№ 1 (002) 04 січня 2012 рокуГАЗЕТА ДЛЯ ТИХ, ХТО ПРАЦЮЄ НА ЗЕМЛІ

Шановний читачу!Наше спілкування триває.

Пригадуєш, у першому номері ми говорили про мету нашої ді-яльності. Про те, що наша газета – для аграріїв і про аграріїв. Але ми не замикаємося на темах, пов’язаних виключно із життям у селі.

Адже селянинові цікаво, яке майбутнє планує для нього дер-жава зі столиці. Тож будемо ви-світлювати і позицію централь-них органів влади, аналізувати проекти рішень, станемо, по можливості, відкритим і широ-ким дискусійним майданчиком з питань аграрної тематики. З іншого боку, сьогодні навіть городяни починають усвідом-лювати, що найбільша цінність, яка є в України (окрім її пра-цьовитих і талановитих синів і дочок, зрозуміло!) – це земля. І багато хто повертається до своїх витоків. Для таких у нас знайдуться добрі і своєчасні ко-рисні поради: що і коли посіяти, як зберегти, на чому побільше заробити тощо. Утім, ми усві-домлюємо, що вдосконаленню немає меж. І сподіваємося, що ти, дорогий наш читачу, в цьо-му нам допомагатимеш: через дружні поради, конкретні про-позиції і навіть критику, але – аргументовану! Підказуй теми наступних публікацій, пиши до газети листи і статті, пропонуй контакти з людьми, які успіха-ми, цікавими починами, добри-ми результатами проявили себе в аграрному секторі. І тоді ми налагодимо зворотній зв’язок між газетою і читачем, який, переконані, насправді завжди є першопричиною успішності будь-якого починання. Тільки так газета буде якісною і близь-кою до читача.

І насамкінець – про перед-плату. В озвучених вище очі-куваннях це звернення є над-звичайно серйозним. Адже не секрет, що видання газети по-требує грошей, які ідуть і на по-слуги поліграфії, і на доставку видання до читача, зрештою, на оплату комунальних тарифів... Газета і надалі регулярно дохо-дитиме до тебе, якщо оформити передплату на видання.

Якщо в кожному селі нашої країни у нас знайдеться свій передплатник, ще й не один, ми довгі роки спільними зусилля-ми робитимемо цікаву, змістов-ну, пізнавальну, і – приберіг на останок як головний аргумент – цілком позитивну газету. Годі годувати суспільство вибуховою сумішшю кримінальних розбі-рок і політичних скандалів!

Адже і люди, і земля, і доля віддячують добром, коли до них ставляться з любов’ю, правда ж?

Колектив редакції

Зворотній зв’язок із «Рідним селом»

До реальності повертають ґрунтознавці. На їхню думку, вміст гумусу, який робить нашу землю такою щедрою, неухиль-но зменшується. І головна при-чина – варварське використання сільгоспугідь. Вихід же, в ідеалі, науковці бачать в органічному землеробстві. Та чи можливе воно у великих обсягах?

– У ХІХ столітті під час екс-педиції з вивчення ґрунтів ро-сійський учений Василь Доку-чаєв зареєстрував вміст гумусу в українських чорноземах на рівні 7-9%. У наш час цей показ-ник на більшості територій до-рівнює лише 4 процентам, – за-значає завідувач кафедри ґрун-тознавства та охорони ґрунтів Національного університету біоресурсів та природокористу-вання України Анатолій Балаєв.

Виходить, за сто років наші легендарні чорноземи втрати-ли щонайменше 3% гумусу. Ба-гато це чи ні? Адже дегуміфіка-ція триває від початку обробіт-ку землі людством. Мабуть, чи-

мало, якщо взяти до уваги той факт, що 1% гумусу формується протягом 300-400 років, ще й за сприятливих умов. З різною інтенсивністю він і руйнується. Приміром, у лісовій місцевос-ті – скоріше, а от на землях, які використовуються у сільському господарстві, як не дивно це видається на перший погляд, – повільніше. Але повільніше – за умови дбайливого ставлення до землі!

За технологією пращурів

Технології органічного зем-леробства набувають дедалі більше прихильників за кордо-ном, бо люди хочуть споживати чисті продукти. Перше місце за площею територій, на яких за-стосовується екологічне земле-робство, посідає Австралія (12,3 млн га), друге – Європа (2,5 млн га). Україна із 270 тисячами гектарів пасе задніх. «Це тому, що немає державної підтрим-ки», – нарікають експерти. А

от Швейцарія кожен свій «ор-ганічний» гектар субсидує на рівні 1100-2400 швейцарських франків (залежно від культу-ри), Німеччина – 450-680 євро, Польща – 380 євро. У нас же держпідтримка не планується взагалі – навіть якщо вступить у дію прийнятий у квітні 2011 року, проте відхилений Прези-дентом, закон «Про органічне виробництво». Оскільки із за-кону відповідну статтю вилу-чено.

До того ж переважна кіль-кість вітчизняних аграріїв про-довжує сприймати «органічни-ків» як диваків. Багатьом вида-ється несерйозною відмова від хімічної зброї проти бур’янів, хвороб, шкідників та від під-живлення рослин синтетични-ми азотом-фосфором-калієм, коли ідеться про високі врожаї. На цьому тлі приклади ефек-тивного органічного господа-рювання вражають.

Олександр Ющенко, керів-ник ПП «Галекс-Агро» с. Стрієва Новоград-Волинського району Житомирської області, зайняв-ся сільським господарством лише у 2008 році. І з першого ж дня – органічним землероб-ством. Він узяв в оренду 7 тис. га кислих занедбаних земель. Проте в тому, що лани тривалий

час не оброблялися, був і свій «плюс» – ґрунти встигли звіль-нитися від «хімії». Це дозволило підприємству вже наступного року взяти участь у Міжнарод-ній виставці «Біофах» у Німеч-чині, отримати від швейцар-ського Інституту екологічного маркетингу (IMO) сертифікат, а з ним і можливість продавати органічні пшеницю, овес, жито, ячмінь та кукурудзу до Швейца-рії.

– Можна вважати, що ви-користовуємо стародавню древлянську технологію, – пре-зентує методику ведення гос-подарства Ющенко. – Будь-яка хімія – під забороною. Культу-ра повертається на поле тільки на третій-четвертий рік. При-міром, спочатку висіваються бобові, на другий рік – пшени-ця, третій – гречка, четвертий – кукурудза чи знов бобові, але вже не вика, а соя, боби. Окремі поля виводяться із сівозміни, щоб засадити їх так званими зелени-ми добривами – сидератами, які потім переорюються. Органічне тваринництво надає можливість вносити гній. Рослини підживлю-ються позакореневими біологіч-ними рідинами.

ЯК ЗБЕРЕГТИ РОДЮЧІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ҐРУНТІВВперед, до сільськогосподарського конвеєра, чи назад – до древлянського землеробства?

ПРОДОВЖЕННЯ НА СТОР. 5

ГРОШІ З ГРЯДКИ:

100 ТИСЯЧ НА 20 СОТКАХ

6

СІЛЬСЬКА МЕДИЦИНА:

«ДО» І «ПІСЛЯ»РЕФОРМИ

7

«МІСТ» МІЖ СЕЛЯНИНОМ

І ДЕРЖАВОЮ

4

Українські чорноземи – чи не найулюбленіша тема на-ших співвітчизників. Хлібом нас не годуй – дай помірку-вати про їхню родючість і привабливість для інвестора! Нібито цей скарб, даний нам природою, як той казковий колодязь, із якого скільки не вибирай, стільки і прибуде.

alld

ay .r

u

№ 1 (002) 04 січня 2012 року

АГРОПОЛІТИКА2

№ 1 (002) 04 січня 2012 рокуРідне село Україна

ÍÎÂÈÍÈ

Наприкінці грудня відбу-лося підсумкове засідання уряду. Прем’єр-міністр Укра-їни Микола Азаров наголо-сив: 2011 рік увійде в підруч-ники як поворотна віха.

Здобутком 2011 року Микола Азаров вважає те, що вдалося остаточно подолати інерцію надзвичайно глибокого еко-номічного спаду, який в нашій державі серед країн Європи оцінювався як найглибший. У порівнянні з 2009 роком, уп’ятеро скорочено дефіцит держбюджету. Країна добро-совісно розрахувалася за всі борги. Зростання на 5% валово-го внутрішнього продукту – це той фундамент, на якому вже цього року може розпочати-ся зростання, яке зробить до-статок людей більшим, ніж до кризи.

Серед основних складових успіху – запровадження енер-гозберігаючих технологій, підтримка вітчизняного ви-робника, контроль за якістю споживчих товарів. І, звичайно ж, глава Уряду наголосив на по-зитивних зрушеннях в аграр-ному секторі. Зокрема, окремо відзначив успішне будівництво овочесховищ, елеваторів та оптових ринків.

Микола Азаров розповів про зростання середньої пенсії до 1200 гривень, середньої зарп-лати працівникам бюджетної сфери – до 2600 гривень і за-певнив, що це – лише початок. У 2012 році уряд планує ввести в експлуатацію не менше 2 тис. км нових або відремонтованих доріг, відкрити суперсучасні перинатальні центри у 8 облас-тях, зразкові школи і кількасот нових дитсадків. А також побу-дувати приблизно 10 млн. кв. метрів житла, на що в бюджеті закладено 1,3 млрд гривень.

У 2011 році аграрії України закупили сільгосптехніки на суму 3,2 млрд. грн (10 тис. одиниць), значно переви-щивши показники минулих двох років. Але потреби агра-ріїв поки що не забезпечені: ємність внутрішнього ринку техніки становить близько 10 млрд гривень.

Вітчизняне сільгоспмаши-нобудування щорічно виробляє лише 300 зернозбиральних комбайнів і близько 5 тис. трак-торів, тому дефіцит техніки та обладнання доводиться покри-вати імпортом. Держбюджетом на 2012 р. передбачена часткова компенсація вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва.

