5 (309) ТРАВЕНЬ 2016 РОКУ * Видається з жовтня 1991 …бажав кожному тих чеснот святителя Миколая, за які він

№ 5 (309) ТРАВЕНЬ 2016 РОКУ * Видається з жовтня 1991 року * Ціна договірна

ñòîð. ñòîð. 99

Ó Âîñêðåñ³íí³ – íàøà ðàä³ñòü!Священики, які привезли дітей на фес-

тиваль – а це настоятелі храмів містечка Колки, сіл Старосілля, Розничі, Куликови-чі, Комарове, Копилля, Матейки, Нічогів-ка, Острови – взяли сюди всіх бажаючих, не лише учнів недільних шкіл, але й інших – всіх, кого зацікавила пропозиція провес-ти третій день Воскресіння Христового у святій обителі...

У Колківському благочинні пройшов традиційний дитячий Пасхальний фес-тиваль.

ñòîð. 2ñòîð. 2

Íåä³ëüíà øêîëà ïðè Ñâÿòî-Ïîêðîâñüêîìó õðàì³ Ëóöüêà Діяльність викладачів і учнів недільної

школи не обмежується лише уроками. Всі беруть активну участь у соціальній роботі. Зокрема, відвідують дитячі будинки (Кі-верці, Липляни), санаторії для дітей з об-меженими можливостями (Дачне), навіду-ють УТОС і УТОГ м. Луцька, беруть участь у благодійних акціях, працюють із непов-носправними (наприклад з організацією «Джерело життя»)...

Студент ВДС Михайло Антонюк роз-повідає про минуле і сьогодення найбіль-шої недільної школи єпархії.

ñòîð. ñòîð. 1010-1-111

Óðî÷èñòîñò³ ç íàãîäè þâ³ëåþ ñåêðåòàðÿ Âîëèíñüêî¿ ºïàðõ³¿

У спільній молитві і священики, і пара-фіяни, говорив владика Симеон, Богу по-дякували за роки земного життя отця Ми-колая, за роки щирого Йому служіння, і попросили у Господа благословення і отцю Миколаю, і його родині, і його духовній ро-дині – парафіянам храму, котрий Божою во-лею випало йому добудовувати і який є нині духовним центром мікрорайону...

22 травня сонм архієреїв та священи-ків вітав протоієрея Миколая Бондарука з особливими днями у його житті.

Ïðåñòîëüíå ñâÿòî õðàìó ó ñåë³ Ëîáíà Ëþáåø³âñüêîãî ðàéîíó

Храм у селі Лобна ще дуже молодий, з часу його освячення, котре звершував вла-дика Ніфонт 7 червня 2008 року, минуло тільки 7 років. Кілька років перед тим па-рафіяни молилися у пристосованому при-міщенні...

Урочисте Богослужіння з нагоди дня пам’яті преподобного Амфілохія По-чаївського у селі Лобна очолив протоієрей Валентин Марчук.

ñòîð. ñòîð. 88

ПРЕСТОЛЬНЕ СВЯТО І АКТОВИЙ ДЕНЬ У ВОЛИНСЬКІЙ ДУХОВНІЙ СЕМІНАРІЇ

Історія Волинської духовної семінарії бере свій поча-ток із далекого вже 1796 року, і вмістила ця історія в себе кілька переїздів, закриття у 1939 і 1964 роках, гоніння у богоборчі часи і переслідування вже у непрості часи те-перішні. Але не спокусилися її учні та викладачі ідеями розколу, залишилися вірними канонічній Церкві.

На Богослужінні у храмі семінарії був присутній і по-чесний ректор ВДС протоієрей Петро Влодек. У свої 92 роки він вистоює, як кажуть, службу і підносить молит-ву за своїх духовних дітей, які продовжили його спра-ву. Як сказав, звертаючись до присутніх у храмі ниніш-ній ректор ВДС протоієрей Рустик Капауз, отець Петро є наче ангелом-охоронцем волинської духовної школи. І якщо він є на Богослужінні, то і священикам, і пастві храму легше на душі. А були ж часи, пригадував отець Рустик, коли отцю Петру з правлячим архієреєм митро-политом Волинським і Луцьким Ніфонтом довелося у буквальному значенні слова рятувати на Волині духов-ну школу. Розкольники відібрали у єпархії майже все майно, і лише старенька сторожка біля древнього Свя-то-Покровського храму залишилася при єпархії. Тут і владика приймав людей, тут, біля неї, молилися люди, бо храм опечатали, тут і навчалися майбутні священ-нослужителі. Але з Божої милості є і храми, є і вірна паства, є і приміщення для семінарії. І були часи, при-гадував отець Рустик, коли одночасно у духовній школі навчалося по 200 учнів. Бо суспільство потребувало ду-ховних пастирів і віддавало у духовну школу своїх кра-щих дітей.

У цьому році Волинській духовній семінарії вже 220 років з часу її створення, і 70 із них припадають на пе-ребування суто на Волині (бо ж діяла семінарія і в Ос-трозі, і в Житомирі, і в інших містах). Невелика домо-ва церквиця при семінарії, яку й споруджував у свій час тодішній ректор отець Петро Влодек, вже стала пара-фіяльною, на молитву до неї люди їдуть з різних ку-точків Луцька. Тут сформувалася, каже отець Рустик Капауз, духовна родина. У церквиці – доброзичлива ат-мосфера, тут збираються люди, які не зайшли сюди, бо проходили мимо, а прийшли сюди зумисне. Православ-ні українці глядять свої храми – дім Божий на землі, проте у семінарському особливо вражають вишиті руш-ники і скатертини, тут багато ікон, які жертвують пара-фіяни.

З нагоди престольного свята на честь святих рівно-апостольних Кирила і Мефодія Божественну літургію у семінарському храмі з благословення митрополи-та Волинського і Луцького Ніфонта очолив викладач семінарії архімандрит Аліпій (Сапіга). Йому співслу-жили настоятель храму і ректор ВДС протоієрей Рус-тик Капауз, благочиний Луцького міського округу протоієрей Володимир Літвенчук, настоятель кафед-рального Свято-Покровського храму протоієрей Геор-гій Шевчук, викладачі ВДС у священному сані отці Олександр Богданов, Олександр Кондратюк, Роман Якубович, студент ВДС ієрей Віктор Мартинюк та інші, три диякони.

Закінчення на 2-ій стор.

ÄÇÂÎÍÈ ÂÎËÈÍ² ТРАВЕНЬ 2016 РОКУ2

Початок на 1-ій стор.За Богослужінням співали три хори: хор ВДС під

керівництвом протоієрея Петра Муляра, молодіжний хор «Покров» під керівництвом Ірини Гайдучик та майбутні регенти під керівництвом протоієрея Сер-гія Дембовського. Престольне свято і так є емоційно-урочистою подією для парафіян, а поєднання такої кількості священиків і хорів, такого щирого молитов-ного настрою у храмі піднімало душі до небес.

Після Літургії було відслужено молебень, архі-мандрит Аліпій передав вірним благословення і ві-тання зі святом від керуючого Волинською єпархією митрополита Волинського і Луцького Ніфонта та ві-карія єпархії єпископа Камінь-Каширського Нафанаї-ла. Через різні обставини вони особисто не змогли бути присутніми цього дня у храмі, але підтримали духовно і молитовно. Вітальні адреси з нагоди пре-стольного свята і актового дня Волинської духовної

семінарії надіслали керуючий справами Українсь-кої Православної Церкви ректор Київських духов-них академії і семінарії митрополит Бориспільський і Броварський Антоній та голова Синодального інфор-маційного відділу та голова Навчального комітету УПЦ єпископ Ірпінський Климент. Вони відзначили високий рівень богословського навчання у волинсь-кій духовній школі.

Наталія МАЛІМОН

22 травня Православна Церква відзначає перене-сення мощів святителя і чудотворця Миколая із Мір Лікійських в італійське місто Барі. Святитель і чу-дотворець Миколай є одним з найулюбленіших і най-шанованіших святих. У кожному українському місті є храм на його пошанування, а в кожній хаті – його ікона. Святий Миколай уславив себе перед Богом та людьми невпинними справами любові до ближньо-го: милосердям до знедолених та нужденних, милос-тинею для жебраків, скромністю та простотою в що-денному житті, смиренням і прощенням образ.

У день пошанування цього святого свій День Ангела відзначав секретар Волинської єпархії Ук-раїнської Православної Церкви настоятель Свято-Хрестовоздвиженського храму у Луцьку протоієрей Миколай Бондарук. Три архієреї молилися у спільній молитві з парафіянами цього храму та його настоя-телем. З благословення керуючого архієрея Волин-ської єпархії митрополита Волинського і Луцького Ніфонта Богослужіння очолив митрополит Вінниць-кий і Барський Симеон, якому співслужили вікарій Київської Митрополії архієпископ Бучанський Пан-телеймон, вікарій Волинської єпархії єпископ Ка-мінь-Каширський Нафанаїл, благочинний Луцького міського округу протоієрей Володимир Літвенчук,

голова єпархіального Інформаційно-просвітницько-го відділу протоієрей Валентин Марчук, сонм свя-щеників. Особливо багато людей цього святково-го і знаменного дня приступили до сповіді, а опісля – Святого Причастя. Священики причащали на три чаші. Після Божественної Літургії відбувся хресний хід і молебень.

Владика Симеон привітав парафіян зі святом, по-бажав кожному тих чеснот святителя Миколая, за які він прославлений у Бозі і людях. Три рази у рік Цер-ква вшановує святого: 22 травня і 19 грудня, а також 11 серпня у день Різдва святителя Миколая. Згадує Церква святого і кожного четверга, коли у храмах чи-тається канон і служиться акафіст святому Миколаю. Владика Симеон привітав з особистим святом насто-ятеля Свято-Хрестовоздвиженського храму секре-таря Волинської єпархії протоієрея Миколая Бонда-рука. День перед цим, 21 травня, він відзначав свій 50-річний ювілей, а у день перенесення мощів святи-теля Миколая – і день свого Ангела. У спільній мо-литві і священики, і парафіяни, говорив владика Си-меон, Богу подякували за роки земного життя отця Миколая, за роки щирого Йому служіння, і попроси-ли у Господа благословення і отцю Миколаю, і його родині, і його духовній родині – парафіянам храму,

котрий Божою волею випало йому добудовувати і який є нині духовним центром мікрорайону.

Архієпископ Бучанський Пантелеймон відзначив, що за роки служіння у священному стані в отця Ми-колая багато пережито, вистраждано і навіть випла-кано. Адже його дорога до Господа починалася ще тоді, коли і просто ходити у храм було в очах тієї бо-гоборчої влади злочином. Але майбутній отець Ми-колай зростав у благочестивій православній родині, у якій він став першим священиком. Його батько, котрий нещодавно відійшов до Господа, ще застав 25-річний ювілей сина у священицькому сані.

Вітаючи отця Миколая з Днем Ангела, вікарій Во-линської єпархії єпископ Камінь-Каширський Нафа-наїл говорив про його ревне служіння Церкві, хра-му і людям, подарував ікону Богоматері і квіти. А владика Пантелеймон подарував імениннику митру. Отець Миколай Бондарук у відповідь відзначив ве-лику честь служіння трьох архієреїв у Свято-Хрес-товоздвиженському храмі, і кожному на згадку про спільну молитву з парафіянами вручив ікону святого праведного Іоанна Кронштадтського, на честь котро-го буде освячено нижній храм Свято-Хрестовоздви-женського храму.


УРОЧИСТОСТІ З НАГОДИ ЮВІЛЕЮ СЕКРЕТАРЯ ВОЛИНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ

Завжди дякую Господу за те, що привів мене у Свя-то-Хрестовоздвиженський храм у с. Липини, настоя-телем якого є протоієрей Миколай Бондарук.

Отець Миколай – дуже скромна людина, тому він не любить, коли його хвалять. Однак, мені так бага-то хорошого хочеться сказати про нашого духовного пастиря, та ще й у день його ювілею, у день 50-літ-тя!

Отець Миколай врятував мені життя, став моїм земним ангелом-охоронцем! Це було у жовтні 2010 року. Чоловік перевіз речі із Житомирщини у нову квартиру в Луцьку. 19 жовтня прописався, а 21 жов-тня помер. На вулиці раптом зупинилося серце... А скільки було ще задумів, мрій! Мій Василь був дуже хорошим чоловіком, серйозні проблеми вирішував саме він. Я не вміла без нього жити!

І тут Господь відвідав мене скорботами, незгода-ми і важкою хворобою. До того ж квартирні шахраї хотіли відібрати житло в новобудові. Відразу багато біди і печалі звалилося на мене, незахищену і безпо-радну людину. Саме тоді я зрозуміла, що світ у злі лежить. Кругом одна. Дітей нема. Родичі? Є племін-ники... Я щодня молюся, щоб Господь просвітив їх світлом віри, відкрив духовні очі.

По дорозі від мого будинку зліва – лікарня, спра-ва – храм. Ноги ведуть до храму. Заходжу, ні одно-го знайомого обличчя. Чужа-чужаниця! Співається «Символ віри», а я сиджу безпорадна, прибита го-

рем, не можу підвестися. Чую слова священика: хто не може стояти, сидіть, корабель пливе. Тобто, мо-литва йде й за вас. Тоді у церкві було чотири людини таких, як я, убитих власним горем.

