Bezpeka2003 12 ukr - razumkov.org.uarazumkov.org.ua/uploads/journal/ukr/NSD48_2003_ukr.pdf · ЦЕНТР РАЗУМКОВА z НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА І ОБОРОНА

Президент Центру Анатолій ГриценкоГоловний редактор Людмила ШангінаРедактор Наталія ПартачМакет Павло Войтенко

Олександр МоскаленкоТехніко%комп’ютерна підтримка Антон Балицький

Журнал зареєстровано в Державному комітеті інформаційної політики України,

свідоцтво КВ № 4122

Журнал видається українською та англійською мовами

Загальний тираж 3800 примірників

Адреса редакції:01034, м. Київ, вул. Володимирська 46,

офісний центр, 5%й поверхтел.: (380 44) 201%11%98

факс: (380 44) 201%11%99e%mail: [email protected]

веб%сторінка: http://www.uceps.org

При використанні матеріалів посилання на журнал

«Національна безпека і оборона» обов’язкове

Редакція може не поділяти точки зору авторів

Фотографії:The Ukrainian — обкладинка;

УНІАН — стор. 8, 16, 61; IREX ProMedia — стор. 11;

Укрінформ — стор. 13, 14, 18, 20, 58; www.razom.org.ua — стор. 56, 68.

© Центр Разумкова, 2003

”ü–¿ØÕ—‹ü»… ÷≈Õ“– ≈üŒÕŒÃ≤◊Õ»’ ≤ œŒÀ≤“»◊Õ»’ ƒŒ—À≤ƒ∆≈Õ‹≤Ã≈Õ≤ ŒÀ≈ü—¿Õƒ–¿ –¿«”ÃüŒ¬¿

π 12 (48)2 0 0 3

НАЦІОНАЛЬНАБЕЗПЕКА і ОБОРОНА

Засновник і видавець:

« Ã ≤ — “УКРАЇНА ЗА РІК ДО ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ (Аналітична доповідь Центру Разумкова) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2

1. ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ПЕРЕГОНИ 2004р.: ЦІНА ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИБОРУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32. МОЖЛИВІ ПРОЯВИ ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО РЕСУРСУ

ТА “БРУДНИХ” ПОЛІТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ 2004р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12

3. ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

ТАБЛИЦЯМОЖЛИВІ ПРОЯВИ ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО РЕСУРСУ ТА “БРУДНИХ” ПОЛІТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ 2004р. ТА ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ ЇХ ВПЛИВУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27

УКРАЇНА В КОНТЕКСТІ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ (Виступи учасників Круглого столу)

МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ ВИМАГАЄ ВІЛЬНИХ І ЧЕСНИХ ВИБОРІВДжон ГЕРБСТ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34

ЧЕСТНЫЕ ВЫБОРЫ ПРЕЗИДЕНТА В УКРАИНЕ СТАНУТ ИМПУЛЬСОМ РАЗВИТИЯ ДЕМОКРАТИИ В РЕГИОНЕАваз КАЗИМОВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35

ЩО Є ПРІОРИТЕТОМ: ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ ЧИ КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА?Ігор КОГУТ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36

ПЕРЕДВИБОРНА БОРОТЬБА БУДЕ ГОСТРОЮ, ЖОРСТОКОЮ І БЕЗКОМПРОМІСНОЮГеоргій КРЮЧКОВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37

ВИБОРИ МАЮТЬ АКТИВІЗУВАТИ СУСПІЛЬНУ ДИСКУСІЮОлександр ЛИТВИНЕНКО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39

ПОДДЕРЖКА ЗАПАДА МОЖЕТ БЫТЬ РЕШАЮЩЕЙ ДЛЯ ПРОВЕДЕНИЯ СВОБОДНЫХ ВЫБОРОВВладимир МАЛИНКОВИЧ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40

МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД УСІХ НАСОлександр МОРОЗ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41

РОБИТЬСЯ ВСЕ, ЩОБ ЗІРВАТИ ВИБОРИІван ПЛЮЩ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43

ПОТРІБНІ ГАРАНТІЇ...Ігор ПОПОВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45

Є ЗАСОБИ ЕФЕКТИВНІШІ, НІЖ “БРУДНІ” ТЕХНОЛОГІЇЄгор СОБОЛЄВ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46

ЗАПОРУКА ДЕМОКРАТИЧНОСТІ ВИБОРІВ — ЯКІСНЕ ВИБОРЧЕ ЗАКОНОДАВСТВОМарина СТАВНІЙЧУК. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47

ЧИ ГОТОВЕ СУСПІЛЬСТВО ЗРОБИТИ СВІЙ ВИБІР?Віктор ЮЩЕНКО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49

ВИБОРИ�2004: ЯКИМИ ВОНИ БУДУТЬ?(Інтерв’ю)

ЗА ДЕФІНІЦІЄЮ, ДЕМОКРАТИЧНІ ВИБОРИ — ЦЕ НАРОДНІ ВИБОРИМикола ВЕРЕСЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 51

БЕЗ ВСЕНАРОДНЫХ ВЫБОРОВ ИСЧЕЗНЕТ ПОСЛЕДНИЙ МЕХАНИЗМ ГРАЖДАНСКОЙ ИНИЦИАЦИИДмитрий ВЫДРИН. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52

ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕМОКРАТИЧНИХ ВИБОРІВ НЕОБХІДНО ПОДОЛАТИ БАЙДУЖІСТЬ ВИБОРЦІВОлександр ДЕРГАЧОВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53

ХТО Б НЕ СТАВ НОВИМ ПРЕЗИДЕНТОМ, МИ ОТРИМАЄМО “КУЧМУ%3”Володимир ЗОЛОТОРЬОВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54

ВИБОРИ ВІДБУДУТЬСЯ “ПІД ПАТРОНАТОМ” НИНІШНЬОЇ ВЛАДИАнатолій МАТВІЄНКО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55

КУРС НА НАРОДОВЛАСТИЕПетр СИМОНЕНКО. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57

ВІД РЕЗУЛЬТАТУ ВИБОРІВ ЗАЛЕЖАТЬ ВЕКТОРИ СОЦІАЛЬНО%ЕКОНОМІЧНОГО ТА ПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Сергій ТЕЛЕШУН, Ігор РЕЙТЕРОВИЧ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58ВИБОРИ ВІДБУДУТЬСЯ В УМОВАХ ЖОРСТКОГО ПРОТИСТОЯННЯ ВЛАДИ ТА ОПОЗИЦІЇ

Володимир ФЕСЕНКО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60СТАТТЯ

ПРО ЩО ДУМАЮТЬ ВИБОРЦІ І НЕ ДУМАЮТЬ ПОЛІТИКИ НАПЕРЕДОДНІ ВИБОРІВАнатолій ГРИЦЕНКО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62

СОЦІОЛОГІЧНЕ ОПИТУВАННЯ ЦЕНТРУ РАЗУМКОВАГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ ПРО ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ%2004 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70

Умови отримання журналу — на нашій веб�сторінці: http://www.uceps.org/magazine/

22 ЦЕНТР РАЗУМКОВА НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА І ОБОРОНА №12, 2003

АНАЛІТИЧНА ДОПОВІДЬ ЦЕНТРУ РАЗУМКОВА

УКРАЇНА ЗА РІК ДО ПРЕЗИДЕНТСЬКИХВИБОРІВ

УКРАЇНА ЗА РІК ДО ПРЕЗИДЕНТСЬКИХВИБОРІВ

За чинною Конституцією України у 2004р. повинні відбутися чергові всенароднівибори Президента України. На жаль, у процесі розвитку політичної ситуації

набувають сили деякі небезпечні тенденції, що негативно впливають на стандемократії в країні.

Окремими політичними силами, насамперед провладними, ініційованіпроцеси, спрямовані на зміну існуючого порядку обрання глави держави навсенародних виборах. Планується, що в результаті конституційної реформитаким правом буде наділений Парламент. На думку експертів Центру Разумкова,це призведе до обмеження прав і свобод громадян України. А вибориПрезидента України нинішнім складом Верховної Ради, який сам був обраний вумовах масштабного застосування адміністративного ресурсу і “брудних”політичних технологій, означатиме ще більшу деформацію представництвасуспільних інтересів та подальше нехтування волею виборців.

Якщо ж всенародні вибори глави держави у 2004р. відбудуться, то вирішальнезначення для майбутнього України матиме їх характер: “демократичний—недемократичний”, “прозорий—непрозорий”, “чесний—нечесний”.

З огляду на це, одним із важливих аспектів майбутньої президентськоївиборчої кампанії є рівень і масштаби застосування в ній адміністративногоресурсу та “брудних” політичних технологій. Розвиток нинішньої політичноїситуації скоріше змушує до невтішного прогнозу — президентські перегони2004р. можуть перетворитися на “найбрудніші” в історії незалежної України.

Громадяни, представники політичної еліти України, як правлячої, так іопозиційної, політичних партій демократичної орієнтації, неурядовихорганізацій, журналісти, яким не байдуже майбутнє країни, сьогодні ще маютьшанс об’єднатися та зробити кроки для обмеження впливу адміністративногоресурсу та “брудних” політичних технологій на результати президентськихперегонів 2004р. — тим самим зробити свій вибір на користь розвитку України внапрямі побудови демократії, громадянського суспільства та соціально=орієнтованої економіки.

Аналітична доповідь складається з трьох розділів.

визначаються особливості президентської виборчої кампанії 2004р., її ціна длясуспільства та перспективи; чинники, що впливають на масштаби застосуванняадміністративного ресурсу і “брудних” політичних технологій.

на підставі узагальнення досвіду попередніх виборчих кампаній, аналізузаконодавства про вибори Президента України прогнозуються можливі прояви таметоди застосування адміністративного ресурсу, “брудних” політичних технологій підчас президентських перегонів 2004р.

формулюються висновки та вносяться пропозиції, спрямовані на обмеженняможливостей застосування адміністративного ресурсу і “брудних” політичнихтехнологій.

У першомурозділі

У третьомурозділі

У другому розділі

ЦЕНТР РАЗУМКОВА НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА І ОБОРОНА №12, 2003 33

1. ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ПЕРЕГОНИ 2004р.: ЦІНА ТА ПЕРСПЕКТИВИВИБОРУ

1. ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ПЕРЕГОНИ 2004р.: ЦІНА ТА ПЕРСПЕКТИВИВИБОРУ

Актуальність теми майбутніх президентських виборів в Україні зумовлюється тим, що їх результати фактично визначать систему координат, у якій відбуватиметься майбутній розвиток країни на

довготривалу перспективу.

На виборах 2004р., на відміну від попередніх президентських виборів, громадянам доведетьсяобирати не між різними напрямами розвитку в рамках однієї — демократичної — моделі, а міжможливістю розвиватися демократичним шляхом чи консервацією сучасного стану, внутрішня логікаякого, у свою чергу, зумовлює посилення авторитарних тенденцій.

Вибори 2004р. будуть відбуватися у складній суспільно<політичній та соціально<економічнійситуації. За прогнозом експертів Центру Разумкова, більшість кандидатів у Президенти та політичнісили, що їх підтримуватимуть, вдаватимуться до використання протизаконних та аморальних засобіввпливу на виборчий процес — таких, як адміністративний ресурс і “брудні” політичні технології.

У першому розділі аналітичної доповіді аналізуються: особливості президентської виборчоїкампанії 2004р.; чинники, що впливають на масштаби застосування адміністративного ресурсу та“брудних” політичних технологій.

1.1 ОСОБЛИВОСТІ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ 2004р.

Останнє десятиліття розвитку країни засвідчило,що чим далі ми відходимо від перших президентськихвиборів, тим складніше громадянам здійснювативільний вибір і тим вищою стає ціна зробленоговибору.

Еволюція характеру президентських виборів в Україні

Як це не парадоксально, найбільш демокра"тичними президентськими виборами в історіїУкраїни були вибори 1991р. Жоден кандидат на цихвиборах не користувався абсолютною підтримкою збоку влади, оскільки, по�перше, сама влада буладезорганізована і значною мірою деморалізована;по�друге, суспільство перебувало на гребені демо"кратичної ейфорії, і будь"яке нав’язування йомуволі влади могло спричинити акції масовогопротесту.

Громадяни переважно голосували за підтвердженуна референдумі незалежність і демократію та різнібачення шляхів розвитку України в рамках цьоговибору.

Президентські вибори 1994р. були менш демо"кратичними, порівняно з попередніми, хочафіксувалися лише окремі прояви адміністративногоресурсу та “брудних” політичних технологій. Головнікандидати — Л.Кравчук та Л.Кучма, були поставлені внерівні умови стосовно доступу до засобів масової

інформації (ЗМІ) — останній був практичнопозбавлений можливості виступати на телебаченні.Однак спроба діючого Президента Л.Кравчуказакрити телеканал “Гравіс”, який підтримував йогоопонента, призвела до протилежного ефекту —суспільне обурення з цього приводу було одним ізчинників, що сприяли перемозі Л.Кучми.

Змістовна складова суспільного вибору під часпрезидентських перегонів 1994р. зводилася переважнодо визначення шляху посткомуністичних трансформаційв економіці і не ставила під сумнів базові демократичніцінності.

Після обрання Л.Кучми Президентом Українипоступово розпочалася еволюція політичного режимув напрямі авторитаризму. Так, вибори 1999р.відбувалися вже з масованим застосуваннямадміністративного ресурсу, блокуванням доступуопозиційних кандидатів до ЗМІ та перешкоджаннямїх спілкуванню з виборцями, використанням“брудних” політичних технологій, внаслідок чогонавіть пролилася людська кров.

Влада, популярність якої була низькою, розіграла вході виборів схему протиставлення діючого Президентаносію міфічної “лівої загрози” П.Симоненку — в 1999р. громадяни фактично були поставлені передвибором: “прогнозована недемократична влада” або“непрогнозована недемократична влада” та обрали“менше”, як їм тоді здавалося, “зло”. Тобто вибірвідбувався вже в рамках різних варіантів “адміністра�тивної демократії”.


ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ПЕРЕГОНИ 2004р.: ЦІНА ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИБОРУ

Підсумком другого терміну повноважень Л.Кучмиможна вважати значне посилення авторитарнихтенденцій і встановлення у країні політичного режиму,ключовими ознаками якого є: зрощення влади тавласності, домінування лояльних до влади фінансово"політичних угруповань в економічній та політичнійсферах; монополізація цими угрупованнями інформа"ційного простору; встановлення політичної цензури,застосування засобів адміністративного та еконо"мічного тиску, а подекуди — фізичного насильствапроти журналістів; використання силових структур якзасобів політичного тиску; відсутність незалежноїсудової влади; значне відчуження суспільства відвлади та відсутність суспільної легітимності дійостанньої

1.

Вибори до Верховної Ради 2002р. відбувалися вумовах відкритого і тотального застосування адмі"ністративного ресурсу та “брудних” політичнихтехнологій2. Уперше в історії України Президентдержави дав чітку вказівку всім структурамвиконавчої влади зайняти найактивнішу позицію упередвиборному процесі3.

Такий розвиток політичних процесів призвів дотого, що президентські вибори 2004р. будуть якісновідрізнятися від попередніх. Альтернатива на них будезводитися до можливості вибору між демократичнимрозвитком і курсом на згортання навіть зовнішніхатрибутів демократії та посилення авторитарнихтенденцій.

Обирати тепер доведеться не між різними шляхамирозвитку в рамках варіантів демократичного режиму чирізними ступенями демократії — обирати прийдетьсяміж такими різними ідеологічними орієнтирами як“демократія — авторитаризм”, “соціально орієнтованаринкова економіка — олігархічна економіка”.

Президентські рейтинги кандидатів від влади та опозиції

Під час соціологічного дослідження ЦентруРазумкова громадянам було поставлене питання“Якби вибори Президента України відбувалисянаступної неділі, і список кандидатів виглядав битаким чином, за кого б Ви проголосували?”4. За йогорезультатами до другого туру гарантовано вийшов билідер блоку “Наша Україна” В.Ющенко, за якогоготові проголосувати 23,8% виборців. Шанси на вихіддо другого туру мають лідер Комуністичної партіїУкраїни (КПУ) П.Симоненко та прем’єр"міністрВ.Янукович, за яких готові проголосувати 13,4% та 12%опитаних, відповідно. За голову Соціалістичної партіїУкраїни О.Мороза готові проголосувати 6,1% опитаних,лідера партії “Батьківщина” Ю.Тимошенко — 4,9%,

лідера партії “Трудова Україна” С.Тігіпка — 4,5%,голову Прогресивно"соціалістичної партії УкраїниН.Вітренко — 4%, голову Соціал"демократичної партіїУкраїни (об’єднаної) В.Медведчука — 2,9%, головуВерховної Ради України В.Литвина — 2%, міністраоборони України Є.Марчука — 0,8%. Голосували б проти всіх кандидатів — 8,3% опитаних, не визна"чилися — 9,5%, не брали б участі у виборах — 7,8%.

1 Докладніше див.: Політичні партії України напередодні парламентських виборів: стан і тенденції. Аналітична доповідь Центру Разумкова. —Національна безпека і оборона, 2001, №12, с.15%57; Опозиція в Україні. Аналітична доповідь Центру Разумкова. — Національна безпека і оборона,2002, №7, с.20%42; Політична цензура в Україні. Аналітична доповідь Центру Разумкова. — Національна безпека і оборона, 2002, №11, с.2%27;Парламент в Україні: тенденції та проблеми становлення. Аналітична доповідь Центру Разумкова. — Національна безпека і оборона, 2003, №2, с.2%25;Жданов І., Якименко Ю. Україна у XXI столітті: виклики для політичної еліти. — Національна безпека і оборона, 2003, №9, с.2%20.2 Опозиція в Україні. Аналітична доповідь Центру Разумкова. — Національна безпека і оборона, 2002, №7, с.25. 3 Уперше в сучасній історії України неформальна “партія влади” (симбіоз бюрократичної, олігархічної і регіональних еліт) виступила єдинимпередвиборним списком, який очолили глава Адміністрації Президента та прем’єр%міністр. Передвиборний список блоку “За Єдину Україну!” на 22%складався з працівників державних адміністрацій та рад різних рівнів, міських голів і керівників податкових інспекцій. 20% учасників списку булипідприємцями, 12% — представляли директорський корпус, а 9% — це міністри Уряду, їх заступники та працівники урядових структур. Див.: Правовибору: списки політичних партій та виборчих блоків. — Київ, 2002, с.176.4 Загальнонаціональне опитування проведене соціологічною службою Центру Разумкова з 14 по 20 листопада 2003р. в усіх регіонах України.Опитано 2023 респонденти віком від 18 років у 120 населених пунктах, включаючи села, селища міського типу, малі, середні та великі міста. Похибкавибірки не перевищує 2,3%.

Результати соціологічного опитування свідчать, щоопозиційні сили мають значно вищі шанси на вихід своїхкандидатів до другого туру виборів, а відтак — і більше шансів на перемогу у виборах. Найвищийпрезидентський рейтинг серед потенційних кандидатіввід влади вдвічі нижчий, ніж аналогічний показник дляопозиційних кандидатів.


ОСОБЛИВОСТІ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ 2004р.

Респондентам також було запропоновано зробитивибір в іншій ситуації — коли від влади у виборчихперегонах брав би участь Президент, а опозиція булаб представлена п’ятьма кандидатами. За таких умовза діючого Президента країни готові проголосуватилише 7,8% опитаних. До другого туру виборіввийшли б В.Ющенко (25,2%) та П.Симоненко (15%).За О.Мороза готові проголосувати 7,4% респон"дентів, Ю.Тимошенко — 5,3%, Н.Вітренко — 4,9%.

Можливі сценарії дій влади6

Сьогодні питання чергового підтвердженнясуспільної легітимності для нинішньої влади є вкрайгострим, що спонукає її до застосування будь"якихметодів забезпечення своєї перемоги, не зважаючи нелише на норми моралі, але й на правові норми. Якзасвідчує розвиток політичної ситуації у 2002"2003рр.,представниками владної еліти розглядається кількасценаріїв самозбереження, головними з яких єнаступні.

ПЕРШИЙ СЦЕНАРІЙ. Відмова від проведеннявсенародних президентських виборів у 2004р. абопринаймні зменшення “цінності” президентськоїпосади. Цей варіант реалізується в контексті“проведення політичної реформи”: на першій їїстадії розглядалися можливості перенесенняпрезидентських виборів з 2004р. на пізніший терміну зв’язку з потребою в “одночасному проведенніпрезидентських і парламентських виборів”. Колистало зрозумілим, що зазначені “нововведення”, по�перше, не знайдуть потрібної кількості голосівдепутатів і значної суспільної підтримки; по�друге,викличуть негативну реакцію країн Заходу, — бувобраний шлях відмови від проведення всенароднихпрезидентських виборів та встановлення порядкуобрання глави держави Парламентом. До реалізаціїцього сценарію владою були залучені представникилівих сил, зокрема КПУ, які виступають зазапровадження в Україні парламентської формиправління. Законопроект, що передбачає такі зміни,попередньо ухвалено 276 голосами народнихдепутатів у грудні 2003р.

“Радикальним” варіантом цього сценарію є прове�дення президентських виборів у Парламенті вже у2004р. та обрання на посаду глави держави діючогоПрезидента України. Лише Л.Кучма у разі такогорозвитку подій здатний отримати необхідні дляобрання 300 голосів народних депутатів за рахунокбільшості та потенційних голосів комуністів, які вінможе отримати, скажімо, “в обмін” на обрання лідераКПУ головою Верховної Ради.

“Поміркованим” варіантом є обрання Президентановим складом Парламенту у 2006р., тоді як у 2004р.мають бути проведені всенародні президентськівибори.

Політичну реформу також використовуватимутьу виборчій кампанії як засіб роз’єднання опозиції таформування її негативного іміджу в суспільстві.

ДРУГИЙ СЦЕНАРІЙ. Обрання на посаду главидержави визначеного “наступника” (або діючогоПрезидента) через механізм всенародних президент�ських виборів. Цей сценарій широко застосовувавсяна пострадянському просторі, коли внаслідок прези"дентських виборів на наступний термін повно"важень обиралися або ті самі кандидатури, якіобіймали президентський пост до цього, або їхнайближчі родичі, або перевірені представникикоманд. Представники демократично орієнтованоїчастини політичної еліти, як правило, зазнавалипоразки.

5 Див.: Внутрішня і зовнішня політика у дзеркалі громадської думки: результати загальнонаціональних соціологічних досліджень Центру Разумкова(2000%2003рр.). — Національна безпека і оборона, 2003, №3, с.23.6 Автори доповіді враховують неоднорідність влади та можливість розбіжності інтересів її сегментів з оточення діючого глави держави. Однак у ційдоповіді не аналізується, який варіант дій влади є найбільш вигідним для того чи іншого провладного угруповання.

Низький особистий рейтинг Л.Кучми не дає підставсподіватися на його перемогу у президентськихвиборах, навіть якщо опозиційні сили не зможутьоб’єднатися навколо одного або двох кандидатів.

Загалом, влада в Україні не користується довірою іпідтримкою більшості громадян. За даними соціо"логічних досліджень, рівень повної підтримки її дій(як персоналій, так і інститутів) не перевищує 8%.На президентських виборах майже 29% громадянготові проголосувати за кандидата, керуючись йогоналежністю до опозиції, тоді як за кандидата, якогопідтримуватиме влада, готові проголосувати лише11,3% громадян5.

Таким чином, влада не здатна забезпечити перемогуна президентських виборах свого представника вумовах відносно чесної конкуренції з представникамиопозиційних сил. Тому вона шукає різні сценаріїпідтвердження своєї легітимності та самозбереження,оскільки її поразка на президентських виборах, на думку окремих представників владної еліти, можепризвести до перерозподілу власності, а можливо — і до кримінальних переслідувань та відповідних санкційз боку нової влади.



Одним із механізмів, що відкриває шлях дляучасті діючого Президента у виборах 2004р., є позитивне рішення Конституційного Суду Україниз цього приводу. Проте, навіть якщо діючийПрезидент, всупереч неодноразовим публічнимзаявам, вирішить взяти участь у виборах, то згідно зсоціологічними даними, що наводилися вище, вінсьогодні не має шансів на перемогу.

