5

РОЗДІЛ 1. ПОЖЕЖНІ РУКАВА

1. 1 Загальні положення Керівними документами по виготовленню й експлуа-

тації пожежних рукавів є: 1. ДСТУ 3931-99 Техніка пожежна. Рукава пожежні

всмоктувальні й напірно-всмоктувальні. Загальні технічні вимоги й методи випробувань.

2. ДСТУ 3810-98 Пожежна техніка. Рукава пожежні напірні. Загальні технічні умови.

3. Інструкція по експлуатації та ремонту пожежних рукавів. Київ - 1994 р.

За своїм призначенням пожежні рукава поділяються на всмоктувальні й напірні. Всмоктувальні рукава слу-жать для забору води з відкритих вододжерел або з водоп-роводу до пожежного насосу, напірні — призначені для по-дачі води під тиском від насосу до місця ліквідації НС, утворюючі, таким чином, тимчасовий водопровід. Такий водопровід не обмежений у виборі напрямку, він може за-безпечити подачу води на значну відстань, його легко про-кладати, переміщувати з одного місця на інше, ремонту-вати й збирати після виконання роботи. Розглянемо докла-дніше кожний з типів пожежних рукавів.

Всмоктувальні рукава використовують для того щоб забрати насосом воду з відкритої водойми (ставок, річка, штучна пожежна водойма). Для цього необхідно з'єднати насос із водоймою відповідним трубопроводом. Трубопровід повинен бути герметичним – не пропускати повітря у всіх своїх ланках і не стискатись при роботі під розрідженням. Тільки при цих умовах у насосі й трубопроводі може бути створене розрідження необхідне для всмоктування води в рукав. Практично абсолютне розрідження не досягається, воно становить 0,08 МПа. Таким трубопроводом є всмокту-вальна рукавна лінія, що складається з одного або декількох

6

ПГ-3 К-150

1 2 3 4 6

5

всмоктувальних рукавів з'єднаних між собою за допомогою з'єднувальних головок (рисунок 1.1).

1 2 3 4

Рисунок 1.1 – Схема забору води з водойми: 1 - ставок; 2 - всмоктувальна сітка; 3 - всмоктувальний рукав; 4 - ав-тоцистерна

Напірно-всмоктувальні рукава призначені для забору

води як з відкритих водойм так і з водопроводу, за допомо-гою пожежного гідранту (рисунок 1.2). Напірно-всмоктувальні рукава працюють як під розрідженням так і під тиском.

Рисунок 1.2 – Схема забору води з водопроводу: 1 – 4-х метровий напірний рукав Ø 77 мм; 2 – пожежний гідрант; 3 – пожежна колонка; 4 – напірно-всмоктувальний рукав; 5 – водоз-бирач рукавний; 6 – автоцистерна.

7

Як всмоктувальні рукава використовують гумотканин-ні рукава, посилені металевими спіралями, щомають м'які манжети на кінцях, для приєднання до них сполучної арма-тури.

Однак для того щоб аварійно-рятувальний або пожеж-ний автомобіль забрав воду з водойми або водопроводу тільки всмоктувальних рукавів буде не достатньо.

Напірні рукава використовують для транспортування по них вогнегасної речовини, води або розчину води з піно-утворювачем, від напірного патрубка пожежного насосу до місця ліквідації НС. Напірні рукавні лінії можуть складатись як з одного рукава так і з декількох рукавів, одного або різ-них діаметрів. Напірні рукавні лінії поділяють на два види - магістральні рукавні лінії, як правило більшого діаметру, їх прокладають від напірного патрубка пожежного насоса до розгалуження рукавного, робочі лінії прокладають від роз-галуження рукавного до пожежного ствола.

Розглянемо схему подачі води від автоцистерни (АЦ) (рисунок 1.3): один рукав магістральної лінії, один робочої, з подачею ствола «Б» на ліквідацію НС.

Рисунок 1.3 – Схема подачі води від автоцистерни: 1 - автоцистерна; 2 - магістральна рукавна лінія; 3 - розгалуження рукавне; 4 - робоча рукавна лінія; 5 - пожежний ствол з умовним проходом - 50 мм для формування компактного водяного струменя

1 2 3 4 5

50

50

8

1.2 Рукава пожежні всмоктувальні та напірно-всмоктувальні

1.2.1 Призначення всмоктувальних та напірно-всмоктувальних пожежних рукавів

Рукава пожежні всмоктувальні (далі В) і напірно-всмоктувальні (далі НВ) виготовляються згідно ДСТУ З931-99, і призначені для забору води з водойм і водопровідних мереж насосами пожежних автомобілів (мотопомп) і іншими насосами. [1].

На території України всмоктувальні й напірно-всмоктувальні рукава виготовляють по виду кліматичного виконання категорії У. Ці рукава розраховані для викорис-тання при температурі навколишнього середовища від – 35 до + 35°С. Морозостійкі рукава на манжеті позначаються додатково літерою „М”, вони можуть використовуватись при температурі до – 45°С.

У підрозділах МНС України всмоктувальні й напірно-всмоктувальні рукава, використовуються довжиною 2 й 4 метри.

Всмоктувальні рукава виготовляються діаметром 100, 125, 200 мм, а напірно-всмоктувальні тільки 75 мм. [1]

Розміри й основні параметри рукавів наведені в таблиці 1.1. Таблиця 1.1 – Розміри та основні параметри пожежних рукавів Тип рукава Внутр. діа-

метр, мм Довжина ру-

кава, м Довжина ман-

жети, мм Маса ру-

кава, кг не більше

В

100±1,0 2,0±0,1 100±25 4,5 4,0±0,1 9,0

125±1,0 2,0±0,1 150±25 6,3 4,0±0,1 12,6

200±1,0 2,0±0,1 200±25 11,5 4,0±0,1 23,0

НВ 75±1,0 2,0±0,1 100±25 3,1 4,0±0,1 6,2

9

1.2.2 Будова всмоктувальних та напірно-всмоктувальних пожежних рукавів За своєю будовою всмоктувальні й напірно-

всмоктувальні рукава однакові (рисунок 1.4). Вони склада-ються з рукавного чохла й з’єднувальної головки. Рукавний чохол складається з декількох прогумованих шарів, між якими знаходиться металева спіраль і декількох прогумова-них шарів тканини з зовні. Сталева спіраль прокладається не на всю довжину рукавного чохла, на кінцях рукавного чохла її немає, ця частина рукава називається манжетом.

Внутрішні гумові шари забезпечують герметичність внутрішньої порожнини рукава, його еластичність і гнуч-кість. Металева спіраль не знижуючи гнучкості, запобігає стисканню рукава при роботі під розрідженням. Зовнішні шари прогумованої тканини збільшують його механічну мі-цність від розтяжних зусиль, що виникають у рукаві при йо-го роботі від гідранта, коли вода в рукав надходить під тис-ком, і захищають внутрішні шари від стирання.

З’єднувальні головки кріпляться до рукава металевими оцинкованими хомутами або оцинкованим дротом діамет-ром 2,0 ÷ 2,6 мм. Між з’єднувальною головкою й манжетом всмоктувального рукава не допускається застосування клею або ущільнюючих речовин.

Рисунок 1.4 – Будова всмоктувального рукава: 1 - металева спіраль; 2 - гумовий шар; 3 - прогумована тканина; 4 - манжет; 5 - клеймо

10

1.2.3 Експлуатація всмоктувальних та напірно-всмоктувальних пожежних рукавів На пожежних автомобілях всмоктувальні рукава знахо-

дяться в пеналах на даху автомобіля. У пеналі повинна бути прокладена прокладочна стрічка для зручності зняття рука-ва. На мотопомпах рукава знаходяться в спеціально відведе-них для цього місцях.

Всмоктувальна рукавна лінія повинна прокладатися без різких перегинів, повинна бути герметичною, з’єднувальні головки повинні затягуватися ключами. На кінці всмоктува-льної лінії, що опускається у воду, повинна кріпитися всмо-ктувальна сітка. Мотузка всмоктувальної сітки повинна за-в'язуватися за конструкцію, для її страховки.

