arpapнol' науки · нолата Л.П., Пилипчук М.М. Вплив вітамінно-мінеральних преміксів на молочну продуктивність

arpapнol' науки РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ

М.Д. Безуrлий (голоfsнuй {Іедактс:р;

В . Ф. Петри ·-4енкс (заступник ;;о.1свного редактора)

В .А. ВеличкІ) (засту.rоник еолсвн:>го редактора,'

8.9. Адам-!уr. В.Г. Андрійчук

С.А. Бал:ок В. ':> Бусол В.В . Влізло 1.!3 . Гриник Я.С. Гуков В.М. Жук

М . В. Зубець 0.0. Іващенко

С .М . Кваша П.В. Кондратенко

В . І . Ладика М.К. Лінник

М.П. Лісовий Д.О. Мельничук М .М . Мусієнко

Ю.О . Приходько Б .С . Прістер

М.В . Роїк М.І. Ромащенко М.В. Рубленко

П .Т . Саблук В.Ф . Сайко

Ю.М . Сиволап В. П . Ситник

М . П. Сичевський В.В. Снітинський

0.0. Созінов Б.Т . Стеrній

О.Г. Тараріко М.А. Хвесик

НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНИЙ ЖУРНАЛ НАЦІОНАЛЬНО! АКАДЕМІІ АГРАРНИХ НАУК УКРАІНИ

Видається з вересня 1922 р. (матеріали друкуються мовами оригіналівукраїнською та російською) Щомісячник

EDITORIAL BOARD

М. Bezugly (editor-in-chief) V. Petrychenko (deputy edifor-in-chief) V. Velychko (deputy editor-in-chief) V. Adamchuk V. Andriychuk S. Balyuk V. Busol V. Vlizlo І . Grynyk Уа . Gukov V. Zhuk М . Zubets О. lvashchenko S. Kvasha Р . Kondratenko V . Ladyka М. Linnyk М. Lisovy D. Melnychuk М . Musiyenko Yu. Prykhod'ko В . Prister М. Royik М. Romashchenko М . Rublenko Р. Sabluk V. Sayko Yu . Syvolap V. Sytnyk М . Sychevsky V . Snitynsky О. Sozinov В. Stegniy О. Tarariko М . Hvesik

Київ

Державне видавництво

~Аграрна наука» 2012

ЮВІЛЕЇ

СТОРІНКА МО

ЛОДОГО

ВЧЕНО

ГО

ЗМIСТ

вересень 2012 р.

6 Іващенко О.О., Рудник-Іващенко О.І. Напрями збільшеннявиробництва продовольства в Україні

9 Волкогон В.В. Мікробіологічні аспекти відтворення родючостіґрунтів

15 Дубовий В.І. Енергетична оцінка вирощування пшениці ози-мої в умовах фітотронно-тепличного комплексу

19 Мельник П.О. , Даньков В.Я. Аналіз фітосанітарного ризи-ку збудника ризоманії буряків

22 Кулик М.Ф., Тучик А.В., Обертюх Ю.В., Курнаєв О.М., Чор-нолата Л.П., Пилипчук М.М. Вплив вітамінно-мінеральнихпреміксів на молочну продуктивність і жирнокислотний складмолока корів

27 Кучерявенко В.В. Емульсійна інактивована вакцина протиінфекційного ринотрахеїту та вірусної діареї великої рогатоїхудоби

30 Вдовиченко Ю.В., Шпак Л.В. Поліська м’ясна порода вели-кої рогатої худоби та її знам’янський внутрішньопородний тип

34 Клестова З.С., Зоз О.С., Бездітко Л.В., Мельниченко О.М.,Марченко М.І., Ташута В.С. Хіміопрофілактика вірусних ін-фекцій

37 Роїк М.В., Ковальчук Н.С., Яцева О.А., Малецький С.І.Щодо генетичної регуляції експресії забарвлення корене-плодів цукрових буряків (Beta vulgaris L.)

41 Говоров О.Ф. Обґрунтування потенційної енергоємності шар-нірно закріпленого ножа різального апарата

44 Ромащенко М.І., Гринь Ю.І., Конаков Б.І., Бабіцький В.В.Потреба в дощувальній техніці для відновлення зрошення вУкраїні

49 Кузьменко А.С. Підвищення родючості ґрунтів під виноград-никами

52 Вербицький С.Б., Анісімова Л.В., Лизова В.Ю. Значущістьструктурно-механічних показників консистенції м’ясних продуктів

56 Славов В.П., Коваленко О.В. Коеволюційний принцип роз-витку кормовиробництва

61 Сало І.А. Страхування врожаю багаторічних насаджень

65 Васько Н.М. Листковий індекс та врожайність картоплі in vitroза використання підживлень водорозчинними комплекснимидобривами

67 Гаврик С.С. Вплив мінеральних добрив на продуктивністьсіяного злакового травостою

70 Лук’янець В.О., Субота С.В. Обґрунтування способу заван-таження гвинтового брикетного преса

73 Братушка Р.В. Вплив паратипних факторів на відтворнуздатність корів сумського внутрішньопородного типу українсь-кої чорно-рябої молочної породи

76 Бредіхін О.О. Удосконалення механізму відновлення сільсь-когосподарських земель

78 Климишена Р.І. Залежність вмісту білка в зерні ячменю ози-мого від технологічних факторів

80 Липкань О.В.Еколого-економічні проблеми раціонального ви-користання та охорони земель агропідприємств Черкаськоїобласті

83 В.П. Романенку — 8084 М. О. Рябченку – 60

МЕХАНІЗАЦ

ІЯ,

ЕЛЕКТРИФІКАЦ

ІЯ

ТВАРИННИЦ

ТВО,

ВЕТЕРИНАРНА МЕ

ДИЦИНА

ЗЕМЛЕРОБС

ТВО,

ҐРУНТО

ЗНАВСТ

ВО,

АГРОХІМІЯ

РОСЛИ

ННИЦТВО,

КОРМОВИР

ОБНИЦТ

ВО

ГЕНЕТИКА, СЕ

ЛЕКЦІЯ

,

БІОТЕХНОЛ

ОГІЯ

ЕКОНОМ

ІКА

ЗБЕРІГА

ННЯ ТА

ПЕРЕРОБК

А ПРОДУ

КЦІЇ

Вісник аграрної науки

АГРОЕК

ОЛОГІЯ,

РАДІОЛОГІЯ, МЕ

ЛІОРАЦ

ІЯ

2

НАЙАКТУАЛ

ЬНІШЕ

JUVILEE

YOUNG SCIENTIST'S

PAGE

CONTENTS

3вересень 2012 р.

ECONOMICS

GENETICS, SELECTION,

BIOTECHNOLOGY

MECHANIZATION,

ELECTRIFICATION

PLANT-GROWING,

FODDER PRODUCTION

LAND CULTIVATION,

SOIL SCIENCE,

AGROCHEMISTRY

STORAGE AND

PRODUCTS' PROCESSING

Вісник аграрної науки

LIVESTOCK BREEDING,

VETERINARY SCIENCE

AGROECOLOGY,

RADIOLOGY, MELIORATION

TOPICAL ISSUES6 Ivashchenko A., Rudnik-Ivashchenko O. Directions increasing

production of foodstuffs in Ukraine

9 Volkogon V. Microbiological aspects of reproduction of fertilityof soils

15 Dubovoy V. Power estimation of cultivation of winter wheat inconditions of phytotron-hothouse complex

19 Melnyk P. , Dankov V. Analysis of phyto-sanitory risk of thecausal organism of rhizomania of a beet

22 Kulik M., Tuchik A., Obertiuh Yu., Kurnayev A., Chornolata L.,Pylypchuk N. Influence of vitamin-mineral premixes on milkproductivity and fat-acid structure of milk of cows

27 Kucheriavenko V. Emulsion inactivated vaccine against in-fectious rhinotracheitis and viral diarrhea of cattle

30 Vdovichenko Yu., Shpak L. Poliska meat breed of cattle andits Znamensky intrapedigree type

34 Klestova Z., Zoz O., Bezditko L., Melnychenko A., Marchen-ko M., Tashuta V. Chemoprophylaxis of virus infections: prob-lems and prospects

37 Roik N., Kovalchuk N., Yatseva O., Maletsky S. To geneticregulation of expression of pigmenting roots of sugar beet (Betavulgaris L.)

41 Govorov O. Substantiation of potential power consumption ofjointly fixed knife of cutting apparatus

44 Romashchenko M., Gryn Yu., Konakov B., Babitsky V. Necessity in sprinklers for restoration of irrigation in Ukraine

49 Kuzmenko A. Method of preserving and increasing fertility ofsoils under vineyard

52 Verbitsky S., Anisimova L., Lyzova V. Determination of theimportance of structurally-mechanical parameters — analoguesof organoleptic characteristics of a consistence of meat products

56 Slavov V., Kovalenko O. Coevolutionary principle of deve-lopment food-stuff industry as the tool of its sustainable deve-lopment

61 Salo I. Feature of insurance of crop of long-term plantings

65 Vasko N. Leaf index and productivity of potato in vitro at use oftop-dressing by water-soluble complex fertilizers

67 Gavryk S. Influence of fertilizers on efficiency of seeded cerealgrass stand

70 Lukianets V., Subota S. Substantiation of way of loading screwbricketing press

73 Bratushka R. Influence of paratypic factors on reproductiveability of cows of Sumy intrapedigree type of the Ukrainian black-motley milk breed

76 Bredihin A. Improvement of mechanism of reclamation of agricul-tural grounds

78 Klimishena R. Dependence of the content of fiber in grain ofwinter barley on the technology factors

80 Lypkan O. Ecological and economic problems of rational use andprotection of the lands of agricultural enterprises in Cherkasyregion

83 To V. Romanenko — 8084 To М. Ryabchenko – 60

4

НАУКОВОТЕОРЕТИЧНИЙ

ЖУРНАЛ 2012, N!!9 (715)

arpapнol' науки

Засновни к І видавець -Націонаnьна академія аграрних наук України

Вісник аz.рарної НЛІрШ

Свідоцтво

продержавну реєстрацію

КВ N2 540 від 28.03.94.

Точка зору редколегії не завжди збігається

з позицією авторів

Редакція :

АЛ . Акімова,

Л.М. Байбородіна,

Н.Ф. Лайко,

Л. В . Машковська ,

Л.Г . Мірошниченко

Комп'ютерна верстка:

1.0 . Алейнікова, С.В. Пчелянська

Комп'ютерний набір:

Н.М. Чепіга,

І .М. Баланчук

Адреса видавництва:

03022, Київ-22 ,

вул. Василькі вська, 37, тел./факс 257-40-81 .

Е-таіІ: agrovisnyk@иkr.net

Адреса видавця :

03022, Київ-22,

вул. Васильківська , 37

Підписано до друку 10.09.12. Формат 70х 1 00/16.

Папір офсетний. Друк офсетний.

Умови . друк. арк. 7,15. Умови. фарбовідб. 14,8.

Обл.-вмд. арк. 10,0.

Друкарняфірми «Есе».

03142, Київ-142, пр. Вернадського, 34/1. теn.Іфакс 424-02-10.

Дер ІВ видавництво сАzрарна наука»

© 2012

еересень 2012 р.

6 Вісник аграрної науки вересень 2012 р.

Найактуальніше

УДК 633.171;631.527;631.521© 2012

О.О. Іващенко,академік НААННаціональна академіяаграрних наук України

О.І. Рудник-Іващенко,доктор сільсько-господарських наукУкраїнський інститутекспертизи сортів рослин

НАПРЯМИ ЗБІЛЬШЕННЯВИРОБНИЦТВА ПРОДОВОЛЬСТВАВ УКРАЇНІ

Висвітлено проблеми планетарних змін ліматі пов’язано о з цим дефіцит прод тівхарч вання для населення планети, чисельністья о о щоро зростає. На при ладі пшениціозимої зроблено спроб визначитися зпріоритетними напрямами в селе ціїсільсь о осподарсь их льт р.

Як відомо, для нормального життя і діяль-ності дорослої людини в умовах помірного клі-мату потрібно отримувати з їжею енергії 2000–6000 ккал на добу. Цю кількість отриманої енер-гії узагальнено, і відповідно вона складаєтьсяз основних органічних компонентів: білків, жиріві вуглеводів. Не будемо зупинятися на міне-ральних речовинах, вітамінах і воді. Білки маютьстановити не менше ніж 13,5% від загального об-сягу отриманої їжі і бути повноцінними за скла-дом амінокислот та їх співвідношенням. Усі на-звані компоненти нашого раціону потрібні длязабезпечення здорового та повноцінного життя.Населення планети наблизилося до 7-міль-

ярдного рубежу і продовжує стрімко зростати.За прогнозами, стабілізація може настати досередини ХХІ ст. орієнтовно на 10-мільярднійпозначці. Повноцінним і збалансованим харчу-ванням з потрібною кількістю тваринних білків,овочів і фруктів реально забезпечено майже1,5 млрд жителів планети. Усе інше населен-ня має дефіцит білків тваринного походження(м’ясо, риба, яйця, сири та ін.) і покриває йогоза рахунок рослинних білків (арахіс, соя, горох,квасоля, нут, сочевиця і т.д.). Понад 1 млрджителів планети хронічно недоїдають і маютьзначний дефіцит білків узагалі. Майже 380 млносіб фактично голодують, наслідком чого є хар-чова дистрофія, недорозвиненість органів зору,зниження розумової діяльності, практично вониє інвалідами.Водночас щороку з господарського обігу пла-

нети вилучається майже 14 млн га орних зе-мель у найсприятливіших для ведення сіль-ського господарства регіонах. Проблема отри-мання чистої прісної води стає глобальною.Перед сільським господарством планети по-

стає гігантська проблема забезпечення насе-

лення продовольством. Україна має низку іс-тотних природних переваг навіть порівняно зсусідами в Європі. Насамперед це площі родю-чих земель — чорноземів. Україна володіє май-же 7,6% площ чорноземів планети. На кожно-го жителя нашої країни припадає в середньо-му 0,7 га орних земель (у ФРН — 0,15 га,Великобританії — 0,12 га).Виявлено, що з 360 тис. видів рослин відділу

Покритонасінні людина споживає лише 20 ви-дів сільськогосподарських рослин, що стано-вить понад 80% раціону. Тільки щодо 100 видівсільськогосподарських культур розроблено ін-тенсивні технології вирощування, які забезпе-чують понад 90% обсягів споживання люд-ством продовольства.Достовірно встановлена можливість вико-

ристання в їжу понад 80 тис. видів рослин, про-те їх частка в раціоні населення планети стано-вить лише близько 10%. Більшість із них взагаліне введені в культуру, вони ростуть у дикомустані і мають лише регіональне значення. Ценасамперед їстівні рослини зони тропіків і суб-тропіків. Проте багато їх і в помірному поясіпланети. Такі рослини є своєрідним страховимрезервом для людства, вони заслуговують нелише на увагу науковців і всебічне вивченняїхнього біологічного потенціалу, а й насампе-ред — на збереження як видів дикої природи.Одним з важливих напрямів поліпшення за-

безпечення населення продовольством є ра-ціональне використання видового різноманіттярослинного світу планети. Не менш важливимє і поліпшення можливостей добре відомихлюдству окультурених видів рослин, насампе-ред удосконалення їхніх споживчих характери-стик використанням сучасних методів біотехно-логії та селекції.

7Вісник аграрної наукивересень 2012 р.

НАЙАКТУАЛЬНІШЕ

Велике значення мають також і досліджен-ня з поглибленого вивчення біохімії та фізіо-логії культурних рослин, оскільки такі знання —ключ до параметрів оптимізації біологічних про-цесів за етапами органогенезу.Сучасні вітчизняні сорти пшениці озимої за

сприятливих умов вегетації забезпечують отри-мання 10 т/га зерна і більше. Величину зрос-тання продуктивності сучасних сортів цієї куль-тури можна визначити за результатами дер-жавного сортовипробування (табл. 1).Дослідження процесів фотосинтезу і пошук

методів його інтенсифікації упродовж останніхдесятиліть не привели до вагомих позитивнихзмін для посівів у польових умовах. Обмежу-вальними чинниками наразі є високі темпера-тури повітря, дефіцит вологи і низька концент-рація вуглекислого газу в атмосфері.Проте зусиллями селекціонерів забезпече-

но оптимальніший для людини перерозподілпластичних речовин, синтезованих у рослинах,в господарчо важливі частини: зернівки коло-са, боби, кошики, яблука і т. ін.Створено сорти й гібриди інтенсивного типу,

які позитивно реагують на чинники інтенсифі-кації: підвищення норм використання добрив,застосування засобів захисту рослин, поливу,подовження вегетаційного періоду.Через нинішні зміни клімату перед вітчизня-

ними вченими постають нові завдання. Наро-стання температур поєднується зі значнішимиїх добовими і сезонними коливаннями, части-ми посухами і короткочасними та інтенсивни-ми опадами. Клімат набирає ознак більшої кон-тинентальності. Відносно ніжні культурні росли-ни інтенсивного типу впродовж вегетаціїзазнають різноманітних стресів: температур-них, водних, хімічних, що, як правило, пере-дусім позначається на показниках інтенсивностіпроцесів фотосинтезу, спричиняючи їх значнегальмування. Такі умови вегетації часто не да-ють змоги навіть на високому агрофоні реалі-зувати продуктивний потенціал сорту або гібри-ду. Показник його реалізації дедалі частішестановить лише 30–45% від можливого. Томуодним із важливих завдань для вітчизнянихучених є створення нових гібридів і сортів, що

Напрями збільшеннявиробництва продовольства в Україні

якісно відрізняються від своїх попередників запоказниками стійкості до стресів і спроможностізберігати якщо не рекордну, то досить стабіль-но високу біологічну продуктивність, навіть заумов значних коливань параметрів довкілля.Саме потреба формування таких параметріввизначає актуальність сучасних інтенсивнихдосліджень біохімізму стресів і механізмів йогокомпенсації у культурних рослин.Здається, проблем у створенні нових сортів

і гібридів у нас немає. Так, за останні 10 роківофіційно зареєстровано понад 200 сортів пше-ниці озимої, тобто для кожної ґрунтово-кліма-тичної зони майже по 70 сортів (табл. 2). Од-нак що вибрати для сівби з такого сортовогобагатства виробничнику? Є лише красива рек-лама, яка стверджує, що саме цей сорт най-кращий. Проте усі сорти, як близнюки. За екс-тремальних погодних умов вегетації більшістьіз них реагує на стреси майже однаково, відпо-відно принципової різниці у продуктивності от-римати не можна. Який же сенс у виборі і такійкількості вкладених коштів та праці вчених?Можливо, для кожної зони достатньо було б

мати всього по 10 сортів, однак вони маютьістотно відрізнятися за своїми характеристика-ми реакції на посуху, заморозки, вітри, темпе-ратуру і відносну вологість повітря, за часомдостигання, стійкістю до хвороб, якістю зерна,продуктивністю і т.ін. Проте такий метод мож-ливий лише за наукового обґрунтування і ви-значення чітких параметрів майбутнього сортуза якісними і кількісними характеристиками.Якщо створений зразок відповідає агровимо-гам, сорт може бути взятий на сортовипробу-вання і реєстрацію. До того ж мають бути від-повідні державні замовлення. Нині ж селекціо-нери провадять свою роботу як кому зама-неться. Перевищує новий зразок стандарт запоказниками, то й добре, а те, що інші зроби-ли щось схоже, то вже їхня проблема.Така ситуація складається у селекційній ро-

боті з більшістю сільськогосподарських культур.Саме життя примусить нас переходити до ра-ціональнішої роботи зі створення тих сортів іпараметрів, яких потребує виробництво і клімату конкретній зоні.

Українка 1937 1,2Одеська 3 1950 2,2Безоста 1 1959 3,1Одеська 5 1969 4,2Дніпровська 846 1980 4,9Альбатрос одеський 1990 5,7Ніконія 2000 7,5Господиня 2006 7,9Антонівка 2008 8,7Славна 2010 10,8Мулан 2011 10,9

1. Динамі а прод тивності сортів пшениці за ро ами

Сорт Максимальна врожайність, т/гаРік державної реєстрації


НАЙАКТУАЛЬНІШЕ

Проблеми виробництва продовольства ба-гатопланові і непрості. Для повноцінного за-безпечення харчування людина потребує нелише хліба, а й до хліба. Розроблена вченимиНаціональної академії аграрних наук УкраїниПрограма «Зерно» є досить сміливою. Її нау-кове забезпечення вже готове. Однак проблемикомплексної реалізації на виробництві маютьбагато складових. Це насамперед оптималь-ність державної аграрної політики, доступністьдо кредитних ресурсів, якісного насіння, доб-рив, пестицидів і сучасних сільськогосподарсь-ких машин, а також науково-технічної інфор-мації на місцях. Одна з важливих умов — це

Несприятливість погодних умов для виро-щування більшості сільськогосподарськихкультур, особливо в зоні Степу, упродовжнаступних десятиліть наростатиме. Томуперед аграрною наукою вже тепер стоїтьважливе завдання: створити високопродук-тивні й адаптовані до умов вегетації сортиі гібриди сільськогосподарських культур й роз-робити раціональні та екологічні технологіїїх вирощування. Досить повної (на 65–80%)реалізації продуктивного потенціалу сучаснихсортів і гібридів сільськогосподарських куль-тур в умовах аграрного виробництва можна

Висновки

досягти за умови комплексного розв’язанняключових проблем сучасного землеробства:формування бездефіцитного балансу гумусуі поживних речовин ґрунту, застосування про-тиерозійних систем обробітку, максимально-го накопичення, збереження і раціональноговикористання запасів продуктивної вологи наорних землях. Для реалізації цих заходів у пов-ному обсязі потрібне законодавче і фінансовезабезпечення виробників, їх достатня техніч-на оснащеність і сприятливий клімат дляшвидкого впровадження нових наукових розро-бок у широку практику виробництва.

1. Буряківництво: проблеми інтенсифікаціїта ресурсозбереження/за ред. В.Ф. Зубенка. —К.: НВП ТОВ «Альфа-стевія ЛТД», 2007. —483 с.

2. Державний реєстр сортів рослин, придатнихдля поширення в Україні на 2012 рік. — К.: ПП«Видавництво «Фенікс», 2012. — 502 с.

3. Іващенко О.О. Бур’яни в агрофітоценозах. —К.: Світ, 2001. — 234 с.

Бібліографія

4. Іващенко О.О., Іващенко О.О. Шляхи адап-тації землеробства в умовах змін клімату/Зб. наук.праць ННЦ «Інститут землеробства НААН. —Спецвипуск. — К., 2008. — С. 15–21.

5. Мазур Г.А. Прогнозування змін основних вла-стивостей ґрунтового покриву в умовах коливаньклімату/Там само. — К., 2008. — С. 27–32.

6. Сайко В.Ф. Землеробство на шляху до рин-ку. — К., 1997. — 48 с.

2000 64 51 80 13 202001 69 60 87 9 132002 77 68 88 9 122003 78 69 89 9 112004 85 78 92 9 82005 101 90 89 11 112006 118 103 87 15 132007 134 112 84 22 162008 176 142 81 34 192009 201 164 82 37 182010 230 180 78 50 222011 241 192 80 49 202012 249 194 78 55 22

рівень професійної підготовки агрономів госпо-дарств. Їхню якісну роботу неможливо заміни-ти жодними бізнес-планами.Зміна кліматичних умов потребує від нау-

ковців нових творчих підходів до подолання тихвузьких місць, які є в роботі аграрного секторукраїни. Аграрна наука вже сьогодні може за-пропонувати виробництву конкретні інноваційніпроекти і сучасні технологічні рішення, які да-ють змогу одержувати високі врожаї сільсь-когосподарських культур в усіх ґрунтово-клі-матичних зонах країни за наявності відповід-ного матеріально-технічного, фінансового тазаконодавчого забезпечення.

2. Динамі а форм вання сортових рес рсів пшениці м’я ої озимої в Реєстрі

іноземної селекціївітчизняної селекціїДержавнийреєстр

Сорти

всьогошт. %шт. %

Напрями збільшеннявиробництва продовольства в Україні


Землеробство,ґрунтознавство,агрохімія

УДК 579.663:631.427.4:619© 2012

В.В. Волкогон,член-кореспондент НААНІнститут сільсько-господарської мікробіологіїта агропромисловоговиробництва НААН

МІКРОБІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИВІДТВОРЕННЯ РОДЮЧОСТІ ҐРУНТІВ

О реслено а т альні питання ґр нтовоїмі робіоло ії, зо рема забезпечення позитивно обаланс м с через оптимізаціюмі робіоло ічних процесів дестр ції-синтез ,а тивізацію процес азотфі сації в а роценозах,застос вання мі робних препаратів ново опо оління, оптимізацію біоло ічноїтрансформації азот в ґр нтах за ви ористанняпо азни ів напр женості процесів мало оазотно о олообі .

З часу закладення основ мікробіології у ХІХ ст.сформувалося кілька самостійних розділів цієїнауки, серед яких особливе місце займає ґрун-това мікробіологія. Результати досліджень на-уковців, що працюють над розв’язанням проб-лем у цьому напрямі (одержані зокрема і вітчиз-няними мікробіологами), сприяють найповнішійреалізації потенціалу аграрного виробництва.Водночас суперечливі для природного перебігуокремих біологічних процесів способи господа-рювання висувають перед мікробіологами новізавдання. Сьогодні чи не найважливішими длякраїни є питання відтворення родючості ґрун-тів, що передбачає насамперед забезпеченняпозитивного балансу гумусу через оптимізаціюмікробіологічних процесів деструкції-синтезуорганічної речовини, застосування мікробнихпрепаратів нового покоління, активізацію про-цесу азотфіксації в агроценозах та застосуван-ня мінеральних азотних добрив у межах фізіо-логічного оптимуму.

1. Оптимізація процесів деструкції-син-тезу органічної речовини. У наявних систе-мах землеробства біологічна суть виникненняродючості ґрунтів, на жаль, практично не бе-реться до уваги. Сьогодні, коли йдеться прородючість ґрунтів, ми надто спрощено підходи-мо до цієї проблеми і передусім маємо на увазізабезпечення їх сполуками азоту, фосфору ікалію. Однак оптимальність показників родю-чості ґрунтів не вичерпується ліквідацією дефі-циту поживних речовин. Не менш важливим єстворення умов гармонійного засвоєння куль-турними рослинами необхідних елементів, що

неможливо без активної участі мікроорганізмів,які забезпечують перебіг біохімічних процесіву ґрунті. Ще роботами класиків ґрунтознавстваВ.В. Докучаєва і П.А. Костичева [11, 13] у ХІХ ст.було доведено, що формування родючостіґрунту є комплексним процесом — одночасногеологічним і біологічним.Розглядаючи особливості утворення родю-

чих ґрунтів наприкінці 20-х років минулого сто-ліття, академіки Д.І. Прянишников і К.К. Гед-ройц при цьому наголошували на важливостібіологічних факторів, називаючи їх чинниками«біологічної меліорації ґрунтів». Зайве ствер-джувати, що роль біологічного вектора у ґрун-тоутворенні сьогодні виходить на перше місце,оскільки, крім фізико-хімічної деградації ґрунтів,спостерігаємо значне погіршення їхнього біоло-гічного стану. За відсутності надходження ор-ганічної речовини, ігнорування сівозмін, зве-дення до мінімуму площ вирощування бобовихкультур, спалювання соломи тощо в ґрунтахактивізуються деградаційні процеси. Застосу-вання при цьому високих доз азотних добривпідсилює мінералізацію гумусу, оскільки ґрун-тові мікроорганізми, ініційовані надходженнямдо ґрунту сполук азоту, використовують длясвого розвитку гумус як джерело вуглецю таенергії. Наявні способи господарювання спри-яють істотному збідненню складу біоценозівґрунтів, спостерігається зведення до мінімумуі навіть випадання з них окремих видів корис-них організмів, що призводить до небажанихзмін у співвідношенні між корисною і патоген-ною біотою. Багато агроценозів перетворили-


ЗЕМЛЕРОБСТВО,ҐРУНТОЗНАВСТВО, АГРОХІМІЯ

ся у резерватори збудників хвороб. Зазначенавище ситуація демонструє не лише загострен-ня проблеми родючості ґрунтів, а й цілої низкипитань екологічного характеру, що особливотривожить, адже екологічні функції ґрунтів євизначальними для існування людства.Оскільки всі біохімічні процеси в ґрунтах,

зокрема й ті, що зумовлюють родючість, зале-жать від інтенсивності розвитку та функціо-нальної активності мікроорганізмів, які, у своючергу, лімітує доступний вуглець, або органіч-на речовина, коли йдеться про біологічну ак-тивність ґрунтів та про родючість, слід мати наувазі передусім забезпечення їх вуглецем та-кою мірою, щоб синтетичні процеси домінува-ли над деградаційними. Тому питання систем-ного надходження у ґрунти агроценозів органіч-ної речовини має стати одним з найважливішиху землеробстві.Це твердження підкріплюється сучасними

дослідженнями щодо участі гумусу в живленнірослин. Так, показано, що гумусові сполуки єне лише запасним джерелом поживних речо-вин у ґрунті й відображенням стану потенцій-ної родючості. Вони здатні засвоюватися рос-линою без проходження етапу мінералізації і заумови недостатнього функціонування фотосин-тетичного апарату бути чи не єдиним джере-лом вуглецю для забезпечення метаболізму[15]. Це свідчить про статус рослин як факуль-тативних органотрофів (на відміну від уявленьпро їх облігатну автотрофію), а також проучасть гумусу у формуванні ефективної родю-чості ґрунтів.Серед агроприйомів, спрямованих на забез-

печення ґрунтів вуглецем, підвищення їх біоло-гічної активності, оптимізацію складу мікробо-ценозів, переорієнтацію біологічних процесів навідновлення родючості, зокрема синтез гумусо-вих речовин, передусім слід назвати внесеннягною. Особливе значення гною в тому, що вінсприяє поверненню в ґрунт як органічної речо-вини, так і сполук біогенних елементів, які за-своїли з нього рослини. З гноєм також вносить-ся велика кількість корисних мікроорганізмів,необхідних як для нормального ґрунтотворно-го процесу, так і для забезпечення культурнихрослин необхідною мікробіотою. Ще в 1897 р.В.В. Докучаєв писав: «Несомненно, вместе снавозом вносятся в почву и бактерии, роль ко-торых, по всей вероятности, не меньше вноси-мых удобрительных веществ» [11].В Україні сьогодні через відсутність розви-

неного тваринництва спостерігається дефіцитгною. Водночас активно розвивається птахівни-ча галузь, відходи якої практично не викорис-товуються в сільськогосподарському вироб-ництві, створюючи при цьому серйозну загро-зу довкіллю. Біоконверсія відходів птахівництва

Мікробіологічні аспективідтворення родючості ґрунтів

змогла б частково розв’язати проблему забез-печення ґрунтів органічною речовиною і пожив-ними речовинами. У цьому питанні особливемісце належить розробкам мікробіологів. Нинівже створено технології біокомпостування [1,18], зокрема із залученням селекціонованихмікроорганізмів, що дає змогу контролюватипроцес і робити його керованим [8, 9]. Подаль-ші дослідження в цьому напрямі, активне впро-вадження наукових розробок у виробництвосприятимуть відтворенню родючості ґрунтів аг-роценозів та поліпшенню стану довкілля.Потужним чинником надходження вуглецю в

ґрунти є також органічна речовина міських від-ходів, проте її залучення (фактично, повернен-ня) до ґрунтотворних процесів є доволі про-блемним через низку причин. Для вирішенняцього питання, крім відпрацювання біотехноло-гічних аспектів компостування зазначених від-ходів, слід забезпечити здійснення низки орга-нізаційних заходів.Недорогим методом забезпечення ґрунтів

агроценозів органічною речовиною є сидерати.Використання їх для покращення біологічнихпроцесів у ґрунтах та підтримки родючості єодним з основних регуляторних чинників у су-часному землеробстві. Сидеральні культуризбагачують ґрунт поживними речовинами, захи-щають його від ерозії, створюють умови такзваного біодренажу. Сидерація, передусім завикористання бобових, як складова частинасистеми удобрення і поповнення ґрунту біоло-гічно зв’язаним азотом забезпечує стабільну йвисоку врожайність у зонах достатнього зволо-ження і на зрошуваних землях. Проте слід за-значити, що при цьому в ґрунті зберігаються за-паси гумусу, але обмежується перебіг процесівйого синтезу через відсутність у сидеральніймасі достатньої кількості лігніну й ароматичнихсполук (субстратних попередників гумусу).Особливо актуальним це є за використаннясидеральних культур у фазах, що передуютьцвітінню. Фактично, при цьому сидерація актив-но впливає на ефективну родючість ґрунту, за-безпечуючи підвищення урожайності лише пер-шої в сівозміні культури. Тому для оптимізаціїпроцесів синтезу гумусу (і, відповідно, підси-лення потенційної родючості) слід застосовува-ти внесення рослинних решток, зокрема по-дрібненої соломи, з компенсацією на азот з на-ступним вирощуванням сидеральної культури.За цих умов ініціюється розвиток мікроорга-нізмів і відбувається забезпечення їх субстра-том для синтезу гумусових сполук, тобто фор-мується як ефективна, так і потенційна родю-чість ґрунту.Для оптимізації процесів деструкції-синтезу

слід передбачити максимальне використанняорганічної маси післяжнивних решток і побічної




продукції рослинництва за відчуження остан-ньої з поля не більше 20–30% [16]. Залученнядостатньої кількості енергетичного матеріалу,підвищення біологічної активності ґрунту прицьому та наявність відповідних субстратів ство-рюють оптимальні умови для перебігу процесівсинтезу гумусу.Баланс поживних речовин і гумусу (а також

санітарний стан агроценозів та їхня продук-тивність) значною мірою визначається дотри-манням науково обґрунтованих сівозмін. Складта співвідношення культур у сівозміні зумовлю-ють вихід органічної речовини рослинних реш-ток на одиницю сівозмінної площі та кількісніпоказники відтворення гумусу. Неврахуваннясівозмінного чинника призводить як до спотво-рення ґрунтоохоронних функцій агроценозу, такі до формування специфічних мікробних угру-повань у ґрунті, домінантними видами в якихстають патогенні мікроорганізми та продуцен-ти фітотоксичних речовин. Розвивається яви-ще ґрунтовтоми. За цих умов навіть підвище-не внесення мінеральних добрив не може за-безпечити реалізації потенціалу продуктивностісільськогосподарських культур [2].Особливим аспектом функціонування сучас-

них сівозмін, який має безпосередній стосунокдо діяльності мікроорганізмів як чинника фор-мування родючості ґрунтів, є вирощування трав.Злакові трави забезпечують ґрунти значноюкількістю органічної речовини й оптимізуютьпроцеси гумусоутворення. Не менш важливимє вирощування бобових трав, що дає змогу от-римати, крім достатньої кількості органічноїречовини кореневих решток, також і азот, фік-сований з повітря у симбіозі з бульбочковимибактеріями.Дотримання комплексу зазначених вище аг-

роприйомів ведення землеробства дасть мож-ливість стабілізувати мікробіологічні процесидеструкції-синтезу органічної речовини й отри-мати позитивний баланс гумусу в ґрунтах.

2. Застосування новітніх мікробних пре-паратів у сучасних технологіях вирощу-вання сільськогосподарських культур.Сьогодні на підставі численних дослідженьможна стверджувати, що симбіози й асоціаціїмікроорганізмів з рослинами є основою життє-діяльності останніх. Доведено, що адсорбцій-на здатність кореневої системи рослин збіль-шується до 15 (і більше) разів при гармонійно-му формуванні мікробно-рослинних асоціаційта симбіозів. За цих умов поживні речовини,адсорбовані на ґрунтових агрегатах, надходятьдо коріння через ланцюжки бактеріальних клі-тин, гіфи та міцелій мікроскопічних грибів. Завиразом М.О. Красильникова, роль організмів,що заселяють ризосферу, нагадує функції ор-ганів травлення тварин. За вирощування сіль-

ськогосподарських культур на біологічно актив-них ґрунтах рослини забезпечуються необхід-ним комплексом мікроорганізмів, одержуютьпри цьому повноцінне живлення і, як наслідок,реалізують свій генетичний потенціал щодоврожайності. Оскільки значна кількість ґрунтівє деградованими в біологічному плані, коріннясільськогосподарських культур заселяють нети-пові для ботанічного виду мікроорганізми, які нездатні забезпечувати культурні рослини пожив-ними речовинами [7]. Це велика екологічна і на-родногосподарська проблема. Одним зі спосо-бів виходу з цієї ситуації є забезпечення агро-ценозів корисною мікробітою за використан-ня мікробних препаратів. Власне, застосуван-ня біопрепаратів на основі селекціонованихштамів мікроорганізмів є одним із найвпливо-віших способів корекції біологічного стану агро-ценозів.Інтродуковані застосуванням препаратів мік-

роорганізми сприяють відновленню природно-го мікробоценозу, засвоюють азот з повітря,сприяють розчиненню сполук фосфору в ґрунті.Крім того, за біологічної активізації ризосфер-ного ґрунту істотно зростають коефіцієнти ви-користання поживних речовин і, зокрема, з мі-неральних добрив. Як відомо, засвоюваністьсільськогосподарськими культурами діючої ре-човини з азотних добрив не перевищує 35–50%, фосфорних — 18–20, калійних — 25–60%залежно від типу ґрунту [12]. На нашу думку,саме недостатня увага до мікробіологічногофактора трансформації сполук основних еле-ментів живлення рослин значною мірою при-звела до низької ефективності використаннядобрив та забруднення довкілля. Традиційнопроблеми мінерального живлення рослин роз-глядалися виключно як проблеми агрохімії тафізіології рослин. Сьогодні до їх розв’язанняпотрібно підійти комплексно й обов’язково зурахуванням розробок у ґрунтовій мікробіології.Українськими мікробіологами створено від-

повідну методичну, експериментальну та ін-формаційну базу для розв’язання проблемипідвищення коефіцієнтів використання діючоїречовини з добрив. Деякі з порушених питаньзначною мірою розроблені. Так, встановлено,що окремі з мікробних препаратів позитивновпливають на перебіг процесів біологічноїтрансформації азоту і мобілізації фосфору. Всерії дослідів за використання методу ізотоп-ного (15N) розбавлення і польових експери-ментів показано, що поєднане застосуваннямінеральних добрив та біопрепаратів сприяєекономії 30–60 кг/га мінерального азоту й 30–40 кг/га Р2О5 залежно від сільськогосподарсь-кої культури та умов вирощування. Лізиметрич-ними дослідженнями показано, що при цьомуна 22–30% зменшується вимивання водороз-




чинних сполук гумусу по ґрунтовому профілю[4–7].Чим пояснюється зазначений ефект? На-

прикінці минулого століття серією дослідженьрізних наукових шкіл було показано, що об’ємкореневих виділень (за вуглецем) сягає 35–45% від усієї кількості вуглецю, асимільовано-го рослиною в процесі фотосинтезу [20, 22, 23].Екологічний сенс такого масштабного спряму-вання вуглецю в зону коріння зводиться допідтримки життєдіяльності ризосферної мікро-біоти [20], яка, у свою чергу, оптимізує кореневеживлення рослин. Інтродукуючи агрономічноцінні мікроорганізми з підвищеною специфіч-ною активністю, наприклад, фітостимулюваль-ною, можемо на певний час оптимізувати спів-відношення між корисними й патогенними мік-роорганізмами на користь перших (тим самим«перехопити» потік вуглецю) й істотно збільши-ти коефіцієнти використання діючої речовиниз добрив за рахунок надходження до рослинфітогормонів бактеріального походження в оп-тимальній кількості і в збалансованому вигляді,та їх впливу на ризогенез, абсорбційну здат-ність коріння і додатковий синтез окремих фер-ментів.За відповідного розвитку цих досліджень є

перспектива втілення в сільськогосподарськевиробництво нової стратегії застосування доб-рив — разом з біопрепаратами і в рекомендо-ваних дозах. Зрозуміло, що мікробіологи саміне створять системи оптимального застосуван-ня добрив у сівозмінах з міркувань як об’єктив-ного, так і суб’єктивного характеру. Отже, цяробота потребує комплексного підходу за учас-тю як агрохіміків та фізіологів рослин, так і мік-робіологів.

3. Оптимізація процесів біологічноїтрансформації азоту в ґрунтах; визначен-ня екологічно доцільних доз добрив у тех-нологіях вирощування сільськогосподарсь-ких культур. Одним з лімітувальних чинників

продуктивності агроценозів і необхідним еле-ментом для оптимізації колообігу вуглецю єазот. І якщо в природних екосистемах азот необмежує продуктивності агроценозів завдякизбалансованості всіх ланок його біогеохімічногоциклу, то в ґрунтах агроекосистем цей цикл єне лише порушеним, а й розірваним унаслідоквпливу низки антропогенних факторів та відчу-ження урожаю сільськогосподарських культур.Одним з компенсаторних чинників ліквідації

дефіциту азоту в ґрунтах агроценозів є вирощу-вання бобових культур. У зв’язку з цим К.А. Ти-мірязєв писав: «Навряд чи в історії знайдеть-ся багато відкриттів, які були б таким благоді-янням для людства, як уведення конюшини івзагалі бобових рослин у сівозміну, що так вра-жаюче підвищило продуктивність праці хлібо-роба».Найкращими накопичувачами біологічного

азоту, як відомо [14, 16, 17], є бобові трави.Однак через різке зниження поголів’я худоби вУкраїні вирощувати трави стало економічноневигідним. Проте за цих умов можна культи-вувати зернобобові культури, продукція якихвисоко цінується і водночас вони є добримипопередниками для злакових та інших культур.Орієнтація землеробства на ґрунтовідтвореннячітко простежується в США, де кожний другийгектар засівається бобовими культурами. В Ук-раїні площа земель під бобовими культурамине перевищує 5% за бажаної кількості на рівніхоча б 25–30% [16].Слід зазначити, що кількість зв’язаного ат-

мосферного азоту в ґрунтах агроценозів з бо-бовими культурами можна як мінімум подвоїти(таблиця), застосовуючи мікробні препарати наоснові активних штамів бульбочкових бактерій[14, 19]. Однак аналіз ситуації показує, що, завинятком сої, посіви якої в Україні бактеризу-ються приблизно на 50% площ, бактеризаціявсіх інших бобових культур не перевищує 1%від потреби.Цілком зрозуміло, що забезпечити високий

рівень продуктивності агроценозів за викорис-тання лише біологічного азоту непросто. Про-те можна істотно знизити норми застосуваннямінерального азоту в сівозміні, тим самим зе-кономивши ресурси та позитивно вплинувши настан довкілля, вміло поєднавши зазначені дже-рела азотного живлення культурних рослин. Нацю обставину звертав увагу академік Д.Н. Пря-нишников: «Азот технический и биологическийпредставляют два могучих рычага поднятияурожая, только согласованное использованиеих может разрешить проблему азота в земле-делии».Іншим вектором компенсації втрат азотних

сполук із ґрунту (а також інтенсифікації вироб-ництва) є азот мінеральних добрив. Однак у

Горох 40–60 55–80

Вика 40–65 60–90

Соя 60–90 95–150

Люпин 80–120 100–150

Люцерна 140–210 230–330

Козлятник 130–220 240–330

Конюшина 120–180 170–250

Еспарцет 130–160 190–220

Прод тивність симбіотичної азотфі сації ва роценозах з бобовими льт рами

Кількість фіксованого азоту, кг/га за рікКультура

з бактеризацієюбез бактеризації



ґрунтах агроценозів природний колообіг пожив-них речовин розбалансований, а біологічні про-цеси розвиваються хаотично. Внаслідок цьоговнесені мінеральні добрива не завжди викори-стовуються доцільно з погляду оптимізації роз-витку біогеоценозу. Окремі ланки процесів біо-логічного колообігу отримують перевагу передіншими, що негативно позначається на еколо-гічному стані агроценозів, родючості ґрунтів іпризводить до значних економічних втрат. Вод-ночас можемо констатувати, що незважаючи нанайширше застосування способів оптимізаціїбіологічної активності ґрунтів та відтворенняїхньої родючості всіма вище охарактеризовани-ми прийомами в майбутньому, сільське госпо-дарство не зможе відмовитися від застосуван-ня мінеральних добрив. Проте необхідна їхкількість має бути визначена не лише з еконо-мічних міркувань, а й з екологічної та фізіоло-гічної доцільності використання. З огляду на цевиникає необхідність наукового обґрунтуваннядопустимої межі антропогенного впливу наґрунтовий покрив, зокрема й на мікробіоту таперебіг біологічних процесів у ґрунтах.Існують різні агрохімічні й фізіологічні спосо-

би визначення оптимальності доз добрив. Про-те критерію істини — яка кількість азоту по-трібна рослинам для покриття їхніх фізіологіч-них потреб, — на жаль, немає. Визначити цейкритерій стало можливо з появою нових ме-тодів досліджень в мікробіології та відкриттямявища асоціативної азотфіксації. Як відомо,процес азотфіксації є раціональним з поглядуенергетики. За надходження до ґрунту міне-рального азоту активність асоціативної азот-фіксації знижується пропорційно до внесенихдоз; зі збільшенням рівня азотного живленняазотфіксувальні бактерії «переходять» на за-своєння зв’язаних сполук азоту (оскільки цеенергетично вигідніше), здійснюючи, зокрема,й процес біологічної денітрифікації. Природа«боїться» надлишку азоту і «скидає» його в по-вітря. Активність азотфіксації буде зниженоюпротягом певного часу, поки не зникне репресу-вальна дія азотних добрив. Визначивши про-дуктивність азотфіксації в кореневій зоні куль-турних рослин за впливу різних доз мінераль-ного азоту в динаміці, можемо вибратифізіологічно (й екологічно) оптимальну дозу яктаку, що не знижує активності процесу порівня-но з показниками контрольного (безазотного)


варіанта. При цьому оптимальні показники ак-тивності бактерій, просторово й функціональнотісно асоційованих з рослиною, відображати-муть потребу в сполуках азоту досліджуваноїсільськогосподарської культури. Додатковимтестом екологічної доцільності удобрення євстановлення такої дози мінерального азоту, завнесення якої в ґрунт активність процесу біо-логічної денітрифікації буде мінімальною середможливих.Сьогодні за використання згаданих методо-

логічних підходів значною мірою дослідженоособливості процесів азотфіксації й денітрифі-кації в ґрунтах агроценозів за впливу біогеннихта абіогенних чинників у технологіях вирощу-вання окремих сільськогосподарських культур.Оскільки за інтенсивної денітрифікації з ґрунтівможе втрачатися до 2/3 внесених азотних доб-рив, на цю проблему звернено особливу увагу[3, 4, 10, 21]. На основі проведених дослідженьрозроблено методику інструментального (газо-хроматографічного) визначення екологічно до-цільних доз мінерального азоту в технологіяхвирощування сільськогосподарських культур,застосування яких оптимізує перебіг процесівбіологічної трансформації азоту в ґрунті [10].Методика апробована в польових дослідах зпшеницею озимою, ячменем ярим, кукурудзою,картоплею та іншими культурами. Узгодженнябіологічних і методологічних підходів з наявни-ми агрохімічними дасть змогу рекомендувативиробництву оптимальні для забезпечення на-лежної урожайності культур та безпечні длядовкілля дози добрив, передусім азотних. За-стосування фосфорних і калійних добрив мож-на здійснювати, розраховуючи їх оптимальнукількість збалансовано з азотними.Для реалізації цього положення обов’язко-

вим заходом також має стати надійне і якісневідображення питання під час підготовки студен-тів (показовим є запровадження в Московсько-му державному університеті ім. М.В. Ломоносо-ва нової дисципліни, яка має назву «Агрохимияи микробоценозы в почвах агроэкосистем»;дисципліна передбачає вивчення таких пи-тань, як «Значение микроорганизмов в опти-мизации питания культурных растений в аг-роэкосистемах», «Микробиологические подходык решению проблемы повышения эффектив-ности применения минеральных и органичес-ких удобрений» та ін.).

