111 років із киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

СИТУАЦІЯ

26 січня 2017 року №3 (19237)

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

� АРХІТЕКТУРНЕ БЮРО CULLMANN WORKSHOP ПРЕДСТАВИЛО ОНОВЛЕНІ ЕСКІЗИ ПРОСТОРУ СТОЛИЧНОЇ ВУЛИЦІ МЕЛЬНИКОВА. ТУТ ПЕРЕДБАЧАЄТЬСЯ СТВОРИТИ ЩОСЬ НА ЗРАЗОК ЗВИЧАЙНОЇ ВУЛИЦІ НЕДАЛЕКОГО МАЙБУТНЬОГО

Продовження на 3 стор.

Цей «безневинний» кальян � ПІШОВ П’ЯТИЙ РІК, ЯК У ГРОМАДСЬКИХ

МІСЦЯХ В УКРАЇНІ ЗАБОРОНИЛИ КУРИТИ

Волонтери наприкінці минулого року перевіри-ли, чи дотримуються антитютюнового закону в ресторанах і кафе. І виявили чимало порушень. Більшість із них стосуються паління незвичних цигарок, а модного не лише серед молоді замор-ського дива – кальяну!

Нині в Інтернеті – безліч оголошень: кальян пропо-нують і в ресторанах, і у спеціалізованих магазинах для домашнього користування, і з доставкою кур’єром чи навіть поштою. А як рекламують: «ділові переговори і важливі зустрічі відбуваються в теплій компанії за калья-ном», «кальян налаштовує на дружню атмосферу, знімає напруженість, вгамовує емоції, допомагає приймати про-дуктивні рішення, розслабитися, зняти стрес, помріяти», «на природі поряд з мангалом для шашликів усе частіше димлять вишукані кальяни», «модно, престижно, не шкідливо»… На світлинах – за кальяном щасливі молоді люди. Що ж насправді несе нам кальянокуріння?

Продовження на 7 стор.

vechirniykiev.com.ua

Як зробити вулицю «розумною»

Фото Павла ПАЩЕНКА

Вулиця Мельникова

сьогодні...

Вулиця Мельникова

в проекті архітекторів

Бюджет небайдужих� 29 січня закінчується електрон не голосування за громадські проекти

Чому зашкалюють грудневі платіжки?� Обуренню киян немає меж від господарювання «Київенерго». Особливо у тих, хто отримав за грудень платіжки з досить ваго-мими сумами

Раби ХХІ століття � Торгівля людьми в Україні нещодавно асоціювалася зде-більшого з викраденням дівчат і жінок для сексуального рабства за кордоном

Трагедія та слава Крут � 29 січня ми вшановуємо по-дії, що сталися 1918 року, коли захисники Української Народ-ної Республіки власною кров’ю вписали нову героїчну сторінку в історію визвольного руху — бій під Крутами

Індивідуальність на замовлення� Молодий киянин у звичайному гаражі робить ексклюзивні вело-сипеди

Арборист піде у «партизани» � Єдиного в Києві фахівця з лікування дерев позбавляють можливості врятувати унікальні екземпляри

9 стор.

4 стор.

5 стор.

17 стор.

19 стор.

8 стор.

� Мер Києва Віталій Кличко відкрив міський Центр об-робки даних. Він зазначив, що новітні технології обробки інформації і впровадження програми «Безпечне місто» дозво-лять створити комплексну систему безпеки у столиці. У Києві вже встановлено понад 3700 камер відеоспостереження, а ще 4 тис. смарт-камер, які об’єднають у єдиний загальноміський комплекс відеоспостереження, встановлять у столиці найближ-чим часом.

� Китайська компанія CRBC має намір побудувати «під ключ» Велику кільцеву дорогу, магістраль «Нивки – Бровари» та розв’язку біля станції метро «Шулявська» в Києві. Про це повідомив заступник голови КМДА Ілля Сагайдак. Велика група інженерів, проектантів і багатьох інших фахівців уже в середині лютого прибуде до Києва, щоб розпочати роботу над проектами й в стислі строки надати свої пропозиції місту.

� Столична влада просить киян із розумінням постави-тися до ситуації, що склалася із сплатою комунальних рахунків у відділеннях «Ощадбанку». Як зауважив перший заступник голови КМДА Геннадій Пліс, серед нових умов на 2017 рік, які висунула «Укрпошта», стало збільшення утричі комісійних зборів за обслуговування платежів – із 0,5% до 1,5%, що значно перевищує фінансові можливості киян і КП «ГІОЦ». Усе це спричинило значне збільшення платників у відділен-нях «Ощадбанку». Київська влада сподівається, що ситуацію вдасться врегулювати найближчим часом.

КОРОТКО

� ЖЕРЕБКУВАННЯ, ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ЯКОГО СТАНЕ ВІДОМО, ЯКІ КРАЇНИ БУДУТЬ ПРЕДСТАВЛЕНІ В ПЕРШОМУ, А ЯКІ – В ДРУГОМУ ПІВФІНАЛІ ЄВРОБАЧЕННЯ-2017, ПРОХОДИТИМЕ 31 СІЧНЯ В КОЛОННІЙ ЗАЛІ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Цього ж дня відбудеться і церемонія передачі символічного ключа Євробачення меру Києва Віталію Кличку від Президента міської ради Стокгольма Єви-Луїзи Ерлан-дссон Слорак. До ключа Євробачення, який поєднує в собі символіку міст, що приймали пісенний конкурс, Єва-Луїза Ерландссон Слорак додасть під час церемонії новий еле-мент, який символізуватиме Стокгольм.

СТАЛО ВІДОМО

ПЕРСПЕКТИВА

СИТУАЦІЯ

Коментуючи випадок на ву-лиці Генерала Наумова, 23-в, де сталася поломка підйомника, керівник апарату КМДА Воло-димир Бондаренко зауважив, що така ситуація сталася через те, що зазначений ліфт відпрацював свій експлуатаційний термін.

– На жаль, це проблема для Києва загальноміська. Сьогодні у столиці експлуатується понад 22 тисячі ліфтів, близько 10 тисяч із них відпрацювали свій екс-плуатаційний термін – більше 25 років. Однак кожен із цих ліфтів перевіряє Держгірпромнагляд і видає відповідні дозволи на експлуатацію. Із 2014 до 2016 року у столиці діє відповідна цільова програма, яка передбачає ремонт, заміну та модернізацію

ліфтів. Так, минулого року від-ремонтовано та модернізовано більше 270 ліфтів, – сказав Во-лодимир Бондаренко.

Він нагадав, що у 2016 році у Програмі економічного та со-ціального розвитку Києва на модернізацію та заміну ліфтів було передбачено 109,6 міль-йона гривень. У 2015 році цей показник складав 69,2 мільйона гривень.

Керівник апарату КМДА під-креслив, що загалом на 2017 рік у Програмі економічного та со-ціального розвитку на заміну та модернізацію ліфтів закладено 90 мільйонів гривень. Окрім того, діють районні програми з капі-тального ремонту підйомників.

Інф. «ВК»

Обережно, ліфт!Минулої п’ятниці у Cвятошин ському районі Києва сталася аварія пасажирського ліфта. В ньому перебувала молода жінка зі своїм трирічним сином. Кабіна «полетіла» з шосто-го поверху вниз та… раптово застигла між першим і другим.

Вечірній Київ | 26 січня 2017 року | №3 (19237)КУР’ЄР «ВК»2

Фото Олексія ІВАНОВА

ФОТОФАКТ

На місці знесеного старого кіно-театру «Нивки» планують відкрити торгово-розважальний центр.

– Одна з найбільших проблем мікрорайону Нивки – це відсутність будь-яких культурно-розважальних місць для відпочинку, тому відновлення кінотеатру «Нивки» завжди було для нас питанням особливої уваги, – зазначив депутат Київради Костянтин Яловий, об-раний від цього мікрорайону. – Ми декілька років займалися пошуком власників цієї земельної ділянки та об’єкта, аби привести у належний стан будівлю кінотеатру та при-леглу територію або ж достроково припинити договір оренди та повернути кінотеатр до комунальної власності…

Нарешті орендаторів майнового комп-лексу кінотеатру та прилеглої території знайдено. У результаті інвестор відмовився

від плану будівництва житлового будинку, як передбачав спочатку. На місці кінотеа-тру буде новий ТРЦ: на першому поверсі – супермаркет, на другому розташується сучасний кінотеатр. Площу забудови змен-шено з 80 тисяч квадратних метрів до 30

тисяч. Навколо кінотеатру, за словами депутата, буде облаштовано сучасний за-тишний сквер і дитячий майданчик, всі зелені насадження збережуть.

Нещодавно будівлю було за один день знесено, а паркан перенесено далі – ним уже обгороджено більшу площу.

– Кінотеатр давно не працював, тут хіба пару разів проводили якісь ярмарки, а під час Революції Гідності знаходився штаб місцевої самооборони, – розповів «Ве-чірці» громадський активіст Станіслав Шепелєв. – Поряд з будівлею можна було часто зустріти сумнівних осіб, а у зеленій зоні за кінотеатром – знайти використані шприци. Утім, з іншого боку, саме її збере-ження викликає занепокоєння. Новий ТРЦ, звісно, зробить це місце безпечним. Але чи вціліє сквер, який у поєднанні з новим об’єктом може стати надто популярним?

Занепокоєння активіста зрозуміле, адже надана в оренду земельна ділянка охоплює значно більшу площу, ніж та, яку займала будівля кінотеатру. Коли його зносили, частину дерев знищили. Зараз за будівним парканом – близько 200 дорослих дерев, серед яких ялини, берези, каштани, то-полі, які можуть також зникнути… І хоча за проектом каштановий сквер має бути збереженим, жодної впевненості в цьому поки що немає.

Григорій МЕЛЬНИЧУК

ПОТРІБНЕ ВТРУЧАННЯ

Кінотеатр знесли – залиште в спокої дерева � МЕШКАНЦІ НИВОК ЗВЕРТАЮТЬСЯ ДО ЗАБУДОВНИКА ЗБЕРЕГТИ НЕВЕЛИЧКИЙ КАШТАНОВИЙ СКВЕР

ДО ТЕМИ

За інформацією народного депутата Юрія Левченка, кінотеатр був привати-зований 2008 року, власник – фірма ТОВ «АРАГОН-2008», яка, «по-суті, є офшо-ром». У червні 2009 року Київрада переда-ла цій фірмі в оренду до 2025 року велику ділянку навколо кінотеатру – набагато більшу, ніж територія забудови. Цікаво, що договір оренди був оформлений лише у середині квітня 2010 року, але насправді його… немає. Документ загадково зник.

Макет нового ТРЦ

В аеропорту «Київ» відкрився Центр туристичної інформації. Це проект столичної мерії по роз-криттю туристичного потенціалу Києва. Головним його завданням є популяризація туристичних можливостей та потенціалу столиці України, формування та підтримка позитивного іміджу. Центр надаватиме інформацію як дістатися до міста, де зупинитися, де поїсти, що подивитися тощо.

Про це на своїй сторінці у Facebook написав керівник апарату КМД Володимир Бондаренко. «Основою нового договору повинна стати енер-гоефективність, модернізація теплового господарства, зни-ження виробничих витрат, які дозволять в подальшому впли-нути на тариф. До цієї роботи залучені міжнародні організації, в тому числі авторитетна Ernst & Young... Ми можемо піти дво-ма шляхами – шляхом концесії або прямого муніципального управління. Для кожного з цих варіантів розроблено чітку до-рожню карту. Вибір того чи ін-шого залежить від проведення конкурсу, пропозицій, які місто отримає від учасників».

Пан Бондаренко вважає, що головне завдання київської вла-ди – створити умови, які будуть мотивувати інвестора проводити енергозберігаючі заходи і знижу-вати виробничі витрати.

Як відомо, міський голова Віталій Кличко неодноразово відзначав незадовільне управлін-ня ПАТ «Київнерго» тепловими активами міста: тепломережі у столиці знаходяться в поганому стані, у них вичерпаний ресурс експлуатації. Як наслідок – часто відбуваються аварійні прориви.

Основними власниками ПАТ «Київенерго» є ДТЕК бізнесмена Рината Ахметова (72%) і держава в особі НАК «Енергетична ком-панія України» (25%).

Інф. «ВК»

Прощавай, «Київенерго»? Наприкінці поточного року Київрада має намір розгляну-ти питання щодо передачі управління тепловими актива-ми міста. Оскільки влада не планує продовжувати контр-акт із «Київенерго», в ході конкурсу буде визначено іншу компанію, яка почне управляти активами.

НОВАЦІЇ

Незважаючи на зимові перепади темпера-тури, працівники «Київавтодору» продо-вжують капітальний ремонт шляхопро-воду на Одеській площі. Як повідомили «Вечірці», при цьому вперше застосовува-лася технологія, схожа на систему «тепла підлога».

Заплановано оновлення мостового полотна з новою монолітною плитою та гідроізоляцією. Перед укладанням бетону в основу полотна заклали електричні кабелі, які забезпечували належне прогрівання бетону та конструкції шляхопроводу. У такому режимі їх витримува-ли впродовж трьох діб для досягнення міцнос-ті. Електричний обігрів застосовували також і при облаштуванні гідроізоляції шляхопроводу для досягнення необхідної якості робіт.

У «Київавтодорі» розповіли, що на підходах до шляхопроводу та «гілках» транспортної розв’язки зроблять нове двошарове покриття проїжджої частини і тротуарів. Нагадаємо, що капітальний ремонт шляхопроводу на Одесь-кій площі розпочали восени 2016 року.

Микола ПАЦЕРА

«Тепла підлога» для площі

Про ремонт – в режимі онлайнКияни (принаймні ті, хто дружить із комп’ютером) мають змогу отримувати на свою електронну пошту сигнали про початок і терміни проведення аварійних або планових робіт у їх по-мешканнях.

На сайті спеціалізованої диспетчерської служби з питань ЖКГ – 1557 розширено перелік сервісів. Сайт диспетчерської розроблено для швидкого та зручного перегляду інформації щодо комунальних послуг. Йдеться про холодне та гаряче водопостачання, електропоста-чання, центральне опалення. Мешканці столиці можуть дізнатися в онлайн-режимі щодо протиаварійних робіт, що ведуться не лише в їх будинку, а за кількома іншими адресами.

Водночас користувачі зможуть оформити заявку з будь-яких інших питань, що входять до компетенції ЖКГ, таких як прибирання, відсутність освітлення в місцях за-гального користування, несправності ліфтів. Онлайн-сер-віс стане у пригоді як допоміжний засіб особливо у пікові періоди навантаження на телефонні гарячі лінії.

Під час реєстрації кияни можуть залишити свою елек-тронну адресу, на яку, при бажанні, отримуватимуть по-відомлення про планові або аварійні відключення послуг.

СЕРВІС

ЗАКОН Є ЗАКОН

Господарський суд столиці ухвалив рішення про по-вернення територіальній громаді міста двоповерхової нежитлової будівлі на Ан-дріївському узвозі (Будинку художників). Про це повідо-мляє прес-служба прокура-тури Києва.

Йдеться про будівлю загаль-ною площею 245,2 кв м та вар-тістю майже 2,8 млн гривень, розташовану на Андріївському узвозі, 22-а. Свого часу вона вибула з комунальної власності на користь приватної структу-ри без відповідного рішення Київради та сплати будь-яких

коштів на підставі незаконної ухвали Господарського суду Харківської області. Крім того, з метою ускладнення процесу повернення майна до комуналь-ної власності спірні приміщення неодноразово відчужувалися, в тому числі на користь іно-земних компаній, йдеться у по-відомленні.

Останнім набувачем об’єкта нерухомості стала компанія з обмеженою відповідальністю «Хеммерт Інвестментс ЕлЕлСі», зареєстрована у США..

Рішенням Господарського суду Києва позовні вимоги столичної прокуратури задоволено у повно-му обсязі.

Будинок художників належить Києву

ГРОШІ

Незабаром у столичному метрополітені знову можна буде зняти готівку або перевірити власні банківські рахунки. Ки-їврада оголосила конкурс на право розміщення на станціях підземки півсотні банкоматів.

За інформацією депутата Київради, заявки на участь у конкурсі вже подали два банки і три фінансові компанії. Приєднатися до них мають право й інші установи, як тільки стане відома дата конкур-су – про неї повідомлять у газеті «Хрещатик».

Стартова сума за всю мережу – 270 тисяч гривень на місяць плюс ПДВ. А от із платіжними терміналами слід навести порядок, вважає депутат. За його підрахунками, в Київському метрополітені незаконно встановлено 160 таких апаратів. Тому Київрада ухвалила рішення про розірвання і неподовження договорів із фінансовими компаніями, які у позаконкурсній непрозорій процедурі отримали право розміщувати у метро платіжні термінали за дисконтованими ставками оренди.

– Ми дуже зацікавленні у встановленні банкоматів на станціях, прокоментувала рішення Київради керівник прес-служби сто-личної підземки Наталія Макогон. – Хоча від них метрополітен майже нічого не заробить – кошти надійдуть до міського бюджету, але ми заохочуємо ініціативу надавати пасажирам якомога більше послуг, у тому числі й банківських.

Донедавна майже на всіх наших станціях були встановлені такі пристрої банку «Хрещатик», і пасажири користувалися ними під час поїздок. Коли ж ця фінустанова збанкрутіла, банкомати було демонтовано.

Микола МИХАЙЛІВ

Банкомати повертаються до метро

ПЕРЕВІРЕНО НА СОБІ

Майже всі перевізники столичних маршруток на цьому тижні підвищили вартість проїзду.

У понеділок, поспішаючи на роботу, вирішив скористатися маршрутним таксі №429. За звичкою передав 5 гривень, але водій буркнув: «Дивитися треба. Проїзд вже коштує 6 гривень». І справді на видному місці в салоні висіла об’ява про те, що з 21 січня вартість проїзду підвищується на 1 гривню у зв’язку з подорожчанням паливно-мастильних матеріалів. «Спо-діваємося на ваше розуміння», – йшлося у тексті.

– Я їх повинен розуміти, а хто мене зро-зуміє? – прочитавши об`яву, вголос задав риторичне запитання один із пасажирів. – Мені ж зарплату не підвищують через те, що бензин подорожчав. Та й сервіс у маршрутках кращим не став, графіка не дотримуються, їздять, як заманеться. Ще й людей набива-ється, наче оселедців…

– Тепер буде менше, – відгукнувся на те юнак. – Виходитиму з дому раніше, щоб дістатися до університету громадським тран-спортом, бо стипендії на проїзд у маршрутці не вистачатиме…

Як з’ясувалося згодом, такий «приємний» сюрприз підготували жителям столиці майже всі приватні перевізники. Тим пасажирам, хто їздить на роботу до Києва з периферії, «пощастило» ще більше – проїзд в приміських маршрутках, наприклад, до Ірпеня, Гостоме-ля, Бучі, Димера, подорожчав на 20 і більше відсотків. Обласна держадміністрація навіть звернулася до Антимонопольного комітету з проханням перевірити обґрунтованість таких тарифів на перевезення пасажирів.

А як відреагувала на підвищення вартості проїзду столична влада?

– Деякі маршрутники підняли ціну до семи гривень ще восени, – відповів на запитання «Вечірки» директор Департаменту транспортної інфраструктури КМДА Сергій Майзель. – Але зараз це явище набуло масового характеру, тому

викликало ажіотаж. Перевізники аргументують подорожчання кількома об’єктивними при-чинами: збільшенням мінімальної зарплати, вартості паливно-мастильних матеріалів та запчастин, закупівлею нового рухомого скла-ду відповідно до довгострокових договорів. І справді, вони мають за п’ять років повністю оновити рухомий склад. Тож підняття вартості пасажирських перевезень, напевне, виправдане. На жаль, ми не можемо впливати на ціну проїзду в маршрутках – опікуємося лише комунальним транспортом, у якому поки що не планується підвищувати тарифи на проїзд.