При прокладці рукавів необхідно робити всмоктуваль-ну лінію максимально короткою, тому що з її збільшенням зростають гідравлічні втрати й підвищується ймовірність виникнення кавітації (кавітація – виникнення газових пухир-ців, що виділяються з рідини, цей процес супроводжується появою шуму й вібрацією насосу. Може привести до зриву стовпа води) у пожежному насосі.

Під час роботи не допускається попадання на всмокту-вальну лінію горящих предметів, нафтопродуктів, кислот і т.п.

При заборі води всмоктувальна сітка занурюється у во-ду на глубину не менш 30 см, вільний кінець мотузки всмок-тувальної сітки, закріплюється за рукав або будь-яку конс-трукцію. Забороняється використовувати мотузку для під-няття рукава.

Після завершення роботи всмоктувальні рукава необ-хідно почистити, вимити й оглянути з метою виявлення ушкоджень, щільності кріплення з’єднувальних головок на манжеті й наявності гумових ущільнюючих кілець на втулці з’єднувальної головки. Після цього рукав висушують.

При виявленні пошкоджень рукав повинен бути відре-монтований.

11

1.2.4 Маркування всмоктувальних та напірно-всмоктувальних пожежних рукавів Маркування рукавів виконується заводом-виготов-

лювачем при виготовленні рукава й у підрозділах МНС України після проведення випробувань, перед постановкою в бойовий розрахунок.

При виготовлені кожен рукав маркується літерами ви-сотою не менш 25 мм із позначенням скороченої назви заво-ду-виготовлювача або його товарного знаку, номера станда-рту, типу рукава і його номінального діаметру (мм), довжи-ни рукава (м), маси, року виготовлення й величини робочого тиску (МПа).

Маркування рукавів проводять незмивною фарбою, яка не осиплюється.

Приклад заводського маркування всмоктувального по-жежного рукава типу В із внутрішнім діаметром 125 мм (В125), довжиною 4м (4), виготовленого в травні 1999 (05/99), розрахованого на робочий тиск 0,3 МПа (0,3):

ххх - ДСТУ 3931-99 В125 - 4 - 05/99 - 0,3 У підрозділах МНС України маркування рукавів роб-

лять червоною фарбою на манжеті між металевими стяжни-ми хомутами й початком металевої пружини (рисунок 1.5,1.6).

Рисунок 1.5 – Маркування НВ та В пожежних рукавів:

1 - номер підрозділу МНС України; 2 - номер рукава

1 2

12

Рисунок 1.6 – Розміщення маркування на НВ та В пожежних

рукавів 1.2.5 Випробування всмоктувальних та напірно-всмоктувальних пожежних рукавів Всмоктувальні пожежні рукава в процесі їхньої екс-

плуатації підлягають випробуванню з метою визначення придатності їх до подальшого використання. Залежно від умов роботи, випробування пожежних рукавів проводять на розрідження – перевіряючи герметичність або на гідравліч-ний тиск і розрідження. Всмоктувальні рукава, призначені для забору води з відкритих водоймищ, необхідно випробо-вувати тільки на розрідження. Напірно-всмоктувальні рука-ва, використовуються як для роботи від гідранта так і від водоймища, якщо рукава входять в комплектацію пожежної мотопомпи. Тому напірно-всмоктувальні рукава випробу-ють на гідравлічний тиск і розрідження. У випадку якщо всмоктувальний рукав (В) не пройшов випробування, то для виявлення «свищу», його «опресовують», піддають гід-равлічному випробуванню з тиском 0,05 МПа.

До початку проведення випробувань на розрідження необхідно провести випробування насоса пожежного авто-мобіля на «сухий вакуум», а вакуумметра - на правильність показань. Якщо ці випробування покажуть незадовільні ре-зультати, то несправності в системі насоса необхідно

13

усунути й випробування провести повторно. Проводити ви-пробування рукавів на розрідження можна тільки на справ-ному насосі.

Випробування на розрідження всмоктувальних рука-вів проводять наступним способом: один кінець всмокту-вального рукава приєднують до всмоктувального патрубка пожежного насосу, другий закривають головкою заглуш-кою ГЗВ-125, тим саме проводячи герметизацію системи. За допомогою вакуумної системи в рукаві створюється ро-зрідження не менше 0,08 МПа.

Випробування напірно-всмоктувальних рукавів, на гідравлічний тиск проводиться наступним способом: один кінець рукава приєднується до гідравлічного преса або до водопровідної лінії, а інший - закривається заглушкою, яка має кран для випуску повітря. При відкритому крані рукав повільно наповнюється водою до повного видален-ня з нього повітря, після чого кран закривають і тиск во-ди в рукаві поступово піднімають до 0,8 МПа. Тиск підт-римують протягом 5 хв., при цьому на рукаві не повинне бути розривів, просочування води у вигляді роси й міс-цевих здуттів, а також зминання металевої арматури.

Випробування на розрідження напірно-всмоктувальних рукавів проводиться за методикою, ви-пробування всмоктувальних рукавів.

Рукава, що не пройшли випробувань, передають в ремонт для усунення виявлених несправностей, ті ж ру-кава, які по своєму стану не можуть бути відремонтовані, підлягають списанню.

1.2.5.1 Випадки, у яких проводитися випробування по-

жежних рукавів Випробування пожежних рукавів проводиться в насту-

пних випадках: 1. Нових - перед постановкою в бойовий розрахунок.

14

2. Після проведення ремонту та нав'язки з'єднувальних головок.

3. Після експлуатації їх на пожежі в умовах високої те-мператури, після попадання на рукав шкідливих речовин (нафтопродуктів, кислот тощо), в агресивному навколиш-ньому середовищі.

4. При експлуатації - один раз на рік. Проводити випробування рукавів частіше не рекоме-

ндується, тому що це може привести до передчасного ви-ходу їх з ладу.

1.2.5.2 Порядок випробування всмоктувальних по-

жежних рукавів Порядок випробування на герметичність (розрідження)

[3]: 1. Зовнішній огляд - потертості верхнього тканинного

шару, відшарування гумового шару з середини, кріплення з'єднувальних головок.

2. Збирається схема - АЦ - рукав - заглушка (рису-нок 1.7).

1 2 3

Рисунок 1.7 – Схема випробування всмоктувального рукава від насосу пожежного автомобіля:

1 - автоцистерна; 2 - всмоктувальний рукав; 3 – головка-заглушка всмоктувальна (ГЗВ-125)

3. Проводиться випробування на герметичність - ваку-

умною системою АЦ створюється розрідження 0,08 МПа. Після створення розрідження вакуумний клапан пожежного насосу перекривають, газоструменевий вакуумний апарат

15

вимикають, за 3 хв. падіння розрідження не повинно пере-вищувати 0,013 МПа.

4. Під час випробування наглядають за рукавом, чи не з'явились впадини, надриви, тощо.

5. Після випробування рукав знову детально оглядаєть-ся на випадок пошкоджень.

1.2.5.3 Порядок випробування напірно-всмоктуваль-

них пожежних рукавів Порядок випробування напірно-всмоктувальних рука-

вів на гідравлічний тиск [3]: 1. Зовнішній огляд - потертості верхнього тканинного

шару, відшарування гумового шару з середини, кріплення з'єднувальних головок.

2. Збирається схема - АЦ - рукав – розгалуження (РТ-80) (рисунок 1.8).

1 2 3

Рисунок 1.8 – Схема випробування напірно-всмоктувальних рукавів на гідравлічний тиск:

1 - автоцистерна; 2 - напірно-всмоктувальний рукав; 3 - розгалуження рукавне

3. Подається вода в рукав, випускається повітря через

розгалуження, після чого схема герметизується. 4. Поступово підіймається тиск води в рукаві до

0,8 МПа й витримується 5 хв.

16

5. Під час випробування спостерігають за рукавом, чи не з'явились розриви, просочування води, місцеві роздуван-ня, деформація металевої спіралі.

6. Після випробування рукав знову детально огляда-ється на випадок пошкоджень.

Випробування на розрідження напірно-всмоктувальних рукавів проводитися згідно пп. 1.1.5.2. [3] з тією різницею, що випробування напірно-всмоктувального рукава можна робити за наступною схемою (рисунок 1.9), яка дозволяє проводити випробування двох рукавів одночасно.

