держави Свя-тослав Цеголко на своїй сторінці у Twitter назвав цю заяву «доброю».

Нагадаємо, 14 лютого речник Білого дому Шон Спайсер заявив, що Дональд Трамп очікує від Росії повернення Україні Криму.

Щодо заяви про Крим

Термін сплати комунальних платежів із відповідною знижкою у відділеннях дер-жавного «Ощадбанку» про-довжено до 25 лютого. Про це повідомляє прес-служба фінансової установи, посила-ючись на заяву «Укрпошти» про тимчасове припинення платежів на рахунки КП ГІОЦ.

Кияни перераховують на ра-хунки ГІОЦ плату за холодну воду і водовідведення, а також за утри-мання будинків і прибудинкової території. Як вже інформувала раніше «Вечірка», у другій половині 2016 року «Укрпошта» проаналі-зувала свою співпрацю з ГІОЦ, і виявилося, що вона нерентабельна. Поштовики попросили ГІОЦ підви-щити комісію, але комунальне під-приємство відмовилося. 31 грудня 2016 року термін договору між організаціями минув, і «Укрпошта»

вирішила не продовжувати його. Киянам запропонували оплачу-вати рахунки в банках і сервісах електронних платежів.

У цьому зв’язку «Ощадбанк», по-слугами якого, за деякими даними, мають скористатися додатково близько ста тисяч киян, нагадує платникам, що понад 50% відділень у столиці працюють без обідньої перерви в будні та в суботу, також є відділення, які відкриті й у неділю (детальна інформація – на офіцій-ному сайті «Ощадбанку» http://www.oschadbank.ua/ua/maps/).

ВІДГУК

ІНФОРМУЄ «1551»

Вечірній Київ | 16 лютого 2017 року | №6 (19240) 3

Фот

о О

лекс

ія ІВ

АН

ОВА

СКАЗАНО

� 48 тисячам мешканців Києва будуть перерахо-вані платіжки за січень. В окремих районах столиці борги середньостатистичного мешканця багатоповерхівки за тепло вже досягають 3 тис. грн. Збільшуються неплатежі також і за електроенергію. На початок цього року загальний борг столичних споживачів склав майже 678 млн грн. Загалом кияни заборгували Київ енерго 1,9 млрд грн, з яких 1,5 млрд – за опалення.

� 25 лютого Музей теа-трального, музичного та кіномистецтва України представить нову виставку про творчість режисера Леся Курбаса. Тут можна буде побачити ескізи кос-тюмів, що викликали захо-плення публіки і мистецьких критиків Нью-Йорка, а також оригінальні та реконструйо-вані костюми, макети сце-нографії, афіші, режисерські екземпляри п’єс.

КОРОТКО

19 лютого до Дня Героїв Небесної Сотні в столи-ці відбудеться вистава Київського академічного театру «Колесо» за п’єсою української письменниці, драматурга Надії Симчич «Ми, Майдан».

П’єса – переможець конкур-су мережі театрального пере-кладу «Євродрама» (Париж, Франція) і входить до антології

п’єс «Майдан. До і після». У своєму творі Надія Симчич описує події листопаду 2013 – лютого 2014 років. Автор твору ретельно відбирала свідчення активістів, студентів, журна-лістів, медиків, священиків, волонтерів та інших у Facebook щодо подій Революції Гідності, згодом створивши п’єсу. Ре-жисер-постановник вистави – народна артистка України Ірина Кліщевська.

У центрі Києва руйнується старовинна церква, збудована на честь воїнів, котрі загину-ли у Першій світовій війні.

– Храм-пам’ятник святого Ми-колая Чудотворця на Звіринці було закладене 1916 року на місці військо-вого некрополя, де масово ховали наших солдатів, загиблих на полях Першої світової війни. Військовий некрополь займав один із відрогів Звіринецького плато і прилеглий до нього схил, який був спланований уступами-терасами, аби помістило-ся більше поховань, – повідомляє київський краєзнавець Сергій Шу-мило. – Проект церкви розробляв-ся відомим художником Петром Фетисовим у співпраці з іншими відомими діячами мистецтв тієї доби. На початку 1917 року будівлю було майже завершено, залишалося звести лише баню.

Після встановлення радянської влади в Києві, більшовики плану-вали влаштувати в Миколаївській церкві крематорій. Цим блюзнір-ським планам завадила Друга сві-това війна. Після її завершення споруду деякий час займала низка наукових інституцій. Воїнський некрополь було знищено.

Нині в храмі розміщується лабо-раторія одного з інститутів Академії наук. Яким буде майбутнє цієї спа-плюженої святині, – висловлює свою думку краєзнавець Сергій Шумило. – Чи вдасться сучасній українській державі її відродити та вшанувати полеглих на полях Першої світової? Питання залишаються відкритими.

Інф. «ВК»

АНОНС

ТРИВОГА

Виставу присвячено Героям Майдану

Руйнується храм-пам’ятник

Контактний центр міста Києва створив для киян «Базу знань» – інформаційно-довідковий ресурс для забез-печення мешканців своєчасною, достовірною і повною інформацією з життя міста. Зокрема завдяки рубрикам: житлово-комунальне господарство, транспорт, охорона здоров’я, освіта, торгівля та інші.

Тут можна знайти інформацію про те, як законно переплану-вати квартиру або ж дізнатися, які функції має «Картка учня».

«Інформаційне наповнення «Бази знань» здійснюється з урахуванням потреб та запитів мешканців, які звертаються на «1551», та з метою надання фахівцями прийому звернень ком-петентних консультацій.

Інформаційно-довідковий ресурс має легкий для сприйняття інтерфейс та оснащений зручною пошуковою системою, що дозволяє здійснювати пошук із використанням ключових слів», – пояснили в Контактному центрі.

Зауважимо, що «База знань» постійно оновлюється та під-тримується в актуальному стані. Доступ для користувачів від-критий за посиланням: http://wiki.1551.gov.ua/.

У пошуку загубленого допоможе «Бюро знахідок» Відшукати загублені чи повернути знайдені речі тепер мешканці столиці можуть звернувшись до «Контактного центру міста Києва 1551».

Повідомлення про загублену/знайдену річ прийматимуться цілодобово за телефоном гарячої лінії 1551 та опрацьовуються за допомогою онлайн-сервісу «Бюро знахідок». Нещодавно ко-мунальна установа долучилася до проекту, підписавши мемо-рандум про співпрацю з ГО LuckFind. Відповідно до документа, столичний контакт-центр став комунікаційною платформою, за допомогою якої кияни зможуть залишати інформацію про загублені/знайдені речі.

Повідомлення про знайдені або загублені речі можна за-лишити, зателефонувавши за номерами 15-51 (зі стаціонарно-го), (044) 205-73-37 (із мобільного). При цьому необхідно лише надати стислу інформацію про загублену чи знайдену річ і свої контакти для зворотного зв’язку.

У «Базі знань» зібрано усю корисну для киян інформацію

РЕПОРТАЖ У НОМЕР

– Більше року тому ми запус-тили пілотний проект «Шлюб за добу», який прибрав бюрокра-тичні радянські процедури, коли молодим парам потрібно було чекати мінімум 30 днів, щоб про-вести реєстрацію шлюбу. Почали з прифронтових Маріуполя і Сє-вєродонецька, а сьогодні до нього приєдналося більше 20 міст Укра-їни, – розповів міністр юстиції Павло Петренко, який особисто привітав молоді подружжя. – Тепер така можливість з’явилася в однієї з наймасштабніших арен країни, де відчувається дух перемоги і позитивні емоції уболівальників. Кохайтеся, а за документи подбає Міністерство юстиції!

На очах у родичів, друзів та жур-налістів у президентській ложі НСК «Олімпійського», з видом на стадіон, утворили сім’ю три пари. Ганна, переселенка з Луганська, і Антон із Німеччини познайоми-лись завдяки тюльпанам.

– У травні 2015 року їздила на екскурсію в голландський парк. Ми з друзями не розрахували час, втомилася, і по дорозі назад, а мешкали в Берліні, подруга за-пропонувала заїхати до батьків, а там був Антон, – пригадує дівчина. – Ми бачилися нечасто, спілкува-лися по скайпу. На Різдво Антон зробив пропозицію. За звичною процедурою йому потрібно було б двічі брати відпустку. А так ми вклалися за тиждень, дуже зручно.

Христина з Султаном, який ро-дом з Йорданії, до війни мешкали в Донецьку, але доля звела їх в Києві.

– Ми познайомилися якраз 14 лютого. Два тижні тому Султан зро-бив мені пропозицію, в звичайних РАГСах ми б не встигли розписа-тися, а дуже хотілося одружитися саме в день знайомства, – зазна-чила Христина.

Сергій і Вікторія на церемонію вбралися в українські костюми. Пригадують, як влітку побачили

один одного в Затоці, на березі Чорного моря, одразу закохалися і повернулися до Києва разом.

– Ми не планували укладати швидкий шлюб, але згадали про День закоханих і вирішили спро-бувати. Прочитали інформацію в Інтернеті про «шлюб за добу», заповнили заявку на сайті і нам зателефонували з пропозицією побратися тут. Дуже швидко і про-сто, – розповіла Вікторія.

За словами гендиректора НСК «Олімпійський» Валентина Груз-дєва, подавати заявку на шлюб можна буде в спеціальному при-

міщенні, а ціни різнитимуться в залежності від послуг, найдорожче буде укласти шлюб на футбольно-му полі.

Сьогодні в Києві працює ще дві локації сервісу «Шлюб за добу», де пропонують одружитися за спрощеною процедурою. Це доку-мент–сервіс «Готово» (пл. Л. Укра-їнки, 1), де урочиста реєстрація шлюбу коштує від 2 до майже 12 тисяч, залежно від дня і додатко-вих послуг (музичний супровід, подарунковий букет тощо). З кінця минулого року розписатися можна й при Департаменті державної

реєстрації (вул. Є. Сверстюка, 15), ціна – від 2800 до 4400 грн. Із собою потрібно мати паспорт та посвідку на постійне чи тимчасове проживання. Такою можливістю в столиці вже скористалося понад тисячу пар.

– Ми ініціювали внесення змін до законодавства, щоб ця практика стала нормою. Передамо повнова-ження місцевим органам влади та місцевим громадам, – це стосується не лише створення сім’ї, а й наро-дження дитини та зміни прізвища, – повідомив Павло Петренко.

Марія КАТАЄВА

На Олімпійському «швидко» одружилися три пари

«Політичні пунк-ти Мінських угод можуть бути реалі-зовані лише після очевидного і без-заперечного про-гресу у виконанні їх безпекової час-

тини....Вибори під російськими дулами і з їхньою (російською. – Ред.) солдатнею навколо виборчих дільниць є абсолютно неприйнятними і неможливими діями».

Президент України Петро ПОРОШЕНКО

(під час робочої поїздки до Івано-Франківської області)

У День усіх закоханих столичний спорткомплекс отримав ста-тус організатора шлюбної церемонії та став третім об’єктом у Києві, де реалізовано пілотний проект Міністерства юстиції «Шлюб за добу». У перший день дії сервісу на новій локації розписалися одразу кілька молодят.

Вечірній Київ | 16 лютого 2017 року | №6 (19240)КОМУНІКАЦІЇ4

НА ЗЛОБУ ДНЯ

Михайло БУДІЛОВ, депутат Київради (фракція «ВО «Свобода»)

Керівники районних адміністрацій щопівроку будуть звітувати перед громадою! Київська міська рада підтримала проект рішення «Про громадський звіт районних адміністрацій». Також, за ініціативою

депутатів або мешканців, звіти можуть відбуватися позачергово, за умови збору 1/3 та 1/10 підписів відповідно.

Мета – посилити тиск громадськості над прийняттям і обговоренням управлінських рішень та підвищити рівень поінформованості насе-лення щодо виконання повноважень районними адміністраціями…

Право присутності на звіті мають всі громадяни, а право виступу з питань порядку денного – мешканці відповідного району, пред-ставники громадських організацій, засобів масової інформації та депутати. Місце, дата і час проведення звітів публікуються за тиждень на міських та районних інтернет-ресурсах, а керівництво районної адміністрації зобов’язане запросити на захід всіх керівників ОСН, ОСББ, ЖБК, громадських та благодійних організацій, що функціонують на території району.

Публічний громадський контроль

Прірва між словами і вчинкамиАндрій СТРАННІКОВ, голова постійної комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку

Десь з півроку тому писав пост у Фейсбук про те, як «опо-зиційні» фракції у Київраді не голосують за важливі для киян рішення, які мають бути вра-ховані в бюджеті міста Києва. Пам’ятаю, що тоді вжив термін

«дзявкання політичних шакалів», чим викликав незадоволення цієї самої «опозиції».

Визнаю, різкувато і неполіткоректно. Але сьо-годні, при коригуванні бюджету, ці ж суб’єкти підтвердили своє реноме. Щоправда, цього разу вже не було «дзявкання шакалів», було «мовчан-ня ягнят». Такого холоднокровного та цинічного НЕголосування за зміни до бюджету, мабуть, ще не було в Київраді. Без запитань і уточнень. Без прохання пояснити і розказати. Без претензій і звинувачень. Без будь-яких пояснень і хоча б формальних «відмазок». Взагалі без нічого! Мабуть, бажання за будь-яку ціну «насолити» владі просто затьмарило здоровий глузд.

Просто деякі фракції НЕ проголосували за: – проведення «Євробачення» в місті Києві (мабуть,

вирішили, що 20 млн євро, які привезуть туристи до Києва, – абсолютно зайві); – будівництво моста на Троєщину (особливо «потішили» 7 депутатів з Деснянського району); – підвищення зарплат освітянам (справді, для чого – освітяни ж у нас жирують); – допомогу малозабезпеченим сім’ям та дітям з інвалідністю (цікаво, чим вони завинили перед депутатами?); – реконструкцію Бортницької станції аерації (нехай смердить і далі); – врахування в бюджеті переможців Бюджету участі (Громадський проект) – а саме цього сьогодні чекала громадськість від Київради, бо без цього рішення неможливо було почати реалізацію громадських проектів.

Є прірва між словами і вчинками. Можна довго і з надривом верещати з трибуни про те, як треба любити киян, і при цьому тупо та цинічно не під-тримати справді важливі речі...

Не знаю, що думають люди, які голосували за ці політичні сили. Можливо, схвалюють їхні дії, мож-ливо, ні. Але реально набрид популізм і політичні ігри не на користь киян. І як їм пояснити, що бути в опозиції до киян – просто безперспективно!?

Тетяна МЕЛІХОВА, депутат Київради (фракція «ВО «Батьківщина»)

…Так, по-рядок наво-дити треба, але я не під-тримую зне-сення МАФів у тому вигля-

ді, в якому це відбувається у Києві. По-перше, тому що не всі МАФи, які зносять, є незаконними. До мене було кілька звернень від під-приємців, які надавали всі доку-менти на здійснення підприєм-ницької діяльності в тому числі і ті, що ще у 90-х роках приватизували споруди комунальної власності (до прикладу, кіоск вторинної сирови-ни на Ленінградській площі – вул. Гагаріна, 5/2), але і вони опинялися під колесами бульдозерів…

По-друге, всі ми знаємо, скільки «кіл пекла» у нас треба пройти, перш ніж отримати дозволи для малого бізнесу для ведення своєї

діяльності. Я не виправдовую тих, хто не сплачує податки і діє неза-конно, але…

По-третє, МАФи – це робочі місця, альтернативу яким влада мала б створити. Працюють люди, дають роботу ще кільком іншим (продавцям, вантажникам, по-стачальникам), хай працюють. Не на часі тотальне знесення МАФів, коли в країні така важка економічна ситуація, особливо по гаманцям б’ють урядові тарифи за компослуги.

Вважаю, що порядок у місті треба наводити і першочергово зносити ті МАФи, які встановлю-валися без жодних дозволів від влади, а тільки тримаються завдяки використанню усіляких «криш».

Дозвольте не погодитисяАлла ШЛАПАК, депутат Київради (фракція «Єдність»)

Тепер і головні лікарі будуть призначатися конкурсною комісією! Таке рішення прийняла Київрада! Я не підтримала.

Пояснюю чому – переконана, що з автономізацією лікувальних закладів право обирати головного лікаря має отримати колектив, і головне – головним лікарем не обов’язково має бути лікар! Важливо, щоб це був ефективний управлінець! А що треба для того, щоб ніхто з головних лікарів не зловживав – так це треба встановлювати відповідальність, а не влаштовувати чергові «конкурси краси»...

Не всі МАФи, які зносять, є незаконними

Команда фахівців, до якої увійшли представники столичної влади, екс-перти, визначила основні напрями роботи та першочергові заходи.

«Чинний статут територіальної громади Києва – це набір норм, переписаних із законодавства, і жодної самостійної ролі у процесі життєдіяльності міста не відіграє. А нові виклики та інший рівень громадянської активності вимага-ють нових підходів до організації життя міської громади, – переко-наний Київський міський голова Віталій Кличко. – Ми повинні по-новому організувати життя мешканців столиці, залучати до

активної участі у справах міста якомога більше киян. І надати їм можливість реалізувати свій со-ціальний потенціал у всіх сферах діяльності міста».

За словами мера, наразі влада працює максимально прозоро, аби запобігати корупції та зло-вживанням. «Ми вже багато чого зробили на цьому шляху. Це – і відкритий бюджет, і Бюджет участі, електрон ні петиції, відкритість роботи посадовців КМДА та по-стійних комісій Київради», – за-уважив очільник столиці.

«Київ має величезний потенці-ал! Але він не працює на користь

міста та України. І це сьогодні велика проблема – найкращі на-уковці, митці, інтелектуали виїж-джають за кордон. І ми повинні по-будувати нове міське середовище, яке б давало інтелекту можливість реалізуватися тут, в нашій кра-їні. Ми маємо розвинути в Киє-ві систему інноваційних парків, технологічних хабів, мистецьких платформ», – підкреслив Віталій Кличко.

Він додав, що новий Статут має стати одним із інструментів, що допоможе розбудувати такий Київ, який увійде до числа гло-бальних міст світу. «І тоді інте-лектуальні та фінансові інвестиції потечуть в Україну, в Київ. І я вдячний науковцям, експертам за розробку Концепції нової ре-дакції Cтатуту. Сподіваюсь, що депутати та громада долучаться до написання остаточного варіанту цього документа. Адже головною

нашою вимогою є максимальна відкритість, доступність до обго-ворення широким загалом. Це – документ киян, а не депутатів або чиновників», – підсумував міський голова.

Під час наради було виріше-но упродовж семи днів створити 13 тимчасових робочих груп, які відповідатимуть за окремі розді-ли документа. За цей час члени комітету мають визначитися та надати інформацію заступнику голови Комітету з підготовки Кон-цепції Статуту, заступнику голови КМДА Олексію Резнікову щодо участі та підготувати пропозиції стосовно плану й форми роботи з мешканцями міста.

«Я категорично погоджуюсь із тезою, яку озвучують ГО і активіс-ти: «Нічого для нас без нас». Тому участь громади в розробці Концеп-ції є першочерговою, і наполегливо прошу приділити цьому питанню

особливу увагу. Наразі на сайті КМДА створено окрему сторінку, де викладені всі пропозиції від киян. Їх наразі небагато – всього 11. Саме тому окрему увагу варто звернути на поширення інформації серед мешканців про вже роз-почату роботу над документом. Також хочу нагадати, що в нас при кожному районі є Громадська рада і окремо – Громадська рада при КМДА. Варто залучати їхніх членів до роботи», – зауважив пан Резніков.

Вирішено провести наступне засідання комітету не пізніше 28 березня.

Ознайомитися з документом та обрати варіант надання про-позицій можна на окремій сто-рінці офіційного інтернет-порталу КМДА – «Проект Концепції нової редакції Статуту територіальної громади міста Києва».

Валентин ОЛЬШАНСЬКИЙ

Яким буде основний закон столиці?Яким буде основний закон столиці? � У МЕРІЇ ВІДБУЛОСЯ ЗАСІДАННЯ КОМІТЕТУ З ПІДГОТОВКИ ПРОЕКТУ КОНЦЕПЦІЇ НОВОЇ РЕДАКЦІЇ СТАТУТУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ КИЄВА

Підготовлено за матеріалами особистих сторінок у Facebook

Новий Статут територіальної громади Києва дозволить більш активно залучати мешканців столиці до управління міським господарством. Окрім цього муніципальний «за-кон» дасть можливості розвитку місцевої громади через нові громадські простори та створення сучасного інтелектуаль-ного середовища. Про це Київський міський голова Віталій Кличко заявив під час засідання комітету.

Вечірній Київ | 16 лютого 2017 року | №6 (19240) МЕГАПОЛІС 5

Олег ПЕТРЕНКО

Вам набридли помилки у платіжках «Київенерго» і пе-реплата за обігрів несанкціо-нованих сусідських балконів, тож ви вирішили встановити лічильник тепла безпосеред-ньо в своїй квартирі? Пропо-зицій в Інтернеті – безліч. А порада «Вечірки»: не поспі-шайте!

Квартирні лічильники (не лише тепла, а й води чи газу) в Україні хочуть визнати незаконними. Ну не те, щоб заборонити, а просто віднести їх до, так би мовити, «аматорських» приладів, себто для домашнього користування.

– З квартирними лічильниками є проблема, пов’язана з дисципліно-ваністю мешканців, – заявив днями заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житло-во-комунального господарства Едуард Кругляк. – Найближчим часом Верховна Рада ухвалить за-кони «Про житлово-комунальні послуги» і «Про комерційний об-лік», які знімуть ці питання. Там написано чітко: якщо будинок на сто відсотків не буде обладнаний квартирними лічильниками, то комерційний облік здійснювати-меться за показниками загально-будинкового лічильника.

Такі ж зміни, за словами високо-поважного чиновника, готують і до Правил надання послуг з центра-лізованого опалення та водопоста-чання. А у цих Правилах сказано: «У разі встановлення будинкових засобів обліку в будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показан-нями будинкових засобів обліку, не враховуючи сумарних витрат за показаннями усіх квартирних засобів обліку».

Простою мовою: від того обсягу тепла, води чи газу, що спожив будинок загалом, від-німають показники усіх квар-тирних лічильників, а різницю

розподіляють між тими, хто не має вдома приладу обліку. Воду і газ – пропорційно до кількості мешканців квартири, тепло – за метражем житлоплощі.

Тож останні платять за все: за діряві труби у підвалі чи пола-мані унітази в сусідів; за обігрів загальних коридорів і прибудо-ваних в когось балконів, мансард чи навстіж відчинені двері кафе на першому поверсі; за тих, хто цілий день варить варення чи жене самогон на газовій плиті… А також за сусідів, що мають у квартирах лічильники, але невчасно передали їх показники.

Таких будинків робоча група мерії, яка вивчала коректність нарахувань «Київенерго», виявила чимало.

– Із 48 тисяч власників квартир-них лічильників показники переда-ли тільки 28 тисяч, – заявив депутат Київради Олександр Пабат. – «Хвости» боржників розподіле-но між добросовісними платни-ками. Скажімо, тільки по одно-му будинку на вул. Тимошенка, 29-а, порушення в розрахунках за жовтень-грудень становили 280 тисяч гривень. Алогічна практика, коли за боржників платять сусіди, цілком відповідає нормам, про-писаним постановою Кабміну.

– Ми відпрацюємо зміни до 630-ї постанови. Ще не можу сказати остаточний варіант, але облік буде за показниками за-гальнобудинкового лічильника. Іншого шляху я не бачу, – пообіцяв Едуард Кругляк.

Квартирні Квартирні лічильники – лічильники – незаконні? незаконні?

ПОЗИЦІЯ

Олександр СЕРГІЄНКО, директор Центру «Інститут міста»: - Нові норми суперечать 1198-му закону про розрахунки за

енергоносії, який запровадив індивідуальні прямі договори з по-стачальником, щоб ми «не платили за того хлопця». Бо розрахун-ки за будинковим лічильником – це розплата за безгосподарність сусідів і за втрати в підвалі. Споживання всього будинку розпо-діляється по квартирах, але ж квартири – різні: в одного є скло-пакети на вікнах, а в іншого навіть двері поламані… Це «совкова» система – з тих часів, коли і опалення, і вода були дешевими. У моєму будинку, наприклад, два роки тому прорвало магістральну трубу, то «Київводоканал» тим, у кого не було лічильників (а це дві третини квартир), упродовж кількох місяців виписував по 11 кубів на людину, щоб покрити ті втрати...