І ось уже п’ять років (теж ювілей), як мене отець Миколай відродив до зовсім нового життя. Батюшка мудрими, щирими порадами дав зрозуміти, що у такі важків часи слід по-справжньому довіритися Богові, тільки у Нього просити сил, тільки на Нього споді-ватися, а не на себе, на людей. Отець Миколай пере-конував, що серед земної суєти, горя треба частіше підносити свій погляд до неба, бо там наш Небесний Отець, наші скарби і спасіння. Взяти свій хрест і йти за Богом.

Такої духовної підтримки я ніколи не відчувала, хоч виросла біля церкви, часто ходила на Богослужін-ня. Розуміння, що значить жити з Богом у душі, при-йшло, дякуючи протоієрею Миколаю.

Наш душпастир має дар молитви, який Господь дає людям, які мають чисте серце. Мені здається, що він вірить у Бога, як вірують діти. Недаремно отець Миколай завжди із зачаруванням, теплою усмішкою дивиться на діток, які чекають, схрестивши ручки, причастя біля вівтаря. А вони, на диво, стоять усю літургію мовчки, терпляче. Тішиться батюшка. Слу-жить Божественну літургію натхненно, без всякої фальші, формальності.

Я стою попереду, недалеко від вівтаря, щоб усе

бачити, чути. Коли дивлюся на отця Миколая, мені здається, що під час Літургії він бачить перед собою Живого Бога, Ангелів та говорить з Ними. У такі мо-менти від батюшки вчишся і молитися, і вірити, і жити, і радіти. Під час служби відчувається щирість, велика віра, а тому кожне його слово, кожен вигук приникає у душу.

Отець Миколай піклується про наше духовне зрос-тання. Проповіді його повчальні і зрозумілі, гово-рить батюшка просто та дохідливо. Завжди євангель-ські події поєднує із сьогоденням, підкреслюючи, наскільки вони актуальні в наш час. Щоразу він на-голошує, що шлях християнина нелегкий – це шлях смирення, терпіння, шлях боротьби зі своїм гріхом, щире покаяння і безкорислива любов до ближнього. Батюшка закликає носити тяготи один одного. Він го-ворить проповідь усім, а кожному здається, що звер-тається конкретно до нього. Тому прихожани з ве-ликою увагою слухають свого настоятеля, чекають пастирського слова.

Наш отець Миколай чужу біду сприймає, як влас-ну, як своє нещастя. Він ледь стримує сльози, коли розповідає про чиєсь горе, чийсь подвиг чи про муче-ницьку кончину християн. Він уміє співпереживати! Дуже чуйний отець Миколай до потреб людей: хво-рого в лікарню завезе, відвідає, збере гроші на ліку-вання нужденним – справжній душпастир!

Якось бачу: батюшка стільця несе мамі, яка немов-

Низький уклін Вам, отець Миколай!

ÄÇÂÎÍÈ ÂÎËÈÍ² 3ТРАВЕНЬ 2016 РОКУ

ля тримала на руках. Непідкупна любов до ближньо-го. Я ні від одного священика не відчувала стільки теплоти і ніжності у голосі, як від нашого отця Мико-лая. Це викликає велику любов і повагу до нього.

Саме тому в отця Миколая багато духовних чад. Батюшка не просто вислуховує їх гріхи, а завжди допомагає порадами – спокійно і по-доброму. Це – справжній духовний лікар! Як влучно одна з прихо-жанок казала, що наш батюшка нагадує птаха: кож-ному хочеться під його крила, щоб було тепліше, щоб сховатися від зла, від біди й печалі. При цьому, він нікого не виділяє, до всіх ставиться рівно. У всьому відчувається порядність, розуміння у взаєминах між людьми.

Бувало, їде отець Миколай у паломницьку поїздку по святих місцях й обов’язково візьме записки, щоб помолитися там за нас, привезе святої води чи іншу святиню. Він завжди пам’ятає про своїх парафіян, навіть у важкі для нього хвилини.

До сліз була зворушена, коли вдень отець Микола похоронив найдорожчу людину – батька, а ввечері, стомлений і змарнілий, виносив хрест на середину храму для поклоніння людям, у зв’язку із Хрестопок-лонною неділею. Батюшка знав, що його прихожани потребують благодатної помочі для зміцнення духов-них сил і не міг собі дозволити не прийти на вечірнє Богослужіння. Уся сім’я тоді прийшла у храм, навіть трирічна Устинка поклонялася Господу.

Взагалі, сім’я отця Миколая – це приклад благо-честивої християнської родини. Завжди думаю: яке щастя жити, виховуватись у такій сім’ї, спілкуватися з такими людьми.

По-моєму, називатися матушкою – це особливий статус. Наша матушка Надія своєю зовнішністю, по-ведінкою спонукає до благочестя, скромності, хрис-тиянської етики. Вона – справжня берегиня духов-ності у своїй родині і в нашій церковній сім’ї.

Отець Миколай і матушка Надія ведуть побожне життя і так само виховують своїх трьох доньок, сина і внуків. Діти цієї родини – приклад, якими повинні бути діти. Вони всі четверо співають на кліросі. На-віть онуки там усі служби перебувають, споглядаю-чи, як мама Юля керує церковних хором.

А хористи просто молодці! Для мене вони – героїні: мають сім’ї, роботу, але все встигають, і невтомно бі-жать у церкву, щоб своїм мелодійним співом славити Господа і Матінку Божу.

Не уявляю отця Миколая без диякона Георгія. Вони – як єдине ціле. Диякон у нас неповторний. Митропо-лит Волинський і Луцький Ніфонт одного разу, піс-ля звершення тут Літургії, добрими словами говорив про нашу парафію і якраз запам’яталися його сло-ва про те, що диякон у нас – «родзинка». Коли отець

Георгій звершує кадіння, то, здається, підносить ка-дило до кожної людини: не поспішає, нікого не про-пустить, щоб Дух Святий зійшов на усіх прихожан. Велику благодать мають від того люди, радіють у душі. А голос! Господь обдарував його сильним го-лосом.

Під вмілим керівництвом диякона Георгія хлопці Іван (син нашого батюшки, який і сам має дуже гар-ний голос) та Віталій співом вміють виразити і Тор-

жество Православ’я, і радість, і тугу. Прихожани че-кають юнаків, вслуховуються у їхній духовний спів, який проймає душу.

Наші священики, диякон, прихожани особли-ву увагу приділяють вихованню дітей у дусі хрис-тиянської моралі. Щасливі наші юні християни, що мають поруч доброзичливих і мудрих поводи-рів. Багато хто з них намагається хоча б якось іти їх шляхом. Пам’ятаю, п’ять років тому, коли при-йшла у храм, це були Андрійко, Іванко, Назарчик... – маленькі хлопчики-паламарі. Сьогодні це зразкові юнаки, які займаються місіонерською діяльністю, є волонтерами. Уже навіть одержують подяки і наго-роди! Так, нещодавно владика Нафанаїл нагородив медаллю «Волинської ікони Пресвятої Богородиці» Сергія Бондарука, який, під керівництвом свяще-ника Романа Якубовича, очолює молодіжку «Іоан-нівська сім’я».

Назар Приймак учиться на другому курсі Волинсь-кої духовної семінарії, він уміло й грамотно підбирає цікавий матеріал про церковні свята чи святих угод-ників Божих і на дошці оголошень інформує прихо-жан.

Діти наші стараються жити з Богом, вони крок за кроком ідуть спасительним шляхом, і це радує.

Мене вразила глибока віра людей. Йдуть до сповіді, як на екзамен, зосереджені і схвильовані.

Усі прихожани поводяться пристойно, ніхто не роз-мовляє, у храмі панує дух високої моральності, дис-ципліни. Прихід дружній, міцний – справжня церков-на громада, сім’я.

Хочеться подякувати і священикам, і людям, які, після моїх потрясінь, повернули до життя, відродили в душі тепло, радість, спокій.

Отець Миколай, парафіяни створили справжній рай на землі. Церква довершена, завжди прибрана, затишна. Тішить своєю красою молодий сад, лісок. Милує око розмаїття квітів, що цвітуть від ранньої весни до пізньої осені. Скрізь радість умиротворен-ня. Воістину все навколо славить Господа.

Низький Вам уклін, отець Миколай!Даруючи Вам найкращі слова, ми прагнемо, аби

Ви почувалися здоровим, щасливим і знали, як ми любимо і цінуємо Вас.

Добра, міцного здоров’я, благополуччя Вам, Ва-шій родині, парафіянам на довгі-довгі літа.

прихожанка Людмила ОМЕЛЬЧЕНКО

7 травня, у день, коли Православна Церква святкує пам’ять святого мученика Валентина Доростольсько-го, і який є Днем Ангела речника Волинської єпархії протоієрея Валентина Марчука, Божественну літур-гію у Свято-Покровському кафедральному храмі, з благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта, очолив вікарій Київсь-кої Митрополії і духівник Фонду пам’яті Блаженнішого Митрополита Володими-ра митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр (Драбинко). Йому співслужили вікарій Київської Митрополії архієпископ Бучанський Пантелеймон, ві-карій Черкаської єпархії єпископ Золо-тоніський Іоанн, вікарій Волинської єпар-хії єпископ Камінь-Каширський Нафанаїл та сонм священнослужителів.

Окрасою Богослужіння став спів ар-хієрейського хору Свято-Покровського ка-федрального храму, молодіжного хору Свя-то-Пантелеймонівського храму «Уміленіє» під керівництвом Юлії Масленнікової та хору студентів ВДС. Після Літургії відбув-ся і традиційний пасхальний хресний хід та благословення артосу.

Зі словами вітань на адресу тезоіменитого речни-ка Волинської єпархії протоієрея Валентина Марчу-ка звернувся митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр. «Дорогий отче Валентине, дозвольте щиро привітати вас із вашим Днем Анге-ла і побажати Божого благословення і помочі Божої в усіх ваших починаннях та у вашому житті. Я дякую Його Високопреосвященству митрополиту Волинсь-

кому і Луцькому Ніфонту за те, що він благословив нам сьогодні звершити тут у цьому храмі Божествен-ну Літургію», – сказав владика Олександр. Він також вручив матінці отця Валентина Олені Марчук високу церковну нагороду Української Православної Церк-

ви – орден Святої великомучениці Варвари І ступеня. А тезоіменитому протоієрею Валентину Марчуку та усій його родині владика Олександр подарував у бла-гословення ікону Божої Матері «Достойно є».

«Дорогий владико Олександре, я щиро дякую вам за те, що ви цього дня очолили тут у нас у Луцьку ці церковні торжества. Це – перший день святого му-ченика Валентина, який ми святкуємо вже без нашо-

го довголітнього служителя Православної Церкви на Волині, блаженної пам’яті, протоієрея Валентина Не-годи. Цей священик був моїм наставником, і завдяки йому я є тим, ким є нині. Ви перебували під особли-вою духовною опікою нашого небесного Предстояте-

ля, блаженної пам’яті, Блаженнішого Мит-рополита Володимира, і усі ми відчували цю любов і опіку Блаженнішого. І я також дякую нашому Предстоятелю Блаженні-шому Митрополиту Київському і всієї Ук-раїни Онуфрію за те, що він благословив це сьогоднішнє церковне торжество. Ми продовжуватимемо тут, у Волинській єпар-хії реалізацію наших проектів, і на часі – реалізація 35 нових проектів», – сказав, своєю чергою, протоієрей Валентин Мар-чук.

Зі словами вітань на адресу тезоіменито-го отця Валентина звернулись також архіє-пископ Бучанський Пантелеймон, єпископ Золотоніський Іоанн та єпископ Камінь-Каширський Нафанаїл, які також вручили йому подарунки у благословення.

Вітали протоієрея Валентина Марчука також священики, студенти ВДС, колекти-

ви церковних хорів та прихожани. Отця Валентина усі вони знають як чудового проповідника, високо-духовного і глибоко віруючого душпастиря. Напев-но, вже уся повнота Української Православної Цер-кви знає речника Волинської єпархії як невтомного трудівника на інформаційній ниві та на ниві реалі-зації різноманітних медійних, соціальних та місіо-нерських проектів Волинської єпархії.

АРХІЄРЕЙСЬКА БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ У ДЕНЬ СВЯТОГО МУЧЕНИКА ВАЛЕНТИНА


Ця спільна молитва відбулася у рамках заходів з нагоди 71-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. 9 травня на Володимирській гірці від-бувся молебень. У ньому взяли участь півтори сотні військових капеланів різних конфесій і триста воїнів, учасників АТО. А також – Президент України Петро Порошенко, інші державні і громадські діячі, представники всіх релігійних конфесій Ук-раїни. Від Української Православної Церкви участь у цих урочистостях брав голова Сино-дального відділу УПЦ по взаємодії зі Зброй-ними силами та іншими військовими форму-ваннями України митрополит Білоцерківський і Богуславський Августин та 22 капелани.