1 2 3 4

Рисунок 1.9 – Схема випробування двох напірно-

всмоктувальних рукавів на розрідження: 1 - головка заглушка; 2 - напірно-всмоктувальний рукав; 3 - водозби-рач рукавний; 4 - автоцистерна

1.2.6 Пошкодження всмоктувальної лінії Однією з основних несправностей всмоктувальної лі-

нії є відсутність водонепроникності, що найчастіше вини-кає в наслідок нещільності окремих рукавних з'єднань. Во-донепроникність лінії також може бути порушена застосу-ванням несправних рукавів, що мають розриви або проколи рукавного чохла. Забір води з водойми буде утруднений або зовсім неможливий при недостатній глибині занурення всмоктувальної сітки або її несправності (засмічення

17

вхідних отворів, заїдання осі клапана, нещільне прилягання клапана до свого сідла), а також при відшаруванні внутрі-шнього гумового шару рукава.

1.3 Рукава пожежні напірні

1.3.1 Призначення напірних пожежних рукавів Пожежні напірні рукава повинні бути надійними:

мати високу міцність, бути стійкими до стирання, дії со-нячних променів, гнильних процесів, агресивних середо-вищ, низьких і високих температур і зручними в роботі – легкими, еластичними, мати малі габарити скаток, також мати малий гідравлічний опір.

Рукава пожежні напірні виготовляються згідно ДСТУ 3810-98 та призначені для транспортування вогнегасних ре-човин під надмірним тиском [2].

Напірні пожежні рукава складаються із з'єднувальної головки та рукавного чохла. Напірні пожежні рукава, у за-лежності від матеріалу з якого виготовлено рукавний чохол, можна поділити на наступні групи:

1. Не прогумовані, що виготовляються з обчісної або льняної пряжі. 2. Прогумовані. 3. Латексні. 4. Полімерні. Напірні рукава розраховуються на роботу з різною ве-

личиною гідравлічного тиску, у залежності від цього вико-ристовуються різні матеріали. Це спричинило необхідність розподілу рукавів на групи міцності. Рукава різних груп мі-цності розрізняють по кількості просновок. Просновка – па-смо що проходе уздовж рукава, воно може бути як кольоро-ве так і чорне. У випадку, якщо тип групи міцності познача-ється декількома просновками, то вони знаходяться одна від іншої на відстані 10 мм.

18

Непрогумовані рукава поділяються на три групи: 1. Полегшені - льняні, виготовляються без кольорової

просновки в одне пасмо, очисні - мають одну просновку чо-рного кольору.

2. Нормальні - мають одну кольорову просновку. 3. Посилені - мають дві кольорові просновки. Прогумовані напірні пожежні рукава в залежності від

матеріалу, з якого вони вироблені можуть поділятись та не поділятись на групи міцності. Так, якщо основа та уток ви-конані з синтитичної нитки, прогумовані рукава не поділя-ються на групи міцності. А у випадку, якщо основарукава виконана з натурального волокна а уток з синтетичного, то такі рукава поділяються на групи міцності.

Прогумовані рукава поділяються на три групи міцнос-ті:

1. Підвищеної міцності - мають три кольорові просно-вки.

2. Посилені - мають дві кольорові просновки. 3. Нормальні - мають одну кольорову просновку.

ДСТУ 3810-98 визначає що при виготовленні пожежних

рукавів, у яких тканий чохол має внутрішнє або зовнішнє покриття, слід використовувати такі гідроізоляційні матері-али:

- гуму - прогумовані рукава; - термопластичний матеріал - полімерні (пластмасові)

рукава; - натуральний латекс - латексні рукава; - суміш гуми і термопластичного матеріалу.

Прогумовані напірні рукава широко використаються підрозділами МНС України. Льняні рукава на даний мо-мент можуть використатися лише для комплектації по-жежних кранів. Сухі чисті льняні рукава порівняно легкі, а їхні скатки малогабаритні. При подачі води по таких ру-

19

кавах зовнішня поверхня тканини чохла вогка, що підвищує їхню термостійкість в умовах роботи при підвищеній тем-ператури навколишнього середовища (біля фронту по-лум’я). Однак підвищена схильність льняних рукавів до гнильних процесів, а також дефіцит натуральних волокон робить виробництво їх безперспективним. Все це привело до того, що на даний момент льняні рукава практично не випускаються промисловістю.

Напірні рукава з латексним гідроізоляційним шаром в 1,5...2 рази легше прогумованих рукавів, більш еластичні і не потребують сушіння. До їх недоліків відносять – швидке стирання зовнішнього шару покриття, як наслідок, механіч-ні ушкодження тканого чохла, втрата гідроізоляційних яко-стей.

Як гідроізоляційний шар у рукавах застосовують гу-мову трубку товщиною не більше 2 мм або латексну тов-щиною не менш 0,6 мм.

При гасінні пожеж у лісах, на торфорозробках, схо-вищах зберігання деревини, в умовах найбільш імовірного зіткнення рукавів з палаючими предметами доцільно за-стосовувати рукава з регламентованою кількістю води, що просочується (перколяцією) через стінки рукавного чохла. Завдяки чому зовнішня поверхня рукава становиться вог-кою і значно підвищується його термостійкість.

Згідно ДСТУ 3810-98 напірні пожежні рукава поділя-ють на типи, у залежності від галузі використання. Типи по-жежних рукавів наведені в таблиці 1.2. Основні параметри та розміри напірних пожежних рукавів наведені в табли-ці 1.3.

20

Таблиця 1.2 – Типи напірних пожежних рукавів Тип

рукава Галузь

використання Температура експлуатації

Т

Пожежна техніка (автомобілі та мото-помпи). Виконання У. Категорія виро-бу 1-5 згідно з ДЕРЖСТАНДАРТ 15150

Від мінус 45 ºC до 45ºC

К Внутрішні пожежні крани. Виконання У. Категорія виробу 3-5 згідно з ДЕР-ЖСТАНДАРТ 15150

Від мінус 20 ºC до 40ºC

ВТ

Пожежні автомобілі (для насосів висо-кого тиску). Виконання У. Категорія виробу 1-5 згідно з ДЕРЖСТАНДАРТ 15150

Від мінус 45 ºC до 45ºC

Л Лісове господарство. Виконання У. Категорія виробу 1-5 згідно з ДЕРЖС-ТАНДАРТ 15150

Від мінус 45 ºC до 45ºC

Таблиця 1.3 – Основні параметри та розміри напірних по-

жежних рукавів Тип рукава Внутрішній діаметр мм Маса погонного метра, кг

Т 25,0 ± 0,1 0,25 38,0 ± 0,1 0,35 51,0 ± 0,1 0,45 66,0 ± 0,1 0,55 77,0 ± 0,1 0,65 89,0 ± 0,1 0,75 110,0 ± 0,1 1,20 150,0 ± 0,1 1,75

К 38,0 ± 0,1 0,25 51,0 ± 0,1 0,45 66,0 ± 0,1 0,60

ВТ 25,0 ± 0,1 0,40 Л 25,0 ± 0,1 0,30

38,0 ± 0,1 0,40 1.2.2 Будова напірних пожежних рукавів Одна з основних вимог до напірних рукавів, полягає

в тому, щоб вони не пропускали воду скрізь стінки рука-вного чохла, що подається під великим тиском.

21

У льняних рукавах герметичність стінки рукавного чохла досягається здатністю ниток льону набухати і ущіль-нюватись при намоканні за рахунок особливих пектино-вих речовин, що входять в його склад. У рукавах що ма-ють гідроізоляційний шар, герметичність стінки рукавного чохла досягається за рахунок цього шару (камери), розта-шованої усередині тканого чохла. Рукавні чохли напірних пожежних рукавів складаються з основи – ниток, що йдуть уздовж його довжини, і утка – ниток, переплетених до ниток основи під кутом 90°. Нитки використовують як з натураль-них (льону, бавовни) так і штучних (капрону, лавсану) воло-кон.

Розглянемо приклад виготовлення прогумованого рука-ва. Після того як виготовлений тканий чохол – гумову труб-ку із сирої гуми вводять усередину чохла, попередньо зма-заного гумовим клеєм, і далі її вулканізують паром під тис-ком 0,3...0,4 МПа (3...4 кгс/см2) при температурі 120... 140 °С, протягом 40...45 хв.