Наталія МАРКІВ

Фотографії зеленого Хреща-тика 1960-1980 років стають хітами соціальних мереж. Навіть ті, хто не бачив на власні очі «каштанову» голо-вну вулицю Києва, мимоволі ностальгують за образами тогочасного міста-саду.

Але життя невпинне, і місто змінюється. Презентуючи проект нової стратегії розвитку КО «Київ-зеленбуд» на 2017-2021 роки, його генеральний директор Михайло Наконечний наголосив, що Києву однозначно зеленим бути, проте це буде не «моновидна» зелень, а місто платанів, катальп і акації. І, звичайно ж, каштанів, але їх уже не садитимуть уздовж пожвавле-них магістралей – в таких умовах дерева не виживають. Девіз зелен-будівців на ці роки – « Екологічно, інноваційно, комфортно!».

Головне ж завдання, яке ставить місто перед корпорацією, – не втратити динаміку попередніх двох років та продовжити створювати нові зелені зони у Києві. Про це міський голова Віталій Кличко заявив під час презентації проекту:

– Київ має бути містом парків та скверів, де киянам буде ком-фортно проводити час із родиною та друзями. За останні роки ми досягли суттєвого успіху в озеле-ненні Києва. Тільки у 2016 році відремонтували 64 парки та сквери і висадили 90 тисяч дерев та кущів. За 2 роки ми надали статус скверу 140 ділянкам, які були занедба-ними чи там намагалися звести незаконну забудову...

У столиці змінюється підхід до зелених зон. На зміну паркам, де можна лише гуляти доріжками, наче музеєм, мають з’являтися місця, де буде комфортно лю-дям різного віку. Це і створення безбар’єрного простору, і забез-печення Wi-Fi, і сучасні ігрові та спортивні майданчики, бігові доріжки, зони для вигулювання домашніх тварин.

До слова, у теплицях та розсад-никах теж йде «переорієнтація» на рослини та дерева, які якнайкраще

пристосовані до наших кліматич-них умов та екології.

– Ми посилюємо контроль за якістю посадкового матеріалу та на власних потужностях – у роз-саднику на Теремках вирощуємо саджанці, які максимально під-ходять для наших міських умов, – пояснив Михайло Наконечний.

Зміниться і підхід до господа-рювання на самому підприємстві – запроваджується електронна сис-тема закупівель та безвідходне ви-робництво. Так, зеленбудівці пла-нують побудувати власні пелетну та брикетну лінію. Це нині вигідно та екологічно – твердопаливними котлами, які працюватимуть на власних пелетах, обігріватимуть власні теплиці та споруди.

На презентації проекту стратегії зеленбудівці похвалилися новою сучасною технікою – біля мерії влаштували «парад» 9 новеньких машин. Поряд із величезними МАНами, вишкою, яку використо-вують для кронування і обрізки де-рев, і навіть пожежною машиною, презентували мініатюрні газо-нокосарку, вакуумно-підмітальну машинку та перший в Україні «ко-мунальний» електромобіль. Як по-яснили, вантажний електромобіль ALKE ATX 230 вигідне придбання: запас ходу машини понад 130 км (аналогічні за характеристиками бензинові авто за рік споживають пального більше ніж на 550 тисяч грн), а що уже говорити про його екологічність...

Григорій МЕЛЬНИЧУК

Депутати Київради підтримали створення пар-ку культури та відпочинку «Парк Почайна» між Рибальським островом та Оболонню. А станція метро «Петрівка» може скоро стати «Почайною»

Вже близько року оболонські активісти успішно за-ймаються відродженням, здавалося б, втраченої леген-дарної річки Почайна, у якій, за літописами, відбулося Хрещення Русі.

Сама назва «річка Почайна» повернулася на місь-кі карти у 2016 році, а 9 лютого 2017 року Київрада ухвалила рішення про створення на земельній ділянці орієнтовною площею 10,10 га, що розташована вздовж річки Почайна до затоки Вовковата (між проспектом Степана Бандери та вулицею Електриків в Оболонсько-

му районі), паркової зони з відповідним особливим охоронним статусом.

Поки це досить складна територія для розвитку рекре-ації – тут залізниця, багаторічні забруднення, торговель-но-розважальні центри, які разом з проспектом Бандери «відрізають» парк від Оболоні. Втім, вже зараз активісти добилися часткової очистки русла річки (працювало де-кілька екскаваторів), створили мурал, проводять екскурсії та навіть запливи на човнах. Звісно, попереду ще велика робота, аби визначитися з цільовою аудиторією масових відвідувачів, здійснити благоустрій. Але легендарну По-чайну вже збережено для майбутнього.

За процедурою, у найближчі дні на сайті міської адміні-страції з’явиться сторінка для громадського обговорення ідеї перейменування «Петрівки» в «Почайну», відвідувачі зможуть голосувати «за» чи «проти», а також залишати свої побажання і пропозиції. Обговорення триватиме два місяці, потім відбудеться засідання комісії Київради

з питань культури і туризму, а далі – вже сесія Київради. Нагадаємо, що назва станції метро «Петрівка» походить від прізвища Григорія Петровського – одного з радянських очільників, причетних до організації Голодомору.

ПИТАННЯ РУБА

Київ: від міста каштанів до міста платанів

У столиці змінюється підхід до зелених зон. На зміну паркам, де можна лише гуляти доріжка-ми, наче музеєм, мають з’являтися місця, де буде

комфортно людям різного віку.

АКТУАЛЬНО

ІНІЦІАТИВИ

Повернення Почайни: парк і станція метро

Вечірній Київ | 16 лютого 2017 року | №6 (19240)СИТУАЦІЯ6

Як стверджують юристи, цю справу треба розглядати у

площині кримінальній, оскіль-ки йдеться про упереджене ставлення з боку районного

та апеляційного судів

Початок на 1-й стор.

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

Проте отримати обіцяну квартиру №274 на проспекті Леся Курбаса виявилося не-просто – металеві двері були заварені. Коли представники ЖЕКу відкрили «двокімнат-ку», новосели остовпіли від побаченого: помешкання перебувало в занепаді. На ремонт довелося витратити чимало гро-шей. Але на цьому неприємні «сюрпризи» не закінчилися…

— Років через два після вселення ми раптом дізналися, що на нашу квартиру пре-тендує якась жінка, — розповідає вчителька молодших класів Наталія Дем’яненко. — Ми прописалися і поселилися через ЖЕК, зро-били капітальний ремонт і приватизували житло згідно з вимогами законодавства. Однак уже четвертий рік тривають якісь сумнівні процеси. Наші докази не брали до уваги у судах першої та другої інстанцій. Якщо і касаційну скаргу не задовольнять, то державна виконавча служба викине нас на вулицю.

Як дізналася «Вечірка», житловий буди-нок на проспекті Леся Курбаса (попередня назва — 50-річчя Жовтня) збудували ще за радянських часів. У 1970 році ордер на квартиру №274 отримала сім’я Столярів: Ася Костянтинівна та її діти — син Віталій і донька Людмила. Через 10 років Людмила вийшла заміж, знялася з квартирного обліку та під новим прізвищем Комліченко заре-єструвалася за місцем проживання свого чоловіка. З огляду на це виникає цілком логічне запитання, яким чином вона може сьогодні претендувати на житло, з якого була виписана ще в далекому 1980 році?

Під час журналістського розслідування «випливли» нові факти щодо колишніх гос-подарів квартири № 274: у жовтні 2007 року померла мати Людмили Комліченко — Ася Столяр, а через два місяці до інших світів відійшов і рідний брат Віталій. Оскільки «двокімнатка» тоді не була приватизова-ною, її передали на баланс Святошинського району. А далі почали творитися вельми дивні речі. У травні 2008 року Оболонський суд ухвалив рішення (увага!) про виселення Людмили Комліченко з квартири на вулиці Маршала Малиновського. Такий вердикт винесли згідно з позовом її доньки Вікторії Козак. Навіщо ж рідну матір позбавляти

житла за участі служителів Феміди? Невже у сімейному колі не можна було домовитися?

Відповіді на ці та інші питання нехай залишаються на совісті тих, хто їх «вирішу-вав». А ми наведемо лише доволі сумний (чи все ж таки сумнівний?) факт: завдяки такому процесу «узаконили» проживання

Людмили Борисівни за іншою адресою. У матеріалах справи наголошувалося на тому, що ця жіночка вже «проживає» на проспекті 50-річчя Жовтня (Леся Курбаса). Рішення Оболонського райсуду послужило своєрідним «дороговказом» для двох інших судів — Святошинського та апеляційного: вони остаточно закріпили за Людмилою Комліченко право на проживання у двокім-натній квартирі на проспекті Леся Курбаса.

Також хотілося б звернути увагу на цікаве співпадіння двох «різновекторних» подій: 25 жовтня 2010 року головне управ-ління освіти КМДА отримало зазначену квартиру з метою подальшої передачі учительці Дем’яненко, а вже через два дні (27.10.2010 р.) Святошинський райсуд підтримав позовні вимоги Людмили Ком-ліченко до райдержадміністрації. Чому ніхто з посадових осіб так і не спромігся розібратися з квартирною ситуацією?

Поки районні та міські чиновники роз-водили руками, у судах продовжували виносити «потрібні» рішення. Служителі Феміди проігнорували навіть те, що ні-ким із покійних родичів позивачки дана квартира взагалі не була приватизова-на. «Забули» судді й про багатотисячні борги за житлово-комунальні послуги, які накопичилися ще за життя Столярів (матері та брата позивачки). У районному та апеляційному судах не брали до уваги навіть платіжні документи: у них чітко вказано, що кількість осіб, які проживають

у квартирі №274, зазначено цифрою «0» (за даними «Центру комунального сервісу»). І саме через «нічийність» це житло й було передано на баланс міста.

Ось так у підсумку віртуальних судових «розслідувань» і ухвалених унаслідок їх рі-шень київська вчителька й опинилася перед реальною загрозою позбавлення власного житла, приватизованого на цілком законних підставах. Свідченням цьому є постанова про відкриття виконавчого провадження від 23.01.2017 року: у ній ідеться про виселення всіх п’яти членів сім’ї Наталії Дем’яненко до «комуналки» на вулиці Електриків, де вони проживали раніше.

Наразі це провадження призупинено, зважаючи на звернення до касаційної інстанції. Проте, як стверджують юристи, цю справу треба розглядати у площині кримінальній, оскільки йдеться про упе-реджене ставлення з боку районного та апеляційного судів.

� У СІМ’Ї ВЧИТЕЛЬКИ ВІДБИРАЮТЬ

КВАРТИРУ, НАДАНУ ЇЙ П’ЯТЬ РОКІВ

ТОМУ МІСЬКОЮ ВЛАДОЮ

ТОЧКА ЗОРУ

«Судове рішення є штучним» Сергій ПОРХУН, адвокат:

— Розглядаючи справу № 759/14870/13-ц у 2016 році, колегія суддів апеляційної інстанції не врахувала лист від Департаменту житлового будівництва КМДА: там чітко вказано і про те, кому передавалася квартира, і про останній акт про пере-дачу квартири на баланс Головного управління освіти КМДА, яке видало квартиру Дем’яненко Н.В. На жаль, інформацію про цей важливий лист не було відображено в рішенні апеляційного суду.

Щодо позиції суду першої інстанції (справа № 2-2897-1/10 (2010 р.), то суддя не посилався на жодну норму, яка б регулювала спірні відносини: там є лише згадка про загальну норму ст. 9 Житлового кодексу УРСР (згідно з якою ніхто не може бути виселений чи обмежений у праві користування), а також посилання на ст. 651 Цивільного кодексу України, яка передбачає розірвання договору в цивільних відносинах, що взагалі не має стосунку до даної ситуації.

Враховуючи те, що ще 1980 року Комліченко Л.Б. втратила право користування, її повторне вселення могло б відбуватися лише у порядку, передбаченому статтею 65 ЖК УРСР, — за згодою її матері як наймача та брата як члена сім’ї (зазначена згода має бути зафіксована у письмовій формі). Проте районний суд на цю норму не посилався і взагалі цього не врахував.

ЮТЬ

КІВ

ДУМКИ ВГОЛОС

«Таке враження, що це — злочин!» Євген ХРАБРОВ, правозахисник, засновник організації «Республіканський Центр «Процес»:

— Після ознайомлення з матері-алами цієї справи у мене склалося враження, що це — умисний злочин, спрямований на позбавлення житла сім’ї вчительки. У даному випадку немає жодних правових підстав для претензій, висунутих проти неї. При-чина очевидна: після того, як попере-дні мешканці цієї квартири померли, вона була відчужена як відумерла спадщина — майно, яке не переходить до спадкоємців померлих осіб. Оскіль-ки у неприватизованій «двокімнатці» ніхто не проживав, Наталія Дем’яненко отримала її на цілком законних під-ставах. На жаль, як ми бачимо, сьогодні простежується спроба відібрати у неї житло, прикриваючись «потрібними» судовими рішеннями.

Але тут є ознаки злочину, який варто розслідувати правоохоронним органам. Йдеться про 190 статтю Кри-мінального кодексу (шахрайство). При цьому застосовується так звана «пре-юдиція» — прийняття без доказів та перевірки фактів, які були встановлені процедурно іншим судом за іншою справою.

Подібні дії варто кваліфікувати за статтею 375 Кримінального кодексу: «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови». У таких схемах, що вже використову-ються у багатьох регіонах України, також задіяні представники поліції, прокуратури та криміналітету. Якщо раніше розкрадали фабрики, заводи і навіть пароплавства, то тепер пере-кинулися на нерухомість пересічних громадян: квартири, приватні будин-ки, земельні ділянки. Під прицілом злочинних угруповань опинилися найменш захищені прошарки насе-лення – інваліди, хронічні алкоголіки, лікарі, педагоги.

Феміда ля комедія

Вчителька Наталія Дем’яненко

Вечірній Київ | 16 лютого 2017 року | №6 (19240) ПОГЛЯД 7

У столиці розроблено проект міської цільової програми «Київ без бар’єрів». «Вечірка» попросила прокоментувати деякі положення програми одного з її авторів, депутата Київради Олександра ПАБАТА.

– Олександре Вікторовичу, ви з власного досвіду знаєте (чоти-ри роки тому депутат втратив зір через нещасний випадок. – Авт.) і можете реально оці-нити, наскільки доступне наше європейське місто для людей із особливими потребами. Які основні проблеми непокоять?

– Місто на 99 відсотків не при-стосоване для людей із особли-вими потребами. Чи не єдиний позитивний приклад – квартал незрячих на Кловській площі. У 1930-х роках на тому п’ятачку було створено певну інфраструктуру для людей із вадами зору та по-вністю незрячих. Але відтоді вона майже не розвивалася і нині не в найкращому стані.

Досі немає системної політики щодо адаптації Києва, формування його антропогенного середовища. Поодинокі підйомники зазвичай встановлені не там, де існує реаль-на потреба, і у більшості випадків

не працюють уже через місяць. Пандуси та місця для паркування в габаритах не витримуються за методиками та не завжди при-йнятні для користування. Лише 39 паркувальних майданчиків з усіх тоговельних центрів Києва (86 ТРЦ) мають спеціальні місця для авто людей із інвалідністю, інші просто ігнорують законодав-ство. Не вистачає технологічного підходу та створення єдиного вір-туального центру з інформацією про безбар’єрні маршрути Киє-ва, транспортну інфраструктуру, спецпослуги.

– Але ж у деякому громадсько-му транспорті намагаються вра-ховувати потреби пасажирів із обмеженими можливостями...

– Так, є певні напрацювання, маємо вагони низької посадки по лінії швидкісного трамвая та деякі тролейбуси і автобуси. Але це крихти порівняно з потребами суспільства. Кожного року людей з інвалідністю більшає, їх проблеми лише загострюються. Тому мину-лої весни ми відродили Комітет з питань доступності на базі КМДА. І головне, чим я особливо пишаюся, залучили до його роботи не тільки чиновників, а й громадськість із числа киян з інвалідністю.

– Верховна Рада ще 16 грудня 2009 року ратифікувала Конвен-цію ООН про права інвалідів, але відтоді мало що змінилося на краще навіть у столиці. Що треба зробити, аби ставлення суспільства до цих людей стало іншим?

– Спочатку сформувати куль-туру взаємовідносин у суспіль-стві, зокрема і з людьми, котрі мають особливі потреби. Один із перших кроків у цьому напрямі – підготовка кадрів, які реалізо-вуватимуть програму «Київ без бар’єрів», виступатимуть кому-нікаторами між користувачем та виконавцем робіт. У бюджеті міста на 2017 рік вже закладені кошти на вирішення проблеми доступності, частина їх саме і піде на навчання кваліфікованих спеціалістів, які працюватимуть у департаментах та різних струк-турах міської влади, комунальних підприємствах. Потрібне також фізичне створення комфортного міського простору: тактильна розмітка, озвучення світлофорів, адаптація транспортної інфра-структури, споруд та приміщень громадського користування.

– Які конкретні заходи пе-редбачає програма «Київ без бар’єрів» щодо поліпшення життя цих людей?

– Майже за рік роботи Комі-тету доступності сформувався

перелік невідкладних завдань, які внаслідок функціонування міського бюджету не можуть бути вирішені поза межами цільової програми. Отже, проблема «номер один» – це облаштування підзем-них переходів у місті. Сьогодні вони є взірцем 100-відсоткової бар’єрності. По-друге, оснащення будівель громадського корис-тування пандусами. Підкреслю, коштовні підйомники – майже завжди марнотратство. Сприй-маються вони скоріше як спроба задорого відкупитись там, де потрібні лише дві рейки під пра-

вильним кутом. Також необхідне оснащення гучномовцями рухо-мого складу громадського тран-спорту та зупинок – для людей із вадами слуху та зору.

– Чи передбачено забезпе-чення людей із інвалідністю інноваційними приладами?

– Звісно. Для незрячих це су-часні сенсорні телефони, що за умови встановлення лише трьох – п’яти програм роблять орієн-

тування легшим та допомагають ідентифікувати предмети. Слухові апарати нового покоління для людей з вадами слуху. Нині на оздоблення, декор вулиць, якісь візуальні прикраси щорічно ви-трачаються мільйонні кошти, то чому люди з інвалідністю не мо-жуть розраховувати на комфорт, забезпечення інноваційним при-ладдям? Трафаретки зі шрифтом Брайля, м’яко кажучи, давно вже морально застаріли…

– Коли програма «Київ без бар’єрів» може набрати чин-ності?

– Основу проекту програми розробляли представники громад-ськості. Для цього майже два міся-ці працювала робоча група, потім документ передали до КМДА, до роботи долучилися представники Інституту соціально-економічних досліджень, Національної асамб-леї інвалідів України. Сьогодні вона доповнюється профільними департаментами міської адміні-страції. До кінця року триватиме формування кошторису. Ближче до кінця 2017-го, разом із іншими соціально важливими проектами, програма «Київ без бар’єрів» буде винесена на пленарне засідання Київради. Після прийняття на сесії можна буде приступати до її втілення.

Микола ПАЦЕРА

Доступність – Доступність – за європейськими за європейськими стандартами стандартами

ТУРБОТА

Наталія ГОРДІЄНКО

Законопроект «Про держав-ну мову» (№ 5670), зареє-стрований у Верховній Раді, ще до його обговорення на пленарному засіданні пар-ламенту набув резонанс-ного звучання серед гро-мадськості й політикуму, викликав широке обгово-рення і глибокі роздуми.

Практика показала, що декла-рацій і запевнень про державність української мови недостатньо, її високий конституційний статус необхідно наповнювати реальним змістом, цілеспрямованою ді-яльністю державних інституцій і громадськості.

– Закони, які визначають укра-їнську мову як єдину державну мову, підтримує більшість насе-лення України, що визначається не етнічним критерієм, а крите-рієм громадянства України, – го-ворить Володимир Василенко, правознавець-міжнародник, професор, Надзвичайний і Повноважний Посол Украї-

ни, керівник робочої групи з розробки законопроекту «Про державну мову». – Це ті грома-дяни нашої країни, які з повагою ставляться до її звичаїв, вікових традицій, історії та мови. Тобто, це – нормальні люди, які абсолют-но не відчувають ніякої загрози від того, що саме українська є єдиною державною мовою.

За словами Володимира Васи-ленка, наразі противників даного законопроекту насправді наба-гато менше, ніж може здатися через спеціально організова-ний «інформаційний штурм» з боку Росії. Проти цього закону виступають: так звана «п’ята колона» Російської Федерації, українофоби та введені в оману антиукраїнською пропагандою «малороси». Їх значна меншість, але завдяки чинникам, які вміло задіює кремлівська пропаганда, вони зчиняють великий галас і створюється враження, наче в Україні багато людей виступає проти унормування ситуації з державною мовою...

Принциповою особливістю за-конопроекту є те, що він регулює застосування саме державної

мови, що відповідає європейській практиці. В ньому передбачено чіткі механізми впровадження та контролю. Він ніяк не зачіпає і не обмежує прав національних меншин, але забезпечує належну присутність державної мови в усіх сферах суспільного життя, як це

і передбачено Конституцією. Ав-тори законопроекту намагалися залучити якомога ширше коло різних політичних сил до його розробки і реєстрації у ВР (в цій роботі взяли участь 33 народних депутати з різних фракцій).

Законопроектом «Про дер-жавну мову» передбачено сут-

тєве збільшення використання української мови в усіх сферах суспільного життя. Для поса-довців розробники передбачили обов’язкове вільне володіння державною мовою. Ці вимоги затверджуватиме Комісія зі стан-дартів державної мови (яка в Україні створюється вперше), а перевірку проводитиме Центр української мови. Документ впроваджує для чиновників критерії оцінювання рівня во-лодіння мовою.

Для того, аби стати громадя-нином України, також доведеть-ся складати іспит з української мови, який не має бути формаль-ністю, як дотепер. А от приват-ної сфери, на чому намагаються спекулювати противники зако-нопроекту, звинувачуючи його авторів в мовному насильстві, документ аж ніяк не зачіпає. Тим паче, що розробляється і буде вне-сено до ВР також законопроект про права, включно з мовними, національних меншин. Тож, і державний статус української мови буде наповнено реальним змістом, і права національних меншин захищено.

ВАЖЛИВА ТЕМА

Навіщо потрібен закон Навіщо потрібен закон «Про державну мову»? «Про державну мову»? � ХТО ПІДТРИМУЄ І ХТО ЗАВАЖАЄ ЙОГО ПРИЙНЯТТЮ

КОМЕНТАР

Сергій ОСНАЧ, активіст громадського руху «Відсіч»:

– Розробники законопроекту вихо-дили з того, що громадянину України не має потреби знати ще якусь мову, крім української, аби отримувати по-трібну йому інформацію. Передбачено збільшення української мови у медіа. Зокрема, на телебаченні: 90 відсотків часу мовлення для центрального теле-бачення і 80 відсотків – для регіональ-ного. Наявність україномовних версій сайтів для засобів масової інформації, переклад 90 відсотків іноземних філь-мів на українську в кінотеатрах.

Тарас ШАМАЙДА співкоординатор руху добровольців «Простір свобо-ди»:

– Те, що в Україні останнім часом спостерігається деяке збільшення чисельності україномовних, не може заспокоювати. Діючий мовний «за-кон Колесніченка-Ківалова» сприяє русифікації, а в ряді сфер порушує права україномовних громадян. Зокрема, після прийняття цього документа збільшилася кількість реклами російською мовою, хоча до його прийняття в рекламі викорис-товувалась українська. Дійшло до того, що радіоефіри стали на тре-тину російськомовними. Не меншу тривогу викликає й інша обставина – у великих містах, і Київ не виня-ток, на рекламних носіях все частіше бачимо чужеземні слова, написані латинським шрифтом. Захиститись від цієї навали можна в один спосіб: на законодавчому рівні захистити державну мову, яка є рідною для більшості громадян України.

Проблема «номер один»  – це облаштуван-ня підземних переходів у місті. Сьогодні вони є взірцем 100-відсоткової

бар’єрності.

Принциповою особливістю законопро-екту є те, що він регу-лює застосування саме державної мови, що

відповідає європейській практиці.