Восени 2011 року Кабміну подовжив дію державної ці-льової програми з реалізації технічної політики в агропро-мисловому комплексі країни ще на чотири роки (до 2015 р.) і передбачив 134 млрд грн на її фінансування. Такий крок зна-чно покращить ситуацію, адже, зазначають експерти, галузь потребує тільки зернозбираль-ної техніки у кількості 110-120 тис. комбайнів тоді як в наяв-ності 63 тисячі.

Фініш як початок старту

Купити комбайн спільно з державою

У 2011 році, порівняно з ми-нулим, пшениці зібрано біль-ше на 5,5 млн т , кукурудзи – на 10 млн т, соняшнику – на 1,5 млн т, картоплі – на 5,5 млн т, цукрового буряку – на 4 млн т, що дозволить виробити по-над 2 млн тонн цукру. Ці та чимало інших, не менш опти-містичних цифр, озвучив на грудневій підсумковій прес-конференції міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк.

Показник урожайності ку-курудзи в Україні виявився од-ним із найвищих у світі: 65 ц/га, у деяких господарствах – до 170 ц/га. На думку міністра, до-сягти його вдалося не лише за-вдяки сприятливим погодним умовам, а й впровадженню но

вітніх технологій, використан-ню якісного насіння, внесенню на 20% більше міндобрив.

Минулого року Міністер-ство вперше запровадило рей-тинг областей. Але якщо в 2011 році рейтинг формували в ре-зультаті простого складання цифр, то у 2012-у науковці за-пропонують нові підходи під-рахунків – з прив’язкою до кліматичних зон, родючості ґрунтів тощо.

У світі Україна посіла перше місце з експорту ячменю, шос-те – пшениці, третє – з вироб-ництва насіння соняшника, друге – з виробництва соняш-никової олії та перше – з екс-порту цієї продукції. Поступо-во освоюються ринки Африки та Близького Сходу, у 2011 році

вперше відправлено 200 тис. т зерна у Бангладеш.

У 2011 році обсяги вирощу-вання худоби та птиці зросли на 3%, виробництво яєць – на 12%. Вперше за роки незалеж-ності вдалося призупинити спад виробництва молока на сільгосппідприємствах і ста-білізувати його виробництво у населення. Щоправда, обсяг молока від населення складає всього 20%, решта реалізується на стихійних ринках або йде на відгодівлю худоби.

Міністру із гордістю відзві-тував і про те, що в Україні за-працювали потужні логістич-ні системи: розбудовуються оптові ринки, будуються схо-вища для овочів, фруктів, кар-топлі, цього року увійде в дію сучасна зернова інфраструкту-ра. Ось лише кілька фактів: на початку серпня у Каховці Хер-сонської області відбувся за-пуск першої черги найбільшо-го в Європі логістичного цен-тру та овочесховища потужніс-

тю понад 50 тис. т; 13 грудня в Бориспільському районі Київ-ської області відкрилося схо-вище потужністю 55 тис. тонн. Оптові ринки відкрито у Києві, Львові, Донецьку, чекають на них у Харкові, Запоріжжі та Одесі. У 2011 році збудовано приблизно 50 га теплиць, що збільшить обсяг вирощування овочів на закритому ґрунті.

Торік на початку грудня Аграрному фонду спрямовано 3,7 млрд грн на формування державного інтервенційного фонду. Міністр запевнив, що завдяки державним інтервен-ціям борошна ціни на хліб со-ціальних сортів залишаться стабільними.

У 2011 році урядом схвалені національні проекти «Зерно України», «Відроджене скотар-ство» та «Зелені ринки», роботу за якими уже розпочато. І прі-оритетним завданням мініс-терства на 2012 рік визначено розвиток сільських територій.

Ніка Серьогіна

ϲÄÑÓÌÊÈ ÐÎÊÓ

УКРАЇНА ПОВЕРТАЄ СОБІ СТАТУС ЖИТНИЦІЗавдяки рекордній для зернових урожайності Україна забезпечила не лише внутрішній ринок, а й увійшла до трійки найбільших світових експортерів

2011 року зібрано рекордний урожай - майже 58 млн т зернових

Від імені Всеукраїнської Асоціації сільських та селищних рад щиро Вас з Новим роком та Різдвом Христовим!

Рік, що минає, був багатий на події та зміни. Безсумнівно, здобутки 2011 року стануть основою для нових звершень і зрос-тання в майбутньому.

Твердо віримо, що 2012 стане роком оновлення, розвитку і процвітання, плідного діалогу і порозуміння. Нехай Новий рік наблизить нас до спільної мети: утвердження в Україні демо-кратичних цінностей, найважливішою з яких є місцеве самовря-дування.

Щиро бажаємо Вам у Новому році здоров’я, злагоди, неви-черпних сил і натхнення в роботі, родинного тепла і добробуту!

Щасливого Нового року та світлого Різдва!

З повагою,

Богдан Гусак, Голова Всеукраїнської Асоціації сільських та се-лищних рад

Микола Вельчинський, керівник Виконавчої дирекції Всеукраїн-ської Асоціації сільських та селищних рад

²ÒÀÍÍß

Шановні колеги!

Щиро вітаю вас із Новим роком та Різдвом Христовим!

Традиційно напередодні Різдвяних свят ми підводимо підсумки прожитого року.

Без сумніву, цей рік був для нас вдалим. Наші українські аграрії зібрали найбільший

врожай за всю історію – майже 58 мільйонів тонн зерна. Такий високий результат підтверджує імідж України як потужної аграрної держави в світі.

Розвинена аграрна галузь – основа економіки України і за-порука добробуту українців.

Це – один із найважливіших факторів продовольчої безпеки нашої країни.

Щиро бажаю у Новому році міцного здоров’я, благополуччя, миру і злагоди вам і вашим ро-динам. Успіхів у всіх починан-нях, добробуту і процвітання.

Нехай і надалі рясно коло-сяться ниви та завжди у ваших домівках буде радість і доста-ток.

З Новим роком! Радісних Різдвяних свят!

Міністр аграрної політики та продовольства України

Микола Присяжнюк

²ÒÀÍÍß

ШАНОВНІ КОЛЕГИ, ДОРОГІ ДРУЗІ!

Вітчизняна агропромислова галузь має всі підстави, щоб і в наступні роки на всі 100 відсотків забезпечувати держа-ву продуктами власного виробництва і формувати імідж України як надійного постачальника сільгосппродукції за кордон.

duch

yori

gina

ls.c

om

№ 1 (002) 04 січня 2012 року

АКТУАЛЬНО 3

№ 1 (002) 04 січня 2012 року Рідне село Україна

ÓÐÎÊÈ ²ÑÒÎв¯

«НА ПАНЩИНІ ПШЕНИЦЮ ЖАЛА...»Прагнення селянина, що мешкав на території сучасної України, отримати землю у власність, губиться у віках

Кожному селу — свій паспорт

На Сумщині дбають про «рогатих»

Виключно для малечі

На замовлення Мінагрополі-тики, за участі державних ад-міністрацій, рад усіх рівнів та вищих навчальних закладів в Україні проведено паспорти-зацію сіл.

Розробив методику заповне-ння паспортів і навчив корис-туватися нею ННЦ «Інститут аграрної економіки». В анкети записують: скільки в селі водо-напірних веж, туалетів, шкіл і яких саме, амбулаторій, які до-роги, який стан благоустрою. Ця інформація стане підгрунтям для складання Державної ці-льової програми розвитку укра-їнського села на період до 2015 року.

Згідно даних УНДІ «Украгро-промпродуктивність», на 1 лис-топада 2011 року паспортизація завершилася у 87,4% загальної кількості сіл в Україні, які роз-міщені на 76,9% загальної пло-щі районів.

Область активно долучилася до програм державної під-тримки тваринництва. Тут діє низка програм, які мають на меті нарощувти поголів’я великої рогатої худоби.

Тваринницька галузь регіону представлена розвинутим мо-лочним скотарством, свинар-ством, вівчарством та птахівни-цтвом і забезпечує 40% загаль-ного виробництва АПК області. Сільськогосподарські підпри-ємства Сумщини традиційно посідають 4-5 місце в Україні за поголів’ям корів, 6-7 місце – за поголів’ям великої рогатої ху-доби та виробництвом молока, і не збираються зупинятися на досягнутому.

У 2012 році молочні комплек-си і ферми будуть побудовані та реконструйовані у 15 госпо-дарствах. До 2015 року область прагне збільшити виробництво молока у 1,8 рази – до 626 тисяч тонн, на 9% наростити поголів’я корів – до 108 тисяч голів, за-безпечити продуктивність корів на рівні 5800 кілограмів, збіль-шивши цей показник на 30 від-сотків.

На Київщині будують завод, який виготовлятиме про-дукцію дитячого харчування для малюків від 8 місяців до трьох років. Зведуть його на базі діючого маслозаводу.

Першу чергу запустять восе-ни 2012-го. Вона розрахована на переробку 40 тонн молока у день. Це не так багато, адже, на думку фахівців, споживач спо-чатку має звикнути до нової ві-тчизняної продукції.

Дитячі йогурти, солодкі сир-ки надійдуть до торговельної мережі у жовтні. За словами керівника об’єднання молоча-рів Сергія Вовченка, нове об-ладнання (як от скляні кабіни з піддувом знезараженого пові-тря) забезпечить виробництво в абсолютно стерильних умо-вах.

ÍÎÂÈÍÈ ÐÅòÎͲÂ

Черговий вогник надії ста-ти господарем на своїй землі зажеврів в українців у другій половині ХІХ ст., коли в Росій-ській імперії, до якої входи-ла й Україна, заговорили про скасування кріпосного права.

Криза феодально-кріпос-ницького ладу в 1859–1861 рр. досягла свого апогею. Освічений Захід із презирством дивився у бік відсталої російської монар-хії, яка не наважувалася скасу-вати кріпацький лад. Проте сус-пільство було готовим до цього кроку: буржуазія хотіла отрима-ти ринок вільної робочої сили, ліберальна та революційно-де-мократична інтелігенція бачила економічну безперспективність кріпацтва і його аморальність, частина дворянства мріяла пере-вести своє господарство на бур-жуазну колію.

