ВИБО

РИ-20

16ВІД

ШТА

ТУ ДО

ШТА

ТУ

Д.ТРАМП VS Г.КЛІНТОН: БОРОТЬБА КОМПРОМАТІВ

МЕРИЛЕНД: ЖІНОЧІ СЛОВА, ЧОЛОВІЧІ СПРАВИ

Стор. 10

Стор. 18

Стор. 20– 21

№37(393), Жовтень 13, 2016, Нью– Йорк №37(394), October 13, 2016, New York

УКРАЇНА – ГОЛОВНИЙ БІЛЬ НА СТУП-НОГО ПРЕЗИДЕНТА США

ВЕЧІР ЛЮБИТЕЛЬСЬКОГО БОКСУ В НЬЮ-ЙОРКУ

Стор. 4

У ГРО

МАДІ

АВТО

РИТЕ

ТНА Д

УМКА

Стор. 14-15

Стор. 17

ОСІНЬ – ПОРА ВЕСІЛЬ

14 ЖОВТНЯ – СВЯТО ПОКРОВИ

ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

37(394) Жовтень 13, 20162

37(394) Жовтень 13, 2016 3

Півроку тому розслідування про офшори президента України Пе­

тра Порошенка викликало значний резонанс. Але це ще не кінець оф­шорної історії Президента та його партнерів. Оскільки з панамськими документами виявився пов’язаним ще один їхній бізнес. Не такий відо­мий, як виробництво цукерок, але дуже закритий і ексклюзивний. Це – чартерні авіаперевезення.

Після розслідування про офшо­ри президента, до редакції програ­ми «Слідство.Інфо» Громадського телебачення звернулось джерело, яке запропонувало поділитись до­датковою інформацією про бізнес Петра Порошенка та його оточення. Співрозмовник передав флешку з файлами. На ній розміщувалась ін­формація про діяльність української авіакомпанії Business Airlines. На­справді авіакомпанія управляється через офшорну фірму. А її послуга­ми користувалися сам Петро Поро­шенко, його друзі, та представники протилежного політичного табору. Більше того, зясувалося, що ця авіа­компанія лише формально нале­жить друзям Порошенка, фактично ж це частина гігантської й наскрізь корумпованої імперії українського президента.

10 січня 2002 року на Вірджин­ських островах створюєть ся нова компанія Intraco Management Limited. Завдяки масштабному ви­току документів панамсько го реє­стратора офшорів Mossack&Fon­seca, відомо, що власником цієї фірми є громадянин України Сергій Зайцев. Він же однокласник Пе­тра Порошенка й один з його пер­ших бізнес­партнерів. Сьогодні Зайцев – заступник генерального директора кондитерської корпо­рації «Рошен». Директором же в Intraco Management Зайцев узяв Джефрі Меджістрейта – відомого кіпрського правника, який давно займається реєстрацією офшорів, і крім цього, очолює кіпрське пред­ставництво панамської компанії Mossack&Fonseca.

Видами діяльності Intraco Mana­gement Зайцев та Меджістрейт вказують чартерні авіаперельоти та інвестиції. Невдовзі після створен­ня в авіакомпанії з’явилося чима­ло відомих і грошовитих клієнтів. І українське підприємство Business Airlines, схоже, є лише фасадом або обгорткою. Більшість розрахунків за чартерні перельоти, за отрима­ними нами даними, провадилася не через українську компанію, а через офшор Intraco Management Ме­неджмент.

Отримані нами файли свідчать, що постійними клієнтами авіаком­панії були як сам Петро Порошенко, так і його відданий друг та бізнес­партнер Ігор Кононенко. Є навіть деякі особисті документи, як напри­клад, копія паспорта дружини Ігоря Кононенка або контракт на прожи­вання його доньки в одному з доро­гезних швейцарських пансіонів.

Серед отриманих нами фай­лів і так званий «Розклад» – вели­ка зведена таблиця використання всіх літаків Business Airlines Intraco Management в 2012–2013 роках. Дані про цей парк літаків перевірити не складно. Достатньо зайти на сайт самої Business Airlanes.

Самі літаки не обов’язково мають належати авіакомпанії. Вона може брати їх у так званий лізинг. А от клі­єнти та рейси – це вже напрацюван­ня самої Business Airlines. В колонці «Клієнт» чимало відомих прізвищ: Порошенко, Ющенко, Клюєв, Аза­ров, Кацуба, Льовочкін, Богатирьо­ва...

В серпні 2012 року чартер із Сім­ферополя до Ніцци, а потім до Тель­Авіва та Москви замовляла людина з прізвищем «Кіркоров». Всі вони користувалися Cessna 680 Citation Sovereign. Її бортовий номер OE­GBY. Вартість одного перельоту, на­приклад, до Харкова, – вісім тисяч євро. До швейцарського Цюріха – двадцять одна тисяча євро.

На Challenger 850 літали клієнти з прізвищами Черновецький, Арбу­зов, Лепс. Чимало рейсів до Москви

та Донецька здійснив клієнт з пріз­вищем Калінін. Для тих, хто не знає: в часи Януковича людина з таким же прізвищем очолювала Службу без­пеки України. Інший клієнт – Сала­матін. Таке ж прізвище і в міністра оборони епохи Януковича.

Втім, звісно, немає ніякого кри­міналу в тому, що чартерні польоти в друзів Президента могли замов­ляти ключові фігури режиму Януко­вича. Бізнес є бізнес, тим більше, вибір клієнтів на цьому ринку не та­кий вже й великий. Питання в тому, як ці VIP­пасажири оплачували свої перельоти.

15 мільйонів 262 тисячі євро – таку суму згідно з файлом «Авіа­баланс» отримала на банківський рахунок Intraco Management за авіа­перельоти в 2009­2011 роках. І хоча послуги авіаперевезень надають одні українські бізнесмени іншим, в тому числі за внутрішні польоти, гро­ші в Україну навіть не заходять. Вони йдуть прямісінько з одного офшор­ного рахунку на інший.

Чому літаки компанії Business Airlines, за вивіскою якої стирчать вуха Петра Порошенка, у трагічні дні Революції гідності вивозили з Києва до Сочі, Донецька та Ніцци людей режиму Януковича? Чому компанія закуповує авіаційне па­ливо у «Газпрому», коли триває ро­сійсько­українська війна на Сході України? Як літаки Business Airlines літають до Росії, попри заборону авіасполучення між Україною та цією країною­агресором? Може, Петро Порошенко знайде колись час, аби дати відповіді українсько­му суспільству на ці та інші запи­тання. І ще. Смішно дивитися, коли Петро Порошенко з похмурим ви­разом обличчя розповідає наївним українцям, як він не спить і не їсть, а напружено думає, як побороти корупцію. Невже ж за таку Україну й за такого президента поклали свої життя герої Небесної сотні?!

Дмитро Гнап«Слідство.інфо»,

Громадське телебачення

65 рядків від редактораДоброго дня, шановні читачі!Під час зустрічі президента України Петра По-

рошенка зі студентами, яка відбулася в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка 7 жовтня, один з них, студент Києво-Могилянської академії Тарас Стародубець, запитав: «Петре Олек-сійовичу, а коли ви своїх дітей в АТО відправите?» Президент, не мигнувши оком, відповів: «А мої вже повернулися».

Раніше П.Порошенко заявив в інтерв’ю телекана-лу CNN: «Ми, українці, готові боротися з агресором. І це не просто слова – мій син там, у зоні АТО. Він вирушив туди добровільно... Він командує артилерій-ським підрозділом. За останні три тижні в його загоні чотири особи отримали поранення...»

Це черговий цинізм і зухвала брехня гаранта, бо його син Олексій Порошенко в АТО не воював, а лише трохи пересидів там у штабі разом з тодішнім міністром оборони Валерієм Гелетеєм, а потім благо-получно пересів у крісло народного депутата України від Блоку… Петра Порошенка. Ось що розповів про це начальник Генштабу Збройних сил України генерал Муженко: «Син президента пробув у зоні АТО два місяця. Його привезли під чужим прізвищем. Пригадую, що в документах він значився як Олексій Олексійович, а прізвище було інше. Його доставили до 40-го баталь-йону, він значився командиром міномета в батареї, яка знаходилася буквально за 200 метрів від штабу, в Краматорську. Жив він окремо від інших солдатів та офіцерів, разом з міністром оборони Валерієм Геле-теєм. Їх охороняли 20 спецназівців. В жодних бойових операціях він участі не брав. Він був мобілізований, а потім пішов балотуватися в депутати, а з армії звільнився». Ось такий «ратний» шлях у зоні АТО сина Порошенка Олексія, яким він хизується перед СNN і якого хутко прилаштував до своєї фракції в парламенті. І при цьому набирається зухвальства й радить одному зі студентів на тій зустрічі, де йому поставили незручне запитання, після закінчення уні-верситету їхати воювати в зону АТО.

Рідко зустрінеш людину, яка так багато бреше й при цьому робить вигляд, неначе каже чистісіньку правду. То про свою бізнес-імперію, яку він збираєть-ся продати, але все ніяк не продасть. То про конди-терську фабрику в Липецьку, яка буцімто не при-носить йому прибутків. То про офшори, до яких він начебто не має жодного відношення. То про сплату податків до української скарбниці, яких він насправді віртуозно уникав з допомогою все тих же офшорів.

Нещирий, цинічний, брехливий президент – це першопричина всіх неґараздів в Україні. Бо за облудни-ми словами приховується спритний ділок, який дбає лише про свою владу й статки, справжній барига, який дивиться українцям у вічі й, мабуть, думає: «Які ж ви всі дурепи, як легко вас можна водити за ніс».

На щастя, не всі дивляться йому в рота й безза-стережно вірять байкам, які він, безсоромно брешучи, розповідає. Знайшовся ось Тарас Стародубець, який не побоявся запитати в Порошенка те, що думає. Він дав приклад іншим і нам, українцям Америки, в тому числі. Бо неприємно спостерігати, як ціла зграя холуїв намагається догодити головному українському владоможцю, коли він зрідка приїздить до Нью-Йорка чи Вашингтона. Дивно, але ці самі люди, коли народ скине брехуна, циніка й корупціонера, всі, як один, стануть під гаслами «Геть!» і удаватимуть, що вони завжди були разом з народом, а не по-підлабузницьки запобігали перед диктатором..

З пошаною до вас,Валентин Лабунський –

головний редактор «Нової газети»

НАГОЛОСИ Й АКцЕНТИ

ВИСОКИЙ ПОЛІТ ПЕТРА ПОРОШЕНКА

37(394) Жовтень 13, 20164

АВТОРИТЕТНА ДУМКА

З багатьох зовнішньополітич­них каструль і сковорідок, які

очікують на плиті наступного пре­зидента США, одна, під назвою «Україна», може незабаром ви­кипіти. Проблеми країни – це ще­дрий борщ з хабарництва, злодій­ства, корупції чиновників і навіть убивств – і ніщо насправді не є в реальності таким, яким здається на перший погляд.

Україна зникла з американ­ської національної свідомості, оскільки інші, зовсім недавні й набагато видовищніші провали в зовнішній політиці – Сирія, Лівія та «Ісламська держава» – притлу­мили спроможність американців до сприйняття.

Більшість американців вже за­були про вторгнення Росії до Кри­му в 2014 році й готові пробачити їй повністю. Тим не менше, Крим досі окупований росіянами, про­російські бойовики за підтрим­ки російських регулярних військ контролюють більшу частину двох східних областей України: Донецької та Луганської. Уздовж кордонів України Росія розгортає масштабні військові сили, які бу­дуть здатні здійснити вторгнення

до 2018 року. Бойові дії на Донба­сі тримають у напруженні україн­ське суспільство й підривають до­віру людей до уряду.

Проросійські ж політики, такі як Віктор Медведчук, чиї донь­ки є хресницями Володимира Путіна й прем’єр­міністра Росії Дмитра Медведєва, як і раніше, займають впливові посади в Ки­єві. Супербагаті олігархи, напри­клад, пов’язаний з Москвою та Януковичем енергетичний король Східної України Рінат Ахметов, фі­нансують проросійські політичні партії.

І над усім цим – корупція, не­ймовірно системна, всюдисуща й всероз’їдаюча, яку адміністрація Обами назвала однією з основних загроз існуванню Української дер­жави. З нею важко було боротися і в кращі часи, а під час російської військової агресії й всепроникної підривної діяльності під егідою Кремля місія здається взагалі не­здійсненною.

Тим не менше, адміністрація Обами (особливо Джо Байден ) підкреслила важливість бороть­би з корупцією, хоча її реакція на агресію Путіна була майже бай­дужою. Президент США Барак Обама вважає за краще обережне поєднання економічних санкцій проти Росії та економічної під­тримки українського уряду в Києві.

Однак, делікатний і боягузли­вий метод батога й пряника, який використовував Обама, не спра­цював, і давно киплячий україн­ський казан загрожує вибухнути й спричинити найгіршу кризу у від­носинах між Москвою та Вашинг­тоном з часів «холодної» війни.

«Вийти із санкцій проти Мо­скви наразі хочуть щонайменше 5 європейських країн. Тож Україна має активніше проводити еконо­мічні й політичні реформи, аби не давати Євросоюзу приводу бути незадоволеним діями офіційно­го Києва», – з такою заявою ві­це­президент США Джо Байден виступив наступного дня після зустрічі з президентом України Петром Порошенком.

Незважаючи на всі зусилля Заходу з моменту здобуття не­залежності від колишнього Ра­дянського Союзу в 1991 році, Україна залишається класичною клептократією. Її політична історія – це щось на зразок постійного конвоювання арештантів: одного обраного лідера було вигнано з країни в результаті народного по­встання, ще одного підозрюють у

замовленні вбивства журналіста, а третього вважають відповідаль­ним за зраду попередньої народ­ної революції, ослаблені інститути та втрачені можливості.

Оптимізм після Євромайдану в 2013­2014 роках був недовгим. Прем’єр­міністр Арсеній Яценюк у квітні цього року був змушений піти у відставку на тлі постійної політичної кризи й гучних звину­вачень у корупції.

Спровокована Росією війна згубила тисячі українців та змуси­ла втікати зі своїх домівок щонай­менше мільйон осіб. Але на запи­тання, що більш нагальне – війна проти проросійських заколотни­ків чи війна з корупцією – українці відповідають (з перевагою 2:1), що боротися з корупцією важли­віше.

Так звані «панамські папе­ри» (витік мільйонів документів панамської юридичної фірми Mossack Fonseca в квітні цього року) довели, що президент Укра­їни Петро Порошенко реєстрував офшорні рахунки, навіть коли його власні війська відступали, спливаючи кров’ю, після однієї з найкривавіших поразок у війні з Росією.

За даними журналу Forbes, Пе­тро Порошенко є найбагатшим лі­дером в Європі, і, незважаючи на те, що він обіцяв «ввести нові тра­диції» і продати свої активи, він нічого не продав. Насправді, він був єдиним серед заможних біз­несменів України, чиста вартість активів якого в 2015 році збільши­лася до $ 858 млн. Як і його попе­редник Віктор Янукович, він стер тонку грань, яка колись існувала між бізнесом і політикою в Украї­ні, і отримує за рахунок владного положення прибутки, навіть, коли його країна переживає найгіршу економічну й політичну кризу з ча­сів здобуття незалежності в 1991 році.

