Що написав бисьогодні ПавлоЧубинський? —стор. 4

Без мови немає нації

ТИЖНЕВИК ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ч. 2 (119) 11 січня2002 р.

Сьогодні в номері:

Глибокі передріздвяні сніги нібисповили саме життя, затамували час.

Ялинка, зрубана в погребськомулісі, примотузяна до санчат, залишаєна сизуватій пухнатості снігу свої слі-ди. Потрібно якнайшвидше перетнутипогребське поле, спуститись в яругу,що носить назву відстрашуючу, алене страшнішу від самого лісника:Чортиха. Тут сходяться до широкогоберега три гори, посередині поміж ни-ми — Чортова гора. Кажуть люди, що,коли дідько крав землю, то останнюшапку він ухопив найродючішої, алене встиг викрасти, як заспівали уВільшанці півні. Ось вона, ця шапказемлі — височіє кругленько, шпиляс-то — її з трьох боків обперізуютьструмки.

Це біжить вода з Великого Ве-рем’я. Розгалужується, вбирає в себеще один потічок і квапиться впасти дорічки Стугни. Якщо ти в цю припізне-ну пору відбився од гурту, то тебе не-одмінно буде наздоганяти присмерко-вий вершник. Тобі зсудомлює шию іти боїшся обернутися назад. Але чу-єш, як кінь слідом за тобою шурхаєкопитами в сніг… Озирнутися потріб-но, просто необхідно, коли подолаєшстрах, рвучко смикнувши головою на-зад, ти неодмінно побачиш білоговершника на білому коні. І переляктебе кине вперед і ти будеш бігти че-

рез усю яругу, через вільшанське по-ле, і, забачивши стовпчики димів надхатами, переведеш подих і почуєшнеодмінно: Добрий вечір, Щедрий ве-чір, Добрим людям На здоров’я…

Звідки цей голос?.. Ні, не голос, анаростаюча до крещендо симфонія?..Серце калатає, душа розмикається,аби вбирати радісні і завжди рятівніслова.

Співає земля… Білосизість снігівпереходить в сизобілість неба, ство-рюючи нерозривність земля-небо, не-бо-земля… А поміж ними ти: весь, яксніговий стовпець, що перетворивсяна суцільний слух і зір.

А ще в тобі відкрились додатковіджерела зору. Ти вже спроможен бачи-ти те, чого раніше в метушні і не міг до-бачити: над тобою і поперед тебе шуга-ють янголята… Але ж ти знаєш, що по-заду тебе — білий вершник, при зустрі-чі з яким стає моторошно-млосно…

З відстані часу думаєш, наскількинезвичайна наша, насичена різнимиенергіями земля, яку лише ми і спро-можні сприймати у її повноті самопро-яву? Вона, земля, зберігає таємниці,зберігає інформацію, яку чужинці-за-волоки ніколи не вичитували і не ви-читають ані зі снігів, ані з маревнихз’яв, ані з розлитих у повітрі голосів…

І я признаюся в любові до неї.Хоча доводилося бачити й інші

землі. На льодовику Федченка, зда-валося, можна було рукою сягнути са-мого Всевишнього, але таких відлунья не чув; на острові Шпіцберген чувневщухні завивання снігових заметі-лей, проте не вчував тих різдвяних ко-лядок та щедрівок, що супроводжу-ються переливанням кришталевихдзвіночків… В пісках пустелі Каракум

чув тонкий поспів пісків, що нагадува-ли поторкання дутару… Але то всечужі землі…

І з віком починаєш розуміти тутоскну необхідність наших емігран-тів, що воліли б померти на ріднійземлі. Або ж хоча б їхні тлінні решткибули перенесені колись до лона рід-ної землі.

Так, саме тут одвічний космічнийзв’язок людини зі своєю Батьківщи-ною… Громадянин всесвіту цього ні-коли не зрозуміє. Для нього будь-якийкрай є просто територією. А для нас,українців, земля є вітчизною, землеюрідною, землею священною, землеюпращурів… І зрозумілим стає, чомучужинці такі жорстоко-байдужі до на-ших звичаїв, до нашої віри, до нашоїкультури, до нашої мови, до нашоїземлі. Чому вони вирубували священ-ні діброви, руйнували вівтарі нашиххрамів, занапащуючи їх, перетворюю-чи на складські приміщення, буцегар-ні та місця для розваг. Так само стаєзрозумілою та запопадливість деякихнауковців, які позбавляли нас правана нашу власну історію, на наші ду-ховні витоки. Відомий “мовознавець”(в лапках) Н. Марр ще в 1924 р., дос-ліджуючи легенди про походженняКуара у Вірменії та Києва на Русі, заз-начав: “Чистота етнічного складуслов’янства — міф, але міф не на-родний, а створений у кабінетах,книжковий постулат лінгвістичної ро-бочої теорії, побудований на спорід-неності мовних явищ, які побутують,вони не пояснювані генетично, але йне можуть бути пояснені безжиттєвоюгіпотетичною схемою”.

Закінчення на с. 6

З РОСИ Й ВОДИ,НАРОДНИЙ ПРО-ФЕСОРЕ!

Такого вечора — багатолюдного, щиросердного, родин-ного і громадянського водночас, — столичний Будинок вчи-теля не бачив давно. Кияни, а також просвітяни з багатьохобластей віншували з 60-літтям видатного письменника,публіциста, просвітянина, професора Анатолія Погрібного.Здається, що вечір 9 січня став продовженням дзвінкої коля-ди, адже кожному присутньому — від Патріарха Філарета донаймолодшої учасниці “Берегиньки” хотілося побажати Ана-толію Григоровичу щастя-здоров’я, творчого натхнення,добра і сили його родині.

Центральне правління “Просвіти”, Спілка письменників,Інститут журналістики Національного університету, земляки-чернігівці, ведучі вечора Павло Мовчан та Володимир Яво-рівський, професори Петро Кононенко, Тарас Гунчак, Віта-лій Радчук, голова УКВР Михайло Горинь, головний редак-тор журналу “Жіночий світ” Ольга Кобець у своїх виступахсклали колективний портрет видатного громадського діяча,воістину народного професора Анатолія Погрібного. На про-позицію професора Віталія Карпенка учасники вечора прий-няли звернення до комітету національної премії ім. Т. Шев-ченка про одностайну підтримку книги “По зачарованому ко-лу століть, або Нові розмови про наболіле”, що заслуговуєнайвищої відзнаки.

Талант Анатолія Погрібного, його п’ятирічна праця в ук-раїнському радіоефірі, наче Цар-колос на полі українськоїсправи, надихає мільйони. Щасти Вам, пане Анатолію!

Редакція

Ольга Герасим’юк:“Обов’язок бути адекватнимсвоїйпопулярності” —стор. 7

Сергій Квіт:“Наш час — дляствореннятекстів” — 3стор. 8

Добрий чаклун ВолодимирНероденко —стор. 14

У колі родини, у колі однодумців. Фото О. Кутлахметова

14

“СЛОВО Просвіти” ч. 2 (119), 11 січня 2002 р.

Nota bene

Я к же то приємно, до щемкоїрадості, опинитися знову в

стінах рідної Alma-Mater, Київ-ського Шевченківського універси-тету, де пройшли п’ять щасливих,найкращих у житті, незабутніхстудентських років! Уславленийуніверситетський фольклорно-ет-нографічний ансамбль “Веснян-ка” віншує з 50-літтям творчої ді-яльності свого, ось уже понад со-рок років, незмінного керівника інатхненника, народного артистаУкраїни, доцента кафедри геоло-гії родовищ корисних копалин Во-лодимира Миновича Нероденка.А для нас усіх, особливо “веснян-чат” старших поколінь, він зали-шається просто Володею. І з пер-ших хвилин вечора відчувалося,що режисура його проста й щира,вся в кращих традиціях добрихукраїнських звичаїв.

На сходах, що ведуть до ве-ликого актового залу, гостей зус-трічають вродливі, усміхнені,вбрані в барвисті українські строїхлопці й дівчата з ансамблю. Авже біля входу в зал, за столом,заставленим маленькими філі-жанками з водою й горілкою, та-рілками з канапками, веселі йпривітні “веснянчата” вітають вас:“Пригощайтесь, гості дорогі, хточим бажає, просимо від усьогосерця” — все, як велить добрийукраїнський звичай: дорогих жа-даних гостей вшановують уже напорозі хати.

Веселий гомін, вітальні вигу-ки… Тут зібралися “веснянчата”всіх поколінь, від найперших,шістдесятих років, до нинішніх,зовсім молоденьких, які тільки-нопоповнили ряди студентства івже встигли прилучитися до ан-самблю “Веснянка”. На стендах— фото з історії ансамблю, ро-динні фото Нероденків, адже всявона, аж до онуків, то серцевина“Веснянки”. Роздивляємось себена фото, таких молодих, завзя-тих. Пізнаємо одне одного тут,при зустрічі. Радісна, хоч і з прис-маком смутку ця зустріч: аджестільки часу не бачились, і некожного з нас пощадили роки…

Вирує святковий зал. Наавансцені у кріслі сидить винува-тець цього урочистого зібрання,такий же молодий і стрункий, лишвуса козацькі відросли та головапамороззю взялася. Та ось насцену виходить дівочий хоровод.Як завжди, традиційною “Весня-ночка, паняночка, де ти зимува-ла” — цією візитною карткою ан-самблю, від якого й пішла йогоназва, відкривається концерт.

Щось тьохнуло в серці від ці-єї милої знайомої мелодії обря-дової весняної пісні. І в уявіпам’яті, мов на екрані, почалирозгортатися давні дні “веснян-ської” студентської юності.

Я співала в хорі ансамблю.Двічі на тиждень ми тренувалисвої голоси, розучували пісні, а внеділю збиралися разом із тан-цювальною групою ансамблю,аби розучити, поставити компози-ції веснянок, народних гулянь, ве-чорниць. Ми в ті роки були пер-шим таким ансамблем. І бурхли-ве життя, яке вирувало в універ-ситеті в роки “відлиги”, і відро-дження народних традицій, якерозпочалося в Україні, — все цеставило нашу “Веснянку” в особ-ливе, навіть привілейоване ста-новище. Ми стали гордістю уні-верситету, тож старалися з усіхсил, аби не осоромити наш рід-ний вуз. Тому на репетиціях Во-лодя ганяв нас до сьомого поту!Ми розучували фігури вальсу,танго, фокстроту, румби, чарль-стону, аби виробити в собі плас-тику, відчуття ритму. Адже й ми,хористи, не стояли стовпами насцені, а водили хороводи, притан-цьовували, розігрували мізансце-ни.

“А роки летять, мов розсідла-ні коні…”

Випускник університету, відо-мий поет і народний депутат Бо-рис Олійник вручає ювіляровіГрамоту Верховної ради України— “За духовне подвижництво”.Бо він один із тих диваків, на якихтримається світ. Він навчає моло-дих прекрасного, він несе у світкультурне надбання талановито-го і незнищенного українськогонароду.

Зачитується вітальна телег-рама від Уряду, Почесною відзна-кою нагороджує Нероденка Мі-ністерство культури і мистецтв,звучить вітання від Київськогоміського управління культури. Ук-раїнська Нотаріальна Палата на-городжує ювіляра “Золотим па-раграфом”. Не злічити, ще стіль-ки вітань, дарунків, обіймів, ці-лунків і квіти, квіти, квіти… А най-кращий дарунок — це блискучівиступи його вихованців під бур-хливі оплески залу. І поруч з юни-ми “веснянчатами” танцюють іспівають сивочолі ветерани, до-центи і професори, кандидати ідоктори наук, танцюють з моло-дечим завзяттям, не поступаю-чись молодим.

Ось на сцені запальна “Тро-потянка”… Дивлюсь, пізнаю своїхровесниць: Світланка Мальцева,

Лєночка Безпалова, Женя Ци-ба… Як легко, граційно, темпера-ментно. Ох, дівчата! А якими чу-довими голосами виводять приві-тальну жартівливу коломийкуЖеня Хотян, Ліля Манза, ІзольдаПархоменко!.. А хлопці — КоляВеличко, Борис Мандрик, ВіляЛаунець… Орли! Воістину, хтопізнав “Веснянку”, пив із цілющо-го джерела її життєдайної енер-гії, від того втікає старість.

Чи давно були перші гастроліі навколишні села Київщини? Ко-ли клуби, холодні, нетоплені, невміщали всіх бажаючих побачити“такий гарний концерт та ще й за-дурно, не те, що та хвілармонія,здере гроші, а таке, ні се, ні те по-каже”. А сиві бабусі змахувалисльозу: “Господи, як добре, щохоч на старості довелось побачи-ти, як ми дівували, як виспівува-ли на вечорницях”…

А далі — незабутні гастролі в

багатьох куточках колишньогоСоюзу і за кордоном. Уся Європадивувалась і захоплювалась не-повторною красою українськогонародного мистецтва, вся Євро-па співала українських пісень.

Після гастролей до Львова ітого величезного фурору, якогонаробила “Веснянка” у галичан,тоді ще студент консерваторії Бо-рис Антків організував ансамбль“Черемош”. Нині він народнийартист України і ось іде на сцену,щоб обійняти свого колегу і на-вчителя.

Люба “Веснянко”, виплеканаНероденком! Ти впродовж деся-тиліть несла у світи народну піс-ню і танок, ти ж здружувала і з’єд-нувала в подружні пари молодих.Шістдесят щасливих подружніхпар повінчала “Веснянка”, від-кривши дорогу в ансамбль їхнімдітям і внукам. А започаткувалицей шлюбний ряд аспірант-гео-лог Володимир Нероденко і сту-дентка-філологіня Галина Шум-ська. Чарівна Галинка, однокур-сниця, що перейняла естафетулюбові до мистецтва у свого зна-менитого діда, народного артис-та України Юрія Шумського, а те-пер передає її дітям, внукам і“веснянчатам”, де працює хор-мейстером.

Коли, скінчивши черговий та-

нок, виконавцівиставили щиткиіз числами, скількироків кожен із нихвіддав “Веснянці”,зал загримів ова-ціями: серед учас-ників ансамблюбули артисти з 25-літнім стажем!

Того груднево-го вечора в універ-ситетському акто-вому вирувалосвято зрідненихвесноспівних сер-дець. Упродовжмайже чотирьохгодин тривало цевеселе дійство,але ніхто не відчу-вав утоми… Тоді жмені розповівхтось із “веснян-чат”-ветеранів, щонедавно один не-долугий чоловікспробував ствер-джувати, ніби

“Веснянка” себе віджила, вже не-потрібна. Мені таких людей прос-то шкода. Вони або нічого не хо-чуть розуміти, або, що набагатогірше, ненавидять Україну.

Гримлять акорди “веснянсько-го” оркестру (в мої часи не булотакого). Музики виконують улюб-лений Нероденком “Козацькиймарш”. А на сцену виходить бра-вий полковник міліції, випускникюридичного факультету і теж “вес-нянчанин” Анатолій Гусак.

— А чому це ти, гетьмане, безгетьманських клейнодів у такесвято? Я ж сам вручав їх тобі на40-річчя “Веснянки”!

— Та вдома клейноди, —якось ніяково відповів Володи-мир Минович.

— Так не годиться. Гей, ону-ки, — командує далі пан полков-ник, — а винесіть гетьманськіклейноди!

Перед здивованим Нероден-

ком з’являються його троє внучат,дві дівчинки і хлопчик, які несутьгетьманські атрибути: шапку геть-манську, шиту золотом червоногооксамиту кирею і булаву: одягай-ся як годиться, діду!

— А де сидить гетьман? —продовжує далі пан полковник.— Не годиться сидіти гетьмановів простому кріслі. Гей, джуро! Сі-дало гетьману!

Джура, один із хлопців ансам-блю, виносить на авансцену кріс-ло, уквітчане гірляндами квітів,

вінками і стрічками. Але вигадни-ки і дотепники “веснянчата” озуликожну ніжку того “сідала гетьман-ського” в червоні чобітки! Оплес-ки, захоплені вигуки і дружне кла-цання фотоапаратів — дотепнавигадка гідно оцінена.

“Веснянчата” із вдячністю на-звали імена тих, хто допомагав Не-роденкові вести ансамбль до виз-нання і тріумфу — Василя Уманця,Елеонору Виноградову, Олексан-дра Швиденка, Ліну Кримську…Не всі з них змогли прийти на свя-то, декого вже немає.

А роки летять… Чи давно бу-ли малесенькими доньки, Лада іЯрослава? У цей святковий вечірвони, дві тонкостанні й струнко-ногі красуні, витанцьовують насцені запальний “Гонивітер” ра-зом з батьком, Володимиром Не-роденком. А мама Галя, ГалинаІванівна, увесь концерт стоїть залаштунками, переживаючи і кон-тролюючи кожен черговий вихід“веснянчат”.

Свято сердець… Народна ар-тистка України Євдокія Колесник,вітаючи ювіляра від Національ-ного оперного, виконала пісню“Чотири воли пасу я”. Вона немогла приховати радісного зди-вування від свого шаленого успі-ху: “Я не чекала такої вдячної ау-диторії…”

Скільки Бог дав одній людині,цьому простому і чудовому хлоп-цеві Володі Нероденку, цьомудоброму чаклунові з села МалоїБугаївки, що у Васильківськомурайоні на Київщині! Народний ар-тист України, керівник “Веснян-ки”, член художньої ради при Ки-ївському міському відділі культу-ри, доцент геологічного факуль-тету. А впродовж багатьох роківвін як хореограф ставить мізан-сцени в оперному театрі у виста-вах “Наймичка”, “Ярославна —королева Франції”, “Купало”. У ди-тячому музичному ставить “Зиму івесну” Миколи Лисенка. Ставитьтанці до вистави КДІТМУ ім. Кар-

пенка-Карого “На перші гулі”. І вкіно він залишив сліди свого мис-тецького дару. Для фільму “Тінізабутих предків” разом зі своїми“веснянчатами” поставив для па-вільйонних зйомок обряд поса-жіння. Ставив танці та обряди дофільмів “Ніч під Івана Купала”,“Ой, не ходи, Грицю”, “Москаль-чарівник”. В українсько-канад-ському фільмі “Ніч у маю” “Вес-нянка” виконувала веснянські об-ряди. А скільки весільних обря-дів, купальських веснянок, по-дільських, сулимських відтворивНероденко зі своїм ансамблем!Вперше до Дня Перемоги “Вес-нянка” зробила обряд панахидипо убієнних.

Посилаючи Боже благосло-вення ювілярові, який багатопривніс у духовне життя України,присутній на вечорі отець ОлегМаланяк, кандидат богослов’якафедри церковного права ду-ховної академії і семінарії Київ-ського патріархату відзначив, щоз легкої руки Нероденка на Дніп-рі в Гідропарку відродилося свя-то Водохрещі. Він же був ініціато-ром заснування церкви Івана Бо-гослова на Володимировій горі.“Веснянка” першою відтворила іобряд Масниці.

А ще ж Володимир Минович— прекрасний фахівець-геолог.

За 48 років геологічної прак-тики Володимир Минович зібравсилу-силенну колекцій, яким не-має ціни. Він зібрав найбільшу всвіті колекцію білімітів, предківсучасних кальмарів. А хто ж мо-же нині, в наш час, пройтисявздовж усіх річок Північного Кав-казу, пройти по Волзі, в Туркме-нистані?.. Володимир це зробив.Пройшов він і всю Україну. Тисячікілометрів зміряв невтомний гео-лог, несучи в серці українську піс-ню.

Пошановуючи численні ціннівідкриття Володимира Миновичав геології, колеги з Москви й Пе-тербурга (тоді ще Ленінграда) за-фіксувала його ім’я в палеонто-логічній номенклатурі. А в Карпа-тах його ім’ям названо потік.

Схвильовано, зі сльозами наочах дякував Володимир Неро-денко за те велике свято, за тойсплеск любові й пошани, якийвлаштували йому “Веснянка”, ко-леги і всі ті, хто не перестає за-хоплюватися невичерпній силійого мистецького, наукового ілюдського таланту. Університет-ські стіни слухали щирі слова по-дяки і побажання здоров’я і щас-тя на многії літа цій незвичайнійлюдині за те, що через усі труд-нощі й незгоди він мужньо проніспрапор української культури, внайгірші часи плекав нашу мову іпісню. За те, що зароджував умолодих душах українську ідею,прилучав до цілющих джерел на-родної творчості, за те, що вчив івчить любити Україну.

Людмила КОЧЕВСЬКА

15

ч. 2 (119), 11 січня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Nota bene

“Королівські зайці”, “Казки королівства А’Мазох”. Атлантік, 2001Протягом двох останніх років ця львівська група

здійснила декілька вдалих живих акцій у столицю. Ми-нулого року в рамках кінофестивалю “Молодість”“Зайці” представили свій дебютний альбом “Undlug-ged. Український альтернативний романс”. Альбом івиступ були прийняті “на ура” і навіть хтось із журна-лістів назвав солістку (і лідера групи) Лесю Герасим-чук “нашою українською Земфірою”. Причиною, віро-гідно, стало те, що Лесині пісні звучать дивовижнопронизливо і лірично, водночас — це абсолютно су-часний саунд. Другий альбом “Казки королівства А’Ма-зох” з’явився якраз перед початком чергової “Моло-дості” і також був представлений у рамках культурноїпрограми кінофестивалю. Назва диска викликана по-зицією самої групи: вони грають альтернативний рок усполученні з віршами українських класиків і роблятьнастільки по-своєму, що все це збоку виглядає яккультурний мазохізм. Сімнадцять пісень із “Казок” —це своєрідний мікс із студійного матеріалу, записів,зроблених на концертах в київському блюз-клубі “БадіГай”, і пісень, записаних у режимі “Undlugged” (тобтобез електричних інструментів). Все разом сприймаєть-ся як повна пісенна сюїта чи як музична подорож у світвисоких щирих почуттів і переживань. Ловиш себе надумці: як мало таких музичних одкровень у наших те-перішніх діячів поп-культури…

“Брати блюзу”, “Wienna woods”, Атлантік, 2001Нещодавно в Українському Домі був презентова-

ний міжнародний музичний проект “Брати блюзу —музика без кордонів”. Дивно, але факт: паралельно зрозкрученими комерційними шоу відбуваються музич-ні акції вищої художньої якості. І відбуваються вониякось “у тіні”, в суперкласній атмосфері і без ажіотажу.Саме такою була “Музика без кордонів”, авторами якоїє гітарист-віртуоз із Нідерландів Ренс Ньюленд, шведі гітарист із Канади Лайанел Лодж та клавішник групи“Брати блюзу” Мирослав Левицький. Усі втрьох ство-рюють прекрасну музику, та вся сіль проекту полягає впоєднанні класичного, рокового та джазово-етнічногонапрямків в один потужний звук, звуковий потік. Крімтого — це поєднання трьох шкіл — західноєвропей-ської, яку представляв Ренс, північноамериканської —відповідно Лайонел і східноєвропейської у виконанніМирослава. Диск “Віденський ліс” — це тільки якасьчастина проекту “Музика без кордонів”. Цей матеріалвиник як результат спонтанної студійної сесії у Відні(Австрія), був спродюсований Ренсом і Мирославом.“Віденський ліс” — це ніжна пасторальна музична ме-дитація у стилі нью-ейдж, у процесі якої й відбуваєть-ся таїна з’єднання різноманітних музичних культур ішкіл. Емоції від прослуховування ті самі, що і післяконцерту — хочеться ще!

НОВИНИ ВІД ОЛЕКСАНДРА ЄВТУШЕНКА

Намагаюся заперечити собі, алезгадую, що саме смак різдвяного свя-та я зрозуміла і збагнула, коли почулапро нього розповідь співачки МаріїБурмаки. Тоді ще зовсім юнкою Ма-річка з таким запалом, апетитом роз-повідала про всі традиції, які вонавивчала як філолог-фольклорист підчас навчання чи практики, чи простозакохавшись у це свято з усіма йогоатрибутами. І часничок під скатерти-ну, і вербички, і кутя, щоб була запаш-ною та на медах, і дванадцять стравна столі, які, на глибоке переконанняМарічки, готувати мусить господинядому. Так робить вона, і спогади просвято від цього не набувають мелодіймученицької долі. Закоханий у життя івсе живе Близнюк (а це зодіакальнадоля співачки) має природну потребуі на альтернативне життя-буття. ДляМарічки подорожі в Інтернет і накопи-чення інформації планетарного мас-штабу — це також потреба її інтелек-ту, який за станом свідомості є, у всіхаспектах, непересічним. Погодьтеся,Марічка Бурмака, яку більшість шану-вальників ніколи не забудуть, як дів-чинку з Харкова, з гітарою, що так щи-ро співала про волю і незалежність набарикадах у Києві під час студент-ського голодування, росте і продов-жує дивувати. Назва попередньогоальбому “МІА”— це інтернет-версіяімені співачки і музичний матеріал,що побудований на глибинній україн-ській мелодиці, вражає стильністю інеповторністю, якої можливо досяг-нути лише у випадку, коли людинаглибоко відчуває своє коріння і тяг-неться до світла знань. Саме такоюненаситною до пізнання світу і життяє Марічка. Крок за кроком і рік за ро-ком вона нарощувала поверхи своїхдуховних замків на міцному фунда-менті знань.

Згадавши про минуле і сьогоден-ня, тобто свята і будні, слід зауважи-ти, що слава не зіпсувала характер і

не зробила з неї особу, яка може пре-тендувати…, на одіозну і амбіційнужінку. Марічка й досі з ангелом у ду-ші, що по-дружньому щиро сів на їїплече напередодні Різдва Христово-го і порадив заспокоїтися, бо йти да-лі видно куди. А просто кажучи, напе-редодні свят вийшов її альбом “Із ан-гелом на плечі”, що став подарункомдо свят її шанувальникам. Частинупісень співачка мала нагоду презен-тувати у концертній програмі “Новімелодії різдвяної ночі” і її участь ста-ла найорганічнішим моментом кон-цертної вистави. Вона не співала…Молилася піснями своєї душі. Однимсловом, улюблене свято, РіздвоХристове, 2002-го стало підсумком,своєрідним духовним звітом співач-ки, бо і презентувати пісні, що увій-шли до цього альбому, довелося насцені Національної опери. З її трем-тливим, затишним голосом, схожимна неповторний тембр Анни Герман,схожим, але впізнаваним і магічнимтембром Марії Бурмаки, певнішої,конкурентоспроможної, тої, що ко-лись від імені свого покоління заяви-ла: “Ми йдемо!” і почала робити вседля того, щоб самоствердитися і збу-тися, а спроможність конкурентамдоводити не мітинговими аргумента-ми, а конкретними справами. На сьо-годні вона — аспірантка Інститутужурналістики і сподівається черездеякий час захистити дисертацію йще міцніше і солідніше утвердитися.На “Продакшн студії” виходить прог-рама “Створи себе”, автором і веду-чою якої є заслужена співачка Украї-ни Марія Бурмака. Два альбоми зарік (“Міа” та “Із янголом на плечі”) —це також не просто багато — супе-руспішна робота. Готувалася сольнапрограма, яка буде наступним кро-ком у кар’єрі співачки. Знято два ві-деокліпи на пісні з альбому “Міа” івідбулися проби Марії Бурмаки якпольської співачки, що дуже сподоба-

лося і їй і полякам. На фестивалі“Мальви”, що проходив у польськомумісті Плоць, її виконання пісні “Янгол-охоронець” дуже сподобалося поля-кам і надалі планується запис альбо-му “польської” Марії.

Погодьтеся, немало зроблено ли-ше за один рік, тому і настрій у спі-вачки різдвяно-ангельський і в гостідо редакції газети “Слово Просвіти”погодилася завітати і засіяти, і заспі-вати, і від щирого серця побажати“збільшити тираж, і захопити читачівпобільше, і “розкрутитися”, і не заб-лукати серед лісу, у хащах жовтоїпреси, стати газетою з газет і частішезвертати увагу на популярних україн-ських виконавців, яким іноді не вис-тачає просто теплого журналістсько-го слова”.

У різдвяні дні спілкувалася з Марією Бурмакою

Леся САМІЙЛЕНКО

ÑÌÀÊ Ð²ÇÄÂÀÌÀв¯ ÁÓÐÌÀÊÈ

Чи читали ви “Ніч перед Різдвом”Миколи Гоголя? Із цим запитанням я,під враженням переглянутої вистави,зверталася майже до всіх своїх знайо-мих. Відповідь була практично одноз-начною: авжеж, це та історія про кова-ля Вакулу, що закохався у вередливуОксану, та про Солоху, та ще про Пуза-того Пацюка, якому вареники самі дорота лізли. Одним словом, звичайнасобі різдвяна казочка. Я, власне, і саматак думала. До зустрічі з ОлександромДзекуном, який висловив дещо іншідумки з цього приводу.

Усі звикли дивитися на Гоголя як на ре-

аліста, — говорить Олександр Іванович, —адже провідною темою його творчості єчорт. Загадковість потойбічного життя,слабкості людські, одвічна боротьба світлай темряви — ось що найбільше хвилюєписьменника. “Ніч перед Різдвом” — це ду-же релігійний твір, це містерія, — заявивОлександр Дзекун, і, власне, створив міс-терію. Велика драбина, що розташуваласяпо центру сцени, мала символізувати ду-ховне сходження людини (до речі, драбина— за зізнанням О. Дзекуна — є невід’єм-ним атрибутом усіх його гоголівських вис-тав).

А чи можете ви уявити собі вертеп безукраїнських колядок і щедрівок? І тут мипідійшли до того, з чого варто було б і роз-почати — до музики Ігоря Поклада. Аджетрадиційно саме композитора вважаютьавтором музичної вистави. Він просто за-чарував своїми мелодіями, що настількизлилися, зріднилися з українською піснею.Розкішний хор став окрасою вистави,свою яскраву музичну характеристику от-римав кожен персонаж, а сучасне естрад-

не аранжування напрочуд легко й емоцій-но сприймалося глядачами. Словом, му-зика стала головною “винуватицею” неза-перечного успіху нової постановки.

Благодать. Ніби ви й самі стали учасни-ком містерії і прилучилися до найбільшої йнайщасливішої події в історії людства —народження Сина Божого. Але одразу від-чувається й присутність гоголівського чор-та, котрий “ніде й усюди”. Спершу він зов-сім не здається страшним, а навіть лірич-но-сентиментальним, як і “відьма на мітлідивної краси”. Наступна за цим сцена ві-дьомського шабашу не віщує нічого погано-го і ви із задоволенням поринаєте у чак-лунство різдвяної казки, в якій Катерина ІІпочинає співати напрочуд солодко, галан-тно й мелодійно. Але не йміть віри цим со-лодким речам — про це попереджає режи-сер, коли зодягає імператрицю точнісінькоу відьомське убрання і кладе чорта їй до ніг.

А що ж “славна козацька старшина”?Може, обурилася на те? Таж ні. Схилила йголову, й коліна, ще й подякувала, як го-диться. А у відповідь на владне: “Встань-

те!”, — пролунало: “Не встанемо, мамо, ні-коли!”

Зізнатися, невтішне це видовище(особливо, коли так наочно) — відважнізапорожці, що розпростерлись під імпер-ським каблуком. Ось тобі й різдвяна казоч-ка, ось тобі й Микола Гоголь. Виявляється,зовсім не про Вакулу він хотів розказати, іне про Солоху, і не про вареники. А про те,як малороси державу свою, свободу і во-лю на срібні черевики проміняли! І тут-та-ки схиляєшся перед талантом великогописьменника: так влучно і так безжальноміг висміяти лише він. І скільки тут болю, іскільки любові до своєї України.

В основу лібрето нової постановки лігукраїномовний оригінальний текст ( а ніякне переклад) нашого з вами сучасникаОлександра Вратарьова, вистава не ста-ла від цього менш гоголівською. Гоголів-ський дух, гоголівська суть, його біль талюбов зробилися лише більш явними,близькими й зрозумілими. Бо автори но-вого “Сну у різдвяну ніч” ще раз довелипросту істину: важливі не слова (як частовони бувають оманливими!), важливийтой прихований зміст, що криється поміжрядками.

Оксана ХРИСТОЛЮБСЬКА

«СОН У РІЗДВЯНУ НІЧ», АБО Ж ВЕРТЕП ОЛЕКСАНДРА ДЗЕКУ-Чудовим різдвяним подарунком театралам стала нова прем’єра Київ-

ського Державного театру оперети “Сон у різдвяну ніч”. Успіх вистави— результат співпраці чотирьох митців: композитора Ігоря Поклада,автора римованого тексту Олександра Вратарьова, режисера-поста-новника та автора лібрето Олександра Дзекуна і молодої художниці Оле-ни Дробної. Незаперечно, що тільки тоді традиції будуть живучими, ко-ли вони природно вплітаються в канву сьогодення.

О. Дзекун та О. Дробна після прем’єри

Фото О

. Кутла

хметов

а

12

“СЛОВО Просвіти” ч. 2 (119), 11 січня 2002 р.

Незабутні

Немає на світі двох однакових людей,як немає двох однакових листочків. У сво-їй суті кожна річ неповторна. Тому будь-я-ке порівняння хибує на неточність. Однак зпорівняння хочеться почати свою розпо-відь.

У природі зустрічаються коштовні ка-мені, що справжню цінність здобуваютьлише після копіткого шліфування. Новіформи і зміст вражають відтак своєю не-підробністю, багатством кольорів і тонів, аіноді, розгортаючи породу людських осо-бистостей, — осліплюєшся — перед то-бою безцінний скарб чаруючої людськоїобдарованості і таланту. Цей скарб, на від-міну від коштовних каменів, людина шлі-фує сама, залишаючи лише успадкованувід природи основу, як і трапилося з люди-ною, чиє життя було зіткане з чорних і чер-воних ниток, назва яким музика, поезія,пісня, любов до людей, до народу свого,до своєї сім’ї. По небутті його сплив час.Зайвою окалиною відпали невизнання,невіра в його непересічний талант і зайвіемоції. Незалежно від наших побажаньвиблискують нині і виблискуватимуть імайбутні грані його геніальної обдарова-ності, грані творця, новатора і таланту по-тужної, як сказав би Іван Франко, сили.

Спадає на пам’ять перша зустріч з ав-тором “Червоної рути” Володимиром Іва-сюком. Це був молодий, міцно збитий хло-пець у синій спортивній куртці, з красиви-ми і по-гуцульськи гордими рисами облич-чя. Здоровий рум’янець підкреслював ве-село-спостережливий його блиск очей, абули вони, наче небо після зливи — голу-бими, очей, на які спадало каштанове сип-ке волосся. Різьблене підборіддя свідчилопро твердий і рішучий характер. Володяневідривно дивився на поля зеленої Буко-вини, впивався спостережливим поглядому зелені вруна свого краю, що миготіли увікні автобуса. Поля поволі переходили вмрійливі пагорби, віщуючи наближеннясправжніх синіх гір. Як писала про ньогоодна канадська газета, Володимир Івасюк— співак синіх гір. Він нестямно любивсвої гори. В його піснях вони ставали оду-хотвореними героями, мріяли, співпере-живали і печалилися разом зі своїм авто-ром. У горах він знайшов червону руту, щополум’янітиме вічно у серцях людськихвічним вогнем його щедрої і доброї душі,його зачарованості і любові.

Лише вчора-позавчора я став студен-том Чернівецького держуніверситету, а то-го дня вертав додому, з радістю наспівую-чи пісні “Смерічки”, де брав участь. Нащастя, нагодився знайомий журналіст ізмісцевого телебачення — Жан Макарен-ко. На зупинці у Вашківцях він познайомивмене з Володею. То було у серпні 1970 ро-ку. На час нашого знайомства Володя ужебув автором “Червоної рути”, яку запропо-нував редакції телебачення. Головний ре-жисер його В. М. Селезінка, який знав йо-го як здібного скрипаля і співака, був зди-вований. Хлопець приніс пісню. Селезінкапроникся текстом пісні і запропонував “оп-равити” її у видовий ролик з краєвидамиКарпат і водограїв. На цей час ми вже в“Смерічці” співали одну з Івасюкових пі-сень — “Я піду в далекі гори” — надзви-чайно імпульсивну й життєрадісну співан-ку. Виявляється, їхали вони до Косова, депіниться напрочуд красивий водоспад Гук.Там оператор Дмитро мав зняти той видо-вий ролик, і Володя із захватом розпису-вав кожен кадр, кожен куплет. Отож зна-йомство з тим Івасюком закарбувалось удуші і буде зі мною завжди. Зустріч і зна-йомство, одначе, перевершили всі моїсподівання. На все життя вразила йогоособливість характеру — не викладати се-бе одразу, не обрушувати на голову спів-розмовника масу інформації і лавину інте-лектуальних резюмувань. Він уводив менеу свій неповторний людський світ поволі,розкриваючись щоразу несподіваними за-кутками залюбленої у гори, в людей душі,ще більше несподіваного і жаданого зали-шав на потім. До кінця не розкриваючись,він не давав найменшого приводу пізнатисебе у всій своїй складності. Можу лише звпевненістю судити, що Володимир Іва-сюк жив у чотирьох вимірах. Це був Поет,Композитор, Художник, Людина. Віддатиперевагу якомусь одному важко, як і не-легко знайти кожному точне формулюван-ня. Залишається крок за кроком відтворю-вати його будні і свята. Цим короткочас-

ним святам, власне, більше передувалибудні, мозольні і напружені, для яких нап-ружена праця залишала короткі годиниперепочинку.