1.3.3 Постановка в бойовий розрахунок пожежних рукавів Підрозділи МНС України після одержанні всмоктува-

льних рукавів перевіряють цілісність матеріалу рукава, ная-вність клейма заводу-виробника. Рукава не повинні мати мі-сцевих змін кольору, слідів дії шкідливих речовин, слідів плісені. Нав'язують з'єднувальні головки та проводять ви-пробування (пп. 1.1.5.2. та 1.1.5.3. [3]). Заводять картки і присвоюють інвентарні номери.

При одержанні напірних рукавів необхідно перекона-тися в цілісності пакування, наявності ярлика, відсутності слідів дії різних шкідливих речовин (нафтопродуктів, кис-лот, тощо). Нарізають рукава рівномірною довжиною по 20 метрів, щоб не було відходів. Потім на рукав з обох сторін надягають накладки з рукава такого ж діаметру без гумового шару довжиною 200-300 мм. Накладки необхідні для

22

захисту від передчасного зношення (протирання) рукава в місцях нав'язування з'єднувальних головок.

Потім нав'язуються з'єднувальні головки і рукава ви-пробують гідравлічним тиском. На рукава, які пройшли ви-пробування, заводять картки і присвоюють інвентарні номе-ри.

Нав'язка з'єднувальних головок проводиться м'яким оцинкованим дротом діаметром 1,6...2,0 мм. За допомогою рукавонав'язувального приладу.

Рукава встановлюються у відсіки пожежних автомобі-лів у скатки або в гармошку на дерев'яну решітку. Забороня-ється встановлювати рукава у відсіки без дерев'яних реші-ток.

Рукава, які знаходяться на рукавній котушці, закрива-ються водонепроникною тканиною.

1.3.4 Маркування напірних пожежних рукавів Маркування рукавів виконується заводом-

виготовлювачем при виготовленні рукава та у підрозділах МНС України після проведення випробувань, перед поста-новкою в бойовий розрахунок.

При виготовленні кожний рукав маркують незмивною та неосипною фарбою літерами заввишки принаймні 25 мм із зазначенням знака відповідності згідно з ДСТУ 2296 про підтвердження факту сертифікації (**), скороченої назви підприємства-виробника або його товарного знаку (***), номера цього стандарту (ДСТУ ****), типу рукава та його номінального діаметра (у мм), довжини рукава (у м), міся-ця та року виготовлення і величини робочого тиску (у МПа).

Маркування наносять на обох краях рукава. Край мар-кування повинно бути на відстані не менше 0,5 м від краю рукава. Фарба не повинна містити компонентів, агресивних до матеріалу рукава.

23

Приклад маркування рукава типу Т із внутрішнім діаметром 51 мм завдовжки 20 м на робочий тиск 1,6 МПа, виготовленого в травні 1997 році:

** _ *** _ ДСТУ **** - Т51 - 20 - 05/97 - 1,6

У підрозділах МНС України маркування рукавів роб-лять з двох боків рукава, на відстані не менш 500 мм від з’єднувальної головки (рис. 1.10.).

Рисунок 1.10 – Маркування напірних пожежних рукавів 1 – номер рукава; 2 – номер підрозділу МНС України

1.3.5 Експлуатація пожежних рукавів 1.3.5.1. Експлуатація напірних пожежних рукавів При прокладанні напірної рукавної лінії необхідно

слідкувати щоб лінія не мала перегинів, заломів, не прокла-далась по гострих предметах, що горять та залитим нафтоп-родуктами поверхням.

У місцях, де можливі різкі вигини рукавної лінії необ-хідно підкладати рукавні коліна. У місцях проїзду транспор-ту установлювати рукавні містки. Якщо рукавна лінія пере-тинає залізничне полотно, то її прокладають під рейками ко-лії, між щпалами. Винятком становлять трамвайні колії та вулиці з інтенсивним автомобільним рухом, у цьому випад-ку керівник гасіння пожежі (КГП) входить в контакт з пра-цівниками ДАІ, щоб зупинити рух транспорту, або

24

направити його по іншому маршруту. Для утримання верти-кальних рукавних ліній від падіння, а також від зяття наван-таження на з’єднувальні головки від води, використовують рукавні затримки, за допомогою яких рукава підвішують до виступаючих частин конструкцій споруд та будівель.

Миття рукавів проводять струменевим, механічним та механізованим способом.

Струменеве миття проводитися з пожежних стволів (потребує багато години та води), механічний спосіб склада-ється з миття волосяними щітками, зволоженими водою, яка потрапляє на рукав через пустотілу ручку щітки, механізо-ваний - за допомогою рукавомиючих машин. Протягування рукавів через щітки виконується вручну або механічним способом на обертовий барабан. Циліндричні щітки забезпе-чують вільне просування рукавів разом із з'єднувальними головками.

1.3.5.2 Експлуатація пожежних рукавів при низьких температурах

- забирати воду з нижчої глибини (температура якої вище ніж на поверхні);

- подачу води проводити по одній магістральній лінії, до якої приєднувати як можна більше робочих рукавів (щоб вода не застоювалась та не змерзла);

- для прокладання рукавної лінії не рекомендується прокладати льняні рукава (під час подачі води вони ззовні вогкі);

- для утеплення засипати рукавні лінії снігом, тирсою, розгалуження рекомендується встановлювати в під'їздах бу-динків або утепляти;

- нарощувати, заміняти та прибирати рукавні лінії не-обхідно при постійній подачі води, знизивши тиск на насосі;

- рукава, які змерзли або вмерзли в лід відігрівати по-ром, гарячим повітрям, гарячою водою, або вихлопними га-зами машини. На вихлопні патрубки пожежних автомобілів для цієї мети встановлюють з’єднувальні головки.

25

1.3.5.3 Перекантування напірних пожежних рукавів У кожному підрозділі МНС України, залежно від сис-

теми організації експлуатації рукавів, є декілька резервних напірних рукавів або комплектів напірних рукавів. Для того щоб рукава рівномірно експлуатувалися, вони повинні по черзі використовуватися рівною мірою. При цьому не до-пускається, щоб одни й ті ж самі рукава увесь час експлуа-тувалися, а інші лежали на складі без застосування. Рівно-мірне застосування рукавів дозволяє мати приблизно рівні їх робочі характеристики. На пожежних автомобілях рука-ва укладаються у відсіках кузова так, щоб вони не терлись об виступаючі деталі кузова і його кріплення (болти, шу-рупи, косинці і т.п.). Рукава на автомобілі можуть укла-датись гармошкою (вертикально або горизонтально, за-лежно від конструкції автомобіля) і скатками одинарни-ми або подвійними. Прогумовані рукава великих діаметрів (77 мм) небажано укладати в подвійну скатку, тому що різкі перегини з середини рукава сприяють передчасному зношуванню гідроізоляційного шару. Рукава, змотані на рукавній котушці, повинні закриватися спеціальним чохлом із щільної водонепроникної тканини. Якщо під-розділ виїжджав з гаража в дощову погоду, то після пове-рнення рукава оглядаються і при необхідності просушу-ються. При мийці пожежних машин необхідно рукава ви-далити, щоб уникнути їхнього намокання, відсіки після мийки потрібно протерти та просушити і тільки тоді укла-дати в них рукава.

Перекатка рукавів. Практика експлуатації напірних рукавів показала, що руйнування рукавів завжди відбува-ється по технологічній складці. Обумовлюється це двома факторами: меншою міцністю тканини на складці в порів-нянні з іншими ділянками та додатковим ослабленням внаслідок найбільш інтенсивного стирання тканини на цій ділянці. Для більше рівномірного розподілу ділянок з ін-тенсивним стиранням по рукаву виконується періодичний зсув складки з одного місця на інше або, як прийнято на-

26

зивати, перекантовка рукавів. Крім того, перекантовку прогумованих рукавів необхідно проводити також з ме-тою зменшення руйнуючої дії природного старіння гуми в місцях перегину, тому що процес старіння швидше протікає в напружених ділянках гуми, якими є місце складки.