Скандал з документами панам­ської компанії «Моссак Фонсека» отримав новий виток. Серед укра­їнців, які потрапили до офшорного списку, – брат бізнесмена Ріната Ахметова Ігор, екс­депутат Партії регіонів Борис Колесніков та син колишнього прем’єра Азарова – Олексій. Серед імен і багато чин­них політиків, тож у Верховній Раді знову вимагають розслідувати їхню причетність до офшорів і створити тимчасову слідчу комісію.

Мабуть, найбільш гнітюче в цій ситуації те, що навіть ті українські активісти, політики й журналісти, яких представляли справжніми реформаторами, схоже, не змогли втриматися від спокуси й приєдна­лися до системного розграбуван­ня України.

На початку вересня журнал New Yorker присвятив кілька тисяч слів трьом українським журналістам, які нині працюють в українському парламенті. Як і інші західні ЗМІ, New Yorker представив Сергія Ле­щенка, Світлану Заліщук і Мустафу Наєма як чесних журналістів – нові обличчя, які прагнули бути обрани­ми до парламенту в складі блоку президента Порошенка після ву­личних протестів на Майдані, які Наєм і розпочав.

Однак тепер, після придбан­ня елітного житла в центрі Києва, Сергій Лещенко привернув увагу Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) – слідчого органу, який було створено за на­поляганням Сполучених Штатів. Нещодавно НАБУ передало справу Лещенка до спеціального відділу Генпрокуратури, який займається боротьбою з корупцією. Лещенко не зміг пояснити походження ко­штів, які дозволили йому придбати елітну нерухомість – кредитні до­кументи відсутні, а ціна купівлі була явно нижча ринкової. За даними українських ЗМІ, власник будинку, в якому Лещенко купив помешкання, – Іван Фурсін, партнер мегаолігарха Дмитра Фірташа.

Останні звіти показали, що ви­трати Лещенка під час участі в міжнародних форумах оплачував інший олігарх – Віктор Пінчук, який також виділив $ 8,6 мільйона дола­рів скандальному Фонду Клінтонів. Товариші­реформатори в парла­менті закликали Сергія Лещенка піти у відставку, поки його ім’я не буде очищено.

Між тим, наступний президент США обов’язково виявить, що Укра­їна перебуває в облозі з усіх боків. Російські війська й проросійські бо­йовики готові в неї вчепитися, ко­рупція руйнує країну зсередини і, як свідчить скандал з Лещенком, не все в Україні так, як здається, навіть у де­мократичному таборі.

Новий президент США пови­нен навчитися розрізняти справ­жніх реформаторів України і тих, хто здійснює антикорупційні хрестові походи в прибутковий бізнес, і бути здатним відрізнити реальні дії від по­рожніх слів. Якщо він не зможе цього зробити, то 25­річний український експеримент з незалежністю мож­на буде записати в аннали історії як провальний.

Марк ПфайфлеForeign Policy

Президент США Барак Обама вважає за краще обе­режне поєднання еконо міч­них санкцій проти Росії та економічної підтримки укра­їнського уряду в Києві.

Однак, делікатний і боягузливий метод батога й пряника, який використовував Обама, не спрацював, і дав­но киплячий український казан загрожує вибухнути й спричинити найгіршу кризу у відносинах між Москвою та Вашингтоном з часів «хо­лодної» війни.

За даними журналу For­bes, Петро Порошенко є найбагатшим лідером в Європі, і, незважаючи на те, що він обіцяв «ввести нові традиції» і продати свої активи, він нічого не продав. Насправді, він був єдиним серед заможних бізнесменів України, чиста вартість активів якого в 2015 році збільшилася до $ 858 млн. Як і його попередник Вік­тор Янукович, він стер тонку грань, яка колись існувала між бізнесом і політикою в Україні, і отримує за рахунок владного положення прибутки, навіть, коли його країна переживає найгіршу економічну й полі­тичну кризу з часів здобуття незалежності в 1991 році.

ЧИ ПРОВАЛИТЬСЯ ЕКСПЕРИМЕНТ З НЕЗАЛЕЖНІСТЮ УКРАЇНИ?

37(394) Жовтень 13, 2016 5

МІЖНАРОДНА ПАНОРАМА

Анджей Вайда був одним з найвидатніших творців світової кінематоґрафії

ОБЛИЧЧЯ РОСІЙСЬКОГО ФАШИЗМУ

Британський депутат Ендрю Мітчелл під час дебатів у

парламенті порівняв військову кампанію Росії в Сирії з діями нацистів під час громадянської війни в Іспанії у 1930­х роках. «Події, які ми бачимо в Сирії, нагадують дії нацистського режиму в іспанській Герніці», – заявив Мітчелл і додав: «Росія руйнує цим міжнародну систе­му права».

Як відомо, в 1937 році місто Герніка в Іспанії зазнало масш­

табних бомбардувань німець­ких Люфтваффе. «Якщо хтось хоче побачити обличчя росій­ського фашизму, нехай по­дивиться на руїни знищеного Алеппо»,– сказав Е.Мітчелл.

Президент Франції Фран­суа Олланд заявив, що Росія може постати перед судом за свої військові злочини в Сирії. Французький президент відмо­вився зустрічатися з Путіним, який було націлився відвіда­ти Париж з офіційним візитом, але начуваний про небажання Олланда його бачити, скасував свій візит.

У вівторок, 11 жовтня, пре­зидент Європейської Ради Дональд Туск, голова Євро­парламенту Мартін Шульц та генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг у зв’язку з

діями Росії в Сирії й, зокрема, варварськими бомбардуван­

нями міста Алеппо закликали продовжити санкції, введені

проти Москви після анексії Криму й розв’язання кривавого конфлікту на Сході України.

Тим часом, незважаючи на обурення світової громад­ськості, літаки російських ВКС (військово­космічних сил) від­новили удари по житлових кварталах на сході Алеппо, що знаходиться під контролем по­встанців.

Як повідомив сирійський центр спостереження за пра­вами людини, що базується в Англії, російські бойові літаки 11 жовтня скинули на східні квартали міста так звані проти­бункерні авіабомби, які зали­шають від будинків лише купи сміття. За словами сирійських активістів, в результаті авіана­льоту вбито 25 осіб, включаючи дітей.

ЗАМІСТЬ ДИТИНСТВА – ЗАМІЖЖЯ

У світі кожні сім секунд вихо­дить заміж дівчина віком

до 15 років. Таку статистику оприлюднила правозахис­на й доброчинна організація Save the Children.

У таких країнах як Афга­ністан, Ємен, Індія та Сомалі дівчаток у 10 років змушують виходити заміж за значно старших чоловіків, наголошу­ється в доповіді організації.

Ранні шлюби часто руй­нують їхні життя. Вони по­збавляються права на освіту й професійну кар’єру. Також їх фактично позбавляють ди­тинства.

На думку авторів дослі­дження, дівчатка, котрі рано вийшли заміж, зазвичай не можуть відвідувати школу. Їхні шанси зіткнутися з домашнім і сексуальним насильством є дуже високими. Вони рано вагітніють, а також схильні до захворювань, що передають­ся статевим шляхом, включа­ючи СНІД.

Ранні шлюби особливо поширені в бідних країнах, у яких тривають збройні кон­флікти та гуманітарні кризи. Часто дівчаток видають заміж у сім›ях біженців, щоб вряту­вати їх від злиднів.

У доповіді організації скла­дено рейтинг країн світу в за­лежності від можливостей, які вони дають дівчаткам. Рей­тинг враховує такі критерії як поширеність дитячих шлюбів, вік, коли жінка вперше на­роджує дитину, материнська смертність, рівень освіти жі­нок та інші фактори.

До рейтингу дослідники включили 144 країни. Україна за всіма вказаними критерія­ми посіла 51­ше місце – між Мальдівами та Молдовою. Це показник, що гірший, напри­клад, ніж у Вірменії чи Албанії. В кінці рейтингу знаходяться Нігер, Чад, Центрально­Аф­риканська Республіка, Малі й Сомалі. У всіх цих країнах ді­вчаток рано примушують до шлюбу й вони рано народжу­ють дітей, часто помираючи при пологах і рідко отримую­чи освіту.

Рейтинг очолили країни Північної Європи: Швеція, Фінляндія й Норвегія. США виявилися лише на 32­му міс­ці через високу материнську смертність – на кожні 100 ти­сяч пологів в країні вмирає 14 жінок. Це такий самий рівень материнської смертності, як в Уругваї чи Лівані.

ПАРЛАМЕНТСЬКІ ВИБОРИ В ГРУЗІЇУ Грузії минулої суботи, 8

жовтня, відбулися парла­ментські вибори. Країна оби­рала 150 народних депутатів: 77 – за пропорційною систе­мою й 73 – за мажоритарною.

За остаточними даними Цен­тральної виборчої комісії Гру­зії, в парламентських виборах взяли участь 1 814 276 осіб, що становить 51,63% усієї кількості виборців Грузії. До парламенту пройшли правляча «Грузинська мрія» та «Єдиний національний рух» Міхеїла Саакашвілі. За під­сумковими даними, правляча партія «Грузинська мрія» набра­ла 48,65% голосів, опозиційний «Єдиний національний рух «– 27,12%. Подолати 5­відсотко­вий бар’єр зумів також «Альянс патріотів Грузії».

У ЦВК відзначили, що це по­передня інформація, оскільки ще не підраховано голоси на кількох виборчих дільницях і не розглянуто понад 200 скарг, що надійшли під час голосування.

За інформацією голови Цен­тральної виборчої комісії Грузії Тамари Жванія, приблизно в 53 мажоритарних округах до 2 листопада відбудеться другий тур голосування.

Прем’єр­міністр Грузії Геор­гій Квірікашвілі назвав вибори «прозорими, вільними і демо­кратичними», а от його опо­ненти з «Єдиного національно­го руху» заявляють про масові фальсифікації та тиск. За сло­

вами одного з лідерів ЄНР Ніки Мелії, вибори сфальсифіковані за всіма параметрами, «почи­наючи від розгрому дільниць і викрадення урн, і закінчуючи викраденням членів комісії». »А остаточні цифри намалювала не Центральна виборча комісія, а творець своєї кишенькової партії «Грузинська мрія» мільяр­дер Бідзіна Іванішвілі, який сьо­годні править Грузією, як Путін Росією», – заявив Ніка Мелія.

ПОМЕР АНДЖЕЙ ВАЙДАУ 90­річному віці від легене­

вої недостатності 9 жовтня помер класик польського й світового кіно Анджей Вайда. За 60 років своєї кар’єри він створив понад 40 повноме­тражних фільмів, чи не кожний з яких став кіношедевром. У 1981 році фільм Вайди «Люди­на із заліза» став першим поль­ським фільмом, який отримав Золоту гілку Каннського кіно­фестивалю й був номінований на «Оскар». У 2000 році режи­сер отримав почесний «Оскар» за «п’ять десятиліть видатної кінорежисури».

Останній фільм Анджея Вай­ди – «Післясвічення» – вийде на екрани на початку наступного року. Польща висунула його на премію «Оскар» у номінації «Найкращий фільм іноземною мовою».

Анджей Вайда народився 1926 року в місті Сувалки на північному сході Польщі. Його батько загинув біля Катині на Смоленщині в 1940 році, під час розстрілів польських офі­церів загонами НКВД. Вайда хотів піти слідами батька, але його не взяли до військової

академії. Тоді він приєднався до польського руху опору. Піз­ніше вчився на художника, далі вступив до кінематографічної школи в Лодзі.

У 1955 році Вайда дебюту­вав з фільмом «Покоління», в якому йшлося про часи німець­кої окупації Варшави. За цією стрічкою з’явилися «Канал» і «Алмаз та попіл», які утворили знамениту трилогію про життя воєнної Польщі.

Фільм про трагедію Кати­ні пан Вайда зміг зняти лише після падіння комунізму в 1989 році. Сам Вайда називав його «найважчим фільмом» свого життя.

За повідомленнями зарубіжної преси

підготував Хома Мусієнко Фото Reuters

Путін заявляє, що бореться в Сирії з ІДІЛ, а насправді він знищує цивільне населення – дітей, жінок, стариків

Грузинська опозиція заявляє, що парламентські вибори в цій країні було сфальсифіковано

У багатьох країнах світу дітей силоміць примушують до шлюбу, позбавляючи їх дитинства

37(394) Жовтень 13, 20166

ПРО щО ПИШУТЬ У БЛОГАх

БАГАТОРУКИЙ ПЕТРО-БУЛЬДОЗЕРНині Петро Порошенко

контролює в Україні все. Він, немов бульдозер, виштов­хав більш­менш самостійних людей з владного Олімпу й скрізь розставив своїх. Покір­них, слухняних і здатних спря­мовувати грошові потоки у правильному напрямку. Остан­ня редакція сумнозвісного законопроекту #4370­1 імені Герасимова­Ковальчука пере­вершує будь­які сподівання (навіть Януковича ) на тоталь­

ний контроль за виконавчою гілкою влади в реґіонах. За цими нормами – не Президент у нас виходить, а якийсь бага­торукий та всевидящий Шива.

Президент буде фактично головою виконавчої гілки вла­ди у реґіонах, персонально затверджуватиме склад «кон­курсної комісії» при собі ж, сам затверджуватиме Положення про Комісію та Порядок прове­дення конкурсу (хоча порядок таких конкурсів добре й давно

виписано в законі про держ­службу). Потім президентська комісія при ньому передава­тиме кандидата Кабінету Мі­ністрів, а той як листоноша – Президенту на підпис.

Президент кандидата при­значить, потім сам оцінювати­ме роботу 470 голів місцевих державних адміністрацій, сам же виписуватиме догани, дава­тиме відпустки та викликатиме з них, нагороджуватиме, кара­тиме, попереджатиме...

До цього це все робив Кабі­нет Міністрів. В кінці року Пре­зидент персонально оцінить діяльність свого представника. Фінал. Які погодження, балан­си та противаги, яка децен­тралізація?! Повна й ніким не контрольована диктатура од­нієї персони. Повний Шива. Як мовиться, за що боролися, на те й напоролися.

олена Шкрум,народний депутат

України

АРЕШТ РОМАНА СУщЕНКА Й НЕДОБИТІ ЯНУЧАРИ

Симптоматичною видалась мені реакція депутатів від

«Опозиційного блоку», які фак­тично є недобитими Револю­цією Гідності янучарами, на арешт та ув’язнення у Москві українського журналіста Рома­на Сущенка.

Ось що сказав один з них Ігор Шурма: «Що стосується затримання людини, яка про­живає у Франції й приїхала в Росію, я повинен зрозуміти, хто це є. Я не бачив матеріалів на підтвердження, ким є дана людина. Якщо є спростування, що він працівник спеслужб, це одна справа. Якщо він працює в спецслужбах – вже інше... Я не вірю в затримку людини без підстав у жодній країні, ми має­мо знати правду».