Першими виконавцями “Червоної ру-ти” критики, музикознавці і звичайні шану-вальники естрадного мистецтва вважаютьмене і Василя Зінкевича. Це твердженняпішло гуляти між людей з легкої руки са-мого Володимира Івасюка, який завждизичив популярності своїм колегам і дру-зям, але пальма першості належить ненам, а самому авторові популярного тво-ру. Композитор і поет Володимир Івасюксам володів чудового тембру і краси голо-сом, який і окрилив “Червону руту” з під-мостків Чернівецької студії телебачення.Цей варіант і слід вважати оригіналом.Наш — просто відомий ширшому загаловіслухачів. Свого часу пісня на фоні падаю-чої бистрої води з-під Гука, водограю побі-ля Косова в Карпатах, обійшла екрани Ук-раїни і надовго заполонила серця людей.

Непомітно ніби, але впевнено і дужосходила його зоря. Шкода лише, що булавона серпневою, короткочасною на життє-дайне світло. Однак на небі творчості за-лишила вона незгасний світ. Зоря ця горі-ла тільки для людей.

Екран багато сприяв його популярнос-ті. Добре пригадую жовтневий день 1970року, після третьої пари відкликають менена Театральну площу, де готувалася пере-дача “Камертон доброго настрою”. На ву-

лиці стояв погожий осінній день, день, ко-ли люди вперше почули у Володиному ви-конанні “Червону руту” і “Водограй”. До са-мої площі було не пройти. Її обступили сот-ні людей. З вікон медінституту, де на тойчас навчався Володя, визирали студенти,сонце сяяло у променях бабиного літа, анад Чернівцями лунали пісні ВолодимираІвасюка, що сидів на лаві під деревами —смерічками, ялинками (їх недавно викопа-ли і пересадили на інше місце) та розмов-ляв із дівчиною. Для камери він був недо-сяжним. Увага операторів зосереджува-лась на безпосередніх учасниках передачі,на Софії Ротару, скажімо. Вона співала піс-ню “Валентина”. Співала натхненно, вра-жаюче. Подальший злет її тісно пов’язанийз іменем Володимира Івасюка.

Зі сходинки на площі я співав, прига-дую, “Юність смерек, мов незрівняннийсвіт краси…”. Оддалік стояли добре зна-йомі мені Валерій Громцев, Левко Дутків-ський, Марія Ісак, Софія Ротару, ВасильЗінкевич, Василь Селезінка, Василь Стрі-хович. Останній, тон-режисер місцевоїстудії телебачення першим записував наплівку пісні композитора Володимира Іва-сюка і всіх тих, хто був на площі. Через ка-меру ми несли глядачам світ не лише кра-си, але й своїх почувань і мрій. Багато хтоз імпровізованих підмостків передачі “Ка-мертон доброго настрою” виглядав своємайбутнє. Не один пов’язував його з лю-диною, що все ще сиділа на лаві під яли-нами. Отже, 13 жовтня 1970 року — цедень народження “Червоної рути” і “Водог-раю”, що дивно, пісні прозвучали одночас-но, а визнання їх людьми було різне. “Чер-вона рута” одразу затьмарила не лише“Водограй”, але й інші пісні.

Після “Камертону доброго настрою”друге життя “Червоній руті” дав одноймен-ний фільм режисера Романа Олексіва. Цесвоєрідна стрічка з участю цілого сузір’яталантів нашого краю. На першому чіль-ному місці стояв, звичайно ж, Володя, чиї-ми піснями — “Я піду в далекі гори”, “Во-дограй”, “На швидких поїздах” — сталисправжньою окрасою стрічки. А чого тіль-ки варта його поезія до пісні Валерія Гром-

цева “Залишені квіти”! Яніскільки не обмовився —поезія найвищої проби.

Не знаю я, коли сюди прийду,

Та залишаю замість себе квіти,

Ті квіти, що знайшов у саду

Для тебе, для тебея…

Не зітреться ніколи упам’яті найбільш творчий ітому напружений до не-можливого період передзйомками фільму, колибезсонними ночами сиділими на телестудії. Записфонограми робив знайо-мий вже Василь Стріхо-вич. Репетиції. Оркестри.Апаратура. Сотні дублів.Переспівано стільки ж пі-сень. Не знали спочинкуне тільки режисери філь-му, але й Володя, Софія,Левко, Василь і МарійкаІсак. Над ранок буквальновалилися з ніг, але, ледьвийшовши на вулицю, по-чувши щебет невгамовно-го птаства, ми ніби відрод-жувалися. Володя наспіву-вав фінальну пісню про

поїзд. На швидких поїздахПодолаю свій шлях.Хай летить до мети,І легка моя путь –Здогадались, мабуть, —Нових друзів я хочу знайти…Нарешті, у сінокосному серпні, учасни-

ки зйомок зібралися в Яремчі. Володя при-їхав з нерозлучною гітарою, разом з якоювін перейшов на одну мою фотографію.На композиторові джинси, синій спортив-ного крою светр. Володя стоїть у колі дру-зів, перед якими стелиться чарівний світКарпат. Погляд його ледь замріяний. Голо-ва гордівливо відкинута назад…

У Яремчі він часто наспівував одну мі-норну французьку пісню. Інтерпретував їїнапрочуд вдало. Цю пісню співав він в ав-тобусі, коли ми вертались зі зйомок. Спі-вав, задумливо вдивляючись через запла-кані від дощу вікна на присмирнілі гори.

Якщо дотримуватися строгої хроноло-гії подій, згаданим зйомкам передувалинаші зустрічі у Вижниці. До гірського рай-центру він приїжджав ранковим поїздом,проводив з нами не одну годину. В резуль-таті народилося чимало оркестрових пі-сень, цікавих задумів. Наприклад, пісня“Відлуння твоїх кроків”, котру згадую я ухвилини душевного сум’яття. Заспівати їїВолодя запропонував Василеві і мені. Піс-ля прослуховування зійшлися на думцівіддати твір моєму напарникові по сцені.Вона й прижилася в репертуарі Зінкевича.

З вижницьких зустрічей Володюпам’ятаю завжди веселим і переповненимзадумами. Він носив при собі нерозлучнийкавового кольору портфель, у якому, крімкниг, зошитів, білого халата і стетоскопа,завжди лежав чистий нотний папір. ЛюбивВолодя свій портфель по-особливому.Завжди з якимось побожним трепетомклацав замком, витягаючи нові твори. Зго-дом придбав складний польський чемо-данчик, але запам’ятався він чомусь мен-ше, хоч теж вигойдував його задуми, суп-роводжував у дорозі. Не менше валіз до-рогі мені спогади про його появу в Будин-ку культури, ручкався і сідав за стареньке

фортепіано. Починав наспівувати…Одного разу Володя приїхав до Вижни-

ці як ніколи веселий, викликав нас з Васи-лем з Будинку культури і дорогою мовив:“Ану, хлопці, послухаєте зараз…”.

Володя сів на найближчу лавку і заспі-вав:

Ой зробив хлопчина та й дві красніскрипки,

Розділив надвоє снів своїх красу…Я не відривав погляду від обличчя

композитора. Воно було одухотвореним інепроникним. За його настрій більше про-мовляв голос — напрочуд міцний, стале-вий і водночас ніжний та розлогий. Цей го-лос проникав у всі закапелки серця, ожи-вав легендою і віддалявся-віддалявся, за-лишаючи по собі біль і терпкий щем.

Де тільки і за яких обставин не доводи-лося нам зустрічатися, але жодного разуне бачив його за робочим столом у черні-вецькій квартирі. Складалося враження,що Володя, вічно рухливий, палкий люби-тель мандрівок, ніколи не замикає себе учотирьох стінах. Побувавши перший раз упомешканні, я щиро поспівчував йому.Жила сім’я Івасюків по вулиці Маяковсько-го. У Львові йому теж випала вулиця з та-кою назвою. Телефонний апарат не пе-реставав дзвонити. Добрі знайомі і люди,яких він часто і в очі не бачив, не давалийому спокою. Де тут було до праці!..

Цього разу Володя запросив мене і Ва-силя Зінкевича. Сім’я Івасюків отрималанову квартиру, приводила її до ладу. Доне-давна композитор невгамовно бігав поґаздівству, шукаючи то замки, то шпаклів-ку, то фарбу, а тепер чекав нас із таємни-чою посмішкою.

— Так що, діду, треба їхати до Москви.Викликають на “Пісню-71”, всесоюзний фі-нал. Під оркестр Силантьєва ти, Василь ія повинні заспівати “Червону руту”. Аран-жувати пісню доведеться мені особисто.Для великого складу не пробував ніколи,але треба…

Побачивши в наших очах радість ісхвалення, Володя сів за свій рояль. Взявля-мінорний акорд.

— Отут, я думаю, — сказав він, — кра-

ÍÀÇÀÐ²É ßÐÅÌ×ÓÊ

СПОГАДИ ПРОВОЛОДИМИРА ІВАСЮКА

13

ч. 2 (119), 11 січня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Незабутні

ще буде, якщо замість жіночого голосупрозвучить гобой…

До Володі на квартиру ми приходиликілька днів поспіль. На телефонні дзвінкипросто не зважали, поринувши з головоюу роботу. На своєрідних репетиціях Зінке-вич і я наспівували пісню, а він звіряв ор-кестровку.

Майже усі оркестровки, до речі, Воло-дя завжди писав сам. Кожну він сприймав,наче “уберю” людини. Часто любив повто-рювати: “Від того, як одягнеш пісню, знач-ною мірою залежатиме її звучання”. Йомуяк авторові легко було знаходити найпот-рібніші шати. Особливо він полюбляв пи-сати партії “для дерева”, тобто для де-рев’яних духових інструментів — гобоя,флейти, фагота. Під час наших репетиційна його роялі лежали також томи для ор-кестрування великих симфонічних оркес-трів. Вони ніби виявляли його давні намірипідкріпити свої знання консерваторськоюосвітою.

До Москви вилітали ми грудневим хо-лодним ранком. У літаку, тримаючи нотина портфелі, Володя дописував оркес-тровку. До надсадного реву двигунів йогопам’ять долучала голос флейти, гобоя,скрипок і… хвилювання, хвилювання…

На Буковині ми залишили справжнюзолоту осінь. Москва зустрічала снігом.Він збивав нас з ніг на аеродромі в Бико-во. Ледь дотягнулися до електрички.Впавши у крісла, полегшено зітхнули.

Фінал конкурсу “Пісня-71” зібрав чима-ло зірок тодішньої естради: Магомаєв,Хіль, Кобзон, Зикіна, початкуючий Лещен-ко… Десятки відомих імен. До участі у кон-курсі допускалися навіть композитори безконсерваторських дипломів. Тепер їм чо-мусь закрито дорогу. Через необдумане,як на мене, обмеження, скільки чудових пі-сень ми не почули взагалі або ж почули знепростимим запізненням.

Наш вихід на сцену. Ми з Василемз’явилися у білих, стилізованих гуцуль-ських костюмах. Сліпуче сяяли прожекто-ри. Телевізійні камери, наближення хви-люючої хвилини відчутно зв’язували пове-дінку. Та ще великий симфонічний ор-кестр. Після заключного голосу гобоя мивзяли перші ноти. Після конкурсу критиканазвала наш виступ визначним. Володи-мирові Івасюку було вручено диплом лау-реата фестивалю і мініатюрний рояль знаписом “Пісня-71”. Усім нам ще подару-вали метрові макети Останкінської вежі,де ми залишили один одному автографи.Це немеркнуча пам’ять про наше першеперебування у столиці.

Не пройшло і року після виступу на“Пісні-71”, як “Смерічка” на крилах “Водог-раю” і “Горянки” Левка Дутківського сталалауреатом Всесоюзного телеконкурсу “Ал-ло, ми шукаємо таланти!”. Йому передува-ла, до речі, не менш хвилююча для нас по-дія — півфінал у Чернівцях. Він проходиву Мармуровій залі університету. З мікро-фоном у руках до Володі підійшов ведучийпрограми Саша Масляков. Композитор відхвилювання почав було червоніти, алешвидко опанував себе:

— Вчуся в медінституті. Пишу пісні.Мій улюблений ансамбль “Смерічка”…

Володя говорив повільно, виважуючикожне слово. Дехто пам’ятає, напевне, йо-го інтерв’ю в телепередачі. Немає сенсуйого повторювати. Залишається лише до-дати, що говорив він чистісіньку правду.Не загравав із глядачем. Дивуватися недоводиться, бо акторства він не терпів,хоч популярність серед шанувальниківестрадного мистецтва, специфіка твор-чості композитора створюють відповідносприятливий ґрунт.

Виступали ми також на заключному кон-церті “Пісня-72”. Наш “Водограй” здобув по-пулярність. Володі, з-поміж інших маститихкомпозиторів, було вручено знайомий мініа-тюрний рояль — другу нагороду за участь уфестивалі всесоюзного рангу.

“Смерічка” на якийсь час згорнуласвою діяльність. Здавалося б, мало запа-нувати затишшя, але то тільки здавалося.За ансамблем закріпилася слава першогоВІА України. Пісня і фільм “Червона рута”дали назву колективові Чернівецької фі-лармонії на чолі з Софією Ротару. Черезрік у Дніпропетровську виник ансамбль“Водограй”, а про любов глядачів вже й го-ворити не доводиться — “Смерічка” пусти-ла в нашу землю, людські серця глибоке

коріння.З якогось часу обласна філармонія по-

чала вести переговори з окремими учас-никами ансамблю. Левко, Василь та я по-ривати з Вижницею не захотіли. На про-фесійну сцену подалася лише Софія Ро-тару, яка включила до свого репертуаручимало наших пісень. Це, крім “Червоноїрути”, “Водограю”, “Відлуння твоїх кроків”,“Залишені квіти”, “У Карпатах ходитьосінь” Левка Дутківського, згодом надій-шла черга і до “Двох перстенів”, “Пісні…”,“Двох скрипок”.

Але спокуса “великої сцени” взяла все-таки гору. З першого квітня, після довгих“торгів” і обіцянок з боку тодішнього зас-тупника директора філармонії Фаліка,“Смерічка” офіційно почала вважатися ко-лективом філармонії. День сміху обернув-ся для нас майже плачевно. Жодна з умовне була виконана. Попри все, любов домистецтва та можливість нести зі сценикращі твори естради примусила забутипро тимчасові труднощі. Ми спалили мос-ти до повернення у Вижницю на самоді-яльну сцену. Попереду були нові зустрічі ізсамобутнім і талановитим композиторомВолодимиром Івасюком.

По довгій перерві Володязустрівся зі “Смерічкою” у Киє-ві, де ми готувалися до відпо-відальних концертів. Натхнен-ний, як завжди з гумором, вінзавжди любив смачно посмія-тись і своєю веселістю заряд-жав інших; споряджений лас-тами і підводною рушницею,затримався з нами, щоб пока-зати кілька нових пісень, хочайого чекали у Бердянську, набатьківщині матері, батьки.

У Київській філармонії єдуже гарний старовинний зал ічудовий рояль, не знаю, якийвигляд має той зал після ре-конструкції зараз, але колиВолодя заграв нову пісню “Дваперстені”, він став у стократкращий. Ця пісня і понині у мо-єму репертуарі у віночку попу-рі на теми пісень “Смерічки”.Там є і “Червона рута”, “Водог-рай”, “Золотоволоска”, яку вінчомусь не любив і завжди про-сив зняти її, не записувати наплатівку, не співати на телеба-ченні, але на диво, ця піснязавжди подобалася людям, іпонині приходять на сцену за-писки, листи, щоб виконати цюпісню або прислати ноти і сло-ва.

Того ж літа в Криму прово-дився перший всесоюзнийфестиваль “Кримські зорі”,який пізніше перетворено у між-народний, і на закінчення йогодо Сімферополя засмаглий, чорний якнегр, приїхав Володя. Колектив поїхав до-дому поїздом, а я і Володя летіли літаком.Ми поспішали вулицями полуденного, спе-котливого міста до філармонії, у прохо-лодний затишок залу, де було фортепіано.На той час у мене було кілька задумів повокалу, по манері виконання голосовогодіапазону, і я вдячний йому, що у скрутниймомент одержав потрібну пораду і допо-могу.

Раптом він своїми немузичними паль-цями зробив стрімкий пасаж на фортепіа-но і заспівав нову пісню, яку я, на жаль, незаспівав:

Коли між нами не було нічого…То був уже новий Володя. Відчувалася

філософія як у віршах, так і у музиці, тон-ке відображення високих нюансів любові,переживань пронизувало твір невидими-ми променями справжньої поезії, поезії--музики.

Володя з сестрою Галиною перевели-ся на навчання до Львова. Наші зустрічістали нечастими. Доля залишилась донас прихильною. І він попросив нас допо-могти в організації концерту для студентівЛьвівського медінституту.

Число 13 мала квартира у Львові, кудиВолодя невдовзі переїхав, вступивши дотамтешньої консерваторії і заочно закінчу-ючи медінститут. Незважаючи на свою такзвану “нещасливість”, воно не принеслостудентові-композитору несподіванихприкрощів. Навпаки, зі Львовом пов’яза-

ний більш плідний період його творчості.Що могло дати навчання у Чернівцях? Од-ні неприємності. Його натура не вкладала-ся у звичні рамки вузу, надто вже “випира-ла” пристрасть до творчості. Нікому несекрет, що навіть до медінституту, крім лю-дей, покликаних до медицини, приймаютьспортсменів і артистів, на різні необхіднівипадки. Володя був приємним винятком,по-справжньому творчою людиною, якійнаука давалася також легко. Це зможепідтвердити кожен з викладачів інституту,що зараз живі-здорові. Однак вчитися йо-му було важко. Вислів “у своєму краї про-років нема” спрацьовував безвідмовно.Популярність композитора і клопоти зви-чайного студента зжитися не могли, булидобрим підґрунтям для заздрісників. Дех-то аж надто ревниво дбав за честь вузу,замість любові і доброзичливості створю-вав йому байдужість, а почасти і відвертеглузування з покликання. А у Львові Воло-дю чекали умови, сприятливі для закін-чення інституту і вступу до консерваторії.Табличка з цифрою 13 на дверях йогоквартири вигідно підкреслювала справ-жню турботу про талант.

І ось під вечір ми виїхали у напрямкуГаличини. Першою перешкодою на шляхубув міст через бурхливий Черемош. Ни-нішнього мосту з Вижниці на Кути ще небуло, транспорт, навіть пасажирський,йшов убрід. Ніколи не забути відчуття, ко-ли переповнений автобус натужно долавдикий опір води, перевалювався з каменяна камінь і досить прозоро обіцяв переки-нутися. Ще скоріше мав заглохнути дви-гун. Не одному з нас, як ми згодом дізна-валися, думалося: “Зупинись техніка посе-ред течії — прощай щасливе майбутнє ан-самблю”. На щастя, все обійшлося гаразд,але шлях “Смерічки” потому був не з лег-ких, схожим на дорогу через оспіваний Че-ремош.

Древній Львів зустрів трохи ніби пох-муро. Згодом ми переконалися, що за йо-го похмурістю, як у людей, ховається не-підробна краса і велика щирість. Людиміста Лева зустріли наш виступ, ба ще ра-ніше прибуття, несподівано приязно. Кон-церт проходив в академічному театрі ім.М. Заньковецької. Ставлення львів’ян доансамблю ми зауважили вже з того, що дозали було ніяк пройти. Перед дверима юр-милися сотні людей. На сторожі нашоїбезпеки стояв наряд міліції. Вдавалися дослужбових заходів. Любов до уподобанихартистів прокладала дорогу ще не черезтакі “пробки”. Ця любов часто супроводжу-валася дружніми оплесками. Концерт, щоназивається, пройшов “на ура”. Наприкінціспалахнули справжні овації, особливо піс-

ля того, коли на сцену вийшов Володя.Вдячність публіки невдовзі змусила взага-лі забути про тимчасові наші труднощі. Ценайвища оцінка, яку тільки може бажатисобі служитель сцени. Вона не зрівняєть-ся навіть з найвищими відзнаками і захва-люваннями преси.

Не можу не пригадати виступ “Смеріч-ки” після присвоєння їй обласної комсо-мольської премії ім. Героя РадянськогоСоюзу Кузьми Галкіна. 1972 рік. Звітнийконцерт з нагоди знаменної всім події.Проведення його пропонувалося у актово-му залі університету. Ще задовго до кон-церту п’ятачок по сусідству був заповне-ний ущент. Найбільш енергійні шануваль-ники “Смерічки” рвуться у двері. Чергові зобкому комсомолу розгублені. Зал не мо-же вмістити навіть п’ятої частини бажаю-чих. Якісь спритники почали дертися надругий поверх, аби проникнути всерединучерез розбите вікно по водостічній ринві.Досі не пам’ятаю яким чином, все-таки ме-ні вдалося пройти крізь двері. Найкращебуло, звичайно, сховатися у тиші роздя-гальні. Відносній, звичайно, бо зовсім по-руч інструктор обкому комсомолу виклика-

ла наряд міліції, а наша черговаадміністратор ще не приїхала, тачи допомогла б і вона навести по-рядок. Відсутність квитків і малірозміри залу — навряд чи такі ар-гументи подіяли б на бажаючихпотрапити на концерт.

Невдовзі у засклені двері служ-бового входу постукав розпашілийВолодя Івасюк. Не знаючи його вобличчя, чергова навідріз відмови-лася його впускати. Довелося всепояснити. Композитор зайшов до-середини без жодного ґудзика наплащі. Сестра Галя ступала йомукрок у крок. “Що ж то діється, діду— запитав він зі своїм традиційнимзверненням, — так, чого доброго,солістів навіть не пропустять. Вивсі у зборі?”.

Невдоволення у голосі не було.Володя радів прихильності гляда-чів, але не тією радістю, яка зава-жає людині бачити різницю міжприхильником “за переконаннями”і “за модою”.

Володимир Івасюк був переко-наний, що справжня цінність ан-самблю перебуває у прямій залеж-ності від тривалості глядацької лю-бові. Ділив публіку на секундних ісправжніх, котрі не відкидаютьсявід улюбленого колективу навітьтоді, коли загал скидає його зп’єдесталу, на який сам його зніс.До творців сценічного дива при-хильники його часто ставлятьсясліпо. Ці прихильники приходять іпропадають, до зали веде кожногоменше потяг, більше — мода, то-

тальне визнання або ж випадковість.Вмостившися зручніше у кріслі, вони хо-чуть — і край тут! — чути лише те, що їмдо вподоби, не роблячи знижок, але Воло-дя ніколи не йшов і не радив іти нам накомпроміс із глядачем. Передусім — мис-тецтво. А воно — річ примхлива, виключаєз себе “золоту серединку”, названу кимосьрятівною.

Володимира Івасюка визнавали як та-лановитого композитора і водночас люби-ли. Не кожному дано поєднувати в собічасто діаметральні поняття. Йому вдава-лося. Його оголошували “улюбленцем”,але він особисто такого підходу не сприй-мав. Шануючи любов і похвалу людей,яких цінував, автор “Червоної рути” доситьпоблажливо ставився до ажіотажу збоку.Володя добре знав про жорстокість гляда-ча. Застілля, зустрічі, компліменти і частезловживання спиртними напоями позна-чаються неодмінно на вимогливості до се-бе, призводять до переоцінки власнихможливостей. Поволі ідея втрачає непере-січні якості і прописується в межах досяж-ності. Непростимо боляче, коли поблаж-ливість і вино взаємозв’язані.

“…Що ж то робиться, діду? — промо-вив Володя, потираючи синець під лівимоком. Обернувшись до сестри, він додав,— ось тобі, Галю, і “Смерічка”! Ти коли-небудь сподівалася на подібне?!…”. Це бувне тільки успіх “Смерічки”. Можливо, лишена третину. Дві частини його Володя мігприписати собі, своїм пісням, за які часом

Володимир Івасюк та Софія Ротару під час концерту. Фото з музею Володимира Івасюка, м. Чернівці

12

“СЛОВО Просвіти” ч. 2 (119), 11 січня 2002 р.

Духовний простір

Найдавніші релігії нашої планети в ос-нові своєї життєдії мали астрологію — на-уку про небесний рух. Протистояння Світ-ла і Темряви у космічних масштабах, Доб-ра і Зла, їхня одвічна боротьба складали

засади релігійних ідеологій. ПеремогаСвітла над Темрявою, Тепла над Холодому космічному Безмежжі, Добра над Злом— у людських вимірах і зумовлює невпин-ний Рух Світобуття — власне, одвічні кос-мотворчі процеси.

З давніх-давен життя предків нашихвелося за сонячним річним колообігом.Коли приходить найдовша груднева ніч(вона припадає на зимове сонцестояння22—24 грудня), у глибинах космічної Темі-ні потужно розсвітлюється наймогутнішеСвітло Світового Безмежжя. Цебто, сту-пивши в сузір’я Перуна-Стрільця, яке єцентром Усесвіту, наше Сонце наново “на-роджується” — починає зростати його теп-лова потуга. Настає очікуване свято Різ-два. Подальший шлях Сонце проходить за12 діб і посередині цієї відстані — рівночерез 6 діб народжується Зоря і Місяць(новорічне свято Маланки—Василя), а за-кінчується всенародженням Води (святоВодохрестя — Ор-Дани).

Свято Різдва відбувається і як символусвідомлення видимого і невидимого, лю-дини і душ предків, планетарного засіван-ня нового життя та народження й духовневисвітлення — вивищення кожного, хтоопиняється у магнетичній атмосфері свя-точних дійств. Входження людської душі усвітотворчі ритми, відчуття нею НебеснихБлагодатей — втіленого і всекосмічногоНачала породжує в людині невимовної си-ли святість. Душа прагне долучитися доодвічних процесів Світотворення, стаючиорганічною його часткою.

Вогнями — запаленим світлом (“жи-вим вогнем” — од тертя двох палиць, як церобилося з передвіку) для готування риту-альних страв, свічок на святочних столах усвітлицях осель — наші пращури славили

відновлення животворної Сили Небесземного сонячного року.

Колядки й колядники витворювали ат-мосферу величі зимових свят. У найстарі-ших колядках українців господарськийдвір хлібороба оспівується як незміряніобшири, — власне, безмежний Усесвіт, айого сім’я — то осяйна небесна родина(сонце, місяць, зірки). Колядницькі гімниозначують людину космічною величиною,тотожною небесним світилам, і постає во-на органічною часткою всієї Світобудови.

Господарський двірНа семи стовпах,Стовпи точені, позолочені,А на самім дворіСтоять три тереми.

Ой дай Боже!Що перший терем —Красноє сонце,А другий терем —Ясен місяцю,А третій терем —Дробні звіздочки.Красноє сонце — сам пан господар,Ясен місяць — то жона його,Дробні звіздочки — їхні діточки.

Возвеличування нашими предкамиРіздва Всесвіту було їхньою потребоюпримножити космотворчі потуги найвищо-го неба.

Саме у найдавнішому колядницькомуміфові про Створення Світу — РіздвоСвітла (Вогню) і Води (він записаний у се-редині XIX ст. у Карпатах) поетичновиображено первісні обшири Всесвіту:“синоє море” — то Правода, тобто Першо-основа Світу, “зелений явір” — РайськеДрево, а воно і Світове Прадрево або аст-ральна тріада, словом, Чумацький (Мо-лочний) Шлях, що постійно зумовлює з’явувсе нових світлотворчих імпульсів у пла-нетарних масштабах для творення новихгалактик. “Три голубоньки радоньку радят”— то вищі духовні єства, відастральні си-ли, що творять нові планети й нові косміч-ні простори навколо них, Святим ДухомТворця пройняті. Ось так про світове бут-тя образно мислив наш прапредок-хлібо-роб ще з незапам’ятної давнини.

Та не лише урочистим співом колядни-ки спрадавен уславлюють Небесні Висо-кості (Творця Неба, Сонце, Місяць, зорі,рясний дощ). Й по сьогодні колядницьківатаги Карпат, зокрема у Верховинськомурайоні (а багато років ще за тоталітаризмуце вершилося під орудою знаного моль-фара Михайла Ничая) розпочинаютьсяріздвяні дійства перед дверима господи

особливим танком — “круглєком” на поша-ну Сонцеві ясному. Танцюючи по колу —ритмічно похитуючись, вони раптом спи-няються, враз упадають на коліна, склада-ють топірцями перед собою хрести — гос-трими лезами (бартками) до середина ко-ла, а топориськами до себе, в такий спосібутворюючи блискучий центр, що уподіб-нюється сонцю, і кладуть на них свої шап-ки, куди ґаздиня всипає добірної пшениці.У танцюючому вихорі за сонячним рухомвони освячують те зерно, яке таким чиномотримує сонячну силу.

Колядування як форма світославлення— це не тільки натхненний спів пісень ве-личальних — найдавніших молитов до Ви-соких Небес, гімнів світових та віншуваннястихії Сонця, але й такого ж змісту образиколядницькі, оздоби, вбрання їхні. Білі сви-ти, вимережані сакральними знаками, ся-ючі зорі на шапках колядницьких, палиціхрамовидні, символами вирізьблені, здзвониками… Все це шляхетно узгоджу-ється з урочистим співом, віншуваннями,побажаннями колядницькими. Зосередже-ні й задивлені вгору — в Космічні Безмеж-

жя, лиця колядників, мов зорянийосяйний ряд, постають як символізова-на таїна одвічної космічної дії. І цілкомуречевлені творчі Потуги НебеснихСил і Землі — у колядницькій ватазісвященнодіють образи Маланки (Бі-ланки), Кози, сяючої Зорі, Орача з Плу-гом золотим, Звіздаря.

Колядники, неначе сонячне про-міння, що долає незміряні космічніпростори, йдуть через доли і гори, че-рез відстані й час, йдуть од віку до ві-ку, з року в рік, від двору до двору, віддуші до душі, несучи світлодайну силувеличальних гімнів світових. Вони, ко-лядники, є уособленням найдавнішихукраїнських традицій та образної пер-соніфікації міфів про посланців небес-них, які щороку звіщають народові ве-лику Космічну таїну Різдва Всесвіту,з’яву Творця Всевишнього. За народ-ним космогонічним баченням колядни-ки (їх називають часто) — це: “Божіслуженьки”, “гості роковії”, “три това-риші”, “троє братів”, “три королі”, цебтосвітлоносна тріада — сонце, місяць ізірки (чи сонце, місяць і дощик), —оповиті таємним німбом святості; во-ни, колядники, заходять у гостину довсеможного господаря і самі собою ви-являють оті щороку сподівані на землі

небесні благодаті, всіляке добро і щастяод Господаря Світу — Бога на літо нове.

Народна пам’ять відтворює їхній образтріади — космічної триєдності:

Пане господар, застеляй столи!Славен, ясен наш милий Боже

на небесі.

Клади калачі з ярой пшениці.Будуть до тебе з неба гостоньки.Що перший гостю — краснеє сонце.А другий гостю — ясен місяцю.А третій гостю — дрібен дощик йде.

Визнаний дослідник української зви-чаєвості і народних обрядів дохристи-янської доби поет Юрій Федькович заз-начив, що прапращури наші ясне сонеч-ко називали Ладом, а свята на йогочесть — Ко-Ладу (тобто теперішнє свя-то Різдва). Тих, хто співали величаль-них пісень Ко-Ладу, звідтоді іменували“ко-ладниками” — колядниками. (А не златинських сатурналій чи з грецькоїтермінології, бачте, нами позичене!) Ю.Федькович писав: “Коляда — ясна, ве-лична і свята пам’ятка”, а про посланцівСвітла при цьому зауважував: “…коляд-ники образуют тих лицарів, що в старо-віцьких часах Божеству служили і святієго контини (церкви) вартували. Для то-го і тепер мусять бути колядники таксвітло і хорошо убрані, як тільки можебути”.

Колядники завжди були каноном релі-гійної святості, посланої з Небес нести ме-жи людей вічні благодаті: Світло, Радість,Любов, Добро, Злагоду. За різних історич-них епох — доби неоліту, трипілля і в часипізніші — із глибини пратисячоліть і пони-ні, — за найскладніших умов, триває непе-рервний світлоносний етнопохід українціву вічність, у якому Дух Нації цілеспрямова-но утверджується у своїй Любові, Єдностіз Усесвітом, запричетнюється до ТворчихПотуг Неба, до його Божественної дії. Уцьому космогонічному священнодіянні —наше духовне збагачення і постійне виви-щення світоглядних ідеалів, невпиннийрозвиток культури українського народу.

Завдяки колядуванню наш народ, про-тягом віків зазнавши численних експансій,зберіг свою ідентичність як космогенетич-ну субстанцію. Західний учений світ зму-шений визнати, що українські колядки захудожніми ознаками й космологічним зміс-том не мають аналогів у народній творчос-ті націй планети.

Нова Рада стала,Яка не бувала…

Сьогодні лине по наших містах і се-лах, в кожній господі найвеличніше віс-тування. Це Україна у найвищому лето-ві своєму до Високих небес сяє дорого-цінними перлами своєї безсмертної Ду-ші.

Задивленої у Всесвіт.Зачудованої...

Олександр ФИСУН

Богдан-Ігор АНТОНИЧ (1909 — 1937)

РІЗДВО

Народився бог на санях в лемківськім містечку Дуклі. Прийшли лемки у крисанях і принесли місяць круглий.

Ніч у сніговій завії крутиться довкола стріх. У долоні у Марії місяць — золотий горіх.

КОЛЯДАТешуть теслі з срібла сани, стелиться сніжиста путь. На тих санях в синь незнану Дитя Боже повезуть.

Тешуть теслі з срібла сани, сняться веснянії сни. На тих санях Ясна Пані, очі наче у сарни.

Ходить сонце у крисані, спить слов’янськеє Дитя. Їдуть сани, плаче Пані, снігом стелиться життя.

(З книги “Три перстені”, 1934)

* * *Коли не било з нащада світа,

Подуй же, подуй, Господи,із Святим Духом по землі.

Тогди не било неба, ні землі.А но лем било синоє море.А серед моря зелений явір.На явороньку три голубоньки.Три голубоньки радоньку радят.Радоньку радят, як Світ сновати:— Та спустімеся на дно до моря Та дістанеме дрібного піску.Дрібний пісочок посієме ми:Та нам ся стане чорна землиця.Та дістанеме золотий камінь,Золотий камінь посієме ми:Та нам ся стане ясне небонько, Ясне небонько, красне сонінько,Красне сонінько, ясен місячик,Ясен місячик, світла зірниця, Світла зірниця, дробні звіздочки.

²Ç ÍÀÙÀÄÀ ѲÒÀ!Ñâ³òëîäàéíà ñèëà óêðà¿íñüêèõ êîëÿäîê

3

ч. 2 (119), 11 січня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Святе діло

Ç а якоюсь потребою приставвін до берега, велетенський

човен деснянського бакенщика.Не міг проґавити цю хвилину, бовже кілька днів спостерігав заним і звик, що з’являється човенна обрії десь перед вечором, оп’ятій пропливає повз Остер, апотім, коли вже сонце сідає, по-вертається назад і невдовзі зни-кає за тим же поворотом річки, з-за якого й випливав, і звідки мавпостати завтра — у той же час.

З берега мені видно три баке-ни. Два — вдалині, на поворотахрічки, де русло закривають дере-ва; один — посередині, між ними,якраз навпроти містечка й приста-ні.

Люблю це місце над Десною ізавжди, коли вдається опинитисяв Острі, ввечері очікую, коли зай-де сонце, пізні літні сутінки огор-нуть землю, і засвітяться бакени— три вогні, які давно вже знаю.

Вони засвічуються, зрозумі-ло, самі собою, але й бакенщикау цю хвилину згадаєш — отогоневідомого чоловіка, котрий опі-кується ними, щось там уденьмудрує, зупиняючи біля кожногобакена свого човна, і коли зникаєз очей, знаєш, пливе він зараз доінших бакенів, але скільки їх унього на Десні?..

Зрозуміло, не по всій річці,але ось тут, біля Остра, вище йнижче од містечка?.. Хто він, тойбакенщик, і що це, власне, запрофесія — бакенщик?.. З ким ятільки не розмовляв за свогожиття (навіть з трьома патріарха-ми пощастило!), але от з бакен-щиком — ніколи!..

Отже, уперше випала нагода ія, звісно, не міг нею не скористати-ся. Порозумітися із власником чов-на треба було швидко, бо він вжезаходився відштовхувати свого ме-талевого велетня од берега, і я за-махав йому рукою, щоб зачекав.

У човні ж опинився раніше,ніж встиг пояснити, чого я, влас-не, хочу. Чоловік махнув рукою —сідай, мовляв, бо поспішаю. Захвилину керманич спрямувавчовна на середину річки й роз-вертався за течією, а про менемовби забув, аж поки не вивівсвій корабель на фарватер.