Враховуючи таку ситуацію, представники про�президентських партій уже майже рік проводять кон�сультації з приводу висунення єдиного кандидата.22 серпня 2003р. партіями парламентської більшостібула підписана відповідна угода. Водночас, відразупісля цієї події лідери кількох партій публічнозаявили про свої претензії на роль єдиного кандидата,і тим самим де"факто визнали можливість порушенняугоди, якщо їх амбіції не будуть задоволені.

Однак не можна виключати, що втручання главидержави в цей процес та інші чинники все ж примусятьпропрезидентські сили домовитись і виставитиєдиного кандидата, на обрання якого працюватиме всявладна машина й ресурси олігархічних угруповань.

Сьогодні в Україні реалізуються обидва сценаріїзбереження при владі нинішньої правлячої еліти —“політична реформа” та “обрання наступника (або діючого глави держави)”7. Реалізація кожного з нихпотребує досить масштабного застосування адміністра�тивного ресурсу та “брудних” політичних технологій.

1.2 ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО РЕСУРСУ ТА “БРУДНИХ” ПОЛІТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ 2004р.

Проблема протидії використанню адміністратив"ного ресурсу та “брудних” політичних технологій увиборчій кампанії 2004р. є однією з найбільшнагальних, що їх необхідно вирішити для забезпе"чення чесних і демократичних президентськихвиборів в Україні, гарантування вільного волевияв"лення громадян та відповідного йому результатувиборів. Для визначення головних напрямів і най"більш ефективних шляхів протидії застосуваннюадміністративного ресурсу необхідно всебічнопроаналізувати природу цього явища.

Адміністративний ресурс можна визначити як“вплив посадових осіб із використанням їх владнихповноважень на розвиток політичного процесу вУкраїні, зокрема, на перебіг, результати та іншіскладові виборчого процесу з метою збереженнявлади”8. “Брудні” політичні технології полягають,насамперед, “у маніпулюванні свідомістю громадян,а отже — у штучному обмеженні їх політичного вибору”9.

Це явище має комплексний характер і зумов"люється взаємодією причин політико"правового,суспільно"економічного, соціально"культурногохарактеру. На масштаби застосування адміністра"тивного ресурсу та “брудних” політичних технологійвпливають наступні чинники.

Особливості застосування адміністративногоресурсу та “брудних” політичних технологійна сучасному етапі

Падіння рівня довіри до влади протягом 1994"2003рр. (що фіксують результати соціологічнихдосліджень) супроводжувалося зростанням застосу"вання адміністративного ресурсу та “брудних” політич"них технологій на кожних чергових парламентськихі президентських виборах.

Реалізація викладених вище варіантів самозбере"ження влади неможлива без застосування адміністра"тивного ресурсу та “брудних” політичних технологій.Тому, скоріше за все, вибори 2004р. будуть відбува�тися в умовах далеких від демократичних, полезастосування адміністративного ресурсу та “брудних”політичних технологій буде розширене, зокрема занаступними напрямами: використання, як це вжезасвідчили події в Донецьку в жовтні 2003р. та іншихмістах України, прямого тиску на виборців з бокувлади; використання останньою силових і навітькримінальних структур у виборчій боротьбі;позбавлення опозиції можливості донести своюдумку до виборців; розігрування карти протистав"лення регіонів України та громадян, які є носіямирізних поглядів; прямі провокації проти опозиції,зокрема, здійснені від її імені.

Під загрозу може бути поставлене те, що владапредставляла найбільшим своїм досягненням зароки незалежності — “збереження громадянськогомиру і злагоди”. Це означає, що на майбутніх виборахвлада фактично йде “ва�банк”, оскільки не бачить замежами авторитарного режиму майбутнього для свогоіснування.

Якщо на попередніх виборах адміністративнийресурс та “брудні” політичні технології застосовувалисяголовним чином у процесі виборчої кампанії (відповіднодо різних її етапів), то на майбутніх президентськихвиборах ми матимемо справу з новою формоюзастосування адміністративного ресурсу та “брудних”політичних технологій — цілеспрямованим моделю�ванням суспільно�політичної та соціально�економічноїситуації напередодні виборів з метою реалізаціїелекторальних цілей нинішньої влади. Проведенийаналіз свідчить, що зараз відбуваються серйознінегативні процеси, зокрема:

намітилися тенденції до розколу суспільства зарегіональною ознакою, основною метою якого єлокалізація електорального поля опозиційнихкандидатів у Президенти (кампанія, розгорнутапроти проведення форумів демократичних сил блоку“Наша Україна”);

провокується розкол опозиційних сил з метоюзниження їх можливостей у президентській кампанії(наприклад, через задоволення кадрових амбіційКПУ “в обмін” на підтримку з її боку дій про"президентських фракцій у Парламенті);

непоодинокими є випадки штучного розпалю"вання міжнаціональної та міжетнічної ворожнечі10

з метою протиставлення провладних та опозиційних

7 Гіпотетично можна розглядати і варіант штучної дестабілізації політичної ситуації в країні з метою зриву чергових президентських виборів у 2004р.та проведення конституційної реформи на користь влади в умовах запровадження надзвичайного стану.8 Політичні партії України напередодні парламентських виборів: стан і тенденції. Аналітична доповідь Центру Разумкова. — Національна безпека іоборона, 2001, №12, с.33.9 Там само, с.48.10 Примітно, наприклад, що події в Донецьку, пов’язані з проведенням форуму демократичних сил, на центральних телеканалах коментували лишепредставники російськомовного населення. Розгром книгарні “Русская книга” у Львові — навпаки, україномовні громадяни.


ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО РЕСУРСУ

кандидатів (наприклад, проросійськими організаціямизнову порушується питання про нібито існуючіініціативи органів місцевого самоврядування Західногорегіону стосовно реабілітації воїнів дивізії “Галичина”);

відбувається поступова реанімація радикальнихполітичних угруповань для ведення діяльності вокремих регіонах України (партій проросійськоїорієнтації, партій"“клонів”, зокрема, КПРС тощо).

Тобто, якщо на президентських виборах 1999р.створювався певний віртуальний “образ” загрозисуспільству через здійснення громадянами відповідноговибору (обрання П.Симоненка), то тепер свідомостворюється реальна, а не віртуальна загроза розколусуспільства (наприклад, з метою недопущення обранняВ.Ющенка).

Таким чином, сам адміністративний ресурс,“брудні” політичні технології та суб’єкти їх застосу�вання перетворюються на реальну загрозу життє�діяльності суспільства та держави в цілому.

Вплив конфігурації кандидатів від влади і відопозиції на застосування адміністративногоресурсу та “брудних” політичних технологій

Масштаби застосування адміністративногоресурсу та “брудних” політичних технологій залежа"тимуть і від того, якою буде розстановка кандидатівяк від влади, так і від опозиції.

Для влади ситуація виглядає наступним чином:(1) буде визначений єдиний провладний кандидат;(2) окремі потенційні кандидати у Президенти —представники провладних угруповань — візьмутьучасть у президентських виборах.

Перший варіант передбачає, що адміністративнийресурс буде використовуватися концентровано, з метою забезпечення перемоги єдиного провладногокандидата.

Жорстке протиставлення єдиного кандидата відвлади представнику (представникам) опозиції спровокуєі більш масштабне застосування “брудних” політичнихтехнологій. Зокрема, через необхідність: посиленнятенденцій до розколу суспільства і провокуванняконфліктів між різними його регіонами за лінією“Схід—Захід”, між соціально"демографічними групамина підставі електоральних симпатій; максимальноїполяризації електорату та дискредитації кандидатів,які будуть носіями полярних ідеологем (наприклад,“Європейський Союз — Єдиний економічний простір”;“НАТО — воєнно"політичний союз у рамках СНД”; “за надання російській мові державного статусу —проти надання такого статусу”; “українськийнаціоналізм — подвійна культурна ідентичність”;“засудження радянського періоду української історії —схвалення радянського періоду” тощо).

Якщо ж від влади участь у виборах братимутькілька кандидатів, то адміністративний ресурс роз�порошуватиметься, а рівень застосування “брудних”політичних технологій буде дещо нижчим. Належністьважелів адміністративного ресурсу різним провладнимкандидатам нівелюватиме ефект його “всесильності”в очах виборців і регіональних еліт. Концентрація

адміністративного ресурсу в такому випадку можевідбутися лише за умови виходу кандидата від владидо другого туру.

Конфігурація кандидатів від опозиції такожвпливатиме на консолідацію адміністративного ресурсута масштаби застосування “брудних” політичнихтехнологій. Для основних сил опозиції можливі різніформати участі у виборах: єдиний кандидат від“четвірки” (“Наша Україна”, Комуністична партіяУкраїни, Соціалістична партія України, Блок ЮліїТимошенко); схеми “2+2” та “1+3” у різнихконфігураціях; нарешті, варіант участі всіх чотирьохкандидатів. Є можливості різних комбінацій зізняттям певних кандидатів на певних етапахкампанії.

Загалом, більше число кандидатів створює умовидля “розпорошення” адміністративного ресурсу тазменшення масштабів застосування “брудних”політичних технологій. Хоча зрозуміло, що все одновідбудеться їх концентрація проти опозиційногокандидата, який має найбільші шанси на перемогу.

Не виключене використання адміністративногоресурсу і самими опозиційними кандидатами. Наприклад,через складання списків виборців та проведенняголосування за фактично відсутніх сезоннихпрацівників у західних областях України, де органимісцевого самоврядування переважно позитивноставляться до окремих опозиційних кандидатів. Або через перетворення парламентських структур(зокрема, комітетів Верховної Ради, які очолюютьдепутати від опозиції) на опорні бази виборчоїкампанії опозиційних кандидатів (використанняприміщень, транспорту, організаційних можли"востей та переваг статусу тощо).

Виборче законодавство: процедурні аспекти,механізми відповідальності за порушення11

Виборче законодавство України (це стосується іпрезидентських, і парламентських12, і місцевихвиборів) перманентно змінюється, що негативновпливає на дотримання законодавчих нормсуб’єктами виборчого процесу, провокує правовийнігілізм і застосування адміністративного ресурсу та“брудних” політичних технологій.

11 Більш детальний аналіз законодавства з точки зору застосування адміністративного ресурсу та “брудних” політичних технологій див. у розділі 2цієї доповіді. 12 Детальніше про зміни у законодавстві, що регулює вибори до Верховної Ради України, див.: Політичні партії України напередодні парламентськихвиборів: стан і тенденції. Аналітична доповідь Центру Разумкова. — Національна безпека і оборона, 2001, №12, с.34.



Прийняття Закону України “Про вибориПрезидента України” безпосередньо напередодніпрезидентської кампанії 1999р. та внесення змін донього в ході виборчого процесу — один із найбільшнаочних прикладів такого розвитку подій.

Закон України “Про вибори Президента України”13

був ухвалений 15 січня 1999р., але до нього булозастосовано вето Президента. Попри песимістичніпрогнози, 5 березня 1999р. Верховна Рада Україниспромоглася 313 голосами подолати вето. Правда,майже третина зауважень Президента були враховані.

Ухвалені Верховною Радою зміни до Закону булиспрямовані проти можливих спроб фальсифікаціїрезультатів майбутніх президентських виборів.Здобутком стала регламентація процедури виборів,що знижувала можливості фальсифікації під часпроведення підрахунку голосів та формуваннявиборчих комісій (зокрема, до їх складу маливходити представники тих політичних сил, яківисунули кандидата у Президенти). У цьому Законі містилися так звані “запобіжні фільтри” навипадок можливої фальсифікації результатів виборів:наприклад, рахувати бюлетені мали всі членивиборчої комісії почергово. Законом було такожзаборонено підкуп виборців, передбачено визнаннянедійсними тих підписних листів, у яких повторю"ються підписи.

Щоправда, роль запобіжників проти фальсифі"кацій і різного роду зловживань мінімізувалася черезвідсутність виписаних механізмів відповідальностіза порушення Закону. Так, із 36 обмежень і заборон,установлених цим законом, відповідальність перед�бачена лише за порушення 11 з них (менше третини).Це робить його надто теоретичним і декларативним —численні заборони та обмеження викладені якпобажання та не підкріплюються конкретнимисанкціями14.

Такі паперові “заборони” Закону мають ще одиннегативний аспект — вони є надійним дороговказомдля порушників законодавства, провокуючи їх допротиправних дій.

Слабка процесуальна сторона Закону незабезпечує рівності прав суб’єктів виборчого процесута провокує безкарність порушників виборчогоЗакону, спонукаючи контрольні та судові органи довибіркового застосування каральних заходів допорушників Закону.

Таким чином, проведення чергових виборівПрезидента України у 2004р. за старим виборчимЗаконом 1999р. дасть змогу як реалізувати вжеапробовані технології застосування адміністративногоресурсу, так і використати нові технології “виборів безвибору”.

Роль судової гілки влади

Судова влада в Україні не є достатньою міроюнезалежною. Президент та органи виконавчої владимають значні важелі впливу на діяльність судів. Ці обставини створюють потенційні можливості длявпливу на їх рішення, для вибіркового застосуваннязаконодавства15.

Водночас, на суди покладаються надзвичайноважливі, з точки зору впливу на результати виборчогопроцесу, повноваження. За словами одного з суддівВерховного Суду України, суду першої інстанції в ходіпарламентських виборів можна “замовити” будь"якерішення, що, згідно з чинним законодавством, є остаточним і оскарженню не підлягає. За такихумов, на думку судді, можна взагалі відмовитись відінституту виборів, оскільки суд має можливістьсамостійно визнати чи не визнати певну особудепутатом.

Особливу небезпеку для проведення демокра"тичних президентських виборів становить той факт,що рішення, наприклад, Верховного Суду провідмову в реєстрації кандидата (або її скасування)неможливо оскаржити навіть в апеляційномупорядку, оскільки воно є остаточним. Таким чином,доля України може залежати від рішення суду.

Разом з тим, опозиційні сили також набули досвідувикористання судових механізмів захисту своїх прав увиборчих кампаніях. Прикладом може слугуватикампанія з виборів міського голови у Мукачевому, де переміг представник “Нашої України”.

Відсутність реальної незалежності судової гілкивлади може призвести до того, що адміністративнийресурс буде реалізовуватися саме через рішення судів, а обмежена відповідальність за численні порушеннявиборчого законодавства може спровокувати більшшироке застосування “брудних” політичних технологій.

13 Далі за текстом — Закон.14 Якщо порівняти навіть недосконалий з процедурного погляду Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 18 жовтня 2001р. ізЗаконом України “Про вибори Президента України”, то можна помітити істотну їх відмінність навіть в обсязі: перший закон нараховує 86 статтей,тоді як другий — лише 51, тобто він є майже на третину меншим. Це не може не відбиватися на конкретизованості відповідних виборчих процедур,уможливлює неоднакове застосування ряду норм Закону, довільне тлумачення найбільш складних і вузлових питань виборчої кампанії, даючибагато шпаринок для обходу вимог законодавства і, врешті%решт, для застосування адміністративного ресурсу, звужуючи можливості громадськогоконтролю.15 Детальніше про проблеми діяльності судових органів, вирішення “політично чутливих” справ див. узагальнюючу статтю: Примаченко О. Виворіт суддівської мантії. — Дзеркало тижня, 29 листопада 2003р., с.1, 7; http://www.zn.kiev.ua/nn/show/471/44172.


ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО РЕСУРСУ

Роль силових структур і правоохоронних органів

Елементи демократичного цивільного контролюнад силовими структурами та правоохороннимиорганами в Україні лише формуються16. В умовахборотьби влади за самозбереження, ці структуривиявляються ефективним засобом впливу наполітичні, зокрема, виборчі процеси, і активнозалучаються до них. Так, міністр внутрішніх справУкраїни М.Білоконь заявив: “Я вважав і буду вважати,що міліція не може стояти поза політичнимипроцесами у державі”. При цьому він відкритонаголосив: міліція також не залишиться остороньпрезидентського виборчого процесу і політичноїреформи, яку потрібно здійснити у державі17.

При цьому залучення силових структур і право"охоронних органів до політичних процесів необов’язково відбувається у формі активних дійсиловиків і правоохоронців проти опозиційних сил.Як засвідчили події у Донецьку в жовтні 2003р., такезалучення може відбуватися і у формі бездіяльностіорганів правопорядку стосовно осіб чи груп людей,які здійснюють правопорушення, спрямовані протиопозиційних сил18. У разі ж реалізації “кризових”сценаріїв виборчої кампанії (запровадженнянадзвичайного стану чи його елементів, перенесеннястроку виборів, зняття з реєстрації кандидатів відопозиції, визнання результатів виборів недійсними, увипадку перемоги кандидата від опозиції тощо),силові структури стають обов’язковим елементомтаких сценаріїв.

Закон України “Про міліцію” не передбачаєможливостей контролю над діяльністю міліції нелише громадськості, але й Президента, ВерховноїРади та органів місцевого самоврядування (в Законівикористовується старий термін “Ради народнихдепутатів”).

Серед суб’єктів, з якими взаємодіє міліція та яківона інформує про свою діяльність, відсутні політичніпартії, що є головними учасниками виборчогопроцесу. В названому вище Законі відзначається, що “при виконанні службових обов’язків працівникиміліції незалежні від впливу будь"яких політичних,громадських об’єднань”, проте це не передбачаєнезалежності від впливу “політичних уподобань”.Відсутні аналогічні положення і в Законі “Провнутрішні війська Міністерства внутрішніх справУкраїни”. Лише в Законі “Про Службу безпекиУкраїни” чітко формулюється принцип позапартій"ності. Водночас, порядок підпорядкування цієїструктури не виключає можливості її втягнення дополітичної боротьби на боці влади.

Таким чином, у країні немає реальних механізмів,насамперед політичного та інституційного характеру,належних законодавчих запобіжників, що гарантували бполітичну нейтральність силових структур і право�охоронних органів під час виборчого процесу та унемож�ливлювали їх використання з метою застосуванняадміністративного ресурсу.

Особливості застосування адміністративногоресурсу та “брудних” політичних технологійна місцевому рівні

Досвід проведення всеукраїнського референдуму2000р. та парламентських виборів 2002р. засвідчив, щоголовні важелі адміністративного ресурсу зосеред"жувалися, насамперед, у руках голів обласних ірайонних державних адміністрацій. На останніхпарламентських виборах вони не лише активно табезпосередньо агітували за виборчий список блоку “За Єдину Україну!” і кандидатів"мажоритарників від“партії влади”, а часто й самі брали участь у виборчійкампанії як кандидати.

Непоодинокими були випадки, коли передвиборами деякі “губернатори” примушували своїхпідлеглих, у т.ч. голів районних державних адмініст"рацій, подавати заяви про звільнення з посади завласним бажанням без зазначення дати. Це надавало“губернаторам” можливість безкарно звільнити їх зроботи після виборів, якщо ті не забезпечатьпотрібні результати виборів19.

Після виборів 2002р., у період з 1 квітня по 10 липня Президент звільнив з посад 85 керівниківрайонних державних адміністрацій. З них приблизночверть звільнені з формулюваннями, що пояснюютьпричини відставки (у зв’язку з обранням депутатом,виходом на пенсію, переведенням на іншу роботу іт.п.). Ще близько 20 керівників звільнено “згідно зподаною заявою” (що саме по собі викликає запи"тання про причини такої “масовості”). У розпоряд"женнях про звільнення решти голів районнихдержавних адміністрацій мотивація просто відсутня.

Географія звільнень корелюється з результатамивиборів. Так, у 33 районах, де були звільнені головирайонних державних адміністрацій, перше місце навиборах посів блок “Наша Україна”, також у 33 —КПУ, у семи районах — Соціалістична партіяУкраїни. Блок “За Єдину Україну!” у цих районахнайчастіше посідав третє"п’яте місця, а в 12 районахвзагалі не подолав 4% бар’єру. При цьому показникисоціально"економічного розвитку в районах, де звіль"нялися місцеві керівники, були не гіршими, а поде"куди — кращими, ніж у середньому в країні20.

Не виключено, що частина керівників обласних ірайонних державних адміністрацій, особливо в регіонах,де опозиція користується значною підтримкою,намагатимуться не протидіяти опозиційним кандидатамособливо активно, балансувати між вказівками з “центру”та бажанням отримати певні гарантії і на випадокперемоги опозиції. Відтак, інтенсивність застосуванняадміністративного ресурсу в таких регіонах буде меншою.

Механізми запобігання зловживаннямвлади з боку суспільства — незаангажованіЗМІ, громадські організації

Влада в Україні практично перебуває за межамисуспільного контролю і намагається всіляко знівелю"вати вплив інституцій, які в демократичних країнахпокликані здійснювати такий контроль, — зокрема,незаангажованих ЗМІ та неурядових організацій.

16 Детальніше про впровадження системи демократичного цивільного контролю див.: Демократичний цивільний контроль над воєнною сферою вУкраїні: на шляху від форми до змісту. Аналітична доповідь Центру Разумкова. — Національна безпека і оборона, 2000, №11, с.2%42. 17 УНІАН, 6 вересня 2003р.18 Дмитричева О. ...Чи відлуння майбутньої війни? — Дзеркало тижня, 1 листопада 2003р.; http://www.zn.kiev.ua/ie/show/467/43483.19 Вибори 2002. Моніторинг порушень виборчого законодавства. — Політичний календар, 2002, №2, с.3.20 Жданов І., Якименко Ю. Влада і опозиція: від інерції протистояння до логіки здорового глузду. — Дзеркало тижня, 13 вересня 2002р., с.3,http://www.zn.kiev.ua/ie/show/410/36115.



Перед виборами, як правило, значно посилюєтьсятиск на незаангажовані мас"медіа з боку контро"люючих органів, частішають випадки використаннясилових і кримінальних структур як інструментузалякування керівників ЗМІ та журналістів. Останніподії (зокрема, ініціювання владою нової кампанії іззакриття газети “Сільські вісті”) засвідчують, що намайбутніх виборах такий тиск може досягти макси�мальних масштабів.

Громадська думка в Україні не є для представниківвлади чинником, що утримував би їх від зловживань.В Україні відсутні факти добровільної відставкичиновників зі своїх посад внаслідок публікації у ЗМІобгрунтованої інформації про їх зловживання. Відсутня також будь"яка реакція посадових осібАдміністрації Президента на оприлюднений у ЗМІдокумент, яким місцевим адміністраціям давалисявказівки стосовно блокування акцій опозиції21.

Однак, попри тиск влади, в країні існуютьнезаангажовані ЗМІ. Журналісти починають об’єдну�ватися у боротьбі проти політичної цензури тавиступають за чесне й об’єктивне висвітлення ЗМІвиборчого процесу22. Зокрема, на Другому форуміжурналістів “За вибори без цензури”, що відбувся 10 листопада 2003р., були затверджені Принципидіяльності ЗМІ у передвиборний період, спрямованіна досягнення означених цілей чесності й об’єктив"ності під час виборів.

До незалежних неурядових організацій застосо�вується тактика інформаційної блокади, а такожнавішування ярликів, зокрема “агентів іноземноговпливу” або “куплених опозицією”. Крім того,чинне виборче законодавство не передбачаєможливостей надання представникам українськихнеурядових організацій статусу офіційних спосте"рігачів за виборами, що значно обмежує їхможливості контролю над дотриманням принципівчесності і демократичності виборів.

У той же час, в Україні сформувався ряд громад�ських організацій, що здійснюють громадський моні�торинг виборчого процесу23. Так, утворена Громадськакоаліція “Новий вибір"2004”, головними завдан"нями якої є гарантування свідомого вибору громадян,унеможливлення маніпулювання суспільною свідо"містю, протидія зловживанням і фальсифікації навсіх етапах виборчої кампанії.

Політична культура суб’єктів виборчогопроцесу, ставлення до методів веденняпередвиборної боротьби

Досвід попередніх виборів та події, які розгортаютьсязараз, засвідчують, що політичні сили різної орієнтаціїсхильні до застосування у передвиборній боротьбі будь�яких методів, які можуть забезпечити бажанийрезультат, не зважаючи на їх моральність чи ймовір"ний негативний вплив на розвиток суспільства.