Микола ПАЦЕРА

ДО РЕЧІ

Інформація для тих, хто користується автобусним сполученням між столицею та аеропортом «Бориспіль», – з 1 січня проїзд в експресі Skybus №322, який курсує між летовищем і залізничним вокзалом «Пів-денний», подорожчав із 60 до 80 гривень. Подорожчав також проїзд в автобусі, на якому до аеропорту можна дістатися від станції метро «Харківська». Тепер за нього доведеться заплатити не 35, як раніше, а 50 гривень.

Маршрутки подорожчали на гривню

Вечірній Київ | 26 січня 2017 року | №3 (19237) 3

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Погляд, спрямований у майбутнє вулиці Мельни-кова, виявить тут чимало цікавого і дещо незвичного.

Несиметрична кількість смуг руху: одна до центру і дві з центру. Таке рішення має запо-

бігати автомобільним заторам у години пік. А ось у вечірній час навпаки: дві смуги руху дозволять швидко звільнити центр від машин.

Оскільки на вулиці Мельникова чимало маршрутів тролейбусів і автобусів, цілком

логічною видається ідея створити пріоритетну смугу для громадського транспорту. Також на цій смузі передбачається дозволити рухатися велоси-педистам.

А щоб спростити їм обгін автобусів і тролей-бусів, влаштувати спеціальні «кишені» на

зупинках.

На додачу автори пропонують і велодоріжку прогулянкового формату на тротуарно-про-

менадній частині вулиці (так сказано у проекті).

Чи варто говорити, що павільйони очікування на зупинках громадського транспорту стануть

набагато зручнішими для пасажирів і обладнаними навігацією.

Наземні пішохідні переходи: важливий еле-мент забезпечення безбар’єрності міського

середовища, аби міським простором могли корис-туватися всі без винятку.

Острівці безпеки: розповсюджений у Європі елемент безпеки руху, який поки рідко зустрі-

неш в Україні. Оскільки вулиця має 5 смуг (серед них і для громадського транспорту) це просто необхідний елемент дорожньої інфраструктури.

Безбар’єрна пішохідна зона: універсальний дизайн вуличних меблів та активація зелених

зон дозволить зробити вулицю більш «живою», а не просто транзитною магістраллю. А у школи №61 з'явиться новий майданчик для безпечного дозвіл-ля, шкільних заходів або навіть уроків просто неба.

Окрім того, на ділянці «смарт-вулиці» – від Глибочицької до Деревлянської – передбачається встановити «розумне» енергоефективне освіт-лення, нові екологічні та енергоефективні МАФи. Очікує на суттєві перетворення і розташований поряд парк Котляревського – тут може з’явитися фонтан закоханих.

Григорій МЕЛЬНИЧУК

Як зробити вулицю «розумною»

� АРХІТЕКТУРНЕ БЮРО CULLMANN WORKSHOP ПРЕДСТАВИЛО ОНОВЛЕНІ ЕСКІЗИ ПРОСТОРУ СТОЛИЧНОЇ ВУЛИЦІ МЕЛЬНИКОВА. В РАМКАХ ПРОЕКТУ MELNYKOVA LIVING LAB ТУТ ПЕРЕДБАЧАЄТЬСЯ СТВОРИТИ ЩОСЬ НА ЗРАЗОК ЗВИЧАЙНОЇ ВУЛИЦІ НЕДАЛЕКОГО МАЙБУТНЬОГО

ПРОЕКТИ

Гранти для обдарованої молоді

З метою фінансової підтримки державою обдарованої молоді що-річно призначається 60 грантів Пре-зидента України для обдарованої молоді для реалізації проектів, що спрямовані на досягнення суспільно корисних результатів, у соціальній та гуманітарній сферах. Грант може одержати громадянин України віком від 14 до 35 років.

Заявка та необхідні документи для можливості здобуття грантів для претендентів із Києва просимо подавати до Департаменту освіти і науки, молоді та спорту КМДА до 27 лютого 2017 року за адресою: вул. Дегтярівська, 31, 9 поверх, каб. 914. Телефон для довідок (044)483-35-82.

Інформація про гранти Президен-та України для обдарованої молоді розміщено на сайті Управління мо-лоді та спорту Департаменту освіти і науки, молоді та спорту www.sms.gov.ua (розділ «Послуги», підрозділ «Гранти Президента України для обдарованої молоді»).

КОНКУРС

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Вечірній Київ | 26 січня 2017 року | №3 (19237)В ЦЕНТРІ УВАГИ4

Які проекти ви підтримали Володимир ПРОКОПІВ, заступник міського голови-секретар Київради:

Взяв участь в голосуванні за громадські проекти, які фі-нансуватимуться за рахунок коштів бюджету міста Києва у 2017 році. Із 320 проектів обрав найкращі, які стосуються Голосіївського району.

� Інноваційні комп’ютерні комплекси (1+15). Проект передбачає забезпечення 7 шкіл апробованим у інших навчальних закладах інноваційним навчальним комп’ютерним комплексом.

� City Solar Park – це об’єкт для відпочинку нового формату: вільна Wi-Fi зона, 6 USB-роз’ємів для зарядки гаджетів, лавка для відпочинку, «тривожна кнопка безпеки», відеоспостереження та освітлення вулиці вночі на базі єдиного «Сонячного дерева».

� Арт-фестиваль «Голосієво сповнене кольорів». Ініціативна група пропонує цикл майстер-класів по виготовленню ляльок, сувенірів, паперопластики, живопису.

� Сноупарк у Голосіївському парку для тренувань лижників та сноубордистів. Спеціальний майданчик, оснащений спортивними фігурами та снарядами надає можливість спортсменам вдоскона-лювати свою навички та активно проводити час.

� Спортивний маршрут FitTrail у Національному природному парку «Голосіївський». Це рекреаційно-оздоровчий маршрут для бігу чи прогулянок довжиною близько 3 км з 15-ма майданчиками, обладнаний тренажерами.

� 29 СІЧНЯ ЗАКІНЧУЄТЬСЯ ЕЛЕКТРОННЕ ГОЛОСУВАННЯ. ЗА ГРОМАДСЬКІ ПРОЕКТИ СВОЇ ГОЛОСИ ВЖЕ ВІДДАЛИ

БЛИЗЬКО 30 ТИСЯЧ КИЯН

Бюджет небайдужих

ДУМКИ ВГОЛОС

Для школярів – ліфт та гарне дозвілля

СШ № 242 Подільського району (просп. Правди, 64-г) подала одразу два проекти. Один з них – це установка зовнішнього ліфту для організації інклюзивного навчання дітей з осо-бливими потребами (№ 324). Він дасть змогу створити безперешкодний доступ до примі-щень навчального закладу, зокрема, для дітей з вадами опорно-рухового апарату, в тому числі для дітей, які пересуваються на візку.

– У нас зроблені пандуси, але за їх допомогою діти можуть потрапити лише на перший поверх. А на другому і третьому знаходяться комп’ютерні кабінети, класи музики, актова зала. Ми б хотіли, щоб дитина могла пересуватися вільно по всьому навчальному закладу, – розповіла директор шко-ли Світлана Атружба. – Зараз у нас в початкових класах навчається дівчинка з вадами опорно-ру-хового апарату. Поки вона маленька, її батьки ще можуть підняти на руках на другий поверх, а як далі – це вже питання. Старшим дітям ми, нажаль, не можемо надати таких можливостей. Кожного літа до нас звертаються батьки з нашого мікрора-йону, які хотіли б своїх дітей навчати у загально-освітніх закладах. Ми змушені їм відмовляти.

А батьки школярів разом з дітьми розробили дизайн внутрішнього дворику закладу, який міг би стати місцем для активного відпочинку Smart Play (№ 325) – з доступом до Wi-Fi, сонячними батареями для підзарядки мобільних, шафами для книжок, столом для настільного тенісу.

Військово-патріотичне виховання молоді

Комплекс практично-теоретичних кур-сів з національно-патріотичного виховання (№ 440) пропонує киянам підтримати громад-ська організація «Вся Україна». Цей проект вже два роки реалізовується у Броварах, на полігоні «Сапсан».

– Ми намагаємося відтворити те, що раніше було в школах на уроках з допризовної військової підготовки. У нас в команді чотири лектори-фа-хівці, які проводять заняття з надання першої допомоги, самооборони, конфліктології, культури

володіння зброєю, це збір-розбір автомату, прак-тична стрільба, – розповів член ради правління ГО «Вся Україна» Олександр Карнаух. – Окрім Броварів, цю програму ми запропонували Маріу-полю, Чернівцям, а зараз – і Києву. Вже знайшли спеціальне місце в Шевченківському районі, це також полігон. Ми можемо проводити заняття в будь-якій школі з дозволу Департаменту освіти.

Програма спрямована на старшокласників і студентів, складається з 12 лекцій. Окрім практич-них занять, молоді розповідатимуть про історію українських битв. Кошти збирають, щоб оплатити роботу лекторів, взяти в оренду полігон та необ-хідні макети.

Захистити дуб Шевченка

В історичній місцевості Пріорка, у «Березо-вому гаю» біля хати Шевченка на горі стоїть величний 400-річний дуб. Вік дався взнаки – і пам’ятка природи опинилася під загрозою знищення.

– Влітку через негоду у нього відвалилася гілка, зламалася частина крони. І радою Подільського району було вирішено, що його необхідно прибра-ти. Нас не влаштовує таке вирішення проблеми, вважаємо, що віковий дуб, який багато чого пере-жив і є пам’яткою, потрібно зберегти для наших нащадків, – впевнена небайдужа мешканка Дар’я Куненко. – Ми звернулися до спеціаліс-тів, експертів з Інституту ботаніки, до директора Ботанічного саду. Вони висловили свою фахову думку, що цей дуб можна врятувати і вилікувати. Однак на це потрібні кошти.

В рамках проекту № 306 передбачено вичис-тити дуб від відсирілої частини, обробити його спеціальними засобами захисту та запломбувати ті частини, крізь які потрапляє волога. А також очистити територію навколо дуба від бруківки, аби його коренева система могли «дихати», зроби-ти нову огорожу.

– На прикладі одного вікового дуба ми мо-жемо розробити концепцію збереження вікових дубів у Києві, яких нараховується близько 350, – зауважує Дар’я.

В Україні подібним чином вдалося врятувати дуб Максима Залізняка та вікові дерева дендропарку «Олександрія».

ПРЕЗЕНТАЦІЇ

� 21 СІЧНЯ В КОЛОННІЙ ЗАЛІ КМДА ВІДБУВСЯ

ДРУГИЙ ФОРУМ ГРОМАДСЬКИХ ПРОЕКТІВ,

ЯКИЙ ПРЕДСТАВИВ КРАЩІ ІНІЦІАТИВИ КИЯН

Як зазначив на відкритті заходу перший заступник голо-ви КМДА Геннадій Пліс, розвиток сучасного Києва базується на принципах відкритих даних, прозорого управління та перетворення столиці на інноваційне, прогресивне місто. І кращі проекти, віді-брані на голосуванні, дадуть поштовх до розвитку пріоритетних для киян напрямів.

– Бюджет участі – це реальний практичний крок до зближення і взаємного розуміння влади та городян. Ми побачили як він працює в багатьох зарубіжних містах, мали звернення від активних грома-дян. Важливо, що кияни мають можливість безпосереднього впливу на те, як використовувати ці кошти, – запевнив він. – Особисто я голосував за проекти у сфері безпеки і охорони здоров’я.

Того дня активісти кожного з десяти районів презентували свої проекти. Всі охочі мали змогу проголосувати на обладнаній точці для отримання електронного підпису.

– Майже щодня до голосування приєднується 2 тисячі киян. А найголовніше, що люди стали зовсім інакше ставитися до цього питання. Якщо ми навчимося користуватися цими можливостями, у нас відкриються такі ж перспективи, як у європейських країнах, де вже успішно працює бюджет участі, – підкреслив співкоординатор Громадського проекту Сергій Лобойко.

Нагадаємо, голосування відбувається на сайті www.gb.kievcity.gov.ua.

Вечірній Київ | 26 січня 2017 року | №3 (19237) 5

Які проекти ви підтримали Володимир ГОНЧАРОВ, депутат Київради:

Проголосував за п’ять, на мій погляд, найцікавіших ініціатив, метою яких є покращення умов життя в Дарницькому районі.

� Відкритий мистецький простір «Просто неба». Культурний проект, спрямований на створення мистецького простору у парку «Позняки» для проведення фестивалів, виставок, концертів, показу кінофільмів, зустрічей з творчими людьми – де кожен дарничанин може розкрити свої креативні здібності. Одним із перших важливих заходів автори проекту вбачають організацію фан-зони під час проведення Євроба-чення у травні цього року в Києві. Прошу підтримати.

� Екологічний десант. Озера Дарницького району, як Жандарка, Срібний Кіл, Сонячне, Нижній Тельбин, Небреж, Лебедине та інші потребують уваги з боку експертного середовища, громади, владних органів. Працюючи над стратегією створення навколо озера Жандарка парку сімейного відпочинку з повним приведенням водойми до від-повідного стану, не на словах знаю проблему з екологією в районі.

� Освітлення вулиці Центральної. Вдячний жителю приватного сектору на Осокорках Олексію Багнюку, що підготував проект по над-звичайно актуальному питанню для тисяч жителів житломасиву. Як депутат, неодноразово порушував це питання перед органами влади міста, району, комунальними організаціями, направляючи численні звернення.

� Благоустрій «Стежки здоров’я» у парку «Партизанська слава». Роз-кішний сосновий парк збирає сотні дарничан на вихідних. Колись тут була і «Стежка здоров’я», яка нині не відповідає санітарно-технічним умовам і своєму призначенню. Громадський активіст, автор проекту Олександр Гончаров пропонує відновити маршрут для теренкуру у прекрасному парку.

� Парк для екстремального катання на велосипедах на Осокорках. За свідченням авторів, спеціалізованих місць для тренувань екстремалів фактично не існує, а бажаючих займатися цим видом спорту все більше.

АКТУАЛЬНО

Чому зашкалюють грудневі платіжки?Олег ПЕТРЕНКО

Комерційний директор «Ки-ївенерго» Євген Бушма назвав декілька причин «дорогого» грудня. Мовляв, це перший зи-мовий місяць. А доволі морозний січень буде ще дорожчим, адже будинки споживають ще більше тепла.

По-друге, грудень, виявля-ється, налічував… до 40 днів. Не в календарі, звичайно, а у квитанції із опалення. Вперше змінено дату зняття показників будинкових теплолічильників: раніше це робили з 19 по 25 число, а з грудня започаткували нову норму – останні два дні місяця.

Третя причина – тепло в Ки-єві масово крадуть(!). Раніше ця проблема була непомітною. Аж доки міська влада не наполягла на встановленні будинкових те-плолічильників, аби кияни не платили за обігрів теплотрас. Однак у багатьох багатоповерхів-ках лічильники намотали більше гігакалорій, відповідно, й коштів у платіжках, ніж жителі сплачу-вали доти – за нормативом.

Показово: якщо в теплому лис-топаді за голови хапалися жителі будинків без лічильників, хто платив за нормою споживання, то нині спантеличені мешканці бу-динків із лічильниками, особливо у центрі Києва, де перші поверхи і підвали використані комерцією з усілякими прибудовами.

Наприклад, сьогодні тільки лі-нивий не говорить про стареньку триповерхівку на Кирилівській (донедавна – вул. Фрунзе), 15. Бо Ольга Ульянова, що живе тут на другому поверсі, забила в усі дзвони: за опалення її 88-метро-вої квартири прийшла квитанція на 7902 гривні.

«Вечірка» теж тут побувала і здогадалася, чому ж мовчать інші сусіди – з третього поверху. Бо в них добудовані мансарди вздовж і вшир будівлі – фактично четвер-тий поверх. Крім того, розширено втеплені балкони. Якщо все це ще якось витримують стіни звичної для древнього Подолу споруди, то будинковий лічильник тепла,

який встановили торік, став за-шкалювати так, що здивувалися навіть у «Київенерго». Бо тут тільки шість квартир (за доку-ментами, це 379 кв. метрів опалю-вальної площі) та приватна сто-матологічна поліклініка на весь перший поверх (202 кв. метри). Ревізори «Київенерго» виявили, що підвал (ще двісті «квадратів»), який теж займала стоматологія, опалювався несанкціоновано, а після встановлення будинкового лічильника за бізнесменів стали платити жителі...

– Це системна проблема, осо-бливо у центрі Києва, де багато магазинів на перших поверхах, вони розбудовуються, а штраф за несанкціоноване перепла-нування – 51 гривня», – каже головний юрист «Київенерго» Ольга Ієвлєва. – У квартири ж кияни зобов’язані пускати енер-гетиків лише у одному-єдиному випадку – при аварії. Тому «Ки-ївенерго» звернулося до Мінре-гіонбуду з проханням узаконити право виставляти рахунки за фактичну площу обігріву, а не за квадратуру, вказану в техпас-порті, як досі. Та змусити жителів пускати в гості контролерів.

У «Київенерго» заявляють, що проведуть рейди в усіх будинках «з аномально високими обсягами споживання тепла». А жителів помешкань із комерційними приміщеннями на першому по-версі закликають «за найменшої підозри у шахрайстві» дзвонити за телефоном 1588.

За раптову турботу про нас можна було б подякувати енер-гетикам, якби про цю проблему вони не знали раніше й не на-магалися її ігнорувати. Примі-ром, депутат Київради Дмитро Банас у грудні двічі інформував керівництво «Київенерго» про не-справедливі платіжки в будинку на вулиці Мельникова, 32. Жителі «хрущовки» запідозрили, що за їх кошт гріється перший поверх, а там магазин, кафе, аптека, но-таріальна контора, два банки... Але депутату, за його словами, відповіли, що така інформація… не пов’язана з його діяльністю. Захист інтересів виборців, мов-ляв, не депутатське діло!

ДО РЕЧІ

У Київраді занепокоєні тим, що урядовий оргкомі-тет із проведення «Євроба-чення-2017» рекомендував НКРЕКП включити до тарифу «Київенерго» на електроенер-гію затрати на збільшення енергопотужності Міжнарод-ного виставкового центру, де відбуватиметься конкурс. Зокрема, депутат Олександр Пабат вважає несправедливим і нелогічним, що киян зму-шують платити за підготовку, по-перше, загальнодержавного заходу, а, по-друге, покра-щення технічного стану двох приватних структур – МВЦ і «Київенерго».

� ОБУРЕННЮ КИЯН НЕМАЄ МЕЖ ВІД ГОСПОДАРЮВАННЯ «КИЇВЕНЕРГО». ОСОБЛИВО У ТИХ, ХТО ОТРИМАВ ЗА ГРУДЕНЬ ПЛАТІЖКИ З ДОСИТЬ ВАГОМИМИ СУМАМИ

ДУМКИ ВГОЛОС

УТЕПЛЯЄМОСЯ

ПРЕЗЕНТАЦІЇ

«Сонячне дерево» підживить мобільні

Чи траплялися у вас ситуації, коли потрібно було зробити тер-міновий дзвінок чи фотографію, а мобільний розрядився? Зара-дити цьому покликані проекти City Solar Park, подані для дев’яти районів міста ( №№ 247, 254, 257, 260, 262, 267, 268, 269, 270).