Четверо із них представляли Волинську єпархію УПЦ. Серед них голова єпархіально-го Відділу по взаємодії зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями Украї-ни настоятель Свято-Георгіївського храму Лу-цька протоієрей Олександр Мазурак. У зоні АТО він перебував дві ротації, кожна по трид-цять днів. Це також протоієрей Олександр Ла-новий, настоятель храму у селі Оконськ Мане-вицького благочиння. У зоні АТО він побував 22 рази. Це і настоятель храму у селі Боро-чиче протоієрей Юрій Зарафутдінов та благочин-ний Мар’янівського округу настоятель храму у селі Пірванче протоієрей Миколай Черняк. Отці Олек-сандр Лановий, Юрій Зарафутдінов та Миколай Чер-няк завезли у зону АТО для українських військових тони продуктів, купленої військової амуніції, одя-гу, запчастин для техніки і багато чого іншого. А ще

отцю Юрію та отцю Миколаю вдалося повернути з полону бійця Збройних Сил України, волинянина.

Звертаючись до присутніх, Президент України Петро Порошенко говорив про те, що українські вій-ськові капелани також є захисниками Вітчизни, ос-кільки так само, як і військові, перебувають постій-

но під кулями, під загрозою потрапити в оточення чи полон, переживають всі труднощі військового побу-ту. У зоні АТО щоденно відбувається служіння понад ста військових капеланів, а загалом за два роки ук-раїнське духовенство різних церковних юрисдикцій направило на фронт та в прифронтову зону близько 600 священнослужителів. «Ви – достойні громадяни

України, і ваш патріотизм підтверджується вашими справами. Дякую вам за службу Україні та її славно-му воїнству», – наголосив Президент.

Як зазначають самі військові капелани, їхня при-сутність на фронті чи у прифронтовій зоні дуже пот-рібна. Адже на війні, як кажуть, невіруючих у Бога

нема. А що доводиться і під обстріли пот-рапляти, і переносити довгу та тяжку до-рогу, і духовне спілкування з воїнами буває дуже непростим, та такий уже послух, який добровільно бере на себе священик, стаю-чи військовим капеланом. Так, отець Олек-сандр Лановий часто бере з собою у поїзд-ки в АТО звичайну ікону зі свого оконського храму. Це Володимирська ікона Божої Ма-тері, яку понад сто років тому подарували церквиці православні солдати, які брали участь у так званому Брусиловському про-риві. Ікона, звісно, не має мистецької цін-ності, але має цінність історичну, вона є свідком історії Волині та самого Оконська і його храму. Зазвичай образ тримали у вів-тарі, а коли почалися військові дії на сході, і в них брали участь мобілізовані з Оконська, парафіяни зі священиком вирішили винести

ікону для загального доступу. І буде вона стояти тут у храмі доти, доки не закінчиться ця смута у державі і у нашій земній батьківщині настане мир та спокій. Солдати, котрі служать на сході, просять отця Олек-сандра привезти цю ікону, вірять у підтримку Божої Матері.


ВІЙСЬКОВІ КАПЕЛАНИ ВОЛИНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УПЦ ВЗЯЛИ УЧАСТЬ У СПІЛЬНІЙ МОЛИТВІ КАПЕЛАНІВ ТА УЧАСНИКІВ АТО НА ВОЛОДИМИРСЬКІЙ ГІРЦІ У КИЄВІ

Божественну літургію і молебень перед святим образом Богородиці, що має назву «Невипивана Чаша», відслужили на території Волинського облас-ного наркологічного диспансеру. Вже кілька років тут з благословення митрополита Волинського і Лу-цького Ніфонта діє молитовна кімната, дорогу у яку знають як пацієнти, так і персонал закладу. Духів-ником у цій установі служить протоієрей Степан Ярема, котрий є також духівником Волинського об-ласного братства тверезості імені святого праведно-го Іоанна Кронштадтського.

Щочетверга перед святим образом Богородиці «Невипивана Чаша» отець Степан служить Акафіст, а у дні постів служить і Божественні літургії, спові-дає та причащає Святих Дарів Христових. Молитов-на кімната стала для багатьох працівників диспансе-ру домовою церквою. Спасіння у молитві шукають тут і пацієнти. Ікона «Невипивана Чаша», напевне, одна з тих, перед якою пролито дуже багато сліз, про-казано багато слів щирої молитви з великою вірою. І на Богослужінні у день вшанування ікони були і працівники диспансеру, і парафіяни з інших храмів Луцька, і кілька пацієнтів, останні були особливо уважними учасниками Богослужіння. Люди актив-но подавали записочки за здоров’я рідних і близь-ких, щиро молилися. Для святкового Богослужіння на одній з галявинок затишного подвір’я диспан-серу облаштували накриття, під яким і відслужили Літургію. З благословення керуючого Волинською єпархією УПЦ митрополита Волинського і Луцько-го Ніфонта Богослужіння очолив голова єпархіаль-

ного Медичного відділу протоієрей Богдан Линник, йому співслужив протоієрей Степан Ярема та інші священики, а також диякон Іван Бортник.

Молебень перед іконою Богородиці «Невипивана Чаша» відслужив голова єпархіального Інформацій-но-просвітницького відділу протоієрей Валентин Марчук. Під час Богослужіння співали студен-ти Волинської духовної семінарії. Отець Валентин Марчук після молебню привітав присутніх на Бого-служінні зі світлим Христовим Воскресінням, по-бажав милості Божої і аби Господь почув молитви кожного і було кожному дано те, що йому на благо. Він також подякував головному лікарю диспансеру Ігорю Шкаровецькому та очолюваному ним колек-тиву за розуміння того, наскільки пацієнтам потріб-на не тільки фахова медична, а й духовна підтримка. Ця підтримка потрібна і працівникам. Адже робота у цьому закладі вкрай непроста і складна. Головний лікар розповів, що з п’яти медичних сестер зали-шається постійно працювати лише одна. Залиша-ються ті, котрі розуміють, що такий хрест поклав на них Господь і його треба донести, розуміють, що таке християнське милосердя і любов до ближньо-го. Отець Валентин також подякував старості дис-пансерної каплички Ларисі Іваницькій. Так склало-ся тут, що старостою є жінка, добра і милосердна. Цілий цей тиждень Церква вшановує жінок-миро-носиць, протоієрей Валентин Марчук привітав жі-нок, які працюють у диспансері і побажав їм Божої благодаті.


СВЯТКОВЕ БОГОСЛУЖІННЯ З НАГОДИ ВШАНУВАННЯ ІКОНИ БОГОРОДИЦІ «НЕВИПИВАНА ЧАША» До цієї ікони ідуть хресними ходами, приїжджа-

ють паломники з усього світу. А у день Міжнародного дня музеїв молебень перед чудотворною Холмською іконою Богоматері з благословення митрополита Во-линського і Луцького Нфонта відслужив голова єпар-хіального Інформаційно-просвітницького відділу про-тоієрей Валентин Марчук. Йому співслужив диякон Іван Бортнік.

Отець Валентин Марчук передав працівникам Му-зею волинської ікони – а у їхній особі – всім музей-ним працівникам Волині – благословення митрополи-та Волинського і Луцького Ніфонта, побажання Божої благодаті і підтримки в усіх добрих починаннях збе-реження історичної та культурної спадщини українсь-кого народу. Завідувач Музею волинської ікони Тетяна Єлісєєва подякувала владиці і отцю Валентину за мо-литву, благословення і добрі слова на адресу музейних працівників Волині.

Волинську єпархію і зокрема Музей волинської іко-ни поєднує багаторічна співпраця. Митрополит Во-линський і Луцький Ніфонт не тільки передав в ек-спозицію музею чимало цінних ікон, свою колекцію пасхальних сувенірних яєць, котра з успіхом тепер ек-спонується і в музеях України, а й спонукав, аби па-рафії єпархії також передавали у музей древні обра-зи, які будуть тут у збереженості і будуть доступні для поклоніння багатьом людям. Музей волинської іко-ни єдиний в Україні має колекцію нагород Українсь-кої Православної Церкви, яку передав сюди тодішній Предстоятель УПЦ Блаженніший митрополит Во-лодимир. Нині музей співпрацює з духівником Фон-ду пам’яті Блаженнішого Володимира митрополитом Переяслав-Хмельницьким і Вишневським Олександ-ром, котрий і нещодавно передав у музей цінні книги.

ВІТАННЯ СПІВРОБІТНИКАМ МУЗЕЮ


З благословення правлячого архієрея Волинської єпархії УПЦ митрополита Волинського і Луцького Ніфонта літію на Алеї сла-ви на міському кладовищі Луцька відслужили митрополит Вінни-цький і Барський Симеон, благочинний Луцького міського округу протоієрей Володимир Літвенчук, голова єпархіального Інформа-ційно-просвітницького відділу протоієрей Валентин Марчук і про-тодиякон Ростислав Петров.

На цій алеї, зокрема, упокоїлися в Бозі воїни, які трагічно заги-нули на блокпосту під Волновахою, або померли потім внаслідок отриманих там ран. Але у Господа нема мертвих, у Нього всі живі. І слова «Христос воскрес!», якими владика Симеон привітався із кожним, хто лежить під каменем на цій алеї, свідчать, що наші мо-литви допомагають воїнам там, у Царстві Божому, допомагають їх-нім безсмертним душам, що ми віримо і в їхнє воскресіння.

У свій час владика Симеон був правлячим архієреєм у Володи-мир-Волинській єпархії УПЦ. У Володимирі-Волинському базува-лася і 51-а бригада, воїнів якої було розстріляно на блокпосту, але які до останку залишилися вірними присязі і Україні. Владика ду-ховно окормляв родини, які потім послали своїх дітей на цю не-оголошену війну, у своїх молитвах він просить у Господа миру для нашої землі. І Володимир-Волинська єпархія, і Волинська єпархія разом зі своїми вірними активно допомагали українським військо-вим, вимушеним переселенцям, підтримують родини загиблих та поранених. Військові капелани від єпархій духовно окормляли ук-раїнських воїнів, визволяли полонених. Всі ми діти Христові, тому спільна молитва на Алеї слави хай буде почута Господом. Напере-додні, 21 травня, відбулася телефонна розмова митрополита Симе-она з міським головою Луцька Миколою Романюком, який цими днями перебуває у Волновасі. Владика Симеон відзначив, що за вбитих бійців потрібно невпинно підносити молитви.

З благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта Богослужіння у цьому храмі, який є окрасою і духовним центром луцького мікрорайону Теремно, очолив вікарій Київської Митрополії духівник Фонду пам’яті Блажен-нішого Митрополита Володимира митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олек-сандр (Драбинко). Йому співслужили вікарій Київської Митрополії архієпископ Бучанський Пантелеймон (Бащук), настоятель Свято-Хрес-товоздвиженського храму протоієрей Миколай Бондарук, голова Інформаційно-просвітницько-го відділу Волинської єпархії протоієрей Мико-лай Бондарук, протодиякон Ростислав Петров, диякон Тарас Футрук.

Перша неділя після Воскресіння Христового у церковному календарі має назву неділі апос-тола Фоми. Його ім’я опісля стало синонімом до слова «невіруючий», проте саме цей апостол, цей учень Христовий допоміг нам переконати-ся, що Христос воістину воскрес. Звертаючись із словом проповіді до парафіян Свято-Хресто-воздвиженського храму, владика Олександр на-гадав моменти зустрічі апостолів із Воскреслим Христом та, зокрема, із Фомою, котрий говорив про те, що доки сам не побачить Іісуса, доки руку свою не вкладе у Його рани, не повірить у Воскресіння. Своїми словами він водночас і свідчить про те, які фізичні муки переніс Іісус перед розп’яттям, адже рани, нанесені римськи-ми воїнами, були такими, що у них входила люд-ська рука… Проте апостол Фома хоча і говорив, що «доки не торкнуся – не повірю», але коли

Христос перед ним явився, Фома Його не торкається, а схиляється перед Ним і промовляє: «Господь мій і Бог мій!» Те, що Іісус справді Воскреслий, настільки вразило Фому, що він і торкатися Його не мав потре-би, бо повірив у те, що сталося. Через апостола Фому ми отримали віру в Спасителя, у Воскресіння і життя вічне, відзначив владика Олександр.

За спільну молитву з парафіянами храму влади-кам Олександру та Пантелеймону подякував насто-ятель протоієрей Миколай Бондарук. Він відзначив, що ця неділя стала особливим днем у житті пара-фії, бо ще ніколи у цьому храмі не служили два ар-хієреї водночас. Їхня молитовна підтримка важлива для парафіян і є радістю для кожної віруючої душі. На пам’ять про спільне Богослужіння отець Мико-лай подарував владикам ікони та книги з історії цієї парафії, а також – як сувенір – пасхальних курчаток. Також отець Миколай від імені парафіян привітав із днем ангела голову єпархіального Інформаційно-просвітницького відділу протоієрея Валентина Мар-чука. Отець Валентин подякув митрополиту Олек-сандру за підтримку медійних, просвітницьких, соціальних проектів Волинської єпархії УПЦ. Зок-рема разом з владикою Олександром отці Валентин Марчук та Миколай Бондарук у 2012 році презен-тували факсимільні видання нашої єпархії у Римі, Флоренції і Мілані.

Оскільки неділя апостола Фоми є ще і неділею Провідною, коли всі на цій землі сущі православні поминають рідних, близьких, які вже з Господом, то у Свято-Хрестовоздвиженському храмі було відслуже-но і панахиду. Її очолив вікарій Київської Митрополії архієпископ Бучанський Пантелеймон.