Це стосується як пропрезидентських, так іопозиційних політичних сил. Проте, якщо першіроблять це, насамперед, з огляду на низький рівень

підтримки влади в суспільстві, а відтак — значноменші шанси на перемогу за умов чесної конку"ренції, то інші — переважно як засіб протидіїадміністративному ресурсу, “брудним” політичнимтехнологіям влади та у відповідь на дії протилежноїсторони. Таким чином, відповідальність за суспільнінаслідки застосування таких методів несуть обидвісторони, проте левова її частка припадає на провладнісили.

З боку опозиційних сил і дотепер не надійшличіткі, конкретні, системні пропозиції про їх дії увипадку набуття влади, стратегію і тактику виходу з кризи, механізми вирішення першочергових, з точки зору суспільства, інтересів. Це ставить підсумнів як здатність опозиції забезпечити прорив додемократії, так і щирість її демократичних намірів, і дає підстави для твердження, що ротація правлячоїполітичної еліти України не означатиме автоматичнузміну характеру політичного режиму.

Водночас, довіра значної частини населення доопозиційних сил об’єктивно виступатиме чинником,що обмежуватиме їх у виборі способів веденняполітичної боротьби, застосуванні адміністративногоресурсу та “брудних” політичних технологій.

Ставлення громадян до використанняадміністративного ресурсу та “брудних”політичних технологій

Спроби застосування владою адміністративногоресурсу та “брудних” політичних технологій під часпроведення попередніх виборчих кампаній незустрічали масового опору громадян. В Українівідсутні прецеденти масових акцій протесту громад"ськості через порушення їх виборчих прав, зокрема,у випадку протиправного зняття з реєстраціїкандидатів, скасування результатів виборів у разі їхневідповідності інтересам влади та ін. Дуже важкоотримати свідчення виборців про порушення їхвиборчих прав з боку влади або учасників виборчогопроцесу в разі судового розгляду питань про такіпорушення.

Крім того, як засвідчують події під час виборів ідовиборів до Верховної Ради в кількох виборчихокругах, громадяни за певну плату свідомо ставалиучасниками схем фальсифікації виборів. Події вДонецьку, Харкові, Сумах, АР Крим свідчать, що частина громадян готова до участі в політичнихакціях, які спрямовані насамперед проти опозиційнихсил і мають явно нецивілізований характер, а поде"куди — є відверто протиправними.

Чинники, що спонукають громадян до таких дій,крім низької політичної культури, є наступними: (а) відсутність механізмів реальної відповідальності або не застосування передбачених законодавствомсанкцій; (б) матеріальні та фінансові стимули; (в) прямий примус з боку органів влади; (г) побою"вання санкцій з боку керівництва за місцем роботичи навчання, правоохоронних органів чи криміналь"них структур.

21 Відсутність реакції посадових осіб, прізвища яких фігурують у зв’язку з цим документом, свідчить про ігнорування ними та інституцією, яку вонипредставляють, громадської думки. 22 Політична цензура в Україні. Аналітична доповідь Центру Разумкова. — Національна безпека і оборона, 2002, №11, с.10.23 Наприклад, Комітет виборців України. Див. матеріали моніторингу цього Комітету: Опозиція в Україні. Аналітична доповідь Центру Разумкова. —Національна безпека і оборона, 2002, №7, с.25.


ВИСНОВКИ

Серед електоральних мотивацій у значноїчастини громадян присутні мотиви отриманняодномоментної вигоди (зокрема, проведення газу,будівництва доріг кандидатом, укладення договорів“соціального контракту” тощо), що переважаютьусвідомлення відповідальності за результати своговибору не лише для себе, але для країни в цілому.

Водночас, як засвідчили результати виборів доВерховної Ради, значна частина громадян, попримасштабні застосування адміністративного ресурсу,“брудних” політичних технологій, все ж проголосувала заопозиційні сили, продемонструвавши реальне ставленнядо влади і відстоявши своє право на вільний вибір.

Міжнародний чинникЗастосування адміністративного ресурсу, “брудних”

політичних технологій переважно не сприймаєтьсяяк серйозна проблема спостерігачами Співдружностінезалежних держав (СНД), оскільки у виборчихкампаніях цих країн відбувається масштабнезастосування подібних методів, іноді навіть набагатоінтенсивніше, ніж в Україні.

Водночас, офіційне керівництво України, прого�лосивши курс на європейську та євроатлантичнуінтеграцію, буде вимушене зважати на думку західноїспільноти з приводу чесності і прозорості виборів.Увагу на необхідності саме такого характеру виборівуже акцентували Парламентська Асамблея РадиЄвропи, Організація з Безпеки і Співробітництва в Європі, Європейський Союз тощо.

Міжнародні інституції виявили певну зацікав"леність у проведенні моніторингу як безпосередньовиборчого процесу, так і політичної ситуації передвиборами взагалі. Відомі події навколо проведення вдеяких містах форумів блоку “Наша Україна”викликали чітко негативну реакцію представниківзгаданих міжнародних об’єднань і багатьох держав.

ВИСНОВКИУ сучасних умовах президентські вибори

2004р. є вибором громадян не між різнимишляхами розвитку в рамках демократичногорежиму чи “різними ступенями демократії”, а між демократією та авторитаризмом, соціальноорієнтованою та олігархічною економікою.

Президентські рейтинги потенційних кандидатіву Президенти свідчать, що опозиційні сили маютьзначно вищі шанси на вихід своїх кандидатів удругий тур виборів, а відтак — і більше шансів наперемогу у виборах.

Таким чином, питання чергової суспільноїлегітимації діючої влади та проблема її само=збереження сьогодні стоїть украй гостро. В Україніпаралельно реалізуються два сценарії збереженняпри владі нинішньої правлячої еліти — “політичнареформа” та “обрання наступника (або діючогоглави держави)”.

Тому президентські вибори 2004р. відбувати=муться в умовах далеких від демократичних. Для забезпечення перемоги представника про=президентських сил можуть бути застосовані такізасоби, як: прямий тиск на виборців з боку влади;використання останньою силових і навітьнапівкримінальних структур; позбавлення опозиціїможливості довести свою думку до виборців;розігрування карти протиставлення регіонівУкраїни та громадян, які є носіями різних поглядів.Це може створити загрозу для громадянськогомиру і суспільної злагоди в країні.

Отже, на президентських виборах 2004р.адміністративний ресурс і “брудні” політичнітехнології застосовуватимуться як у традиційній(вплив на виборчий процес), так і в новій формах —як цілеспрямоване моделювання суспільно�політичної та соціально�економічної ситуаціїнапередодні виборів з метою реалізації електо�ральних цілей нинішньої влади. Внаслідок цьогосам адміністративний ресурс, “брудні” політичнітехнології перетворюються на реальну загрозужиттєдіяльності суспільства і держави в цілому.

Існує низка об’єктивних і суб’єктивних чинників,що будуть впливати на масштаби застосування таконсолідацію адміністративного ресурсу і “брудних”політичних технологій, зокрема: (1) необхідністьсамозбереження влади; (2) необхідність моделю=вання загальнополітичної ситуації вигідної дляпровладного кандидата; (3) недосконалість чинноговиборчого законодавства; (4) залежність судовоївлади від влади виконавчої; (5) перебуваннядемократичного цивільного контролю над сило=вими структурами та правоохоронними органами у зародковому стані; (6) позиція керівників місцевихорганів виконавчої влади; (7) недостатня розви=нутість структур громадянського суспільства; (8) відсутність сталого імунітету виборців до застосу=вання адміністративного ресурсу та “брудних” полі=тичних технологій; (9) недостатня можливістьапеляції до міжнародних структур у разі порушеннявиборчих прав громадян.

Проблема протидії використанню адміністра=тивного ресурсу у виборчій кампанії 2004р. є однією з найбільш нагальних проблем, якінеобхідно вирішити для забезпечення чесних ідемократичних президентських виборів в Україні,гарантування вільного волевиявлення громадян тавідповідного цьому волевиявленню результатувиборів.


ЕТАП УТВОРЕННЯ ВИБОРЧИХ ОКРУГІВ І ДІЛЬНИЦЬ

Законом не визначені хоча б орієнтовні чисельністьвиборців у територіальному виборчому окрузі та/абоорієнтовний відсоток відступу від такої чисельності, щостворює умови для утворення підконтрольнихмісцевій владі виборчих округів.

Закон не запобігає перегляду меж округів ідільниць безпосередньо в ході виборчої кампанії, що

також може сприяти здійсненню порушень законо"давства як на стадії складання списків виборців, так і безпосередньо на стадії голосування та під"рахунку голосів виборців.

Виборчі дільниці можуть утворюватися з окре"мими винятками. Один з них — утворення виборчихдільниць у формуваннях Збройних Сил (всього вУкраїні до 300 тис. військовослужбовців). Неважкоздогадатися, що голосування на таких дільницях небуде цілком вільним і таємним. Це підтверджується

Експерти Центру Разумкова у своїх попередніх дослідженнях уже аналізували та узагальнювалиможливі прояви адміністративного ресурсу та застосування “брудних” політичних технологій

24.

Зазначене дослідження є продовженням аналізу цієї тематики та здійснене з урахуванням, по�перше, особливостей законодавчого регулювання президентських виборів Законом України “Про вибори Президента України”25 та проведення саме президентських перегонів; по�друге — з урахуванням нових методів застосування адміністративного ресурсу та “брудних” політичнихтехнологій, що були використані під час парламентських виборів 2002р. та довиборів до Парламентуу 2003р.26

Прогноз Центру Разумкова щодо застосовування адміністративного ресурсу та “брудних”політичних технологій на парламентських виборах 2002р. фактично виправдався. Адміністративнийресурс і “брудні” політичні технології використовувалися масштабно та активно — на всіх етапахпроведення виборчої кампанії. Однак, як і передбачалося, в основному їх застосування булосконцентроване на етапі проведення передвиборної агітації, через створення несприятливих умовдля опозиційних партій і блоків, кандидатів в одномандатних округах та сприятливих — дляпровладних суб’єктів виборів.

Нижче викладені можливі прояви та методи застосування адміністративного ресурсу та “брудних”політичних технологій за етапами проведення президентської виборчої кампанії.

24 Політичні партії України напередодні парламентських виборів: стан і тенденції. Аналітична доповідь Центру Разумкова. — Національна безпека іоборона, 2001, №12, с.33%57.25 Далі за текстом — Закон. Автори аналітичної доповіді не ставили перед собою завдання цілісного аналізу Закону з точки зору досконалостірегулювання ним усіх аспектів виборчого процесу, акцентуючи увагу лише на тих недоліках і прогалинах у законодавстві, що можуть уможливитизастосування адміністративного ресурсу та “брудних” політичних технологій. Під час підготовки аналітичної доповіді авторами були використанірезультати аналізу Закону, здійснені експертами проекту “Вибори та політичні процеси” О.Барабашем, О.Кальченком та С.Ковтунцем.26 Тому в цій аналітичній доповіді не розглядаються прояви застосування адміністративного ресурсу та “брудних” політичних технологій, які вже розглядалися у попередніх дослідженнях Центру Разумкова.

2. МОЖЛИВІ ПРОЯВИЗАСТОСУВАННЯАДМІНІСТРАТИВНОГОРЕСУРСУ ТА “БРУДНИХ”ПОЛІТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙНА ПРЕЗИДЕНТСЬКИХВИБОРАХ 2004р.

2. МОЖЛИВІ ПРОЯВИЗАСТОСУВАННЯАДМІНІСТРАТИВНОГОРЕСУРСУ ТА “БРУДНИХ”ПОЛІТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙНА ПРЕЗИДЕНТСЬКИХВИБОРАХ 2004р.


ЕТАП ФОРМУВАННЯ ВИБОРЧИХ КОМІСІЙ

результатами парламентських виборів 2002р., коли90% виборців на так званих “закритих” дільницяхпроголосували за провладний блок “За ЄдинуУкраїну!”27.

ЕТАП ФОРМУВАННЯ ВИБОРЧИХ КОМІСІЙ

Для України як країни, де порушення демокра"тичних норм проведення виборів є звичайнимявищем, актуальним є відоме гасло: “Важливо не те,як голосують, а те, як підраховують голоси”. Томуувага до виборчих комісій, їх формування тадіяльності на всіх етапах виборчого процесу має бутиособливо пильною.

Конституцією України передбачений порядокпризначення та звільнення з посад членів Центральноївиборчої комісії (ЦВК), який характеризується значнимвпливом Президента України на формування складуЦВК: Парламент позбавлений права поданнякандидатур для призначення на посади членів ЦВК таініціювання припинення їх повноважень на цихпосадах. Ці повноваження здійснюються виключноглавою держави, що, в свою чергу, обумовлює певнузалежність діяльності ЦВК від зовнішніх впливів28.

Наприкінці 2003р. спливає термін повноваженьбільшості нинішнього складу ЦВК. На підставі того,які кандидатури будуть подані главою держави, і як відбуватиметься процес їх призначення, вжеможна буде робити деякі прогнози стосовнодемократичності та прозорості майбутніх прези"дентських виборів. Разом з тим, відсутність увизначений законодавством термін подань ПрезидентаУкраїни про призначення нових членів ЦВК взагаліможе поставити під сумнів проведення президентськихвиборів у 2004р., оскільки орган державної влади,уповноважений на організацію виборчого процесу, небуде легітимним.

Серед усіх виборчих комісій постійно діючою є лишеЦВК, тоді як інші виборчі комісії, попри колосальнувідповідальність, покладену на них, фактично пере�бувають поза межами контролю над їх діяльністю.На сьогодні ці комісії формуються відповіднимиорганами місцевого самоврядування спеціально підпрезидентські вибори29.

Закон встановлює, що до складу територіальних ідільничних виборчих комісій обов’язково залуча"ються по два представники від кожної партії чи блокупартій, від яких зареєстровано того чи іншогокандидата, та по два представники від кожногокандидата у Президенти України, зареєстрованогозборами виборців.

Водночас, є можливість превалювання в керів"ництві територіальних виборчих комісій представ"ників того чи іншого кандидата в Президенти, щопотенційно закладено в Законі. Така диспропорція,

до речі, була помітною під час виборів 1999р., коли ускладі керівництва цих комісій домінували представ"ники діючого Президента30.

Вагомим елементом адміністративного впливу нароботу комісій є відсутність заборони на входження доскладу територіальних і дільничних комісій державнихслужбовців та службовців органів місцевого само�врядування. Адже в такий спосіб на роботу цихкомісій можуть впливати ті посадові особи, якимбезпосередньо підпорядковуються відповідні членицих комісій.

Нечітким є формулювання частини 7 статті 16Закону стосовно можливості дострокового припиненняповноважень члена виборчої комісії у випадкупорушення “інших законів України”. Застосуваннязазначеної норми може призвести до позбавленняокремих членів комісій їх статусу в разі порушеньними норм, що не становлять великої суспільноїнебезпеки, наприклад: порушення правил дорожньогоруху, санітарних норм чи правил пожежної безпекитощо.

Загалом, оцінюючи норми, присвячені форму"ванню персонального складу виборчих комісій,можна зробити висновок, що цей порядок єнедосконалим, містить чимало суперечливих, а то йвідверто хибних положень, що потенційно створюютьнебезпеку застосування адміністративного ресурсу вжена ранніх стадіях виборчого процесу.

ЕТАП СКЛАДАННЯ ТА УТОЧНЕННЯСПИСКІВ ВИБОРЦІВ

Закон використовує так званий примусовийпорядок складання списків виборців, що засто"совується за умови відсутності в державі чіткої

27 Гриценко А. Довгий шлях до правди? — Дзеркало тижня, 27 квітня 2002р., с.2; http://www.zn.kiev.ua/ie/show/391/34670.28 Докладніше про проблеми вдосконалення порядку формування складу ЦВК та забезпечення незалежності її діяльності див.: Органи управліннявиборчим процесом: окремі проблеми організації та діяльності. Матеріали до Круглого столу “Президентські вибори 2004: проблеми законодавчогорегулювання виборчого процесу”. — Лабораторія законодавчих ініціатив, Київ, 2003, с.2%3. 29 Територіальні виборчі комісії у кількості 225 формуються обласними, Київською та Севастопольською міськими радами, Верховною Радою АР Крим за поданнями партій (блоків), зборів виборців, які висунули кандидатів у Президенти, тоді як дільничні комісії формуються сільськими,селищними, міськими, районними у містах радами.30 Див.: Політичні партії України напередодні парламентських виборів: стан і тенденції. Аналітична доповідь Центру Разумкова. — Національнабезпека і оборона, 2001, №12, с.38.


МОЖЛИВІ ПРОЯВИ ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО РЕСУРСУ

системи їх реєстрації. Це може призвести доманіпулювань у ході голосування та викривленнярезультатів виборів.

В Україні відсутній механізм реєстрації громадян, якітимчасово перебувають на певній території. Томупрактично нереальним є включення до таких списків усіхвиборців, які проживають на території дільниці.Можливо, що деякі виборці можуть проголосуватидвічі або навпаки — жодного разу. За окремимиданими, за кордоном тимчасово працює до 7 млн.українських громадян. Тому можливість їх реальногоголосування на дільницях, де вони включені досписків виборців, є проблематичною. Це може суттєвовплинути на результати волевиявлення громадян.

Проблемою є і реальна відповідальність посадовихосіб, які підписали списки виборців, за їх досто"вірність і повноту. Надаючи дільничним виборчимкомісіям 25 днів для уточнення цих списків, Закон нефіксує механізму такого уточнення.

Закон обмежує права осіб, які в день голосуванняперебували на робочих місцях, у віддалених населенихпунктах, і не мали реальної можливості дістатися досвоїх виборчих дільниць.

Під час голосування у 1999р. непоодинокими буливипадки відмови виборчих комісій включати до списківвиборців громадян, які не мають прописки за місцемсвого постійного проживання. Слід зазначити, щовідсутність прописки і свавілля щодо вирішенняцього питання на виборчих дільницях суттєвогальмували активність виборців.

Надмірно ускладнений порядок вилученнявиборців із списків за місцем їх проживання івнесення до списків за місцем їх фактичного пере"бування призвів у 1999р. до порушення виборчих правмайже 1 млн. громадян.

Можливим є проведення попереднього масовогомоніторингу виборчих уподобань громадян (наприклад,під виглядом соціологічного опитування), з наступ"ним не включенням громадян, які підтримуютьпевних кандидатів, до списків виборців. Зрозуміло,що такі дії у принципі можуть бути оскаржені всудовому порядку, однак якщо виборець дізнаєтьсяпро порушення своїх прав напередодні або в деньголосування, то для їх захисту в нього практично незалишиться часу.

ЕТАП ВИСУВАННЯ І РЕЄСТРАЦІЇКАНДИДАТІВ У ПРЕЗИДЕНТИ УКРАЇНИ

У Законі не визначений статус блоку політичнихпартій, не врегульована можлива ситуація, коли впроцесі збору підписів або після реєстрації кандидатаз блоку виходить одна з партій, що його утворили, абоколи блок взагалі припинив існування. Це створюєумови для штучного розколу насамперед опозиційнихвиборчих блоків, що може бути використано як засібдля обмеження виборчої кампанії відповіднихкандидатів.

Положення Закону про збір підписів виборців напідтримку того чи іншого претендента в кандидати, за умови наявності у виборця права на підпис закількох претендентів у кандидати, провокує негативнеставлення виборців до цієї важливої стадії виборчого

процесу, штовхає його учасників до корупційних дій,фактичного продажу підписів виборців та їх фальси�фікації, позбавляє реальної можливості здійснитиперевірку правильності та законності зібраних підписів.

Закон фактично дозволяє збір підписів у місцяхслужби і роботи, де можуть мати місце випадки тискуна службовців з метою змусити їх поставити свійпідпис на підписних листах, адже заборона це робити,викладена у статті 27 Закону, не передбачає ніякоїсанкції за порушення такої вимоги.

Закон не уточнює статус осіб, які збирають підписи,так само, як і умов їх участі в цьому процесі, у т.ч.одержання винагороди за свої послуги, що може матинаслідком оплату їх праці через “чорний нал”. Законвимагає, щоб кожен підписний лист був“підписаний” особою, яка зібрала ці підписи, прицьому вона несе персональну відповідальність задостовірність таких підписів. Під час зазначеногоетапу виборчої кампанії 1999р. кандидатами активновикористовувався адміністративний ресурс, до якогоможна віднести і технології формування баз даних,впливу на підлеглих державних службовців з метоюпримусити їх поставити свої підписи на підтримку тихчи інших кандидатів.

Так, член ЦВК Р.Давидов засвідчив, що існувалицілі “бригади” із заповнення підписних листів. Вінповідомив, що під час перевірки ЦВК “виходила на такікооперативи”31. 28 травня 1999р. в одній з програм наУТ"2 прозвучало, що один голос на підтримку декого зпретендентів у кандидати на президентських виборахкоштує від 50 копійок до 1 гривні.

Разом з тим, не існувало можливості та чіткихкритеріїв оцінки достовірності підписів у підписнихлистах. Під час відповідного періоду була випро"бувана технологія так званих лжезбирачів підписів,фальшивки могли бути використані для підміниавтентичних документів на останньому етапі

31 Давидов Р. Практика збирання підписів на підтримку претендента на кандидата у Президенти України: плюси і мінуси правової регламентації.Вибори Президента України % 1999: проблеми теорії і практики. — Київ, 2000, с.37%38.


ЕТАП ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕДВИБОРНОЇ АГІТАЦІЇ

перевірки. За інформацією ЦВК, до цієї структуринадійшло кілька тисяч повідомлень про порушення,але немає органу, що міг би їх перевірити.

Перевірка підписів істотно централізована — їх перевіряє виключно ЦВК. За умов обмеженоїчисельності її апарату, переглянути мільйони підписівпросто неможливо, що нівелює саму ідею збирання такоїзначної кількості підписів кожним з претендентів дляйого реєстрації як кандидата в Президенти України32.

Одним із найгостріших моментів, що виникли уході “підписної кампанії”, виявилося питання провидання додаткових підписних листів претендентам укандидати в Президенти. Після відмови ЦВК цезробити, претенденти змушені були звернутися доВерховного Суду України, який і зобов’язав ЦВКвидати додаткові підписні листи. Все це потребуєпевного часу, що може використовуватися владою дляобмеження можливостей опозиційних претендентів івиключення їх із передвиборної боротьби ще на стадіїзбирання підписів.

Чи не найбільшим недоліком законодавчогорегулювання цього етапу виборчої кампанії єнедостатнє регулювання власне реєстрації кандидатів уПрезиденти України. Чітко не виписана процедуратакої реєстрації, підстави і порядок відмови уреєстрації, а також скасування реєстрації. Нечіткістьвідповідних процедур стала негативним чинникомпід час виборів 1999р., а тому слід унеможливитиповторення цього у 2004р.

Так, чи не єдиною підставою для “нереєстрації”або “зняття з реєстрації” кандидата у Президенти єподання ним у декларації про свої доходи та майно“завідомо неправдивих відомостей” та встановленняв ній “інших істотних порушень”. Закон не визначаєзмісту цих термінів. Це може призвести до вибірковогозастосування зазначеної норми і зняття з реєстраціїнасамперед опозиційних кандидатів, наприклад, через мінімальну розбіжність між задекларованими і“виявленими” доходами.

Закон не визначає також термінів перевіркидекларацій. Це може призвести до того, що такі“порушення” будуть виявлені, наприклад, за три днідо дня голосування, а рішення Верховного Суду проскасування реєстрації буде прийняте безпосередньонапередодні дня виборів. Зрозуміло, що в такомувипадку це буде означати поразку кандидата у виборчійкампанії, оскільки для захисту своїх прав у нього простоне залишиться часу.