Тут є що коментувати. По­перше, захоплений російськи­ми спецслужбами український журналіст Роман Сущенко не є «людиною, яка прожи­ває у Франції». Він є (увага, це – найголовніше!) грома­дянином України, який вико­нує свої професійні обов’язки

у Франції, працюючи в дер­жавному (!) інформаційному агентстві «Укрінформ». Тобто, громадянин України перебу­ває в службовому відрядженні за кордоном, виконуючи по­кладені державою (!) на нього обов’язки. Відчуваєте відмін­ність від туристу з Монмартру?!

Я взагалі проти узагальнень. Бо так можна докотитися до опису частини народних де­путатів, як осіб, які в перервах між поїздками, скажімо, до Куршевелю, тиснуть на кнопки у залі Верховної Ради. І часто це роблять і за себе, й за того хлопця, який просто фізично не встиг повернутися з Мальдів­ських островів.

Наступна теза про те, що Сущенко має довести, що він не верблюд, вражає своєю

емоційною глибиною. Це все одно, що примусити народно­го депутата Ігоря Шурму дово­дити, що він не є агентом Пу­тіна у Верховній Раді України. Принципової відмінності між цими двома твердженнями не існує – доводити, що ти не іно­земний шпигун, завжди було досить складно, хоча радян­ська традиція вибивання свід­чень у казематах спеціальних закладів довела свою ефек­тивність. Коли із звичайним, наприклад, управляючим бу­динком, у підвалі відповідної структури попрацюють спе­ціально навчені люди, засто­совуючи роками апробовані засоби, він (управдом) цілком швидко може стати, скажі­мо, резидентом новозеланд­ської розвідки, який поцупив

секрети системи орієнтації в просторі балістичних ракет. Між іншим, адвокат затрима­ного журналіста Марк Фейгін назвав висунуті проти нього звинувачення коротко – «фуф­лом». Але й це «фуфло» досі не оприлюднене.

Взагалі, ознайомившись з реакцією деяких депутатів від «Опоблоку» на факт затриман­ня українського журналіста Романа Сущенка в Москві, хо­четься побороти огиду від по­чутого й побажати, аби й їм не «міряли тією ж мірою». Оскіль­ки вони також є громадянами України. Якщо, звісно, у їхніх глибоких кишенях не лежить ще кілька іноземних і диплома­тичних паспортів.

Дмитро тузов,політичний оглядач

ВІДСТОЇМО НАШУ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!

Пастка закривається. Украї­ну дотискають західні плу­

тократи, змушуючи прийняти «мир» на умовах Кремля. Ви­бори в окупованому Донбасі під дулами автоматів росій­ських військовиків, легалізація кремлівських маріонеток через зміни до Конституції вдарять по Незалежності нашої держа­ви, по її суверенітету.

План Путіна повернути Укра­їну в геополітичну орбіту Крем­ля, зупинити шлях нашої країни до ЄС та НАТО близький до вті­лення, як ніколи. Недалекогляд­ність лідерів сильних демокра­тичних держав, їхнє прагнення слідувати внутрішній та зовніш­

ній політичній кон’юнктурі грає йому на руку. Грає проти нас.

Я звертаюсь до кожного українця, тут, у нашій рідній Україні, чи за кордоном, до всіх патріотів нашої держави, до лі­дерів громад та організацій, всіх українських парламентських та позапарламентських політич­них сил, до очільників фракцій і до Президента: зараз не час з’ясовувати стосунки, зокрема, шукати, хто винний у тому, що так сталося. Розберемось зго­дом. Нині ж час для консолідації. В ім’я незалежної Української держави та її суверенітету.

Наше завдання на цьому ета­пі – продемонструвати світу єд­ність нашої позиції. Сказати ра­зом, що ми проти московського зашморгу на шиї України, що в нас є право бути Незалежною державою, виборене кров’ю й життям мільйонів українців, що ми ним скористаємось, що самостійно визначатимемо, як нам бути, і що потребуємо неу­хильної підтримки демократич­ним світом нашого сувереніте­ту й територіальної цілісності.

Всі, для кого самостійна Укра­їна – цінність, мають вийти на ву­лицю на Марш за Незалежність.

Очолити його має Президент. Світ має побачити волю україн­ців відстояти свою Незалежність.

Жодних сумнівів, жодної опущеної донизу руки, жодного кроку назад, коли йдеться про наш суверенітет! Відгукніться ті, хто готовий взятися за органі­зацію Маршу за Незалежність. Створимо Національний та міс­цеві організаційні комітети для того, щоб своє слово могли ра­зом сказати мільйони українців.

Вистоїмо! Переможемо!Василь Гацько,

співголова політичної партії «Демальянс»

СПИСОК КОРУПцІОНЕРІВ ПОРОШЕНКАНапевно, багатьом з вас відо­

мо, що я звертався до НАБУ, ГПУ, СБУ та МВС із заявами щодо корупціонерів з оточення Петра Порошенка. Зокрема, з доказами рейдерського захо­плення Олександром Гранов­ським ТЦ Skymall, який було побудовано іноземними інвесто­рами. Я надав цілі томи доказів, але, на жаль, жодного прогресу в розслідуванні немає. За цілий рік мене лише раз викликали дати свідчення по одній зі справ.

Тому саме тут, у США, за будь­якої нагоди, починаючи від офісів конгресменів і закін­чуючи неурядовими організаці­ями, я завжди порушую питан­ня корупції у вищих ешелонах української влади. Тут я теж назвав прізвища та надав дока­зи корупційних діянь, зокрема порошенківських посіпак Коно­ненка та Грановського. І судячи з того, що я почув від амери­канських політиків, вони готові допомагати притягнути коруп­

ціонерів до відповідальності. Такий досвід вже є – проти Гри­горія Суркіса Сполучені Штати в 2004 році вже застосовували санкції.

За аналогії з корупціонера­ми Путіна, має бути складено список корупціонерів Поро­шенка й уведено проти них жорсткі санкції. Ніщо не допо­може нам у реформуванні кра­їни так добре, як санкції проти Кононенка, Грановського та ін­ших злодіїв.

Якщо підсумувати, то тут, у США, також втомилися від брехні й пустопорожніх обіця­нок української влади. Америка бачить невдоволення людей, які наважилися на Революцію Гідності, відсутністю реформ, розуміють, наскільки впав рі­вень життя в Україні й не при­ймають такого стану речей. Тому готові діяти!

Єгор Фірсов,народний депутат VІІ-VІІІ

скликань

37(394) Жовтень 13, 2016 7

УКРАЇНА ЗБЛИЗЬКА

Повертаючись з Андріївсько­го узвозу, йшла повз буди­

нок СБУ й за синьо­жовтим і червоно­чорним маєвом вже здалеку помітила, що під його вікнами зібрався народ.

Дала собі слово не брати участі цього разу в жодних мі­тингах, протестах, пікетах. Але професійна цікавість перемо­гла. «Проти кого протестує­те?», – запитала, порівнявшись із натовпом, у вже немолодої жінки в камуфляжній формі, дуже схожої темпераментом на тих, з якими колись, у 1990­ті, стояла в ланцюгах єднання й на рухівських мітингах. По­тім час змінився, а вони все лишилися стояти на тих же майданах і перехрестях. Дехто з них став професійним рево­люціонером, дехто вибився в депутати. «Та добровольчі ба­тальйони пресують», – кинула сердито жінка й простягнула газету, яких у неї була ціла тор­ба й які вона роздавала пере­хожим, немов листівки.

Газета називалася «Добро­волець» і на першій сторінці великими плакатними літера­ми повідомляла, що «Режим внутрішньої окупації репресує оунівців!», розповідаючи про те, що «8 серпня на Львівщині було затримано трьох бійців Добробату ОУН та активістів добровольчого руху... Вранці 9 серпня прес­служба СБУ пові­домила на своєму офіційному сайті про затримання на Львів­щині п’ятьох «терористів», як планували «підірвати залізнич­ні колії у трьох різних напрям­ках від обласного центру»... Ми впевнені й заявляємо, що роз­початі репресії проти активістів добровольчих батальйонів – це акт помсти Москви через своїх агентів у СБУ... Але нас не за­лякати! Ми не дамо антиукраїн­ській владі остаточно знищити Україну!»

Історію цих «терористів» згадала зовсім недавно, коли хтось з моїх «фейсбукових друзів» розтиражував розпо­відь журналіста Іллі Контишева про потяг №74 за маршрутом «Львiв – Москва». З’ясовується є такий! І в сьогоднішній Укра­їні він надзвичайно популяр­ний. Попри дорожнечу квитка (100­150 доларів), дуже затре­буваний: щодня до Москви ви­рушає 9­10 вагонiв iз загаль­ною кiлькiстю 416 пасажирів і 100­відсотковою заповнюва­ністю. Лише за серпень ниніш­нього року цим напрямком ско­ристалося 12 847 осiб. Схiдне регiональне управлiння Дер­жавної прикордонної служби України повiдомило, що за цей рiк українсько­російський кор­дон перетнуло 2 мiльйони 780 тисяч 770 українцiв.

«Якщо ви думаєте, що бiльшiсть пасажирів потягу «Львів­Москва» прямує до Киє­ва, то я вас розчарую: українцi й досi їздять на заробiтки до Росiї, – пише журналіст. – У

вагонi знайомлюсь з трьома хлопцями. Їдуть iз села, що на Львiвщинi. Хлопцям вiд 20 до 25 рокiв. Працюють різнороба­ми на будові.

В середньому на будi­вель них роботах у Москвi українськi чоловiки заробля­ють по 450­500 доларiв на місяць...У сусiдньому купе си­дять ще троє заробiтчан з Іва­но­Франківська. Чоловiки рокiв п’ятдесяти, вочевидь, їдуть на­довго, бо запаслися теплим одягом. Кажуть, що за роки заробітчанства в Росiї зароби­ли родинам на будинки. I дiтей вивчили. А вiйна, кажуть, їх не стосується, нехай тi, хто нагорi, самi розбираються...

Коли я розповіла про це тут, в Нью­Йорку, своєму знайомо­му із Закарпаття, який ходить на всі нью­йоркські протести з одним і тим же плакатом «ПТН,

ПТХ!», він стенув плечима й запитав:«А чом тебе це так ди­вує? Он моя сусідка, коли її син воював під Ілловайськом, доглядала в Наро­Фомінську дітей московського злодія. Хлопцеві відірвало руку. Вона приїхала, привезла якісь гроші на ліки й поїхала назад, щоб заробити йому гроші на про­тез...»

…Спускаючись з Володи­мирської вулиці на Хрещатик, на Прорізній, біля Національ­ної агенції з питань державної служби, помітила знову натовп людей з синьо­жовтими прапо­рами. Уздовж хідника від входу до Молодого театру й нижче, майже до середини кварталу, було розгорнуто довгий і вузь­кий, немов сувій, транспарант кольорів національного прапо­ра з написом: «Сьогодні плака­ти, а завтра будуть скати! Під­тримайте Первомайськ!»

– Проти кого протестуєте? – так само запитала чоловіка, який обома руками тісно три­мав древко прапора.

– Против бандитов! Сна­чала трудоустроили у нас милиционеров, которые сда­ли Крым и Донбас, а теперь подсовывают губернатора, который поддерживал сепа­ров... Не знаем кому верить?! Порошенку? Так он тоже «штирлиц»...

Біля дверей комітету, який займається працевлаштуван­ням державних службовців,

купка чоловіків та жінок се­реднього віку, обгорнутих си­ньо­жовтими прапорами, пів­колом обступили «державного чоловіка», вбраного в темно­синій діловий костюм і білу со­рочку та краватку національних синьо­жовтих кольорів в унісон з демонстрантами. Голосно й ультимативно намагалися

донести йому «свою правду», яка полягала в тому, що вони не дозволять, шоб бандити й злодії ставали губернаторами «Николаева», бо не не за те за­гинула Небесна сотня.

Протестанти розмовляли по­російськи, як і водиться в Миколаївській області, час­від­часу вкраплюючи укра­їнською «Небесна сотня». Державний чоловік справно відбивався від настирливих протестантів, повторюючи ре­читативом: «Згідно з умовами конкурсу…» Протестантів з Первомайська така відповідь не влаштовувала й вони при­грозили, що розіб’ють намети біля президентської адміні­страції...

На Майдані Незалежнос­ті, біля фонтанів, зустріла ще один синьо­жовтий мітинг. Третій за один день. Притому, що був це вівторок.

– Проти кого протестує­те? – запитала втретє за один день.

Протестували проти підви­щення тарифів на комунальні послуги...

...Спустилась у підземний перехід, знамениту колись «трубу», заповнену тепер ви­ключно торгівельними ряда­ми. Піднімаючись сходами на поверхню, з протилежно­го боку Майдану помітила скромний хрест, пов’язаний вишитим рушником. Папе­рова табличка, прикріплена до нього, вигоріла на сонці, й важко було розібрати, що там написано... Швидше за все молитва...

Неподалік «Глобуса», під аркою меморілу Незалеж­ності на сходах сиділи кілька чоловіків у камуфляжі, диміли цигарками й мовчали. «Штаб визволення патріотів» – було написано вгорі над їхніми го­ловами. На стінах і колонах арки – портрети полонених і тих, що пропали безвісти.

Уперше з часів подій на Май­дані представники найвідомі­ших добровольчих батальйо­нів «Донбас», «Азов», «Айдар», «ОУН», «Київська Русь» і «Тор­надо» заявили про об’єднання та спільні дії. 2 липня цього року вони домоглися перегля­ду запобіжного заходу одному з командирів «Айдара» Вален­тину Лихоліту, а вже наступного дня провели збори на київсько­му Майдані Незалежності, де утворили «Штаб визволення патріотів» і проголосили перші спільні вимоги: звільнення з­під варти незаконно ув’язнених учасників бойових дій, від­ставка військового прокурора Анатолія Матіоса і арешт осіб, що «сприяли путінській агресії проти України»...

Катерина КіндрасьНью-Йорк – Київ –

Нью-Йорк

ПОТЯГ ЛЬВІВ-МОСКВАПотяг «Львів-Москва»

«Штаб визволення патріотів» на Майдані в Києві Івано-Франківськ. Роман Гурик. 2 жовтня 1994 – 20 лютого 2014

37(394) Жовтень 13, 20168

КИЇВ ВИЙДЕ З НИЗКИ НЕПОТРІБНИХ УГОД У

РАМКАХ СНДУкраїна намагатиметься з

мінімальними втратами для українців вийти з низки угод в рамках СНД, які непотрібні Українській державі. Про це 10 жовтня в програмі «Свобода слова» на ICTV заявив дирек­тор політичного департамен­ту Міністерства закордонних справ України Олексій Макеєв.