— То вам під’їхати треба? —запитав першим і голосно, щобперекрити шум мотора, додав: —Де зупинитися, скажете, та зара-ні, щоб я знав.

Зрозумів: він мене прийняв залюдину, що поспішає до якогосьпридеснянського села, що будена його шляху, і, видно, звичнойому когось підвозити, якщо вженіякої особливої уваги й допитли-вості до мене не виявив: хочешпід’їхати — їдь, хіба човна шко-да?!

Пливли навпроти сонця, я —на передній лавці (тобто, банці,як її називають моряки), бакен-щик — ззаду, біля керма та мото-ра, обличчям до сонця. Сонцейого засліплювало, тож картузанасунув на очі, і очей я його небачив, тільки засмагле, аж начемідне обличчя. Обличчя не розні-женої, трудящої людини, сухор-

ляве, видублене вітрами.— То куди ж ви їдете? — запи-

тав мене так, наче човен належавне йому, а мені, і не він, а я спря-мовував того човна до мети.

Заходився пояснювати, що ці-кавить мене, власне, його робо-та, як вогні світить, доглядає ба-кени.

— А хіба цікаво?Чоловік вже немолодий, років

під шістдесят, він закинув головуназад і я уперше побачив йогоочі, притінені козирком картуза, йвід того, можливо, вони здалисятакими світлими, наче із вогника-ми.

Пропливли мимо остерськихоколиць, мимо бакена, який вид-но з пристані, під новим мостом,збудованим на тому місці, де ба-гато років тому був поромній пе-ревіз, на який я уперше потрапивще у студентські роки, отже, ду-же давно.

Літа-літа, тільки зітхнеш, буває,услід їм… Але Десна не переміни-лася!.. і все така ж прекрасна, як уюності, і кожного разу бачиш її, начеуперше, і думаєш: слава Богу, всеміняється, а Десна не перемінила-ся. Отже, й ти сам не змінився, бо,

як колись, захоплюєшся її красою ітак само віддих перехоплює од сві-жості й чистоти плеса, безмежнихлугових просторів, що розкинулисяповздовж річки од Києва і аж доНовгорода-Сіверського, і як давно,так і зараз не можеш збагнути таєм-ниці отого вічного сріблястого маре-ва, яке завжди стоїть над рівнинамиПридесення. Можна порівняти йогохіба що з першими осінніми тумана-ми, але це — не туман, це якасьнезбагненна ілюзія зору, марево.Воно завжди нагадує мені про древ-ність поліської землі, князівські часи(знову необачний Ігор Святославо-вич збирається на половців!), начесивина з минулого пливе над зем-лею, і саме з неї, здалося, виплив імій новий подорожній.

Поки я витав у деснянськихмаревах, чоловік заглушив мо-тор, повернув човна, веслами пі-

дігнав його до бакена і потім вжерукою, ухопивши за металевускобу, притягнув бакен до борту.Однією рукою тримав бакена, ін-шою — скручував скляний ковпакнад лампочкою. Скрутив, поклавна мішковину, розстелену по днучовна, прикривши очі долонею,став роздивлятися лампочку.Розчаровано зітхнув, став її вик-ручувати. Викрутив. Ще раз роз-дивився — і так, і так, аби напев-не переконатися, що вона такизгоріла.

— Часто горять, — сказав ме-ні, — не настачиш, а треба ж,щоб скрізь горіли. Вони й несильні, на два з половиною воль-ти, як у холодильнику, але “ле-тять” одна за одною, тільки й ди-вись, щоб зразу поміняти.

Він ще раз невдоволено поди-вився на лампочку, маленьку, сла-босильну, причорнілу з одного бо-ку — згоріла ж!., і по виразу йогообличчя було зрозуміло, що самеці лампочки спричиняють найбіль-ше клопотів, і це, мабуть, найістот-ніше в його роботі.

Але я помилився. Лампочкилампочками, без них не обійдеш-ся, але праця бакенщика різно-

манітніша, ніж собі уявляв. Сло-во за словом, коли зупинялисябіля чергового бакена і шум мо-тора стихав, бакенщик повідувавмені про інші подробиці своєї ро-боти.

Човен завжди має бути на хо-ду. Якщо вчасно пофарбований іне тече, то з ним все гаразд, а отз мотором клопотів не оберешся,за ним треба ока й ока, бо ж най-гірше, коли заглухне мотор десь удорозі, на воді, й доведеться пха-ти залізного бовдура на веслах,важко й за течією, а проти неї —зовсім біда. Тож бакенщик маєбути й тямковитим механіком, івправним керманичем. Але як бине пильнував за човном, не впа-дав би за мотором, весла завждиз ним у дорозі, все може трапити-ся на воді, і найдревніший, ще ізчасів древнього Єгипту, засіб суд-ноплавства — весло, може статинеобхідним будь-якої хвилини.

Має бакенщик свою підзвітнудільницю на річці, десять кіло-метрів, і на цих десятьох кіло-метрах — сорок бакенів. Сороквогнів!.. Зрозуміло, бакени — і ті,що показують межі фарватеру, іходові, по фарватеру, потрібні івдень, але вночі стають єдиниморієнтиром для тих, хто пливе поДесні. Отже, кожен вогник пови-нен світити. Тим паче тут, наДесні, де русло повсякчас повер-тає, вигинається між берегами, авсі повороти на річці (надто ж утемені!) — небезпечні. Прогавивкапітан чи рульовий — і пароп-лав вріжеться у берег, сяде на

мілину. Якщо ж бакен підвів мо-ряків (ота сама лампочка, щозгоріла й не замінена вчасно) —то, зрозуміло, провина бакенщи-ка.

Ще одна турбота і вже не зтехнікою, а з самою природоюпов’язана. Десна — мінлива, но-ровиста річка. Глибина фарвате-ру (особливо на поворотах) пос-тійно міняється, отже, повсякчасз’являються нові мілини, небез-печні для кораблів. Бакенщикутреба постійно промірювати гли-

бину річки, а отже, й переставля-ти бакени, застерігаючи ними прозміни фарватеру, тобто позначатиту частину русла, по якій можепройти пароплав, не зачепившимілководдя.

Нелегко “тягати” бакени. Ко-жен, разом із якорем, важитьблизько сімдесяти кілограмів. У чо-вен за один раз можна взяти два— не більше. Щовесни їх требарозставляти на річці, а пізньої осе-ні, коли закінчиться навігація, стя-гують їх бакенщики на берег, досвоїх хаток-постів, де тримають во-ни і човни, і різноманітний рема-нент, необхідний для роботи, і від-почивають, і в негоду, повернув-шись із річки, відігріваються, про-сушують робочий одяг. Мокрий жеі вимерзлий додому не підеш.

— Вітрюга зніметься, — розпо-відав бакенщик, — дощ сіє, робуодягаєш та й їдеш… Весна почи-нається, тільки крига пішла, я вжеготуюсь, мотор рихтую, день-дру-гий, і поїхав. Сезон почався, то всена річці крутишся, аж до холодів.За літо ще вудки у руки не брав!.. Азнаєте, — посміхнувся, — воно та-ки правда, що на старості роботибільшає… Скільки вже того життялишилося, а роботи все більшає йбільшає. І коли її всю поробиш?..Ось змурував на посту грубку, адах потік, перекривати треба, вип-росили з напарником у прорабабляхи, і знову — робота, і встигну-ти до дощів треба. Сіна накосив, устіжки поскладав, кручусь-кручусь,а перевезти додому ніколи…

Згодився я з турботливим

співбесідником, що воно таки-так: на старості роботи більшає,можливо тому, що часу на неїнам все менше лишається.

Сонце вже торкнулося землі іми, оглянувши останнього баке-на, ввіреного бакенщику, повер-нули назад, до Остра. Він зновузгадав хатину-пост: гарно там, улугах, над Десною, і риба ловить-ся — судак, щука, окунь, чехонь,а знамениті остерські рибалки бе-руть навіть сома й товстолобика.

— А ви, коли буде возмож-ность, приїжджайте на пост. Спи-таєте, як дядька Олейника знай-ти, люди розкажуть, а вудки у насє, то, може, щось вловите, та йвідпочинете.

…Не випало мені досі побува-ти у хатині бакенщиків, що стоїтьу лугах, неподалік села Карпилів-ки, на деснянському березі. Алезапрошення вряди-годи згадаєть-ся — і в уяві постане Десна, чов-ни на березі, вже перекрита хати-на, і, зрозуміло, в негоду над неюв’ється теплий такий, веселий ди-мок, а ввечері, уночі — із вікна сві-титься вогник у безмежний прос-тір. Видно його на рівнині за кіль-ка кілометрів, і з річки теж далековидно, і може вийти на нього кот-рийсь пізній заблукалець і з води,і з суші.

Уява, знаю, мене не зраджує— вогник справді-таки світиться.Хоча й розташований пост за се-лом і, звісно, що електрики тутнемає. Користуються у хатинілампочками й акумуляторами,які ставляться на бакенах і запа-си яких (на заміну тим, що вибу-вають із ладу) саме тут і зберіга-ються. Отже, зі світлом — усе га-разд, світить надійно, як бакенинад Десною.

Часто, у тихі хвилини розду-мів, уявляю, як іду на той вогникпоміж високими травами, що ся-гають у сінокісні роки й до плечей,черевики давно вже зняв, і відчу-ваю на дотик теплу піщану стеж-ку, і небо стоїть наді мною зоряне,безмежне зоряне небо, і тиша пе-реймає і небо, і світ, і мою душу,ще, мабуть, не зовсім стомлену,здатну приймати велику красуземлі й життя.

Може, й забув про мене ста-рий бакенщик, може, відробивсвоє — не світить вогні на Десні.Все може статися і за недовгийчас з немолодою людиною, алепам’ять чи не найбільше береженас од розчарувань і знову на-вертає до сподівань на краще.

Отже, виходжу я на той вог-ник у мріях, хоча все менше часузалишається і мені на мрії.

А, можливо, інколи подумаю:ще встигну, стану колись і сам ябакенщиком, хай старим і сивим,але світитиму вогні на Десні, ко-ситиму сіно в лугах і слухатимувелику тишу неба, землі і води.Можливо, саме таке життя мені йтреба було прожити — інше…Хто знає?.. Адже про інше життямріє кожна людина, хай не зріка-ючись власної долі, а тому, що немріяти вона не може й, долаючирозчарування, поривається доостаннього зіграти у світі якусьособливу й нарешті — справжню,

Àíàòîë³éÑÊÐÈÏÍÈÊ

Спогади

6

“СЛОВО Просвіти” ч. 2 (119), 11 січня 2002 р.

Погляд

Пояснювані не схемою, а дитячим єст-вом, — це я розумів ще задовго допрочитання Марра. Які мені потрібні аргу-менти, коли я чую ось цю коляду: “Ой доцього дому, ой до веселого, Святая. Ой уцім домі золотий столик, Святая. На тімстолику лежить отавка, Святая. На тійотавці золота скатерка, Святая. На тій ска-терці Тайна вечеря, Святая”. Глибоко пе-реконаний, що Тайна вечеря прийшла вцей розспів разом із християнством, бо ло-гічно було чути “Свята вечеря”… І українцізадовго до прийняття віри Христової зби-ралися по своїх оселях на святу вечерю.Це священнодійство відбувалося і відбу-вається понині в найурочистішу ніч присвященному вогні свічки та при дванадця-ти обрядових стравах на святвечірньомустолі. Ця Тайна чи Свята вечеря гуртувалабагато віків тому і гуртує донині цілий на-род. Це святвечірнє всенародне духовнеєднання на дванадцяти стравах поклика-не було оновлювати родові та родиннізв’язки, коли онучата носили до своїх діду-сів святкові калачі, коли кликали до оселіМороза їсти куті, аби згодом, на Водохре-щу, виганяти його і качалками, і рушниця-ми. Ця містерія весняного сонцевороту,народження злаку, зрозуміла річ, збігласяз Новим Космічним явищем — РіздвомХристовим.

Цікавість наша до свого родоводу, досвоїх духовних витоків цілком зрозуміла івластива всім народам на землі. Як і зро-зуміло те, чому нас позбавляли права наце історичне підґрунтя, аби витворити ско-ріше гомо совєтікус з кожного українця:безкореневого, слухняного, отакого собібіоробота, який необхідний для утвер-дження панування окремої касти, що тіль-ки вчора йменувалася партноменклату-рою, сьогодні ж — олігархами…

Проблеми нашого походження і нашоїминувшини є штучними проблемами і сутоідеологічними. І коли у серпні 1899 р. ви-датний український археолог, чех за по-ходженням, Вікентій Хвойка на археоло-гічному з’їзді у Києві, підбивши підсумкисвоїм дослідженням Трипільської культу-ри, оголосив, що “народ, якому належалиописані пам’ятки, був ніхто інший, як та гіл-ка арійського племені, якій по всій спра-ведливості належить ім’я протослов’ян,нащадки якої і донині населяють Півден-но-Західну Росію”, то це пролунало як ви-бух. Бо були перекреслені всі теорії Пого-діних, Фроловських, Каткових, Шульгі-них…

Хвойка оголосив, що нащадками цієїгілки є українці… І хіба мені потрібні дока-зи, коли я беру до рук трипільський гон-чарний виріб, що формою нагадує сьогод-нішні глеки, горщики чи куманці, викопані зтовщі рідної землі?! І починається миттє-вий енергетичний перетік у моє єство тієїсили, ім’я якій — спокревність…

І ось чому виникає відчуття, що “на ційземлі я вже не вперше…”

Реконструйована археологами та істо-риками Трипільська культура виявляє чи-мало тих реалій, які властиві нашим пра-щурам протягом тривалих віків — це й ор-не землеробство, металургія, укріплені по-селення, складна суспільна ієрархія тапатріархальність. Отже, твердження бать-ка історії Геродота про те, що Бог послав знеба золотого плуга, золоту сокиру та зо-лоту чашу нашим пращурам, є підставови-ми. За його ж твердженнями скіфи-оратаї(одне з найменувань протоукраїнців) сіютьпшеницю не лише для їжі, а й на продаж.Четвертий том Геродота, присвячений на-шій землі, є неспростовним доказом нашоїдавності й тяглості розвитку нашої культу-ри.

Не можу не зупинити уваги на окремихдеталях, на характеристиках Геродота, якіпотім підтверджувалися через тисячоліттяуже іншими істориками-мандрівниками.“Ця ріка, — пише Геродот, — найбільш ко-рисна для людей не лише серед інших рікскіфів, але і взагалі всіх інших, крім єгипет-ського Нілу. Отже, серед інших рік Борис-фен найбільш корисний людям, бо навко-

ло нього найкращі і найбільші по-живні пасовища для худоби і дужебагато в ньому риби, приємної насмак, і вода в ньому дуже чиста, по-рівняно до інших, і ниви навколонього чудові, а там, де не засіяно,виростає висока трава… Для харчу-вання ця ріка дає ще багато чого ін-шого, гідного всякої уваги…” (Геро-дот, ІV. 53). Історія нашої землі, а,отже, і наша, родова.

Городища скіфської доби сягаливід ста гектарів до двох тисяч, як,наприклад, Велике Ходосівське наКиївщині з потужними обороннимиспорудами, які були розраховані напостійне перебування значних маснаселення.

Більшість городищ з вражаючи-ми оборонними спорудами за свої-ми розмірами розташовувалися увідносно ізольованих і важкодос-тупних місцях і сягали висоти до 11м від дна рову при ширині основидо 15–20 м. А ширина ж даваламожливість пересуватися по днищунавіть вершникам цілою лавою.

У дитинстві ми цілою ватагою одноліт-ків інколи прокрадалися через уже згада-не Велике Верем’я і доходили до Барах-тянського валу, що перпендикулярно пе-ретинав поле поміж двома глибокими яру-гами, аби саперними лопатками, що по-зосталися від часів Другої світової війни,врізатись у товщу того височезного рукот-ворного масиву. Аби, пробуравивши глину,пісок і ще раз глину, і ще раз пісок, натра-пити на “поклади вугілля”, — так нам ду-малося. Це вугілля використовувалосядля металевих прасок, в які засипалися цівуглини і роздмухувались повільним роз-гойдуванням у руці, після чого можна булопрасувати полотняні сорочки, керсетки тагрубововняні штани. Ми й гадки не мали,що вибираємо із шарів “козацького”, — тактоді його називали, — валу звуглілі крок-ви, що скріплювали колись ці високі спору-ди. Саме аналіз вуглецю визначив у 60-тіроки минулого століття вік цих валів. Із’ясувалося, що ці Змійові вали є ровесни-ками Єгипетських пірамід. За українськоюлегендою, ці вали утворились внаслідоктого, що велетень Микула Селяниновичупіймав багатоголового Змія, впріг його вплуга і оборав усю землю надовкола Киє-ва. І я тішився, що народжений по цей бікЗмійового валу, бо все, що було за нами

по той бік річки Раковки, вже на-зивалося Степом. Мене й досівражають ці циклопічні споруди,вибравшись на вершину однієї зяких, можна було літньої соняч-ної днини розгледіти — за допо-могою уяви! — золоту баню дзві-ниці Печерської лаври...

Скільки потрібно було люд-ських рук, а скільки вирубати ти-су і сосон, щоб виставити ціхребці валу, які згодом засипали-ся “шапками” будівничих цихоборонних споруд! ДослідникЗмійових валів В. Бугай ствер-джував ще у 80-ті роки, що призастосуванні сучасної технікипотрібні десятки років, аби спо-рудити їх….

Нам ніби перемкнули пам’ятьіз глибочезної давнини на Коза-чий період.

Тому і вали називають ко-зацькими, і, могилу разом зі сте-повою дзвонковою криницею, доякої, щоб дійти, необхідно пере-йти мостами, Вом’янкою, урви-щем і зупинитися у степу… Осьтам та Могила, що також названаБратською. На рівній-прерівній

площині ця могила, де і подосі село Крас-не ховає своїх небіжчиків... Вона, могила,ніби захована за лісами та ярами. І, напев-не, не випадково. Тут колись випасав ко-ней і мій дід, і мій батько. Тут і мене не разжахали привиди, коли повертався пізньоїлітньої пори від своїх родичів.

То ніби віз загуркоче, то лошатка про-летять табунцем — аж волосся затерпнена голові, то старий дід прогугнявить щосьнерозбірливе з висоти воза, наладованогоснопами пшениці… Весь білим-білий.

І це не лише моя уява населяла цимипримарами нічні білявільшанські краєви-ди, бо з цими привидами зустрічалися чине всі мешканці села… І варто було лишепокласти на себе хреста, як вони зникалитак само миттєво, як і з’являлися…

Світ міфів, світ легенд, світ “нечистоїсили”, світ особливих звуків, як наприклад,живого дерева, що при наближенні до ньо-го раптом починає ворушитись, якщо типовертався після перших півнів додому, —світ нерозгаданий, але який, я перекона-ний, пов’язаний з величезною і глибочез-ною нашою історією. Так званий світ тон-ких матерій, що оповивають не виключнолюдину, а й наші ландшафти. Адже історіяне тільки в нас, а й поза нами, в надовко-лишньому світові.

Людина живе не лише в певній біосфе-

рі, але й у сфері, створюваній нею самою,її культурною діяльністю.

Людина опановує надовколишній світ,змінює ґрунт, рослинність, — про це свід-чить уже Геродот, — створює свою власнукультуру, мову, писемність, усі види мис-тецтв, звичаї та науку.

І наші обсерваторії — це ті могили-кур-гани, які й називалися Братськими.

Традиції, що передаються з поколінняв покоління, у свою чергу, формують ужеповедінку людей, впливають на психіку, наморальні та естетичні уявлення людини,формують, зрештою, світогляд, його го-мосферу (вираз академіка Д. С. Ліхачова).

І у кожного народу своя, властива ли-ше йому гомосфера, що розшифровуєть-ся, як “людинооточення”. Аби сприйматикультурну спадщину в її повноті, необхіднознати її походження, процес її створеннята історичних змін, що відбивалися б в іс-торичній пам’яті народу, і зафіксувалися бпередовсім у обрядових піснях.

І не випадково згадуваний мною Ксе-нофонт Сосенко коляди пов’язує з куль-том астральних світил та вогню, в якихрозкривається ідея Різдва часу. “Цей ста-ровинний релігійний мотив долучила хрис-тиянська Церква до своїх найсвяточнішихмістерій: культ творчого принципу злучилаз культом троїстого Бога Творця в Богови-явленні, а культ животворної води — з ос-вяченням Христовим хрещенням Йордан-ськими струями і в цей спосіб, — зазначаєвін, — завела за старовинним святочнимкалендарем християнське свято”.

В одній із давніх колядок зі збірникаВол. Гнатюка відбито нашу національнукосмогонію творення всесвіту трьома го-лубами, які сидять на прадереві чемеруш-ці серед космічного моря.

Порадившись поміж собою, один з го-лубів виніс з дна моря піску, а другий роз-сіяв його “на чотири часточки”:

Перша часточка — світаннячко ран-нє,

Другая часточка — сонце правид-неньке,

Третя часточка — ясен місяченько,Четверта часточка — дробен дощик

сіє.

Або в іншій коляді, яку ми вже згадува-ли: “Що місячик — то господарик, Що со-нечко — то господинька, Ясні зірки — йогодітки”, — антропогенний принцип світобу-дови свідчить, що Всесвіт нашими пращу-рами узгоджувався на всіх рівнях з люди-ною.

Людина в цих містеріях ставала справ-ді космічною, і вона немовби одночасножила у двох вимірах, у двох світах. Один зяких ми з наступом цивілізації вже втрати-ли і намагаємось компенсувати вигаданимсвітом віртуальності, обмеживши себе до-сить суттєво. Адже людина не лише істотамисляча, любляча, гнівлива, радісна і су-муюча, вона, за свідченнями біофізиків,ще й людина випромінююча: десять ви-промінювань властиві їй плюс гравітація.

Ми наділені тяжінням, ми відчуваємосвоє тіло, але не бачимо власного випро-мінювання і не фіксуємо тих космічнихпроменів, які проймають наше єство, що,напевне, нагадує пульсуючий клубокхвиль та антихвиль. І ці ж хвилі, я глибокопереконаний, йдуть і від рідної землі.

Зримі зоряні пульсування зливаютьсяз незримими спектрами променів від зем-лі, окремі з яких ми спроможні сприйматиу вигляді привидів, марень, звукових чисвітлових сигналів. І такі імпульси фіксу-ються тими, хто споріднений зі своєю зем-лею. А з іншого боку, з Всесвіту долинаютьті інформаційні імпульси, які для відкритихВеликих душ оформлюються в безсмертнірядки Махабхарати, Упанішад, Біблії, Ко-рану чи Книги перемін “Іцзин”… Ці імпуль-си закладені в наших невмирущих коляд-ках та щедрівках. Ці імпульси лягали напапір видатним нашим поетам, авторам“Слова о полку Ігоревім”, “Слова проЗакон і Благодать”, творцям, дійсним, а неімітаторам, наснажуючи вже інших, хтоприлучався і прилучається до цих пер-

Закінчення. Початок на с. 1

Фото О

. Кутлахм

етова

16

“СЛОВО Просвіти” ч. 2 (119), 11 січня 2002 р.

Як солідаризацію з конкурсом, у містібуло проведено радіодиктант, у якому взя-ли участь сотні людей. Переможців і призе-рів радіодиктанту також нагороджували ра-зом із тими, хто показав найкращі знання зукраїнської мови в конкурсі. Радіодиктантвивів на сцену людей віком від 8 до 80-тироків, які почувалися такими ж іменинника-ми, як і учасники турніру ім. П. Яцика.

Урочистий ритуал нагородження. Догрошових премій міської адміністрації відЛіги меценатів додаються цінні подарунки й

бібліотечки — твори П. Загребельного, Гри-гора Тютюнника, І. Дзюби, Ліни Костенко, А.Дімарова, А. Погрібного, М. Слабошпиць-кого, подарункові видання різних енцикло-педій, праці з історії України й українськоїкультури, Біблії. З пристрасними словамипро рідну землю і рідну мову звертаються допереповненої зали автор популярної радіо-передачі “Якби ви вчились так, як треба…”,секретар Національної Спілки письменниківУкраїни Анатолій Погрібний, голова Нагля-дової ради цього конкурсу, добре знаний ко-

лись директор Гнідинської школи на Київщи-ні, де вперше в країні постала мала наро-дознавча академія, Валентина Стрілько, по-ет Василь Гей, поетеса й генеральний ди-ректор Всеукраїнського інформаційно-куль-турного центру в м. Сімферополь ГалинаХмельовська. Глибоко схвильованим буливиступи дітей і вчителів. Практично коженговорив про те, що без любові до рідної мо-ви не буває патріотизму, а без патріотизмулюдину не можна назвати порядною.

Рівень конкурсу в Нововолинську й

особливості свята мови коментують: Михайло Слабошпицький, виконавчий

директор Ліги українських меценатів:— Свято у Нововолинську промовисто

потверджує: ідея конкурсу Петра Яцикасправді пішла в маси. Подекуди вона почи-нає завойовувати і владу. Кажучи це, маюна увазі передовсім голову міської адмініс-трації Володимира Сапожникова, який зу-мів знайти і гроші (в той час, коли три чвер-ті шахт у місті не працюють!), і час, щобособисто заопікуватися патріотичним ма-рафоном. Це добрий знак на майбутнє.

Володимир Загорій, президент Ліги:— Останнім часом з’явилася велика

зацікавленість до нашого конкурсу і з бокудеяких політичних партій, які хотіли б ви-користати його для своєї популяризації іпередвиборчої агітації. Але, на наше гли-боке переконання, політика і партійщинане повинні прийти в стіни школи. У нас небуде жодної премії від жодної партії. (Їхуже почали нам активно пропонувати).

Так, ми співпрацюємо з владою. Поде-куди особливо успішно. На фінальному ета-пі конкурсу в ритуалі нагородження призе-рів брав участь Президент держави, алеОсвітня фундація Петра Яцика і Ліга україн-ських меценатів не гукали собі на допомогужодні політичні сили в першому конкурсі,наша позиція незмінна і в другому, і в усіхнаступних. Інша річ, коли до нас захочутьдолучитися приватні особи, установи чи під-приємства, які вирішили встановити своїпремії для дітей чи для вчителів. Ласкавопросимо. Тут вакансії є завжди.

Ліга меценатів

Ó ÍÎÂÎÂÎËÈÍÑÜÊÓÐÀIJÎÄÈÊÒÀÍÒ ÏÈÑÀËÈÁÀÁÓѲ É ÎÍÓÊÈÄðóãèé åòàï êîíêóðñó ç óêðà¿íñüêî¿ ìîâè âèÿâèâ ïðèõîâàí³ ðåçåðâè

Ще за тиждень до цього дня афіші по шахтарському Но-воволинську запрошували всіх до міського Палацу культу-ри на свято мови, організоване міською адміністрацією.Афіша промовляла авторитетними іменами запрошених нацей захід, яким підсумовується другий етап Другого міжна-родного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика: Ана-толій Погрібний — доктор філологічних наук, професор Ки-ївського університету ім. Т. Г. Шевченка, Михайло Слабош-пицький — письменник, виконавчий директор Ліги україн-ських меценатів, Любов Мацько — академік АПН, профе-сор педагогічного університету ім. М. Драгоманова, профе-сор того ж університету Галина Козачук, Валентина Стріль-ко — голова Наглядової ради конкурсу, президент Міжна-родного освітнього фонду ім. Ярослава Мудрого, ЮнусКандим — кримськотатарський поет, перекладач україн-ської літератури, заслужений діяч мистецтв, Василь Гей —голова Волинської організації Національної Спілки пись-менників, Олександр Рисак — професор Волинського уні-

Фото О

. Ващ

енка

— Андрію Івановичу, цякнига лише на перший поглядє публіцистичним портре-том сучасного керівника, пре-зидента фірми “Світоч”. Нас-правді ж вона зачіпає такіпласти нашого буття, про якіраніше намагалися не говори-ти…

— У цієї книжки непроста істо-рія. Якщо ви вже встигли її перег-лянути, то побачили, що в ній єпраця Дмитра Ступака “Причинкидо історії лемківського села Свят-кова”. Вона про моє рідне село наЛемківщині — про його розташу-вання на географічній карті, йогоісторію, історію його церкви, шко-ли, економічний стан у різні пері-оди існування. Начебто звичайнакраєзнавча праця, якби не одне“але”. Цього села немає і його іс-торія написана ще напередодніДругої Світової війни, — у менедавно лежав рукопис мого одно-сельця, священика Дмитра Сту-пака. До речі, він його писав тоді,коли я вже народився, і навітьпублікація мала з’явитися у “Віс-нику” Наукового товариства іменіШевченка у Львові, але цьому за-вадила війна. Згодом загубився увирі лихоліть і сам рукопис. Напочатку 60-х Дмитро Ступак пе-редав заново написану статтю вскороченому варіанті вченому, іс-торику-етнографу Івану Красов-ському для одного видання проЛемківщину, але хрущовська “від-лига” виявилася короткочасною— книга була знята з тематичногоплану видавництва, і матеріалнадовго заліг у шухляді домаш-нього архіву Івана Дмитровича.Дивно, як його не вилучили підчас неодноразових обшуків квар-тири вченого. Лише згодом, вжеза часів Незалежності, Іван Кра-совський завітав до мене з цимрукописом, і мені вже давно хоті-лося його оприлюднити, але як?

На допомогу прийшов професорЛьвівського університету, відпові-дальний секретар Світової Феде-рації українських лемківськихоб’єднань Іван Щерба. Він сказав:треба друкувати в одній книжці йісторію села, й біографію йогоуродженця Андрія Тавпаша. І хочя все ще сумнівався, роботу надцією книжкою розпочав її автор іупорядник Микола Миколюк.

— Коли читаєш цю книжку,стає моторошно від того, щопережили мешканці селаСвяткова під час сумнозвісноїоперації “Вісла”…

— Наша родина була багато-дітна — п’ятеро дітей, але ми небідували: мали сім гектарів землі,половину — орної, тримали коня,корову, телят, свиней, овець, кіз,птицю. І хоч тяжко працювали,але до столу мали все. Згодомбатьки згадували той час, як час,коли жили як у Бога за пазухою.Але одного страшного дня все се-ло посадили у вагони-“телятники”і повезли кудись. Дорога була ду-же довгою і саме там я впершедізнався, що таке справжній го-лод. З тих часів пам’ятаю, що їстихочеться в перші три дні, далі го-лод вже не відчувається.

— Вашу родину викинули учистому полі — виживайте,як можете. А все ж родини ви-жила — завдяки працелюбнос-

ті і терплячості…— Та мандрівка тривала кілька

місяців. Наш товарняк переганялиз одного станційного тупика в ін-ший, аж поки не висадили на стан-ції Дружковка Донецької області.Наша родина опинилася в жалю-гідній, кинутій напризволяще хати-ні-саманці. Схема виживання дляновоселів була проста: робота — вколгоспі, платня — на трудодні і,звичайно, не грошима. Але нам досільської роботи було не звикати.В 1947 році, коли на сході почавсяголод, ми втекли на Львівщину, детакож довелося кочувати з районув район, від села до села, мешкатипо три родини в одній хаті, до мо-розів спати на сіні…

— Схоже, Ваш характергартувався змалку, хоча вра-ження Ви справляєте людинилегкої, спокійної, у якої все са-мо собою виходить без особ-ливих зусиль… Сьогодні Виочолюєте “Світоч”, який не-має потреби представляти.

— Так, тоді, навесні 1985 року,коли я, орденоносець, повернувсяз Афгану, міг би задовольнитисяякоюсь “тихою” і “непильною” по-садою… Все ж таки заслужив…Та в лютому 1988-го, на конкур-сній основі, загальними зборамиколективу я був обраний гене-ральним директором, 1996-го —президентом, генеральним дирек-

тором акціонерного товариства“Фірма “Світоч”. І нині можу похва-литися, що саме фірма “Світоч” —найбільший платник податків у ре-гіоні. Досить сказати, що у 2001році відрахування у держбюджетперевищили 60 млн. гривень. Анайближчим часом, згідно з умо-вами Інвестиційної угоди, нашафірма залучить ще 21 мільйон до-ларів США інвестиційних коштів,значна частина яких буде освоєнадо 120-річчя виробничої діяльнос-ті “Світоча”, що припадає на 2002рік. Ясна річ, за цими сухими циф-рами — море задоволення длянайменших українців. І не тількидля них! Продукція фірми “Світоч”вже не перший рік святкує успіх уродинах, на святкових столах, якнайсмачніша і найпривабливіша.

— У книжці “Святкова нез-нищенність добра” багатофотодокументів. Це світлиниі родичів, і друзів, і місць, де ко-лись була розташована бать-ківська хата. За цими фотома-теріалами можна простежитидолю лемка Андрія Тавпаша.Але чи не найзворушливішісвітлини, де ви з родиною біляпорогу рідної хати…

— До Святкової я зміг поїхатилише через сорок чотири роки піс-ля виселення, в часи перебудови,1988 року. Ми мали добрі зв’язки зпольською бісквітною фабрикою

“Сан” в Ярославі. І час від часу об-мінювалися досвідом, групамиспеціалістів. Якось я сказав дирек-тору фабрики Яну Пайді, що моямала батьківщина Святкова Вели-ка недалеко звідси. Він одразузапропонував — поїхали! Складнонавіть змалювати почуття, які охо-пили, коли підійшов до колишньо-го подвір’я батьків — замість хати,стодоли, стайні, студні лише кіль-ка дерев та врослі в ґрунт залиш-ки фундаменту. Наступного рокуми поїхали до Святкової разом ізродиною.

— Чи очікували Ви такогоуспіху цієї книжки? На її презен-тації у Київському Будинкувчителя не було де яблукувпасти, а книжки просто невистачило для всіх бажаючих.

— Схоже, що давня проблемалемків не стала менш болючою ісьогодні є потреба говорити й пи-сати про неї. У грудні цього рокувиповнюється десять років відчасу заснування Фундації дослід-ження Лемківщини. У її планах —видання ґрунтовної праці “Енцик-лопедія Лемківщини”, до друкуякої вже приступили у Варшаві,створення Архіву Лемківщини іБібліотеки лемкознавчих виданьу Львові. А фірма “Світоч” час відчасу надає їм допомогу. Ми по-винні знати наші першовитоки імаємо нарешті почути всю прав-ду про трагедію лемків, бо вона йсьогодні все ще замовчується…

Сторінку підготувалаСвітлана КОРОНЕНКО

АНДРІЙ ТАВПАШ, ГЕНЕРАЛЬНИЙ ДИРЕКТОР КОНДИТЕРСЬКОЇ ФІРМИ “СВІТОЧ”:Я — ВІДБИТОК ДОЛІ ЛЕМКІВСЬКОГО ПЛЕМЕНІ

Нещодавно в київськомуміському Будинку вчителявідбулася презентація книги“Святкова незнищенністьдобра; Андрій Тавпаш. Пуб-ліцистичний портрет” (“Аст-рон”, Львів, 2001), організо-вана Лігою українських ме-

ценатів та Загальноукраїнським об’єднаннямлемків. На презентації говорилося про охоп-лену цією книгою проблематику і драматичну

історію лемківської гілки українського народу.Це не традиційна біографічна книга — АндрійТавпаш, керівник одного з найуспішніших під-приємств України — кондитерської фірми“Світоч”, постав перед читачами одним із тих,кого було депортовано з Лемківщини в ходіпроведення зініційованої Москвою і Варша-вою операції “Вісла” і хто сьогодні прагне,аби правда про ту давню кривду стала відо-мою найширшому загалу.

Цікаво знати16

Засновник Всеукраїнське товариство «Просвіта»імені Тараса Шевченка.Реєстраційне свідоцтво КВ № 4066 від 02.03.2000 р.

Головний редактор Любов Голота.Шеф-редактор Павло Мовчан.Редколегія: Л. Голота, Я. Гоян, П. Мовчан,А. Погрібний, О. Пономарів, І. Ющук.Комп’ютерна верстка: Ірина Шевчук та Олег Бесський.

Адреса редакції: 01001, Київ-1, завулок Музейний,8.Тел./факс 228-01-30. E-mail: slovo_prosvity@ukr.netПередплатний індекс 30617.Зам. № 3301202. Наклад 5000.Видрукувано з готових фотоформ на комбінаті

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газети і надіслані рукописи та світлини не повертає.Залишає за собою право редагування та скорочення текстів.

ДІДУХ — НА ТЕПЛИЙ ДУХ!Мабуть, жоден народ не

має такого багатющого розма-їття святкових різдвяно-ново-річних празників, як наш. Цьо-му, як на мене, сприяли істо-ричні реалії: упродовж століть,незважаючи на протиборстводохристиянських і власне хрис-тиянських елементів, у повсяк-денному побуті співіснувалитри догмати: анімістизм, себтооживлення, анінізм, тобто оду-хотворення, і, нарешті, антро-поморфізм — своєрідне олюд-нення. Все це разом узяте тіс-но поєднувало людину з довко-лишнім світом, робило її не-від’ємною часткою природи,серед якої вона жила, яку від-повідно шанувала й одухотво-рювала.