Висновки

Аграрні технології мають передбачативідтворення родючості ґрунтів за рахунокстворення позитивного дисбалансу між про-цесами мікробіологічної деструкції і синтезу

органічної речовини, що досягається внесен-ням гною, компостів, використанням сиде-ратів, дотриманням науково обґрунтованихсівозмін, розширенням площ вирощування бо-


Основними ініціаторами будівництва фіто-тронно-тепличних комплексів (ФТК) у колиш-ньому Радянському Союзі були академіки-се-лекціонери П.П. Лук’яненко, Ф.Г. Кириченко,В.Н. Ремесло, П.Х. Гаркавий, академік-біотех-нолог О.О. Созінов. Створені ними сорти пше-ниці вирощували на мільйонах гектарів світовихплощ. Існувала потреба і в проведенні біотех-нологічних досліджень. Було створено й ре-алізовано нову філософію сільського господар-ства — агроекологію [6–8].Проте слід зазначити, що на той час реаль-

ний стан селекційної справи багатьох учених незадовольняв, оскільки на створення сортів за-трачали десятки років. Потрібні були нові біотех-нологічні підходи до розв’язання селекційнихпроблем. Саме такі підходи втілилися у фіто-тронно-тепличних комплексах (станціях штуч-ного клімату), де разом із прискоренням селек-ційного процесу створювали відповідні умовидля оцінювання селекційного матеріалу на мо-розо- та зимостійкість, стійкість проти основниххвороб завдяки провокаційним фонам, тобтосприятливим умовам для розвитку хвороб.Свого часу ще М.І. Вавилов писав, що фізіо-

лог має допомогти селекціонеру розробити спо-сіб вирощування культури в зимову пору підсклом з використанням штучного світла дляодержання кількох генерацій за рік, а генетикиі селекціонери чекають від фізіологів розроб-лення фізіологічної систематики сортів, якаспростить селекційну роботу [1].Прогрес у селекції пов’язаний передусім з

розвитком досліджень з генетики, біохімії, фізіо-логії та імунітету, тому для досягнення якіснихзмін потрібні нові методи і розробка принципо-во нових технологій селекційного процесу [8].Прискорення селекційної роботи зі створеннясортів методом репродукування селекційногоматеріалу в умовах штучного клімату з ура-хуванням головного вегетаційного періоду єнайважливішим державним завданням. Самештучний клімат має відіграти головну роль ускороченні тривалості селекційного процесу,особливо на його ранніх етапах. Тому в про-відних селекційних центрах країни побудовано

великі та енергоємні фітотронно-тепличні комп-лекси.Використання ФТК у селекції різних сільсь-

когосподарських культур в 1970–1990 рр. спри-яло значному підвищенню ефективності се-лекційного процесу. Про практичну значущістьтепличних комплексів свідчить те, що видатніселекціонери А.П. Шехурдін і В.М. Мамонтовасвої сорти пшениці ярої Саратовська 29, Сара-товська 36, Саратовська 42 і Альбідум 43 ство-рили за допомогою штучного клімату вирощу-ванням гібридів F0, F1, F2 у теплиці.Практика послуговування такими об’єктами

у 1990–2000 рр. засвідчила, що використанняФТК у наукових дослідженнях стало неможли-вим через різке подорожчання енергоносіїв ізастаріле обладнання.Мета дослідження — проаналізувати ре-

альні затрати електроенергії на вирощуванняпшениці озимої та ярої в різних об’єктах штуч-ного клімату (камерах, шафах, теплицях таоранжереях), виробничі затрати на їх обслуго-вування та запропонувати нові технічні засобиі технологічні підходи до вирішення поставле-них завдань.Методика досліджень. Переважно застосо-

вано аналітичний метод щодо використанняелектроенергії конкретними об’єктами штучно-го клімату в умовах Миронівського фітотронно-тепличного комплексу Миронівського інститутупшениці ім. В.М. Ремесла в 1978–2010 рр. підчас вирощування пшениці озимої та ярої.Результати досліджень. У колишній сис-

темі ВАСГНІЛ було майже 50 селекційних цент-рів. Практично в усіх центрах, а також в окре-мих інститутах і навіть на селекційно-досліднихстанціях були побудовані і працювали такі ве-ликі комплекси, як Одеський, Миронівський,Харківський, Краснодарський (Російська Феде-рація, в Інституті олійних культур і окремо вІнституті селекції зернових) та ін.На їх проектування і будівництво було за-

трачено значні кошти. Скажімо, вартість Одесь-кого ФТК становила понад 20 млн крб, Миро-нівського — 13 млн крб у цінах 1961 р.Нині в наявності є камери KTLK-1600,

УДК 631.344.8:633.11© 2012

В.І. Дубовий,доктор сільсько-господарських наукМиронівський інститутпшениці ім. В.М.Ремесла

ЕНЕРГЕТИЧНА ОЦІНКАВИРОЩУВАННЯ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇВ УМОВАХ ФІТОТРОННО-ТЕПЛИЧНОГО КОМПЛЕКСУ

Проведено до ладний аналіз витрателе троенер ії під час вирощ вання пшениціозимої та ярої в різних об’є тах шт чно олімат , запропоновано енер оощадні технічнірішення і техноло ічні методи досліджень.

ЗЕМЛЕРОБСТВО, ҐРУНТОЗНАВСТВО, АГРОХІМІЯ



Енергетична оцінка вирощування пшениціозимої в умовах фітотронно-тепличного комплексу

KTLK-20000, KHT-1, ВКШ-73, ШКШ, зовнішні клі-матичні камери і ґрунтові теплиці та оранжереї.Діапазон параметрів середовища в цих об’єк-

тах був достатнім для вирощування зерновихколосових культур.Прямі експлуатаційні затрати на обслугову-

вання Миронівського ФТК у 1981 р. становилипонад 700 тис. крб. У 1986 р. — 496 тис. крб.Якщо в 1981 р. метою було освоєння всіх на-явних об’єктів штучного клімату, то 1986 р. відокремих об’єктів відмовилися, оскільки немож-ливо було створити відповідні умови для про-ведення окремих досліджень.На той час у Миронівському інституті пше-

ниці ім. В.М. Ремесла нескладно було одержа-ти за рік 5 репродукцій пшениці ярої та ячме-ню і 3 — озимих зернових культур (пшениця,тритикале, ячмінь). У камерах штучного кліма-ту за підтримування відповідних світло-темпе-ратурних умов вегетаційний період для пше-ниці ярої становив 72 дні, для пшениці озимоїз урахуванням стадії яровизації — 121 день.В умовах ґрунтової оранжереї вегетаційний

період тривав до 146 днів, оскільки підтриму-вати температуру повітря в заданих парамет-рах було складніше. Вирощували культури восінньо-зимовий період.Слід зазначити, що найзатратнішою щодо

електроенергії є стадія яровизації озимих зер-нових культур.Під час яровизації рослин пшениці озимої в

таких об’єктах, як зовнішні кліматичні камери,ВКШ-73, затрати електроенергії на 1 рослинустановили відповідно 29,4 і 34,2 кВт/год за 40–45-денний період. На той час нами було роз-роблено й запропоновано рулонну технологіюяровизації рослин пшениці озимої, де істотноюбула економія електроенергії, а ріст і розвитокрослин, їх продуктивність були на рівні або йвищими, ніж у звичайних умовах камери штуч-ного клімату. Затрати електроенергії на 1 рос-

лину становили 0,08 кВт/год, якщо відповіднопереобладнати камери, то затрати становити-муть до 0,025 кВт/год на 1 рослину.За період вегетації пшениці озимої затрати

електроенергії в камерах штучного клімату ста-новили від 6 тис. кВт/год у вегетаційній шафіCEL-38-15 (виробництво США) до 110 тис. кВт/год у камері KTLK-2000 (виробництво колиш-ньої НДР). У перерахунку на 1 рослину ці ве-личини становитимуть відповідно 28,7 і 127,3кВт/год.За проектної технології вирощування, коли

робота холодильного центру є обов’язковою вумовах ґрунтової оранжереї, затрати електро-енергії на 1 рослину були 56,6 кВт/год.Під час вирощування 2-х репродукцій в осін-

ньо-зимовий період затрати становили 33,6, узимово-літній — 14,1 кВт/год на 1 рослину.Із запровадженням розробленої нами техно-

логії, завдяки якій можна отримати 3 репро-дукції, затрати електроенергії на вирощування1 рослини становили 2,2–5,3 кВт/год.У ґрунтовій теплиці фітотрону, де холодиль-

ного центру за проектом не передбачено, за-трати електроенергії на вирощування 1 росли-ни пшениці озимої були практично однаковимиза проектною та наявною технологіями, відпо-відно 10,2 і 9,3 кВт/год.Порівняно меншими були затрати електро-

енергії на вирощування 1 рослини в ґрунтовійтеплиці ЕС-71 виробництва колишньої НДР.Через складність підтримування вегетаційнихрежимів вирощування неможливо отримати 2репродукції за рік. Практика засвідчила, що за-трати електроенергії на вирощування 1-ї рос-лини в осінньо-зимовий і зимово-літній періо-ди мало різнилися між собою і становили 1,7 і1,9 кВт/год.Незначна різниця спостерігалася під час ви-

користання різних типів ламп у цій теплиці. Так,за вирощування рослин під лампами ДРЛ-1000,інтенсивність освітлення яких становить 18 Клк,у середньому збільшувався вегетаційний пері-од зі 165 до 172 днів, а під лампами ЛН-1000 зінтенсивністю освітлення 10 Клк рослини прак-тично не кущилися, і тому вегетаційний періодскорочувався на 7 днів. Динаміку використан-ня електроенергії у Миронівському інститутіпшениці ім. В.М. Ремесла наведено на рис.1.У середньому за 1983–1991 рр. фітотронно-

тепличний комплекс використовував 5–6,3 млнкВт/год електроенергії. З 1991 р. істотно змен-шилося використання кількості електроенергіїзагалом у Миронівському інституті пшениціім. В.М. Ремесла і ФТК. Така тенденція, нанашу думку, визначалася підвищенням ціни наелектроенергію і запровадженням енергоощад-них технологій під час проведення дослідженьу ФТК.

Рис. 1. Динамі а ви ористання еле троенер іїв Миронівсь ом інстит ті пшениці за ро а-ми, млн Вт/ од: 1 — за алом в Інстит ті;2 — ФТК

млн кВт/год

Рік

19

83

19

84

19

85

19

86

19

87

19

88

19

89

19

90

19

91

19

92

19

93

19

94

19

95

19

96

19

97

19

98

19

99

1

2



Розроблено концепцію поліфункціональноговикористання ФТК, в умовах ґрунтових теплицьта оранжерей запроваджено систему культу-розміни овочевих, лікарських тропічних та зер-нових культур [4]. Такий принцип використан-ня ґрунтових об’єктів штучного клімату істотностабілізував родючість ґрунту, який понад 30років не міняли.Загалом за 30-річний період проведення до-

сліджень у Миронівському ФТК розробленоконцепцію ресурсоощадних технологій з ураху-ванням практичного вирішення конкретних се-лекційних завдань (рис. 2).Основні причини великих експлуатаційних

витрат:1. У конструкційних рішеннях не завжди вра-

ховувалися кліматичні зони і біологічні особли-вості культур. Слід було враховувати й коефі-цієнти використання площі та об’єму.

2. Діапазон підтримування яровизаційнихтемператур 2–10°С у ґрунтових оранжереях, ко-рисна площа яких становила 188 м2, було за-плановано необґрунтовано. Це потребувалоукомплектування їх кондиціонером із системоюрозморожування, потужними холодильними ма-шинами, а також складних інженерних рішень(росольна система, система зворотного водо-забезпечення та ін.), що різко збільшило об’ємдопоміжних приміщень. Слід зазначити, щояровизаційні режими в 3-х оранжереях не мож-на було підтримувати, оскільки природні умо-ви вносили істотні корективи.

3. Зовнішні кліматичні камери низьких тем-ператур були розраховані на 20 вегетаційнихпосудин у кожній, об’єм якої — 40 м3. Техно-


логічне обладнання камер, яке забезпечувалоїхню роботу, розміщувалося на 4-х поверхах.

4. Необґрунтовано складено і реалізованокомпонувальну схему ФТК, тобто територіаль-не розміщення об’єктів, обладнання, комуні-кацій тощо. За корисної площі Миронівськогофітотрону близько 1500 м2 площа всіх допомі-жних приміщень становила близько 20000 м2.Якщо врахувати корисну площу 3-х великихселекційних теплиць виробництва колишньоїНДР, по 1400 м2 кожна, то загальна кориснаплоща ФТК буде 5700 м2.

5. Співвідношення заводських і стаціонарних(вбудованих) камер має бути чітко визначенимзалежно від необхідності проведення науково-дослідних робіт.Вибір типів ламп для освітлення потрібно

диференціювати, особливо для освітлення уперіод яровизації та вегетації рослин. Для про-стішого і надійнішого способу будівництва та-ких об’єктів слід використовувати блочні термо-ізоляційні матеріали.На основі нових методів оцінки рослин на

морозо- і зимостійкість (у посівних ящиках, ве-гетаційних скляночках, паперових рулонах то-що) було створено камери низьких температурдля проморожування та яровизації озимих зер-нових культур.Для проведення досліджень з оцінки й до-

бору морозо- та зимостійкого матеріалу озимихзернових культур варто використовувати спе-ціальні природні екстремальні умови [3].Як альтернатива теплиці пропонуються та-

кі об’єкти, які обмежують доступ надлишку світ-ла і тепла у весняно-літньо-осінній періоди, а

Рис. 2. Концепція рес рсоощадних техноло ій фітотронно-тепличних омпле сах

В умовах штучного клімату

Камериштучного клімату

Рулоннатехнологія

Термоплощадка

Отриманняяро-озимих гібридів

Енергоощаднітехнологічні методи

Енергоощаднітехнічні засоби

Овочеві Лікарські Сидеральні

Оцінкаматеріалу наморозостійкість

Розмноженняселекційногоматеріалу

Енергоощадна технологіявирощування пшениці ярої

У польових умовах

Енергоощаднатехнологія вирощуванняячменю озимого

Традиційні ФТК Запропоновані

Удосконалення технологійвирощування зернових культур

Культурозміна (продовженняперіоду використання ґрунту)

Теплиці

Взаємозв’язок«поле — ШК»

Яровийтип розвитку

Озимий типрозвитку

Яровизаціяембріональномолодогонасіння




Вирощування селекційного матеріалу пше-ниці озимої в умовах фітотронно-теплично-го комплексу згідно з проектно-технічною ха-рактеристикою із застосуванням систем ос-вітлення, охолодження і кондиціонуванняповітря призводить до значних енергетичнихвитрат. Використання об’єктів штучногоклімату в нерозривному зв’язку з польовими

Висновки

умовами сприяє істотному їх зменшенню.Органічне поєднання технічних і техноло-

гічних рішень на основі загальновідомих за-конів агрономії забезпечує трансформаціюфітотронно-тепличного комплексу в агро-екологічну модель інтенсивного адаптивногорослинництва, інтеграцію теоретичних іприкладних наук біологічного профілю.

1. Вавилов Н.И. Избранные труды. — М.–Л.:Наука, 1965. — Т. 5. — С. 272–323.

2. Дубовий В.І. Результати та перспективи ви-користання фітотронно-тепличних комплексів внаукових дослідженнях//Наук.-техн. бюл. Миронів-ського ін-ту пшениці ім. В.М. Ремесла. — 2002. —№ 2. — С. 141–151.

3. Дубовий В.І. Екологічна оцінка морозо- тазимостійкості пшениці озимої в умовах Лісостепу//Вісн. аграр. науки. — 2011. — № 8. — С. 42–44.

4. Дубовий В.І. Продовження періоду викорис-тання ґрунту в теплицях та оранжереях//Вісник


аграрної науки. — 2012. — № 2. — С. 17–19.5. Ермаков Е.И. Интенсивное растениеводство

в техногенных регулируемых агроэкосистемах//Доклады РАСХН. — 1999. — № 3. — С. 50–54.

6. Лукьяненко П.П. Об ускорении селекции но-вых сортов зерновых культур//Селекция и семено-водство. — 1971. — № 4. — С. 11–12.

7. Ремесло В.Н. Избранные труды. — М.: Ко-лос, 1977. — 342 с.

8. Созінов О.С. Агроекологія — філософіясільського господарства ХХІ століття//Вісн. аграр.науки. — 1997. — № 9. — С. 61—67.

в зимовий — відбувається істотне їх заощад-ження. Нами розроблено окремі технічні рішен-ня щодо камер і теплиць, вони можуть бути вико-ристані конкретно під замовника. Такі об’єкти є

потрібними не лише для вирішення конкретнихнаукових завдань, а й для вирощування еколо-гічно безпечної овочевої та іншої продукції наекологічно проблематичних територіях.


Рослинництво,кормовиробництво

УДК 632.913.1© 2012

П.О. Мельник ,докторбіологічних наук

В.Я. Даньков,доктор сільсько-господарських наукУкраїнська науково-дослідна станціякарантину рослин НААН

АНАЛІЗ ФІТОСАНІТАРНОГО РИЗИКУЗБУДНИКА РИЗОМАНІЇ БУРЯКІВ

На при ладі небезпечної вір сної хворобиб ря ів — ризоманії по азано етапи аналізфітосанітарно о ризи , способи поширенняінфе ції, її ш одочинність та заходи з онтролю.

Розширення світової організації торгівлі(СОТ) та широкі інтеграційні процеси, що відбу-ваються на міждержавних та міжрегіональнихрівнях, потребують захисту рослинних ресурсіввід карантинних організмів, які в разі проник-нення на територію України можуть завдатизначної екологічної та економічної шкоди.З розвитком торговельних стосунків, ши-

роким обміном товарів і ввезенням їх на те-риторію держави фізичними особами, дипло-матичними, консульськими, торговими пред-ставниками, міжнародними та міжурядовимиустановами й особами, що користуються при-вілеями та імунітетом, виникає потреба в шир-шому висвітленні проблем фітосанітарного ри-зику, правил і допусків для ввезення підка-рантинних і підконтрольних матеріалів тапідкарантинних об’єктів [7, 8]. Значною загро-зою для рослинних ресурсів України може бутиввезення необробленого захисно-стимулю-вальними речовинами насіння зернових і зер-нобобових культур, буряків цукрових, кормовихі столових. Особливою загрозою для поширен-ня небезпечної вірусної хвороби ризоманії єввезення насіння буряків кормових і столових,яке практично не обробляють знезаражуваль-ними хімічними засобами. Серед підконтроль-них і підкарантинних матеріалів великою загро-зою можуть бути саджанці та кореневі бульби,свіжі овочі, тара рослинного походження, мо-ноліти ґрунту, фураж, колекції комах і рослиннігербарії. Серед підкарантинних об’єктів небез-печними є транспортні засоби, сільськогоспо-дарські та лісові угіддя, місця переробки і збе-рігання підкарантинних матеріалів [5].

Прикладом може бути такий шкідливий ор-ганізм (ШО), як вірус некротичного пожовтінняжилок буряків (ВНПЖБ), що спричиняє небез-печну карантинну хворобу — ризоманію. Ура-жені нею рослини буряків цукрових, кормовихі столових відстають у рості та розвитку (рису-нок), унаслідок чого товарна продуктивністькоренеплодів знижується на 50–80%, абсолют-на цукристість — 5–10%, заводський вихід цук-ру зменшується в 1,5–1,8 раза [2–4, 6].Мета досліджень — здійснити аналіз фіто-

санітарного ризику (АФР) небезпечної вірусної

Ло альне раження оренеплодів Betavulgaris L. ризоманією: 1 — здорова росли-на; 2–4 — рослини, ражені хворобою

1 2 3 4

РОСЛИННИЦТВО,КОРМОВИРОБНИЦТВО


хвороби — ризоманії через виявлення її вог-нищ, часте повторне виявлення ШО та впро-вадження нових технологій вирощування бу-ряків.Матеріали і методи досліджень. Об’єктом

дослідження були бурякові агроценози. Аналізфітосанітарного стану, який є важливим у сфе-рі карантину і захисту рослин, складався з 4-хетапів: підготовчого етапу, оцінки фітосанітар-ного ризику, оцінки управління (зниження) фіто-санітарного ризику, документального оформ-лення.Результати досліджень. Підготовчий етап

АФР починався з вивчення способу проникнен-ня та розповсюдження ШО.Установлено, що збудник ризоманії перено-

ситься ґрунтовим грибом Polymyxa betae (Kes-kin K. Kаrling), у цистосорусах якого вірус невтрачає вірулентності впродовж 15-ти років ібільше. Ґрунт є головним джерелом інфекціїрослин, у якому гриб зберігає свою життє-здатність у вигляді цист, що формують цисто-соруси. Вони накопичуються на кореневих во-лосках буряків і бур’янів з родини лободових(Chenopodiacea). Розповсюдження вірофорних(заражених) цистосорусів гриба відбуваєтьсячерез механічне перенесення ґрунту сільсь-когосподарськими машинами та знаряддямиобробітку ґрунту, вантажними та легковими ав-томобілями, тракторами і самохідними маши-нами; через насіння, посадковий матеріал (ко-ренеплоди, бульби, цибулини, саджанці, чубу-ки тощо), воду, а також тваринами, птахами,людьми [4].ВНПЖБ виявлено також у 0,27% випадків

навіть під час висівання насіння в автоклаво-ваний ґрунт [1]. Джерелом інфекції можуть бутий висівки ґрунту, що накопичуються на буряко-приймальних пунктах заводів під час розванта-жування цукросировини. Цистосоруси грибаPolymyxa betae K. можуть потрапляти на новітериторії з частинками ґрунту під час сильнихвітрів та з дренажною водою.Крім зазначених вище способів проникнен-

ня, ВНПЖБ може проникнути на територію Ук-раїни через залучення в міжнародну торгівлюнових товарів (рослин, рослинних продуктів),впровадження нових технологій і нових спо-собів обробки насіння буряків захисно-стиму-лювальними речовинами.Ґрунтово-кліматичні умови території вплива-

ють на інтенсивність розвитку гриба Polymyxabetae К., який помітно реагує на температурута вологість ґрунту.Під час оцінки фітосанітарного ризику важ-

ливо знати масштаби збитків, яких завдає шкід-ливий організм, зокрема ВНПЖБ. Щоб визна-чити збитки, потрібно з’ясувати ступінь і харак-тер ураження рослин буряків ризоманією. Для

Аналіз фітосанітарногоризику збудника ризоманії буряків

цього здійснюють фітопатологічне обстеженняпосівів. По 2-х діагоналях поля відбирають про-би коренеплодів на закріплених позиціях зав-довжки 22,2 м через кожні 24 рядки. За густотинасадження буряків понад 85 тис./га викопу-ють кожну 5-ту рослину, менше 85 тис./га —кожну 4-ту. На площі до 25 га загальна кількістьпозицій становила 26–28, 26–50 га — 30–32, 51–100 га — 34–36 і понад 100 га — 38–40 позицій. Усі рослини оглядали, коренепло-ди поділяли на здорові і хворі. Визначаликількість хворих і здорових коренеплодів увідсотках та їхню середню масу. Втрати уро-жаю (шкодочинність) визначали за форму-лою [5]:

Ву = (А–а)×100/А, (1)

де Ву — втрати врожаю,%; А — урожай здоро-вих рослин, ц/га; а — урожай уражених рослин,ц/га.Урожай здорових та уражених рослин ви-

значають за формулою:

У зд.р.= n×m; У х.р.=n1×m1, (2)

де У зд.р., У х.р. — урожай здорових і хворихрослин, ц/га; n, n1 — густота рослин, тис./га; m,m1 — середня маса 1-го коренеплоду, г.Під час фітопатологічних досліджень уста-

новлено, що густота здорових рослин буря-ків — 80 тис./га, хворих — 20 тис./га; серед-ня маса здорового коренеплоду — 850 г, хво-рого — 300 г.

У зд.р.= 80×850=680 ц/га, (3)

У хв.р.= 20×300=60 ц/га. (4)

Втрати врожаю (Вв)==680–60/680×100+9,1%. (5)Управління фітосанітарним ризиком є кінце-

вою стадією АФР, на якій оцінюють підкаран-тинні матеріали як найнебезпечніші засоби пе-ренесення ШО, максимально це з’ясовують,визначають регіони, де ВНПЖБ має фітосані-тарне карантинне значення (розробка заборо-ни і обмежень).Масштаб заходів, що розробляють проти

ризоманії ШО, на 3-й стадії має бути адекват-ним ризику, оціненому на 2-й стадії. Якщо втра-ти врожаю становлять понад 10–15%, то завідсутності толерантних гібридів ділянки земліслід засівати іншими культурами, а не буряка-ми цукровими. Заходами, вжитими для знижен-ня фітосанітарного ризику, є: обмежений увіздо України насіння буряків цукрових, заборонаввезення сировини адвентивних гібридів і сор-тів цукрових, кормових та столових буряків івиробництва власного насіння буряків на інфіко-ваних територіях тощо.На полях, слабоінфікованих ВНПЖБ, де фі-

РОСЛИННИЦТВО,КОРМОВИРОБНИЦТВО


Аналіз фітосанітарногоризику збудника ризоманії буряків

тосанітарний ризик оцінюється менше 10% наважких за гранулометричним складом ґрунтах,у низинах і заплавах річок доцільно здійснюва-ти осіннє чизелювання ґрунту і глибоке йогорозпушування в міжряддях під час догляду запосівами. Також слід дотримуватися водоощад-

ного режиму зрошення та збалансованого жив-лення рослин; своєчасно боротися з бур’яна-ми-резерваторами Polymyxa betae K., ґрунтови-ми і надземними шкідниками, збільшувати (на5–10%) норми висіву насіння та проводити ран-ню сівбу буряків.

1. Власов Ю.И. Идентификация вируса не-кротического пожелтения жилок свеклы/Ю.И. Вла-сов, Э.И. Ларина, Р.И. Высоцкая, Е.А. Ружен-цова//Вирусология. — 1985. — № 62. —С. 38–41.

2. Даньков В.Я. Фітосанітарно-екологічні осно-ви насінництва буряків/В.Я. Даньков, П.О. Мель-ник. — Чернівці: Зелена Буковина, 2010. — 462 с.

3. Даньков В.Я. Буряківництво/В.Я. Даньков. —Чернівці: Прут, 2000. — 396 с.

4. Даньков В.Я. Ризоманія буряків/В.Я. Даньков,П.О. Мельник, Є.М. Заяць. — Чернівці: ЗеленаБуковина, 2009. — 100 с.

5. Мельник П.О. Фітосанітарна безпека Украї-ни та міжнародні нормативно-правові акти. Ос-


новні положення та вимоги: Посібн./П.О. Мельник,О.С. Деревенко. — Чернівці: Зелена Буковина,2009. — 320 с.

6. Методичні рекомендації з виявлення та іден-тифікації ризоманії цукрових буряків/О.М. Мовчан,І.Д. Устінов, П.О. Мельник та ін. — Чернівці: Прут,2003. — 36 с.

7. Мовчан О.М. Правила фітосанітарного конт-ролю на державному кордоні України/О.М. Мов-чан, Н.Г. Шевченко, Н.О. Колесник. — К., 1996. —№ 72.

8. МСФМ № 11: Анализ фитосанитарного рис-ка для карантинных вредных организмов, включаяанализ риска для окружающей среды. — ФАО. —Рим, 2003.

Показано способи поширення небезпечноївірусної хвороби цукрових буряків — ризоманії,наведено основні етапи аналізу фітосанітар-ного ризику, можливі методи його зниження з

Висновки

урахуванням різного ступеня економічнихзбитків. За втрат урожаю понад 10% доціль-но застосовувати стійкі до ризоманії гібридибуряків.


Тваринництво,ветеринарнамедицина

УДК 636.087:636.22/28:637

© 2012

М.Ф. Кулик,член-кореспондент НААН

А.В. ТучикЮ.В. Обертюх,О.М. Курнаєв,Л.П. Чорнолата,кандидати сільсько-господарських наук

М.М. ПилипчукІнститут кормів та сільськогогосподарства Поділля НААН

ВПЛИВ ВІТАМІННО-МІНЕРАЛЬНИХ ПРЕМІКСІВ НАМОЛОЧНУ ПРОДУКТИВНІСТЬІ ЖИРНОКИСЛОТНИЙ СКЛАДМОЛОКА КОРІВ

На ово не обґр нтовані висо і дози міді тацин в с ладі вітамінно-мінеральних премі сівпідвищ ють міст жир в молоці орів і змінюютьйо о жирно ислотний с лад. Процес а тиваціїсистеми «мі роелемент — фермент» бло єтьсяза рах но прис орення творення сполліпідно о обмін , а на інцевом етапі — синтезжирової т анини в ор анізмі орів. Пра тично —це захисна ф н ція ор анізм .

Сучасні технології промислового виробництвамолока ґрунтуються на використанні в годівлікорів різного складу кормових добавок і вітамін-но-мінеральних преміксів, переважно виробниц-тва зарубіжних і частково вітчизняних фірм.Вітамінно-мінеральні премікси мають забезпе-

чувати підвищення молочної продуктивності тавміст білка і жиру в молоці. Через кілька днівпісля згодовування преміксу вміст жиру в молоціпідвищується більше ніж на 0,15–0,25%. Метадосягнута — ціна на премікс підтверджується,але виникає запитання: завдяки яким факторамтак різко підвищується вміст жиру в молоці? Аджеці фактори можуть позитивно і негативно впли-вати на організм корови в період її продуктивно-го використання.Так, установлено, що близько 50% ліпідів мо-

лока переходить із плазми крові і 50% синте-зується в молочній залозі. При цьому жирні кис-лоти від С4 до С12 синтезуються de novo самоюзалозою; попередники їх — ацетат і β-гідроокси-бутират (β-оксимасляна кислота) надходять ізкрові. Жирні кислоти С18 використовуються з три-гліцеридів і неетерифікованих жирних кислоткрові, особливо з ліпопротеїдів дуже низької гус-тини. Жирні кислоти С12–16 можуть синтезувати-ся і в молочній залозі з ацетату та β-гідроокси-бутирату de novo і можуть надходити із крові з тихсамих джерел, що й кислоти групи С18. Черезтаку особливість кислоти молока групи С4–С12 євнутрішньозалозними або синтезованими, С12–С16 — проміжними або подвійного походження,

групи С18 — преформованими, трансформовани-ми або транзитними. Такі кислоти можуть надхо-дити із жирових депо тварини, що лактує, пос-тійно оновлюватись або мати шлунково-кишковепоходження [1–3].У раціоні корови, як правило, міститься 4–6%

жиру (ліпідів) на суху речовину корму. Надлишокліпідів у раціоні понад 8 % може негативно впли-вати на продуктивність корів і вміст жиру в мо-лоці [4]. На відміну від більшості поживних речо-вин, які всмоктуються з кишечнику, ліпіди можутьпрямо потрапляти в загальну циркуляцію і вико-ристовуватися всіма тканинами організму безпопередньої трансформації в печінці [4].Мета роботи — визначити вплив вітамінно-

мінеральних преміксів на підвищення молочноїпродуктивності та вміст білка і жиру в молоці.Матеріал і методика досліджень. Дослі-

дження проводили у 2010–2011 рр. у виробничихумовах ТОВ СГП «ім. Воловікова» с. ГорбаківГощанського району Рівненської обл. За резуль-татами контрольного доїння та матеріалів зоотех-нічного обліку відібрано 18 гол. корів українськоїчорно-рябої породи із продуктивністю 18,6 кг мо-лока на добу, які були розподілені на 3 групи по6 гол. за методом аналогів.Усі корови перебували в одному приміщенні

із прив’язним утриманням та автоматичним на-пуванням. Об’ємні та концентровані корми роз-давали за допомогою мобільного міксера, а віта-мінно-мінеральний премікс — вручну по 150 г надобу за 2-разової роздачі по 75 г на 1 гол. відпо-


ТВАРИННИЦТВО,ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА

Вплив вітамінно-мінеральних преміксів на молочнупродуктивність і жирнокислотний склад молока корів

Силос кукурудзяний, кг 20 20 20Сінаж люцерновий, кг 5 5 5Сіно люцерни, кг 1 1 1Солома пшениці ярої, кг 2 2 2Дерть кукурудзяна, кг 3 3 3Ячмінь, кг 1,5 1,5 1,5Шрот соняшниковий, кг 1 1 1Барда кукурудзяна, кг 10 10 10Меляса, кг 0,5 0,5 0,5Сіль кухонна, г 126 126 126Премікс № 1, г – 150 –Премікс № 2, г – – 150У раціоні міститься:к.од. 17,52 17,52 17,52обмінної енергії, МДж 168,5 168,5 168,5сухої речовини, кг 17,68 17,68 17,68сирого протеїну, г 2061 2061 2061перетравного протеїну, г 1334 1334 1334сирого жиру, г 593 593 593сирої клітковини, г 3164 3164 3164БЕР, г 10926 10926 10926крохмалю, г 2646 2646 2646цукру, г 654 654 654лізину, г 70,4 70,4 70,4метіоніну+цистину, г 65,8 65,8 65,8Ca, г 118,4 135,8 144,8P, г 42,75 57,65 61,25Mg, г 27,55 32,35 35,65K, г 197,4 196,7 196,7Na, г 71,94 74,6 84,79Cl, г 118,71 115,2 115,2S, г 26,3 28,4 28,4Fe, мг 4145 4473,5 4294Cu, мг 82,2 145,3 262Zn, мг 420,4 983,8 1320Mn, мг 381,2 597,7 1017,7Co, мг 2,78 6,16 10,64I, мг 4,31 19,79 57,29Se, мг – 8 7,5каротину, мг 739,9 682,8 682,8вітаміну А, тис. МО 6,6 81,6 120,0вітаміну D, тис. МО 2,42 2,28 14,27вітаміну Е, мг 1631,3 1586,3 1533,8

1. Раціони одівлі піддослідних орів

Показник

Група

ІІ дослідна (премікс № 2)І дослідна (премікс № 1)контрольна

відно до схеми досліджень. Упродовж зрівняль-ного та облікового періодів проводили контрольнідоїння, в яких визначали середньодобовий надійта якісні показники молока на приладі «Екомілк»і жирнокислотний склад на газовому хромато-графі «Хром-5» [7]. Дослід тривав 116 днів, з них26 — зрівняльний та 90 днів — обліковий пері-

оди. Коровам І дослідної групи згодовували пре-мікс № 1, ІІ — № 2 (табл. 1).Результати досліджень. Розроблені раціони

відповідають фізіологічним потребам корів і роз-раховані на отримання 18–20 кг молока за добу.За показниками поживної цінності раціони дослід-них груп були тотожними раціону контрольної гру-




пи за вмістом сухих речовин, обмінної енергії,сирого протеїну, вмісту крохмалю та сирого жиру.У сухій речовині містилося 21,8% сирої кліткови-ни, що відповідає оптимальній структурі кормівраціону корів, які лактують. Уміст сирого жиру враціонах контрольної і дослідних груп був на рівні593 г, тоді як вихід молочного жиру був різним.Так, у контрольній групі вихід становив 57,8 кг уІ дослідній групі (премікс № 1) — 63,7 кг, або на10,2% більше, а в ІІ дослідній групі (премікс № 2)відповідно на 13,5% більше порівняно з контро-лем (табл. 2). Різниця у складі раціонів груп по-лягала в неоднаковій кількості споживання ко-ровами мікроелементів: міді, цинку та вітамінів Аі D (див. табл. 1).Одночасно з підвищеним синтезом молочно-

го жиру в організмі корів дослідних груп уміст су-хого знежиреного залишку (СЗМЗ) в молоці цихсамих корів був нижчим порівняно з контрольноюгрупою (див. табл. 2), а саме: І дослідної — на2,96, а ІІ дослідної — на 4,58%. Отже, мікроеле-менти мідь і цинк та вітаміни А і D стимулюютьліпідний обмін в організмі корів, а білковий, нав-паки, має тенденцію до зменшення інтенсивностісинтезу.Визначено жирнокислотний склад молока під-

дослідних корів (табл. 3). За даними табл. 3, умістнасичених жирних кислот із парним числом ато-мів вуглецю був істотно нижчий на 5,01%(Р<0,001) у І дослідній та на 5,22% (Р<0,001) у ІІдослідній групах корів. Однак уміст мононенаси-чених жирних кислот мав протилежний характер,тобто був істотно вищим на 4,66% (Р<0,001) у Ідослідній та на 5,58% (Р<0,001) у ІІ дослідній гру-пах. Підвищення вмісту мононенасичених жирнихкислот свідчить про вищу активність Δ9-десату-рази (залізовмісний фермент) у корів досліднихгруп. Насичені жирні кислоти з непарним числом

атомів вуглецю синтезуються молочною залозоюза участю пропіонату. Так, у І дослідній групі спо-стерігається істотне (Р<0,01) зниження пентаде-цилової кислоти та підвищення маргаринової,однак їх сума не відрізняється від вмісту в конт-рольній групі. Навпаки, у ІІ дослідній групі спос-терігається як істотне (Р<0,05) підвищення пен-тадецилової, так й істотне (Р<0,001) підвищеннямаргаринової кислоти, що свідчить про вищийрівень синтезу пропіонату в рубці. Ізокислоти ха-рактерні для ліпідів мікроорганізмів рубця. УІ дослідній групі спостерігається істотне (Р<0,001)підвищення вмісту ізомиристинової та ізопальмі-тинової кислот, однак ізокислоти з непарним чис-лом атомів вуглецю були на рівні контролю. У ІІ до-слідній групі істотно (Р<0,001) знизився вмістізопентадецилової кислоти (Р<0,001) та суми ізо-кислот. Уміст середньоланцюгових насиченихжирних кислот, які синтезуються в молочній за-лозі (капринової, лауринової, миристинової,пальмітинової) є істотно (Р<0,001) нижчим у корівдослідних груп. Співвідношення середньоланцю-гових жирних кислот до довголанцюгових у І до-слідній групі становить 1,01, а в ІІ дослідній групі— 0,96, що істотно (Р<0,001) нижче контролю.Отже, підвищення вмісту жиру в молоці корів дос-лідних груп, зокрема на фоні преміксів № 1 і2, відбувалося за рахунок надходження довголан-цюгових жирних кислот із жирових депо коровита синтезу їх у печінці (див. табл. 3).Уміст лінолевої кислоти в дослідних групах був

на рівні контролю, однак уміст α-ліноленової кис-лоти в І дослідній групі був істотно (Р<0,01) ви-щим, а в ІІ дослідній групі істотно (Р<0,05) ниж-чим порівняно з контрольною групою. Також іс-тотно (Р<0,001) вищим був уміст кон’югатівлінолевої кислоти в І дослідній групі. Співвідно-шення поліненасичених жирних кислот n-6 ряду

Надій молока натуральної жирностіза 90 днів, кг 1470,6±50,51 1589,03±9,16* 1545,83±68,89Середньодобовий надій молоканатуральної жирності, кг 16,3±0,56 17,66±0,10* 17,18±0,77Надій молока базисної жирностіза 90 днів (3,4 %), кг 1700,3±39,70 1873,54±18,32** 1930,31±73,66*Середньодобовий надій молокабазисної жирності, кг 18,9±0,44 20,82±0,20** 21,45±0,82*Уміст жиру, % 3,95±0,12 4,01±0,02 4,25±0,06*Вихід молочного жиру, кг 57,8±1,35 63,7±0,62** 65,63±2,50*Уміст білка, % 3,11±0,01 3,08±0,01 3,09±0,02Уміст СЗМЗ, % 8,67±0,04 8,42±0,09* 8,29±0,07**Затрати корму на 1 кгмолока, к.од.: натуральне молоко 1,07 0,99 1,02 базисне молоко (3,4%) 0,93 0,84 0,82

ПоказникГрупа

2. Прод тивність та я ість моло а піддослідних орів за з одов вання вітамінно-мінераль-них премі сів різно о с лад

дослідна (премікс № 2)дослідна (премікс № 1)контрольна




8:0 Каприлова 0,46±0,025 0,40±0,030 0,37±0,03310:0 Капринова 1,77±0,034 1,41±0,024*** 1,43±0,015***11:0 Ундецилова 0,24±0,007 0,24±0,006 0,17±0,002***12:0 Лауринова 3,41±0,031 2,58±0,027*** 2,61±0,018***14:0 iso Ізомиристинова 0,13±0,002 0,16±0,002*** 0,12±0,00414:0 Миристинова 11,91±0,046 10,44±0,074*** 10,64±0,095***15:0 iso Ізопентадецилова 1,63±0,015 1,62±0,028 1,44±0,009***15:0 Пентадецилова 1,27±0,007 1,21±0,011** 1,34±0,022*16:0 iso Ізопальмітинова 0,30±0,005 0,39±0,005*** 0,29±0,00416:0 Пальмітинова 33,56±0,291 30,66±0,317*** 29,36±0,279***16:1(n–7) Пальмітолеїнова 1,87±0,013 2,18±0,021*** 2,10±0,019***17:0 iso Ізомаргаринова 0,80±0,010 0,83±0,016 0,83±0,00917:0 Маргаринова 0,56±0,010 0,61±0,007** 0,64±0,008***17:1(n–8) Маргаринолеїнова 0,18±0,004 0,27±0,003*** 0,31±0,007***18:0 Стеаринова 12,33±0,108 12,71±0,079* 13,57±0,123***18:1(n–9) Олеїнова 25,00±0,168 29,19±0,182*** 30,20±0,195***18:2 trans КЛК 0,69±0,018 0,82±0,012*** 0,71±0,01318:2 Лінолева 2,94±0,043 2,94±0,067 2,69±0,10818:3(n–6) γ-Ліноленова 0,15±0,004 0,20±0,007*** 0,15±0,006

18:3(n–3) α-Ліноленова 0,14±0,006 0,18±0,008** 0,10±0,011*20:0 Арахінова 0,50±0,015 0,73±0,018*** 0,74±0,018***20:1(n–9) Гондоїнова 0,11±0,007 0,18±0,008*** 0,14±0,02020:4(n–6) Арахідонова 0,07±0,002 0,08±0,008 0,06±0,006Насичені з парним числоматомів вуглецю 63,93±0,250 58,92±0,332*** 58,71±0,279***Насичені з непарним числоматомів вуглецю 2,06±0,006 2,05±0,019 2,15±0,026*Ізокислоти 2,86±0,029 2,99±0,046* 2,68±0,016***Середньоланцюгові/довголанцюгові, крім кислотіз непарним числом атоміввуглецю та ізокислот 1,26±0,018 1,01±0,011*** 0,96±0,015***Мононенасичені 27,17±0,181 31,83±0,203*** 32,75±0,196***Поліненасичені 3,98±0,050 4,21±0,096 3,71±0,129(n–6)/(n–3) 28,51±0,978 22,72±0,858** 37,92±3,893*

* Р<0,05, **Р<0,01, ***Р<0,001 (до табл. 2, 3).