В ньому передбачено чіткі механізми впрова-дження та контролю.

БУДЬМО ЗДОРОВІ8

Нині світом переможно крокує міопія (короткозорість). Статистка свідчить, що в Європі від неї страждає кожен другий, а в Азії констатують

майже тотальне ураження. Сьогодні ці хвороби досить швидко «молодшають» завдяки науково-технічному прогресу та особливостям

навколишнього середовища.

ЦЕ ВАС ТУРБУЄ

СМАКУЄМО І ЛІКУЄМО

Вечірній Київ | 16 лютого 2017 року | №6 (19240)

– Ірино Петрівно, з якими хворобами очей вам найчастіше доводиться мати справу?

– На жаль, їх чимало. Серед найпоширеніших — астигматизм, синдром сухого ока, ячмінь (запа-лення мейбомієвих залоз краю по-віки), запалення рогівки (кератит), катаракта, глаукома, кон’юнктивіт. Нині світом переможно крокує міопія (короткозорість). Статист-ка свідчить, що в Європі від неї страждає кожен другий, а в Азії констатують майже тотальне ура-ження. Сьогодні ці хвороби досить швидко «молодшають» завдяки науково-технічному прогресу та особливостям навколишнього середовища.

– Ми й наші діти дедалі мен-ше дихаємо свіжим повітрям, віддаючи перевагу телевізору або комп’ютеру...

– До речі, за відсутності ліку-вання у дітей ці захворювання можуть призвести до розвитку косоокості або амбліопії. Існують хвороби, характерні для молод-шого віку, є такі, що «обирають» людей у літах. У першому випадку це кон’юнктивіт або дакріоцистит (непрохідність слізного каналу). У другому – глаукома і катаракта, дистрофія і відшарування сітківки.

– Які симптоми цих недуг? Що має відчути хворий, аби зрозуміти небезпеку й необхід-ність негайного спілкування з офтальмологом?

– Я взагалі не раджу доводити справу до симптомів. Тисячі людей могли б залишитися зрячими, якби захворювання очей було ви-явлено своєчасно. Профілактичне обстеження у офтальмолога хоча б раз на два роки дозволяє виявити серйозні хвороби на ранній стадії і врятувати людину від сліпоти.

Але якщо говорити про сигнали небезпеки, то слід звернути увагу на наступне: часті головні болі, спотворення зображення, відчуття важких повік і попадання чогось

в очі, почервоніння кон’юнктиви, склеювання вій. Мають викликати занепокоєння рясна сльозотеча, спазми повік, світлобоязнь, тим-часове затуманення чи зниження гостроти зору. Природно, що при появі подібних ознак не варто займатися самолікуванням, слід негайно провести обстеження.

– Доводилося чути про зв’язок між кольором очей і деякими захворюваннями...

– Так, певні закономірності тут простежуються. Зокрема, глаукома найчастіше вражає темні, карі очі. Втім, мова може йти не лише про хвороби зору. Підмічено, якщо райдужна оболонка блакитного кольору, то людина схильна до захворювань на астму, ревматизм, артрит. У зеленооких нерідко зу-стрічається підвищена токсичність і кислотність, пов’язані найчастіше з функціонуванням травної та нервової систем.

–У розмові з офтальмологом неможливо оминути такої акту-альної у наш час теми, як вплив на зір комп’ютерів.

– Цей вплив, на жаль, не додає нам снаги. Згідно із дослідження-ми японських вчених, у трьох із чотирьох людей, які проводять за монітором хоча б по декілька годин на день, розвивається «синдром сухого ока», що супроводжуєть-ся почервонінням, підвищенням

сльозотечі чи навпаки сухості очей. А цей синдром провокує розвиток інших різноманітних захворювань. Працюючи за комп’ютером, ми змушені зберігати відносно неру-хомий стан, а це не кращим чином позначається на хребті та цирку-ляції крові. Внаслідок її застою порушується живлення тканин і пошкоджуються стінки судин.

– Традиційне запитання: що робити?

– Оскільки заборонити корис-тування комп’ютерами неможли-во, єдиний вихід — мінімізувати їх шкідливий вплив. Почнемо із облаштування робочого місця. Екран не повинен розташовува-тися навпроти вікон або інших джерел прямого світла. Загальна освітленість у кімнаті має бути в межах 300–500 люкс. Важливо дотримуватися оптимальної від-стані очей до екрану — 60–70 см. Якщо маєте можливість, віддайте перевагу сучасній техніці, TFT-монітору чи плазмовій панелі. Річ у тім, що високочастотні мо-нітори (із частотою регенерації не менше 75 Гц і розміром зерна не більше 0,28 мм) і плазма дають суттєво менше навантаження на очі. Користуйтеся спеціальними захисними окулярами із лінзами-світлофільтрами. Але не вірте тим, хто переконує, ніби такі окуляри підходять абсолютно всім. Вони

мають підбиратися суто індивіду-ально за спеціальною методикою лікарями-офтальмологами. Ко-рисно зволожувати очі «штучною сльозою» – потрібний препарат порадить вам лікар.

– Скільки часу можна про-водити за комп’ютером?

– Чим менше, тим краще. Дітей до 3-х років взагалі не слід близько підпускати до цього чуда техніки, аби запобігти неприпустимому зоровому й емоційному переван-таженню. Дорослим же пораджу робити 5–10-хвилинні перерви через кожні 20 хвилин (максимум — годину) роботи. Під час перерви бажано зробити гімнастику для очей. Це доволі нескладно. Станьте біля вікна, подивіться вдалину, по-тім швидко сконцентруйте зір на кінчикові носа. І так разів 10–15. Швидко моргніть 20–30 секунд. Різко переведіть погляд вгору-вліво-вниз-праворуч, повторіть з десяток разів, після чого заплю-щіть очі й дайте їм відпочити. Якщо ви тривалий час проводите за комп’ютером, не зайве подбати й про сприятливий для зору режим харчування...

– Будь ласка, про це трохи докладніше.

– У першу чергу подбайте про надходження з їжею бета-каро-тину, вітаміну В2, а також мікро-елементів цинку і селену. Дуже корисні для очей лютеїн і анто-ціани, що містяться в чорниці. Багато лютеїну в шпинаті, яєчному жовтку, солодкому перці, селері та ківі. Якщо відчуваєте, що зір погір-шується, введіть до свого раціону продукти, які зміцнюють судини сітківки ока: вже згадану чорницю, чорну смородину, моркву. Раціон короткозорих повинен включати печінку тріски та зелень. Не будуть зайвими на вашому столі й “укра-їнський снікерс” – свіже сало та оселедець (звичайно, якщо немає протипоказань).

Юрій КОСТІН

Чому ж сьогодні це дзеркало так часто припадає пилом різноманітних хвороб? Де криються небезпеки для нашого зору і як можна їх уникнути? Про це «Вечірка» запитала доцента кафедри офтальмології Київського медичного університету, хірурга Ірину РИЖОВУ.

Придивіться уважніше до хвороб ока � ОЧІ НЕДАРМА НАЗИВАЮТЬ ДЗЕРКАЛОМ ДУШІ: ВОНИ ЗДАТНІ ПОВІДАТИ ЧИМАЛО ЦІКАВОГО ПРО ЛЮДИНУ, ЇЇ ДУШЕВНИЙ СТАН І НАВІТЬ НЕДУГИ

МІЖ ІНШИМ

У світі налічується 45 мільйо-нів сліпих і 135 мільйонів лідей із низьким зором. Основними причинами сліпоти є катаракта, трахома, глаукома (70 відсотків усіх випадків). Решта 30 відсотків виникають внаслідок дефіциту вітаміну А, онхоцеркозу, травм тощо.

Кілька порад, як зменшити ризик травм під час ожеледиці Жоден зимовий сезон в Україні не минає без переломів, розтягнень, ударів і струсів, багато з яких мо-жуть бути досить небезпечними і довго загоюватися.

Щоб уникнути травмування під час ожеледі на міських асфальтованих ву-лицях, дотримуйтеся наступних правил:

1. Вибирайте взуття на плоскій підо-шві, з мікропористою чи рифленою основою. Чоботи на високих підборах — найбільш часта причина серйозних переломів.

2. Придбайте спеціальні накладки на підошву, що збільшують тертя — «льодоступи» або «зимоходи». Це спе-ціальна гумова накладка з металевими шипами. За допомогою двох петель вона кріпиться на п’яту і на носок взуття. Ви також можете зробити підошву менш слизькою. Для цього необхідно наклеїти на неї лейкопластир, ізоляційну стрічку або наждачний папір. Ще один спо-сіб — закріпити на підборах шматочок поролону.

3. Під час ходьби робіть невеликі кроки, ступайте не на п’яту, а на всю ступню. Розслабте й трохи зігніть ноги в колінах.

4. Не тримайте руки в кишенях. Краще одягніть рукавички, а сумку повісьте на плече.

5. Йдіть, не поспішаючи, без різких рухів і поворотів. Не відволікайтеся, дивіться під ноги: обходьте слизькі ділянки тротуару та покриті льодом кришки люків, будьте особливо обережні на сходах. Не забувайте й про бурульки: не підходьте близько до будівель.

Як правильно падати? Як це не дивно, але «правильне падін-

ня» допомагає уникнути багатьох травм: за втрати рівноваги рекомендується

різко присісти. Падіння з меншої висоти принесе менше шкоди. під час падіння, якщо це можливо,

потрібно згрупуватися: голову втягнути в плечі, лікті притиснути до боків. найкраще падати на бік.

Чого не рекомендується робити під час падіння – виставляти перед собою руки. Якщо ви все ж таки травмувалися,

постарайтеся знерухомити забиту кін-цівку й прикладіть до неї лід. Це допо-може зменшити біль і прибрати набряк. У разі серйозної травми або підозри

на перелом зверніться до травматолога.

КОРИСНО

У період загострення застудних захворювань по-трібно пильно стежити за правильним харчуванням дитини, адже підступні віруси нападають на осла-блених малюків зі зниженим імунітетом.

Каші – ідеальна їжа для хворого малюка. Вони міс-тять необхідні вітаміни та мікроелементи для підтриман-ня природного захисту організму. Пюре з овочів і фруктів допомагають швидше засвоюва-

ти корисні речовини.

Цитрусові завдяки високому вмісту вітаміну C чудово замінять аскорбінку і знижують температуру та покращують апетит. Багата на білок їжа, наприклад нежирна риба чи

м’ясо, кисломолочні продукти, допомагає відновити сили, витрачені на боротьбу з вірусом, і зміцнити імунітет. Свіжовичавлені фреші потрібно готувати з перева-

жанням фруктів і випивати одразу після змішування. Якщо в дитини болить горло, уникайте кислої, го-

строї та солоної їжі.

Ідеальна їжа для хворого малюка

БУДЬМО ЗДОРОВІ!Вечірній Київ | 16 лютого 2017 року | №6 (19240) 17

СИТУАЦІЯ

Початок на 1-й стор.

Олена ТРИФОНОВА

– Якщо вчасно не виявити і не лікувати хворого, він стає постійним джерелом інфекції і за рік може заразити 15–20 здорових людей, – продовжує Василь Мельник, – надто, якщо не знає про недугу. Адже інфекція поширюється повітряно-крапельним шляхом. Туберкульоз не має чітких симптомів. Скажімо, покашлювання можна списати на куріння, нічне спітніння – на дуже теплу ковдру, схуднення пояснити низькокалорійною дієтою, а постійну втому – занадто інтенсивним робочим графіком. Кахикання із кривавою мокротою – це вже запущений випадок.

Нині туберкульоз прогресує. Медицина розбалансована і, на жаль, практику су-цільного флюорографічного обстеження ліквідовано. Саме рентген дає змогу виявити сухоти на ранніх стадіях. Туберкульоз має властивість вражати не тільки легені, а й інші органи – мозок, печінку, кишківник, кістки, навіть апендикс (був такий випадок у практиці – прооперували апендицит, а він виявився «із сюрпризом»), – зазначив Василь Мельник.

За його словами, у клініці інституту нині 530 ліжок, на лікуванні перебуває 280 хворих на активний туберкульоз та нерезистентні форми. Це найважчі пацієнти з усієї України, яким за місцем їх проживання допомогти не можуть. Також здоров’я поправляють 70 дітей.

Втім, лише ковтання пігулок не гарантує одужання. Хворих треба добре годувати. У давнину, коли протитуберкульозних пре-паратів не було, саме калорійна їжа ставала основним елементом одужання. В меню по-винні бути м’ясо, жири, вітаміни. А в січні інституту недодали грошей.

– Поки що годуємо тим, що привозять у борг. Недодали коштів і на зарплати лікарям. Але ж і їм також треба добре харчуватися. Хоча пообіцяли у лютому фінансування на рівні грудня минулого року. Наш інститут – це наукова установа, де не лише відновлюють здоров’я, а й розробляють нові препарати, методи та протоколи лікування. Для декотрих пацієнтів це єдиний шанс на одужання, а по-декуди – й на життя.

Цікавлюся у Василя Михайловича, чи можна лікуватися вдома?

– Якщо туберкульоз вчасно виявлений і хворий не виділяє мікобактерій, є незаразним для своєї родини, можна і амбулаторно. Та безпечніше і надійніше – у стаціонарі, – каже Мельник. – Буває, людині стає краще, і вона через кілька днів забуває випити пігулки. Од-

нак курс лікування становить 6 місяців. Якщо людина заразилася бактеріями, стійкими до ліків, одужувати доведеться довше – до 20 місяців. І пропускати прийоми препаратів категорично не можна. Недолікований ту-беркульоз може набути хіміорезистентної, тобто стійкої до найсильніших препаратів форми.

Відповідаючи на запитання, хто нині в групі ризику, науковець зазначає, що паличка Коха здатна вражати усіх. Вважається, що рівень захворюваності на туберкульоз вищий серед незаможних верств населення.

Та немає гарантії, що сухоти не підхопить і «крутий» бізнесмен. В Україні близько 80% населення інфіковано мікобактеріями. Але здо-ровий імунітет не дає болячці жодного шансу. Туберкульоз – індикатор соціально- економіч-ного стану країни, він поширюється там, де погана екологія, бідність, занепад економіки, війна. Спляча інфекція прокидається через стрес, нервові зриви, недоїдання, погіршення умов проживання, ВІЛ/СНІД-інфекцію. А та-кож тютюнопаління, наркоманію, лікування гормональними препаратами.

– Побутує думка, що в домашніх умовах панацеєю стає борсучий жир…

– Тестували ми борсучий жир. Калорійний, але не лікувальний. Стосовно цибулі, часнику та інших народних рецептів можу сказати: усі вони – слабенькі допоміжні засоби, – відповів є співрозмовник. Не додає йому оптимізму й наступне моє запитання: чи не стане тубер-кульоз на заваді євроінтеграції?

– У сусідніх країнах, зрозуміло, не в захваті від міграції хвороби. Якось телефонував один західний бізнесмен, що хотів летіти до Дніпра, запитував, чи не підхопить недугу в літаку або деінде. У Європі фіксується 5–7 випадків захворювання на туберкульоз на 100 тисяч населення, а в Україні – 80. Це дуже багато. У зв’язку з війною відбувається міграція населен-ня, переміщені особи іноді не підозрюють, що захворіли. А це створює напружену ситуацію з туберкульозом по всій країні.

Кожному українцеві варто запам’ятати: хворобу легшее лікувати на ранніх стадіях. Тож раз на рік треба робити флюорографію. Альтернативи цьому немає.

Підвищена небезпека: паличка Коха здатна вражати усіх

ДО РЕЧІ

Туберкульоз молодшає, особливо серед жінок. Якщо пік захворюваності чоловіків припадає на 39–40 років, то жінки частіше інфікуються у 20–39-річному віці. Вагітні вразливіші до мікобактерій. За статисти-кою заражень, слабка стать майже наздо-гнала сильну половину.

КОМПЕТЕНТНО

За словами кандидата медичних наук, спеціаліста з медичної освіти та надання інформації в області громадського здоров’я проекту USAID «Посилення контролю за туберкульозом в Україні» Марії Долинської, упродовж останніх років спостерігала-ся тенденція скорочення захворюваності, проте цьогоріч хвороба відвоювала свої позиції. За розрахунками ВООЗ, показник захворюваності на 100 тис. населення нині становить 91 особу (до речі, ми ще не попереду всієї планети, в Індії цей показник – 217, в Африці – до 500 на 100 тисяч).

Найболючішою проблемою для країни є стрімке зростання кількості випадків мульти-резистентної форми туберкульозу, тобто стійкого до дії більшості відомих ліків. На нього в Україні захворіло 22% діагностованих осіб, у 58% виявлено рецидив. Лікування стійких форм триває набагато довше та є втричі дорожчим. За резистентним туберкульозом у 2016 році Україна посіла друге місце у світі після Індії (причому населення Індії – 1,2 млрд., а Україні – 42 млн. Ми випередили навіть Росію з її 142-мільйонним населенням). Головною причиною такого становища є неефективне лікування. В Україні одужують тільки 75% хворих за середнього показника у світі 85%.

� ПОШИРЕННЯ ЦІЄЇ НЕДУГИ ЗАГРОЖУЄ НАЦІОНАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ КРАЇНИ – ЗАПИСАНО В ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНІЙ СОЦІАЛЬНІЙ ПРОГРАМІ ПРОТИДІЇ ТУБЕРКУЛЬОЗУ

Частота пульсу здорової людини ко-ливається протягом дня. Найнижчі його показники спостерігаються зранку і пізно ввечері. Найбільш високі можна зафіксува-ти ближче до вечора. У положенні стоячи і сидячи пульс вищий, ніж у положенні лежачи. Для немовлят – це 140 уд/хв, для дітей від народження до року – 130 уд/хв, у віко-вий період від року до двох років – 100 уд/хв, від трьох до семи років – 95 уд/хв, від восьми до чотирнадцяти років - 80 уд/хв. Пульс визначається промацуванням пальцями правої руки (середнім, вказів-ним і підмізинним) променевої артерії, яка знаходиться на лівій руці. Дану ар-терію можна легко знайти, якщо розта-шувати великий палець горизонтально на зап’ясті, нижче першої складки, що утворюється шкірою зап’ястя.

Для чоловіків середнього віку нормаль-ні показники пульсу - 60-80 уд/хв, для жінок - 65-90 уд/хв. У людей похилого віку нормальний пульс дорівнює приблизно 65 уд/хв. Якщо людина хворіє, її пульс підви-щується до 120-150 уд/хв. Якщо в спокої або при невеликому навантаженні пульс частішає і досягає більше ста ударів на хвилину, цей стан на-зивається тахікардією і вимагає медичного обстеження. Крім числа ударів на хвилину, не менш важливим вважається і показник пульсу на кожний дихальний цикл (видих, пауза, вдих). У нормі на такий цикл має припа-дати від чотирьох до шести ударів пульсу. Якщо пульс рідший або частіший, це сиг-налізує про порушення функціонала будь-яких органів і дає привід для звернення за медичною допомогою.

Важливим показником здоров’я орга-нізму є рівномірність пульсу. У здорової людини він повинен бути рівним по напо-вненості, силі, напруженості протягом 100 ударів. Нерівномірність даних показників пульсу свідчить про хворобу. Не обов’язково підраховувати кількість ударів за хвилину, можна обмежитися 30 секундами, а потім помножити отриманий показник на 2. При фізичних навантаженнях пульс збільшується. Максимально припустиме число серцевих скорочень (ЧСС) у цьому випадку визначається за наступною фор-мулою: 220 - вік людини = максимальне ЧСС. Низькі показники пульсу - менше 50 ударів на хвилину свідчать про брадикар-дію і також вимагають медичного обсте-ження.

Дуже повільний і слабкий пульс може свідчити про серцеву недостатність. Цей стан небезпечний для життя і вимагає швидкої медичної допомоги. Так, якщо ви займаєтеся спортом і вам, приміром, 30 років, то ваш пульс під час занять не повинен бути більше 190. Протя-гом 10 хвилин після припинення наванта-жень показники пульсу повинні прийти до норми.

А ВИ ЗНАЄТЕ?

Як визначити, чи нормальний у вас пульс� ДЛЯ РІЗНИХ ВІКОВИХ КАТЕГОРІЙ ІСНУЮТЬ РІЗНІ НОРМИ ЧАСТОТИ ПУЛЬСУ У СПОКОЇ. ЗАЛЕЖИТЬ ВІН ТАКОЖ І ВІД СТАТЕВОЇ ПРИНАЛЕЖНОСТІ ЛЮДИНИ.

Вечірній Київ | 16 лютого 2017 року | №6 (19240) ІСТОРІЯ СУЧАСНОСТІ 9

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Їх імена вкарбовані Їх імена вкарбовані у вічністьу вічність� 20 ЛЮТОГО — ДЕНЬ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ

Юрій КОСТІН

Ми пам’ятаємо їх поіменно, доблесних лицарів Революції Гідності. Їх самопожертву і згуртованість, мужність і від-вагу, з яких упродовж трьох холодних зимових місяців у центрі столиці проростала і стверджувалася оновлена, скривавлена, але нескорена Україна.

Події, які навічно вкарбовані у новітню історію держави і пам’ять наших сердець, розпочалися 2013 року в ніч проти 30 листопада, коли було віддано злочинний наказ про силовий розгін Євромайдану. О четвертій ранку, коли на площі перебувало кілька сотень про-тестувальників, переважно з числа студентської молоді, їх оточили 300 озброєних бійців «Беркута». Студентів били кийками та нога-ми, волочили по землі, випікали

очі отруйним газом. 79 протесту-вальників було поранено, частина з них знайшла притулок у Михай-лівському монастирі.

А наступного дня в країні поча-лися масові мітинги протесту проти влади. Україна вийшла на Майдан, де здійнялися перші прапори і вже червоніли на бруківці перші кра-плини крові Революції Гідності.

Згодом будуть оприлюднені дані Міністерства охорони здоров’я України про те, що з 30 листопада 2013-го до 14 квітня 2014 року під час акцій протесту в Києві та регі-онах загинуло 106 осіб. 21 лютого 2014 року офіційна влада України юридично визнала жертвами за-гиблих мітингувальників Майдану. Цього дня скорботний Київ про-щався з українськими патріотами, яких у жалобних промовах нази-вали «Небесною Сотнею».

Упродовж зими–весни 2014-го щонайменше 30 вулиць і площ у різних населених пунктах Укра-їни були названі на честь Героїв Небесної Сотні. Площа Героїв Єв-ромайдану в Тернополі (раніше – майдан Мистецтв) отримала нову назву вже 23 січня, наступного дня після перших жертв зіткнень – Сергія Нігояна, Юрія Вербиць-кого та Михайла Жизневського. Упродовж лютого площі та вулиці Героїв Майдану з’явилися у Вінни-ці, Дніпрі, Козятині, Кіровограді, Луцьку, Ніжині, Каневі, Олевську та Знам’янці.

20 листопада 2014 року Київ-ська міська рада перейменувала ту

частину вулиці Інститутської, де 20 лютого відбувалися розстріли учасників Майдану, на Алею Героїв Небесної Сотні.

Революція Гідності стала най-масштабнішою подією в новітній історії України, засвідчивши не-відворотні зміни в колективній свідомості суспільства, яке зробило свій цивілізаційний вибір. У про-мові, присвяченій Дню Гідності та Свободи, Президент України Петро Дорошенко зазначив, що революція підвела риску і під ро-сійсько-радянським минулим, і під пострадянським періодом, встано-вила чітку демаркаційну лінію і в просторі, й у часі. Вона позначила

виразний кордон, який віддаляє наш український, європейський світ від «русского мира».

«За три роки після Євромайдану ми зазнали болючих випробувань. Ми втратили найкращих. Ми пере-жили чимало розчарувань, –визнав Петро Порошенко. – Але знаючи, що країна на правильному шляху, у нас ніколи не опускалися і не опускаються руки. Віра й надія міцнішають, мудрість стає глиб-шою. А набутий досвід гартує і не залишає сумнівів у нашій із вами перемозі. Сьогодні Україна та Єв-ропа значно ближчі одна до одної, ніж три роки тому. Це означає, що плани й вимоги Євромайдану втілюються в життя».

