Довготривалий і масштабнийпроект із перенесення виробниц-тва крепованого паперу зі Швейца-рії до України завершено. У червнідруга крепмашина, 2007 року ви-пуску, що обладнана найсучасні-шою електронікою та автома-тикою, прибула до Малина. У липнізавершився її монтаж, до якогобуло залучено велику кількістьфахівців компанії ВАЙДМАНН тасторонні організації, а затим, запідтримки колег зі Швейцарії, ук-раїнські фахівці приступили до ос-воєння процесу виготовленнянового продукту на новій машині.Сьогодні виробництво налашто-ване і обидві лінії працюють. Га-даємо, саме час підбиватипідсумки. Про те, наскільки особ-ливим був проект із передислока-ції виробництва крепованогопаперу, «Паперовик» запитав у го-лови правління товариства АндріяПанченка.

— Андрію Васильовичу, чи можна сказати, що проектз перенесення машин для крепування завершений успішно?

— На мою думку, проект реалізований успішно, обидві ма-шини, як і передбачалося, вже перевезені і працюють. Із пер-шою машиною ми практично не мали проблем, з другою булидеякі організаційні і технічні складнощі. Тепер наше зав-дання — випускати новий продукт і забезпечувати ним усіхтих клієнтів, які до цього працювали з Рапперсвілем. Швей-царська сторона поставила жирну крапку — проект реалізо-вано, а для нас же ця крапка стала великим початком новогобізнесу.

— І все-таки цікаво, які труднощі було долати най-важче?

— Вважаю, більш розлого про це може розказати керівникпроекту Богдан Залітайло. Я ж можу виділити два моменти. По-перше, дуже важливим було підібрати спеціалістів для реалі-зації цього проекту, в тому числі і людей, які працюватимуть намашинах, адже йшлося про виробництво фактично унікальногопродукту, який у світі ніхто не випускає. По-друге, ні ми, ні ко-леги зі Швейцарії не мали досвіду із перенесення виробництватакого масштабу в Україну. І оскільки не все можна було спрог-нозувати наперед, виникали деякі затримки.

— Ви сказали, що такий продукт, як тепер виготовляєтовариство, ніхто у світі не виробляє? Певно, йдетьсясаме про конкретну марку паперу, адже, наскільки менівідомо, у межах корпорації крепований папір виготовля-ють на одному з американських підприємств?

— У світі виготовляють велику кількість видів крепованого па-перу і компанія ВАЙДМАНН конкурує з багатьма підприємствами.Проте саме ці машини, які тепер працюють у нас, виготовляютьпапір для так званих «бушингів», тобто, високовольтних вводів, час-тини трансформаторної ізоляції. У цьому сегменті ВАЙДМАНН фак-тично монополіст на ринках, на яких працює багато років.

— Тобто можна сказати, що наше підприємство отри-мало не просто машини, а унікальне виробництво…

— Так, нам передали машини, призначені для виготовленняунікальних продуктів. І попри скептичні закиди стосовно «старо-винності» однієї з них, 1932 року випуску, що звучали на зборахакціонерів, ці машини успішно працюють — спершу у Швейцарії,а тепер у нас на них виробляють продукт, що користується попи-том на ринку. Швейцарська сторона передала нам це виробництвояк частину бізнес-проекту, що ґрунтується на значно нижчій собі-вартості виробництва такого паперу в Україні.

(Початок. Продовження на с. 2.)

Газета ПАТ “МАлинськА ПАПеровА фАбрикА-ВАйдмАнн”

№8 (615)Серпень 2016 року

Заснована 1 березня 1957 року

ПАПЕРОВИКВеликий початок нового бізнесу

П А П Е Р О В И К№8 (615)2 сторінка

(Продовження. Початок на с. 2.)

— У той же час йдеться про певний рівень довіри — нашомупідприємству, людям, зрештою, вам як керівнику…

— Таких підприємств, як малинська паперова фабрика, у ВАЙДМАННдуже мало. У цьому сенсі не секрет, що Малин не є молодшим братомчи другорядною компанією. Ми рівні серед рівних, адже виготовляємопродукти, аналогічні до тих, що випускають сестринські компанії, і про-дукти, нетипові для них. Навіть наші папероробні машини унікальні длякорпорації, вони зовсім інші, ніж у США та Великобританії. Не дарма жнаше підприємство позиціонується як центр виробництва матеріалів урегіоні Європа-Африка.