У НЕДІЛЮ АПОСТОЛА ФОМИ БОЖЕСТВЕННУ ЛІТУРГІЮ У СВЯТО-ХРЕСТОВОЗДВИЖЕНСЬКОМУ ХРАМІ ЛУЦЬКА ВІДСЛУЖИЛИ ДВА АРХІЄРЕЇ

ЛІТІЯ НА АЛЕЇ СЛАВИ МІСЬКОГО КЛАДОВИЩА У ЛУЦЬКУ

У третю неділю після Воскресіння Хрис-тового Православна Церква вшановує жі-нок-мироносиць, котрі першими сповісти-ли світові про те, що Син Божий і людський – воскрес. Церква вшановує подвиг Марії-Магдалини, Марії Клеопової, Саломії, Іоан-ни, Марфи і Марії, Сусанни та інших, котрі були супутницями Христа, служили Йому, були віддані Йому серцем та страждали разом із Ним. Вони супроводжували Іісуса Христа під час подорожей та йшли з Ним на хресну смерть на Голгофу. Вони були свідками хрес-них страждань Господа. Після хресної смер-ті Спасителя саме вони затемна поспішили

до Гробу Господнього, аби пома-зати тіло Христа миром. Вони ж першими і дізналися, що Христос Воскрес. Святі жінки-мироноси-ці являють нам приклад істинної жертовної любові і самовідданого служіння Господу.

І саме жінки-мироносиці є при-кладом для тих віруючих жінок і дівчат, які присвячують себе служінню Богу та людям. У Во-линській єпархії УПЦ відроджу-ються традиції православного сес-тринства, і вже понад 10 сестричок несуть свій послух у цій іпостасі. Православне сестринство у єпар-хії діє при храмі Всіх Святих зем-лі Волинської. Його духівником є священик Андрій Нікітіч. Сест-ричка Ірина розказує, що свій пос-лух вони несуть у лікарнях та ін-тернатах для престарілих, а також допомагають і самотнім людям вдома. На питання, чому вона при-йняла на себе важкий хрест сестри милосердя, відповіла, що завдяки цьому служінню вона бореться зі своїми гріхами. Бо допомагати ближньому, любити його – одна з найперших заповідей Христа.

У день вшанування жінок-миро-носиць у храмі у православне сес-

тринство було посвячено рабу Божу Ольгу і рабу Божу Ксенію. Чин посвяти звершили на-стоятель храму Всіх Святих землі Волинської протоієрей Володимир Яцишин, протоієрей Богдан Линник, ієрей Андрій Нікітіч і прото-диякон Ігор Савієвський. Це дуже хвилюючий обряд, який зібрав у храмі багато парафіян. Вони молилися разом із сестрами Ольгою і Ксенією, аби милосердний Господь благосло-вив їх витримати труднощі, які доводиться переносити сестрам милосердя. Але коли те робиться з Богом у серці і заради любові до ближнього, то це тільки для душевної радості кожної із сестер і для користі людям.

У ХРАМІ ВСІХ СВЯТИХ ЗЕМЛІ ВОЛИНСЬКОЇ ВІДБУВСЯ ЧИН ПОСВЯТИ У ПРАВОСЛАВНЕ СЕСТРИНСТВО


²ç æèòòÿ Âîëèíñüêî¿ ºïàðõ³¿ ó òðàâí³ 2016 ðîêó 1 травня, у неділю, вікарій Волинської єпархії

єпископ Камінь-Каширський Нафанаїл у Свято-Пок-ровському храмі Луцька у співслужінні його кліриків очолив вечірнє Пасхальне Богослужіння. Владика також звернувся до вірян із архіпастирським словом проповіді, у якому, звертаючись до теми євангель-ського читання, наголосив на важливості стяжання Духа Святого у житті православного християнина.

3 травня, у вівторок, єпископ Нафанаїл очолив Божественну літургію у Свято-Воскресенському храмі у Маневичах. Владиці співслужив сонм свя-щеннослужителів, зокрема, благочинний Маневи-цької округи протоієрей Тарасій Огородник. Після Літургії відбувся хресний хід навколо храму.

4 травня, у середу, вікарій Волинської єпар-хії звершив Божественну літургію у Свято-Хрес-товоздвиженському Чарторийському чоловічому монастирі, де напередодні очолив вечірнє Бого-служіння.

4 травня, у середу, учасниці православного сес-тринства відвідали стареньких людей, які про-живають у геріатричному пансіонаті с. Білосток

Луцького району, щоб привітати їх зі святом Хрис-тового Воскресіння. Зі словами «Христос Воскрес!» священик Андрій Нікітіч та троє сестер милосердя обійшли усі кімнати закладу, даруючи кожному не-величку пасочку та крашанку. Також привітали ди-ректора закладу, подарувавши їй ікону Воскресіння Христового та побажавши міцного здоров’я, сил та наснаги у подальшій роботі.

5 травня, у четвер, вікарій Волинської єпархії єпископ Камінь-Каширський Нафанаїл очолив Бо-гослужіння у Свято-Троїцькому Старосільському жіночому монастирі, а напередодні він звершив там вечірнє Богослужіння.

5 травня, у четвер, речник Волинської єпархії про-тоієрей Валентин Марчук і ректор ВДС протоієрей Рустик Капауз освятили пам’ятну стелу бійцям, за-гиблим у боях за визволення Волині від німецько-фашистських загарбників, та звершили заупокійну літію за спокій їх душ. Ця стела встановлена у Му-зеї військової техніки у Луцьку і є оновленим варіан-том стели, що існувала перед цим навпроти входу до меморіального комплексу «Вічна Слава» з боку вули-ці Шопена.

6 травня, у п’ятницю, члени молодіжки «Іоан-нівська сім’я» із пасхальними вітаннями завітали до одиноких стареньких геріатричного пансіона-ту. Вони підготували спеціальну програму, протягом якої лунало багато святкових піснеспівів і була пред-ставлена сценка, що змальовувала радісну подію Вос-кресіння Христового. На завершення виступу духів-ник молодіжки ієрей Роман Якубович привітав усіх мешканців пансіонату із Пасхою та вручив кожному шоколадне яйце.

7 травня, у суботу, під час відвідання Музею во-линської ікони, духівник Фонду пам’яті Блаженні-шого Митрополита Володимира вікарій Київської Митрополії митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр передав для ВДС цінний дарунок від Фонду – духовну літературу для бібліо-теки цієї духовної школи.

8 травня, у неділю, з нагоди Дня пам’яті та при-мирення у Луцьку на меморіальному комплексі «Віч-

на слава» відбулося вшанування загиблих у Другій світовій війні та церемонія покладання квітів до мо-нументу «Поранений солдат». З благословення мит-рополита Волинського і Луцького Ніфонта участь у поминальному заході взяв благочинний Луцької місь-кої округи протоієрей Володимир Літвенчук.

8 травня, у неділю, на Луцькому міському кла-довищі у селі Гаразджа було звершено хресний хід і відслужено традиційну Пасхальну панахиду з нагоди провідної неділі. Очолив заупокійне Бого-служіння Луцький міський благочинний протоієрей Володимир Літвенчук, якому співслужили священи-ки Луцька. Після панахиди священики, на прохання людей, звершували поминання біля могил.

9 травня, у понеділок, в Україні відзначалася 71-ша річниця Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. З благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта панахиду за спокій душ загиблих на фронтах воїнів, які віддали життя за Перемогу, та загиблих жертв цієї війни на Мемоіральному комп-лексі «Вічна Слава» очолив вікарій Волинської єпар-хії єпископ Камінь-Каширський Нафанаїл. Владиці співслужили священнослужителі Луцького міського благочиння. Піснеспіви пасхальної панахиди вико-нав хор студентів ВДС під керівництвом протоієрея Петра Муляра. У своєму архіпастирському слові вла-

Літургія у МаневичахЛітургія у Маневичах

Пасхальна вечірняПасхальна вечірня

Із насельниками Чарторийського монастиряІз насельниками Чарторийського монастиря

У геріатричному пансіонатіУ геріатричному пансіонаті

У Старосільському монастиріУ Старосільському монастирі

Осввячення стелиОсввячення стели

Вітання старенькимВітання стареньким

Дарунок музеюДарунок музею

Під час покладання квітівПід час покладання квітів

Хресний хід на кладовищіХресний хід на кладовищі

На МеморіаліНа Меморіалі


Телепрограму «ÄÇÂÎÍÈ ÂÎËÈÍ²» дивіться на Âîëèíñüêîìó äåðæàâíîìó òåëåáà÷åíí³

«Íîâà Âîëèíü» та телеканалі Ïîë³ññÿ ÒÁ. Виходить передача у неділю о 16:00, повтор в по-неділок о 18:00. Хронометраж 45 хвилин. У передачі беруть участь митрополит Волинський і Луцький Ніфонт та єпископ Володимир-Волинський і Ковельський Володимир.

«ÏÐÀÂÎÑËÀÂÍÅ ÑËÎÂÎ» – радіопередача, яку слухайте на хвилях Âîëèíñüêîãî ðàä³î кожної неділі о 18:35.

Телепрограма «ÁËÀÃÎÄÀÒÍÀ ÊÓÏÅËÜ» транслюється на телеканалі Àâåðñ щонеділі о 17:00 з повтором у понеділок о 21:00. Хроно-метраж передачі 30 хвилин.

Радіопередачу «ÄÓÕÎÂÍ² ÎÐ²ªÍÒÈÐÈ» слухайте на хвилях 107.3 ФМ та 68.48 МгЦ кожного четверга о 20:30. Священик та ведучий у прямому ефірі відповідають на запи-тання радіослухачів. Основний контингент слухачів – молодь, на яку і спрямовані від-повіді священнослужителя. Постійну участь бере митрополит Ніфонт.

Цикл духовно-просвітницьких радіопередач «ÄÓÕÎÂÍ² ÁÅÑ²ÄÈ» можете слухати на хвилях радіостанції СіД-FM (ефірна частота 102,4 МГц) у прямому ефірі щочетвер-га о 14:30. Тут слухачі почують актуальний коментар священика щодо останніх подій у Православній Церкві та дізнаються багато нового з бесід на духовну тематику.

дика Нафанаїл закликав молитися за спокій душ за-гиблих захисників Вітчизни, а також побажав нині живучим ветеранам здоров’я і сил, а молодь закли-кав завжди пам’ятати їх подвиг.

13 травня, у п’ятницю, у Волинській духовній семінарії відбулося засідання педагогічної ради під головуванням ректора протоієрея Рустика Капауза. В ході її роботи було підбито підсумки навчального року та затверджено план екзаменаційної сесії.

15 травня, у неділю, у Луцьку відбувся VII Все-український фестиваль вишитих рушників «Ви-шиті обереги єднання». З благословення митропо-лита Волинського і Луцького Ніфонта участь у заході взяли голови Місіонерського та Молодіжного від-ділів Волинської єпархії священик Роман Якубович та ієромонах Ілля (Вишневський), а також студенти ВДС, які доєдналися до загального «рушника єднан-ня», що сягнув майже кілометру.

20 травня, у п’ятницю, митрополит Волинський і Луцький Ніфонт очолив засідання Координаційної ради єпархії, у якому взяли участь вікарій Волинсь-кої єпархії єпископ Камінь-Каширський Нафанаїл, секретар єпархії протоієрей Миколай Бондарук, рек-тор ВДС протоієрей Рустик Капауз, протоієрей Ва-лентин Марчук, архімандрит Аліпій (Сапіга) та інші. Було розглянуто питання проведення авторського проекту Волинської єпархії VI Всеукраїнського бла-годійного фестивалю «Волинський благовіст», що відбудеться 29 травня у приміщенні Волинського об-ласного музично-драматичного театру.

25 травня, у середу, єпископ Камінь-Каширський Нафанаїл звершив Божественну літургію у Пет-ро-Павлівському храмі Луцька. З благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта він вручив чергові нагороди священикам єпархії. Після Богослужіння владика привітав присутніх зі святом Преполовення, а настоятель храму прот. Богдан Лин-ник подякував йому за архіпастирський візит.

1 травня Православна Церква відзначала «Свято над святами» – Світле Христове Воскресіння – Пас-ху. У Свято-Покровському кафедральному храмі Луцька Пасхальну Утреню та Божественну Літур-гію очолив, з благословення митрополита Волинсь-кого і Луцького Ніфонта, вікарій Волинської єпар-хії єпископ Камінь-Каширський Нафанаїл, якому співслужили клірики храму.

Цієї пасхальної ночі до Луцька також був до-ставлений Благодатний вогонь, який зійшов у Ве-лику Суботу у Кувуклію Гроба Господнього у Єру-салимі. Владика Нафанаїл, священнослужителі та чисельні віряни, які зібрались у Свято-Покровсь-кому кафедральному храмі аби зустріти свято Вос-кресіння Христового, із великою духовною радістю зустріли цю велику православну святиню. До Свя-то-Покровського кафедрального храму Благодат-ний вогонь доставив його клірик протоієрей Олек-сандр Федчук, який привіз святиню із Києва, куди її доставила делегація Української Православної Церкви, що, на чолі із митрополитом Бориспільсь-ким і Броварським Антонієм, перебувала у Святому Граді Єрусалимі у Велику Суботу та була присутня при сходженні Благодатного вогню. Не можна було передати цієї невимовної радості, з якою священ-нослужителі і вірні зустріли Благодатний вогонь. Єпископ Нафанаїл зі словами «Христос Воскресе!» зайшов із запаленими свічками до Свято-Покровсь-кого кафедрального храму, і усі присутні мали мож-ливість запалити від цього святого Вогню свої свіч-ки та лампади.