3. Жирно ислотний с лад моло а піддослідних орів за з одов вання вітамінно-мінеральнихпремі сів різно о с лад (М±m)

Показник Група

Код ВЖК ІІ дослідна (премікс № 2)контрольна І дослідна (премікс № 1)

до n-3 ряду є високим в усіх групах (рекомендо-ване — 4 [7]).Обговорення результатів досліджень. Ана-

ліз результатів досліджень впливу вітамінно-міне-ральних преміксів різного складу на жирнокислот-ний склад молока корів не дає відповіді на за-питання: які інгредієнти преміксів № 1 і 2, зокремарізний уміст вітамінів А і D чи мікроелементів мідіта цинку, стимулюють жировий обмін? Вважає-мо, що наявність високої концентрації вітамінів А,D і Е у досліджуваних преміксах вітчизняного ізарубіжного виготовлення може впливати на загаль-

ний обмін в організмі корів, але не на ланку лі-підного обміну. Дані щодо впливу міді і цинку якважких металів на жирнокислотний склад моло-ка корів мають бути підтвердженими. Відповіднодо норм годівлі корів, що мають живу масу 600 кг ідобовий надій 20 л молока, міді в раціоні маєбути 135 мг, що становить 6,75 мг на 1 л молока, ацинку відповідно 905 і 45 мг [5, 6], тоді як фак-тично їх містилося в раціоні майже втричі більшепорівняно з контрольною групою (див. табл. 1).Відомо, що біологічні функції мікроелементів

у живому організмі переважно пов’язані з проце-



сами комплексоутворення між біологічними ліган-дами та іонами відповідних металів. Участь мікро-елементів у фізіологічних процесах може здійс-нюватися двома способами: атом входить уструктуру ферменту у вигляді комплексоутворю-вача (метал — активатор), елемент є зв’язуваль-ною ланкою між системами фермент — субстрат.Нині відомо близько 300 ферментів, до складуяких у вигляді комплексоутворювачів та актива-торів входять мікроелементи.Результати проведених нами досліджень да-

ють підставу зробити висновок, що в основі сти-мулювання ліпідного обміну в організмі корів завведення до раціону вітамінно-мінеральних ін-гредієнтів є порушення синхронності між фер-ментацією, тобто розщепленням полімерів кор-му до мономерів, і випереджаючим всмоктуван-ням у шлунково-кишковому тракті міді й цинку. Укровоносному руслі мікроелементи активуютьферментні системи, а субстрати для синтезу від-повідних структур поки що відсутні. Процес акти-вації системи «мікроелемент — фермент» бло-кується завдяки прискоренню утворення сполукліпідного обміну, а на кінцевому етапі — синтезужирової тканини в організмі корів. Практично цеє захисною функцією організму. Адже активаціябудь-яких систем обміну речовин в організмі маєконтролюватися іншими процесами, в цьому разі —стимулюванням ліпідного обміну.Жирові відкладення містяться переважно під

шкірою, в сполучній тканині черева, тобто внут-рішнього жиру, та в ділянці нирок. Ліпіди такихвідкладень під час надходження в кров, а потім

до печінки використовуються як джерело енергіїабо перетворюються в кетони, які також є дже-релом енергії для всіх тканин організму.Печінка корови не здатна синтезувати й екс-

портувати значну кількість ліпопротеїнів, багатихтригліцеридами, а тому частина їх відкладаєть-ся в клітинах печінки, а такі жирові відкладенняпризводять до розвитку кетозу та ожиріння печін-ки у ранній стадії лактації [4].Взаємозв’язок ліпідів корму і жирових депо в

процесі лактації — проблема досить складна імало вивчена [1–3]. Так, на раціоні, в якому міс-титься 5% сирого жиру від сухих речовин, утво-рення молока молочними залозами корови дося-гає найвищого рівня. Додавання до раціону лі-підів більше норми зменшує вміст білка в молоціна 0,1% [4].На основі проведеного аналізу можна зроби-

ти висновок, що вітамінно-мінеральний премікс№ 2 не може бути перспективним для високо-продуктивного молочного стада. Використаннятаких преміксів різко підвищує вміст жиру в мо-лоці, що в плані комерції є позитивним фактором,але з огляду на те, за рахунок яких ланок обмінуречовин в організмі корови цей процес досягаєть-ся, є негативним фактором. Зменшення синтезусередньоланцюгових жирних кислот молочноюзалозою і підвищення вмісту жиру в молоці зарахунок довголанцюгових кислот, тобто синтезуїх у печінці, сприяє кетозу та її ожирінню. На-слідком такого дисбалансу обміну речовин в ор-ганізмі є зменшення періоду використання висо-копродуктивних корів.

В основі стимуляції ліпідного обміну в ор-ганізмі корів за додавання до раціону незба-лансованих вітамінно-мінеральних інгредієн-тів є порушення синхронності між фермента-цією корму і випереджальним всмоктуванняммікроелементів у шлунково-кишковому трак-ті. Зменшення синтезу середньоланцюгових

Висновки

жирних кислот молочною залозою і підвищен-ня вмісту жиру в молоці за рахунок довголан-цюгових кислот, тобто синтезу їх у печінці,сприяє кетозу та її ожирінню. Такий дисба-ланс обміну речовин в організмі призводить дозменшення періоду використання високопро-дуктивних корів.

1. Алиев А.А. Липидный обмен и продуктив-ность жвачных животных. — М.: Колос, 1980. —381 с.

2. Алиев А.А. Незаменимые жирные кислоты иих значение в питании животных//Зоотехния. —1988. — № 3. — С. 40–41.

3. Алиев А.А. Обмен веществ у жвачных живот-ных. — М.: НИЦ «Инженер», 1997. — 419 с.

4. Ваттио M.A., Ховард В.Т. и др. Основныеаспекты производства молока. Цикл статей. Меж-дународный Институт по исследованию и разви-тию молочного животноводства им. Бабкока. Уни-верситет Висконсина, Мэдисон, 2000.


5. Калашников А.П., Клейменов Н.И., Бака-нов В.Н. и др. Нормы и рационы кормления сель-скохозяйственных животных/Спр. пособие. — М.:Агропромиздат, 1985. — 352 с.

6. Калашников А.П. и др. Нормы и рационы кор-мления сельскохозяйственных животных: Спр. по-собие. 3-е изд./под ред. А.П. Калашникова, В.И. Фи-синина, В.В. Щеглова, Н.И. Клейменова. — М.:Джангар, 2003. — 456 с.

7. Кулик М.Ф. и др. Корми: оцінка, використан-ня, продукція тваринництва, екологія/М.Ф. Кулик,Р.Й. Кравців, Ю.В. Обертюх та ін. — Вінниця: Те-зис, 2003. — 334 с.



ТВАРИННИЦТВО, ВЕТЕРИНАРНА МЕДИЦИНА

УДК 619:616.98:578.825.15:578.833.3:615.371

© 2012

В.В. Кучерявенко,кандидатветеринарних наукННЦ «Інститутекспериментальної і клінічноїветеринарної медицини»

ЕМУЛЬСІЙНА ІНАКТИВОВАНАВАКЦИНА ПРОТИ ІНФЕКЦІЙНОГОРИНОТРАХЕЇТУ ТА ВІРУСНОЇ ДІАРЕЇВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ

Наведено рез льтати роботи з розроб иіна тивованої ва цини проти інфе ційно оринотрахеїт та вір сної діареї вели ої ро атоїх доби. На підставі проведених дослідженьстворено ва цин ем льсійн іна тивован протиінфе ційно о ринотрахеїт і вір сної діареї,на я розроблено та затверджено нормативндо ментацію, отримано реєстраційнепосвідчення та де лараційний патент У раїни.

Успішний розвиток скотарства можливий ли-ше за стійкого благополуччя господарств щодоінфекційних хвороб, забезпечення якого в су-часних умовах може бути здійснено завдякисистемному дотриманню загальних ветеринар-но-санітарних правил і створенню імунного по-голів’я за допомогою засобів специфічної про-філактики. Серед інфекційних хвороб великоїрогатої худоби значного поширення у світі на-були інфекційний ринотрахеїт (ІРТ) і віруснадіарея (ВД), які є головною причиною виникнен-ня пневмоентеритів великої рогатої худоби. Українах з високорозвиненим технологічним ско-тарством розроблено та впроваджено програ-ми з контролю та ліквідації ІРТ і ВД. Основоюцих програм лише в Австрії, Данії, Норвегії,Фінляндії, Швейцарії та Швеції є повна ліквіда-ція хворих і серопозитивних тварин. В іншихкраїнах світу розроблено програми з контролюта профілактики ІРТ і ВД, в основу яких закла-дено щеплення тварин проти цих інфекцій [4–8].В Україні епізоотична ситуація з ІРТ і ВД ха-

рактеризується змішаним перебігом цих інфек-цій. Їх поширенню сприяє здатність вірусів ІРТі ВД до персистенції, внаслідок чого перехворілітварини залишаються довічними вірусоносіямий джерелом збудника інфекції [1, 3].Мета роботи. Враховуючи дані щодо зміша-

ного перебігу ІРТ і ВД, що нині домінує, знач-ної серопозитивності великої рогатої худоби доцих захворювань, а також відсутність в Українівакцини, яка б одночасно захищала тварин відцих інфекцій, визначено мету роботи — роз-робити технологію виготовлення вакцини емуль-сійної інактивованої проти ІРТ і ВД великої ро-гатої худоби.Матеріали і методи досліджень. У роботі

використовували виробничі штами вірусів ІРТта ВД великої рогатої худоби, моношарові куль-тури перещеплюваних клітин нирки вівці (НВ),трахеї теляти (ТрТ), нирки сирійського хом’яч-

ка (ВНК-21/13), коронарних судин теляти (КСТ),морських свинок і великої рогатої худоби.Титр вірусу обраховували за методом Ріда

й Менча та виражали в тканинних цитопатоген-них дозах на 1 см3 (ТЦД50/см3) [2]. Постановкуреакції нейтралізації за мікрометодом здійсню-вали за стандартом Міжнародного епізоотичногобюро у плоскодонних планшетах фірми «Nunc»та «Spectar» [9].Результати досліджень. Створення засобів

специфічної профілактики інфекційних хворобнеможливе без використання ефективних ме-тодів отримання вірусної сировини для виготов-лення вакцин. Ефективність технології отри-мання вірусної сировини залежить від клітин-ної моделі, штаму вірусу, способу вирощуванняклітин, умов їх культивування й інших факторів,які набувають особливого значення під час ви-готовлення інактивованих вакцин. Тому на пер-шому етапі нашої роботи з метою підбору чут-ливої клітинної системи для накопичення ві-русів ІРТ і ВД з максимальним титром інфек-ційної активності були випробувані такі лініїперещеплюваних клітин: ТрТ, НВ, КСТ, ВНК-21/13. На кожній із цих культур клітин проведенопослідовні 3-разові пасажі вірусів ІРТ і ВД знаступним визначенням титру їх інфекційноїактивності (табл. 1).Установлено, що вихідний титр інфекційної

активності вірусу ІРТ становив 7,12±0,14 lgТЦД50/см3. Після 3-х послідовних пасажів віру-су ІРТ на культурі клітин КСТ і ВНК-21/2-17 йоготитр був на рівні вихідного — 7,12±0,14 lgТЦД50/см3. Після пасажування на культурі клітинТрТ інфекційна активність вірусу ІРТ збільши-лась і становила 7,5±0 lg ТЦД50/см3. Накопичен-ня вірусу ІРТ з найвищим титром інфекційностізабезпечила перещеплювана культура клітиннирки вівці. Після трьох послідовних пасажів націй культурі клітин титр його інфекційної актив-ності становив 8,06±0,12 lg ТЦД50/см3.



Вихідний титр інфекційної активності ВД ста-новив 6±0,2 lg ТЦД50/см3 і не змінився після па-сажування на культурі клітин ВНК-21/2-17. Наінших перещеплюваних культурах клітин спос-терігали зростання його титру. Максимальнийтитр інфекційної активності ВД отримали на пе-рещеплюваній культурі клітин коронарних су-дин теляти на рівні 7,5±0 lg ТЦД50/см3.Отже, перещеплювані лінії культур клітин НВ

й КСТ забезпечували оптимальну репродукціювірусів ІРТ і ВД з максимальним титром інфек-ційної активності. На підставі цього вони буливикористані нами в подальшій роботі як базовідля отримання вірусної сировини.Після проведення дослідів з підбору ефек-

тивних систем культивування, концентруваннята очистки вірусів ІРТ і ВД великої рогатої ху-доби провели підбір інактиватора. Як відомо,однією з головних вимог до інактиваторів є пов-не знищення інфекційності за збереження ан-тигенної активності вірусів. Ми вивчали впливформальдегіду та етиленіміну на антигеннуактивність вірусів ІРТ і ВД, оскільки ці інакти-ватори набули широкого застосування під часвиготовлення інактивованих вакцин. Для цьо-го нами проведено щеплення тварин зразками

Емульсійна інактивована вакцина проти інфекційногоринотрахеїту та вірусної діареї великої рогатої худоби

вірусів ІРТ і ВД, інактивованих формальдегідомта етиленіміном (табл. 2).Як свідчать дані табл. 2, імунна відповідь

на антиген вірусу ІРТ становила відповіднона 14-ту та 34-ту доби на рівні 2,5±0,57 —5,6±0,57 lоg2, інактивованого формальдегідом,2,33±0,57 — 6±0 lоg2, інактивованого етилені-міном. За імунізації тварин ВД, інактивованимформальдегідом та етиленіміном, імунна від-повідь становила 2,75±0,5 — 8±0 lоg2 та 3±0 —7,66±0,57 lоg2 відповідно. На підставі отрима-них даних ми зробили висновок, що викорис-тані інактиватори не мають негативного впли-ву на антигенну структуру вірусів, тому титрвіруснейтралізаційних антитіл на введені інак-тивовані антигени вірусів був майже на одна-ковому рівні. До технології виготовлення інак-тивованої вакцини проти ІРТ і ВД ми ввели якінактиватор формальдегід, оскільки, за літера-турними даними, він, на відміну від етилені-міну, не має токсичних і мутагенних власти-востей.Після підбору оптимального співвідношення

антигенів (вірусу ІРТ і ВД) у вакцинному пре-параті провели дослід щодо підбору ефектив-ного ад’юванту, з огляду на те, що імунна від-

ТрТ 7,12±0,14 7,37±0,14 7,43±0,12 7,5±0 6,0±0,2 6,0±0,2 6,25±0,28 6,56±0,12

КСТ 7,12±0,14 7,12±0,14 7,12±0,14 7,12±0,14 6,0±0,2 6,75±0,28 7,0±0,28 7,5±0*

НВ 7,12±0,14 7,75±0,28 7,87±0,14 8,06±0,12* 6,0±0,2 6,0±0,2 6,12±0,14 6,31±0,12

ВНК-21/2-17 7,12±0,14 7,12±0,14 7,12±0,14 7,12±0,14 6,0±0,2 6,0±0,2 6,0±0,2 6,0±0,2

* Різниця достовірна за Р<0,01 відносно вихідного титру.

1. Рез льтати визначення інфе ційної а тивності вір сів ІРТ і ВД на різних лініях перещеп-люваних літин (М±m, n=3)

Перещеплювана

культура клітин Титр інфекційної активності вірусів (lg ТЦД50/см

3)

Послідовні пасажі вірусів

Вихіднийтитр

1 2 3 Вихіднийтитр

1 2 3

ІРТ ВД

Формальдегідом 2,5±0,57 4,33±0,57 5,6±0,57 2,75±0,57 4,0±0 8,0±0

Етиленіміном 2,33±0,57 4,0±1,0 6,0±0 3,0±0 5,33±0,57 7,66±0,57

Плацебо 0 0 0 0 0 0

2. Рез льтати вивчення вплив іна тиватора на анти енн а тивність вір сів ІРТ і ВД (М±m,n=5)

Зразки вірусів,інактивованих різнимиінактиваторами

Титр віруснейтралізаційних антитіл (lоg2)

ІРТ ВД

через14 діб

через24 доби


через14 діб





Емульсійна інактивована вакцина проти інфекційногоринотрахеїту та вірусної діареї великої рогатої худоби

повідь за щеплення інактивованими вакцинамизначною мірою залежить від останнього. Дляцього ми щепили морських свинок досліднимизразками вакцини, які відрізнялися лише ад’ю-вантом, який входив до їхнього складу. Антигеннівластивості дослідних зразків вакцини вивчализа титром віруснейтралізаційних антитіл протиІРТ і ВД. Так, уже через 7 діб після введеннявсі дослідні зразки індукували утворення спе-цифічних антитіл до вірусу ІРТ і ВД на рівні 4–9log2. Найвираженішу антигенну активність мавзразок вакцини з ад’ювантом Montanide ISA 70.Порівняно з іншими ад’ювантами він забезпе-чував утворення на високому рівні ранньої імун-ної відповіді та її подальше розгортання. Напідставі цих даних ми включили як ад’ювантмасло Montanide ISA 70 до технології виготов-лення інактивованої вакцини проти ІРТ і ВД.Завершальним етапом нашої роботи був

підбір оптимальної імунізаційної дози вакцинидля щеплення великої рогатої худоби. Для цьо-го піддослідних корів щепили вакциною у дозі5, 7 і 10 см3, а телят — 3, 5 і 7 см3. Під час про-ведення аналізу з оцінки індукції віруснейтра-лізаційних антитіл проти ІРТ і ВД після щеплен-ня виявлено залежність цього показника віддози препарату. Так, у корів максимальний під-

йом рівня специфічних антитіл до вірусу ІРТспостерігали через 25 діб після щеплення —7,33 log2 у тварин, щеплених вакциною в дозах10 та 7 см3. Максимальний титр антитіл до ВДу корів спостерігали через 45 діб на рівні7,75 log2 після введення вакцини об’ємом 7 см3,на 60–120-ту добу після щеплення ці показни-ки знижувались. Причому титр специфічних ан-титіл до вірусів ІРТ і ВД у цей проміжок часубув майже на одному рівні у корів, вакцинова-них цим препаратом у дозах 10 та 7 см3, зазначно нижчих показників — у корів, щеплениху дозі 5 см3. Отже, оптимальною дозою щеп-лення корів є 7 см3 вакцини.Залежність рівня специфічних антитіл до

вірусів ІРТ і ВД від дози щеплення встановле-но також і в телят. Так, максимальні значенняцих показників виявлено на 45-ту добу післящеплення до ВД на рівні 9,33 log2, а до вірусуІРТ — на рівні 7,6 log2 у телят, щеплених 5 см3

вакцини. В подальшому на 60-ту та 120-ту добирівень антитіл до вірусу ІРТ і ВД у всіх щепле-них телят знижувався, але у телят, вакцинова-них 5 см3, цей спад був незначним, на відмінувід телят, імунізованих вакциною в дозах 3 та7 см3. Отже, оптимальною дозою щепленнятелят є доза вакцини об’ємом 5 см3.

На підставі проведених досліджень створе-но вакцину емульсійну інактивовану протиінфекційного ринотрахеїту і вірусної діареї, наяку розроблено та затверджено нормативну

Висновки

документацію, отримано реєстраційне по-свідчення (№ 3279-04-0362-08) та декларацій-ний патент України на корисну модель №4626Україна, МПК А61К39/26.

1. Красочко П.А. Моно- и ассоциативные вирус-ные респираторные инфекции крупного рогатогоскота (иммунологическая диагностика, профилак-тика и терапия): автореф. дис. на соиск. науч.степ. д-ра вет. наук: 16.00.03/Академия аграрныхнаук Республики Беларусь. — Минск, 1997. — 32 с.

2. Методы лабораторной диагностики вирус-ных болезней животных/В.Н. Сюрин, Р.В. Белоусо-ва, Б.В. Соловьев, Н.В. Фомина. — М.: Агропром-издат, 1986. — 351 с.

3. Поспишил З., Меншик Я. Вирусы инфекци-онного ринотрахеита и вирусной диареи КРС какпричина повышенной смертности и заболевае-мости телят в промышленном скотоводстве//ХХI Всемир. вет. конгр.: Рез. докл. и сообщ. — М.,1979. — Т. 5. — С. 152–153.

4. Распространение вирусных респираторныхболезней крупного рогатого скота/А.Г. Глотов,О.Г. Петрова, Т.И. Глотова и др.//Ветеринария. —2002. — № 3. — С. 17–21.

5. Эпизоотологические исследования инфек-ционного ринотрахеита крупного рогатого скота на


фермах Литвы/А. Ремейкис, А. Шаломскас, Б. Та-машаускене, Р. Щербавичюс//Общая эпозоотоло-гия: иммунологические, экологические и методо-логические проблемы: Матер. междунар. науч.конф. — Х., 1995. — С. 63–65.

6. A comparison of polymerase chain reaction withand without RNA extraction and virus isolation fordetection of bovine viral diarrhea virus in young саl-ves/D. Deregt, P.S. Carman, R.M. Clark et al.//J. ofVeterinary Diagnostic Investigation. — 2002. — 14,№ 5. — Р. 433–437.

7. Bilge Dagalp S., Yildirim Y., Alkan F. Detectionof maternal antibody levels against BHV-1 in calves//Ankara Universitesi Veteriner Fakultesi Dergisi. —2001. — 48, № 2. — Р. 117–122.

8. Greiser-Wilke I,, Grummer B., Moennig V. Bo-vine viral diarrhoea eradication and control prog-rammes in Europe//Biologicals. — 2003. — № 31. —P. 113–118.

9. Manual of standards Diagnostic Tests and Vac-cines. — 2000. — Part 2, section 2.3, Chapter 2.3.5–2.10.6.



УДК 636.082.23.033© 2012

Ю.В. Вдовиченко,кандидат сільсько-господарських наукІнститут тваринництвастепових районівімені М.Ф. Іванова«Асканія-Нова» —Національний науковийселекційно-генетичнийцентр з вівчарства

Л.В. Шпак,кандидат сільсько-господарських наукНаціональна академіяаграрних наук України

ПОЛІСЬКА М’ЯСНА ПОРОДАВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИТА ЇЇ ЗНАМ’ЯНСЬКИЙВНУТРІШНЬОПОРОДНИЙ ТИП

Наведено аналіз створення та апробаціїзнам’янсь о о вн трішньопородно о типполісь ої м’ясної породи.

Поліську м’ясну породу виведено спосо-бом складного відтворного схрещування чер-нігівського і придніпровського типів з помісни-ми плідниками абердин-ангуської породи і за-тверджено у 1999 р. [2], а її знам’янськийвнутрішньопородний тип створено у 2008 р.способом складного відтворного схрещуваннятварин червоної степової та симентальськоїпорід (материнський тип) із абердин-ангуськи-ми та шаролезькими плідниками (батьківськийтип) [1].Організаціями-оригінаторами поліської

м’ясної породи великої рогатої худоби визна-ні: Національна академія аграрних наук Украї-ни, Інститут агроекології і природокористуван-ня НААН, Приватно-колективне сільськогос-подарське підприємство-племзавод «Заповіт»і Кооперативно-державний Поліський науково-виробничий селекційний центр з м’ясного ско-тарства «Росія» Радомишльського району Жи-томирської обл., а знам’янського внутрішньопо-родного типу: Інститут розведення і генетикитварин НААН, Кіровоградський інститут агро-промислового виробництва та СВК «Колос»Знам’янського району Кіровоградської обл. [2].Автори породи: С.С. Спека, М.В. Зубець,

В.П. Буркат, Д.Т. Вінничук, Ю.Ф. Мельник, О.Л. Бі-лозерський, Л.В. Шкрядо (Шпак).Автори знам’янського типу: Г.М. Под-

резко, Е.М. Доротюк, Ю.В. Вдовиченко, В.Г. Куц,Ю.Ф. Мельник.Мета і методи досліджень. Виведення по-

ліської м’ясної породи здійснено методом при-скореного генетичного поліпшення масиву тваринполіського зонального типу з метою досягнен-ня високої плодючості, інтенсивного приростуживої маси, добрих м’ясних форм та якості м’я-са. Схемою передбачено одержання і розве-дення «в собі» тварин з генотипом 3/8Ш1/4А3/

8С та наближених до нього, а виведення зна-м’янського внутрішньопородного типу проводи-ли цілеспрямованою селекційно-племінною ро-ботою з худобою генотипів 1/2Ш1/4А1/4С та 1/2А1/4Ш1/4ЧС, яка поєднувала в собі найкращіспадкові властивості вихідних порід. Схемоюпередбачено одержання і розведення «в собі»тварин з генотипами 5/8А1/4Ш1/8ЧС, 5/8Ш1/4А1/8С та наближених до них.Результати досліджень. Цілеспрямована

селекційно-племінна робота завершилася за-твердженням масиву великої рогатої худоби якполіської м’ясної породи. Тварини цієї породихарактеризуються міцним типом конституції,пропорційною будовою тіла із яскраво вираже-ними м’ясними формами, у них дещо видовже-ний тулуб, добре розвинена мускулатура, кістякміцний, але не грубий. Голова невелика, серед-ньої ширини із дещо вкороченою лицевою час-тиною. Шия коротка, округла, добре обмускуле-на, шкіра середньої товщини з незначнимискладками. Підгруддя добре розвинене, холкаширока, добре обмускулена, низька, іноді роз-двоєна. Груди широкі, глибокі, довгі, округлоїформи. Спина, поперек, крижі рівні, широкі,довгі, добре обмускулені. Кінцівки середньоїдовжини, правильно поставлені, з міцними ра-тицями і суглобами [1, 3].Цілеспрямована селекційно-племінна робо-

та завершилася затвердженням масиву вели-кої рогатої худоби як знам’янського внутрішньо-породного типу поліської м’ясної породи. У зна-м’янському внутрішньопородному типі виділенотварин двох типів, які відповідають основнимвимогам: І — великорослий генотип ш5/8×а1/4×с1/8, ІІ — компактний а5/8×ш1/4×чс1/8.Тварини І типу — досить масивні, з пропор-

ційною будовою тіла. Тулуб з добре виражени-ми м’ясними формами, груди, холка, спина та



поперек широкі, кінцівки відносно довгі, кістякміцний. Тварини тривалий час зберігають висо-ку інтенсивність росту і досягають максималь-ної маси тіла в більш пізньому віці.Тварини ІІ типу — низькорослі з меншою

живою масою. Тулуб коротший, на низьких но-гах. За широкотілістю вони не поступаютьсятваринам І типу, зберігають високу інтенсив-ність росту і значно раніше досягають макси-мальної маси тіла порівняно з аналогами І типу.Водночас у тварин обох типів міцна консти-

туція, що є бажаною особливістю. Незважаю-чи на помітну різницю за висотою, у них хорошім’ясні форми, широкий та глибокий тулуб. Ви-значено цільові стандарти поліської м’ясної по-роди та її знам’янського внутрішньопородноготипу (таблиця).Виходячи із селекційних завдань і племін-

ної цінності стад, основними базовими госпо-дарствами під час створення поліської породим’ясного напряму продуктивності були запла-новані: племзавод «Заповіт», племферми КСП«Росія», «Нове життя» , «Жовтнева перемога»,«Переможець» Житомирської обл., племрепро-дуктори КСП «Світанок» та «Промінь» Рівнен-ської обл., а знам’янського внутрішньопород-ного типу: СВК «Колос», ЗАСТ «Олексіївське»,ПП «Ольвія», ТОВ «Україна», ТОВ «Центр»,ПП «Лан», СВК «Оситняжка» Кіровоградськоїта ТОВ «Агрікор» Чернігівської областей.У цих господарствах проводили кваліфікова-

ну племінну роботу під час розведення помісей

Поліська м’ясна порода великої рогатоїхудоби та її знам’янський внутрішньопородний тип

«в собі», консолідацію спадковості тварин, оцін-ку бугаїв-плідників, виявлення поліпшувачів,закладення та гілкування заводських ліній.Установлено, що тварини поліської м’ясної

породи характеризуються такими показникамипродуктивності: жива маса дорослих бугаїв-плідників — 1000–1200 кг, повновікових корів —550–650, бугайців у віці 18 міс. — 550–600, те-лиць — 410–450 кг; забійний вихід у бугайців увіці 18 міс. — до 65%; уміст кісток у туші —15%; індекс м’ясності — 5,5–6; відтворна здат-ність — 87–93%. Витрати кормів на 1 кг приро-сту живої маси до віку 18 міс. не перевищують8 к.од. Швидкість росту бугайців після відлучен-ня за невисокого рівня годівлі становить 950–1000 г. Маса туші бугайців у віці 18 міс. — 310–340 кг. Забійний вихід — 65%. Тривалість про-дуктивного використання корів 10–12 років, аокремих особин і більше [1, 3].Тварини знам’янського внутрішньопородно-

го типу поліської м’ясної породи характеризу-ються такими показниками продуктивності:жива маса дорослих бугаїв-плідників — 800–1000 кг, повновікових корів — 550–600, бугайціву віці 18 міс. — 500–600, телиць — 390–410 кг;забійний вихід у бугайців у віці 18 міс. — 60–63%; уміст кісток у туші — 17%; якість м’яса —4,8 бала; відтворна здатність — 85–92 %. Ви-трати кормів на 1 кг приросту живої маси довіку 18 міс. не перевищують 7,5 к.од. Швидкістьросту бугайців після відлучення на вирощуванністановить 1100–1250 г. Маса туші бугайців у

Жива маса тварин, кг:

дорослих бугаїв-плідників 900–1100 800–1000

повновікових корів 550–600 500–560

телят під час народження 28–34 26–32

бугайців віком, міс.:

8 240–250 230–260

15 440–450 430–500

18 510–530 530–600

телиць віком, міс.:

8 210–220 220–240

15 300–340 350–380

18 400–410 390–410

Енергія росту у період відгодівлі, г 1000–1100 1000–1100

Маса туші, не менше, кг 330 310–330

Забійний вихід, % 63–65 60–61

Вміст кісток у туші, % 15–16 16–17

Легкість отелень, балів 4,5 4,7

Витрати кормів на 1 кг приросту, к.од. 6–8 6,0–7,5

Вихід телят на 100 корів, не менше, гол. 85–90 85

Цільові стандарти полісь ої м’ясної породи та її знам’янсь о о вн трішньопородно о тип

Показник Знам’янський типПоліська м’ясна порода




віці 18–24 міс. — 265–290 кг. Забійний вихід —60–63%.Чисельність поголів’я. Поліську м’ясну

породу розводять у багатьох природно-кліма-тичних зонах України. Сформовано 24 плем-репродуктори, з них 6 — племзаводи. Селек-ційно-племінну роботу проводять на поголів’їпонад 7000 гол., зокрема 2559 корів.Знам’янський внутрішньопородний тип роз-

водять у 8 племрепродукторах, з них — 1 плем-завод. Селекційно-племінну роботу проводятьна поголів’ї понад 2016 гол., зокрема 605 корів.Структура поліської породи та її зна-

м’янського внутрішньопородного типу.Велике значення для розвитку поліської поро-ди та її знам’янського внутрішньопородноготипу мають їх генеалогічна структура, управлін-ня нею та регулювання чисельності і співвід-ношення структурних підрозділів, їхня оцінка тавизначення найпродуктивніших ліній, родин,організація цілеспрямованої селекції на перс-пективу [5, 6].Нині в поліській породі розводять 6 ліній:

Каскадера 530, Лайнера 65, Пакета 93, Іриса559, Омара 814, Велікана-Селектора 24 та 16родин, а в знам’янському внутрішньопородно-му типі — 3 лінії: Радиста 113, Дарованого 400,Мазуна 6 та 6 родин. Робота з лініями ґрун-тується на визначенні перспективних ліній, якіудосконалюють.Лінія Каскадера 530. Родоначальник лінії

Каскадер 530 народився 16.05.1985 р. у плем-заводі «Заповіт» Радомишльського району Жи-томирської обл. від Заката 03298 і Калини 5309.У 15-місячному віці його жива маса становила520 кг, середньодобовий приріст у період 8–15 міс. сягав 1238 г, оплата корму — 7,4 к.од.,оцінка за будовою тіла — 59 балів, бонітуваль-ний клас — еліта-рекорд. Оцінка за якістю по-томків: 9–501–1205 –7,4–58,5.Широко використовувалися такі плідники лі-

нії: Масаж 279, Дубок 123, Чебурек 313. Лініяпродовжується через Шамана 1105, Гонора1223, Задорного 117, Кальмара 1169.Лінія Лайнера 65. Родоначальник лінії бу-

гай Лайнер 65 (Б. Тегеран 2216, М. Ліра 340)мав досить високу інтенсивність росту. Живамаса у 15 міс. — 518 кг, у дорослому віці —960 кг. Інтенсивність росту за період випробу-вання за власною продуктивністю (8–15 міс.)становила 1352 г за витрати корму на 1 кг при-росту 7,5 к. од., оцінка будови тіла — 59 балів,бонітувальний клас — еліта-рекорд. Оцінка заякістю потомків: Б–11–513–1304–7,7–57,7. Ос-новні продовжувачі лінії — плідники Зоркий153, Міраж 659, Сокіл 170, Індекс 675.Лінія Пакета 93. Родоначальник лінії бугай

Пакет 93 народився 19. 12. 1986 р. (Б. Матрос2158, М. Пурга 46). У віці 15 міс. його жива масастановила 520 кг. Інтенсивність росту за пері-од випробування за власною продуктивністю(8–15 міс.) — 1276 г, витрати корму на 1 кг при-

росту — 8,6 к.од. Оцінка будови тіла — 59 ба-лів. Комплексний клас — еліта-рекорд. Оцінказа якістю потомків: 9–502–985–8,7–59 — еліта-рекорд. Основні продовжувачі лінії — бугаї Ін-декс 714 і Рапорт 760.Лінія Іриса 559. Родоначальник лінії бугай

Ірис 559 народився 25. 05. 1986 р. у племза-воді «Заповіт» Радомишльського району Жито-мирської області (Б. Мурат 03133, М. Ігла 0868).У віці 15 міс. Ірис 559 мав живу масу 565 кг,

у 2 роки — 665 кг, у 3 роки 10 міс. — 975 кг.Інтенсивність росту за період 8–15 міс. —1430 г. Витрати корму на 1 кг приросту живоїмаси становлять 8 к. од. Оцінка будови тіла —60 балів. Комплексний клас — еліта-рекорд.Оцінка за якістю потомків: 7–520–1294–7,7–58.Основні продовжувачі лінії — бугаї Чумак 692,Чекіст 797, Гранат 591, Ковбой 590. У майбут-ньому лінія розвиватиметься через плідникаКовбоя 590.Лінія Омара 814. Родоначальник лінії бугай

Омар 814 народився 28. 07. 1987 р. у племза-воді «Заповіт» Радомишльського району Жито-мирської обл. (Б. Мурат 03133, М. Огасаври0533). У віці 15 міс. його жива маса становила545 кг, у 2 роки — 640 кг. Інтенсивність роступід час оцінки за власною продуктивністю (8–15 міс.) становила 1395 г. Затрати корму на 1 кгприросту живої маси — 7,1 к.од. Оцінка будо-ви тіла — 60 балів. Комплексний бонітувальнийклас — еліта-рекорд. Оцінка за якістю потомків:9–488–1166–7,5–58. Лінія Омара 814 розви-вається через плідників Шалуна 608 і Акроба-та 844. На перспективу продовжувачами лініївизначені Кардан 501 і Карат 509.Лінія Велікана-Селектора 24. Родоначаль-

ники лінії — бугаї Велікан 9979 і його син Се-лектор 24. Плідник Велікан мав досить високуінтенсивність росту. Його жива маса у віці 14міс. становила 480 кг, у віці 5 років — 1250 кг.Селектор 24 народився 11.03.1988 р. у

племзаводі «Заповіт» Радомишльського райо-ну Житомирської обл. від Велікана 9979 і Се-лекції 7869. Оцінка за якістю потомків: 10–500–1188–7,4–58. Лінія продовжується через Клена265, Дзвонаря 1122, Русака 300.Лінія Радиста 113. Родоначальник лінії Ра-

дист 113 генотипу ш5/8×а1/4×с1/8 народився3.06.1987 р. у СВК ім. Шевченка Знам’янсько-го району Кіровоградської обл. від бугая Мат-роса 2158 — чистопородного шароле і коровиРапсодії 203 генотипу а1/2×ш1/4×с1/4. У віці 3роки його жива маса становила 630 кг. Оцінказа екстер’єром і конституцією — 93 бали, ком-плексний бал — еліта-рекорд. Родоначальникаоцінено за власною продуктивністю та за якіс-тю потомків з іншими ровесниками. За резуль-татами оцінки його визначено поліпшувачем.Поширення лінії Радиста 113 здійснюється

здебільшого інтенсивним використанням йогосинів. Лінія Радиста 113 має 3 гілки — бугаїЧудак 230, Сильний 45 і Малиш 863.




Лінія Мазуна 6. Родоначальник лінії плідникМазун 6 народився в СТОВ ім. Шевченка в1984 р. Він був одержаний за індивідуальногодобору до корови Мазухи 5961 ш1/2×с1/4×чс1/4бугая Контура 581 абердин-ангуської породи.Мазун 6 — модельна тварина з пропор-

ційною будовою тіла, гармонійними консти-туціонально-екстер’єрними формами та уні-кальним генетичним потенціалом. Він відпові-дав вимогам до тварин спеціалізованих м’яснихпорід.Продовжувачі лінії мають світло-буру масть,

характерну для худоби знам’янського внутріш-ньопородного типу. Лінійні плідники можуть бу-ти модельним типом худоби створюваного типув умовах промислової технології. Водночас во-ни стійко передають потомкам найважливішігосподарсько корисні ознаки.Лінія Дарованого 400. Родоначальник лінії

Дарований 400 генотипу а5/8×ш1/4×чс1/8 наро-дився в колишньому колгоспі ім. Шевченка. Вінбув одержаний за індивідуального добору докорови Дойни 0727 генотипу ш1/2×с1/4×чс1/4абердин-ангуського бугая Гіганта 12.Про видатну продуктивність, високу енергію

росту родоначальника можна робити висновкиза динамікою росту живої маси за час його ви-користання на плем’я. Під час народження йогожива маса становила 27 кг, у 7 міс. — 230, 15міс. — 490, 18 міс. — 540, 2 роки — 635 кг.Оцінка за екстер’єром — 95 балів, клас за комп-лексом ознак — еліта-рекорд.Лінія Дарованого 400 одержала розвиток за

двома гілками через бугаїв Ландиша 236 і Со-лов’я 570. Продовжувачі ліній характеризують-ся відмінними конституціонально-екстер’єрни-ми показниками, довгорослістю. Під час оцінки

за власною продуктивністю їх визнано кращи-ми за розвитком.Важливим фактором у розвитку породи є

створення і використання цінних родин, хочаголовну роль відіграє якість самця. У структуріполіської породи ведуть селекційну роботу з 16родинами, основними з яких є: Комети 1043,Наваги 982, Колісниці 7526, Свірелі 0392, До-ротеї 1203, а в її знам’янському внутрішньопо-родному типі ведуть роботу з 6 родинами: Дой-ни 0727, Пишної 506, Серги 245, Каски 973,Марти 04531, Байки 682.Фактично в кожному стаді можна виділити

певну кількість родин. Тому під час плануван-ня добору слід враховувати поєднання між ро-динами і певними лініями або плідниками. Уряді випадків плідник, який дав цінний приплідвід спаровування з кількома самками, за спа-ровування з іншими самками цієї родини такождає цінний приплід [5, 6].Подальше розведення та вдосконалення по-

ліської м’ясної породи з метою підвищенням’ясної продуктивності здійснюють спрямова-ним добором тварин за чистопородного розве-дення та відтворного схрещування із вихідноюпородою шароле [4, 5].Нині розпочато селекційно-племінний про-

цес зі створення великого типу в породі. Вжеотримано тварин бажаного типу з генотипом11/16 Ш 1/8 А 3/16 С та наближених до них, якіслугуватимуть фундаментом для виведеннявеликого типу в поліській м’ясній породі (ПМП).Вони отримані методом разового «прилиттякрові» самкам ПМП з кровністю 3/8 Ш 1/4 А3/8 С та ін. ліній Іриса 559, Омара 814, Каска-дера 530 через чистопородних бугаїв-плідниківвихідної шаролезької породи.

Селекційно-племінну роботу зі знам’янськимвнутрішньопородним типом поліської м’ясноїпороди спрямовано на подальше підвищенняшвидкості росту, поліпшення плодючості корів.Враховуючи ці вимоги, добирають ремонтнихбугайців, одержаних від «замовних» спарювань

Висновки

та оцінених за власною продуктивністю. Спо-собом однорідного добору, спрямованого назбільшення кількості високоякісних бугаїв і корів,подальшою консолідацією їхніх продуктивниххарактеристик можна досягти прогресу лініїта вдосконалення стад.

1. Наказ «Про затвердження знам’янськоговнутрішньопородного типу поліської м’ясної поро-ди великої рогатої худоби» від 16.01.2009 № 3204/Мінагрополітики України — 9 с.

2. Наказ «Про створення нової поліської м’яс-ної породи великої рогатої худоби». — № 91 від22 лютого 1999 р./МінАПК України. — 13 с.

3. Спека С.С. Поліська м’ясна порода вели-кої рогатої худоби (монографія). — К., 1999. —272 с.


4. Спека С., Бойко А. Створення крупного типухудоби у поліській м’ясній породі//ТваринництвоУкраїни. — 2005. — № 4. — С. 12–14.

5. Програма селекції худоби поліської м’ясноїпороди на період 2002–2010 років/відпов. за вип.В.М. Білошицький. — 2-ге вид., доп. і доопр. — К.:Аграр. наука, 2003. — 44 с.

6. Шкрядо Л.В. Формування генеалогічної струк-тури поліської м’ясної породи//Вісн. ПолтавськогоДСГІ. — 2000. — № 3. — С. 44–46.



УДК 619:576.535© 2012

З.С. Клестова,докторветеринарних наук

О.С. Зоз,Л.В. Бездітко,кандидативетеринарних наук

О.М. МельниченкоМ.І. МарченкоВ.С. ТашутаІнститут ветеринарноїмедицини НААН

ХІМІОПРОФІЛАКТИКАВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЙ

Установлено цитото сичні та противір снівластивості хімічних спол і їх омпозицій щодоерпесвір с оней першо о тип в системіin vitro. Виявлено її більш інформативністьпорівняно з системою in vivo. Доведенолі вальний ефе т препарат омбіферон під часперебі рота- оліінфе ції телят.

Віруси займають провідне місце в інфекційнійпатології людини, тварин і рослин. Вірусні ін-фекції характеризуються високою контагіозністю,яка спричиняє їх широке розповсюдження, що зу-мовлює значний рівень захворюваності, а іноді йсмертності серед людей і тварин. До вже відомихвірусних захворювань додаються нові, емер-джентні інфекції. Тому пошук нових способів бо-ротьби з вірусними захворюваннями є актуаль-ним. Противірусні препарати вже добре себе за-рекомендували в боротьбі з рядом віруснихінфекцій [2, 6–8]. Великим досягненням в їх роз-робці було застосування аналогів нуклеозидів(аномальних нуклеотидів). Незважаючи на інтен-сивний скринінг, кількість ефективних противірус-них препаратів для лікування багатьох інфекційобмежена або й зовсім їх немає. Єдиного універ-сального засобу, здатного діяти на всі віруси, невинайдено. Фармацевтичний ринок України длягуманної медицини наповнений противіруснимипрепаратами, але їх ефективність може бутинизькою через високу мінливість збудників, про-ти яких вони діяли кілька років тому. Здійснюєть-ся пошук нових підходів у створенні противірус-них препаратів, зокрема в Інституті ветеринарноїмедицини [1, 3–5].Мета роботи — перевірка противірусної дії

хімічних сполук: 1) дослідження цитотоксичних таантивірусних властивостей нових речовин (по-хідних порфіринів, індолів) і відомих фармацев-тичних препаратів (ацикловіру, амізону, індоме-тацину, тилорону) під час застосування за новимпризначенням, у нових комбінаціях, а також длявивчення у порівняльному аспекті; 2) визначен-ня ефективності препарату комбіферон за асоці-ативного перебігу рота-коліінфекції у телят, на-роджених від корів з різним серологічним стату-сом щодо лейкозу.Матеріали і методи досліджень. Використа-

но референтні штами ЮЛ та EQ Herpes 040 гер-песвірусу коней (ГВК) І типу (родини Herpes-

viridae) з колекції Банку штамів мікроорганізмівІнституту ветеринарної медицини НААН, оцінкабіологічних властивостей яких, як і цитотоксичноїта антивірусної дії хімічних сполук, здійснена вперещеплюваних культурах клітин (КК) нирок тва-рин: СНЕВ (ембріону свині), ВНК–21 (новонаро-дженого сірійського хом’ячка), Vero (зеленої аф-риканської мавпи). Гостру токсичність речовинвизначали на білих лабораторних мишах з масоютіла 16–18 г (n=240) і мурчаках з масою тіла 280–315 г (n=60). Препарат комбіферон застосовува-ли телятам чорно-рябої породи, народженим відкорів РІД-негативних і РІД-позитивних щодо лей-козу, до 20-добового віку з ознаками розладівшлунково-кишкового тракту (за асоційованогоперебігу ротавірусної та коліінфекції) з госпо-дарств Житомирської області. Використані хімічнісполуки: а) вісмутові комплекси тетрапіридилпор-фірину (Ві-ТПП) і протопорфірину ІХ (Ві-ППІХ),синтезовані науковцями Б.М. Галкіним, Ю.В. Іш-ковим, надані проф. Т.О. Філіповою (Одеськийнаціональний університет ім. І.І. Мечнікова);б) комерційні фармацевтичні препарати гуманноїмедицини (ацикловір, амізон, індометацин, тило-рон); в) препарат комбіферон (рекомбінантнийα-, γ-інтерферон), наданий науковцями кафедримікробіології, вірусології та біотехнології НУБіПУкраїни (ТУУ 424.4.31404814-656–2002, держав-на реєстрація № 15–14.89). Статистичну оброб-ку результатів здійснювали за Стьюдентом.Результати та їх обговорення. Порфірини

здатні інгібувати інфекційну активність бактеріо-фагів, впливаючи на ДНК чи на білкову частину,тому нами були застосовані їх нові похідні, якімогли бути ефективними проти ДНК-вміщуваль-них вірусів тварин, а саме — проти герпесвірусів.Визначені біологічні властивості тестових вірусівсприяли їх адаптуванню до зазначених вище КК,в яких вони виявили високу інфекційну активність.Нами відпрацьовано стадії технології випробу-вання антивірусних властивостей обраних хі-



мічних сполук, визначено чутливість до них біо-логічних моделей та здійснено підбір інтервалуїх оптимальних концентрацій для системи in vitro.Встановлено максимально допустимі концент-рації (МДК), максимально активні концентрації(МАК) та хіміотерапевтичні індекси (ХТІ) (табл.1).Діапазон концентрацій такий: 4 — 2250 мкг/мл(ацикловір); 7 — 3540 мкг/мл (амізон); 8 — 3880мкг/мл (індометацин); 0,1 — 40 мкМ — для по-хідних порфіринів.Визначення МДК усіх сполук було вирішаль-

ним для подальшого дослідження їхньої анти-вірусної дії. МДК обох похідних порфіринів у ККтварин СНЕВ, ВНК-21 та Vero становила 0,1мкМоль, їхня цитотоксичність (СС) — 1 мкМ

Хіміопрофілактикавірусних інфекцій

(СС95), 0,4 мкМ (СС50), вони інгібували інфек-ційну активність герпесвірусів тварин (табл. 2).Дані (табл. 2, 3) свідчать, що всі препарати

мали значний противірусний ефект. Зазначимо,що препарати амізон та індометацин мали схо-жу активність, на відміну від «золотого стандар-ту» — препарату ацикловір, який виявив нижчупротивірусну активність серед тестованих препа-ратів. Нами вперше доведено дію амізону й індо-метацину щодо зниження інфекційної активностівірусу герпесу (коней) І типу.Цікавим, з нашого погляду, виявився препарат

індометацин, історія відкриття якого припадає на1963 р. Він належить до групи похідних індолу —індолоцтової кислоти. Він є одним з найактивні-ших нестероїдних протизапальних препаратів,антивірусної дії якого досі виявлено не було. От-римані результати доклінічних випробувань у сис-темі in vitro виявились обнадійливими для визна-чення їх відповідності у системі in vivo. Ми визна-чили результати з гострої токсичності досліджу-ваних хімічних речовин та порівняли їх з данимицитотоксичності (табл. 4).Досліджувані хімічні речовини у концентраці-

ях, які не перевищували МДК, не викликали по-рушень гематологічних показників і патолого-ана-томічних змін у лабораторних тварин порівняноз контролем. Проте виявилося, що системаin vitro інформативніша та чутливіша, ніж систе-

Тилорон 78,0 7,8 10,0Ацикловір 562 45 12,49Амізон 443 35,4 12,51Індометацин 16 3,88 4,12Амізон-ацикловір 724 60 12Індометацин-ацикловір 96 7 13,7

1. МДК, МАК і ХТІ дослідж ваних хімічнихречовин щодо ерпесвір с оней І тип вльт рі літин СНЕВ через 96 од (n=10),

Р≤≤≤≤≤ 0,05

Хімічна речовина ХТІмкг/см3

МДК МАК

Вірус+композиція амізон-ацикловір 4,24±0,02* 2,85±0,02Вірус+композиція індометацин-ацикловір 2,24±0,02 4,85±0,02Вірус+амізон 4,00±0,08 3,09±0,04Вірус+ацикловір 4,54±0,06 2,55±0,02Вірус+індометацин 4,16±0,03 2,93±0,01Вірус+тилорон 4, 82±0,25 2,27±0,21Вірус+Ві-ТПП 5,30±0,25 1,79±0,21Вірус+Ві-ППІХ 5,36±0,17 1,73±0,13Вірус+Ві-ТХП 5,12±0,04 1,97±0,15Контроль вірусу 7,09±0,04 –

* Р≤0,05 (до табл. 2, 3).