Не виключено, що на цій стадії буде застосованавже відома технологія “клонування” кандидатів.Вона застосовувалася на парламентських виборах,хоча і не принесла вагомих дивідендів. Тому можливеїї певне коригування: кандидати"“двійники” вже небудуть статистами у виборчому процесі, головнезавдання яких — відволікати увагу виборців відпрізвищ відомих політиків у бюлетені. Навпаки,кандидати"“двійники” братимуть активну участь у

виборчій кампанії з програмами, протилежними зазмістом програмам “основних” кандидатів, абопропагуючи якості, що нав’язуються відповіднимкандидатам їх політичними опонентами. Наприклад,можлива поява кандидатів типу “Ющенко"антиукраїнець”, “Мороз"ультранаціоналіст” та ін.Зрозуміло, що діяльність саме “кандидатів"клонів”буде активно висвітлюватися підконтрольними владі ЗМІ.

Як засвідчує досвід місцевих виборів, владоюапробуються технології боротьби з реєстрацієюєдиного кандидата від опозиційних сил. Так, у травні 2003р. на виборах міського голови м.Сумиопозиції (Блок “Наша Україна”, Блок ЮліїТимошенко та Соціалістична партія України)вдалося висунути єдиного кандидата. Проте,внаслідок недостатньої послідовності дій самоїопозиції (був висунутий ще один кандидат від однієїіз цих політичних сил, який, однак, не позиціо"нувався як “єдиний”), місцевій владі шляхомпочергового зняття з реєстрації обох претендентів, а потім — відновлення реєстрації того, хто не став“єдиним кандидатом від опозиції”, вдалося нейтра"лізувати домовленості опозиції.

Аналогічні технології можуть застосовуватися і напрезидентських виборах. Опоненти опозиційних силбудуть намагатися максимально розпорошити елек�торальні можливості опозиції. Зокрема, шляхомстворення атмосфери недовіри між цими кандидатами,недопущення до участі у виборчій кампанії кандидата�фаворита від опозиційних сил тощо.


Застосовування адміністративного ресурсу та“брудних” політичних технологій зменшує реальнуможливість ознайомлення виборців з перед"виборними програмами та з самими кандидатами напосаду Президента України, створює деформованеуявлення про них, що може істотно вплинути напозицію виборців. Відомо, що інформаційна блокадаабо ж поширення неправдивої інформації про опози�ційних кандидатів є суттєвим чинником дезорієнтаціївиборців та викривлення волевиявлення громадян у ходіголосування.

Останні події під час проведення форумів демо"кратичних сил у Донецьку, Сумах і Сімферополізасвідчили, що влада вже сьогодні здійснює апробаціюнових виборчих технологій, переходячи від пасивногоспостереження до активних, а часом — і агресивних дій.Якщо на попередніх виборах опозиція стикалася зпроблемами закриття приміщень, в яких повиннібули проходити зустрічі опозиційних кандидатів звиборцями, то зараз, наприклад, у Донецьку, таке приміщення було вже зайняте агресивноналаштованою молоддю (за окремими свідченнями —у стані алкогольного сп’яніння), що не дозволилопровести запланований захід33.

32 Відсутність реального механізму перевірки зібраних підписів призвела до того, що ЦВК в 1999р. відмовила шести претендентам у реєстраціїкандидатами у Президенти України. Верховним Судом України було встановлено, що ЦВК порушила при цьому вимоги Закону. Таким чином, виникласитуація, коли з 15 кандидатів на посаду Президента дев’ять кандидатів зареєстровані постановою ЦВК як такі, що зібрали не менше 1 млн. підписів, а шість — зареєстровані ЦВК відповідно до рішень Верховного Суду України. Така ситуація може повторитися знову, якщо будуть збережені нормипро збирання підписів або якщо не буде передбачено чіткого механізму перевірки та встановлення автентичності відповідних підписів. 33 Дмитричева О. ...Чи відлуння майбутньої війни? — Дзеркало тижня, 7 листопада 2003р., с.1,2; http://www.zn.kiev.ua/ie/show/467/43483.



Проти “Нашої України” були організованіпровокації, у т.ч. із використанням фашистськоїсимволіки, електронні ЗМІ розтиражували майжеоднакові репортажі не лише негативного змісту, але почасти відверто неправдиві. А в АР Крим передзапланованим прямим ефіром В.Ющенка у респуб"ліканській телестудії була просто відключенаелектроенергія. Ці події засвідчили, що подібніметоди можуть активно використовуватися і під часпрезидентської виборчої кампанії.

Владою також можуть бути використані такі“брудні” маніпулятивні технології, як: позиціону"вання провладного кандидата як “непричетного” до непопулярного серед населення режиму Л.Кучми(“лідер іншого покоління”); створення сприятливогодля такого кандидата психологічно"інформаційноготла кампанії (провокування конфліктів “правого” —“лівого”, “прозахідного” — “проросійського”, “комуніс"тичного” — “антикомуністичного” кандидатів тощо);використання зацікавленості у певних результатахвиборів зовнішніх сил (насамперед Росії); медіа"дискредитація опонентів без надання можливостідля спростування; розв’язування віртуальної(дипломатичної) війни у зовнішньополітичномувимірі або провокування сутичок і масовихзаворушень усередині країни для запровадженнянадзвичайного стану та перенесення виборів.

За такої стратегії, для провладного кандидатаважливою буде участь у кампанії кількох “керованих”кандидатів з опозиційним іміджем.

Не виключене також застосування складної гри здвома і більше провладними кандидатами, якінапередодні голосування знімають свої кандидатурина користь заздалегідь обумовленого фаворита(“Канівська четвірка” навпаки).

Одним із головних завдань влади під час про"ведення президентської кампанії є забезпеченняпевного покращання соціально"економічногостановища громадян і дискредитація опозиційнихкандидатів, які лише “критикують владу в той час,коли вона досягає реальних успіхів”. Тому можевиявитися, що встановлення у листопаді 2003р.запропонованої Урядом мінімальної заробітної платиу 205 грн., замість запланованих Парламентом 237 грн.,було заздалегідь спланованим кроком влади, а не їїтактичною поразкою, як здається зараз. Цілкомможливим є підвищення напередодні активногорозгортання президентської кампанії мінімальноїзаробітної плати, наприклад до 250 грн., яке будепроходити з відповідним пропагандистськимзабезпеченням.

Як засвідчили парламентські вибори 2002р.,активним фактором, що впливав на перебіг виборчоїкампанії, було використання соціологічних дослід"жень, у т.ч. замовного характеру, та поява “нових”

соціологічних служб, що припиняли свою діяльністьодразу після закінчення виборчої кампанії34. Замовнідослідження мали створити уявлення про високийрейтинг кандидата, що сприяло б його перемозі.Паралельно застосовувалася тактика дискредитаціїнезалежних центрів, які проводили власні соціо"логічні опитування35. Такий перебіг подій є цілкомможливим і на президентських перегонах 2004р.

Згідно зі статтею 33 Закону, заборонено про"водити агітацію, що супроводжується наданнямвиборцям безоплатно або на пільгових умовахтоварів, послуг, цінних паперів, грошей, іншихматеріальних цінностей. Попри це, як показавперебіг виборчої кампанії до Верховної Ради у 2002"2003рр., ця норма постійно порушувалася, а технології здійснення таких порушень постійновдосконалювалися.

Так, на повторних виборах до Парламенту увиборчому окрузі №201 (червень"липень 2002р.)вперше в історії виборчих кампаній в Україні для“матеріального заохочення” виборців було застосованосистему багаторівневого маркетингу36. Виборчийваріант цієї технології передбачав створеннякласичних “пірамід”, кількість яких дорівнювалакількості виборчих дільниць. Залучалися нові“учасники” — родичі, сусіди, друзі, колеги. Голосодного виборця коштував 20 грн., які виплачувалисяза півтора"два тижня до голосування. Виборцірозписувалися за отримання грошей у спеціальнихсписках із зазначенням паспортних данихотримувачів. У разі 100% голосування за кандидатавідповідно до цих списків по кожній дільницівиборцям обіцялася “премія” — додаткові 20 грн.37

34 Наприклад, під час парламентських виборів 2002р. оприлюднювалися дані соціологічних досліджень Фонду “Свобода”, після закінчення кампаніїцей Фонд зник з інформаційного простору.35 Співробітники Центру Разумкова на власному досвіді відчули застосування таких технологій на практиці протягом парламентської кампанії 2002р.36 Див. детальніше: Карась П. Стенограма виступу на Круглому столі “Новітні виборчі технології та виборче законодавство”. Проект “Вибори таполітичні процеси”. — Київ, 31 січня 2003р., http://www.vybory.com/ua/coments/5summary/sem_el_tech.html; Слепинін О. Нова українська гра “нашвибір”: презентація в Черкасах. — Дзеркало тижня, 26 липня 2002р., с.3; http://www.zn.kiev.ua/ie/show/402/35511.37 Стенограма Круглого столу “Новітні виборчі технології та виборче законодавство”.



Одному з кандидатів вдалося удосконалити такутехнологію на проміжних виборах у виборчомуокрузі №82 (листопад"грудень 2002р.). Крім під"вищення ціни за голос одного виборця до 50 грн., вінпоставив перед собою завдання найняти для роботиу власному виборчому штабі стільки виборців38,скільки буде необхідно для перемоги — черезукладання з ними договорів. Такі договори не моглимати юридичної сили, проте сприймалисявиборцями — “працівниками” виборчого штабукандидата — як обов’язкові для них.

Технологія “матеріального заохочення” виборцівсягнула свого апогею під час проміжних виборів увиборчому окрузі №206 (травень�червень 2003р.):майбутній переможець розпочав кампанію з придбанняконтрольного пакету акцій одного з найбільшихпромислових підприємств міста39. До офіційногопочатку кампанії зазначене підприємство вжепочало працювати та відновило виплати своїмпрацівникам за рахунок інвестицій кандидата. Такіматеріальні втрати компенсувалися відповіднимвпливом на персонал заводу та можливоюпідтримкою на виборах.

Однією з причин порушень заборон, встанов"лених статтею 33 Закону, є відсутність юридичноївідповідальності за ці вчинки або ж її неадекватністьсуспільній небезпеці вчиненого. Ще однієюпричиною є нечітко виписані ознаки таких право"порушень, що сприяє вибірковому застосуваннюзаконодавства.

Це саме стосується і таких дій, як:

виготовлення друкованих агітаційних матеріалівбез інформації про організацію, установу та осіб,відповідальних за їх випуск, вихідних даних установи,що здійснила друк, відомостей про загальний наклад;

проведення передвиборної агітації у зарубіжнихЗМІ, що транслюють свої передачі або розповсюд"жуються на території України;

підтримання чи надання переваги тому чиіншому кандидату в Президенти України з боку ЗМІ,їх службових осіб і творчих працівників;

порушення принципу неупередженості докандидатів з боку органів державної влади, місцевогосамоврядування, їх посадових і службових осіб.

Закон регулює використання у президентськійкампанії лише державних ЗМІ шляхом наданнякандидатам у Президенти рівного ефірного часу тавідповідної газетної площі. Водночас, не викликаєсумнівів, що державні ЗМІ активніше будутьвисвітлювати діяльність провладних кандидатів, що створює нерівні умови для кандидатів від опозиції.

У Законі не розглядаються питання, що сто"суються будь"яких зобов’язань (або відмови від них)ЗМІ недержавної форми власності у забезпеченнірівних умов для проведення передвиборної кампанії.

У ньому також немає вказівок на відповідальністьвиборчих комісій за неналежне “здійсненняконтролю над дотриманням установленого порядкупроведення передвиборної кампанії” засобамимасової інформації.

До того ж, з 1 січня 2004р. набуває чинності новийЦивільний кодекс України, п.3 стаття 277 якоговизначає, що “негативна інформація, поширена проособу, є недостовірною”. І така особа має право наспростування цих відомостей. Із запровадженням цієїнорми взагалі стає незрозумілим, яким чином будевестися передвиборна агітація, оскільки вонапередбачає обговорення якостей кандидатів,висловлення позитивного чи негативного ставленнядо них.

Впровадження політичної цензури в Україніопосередкованими методами (надання ліцензій,проведення численних перевірок контролюючимиорганами) призводить до значної залежності ЗМІ відвлади, а отже, і створення нерівних умов для опози�ційних кандидатів40.

Проведення президентських 1999р. та парла"ментських виборів 2002р. засвідчило, що у виборчомупроцесі дедалі інтенсивніше застосовуються “брудні”політичні технології, які передбачають поширеннянедостовірної інформації про кандидатів. Унаслідокїх застосування зростає кількість справ про захистчесті та гідності у судових органах. Проте механізмицивільно"правової відповідальності належнимчином не спрацьовують. Тому існує реальна загрозаперетворення передвиборної агітації під час виборів2004р. на “передвиборну дезінформацію”.

Однією з можливих підстав для проявів адмі�ністративного ресурсу є вибіркове застосуваннязаконодавства з перевірки використання виборчогофонду кандидатів у Президенти. Сума в 100 тис.неоподатковуваних мінімумів доходів громадян недає змоги провести реальну виборчу агітацію41. За експертними підрахунками, для її повноцінногопроведення необхідно близько $100 млн.42

Встановлений також граничний розмір внеску відоднієї особи — 100 неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян.

З одного боку, такі положення Закону можутьпризвести до обмеження виборчої кампанії,насамперед, опозиційних кандидатів через численніперевірки. З іншого — вони не підкріплені ніякимисанкціями за їх порушення, наприклад, зняттямкандидата з реєстрації. Це нівелює саму ідеювизначення будь�яких обмежень щодо граничногорозміру особистого виборчого фонду кандидата івідкриває шлях до реалізації різноманітних тіньовихсхем фінансування виборчої кампанії.

Сприяти застосуванню адміністративного ресурсуможе і відсутність прямої заборони в Законі державнимслужбовцям бути довіреними особами кандидатів.

38 Старух О. Стенограма виступу на Круглому столі “Новітні виборчі технології та виборче законодавство”. 39 Фоменко В., Хоменко І. Вогонь по площах. — Дзеркало тижня, 14 червня 2003р., с.1, 4; http://www.zn.kiev.ua/ie/show/447/38839.40 Детальніше див.: Політична цензура в Україні. Аналітична доповідь Центру Разумкова. — Національна безпека і оборона, 2002, №11, с.2%27.41 Для порівняння зазначимо, що для партій і блоків на виборах народних депутатів України встановлено навіть більшу суму — 150 тис.неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 42 Для того, щоб стати Президентом, готуй $71 млн. І це без розкрадання. — Українська правда, 17 листопада 2003р.; http://www2.pravda.com.ua/archive/2003/?31117E4Enew.



У Законі недостатньо чітко прописані статус іправа офіційних спостерігачів від іноземних держав, а можливість призначення офіційних спостерігачіввід українських громадських організацій взагалівідсутня. Це значно підвищує закритість виборчогопроцесу, створює умови для зловживань і застосуванняадміністративного ресурсу.

Під час парламентських виборів 2002р. значнакількість рішень виборчих комісій була скасована всудовому порядку. Це свідчить про необхідністьпідвищення кваліфікації членів територіальних ідільничних виборчих комісій. Складність поєднанняпринципу формування комісій на партійній основі зпринципом професіоналізму стала головною причи"ною відсутності кваліфікаційних вимог до керів"ництва виборчих комісій. Що, в свою чергу, поставилопід сумнів правильне застосування положень законо�давства цими комісіями43.

Наприклад, О.Жиру, народному депутату III скликання, який балотувався у виборчому окрузі№35, було винесено 12 попереджень, більша частинаяких згодом була скасована. Проте цей кандидат всеодно був знятий з реєстрації. Фактично в цьому окрузівперше в Україні доля виборів вирішувалася в судах.

Своєрідним юридичним ноу"хау у боротьбі протиопозиційних кандидатів став “феномен громадянинаМітченка”, який встиг “оскаржити” в апеляційномусуді Дніпропетровської області рішення окружноїкомісії стосовно винесення попередження кандидатуО.Жиру ще до того часу, коли про це попередженнякомісія інформувала самого кандидата. За допомогоютакого юридичного казусу фактично блокувалисябудь"які юридичні дії кандидата до моментувинесення рішення апеляційним судом. Зайвеговорити, що зазначена скарга була складена такимчином, щоб у її задоволенні було напевновідмовлено44.

Суть ще однієї “брудної” політичної технологіїполягає у тому, що один із кандидатів практично непроводить власної виборчої кампанії, а лише подаєпозови проти інших кандидатів. Так діяв один ізкандидатів у виборчому окрузі №201, намагаючисьзняти з реєстрації майже всіх помітних кандидатівчерез рішення суду45. Не виключене повтореннятакого сценарію і на президентських виборах 2004р.

На цьому етапі кампанії можна очікувати такожширшого застосування у передвиборній боротьбінових інформаційних технологій. Зокрема, можливівиведення з ладу комп’ютерних мереж і знищення базданих політичних опонентів, “зняття” конфіден"ційної інформації або її спотворення, використаннямережі Інтернет для дискредитації кандидатів уПрезиденти. Наприклад, останнім часом у мережішироко рекламувалися штучно змонтованіпорнографічні фотографії відомих опозиційнихполітиків.

ЕТАП ПРОВЕДЕННЯ ГОЛОСУВАННЯ На цьому етапі застосування адміністративного

ресурсу та “брудних” політичних технологій набу"вають особливого негативного значення, оскількибезпосередньо впливають на підсумки голосування.

Так, на виборах міського голови м.Мукачевевперше спостерігалася відкрита боротьба міжпровладним і опозиційним кандидатами, коли обидвісторони використовували адміністративний ресурс і“брудні” політичні технології. У день голосуванняміж обома сторонами точилася “інформаційна війна”з паралельними спробами зірвати голосування(провокативні повідомлення про замінуваннявиборчих дільниць, втягнення до протистоянняправоохоронних органів тощо)46. Фактично ще дозакінчення голосування була підірвана віра виборціву легітимність результатів виборів. У підсумку,вирішенням долі виборів почергово займалисяСихівський районний суд Львова та Мукачівськийміський суд, що своїми рішеннями скасувалирезультати голосування на тих чи інших виборчихдільницях, від чого змінювалася загальна ситуація.Міська виборча комісія до розгляду справиВерховним Судом оголосила переможцем кандидата,підтримуваного блоком “Наша Україна”.

Не виключене проведення передвиборної агітації удень виборів через закордонні ЗМІ, та ще й звикористанням неправдивих відомостей. Наприклад, у березні 2002р. у ЗМІ була оприлюднена інформаціяпро те, що нібито за ініціативою представників

43 Більш детально про проблеми професіоналізму у діяльності виборчих комісій див.: Органи управління виборчим процесом: окремі проблемиорганізації та діяльності. Матеріали до Круглого столу “Президентські вибори 2004: проблеми законодавчого регулювання виборчого процесу”. —Лабораторія законодавчих ініціатив, Київ, 2003, с.4%5. 44 Дмитричева О. Гордієва урна. — Дзеркало тижня, 26 липня 2002р., с.1,3; http://www.zn.kiev.ua/ie/show/402/35509.45 Карась П. Стенограма виступу на Круглому столі “Новітні виборчі технології та виборче законодавство”. 46 Мартин В. Мукачеве: битва адмінресурсів. — Дзеркало тижня, 11 липня 2003р., с.3; http://www.zn.kiev.ua/ie/show/450/39213.


ЕТАП ПРОВЕДЕННЯ ГОЛОСУВАННЯ

блоку “Наша Україна” Івано"Франківська міськарада прийняла рішення про реабілітацію воїнівдивізії СС “Галичина”. Як стало відомо пізніше, по�перше, внесення цього питання до порядку денногобуло ініційоване представником Української соціал"демократичної партії, яка не входила до цього блоку;по�друге, рішення міської ради так і не набулозаконної сили47.

Водночас, ця неправдива інформація широковисвітлювалася у день виборів кількома росій"ськими телеканалами. Зрозуміло, що це погіршилоставлення російськомовного населення України доблоку “Наша Україна” і, відповідно, вплинуло наголосування цієї категорії виборців.

На парламентських виборах 2002р. значна частинавиборців не змогла проголосувати внаслідокненалежної організації роботи виборчих дільниць та великих черг громадян на них. Як виявилося, на цих виборчих дільницях фаворитами були опози"ційні політичні сили. Таким чином вони втратилипевний відсоток підтримки громадян на свою користь,оскільки волевиявлення частини їх виборців не буловраховане. Не виключене і створення на дільницях, де більшою підтримкою користуються кандидати відопозиції, “штучного дефіциту” виборчих бюлетенів.

Можливою технологією є цілеспрямованестимулювання явки виборців у регіонах, де відноснуперевагу має, наприклад, провладний кандидат, з одночасним її заниженням у регіонах, де більшоюпопулярністю користуються представники опозиції.Цілком імовірним є і “паперове” завищення(заниження) рівня явки з метою вкидання (вилучення)бюлетенів на користь певного кандидата.

Уможливлять застосування адміністративногоресурсу та “брудних” політичних технологій і прогалиниу законодавстві, недостатньо прозора діяльністьвиборчих комісій.

Так, у Законі недостатньо чітко визначенийпорядок виготовлення бюлетенів, строки розмі"щення відповідного державного замовлення наполіграфічних підприємствах, умови їх збереженнядо передачі до ЦВК, а також фінансуваннявиготовлення бюлетенів. Питання збереженнявиборчих бюлетенів під час їх перевезення ізбереження, починаючи з моменту їх друкування,розподілу й одержання дільничними виборчимикомісіями аж до дня виборів також залишаютьсяпрактично не врегульованими, що потенційно несе усобі небезпеку фальсифікації народного волевиявленняза рахунок заповнення бюлетенів поза виборчимидільницями.

Норма Закону, що передбачає видання дільничнимкомісіям бюлетенів з резервом, обсяг якого визна�чатиметься ЦВК, створює можливість використанняцього резерву для фальсифікації результатів виборів.

У Законі немає обмежень на присутність уприміщенні для голосування посадових осіб органівдержавної влади і місцевого самоврядування,працівників правоохоронних органів, інших осіб,

які не є членами дільничної виборчої комісії абоофіційними спостерігачами, довіреними особамикандидатів у Президенти України, журналістами,виборцями. Відсутність такої заборони може бутивикористана з метою впливу на волевиявленнягромадян.

Широкі можливості для фальсифікацій створюєнедостатня технологічність зазначеного Закону.Найбільш важливі його недоліки з цієї точки зорунаведені нижче.

1. У Законі недостатньо чітко визначено, що доогляду повинні бути пред’явлені всі виборчі скриньки,включаючи переносні; що всі виборчі скринькиповинні залишатися в полі зору членів комісії іспостерігачів, за винятком тих випадків, колипереносні виборчі скриньки використовуватимутьсяпоза приміщенням для голосування.

2. Законом не передбачені розрахунки окремихбазових даних для внесення їх до протоколу напередоднідня виборів, зокрема: дані щодо перевірки кількостібюлетенів, отриманих виборчою дільницею; числогромадян, внесених до списків виборців; числовиборців, які звернулися за відкріплювальнимпосвідченням. У день виборів у цих даних не повинновідбуватися ніяких змін. Зазначені дані можутьслугувати основою для оцінки демократичностіголосування та певним запобіжником від підписаннянезаповнених протоколів про проведення виборівчленами дільничних комісій.

3. У Законі не визначені чіткі обмеження умовнадання виборцеві права голосувати поза приміщеннямидля голосування, будь"які обмеження використанняпереносних виборчих скриньок і бюлетенів такожвідсутні. Із Закону чітко не зрозуміло: чи приносятьсяці бюлетені лише до місць проживання виборців чи доінших місць — оскільки Закон оперує терміном“місця перебування виборців”.

4. Законом визначено, що кількість виборчихбюлетенів, винесених з ділянки з переноснимивиборчими скриньками, має дорівнювати кількостізаяв про голосування за межами виборчої дільниці. На практиці члени комісії, які вивозять виборчібюлетені з виборчої дільниці, беруть із собою кільказапасних бюлетенів на випадок, коли виборецьзіпсує свій бюлетень.

5. Законом не передбачено, що при порівняннікількості заяв із фактичною кількістю бюлетенів упереносних виборчих скриньках, бюлетені, що знахо"дяться в кожній із скриньок, мають підраховуватисяокремо.