«Наші зусилля нині спрямо­вані на те, щоб гідно, але з міні­мальними втратами для грома­дян України вийти з тих угод, які не потрібні, і, можливо, зберегти механізми, які потрібні, як на­приклад, про пенсійне забез­печення», – сказав він, зазна­чивши, що чинними залишаться лише ті угоди, які «працювати­муть на Україну».

«Це й не платити внески, і не брати участі в процесі виро­блення будь­яких рішень, які не стосуються інтересів України та громадян України. Це залиши­ти чинність лише тих угод, які працюють на Україну», – наго­лосив він.

УКРАЇНА ІНІЦІЮЄ ВІДСТАВКУ ПРЕЗИДЕНТА

ПАРЄ

Українська делегація збира­ється достроково поста­

вити під сумнів повноваження президента ПАРЄ Педро Аґра­мунта.

Про це 12 жовтня повідоми­ла перший заступник голови Верховної Ради, член делегації України в ПАРЄ Ірина Геращен­ко. Вона нагадала, що останнім часом Аґрамунт робить публіч­ні заяви, які повністю відповіда­ють російській позиції, в тому числі ініціює зняття з російської делегації політичних санкцій, накладених асамблеєю.

«Нас непокоїть, що політик, делеґований на цю посаду Єв­ропейською народною парті­єю, у своїх діях відходить від позиції ЄНП та від принципів ПАРЄ. Ми не можемо іґнору­вати і вже ведемо консультації з колегами по групі. У нас були розмови щодо цього не лише в політгрупі ЄНП в ПАРЄ, але також з керівництвом Євро­пейської народної партії, і там

справді занепокоєні позицією Аґрамунта», – заявила Гера­щенко, окремо зазначивши, що на даний момент україн­ська делегація ще не запустила процедуру відкликання прези­дента, але готується до цього кроку.

«Ми разом вивчаємо реґла­мент, щоб офіційно порушити це питання в асамблеї. Аґра­мунт не турбується про свою репутацію, а турбується про свою посаду. Тому битимемо по найболючішому для нього – по його посаді», – додала Ірина Геращенко.

10 жовтня Педро Аґрамунт, відкриваючи осінню сесію ПАРЄ, заявив, що асамблея має зробити все необхідне для повернення до пленарної зали представників Росії, які залиши­ли ПАРЄ через санкції.

У ВАСИЛЬКОВІ НА КИЇВЩИНІ ЗАВАЛИЛАСЯ

ШКОЛА

11 жовтня близько 10­ї го­дини ранку у місті Ва­

силькові на Київщиніі в три­поверховій будівлі середньої школи № 6 сталося руйнуван­ня фасадної стіни висотою 9 метрів та шириною 15 метрів, обвал крівлі, міжповерхового перекриття, побутових примі­щень та коридорів з 1­го по 3­й поверх. Жертв і постраждалих, на щастя, немає.

Віце­прем’єр­міністр – мі­ністр реґіонального розви­тку, будівництва та ЖКГ Укра­їни Геннадій Зубко заявив, що спричинити аварію в школі у Василькові міг старий підмурок або розташована поруч дощова каналізація. Будівлю школи було споруджено 1965 року. У школі навчалося 659 дітей.

Рятувальники завершили розбір завалів зруйнованої шко­ли. Вивезено 576 куб. метрів окремих елементів будівельних конструкцій. Для проведен­ня аварійно­рятувальних робіт було залучено 24 одиниці тех­ніки та 296 фахівців. Ведеться слідство.

Тим часом, експерти переві­ряють усі старі школи України на предмет безпечності експлуата­ції будівель.

А.ЯЦЕНЮК РОЗПОВІВ ПРО УЧАСТЬ РОСІЇ В

ЗЛОЧИНАХ ПРОТИ МАЙДАНУ

Колишній прем’єр­міністр України, голова партії «На­

родний фронт» Арсеній Яце­нюк 11 жовтня дав свідчення у Генпрокуратурі в справі зло­чинів, скоєних під час подій Революції Гідності тодішніми високопосадовцями. «Части­на планів, у тому числі по роз­

гону Майдану, на мою думку, здійснювалася за сприяння й підтримки Російської Федера­ції та російських спецслужб», – розповів Яценюк журналістам.

Надання свідчень тривало по­над п’ять годин. Арсеній Яценюк зазначив, що в цій справі пра­цюють декілька сот слідчих. Він також повідомив, що дана слід­ча група сконцентрована на по­діях з січня по лютий 2014 року. «Але для того, щоб обговорити ці події, треба було повернутися до того, що їм передувало: захо­плення влади Януковичем через рішення Конституційного Суду, Харківські угоди, де Янукович отримав так звану знижку на газ від Російської Федерації, а ре­ально подарував до 2042 року Крим для російської військової бази на Чорному морі. Далі – ухвалення низки актів Янукови­чем, в тому числі й скасування курсу на членство України в НАТО. Причина масових протес­тів була в тому, що Янукович від­мовився від європейського кур­су й продав Україну, і об›єктивно за цим всім стояла Росія. Він був у них не більше, ніж політична лялька»,– сказав А.Яценюк.

АРСЕН АВАКОВ: «ФРАНЦУЗЬКИЙ

ПРЕЗИДЕНТР БАГАТО НА СЕБЕ БЕРЕ»

У вівторок, 11 жовтня, пре­зидент Франції Франсуа

Олланд, виступаючи в Парла­ментській асамблеї Європи (ПАРЄ), заявив, що невиконан­ня Мінських домовленостей призведе до створення замо­роженого конфлікту на Сході України. Він зазначив, що го­ловною метою Мінських домов­леностей є встановлення миру й відновлення територіальної цілісності України. Для цього, за словами Олланда, «необхідно провести вибори. І тільки після цього уряд, українська влада могли б повернути контроль над своїми кордонами».

На цю заяву різко відреаґував міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков.

За його словами, президент Франції висловив абсолютно неприйнятні для України речі. При цьому міністр нагадав, що незважаючи на вже діюче «при­пинення вогню», на Донеччині тривають обстріли з боку бо­йовиків, від яких гинуть україн­ські військовики. «Французький

президент багато на себе бере! Спочатку обурливі висловлю­вання міністра закордонних справ Франції Еро під час ві­зиту в Україну, тепер прези­дент Олланд. Я кажу Вам, пане Олланд, не смійте вказувати нам віддавати території України й мільйони життів наших грома­дян під путінський режим тому, що так вам видається зручним. Ви, як представник великої Франції, взялися від імені де­мократичної Європи зупинити агресора, що напав на Україну – так робіть це, а не зраджуй­те Україну, відкуповуючись від Путіна розділом нашої країни! Не продавайте на вульгарному політичному ярмарку найбіль­ший європейський народ, що вийшов за ідеали загальнолюд­ських цінностей на Майдан і від­дав за це життя своїх кращих си­нів і доньок», – написав А.Аваков у Facebook.

«АЗОВ» СТВОРЮЄ ПОЛІТИЧНУ ПАРТІЮ

У п’ятницю, 14 жовтня, коли цей випуск «Нової газети»

вже буде в руках читачів, пар­тія «Національний корпус», що створюється на основі добро­вольчого корпусу «Азов», про­веде свій перший з’їзд. Про це йдеться у повідомленні на сай­ті «азова».

«14 жовтня, в п’ятницю, в Києві за адресою: вулиця Грін­ченка, 7 (Будинок архітектора) об 11.00 відбудеться урочистий з’їзд політичної партії «Націо­нальний корпус», – сказано в повідомленні.

«Ініціативну групу нової по­літичної партії становлять члени громадської організації «Ци­вільний корпус «Азов», ветера­ни полку «Азов», Національної гвардії, волонтери, патріоти України», – йдеться у тексті по­відомлення.

Також цього дня представ­ники «Азова» проведуть марш у центрі Києва з нагоди свята Покрови, яка є покровителькою українського козацтва та Україн­ської Повстанської Армії.

НОВИЙ ГОЛОВА КИЇВСЬКОЇ ОДА ЗАМІСТЬ ХАБАРНИКАКонкурс на посаду голови Ки­

ївської обласної державної адміністрації виграв чинний го­лова Вишгородської районної держадміністрації Олександр Ґорґан.

Він переміг з великим від­ривом, отримавши результат у 18,03 бала, тоді як найближча його суперниця, голова Василь­ківської РДА Наталія Баласино­вич – усього 14,02 бала.

За стандартною процедурою кандидати на посаду склали

тести на знання законодавства й пройшли співбесіди з членами Комісії з питань вищого корпусу державної служби.

Загалом у конкурсі на посаду голови Київської ОДА було 5 фі­налістів.

Указ про призначення голови ОДА має підписати президент після узгодження з Кабінетом міністрів.

Нагадаємо, президент Укра­їни Петро Порошенко звільнив з посади голову Київської об­ласної держадміністрації Мак­сима Мельничука 10 вересня. 9 вересня міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков по­відомив, що заступника голови Київської облдержадміністрації Ігоря Любка затримали за ха­барництво, згодом додавши, що злочин Ігоря Любка скоювався за погодженням з головою ОДА Максимом Мельничуком.

«КОКТЕЙЛЬ НА ТРЬОХ» У ЛЬВОВІ

Виставку живопису з такою назвою розгорнуто в ар­

тпросторі «Зелена канапа», що на вулиці Вірменській у Львові.

«Коктейль на трьох» – спільна експозиція яскравих львівських художників Зоряни Гарбар, Во­лодимира Стецули та Ігоря Ко­лісника. «Кожен з них має власну творчу манеру, проте, завдяки схожості підходу до живопису, їхні твори доповнюють одне од­ного та гарно поєднуються», – каже мистецтвознавець Олеся Домарадзька.

Живопис Зоряни Гарбар, яка працює в сучасному авангард­ному стилі, куратор виставки порівнює з міцним алкоголем, називаючи її доробок безкомп­ромісно сміливим, формаліс­тичним, часто абстрактним та водночас експресивним. Воло­димир Стецула працює в напря­мі «contemporary art». Він – учас­ник понад 50 всеукраїнських і міжнародних виставок. Стосов­но ж творів Ігоря Колісника, то в цьому «коктейлі» в «Зеленій канапі» вони виконують місію ароматизатора, що дасться чути поступово.

Посмакувати «Коктейлем на трьох» у «Зеленій канапі» мож­на до 30 жовтня.

За повідомленнями українських видань

та інформаційних аґенцій

В УКРАЇНІ

37(394) Жовтень 13, 2016 9

37(394) Жовтень 13, 201610

ВИБОРИ-2016

Катерина Кіндрась, власний кореспондент «Нової газети» в Америці

Другим теледебатам у Сент­Луїсі передувала домашня

«заготовка» демократів, такий собі жовтневий сюрприз, який штабу Гілларі Клінтон через впливову га­зету «Вашингтон пост» люб’язно підкинув племінник Джорджа Бу­ша­молодшого, репортер за фахом Біллі Буш. Трамп мав необережність ще в 2005 році їхати з ним в одному автобусі й обговорювати своє став­лення до жінок, зокрема, як він ма­цав їх і хапав за інтимні місця. Типо­ва чоловіча балачка про жіночі ноги та інші принади жіночого тіла й ба­жання ними заволодіти. Підлий же Біллі все це записав і всі ці 11 років зберігав, на всяк випадок, а раптом пригодиться. Як з’ясувалося, ціною цього запису може стати крісло президента США.

Під час розмови Трамп розпові­дає Біллі Бушу про те, що він безу­спішно намагався спокусити заміж­ню жінку. При цьому Трамп вдається до нецензурної лексики, описуючи жінку й спроби її звабити. Потім роз­мова йде про одну з акторок і Трамп вихваляється, що може цілувати й залицятися до будь­якої жінки. Пізніше, коли спалахнув неабиякий скандал, Трамп оприлюднив ви­бачення: «Я казав це. Я помилявся, я прошу вибачення. Я обіцяю бути кращим чоловіком», наголосивши, що касета відволікає громадськість від більш важливих питань.

В Україні чи де­небудь у Франції ця суто чоловіча розмова, навпа­ки, підняла б рейтинг Трампа. Але в ханжеській Америці такі номе­ри не проходять. Проклінтонівські ЗМІ, насамперед телеканал CNN (американці влучно розшифрову­ють цю абревіатуру як Clinton News Network), підняли справжнє зави­вання, прокручуючи запис Біллі Буша ледь не цілодобово.

Історія з цим записом вже вкотре підтвердила, що свобода преси в сучасній Америці – це міф. На при­кладі CNN явно видко, як підгодова­ний акулами Волл­стріт телеканал повністю ігнорує правила неза­лежної журналістики й цілком і по­вністю обслуговує Гілларі Клінтон. Увійшовши в змову з такими грошо­вими мішками як Майкл Блумберг і Джордж Сорос, власник цього те­леканалу веде цілеспрямовану гру на знищення Трампа, а журналісти замість того, щоб обуритися, відро­бляють свої неправедно зароблені срібняки. Але американці все це ба­чать і роблять відповідні висновки.

Втім, повернімося до теледе­батів. Претенденти перед їх почат­

ком вдалися до безпрецедентного вчинку – всупереч усталеній тради­ції, не потиснули один одному рук. А словесна дуель почалася із запи­тання про рольові моделі й швидко перейшла, як і очікувалося, на обго­ворення скандалу із записом 2005 року, який Трамп багато разів по­спіль називав «жартом у роздягаль­ні». А от «нежартом» він назвав пове­дінку чоловіка Гілларі Клінтон, 42­го президента США Білла Клінтона, який не тільки домагався жінок, а й ґвалтував їх. Трамп перед дебатами зорганізував прес­конференцію, на яку привів чотирьох з них, яких Білл Клінтон зґвалтував або ж намагався зґвалтувати. Гілларі ж замість того, щоб бути на боці цих жінок, всіляко погрожувала їм, аби вони тримали язик за зубами.

У перебігу дебатів Г.Клінтон за­явила, що Трамп – перший канди­дат, чия відповідність посаді прези­дента викликає у неї великі сумніви.

Вона пригадала Дональду Трампу сексизм і «здатність ображати кого завгодно». «Те, що ми всі побачили та почули цієї п‘ятниці, висловлю­вання Дональда про жінок, його розмірковування щодо жінок, його дії з жінками. Проте, він каже, що це відео на відповідає тому, ким він є насправді. Водночас, як на мене, то всім, хто чув це, зрозуміло, ким він є насправді. Ми це бачили упро­довж цієї передвиборчої кампанії. Ми бачили, як він ображав жінок. Ми бачили, як він оцінює жінок, за­лежно від їхньої зовнішності, за шкалою від 1 до 10. Ми бачили, як він зневажав жінок на телебаченні та у Twitter. Ми бачили, як він після перших дебатів майже тиждень на­магався очорнити колишню міс сві­ту найгіршим способом. Тож це і є Дональд Трамп.»

Трамп у відповідь заявив, що екс­президент Білл Клінтон «робив з жінками значно гірші речі», заува­живши, що Гілларі повинна соро­митися не тільки свого чоловіка, а й своєї участі у його «відмазуванні».