Отже, рух за ліквідацію крі-посного права розгортався чим дужче, у губерніях створювалися комітети, які розробляли про-екти реформи. В умовах, коли можливість революційного ви-буху стала очевидною, 19 лютого 1861 року російський імператор Олександр II підписав «Мані-фест» про скасування кріпосного права, робота над яким тривала з 1857 року.

Відповідно до «Маніфесту», селянин звільнявся разом із землею, проте в особисте ко-

ристування він одержував тіль-ки землі, на яких знаходилася його садиба з господарськими будівлями, а польовий наділ він зобов’язаний був викупити в поміщика. А грошей колишній кріпак, звісно, не мав. Як наслі-док, поміщики так і залишилися власниками більшості земель у державі.

Протягом 20 років селя-нин вважався «тимчасово зобов’язаним», тобто за корис-тування землею мусив відпра-цьовувати панщину у свого ж поміщика або платити оброк, як і до 1861 року. Гарантом суво-рого виконання селянами пови-нностей перед поміщиком стала громада, оскільки вона розрахо-

вувався з поміщиком, а не кожен селянин окремо.

Поміщик давав селянинові обмаль землі, щоб змусити його звернутися по допомогу й по-трапити в нову економічну за-лежність. Мала місце система відрізків, коли для кожного ре-гіону встановлювалась вища й нижча норма наділу. Приміром, для більшої частини Харківської губернії – від 1 до 4,5 десятин на душу, для півдня України – від 3 до 6,5 десятин. Якщо у селяни-на до 1861 р. було менше норми – поміщик мав за законом «до-бавити» йому землі, але на прак-тиці подібного майже не трапля-лося. Якщо ж у селянина було більше норми, то надлишок, на-

званий відрізком, беззастереже-но «відрізався» поміщику. Таким чином, якщо до 1861 р. середній селянський наділ становив 4,4 десятини на душу, то після ре-форми – лише 3,4 десятини зем-лі.

Фактично під час викупу зем-лі відбувався обман селянина, бо він платив поміщикові лише 20% суми, а 80% виплачувала держава. При цьому селянин був зобов’язаний повернути гроші (тобто 80%) державі протягом 49 років, плюс додатково 6% боргу щорічно. У підсумку селяни за-платили за землю втричі дорож-че, ніж вона коштувала. Тоді на території Україні значно зросла кількість малоземельних селян, які мали до 3 десятин землі. На Лівобережжі таких проживало 43%, на Півдні – 26 відсотків.

У вигіднішому становищі опинилися державні селяни. Вони зберегли всі землі, що зна-ходилися у них до 1861 року. Розмір викупу в них перевищу-вав вартість землі не в 3 рази, як у поміщицьких селян, а лише на 45 відсотків. І тому до 1886 р. вони викупили свої наділи. А пільги державним селянам по-яснюються тим, що влада була зацікавлена у якнайшвидшому переведенні країни на капіталіс-тичні рейки. Безземельні селяни поповнювали лави найманих працівників…

Як повідомив заступник на-чальника Головного управ-ління агропромислового роз-витку Київської облдержад-міністрації Олександр Кри-венда, за обсягом іноземних і вітчизняних інвестицій у будівництво тваринницьких ферм та комплексів Київська область випередила інші ре-гіони країни.

Так, у 2011-у та протягом на-ступних двох років у будівни-цтво ферм і комплексів з утри-мання свиней у Згурівському, Баришевському та Фастівсько-му районах загалом буде вкла-дено 300 млн гривень. Введення споруд у дію дозволить збіль-шити поголів’я майже на 30 ти-сяч.

Нарощується потужність і молочних комплексів. До за-вершення 2013 року додаткові площі будуть здані у Таращан-ському, Білоцерківському, Ки-єво-Святошинському, Обухів-ському районах та Кагарлику. У них планується утримувати щонайменше 6 тис. корів.

Прикладом одного з таких інвестиційних проектів став реконструйований корівник і новий доїльний зал у с. Гай-ворон Володарського району. Роботи виконані групою гол-ландських фахівців. На зміну традиційному прив’язному утриманню худоби прийшли нові безприв’язні європейські

технології, які передбачають постійне перебування корів у приміщенні, годування без ви-пасу та доїння у спеціально об-ладнаному залі.

Директор ПП АФ «Розволож-жя» Іван Нечипоренко розповів, що заради збільшення обсягу корівників, його провітрюва-ності, як того вимагають нові норми, підлогу в старих при-міщеннях опустили, зробивши більшими отвори для вікон. До-їльний зал, де одночасно можна видоювати 48 тварин, облад-наний сучасними апаратами. Тепер молоко без контакту з людиною та повітрям по трубах надходить до резервуару, де від-разу охолоджується. Найближ-чим часом за допомогою спе-ціального електронного чипа, який матиме кожна корова, від-буватиметься комп’ютерна реє-страція тварини під час доїння, фіксуватимуться її надої.

– Вкладені інвестиції дозво-лять покращити й умови праці людей. Бруду, смороду та тісня-ви у корівниках ви вже не по-бачите. І споживачам буде зиск, адже за рахунок збільшення продуктивності тварин змен-шиться собівартість молока, – висловив сподівання директор. – Добова потужність доїльного залу становить 1200 корів, тож загальне поголів’я поступово збільшимо до 2000 голів. А поки що маємо трохи більше 600.

НА ДОЇННЯ — ЧЕРЕЗ FACE-КОНТРОЛЬНа Київщині зростає кількість коштів, вкладених у тваринництво

ПО ЧОРНИЦЮ — НЕ В ЛІС, А В ПОЛЕЕлітні ягоди продаватимуться в Україні, ще й експортуватимуться

Щоб поласувати чорницею, більше не доведеться ходи-ти до лісу чи з побоюванням розмірковувати біля кошика базарної торговки – чи не радіаційна ягода? Саджанці нового виду американської чорниці разом із технологією завезено на Житомирщину.

На батьківщині вона нази-вається «високоросла північна чорниця», в Росії зареєстро-вана як «голубика садовая», а в державному реєстрі України – «щиткова чорниця». Ініціа-тива створити велику промис-лову плантацію цієї культури в Україні належить ТОВ «БЕТЕК» – господарству, яке спеціалізу-ється на вирощуванні ягідних культур. Посадки розбиті у с. Барвинівка Новоград-Волин-ського району, де знайдено більш придатні для чорниці кислі ґрунти.

За хімічним складом та ко-льором щиткова чорниця не відрізняється від своєї дикої української родички. Зате біль-ша за розміром, має значно яскравіший більш насичений смак і не містить фарбувальних речовин, які залишають плями та сліди при вживанні. Тож пе-реваги культурної чорниці оче-видні.

– Аналізуючи світовий ри-нок, ми побачили, що за кор-доном чорниця вельми по-

пулярна ягода. По досвід із її вирощування їздили до Євро-пи, США та Канади, – розповів «Рідному селу» керівник ТОВ «БЕТЕК» Віктор Фарафонов. – Закупили півмільйона малень-ких саджанців, доростили їх у теплицях і у вересні цього року висадили у відкритий ґрунт на площі у 130 гектарів. Наступ-ного року посадки збільшимо. Хоч агротехнологія має низ-ку особливостей, ягода досить рентабельна. Після початку плодоношення витрати покри-ваються за два роки.

Віктор Фарафонов зауважує, що його підприємство прагне зайняти лідируючу позицію на ринку цієї ягоди, проте першо-прохідці у цій справі в Україні вже є. Близько 50 га під чор-ницею, яка вже плодоносить, відведено на Волині, по кілька гектарів мають фермери Ві-нниччини.

Загалом чорниця – ягода невибаглива: не потребує бо-ротьби зі шкідниками, не бо-їться морозів. А от вологу дуже любить. Через це кущики по-садили у гребені, закрили спе-ціальною плівкою та зрошують за допомогою підземної ізра-їльської крапельної системи. Тепер чекатимуть два роки на врожай. Ягоди продаватимуть на українських ринках та виво-зитимуть на експорт.

²ÍÂÅÑÒÈÖ²¯ ÍÎÂÀÖ²¯

Сторінку підготувала Ніка Серьогіна

№ 1 (002) 04 січня 2012 року

У ЗОНІ ОСОБЛИВОЇ УВАГИ4

№ 1 (002) 04 січня 2012 рокуРідне село Україна

4

Рідне село

Африканська чума свиней, спалах якої наприкінці жовтня 2011 року було зафіксовано у Курській області РФ, не на жарт налякала й українських госпо-дарів. Як розповідає начальник відділу державного ветеринар-но-санітарного контролю та нагляду на державному кордо-ні України та транспорті Держ-ветфітослужби Ольга Єфімова, людині це захворювання не за-грожує. А от уражені ним твари-ни гинуть стовідсотково, завда-ючи тим самим чималих збитків сільському господарству.

Оперативно відреагувавши на загрозу, фахівці таки не до-пустили вірус до України. За-ступник директора департа-менту ветеринарної медицини Держветфітслужби Дмитро Мо-

роз підкреслив, що АЧС не по-трапила до нашої країни і не завдала шкоди тому, що були вчасно введені жорсткі обме-ження на російсько-українсько-му кордоні.

Результати проведеної ро-боти важко переоцінити, адже врятовано цілу галузь сільського господарства, до того ж напра-цьовано цінний досвід боротьби з небезпечними захворювання-ми. Як наслідок – африканська чума свиней, пройшовши кілька континентів, таки змушена була зупинитися на підході до укра-їнських рубежів.

Сказитися можна

Згодом з’явилися нові три-вожні новини – Україна стала

європейським епіцентром роз-повсюдження сказу. І це при тому, що за останні 10 місяців спостерігається покращення си-туації, боротьба із захворюван-ням ведеться активно!