2. Антивір сна а тивність аци ловір , амізон , індометацин , тилорон , омпозицій амізон- аци -ловір, індометацин-аци ловір та синтетичних похідних порфіринів щодо штам ЮЛ ерпес-вір с оней І тип перещеплюваній льт рі літин ВНК-21 (n=5, M±m)

Інгібіція титру інфекційноїактивності, lgТЦД50/см3Досліджувані препарати та хімічні речовини

Титр інфекційної активностіштаму ЮЛ, lgТЦД50/см3

3. Антивір сна а тивність аци ловір , амізон , індометацин і омпозицій амізон-аци ловірта аци ловір-індометацин льт рі літин СНЕВ через 96 од (n=3, M+m)

Інгібіція титру інфекційноїактивності, lgТЦД50/см3Досліджувані препарати

Титр інфекційної активностіштаму ЮЛ, lgТЦД50/см3

Вірус+композиція препаратів амізон-ацикловір 3,47±0,02* 3,62±0,02*Вірус+композиція препаратів індометацин-ацикловір 1,55±0,04 5,54±0,04Вірус+амізон 4,24±0,12 2,85±0,08Вірус+ацикловір 5,17±0,07 1,92±0,09Вірус+індометацин 4,30±0,03 2,79±0,01Контроль вірусу 7,09±0,04 –



ма in vivo. Дослідні препарати виявили противі-русну дію до ГВК. Однак найефективнішим булозастосування композиції препаратів ацикловір —індометацин (Р≤0,05).Ми вперше застосували 3 вживаних у гуманній

медицині препарати для ветеринарної медицини,особливо в таких поєднаннях. Індометацин не єпротивірусним засобом, а амізон не застосовуютьпроти герпесвірусів І та ІІ типів, що відрізняє нашірезультати від уже відомих. Нами встановленопідсилення противірусної активності амізону й ін-дометацину за одночасного застосування з ацик-ловіром. Усі досліджувані сполуки нетоксичні вМДК.Крім того, нами вперше обґрунтовано ефек-

тивність застосування препарату комбіферон у

разі асоціативного перебігу рота-коліінфекції, щобула найпоширенішою у новонароджених телят.Виявлено, що серологічний статус щодо лейко-зу корів-матерів не впливав на частоту її проявусеред телят (коефіцієнт кореляції r=0,11). Уста-новлено, що введення тваринам препарату внут-рішньом’язово у дозі по 1 млн МО/гол. двічі надобу протягом 5 діб сприяло пришвидшенню їходужання в середньому на 2–3 доби та полегшу-вало перебіг розвитку інфекційного процесу по-рівняно з базовим лікуванням. Результати дослі-джень впроваджено у ветеринарну практику гос-подарств Житомирської, Дніпропетровської,Рівненської та Хмельницької областей України,а також господарств Мінської області Республі-ки Білорусь.

Ацикловір ≤562 562 1125 1125 ІІІАмізон ≤885 443 1770 885 ІІІІндометацин ≤970 16 1500 122 ІІІТилорон ≤625 78 1250 156 ІІІАмізон-ацикловір ≤724 724 1447 1447 ІІІІндометацин-ацикловір ≤383 96 766 383 ІІІВі-ТПП, мкМ ≤4 0,1 40 0,4 ІІІВі-ППІХ, мкМ ≤4 0,1 40 0,4 ІІІВі-ТХП, мкМ ≤4 0,1 40 0,4 ІІІ

4.Оцін а співвідношення даних цитото сичності системі in vitro та острої то сичності пре-паратів системі in vivo

КласнебезпечностіРечовина (препарат)

Нетоксичніконцентраціїв системі

in vivo, мг/кг

МДК у системіin vitro, мкг/см3 LD50,мг/кг CC50, мкг/см3

1. Бездітко Л.В. Лікувальна ефективність препа-рату Комбіферон в умовах змішаної інфекції у телят/Л.В. Бездітко//Наук. вісн. НАУ. — 2003. — Вип. 64.— С. 172–175.

2. Исаков В.А., Сельков С.А., Мошетова Л.К.,Чернакова Г.М. Современная терапия герпесвирус-ных инфекций/Руководство для врачей. — СПб.,2004. — 168 с.

3. Клестова З.С., Ташута В.С. Актуальність дос-ліджень противірусних властивостей похідних індо-лу/З.С. Клестова, В.С. Ташута//Вет. біотехнологія. —2012. — № 20. — С. 52–61.

4. Клестова З.С., Філіпова Т.О., Зоз О.С. та ін.Вивчення антивірусної активності синтетичних по-хідних порфіринів//Тези доповідей ХІІ з’їзду ТМУ ім.С.М. Виноградського. — Ужгород, 2009. — С. 437.


5. Пат. № 54630 Україна. Спосіб зниження інфек-ційних властивостей герпесвірусу коней/Клесто-ва З.С., Зоз О.С.; № u20091116; заявл. 03.11.2009;опубл. 25.11.2010.

6. Сучасний нестероїдний протизапальний препа-рат та індуктор інтерферону Амізон: перспективизастосування/Бухтіарова Т.О., Даніленко В.П., Хо-менко В.С., Шатиркіна Т.В., Ядловський О.Е.//Укр.мед. часопис. — 2003. — № 1. — С. 72–74.

7. Dunkle L.M., Arvin A.M., Whitly R.J. et al. A cont-rolled trial of acyclovir for chickenpox in normal children//N Engle J. Med. — 1991. — 28, № 325 (22). —P. 1539–1544.

8. Elion G.B. Acyclovir: Discovery, mechanism ofaction, and selectivity//J. Med. Virology. — 1993. — 41,Is. S1. — P. 2–6.

Вперше виявлено антивірусну дію ацикло-віру, амізону, індометацину, тилорону, їх ком-позицій, а також вісмутових комплексів по-хідних порфіринів щодо герпесвірусів тваринІ типу та розроблено схему первинного скри-нінгу та доклінічних випробувань противірус-них властивостей речовин у системі in vitro,

Висновки

яку можна рекомендувати ветеринарній ме-дицині. Розроблено та успішно впровадженолікувальну схему застосування препаратукомбіферон у разі асоціативного перебігу ро-тавірусної і коліінфекції у телят, народженихвід матерів з різним серологічним статусомщодо лейкозу.

Хіміопрофілактикавірусних інфекцій


Генетика, селекція,біотехнологія

УДК 633.63.631.52© 2012

М.В. Роїк,академік НААН

Н.С. КовальчукО.А. ЯцеваІнститут біоенергетичнихкультур і цукрових буряківНААН

С.І. Малецький,доктор біологічних наукІнститут цитологіїі генетики СВ РАН

ЩОДО ГЕНЕТИЧНОЇ РЕГУЛЯЦІЇЕКСПРЕСІЇ ЗАБАРВЛЕННЯКОРЕНЕПЛОДІВ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ(BETA VULGARIS L.)

Наведено оцін розвит апози отії, дослідженотеоретичні основи епі еномної мінливості іново о способ репрод ції насіння ц ровихб ря ів.

Усі селекційні програми спираються на внут-рішньопопуляційну мінливість, що забезпечуєстворення нових сортів зі зміненими ознакамита характеристиками. Селекція рослин разом ізгенетичною мінливістю досить широко викорис-товує й епігенетичну мінливість. Епігенетичнідослідження активно проводяться на рослинахі значно розширили можливості їх селекційно-го вдосконалення [5, 11]. Дослідники апомік-сису аналізували епігенетичну мінливість ознакз огляду на зміну способу насіннєвої репро-дукції рослин [7, 10].Насіння у цукрових буряків можна отримува-

ти двома способами — зиготичним (само- абоперехресне запилення) чи апозиготичним (пар-теногенез). Із зигот, які виникли в результатісамо- або перехресного запилення, розвива-ється насіння, що поєднує генотипи двох бать-ків. За партеногенезу (однобатьківське розмно-ження) насіння розвивається з клітин зародко-вого мішка (гаметофітна апозиготія) або ізсоматичних клітин нуцелусу й інтегументів (спо-рофітна апозиготія). Спорофітну апозиго-тію вперше описав М.В. Фаворський [16], щонадалі було підтверджено вітчизняними дослід-никами [3, 6, 15, 17]. З генетичного погляду,спорофітний і гаметофітний типи апозиготії від-різняються радикально. Спорофітну апозиготіюу рослин розглядають як клонування і його на-сіннєве потомство має бути генетично ідентич-ним материнській рослині [3, 15]. За гаметофіт-ної апозиготії у формуванні нового насіннєвогопокоління беруть участь мегаспори, що вини-

кають з мейоцитів, тобто насіння, отриманеметодом гаметофітної агамоспермії, дає потом-ства, які сегрегують за будь-якими маркерни-ми ознаками [7, 8, 10]. Це явище позначенонами як автосегрегація.Насіння в системі репродукції цукрових бу-

ряків є основним способом утворення новогоорганізму, що забезпечує відтворення і роз-множення цієї культури. Значний генетичнийполіморфізм селекційних матеріалів цукровихбуряків викликаний перехресним запиленням ісупроводжується, на думку дослідників, гене-тичною різноякісністю або гетерогенністю на-сіння, що зумовлено переважно різним похо-дженням зародка (Батигіна, 2000; Жужжалова,2011). Для отримання апозиготичних насіннє-вих потомств насамперед використовують пил-костерильні рослини з цитоплазматичноючоловічою стерильністю (ЦЧС). Рівень насін-нєвої продуктивності за безпилкового методурепродукції у цукрових буряків варіює, але зав-жди є достатньо високим для використання уселекційних і генетичних дослідженнях [8, 18].Рослинам родини Chenopodiaceae, до яких

належать і всі види буряків, притаманна ендопо-ліплоїдія — в ядрах клітин спонтанно зміню-ється (збільшується чи зменшується) кількістьхроматид у хромосомах або кількість хромосомна ядро [19, 21]. Нестабільність кількості ге-номів у клітинах призводить до мінливості кіль-кості хромосом у клітинних популяціях. Міксо-плоїдія виявляється в тому, що у клітинних попу-ляціях меристем та органів, що вегетують поряд


ГЕНЕТИКА,СЕЛЕКЦІЯ, БІОТЕХНОЛОГІЯ

Щодо генетичної регуляції експресії забарвленнякоренеплодів цукрових буряків (Beta vulgaris L.)

із домінуючою фракцією клітин з основною кіль-кістю хромосом, трапляються фракції клітин, уяких кількість хромосом в ядрах менша чи біль-ша від їх основної кількості [14]. Ендоплоїдніклітини можна знайти в різних тканинах росли-ни цукрових буряків [19]. Якщо ендополіплоїд-на клітина міститиметься у «потрібному» місці, товона може потрапити у проліферативний центрй отримати властивості стовбурової клітини, зякої виникає мегаспороцит. Отже, ендоплоїдніклітини потрапляють на «зародковий шлях»,утворюючи мегаспори з диплоїдними ядрами.Проте це не єдиний спосіб утворення зародківметодом апозиготії. Ембріологічні дослідженнядали змогу виявити поліембріонію у цукровихбуряків з ЦЧС, що розмножуються без пилку.Розроблено новий спосіб виділення гаплоїднихпаростків під час пророщування апозиготичногонасіння, їх частка становить 8–11% [13].За зиготичного й апозиготичного способів

репродукції від диплоїдних рослин отримуютьпереважно диплоїдне (точніше дигаплоїдне) ігаплоїдне насіння [12]. Дигаплоїдне насіння заапозиготії утворюється через те, що в мейозвступають ендотетраплоїдні клітини. Це озна-чає, що за апозиготії спостерігається полісоміч-ний (тетрасомічний) тип сегрегації хроматид.Наслідком цього є те, що в апозиготичних по-томствах сегрегація за маркерними ознакамивідрізняється від менделівських пропорцій [9,10]. Вивчення динаміки геномної мінливості урослин, що вегетують, отриманих від апозиго-тичного насіння методом проточної цитофото-метрії, свідчить про можливу політенію як ре-зультат зміни мітотичного поділу клітин (Роїк,Ковальчук, 2010).Як один із найпопулярніших генетичних мар-

керів у селекційно-генетичних дослідженнях уцукрових буряків широко використовують озна-ки забарвлення (Буренин, 1984; Мглинец,2010). Тривалий час існувала думка, що піг-ментне забарвлення гіпокотилю і коренеплодіву цукрових буряків детермінують 2 локуси — Y(yellow) і R (red), кожний з яких представленийсеріями багатьох алелів [23, 25]. Пігментне за-барвлення цукрових буряків визначається син-тезом β-аланінів, і цей синтез контролюютьдомінантні алелі двох тісно зчеплених локусів,один з яких (Rr) контролює синтез β-ціанів, аінший (Yy) — β-ксантинів. Величина рекомбі-нації між локусами Y і R становить 7–8% [23,25, 26], і обидва локуси локалізовані в ІІ хро-мосомі [20]. Домінантні алелі Y-локусу (генотипrrYY) визначають жовте забарвлення корене-плоду, тоді як рецесивні алелі (yy) цього само-го локусу — біле забарвлення коренеплоду.Рослини генотипу RRyy мають червоний гіпо-котель, але біле забарвлення коренеплоду.Пізніше було знайдено 3-й локус (Pp), що

бере участь у контролюванні забарвлення ко-ренеплоду цукрових буряків. Шведський гене-тик А. Pedersеn схрещував рослини з білим абоблідо-жовтим забарвленням коренеплоду кор-мових буряків (сорт Gartons White Knight) з фор-мами цукрових буряків з білим забарвленнямкоренеплоду. Незважаючи на те, що у схрещу-ванні брали участь не пігментовані матеріали,у потомства виявляли рослини із червоним за-барвленням коренеплоду. На основі таких спо-стережень він припустив, що для розвитку чер-воного або жовтого забарвлення коренеплодупотрібний фактор «Р» (production). Його знай-дено у гомозиготному стані у більшості формбуряків, але не було у сорту Gartons WhiteKnight, його генотип — RRYYpp [24]. Запис ге-нотипу сорту White Knight свідчить, що реце-сивні алелі «р» пригнічують розвиток забарв-лення коренеплодів цього сорту. Виявлено іс-нування 3-го локусу, що контролює пігментаціюрізних частин рослини цукрових буряків [7, 24].Якщо в одних дослідженнях 3-й локус, що ін-гібує розвиток забарвлення коренеплодів, ви-явлено за гібридологічного аналізу потомств,отриманих від схрещування форм кормових іцукрових буряків без забарвлення [24], то вінших наявність 3-го локусу виходить з аналізурозчеплення у гібридів в апозиготичних потом-ствах цукрових буряків [7].Матеріали і методи дослідження. Як вихід-

ний матеріал у цих дослідженнях використанонасіннєві потомства 7-ми пилкостерильних лі-ній з ЦЧС, репродукованих апозиготичним ме-тодом на Ялтушківській дослідно-селекційнійстанції (Вінницька обл.). Насіння отримано втеплиці у 2010 р. Наступного року його висія-ли у вегетаційний посуд і впродовж вегетаціїспостерігали за його ростом і розвитком.Як модель для характеристики автосегре-

гації за маркерними генами в апозиготичнихпотомствах використано гіпергеометричну схе-му розподілу імовірності [9, 10].Результати дослідження та їх обговорен-

ня. Під час збирання врожаю коренеплодів,отриманих з апозиготичного насіння, восени2011 р. виявлено: якщо батьківські лінії, взятідо експерименту, мали коренеплоди з білимзабарвленням упродовж усього строку їх ре-продукції, то апозиготичні потомства розщеп-лювалися (автосегрегація) за ознаками забарв-лення коренеплодів — поряд з незабарвлени-ми (білими) частина коренеплодів мала жовтеабо червоне забарвлення (рисунок).Практично в усіх потомствах рослин, які про-

дукують насіння апозиготично (виняток — се-лекційний № 10–311 ЧС, у якого не знайденокоренеплодів із жовтим забарвленням), вияв-лено коренеплоди із жовтим і червоним забарв-ленням (таблиця). Оскільки пилкостерильні лі-




нії тривалий час до експерименту розмножува-лись у контрольованих схрещуваннях за допо-могою закріплювачів (ліній О-типу), то жоднихзмін у забарвленні коренеплодів під час зиго-тичної репродукції насіння в контрольному ва-ріанті не спостерігали.Якби коренеплоди з червоним і жовтим за-

барвленням були отримані від схрещуваннярослин, що відрізняються за забарвленням, товідсоток співвідношення забарвлених корене-плодів був би вищим, ніж без забарвлення. Убудь-яких гібридологічних дослідженнях відсо-ток потомств з домінантним типом експресіїгенів завжди більший, ніж рецесивних. У нашо-му прикладі з коренеплодами, вирощеними запозиготичного насіння, відсоток з домінантни-ми типами забарвлення був менший, ніж коре-неплодів без забарвлення. Це означає, що вцьому експерименті відбувається розчепленняне за генами забарвлення, які в батьківськихліній не виявлялись, а за супресорним локусомРр, який регулює експресію домінантних алелівлокусів Rr і YY.

Якщо розглядати хромосоми у диплоїдноїформи цукрових буряків як дихроматидні (абоклітинні ядра як ендотетраплоїдні), то генотипвихідних рослин, використаних для апозиготич-ної репродукції, можна записати як Р*ррр. Знак *у алеля Р свідчить про те, що домінантнийалель Р є у генотипі рослин, але він неактив-ний і зберігає свій стан за зиготичного способурепродукції (неактивний). Перехід до новогоспособу репродукції насіння активує алель Р, ірослини починають виробляти пігменти, тобтоспостерігається епігенетична мінливість (акти-вація) у супресорному локусі — Р*ррр→Рррр.Один з найпопулярніших механізмів епігенетич-ної мінливості у рослин — метилування і деме-тилування геному [5].З огляду на це за нульову гіпотезу приймає-

мо припущення, що забарвлення коренеплодіву досліді описується автосегрегацією за локу-сом Рр. Тоді частоти генотипів мегаспор, з якихформуються апозиготичні ембріони за локусомРр за хроматидного типу розчеплення, можнаобчислити за формулою:

(2/2)(6/0)PP+(2/1)(6/1) Pp+(2/0)(6/2)pp=28.

Отже, пігментованих коренеплодів (з черво-ним і жовтим забарвленням) у вибірці — 13/28% (рослини генотипів РР і Рр), не пігменто-ваних (білих) — 15/28% (рослини генотипу рр).У перерахунку на експериментальну вибірку(147 коренів) теоретично очікується, що кіль-кість коренеплодів із забарвленим фенотипомстановить 68,25, без забарвлення — 78,75 шт.В експерименті забарвлених коренеплодів(червоних і жовтих) — 63, без забарвлення —84%. Величина х2 =0,75 (Р=0,95) свідчить, щонаявна висока відповідність відсотка феноти-пу з нульовою гіпотезою.Наявність у потомстві рослин з білим забар-

вленням коренеплоду рослин з червоними іжовтими пігментами у цукрових буряків не єунікальним явищем й описана у багатьох нау-кових роботах. Наприклад, аналогічне спосте-реження було зроблено на пшениці (Е.Д. Бог-данова, 2003). У разі замочування насіння внікотиновій кислоті (в масовій кількості до 50%)у рослин змінювалися морфологічні ознаки(товщина стебла, довжина колоса, розростан-ня стеблового вузла) і забарвлення. Ці змінизберігаються впродовж багатьох поколінь (де-сятиліть) і є джерелом мінливості, що широковикористовується в селекції цієї культури.

Апозиготична репродукція насіння у цукро-вих буряків призводить до епігенетичних змін

Висновки

у геномі. Зокрема, від материнських рослин збілими коренеплодами утворюються росли-

Ц рові б ря и, вирощені з апози отично онасіння

10-73 ЧС 13 5 2 2010-198 ЧС 6 4 9 1910-200 ЧС 8 7 5 2010-301 ЧС 17 3 1 2110-311 ЧС 20 1 – 2110-316 ЧС 7 10 4 2110-1573-10-5 ЧС 13 9 3 25Усього 84 39 24 147

Забарвлення оренеплодів 7-ми апози о-тичних потомств ц рових б ря ів

Кількістьрослин

Селекційний №

Забарвленнякоренеплодів

біле червоне жовте




1. Богданова Е.Д. Генетическая изменчивостьпшеницы, индуцированная никотиновой кислотойи ее производными: автореф. дис. на соиск. науч.ст. д-ра биол. наук. — Новосибирск: Ин-т цитоло-гии и генетики СО РАН, 1992. — 35 с.

2. Богданова Е.Д. Эпигенетическая изменчи-вость, индуцированная никотиновой кислотой уTriticum aestivum L.//Генетика. — 2003. — 39,№ 9. — С. 1221–1227.

3. Богомолов М.А. Апомиксис и его роль в се-лекции сахарной свеклы//Сах. свекла. — 2005. —№ 8. — С. 19–21.

4. Буренин В.И. Гены и генетическая коллекциясвеклы//Генетика сах. свеклы. — Новосибирск:Наука, 1984. — С. 37–45.

5. Ванюшин Б.Ф. Энзиматическое метилирова-ние ДНК — эпигенетический контроль за генети-ческими функциями клетки//Биохимия. — 2005. —70, № 5. — С. 598–611.

6. Зайковская Н.Э., Ярмолюк Г.И., Болело-ва З.А. Особенности апомиксиса у анеуплоидныхформ сахарной свеклы//Докл. ВАСХНИЛ, 1978. —№ 9. — С. 11–13.

7. Левитес Е.В., Овечкина О.В., Малецкий С.И.Авто- и эписегрегация по признакам окраски вагамоспермных потомствах свеклы (Beta vulga-ris L.)//Генетика. — 1999. — 35, № 8. — С. 1086–1092.

8. Малецкая Е.И., Малецкий С.И. Апозиготичес-кий способ репродукции и гаплоидия у сахарнойсвеклы (Beta vulgaris L.)//Фактори експерименталь-ної еволюцiї органiзмiв: Зб. наук. праць. — Т. 3. —К.: Логос, 2006. — С. 274–280.

9. Малецкий С.И. Сцепленное и несцепленноенаследование в партеногенетических потомствахрастений//Генетика. — 1997. — 33, № 10. —С. 1333–1340.

10. Малецкий С.И. Генетический анализ у ав-тополиплоидных растений//Биномиальные распре-деления в генетических исследованиях на расте-ниях. — Новосибирск: ИЦиГ СО РАН, 2000. —С. 31–49.

11. Малецкий С.И. Эпигенетические и синерги-ческие формы наследования репродуктивных при-знаков у покрытосеменных растений//Журн. общ.биологии. — 2004. — Т. 65. — С. 116–135.

12. Малецкий С.И., Малецкая Е.И. Самофер-тильность и агамоспермия у сахарной свеклы (Be-ta vulgaris L.)//Генетика. — 1996. — 32, № 12. —С. 1643–1650.

13. Малецкий С.И., Малецкая Е.И., Юдано-ва С.С. Наследование признака ЦМС в апозиготи-ческих потомствах сахарной свеклы//Энциклопе-


дия рода Beta: биология, генетика и селекция свек-лы. — Новосибирск: Сова, 2010. — С. 205–216.

14. Ригер Р., Михаэлис А. Генетический и ци-тогенетический словарь. — М.: Колос, 1967. —607 с.

15. Сеилова Л.Б. Апомиксис у сахарной свек-лы и его использование в практической селекции:автореф. дис. на соиск. науч. ст. д-ра биол. наук.— Алматы, 1996. — 44 с.

16. Фаворский Н.В. Материалы по биологии иэмбриологии сахарной свеклы//Тр. науч. ин-та се-лекции. Вып. 2. — К.: Сортоводно-семенное управ-ление сахаротреста, 1928. — С. 3–11.

17. Ширяева Э.И., Ярмолюк Г.И., Кулик А.Г.,Червякова В.В. Апомиксис у самоопыленных ли-ний сахарной свеклы и использование его в селек-ции//Цитология и генетика. — 1989. — 23, № 3. —С. 39–44.

18. Цильке Р.А., Позняк С.И., Малецкая Е.И.,Юданова С.С., Малецкий С.И. Завязываемостьплодов у гибридов сахарной свеклы при апозиго-тической репродукции в контрастных условияхвыращивания//Вестн. НГАУ. — 2010. — 5, № 3. —С. 19–25.

19. Юданова С.С. Миксоплоидия клеточных по-пуляций сахарной свеклы и ее связь с репродук-тивными признаками: автореф. дис. на соиск. уч.ст. канд. биол. наук. — СПб.: Всерос. НИИ расте-ниеводства, 2004. — 25 с.

20. Butterfass Th. Die Zuordnung der Lokus R derZuckerru

..be (Hypokotylfarbe) zum Chromosomen II

//Theoretical and Applied Genetics. — 1968. —V. 38. — Р. 348–350.

21. Gentcheff G., Gustafsson A. The double chro-mosome reproduction in Spinaceae and its causes.1. Normal behavior//Hereditas. 1939. — 25, № 3. —Р. 349–358.

22. Kajanus B. Genetische stuidien an Beta//Z.Inductive Abstam Vererbungslthre, 1912. — № 6. —S. 137–179.

23. Keller W. Inheritance of some major colortypes in beets//J. Agric. Res. — 1936. — 52,№ 1. — P. 27–38.

24. Linde-Laursen I. A new locus for colourformation in beet, Beta vulgaris L.//Hereditas. —1972. — 70, 10. — P. 105–112.

25. Owen F.V., Ryser G.K. Some mendelian cha-racters in Beta vulgaris and linkages observed in theY-R-B group//J. of Agric. Res. — 1942. — 65, № 3. —P. 155–171.

26. Pedersen A. The colours of beets (Beta vul-garis L.). K. Vet. — og Landbohojsk. — Arsskr,1944. — P. 60–111.

ни з червоними і жовтими коренеплодами.Аналіз автосегрегації за ознаками забарвлен-ня свідчить, що цей феномен, імовірно, пов’я-

заний з активацією локусу Рр, який контролюєсинтез пігментів у різних форм цукрових бу-ряків.


Механізація,електрифікація

УДК 631.352© 2012

О.Ф. Говоров,кандидаттехнічних наукННЦ«Інститут механізаціїта електрифікаціїсільського господарства»

ОБҐРУНТУВАННЯПОТЕНЦІЙНОЇ ЕНЕРГОЄМНОСТІШАРНІРНО ЗАКРІПЛЕНОГО НОЖАРІЗАЛЬНОГО АПАРАТА

Наведено рез льтати аналітично о визначенняпотенційної енер оємності шарнірноза ріплено о ножа, необхідної для забезпеченняробочо о процес різально о апаратаподрібнювача рослинних решто .

Роботоздатність подрібнювача рослиннихрешток з шарнірним закріпленням ножів будезабезпечена в тому разі, якщо потенційна енер-гоємність ножа перевищуватиме найбільш мож-ливу енергоємність перерізування стебла рос-лини, оскільки за недотримання цієї умови призустрічі ножа зі стеблом ніж обертатиметьсянавколо шарніра його закріплення до тримача,а стебло перерізуватися не буде.У роботі [2] наведено результати експери-

ментальних досліджень енергоємності пере-різування стебел сільськогосподарських куль-тур, які показали, що енергоємність перерізу-вання прикореневої частини стебла кукурудзиу 13 разів перевищувала енергоємності пере-різування аналогічної частини стебла ріпаку, у40 разів — стебла пшениці і в 57 разів — стеб-ла ячменю. Тому роботоздатність подрібнюва-ча рослинних решток буде забезпечена, якщопотенційна енергоємність шарнірно закріплено-го ножа перевищуватиме енергоємності пере-різування стебла кукурудзи, визначеної в ро-боті [2].Аналіз останніх досліджень і публікацій.

За аналітичного визначення потенційної енергіїшарнірно закріпленого ножа різального апара-та М.І. Карпенко [3] прийняв, що момент силитертя в шарнірі не залежить від його діаметраі кута відхилення ножа від радіального поло-ження, а також що під час роботи ножавідстань від осі його закріплення до лінії дії,рівнодійної силі опору, залишається постійною.Н.В. Тудель, Я.А. Кузьмич [5] розробили

складнішу аналітичну залежність для визначен-ня енергоємності ножа, в якій за її виведеннязамість геометричних параметрів ножа іщільності його матеріалу використовували

масу ножа та радіус кола обертання центрайого маси.Враховуючи, що потенційна енергоємність

шарнірно закріпленого ножа є визначальною зарозроблення різального апарата подрібнювачарослинних решток, її необхідно визначати змаксимально можливою точністю. Тому розгля-немо це питання докладно.Під час роботи різального апарата подріб-

нювача рослинних решток з вертикальною віс-сю обертання і шарнірним закріпленням ножів4 (рисунок) його приводний вал 1 обертаєтьсяз частотою, близькою до 1000 хв–1, і під дієювідцентрових сил, які визначаються за форму-лою, наведеною у праці [1], встановлюється урадіальне положення:

Po=mнω2(R+Lc), (1)

Схема різально о апарата з верти альноювіссю обертання для визначення потенційноїенер оємності ножа: 1 — приводний вал;2 — тримач; 3 — шарнір за ріплення ножа;4 — ніж

Ro

R Lc

Rα

O

ω α

I

II

O1

Pα

PΙ

βC1

Pk

1 2 3 4

С Ро

МЕХАНІЗАЦІЯ,ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ


де Po — відцентрова сила, що діє на ніж за хо-лостого обертання апарата, Н.При радіальному положенні I ножа 4 його

центр маси С лежить на лінії радіуса R, що про-ходить через вісь шарніра 3 його кріплення дотримача 2, і тому відцентрова сила Po, яка дієна ніж, повністю врівноважується названим ви-ще шарніром.При зустрічі ножа 4 зі стеблом рослини від-

бувається перерізування за рахунок його по-тенційної енергоємності, і під дією сил опорурослинних решток ножу він відхиляється відрадіального розміщення на кут α та займає по-ложення II.При цьому на перерізування стебла росли-

ни витрачається потенційна енергоємність, якапередається від ножа 4 на стебло за рахунокйого відхилення від радіального положення накут α. Цю енергоємність можна визначити заформулою, наведеною у праці [4]:

o

E d ,α

α= μ α∫ (2)

де Е — потенційна енергоємність ножа, необ-хідна для перерізування стебла рослини, Дж;μα — сумарний момент, який діє на ніж віднос-но шарніра 3 за його відхилення від радіаль-ного положення на кут α, Нм.За відхилення ножа 4 від радіального поло-

ження на кут α нова відцентрова сила Рα, век-тор якої діє вздовж іншого радіуса Rα, розкла-дається на дві складові сили — радіальну Рт іколову Рк.Вектор радіальної сили Рт=Рα cosβ, де β —

кут між складовими Рт і Рк, діє вздовж серед-ньої лінії ножа 4 і зрівноважується шарніром 3.Ця сила зумовлює силу тертя F в шарнірі 3, якадорівнює F=fРт і виникає між ножем 4 і шарні-ром 3, де fш — коефіцієнт тертя між матеріа-лами ножа 4 і шарніра 3.Ця сила зумовлює момент тертя μTα між но-

жем 4 і шарніром 3, який визначається із за-лежності:

Ш ШT

f d cos,

2α

αΡ β

μ = (3)

де dш — діаметр шарніра, м.Даний момент чинитиме опір відхиленню

ножа від радіального положення і таким чиномбратиме участь у перерізуванні стебла рослини.Вектор колової сили РК=Рαsinβ спрямований

перпендикулярно до середньої лінії ножа і зу-мовлює поворотний момент μKα ножа 4 навко-ло шарніра 3, який дорівнює:

μKα= РαLcsinβ. (4)

Обґрунтування потенційної енергоємностішарнірно закріпленого ножа різального апарата

Цей момент спрямований проти напрям-ку відхилення ножа від радіального положен-ня і забезпечуватиме перерізування стебларослини.Тому з урахуванням значень μTα із рівняння

(3) та μKα із рівняння (4) сумарний момент, якийдіє на ніж 4 за його відхилення від радіально-го положення на кут α відносно шарніра 3, підчас закінчення перерізування стебла рослин-них решток дорівнюватиме:

Ш Ш

T K cf d cos

L sin .2α α α α

β⎛ ⎞μ = μ + μ = Ρ + β⎜ ⎟⎝ ⎠

(5)

Відцентрова сила Рα, що діє на ніж 4 за йоговідхилення від радіального положення на кутα, дорівнює:

Рα=mНω2Rα, (6)

де Rα — радіус кола обертання центра масиножа за його відхилення на кут α, м.Підставивши в рівняння значення Rα із рів-

няння (6), матимемо:

2 2 2 2c c c

2 2c c c

R L 2RL cos R Lcos

2L R L 2RL cos

2L

+ + α − +β = =

+ + α

= c c(L R cos )

2L

+ α2 2

c c c

c

2 2c c

R L 2RL cos

(L R cos ),

R L 2RL cos

=+ + α

+ α=

+ + α

(7)

а

2c

2 2c c

2 2 2 2c c c

2 2c c

2 2

2 2c c

2 2c c

(L R cos )sin 1 cos 1

R L 2RL cos

R L 2RL cos R cos 2L R cos

R L 2RL cos

R (1 cos )

R L 2RL cos

R sin.

R L 2RL cos

+ αβ = − β = − =

+ + α

+ + α − α − α= =

+ + α

− α= =

+ + α

α=

+ + α

(8)

Підставивши в рівняння (3) значення μα ізрівняння (5), значення Рα із рівняння (6) та зна-чення sinβ i cosβ відповідно з рівняння (7) і (8),матимемо:


МЕХАНІЗАЦІЯ,ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ

Обґрунтування потенційної енергоємностішарнірно закріпленого ножа різального апарата

( )

( )

( )

Ш Ш

P Ш Ш

Ш Ш

c

2 2cX2 2

2 2c cн н c c

c0 0 0c 2 2

c

c

2 2н c c 0 н

f d L R cos

R L2

R L 12RL cosE m d m f d L R cos d L R sind22RL cos R sin

LR L

2RL cos

1 1m f d L R sin L R( cos ) | m

2

α α α

α=αα=

⎡ ⎤+ α⎢ ⎥+⎢ ⎥+ +⎢ ⎥

⎡ ⎤+ + ⎢ ⎥+ α= ω α = ω + α α + α =⎢ ⎥⎢ ⎥+ α ⎢ ⎥α ⎣ ⎦⎢ ⎥+⎢ ⎥+ +⎢ ⎥⎢ ⎥+ α⎣ ⎦

⎡ ⎤= ω α + α + − α = ω⎢ ⎥⎣ ⎦

∫ ∫ ∫

( )Ш Ш

Ш ШШ Ш

c c

2 cн c c

f d L R sin L R(cos 1)2

f d Rf d Lm sin L R cos L R .

2 2

⎡ ⎤α + α − α − =⎢ ⎥⎣ ⎦⎛ ⎞

= ω α − α − α +⎜ ⎟⎜ ⎟⎝ ⎠

Рівняння (9) повністю відображає суть робо-чого процесу ножа шарнірно закріпленого рі-зального апарата подрібнювача рослинних

решток з вертикальною віссю обертання, щодає можливість об’єктивно визначити потенцій-ну енергію шарнірно закріпленого ножа.

(9)

1. Гернет М.М. Курс теоретической механи-ки. — М.: Высшая шк., 1973. — 462 с.

2. Говоров О.Ф. До питання енергоємності пе-рерізування стебел кукурудзи//Вісн. аграр. нау-ки. — 2012. — № 2. — С. 80–82.

3. Карпенко М.И. К методике определения энер-гии резания растений ротационным копром с шар-нирно подвешенным ножом//Механизация и элек-


трификация сельского хозяйства. УНИИМЭСХ. — К.:Урожай, 1981. — Вып. 50. — С. 36–40.

4. Мовнин М.С., Израелит А.Б. Теоретическаямеханика. — Л.: Судостроение, 1971. — 344 с.

5. Тудель Н.В., Кузьмич Я.А. Определение энер-гии резания при малых ее значениях и большихскоростях//Механизация и электрификации соц.сел. хоз-ва. — 1976. — № 1. — С. 42.

Потенційна енергія шарнірно закріпленогоножа різального апарата подрібнювача рос-линних решток зростає за збільшення маси ідовжини ножа, кутової швидкості різального

Висновки

апарата, діаметра шарніра закріплення ножата коефіцієнта тертя між цим шарніром і но-жем, але зменшується за збільшення радіусаобертання осі шарнірно закріплення ножа.


Агроекологія,радіологія,меліорація

УДК 631.164.6: 631.674.5© 2012

М.І. Ромащенко,академік НААН

Ю.І. Гринь,доктортехнічних наук

Б.І. Конаков,В.В. Бабіцький,кандидатитехнічних наукІнститут водних проблемі меліорації НААН

ПОТРЕБА В ДОЩУВАЛЬНІЙТЕХНІЦІ ДЛЯ ВІДНОВЛЕННЯЗРОШЕННЯ В УКРАЇНІ

Проаналізовано с часний стан зрошенняв У раїні та визначено потреб в дощ вальнійтехніці для відновлення зрошеннята забезпечення продовольчої безпе и У раїни.

Зростаючий дефіцит якісних продуктів хар-чування на споживчому ринку спонукає до ви-робництва продовольчих товарів з рослинноїсировини, що також є харчовою базою тварин-ництва. Україна, яка має близько 50 млн га ро-дючих земель з високим умістом гумусу, можеістотно поліпшити ситуацію на світовому таєвропейському продовольчих ринках, значнозбільшивши виробництво зернових культур,м’ясо-молочної та овочевої продукції.Одним із факторів, що стримують збільшен-

ня виробництва продукції рослинництва, є не-стача продуктивної вологи в період вегетаціїдля переважної більшості зернових, кормових,плодових і овочевих культур на значній тери-торії України. Тому підвищити продуктивністьсільськогосподарських культур без застосуван-ня штучного зволоження, тобто зрошення, не-можливо.У 60–80-ті роки минулого століття для забез-

печення стабільності землеробства на ПівдніУкраїни було побудовано 2 великі зрошувальнісистеми — систему Північно-Кримського кана-лу і систему Каховського каналу із загальноюплощею зрошення понад 1 млн га. Крім них, узоні Степу і Лісостепу було створено значнукількість менших за розмірами зрошувальнихсистем, що збільшило загальну площу зрошен-ня в Україні наприкінці 80-х років минулого сто-ліття до 2,6 млн га. Близько 95% цих земельзрошували методом дощування з використан-ням широкозахватних дощувальних машин«Фрегат», «Дніпро», ДДА-100МА та «Кубань»,

загальний парк яких налічував близько 33 тис. од.Нині кількість дощувальних машин у робо-

чому стані становить близько 5,5 тис. од., унас-лідок чого фактична площа зрошення не пере-вищує 600 тис. га. Причиною цього є технічнета моральне зношення дощувальних систем,зміна власників та розпаювання зрошуванихземель на ділянки площею 2–5 га, що значноускладнило умови використання дощувальноїтехніки, розрахованої на зрошення полів пло-щею 50–120 га. Усе це призвело до занепадузрошувальних систем загалом та їхніх окремихелементів (насосних станцій, трубопровідноїмережі і дощувальної техніки).Вирішення науково обґрунтованого питання,

поставленого Урядом країни, стосовно дове-дення валового виробництва зерна до 80 млн тна рік пов’язане з відродженням та подальшимрозвитком зрошення з використанням дощу-вання, що є актуальним завданням аграрногосектору економіки України.Результати досліджень. За експертною оцін-

кою, для забезпечення продовольчої та зерно-вої безпеки держави мінімально необхідна пло-ща зрошуваних земель в Україні має становити1,5–1,7 млн га, для забезпечення виробницт-ва 80 млн т зернових, 15 млн т олійних куль-тур і 4 млн т м’яса — не менше 3 млн га.У табл. 1 наведено розподіл площ зрошення

за областями для забезпечення продовольчоїбезпеки України і виробництва 80 млн т зерно-вих культур, 15 млн т олійних культур і 4 млн тм’яса. Площі зрошення визначено з урахуван-


АГРОЕКОЛОГІЯ,РАДІОЛОГІЯ, МЕЛІОРАЦІЯ

ням наявних зрошувальних систем і земель, якіпотенційно можуть бути залучені до зрошува-них. За даними табл. 1, близько 82% зрошува-них земель, які можуть забезпечити продоволь-чу безпеку України, зосереджено в АР Крим,Херсонській, Запорізькій, Одеській, Дніпропет-ровській і Миколаївській областях. У цих самихобластях зосереджено й більшість земель пер-спективного зрошення, тобто саме в південнихобластях України зрошення має відіграти ви-значальну роль у нарощуванні виробництвапродукції рослинництва.Для зрошення наведених площ одним із

першочергових завдань є заміна застарілої до-щувальної техніки на нову, яка має відповідатипередусім агротехніці вирощування сучасних,високопродуктивних видів сільськогосподар-ських культур. Структура цієї техніки повинна

Потреба в дощувальнійтехніці для відновлення зрошення в Україні

базуватися на економічному обґрунтуванніможливості застосування за реконструкції тамодернізації наявних систем дощування.За нашими оцінками, для зрошення в Україні

1,65 млн га загальна кількість дощувальнихмашин має становити 19211 од. (табл. 2). Зурахуванням того, що загальна кількість дощу-вальної техніки в робочому стані нині становитьблизько 5,5 тис. од., потреба в дощувальнихмашинах для зрошення заявленої площі стано-вить майже 14 тис. од.За умови доведення площі зрошуваних зе-

мель до 3044,6 тис. га площі дощування ста-новитимуть близько 2770,6 тис. га (91% від за-гальної площі зрошувальних земель), потребав дощувальних машинах різних типів — 34100 од.(табл. 3).Слід зазначити, що наведені в табл. 2 і 3

АР Крим 303,3 18,4 537,5 17,6

Херсонська 415,5 25,1 557,3 18,3

Запорізька 226,5 13,7 373,9 12,3

Одеська 195,9 11,9 377,2 12,4

Дніпропетровська 119,4 7,2 287,6 9,4

Миколаївська 91,3 5,5 241,4 7,9

Черкаська 57,7 3,5 117,3 3,9

Донецька 34,4 2,1 135,2 4,4

Інші області 208,5 12,6 417,2 13,8

Усього в Україні 1652,5 100 3044,6 100

1. Потреба в зрош ваних землях для забезпечення продовольчої безпе и У раїни і вироб-ництва 80 млн т зерна, 15 млн т олійних льт р та 5 млн т м’яса

Областіта автономія

Потреба для забезпечення

виробництва 80 млн т зернових,15 млн т олійних культур, 4 млн т м’яса

внутрішньої продовольчої безпеки

тис. га % тис. га %

Площа зрошення, тис. га* 1552,5 806,2 508,7 92,3 145,3

Середня площа на 1 дощувальнумашину, га 80,8 80 100 30 150

Кількість дощувальних машин, од. 19211 10078 5087 3077 969

Відсоток від загальної кількості машин 100 52,5 26,5 16 5

* За винятком 100 тис. га площ з використанням краплинного зрошення.