Отже, жертви тих, хто поліг у борні за вільну, демократичну, євро-пейську Україну, не стали марними. Бути відповідальними і розважли-вими, усвідомлювати, що майбутнє України в наших руках і ніхто крім нас не зробить її цивілізованою, успішною, сильною, – це наш святий обов’язок перед тими, хто три роки тому поклав життя за нашу мрію і наш вибір, ступивши зі скривавленої київської бруківки у вічність.

Події, які навічно вкар-бовані у новітню історію держави і пам’ять наших сердець, розпочалися 2013 року в ніч проти 30 лис-топада, коли було віддано злочинний наказ про сило-вий розгін Євромайдану

НАЙКРАЩІ ПІСНІ УКРАЇНСЬКИХ ВИКОНАВЦІВ

НАЙКРАЩІ ПІСНІ УКРАЇНСЬКИХ ВИКОНАВЦІВ

www.radio.kiev.fmfacebook.com/radiokyiv

Ліце

нзія

Нац

іона

льно

ї Рад

и Ук

раїн

и з

пита

нь т

елеб

ачен

ня

та р

адіо

мов

ленн

я Н

Р №

118

8-м

від

12.

11.2

010

р.

СЛУХАТИ ТУТ

Фото Дмитра СЕРЕБРЯКОВА

реклама

Фото Павла ПАЩЕНКА

Фото Павла ПАЩЕНКА

Фото Павла ПАЩЕНКА

Вечірній Київ | 16 лютого 2017 року | №6 (19240) ЩО ТУРБУЄ 15

Чимало хто на цій хвилі заро-бив солідні капітали, ставши героєм чергових історій вели-кого успіху. Зазвичай мова йде про корпорації, які в гонитві за збагаченням не забували і про інтереси незалежних держав.

Канадська компанія World Wide Minerals (WWM) у 1996 році потра-пила до Казахстану. Її історія – це яскравий приклад того, як можна втратити шанс на прибуток, прояв-ляючи себе не в якості партнерів, а в ролі дестабілізуючого чинника. WWM прийшла в ролі інвестора, уклавши угоду про управління північним ура-нодобувним комплексом і цілинним гірничо-хімічним комбінатом (ЦГХК). Нова незалежна республіка створювала умови для роботи інвесторів, від яких залежала швидкість втілення ринкових реформ і, по суті, питання виживання Казахстану. На початку 90-х років рівень річної інфляції тут становив близько 2000 відсотків. Великих зусиль коштувало стабілізувати економіку, а разом з нею – і соціальну сферу.

У 1996 році, коли країна зуміла стати на шлях сталого розвитку, багато інвесторів, які раніше не бажали ризи-кувати, звернули увагу на багату сиро-винну республіку. World Wide Minerals приваблювала уранова промисловість. 1992 року Казахстан і Міністерство тор-гівлі США підписали угоди, що запро-ваджують квоти на імпорт уранових продуктів до США. Казахстан на той час вибрав без’ядерний шлях розви-тку, і йому потрібно було утилізувати великі обсяги урану. Після розвалу Радянського Союзу на території цієї країни розташовувався четвертий за потужністю у світі ядерний арсенал. Ексклюзивне право на постачання ура-ну до Сполучених Штатів було надано американській компанії Nukem Inc.

Канадці чомусь вважали, що ма-ють право посунути американців, поставивши під сумнів легітимність найважливіших стратегічних домов-леностей. У 1997 році компанія WWM звернулася до уряду Казахстану за експортною ліцензією на продаж урану до США й отримала відмову.

Відмова була мотивована і прав інвестора не обмежувала. WWM зу-пинили виробництво і припини-ли будь-яку роботу, посилаючись на неможливість збуту продукції. «Азартна гра», яку затіяв інвестор із прицілом на надприбутки, стала загрожувати національній безпеці. І закінчилося все цілком очікувано: Казахстан рішуче вказав бізнесменам на двері. Це було суверенне право захищати свої національні інтереси, що знаходяться вище будь-якого міжнародного закону. Постановою уряду від 30 липня 1997 року право оперативного управління холдинго-вою компанією «Цілинний гірничо-хімічний комбінат» було покладено на ЗАТ «НАК «Казатомпром».

Звісно, для канадської компанії це був справжній удар. Та вони так легко здаватися не збиралися. Уже через рік WWM подала позов до окружного суду США, висунувши претензії про те, що Казахстан незаконно відмовив компанії у видачі ліцензії на експорт урану.

Однак Сполучені Штати були со-лідарні з Астаною. На думку амери-канської Феміди, рішення видавати чи не видавати експортну ліцензію є суверенним вибором Казахстану,

заснованим на внутрішніх законах і указах республіки. На момент приходу WWM у Казахстан ексклюзивне право на торгівлю ураном у США належало іншій фірмі. 8 серпня 2002 року Апе-ляційний суд США виніс остаточне рішення про зупинку судового роз-гляду на користь Казахстану і НАК «Казатомпром». Але успіхи «Казатом-прому» в бізнесі та зростаючий попит на уран у світі знову штовхнули World Wide Minerals на авантюру. Тільки на цей раз компанія організувала собі потужне лобі в рідному канадському уряді. Усупереч декларованій дружбі двох країн в Оттаві вирішили взяти реванш. У січні минулого року Ка-надський трибунал підтримав позов канадської гірничої компанії проти Казахстану, причому, апелював до нормативної бази Радянського Союзу. Виявилося, що в розпал перебудови 20 червня 1989 р. СРСР і Канада підписали

Угоду про заохочення та взаємний захист капіталовкладень. Нині ж Ка-захстан повинен за ці домовленості відповідати, адже Астана названа правонаступником цього договору.

А як же суверенне право? Канада визнала незалежність Казахстану? Так. Тоді про що взагалі мова? І чому якщо Казахстан правонаступник СРСР він не користується цим правом?

Захист інвестицій не має нічого спільного з недобросовісною конку-ренцією. До того ж, Канада так і не підписала відповідного договору з незалежним Казахстаном, на відміну від інших країн, включаючи США.

Під час візиту до Оттави прем’єр-міністра РК у березні 1995 року був прийнятий Меморандум про наміри, в якому сторони зобов’язалися про-вести додаткові переговори експертів двох країн для підготовки «Угоди про заохочення і взаємний захист інвес-тицій». Але канадці не прийшли на зустріч. Мабуть, радянський договір їх влаштовував більше. А те, що він не влаштовує Казахстан, мабуть, нікого не хвилювало.

Тим більше, що згідно з Віденською конвенцією 1978 року «Про спадкоєм-ність держав щодо договорів» у розділі 1 «Загальне правило» статті 16 чітко пояс-нюється, що Казахстан не зобов’язаний виконувати обов’язки СРСР.

У документі йдеться: «Нова неза-лежна держава не зобов’язана збері-гати в силі який-небудь договір або стати його учасником у силу виключно того факту, що на момент правонас-тупництва держав цей договір був у силі щодо території, що є об’єктом правонаступництва держав».

Казахстан – як яблуко Казахстан – як яблуко розбрату для великих розбрату для великих інвестиційних компаній інвестиційних компаній � КОЛИ РОЗПАВСЯ СРСР, ЯК «КОЛОС НА ГЛИНЯНИХ НОГАХ», МІЖНАРОДНИЙ БІЗНЕС ЗВЕРНУВ УВАГУ НА КОЛИШНІЙ РАДЯНСЬКИЙ ПРОСТІР, БАГАТИЙ РЕСУРСАМИ І ДЕШЕВОЮ РОБОЧОЮ СИЛОЮ. ЦЕ БУВ СПРАВЖНІЙ КЛОНДАЙК ДЛЯ ПІДПРИЄМЛИВИХ ЛЮДЕЙ

С В Г Е Р АЛ Е Г Е Н Д А ЕА Л И Ч А Р О Л ЬН О Р І Я А П ІЦ Я Р Д Н О Г АЕ Н А С Т Р І ЙТ І Н І И А Я Т

М А Й О Р И И

М У Р К Н І С

А Н А К О Н Д А

І Д И О Р Д А

Т А Ї Н С Т В О

Л Е В І К А Л І

Я Т Ь Ч А П Л Я

відповіді на сканворд від 9.02.2017 р.

Як поінформували «Вечірку» в Департаменті про-мисловості та розвитку підприємництва КМДА, у суботу-неділю в столиці відбудуться традиційні сільськогосподарські ярмарки.

Зокрема, у суботу, 18 лютого в місті ярмаркуватимуть в Голосіївському районі на вул. Паньківській, на вул. Голо-сіївській, 4-10; в Дарницькому – на вул. Ревуцького, на вул. Зарічній, 44-45-т, на перетині вул. П. Чубинського та Ю. Пасхаліна; в Деснянському – на вул. Лісківській (в межах вул. Милославської та Радунської), на вул. М. Цвєтаєвої (в межах вул. М. Закревського та просп. В. Маяковського); в Дніпровському – на бульв. І. Шамо, 2-12; в Оболонському – на вул. Йорданській, 1-9; в Печерському – на вул. Московській, 31/33; в Подільському – на просп. Степана Бандери (біля Куренів-ського парку), на вул. Світлицького, 31-35, в Святошинському – на вул. Булгакова, 10-13/1, на вул. Академіка Кіпріанова, 2-28; в Солом’янському – на вул. Героїв Севастополя, 42 (в межах вул. М. Донця та Героїв Севастополя, 35-а); в Шевчен-к і в с ь к о м у – н а вул. В. Василевської, 1-17.

У неділю, 19 люто-го, ярмарки відбудуться в Голосіївському районі на вул. Маршала Конєва (в межах вул. Вільямса та Ломоносова); в Дарниць-кому – на вул. Зарічній, 44-45-т, на перетині вул. П. Чубинського та Ю. Пас-халіна; в Дніпровському – на вул. С. Стальського (в межах вул. Райдуж-ної та Старосільської); в Подільському – на вул. Світлицького, 31-35; в Печерському – на вул. І. Кудрі (в межах вул. Іоанна Павла ІІ та Чигоріна); в Святошинському – на бульв. Академіка Вернадського, 79, на вул. Верховинній, 81-91; в Солом’янському – на вул. Ф. Ернста, 14-а; в Шев-ченківському – на вул. Татарській, 32-38.

Де скупитисяярмарки

Захист інвестицій не має нічого спільного з недобро-совісною конкуренцією. До того ж, Канада так і не підписала відповідного договору з незалежним Казахстаном, на відміну

від інших країн, включаючи США

реклама

Вечірній Київ | 16 лютого 2017 року | №6 (19240)ОФІЦІЙНО16

Про податкові канікули, Про податкові канікули, «білі» зарплати та «білі» зарплати та «сплячі» ФОПи «сплячі» ФОПи � УРЯД ДАЄ РОЗ’ЯСНЕННЯ ЩОДО МАНІПУЛЯЦІЙ У ЗМІ ВІДНОСНО ЗАКРИТТЯ ПІДПРИЄМСТВ МАЛОГО БІЗНЕСУ, ПОСИЛЕННЯ ФІСКАЛЬНОГО ТИСКУ ТА ЗРОСТАННЯ БЕЗРОБІТТЯ

По-перше, твердження про по-силення фіскального тиску, у тому числі на малий бізнес, – відверта маніпуляція.

Оскільки уряд не підвищував податки, а запровадив цілком логічне правило – єдиний соціаль-ний внесок потрібно сплачувати незалежно від наявності прибут-ку. Відрахування до Пенсійного фонду дають право на отримання пенсії.

По-друге, держава навпаки поступово знижує навантаження на бізнес і надає нові фіскальні можливості для його розвитку.

Аби стимулювати бізнес до виплат «білих» зарплат, держава суттєво понизила ставку ЄСВ - з 42% до 21%. Нові зміни до По-даткового кодексу, що набрали чинності у цьому році, зокрема, передбачають п’ятирічні по-даткові канікули для новоство-рених підприємств, звільняють від оподаткування податком на прибуток малі підприємства, які відповідають певним критері-ям, впроваджують прискорену амортизацію обладнання, що дає підприємствам додатковий інвестиційний ресурс у розмірі 700 млн грн.

По-третє, уряд категорич-но проти підтримки бізнесу за рахунок скорочення прав і свобод працюючого населення.

Підвищення мінімальної за-робітної плати – це відновлення соціальної справедливості. Ті, хто більше всіх кричать про не-підйомний тягар для бізнесу і

одночасно позиціонують себе як захисники простих людей, чомусь не озвучують такої ста-тистики: протягом трьох років інфляція зросла удвічі, а розмір мінімальної зарплати — лише на 30%. Ще у минулому році майже 40% всього працюючого населен-ня отримувало зарплату менше 3200 грн.

Про те, що стратегія уряду є цілком виваженою і економічно доцільною, свідчить і статистика.

У січні 2017 року кількість безробітних зменшилася на 16% або на 80 тис осіб.

Це означає, що про зростання безробіття, тим більше через під-вищення мінімальної заробітної плати, взагалі не йдеться. Навіть більше – навпаки, спостерігається зростання попиту на персонал. Зокрема, на 1 лютого цього року кількість звернень роботодавців до Державної служби зайнятості у пошуках персоналу зросла на 51% (до 47 тис.). За інформацією з інших джерел додатково до офі-ційної звітності, кількість вакансій становить 20,8 тис.

Середній розмір заробітної плати у наявних вакансіях

– 3900 грн.

Тільки у 34% вакансій робо-тодавці пропонують зарплату на рівні нової «мінімалки», ре-шта – готові платити більше. Це означає, що рішення уряду про двократне збільшення МЗП цілком відповідає сучасним економічним реаліям. У тому числі, тому, що

економіка країни нарешті показа-ла за результатами минулого року зростання після 10%-го падіння у 2015 році.

У січні цього року від сплати ЕСВ надійшло 11,1 млрд грн,

що на 700 млн грн більше, ніж у січні минулого року.

Планові показники січня 2017 р. по надходженню ЄСВ переви-конані на 1,8 млрд грн або на 19,7%. Надходження до зведеного бюджету від податку на доходи фізосіб порівняно з січнем ми-нулого року зросли на 38,6%. Це означає, що реальний бізнес у сво-їй більшості не ховається у тінь, а готовий працювати за правилами, що встановлює держава. Ті ж, хто уникають сплати обов’язкових платежів і порушують трудові закони, повинні нести за це від-повідальність.

Довідка: У січні цього року до Держпраці та її територіальних управлінь надійшло 685 скарг громадян щодо недотримання вимог про сплату МЗП, з них 604 – з урядового контактного центру.

В 2017 р. видатки держав-ного бюджету на оплату

працівників бюджетної сфери порівняно з минулим роком збільшено на 40 млрд грн.

Тобто про ймовірне скорочення чи переведення бюджетників на неповний робочий день взагалі не йдеться. Держава у повному обсязі має ресурс для забезпе-чення виплат оновлених зарплат

бюджетників. 1 млн бюджетників отримали підвищення зарплат від 400 до 2 тис грн. На сьогодні всі зарплати в лікарнях і навчальних закладах з урахуванням підви-щення МЗП виплачені. Затримки з виплатами були пов’язані з чисто технічними проблемами – через пізнє ухвалення бюджету субвенція місцевим бюджетам на виплату зарплат була перерахована в об-сягах січня минулого року. Зараз додаткові кошти вже переведено місцевим бюджетам.

За період 01.12.2016- 01.02.2017 припинило ді-

яльність 299,7 тис ФОП, з яких 98% протягом останніх років

не здійснювали господарську діяльність.

Про масове скорочення ма-лого бізнесу взагалі не йдеться. Кількість ФОП, що припинили діяльність за останні три місяці, становить лише 7,56% від за-реєстрованих станом на 1 січня цього року. Кількість ФОП на кінець січня 2017 року, навіть з урахуванням закритих підпри-ємців, більше показника 2015 року на 160 тис. Оскільки пере-важна більшість закритих ФОП не вели господарської діяльнос-ті, ці люди вочевидь не потра-плять в статистику безробіття, оскільки мають інше постійне місце роботи або інші джерела прибутку. Пік закриття вже про-йдено – він припав на період декількох днів до нового року і після. Вже з 5 січня реєстрація/закриття увійшли у стандартний режим. При цьому в січні 2017 р. зареєстровано 27,8 тис нових фі-зичних осіб – підприємців. У 2015 р. обсяг реалізованої малими під-приємствами продукції складав менше 7%. Якщо ж взяти до уваги ліквідацію саме «сплячих» ФОП, то їх закриття тим більше жодним чином не вплине на прогнозні показники зростання економіки.

Аби стимулювати бізнес до виплат «білих» зар-плат, держава суттєво понизила ставку ЄСВ – з

42% до 21%.

Реклама

«Вечірка»: разом з киянами понад 110 років! Будьмо разом і надалі!

Передплата з доставкою газети у поштову скриньку

Купити газету «Вечір-ній Київ» можна у мережах «Союздру-ку», «Київоблпреси» (Київська обл., Жи-томир, Житомирська обл.), поштових відді-леннях Києва та області.

Оформити передплату можна у поштових відді-леннях та в редакції: Київ, вул. Володимирська, 51-б, 1-й поверх, кімн. 8. Тел.: 234-27-35

Передплатний індекс

37607

1 місяць 14 грн3 місяці 42 грнпівроку 84 грнрік 168 грн

ЛИШЕ14 грн

на місяць

укор 5102 янтвож 8№40 (19170)

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

facebook.com/vechirkanova

vechirniykiev.com.uatwitter.com/vechirkanovavk.com/vechirkanova

» 6

» 4

» 10–16

TVпрограмаНайз

ручн

іша

Жереб кинутоВіднині партії мають номери у виборчому бюлетені.

Боротьба за симпатії електорату стає все запеклішою

В гостях у медиків спеціального призначення «Вечірка» дізналася, як навчають надавати невідкладну допомогу

Подробиці на стор. 7

НІМЕЦЬКІ ФАХІВЦІ ГОТУЮТЬ РЕВОЛЮЦІЮ У СТОЛИЧНІЙ ІНФРАСТРУКТУРІ

Політична реклама

ОЛЕКСІЙ РЕЗНІКОВ ПРО НОВИНИ ІЗ ФРОНТУ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ

Подробиці на стор. 8, 17

Фото Григорія Кубланова

Голова Київської ТВК Михайло Терещенко

запевнив, що процедура жеребкування

є досконалою

кур’єр «ВК»2

Вечірній Киї В | 8 жовтня 2015 року | №40 (19170)

Фото Бориса Корпусенка

Леся КЕСАРЧУК

Часто чуємо: а що робить влада, щоб містяни сплачували менше за енергопослуги? Відповіда-ємо: нині у столичних будинках почали встановлювати тепло-регулятори. Це частина систе-ми індивідуальних теплових пунктів, розміщених у підвалах будинків. Погодні регулювання подачі тепла дозволять мешкан-цям заощаджувати енергію та кошти.

Адреса одного із таких техніч-них «див» – Теремківська, 19. І це лише перша ластівка. Місто планує обладнати подібними приладами півсотні будинків. А якщо вони себе виправдають, то наступного року їх будуть встановлювати скрізь.

Система теплорегулювання дороговартісна – приблизно 300 тисяч для одного об’єкта. Вигля-дає вона приблизно так: іззовні на стіні стоїть датчик, який ви-

мірює температуру, а в підвалі – індивідуальний тепловий пункт, де автоматизована система уже розподіляє тепло по квартирах. Мешканці цього будинку тепер зможуть заощаджувати на опален-ні й самі обирати собі необхідну температуру. «Ця система повністю запрогра-

мована. Усі жителі цього будинку колективно можуть прийняти рішення, щоб температура вночі була плюс 16 градусів. А коли вони прокидаються, наприклад з 7 до 8 ранку, – плюс 20. Це потрібно один раз налаштувати на контролері, й така температура буде постійно», – розповідає гендиректор компанії підрядника, що встановлювала погодні регулятори, Сергій Фіщук.

Оглянув нову установку і мер Віталій Кличко. «Багато киян скаржаться на

нестачу тепла в будинках чи, на-впаки, на спеку, коли через зміну погодних умов у квартирі надто тепло, що призводить до додатко-вої втрати енергії та додаткових рахунків, які отримують люди

за опалення. Щоб зробити ефек-тивнішим використання джерел енергії та зменшити суми нара-хованих коштів у платіжках, ми встановлюємо регулятори тепла у 50-ти будинках. Якщо на вулиці теплішає, подача тепла до квартир зменшується, холоднішає – тем-пература автоматично додається», – каже Віталій Кличко. Крім того, у рамках реконструк-

ції теплопункту встановлюються теплові насоси. Це дозволить зро-бити рівномірнішим та комфорт-нішим розподіл тепла у будинку. Тобто уникнути випадків, коли в одній квартирі спекотно, а в другій – холодно. Встановлені теплові лічильники допоможуть заощадити 30% тепла, а система погодного регулювання зеконо-мить додатково близько 20% те-пла, а отже і коштів. Нагадаємо, що в рамках енер-

гозбереження міська влада завер-шує програму щодо забезпечення 4000 будинків теплолічильниками, у більш ніж 3000 з яких прилади уже встановлено.

столиця за тижденьЄ комунальна Галерея мистецтв! Учора на Троєщині (вул. Драйзера, 6) відкрили першу районну Гале-

рею мистецтв комунальної власності. В експозиції «Творче розмаїття

осені» представлені роботи відомого живописця та скульптора Валерія

Франчука, народної майстрині Тетяни Протчевої, художниці Софії Книш,

доньки знаного українського митця Анатолія Криволапа Ганни, а також

учнів і педагогів закладів культури та освіти Деснянського району. Біля мерії та Кабміну – велопарковки Поблизу КМДА та Кабміну облаштували стійки для паркування вело-

сипедів. Парковка розрахована на 10 велосипедів, а дизайн розробив

архітектор та волонтер Асоціації велосипедистів Києва Сергій Смирнов. Нові тролейбусні маршрути

З 30 вересня за численними зверненнями пасажирів розпо-чав роботу новий тролейбусний маршрут №46 «Вулиця Маршаль-ська – Голосіївський парк» у Голо-сіївському районі, а з 2 жовтня запрацював новий тролейбусний

маршрут на Троєщині – №47 «Вулиця Милославська – стан-ція метро «Мінська». Ще одна новація – тролейбусний маршрут №29, що розпочинається від залізничної платформи «Зеніт»,

продовжено до станції метро

«Дарниця». А ось рух трамваїв №15 «Автогенний завод – вулиця Старо-

вокзальна» та №18 «Контрактова площа – вулиця Старовокзальна» має

відновитися 9 жовтня.

На Південному мосту завершили ремонт У столиці закінчено капремонт Південного мостового переходу. Зо-

крема, вже виконано роботи із влаштування верхнього шару асфальто-

бетонного покриття з литого гусасфальту, що здатен витримувати значні

навантаження та коливання споруди. «Середньовічні страти і покарання» у «Київській фортеці» У Національному історико-архітектурному музеї «Київська фортеця»

(вул. Госпітальна, 24-а) відкрито найрезонанснішу виставку цього року

«Середньовічні страти і покарання». Глядачі здійснять історичний екс-

курс «сутінками Середньовіччя», побачать знаряддя тортур. Це науково-

популярна виставка, на якій представлено натуральні зразки з викорис-

танням звуку, світла та спецефектів. Названо кращих За підтримки Департаменту промисловості та розвитку підприємництва

КМДА у столиці відбулася урочиста церемонія нагородження перемож-

ців, лауреатів і фіналістів регіонального етапу всеукраїнського конкурсу

якості продукції «100 кращих товарів України». Міська влада відзначила

29 переможців, а саме: великі, середні та малі підприємства з виробни-

цтва продовольчих товарів, підприємства, що випускають промислові

товари, продукцію виробничо-технічного призначення, підприємства,

які надають послуги у побутовій та виробничій сферах. Тротуар на Хрещатику перекрили напівсферами Парний бік Хрещатика перекрили спеціальними обмежувачами, що до-

поможуть у боротьбі з хаотичною парковкою. З ініціативи мера Києва

Віталія Кличка та голови Шевченківської РДА Олега Гаряги весь тротуар

центральної вулиці столиці так само буде закритий для паркування

автомобілів.