«Справді, у 2011 році Держ-ветфітослужба виявила 874 ви-падки сказу, що на 30% менше, ніж у 2010 році. Такі результати зумовлені завчасними захо-дами, вжитими нашими спе-ціалістами. Вони діють на ви-передження захворювання у найбільш небезпечних зонах», – повідомив перший заступник голови Держветфітослужби та перший заступник головного державного інспек-тора ветеринарної медицини Володи-мир Горжеєв.

На сьогодні вак-цинуються всі до-машні тварини: від котів до великої ро-гатої худоби. Вели-чезна робота прово-диться і з дикими тваринами, зокрема з червоними лисиця-ми. Саме ця тварина є основним

джерелом сказу на території України. Крім того, у 2012 році заплановано створити буферну зону з ЄС, щоб покращити ситу-ацію з подоланням проблеми із розповсюдженням сказу.

А тим часом Держветфі-тослужба закликає громадян пильнувати домашніх тварин і за перших симптомів незви-чайної поведінки звертатися до спеціалістів.

Об’єдналися заради безпеки

Державну ветеринарну та фітосанітарну службу України було створено Указом Прези-

дента у грудні 2010 року. В ній поєднано функції санітарно-епідемі-ологічної служби, Державної служ-би ветеринар-ної медицини, Держспоживін-спекції. Ново-

створена структура входить до Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Голова Держветфітослуж-би Іван Бісюк сподівається, що така реорганізація нарешті по-ставить крапку в питанні, хто має опікуватися безпекою про-довольства. «Продукти повинні постійно бути під контролем на шляху від лану і до столу. Держ-ветфітослужба може «під мікро-скопом» прослідкувати всі стадії вирощування, виготовлення та реалізації продуктів у комплек-сі. У зоні нашої відповідальності ветеринарія, ідентифікація тва-рин і племінна інспекція; каран-тин та захист рослин, охорона прав на сорти рослин і ветери-нарно-санітарні утильзаводи. Одним словом, і функції сані-тарно-епідеміологічної служби, і споживстандарту», – запевняє голова Держветфітослужби.

Реформування служби три-ває. Зміни уже відбуваються, а це означає, що якість і безпеку про-дуктів, які ми щодня споживає-мо, держава нам таки гаранту-ватиме, а епізоотична ситуація залишатиметься під надійним контролем.

Катерина Бондарчук

Безпеку українців поставдено на контрольДержветфітослужба захищає населення і від хвороб, і від неякісних продуктівОстанні кілька місяців видалися неспокійними. Спершу дове-лося боронити худобу від африканської чуми свиней, коли в сусідній Росії поширилося це небезпечне захворювання. А нині під загрозою опинилися й люди, оскільки останніми днями почастішали випадки зараження сказом. Утім, співробітники Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України за-певняють: ситуація – під контролем. Адже ці та інші проблеми – у зоні їхньої постійної та прискіпливої уваги.

«МІСТ» МІЖ СЕЛЯНИНОМ І ДЕРЖАВОЮНаводить Всеукраїнська асоціація сільских та селищних рад

Саме щоб пришвидшити цей процес, у 2009 році створено структуру, головна мета якої - сприяти відродженню села, активізуючи діяльність міської влади. Це – Всеукраїнська асо-ціація сільських та селищних рад (ВАССР). Членами правлін-ня є виключно голови сільських та селищних рад - люди, які кожного дня стикаються з про-блемами життя на селі та добре знають, чого очікують мешкан-ці маленьких населених пунк-тів. Головою правління ВАССР обрано Богдана Гусака - голову Липинської сільради Луцького

району Волинської області. За три роки організація роз-

рослася й об’єднала довкола себе майже 9 тисяч територі-альних громад із 11 тисяч іс-нуючих в Україні. До її складу увійшли три асоціації органів місцевого самоврядування. На засадах структурних підрозді-лів діють 18 регіональних від-ділень.

Рух у бік ринку

Зі створенням Асоціації села і селища отримали можливість спілкуватися з державною вла-

дою, виступати з ініціативами, брати участь в обговоренні за-конопроектів, впливаючи на зміст. Як результат, за участі ВАССР внесено низку важливих змін і доповнень до Бюджетно-го і Податкового кодексів, зако-нопроектів «Про державну під-тримку об’єднання сільських територіальних громад», «Про ринок землі».

Щоб сприяти широкому гро-мадському обговоренню зако-нопроекту «Про ринок землі», у серпні 2011 року створено громадський рух «Земля – на-родна власність». Його мета - без спотворення донести до кожного селянина чи аграрія зміст земельної реформи, до-кладно і різнобічно обгово-рити позитивні й негативні її сторони. Чому саме Асоціація

стала ініціатором цього руху? Тому що представляє понад 80 % територіальних громад кра-їни, мільйони селян, у приват-ній власності яких знаходиться 84% ріллі та садів, третина при-родних кормових угідь.

Ступінь відповідності у вирі-шенні доленосного для україн-ського села земельного питан-ня – високий. Тож, обговорю-ючи законопроект на високих рівнях, Асоціація, спираючись на делеговані їй сільським і се-лищними радами повноважен-ня, прагне отримати гарантії прозорого продажу земельних ділянок, щоб запобігти спеку-лятивним операціям і не до-пустити обезземелення україн-ського селянства.

Об’єднуємо зусилля

У червні 2011 року за участю понад 3000 сільських і селищних голів відбувся Всеукраїнський форум «Розвиток сільських те-риторій – основа аграрної стра-тегії України». Тоді ж Асоціація і Мінагрополітики підписали Меморандум про співпрацю. За цим документом, громадська організація спільно з міністер-ством розроблятимуть і вико-нуватимуть заходи, спрямовані на комплексний розвиток соці-альної інфраструктури сільської місцевості, захист земельних та майнових прав селян, підтримку і розвиток особистих фермер-ських та селянських господарств, місцевого самоврядування, коо-перації, сільського туризму, фіз-культури і спорту на селі.

Одним із найважливіших по-ложень Меморандуму сторони вважають залучення Асоціації до обговорення нормативно-за-конодавчих актів, які напрацьо-вуються чи готуються до при-йняття.

Олена Сухорукова

Маємо визнати: сторінки історії українського села зразка ХХ століття зі всіма його позитивними та негативними сторона-ми перегорнуто, а шлях до нового - сучасного, технологічного і комфортного для проживання – виявився вкрай повільним і тяжким.

Сільради зароблятимуть самотужки

Що спроможна зробити місцева влада, аби приско-рити рух до омріяного за-можного життя на селі, ми спитали у керівника вико-навчої дирекції Всеукраїн-ської асоціації сільських та селищних рад Миколи Вель-чинського:

– Суттєво змінити ситуацію могли б виробничі, чи так зва-ні комунальні підприємства, створені при сільських радах. Це спільна ініціатива Асоціа-ції та Мінагрополітики.

Податки проходять повз сільський бюджет, повз до-бробут селян. А чому б сіль-раді заради наповнювання місцевого бюджету і створен-ня робочих місць для молодих односельців не створити своє подібне комунальне підпри-ємство?

Приміром, у рамках про-грами «Маєток», яку запрова-дила і підтримує наша Асоціа-ція, ми залучили до співпраці з сільськими радами волинське підприємство «Пан Курчак», яке спеціалізується на вироб-ництві м’яса. Принцип роботи такий: тваринницьке підпри-ємство на договірних засадах віддає комунальним підпри-ємствам на дорощування пле-мінних поросят, забезпечує їх кормами, розраховується з працівниками та забирає від-годованих свиней. Перші такі комунальні підприємства з юридичною адресою та влас-ним статутом з’явилися при сільських радах у Волинській та Рівненській областях. Люди отримали роботу, бюджет – по-датки. Вивчимо їхній досвід, врахуємо недоліки і почнемо розповсюджувати країною.

Міністр агрополітики України Микола Присяжнюк і голова ВАССР Богдан Гусак підписують Меморандум про співпрацю

фото Оле

ксія

При

ходько

№ 1 (002) 04 січня 2012 року

НА ЧАСІ 5

№ 1 (002) 04 січня 2012 року Рідне село Україна

Чи не призведе введення ринку землі до появи великих олігархів-латифундистів? Жодних підстав турбуватися з цього приводу немає. Зако-нопроектом передбачаються системні заходи щодо запобі-гання тіньовим оборудкам із земельними ділянками, а саме:• встановлюються обмеження на придбання земель так зва-ними пов’язаними особами, які спільно або узгоджено гос-подарюють, впливають на економічну діяльність суб’єкта господарювання. Обмеження надасть додаткові можливості по-переджувати надмірну концентрацію земель в одних руках;• передбачається, що покупець ділянки буде зобов’язаний подавати декларацію про свою непов’язаність із суб’єктами господарювання, які вже володіють землями сільськогосподарського призначення.

З якою метою запроваджується обмеження купівлі землі в одні руки?Граничний розмір земель сільськогосподарського призначення у приватній власності однієї особи не може перевищувати 2100 гектарів. Обмеження встановлюються, перш за все, для уникнен-ня монополізації та надмірної концентрації земель сільськогос-подарського призначення. Це сприятиме сталому розвитку фер-мерських господарств, дрібних землевласників, усіх тих, хто живе і працює на землі та за природою своєю повинен дбати і дбатиме про розвиток рідного села, його соціальне благополуччя і вза-галі – майбутнє. У великих агрохолдингів дещо інші пріоритети. 

Хто встановлював норми купівлі землі в одні руки? Граничний розмір земель сільськогосподарського призначення у приватній власності однієї особи, що пропонується встановити за-конопроектом «Про ринок земель», розроблявся на основі глибо-ких наукових досліджень про оптимальні розміри господарств, які здійснено під егідою Національної академії аграрних наук України. 

Чи зможуть купувати землю підприємства? Підприємства зможуть набувати у власність тільки землі не сіль-ськогосподарського призначення. Землі сільськогосподарсько-го призначення підприємства зможуть узяти лише в оренду.