«В історії політики не було нікого, хто вів би себе так образливо сто­совно жінок», – сказав Трамп. Гілла­рі ж рішуче відмовилася обговорю­вати з ним поведінку свого чоловіка.

Іншою гострою темою дебатів стало питання про те, що Гілларі Клінтон користувалася всупереч правилам відкритим особистим акаунтом електронної пошти, коли була на посаді держсекретаря США.

Трамп заявив, що в разі обрання на посаду президента він дасть ука­зівку генеральному прокурору че­рез інститут спеціальних прокурорів розслідувати цю справу. «Якщо я виграю вибори, то дам інструкцію генеральному прокуророві, щоби спеціальний прокурор розглянув

вашу справу. Адже ніколи ще не було стільки брехні, обману. Такого ще ніколи не було… Люди у цій кра­їні обурені. Думаю, ті, що довго пра­цюють у ФБР, також обурені». «Як добре, що хтось з темпераментом, як у Дональда Трампа, не відпові­дає за правосуддя в нашій країні»,– сказала йому на це Гілларі. «А то ви сиділи б у в’язниці», – кинув Трамп своїй суперниці.

Після цього дебати перейшли на реформу системи охорони здоров’я, започаковану Обамою, так званий Obamacare. Трамп на­звав її провальною, а Гілларі Клінтон вважає, що після доопрацювання вона запрацює з новою силою. Дивно, але Білл Клінтон перед де­батами у Сент­Луїсі також назвав Obamacare «найбільш божевільною системою в світі».

Далі Трамп і Клінтон поспереча­лися про іслам та роль Росії у кон­флікті в Сирії.

Трамп звинуватив Гілларі у ба­жанні прийняти всіх біженців, серед яких можуть бути й джихадисти (до речі, адміністрація Обами нині при­ймає тисячі біженців із Сирії).

Клінтон же наголосила, що му­сульмани є частиною американ­ського суспільства, а прийом біжен­ців – це гуманітарний борг, з огляду на тривалість громадянської війни в Сирії. Вже пізніше стало відо­мо з поширених скандально відо­мим інтернет­ресурсом WikiLeaks, що Гілларі Клінтон у тому самому листуванні у відкритому інтернеті виступала за повністю відкриті кор­дони Америки. До чого це призведе – навіть страшно уявити. Вся плане­та буде тут, але демократи вбачають у напливі іммігрантів з усього світу збільшення свого електорату, а зна­чить і далі пускатимуть сюди нові й нові тисячі шукачів кращої долі, зни­

щуючи засліплені бажанням вічно правити свою власну країну.

Під час дебатів Гілларі постійно використовувала вигадану у її штабі дезу про те, що Трамп – це, мовляв, друг Путіна, який знищує нині сво­єю авіацією сирійське місто Алеппо і який хоче разом з Трампом прави­ти світом, натякаючи що її суперник має в Росії бізнесові інтереси.

Трамп, зі свого боку, зауважив, що союз Вашингтона й Москви про­ти ісламістів у Сирії був би успішним і додав: «Я нічого не знаю про вну­трішній устрій Росії, у мене немає там жодних бізнес­інтересів».

Другі теледебати вирізнялися ін­терактивністю: половина запитань прийшла від аудиторії, що сиділа перед кандидатами. Попередня ж словесна дуель між ними на Лонг­Айленді відбувалася у форматі шес­ти 15­хвилинних тематичних секцій. За такою ж схемою проходитимуть і треті, останні дебати між Гілларі Клінтон та Дональдом Трампом, що відбудуться 19 жовтня в Лас­Веґасі.

Закінчилися дебати в Сент­Луїсі, за якими спостерігали 66 мільйонів осіб, блискучим запитанням одно­го з глядачів. Він запитав, чи бачать суперники бодай щось позитивне одне в одному. Гілларі відповіла, що їй подобаються діти Трампа, а Трамп сказав, що йому до вподоби характер Гілларі, яка в будь­якій си­туації залишається бійцем і б’ється до кінця. Ну, а закінчилися дебати й зовсім на оптимістичній ноті – су­перники­таки потиснули один од­ному руки.

Після закінчення дебатів, які завершилися явною перемогою Трампа, бо він тримався упевне­ніше, говорив арґументованіше й взагалі був на голову вищим від Гіл­ларі, телеканал CNN знову, як і пер­шого разу, оприлюднив результати

якогось фейкового опитування, за яким перемогу буцімто знову здо­була Гілларі Клінтон, щоправда ра­хунок цього разу фальсифікатори намалювали дещо скромніший. Бо це вже було б занадто.

Популярний американський консервативний сайт Breitbart.com заявив на це, що «контрольовані істеблішментом ЗМІ казяться й ви­гадують нісенітниці після приголом­шливої перемоги Трампа на других президентських дебатах».

Оглядач сайту Френк Лунтц на­писав: «Тільки в першій половині дебатів Трампа упереджені моде­ратори переривали 14 разів, а Клін­тон – лишей двічі».

Цей оглядач також відзначив, що Республіканська партія ймовірно надто поспішила відмежуватись від Трампа після скандалу (деякі чіль­ні представники партії, такі як Пол Раян та Джон Маккейн, поспішили відмовитися від підтримки Трам­па), спричиненого публікацією його зневажливих висловів щодо жінок.

«Я також помилився, списавши Трампа. Після сьогоднішнього спіл­кування із виборцями, після сьогод­нішніх переможних теледебатів він повернувся до перегонів», – напи­сав Лунтц.

Напередодні дебатів і особли­во після них ресурс WikiLеaks, за­сновника якого Джуліана Асанджа Гілларі Клінтон закликала вбити, оприлюднив шокуючі документи, які неспростовно доводять, що Гіл­ларі Клінтон – це людина, яка одне каже, інше думає, а третє робить. Жодний запис не охарактеризує політика так, як це роблять нині до­кументи, оприлюднені WikiLеaks. Невже й після цього Америка обере своїм 45­м президентом Гілларі Ро­дем Клінтон?

Фото Reuters

ВІЙНА КОМПРОМАТІВУ Сент-Луїсі (штат Міссурі), в Університеті Вашингтона 9 жовтня відбулися другі телевізійні дебати кандидатів

у президенти США від Демократичної й Республіканської партій Гілларі Клінтон і Дональда Трампа

Другі теледебати явно виграв Дональд Трамп

37(394) Жовтень 13, 2016 11

БАРАК ОБАМА ЗАКЛИКАВ РЕСПУБЛІКАНЦІВ

ВІДМОВИТИ Д.ТРАМПУ В ПІДТРИМЦІ

Президент США Барак Оба­ма закликав провідних

членів Республіканської партії офіційно відмовити Дональду Трампу в підтримці, як їхнього кандидата на президентську посаду.

На передвиборчому мітин­гу на підтримку Гілларі Клінтон Обама заявив, що не можна критикувати Трампа за його непристойні висловлювання про жінок і одночасно підтри­мувати його як претендента на найважливішу посаду в країні.

За словами Обами, канди­дат від республіканців не підхо­дить для того, щоб представля­ти США на міжнародній арені. «Ані за своїм темпераментом, ані за рівнем своєї підготовки і знань, ані за бажанням отри­мати ці знання, ані за своєю чесністю він не придатний для того, щоб бути президентом», – сказав Обама в зверненні до багатотисячного натовпу в штаті Північна Каролайна.

Чинний президент, жодного разу не назвавши імені респу­бліканського кандидата, кілька разів наголосив, що той «не підходить і на посаду головно­командувача й, безумовно, не підходить на роль керівника найбільшої демократії в світі».

На його думку, республіка­нець послідовно ставить під сум­нів такі основні цінності, як толе­рантність, дотримання правових процедур і взаємна повага.

США РОЗГЛЯДАЮТЬ ЗАХОДИ У ВІДПОВІДЬ НА ГАКЕРСЬКІ АТАКИ

Президент США Барак Оба­ма розгляне низку заходів у

відповідь на злам сайтів урядо­вих організацій США, в якому Міністерство національної без­пеки США офіційно звинувати­ло Росію. Не всі з цих заходів можуть бути розголошені, зая­вив прес­секретар Білого дому Джош Ернест.

«У розпорядженні президен­та є кілька варіантів, і він роз­гляне ті з них, які вважатиме

пропорційними», – заявив Ер­нест журналістам і додав: «Ціл­ком можливо, що президент вибере один з тих варіантів від­повіді, про які ми не оголошує­мо заздалегідь».

У п’ятницю, 7 жовтня, Мініс­терство національної безпеки США й Управління національ­ної розвідки країни випустили спільну заяву, в якій офіційно звинуватили російську владу в організації кібератак на амери­канські політичні структури.

ДОНАЛЬД ТРАМП ЗВИНУВАТИВ ПОШУКОВУ

СИСТЕМУ GOOGLE У ЗМОВІ З КАНДИДАТОМ У

ПРЕЗИДЕНТИ ВІД ДЕМОКРАТІВ

До цілої низки ЗМІ, влас­ники яких увійшли в змо­

ву зі штабом Гілларі Клінтон та багатіями з Волл­стріт, які її підтримують, приєднався й відомий інтернетний пошуко­вик Google. Про це 11 жовтня заявив кандидат у президен­ти США від Республіканської партії Дональд Трамп, звину­вативши Google у «відсіюванні» кепських новин про його су­перницю Гілларі Клінтон.

«Згідно з опитуванням Google, ми ведемо на два пунк­ти по країні. І це попри те, що пошукова система Google не пропускала кепські новини про Гілларі Клінтон. Як вам таке?» – заявив Трамп під час виступу перед своїми прихильниками у штаті Вісконсині.

Оглядачі припускають, що йдеться про теорію, за якою функція автозаповнення у Google нібито пропонує більш схвальну лексику при запитах про Гілларі Клінтон. Уперше такі припущення з’явилися влітку цього року на сайті SourceFed.

Журналісти опублікували розслідування, в якому ствер­джувалося, що функція автоза­повнення пошукового запиту в Google видає компліменти Гіл­ларі Клінтон і образи на адресу Дональда Трампа. Запропоно­вані варіанти пошукових слів у Google для кандидатів у прези­денти США серйозно відрізня­ються від даних інших пошуко­вих сайтів.

ГІЛЛАРІ КЛІНТОН НЕ ЗАВЖДИ ГАНИЛА ПУТІНАТелеканал Fox News знайшов

в опублікованому інтернет­ресурсом WikiLeaks листуванні голови виборчого штабу Гіл­ларі Клінтон Джона Подести позитивні висловлювання на адресу президента Росії Вла­діміра Путіна.

Телеканал наводить також уривки з текстів, написаних для

виступів Г.Клінтон на імпрезах за зачиненими дверима. Кан­дидат у президенти від Демо­кратичної партії нині осідлала коника, з якого висміює свого конкурента за його заяви про необхідність налагодити відно­сини з Москвою. Втім, у мину­лому вона виступала точнісінь­ко з такими ж заявами.

У травні 2013 року, напри­клад, в промові перед пра­цівниками компанії Sanford Bernstein Клінтон назвала ро­сійського президента «розум­ним і цікавим співбесідником». «З Владіміром Путіним завжди цікаво. Ніколи не буваєш упев­нений, що він зробить чи скаже далі. Він захищає й просуває ін­тереси матінки­Росії. Так що в нас з ним бували дуже цікаві бе­сіди»,– сказала Гілларі Клінтон.

У червні 2013 року, висту­паючи в інвестбанку Goldman Sachs, вона висловила бажан­ня «продовжувати розбудову­вати більш позитивні відносини з Росією». Подібні заяви не раз і не два лунали з її вуст й на ін­ших зібраннях, на яких вона була присутня.

STRATFOR ОЦІНИВ РИЗИК ВІЙСЬКОВОГО ЗІТКНЕННЯ

США Й РОСІЇ

Імовірність військового зі­ткнення США та Росії в Сирії

зросте до кінця цього року. Про це 12 жовтня заявила аме­риканська приватна розвід­увально­аналітична компанія Stratfor.

На думку її експертів, до кін­ця року США зосередяться на наступі на позиції терористич­ної організації «Ісламська дер­жава» в іракському Мосулі та сирійській Рацці.

«Росія ж дотримуватиметься військової тактики, відмовив­шись від дипломатичних су­перечок, тоді як американська сторона не готова до конструк­тивних дій через закінчення терміну повноважень ниніш­нього президента Барака Оба­ми»,– стверджують аналітики.

У Stratfor повідомляють, що в кінці цього року ризик зіткнен­ня Росії і США зросте, врахову­ючи, що Вашингтон посилює сунітських повстанців у Сирії й позбавляє пріоритетності полі­тику діалогу з Москвою.

Зазначається, що на ситу­ацію в Сирії впливають і інші регіональні гравці. Ситуація

ускладнюється присутністю на полях битв турецьких військ, які просуватимуться на південь Сирії, щоб знизити ризики зі­ткнення з Росією.

Водночас союзники Ва­шингтона з країн Перської за­токи ведуть свою гру проти Іра­ну: вони спробують зіграти на протиріччях Росії та США й по­силити позиції своїх сунітських сателітів.

WALL STREET JOURNAL: «ПУТІН СТАВИТЬСЯ

ДО ОБАМИ ТАК, НІБИ ВІН Є ПРЕЗИДЕНТОМ

АЗЕРБАЙДЖАНУ»Знадобилося сім з полови­

ною років для того, щоб ад­міністрація Барака Обами на­решті прокинулася й тверезо подивилася на природу Росії на чолі з Владіміром Путіним. Про це пише впливова Wall Street Journal.

Таку думку видання сфор­мувало на підставі того, що в п›ятницю, 7 жовтня, держсе­кретар США Джон Керрі ска­зав, що сирійський та росій­ський уряди повинні відповісти за воєнні злочини, скоєні в Си­рії, де вони скидають бомби на мирне населення.

Видання додало, що багато хто може пригадати, як Барак Обама насміхався над канди­датом­республіканцем у пре­зиденти США Мітом Ромні в 2012 році за те, що він назвав Росію «головним ворогом Аме­рики».

За словами журналістів, коли до влади після Медведє­ва повернувся Путін, то почав ставитися до Обами так, «ніби він був президентом Азербай­джану». Він анексував Крим, розв›язав війну проти України, його військові підрозділи втор­глися на Близький Схід.

Несподівана заява Кер­рі щодо військових злочинів Кремля в Сирії ілюструє його розчарування тим, як часто фіктивна російська дипломатія його обдурювала.

АМЕРИКАНЦІ ДО 2013 РОКУ ПОБУВАЮТЬ НА

МАРСІ

Вашингтон у партнерстві з приватними компаніями

має намір здійснити пілотова­ний політ на Марс до 2030­го

року. Про це йдеться в колонці президента США Барака Оба­ми на сайті телекомпанії CNN.

«Ми поставили перед собою чітку мету, що має вкрай важ­ливе значення для нового роз­ділу в історії освоєння космосу: відправити людей на Марс до 2030­го року й благополучно повернути їх на Землю», – на­писав Обама.