Найповніше це простежу-ється в обрядодіях Новоліту-вання. Щоправда, наші далекіпращури Новий рік відсвятко-вували в березні — під цю порувже оживала природа: сокору-шили дерева, таловодили па-горби, озвучували довкілля го-лосисті поклики невідлітних вірій птахів. Одначе з упровад-женням християнства на на-ших землях Новоліття пере-несли на вересень, а згодом —на січень, щоб уніфікувати за-гальноєвропейське, а відтак івселенське літочислення.

Що там та як, але кілька по-колінь призвичаїлися до сучас-них різдвяно-новорічних обря-додій — Різдва, Василів (ста-рого Нового року) та Водохре-ща. Упродовж двох тижнів нашіпращури пишно відсвятковува-ли їх. Варто пригадати одну зколядок:

Та прийдуть до тебеТри празники в гості:Що перший же празник —Святеє Рождество.А другий же празник —Святого Василя,А третій же празник —Святе Водохреще.

Тому спробуймо бодай ко-ротко відновити в пам’яті нашідавні традиції.

МЕЛАНКИ, ВАСИЛЯ АБОСТАРИЙ НОВИЙ РІК. Напере-додні Василів, себто ввечері 13січня, дівчачі гурти обходилисільчан і під вікнами наспівува-ли величальні щедрівки начесть господарів та їхніх дітей,за що їх причащали смаковити-ми віддарунками. Опівночі чивдосвіта господар із сином від-носили в сад дідуха (со-лом’яного куля, котрого стави-ли на покуті перед Різдвом),частину спалювали, а з рештиробили перевесла, якимипідв’язували фруктові дерева— щоб щедро родили яблуні тагруші.

Традиційно було зазвичайудосвіта засівати зерном оселісільчанам. Переважно це роби-ли підлітки або ж парубки. Зай-шовши до хати, полазник — асаме так називали засівачів —

накликав:

Сійся, родися, жито, пше-ниця,

Всяка пашниця,На щастя, на здоровляТа на Новий рік,Щоб уродило краще, ніж

торік!

Юних посівальників ощед-рували яблуками, грішми чисмаковитими пиріжками, котріспеціально випікали й назива-ли василями. Вважалося, щочим більше полазників переві-дувало оселю, то щасливішимбуде грядущий рік. Вірили та-кож: якщо у Новому році до ха-ти першим завітає чоловічастать, то у родині будуть стат-ки, а коли жіноча — на лихе.Ось чому засівальниками ма-ють бути хлопчики чи чоловіки.

На Василів також готуваликутю, яку називали щедрою, бовже можна було вживати м’ясністрави: передріздвяна, як визнаєте, називається багатою.

ВОДОХРЕЩА. Цим празни-ком, яке припадає на 19 січня іпов’язаний з освяченням води,завершуються так звані різдвя-но-новорічні святки. Напере-додні готували третю кутю, яканазивається голодною. Післявечері горщика чи казанця, вякому варилася страва, вино-сили на подвір’я, вишкрібализалишки під постук макогонів,приказуючи:

Тікай, кутя, із покутя,А узвар йди на базар,Паляниці, лишайтесь на

полиці,А дідух — на теплий дух,Щоб покинути кожух!

Обрядодія “Проганяння ку-ті” супроводжувалася симво-лічними пострілами з рушниць.Кожен мисливець вважав зачесть зробити це тричі — “щобвовки не нападали на коней таовець”. Відтак це дійство малоще одну назву — “Розстрілю-вання куті”.

Вранці на річці чи ставку бі-ля ополонки ставили витеса-ний з льоду хрест, обливаличервоним буряковим квасом ібатюшка освячував воду. Такаджерелиця вважається вельмицілющою од всіляких хвороб, атому майже в усіх оселях три-мали водохрещанку до наступ-ного дійства.

На цьому, власне, й завер-шувався найпоетичніший циклтрьох значущих свят. Звісна річ,я лише контурно зупинився наних, хоч у побуті існувало знач-но більше дійств. Тому напере-додні цих празників хочу поба-жати всім вам смачної куті ідзвінкої коляди.

Василь СКУРАТІВСЬКИЙ

У львівському часопису“Просвіта” найкращі порадичитачам дає пані Клименти-на. Сьогодні ми запросили їїна сторінки нашого тижне-вика. Отож: як прийматигостей по-львівськи, радитьусезнаюча Климентина.

Прийняття бувають різні, отожрізні й вимоги до столу.

Невелика дружня вечірка з об-меженою кількістю осіб. Можна по-дати канапки до горілки чи вина ісолодке до кави чи чаю.

“Тематичне” запрошення. Мож-на запросити “на фаршировану ри-бу” чи “новий рецепт піци”. Тоді по-даємо лише одну — обіцяну —страву, можна щось солодке на де-серт.

Прийняття на іменини на 15–20осіб передбачає трохи більше (алене обов’язково). Звичайно починає-мо з канапок чи холодних закусок,потім — гаряча страва і солодке.

Свята мають свої закони. Післятривалого посту — наприклад, пе-редріздвяного — частуємось шин-ками, ковбасами, паштетами, тра-диційним медівником, маківником.

Колись мене запитали, чи доб-ре, коли столи вгинаються від над-міру страв. Отож відповідаю: над-мір у подаванні на стіл, як і в одязі,прикрасах, косметиці — ознака від-сутності смаку.

Перша засада святкового столу— гарне і раціональне накриття.

Якщо подаватимемо тільки хо-лодне м’ясо, салати — ставимо од-ну тарілку з ножем (праворуч) і ви-делкою (ліворуч). Якщо плануємоще гаряче — дві тарілки (менша набільшій), два ножі і дві виделки (їхкладемо в порядку використання:скраю менші, ближче до тарілки —більші). Келихи ставимо перед та-рілками, найправіше — малий нагорілку, ближче до центру — на ви-но, зліва — на воду. Щодо господи-

ні:• не слід заставляти стіл вели-

кою кількістю полумисків, салат-ниць (подана риба стоїть на столі,доки її їдять, подаємо холоднем’ясо і салати до нього — рибу за-бираємо, подаємо гаряче — холод-не забираємо, подаємо солодке —забираємо все, що було передтим).

• пляшок на столі не ставимоабо ж ставимо якнайменше;

• ввічлива господиня ніколи нечіпляється до когось одного із про-ханням щось з’їсти, вона звертаєть-ся із загальним проханням: “Дорогігості, частуйтеся”;

• не можна настирливо припро-шувати, подаючи комусь полуми-сок, після одного “дякую” полумисокпередаємо далі;

• до алкоголю ніколи не можнаприпрошувати, тим більше силува-ти, це — дуже поганий тон.

Варто знати деякі умовності,прийняті не тільки в галицьких до-мівках, а й у Європі. Кладучи на та-рілку ніж і виделку навхрест, даємозрозуміти, що ще повернемося дочастування, кладучи паралельно —

що трапеза закінчена, і припрошу-вати нас більше не треба. Якщо вкелиху залишається ще хоча бкраплина — це сигнал, що більшеналивати не треба.

Існує тверде правило: за столомпро страви не говоримо. На закін-чення треба подякувати за гостину,можна додати щось на зразок: “Уцьому домі на столі завше дужесмачні страви”, але тривалий часнахвалювати за столом — поганийтон. Застольна розмова має бутисвітською, і господарі повинні дба-ти, щоб тем не забракло.

Як сідаємо за стіл і встаємо з-за нього? Першими сідають най-старші гості. Якщо гостей багато —перед тарілками розставляємокартки з іменами та прізвищами.Якщо гостей небагато — розсаджу-ють господарі, підводячи гостей доїхніх місць, дбаючи, щоб посадитипоруч людей, які будуть взаємнозадоволені цим товариством. Най-почесніше місце — напроти вхід-них дверей, там садовлять найпо-важніших гостей. Далі — приблиз-но “по старшині”. Частування почи-нається від найстарших. Ніхто невстає з-за столу, доки всі не закін-чили трапезу.

На закінчення — кілька святко-вих рецептів.

Веселих Свят!

ÃÎÑÒÞªÌÎ ² ÃÎÑÒÈÌÎОСЕЛЕДЦІ МАРИНОВАНІ“РОЛЬМОПСИ”

Почищені оселедці порізативздовж на смужки 2 х 8 см (1,5 х6). Змастити дуже тонко гірчицею іпокрити тонким шаром дуже дріб-но січеної цибулі. Скрутити і скрі-пити (проколоти наскрізь) шпич-кою. Скласти в літровий слоїк, за-лити маринадом.

Маринад. Вода, оцет (до сма-ку), цукор (1 ч. л. на 0,5 л рідини),лавровий листок, чорний перецьгорошком і англійський перець.

КОШИЧКИ З ГРИБАМИ

З крихкого (пісочного) тістаспекти у формочках солоні “кошич-ки”.

Фарш: 4-5 сушених грибів, 0,5скл. рису, велика цибулина. Звари-ти гриби в малій кількості води дом’якості. Рис, навпаки, у великійкількості води (1л) до повної готов-ності. Дрібно посічену цибулю зас-мажити на олії до ясно-жовтого ко-льору. Все змолоти на м’ясорубці,додаючи сіль і перець до смаку.Додати навар від грибів, ложку-двісметани, збити міксером — ножа-ми для пюре.

Подавати підігрітими до борщу,прикрасивши кожен кошичок лис-точком зеленої петрушки.

Фото О

. Ващ

енка

2

“СЛОВО Просвіти” ч. 2 (119), 11 січня 2002 р.

Політика

Політичний рік 2002 від сво-го попередника відрізнятиметь-ся передусім парламентськимивиборами і ще більшим рухомназад від демократії. Хоча під-стави для оптимізму (вельминезначні) є, — вважає політологВолодимир Полохало.

— Ключова подія — вибори —визначатиме парадигму не лишецього року, а й найближчого періо-ду. Аналізуючи події з вересня погрудень і першого тижня січня, всеменше сподіваємося демократич-ності цих виборів. Ми не побачимовільного волевиявлення громадянчи відповідності стандартам, щовластиві європейським країнам, втому числі постсоціалістичним. Як-що говорити про вибори, наприк-лад, у Польщі, можна сказати, щоми віддаляємося од демократії.Класик сказав, що демократія —це погана річ, але нічого кращоголюдство ще не вигадало.

Особливість українського жит-тя — суспільство не стало самос-тійним політичним автором. Гро-мадяни не виявили себе тією си-лою, яка визначає характер полі-тичної влади. Тому ВолодимирЛитвин, не соромлячись, говоритьпро те, що 25 % виборців завждипідтримують владу — якою б вонане була. І тут не йдеться про її ре-зультативність чи неконкуренто-спроможність — усе одно їй дові-ряють. Це означає, що критичноїмаси громадянського суспільствав Україні не утворилося.

У державі ведеться неприхо-вана передвиборча агітація, законпро вибори не діє, хоч це основ-ний закон на даному етапі. Що жтоді говорити про те, як це відбу-ватиметься в березні? Сумнозвіс-ний адмінресурс — це повсякден-на реальність — це по-перше. Апо-друге — політична культура ук-раїнських еліт є недемократичноюза всіма ознаками. Йдеться лишепро утримання влади — не про

оновлення чи ротацію. Утриманнянасамперед у руках Президента,який є головним учасником вибо-рів, хоч і нелегітимним.

— Один із похмурих прогно-зів наслідків виборів — грома-дянська війна. Ви можете по-годитися з таким передбачен-ням?

— Громадянська війна в Украї-ні відбувається вже багато років —у верхах. Громадяни ж між собоюне воюють. Але характер конку-ренції між політичними елітамимає всі ознаки — убивства, шан-таж, найбрудніший компромат, і цеможна назвати малою громадян-ською війною. У велику вона непереросте — українське суспільс-тво не є суспільством незадоволе-них. Як не парадоксально, це сус-пільство задоволених. Невдово-лення може мати різні типи — де-мократичної частини громадян, цепризводить до самоорганізаціїсуспільства, механізмів тиску навладу тощо. Є невдоволення па-сивно демократичне — коли лю-дина все ж таки хотіла б змін накраще, але не є активною у вияв-ленні цих політичних інтенцій. На-решті, невдоволення радикальнеабо люмпенське, до якого в Украї-ні апелюють такі політики, як Віт-ренко чи Симоненко. Але жоден зцих виявів незадоволення не єнастільки виразним, щоб виклика-ти соціальну конфліктність. Нашесуспільство є консервативно ста-більним з вираженим пасивнимгромадянством.

— Отже, після виборів За-хід остаточно махне на Украї-ну рукою.

— Він уже це зробив. Українаутвердилася на Заході як недемо-кратична країна — з корумпова-ною політичною елітою, яка відда-ляється од Європи. Щоб похитну-ти цей образ чи якось зняти індекснегативності, потрібно багато ро-ків, сьогоднішнім лідерам це не під

силу. Але їм і байдуже, до речі. Нарешті, маємо імідж держа-

ви, у якій не панує верховенствоправа. Це усталено і на рівні мас-медіа, і на рівні оцінок зарубіжнихполітиків. Я не можу знайти пози-тивних відгуків про Україну в за-кордонній пресі.

На теренах пострадянськогопростору утверджується прези-дентський авторитаризм. У Казах-стані, Білорусі, Росії — Україна не євинятком. З точки зору спільності іхарактеру тенденцій, перспективрозвитку, Україна дуже близька доРосії — на 90 %. Але російськийавторитаризм має явні національніознаки, російські люди консолідо-вані навколо національної ідеї уширокому спектрі — від суспільс-тва до еліт. Від правих до лівих, відЗюганова до Жиріновського. Укра-їнська ж політична еліта відрізня-ється тим, що у цьому розумінні не-консолідована. Кланові інтересиберуть гору над національними.

Та попри все мені здається,що є певний шанс для демокра-тичного розвитку. Я все ж такисподіваюсь, що в парламенті бу-де неліва демократична опозиція.Хоч не знаю, з кого вона склада-тиметься. Можливо, хоч малові-рогідно, що відбудуться якісь де-мократичні метаморфози зЮщенком, можливо, потрапитьдо парламенту блок Юлії Тимо-шенко. Поки що при усьому ради-калізмі вона демонструє демо-кратичні симптоми, властиві нелі-вій опозиції. А, можливо, відбу-дуться якісь соціал-демократичніметаморфози з Морозом.

Інакше буде гомогенний пар-ламент, якого хоче Президент.Йдеться про спадковість влади— чи це буде від Кучми до Кучмичи від Кучми до Литвина, Мед-ведчука чи Кінаха — не має зна-чення.

Людмила ПУСТЕЛЬНИК

ЗДРАСТУЙТЕ, ВИБОРИ.ПРОЩАВАЙ, ДЕМОКРАТІЄ?

Шановні колеги!

З почуттям сорому і зніяковінняпереглянули ми новорічні програмитрьох основних українських телека-налів. Ідеться зокрема про новоріч-ний “Вогник” (“1 плюс 1”) та музичнийпроект “Вечера на хуторе близ Ди-каньки“ (“Інтер”).

Чи не здається вам, що вже дав-но на українських телевізійних кана-лах, зокрема в програмах, розрахова-них на всеукраїнську аудиторію, малаб у абсолютній більшості звучати ук-раїнська мова, пісні та музика?

Гадаємо, нас правильно зрозумі-ють представники кримськотатар-ської, польської, білоруської, єврей-ської та інших національних громад— тим більше, що культурні надбанняїхніх народів у святкових програмахфактично не були представлені. Гада-ємо також, що нас правильно зрозумі-ють і чесні українські росіяни, які, ок-рім того, що їхні мовні та культурніправа в українському інформаційномупросторі задовольняються повною мі-рою, мають можливість безперешкод-но переглядати ряд каналів росій-ського ТБ. Сподіваємося, наші співвіт-чизники зрозуміють наше занепокоєн-ня тим, що в ролі нацменшини на рід-ній землі опинилися якраз представ-ники українського народу, титульноїнації, і наше обурення тим цинічнимляпасом, яким нагородило україно-мовних українців вітчизняне телеба-чення. Жодними суржиковими мовни-ми покручами, жодним використан-ням свиток, шароварів та віночків, на-віть окремими “номерами“ таланови-тих українських виконавців не можназняти відчуття меншовартості україн-ців як окремого народу і України як не-залежної держави з прекрасною мо-вою і великою культурою.

Також, що стосується “Вогника”на “1 плюс 1”, то використання зужи-тих форм колишнього радянського ТБвикликає великий сумнів і з іншої при-чини. Ці форми сприймаються нині непросто архаїчно, а як певний ідеоло-гічний хід, розрахований на збуджен-ня ностальгії за “добрими” комуніс-тично-радянськими часами. І дивнобуло спостерігати кволі намаганнявписатися у контекст вторинності йзалежності від невибагливих смаківрадянських пенсіонерів таких фахо-вих журналістів, як Ольга Герасим’юк,Алла Мазур, Юрій Макаров та інші.Нове ж покоління українців, молодь,яка сформувалася уже за часів дер-жавної незалежності і падіння тоталі-тарних псевдоцінностей, орієнтуєтьсяна інші зразки, зокрема й у світовій по-пулярній культурі. Тому досить прис-тойно і професійно виглядав концерт(трансльований у новорічну ніч УТ-1),присвячений сторіччю Нобелівськоїпремії. Але це, на жаль, не можнавважати вітчизняним інтелектуальнимпродуктом.

Щодо “Вечорів…”, то цей мюзикл,попри певну вигадливість, мистецькізнахідки та виконавську майстерністьукраїнських артистів, залишає дивневраження: невже Україна вже (ще?!)розглядається як одна з російськихпровінцій? Чи фільм “Тарас Бульба”,можливість якого давно обговорюєть-ся на різних рівнях, теж буде йти наукраїнських екранах російською мо-вою з пафосом утвердження єдиної“православної” нації під егідою доб-рого російського царя — на тій лука-вій підставі, що так, мовляв, у самогоГоголя? Хоча навіть “сам” Гоголь неприписував своїм героям таких лек-сем, які звучать з уст українських спі-ваків в українському національномувбранні в російськомовних піснях,створених на українській фольклор-ній основі, як це ми побачили й почу-ли на “Інтері”. Невже ідея єдиного ро-

сійського народу з малоросійськоюскладовою у ньому — це і є надзав-дання керівників даного проекту й ка-налу “Інтер” загалом?

Важко уявити будь-яку країну сві-ту, де в новорічну ніч своїм громадя-нам демонстрували б такі ненаціо-нальні програми. Посилання на “рікУкраїни в Росії”, “спільність” україно-російських проектів (і, зрозуміло, кош-тів, виділених на них) нам не здаютьсяпереконливими. Українську мову в Ро-сії розуміють, та й, зрештою, показатиті програми можна було в інший час.Окрім того, ведмежу послугу україн-ські телевізійники зробили численнимгромадянам Росії, представникам ба-гатьох народів цієї країни, що такожвиборюють право на рідну мову йкультуру і, очевидно, хотіли б на Но-вий рік почути з екранів російського те-лебачення вияв поваги до себе.

Гадаємо, українським телевізій-никам і тим, хто стоїть за найбільши-ми українськими телеканалами, вар-то припинити розмови про насиль-ницьку українізацію України (!) і на-дання російській мові статусу дер-жавної (офіційної) мови — оскільките, що вони вже зробили, доводить:програма “влізання в дружні обіймистаршого брата” не тільки виконуєть-ся, а й успішно перевиконується.Йдеться не про поодинокі випадки, апро постійне порушення прав титуль-ної нації — зокрема права на отри-мання рідною мовою належного об-сягу культурної, освітньої та іншої ін-формації.

З глибоким обуренням мусимовідзначити пасивну, якщо не поту-ральницьку роль щодо цих питаньДержавного комітету з інформаційноїполітики (голова Іван Драч).

Сподіваємося, що колеги з україн-ських телеканалів усе ж згадають, щов Україні, крім російськомовного, є щей україномовне населення, яке зовсімне є другосортним і яке, віримо, зас-луговує на більшу увагу й повагу, ніжта, яку ви виявили у своїх новорічних(та й багатьох інших) програмах. Щи-ро бажаємо вам успіхів у вашій праці— для всіх, а не лише для мовно уп-ривілейованих вами громадян Украї-ни.

Віра АГЄЄВА, доктор філологічних наук, професор Національного

університету “Києво-Могилянська академія”;

Наталка БІЛОЦЕРКІВЕЦЬ, поетеса;

Любов ГОЛОТА, письменниця, головний редактор га-

зети “Слово Просвіти”;Оксана ЗАБУЖКО,

письменниця, віце-президент Українського Пен-центру,

старший науковий співробітник Інституту філософії НАН України;

Олександр ІРВАНЕЦЬ,письменник;

Софія МАЙДАНСЬКА, письменниця, лауреат премій імені

Олеся Гончара та “Благовіст”;Микола РЯБЧУК,

журналіст;Максим СТРІХА,

доктор фізико-математичних наук,перекладач;

Людмила ТАРАН, поетеса, кореспондент журналу “Ук-

раїнська культура”;Григорій ФАЛЬКОВИЧ,

голова Київського єврейського куль-турно-просвітницького

товариства імені Шолом-Алейхема

ВІДКРИТИЙ ЛИСТПРЕДСТАВНИКІВ ТВОРЧОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ УКРАЇНИ

п. Ігорю СТОРОЖУКУ, президенту Національної телекомпанії;

п. Олександру РОДНЯНСЬКОМУ,генеральному продюсеру студії “1 плюс 1”;

п. Олександру ЗІНЧЕНКУ,президенту телеканалу “Інтер”

Напередодні зимових свят Інститут тран-сформації суспільства провів опитування 2100киян на тему їхнього ставлення до партійних бло-ків і Президента. Мешканці столиці оригінальніс-тю не відзначилися — переважна більшість сим-патизує “Нашій Україні” і висловлюється за від-ставку Леоніда Кучми.

На запитання “чи повинен Президент піти у від-ставку?” ствердно відповіли 43,7 % респондентів. Ре-марки на полях анкет ще красномовніші: “Мені важкосудити Президента — нехай Бог його судить”, “Вінбандит”, “Кучмі небагато залишилось”.

Як і раніше, лідер рейтингів — блок “Наша Украї-на”, хоча його популярність знижується — ще піврокутому В. Ющенку висловлювали підтримку 40 %, за-раз — 17,5 %.

Однозначно втратили позиції комуністи, набрав-

ши всього 7,5 %, так само, як і зелені — 3,5 %.Розрекламований блок “За ЄдУ!” в столиці ледве

зміг зачепитися за 4 %-ий бар’єр, набравши всього3,95 % голосів. Так само як і “Яблуко” — 3,86 %.Впевненіше може почуватися у Києві Юлія Тимошен-ко — за неї проголосують 4,86 % киян. Ще більше —за “Блок Мороза” — 5,62 %. За соціал-демократівоб’єднаних — 4,14. Усього 1 % набрала “Українськаправиця”. Досі не визначилися з вибором 25,48 %, ане підуть голосувати 10,76 % громадян.

Утім, голос народу — це не тільки цифри. Ось щодумають учасники опитування про: “За ЄдУ!” — “нак-рали грошей, а тепер ідуть за недоторканістю”, “На-родний Рух за єдність” — “це не Рух, а розкольники,їх створила влада”, СДПУ(о) — “звідки їхні мільйо-ни?”.

КИЯНИ НЕ ВІРЯТЬ ПАРТІЯМ І ГЛАВІ ДЕРЖАВИ

Малюнок О. Євтушенка

5Події, факти, коментарі

ч. 2 (119), 11 січня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Закон і злочин — несумісні речі. Але трап-ляється, що єднається непоєднуване. І тодівже край, межа, коли забувається мораль,віднімається розум й усе подальше залежитьвід віри. Якщо перемагає злочин у масці зако-ну — гинуть люди, паплюжаться душі, інколизанепадають цілі народи.

Високі поняття наповнюються буденністю,життям людей. Скарга Генеральному проку-рору п. Потебеньку Харинюк Галини Микола-ївни, жительки с. Судобичі Дубенського райо-ну Рівненської області — можливо, є однією зтисяч, десятків тисяч подібних звернень. Алене звертати увагу на такі факти нашого життяозначає нехтувати життям загалом — своїм,рідних, співгромадян…

Справа (справді кримінальна справа) паніГалини Харинюк, а точніше — її чоловіка Олек-сія з братом Володимиром Харинюків та ще чо-тирьох людей нагадує популярний сьогодні усвіті демократичний терор проти недемократич-ного народу. Нагадує також маніакальний фа-натизм нашого окупанта у двадцятих рокахдвадцятого століття, коли був винайдений спо-сіб ліквідувати селянське повстання в Україніруками тих же селян — “інститут “отвєтчіков”(директива РНК УРСР № 639 від 22 серпня1921 р.). Як не абсурдно, ті брати Харинюки, об-винувачені у справі, та чотири експрес-методомзнайдених свідки — у ролі тих “отвєтчіків” 20-хроків минулого століття, які відповідали своїмжиттям та майном (залежно від міри “злочину”)за “бандитські” прояви на закріпленій за цими“отвєтчіками” місцевості.

Усе у підсумку поєдналося у до болю реа-лістичний кримінальний триллер з відвертимисценами катувань і “бєспрєдєлу”. Той “бєспрє-дєл” чинять не якісь місцеві ватажки-окупанти,

а ті, що називають себе “представниками За-кону”. Народу залишається здогадуватися:або представники — не представники (тоді щовони там роблять?), або Закон — не такий (то-ді треба його міняти).

Місце розвитку подій — згадане село Су-добичі та сусідське село Панталія на Рівнен-щині, де брати Тимощуки з Рівного (один —помічник міського прокурора, інший — суддяміського суду) мають дачний будинок. Самематеріальні інтереси братів Тимощуків і сталицентром резонансної справи, яка розкриває“небезпечне злочинне угруповання” (чомусьпостійно народ наш ярликується цим кримі-нальним поняттям). Що ж вчинило злочиннеугруповання? Задокументований (але не до-ведений) факт викрадення з горезвісної дачіТимощуків ванни та шести сервізів. Так, законє закон. І якщо вчинений злочин, він має бутипокараний. Але ж коли сімейні інтереси — гро-шова компенсація викрадених речей — змі-нює саму суть справедливості, чинячи злочинпроти невинних людей… Це уже, погодьтеся,совкові методи розв’язання проблеми.

Про “інтереси” та “хід” правосуддя свідчитьі те, що справу у своє ведення взяла рівнен-ська міліція, хоча закон передбачає її у компе-тенції працівників Дубенського районного відді-лу МВС. Без жодних підстав, доказів, перевіркидостовірного (зі свідками) алібі арештовані нетільки брати Харинюки. Найбільш кумедно ітрагічно те, що викликані свідками громадяниВодоп’ян, Шевчук, Буржуй та Гринь у той жедень затримані на 15 діб адмінарешту заст. 173 (дрібне хуліганство). Цікавий поворот,чи не так? Є свідчення, що двоє суддів місько-го суду відмовилися так чинити, довелося ізліжка витягувати іншого, котрий раптово вилі-

кувався. Далі до рук “сумлінних” правоохорон-ців за кілька днів “опрацювання” свідків потрап-ляє “чистосердечна явка з повинною”, де свід-ки зізнаються, що усі вони — члени єдиного“злочинного угруповання”.

12 січня закінчується адмінпокарання.Справа, можна буде певним, завершиться накористь братів Тимощуків. Якою ціною? Ва-силь Гринь, свідок-злочинець, на бланку про-токолу допиту написав дружині лист, який мо-же коштувати йому життя. Він ладен продативсе, аби вийти із в’язниці. Ризикуємо, публіку-ючи його, але сподіваємося, що він посприяєвстановленню істини і знайдуться люди, котрізнають справжню ціну Закону.

“Руслана я пишу до тебе, скажи мамі хайлюбими способами викупить мене звідси. ЯРусланочка нічого не винний, ти знаєш сама,але вже була написана бумага на мене. Але янічого не знав. Вони питали мене. На першийдень я їм нічого не сказав, бо я нічого не знав.То вони у вісім годин вечора вивели мене надругий поверх і мучили дві години, щоб я приз-нався куди возив вану, а я не знав, що то завану, куди возив. Вони мене дві години не тещо били, а замучували, то чиста правда, щобти знала. Я вже казав лучче застрільте мене.І я нічого не казав, бо нічого й не знав. І таквони помучили дві години і сказали, що черезкожних дві години будуть мене мучити, докия не зізнаюсь. А я нічого не знав, повір меніРусланочка, щоб я розказав як вони мене му-чили, то ти б заплакала.

Русланочка, але не переживай, зі мною вседобре. Русланочка будь ласка скажи мамі, хаймене викупить якось. Я готовий продати ма-шину свою і поїду до дому і скажу матері, щобпродала корову, і я ще десь позичив би грошей,аби мені звідси вибратися. Але нікому цьоголиста не показуй, крім матері, бо як тутвзнають, що я сказав їм неправду, що вони ме-не заб’ють. Мене посадили до того з с. Пан-талії і він мені розказав про все. І я їм сказав,що я там був і возив ту вану з Харенюками.Але це неправда. Все Русланочка кінчаю писа-ти, бо я боюся.

Як я заскучився за тобою”.

СТВОРЕНО ЦЕНТР «УКРАЇНСЬКА ІДЕЯ»

Керівництво Київського Національ-ного університету імені Тараса Шевчен-ка, Національної Спілки письменниківУкраїни, Всеукраїнського товариства“Просвіта” ім. Т. Г. Шевченка, усвідом-люючи свою відповідальність за духов-не відродження українського народу івтілення в життя національної ідеї впроцесі будівництва Української неза-лежної демократичної держави, певнітого, що в цій справі ключову роль пок-ликані відіграти українська книжка і пат-ріотичне виховання молоді, всього на-селення, виступило в ролі засновниківЦентру “Українська ідея” при Інститутіфілології Київського Національного уні-верситету імені Тараса Шевченка. Зцього приводу підписано Протокол, вякому, зокрема, сказано:

Ми не маємо права примиритися зтеперішнім незадовільним станом укра-їнського книговидання, коли ще за часівКиївської Руси-України в Софіївськомусоборі була бібліотека, яка налічувала950 книг. Великокняжий скрепторій, зякого вийшли безцінні пам’ятки давньо-руської писемності, звідки пошириласятрадиція спільної творчої праці писарів іхудожників на українських землях — осьбезсмертні, вічно пульсуючі джереланашої духовності і національної само-бутності, яких не заглушили і не розтоп-тали ні ординські навали, ні середньо-вічні спустошливі війни, ні валуєвські йемські укази, ні сталінські криваві репре-сії, ні цензурні утиски й заборони тоталі-тарної системи… Не загине наше словоі в теперішню суперечливу добу… Озб-роєні нетлінною спадщиною своїх попе-редників, свідомі свого покликання,створюємо Центр “Українська ідея” набазі видавництва Київського Національ-ного університету з тим, аби сприятирозвитку друкованого слова українсько-го народу, примножувати його духовніскарби, допомагати в розвитку освіти йнауки, використовувати невичерпніможливості української книги, що була ізалишається сьогодні головним інстру-ментом морально-етичного, патріотич-ного виховання, відновлення історичноїпам’яті народу, трансформації суспільс-тва на нових засадах — в ім’я життя, гід-ного вільних людей на вільній землі.

КІЛЬКОМАРЯДКАМИ

6 січня у Києві розпочато відроджен-ня ще однієї святині, зруйнованої у 30-тіроки безбожною владою більшовиків, —на Поштовій площі київський головаОлександр Омельченко та Патріарх Ки-ївський і всієї Руси-України Філарет зак-лали капсулу на відзнаку першого крокуу відтворенні церкви Різдва Христового,відомої в народі як Шевченкова. Тут, ухрамі, побудованому за проектом архі-тектора Андрія Меленського у1810 –1814 роках, у травні 1861 року ки-яни прощалися з тілом Великого Кобза-ря напередодні перевезення його до Ка-нева.

Микола ЦИВІРКО

Перший зліт нового літака Ан-38-200, роз-робленого в Київському Авіаційному науково-технічному комплексі ім. О. К. Антонова, якийвідбувся на летовищі Новосибірського авіа-ційного виробничого об’єднання ім. В. П. Чка-лова, не мав великого розголосу в українськихЗМІ. А шкода, бо подія заслуговує на це з кіль-кох причин.

Передусім, через характеристики самого лі-така, конструкція і експлуатаційні якості якоговідповідають останнім світовим вимогам до авіа-перевезень. Компактний, економічний і надійниймоноплан з двома мотогондолами, розташова-ними над крилами, призначений для перевезен-ня на місцевих авіалініях 27 пасажирів абоблизько 3 тонн вантажу зі швидкістю 380 кіло-метрів на годину на відстань до 1800 кілометрів.

На відміну від Ан-38-100, оснащеного аме-риканськими двигунами, на новій моделі вста-новлено російські рушії ТВД-20-03, виготовле-ні на Омському моторобудівному заводіім. Баранова.

Літак оснащено сучасним пілотажно-наві-гаційним устаткуванням, що дає змогу викону-вати польоти будь-якої доби і пори року, ускладних метеорологічних умовах, а також наміжнародних трасах.

Верхнє розташування двигунів гарантуєбезаварійну експлуатацію літака на летови-щах у зонах пустель, ґрунтових та засніженихзлітних полосах.

Першим польотом Ан-38-200, який тривав45 хвилин, керували льотчики-випробувачіВ. В. Гончаров (АНТК-Україна) і В. С. Поташов(НАПО-Росія).

Цими днями пілоти приступили до вико-нання програми сертифікаційних випробуваньлітака, які триватимуть до листопада 2002року.

Водночас триває технологічна підготовкавиробництва для серійного виготовлення літа-ка в Новосибірську. За попередніми оцінкамиекспертів попит на новий літак тільки в межахСНД становить до 80–120 машин на рік, що

забезпечить роботою до 18 тисяч працюючихна дев’яти підприємствах Росії.

Гадаю, що всі ці подробиці мають заціка-вити українців, особливо тих, хто працював уавіабудівній галузі.

Бо одна річ — підписати Закон України“Про державну підтримку літакобудівної про-мисловості в Україні”, що Президент Л. Кучмазробив у липні 2001 року, а зовсім інше — ре-ально виготовляти і продавати літаки. Чи неможна було б виготовити цей літак в Україні?Питання риторичне.

Понад три десятки (!) підприємств україн-ської літакобудівної промисловості фактичнозавмерли. Підіть хоч би на Київський завод“Авіант”, який розташований майже на однійтериторії з АНТК ім. О. К. Антонова, і ви поба-

чите, якою проблемою є хоча б збереженнябудівель, зокрема дахів цехів майже непрацю-ючого авіапідприємства.

Натомість російська авіапромисловість,яка набирає темпів, не в останню чергу, за ра-хунок наукового і виробничого потенціалу Ук-раїни, не може скаржитися на такий розвитокподій. Зокрема, й у цьому конкретному випад-ку, коли для продажу нових Ан-38-200 створе-но товариство з обмеженою відповідальністю“Лізінговая компанія Сібірскіє самольоти Анто-нов”.

Так що не поспішайте нині називати літакиславетної антонівської марки українськими.Бо вони сибірські.

Роман ЗАПОЛЬСЬКИЙ

ÍÀØ Ë²ÒÀÊ ÍÅ ÄÓÆÅ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊÈÉ

ПРИКРО

ÊÎËÈ ÇËÎ×ÈÍ ÑÒÀª ÇÀÊÎÍÎÌ

“РІЗДВЯНЕ ХРЕЩЕННЯ“КОЗАЦЬКИХ ЗАБАВ”

відбудеться 16 січня 2002 року у Будинку вчителя

о 19.00

16 січня святкуємо малий ювілей На-ції: рівно 10 років тому Верховна Рада Ук-раїни прийняла текст Національного Гім-ну України з посиланням на авторствоПавла Чубинського. У вересні нинішньогороку також відзначатимемо (чи урочис-то?) рівно 140 років з дня написання цьо-го тексту. Проте, чи саме цей текст на-писав Павло Чубинський І ЧИ НАМ ПОТРІ-БЕН НИНІ САМЕ ТАКИЙ?

Українська Нація перебуває зараз у підліт-ковому віці. Але не це є небезпечним. Небез-печно те, що у нації немає чітко визначених,однозначно трактованих і загальновизна-них героїчних прикладів, символів, закли-ків і атрибутики. Власне відсутність чіткості,однозначності трактування і загальнонаціо-нального (загальнонародного) визнання, а от-же й відсутність достатнього розуміння та гли-бокого усвідомлення цих конче необхіднихскладових свідомого патріотизму — є важли-вою перешкодою на шляху розбудови молодоїнезалежної держави.

Візьмемо, наприклад, найочевидніший (боу всіх перед очима і затверджений парламен-том) символ Національної Держави — Гімн Ук-раїни.