6. Положення Закону, в яких викладені підставидля визнання бюлетеня недійсним, не містять якихосьінших потенційних дискваліфікуючих ознак, що згаду�ються в інших його нормах. Наприклад, у відповіднійстатті Закону немає навіть натяку на те, що вико"ристання олівця для заповнення бюлетеня недозволене. Однак заповнення бюлетеня олівцемдозволяє надалі зробити певні “коригування”, які спотворюватимуть народне волевиявлення.

47 Гуцул Є. Чи сперечався Івано%Франківськ із Нюрнбергом? — Дзеркало тижня, 29 березня 2002р., с.4; http://www.zn.kiev.ua/ie/show/387/34311.



проголосували за цей блок. По�друге, шляхомоприлюднення інформації про результати виборів, у першу чергу, із виборчих дільниць Східного регіонуУкраїни, де Виборчий блок “За Єдину Україну!” мавпорівняно кращі результати. У такий спосіб напочатковому етапі було створене враження, що вінперемагає. Зрозуміло, що потім інформація набувалабільш збалансованого характеру.

Така тактика може бути застосована і напрезидентських виборах в інтересах певногокандидата, який таким чином може деякою мірою“підготувати” громадську думку на випадок, коливибори будуть фальсифікуватися на його користь.

Суттєвим недоліком Закону, який фактично дає“зелене світло” застосуванню адміністративного ресурсута “брудних” політичних технологій, є відсутність уньому підстав і порядку визнання виборів ПрезидентаУкраїни недійсними. Отже, навіть грубі порушенняЗакону не можуть стати підставою для оскарженнярезультатів голосування.

У 1999р. окремі кандидати намагалися домогтисявизнання результатів виборів недійсними. Так,О.Мороз та Ю.Кармазін надіслали до ВерховногоСуду заяву про скасування результатів першого турувиборів. Як повідомляв заступник голови Верхов"ного Суду П.Шевчук, лише перелік згаданихправопорушень займав 50 сторінок. Однак судвідмовився прийняти скарги на тій підставі, що відповідно до Закону вони не підлягаютьрозгляду в судах.

Всі інші чинні виборчі закони передбачаютьпідстави та порядок визнання виборів недійсними —при обранні народних депутатів України, депутатівВерховної Ради АР Крим, депутатів місцевих рад,сільських, селищних і міських голів. Така істотнапрогалина у законодавстві суперечить вимозізабезпечення демократизму виборів, не сприяєдотриманню законодавства суб’єктами виборчогопроцесу.

7. Закон не передбачає права офіційних спостері�гачів супроводжувати виборчі бюлетені при транспорту�ванні від виборчих дільниць до територіальних комісій,а від територіальних комісій до ЦВК, що підвищуєризик фальсифікації народного волевиявлення настадії транспортування бюлетенів.

Серед інших недоліків Закону, що стосуютьсяетапу проведення голосування, слід відзначитинаступні. Діяльність багатьох виборчих комісій підчас повторного голосування на президентськихвиборах 1999р. була фактично паралізована внаслідоквтрати кандидатами, які не отримали необхідноїкількості голосів, зацікавленості в подальшій роботі своїх представників у виборчих комісіях і відкликанням їх з комісій. Причиною цього є те,що Законом не встановлено часових обмежень пере"гляду персонального складу виборчих комісій. Це перетворює виборчі комісії на заручниківполітичної волі кандидатів.

Кандидати у Президенти обмежені в оскарженніпорушень виборчого законодавства. Вони можутьоскаржувати рішення, дії та бездіяльність лишевиборчих комісій. Законом не передбачено чіткогомеханізму оскарження дій, бездіяльності та рішенняорганів виконавчої і судової влади, органівмісцевого самоврядування, підприємств, установ таорганізацій, їх посадових і службових осіб, засобівмасової інформації, окремих членів виборчихкомісій та громадян, якщо вони порушують норми,встановлені виборчим законодавством.

Законодавство позбавляє учасників виборчогопроцесу можливості оскарження рішень ЦВК в апеля�ційному та касаційному порядку, оскільки рішенняВерховного Суду України за результатами розглядускарг на рішення ЦВК є остаточними та оскарженнюне підлягають.

Законодавство наділило виборчі комісії повно�важеннями із встановлення фактів порушеннявиборчого законодавства, наявності чи відсутностівини суб’єктів виборчого процесу у вчиненнівідповідних порушень, перевірки законності рішеньвиборчих комісій. У той же час, поза межамизаконодавчого регулювання опинилися питання,пов’язані з процедурою розгляду відповідних скарг,дослідження доказів, вимог до форми скарг, порядку їхподання та розгляду тощо. В результаті, здійсненнявиборчими комісіями “квазісудових” функційвідбувається довільно, без урахування позиційсторін, що спричиняє прийняття необгрунтованих інезаконних рішень.

ЕТАП ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВВИБОРІВ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Однією з “брудних” політичних технологій, щозастосовувалася на парламентських виборах 2002р.,була певна методика оприлюднення інформації прорезультати виборів у багатомандатному виборчомуокрузі. Основною метою застосування цієї мето"дики було створення враження, що на початковомуетапі перемагав провладний блок “За ЄдинуУкраїну!”.

Це досягалося, по�перше, шляхом оприлюдненняпершої інформації про результати виборів із такзваних “закритих” дільниць, де 90% виборців


ВИСНОВКИДосвід президентських виборів 1999р. та

парламентських виборів 2002р. засвідчивчисленні порушення виборчих прав громадян підчас усієї виборчої кампанії, масове застосування“брудних технологій”, маніпулювання судовимирішеннями, правовий нігілізм суб’єктів виборчогопроцесу.

Проведений аналіз виявив наступні можливостізастосування адміністративного ресурсу та“брудних” політичних технологій. Можливе пору=шення загальних вимог при утворенні виборчихокругів і дільниць шляхом запровадження різногороду “виняткових випадків”, що дають можливістьконтролювати волевиявлення виборців. Форму=вання персонального складу виборчих комісійможе проходити під безпосереднім впливоморганів виконавчої влади та місцевого само=врядування, при цьому будуть мінімізуватисяможливості громадського контролю та присутністьпредставників громадськості в їх складі.

Включення до складу територіальних ідільничних виборчих комісій державних служ=бовців може призвести до повної контрольованостіїх роботи. Залишаються потенційні можливостіадміністративних органів довільно змінюватиперсональний склад виборчих комісій длявиведення з їх складу окремих членів з політичнихпричин. Особливо гострим є питання ротації членівЦВК, оскільки несвоєчасне призначення членів цієїкомісії взагалі може призвести до зривупрезидентських виборів 2004р.

Заплутаний та недосконалий порядок оскар=ження рішень, дій та бездіяльності виборчихкомісій, за умов слабкості судової гілки влади,може призвести до зволікання із розв’язаннямвиборчих спорів або їх вирішення на користьпровладних кандидатів. Недосконалий порядокскладання списків виборців, проблематичність їхреального уточнення під час виборів провокуєвнесення до цих списків “мертвих душ”, які “голосуватимуть” під час виборів.

Нечіткий порядок висування претендентіввиборчими блоками стимулює спроби штучногорозколу або припинення діяльності цих блоків зметою відсіювання опозиційних кандидатів ужепісля їх реєстрації.

Широкі можливості для відмови в реєстраціїкандидата в Президенти, складні вимоги для

збирання підписів на підтримку кандидатів,можливості широкого використання різноманітнихальтернативних шляхів збирання підписів (так звані“кооперативи”, що володіють базами даних прогромадян України) та неможливість перевіркидостовірності всіх підписів ЦВК, можуть призвестидо різного роду зловживань.

Потенційно можливим є “клонування” канди=датів у Президенти з метою дезорієнтації виборцівта зменшення шансів на перемогу відповіднихкандидатів.

Нечіткість порядку скасування рішень прореєстрацію кандидатів у Президенти може прово=кувати застосування цього важливого механізмувідсіювання опозиційних кандидатів безпосередньонапередодні голосування, щоб обмежити можли=вості судового оскарження таких рішень ЦВК.

Нерівному становищу кандидатів у Президентина етапі передвиборної агітації сприятиме деклара=тивність обмежень і заборон, що стосуються участів цьому процесі ЗМІ, органів і посадових осібдержавної влади та місцевого самоврядування. На тлі недосконалості законодавства постійновдосконалюються технології підкупу виборців, щосуттєво деформує народне волевиявлення.

Можливе використання соціологічних опитувань“на замовлення” для дезорієнтації громадськоїдумки безпосередньо в ході виборчої кампанії танапередодні голосування. Не виключена можли=вість вибірковості застосування заходів контролюзаконності фінансування виборчих кампанійопозиційних кандидатів у Президенти та відо=мостей, що подають кандидати у декларації продоходи та майно.

Потенційно можливими є порушення принципурівності прав кандидатів у Президенти України підчас виборчої кампанії (зокрема, створеннянесприятливих організаційних умов для роз=гортання діяльності опозиційних кандидатів).Залишаються звуженими можливості офіційнихспостерігачів на виборах, а надання такого статусупредставникам українських громадських органі=зацій взагалі не передбачене.

Реальними є можливості фальсифікації у ходіголосування, викривлення народного воле=виявлення через відсутність реальних механізмівоскарження порушень закону, що суттєво вплинулина результати виборів, зокрема відсутність нормпро визнання виборів Президента недійсними.

ВИСНОВКИ


ВИСНОВКИ На початковому етапі незалежності у 1994р.

Україна однією з перших з пострадянських державздійснила передачу влади від одного Президента донаступного шляхом проведення демократичних виборів.На жаль, у 2003р. ситуація суттєво змінилися: сам факті можливість проведення всенародних чесних і прозорихдемократичних виборів у 2004р. поставлені під сумнів.Аналіз, здійснений експертами Центру Разумкова,дозволив зробити ряд висновків, що підтверджуютьцю тезу. Основні з них є наступними.

Перший. Відбувається постійне зниження рівнядемократичності президентських виборів, що зумовленезбільшенням масштабів застосування на них адміністра�тивного ресурсу, “брудних” політичних технологій.Внаслідок цього відбувається викривлення воле"виявлення виборців, демократичні норми набуваютьпереважно формального характеру, а виборчийпроцес використовується владою для черговогоотримання суспільної легітимації.

Другий. В Україні сформований політичний режим,що тяжіє до авторитарних методів управління. Томусьогодні значно зросла “ціна” президентських виборів.У 1991р. громадяни переважно голосували за під"тверджену на референдумі незалежність і демократіюта різні бачення шляху розвитку України в рамкахцього вибору; у 1994р. — між різними шляхамирозвитку в рамках єдиного демократичного вибору;у 1999р. — громадянам був нав’язаний вибір між“непрогнозованою недемократичною владою” та“прогнозованою недемократичною владою”.

У 2004р. Україна постала перед вибором у рамкахкоординат: “авторитаризм — демократія” та “соціальноринкова економіка — олігархічна економіка”. Томупроведення всенародних, чесних і прозорих демо"кратичних виборів у 2004р. є вкрай важливим длявизначення майбутнього вектора розвитку України.

Третій. Результати соціологічних досліджень якЦентру Разумкова, так і інших соціологічних службсвідчать, що опозиційні кандидати на сьогоднікористуються більшою довірою, ніж кандидати від влади.Лідером у президентському рейтингу є кандидат відопозиції, показники якого вдвічі перевищуютьпоказники найкращого з провладних кандидатів.

Якщо не відбудеться кардинальних змін суспільно"політичної та соціально"економічної ситуації, то можна прогнозувати перемогу на президентськихвиборах кандидата від опозиції. Тобто, владапоставлена перед проблемою свого самозбереження,забезпечення переобрання на президентську посадупредставника нинішньої правлячої еліти. Водночас, її представники розуміють, що в чесній боротьбі досягтиуспіху практично неможливо.

Четвертий. Сьогодні розроблені та реалізуютьсяодночасно два сценарії, що можуть забезпечити само�збереження діючої влади та подовження повноваженьнинішньої правлячої еліти.

Перший сценарій передбачає відмову від про�ведення президентських виборів або принаймні зменшення“цінності” президентської посади. “Поміркованим”варіантом цього сценарію є обрання Президентановим складом Парламенту у 2006р., тоді як у 2004р.мають бути проведені всенародні вибори;“радикальним” — проведення президентськихвиборів Парламентом уже в 2004р.

Другий сценарій передбачає збереження при владідіючого Президента або обрання на цю посаду його“наступника”, який представляв би одне з провладнихфінансово�політичних угруповань.

Реалізація як першого, так і другого варіантунеможлива без масового застосування адміністра"тивного ресурсу та “брудних” політичних технологій.

П’ятий. Під час подій у Донецьку фактичнорозпочалася апробація нової форми застосуванняадміністративного ресурсу та “брудних” політичнихтехнологій — цілеспрямованого моделювання суспільно�політичної та соціально�економічної ситуації напере�додні виборів з метою реалізації електоральних цілейнинішньої влади, тобто забезпечення її само�збереження.

У цьому зв’язку вже сьогодні можна відзначитивкрай небезпечні процеси, розвиток яких можевзагалі поставити під сумнів майбутнє існуваннянезалежної України, зокрема: (1) намітилисятенденції до розколу суспільства за регіональноюознакою, основною метою якого є локалізаціяелекторального поля опозиційних кандидатів уПрезиденти; (2) провокується розкол опозиційнихсил з метою зниження їх можливостей у прези"дентській кампанії; (3) непоодинокими є випадкиштучного розпалювання міжнаціональної та міжетніч"ної ворожнечі з метою протиставлення провладнихта опозиційних кандидатів; (4) відбувається поступовареанімація радикальних політичних угруповань дляведення діяльності в регіонах України.

Шостий. Як свідчить аналіз співвідношеннячинників, що обмежують чи сприяють використаннюадміністративного ресурсу та “брудних” політичнихтехнологій, — майбутня президентська кампанія можеперетворитися на наймасштабнішу за рівнем їхзастосування та “найбруднішу” за часів незалежностіУкраїни.

На жаль, суспільство, громадськість, неурядовіорганізації, ЗМІ ще не спроможні повною міроюпротистояти таким технологіям.

3. ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

3. ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ


ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Адміністративний ресурс та “брудні” політичнітехнології з метою реалізації визначеної вище цілібудуть застосовуватися на всіх етапах виборчоїкампанії різними методами (див. таблицю “Можливіпрояви застосування адміністративного ресурсу та“брудних” політичних технологій під час проведенняпрезидентських виборів 2004р. та пропозиції щодонейтралізації їх впливу” , c.27"33).

Не виключене застосування адміністративногоресурсу та “брудних” політичних технологій і опози�ційними кандидатами, але така їх діяльність будеобмежена внаслідок дії як об’єктивних, так і суб’єктив�них чинників.

Сьомий. Чинний Закон України “Про вибориПрезидента України” лише частково задовольняєпотребу в належному правовому регулюванні виборчихправ громадян України та унеможливлює лише окреміпорушення Закону, що вимагає його удосконалення.

Разом з тим, особливу небезпеку застосуванняадміністративного ресурсу створює можливістьухвалення нової редакції Закону безпосередньонапередодні виборів або в ході виборчої кампанії.

Унеможливленню такого сценарію сприятимеякнайшвидше прийняття нової редакції Закону України“Про вибори Президента України” та запровадженнятимчасового мораторію на внесення до нього змін(наприклад, такі зміни можуть вноситися не пізніше,ніж за півроку до дня виборів). Це сприятиместабільності виборчого процесу та унеможлив"люватиме перманентний перегляд правил виборчихперегонів на догоду кон’юнктурним інтересамокремих суб’єктів виборчого процесу.

Нижче викладені пропозиції, спрямовані наобмеження застосування адміністративного ресурсу та“брудних” політичних технологій у президентськійкампанії 2004р.

ПРОПОЗИЦІЇОбмеження застосування адміністративногоресурсу та “брудних” політичних технологій

Верховній Раді України прийняти до лютого 2004р.Постанову Верховної Ради України, в якій відповіднодо Конституції України чітко визначити датупроведення президентських виборів.

Народним депутатам України направити поданнядо Конституційного Суду України щодо офіційноготлумачення положень Конституції стосовно термінівподання Президентом на розгляд Верховної Радикандидатур членів ЦВК.

Кандидатам у Президенти України підписатиУгоду про проведення чесних і демократичних виборів вУкраїні, в якій відмовитися від застосуванняадміністративного ресурсу та “брудних” політичнихтехнологій під час проведення президентськоїкампанії.

Утворити спеціальну тимчасову слідчу комісіюВерховної Ради України з дотримання прав громадянпід час проведення президентської кампанії 2004р.Провести спеціальні парламентські слухання з цьогопитання.

Створити спеціальний Моніторинговий комітет заперебігом президентських виборів за участю канди"датів у Президенти, політичних партій, впливових

громадських організацій, а також представниківміжнародних організацій, зокрема ОБСЄ, в якостіспостерігачів. Указом Президента України до участіу роботі такого комітету повинні бути залученікерівники центральних органів виконавчої влади,які є суб’єктами виборчого процесу або відповідаютьза дотримання прав і свобод людини (зокрема,Державної податкової інспекції, Міністерства внутріш"ніх справ, Міністерства закордонних справ,Державного комітету інформаційної політики,телебачення і радіомовлення, Національної РадиУкраїни з питань телебачення і радіомовлення,Служби безпеки та ін.). Доцільно, щоб у роботі цьогокомітету також взяли участь Уповноважений з правлюдини, представники Конституційного та Верховногоcудів, Центральної виборчої комісії.

Засідання Моніторингового комітету повиннівідбуватися не рідше двох разів на місяць, на нихмають розглядатися спірні питання, що виникли міжкандидатами, факти застосування адміністративногоресурсу та “брудних” політичних технологій.Моніторинговий комітет повинен перетворитися насвоєрідний орган досудового вирішення спорів міжкандидатами та інформувати українських громадян іміжнародну громадськість про проведення президент�ських виборів в Україні.

Провідним соціологічним службам Україниукласти Угоду про етичні та професійні принципи їхроботи та проведення соціологічних досліджень.Підписати відповідний пакт з керівниками провіднихЗМІ про основні принципи оприлюднення данихсоціологічних досліджень.

Оголосити тендер на кращі ролики соціальноїреклами, в яких би пропагувалися недопустимістьпорушення виборчого законодавства, застосуванняадміністративного ресурсу та “брудних” політичнихтехнологій. Розгорнути широкий показ таких роликівна центральних і місцевих каналах телебачення.Аналогічну рекламу публікувати у центральних імісцевих друкованих ЗМІ, оприлюднювати на радіо.

Створити на період виборів пул представниківцентральних і регіональних ЗМІ для моніторингуперебігу виборів на всіх етапах. Запросити для участі вцьому об’єднанні представників впливових іноземнихЗМІ, відповідних міжнародних структур, наприклад,Асоціації організаторів виборів у країнах Центральноїі Східної Європи. Результатом цієї роботи міг би статизвіт про проведення виборів в Україні.

За результатами моніторингу виборчої кампаніїщомісячно проводити громадські слухання. Проводитирегулярний моніторинг висвітлення виборів у ЗМІ,особливо державних, з метою забезпечення рівнихумов для всіх політичних сил.

Забезпечити громадський контроль, прозорістьпроцесу формування виборчих округів, можливогоперегляду меж округів і дільниць безпосередньо в ходівиборчої кампанії та прозорість процесу формуваннятак званих “закритих” виборчих дільниць на територіївійськових частин (формувань). При цьому ЦВК маєоприлюднити аргументовані підстави можливогостворення таких дільниць, якщо неможливо цьогоуникнути. Встановити громадський контроль, у т.ч заучастю представників політичних партій, офіційнихспостерігачів, над складанням і уточненням списківвиборців.



На базі Інтернет"ресурсів неурядових структурстворити веб�сайт “Вибори�2004” для незалежногоаналізу перебігу виборчої кампанії. На період виборівсформувати асоціацію неурядових дослідницькихструктур для проведення круглих столів, прес"конференцій, присвячених аналізу виборчогопроцесу.

Під час проведення передвиборної агітації вобласних організаціях Комітету виборців України(КВУ) організувати “гарячі” телефонні лінії, за якимивиборці могли б повідомляти про порушення у виборчомупроцесі. Оприлюднювати в місцевих і центральнихЗМІ звіти моніторингових груп КВУ.

Під час проведення голосування забезпечити все�бічний контроль над його перебігом з боку українськихта іноземних спостерігачів. Створити громадську“гарячу” телефонну лінію, якою будуть пере"даватися повідомлення про порушення виборчогозаконодавства, застосування адміністративногоресурсу. Негайно оприлюднювати такі факти в ЗМІ.

Укласти угоди між провідними соціологічнимицентрами про проведення соціологічного дослідження вході голосування (екзит�пол), забезпечити оперативнеоприлюднення його результатів у ЗМІ.

Забезпечити проведення паралельного підрахункуголосів кандидатами у Президенти України. Встано"вити громадський контроль над визначеннямрезультатів виборів із залученням українських таіноземних спостерігачів. Оперативно оприлюднитирезультати паралельного підрахунку голосів у ЗМІ.Видати громадський звіт про порушення виборчогозаконодавства та застосування адміністративногоресурсу та “брудних” політичних технологій напрезидентських виборах 2004р.

Зміни та доповнення до законодавства

Верховній Раді України внести наступні зміни ідоповнення до Закону України “Про вибори ПрезидентаУкраїни” та інших законодавчих актів:

викласти у наступній редакції частину 2 та 3статті 11: “Для проведення виборів територіяєдиного загальнодержавного одномандатного вибор"чого округу поділяється на 225 територіальнихвиборчих округів. Територіальні виборчі округиутворюються Центральною виборчою комісією непізніше як за 160 днів до дня виборів з приблизнооднаковим числом виборців у кожному окрузі.Орієнтовне середнє число виборців у територіальнихвиборчих округах визначається Центральноювиборчою комісією на підставі даних центральногооргану виконавчої влади з питань статистики.Відхилення числа виборців у територіальномуокрузі, як правило, не може перевищувати десятивідсотків орієнтованого середнього числа виборців утериторіальних округах.