Під час Пасхального Богослужіння молились та-кож голова Волинської облдержадміністрації Воло-димир Гунчик та Луцький міський голова Микола Романюк. Вітання зі святом Світлого Воскресіння Христового від митрополита Волинського і Луць-кого Ніфонта, від себе та від священнослужителів і вірних Волинської єпархії УПЦ представникам вла-ди переказав вікарій Волинської єпархії єпископ Ка-мінь-Каширський Нафанаїл.

«Ми сьогодні святкуємо світле Воскресіння Христове. Христос-Спаситель є для нас Джерелом життя, і особливо Божа допомога потрібна тим, хто перебуває при владі, займає керівні посади. Тому ми молимось за вас, щоби Господь укріпляв вас у вашому нелегкому служінні», – сказав у своє-му слові вітань до представників влади владика. Він також вручив їм у благословення по сувенір-ному пасхальному яйцю. Своєю чергою представ-ники влади подарували владиці Нафанаїлу букети квітів.

Голова Волинської ОДА Володимир Гунчик, та Луцький міський голова Микола Романюк та-кож привітали митрополита Волинського і Луць-кого Ніфонта, вікарія Волинської єпархії єпископа Камінь-Каширського Нафанаїла, священнослужи-телів і усіх парафіян зі Світлим святом Воскресін-ня Христового.

Під час Літургії, після запричасного стиха, речник Волинської єпархії протоієрей Валентин Марчук за-читав Пасхальне послання митрополита Волинсь-кого і Луцького Ніфонта боголюбивим пастирям, чесному чернецтву та всім вірним чадам Волинсь-кої єпархії Української Православної Церкви.

Після Літургії відбулось освячення пасхальних страв, які вірні, згідно благочестивої традиції, при-несли до храму.

Вікарій Волинської єпархії єпископ Камінь-Ка-ширський Нафанаїл, у своєму архіпастирському слові до вірних, привітав їх зі святом Світлого Вос-кресіння Христового та закликав на них Боже бла-гословення.

ПАСХА ХРИСТОВА У ЛУЦЬКОМУ СВЯТО-ПОКРОВСЬКОМУ ХРАМІ

Педрада у ВДСПедрада у ВДС

Фестиваль вишитих рушників

Вручення нагород

ÄÇÂÎÍÈ ÂÎËÈÍ²8 ТРАВЕНЬ 2016 РОКУ

«Залишайтеся з Богом!» – з цими словами владика Олександр залишав не тільки приміщення каплички святих Косми і Даміана у геріатричному пансіонаті, де зібралися підопічні, які дають ще собі раду.

Ці слова він казав і підопічним, які через фізичні немощі вже не можуть вийти зі своїх кімнат. Влади-ка провідав і лежачих, вручивши кожному, як і всім підопічним, що були на зустрічі із ним, солодощі. І важливим були для них саме слова «бути із Богом», бо часто надія у цих людей тільки на Господа і мило-сердних людей, яких Він їм посилає.

Для підопічних пансіонату, які зібралися у кап-личці, владика Олександр, голова єпархіального Ін-формаційно-просвітницького відділу протоієрей Валентин Марчук, протодиякон Ростислав Петров проспівали пасхальні піснеспіви.

Владика Олександр благословив цих віруючих лю-

дей, які доживають віку у казенному домі, аби Гос-подь і надалі не залишав їх без Своєї ласки. Капличка діє у пансіонаті вже не перший рік, а коли її відкри-вали, то підопічні просто плакали з радості. Адже у тому житті, коли вони були самостійними, здорови-ми, вони мали змогу ходити у храм і там молитися Богу.

А в пансіонаті спочатку не було такої можливості і її отримали завдяки настоятелю сусіднього Свя-то-Хрестовоздвиженського храму секретарю Во-линської єпархії УПЦ протоієрею Миколаю Бонда-руку. Саме він ініціював створення тут каплички. У ній служать Літургії, молебні, підопічні пансіонату мають можливість і Богу посповідатися, і прийняти Святе Причастя.

І з великою душевною радістю вони поспілкува-лися із владикою Олександром, священнослужите-

лями єпархії, а з протодияконом Ростиславом Петро-вим ще й поспівали пасхальні піснеспіви.

«Прийдіть до Мене усі струджені і обтяжені, і Я за-спокою вас», – так сказав Господь наш Іісус Христос, а ще на сторінках Євангелія є така настанова Спаси-теля: «Що зробили ви одному з малих цих – Мені те зробили».

Тому служіння тим, хто потребує особливої уваги і допомоги, завжди було одним із головних у церковно-му житті. З благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта, у Волинській єпархії соціальне служіння таким людям здійснюється на належному рівні, налагоджена співпраця із організаціями, що об’єднують тих, хто є обділений у певних можливос-тях цього земного життя.

Своєю чергою, 14 років тому у Луцьку був засно-ваний обласний молодіжний Центр реабілітації ін-валідів з дитинства «Джерело життя», який дійсно став джерелом суттєво іншого, насиченого і повного радості життя для людей із обмеженими можливос-тями та особливими потребами.

З перших років існування цієї установи, Волинсь-ка єпархія, з благословення митрополита Волинсько-го і Луцького Ніфонта, налагодила плідну співпрацю із нею. «Джерелятами» духовно опікуються священ-нослужителі, їх відвідують студенти ВДС та право-славна молодь. Кожного літа учасники центру відпо-чивають у таборі «Стежина добра».

Отож, 17 травня, у день 14-ї річниці існування цьо-го центру, у гості до «джерельчан» завітали речник Волинської єпархії протоієрей Валентин Марчук, голова єпархіального Відділу у справах сім’ї про-тоієрей Петро Базюк, який духовно опікується цент-ром «Джерело життя», а також голова єпархіального відділу Місія соціальної допомоги дітям Олег Редь-ко.

Вони привітали учасників центру із річницею, пе-реказали благословення і вітання від митрополита Волинського і Луцького Ніфонта та вікарія Волинсь-кої єпархії єпископа Камінь-Каширського Нафанаї-

ла. Отці Валентин і Петро та Олег Редько заспівали «джерелятам» та їх педагогам Многоліття і презенту-вали святковий торт.

Таких храмів, як у Лобні, на Волині ще дуже мало, бо і преподобний Амфілохій Почаївський – це лю-дина, яка жила ще у такі недавні часи, котра у ці не-давні часи була визнана святою. Ще живі і на Волині люди, котрі їздили до нього за духовною поміччю і фізичним зціленням, які з ним спілкувалися, яких він благословляв. Зокрема і керуючий Волинською єпар-хією УПЦ митрополит Волинський і Луцький Ні-фонт, будучи ще світською людиною, їздив до отця Амфілохія за благословенням на вступ у духовну семінарію і отримав його.

Храм у селі Лобна ще дуже молодий, з часу його освячення, котре звершував владика Ніфонт 7 чер-вня 2008 року, минуло тільки 7 років. Кілька років перед тим парафіяни молилися у пристосованому приміщенні, а коли задумали будувати церквицю (бо яке село без храму?), то все робили за власні пожер-тви і власними силами. Будівельників не наймали, знайшлися майстри свої. І такий же величний храм звели! З прекрасним іконостасом, який просто вра-жає, з дивовижної краси великою іконою Богороди-ці біля свічної лавки. Ікона – то, як каже касир Ок-

сана Пасевич, дар храму від парафіянки відомої вишивальниці Анни Степанів-ни Чубейко. Все, що є вишитого у хра-мі – рушники, хоругви – вишито її та-лановитими руками. Анні Степанівні вже пішов 63-й рік, вона має 5 дітей і 15 онуків, яким навишивала і рушників, і сорочок, але найбільше у неї було ви-шитих ікон, які не продає, а дарує, і час-тину з них повезли вже далеко за межі України.

Де не кинь у Лобні оком, скрізь на село наступає ліс. І на подвір’ї біля храму також ростуть сосни, яким, звіс-но, не тільки більше років, ніж церк-виці, вони можуть бути і ровесниками преподобного Амфілохія Почаївського. Поміж трави парафіянки зробили гар-

ні квітники. На престольне свято зійшлися, приїха-ли не тільки з села, у якому десь 600 мешканців, а й з усієї округи. Народ на волинському Поліссі – бо-гобоязнений, віруючий і щирий у своїй вірі. Тому на службі у такій парафії завжди відчувається особ-ливий зворушливо-урочистий настрій, кажучи світ-ськими словами – аура, а в духовному плані то є благодать, за якою приходять сюди люди. Ось і ви-шивальниця Анна Степанівна каже, що роки дають про себе знати, але коли б вона не прийшла у цер-квицю, скільки б не вистояла на службі, а завжди повертається з просвітленою душею. Особливо хви-люючим був момент, коли під час співу «Вірую» за-дзвонили церковні дзвони. Така тут місцева тради-ція.

З благословення митрополита Волинського і Луць-кого Ніфонта Божественну літургію у храмі очолив голова єпархіального Інформаційно-просвітницького відділу протоієрей Валентин Марчук. Йому співслу-жили Любешівський благочинний протоієрей Ана-толій Шкара, настоятель храму на честь преподоб-ного Амфілохія Почаївського ієрей Дмитрій Ханас,

священики з навколишніх храмів і не тільки. Під час Богослужіння відбувся і хвилюючий момент введен-ня у храм недавно народженого сина отця Дмитрія, що звершив благочинний отець Анатолій Шкара. Па-рафіяни розказують, що отець Дмитрій і матушка Те-тяна прибули у Лобну дуже юними, а вже мають дві доньки, одна пішла у школу, і ось синочка. Родина священика є прикладом у селі благочестивого хрис-тиянського життя.

Після Літургії відбувся хресний хід і було відслу-жено молебень. Звертаючись з вітаннями до пара-фіян села, протоієрей Валентин Марчук передав їм благословення від керуючого Волинською єпархією УПЦ митрополита Волинського і Луцького Ніфонта. Православні Лобни мають такого небесного покро-вителя, говорив отець Валентин, який є прикладом смирення, щирої віри у Господа. Цього ж він поба-жав і людям, котрі у день престольного свята зійшли-ся на спільну молитву за мир у нашій Україні, за тих воїнів, які відстоюють нам цей мир на сході держави, за мир у кожній родині і кожному домі.


ПРЕСТОЛЬНЕ СВЯТО ХРАМУ В ІМ’Я ПРЕПОДОБНОГО АМФІЛОХІЯ ПОЧАЇВСЬКОГО У СЕЛІ ЛОБНА ЛЮБЕШІВСЬКОГО БЛАГОЧИННЯ

ЦЕНТРУ «ДЖЕРЕЛО ЖИТТЯ» – 14 РОКІВ

Митрополит Переяслав-Хмельницький і Вишневський Олександр відвідав Луцький геріатричний пансіонат


Це вже третя вистава, яку за короткий час підготу-вав Молодіжний відділ Волинської єпархії Українсь-кої Православної Церкви на чолі зі своїм керівником ієромонахом Іллею (Вишневським). Були прем’єри до дня вшанування святителя і чудотворця Миколая, до Різдва Христового і ось, до світлого дня Воскресін-ня Христового. Саме спектаклі, як вважає ієромонах Ілля, готують тому, що їх люблять і дорослі, а тим більше діти. І вони дозволяють залучити до постановки багато талановитих людей.

Зазвичай сценарії пишуть волонтери, викла-дачі недільної школи, самі священнослужителі. Сценарій вистави «Зірочка і принцеса Еліза у Царстві правди» підготувала Анна Возняк. Вона викладає у недільній школі при кафед-ральному Свято-Покровському храмі Луцька, у світському житті є студенткою Інституту іно-земної філології Східноєвропейського націо-нального університету імені Лесі Українки. І, як виявилося, має талант ще й творця спектак-лів, бо разом із керівником єпархіальної Місії соціальної допомоги дітям Олегом Редьком виступила і режисером вистави. А сам Олег та-лановито зіграв ще й роль Хана.

Вистава, звісно, у формі казочки, з гарним музичним супроводом, щирою грою самодіяльних акторів (а ними були викладачі недільної школи та студенти Волинської духовної семінарії) пересліду-вала і виховний момент. Йшлося у ній про малень-ку гарненьку Принцесу, яка жила у розкішному за-мку – як справжня казкова принцеса. І як усі казкові принцеси, була незадоволена своєю долею. Тому ви-рішила дізнатися, що таке правда і чи по-справжньо-

му її усі люблять. Король і королева та їхні вірні слу-ги-лицарі виконували усі її забаганки: то знаходили коня... бузкового кольору; то золоту кішку з очима, як бірюза (і, до речі, на сцені й з’явилася справжня жива кішка золотого окрасу).