– Ми розробили «сонячне дерево», яке завдяки спеціальним со-нячним панелям має автономне живлення. Воно надає безкоштовний доступ до мережі за допомогою технології вай-фай, має шість USB- роз’ємів для зарядки смартфонів чи інших гаджетів, лави для відпо-чинку, освітлення, а також відеоспостереження за безпекою громадян і «тривожну кнопку» у разі негараздів, – розповів автор проекту Іван Морозов. – Подібні об’єкти працюють в європейських містах. В Києві ми запланували поставити їх в найбільш людних місцях, у парках.

Відпочивати на Почайні

Новим центром для дозвілля Оболонського району стала тери-торія біля річки Почайна, що в 700 метрах від метро «Петрівка».

– Протягом десятиліть низку озер і цю маленьку річку просто стер-ли з мапи. Але на ній зародилася і хрестилася Київська Русь, тому вона має геополітичне значення, – підкреслює співавторка проекту Анна-белла Моріна. – Навесні на цьому місці знаходилося багаторічне зва-лище побутових відходів, ми все очистили, впорядкували оглядовий майданчик, а на підпірній стіні вздовж русла створили 72-метровий художній розпис з історією Почайни від язичництва до християнства.

Гроші для подальшого облаштування активісти збирають на «Гро-мадському проекті» (№ 501). Вони хочуть спорудити металеву огорожу, встановити вуличні ліхтарі, пам’ятний знак.

– Сюди стали заїжджати на машинах, тому потрібно зробити вхід лише для пішоходів. Навесні збираємося провести тут фестиваль. А взагалі прибираємо вздовж всієї річки, зокрема, чистили русло, – поді-лилася Аннабелла.

Хай буде світло! Вже багато років мешканці Осокорків змушені ввечері приїж-

джати додому в повній темряві. По вулиці Центральній, незважа-ючи на її назву, відсутнє централізоване освітлення на ділянці у 4,3 км (із загальної довжини 5,6 км).

– З обох боків знаходиться приватний сектор, тут багато пішоходів, велосипедистів, їздить громадський транспорт. Найбільш освітлена ділянка – біля ресторану та клубу. А в інших місцях ситуація жахлива, і ми змушені щодня там проїжджати, – показує карту ініціатор проек-ту Олексій Багнюк.

За його словами, мешканці неодноразово зверталися в 15-51, до депутатів і отримували відповідь, що потрібно створювати мережу центрального освітлення. Вирішити проблему покликаний проект № 341 – а саме: встановлення 57 ЛЕД світильників, які споживають менше енергії, та 29 опор.

Гранти для ОСББ З 20 січня до 28 лютого КМДА прийматиме

від ОСББ та ЖБК заявки на отримання енер-гоефективних грантів за програмою 70 на 30.

Грант дає можливість мешканцям отримати компенсацію в розмірі 70% від вартості робіт із енергозбереження, що дозволить економити на вартості комунальних послуг. Перелік робіт, які можна виконати в рамках проекту «70/30%»: встановлення будинкових приладів обліку

теплової енергії на опалення/гаряче водопос-тачання; – реконструкція теплових пунктів та встановлення нових індивідуальних теплопунктів; теплоізоляція та капітальний ремонт дахів; заміна вікон і дверей у місцях загального

користування на енергозберігаючі;

модернізація та заміна внутрішньобудинкових інженерних мереж; утеплення фасадів; заміна освітлювальних приладів на енер-

гоефективні та/або встановлення датчиків руху для регулювання освітлення у місцях загального користування; реконструкція систем теплопостачання та/

або гарячого водопостачання із застосуванням відновлюваних чи альтернативних джерел енергії; капітальний ремонт або технічне переосна-

щення внутрішньобудинкового електричного обладнання.

Рекомендації щодо оформлення проекту можна знайти за посиланням http://dzki.kievcity.gov.ua/content/umovy-konkursu.html

Вечірній Київ | 26 січня 2017 року | №3 (19237)ПОГЛЯД6

КОНФЛІКТ

Привиди та реалії «Замку барона»

Михайло КАМІНСЬКИЙ

Старовинна садиба знахо-диться на розі вулиць Ли-сенка та Ярославового Валу, неподалік Золотих воріт.

Збудовано «замок» наприкінці XIX століття інженером Миколою Добачевським. Його замовником виступив поміщик Михайло Під-горський, який дуже хотів здиву-вати киян, тому й обрав дивовиж-ний проект, схожий на французькі романтичні замки.

Поряд стояла будівля, яка на-лежала барону М. Штейнгелю, тож деякі містяни помилково вважали і новозведений замок його влас-ністю. За словами краєзнавців, жоден власник, який володів цим нерухомим столичним майном, тут не жив.

Ніколи тут не мешкали і те-перішні власники – бізнесмен-мільйонер, екс-депутат Київради Олександр Лойфенфельд та його донька Інна. Історична будівля перейшла до сучасного мільйонера типовим способом – він скупо-вував квартири в цьому будинку, починаючи з кінця 90-х. Тож, за документами, будівля і досі вва-жається житловою. Хоча де-факто заселяють її хіба що... привиди.

«Будинок стоїть закритий, не використовується, перебуваючи в незадовільному технічному ста-ні», – констатують в КП «Київжит-лоспецексплуатація». Проте сам Олександр Лойфенфельд іншої думки:«Будівля в нормальному стані. За царя будували так, що вона і 200 років буде стояти. Поки стоїть тільки 100».

У 2014 році Верховний суд Укра-їни створив прецедент. Столична

прокуратура намагалася довести, що деякі приміщення будинку про-дали Лойфенфельдам незаконно, однак суд не лише не витребував

будинок у комунальну власність, а й визнав, що він нібито не є іс-торичною пам’яткою. І таке його рішення повністю розв’язує руки власнику – він може перебудо-вувати приміщення на власний розсуд, або й взагалі знести його.

У Міністерстві культури України роз’яснили, що вже два роки взагалі не вносили нових пам’яток до від-повідного Держреєстру. Лише після кількох нагадувань представників громадськості та журналістів, прак-тично під Новий рік, міністерство внесло будинок до Реєстру пам’яток історичної спадщини України.

– Для успішного вирішення цієї та інших подібних ситуацій столичній владі необхідно вес-ти постійно діалог з власниками щодо реставрації пам’яток ар-хітектури. Саме «реставрації», а не «реконструкції»! – коментує голова постійної комісії Київ-ради з питань містобудування, архітектури та землекористуван-ня Олександр Міщенко. – Дуже важливо не плутати ці два поняття! Тобто відповідні департаменти КМДА мають постійно комуніку-вати з власниками. Треба шукати компроміс. Десь повинні піти на поступки або пільги щодо від-

родження пам’ятки архітектури. Може, навіть переглянути роз-міри оподаткування, або і ставки оренди за землі. Можливо, шукати альтернативу ще в чомусь. Тоді інвестори прийдуть і не будуть боятися вкладати гроші.

Київська влада налаштована не допустити руйнації будинку. Проте, щоб її уникнути, доведеться до-мовлятися із приватним власником, адже про викуп будівлі містом не йдеться. Сам же власник, схоже, розлучатися з будинком не налашто-ваний, обіцяє його відреставрувати.

– Тут надзвичайно важливо ви-тримувати жорсткі терміни. Якщо за угодою не встигли відрестав-рувати, значить слід проводити новий конкурс і визначатися з іншим інвестором, – уточнює Олександр Міщенко. – Наскільки я розумію, утримувати історичні пам’ятки і, тим більше, рестав-рувати їх, для Києва накладно. Але хто рахував? Чи є точні роз-рахунки? Думаю, що ні. Просто кричати: «Ой, пам’ятник і його не можна чіпати!» – це не конструк-тивно і не вирішення проблеми.

Леонід АНТОНЕНКО, голова постійної комісії Київради з питань власності:

– Щодо власника «замку барона» Олексан-дра Лойфенфельда, то доречно було б поці-кавитися у нього, в яку суму йому обходиться сьогодні утримання цієї будівлі… Будь-де у світі, крім України, податки прив’язані до ринкової вартості нерухомості. Якщо Лойфен-фельд оцінив цю свою власність у 4 млн дола-рів, то, скажімо, у Сінгапурі, він сплачував би до бюджету 160 тисяч доларів на рік податку з нерухомості – 4% від оголошеної вартості.

В нас, на жаль, таких законів немає. У Києві ставка податку з нерухомості вста-новлена у найнижчій межі податкового діапазону. За законом, податок сплачується за єдиною ставкою незалежно від вартості майна. 500 кв. метрів на Ярославовому Валу

обкладаються тим самим податком, що і на Окружній.

Поділяю побоювання влади щодо подаль-шої долі викуплених у власників будинків. Адже примусовий викуп – одна справа, рес-таврація викупленого будинку – інша, і вона потребує значно більших коштів. Однак у цієї проблеми є рішення. Зверніть увагу на те, як подібні питання вирішуються в Європі та у на-ших сусідів. Там існують програми довгостро-кової оренди за пільговою ставкою: 1 євро за 1 квадратний метр. Обов’язковою передумовою для надання такої вигідної ставки є реставра-ція пам’ятки. Під час реставрації діє ринкова ставка оренди, але щойно реставрація завер-шена, ставка зменшується до 1 євро за метр. Типовим терміном оренди є 50 років.

Така програма дозволила б нам витрати на викуп і відновлення будівлі розділити між

місцевим бюджетом та інвестором. Інвес-тором, до речі, може виступати і колишній власник. Подивіться: за кошти бюджету ми викуповуємо у пана Лойфенфельда будівлю на Ярославовому Валу. Далі ми оголошуємо конкурс на право пільгової довгострокової оренди за умови реставрації об’єкта. У пана Лойфенфельда вже є кошти на реставрацію, адже від отримав їх у викладі купівельної ціни, сплаченої йому містом. Отже, він може взяти участь у цьому конкурсі й, у разі пере-моги, направити ці кошти на реставрацію об’єкта. Після закінчення строку оренди будівля повертається місту. Якщо реставра-ція не відбувається або якщо її результат не відповідає технічному завданню, орендар продовжує сплачувати ринкову ставку орен-ди, яка сьогодні, скажімо для офісів, складає 15% ринкової вартості об’єкта.

«ДПТ «Святошин-2» не враховує потреб людей» � З ТАКОЮ ЗАЯВОЮ ВИСТУПИВ ДЕПУТАТ КИЇВРАДИ ВАДИМ ПИШНЯК, ЯКИЙ ЗАРЕЄСТРУВАВ ЗВЕРНЕННЯ ЩОДО ЗАХИСТУ ГРОМАДИ СВЯТОШИНСЬКОГО РАЙОНУ ВІД ЗАБУДОВИ, ЗГІДНО З ЗАПРОПОНОВАНИМ ДЕТАЛЬНИМ ПЛАНОМ ТЕРИТОРІЇ (ДПТ) «СВЯТОШИН-2»

Михайло СТЕПАНОВ

Редакція «Вечірки» попросила депута-та висловити свою позицію і прокомен-тувати ситуацію, що склалася навколо намірів забудови району.

– Насамперед, детальний план терито-рії комплексної реконструкції житлового масиву «Святошин-2» (в межах вулиць Живописна, Шепетівська, Перемоги, Жме-ринська, залізнична колія) передбачав тотальну забудову району без належного обговорення з громадою.

До моїх громадських приймалень зі скар-гами звернулись ініціативні групи мешкан-ців більш ніж 40 багатоповерхових будинків Святошинського району. Справа в тім, що згідно ДПТ планується збудувати більше 100 нових багатоповерхових будинків, що призведе до знищення паркових зон, де ростуть вікові дуби та сосни. Це значно

зменшить ландшафтно-рекреаційну зону, порушить права жителів району на безпечне життя і їх здоров’я.

ДПТ «Святошин-2» жодним чином не враховує потреб людей. Він передбачає втрату близько 40 гектарів унікального святошинського лісу, підвищення щільності населення до 580 осіб/га (максимальне нормативне значення, без відповідного обґрунтування, не може перевищувати 450 осіб/га). При цьому проектом не передбачено будівництво жодного лікувального закладу, спортивного комплексу загального корис-тування. Як і не заплановано будівництво підземних пішохідних переходів через магістральні вулиці.

Абсолютно не враховуються у проекті й інші об’єкти соціальної інфраструктури. Наприклад, школи та дитячі садки. При вже наявному значному дефіциті місць у школах і дошкільних виховних закладах реалізація проекту критично погіршить соціальні умови мешканців району.

Чому проект ДПТ «Святошин-2» не зу-пинили в «зародковому стані», а дали йому вийти майже на фінішну пряму? Це питання дуже важливе. Компетентні органи мають його поставити багатьом (як фізичним, так і юридичним) учасникам цього процесу.

Що вже на поверхні? Цілком очевид-но, що процедура «громадських слухань» була організована з грубими порушеннями Конституційних прав громадян – членів святошинської територіальної громади. Зокрема у частині отримання повної і без-перечно достовірної інформації. А відтак і висловлення власної думки… Це нонсенс, коли лише за місяць мала вирішитися доля великого мікрорайону. Без будь-яких по-яснень фахівців, належного інформування кожного жителя. Про які «врахування гро-мадських інтересів» тут можна говорити?

Після мого звернення до Київради розгляд ДПТ «Святошин-2» зупинено. Хочу наголо-сити, що Святошинська РДА повністю на стороні громади й підтримує пропозиції

та заперечення стосовно запропонованого ДПТ. Це стало можливим і завдяки спіль-ним зусиллям активу, який дуже швидко організувався, було зібрано більше 5000 підписів проти ДПТ «Святошин-2».

ДО РЕЧІ

Членами постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування вже визнано, що проект ДПТ «Святошин-2» розроблено з грубими порушеннями законодавства України і Генерального плану розвитку Києва. Він передбачає незаконну зміну призначення святошинських земель: «рекреаційні терито-рії», «землі оборони», «промислові території» та «громадські будівлі та споруди існуючі ре-креаційного призначення». В разі прийняття ДПТ «Святошин-2» вони автоматично стали б територіями «житлової забудови», а це — грубе порушення Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Київська влада налашто-вана не допустити руй-нації будинку. Проте, щоб її уникнути, доведеться

домовлятися із приватним власником, адже про викуп будівлі містом не йдеть-ся. Сам же власник, схоже, розлучатися з будинком не налаштований, обіцяє його

відреставрувати.

КОМПЕТЕНТНО

� ЯК ВІДОМО, В 1990 РОЦІ ЮНЕСКО НАДАЛА СТАТУС ОБ’ЄКТІВ ВСЕСВІТНЬОЇ СПАДЩИНИ ДЕЯКИМ ІСТОРИЧНИМ АРХІТЕКТУРНИМ ПАМ’ЯТКАМ СТОЛИЦІ, ЗОКРЕМА, СОБОРУ СВЯТОЇ СОФIЇ. НАВКОЛО НЕЇ ЧІТКО ВИЗНАЧЕНІ БУФЕРНІ ЗОНИ. ДО ОДНІЄЇ ІЗ ТАКИХ ЗОН НАЛЕЖИТЬ І БУДИНОК ПІДГОРСЬКОГО, ТАКОЖ ВІДОМИЙ ПІД НАЗВОЮ «ЗАМОК БАРОНА»

Фото Павла ПАЩЕНКА

Як ви ставитеся до активного поширення кальяну в Києві, а також до порушень заборони куріння в громадських місцях?

Ганна, радіожурналіст: – У курінні кальяну,

якщо це в міру, немає ні-чого поганого. Сама час від часу курю його. Перевага над сигаретами у тому, що можна обрати улюблений

смак. Особисто мені подобається зі смаком дині, а ось з ментолом чи з м’ятою не можу терпіти. Забороняти кальян на рівні сигарет не потрібно.

Дарина Жиданова, студентка: – Для мене немає жодної

різниці між курінням сига-рет і кальяну. Від них не має жодної користі. Тому, якщо мова йде про заборону, то забороняти потрібно обидва види куріння…

Владислав Турець, депутат Київради: – Я сам займаюсь спор-

том і знаю, як будь-яке ку-ріння шкодить здоров’ю. Ка-льян – не надто вже корисна «штука». Але його перевага

над сигаретами у відсутності запаху на одязі й шкірі. Якщо його курити раз чи двічі на місяць, це мінімізує негативний вплив на людину. Тому потрібно знати міру. Гадаю, що не варто забороняти кальян на рівні сигарет. Хоча й альтернативою курінню тютюну також його не можу назвати. Набагато краще дотриму-ватись здорового способу життя.

Олександра, студентка: – Люди курять кальян,

аби просто розслабитись. Але різниці між сигаре-тами не бачу, адже в обох випадках використовується тютюн. Єдина відмінність, як на мене, від ка-льяну не залишається їдкого запаху на одязі. В усьому іншому, кальян – ті самі сигарети.

Аліна, студентка: – Особисто я не курю

кальян, тому що від нього у мене болить голова. Тому навіть не знаю, чи може він бути альтернативою зви-

чайним сигаретам. Разом із тим, вважаю, що забороняти кальяни не варто, хоча б тому, що вони не так заважають, як тютюновий дим.

Валентин, держслужбовець: – Для мене усі курці –

диваки. Вони просто са-мовільно себе отруюють. Втім, як на мене, то завзяті курильщики кальяну, біль-ше шкодять собі, аніж традиційні «тютю-носпоживачі». Якщо звичайну сигарету ти просто скурив і забув про неї, то кальян (сам пристрій) може переходити від одної люди-ни до іншої. І невідомо, чи дотримуються у ресторанах елементарних правил гігієни. Навіть, якщо кальян у вас вдома, ви можете лише одного разу скурити його хворим і мікроби залишаться у трубці. А потім люди дивуються, що у них зявляються хвороби дихальних шляхів, або, навіть, гельмінти, вибачте за прямоту.

Опитання провів

Олександр ПИРЛИК

Борис КОРПУСЕНКО (фото)

Вечірній Київ | 26 січня 2017 року | №3 (19237) СИТУАЦІЯ 7

ОПИТУВАННЯ«ВК»

Початок на 1 стор.Олег ПЕТРЕНКО

– Кальян – це не шляхетний стародавній спосіб куріння, як його підносять нам, а нова небезпечна епідемія для України, – вважає завідувач сектору контролю за тютюном Українського інституту стратегічних досліджень МОЗ Костянтин Красовський.

Ще п’ятнадцять років тому в Сирії провели дослідження – опитали курців кальяну про їхній стаж паління: тих, хто захоплювався цією традиційною там «забавкою» ще до 1990 року, серед літніх людей майже не зустріли. Вони померли від серцевих, легеневих, пси-хічних, онкологічних та інших недуг.

– Вважають, що кальян менш шкідливий, ніж цигарки. Це реклама, обман, – ствер-джує пан Красовський. – Функцію фільтру в кальяні виконує посудина з водою, вином, молоком, соком чи іншою рідиною. Ця рідина водночас охолоджує дим. У цьому – перша небезпека: холодний дим, на від-міну від гарячого цигаркового, вдихається глибше і осідає у найвіддаленіших нижніх частинах легень. Друга небезпека: рідина затримує тільки запах диму, а гази, що не мають ні смаку, ні запаху, видихаються в повітря. Пам’ятаю, коли вперше був у Єгипті, то в кафе не відчув запаху диму

кальяну. Подумав – хай собі курять, мені ж не шкодить. Але потім дослідили: 85 відсотків канцерогенних речовин, важ-ких металів, інших небезпечних сполук не затримуються водою. Тож коли від курців цигарок ми тікаємо подалі, то від курців кальяну не відчуваємо небезпеки і залишаємося поруч, отруюючи себе не-усвідомлено.

– Курці кальяну та люди, які їх оточують, передусім, працівники кафе, вимушені вдихати не тільки продукти згорання тютюнової суміші, а й вугілля, – каже головний лікар Київського міського центру здоров’я Отто Стойка. – А це чадний газ, канцерогени та важкі метали. Від них організм недоотримує кисень, і людина повільно сама себе задушує.