Чи можна буде вносити земельні ділянки до статутних фондівпідприємств? Земельні ділянки сільськогосподарського призначен-ня для ведення товарного сільськогосподарського вироб-ництва вносити до статутних фондів підприємств буде за-боронено. Це дозволить звести нанівець «тіньові схеми» відчуження земель сільськогосподарського призначення.

Які ще будуть встановлені обмеження на купівлю землі?Передбачається запровадити заборону на зміну цільо-вого призначення земельних ділянок сільськогосподар-ського призначення, розташованих за межами населених пунктів, які були набуті із земель державної та комунальної влас-ності, протягом 10 років з дня укладення договору відчуження.

Чи зможе купити землю будь-який громадянин України? Законодавець запроваджує норму, яка визначає, що по-купцем земельних ділянок сільськогосподарського при-значення може бути будь-який громадянин України.

Чи зможуть купувати сільськогосподарські землі мешканці міст? Так, зможуть. Для громадян України жодних обмежень на купівлю земельних ділянок сільськогосподарського призначення не перед-бачається.

ÇÀÏÈÒÓÂÀËÈ? - ²ÄÏβÄÀªÌÎ!

До чиїх рук потрапить земляАби допомогти розібратися у складній темі земельної реформи, розуміти терміни чи формулювання, які останнім часом ми чуємо з виступів народних депутатів, урядовців, економістів, політиків, наша редакція проаналізувала Закон України “Про Державний земельний кадастр” та урядовий законопроект “Про ринок земель” і пропонує відповіді на найбільш поширені запитання, які виникають у селян.

Є вимоги й до насіннєвого матеріалу: відбираємо культу-ри, які більш стійки до кліма-тичних змін, хвороб, бур’янів.

– Сівозміною вирішуються дві найважливіші проблеми: хвороб та бур’янів. Якщо сіяти пшеницю по пшениці, чи куку-рудзу по кукурудзі, то хвороби тільки посилюються, – наго-лошує Ющенко. – А пелюшка (дикий горох), виростаючи до 2 метрів, так застелює землю, що жоден бур’ян не проб’ється. До того ж використовуємо чорні пари: тільки-но бур’ян трошки підніметься – відразу ж диску-ємо. І так ціле літо.

Урожайні «мінуси» та фінансові «плюси»

Знаючи, що відсутність тра-диційних міндобрив у рази знижує урожайність, ми поці-кавилися в Ющенка про фінан-совий бік питання. З’ясувалося, що за підсумками сезону се-редня урожайність пшениці у господарстві майже збіглася із середньою урожайністю в ра-йоні. По кукурудзі, щоправда, нижче на 30-40% (70 ц/га проти сусідських 90-100 ц/га), про-те фінансово господарство не програло, оскільки реалізує ор-ганічну продукцію за цінами, вищими на 30 відсотків. Крім того, не витрачається аграрій на міндобрива і пестициди. Тож фінансовий результат ви-ходить однаковий.

До речі, органічне тваринни-цтво, яке практикують у Стрі-євій, передбачає утримування корівок в умовах, максимально наближених до домашніх – із випасом, без додавання стиму-ляторів росту та використання антибіотиків. У крайньому разі, худобина після лікування зна-ходиться певний час у каран-тині.

А може, не такий страшний чорт?

І школярові зрозуміло, що поповнити родючий шар ґрун-ту – гумус – можна лише вне-сенням органіки: гною, са-пропелі, рослинних залишків, соломи тощо. От тільки навіть

досвідчені аграрії не кваплять-ся відмовлятися від штучно синтезованих азоту, фосфору і калію. Що тут спрацьовує: кон-серватизм мислення чи острах опинитися поміж двох стіль-ців? У кращому випадку сіль-госпвиробник прагне збалан-сувати мінеральні й органіч-ні добрива. Таких господарів доктор сільгоспнаук, професор Анатолій Балаєв навіть бере за приклад.

– На побутовому рівні ми склали уяву, нібито міндобри-ва – суцільне зло, – каже він. – Але якщо під капусту чи томати покласти забагато гною, то ні-тратів в овочах набереться так само небезпечний для здоров’я надлишок. Уся справа у дозі та співвідношенні. Наукою дове-дено, що і врожай забезпечу-ється, і при цьому ґрунти збері-гаються, якщо на 1 т органічних добрив вносити 17-20 кг міндо-брив.

Ще не біоземлеробство, але вже ґрунтозахист

Перехідним етапом до еко-логічного землеробства можна вважати впровадження ґрун-тозахисних технологій, спря-мованих на поліпшення стану землі за рахунок відтворення природних механізмів. Про їх вдале використання протягом 10 років ми спитали у головно-го агронома ТОВ «Писарівка», що в Ямпільському районі на Вінниччині, Віктора Гречаню-ка.

– Поки ми не готові від-мовитися від ядохімікатів і міндобрив, – сказав він. – А до ґрунтозахисних технологій нас змусили звернутися кліматич-ні та природні умови – наші землі постійно потерпають від суховіїв. Після оранки пилові бурі зазвичай здували части-ну родючого шару. Тому в 2001 році ми відмовилися від такого виду обробітку, а почали поля дискувати. Лише раз на три роки проводитимемо глибоке рихлення до 40 см. Дискуван-ня зменшило і кількість про-ходів полем техніки, тим самим ґрунти уникають надмірного ущільнення. А щоб уберегти

їх від змиву, там, де схили, об-робляємо впоперек. Вносимо гній, після збору культури ви-сіваємо люцерну. Як результат, стан землі покращився, урожаї збільшилися – цього року гос-подарство посіло в районі пер-ше місце по зернових.

Чому саме дискування? Як пояснює Віктор Васильович, під час оранки земля обробля-ється на глибину 24-30 см, при дискуванні – лише 14 см. Тоб-то, розпушується лише шар, де переважно живуть аеробні бак-терії, яким для життєдіяльнос-ті потрібен кисень. При цьому анаеробні мікроорганізми, які знаходять глибше, не потерпа-ють від обробітку і залишають-ся у звичному для себе безкис-невому середовищі. Це зберігає природний баланс та поліпшує стан гумусу. Є й економія. При-міром, той, хто оре, на одному гектарі спалює 25-30 л солярки, а ми на дискуванні – лише 12-14 л.

Виснаженню-стоп!

Тож виявляється, що кожен господарює на свій розсуд. І тут варто зауважити, що дер-жава має дбати про ефективне використання головного наці-онального багатства – україн-ських чорноземів. Та ніби дбає – утворивши службу Держро-дючість. Але у неї, крім моніто-рингу стану ґрунтів, – жодних повноважень: схопити за руку орендаря, який із року у рік ви-снажує поля, не може.

Проте, як стверджує заступ-ник директора Українського навчально-наукового інститу-ту якості біоресурсів та безпе-ки життя Оксана Тонха, не все втрачено. За умови правиль-ного ведення землеробства спрацьовує механізм самоліку-вання українських ґрунтів, за-кладений від природи. Чверть площ, що обробляються (15 млн га), і досі вважаються екологіч-но чистими. І це дає підставу стверджувати: Україна має ви-ключні умови для виробництва екологічно безпечної продукції та всі шанси зберегти родю-чість рідної землі.

Олена Сухорукова

ÏÈÒÀÍÍß ÐÓÁÀ

ЯК ЗБЕРЕГТИ РОДЮЧІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ҐРУНТІВ Вперед, до сільськогосподарського конвеєра, чи назад – до древлянського землеробства?

Продовження . Початок на стор . 1

Через «хімію» припиняється розкладання органічних залишків — ґрунти мінералізуються

Відповіді на запитання про земельну реформу у програмі:

whyfi l

es.o

rg

№ 1 (002) 04 січня 2012 року

ГЕРОЇ НАШОГО ЧАСУ6

№ 1 (002) 04 січня 2012 рокуРідне село Україна

Що робити, якщо життя по-стійно коригує твої плани? Спочатку руйнуються надії юності на яскраві спортивні перемоги. Потім не виправ-довуються сподівання на вті-лення ідей у великому сіль-ському господарстві. Хтось у такому становищі шукає виправдання своїй бездіяль-ності. Проте наш герой – Сер-гій Опанасенко, мешканець містечка Боярка Київської області – шукав можливості не звернути з обраного шля-ху. Попри все ним керувало велике бажання працювати на землі – душі на радість та родині на добробут.

Це невеличке містечко (яке, власне кажучи, й містом стало, коли село Боярку об’єднали зі ще трьома населеними пункта-ми) відоме насамперед вузько-колійкою Миколи Островського, єдиним збереженим в Україні паровозом-зозулею та навчаль-ним закладом для майбутніх офіцерів – ліцеєм імені Івана Богуна. Нову історію міста пише будівництво котеджів біля озер, адже Боярка, звідки до столиці рукою подати, багатьма сприй-мається як спальний район ме-гаполіса. Однак значну части-ну міста – великий приватний одноповерховий сектор, і досі легко сприйняти, як картинку пересічної сільської глибинки.

Серед таких будиночків – де-де реконструйованих, почасти занедбаних – й облаштував своє господарство Сергій Григоро-вич Опанасенко. Охайна будів-ля, сучасний цегляно-кований паркан, острівець із кучерявих, буйно квітучих улітку троянд, спокусливі на початку осені грона винограду… Але справ-жня ознака господарства – ве-лика теплиця на 500 квадратних метрів (5 соток), яку видно зда-леку.

Дорога до себе, справжнього

З Мелітополя на Київщи-ну Сергій потрапив як юніор, який подавав надії в легкій ат-летиці. Але через проблеми зі здоров’ям спортивна кар’єра так і не відбулася. І потягнуло хлопця до аграрного вишу. Чи то гени діда-прадіда, які віддали своє життя землі, сказали своє, чи то щось підсвідоме, закладе-не ще в дитинстві, далося знати. Щоправда, факультет, який він обрав, до сільського господар-ства мав відношення опосеред-коване – електротехнічний. І, напевно, пошкодував про це не раз.