А тоді Принцеса захотіла вже й зірку з неба! Ста-лося так (бо ж то казка), що зірочка сама злетіла із

неба до Принцеси. «Тримайся за мій промінець, і я покажу тобі, що таке справжня правда, я віднесу тебе в країну, де стоїть вічне літо, де величезні дерева і білі квіти ростуть на березі річки і заглядають у неї, милуючись своїм пишним вбранням. Хочеш полетіти зі мною?» – запитала Зірочка. І вони полетіли. Побу-вали у країнах, де правда була рідкісною гостею, але Принцеса завжди говорила тут правду, бо так її вихо-

вали батьки. Не раз довелося рятувати її Зірочці, доки та не привела Принцесу, врешті, у Царство правди. То був Рай із ангелами. Коли на землі люди говорили правду, тут виростала нова квітка і наповнювала про-стір ніжним ароматом. Проте Принцесі ще рано було у Рай, тому вона повернулася у свій замок до короля й королеви. І назавжди зберегла спогади про Царство

правди, у яке треба прагнути на землі. Вітаючи учасників Пасхальної вистави, го-

лова єпархіального Інформаційно-просвітни-цького відділу протоієрей Валентин Марчук передав їм благословення митрополита Во-линського і Луцького Ніфонта. Світ дитинс-тва – він справжній, у ньому панують щирість, любов і простота, говорив отець Валентин. «Будьте як діти, бо їх Царство Небесне» – ка-зав наш Спаситель. І те, що Молодіжний від-діл єпархії готує такі чудові спектаклі, радує і надихає. На виставу запросили і членів гро-мадських товариств дітей-інвалідів, якими опікується Волинська єпархія УПЦ. Приєм-ним моментом свята стали виступи наймолод-шої групи недільної школи «Маленькі серця великої любові», які і вірші розказували, і спі-вали, і творчої студії «Артос» при луцькому

Свято-Миколаївському храмі. Ці дітки зіграли ролі продуктів, які чекали Великодня у пасхальному ко-шику. А й справді, ви ж не знаєте, про що спілку-ються вони, чекаючи освячення?.. Виступив і хор «Покров» недільної школи, яким керує Ірина Бо-рисівна Гайдучик. Всі учасники свята отримали со-лодкі подаруночки.


ВІДБУЛАСЯ ПРЕМ’ЄРА ПАСХАЛЬНОЇ ВИСТАВИ ДЛЯ ДІТЕЙ «ЗІРОЧКА І ПРИНЦЕСА ЕЛІЗА У ЦАРСТВІ ПРАВДИ»

Уже сьомий рік поспіль у Колківському благочин-ні в дні Святої Пасхи проходить одноденний дитячий фестиваль «У Воскресінні – наша радість!». Прово-дився він у минулому в різних місцях – при храмах, на природі, але вже кілька останніх років для нього гостинно відчиняє свої двері Старосільський Свя-то-Троїцький жіночий монастир, на території якого діє літній табір для дітей та молоді «Стежина доб-ра». Саме на базі цього табору і було проведено Пасхальний дитячий фес-тиваль благочиння. Священики, які привезли дітей на фестиваль – а це настоятелі храмів містечка Колки, сіл Старосілля, Розничі, Куликовичі, Ко-марове, Копилля, Матейки, Нічогів-ка, Острови – взяли сюди всіх бажа-ючих, не лише учнів недільних шкіл, але й інших – всіх, кого зацікави-ла пропозиція провести третій день Воскресіння Христового у святій обителі, причому на свіжому цілю-щому повітрі соснового бору. Ор-ганізували фестиваль, придумали та провели ігри, конкурси, розваги учасники молодіжки Колківського благочиння «Дорога додому» на чолі зі своїм незмінним керівником, креативщиком, жарту-ном отцем Михайлом Анісімовим.

Фестиваль розпочався молитвою. Батюшки від-служили молебень на початок доброї справи, який очолив отець Микола Новосад, настоятель храму Ка-занської ікони Божої Матері села Розничі. Після ві-тального слова молоді люди поділили дітей на ко-

манди та організували дозвілля школярам. А це дві станційні гри (для старших та малюків) з духовно-ін-телектуальними та спортивно-туристичними завдан-нями на станціях, виставка дитячих виробів та поста-новка сценок на пасхальну тематику, спортивні ігри і перегляд повчального мультфільму. Священики, які привезли дітей, також активно включились у органі-зацію фестивалю та допомагали організаторам.

По завершенню станційної гри була загальна тра-пеза з монастирським чаєм і відпочинок. Хто грав у волейбол, хто дивився мультфільм, хто робив вправи на турніку, а хто опановував табірні гойдалки – неза-доволених, здається не було. Діти мали можливість продемонструвати свої таланти – акторські та співочі здібності, гру на гітарі, знання Святого Письма. Ін-телектуальний конкурс «Я люблю Україну» провела студентка третього курсу економічного факультету

КНУ ім. Т. Г. Шевченка Ірина Літвінчук. Сім команд змагалося у три етапи, виконуючи завдання на еру-дицію та знання історії України. Сценками «Пасха» та «Великодній кошик» порадували глядачів недільні школи сіл Острови та Копилля. Учні Колківської не-дільної школи виконували з табірної сцени пісні під гітару та інструментальний твір.

На завершення пасхального фестивалю були ого-лошені результати конкурсів та станцій-них ігор, вітання переможцям та подяка всім, хто посприяв проведенню цієї ціка-вої та корисної зустрічі. Після «санітар-ного десанту» учасники та організатори, піднісши подячні молитви Воскреслому Спасителю, роз’їхались по домівках.

Користь таких заходів очевидна – спіл-кування із ровесниками-єдиновірця-ми, можливість кожному відчути себе в єдиній православній сім’ї, зустріч зі ста-рими друзями та нові знайомства, рухливі ігри та перебування на свіжому повітрі – ось деякі цілі, які реалізовуються на ць-ому та подібних з’їздах (як дитячих, так

і молодіжних), що проводяться в нашому благочинні протягом року.

Висловлюємо щиру подяку Високопреосвященні-шому Ніфонту, митрополиту Волинському і Луцько-му, настоятельниці Старосільського Свято-Троїць-кого жіночого монастиря ігумені Софії (Лівик), архімандриту Аліпію (Сапізі), ієромонаху Іллі (Виш-невському) за сприяння у проведенні дитячого фес-тивалю Колківського благочиння.

У ВОСКРЕСІННІ – НАША РАДІСТЬ!

ДЕНЬ ПРАВОСЛАВНОЇ ХРИСТИЯНКИ

15 травня 2016 року, у третю не-ділю після Пасхи Христової, святою Православною Церквою вшановуєть-ся пам’ять жінок-мироносиць. Святе Письмо, а також Передання свідчать, що саме святі жінки-мироносиці до ос-таннього подиху Спасителя залишали-ся поруч із Ним біля Хреста, вони по-мазали благовонними маслами тіло Господа під час поховання, ще – пер-шими серед людей дізналися звістку

про Воскресіння Христове. В нашій Церкві склалася приємна традиція цей день вважати днем православної хрис-тиянки.

З нагоди цього свята, в недільній школі при Свято-Покровському хра-мі м. Луцька відбувся святковий кон-церт, на якому для дітей та батьків була коротко переказана історія свята, про-ведені цікаві конкурси, майстер-клас по виготовленню квіточки для мами, проведений флешмоб, на якому діти вистроїлись у формі сердечка на знак

любові – головної християнської чесно-ти. В кінці свята всі мами і дівчатка от-римали по букетику із лісових квітів.

Директор недільної школи ієром. Ілля (Вишневський) сказав: «Усі ви іменуєтеся сьогодні мироносицями, тому що носите у своїх грудях жіноче серце, тож наповнимо ж його дорого-цінним світлом – всепереможною і все-поглинаючою любов’ю до Бога і наших близьких, будьте мироносицями Хрис-тової любові і Пасхальної радості, як колись святі жінки в Пасхальну ніч».


НЕДІЛЬНА ШКОЛА ПРИ СВЯТО-ПОКРОВСЬКОМУ ХРАМІ МІСТА ЛУЦЬКА: ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ І СУЧАСНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Дитина – це особистість, її душа – чистий аркуш паперу, а оскільки батьки дитини є її першими вчите-лями, то саме вони вчать її записувати на цей аркуш ті хороші справи, які людина повинна звершувати про-тягом свого земного життя. Саме дитячі роки відігра-ють феноменальне значення у формуванні людської особистості. На допомогу батькам у вихованні дітей, як невід’ємний інститут людського життя, приходить Церква. Адже місія Церкви не обмежена, якимсь ві-ком, а розповсюджується на всіх людей. На думку ба-гатьох людей, Церква – це дім Божий і тільки місце молитви. Та це велика помилка, адже Церква впро-довж свого існування впливає на християнське жит-тя, вводить норми моралі, формує духовність особис-тості, і, як не дивно, світогляд цілої нації.

Та й сьогодні батьки повинні водити дітей у Церк-ву і виховувати їх у ній, адже Господь Іісус Христос дав заповідь: «Пустіть дітей і не забороняйте їм при-ходити до Мене, бо таких є Царство Небесне» (Мф. 19, 14). Діти навчаються у школі, вивчають математи-ку, хімію, біологію та для правдивого пізнання Бога, віри в Нього і спілкування з Ним, цього буде недо-статньо, потрібна додаткова наука.

Недільна школа – це саме та установа, що по-дає дітям цю науку. Це ніби початкова форма осві-ти. Тут дитина розвивається естетично, культурно, з’являється прагнення до кращого. Тому це є вели-чезна і надзвичайно важлива сходинка до формуван-ня особистості.

У 1994 році з благословення правлячого архієпис-копа Ніфонта, відкрито недільну школу при Свято-Покровському храмі міста Луцька. Першим керівни-ком і педагогом для дітей став архідиякон Аліпій, який проводив уроки у Свято-Покровському хра-мі. Тоді ще не було поділу на вікові групи, тому всі бажаючі приходили разом. На початках у недільну школу приходило від 15 до 20 дітей. Згодом виник-ла проблема, що полягала у співпадінні часу прове-дення уроків із требами у храмі (вінчання, хрещення та інші), тому було вирішено проводити уроки у при-міщенні єпархії, де була пошивна. Виклад нового ма-теріалу, зазвичай, тривав не більше 20 хвилин, адже діти віком 6 років більше інформації просто не спри-ймали, а тому архідиякон Аліпій водив їх у храм, де вони наочно і на дотик вивчали храм, його діяльність і значення. Так проходили перші уроки.

Раніше діти не були задіяні у святкуваннях, що від-бувалися у храмі. Згодом, після заснування недільної школи, все змінилося. Дітей активно задіювали у різ-ного роду концертах, вони ставили вертепи, їздили з виступами у лікарні, дитячі відділення, до ветеранів. На той час не було майже ніякої методичної літерату-ри, тому використовували фактично усе. що можна було знайти під руками. Та це не заважало організо-вувати святкування на день святителя Миколая, Ми-хайлівські вечори (проходили у формі бесід із чаєм і пригощеннями), також Торжества – Пасхи.

Згодом уроки стали проводитись у Пантелей-монівському храмі, що знаходиться біля Свято-Пок-ровського храму, діти прихожан якої й відвідували цю школу. Кількість дітей росла, тому у 1999 році вони були поділені на дві групи: молодшу і старшу.

До 2000 року недільною школою керував і викла-дав в ній один архідиякон Аліпій, але зі збільшен-ням дітей йому потрібна була допомога. Час від часу його заміняв і викладав для дітей студент ВДС Тарас Омельчук. Згодом архідиякон Аліпій повністю дору-чив цьому студенту координувати діяльність неділь-ної школи.

«Менше як за рік часу недільна школа збільшила-ся. Це було пов’язане із системністю, системність – це постійність, а якщо є постійність, то росте і дові-ра» – зауважив ієромонах Ніфонт (Омельчук).

У 2002 році діяльність недільної школи було пе-ренесено у стіни Волинської духовної семінарії. На базі семінарії вже діяла своя недільна школа, керів-ником якої був ректор ВДС протоієрей Петро Влодек. Та між цими двома недільними школами була суттєва різниця. У семінарську недільну школу на уроки при-ходили всі бажаючі прихожани. Тобто на уроці були як старші люди, так і діти, які сиділи на руках. Як і в

архідиякона Аліпія, у протоієрея Петра Влодека був свій помічник – Володимир Свистун, однокурсник Тараса Омельчука. Коли недільну школу при Свято-Покровському храмі перенесли у стіни семінарії, то вона зразу ж об’єдналася із семінарською.

Переселення дозволило недільній школі розши-рити свої можливості. Із появою вільних аудиторій з’явилася можливість набирати нових дітей. Першою помічницею Тараса Омельчука стала прихожанка храму Юлія Левчук, яка допомагала проводити уро-ки. Вже через рік у недільній школі нараховувалося близько 60-80 дітей. Особливістю було те, що стіни семінарії дозволили набирати не тільки дітей із Пок-ровської церкви, а з усього міста Луцька. Тому не-дільну школу при Свято-Покровському храмі Луцька по праву можна вважати недільною школою усього міста.

У 2002 році координатор недільної школи Тарас Омельчук, по закінченню семінарії, прийняв черне-чий постриг із іменем Ніфонт і надалі продовжив нести свій послух проведення занять у недільній школі.

Основною своєю метою як координатора ієроди-якон Ніфонт вважав залучення православної світ-ської молоді, і саме за рахунок цього недільна шко-ла набирала швидких темпів у своєму розвитку та діяльності. Це максимально виправдало себе. Сама недільна школа виховувала для себе кадри. Велика перевага була у тому, що уроки відбуваються саме у стінах семінарії, адже через це у недільній школі могли викладати студенти, але, за словами ієромона-ха Ніфонта, – тільки найкращі, які добровільно хоті-ли нести цей послух.