Червоне – то двірник Двірників у центрі міста тепер видно здалеку – завдяки новій формі

червоного кольору, в яку прибиральників та робітників ремонтної служ-

би вдягнуло КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду

Печерського району міста Києва». Кожен новий комплект спецодягу

коштує близько 270 гривень. Двірникам обіцяють видати ще й бейджі з

фотографією, ім’ям та прізвищем працівника. «Неприпустимо, щоб у столиці України двірники мали неохайний

вигляд. Тому прийнято рішення забезпечити робітників новим спец-

одягом, в якому їм буде комфортно працювати за будь-яких погодних

умов», – заявив представникам ЗМІ голова Печерської РДА Сергій

Мартинчук і запевнив, що всі робітники служб району вже мають

такий одяг. Як повідомили кореспонденту «Вечірнього Києва» у прес-службі Пе-

черської РДА, згодом для холодної пори року для прибиральників буде

придбано зимовий варіант спецодягу: взуття, утеплені штани і куртки.

Як зменшити рахунки за тепло?

Хто очолив Зал офіційних делегацій У столиці обрали нового керівника особливого держпідприємства Леся КЕСАРЧУК

Економіст за освітою Андрій Ма-зур уже мав досвід керування ДП «ЗОД» (Зал офіційних делегацій) упродовж 2003–2006 років. Його обрали за конкурсом в Управлінні державними справами. За всю історію ЗОДу це вперше його ди-ректор обирається таким чином.

Державне підприємство «Зал офіційних делегацій» в аеропорту «Бориспіль» прославилося цього

року скандальними мітингами працівників. Профспілки під-приємства протестували проти скорочення. Пасажиропотік у Залі офіційних делегацій значно зни-зився, тож керівництво виріши -ло оптимізувати кількість його працівників. Конфлікт владнали і у вересні оголосили конкурс на посаду директора. Боротьба за крісло керівника

престижної установи у «Борис-полі» точилася між п’ятьма пре-тендентами. За словами Андрія Мазура, аби збільшити пасажи-

ропотік і надходження коштів до підприємства, планується приваблювати поважних пер-сон і бізнесменів різноманітним сервісом. А саме створити зону для відпочинку, ігрову зону для дітей, поліпшити харчування. Буде створено сайт в Інтернеті, де можна зробити замовлення на обслуговування без черги та у зручний час. Вартість послуг поки що не підвищуватиметься, а для постійних клієнтів у Залі офіційних делегацій діятиме система знижок.

Регулятори тепла встановлять у 50-ти будинках

Фото Олексія Іванова

акценти4

Вечірній Киї В | 8 жовтня 2015 року | №40 (19170)

Реклама

влада на зв’язку

– Пане Олексію, нещодавно у Києві пройшла міжнародна конференція на тему «Як подолати корупцію?», на якій ділилися досвідом представники різних країн. Що корисного має місто від цього заходу?

– По-перше, ми привернули увагу гро-мадськості до нашої роботи на антикоруп-ційному напрямку, розповіли про зроблене, поділилися планами. По-друге, отримали підтримку колег з інших країн. Наприклад, посол Німеччини в Україні Крістоф Вайл схвально висловився про створення елек-тронного урядування в Києві. Він визнав, що це дуже ефективний спосіб боротьби з корупцією. А голова місії USAID Україна Джед Бартон нагадав про те, що й Агенція з міжнародного розвитку допомогла у боротьбі з корупцією.

– А як саме допомогла? – Агенція виділила чимало коштів, які було направлено на заходи з подолання ко-рупції, – це 1,3 мільйона доларів. Окрім того, як я вже казав, одним із ключових заходів є впровадження електронного урядування. Зайшовши на портал КМДА у підрозділ «Відкритий бюджет», кожен може побачити видатки по школі, дитсадку… Ви можете контролювати видатки аж до закупівлі лам-почок чи фарбування стін.

– «Відкритий бюджет» – це лише один із пунктів. Розкажіть, будь ласка, доклад-ніше про саму програму. – У межах програми Smart City (у пере-

кладі з англ. мови – «Розумне місто». – Авт.) окрім «Відкритого бюджету» реалізовано ще й такі ініціативи: «Електронні закупівлі», «Електронні послуги», «Система управління майном», «Єдина система обліку», «Електрон-ні петиції» та «Бюджет участі». Завдяки електронному урядуванню буде зведено до мінімуму перебування громадян у кабінетах посадовців. Послуги будуть автоматизовані, і це виключить можливість вимагання хабара і «подяки» за той чи інший папірець. І дуже важливо, що проект передбачає передачу громаді повного контролю за використанням бюджетних коштів.

– Чи виправданим було створення Антикорупційної ради? – Так. Раду, до речі, очолює Віталій Кличко.

За останні місяці гучні звільнення (заступника директора Департаменту архітектури Андрія Вавриша, керівника «Київтранспарксервісу»

тощо), низка службових розслідуваньM– усе завдяки спільній роботі громадськості, екс-пертів і представників влади в цій Анти-корупційній раді. Усі ключові заходи ан-тикорупційної програми втілено в життя відповідними розпорядженнями Віталія Кличка як голови КМДА, моїми розпоря-дженнями та завдяки роботі депутатського корпусу Київради.

– Найболючішими корупційними галузями лишаються, мабуть, ЖКГ і освіта.

– Перевірка всіх керуючих компаній з об-слуговування житлового фонду на наявність корупційної складової уже розпочалася. Особливу увагу буде приділено тендерним закупівлям із надання всіх послуг у сфері ЖКГ. Така ж ситуація і в школах. Проблеми тендерів, побори з батьків, погана якість

харчування, махінації – все буде припи-нено. До речі, директорів деяких шкіл уже звільнено. Інколи ж у навчальних закладах до маразму доходить. Наприклад, в одній із шкіл були передбачені бюджетні кошти на заміну вікон. Їх замінили, але лише в кабінеті директора! Не корупція, ні. Але чи не нахабство?

– А прості громадяни можуть якось впливати на діяльність Антикорупцій-ної ради?

– Так. Будь-який киянин може надати пропозиції. Але боротьба з корупцією не обмежується лише роботою ради. Коли ми всі разом почнемо потрошки докладати зу-силь, тоді кожен із чиновників розумітиме, що й під ним хитається крісло. І перш ніж «попросити», сто разів подумає, чим то для нього може обернутися. Я розумію, що всі випадки корупційних дій

за одне засідання не розглянеш. Зараз, коли кияни все ще ходять кабінетами, стикаються з вимаганнями «віддячити» комусь,M– велике прохання звертатися щодо цього за телефо-ном гарячої лінії: +38 (096) 588-11-88.

Катерина СКРИПНІКОВА

Графік проведения особистих і виїзних прийомів громадян i прямих («гарячих») телефонних лiнiй першим заступником голови Київської міської державної адміністрації та заступниками голови КМДА на IV квартал 2015 року. У першого заступника голови КМДА Ігоря

Володимировича Ніконова особистий прийом громадян – першого вівторка з 16.00 до 18.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, 202-74-40. • Особистий виїзний прийом – третього вівторка

кожного місяця з 17.00 до 18.00 у Печерській РДА та у четвертий вівторок кожного місяця з 17.00 до 18.00 у Шевченківській РДА.

• День та час проведення прямих «гарячих» те-лефонних ліній – кожної другої середи з 17.00 до 18.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Петра Олександро-

вича Пантелеєва особистий прийом – кожно-го другого четверга з 16.00 до 18.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, 202-74-56. • Особистий виїзний прийом – кожного першого

четверга з 16.00 до 18.00 у Святошинській РДА та кожного третього четверга з 16.00 до 18.00 у Солом’янській РДА. • День та час проведення прямих «гарячих» те-

лефонних ліній – кожного четвертого четверга з 16.00 до 17.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Михайла Борисовича

Радуцького особистий прийом громадянK– кож-ної третьої п’ятниці з 12.00 до 14.00 на вул. Хрещатик, 36 (кімната 516). • Телефони посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-76-16, 202-77-21. • Особистий виїзний прийом – кожного першого

понеділка місяця з 16.00 до 17.00 в Голосіїв-ській РДА та третьої п’ятниці з 16.00 до 17.00 у Дарницькій РДА. • День та час проведення прямих «гарячих»

телефонних ліній – кожного першого вівторка з 11.00 до 12.00, тел. 202-76-76. Заступник голови з питань містобудування та

архітектури проводить особистий прийом гро-мадян кожної першої середи місяця з 16.00 до 17.00 на вул. Хрещатик, 36. • Телефони посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-77-04, 202-77-05. • Особистий виїзний прийом – у другу середу з

16.00 в Оболонській РДА, четвертої середи з 16.00 в Подільській РДА. • День та час проведення прямих «гарячих»

телефонних ліній – кожного другого четверга з 14.00 до 15.00, тел. 202-76-76. У заступника голови КМДА Ганни Вікторівни

Старостенко особистий прийом громадян – кожного другого вівторка з 16.00 до 17.00 на вул. Хрещатик, 36 (кімната 319). • Телефон посадової особи, відповідальної за організацію особистого прийому громадян, – 202-74-03. • Особистий виїзний прийом – кожного четвер-

того вівторка місяця з 16.00 в Деснянській РДА та третього вівторка з 16.00 у Дніпровській РДА.

• День та час проведення прямих «гарячих» телефонних ліній – кожного першого вівторка з 10.00 до 11.00, тел. 202-76-76.

Олексій Резніков: «Крісло хитається під кожним корупціонером» Заступник Київського міського голови – секретар міськради

Олексій Резніков розповів «Вечірці», що нового на фронті боротьби

з корупцією і які труднощі при цьому виникають

Послуги будуть автоматизова-ні, і це виключить можливість вимагання хабара і «подяки» за той чи інший папірець

Фото Павла Пащенка

погляд6

Вечірній Київ | 31 березня 2016 року | №13 (19195)

кава Гарантія додається

Вадим ПЕТРАСЮК

У «Макдональдсі» троє чоловіків хрумтіли картоплею. Перед ними на столі лежала велика професійна фото-камера об’єктивом догори, наче Пізан-ська вежа. Схоже, вона була головним предметом їхньої розмови. – … тож я кажу: камера вже геть

ніяка,K– кивнув на неї перший хло-пець. – Але у конторі не хочуть купляти нову. Кажуть, будемо ремонтувати. На ремонт гроші є, а на нову ні. Різні статті бюджету.

– І що? – спитав другий хлопець із набитим картоплею ротом. – Та замахався ходити по ремон-

тах. То камера глючить, то об’єктив, то камера, то об’єктив... Кажу шефові: що ви хочетеK– дев’ять років камері! Металобрухт! – І що? – знову поцікавився другий.

– Несу в ремонт. Не фокусується. Подивилися: у вас, кажуть, бек-фокус. За тиждень полагодили. Через два дні знову не фокусується. Несу назад. По-дивилися: у вас бек-фокус, треба ще на тиждень залишати. Я їм показую їхню ж гарантію на їхній ремонт: це ж ви, кажу, так наремонтували. Вони: ой-ой, зачекайте. За десять хвилин виносять камеру. Ось, мовляв, вже готове. При-кинь!

– І що? – Що-що?! Нічого! Усі засміялися. Настрій компанії по-

жвавішав. – А оце недавно об’єктив після

ремонту забрав. Майже та сама історія: дали місячну гарантію, а за тиждень він знову глючить. Я їм несу, а вони не беруть. Кажуть: у вас тут сліди втручан-ня – хтось його розбирав, – тож ремонт на платній основі. Якого втручання?! Кажу: хлопці, я, по-вашому, схожий на ідіота? На біса мені його розбирати, коли маю від вас гарантію, що ви це зробите професійно та безкоштовно? Де логіка?!

– А вони? – Уперлися. Я пішов до свого на-

чальства. Кажу: у нас з ними договір на обслуговування – от і вирішуйте. Наш юрист з ними гавкається. Схоже, по-міняємо сервісну майстерню. Тут обізвався третій з компанії, який

досі лише їв. Він був явно старший за двох перших. – Мені усе це нагадує «Фітіль». Там

був сюжет: годинниковий майстер у лупу роздивляється годинник. Каже: о-о, скільки бруду, шестерні геть зноси-лися, пружина ослабла – треба міняти. Приходьте за місяць. Ну й називає ціну. А власник годинника йому: ніяких гро-шей – годинник на гарантії. І показує через віконце гарантійний талон. Май-стер: а-а, ну так би одразу й казали! Щось там почаклував, усе, каже, заби-райте – годинник працює. Віддає і про-сить гарантійний талон. А клієнт йому: е, ні! Цей талон – від швейної машинки. Я по ньому ще телевізор відремонтую, холодильник і електробритву. Розповівши це, чоловік сам засмі-

явся. Але хлопці, схоже, не розуміли, в чому кумедність. – А як він відремонтує холодиль-

ник?K– спитав один. – Та це ж гумор! «Фітіль»! Був за «совка» такий кіножурнал сатиричний. Висміював усе, що партія дозволяла.

– Яка партія? Чоловік зміряв хлопців поглядом: – Жуй картоплю, філософ!

з бульбашкамимиииииииии

МАФи незгод Леонід ФРОСЕВИЧ

Якщо в середині 1990-х розгортала-ся жорстока конкурентна боротьба (з підпалюваннями та стріляниною) між кримінальними групами за право «МАФіо-зити», тобто тримати МАФи під контролем, торгувати тут, то сьогодні ситуація дещо іншого ґатунку. Рекетири давно легалізу-валися, стали «порядними», однак все одно тяжіють до сумнівної торговельної діяльності.

Старі Схеми на но Вий лад Нині вони використовують великий арсенал засобів, захищаючи свою вотчи-ну. Нацьковують «прикриття»: куплених деяких правоохоронців, чиновників… Проплачують та організовують мітинги-про-тести «ображе-них покупців» та «підприємців». Блокують роботу комунальників за допомогою тітушок, фаль-шивих учасни-ків АТО (сьогод-ні навіть діють деякі полігони, де тренуються такі бійці в балаклавах за викликом). Це вже щось схоже на «МАФіозну» імперію, яка, можливо, у 1980-х і не снилася

такому хрещеному батьку, як Могилевич. Екс-директор Департаменту міського

благоустрою та збереження природного середовища, а нині – народний депутат України Дмитро Білоцерковець розповів у Фейсбуку, що на лівому березі демонтовані МАФи «належали одному з найодіозніших мережевих мафовиків на призвісько «Х5» або «Качок», який неодноразово вико-ристовував вогнепальну зброю і так само організовував радикальний опір демонтажу незаконних кіосків». Отже маємо виклик… Утім, у цій справі

таких викликів для міста чимало. Один із найголовніших: упродовж багатьох років влада заганяла ці питання майже в тупик. Замість кардинального та продуманого вирішення дуже гострої і складної про-блеми – половинчасті рішення, бажання підіграти тій чи іншій бізнесовій групі (не безкоштовно, звісно), спроби й собі щось

урвати, а ще популістські обіцянки, перед-виборчі ігри… Типова картина: наприклад, сьогодні торговельні ряди ліквідували, а завтра на цьому ж місці копали фундамент під супермаркет. Страждали про Сті люди Зазвичай страждали прості люди, які

торгували у цих крамничках. 2012 року я був свідком демонтажу десятків кіосків біля метро «Дарниця». Підприємці, які орендували тут павільйони в однієї фірми, не знали, що вона має великі негаразди з документами. Комунальники викинули крам підпри-

ємців на вулицю, кіоски забрали на штраф-майданчик. Киянка Надія Дубкова «три-

мала» тут із чоловіком Ро-маном будочку «Ремонт взуття», самі й працювали. Після погрому жінка сиділа на купі взуття і гірко плакала. А поруч зграйками тусува-лися з яскравими плакатиками «Молодые регионы» хлопці та дівчата. Вони ще три-мали в руках гасла «Киев не рынок и н е мусорник!». Проти МАФів війною пішли вже й юні політики… З дозволу великих «рєшал».

Пригадую й інше. 2010 року прокуратура Голосіївського району порушила кримі-нальну справу стосовно керівника під-приємства, який незаконно встановив 40 МАФів, знищивши дерева, кущі. Згодом справа опинилася у довгій шухляді. Бо свої?! х то що пропону Ва В На фронті боротьби з МАФами упродовж

десятиліття напрацьовано чимало рішень і пропозицій. Чому б не провести ревізію: що варто узяти знову на озброєння, а від чого відмовитися? Сьогодні дехто пропо-нує цікавий експеримент: запровадити у центральній частині міста заборонну зону для усіх МАФів. І поступово розширювати її. Або ж інше: створювати тимчасові тор-говельні ряди, як це практи-кують у деяких європейських столицях, скажімо, Парижі. Було б бажання. Раніше цей пласт роботи в містобудівній сфері був закрі-плений за тими, хто умів біль-ше грати на публіку. Мовляв, «підприємці отримають ро-бочі місця і зарплати, бюджет – додаткові кошти, в тому числі на соціальні програми та благоустрій». Наприклад, ко-лись запевняли: «Міська влада створила системну програму з повернення комфортного публічного простору грома-дянам»... Пил в очі. До речі, обіцяли й підго-тувати єдину схему розташу-вання тимчасових споруд. Років чотири тому куратором цього напрямку в столиці працював такий собі чинов-ник із Одеси на прізвисько

«Міша-карман». Тому не дивно, що розумні пропозиції «зависали»… 2012-го прокуратура змушена була визнати: «Під час повторних перевірок з’ясовано, що на місці деяких демонтованих МАФів через певний час з’являлися нові, власники яких мали тимчасові ордери, отримані в Головному управлінні містобудування та архітектури КМДА». Прокуратура пообіцяла «викрити весь злочинний ланцюжок…». Насмішили. Сьогодні місту вельми важливо спра-

витися з усіма цими викликами. Хочеться вірити, що громада не проти цивілізованої торгівлі. Щоб у цій сфері торжествував закон і міський бюджет наповнювався. Ми наводимо порядок. Але ж як важливо не наступати на старі граблі, дати відсіч усім «рєшалам», які витягують на світ лихі схеми двадцятилітньої давнини. Білоцерковець захищатиме інтереси

киян у парламенті Повноваження депутатів від БПП Єгора Фірсова та Миколи Томенка припинені. Про це оголосив спікер Верховної Ради Володимир Гройсман. Їхніми наступниками в парламенті стали Олександр Бригінець та Дмитро Білоцерковець. Раніше Томенко і Фірсов

вийшли з фракції "Блок Петра Порошенка". У відповідь на з'їзді партії 25 березня було ухвалене рішення відібрати у них депутатські мандати.

ЦВК це рішення визнала і зареєструвала наступни-

ків – Олександра Бригинця та Дмитра Білоцерковця. У вівторок вони на засіданні парламенту склали присягу народного депутата. «Вечірка» поцікавилася у

пана Дмитра – якими питан-нями він опікуватиметься в пар-ламенті. Можливо, перший його

законопроект стосуватиметься МАФів?

«Насамперед я представля-тиму у Верховній Раді - Київ, тож захищатиму інтереси мешканців столиці. Скоріш

за все це будуть питання бла-гоустрою. Окрім цього допо-магатиму меру Києва Віталію Кличку вирішувати у парла-менті столичні питання. До того ж працюватиму радником Київського міського голови на громадських засадах. А в мої обов`язки як і раніше входи-тимуть питання благоустрою та збереження природного середовища».

Підготував Віталій КУРІННИЙ

до речі

тема номера

Марина МАРЧЕНКО

Його називають моральним автори-тетом України. І кажуть, що, мабуть, волею долі так сталося, що день на-родження країни збігся з його днем народження. 24 серпня 1991 року він написав Акт про Незалежність України, за який проголосувала Верховна Рада. А до цього були і під-пільна антикомуністична діяльність, і камера смертників, і мордовські концтабори, і депутатська діяльність на благо вільної України… З Левком Лук’яненком спілкувалася корес-пондентка «Вечірки».

Раю у нас немає, але ми здатні на велике – Левку Григоровичу, ви усе життя присвятили тому, щоб не-залежність України відбулася. Які, на вашу думку, наші найбільші здобутки та цінності? – За 24 роки, на жаль, було багато

поганого, але є надзвичайно важливе явище – роки незалежності стали часом переучування цілої нації, і це дуже позитивний процес. Але спочатку Російська імперія ізолю-вала нашу націю від цілого світу. Найперше – цензурою. Ні листівка, ні газета, ні книжка не могли вийти без відповідного штампу. По-друге, навколо України стояли радіоглуш-ники, щоб наш народ не слухав із-за кордону «ворожі» голоси. По-третє,

як частина імперії, Україна була ото-чена кордоном. Ще до революції Україна також

була ізольована Російською імперією, але, принаймні, ця ізоляція не була такою суцільною, як за радянських часів. Крім того, нас ізолювали від наших попередників – художників, учених, літераторів. Від усього того, що творили наші духовні отці. Від того, що створила нація, цілі по-коління були ізольовані.

– І все це мало відповідні на-слідки...

– Ми думали так: якщо живемо погано, значить, у нас й інженери

погані, лікарі погані, вчителі погані. У нас був комплекс неповноцінності, бо ми вважали, що за кордоном усе дуже добре. Таке життя тривало 72 роки, тобто три покоління. Наша нація була зіпсована, бо не знала своєї історії і не мала уявлення про навколишній світ. І коли почала-ся горбачовська демократизація й Україна стала незалежною, зникли цензура, заборони і відкрився цілий світ. Українці ніби вперше з’явилися

на світ Божий і почали вивчати самі себе. Ми побачили: так, раю у нас не-має, і хоча жили в рабстві, однак не втратили здібності до чогось доброго. «інфо Рмп Рості Р як не був ук Раїнським, так і не став ним » – Ви часто наголошували, що

національно свідома молодь – одне із головних наших надбань. Що потрібно робити, щоб його зберегти та розвинути? – Згадаємо, що до 1991 року

Україна була територією, яку на-скрізь «прострілювали» російські засоби масової інформації. Вони нав’язували нам імперську ідеоло-гію. Коли у 1992 році Україну про-голосили незалежною і розпочали приватизацію, телевізійні та радіо-канали стали звичайним товаром. Охмакевич, директор Державної телерадіокомпанії, зателефонував мені й запропонував купити канал. «Тоді ваша Республіканська партія зможе 16 годин на добу говорити все, що вам хочеться», – сказав він при зустрічі. Я запитав, скільки це коштує. 50 тисяч доларів. Але наша партія не мала таких грошей. Їх мав тоді Лаудер – міжнародний магнат у сфері ЗМІ. Коли почала тріщати комуністична система, то він пішов у Польщу, Словаччину, Румунію, а потім і в Україну купувати ЗМІ. По-тім прийшли й інші. Вони не були зацікавлені у перевихованні укра-

їнської нації, вони були заробітча-нами. Купували в Америці фільми, крутили їх тут і на цьому заробляли. Інформаційний простір як не був українським, так ним і не став, бо потрапив до рук людей, яким Україна байдужа. Олігархи заснували свої газети, які писали, що їм потрібно. – Яким шляхом треба було йти,

щоб повернутися до справжніх духовних цінностей українців?

– Шляхом поширення українських шкіл з українською мовою, створю-вати свої кінофільми, телепередачі. Адже у нас багатюща історія – чотири століття боротьби за незалежність країни. Знаходились окремі журна-лісти, які робили коротенькі фільми, передачі. Але це були невеликі про-риви серед того антиукраїнського забамбулення людей.

– Але ж колишній президент Ющенко був патріотом. Чому він не зміг нічого зрушити з місця?

– Він відродив палац Розумовсько-го, відбудував фортеці у Батурині, домігся, щоб прийняли закон про Голодомор – це, безперечно, дуже добре, і він це робив щиро. Але були речі, які перетворили його на Кучму №2. Він не виправдав тих сподівань, які на нього покладалися. «к иївське віче або п Роганяло князя, або п Риймало його » – Хто для вас є авторитетом? – Бійці Української повстанської

армії та бойових груп ОУН, які во-ювали за незалежність України до 1956 року. Цей повстанський рух діяв 11 років, не отримуючи допо-моги із закордону, нізвідки. Його учасники не підняли білого прапора, їх просто Московія задушила своєю кількістю, і вони перестали існувати. З цього покоління ще залишилося кілька людей живих. Це Мирослав Симчич, який є для мене мораль-ним авторитетом. Я уже з іншого

ексклюзив до Дня Незалежності

8

Наше коріння. Пишаємося…Суперпопулярні у своїх країнах письменники й артисти не забувають нагадувати

про своє українське походження

Левко Лук’яненко: «Путін сприймає Україну як об’єкт»

«еней » з-над вісли. бРати п ет Ро та п авло с олодухи (п ольща ) Якими можуть бути насправді братні стосунки двох народів, показують на практиці учасники мегапопулярного польського рок-гурту «Еней», створеного 2002 року в Ольштині братами

Петром і Павлом Солодухами та

їхнім другом Лукашом Койрисом. Солодухи – етнічні українці, чиїх пращурів було вивезено під час операції «Вісла» до Ольштина. Там уже народилися їхні батьки, які змогли передати своїм «Льо-леку і Болеку» любов до укра-їнських традицій і мови. Навіть

назва гурту апелює до головного героя «Енеїди» Івана Котлярев-ського. У січні 2014 року на

сервісі YouTube презентували пісню «Брат за брата» – результат співпраці гурту «Еней» із гуртами Kozak System і Maleo Reggae Rockers як символ солідарності з

українським суспільством, яке бо-реться на Майдані Незалежності. У грудні 2014 року гурт заспівав пісню «Біля тополі», яку присвя-тив українським військовикам, котрі загинули за Україну.