2. Потреба в різних типах дощ вальних машин для зрошення в У раїні земель площею1652,5 тис. а

Показник

Типи дощувальних машин

Усього

Забір води із

широкозахватнідощувальні машини

дощувальні

закритої мережі каналу

машинифронтальної

діїкругової дії фронтальної

дії

установкибарабанноготипу



дані щодо кількості дощувальних машин, необ-хідних для забезпечення внутрішньої продо-вольчої безпеки і виконання урядової програ-ми збільшення виробництва сільськогосподар-ської продукції, розраховані переважно нанаявну нині структуру зрошуваних площ. Зі змі-ною структури зрошуваних площ кількість різ-них машин може змінюватися.Останнім часом в Україні великі господар-

ства почали застосовувати сучасні широко-захватні дощувальні машини, які постачаютьвідомі зарубіжні фірми Valmont, АМАСО,Lindsay, Pierce, Reinke, Bauer, RKD. Ці машинимають конструкцію водопровідного трубопро-воду у вигляді ферм з довжиною прольоту60 м, установлених на самохідних візках з пнев-матичними колесами. Машини комплектують-ся за модульним принципом, тому мають знач-ну кількість модифікацій з широким діапазономпараметрів, які можуть забезпечувати сезон-ні площі зрошення на 1 машину 12–200 га зависокої рівномірності поливання в автоматич-ному режимі. Однотипні дощувальні машиницих фірм мають незначні конструктивнівідмінності, що дало можливість узагальнитиїхні параметри (табл. 4). Сучасні дощувальнімашини можуть зрошувати великі площі зізначними витратами води за невеликого робо-чого тиску. Недоліком цих типів зарубіжних ма-шин є наявність у них дизель-електричногоприводу, призначеного для переміщення ма-шин під час зрошення. У середньому 1 такамашина за поливний сезон (напрацювання1000–1200 год) використовує 3–3,5 т дизельно-го пального.Машини з наведеними в табл. 4 параметра-

ми нині в Україні не виготовляють. Їхня серед-

ня вартість становить близько 1 млн грн. З ура-хуванням орієнтовної вартості дощувальнихмашин іноземного виробництва та наведеної втабл. 2 і 3 потреби в них упровадження такоїкількості дощувальної техніки потребує залу-чення значних коштів.За нашими оцінками, витрати на оновлення

парку дощувальних машин іноземного вироб-ництва для забезпечення внутрішньої продо-вольчої безпеки України становлять 17,8 млрдгрн, виробництва 80 млн т зернових культур,15 млн т олійних культур і 4 млн т м’яса —31 млрд грн.Доцільнішим є комплектування дощуваль-

них систем із зазначеною кількістю машин че-рез організацію вітчизняного виробництва ши-рокозахватних та інших типів дощувальних ма-шин і зрошувального обладнання новогопокоління. Це дасть змогу знизити закупівель-ну ціну на дощувальну техніку для сільськогос-подарських виробників на 30–35%. Економіякоштів за зазначеними вище статтями витратстановитиме відповідно 5,3 та 9,3 млрд грн.Крім цього, налагодження власного виробницт-ва дощувальних машин сприятиме створеннюнових робочих місць, розвитку інфраструктурита поліпшенню соціальних умов проживання на-селення.За організації виробництва сучасних дощу-

вальних машин можна використати досвід віт-чизняних підприємств. Такий досвід має ПАТ«Завод «Фрегат», який на основі розробленихІнститутом водних проблем і меліорації НААНагротехнічних вимог виготовив першу в Українівітчизняну широкозахватну дощувальну маши-ну фронтально-кругової дії «Фрегат ДМФЕ» зелектричним приводом опорних візків. Досвід


Площа зрошення, тис. га* 2770,6 1461,4 913,4 152,2 243,6

Середня площа на 1 дощувальнумашину, га 81,25 80 100 30 150

Кількість дощувальних машин, од. 34100 18268 9134 5074 1624

Відсоток від загальної

кількості машин 100 53,5 27 15 4,5

площі зрошення 91 48 30 5 8

* За винятком 274 тис. га площ з використанням краплинного зрошення.

3. Потреба в різних типах дощ вальних машин для зрошення в У раїні земель площею3044,6 тис. а

Показник

Типи дощувальних машин

Усього

Забір води із

широкозахватнідощувальні машини

дощувальні

закритої мережі каналу

машинифронтальної

діїкругової дії фронтальної

дії

установкибарабанноготипу




Широкозахватні

дощувальні машини

:

кругової

дії під

час

роботи

на

2-х

позиціях,

забирання води

з гідрантів

Дизель-електричний

, дизель-гідравлічний

трубопровідної мережі

64

0,2

54

60

або електричний

по підземному кабелю

14

0

фронтальної

дії:

забирання води


d=15

2,4 мм




80

0,4

5l=

120 м

40

01

00

забирання

води з каналу

18

00

,29

*8

00


20

0

фронтально-кругової

дії,

забирання

d=20

3,2 мм



води



75

0,3

0l=

120 м

48

01

20

Зрошувальні установки

барабанного

ряд

типу

з:

типорозмірів

:

низьконапірними

форсунками

20

0,5

0від

d=

100 мм

72

Під

час

зрошення

— турбінний

привід

,2

0

на консолі А

S-5

02

20

,55

l=35

0 м

під

час

зміни

позиції трактор класу

3 т

до

d=12

0 мм

l=55

0 м

низьконапірними форсунками

70

,60

від

d=

65 мм

50

Під

час

зрошення

— турбінний

привід

,1

2

на

консолі А

S-3

21

30

,50

l=

270 м

під

час

зміни

позиції трактор класу

3 т

до

d=90

мм

l=45

0 м

* Значення робочого тиску на

виході насосного агрегату

.

4.Основнітипита

заальненіоптимальніпараметризарбіжнихдощ

вальнихмашин,виористовванихвУраїні

Сезонна

площа

зрошення

,га

Тип машини

Тип приводу переміщення

машини

чи

консолі

Максимальна

витрата

води

,л

/с

Робочий

тиск

на гідранті,

МПа

Діаметр

(d)

і довжина

гнучкого

трубопроводу

(l)

Ширина

захвату

дощем

,м




виробництва широкозахватних дощувальнихмашин має і «Херсонський машинобудівний

завод», що тривалий час виготовляв дощуваль-ні машини «Дніпро» та ДДА-100МА.

Для підвищення ефективності зрошува-ного землеробства на Півдні України та за-безпечення гарантованих урожаїв зернових,технічних і кормових культур слід впроваджу-вати екологічно безпечні, енергоощадні широ-козахватні дощувальні машини нового поко-ління. Наявні площі зрошуваних земель тастан їх забезпечення дощувальною технікоюнедостатні для забезпечення внутрішньоїпродовольчої безпеки країни та подальшого

Висновки

нарощування експортно-продовольчого по-тенціалу, який зумовлює необхідність здійс-нення заходів з відновлення та розширенняплощ зрошення із застосуванням сучасної до-щувальної техніки. Для забезпечення потре-би нашої країни в сучасній дощувальній техніцідоцільно налагодити власне виробництво су-часних типів дощувальних машин, які за свої-ми показниками не поступатимуться кращимзарубіжним зразкам.

ВІСТІ З НАУКОВИХ УСТАНОВ

ПЕРША УКРАЇНСЬКАНАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНА ПЛАТФОРМА «АГРОПРОДОВОЛЬЧА» (AGRO-FOOD)

Підсилення процесу інтеграції наукової та практичної діяльності Європейська дослідницька Кон-сультативна рада (European Research Advisory Board, EURAB) здійснює через мережу Європейськихтехнологічних платформ (ЄТП), які є однією з найважливіших пан’європейських місій, спрямованихна зміцнення економічно обґрунтованих програм наукових досліджень і швидке впровадження їхніхрезультатів у сферу виробничої діяльності. За останні роки в рамках Євросоюзу було створено по-над 30 ЄТП у різних галузях економіки і науки, зокрема і ЄТП «Їжа для життя» (Food for Life), що маєбезпосередній стосунок до всіх ланок агровиробництва, екології, біоекономіки, якості продуктів хар-чування і навіть здоров’я населення.В Україні за ініціативи проф. Н.В. Бойко (Ужгородський національний університет) виконано органі-

заційну роботу зі створення першої аналогічної ЄТП «Їжа для життя» Української науково-технологіч-ної платформи (НТП) «Агропродовольча» (Agro-Food). Мета створення платформи — зміцнення інно-ваційного потенціалу українських малих і середніх підприємств завдяки прискоренню впровадженнярезультатів наукової діяльності у виробничу сферу та участі їх у виконанні європейських досліднихпрограм РП7 та майбутньої РП8 (2013–2020 рр.). Це питання матиме особливу актуальність у разінабуття Україною асоційованого членства в ЄС.Упродовж 2012 р. було опрацьовано остаточну структуру НТП «Агропродовольча», яка складається

з 11 кластерів: соціально-економічного, координації та міжнародного менеджменту, агроекології, хар-чових технологій, агрохарчових біотехнологій, здоров’я тварин, здоров’я рослин, здоров’я людини,безпеки та якості їжі, інновацій НАНО, харчового.У рамках платформи «Агропродовольча» створено кластер «Агроекологія», головною установою

якого є Інститут агроекології і природокористування НААН (голова — директор інституту академік НААНО.І. Фурдичко). Перед цим добровільним об’єднанням стоїть завдання розв’язання екологічних про-блем у сфері агровиробництва, виробництва безпечних продуктів харчування, ландшафтної екології,біоекономіки, ресурсо- та енергозбереження, розв’язання ін. проблем агросфери, а також підсиленняв рамках кластера інноваційної діяльності наукових установ НААН, малих і середніх підприємств,органів управління різних рівнів, створення умов інтеграції їхньої участі в національних, регіональнихі міжнародних інноваційних проектах. Нині НТП «Агропродовольча» (Agro-Food) пройшла процес узго-дження спільної діяльності з ЄТП «Їжа для життя» та повну державну юридичну реєстрацію в Україні.У Києві 6 липня 2012 р. було офіційно проголошено створення технологічної платформи «Агро-

продовольча» та відбулося перше установче засідання її засновників, голів кластерів, представниківосвітніх та академічних установ, міжнародних експертів, а також центральних органів управління.Відкрив установче засідання засновник НТП «Агропродовольча» С. Буров. Доповідь та повідомленняпро проголошення платформи виголосив директор групи компаній «Агропродовольча платформа»М. Вакуленко. Цікавими і змістовними були доповіді проф. Н. Бойко про структуру та план дій НТП«Агропродовольча», а також члена Німецької ради з біоекономіки К. Патерманна, який висвітлив міжна-родний досвід створення технологічних платформ в ЄС і нові конкурсні теми в рамках РП7 з пріори-тету «Їжа, сільське, рибне господарство та біотехнології». З повідомленнями виступили голови клас-терів, а також автори проектів з пропозиціями про участь у міжнародних проектах РП7. Нині триваєпроцес створення кластера «Агроекологія», узгоджуються його склад, напрями діяльності, правилавзаємодії та побудови інфраструктури.З питань функціонування платформи «Агропродовольча» і кластера «Агроекологія» можна звер-

татися за адресою:[email protected]; [email protected].

О.Г. Тараріко, академік НААН,співголова кластера «Агроекологія»


АГРОЕКОЛОГІЯ, РАДІОЛОГІЯ, МЕЛІОРАЦІЯ

УДК 634.8:631.8:549.2© 2012

А.С. Кузьменко,кандидат сільсько-господарських наукННЦ «ІВіВім. В.Є. Таїрова» НААН

ПІДВИЩЕННЯ РОДЮЧОСТІҐРУНТІВ ПІД ВИНОГРАДНИКАМИ

Визначено основні напрями підвищенняродючості ґр нтів під вино радни ами в Одесь ійобласті та обґр нтовано способи їх подальшо орозвит і вдос оналення.

Для південних областей України, зокрема Одесь-кої, виноградарство є надзвичайно важливою га-луззю, здатною давати значні прибутки. Протеаналіз сучасного стану розвитку виноградарськоїгалузі свідчить про те, що впродовж останніхроків у виноградарстві України зберігається тен-денція занепаду. Це підтверджується скорочен-ням площі насаджень, зменшенням їхньої вро-жайності та обсягів валового збору, що характер-но для всіх областей промислового виноградар-ства [2]. Нині на багатьох виноградарськихпідприємствах Одещини є насадження, які експлу-атуються понад 20 років, і майже відсутні молодівиноградники періоду плодоношення. Саме зацієї обставини найближчими роками може спос-терігатися тенденція до зменшення площ плодо-носних насаджень, оскільки щорічне скороченняплощ старих насаджень внаслідок фізичного таморального зношення поки що значно перевищуєплощі насаджень плодоносного віку.Однією з основних причин скорочення площі

виноградників, на нашу думку, є масове їх закла-дання без урахування екологічних факторів, зок-рема ґрунтових умов.Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Більшість дослідників у галузі виноградарствазазначають, що лише правильний вибір ділянок,оптимальних для закладання виноградників, за-стосування хімічної меліорації, унесення органіч-них та мінеральних добрив є запорукою збере-ження та збільшення родючості ґрунтів.Найбільш сприятливі для закладання вино-

градників є схили південної, південно-західної ізахідної експозицій на добре прогрітих ґрунтах.Не придатні для виноградників схили, значно роз-членовані ярами, зі щільними змитими ґрунтамиі виходом корінних твердих порід та крутістю по-над 18°. Під час освоєння схилових земель, деродючий шар ґрунту певною мірою змитий, особ-ливу увагу слід приділяти підвищенню їхньої ро-дючості, захисту від ерозії, організації територіїз метою максимальної механізації технологічнихпроцесів з догляду за виноградниками [3, 7].На схилах крутістю 6–8° потрібно здійснюва-

ти поперечну плантажну оранку на глибину 60–65 см і розміщувати ряди в цьому самому напряміабо по контуру рельєфу. Добрі результати насхилах такої крутості дає енергоощадний спосібпідготовки ґрунту для садіння з використаннямрозпушувача виноградного РВ-3. Обробку слідздійснювати лише по лінії садіння саджанців законтурного розміщення рядів на схилі. Цей спосіб

має високий ерозійнозахисний ефект. Схили кру-тістю 8–12° зі змитими чорноземними ґрунтамипотрібно освоювати методом наорного терасу-вання [3, 4, 7].Виноградники можуть рости на багатьох типах

ґрунтів, крім заболочених, солончаків і солонців, алеякісно кращий виноград одержують на сухих, легко-проникних, багатих на карбонати ґрунтах [1, 4, 7].Мета досліджень — визначити основні на-

прями підвищення родючості ґрунтів та обґрун-тувати способи їх подальшого розвитку і вдоско-налення.Методи досліджень. Використано сукупність

наукових способів абстрактно-логічного методу(індукція й дедукція, аналіз та синтез, формалі-зація і математичне моделювання).Результати досліджень. Як засвідчує понад

5-річний практичний досвід автора, найпоши-реніші ґрунти в Одеській області — південні чор-ноземи та каштанові ґрунти на лесових карбонат-них породах. Вони мають велику реальну і потен-ційну родючість гумусного шару, а лесові осадовіпороди є акумуляторами води і розчинних пожив-них речовин. Проте такі ґрунти мають істотнийнедолік: більший або менший ступінь солонцю-ватості. У цьому разі солонцюватість виявляєть-ся великою кількістю натрію в поглинальномукомплексі і лужною реакцією ґрунтового розчину,що зумовлює несприятливі фізичні, фізико-хімічніі біологічні властивості та низьку родючість со-лонцюватих ґрунтів. За сучасною класифікацієюґрунти є: несолонцюватими за вмісту поглинуто-го натрію не більше 3–5%, слабосолонцюватими —5–10, середньосолонцюватими — 10–15 та со-лонцюватими за вмісту поглинутого натрію 15–20% від ємності поглинання ґрунту.За використання таких ґрунтів для закладан-

ня нових виноградників їх слід обов’язково хімічномеліорувати. Для меліорації солонців можна за-стосовувати сиромелений гіпс. Він досить розчин-ний, легко подрібнюється, нешкідливий за ви-користання у великих кількостях для більшостікультур та ефективний на карбонатних і некар-бонатних ґрунтах. З унесенням у ґрунт гіпсу погли-нутий натрій витісняється з ґрунтово-поглиналь-ного комплексу (ҐПК) у ґрунтовий розчин і замі-щується кальцієм з утворенням добре розчинноїнейтральної солі — сульфату натрію. Розрахо-вану норму гіпсу потрібно вносити під оранку всівозміні попередньої культури. Для кращого пе-ремішування розкиданого на поверхні поля гіпсуз ґрунтом його слід заорювати плугом без перед-



Підвищення родючостіґрунтів під виноградниками

плужника. Добре поєднувати гіпсування з унесен-ням гною, компосту або заорюванням зеленоїмаси сидератів.Отже, гіпсування як агрозахід значно поліпшує

фізичні, фізико-хімічні та біологічні властивостісолонцюватих ґрунтів, підвищує їхню родючість.На зрошуваних землях, щоб уникнути вторинно-го засолення солонцюватих ґрунтів, варто вжи-вати заходів проти просочування води зі зрошу-вальних каналів та поєднувати зрошення з дре-нуванням. Для одержання високих урожаївдоброї якості та високого виходу підщепної лозий саджанців зі шкілки, крім правильного виборуоптимальних ділянок та здійснення (за необхід-ності) комплексу меліоративних робіт, винограднінасадження європейських сортів, маточники під-щепних лоз і виноградна шкілка потребують си-стематичного застосування добрив у всіх ґрунто-во-кліматичних зонах України.Останніми роками з’являються публікації, ав-

тори яких вважають, що виробництво і внесеннямінеральних та органічних добрив під основніпродовольчі сільськогосподарські культури є еко-номічно збитковим [5, 9–13].Як правило, у таких статтях порівнюють еко-

номічні показники за радянських часів із ниніш-німи. Так, динаміка зменшення енергоємностіВВП упродовж 1975–1990 рр. становила: у США— 46%, Японії — 35, СРСР — лише 16%. Нині вУкраїні показник енергоємності ВВП у 3–5 разіввищий порівняно з розвиненими країнами. Саметому фактор низької енергоефективності ставодним із визначальних щодо кризових явищ вукраїнській економіці. У структурі витрат на вироб-ництво промислової продукції в першій половині90–х років минулого століття майже втричі вирос-ла вартісна складова паливно-енергетичних ре-сурсів у матеріальних витратах на таку продукцію,досягнувши 42% від їхнього загального обсягу [14].З другого боку, справді, коефіцієнт використанняпоживних речовин з мінеральних добрив є над-звичайно низьким. Так, для азотних добрив вінстановить 10% (для винограду), фосфорних абокалійних — ще менше [6]. Тому нині потрібнодосліджувати нові форми мінерального добриваі можливі контрольовані зміни фізіологічних по-казників самої рослини, які сприятимуть економ-нішому використанню внесеного добрива і змен-шенню потрапляння небезпечних речовин (ніт-ратів та нітритів) у навколишнє середовище.На жаль, останнім часом таких досліджень у

науково-дослідних установах України, за винят-ком ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохіміїімені О.Н. Соколовського» НААН [5], майже непроводять. У зв’язку з цим деякі виробники сіль-ськогосподарської хімії розпочали широку кампа-нію з впровадження у виробництво всіляких ре-гуляторів і стимуляторів росту та бактеріальнихпрепаратів, активні складові яких (бактерії) здатніфіксувати з повітря начебто великі обсяги засво-юваних форм азоту або мобілізувати з ґрунтуважкодоступні форми фосфору, перетворюючи їх

у легкозасвоювані рослиною форми [9, 16, 17].При цьому виробники бактеріальних препаратівта фізіологічно активних речовин не завжди за-значають необхідність обов’язкового внесення уґрунт, бактеризований азотфіксаторами або фос-формобілізаторами, певної кількості будь-якоїорганічної речовини (гною, соломи, сидератів) таневеликої кількості азотного добрива. Кількістьфіксованого з повітря азоту буде значно більшоювід тієї, яку слід внести у вигляді мінеральногодобрива. Проте необхідність такого внесеннямінеральних азотних добрив переважно є неза-перечною. Тому розмови про повну відмову відмінеральних добрив і пов’язаної з цим значноїекономії інших енерговитрат (транспортуваннядобрив на поле, робота механізмів з їх унесен-ня) є не завжди виправданими.На нашу думку, попри те, що окупність міне-

ральних добрив нині значно знизилася, а органіч-них не стало взагалі (бо майже повністю знище-но тваринницьку галузь), лише внесення повно-го комплексу мінеральних та органічних добривє необхідною умовою одержання якісної сільсько-господарської продукції і збереження на незмін-ному рівні родючості українських чорноземів. Зарезультатами сучасних досліджень у цьому на-прямі, в жодному разі не слід відкидати можли-вості застосування нових регуляторів росту абобактеріальних препаратів, хоча позитивна рольцих агентів у більшості випадків є лише допоміж-ною, підсилювальною. Тому біопрепаратами неможна повністю замінити традиційне мінеральнеживлення рослин або внесення органічних доб-рив у ґрунт [8, 18,19].З другого боку, енергоресурси були дешеви-

ми. У деяких господарствах, а іноді й регіонахколишнього СРСР, мінеральні та органічні доб-рива використовували досить часто з невиправ-даним надлишком. Це нерідко призводило дозначного погіршення екологічної ситуації на міс-цевих водоймах та збільшення онкохвороб середнаселення [20].Нині назріла нагальна потреба в оптимізації

застосування органічних та мінеральних добривна виноградниках, які вже плодоносять. Таку сис-тему нормування та подальшого застосуваннядобрив у господарстві мають здійснювати з ура-хуванням біологічних особливостей сорту виногра-ду, напряму використання, кліматичних і погод-них умов, рівня агротехніки, потенційної та ефек-тивної родючості ґрунту, забезпеченості органіч-ними і мінеральними добривами.Найпоширенішими методами розрахунку доб-

рив є метод визначення норм добрив за рекомен-даціями науково-дослідних установ і місцевихсільськогосподарських органів та балансово-роз-рахунковий метод, який ґрунтується на показни-ках виносу поживних речовин усім урожаєм абозапланованим його приростом.Перший метод базується на встановленні нор-

ми добрив на основі результатів багаторічнихпольових дослідів на типових для зони ґрунтах.



Рекомендовані дози мінеральних добрив під ви-ноградники є середніми для кожного типу ґрунтув межах регіону. Під час розрахунків норм доб-рив для кожного поля їх коригують відповідно доагрохімічних показників забезпеченості рухомимипоживними речовинами. При цьому вносять по-правки на вміст рухомих форм поживних речовину ґрунті, попередник та удобрення його мінераль-ними й органічними добривами.Другий — балансово-розрахунковий метод —

є досконалішим, оскільки дози добрив на запла-нований урожай встановлюють з урахуваннямвиносу поживних речовин запланованим уро-жаєм винограднику, наявності в ґрунті рухомихпоживних речовин, коефіцієнтів використанняпоживних речовин з ґрунту, органічних та міне-ральних добрив.

Співробітниками ННЦ «Інститут виноградар-ства і виноробства імені В.Є. Таїрова» НААН роз-роблено та підготовлено до друку «Методичнірекомендації з розрахунку норм внесення орга-нічних та мінеральних добрив під виноградникирізного напрямку використання, які почали пло-доносити, на основі балансово-розрахунковогометоду». Математичною основою цих методич-них рекомендацій є широковідома в традиційно-му рослинництві модифікована формула І.С. Ша-тилова та М.К. Каюмова, а їх новизна полягає вчіткому визначенні та відновленні тісного прак-тичного взаємозв’язку сучасних, добре оснаще-них агрохімічних лабораторій з агрономічнимислужбами виноградарських господарств, зацікав-лених у науково обґрунтованому застосуванніорганічних та мінеральних добрив.

Висновки

Систему удобрення виноградників потріб-но будувати на основі контролю за забезпе-ченістю ґрунтів поживними елементами і ма-тематичних методів планування величиниврожаю винограду та його якості на основіобліку основних факторів, що беруть участьу його формуванні. Не слід допускати одно-бічного або надмірного удобрення.Мінеральні добрива варто вносити відпо-

відно до біологічних особливостей культурвинограду (технічний або столовий напрями,маточник підщепи або прищепи, шкілка) і зурахуванням ґрунтово-кліматичних умов, зони

та фізико-хімічних властивостей ґрунту. Ви-хідні дані для розрахунку норм унесення доб-рив на основі балансово-розрахункового ме-тоду для реальних умов окремих господарствобов’язково залежатимуть від результатівпольових експрес-дослідів, які для кожної кон-кретної площі та культури винограду, щоросте на ній, слід проводити окремо в кожно-му випадку. А це можливо лише за правильно-го відбору необхідних проб ґрунту і рослин учітко визначені терміни з подальшим аналі-зом на сучасному обладнанні в сертифікова-них агрохімічних лабораторіях.

1. Виноградарство Северного Причерноморья(Монография; под ред. В.В. Власова. — Арциз: ФОППетров О.С., 2009. — С. 17–24.

2. Власов В.В. Состояние и основные направле-ния развития виноградарства и питомниководстваУкраины на период до 2020 года/В.В. Власов,А.Д. Лянной, Я.С. Спектор//Виноградарство и вино-делие XXI столетия: Матер. междунар. симпоз. —Одесса: Optimum, 2005. — С. 98–99.

3. Власов В.В. Екологія винограду Північного При-чорномор’я/В.В. Власов. — Одеса, 2009. – 156 с.

4. Власов В.В. Екологічні основи кадастру вино-градних насаджень/В.В. Власов, О.Ф. Шапошнікова.— Одеса: ННЦ «ІВіВ ім. В.Є. Таїрова», 2009. —С. 39–41.

5. Іванух Р.А. Аграрна економіка і ринок/Р.А. Іва-нух, С.Л. Дусановський, Є.М. Білан. — Тернопіль:Збруч, 2003. — С. 149.

6. Корнейчук В.Д. Удобрение виноградников/В.Д. Корнейчук, Е.К. Плакида. — М.: Колос, 1975. —С. 51–60.

7. Руководство по уходу за почвой и удобрениювиноградников/А.М. Самсонов, Б.К. Шардаков. —Одесса: ННЦ «ИВиВ им. В.Е. Таирова», 2005. — 48 с.

8. Сучасні технології відтворення родючості ґрун-


тів та підвищення продуктивності агроекосистем (на-уково-технологічне забезпечення аграрного вироб-ництва)//Ю.О. Тараріко, О.О. Іващенко, О.М. Берд-ников та ін./за ред. Ю.О. Тараріко — К.: Аграр. на-ука, 2004. — 126 с.

9. «Фрея» — удобрения, органичные с природой//Напитки. Технологии и инновации. — 2012. — № 5. —С. 26–27.

10. http://www.citynews.net.ua/2/3831_1.html.11. http://www.apkonline.com.ua/modules/article/

view.article.php?c14/3341.12. http://www.ukrrudprom.ua/digest/Proizvodite-

li_slognih_udobreniy_ostanovilis.html.13. http://star-k.com.ua/article-19.php.14. http://www.academia.org.ua/?p=328.15. http://www.agrotimes.net/resursoochadna-sys-

tema-udobrennya.html.16. http://www.iaros.com/index.php?id=6.17. http://www.argo-shop.com.ua/article-7648.html18. http://www.ahk.kiev.ua/pro-prichini-nizkoyi-vro-

zhaynosti-v-ukrayini/.19. http://www.cbio.ru/modules/news/article.php?

storyid=97.20. http://www.zdorovieinfo.ru/exclusive/zagryazne-

nie_vody/.

Підвищення родючостіґрунтів під виноградниками


Зберіганнята переробкапродукції

УДК 637.07© 2012

С.Б. ВербицькийЛ.В. АнісімоваВ.Ю. Лизова,кандидаттехнічних наукІнститут продовольчихресурсів НААН

ЗНАЧУЩІСТЬ СТРУКТУРНО-МЕХАНІЧНИХ ПОКАЗНИКІВКОНСИСТЕНЦІЇ М’ЯСНИХ ПРОДУКТІВДоведено доцільність визначення онсистенціїза допомо ою метод ТРА, що дає змоіміт вати процес пережов вання їжі зви ористанням динамометричних приладів.Визначено номен лат р та знач щістьстр т рно-механічних по азни ів, я і єанало ами ор анолептичних хара теристионсистенції дрібнодисперсних м’яснихпрод тів.

Смак, аромат та інші органолептичні харак-теристики продуктів є первинними критеріямисвідомого вибору споживачем харчової про-дукції на ринку, проте контролювання якостілише за сенсорними показниками унеможлив-лює об’єктивний її контроль. Зазначене частостає причиною конфліктів між виробниками,споживачами та органами контролю, оскількивисновки перелічених сторін щодо якості ґрун-туються на суб’єктивних оцінках. Якщо наявнабаза чинних в Україні нормативних документівпідрозділу 67.240 «Органолептичне аналізуван-ня» налічує 36 стандартів і охоплює широкеколо питань сенсорного оцінювання багатьоххарчових продуктів, то їхні структурно-механічніхарактеристики фактично не нормовані. З од-ного боку, на сучасному етапі розвитку науки ітехніки неможливо цілком відмовитися від ор-ганолептичного оцінювання смаку та ароматухарчових продуктів: об’єктивні приладні спосо-би (електронні ніс і язик та ін.) визначення циххарактеристик лише створюються фахівцями.З другого боку, для визначення структурно-ме-ханічних характеристик (ступеня подрібнення,в’язкості, консистенції та ін.) ученими та інже-нерами давно створено приладну базу та роз-роблено відповідні методики.Слово «структура» (англ. texture) — один з

технічних термінів, використовуваних для опи-су харчових продуктів, фізичні якості яких, ви-ражені об’єктивно та суб’єктивно, мають бутипредставлені у вигляді кількісних значень чифізичних термінів. Отже, органолептичні відо-браження впливів мають бути визначені із за-лученням фізики та психології. Наступним ета-пом має бути виконання об’єктивних вимірю-

вань з метою визначення фізичних значень. Упершому випадку системний підхід до дослід-жень називають психореологією, або психо-фізикою, у другому — реологією [7].Органолептичну (сенсорну) оцінку консис-

тенції можна назвати емпіричною характерис-тикою деформаційної зміни харчового середо-вища. Вона є базовою для накопичення пер-винної інформації про продукт і визначеннякореляційних залежностей відчуттів дегустато-ра під час пережовування виробу з кількісни-ми реологічними властивостями, які одержуютьза допомогою приладів. Органолептичні мето-ди оцінки продукту дешеві та оперативні, про-те суб’єктивні, тобто залежать від фізіологічнихі психологічних факторів, попереднього досві-ду дегустатора тощо [3].Належним чином застосовувані інструмен-

тальні методи гарантують об’єктивність і точ-ність показань та характеризуються достат-ньою відтворністю. Об’єктивно та кількісновстановлені структурно-механічні (реологічні)властивості продукту визначають характер йогоповедінки під впливом зовнішніх факторів і да-ють змогу інтегрувати генеровані в процесі до-кладання зусиль напруження, деформації абошвидкості деформацій. Характер докладеногонавантаження визначає вияви різних структур-но-механічних властивостей того самого про-дукту: деформації зсуву, стиску та ін., що за-лежать від таких факторів, як швидкість наван-таження, стан контактної поверхні, фізичні тафізико-хімічні властивості продукту, форми ірозміри тіла тощо. Структурно-механічні влас-тивості продукту за способом докладання донього зусилля чи навантаження поділяють на


ЗБЕРІГАННЯТА ПЕРЕРОБКА ПРОДУКЦІЇ

зсувні, компресійні та поверхневі, причому пер-ші 2 групи добре корелюють одна з другою.Консистенцію харчових мас найдоцільніше кон-тролювати через їхні зсувні структурно-меха-нічні властивості, які повніше характеризуютьзміни внутрішньої структури, ніж поверхневі такомпресійні, та є чутливішими до технологічнихі механічних перетворень. Об’єктивні реологічніхарактеристики м’ясних продуктів потрібні нелише для оцінювання їхньої якості, а й для оп-тимізації технологічного процесу та його окре-мих ланок, зокрема тонкого подрібнення з ме-тою одержання м’ясних фаршевих мас [3, 7].Мета досліджень — визначити номенклату-

ру та значущість структурно-механічних показ-ників, які є аналогами органолептичних харак-теристик консистенції дрібнодисперсних м’яс-них продуктів.Результати досліджень. Для досліджень

консистенції готових м’ясних виробів із фаршузастосовують органолептичні методи, незаміннідля оцінювання кінцевого харчового продукту,та їхні інструментальні «дублери», з яких най-уживанішим у сучасній практиці є метод ТРА(англ. Texture Profile Analysis — профільнийаналіз структури), який за допомогою спеці-ального устаткування (універсальних випробу-вальних машин та інших динамометричнихприладів) імітує процес пережовування їжі, щовідбувається в ротовій порожнині людини. Ме-тод ТРА було запропоновано Борном [5] і вдос-коналено в працях [4, 9]. Недоліком цього ме-тоду є залежність результатів від геометричнихрозмірів і ступеня деформації зразка [8]. Нарис. 1 наведено схему визначення структурно-механічних характеристик за методом ТРА [1].Органолептичні дослідження було виконано

згідно з чинним в Україні стандартом [2]. Для

Рис. 1. Схема визначення стр т рно-механічних хара теристи за методом ТРА: пр ж-ність=довжина 2/довжина 1; еластичність= площа 4/площа 3; о езія=площа 2/площа 1; -м ватість=(площа 2/площа 1) ××××× міцність; розжов ваність= м ватість××××× (довжина 2/довжина 1)

Рис. 2. Рез льтати ор анолептично о оціню-вання овбаси Остан інсь ої за традиційни-ми по азни ами: а — за альна я ість; б — со-овитість; в — р б ватість; — жирність;д — запах; е — однорідність ольор та вер-бальними анало ами стр т рно-механічниххара теристи : є — твердість; ж — о езія;з — пр жність; и — ґ м ватість; і — розжо-в ваність; ї — еластичність; е сперти: 1-й,2-й, 3-й, 4-й, 5-й, 6-й, 7-й, 8-й, 9-й, 10-й(для рис. 2–4).

органолептичного оцінювання готових м’яснихпродуктів з тонкоподрібнених фаршевих масвикористано такі традиційні показники: а — за-гальна якість; б — соковитість; в — грубуватість;

Перше стиснення Друге стиснення

Значущість структурно-механічнихпоказників консистенції м’ясних продуктів

ає

стисненні

и

з

ї

і

б

в

г

д

е

ж



В оцінюванні показників якості м’ясних про-дуктів важливе місце займають органо-лептичні методи дослідження, деякі з якихважко або й неможливо замінити приладнимиметодами. Водночас для визначення консис-тенції м’ясних виробів доцільно використову-вати методику профільного аналізу структу-ри ТРА. Для визначення консистенції готових

Висновки

м’ясних продуктів слід насамперед залучатитакі структурно-механічні показники, яктвердість, когезію, пружність, розжовува-ність тощо. Визначення показників ґумува-тості та еластичності раціонально здійсню-вати лише в разі виконання розгорнутого до-слідження згідно з методом TPA за повноюноменклатурою показників.

г — жирність; д — запах; е — однорідність ко-льору. Також було залучено такі вербальні ана-логи структурно-механічних характеристик: є —твердість (Чи є продукт твердим?); ж — коге-зія (Чи швидко можна розжувати продукт?);з — пружність (Наскільки продукт відновлюєсвій об’єм після кожного руху щелеп?); и —ґумуватість (Наскільки важко розжовувати про-дукт?); і — розжовуваність (Чи повністю можнарозжувати продукт?); ї — еластичність (На-скільки продукт відновлює свій об’єм після пер-шого руху щелеп?). Результати органолептич-ного оцінювання наведено у вигляді графіків у

полярних координатах (у частині традиційнихорганолептичних показників) [6]. У визначеннібрали участь 10 експертів (ламані 1–10 на гра-фіках, наведених на рис. 2–4), що оцінювализазначені вище параметри продуктів за 10-баль-ною шкалою (1–10 на графіках).Аналіз наведених графіків показав, що для

всіх досліджуваних видів м’ясних продуктів від-хилення виставлених експертами оцінок відсередньої оцінки було 0,5–2, за винятком по-казників ґумуватості та еластичності, для якихвідхилення від середньої оцінки становило3,5–4.


б

вд

е

ж

з

ї

є

г

а

и

і

б

вд

е

ж

з

ї

є

г

а

і

и

1. Вербицкий С.Б. Зависимости структурно-ме-ханических характеристик тонкоизмельченныхфаршевых масс от геометрических параметровэмульситатора/С.Б. Вербицкий, В.В. Шевченко,М.А. Шугай//Пищ. пром-сть: наука и технологии. —2010. — № 3(9). — С. 55–59.

2. ГОСТ 9959–91. Продукты мясные. Общие


технические условия проведения органолептичес-кой оценки. — Введ. 1993–01–01. — М.: Изд-востандартов, 1992. — 14 с.

3. Косой В.Д. Инженерная реология в производ-стве колбас/В.Д. Косой, А.Д. Малышев, С.Б. Юди-на. — М.: Колос, 2005. — С. 37–39.

4. Bourne M.C. Food Texture and Viscosity. Con-

Рис. 4. Рез льтати ор анолептично о оціню-вання паштет У раїнсь о о за традиційнимипо азни ами

Рис. 3. Рез льтати ор анолептично о оціню-вання овбаси Яловичої за традиційними по-азни ами




ВІСТІ З НАУКОВИХ УСТАНОВ

VI З’ЇЗД РОСІЙСЬКОГО ТОВАРИСТВА ҐРУНТОЗНАВЦІВ ІМЕНІ В.В. ДОКУЧАЄВА

VI з’їзд Товариства ґрунтознавців ім. В.В. Докучаєва (Росія) відбувся 13–18 серпня 2012 р.на базі Інституту лісу та Інституту біології Карельського наукового центру РАН (м. Петроза-водськ). Девіз з’їзду — «Знання про ґрунти — розвитку країни».Програма з’їзду передбачала пленарні засідання, роботу симпозіумів, круглих столів і

секцій, одноденні науково-польові екскурсії (о. Кіжи, заповідник «Ківач» та ін.).На пленарному засіданні з доповідями виступили Г.В. Добровольський — Почесний пре-

зидент Товариства, С.А. Шоба — президент Товариства, С.В. Горячкін, Ф.Р. Зайдельман,В.Н. Кудеяров, В.І. Кирюшин.Роботу 9 симпозіумів було присвячено значенню ґрунтів у біосфері та житті людини (ке-

рівники Г.В. Добровольський, Г.С. Кущ), біохімічним циклам елементів (керівник В.Н. Кудея-ров), вивченню біокосної системи ґрунтів (керівник І.Ю. Чернов), моделюванню у ґрунто-знавстві (керівник Є.В. Шеїн), дослідженню ґрунтоутворювальних і ґрунтово-екологічних про-цесів в екстремальних умовах середовища (керівник С.В. Горячкін), використаннюінформаційних ресурсів у ґрунтознавстві (керівники П.М. Сапожніков, А.С. Яковлев), питан-ню еколого-агрохімічної оцінки динаміки зміни родючості ґрунтів (керівник В.Г. Сичов), су-часному стану землеробства (керівники О.Л. Іванов, А.Н. Каштанов), функціонуванню та ево-люції антропогенно перетворених ґрунтів і ґрунтових покривів (керівник Н.Б. Хитров). На1-му симпозіумі з доповіддю «Ґрунтові ресурси України і система забезпечення охорони тапідвищення родючості» виступив С.А. Балюк.Традиційно працювали секції «Фізика ґрунтів», «Хімія ґрунтів», «Біологія ґрунтів» та ін.На засіданнях круглих столів обговорювали проблеми створення земельної служби і нор-

мативно-правового забезпечення в землеробстві, сільському господарстві та екології вив-чення і використання торф’яних ґрунтів тощо, питання підготовки фахівців у галузі ґрунто-знавства.Здобутками російського ґрунтознавства за останні роки є створення Атласу ґрунтів Росії,

видання червоних книг, розроблення ґрунтово-географічної бази даних ґрунтів Росії, палео-ґрунтові та археологічні дослідження, роботи в галузі фізики і хімії ґрунтів, розроблення тавпровадження сучасних методів генної інженерії, розробки з вивчення балансу вуглеводу впівденних екосистемах Росії, використання ґрунтової інформації для кадастрової оцінки зе-мель.Було відзначено також роботу в галузі міжнародного співробітництва: спільні наукові про-

екти, зокрема Росії, України, Білорусі; співпрацю агрохіміків та агрофізиків незалежних дер-жав, де Україна бере активну участь тощо. Почесним членом Російського товариства ґрун-тознавців ім. В.В. Докучаєва обрано академіка НААН В.В. Медведєва.У резолюції з’їзду було відзначено, що у зв’язку з кризою в управлінні ґрунтовими та зе-

мельними ресурсами Росії, що зростає, потрібно звернутися до Президента та Уряду Ро-сійської Федерації з вимогою щодо створення єдиної Федеральної ґрунтово-земельної службиРосії, прискорення розроблення та ухвалення федеральних законів «Про охорону ґрунтів»та «Про ґрунти», формування національної програми «Охорона ґрунтів Росії», підтримки робітіз завершення створення Державної ґрунтової карти Росії масштабу 1:1000000.Слід зазначити, що проблеми, порушені на VI з’їзді Товариства ґрунтознавців імені

В.В. Докучаєва, мають місце і в Україні. Укладено Угоду про розвиток співробітництва міжУкраїнським товариством ґрунтознавців та агрохіміків і Російським товариством ґрунтознавцівім. В.В. Докучаєва.

С.А. Балюк,генеральний секретар Українського

товариства ґрунтознавців та агрохіміків,академік НААН

cept and Measurement/M. C. Bourne. — SecondEdition. London — San Diego: Academic Press,2002. — 446 p.

5. Bourne M.C. Texture profile analysis/M.C. Bour-ne//Food Technology. — 1978. — 32 (7). — P. 62–66, 72.

6. Fernа′ndez-Lо′pez J. Quality characteristics ofostrich liver pаtе′/J. Fernа′ndez-Lо′pez, E. Sayas-Barberа′, E. Sendra, J.A. Pе′rez-Alvarez//J. of FoodScience. — 69, № 2. — 2004. — P. 85–91.

7. Matsumoto S. Pioneer works on rheology offoodstuffs in Japan/S. Matsumoto//Nihon ReorojiGakkaishi. — 2005. — 33, № 2. — P. 61–66.

8. Nadulski R. Methodological aspects of foodtexture measurements using TPA test/R. Nadulski//Int. Agrophysics. — 2000. — № 14. — P. 207–213.

9. Rosenthal A.J. Food texture. Measurementand perception: Моnоgr./A.J. Rosenthal — Gaither-sburg, Maryland: Aspen Publishers, Inc., 1999. —P. 9–12.


Економіка

УДК 338.330.8© 2012

В.П. Славов,член-кореспондент НААНЖитомирський національнийагроекологічний університет

О.В. Коваленко,кандидатекономічних наукННЦ «Інститутаграрної економіки»

КОЕВОЛЮЦІЙНИЙ ПРИНЦИПРОЗВИТКУ КОРМОВИРОБНИЦТВА

На основі аналіз фа тично о стан ал зейрослинництва і тваринництва обґр нтованоритерії оеволюційно о розвитормовиробництва.

На початку ХХІ ст. чимало наукових дискусійточиться навколо проблеми сталого розвиткуагросфери та її складових — сільської терито-рії, агропромислового виробництва та сталогорозвитку інших галузей економіки. Цілком зро-зуміле бажання авторів заглибитися у розумін-ня, теоретично осягнути цю актуальну пробле-му, пояснити суперечності у поглядах, сфор-мулювати способи її розв’язання. Окремі вченівідверто заявляють, що сталий розвиток не-можливий апріорі. Проте інстинкт самозбере-ження, самосвідомість та реалістичні роздумищодо можливих перспектив розвитку цивілізаціїспонукають учених постійно обговорювати цюпроблему. Безперечно, сталий розвиток циві-лізації — проблема системна і як будь-яка сис-тема складається з безлічі елементів. Вкрайвагомими елементами цієї системи є сільськегосподарство і сільська територія.Мета роботи — на основі аналізу фактич-

ного стану галузей рослинництва і тваринниц-тва обґрунтувати критерії коеволюційного роз-витку кормовиробництва, обов’язкові для вико-нання в найближчі терміни.Аналіз досліджень і публікацій. Сталий

розвиток агропромислового виробництва і ста-лий розвиток сільської території — напрямивзаємопов’язані. Ряд зарубіжних учених «ста-лий сільський розвиток» визначають як стабіль-ний «розвиток сільського співтовариства, щозабезпечує зростання ефективності сільськоїекономіки, підвищення рівня і поліпшенняякості життя сільського населення, підтримкуекологічної рівноваги, збереження та поліпшен-ня ландшафту в сільській місцевості». А «ста-

лий розвиток сільськогосподарського виробниц-тва» пропонують розуміти як «здатність суб’єк-та господарювання динамічно підтримуватиоптимальні пропорції в організації діяльності,орієнтованої на інноваційний розвиток; підви-щувати соціальну й економічну ефективність;постійно нарощувати темпи розвитку, здійс-нюючи розширене відтворення з метою забез-печення населення якісними продуктами хар-чування, продовольчої безпеки держави, безшкоди екології та довкіллю» [3,9, 10]. І зреш-тою, як симбіоз перших двох категорій «сталийрозвиток сільського господарства» пропонуютьрозуміти як максимально адаптовану до реаль-них умов господарювання систему коеволюцій-ного розвитку аграрного виробництва й аграр-ного соціуму, що функціонує за цивілізаційно-інноваційними принципами» [3].Вітчизняна довідкова література наводить

такі визначення: «сталий розвиток» — процесрозбудови держави на основі узгодження і гар-монізації соціальної, економічної та екологічноїскладових з метою задоволення потреб сучас-них і майбутніх поколінь; «сталий розвиток на-селених пунктів» — соціально, економічно йекологічно збалансований розвиток міських ісільських поселень, спрямований на створен-ня економічного потенціалу, повноцінного жит-тєвого середовища для сучасного та наступнихпоколінь на основі раціонального використан-ня ресурсів, технологічного переоснащення іреструктуризації підприємств, удосконаленнясоціальної, виробничої, транспортної, комуні-каційно-інформаційної, інженерної інфраструк-тури» [8].