Я згоден з тим, що цей проект був викликом — з одного боку, дляшвейцарської сторони, яка мала вагомі причини для такого кроку. З ін-шого, для наших працівників, котрі мали довести, що здатні управлятицим обладнанням і забезпечити випуск продукції такої ж якості, як у Рап-персвілі. І ми з цим впоралися.

— Знаю, що виробництво крепованого паперу вже відвіду-вали аудитори споживачів. Якими були їхні відгуки?

— Так, це виробництво вже мало два аудити, заплановано ще два напочатку жовтня. Ми очікуємо, що всі наші споживачі захочуть подивитися,яким чином цей проект реалізовано, як забезпечується стабільна якістьпродукції. Для наших замовників не секрет, що в Україні зараз складнаситуація, з цим були пов’язані їхні перестороги і сумніви стосовно того,чи правильно зробив ВАЙДМАНН, перенісши сюди виробництво. Своєюроботою ми показуємо, що рішення було правильним і сподіваємося

знайти достатньо аргументів, щоби переконати наших замовників, щоякість продукції не змінилася. Ми перенесли з Рапперсвіля все вироб-ництво крепованого паперу, всю технологію і сировинні матеріали, усе,крім клімату і ДНК людей, які на них працювали.

— Чи виправдала себе ця інвестиція у короткостроковійперспективі?

— Я гадаю, що так. Розрахунок тут був дуже простий — економіявитрат. І якщо порівняти собівартість виготовлення продукції в Ук-раїні і Швейцарії, навіть без точних цифр можемо сказати — є ве-лика різниця. Упевнений, за кілька найближчих років проектокупиться і інвестиція себе виправдає.

— Скільки тонн паперу за рік має випускати нове виробництво?

— У Рапперсвілі випускали близько 1500 тонн на рік, деякі клієнтиочікують зростання ринку, тому обсяг випуску цього продукту буде при-близно таким же, як був у Швейцарії.

— А чи можна на цих самих машинах виготовляти інші видикрепованого паперу?

— Це можливо. Раніше ВАЙДМАНН цього не робив, машини вико-ристовували винятково для випуску паперу для бушингів. Однак ніхтонам не забороняє (після того як навчимося його добре і надійно вироб-ляти) експериментувати над створенням інших видів крепованого паперу.Вже маємо певні ідеї стосовно продуктів, які можна виробляти на цих ма-шинах. Наприклад, теоретично ми можемо виготовляти такі ж папери,як і на заводі в Урбані, для ізоляції провідників, і замістити американ-ський папір українським на ринках, що знаходяться на нашій території.

— Андрію Васильовичу, які ще цікаві проекти зараз реалі-зовуються на виробництві?

— У нас багато цікавих проектів. Один із них — модернізація ПРМ-15,це великий проект, на який покладаються великі надії стосовно створеннятих видів паперу, які ми не робили, і суттєвого покращення якості інших па-перів. Також вже практично завершений прототип машини для виготовленняелектроізоляційної стрічки. Це дослідний екземпляр, який був створенийВАЙДМАНН і є лише у нас. Як тільки доведемо його до пуття, можна будеговорити про тиражування цієї розробки на інші заводи компанії.

Крім того, у майбутньому ми плануємо надалі розширяти гаму виробівз паперу і картону, які потрібні для трансформаторобудування, на додатокдо тих продуктів, які випускає ДП “ВМІК”.

Великий початок нового бізнесу

Відбувся аудит страховикаДнями в Малині у рамках планового аудиту з оцінки ризиків

побував інженер з ризиків страхової компанії «Zurich» (Швей-царія) Юрг Біркмаєр.

— Наше товариство, як член групи WICOR, залучене до низки про-грам корпоративного страхування. Зокрема, до страхування вантажівта вантажоперевезень; відповідальності директорів та менеджерів; від-повідальності перед третіми сторонами та виробника продукції, а такожстрахування майна та перерв у діяльності, — розповів менеджер з пи-тань управління ризиками Сергій Дмитренко.