Роки незалежності ста-ли часом переучування цілої нації, і це дуже по-зитивний процес

Наталка МИКОЛАЄНКО

чо Рний гумо Р і ук Раїнські т Ракто Ри. м а Рина л евицька

(великоб Ританія ) Українцям часто закидають, що це нація, яка дуже любить плакати-тужи-

ти. Відома британська письменниця українського походження Марина

Левицька категорично це спростовує. Її перший опублікований роман

«Коротка історія тракторів по-українськи» вийшов у Великобританії

2005 року та стрімко став бестселером, який сьогодні перекладено май-

же чотирма десятками мов. У тому числі й українською – мовою її бать-

ків. Народилася Левицька 1946 року в таборі для біженців у Німеччині.

Згодом переїхала з родиною до Англії, де проживає й нині. Навчалася

в Університеті Кіла в Англії. Працює доцентом в університеті Шеффілд

Халам у галузі наукових досліджень ЗМІ та комунікацій. Авторка кількох

десятків книжок.

Фото надані автором

1991 рік. Левка Лук’яненка вітають біля стін Верховної Ради після проголошення Незалежності

Інформаційні матеріали Кабінету Міністрів України з актуальних питань соці-ально-економічного життя країни, ключових реформ, що впроваджуються.

Після закінчення середньої шко-ли Дмитро Загородній вступив до столичного політеху. Хоча швидко зрозумів, що інженерний фах – не його покликання. Не без складно-щів перевівся до університету імені Драгоманова. Батькам пояснив, що давно мріяв бути педагогом. І по за-кінченні вишу працював вчителем інформатики у школі. Але недовго…

Стрімке життя в умовах «дикого капіта-лізму» змусило знову переглянути кар’єрні перспективи та фахові уподобання. Вла-штувався продавцем у магазині, а згодом став і його директором. А душу тішив, працюючи в… кузні: у вільний від роботи час разом з приятелями-однодумцями одного зі столичних клубів за інтересами реконструював побутові речі та бойові обладунки наших давніх предків, зокрема епохи середньовіччя.

СЕРЕД СТЕПУ ШИРОКОГО

Події на Майдані, анексія Криму і ситуація на Донбасі внесли радикальні корективи до його світогляду.

– Добровольчі батальйони, куди по-далися багато знайомих київських рекон-структорів, мене не вабили. Попросився до Збройних сил чи Нацгвардії, – розповідає Дмитро Загородній. – Задовольнили прохання лише наприкінці четвертої хвилі мобілізації…

Тож минулий рік зустрічав вже в холодному армійському наметі посе-ред широкого степу на Миколаївщині (військовий полігон Широкий лан). А до цього вже побував в АТО. Механі-зований батальйон, в якому проходив службу на посаді командира відділення АГС-17, займав опорні пункти біля селища Покровське, що неподалік

від добре знаного «шампан-ського» міста Артемівська. Ще раніше мехбатівці дис-

локувалися на бойових позиціях вздовж траси Попасне – Артемівськ.

На початку грудня 2015 року батальйон

вивели із зони бойових дій на планову ротацію. Так би мовити, для певного від-починку, хоча фактично – для бойового вишколу в умовах полігону. Вже в січні треба було знову повертатися в АТО.

– Повноцінним відпочинком і ефектив-ним бойовим навчанням це важко було назвати з кількох причин, – каже Дми-тро. – В зоні АТО і харчове забезпечення було кращим (навіть в добове звільнення можна було з’їздити і запастися якимись смаколиками), і з водою не було таких проблем, як на полігоні.

Рятував сніг. Особливо свіжий. «Манка небесна», як жартома казали бійці. Такий полігонний «комфорт» помітно різнився з тим, що було на «передку». Наприклад, на крайньому опорному пункті, поряд із бойовим бліндажем, бійці навіть обла-штували доволі пристойну польову лазню.

– На полігоні «Широкий лан» таких «вольностей» ніхто не дозволяв. Всі на-мети – «під мотузочок», жодних виїздів за межі полігону, – розповідає ветеран АТО. – З харчуванням теж було не дуже... Ніякої імпровізації-самодіяльності. Їсти мали те, що готували штатні кухарі. В таких умовах ми й готувались до повернення на

передову. Розмови та очікування точилися між двома ключовими темами: повернення в АТО та життя-буття після «дембеля».

МІЖ ДВОМА КАРТИНАМИ

– Добре пам’ятаю процес демобілізації і відчуття недовиконаного обов’язку, – каже Дмитро. – Біготня за папірцями по усіх інстанціях. Відпочинок і пригнічений стан під час намагання влаштуватися на роботу. А на психологічному тлі – все ті ж самі болючі запитання: що я міг би зробити краще, що ще маю зробити?..

Якось прийшло запрошення на навчальні курси «Ветерани до влади», започатковані громадською організацією «Студена» разом із Київською міською спілкою ветеранів АТО.

– Виявилося, це саме те, чого мені бра-кувало. Адже я комусь потрібний, якщо пропонують місце та інструмент дії. Щоб реалізовуватися і вдосконалюватися, зміню-вати Київ, суспільство, всю нашу державу. Це здорово!

Далі навчання. Змістовні лекції, пізна-вальні зустрічі-знайомства. Наразі йому є чим перейматися. Багато занять, безліч планів. Навколо бойові побратими і нові обличчя.

Дмитро Загородній щиро зізнається, що минулий рік для нього наче втілився у поєднання двох контрастних картин. На одній – імпровізований стіл із пошарпаних зелених ящиків в армійському наметі, на-вколо якого зібралися бойові побратими в камуфляжних одностроях зі зброєю в руках. На іншій – блискучий офісний стіл в просторій конференц-залі, зосереджені і вдумливі обличчя нових приятелів-сорат-ників у цивільних костюмах із сучасними гаджетами-девайсами... І не полишають, тривожать душу запитання: що робити далі? Хто винен? Яку країну будувати? Звідки чекати на допомогу і кому допомогти самому? Адже життя триває, і треба жити.

ПІСЛЯМОВА – Чи змінився ти після демобіліза-

ції? – запитую Дмитра Загороднього, коли він через кілька днів після нашої першої зустрічі завітав до нас в редакцію і ми ви-рішили продовжити розмову.

– Гадаю, радикально ні. Хоча, з іншого боку, мабуть, що змінився? Можливо, став вимогливішим. Як до себе так і до оточую-чих. А ще надто критично почав ставитися до зробленого раніше… Мабуть, саме цим пояснюється постійне відчуття того, що я щось недоробив, чогось недовиконав…

– І як же справитись з цим? – Допомогло запрошення взяти участь у

проекті «Ветерани до влади». Захопило те, що з ветеранів АТО створюють спеціальні групи, навчають і допомагають влашту-ватися на роботу у владних структурах столиці…

– Але тут є нюанси відбору. – Так, все відбуватиметься на конкурс-

ній та конкурентній основі, через певні комісії… Відкрито і в запеклій боротьбі. Але це мене абсолютно не лякає. Більш того, надихає і заохочує. Таку ось здорову рису в своєму характері я теж відчув після пережитого в зоні АТО... Нас налаштовують на те, що зараз у столичних державних структурах бракує молодих, рішучих і не-заангажованих людей. Мені здається, що ми з моїми нинішніми «однокашниками» відповідаємо таким ось критеріям… При-наймні, дуже хочеться в це вірити.

Михайло КАМІНСЬКИЙ

Вечірній Київ | 16 лютого 2017 року | №6 (19240)ВІЙНА І МИ18

Дмитро щиро зізнається, що минулий рік для нього наче втілився у поєднання двох

кон трастних картин. На од-ній – імпровізований стіл із

пошарпаних зелених ящиків в ар-мійському наметі, навколо якого зібралися бойові побратими в камуфляжних одностроях зі

зброєю в руках. На іншій – блис-кучий офісний стіл в просторій конференц-залі, зосереджені і вдумливі обличчя нових при-ятелів-соратників у цивільних

костюмах із сучасними гаджетами-девайсами...

– Добровольчдалися багато знаструкторів, мене нЗбройних сил чиДмитро Загоропрохання лишхвилі мобіліза

Тож минулхолодному арред широког(військовий до цього вжезований батаслужбу на посАГС-17, зайселища По

від дськЩе

«Я такий, як усі...» � ШКІЛЬНИЙ ВЧИТЕЛЬ СТАВ УЧАСНИКОМ АТО, А ПІСЛЯ ДЕМОБІЛІЗАЦІЇ ПІШОВ НА КУРСИ, ДЕ ГОТУЮТЬ КОЛИШНІХ БІЙЦІВ ДО РОБОТИ У ВЛАДНИХ СТРУКТУРАХ МІСТА

ВОЛОНТЕРИ

Канадські хірурги зроблять операції бійцям АТО У Києві з 24 лютого до 5 березня медики з Канади проводитимуть безкоштовні пластичні операції пораненим учасникам Майдану і бійцям АТО.

– Це вже п’ятий гуманітарний «десант», який відбудеться за ініціати-ви Канадсько-Української фундації та фінансової підтримки приватних осіб, а також уряду цієї країни, – розповіла «Вечірці» координатор проекту Вікторія Танасієнко. – Протягом чотирьох попередніх візитів зарубіжні лікарі провели 244 операції 137 пацієнтам та проконсультували близько 300.

Цього разу в Україну прибудуть 20 медиків, серед яких хірурги, зо-крема й пластичні, анестезіологи, медсестри на чолі з хірургом укра-їнського походження Олегом Антонишиним. Вони проконсультують у Центральному військовому клінічному госпіталі всіх бажаючих учасників Революції Гідності та АТО, відберуть 25–30 пацієнтів, котрим і проведуть безкоштовні операції на обличчі та верхніх кінцівках, а також займуться усуненням посттравматичних черепно-лицьових деформацій, дефектів м’яких тканин і рубців шкіри.

– Також канадські лікарі проведуть майстер-класи, навчання україн-ських фахівців, нададуть інформаційно-дорадчу допомогу своїм україн-ським колегам і подарують їм медичне обладнання, на якому оперува-тимуть потерпілих, – зауважила Вікторія Танасієнко. – В найближчому майбутньому відбудеться стажування українських фахівців у Канаді. Подібні візити зарубіжних хірургів планується проводити й надалі.

Микола МИХАЙЛІВ

Для того, аби уберегти наших хлопців, волонтери Києва терміново передали на бойові позиції брига-ди п’ять нових бліндажів. Укриття якісно і зі знан-ням справи розробляли фахові інженери. Мате-ріали для виготовлення захисних споруд оплачені коштом народних по-жертв, зібраних у рамках проекту «Польові блінда-жі».

«Вечірка» поспілкувалася з одним із організаторів проекту волонтером Андрієм Кравзом, який розповів про створення укриттів. Вони виготовлялися на волонтерських засадах у столичному районі Софіївська

Борщагівка. Над практичною реалізацією інженерських за-думів працювала волонтер-ська родина – Андрій та Роман Кравзи (батько й син) разом із друзями-соратниками.

Днями в гостях у роди-ни волонтерів, за місцем їх проживання, побували наші колеги – журналісти одного з телеканалів. Професійна ці-кавість колег спонукала творців укриттів на практиці проде-монструвати процес монтажу. Тож один із бліндажів зібрали просто серед подвір’я. Увесь процес «народження» бліндажа до його цілковитої готовності зайняв якихось сорок хвилин. Погодьтеся, такий короткий час не дуже корелюється із звични-ми армійськими стандартами.

Отже, захисна споруда в стилі конструкторів «Лего» значно зекономить нашим воїнам на фронті час і сили.

Робота з «тиражування» бліндажів набирає обертів: батько і син Кравзи готують матеріали для збору нових укриттів. До речі, той бліндаж, який збирали для журналіс-тів, – своєрідний подарунок родини Кравзів фронту. Його виготовили власним коштом і невдовзі передадуть на пе-редову. Інші ж бліндажі, які рятуватимуть життя наших хлопців, волонтери Всеукра-їнської організації «Народний проект» оплачують коштом благодійних внесків.

Михайло КАМІНСЬКИЙ

Бліндажі від родини Кравзів � В АВДІЇВЦІ Й ДОСІ ГАРЯЧЕ. ОБСТРІЛИ ЦИВІЛЬНИХ РАЙОНІВ МІСТА ТРОХИ ВЩУХЛИ, ТА БОЇ ЗА «ПРОМЗОНУ» ТРИВАЮТЬ. РОСІЙСЬКО-ТЕРОРИСТИЧНІ ФОРМУВАННЯ ПРОДОВЖУЮТЬ ОБСТРІЛЮВАТИ ОПОРНІ ПУНКТИ 72-Ї ОМБР ІЗ ВАЖКОЇ АРТИЛЕРІЇ

БЛАГОДІЙНІСТЬ

Фото Павла ПАЩЕНКА

Вечірній Київ | 16 лютого 2017 року | №6 (19240) ЛЮДИ СЕРЕД ЛЮДЕЙ 19

ОСОБЛИВИЙ ВИПАДОК

Кава Кава з «сюрпризом»з «сюрпризом»Борис БАБКІН

Ця майже детективна історія розпочалася з того, що 24-річний Леонід затримався до ночі у гаражі, ремонтуючи машину. Ви-кликав таксі, проте так і не дочекався. Аж раптом нагодився водій приватної маши-ни. Сідаючи до салону, Леонід кинув погляд на годинник – було за двадцять хвилин на другу.

– Ви запам’ятали колір авто, обличчя водія? – Ні. Пригадую лише, коли ми виїжджали з

площі Шевченка, водій запропонував випити кави, проте вночі всі торгові точки були вже закриті. Ми зупинилися десь біля Нивок і водій звідкись приніс каву з цукром. На смак вона була звичайна – і колір, і запах. Я випив каву, а далі – провал…

Невідомо, чим би закінчилася ця історія, якби не Роман Малко, який помітив Леоніда, що зна-ходився в неадекватному стані. Роман, оператор і журналіст, саме повертався з рейду, які про-водить громадська автомобільна організація Pitbull Kiev, члени якої чергують під нічними клубами і не тільки, і повідомляють в поліцію, якщо помічають, що хтось із відвідувачів сідає за кермо напідпитку.

– Вранці віз з рейду друзів, дорога порожня, входжу в поворот на Нивках, щоб виїхати на про-спект, і тут бачу, по центру дороги сидить люди-на, – написав у Фейсбуці Роман Малко. – Я його мало не збив! Хлопець без взуття, в термобілизні. Говорити не може, піна з рота… Раптом підхоплю-ється і біжить в бік проспекту... Аж тут за мною влітає мерседес і проноситься в 30 сантиметрах від цього «ранкового спортсмена». Мій штурман Сашко в секунду вискакує з машини і викликає «швидку», поліцію ... Не дай Бог, бідолаху зіб’є

звичайний водій! Тим часом той хлопець пере-бігає дорогу і починає в стовпі виривати дроти… Ми його скрутили, заспокоїли, посадили. Поліція і «швидка» приїхали миттєво – завели цього хлопця в машину, і тут почалося шоу. Ногами цей зомбі почав вибивати двері «швидкої», кидатися на лікаря і поліцейського... Ледве вгамували.

Лікар обстежив хлопця і зробив висновок: швидше за все, це дія психотропного наркотика... Але виглядало все якось дивно – на хлопцеві були дорога термобілизна та футболка. Для наркомана він виглядав досить незвично, не був на нього схожий.

– До тями я прийшов уже в лікарні, – розповів Леонід журналісту «Вечірки». – Із сумочки, яка виявилася порожньою, шахраї вкрали телефон, водійське посвідчення, три тисячі гривень, картки. Забрали і трос у поліетиленовому пакеті, з яким я сів у машину. Здерли з пальця золоту печатку, яку мені подарував старший брат шість років тому. Вона сиділа дуже щільно, я багато разів намагався її зняти, проте мені це не вдавалося. А грабіжникам вдалося...

Лікарі вважали, що рятували звичайного нар-комана, аж раптом у мене проясніло в голові і я згадав, як сідав у чужу машину, як пив каву… Пригадав і власне прізвище. За квартирним теле-фоном (оскільки мобільний в мене вкрали) лікарі подзвонили мені додому (я ще неодружений, живу з мамою). Вона шукала мене цілу ніч. Збиралася вже обдзвонювати всі лікарні. Була у розпачі...

Коли вийшов з лікарні швидкої допомоги, мені додому стали телефонувати з усіх усюд друзі, яких я не бачив по 5-8 років. «Ти живий?», «Що

з тобою трапилось?» – запитують. Виявляється, вони побачили у Фейсбуці пост чоловіка, що мене врятував. Все в ньому було написано правильно, крім однієї деталі: я не наркоман, а став жертвою шахраїв! Я зателефонував Роману, ми зустрілися.

«Як виявилося, Льоня відмінний хлопець, з хорошою роботою, машиною і чудовою сім’єю! – написав у Фейсбуці після зустрічі з Леонідом його рятівник Роман Малко. – Переконався особисто, поспілкувавшись з ним пару годин. Друзі, будьте уважні з незнайомими людьми. Не пийте, не бе-ріть нічого стороннього! Випадки з підсипання наркотичного препарату збільшилися в кілька разів за останній час. Якщо побачили людину з дивними симптомами – не проходьте мимо, ви-кличте швидку допомогу. На його місці можуть бути ваші близькі люди, які потрапили в біду. Не будьте байдужими!»

Роман Малко 13 років пропрацював на теле-баченні оператором. Був деякий час військкором в АТО, потім пішов добровольцем. Його світлини з АТО знаходяться на постійній виставці у Дні-пропетровському історичному музеї. Брав участь у фотовиставках в Парижі та Лондоні. За його словами, пост у Фейсбуці написав, аби зробити людей більш толерантними до перехожих, які знаходяться у неадекватному стані. Це можуть бути жертви злочинів. Та й будь-яка людина, хай навіть пропаща, гідна того, щоб надали їй допомогу. Звичайно, треба довіряти людям. Не всі таксисти і приватники злодії. Проте пере-сторога не завадить.

КОМПЕТЕНТНО

– Що робити до прибуття «швидкої», якщо бачимо на вулиці людину, котра, вірогідно, під впливом наркотиків і поводиться не-адекватно? – запитали ми у лікаря-нарколо-га Андрія МУХОМОРОВА:

– Насамперед, забезпечити умови, щоб людина не отримала травм. Якщо вона збудже-на, слід її утримувати, але без ризику для свого життя. Якщо агресія зростає до того ступеню, що ви не можете з нею впоратися, тоді краще не тримати незнайомця, щоб не спрямувати агре-сію на себе. У такому разі доцільно прослідкува-ти шлях постраждалого і спрямувати працівни-ків «швидкої» у те місце, де він знаходиться.

– Чи треба викликати блювоту, напувати водою, давати активоване вугілля?

– Не знаючи, чим отруєний організм люди-ни, робити це небезпечно. Краще дочекатися приїзду «швидкої» (зазвичай у таких випадках приїздять терміново), ніж потім картати себе через те, що, намагаючись полегшити стан по-страждалого, лише зашкодили йому.

Лікар обстежив хлопця і зробив висновок: швидше за все, це дія психотропного наркотика... Але виглядало все якось дивно –

на хлопцеві були дорога термобілизна та футболка. Для наркомана він виглядав

досить незвично, не був на нього схожий.

Роман Малко

«Мій батько визволяв Київ» Працівники райвійськкомату допомогли киянці розшукати місце поховання батька, який загинув під час війни.

«Хочу поділитися з «Вечіркою» та її читачами доброю звісткою. Зараз мені вже 75 років. А коли була немовлям, чотирьох місяців від народження, у сорок першому, батька призвали на фронт. В сорок четвертому матуся одержала «похоронку»...

Після війни ми змогли з’ясувати, що батько в основному воював на території України. Зокрема у 1943-му визволяв Київ. А загинув під час боїв за Херсон. Все своє життя я лише могла в сльозах дивитися на фотокартку вічно молодого тата. Дізнатися, де він похований, багато років не вдавалося. Та нещодавно знайшлися добрі люди, які допомо-гли дізнатися, де саме могила батька.

Документи про місце поховання я отримала 18 січня цього року. В архівній довідці на двох аркушах – прізвища воїнів, які загинули під час війни на Херсонщині. Серед них під номером 466 значиться мій батько – гвардії рядовий Харченко Опанас Андрійович, 1912 року на-родження. Він загинув 4 лютого 1944 року і похований у селі Василів-ка. Тепер-от міркую, як туди доїхати. Адже квитки на потяг подорож-чали, а пенсія в мене мала.

А листа цього написала, щоб через редакцію подякувати тим пре-красним людям, які мені допомогли. Впевнена, допоможуть й іншим, чиї рідні воювали на землі Херсонщини. Варто лише звернутися до райвійськкомату селища міського типу Велика Лепетиха. Там працю-ють добрі й порядні люди. Особливо дякую тому працівникові, який знайшов місце поховання мого тата. Бажаю йому та всім його колегам здоров’я та довгих років життя!»

Ніна Опанасівна МАМОНЕНКО (дівоче прізвище – Харченко)

м. Київ

З «Голосу країни» - на «Євробачення»Марія КАТАЄВА

У півфіналі Національного відбору, що пройшов 11 лютого, журі та глядачі обрали ще двох учасників фіналу. Ними стали співачка ILLARIA з пронизливою баладою Thank You for My Way та ROZHDEN з фанк-композицією Saturn, які вже відомі телеглядачам за виступами у талант-шоу «Голос країни».

Цього разу на сцені свої номери представили дуже різнопланові ви-конавці: рокери Detach и неформали Aghiazma, хлопчача indie-група LETAY та колоритне дівоче тріо Рanivalkova, популярний інтернет-блогер Руслан Кузнєцов (KUZNETSOV) і харизматичний Рожден Анусі (ROZHDEN), а також двоє співачок – ILLARIA та Міла Нітіч.

Перед журі стояло нелегке завдання, і кожен з них оцінював кон-курсантів по-різному.

– Андрій Данилко хоче україномовну пісню, для нього важлива хітовість, Костянтин Меладзе робить зауваження щодо перформансу та цілісності виступу, – зауважила Джамала. – Я ж роблю акцент на деталях, співі, аранжуванні, вокальній техніці. Пройшла цей шлях й знаю, як складно витримати змагання. Навіть бачила, як переді мною артистам кололи адреналін у голосові зв’язки, щоб вони просто вийшли і заспівали.

Своєю думкою щодо критеріїв оцінки поділився і музичний про-дюсер Національного відбору Костянтин Меладзе:

– Андрій зважає на оригінальність і «щоб не було сумно», Джамала – на якість пісні та її виконання, для мене ж найважливіше – перспек-тива участі у фіналі міжнародного пісенного конкурсу.

За підсумками обох голосувань – членів журі та глядачів – до фіна-лу пройшла співачка ILLARIA, яка постала в образі мавки з чарівним голосом. Вона отримала сім балів від журі та найвищу оцінку (вісім балів) від глядачів. Катерина Прищепа, як насправді звуть співачку, більше відома за кордоном – її музику крутять в ефірах Великобри-танії, Америки, Канади. В Україні заявила про себе в проекті «Голос країни». ILLARIA («та, що несе світло») зізнається, що в композиції Thank You for My Way («Дякую за мій шлях») оспівана особиста історія, той шлях, завдяки якому вона зустріла в житті любов.