У стінах семінарії для недільної школи було виді-лено кабінет, який отримав назву Бібліотеки неділь-ної школи. Це відкрило ще більші можливості для встановлення інфраструктури недільної школи і її постійності. У кабінеті була невеличка бібліотека і знаходився комп’ютер, за допомогою якого готували-ся уроки, також стояв принтер, що дало змогу дітям давати додому після вивчення матеріалу невеличкі роздруківки, які готував сам ієродиякон Ніфонт. На них коротко викладався матеріал уроку з наочними малюнками, міг бути кросворд і навіть домашнє за-вдання.

Усе це давало змогу розширювати свої можливості. Кількість дітей у недільній школі росла, відбувався поділ на групи вже не дві чи три, а шість і більше. У 2010-11 роках уже нараховувалося вісім груп. При-ходили діти віком від 5 до 14 років. Для кожної віко-вої групи була своя програма, викладач і аудиторія. Основними темами уроків були: «Християнське ви-ховання на основі казок», «Перші кроки до Бога», «Ази православної віри», «Християнські доброчин-ності», «Заповіді Божі», «Священне Писання Ново-го Завіту», «Священне Писання Старого Завіту», «Іс-торія життя перших християн». Вивчення наведених тем проходило у віковому порядку. Кожна група мала свою назву і золотий вірш. Навчання відбувалося у три зміни на 12:00, 13:00 та 14:00. Особливістю було те, що перед уроками діти виходили з класів на ор-ганізаційну лінійку, де лунало повчальне слово керів-ника недільної школи, діти представляли свою гру-пу, виголошували назву і золотий вірш групи. Після цього всі дружно гуртом співали гімн недільної шко-ли (написаний і покладений на музику регентом хору «Покров» і керівником гуртка «Хорових співів» Гай-дучик Іриною Борисівною).

У 2008 році у стінах семінарії засновано молодіж-ну організацію «Лови момент». Випускники неділь-ної школи віком 14 років фактично після здачі екза-менів переходили у цю молодіжку.

При школі організовуються гуртки. Особливо ві-домим був гурток «Театральної студії», викладачем якої був режисер із драмтеатру імені Тараса Шевчен-ка міста Луцька. Така співпраця тривала впродовж трьох років. Популярності набув і гурток «Художня студія»: член Національної Спілки художників Ук-раїни Світлана Семенівна Костукевич кожної суботи і неділі давала уроки з малярської майстерності.

Недільна школа при Свято-Покровському храмі

стала ніби опорою для проведення багатьох різно-манітних заходів у місті Луцьку. Благодійні концер-ти для дітей сиріт, різдвяні виступи і вертепи, пас-хальні дійства та ігри, приурочені до тих чи інших подій заходи – у всьому недільна школа брала актив-ну участь, зокрема як організатор.

У 2002 році при недільній школі засновано гурток «Хорових співів». Спочатку це була одна група дітей віком від 8-10 років. Однак згодом відбувся поділ на 3 групи: старшу, середню і молодшу. У молодшу вхо-дили діти віком 6-9 років, у середню – віком 10-14. У 2009 році офіційно засновано молодіжний хор «Пок-ров», який і є старшою група дітей та молоді із гур-тка співів. 4 липня 2010 рік хор «Покров» заспівав свою першу Божественну Літургію у храмі Боголюб-ської ікони Божої Матері. Згодом хор два з полови-ною роки співав у Покровському храмі м. Луцька. І ось вже майже три роки щонеділі хор несе свій пос-лух співу у храмі святих рівноапостольних Кирила і Мефодія.

Із 2004 року ієродиякон Ніфонт для дітей, які від-мінно навчалися у недільній школі, організовував поїздки у Крим. Викладачі і діти протягом 10 днів разом відпочивали у свого роду таборі. Подібні міс-ця для літнього відпочинку вибиралися і на Волині. Коли ж у селі Старосілля було засновано жіночий Свято-Троїцький монастир, то при ньому у 2009 році влаштовано дитячий табір «Стежина добрА». На да-ному етапі розвитку (2015 рік) цей табір є важливою ланкою діяльності єпархіальної роботи з дітьми. Вар-то відзначити, що тут відпочивали діти із закордону.

За словами ієромонаха Ніфонта, Метою недільної школи було є і буде не просте викладання уроку хрис-тиянської етики, а повноцінне життя, де діти можуть максимально розвиватися. Це також плюс і для бать-ків, які не в змозі віддавати дитину до репетиторів, адже в багатьох дітей є талант, і недільна школа допо-магає його відкрити та показати дитині його правиль-не застосування. Заходи, що проводяться – це праг-нення показати батькам, чим займаються їхні діти, як вони виростають у тій чи іншій сфері пізнання і Бо-жественної істини, і світських наук.

У 2012 році, після переведення отця Ніфонта в іншу єпархію, керівником-директором недільної школи став клірик Свято-Покровського храму Луць-ка ієромонах Ілля (Вишневський). Саме він продов-жив розвивати ті фундаментальні основи, які були закладені ієродияконом Ніфонтом. З усієї викладаць-кої корпорації, яка нараховувала двадцять осіб, троє (ієромонах Ілля і студенти ВДС Павло Чамахуд та Ро-ман Лех) займалися організацією навчального проце-су, підготовкою і розробкою уроків, різних святкових заходів. Усі ж інші – світські люди, як правило, сту-денти державних вузів і вчителі, виявили добровіль-не бажання на безкоштовних умовах викладати дітям християнське віровчення під керівництвом і контро-лем священика.

У цей час недільну школу відвідувало вже понад 200 дітей. Програма навчання недільної школи пара-лельно із її розвитком удосконалювалася. Деякі еле-менти програми змінювалися і добавлялися до вив-чення нові, такі як «Життя святих», «Богослужіння Православної Церкви», «Символ Віри». Кількість груп росла і досягла 14, у кожній групі було до 20 ді-тей, продовжувалася традиція найменування групи і золотого вірша (цитата зі Священного Писання або просто складений вірш, що виголошується усією гру-пою під час лінійки). Наприклад, група «Миротвор-ці», її золотий вірш: «Людина починається з добра / З уміння співчувати, захистити. /Це зрозуміти всім дав-но пора, / Бо ми прийшли у світ, щоб мир творити.

Нововведеною особливістю 2015 року є те, що нав-чання у недільній школі стало доступним і для дітей віком від 3 до 5 років. «Міні-садочок» – так жартівли-во називає цю групу ієромонах Ілля.

Більшість нині діючих у семінарії гуртків удоско-налено, а також введено нові. Діти мають можливість займатися керамікою, образотворчим мистецтвом, випалюванням і вирізуванням, флористикою, бісе-роплетінням, кроєм і пошиттям («умілі рученята» для найменших дітей), фізикою і математикою, анг-


лійською мовою, церковнослов’янською мо-вою, співом.

Діяльність викладачів і учнів недільної школи не обмежується лише уроками. Всі беруть активну участь у соціальній роботі. Зокрема, відвідують дитячі будинки (Ківер-ці, Липляни), санаторії для дітей з обмежени-ми можливостями (Дачне), навідують УТОС і УТОГ м. Луцька, беруть участь у благодійних акціях, працюють із неповносправними (на-приклад з організацією «Джерело життя»). Уже понад десять років хор недільної школи виступає на благодійних концертах, де зби-раються кошти для допомоги дітям-сиротам. Організовуються щорічні масштабні святку-вання на честь шанованих свят: Торжества Пасхи, святителя Миколая, Різдва Христово-го, Покрови Пресвятої Богородиці тощо. Та-кож відбувалися різноманітні тематичні вечо-ри, присвячені подіям життя недільної школи: «Недільна школа відкриває таланти», «З мо-литвою до перемоги (урок спомин про Дру-гу світову війну)», «Прославлення Бога через мистецтво», святкування Дня жінок-мироно-сиць, Дня вчителя, Дня матері та інші. Також проводилися майстер-класи з писанкарства, виготовлення свічки.

З часом все це набуває широких масшта-бів. Викладачі недільної школи на чолі з ієро-монахом Іллею (Вишневським) готують те-атралізовані вистави для вшановування свят. Цікаво, що підготовлені вистави показуються на великих сценах Луцька для дітей не тільки самої недільної школи, а і для дітей-сиріт, для дітей багатодітних сімей, а віднедавна – для дітей учасників АТО. Також недільна школа бере активну участь у міських і громадських заходах таких: конкурс вертепів, «Пасхалія», події до дня захисту дітей, етно-фестиваль «Різдво у Луцьку», фестиваль «Різдвяні піс-неспіви». Нерідко недільна школа займає призові місця у подібних заходах..

Щороку викладачі недільної школи органі-зовують для учнів паломницькі поїздки (до Києва, Почаєва, Берестечка, Чарторийська, Михнівки, Мильців, Старосілля, Зимного), щоб збагатити кругозір дітлахів і познайо-мити їх зі святинями рідного краю. Батьки з радістю підтримують цю ініціативу і з задо-

воленням самі беруть участь у цих паломниц-твах. У Луцьку є традиція хресних ходів, у яких учні недільної школи теж беруть участь, причому деякі із них самі несуть спеціальні хоругви.

До речі, чимало батьків, прийшли до Цер-кви саме завдяки своїм дітям, котрі почали відвідувати недільну школу. У той час, коли їхні дітлахи були на заняттях, керівник неділь-ної школи проводив лекції і для них. Особ-ливістю також є те, що уся недільна школа у Різдвяний і Великий пости разом приступає до Таїнств Сповіді і Причастя.

Діяльність недільної школи розвивалась, розвивається і буде розвиватися, адже є при-міщення Волинської духовної семінарії, яке, як сказав ректор ВДС протоієрей Рустик Ка-пауз, «використовується на 200 %, тому що і студенти навчаються, і молодіжні організації тут збираються, і хори міста Луцька репетиції роблять і також левову частку займає і неділь-на школа». Він же зауважив, що викладання у недільній школі «є важливим для самих сту-дентів, адже в них з’являється можливість відчути дух педагога, навчитися спілкувати-ся із дітьми».

У 2015 році відзначався 15-річний ювілей недільної школи (за основу взято 2000 рік, коли школа почала діяти системно). Святку-вання супроводжувалося виставою «Щас-ливий принц». На заході були присутні всі колишні керівники та викладачі неділь-ної школи, а також усі бажаючі розділити радість.

«Добре, що ці наші дітки ходять до неділь-ної школи, що вони мають у своїх серцях віру у Бога. Як сказав один мудрець, якщо ми не будемо розповідати про Бога дітям змалеч-ку, то потім доведеться усе життя розповіда-ти Богу про дітей», – зауважив ієромонах Ілля (Вишневський) додавши, що «кожен свяще-ник повинен працювати з дітьми, воцерков-ляючи їх, адже така діяльність дає позитивні результати для нашої Церкви, тому що дитячі серця – це прекрасне поле, де можна сіяти зерна вічних істин нашої православної віри, любові до Бога і ближнього».

Михайло АНТОНЮК, студент ІІІ курсу ВДС

ÏÐÀÂÈËÀ ÏÐÈÉÎÌÓ ÄÎ ÂÎËÈÍÑÜÊÎ¯ ÄÓÕÎÂÍÎ¯ ÑÅÌ²ÍÀÐ²¯

Волинська духовна семі-нарія – середній спеціаль-ний навчальний заклад, що готує священнослужителів Ук-раїнської Православної Церк-ви.

Термін навчання – 4 роки.У семінарію приймають-

ся віруючі Української Право-славної Церкви чоловічої статі віком від 18 до 35 років, які ма-ють середню або вищу освіту, не одружені або ті, які перебу-вають у першому шлюбі.

Абітурієнти повинні прой-ти співбесіду, написати пись-мову роботу – переказ, а та-кож скласти усні іспити з наступних предметів: Священ-на історія Старого Завіту, Свя-щенна історія Нового Заві-ту, основи православної віри, богослужіння Православної Церкви, церковний спів. Від абітурієнтів вимагається усві-домлене знання напам’ять та-ких молитов:

- початкових: «Öàðþ Íåáåñ-

íûé», «Ñâÿòûé Áîæå», «Ïðå-

ñâÿòàÿ Òðîèöå», «Îò÷å íàø»;Ранішніх: «Îò ñíà âîñòàâ»,

«Áîæå, î÷èñòè ìÿ, ãðåøíàãî», «Ñâÿòûé Àíãåëå, ïðåäñòîÿé

îêàÿííîé ìîåé äóøè»;- вечірніх: «Áîæå Âå÷íûé»,

«Âñåäåðæèòåëþ Ñëîâî Îò÷åå», «Áëàãàãî Öàðÿ Áëàãàÿ Ìàòè», «Àíãåëå Õðèñòîâ, õðàíèòåëþ

ìîé ñâÿòûé»;- Божій Матері: «Áîãîðîäè-

öå Äåâî, ðàäóéñÿ», «Äîñòîéíî

åñòü», «Âçáðàííîé Âîåâîäå», «Ìèëîñåðäèÿ äâåðè», «Íå èìà-

ìû èíûÿ ïîìîùè»;- а також: Символ віри, мо-

литва прп. Єфрема Сіріна, мо-литва перед Святим Причас-тям, Десять заповідей Закону Божого, Заповіді Блаженств, тропарі двунадесятих свят, тропар своєму святому, псал-ми 50-й і 90-й.

Вступники повинні віль-но читати богослужбові кни-ги церковнослов’янською мо-вою та бути ознайомленими з творами святих отців. Предме-ти викладаються українською мовою.