– До техніки мене особли-во ніколи не вабило, – зізнався нам колишній енергетик міс-цевого радгоспу «Тарасівсько-го», електрик п’ятого розряду з 25-річним досвідом, пенсіонер Сергій Опанасенко. – А ось ви-рощуванням рослин я серйоз-но зайнявся, ще як повернувся з армії. Тобто, на сьогодні мій особистий агротехнічний стаж наближається до сорока років.

Розуміючи, наскільки ще-дрою може бути українська зем-ля та якою мірою злочинним є неефективне її використання, Опанасенко, працюючи в рад-

госпі енергетиком, переварив усю поливальну систему, за що отримав… замість подяки до-гану. Він готовий був дати раду загальному добру на посаді го-лови радгоспу, але обрали не його, а того, хто дуже швидко поставив жирний хрест на всьо-му господарстві. Через деякий час Опанасенко оформив влас-не агропідприємство і попросив в оренду 100 га. Та, видно, не судилося.

«А знаєте, може, воно й на краще, що не дали. Я б на цих ста гектарах давно б уже загнув-ся. Чи «з’їли» би...», – оцінюючи труднощі сучасного ведення фермерського господарства, розмірковує Сергій Григорович. – Спасибі місцевій владі, що хоч будинок дозволила купити».

Напівзруйнована хата у за-болоченій місцині дісталася 32-річному, у повному розквіті сил чоловікові, у 1984 році. Аби на ній можна було щось вирос-

тити, новий господар завіз 385 (!) КАМАЗів ґрунту, які потім власноруч розрівняв на ділянці.

Усі починання супроводжу-валися прагненням виростити найкращий сорт, найсмачніший плід. Тож використовував еліт-не насіння, опановував високу культуру агротехніки. Результат не забарився. Троянди Опана-сенка на столичному Бессараб-ському ринку на початку 1990-х були найкрасивішими, доки їм не склали конкуренцію імпорт-ні квіти. Тож Сергій Григоро-вич почав вирощувати троянди

не на зріз, а саджанці. Маточні кущі 170 сортів – кущових, куче-рявих, чайно-гібридних – стали джерелом для щеплення на шипшині.

А в 1998 році на присадиб-ній ділянці з’явилася велика теплиця-годувальниця, яка на перший погляд видається навіть головнішою за сам бу-

динок. Такі, з алюмінієвими конструкціями під плівку та га-зовим опаленням, наприкінці минулого століття виробляли в Артемівську Донецької області. Скінчивши усі передмови, гос-подар нарешті розчинив перед нами її двері.

Натурпродукт

Ми чекали на царство тро-янд, проте з теплиці на нас дихнуло вологим теплим пові-трям із запахом помідорового бадилля. Рівними рядами на майже 100 квадратних метрах вишикувалися триметрові то-мати-високороси «Чарльстон», «Дика троянда» та інші. Грона тягнуть долу. Проте ці сорти — не тепличні, їхній час вийшов, тому помічники Сергія Григо-ровича швидко управляються зі збором останніх у цьому се-зоні плодів, на жаль, ще зеле-них. «Томати посадив уперше,

– пояснює господар. – А тепер бачу, що запізно. Наступного року висаджуватиму розсаду до середини лютого». Але в цілому кількістю та якістю врожаю, як і прибутком від його реалізації, він задоволений.

– Якщо людина хоче зароби-ти на невеличкій площі, вона має точно обрати культури, які вирощуватиме. На картоплі чи капусті не заробиш, – пояснює економіст-присадибник. – А коли культури вже обрані, треба навчитися вирощувати їх чес-но.

Для всіх своїх зелених під-опічних Опанасенко робить власну суміш із торфокрошки, перліту та гною – до 10 тонн що-річно. Уникає хімічних обробок, хіба що бордоською рідиною чи, приміром, фітофторином на основі біологічних компонен-тів від фітофтори пасленових. Тому з чистою совістю пише на

папірці біля розкладки овочів чи винограду – «без хімії».

Коли помідорне бадилля буде прибране, Опанасенко займеть-ся окуліровкою троянд на сор-тову шипшину, по яку збираєть-ся до знайомого відразу ж після нашого візиту. Натягне на кон-струкції теплиці ще одну плівку, яка створить повітряну подуш-ку і дозволить економити газ. Із часом розпочне укорінення чубуків винограду та підготовку насіння овочів до нового сезону та багато чого іншого. Бо коли маєш справу із землею – байди-ки бити ніколи.

Душевна утіха чи бездушна комерція?

Навесні в теплиці все змі-ниться кардинально. Там, де зараз томати, з’явиться редис-ка, на решті площі – набирати-муться сил саджанці виногра-ду, зав’язуватимуться бруньки

троянд. Над ними у підвісних горщиках буйним цвітом роз-квітнуть сульфінії та пеларгонії, в овочевому розсаднику з насін-ня піднімуться міцні стеблинки помідорів, баклажанів, солод-ких перців.

– Сергій Григорович, якщо ви зробили ставку на троянди та виноград, навіщо розпилювати-ся на овочі?

– А це – щоб узимку не сиді-ти на бобах. Восени овочі при-носять не менше 20% щорічного доходу.

– А скільки взагалі можна за-робити на землі, якщо мати хоча б таку ділянку, як ваша?

– Від нуля до 100 тисяч… Хто менше, хто більше…, – ухиля-ється від конкретної відповіді господар та пояснює, що все залежить від вибору культури, якості посадкового матеріалу, на якому не можна економити, агротехніки та навичок.

Аби докладніше поговорити про головне захоплення Опа-насенка – виноград, просимо господаря показати ділянку, де він цього року заклав виноград-ник. Їхати довелося недовго – з кілометр. Виявилося, що заради

землі Сергій Григорович спеці-ально придбав півбудинку.

На його думку, виноградом на Київщині не просто можна, а потрібно займатися, бо у Криму за останні десять років для цієї культури стало занадто сухо. Нині клімат ніби пересунувся на північ. Разом з цим необхід-но розуміти, що визріти на Ки-ївщині можуть лише надранні, ранні та середньо-ранні сорти, які дають урожай з 1 серпня по 20 вересня. Також не слід забу-вати, що низькі зимові темпе-ратури Київщини примушують обов’язково прирізати, прикри-вати або прикопувати виноград-ні лози.

Під час розмови з Опанасен-ком стає зрозумілою ступінь його поетичного захоплення гронами цієї культури та, вод-ночас, зацікавленості в ній з точки зору комерції. Для обох сторін своєї пристрасті госпо-дар не шкодує ні сил, ні часу. Аби зробити все як слід, дове-лося викорчувати старий сад на новій ділянці, зняти шар ґрунту та завезти сім 25-тонних КАМА-Зів нової землі та два КАМАЗи гною. Для кожного з 60 посадже-них кущів за допомогою екска-ватора вибрав по кубу землі та засипав замість худого суглин-ку свій, власного виготовлення ґрунт. Наступного року тут буде закладено ще 40 кущів.

Висаджує тільки нові елітні сорти – «Ювілей Новочеркась-ка», «Віктор», «Пріображеніє», «Софія», «Кандагар», «Юліан»... Саджанці таких коштують не-дешево – від 150 гривень. Але, за арифметикою Опанасенка, такі грошові вкладення виправда-ються.

Приміром, виноград почи-нає плодоносити на третій рік і дає урожай понад півстоліття. У середньому – 30 кг ягід на рік. Якісні грона залюбки розбира-ють на ринку за ціною від 15-20 грн, а елітних сортів – і за 60-80 грн за кілограм. Тобто, на кож-ному кущі в середньому мож-на заробити щонайменше 600 гривень. Якщо кущів 100 – то 60 тисяч гривень. Витрати часу на обробку одного куща (обрізка, обприскування) для спеціаліста – одна година на рік. При на-явності холодильної камери (а Опанасенко розраховує її при-дбати), урожай можна продава-ти до самого Нового року.

Є у його бухгалтерії ще одна аж ніяк не другорядна деталь: весь прибуток, який має госпо-дар, залишається у його кишені, оскільки він, як фізична осо-ба, яка виростила все власними руками на присадибній ділянці, вільний від будь-яких податків. Тож чому б не заробляти?!

Та не все так однозначно у цьому прагматичному чоло-вікові. Окрім фінансових роз-рахунків, почули ми від Сергія Григоровича і власні вірші. «Не испытав душевных потрясений, не искусав до боли пальцев в кровь…», – продекламував він на наше прохання рядки про любов – малу та всеосяжну, до людини та всього живого. Адже саме любов є першим заповітом селянина, який розраховує на взаємність від землі.

Олена Сухорукова

ГРОШІ З ГРЯДКИ: 100 ТИСЯЧ НА 20 СОТКАХВін насипав на занедбані землі сотні тонн ґрунту, поставив теплицю та розбив виноградник, бо впевнений, що навіть у приватному секторі можна добре заробляти

«Якщо людина хоче заробити на невеличкій площі, вона має правильно обрати культури, які вирощуватиме», — впевнений С.Опанасенко

385 КАМАЗІВ ҐРУНТУ завіз господар на свою ділянку

фото Вол

одим

ира Пол

єтає

ва

№ 1 (002) 04 січня 2012 року

НА ШЛЯХУ РЕФОРМ 7

№ 1 (002) 04 січня 2012 року Рідне село Україна

Сторінку підготувала Катерина Бондарчук

В очікуванні змін

У селі Варковичі, що в Дубен-ському районі Рівненщини, про реформу медичного обслуго-вування хіба що чули. Місцева дільнична лікарня працює так, як і 20 років тому. Втім, на забез-печеність ліками й апаратурою тут не скаржаться, дошкуляє

інше – висока завантаженість роботою. Адже доводиться об-слуговувати аж 4 тисячі селян! Звичайно, крутяться, щоб вчас-но і точно діагноз поставити, і вилікувати. Величезний обсяг – доглядати за чималим за кіль-кістю літнім населенням п’яти сіл, проводити планові профі-лактичні заходи.