Ще не вмерла УкраїнаІ слава, і воля, Ще нам, браття українці,Усміхнеться доля.Згинуть наші вороженьки,Як роса на сонці,Запануєм і ми, браття,У своїй сторонці.Душу й тіло ми положимЗа нашу свободуІ покажем, що ми, браття,Козацького роду.

Уперше в цій редакції тексту УкраїнськийНаціональний Гімн зазвучав офіційно на уро-чистому засіданні Верховної Ради України5 грудня 1991 року у виконанні Українськогонародного хору ім. Григорія Верьовки (аранжу-вання Анатолія Авдієвського). Під час виконан-ня цього твору Капелою бандуристів ім. Тара-са Шевченка (США), ми почули деяку відмін-ність у третьому рядку: “Ще нам, браття мо-лодії…”. Відмінність суттєва, бо не заперечую-чи національної приналежності (“браття” в кон-тексті перших двох рядків), акцентує звернен-ня до молодих українців, а отже, вибудовує усвідомості певний погляд у перспективу, з на-дією на можливості молоді і молодої держави.

Народний хор Академії Наук України, сту-дентський хор Київської консерваторії під керу-ванням Павла Муравського, деякі інші хори та-кож співають “браття молодії”. Відомий на-родний хор “Гомін” під керівництвом Л. Ященкаспіває “браття українці”; замість “І покажем,”— “Та й покажем”, замість “вороженьки” — “во-ріженьки”, а замість “і слава, і воля,” — співа-ють (зрештою, цілком слушно за змістом) “ніслава, ні воля”. Цей останній варіант знаходи-мо також в “Енциклопедії українознавства. Т. 1.Мюнхен — Нью-Йорк, 1949 р.”

Існують десятки інших версій з більшими йменшими відмінностями: “…ще нам, браттякозаки,… згинуть наші вороги,” (збірник “Лу-на”, упорядник — Кирило Стеценко); “браттямолодці, …наші вороги, … запануєм, браття,ми…” (окреме видання, Київ, 1917 р.). А в збір-нику “В. Трембіцький. Український гімн та іншіпатріотичні пісні. Нью-Йорк — Рим, 1973” зна-ходимо й такі рядки: “Ой Богдане, Богдане,

Славний наш гетьмане, Нащо віддав УкраїнуМоскалям поганим?”

У чудовій книжці “Павло Чубинський. Со-пілка. — К.: Задруга, 2001. — 79 с.” (упорядник— Дмитро Чередниченко) подано 17 (сімнад-цять!) варіантів вірша “Ще не вмерла Україна”.У тому числі й видрук з журналу “Мета”, № 4,Львів, грудень, 1863 р., в якому цей вірш пода-но в добірці із “Заповітом” Т. Шевченка, та щей за його підписом.

Але найголовніше, що вдалося встановитиД. Чередниченку на підставі вивчення майжедвох десятків архівних і рідкісних літературнихджерел, це факт розбіжності між першим руко-писом Павла Чубинського і пізнішими варіан-тами пісні, в тому числі й нинішнім текстом Гім-ну.

Зокрема, він цитує Павлового побратима— Леоніда Білецького, який був безпосеред-ньо причетним до подій, що супроводжувалифакт написання: “У пресі мені трапляласьвказівка, що пісня “Ще не вмерла (увага! —Є. Ґ.) України і слава, і воля” — народна. Яможу засвідчити, що це помилкова думка: їїсправді створив Павло Платонович за такихобставин…”

І далі розповідається, як на дружній вечір-ці з сербами, в київському будинку купця Лаза-рєва, на Великій Васильківській, 122 (нині —106), співали сербську пісню, де були такі сло-ва: “…Серце біє і крев ліє за свою свободу”. НаЧубинського це справило таке величезне вра-ження, що він вибіг до суміжної кімнати, а че-рез півгодини по тому вже з’явився з текстом“Ще не вмерла України…”

Цілком очевидно (і не випадково), що сло-ва П. Чубинського “і слава, і воля” та “запану-єм і ми, браття,…” перекидають місток доТ. Шевченка, котрий в “Івані Підкові” фразує:

Було колись — в УкраїніРевіли гармати;Було колись — запорожціВміли панувати.Панували, добувалиІ славу, і волю…

У мене давно склалося враження, що во-рогам України української, ворогам Українисправді суверенної і демократичної дуже хо-четься, щоб текст нашого Гімну залишався са-ме таким, як зараз. Тобто перекрученим заформою, абсурдним — за змістом, руйнівним— у сфері національно-патріотичного самоус-відомлення.

Вчитайтеся-вдумайтеся: “Ще не вмерлаУкраїна…” Пропоную цілком логічне продов-ження: “…але помирає, бо у бідних українціврозуму немає!”

Не поспішайте ображатися на мене. Поду-майте. Подумайте і проспівайте від початку(без мого дратливого додатку): “Ще не вмер-ла…” Тобто що — поки ще тримається, алевже дихає на ладан? Причому, разом зі “сла-вою” і “волею”.

Уявіть себе серед тисяч співвітчизників,разом із якими, у злагодженому хорі, у супро-воді великого симфонічного оркестру, ви уро-чисто проголошуєте цю істину: “Ще не вмер-ла…” Хіба це не початок реквієму?! Вдумайте-ся: перше дієслово (слово про дію; а оскількице Гімн Нації, то про нашу з вами дію) дає за-явку на смерть: “вмерла”. І це нормально? Хі-ба це Гімн новонародженої країни, яка хочерости і розвиватися!?

Та такого “гімну” добре лише нашим воро-гам співати. Тобто, добре для них, коли вониспіватимуть для нас. Як попередження і по-гроза. От приїде російський хор (а таки приї-де, бо “Рік України в Росії” — це ж, по суті, чер-говий рік експансії Росії в Україні) і співатимеперед Вами, “браття-українці”, з тріумфом, ак-центуючи на тому, що ось-ось їхня “правда”візьме гору: “Ще не вмерла… і воля”, але нев-довзі. Мовляв, зачекайте, українці, не так дов-го вам зосталося чекати і … співати. Тим біль-ше, що і в Гімні вашому не закладено жоднихреальних перспектив, а лише дитячі ілюзії таприпущення:

Згинуть наші вороженьки,Як роса на сонці…

По-перше, якщо так лагідно називаєте сво-

їх ворогів, суфіксуючи найдорожчим (неньки— вороженьки), то яким чином збираєтеся по-долати їх — улюблених?! А ніяк. Самі “зги-нуть”. Випаруються, “як роса на сонці”. Диви-на та й годі. І ви хочете, щоб оце гороскопнебазікання брали до свідомості громадяни-пат-ріоти?

А по-друге, як маємо розуміти “росу насонці”? Бо якщо роса під сонцем випарується,це зрозуміло, а на сонці її просто не буває. Ви-ходить, “нашим вороженькам” нічого не загро-жує взагалі?

Ще нам, браття українці, Усміхнеться доля.

Що це за безглузде “пророцтво”, звідки во-но, на якій підставі? У Гімні підстав немає! Тай коли воно буде оте “ще”? Ми ж не малі діти,щоб вірити обіцянкам — “От завтра прокинеш-ся, а під подушкою — дари від святого Мико-лая”. А якщо вірите, тоді чого ви, “браття укра-їнці”, не задоволені нинішньою владою, яка тесаме вам упродовж десяти років обіцяє: тер-піть, чекайте, ще вам доля (колись) усміхнеть-ся… Тим більше, що самі про це повторюєте усвоєму Гімні, як заклинання.

Якби хтось захотів масово зазомбувати ук-раїнців, то він вигадав би саме такі слова, якізамість того, щоб будити патріотичні почуття,спонукали б українців до самоприниження,пригнічували невизначеністю, пасивністю, лі-нивими обіцянками сумнівного майбутнього,повною відсутністю мети і — головне — від-сутністю намірів боротьби, не кажучи вжепро методи, засоби і кроки вперед! Тобто пов-ною відсутністю патріотичного обов’язку!

Люди добрі, роззуйте очі та розгляньтесянавколо, на інші нації, де давно немає нашихпроблем (“…чужого научайтесь”). Ось Вам по-чаток німецького Гімну:

Дойчланд, Дойчланд — убер аллес!”(Німеччина, Німеччина — понад усе!)

Тут все чітко і ясно: мета, прагнення і пат-ріотичний обов’язок. “Понад усе!” Візьміть по-чаток польського Гімну:

Єшче Польска нє згіне’лаКєди ми жиєми.Цо нам обца пшемоц взє’ла,Шабльо’ одбєжеми!”(Якщо ми живі,То Польща не загинула.Те, що насильно у нас забрали чужинці,Шаблею відвоюємо!)

Як бачимо, лексика польського Гімну ви-ключає можливість проспівати його для поля-ків кимось іншим, загрожуючи їм так, як цеможливо в разі виконання сучасного Гімнуукраїнського. Також не бачимо в польськомуГімні жодних погроз, якщо навіть його співаютьполяки, бо “шаблею відвоюємо” тільки те, “щонасильно забрали чужинці”.

Коли восени 1981 року в Москві вирішува-ли: вводити чи не вводити до Польщі військадля придушення “Солідарності”, один із членівПолітбюро процитував ці рядки польськогоГімну. І це одразу внесло ясність щодо вірогід-ної реакції поляків на іноземну інтервенцію.

Нам також час внести ясність. Собі й ін-шим. Не гріх було б нам сформулювати Гімн врішучішій, динамічнішій редакції, наприклад:

Піднімаймо Україну, Її славу й волю,Щоб нам жодна чужа сила Не зламала долі.Нумо, браття, до роботиДружно маєм стати,Разом з Богом, зла супротиЩастя добувати!

Жодним чином не претендую цим на дос-коналість. Нехай читачі пропонують свої варі-анти тексту, діляться міркуваннями, надсила-ють зауваження. У кожному разі, текст нашо-го Гімну має бути не аморфний і не плакси-вий, а бойовий, урочистий і мобілізуючий.Такий, що викликає повагу і пошану до Нації.Чого всім Вам щиро бажаю.

Євген ҐОЛИБАРД

4

“СЛОВО Просвіти” ч. 2 (119), 11 січня 2002 р.

Суспільство і ми

У НОТАТНИК ПАТРІОТА

Живемо в епоху паліати-вів. Тобто тимчасовостей,тимчасових, не кращих рі-шень, які потім переходять укатегорію рішень тривалих,якщо не вічних.

На початку другого деся-тиліття вже незалежної Ук-раїни не маємо ані остаточ-ного варіанта ДержавногоГерба, ані остаточного, зат-вердженого в законному по-рядку Національного Гімну.

Цього року виповнюєть-ся 6 років нашій Конституції,у статті 20 якої читаємо:

“Державний Гімн України— національний гімн на му-зику М. Вербицького із сло-вами, затвердженими зако-ном, що приймається неменш як двома третинамивід конституційного складуверховної Ради України”.

Такого закону ще неприйнято, а отже, Українадосі живе без офіційного,але з тимчасовим символомсвоєї незалежності.

Якщо дивитися на спра-ву з боку символів, побачи-мо, що й незалежність у насніби тимчасова.

Директор Інституту украї-нознавства академік ПетроКононенко вважає, що такийстан речей, на жаль, є типо-вим для нинішньої україн-ської реальності, коли відпо-відні владні чинники і функці-онери нерідко ігнорують ос-

новні положення Конституції іоб’єктивні вимоги національ-ного будівництва.

Академік П. П. Кононен-ко:

“Це питання дуже гостре.Дехто хотів би вважати, щослова “Ще не вмерла Украї-ни і слава, і воля” відобража-ють лише прагнення, бажан-ня українців, далекі від реа-лій. Мали місце дискусії нав-коло цього вислову, з різни-ми варіантами слів. Але хтоб і як не казився, а Українане вмерла у найтяжчі часи,поготів не вмре нині.

Був час, коли Костома-ров писав: “Лежить у могиліУкраїна, але не вмерла. Во-на пробудиться, вона пов-стане серед інших державнеподільною землею, Украї-ною”.

Зараз дехто з тих, хтопрагне повернути імперськеминуле, намагається відмо-вити Україні в праві на дер-жавність, ставить під сумнівїї Символи.

От тут мав би виявитисвою рішучість гарант Кон-ституції, уряд, парламент,Конституційний Суд і, за-мість того щоб закликати, —ужити рішучих заходів!

Ви подивіться: у Києві, вкінці Хрещатика стоїть дуга,що на ній написано “Начесть 300-річчя возз’єднанняУкраїни з Росією”. Але це го-

ла пропаганда, яка не маєпід собою жодної історичної іюридичної основи. На буль-варі Шевченка стоїть пам’ят-ник Леніну, на якому читаємокатегоричний і абсурднийвердикт про те, що тільки “заумов спільної дії пролетаріввеликоруських і українських”,— вільна Україна можлива.

Ми знаємо, що це, украйньому разі, історичнафантастика і, водночас, —московсько-большевицькапропаганда з епохи, яка вжедійсно вмерла і не має жод-ної перспективи. І така ситу-ація зберігається не тільки встолиці України”.

Байдужість, безвідпові-дальність, а подекуди й сві-доме прагнення керівників уцентрі й на місцях не викону-вати волю народу і Конститу-ції — сумна, але очевиднояскрава і достатньо перекон-лива ознака цього перехідно-го періоду.

Тут і рядовий народ укра-їнський повинен сказатисвоє рішуче слово. Тоді йурядові функціонери вчинятьза логікою подій.

Роман ЗАПОЛЬСЬКИЙ

ÓÏÐÎÄÎÂÆ ÄÅÑßÒÈ ÐÎʲÂÑϲÂÀªÌÎ ÍÅ ÒÎÉ Ã²ÌÍ

ТОЧКА ЗОРУ

Павло Чубинський

7Абетка відомих імен

ч. 2 (119), 11 січня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

— Незважаючи на те, що Ва-ша публіцистична програма“Версії” йшла не завжди в зруч-ний час, тобто пізно ввечеріабо вдень, вона все ж мала ши-року аудиторію. В ній Ви обс-тоювали права українців, якіживуть, приміром, у Польщі;викладачів та студентів одно-го з Київських навчальних зак-ладів, у яких забирали примі-щення. Скажіть, чи легко Вамбуло робити це в ті перші рокинезалежності нашої держави?

— Обстоювати права людининіколи не буває просто. В кожен пе-ріод історії країни — непросто по-своєму. На початку незалежності— тому, що до цього поняття взага-лі ніхто не звик — ні ті, чиї правапорушені, ні влада, проти якої най-частіше й доводиться виступати.Перші слова про “права” звучалияк крамола. Тепер — захист, може,ще тяжчий, бо влада виробила“імунітет”, і шлях, який долає пра-возахисник, обставлено надійнимибар’єрами. До того ж бідність, уякій зав’язла країна, однозначноунеможливлює свободу. Та ще дотого ж люди досі так і не змоглизрозуміти, що передусім треба ви-чавити раба із себе.

— Чи завжди Вам удавалося,захищаючи знедолених і упос-ліджених героїв своїх передачвід чиновницького свавілля,відстоювати свою журналіст-ську позицію, як представника“четвертої” гілки влади і чизавжди Ви почувалися при цьо-му захищеною?

— “Четверта влада” для мененасправді звучить як “четвертийважіль”, яким оперують політики,“розбираючись” між собою. Такоїпреси, що була би “розвідником”від народу в тих сферах, що обира-ються народом для порядкуванняв країні в інтересах народу — такої“влади” у нас немає і на сьогоднібути не може. Це таке ідеалістичнеуявлення про роль преси в нашій

державі. Захищеним журналіступочуватися неможливо. І, мабуть,недаремно нещодавно нам дозво-лили мати при собі зброю, хоч во-на нічого не гарантує. Для кожногорано чи пізно може настати мить,коли не допоможе ніяка популяр-ність (приклади є). А доти, доки цямить не настала, бажано добре ви-вчати закони й керуватися ними усвоїй професійній діяльності. Про-фесійно підходити до проблеми й угонитві за сенсацією не писати дур-ниць. Вивчати проблему, а не пода-вати факти в смаженому вигляді.Від журналістів зараз також дужебагато буває біди. І такий непрофе-сіоналізм, поверховість часто вико-ристовують.

— Незважаючи на популяр-ність програми, “Версії” все-таки зникли з ефіру. Що сталопричиною? Ви себе вичерпаличи на передачу було накладенотабу?

— “Версії” ніхто не забороняв.Ми розпочали роботу над новимпроектом, а тому регулярний вихід“Версій” став неможливим, бо си-лами творчої групи з чотирьох чо-ловік просто фізично не вдаєтьсяце робити. Адже зйомка докумен-тального проекту — це тижденьщільної праці у відрядженні й тридні монтажу. Плюс кілька відря-джень, що готують “Без табу”. Томуми перейшли на зйомку докумен-тальних проектів у дусі “Версій”, щовиходять не регулярно, а як окреміспецпроекти, яких минулого рокувийшло в ефір сім. У телебаченніце нормально (у нормальному те-лебаченні, я маю на увазі) — мо-більність, нові й нові проекти телеп-родукту. Це цікаво. Це дає новіможливості професіоналу.

— Ви сьогодні працюєте впрограмі “Без табу”, чим Васприваблює саме цей жанр ток-шоу?

— Цей жанр дає можливістьпоставити документальну п’єсу зжиття нашої людини, яка демонс-

трує не лише безсилля перед вла-дою. Ця людина показує часом та-кі зразки мужності, мудрості, ви-тривалості, такі чудеса сили духу,що, нам здалося, не можна змар-нувати шанс показати це глядаче-ві, який давно вже скис, звик добезкінечного плачу про те, як усебезнадійно погано. Наші люди на-стільки потужні! Вони дають силужити далі. В час, коли ми кажемо,що крім розлюченості й агресії ні-чого чекати від співвітчизника, лю-ди запросто віддають останню ко-пійку, щоб допомогти комусь підня-тися, дарують будинок для молодоїродини, яку переслідують ріднібатьки. Їдуть із найдальшої областів Черкаси, щоб допомогти паралі-зованій жінці, забирають просто зістудії до себе сироту. Просто розу-мієш, що жити варто. Ось через щонам важливий проект “Без табу”,який ми в новому році плануємоще трохи змінити й наблизити до“Версій” у студійному варіанті.

— З огляду на останні пере-дачі, і в “Без табу” Ви намагає-тесь обстоювати права люди-ни, а передача з Вами, як на мійпогляд, стає гостро публіцис-тичною. Яким, на Ваш погляд, єв правовому аспекті статуссамих журналістів у нашій дер-жаві?

— Багато що залежить від са-мого журналіста. Він сам обираєсобі статус — або виконує замов-лення, або він — проти. Останнєважче. Але так було і є завжди, доречі, не треба думати, що лише вУкраїні. Я входжу до міжнародноїспільноти жінок, що займають про-відні позиції в журналістиці й пре-совому бізнесі світу. Ця організаціящороку номінує журналісток наотримання нагороди за мужність упрофесії. Те, що можуть розповістимої колеги з усіх континентів протортури, арешти, вбивства журна-лістів, — часом схоже на божевіл-ля. Однак люди, що обрали собіцю професію як спосіб життя, щод-ня беруть до рук диктофон, ручку,камеру, мікрофон. Практично —все залежить від самого журналіс-та, коли він особистість. Тому я неказала б, що журналіст безправ-ний. Він просто в небезпеці. Але цейого робота.

— Яким Вам видається за-галом український інформацій-ний простір?

— Він представлений доситьрізноманітними ідеологічно видан-нями — з дуже різною потужністю іможливостями. Він мало доступ-ний для населення, а отже, наврядчи може зватися простором. Вінмалонаціональний. Він демонс-трує дуже нерівний професіона-лізм. Він дуже добре контрольова-ний. Він не без дуже добрих про-фесіоналів.

— Чи маємо ми сьогодні вУкраїні незалежні ЗМІ?

— Незалежних ЗМІ не буває.Втім, я знаю одну незалежну газетув Закарпатті — колишній учительвидає тижневик на власні гроші,сам заробляє на рекламі, сам пи-ше те, що думає, сам відбиваєтьсяв суді від позивачів. У принципі,зразок повної незалежності.

— Чому Ви були в числі жур-налістів, які у своєму зверненнідо колег відмовились од висо-кого професійного визнання і

відповідної нагороди? Це пози-ція професіонала, громадянськапозиція чесної людини чи поза?

— Я не відмовляюся од профе-сійного визнання — це завжди важ-ливо й цінно. Ми написали у звер-ненні до колег, що надзвичайно ціну-ємо високу оцінку своєї праці, алене можемо прийняти саму нагородучерез те, що ситуація в державі зжурналістами ганебна й ми заклика-ємо всіх згуртуватися й протестува-ти проти цього. Але найперше —згуртуватися самим у час, коли мож-ливо висмикувати з наших лав жур-налістів по одному й убивати.

Це швидше позиція ідеаліста,бо згуртування після того було ду-же мляве. Навпаки ж деякі колегипросто на врученні нагород назва-ли такий крок прагненням зробитисобі ім’я, хоча ми цього вже давноне потребуємо. Дехто засудив ме-не і Юлію Мостову за те, що цимсамим ми позбавили інших журна-лістів можливості стати “Людиноюроку”, про що хтось дуже мріяв.Усе це говорить про жалюгіднийстан журналістської душі й у тако-му товаристві не хочеться носитикорону.

— Яким є Ваше людське тажурналістське кредо? Чи іден-тичні вони?

— Нікого не судити. Пам’ятати,що в кожного своя правда, яка не“правдіша” за мою. Нікого не вико-ристовувати. Змінюватися й визна-вати, що міг раніше не розуміти те,що зрозумів сьогодні. Заявлятивголос, коли страшно, коли сором-но, коли помилився.

Людське й журналістське неможуть не збігатися, інакше требавизнати, що журналіст не людина,або що журналіст — дві людини:одна живе так, а друга не так.

— Ви є сьогодні популярноюособистістю на українськомутелеекрані. Чи не обтяжує Васпопулярність?

— Ні. Вона позбавляє приват-ного простору — це факт. Але колихочеш бути хорошим журналістом— не можеш залишатися невідо-мим журналістом. Популярністьнакладає обов’язок — це другийфакт. Це обов’язок бути адекват-ним своїй популярності — або по-пулярності клоуна, або популяр-ності людини, чия думка важлива.Це не може обтяжувати, це тримаєв суворих рамках, що не робитьжиття солодким існуванням “зірки”,як це може видаватися. Це життялюдини, що не має права на те, щопрощають іншим.

— Чи легко сьогодні бути вУкраїні популярним і, водночас,порядним і чесним журналіс-том і чому? Чи ці поняття не-сумісні?

— Абсолютно легко. Я такихзнаю. А от якраз непорядним і не-чесним важко бути популярними, їхзвуть інакше — одіозними. Їхні іме-на всі знають, але завжди вжива-ють з неприємними додатками назразок “сволота”, “черв’як” — кож-ному, власне, своє.

— Що Вас сьогодні найбіль-ше радує і найбільше засмучує?

— Радує те, що світ чим далі,тим цікавіший. Що життя триває —і чим важче воно, чим буває страш-ніше, тим кращий урок про те, щожиття треба любити, тим виразні-ше бачиш прекрасне. Для того жит-тя й важке, щоб ти це зрозумів.Засмучує — те, що швидко вонолетить, робить дні батьків корот-шими, а хочеться, щоб жили вонипоряд завжди.

— На що сподіваєтесь і прощо мрієте в недалекому майбут-ньому?

— Сподіваюся встигнути зро-бити ще багато нових і несподіва-них речей у професії, сподіваюсядовго не старіти, щоб це було мож-ливо. Мрію, що наші діти завтрапокажуть нам, як треба змінитижиття, що вони це знатимуть. Анайголовніше — що вони щодня

У самій назві програми “Версії” закладенаідея авторського погляду, надзвичайно персоні-фікованого та особистого ставлення до того,про що в ній ішлося. А йшлося про те, що відбу-вається на очах не десятка, а тисячі людей, прощо більше ніхто не наважувався говорити, дочого всі звикли і що, на думку її ведучої Ольги Ге-расим’юк, є типовим порушенням прав людини.Авторська програма “Версії Ольги Герасим’юк”— це не новини дня, про які пишуть сьогодні і за-бувають завтра. Страшні, але правдиві історії зжиття героїв програми — драматичні приклади

щоденного зіткнення з реальністю. “Версії” Оль-ги Герасим’юк закликали не самоусуватися віддійсності, а вирішувати навіть найболючішіпроблеми. Команда Ольги Герасим’юк захищалаправа людини не на словах, а на ділі! Кожен ви-пуск програми викликав цілу лавину листів тадзвінків від телеглядачів і мав широкий суспіль-ний резонанс. Разом із проханнями про допомогу,ведуча “Версій” отримувала чимало листів, уяких глядачі(!) хвилювалися за життя авторівпрограми, боячись розправи над тими, хто нава-жується казати правду. Жодна з програм ОльгиГерасим’юк не минулася для її учасників безслід-но. Були повернуті власникам незаконно відібра-ні у психічно хворих людей квартири, а після ви-ходу в ефір програми про аварійну ситуацію уНоводністровську почали виплачувати зарпла-ту робітникам. Такі перемоги — можливо, неве-ликі, але перемоги — супроводжували кожну зпрограм Ольги Герасим’юк. Професіоналізм ко-манди “Версій” було визнано не тільки в Україні,а й за її межами, про що свідчать численні пере-моги та нагороди на вітчизняних та міжнарод-них фестивалях — Гран-прі Першого міждержав-ного телевізійного форуму країн СНД та Балтії“Співдружність”, перша премія європейської Тре-тьої міністерської конференції з питань здо-ров’я та захисту довкілля, перша премія Міжна-родного медіа-фестивалю “Єдиний світ-99”. Просьогодення найпопулярнішої ведучої телеканалу“1+1” та реалії журналістської професії в Україніведе розмову журналістка Марія Вишневська зОльгою Герасим’юк.

ВІЗИТКАОльга Герасим’юк народилася

на Полтавщині, в Пирятині, у 1958році в сім’ї вчительки і механіка.Закінчила середню школу із золо-тою медаллю. За рекомендацієютодішнього “Комсомольского зна-мени”, як переможець спеціально-го конкурсу, вступила на факуль-тет журналістики в Київський дер-жавний університет ім. Т. Г. Шев-ченка, який закінчила з червонимдипломом. 17 років працювала вдрукованій пресі (“Комсомольскоезнамя” — “Коза” — “Независи-мость”, журнал “Людина і світ”,УНІАН). Стажувалася в США: USNew& World Report, Gannett NewsServise (Вашингтон), Голландії,працювала стрингером у Бі-Бі-Сі.П’ять років тому почала працюва-ти на телебаченні в програмі “Піс-лямова” (ТК “Нова Мова”), з 1996року — автор-ведуча ТРК “Студія1+1”, де був здійснений проект“Проти ночі” (Диплом Національ-ної Ради з питань радіо і телеба-чення),”Версії Ольги Герасим’юк” ітепер “Без табу”. Член Спілки жур-налістів України.

НАГОРОДИ:— лауреат “Золотої ери Украї-

ни-99”; — двічі лауреат євразійського

телефоруму в Москві, диплом МВСРосії в Міжнародному телефести-валі “Правопорядок і суспільство”;

— гран-прі міжнародного фес-тивалю “Екоефір-99”, організова-ного Тасіс;

— гран-прі телефестивалюВОЗ у Лондоні;

— лауреат телефестивалю“Єдиний світ-99” у Лондоні;

— золота медаль в телеконкур-сі Спілки журналістів України “Не-залежність-99”;

— Орден Трудової Слави IVступеня;

— лауреат загальнонаціональ-ної програми “Людина року 99”;

— премія імені Валерія Мар-ченка Українсько-американськогобюро захисту прав людини1998 – 1999 рр.;

— премія “Всенародне визнан-ня за кращу авторську програмуроку (2000 р.);

— “Найкращий журналіст 1999року” — премія фонду “Українськийвимір”.

Îëüãà ÃÅÐÀÑÈÌ’ÞÊ:«ÍÅ ÏÎ×ÈÍÀÉ ÑÂ²É ÄÅÍÜ²Ç «ÍÅ», ÁÎ ÒÂί ÑËÎÂÀÑÒÂÎÐÞÞÒÜ ÐÅÀËÜͲÑÒÜ!»

8 Молода країна

“СЛОВО Просвіти” ч. 2 (119), 11 січня 2002 р.

Минув перший рік третього ти-сячоліття. Для когось — звичай-ний, іншим — ні. Утім, молода лю-дина завжди прагне бути незви-чайною, одним словом — найкра-щою. Молодь — не майбутнє, це— сьогоднішнє. Вона прагне здо-рової насолоди. Інша справа, щочасто насолода стає збоченням,втечею від самого себе. Тоді вжепо суті — марево насолоди. Тоді— зрив. Наша “криза” цьому як-найкраще сприяє. Вплинути напсихологію такої людини легко, іце природно. Без цього вона неформувалася б. А коли вже “діста-ли”, як то кажуть, — тут і “дах рве”.

Немає ґрунту під ногами, твер-дої традиції від батька до сина, не-має доброзичливості між людьми.Не дивні тут і психічні патології. Аяка може бути доброзичливість,якщо людей сьогодні у нас нічого

не об’єднує? Вони й ставлятьсяодин до одного як вороги. Говори-ти про національну ідею — ба-нально. Батько народний сказав:не спрацювала.

Тож молодь вибирає пепсі,тампакс і орбіт на додаток. Голов-не — здорові зуби. Конфліктисвідчать про динаміку і пошукшляху до виходу. Недосвідче-ність, гарячковість молоді спра-цьовує у нашій ситуації “на від-мінно”. Молодь важко обдуритилукавими політичними промова-ми, вона інстинктивно відчуваєлицемірство. У свою чергу, лице-міри інстинктивно відчувають, деїх чекає справедлива “подяка” занедобродійство.

До того ж, стикнулися два різ-нобіжних світогляди: свободамолодих та тоталітаризм “радян-ських” людей. Виходить не дуже

гарно: старші виправдовуютьсяпідлістю і використанням свогослужбового становища (єдине,що в них залишилося), молодіадекватно прагнуть протидіятибудь-якими методами. Це — протак званий “актив”. Загал же за-бив на все і всіх. До певного мо-менту. Цього моменту боїтьсятільки одна сторона. Іншій немачого втрачати.

Минулий рік не відзначивсяВчинком чи Подією для усієї моло-ді. Хіба що вона відчула більшусвободу і прагнення дій. Їй наб-ридли політичні ігри. Рано чи пізновона об’єднається. А поки що кож-на молода людина робить своюсправу. Вона вчиться, працює —одним словом, формується. Їй —думати про сьогоднішнє.

Нехай щастить! З Новим ро-ком, молодим роком!

ÌÈÍÓÂ Ð²Ê ÑÒÀÐÈÉ, ÍÀÑÒÀ ÌÎËÎÄÈÉ

Олександр Солонець

Сергій Квіт народився 26 лис-топада 1965 року в Ужгороді. Пер-ша робота — слюсар вагонногодепо. Стрімка спортивна кар’єра,і — майстер спорту та чемпіон Ук-раїни з фехтування. З четвертогоразу вступає на підготовче відді-лення факультету журналістикиКиївського університету. На п’ято-му курсі факультету — уже редак-тор відділу журналу “Слово іЧас” Інституту літератури НАН. З1994 року — головний редакторжурналу “Українські проблеми”. З2001 року — декан-організаторфакультету політичних наук іжурналістики, професор НаУКМА.Його праці: “Свобода стилю”(1998), “Основи герменевтики”(два видання — 1998 та 1999), “Вмежах, поза межами і на межі”(1999), “Понад часом” (1999),“Дмитро Донцов. Ідеологічнийпортрет” (2000).

Сергій Квіт — співзасновникАсоціації “Нова література”. Док-тор філологічних наук, доктор фі-лософії.

— Рік, що минув, у літературізнаменний хоча б тим, що ЄвгенПашковський одержав Національнупремію імені Тараса Шевченка зароман “Щоденний жезл”. Інший про-заїк, В’ячеслав Медвідь, представ-лений Шевченківському комітету зароман “Кров по соломі”. Вважаю цихлюдей модерними і яскравими літе-ратурними явищами.

Друге — Спілка письменників.Головою став Володимир Яворів-ський. Виглядає, що нове принципо-ве бачення відсутнє в керівництва.Лише проголошені наміри, як і проспівпрацю з іншими письменницьки-ми організаціями. Особисто пред-ставляю Асоціацію “Нова літерату-ра”, є ще “АУП”, чимало видавництв,

які навчилися працювати без під-тримки держави й Спілки. Яворів-ський має карт-бланш, але обмальчасу на реалізацію стартової довіридо нього. Очевидно, що ця інститу-ція із заснування була приречена якявище тоталітарне — для контролюта цензури. Якщо вона змінить прин-ципи, стабілізується організаційно— буде потрібною для захиступрофспілкових, видавничих та ін-ших інтересів її членів.

— Як і для чого постала “Но-ва література”?

— Створена вона у 1988 році, якюридична особа — 1994 року, цеперша незалежна письменницькаструктура. Виникла на антитоталі-тарному протесті. На початку 90-хми пропонували перетворити Спілкуписьменників на книговидавничу по-тугу. На жаль, цього не сталося. Хочможемо реально співпрацювати: нарівні організаційному та видавничо-му.

— Які зміни сталися в нашо-му літературному процесі за ос-танній рік?

— Він став більш самодостат-нім. З’явилися, зміцніли видавниц-тва, котрі вміють працювати з авто-рами, знаходити їх, “розкручувати”,продавати їхню продукцію. Відзна-чив би Івано-Франківське “ЛілеяНВ”, “Кальварія” у Львові — ті, щонепринагідно стикаються з сучас-ною українською літературою. Газе-та “Книжник рев’ю” (редактор Кос-тянтин Родик) формує теж новийкнижковий ринок, наш ринок.

Стосовно нашої Асоціації, про-водимо постійно мистецькі акції. Ос-

тання з них — щорічний поетичнийвечір Володимира Цибулька “Чоло-вічі ігри” в Національній філармонії.Видаємо журнал “Українські пробле-ми”…

— Літературна мода: яка во-на сьогодні у нас? Нові імена, ві-яння…

— Не говорив би про якісь на-прямки. Не той час, коли можна уза-гальнювати. Наш час — для ство-рення текстів. Фантастично, але но-ва доба — “самостійна Україна” —не створила принципово нової ситу-ації: ні в суспільстві, ні в культурно-му житті. Ще не маємо своєї літера-тури у власній державі. Всі визначнідосягнення досі формуються нахвилі протесту і заперечення, а не

ствердження. Тобто українці маютьдуже багато питань до власної дер-жави.

— Як Ви, Сергію Мироновичу,оцінюєте таке модне віяння якпостмодерн?

— Він стає вже нецікавим тимписьменникам, яким цей ярлик наві-шують. Сьогодні критики говорятьпро різні деконструктивні підходи, аписьменники відхрещуються відбудь-яких термінів-ярликів. Той жеПашковський вважає, що постмо-дернізм у нас неможливий, бо опе-рує тими текстами чи алюзіями, яківідомі всім. Ми не маємо такого ши-рокого знання української літерату-ри, навіть класиків. Тому оперуємопародіями на справжній постмодер-нізм. Справжній літературний твірможна, зрештою, прикрутити добудь-якого “ізму” і це буде правдою.Згаданий “Щоденний жезл” можнаназвати і постмодерним, і романтич-ним, і класичним. Справжнє мистец-тво — поліфонічне.

Нам потрібні зараз не “ізми”, амасив літератури сучасного дня. Цялітература повинна оприсутнити на-шу дійсність. Нам треба відчути дов-кілля, чим живемо, дихаємо. Важли-ва сама творчість.

Що підсумовувати, коли націямайже нічого не зробила за цейчас? Суспільство не знає, де добро,де зло. Суцільний студень. Літера-тура увиразнює людину через ак-тивне споглядання.

— Суспільна функція літера-тури — принципова, а мистец-тво для мистецтва — безглуз-дя?

— Мистецтво має внутрішні за-кони. Мені імпонує Донцовська теза“мистецтво для митців”. Літераторсам відчуває, що він має право зро-бити. Фраза “суспільна функція літе-ратури” викликає нормальний скеп-сис, адже довгий час література унас була ужитковою, служила ко-мусь. Для суспільства мистецькийтекст несе комунікаційність. Україн-ська література завжди жила із сво-їм народом, для її повноцінного роз-витку необхідним є власний масо-вий читач. Письменник може не спо-діватися, що сьогодні його зрозумі-ють, він пише для “свого” читача, вмайбутнє. Від кроків автора до чита-ча часом мистецтво втрачає, часом— набуває культура. Це — літера-

турний процес. Коли Цибулько зби-рає повний зал у Національній кон-серваторії — це не мінус. Скандали,“революції” в літературі — ознакаруху. Їх теж не варто боятися.

— Чи потрібна національнаідея в мистецьких текстах?