До складу територіального округу можуть бутивключені один або кілька районів, міст (обласного,республіканського в Автономній Республіці Кримзначення), районів у містах або їх частин. Недопускається створення виборчих округів зтериторій, що не межують між собою. Перегляд межтериторіальних округів допускається у винятковихвипадках та здійснюється Центральною виборчоюкомісією”;

передбачити у статті 12, що виборчі дільниціна територіях військових частин (формувань)можуть утворюватися як виняток Центральноювиборчою комісією за поданням відповідноїтериторіальної виборчої комісії;

передбачити у статті 16, що кандидати напосади голів (секретарів) виборчих комісій повинніабо мати вищу юридичну освіту, або ж пройтивідповідне навчання за тривалістю і програмою,визначеними Центральною виборчою комісією;

передбачити у статті 16 вичерпний перелік ічіткий порядок дострокового припинення повно"важень членів виборчих комісій;

визначити у статті 17, що оплата праці членіввиборчих комісій, які здійснюють свої повноваженняв комісіях без звільнення їх від обов’язків заосновним місцем роботи, має проводитисяпропорційно реально відпрацьованому часу за тимиж нормами, що і для члена комісії, який працює напостійній основі;

передбачити у статті 18, що: (1) засіданнявиборчої комісії є єдиною формою її роботи; (2) рішення виборчих комісій приймаються винятковона її засіданнях; (3) секретар виборчої комісіїзобов’язаний запрошувати на кожне із засіданькомісії офіційних спостерігачів, представників ЗМІ;(4) при територіальних виборчих комісіях створю"ється апарат, що здійснює функції матеріально"технічного, інформаційного та правового забезпе"чення їх діяльності;

скасувати як умову для реєстрації кандидатому Президенти України необхідність збору певноїкількості підписів громадян України на підтримкуцього кандидата. Передбачити впровадженнягрошової застави у розмірі двохсот тисяч неоподат"кованих мінімумів доходів громадян, що вноситьсяпретендентами у кандидати в Президенти Українидо подання до Центральної виборчої комісіївідповідних документів для реєстрації як кандидата.Встановити, що грошова застава повертається тимкандидатам у Президенти, які набрали більше п’ятивідсотків голосів виборців;

у статті 20 Закону: (1) запровадити Єдинийдержавний реєстр виборців України, створений іззастосуванням автоматизованих систем на базіреєстру платників податків фізичних осіб, що існує вдержаві; (2) визначити механізми відповідальностіпосадових осіб за точність і повноту виборчихсписків; (3) передбачити право громадян, довіренихосіб кандидатів, офіційних спостерігачів на пере"вірку цих списків; (4) конкретизувати процедуриздійснення перевірки та уточнення списків виборців;

визначити в Законі та Цивільно"процесуальномукодексі України більш деталізовану процедуруоскаржень дій, бездіяльності та рішень виборчихкомісій, якими, зокрема, передбачити: (1) обов’яз"ковість для виборчих комісій рішень суду, що набулизаконної сили; (2) більш стислі терміни набраннявідповідним судовим рішенням законної сили; (3) розширити можливості оскарження рішеньЦентральної виборчої комісії у судовому порядку;(4) запровадити процедуру перегляду рішень судівпершої інстанції при розгляді таких спорів вапеляційному порядку; (5) встановити, що питання,



стосовно яких судом винесено рішення, яке набулозаконної сили, не можуть бути предметом повтор"ного розгляду у виборчих комісіях і підлягаютьвиконанню; (6) визначити, що в разі прийняттяскарги судом до розгляду, виборча комісіяпризупиняє розгляд скарги за тим самим предметомі такими ж підставами до набуття законної силирішення суду; (7) врегулювати порядок оскарженняпорушень, що мали місце під час процедурпідрахунку голосів чи встановлення результатівголосування, які можуть тривати певний час;

розширити предмет відповідних оскаржень зарахунок включення до нього рішень, дій табездіяльності органів виконавчої та судової влади,місцевого самоврядування, ЗМІ, підприємств,установ та організацій, їх посадових і службовихосіб, окремих членів виборчих комісій, громадян,якщо вони порушують виборче законодавство;

доповнити перелік обов’язків виборчих комісійнормою про інформування комісіями громадян проправо й порядок оскарження неправомірних рішень,дій чи бездіяльності, що стосуються виборівПрезидента України;

чіткіше визначити у главі 4 умови та порядокреєстрації кандидатів у Президенти України,порядок і підстави відмови в реєстрації, вичерпнийперелік підстав, строків і порядку скасування такихрішень, процедуру його оскарження в судовомупорядку;

чіткіше виписати у статті 22 Закону норми провисування претендентів партіями та виборчимиблоками, правові наслідки виходу партії зі складублоку та припинення існування блоку для кандидата,висунутого цим блоком, та інших суб’єктіввиборчого процесу;

передбачити у статті 29: (1) строки, протягомяких може здійснюватися перевірка декларацій іможливе скасування рішень про реєстрацію,зокрема встановити, що скасування рішень прореєстрацію з цих підстав неможливе, якщо воноприймається пізніше, як за 30 днів до дня виборів;(2) порядок оскарження таких рішень у судовомупорядку; (3) визначення понять “завідомо неправдивівідомості” та “істотні порушення”;

детальніше викласти норми про проведенняпередвиборної агітації, зокрема: (1) визначити формиі методи такої агітації, її строки, а також порядоквикористання як державних, так і недержавних ЗМІ,особливості використання друкованих та електрон"них ЗМІ; (2) встановити, що ЗМІ разом з оголо"шенням про розцінки на надання рекламних послугпід час агітаційної кампанії повинні повідомитизагальний обсяг послуг, які вони можуть надавати; (3) встановити обов’язковість проведення у прямомуефірі телевізійних дебатів між кандидатами уПрезиденти України; (4) доповнити перелік заходів,які заборонено здійснювати під час проведенняагітаційної кампанії, окремою забороною стосовноучасті юридичних осіб усіх форм власності упередвиборній агітації в усіх випадках, коли це непередбачено окремими угодами про наданняефірного часу, площ у друкованих ЗМІ тощо;

детальніше викласти норми про регулюванняфінансування та матеріально"технічного забезпе"чення підготовки та проведення виборів Президента

України, зокрема, передбачити: (1) спеціальнерегулювання загальних засад фінансування виборівта фінансового забезпечення виборчої кампанії зарахунок коштів Державного бюджету України; (2) скасування обмежень стосовно граничногорозміру виборчого фонду кандидата в ПрезидентиУкраїни, при цьому чіткіше визначивши порядок іпроцедуру формування виборчого фонду тавикористання його коштів, інститут розпорядників;

встановити, що державні службовці, керівникиорганів центральної виконавчої влади не можутьбути довіреними особами кандидатів у Президентита членами виборчих комісій;

чіткіше визначити у статті 38 статус офіційнихспостерігачів, зокрема, вказати строки початкуреєстрації офіційних спостерігачів, умови та порядоктакої реєстрації, строки, в які вона відбувається,умови відмови в реєстрації, вичерпні права офіцій"них спостерігачів, обмеження в їх діяльності,порядок припинення діяльності офіційних спосте"рігачів;

надати статус офіційних спостерігачів громад"ським організаціям із всеукраїнським статусом, до статутних повноважень яких віднесено спостере"ження за проведенням парламентських і прези"дентських виборів;

уточнити у статті 40 граничний строкзатвердження Центральною виборчою комісієюформи і тексту виборчого бюлетеня. Передбачитипорядок виготовлення бюлетенів, строки, порядокрозміщення відповідного державного замовлення наполіграфічних підприємствах, умови їх збереженнядо передачі до Центральної виборчої комісії, а також фінансування виготовлення бюлетенів;

встановити у статті 41 чіткі строки передачівиборчих бюлетенів від Центральної виборчоїкомісії до територіальних виборчих комісій;

передбачити контроль, у т.ч офіційнимиспостерігачами, над транспортуванням виборчихбюлетенів на кожному етапі;

передбачити у статті 42 обов’язковістьрозміщення в приміщеннях для голосуванняінформаційних матеріалів, в яких роз’яснюєтьсяпорядок голосування, відповідальність за порушеннявиборчого законодавства, інформаційних плакатівкандидатів у Президенти України;

передбачити, що виборчі бюлетені збері"гаються у закритих і безпечних приміщеннях, під відповідною охороною;

скасувати норму Закону про видачу дільничнимкомісіям виборчих бюлетенів з резервом, обсягякого встановлюється Центральною виборчоюкомісією. Встановити відповідальність за над"нормативну видачу виборчим комісіям бюлетенівдля голосування;

запровадити процедуру перевірки відкріплю"вальних талонів;

подовжити строк голосування до двадцятьдругої години.

визнати у статті 43, що використання олівцядля позначок у бюлетені є недозволеним, і включити це положення до переліку підстав длявизнання бюлетеня недійсним;



передбачити відповідальність виборців занеправомірне використання виборчих бюлетенів(передача бюлетеня іншій особі, отриманнябюлетеня не від члена виборчої комісії тощо);

заборонити перебування у приміщенні дляголосування посадових осіб органів державної владиі місцевого самоврядування, працівників право"охоронних органів, інших осіб, які не є членамидільничної виборчої комісії або офіційнимиспостерігачами, довіреними особами кандидатів уПрезиденти України, журналістами, виборцями;

чітко визначити, що до огляду пред’являютьсявсі виборчі скриньки, включаючи переносні та ті,які будуть надалі використані, і що всі виборчіскриньки повинні залишатися в полі зору членівкомісії і спостерігачів, за винятком тих випадків,коли переносні виборчі скриньки використо"вуватимуться поза приміщенням для голосування впроцесі обслуговування відповідних виборців;

передбачити розрахунки деяких базових данихдля внесення їх до протоколу як частини підготовчоїроботи в день, що передує голосуванню, зокрема:дані стосовно перевірки кількості бюлетенів,отриманих виборчою дільницею; число громадян,внесених до списків виборців; число виборців, які звернулися за відкріплювальним талонами. У день виборів у них не повинно відбуватися ніякихзмін. Зазначені дані можуть слугувати основою дляоцінки демократичності голосування;

передбачити чіткі обмеження умов наданнявиборцю права голосувати поза приміщеннями дляголосування. Визначити термін “місця перебуваннявиборців”;

передбачити, що заяви виборців, які за станомздоров’я не можуть прибути на дільницю для голосу"вання, повинні бути відповідним чином оформленіна офіційному бланку. Записи на бланках таких заявповинні містити дані про виборця, а також проособу, яка звертається з відповідним проханням відімені виборця, підпис офіційної особи, яка приймаєтаку заяву, а також дату і час надходження заяви;

передбачити, що всі засідання виборчихкомісій фіксуються аудіовізуальними технічними

засобами, а записи можуть використовуватися якдокази під час судового розгляду справ про пору"шення законодавчо встановлених норм;

передбачити, що всі бюлетені мають демонстру"ватися не лише членам виборчої комісії, а й спосте"рігачам, а всі результати підрахунків, у т.ч. і проміжні,проголошуються в такий спосіб, щоб всі присутнімогли їх почути;

передбачити чіткі підстави та порядок визнаннявиборів Президента України недійсними як заокремими територіальними виборчими округами, так ів Україні в цілому, а також відповідні юридичнінаслідки і порядок оскарження такого рішення. З цією метою, зокрема: (1) визначити відповідніположення та підстави для визнання недійснимголосування на окремій виборчій дільниці; (2) передбачити процедуру визнання виборівнедійсними в межах окремого територіальноговиборчого округу; (3) визначити перелік підстав, за наявності яких вибори в його межах можуть бутивизнані недійсними, і, відповідно, результатиголосування у цьому окрузі не враховуватимуться підчас установлення Центральною виборчою комісієюрезультатів виборів у єдиному загальнодержавномувиборчому окрузі; (4) передбачити можливістьвизнання рішенням Центральної виборчої комісіївиборів такими, що не відбулися, у разі визнаннявиборів недійсними у певній кількості тери"торіальних виборчих округів;

чітко визначити і встановити відповідальністьсуб’єктів виборчого процесу за порушення заборон,встановлених цим Законом;

запровадити звітність Центральної виборчоїкомісії, за якою вона має звітувати про всю кількістьотриманих і використаних виборчих бюлетенів;

скасувати п.3 статті 277 Цивільного кодексуУкраїни, яким “вважається, що негативна інформація,поширена про особу, є недостовірною”.

Врахування зазначених пропозицій покращило бчинний Закон, підвищило б прозорість виборчогопроцесу, сприяло б обмеженню застосування адміністра�тивного ресурсу та “брудних” політичних технологійна президентських виборах 2004р.

ЦЕ

НТ

Р Р

АЗ

УМ

КО

ВА

НА

ЦІО

НА

ЛЬ

НА

БЕ

ЗП

ЕК

А І О

БО

РО

НА

№12, 2003

2277

МО

ЖЛ

ИВ

І ПР

ОЯ

ВИ

ЗА

СТ

ОС

УВ

АН

НЯ

АД

МІН

ІСТ

РА

ТИ

ВН

ОГ

О Р

ЕС

УР

СУ

До офіційногопроголошення початкувиборчої кампанії

Формування виборчихокругів та утвореннявиборчих дільниць

Адміністрація Президента,Кабінет Міністрів, місцевідержавні адміністрації (МДА),пропрезидентська більшість уВерховній Раді, Міністерствовнутрішніх справ (МВС),Служба безпеки України(СБУ), Державна податковаадміністрація (ДПА),Генеральна прокуратура,виборчі штаби кандидатів у Президенти, передусімпровладних.

Адміністрація Президента,МДА, органи місцевогосамоврядування, Центральнавиборча комісія (ЦВК).

Цілеспрямоване моделювання суспільно%політичної та соціально%економічної ситуації напередодні виборів.

Спроби перенесення терміну проведення виборів (наприклад, черезпровокування загострення суспільно%політичної ситуації та запровадженнянадзвичайного стану) або скасування всенародного характеру виборівПрезидента (через запровадження його обрання Парламентом).

Вжиття заходів, спрямованих на дискредитацію потенційних кандидатів від опозиції, обмеження електорального поля підтримки окремих кандидатів в окремих регіонах, провокування розколу країни за регіональним принципом.

Визначення кандидата від влади, на якого централізовано працюватимеадміністративний ресурс.

Формування підконтрольних місцевій владі територіальних виборчих округів. Перегляд меж округів і дільниць безпосередньо в ході виборчої кампанії, що

може спричинити порушення законодавства як на стадії складання списківвиборців, так і безпосередньо на стадії голосування та підрахунку голосіввиборців.

Масове утворення виборчих дільниць на території військових частин(формувань).

Ухвалити до лютого 2004р. оновлену редакцію Закону України “Про вибориПрезидента України” (далі за текстом — Закону) та запровадити тимчасовиймораторій на внесення до нього змін (наприклад, зміни не можуть вноситисяпізніше, ніж за півроку до дня виборів).

Прийняти до лютого 2004р. Постанову Верховної Ради України, в якій чітковизначити дату проведення президентських виборів.

Кандидатам у Президенти України підписати угоду про проведення чесних і демократичних виборів в Україні, в якій вони мають відмовитися відзастосування адміністративного ресурсу та “брудних” політичних технологійпід час проведення президентської кампанії.

Створити спеціальну тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України з контролю над дотриманням прав громадян під час проведенняпрезидентської кампанії 2004р.

Створити спеціальний Моніторинговий комітет за перебігом президентськихвиборів за участю представників кандидатів у Президенти, політичних партій,впливових громадських організацій, представників міжнародних організацій.Залучити до його роботи керівників центральних органів виконавчої влади, які є суб’єктами виборчого процесу або відповідають за дотримання прав ісвобод громадян. Проводити засідання Моніторингового комітету не рідшедвох разів на місяць, розглядати на них спірні питання, що виникли укандидатів, факти застосування адміністративного ресурсу та “брудних”політичних технологій.

Моніторинговий комітет має стати своєрідним органом досудовоговирішення спорів між кандидатами та інформувати українських громадян,міжнародну громадськість про перебіг кампанії з виборів Президента України.

Створити (активізувати діяльність існуючих) громадські організації,об’єднання журналістів, що ставлять своєю метою проведення чесних і прозорих виборів в Україні.

Забезпечити громадський контроль, прозорість процесу формуваннявиборчих округів, можливого перегляду меж округів і дільницьбезпосередньо в ході виборчої кампанії.

Забезпечити прозорість процесу формування так званих “закритих” виборчихдільниць на території військових частин (формувань). При цьому ЦВК маєоприлюднити аргументовані підстави можливого створення таких дільниць.

Викласти у наступній редакції частини 2 та 3 статті 11 Закону: “Дляпроведення виборів територія єдиного загальнодержавного одномандатноговиборчого округу поділяється на 225 територіальних виборчих округів.Територіальні виборчі округи утворюються Центральною виборчою комісієюне пізніше, як за 160 днів до дня виборів з приблизно однаковою кількістювиборців у кожному окрузі. Орієнтовне середнє число виборців утериторіальних виборчих округах визначається Центральною виборчоюкомісією на підставі даних центрального органу виконавчої влади з питаньстатистики. Відхилення числа виборців у територіальному окрузі, як правило,

МОЖЛИВІ ПРОЯВИ ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО РЕСУРСУ ТА “БРУДНИХ” ПОЛІТИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ 2004р. ТА ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДО НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ ЇХ ВПЛИВУ*

Етапи виборчоїкампанії

Потенційний суб'єкт(розпорядник)

адміністративного ресурсута/або суб'єкт застосування

“брудних” політичнихтехнологій

Можливі прояви застосування адміністративного ресурсу, “брудних” політичних технологій

Пропозиції щодо нейтралізації впливу адміністративного ресурсу та “брудних” політичних технологій

* Таблиця має узагальнений характер, до неї внесені можливі прояви застосування адміністративного ресурсу та “брудних” політичних технологій, проаналізовані в цій аналітичній доповіді та в попередньомудослідженні Центру Разумкова: Політичні партії України напередодні парламентських виборів: стан і перспективи. Аналітична доповідь Центру Разумкова. — Національна безпека і оборона, 2001, №12, с.33%53.

2288

ЦЕ

НТ

Р Р

АЗ

УМ

КО

ВА

НА

ЦІО

НА

ЛЬ

НА

БЕ

ЗП

ЕК

А І О

БО

РО

НА

№12, 2003

МО

ЖЛ

ИВ

І ПР

ОЯ

ВИ

ЗА

СТ

ОС

УВ

АН

НЯ

АД

МІН

ІСТ

РА

ТИ

ВН

ОГ

О Р

ЕС

УР

СУ

Утворення виборчихкомісій

Складання списківвиборців

Президент, ЦВК, МДА,місцеві ради, виборчі штабикандидатів у Президенти,передусім провладних.

МДА, місцеві ради, керівникикомунальних підприємств.

Неподання Президентом кандидатур на затвердження членами ЦВК. Забезпечення контролю влади над територіальними та дільничними

виборчими комісіями шляхом створення у складі комісій більшостіпредставників лояльних до влади кандидатів.

Досягнення окремими кандидатами, насамперед провладними,домовленостей з кандидатами, які не мають реальних шансів на успіх, на використання їх квоти на представництво у складі виборчих комісій.

Забезпечення переваги у керівництві виборчих комісій представниківлояльних до влади кандидатів.

Включення до складу комісій державних службовців та службовців органівмісцевого самоврядування.

Виведення окремих осіб зі складу виборчих комісій за політичнимимотивами, шляхом вибіркового застосування до них чинного законодавствапро вибори.

Можливість використання недієздатності комісій через припинення роботи в їх складі представників кандидатів, які припинили боротьбу у виборчій кампанії.

Використання недостатнього рівня кваліфікації членів виборчих комісій таїх керівництва в інтересах певних кандидатів.

Складання списків виборців, що не враховують міграцію населення та йогосмертність за минулий період. Це може призвести до друкування зайвихбюлетенів, голосувань окремими громадянами двічі, позбавлення частинигромадян можливості проголосувати.

Проведення попереднього масового моніторингу виборчих уподобань громадян(наприклад, під виглядом соціологічного опитування), з наступним невключеннямгромадян, які підтримують певних кандидатів, до списків виборців.

не може перевищувати десяти відсотків орієнтовного середнього числавиборців у територіальних округах.

До складу територіального округу можуть бути включені один або кількарайонів, міст (обласного, республіканського в Автономній Республіці Кримзначення), районів у містах або їх частин. Не допускається створеннявиборчих округів з територій, що не межують між собою. Перегляд межтериторіальних округів допускається у виняткових випадках та здійснюєтьсяЦентральною виборчою комісією”.

Передбачити у статті 12 Закону, що виборчі дільниці на територіяхвійськових частин (формувань) можуть утворюватися як виняток ЦВК заподанням відповідної територіальної виборчої комісії.

Народним депутатам України направити Подання до Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень Конституції стосовнотермінів подання Президентом на розгляд Верховної Ради кандидатур членів ЦВК.

Передбачити у статті 16 Закону, що кандидати на посади голів (секретарів)виборчих комісій повинні або мати вищу юридичну освіту, або ж пройтивідповідне навчання за тривалістю і програмою, визначеними ЦВК.

Передбачити у статті 16 Закону вичерпний перелік підстав та чіткийпорядок дострокового припинення повноважень членів виборчих комісій.

Визначити у статті 17 Закону, що оплата праці членів виборчих комісій, які здійснюють свої повноваження в комісіях без звільнення їх від обов’язківза основним місцем роботи, має здійснюватися пропорційно реальновідпрацьованому часу за тими ж нормами, що і для члена комісії, який працює на постійній основі.

Передбачити у статті 18 Закону, що: (1) засідання виборчої комісії є єдиною формою її роботи; (2) рішення виборчих комісій приймаютьсявинятково на її засіданнях; (3) секретар виборчої комісії зобов’язанийзапросити на кожне із засідань комісії офіційних спостерігачів, представників ЗМІ; (4) при територіальних виборчих комісіях створюєтьсяапарат, який здійснює функції матеріально%технічного, інформаційного та правового забезпечення їх діяльності.

Встановити, що державні службовці, керівники органів центральноївиконавчої влади не можуть бути довіреними особами кандидатів уПрезиденти та членами виборчих комісій.

Встановити громадський контроль над складанням і уточненням списківвиборців із залученням представників кандидатів, політичних партій, офіційних спостерігачів.

У статті 20 Закону: (1) запровадити Єдиний державний реєстр виборцівУкраїни, створений із застосуванням автоматизованих систем на базі реєструплатників податків фізичних осіб, що існує в державі; (2) визначити механізмивідповідальності посадових осіб за точність і повноту виборчих списків; (3) передбачити право громадян, довірених осіб кандидатів, офіційнихспостерігачів на перевірку цих списків; (4) конкретизувати процедуриздійснення перевірки та уточнення списків виборців.

Чіткіше визначити у главі 4 Закону умови та порядок реєстрації кандидатів у Президенти України, порядок і підстави відмови в реєстрації, вичерпнийперелік підстав, строків і порядку скасування рішень про реєстрацію,процедуру їх оскарження в судовому порядку.







ЦЕ

НТ

Р Р

АЗ

УМ

КО

ВА

НА

ЦІО

НА

ЛЬ

НА

БЕ

ЗП

ЕК

А І О

БО

РО

НА

№12, 2003

2299

МО

ЖЛ

ИВ

І ПР

ОЯ

ВИ

ЗА

СТ

ОС

УВ

АН

НЯ

АД

МІН

ІСТ

РА

ТИ

ВН

ОГ

О Р

ЕС

УР

СУ

Висування тареєстрація кандидатіву Президенти України

Проведенняпередвиборної агітації

Адміністрація Президента,ЦВК, ДПА та її територіальніструктури, МДА, паспортністоли, житлово%комунальніоргани, виборчі штабикандидатів у Президенти.

Адміністрація Президента,міністерства та відомства,ЦВК, МДА, місцеві ради,територіальні та дільничнівиборчі комісії, керівникиЗМІ, підприємств, установ таорганізацій, виборчі штабикандидатів у Президенти.

Провокування розколу блоків, що висунули кандидатів у Президенти,виходу з цих блоків окремих партій як засобів обмеження проведеннякампанії відповідними кандидатами.

Примус громадян за місцем служби чи роботи до підписання підписнихлистів на підтримку певного кандидата.

Використання для збирання підписів технологій “баз даних”, “кооперативівіз збирання підписів”, купівля вже готових підписних листів.

Підміна підписних листів кандидатів на фальсифіковані з метою їхподальшої “вибраковки” та відмови кандидату в реєстрації.

Відмова в реєстрації (або її скасування) окремим кандидатам у Президенти,насамперед опозиційним, на підставі виявлення ДПА навіть мінімальнихнедостовірностей у задекларованих відомостях про доходи та майно кандидата.

Застосування технології “клонування” кандидатів з метою дискредитації у подальшому певних кандидатів та дезорієнтації їх виборців.

Використання технологій реєстрації кандидата, який не вестиме власноїкампанії, а оскаржуватиме дії інших (визначених) кандидатів, а такожвикористання “підставної особи”, яка подає судові позови “в інтересах”певного кандидата, насправді блокуючи реальні юридичні дії цього кандидата.

Створення штучних перешкод у наданні приміщень для проведенняпередвиборних з’їздів з висування кандидатів окремими політичнимипартіями і блоками (насамперед опозиційними).

Вибіркова перевірка відповідними органами Міністерства фінансів України всіх витрат з виборчих фондів кандидатів у Президенти (насампередопозиційних) з метою обмеження їх кампанії “на законних підставах”.

Тиск на розпорядників виборчих фондів, що контролюють джереланадходжень і витрат, з метою ініціювання штучних порушень.

Забезпечення певного покращання соціально%економічного становищагромадян і дискредитація опозиційних кандидатів, які лише “критикуютьвладу в той час, коли вона досягає реальних успіхів”.

Створення напівлегальних каналів отримання додаткового фінансуваннякандидата (кандидатів) від влади.

Проведення благодійних вечорів, концертів, святкування ювілеїв міст,державних діячів за рахунок бюджетних коштів з одночасною агітацією у ході їх проведення за кандидатів, насамперед провладних.

Використання бюджетних коштів за прямим призначенням (для будівництвашкіл, дитячих садків, доріг, газопроводів тощо) з одночасною агітацією закандидатів, насамперед провладних.