Кальян – джерело не лише «цигаркових», а й інфекційних недуг. У кращому разі в

кафе для вас змінять мундштук, подеку-ди можуть ще залити нової рідини, а ось саму колбу, всі трубки тощо ніхто щоразу не стерилізує.

Більше того, з арабських країн до нас прийшов не лише сам кальян, а й мусуль-манський звичай курити його по черзі, по колу, як свідчення довіри один до одного.

– Там відмова від затяжки одразу після того, як це зробив сусід, сприймається за недружній жест, як образа. Кілька років тому головний санітарний лікар Казахстану наказав взяти проби води з кальяну в кафе. Знайшли збудників безлічі небезпечних хвороб. Після того куріння кальяну там за-боронили, – додає Костянтин Красовський.

Якщо цигарковий тютюн у нас строго сертифікують, обмежуючи склад нікотину і смол, то для «шиші» ще жодних ДСТУ не вигадали.

Цей «безневинний» кальян

ГОЛОС ІЗ ФЕЙСБУКУ

Івета Делікатна: В Києві є ресторани, де в основному залі палять. До речі, офіціант гордо заявляє, мовляв,

це козирна фішка для їхнього закладу. Уявляєте!? Випадки куріння в ресторані адміністратор пояснив… наявністю в закладу ліцензії на продаж цигарок! Не посміхався, не вибачався, а доводив, що не порушує закон. Палити серед некурящих вважаю середньовічним дикунством. Люди, ви ж в Європу хотіли… Як на мене, Європа – суцільне обмеження свобод, але в обмін на безпеку, комфорт, повагу тощо. У нас же більшість сприймає свободу як позицію – «Роблю, що хочу»…

Андрій Новіков: У нас порушення закону влаштовує як продавців, так і споживачів. Обурюватись – даремно

гаяти час.

Сергій Сироватка: Заклади для курців теж повинні бути, але вони мусять мати відповідну вивіску при вході.

Лілія Середа: Замовила таксі – авто приїхало все прокурене. Водій і служба пояснили, мовляв, потрібно

було завчасно попередити…

� ПІШОВ П’ЯТИЙ РІК, ЯК У ГРОМАДСЬКИХ МІСЦЯХ В УКРАЇНІ ЗАБОРОНИЛИ КУРИТИ

Чому не працює закон?

Захисники прав споживачів стверджують, що антитютю-нове законодавство сумлінно виконується у більш як 80 від-сотках барів і кафе. Чому ж «грішить» решта?

На думку Андрія Лиги, представника Федерації споживачів «Пульс» і організації «Молодь за права споживачів», одна з при-чин – мораторій на перевірки бізнесу з боку контролюючих органів. Інша – малі штрафи (скажіть, що для ресторану якась тисяча–дві!).

Однодумці Андрія Лиги, здебільшого студенти столичних вишів, провели рейди у закладах торгівлі та громадського харчування і в більшості з них не встановили… суб’єктів господарювання.

– Немає куточків споживача, інформація про суб’єктів господарю-вання відсутня не лише на вивісці належності закладу, а й у фіскальних чеках, в меню, у книгах відгуків,– стверджує пан Лига. – Це робиться навмисно, аби споживач не зміг отримати необхідну інформацію для написання скарг у Держпродспоживслужбу. Бо обґрунтована скарга споживача – єдина підстава для перевірки в умовах мораторію.

Торік Держпродспоживслужба саме за скаргами громадян пере-вірила 147 суб’єктів господарювання і у 76 відсотках з них виявила порушення, зазначила в.о. заступника голови цього відомства Лілія Стиренко. Накладено штрафів на 475 тисяч гривень, але тільки 80 тис. сплачено добровільно, 16 – стягнено через суд, а інші справи зависли на вагах Феміди.

– Тільки співпраця з самими споживачами, з небайдужими грома-дянами може дати результат, – впевнена пані Стиренко. – Планові ж перевірки нічого не дають, бо про них повідомляють суб’єкта господарювання за 10 днів.

Не дуже хоче боротися зі злісними курцями в заборонених місцях і поліція, переконаний заступник голови правління ВГО «Спілка споживачів України» Олег Цильвік:

– Виклик поліції – це зазвичай неефективний метод боротьби з такими правопорушеннями, він не призводить у більшості випадків до результату і встановлення справедливості. Бо при завантаженості поліції вона не вважає порушення антитютюнового законодавства і прав споживачів великим порушенням. Правопорушник, зазвичай, каже, що не має з собою документів. Та й з’ясовувати обставини, складати протокол за якусь 51 гривню – марудна справа, якщо вод-ночас у місті – безліч тяжчих злочинів...

А ВИ ЗНАЄТЕ?

З грудня 2012 року заборонено курити (зокре-ма й електронні цигарки та кальян) у всіх закладах торгівлі та громадського харчування, держустановах, на території і в приміщеннях медичних, навчальних, спортивних і культурних закладів, на дитмайданчи-ках, в під’їздах і ліфтах житлових будинків, підземних переходах, на зупинках громадського транспорту та в радіусі 50 метрів довкола них. У цих місцях на видноті має бути табличка «Куріння заборонено!».

Куріння в заборонених місцях – адмінпорушення, за яке штрафують на 51–170 гривень. У Верховній Раді зареєстровано законопроект про збільшення штрафу до 340 грн. А для адміністраторів барів і ресторанів, з до-зволу яких там курять (навіть за попільнички на столах), передбачено від тисячі до десяти тисяч гривень штрафу.

ПИТАННЯ РУБА

Олег ПЕТРЕНКО

Українці продають українців (!) здебільшого до Росії. За останніх п’ять років 70 від-сотків із майже трьох тисяч наших співвітчизників, які звернулися по допомогу до Міжнародної організації з міграції (МОМ), потерпали від трудової експлуатації саме там.

Скільки ж насправді українців повертаються з рабства – ніхто не знає. Офіси МОМ є лише у трьох містах України – нелегко поскар-житися. Крім того, більшість чоло-віків мовчать – соромляться своєї вчорашньої долі, замикаються в собі, нікому не вірять після пере-житого.

НА ВОКЗАЛІ НЕ ЗУСТРІЛИСЯ У Сергія захворіла донька, лі-

кування потребувало коштів, а підприємство, на якому працював, збанкротувало. Чоловік спершу перебивався «шабашками», а зго-дом звернув увагу на оголошення про роботу в Росії. Зустрівся з по-середником, заплатив 50 доларів, а після першого місяця роботи мав сплатити ще сто. «Борг» вселяв надію. Сергій і не подумав, що аферисти задовольняються навіть півсотнею «авансу» з кожного та-кого, як він, не чекаючи більшого. Приїхав із друзями до Москви, а на визначеному місці їх ніхто не зустрів, хоч чекали вербувальника упродовж дня. Побачили чимало й інших, також ошуканих і без-порадних.

Сергій із друзями найнялись будувати котеджі. Жили у вагончи-ку, спали на матрацах, працювали по 16-20 годин. Паспорти забрали нібито для оформлення тимчасової реєстрації, зарплати не давали. Хазяїн котеджного містечка сказав,

що заплатив уже чоловікові, який їх привіз. А вони мають відпрацю-вати ті кошти, тобто здати один будинок. Бригада запротестувала. Охоронці з собаками завели їх у підвал, побили дубинками, віді-брали мобілки і попередили: якщо звернуться до поліції, то хазяїн заявить, що вони його обікрали. Ще пригрозили розправою над родинами, адже за паспортами знають адреси…

Виснажених і хворих рабів (хлопці втрачали по 15-20 кіло-грамів) відпустили через півро-ку, коли на зміну привезли нову «партію» здорової робочої сили. На вокзалі їм купили квитки та провели до потяга.

ШАХРАЙСТВО ПОЧИНАЄТЬСЯ В АГЕНТСТВІ

За результатами дослідження МОМ, від торгівлі людьми найчас-тіше потерпають чоловіки віком до 35 років, жителі великих міст. Їх 71 відсоток, велику кількість постраж-далих городян у МОМ пояснюють тим, що ті просто мають більше можливостей поскаржитися, ніж жителі «глибинок». 53 відсотки –

сімейні (причому, більшість із них мали дітей, були єдиними годувальниками в родині), 56 – із середньою спеціальною освітою, 24 – з вищою, 8 – студенти. Люди з фахом їдуть за «довгим» рублем чи доларом через недооцінку пра-ці кваліфікованих спеціалістів в Україні чи втрату тут актуальності багатьох професій унаслідок за-криття підприємств. Дипломо-вані інженери, скажімо, за більшу платню погоджуються працювати простими робітниками.

Найчастіше в тенета рабства потрапляють на будівництві (54

відсотки), виробництві (22) і в сіль-ському господарстві (19). Новий вид експлуатації, що привернув увагу МОМ останнім часом, – нар-которгівля: торік десятки україн-ців, які були найняті кур’єрами, обманом залучалися до доставки наркотиків.

Вербування відбувається пере-дусім через знайомих (64 відсотки), Інтернет (23), вуличні оголошення (18). У приватних агентствах із працевлаштування може діяти шахрайська схема: з людини бе-руть гроші за договір про надання інформаційних послуг, тобто за ознайомлення нібито з перелі-ком вакансій, а клієнт вважає, що підписує угоду про працевлашту-вання й щедро платить. Прибуває на місце, а роботи немає. Шукає іншу – заробити бодай на дорогу назад, і потрапляє у рабство. Коли ж, повернувшись, іде сваритись в агентство, то його або не зна-ходить, або дізнається, що платив лише за… консультацію.

БІДА НЕ ВЧИТЬ Як зазначила керівник Школи

соціальної роботи Києво-Моги-лянської академії Наталія Гусак, з півтори сотні українців, опитаних після повернення з рабства, 14 від-сотків зізналися, що потрапляли в такі пастки двічі, а дехто й тричі. Тривалість експлуатації, зазвичай,

три місяці-півроку, або ж до закін-чення роботи на якомусь об’єкті.

Були поодинокі випадки втечі чи вигнання самим рабовласником – коли хлопці відмовлялися працю-вати, їх били, але вони вперто сто-яли на своєму, попри катування. Декого відпускали через недугу. «На фермі працювало подружжя. Жінка захворіла, її відпустили, а чоловіка змусили відпрацювати за обох, – каже пані Гусак. – Най-більш кричущий випадок – ві-сім років рабства в Росії. Людина тиждень босоніж тікала по горах. Було, що втікали і знову йшли до когось в найми, аби заробити на дорогу».

Найтиповіші методи насильства – економічні (не платили, відбирали цінні речі), фізичні (били за від-мову працювати, спробу втечі, вихід за територію, запізнення на роботу), психологічні (погрози і залякування), сексуальні (жоден не зізнався в сексуальному насиль-стві, але експерти, які працювали з деякими чоловіками, виявляли певні ознаки таких знущань).

Через безгрошів’я кожен п’ятий із опитаних готовий був знову шукати щастя за кордоном, але в іншому місці, сподіваючись, що цього разу пощастить, що знову не «кинуть».

ПРОЗА ЖИТТЯ8

Раби ХХІ століттяРаби ХХІ століття� ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ В УКРАЇНІ НЕЩОДАВНО АСОЦІЮВАЛАСЯ ЗДЕБІЛЬШОГО З ВИКРАДЕННЯМ ДІВЧАТ І ЖІНОК ДЛЯ СЕКСУАЛЬНОГО РАБСТВА ЗА КОРДОНОМ. НИНІ Ж НА ПРОДАЖ ЙДУТЬ ПЕРЕВАЖНО ЧОЛОВІЧІ РУКИ

ТОЧКА ЗОРУ

Ганна Чернявська, консультант представництва МОМ в Україні: – Ризики торгівлі людьми в період криз і конфліктів зростають.

Якщо раніше українці приставали на зарплату в понад тисячу доларів, то нині погоджуються їхати світ за очі за 300. Випадків сучасного раб-ства настільки багато, що це може призвести до повсякденності яви-ща. Важливо скласти перелік недобросовісних роботодавців і агентств з працевлаштування. Такі фірми-посередники постійно змінюють на-зви, адреси, методи вербування, переїжджають, приміром, з Києва до Вінниці. Тому треба навчити людей розрізняти сумнівні пропозиції, способів поведінки у складних ситуаціях. Скажімо, мати дві мобілки, запас грошей, знати, що й без паспорта можуть повернутися додому, звернувшись до консульства за довідкою.

ФАКТ

З 2012 року в Україні законом закріплено статус постраждалих від торгівлі людьми. За цей час райдерж-адміністрації подали до Мінсоцполітики 315 заяв (торік 88) для надання такого статусу. 252 особи визнано по-страждалими. Але, як кажуть психологи, сама назва статусу «постраждалого від торгівлі людьми» стає бар’єром для чо-ловіків, вони соромляться цьо-го. А для відносно невеликої одноразової допомоги – трохи більше тисячі гривень – треба зібрати купу документів. Люди реєструються заради безко-штовної консультації психоло-га чи юриста, медобстеження, навчання чи перекваліфікації, полегшення процедури від-новлення документів тощо.

РЕАЛІЇ

Калаж Дмитра БОГДАНА

Проблеми Рибного

Олексій НОВИКОВ, депутат Київради (фракція «Єдність»):

Селище Рибне розташоване на Бровар-ському шосе у Дніпровському районі сто-лиці. Тут, за 7 кілометрів від метро Лісова, посеред лісу, мешкають 200 киян. Упродовж багатьох років столична влада проблемами мешканців населеного пункту не перейма-лася. Про них просто забули…

Рік тому, я пообіцяв жителям Рибного що їхнє селище буде зі столицею не лише територіально. Вони мене підтримали. І ми почали шукати шляхи вирішення найнагаль-нішої проблеми – водопостачання селища. Разом з проектувальниками зустрівся з меш-канцями, щоб повідомити добрі новини –

завершено виконання проектно-пошукових робіт по об’єкту водопостачання. Далі буде тендер і початок будівництва водозабору для житлових будинків.

Офіси замість соціальної інфраструктури?

Олександр СУПРУНЕНКО, народний депутат України:

До мене звернулись мешканці Дарницько-го району, які висловили свою стурбованість ситуацією, що склалась навколо об’єктів соціальної інфраструктури, збудованих трудовим колективом підприємства ВО «Київський радіозавод». У травні 2016 року об’єкти були продані приватним структурам.

Чому ситуація викликала занепокоєння, думаю, пояснювати зайве. Адже немає жодних гарантій, що ці соціальні об’єкти не втратять свого цільового призначення. Дуже не хотілося б на місці стадіону, будинку культури та спорткомплексу за кілька років побачити чергові ТРЦ, офіси або вигідні лише комусь одному виробничі площі…

Тому по даному факту було ініційовано ряд звернень і запитів до правоохоронних органів та вищих органів влади. Нарешті, отримано відповіді від Мінекономрозвитку та Генеральної прокуратури, в яких чітко вказано, що існують підстави, аби визнати результати аукціону (на якому і відбулися продаж-купівля вищезгаданих об’єктів) недійсними.

Чи потрібен такий «інвестпроект»

Андрій ЛЮБЧЕНКО, адвокат, право-захисник, громадський діяч:

Мешканці столичної Оболоні стурбовані частковим демонтажем огорожі шкільних закладів (вул. Північна 8 і вул. Архипенка 8-г) та встановленням МАФів на їх території. Управління освіти Оболонської РДА на моє звернення поінформувало, що частковий

демонтаж огорожі шкільних закладів від-бувається для встановлення малих архі-тектурних форм, в яких буде розташовано станції доочистки питної води (підставою для виконання робіт є розпорядження КМДА «Про затвердження переможця інвестицій-ного конкурсу із залучення інвестора до реалізації інвестиційного проекту «Встанов-лення станцій доочистки питної води для додаткового забезпечення безкоштовною якісною питною водою закладів освіти Оболонського району (лот 1)».

Звертаюсь до всіх мешканців Оболоні чиї діти відвідують зазначені учбові закла-ди з проханням прокоментувати, як саме покращилась якість питної води і яким чином діти її безкоштовно отримують. У свою чергу, в подальшому спробую розі-братися в тому, як насправді виконується цей інвестиційний проект.

КОМУНІКАЦІЇ Підготовлено за матеріалами особистих сторінок у Facebook

Вечірній Київ | 26 січня 2017 року | №3 (19237) 17ЛЮДИ ТА ДОЛІ

Наталя ПЛОХОТНЮК

Засновник проекту «Лікарняні клоуни» в Києві, актриса, режисер, керівник дитячої театральної студії «Магіко» Марія Гавриловська знає про цю професію майже все.

У країнах Західної Європи та США лікар-няні клоуни - складова частина оздоровчих програм великих медичних закладів вже протягом 20 років. Наразі подібні організації існують у США, Німеччині, Польщі, Чехії, Канаді, Бразилії, Франції, Ізраїлі. В Україні лікарняні клоуни діють теж уже близько п’яти років. Небайдужі творчі люди ще раніше, за радянських часів, приходили до медичних установ, аби своїми виступами підтримати хворих, особливо дітей.

– З чого почалась ваша «сміхотера-пія»? – запитую Марію Гавриловську (сценічний псевдонім Манюня).

– Я дізналася від знайомих про існування такого проекту в Америці й загорілась ідеєю зробити щось подібне в Києві. Мені дуже хотілося використати свій театральний до-свід і досвід роботи з дітьми там, де вони найбільше потрібні. Шукала однодумців, і познайомилася з душевним клоуном із Рівного, Тарасом Обоїстою, моїм першим учителем лікарняної клоунади. Ми на-биралися досвіду в італійських та москов-

ських колег. Згодом дізнались про фонди, що працюють з лікарнями для хворих на онкологію.

– Ви знаходите волонтерів чи вас знаходять?

– Коли ми заснували школу лікарняних клоунів у Києві, інформацію про неї роз-пов-сюджували серед знайомих, психологів, у соцмережах. Мені надіслали 100 анкет, але до нашої команди потрапили лише 18 ентузіастів…

– У вас є спеціальні критерії відбору? – Звичайно. Бажано, щоб волонтерами

були молоді люди 21-23 років. Ми проводимо співбесіди. Кандидати в лікарняні клоуни мають бути привітними, любити і розуміти дітей, знати, що таке тяжка хвороба. У на-шій команді люди різних професій. Дехто мав досвід роботи з дітьми - працювали вихователями, аніматорами. А хтось був програмістом чи юристом.

– Чи потрібно спеціально вчитися на лікарняного клоуна?

– Навчатися лікарняній клоунаді необ-хідно так само, як і будь-якій іншій профе-сії. Адже це робота з людьми у складному фізичному й душевному стані, й потрібно знати всі особливості й нюанси процесу, якщо хочеш дійсно допомогти. В Україні це волонтерський рух. А в деяких країнах нашій професії навчають в університеті. Ми вже майже добилися того, що наша професія стає офіційною в Україні.

– Чи є позитивні результати від вашого «лікування»?

– Ми не ставимо ціллю просто розве-селити та підняти настрій, ми розуміємо, що робимо. Хворі діти повертаються у світ звичайного дитинства і гри. Клоуни пере-вертають їх уявлення про уколи, операції. Уколи у нас – «сміхотульні», операцію ро-бимо «свинці-торбинці» тощо. Діти пере-стають боятись процедур і лікарів. Сьогодні

працюємо над тим, аби нам дозволили бути з дітьми перед операцією та після неї. Це дуже важливий момент, особливо через наркоз. А якщо перед наркозом пограти: «Зараз ти бачитимеш казкові сни», - і ди-тина спокійно зануриться в цей незвичний стан. У іграх ми йдемо за дитиною. Граємо у те, що вона хоче, виконуємо навіть її за-баганки – у межах дозволеного, звичайно.