Саме останній вид страхування став приводом для приїзду представ-ника швейцарської страхової компанії, що виступає як перестраховик.

Спільно з генеральним директором WET AG Марселем Суттеромвін оглянув цехи товариства, а також ДП “ВМІК”. Під час аудиту панаБіркмаєра найбільше цікавило все нове, що з’явилося на підприємствіз часу його останнього візиту в 2012 році. Наприклад, обшивка цехів, вякій як утеплювач використано мінеральну вату; система пожежної сиг-налізації у цеху 6, система пожежогасіння у цеху 5, монтаж котрої від-бувався у дні його приїзду. Також він мав змогу пересвідчитися, чивідповідає дійсності опис страхового випадку, що трапився торік, і чибули усунуті виявлені під час минулого приїзду недоліки.

Побачене справило на нього добре враження, адже всі попереднірекомендації фахівця паперовики взяли на озброєння і втілили у життя.

П А П Е Р О В И К №8 (615) 3 сторінка

Напередодні Дня підприємця, що відзначають першоїнеділі вересня, в облдержадміністрації відбувся тради-ційний захід із вшанування кращих суб’єктів підприєм-ництва на Житомирщині.

Втім, цього року організатори вирішили відійти від визначенняпереможців в усталених номінаціях для малого, середнього і вели-кого бізнесу і започаткували нові. Їх усього три: кращий суб’єкт ма-лого підприємництва, кращий суб’єкт середнього підприємництва і

кращий суб’єкт господарювання публічного сектору економіки. Тимне менше наше товариство вкотре потрапило до когорти наго-роджених і було визнано переможцем у номінації «Кращийсуб’єкт середнього підприємництва».

Відзнаку, виконану у вигляді статуетки з мапою області, і по-чесний диплом із рук нового очільника облдержадміністрації ІгоряГундича отримав заступник голови правління товариства АндрійКостюченко, який взяв участь у заході.

Товариство знову серед кращих підприємств області

У Чорноморську (донедавна — Іллічівську) на по-чатку серпня відбувся X Всеукраїнський фестивальукраїнської народної пісні імені Юрія Штельмаха«Серпневий заспів», участь в якому взяло 37 колек-тивів з різних куточків України. Одним із них був на-родний хор «Ветеран» із Малина, якому товариствооплатило оренду автобуса, аби артисти дісталисяЧорноморська.

Цьогоріч організаційний комітет замінив конкурсну про-граму оглядовою, отож не було ні переможених, ні пере-можців, і всіучасники поїхалидодому із пам’ят-ними дипломами.

За дорученнямучасників хору,після поверненняз Чорноморська

до товариства завітав його засновник Микола Бурляй і передав пам’ятні світлини та подякуголові правління Андрію Панченку і спільноті паперовиків: «Бажаємо вам особисто та членамвашого колективу міцного здоров’я, успіхів у житті та праці. Ваше підприємство було і єодним з найкращих підприємств-благодійників хору «Ветеран», що колектив відчуває постійноі високо цінує».

Також цього місяця товариство допомогло придбати для гінекологічного кабінету КЗ«ММРЦПМСД» діотермокоагулятор вартістю близько 22 тисяч гривень.

Підтримали культуру й медицину

Нещодавно до когорти паперови-ків долучилися нові працівники, з-поміж них Віталій Ліснічук, Олек-сандр Трепачов (цех №6) та Володи-мир Вольвах (цех №5).

Віталій Ліснічук освоює професіюпресувальника у картоноробному

цеху, переймаючи досвід у старшого ко-леги Сергія Тетері. Професію непросту і

відповідальну. Окрім обов’язків, які пре-сувальник виконує безпосередньо на ма-шині він має й інші — стежити зароботою насосів, регулювати засувки по-дачі пару залежно від програми пресу-вання у теплопункті та ін. Поки щоВіталій більшою придивляється, як це ро-бить наставник і готується до складанняіспитів, аби опісля працювати само-стійно.

До приходу на фабрику хлопець закін-чив Житомирський державний техноло-гічний університет, де паралельно здобувдві вищі освіти (гірничого інженера таекономіста), а потім півтора року працю-вав водієм навантажувача у ТОВ «Юніг-ран».