Утворення нової складки стосовно існуючій необхід-но робити під 90°. При цьому, щоб знову утворена складка не перебувала на технологічній складці – гумовому шві, завод скатує рукава у скатки з утворенням складки, зміще-ної на 45° до технологічного шва. Отже, всі рукава, що пе-ребувають у бойовому розрахунку і зберігаються в резер-ві та на складі, повинні перекантовуватися зі складки, на якій вони зберігаються, на іншу складку зі зсувом її під прямим кутом (тобто на 90°) до початкового. Перекантовка рукавів виконується при плюсовій температурі навколиш-нього повітря, але не вище 30° С.

Перекатка рукавів, незалежно від їхньої категорії, ді-аметра, групи придатності й часу знаходження в експлуа-тації, виконується через кожні 6 місяців. Календарні стро-ки проведення визначаються виходячи з місцевих умов і встановлюються наказом або розпорядженням ГУ МНС України по області. Резервні рукава, що зберігаються на складі, після перекантування скатуються в скатки, які по-винні бути відносно вільні без щільного прилягання одного витка до іншого.

Дата перекантування записується в розділ Б (робота рукава) картки рукава.

1.3.5.4 Зберігання всмоктувальних та напірних поже-жних рукавів

Зберігання всмоктувальних та напірних пожежних ру-кавів проводиться в затемненому приміщенні при темпера-турі не менш 0 °С і відносній вологості 50 ÷ 65%. Примі-щення повинно бути вентильованим.

27

Напірні рукава повинні зберігатись в одинарній нещі-льно скатаній скатці або розтягнутими по всій довжині на дерев'яних стелажах. Допускається використання металевих стелажів без гострих виступів, пофарбованих без слідів іржі.

Всмоктувальні рукава зберігаються тільки в розтягну-тому виді. При зберіганні всмоктувальних та напірних рука-вів, розтягнутих на всю довжину, стелажі повинні мати ухил 3 ÷ 5 ° для стікання крапель конденсованої води.

При зберіганні всмоктувальні та напірні прогумовані рукава обов'язково з середини посипаються тальком. Тальк можна вводити в рукав за допомогою мішечка з марлі, при цьому необхідно пудрити внутрішню поверхню рукава, про-таскуючи мішечок за шнур. Інший спосіб - використання пристосування, що складається з вентилятора для подачі по-вітря і ежекторного пристрою для тальку. Повітря, що пода-ється усередину рукава, захоплює тальк з ежекторного при-строю та проходячи усередині рукава пудрить внутрішні стінки рукава.

Всмоктувальні рукава один раз у шість місяців необ-хідно повертати на кут 45 – 50°, змінюючи місця дотику ру-кавів з полицею. Стелажі з рукавами повинні знаходитись на відстані не менше одного метра від приладів опалення. За-бороняється зберігати рукава разом з нафтопродуктами, ки-слотами та хімічно-активними речовинами, не допускається попадання на них сонячних променів.

1.3.6 Випробування напірних пожежних рукавів Випадки, у яких проводитися випробування пожежних

рукавів викладені в п. 1.1.5.1 [3]. Рукава випробують, як від насосу пожежного автомо-

біля, так і від іншого джерела подачі води, який повинен за-безпечувати необхідний тиск.

Не прогумовані рукава перед випробуванням напов-нюють водою та витримують протягом 5 хвилин під тиском 0,2 - 0,4 МПа.

28

Порядок випробувань напірних рукавів всіх їнищих видів та груп є однаковим. Рукава можна випробувати по черзі кожний або у вигляді лінії з декількох рукавів одного діаметру, однакової групи міцності та одному типу. Один кінець рукава (лінії) приєднується до джерела подачі води за допомогою перехідника, який повинен мати контрольний манометр та діафрагму з отвором 2,3 -3,5 мм щоб запобігти гідравлічних ударів та пульсуючих навантажень. На другий кінець рукава (лінії) ставлять заглушку з краном (перекрив-ний ствол, розгалуження рукавне).

У з'єднаннях між рукавів та арматурою повинна забез-печуватись герметичність.

Для запобігання гідравлічних ударів в манометр, у його штуцер вкручують демпфер з отвором 0,3 - 0,4 мм.

Після вилучення повітря та заповнення рукава водою поступово, протягом 2 хв. підвищують тиск води в рукаві до границі припустимого робочого і під цим тиском витриму-ють рукав протягом 2 хв. Далі тиск знижують до нуля, а по-тім поступово протягом 3 хв. піднімають його до випробу-вального та тримають під таким тиском 3 хв.

Величини граничних тисків для випробування напір-них рукавів, які проводять у підрозділах МНС України наве-дені в таблицях 1.4 – 1.6.

Напірні і всмоктувальні рукава іноземного виробницт-ва та нові типи рукавів, які можуть випускатися промислові-стю, випробуються гідравлічним тиском відповідно інфор-мації, що містить паспорт заводу-виробника.

По закінченні випробувань результати заносять у карт-ки рукавів.

29

Таблиця 1.4 – Величини граничних гідравлічних тисків для ви-пробування напірних не прогумованих рукавів

Вну

тріш

ній

діам

етр

рука

ва, м

м

Робочий тиск для групи міц-ності, МПа

Випробувальний тиск для групи міцності, МПа

полегшені

норм

альн

і

норм

альн

і

полегше-ні

норм

альн

і

поси

лені

очис

кові

льня

ні

очис

кові

льня

ні

26 0,4 0,6 0,7 - 0,5 0,7 0,8 - 51 0,4 0,5 0,7 1,0 0,5 0,6 0,8 1,2 66 - - 0,7 1,0 - - 0,8 1,2 77 - - 0,7 1,0 - - 0,8 1,2

Таблиця 1.5 – Величини граничних гідравлічних тисків для

випробування напірних прогумованих рукавів

Внутрішній діаметр рука-

ва, мм

Робочий тиск для групи міцності, МПа

Випробувальний тиск для групи міцності, МПа

норм

альн

і

норм

альн

і

підв

ищен

ої м

і-цн

ості

норм

альн

і

норм

альн

і

підв

ищен

ої м

і-цн

ості

51 0,9 1,0 1,0 1,0 1,2 1,2 66 0,9 1,0 1,0 1,0 1,2 1,2 77 0,9 1,0 - 1,0 1,2 - 89 - 1,0 - 1,0 1,2 - 150 0,9 - - - - -

30

Таблиця 1.6 – Величини граничних гідравлічних тисків для випробування напірних рукавів, які не розді-ляються на групи міцності

Внутрішній діаметр рукава,

мм

Робочий гідравлічний тиск, МПа

Випробувальний гідравлічний тиск, МПа

прог

умов

ані

лате

ксні

плас

тмас

ові

прог

умов

ані

лате

ксні

плас

тмас

ові

26 - - 2,0 - - 2,4 51 1,6 1,6 1,6 2,0 2,0 2,0 66 1,6 1,6 1,6 2,0 2,0 2,0 77 1,6 1,6 - 2,0 2,0 - 89 1,4 - - 1,8 - - 110 1,4 - - 1,6 - - 150 1,2 - - 1,4 - -

Для підрозділів, які не мають обладнання, яку може забезпечити гідрав-лічний тиск, випробування рукавів треба проводити по гідравлічному тиску рукавів підвищеної міцності.

1.4 Порядок обліку пожежних рукавів Облік роботи рукавів проводиться в картках [3], які

зберігаються в картотеці. Робота рукавів на пожежі запису-ється начальником чергового караулу в книгу служби. Один раз на десять днів робота рукавів переноситься в картку на рукав (додаток 1) відповідальною особою за ведення рукав-ного господарства підрозділу МНС України.

Картка на рукав складається з трьох розділів[3]: 1) загальної частини, де вказано назва та намер підрозділу,

номер рукава, його тип, групу міцності, діаметр, дату по-становки в бойовий розрахунок;

2) у другому розділі міститься інформація про проведення випробувань пожежних рукавів. Вказується дата прове-дення випробувань, прізвище посадової особи, що

31

провела випробування, вид випробувань, тиск або розрі-дження, результати проведення випробувань. Ці дані пі-дтверджуються підписом.

3) третій розділ, це робота рукава. Вказується дата роботи рукава, заходи що проводились, час роботи. Підпис осо-би відповідальної за облік та експлуатацію пожежних рукавів.