– Клоуни дають можливість дитині сказати «ні»?

– І це нормально, якщо хворі діти по-гано почуваються і кажуть, що не хочуть нікого бачити. Завоювати повагу дитини і розговорити її – тяжка праця. Такі ситуації бувають у всіх - від маленьких до великих. У старших, а особливо у дорослих, комплексів і страхів більше, тож на контакт вони йдуть не одразу.

Олександр ПИРЛИК

Він типовий представник культури із доволі незвичною для пересічного українця назвою «кастом». Завжди від-вертий, прямий і безмежно романтичний. Наша розпо-відь про Валерія Десятника, чиє захоплення велосипе-дами стало оригінальною і далеко небуденною роботою в майстерні під назвою «Outlaw Garage».

Кастом (у перекладі «зроблений на замовлення, індивідуальний») з’явився у тридцяті роки минулого століття, коли автомобільна про-мисловість була поставлена на потік і більшість громадян США могла собі дозволити машину. Оскільки автомобілі були серійни-ми, а виділятися з натовпу хотілося багатьом, конструктори-ентузіасти пробували внести в транспортний засіб щось своє, індивідуальне. Хтось переварював раму, хтось прилаштовував колеса від інших марок. Варіантів та експериментів було безліч, часом вдалих, часом не зовсім, але попиту на них не бракувало.

Запитання, чи існує українська школа кастому, змушує співроз-мовника на мить зробити паузу.

– Звичайно, є! – коротко від-повідає, але одразу додає, – що-правда, в якомусь незрозумілому стані… Між кастомом і виробами «самодєлкіних» – справжня прір-ва. Не може людина, яка про-сто взяла та зварила дві рами в одну, а потім прилаштувала абияк до цього колеса, вважатися кастомайзером. Це не відповідає жодним канонам.

– Але ж ваша майстерня назива-ється «Outlaw Garage», що в пере-кладі означає «поза законом, не за правилами», – заперечую йому.

На що отримую чітку відповідь. – У цьому і є фішка. Ми робимо

все не за правилами, але в межах давно усталених традицій і канонів.

Як же наш герой долучився до кастому? За словами Валерія, у дитинстві він любив велосипеди.

Закінчив один із столичних вишів за спеціальністю «журналіст» і навіть кілька років працював за фахом. Але, як кажуть, не пішло…

– Зрозумів, що я не можу пра-цювати у певних рамках, – пояс-нює. – Свої творчі задуми вирішив втілювати у байкерській площині.

Почав із доволі примітивних переробок, але з кожним разом ускладнював собі завдання. Мета була одна: довести українцям, що кастом – це класно і, що найголов-ніше, дешево.

– Спочатку створювали цікаві проекти, а потім їх продавали, – продовжує Валерій. – Шкода, але практика не прижилася, зроблене багатьом подобалося, але купувати не поспішали. Тому майстерня працює переважно над конкрет-ними замовленнями.

За словами господаря, немає ні-чого, що не можна було б зробити, але буває й так, що відмовляється від пропозицій.

– Багато людей приходять з божевільними ідеями, навіть в

мене волосся дибки стає. Якщо розумію, що не отримаю від цього жодного морального задоволення, відмовляюсь, аби не було соромно, що на виробі моє тавро…

Тавром Валерій називає фірмо-вий «знак якості» майстерні – це вирізьблена на «стакані» керма позначка у формі піки або ж сво-єрідні вставки на «перах» задньої вилки (також у формі піки).

У свої витвори він просто за-коханий.

– Для мене це не просто велоси-педи, у кожному частка моєї душі, переживань, емоцій, у кожного – свій характер, – посміхаючись каже Валерій. – Деталі для своїх проектів знаходжу будь-де. Щось із металобрухту за символічну ціну, а щось прибуває з далекого зарубіжжя за чималі гроші.

Одним з перших кастомів, яким хлопець безмежно задоволений, був прототип звичайного бар-хоппера із Сан-Франциско часів 1960-х. Він навіть має власне ім’я – «Мольфар».

– Їздити на ньому трохи про-блемно, але навчитися можна. Цікаво, що дівчата вчаться зна-чно швидше хлопців, – розповів кастомайзер.

Є серед робіт майстра і мото-кастоми.

– Ось особисто мій транспорт. Звати його «Rusty». Прототипом для нього став мотоцикл для пере-гонів на дощатих треках довжиною 3 милі. Вони були популярні на початку минулого сторіччя, – за-значив Валерій.

Загалом у доробку киянина близько 20-ти ексклюзивних ви-творів «кастомної» інженерії. Але на цьому він не збирається зупинятися, хоча поки що не знає, куди його заведе власне покликання.

Навчатися лікарняній клоунаді необхідно так само, як і будь-якій іншій професії. Адже це робота з людь-ми у складному фізичному й ду-

шевному стані, й потрібно знати всі особливості й нюанси процесу, якщо хочеш дійсно допомогти.

ДИВАКИ

Індивідуальність на замовлення

Вони лікують сміхом� Є ЛЮДИ, ЯКІ ПРОФЕСІЙНО ЗАЙМАЮТЬСЯ ТАКОЮ ТЕРАПІЄЮ В ДИТЯЧИХ ВІДДІЛЕННЯХ ЛІКАРЕНЬ, ЦЕ – ЛІКАРНЯНІ КЛОУНИ.

Є ТАКА ПРОФЕСІЯ

ДО ТЕМИ

Гелотологія - наука, яка вивчає вплив сміху на людський організм. Її засновник аме-риканський журналіст та викладач психології Норман Казінс. Він випробував на собі лікувальний вплив сміху. Попри марні спроби лікарів вилікувати Казінса від страшної хво-роби – колагенозу (хвороба кісток та сполучних тканин), через декілька років сміхотерапії він знову зміг рухатися. Терапію сміхом використовують з метою підтримки традиційних методів лікування, оскільки вона сприяє швидшому одужанню. Під впливом сміхотерапії підвищується імунітет, напружуються м’язи пресу, за ними - м’язи гладкої мускулатури кишківника, покращуючи його роботу та сприяючи виходові шлаків та токсинів.

Не може люди-на, яка просто взяла та зва-рила дві рами в одну, а потім прилаштувала абияк до цього колеса, вважатися кастомай-зером. Це не відповідає

жодним канонам.

� МОЛОДИЙ КИЯНИН У ЗВИЧАЙНОМУ ГАРАЖІ РОБИТЬ ЕКСКЛЮЗИВНІ ВЕЛОСИПЕДИ

Вечірній Київ | 26 січня 2017 року | №3 (19237) ІСТОРІЯ СУЧАСНОСТІ 9

Трагедія та Трагедія та слава Крут слава Крут � 29 СІЧНЯ МИ ВШАНОВУЄМО ПОДІЇ, ЩО СТАЛИСЯ 1918 РОКУ, КОЛИ ЗАХИСНИКИ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ ВЛАСНОЮ КРОВ’Ю ВПИСАЛИ НОВУ ГЕРОЇЧНУ СТОРІНКУ В ІСТОРІЮ ВИЗВОЛЬНОГО РУХУ — БІЙ ПІД КРУТАМИ

� Неоголошена війна Радянської Росії проти УНР розпочалася в середині грудня 1917 року, а з проголошенням незалежності України Центральною Радою УНР 22 січня 1918 року країна опинилася у фактич-ному стані війни з більшовицькою Росією. Озброєні сили більшевиків, заволодівши вже східною частиною України, йшли до Києва двома арміями. Крім того, з боку Жмеринки—Козятина просувалися здемо-ралізовані частини російського гвардійського корпусу, стримувані до того часу 1-м українським корпусом генерала Скоропадського. Помалу залізне кільце звужувалося й наближалося до Києва.

� Центральна Рада поспіхом почала шукати вірні частини, але зв’язок не працював, а тому швидко викликати з регіонів й організу-вати розпущені війська не було ніякої змоги. Влада мала під рукою кількісно незначні сили.

� 27 січня 1918 року з Києва назустріч більшовицьким військам вирушив добровольчий Студентський Курінь. Він складався зі студентів Університету імені Святого Володимира (нині Київський Національ-ний університет ім. Тараса Шевченка), новоствореного Українського Народного Університету, а також із гімназистів київських гімназій. Переважна більшість була без жодної військової підготовки, студенти мали недостатньо боєприпасів та були погано озброєні.

� Курінь мав на меті допомогти українським частинам утримати станцію Бахмач. Дорогою дізналися, що в Бахмачі ворог. Тому загін зупинився за Ніжином, на станції Крути – за сто двадцять кіломе-трів від Києва. Перемога під Крутами давала шанси відбити Бахмач, зруйнувати колії і дочекатися військових частин із регіонів. Поразка відкривала ворогові шлях на Київ.

� Окопи українських бійців тягнулися обабіч залізничного насипу на 3-4 кілометри. Поряд зайняли оборону трохи досвідченіші бійці Української військової школи. Українські сили під Крутами не на-раховували навіть шести сотень бійців. Проти них рухався передовий загін військ Муравйова – близько 6 тисяч військових, підтримувані вогнем артилерії з бронепотягів.

� Бій тривав понад 5 годин, українці відбили кілька атак, під час яких зазнали значних втрат. Уникаючи небезпеки оточення, юнкери зі студентами почали відхід у напрямку Києва.

� Близько вечора зібралися всі українські підрозділи – з’ясувалося, що не вистачає однієї чоти студентів, що стояла найближче до станції: у сум’ятті бою до полону потрапили розвідники (близько 30 осіб). Від-ступаючи у сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. За свідченнями оче-видців, над 27-ма студентами спочатку знущалися, а потім розстріляли. Учень 7-го класу Григорій Піпський перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна», і решта студентів підтримали спів.

� Із 600 учасників бою загинули майже 300. Загарбники втратили близько 2000 осіб.

� Уже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брест-ської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла 28 вояків-студентів перевезли до Києва.

� За кілька тижнів після бою під Крутами Михайло Грушевський писав: «Недаремно пролилася кров тисяч українських інтелігентів та молоді, коли вона принесла духовне визволення від найтяжчого і найшкідливішого московського ярма: добровільно прийнятого духо-вного закріпачення!»

ПІСНЯ ПРО ГЕРОЇВ КРУТ (народна)

Виряджала мати сина під Крути із дому, Розчесала йому кудрі понад головою.

— Іди, іди, мій синочку. В бою не вагайся! Як побореш воріженьків, додому вертайся!

— Іду, іду, моя мати, чиню твою волю, А ти, мамо, молись Богу, щоб вернувсь додому. Ждала, ждала мати сина, під Крути ходила І шукала між трупами найменшого сина.

А як знайшла між трупами голівоньку сина, Положила на коліна — та й заголосила.

— Люлі-люлі, мій синочку... А я твоя мати, Тебе вбили воріженьки, москалі прокляті.

ПАМ’ЯТАЙ!

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

Будь ввічливим із усіма, бо не знаєш, хто може тебе су-дити… Такий жартівливий висновок напрошується у зв’язку з тим, що Київрада оголосила пошуки канди-датів у присяжні для судів семи районів столиці.

ЗАЛЕЖНІСТЬ ВІД СУДДІВ

Зважаючи на конституційну реформу та Закон «Про судо-устрій і статус суддів», у Київ-раді сьогодні формують спис-ки присяжних. Щоб потрапити до числа кандидатів, зовсім не обов’язково мати вищу освіту, не кажучи вже про юридичну. Достатньо «озброїтися» лише власним бажанням, вільним во-лодінням державною мовою, ксерокопією паспорта, докумен-тами про відсутність судимостей та психічних захворювань. Ві-ковий ценз – від 30 до 65 років. Безпосередньо цією справою переймається постійна комісія з питань дотримання законності, правопорядку та запобігання корупції.

– Сьогодні присяжні займа-ються розглядами криміналь-них справ у районних судах. Такий інститут діє у багатьох демократичних країнах, але у наших реаліях він поки що недосконалий, – пояснює го-лова постійної комісії Київ-ради з питань дотримання законності, правопорядку та запобігання корупції Олег Бондарчук. – Річ у тім, що в кла-сичних системах світу присяжні виносять остаточний вердикт (винен чи не винен), а профе-сійний суддя лише веде процес і застосовує норму закону з ура-хуванням їх позиції. В Україні ситуація дещо інша: присяжні розглядають справу разом із суддями, а рішення ухвалюється більшістю голосів. Щодо самої процедури розгляду справи, то троє присяжних і двоє суддів – це пережиток радянського ми-нулого. Для прикладу, у США чи Британії передбачене окреме журі присяжних. Тоді як у нас – змішана система, завдяки якій суддя може «тиснути» на при-сяжних своїм авторитетом. Та-ким чином, українським при-сяжним не завжди вдається бути незалежними.

Як дізналася «Вечірка», список присяжних затверджується на два роки: він переглядається лише у разі необхідності для заміни осіб, які вибули, згідно з подан-ням територіального управління Державної судової адміністра-ції (ДСА). До цього списку не можуть входити народні депу-тати, урядовці, працівники су-дів, прокурори, правоохоронці, військовослужбовці, посадові особи місцевого самоврядування, адвокати, нотаріуси, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів та Вищої ради юстиції.

За присяжним зберігається зарплата за основним місцем роботи та інші права, перед-бачені законом. Якщо робото-давець відмовляється надати йому можливість брати участь у засіданнях, це вважається не-повагою до суду.

ЗАКОН І ДИШЛО Як сказано у Законі «Про су-

доустрій і статус суддів», кож-ному присяжному передбаче-на грошова винагорода: вона обчислюється з урахуванням посадового окладу у місцевому райсуді та відпрацьованого часу в порядку, визначеному Держав-ною судовою адміністрацією. Що це означає на практиці?

– Зарплата судді місцевого суду нині становить десять про-житкових мінімумів, тобто 16 тис. грн. Від цього окладу й на-раховується оплата присяжного за фактично відпрацьований час

на засіданнях, – пояснює голо-вний спеціаліст Державної судової адміністрації Вадим Ципінський. – На жаль, такий підхід не є справедливим. Адже ніхто не враховує, що засідання часто переносять, що треба по-чекати, коли конвоїри доставлять підсудних, – цей витрачений час узагалі не оплачується. На мій погляд, у присяжного повинна

бути денна оплата, виходячи із суддівських зарплат. У такому разі при значному навантаженні (наприклад, участь у 10 засідан-нях щомісяця) можна отримувати близько 8 тисяч грн. З подібними питаннями присяжні вже зверта-лися і до нас, і до Верховної Ради. Але для цього треба передбачити кошти у держбюджеті, оскільки йдеться про багатомільйонні суми.

Наразі оплата присяжного здається просто смішною. Ска-жімо, якщо судове засідання тривало 40 хвилин, то саме цей час і береться для оплати. Тобто можна отримати аж… 5 грн?! І це при умові, що слухання справи не перенесуть на інший день. З цієї причини присяжні інколи заявляють про самовідвід. Один із таких випадків було зафіксо-вано, скажімо, у Солом’янському райсуді (у справі екс-беркутівців). Пізніше суддя Сергій Дячук за-певнив, що ця проблема начеб-то вирішена: мовляв, присяжні домоглися перегляду розміру оплати своєї праці.

ОПЛАТА… ПОСЕКУНДНА?!

Під час журналістського роз-слідування виплив цікавий факт: оплата праці присяжних вира-ховується не лише погодинно, а й навіть посекундно (завдяки секретарю, який веде запис усьо-го судового засідання).

– Ми з колегами підрахува-ли, що за одну секунду роботи заплатили 63 копійки. Таким чином, у листопаді-2016 я отри-мав аж… 20 грн, а загалом за десять місяців роботи – 150 грн, – розповідає присяжний Солом’янського райсуду Лео-нід Лебедєв. – За моєю участю було розглянуто три кримінальні справи, пов’язані з убивствами та пограбуваннями. Доволі часто засідання не розпочинали через відсутність кворуму… Уявіть собі: ми півроку витратили на те, щоб визначитися з питанням присяжних. Це передбачено процедурою: аби розпочати роз-гляд справи, потрібно зібрати сімох присяжних, із яких потім відбирають лише п’ять (три го-ловних і два запасних). Якщо ж «п’ятірки» немає, то засідання переносять.

Проблема в тому, що зібра-ти сім осіб одночасно доволі складно. Адже йдеться не про штатних працівників суду, а про пересічних людей: вони мають основне місце роботи та пере-ймаються своїми повсякденни-ми проблемами. Якби у нас було 100 присяжних, то ситуація була б значно простішою.

Зважаючи на відсутність необ-хідного кворуму, кримінальні справи місяцями відкладаються на «потім». Як-то кажуть, «лід рушив, але крига не скресла»! Крайніми стають підсудні та районні судді, яким залиша-ється лише одне: нервувати й переживати.

Вечірній Київ | 26 січня 2017 року | №3 (19237)СУСПІЛЬСТВО18

Процес пішов! Процес пішов! А куди? А куди? � ПРИСЯЖНІ СКАРЖАТЬСЯ НА «СМІШНУ» ОПЛАТУ І ВЕЛИКИЙ ОБСЯГ РОБОТИ

КОМПЕТЕНТНО

Олександр ЄФІМОВ, доцент, кандидат юридичних наук: – Із чотирьох процесуальних кодексів лише в Кримінальному

передбачено участь присяжних у розгляді справ. Також варто вказати, що присяжний «вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя». При цьому суддя керує процесом прийняття судового рішення.

Тож певний емоційний вплив на присяжних професійний суддя все ще матиме. Наскільки це поліпшить правосуддя, важко сказати. Однак будь-які зміни видаються на краще. Адже присут-ність трьох присяжних у нарадчій кімнаті певним чином стри-муватиме суддю, якщо той вирішив діяти упереджено. З іншого боку, адвокатам треба змінити тактику: апелювати до людських якостей та життєвого досвіду присяжних. А це вже дещо інший процес, дещо інша модель поведінки у процесі.

Юліан ВОЛОШИН, директор адвокатського бюро «Волошин і партнери»:

– Хто зараз може піти у присяжні? Пенсіонери, студенти та ще ті, у кого достатньо часу. А люди, у яких його обмаль, але за плечима чималий життєвий досвід, навряд чи погодяться. Також варто звернути увагу на те, що навіть найпростіше криміналь-не провадження може тривати роками. Ще один нюанс: право захищати надане тільки адвокатам (фахівцям із відповідним досвідом і знаннями). Тому я боюся, що все це перетвориться на фарс. На таких процесах не будуть ретельно й об’єктивно вивчати документи, аргументи, факти чи докази. Перемагатиме лише акторська гра: хто переконає присяжних завдяки своєму красномовству, той і досягне бажаного результату. А це вже не має нічого спільного з правосуддям.

ФЕМІДА

Список присяжних затверджується на два роки: він перегля-дається лише у разі

необхідності для заміни осіб, які вибули, згідно з поданням територіаль-ного управління Дер-жавної судової адміні-

страції (ДСА).

У реєстр боржників – тільки після суду На сайті Мінюсту відкрито Єдиний реєстр боржників. Але це не «чорний список» тих, хто хронічно не сплачує за житлово-комунальні послуги, як налякали багатьох киян деякі ЗМІ.

– Сталося, як у приказці: чув дзвін, та не знає, де він. Реєстр створе-но, але це не реєстр боржників за комуналку, – запевнив «Вечірку» за-ступник міністра юстиції з питань виконавчої служби Сергій Шкляр. – Це загальний публічний реєстр усіх боржників – як фізичних, так і юридичних осіб, стосовно яких є ви-конавчий документ, тобто є рішення суду, що вступило в законну силу. У момент відкриття виконавчого провадження ця особа потрапляє в реєстр. А полишає його, коли виконає рішення. Це стимулює людей і орга-нізації розраховуватися за борги.