— Найкраща ідея — в мові. Ме-ні близькі погляди Мартіна Гайдеґе-ра та Василя Стуса про культурнірамки мови. Через просте, але жи-ве, автентичне українське мовленняодержуємо досвід минулих і тепе-рішніх поколінь, їх світогляд. Ідеоло-гія тут має смисл, як у вісниківців 30-х рр., якщо автори є майстрами, вмі-ють подати ідею в мистецьких обра-зах. Але й це не має бути принци-пом усієї літератури, втисненням її упевні трамки — той же соцреалізм.У цьому плані видатним майстром єМедвідь — мислячий, філософ-ський митець, в текстах якого від-сутні плакатні фрази. Він вміє інте-лект помирити з художністю, що не-легко.

Добре було б створити епічнітексти історичної тематики, такі жфільми. Але не маємо їх навіть прокозацтво! У кращому разі бачимовикривлені факти й погляд з інозем-них джерел. Немає хорошого епіч-ного полотна про УПА. Це не нор-мально. Але штучно їх викликатитеж не можна. Декларації нікому непотрібні, як і графоманство.

Наше законодавство ще й погір-шує ситуацію. Треба здобути влас-ний книжковий ринок, який нале-жить сьогодні Росії. Досі розвитокукраїнської культури є справою ен-тузіастів, як за часів окупації.

— Над чим працюєте?— Завершив роботу над третім

виданням “Основ герменевтики”.Займаюся Гайдеґґером і Стусом,сподіваюся видати монографію. За-цікавила їхня обопільна ідея відпо-відності слів своїм сутностям, тобтопервісним значенням. Відповідністьяк відповідальність за висловлене,певна етичність… Те, що у Гайдеґ-ґера побудоване як філософськаконцепція, у Стуса є поезією і самимжиттям.

— А герменевтика?..— Це — процес мислення. Філо-

софія, адаптована до конкретнихтем і методологій. Важливо знайтиспільність у розмові, зрозуміти одинодного.

— На Ваш погляд, літерату-ра і життя взаємозумовлювані?

— Той же постмодернізм у літе-ратурі — гра з найцікавішою новоюінтерпретацією старого. Якщо йогоспроектувати на дійсність — це будежиття за подвійними стандартами.Наша сучасність — світ нечесний,тут домінує право сильного з етикет-кою справедливості. З погляду ідео-логії постмодернізм — це обман, грапоза правилами культури.

— Ця дійсність була зав-жди…

— Так, але раніше було й адек-ватне сприйняття світу, а пізнаван-ня зла передбачає розуміння доб-ра. Зараз уявлення про добро і злорозмите — люди не мають жоднихорієнтирів, вони ошукані дійсністю.Ці ж терористичні акти — наслідоктакого стану справ, а не причина.Коли іслам називають мракобіссям,підґрунтям тероризму — нонсенс.Навпаки, це висока рафінованакультура, філософія… Разом з тим,іслам — жива релігія і традиційнесуспільство.

Ми повинні бути різними, більшезнати один про одного, а головне —бути чесними із співрозмовником. Усвіті немає протистояння між релігі-ями, є конфлікт між віруючими табезбожниками. Хотів би згадати па-пу Римського. Він заходить до сина-гоги, мечеті, до православної цер-кви. Скрізь його щиро вітають. Йогоповедінка є метафорою діалогу. Уцьому тисячолітті людина повиннавідмовитися від насильства.

— Не утопія?— Треба цього прагнути. Усі лю-

˲ÒÅÐÀÒÓÐÀ ÏÐÀÃÍÅ ÍÅ «²Ç̲», À IJÉÑÍÎÑÒ²

9Молода країна

ч. 2 (119), 11 січня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Новий рік завжди молодий. Єлюди, у котрих кожен день, годи-на, хвилина — нові. Це і є моло-дість. У нас в гостях — творча мо-лодість.

Роман Малко, 25 років. — Ме-жа своєрідна, коли аналізуєш здобу-те, перспективи. Рік, що минув, ви-дався досить цікавим. Вийшла мояперша збірка віршів “Шкіци з нату-ри”. Просто виграв конкурс “Смолос-кипу”, взяв друге місце і завоюваввидання збірки. Не можу сказати, щовеликий резонанс був, але люди за-цікавилися, знайомих побільшало.Підходжу до цього по-філософськи:сьогодні подобається, завтра — ні.Як річка тече… Нова робота додаладосвіду. Працюю в газеті, дотикаюсядо різних сфер, які часто залиша-ються поза увагою звичайних людей.Бачу кухню життя зсередини.

— Який фах, Ромку, маєш?— За фахом — історик, але це

мене ніколи не тішило. Історія ціка-вить мене не як наука. Подобаєтьсяпрацювати над практичною історією— реагувати на події, досліджувати

реальні речі, а не копатися в книж-ках, хто що сказав. Краще поспілку-юся з живою людиною. Сучасність —непроаналізована історія, лише за-питання. Прагну знайти сучасні від-повіді… Фотографую. Я взагалі ху-дожник у душі, малюю ікони, всілякітакі речі. Закінчив художню школу.Далі не пішов, “відриваюся” зараздля душі. Спостерігаю світ і ловлюмомент — для когось непомітний. Аможе, хтось і не хоче бачити? Інколи

даєш людині знімок — просто в шо-ці. Була в тому місці, у той час, алене побачила подію, хоч вона —увесь світ. Цікаво і людей хапати та-кими, якими вони є, хоч це й викли-кає в декого спротив.

— Загальне емоційне вражен-ня від часу, доби — позитивне чинегативне?

— Я — щаслива людина, томуподобається не тільки якийсьмомент, подія — усе життя. Попе-редні роки, правда, були трохи пас-кудні, але важливий сам процес жит-тя. Виходжу зранку на балкон, сві-тить сонечко, — мені добре. Є проб-леми — долаю. Я — пластун у житті.Це дається взнаки. Життя — гра.Вийдемо переможцями — добре, ні— наступного разу будемо ними.

— Яке воно, пластунськежиття?

— Раніше був активним членом“Пласту”, виховував дітей, організо-вував табори. Щороку мали по кіль-ка мандрівних таборів у горах. При-ємно, коли ти ведеш дітей, зовсімзелених, у гори, і вони десь за 10днів зовсім по-іншому дивляться на

світ. Ти не кажеш їм, що треба лю-бити цю землю, що Україна дужегарна, найкраща в світі. Вони прой-дуться горами, поспілкуються зістарими бабцями, куплять виши-ванку чи просто її одягнуть для фо-тографії, доторкнуться до повстан-

ських могил, зайдуть у церкву, — ізміняться. Вони чутливі, мов мем-брана. Бачив дітей, які були ніяки-ми, а через 10 днів — здоровимиукраїнцями з бажанням бути най-кращими… Тим займався, доки буву Тернополі. Коли приїхав до Києва— потрапив в інший темп життя, вінші умови. Хоча у праці й дотикаю-ся до молоді, — шкода, коли дітивиростають на клеї, плані чи іншійбіді.

— Як далеко подорожував?— Зустрічав попередній Новий

рік у Барселоні,мив ноги в Серед-земному морі.Завжди вдаєтьсяпоїхати кудись “нашару”. Мабуть, то-му, що маю багатохороших друзів.Цей Новий рік зус-трічав у Будапеш-ті. Взагалі, веселонамагаюся жити.Людина, яка зупи-няється передт р у д н о щ а м и ,

врешті-решт зійде на пси. А люди-на, яка бачить хороші речі, прикро-щі оминає — буде щасливою, до-сягне багато чого. Говорю тут нетільки про гроші. Говорю про задо-волення від життя. Власне, Богстворив нас для того. Кожен отри-

мує його по-своєму: один сидить ув’язниці, другий іде в монастир, тре-тій просто живе і виконує своюмісію.

— Зустрічати Новий рік закордоном — традиція?

— Коли я був маленьким, якосьтак все виходило, що на Новий рік ізкимось сварився. Набридло це діло ія вирішив, що дома більше ніколи небуду рік зустрічати. Уже з десять ро-ків їжджу чи в Карпати, чи в інші краї,якщо є можливість. Минулого рокубули на зустрічі молоді Тезе — мо-

настир Франції щороку організовуєтакі заходи для людей з різних країн.Збираються, говорять високі речі —про Бога, шукають порозумінь. При-їжджають православні, католики,протестанти…

— Якусь найприємнішу мить

останнього часу можеш згада-ти?

— Мабуть, мандрівка в Карпати.Звик щороку разів 10—15 вибиратисяв гори, інші гарні місцини, але на цейраз мусив сидіти і працювати тут, ду-шитися від спеки. Тому, коли на Деньнезалежності випало кілька вихідних,зібрав банду і поїхали у ці, щоразу но-ві для мене, Карпати. За 3 дні пере-жили все. Були і дощ, і спека. Купали-ся в гірських потоках, вилазили навершини гір. Залишилося найбільшепозитивних вражень, емоцій.

— Ти — людина адрена-лінова?

— Люблю гарячі речі. Як-що воювати — то воювати, пи-сати — то писати, любити —то любити. Помітив, що нелюблю світанку і сутінків, колисвітло — незрозуміле. Сприй-маю день або ніч, коли дов-круж яскраво, чи суцільна те-мінь. Крайнощі. Мало перей-маюся буденним життям. Неварто продавати душу за якісьпобутові блага. Постійно праг-ну змін. Сталість мені не подо-бається, рух — моя стихія.

— Які сподівання чи мріїмаєш на рік, що настав?

— Кожна людина, як пере-ходить рік, з якимсь трепетом

відриває щось від себе і залишає устарому часі. Натомість з’являютьсянові надії та сили для їх здійснення.Хотів би продовжити себе у поезії,видати цікаву книжку. Хочу удоскона-люватись у журналістиці, фотогра-фувати. Можливо, залишу частинуцього світу, як і шматок мого життядля майбутнього. Ще сподіваюсязміни для величнішої ідеї, для дер-жави. Будемо думати, працювати.Загальний паскудний стан треба змі-

Музика — культурна. Піднімає життє-вий тонус, розслабляє, зрештою, лікує…Коли вона антикультурна — це не музика.Таким можна назвати сьогоднішній офіцій-ний звуконабір в Україні. Він — чужий нам,неактуальний у нашій культурі. Перша оз-нака — російськомовність. Офіційна “му-зика” руйнує особистість, відчуття безпе-ки, спільності наших людей. Залишаєтьсялише інстинкт самозбереження, а тоді — недо музики, а до “мови жестів”. Розмірковуєгість “Молодої країни”, працівник музичноїсфери Юрко ЗЕЛЕНИЙ.

— Я — музичний оглядач ФДР “Українськийрадіосервіс”. Перше наше завдання — прош-товхування на нашому захаращеному інозем-ним сміттям ринку сучасної української музики.Без нас вистачає пропаганди московськогоширпотребу. Навіщо створювати державу, колиінтереси свого, власного, не захищені?.. Євро-па, демократія. У Франції крутиться не більше30% іноземної музики. За нашим законодавс-твом — 50х50… А практично? Навіть в Терно-полі у форматі FM-станцій нашої музики — мі-зер. Усе в країні давить особистий несмак яко-гось директора або чиясь нездорова політика.Не йде, скажемо, популярний ТНМ Конго, інші“засвічені” рок, поп-гурти. У кращому випадкучуємо їх вночі… Нові хороші команди? Та жМоторола з Хмельницького. Їх просто заборо-няють крутити, багато таких.

— Якщо конкретизувати FM-станції?— Радіо “УХ” московським продуктом най-

більше забиває тернопільський ефір. А як роз-шифровується? Українська хвиля. Реєструва-лися — наголошували на вітчизняності, вдалаPR-кампанія — і просто “УХ”.

— Моніторинги FM-продукту прово-дяться?

— Робляться моніторинги, пропагандивніакції “Слухай своє”. Після них — тимчасовезбільшення в ефірі нашого продукту, галас про-ходить і статус-кво відновлюється.

— Відсотково як чується FM-ефір замовою?

— Левова частка у західного, англо- чи ні-мецькомовного продукту (50—60%), 30—40% —у росіян, в найкращому варіанті 10% віддаютьнам.

Є приємні винятки. Львівська радіоініціати-ва “Нова хвиля” просто не крутить московськихречей. Там — альтернативна західна музика,українська різного формату. Ніхто не повірить,але перший такий прецедент створила самекиївська радіоточка. У 1998—99 рр. “Радіо сто-лиці” (теперішня “Сталіца”) показало, що є когорозкручувати і серед наших виконавців. Уся но-ва музична генерація пройшла через її ефір.

Ініціатива Романа Кальмука зробила те, що неробить закон. На жаль, комусь це не сподоба-лося і було спущене штучне банкрутство.

— Яким чином ви проштовхуєте укра-їнський продукт?

— Музикант не повинен тицяти свої дискипо усіх станціях і конторах. Він дає їх у наш таінші сервісні центри, а ми запускаємо продукт усвіт, рецензуємо його. Обслуговуємо 75% раді-останцій країни. І якщо власники тих станцій ка-жуть, що немає вітчизняного продукту — вонилукавлять. До того ж дається продукт безкош-товно.

Нещодавно Росава презентувала свій диск.

Це — культура і сучасна цивілізаційна хвиля.— Що ж нам так заважає нормально

презентувати свою музику?— Не створене відпорне інформаційне по-

ле. Вмикаємо телевізор — Рукі ввєрх, радіо —В-2, йдемо на концерт — Філя Кіркоров. Так іскладається думка, що нема свого. А економі-ка? Вивозиться з України капітал. Щоб потрапи-ти на український канал, музиканту треба їхатив Москву, тусуватися по клубах, засвітитися, то-ді в російський ефір потрапляє безкоштовно, аходовий в Росії продукт наші шоумени ставлятьбез питань. Прямим же шляхом наші канали ви-магають за прем’єрну прокрутку кліпа мінімум500 доларів, за наступні — по 100, натомість ро-сійських “звьозд” крутять безкоштовно.

— Чим аргументується така “полі-тика”?

— Мовляв, російське — популярніше і даєрейтинг програмі, каналу… Рейтингові виснов-ки насправді хибні — немає ж окремих каналівдля російської та української музики. Говорютут про мовну ознаку продукту. Так, НаталкуМогилевську, що видає чужу нам пісню, не вва-жаю українською співачкою.

— Кого ж вважаєш нашими?— Багато своїх. Та сама Росава, ТНМ Кон-

го, Тартак, Марійка Бурмака, рок-гурт ДАТ,рівненські рокобіли От вінта, усіх не назвеш.Часто своїх шляк трафляє від палок у колеса.Мертвий півень зарився у Львові. Скрізь ка-жуть: не формат, не формат… У ТНМ Конго ос-танній альбом називається “Не формат”, такдістало це тупе, совкове поняття. Натомість уМоскві співати українською модно. Платять го-

норари, всюди запрошують. Океан Ельзи і ВВпробили наш ефір через ту Москву. Оксана Бі-лозір, яка почала працювати в рок-поп стиліс-тиці, випустила свій хіт “Лелеки” саме там, тамвін буде й розкручуватися.

— Кого би ти з молодих музикантів ви-окремив?

— Сучасна українська музика стоїть наба-гато вище за способом мислення, ніж східноєв-ропейська загалом, не говорячи про москов-ську. Часто не має можливості творчий задумтехнічно втілити. Зрештою, Мумі Троль чи Зем-фіра записуються чи зводяться у тому ж Лондо-ні. Це — недешево. Ані Лорак на одну пісню ви-

тратила 15 тисяч доларів.— Який же спосіб мислення нашої му-

зики?— Його визначив західний світогляд. Древ-

ня культура затягує світ. Катя Чілі за кордономстає культовою, Дедкенданс черпає свою попу-лярність з етники нашого коріння. Автентикасьогодні модна в усіх музичних стилях. І хочаІрландія має кілька мільйонів населення, її ав-тентика ставить націю в найрозвинутіші. Світо-ві гранди використовують ці джерела: Кренбе-ріс, Конер, Ю-2. Команди Енія або Кленер на-віть не бачать потреби у великій дозі сучасногоаранжування етники. Електронна музика пос-тійно використовує семпли з Близького Сходу,Африки… Тут на вершині — Діп форест, поп-сова Інігма. Україна може багато що спродуку-вати. Тільки не варто плутати музичну етнику зіштучною радянською шароварщиною. Кожнийкрай має свої традиції: Галичина, Слобожан-щина, Придніпров’я, Причорномор’я.

Є проект “Еутерпа”, який ведуть Скрябін,Юлія Лорд, Нічлава. Використовується етног-рафіка Яворівщини (Львівська область). Нимвже цікавляться західні провідні фірми звукоза-пису. Катя Чілі рік тому була в Едінбурзі нафолк-фестивалі, котрий організовує ПітерҐебріел. Можливо, під лейблом Пітера “Ріелуолт м’юзік” вдасться видати кілька цікавих на-ших етнічних проектів.

— Ти — один із організаторів терно-пільського “Нівроку”…

— Так. Фестиваль стоїть на двох стовпах:альтернатива і україномовність. Цього рокусвяткували десятиріччя. Перший етап уже про-

ходив у Луцьку. Зібралася класна підбірка укра-їнської модернової музики. Немає хед-лайнерів— виключно нові молоді імена. Скажемо, рок-попсова Крихітка Цахес (Саша Кольцова —провідна), Димна суміш, арт-ґотік-рокова фор-мація Оркестр Янки Козир, у цілому — 20 ко-манд. Про себе уже сказали тернопільські про-екти Ті, що падають вгору та Птаха-про-джект, цікава хард-хорова Квадреджесіма.

— Чи реальний зараз український дис-ко-проект?

— Передбачається, що в наступному роцівийде “Козак-диско” — народні пісні, покладеніна диско-ритм. Насправді таких речей майженемає. Під іншим кутом зору — у нас викривле-на танцювальна культура. Звикли танцюватипо-совковому тільки під упца-упца. А в західнихклубах танцюють під усе. У трансових — підтранс, у диско-клубах — відповідно, у бард-клу-бах збираються і рокові команди. Культові ко-манди грають там, і не дивно, коли шістдесяти-річна пані витанцьовує під Оазис лицем в лице.У нас такі речі не проходять. Є такі одиничніклуби, як “Лялька” у Львові.

— Де танцюють під альтернативу іїдять сало в шоколаді…

— Так. Безумовно, треба продукувати укра-їнську диско-музику, з іншого боку — мінятиспоживацьку думку. Знаю у Києві Бригаду Нен-зу (з Червоноградщини) — постійно робитьстильні екстравагантні вечірки. Альтернатива,електронна музика, діджеї, котрі грають на пла-тівках… Процес пішов.

Сторінки підготував

Â²Ä ÆÈÒÒß ÒÐÅÁÀ

ÌÓÇÈ×ÍÀ ÊÓËÜÒÓÐÀ:ÏÐÎÖÅÑ Ï²ØÎÂ

ÎÄÅÐÆÓÂÀÒÈ ÊÀÉÔ

3

ч. 2 (119), 11 січня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Національний продукт

Закінчення.Початок у числах 36, 38 за 2001 рік

Те, що ми впродовж п’яти років і досьогоднішнього дня спостерігаємо в акціо-нерному товаристві “Славутич” — це ти-повий зріз явища, яке є характерним длявсієї сфери виробництва в Україні, а саме:намагання все тієї ж скорумпованої кому-ністичної номенклатури тихою сапоюприбрати до своїх хижих рук колективнемайно трудящих. А щоб реалізувати цейнамір, треба усунути законних власниківза допомогою кримінальних елементів.

6. ХТО ОСНОВНИЙ ФІГУРАНТ?Карну справу за звинуваченням колиш-

нього “президента” АТ “Славутич”, яка “потяг-ла” на кільканадцять томів, уже розглянуто всудовому процесі і фігурант отримав термінув’язнення.

Проте, чи засуджений Р. Папян є насправ-ді основним фігурантом в широкомасштабній,системній афері (або, якщо хочете, системіафер), до якої було втягнуто також і АТ “Сла-вутич”? Чи міг би він так відверто і нахабновдаватися до численних порушень закону, як-би він і його “сотоваріщі-подєльнікі” не малинадійного прикриття згори, тобто, криміналь-но-реформаторськи висловлюючись, — “да-ху” над собою?

Причому, даху дуже потужного. Настількипотужного, що суддя М. Новиков зі столично-го Арбітражного суду долучив до справи пробанкрутство “Славутича” претензії, котрі нетільки вочевидь виссані з пальця, а й прямосуперечать українському законодавству.

Судіть самі. Вже після того, як новообранеправління АТ встановило повну картину шах-райства, склало список усіх кредиторів і дебе-торів, а слідство у справі Р. Папяна наближа-лося до кінця, на сцені подій з’являється пар-тнер Р. Папяна з Санкт-Петербурга А. Хачи-кян, який вимагає від “Славутича”1,9 млн. грн. вигаданого боргу, додавши до“боргу” пеню в розмірі 180 %! До цих претен-зій додається ціла тека сфальсифікованих до-кументів.

А через тиждень по тому, як арбітражнийсуддя М. Новіков з дивовижною оперативніс-тю прийняв ці документи до спра-ви про банкрутство “Славутича”(того ж дня, як їх зареєстровано вканцелярії суду), у тому-таки Ар-бітражному суді з’являється пред-ставник санкт-петербурзького ТОВ“Золотий Хрест” О. В. Муравйов,який на додаток до вищезазначе-ного шахрайського пакету “доку-ментів” подає судді М. Новіковуще й таке цікаве пояснення:

“…був укладений договір№ 35 від 22 серпня 1996 року, зо-бов’язання по якому АТ “Славу-тич” виконало не повністю таненалежним чином. Сторони заз-наченого договору знаходяться вкраїнах, які дотримуються Угодипро порядок вирішення спорів,пов’язаних зі здійсненням госпо-дарської діяльності, підписаної 20березня 1992 року країнами-чле-нами СНД. Ст. 11 п. “е” зазначеної Угоди пе-редбачено, що права та обов’язки сторінможуть визначатися угодою сторін і ма-ти пріоритет перед національним зако-нодавством” (виділення моє — Є. Ґ.).

Хотілося б з цього приводу ще раз запита-ти наших доблесних законодавців, чи знаютьвони про те, що арбітражні суди нашої держа-ви приймають до розгляду претензії з Росії досуб’єктів нашого господарювання на суми вмільйони доларів, з посиланням на наддер-жавні юридичні норми, прийняті у Москві май-же десять років тому, тобто через три місяціпісля того, як український народ проголосувавна референдумі за свою незалежність?!

Чи не бачимо в діяльності судів і суддівслід того самого “даху”, який забезпечує ді-яльність папянів? І чи не вмочав у цю важли-ву справу свого пальця наш гарант, якщо повсій Україні, практично в кожному акціонерно-му товаристві, під пильним поглядом відповід-ного державного адміністратора так само пра-цює під “дахом” свій фігурант?

А тому не тільки на сумному досвіді одно-го “Славутича” можна написати посібник з куч-мономіки під назвою “Методи створення і зба-гачення нової криміналізованої еліти в проце-сі державного шахраювання під гаслами еко-номічного реформування.”

7. СПРАВА РЯТУВАННЯ ПОТОПАЮЧИХ…Ніхто не потопав. Бо тоді, у 1999 році,

справи на фабриці розвивалися загалом по-зитивно.

Незважаючи на те, що владно-ад-міністративна сторона, замість того,щоб допомагати акціонерам, періо-дично викидала на арену цього “цир-ку” нові “номери”, виробництво поти-хеньку функціонувало за рахунок роз-витку малих підприємств, які виготов-ляли гарне взуття, а правління “Сла-вутича” поступово розраховувалося зборгами.

Час від часу різні державні орга-ни і установи намагалися “причепи-тися” до діяльності фабрики, алеправління АТ діяло відкрито і прозо-ро, у повній злагоді із призначеноюдержавними адміністраторами лікві-даційною комісією і згідно із зако-ном. Це була нелегка, нудотна, нев-дячна робота, в якій влада завждимає перевагу. Акціонери оспорюва-ли безпідставні кредиторські вимо-ги, повертали на фабрику дебітор-ські борги, ремонтували будівлі і ко-мунікації.

Коли навесні 1999 року акціонерипідбили попередній баланс, вияви-лося, що залишок боргу на суму384,8 тис. грн. (у тому числі 205,8 тис. грн. не-виплаченої зарплати) повністю перекриваєть-ся часткою активів фабрики: 104 тис. грн. нарозрахунковому рахунку, 24 000 пар взуття насуму понад 300 тис. грн., 16 тонн продуктівхарчування на складі.

Отакий “банкрут”. Тобто насправді не булоніякого банкрутства. Було лише велике ба-жання чиновників-кучмістів прибрати до своїхзагребущих рук ласий шматок власності тру-дящих.

Протягом двох років офіційного банкрутс-тва підприємства правління АТ зберегло в ро-бочому стані виробництво, всю навколови-робничу та соціальну інфраструктуру фабри-ки і станом на березень 2000 року було у пов-ній готовності до введення підприємства уповноцінний режим, перша черга якого на 600робочих місць лише чекала слушного момен-ту.

Для цього треба було тільки завершитидеякі формальності ліквідаційної комісії йотримати кредит під обігові кошти. Уже й за-мовники були, котрі чекали на підписання кон-тракту для виготовлення перших партій взут-тя.

Спливав час. Правління борсалося в су-дово-арбітражних тенетах влади, а рядові ак-ціонери — особливо люди старшого віку — ін-коли навідувалися на фабрику: “Коли ми вжепочнемо працювати? Жити немає за що!”

Люди не розуміли ситуації: “Як же це так?Ми перемогли на зборах, ми хочемо працюва-ти, є робочі місця, є покупці нашої продукції, а

фабрика простоює!” Люди не розуміли, чому це, згідно із Зако-

ном “Про банкрутство”, не голова правлінняАТ, а голова ліквідаційної комісії (сама назваякої вочевидь є абсурдною, бо про яку ліквіда-цію тут може йти мова?!) має підписувати за-яву про матеріальну допомогу, наприклад, напохорон ветерана фабрики, та ще й за рішен-ням зборів кредиторів, з якими вже фабрикаповністю розрахувалася?

Раптом (знову раптом?) наша доблеснаВерховна Рада приймає Закон — а гарант під-

писує без жодного вето — “Про відновленняплатоспроможності підприємств” (фактично но-вий закон про банкрутство). Здавалося б, заназвою закону, його мета збігається з метою ак-ціонерів. Причому, цієї мети вже практично до-сягнуто, адже платоспроможність “Славутича”відновлено, треба закривати процес банкрутс-тва заключним ліквідаційним балансом і пуска-ти підприємство в нормальну експлуатацію.

Аж, ні! Бо в новому законі передбачено,що керівником підприємства-банкрута при-

значається арбітражний керуючий(керуючий від імені і за дорученнямдержавних адміністраторів) — та-кий собі князь-монополіст, який ав-томатично звільняє керівництвопідприємства, тобто, по суті, лікві-дує правління АТ, а отже, і саме АТ.

8. ЧИ ТІЛЬКИ СОВЄЦЬКА МЕНТАЛЬНІСТЬ ПРИЧИНОЮ?

Слово ментальність означаєспосіб мислення. А спосіб мислен-ня і структура мислення залежатьне тільки від освіти та інформова-ності конкретної людини, а й від їїгенетичної спадковості й емоційно-го життєвого досвіду — у кого булочого більше: радості чи горя.

Генетика? Відомо, яка може бу-ти генетика після голодоморів,відстрілів кращих особистостей танужденного життя цілого народу

впродовж кількох поколінь. Радість? Звідки їйузятися, коли й зараз, після епохи “залізноїзавіси” і постійного підкагебешного страху,люди все ще бояться чиновника і готові відда-ти йому останнє у вигляді хабара, аби він ли-ше “допоміг”.

Громадянам України дуже бракує почуттявласної гідності й самоповаги, а звідси й бракуєсправжньої поваги до тих, хто на це заслуговує.Замість самопринизливого запобігання передхамами, давно треба набрати шляхетної повагидо себе і презирства до тих, хто живе брехнеюі лицемірством. Бо тільки за таких умов можеіснувати справжній патріотизм і тільки тоді Укра-їна може зберегти незалежність.

На жаль, істина про нікчемність переляка-ного й бездумного народу добре відома влад-ним адміністраторам і їхньому олігархічномуоточенню. Добре відомо, що надурити можнатільки слабаків, тільки тих, хто сам дасть себенадурити.

Тому, коли стало відомо, що фабрика, якаперебуває в центрі столиці у прекрасному ро-

бочому стані, звільнилася від боргів іготова хоч зараз почати працювати,але тільки штучно утримується в не-визначеності шляхом владної еквіліб-ристики, з’явилися “інвестори”. Тобтоперекупники акцій.

Власне, вони “з’явилися” цілкоморганізовано. Маючи на руках повнийсписок акціонерів з адресами й теле-фонами (звідки їм цей список узяти,

як не від самих владних адміністраторів і, якусі розуміють, не за порожній конверт), вонипротягом кількох днів святкування Дня Неза-лежності об’їхали домівки акціонерів і за без-цінь скупили майже 25 % акцій АТ “Славутич”(тобто папірців на право володіння акціями).

При номінальній ціні акції 13 грн., “інвесто-ри” купували (бо люди продавали) спочаткупо 1–2 грн. Протягом двох місяців ціна на ак-цію піднялася до 4–5 грн. Аж тут з’явилася щеодна група “інвесторів”-конкурентів, які запро-понували за великі пакети 400–800 акцій по

7 грн. за штуку. Ажіотаж! Народ бігаввід одного офісу до другого, щоразу,як ціна скупки піднімалася в одному зних на 30–50 копійок.

А щоб цей процес відбувався ак-тивніше і акціонери не дуже замислю-валися про своє майбутнє, “інвесто-ри” увійшли у відповідний контакт зподатковою адміністрацією і “Київ-енерго”, пропонуючи (питання винаго-роди ми тут розглядати не будемо),щоб ці організації подали клопотаннядо суду про якнайскоріше переведен-ня АТ на “банкрутування” за новим за-коном. А це означає: усунути правлін-ня, призначити арбітражного керую-чого, який не перейматиметься інте-ресами колективу акціонерів.

Для більшої ясності ними одразубуло запропоновано на посаду арбіт-ражного керуючого відповідну особу— пана Некрилова, молодого чолові-ка 25–27 років, який був присутній назасіданні Господарського суду.

Суд так поспішав, що вирішив нена користь “Славутича”, не зважаючинавіть на те, що справа перебуває на

розгляді у Вищому Арбітражному Суді Украї-ни.

Офіційно вважається, що акції скуповує“Фортіс ЛТД, штат Нью-Джерсі”. Звичайно,скупка відбувається через брокерів, але по-дейкують, що за цим стоїть відомий росій-ськоорієнтований концерн “ІндустріальнийСоюз Донбасу”, один із засновників якого не-щодавно був призначений Л. Кучмою на поса-ду міністра енергетики.

ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУСтаном на кінець року “Фортіс” скупив

32 % акцій “Славутича”. Ще раніше, коли цейпроцес тільки починав набирати ознак ланцю-гової реакції, правління АТ намагалося проти-діяти, закликаючи людей не продавати свогоправа на майно, водночас залучаючи до скуп-ки акцій вартих довіри спонсорів і партнерів.Тоді підприємства-орендатори спромоглисякупити до 3 % акцій (у виробничників усі грошів обороті, немає вільних), інша виробничафірма — 10 %.

Згодом з’явився ще один альтернативнийпокупець, який протягом двох тижнів піднімавціну скупки з 8 до 20 грн. і, таким чином, набравпакет 26 % акцій. На цій стадії багато хто з акці-онерів фабрики вигідно продав свої папери (бовище від номіналу, а отже, вже немовби й з ди-відендами), отримавши по 8–12 тис. грн.

Хоча, звичайно, разом зі своїм правом намайно, люди продали фактично не тількисвоє право на завтрашній день, а й свої робо-чі місця на день сьогоднішній.

Нині члени правління АТ “Славутич” за-вершують “ліквідаційні” справи і в теперішнійситуації дуже сумніваються, що фабрика ко-ли-небудь виготовлятиме взуття: “Ось теперприйде новий хазяїн…”

Ця історія ще не має кінця. Як не має кін-ця день, який продовжується з кожним новимранком завтра.

Отож, якогось завтра ми вам ще розпові-мо про те, що вам знову придумає влада, якадосить ефективно бореться проти свого наро-ду. А поки що мене бентежить інше: чи відпо-відатиме колись за це все наш гарант?

Чи може справа не дійде до відповідаль-ності, а натомість, за такою самою технологі-єю надурювання, державні адміністратори, якіявно працюють в імперських інтересах Росії,встигнуть забрати у народу все його майно?Чи тоді існуватиме незалежна Україна?

Євген ҐОЛИБАРДФото Володимира ЩЕРБИНИ

А “Славутич” усе-таки живе!

Валентина Кантур — голова правління АТ “Славутич”

×ÎÁÎÒÀв ÁÅÇ ×ÎÁ²Ò –ÊÐÈ̲ÍÀËÜÍÀ ²ÑÒÎÐ²ß ÍÅ ÁÅÇ ÌÎÐÀ˲

14

“СЛОВО Просвіти” ч. 2 (119), 11 січня 2002 р.

Комісар Хома Неживий прагне перемогинад куркульським світоглядом Івана Іванови-ча. Половець із ідеологічних мотивів не хочезайняти посаду головного каламаря. ТеофілПопідтиненко перший у Малополовецькомузрозумів суть марксистсько-ленінської ідео-логії: пролетаріат не повинен стидатися торб!

Комісар Хома наказав фурманові не при-їздити до нього вранці.

Тяжкі думи нагнули його голову долі, йдля того, аби розібратися в плетиві тих ду-мок, потрібен був вільний час, щоб не зустрі-чатися з людьми, щоб їхні голоси не переба-ранчали тій внутрішній розмові, що звучала вньому.

Коли йдеш до ревкому пішки, дорогою ма-ло кого й зустрінеш. Ховаються… І думається,думається — про вселюдське щастя в комуні,про те, скільки ворогів у комуни й що з нимиробити. Чи, може, їх усіх, як каже нова “святатрійця…” кгм!.. Але ж дуже багато доведеть-ся… гм!.. то, може, треба й того… хе!

Але чорт, що сидів на ньому, мабуть, чувХомині думки й, лагідно давши йому ляпаса,наставляв — найлегше, мовляв, жити, ХомоНеживий, це — дотримуватися партійноїклятви, робити те, що скажуть тобі зверхни-ки, тоді ти ні за що не будеш відповідати йстанеш навіть щасливим з того, що підкоря-єшся чужій волі, як будуть щасливі й ті, комути так само перекажеш ту волю, через те, щонижчі за тебе передадуть ту волю нижчим іменшим. Отож буде мовби ланцюг єдиної ве-ликої волі.

— А як партії не стане? — засумнівавсяХома.

— Партія била, єсть, партія всєгда будітєсть! — розгнівався Хомин ідеолог. — І пиль-но придивляйся, який знак подасть тобі пар-тійна пророчиця, бо вона з самого народжен-ня вивищується над тобою. Адже товаришкаАлла Бєляєва належить до нового обраногонароду й за цією ознакою буде для тебе свя-щеником-левитом. І досить уже тобі гратисяв націонал-комунізм!

Так учив-повчав бідного Хому його ідей-ний керівник, що заприсягся Сатані привестицю простецьку душу до світлого майбутньогов шеолі.

Хомина душа знову жадала боротьби.Звичайно, з ворогами комуни. Але не з дур-ними, як-от багаті та горлаті Масли, а з таки-ми, як бідна, але не свідома свого соціально-го стану пророчиця Секлетина чи Іван Поло-вець, що, безперечно, затаїв ненависть досовєцької влади за справедливу покару йогосина та батька.

Нехай хоч словесна, а сутичка з такимрозумним ворогом, може, підбадьорить його,Хому, який після губернської партійної кон-ференції занепав духом.

І хоч він був свідомий своєї влади й рево-люційної правоти, проте, перш ніж зайти доПоловцевої хати, відчув себе мовби роздягне-ним, що стоїть на березі сірої листопадової річ-ки, вкритої дрібною хвилькою, яка скидаєтьсяна бляшану тертушку. Зловив себе на думці,що ось-ось затремтить усім тілом і ухне.

— Гм! — сказав він і перекинув ногу черезперелаз.

Половці собак не тримали й ніхто на ньо-го не покотився, тільки здоровий сірий кіт,якого викинули з хати за якусь провину, бо-ком поступившися йому дорогою, спочаткудзвінко вереснув, а відтак хрипко зашипів, ізатим згинці, так само бокаса, югнув до сі-ней.

Хомин ідейний керівник радісно замоло-тив свого жеребця ратицями.

— Наш-ша пабєда, і враг біжит, біжит, бі-жит! — проспівав ворог роду людського.

— Ти ж мінє ни дискридитіруй перед кур-куляками, — лагідно попросив Хома чорта.— Я ж буду сражатця з ними до конця!

— Ладна, хахол, сражайса с имі за нашуобщаю родіну Росєюшку, как я сражаюс!