Андрій Данилко відзначив, що, хоч пісня і красива, таких багато на «Євробаченні», а постановка нагадує номер Злати Огнєвіч у 2013-му. Джамалі не сподобалася частина з оперним співом (у поєднанні з соло і фольк), а найкраще відгукнувся про номер Костянтин Меладзе: «Це казкова пісня з дивовижними гармоніями, заворожуюча і тонка».

Рожден Анусі (ROZHDEN) від глядачів отримав лише 5 балів, однак завдяки найвищому балу (8) від журі посів друге місце і також потра-пив до фіналу. Випускник «Голосу країни», без професійної музичної освіти, він пише пісні для себе й інших виконавців. У Національному відборі представив композицію Saturn.

– Я довго шукав себе і вчився співати, моя музика – це я, така ж проста і справжня, – розповів він. – Вона про особисте, про моє життя. Хочу, щоб люди були щасливими, цьому й присвятив свою пісню».

Нагадаємо, в першому півфіналі до наступного етапу пройшли гурт «Сальто Назад» та співачка TAYANNA. Імена ще двох фіналістів ми дізна-ємося 18 лютого в прямому ефірі телеканалів UA: Перший та СТБ. Серед претендентів – Віталій Козловський та Green Grey.

З ПОШТИ «ВК»

ПОДРОБИЦІ

Ніна ГУЦУЛ

Здавалося, потужний захисний пояс із навколишніх природних багатств, якому під силу виявилося суттєво пом`якшити навіть чорнобильський удар, вже нічим не зруйнувати. Та тривалий будівельний бум, ажіотажний комерційний попит на земельні ділянки виявилися складним випробуванням для зеленої зони.

Екологія страждає внаслідок не окремих технічних прорахунків, суперечностей адміністративного характеру, а системних проблем землекористування і містобудуван-ня, які треба розв’язувати як в мегаполісі, так і на прилеглих територіях.

Те, що житла в Київській області в останні роки будується більше, ніж в столиці, можна було б тільки вітати. Якби в ході цього про-цесу не руйнувався захисний пояс столиці, не деградувало спільне для мегаполісу і близьких населених пунктів оточуюче се-редовище. Особливість нинішнього часу в тому, що житло зводиться в основному за інвестиції населення. І це накладає відбиток на процес забудови.

В умовах, коли люди стрімко бідніють, а бюджети міліють, новосели часто отримують квартири без необхідних соціальних об`єктів. Новобуди подекуди не забезпечені найнеобхід-нішим, а щодо облаштування водопостачання і водовідведення, то забудовники покладають сподівання на вже існуючі комунікації, які й так перевантажені. Тож до проблем над-мірного вирубування лісів, практики неза-конної передачі їх до приватної власності, яка тривала донедавна і викорінюється надто повільно (видавали «своїм» людям сотнями га, а повертають до державної власності не-значими порціями), додалося забруднення територій відходами життєдіяльності стрімко зростаючого населення.

Посилює екологічну небезпеку незадо-вільний стан водопровідно-каналізаційних мереж, які, зазвичай, не витримують на-вантажень. Що не заважає підключити до них все нові новобуди. Такі дії забудовників викликають протести місцевого населення. Зокрема, в селі Гатне, від якого до столиці кілька сот метрів, давно вже тривають про-тести місцевих жителів проти спрощеного підходу забудовників до облаштування каналізаційних систем. Як справедиво ви-словився один із жителів Гатного: «Перед тим, як нарощувати будівництво, треба було б спершу подбати про комунікації, звести очисні споруди, бо в іншому разі біда чекає і нас, і киян».

Зауваження щодо очисних споруд доречне. Чи спроможний, скажімо, лісовий массив на території Щасливської сільради (Борис-

пільський район) щось чи когось захистити, коли там очисні споруди 60-х років минулого століття? Вони не тільки не очищають, а й забруднюють атмосферу і грунти, бо пере-творилися на велетенську вигрібну яму, наповнену фекальними й промисловими стоками. Цей осередок нечистот під самим «носом» столиці не тільки не зменшується, до нього щодоби додаються, за оцінками місцевих спостерігачів, по кілька тисяч ку-бічних метрів бруду. Таких «очисних» споруд, які перетворилися на джерела небезпеки, чимало. До речі, наближеність до столиці зовсім не гарантує їх оперативну ліквідацію.

- Екологічна ситуація в Києві і навколо нього непроста. Тривожні сигнали про не-хтування екологічними проблемами над-ходять один за одним, - на прохання «Вечір-ки» ситуацію коментує Олексій Новиков, секретар постійної комісії Київради з питань екологічної політики. - А запеклі

«бої» між жителями і забудовниками, які прагнуть, всупереч містобудівним нормам і правилам, «ощасливити» столицю черговою «свічкою» чи багатоповерховим торговель-но-розважальним центром, розмістивши їх щонайближче до історичного центру, не припиняються. Створюється стійке враження, що Київ та населені пункти, які його оточу-ють, не так вирішують, як накопичують не вирішені екологічні проблеми.

Хоча є й певні зрушення. Днями на засіданні наша комісія підтримала ідею міського голови щодо створення 16-ти нових скверів та двох парків культури та відпочинку. Один з парків має розміс-титися в сакральному місті столиці – на березі річки Почайни, інший передбача-

ється розмістити навколо озера Срібний Кіл в Дарницькому районі. Ці рішення підготовлено у відповідь на пропозиції жителів столиці. Але важливо не лише створювати нові сквери та парки, а й до-могтися, щоб забезпечити у всіх місцях масового відпочинку киян дотримання природоохоронного режиму, не допускати послаблень, які призводять до варварсько-го вирубування як окремих дерев, так і знищення масивів насаджень…

Між столицею і навколишніми містами-супутниками та селами, які стрімко, часом аж занадто швидкими темпами ведуть забудову житла, багато чого переплелося, з`явилося чимало об`єктів спільного користування. Скажімо, не лише столиця, а значна частина приміських населених пунктів користується послугами Бортницької станції аерації, а тверді відходи з усього Києва захоронюються на території області в Підгірцях. Крім цих проблемних об`єктів, з`являється й чимало інших, і їх число надалі зростатиме.

Це світова тенденція, коли мегаполіси й наближені до них населені пункти, роз-ширюючись, поступово перетворюються в агломерацію, для забезпечення життєдіяль-ності якої необхідні погоджувальні підходи, а в подальшому й спільне управління. І в час, коли структури розвиваються за своїми, спільно не узгодженими правилами, важливо не наламати дров, особливо в сфері еколо-гії. Ставлення до лісів навколо Києва, як і інших об`єктів «зеленого поясу», необхідно змінювати і в мегаполісі, і поза ним. Ліси варто розглядати не лише як об’єкти для заготівлі деревини, а й як важливі чинники екологічного благополуччя.

Вечірній Київ | 16 лютого 2017 року | №6 (19240)

ДОВКІЛЛЯ

Ставлення до лісів навколо Киє-ва, як і інших об`єктів «зеленого поясу», необхідно змінювати і в мегаполісі, і поза ним. Ліси варто розглядати не лише як об`єкти для заготівлі деревини,

а як важливі чинники екологічного благополуччя.

ПРИРОДА В МІСТІ20

ТИМ ЧАСОМ

Вирубка лісів навколо столиці, забрудення озер і річок зустрічає неприйняття і спро-тив не лише жителів столиці, які позбуваються екологічного захисту, а й у мешканців навколишніх міст і сіл, які не менше киян потерпают від ігнорування правил цивілізо-ваного співжиття. Приходить розуміння того, що екологічні виклики можна подолати лише спільними зусиллями. Одним із їх проявів є рух за створення Національного заповідного парку «Приірпіння та Чернечий ліс». Сформована робоча группа з депу-татів і активістів розгортає активну діяльність серед населення, готуючи підгрунтя для розгляду назрілого питання, прийняття офіційних рішень. До процесу долучи-лись вчені. Висловлюється підтримка створення Національного заповідного парку. Зроблено висновок, що проект відповідає Державній стратегії регіонального розвитку «Україна-2020», яким, зокрема, передбачено суттєве збільшення частки земель при-родно-заповідного фонду.

«Зелений пояс» в облозі проблем

Микола ПАЦЕРА

Парк «Партизанської слави» є не лише улюбленим місцем відпочинку киян, а й унікаль-ним природним ареалом по-мешкання болотних черепах. Тут вони обжили три озера і мають хороші місця для роз-множення – чимало пагорбів, які добре прогріваються для кладки яєць.

Але останнім часом ці непо-вороткі тваринки опинилися під загрозою знищення. З одного боку, працівники Комунального під-

приємства по утриманню зелених насаджень Дарницького району постійно займаються благоустро-єм прибережних зон, чим руйну-ють місця проживання черепах. З другого – тут оселилось декілька собак, які поїдають їх яйця та й самих неповоротких земноводних тваринок.

Як розповів «Вечірці» член громадської організації «Качи-не джерельце» Юрій Назаренко, фахівці Інституту зоології імені Шмальгаузена вивчили цю міс-цевість і надали висновок, що вона потребує присвоєння статусу абсолютної заповідності задля порятунку болотних черепах.

Також за збереження цього ландшафту виступила міська еко-логічна інспекція. Проте ніхто на це не зважає, і винищення черепах триває. Тож місцеві захисники диких тварин за підтримки на-родного депутата Ігоря Луценка добиваються створення спеці-альної адміністрації парку, яка б опікувалася його дикими меш-канцями, зокрема й черепахами.

Як зазначила начальник відді-лу охорони навколишнього сере-довища КП «Плесо» Ольга Афа-насьєва, кількість таких «міських мешканців» зростає. Це викликано кількома факторами, зокрема, по-теплінням клімату – деякі види пта-

хів –лебеді, дикі качки перестали відлітати у південні краї і зимують на водоймах міста. Тут же стали активно розмножуватися бобри, вилов яких заборонено, оскільки вони занесені до Червоної книги.

Активна забудова столиці також призводить до того, що житлові будинки зводять на територіях, де мешкали дикі тварини. Чимало їх, серед яких є і справжні екзо-тичні екземпляри, затримують у аеропорту «Бориспіль» при спробі вивезти за кордон.

На жаль, у Києві, на відміну від багатьох європейських міст, досі немає комунальної служби, яка б займалася роз’яснювальною роботою серед населення, а та-кож відловом, лікуванням та утриманням тварин і птахів. Існуючий зараз центр «Тварини в місті» з його притулком фак-тично переймається лише про-блемами бродячих собак, зрідка котів, а решта диких мешканців фактично знаходяться поза його увагою.

Черепахи просять допомоги

� РОЗМІЩЕНИЙ НА БЕРЕГАХ ДНІПРА, ОТОЧЕНИЙ ЛІСАМИ, РІКАМИ І ОЗЕРАМИ КИЇВ ДОНЕДАВНА ВВАЖАВСЯ ВЗІРЦЕМ ЕКОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ

� ЩОРОКУ КІЛЬКІСТЬ ДИКИХ ТВАРИН І ПТАХІВ У СТОЛИЦІ ЗБІЛЬШУЄТЬСЯ, ПРОТЕ ДОСІ НЕ СТВОРЕНО СПЕЦІАЛЬНОЇ СЛУЖБИ ДЛЯ ЇХ ПОРЯТУНКУ

Вечірній Київ | 16 лютого 2017 року | №6 (19240) 21ФАКТИ І КОМЕНТАРІ

ЦІКАВИЙ СПІВРОЗМОВНИК

Буде інститут – і футбол отримаємо? Олександр ПИРЛИК

Федерація футболу України (ФФУ) та Національний універ-ситет фізичного виховання і спорту (НУФВС) уклали угоду про створення Інституту футболу.

Завдання нового закладу – вдосконалення системи підготовки та збільшення кількості футбольних тренерів. Інститут сприяти-ме створенню умов для розвитку найпопулярнішої гри у трьох основних напрямах – кадровому, методичному й науковому.

Схоже, що Федерація футболу серйозно взялася за модерніза-цію вітчизняного футболу. За її ініціативою наприкінці минулого року на Бориспільському заводі з виробництва штучних полів було запущено першу лінію з виготовлення новеньких «неприродних» газонів. Тож проблема відсутності якісних футбольних полів пово-лі відходить на другий план. Тепер же ФФУ налаштована позбути-ся кадрових негараздів. А вони, до речі, досить серйозні.

- Мала кількість футбольних полів – це лише півбіди у нашому футболі, - прокоментував для «Вечірки» президент ФФУ Андрій Павелко. - Зараз однією з болючих тем для нас є дефіцит квалі-фікованих фахівців. Особливо у дитячо-юнацькому та масовому футболі. Нині в Україні лише 2 тисячі тренерів, які відповідають вимогам ліценції «С» УЄФА, а це удвічі менше, ніж потрібно...

Дефіцит повинні компенсувати майбутні випускники ново-створеного Інституту футболу. За угодою буде вдосконалена система підготовки здобувачів вищої освіти ступеня бакалавра зі спеціальності «Фізична культура і спорт» (спеціалізація «Тренер-ська діяльність у футболі»). Також у НУФВС буде запроваджено магістерську програму «Футбол у системі резервного спорту». ФФУ та університет сприятимуть працевлаштуванню магістрів. Фахівці Інституту візьмуть участь у розробці Комплексної про-грами розвитку футболу в Україні.

Цікаво, що майбутній виш буде виховувати не лише тренерів. Тут готуватимуть і медичних працівників у спортивній сфері.

- Окремим пунктом передбачається створення і функціонуван-ня комплексної наукової групи та спеціалізованої лабораторії для супроводу та підготовки збірних команд України з футболу, - за-уважив ректор НУФВС Євген Імас. - На медичній базі ВНЗ будуть проводитися операції. У реабілітаційній медичній лабораторії проходитиме відновлення як гравців збірних, так і воїнів АТО, котрі лікуються у Головному військовому клінічному госпіталі.

Про те, наскільки важливою є ініціатива ФФУ та НУФВС, ми поцікавились у директора футбольної школи «Моноліт» Ігоря Єрмакова:

- Безумовно, у нас гостро стоїть питання малої кількості футбольних полів і висококваліфікованих спеціалістів. Візьмемо, наприклад, Бельгію чи Голландію, всім відомий їх підхід до ви-ховання, а не пошуку талантів. Це до них приїздять скаути з най-кращих клубів Англії, Іспанії, Німеччини, Італії. Там за перспек-тивними виконавцями починають стежити мало не з 6-7 років. А у нас дитячий футбол ніби останній у черзі після юнацького та дорослого. Якщо ФФУ вдасться втілити задумане, то скоро й за українськими хлопчаками будуть стежити провідні клуби.

Киянки перемогли олімпійську чемпіонку зі стрибків у висоту Фіналістка Олімпійських ігор, киянка Ірина Геращенко стала переможницею міжнародного турніру зі стрибків у висоту в Банська Бистриці (Словаччина).

Це був перший етап серії турнірів International High Jump Tour. Геращенко з другої спроби подолала 1,93 м, що стало її найкра-щим результатом нинішнього сезону.

Ще спортсменка з Києва Юлія Левченко завершила змагання другою. Вона з першої спроби подолала планку на висоті 1,89 метра. Не припускалася Юлія помилок й на попередніх спро-бах. Натомість олімпійська чемпіонка Рут Бейтіа з Іспанії хоч і перелетіла планку на висоті 1,89 м з першої спроби, а 1,85 метра подолала лише з другої і замкнула призову трійку.

СПОРТ

Ясна річ, що при таких кіль-кісних показниках важливе пи-тання «водяної якості». Питання, що ми п’ємо, стає не абстракт-ним чи просто смаковим – воно стає питанням здоров`я. Отже, що пити? В пошуках відповіді «Вечірка» відправилася до ме-дичного центру «Редокс-Про-фі», в Київську міську клінічну лікарню №1, що на Червоному хуторі.

МИ – ЗАМКНУТІ ВОДЯНІ СИСТЕМИ

Господарка Центру, доктор, кандидат медичних наук Діна Ашбах, яка 26 років присвятила вивченню впливу властивостей води на здоров`я людини, щедро ділиться інформацією.

- Воду можна зробити потуж-ним оздоровлюючим фактором, для цього треба змінити в ній два показники – рН і окисно-відновний потенціал, - розповіла Діна Семе-нівна. – Простіше всього ці показники можна змінити шляхом електролізу чи застосуванням мінералів. Для цього існують спеціальні апарати – іонізатори. Окисно-відновний потенціал – це найважливіший фактор, котрий можна використати як для профілак-тики, так і для лікування. Тому ми так і назвали свій медичний центр – «Редокс-Профі» («ред» у перекладі з англійської мови – відновлювати, а «окс» – окис-лювати). Вимірюється редокс-потенціал в мВ, так що народні уявлення про заряджуваність води не далекі від істини (численні згадки про дивовижні властивості «живої» та «мертвої» води і розповіді про їх дії, які, до речі, досить точно описують те, що відбувається насправді, зустрічаються в народних казках).

Наукові дослідження виявили зв`язок багатьох хвороб з недостатнім вживанням води, або з вживан-ням такої води, яка за фізіологічними властивостями не підходить людському організму. Для здоров`я потрібна не просто очищена вода, а така, що фізі-ологічно співпадає за параметрами з внутрішнім середовищем людини.

Людина – система гомеостатична. Це значить, щоб жити, організм має підтримувати постійність внутрішнього середовища – температуру, тиск, кис-лотно-лужний баланс, окисно-відновний потенціал. Якщо оточуюче середовище набагато відрізняється від наших внутрішніх параметрів, то організм або намагається пристосуватися до екстремальних умов, або, якщо це йому не під силу, - гине.

Наприклад, візьмемо такий параметр, як темпе-ратура. Температура нашого тіла - 36,6. Сприятлива температура оточуючого середовища, де ми себе почуваємо комфортно, має досить широкі параме-три – від 15 до 22 градусів. А, наприклад, 50-градусна спека – це несприятливі зовнішні умови. Адже тем-пература оточуючого середовища дуже різниться від нашої внутрішньої. І, щоб не перегрітися (захворіти), організм включає адапційні механізми. Ми багато п`ємо, пітніємо, витрачаючи на боротьбу зі спекою безліч енергії, тому швидко втомлюємося. Постійні 50 градусів виснажують внутрішні резерви організму, а екстремальна жара в 60 градусів вже небезпечна для життя – перегрівання організму може призвести до смерті.

Так ось, вода і напої, які вживають, дуже сильно, часом екстремально відрізняються від параметрів

внутрішнього середовища за окис-но-відновним потенціалом. Якщо у нас в організмі кров і плазма має параметри -57мВ, то з крану тече вода з +300 мВ. Водопровідна вода, наприклад, у Дюссельдорфі (Німеч-чина) має +180 мВ. Тобто така вода для організму ще сприятлива, а ось +300 мВ – несприятлива.

Окисно-відновний потенціал показує, чим є продукт: оксидантом чи антиоксидантом. Якщо випите

не поєднується з внутрішнім середовищем людини, їх невідповідність призведе до хвороб. По суті, якщо вода чи інший напій має окисно-відновний потен-ціал набагато більший, чим внутрішнє середовище

людини, він є вільним радикалом. А процеси вільно-радикального окислення викликають в наш час най-важчі хвороби – рак, серцево-судинні захворювання, діабет, атеросклероз, артрози, передчасну смерть.

РЕДОКС-ПОТЕНЦІАЛ – НАШЕ ВСЕ

- Майбутня медицина буде неможливою без за-стосування знань про редокс-потенціал, - впевнена Діна Ашбах. – Це і профілактика, і лікування. Знання про редокс-потенціал, можливість ним управляти дозволили мені і моїм німецьким коллегам роз-робити метод лікування «Ашбах» і в комплексі з традиційними методами успішно виліковувати важкі захворювання, з якими неможливо справи-тись, оперуючи тільки чимсь одним… При хворобах редокс-потенціал тканин і міжкліткової рідини різко змінюється. Ще більш різке порушення ре-докс-потенціалу проявляється при розмноженні ракових клітин. Він змінюється в позитивний бік, а ось негативний потенціал ракові клітини не люб-лять – вони не виживають у ньому.

Зрозуміло, в рамках однієї статті неможливо вміс-тити всі цікаві факти й дослідження, нагромаджені доктором Ашбах за роки наукової і медичної діяльнос-ті. Наприклад, про те, як правильно використовувати іонізовану воду щоденно і для лікування, який саме іонізатор обрати, щоб він приносив максимальну користь саме вашому організму і багато іншого. Але варто тільки приїхати до медичного центру «Ре-докс-Профі», поспілкуватись з Діною Семенівною, і ваше ставлення до води, як до чогось звичайного і малозначного, напевно зміниться.

Ніна ГУЦУЛ

«Воду можна зробити потужним оздоровлюючим фактором» Тіло людини на 65 відсотків складається з води, мозок – на 85 відсотків, в крові – 83 відсотки води і навіть у кістках її 22 від-сотки. Причому ця вода весь час оновлюється – замінюється тією, що ми п`ємо.

Кандидат медичних наук Діна АШБАХ:

Наукові дослідження виявили зв`язок ба-гатьох хвороб з недостатнім вживан-ням води, або з вживанням такої води, яка за фізіологічними властивостями не підходить людському організму.

Президент ФФУ Андрій Павелко та ректор НУФВС Євген Імас

– Чи не скаржаться на вас меш-канці? – цікавлюся у головного диригента та керівника оркестру В’ячеслава Коробка, маючи на увазі, що репетиція проходить у приміщенні на першому поверсі звичайного житлового будинку.

– Ні, вони звикли до музики й навіть запитують, що сталося, якщо ми не граємо. Із задово-ленням приходять нас послухати, особливо влітку. А поряд школа № 15, сюди нас постійно запро-шують відкривати свята першого й останнього дзвоника...

Київський духовий оркестр було створено 25 років тому, у 1992-му. Першим його художнім керівни-ком і головним диригентом став народний артист України Василь Охріменко. Десять років тому він передав керівництво В’ячеславу Івановичу, який до того був вій-ськовим диригентом.

– Я служив гарнізонним дири-гентом, був начальником оркестру зенітно-ракетного училища в Дні-прі, проходив службу в Афганістані. А в Києві працював начальником Ансамблю пісні й танцю військ протиповітряної оборони, ди-ригентом Національної академії збройних сил України, художнім керівником і начальником зразко-вого показового оркестру Збройних

сил України. Полковником пішов у запас...

– Чим же особливий духовий оркестр?

– Дехто називає нашу музику духовною, порівнюють із органом. Дійсно, за тембром ми співзвучні, токати і фуги Баха звучать майже як в органному залі, – пояснює В’ячеслав Коробко. – А ще наш оркестр дуже мобільний і не по-требує спеціальних приміщень. Можемо грати і в парках, і на вокзалах, будь-де і будь-коли, навіть на морозі, лише змінюємо кількість музикантів.

– А ви на чому граєте? – за-питую, помічаючи в кімнаті фор-тепіано.

– Це робочий інструмент, для аранжування, перевірки партій

чи партитури. А сам я вокаліст і трубач, – каже диригент і зна-йомить зі складом оркестру: – у нас є флейти, зокрема і маленька піколо, група кларнетів, гобо-їв, фагот, бас–кларнет – це все дерев’яна група. Характерна група

– це тромбони, валторни. А ще саксофони, їх тембрами прикра-шаємо музику. Одні з найбільших духових інструментів оркестру – туби. А для урочистих події та парадів є особливі туби – сузафо-ни. Вони в нас білі, замовляв їх в Америці, три місяці чекав. Наші «перші скрипки» – кларнети, вони звучать м’яко і грають мелодію, наші сурми – це труби. А серце оркестру – ударна група – ксило-фон, вібрафон, перкусії, литаври.

Оркестр виконує різножанрову музику – від церемоніальної до естрадної, а також класику, вальси, марші, латину, румбу, ча-ча-ча, джаз, народні пісні у сучасному аранжуванні, з вокалом чи в ін-струментальному варіанті.

– Обмежень репертуару немає,

хіба що етнофольк, де специфічні інструменти. Але і там є варіанти – використовуємо синтезатор. Маємо багато композицій про столицю, наша візитівка – «Києве мій». Є й пісня, присвячена сучасній історії, наприклад, «Герої не вмирають»,

музику до неї написав наш худож-ній керівник Юрій Мельник...

В оркестрі грають музиканти різні за віком, від 18 до 73. Із майже 70-ти учасників лише дві жінки, обидві флейтистки.