По-друге, виконує превентивну функцію: будь-який інвестор перед укладанням угоди з потенційним партнером може перевірити, чи вар-то з ним вести якісь бізнесові справи.

По-третє, допоки прізвище боржника значитиметься в реєстрі, нотаріуси і реєстратори не будуть посвідчувати угоди з відчуження його активів, зокрема й нерухомості. Навіть якщо якийсь нотаріус зробить це, то таку угоду потім буде оскарже-но в суді.

У реєстр не потрапляють органи влади і місцевого самоврядування, а також фізичні особи, заборгованість яких за періодичними платежами не перевищує три місяці.

Олег ПЕТРЕНКО

Чи можна відключитися від мережі опалення та гарячої води? Відповідно до чинних норматив-но-правових документів, питання відключення житлових будинків від мереж централізованого те-плопостачання повинно вирішу-ватись за згодою всіх співвласни-ків багатоквартирного будинку, з урахуванням затвердженої схеми теплопостачання міста та стану інженерних мереж.

Питання відключення від цен-тралізованого опалення можливе у разі згоди всіх власників квартир у будинку перейти на індивідуальне або автономне опалення. Оскіль-ки системи опалення та гарячого водопостачання будинку є спільною власністю всіх власників приміщень у багатоквартирному будинку, то власник окремого приміщення не має права самовільно змінювати ці системи та здійснювати відклю-чення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання оскільки переобладнання системи опалення призводить до розба-лансування внутрішньобудинкової системи опалення, яка відноситься до інженерної системи будинку як цілісного майнового комплексу.

Згідно з вимогами відповідних будівельних норм при проектуванні будинку, в якому передбачається централізоване теплопостачання, всі стояки та внутрішні розподільчі мережі опалення гідравлічно ув’язані для забезпечення стабільної роботи внутрішньобудинкової системи за-галом. Будь-яке втручання в неї шля-хом від’єднання від системи центра-лізованого опалення погіршує роботу системи загалом, чим порушує права інших мешканців.

КОМПЕТЕНТНО

КОНСУЛЬТАЦІЇ

Вечірній Київ | 26 січня 2017 року | №3 (19237) ПРИРОДА В МІСТІ 19

ПРОБЛЕМА

МИ ПРО ЦЕ ПИСАЛИ

ДОВКІЛЛЯ

Арборист піде у «партизани»

Чи з’являться у Києві «Башти свіжого повітря»?

Унікальні сосни в мегаполісі� ЗЕЛЕНА ЗОНА СТОЛИЦІ ПОПОВНИЛАСЯ НЕОРДИНАРНИМ ПАРКОМ – ПАМ’ЯТКОЮ САДОВО-ПАРКОВОГО МИСТЕЦТВА В РАЙОНІ БРОВАРСЬКОГО ПРОСПЕКТУ, ДО ЯКОЇ УВІЙШЛИ ВІКОВІ СОСНИ ТА ІНШІ РЕЛІКТИ

� ЄДИНОГО В КИЄВІ ФАХІВЦЯ З ЛІКУВАННЯ ДЕРЕВ ПОЗБАВЛЯЮТЬ МОЖЛИВОСТІ ВРЯТУВАТИ УНІКАЛЬНІ ЕКЗЕМПЛЯРИ

У Ігоря Сінгера рідкісна професія – арборист. З ним зустрівся кореспондент «Вечір-ки», щоб обговорити проблеми зелених насаджень столиці.

– Ігоре Артуровичу, де ви навчилися премудростей ліку-вання дерев і догляду за ними?

– За своєю основною універ-ситетською освітою я зоолог і ботанік. Але серйозно заціка-вився саме лікуванням зелених насаджень, хоча цього в наших вишах не навчають. 1995 року в Німеччині познайомився з ві-домим дорадником з рослин із академічною освітою і під його впливом став серйозно займатися самоосвітою в царині догляду за деревами та міського озеленення. Глибоко вивчав вітчизняну та іноземну літера-туру, спілкувався з відомими зарубіж-ними фахівцями, багато практику-вав. Нині я єдиний арборист-фітопа-толог у Києві.

– І це попри таку величезну кількість дерев, серед яких чимало історичних! Чи їх до-глядають лише фахівці «Київ-зеленбуду»?

– На жаль, у цій організації немає спеціалістів саме такого профілю, тож догляд за деревами та їх лікування нині, на мою дум-ку, не на належному рівні. Тому чимало дерев хворіє і перебуває під загрозою знищення. Прикрим прикладом є сумнозвісні кінські каштани на Хрещатику, закуплені в Італії замість сорту «Бріотті», які всохли без належного догляду і поливу. Замість них потрібно висадити інші дерева, щоб не псувати вигляд центру міста.

– Нещодавно «Вечірка» пи-сала про незадовільний стан «дуба Шевченка» на Пріорці. Вам відомі й інші хворі цінні дерева?

– Дуб, про який ви згадали, є одним із прикладів недолу-гого лікування. Коли там утво-рилося дупло, його «заткнули» цементною пробкою, під якою

розвивалися шкідливі бактерії, і дерево почало гнити. У дуба обпиляли гілки, але також непро-фесійно, що лише прискорює його загибель. Подібна доля спіткала й «шовковицю Шевченка», яка росте у дворику літературно-меморіального будинку-музею

поета і має вік понад 150 років та обхват стовбура близько 3,5 метра. Їй також «екологи-теро-ристи» вставили в дупло цемент-ну пробку та перев’язали дротом. Належного лікування та догляду потребує і «липа Петра Могили» поблизу фундаменту Десятинної церкви. Вона вважається однією із найстаріших лип Києва, хоча точний вік дерева не встанов-лено. Вважається, що її посадив Петро Могила у 1635 році на честь часткової відбудови церкви. Хоча за іншою версією липі вже ві-сімсот років, і вона застала ще не зруйновану Десятинну церкву та останніх київських князів...

– На початку 2000-х у столиці велася нещадна війна з оме-лою, яка масово розплоджува-лася на деревах і призводила до їх загибелі...

– Проблема омели для Києва залишається дуже актуальною. Нещодавно я навіть побачив на-певне єдиний у місті каштан, уражений цим шкідником, біля ринку «Дніпро». Радикальні ж

методи боротьби з омелою спи-люванням уражених гілок, мож-ливо, й мали певний позитивний ефект, але не можуть кардиналь-но змінити ситуацію. Проблему потрібно вирішувати комплек-сно – орнітологам, арбористам, комунальникам. Адже насіння цього шкідника переносять пта-хи, і воно дуже швидко та добре приживається. До речі, я готую статтю про ефективну боротьбу з омелою, але для публікації за кордоном, оскільки в Києві це нікого не цікавить.

– Які способи лікування та порятунку історичних і цінних дерев можете запропонувати?

– У лікуванні дерев, як і людей, дуже важливо поставити правиль-ний діагноз, для цього їх необхідно ретельно обстежити. Потрібен спеціальний дозвіл, який може надати лише «Київзеленбуд», що користується правом монополіста і не допускає до своїх володінь сторонніх фахівців. Я знаю, що слід робити для порятунку деяких історичних дерев. Зокрема, однією з нагальних потреб є створення охоронної зони навколо них – зменшення людського наван-таження та оптимізація ґрунту. Ця проблема дуже актуальна зокрема для «дуба Грюнвальда» та «шовковиці Шевченка», якій необхідно також провести санацію гілок. Потрібна також санація і рекультивація ґрунту біля «липи Петра Могили». Слід видалити всі цементні пробки у згаданих дере-вах і правильно обробити «рани», щоб запобігти поширенню гнилі.

– За такими деревами має бути системний догляд та за-хист...

– А цього нині практично немає. До речі, я планую вес-ною нинішнього року провести «партизанське» лікування дуже відомих дерев. Знаю, чим це може обернутися, тому вже підшукую хорошого адвоката, який зможе мене захистити. Попри можливі неприємності, все ж постараюся врятувати їх якомога більше.

Бесіду вів

Микола ПАЦЕРА

Депутат Київради Олександр Пабат занепокоєний станом чи-стоти повітря у Києві, і вважає, що врятувати столицю можуть Smog Free Tower.

За невтішними прогнозами еко-логів, відсутність ефективних систем утилізації відходів та ще із десяток факторів уже через 20 років погір-шать якісні характеристики повітря Києва майже в два рази. Такий ви-сновок вони роблять з моніторингів забруднення повітря столиці, які цілодобово проводять 16 постів спостереження у різних районах. Їх результати свідчать про 21 забруд-нюючу шкідливу домішку – викиди виробництва й автотранспорту, якими ми, мешканці столиці, мусимо наразі дихати.

Чи є вихід із критичної ситуації? Цим питаннями всерйоз перейнявся депутат Київради Олександр Пабат. Він зацікавився новітньою зарубіж-ною розробкою під назвою Smog Free Tower («Башта свіжого пові-тря»), яка вже знайшла практичне застосування у кількох країнах. Це – арт-об’єкти заввишки 7 метрів і шириною 3,5 метра, які всмоктують брудне повітря, очищають його і водночас прикрашають місто. Зро-

зуміло, що повністю вони проблему не вирішать – для цього довелося б ставити такі башти вздовж доріг замість дерев або «насаджувати», наче парки. Але поліпшити ситуацію в окремих частинах міста можуть. Недаремно ж їх уже встановлюють у Пекіні, Ротттердамі, Мумбаї, Па-рижі, а також планують змонтувати в Мехіко, Лос-Анджелесі та інших мегаполісах.

Минулого року Олександр Пабат хотів було запропонувати свою про-позицію щодо Smog Free Tower на конкурс «Громадский проект», але не зміг через обмеження фінансових умов. Адже одна така установка, за-лежно від модифікації, коштує від 55 до 200 тисяч доларів. Тож потрібно або збільшувати суму коштів для реалізації громадських проектів, або шукати інвесторів, які вкладуть гроші в таку потрібну справу.

Депутат налаштований опти-містично і вірить, що охочих під-тримати його ідею не бракуватиме. Можливо, такі люди знайдуться і в кабінетах міської влади, аби за допомоги бюджетних коштів, із залученням інвесторів на вигідних умовах поліпшити екологію столиці, послуговуючись сучасними ноу-хау.

Микола ПАЦЕРА

Наприкінці минулого року Київрада прийняла рішення про надання цій зе-мельній ділянці площею 13,67 га статусу парку-пам’ятки. Таким чином міська влада зберегла для нащадків ще один унікальний куточок природи у столиці.

«Вечірка» порушувала проблему збе-реження унікального куточка природи, розміщеного на земельній ділянці вздовж вулиці Попудренка і Броварського про-спекту – між станціями метро «Дарниця» та «Чернігівська», на якій дивом збере-

глися столітні сосни (тут вже розпочалося незаконне будівництво). На його захист виступили Міністерство екології та при-родних ресурсів, а також Національний ботанічний сад ім. М. Гришка. Захисники природи та науковці звернулися до Ки-ївради з ґрунтовним дослідженням цьо-го унікального природного об’єкта, де в міській зоні збереглися столітні сосни. У ньому, зокрема, говорилося, що крім цих дерев тут збереглися також туркестанські тополі, які в дикій природі зустрічаються в Середній Азії та горах Тянь-Шаню.

До того ж, ця місцевість є історичною і від-носиться до древнього урочища Вовча гора. Зважаючи на її унікальність, науковці просили створити тут ботанічну пам’ятку природи «Група вікових сосен – частина природного лісу в умовах інтенсивного урбаністичного впливу». А Національний природний парк «Голосіївський» підготував науково-технічне обґрунтування створення парку-пам’ятки садово-паркового мистецтва місцевого зна-чення вздовж вулиці Попудренка і Бровар-ського проспекту.

Микола МИХАЙЛІВ

ДО ТЕМИ

«Башта свіжого повітря» – це колона, здатна всмоктувати й очищати за допомогою потужного іонізатора до 30 тисяч кубометрів брудного повітря на годину. Вона відфільтровує шкідливі мікрочастинки смогу, які можуть проникати до кровоносної системи та легенів людини, збільшуючи ризик виникнення раку, серцево-судинних і респіра-торних захворювань. Принцип роботи фільтру простий: забруднене повітря надходить у верхню частину вежі, насичену позитивно за-рядженими іонами, що притягують до себе частинки пилу, потім суміш потрапляє на поверхню негативно зарядженого електрода, і пил осідає на ньому, а очищене повітря випускається через фільтри в стінах вежі. При цьому повітря стає чистішим на 75 відсотків. Башта споживає всього 1700 ватт електроенергії.

Належного лікування та догляду потребує і «липа Петра Могили» поблизу фундаменту Десятинної церкви. Вона вважається однією із

найстаріших лип Києва

Вечірній Київ | 26 січня 2017 року | №3 (19237)ФЕНОМЕН20

Реклама

На ток-шоу, куди часто запрошували Акулових, батькам дорікали, що дитина нічим, крім спорту, не цікавиться. Мама Лариса заперечувала: «Вона за-ймається акробатикою, добре малює, співає. А ще і

в’яже, і пече, і шиє!».

Борис БАБКІН

Тато Варвари працював силовим жонглером в цирку. Але після того, як захворів, із професією довелося розпро-щатися. Знайшов свою долю на ім’я Лариса. Одружився. Навчив дружину... боксувати на рингу, чим вона і займала-ся до девяти місяців вагіт-ності. Без проблем народила міцну здорову доньку.

– Моя дитина вже у два місяці «качала м’язи»: хитала ручками-ніжками, до яких були пришиті мі-шечки з гайками та іншим дрібним металевим залізяччям, – пояснює Юрій Акулов. – В чотири рочки на міських змаганнях із пауерліфтин-гу донечка підняла дев’яносто два з половиною кілограми. Глядачі були в захваті. Але громадськість здійняла крик: «Бідна дитина!» Мовляв, їй ще в ляльки грати, а вона гирі тягає!

Я відбивався, як міг, кажучи, що донька вже досконало знає, як правильно підняти штангу, як рів-номірно розподілити навантаження

на м’язи, щоб не пошкодити опо-рно-руховий апарат. Та й лікарі, які оглянули дитину, ніяких відхилень не знайшли. Але тиск громадськості тривав. Нас навіть хотіли позбавити батьківських прав. Та з допомогою прокуратури відстояли своє право виховувати дитину. Сказали: «Ми не вписуємося в рамки, у нас не-традиційна сім’я. У мене в роду були багатирі, які ставили рекорди, і Варя народилася міцною і здо-ровою. І замість того, щоб втру-чатися в життя сім’ї, де прагнуть виростити майбутню олімпійську чемпіонку, краще звертайте увагу на сім’ї п’яниць та наркоманів!». І нас полишили у спокої.

Глядачі, які аплодували малень-кій спортсменці, навіть уявити не могли, що після виступу вона змивала театральний рум’янець і перетворювалася на бліду худеньку дитину, прозору від недоїдання. Мама Варі отримувала мізерну вчи-тельську зарплату. Тато працював в цирковій студії, де йому платили також доволі скромні гроші. Сім’я мешкала в шестиметровій кімнатці гуртожитку. Їжу готували в санвузлі на електроплитці. Харчувалися, в основному, смаженою картоплею і

макаронами. В таких умовах чем-піонку не виростиш!

Черга на квартиру не рухалася. І щоб у дочки з’явився нарешті свій будинок, Лариса звільнилася з ро-боти, і вони з чоловіком створили свій маленький цирковий колектив. Юрій став директором і художнім керівником, Лариса навчилася шити циркові костюми і перетворилася на клоунесу, а Варя брала участь у спільних номерах. І поїхали у

тривале турне по Україні. За два роки Варя поміняла 13 шкіл, які закінчувала з відмінними оцінками.

Акулови купили житло, облад-нали в одній з кімнат спортзал для дочки і віддали Варвару до школи олімпійського резерву.

На ток-шоу, куди часто запро-шували Акулових, батькам до-рікали, що дитина нічим, крім спорту, не цікавиться. Мама Лариса заперечувала: «Вона займається

акробатикою, добре малює, співає. А ще і в’яже, і пече, і шиє!».

– Але критики на цих ток-шоу не відставали, – обурюється Юрій Акулов. – «Ви мучили дитину», - говорили. Я відповідав: «Що по-ганого я зробив? Те, що дитина закінчила з медаллю школу, стала майстром спорту? Те, що зараз бере участь в змаганнях високого рівня, відмінниця в інституті? І те, що ніколи не зверталася до лікарень

ні з якого приводу? Це погано? Можливо, і Україну багато людей знають тільки тому, що тут живе Варя Акулова!»

Наразі «стероїдні» напівжінки-напівчоловіки у спорті здебільшого «безрозмірні» і безформні! Але коли Варя підходить до штанги, всі дістають мобільні телефони і починають фотографувати. Тому що у неї є пластика, гнучкість, монолітність стегна. Є гарний для

дівчини зріст, 171 сантиметр. Є , нарешті, сила і жіночність.

– Пане Юрію, ви мріяли, щоб до-чка завоювала олімпійську медаль і титул «Найсильніша жінка світу», відкрила своє шоу, вирушила у світове турне... Як справи зараз у Варвари?

– На жаль, ми не змогли зна-йти представників шоу-бізнесу, які могли б далі «розкрутити» цей феномен. Варя вже вісім років ки-янка. Закінчила Київський інститут фізкультури, працює в столичному фітнес-клубі тренером.

– Які її найгучніші перемоги? – Вона неодноразово виступала

на українських Гіннес-шоу олімпій-ської чемпіонки Лілії Подкопаєвої. Досі публіка не може забути її но-мер: підняття помосту з десятьма чоловіками загальною вагою 700 кілограмів. Варя майстер спорту з важкої атлетики та пауерліфтингу.

– Варюшо, зараз, коли ти доросла, не закидаєш батькам, що нав’язали тобі важку атлетику? – питаю «най-сильнішу дівчинку планети».

– Ні. Що ви? Батьки багато разів запитували в дитинстві, чи не хочу я займатися чимось іншим. Я не захотіла. І дуже вдячна їм за своє ди-тинство. Я багато їздила і виступала, я спілкувалася зі знаменитостями, пізнала «кухню» і цирку, і спорту – від бруду до блиску. Побачила світ і здобула професію. Я щаслива. І ні про що не шкодую.

– Ти продовжуєш виступати як спортсменка?

– Спорт залишився моїм хобі. Іноді я виступаю в циркових шоу, в тому числі і разом зі своєю ро-диною. Але зараз, в основному, всі сили віддаю роботі.

– У спортсменок, які займаються важкою атлетикою, є як свої при-хильники, так і противники, які переконані, що цей вид спорту спотворює жінку. Але я бачу пе-ред собою красиву молоду жінку з гарною фігурою. Сім’ю плануєш?

– Безумовно. – А що написати прихильникам:

твоє серце зайняте чи вільне? – (Посміхнувшись). Напишіть,

що зараз незаміжня. Це єдине, що я готова розповісти.

ФЕНОМЕН20

Краса та сила Варвари Акулової � «НАЙСИЛЬНІША ДІВЧИНКА ПЛАНЕТИ» ВАРВАРА АКУЛОВА ПОДОРОСЛІШАЛА І ВІДЗНАЧИЛА 25-РІЧЧЯ. НАРАЗІ ЗІРКА СПОРТИВНИХ ТА ЦИРКОВИХ ШОУ ПРАЦЮЄ В КИЄВІ ФІТНЕС-ТРЕНЕРОМ

Вечірній Київ | 26 січня 2017 року | №3 (19237) 21СПОРТ-ТАЙМ

Фот

о О

лекс

ія ІВ

АН

ОВА

ВИЯВЛЯЄТЬСЯ

Льодовий стадіон повернули місту � СТОЛИЧНІ ДЕПУТАТИ УХВАЛИЛИ РІШЕННЯ РОЗІРВАТИ ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ «ЛЬОДОВОГО СТАДІОНУ» І ПОВЕРНУТИ ОБ’ЄКТ У РОЗПОРЯДЖЕННЯ МІСТА

Підставою для розірвання дого-вору стало те, що «Укрсоцбудінвест» (інвестор) не виконав взяті на себе зобов’язання. «За час, що минув із моменту підписання основного договору про купівлю-продаж і після укладення додаткової уго-ди про внесення змін до частини термінів завершення будівництва, ніяких реальних дій, спрямованих на виконання умов договору по за-вершенню будівництва, товариство не здійснює, що призводить до руйнування об’єкта і ставить під загрозу можливість взагалі його добудови», – йдеться у рішенні Київради.