Одвірок був низький і Хома, оберігаючисвого ліпшого друга, аж склався в животі,входячи до хати. Зирнув на лаву. Там усе щестояла розкрита труна. Віко лежало на долів-ці, мусить бути, хтось спав у домовині й щене встигли її накрити.

— Ви тут спите? — кивнув Хома великимпальцем.

— Авжеж, — закивав головою Іван Івано-вич. — Здрастуйте, здрастуйте!

— Та вже добридень, — буркнув Хома йсів на лаву під образом Миколи Чудотворця.Але одразу й підхопився, бо чорт боляче по-тяг його догори за носа, а затим замолотивпо боках, як коняку.

“Ізвеняй, товаришу, — подумки сказав

Хома до чорта, й не знав, як йому вже й ста-ти, щоб не образити антирелігійні почуттясвого ідейного спільника. — Ти уш сам пока-жи мінє вєрне направлєніє”.

Проте чорт примушував його крутитися,бо образів у Половців було чималенько.Врешті ідеолог трохи заспокоївся, пересівшина ліве Хомине плече так, щоб той прикривавйого від святощів своєю постаттю.

— Стой і ні падставляй міня пад удар! Ніто лішу тібя мужской гордасті!

“Я постараюся, товарищу нечистий!” —подумки пообіцяв йому Хома.

— Та й чого це ви, Половцю, спите в тру-ні, а не з законною жоною? А вона ще — гм!..— сказав вголос, відставив ногу й похитавноском чобота.

— А на що це ви натякаєте? — йсобі запитала Хому господиня.

— А на те вкотре намікаю, щобтвій труну прибрав із хати та не лякавлюдей. Ніби тут і справді мертві.

— Неживі? — й собі натякнулаЮгина. — Чи нас ви вже залякуєтемертвими?

— Не агітуй! — суворо протяг ко-місар.

І Югина замовкла. Підказав Хомійого ідейний зверхник заповітне сло-во, що заціплює роти пащекуватим. АХома вже передав те слово в спадоксвоїм партійним товаришам у першо-му, другому й третьому поколіннях.

Але тоді ще не всі розуміли

страшну силу цих двох слів — “не агітуй”, тожІван Іванович, хоч і дуже обережно, щоб недратувати народну владу, мовив лагідно:

— А нема, Хомо Пудовичу, такого декре-ту, щоб труну, яку я собі змайстрував, та три-мати, ну, скажімо, в погребі чи в свинюшнику.Й нема такого закону, щоб забороняв спочи-вати в труні. На те й совєцька влада, щоб ко-жен мав собі напохваті труну! Бо за царатунавіть багатий не міг наперед запасати собітруну!

— Ох, і зловредний ти, Половцю! Навітьколи ти й хвалиш совєцьку власть, то й тодітреба тримати наган напохваті!

— Не розумію я, Хомо Пудовичу, чого виод мене хочете. Відняли батька, й синові білікісточки десь дощі полощуть, відібрали б і ос-танній кусень хліба, й навіть мене, найстар-шого тепер у роду, хтіли б загнати в землюбез труни!

— А й справді, не розумієш ти нас. Бо ми,комуністи, добра тобі хочемо. Навіть караючитебе, куркуляку, ми думаємо про вселюдськедобро. А караємо тому, що ти своєю поведен-цією відбиваєш людей од комуни! А комуна —та ти знаєш, яке це діло?! Це така радість, та-ке щастя, що якби навіть увесь люд поліг, тобуло б не даремно, бо ті, що зостануться, бу-дуть нарівні з вашим Богом, такі вони будутьчисті, як перемиті! Й вони знов заселять зем-лю новими прегарними людьми. Та не будутьховатися зі своїм хлібом — він буде обчий. І небудуть у ліси тікати від рідної влади в “зелені”,та всі будуть думати одну правильну думку —про сіцілізьм та комунізьм, та любити нашу со-вєцьку власть, нашу Росєю!

— Боюсь я комуни, — безрадісно сказавІван Іванович. — І щастя вселюдського осте-рігаюся. Та хочу я, аби не тривожили моєїдружини, та сина, нещасного штунду, та щеодного — каліку, та невісток, та внуків!

— Та без комуни не будуть вони жити. Бокомуна — то є, сказано, щастя! А ти, матьтвою в обшмугляну обмотку, не хочеш добране тільки всевітньому пролетар’ятові, а й сво-їй хатній малій буржуазії! А ми ж даємо тобі,нашому ворогові, право жити на землі, та щей дихати з нами одним воздухом! А могли б ізакрутити той крантик, що воздух пускає…Щоб ти дихнув кілька разів крізь мотузок, та йвивалив язика… Та щоб тобі легені розірва-ло без того воздуху!..

— Як гарно ви це знаєте… — задумливосказав Іван Іванович.

— Комуніст, — така вже його служба, по-винен знати, як людям жити і як помирати…й кому жити, й кому помирати… Бо це й у ва-шому Святому Письмі сказано… що грішникибудуть понищені…

— Ох, як мені стра-а-ашно!.. — захитавсяПоловець з боку на бік.

— От, значить, я й переміг тебе в нашійклясовій боротьбі — бо ти, мать твою в сол-датській лазні, боїшся мене!.. А ще хтів я доб-ро тобі вчинити. Прийшла, значить, вказівка зповіту, щоб трохи розвантажити волоснихревкомів та влаштувати у волосних селахсвої сільські ревкоми. Я вже обміркував, когопоставити малополовецьким сільським рев-

комом, а кого писарем. Хтів поставити вас, якдуже грамотного, головним каламарем…

— Гм! — самими очима всміхнувся Поло-вець. — А кого ж тоді головною печаткою?..

— А того, хто буде обстоювати нашу со-вєцьку власть, нашу Росєю, хто справжнійпролетар’ят! Ану, вгадаєте, чи ні?

Іван Іванович розвів руками.— Головною сільською совєцькою вла-

дою буде Попідтиненко Туфіль!— Ма-а-атінко моя! — сплеснув руками

Половець. — Все сіно скосили, а це вже пе-рейшли на другу-третю гнилу отаву!

— Не чіпай пролетар’яту! — стис кулакХома й потрусив ним. — Сказано ж — “хтобув нічем, той стане всєм!” І затямте собі,куркуляки, мать вашу в бікфордів шнур, щона кожного пострадавшого незаможника бу-де десять ваших заручників! І що проллєтьсясторіками кров у синє море… Отже, кажу, небратиму я вас головною чорнильницею. Боголовне не грамота, а клясова боротьба!

— Не беріть, — зітхнув Іван Іванович. —Бо ще щось зі страху наплутаю, а вам дове-деться знов робити для мене червонийтерор…

— А правда ваша, — пожував губами Хо-ма Пудович. — Можна сказати, я ще не зов-сім святий партієць, коли оце ладен дати вамтаку високу посаду!.. Ну, що ж, це мені науканадалі… Так що, мать його в піроксиліновушашку, довго я не прийду у вашу куркульськуоселю з контрреволюційною труною! Аж тоді,може, прибуду, як ревтрибунал покладе вас унеї.

В сінях Хома тупнув чоботиськом на кота,що зашипів на нього з темного кутка, й по-дався собі на село.

Днів за кілька потому Іван Іванович із ці-кавості вирішив подивитися на нову сільськувладу.

В Малополовецькому ще не знали, де во-на знайшла собі пристановисько.

Мужики, як водиться, були не дуже до-питливі, зате бабусі знали все, навіть із випе-редженням подій.

Виявляється, нова влада вибрала собі заосідок приміщення колишньої монопольки. Ащоб люди призвичаїлись, Хома Неживийспрямовував увесь малополовецький люд,що валив до нього в справах, до свого ново-го заступника.

— Ходіть, люди добрі, до мого замістітіляТуфіля Кіндратовича в монопольку.

Люди непорозуміло кліпали, бо ніяк невкладалося в голови, щоб жебрак Теофілмав собі не тільки торбу, а й батька.

— Ну, мать же твою в стару онучу, — кри-ли колишні фронтовики, перейнявши партій-ну лайку в Хоми, — та мене, хазяїна, ніхто накутку не кличе по батькові, а тут старець таквеличається!..

— А так і тра! — припечатував свою мовуНеживий, стукаючи кулаком по столі, — ска-зано ж бо в нашому новому Святому Письмі,— воздайте, мовляв, всякую шану проле-тар’ятові!..

Отак, допитавшися про все, пішов ІванІванович до монопольки.

Застав там саму тільки проро-чицю Секлетину, призначену всільревком писарем.

Дуже охайна була стара дівка,тож приміщення мало свіжий ічистий вигляд. І хоч і не полюблявІван Іванович Секлету, однак по-думав: “А недаремно ж панотецьпризначив її проскурницею!”

Дівка підвела очі від паперу,котрий старанно виписувала, ви-солопивши кінчик язика, забачиласвого сусіду, всміхнулася і, не че-каючи привітання, повідомила:

— А Туфіль Кіндратович щеспочивають.

— Та й доки ж йому спочивати— сонце вже ген-ген де!

— Вони тепера керівник, тощоб люди поважали, не тра ква-питись.

Іван Іванович насупився: “А ще накинулайого нам у куми!”

Мов почувши його думки, Секлетина нап-ророчила.

— …І царство його буде довгим, але невічним. І кінчиться воно, коли Хрест Господ-ній здолає сатанинську звізду!..

— Гм, гм!.. — Іван Іванович роззирнувся.На прилавку монопольки, який люди, за ста-рою звичкою, називали шинквасом, стояливряд торби різного розміру, починаючи з біль-шого, на яких було написано: “Торба на пар-тію”, “Торба на государство”, “Торба на при-водящих в ісполнєніє”, “Торба на комсомол”,“Торба на борців за світову революцію”, “Тор-ба на нещасних негрів”, “Торба на самооб-кладання” і ще якісь — Іван Іванович не ро-зібрав.

— Оце вже найбільша новина, — покру-тив він головою.

— “Подайте, не минайте”, — самими очи-ма всміхнулася пророчиця. — Як хто по-ткнеться, так і давай внесок до торби. Це Ту-філь Кіндратович придумали. Так вони й ска-зали Хомі Пудовичу, — не можу, мовляв, безторб, торба, сказати б, або смерть!.. ХомаПудович дуже хвалив Туфіля Кіндратовича йказав відповідально — пролетар’ятові немачого стидатися торб, бо, мовляв, і слово цеозначає бідаків, які не мають нічого, крімторб. І ще сказав, — це, мовляв, правильно,що торбу для партії поставили найбільшу, бовона, наша партія, дбає про те, щоб усі булиз торбами. Й сказав, щоб поставили ще тор-бу для якоїсь приспілки. А що воно таке, товін ще не знає і чекає вказівки з повіту.

— І це ви вдвох із Теофілом справляє-тесь… з усіма тими торбами?

— Ще в нас робить Тодоська Невмивана,Туфільова жона. Підмітає підлогу, ходитькликати на розправу й випорожнює торби. Незнаю, куди вона те все носить… Це, муситьбути, державна таємниця… Тільки недовговона працюватиме, бо незабаром у неї нас-тане декретне — це вона має привести дитядля пролетар’яту. Туфіль Кіндратович дужепишаються — ми, мовляв, із Тодоськоювстругнули дитину незгірш за буржуїв. Ну, аза пролетар’ят кажуть, що він буде вічно, абагатих кровопивців не буде. Й що ми, мов-ляв, зробимо пролетарями всіх, для цього йреволюцію зчинили…

— Ну, а як ви на це дивитесь?— …І порушать хрести з Господніх хра-

мів, і буде плач і скрегіт зубовний, і настанутьглади страшні, й вимре мало не половиназемлі вкраїнської, і гряде побоїсько велике, йукриється земля трупом і череп’ям, і все тетриватиме доти, аж поки знову воздвигнутьсязолоті хрести на оновлених храмах, і зригнетоді земля сатанинське кодло в тартарари!

— Амінь, — сказав Іван Іванович. Але відтого йому легше не стало. Бо в пророцтвазбудливих старих дівок не вірив…

Наша книгозбірня

Віктор МІНЯЙЛО

ÐÎÇÄ²Ë Ç ÐÎÌÀÍÓ

«Â²×ÍÈÉ ²ÂÀÍ»

3Родовід

ч. 2 (119), 11 січня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Серед крислатих каштанів, бі-локорих беріз, пірамідальних то-поль і розлогих яблунь привільнорозкинулось мальовниче село Іржа-вець Ічнянського району на Черні-гівщині. В’ється асфальтова стрічкадо ошатного одноповерхового бу-динку, на якому прикріплена мемо-ріальна дошка з написом: “У цьомубудинку народився і жив з 1889 по1924 рік видатний український ком-позитор Л. М. Ревуцький”. Поряд ізбудинком у бронзовій задумі і самЛевко Миколайович. Часом здаєть-ся, що він ось-ось зійде з п’єдеста-лу і гостинно запросить завітати дойого родинного гнізда.

— Наше господарство організу-вало усі ремонтно-рестравраційніроботи цього будинку, — пояснюєІржавецький сільський голова Пав-ло Киричок. — А виконати такий об-сяг робіт було, я вам скажу, ой-ой якважко. Адже будинок мав прибративигляду, властивому йому в ту пору,коли тут мешкали Ревуцькі. Відтакдовелося нам їздити в архіви Києва,Чернігова, Ніжина, звертатися досамовидців, радитися з ріднимикомпозитора. Та й з коштами булосутужно… Але, попри все, викрути-лись. Насамперед, я хочу сказативдячне слово на адресу нашого до-рогого земляка-іржавця Івана Са-лія, котрий двоповерхову середнюшколу імені Левка Ревуцького допо-магав будувати. Свої кошти у фондмузею перерахували також народнідепутати Дмитро Гнатюк і БорисОлійник, Український фонд культу-ри, Чернігівська обласна організа-ція Українського товариства охоро-ни пам’ятників історії та культури.

— Справді, по-святковомупройшло відкриття пам’ятникай меморіального музею-садибиЛевка Рудницького, на якому ме-ні поталанило побувати. Неза-бутні враження залишилися, па-не-добродію.

— Це було 15-го липня 1989-го.Музеєм опікується Іван ІльковичДейнеко — старший науковий спів-робітник, надзвичайної працьови-тості людина. Наповнює музей но-вими відкриттями. Долають всітруднощі лише одержимі любов’юдо музейної справи люди. Ті, хтоладен світ за очі податися в пошу-ках потрібної знахідки, а знайшов-ши, пережити незрівнянне відчуттящастя. А також гордість від того, щовіднайдено, врятовано від забуття,а то й знищення цінний витвір. Усемовлене стосується особливої кате-горії людей, таких, як наш вельми-шановний Іван Ількович. А ось і він— за робочим столом, що приту-лився поруч з фортепіано, яким ко-лись користувався великий компо-зитор.

— Оце фортепіано подарували

музею вдячніродичі ЛевкаМиколайови-ча, — прилу-чається дорозмови ІванІлькович. —Ревуцькі нале-жали до широ-ко освіченихлюдей. Впро-довж багатьохроків МиколаГаврилови чбув попечите-лем Іржавець-кої сільськоїшколи, дуже

любив літературу і мистецтво. Ра-зом з Олександрою Дмитрівною вінприщеплював своїм синам любов іповагу до праці, до людей. В доміРевуцьких часто лунали українськінародні пісні.

— Коріння Ревуцьких — гли-боке, крона розлога, козацькогороду…

— До речі, з Левком Миколайо-вичем я спілкувався майже 30 років.Неодноразово бував у його затиш-ній київській квартирі. Він такожприїздив сюди, в Іржавець, не забу-вав отчого дому. І обов’язково захо-див у Будинок культури, де я працю-вав директором. Усім цікавився,уважно слухав. Словом, мила лю-дина. З селянами був, як кажуть, наодній нозі. Заворожував їх своєюпосмішкою у сиві козацькі вуса.

— У 9-му томі Української ра-дянської енциклопедії на 312-йсторінці розповідається протрьох Ревуцьких — Дмитра,Левка і його сина Євгена. А ще єй четвертий Ревуцький, Валері-ан, спасибі, ви гар-но представилийого в експозиції.

— На жаль, цеславне ім’я майженевідоме широкомузагалу України. Ва-леріан — син фоль-клориста, літерату-рознавця, одного зосновоположниківукраїнського музи-кознавства ДмитраРевуцького. До речі,йому 5 квітня 2001року виповнилося120 років від дня на-родження. На 8 ро-ків старший рідногобрата Левка.

Валеріан Дмит-рович — дійснийчлен зарубіжнихакадемій. Профе-сор, лауреат міжна-родних премій і Все-української іменіІвана Котляревсько-го, автор цілої низкикниг, значну частину яких подарувавнашому музею. Це, зокрема, такі: “Ворбіті світового театру”, “Нескореніберезільці — Йосип Гірняк і ОлімпіяДобровольська”, “Віра Левицька:життя і сцена”, “П’ять великих акто-рів української сцени”, “По обріюжиття. Спогади”. Тут цікаво розпові-дається про Марка Кропивницького,Ганну Затиркевич-Карпинську, Ми-колу Садовського, Марію Занько-вецьку, Панаса Саксаганського. Ана цій ось поличці твори унікальні:“Лесь Курбас: у театральній діяль-ності, в оцінці сучасників”, “ЛесьКурбас і його доба”. Всі ці книги по-

бачили світ за кордоном — у Пари-жі, Нью-Йорку, Торонто.

— А народився пан ВалеріанРевуцький в Іржавці…

— Так. 14 червня 1911 року. От-же, 91-й вже пішов. Вищу театраль-ну освіту славний син України отри-мав у Москві. Потім працював вик-ладачем історії світового театру уЛьвові. З 1951 року мешкає у Кана-ді, яка стала для нього другою бать-ківщиною. У місті Ванкувері, де ком-пактно проживають українці. Вале-ріан Дмитрович неодноразово бу-вав на своїй маленькій батьківщині,у селі Іржавець. Коли вперше заві-тав сюди, то цілував рідну землю.Десь, мабуть, років 5 тому разом ізним, його дружиною Валентиною,Євгеном та їхніми онуками я їздив уПрилуки на урочисте відкриття ме-моріальних дошок Левку і ДмитруРевуцьким. Ці дошки встановлені вцентрі міста — на приміщенні гімна-зії № 1, в якій колись навчалисябрати. Скажу ще про Євгена Льво-вича Ревуцького — щиросерду лю-дину. Характер у нього золотий, та-кий же, як у батька. Лагідний, від-вертий, доброзичливий. Спасибі йо-му, багато експонатів, сімейних ре-ліквій він подарував музеєві. ПанЄвген — професор, доктор медич-них наук, лауреат національної пре-мії України імені Тараса Шевченка,автор десятка наукових праць.

— Та, безумовно, найвидат-ніша з видатних постатей Ре-вуцьких — Левко. Оглядаючиекспозицію, поринаєш у світкомпозитора, де панують музи-ка, творчість, щедрість.

— Тут багато фотознімків, якізробив сам композитор. Книжки, но-ти Петра Чайковського, Миколи Ли-

сенка, Левка Ревуцького та його та-лановитих учнів Віталія Кирейка,Германа Жуковського, Платона і Ге-оргія Майбороди. Левко Миколайо-вич — основоположник жанрів сим-фоній та фортепіанного концерту вукраїнській музиці. В 1920 році ком-позитор створює Другу симфонію, ав 1934-му — концерт для фортепіа-но з оркестром. Ця симфонія сталазначним набутком української музи-ки, оскільки засвітилася красою на-родної пісенності. Упродовж всьогожиття Левко неодноразово повер-тався до неї, переробляючи її тавдосконалюючи. Свою композитор-

ську діяльність він залюбки поєдну-вав із педагогічною.

Після визволення України відфашистів Левко Ревуцький повер-тається в Київ з Ташкента і стає го-ловою Спілки композиторів України.У повоєнний період створює низкутворів, які примножили його славу.Разом з Борисом Лятошинським іМаксимом Рильським здійснив ре-дакцію незавершеної опери МиколиЛисенка “Тарас Бульба”. Ця велико-масштабна робота стала значнимвнеском митців у скарбницю націо-нальної культури.

Він здійснив понад 120 обробок,сольних і хорових. Робота над нимирозкрила композиторові безмежніможливості розвитку національногомистецтва, національного в широ-кому розумінні, прямого викорис-тання народної мелодії як теми му-зичного твору. З-поміж перлин пі-сенної народної класики: “Чуєш,брате мій”, “Рекрутська”, “Солдат-ське поле”, “Свято”, “Ой, хмелю, мійхмелю”, “Козак од’їжджає” тощо.Свіжістю, соковитістю сповненийцикл “Сонечко”, куди увійшли вес-нянки, колискові, обрядові, ігрові тахороводні пісні. Вражає дивовижнафантазія і винахідливість компози-тора у трактуванні персонажів, чис-тота інтонацій дощику. Як сказавМаксим Рильський про Левка Мико-лайовича: “Взявши пісню від наро-ду, як алмаз її гранив”.

— Максим Рильський дужешанобливо ставився до ЛевкаРевуцького. Їх єднала великадружба.

— Два велети духу, два корифеїнаціональної культури, два її сурма-чі. Ось, до речі, як звернувся поетдо композитора на одному з його

ювілеїв:Ти учень Лисенка,

ти України син,Але зрідні тобі

і мужній Бородін,І глиб Чайковського,

і світлий сум Шопена.А скільки юнаків ти

вирядив у путь!Як радує тебе,

що навкруги ростутьТвої соратники,

як памолодь зелена.

Анатолій ТУРКЕНЯ

«ÒÈ — Ó×ÅÍÜ ËÈÑÅÍÊÀ...»

11

ч. 2 (119), 11 січня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Команда лишалася юноюв роки шістдесяті, колипливли ми вітрильною шхуною,в незнане прийдешнє пливли.

Коли вечорами кошлатимизбирались творці й видавці,й між куртками

і між бушлатамище й блузок були комірці.

Ми слова шукали, покірногозаконам і правди, й краси.І вітер пориву незмірногов тугі лопотів паруси.

Збиралися ми понеділками,ще й досі мені впам’ятку,

що це були не посиділки —дерзання на кожнім витку.

Стрічалися ми з генераламиз Парнасу… Урок — не один…Ми слухали їх, завмирали мивід образів, мовних перлин…

Увічнено навіть світлиною(недавно було чи давно):в метро ми спускались

з Тичиною,коли будувалось воно…

Цікаво: писемною й усноюв нас форма навчання була.

Була наша студія кузнеюі Літінститутом була.

Ах, доля суденця вітрильного!Гойдало. Ще й град налітав.І вітер пориву всесильноготугі паруси напинав…

Із римами із окаяннимисправлялися ми вже тоді.І разом із нами, киянами,й приїжджі були молоді.

Був Гуцало Женя — із ніжинців,

з Москви — орлекрилий Вінгран*.

З Черкас — Симоненко. З Теліжинців

наш Драч, круточолий Іван,

Олійник, Тельнюк з Немировичем,

з Одеси — Борис Нечерда,Підпалий, Томенко з ОнковичемІ Сом — парубоцька хода.

І Стус, непокірний Зоїлові,Орач, і Моруга, й Мовчан,Сингай, Забаштага з Браїлова,Васіль Сідаренка, Каплан,

Холодний, Лодько, Коломієць,ще Кодру (румун), Литвинець,і Варда Євген (ассірієць),і Житник, і Бердник Олесь.

Олена Сазонівна** з “Молоді”,і Чередниченко, й Лупій,Сіренко й Засенко… Як жолуді,твердими були в градобій.

Тоді “з-за бугра”, “з того берега”почули ми про Самчука,Осьмачку і Юрія Шереха,Багряного й Маланюка…

Були в нас тоді однодумниці,дівчата — як бджілки в рою,вродливиці наші, розумниці —як мову любили свою!За рідне соромитись нічого,леліли ви кожен наш звук.Тамарочко цвіт-Коломійчихо,Приходько, Гриненко, Кащук.

Молодші дівчаточка, любочки,що зовсім же юні були —Жиленко, Йовенко і Чубачка,й Скирда — як тепер розцвіли!

А все з дерзновень і зухвалостей.

Це ж наш “Ніж у сонці” стримить!

Рве вітер розбурхано шквалистий,

і грім грозовито гримить…Заняття іде. Як на лезі я,бо студію можуть закрить.Хрущова змістили. Й поезіявже в нас про нового звучить.

Чита Мозолевський: “По-прежнему

дела по наклонной пойдут,когда и товарища Брежневатоварищем не назовут…” —

І ледве на гальмах спустили ми,але не було каяття.Для влади ми стали немилимиі діло йшло до закриття.

Як радив Шевченко — учімося,стараймося думать, читать.“Любімося та й розійдімося!” —прощався я після занять.

Усі відзначались шляхетністю,а студія — рідний наш дім.Я гордий своєю причетністю,що був за наставника їм.

І хочу сказати єдине я —що радощів звідав земних.Щасливою чуюсь людиною:я вчив їх, я вчився у них.

Дмитро БІЛОУС

* Вінгран, Сингай, Забаштага,Коломійчиха, Чубачка — так любов-но, панібратськи називали одне од-ного студійці.

** Олена Лук’янчук — завідувачмасового відділу видавництва.

У малюковій групі дитячого са-дочка “Самостійна Україна” по обідінастав сонний час. Се той час, коливсі няні засинають богатирськимсном. Саме тоді щасливі дітки почи-нають активно спілкуватися між со-бою: досхочу базікати, співати, смія-тися, скавучати, мукати, хрюкати,кукурікати. Одне слово — заявлятипро своє існування.

На середину спальні-усипальнівиступає активіст першої малюко-вої групи Льова Сірий.

— Товариство! — радо вигукуєЛьова, старанно вимовляючи ка-посну букву “Р”. — Збори нашої гру-пи оголошую відкритими. Тількитихше, щоб ніхто раптово не почув,що ми вмієм говорити. Нехай нашінедоріки думають, що ми іще без-мовні, бездержавні. Отже, для ве-дення зборів треба обрати прези-

дію. Є пропозиція обрати до прези-дії Маню Реву.

Ніхто не встиг навіть шморгнутиносом, як Льова Сірий підкинув уго-ру правицю і швидко вигукнув:

— Одноголосно! Прошу до пре-зидії шановну панну Маню.

Маня Рева граціозно умощуєть-ся на дитячий горщик, а Сірий нат-хненно просторікує:

— У часи демократизму і ши-рокої гласності нам треба обратинову няню. Стара нас не розуміє,не читає нам газет, не дбає про на-ше духовне зростання. Які будутьпропозиції?

Ощасливлена Маня Рева пори-висто піднімається із дитячого гор-щика. На відміну од Льови Сіроговона ще слабо вимовляє букву “Р”,а тому хитрувато уникає слів із сеюкаверзною буквою.

— Колеги! — звертається Манядо одноповзункового товариства. —Я теж такої думки. Наша няня без-духовна, темна ще й двомовна. Ся-ка-така лайлива баба. Не вчасно мі-няє упісяні повзунки, не знає жодно-го анекдоту. Здається, не вміє чита-ти. Ганьба! А тому я хочу, щоб на-шою нянею була моя мама.

— А я не хочу! — вилазить із-підліжка рудочубий вилупок Петько-невмивака (негативний тип!). —Твоя мама серцеїдка. Вона одбила

дядю Шеву в нашої сусідки тітонькиГаннусі. Ось чому я пропоную виб-рати нашою нянею міліціонера дя-дю Костю.

— А я проти! — верещить ізліжка Синьйор Помідор, який за-мість руки піднімає довгу та кіс-тляву ногу. — Дядя Костя несправ-дешній міліціонер. Він поганень-кий даїшник — той, кому дають налапу. А свистить, неначе соловей-розбійник. Нещодавно він оштра-фував мого папаню лиш за те, що

мій папаня переходив вулицю невпоперек, а вздовж.

— Тоді нехай нашою нянею бу-де моя бабуся Маруся, яка уміє гра-ти на губній гармошці, — несміливолепече якесь новеньке, кирпатестворіння.

— Цить! — грізно викрикує КузяНупогоді — вірний друг і соратникЛьови Сірого. — Ти не з нашої вули-ці. А твоя бабуся — стара відьма.Вона обіцяла одірвати мені вуха.

Тут учинився такий галас, що нестало чути демократичної гласності.Угору полетіли повзунки та подуш-ки.

— Борітеся-поборете!— Все найкраще — дітям!— Смерть капіталістам!— Ганьба реформаторам!— Слава Україні!Раптом у коридорі дитсадка по-

чулися солдатські кроки ще непере-обраної няні.

— Браття мої! Друзі! — закричавіз переляку Льова Сірий. — Ану за-мріть. Як говорить наш відомий де-магог, телевізійний дід Панас: усі — уліжечка. Хай баба Яга думає, що миспимо… А збори для виборів новоїняні перенесемо на завтра. Заодноми виберем собі ріднесеньких бать-

Микола СОМ

ВИБИРАЛИ НЯНЮУСМІШКА

Зараз всі щось розводять: той кактуси,той золотих (чи яких там?) рибок, той папу-жок, той канарок…

Як на мене, то найкраще розводити япон-ців.

— Яких це… я-японців? Спра-авжніх?— Та вже ж не яких. Тих, що ото в Японії

живуть. Чув? Мацуяма, Фудзіяма, Окаяма,Фокусіма… Кюсю…

— Що-що? Яке… сюсю?— Та не сюсю, а — Кюсю. Острів є в них

такий — Кюсю.— Сам ти… кюсю. Та ще й мацуяма з

окаямою! Як це їх розводити, коли вони такіж як і ми?!

— Не такі, а — кращі. Бо коли б вони бу-ли такі, як ми, то й не говорив би… Чув, щопро них кажуть: японці не тільки добре жи-вуть, а ще й добре працюють. І коли ми їх усебе нарозводимо, то вони в нас теж вкалу-ватимуть… е-е… працюватимуть, як на своїхостровах. І швидко зроблять Україну такою жбагатою, як і їхня Японія. О! Торопаєш? Мине лише з економічної кризи вийдемо, а від-разу ж потрапимо в трійцю найпередовіших

країн світу: Японія, Україна… Ну, може, щеАмерику впустимо, третьою буде.

— А коли у них не вийде?— Ха! В Японії у японців вийшло, а на Ук-

раїні не вийде? Де вони ще такі землі знай-дуть, такі надра! Та в нас жменю борошенцясипни — макітра вареників вродить! Ні, длязаможного життя нам тільки японців і не вис-тачає!

— Та це ж достобіса їх треба нарозво-дити.

— Немало. Але я все передбачив. Колищо, ми їм на допомогу, знаєш кого розведе-мо? Швейцарців. Кажуть, у своїй Швейцаріївони теж чудеса творять. Отой самий соціа-лізм, на якому в нас спіткнулися товариші,вони вже давним-давно збудували — безжодної трудової п’ятирічки, без жодної вка-зівки політбюра. І без отих самих… безКДБе… А ми що нарозводили за сімдесят згаком? Не соціалізм, а самих лише комуніс-тів. А хіба вони так працюватимуть, як тіяпонці та швейцарці?

— Стривай! А чи не краще не японців ташвейцарців розводити, а одразу ж — рот-

шильдів, морганів, фордів, тіссенів, га? А вгромадське харчування — макдональдів.Мо’ нарешті нас швидко і якісно нагоду-ють… А чого? Дайош в кожну сім’ю по одно-му рокфелеру! І ми одразу ж станемо най-багатшими.

— І мадам Шанель на додачу.— Тю! Та в мене є своя мадам. Як тільки

що, так і співає: як дам!.. То я її і зву: мадамЯкдам.

— Але мадам Шанель не для тебе, а длятвоєї половини, бо це ж парфуми і все інше,що треба жінці — на світовому рівні!

— Тоді — беру!— Беру, давай!.. А ти потрудись та виве-

ди собі мадам Шанель. Треба ж хоч іноді йнам працювати. Що вони, образяться? Ну,мадам Шанель, чи всі оті ротшільди-рокфе-лери — що ми їх розводимо.

— Тю! Хай розводять нашого брата. Іквит. Скільки захочуть — хто їм не дає. І різ-ні там Японії відразу ж збавлять темп, бо такрозігналися, що й зупинитися не можуть. Їмби совітського народу підкинути, хай би тодіспробували потрапити в передові держави!

Валентин ЧЕМЕРИС

Малюнки Юрія КОЗЮРЕНКА

І МАДАМ ШАНЕЛЬ НА ДОДАЧУ…

ВІД РЕДАКЦІЇОчевидно, не всі наші чита-

чі достеменно знають, що ви-датний український поет, пат-ріарх нашої літератури Дмит-ро Григорович Білоус у 50—60-ті роки минулого століття ке-рував літературним об’єднан-ням при видавництві “Молодь”.Звідти, як відомо, в українськулітературу дружно йшла ко-горта шістдесятників. Проних нам обіцяє оповісти ша-новний Дмитро Григорович унаступних числах нашої газе-ти. А сьогодні — своєріднийпоетичний репортаж.

МАНДРІВКА В НЕЗНАНЕ

12

“СЛОВО Просвіти” ч. 1 (118), 4 січня 2002 р.

Незабутні

Це ім’я стало мені відоме у вісімдесятіроки двадцятого століття. Відшукуючи пор-трети бандуристів, аби проілюструватизадуману збірку віршів “Гомери України”,знайшов і світлину із зображенням кобза-ря, художника, діяча національно-визволь-ного руху Миколи Сарми-Соколовського.На тій світлині він молодий красень, у ви-шиванці, з бандурою в руках. На жаль, недовелося мені почути його гри та співу, алецю прогалину заповнили численні віршірозмаїтих ритмів, добре віднайдений зву-копис рідної, пісенної мови. Мелодійність,розкутість, вільність віршованої мови, по-єднані зі свіжістю думки, логічна послідов-ність викладу змісту — все приваблювало,збагачувало уявний образ людини поваж-ного віку.

Чимало інтимних, глибоко ліричних вір-шів, та переважна більшість тих, що по-трапляли до мого зору, високопатріотично-го звучання, і при такому знайомстві з вір-шами раптово з’явилася думка: “Сарма зву-чить, як сурма! Слово Сарми — закличне,сурма теж хіба не кличе до наступу, до дії,до перемоги?”

Виникло бажання обов’язково привітатийого з днем народження, з високою датою.Стало відомо, що його спіткала важка неду-га. Про це і він сам повідомляв у листі, кот-рого продиктував своїй дружині ВарваріСтепанівні, а вона й надіслала мені.

Сумно стає від багатьох віршів. От хочаб і такого:

Перед кожним моїм бажаннямзачинені двері.Щоб, нарешті, відчинилися —треба довго в них стукати.

Та є в мене такі бажання,перед якими дверіаніколи не відчиняться,бо я вже втратив силустукати в них.

19 травня 2000 року Україна відзначала90-річчя з дня народження свого славногосина. І перед ним, ніби в калейдоскопі, ми-готіли епізоди власного життя, як рядки ав-тобіографії:

…три втечі з-під конвою,два роки партизанки,пастка оперативників МГБ,трибунал,

п’ятнадцять діб смертної камери,із заміною розстрілу

на двадцять п’ять роківпівнічних концтаборів,де я з попереднім ув’язненням відбув сімнадцять років.

Як наслідок мого давноминулого,мене мучить кашель:

щоб викашляти колючий дріт,я б’ю себе кулаком у груди,

аж мені черепом відлунюють:Карелія, Інта, Мордовія.

Після мого вітання почалось і листуван-ня. Отримую від нього одну за одною книж-ки: “Коріння пам’яті” (1997 р.), “Дорогоюжнив” (2000 р.), “Моя причетність до ОУН”(Видання журналу “Самостійна Україна”,Київ —Торонто).

Я теж надіслав йому книжку, а незаба-ром і вірша, присвяченого йому. Він охочевідповідав мені і була відчутна радість, щоз’явився ще один адресат у нього, адже вінважко хворий і не має живого зв’язку злюдьми, прикутий до ліжка… А перекинути-ся словом, то вже ніби зустріч, хоча й нетривала.

Ці кілька листів передають його стан.Хай же познайомиться з ними й читач.

“Дорогий друже Олексо, здоров, слав-ний!