Нині в рамках програм дер­жавно­приватного партнер­ства ведеться розробка техно­логій, які допоможуть людині вижити у непридатному серед­овищі. «Лише п›ять років тому американські компанії були відрізані від глобального рин­ку комерційних запусків. Сьо­годні завдяки зусиллям NASA їм належить більше третини цього ринку. Більше тисячі ком­паній, майже в усіх 50 штатах працюють над проектами ко­мерційних запусків у космос», – підкреслив американський президент.

КІМ КАРДАШЬЯН СУДИТЬСЯ ІЗ САЙТОМ

MEDIA TAKE OUT

Американська зірка телеба­чення й модельного бізнесу

Кім Кардашьян звернулася з позовом до суду проти таблої­да, який заявив, що вона симу­лювала власне пограбування в Парижі минулого тижня.

Модель вимагає відшко­дувати їй збитки за наклеп. Відповідачами названо сайт MediaTakeout та його засновни­ка Фреда Мвангагугунгу.

За даними поліції, озброєні грабіжники вдерлися до па­ризької квартири Кардашьян і зв’язали модель.

Вони забрали коштовності на суму близько 10 мільйонів доларів і зникли.

У позові сказано: «Ставши жертвою жахливого й травма­тичного пограбування у Фран­ції, Кім Кардашьян повернула­ся до США лише для того, щоб знову стати жертвою, цього разу – мережевого таблоїда, який на початку жовтня 2016 року опублікував серію статей, у якій її згадують як брехуху і злодійку».

У публікаціях йшлося «без жодного фактичного підґрунтя, що Кардашьян симулювала по­грабування, сказала неправду про напад, а потім вимагала від страхової компанії відшкоду­вання, прагнучи привласнити мільйони доларів».

За повідомленнями світових та американських

інформаційних аґенцій

В АМЕРИцІ

37(394) Жовтень 13, 201612

37(394) Жовтень 13, 2016 13

37(394) Жовтень 13, 201614

ЗА ГОРНЯТКОМ КАВИ

– Ви пам’ятаєте, який був коровай на вашому весіллі?

– Своє весілля я пам’ятаю дуже добре, але... на моєму весіллі не було короваю.

– Чому?– Наше весілля було через п’ять

років після того, як ми приїхали до Америки з Німеччини, з таборів для переміщених осіб. Такі вимучені, дезорієнтовані в цьому Новому сві­ті... П’ять років було замало, щоб ввійти в тутешні обставини й відійти від культурного шоку. До того ж, що ми могли взяти з собою, полишаю­чи домівки? Майже нічого – хіба що

найдорожче й найнеобхідніше. До­рога до Америки була важкою – ми молили Бога, щоб вижити й діста­тися бодай якогось берега, якогось нормального життя. Так що я, на жаль, короваю не мала. Як і мої по­други.

– А коли в українській Амери-ці відродилася ця традиція?

– Років сорок тому. Наскільки при­гадую, все почалося з того, що в на­шому Українському музеї оголосили конкурс чи то весільного, чи то тра­диційного печива. Люди відразу ж відгукнулися – хтось спік, хтось при­готував... І ми на те диво дивилися – не могли надивитися. А вже в останні двадцять років ця традиція розцвіла. Спеціальні курси весільного печи­ва започаткував Центр Української культури в Гантері, вже дев’ятий чи десятий рік влаштовує такі майстер­ні Український музей у Нью­Йорку, і вони дуже популярні. Я починала той курс, але тепер передала молодшо­му поколінню. Започатковуючи, все думала, що прийдуть старші, бо за­хочуть пекти короваї для своїх дітей і внуків. Ні, приходять молоді, при­ходить молодий і молода, приходять чужинці, чимало таких, що мають українське коріння. Вже третя­чет­верта ґенерація. Хочуть знати, як спекти коровай, але й хочуть знати, що він означає. Пригадую, першо­го ж року, як ми тільки розпочали в музеї такі курси, приїхали аж з Пен­сильванії тато й три доньки, які мали ще одну доньку­сестру й вона вихо­дила заміж. І вони якось вислизнули з хати, щоб навчитися пекти коровай і зробити їй несподіванку. Дехто з тих, що брали курс, вже випікаючи короваї, «робить бізнес». Ми все їх научуємо: «Найперше навчіться ро­бити правильно, традиційно, а вже потім додавайте й творіть своє...»

У мене не було весільного ко­роваю, але зате на весілля своєї доньки Ксені, двадцять п’ять років тому, я вже напекла від щирого серця, скільки могла: на кожному столі замість квітів був маленький коровай, а крім того, був великий, головний коровай, був коровай з гілкою, було дерево життя «на гуцульсько», як у нас казали, був величезний кошик з дрібним пе­чивом, яке ми роздавали гостям другого весільного дня на сніда­нок...

– У тому, очевидно, була й певна «компенсація». А як осо-бисто Ви прийшли до цього мистецтва? Кажу мистецтва, бо бачила Ваші короваї на ви-ставці в Українському музеї. Їх шкода їсти – це справжні ви-твори мистецтва, витончена «скульптура у тісті»...

– То для мене дуже сентимен­тальна історія, яка розпочалася в Гантері – багато чого в нашому українському культурному житті по­чинається з Гантеру (усміхається – авт.). Ми приїздили туди на літо

й по сусідству жила Слава Стасюк, Ярослава, але всі її кликали Слав­ця. Одного дня ми з іще однією її родичкою прийшли до Славці саме в той момент, коли вона виходила з хати надвір, несучи перед собою

прекрасний коровай: з пташками, косою, уквітчаний калиною, барвін­ком. А коли вона поклала його над­ворі й сонце, ніби спеціально осяяло його, мені здалося, що той коровай світиться на весь світ! Я стояла, не­

мов зачарована, бо ніколи не ба­чила нічого подібного. Мушу тільки сказати, що від малої дитини, з де­сяти років, залюблена в народне мистецтво: «перша моя любов» – то вишивка, потім – писанки, потому –

розпис кераміки, тоді – ґердани. І як я побачила той коровай, то знала, що то буде моє наступне улюблене заняття. Так воно й сталося. Після того, я часто приходила до Славці, випитувала, як те, як се, вона стала моєю вчителькою, моїм ментором, моєю дорадницею і я їй все життя за це вдячна. Ми зорганізували курси в Гантері й вона нам не лише пока­зувала, як пекти коровай, але й роз­казувала про звичаї, для неї було дуже важливо вдержати традицій­ність, чистоту й естетику традиції. Для мене ці принципи залишаються важливими також.

– А що таке коровай? Як ця традиція з’явилася в Україні?

– Бачте, ми, українці, – дуже хлі­боробський народ, ми маємо хліб на різні оказії. Вся наша матеріаль­на культура просякнута возвели­чуванням хліба, який пов’язаний з життєвими циклами людини – від її народження, коли дитину, що з’явилася на світ, вітали хлібом­кві­точкою, й до самої смерті – хлібом­поманою, яким проваджали, коли людина йшла у засвіти.

Але з­поміж усіх обрядових хлі­бів, весільне печиво чи весільна випічка – найбагатші й найрізно­манітніші: дивень, лежень, борона, шишки, перепійці... Центральною ж «точкою», я б сказала, верши­ною мистецького хлібопечення є коровай – символ подружжя, скрі­плення шлюбної присяги. Тому з ним пов’язано так багато магічних ритуалів і прикмет. Коровай завжди округлої форми, форми сонця. Він поєднує два роди – молодої й мо­лодого.

Ви зауважили, що коровай часто виглядає, мов скульптурний витвір, і його шкода їсти. Але їсти треба, бо в тому одне з головних його призна­

ІЗ СЕМИ КРИНИЦЬ, ПОЛІВ, МЛИНІВ...

Наша співрозмовниця: Ляриса Зєлик – майстриня, яка понад 30 років займається випічкою традиційного обрядового печива, зокрема весільних короваїв.

Народилася 27­го травня 1932 року в Рожнятові на Станіславщині (нині Івано­Франківська область). В 1949 році приїхала до США. Багато років провадила курсами вишивання, писанкарства, керамічного розпису, ґерданів та традиційного обрядового печива в Українському музеї в Нью­Йорку, Центрі української культури в Гантері, на фестивалях, зокрема на Home Farm Festival (Wallkill, штат Нью­Йорк). Брала участь у збірних виставках в Українському музеї, Музеї американського народного мистецтва, галереях штату Нью­Йорк: «Гражді» (Гантер), Delaware Historical Society (Делі), Catskill Gallery (Кетскіл) та ін.

Мешкає й працює в Гантері та Нью­Йорку.

Традиційно в Україні осінь – це пора весіль, яка розпочиналася відразу після збору основного врожаю в середині вересня й тривала аж до кінця листопада. Але найблагословеннішою для укладання шлюбу вважалася середина жовтня – на свято Покрови Пресвятої

Богородиці. Сьогоднішня гостя нашого тижневика Ляриса ЗЄЛИК – про мистецтво пекти коровай, весільні традиції та сучасність

Ляриса Зєлик біля свого весільного печива в Українському музеї в Нью-Йорку

Коровай, який Ляриса Зєлик спекла на весілля своєї доньки Ксені

37(394) Жовтень 13, 2016 15чень – споживаючи шматочки коро­ваю, гості тим самим, немов при­чащаючись, приймають молодих як нову родину у свою громаду.

– Пригадую, в нас на Поліс-сі-Поділлі розігрувалася велика драма, коли «не вдався весіль-ний коровай»...

– Якщо коровай вдавався, це означало згоду в родині, щасливе життя. Коли ж ні – тріскався, запа­дав – це віщувало неприємності, біду, несподівані зміни. Якщо над­коловся, то «прибирали віночками», але ні в якому разі другий не можна було пекти. Як не вдасться коровай, то так, як би сказали: «Ви навіть не йдіть до того шлюбу, бо нічого до­брого з того не буде!»

Є багато правил, багато різних приписів, яких ті, що печуть, тобто коровайниці, мусять дотримувати­ся, бо інакше він не вдасться й мо­лоді матимуть нещасливе життя..

Мусіло бути сім щасливо одру­жених жінок, які не могли в той день мати злої думки або про когось щось зле говорити, й повинні були так себе настановити, щоб думати тільки про добро. Тоді, щоб коро­вай вдався ліпше, мусіли принести яйця від семи білих курок, зібрати зерно – із семи полів, борошно – із семи млинів, масло – від семи різ­них корів, воду – із семи криниць... І молитовно звернутися до Господа Бога, Матінки Божої, Святого Мико­лая, всіх янголів, щоб допомогли їм спекти цей коровай. Збоку сиділи свашки – родичі молодих і приспіву­вали різні обрядові пісні. Творилося магічне дійство – завдяки єднанню пісні, приписів, канону й добро­го духу поміж людьми. Чудодійну силу мали й прикраси: шишки – то символ родючості, пташки – любові та вірності, коса – єдності родини, барвінок – молодості, калина – кра­си та цноти, колосся – життя, а рай­ські яблука – достатку...

– Україна реґіонально дуже відрізняється весільними тра-диціями, напевне, короваями також?

– Певне, що так. На Гуцульщині, Буковині, Бойківщині, наприклад, «випікали» гілку з яблуні або вишні, обмотували її тістом і ставили в піч. Це дерево життя символізувало нове життя нової родини. Славця мене вчила, що та гілка має бути рівнісінька­рівнісінька й чим більше непаристих галузок довкола голов­ного «стовбура», тим щасливіши­ми будуть молоді: якщо знайдете шість­сім – щастя, а як дев’ять – то велике щастя. Але для мене – роз­пука, бо не знатиму, як вкласти її до печі (усміхається ­авт.)

Чудовими короваями славилися Поділля, Волинь, Чернігівщина... А візерунки, якими їх прикрашали, в деяких околицях були загадковими, немов єгипетські письмена чи ієро­гліфи. Цікаво, що етнографи почали досліджувати їх ще в XIX столітті й з’ясувалося, що традиції ці такі гли­бинні, що іноді дійшли до нас тільки фраґменти оздоби й тяжко тепер розшифрувати, що кожна «кривуль­ка» означала.

– Що Ви вкладаєте в поняття «чистота традиції»?

– Дотримання засадничих пра­вил. Наприклад, я проти лебедів на короваї, бо то дуже чуже для нас, українців, не притаманне. Я також проти пластикових квітів, бо наші предки їх не використовували. Па­перові – так, але не пластикові. Зна­єте, що ще гуцули робили? Додава­ли трохи «золота» й «срібла». Пани приїздили з міста відпочити в горах й курили папіроси, обгорнуті позліт­кою, а порожні коробки викидали. Метикуваті гуцули їх підбирали й майстерно прикрашали коровай.

Але як! Шмарували пташку чи га­лузку часником, бо він липкий, і об­гортали позліткою. Я також додаю іноді в свої короваї трохи «золота» й «срібла»: золота зірка – то молода, а срібний місяць – то молодий.

– Але ж більшість короваїв, які Вам замовляють, замовля-ють не для того, щоб їх їсти...

– Я знаю (сміється– авт.) У нас тут коровай сьогодні виконує біль­ше декоративну роль. Багато речей ми не можемо тут пристосувати, але деякі можемо.

У мене був унікальний випадок, коли триповерховий коровай летів з Нью­Йорка до Вашингтона спеці­альним літаком, щоб гості на весіллі могли його з’їсти до борщу.

– Як це до борщу? Хіба це не суперечить «чистоті традиції»?

– На весіллі було понад 400 осіб, тому я мусіла «добудувати» ще один

поверх, щоб вистачило на всіх. Мо­лодий був українець, а молода – ні, й вони домовилися, що він готува­тиме на весілля те, що притаманне українському весіллю, а вона – тра­диціям її народу, не пригадую, на жаль, якого. Так що були борщ, го­лубці, вареники... і коровай.

А щодо того їсти коровай чи не їсти, то є вихід із ситуації. І то цілком традиційний. У нас пекли так звану підошву – паляницю, яку давали музикантам, тобто «чужим», другий поверх, власне коровай – родині, середину – молодим. Але зробле­ний він був так, що ви й не зауважи­те тих поверхів, як у американських весільних тортах. На тих весіллях, де я була за коровайницю, тобто, для яких пекла коровай, більшість таки краяли й роздавали гостям. Правда, вони замовляли ще й ве­сільне печиво.

– А що до нього належить?– Дивень – то є весільне печи­

во, з діркою посередині, іноді ще й з двома патичками, трохи відхиле­ними. Десь у якомусь реґіоні є така традиція: як молоді сидять за сто­лом й молодий встане й піде, то молода крізь ті два патички може слідкувати, де він ходить і що ро­бить. До весільної випічки нале­жать також калачики – округлі з діркою посередині. Коли молодий заходив до хати, йому давали той калачик і запитували: «Що ти ба­чиш?» Він прикладав його до ока й відповідав: «Бачу багато гарних ді­вчат, але найкраща зірка – моя мо­лода!» Тоді молодій давали такий калач і вона також дивилася крізь дірку в ньому й приказувала: «Бачу багато гарних легенів, але найкра­щий місяченько – то мій молодий!» Батькам молодої давали боро­

ну – менший коровай квадратної форми з надрізами, мовляв, ми розуміємо, що «віддаючи доньку в невістки, ви втрачаєте робочу силу».