Використання державних службовців (особливо керівників МДА) дляпроведення передвиборної агітації. Проведення передвиборної агітації черезпрофільні міністерства та відомства.

Використання довіреними особами кандидатів у Президенти, які єдержавними службовцями, переваг, пов’язаних з їх статусом, для агітації засвоїх кандидатів.

Пряма участь державних службовців, керівників бюджетних установ,підприємств у проведенні агітації за місцем роботи. Наприклад, у лікарнях,школах, вищих навчальних закладах, військових підрозділах, місцяхвідбування покарань, а також — у поштових відділеннях, службахсоціального забезпечення тощо.

Надання провладним кандидатам у пріоритетному порядку найбільшпристосованих приміщень для проведення зустрічей з виборцями.

Використання приміщень центральних і місцевих органів влади для розгортання виборчих штабів кандидатів (передусім провладних), використанняними державних засобів зв’язку, комп’ютерів, факсів, автомобілів,організаційних і кадрових ресурсів для проведення виборчої кампанії.

Чіткіше виписати у статті 22 Закону норми про висування претендентівпартіями та виборчими блоками, правові наслідки виходу партії зі складублоку та припинення існування блоку для кандидата, висунутого цимблоком, та інших суб’єктів виборчого процесу.

Передбачити у статті 29 Закону: (1) строки, протягом яких можездійснюватись перевірка декларацій і можливе скасування рішень прореєстрацію, зокрема, встановити, що скасування рішень про реєстрацію з цих підстав неможливе, якщо воно приймається пізніше, як за 30 днів до дня виборів; (2) порядок оскарження таких рішень у судовому порядку; (3) визначення понять “завідомо неправдиві відомості” та “істотні порушення”.

Надати у Законі визначення поняттю “проживання в Україні протягомдесяти останніх перед днем виборів років”.

Скасувати як умову для реєстрації кандидатом у Президенти Українинеобхідність збору певної кількості підписів громадян України на підтримкуцього кандидата.

Передбачити в Законі запровадження грошової застави у розмірі двохсоттисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що вноситьсяпретендентами у кандидати у Президенти України до подання до ЦВКвідповідних документів для реєстрації як кандидата. Встановити, що грошовазастава повертається тим кандидатам у Президенти, які набрали більше 5%голосів виборців.

Створити на період виборів пул представників центральних і регіональнихЗМІ для об’єктивного моніторингу перебігу виборів на всіх етапах. Запроситидля участі в цьому об’єднанні представників впливових іноземних ЗМІ,відповідних міжнародних структур, наприклад, Асоціації організаторіввиборів у країнах Центральної і Східної Європи. Результатом цієї роботи мігби стати звіт про проведення виборів в Україні. Протягом кампанії щомісячнопроводити громадські слухання за результатами моніторингу.

Проводити регулярний моніторинг висвітлення виборів у ЗМІ, особливодержавних, з метою створення рівних умов для всіх кандидатів.

Проводити регулярні засідання Моніторингового комітету за перебігомпрезидентських виборів, на яких розглядати питання дотримання вимогизабезпечення рівних умов для ведення агітації усіма кандидатами.

Провести спеціальні парламентські слухання з питань дотримання правгромадян під час проведення президентської кампанії 2004р.

На базі Інтернет%ресурсів неурядових структур створити веб%сайт “Вибори%2004” для незалежного аналізу ходу виборчої кампанії. На період виборів сформувати асоціацію неурядових дослідницьких структур для проведення круглих столів, прес%конференцій, присвячениханалізу виборчого процесу.

Підписати угоду між провідним соціологічними центрами про дотриманняпринципів професійної етики при проведенні досліджень, оприлюдненні таінтерпретації результатів соціологічних досліджень з питань президентськоївиборчої кампанії. Підписати угоду між провідними соціологічними центрамита найбільш популярними ЗМІ (телерадіокомпаніями, друкованимивиданнями, Інтернет%виданнями) про основні принципи використаннясоціологічної інформації.

В обласних організаціях Комітету виборців України (КВУ) організувати“гарячі лінії”, за якими виборці могли б повідомляти про порушення увиборчому процесі. Оприлюднювати в місцевих і центральних ЗМІ звітимоніторингових груп КВУ.

Оголосити тендер на кращі ролики з соціальної реклами, в яких бипропагувалися недопустимість порушення виборчого законодавства,застосування адміністративного ресурсу та “брудних” політичних технологій.

3300

ЦЕ

НТ

Р Р

АЗ

УМ

КО

ВА

НА

ЦІО

НА

ЛЬ

НА

БЕ

ЗП

ЕК

А І О

БО

РО

НА

№12, 2003

МО

ЖЛ

ИВ

І ПР

ОЯ

ВИ

ЗА

СТ

ОС

УВ

АН

НЯ

АД

МІН

ІСТ

РА

ТИ

ВН

ОГ

О Р

ЕС

УР

СУ

Надання кандидатам, політичним і громадським структурам, що їх підтримуватимуть, офісів за рахунок бізнесменів або за пільговимирозцінками. Оплата оргтехніки, транспортних витрат.

Друкування агітаційних матеріалів таких кандидатів за пільговимитарифами та з перевищенням накладу. Розповсюдження цих матеріалівпоштою, комунальними службами у першочерговому порядку та запільговим тарифом.

Виготовлення та поширення друкованих агітаційних матеріалів безінформації про організацію, установу та осіб, відповідальних за їх випуск,вихідних даних установи, що здійснила друк, відомостей про загальний наклад.

Завищення сум оренди для офісів виборчих штабів кандидатів,насамперед опозиційних, постійні перевірки офісів і штабів цих кандидатівсанітарно%епідеміологічними, пожежними та іншими службами.Застосування методів психологічного тиску на працівників виборчих штабів.

Використання комунальних служб для зривання листівок кандидатів від опозиційних сил.

Відмова у наданні приміщень для зустрічей кандидатів з виборцями;неправильне інформування про час і місце їх проведення; відключення теплата світла, хибні повідомлення про замінування приміщення під час зустрічейкандидатів від опозиції з виборцями, зайняття приміщень особами, негативноналаштованими до цих кандидатів та підготовлених до агресивних дій протиних, відключення електроенергії під час виступів цих кандидатів потелебаченню.

Встановлення особливого контролю над бізнесменами, які надаютьдопомогу опозиційним кандидатам. Постійні (та тенденційні) перевіркидержавними органами їх підприємницької діяльності.

Використання сил і засобів правоохоронних органів, ДПА дляспостереження за кандидатами, насамперед опозиційними, організація їх перевірок “на замовлення”.

Здійснення тиску на виборчих активістів (погроза звільнення з роботи,виключення з навчального закладу, зменшення заробітної плати тощо) з метою припинення агітації за опозиційні сили.

Створення нерівних можливостей для висвітлення передвиборної діяльності кандидатів у ЗМІ, особливо на державному телебаченні. Здійснення тиску з боку державних чиновників на недержавні ЗМІ з метоюстворення умов найбільшого сприяння кандидатам, насамперед провладним.

Підтримка або надання переваги тому чи іншому кандидатові у Президентиз боку ЗМІ (за винятком партійних), їх керівництва, службових осіб татворчих працівників.

Проведення передвиборної агітації чи оприлюднення неправдивої інформаціїпро певного кандидата в зарубіжних ЗМІ, що поширюються на території України.

Завищення розцінок на політичну рекламу для опозиційних кандидатів.Використання так званої прихованої реклами. Застосування до опозиційнихЗМІ методів політичної цензури, заборони їх виходу у світ, податкових та іншихперевірок, психологічний та фізичний тиск на керівництво ЗМІ та журналістів.

Запровадження елементів надзвичайного стану. Перевірка силовимиструктурами офісів, складів, впровадження підвищених заходів безпеки припроведенні масових заходів. Заборона з мотивів “захисту національнихінтересів” проведення масових акцій на підтримку кандидатів (насампередопозиційних).

Розгорнути широкий показ таких роликів на центральних і місцевих каналахтелебачення. Аналогічну рекламу публікувати у центральних і місцевихдрукованих ЗМІ, оприлюднювати на радіо.

Визначити в Законі та Цивільно%процесуальному кодексі України більшдеталізовану процедуру оскаржень дій, бездіяльності та рішень виборчихкомісій, зокрема, передбачивши: (1) обов’язковість для виборчих комісійрішень суду, які набули законної сили; (2) більш стислі терміни набуттявідповідним судовим рішенням законної сили; (3) розширення можливостейоскарження рішень ЦВК судовими засобами; (4) запровадження процедуриперегляду рішень судів першої інстанції при розгляді таких спорів вапеляційному порядку; (5) встановлення, що питання, стосовно яких судом винесено рішення, яке набуло законної сили, не можуть бути предметом повторного розгляду у виборчих комісіях і підлягають виконанню;(6) визначення, що в разі прийняття скарги судом до розгляду, виборча комісіяпризупиняє розгляд скарги за тим самим предметом та такими ж підставамидо набуття законної сили рішення суду; (7) врегулювання порядку оскарженняпорушень, допущених під час процедур підрахунку голосів чи встановленнярезультатів голосування, що можуть тривати певний час.

Розширити предмет відповідних оскаржень за рахунок включення до ньогорішень, дій та бездіяльності органів виконавчої та судової влади, місцевогосамоврядування, ЗМІ, підприємств, установ і організацій, їх посадових іслужбових осіб, окремих членів виборчих комісій, громадян, якщо вонипорушують виборче законодавство.

Доповнити перелік обов’язків виборчих комісій нормою про інформуваннякомісіями громадян про право й порядок оскарження неправомірних рішень,дій чи бездіяльності, що стосуються виборів Президента України.

Більш детально викласти норми про проведення передвиборної агітації,зокрема: (1) визначити форми і методи такої агітації, її строки, порядоквикористання як державних, так і недержавних ЗМІ, особливостівикористання друкованих та електронних ЗМІ; (2) встановити, що ЗМІ разом з оголошенням про розцінки на надання рекламних послуг під час агітаційноїкампанії повинні повідомити загальний обсяг послуг, які вони можуть надати;(3) встановити обов’язковість проведення у прямому ефірі телевізійнихдебатів між кандидатами у Президенти; (4) доповнити перелік заходів, які заборонено здійснювати під час проведення агітаційної кампанії, окремою забороною стосовно участі юридичних осіб усіх форм власності у передвиборній агітації в усіх випадках, коли це не передбачено окремимиугодами про надання ефірного часу, площ у друкованих ЗМІ тощо.

Більш детально викласти норми про регулювання фінансування таматеріально%технічного забезпечення підготовки і проведення виборівПрезидента України, зокрема, передбачити: (1) спеціальне регулюваннязагальних засад фінансування виборів та фінансового забезпечення виборчої кампанії за рахунок коштів Державного бюджету України; (2) скасування обмежень стосовно граничного розміру виборчого фондукандидата в Президенти, чіткіше визначення при цьому порядку і процедуриформування виборчого фонду та використання його коштів, інститутрозпорядників.

Чітко визначити і встановити відповідальність суб’єктів виборчого процесуза порушення заборон, встановлених Законом “Про вибори ПрезидентаУкраїни”.







ЦЕ

НТ

Р Р

АЗ

УМ

КО

ВА

НА

ЦІО

НА

ЛЬ

НА

БЕ

ЗП

ЕК

А І О

БО

РО

НА

№12, 2003

3311

МО

ЖЛ

ИВ

І ПР

ОЯ

ВИ

ЗА

СТ

ОС

УВ

АН

НЯ

АД

МІН

ІСТ

РА

ТИ

ВН

ОГ

О Р

ЕС

УР

СУ

Проведенняголосування

Адміністрація Президента,ЦВК, МДА, місцеві ради,окружні та дільничні виборчікомісії, виборчі штабикандидатів у Президенти.

Організація владою, наближеними до неї бізнес%структурами масових акцій“протесту”, спрямованих проти опозиційних кандидатів, залучення доорганізації та участі в таких акціях силових структур і кримінальних угруповань.

Позиціонування владного кандидата як “непричетного” до непопулярногосеред населення режиму; створення сприятливого для такого кандидатапсихологічно%інформаційного тла кампанії.

Використання зацікавленості зовнішніх сил у певних результатах виборів.Використання стратегії участі у кампанії кількох “керованих” владою

кандидатів з опозиційним іміджем.Використання даних соціологічних досліджень, у т.ч. замовного характеру,

створення “нових” соціологічних служб на період виборчої кампанії з метоюпопуляризації певного кандидата. Застосування тактики дискредитаціїсоціологічних служб і незалежних аналітичних центрів, що проводятьоб’єктивні соціологічні опитування.

Застосування у виборчій кампанії схем “купівлі голосів” виборців:багаторівневого маркетингу; укладення “соціальних договорів” та ін.

Передвиборна агітація з наданням виборцям товарів (послуг) безоплатно або за привілейованими цінами.

Виведення з ладу комп’ютерних мереж та Інтернет%сайтів, знищення базданих політичних опонентів, “зняття” з комп’ютерних мереж кандидатівконфіденційної інформації або її спотворення. Спотворення змісту електронноїпошти певних кандидатів, блокування чатів, на яких проводяться інтерв’ю з ними, блокування ліній зв’язку штабів кандидатів, поширення через нихспотвореної інформації.

Використання мережі Інтернет для дискредитації кандидатів у Президенти.Створення фальшивих Інтернет%сайтів певних кандидатів, на яких будерозміщуватися недостовірна інформація.

Поширення компрометуючих матеріалів, фальшивих листівок, газет,недостовірних відомостей про кандидатів.

Розповсюдження листівок від імені опонента, зміст яких його дискредитуєабо може стати приводом для застосування проти нього правових санкцій.

Розповсюдження анонімних листівок, поширення чуток, що містятьнедостовірні відомості про кандидата, стан його здоров’я, матеріальний стан,родинні стосунки.

Псування або спотворення листівок конкурентів, внаслідок чого вонисправляють протилежний вплив.

Розповсюдження листівок, заяв від імені третіх кандидатів, якікористуються авторитетом у частини виборців.

Масовий показ сатиричних кліпів про певних кандидатів.Тиражування у ЗМІ уніфікованих матеріалів негативного змісту та таких, що

містять неправдиві відомості про опозиційних кандидатів.Використання для дискредитації окремих кандидатів символіки, що

негативно сприймається певними категоріями виборців.

Перебування у приміщенні для голосування посадових осіб органівдержавної влади і місцевого самоврядування, працівників правоохороннихорганів, інших осіб, які не є членами дільничної виборчої комісії абоофіційними спостерігачами, довіреними особами кандидатів у Президенти,журналістами, виборцями, і можуть використати свою присутність із метою впливу на волевиявлення громадян.

Обмеження доступу спостерігачів і представників ЗМІ на виборчі дільниці.Штучне створення черг на виборчих дільницях, де фаворитами є опозиційні

кандидати. Цілеспрямоване стимулювання явки виборців у регіонах, де відносну

перевагу має, наприклад, провладний кандидат, з одночасним її заниженням у регіонах, де більшою популярністю користуються представники опозиції.“Паперове” завищення (заниження) рівня явки з метою вкидання (вилучення)бюлетенів на користь певного кандидата.

Скасувати положення статті 277 Цивільного кодексу України, згідно з яким“вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною”.

Більш чітко визначити у статті 38 Закону статус офіційних спостерігачів,зокрема, вказати строки початку реєстрації офіційних спостерігачів, умови та порядок такої реєстрації, терміни, в які вона відбувається, умови відмови в реєстрації, вичерпні права офіційних спостерігачів, обмеження в їхдіяльності, порядок припинення діяльності офіційних спостерігачів.

Передбачити в Законі надання статусу офіційних спостерігачів представникамгромадських організацій із всеукраїнським статусом, до статутних повноваженьяких віднесено спостереження за проведенням виборів.

Під час проведення голосування забезпечити всебічний контроль над йогоперебігом з боку українських та іноземних спостерігачів. Створитигромадську “гарячу” телефонну лінію, якою будуть передаватисяповідомлення про порушення виборчого законодавства, застосуванняадміністративного ресурсу. Негайно оприлюднювати такі факти в ЗМІ.

Передбачити в Законі заборону перебування у приміщенні для голосуванняпосадових осіб органів державної влади і місцевого самоврядування,працівників правоохоронних органів, інших осіб, які не є членами дільничноївиборчої комісії або офіційними спостерігачами, довіреними особамикандидатів у Президенти, журналістами, виборцями.

Надати право офіційним спостерігачам бути присутніми під часголосування за межами виборчої дільниці (наприклад, вдома у виборця);супроводжувати виборчі документи з виборчої дільниці до окружноївиборчої комісії;

3322

ЦЕ

НТ

Р Р

АЗ

УМ

КО

ВА

НА

ЦІО

НА

ЛЬ

НА

БЕ

ЗП

ЕК

А І О

БО

РО

НА

№12, 2003

МО

ЖЛ

ИВ

І ПР

ОЯ

ВИ

ЗА

СТ

ОС

УВ

АН

НЯ

АД

МІН

ІСТ

РА

ТИ

ВН

ОГ

О Р

ЕС

УР

СУ

Видача кількох бюлетенів одній особі, видача бюлетенів без пред’явленняпосвідчення особи, неправильне розміщення агітаційних матеріалів навиборчих дільницях на користь тих чи інших кандидатів.

Вкидання у виборчі скриньки додаткових (“резервних” або фальшивих)бюлетенів.

Використання технології “одного бюлетеня”. Штучне псування виборчих бюлетенів для того, щоб їх не вистачило

виборцям, які в даному регіоні переважно підтримують (чи не підтримують)певного кандидата.

Адміністративне втручання у хід голосування на “закритих” дільницях(насамперед у військових підрозділах, виправно%трудових закладах, лікарняхтощо).

Спроби зірвати голосування (провокативні повідомлення про замінуваннявиборчих дільниць, втягнення у протистояння правоохоронних органів тощо).

Проведення передвиборної агітації у день виборів через закордонні ЗМІ, в т.ч. з використанням неправдивих відомостей.

Проведення передвиборної агітації у день виборів, наприклад, через масовупояву на виборчих дільницях великої кількості громадян з бейджами,символікою певного кандидата; безоплатна роздача товарів (послуг),зокрема, горілки, пива, бутербродів, лотерейних квитків тощо.

Прийняття виборчими комісіями упереджених рішень на користь того чиіншого кандидата у випадках скарг суб’єктів виборчого процесу про виявленіпорушення виборчого законодавства, а також з приводу законності дійвиборчих комісій нижчого рівня.

Розповсюдження анонімних листівок, у яких кандидат%фаворит у виборчихперегонах нібито знімає свою кандидатуру.

вимагати від членів виборчої комісії надавати для огляду виборчі документи,що визнаються недійсними під час підрахунку голосів; просити іншого членакомісії ще раз перевірити правильність підрахунку бюлетенів.

Передбачити в Законі право на отримання уповноваженими особамикандидатів завірених копій тих документів, з якими вони ознайомилися,зобов’язати відповідні виборчі комісії надавати завірені копії документів навимогу вказаних осіб.

Уточнити у статті 40 Закону граничний строк затвердження ЦВК форми ітексту виборчого бюлетеня. Передбачити порядок виготовлення бюлетенів,строки, порядок розміщення відповідного державного замовлення наполіграфічних підприємствах, умови їх збереження до передачі до ЦВК, а також фінансування виготовлення бюлетенів.

Встановити у статті 41 Закону чіткі строки передачі виборчих бюлетенів відЦВК до територіальних виборчих комісій.

Передбачити контроль, у т.ч. з боку офіційних спостерігачів, надтранспортуванням виборчих бюлетенів на кожному етапі.

Передбачити у статті 42 Закону обов’язковість розміщення у приміщенняхдля голосування інформаційних матеріалів, в яких роз’яснюється порядокголосування, відповідальність за порушення виборчого законодавства,інформаційних плакатів кандидатів у Президенти.

Передбачити, що виборчі бюлетені зберігаються у закритих і безпечнихприміщеннях, під відповідною охороною.

Встановити чіткі строки передачі виборчих бюлетенів від ЦВК дотериторіальних виборчих комісій.

Передбачити в Законі, що всі засідання виборчих комісій фіксуютьсяаудіовізуальними технічними засобами, а записи можуть використовуватисяяк докази під час судового розгляду справ про порушення законодавчовстановлених норм. Передбачити в Законі, що всі бюлетені маютьдемонструватися не лише членам виборчої комісії, а й спостерігачам, а всі результати підрахунків, у т.ч. і проміжні, проголошуються у такий спосіб, щоб всі присутні могли їх почути.

Скасувати норму Закону про видачу дільничним комісіям виборчихбюлетенів з резервом, обсяг якого встановлюється ЦВК. Встановитивідповідальність за наднормативну видачу виборчим комісіям бюлетенів для голосування.

Подовжити строк голосування до 22 години. Запровадити процедуриперевірки відкріплювальних талонів.

Визнати у статті 43 Закону, що використання олівця для позначок убюлетені є недозволеним, і внести це положення до переліку підстав для визнання бюлетеня недійсним.

Передбачити відповідальність виборців за неправомірне використаннявиборчих бюлетенів (передача бюлетеня іншій особі, отримання бюлетеня невід члена виборчої комісії тощо).







ЦЕ

НТ

Р Р

АЗ

УМ

КО

ВА

НА

ЦІО

НА

ЛЬ

НА

БЕ

ЗП

ЕК

А І О

БО

РО

НА

№12, 2003

3333

МО

ЖЛ

ИВ

І ПР

ОЯ

ВИ

ЗА

СТ

ОС

УВ

АН

НЯ

АД

МІН

ІСТ

РА

ТИ

ВН

ОГ

О Р

ЕС

УР

СУ

Встановленнярезультатів виборів

Адміністрація Президента,ЦВК, МДА, місцеві ради,окружні та дільничні виборчікомісії.

Підготовка громадської думки до сприйняття сфальсифікованихрезультатів виборів через оприлюднення першою інформації з округів, депотрібний кандидат перемагає.

Пряме спотворення результатів виборів: (1) вилучення бюлетенівполітичних опонентів; (2) заміна бюлетенів, у яких перевага надана опоненту,на бюлетені, в які внесені потрібні позначки на користь певного кандидата; (3) перестановка результатів голосування; (4) псування бюлетенів, заповнених на користь опонента, які внаслідок цього визнаються недійсними.

Чинником, що сприяє прямій фальсифікації виборів, є відсутність узаконодавстві підстав і порядку визнання виборів Президента Українинедійсними.

Чітко визначити, що до огляду пред’являються виборчі скриньки, включаючипереносні та ті, які будуть надалі використані, і що всі виборчі скринькиповинні залишатися в полі зору членів комісії і спостерігачів, за винятком тихвипадків, коли переносні виборчі скриньки використовуватимуться позаприміщенням для голосування у процесі обслуговування відповідних виборців.

Передбачити розрахунки деяких базових даних для внесення їх допротоколу як частини підготовчої роботи в день, що передує днюголосування, зокрема: дані стосовно перевірки кількості бюлетенів,отриманих виборчою дільницею; число громадян, внесених до списківвиборців; число виборців, які звернулися за відкріплювальними талонами. У день виборів у них не повинно відбуватися ніяких змін. Зазначені даніможуть слугувати основою для оцінки демократичності голосування.

Передбачити чіткі обмеження умов надання виборцю права голосувати позаприміщеннями для голосування. Визначити термін “місця перебування виборців”.

Передбачити, що заяви виборців, які за станом здоров’я не можуть прибутина дільницю для голосування, повинні бути відповідним чином оформлені наофіційному бланку. Записи на бланках таких заяв повинні містити дані провиборця, а також про особу, яка звертається з відповідним проханням відімені виборця, підпис офіційної особи, яка приймає таку заяву, а також дату і час надходження заяви.

Укласти угоди між провідними соціологічними центрами про проведенняекзит%полу в ході голосування, забезпечити оперативне оприлюдненнярезультатів екзит%полу в ЗМІ.

Забезпечити проведення паралельного підрахунку голосів штабамикандидатів у Президенти. Встановити громадський контроль надвизначенням результатів виборів із залученням українських та іноземнихспостерігачів. Оперативно оприлюднити результати паралельного підрахункуголосів у ЗМІ. Видати громадський звіт про порушення виборчогозаконодавства та застосування адміністративного ресурсу і “брудних”політичних технологій на президентських виборах 2004р.