Але ця форма ведення обліку роботи пожежних рукавів [3], не дає достатньо повної інформації по роботі пожежного рукава (п 1.3.1., додаток 1). Дата виходу з ладу та проведен-ня ремонту не вказуються, характер пошкодження та заходи, щодо проведення ремонту (може проводитись обрізка рука-ва, що впливає на його довжину (п.1.3.2.).

Тому ми пропонуємо іншу форму картки на рукав, яка дає повну інформацію, щодо роботи пожежного рукава (до-даток 2).

1.4.1 Облік роботи пожежних рукавів Робота рукавів без подачі води при прокладанні рукав-

них ліній на пожежі, навчанні або перекантування прийма-ють рівною 20 хвилинам. Робота напірних рукавів під тис-ком, а всмоктувальних під розрідженням оцінюється факти-чним годиною роботи, коли по рукаву подавалася вода.

Наприклад: по рукаву на протязі 60 хвилин подавали воду. Загальний час роботи рукава буде:

Tзаг. = 20 + 60 = 80 (хв.) Приклад ведення картки на рукав наведен у додатку 1. Вихідні дані: напірний прогумований пожежний рукав

діаметром 51 мм, інвентарний номер – 12, експлуатується в СДПЧ-8. Рукав поставили в бойовий розрахунок 19.12.2004 року, випробування проведено 19.12.2004р., 24.12.2004 р. ру-кав працював на пожежі, за адресою: вул. Кацарська, 24, гасіння пожежі відбувалось протягом 40 хвилин. Під час гасіння пожежі рукав вийшов з ладу – порив тканого чохла

32

рукава, на місці нав'язки рукавної з’єднувальної головки. Ру-кав був відремонтований наступного дня, випробуваний та поставлен в бойовий розрахунок. Наступний раз рукав вико-ристовувався при відпрацюванні нормативу № 6.1.1. по ПСП 4.01.2005року.

1.4.2 Строки експлуатації пожежних рукавів Строки експлуатації всмоктувальних рукавів визнача-

ється згідно результатів проведення випробувань. Якщо нові рукава не витримали установлені критерії випробувань, на них складається акт, і заводу-виробнику пред'являється рек-ламація.

Для пожежно-рятувальних підрозділів МНС України строк експлуатації напірних рукавів складає 120 часів або 5 років.

Напірні рукава, які не виробили встановлений строк експлуатації, але не витримали установлені критерії випро-бування або довжина яких менше 10 метрів, переводяться в учбові або господарські.

1.4.3 Списання пожежних рукавів Пожежні рукава списуються в наступних випадках: 1. Рукава виробили встановлений строк експлуатації. 2. Рукава не підлягають ремонту та відновленню і не

придатні до подальшої експлуатації. Списання рукавів проводить комісія, яку очолює нача-

льник відповідного підрозділу МНС України. Комісія скла-дає акт на списання рукавів, до акту додаються картки на рукава, що підготовлені до списання. Акт затверджується в ГУ МНС України по області (форма Акту надана у додат-ках 4,5).

33

1.5 Організаційні системи експлуатації пожежних рукавів

1.5.1 Системи експлуатації рукавів Існують дві системи організації експлуатації рукавів:

централізована та децентралізована. Централізовані системи створюються в гарнізонах

служби з числом пожежно-рятувальних підрозділів 4 та бі-льше та на великих об'єктах при наявності декількох частин (незалежно від їх відомчої належності) та передбачають утворення центральної рукавної бази. На рукавній базі про-водиться зберігання резервного запасу рукавів, їх ремонт, технічне обслуговування та облік. Рукавна база повинна ма-ти спеціальний рукавний автомобіль, який забезпечуватиме доставку чистих рукавів та їх обмін на пожежах і навчаннях. Пожежно-рятувальні підрозділи, які обслуговує рукавна ба-за, повинні мати в запасі рукавів: 5 „Б” та 10 „А”.

При децентралізованій системі - відсутності рукавної бази, частини одержують напірні рукава зі складу гарнізону служби. При децентралізованій системі, рукава знаходяться на зберіганні в підрозділі з розрахунку по три комплекти ру-кавів на кожний автомобіль. При цьому їх технічне обслуго-вування, ремонт та облік проводиться та рукавному посту частини. Ремонт рукавів також можна проводити на рукав-ній базі гарнізону служби, при направлені автомобіля на планове ТО-2.

1.5.2 Розрахунок централізованої системи експлуатації пожежних рукавів Впровадження в гарнізонах служби централізованої си-

стеми експлуатації пожежних рукавів (ЦСЕР) вимагає попе-реднього визначення розрахункових параметрів її проекту-вання, які визначають пропускну здатність рукавних постів, їхнє технічне оснащення, місце дислокації на території гар-нізону служби.

34

До розрахункових параметрів відносяться: кількість обладнання та обслуговуючого персоналу рукавної бази (по-ста), кількість рукавних автомобілів та водіїв, резервний за-пас рукавів, місце розміщення рукавної бази (поста).

Порядок розрахунку: 1. Визначаємо кількість агрегатів випробування, су-

шіння й талькування (АИСТ) рукавів по формулі

410)40014( ПНА NNN

де НN - чисельність населення міста, тис. чоловік;

ПN - число підрозділів МНС у населеному пункті. Число інших видів устаткування, що входять у техно-

логічну лінію обслуговування пожежних рукавів (ЛОПР), знаходять згідно таблиці 1.7.

Таблиця 1.7 – Устаткування, що входять у ЛОПР

Тех

ноло

гічн

е об

ладн

ання

Рука

вом

иєчн

а м

ашин

а

При

стрі

й дл

я зм

отки

ска

ток

рука

вів

Ван

на д

ля в

і-дм

очув

ання

ру

каві

в

Нап

овню

ва-

льна

кат

ушка

Ста

нок

для

нав'

язки

з’

єдну

валь

них

голо

вок

При

стрі

й дл

я ст

иков

ки

рука

вів

Розрахункова кількість тех-нологічного обладнання

ЛОПР

1 на 4 АИСТ

1 на 4

АИСТ

1 на 4 АИСТ

1 на 3 АИСТ

1 на 40 тис. метрів рукавів

1 на 80 тис. метрів рукавів

2. Кількість рукавних автомобілів арN . знаходять по

двох умовах. По-перше, по інтенсивності потоку ар. виїздів рукавного автомобіля

4. 10)50016( ПНар NN

Далі по табл. 1.8 для знайденого значення ар. вибира-

ємо число 1.арN рукавних автомобілів.

35

Таблиця 1.8 – Кількість рукавних автомобілів, в залежності

від інтенсивності потоку виїздів Інтенсивність потоку виїздів до 0,4 0,4 – 2,8 2,8 – 7,6 7,6 – 14,8 більш 14,8

Кількість рукав-них автомобілів 1 2 3 4 5

По-друге, забезпечуючи умови необхідності своєчасно-

го прибуття рукавного автомобіля до місця виклику не піз-ніше часу локалізації пожежі, кількість рукавних автомобі-лів визначають

арар R

LN.

2.

де L - найбільша довжина міста, км;

арR . - радіус обслуговування рукавного автомобіля, який дорівнює 12 км.

Остаточна кількість рукавних автомобілів арN . у гарні-

зоні Служби приймається рівною більшому значенню 1.арN

або 2.арN .

3. Резервний запас рукавів у гарнізоні Служби визнача-ється по формулі

Пнеобр

ар

Нзрр NN

NNN 3)106,41( 4

.

де необ

рN - необхідне розрахункова кількість пожежних рукавів, які використовуються під час гасіння пожежі. Значення приймається згідно таблиці 1.9, залежно від чисе-льності населення міста.

36

Таблиця 1.9 – Значення необхідної розрахункової кількості рукавів, в залежності від чисельності населен-ня міста

Чисель-ність насе-лення міс-та, тис. чол.

до 50- 100- 250- 500- 1000- 2000- 3000- 4000- 5000- 6000- 7000- 50 100 250 500 1000 2000 3000 4000 5000 6000 7000 8000

Необхідна розрахун-кова кіль-кість по-жежних рукавів, шт.