– Скільки коровай можна зберігати без використання спеціальних хімічних препара-тів?

– Вірте­не вірте, я маю коровай, якому тридцять років! Правда, він стоїть у морозильнику. Як мені тре­ба на виставку чи на якусь особли­ву оказію, я його витягую й знову потому ховаю в морозильник. Не­щодавно, перед візитом Петра По­рошенка до Нью­Йорка, запитали мене, чи маю щось, щоб привітати Президента України з дружиною за нашим звичаєм. Кажу: маю... З рушником і барвінком...

– Але Ви сказали, що ко-ровай – це ж суто весільний хліб...

– Дуже добре, що ви то підміти­ли. Хліб, яким зустрічали Порошен­ка, – то був не коровай, а привіталь­ний або святковий хліб. На ньому немає жодних обрядових прикрас, лише барвінок і посередині дірка, в яку ставлять мисочку із сіллю та по­дають його на рушнику.

Іноді чую: «Молодих благосло­вили короваєм...» Ніколи! Молодих благословляють хлібом. На моїй рідній Бойківщині казали так: «Бла­гословлю хлібом­солев... Благо­словлю добров долев...» Я дістала недавно з України чудову знимку: сидять дві пари: баба­дідо, мама­тато й кожна на колінах тримає хліб. Молоді підходять до них, вклякнув­ши, цілують руку, цілують хліб і вони тим хлібом благословляють.

– Багато хто сьогодні впев-нений, що коровай можна за-мінити триповерховим тортом. І з легкістю це роблять...

– Ніколи! Багато весіль мають і одне, й інше. Я нічого не маю про­ти модерного, треба відчувати час і йти з ним в ногу. Але, поєднуючи старе з модерним, варто не за­бувати про традиційність і почуття естетики. Ви не можете поставити триповерховий торт (навіть най­прекрасніший), а біля нього – коро­вай. Треба їх все­таки трохи відді­лити. Бо в них зовсім інші ролі.

Коли мене просять на весіл­ля, то я завжди дарую молодим коровай і привітальний хліб. Ми­нулого року на весілля двох синів моєї приятельки Зоряни я привез­ла в Україну традиційні прикраси (пташки, шишки, гілочки). Коро­вайниці у Львові спекли весільний хліб, додали ці мої прикраси й вий­шов чудовий коровай.

– Недаремно ходять чутки, що якщо хочете мати найліп-ший коровай, то звертайтеся до Ляриси Зєлик. Ця порада актуальна? До Вас ще можна звертатися з цього приводу?

– Я кожного разу кажу, то є мій останній, то є мій найостанніший коровай. Але все приходять якісь обставини і знову я не можу відмо­вити. Ось зовсім недавно виходила заміж донька моєї куми. Чудова родина: мати – ірландка, батько – українець, наречений з України, з Дніпропетровська. Як я можу від­мовити?! Кожного разу я кажу собі, що то мій останній коровай. А потім думаю: «Ні, зачекай, у тебе ще ж є внучка Калина, ще ж є внук Лука...» Так що не можу зарікатися... І далі в кожен коровай вкладаю стільки любові, стільки душі, немов справді роблю це востаннє...

розмову провелаКатерина Кіндрась

На головній фотографії першої сторінки – коровай, витворений

руками Ляриси Зєлик

Коровай з Хмельниччини

Коровай з Карпатського реґіону

Коровай з Чернігова

Коровай з українського весілля в Гантері (Нью-Йорк)

37(394) Жовтень 13, 201616

У ГРОМАДІ ДІТИ ВОЇНІВ АТО В США

Проект було задумано ще навесні разом з фондом

«Майбутнє Прикарпаття», який очолює волонтер Наталія Пер­цович. У його здійсненні нам допомагали десятки, а, може, й сотні людей. Найперше, допо­мога надійшла від Посольства України у США, звідки було на­правлено листа до Посольства США в Україні про підтримку проекту. Як тільки отримали візи, Генеральне консульство України в Нью­Йорку підключи­лося до перемовин з компанією «Міжнародні авіалінії України» про отримання знижки на авіа­квитки. Й головний менеджер цієї компанії у США Грегорі Тру­мен зробив все можливе, аби вартість квитків для всієї групи була доступною. На відміну від менеджерів у Києві, з якими довготривалі переговори не мали жодного успіху.

Осередки «Нової україн­ської хвилі» в Пасейку (штат Нью­Джерзі), Філадельфії й Пітсбургу (штат Пенсильванія) разом з українською громадою Стейтен­Айленду (Нью­Йорк) та волонтерською групою, яку очолює Олег Мельник, оплати­ли вартість квитків.

Дякуючи компанії «Міст» та волонтерській групі «ToyDrive», ми змогли забезпечити цікаву

програму в Нью­Йорку – діти мали нагоду побачити зблизь­ка Статую Свободи й відвідати низку музеїв та знакових місць («9.11», «Madam Tuso», Empire State Building, Time Square та ін.). Квитки на всі види тран­спорту в Нью­Йорку оплатила родина Едварда та Світлани Душак зі Стейтен­Айленду.

Тиждень діти гостювали в родині Олега та Ольги Роздоль­ських (Стейтен­Айленд), а також чотирьох хлопчиків гостинно приймали в себе Анна та Ми­кола Домські, Наталя та Роман Шкварки. Дітей з України запро­сив до своєї парафії Пресвятої Родини отець Олів’ян Попович, де вони провели два останні дні вересня. Діти побували на різних атракціонах, оглядали захоплю­ючий морський світ в одному з найбільших акваріумів Америки

та побували на березі відкритого океану.

А далі був переїзд до Пасейку, де наших гостей тепло зустріли члени тамтешнього осередку «Нової української хвилі» разом зі священиком парафії Святого Миколая о. Андрієм Дуткевичем. Цей відділ «Нової української хвилі» (голова Галина Семеняк) додатково взяв на себе всі ви­трати, пов’язані з поїздкою до Вашингтону, де діти відвіда­ли Посольство України в США, Музей авіації й космонавтики, зробили світлини на згадку біля Білого дому та Капітолію. На зворотньому шляху група зали­шилась у Філадельфії, де ними заопікувались парафіяни церкви Святого Архистратига Михаї­ла на чолі із заступником голо­ви церковного комітету Лілією Мельничук. На недільній Службі

Божій отець поіменно згадав усіх діток та їхніх батьків­захисників України. Особливо зворушли­вою була проповідь і надзвичай­но теплим прийняття, яке вла­штувала церковна родина.

Запам’яталась дітям і екс­курсія історичними місцями Фі­ладельфії, яку провела заступ­ник голови Всеамериканського громадського об’єднання «Нова українська хвиля» Ірина Мазур. Вона ж організувала відвід­ини штаб­квартири Організації Об’єднаних Націй у Нью­Йорку. Працівники Постійної місії Укра­їни при ООН гостинно прийняли дітей у себе, а потім супроводжу­вали їх до головного офісу.

Перебування на землі Ва­шингтона завершилося у Стем­форді (штат Конектикут). Тут два дні їх гостинно приймав ректор семінарії Св.Василія о. Роман

Малярчук, директор школи укра­їнознавства Уляна Йосипів, вчи­телі, батьки й кілька українських родин.

Єпископ Стемфордський владика Павло Хомницький зу­стрічав юних гостей на летови­щі імені Кеннеді в перший день прильоту і проваджав їх у день повернення на Батьківщину. Благословення Преосвященно­го владики, молитви отців обері­гали дітей у цій подорожі, увага і любов, щедрі пожертви багатьох наших людей на подарунки, те­плий одяг в усіх місцях, де вони побували чи залишались на ніч­ліг, зігріли їхні серця й наповнили вдячністю та вірою у те, що до­бро – всеперемагаюче.

Щира подяка всім, хто до­лучився до проекту. Разом – ми сила!

Мирослава роздольськ

ВИШИВАНИЙ БАЛ, ГАПТОВАНИЙ МИЛОСЕРДЯМ

Союз Українок Америки – організація, яка недавно

відсвяткувала своє 90­річччя й налічує понад 100 відділів по всій Америці, має прекрасну традицію: святкувати не лише народження, а й хрестини но­воствореного відділу.

За більше як рік свого існу­вання 137­й відділ СУА в Клиф­тоні організував кілька імпрез, які представили українській громаді Америки цікаві аспек­ти культурного життя України й водночас дали можливість зі­брати кошти для допомоги по­страждалим від війни на Дон­басі. Тому «хрестини» свого відділу союзянки вирішили по­єднати з доброчинним Балом вишиванок.

Упродовж вечора, який від­будеться 22 жовтня, традиції переплітатимуться з сучасніс­тю, відбудеться кілька прем’єр. Так, уперше в Нью­Джерзі Ігор Лобортас, власник «Класично­

го ювелірного дому», предста­вить каблучку «Царівна­лебідь», виготовлену з білого золота й прикрашену 2 з половиною ти­сячами дрібних діамантів. Цей витвір ювелірного мистецтва потрапив до Книги рекордів Гін­неса, як каблучка з найбільшою кількістю діамантів у світі.

Відома в світі дизайнерка зі Львова Олена Даць предста­вить колекцію вечірнього одягу, яку недавно бачили поцінову­вачі моди в Йорданії та Франції. Колекція Оксани Полонець з Києва – це прекрасний весіль­ний одяг з елементами вишив­ки. Поєднання стилів «етно» та «мілітарі» в жіночому одязі – цікавинка від Олени Васенко з Івано­Франківська.

Свої твори представлять ху­дожниці Оксана Танасів, Хрис­тина Козюк, Анна Заячківська, Оля Войціцька.

Показ мод переплітатиметь­ся з виступами спеціальних

гостей – Анни Заячківської, Міс Україна­Всесвіт 2013 року, Олексія Кузнєцова, переможця пісенного конкурсу «Х­фактор», Жені Борідки, Міс Українська Діаспора 2015 року.

Після вечері та аукціону на гостей чекатиме весела заба­ва.

Як і в усіх попередніх акціях нашого відділу, весь прибуток

від вечора буде передано для дітей­сиріт і сімей­жертв війни на Сході України.

«Нехай Господь благосло­вить рясно і віддасть сторицею за все те добро, що ви зроби­ли для мене й моєї сім’ї», – ці слова вдови з двома дітьми Тетяни Абрамової, яку адап­тував 137­й відділ СУА, нехай стануть подякою всім, хто не

байдужий до горя інших лю­дей. Пам’ятаймо: чужого горя не буває й ласкаво просимо на наш доброчинний Бал вишива­нок!

Валентина табака,голова 137-го відділу СУА

орися Сорока,пресова референтка

відділу

«Нова українська хвиля» організувала для дітей воїнів­учасників воєнних дій на Сході України двотижневу мандрівку Північною Америкою.

У суботу, 22 жовтня, 137­й відділ Союзу українок Америки, який вже більше року діє в Клифтоні (штат Нью­Джерзі) влаштовує в Українсько­американському культурному центрі у Виппані доброчинний Бал вишиванок.

Сукні з колекції Оксани Полонець

Гості з України на Таймс-сквер у Нью-Йорку На гостині у Стемфорді (штат Конектикут)

37(394) Жовтень 13, 2016 17

ФЕСТИВАЛІ

Дзеркало дО ПОКРОВИМолюся нашій Пресвятій Покрові:благослови і пера, і шаблі! Бо лиш народи, явлені у Слові, достойно жити можуть на землі…І хай лютує ворог навздогінці. Бо правда що? Поможеться, якраз. Недарма кажуть: «Щирі українці». Ця клята щирість погубляє нас.Отак скажу я на Суді Страшному. Умру в багні, воскресну в Богуні. Бо він – Іван. Іван – то є син Грому. Він брат всього святого у мені...

Ліна Костенко

37(394) Жовтень 13, 201618

Минулої суботи, 8 жовтня, в ак­товому залі академії Святого

Юра, що на 6­й вулиці в Мангетені, відбувся перший в історії україн­ської Америки вечір любительсько­го боксу. Він розпочався з виходу на ринґ двох команд та виконання Максимом Лозинським і Іриною Рудик американського та україн­ського гімнів.

Українські боксери родом з різ­них куточків України (Трускавець, Івано­Франківськ, Хмельницький, Харків, Донецьк, Закарпаття) ви­ступили проти американських спортсменів. Серед гостей були також присутні українські профе­

сійні боксери Євген Хитров та Іван Голуб

У непростих протистояннях наші хлопці змогли вибороти дві пере­моги для командного заліку. Ве­чір не обмежувався тільки боксом – чудова мистецька програма у виконанні танцювального ансамб­лю «Юність» та виконавця пісень Максима Лозинського створювали зворушливу атмосферу й дарували чудовий настрій.

Але, ясна річ, головним того вечора був все ж таки бокс. Запам’ятався фінальний поєдинок, у якому боксер Ігор Лаба приніс пе­ремогу українській команді, пере­мігши фіналіста змагань Daily News Golden Gloves NY. Ще одну перемогу в нелегкому поєдинку приніс нашій команді Павло Каніщев. В одному з найбільш видовищних боїв того вечора Степан Рогульський, попри чудову техніку, досвід та волю до перемоги, поступився за рішенням суддів 5­разовому чемпіону Daily News Golden Gloves NY, перемож­цю чемпіонату Америки 2015 року Браяну Цебалло. Артема Орищенка – наймолодшого учасника вечора боксу (11 років) – було нагороджено кубком за найкращу техніку.

Родзинкою ж вечора стало освідчення в коханні одного з укра­їнських боксерів своїй дівчині після бою, безпосередньо на ринґу.

Організатори вечора не забули й про фуршет для гостей, на якому частували публіку під час перерви.

Особлива подяка всім гостям цієї події, які прийшли підтримати українську команду, та Українсько­американській громадській органі­зації ,»Держава».

Інф. «НГ» за повідомленням Степана

Рогульського Фото Богдана Шпака

У ГРОМАДІ

СВЯТО БОКСУ, ТАНцЮ Й ПІСНІСтепан Рогульський (ліворуч) проти Браяна Цебалло

Перемогу українській команді приносить Ігор Лаба (ліворуч)

Наймолодший учасник вечора боксу – 11-літній Артем Орищенко Освідчення боксера в коханні своїй дівчині

Андрій Александрівський (у центрі) з українськими професійними боксерами Євгеном Хитровим та Іваном Голубом

37(394) Жовтень 13, 2016 19

37(394) Жовтень 13, 201620

Мериленд був одним з пер­ших штатів, з яким ми по­

знайомилися, ступивши на американську землю. І в’їхали ми в нього хоча й не на біло­му коні, але з парадного вхо­ду – через його столицю, за­тишне місто Аннаполіс, що за п’ятдесят кілометрів від Ва­шингтону. Жили в гостинному домі – з іконами Галини Мазепи й «соняшниками» Якова Гніз­довського, відкритими вікнами на всі сторони світу, ранками смакували каву на веранді з виглядом на Чесапікську зато­ку, вдивляючись у незбагненну далечіть і щиро вірячи, що якщо американська іммігрантська мрія існує, то має саме такий образ, таку форму і такий зміст. Напевне, іммігранти­протес­танти, гнані на своїй батьківщи­ні за віру, думали щось подібне, коли в травні 1634 року на бере­зі ріки, згодом названої іменем Святої Марії, пришвартувалися два європейські судна із сим­волічними назвами – «Ковчег» та «Голубка». Діставшись сухо­долу, люди, які пізніше збуду­ють тут місто Святої Марії, по­чувалися народженими вдруге, бо втікали з Англії від релігійних утисків короля Генріха VIII Тю­дора та його підданих. У 1649 році сюди, на північний берег бухти, перебралися й вигнанці з Вірджинії – пуритани на чолі з Вільямом Стоуном, які назвали своє поселення Провіденсом. Бо вірили: привело їх сюди саме Провидіння.