«Звичайно, роботи виста-

чає, - промовляє головний лікар Варковицької дільничної лікар-ні Іван Щурок. – У нас є 10 ліжок цілодобового стаціонару і ще 15 – денного. До нас щодня звер-тається близько ста пацієнтів, і в кожного – свої проблеми, осо-бливості захворювання. І на всіх та на все – наші лікарські руки».

А рук небагато: терапевт, пе-діатр та стоматолог. От селянам і залишається лише загадувати, щоб не захворіти якоюсь склад-ною хворобою. У таких випад-ках людей направляють до Ду-бенської центральної районної лікарні за 40 кілометрів. Та де-кому, особливо стареньким, це дуже далеко.

Ще одна проблема – швид-ка допомога. УАЗ – один, а на-селених пунктів – 16. І все було би вчасно, якби автомобіль по-стійно не ламався, адже він уже не перший і не другий рік долає місцеві дороги.

Втім, як розповідає головний лікар, рук тут не опускають – працюють із повною віддачею. А щодо реформи… лише зни-зують плечима. Мовляв, хто ж його відає, коли вона прийде, ця реформа?

Кожна хвороба знаходить свого лікаря

А на Вінниччині змін до-чекалися. От у селі Кордилівка Калинівського району на повну

потужність працює амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Як розповідає її за-відувач, Федір Полярус, головна перевага поведеної реформи – розділення первинної і вторин-ної медичної допомоги. Роз-вантажили лікарів та надали па-цієнтові можливість отримати саме ту допомогу, якої потребує.

Так, підлікувати легке захво-рювання, звернутися за кон-сультацією, покращити само-почуття у денному стаціонарі пропонує амбулаторія. З більш серйозними хворобами, які ви-магають уваги та знань вузько-профільних спеціалістів, селян направлятимуть до районної Калинівської лікарні. У ній – і потрібне обладнання, і спеці-ально навчений персонал.

«Наша амбулаторія надає досить широку за напрямами допомогу людям, розвантажу-ючи вузькопрофільних лікарів. Можна сказати, що кожна хво-роба знаходить свого лікаря. Виходить, реорганізація, без сумніву, уже принесла позитив-ні результати, про це, до речі, говорить той факт, що люди по-чали частіше до нас звертатися, більше довіряти», — розповідає Федір Полярус.

Для селянина елемент довіри – чи не найважливіший. Звісно, господареві невигідно прово-дити цілий день у лікарні. А в амбулаторії людина, не буду-

чи прив’язаною до стаціонару, отримує кваліфіковану допо-могу.

«На сьогодні амбулаторія забезпечена усім потрібним обладнанням, не маємо тіль-ки рентген-апарату. Є у нас і біохімічна лабораторія, є УЗД-апарат, надаємо акушерсько-гінекологічну, стоматологічну допомогу, чим не можуть по-хвалитися більшість дільничних лікарень», — з гордістю крокує по кабінетах господар амбула-торії.

Сталися зміни і у службі швидкої допомоги: новий авто-мобіль забезпечений і паливом, і своєчасним оплаченим ремон-том. Тому проблем з оператив-ним реагуванням на виклик практично немає.

Загалом, як розповідає Федір Полярус, для того, щоб реформа запрацювала на повну, потрібно не менше трьох років. А поки що злагоджена робота колекти-ву додає оптимізму, а активна підтримка з боку держави – віри у те, що реформа буде успішною до кінця..

Тож залишається чекати, коли зміни приживуться і пока-жуть свої позитивні сторони чи проблемні моменти у пілотних областях. І вирушать далі – туди, де їх уже зачекалися як медики, так і пацієнти.

СІЛЬСЬКА МЕДИЦИНА: «ДО» І «ПІСЛЯ»Редакція дослідила, як на практиці втілюється медична реформа

Доступність медичних послуг — мрія здійсненна Реформа системи охорони здоров’я покликана забезпечити селянина кваліфікованою медичною допомогою

У Міністерстві охорони здоров’я України переконані, що якість лікування населення мож-на покращити лише за допомо-гою реформи медичної галузі. І перші її кроки спрямовані саме на медичне обслуговування сіль-ських глибинок.

За словами начальника відді-лу первинної медичної допомо-ги МОЗу Костянтина Надутого, на сьогодні єдиний вихід із си-туації, коли амбулаторії фінан-сово, організаційно і кадрово не спроможні надавати якісну мед-допомогу, – це створити більш укрупнений регіональний пункт меддопомоги. В ньому сконцен-трувати і необхідне обладнання та персонал належної кваліфі-кації. При цьому обов’язково враховувати таке поняття як «доступність». То як же вигляда-тиме оновлена система надання медичної допомоги на селі?

Зміни розпочнуться з місце-вих фельдшерсько-акушерських пунктів, які є практично в кож-ному селі. Відтепер це будуть амбулаторії первинної медич-ної допомоги. Саме первинної, бо сюди люди приходять із пер-шими ознаками захворювання, численними запитаннями на кшталт «Лікарю, а що це мені

болить?». У такій амбулаторії працюватиме сімейний лікар загальної практики, який і живе поруч зі своїми пацієнтами, краще знає, кому нагадати про задавнену хворобу, а кому – ви-писати профілактичний засіб у період застуди. Власне, первин-на медична допомога має на меті не тільки увагу до захво-рювання, а й його профілактику, попередження. Медикаменти та обладнання таких амбулаторій будуть на рівні потреби саме у першій медичній допомозі.

Реформа ФАПів врахувала й ту обставину, що селяни не лю-блять залишати надовго дім та господарство, не охоче їдуть до райцентрів на стаціонарне лі-кування і, щойно відчують себе краще, просяться на виписку. Тому в місцевій амбулаторії працюватиме денний стаціонар. А автомобіль, який буде надано закладові, дозволить лікареві швидко дістатися до хворого.

Якщо ж захворювання потре-буватиме серйознішого втру-чання (приміром, операції), то для цього облаштовуються ліку-вальні заклади вторинної мед-допомоги. Фактично, це буде центральна лікарня району зі стаціонарними відділеннями і

всіма необхідними препарата-ми, сучасним обладнанням та профільними фахівцями. Зрозу-міло, що тут проводитиметься більш кваліфіковане інтенсивне лікування. Проте є відмінність від сучасного стану речей. Ре-формою передбачено створен-ня на районному рівні закладів, де перебуватимуть хворі, стан здоров’я яких потребуватиме стабілізації після інтенсивного лікування, можливо, відновлен-ня певних функції організму, профілактики хронічних хвороб. Для цього на вторинній ланці системи охорони здоров’я пра-цюватимуть так звані лікарні відновного та планового ліку-вання. Згодом у районах відкри-ють ще й хоспіси – особливі ме-дичні заклади для невиліковно хворих.

Третинну меддопомогу нада-ватимуть високоспеціалізовані медичні заклади обласного зна-чення.

Очікує на серйозні зміни і робота «швидкої». Зрозумі-ло, що екстрена допомога має «прибувати» не просто вчасно, а екстрено. Тож держава пла-нує закупити нові автомобілі, збільшивши їхню кількість від-повідно до норм забезпечення населення швидкою допомо-гою. Машини курсуватимуть у межах дільниці, щоб швидко діставатися до будь-якого на-селеного пункту чи віддалено-го хутора. Всі «швидкі» будуть «озброєні» раціями для момен-тального зв’язку з центральним диспетчерським пунктом об-ласті. Виклики «швидкої» при-йматимуться на цей пункт, що

надасть можливість не тільки оперативно реагувати на ви-клик, а й визначитися із за-кладом, який прийме хворого чи постраждалого. Тобто, ще до приїзду «швидкої» лікарі у медзакладі знатимуть, з якою проблемою до них доставлять пацієнта, і підготуються до на-дання термінової допомоги.

Торкнеться реформа і сис-теми фінансування медичної галузі. Видатки на медицину надалі розмежовуватимуть за видами медичної допомоги. Так, вторинна, третинна та екс-трена фінансуватимуться з об-ласних бюджетів, а от первин-на – з місцевих (районного чи міського). Що це дасть? А те, що кошти на сільські амбулаторні заклади більше не блукатимуть манівцями, починаючи з роз-рахунків «на горі» у міністер-стві, а безпосередньо плану-ватимуться та виділятимуться на районному рівні. Відтак, фінансування первинної лан-ки, де працюватимуть сімейні лікарі, дільничні терапевти та педіатри, має суттєво покра-щитися.

Подібний «місцевий» підхід до забезпечення коштами за-кладів галузі охорони здоров’я сприятиме тому, що для гро-мадян лікування стане зручні-шим, доступнішим і, головне, ефективнішим та оператив-нішим, оскільки подібна гра-дація медзакладів дозволить ефективніше використовувати кошти – спрямовувати їх на лікувальний процес, а не на утримання приміщень.

Сімейна медицина, доступні ліки, належна і вчасна допомо-га хворому – все це обіцяє реформа української системи охоро-ни здоров’я. Вона, до речі, вже почала свій хід у трьох пілотних областях – Вінницькій, Дніпропетровській і Донецькій. Решта регіонів чекають своєї черги. Ми вирішили дізнатися, які зміни відбуваються на практиці.

Стійке словосполучення «полежати в лікарні» останнім часом на-було буквального значення: адже в місцевих амбулаторіях, як правило, немає ані потрібного обладнання, ані дійових ліків, щоб посприяти одужанню хворого. Ситуацію покликана виправити реформа системи охорони здоров’я, яку розпочато в Україні. І є всі підстави сподіватися, що в лікарнях нарешті лікуватимуть по-справжньому, що держава таки дбатиме про селянина і забезпечу-ватиме йому необхідну кваліфіковану допомогу.