Оскільки ти козак, то я Тебе по-батьковіне величаю, хоч і поважаю дуже, як відомо-го поета України. Ти напевне колись маврозкішного чуба, від якого залишилася по-ловина біля лівого вуха, яка виглядає си-вим крилом. Ти увесь час намагаєшся сивекрило накинути на лисину, однак Ти далеколетиш і сягнув аж до журналу “Визвольнийшлях”, що видається в далекому Лондоні

(справді, два вірші були там передрукованіз українських видань. — О. Ю.). Твої віршівоістину досконалі. “Визвольний шлях” охо-че друкує і мої вірші теж. Друкую й новели.Якщо Тобі не довелося прочитати мою но-велу, постарайся прочитати. Вона назива-ється “Пролог”. Ти у листі назвав мене Го-мером, але я ще Гомер тільки до половини,бо ще трохи бачу. Все одно цього листадрукує моя дружина. Я, як переконаний на-ціоналіст та багаторічний в’язень совєтськоїімперії, довго був підопальним каральноїцензури і лише зараз я дихаю вільно і на-віть 23 травня цього року мені вручено дип-лом лауреата премії Фонду ім. Т. Шевченка.А це значить — я переміг, але моя радість усумі з гіркотою: вже п’ять років, як я паралі-зований і моя бандура п’ять років німує настіні, наче та шпаківня-пустка. Я кобзарствозапочаткував ще у Миргороді з 1927 рокувід кобзаря Івана Максимовича Яроша,який хлопчаком був поводирем у МихайлаКравченка. А вже юнаком став кобзарем. У1930 році за мою причетність до підпільноїорганізації СУМ мене було засуджено нап’ять років Соловецьких таборів, що булирозташовані в лісах Карелії. Покарання явідбував на Парандовському тракті, де самсобі зробив бандуру і розважав співом тагрою бідних невільників. І вже тоді я знавдуму про Мазепу. Пізніше, коли вже збуду-вався Біломорський канал, я сфотографу-вався в селі Шижня. Світлина збереглася,датована 1932 роком. Це було дуже давно.Карелія наче наснилася мені. А в 1997 роціфундація ім. Олега Ольжича видала моюкнижку поезій “Коріння пам’яті”, і я тобі, якпобратимові, надсилаю це “Коріння”, якчасточку свого серця. Якщо Ти цікавишся іс-торією кобзарства, то звертайся до мене. Ядуже багато кобзарів знав і Тобі охоче роз-повім. Бажаю Тобі, друже, міцного здоров’я.Коли одержиш книжку “Коріння”, телефо-нуй: 2-29-43. З Тобою говоритиме моя дру-жина, яка тебе вітає, як нашого спільногодруга.

Молитовно Твій о. Микола Сарма-Соко-ловський.

Красно дякую за вітання з ювілеєм. Длямене була вельми приємна несподіванка.30.6.2000 р.”

Книжка справила на мене добре вра-ження і свої думки я висловив у листі донього. Ось частинка з листа.

“Прочитав Вашу книгу, переживав по-братньому Вашу Голготу. Слава Богу, що Вирозповіли поетично, схвильовано про своєжиття-буття, затаврували нелюдів, катів на-шого народу. Ваші короткі вірші, наче влуч-ні кулі…

Надсилаю свою книжку “Гомери Украї-ни”. Ваше життя викликає в мене багато ду-мок, поруч з Вами в моїй уяві проходить ве-лика галерея справжніх синів України, бор-ців за її Волю. Уклоняюсь їх пам’яті і Вам.

Бажаю, щоб завжди було з Вами оте по-чуття, передане у віршах “Постукаю серцему браму”, хай переважає настрій, який огор-нув і мене:

Любов — це коли хочеться дивитись і дивитись, слухати і відчувати й відчувати…

(Лист від 17. VII. 2000 р.)

Сарма-Соколовський, закоханий у пое-зію Павла Тичини, Володимира Сосюри,знайомиться навіть в останні свої літа з по-етичними новинками, і до своїх віршів, якепіграфи, бере рядки наших класиків. Із вір-ша Сосюри, за своїм настроєм, ставитьслова “Такий я ніжний, такий тривожний”,або з Тичини “Надо мною, підо мною горятьсвіти”… Слова Олександра Олеся “Сміють-ся, плачуть солов’ї” викликали в нього такірядки:

Я завше вірив у свободу, А нині маємо її,І знов сміються солов’ї І б’ють піснями в груди, —Любімо ж Україну всі,бо другої не буде.

І сина Олеся — Олега Ольжича — ша-нує не лише як діяча визвольної боротьбиза Україну, а й за його поезію. Йому не да-вало спокою забруднення нашої мови, за-силля низькопробної літератури типу “рус-ский мат”, порнографії. Він любить образо-творче мистецтво і навіть у нестерпній си-туації, під арештом, йому мріється:

…бачу диво:вже хата біла, а не мур,квітують квіти Катерини Білокур.а з нею — моя півонія кривава.

В одному листі він висловлює своє ба-жання розповісти мені про багатьох кобза-рів, яких він знав, але так і не пощастилоскористатися його обізнаністю в кобзарстві.

Навіть у тяжкий час недуги його не по-кидала думка про долю рідного краю:

Мені болить і нині Україна:яку ж її покину по собі?!Рожевих мрій розпалась павутина — нам далі нидіти в журбі.А все одна у нас халепа, колись про неї написав Мазепа:“Всі покою щиро прагнуть, А не в єден гуж тягнуть:Той направо, той наліво,А всі — браття, то-то диво!”

Я надіслав свою збірку “Пізня осінь”. От-римую відповідь:

“Дорогий друже Олекса, здоров, слав-ний поете України! Я прещиро вдячний Тобіза чудовий вірш, присвячений мені, і дякуюза книжку “Пізня осінь”, але прочитати її мояВаря ще всю не встигла. Вона друкує все,що я диктую: на кінцевій зупинці намагаюсяякнайбільше зробити. Та на заваді моя слі-пота. Ти, Олексо, мене тішиш своєю справ-жньою дружбою.

Фундація ім. Олега Ольжича запланува-ла видати книжку моїх тридцяти новел. Ячекав нетерпляче її виходу в світ, бо менестрашить політична ситуація “доктрини”Президента. Лише покладаюся на Бога.

Друже Олексо, обов’язково надішли ме-ні адресу Спілки кобзарів з індексом та пріз-вищем голови Спілки. Вже авансую Тебещирою вдячністю. Тебе вітає моя дружина.І дай Боже, щоб лист цей не був останній,бо стан мого здоров’я вельми хисткий. Од-нак міцно обіймаю Тебе, мій хороший дру-же. Зичу Тобі всіх гараздів і швидкого оду-жання після операції. Молитовно Твій Мико-ла Сарма-Соколовський.

13. V. 2001 р.”Час іде. Від Миколи Мірошниченка дові-

дуюся про погіршення стану здоров’я патрі-ота-кобзаря. Та ось таки знову отримуюлиста.

“Дорогий друже Олексо, здоров, слав-ний поете!

Я давно тебе бачив, однак ясно пам’я-таю, не тільки Твого сивого чуба, подібногодо крила. І пам’ятаю Твої рахманні очі, пов-ні творчої мислі. (Певне ж таки, ми бачи-лись у Дмитра Паламарчука в Ірпені, але то

така давня зустріч та й занадто коротка, щоя не можу, хоч туманно, пригадати її… За-питати ж Паламарчука теж не можу, бо йогокілька літ як провели в найдальшу дорогу.— О. Ю.) Мислю і я, навіть сліпуючи і щосьпишу. Надсилаю тобі мій скромний поетич-ний доробок, збережи його, як пам’ять промученика-поета. А я Тебе, друже, пам’ята-тиму і на тому світі. А що є Бог, так свідчитьпоява на Україні Папи Римського, як гостя,Найсвятішої особи, перед якою навіть схи-лився наш Президент Кучма, який у полі-тичній боротьбі виграв, не зважаючи наМоскву. Багатьом політикам варто перегля-нути своє ставлення до Кучми. Я вірю, що умайбутніх президентських виборах виграєВіктор Ющенко. За нього може проголосу-вати багато українців. Допоможи пану Вікто-ру і нам усім, Милосердний Боже! А тобі,друже, я і моя дружина бажаємо міцногоздоров’я та всіх гараздів!

Молитовно твій о. Микола Сарма-Соколовський.

29.6.2001 р.” До конверта вкладено вірші.

Микола Сарма-Соколовський

ЗА ПІЗНЬОЇ ОСЕНІ

Нев’янучому співцеві української поезії Олексі Ющенкові

Мряка у небі і на землі. У ній криється селов непорушній тиші.Одлетіли останні журавлі, однак лишилося тепло Твоїх гойних віршів.

29. 6. 2001 р.

І насамкінець:

МОЯ СКАРГА

“І кропилом будем, бра-те, нову хату вимітати”.

Т. Шевченко

Ще немає України, Маємо лиш назву.І з духовної руїни вийдемо не зразу.Біда наша знов і знову Здається марою:Занедбали рідну мову,цвенькаєм чужою.В церквах наших лжепастирі — носії омани,Молитви їх не пластирі — сіль в Господні рани.А отара як отара, їй би тільки ризита високі митри:ошукані руколизипатріархом хитримвсенької Росії другим Олексієм.Час до праці, брати, стати, щоб робилось діло — вимітаймо нашу хату московським кропилом! 2001 р.”

На цьому й закінчилося наше листу-вання.

Невдовзі земля Новоселиці, як називавкобзар місто Новомосковськ, а областьСічеславською, прийняла славного сина увічні обійми…

Виконую кобзареве прохання — аби збе-рігся його останній подих у останньому вірші,закінчую ним цю оповідь, та додаю ще її кіль-кома рядками вірша, присвяченого йому:

Я кобзи Вашої вчуваю гру:То серце обізвалося грозово,То Ваша обізвалася душа,І “САРМА” вже звучить,

як “СУРМА” — слово, —Воно до мене в гості вируша.То ж Ваше слово визріле, пророче,На крилах соколиних доліта,І вірю я — побачать Ваші очі,Як розцвіте Вкраїна золота,Омріяна,

нескорена,жадана,

Спаливши віковічні горе, лжу, І скаже: — Слово Сарми полум’яне На довгі літа людям збережу!

ÑÀÐÌÀ ÇÂÓ×ÈÒÜ, ßÊ ÑÓÐÌÀ...Ïàì’ÿò³ Ìèêîëè Ñàðìè-Ñîêîëîâñüêîãî

13

ч. 2 (119), 11 січня 2002 р. “СЛОВО Просвіти”

Таємниці розкриває

Серед українських свят, які ді-йшли до нас із сивої давнини, є і тро-хи призабутий Колодій, відзначува-ний упродовж тижня навесні, колистрічаються весна і зима. Що засвід-чує зв’язок свята з Сонцем, бо коліс-ницю Сонця в індійській міфологіїмчить семерик коней, які символізу-ють дні тижня.

Свято багате на обрядові дійс-тва. Першого дня відзначають наро-дини Колодія. Кладуть на стіл полін-це й сповивають його — отже, Коло-дій народився. Тричі обходять дов-кола столу, славлячи Колодія, Сонцей Весну, потім сідають за стіл: “По-шануймо, люди добрі, наше Сонечковесняне, яке прибуло до нас в обра-зі Колодія”. На столі обрядові напоїта наїдки. Літніх, недужих і дітей при-чащають “Колодієвими напоями” зцілющих трав, що їх радять питиособливо кволим. Колодієві напоїпідносять ще й сварливим та заз-дрісним (УНМ, 322 — 327).

Колодій — понеділок сирноготижня, коли справляють колодку.Колодка тут — полінце: цього дня за-міжні жінки прив’язують його до ногинежонатого парубка. І той мусить во-лочити колодку, поки не відкупить-ся. Справляти колодія — випиватина викуп за колодку. А віддавати ко-лодку — звичай, коли на Пасху дів-чина христосується з парубком і даєйому писанку. За це хлопець маєнайняти танець — замовити музи-ку до танцю.

Колодка — і замок (взяти в ко-лодки — замкнути). Що цілком прик-ладається до заполоненого злимизимовими силами Сонця. В’язницютреба одімкнути, щоб сонце вийшло,народилося. Вбиватися в колодки— набиратися сили.

Колодій, сирний тиждень і мас-ляна взаємопов’язані й мають чима-ло спільного з Холі, індійським свя-том весни, яке завершує холоднийсезон і пов’язується з сонячним бо-гом Вішну — Всевишнім. І для Коло-дія, і для Холі характерні ритуали,пов’язані з магією родючості; їх, якна дослідників, індоарії принесли змісць свого попереднього проживан-ня, тобто і з України. Обрядово-ма-гічні дійства на весняне рівноденняблизькі до пасхальної обрядовості,що сходить до язичницьких часів —вона перейшла до пасхальної обря-довості слов’янських народів, середних і українців.

Колодій причетний до весняногорівнодення і відзначається в лютому.Холі теж пов’язане з весняним рівно-денням і відзначається в місяціпхальґун (лютий-березень за індій-ським місячним календарем, відлікднів — із середини місяця).

Первісний звичай фарбувати ку-рячі яйця трансформувався в обли-вання на Холі один одного розчине-ними фарбами, особливо червоною.І в слов’ян, і в індійців червоний ко-лір пов’язаний із родючістю, снагою(барва воїнського стану — червона).

На масляну в деяких слов’янсь-ких ареалах возять жердину з коле-сом, яке весь час крутять. А на Холітанцюють довкола жердини з коле-сом угорі (символом Сонця) і крутятьйого мотузками.

У Колодії відчутні сліди матріар-хату. Це суто жіноче свято — на ньо-му верховодять жінки. А на Холі дів-чина або жінка може залицятися добудь-якого хлопця чи чоловіка. Мо-же навіть безкарно лупцювати його,якщо той не сприймає її залицяння.

На Колодія жінки та чоловікибенкетують і співають сороміцькихпісень. І тільки на Холі можна вжива-ти алкогольні напої й співати подіб-них пісень. В оселях, на сходках і на-віть у храмах декламуються еротич-ні уривки з “Бгаґавати-пурани” —твору про життя Крішни.

Інша назва Колодія — Сирний

тиждень. Навколо “колодки” на сто-лі розставляють вареники з сиром,масло, сметану, яйця й горілку. Длясвят Крішниного кола неодмінні мо-лочні продукти, надто кисле молоко,з яким пов’язаний навіть особливийобряд. Сам Крішна — пастух, зріссеред пастухів. Існує безліч оповідейпро те, як малий Крішна цупив у пас-тушок сир, масло, сметану й молоко.

На Колодія танцюють колові тан-ці. А на Холі дівчата й заміжні жінкиімітують хороводи юних пастушокнавколо Крішни. А Крішна в Індії —бог насамперед жінок.

На Колодія жінки випивають укорчмі на виручені за “колодку” гро-ші. На Холі гурти ходять по селу зпіснями й танцями, а зароблене йдена колективне частування.

Особливість Колодія — соціаль-на рівність. Тут не важить, багатий тичи бідний, вищого стану чи нижчого.Те саме маємо і в Холі, найдемокра-тичнішому з усіх індійських свят —на ньому всі рівні. З чого виснову-ють, що свято надзвичайно давнє.

На Колодія навіть пересваренізабувають взаємні образи й мирновідзначають свято. На це свято на-лежало миритися. Сьомого дня, звідходом Колодія, на цілий рік малиодійти заздрощі й ворожнеча. Так іна Холі — тут не буває образ, що бхто не витівав.

Степан Килимник схильний гада-ти, що “колодка” — “узи Гіменея” і щов основі свята — давнє божествошлюбу (УР, 24). В індійській міфоло-гії Вішну і його дружина Лакшмі(балт. Лайме, слов. Лада) пов’язані зодруженням і сімейною злагодою.Коли розгніваний Шіва спопелив бо-га кохання Каму, той відродився яксин Крішни й Рукміні (пор. латиськепрізвище Рукмане). А Крішна й Рук-міні функціонально тотожні Вішну йЛакшмі.

УКРАЇНСЬКЕ КОЛО, ІНДІЙСЬКА ЧАКРАКоло в назві Колодій може озна-

чати — “сонце”, “сонячний диск” (Ко-лесом, колесом сонечко вгоруйде). Українському коло відповідаєсанскр. чакра, споріднене з авест.чахра, грец. киклос і лат. циклос —“коло”, “колесо”, “круг”.

У санскриті chakra — колесо,диск, район, округа, спілка, військо,влада (СРС, 204) і теж пов’язане зСонцем. Сонце має епітети Чакра,Чакрабандгу, (“З диском”), Чакрад-вара — “Брама Сонця” (санскр. dva-ra — “двері”, “ворота”) та ін. (HN,80—81).

Чакра-диск — атрибут і зброяВішну-Крішни. Вішну — сонячне бо-жество, а Крішна — його земне вті-лення. Саме з Сонця-Сур’ї викуванодиск-чакру для Вішну й тризубецьдля Шіви. І Вішну має імена Чакраб-гріт, Чакрадгара, Чакрапані —

“Чакродержець”, Чакреша, Чакреш-вара — “Владика чакри”, Чакраюдга— “Озброєний чакрою” (HN, 80—81).Санскр. чакра й укр. коло творятьбагато значеннєво тотожних термініві словосполучень:

чакраяна — віз, укр. кола (Вий-ди, мила, з коли, покажи личенькородові);

чакра — обрій. Укр. видноколо,виднокруг (Вже сонце в крузі);

чакра — гурт, спілка. Пор. колородичів, коло друзів. У запорожцівкозацьке коло (рада), віщове колесо,судне колесо — судові збори козаків,радне колесо — збори з важливихпитань;

чакра — вир. Укр. коловорот,коловерть, коловертень;

чакра — коловий танок. Укр. ко-ло — танок;

чакра — територія, область. Укр.околиця, округа. Індія колись діли-лася на округи — чакри (чакли). То-му був термін чакрадар (чакладар)— “начальник округи”, який сьогодністав прізвищем;

чакрават — вихор. Укр. круго-верть, коловерть;

чакрадріш — видноколо (санскр.drish споріднене з укр. зрити);

чакра-в’юха — колове розташу-вання людей або військ (Увесь поїздіз музиками іде за молодим і стаєколо діжі кругом — колесом). Запо-рожці не раз захищалися, обгоро-дившися возами;

ґхаті-чакра, “колесо з глеками”— колодязь. Укр. колодязь міститьколо — “колесо” й означає “колотяг”,“витягання води колесом”. Ґхаті-чакра, колесо з глеками — сучаснийчигир. Цей пристрій діставати водузнає ще “Ріґведа”. Укр. коліш — коле-со на валу над колодязем (у хіндічакрі). Індійське Чакрапур — “Чакро-піль” тотожне українському Чигирин.А пенджабське воїнське ім’я Чухир(похідне від чакра) тотожне україн-ському прізвищу Чигир (детальнішепро чигир і Чигирин: ТРС, 120—130);

Чакраван, “Наділений чакрою”— ім’я (санскр. ван — суфікс, наяв-ний у слов’янських іменах Іван-

Йван-Йован, Радован, Милован).Ім’я може відповідати слов. Коливан;

чакравартін — “чакровертун”,“колесовертун”. Найвищий титул са-модержавного царя в Давній Індії,цар над царями. Колись важливийтермін, а сьогодні — прізвище Чак-раварті, Чокроборті (бенґальськаформа). Двоє бенґальців із прізви-щем Чокроборті прислужилися й Ук-раїні: один переклав бенґальськоюдавньоукраїнське “Слово о полку Іго-ревім”, а другий написав для індій-ських бібліотек підручник українськоїмови. Мітхун Чакраварті — відомий

індійський кіноактор (йогодочка — Швета).

Індійському Чакравар-ті-Чокроборті відповідаєслов’янське прізвище Ко-ловрат. Його мав бояринЄвпатій Коловрат, захис-ник Рязані від татаро-мон-голів (ХІІІ ст.). Чакраварті-Чокроборті-Коловрат —воїнське ім’я, а в назві Ря-зань якраз і відбито термінна означення воїна — рад-жанья. Тож назва Рязаньозначає “Воїнь”.

ІНДІЙСЬКИЙ ЧАКРАДЕВ, УКРАЇНСЬКИЙ КОЛОДІЙЗ українських даних

випливає, що Колодій —давнє, ще дохристиянськебожество, якому поклоня-лися наші предки. Оскіль-ки свято весняне й у ньо-му виразні сонячні мотиви, то, найі-мовірніше, йдеться про молоде вес-няне Сонце, яке увіходить в силу,збільшує день, проганяє холоди йнесе тепло. А з ними — весну, про-будження землі, врожай і добробут.

“Ріґведа” знає “колесо Сонця”.Важливу роль колесо-чакра відігра-вало під час обрядів, пов’язаних іздвома сонячними фазами — весня-ним рівноденням (масниці, масляна)і літнім сонцестоянням (Купала). АКолодій — з масницького циклу(цикл теж чакра-коло). На масляну,зустрічаючи весняне сонце, возятьжердину з колесом, яке весь часобертається; потім це колесо спалю-ють. У чехів була старовинна гра —пошуки золотого кільця-Сонця, схо-ваного за хмарами й зимовими тума-нами.

Тож і Коло в назві Колодій можеуособлювати Сонце й означати“Сонце”. А дій або дей споріднювати-ся із санскр. deva й хінді dev — “бог”.Прізвище Дей побутує в українців,дей входить у двоосновні козацькі йсучасні прізвища (Болудей, Білдей,

Матирдей тощо). Ім’я Балодей за-свідчують боспорські написи ІІІ сто-ліття, як і імена Сакдей, Хардей, Гер-модей — всі вони мають індійськихдвійників. Причому імена й прізвищаз дей-дій не іранські, бо в іранськихмовах дев несе негатив — “злийдух”, “демон”. Позитивне дев тількив індійських, слов’янських і грецькіймовах. Тож цілком можливо, що йКолодій містить дій — “бог”. І що Ко-лодій означає Колобог, Сонцебог,мовою хінді Чакрадев (санскр. Чак-радева). А ім’я Чакрадев справді іс-нує, причому належить воно Вішну-

Крішні. Тож у такому разі Чакрадев і

Колодій означають не лише Чакро-бог і Колобог, а й Сонцебог. Грець-кий Аполлон — сонячне божество,як і Вішну-Крішна. І теж має диск, щосимволізує Сонце. Боспорські прави-телі шанували Аполлона. Скажімо,180 року до н.е. цар Перісад IV (ім’ямає індійські паралелі), підніс знаме-нитому святилищу Аполлона в Дель-фах золоту таріль, яка символізува-ла Сонце. А грецький Аполлон, індій-ський Ґопалан-Ґопала й українськийКупала тотожні і функціонально, і по-ходженням імен (ТРС, 93 — 99).Аполлон і Ґопалан-Ґопала-Купалавічно юні, епітет Аполлона — Юнийбог.

Тож Чакрадева-Чакрадев-Чакро-бог-Сонцебог на означення Вішну-Крішни — значеннєвий двійник Ко-лодея-Колодія-Колобога-Сонцебо-га. Вони пов’язані з народженнямЮного, Весняного Сонця. “Влесовакнига” знає божества Вишень і Кри-шень, а ці імена в нинішніх українців— прізвища. Так само в українціввідбите й прізвище Колодій, пов’яза-не з цими божествами. От хоча б уписьменників: поети Василь Колодійі Віталій Колодій, прозаїк Євген Ко-лодійчук.

Слід зазначити й таке: назвисвят Колодій і Холі (Хола, Холака)виявляють фонетичну подібність. Які англ. holyday (холідей) — “свято”,“канікули” (досл. “святий день”). І якв українців побутує прізвище Коло-дій, так у англійців побутує прізвищеХолідей.

Колодій збирав людей у тісне ро-динне коло. Тому коло в імені Коло-дій може споріднюватись і з санскр.kula — “родина”, “рід”. І тоді санс-критське ім’я Куладева (хінді Куль-дев) — “Родинне/Родове божество”знову-таки відповідатиме україн-ському прізвищу Колодей, Колодій.

Ой спасибі, Колодію, Що зібрав докупки.Гостювали, цілувались, Аж злипались губки.

СРС — Санскритско-русскийсловарь. — М., 1978.

ТРС — Наливайко С. І. Таємницірозкриває санскрит. — К., 2000.

УНМ — Товстуха Є. С. Україн-ська народна медицина.– К., 1994.

УР — Килимник С. Українськийрік у народних звичаях. Кн. ІІ. — К.,1994.

HN — Gandhi, Maneka. Hindu Na-mes. — New Delhi, 1993.

Степан НАЛИВАЙКО

ÊÎËÎ-×ÀÊÐÀ, ×ÀÊÐÀÄÅÂ, ÊÎËÎIJÉÊÎËÎÄ²É ² ÕÎ˲ — ÑÂßÒÎ ÓÊÐÀ¯ÍÑÜÊÅ, ÑÂßÒÎ ²ÍIJÉÑÜÊÅ

Крішна-дитина

Хоровод на честь Крішни

Сонце-Сур’я

10 Про-читання

“СЛОВО Просвіти” ч. 2 (119), 11 січня 2002 р.

ЗОРІ ГАСНУТЬ, А ІДЕЇ — НІ

Коли гасне зірка першої величини, світловід неї ще багато років йде до людей. Такоюзіркою на філософському небосхилі був Ми-кола Кузанський, видатний німецький вче-ний, філософ, науковий предтеча всесвітньовідомих учених Миколи Коперніка, ДжорданоБруно, Галілео Галілея. І саме наприкінці ми-нулого року виповнилось 600 років від днянародження цього вченого.

З цієї нагоди студенти-другокурсники Ки-ївського Національного авіаційного універси-тету, котрі опановують ази філософськоїпремудрості, провели студентську науковуконференцію. Що й казати, до неї сумлінноготувалися, писали доповіді, малювали пор-трети, перекладали українською праці Ку-занського, адже перекладів праць мислите-ля рідною мовою немає. На жаль, у минулічаси не надто переймалися творчістю філо-софа-пантеїста. Навіть у довідниковій літе-

ратурі годі було шукати ім’я М. Кузанського.Тож по допомогу зверталися до Інституту Ге-те в Києві, до бібліотек.

…Десятки студентів слухали своїх колегДмитра Кінаша, Максима Немировського, Ал-лу Костюк, Олену Орлянську, Настю Годунову,Аллу Поплавську, Олену Постул про життя інауковий доробок Миколи Кузанського — йогооригінальні філософські праці “Берил”, “Полю-вання за мудрістю”, “Про вчене незнання”,“Книга простака”.

Конференція допомогла студентам нетільки поглибити знання з історії німецької фі-лософської думки XV століття, відзначитипам’ять мислителя, що своїми науковими пра-цями обігнав свій час, вніс вагомий доробок ускарбницю світової філософської думки, а йвідчути власні сили у царині філософськоїдумки.

Валерій БУБЛИК,викладач кафедри філософії

Київського Національного авіаційного університету

З ОБРАЗОМ ХРИСТА

У Києво-Могилянській Академії відбуласяпрезентація колективної монографії “ОбразХриста в українській культурі”. Автори її взяли-ся дослідити вплив Ісуса Христа як історичноїособи на українську літературу та малярство.Це — погляд на образ Христа, відтворений унайдавніших пам’ятках історії, монументаль-ному живопису. За словами одного з авторів,важливе завдання книги — не лише збагачу-вати знаннями, а й хвилювати наших сучасни-ків, відлунюватися в їхніх серцях. Адже безцього неможливо осмислювати власне буття.

Монографія — спільна праця Національ-ного університету Києво-Могилянська акаде-мія, яка, до речі, відзначає своє 385-річчя, таКиєво-Печерського заповідника. З’явиласякнига у видавництві “Академія”.

Ольга АЛЕКСАНДРОВИЧ

Поет і прозаїк Микола Петрен-ко — людина цікава, серйозна,скромна й делікатна. У гонористо-му товаристві львівських літерато-рів східняк-полтавець пан Миколакозакує з давніх літ. Усі знають, щов Петренка незвичайна доля і тра-гічна біографія. Трагічна — зна-чить історична. З юних років май-бутній поет зазнав фашистськоїневолі, а пізніше — радянської ка-торги в резерваціях Сибіру таКамчатки. Тільки через сорок вісімроків йому всміхнулося щастя зус-трічі зі своєю сестрою Настею, якурідня давно оплакала, а брат Ми-кола написав хвилюючу поему,“присвячену сестрі Насті, яка заги-

нула в гітлерівському кон-цтаборі”. Тільки ж добре,що у світі ще панує Божемилосердя та людськаневбивча доброта. Річ утім, що юна полтавчанкаНастя, будучи рабинею-полонянкою у фашист-ській неволі, щиро покоха-ла французького військо-вополоненого, вийшла за-між опісля війни і навікипереїхала в Австралію.Далеко! Як по-людськизрозумілий цей сердечнийзойк сестри до брата че-рез довгі відстані, і роки, ірозлуки: “Мій дорогий бра-

те, я жива!”Факт, звичайно, неймовірний.

Але подібні одіссеї вже траплялисяу світі між людьми! Щось таке я ісам читав, або чував. Одначе уя-вив собі, як би цю хвилюючу істо-рію переказав у довжелезному ро-мані хтось із наших патріотів-рома-ністів. Але не Петренко. МиколаПетренко описує пошук сестри назагальному, сірому тлі колишньоїрадянської імперії, де люди (навітьрідні) були далекими в єднанні і чу-жими у рідній хаті. Повчальні реци-диви розбрату ще живуть донині.

Як брат зустрів свою сестру —це тільки коротке есе із нової книж-ки М. Петренка “Лицарі пера і чар-

ки”, що з’явилася у Львівському ви-давництві “Сполом”. Вона нарештідоповзла й до Києва, де продаєть-ся у книгарні “Наукова думка”.

Книжка виняткових мемуарів.Сама назва щось важливе промов-ляє: де трагічне, де комічне і зав-жди — конкретне, ніби протоколь-не про особу, явище. Ціла галереяколоритних літераторів, а такожтих людей, що змарнували свій та-лант. Книжка весело й розкуто опо-відає про справжніх лицарів пера,про поетів, композиторів, художни-ків. То звідки ж тут така притика —всюдисуща чарка?

Ні, я не вроджений ханжа, незапопадливий, підступний лицемір.Пам’ятаю свої власні витребенький походеньки в захмелілому гуртікиївських літературних неофітів. УЛьвові теж таке було. Чому ж і незгадати? Автор книжки також був утому товаристві: у вечірній час зас-тілля та захмілля, де поруч з нимсиділи незабутні і неперебутні лю-ди: Ірина Вільде, ВолодимирГжицький, Петро Козланюк, Рос-тислав Братунь, Михайло Рудниць-кий, Володимир Лучук та іншільвівські класики. В житті лиши-лись їхні твори, їхні друзі і дотепніжарти та пригоди після чарки око-витої. Та головне у цих есе-приди-бенціях не чарка, ні — не чарка, апошук рідних душ в імперські п’яні

й темні ночі. Тут є також і серйозназасторога для майбутніх чарколю-бів: лицарі пера, не будьмо лица-рями чарки! Немало є у нас пе-чальних і трагічних прикладів, не-гідних наслідування.

Чи не вперше у цій книжціМ. Петренко у богемних, іноді анек-дотичних ситуаціях голосно й до-речно сміється. Чому й не усміхну-тися людині, яка стільки натерпіла-ся лиха у житті своєму? Та й немаєтут ні злого умислу, ані примітивно-го приниження поважної особи. Ав-тор наш кепкує над людськими ва-дами, над нашою (а часом і своєю)недосконалістю. Тож трагічне і ко-мічне геть переплелося, важкороз’єднати. Читаючи Петренка, яіще раз пригадав цікаве спостере-ження Тараса Шевченка, що запи-сане чужою мовою, бо звернене,насамперед, до людей чужих, во-рожих. Та воно про нас, про нашхарактер: “Земляки мои, в том чис-ле и я, самую серьёзную материюне могут не проткнуть хоть слегка,хоть едва заметной шуточкой. Зем-ляк мой (разумеется невольно) впотрясающий оригинал “Гамлета”всучит такое словцо, что сквозьслезы улыбнешься”.

Микола СОМ

ЧИ БАГАЦЬКОНАС Є?

Дивлюся на сучасні огорожі врідному селі: не тини і не паркани— цілі стіни із бетону та заліза.Наші односельці вже давно одго-родились од світу, од близьких су-сідів і рідні. Кожна хата нині сталанеприступною фортецею. Сумно йстрашно… Ще по війні у ранньомудитинстві пам’ятаю двері без зам-ків, двори без перепон. Почужілілюди розбраталися. Рідко хто ве-де свій родовід від діда-прадіда,від клаптика коханої землі. А булож, було: разом (себто — родом)збирались на весілля, на толоку,на великі празники. Родичались, ілюбились, і співали: “Зеленеє жи-то ще й овес — тут зібрався ріднаш увесь”. Або: “Роде наш крас-ний, роде наш прекрасний, не цу-раймося, признаваймося, бо ба-гацько нас є…”

Із таким ось почуттям — печа-лі й тривоги — розкриваю книжкуосвітянина і просвітянина Мирос-лава Попадюка “Скарби” із бага-тозначним підзаголовком “Покут-ські родини”.

Вони — то чисте джерело,Що духом праведним жило.Мов до сумління,

йдем до них,Аби дзвін віщий

наш не стих, —

пише автор у простому, невибаг-ливому вірші. А в коротеньких за-рисовках М. Попадюк оповідаєнам про історичні і трагічні долітих людей, які єднались та брата-лись у далекий, неповторний час.У невеличкому карпатському міс-течку Снятині жили-були великілюди: І. Франко, В. Стефаник, М.Черемшина, Л. Мартович, М. Кро-пивницький, Н. Кобринська, М. Ли-сенко… Автор відкриває такожсторінки яскравого життя і досінезнайомих нам людей з родиниБражанських, Гамораків, Гоївів,Карп’юків, Кисілевських, Кобрин-ських, Озаркевичів, Проців, Луко-вецьких, Козубських та Стефани-ків. З особливим пієтетом снятин-ський краєзнавець підходить доважкого та змістовного життєписуСтефаника. Тут висновок один:велета світової літератури могланародити тільки багатостраждаль-на Україна — більше ніхто.

Хочу вірити, що книжка “Скар-би” Мирослава Попадюка написа-на не тільки для районних читачів,учителів та учнів. Краєзнавча кни-га може бути гарним прикладомдля інших: освітян і просвітян, хтовізьметься писати український ро-довід. “Чи багацько нас є?..”

Микола СОМ

На таке простеньке запитанняможе якнайкраще відповісти тіль-ки Володимир Іванців — відомийлітературознавець та поет. Щойнопід його орудою (редактора таупорядника) вийшла антологія Бі-лоцерківського літературного об’-єднання “Заспів”, що підсумовуєсвій творчий доробок за півстоліт-тя. У великому та славетному міс-ті, де віднедавна існує філія Київ-ської письменницької організації,нарешті знайшлася людина, якастала літописцем творчого проце-су. Антологія Іванціва (чого б намтак її не називати?) насампередпотрібна Білій Церкві — місцевимлітераторам, журналістам, бібліо-текарям, учителям та учням. Та йусенькій моїй Київщині, либонь,цікаво знати тих поетів і прозаїків,які живуть і творять у Білій Церкві.Чого варте лиш одне ім’я: ВікторМіняйло, Шевченківський лауреат,автор багатьох відомих романів,інших прозових творів, почеснийгромадянин Білої Церкви. Ще ізшістдесятих років я знаю і шаную

творчість багатьох вихованців сту-дії “Заспів”, серед яких поважніімена Володимира Іванціва, Вікто-ра Грабовського, Олега Хоменка,Юрія Коваліва, Надії Нікольнико-вої, Дмитра Солодкого, БорисаШлапака, Андрія Гудими, НіниОпанасенко та інших. У цьому лі-тературному ряду я з особливоюсимпатією згадую незабутньогопрозаїка і літературного критикаОлега Хоменка. Працюючи в ЦК,Олег ніколи не гребував зухвалимтовариством київських та білоцер-ківських молодих поетів.

У розлогій, гостро-полемічнийпередмові до літературної анто-логії В. Іванців детально оповідаєпро різні періоди із розмаїтогожиття своїх друзів-заспівчан. Тутє все: і перші творчі муки, і чорнідні розчарування, і доноси в КДБ,і толока соцреалізму, і фальшивіноти “Заспіву”, і відкритий, чистийголос. Доречно сказати, що відпершої публікації Богдана Вечір-нього, датованої 1928-м роком,справді віє свіжий вітер поетичних

пошуків:Здіймає зойк під сиву хмаруДимар — дитина злидарів.Цей же вітер нам доносить сві-

жий і приємний голос молодих пое-тів, серед яких я особисто знаютрьох: Галину Калюжну, Оксану Пу-гач та Олену Корчедим. Це чудоветріо, де першим голосом співає та-лановита Г. Калюжна, яка за першупоетичну книжку відзначена прес-тижною премією імені Василя Си-моненка.

На превеликий жаль, мені несподобалася переважна біль-шість віршів, написаних росій-ською мовою. І не тільки тому, щоці віршенята російськомовні.Зовсім ні. Річ у тому, що деяківіршотворці забувають, що ху-дожня література починається ізхудожньої мови. А звідки можедосконало знати учорашній укра-їнець мову нашої сусідньої дер-жави? Тільки з бідного жаргону, ізбілоцерківського (чи київського)суржика, із недовершеної шкіль-

ної програми.

P. S. І ще одне. Мені здається,що слово “поросся” (антологія на-зивається “Заспів” на Пороссі”)викликає небажану посмішку. Будь-мо серйознішими… Є ж прекраснеслово Надросся — навіщо глузува-ти із самих себе?!

Микола СОМ

ÒÐÀò×ÍÅ ² ÊÎ̲×ÍÅ

ÕÒÎ ÂÈ, ÇÀÑϲÂ×ÀÍÈ?