ЕКОНОМІКА

Результати досліджень. Вважаємо, щосталий розвиток — це керований розвиток, декожна з галузей має розвиватися не лише все-бічно і збалансовано, а й коеволюційно. Ко-еволюція (со — префікс, що означає у ряді мовспільність, узгодженість; лат. evolutio — розгор-тання) — біологічний термін, який використо-вується сучасною наукою для позначення ме-ханізму взаємозумовлених змін елементів, щостановить цілісну систему й розвивається. Увужчому сенсі поняття «коеволюція» викорис-товують для позначення процесу спільного роз-витку біосфери і людського суспільства. Кон-цепція «коеволюції» природи і суспільства, якупершим висунув М.В. Тимофеєв-Ресовський(1968), має визначати оптимальне співвідно-шення інтересів людства і всієї біосфери, уник-нувши при цьому крайнощів: прагнення до пов-ного панування людини над природою й одно-часно покори перед нею [4]. Згідно з принципомкоеволюції людство для того, щоб забезпечи-ти своє майбутнє, має не лише змінювати біо-сферу, пристосовуючи її до своїх потреб, а йзмінюватися саме, пристосовуючись до об’єк-тивних вимог природи. Саме коеволюційний пе-рехід системи «людина — біосфера» до станудинамічно сталої цілісності, симбіозу й означа-тиме реальне перетворення біосфери на ноо-сферу. Для забезпечення цього процесу люд-ство зобов’язане дотримуватися передусім еко-логічних і моральних імперативів [5]. На жаль,свідомість людей дуже консервативна і важковідмовляється від стереотипних уявлень проставлення людини до природи. На наш погляд,ця концепція має стати ідеологічним підґрунтяммайбутніх досліджень і процесів переходу га-лузей економіки на шлях сталого розвитку.Перехід агросфери до концепції сталого роз-

витку в Україні потребує вдосконалення наяв-них засад формування природно-ресурсногокомплексу, пошуку й обґрунтування способівйого ефективного використання, зокрема змен-шення матеріальних витрат у сільськогосподар-ських галузях, зниження собівартості продукції,збереження екологічної рівноваги довкілля.Так, для успішного розвитку галузі тварин-

ництва, подальшого нарощування обсягів про-дукції потрібно розробити економічно та еко-логічно вигідну систему забезпечення й вико-ристання кормових ресурсів. Адже в структуріматеріальних витрат під час виробництва тва-ринницької продукції вони становлять 60–70%.Система кормовиробництва має стати однієюз провідних галузей аграрного виробництва, щозабезпечує повноцінну годівлю тварин і безпекупродукції.Процес виробництва й ефективного вико-

ристання кормових ресурсів потрібно розгляда-ти в площині системного підходу. До системи

кормовиробництва належать підсистеми: по-льове кормовиробництво, лукопасовищне тапромислове виробництво кормів і добавок. У1-й підсистемі на галузевому рівні як блоки ви-ступають різні кормові культури, у 2-й — сіно-жаті й пасовища (природні, поліпшені), у 3-й —складні комбікорми, корми олійноекстраційноїпереробки, цукрової, спиртової, пивоварноїпромисловості, штучного сушіння та ін. Тобтокормовиробництво можна розглядати з позиціїспоживача і перетворювача ресурсів у продук-цію. При цьому ресурсами є земельні, водні,біоенергетичні засоби, робоча сила.В умовах сучасного виробництва, коли попит

на ресурси зростає, а їхня кількість зменшуєть-ся, ефективність функціонування виробничихсистем можна забезпечити лише завдяки раціо-нальному використанню ресурсів та їх економії[6]. Нині ж більшість економічних ресурсів, атакож потенціал ресурсоощадних технологійвикористовують недостатньо. Дослідженнямивстановлено [2], що в молочному скотарствілише впровадження ресурсоощадних техно-логій вирощування кормових культур дає змо-гу знизити питому частку кормів у структурі со-бівартості молока від 67–75 до 40–55%. Отже,застосовування маловитратних і відповіднодешевших технологій вирощування кормовихкультур для виробництва різних видів кормівмає стати одним з основних напрямів знижен-ня собівартості тваринницької продукції.Кризові явища в галузі тваринництва — один

із системних чинників гальмування розвиткуаграрного виробництва, що за останні 20 роківпризвели до скорочення поголів’я тварин: ве-ликої рогатої худоби — у 5,1 раза, корів — у3,2, свиней — у 2,4, овець — у 4,9, птиці — у1,2 раза. За цей період змінилася структураутримання худоби. У 1990 р. 85,6% великоїрогатої худоби утримували сільгосппідприєм-ства і 14,4% — господарства населення, зок-рема корів — 73,9 і 26,1% відповідно. У 2010 р.66% корів утримувались у господарствах насе-лення, і лише 34% — у сільськогосподарськихпідприємствах, з них: корів — 77,6 і 22,4% від-повідно. Порівняно з 1990 р. скорочення пого-лів’я худоби та птиці стало причиною знижен-ня виробництва продукції тваринництва: моло-ка — у 2,2 раза; яловичини (у забійній масі) —у 4,6; свинини — майже у 2,5 раза. Зрослолише виробництво продукції птахівництва: м’я-са — у 1,3 раза, яєць — на 765,6 млн шт., абомайже на 5%. Тваринництво перестало задо-вольняти потреби населення у м’ясо-молочнихпродуктах харчування. Їх фактичне споживан-ня у 2010 р. — нижче медичних норм, зокремамолока і молокопродуктів — на 46%, м’яса і м’я-сопродуктів — на 35, риби та рибопродуктів —на 28%. Ці дані свідчать, що лише 27,1% се-

Коеволюційний принципрозвитку кормовиробництва


ЕКОНОМІКА

редньодобового раціону українця забезпечу-ється за рахунок споживання продукції тварин-ництва за норми 55%, тобто удвічі нижче завстановлений граничний критерій [7].Розв’язання проблем тваринництва немож-

ливо без подолання проблем галузей рослин-ництва і кормовиробництва. Так, за період1990–2010 рр. в Україні зменшилися посівніплощі і продуктивність сіяних польових кормо-вих культур, зернофуражних, природних сіно-жатей, пасовищ та культурних пасовищ і знач-но зросли посіви високорентабельних експор-тоорієнтованих культур — соняшнику, ріпаку,що призвело до порушення сівозмін і висна-ження ґрунтів [7].Зібрані площі під кормовими культурами змен-

шилися у 2009 р. проти 1990 р. до 2,4 млн га,або у 4,8 раза, а урожайність — з 40,6 до 26,2 ц/га [1]; площі під кукурудзою на силос і зеленийкорм — з 4730,2 до 482,9 тис. га, або майже в10 разів; під однорічними травами на зеленікорми — з 2250,1 до 235,4 тис. га, або в 9,5раза, а урожайність — з 145,7 до 44 ц/га; бага-торічними травами на зелений корм — з 2071,1до 250,1 тис. га, або у 8,3 раза, а урожайність —з 228,7 до 154,6 ц/га. Площі сіножатей і пасо-вищ зменшилися з 1,4 млн га до 1,2, а уро-жайність — з 11 до 7,3 ц/га, сіножатей на зеле-ний корм — з 457,9 до 28,7 тис. га, або майжев 16 разів, культурних пасовищ на зелений корм— з 180,4 до 34 тис. га, або у 5,3 раза. Зага-лом виробництво кормів за цей період скоро-тилося з 47,2 до 6,4 млн т, або майже в 7,4 раза,а урожайність кормових культур у 2009 р. порів-няно з 1990 р. зменшилася у 1,5 раза (рис. 1, 2).Наведені результати досліджень свідчать,

що кормовиробництво — одна із основних ла-нок ресурсного забезпечення тваринництва ісаме воно має стати основою сталого коево-люційного розвитку сільського господарства,забезпечити найефективнішу практику збере-ження родючості ґрунтів. Це доводить також,що навіть за досягнутих показників розвиткутваринництва в минулі роки обсяги виробниц-тва кормових ресурсів, зокрема зелених, гру-бих, соковитих і концентрованих кормів, як пра-вило, удвічі-тричі перевищували обсяги ви-робництва зерна, цукрових буряків, картоплі,овочів, фруктів. Це свідчить про головну ролькормових ресурсів для забезпечення організмутварин поживними речовинами відповідно дорівня продуктивності і нарощування темпів ви-робництва безпечної продукції для життєзабез-печення населення.Через зростаюче забруднення сільськогос-

подарських угідь відходами техногенної діяль-ності людини зростає загроза потрапляння шкід-ливих речовин у харчові продукти в небезпеч-них для життя людини концентраціях. Кормипосідають проміжне місце в ланцюзі «ґрунт —рослина (корм) — тварина (продукція тварин-ництва) — людина», саме вони постачають іпризводять до нагромадження в організмі тва-рин, а отже, і в її продукції великої кількості не-безпечних речовин.Схема методологічно розкриває механізм

керованого взаємоузгодження всіх процесів у

Рис. 1. Зібрана площа ормових льт р всіх ате оріях осподарств: — 1990;— 2005; — 2007; — 2009; 1 — ор-

мові оренеплоди та ц рові б ря и на орм;2 — ормові баштанні; 3 — р дза на си-лос, зелений орм, сінаж; 4 — силосні ль-т ри (без р дзи); 5 — однорічні трави насіно; 6 — однорічні трави на зелений орм;7 — ба аторічні трави на сіно; 8 — ба аторічнітрави на зелений орм

Зібрана

площа

, тис.

га

Культури1 2 3 4 5 6 7 8

Рис. 2. Урожайність ормових льт р в сіхате оріях осподарств: — 1990; — 2005;— 2007; — 2009; 1 — ба аторічні трави

на зелений орм; 2 — ба аторічні трави насіно; 3 — однорічні трави на зелений орм;4 — однорічні трави на сіно; 5 — силоснільт ри (без р дзи); 6 — р дза на

силос, зелений орм, сінаж; 7 — ормовібаштанні; 8 — ормові оренеплоди та ц -рові б ря и на орм

1

2

3

4

5

6

7

8

Культури

Урожайність, ц/га



ЕКОНОМІКА

напрямі забезпечення потрібних технологічних,екологічних та економічних показників у системівиробництва кормів (рис. 3).Основною умовою всієї системи кормови-

робництва, що передбачає вирощування і зби-рання кормових культур, зберігання і приготу-вання кормів, є взаємоузгодженість процесів і

змін в економічному та екологічному ланцюгахвиробництва. Якщо метою кормовиробництва ємінімізація процесів антропогенного впливу надовкілля або одержання максимально чистихкормів (за рахунок зменшення кількості обро-бітків ґрунту, зниження застосування хімічнихзасобів захисту рослин, мінеральних добрив

Рис. 3. Схема е оло о-е ономічно о взаємо з одження с ладових рес рсно о потенціал всистемі ормовиробництва

Економіка тваринництва

Потенціал матеріально-технічних,трудових, інформаційних,фінансових ресурсів

Організаційно-технологічні заходивзаємоузгодженняекономічнихта екологічнихпроцесів

кормовиробництва

Потенціал ґрунту,повітря, сонячної енергії

Потенціал кормових культур, кормів

Потенціал тварин,продукція тваринництва

Економіка рослинництва


Забезпечення родючості ґрунтів Застосування екологобезпечних і ресурсоощаднихтехнологій і чітке їх дотримання (обробіток, підготовкаґрунту; внесення добрив, агромеліорантів та ін.)

Забезпечення максимально високої Чітке дотримання технологій вирощування, збирання,продуктивності кормового гектара за приготування та використання кормових засобів.мінімальних витрат Застосування кормових сівозмін. Корінне і поверхневе

поліпшення природних кормових угідь, сіножатей, пасовищта ін.Збирання зеленої маси: визначення оптимальної фази збирання; визначення висоти скошування

Відповідність поживності кормових Добір і приготування кормових засобів для виробництвазасобів потребам організму тварин продукції тваринництва. Забезпечення збалансованості і

повноцінності раціонів тварин.Підготовка різних видів кормів: спосіб приготування корму за призначенням; розмір подрібнення; збагачення, внесення консервантів

Екотоксикологічна безпека кормових Добір видів і сортів кормових культур, що найменшезасобів накопичують шкідливі речовини (важкі метали, нітрати,

нітрити, радіонукліди та ін.);захист від хвороб і боротьба зі шкідниками;зберігання кормів

Окупність кормів через продукцію Еквівалентний обмін між галузями рослинництва ітваринництва і забезпечення тваринництва через розробку науково обґрунтованихприбутковості кормовиробництва еквівалентів

Сприяння розвитку соціальної Поліпшення якості життя сільського населення.інфраструктури сільських територій та Забезпечення населення якісною тваринницькою продук-забезпечення зайнятості сільського цією відповідно до медичних нормнаселення

* Авторська розробка.

Критерії оеволюційно о розвит ормовиробництва в мовах рин *

Критерії Характеристика критеріїв


ЕКОНОМІКА

та ін.), але разом з тим не враховуються вит-рати на їх виробництво, то це призводить дотого, що система втрачає можливість економі-чного відтворення. Водночас неконтрольованевикористання ресурсів агроекосистем з метоюодержання дешевих кормових засобів призво-дить, з одного боку, до деградації довкілля, аз другого, до перевищення у готових кормахдопустимих рівнів вмісту шкідливих речовин йодержання екологічно небезпечної продукції,що загрожує здоров’ю людини. Отже, взаємо-узгодження технологічних, економічних та еко-логічних інтересів під час здійснення змін у сис-темі виробництва і використання кормів є обо-в’язковою умовою сталого та безкризовогорозвитку сільського господарства загалом і кор-мовиробництва зокрема.Сучасний розвиток кормовиробництва за

ринкових умов і нинішнього стану агросфери неможе бути спрямований лише на одержаннямаксимального доходу за рахунок мінімізаціївитрат на виробництво кормів (класичний еко-номічний підхід). Він має бути спрямований надосягнення якомога меншої екологічної шкодияк для агрозооценозів, так і для споживачів тва-

ринницької продукції. Вважаємо, що для підтри-мання системи кормовиробництва у збалансо-ваному стані потрібно додержуватися прин-ципів, закладених у критеріях коеволюційногорозвитку кормовиробництва в умовах ринку(таблиця).Принциповою є інтерпретація поняття «еко-

логічно чисті» корми, оскільки від нього вели-кою мірою залежить визначення кола екологіч-них обмежень і критеріїв «чистоти» продукції,що в кінцевому підсумку впливатиме на визна-чення оптимальної структури кормових культурта угідь. Цей термін недостатньо обґрунтова-ний. «Екологічно чистими» слід вважати корми,які є основою для виробництва продукції тва-ринництва з умістом усіх шкідливих для здо-ров’я людини речовин нижче гранично допус-тимого рівня, що не завдає шкоди організмутварин і довкіллю. Водночас корми мають за-лишатися досить дешевими, забезпечуватиефективність господарської діяльності агро-формувань, що зумовлює потребу вибору най-дешевших та екологічно чистих кормових ре-сурсів у кожній природно-кліматичній зоні, регі-оні й території.

Виконання всіх умов сталого розвитку кор-мовиробництва як складової сталого розвит-ку сільських територій зосереджується нав-коло питання створення оптимальної струк-тури площ кормових культур, угідь і раціонівгодівлі тварин. Лише застосування систем-ного підходу до розв’язання питань організаціїкормовиробництва на засадах коеволюційно-го розвитку забезпечить стабільне функціо-нування галузі в майбутньому.

Висновки

Пріоритетним напрямом сталого розвит-ку агросфери має стати правильна організа-ція сільськогосподарських територій. Зокрема,для кожної регіональної і локальної соціоеко-системи потрібно розробити своє, науковообґрунтоване економіко-екологічне співвідно-шення між полем, лісом, луками, болотами,водоймами, що забезпечить найвищий госпо-дарський ефект і збереже довкілля.

1. Аграрний сектор економіки України (стан іперспективи розвитку)/[М.В. Присяжнюк, М.В. Зу-бець, П.Т. Саблук, В.Я. Месель-Веселяк та ін.]. —К.: ННЦ ІАЕ, 2011. — 1008 с.

2. Ильченко А.Н. Интенсивные технологиив молочном скотоводстве — резерв повыше-ния его экономической эффективности/А.Н. Иль-ченко, Д.Г. Гвазова//Экономика с.-х. и перера-батывающих предприятий. — 2006. — № 1. —С. 24–26.

3. Леметти Ю. Внешние факторы устойчиво-го развития сельского хозяйства Российской Фе-дерации/Ю. Леметти//АПК: экономика, управле-ние. — 2011. — № 7. — С. 89–93.

4. Новейший философский словарь, 2009.[Электр. ресурс]. Режим доступа: http://dic.acade-mic.ru/dic.nsf/ dic_new_philosophy/633

5. Програма дій «Порядок денний на ХХІ сто-


ліття»; пер. з англ.: ВТО «Україна. Порядок ден-ний на ХХІ століття». — К., 2000.

6. Ресурсосбережение: эколого-экономическийаспект/Н.И. Конищева, Н.А. Кушнирович, Л.В. Рож-кова и др. — К.: Наук. думка, 1992. — 212 с.

7. Розвиток аграрного виробництва як перед-умова забезпечення продовольчої безпеки Украї-ни. — К.: НІСД, 2011. — 39 с.

8. Розвиток сільських територій України. — К.:ІВЦ Держкомстату України, 2006. — 751 с.

9. Устойчивое развитие сельского хозяйства исельских территорий: Зарубежный опыт и пробле-мы России. — М.: КМК, 2005.

10. Ходос Д.В. Экономический механизм обес-печения устойчивого развития сельскохозяйст-венного производства/Д.В. Ходос: автореф. дисс. насоиск. уч. степ. д-ра экон. наук; спец. 08.00.05. —М., 2009. — 20 с.



ЕКОНОМІКА

УДК 368.54:634.1.076:634.7© 2012

І.А. Сало,кандидатекономічних наукІнститут садівництваНААН

СТРАХУВАННЯ ВРОЖАЮБАГАТОРІЧНИХ НАСАДЖЕНЬ

Роз рито с часний стан та визначено проблемирозвит рин страх вання врожаю ба аторічнихнасаджень в У раїні. Проаналізовано особливостістрах вання а роризи ів світі.

Виробництво плодової продукції характери-зується високими агрокліматичними ризикамивтрати врожаю. До основних з них належатьзаморозки під час квітування, спека, що призво-дить до осипання зав’язі і зменшення закладан-ня бруньок під урожай наступного року, посу-ха, град, морози, повені тощо. Частота ушко-джень плодових культур різниться за їх видамита ризиками. Скажімо, абрикос є найбільш чут-ливою культурою щодо заморозків. Частотайого ушкодження — 1 раз у 4–5 років залежновід природно-кліматичних зон України, у Кри-му — через 1 рік. Яблуня, груша, вишня, че-решня, алича — витриваліші, ушкоджуються 1раз у 8–10 років. Слід зазначити, що ці ушко-дження на їхню врожайність впливають по-різ-ному. Так, ушкодження квітів та зав’язі на 50–60% істотніше впливає на формування врожаюкісточкових культур, ніж яблуні.Частих ушкоджень зазнають багаторічні на-

садження від несприятливих чинників довкілляв умовах вирощування у відкритому ґрунті, щосвідчить про необхідність розвитку страхуван-ня врожаю за всіх форм господарювання. Стра-хування врожаю плодових насаджень в Україніпоки що залишається практично нерозвиненим,тому вивчення механізму страхування агрори-зиків є актуальним.Питання розвитку ринку агрострахування вро-

жаю сільськогосподарських культур досліджу-вали О.Є. Гудзь, Л.М. Гутко, М.Я. Дем’яненко,Ю.Я, Лузан, О.М. Калашніков, А.В. Кириченко,С.А. Навроцький та ін. Однак через специфікустрахування в сільському господарстві малоуваги приділено проблемам розвитку ринку страху-вання багаторічних насаджень не лише в агро-формуваннях, а й у господарствах населення.Мета досліджень — аналіз розвитку стра-

хування врожаю плодових культур в Україні тасвіті.Методика досліджень. У дослідженнях ке-

рувалися методичними рекомендаціями стра-хування врожаю сільськогосподарських культурі багаторічних насаджень [1].Результати досліджень. З метою створен-

ня сприятливих умов для страхування врожаюсільськогосподарських культур та багаторічнихнасаджень Кабінетом Міністрів України булоухвалено Постанову «Про затвердження по-

рядку і правил проведення обов’язкового стра-хування врожаю сільськогосподарських культурі багаторічних насаджень державними сільсько-господарськими підприємствами, врожаю зер-нових культур і цукрових буряків сільськогоспо-дарськими підприємствами всіх форм влас-ності» від 11.07.2002 р. № 1000, в якій чіткорозкрито механізм страхування врожаю дер-жавними підприємствами, зазначено величинустрахового покриття (70%) та максимальні роз-міри страхових тарифів (у межах 8–9% страхо-вої суми) залежно від регіону, де стався випа-док, що підлягає страхуванню.Однак у 2002 р. частка договорів страхуван-

ня сільськогосподарських ризиків становилавсього лише 15% від усіх договорів, укладенихстраховими компаніями. Це пояснюється тим,що законодавством не передбачено відпові-дальності за ухилення від страхування за обо-в’язковими видами. Згідно з ухваленим Зако-ном України «Про державну підтримку сільсько-го господарства України» від 24.06.2004 р.№18/77–ІV упродовж 4-х років виділяли коштиз бюджету для відшкодування 50% страховихплатежів підприємств; у 2005 р. — 5,4 млн грн,2006 р. — 10, 2007 р. — 47,8, 2008 р. —72,3 млн грн. З 2009 р. за цим напрямом коштівне надавали. Варто зауважити, що впродовжзазначених років агроризики під час вирощу-вання багаторічних насаджень не страхували.Тому втрата чинності Постанови № 1000 від08.09.2010 р. ніяк не впливала на цей сектор.Така ситуація пояснюється тим, що кожногороку кількість садівницьких підприємств скоро-чується через їхню збитковість. Так, у 2010 р.порівняно з 2006 р. їх кількість зменшилася в1,5 раза — до 410. З них частка державнихпідприємств становила всього лише 10%, або41. Збитковими у 2010 р. стали 188 підпри-ємств, зокрема 26 державних. За таких умовпримушувати державні підприємства до обо-в’язкового страхування врожаю недоречно.Навіть якщо припустити, що держава сплати-ла б 50% страхових премій, то все одно реш-та внеску товаровиробників плодів, зокрема у2007 р., становила б 22% від прибутку підпри-ємства на 1 га, а це 337 грн. Така висока ймо-вірна частка страхових внесків у фінансовомурезультаті — одна з причин ухилення промис-


ЕКОНОМІКА

лових підприємств від страхування. Іншимичинниками є: часте недотримання агротехніч-них вимог у вирощуванні плодів, необізнаністьта недовіра до сфери страхування, несвоєчас-на і неповна сплата компенсацій страховимиагентами, нестача інформації про діяльністьстрахових компаній, кваліфікованих спеціалістівзі страхування агроризиків, єдині підходи дорозрахунку страхових тарифів,забюрократизованість та невчасність держав-них виплат страхувальникам тощо. До того жстрахові компанії неохоче страхують урожайбагаторічних насаджень через їхню недостат-ню технічну спроможність, занепад промисло-вого садівництва та складність в оцінці завда-них збитків, що сталися не з вини самих това-ровиробників плодів.В Україні впродовж 2005–2008 рр. кількість

страхових компаній, задіяних в агрострахуван-ні, становила 33–62, а в 2009 р. після припи-нення державного субсидування їх залишило-ся 16. Найвідомішими є: «Українська аграрно-страхова компанія», «Оранта», «Уніка»,СГТАС, «Інго-Україна», «Провідна», «Брокбіз-нес» [2]. При цьому договори індексного стра-хування пропонували 4 страхові компанії — СК«Галактика», ЗАТ СК «ТАС», СК «Оранта-Лу-гань» і ЗАТ СК «Моноліт».

09.02.2012 р. було ухвалено Закон України«Про особливості страхування сільськогос-подарської продукції з державною підтримкою»№ 4391–V, який набрав чинності з 1 липня2012 р. У розділі 8 цього закону зазначаєтьсяпро скасування розділу 3 «Державне регулю-вання ринку сільськогосподарського страхуван-ня» Закону України «Про державну підтримкусільського господарства України», де йшлося,зокрема в ст. 11, про 50%-ве відшкодуваннястрахових внесків підприємств.Позитивним у цьому нормативному акті є те,

що за встановлення страхової вартості врожаюціна одиниці вирощеної продукції розраховува-тиметься центральним органом виконавчоївлади і диференціюватиметься за видами про-дукції, регіонами, природно-економічними зона-ми, про що йдеться в ст. 7, п. 4. До цього в роз-рахунках використовували ціну 1 ц продукції,що склалася минулого року. Це особливо важ-ливо під час страхування врожаю плодовихнасаджень, адже їх розміщення, урожайність,пропозиція, попит, видова структура істотнорізняться за регіонами та зонами. На форму-вання цін різних видів плодів також істотно впли-вають сезонність та обсяги імпортних поставок.Ціна практично є основним регуляторним важе-лем, який може вплинути на розвиток страхо-вого ринку врожаю багаторічних насаджень.За встановлення страхового платежу відсо-

ток страхового покриття зумовлюватиметься в

договорі, тобто він не є фіксованим, а страхо-вий тариф визначатиметься МінагрополітикиУкраїни по регіонах разом з Аграрним страхо-вим пулом (АСП), що сприятиме його зменшен-ню для галузі садівництва.Законом також передбачено, що державна

підтримка при страхуванні надаватиметься ли-ше компаніями, які є членами АСП. У разі ви-никнення непередбачених обставин, колистраховики пулу не зможуть компенсуватизбитки за договорами, передбачено створенняфонду покриття катастрофічних ризиків. Дже-релом формування страхового фонду є відра-хування членів пулу з отриманих страховихпремій у розмірі не більше 5%. І лише за не-стачі коштів страхового фонду держава моженадати пулу бюджетну позику. Тобто державазаконодавчо обґрунтовано здала свої позиціїщодо безповоротного субсидування 50% стра-хових платежів і практично переклала всі фі-нансові питання на самих страхувальників. Якщовиникне значна заборгованість фонду переддержавою, страхові тарифи переглядатимуть-ся в бік підвищення.З метою встановлення рівня витрат страху-

вання врожаю плодоягідних культур для сіль-ськогосподарських підприємств за різного по-криття збитку, прорахуємо 2 умовні моделі, ви-користовуючи нормативні показники та даніДержкомстату України (табл. 1, 2).У розрахунках використано еквівалентні ці-

ни, що визначають норму прибутку на 15% іпорівняно помірний страховий тариф у розмірі5%. Для порівняння страхових платежів за різ-ного страхового покриття розрахунки здійсню-вали за 3-ма варіантами — при покритті на50%, 70 та 90%.У табл. 1 частка страхового платежу у ви-

тратах на 1 га плодоягідних насаджень за стра-хового покриття 50% становила 3,2–4,4%, 70% —4,4–6% та 90% — 5,6–7,6%. Такий рівень ви-трат забезпечує рентабельність для плодів умежах 45–50%, ягід — 30–35%. При розрахун-ках, де використано фактичні показники (табл. 2),частка у витратах практично за всіма варіанта-ми страхового покриття була вдвічі вищою істановила при 50% — 2,2–10,3%, 70% — 3,1–14,9, 90% — 3,9–18,4%. Це свідчить про низь-кий рівень витрат на 1 га плодоносних наса-джень і відповідно про порушення технологійвиробництва, що призводить до значного зни-ження врожайності — у 7–14 разів порівняно знормативною. Відтак рентабельність для пло-дів становила лише 15%, ягід — 14%.За таких умов у найближчій перспективі не

слід очікувати істотних зрушень у розвиткустрахування врожаю плодоягідних культур са-дівницькими підприємствами навіть після змінизаконодавства у 2012 р. Це спонукає до пошу-

Страхування врожаюбагаторічних насаджень


ЕКОНОМІКА

Страхове покриття

––

–5

07

09

05

07

09

0

Яблука

(4×2

)2

50

73

21

83

00

04

57

56

40

58

23

54

,46

,07

,6

Яблука

(5×3

)2

00

85

51

71

00

04

27

55

98

57

69

54

,25

,77

,3

Слива

(6×3

)1

30

10

44

13

57

20

33

93

47

50

61

07

4,1

5,6

7,1

Суниця

(0,8×0

,2)

12

01

20

31

44

36

03

60

95

05

36

49

63

,24

,45

,6

Чорна

смородина

(3×0

,5)

10

01

40

31

40

30

03

50

84

91

16

31

43

,44

,65

,9

* Розраховано

за даними

власних досліджень автора

.

1.МодельстрахванняврожаюбааторічнихнасадженьсільсьоосподарсьимипідприємствамиУраїни

Страхове покриття

––

–5

07

09

05

07

09

0

Яблука

(схема садіння

4×2

)3

6,9

91

23

36

30

84

11

17

71

51

31

0,3

13

,81

7,1

Яблука

(схема садіння

5×3

)2

9,5

91

22

69

04

67

39

42

12

11

7,3

10

,01

2,5

Слива

10

,11

18

01

19

18

29

84

17

53

64

,05

,57

,0

Суниця

49

,12

67

71

31

44

13

28

64

60

05

91

51

1,1

14

,91

8,4

Чорна

смородина

7,1

28

30

20

09

35

02

70

39

04

2,2

3,1

3,9

* У

розрахунках

використано дані Держкомстату України

.

2.МодельстрахванняврожаюбааторічнихнасадженьсільсьоосподарсьимипідприємствамиУраїни* Частка страхового

платежу

у витратах

на

1 га

, %

Культура

Урожайність

у середньому

за 2

006–

20

10

рр

., ц

/га

Ринкові ціни

20

11

р.,

грн/ц

Страхова

вартість,

грн/га

Страховий

платіж

, грн/га

Культура/схема садіння

, м

2Нормативна

врожайність,

ц/га

Еквівалентні

ціни

на

2011

р.,

грн

/ц*

Страхова

вартість,

грн/га

Страховий

платіж

, грн/га

Частка страхового

платежу

у витратах

на

1 га

, %



ЕКОНОМІКА

За низького рівня промислового вирощуван-ня плодів і постійної нестачі обігових коштівзмін у розвитку ринку страхування врожаюбагаторічних насаджень поки що не передба-чається. Заслуговує на увагу детальніша роз-робка механізму страхування для госпо-

Висновки

дарств населення, які вже впродовж десяти-річ вважаються основними виробниками пло-дової продукції. Досвід страхування врожаюбагаторічних насаджень у світі підтверджуєнеобхідність істотної державної підтримкицього напряму.

1. Дем’яненко М.Я. Методичні рекомендації пострахуванню сільськогосподарських культур з дер-жавною підтримкою/Дем’яненко М.Я., Гудзь О.Є.,Навроцький С.А. — К.: ННЦІАЕ, 2009. — 134 с.

2. Калашніков О.М. Розвиток ринку агростраху-вання в Україні/Калашніков О.М.//ЕкономікаАПК. — 2012. — № 1. — С. 54–57.

3. Навроцький С.А. Страхування врожаю сіль-


ськогосподарських культур і багаторічних наса-джень: Методичні рекомендації/Навроцький С.А.,Брязгун Н.П., Гаврилюк В.М. та ін. — К.: ІАЕ УААН,2000. — 68 с.

4. Портал о сельскохозяйственном страхова-нии. — Режим доступу: httр://www/agroinsurance.соm

5. Режим доступу: httр://www.finiz.ru

ку механізмів стимулювання страхування вро-жаю багаторічних насаджень через удоскона-лення страхових механізмів держави, вироб-ництва і маркетингової політики підприємств.В умовах переважного виробництва плодів

господарствами населення упродовж тривало-го періоду їх частка становить 83–87%, є не-обхідність у формуванні страхового механізмудля цієї категорії господарств.Загалом на користь розвитку страхового

ринку в садівництві свідчить досвід інших країнсвіту. Моделі страхування в сільському госпо-дарстві різняться лише за мірою участі держа-ви. Так, у Греції система страхування є пере-важно державною. Державні органи збираютьстрахові внески, адмініструють програми і га-рантують покриття збитків. В Іспанії та Порту-галії ефективно працюють системи, заснованіна тісному співробітництві держави та приват-ного сектору, в яких держава відіграє важливуроль, надаючи субсидії для страхових премійта перестрахування. Відзначимо, що саме вІспанії найбільший сектор агрострахування вЄвропі та 3-й у світі після США та Канади. Се-ред багаторічних насаджень у цій країні страху-ють 83–85% урожаю плодів, 100 — бананів,40 — винограду та 40% — цитрусових. В Італії,Франції, Австрії та Німеччині переважає при-

ватне страхування аграрних ризиків. Однак на-дання державних субсидій на страхові премії вкожній країні своєрідне. Зокрема, в Німеччиніне надають жодних субсидій, в Італії їх сума єзначною [4]. У країнах ЄС страхові субсидії напокриття збитків від стихійного лиха становлять30–100%, градобою — до 50% [3].Слід відзначити, що за підвищення держав-

них страхових премій чи зменшення страховихтарифів внески сільськогосподарських підпри-ємств зменшуються, але кількість тих, хто ба-жає застрахувати врожай, може зрости. Ска-жімо, у Росії в 2008 р. зі збільшенням бюд-жетного фінансування для страхуванняагроризиків у 17 разів порівняно з 2002 р. (до3,4 млрд руб.) кількість страхових компаній уцій сфері зросла в 4 рази — до 69, а кількістьгосподарств, які застрахували врожай, — у 3рази — до 10143 [5]. В Україні також спостері-гається така залежність. Доки держава впро-довж 2005–2008 рр. субсидувала 50% страхо-вих премій, обсяги страхування зростали, авпродовж останніх 3-х років процес уповільнив-ся. Так, у пік державної підтримки в 2008 р.,коли було виплачено 72,3 млн грн, площа за-страхованих посівів сягала 8% від загальної, апісля припинення фінансування ця частка ско-ротилася до 3–4%.



Сторінкамолодого вченого

УДК 635.21:631.5/.8:57.085.2

© 2012

Н.М. ВаськоНаціональнийуніверситет біоресурсіві природокористуванняУкраїни

* Науковий керівник —член-кореспондент НААНА.В. Бикін

ЛИСТКОВИЙ ІНДЕКСТА ВРОЖАЙНІСТЬ КАРТОПЛІIN VITRO ЗА ВИКОРИСТАННЯПІДЖИВЛЕНЬ ВОДОРОЗЧИННИМИКОМПЛЕКСНИМИ ДОБРИВАМИ*

Ви ладено рез льтати досліджень щодо впливомпле сних водорозчинних мінеральних добривна фоні пере ною за вирощ вання розсадиартоплі in vitro. Установлено, щома симально о рівня прод тивності рослин ізбільшення лист ово о інде с б ло дося н то завнесення мінерально о добрива фолі ер на фоні5 /м2 пере ною.

Картопля належить до автотрофних рослин,тобто самостійно продукує всі органічні речо-вини, необхідні для її росту й розвитку. Цейсинтез розпочинається з утворення первинноїорганічної речовини, яка в подальшому вступаєв складні біохімічні реакції з поглинутими зґрунту азотом, фосфором, калієм, макро-, мік-ро- та ультрамікроелементами, і завершуєть-ся синтезом складних вуглеводів, білків, жирів,біологічно активних ростових речовин, фото-синтезувальних пігментів та інших необхіднихдля живого організму сполук [1].Для оптимального фотосинтезу потрібно до-

сягти оптимального листкового індексу рослинна певний період вегетації.Дуже важливо, щоб збільшення площі лист-

ків інтенсивно відбувалося в ранні строки пер-шої половини вегетації, яка характеризується,як правило, сприятливішими умовами інсоляції,тепловим та водним режимами ґрунту.

В оптимізації умов живлення насіннєвої кар-топлі значну роль відіграють високоякісний на-сіннєвий матеріал, за допомогою якого реалі-зується комплекс господарсько цінних власти-востей сорту, та елементи живлення, які за-безпечують ріст і розвиток рослин.Широке застосування мінеральних добрив

під картоплю потребує вивчення способів їх ра-ціонального використання [2, 4].Мета досліджень — вивчити вплив водо-

розчинних комплексних добрив на фоні пере-гною за вирощування рослин картоплі in vitroв контрольованих умовах. Дослідження прово-дили в плівковій теплиці CВК «Біотех ЛТД»Бориспільського району Київської області впро-довж 2008–2010 рр. У досліді використовува-ли розсаду картоплі сорту Фантазія, вирощенуз рослин in vitro. Площа посівної ділянки ста-новила 10,6 м2, облікової — 7,1 м2. Повторністьдосліду — 4-разова. Мінеральні добрива вно-

Фон+фолікер 22:5:22 22:5:22 22:5:22 10:5:40

Фон+інтермаг картопляний 15:0:0 15:0:0 15:0:0 15:0:0

Фон+вуксал мікропланта 7,5:0:15 7,5:0:15 7,5:0:15 7,5:0:15

Фон+нутрі-файт магнум С 5:38:15 5:38:15 5:38:15 5:38:15

1. Підживлення рослин артоплі водорозчинними омпле сними добривами (2008–2010 рр.)

Фаза або період росту та розвитку рослин

NPK

Варіант досліду цвітінняпочатокбутонізації

кінець бутонізації —початок цвітіння

кінець цвітіння —початок зеленої ягоди


СТОРІНКАМОЛОДОГО ВЧЕНОГО

Листковий індекс та врожайністькартоплі in vitro за використання підживленьводорозчинними комплексними добривами

сили через систему краплинного зрошення. Яксубстрат використовували темно-сірий опідзо-лений легкосуглинковий ґрунт з унесенням пе-регною (5 кг/м2). Цей ґрунт мав слабку реакціюґрунтового розчину та високий ступінь насиче-ності основами. Підживлення здійснювали засхемою, наведеною в табл. 1.Результати досліджень показали, що вне-

сення мінеральних добрив сприяло оптимізаціїживлення рослин та інтенсивному збільшеннюлисткової поверхні, відповідно й збільшеннюлисткового індексу.Індекс листкової поверхні (листковий ін-

декс) — це показник фотосинтезувальної біо-маси, який дорівнює площі освітленого листяна одиницю поверхні ґрунту [2]. Він впливає напроцес фотосинтезу повітряного живлення таутворення органічної речовини. Чим більшою єлисткова поверхня, тим інтенсивніше відбува-ється цей процес. Дослідженнями встановле-но, що за всіх систем підживлення листковийіндекс варіював у межах 1,21–1,43, на контролістановив 1,18.Аналізуючи дані табл. 2, варто відзначити,

що найвищий листковий індекс у фазі бутоні-зації був за підживлення мінеральним добри-

вом фолікер — 1,43. На нашу думку, вдале по-єднання в цьому добриві макро- та мікроеле-ментів створювало кращі умови для фізіологіч-них процесів у рослинах порівняно з іншимиваріантами.Висота рослин картоплі — це відстань від

поверхні ґрунту до точки росту найдовшого стеб-ла, а за появи суцвіття — до його основи [3]. Уфазі бутонізації найвищими рослини були уваріанті з унесенням мінерального добривафолікер (77 см). У фазі цвітіння за внесенняміндобрив інтермаг картопляний висота досяг-ла 114 см, фолікер — 112 см.Результати досліджень підтверджують те,

що умови живлення рослин картоплі in vitroзначною мірою впливали на її продуктивність.Найвищої врожайності, яка становила 4,86 кг/м2

за показника на контролі 3,32 кг/м2, було до-сягнуто за системи підживлень мінеральнимдобривом фолікер. Із застосуванням сис-тем підживлень мінеральними добривамивуксал мікропланта та нутрі-файт магнум Сурожайність становила відповідно 4,53 та4,16 кг/м2. Найнижчою вона була за внесеннямінерального добрива інтермаг картопляний —4,09 кг/м2.

Перегній (5 кг/м2) — (фон) +Н2О 60,0 1,18 100 2,91 3,32

Фон+фолікер 77,0 1,43 112 3,78 4,86

Фон+інтермаг картопляний 46,0 1,34 114 3,63 4,09

Фон+вуксал мікропланта 72,0 1,24 108 3,65 4,53

Фон+нутрі-файт магнум С 71,0 1,21 107 3,53 4,16

НIP0,5 0,22

Застосування комплексних водорозчин-них добрив позитивно вплинуло на збільшен-ня індексу листкової поверхні, що зумовилопідвищення продуктивності рослин картоплі.

Висновки

Найістотніший вплив на врожайність ма-ло внесення мінерального добрива фолікерна фоні 5 кг/м2 перегною. Вона становила4,86 кг/м2.

1. Кононученко В.В. Картопля/за ред. В.В. Ко-нонученка, М.Я. Молоцького. — Біла Церква,2002. — Т. 1. — С. 69–76.

2. Кучко А.А. Потенційна продуктивність кар-топлі і основні фактори її формування/А.А. Куч-ко, В.М. Мицько//Картоплярство. — К.: Урожай,


1995. — Вип. 26. — С. 3–8.3. Теслюк П.С. Картопля: практична енциклопе-

дія/Теслюк П.С. — Луцьк: Надстир’я, 2003. — С. 47.4. Теслюк П.С. Насінництво картоплі/Тес-

люк П.С., Молоцький М.Я., Власенко М.Ю. — БілаЦерква, 2000. — С. 66–104.

2. Лист овий інде с та врожайність артоплі in vitro за підживлення (2008–2010 рр.)

Варіант досліду

Фаза, період росту та розвитку рослин

Урожайність,кг/м2

висотарослин, см

листковийіндекс

висотарослин, см

листковийіндекс

бутонізація цвітіння


СТОРІНКА МОЛОДОГО ВЧЕНОГО

УДК 633.2:631.8© 2012

С.С. ГаврикНаціональний науковийцентр «Інститутземлеробства НААН»

* Науковий керівник —доктор сільсько-господарських наукВ.Г.Кургак

ВПЛИВ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ НАПРОДУКТИВНІСТЬ СІЯНОГОЗЛАКОВОГО ТРАВОСТОЮ*

Наведено рез льтати досліджень з вивченнявплив добрив на особливості форм вання,прод тивність та по азни и ефе тивностісіяно о зла ово о травостою на сірих лісовихґр нтах.

На підвищення продуктивності природнихкормових угідь найбільшою мірою впливаютьмінеральні добрива. Останніми роками черезістотне подорожчання добрив особливої ак-туальності набуває проблема підвищенняефективності їх застосування на основі опти-мізації економічно й екологічно доцільних доздобрив.Розробці систем удобрення лучних угідь в

Україні приділялося багато уваги [1–6]. Уста-новлено дози добрив та ефективність їх засто-сування залежно від забезпеченості ґрунту по-живними елементами, складу та режиму вико-ристання травостою тощо.Однак в умовах Лісостепу на природних кор-

мових угіддях із сірими лісовими ґрунтамикомплексних досліджень з розробки систем їхудобрення практично не проводили. Зокрема,потребують уточнення дози і співвідношенняосновних поживних елементів мінеральнихдобрив, а також вивчення їх впливу на особли-вості формування та продуктивність сіяних зла-кових травостоїв.Невирішеність багатьох питань цієї пробле-

ми разом з іншими факторами ускладнюютьрозроблення ефективних систем удобренняприродних кормових угідь різнобічного викори-стання.Мета досліджень — визначити особливості

формування продуктивності сіяного злаковоготравостою залежно від доз і співвідношень азо-ту, фосфору і калію.Методи досліджень. Дослідження проводи-

ли на сірих лісових ґрунтах з умістом гумусу1,99–2,08%, рНсол. — 5,2–5,5 і середнім забез-печенням Р2О5 і К2О. Сіяний злаковий траво-стій створено сівбою у 2007 р. суміші насіння1-го класу злакових трав з тимофіївки лучноїсорту Евола 6, костриці лучної сорту Аргента10, стоколосу безостого сорту Вишгородський14 кг/га.Фосфорні і калійні добрива в усіх дозах вно-

сили в один термін навесні, азотні — однакови-ми частинами під кожний укіс.Використання травостою в досліді було 3-укіс-

ним з проведенням 1-го укосу наприкінці коло-сіння з переважанням злакових компонентів,наступних укосів — через 40–45 днів після по-переднього.У дослідженнях використано загальноприй-

няті методи проведення експерименту.Результати досліджень. Аналіз результатів

досліджень, здійснених упродовж 2008–2011 рр.з вивчення доз і співвідношень NPK мінераль-них добрив показав, що на сірих лісових ґрун-тах Лісостепу сіяний злаковий травостій із ти-мофіївки і костриці лучної та стоколосу безос-того формувався із загальною середньоюгустотою пагонів 2174–2462 шт./м2, зокремазлакових трав — 1942–2244 шт./м2, та серед-ньою висотою злакових компонентів 61–114 см.З унесенням N90 висота трав збільшилася в1,4, N180 — в 1,8 раза. Найвищим був стоколосбезостий, найнижчою — тимофіївка лучна.У середньому за 4 роки формувався тра-

востій із часткою костриці лучної 22–31% і сто-колосу безостого — 44–58%. У перший рік ко-ристування в травостої переважала кострицялучна з часткою 45–56%. З роками її кількістьпоступово зменшувалася, і на 4-му році вонаповністю зникла з травостою. Переважав у тра-востої стоколос безостий з питомою часткою65–79%. Зі збільшенням дози азоту його част-ка збільшувалася.