У місцевих амбулаторіях працюватимуть денні стаціонари

фото Кир

ила Латиш

ева

gost

omel

.pp.

net.u

a

№ 1 (002) 04 січня 2012 року

СЕЛЯНИНУ НА ЗАМІТКУ8

№ 1 (002) 04 січня 2012 рокуРідне село Україна

Газета «Рідне село Україна» Передплатний індекс 89782Свідоцтво Серія КВ № 18390-7190Р, видане Державною реєстрацій-ною службою України. Засновники: ТОВ «СГ «Універсум», Всеукраїнська асоціація сільских та селищних рад.Загальний наклад номера 200 000 примірників.Головний редактор: Полєтаєв В. О.

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газети. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. Рукописи не рецензуються і не повертаються. Ре-дакція не несе відповідальності за зміст авторських матеріалів на сторінках газети. Газета виходить за інформаційної підтримки Мінагрополітики Укра-їни.Листи, пропозиції, побажання та фотороботи на конкурс просимо надсилати за адресою: 01001, Київ, а/с В-338, ТОВ «СГ Універсум» «Рідне село Україна». e-mail редакції : info@ridneselo.com

Телефон редакціі 067 549 59 40.З питань розміщення реклами, оголошень звертатися за тел. 067 220 95 10.

Видавець ПП «Друкарня Діапринт». 04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 2-А.Кольороподіл та друк ПРАТ «СЬОГОДНІ МУЛЬТІМЕДІА».03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 152-Б.

Замовлення №07827

Наша газета оголошує незвичайний конкурс. На відміну від інших видань, де конкурсантками здебільшого виступають наші симпа-тичні, стрункі, довгоногі та незаміжні співвітчизниці, ми чекаємо на оригінальні фото, які проілюструють надзвичайну родючість україн-ської землі. Це можуть бути світлини рекордних урожаїв, плодів і го-родини дивної форми чи небаченого розміру – ми із задоволенням розмістимо їх у цій рубриці.

Авторам кращих фотографій експертна комісія у редакції гаран-тує винагороду – один раз на квартал визначатиметься переможець, який отримає піврічну передплату на газету «Рідне село». Ще три фото, які наберуть найбільше голосів у читацькому голосуванні, бу-дуть заохочені передплатою на три місяці.

Курник своїми руками

ÔÎÒÎ «Ð²ÄÍÅ ÑÅËλ

ÇÐÎÁÈ ÑÀÌ

Яке господарство можна уявити без курей? Ці птахи, якщо правильно доглядати та в належних умовах виро-щувати, вельми невибагливі та продуктивні. Звичайно, щоб утримувати птицю, по-трібно змайструвати курник. Зробити це можна і самотуж-ки з підручних матеріалів.

Для початку необхідно визна-читися з місцем під будівни-цтво. Не слід зводити курник занадто близько до будинку, адже дошкулятимуть непри-ємні запахи, особливо влітку. Розмір курника визначається за принципом: 4 птаха на 1 кв. м.Постарайтеся виділити місце на височині – так ви уникне-те підтоплення під час дощу, а з настанням теплої погоди курник швидше прогріється.Матеріали. Будівництво курни-ка не потребує спеціальних ма-теріалів – можна скористатися тими, які є під рукою, приміром – дерев’яними дошками. А мож-на використати цеглу чи бетон-ні блоки. Обов’язково потрібно мати в запасі утеплювач та ма-теріал для даху (шифер або ме-талеві листи). Коли все підготов-лено, беремося за будівництво.Фундамент. Фундамент – це захист від хижаків та опора конструкції. Найкраще його за-

лити бетоном чи, принай-мні, оббити металевими п л а с т и н а -

ми нижню частину курника.Зводимо стіни. Каркас курни-ка можна виконати з дерев’яних стовпів, діаметром близько 10 см. Потім до стійок каркаса при-биваються міцні бруски 5х5 см, які сформують периметр даху. Із зовнішньої та внутрішньої сторін весь каркас потрібно об-шити тесом (тонкими дошками із деревини хвойних порід) чи іншим матеріалом, засипаючи в простір між дошками тирсу або її суміш із торфом, додаючи туди отруту від гризунів. Також необхідно продумати утеплен-

ня внутрішніх стін, щоб у най-лютіші морози температура в приміщенні була не нижче 12-15 градусів. Це може бути про-кладка з пінопласту, яку зверху також належить обшити дере-виною. Обігрівати курник мож-на звичайними обігрівачами, проте які встановлюються так, аби кури не могли до них діс-татися.

Дах накривається листами шиферу або черепицею. Про-слідкуйте, щоб він був надійним – не протікав і не створював протягів.

Стіни можна звести із це-гли. Такий курник буде на-дійнішим і на його зве-дення піде менше часу.Вікна. Не забудьте про ві-кна, викладаючи стіни курни-ка. Вікна необхідні для того, аби максимально забезпечи-ти природне освітлення, а та-кож провітрювати приміщен-ня. Наявність вікон допоможе контролювати вологість і тем-пературу, що суттєво впливає на продуктивність яйцекладки.Підлога. Ідеальна підлога для курника - похила зі зливом, щоб під час прибирання ви мо-гли просто змивати весь бруд і сміття. Використовувати для підлоги краще за все дерев’яні дошки, уклавши їх для міцності на дерев’яні лаги.

УВАГА, КОНКУРС!

Гіпертонія молодшає з кож-ним роком – якщо раніше на неї скаржилися люди похило-го віку, то нині від підвище-ного тиску страждає і молодь. Народна медицина радить, як позбутися хвороби.

• Розчиніть 1 ст. л. меду у ½ склянки холодного чаю і ви-пийте цей розчин проти ночі. Робіть так щовечора протягом 20-25 днів.

• Пропустіть через м’ясорубку 100 г лимонів разом із шкір-кою (без насіння), змішайте зі 100 г цукру і поставте у прохо-лодне місце. Приймати по 1 ст. л. вранці натщесерце за 15-20 хвилин до сніданку.

• Ягоди обліпихи пропустіть че-рез соковижималку. Отрима-ну суміш доведіть до кипіння (доки з’явиться піна). Готовий сік залийте у стерильні банки ємкістю 0,5 л і закрийте мета-левими кришками. Вживаю-чи по півсклянки такого соку можна унормувати будь-який тиск.

• 1 ст. л. подрібнених плодів шипшини заваріть склянкою окропу, настоюйте до охоло-дження, процідіть і пийте по 0,5 склянки настою 3 рази на день. Можна додати 1 ст. л. меду.

• Залийте ізюм буряковим соком у пропорції 1:1. Коли ізюм на-брякне, вживайте по 1 ст. л. 4-5 разів на день до поліпшення стану.

Будьте здорові!

ÇÅËÅÍÀ ÀÏÒÅÊÀ

Чималі яблука ростуть у Коста-Риці. Невже у нас немає таких?

ÊÀËÅÍÄÀÐ ÑÀIJÂÍÈÊÀ ² ÃÎÐÎÄÍÈÊÀКалендар господаря на зламі років не надто насичений. А отже, основна робота садівника-городника – укрити прико-реневу частину снігом та подбати про цибулини та кореневи-ще рослин, що зберігаються.

Утепліть садУ міру випадання снігу, осо-

бливо в теплі дні, необхідно ре-тельно його втоптувати довкола пристовбурних кіл плодових дерев. Цей захід утеплить ко-реневу систему дерева й охоро-нить стовбури молодих дерев від ушкодження гризунами. У морозні дні, щоб утворилася крижана кірка, підгорнутий сніг потрібно поливати холодною водою. Тоді миші не зможуть перебороти таку перешкоду.

Не можна збирати сніг з під крони дерев: цим ви оголюєте землю, під якою розташоване

коріння – найбільш уразлива взимку частина дерева.

Очищаючи доріжки від снігу, використовуйте його для укрит-тя зимуючих квіткових культур, вкорінених живців, альпійської гірки, незимостійких чагарни-ків, плодових і декоративних саджанців і молодих дерев.

Після рясних і мокрих сніго-падів сніг струшуйте сніг з гілок і перевіряйте поставлені підпо-ри. Чагарники також можуть по-страждати під вагою сніжного покриву, якщо вони не зв’язані шпагатом або дротом.

Перевірте на сходження на-сіння квіткових культур і ово-чів, що зберігаються. Навіть якщо термін придатності, вка-заний на упаковці закінчився, можна спробувати їх прорости-ти. Покладіть на блюдці складе-ну вчетверо паперову серветку і змочіть її кип’яченою водою. Зайву вологу злийте, насипте насіння. Закрийте блюдце це-лофановим пакетом і поставте в тепле місце з температурою

20-22оС. Не допускайте пересу-шування серветки. Якщо через 20 днів насіння не прокльову-ється, то його можна викинути.

Займіться підготовкою по-живного ґрунту для вирощу-вання розсади. Якщо ґрунт узятий із саду, прожарте його в духовці або пропарте над паром. До посіву насіння збе-рігайте підготовлений ґрунт у закритому поліетиленовому пакеті.

Оглядайте цибулини і коре-невища декоративних рослин, що зберігаються, двічі на мі-сяць. Бульби жоржини змор-щуватимуться й усихатимуть, якщо температура в недостат-ньо вологому місці зберігання підніметься вище 8-10оС при.

Для зниження температури частіше провітрюйте сховище і періодично збризкуйте суб-страт водою. Висока темпера-

тура і вогкість провокують по-яву гнилизни на бульбах.

Якщо ви помітили почор-ніння кінчиків бульб, укоротіть їх до здорової тканини. В ін-ших місцях виріжте гнилизну чистим гострим ножем. Місця зрізів присипте товченим де-ревним вугіллям або припечіть зеленкою. Субстрат замініть на свіжий і сухий, режим зберіган-ня відрегулюйте.

Розвісьте годівниці з крупа-ми і насінням, але не забувайте, що годувати хлібом диких пта-шок не рекомендується. Якщо сипатимете насіння соняшнику,

то воно має бути сирим, сало для синиць – несолоним. Пташ-ки, що влаштувалися у вашому саду, знищать безліч комах-шкідників.

Перевірте на сходження насіння

Правильно зберігайте посівний матеріал

Привертайте увагу птахів до вашого саду

lh4.

ggph

t.com