Бажаючим вступити до ду-ховної семінарії необхідно по-дати в канцелярію семінарії такі документи: прохання на ім’я ректора семінарії (за зраз-ком), рекомендацію парафіяль-ного священика, завірену ке-руючим архієреєм, анкету (за зразком) і чотири фотокартки розміром 3х4 см, автобіогра-фію, свідоцтво про народ-ження (оригінал), документ про освіту (оригінал), довід-

ку про склад сім’ї, довід-ку про стан здоров’я, довідку про профщеплення, довідку (а не свідоцтво) про хрещення, довідку про вінчання (для од-ружених). При собі мати пас-порт і військовий квиток (при-писне свідоцтво), папку для документів. Прийом докумен-тів проводиться до 1 серпня. Дата складання вступних іс-питів повідомляється при зда-ванні документів. Абітурієн-ти допускаються до екзаменів при наявності усіх докумен-тів.

Студентам надається гурто-житок і харчування. Початок навчання – 1 вересня. ПРАВИЛА ПРИЙОМУ НАРЕГЕНТСЬКЕ ВІДДІЛЕН-

НЯ ПРИ ВДС УПЦПри ВДС діють курси, на

яких готуються регенти-пса-ломщики церковних хорів для парафій Української Право-славної Церкви.

Термін навчання – 2 роки.На курси приймаються осо-

би чоловічої і жіночої статі. Правила прийому аналогічні. Перевага надається особам із

навиками церковного співу. Учням курсів гуртожиток не

надається, але вони забезпечу-ються харчуванням.

ПРАВИЛА ПРИЙОМУ НА ЗАОЧНИЙ СЕКТОР

ВДС УПЦНа заочну форму навчан-

ня у ВДС приймаються клі-рики Української Православ-ної Церкви віком до 50 років, які перебувають на парафіяль-ній службі. Зарахування на за-очну форму проходить за реко-мендацією керуючого архієрея без вступних іспитів.

Вступникам необхідно по-дати до 1 жовтня у канце-лярію семінарії такі докумен-ти: прохання на ім’я ректора (за зразком), благословення правлячого архієрея, анкету (за зразком), автобіографію, доку-мент про освіту (копія), пос-відчення (копія) про хіротонію (у сан диякона, у сан священи-ка), указ про призначення на парафіяльне служіння (копія), дві фотокартки 6х8 см.

Адреса семінарії: Луцьк, вул. Драгоманова, 26

тел.: (0332) 72-48-81.

ОСВЯЧЕННЯ СВЯТО-ПОКРОВСЬКОГО

ХРАМУ СЕЛА КРУХИНИЧІ ЛОКАЧИНСЬКОГО

БЛАГОЧИННЯПравославний храм є місцем

особливої присутності Господа Бога на землі. З часу прийнят-тя нашими предками христи-янства, храм став тим місцем, де лунала молитва, де душа на-родна висловлювала свою лю-бов до Бога, зростала у єдності Церкви Христової, стверджую-чись у святій православній вірі. Святі отці і подвижники благо-честя називають його тим сере-довищем, де людина відновлює свій Божественний образ через поєднання із Христом-Спасите-лем.

А поєднання це відбуваєть-ся особливо у таїнстві Причас-тя за Божественною літургією, коли силою Святого Духа хліб і вино перетворюються у самі Чесні Тіло і Кров Господа нашо-го Іісуса Христа, приносяться у Безкровну Жертву Богу – Отцю і подаються вірним для спожи-

вання на відпущення гріхів і життя вічне.

Таким місцем молитви і зус-трічі із Богом відтепер став для мешканців розташованого не-подалік селища Локачі села Крухиничі новоздбудований Свято-Покровський храм. З бла-гословення митрополита Во-линського і Луцького Ніфонта, 21 травня чин освячення хра-му звершив вікарій Волинсь-кої єпархії єпископ Камінь-Ка-ширський Нафанаїл. Владика також очолив у Свято-Покровсь-кій церкві першу Божествен-ну літургію. Йому співслужив сонм із 20 священиків та прото-диякон Ростислав Петров.

Владика Нафанаїл переказав настоятелю парафії та прихожа-нам благословення і вітання від митрополита Волинського і Лу-цького Ніфонта та привітав їх зі знаковою подію у житті села – освяченням у ньому православ-ного храму.

Єпископ Нафанаїл також уді-лив вірним своє архіпастирське благословення.

Редактор – високопреосвященніший Ніфонт, митрополит Волинський і ЛуцькийЗасновники - Волинська єпархія УПЦ,

трудовий колектив редакції. Реєстраційний номер газети

ВЛ-010 29.11.93 р. Індекс: 30076. ГАЗЕТА ВИХОДИТЬ ЩОМІСЯЦЯ.

ПРОСИМО НЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ ГАЗЕТУ ДЛЯ ПОБУТОВИХ ЦІЛЕЙ.

За достовірність фактів несуть відповідальність автори статей.

Редакція може не поділяти точки зору авторів і має право

редагувати та скорочувати матеріали.

НАША АДРЕСА: 43016, м. Луцьк,

вул. Караїмська 11.тел./факс: +0332-725177

E-mail: [email protected] http://www.volyn.church.ua

Газета друкувалася у Волинській

обласній друкарні: 43010, м. Луцьк, просп. Волі 27

Обсяг - 3 друк. арк. Друк - офсетний.

Тираж: 1800, Зам.:

Відповідальний редактор - прот. Олександр Федчук.

Коректор - Світлана Мулько.Використані фотографії прес-служби

Волинської єпархії УПЦ.


ÄÅÑßÒÜ ÇÀÏÎÂ²ÄÅÉ ÁÎÆÈÕ

9. Íå ñâ³ä÷è íåïðàâäèâî ïðîòè áëèæíüîãî ñâîãî

Дев’ятою заповіддю Господь Бог забороняє брех-ню про іншу людину і взагалі забороняє усяку не-правду: 1. Свідчити неправду на суді; 2. Робити не-правдивий донос; 3. Обмовляти, зводити наклепи, лихословити, розпускати плітки. Наклеп, обмова – це від диявола, бо ім’я «диявол» означає «наклепник». Неприпустима для християнина навіть така брех-ня, при якій немає наміру вчинити зло ближньому, адже будь-яка неправда не гідна звання християнина і не узгоджується з любов’ю та повагою до ближніх.

Апостол Павло зауважує: «Відкинувши неправду, го-воріть правду кожен ближньому своєму, бо ми члени один одному» (Єф. 4, 25).

Ніколи не слід докоряти й осуджувати інших, якщо ми не покликані до цього своїм становищем і поса-дою. «Не осуджуйте, щоб і вас не осуджували», – го-ворить Спаситель.

При цьому потрібно пам’ятати, що не осудом, не докором, не глузуванням виправляється ближній, а любов’ю, поблажливістю і доброю порадою. Треба

також завжди пам’ятати, що кожен з нас має дуже ба-гато своїх погрішностей і недоліків.

Необхідно також завжди приборкувати свій язик, а значить завжди говорити тільки правду і стриму-вати себе від лукавої мови та марнослів’я. Слово є дар Божий. Іісус Христос сказав: «Говорю ж вам, що за всяке марне слово, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь у день судний, бо від слів своїх будеш оп-равданим і від слів своїх будеш осудженим» (Мф. 12, 36-37).

10. Íå áàæàé æ³íêè áëèæíüîãî ñâîãî, íå áàæàé äîìó áëèæíüîãî ñâîãî,

àí³ ðàáà éîãî, àí³ ðàáèí³ éîãî, àí³ âîëà éîãî, àí³ îñëà éîãî,

àí³ âñüîãî, ùî ó áëèæíüîãî òâîãî

Десятою заповіддю Господь Бог забороняє не тіль-ки робити щось погане ближнім, але й забороняє по-гані побажання і помисли щодо інших. Гріх проти цієї заповіді називається заздрістю. Той, хто заздрить, хто в думках жадає чужого, той від поганих думок легко може дійти і до поганих справ.

Але й сама по собі заздрість оскверняє душу, роб-лячи її нечистою перед Богом. Про це говорить сло-

во Боже: «огида для Господа - думки злого» (Прит. 15, 26). «Через заздрість диявола гріх ввійшов у світ» (Прем. Сол. 2, 24).

Одне з головних завдань істинного християнина – очищати свою душу від усякої внутрішньої нечис-тоти, згідно з настановленням апостола: «очистимо себе від усякої скверни тіла та духу, творячи святиню зі страхом Божим» (2Кор. 7, 1).

А тому, для того, щоб уникнути гріха проти де-сятої заповіді, необхідно берегти чистоту серця від усяких пристрастей до земного, від усяких поганих жадань та думок і бути задоволеним тим, що має-мо; дякувати за це Богові, чужого ніколи не бажа-ти, а радуватися за інших, якщо вони мають бага-то всього.

За «Законом Божим» (Почаїв)

Свята великомучениця Ірина жила у I столітті і до хрещення носила ім’я Пенелопа. Вона була дочкою язичника Лікинія, правителя області Мігдонія Ма-кедонія. Лікиній побудував для дочки окремий роз-кішний палац, де вона жила зі своєю вихователькою Карією, оточена однолітками і слугами. Щодня до Пенелопи приходив наставник Апеліан, який навчав її наукам. Апеліан був християнином і під час нав-чання розповідав дівчині про Христа Спасителя та наставляв її християнському ученню. Коли ж Пене-лопа підросла, батьки почали думати про її заміжжя. Якось у вікно до дівчини прилетіли одна за іншою три птахи – голуб із олійною гілкою, орел із вінком та ворон зі змією. Апеліан пояснив значення цього знамення: голуб, що означав чесноти дівчини (сми-рення, лагідність і цнотливість) приніс олійну гілку – благодать Божу, що отримується у Хрещенні; орел (знамення висоти духу, що досягається через бого-мислення) приніс вінок за перемогу над невидимим ворогом як нагороду від Господа; ворон же приніс змію на знак того, що диявол озброїться на неї і до-ставлятиме печалі, скорботу та гоніння. Наприкінці бесіди Апеліан сказав, що Господь бажає обручити Пенелопу Собі і що вона зазнає багато страждань за свого Небесного Жениха. Після цього Пенелопа від-мовилася від заміжжя, прийняла Хрещення з ім’ям Ірина від руки апостола Тимофія, учня святого апос-тола Павла. Вона почала переконувати і своїх батьків прийняти християнську віру. Матір раділа навернен-ню дочки до Христа, а батько почав вимагати від неї поклоніння язичницьким божествам. Коли ж свята Ірина твердо і рішуче відмовилася, розгніваний Лі-киній повелів зв’язати свою дочку і кинути під ко-пита лютих коней. Але ті залишилися нерухомими, а один із них відірвався від прив’язі і кинувся на Лі-кинія, дуже поранивши його руку. Тоді святу діву

розв’язали, і по її молитві Лікиній знову став неуш-коджений. Під впливом такого чуда Лікиній із дру-жиною та близько 3000 народу увірували у Христа і відріклися від язичницьких богів.

Залишивши управління областю, Лікиній поселив-ся у палаці своєї дочки, маючи намір присвятити себе служінню Господу Ісусові Христу. Свята Ірина поча-ла проповідувати учення Христове серед язичників і навертала їх на шлях спасіння. Вона жила в домі сво-го вчителя Апеліана. Дізнавшись про це, новий пра-

витель області Седекія, покрикав до себе святу і по-чав переконувати її припинити проповідь про Христа та принести жертву богам. Свята Ірина безтрепетно сповідувала свою віру перед правителем, готуючись гідно зазнати страждання за Христа. За наказом Се-декії вона була кинута в рів, наповнений зміями і га-дами. Свята пробула там десять днів і залишилася не-ушкоджена. Розлючений Седекія піддавав Ірину все новим і новим тортурам, але кожного разу Господь зберігав її. Нарешті, народ обурився, дивлячись на страждання безневинної діви, повстав проти Седекії і вигнав його. Наступні правителі продовжували му-чити святу Ірину різними способами, але силою Бо-жою вона продовжувала залишатися неушкодженою, а народ під впливом її проповіді та чудес усе біль-ше й більше навертався до Христа, залишаючи пок-лоніння ідолам. Всього святою Іриною було наверне-но понад 10 000 язичників.

Зі свого рідного міста Мігдонії свята перейшла в місто Калліполь і там продовжувала проповідувати про Христа. Правитель міста спочатку наказав кату-вати її, але згодом напоумився і увірував у Христа. Разом із ним увірувало велике число язичників, які прийняли святе Хрещення від апостола Тимофія.

Після цього свята Ірина відвідала з проповіддю про Христа міста Константину та Месемврію, творя-чи чудеса, зціляючи хворих і зазнаючи страждання за Христа. У місті Ефесі Господь відкрив їй, що набли-зився час її кончини. Тоді свята Ірина у супроводі сво-го вчителя старця Апеліана та інших християн пішла за місто до гірської печери і, осяявши себе хресним знаменням, увійшла до неї, сказавши своїм супутни-кам закрити вхід у печеру великим каменем, що і було виконано. Коли на четвертий день після цього христи-яни відвідали печеру, то тіла святої у ній не знайшли. Так померла свята великомучениця Ірина.

СВЯТА ВЕЛИКОМУЧЕНИЦЯ ІРИНА

Documents

5 (309) ТРАВЕНЬ 2016 РОКУ * Видається з жовтня 1991 …бажав кожному тих чеснот святителя Миколая, за які він