— Мої однокласники, що працюютьна ДП “ВМІК”, схвально відгукувалисяпро роботу в компанії ВАЙДМАНН. Ка-зали, тут і зарплату вчасно платять, і єможливості для зростання. Я їм повіриві не шкодую про це, — говорить він.

На дозвіллі Віталій ходить до трена-жерної зали, грає у футбол та рибалить— найбільшу свою щуку 6,2 кг зловив намалинському водосховищі.

Новий машиніст підсилив ряди па-перовиків у цеху №5. Це Володи-

мир Вольвах, за плечима котрого досвідроботи на асфальтному заводі та паперо-робному підприємстві (накатником, су-шильником та машиністом). ЗаразВолодимир працює на плоскосітковійПРМ-15 під керівництвом машиністаОлександра Струтинського.

— Коли вперше прийшов на фабрику,був приємно здивований чистотою на те-

риторії та на виробництві, попри те, щолюдей зустрів небагато, всюди був поря-док, — поділився враженнями Володи-мир. — У в перший же робочий день яотримав спецодяг, спецвзуття та рештузасобів індивідуального захисту.

Володимир закінчив малинський лісо-технікум, де здобув спеціальність меха-ніка лісового комплексу, а потім —Житомирський державний технологічнийуніверситет і отримав диплом інженера-механіка в галузі машинобудування.

Вільний час присвячує родині — дру-жині та маленькій донечці Маргаритці,для яких, заручившись підтримкою брата

і батька, будує власний дім. Практичновсі види робіт ці працьовиті чоловіки ви-конують власними силами: «Очі бояться,а руки роблять», — каже Володимир.

Олександр Трепачов освоює профе-сію машиніста картоноробної ма-

шини під керівництвом досвідченішогоколеги Олександра Ковальчука.

— Я народився і виріс в Малині, за-кінчив Житомирський кооперативний ко-

ледж, а згодом заочно Житомирськийагроекологічний університет, де здобувспеціальність менеджера зовнішньоеко-номічної діяльності, — розповів про себечоловік.

За плечима в нього досвід роботи уторгівлі (ПРАТ «Нова лінія» в Бучі, де вінпрацював старшим продавцем) та на ви-робництві (був оператором дробильноїмашини на склозаводі). Серед захоплень— футбол та психологія, практично опа-новувати яку йому довелося під час ро-боти продавцем.

Олександр давно мріяв знайти роботув рідному місті, аби бути ближчим додружини та донечки, яка цього року сталапершокласницею, та мати більше віль-ного часу, тож налаштований залишитисяна фабриці надовго.

Сподіваємося, йому, як і іншим новимколегам, це вдасться. З почином!

4 сторінка №8 (615 ) П А П Е Р О В И К

«П А П Е Р О В И К » — газета ПАТ “МАлинськА ПАПеровА фАбрикА– ВАйдмАнн”.Засновник і видавець — ПАТ “МАлинськА ПАПеровА фАбрикА– ВАйдмАнн”.свідоцтво про реєстрацію серії ЖТ №94/471Пр від 17.02.2011.Адреса видавця та редакції: 11602, м. Малин, вул. Приходька, 66.Телефони: 6-72-53, 6-72-69, 6-72-22. E-mail: info.wmpm@wiсor.comГазету набрано і зверстано у редакційному комп’ютерному центрі. над-руковано в друкарні «віол-друк», м. київ, пр. Перемоги, 21, оф.163.виходить не рідше одного разу на місяць. розповсюджується безкош-товно. наклад 2000 екземплярів.

Редактор ГОРдін О. і.

Матеріали, надруковані в газеті «П А П Е Р О В И К », не можуть бутивідтворені в будь-якій формі без письмового дозволу видавця.

відповідальність за достовірність публікацій несуть автори. редакціяне листується з читачами. редакція може не поділяти точку зору автора.рукописи не повертаються і не рецензуються. редакція залишає за собоюправо редагувати матеріали. При використанні наших публікацій поси-лання на газету — обов’язкове.

© «П А П Е Р О В И К ».

Будьмо знайомі!