Найбільший вплив на продуктивність траво-стою мав азот — мінеральний поживний еле-мент (табл. 1). Скажімо, за внесення його су-марної дози N90 на різних фонах фосфорно-калійних добрив продуктивність злаковоготравостою в середньому за 4 роки зросла з2,96–4,39 т/га до 7,24–8,86 т/га сухої маси, абона 4,02–4,51 т/га, тобто в 2–2,4 раза, а за вне-сення N180 (60+60+60) — до 9,66–11,47 т/га, абона 6,60–7,07 т/га, тобто в 2,6–3,3 раза. Найви-щу продуктивність трав’яного корму одержаноза внесення N180. Проте окупність 1 кг азотудобрив 1 кг урожаю сухої маси була вищою завнесення N90 і становила 45–50 кг, або на 8–11 кг більше порівняно з унесенням азоту до-зою N180.



Фосфорні і калійні добрива значно меншевпливали на продуктивність сіяного злаковоготравостою. Приріст урожаю від застосуванняфосфору в дозі P60 на різних азотних фонахстановив 0,59–0,71 т/га з окупністю 1 кг д.р.речовини 10–12 кг сухої маси. Приріст урожаювід унесення калію в дозі K120 на різних азот-них фонах дорівнював 0,56–1,02 т/га з окупніс-тю 1 кг д.р. 5–9 кг сухої маси. Дещо більшоюокупність урожаєм сухої маси 1 кг д.р. добривбула за поєднаного внесення фосфору і каліюв дозі Р30К60 порівняно з унесенням їх у дозіР60К120.Найбільшою продуктивність була за поєдна-

ного внесення в максимально досліджуванихдозах N180P60К120. У цьому разі вихід з 1 гасухої маси становив 11,42 т/га, що в 2,9 разабільше порівняно з варіантом без унесеннядобрив.Математична залежність продуктивності (Y)

сухої маси злакового травостою (т/га) від доз іспіввідношень N, P, K описується рівняннямдругого ступеня:

Y=2,96+5,79N–1,15N2+1,29Р–0,50Р2+

+1,0К–0,3К2+0,11NР+0,12NК+0,1РК,

Вплив мінеральних добривна продуктивність сіяного злакового травостою

де N, Р, К — відповідно дози азоту, фосфору ікалію, ц/га.Математична модель достовірна за критері-

єм Фішера (F) і Стьюдента на 95%-му рівні ймо-вірності. Множинний коефіцієнт кореляціїдорівнює 0,997.Помітно змінювалася продуктивність і за ро-

ками користування сіяним злаковим траво-стоєм. Найбільшою вона була у 2010 — 3-муроці користування травостоєм. Вихід сухої масиз 1 га в цьому році в різних варіантах удобрен-ня становив 3,72–13,28 т, що в 1,04–1,6 разабільше порівняно з виходом сухої маси за іншідосліджувані роки. У варіантах без унесенняазоту найменшою вона була у 2011 р., за ви-нятком варіанта без добрив. З унесенням азо-ту в дозах N90 та N180 продуктивність колива-лася в межах 6,13–9,68 т/га сухої маси.Найрівномірніший розподіл урожаю за уко-

сами одержано у варіантах з унесенням азо-ту дозою N180. У цьому разі нерівномірністьрозподілу врожаю за укосами, виражена кое-фіцієнтом варіації, становила 5–7%, частка1-го укосу — 35–36%, 2-го — 32–34, 3-го —32%. За внесення N90 нерівномірність розподі-лу врожаю за укосами з різними дозами фос-

Без добрив 2,87 2,32 3,72 2,91 2,96 0,34 2,34 24,0 – – –

P60 3,47 2,75 4,25 3,46 3,48 0,43 2,75 28,2 – 10 10

K120 3,63 3,02 4,45 3,14 3,71 0,43 2,97 30,1 – 6 6

P30K60 3,79 3,04 4,47 3,65 3,74 0,46 2,95 30,7 – 9 9

P60K120 4,38 3,64 5,08 4,28 4,35 0,53 3,44 35,7 – 8 8

N90 7,97 6,34 9,17 6,13 7,27 1,05 5,89 59,6 48 – 48

N90P60 8,59 6,61 9,55 6,59 7,84 1,18 6,35 64,3 48 11 33

N90K120 8,31 6,59 9,47 6,53 7,73 1,18 6,26 63,4 45 5 23

N90P30K60 8,90 7,03 9,91 6,89 8,18 1,20 6,71 67,9 49 11 29

N90P60K120 9,68 7,65 10,55 7,55 8,86 1,36 7,27 73,5 50 9 22

N180 10,63 8,19 11,54 8,06 9,61 1,55 7,88 79,8 37 – 37

N180P60 11,56 8,91 12,25 8,69 10,35 1,72 8,49 85,9 38 12 31

N180K120 11,65 9,19 12,56 9,06 10,62 1,81 8,71 88,4 38 9 26

N180P30K60 11,98 9,14 12,51 8,97 10,65 1,86 8,84 89,5 38 12 29

N180P60K120 12,78 9,95 13,28 9,68 11,42 2,00 9,48 95,9 39 10 24

НІР 05, т/га 0,47 0,26 0,42 0,33 0,37 –

Вплив доз і співвідношень NPК добрив на прод тивність зла ово о травостою (2008–2011 рр.)

N Р, К N, Р, К

Доза добрив 2008 2009 2010 2011

т/га

обміннаенергія,ГДж/га

окупність 1кгдобрив сухою масою, кг

Суха маса за роками, т/га Середнє за 2008–2011 рр.

сухамаса

сирийпротеїн

кормовіодиниці



Вплив мінеральних добривна продуктивність сіяного злакового травостою

фору і калію була на рівні 12–16% з питомоючасткою 1-го укосу 36–40%, 2-го — 31–34, 3-го —36–40%. У варіантах без унесення азоту не-рівномірність розподілу врожаю сухої маси заукосами становила 36–37% з часткою 3-го уко-су 17–19%.Аналіз показників економічної та енергетич-

ної ефективності засвідчив, що найвищі показ-ники рентабельності (56–108%) за найнижчоїсобівартості 1 т к.од. (650–863 грн) на однако-

вих фонах фосфорних і калійних добрив одер-жано за внесення N90, а найвищі показникиумовно чистого прибутку (4403–4988 грн/га) тасукупні затрати енергії (20–26,2 ГДж/га) і коштів(10638–12798 грн/га) — за внесення N180. Окуп-ність затрат енергії виходом з 1 га обмінноїенергії за внесення азоту в дозах N90 і N180була на одному рівні і варіювала в межах3,4–4,1 за значень у варіантах без унесенняазоту 2,2–2,4.

На сіяному злаковому травостої найбільшефективним мінеральним поживним елемен-том є азот. За внесення його сумарної дозиN90 на сірих лісових ґрунтах продуктивністьтравостою підвищується з 2,96–4,39 т/га до7,24–8,86 т/га сухої маси, або в 2–2,4 раза,N180 — до 9,66–11,47 т/га, або в 2,6–3,3 раза.Проте окупність 1 кг азоту добрив 1 кг уро-жаю сухої маси є вищою за внесення N90,

Висновки

а умовно чистий прибуток при найбільших за-тратах енергії і коштів більший за внесен-ня N180.Унесення азотних добрив поліпшує рівно-

мірність розподілу врожаю за укосами. За вне-сення азоту в дозі N180 нерівномірність роз-поділу врожаю за укосами, виражена коефіці-єнтом варіації, становить 5–7%, у варіантібез добрив — 36–37%.

1. Боговін А.В. Трав’янисті біогеоценози, їхнєполіпшення та раціональне використання/А.В. Бо-говін, І.Т. Слюсар, М.К. Царенко. — Трав’янистібіогеоценози, їхнє поліпшення та раціональне ви-користання. — К.: Аграр. наука, 2005. — 260 с.

2. Куксін М.В. Створення і раціональне викори-стання культурних пасовищ/М.В. Куксін. — К.: Уро-жай, 1973. — 276 с.

3. Кургак В.Г. Лучні агрофітоценози/В.Г. Кур-гак. — К.: ДІА, 2010. — 374 с.


4. Макаренко П.С. Луківництво/П.С. Макаренко,Г.І. Демидась, О.М. Козяр. — К.: Нора-прінт,2002. — 394 с.

5. Петриченко В.Ф., Кургак В.Г. Луки України ташляхи їх поліпшення/В.Ф. Петриченко, В.Г. Кургак//Вісн. аграр. науки. — 2011. — № 11. — С. 11–15.

6. Ярмолюк М.Т. Культурні пасовища в систе-мі кормовиробництва/М.Т. Ярмолюк, М.П. Зінчук,В.М. Польовий. — Рівне: Волинські обереги,2003. — 292 с.



УДК 631.371© 2012

В.О. Лук’янець,С.В. СуботаННЦ «Інститутмеханізації та електрифікаціїсільського господарства»

* Науковий керівник —доктор технічних наукГ.А. Голуб

ОБҐРУНТУВАННЯ СПОСОБУЗАВАНТАЖЕННЯ ГВИНТОВОГОБРИКЕТНОГО ПРЕСА*

Аналітично визначено параметри процесприм сової подачі (підпор ) рослинно оматеріал для я існо о завантаження робочо оор ан винтово о бри етно о преса.

Для виробництва паливних брикетів з рос-линної біомаси екструзійним способом вико-ристовуються переважно установки з гвин-топресувальним робочим органом — ЕВ-350(ВАТ «Черкаселеватормаш», м. Черкаси);МБ-01 (ВАТ «Пресмаш», м. Івано-Франківськ);ШПБ-700 (НВО «Теплодар», м. Полтава);УБО-2 (к. «Жаско», м. Волгоград, Росія) та ін.Одним з основних факторів стабільної роботиекструзійних пресів поряд з температурним ре-жимом є рівномірність та повнота заповненняміжвиткового простору в приймальній горловинікожуха гвинта. Подача матеріалу з бункерногопристрою в приймальну горловину в зазначе-ному обладнанні виконується переважно «зго-ри — вниз» відносно вертикальної осі симетрії,а тому в цьому разі маємо висхідну робочу зонугвинта, яка діє в протилежному від подачі на-прямку, і спадну, — яка збігається з ним. У пер-шому випадку матеріал потрапляє в міжвитко-вий простір у незначній кількості й піддаєтьсязмінно-пульсуючим ударянням, частота якихкратна числу обертів гвинта (гвинтопресуваль-ний робочий орган) та його кроку, у другому —проникнення матеріалу в кожух гвинта здійс-нюється більш інтенсивно, і особливо за біль-шої величини кроку лопатей навивки гвинта(t>40 мм).Висхідна зона гвинтового робочого органу

працює здебільшого на транспортування мате-ріалу, а спадна — сприяє кращому його захоп-ленню (завантаженню). Потужність приводувитрачається на обидві зони приймальної час-тини гвинта.Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Істотний внесок в теорію гвинтових робочихорганів (переважно конвеєрів) зробили М.В. Гри-гор’єв, В.А. Дьяков, Р. Л. Зенков, Г.В. Корнєєв,В.П. Гейфман, В.О. Гвоздьов та ін. Пресуван-ня відходів рослинництва за допомогою гвин-тових робочих органів досліджували В.І. Осо-бов, В.В. Карманов та Ю.В. Подкользін. Питан-ня завантаження (заповнення ) міжвитковогопростору в кожусі гвинта вивчали Ю.В. Волков,

В.В. Красніков, В.П. Забродін, М.С. Скок,А.І. Обьортишев.Мета досліджень — формування умов без-

перебійної подачі подрібненої рослинної біома-си в гвинтопресувальний робочий орган, ана-літичне визначення параметрів процесу приму-сової подачі (підпору) рослинного матеріалудля якісного заповнення міжвиткового простору.Результати досліджень. Оскільки в нашо-

му випадку крок гвинта t≥40 мм, що характер-но для всіх пресувальних машин, то за часто-ти обертання n>400 хв–1 гвинтопресувальногоробочого органу гвинт умовно перетворюєть-ся на безперервний валок, в який подача зго-ри подрібненого розсипчастого матеріалу стаєпроблематичною.Тому як вихід із ситуації пропонується пода-

ча рослинного матеріалу збоку в бік обертан-ня гвинта (рис. 1, б).Проаналізуємо ці варіанти:В ІV квадранті (рис. 1, а) матеріал транспор-

тується (відкидається) зі швидкістю [4].

vn=tгв·ωгв·cosψгв, (1)

де tгв, Rгв — відповідно крок та радіус гвинта, м;ωгв — кутова швидкість обертання гвинтової

навивки, с–1;

ггв

гв

в

arctgt

2 Rπψ = — кут вильоту

часток.Подача матеріалу, яка зміщена від поздовжньої

Рис. 1. Варіанти центрально о (а) та бо о-во о (б) завантаження винтопрес вально оробочо о ор ан

α

ω ω

Δ

β

а б

γre



Обґрунтування способузавантаження гвинтового брикетного преса

осі гвинтопресувального робочого органу в бікквадранта І (рис. 1, б), значно покращує умовизахоплення подрібненого рослинного матеріалу.Визначимо кут захоплення матеріалу з умов

[4]:γ≤β, (2)

де β — кут тертя між матеріалом, що подаєть-ся, та поверхнею гребенів витків.Зі схеми при γ=β:

(Rгв+re)cosγ+re=Rгв+Δ, (3)

де Rгв — радіус гвинта, м; re — еквівалентнийрадіус частинки, м; Δ — зазор між гвинтом і ко-жухом, м.З цього рівняння:

гв e

гв e

R r.

R rarcos

⎡ ⎤+ Δ −⎢⎣

γ = ⎥+ ⎦ (4)

У нашому випадку, враховуючи те, що прий-мальна горловина повинна мати призматичнуформу для запобігання провертанню сформо-ваної «гайки» матеріалу, кут захоплення стано-вить γ≤35о. Однак ефективна подача в цьомуразі припадає лише на половину діаметра гвин-та (0,5Dгв).Розглянемо тепер подачу під кутом α до

вертикальної осі в квадрантах І–ІІІ, де можнаістотно збільшити площу перерізу приймальноїгорловини (рис. 2).Згідно з [5] в утвореному зазорі діють сили:

ΣF=F1±F2+F3–F4–F5–F6, (5)

де F1=PhB — сила, що діє з боку гвинта жи-вильника;F2=(p–dP)(h+2tgαdl) — сила, що діє з боку за-хоплення матеріалу;

23

PBcosF 2 dl

ξ= α — горизонтальна складова

тангенціального зусилля подачі; '

42P

f B cosF dlξ

= α — горизонтальна складова

сил тертя по призмі зсуву;

25

PfB c lF os d

ξ= α — горизонтальна складова

сил тертя по днищу приймальної горловини;F6=2Phfdl — сила тертя по бокових стінках гор-ловини; ξ — коефіцієнт бокового тиску.Здійснивши необхідні перетворення, отри-

маємо диференційне рівняння з роздільнимизмінними Р і l:

0

'2 2

P l

P 0

2 f ftg cos cos

dP h h hdl .

P 2f 2sin cos

B h

⎛ ⎞α + α + α +⎜ ⎟

ξ ξ⎜ ⎟= ⎜ ⎟⎜ ⎟+ − α α⎜ ⎟ξ⎝ ⎠

∫ ∫ (6)

За нижню межу інтегрування беремо тиск,що розвивається в приймальному бункері внижньому шарі насипної товщини матеріалузаввишки Нм. Прийнявши довжину каналу l рів-ною радіусу валу Rгв, а кінцеву висоту шару

вh

cosh

+ Δ=

α, після інтегрування й відповідних під-

становок отримаємо вираз для визначення се-реднього тиску (підпору), з яким подається рос-линна біосировина під гвинтопресувальний ро-бочий орган.

гср

3

фо в

cos 12R (f f )( ) ,

2 h BР Р ехр

⎡ ⎤α′+ +⎢ ⎥ξ⎢ ⎥⎣ ⎦

= (7)

або, прийнявши В=Dп.ш.,

3

в в

в п.ш.ср о

D hcosР (f f )( )Р е .

2 Dхр

h

⎡ ⎤+ Δα′+ +⎢ ⎥+ Δ ξ⎢ ⎥⎣ ⎦

= (8)

На рис. 3 наведено залежність насипноїщільності пшеничної соломи, подрібненої мо-лотковими і штифтовими робочими органами,від тиску, докладеного до неї. Як бачимо, в зоні

Рис. 2. Варіант подачі матеріал під томдо верти альної осі О в

Рис. 3. Залежність щільності соломи від тис-, до ладено о до неї: 1 — подрібнена на

ИРТ–165(∅∅∅∅∅20); 2 — подрібнена на ИГК–30Б;3 — подрібнена на ИРТ–165 (∅∅∅∅∅ 80)

ρ, кг/м

3

1

2

3

Р, кПа

Dгд

hв

ΔhвDв

γ

α′

hвα

α

ωгв

p–

dp F3

Pmax



Обґрунтування способузавантаження гвинтового брикетного преса

низького тиску (до 5 кПа) вона має лінійний ха-рактер і визначається за формулою:

ρк= ρ0 +аРф, (9)

де а — коефіцієнт пропорційності.Припустимо, що ми маємо такі вихідні дані (наприкладі преса-брикетувальника ЧПБ-1М): діа-метр гвинта в приймальній горловині Dгв=130 мм;діаметр валу в приймальній горловині Dв=92 мм;висота гвинтової навивки hв=19 мм; зазор міжнавивкою та кожухом гвинта Δ=3…5 мм; кое-фіцієнт бічного тиску ξ=0,36; коефіцієнт тертягребенів навивки по сталі f=0,3; коефіцієнтвнутрішнього тертя матеріалу f‘=0,7; діаметргвинта живильника Dп.ш.=В=130 мм.Початковий тиск у зоні робочих органів

Р0=0,4 кПа.

( )3ср

0,0920,3 0,7

0,019 0,003

0,96 0,019 0,0032 0,36 0,13

Р 0,4ехр

0,4е

1,125 0,0224,18 1

0,72 0,13

хр 5,4 0,67кПа.

⎡ ⎤+ ×⎢ ⎥+⎢ ⎥ =⎢ ⎥⎛ + ⎞× +⎢ ⎥⎜ ⎟⎜ ⋅ ⎠⎢ ⎥⎝⎣ ⎦⎡ ⎤⎛ ⎞= ⋅ ⋅ + =⎢ ⎥⎜ ⎟

⎝ ⎠⎣ ⎦=

=

≈

Цьому значенню тиску відповідає щільністьпшеничної соломи ρк=55кг/м3, наприклад, післяИГК-30Б.Наведене значення можна брати як вихідне

для подальшого розрахунку щільності отрима-ного паливного брикета.

Дослідженнями встановлено, що подачаматеріалу в гвинтопресувальний робочий ор-ган під кутом α, близьким до кута захоплен-ня γ = 35°, покращує заповнення ним міжвит-кового простору та сприяє режиму рівномір-

Висновки

ного завантаження формувальних робочих ор-ганів. Наведені залежності (8) і (9) даютьможливість розраховувати щільність мате-ріалу в зоні приймальної горловини з похибкоюв межах 5…7%.

1. Гвоздьов В.О. Обґрунтування технологічно-го процесу та конструктивних параметрів швидко-хідного гвинтового змішувача: автореф. дис. наздобуття наук. ступ. канд. техн. наук: 05.05.11«Машини та засоби механізації сільськогосподар-ського виробництва». — Глеваха, 2008. — 18 с.

2. Гомонай М.В. Производство топливных бри-кетов (моногр.). — М.: МГУ, 2006. — 66 с.

3. Забродин В.П. Снижение энергозатрат в за-грузочном устройстве винтового транспортера/


Забродин В.П., Обертышев А.И., Скок М.С.//Тех-ника в сельском хозяйстве. — 1999. — № 3. —С. 40–41.

4. Заїка П.М. Теорія сільськогосподарських ма-шин. Т. 1. (Ч. 3) Машини для приготування і вне-сення добрив. — Харків: Око, 2002. — 351 с.

5. Лукьянец В.А. Формирование слоя измель-ченных грубых кормов конвейерно-битерныммеханизмом//Техника в сельском хозяйстве. —1991. — № 2. — С. 17–18.


УДК 636.2.0.34 (0.82.1).2© 2012

Р.В. БратушкаІнститут розведенняі генетики тварин НААН

* Науковий керівник —член кореспондент НААНМ.Я. Єфіменко

ВПЛИВ ПАРАТИПНИХФАКТОРІВ НА ВІДТВОРНУЗДАТНІСТЬ КОРІВ СУМСЬКОГОВНУТРІШНЬОПОРОДНОГО ТИПУУКРАЇНСЬКОЇ ЧОРНО-РЯБОЇМОЛОЧНОЇ ПОРОДИ*

Висвітлено хара тер сили вплив та ихпаратипних фа торів, я сезон народження,отелення, на відтворн здатність орів с мсь о овн трішньопородно о тип раїнсь ої чорно-рябої молочної породи. Виявлено незначніпо азни и сили вплив .


Відтворення сільськогосподарських тварин —важлива складова технології розведення, утри-мання тварин й одержання від них продукції.Воно визначає економічну ефективність, рен-табельність тваринництва загалом і, зокрема,молочного скотарства [5].Гостро постає проблема відтворення стада.

Є думка, що ефективне відтворення можливелише за застосування так званих біотехнічнихметодів — уведення тваринам гормонів, про-стагландинів та інших лікарських засобів. Про-те світовий досвід показує, що такий підхід допідвищення відтворної здатності корів об’єктив-ний лише за умови достатнього кількісного таякісного щодо мінерально-вітамінного складурівня годівлі, належного утримання, яке забез-печувало б поліпшення відтворних характерис-тик (достатній моціон, мікрокліматичні показни-ки приміщень тощо). І навпаки, надмірна тера-пія неплідності може призвести до погіршенняздоров’я, зниження продуктивності та перед-часного вибракування зі стада [2, 4].Регулярні щорічні отелення стимулюють

лактацію, а одержаний приплід дає змогу вес-ти розширене відтворення стада, підвищи-ти економічну ефективність виробництва моло-ка завдяки реалізації племінного молоднякута ін. [1, 5].Відтворну здатність визначають за виходом

приплоду, тривалістю сервіс-періоду, тільності,міжотельних періодів, віку отелення, заплідне-ності від першого осіменіння, коефіцієнтомвідтворної здатності [1, 3, 7]. Ознаки відтворен-ня зумовлені переважно чинниками довкілля,велике значення мають генотипові ознаки [3].Спадкова зумовленість порушення відтвор-

ної здатності реалізується не в усіх випадках,а лише за наявності певних несприятливих (па-тогенних) умов довкілля. Проте такі ж самі умо-ви не призведуть до порушення відтворної здат-ності у тварин, які не мають спадкової схиль-ності до нього. Щоб у корови, яка не схильна

до порушення функції відтворення, воно виник-ло, потрібна набагато більша за силою дія не-сприятливого фактора [2].Досить суперечливим питанням залишаєть-

ся вплив поліпшувальної породи на відтворніхарактеристики корів. За результатами дослі-джень Т.П. Коваль виявлено досить значну ча-стку впливу умовної кровності щодо поліпшу-вальної голштинської породи на фенотипнумінливість ознак відтворної здатності корів ук-раїнської червоної молочної породи. Підвищен-ня умовної кровності стосовно голштинськоїпороди не сприяє поліпшенню відтворної здат-ності корів [3, 7].Спірним також є питання впливу систе-

матичних паратипних факторів (сезон і вік пер-шого отелення та народження) на відтворнуздатність корів. В.О. Даншин виявив доситьзначну частку впливу сезону отелення корів(26%) [1], тоді як Т.П. Коваль зауважує, щовплив систематичних сезонних факторів не-значний і не може розглядатися як обме-жувальний фактор для планування отелен-ня [5].Мета роботи — оцінити відтворну здатність

корів сумського внутрішньопородного типу ук-раїнської чорно-рябої молочної породи. Визна-чити частку впливу паратипних факторів навідтворну здатність корів.Матеріал і методика досліджень. За мате-

ріалами племінного та зоотехнічного облікуплемзаводу ДП ДГ Сумського інституту АПВоцінено відтворну здатність 200 корів сумсько-го внутрішньопородного типу української чор-но-рябої молочної породи.Як показник інтенсивності розвитку, статевої

та господарської зрілості, а також відтворноїздатності телиць розглядали ознаку — вік 1-гоотелення. Відтворну здатність корів оцінювалитакож за тривалістю сервіс-періоду та між-отельного періоду (МОП). Як основний показ-ник відтворної здатності за кожною з досліджу-



ваних лактацій обчислювали коефіцієнтвідтворної здатності (КВЗ) за формулою:

КВЗ=365/МОП.

Вплив паратипних факторів на відтворнуздатність корів сумського внутрішньопородноготипу української чорно-рябої молочної породи

Силу впливу паратипних факторів на від-творну здатність корів сумського внутрішньопо-родного типу української чорно-рябої молочноїпороди визначали методом однофакторногодисперсійного аналізу. Статистичну обробкурезультатів досліджень здійснювали методомбіометрії з використанням програмного пакета«Statistica 6.1» на ПК.Результати досліджень. Упродовж дослі-

джуваного періоду рівень вирощування та го-дівлі тварин істотно змінювався. Останнє зумо-вило значну частку впливу умов середовища узагальній фенотиповій варіансі мінливості до-сліджуваних ознак.У середньому вік 1-го отелення у тварин

сумського внутрішньопородного типу україн-ської чорно-рябої молочної породи становить(n=200) 927±9,6 доби; 2-го — 1336,3±12,3; 3-го —1731,1±13,9 доби, що дещо більше від бажа-них термінів (табл. 1).Корови, що вперше отелилися восени, мали

найстарший вік 1-го отелення порівняно з тва-ринами усіх сезонів отелення (різниця досто-вірна лише з тваринами з осінніми отелення-

1. Відтворна здатність залежно від сезон 1- о отелення орів с мсь о о вн трішньопород-но о тип раїнсь ої чорно-рябої молочної породи

Вік отелення, діб:

1-го 956,5±21,4 939,1±15,7 916,0±18,3 878,9±19,3

2-го 1367,7±26,0 1355,3±21,3 1327,5±23,9 1270,5±25,7

3-го 1784,4±30,7 1747,3±23,9 1715,6±16,3 1645,6±27,9

КВЗ після отелення:

1-го 0,93±0,021 0,91±0,026 0,92±0,023 0,97±0,029

2-го 0,91±0,023 0,96±0,020 0,96±0,021 1,00±0,021

3-го 0,92±0,030 0,92±0,025 0,92±0,02 0,95±0,019

2. Відтворна здатність залежно від сезон народження орів с мсь о о вн трішньопородно-о тип раїнсь ої чорно-рябої молочної породи

Показник Зима Весна Літо Осінь

3. Сила вплив систематичних паратипнихфа торів на відтворн здатність орів, ηηηηη2

Вік отелення,діб:

1-го 0,042±0,015* 0,024±0,015

2-го 0,041±0,015** 0,051±0,033

3-го 0,061±0,015*** 0,034±0,015*

КВЗпісля отелення:

1-го 0,014±0,015 0,029±0,015

2-го 0,036±0,015* 0,001±0,015

3-го 0,0049±0,015 0,007±0,015

* Р<0,05; ** Р<0,01; ***Р<0,001.

ПоказникСезон

1-го отеленнянародження

Вік отелення, діб:

1-го 937,1±16,4 902,4±7,5 900,1±29,7 951,3±17,5

2-го 1337±209 1291,2±22,8 1314,7±35,2 1387,0±23,3

3-го 1729,4±23,1 1684,5±27,8 1713±40,9 1784,8±25,3

КВЗ після отелення:

1-го 0,94±0,021 0,96±0,022 0,92±0,03 0,88±0,020

2-го 0,96±0,019 0,95±0,022 0,94±0,02 0,95±0,021

3-го 0,92±0,025 0,90±0,028 0,93±0,03 0,94±0,024

Показник Зима Весна Літо Осінь



Вплив паратипних факторів на відтворнуздатність корів сумського внутрішньопородноготипу української чорно-рябої молочної породи

ми). Однак коефіцієнт відтворної здатності уних був найменшим після першої лактації (до-стовірна (Р<0,05) різниця з тваринами зимо-вих і літніх отелень). Корови сумського внутріш-ньопородного типу української чорно-рябої мо-лочної породи, що народилися восени, харак-теризувалися наймолодшим віком першихтрьох отелень (табл. 2), переважаючи за 1-мотеленням аналогів зимового сезону народжен-ня на 77,6 (Р<0,05), весняного — на 60,2 (Р<0,05)та літнього — на 37,1 доби.Аналізуючи КВЗ корів, можна виявити не-

значні варіювання в досліджуваних групах, якімали бажані значення в межах 0,88–1.Сила впливу досліджуваних систематичних

паратипних факторів на відтворну здатністькорів сумського внутрішньопородного типу ук-раїнської чорно-рябої молочної породи незнач-на (табл. 3). З’ясовано, що сила впливу сезо-ну народження корів на їхню відтворну здат-ність дещо більша сили впливу сезону 1-гоотелення. Потрібно зазначити, що вплив сезо-ну 1-го отелення та народження на вік отеленьдещо вищий, ніж на КВЗ.

Відтворну здатність корів сумського внут-рішньопородного типу української чорно-рябоїмолочної породи під час 1-го отелення у30,9 міс. можна визначити як незадовільну.

Висновки

Вплив сезону народження та отелення на по-казники віку перших 3-х отелень і коефіцієнтіввідтворної здатності незначний. Це не дає під-став планувати отелення згідно з сезонами.

1. Даншин В.А. Влияние генетических и средо-вых факторов на продуктивные и технологическиепризнаки коров черно-пестрой породы//Нові мето-ди селекції і відтворення високопродуктивнихпорід і типів тварин: Матер. наук.-вироб. конф. —К., 1996. — С. 57.

2. Карликов Д.В. Селекция скота на устойчи-вость к заболеваниям. — М.: Россельхозиздат,1984. — 191 с.

3. Коваль Т.П. Відтворна здатність корів — заспадковістю/Т. П. Коваль//Тваринництво Украї-ни. — 2008. — № 3. — С. 21–23.

4. Коваль Т.П. Вплив паратипних чинників на


відтворну здатність корів української червоної мо-лочної породи/Т.П. Коваль//Вісн. аграр. науки. —2009. — № 7. — С. 33–35.

5. Коваль Т.П. Молочна продуктивність і від-творна здатність взаємозалежні/Т.П. Коваль//Тва-ринництво України. — 2006. — № 2. — С. 18–20.

6. Милованов В.К. Теория и практика воспро-изведения животных/за ред. В.К. Милованова,И.И. Соколовской. — М.: Колос, 1984. — 272 с.

7. Родина Н.Д. Воспроизводительная способ-ность чистопородных черно-пестрых и голштини-зированных коров/Н.Д. Родина//Зоотехния. —2005. — № 4. — С. 27–29.


УДК 332.3© 2012

О.О. БредіхінКП «Київський інститутземельних відносин»

* Науковий керівник —академік НААНО.Г. Тараріко

УДОСКОНАЛЕННЯМЕХАНІЗМУ ВІДНОВЛЕННЯСІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХЗЕМЕЛЬ*

Проаналізовано методоло ічне забезпеченнята реальний стан відновлення сільсь о-осподарсь их земель. Запропоновано заходиз дос оналення механізмів їх відновлення.


У Законі України «Про основні засади (стра-тегію) державної екологічної політики Українина період до 2020 року» зазначено, що в галузіохорони земель і ґрунтів стан земельних ре-сурсів є близьким до критичного. За періодздійснення земельної реформи значна кількістьпроблем у сфері земельних відносин не лишене розв’язана, а й загострилася. За останнідесятиріччя значно зменшився вміст поживнихречовин у ґрунтах, а втрати гумусу щороку ста-новлять 0,65 т/га. Законодавчо визнано екологіч-ний стан сільськогосподарських земель катаст-рофічним та наголошено на необхідності вжит-тя радикальних заходів щодо їх відновлення.Мета досліджень — проаналізувати сучасні

проблеми реалізації заходів з відновлення сіль-ськогосподарських земель та визначити перс-пективні напрями їх вирішення.Результати досліджень. Основні завдання

охорони земель — забезпечити збереження тавідтворення земельних ресурсів, екологічноїцінності природних і набутих властивостей зе-мель. Характеристики якості земель використо-вують у системі моніторингу земель для про-гнозування та своєчасного запобігання дегра-даційним процесам, охорони і раціонального їхвикористання. Облік кількості та якості земель,бонітування ґрунтів, економічної і грошової оці-нок є також складовими Державного земельно-го кадастру, відомості з якого використовуютьдля регулювання земельних відносин, визна-чення розміру плати за землю і цінності земельу складі природних ресурсів. Показники якостіґрунтів дають можливість адекватно та опера-тивно оцінювати сучасний стан ґрунтів, діагнос-тувати всі види їх деградації. Проте значнакількість показників, отримана різними органі-заціями, нерідко без дотримання єдиних стан-дартизованих (сертифікованих) методик,не може забезпечити цілісну якість земель урізних регіонах і країні загалом. При цьому за-слуговують на увагу комплексні показники, задопомогою яких численні різні ознаки, що зу-мовлюють основні параметри ґрунтових ре-жимів, виражають через узагальнювальну оцін-ку родючості з урахуванням її ефективності таеволюції. Прикладом визначення таких показ-

ників є метод розрахунку зведеного показникаякості ґрунтів (ЗПЯҐ), за яким спочатку за прин-ципом функції бажаності здійснюють відповіднефункціональне перетворення окремих показ-ників агрохімічних та фізико-хімічних властиво-стей, а потім визначають середнє геометрич-не вже перетворених показників — окремихпараметрів оптимізації. Цей метод апробованоТ.О. Грінченком (2008 р.) на прикладі розрахун-ку ЗПЯҐ для ріллі Полісся, Лісостепу, Степу, пе-редгірних та гірських районів Передкарпаття іЗакарпаття, низини Закарпаття [1, 2]. Основ-ною перевагою такого оцінювання якості сіль-ськогосподарських земель є те, що оцінку мож-на здійснити в межах будь-якої території. Ос-кільки для визначення ЗПЯҐ використовуютьдані агрохімічної паспортизації, отримуємо мож-ливість аналізу змін якісних характеристик що-найменше 1 раз на 5 років, а за необхідності —щороку. У результаті аналізу даних, отриманихТ.О. Грінченком, установлено, що в 1995 р.ЗПЯҐ досяг свого максимального значення вПоліській та Лісостеповій зонах і становив від-повідно 49,3 та 72,5 бала, у Степу максимумубуло досягнуто у 2000 р. — 76,1 бала. За ос-танні 10 років цей показник значно знизивсямайже в усіх зонах і становив 40,7 бала наПоліссі, 68,5 — в Лісостепу, 34,07 — Степу та73 — в Закарпатській низині. Якщо збільшен-ня показника ЗПЯГ у період до 1995 р. відбу-валося з проміжком 0,26–1,46 бала на рік уЛісостепу та 0,6–1,9 бала на Поліссі, то йогомаксимальне зниження на Поліссі та в Лісосте-пу після 1995 р. становило відповідно 0,66 та1,22 бала. Найбільші щорічні відхилення відбу-лися в низині Закарпатської зони, де макси-мальне зниження (після 1995 р.) становило2,13 бала, а підвищення (до 1990 р.) — 3 бали.Попри здійснення земельної реформи її го-

ловної мети — створення дбайливого земле-власника — ще не досягнуто. Основна масаземлевласників — це люди похилого віку, які немають достатніх соціальних та фінансових мож-ливостей самостійно використовувати свої зе-мельні паї. За використання сільськогосподар-ських земель у державі переважають оренднівідносини. Тому на етапі розвитку земельно-



правових відносин актуальним є запроваджен-ня істотних важелів впливу на процес викорис-тання сільгоспземель з боку землевласників тадержави. Потребують радикальних змін меха-нізми здійснення контролю за дотриманнямзаконодавства з охорони земель щодо засто-сування санкцій за погіршення якості сільсько-господарських земель або їх псування. На часіі запровадження механізмів стимулювання дбай-ливого землекористування. Донині робота за-значених вище механізмів фактично блокуєть-ся через відсутність критично допустимих кри-

Удосконалення механізмувідновлення сільськогосподарських земель

теріїв оцінки погіршення якісних показниківсільськогосподарських земель за їх викорис-тання. Застосовуючи практично прагматичнийметод припущення критично допустимих по-гіршень показників якості ґрунтів, які будутьвідновлені (з практичного досвіду використан-ня сільськогосподарських земель за 1965–2005рр.), можна стверджувати, що такими критері-ями можуть бути максимальні відхилення(зменшення, збільшення) показника ЗПЯҐ увідповідних природно-кліматичних зонах. По-казники допустимих, критичних та фатальнихзнижень якості земель у відповідних природно-кліматичних зонах наведено в таблиці.Слід зазначити, що ці показники ґрунтують-

ся лише на фізико-хімічних властивостях ґрун-тів і, на відміну від бонітування, економічної тагрошової оцінок, не містять у собі результатівгосподарської діяльності (урожайності). Вонидають можливість оцінювати стан земельноїділянки (території) як потенційного ресурсу не-залежно від соціально-економічних умов її ви-користання. Застосування таких критеріїв за-безпечує важелями впливу на якісний стан сіль-ськогосподарських земель безпосередніх їхніхвласників (державу, громади, фізичних та юри-дичних осіб) під час передавання ділянок воренду. Ці критерії також можуть бути викори-стані у здійсненні державного контролю за до-триманням законодавства про охорону земель,зокрема за встановлення фактів порушень ізастосування санкцій та стимулювання земле-користувачів.

Полісся <2,0 >2,0 >2,5

Лісостеп <1,5 >1,5 >2,0

Степ <1,5 >1,5 >2,0

Передкарпаття <2,5 >2,5 >3,0

Закарпаття <1,5 >1,5 >2,0

Закарпатськанизина <3,0 >3,0 >3,5

* Найбільші(округлені) відхилення показника ЗПЯҐза весь період (1965–2005 рр.) проведення агро-хімічної паспортизації сільськогосподарських зе-мель у відповідних природно-кліматичних зонах.

Гранично доп стимі відхилення по азни аЗПЯГ різних природно- ліматичних зонахУ раїни, балів за рі

Природно-кліматична зона

Зниження*

фатальнекритичнедопустиме

За стійкої тенденції до погіршення якостісільськогосподарських земель постає питан-ня посилення заходів з їх відновлення, а саме:у користуванні сільськогосподарськими земля-ми слід вживати агротехнічних, меліоратив-них та інших заходів, спрямованих не лише наотримання поточного врожаю, а й на приведен-ня якісних показників земель у їхній попереднійнайкращий стан; розробити методику визна-чення заподіяної шкоди у зв’язку з погіршеннямякості та псуванням сільськогосподарськихземель із застосуванням допустимих, критич-

Висновки

них і фатальних показників зниження якостіґрунтів; ввести обов’язковий пункт у догово-ри оренди земельних ділянок щодо відпові-дальності орендарів за погіршення якості зе-мель та розробити механізм стимулюванняземлекористувачів за поліпшення якісних по-казників ґрунтів. Реалізація цих заходів дастьзмогу збалансувати економічні інтереси міждержавою, власниками земельних ділянок таземлекористувачами, що ґрунтуються на про-зорій системі відносин, спрямованих на віднов-лення сільськогосподарських земель.

1. Атлас мониторинга комплексной оценкиплодородия почв Лесостепи и Степи Украины/Т.А. Гринченко, И.И. Лепенина и др. — X.: Изда-тельство «КП Типография № 13», 2008. —С. 14–70.


2. Атлас мониторинга комплексной оценки пло-дородия почв пашни Полесья, Закарпатской низ-менности, предгорных и горных районов КарпатУкраины/Т.А. Гринченко, И.И. Лепенина и др. —Там само. — С. 10–68.



УДК 633.16"324":577.112:[631.816.1+631.531.048]

© 2012

Р.І. КлимишенаПодільськийдержавний аграрно-технічний університет

* Науковий керівник —доктор сільсько-господарських наукО.С. Гораш

ЗАЛЕЖНІСТЬ ВМІСТУ БІЛКАВ ЗЕРНІ ЯЧМЕНЮ ОЗИМОГОВІД ТЕХНОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ*

Висвітлено рез льтати вплив техноло ічнихфа торів, а саме — норм внесення мінеральнихдобрив та норм висів насіння, на вміст біл ав зерні ячменю озимо о сорт Вінтмальт.

До біохімічних показників якості зерна пиво-варного ячменю належить лише білок. Нині, ви-користовуючи недеструктивний спосіб визна-чення вмісту білка, оперативно проводять пер-винну оцінку якості зерна, що дає можливістьздійснювати заготівлю ячменю на підставіоб’єктивних даних.Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Вміст білка в зерні змінюється під впливом клі-матичних умов, сорту, мінеральних добрив [1],погодних умов під час росту та розвитку ячме-ню, тривалості вегетаційного періоду, поперед-ників, а також добрив, що вносились [2, 3].Особливо наголошується на залежності вмістубілків від кількості азотних добрив [4]. У вологівегетаційні роки в зерні ячменю озимого нако-пичується більше розчинних білків, ніж у зерніячменю ярого за одних і тих самих технологіч-них умов [5].Методика досліджень. Схема досліду: фак-

тор А — норми внесення мінеральних добрив:варіанти — N0P0K0 (контроль), N30P30K30,N60P60K60, N90P90K90, N120P120K120; фактор В —норми висіву насіння: варіанти — 300, 350, 400,450 шт./м2. Для проведення досліджень вико-ристано сорт дворядного ячменю озимого Вінт-мальт. Ґрунти — чорноземи опідзолені. Вмістбілка в зерні визначали недеструктивним ме-

тодом на апараті Infratek 1241 у лабораторіїсолодового заводу ЗАТ «Оболонь». Матема-тичну обробку результатів досліджень прове-дено відповідно до рекомендацій Б.А. Доспєхо-ва [6].Результати досліджень. Технологічні фак-

тори (як норми висіву насіння, так і норми вне-сення мінеральних добрив) істотно впливаютьна вміст білка в зерні ячменю озимого. На ос-нові середньостатистичних даних загалом подосліду показник становив 11,7% (табл. 1). Йо-го параметри коливались у межах від 10,4% до14%. Слід зазначити, що в контрольному варі-анті та за внесення мінеральних добривN30P30K30 і N60P60K60 при нормах висіву 300,350 та 400 нас./м2 уміст білка в зерні не пере-вищував 11,5%, що відповідає нормативнимвимогам якості. Ячмінь, який містить 10–11%,є доброю сировиною для виготовлення світло-го пільзенського солоду та пива. Допустимі па-раметри 9,5–11,7% [7]. Для виготовлення тем-ного пива придатний ячмінь з умістом білкаблизько 12% [8].На підставі проведеного статистичного ана-

лізу головних ефектів встановлено, що на кон-тролі вміст білка в зерні ячменю озимого бувнайменшим — 10,9% (табл. 2). Підвищеннярівня мінерального живлення до N30P30K30

N0P0K0 10,4 10,6 11,0 11,6

N30P30K30 10,6 10,9 11,2 11,7

N60P60K60 10,9 11,1 11,5 12,0

N90P90K90 11,4 11,8 12,2 12,8

N120P120K120 12,7 12,9 13,3 14,0

1. Вміст біл а в зерні ячменю озимо о за-лежно від вплив норм внесення мінераль-них добрив і норм висів насіння, % (середнєза 2010–2012 рр.)

300 350 400 450

Норма добрив,кг/га д.р.

Норма висіву, нас./м2

N0P0K0 10,9 ***

N30P30K30 11,1 ***

N60P60K60 11,4 ***

N90P90K90 12,0 ***

N120P120K120 13,2 ***

2. Оцін а вплив норм внесення мінеральнихдобрив на вміст біл а в зерні ячменю ози-мо о, %, тест Д н ана (середнє за 2010–2012 рр.)

1 2 3 4 5

Гомогенні групиНорма добрив,кг/га д.р.

Вмістбілка взерні, %



Залежність вмісту білка в зерніячменю озимого від технологічних факторів

зерні. Найбільші значення показника характернідля норми висіву 450 нас./м2 — 12,4%.Щодо сумарної оцінки ефекту дії означених

факторів установлено частку впливу норм вне-сення мінеральних добрив і норм висіву на-сіння на цей важливий показник якості пивовар-ного ячменю — вміст білка в зерні. Значеннячастки впливу фактора А — застосованих міне-ральних добрив — є великим і становить76,9%, фактор В — норма висіву насіння якваріативна складова другого чинника впливу —значно меншою мірою впливала на зміну білко-вості зерна, в межах параметрів досліду це ста-новило 22,8%.Для встановлення залежності вмісту білка

від норм внесення мінеральних добрив і нормвисіву насіння проведено кореляційний аналіз,який показав наявність сильного зв’язку ηy.xz==0,996, F=521, Р=0,00 (рисунок). Форма зв’яз-ку — криволінійна. Аналіз даних доводить, щовміст білка в зерні залежно від впливу дослі-джуваних факторів є прогнозованим. Установ-лено модель рівняння регресії Pb=12,31571––0,00124 NPK+0,00002 NPK2–0,01592 Нв++0,00003 Нв2.Статистична достовірність рівняння висока.