– Як вам працюється в чоловічо-му колективі? – запитую солістку Аліну Комарову.

– Комфортно. Звісно, коли мало жінок, до них особливе ставлення, відчуваємо себе улюбленицями.

В’ячеслав Коробко знайомить мене з Сергієм Степанюком. Це він господар вже згаданих великих туб і сузафонів та майстер гри на них.

– Цей інструмент подобається мені ще з дитинства, навіть його зовнішній вигляд. В оркестрі для нього пишуть цікаві партії, – роз-повідає артист. – Туба – найбільша серед духових інструментів, по-требує чималих фізичних зусиль. Етюди, п’єси на ній рекомендують грати сидячи, а для заходів є спеці-альне кріплення. Половину життя граю в духових оркестрах. Люблю виконувати твори українських композиторів – Лисенка, Скорика, Шамо, а ще є спеціальні твори – соло для туби з оркестром. Вдома можу не лише заграти, а й заспівати українські пісні: «Чорнобривці», «Мамина вишня», «А льон цвіте».

Володимиру Дмитровичу Кепіту майже 70, але він не уявляє своє життя без музики. Грає на фаготі

й встиг попрацювати чи не у всіх київських оркестрах.

– Мені до душі атмосфера в на-шому колективі. Багато молоді, але до мене як до професіонала гарно ставляться, – відзначає він. – Взагалі я музикант симфонічного оркестру, багато поїздив за кордоном. Вважаю, що треба працювати все життя. Що-дня роблю зарядку, бо фізична сила для артиста духового оркестру просто необхідна. Недарма колись духовим музикантам була пенсія по вислузі: 25 років стажу – і можеш відпочивати...

Лунає дзвінок, як у школі, пе-рерва закінчується і музиканти знову займають свої місця. Ми залишаємо приміщення оркестру, щоб скоро знову з ним зустрітися.

Марія БЄЛЯЄВА

ПАРК КУЛЬТУРИ22 Вечірній Київ | 16 лютого 2017 року | №6 (19240)

Фото Павла ПАЩЕНКА

Одні з найбільших духових інструментів оркестру – туби. А для урочистих події та парадів є особливі туби – сузафони. Вони в нас білі, замовляв їх в Америці,

три місяці чекав

НОВИНИ

Школярів ознайомлять з творчістю Марчука У лютому Шевченківський район оголосив місяць знайомства учнів із творчістю художника Івана Марчука. Для них вхід на виставку, розташовану в приміщенні центрального офісу «Укр-пошти», вільний. У планах – зустрічі й майстер-класи дітей з митцем.

За життя художник написав понад 8 тисяч робіт, майже половина з яких розсіяна по світу. Визнання він отримав за кордоном і, незважаю-чи на спокусливі пропозиції, повернувся на Батьківщину. На виставці є змога ознайомитися з близько 50 його роботами – «шістьма Марчуками з 10», як митець жартівливо називає періоди своєї творчості. Це пейза-жі, портрети, філософські роботи, картини виконані у авторській техніці «пльонтанізм» («мама в дитинстві, причісуючи сестер, говорила, як в них «запльонталося волосся», звідси й назва», – пояснює художник), яскраві абстрактні полотна останнього періоду «Погляд в безмежність». Часто вони ставали пророчими: як портрет Ющенка на помаранчево-му тлі ще напередодні подій 2014-го року, або страшний «Монолог» за місяць до Чорнобильської аварії. Але повсякчас Марчук повертається до улюбленої теми – змалювання хатинок і природи, особливо в зимову пору року.

Чи знайоме вам мисте-цтво «укійо-е»? Саме воно вплинуло на європейське модернове мистецтво, за-хопивши імпресіоністів та кубістів. З цим напрямом, а також унікальним театром знайомить виставка «Світ Кабукі», що триває в На-ціональному художньому музеї до 19 лютого.

Колекцію музею подарува-ло Посольство Японії ще у 1997 році. Однак широкому загалу є можливість її показати лише на подібних проектах.

– Це унікальна техніка живо-пису була розроблена близько 300 років тому. В той час (а це період Едо) в нашій країні та світі тривав період спокою, миру і процвітання, – підкреслив Посол Японії в Україні Сумі Шігекі.– Укійо-е було доступне не лише

генералам і аристократії, воно було створене і розвивалося за-вдяки підтримці простих людей. Окрім того, гравюри укійо-е дуже вплинули на імпресіоністів, їх копіювали у своїх роботах Ван Гог і Мане.

Поняття «укійо-е» походить з буддистської філософії і означає «тлінний плинний світ». У спо-кійному 17-му столітті активно розвивалася міська культура – і ця недорога друкована графіка стала користуватися попитом серед містян. На гравюрах впер-ше почали зображувати Японію і японців – пейзажі, красунь, борців сумо, самураїв, історичні події. На виставці представлено близько 100 гравюр, присвячених акторам театру Кабукі.

– У цього театру скандальний початок. Спочатку у виставах бра-ли участь куртизанки, потім було прийняте рішення, що всі ролі мають грати лише чоловіки, – за-уважила куратор виставки Юлія Зиновіїва. – Вистави розказують про сильні почуття, переживання, є багато самогубств через нещас-не кохання, історій, пов’язаних із тогочасною сучасністю. Театр Кабукі дуже стилізований, так само стилізованою і декоратив-ною є гравюра. На них персонажі вистав зображені у найбільш емоційних моментах – кохан-ня, ненависть, помста. Однак головною темою театру Кабукі була смерть, акцент робився на смерті з гідністю.

Марія КАТАЄВА

Чим дивує театр Кабукі

ДО РЕЧІ

3 березня о 19.00 на сцені На-ціональної музичної академії Київський духовий оркестр відзначатиме свій 25-річний ювілей. – Ми продемонструємо всі свої можливості, виконувати-мемо класику, народні й су-часні українські пісні, номери з оперет та багато іншого. Приходьте! – запрошує всіх киян В’ячеслав Коробко.

Чим відрізняється туба Чим відрізняється туба від сузафонавід сузафона

� ДІЗНАВАЛАСЯ КОРЕСПОНДЕНТКА «ВЕЧІРКИ», ВІДВІДАВШИ РЕПЕТИЦІЮ КИЇВСЬКОГО АКАДЕМІЧНОГО МУНІЦИПАЛЬНОГО ДУХОВОГО ОРКЕСТРУ

В’ячеслав Коробко

Вечірній Київ | 16 лютого 2017 року | №6 (19240) 23АСОРТІ

виставки

ДВОБІЙ ТИЧИНИ І МАЛАНЮКА

19 лютого 2016 року о 16.00 Лі-тературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини запрошує всіх охочих, а зокрема творчу молодь та літературознавців, для дискусії та роздумів. При-хильники творчості Маланюка та Тичини зійдуються, аби вне-сти ясність у складне питання, яке турбує багатьох українців – залишитися чи емігрувати? У якості експертів запрошені маститі знавці історії та літе-ратури. Отже, до вашої уваги: Юрій Ковбасенко – філолог і методист, завідувач кафедри світової літератури Інституту філології Київського універси-тету імені Б. Грінченка, Григорій Донець – головний зберігач фон-дів Літературно-меморіального музею-квартири П.Г.Тичини.

«ДЄТКА» КАТЕРИНИ БЕРЛОВОЇ

В Dymchuk Gallery відкрилася персональна виставка «Дєтка» Катерини Берлової. На виставці представлені серії відео і ма-люнків, створені художницею протягом останнього року.Тради-ційному науковому сприйняттю світу, яке, безсумнівно, превалює в західному світі, художниця про-тиставляє інтуїтивне, чуттєве. Берлова вивчає світ, нібито він їй абсолютно незнайомий, занурю-ючись в навколишню дійсність і намагаючись таким чином розі-братися в ній.

концерти

THE ВЙО ПРЕЗЕНТУЄ НОВИЙ АЛЬБОМ

17 лютого о 20.00 у клубі Atlas улюблена публікою за свій щирий сонячний позитив група The ВЙО, порадує шанувальників ви-ходом нового, п’ятого студійного лонгплея – «Зелений». Команда, яка багато років експериментує зі звуком і стилями, «зелений» альбом вирішила зробити в дусі електронного реггі. Пікантності платівці надає наявність цікавих зоряних гостей, друзів і колег по сцені.

ТАНЦІ У СУПРОВОДІ ОРКЕСТРУ

21 лютого о 19.00 FREEDOM Event Hall представляє ексклю-зивний виступ ансамблю імені Вірського. Кожен виступ ансамб-лю — унікальний союз кольору, енергії і артистизму. Яскраві й виразні рухи, карколомнi стрибки, блискавичні обертання і динамі-ка танців, яка змiнюється — від меланхолії до ейфорії. Той, хто прийде на їх виступ, ніколи не забуде те, що побачить. Це абсо-лютно унікальні враження, які ви не отримаєте вiд жодного іншого танцювального колективу.

театр

УКРАДЕНЕ ЩАСТЯ 18 лютого о 19.00 театр «Зо-

лоті ворота» гратиме «Украдене щастя» — одну з найвідоміших п’єс Івана Франка, класика україн-ської драматургії, яка не втратила своєї актуальності і в наш час. У режисерському трактуванні Івана Уривського — це пластична драма, любовний трикутник, оповитий містичною атмосферою та спо-внений напруженого очікування, позапобутове дійство, герої якого намагаються знайти своє при-марне щастя…

ЛИСТИ НЕЗНАЙОМКИ 19 лютого акторки театру

«Тисячоліття» розповідають іс-торію почуття, пронесеного геро-їнею через усе життя у спектаклі «Листи незнайомки». Найбільш значними подіями її долі стали декілька рокових зустрічей. Але кожна жінка знає: любов довго терпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,не поводиться не-чемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить...

кіно

«РАДІОМРІЇ» Країна: США Режисер: Бабак Джалалі У ролях: Мохсен Намджу,

Ларс Ульріх, Сулиман Кардаш, Сіддік Ахмед, Рабі Адіб

Тривалість: 1 год. 33 хв. Вікові обмеження: 16 років Він поїхав до країни, мову

якої ледве знав. Тим не менше, словами він заробляв на життя: в Ірані він був визнаним пись-менником. Тепер же пан Рояні (Мохсен Намджу – відомий в Ірані музикант) – голова про-грамного відділу на Pars Radio – перськомовній радіостанції в Сан-Франциско.

«ОСЕЛЯ ЗЛА: ФІНАЛЬНА БИТВА»

Країна: США Режисер: Пол У. С. Андерсон У ролях: Міла Йовович, Рубі

Роуз, Елі Лартер, Ієн Глен, Ві-льям Леві

Тривалість: 1 год. 46 хв. Вікові обмеження: 16 років Еліс продовжує свою боротьбу

з ворожою системою корпорації з допомогою своїх друзів: Джилл Валентайн, Ада Вонг, Леон Скотт Кеннеді і Беккі, продовжуючи непростий союз з колишнім го-ловою — Альбертом Вескером. По дорозі вони возз’єднаються з колишніми захопленими товари-шами: Крісом, Клер і Кей-Март. Їх епічна битва приведе їх туди, де все й почалося, в темний осо-бняк, побудований засновником Оузвелом Спенсером.

АФІШАПРОГНОЗ ПОГОДИ

Сильна хмарність

Атм. тиск 759Вітер (м/с) 2

Вологість повітря (%) 88

Відчувається -7о

четвер, 16.02

−5о

Зранку хмарно вдень ясно

Атм. тиск 750Вітер (м/с) 3

Вологість повітря (%) 69

Відчувається +1о

п’ятниця, 17.02

+2о

Сильна хмарність

Атм. тиск 750Вітер (м/с) 2

Вологість повітря (%) 83

Відчувається -0о

субота, 18.02

+1о

Сильна хмарність

Атм. тиск 754Вітер (м/с) 2

Вологість повітря (%) 83

Відчувається +1о

неділя, 19.02

+2о

16 лютого – Симеона Бого-приїмця та Анни Пророчиці. Саме Симеон, житель Єрусалима, коли Богоматір Марія і Йосиф принесли Немовля Ісуса в храм, узяв Малюка на руки і сказав, що буде у Нього велике майбутнє. Симеон Бого-приїмець вважається хранителем немовлят.

17 лютого – Миколи Студеного. Від імені ігумена Студійського мо-настиря в Константинополі Мико-лая, котрий жив у IX ст. Друге ім’я святого утворене за співзвучністю й найменням обителі й погодними умовами: о цій порі нерідко буває значне похолодання.

Лютневий Миколай і голодний і холодний. До Миколи та й ніколи. На студеного Миколи снігу

насипле гори.

20 лютого – Масляна. Це давнє слов’янське свято проводів зими. За традицією із соломи роблять опудало зими, яке на санях ви-возять із поселення у поле, тан-цюють навколо нього, співають

жартівливих пісень, а потім спалюють. Протягом Масляного тижня вживають страви з молока, сиру, борошна, якими пригощають гостей, бо святкування Масляної починають з відвідання рідних.

Кожний день Масляної має своє призначення і свою назву: поне-ділок – зустріч (ходять в гості до родичів); вівторок – загравання (дівчата та парубки заграють один до одного, веселяться); середа – ласун (теща запрошує на вареникі та млинці своїх зятів); четвер – розгул, перелом, широкий (пік свята); п’ятниця – тещині вечірки (зяті запрошують своїх тещ у гос-ті); субота – зовичні посиденьки

(невістка запрошує в гості своїх рідних); неділя – прощена неділя, проводи Масляної.

21 лютого – Федора Страти-лата. Названий іменем христи-янського великомученика, який служив у візантійському війську стратилатом. Так звалися воєна-чальники високого рангу. Стра-чений у 319 р. Свого часу він був дуже популярним в Україні. В духовних віршах пов’язується з поняттям військової доблесті та змієборства, оскільки за перека-зами знищив змія, котрий поїдав людей і худобу.

22 лютого – Панкратія. Вшано-вується пам’ять єпископа Панкра-тія Тавроменійського, який жив у І ст., і Панкратія Печерського (XIII ст.). Останній був ченцем Києво-Печерського монастиря, лікував хворих.

Оскільки до цього дня ви-трачалася значна частина хлібних припасів, то й виникла приказка: «Не всяк Панкрат на хліб бага-тий».

ТРАДИЦІЇ

ЕКСПОЗИЦІЯ

І на війні душею не черствіють � У ВЕСТИБЮЛІ СТАНЦІЇ «ЗОЛОТІ ВОРОТА» ПРАЦЮЄ НЕЗВИЧАЙНА І ЗВОРУШЛИВА ФОТОВИСТАВКА «ВТРАЧЕНИЙ ДІМ», ЯКУ ОРГАНІЗУВАЛИ ВОЛОНТЕРИ БЛАГОДІЙНОГО ФОНДУ «ПОВЕРНИСЬ ЖИВИМ» ЗА ПІДТРИМКИ СТОЛИЧНОГО МЕТРОПОЛІТЕНУ

Зі світлин заглядають нена-че прямо в душі відвідувачів своїми розумно-сумними очима тварини, які під час війни на Донбасі втратили господарів і домівки та при-билися до військових.

Ось на фото величавий, схожий на вовка пес Сірий. Він був улю-бленцем заступника командира 90-го окремого аеромобільного батальйону, який у 2014 році за-хищав Донецький аеропорт. Цей офіцер безпощадно боровся з лю-бителями «зеленого змія», які, на жаль, траплялися серед бійців, а пес допомагав йому в цьому. Від-чувши від когось запах спиртного, починав гарчати на нього...

Про цю світлину розповів «Ве-чірці» один із учасників виставки – волонтер-фотограф Олександр Гайдар. Під час своїх відряджень на Донбас він і робив знімки собак, які, втративши домівку, оселялися у військових окопах. Є серед них і Ніка, котра «служила» у Мар’їнці та підірвалася на розтяжці, вряту-вавши життя наших бійців.

Сашко познайомив нас і з ін-шим учасником виставки Андрієм Римаруком, який був розвідником і воював біля Авдіївки, Зайцево-го та в інших «гарячих» місцях. Він розповів, що доводилося і з диверсантами у бій вступати, і «язиків» брати, і друзів втрачати. А коли демобілізувався, прийшов

працювати до Благодійного фонду «Повернися живим». Під час виїздів на передову робив фотознімки не лише бійців, а й їх чотирилапих друзів.

– А це почесний «боєць» 95-ї бригади десантників Муха, – пока-зав фото відпочиваючих у бліндажі вояків, один з яких грається з ві-вчаркою, третій учасник виставки волонтер Олексій Чернишов. – Вона пильно захищала провіант хлопців від бродячих котів та собак під Пісками у 2014 році. А ще їздила з хлопцями у БТРі та навіть за свою відданість була урочисто зарахо-вана до лав десантників. У АТО

знайшла нового господаря, який прихистив її після демобілізації.

Віталій Дейнега, засновник Благодійного фонду «Повернись живим», який організував цю фо-товиставку, розповів, що таким чином волонтери хочуть нагадати киянам, що війна поряд. Собаки та коти на фотографіях теж стали її вимушеними учасниками, а то й постраждалими. Вони фактично перетворилися на фронтових по-братимів бійців і часто рятують їхні життя. А військові віддячують їм своєю увагою й турботою.

Микола ПАЦЕРА

Фото Олексія ІВАНОВА

Що їсти, аби не мерзнути Щоб зігрітися в зимову холоднечу, не завжди до-статньо одягтися тепліше. Іноді від холоду не рятують навіть кілька светрів. Не за-мерзнути в холодну погоду нашому організму допомо-жуть правильно підібрані продукти харчування.

Перед виходом на вулицю в холодну погоду необхідно ґрунтовно поїсти! Причому, чим нижча температура «за бортом», тим калорійнішим має бути ваше харчування. Рекомендуються гарячі

страви з жирного м'яса, осо-бливо з баранини та свинини – саме вони вважаються най-більш теплотворними з усіх видів м'яса. Сало у морози незамін-

ний засіб, що не тільки зігріває, але й допомагає підтримувати імунітет. У салі присутня одна з найцінніших жирних кислот – поліненасичена арахідонова. Ні в якому іншому продукті її немає. Овочі. У першу чергу, це

цибуля, часник і хрін - дода-вайте їх в усі зимові страви. Також теплотворний ефект мають капуста, морква, буряк.

Коли на вулиці мороз, достатньо з'їсти зранку невели-ку кількість масла, щоб захис-титися від переохолодження. Необхідний мінімум у холоди – 20 г вершкового масла на добу людям до 30 років і 10 г - людям старше 30 років. Тепле молоко та напої на

його основі (какао, кава лате) - відмінний засіб, щоб зігрітися. Особливо, якщо об’єднати те-плотворний ефект молока з дією зігрівальних спецій - меленого кореня імбиру й кориці.

На суді адвокат підзахисного: — Я хочу зробити офіційну

заяву! Я хочу пива! Прокурор: — Протестую! Я хочу горілки! Суддя після хвилинного мір-

кування: — Протест відхиляється! Я

теж хочу пива. * * *

Розмова двох сніжинок: — Ти куди летиш? — У Гренландію. Влаштую

собі відпустку. А ти? — В Америку. Влаштую їм

паніку. * * *

Робота програміста і шамана має багато спільного — обидва буркотять незрозумілі слова, здійснюють дивовижні рухи і не можуть пояснити, як воно працює.

Вечірній Київ | 16 лютого 2017 року | №6 (19240)В КІНЦІ НОМЕРА24

Засновник: Київська міська радаВидавець: КП «Вечірній Київ»Свідоцтво: КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 рокуВ. о. головного редактораМаксим Філіппов

Адреса: 01001, м. Київ–1, вул. Володимирська, 51-бТелефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93E-mail: vk1906@ukr.netПередплатний індекс: 37607

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51-б Тел.: 234-21-84, 234-27-39Факс: 235-61-48 Відділ розповсюдження та реалізації: Тел. 235-23-34Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газе-ти. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Що турбує» публікуються на правах реклами. Рукописи не рецензуються. Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14 Замовлення: 52600 Заг. наклад: 96 000.

Читайте нас в інтернеті: www.vechirniykiev.com.ua

ОВНИ, чарівні, сексуальні, однак для романтичних де-філювань не час. Відійдіть у

тінь і зануртеся у внутрішній світ, наодинці з собою буде набагато комфортніше. Це тиждень перео-смислення свого буття за минулий рік, спокути гріхів та усвідомлення допущених помилок, позбавлення від ілюзій, самообманів.

ТЕЛЬЦІ, дружба – дружбою, а служба – службою. Розме-жовуйте ці поняття і не під-

качайте на роботі. Адже у шефа ви у фаворі. Суспільний рейтинг рос-те, бо ви – серце і мозок колективу, неформальний лідер, за яким го-тові йти у вогонь і воду. Викорис-товуйте цей вплив для реалізації власних інтересів.

БЛИЗНЮКИ, якщо об-рана професія (бізнес) не від-повідає творчому покликан-

ню, скоріше за все, ви її ось-ось втратите.

РАКИ, якщо свого часу ви перебували під п’янким хме-лем, ідеалізуючи навколишній

світ та деяких людей, прийшов час протверезіти. Світогляд терпить крах, тому мерщій «переформато-вуйтесь».

У ЛЕВІВ як гора спаде з плеч, радійте, вимоги та претензії оточення зазнають

фіаско. Хитро експлуатувати вас, наступаючи на горло інтересів чи спустошуючи гаманець, нахабні особи уже не будуть.

ДІВИ, час «перезавантажи-ти» подружні взаємини, вдих-нути вогонь життя в тліюче

почуття, що зробить союз міцнішим на майбутнє. Або, коли вас уже не тримають разом ні обов’язки, ні ко-хання, а серце закуто кригою, то розійтися.

ТЕРЕЗИ, годі спопеляти себе на нелюбій роботі, танцювати під дудку шефа-

експлуататора, чиї завдання є непосильним тягарем. Тому роз-прягайте свого службового коня і відпочиньте!

СКОРПІОНИ, якщо ска-кати в гречку за пошуками романтичної «нірвани» осто-

гидло, це чудово. І не є знаком любовної імпотенції. Станете слухняним учнем Небес, попов-нивши іконостас святих угодників.

СТРІЛЬЦІ, під рідним дахом грядуть невідворотні пер-турбації, у багатьох очікуєть-

ся зміна місця проживання чи здача житла в аренду. Вирішення житлових сімейних проблем є не-минучим фактором, котре далі за-тягувати не можна. Втім, зрештою все складеться так, як треба.

КОЗЕРОГИ, годі сунути носа до чужого проса, це згубно для душі. З особами,

на яких ви мали психологічний вплив, стосунки вичерпали свій ресурс і мають відмерти.

ВОДОЛІЇ, «першим було слово і слово було у Бога». Не бовкайте без потреб. Для

публіки ви взірець високої духов-ності, наставник, пастир, учитель. І компас у майбутнє.

РИБИ, девіз тижня: «Хай живе оновлення!». Скидай-те стару «шкіру», модерні-

зуйте «фасад», єство вимагає кра-сивої упаковки, яка відповідає внутрішньому змісту, що сягнув піку досконалості.

Астролог Любов ШЕХМАТОВА

КИЇВ І КИЯНИ ФОТОВЕРНІСАЖ

Фото Олексія ІВАНОВА

ГОРОСКОП 20 – 26 лютого

півмавпа

руда качка

рай Адама та Єви

жара

ручна ско-рострільна

зброя

великий хижак род.

котячих

стар. холод-на зброя

жанр дав. рус. гімнографії

...Роговцева

податок (іст.) наріст на дереві протидія частина пар-

тії у тенісіпересування

на машинікормова рослина

човен у ескімосів

суена

оберемок хлібних злаків

«Біле брат-ство»

пагорб у Єрусалимі

учень Христа класик пер-ської літ-ри

жовтий плід, схожий на

яблуко

сварлива дружина Сократа

монарх і його ото-

чення

гірська квітка – біла зірка

пошкоджен-ня тіла

позначки на гральних

картах

рахунок (банк.)

імла

телеграфний апарат

силове відомство

давня Бірма

хоровод

титул прави-теля в Китаї

чудовисько (міф.)

частинка хім. елемента

престол

жіноче ім’я

питна міне-ральна...

апарат для дихання під

водою

єгип. бог

Острів ко-роля Артура

(міф.)

СКАНВОРД

Склала Оксана БАРКІНА

ПОРАДИ

АНЕКДОТ