Леся Медик-Яремчук

намалювала Наталія Петрів

ЛьвівВидавництво «Свічадо»

2014

3

Ото снігу намело цієї ночі! Ще й під ногами ожеледиця. Святий Миколай на мить зупинився і обтер спітніле чоло. За плечима –

великий важкий мішок. А відпочивати немає часу. Треба встигнути усім подарунки рознести. Не так легко інколи буває робити комусь

приємність. Але це обов’язково потрібно, щоб якнайбільше було на дитячих личках щирих радісних усмішок. Від цієї думки чудотворець і сам усміхнувся та квапливо подався стежи-ною, бо дуже любив діток. Він знав, що усі чекають від ньо-го гостинців.

Ось чудотворець підійшов до найближчої оселі, що стоя- ла на околиці села. Там у зручних ліжечках міцно спали два братики – Марчик і Левчик. Хлопчики просили у нього книжечки. І обидва заслужили їх, бо полюбляють читати та слухати різні казочки й віршики. Багато навіть напам’ять

знають. Святий вийняв зі свого мішка барвисті пакуночки й,

обережно прочинивши віконечко, передав їх двом маленьким ангелятам, що сиділи біля ліжечок, оберігаючи солодкі сни діток.

Ангелята звичайно ж заховали пакуночки під подушки малюкам.

10

Гавчик, прочитавши цю розповідь, навіть лапу Мурці потиснув. – Гадаю, Данилко оцінить твою працю й уважніше буде ставитися

до тебе й до твоїх родичів. Та й узагалі до всіх тваринок.– Дуже сподіваюся на це. Му-ур-р-р, – відповіла маленька руда

киця. ещ олуб яалокиМ оготявс укшім у а ,итатівс оланичоп ежйам ежУ

пакуночків чимало. Тільки б устигнути всіх діток відвідати! Ось гар-ненький дерев’яний коник для Максимка з міцною червоною вуздеч-кою та зручним шкіряним сідельцем.

«Мені б зараз коника, – подумав чудотворець, – Ми б із ним хутень-ко впоралися».

Тільки він так подумав, як зі стайні, що була недалечко за Максим-ковою хатою, пролунало дзвінке «І-га-га». Це був голос коника Красеня А ви вже знаєте, що святий Миколай чудово розумів мову тварин, отож одразу здогадався, що коник привітався з ним і запропонував свою до-помогу. Звичайно, святий Миколай радо погодився. Він вивів коника зі стайні та запряг у великі сани. Поруч зі святим Миколаєм на санях обабіч мішка з подарунками зручно вмостилися зайчик і Мурка, а Гав-чик і далі біг попереду, показуючи дорогу. Коник був не лише гарним, а прудким і дужим. Отож отець Миколай зі своїми друзями вчасно встигли усім подарунки роздати. І не помітили, як швидко спорожнів величезний мішок.

Але і помічники чудотворця без гостинців не залишилися. Гавчик – акруМ .укчотсік увилтокмурх вікисеп хісу ялд унадаж укат вамирто

кільце смачної ковбаски, Красень – солодкі червоні яблучка. А малень-кий зайчик – цілу в’язочку моркви: для себе і для своїх родичів, щоб вони також мали чим поласувати, а молодих дерев не псували.

Коли ж на світанку прокинулося рум’янощоке сонечко, щоб роз-почати новий день, святий Миколай, попрощавшись із своїми земними друзями, заховався у клубках ранкового туману. Тому його ніхто-ніхто з людей не зауважив.

А тим часом у своїх затишних домівках разом із сонечком прокида-лися зі сну маленькі хлопчики й дівчатка. Вони знаходили у себе під по-душками чудові подаруночки і на їхніх личках з’являлися щирі радісні усмішки.

© Леся Медик-Яремчук, текст, 2014© Наталія Петрів, ілюстрації, 2014© Видавництво «Свічадо», 2014

УДК 82-3-93ББК 84 (4УКР) М 42

Літературний редактор Мирослава Лемик

ISBN 978-966-395-796-8

Відповідальний редактор Тереза Ференц

Макет і версткаНаталії Петрів