Історичний центр мериленд­ської столиці – це відкрита книга американської історії. Напевне, недарма одна з образних назв цього штату – «Америка в міні­атюрі». А на прапорі міста, увін­чаному королівською короною, поряд із шотландським чортопо­лохом і червоною трояндою Тю­дорів, красується напис: «Я жив і помру вільним!»

Центральні вулиці вимощено терракотовою бруківкою, ступа­ючи якою не відпускає відчуття, що ви в Європі. Ці почуття під­силюють і старі будинки XVIII­XIX століть в такому ж стилі, які в ори­гіналі збереглися цілими кварта­лами.

Вест­стріт і Мейн­стріт приве­дуть вас до єпископального хра­му Святої Анни – першої церкви міста, будівництво якої розпоча­лося в 1692­му й завершилося в 1704­му році. У неї своя біогра­фія. Вона пережила три життя – з осаннами й падіннями, поже­жами й потопами, посвятами й

скандалами... Сьогодні цей храм – улюблене місця вінчання кур­сантів Військово­морської ака­демії США, заснованої в Анна­полісі 1845 року американським військово­морським міністром Джорджем Банкрофтом. Вона – один з найпрестижніших вій­

ськових навчальних закладів США, який уособлює не лише престиж, а й історію військово­морських сил країни. Зрозумі­ло, що беруть сюди найкращих, найстаранніших і наймужніших, а випускають еліту. Гасло академії – «Корабель не здавати!»

Її подвір’я схоже на музей бо­йової слави під відкритим небом. Тому спочатку стенули плечима, коли поміж гармат і монумен­тів героїчним суднам побачили гігантський пам’ятник… козлу. З’ясувалося, попри те, що за цим всім своїть легендарна іс­

торія й у цих стінах панує сувора дисципліна, неофіційний символ цієї суворої школи – Bill the Goat, і курсанти з гордістю вдягають костюми з портретами козла Біл­ла. А на спортивних матчах скан­дують: «We are the Goats!!!» До­бре, що в кожного народу своє почуття гумору і фразеологізми не перекладаються з однієї мови на іншу дослівно.

Історія цього символу почи­нається з тих часів, коли козлів брали на судна серед іншої худо­би, щоб під час плавання забез­печувати екіпаж м’ясом та моло­ком. Але часто моряки ставилися до них з великою любов’ю й спів­чуттям. За легендою, якось один з таких годувальників­улюблен­ців помер, і командири виріши­ли зберегти його шкуру, щоб прибувши в перший же порт, зробити з нього опудало. Двоє молодих офіцерів, яким було до­ручено доставити шкуру до Бал­тімору, прямуючи повз свою ака­демію, де в цей час відбувалася футбольна гра,

вирішили пожартувати. Один з них, накинувши шкуру на свою синю уніформу, почав бігати вздовж поля й команда, яка пе­ремогла, була впевнена, що ви­грала тільки завдяки підтримці цього козла. У 1893 році під час четвертої гри Army ­Navy (між піхотою й моряками) символом­талісманом виступив уже живий козел El Sid, привезений з крей­сера «Нью­Йорк». А в ХХ столітті йому навіть пошили синю накид­ку із золотими літерами NAVY…

Для того, щоб зрозуміти, на­скільки Військово­морська ака­демія в Аннаполісі престижна, треба знати, що вступити до неї можна лише за рекомендацією американських конґресменів або віце­президента. Кожний конґресмен й віце­президент

ВІД ШТАТУ ДО ШТАТУ

Давня традиція випускників Військово-морської академії в Аннаполісі – після останнього дзвінка – картузи до неба

Наша довідка: Мериленд (англ: Maryland) – один з 13 штатів-колоній, які заклали основи США. На півночі межує з Пенсильванією, на північному сході – з Делавером, на півдні та заході – з Вір-джинією та Західною Вірджинією, а також – зі столичним округом Колумбія. На сході омивається водами Атлантичного океану. Загальна площа – 32 133 кв. км (42-ге місце в країні), з них близько 21% припадає на водоймища. Клімат помірний, вологий. Населення – майже 6 мільйонів осіб, з яких 66% – вихідці з Європи, 29% – афроамериканці, 4% – вихідці з Азії. 82 відсотків населення сповідують християнство, 4% – юдаїзм; 0,1% – іслам, майже 11 відсотків заявили про свою не-релігійність.

Сучасна економіка штату базується на сфері послуг, транспортній індустрії, будівництві, інфор-маційних технологіях, сільському господарстві. В Мериленді розквартировані такі федеральні ор-ганізації, як Національна аерокосмічна аґенція (NASA), Аґенція національної безпеки (NSA), Комі-сія з безпеки споживчих товарів (CPSC), Управління з контролю за харчами та ліками (FDA) й інші.

Столиця - Аннаполіс, найбільше місто – Балтімор.Образні назви: «Штат старого кордону» (Old Line State), «Штат-кокарда» (Cockarde State), «Віль-

ний штат» (Free State), «Америка в мініатюрі» (America in Miniature).

ЖІНОЧІ СЛОВА, ЧОЛОВІЧІ СПРАВИ

Аннаполіс – столиця штату Мериленд

37(394) Жовтень 13, 2016

США мають право рекомен­дувати по 5 абітурієнтів. Окрім того, 170 місць заброньовано для рядових флоту й корпусу морської піхоти, які відбувають активну військову службу. 100 місць виділено для дітей мор­ських офіцерів, ще 65 – для ді­тей тих, хто загинув або дістав тяжкі поранення в бою.

Кандидат на вступ до акаде­мії має бути віком 17­23 років, не одруженим (не заміжнім), не мати дітей, не бути вагітним й мати добрі психолого­мораль­ні характеристики. Викладають в академії, де окрім хлопців вчаться й дівчата, як цивільні, так і військовики. Бути тут ви­кладачем – надзвичайно пре­стижно.

Аннаполісу довелося також приміряти на себе тогу столиці нової держави – 26 листопада 1783 року сюди прибули де­путати Континентального Кон­гресу, рятуючись від бунту армії Джорджа Вашингттона, яка так і не отримала обіцяної платні за участь у війні за Незалежність. Військо оточило Індепенденс­голл у Філадельфії й депутати почали ганебно втікати. Армію вирішено було розпустити, до Аннаполісу викликали леген­дарного Вашингтона – для пе­редачі повноважень команду­вача Континентальною армією. Церемонія була урочистою й заздалегідь продуманою – Ва­шингтон був змушений стояти перед депутатами, які сиділи у своїх кріслах, символізуючи таким чином верховенство ци­вільної влади над військовою.

Саме в цьому місті було ра­тифіковано Паризький мир 1783 року, яким закінчилася довга й кровопролитна війна за незалежність США. Але Ан­наполіс був столицею недовго – вже 3 червня 1784 року Кон­ґрес перебрався до Прінстона, а потім – до Нью­Йорка, якому більше пасував такий статус.

У 1786 році Аннаполіс знову став ареною знаменитих іс­торичних подій. За ініціативою Джеймса Медісона тут зібра­лася конвенція, яка мала роз­робити нову Конституцію кра­їни. Але Мериленд не виявив належної гостинності – деле­гатів навіть не пустили на поріг Капітолію й вони змушені були зібратися в місцевому готелі «Мериленд», який з того часу став знаменитим, оскільки се­ред депутатів були Дж. Меді­сон, батько Конституції 1787 року, А. Гамільтон, майбутній міністр фінансів першого уряду країни, Дж. Монро, майбутній 5­й президент США. Однак, оскільки не було кворуму – більшість штатів не надіслали своїх представників, делегати розійшлися, вирішивши знову зібратися у Філадельфії в трав­ні 1787 року, де й з’явилася на світ нинішня Конституція США.

Наприкінці XVIII століття еко­номічне лідерство перебирає на себе Балтімор, насамперед завдяки своєму порту, який став енергійнішим за аннапо­ліський й це помітно відбилося на економіці обох міст.

Мериленд цікавий не лише своєю історією. Він славиться своїми курортами та відпочин­ковими оазами. На узбережжі Атлантики влітку Оушен­ситі перетворюється на «найгостин­ніший родинний курорт Амери­ки», а в західній частині штату приваблюють прекрасні гірсько­лижні курорти й «Лінія водоспа­дів».

У Мериленда інтригуюче гас­ло, яке не дуже подобається жінкам. В оригіналі воно зву­чить італійською:«Fatti maschii, parole femine» й перекладаєть­ся англійською як «Manly deeds, womanly words» або ще дипло­матичніше «Strong deeds, gentle words». Останню версію адапто­вано офіційною владою штату, щоб утихомирити жінок, які вба­чають у гаслі дискримінацію, а то й приниження. Бо в перекладі українською, дослівно воно зву­чить як «Чоловічі справи, жіночі слова». Офіційна влада, щоб усіх помирити, оголосила, що пра­вильно цей вислів потрібно тлу­мачити дещо не так, а як «Мужні діяння лагідними словами». Ген­дерне напруження між людьми спало, але дискусії не вщухли й досі.

Прихильники «чоловічої до­мінанти» в усіх великих спра­вах штату не стомлювалися повторювати, що саме силі, мужності, розуму чоловіків Ме­риленд зобов’язаний своїм на­родженням, становленням та розвитком. І представляли цілу галерею імен. Жінки не погоджу­валися й протестували, резонно запитуючи: «А як же сама назва штату?» Його ж названо на честь Святої Марії! 25 березня 1634 року англійські колоністи засну­вали тут поселення Святої Марії, назване так на честь небесної покровительки королеви Ген­рієтти­Марії. А столиця штату? Спочатку в ньому увічнили ім’я дружини власника колонії Ме­риленд Чарльза Калверта Анни Арундел, а пізніше – ім’я Анни Стюарт, королеви Англії, Шот­ландії та Ірландії.

Насправді ж це гасло при­йшло з родини Калвертів, за­сновників колонії Мериленд, які використовували його ще вдо­ма, на своїй батьківщині, при­візши у Новий світ з Англії XVII століття.

Притому, що в Мериленда бійцівський норов і волелюбний характер.

За що тільки він не боровся! За віру, наприклад. В 1649 році законодавчі збори колонії при­йняли один з перших в Аме­риці законів, який проголосив свободу віровизнання – Мери­лендський акт про толерант­ність віри. У 1629 році Джордж Калверт, перший лорд Балтімо­ру, звернувся до англійського короля Чарльза І з проханням надати йому право заснувати в Америці нову колонію, північні­ше Вірджинії. Калверт (раніше державний секретар Англії, який став лордом після отримання від короля помістя під назвою Балтімор в Ірландії), вже мав досвід організації поселення, але не дуже втішний. Ще в 1621

році він заснував колонію Аве­лон на острові Ньюфаундленд у Канаді, але через суворий клі­мат вона не вижила. Калверт вирішив спробувати ще раз, але південніше, де тепліше, де при­родні умови більше підходили для сільського господарства. У 1625 році держсекретар пішов у відставку, прийняв католицтво й однією з цілей, яку перед собою поставив, було створення в про­тестантській Америці надійного прихистку для англійських като­ликів.

Джордж Калверт помер у квітні 1632 року, але його спра­ву продовжив старший син Сесиліус, лорд Балтіморський ІІ. Саме на його честь названо найбільше місто штату – Балті­мор. У червні 1632 року, через п’ять тижнів після смерті батька, він отримав королівський до­звіл на заснування нової коло­нії. 25 березня 1634 року два перших судна з переселенцями під проводом молодшого брата Сесиліуса Леонарда Калверта висадились поблизу узбережжя Мериленда, на острові Святого Клемента, і цей день сьогодні святкують як День Мериленду.

Напевне, знаменно, що саме в Мериленді, у Балтіморі, постав перший католицький храм Аме­рики, який стоїть і до сьогодні. Його відвідував Папа Римський Іван– Павло ІІ, тут молилася Мати Тереза.

Мериленд боровся за свою територію. У 1715 році для за­лагодження територіальних розбіжностей між Мерилендом і Пенсильванією правителі ко­лоній, Джордж Калверт і Вільям Пенн, призначили двох чинов­ників – Чарльза Мейсона і Дже­ремі Діксона, які провели межу між колоніями. З тих пір лінія Мейсона­Діксона вважається фактично кордоном між пів­денними й північними штатами Америки.

Мериленд боровся проти «гербового податку». В 1765 році мерилендці виступили про­ти закону про гербове мито. З липня 1776­го Мериленд оголо­сив, що більше не підпорядкову­ється королю, а через чотири мі­сяці став першою з колоній, яка прийняла власну Конституцію.

Мериленд боровся проти «сухого закону». У 20­ті роки XX століття під час дії 18­ї поправки до Конституції США, яка ввела «сухий закон» на території кра­їни, штат Мериленд першим заявив про те, що не хоче під­корятися забороні на продаж і виробництво алкоголю, тобто «хоче бути вільним».

Мериленд має неабиякий го­нор. Так, ніби це не Вашингтон – столиця Америки, а Аннаполіс чи Балтімор. І не безпідставно. В тому також є свій підтекст – у 1791­му році влада штату ще­дро подарувала федеральному уряду шмат своєї землі – і на ній постав столичний округ Колум­бія та місто Вашингтон.

Катерина Кіндрась,Валентин Лабунський

Нью-Йорк – Вашингтон – Аннаполіс – Балтімор –

Нью-Йорк

Гості з XIX століття на вулицях Балтімора

Базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії в Балтіморі (Мериленд) – перший католицький храм протестантської Америки. Фото на згадку

Ocean-City на березі Атлантики – найпопулярніше курортне місто Мериленду

21

Пам’ятник Сесиліусу Калварту у Балтіморі – засновнику поселення Мериленд

37(394) Жовтень 13, 201622

Відпочинкова оселя «Ксеня» в Гантері (штат Нью-Йорк) запрошує на постійну працю сімейну пару для роботи в гірському будинку відпочинку. Забезпечимо житлом та харчуванням.

ОГОЛОШЕННЯ

Для детальної інформації

телефонуйте: (518) 263-4391

37(394) Жовтень 13, 2016 23

37(394) Жовтень 13, 201624