50 100 150 200 250 350 400 450 500 550 600 650

4. Чисельність обслуговуючого персоналу на рукавно-

му посту визначається по формулі:

90010)4006(

..4

зрр

рбр

ПHр

NNNNК ,

де рбрN . - число рукавів, що перебувають у бойовому роз-

рахунку, у підрозділах МНС України, шт. 5. Чисельність водійського складу рукавних автомобі-

лів визначається по формулі:

арВ NК .5,4 .

6. Координати X і Y місця дислокації рукавного поста на території гарнізону Служби визначають по формулі:

1

1

ni

nii

n

nxX

1

1

ni

nii

n

nyY ,

де ix і iy - координати місця дислокації підрозділів МНС України на території міста;

37

in - число бойових і навчальних виїздів у місто підроз-ділів МНС України з використанням рукавів.

У випадку якщо в гарнізоні служби розрахункова кіль-кість рукавних автомобілів буде більше одного, то місце їх-ньої дислокації на території міста буде визначатися з ураху-ванням радіуса дії рукавного автомобіля, який дорівнює 12 км.

1.6 Ремонт рукавів В залежності, від введеної системи експлуатації поже-

жних рукавів, в гарнізоні служби ремонт пожежних рукавів може проводитись як в пожежно-рятувальній частині так і на рукавній базі (рукавному посту). При централізованій си-стемі експлуатації пожежних рукавів, у випадку необхіднос-ті обслуговування, випробування або ремонту пожежних ру-кавів, начальник пожежно-рятувальної частини повинен скласти заявку на обслуговування (додаток 3).

1.6.1 Ремонт всмоктувальних рукавів Всмоктувальні рукава потрібно ремонтувати, якщо во-

ни не задовольняють вимогам випробувань, а також при на-явності проколу, потертості, місцевого гниття тканини, роз-шарування, деформації спіралі і інших пошкоджень.

Ремонт несправних рукавів проводять двома способа-ми: вулканізацією та заклеюванням пошкоджених місць без послідуючої вулканізації.

Заклеювання пошкоджених місць без послідуючої вул-канізації можна проводити безпосередньо в підрозділах, так як для цього не потрібно спеціального обладнання.

Для здійснення ремонту необхідно мати такі матеріали:

Ремонт вулканізацією Ремонт заклеюванням

38

1. Клей гумовий вулканізова-ний. 2. Гума сира листова протек-торна, або прошарована. 3. Полотно, або мішковина просочена гумовим клеєм.

1. Клей гумовий звичайний (з чистого каучуку). 2. Гума камерна, або забрако-вані камери. 3. Полотно, або мішковина просочена гумовим клеєм.

Клей гумовий звичайний буває в готовому виді. Перед

ремонтом рукава чистять, промивають водою, сушать, зна-ходять місця пошкодження та визначають їх розміри. Для зручності роботи в рукав, який ремонтують, вставляють гла-дку металеву трубу або дерев'яний кругляк і у залежності від характеру пошкодження проводять потрібну роботу.

Найсерйознішими пошкодженнями рукавів є наскрізні розриви стінки рукава. Ліквідування таких пошкоджень ви-магає розкриття стінки рукава з зовнішньої сторони шляхом послідовного вирізання і відділення шарів, що складають цю стінку. Для зручності роботи, шари стінки рукава, по мірі відрізання ділянок, що вийшли з ладу, відгинають наверх. Після відділення ділянок шарів, що вийшли з ладу, пошко-джену ділянку стінки рукава готують до ремонту: старанно зачищають ділянку з допомогою металевої та волосяної щіт-ки, промивають її авіаційним бензином і просушують. Та-кож старанно зачищають і промивають з обох сторін латку для ремонту з листової гуми.

По розмірам, латка повинна перекривати пошкоджену ділянку рукава на 30 - 35 мм у всіх напрямках.

Після просихання латки та ділянки для ремонту на ру-каві її покривають шаром гумового клею в співвідношеннях 1:8, 1:10, який просушують протягом 5 – 6 годин при темпе-ратурі не нижче 15 – 18°С.

Після висихання на латку та ділянку рукава, яка ремон-

тується, знову наносять шар клею в співвідношенні 1:6, який протягом 10 - 15 хвилин просушують і після цього на місце

39

ремонту кладуть латку, якові розгладжують і притискають з допомогою преса та лещат.

Гумова латка іншого шару рукава винна бути на 15-20 мм більша вирізаного шару ремонтуємої ділянки. Це за-безпечує можливість виконання шва з напуском. Процес пі-дготовки та накладки цієї латки такий самий, як і для першо-го шару.

Розкрій і обклеювання рукава прогумованою тканиною і зовнішньою обкладкою проводитися з такою ж послідовні-стю.

Зовнішня обкладка повинна два - три рази обгорнути відремонтовану ділянку і перекрити місце розриву на рукаві по довжині 200 - 250 мм з зашкірного кінця.

При відшаруванні обкладки, її замінюють новою. Нову обкладку приклеюють до рукава гумовим клеєм.

Деформація металевої спіралі рукава усувається дере-в'яним молотком на круглій оправці.

Прокол у рукаві усувається заливкою вулканізованим гумовим клеєм.

Якщо рукав відремонтований способом, передбачаючи наступну вулканізацію, те ця вулканізація може бути зроб-лена на вулканізаційному приладді.

Для вулканізації необхідно мати спеціальні пристосу-вання, які дозволяють затискати ділянки для ремонту рукава в приладді без зміни форми рукава. Таки пристосування мо-жуть бути зроблені у вигляді металевих фасонних плит від-повідно до форми рукава з впадинами та випуклостями по внутрішній поверхні.

Вулканізувати рукав необхідно при температурі 130-140 °С протягом 35-40 хвилин. Якщо рукав заклеюють за допомо-гою вулканізаційної гуми і звичайного гумового клею, то після ремонту його просушують в приміщенні при температурі 15-18 °С протягом 2-3 діб. При просушуванні рукав залишається одягнутим на трубу або дерев’яний кругляк.

1.6.2 Ремонт напірних рукавів

40

Ремонт напірних рукавів може бути викликаний поя-вою в рукаві свища та утворенням повздовжнього або попе-речного розриву.

Рукава, які дістали пошкодження при роботі при лікві-дації НС та навчаннях, ремонтують після їх очищення, миття та сушіння одним із наступних способів:

- ремонт напірних рукавів вулканізацією; - ремонт напірних рукавів целулоїдним клеєм; - ремонт напірних рукавів перхлорвініловим клеєм.

1.6.2.1 Ремонт напірних рукавів вулканізацією Вулканізацією можна ремонтувати прогумовані і не-

прогумовані рукава з повздовжніми розривами не більше 200 мм і поперечними розривами не більше 50 мм.

Ремонтувати можна на вулканізаційному апараті, який призначений для вулканізації автомобільних камер.

Для проведення ремонту необхідно мати вулканізацій-ний апарат або парову плиту з двома струбцинами, волосяну жорстку щітку, ножиці, ніж, молоток дерев’яний, 3-5 підк-ладок з дубових дощок, щітку для клею, клей, склад якого приводиться нижче, бензин, швацькі нитки і комплект голок.

Порядок проведення ремонту вулканізацією прогумо-ваних і не прогумованих пожежних рукавів:

- місце накладання латки зачищають волосяною щіт-кою;

- місце розриву рукава зашивають швацькою ниткою хрестоподібним швом (шов повинен починатись на відстані 15-20 мм від краю розриву, стібки накладають на відстані один від одного на відстані 8-10 мм). Потім шов розрівню-ють і ущільнюють дерев’яним молотком;

- латку вирізають з нового не прогумованого рукава, довжина її повинна бути більше на 60 мм і ширше на 15-20 мм місця розриву рукава. Якщо латка вирізана з прогумо-ваного рукава, то гумовий шар знімають. Сторону латки, яка приклеюється зачищають так само, як і ділянку рукава яку ремонтують;

41

- ділянку рукава, на яку накладають латку, 3-4 рази ре-тельно протирають тканиною, змоченою в авіаційному бен-зині до зволоження. Потім її просушують;

- на ділянку рукава, яку ремонтують і на латку нано-сять щіткою 5-7 шарів клею загальною товщиною не більше 1 мм, причому кожний шар слід просушувати до такого ста-ну, коли до латки не будуть прилипати волосяні щітки;

- після того як нанесли останній шар клею і просушили його, треба наклеїти латку. Потім місце накладки латки рів-номірно розгладжують легкими ударами дерев’яного молот-ка;

- ділянку рукава, яку ремонтують, кладуть на плитку вулканізаційного апарату латкою вниз, щільно притискують до плитки затискачем, під який підкладають дерев’яну дош-ку (підкладку) розміром, більшою ніж латка;

- на вулканізаційному апараті рукав витримують на протязі 35-40 хвилин при температурі 130-140 °С;

- по закінченні доби після зняття з плитки, рукав пови-нен бути випробуваний гідравлічним тиском, величина яко-го приймається в залежності від виду рукава та групи міцно-сті.