Зазначимо, що обговорення про-блеми на засіданні міської ради тривало не одну годину. Основним аргументом, який наводився проти-вниками повернення «Льодового стадіону» було те, що до міського бюджету не закладено коштів на повернення його у власність. Адже, якщо договір розірвано, місто пови-

нно компенсувати втрати так званим інвесторам. Разом з тим депутати розуміли – столиці необхідна сучас-на льодова арена. У Києві люблять і хочуть займатися хокеєм, фігурним катанням, ковзанярським спортом.

Рішення щодо повернення «Льодового стадіону», безумов-но, необхідне. Адже тут можна

побудувати сучасну арену, де і професійні спортсмени, і пересічні кияни вдосконалюватимуть свою майстерність. Можна створити сучасний спорткомплекс, де разом із хокейними змаганнями прово-дитимуться, скажімо, баскетбольні, волейбольні змагання.

Олександр БОЯРСЬКИЙ

Заслужений тренер України Олександр ШИМКО:

«Всі ліки світу не замінять руху!»

Олена ТРИФОНОВА

Під керівництвом свого на-ставника – заслуженого тренера України, засновника Всеукра-їнської федерації ходьби Олек-сандра Шимка вони зміцнюють своє здоров’я.

– Кажуть, вовка ноги годують, а от людину вони лікують. Якщо хочете бути здоровими – рухай-теся, – розпочинаємо розмову з Шимком зі звичної для нього тези.

– Яким чином? – цікавлюся. І дізнаюся чимало нового про ходь-бу – найприродніший рух людини.

Виявляється, один крок «вми-кає» 346 м’язів нашого тіла. Ходьба, на відміну від бігу чи інших видів спорту, не перевантажує організм. До того ж викликає відчуття за-доволення. В цьому виді спорту мій співрозмовник із 1964 року, він став сенсом його життя. Після виходу на заслужений відпочинок Шимко навчає спортивної ходьби усіх бажаючих. До слова, починати тренування можна в будь–якому віці. Пенсіонери, які двічі на тиж-день збираються у парку, тому підтвердження. «Артритники», «остеохондрозники» за 20–30 за-нять забувають про недуги. Варто подивитися, як рухаються – ніби крила виросли, просто пливуть над землею.

– Чому обрали саме ходьбу? За-звичай хлопці мріють про футбол, хокей, баскетбол.

– На початку 1950-х років батько перевіз родину з Полтавщини до міста Красний Луч на Луганщині.

Навички скорохода набував доро-гою до школи – пішки по шпалах залізниці долав 5 кілометрів. Такі тренування привчили переставля-ти ноги швидше за інших, – по-сміхається Олександр Мусійович. – Через деякий час став кращим скороходом в Україні у 1970 та 1973 роках і 10-м у СРСР. Четвертий результат мав у світових рейтингах у ходьбі на 10-кілометрову дис-танцію. Вже мріяв про олімпійське «золото»…

Та не так сталося, як гадалося. Щось закололо в правому боці. Діагноз: спазм сфінктера жов-чного міхура. До цього додалися двостороннє запалення легень, сепсис. Лікарі прогнозували най-страшніше. Колеги вже й про вінки подбали…

– А що ж стало поштовхом до одужання?

– Знаєте, у 27 років прикро по-мирати, – вигукує Шимко. – А душа вже, мабуть, відлітала. Марилися тунелі, линув у тому безтямному леті над Дніпром, бачив рожеве небо... Та, мабуть, вищі сили вирішили, що моя місія на Землі ще не завершена, тож опритомнів у реанімації.

Після двох клінічних смертей наш герой зрозумів – шансу на життя втрачати не можна. Ще енергійніше взявся до роботи, створював спортивні класи для школярів, організовував змагання.

1983-го став кращим тренером з ходьби на 20 кілометрів. Співпра-цював із лікарями, познайомився зі знаменитим кардіохірургом Миколою Амосовим. Той мешкав по сусідству, і якось Олександр Шимко попросив академіка по-читати текст майбутньої книги «Ходьба к здоровью, мыслям и медалям». Амосов відгукнувся, призначив зустріч і… попросив навчити його правильно рухатися. Після того знаний хірург перестав зранку бігати і почав ходити.

– Як розробляли свою оздоровчу систему?

– Оскільки я в цьому виді спор-ту – зі шкільної лави, нібито знав про нього все. Однак система – це не тільки низка фізичних вправ. Розробити її в повному обсязі

допоміг… Місяць, – дивує мене несподіваним зізнанням співроз-мовник.

І пригадує, що свого часу відо-мий цілитель Олександр Лисен-ко порадив йому вивчати вплив ритмів цього небесного тіла на людський організм. Скажімо, факт морських припливів і відпливів ні в кого не викликає сумнівів. Але космічний сусіда Землі так само впливає і на стан нашого само-почуття, на кров і лімфу. Шимко поринув у спеціальну літературу з астрономії, почав аналізувати статистику перемог і поразок у

різних видах спорту за 100 років. З’ясував чимало нового для себе, дізнавшись, що фізична форма спортсмена залежить від дати на-родження за місячним календарем. Виявилося, «місячна наука» просто необхідна для тренера.

– Пам’ятаєте тріумфальну гру київського «Динамо» у 60-ті роки минулого століття? – запитує Олек-сандр Мусійович. – Секрет успіху: на той час гравці й тренер були на піку сумісності за… місячни-ми нормами. Прорахувавши свої підйоми і спади, можна значно спростити життя і не наражати-ся на небезпеки та невдачі. Для кожного спортсмена – свій графік тренувань, індивідуальна система харчування. Тому спочатку ті, хто вирішив приєднатися до нашої групи оздоровлення, мають від-відати теоретичні заняття, на яких і можна дізнатися про власний мі-сячний ритм, корисну їжу, вивчити необхідні активні рухи руками для правильної ходьби. Під час такого осмисленого руху відбувається самомасаж усіх внутрішніх органів і хребта, покращується обмін речо-вин, згоряє жир. Важливо змусити працювати якнайбільше м’язів, але не перевантажувати їх.

Олександр Шимко переконаний, що оздоровча ходьба поліпшує

не лише здоров’я, але й загальне самопочуття, настрій людини. Нормалізує сон, тиск, вагу. А ще – активізує творче мислення. Люди починають складати вірші й писати пісні. Тренеру доводиться іноді стримувати свою сивочолу гвар-дію, аби та не перенапружувалася. Нині тільки у столиці близько 300 активістів спортивної ходьби. В Україні створено понад 70 осеред-ків оздоровлення – у Львові, Запо-ріжжі, Рівному, Херсоні, Чернівцях, Одесі, Полтаві.

– Чи можна за допомогою ва-ших методик лікувати воїнів АТО, надто тих, хто повернувся з війни скаліченим?

– Так, є такі напрацювання. Сліпота і втрачені кінцівки – не вирок, – каже Шимко. – Життя триває, і здоров’я треба підтриму-вати. Наші паралімпійці довели, що інвалідність – не перешкода здобуттю золотих медалей у спор-тивних змаганнях. Головне – за-взятість, сила волі й духу та жага перемоги.

Цей небайдужий чоловік у по-стійному русі. Саме рух, вважає Олександр Шимко, може замінити всі ліки світу, але всі ліки світу не замінять руху, найкращим з якого є ходьба. І пропонує зробити перший крок назустріч власному здоров’ю.

� ЩОНЕДІЛІ ТА ЩОСЕРЕДИ В СТОЛИЧНОМУ ПАРКУ ШЕВЧЕНКА МОЖНА ПОБАЧИТИ НЕМОЛОДИХ І ЦІЛКОМ ЗАДОВОЛЕНИХ ЖИТТЯМ ЛЮДЕЙ У ЯСКРАВИХ ЖОВТИХ КУРТКАХ

Олександр Шимко переконаний, що оздоровча ходьба поліпшує не лише здоров’я, але й загальне

самопочуття, настрій людини. Нормалізує сон, тиск, вагу. А ще – активізує творче мислення.

«Бригантина» перемогла Відбулися районні змагання з шахів між вихованцями під-

літкових клубів Центру по роботі з дітьми та молоддю за місцем проживання Дніпровського району.

У змаганнях взяли участь команди п’яти підліткових клубів спортивного та естетичного напрямків. Турнір проходив за швейцарською системою в 5 турів із командним заліком (при же-ребкуванні і складанні пар учасників використовувалась система Swiss-master). Перше місце посіла команда клубу «Бригантина», друге – клубу «Ентузіаст» і третє – команда клубу «Олімпієць».

Драматичний фінал В спортивному комплексі ДЮСШ «Атлет» завершився

традиційний всеукраїнський турнір із міні-футболу «Кубок Дарниці-2017».

Драматично проходили півфінальні поєдинки, де переможці здобули міні-мальні перемоги. А фіналь-ний матч між господарями турніру – командою «Атлет» та «Арсеналом», став окрасою змагань. З перших хвилин команди демонстрували швидкісний футбол із без-ліччю небезпечних моментів. Першими рахунок відкрили гості, проте «атлетівці» змогли не тільки зрівняти рахунок, але й вийти вперед. Але за 40 секунд до завершення поєдинку юні «гармаші» зрівняли рахунок. В серії післяматчевих пенальті влучнішими виявилися господарі турніру, перемігши з рахунком 4:3.

НОВИНИ

КУМИРИ

ПАРК КУЛЬТУРИ22 Вечірній Київ | 26 січня 2017 року | №3 (19237)

Марія КАТАЄВА

До Дня міста в Києві плану-ють влаштувати мистецькі фестивалі, присвячені донь-кам Ярослава Мудрого – Анні, Єлисаветі, Анастасії та Агаті. А у сквері біля «Со-фії Київської» з’являться їх скульптури.

Великий князь Київський Ярос-лав Мудрий, як відомо, не лише прагнув об’єднати всі руські землі, а здійснив дипломатичну екс-пансію на Захід. «Тестем Європи» називали його сучасники, адже ви-давши дочок за впливових королів, князь інтегрував Європу навколо своїх інтересів, а отже, і навколо інтересів Київської Русі.

Нагадати про цю сторінку української історії, яка свідчить, що ми не вступаємо до Європи, а повертаємося сюди, покликані фестивалі. Їх наприкінці травня влаштує в Києві громадська орга-нізація «Чотири королеви».

Вже третій рік поспіль пройде мистецька подія Annafest, що сла-вить постать Анни Ярославни, згодом королеви Франції. В рамках фестивалю відбуваються музичні виступи, виставки, скульптур-ний салон, презентації. У 2017-му головним майданчиком фести-валю стане «Софія Київська», а родзинкою програми – виступи вуличних театрів із різних країн світу. Цьогоріч віддадуть шану й сестрам Анни Ярославни.

– Плануємо «Агата-фест», при-свячений британській королеві, на гірці «Воздихальниця» біля замку Річарда, на Андріївському узво-зі. Це будуть покази актуального

британського кіно і святкування 135-річчя Чарльза Діккенса, – роз-повів «Вечірці» куратор фестива-лів Федір Баландін. – Королеві Угорщині Анастасії присвятимо фестиваль церковної музики в Михайлівському монастирі, де вона була ігуменею. А в рамках Elisifs Fest відкриємо пам’ятник королеві Норвегії Єлисаветі по вулиці Рейтарській.

До речі, Міжнародний культур-ний та історичний проект «Elisifs Fest» бере участь і в конкурсі бю-джету участі «Громадський проект» (№ 84). В його програмі перед-бачаються наукова конференція дослідників історії Київської Русі, виставка давньоруської та скан-динавської зброї, виступи театрів історичних реконструкцій зі скан-динавських країн, пізнавальна ди-тяча програма, покази історичного кіно, читання скандинавських саг та презентація книги Вєри Генрік-сен «Королівське дзеркало».

– Біля Софійського собору є май-данчик, де маємо намір облаштува-ти сквер та поставити символічний сучасний пам’ятник чотирьом королевам (центральною фігурою буде їх мати Інгігерда). Над про-ектом вже працює міжнародна команда скульпторів. Можливо, встигнемо ще до «Євробачення», – поділився Федір Баландін.

Букчелендж кидає виклик Букчелендж кидає виклик � Є ЛИШЕ ОДИН СПОСІБ ГІДНО ВІДПОВІСТИ НА НЬОГО – ЧИТАТИ!

АКЦІЯ

На честьчотирьох королев

Микола ПАЦЕРА

Голландські майстри віділ-лють дзвони для карильйону Національного заповідника «Софія Київська» і збільшать їх кількість до 50.

А почалося все з того, що одного разу Надзвичайний і Повноважний посол Королівства Нідерланди в Україні Кейс Кломпенхаувер по-чув мелодію дзвонів Софійського собору. Мелодія йому дуже сподо-балася, але він як тонкий знавець карильйонних дзвонів уловив дещо неповне їх звучання.

– Посол звернувся до нашого Міністерства культури з пропо-зицією допомогти в їх реставрації, – розповів «Вечірці» заступник директора заповідника з рес-тавраційних робіт Вадим Кири-ленко. – З ініціативи Посольства Королівства Нідерландів відбулася

зустріч посла з міністром Євгеном Нищуком, на неї запросили гол-ландських меценатів, фахівців карильйонної справи, проектантів та представників заповідника.

Було підписано протокол про наміри, за яким голландська сто-рона брала на себе зобов’язання

виготовити дзвони, НДІ «Проект-реставрація» – розробити всю по-трібну документацію, а заповідник мав надавати всіляке сприяння в реалізації проекту.

– Пізніше голландські фахівці дослідили наш карильйон і надали свої рекомендації, – продовжив Вадим Кириленко. – Також Гол-ландія виділила 82 тисячі гривень на розробку проекту реставрації карильйону. Суть його – у збіль-шенні кількості дзвонів. Нині їх використовують 17, до речі, теж голландського виробництва. Під час реконструкції кількість дзвонів збільшать до понад 50 – остаточне число ще мають визначити фахівці.

Здебільшого карильйон грає в автоматичному режимі – опів-ночі виконує Гімн України, а опів-дні – гімн Києва, і лише у великі державні свята на ньому грають кілька наших музикантів.

КНИЖКОВИЙ СВІТ

Марія БЄЛЯЄВА

Згідно з дослідженнями кампанії Research & Branding Group, проведеними 2013 року, 51% українців взагалі не читають книжок, а серед решти 49% майже половина читає до п’яти книг на рік. Зробити читання постійною звичкою та опанувати більше книг покликаний букче-лендж.

Слово bookchallenge переклада-ється з англійської як «книжковий виклик». Особливу популярність акція здобула в мережі шануваль-ників читання Goodreads, яка дає можливість знаходити і користу-ватися цікавими та необхідними книжками. Читачі з усього світу ставлять щороку конкретну мету, визначаючи, скільки видань вони прагнуть прочитати протягом року. Зазвичай мова йде про 20–50, але є й такі, що беруть зобов’язання щодо150–200 книг.

В Україні букчелендж набув розголосу завдяки письменни-кам Марку Лівіну і Каті Бабкіній, які зголосилися з жовтня 2015-го по жовтень 2016 року прочитати

200 книг, розповідаючи про це в Інтернеті.

– Я не дуже переймаюся тим, що не впоралася з великим обсягом, бо в якісь моменти у мене з’являлися інші пріоритети. Взагалі це була історія не про те, скільки книжок ми прочитаємо, а про те, скільки людей замислиться про потребу читати більше, – поділилася Катя Бабкіна, яка за рік опанувала 151 книжку. – Читати багато, інтен-сивно, осмислено – корисно. Це підвищує якість життя. Надихає, структурує, додає креативності, терплячості, розширює кругозір,

збагачує знаннями, зміцнює нерви врешті-решт. Допомагає в роботі, спілкуванні та, в першу чергу, – в усвідомленні себе у світі. Це без-цінний ресурс.

«Вечірка» розпитала й інших учасників челенджу про їх досвід.

– Я люблю читати. І челендж став для мене можливістю гово-рити про книги. Я кожного тижня робила звіт: фотографувала книги і розповідала про них. Це гарний стимул читати більше. По-перше, сам контролюєш темпи читан-ня. По-друге, стежиш за тегом #bookchallenge.ua, дивишся, хто що читає, і теж берешся за ті книжки, –

розповіла книжкова блогерка Ганна Лисенко. – За рік вона про-читала 159 книг, хоча мала б 200. Не врахувала, що можуть статися зміни. Букчелендж – це можливість виробити звичку читати. Спочатку тебе підганяє запланована цифра. Згодом вже не можеш зупинитися. Хочеться читати, бо знаходиш ба-гато хороших книг. Бо вивільнила час для читання. Бо вже не можеш не читати…

Культуролог Людмила Дми-трук зізнається:

– Я – хронічний читач, першою моєю іграшкою стала книга. Але

останніми роками читала менше, бо відволікалася на побутові спра-ви, перегляд соціальних мереж. Спершу в мене не було ніякої системи, брала класику, яку давно хотіла прочитати, або ті книги, що починала й не завершила. Після «Книжкового Арсеналу», де придбала купу новинок, за-вела власний відеоблог, ділилася враженнями. Із 100 запланованих книжок прочитала 94. Цьогоріч також маю за мету подужати 100 книг, але вже більш цілеспрямо-вано: по 12 книжок української та зарубіжної класики й наукові видання.

ПОРАДИ ДОСВІДЧЕНИХ ЧИТАЧІВ

Поставте собі реальну, але амбітну мету, наприклад, прочитати хоча б на 10 книг більше, ніж зазвичай. Завжди тримайте вдома кілька нечитаних книжок, аби, як тільки

прочитаєте одну, було за що взятися; Нехай книжки лежать усюди: на кухні, біля ліжка тощо. Вироб-

ляйте звичку читати будь-де і будь-коли, кожної вільної хвилини. Обов’язково носіть книги з собою, хоча б електронні. Тоді змо-

жете читати в транспорті, на обіді та в інший час, коли зазвичай люди просто сидять в соціальних мережах. Приєднайтеся до спільноти однодумців або створіть власну, щоб

регулярно обговорювати і ділитися враженнями від прочитаного, мотивувати один одного до читання.

Карильйон заграє по-новому

УСПІХ

Дитячий хор з Києва став лауреатом фестивалю в ЛатвіїМарія КАТАЄВА

Камерний дівочий хор Київської середньої спеціалізованої музичної школи ім. Лисенка гідно представив Україну на XII Міжнародно-му фестивалі духовної музики Sudraba zvani (Silver Bells - «Срібні дзвони») у Даугавпілсі (Латвія), де посів перше місце. Сьогодні він готується до міжнародної хорової олімпіади «Гран-Прі націй», що відбудеться в Берліні.

У хорі співають 28 дівчат 9-17 років, переважно з диригентсько-хорового факультету школи. Майже 10 років колективом керує Юлія Пучко-Колесник, яка й сама тут навчалася та співала. Власне, пере-мога у Латвії не є першою. У скарбничці хору – перші місця на Міжнародних конкурсах хорових колективів у Празі (2010), італійському Ріміні

(2010), Санкт-Петербурзі (2010), Кракові (2011), іме-ні Франца Шуберта у Відні (2012) та Каунасі (2014).