Експериментальні дані апроксимовані, залиш-ки нормально розподілені. На підставі прогно-зування збільшення норми висіву на 100 нас./м2

приводитиме за незмінного значення нормимінеральних добрив до збільшення вмісту білкав зерні на 0,8%, а збільшення норми мінераль-них добрив на N30P30K30 за однієї й тієї ж нор-ми висіву насіння зумовлюватиме збільшеннябілка в зерні на 0,4%.

Залежність вміст біл а в зерні ячменю ози-мо о від норм внесення мінеральних добривта норм висів насіння: – – — емпіричні зна-чення; -- -- — теоретичні значення

спричиняло незначне, але істотне збільшеннябілка в зерні.Внесення мінеральних добрив у розрахунку

N60P60K60 зумовлювало ще більше накопичен-ня білків у зерні, порівняно з попереднім варі-антом показник став більшим на 0,3%. ВаріантN90P90K90 характеризувався високим значен-ням показника 12%. Найбільшим уміст білка взерні ячменю озимого був під час застосуван-ня норми добрив N120P120K120, значення показ-ника в середньому по досліду становило13,2%. Отже, дію фактора доведено.Аналіз змін вмісту білка в зерні ячменю за-

лежно від впливу норм висіву насіння показав,що найменші параметри досліджуваного показ-ника — 11,2% встановлено за висіву 300 нас./м2.Кожне наступне збільшення норми висіву при-водило до істотного зростання вмісту білка в

Застосування мінеральних добрив і нормвисіву насіння є важливими технологічнимифакторами впливу на вміст білка в зерні яч-меню озимого.Встановлено істотні закономірні зміни на-

копичення білків відповідно до застосованихнорм добрив N0P0K0, N30P30K30, N60P60K60,N90P90K90, N120P120K120, які характеризують-

Висновки

ся рядом середніх значень 10,9%; 11,1; 11,4;12,0; 13,2% відповідно.Збільшення норм висіву насіння сприяє на-

копиченню більшого вмісту білків. Відповід-но до варіантів 300, 350, 400, 450 нас./м2

встановлено в середньому за дослідними да-ними значення показників білка — 11,2%; 11,5;11,8; 12,4%.

1. Reiner L., Fischbeck F., Ulonska F. Brauger-stenjahrbuch. — 1971. — P. 147.

2. Schildbach R. Mschr. f. Brauerei 22 (1969) 361.3. Aufhammer G. Brauwelt 109 (1969) 579 .4. Waldschmidt-Leitz E. Braugerstenjahrbuch

1958/59. — P. 40.5. Narziss L., Heiden L. Brauwiss. 22 (1969) 452.6. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта/


Б.А. Доспехов. — М.: Агропромиздат, 1985. — 351 с.7. Psota V., Kosar K. Malting quality index/V. Pso-

ta, K. Kosar//Kvasny Prum. 48. — 2002. — № 6. —Р. 142–148.

8. Нарцисс Л. Пивоварение. Т. 1. Технологиясолодоращения/Л. Нарцисс; пер. с нем. под общ.ред. Г.Л. Ермолаевой, Е.Ф. Шаненко. — СПб.: Про-фессия, 2007. — 584 с.

Уміст білка

в зерні

, % Рb=12,31571–0,00124 NPK+0,00002 NPK2–

– 0,01592 Нв+0,00003 Нв2

Норма добрив, кг/га д.р.

N 30P30K30

450 нас./м2

400 нас./м2

350 нас./м2

300 нас./м2

N 0P0K0 N60P60K60 N 90P90K90 N120P120K120

ηy.xz=0,996(F=521, P=0,00)



УДК 332.142.6:504.062:631.145

© 2012

О.В. ЛипканьБілоцерківськийнаціональний аграрнийуніверситет

* Науковий керівник —кандидатекономічних наукЛ.М. Сатир

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІПРОБЛЕМИ РАЦІОНАЛЬНОГОВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИЗЕМЕЛЬ АГРОПІДПРИЄМСТВЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ*

У статті визначено не ативні чинни иземле орист вання, що призводять до е оло о-е ономічних проблем. Обґр нтовано основнінапрями поліпшення е оло ічно о стан таохорони земельних рес рсівсільсь о осподарсь их підприємств.

Актуальність теми. Сучасний рівень вико-ристання земельних ресурсів не відповідає ви-могам екологобезпечного землекористування ізумовлює необхідність вирішення питань, по-в’язаних з еколого-економічним використаннямземельних ресурсів, що базуються на раціо-нальному землекористуванні та охороні земель.Крім того, фактично вся площа (96%), яку вико-ристовують сільськогосподарські підприємства,перебуває в оренді, що не сприяє збереженнюземельного потенціалу агровиробництва.Аналіз останніх досліджень та публікацій.

Питанням еколого-економічної ефективностівикористання та охорони земель сільськогос-подарського призначення присвячено роботиА.С. Даниленка, О.І. Гуторова, О.В. Ульянчен-ка, Д.С. Добряка, С.М. Кваші, А.М. Третяка,М.А. Хвесика та ін. учених.Результати дослідження. Еколого-еконо-

мічні проблеми використання земельних ре-сурсів охоплюють дві групи питань: охороназемлі від виснаження та підвищення її родю-чості — економічна група; охорона землі відзабруднення та запобігання йому — екологіч-на група.Збільшення площі ріллі сприяє зростанню

виробництва сільськогосподарської продукції,але супроводжується глибокими перетворення-ми навколишнього середовища, які, однак, не-рідко стають небажаними.В Україні високий рівень освоєння життєво-

го простору: до господарського обороту залу-чено понад 92% її території [1, 6]. Чільне місцев центральній частині України належить Чер-каській області, у землекористуванні якої2091,6 тис. га. Сільськогосподарські землі ста-новлять 1487,5 тис. га (71,1%), зокрема ріл-ля — 1271,6 тис. га (85,4%), перелоги — 8,8(0,7%), багаторічні насадження — 27,1 (1,2%)сіножаті — 65,3 (4,4%), пасовища — 78,5 тис.га (5,3%). В агровиробництві області перебуває405,8 тис. га (27,2%) особливо цінних орнихземель [7].

Сільськогосподарська освоєність земель пе-ревищує екологічно допустимі норми і впро-довж років залишається майже незмінною. На-слідком такого інтенсивного використання зе-мельних ресурсів, а саме: порушення структурипосівних площ, порушення сівозмін, оптималь-ної структури полезахисних насаджень, вико-ристання в обробітку еродованих та деградо-ваних земель, є зниження родючості ґрунтів тазростання кількості еродованих земель.Нераціональне землекористування супро-

воджується інтенсивним забрудненням природ-ного середовища. Зокрема, щороку в Україні змінеральними добривами в сільськогосподар-ські угіддя надходить 193 тис. т фтору, 1,6 цин-ку, 620 міді та 622 тис. т калію [3].Крім того, серйозною екологічною пробле-

мою землеробства України є залишкові міне-ральні добрива, які не повністю використову-ються рослинами, а нагромаджуються в ґрунтіабо надходять у ґрунтові води та водойми [2].Це призводить до зменшення запасів гумусу вґрунті — основного показника, що характеризуєрівень родючості земель. Аналіз балансу гуму-су в землеробстві Черкаської області, проведе-

Динамі а вміст м с в ґр нтах Чер ась оїобласті.Джерело: С ладено за даними Чер ась о ообласно о прое тно-техноло ічно о центрохорони родючості ґр нтів і я ості прод ції

Гумус, %



ний Черкаським центром «Облдержродючість»за останні 50 років, свідчить, що його позитив-ного балансу було досягнуто лише впродовж1985–1994 рр. завдяки внесенню органічнихдобрив (8–10 т/га), наявності у структурі посівівбагаторічних трав (понад 10%), оптимальнійструктурі сівозміни, внесенню мінеральних доб-рив (175–190 кг/га) та загальній культурі зем-леробства (рисунок).Втрати гумусу зумовлені в основному дво-

ма причинами: процесами ерозії ґрунтів та пе-ревагою мінералізації гумусу над процесамийого відтворення. Зростання врожайності не-можливе без удосконалення технології внесеннядобрив, оскільки безконтрольне їх застосуван-ня призводить до забруднення навколишньогосередовища, зменшення вмісту елементів жив-лення в ґрунтах і зростання їхньої кислотності.До 1990 р. щороку вапнувалося 100–120 тис. гаґрунтів, що забезпечувало відносну стабіліза-цію кислотності. Після 1990 р. вапнування при-зупинилось і тепер проводиться на площіблизько 2 тис. га за рік.Створений в 1970–1990 рр. потенціал родю-

чості ґрунтів забезпечує і нині врожай уже беззастосування добрив. На формування врожаюз кожного гектара ґрунту щороку витрачаєть-ся близько 150 кг елементів живлення, понад500 кг органічної речовини (гумусу), без якихґрунт деградує, втрачаючи свої агрохімічні влас-тивості.Поряд з гумусом важливими елементами,

що характеризують родючість ґрунту, є фосфорі калій. Дослідженнями Черкаського центру«Облдержродючість» встановлено зменшеннявмісту рухомого фосфору після 1990 р., а вміс-ту рухомого калію з 1995 р. У 2009 р. з урожаємусіх вирощуваних культур з 1 га ріллі винесе-но на 28 кг фосфору більше, ніж внесено з доб-ривами, ще більше калію — 99 кг. У структуріпосівних площ області значну частку займаютькультури високого виносу фосфору і, особли-во, калію, цим пояснюється істотно від’ємнийбаланс їх в землеробстві області. Причинамицих змін і проблемою більшості агропідпри-ємств Черкащини є порушення та відсутністьнауково обґрунтованих сівозмін.Розрахунок інтенсивності балансу елементів

живлення засвідчує, що завдяки внесенню доб-рив їх було повернуто в ґрунт у середньому поЧеркаській області лише на 40%. Якщо прирів-няти вартість винесених елементів живленняврожаєм по області до цін мінеральних добрив,то загальний «кредит» неповернутих ґрунту еле-ментів живлення та гумусу становив 1520 грн/га.Вище вже зазначалося, що за рахунок інтен-

сивної хімізації землеробства та застосуваннямінеральних добрив відбувається зростаннякислотності ґрунтів. Багаторічні дослідження

Еколого-економічні проблемираціонального використання та охорониземель агропідприємств Черкаської області

Черкаського центру «Облдержродючість» по-казали, що площі кислих ґрунтів області зрос-ли з 1970 р. до нинішніх у 3 рази. За останній20-річний період у деяких районах області пло-щі ґрунтів з кислою реакцією ґрунтового роз-чину збільшилися на 35–40%, що призвело дозменшення вмісту обмінного кальцію в орномушарі ґрунту, погіршення водно-фізичних і фі-зико-хімічних властивостей ґрунтів області.Основні масиви кислих ґрунтів зосереджені у9 районах Черкаської області: Звенигород-ському — 22,5 тис. га, Канівському — 12,6, Кор-сунь-Шевченківському — 17,7, Маньківсь-кому — 24,5, Монастирищенському — 17,8,Уманському — 31,9, Христинівському — 22,5,Черкаському — 18,6 та Чигиринському —16,5 тис. га.Земельні ресурси Черкащини зазнали нега-

тивного впливу і від радіоактивних викидів, щосталися в результаті аварії на ЧАЕС. Орні зем-лі в 13 районах області (3,6% від загальної площіобласті) зазнали радіоактивного забруднення.Сьогодні на цих площах є можливим вирощу-вання культур з мінімальним застосуваннямпестицидів та засобів захисту рослин [5].Небезпечною проблемою залишається заб-

руднення ґрунтів викидами автомобільноготранспорту, які містять такі шкідливі сполуки, якбензопірен і токсичний свинець. Вміст цих спо-лук у ґрунтах примагістральних зон у 2,5–3 разиперевищує гранично допустимий рівень [3].Важливою також є боротьба з ерозією, яка

полягає у використанні мінімального або нульо-вого обробітку ґрунту, у смуговому розміщеннікультур, розширенні посівів багаторічних трав,у запровадженні контурного і меліоративногоземлеробства, безплужного обробітку ґрунту,терасування схилів тощо.Поряд з природними і технічними факто-

рами неабияку роль відіграють інвестиційніфактори. Висока капіталомісткість іригаційнихспоруд потребує великих витрат. Нині витратина меліорацію становлять майже чверть вкла-день у сільське господарство, тому слід прове-сти реконструкцію і відновлення зрошувальнихсистем.Серед протиерозійних заходів слід відзначи-

ти новий технологічний спосіб обробки ґрунтів,особливості якого полягають у зменшенні кіль-кості і глибини обробітку, поєднанні деяких опе-рацій за рахунок збереження на поверхні землірослинних решток і стерні. Змив і втрати пожив-них речовин при цьому зменшуються у 5–10разів. Мінімальна обробка дає змогу ефектив-но боротися з ерозією за рахунок зменшеннящільності ґрунту, підвищення його гумусова-ності, поліпшення ґрунтового балансу поживнихречовин і вологи. Завдяки мінімальному обро-бітку ґрунту енергетичні витрати зменшуються



Еколого-економічні проблемираціонального використання та охорониземель агропідприємств Черкаської області

у 2–3 рази, собівартість знижується на 15–20%,підвищується врожайність.Складовою екологобезпечного землекорис-

тування є система економічних важелів дер-жавного управління раціональним використан-ням сільськогосподарських земель.Саме на запобігання деградаційним проце-

сам у ґрунтах спрямована обласна галузевапрограма «Комплексна біологізація захистурослин 2008–2015». На першому етапі (2008–2009 рр.) передбачалося встановити масивисільськогосподарських угідь, на яких запрова-джуватимуться зернові сівозміни, орієнтованіна виробництво екологічної продукції, та визна-читися з територіями, на яких екологічно таекономічно обґрунтованим буде запроваджен-ня комплексної біологізації. На другому етапі(2009–2015 рр.) планується реалізувати інно-ваційні проекти впровадження технологій комп-лексної біологізації захисту рослин, налагоди-

ти виробництво продукції вищого і 1 класів еко-логічної якості й довести виробничі потужностідо потреби Черкаської області [5]. Ця програ-ма забезпечить підвищення рівня екологічноїта економічної безпеки області; зменшить хі-мічне навантаження на сільськогосподарськіугіддя та навколишнє природне середовище;забезпечить стабільне й достатнє постачаннязасобів біологізації рослинництва аграрномусектору економіки України і, найголовніше, —вирощування екологічно чистої продукції сіль-ськогосподарського виробництва на територіяхрадіоактивного забруднення.Також на державному рівні необхідно розро-

бити та впровадити у практику економічне сти-мулювання власників землі та землекористу-вачів у разі дотримання ними встановленихобмежень господарської діяльності в інтересахохорони земель сільськогосподарського при-значення.

Висновки

Протягом останніх 10–15 років у Черкась-кій області спостерігається погіршення еколо-гічного стану землекористування через пере-вищення екологічно допустимих норм сіль-ськогосподарського освоєння землі, погіршен-ня водно-фізичних і фізико-хімічних властивос-тей ґрунтів; забруднення ґрунтів радіоактив-ними викидами.Пріоритетними напрямами підвищення

ефективності використання та розширено-

го відтворення родючості ґрунтів в областіє боротьба з ерозією через використаннямінімального обробітку ґрунту та відновлен-ня і реконструкцію зрошувальних систем.Основою державного управління раціональнимвикористанням сільськогосподарських земельмають стати рішення, спрямовані на збере-ження ґрунтового покриву, стабілізацію еко-логічної ситуації та запобігання негативнимнаслідкам ерозії.

1. Гуторов О.І. Напрями формування сталогосільськогосподарського землекористування в умо-вах трансформації земельних відносин [Електр.ресурс]/О.І. Гуторов. — Режим доступу: http://masters.donntu.edu.ua/2011/igg/solopova/library/article6.htm.

2. Гуторов О.І. Проблеми сталого землекори-стування у сільському господарстві: теорія, мето-дологія, практика: моногр./О.І. Гуторов. — Харків:Едена, 2010. — 405 с.

3. Екологія [С.І. Дорогунцов, К.Ф. Коценко,М.А. Хвесик та ін.]. — К.: КНЕУ, 2005. — 371 с.

4. Мовчан Т.В. Еколого-економічний стан вико-ристання й охорони земельних ресурсів [Електр.


ресурс]/Т.В. Мовчан. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/sre/2011_4/140.pdf.

5. Обласна галузева програма «Комплекснабіологізація захисту рослин 2008–2015»: [Електр.ресурс]. — Режим доступу: http://cherkassybio-zahist.com.ua/load/4-1-0-17.

6. Сільське господарство України — 2010. Стат.зб./за ред. Ю.М. Остапчука/Державна служба ста-тистики України. — К.: 2011. — 384 с.

7. Сільське господарство Черкащини — 2010.Стат. зб./за ред. В.П. Приймак/Головне управлін-ня статистики у Черкаській області. — Черкаси,2011. — 280 с.


ЮВІЛЕЇ

2 вересня 2012 р. випов-нилося 80 років від дня наро-дження академіку Національ-ної академії аграрних наук Ук-раїни, доктору ветеринарнихнаук, завідувачу лабораторіїімуногенетики ентеровірусівсвиней Інституту ветеринарноїмедицини НААН, лауреатуДержавної премії з науки і тех-ніки України, заслуженому дія-чу науки і техніки України Во-лодимиру Пилиповичу Рома-ненку.Народився В.П. Романенко

на хуторі Окснар Ширяєвсько-го району Одеської області.Після закінчення в 1950 р.зоотехнічного відділення Ісає-вського зооветеринарного тех-нікуму працював дільничнимзоотехніком Чемерпільськогозооветеринарного відділкаГайворонського району Кіро-воградської області. У 1956 р.Володимир Пилипович закін-чив ветеринарний факультетОдеського сільськогосподарсь-кого інституту, у 1956–1959 рр.працював старшим ветери-нарним лікарем КотовськоїМТС і завідувачем Бачмані-вського відділка Котовськогор-ну Одеської області, в 1959–1962 рр. — аспірант Всесоюз-ного інституту експеримен-тальної ветеринарії.У 1962–1966 рр. В.П. Рома-

ненко очолював лабораторіюгенетики у Всесоюзному нау-ково-дослідному ящурномуінституті (м. Володимир). У1966–1967 рр. Володимир Пи-липович — старший науковийспівробітник лабораторії іму-нології Інституту поліомієліту івірусних енцефалітів Академіїмедичних наук СРСР (м. Мос-ква), в 1967–1969 рр. — стар-ший науковий співробітниквідділу контролю Всесоюзногонауково-контрольного інститу-ту ветеринарних препаратівМСГ СРСР (м. Москва). У1969–1998 рр. В.П. Романен-ко працював завідувачем ла-

В.П. РОМАНЕНКУ — 80

бораторії вірусології в Інсти-туті сільськогосподарської мік-робіології УААН (м. Чернігів), аз 1981 по 1997 р. був директо-ром цього інституту.Учений запропонував но-

вий напрям у науці — вивчен-ня ентеровірусів свиней. Підйого керівництвом і за йогоучастю на території України іРосійської Федерації виявле-но 14 нових, раніше невідомихсеротипів ентеровірусів сви-ней, захищених авторськимисвідоцтвами СРСР, що є на-ціональним надбанням.Уперше в колишньому

СРСР у 1971 р. В.П. Романен-ко встановив та експеримен-тально довів нову для дер-жави хворобу свиней — ен-зоотичний енцефаломієліт(хвороба Тешена). Він виявивнові хвороби свиней — енте-ровірусний гастроентерит таентеровірусну пневмонію, які в1978 р. було затверджено ГУВМСГ СРСР як нові нозооло-гічні одиниці. Володимир Пи-липович винайшов проти хво-роби Тешена свиней вакцин-ний штам «Перечинський-642», на основі якого створиввірус-вакцину, що захищенаавторським свідоцтвом СРСРта Патентом України і наказомГУВ МСГ СРСР у січні 1984 р.впроваджена у виробництво.

Для лабораторної діа-гностики хвороби Тешена вче-ний винайшов діагностичнийштам «Березнянський-652»,на основі якого створені на-бори діагностикумів для мето-ду імунофлуоресценції тареакції нейтралізації, а длядіагностики ентеровірусногогастроентериту та ентерові-русної пневмонії свиней ство-рено і впроваджено у вироб-ництво набори діагностикумів,на які одержані Патент Украї-ни і Роспатент. Розроблено ізатверджено в 1978 р. ГУВМСГ СРСР «Инструкцию омероприятиях по борьбе с эн-зоотическим энцефаломиели-том (болезнью Тешена) сви-ней».

У 1986 р. за досягнуті успі-хи у розвитку народного госпо-дарства В.П. Романенка наго-роджено срібною медаллюВДНГ СРСР, а в 1989 р. йомуприсуджено Державну преміюУкраїнської СРСР.Наукова діяльність учено-

го в цьому напрямі триває. З1998 р. Володимир ПилиповичРоманенко працює в Інститутіветеринарної медицини НААН,де очолив лабораторію гене-тики та імунології (нині — ла-бораторія імуногенетики енте-ровірусів свиней ІВМ НААН).В.П. Романенко — автор

понад 300 наукових праць,зокрема 2-х монографій,співавтор 3-х довідників. Завагомий особистий внесок урозвиток ветеринарної меди-цини, високу професійну май-стерність у 2004 р. він удос-тоєний почесного звання«Заслужений діяч науки і тех-ніки України».Щиро вітаємо Володимира

Пилиповича з ювілеєм і зичи-мо йому міцного здоров’я, сі-мейного щастя та благопо-луччя.

Інститут ветеринарноїмедицини НААН


ЮВІЛЕЇ

М. О. РЯБЧЕНКУ – 60

9 серпня 2012 р. виповни-лося 60 років доктору біологі-чних наук, професору, завіду-вачу відділу селекції Держав-ного підприємства «Донецькадержавна сільськогосподарсь-ка дослідна станція Інститутурослинництва імені В.Я. Юр’є-ва» НААН Миколі Олександ-ровичу Рябченку.Народився Микола Олек-

сандрович Рябченко в 1952 р.у с. Іллінка Мар’їнського райо-ну Донецької області. У 1978 р.закінчив Луганський сільсько-господарський інститут.Трудову діяльність розпочав

у 1978 р. комплексним брига-диром в колгоспі ім. ЛенінаСлав’янського району Донець-кої області. З квітня 1979 р.М.О. Рябченко — старший на-уковий співробітник Донецькоїобласної сільськогосподар-ської дослідної станції. Вінпройшов шлях до заступникадиректора з наукової роботиДонецького інституту агро-промислового виробництваНААН.У 1989 р. М.О. Рябченко за-

хистив кандидатську дисерта-цію. З 1989 р. по 1992 р. він —докторант Всесоюзного ін-ституту захисту рослин (Росія,м. Пушкіно). 19 червня 1992 р.

Микола Олександрович захис-тив докторську дисертацію.З вересня 1992 р. по чер-

вень 2006 р. Микола Олексан-дрович працював на посадіпрофесора і завідувача ка-федри загального землероб-ства в Дніпропетровськомудержавному аграрному уні-верситеті. У 2007 р. М.О. Ряб-ченка обрано академікомМіжнародної академії природ-ничих наук (Росія).Микола Олександрович —

автор трьох наукових від-криттів: «Явище конституціо-нальної стійкості в імунітетірослин до шкідників під дієюпестицидів» (2007 р.); «Явищеіндукованого зниження імуні-тету рослин до шкідників»(2008 р.); «Явище прискореноїмікробіологічної трансформа-ції пестицидів під дією рослин-них вуглеводів».М.О. Рябченко опублікував

понад 1000 наукових праць,зокрема 30 монографій та 15підручників і навчальних по-сібників.Під керівництвом М.О. Ряб-

ченка захищено 7 кандидатсь-ких дисертацій. Микола Олек-сандрович — член спеціалізо-ваних вчених рад із захистукандидатських і докторських

дисертацій, експерт ВАК Ук-раїни з напряму «Біологія, біо-технологія і харчування».Наукова діяльність Миколи

Олександровича відома нелише в Україні, а й за кордо-ном. Він керував спільнимиміжнародними науковими про-ектами з університетами США,Македонії, Туреччини та ін.За істотний внесок у розви-

ток європейської природни-чої науки професор Рябчен-ко М.О. був нагородженийорденами «Золотий орел» та«Зірка-Корона», а також сріб-ною медаллю Леонардо даВінчі Європейської академіїприродничих наук (Німеччи-на, Ганновер) (2008, 2010 і2011 рр.).З 2012 р. він працює на по-

саді завідувача відділу селек-ції Державного підприємства«Донецька державна сільсько-господарська дослідна станціяІнституту рослинництва іменіВ.Я. Юр’єва» НААН.Вітаючи Миколу Олександ-

ровича Рябченка з ювілеєм,зичимо йому міцного здоров’я,довголіття, творчої наснаги нанауковій і педагогічній ниві тащасливої долі.Інститут рослинництваімені В.Я. Юр’єва НААН


АННОТАЦИИ

Иващенко А.А., Рудник-Иващенко О.И. Направ-ления увеличения производства продовольствияв Украине//Вісник аграрної науки. — 2012. — № 9.— С. 6–8.Освещены проблемы планетарных изменений кли-мата и связанного с этим дефицита продуктовпитания для населения планеты, численность ко-торого ежегодно увеличивается. На примере пше-ницы озимой сделана попытка определиться сприоритетными направлениями в селекции сель-скохозяйственных культур.

Волкогон В.В. Микробиологические аспекты вос-производства плодородия почв//Вісник аграрноїнауки. — 2012. — № 9. — С. 9–14.Очерчены актуальные вопросы почвенной микро-биологии, в частности обеспечение положитель-ного баланса гумуса путем оптимизации микро-биологических процессов деструкции-синтеза, ак-тивизации процесса азотфиксации в агроценозах,применения микробных препаратов нового поко-ления; оптимизацию биологической трансформа-ции азота в почвах при использовании показате-лей напряженности процессов малого азотногокругооборота.

Дубовой В.И. Энергетическая оценка выращива-ния пшеницы озимой в условиях фитотронно-тепличного комплекса//Вісник аграрної науки. —2012. — № 9. — С. 15–18.Проведен подробный анализ затрат электроэнер-гии при выращивании пшеницы озимой и яровойв разных объектах искусственного климата, пред-ложены энергосберегающие технические решенияи технологические приемы исследований.

Мельник П.А. , Даньков В.Я. Анализ фитосани-тарного риска возбудителя ризомании свеклы//Вісник аграрної науки. — 2012. — № 9. —С. 19–21.На примере опасной вирусной болезни свеклы —ризомании показаны этапы анализа фитосанитар-ного риска, пути распространения инфекции, еевредоносность и способы контроля.

Кулик М.Ф., Тучик А.В., Обертюх Ю.В., Курна-ев А.Н., Чорнолата Л.П., Пилипчук Н.М. Влияниевитаминно-минеральных премиксов на молочнуюпроизводительность и жирнокислотный составмолока коров//Вісник аграрної науки. — 2012. —№ 9. — С. 22–26.Научно не обоснованные высокие дозы меди ицинка в составе витаминно-минеральных премик-сов повышают содержимое жира в молоке корови изменяют его жирнокислотный состав. Процессактивации системы «микроэлемент — фермент»блокируется за счет ускорения образования со-единений липидного обмена, а на конечном эта-пе — синтеза жировой ткани в организме коров.Практически — это защитная функция организма.

Кучерявенко В.В. Эмульсионная инактивирован-ная вакцина против инфекционного ринотрахеитаи вирусной диареи крупного рогатого скота//Вісник

аграрної науки. — 2012. — № 9. — С. 27–29.Приведены результаты работы по разработкеинактивированной вакцины против инфекционно-го ринотрахеита и вирусной диареи крупного ро-гатого скота. На основании проведенных исследо-ваний создана вакцина эмульсионная инактивиро-ванная против инфекционного ринотрахеита ивирусной диареи, на которую разработана и утвер-ждена нормативная документация, получены ре-гистрационное свидетельство и декларационныйпатент Украины.

Вдовиченко Ю.В., Шпак Л.В. Полесская мяснаяпорода крупного рогатого скота и ее знаменскийвнутрипородный тип//Вісник аграрної науки. —2012. — № 9. — С. 30–33.Приведен анализ создания и апробации знаменскоговнутрипородного типа полесской мясной породы.

Клестова З.С., Зоз О.С., Бездитко Л.В., Мельни-ченко А.М., Марченко М.И., Ташута В.С. Химио-профилактика вирусных инфекций//Вісник аграрноїнауки. — 2012. — № 9. — С. 34–36.Установлены цитотоксические и противовирусныесвойства химических соединений и их композицийотносительно герпесвируса лошадей первого типав системе in vitro. Выявлена ее большая инфор-мативность в сравнении с системой in vivo. Дока-зан лечебный эффект препарата комбиферон прирота-колиинфекции телят.

Роик Н.В., Ковальчук Н.С., Яцева О.А., Малец-кий С.И. К генетической регуляции экспрессии ок-рашивания корнеплодов сахарной свеклы (Betavulgaris L.)//Вісник аграрної науки. — 2012. —№ 9. — С. 37–40.Приведена оценка развития апозиготии, исследо-ваны теоретические основы эпигеномной измен-чивости и нового способа репродукции семян са-харной свеклы.

Говоров О.Ф. Обоснование потенциальной энер-гоемкости шарнирно закрепленного ножа режуще-го аппарата//Вісник аграрної науки. — 2012. —№ 9. — С. 41–43.Приведены результаты аналитического определе-ния потенциальной энергоемкости шарнирно зак-репленного ножа, необходимой для обеспечениярабочего процесса режущего аппарата измельчи-теля растительных остатков.

Ромащенко М.И., Гринь Ю.И., Конаков Б.И., Ба-бицкий В.В. Потребность в дождевальной техни-ке для восстановления орошения в Украине//Віс-ник аграрної науки. — 2012. — № 9. — С. 44–48.Проанализировано современное состояние оро-шения в Украине и определена потребность вдождевальной технике для восстановления оро-шения и обеспечения продовольственной безо-пасности Украины.

Кузьменко А.С. Повышение плодородия почв подвиноградниками//Вісник аграрної науки. — 2012. —№ 9. — С. 49–51.


АННОТАЦИИ

Определены основные направления повышенияплодородия почв под виноградниками в Одесскойобласти и обоснованы способы их дальнейшегоразвития и усовершенствования.

Вербицкий С.Б., Анисимова Л.В., Лызова В.Ю.Значимость структурно-механических показателейконсистенции мясных продуктов//Вісник аграрноїнауки. — 2012. — № 9. — С. 52–55.Доказана целесообразность определения консис-тенции с применением метода ТРА, позволяюще-го имитировать процесс пережевывания пищи сиспользованием динамометрических приборов.Определены номенклатура и значимость структур-но-механических показателей, являющихся анало-гами органолептических характеристик консистен-ции мелкодисперсных мясных продуктов.

Славов В.П., Коваленко О.В. Коэволюционныйпринцип развития кормопроизводства//Вісник аг-рарної науки. — 2012. — № 9. — С. 56–60.На основе анализа фактического состояния отрас-лей растениеводства и животноводства обоснова-ны критерии коэволюционного развития кормопро-изводства.

Сало И.А. Страхование урожая многолетних на-саждений//Вісник аграрної науки. — 2012. —№ 9. — С. 61–64.Раскрыто современное состояние и определеныпроблемы развития рынка страхования урожаямноголетних насаждений в Украине. Проанализи-рованы особенности страхования агрорисков вмире.

Васько Н.М. Листовой индекс и урожайность кар-тофеля in vitro при использовании подкормки во-дорастворимыми комплексными удобрениями//Вісник аграрної науки. — 2012. — № 9. —С. 65–66.Изложены результаты исследований влияния ком-плексных водорастворимых минеральных удобре-ний на фоне перегноя при выращивании рассадыкартофеля in vitro. Установлено, что максималь-ного уровня продуктивности растений и увеличе-ния листового индекса было достигнуто при вне-сении минерального удобрения фоликер на фоне5 кг/м2 перегноя.

Гаврик С.С. Влияние минеральных удобрений напродуктивность сеяного злакового травостоя//Віс-ник аграрної науки. — 2012. — № 9. — С. 67–69.Приведены результаты исследований по изучениювлияния удобрений на особенности формирова-

ния, продуктивность и показатели эффективнос-ти сеяного злакового травостоя на серых лесныхпочвах.

Лукьянец В.А., Суббота С.В. Обоснование спо-соба загрузки шнекового брикетирующего пресса//Вісник аграрної науки. — 2012. — № 9. —С. 70–72.Аналитически определены параметры процессапринудительной подачи растительного сырья длякачественной загрузки рабочего органа шнеково-го брикетирующего пресса.

Братушка Р.В. Влияние паратипических факторовна воспроизводительную способность коров сум-ского внутрипородного типа украинской черно-пе-строй молочной породы//Вісник аграрної науки. —2012. — № 9. — С. 73–75.Отражен характер силы влияния таких паратипи-ческих факторов, как сезон рождения, отела, навоспроизводительную способность коров сумско-го внутрипородного типа украинской черно-пест-рой молочной породы. Выявлены незначительныепоказатели силы влияния.

Бредихин А.А. Усовершенствование механизмавосстановления сельскохозяйственных земель//Вісник аграрної науки. — 2012. — № 9. — С. 76–77.Проанализированы методологическое обеспече-ние и реальное состояние восстановления сель-скохозяйственных земель. Предложены меры посовершенствованию механизма их восстановле-ния.

Климишена Р.И. Зависимость содержания белкав зерне ячменя озимого от технологических фак-торов//Вісник аграрної науки. — 2012. — № 9. —С. 78–79.Освещены результаты влияния технологическихфакторов, а именно — норм внесения минераль-ных удобрений и норм высева семян, на содер-жание белка в зерне ячменя озимого сорта Винт-мальт.

Липкань О.В. Эколого-экономические проблемырационального использования и охраны земельагропредприятий Черкасской области//Вісник аг-рарної науки. — 2012. — № 9. — С. 80–82.В статье определены негативные факторы земле-пользования, приводящие к эколого-экономичес-ким проблемам. Обоснованы основные направле-ния улучшения экологического состояния и охра-ны земельных ресурсов сельскохозяйственныхпредприятий.


RESUMEIvashchenko A., Rudnik-Ivashchenko O. Direc-tions increasing production of foodstuffs in Ukraine//News of agrarian sciences. — 2012. — № 9. —P. 6–8.Problems of planetary changes of climate and thedeficiency connected with it of food stuffs for thepopulation of the planet which number annually in-creases are covered. On an example of winter wheatan attempt is made to determine priority directionsin selection of crops.

Volkogon V. Microbiological aspects of reproductionof fertility of soils//News of agrarian sciences. —2012. — № 9. — P. 9–14.The article outlines the current issues of soil micro-biology, covering such topics as sustenance of po-sitive humus balance through the optimization ofmicrobial processes of degradation and synthesis,activation of nitrogen fixation processes in agriculturallands, development and introduction of new gene-ration of microbial preparations, optimization of bio-logical transformation of nitrogen in soils by usingindices of the intensity of small nitrogen circulationprocesses.

Dubovoy V. Power estimation of cultivation of winterwheat in conditions of phytotron-hothouse complex//News of agrarian sciences. — 2012. — № 9. —P. 15–18.The detailed analysis of expenses of the electricpower is made at cultivation of winter and summerwheat in different objects of artificial climate. Powersaving technical decisions and technological methodsof researches are offered.

Melnyk P. , Dankоv V. Analysis of phyto-sanitory riskof the causal organism of rhizomania of a beet//Newsof agrarian sciences. — 2012. — № 9. — P. 19–21.On an example of dangerous virus disease of a beet— rhizomania — analysis stages of phyto-sanitoryrisk, ways of spreading of infection, its injuriousnessand ways of the control are shown.

Kulik M., Tuchik A., Obertiuh Yu., Kurnayev A.,Chornolata L., Pylypchuk N. Influence of vitamin-mineral premixes on milk productivity and fat-acidstructure of milk of cows//News of agrarian sciences.— 2012. — № 9. — P. 22–26.Scientifically not proved high dozes of copper andzinc in the structure of vitamin-mineral premixes raisecontent of fat in milk of cows and change its fat-acidstructure. Process of activation of system «micro-element—enzyme» is blocked due to acceleration offormation of connections of lipid exchange, and atfinal stage - synthesis of fatty tissue in an organismof cows. Practically — it is a protective function ofan organism.

Kucheriavenko V. Emulsion inactivated vaccine ag-ainst infectious rhinotracheitis and viral diarrheaof cattle//News of agrarian sciences. — 2012. —№ 9. — P. 27–29.Results of work on development of inactivated vac-cine against infectious rhinotracheitis and viral diar-

rhea of cattle are shown. On the basis of the re-searches the inactivated emulsion vaccine is createdagainst infectious rhinotracheitis and viral diarrhea.The normative documentation is developed and ap-proved, and registration certificate and declarationpatent of Ukraine are received.

Vdovichenko Yu., Shpak L. Poliska meat breed ofcattle and its Znamensky intrapedigree type//News ofagrarian sciences. — 2012. — № 9. — P. 30–33.The analysis of creation and approbation of Zna-mensky intrapedigree type of Poliska meat breed ismade.

Klestova Z., Zoz O., Bezditko L., Melnychenko A.,Marchenko M., Tashuta V. Chemoprophylaxis ofvirus infections: problems and prospects//News ofagrarian sciences. — 2012. — № 9. — P. 34–36.Cytotoxic and antiviral properties of chemical com-pounds and their compositions are determinedagainst herpesvirus type I of horses in system in vitro.Its greater selfdescriptiveness is revealed in com-parison with system in vivo. The medical effect ofpreparation Combyferon is proved at rota-coli-in-fection of calves.

Roik N., Kovalchuk N., Yatseva O., Maletsky S. Togenetic regulation of expression of pigmenting rootsof sugar beet (Beta vulgaris L.)//News of agrariansciences. — 2012. — № 9. — P. 37–40.An estimation of development apozygotia is carriedout. Theoretical bases epigenomic variability and newway of reproduction of seeds of sugar beet are in-vestigated.

Govorov O. Substantiation of potential power con-sumption of jointly fixed knife of cutting apparatus//News of agrarian sciences. — 2012. — № 9. —P. 41–43.Results of analytical assessment of potential powerconsumption of jointly fixed knife, necessary for main-tenance of working process of cutting apparatus ofgrinder of plant residues are brought.

Romashchenko M., Gryn Yu., Konakov B., Ba-bitsky V. Necessity in sprinklers for restoration ofirrigation in Ukraine//News of agrarian sciences. —2012. — № 9. — P. 44–48.The modern state of irrigation in Ukraine is analyzedand the necessity in sprinklers for restoration of ir-rigation and maintenance of food safety of Ukraineis determined.

Kuzmenko A. Method of preserving and increasingfertility of soils under vineyards//News of agrariansciences. — 2012. — № 9. — P. 49–51.The basic directions of increase of fertility of soilsunder vineyards in Odessa region are determined aswell as ways of their further development and im-provement.

Verbitsky S., Anisimova L., Lyzova V. Determi-nation of the importance of structurally-mechanicalparameters — analogues of organoleptic cha-


RESUME

racteristics of a consistence of meat products//Newsof agrarian sciences. — 2012. — № 9. — P. 52–55.The expediency of determination of a consistencewith application of TRA method is proved. This me-thod allows to simulate process of chewing food withthe use of dynamometric devices. The nomenclatureand the importance of the structurally-mechanicalparameters, which are used as analogues of orga-noleptic characteristics of a consistence of finelydivided meat products are determined.

Slavov V., Kovalenko O. Coevolutionary principle ofdevelopment food-stuff industry as the tool of itssustainable development//News of agrarian scien-ces. — 2012. — № 9. — P. 56–60.On the basis of the analysis of actual state of bran-ches of plant growing and animal husbandry thecriteria of co-evolutionary development of food-stuffindustry are proved.

Salo I. Feature of insurance of crop of long-termplantings//News of agrarian sciences. — 2012. —№ 9. — P. 61–64.The modern state is opened and problems of de-velopment of the market of insurance of crop of long-term plantings in Ukraine are determined. Featuresof insurance of agricultural risks in the world areanalyzed.

Vasko N. Leaf index and productivity of potato in vitroat use of top-dressing by water-soluble complex fer-tilizers//News of agrarian sciences. — 2012. —№ 9. — P. 65–66.Results of researches in influence of complex water-soluble fertilizers on the background of humus arestated at cultivation of seedling of potato in vitro. Itis established that maximum level of efficiency ofplants and increase in leaf index has been achievedat entering fertilizer Folicare on the background ofhumus in quantity of 5 kg/m2.

Gavryk S. Influence of fertilizers on efficiency ofseeded cereal grass stand//News of agrarian scien-ces. — 2012. — № 9. — P. 67–69.Results of researches in studying influence of fer-tilizers on features of formation, efficiency and pa-

rameters of efficiency of seeded cereal grass standon grey forest soils are brought.

Lukianets V., Subota S. Substantiation of way ofloading screw bricketing press//News of agrariansciences. — 2012. — № 9. — P. 70–72.Parameters of process of compulsory feed of ve-getative raw material for qualitative loading workingorgan of screw bricketing press are analytically cer-tain.

Bratushka R. Influence of paratypic factors on re-productive ability of cows of Sumy intrapedigree typeof the Ukrainian black-motley milk breed//News ofagrarian sciences. — 2012. — № 9. — P. 73–75.Character of influence of paratypic factors, such asseason of birth and calving, on reproductive abilityof cows of Sumy intrapedigree type of the Ukrainianblack-motley milk breed is reflected. Insignificantparameters of such influence are revealed.

Bredihin A. Improvement of mechanism of recla-mation of agricultural grounds//News of agrariansciences. — 2012. — № 9. — P.76–77.Methodological maintenance and real condition ofrestoration of the agricultural grounds are analyzed.Measures are offered on perfection of the mechanismof their reclamation.

Klimishena R. Dependence of the content of fiber ingrain of winter barley on the technology factors//Newsof agrarian sciences. — 2012. — № 9. — P. 78–79.Results of influence of technology factors, namely —norms of entering of fertilizers and seeding rates ofseeds — on the content of fiber in grain of winterbarley of grade Vintmalt are shown.

Lypkan O. Ecological and economic problems ofrational use and protection of the lands of agriculturalenterprises in Cherkasy region//News of agrariansciences. — 2012. — № 9. — P. 80–82.Negative factors are determined of land tenure cau-sing ecological and economic problems. Basic di-rections of improvement of ecological condition andprotection of land resources of the agricultural en-terprises are proved.


ЮВІЛЕЇ

М. О. РЯБЧЕНКУ – 60

9 серпня 2012 р. виповни-лося 60 років доктору біологі-чних наук, професору, завіду-вачу відділу селекції Держав-ного підприємства «Донецькадержавна сільськогосподарсь-ка дослідна станція Інститутурослинництва імені В.Я. Юр’є-ва» НААН Миколі Олександ-ровичу Рябченку.Народився Микола Олек-

сандрович Рябченко в 1952 р.у с. Іллінка Мар’їнського райо-ну Донецької області. У 1978 р.закінчив Луганський сільсько-господарський інститут.Трудову діяльність розпочав

у 1978 р. комплексним брига-диром в колгоспі ім. ЛенінаСлав’янського району Донець-кої області. З квітня 1979 р.М.О. Рябченко — старший на-уковий співробітник Донецькоїобласної сільськогосподар-ської дослідної станції. Вінпройшов шлях до заступникадиректора з наукової роботиДонецького інституту агро-промислового виробництваНААН.У 1989 р. М.О. Рябченко за-

хистив кандидатську дисерта-цію. З 1989 р. по 1992 р. він —докторант Всесоюзного ін-ституту захисту рослин (Росія,м. Пушкіно). 19 червня 1992 р.

Микола Олександрович захис-тив докторську дисертацію.З вересня 1992 р. по чер-

вень 2006 р. Микола Олексан-дрович працював на посадіпрофесора і завідувача ка-федри загального землероб-ства в Дніпропетровськомудержавному аграрному уні-верситеті. У 2007 р. М.О. Ряб-ченка обрано академікомМіжнародної академії природ-ничих наук (Росія).Микола Олександрович —

автор трьох наукових від-криттів: «Явище конституціо-нальної стійкості в імунітетірослин до шкідників під дієюпестицидів» (2007 р.); «Явищеіндукованого зниження імуні-тету рослин до шкідників»(2008 р.); «Явище прискореноїмікробіологічної трансформа-ції пестицидів під дією рослин-них вуглеводів».М.О. Рябченко опублікував

понад 1000 наукових праць,зокрема 30 монографій та 15підручників і навчальних по-сібників.Під керівництвом М.О. Ряб-

ченка захищено 7 кандидатсь-ких дисертацій. Микола Олек-сандрович — член спеціалізо-ваних вчених рад із захистукандидатських і докторських

дисертацій, експерт ВАК Ук-раїни з напряму «Біологія, біо-технологія і харчування».Наукова діяльність Миколи

Олександровича відома нелише в Україні, а й за кордо-ном. Він керував спільнимиміжнародними науковими про-ектами з університетами США,Македонії, Туреччини та ін.За істотний внесок у розви-

ток європейської природни-чої науки професор Рябчен-ко М.О. був нагородженийорденами «Золотий орел» та«Зірка-Корона», а також сріб-ною медаллю Леонардо даВінчі Європейської академіїприродничих наук (Німеччи-на, Ганновер) (2008, 2010 і2011 рр.).З 2012 р. він працює на по-

саді завідувача відділу селек-ції Державного підприємства«Донецька державна сільсько-господарська дослідна станціяІнституту рослинництва іменіВ.Я. Юр’єва» НААН.Вітаючи Миколу Олександ-

ровича Рябченка з ювілеєм,зичимо йому міцного здоров’я,довголіття, творчої наснаги нанауковій і педагогічній ниві тащасливої долі.Інститут рослинництваімені В.Я. Юр’єва НААН

Documents

arpapнol' науки · нолата Л.П., Пилипчук М.М. Вплив вітамінно-мінеральних преміксів на молочну продуктивність