Витрати клею при ремонті складають 0,25 грама на 1 см2 вулканізованої поверхні.

Прогумовані рукава можна ремонтувати вулканізацією дещо іншим способом. Латку виготовляють з сирої гуми і прогумованого полотна, а замість клею використовують ма-стику для гарячої вулканізації.

Послідовність і технологія ремонту рукава в цьому ви-падку наступна: після підготовки ділянки рукава, яку ремон-тують, на неї поступово наносять щіткою клей (мастику) че-рез 20-30 хвилин, на протязі яких просихає кожен шар клею.

Потім на пошкоджене місце кладуть сиру гуму товщи-ною в 2 мм, а на сиру гуму прогумоване полотно.

Латку з сирої гуми потрібно брати такого розміру, щоб вона перекривала пошкоджену частину рукава на 15-20 мм з

42

усіх сторін, а латка з прогумованої тканини повинна перек-ривати латку з сирої гуми також на 15-20 мм.

Накладені латки сирої гуми і полотна ретельно прока-тують роликами до місця пошкодження рукава, після чого вулканізують протягом 25 хвилин при температурі 130-140 °С.

Після закінчення вулканізації, через 24 години після знімання з апарату, рукав піддають гідравлічному випробу-ванню.

1.6.2.2 Приготування вулканізаційного гумового клею Вулканізований гумовий клей виготовляють з сирої

клейової гуми, яку розчинюють в авіаційному бензині. Сиру клейову гуму нарізають дрібними шматками, поміщають у щільно закриту банку і заливають авіаційним бензином у відношенні 3 кг бензину на 1 кг гуми. Суміш, яку дістали, відстоюють на протязі доби. По закінченні доби гуму рете-льно перемішують і в суміш ще заливають таку ж кількість бензину, після проходження 2-3 годин суміш знову ретельно перемішують, поки не дістануть однорідну масу клею.

Таким чином, в результаті розчинення 1 кг сирої гуми в 8 або 10 кг авіаційного бензину отримують сирий гумовий клей концентрації 1:8 або 1:10.

Інколи для ремонту напірних рукавів методом вулкані-зації використовують клей (замість готового), склад якого приводиться нижче (в вагових частинах):

- каучук – 100; - окис цинку – 5; - окис магнію – 5; - каніфоль – 5; - сажа газова – 15. Перед виготовленням клею каучук подрібнюють на

шматки розміром 2×2×2 см. Потрібний каучук розчиняють у бензині, після чого в розчин каучуку вводять решту складо-вих і цю масу ретельно перемішують до повного розчинен-ня.

43

1.6.2.3 Ремонт напірних рукавів целулоїдним клеєм Ремонт виконується у наступній послідовності: підго-

тувавши рукав до ремонту, місце розриву на рукаві і смугу в 30-40 мм навколо нього заливають клеєм, дають йому про-сохнути протягом 30-40 хвилин і заливають клеєм знову.

Вирізаної тонкої тканини латку (коленкор, бумазея) ро-зміром, більше ушкодженого місця на 30-40 мм, заливають клеєм і зразу накладають на ділянку рукава, яку ремонту-ють, легко притискають її і розгладжують. Після сушіння рукава при температурі 15-18 °С, протягом 12-15 годин, він піддається гідравлічному випробуванню.

Клей для ремонту може бути виготовлений шляхом ро-зчинення целулоіда в ацетоні в пропорції 20 г целулоіда на 10 см3 ацетону.

1.6.2.4 Ремонт напірних рукавів перхлорвініловим клеєм

Склад клею приводиться нижче (в вагових частинах): - перхлорвінілова смола – 10; - етилацетат – 25; - бензин «Калоша» - 15; - дибутилфталат – 0,5 Приготовлені рідкі компоненти ретельно перемішу-

ються і в суміш невеликими порціями засипають смолу. Та-ру щільно закупорюють, після чого клей стоїть дві три доби – до повного розчинення смоли.

Термін зберігання клею у герметично закритій тарі практично не обмежений.

Якщо клей висох, його слід розвести розчинником. Перхлорвініловим клеєм ремонтують всі види рукавів з

повздовжніми розривами до 200 мм і поперечними розрива-ми до 50 мм.

Ремонт проводиться тільки очищених від бруду сухих рукавів. Розриви рукавної тканини зашивають швацькими нитками хрестоподібним швом. Початок шва повинен вихо-

44

дити на 15-20 мм від краю розриву, потім шов вирівнюють дерев’яним молотком.

З нового непрогумованого рукава, або із замінника верхньої шкіри на щільній основі вирізають латку, довжина якої повинна бути більше на 60 мм і ширше на 15-20 мм мі-сця розриву рукава. Сторону латки яка буде приклеюватись – зачищають.

Підготовлені для склеювання поверхні рукава і латки протирають 2-3 рази тканиною, змоченою в авіаційному бе-нзині, або бензині «Калоша» і просушують до зникнення за-паху.

Знежирені поверхні рукава і латки при допомозі щітки покривають тонким шаром клею і висушують при темпера-турі 12-20°С протягом 35-40 хвилин. Сушити клей на сонці не можна. Потім на ділянку рукава, яку ремонтують, нано-сять другий шар клею, латку щільно притискають до рукава для видалення повітря із склеєної частини. Краї латки підма-зують клеєм, який виступив зі склейки.

Заклеєний рукав витримується добу для затвердіння клею при температурі 12-20 °С, краї латок зачищають, і ру-кав піддається гідравлічному випробуванню.

Витрати клею – 0,25 г. на 1 см2 ремонтуємої поверхні. При появі рукавів, виготовлених з інших, нових мате-

ріалів, технологія ремонту повинна бути відповідною до те-хнології ремонту даних виробів, згідно технологічного рег-ламенту.

Відремонтований рукав підлягає випробуванню.

1.7 Вимоги безпеки праці при прокладанні, приби-ранні, обслуговуванні та ремонті пожежних рукавів При прокладанні рукавної лінії з рукавного автомобіля

необхідно контролювати швидкість рухові відповідно до ін-струкцій з експлуатації (як правило, не більше 10 км на го-

45

дину), слідкувати за справністю світлової i звукової сигналі-зації, надійно фіксувати двері вiдсiків рукавного автомобіля. При намотуванні рукавів на рукавну котушку необхідно триматись за поручні барабана, не допускаючи пошкоджень рук, слідкувати за надійною фіксацією рукавної котушки.

При використанні пневмосистеми підйомного механіз-му укладання рукавів необхідно забезпечити тиск у системі гальмування не менше 0,55 МПа.

При навантажуванні скаток рукавів в автомобіль забо-роняється перевищувати межу вантажопiдйомностi (100 кг) підйомного механізму (не більше 2-х скаток рукавів).

При перевезенні використаних рукавів на даху рукав-ного автомобіля обмежуючи пристрої (дерев'яні трапи i по-ручнi) мають бути надійно закріплені в піднятому положен-ні.

При ремонті i обслуговуванні пожежних рукавів необ-хідно:

- не торкатися нагрітої поверхні вулканізаційного апа-рата;

- при роботі з клеєм працювати під витяжним зонтом та періодично провітрювати приміщення.

Забороняється тримати клей у безпосередній близькос-ті до нагрівальних приладів.

При укладанні рукавів на стелажі рукавної бази необ-хідно користуватися стрем’янкою чи майданчиком, який ру-хається. З'єднувальні головки рукавів кладуть униз скатки на лицьову частину стелажа. Випробування пожежних рукавів слід проводити згідно з інструкцією по експлуатації пожеж-них рукавів.