– До репертуару хору намагаюся підібрати якнайбільше української музики, – розповіла «Вечірці» Юлія Пучко-Колесник. – На фес-тивалі ми виконували «Щедрик» Леонтовича, «Гори мої» Зубицького та інші. Не очікувала, що конкурс буде таким масштабним та складним, з дуже сильними учасниками. Латвійська публіка любить хоровий спів, нас дуже тепло приймали на концертах.

У хорі займаються дівчата з усієї України, в тому числі переселенці з Донецької та Луганської областей, Криму, багато з них із малозабезпечених сімей. Тому на заваді стають фінансові проблеми, потрібно шукати кошти на поїздку на хорову олім-піаду до Берліну.

СПІВРОБІТНИЦТВО

Фото Павла ПАЩЕНКА

Фото Олексія ІВАНОВА

Марія БЕЛЯЄВА

Коротко про сюжет. Головному герою Тарасу (Влад Никитюк) потрібні кошти на лікування матері. Заради цього він здатний на все – вже з перших хвилин фільму виходить на бій із високими ставками та перемагає суперників. Згодом стає спаринг-партнером сина знаме-нитого тренера Карпова (Олексій Горбунов)Ігоря (дебютна роль Жені Галича), а, зре-штою, замінює його у фінальному бою бок-серських клубів. Крім того, допомагає своїм друзям, вуличним бандитам (на чолі з героєм Дмитра Ступки), які зв’язалися з мафією.

– Це герой нашого часу, звичайний хлопець із вулиці, який має чіткі моральні принципи, уявлення про справедливість. Він потрапив у непрості об-ставини і має зробити вибір, – поділився режисер Олексій Шапарєв («Київський торт», «Гвардія»). – На створення стрічки надихнули історії наших українських боксерів. Якось побачив тренування Василя Ломаченка, як з ним працює його батько і тренер, вимагаючи від сина майже неможливого – це стало першим імпульсом.

Влад Никитюк і Женя Галич до цього не займалися боксом, один із них – професійний актор, інший – музикант, соліст рок-гурту O’Torvald. Перевтілитися у боксерів допомогли двомісячні тренування перед зйомками. Двічі в фільмі з’являється і справжній боксер Олександр Усик. Спочатку в роздягальні він ділиться з Тарасом головним правилом бою: «Твій дух – твоя зброя», а потім уболіває за нього у фіналі.

– Запросити Олександра було спонтанною ідеєю. В сценарії у нас прописаний «відомий боксер». За-

телефонували його тренеру, Усик легко погодився, бо, як виявляється, давно мріяв зіграти в кіно самого себе, – зазначив Олексій Шапарєв.

Негативних персонажів втілили актор Станіслав Боклан (керівник клубу-конкурента) та Ахтем Сеітеблаєв ( кримінальний авторитет).

– Ще раз переконався, як багато у нас талантів. Приємно, що молодь буквально дихає в потилицю представникам «старої школи», тож у нашого кіно чудові перспективи, – зізнався Станіслав Боклан.

Постановкою боїв займався хореограф Сергій Житніковський, який працював із голлівудськими зірками, зокрема з Джейсоном Стейтемом. Він же зіграв і суперника Тараса у фінальному двобої.

– Залучив до зйомок справжніх боксерів-про-фесіоналів, які зараз тренуються в Лос-Анжелесі. У фільмі мені було цікаво показати українську школу боксу, техніки, які вони використовують.

У картині звучить виключно українська музика – спеціально написані пісні «Твій дух – твоя зброя» гурту O’Torvald, «Правило бою» репера ЯрмаК, а також композиції Detach, «Бумбокс» та The Hardkiss.

Не всі сюжетні лінії та герої у «Правилах бою» доведено до кінця, фінал відкритий. Як пояснив режисер, він пропонує глядачам самостійно доду-мати кінцівку. А також повідомив, що планується чотирисерійна телеверсія картини.

Вечірній Київ | 26 січня 2017 року | №3 (19237) 23АСОРТІ

виставки

«ПАМ’ЯТЬ» ЛЕОНІДА НАГІРНЯКА

У Національному музеї укра-їнського народного декоратив-ного мистецтва відкрилася пер-сональна виставка київського художника-кераміста Леоніда Нагірняка «Пам’ять». Де автор звертається до актуальної теми історичної пам’яті та неперерв-ності культурного життя нації.

СВІТ КАБУКІ В КИЄВІ Рік Японії в Україні відкриває

виставка витонченої японської гравюри укійо-е «Світ кабукі». Національний художній музей України та посольство Японії в Україні презентують одне з ви-няткових явищ світового мисте-цтва, яке вплинуло на формуван-ня не лише культури Японії, а й на історію всієї світової культури. На виставці експонується близько 100 робіт найвпливовішої школи японської графіки ХІХ століття – школи Утаґава. Її представники відомі творами у жанрі якуся-е – зображень акторів театру ка-букі. Актори користувались над-звичайною популярністю серед городян, що сприяло розвитку художнього напряму.

концерти

НАШ ШЕВЧЕНКО СЕСТЕР ТЕЛЬНЮК

26 січня о 19.00 у Київському національному академічному театрі оперети буде представлено проект «ТЕЛЬНЮК: #нашшев-ченко» у супроводі оркестру На-ціональної оперети України. Це універсальне нове трактування віршів Тараса Шевченка у сучас-ній музиці. «Наш Шевченко – не данина моді. Ми не намагаємося вскочити у тренд. Ми просто визріли для того, щоб заспівати поезію Тараса Шевченка» – Галя Тельнюк та Леся Тельнюк.

ГЕНІЙ ДЛЯ ГЕНІЯ 28 січня о 19.00 у концерт-холі

Caribbean club Арсен Мірзоян представить програму під на-звою «Мій Висоцький», присвя-чену генію. Ідея реалізувати цей проект в українського артиста виникла давно, але презентував він її влітку минулого року. На чисельні прохання меломанів Арсен з командою зіграють цю програму на початку 2017 року.

театр

МОСКОВІАДА 27 січня о 19.00 Молодий театр

пропонує вашій увазі виставу «Московіада» за відомим рома-ном визначного українського письменника Юрія Андруховича.

У столиці братніх народів у час, коли Комуністична імперія доживає своїх останніх днів, у Літературному гуртожитку меш-кає поет з України із дивним шляхетним ім’ям – Отто фон Ф.

Його будні заповнені зустрічами з друзями, коханими і коханками і, звичайно ж, жахливими пияти-ками по всіх існуючих кав’ярнях і пивбарах Москви.

Проте цього разу цікавість і чиїсь підступні задуми звертають його зі звичного шляху, заводячи у таємниче підземелля, де він стає свідком таємного симпозі-уму мерців...Отто фон Ф. мусив би незабаром повернутися на Батьківщину, проте чи вдасться йому це зробити, чи зможе він врятуватися із підземелля, ви-дряпатися із лап КДБ і таки сісти на поїзд, що прямує до Києва?..

ЛІС ОСТРОВСЬКОГО 27 січня о 19.00 у театрі

ім..Івана Франка гратимуть «Ліс» Олександра Островського. Дія п’єси відбувається в маєтку до-брочесної вдови Раїси Павлівни Гурмижської. Після смерті чо-ловіка, на її плечі лягли турботи управління маєтком, хазяйством, лісом. Крім того вона прийняла до себе свою небогу Аксюшу, опіку-ється сином своєї колишньої по-други, збіднілим юнаком Олексієм Булановим… Гурмижська збира-ється одружити Олексія і Аксюшу, та раптова новина від служни-ці Уліти, про те, що Олексій – закоханий в іншу – кардинально міняє плани вдови. Адже «інша» – то сама Гурмижська!

кіно

«СІМЕЙНЕ ПОГРАБУВАННЯ»

Країна: Франція. Режисер: Паскаль Бурдьо. У ролях: Жан Рено, Рем Керсі,

Фамке Янсен, Каміль Шаму. Тривалість: 1 год. 31 хв. Вікові обмеження: 16 років. Керол і Кароліна — дві абсо-

лютно різні дівчини, які не мають нічого спільного. Крім, хіба що, батька, якого вони ніколи не бачили. І ось одного разу він з’явився в їхньому житті. Злодій міжнародного масштабу вирішив надолужити згаяне, створивши з доньками божевільну команду, щоб здійснити пограбування століття. І все б нічого, тільки геніальний план Патріка дає збій, і все йде не за запланованим сценарієм...

«НЕ СТУКАЙ ДВІЧІ»

Країна: Велика Британія. Режисер: Карадог В. Джеймс. У ролях: Кеті Сакхофф, Люсі

Бойнтон, Хав’єр Ботет, Нік Моран. Тривалість: 1 год. 33 хв. Вікові обмеження: 16 років. Фільм розповідає про матір,

що відчайдушно намагається від-новити зв’язок зі своєю донькою, яку вона колись залишила. Однак з’ясовується що вона втягнута в моторошну історію з демонічною відьмою із міських легенд. Щоб повернути свою дитину, їй дове-деться піти до кінця й подолати надприродні перешкоди.

АФІША

КІНОМАНІЯ

Той, хто ламає схеми

29 січня — День поклоніння чесним веригам апостола Пе-тра (в народі — Петра Вериги).

Близько 42-го року апостол Петро за повелінням царя Ірода Агриппи був ув’язнений за пропо-відь про Ісуса Христа. У в’язниці він був зв’язаний двома залізними ланцюгами. Вночі, напередодні суду над ним, Ангел Господній, зняв ці ланцюги (вериги) й ви-вів його із в’язниці. Християни, почувши про чудо, взяли вериги (ланцюги) та зберігали їх як ко-штовність. Одержимі різними хворобами, приходячи до них з вірою, отримували зцілення... У цей день відзначали осла-

блення льодового покрову на

річках: «На Петра Вериги роз-биваються криги». Вважалося, що це останній день зими, а тому казали: «На Петра Ве-риги половина снігу, половина криги». На Вериговий день селяни

вирушали заготовляти дерево та розчищати лісові ділянки, де висівали зернові культури. У давнину було правило: вирубку лісів проводити не будь-коли, а лише взимку — «як дерево спить». Вважалося, що рубати живе де-рево, коли починається рухатись під корою сік, — великий гріх. Найкраще це робити з січня і до середини березня — «бо дереву в цей час не болить».

Великим гріхом вважається в цей день прати. Якщо напередодні Петра

Вериги ніч місячна і на небі ви-дно зорі, літо урожайне буде, а рік — щасливий.

31 січня — Опанаса. Часто цей день буває холодним. З Панасовими морозами

жарти лихі. На Опанаса-ломиноса бе-

режи носа.

1 лютого — Макара. Який Макар, такий і то-

вар. Якщо погода ясна, то весна

буде красна — рання, тепла.

ПРОГНОЗ ПОГОДИ

ТРАДИЦІЇ

Зранку хмарно, вдень – ясно

Атм. тиск 759Вітер, (м/с) 5

Вологість повітря, (%) 65

Відчувається −20о

четвер, 26.01

−11о

Сильна хмарність, снігАтм. тиск 754Вітер, (м/с) 4

Вологість повітря, (%) 81

Відчувається −12о

п’ятниця, 27.01

−8о

Сильна хмарність

Атм. тиск 756Вітер, (м/с) 2

Вологість повітря, (%) 84Відчувається -3о

субота, 28.01

-2о

Сильна хмарність

Атм. тиск 758Вітер, (м/с) 3

Вологість повітря, (%) 77

Відчувається -10о

неділя, 29.01

-7о

� НА ВЕЛИКІ ЕКРАНИ ВИХОДИТЬ УКРАЇНСЬКА СПОРТИВНА ДРАМА «ПРАВИЛО БОЮ»

ДО РЕЧІ

У кадрі – Крути Після презентації «Правила бою» Олексій Шапарєв розпочинає роботу над історичною драмою «Крути. 1918». У центрі сюжету – легендарний бій під селом Крути, де війська Української Народної Республіки (офіцери, юнкери, студенти) намагалися в нерівній су-тичці зупинити частини червоногвардійців, що наступали на Київ.

– Особисто для мене однаково близькі як війна на сході (чому присвячений серіал «Гвардія». – Ред.), так і події майже 100-річної давнини. Той урок історії, на жаль, не всі правильно оцінили. Мені важливо показати, що це знакова подія, і щоб кожен виніс із неї для себе якісь уроки, – зауважив він.

У фільмі зіграють актори, з якими постійно спів-працює режисер. Зокрема, молодого командира чорносотенців втілить Дмитро Ступка, а команду-вача підрозділами Армії УНР під Крутами Аверкія Гончаренка – Анатолій Пашинін.

Проект картини переміг на пітчингу Держкіно, його бюджет склав 54 млн гривень.

волосся від скронь до підборіддя

баржа в Нідерландах

чайна в се-редній Азії день і ніч

дерев’яна флейта

припущення

покрівлябудівлі

вигин русла річки

чоловіче ім’я

кумир

цінна злако-ва рослина

азартна гра в карти

лікарська рослина «...–

видюк»

комахоїдна тваринка, живе під землею

продукт з молока

делікатес (морс.)

густе, міцне англійське

пиво

«кровна» помста на

Корсиці

давня назва алмазу

блюдечко для варення

японська горілка

сукупність данних «зе-мельний...»

тонка палич-ка (верхова

їзда)

виготовляє тканини

титул вищої аристократії

(Англ.)

низький голос

данина (іст.)

царство Одіссея

дерево

подвійна рибальська

сітка

фізіотерапія, пов’язана з

водою

початок літо-числення

невідома величина

(лат.)

чаклун

настільна гра

гостра вер-хівка гори

тропічна рослина

спеціалість з розслідуван-ня злочинів

деталь шес-терні млина

священна книга мусуль-

ман

Якщо мерзнуть ноги Є дві основні причини переохолодження ніг – це проблеми із кровообігом і носіння неправильного взуття та шкарпеток у холодну пору року.

Якщо ви часто відчуваєте холод у ногах, навіть перебува-ючи в теплому приміщенні, то у вас, швидше за все, спостері-гається порушення капілярного кровообігу. Ще одна розповсюджена

причина переохолодження ніг – це сидяча робота й просто малорухомий спосіб життя. Вибирайте тепле, нату-

ральне і просторе взуття. Стежте, щоб у взутті була

устілка (бажано з товстого шару натурального хутра). Завдяки такій устілці те-

пло буде набагато краще збері-гатися. Та й нозі буде комфорт-ніше. Обов’язково надягайте шкарпетки з бавовни або вовни. Намагайтеся не носити

синтетику. І пам’ятайте, що дві пари тонких шкарпеток на-багато краще зберігають тепло, ніж одна пара товстих. Саме взуття не варто скла-

дати в темне закрите місце – ящик, шафу і т.ін. Принай-мні, протягом декількох годин дайте йому просто постояти в теплому приміщенні.

КИЇВ І КИЯНИ Фотовернісаж

ПОРАДИ

Вечірній Київ | 26 січня 2017 року | №3 (19237)В КІНЦІ НОМЕРА24

Засновник: Київська міська радаВидавець: КП «Вечірній Київ»Свідоцтво: КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 рокуВ. о. головного редактораМаксим Філіппов

Адреса: 01001, м. Київ–1, вул. Володимирська, 51-бТелефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93E-mail: vk1906@ukr.netПередплатний індекс: 37607

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51-б Тел.: 234-21-84, 234-27-39Факс: 235-61-48 Відділ розповсюдження та реалізації: Тел. 235-23-34Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газе-ти. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Ініціатива» публікуються на правах реклами. Рукописи не рецензуються. Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14 Замовлення: 52168 Заг. наклад: 96 000.

Читайте нас в інтернеті: www.vechirniykiev.com.ua

ОВНИ, енергія фонтанує, дбайте про власне благопо-

луччя. Матеріальне становище буде успішним.

ТЕЛЬЦІ, тема бізнесу, кар’єрного росту, укріплен-

ня завойованих позицій є найак-туальнішою. Тут маєте йти в ногу з прогресом, демонструючи вищий пілотаж професіоналізму.

БЛИЗНЯТА, таємні пру-жини змін у вашому житті

функціонують активно й мотивова-ні кармічно. Тут важлива як ідеоло-гічна та правова сторона подій, так і їх невидима матеріальна складова.

РАКИ продемонструють у всій красі свою матеріальну

сутність, стосунки з друзями базу-ватимуться здебільшого на меркан-тильній основі, тож коли зиску від приятеля немає, найвірогідніше він вас просто не цікавитиме.

ЛЕВИ, не пріть навпростець уперед, а зупиніться й за-

кріпіть досягнуті результати. Ціл-ком логічно, що надходження до гаманця цікавитимуть вас най-більше, достаток – святая святих і саме бізнес є хлібним місцем.

ДІВИ, намічається масш-табний фронт робіт, де у вас

може виникнути брак ділового до-свіду чи фаховий недолік, невміння працювати з новою програмою чи технологічною інструкцією, хоча слід рухатися в ногу з науковим прогре-сом, бути інтелектуально підкова-ними.

ТЕРЕЗИ, вас де не посій там і вродитеся, везучі, по-

пулярні. Голова паморочиться від високого польоту. Пригальмуйте, спустіться з небес на землю.

СКОРПІОНИ, сім’я це святая обитель, де виколи-

сується в братських взаєминах з рідними ваша духовність. Якщо задумали влаштувати генеральне прибирання чи капремонт в оселі, врахуйте практичні думки та по-бажання партнерів.

СТРІЛЬЦІ, не лякайтеся ніяких навантажень, робота

буде в радість, прямуйте туди, як на свято, там отримаєте задово-лення, працюйте з комфортом, виконавши великий об’єм рутинних зобов’язань з високим результатом.

КОЗЕРОГИ, тиждень промайне на високій ноті,

проте ви налаштовані на суто плот-ські розваги, аби задовольнити апетити, чим порушите гармонію земного та духовного.

ВОДОЛІЇ – життєдайний двигун, творча самореалі-

зація сягнула кульмінації. За що б не бралися, від вас вимагається наполегливість, ґрунтовність, по-слідовність і матеріальний стимул до роботи.

РИБИ, всі розбіжності, попри агресивне «хочу»,

можна улагодити мирним шляхом без війни. Магія вашої чарівності діє на суперників, як удав на кро-лика, тому коли виникне пробле-ма з приводу грошей, пускайте в хід гіпнотичну «зброю» і беріть ситуацію під контроль.

Астролог Любов ШЕХМАТОВА

СКАНВОРД

Фото Олексія ІВАНОВА

ГОРОСКОП 30 січня – 5 лютого

Склала Оксана БАРКІНА

А ви знаєте, що... У Маріанській западині

залізна кулька тонутиме більше години.

У пустелі Сахара єдиний раз — 18 лютого 1979 року — йшов сніг.

У середньому за життя людина випадково з’їдає 70 комах.

Арахіс використовується при виготовленні дина-міту.

Вінстон Черчілль був наро-джений в дамській кімнаті під час вечірки.

Згідно візитці Аль Капоне, він був продавцем меблів.

Спікеру англійського парламенту заборонено говорити під час засідань.

Римський імператор Калі-гула дарував своєму коневі звання сенатора.

Наполеон Бонапарт боявся котів.

Пеpший власник компанії Marlboro помеp від pаку легенів.

Майкл Джоpдан одержав від Nіke більше грошей, ніж всі працівники на фабpиках цієї фіpми в Малайзії.

Волт Дісней, творець Міккі Мауса, боявся мишей.

Серед людей, які публіку-ють шлюбні оголошення, 35 відсотків уже одружені або заміжні.

ЦІКАВО