Передбачити чіткі підстави та порядок визнання виборів Президентанедійсними як в окремих територіальних виборчих округах, так і в Україні вцілому, а також відповідні юридичні наслідки і порядок оскарження такогорішення. З цією метою, зокрема: (1) визначити відповідні положення тапідстави для визнання недійсним голосування на окремій виборчій дільниці;(2) передбачити процедуру визнання виборів недійсними в межах окремоготериторіального виборчого округу; (3) визначити перелік підстав, занаявності яких вибори в його межах можуть бути визнані недійсними, і,відповідно, результати голосування у цьому окрузі не враховуватимуться підчас установлення ЦВК результатів виборів у єдиному загальнодержавномувиборчому окрузі; (4) передбачити можливість визнання рішенням ЦВКвиборів такими, що не відбулися, у разі визнання виборів недійсними в певній кількості територіальних виборчих округів.

Запровадити звітність ЦВК, за якою вона має звітувати про кількістьотриманих виборчих бюлетенів та всю кількість використаних виборчихбюлетенів.

УКРАЇНА В КОНТЕКСТІПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ

2004 рік є надзвичайно важливим і для історіїУкраїни, і для розвитку відносин України зіСполученими Штатами Америки та з євро"атлантичною спільнотою. Це дуже просто. МайбутнєУкраїни вимагає вільних і чесних виборів. БажанняУкраїни увійти до євроатлантичної спільноти — чи доНАТО, чи до Європейського Союзу — залежатиме відїї прогресу в розвитку демократії. Для цього в Україніу 2004р. повинні відбутися чесні та справедливівибори.

Ключовим питанням є надання всім кандидатамможливості вільно, без будь"якого втручання вестивиборчу кампанію. ЗМІ повинні мати вільний, безстраху покарання, доступ до всіх кандидатів, матиможливість об’єктивно інформувати громадськістьпро кандидатів, про проблеми, про права виборців.Зрештою, для того, щоб продемонструвати істиннуповагу в Україні до демократичних принципів, якимвіддана євроатлантична спільнота, поінформованийелекторат повинен мати можливість скористатисянайголовнішим правом демократії — обирати своїхлідерів.

Думаю, усі ми погодимося — багато ще требазробити, щоб усе це стало реальністю в Україні.Останні події в Донецьку, Сумах, Харкові свідчать проперешкоди, що продовжують заважати праву полі"тичних груп на свободу зібрань. Намагання ЗМІзабезпечити громадськість об’єктивною інформацієюпостійно блокуються. Неурядові організації, якіпрацюють у сфері виборчих процесів, стверджують,що постійними проблемами є маніпулюванняінформацією та необізнаність громадськості зі своїмиправами. Для розв’язання цих проблем необхіднірішучі заходи, які відповідали б міжнароднимстандартам.

Існує ряд принципових структурних питань, що потребують уваги, серед яких — запропонованаконституційна реформа, зміни до виборчого законо"давства, склад Центральної виборчої комісії (ЦВК).

Зараз термін повноважень 12 з 15 членів ЦВКзавершився. Залишаються відкритими питання при"значення нових членів Комісії та питання про те,наскільки широко і справедливо буде презентованийспектр політичних поглядів у її складі. Дуже важливомати збалансоване партійне представництво у вибор"чих комісіях усіх рівнів — центральній, обласних,районних.

Крім того, зміни до Закону про вибори мають,щонайменше, вдосконалити порядок реєстрації вибор"ців, процедури розгляду судових позовів та врегулю"вання порядку підрахунку голосів, а також підтримкимоніторингу, включаючи екзит"поли. Я повиненнаголосити, що будь"які зміни конституційних,законодавчих чи регулятивних норм, які впливають навиборчий процес, повинні поважати громадянські таконституційні права громадян України.

Ми підтримуємо Україну в її намаганнях забез"печити чесні та справедливі передвиборну кампанію івибори. Ми відкрито надаємо технічну допомогу у сферах організації виборів, моніторингу та інформу"вання виборців. Ми продовжуватимемо наш діалог ізцих питань з громадянами, неурядовими організаціями,Урядом і міжнародною спільнотою.

І ще один суттєвий момент. В Україні є люди, які,користуючись своїм правом на свободу висловлювань,твердять, що дипломати не повинні втручатися вдебати про вибори в Україні. Це є цинізмом найбільшвідвертого гатунку. Адже всі ви розумієте, що ресурсипровладних партій є надзвичайно великими — вонидомінують у ЗМІ, у процедурах, що впливають наорганізацію та проведення політичними партіями їхполітичних заходів. Як дипломати, ми маємо свободувисловити свою думку. Ми маємо свободу висловитисябез страху бути покараними.

Наша думка, моя думка, думка мого Уряду є такою:народ України повинен мати доступ до всіх політичнихпартій, мати можливість ознайомитися з поглядами всіхполітичних партій. З одного боку, це означає, що “НашаУкраїна” повинна мати змогу проводити агітацію уСхідній Україні. А з іншого — що Комуністична партіяУкраїни повинна мати можливість проводити кампанію уЛьвові. Сполучені Штати рішуче підтримують права всіхпартій на проведення кампаній по всій країні.

Історія має приклади цинізму: люди з РадянськогоСоюзу щоразу, коли іноземці обурювалися чи тоголодомором, чи то репресіями стосовно дисидентів,твердили, що це втручання у внутрішні справи країни.А дипломати просто говорили правду тоді — і говорятьправду зараз.

УКРАЇНА В КОНТЕКСТІПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ

Джон ГЕРБСТ,Надзвичайний і Повноважний

Посол Сполучених Штатів Америки в Україні*

МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ ВИМАГАЄВІЛЬНИХ І ЧЕСНИХ ВИБОРІВ

ВИСТУПИ УЧАСНИКІВ КРУГЛОГО СТОЛУ


* Переклад з англійської.

Виступи учасників Круглого столу на тему “Україна за рік до президентських виборів: виклики та відповіді”, що відбувся 10 грудня2003р., друкуються з певними скороченнями за стенограмою або поданими текстами. Виступи публікуються в алфавітному порядку.


УКРАЇНА В КОНТЕКСТІ ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРІВ

Укрепление независимости и развитие демокра"тии в Украине имеет большое значение для всехновых независимых государств, в частности — длягосударств, входящих в ГУУАМ. Поэтому заобщественно"политическими процессами, происходя"щими в Украине, внимательно наблюдают и вАзербайджане, который является стратегическимпартнером Украины.

Украина имеет уникальный шанс для проведениядемократических президентских выборов. И властныеструктуры, и оппозиция за год до президентскихвыборов в Украине наблюдали за недавнимипрезидентскими выборами в Азербайджане ипарламентскими — в Грузии. Чем они закончились —всем известно, и, на мой взгляд, они могли быпослужить хорошим наглядным пособием и длявласти, и для оппозиции, а в конечном итоге —дополнительным стимулом для понимания необхо"димости проведения демократических выборов.

Учитывая огромный международный резонанс, а также отдельные ноу"хау, применяемые властью напрошедших президентских выборах в Азербайджане,хотел бы обратить внимание на некоторые ихособенности.

Сразу скажу: то мероприятие, которое провелавласть, назвать “выборами” нельзя, как выразился одиниз международных наблюдателей: “В Азербайджаневласть выбрала власть”.

Подготовка к тотальной фальсификации резуль"татов выборов началась еще с принятия избирательногокодекса, согласно которому все избирательныекомиссии были фактически поставлены под контрольвласти.

Игнорируя предложения влиятельных между"народных организаций (в частности, ОБСЕ иЕвропейской комиссии за демократию через право(Венецианской комиссии)) о паритетном формиро"вании Центральной избирательной комиссии (ЦИК),Парламент Азербайджана, в котором подавляющеебольшинство депутатов являются членами правящейпартии “Ени Азербайджан”, сформировал ЦИК посвоему вкусу. В ее состав вошли 15 человек, из нихтолько четыре представляли оппозицию. Партия“Мусават”, председатель которой был основнымкандидатом в Президенты от оппозиции, имела вЦИК лишь одного представителя. Представительствов окружных и участковых избирательных комиссияхсоответствовало представительству политических силв ЦИК.

Несмотря на это, демократические силы (надеясьна поддержку народа) решили принять участие ввыборах.

Было очевидно, что основная борьба развернетсямежду двумя кандидатами: лидером демократическихсил И.Гамбаром, поддержанным Блоком “НашАзербайджан”, и кандидатом от власти. От властибыли выдвинуты два кандидата, и что примечательно —отец, действующий Президент Азербайджана Г.Алиев,и его сын, его же первый заместитель в партии “Ени Азербайджан”, И.Алиев. Остальные девятькандидатов были просто статистами, функция частикоторых состояла лишь в обливании грязью канди"дата от демократических сил. Еще в начале августа2003г. в СМИ распространялась информация опребывании Г.Алиева в состоянии недееспособности(он проходил курс лечения в одной из клиникТурции), и предстоящее снятие его кандидатуры ни укого не вызывало сомнений. Уступив сыну, за 10 днейдо выборов Г.Алиев снял свою кандидатуру.

Следует отметить, что кроме И.Гамбара в выборахпринимали участие еще пять представителейоппозиции. Последние набрали около 8% голосов.Достоверность этой цифры не вызывает особыхсомнений, поскольку, как я уже отметил выше, народподдерживал И.Гамбара. Поэтому тема единогокандидата от оппозиции потеряла актуальность. Она служила только предметом для политическихспекуляций власти и “карманной” оппозиции.

Невозможно выразить в адекватных терминах, в каких условиях проходила предвыборная кампаниялидера блока “Наш Азербайджан”. Встречи с избира"телями сопровождались нападениями и провокациямисо стороны полиции и специально подготовленныхдля этих целей людей.

Чтобы помешать встрече с избирателями, в одномиз регионов Азербайджана представители властиумудрились даже выкопать траншею на автомобильнойтрассе. Однако эти и другие противоправные действиясо стороны власти не смогли помешать успешномупроведению предвыборной кампании блока “НашАзербайджан”, завершившейся 12 октября, за три дня доголосования в Баку митингом, на котором при"сутствовало около полумиллиона (!) человек.

Наиболее широкомасштабные беззакония твори"лись в день голосования. Из людей, работающих вбюджетных организациях (в основном учителейсредних школ), были подготовлены специальныегруппы, голосовавшие в разных участках по несколькораз. Этот прием известен под названием “карусель”.В то же время, многие люди, пришедшие на избира"тельные участки, не смогли проголосовать, ибо ихимена не были внесены в избирательные списки.

Имена “нежелательных” избирателей устанавли"вались путем проведения социологических опросовпо месту проживания. Данные поступали всоответствующие ЖЭКи, и люди, поддерживающиекандидатуру от оппозиции, не вносились в изби"рательные списки. Перед зданиями судов собиралисьтысячи людей, требующих восстановления их праваизбирать. Однако большая часть “нежелательных”так и не смогли проголосовать.

Но и это не обеспечило победу кандидата отвласти, поэтому основные безобразия творились приподсчете голосов, который напоминал полицейскуюоперацию. Например, количество голосов, поданныхза И.Гамбара, уменьшали путем проставления еще

Аваз КАЗИМОВ,представитель главы

Блока политических партий “Наш Азербайджан”, председателя партии

“Мусават” Исы Гамбара в Украине*

ЧЕСТНЫЕ ВЫБОРЫ ПРЕЗИДЕНТА В УКРАИНЕ СТАНУТ ИМПУЛЬСОМРАЗВИТИЯ ДЕМОКРАТИИ В РЕГИОНЕ

* Друкується мовою, якою послуговувався доповідач.

одной отметки напротив фамилии другого кандидата,тем самым делая бюллетень недействительным. На 964участках из 5024 результаты выборов ЦИК призналанедействительными — на этих участках разрыв вразнице голосов в пользу И.Гамбара был настольковелик, что не оставалось ничего другого. Во многихместах протоколы заполнялись в зданиях местныхорганов исполнительной власти и полицейскихуправлений. Членов участковых избирательныхкомиссий от оппозиции заставляли, подвергая ихнасилию и психологическому давлению, ставитьподписи в протоколах с фальсифицированнымирезультатами. По итоговому протоколу ЦИК,И.Гамбар набрал 14%, или 300 тыс. голосов, в товремя, как только в одном упомянутом выше митингев Баку участвовали и открыто голосовали за И.Гамбараоколо 500 тыс. человек (это без учета людей, отдавшихза него голоса в регионах Азербайджана).

Особое мнение выразили 188 наблюдателей миссииИнститута демократии в Восточной Европе о прези"дентских выборах 2003г. в Республике Азербайджан,которые заявили следующее: (1) выборы не былисвободными, ибо свобода волеизъявления гражданАзербайджана была ограничена; (2) выборы не былиравными, ибо часть граждан Азербайджана оказаласьлишенной избирательного права; (3) выборы не былисправедливыми, о чем свидетельствуют зафиксиро"ванные факты манипуляций и прямых фальсификаций;(4) выборы не были прозрачными, ибо ограничи"вались предусмотренные законом права на наблюдениеза процессом голосования, подсчета голосов иподведения итогов; (5) выборы в целом прошли сгрубыми нарушениями законодательства РеспубликиАзербайджан и международных стандартов.

После выборов со стороны власти последовалиширокомасштабные репрессии против членов оппози"ционных партий и граждан, протестующих противтотальной фальсификации результатов воле"изъявления народа.

Демократические силы Азербайджана заинтересо"ваны в том, чтобы предстоящие президентскиевыборы в Украине проходили демократически, в полном соответствии с международными стандартами.Это будет сильным импульсом расширения и развитиядемократии в регионе, в странах"членах ГУУАМ.

Сьогоднішня дискусія є справді важливою, вонадемонструє певну спільність позицій аналітичнихінституцій у питаннях виборчого законодавства,передвиборного процесу, конституційної реформи.

На круглому столі немає представників влади. Це, напевно, постійна вада дискусій, що організо"вуються недержавними структурами, — участь у нихберуть переважно представники опозиційних сил, і це пояснюється дуже просто: ми не приймаємо рішень,а лише подаємо пропозиції, формуємо громадськудумку. Але кожне слово чи виступ на них перед"бачають певну відповідальність. А влада сьогодні немає ні узгоджених позицій, ні політиків, які могли бвідповідати за виступи на таких форумах.

Повертаючись до дискусії: слід мати концепціюрозв’язання проблем законодавчого характеру, зокрема,наступних.

Формування Центральної виборчої комісії (ЦВК). Її ротація повинна була стати сигналом з бокуПрезидента про наближення президентських виборів.Головне питання тут — прозорість формування складуЦВК, на забезпечення якої спрямований, зокрема,внесений Соціалістичною партією України законо"проект про зміни Закону про ЦВК. Кандидатури доскладу Комісії повинні бути предметом обговорення,політичних дискусій і консультацій.

Законодавство про вибори. Тут склалася песиміс"тична, якщо не патова ситуація. До виборчогозаконодавства є вимоги, але немає чітких перспективрозгляду та ухвалення відповідних законопроектів,що стоять на порядку денному. Треба досягатикомпромісу, щоб принаймні технологічно Закон провибори Президента був не гіршим за закон про парла"ментські вибори.

Конституційна реформа. Процес реформи, очевидно,був би найбільш вдалим, якби Президент підтримавйого своєчасно. Цього не сталося, і я розумію, чому.Прикладом є російський варіант. Буквально нанаступний день після парламентських виборів 2003р.в Росії, Президент В.Путін сказав, що вже можнадумати, як удосконалити конституційну систему. Я тепер розумію і нашого Президента, який чекавпарламентських виборів, щоб побачити баланс сил, а коли отримав лояльного голову Верховної Ради іпереконався, що є більшість, на яку можна спертися,тоді й ініціював реформу.

Консолідованість позицій аналітичних центрівпотрібно надалі використовувати, зокрема з тим, щоб доводити нашим політикам і депутатам необхід"ність визначитися з пріоритетами. Наприклад, що єпріоритетом: президентські вибори чи конституційнареформа?



Ігор КОГУТ,голова ради

Лабораторії законодавчих ініціатив

ЩО Є ПРІОРИТЕТОМ: ПРЕЗИДЕНТСЬКІВИБОРИ ЧИ КОНСТИТУЦІЙНАРЕФОРМА?



Гадаю, що і кандидати в Президенти, й іншіполітики повинні визнати, що передвиборнийконтекст — це до певної міри надзвичайна ситуація. І важливі справи, якими є конституційна чи політичнареформа, в цих умовах вирішуватися не можуть. Тим більше з такими підходами.

Отже, пріоритетом маємо визнати законодавчупідготовку виборів та мобілізацію усіх громадських іполітичних сил з метою забезпечення чесних,прозорих, демократичних виборів.

Громадськість уже робить певні кроки у цьомунапрямі. Якщо політики не можуть сьогоднідомовитися про коаліційність, визначити єдиногокандидата, узгодити дії, то громадськість принаймніробить спробу об’єднатися. Зокрема, наш приклад —коаліція “Новий вибір"2004” і її готовність здійсню"вати моніторинг, екзит"пол та паралельний підрахунокголосів. Це ми обіцяємо навіть незважаючи на“полювання на відьом”, що вже розпочалося.Буквально днями зареєстрований проект постановиВерховної Ради “Про утворення Тимчасової слідчоїкомісії Верховної Ради України з питань встановленняфактів закордонного втручання у фінансуваннявиборчих кампаній в Україні через недержавніорганізації, що існують на гранти іноземних держав”.Побачимо, до чого це призведе. Цікаво, що середавторів постанови є і Ю.Тимошенко; немає пред"ставників “Нашої України”, але їх немає і серед членівцієї комісії.

Водночас, сумніви не покидають. Якщо навітьнародні депутати не можуть вплинути на процесоскарження порушень законодавства, складанняпротоколів та актів, то що можуть громадськіорганізації? Проте, ми зробимо свою справу; будемовраховувати і рекомендації експертів, зокрема, простворення моніторингового комітету, веб"сайту.Отже, ми готові діяти. Єдине, про що ми просимонаших законодавців, — визначити пріоритети.

Георгій КРЮЧКОВ,голова Комітету Верховної Ради

України з питань національноїбезпеки і оборони

ПЕРЕДВИБОРНА БОРОТЬБА БУДЕ ГОСТРОЮ, ЖОРСТОКОЮ І БЕЗКОМПРОМІСНОЮ

Значення наступних президентських виборів, на мійпогляд, визначається тим, що вони повинні дативідповідь на корінне, кардинальне питання: чи зможемоми нарешті перепинити шлях до ще більшого посиленняавторитарного характеру нинішнього збанкрутілогорежиму, сповзання до диктатури і повернути суспільнийрозвиток у напрямі реального створення в Українісправді демократичного, правового суспільства, при"боркання корупції. Не зможемо вирішити це історичнезавдання — ще більше посилиться загроза того, що Україна остаточно стане в демократичному світіаутсайдером — “зоною”, резервацією, маріонеткою чичимось іншим, але не справді суверенною, демокра"тичною, правовою, соціальною державою.

Тому конструктивна дискусія у такому складі зпроблем, пов’язаних з аналізом перспектив розвитку

ситуації в Україні в період до виборів, до яких залиши"лося вже не рік, а менше 11 місяців, є своєчасною ікорисною.

На жаль, у цій залі, наскільки мені відомо, нікимне представлена так звана більшість у Верховній РадіУкраїни.

У тому, що стосується характеру і змісту виборів, я погоджуюся з багатьма висновками, зробленими уповідомленні президента Центру Разумкова А.Гриценка,в т.ч. з тим, що сьогодні в Україні серед відомих полі"тиків немає такого, кого можна було б назватизагальновизнаним лідером нації. Згоден і з тезою, щовибір здійснюватиметься не між різними шляхамирозвитку в рамках варіантів демократичного режимучи різними ступенями демократії. Але в мене єсерйозні сумніви стосовно тієї тези, що громадянамУкраїни доведеться обирати “між такими різнимиідеологічними орієнтирами, як “демократія —авторитаризм”, “соціально орієнтована ринковаекономіка — олігархічна економіка”. У цьому контекстіпринципової різниці між “нашоукраїнцями” і —назвемо умовно так — пропрезидентськими силами яне бачу. На жаль, аналізу програм імовірних головнихпретендентів ми не почули.

Подальший розвиток ситуації з виборами Президентавизначатиметься, на мою думку, наступнимичинниками:

як буде вирішене питання про можливу участьнинішнього Президента у виборах. Особисто я, неза"лежно від того, який висновок зробить КонституційнийСуд України, в те, що Л.Кучма знову балотуватиметься,не вірю;

чи вистачить духу пропрезидентським силам уразі, якщо Л.Кучма не балотуватиметься, зійтися наодній, узгодженій кандидатурі на президентський пост;

чи буде здійснена реформа системи політичноївлади, і чи наблизиться Україна в цьому аспекті доєвропейських стандартів, що відомими політичнимисилами пов’язується з переходом на пропорційнусистему виборів.

Заради справедливості мушу сказати, що неПрезидент Л.Кучма є ініціатором реформи. Першийпроект Закону про внесення змін до Конституції, на якому базуються всі наступні проекти, був роз"роблений ще в 1999р. мною, доопрацьований зС.Головатим, узгоджений з О.Морозом, П.Симоненком,


іншими депутатами. Більше двох років він не роз"глядався Конституційним Судом, аж поки Л.Кучма всерпні 2002р. не заявив про намір ініціювати проведенняреформи.

Сьогодні є реальна загроза того, що проведенняреформи буде зірване. Зокрема, через експлуатаціюпитання про виборчу систему. Чому і ким це робиться,думаю, зрозуміло всім.

У зв’язку з цим хотів би висловити свою особистудумку: єдиного кандидата від так званої “четвірки” бутине може. Ми щойно були свідками того, як О.Мороззакликав до проведення реформи системи політичноївлади, а В.Ющенко говорив про “так звану політичнуреформу”, обгрунтовуючи її неприйнятність. А хіба єдрібницею, як намагався представити справу ВікторАндрійович? Згадаймо також позицію в питанні провласність, Державний бюджет, відрядження україн"ських військовослужбовців до Іраку, Ліберії, у ставленні до проекту Єдиного економічногопростору та ін. Дуже різні сили у “четвірці”, різні вних політичні позиції, тому зійтися їм на однійкандидатурі буде дуже важко, практично неможливо.

Усе це й визначить характер передвиборної боротьби,яка буде — це вже сьогодні можна стверджувати —гострою, жорстокою і безкомпромісною.

Не можна ігнорувати й ситуацію в економіці, соціальнійсфері, цілком імовірне посилення протестних настроїв узв’язку з підвищенням цін на хліб, інші продуктихарчування, ліки.

Чи можна гарантувати, що вибори 2004р. будутьчесними, прозорими, справді демократичними? —Надій на це в мене мало. Хіба на президентськихвиборах у США, парламентських виборах у Росії невикористовувався так званий адміністративнийресурс?

Але ми повинні зробити максимум можливого длятого, щоб нейтралізувати дію цього “ресурсу”, намаганнявлади нав’язати свою волю народу.

Потрібно, зокрема:

прискорити прийняття виборчих законів і зміндо чинних законодавчих актів, які створювали бнадійніші гарантії чесних виборів;

забезпечити ефективну дію положень нещодавноприйнятого Верховною Радою Закону “Про демокра"тичний цивільний контроль над Воєнною організа"цією і правоохоронними органами держави”.


Це безпосередньо стосується виборів. Згадаймо,зокрема, з якою “одностайністю” голосували наминулих виборах громадяни, які перебували в місцяхпозбавлення волі. Насторожують заяви ново"призначеного міністра внутрішніх справ про участьпрацівників правоохоронних органів у політичнійдіяльності. Пригадую, як в одному з військовихмістечок явка на вибори склала 100%, причому всівиборці проголосували однаково — зрозуміло як. На моє питання “Як могло таке трапитись?” тодішнійміністр оборони задоволено заявив: “Це означає, що я щось можу...”. Потрібно зробити все для того,щоб на наступних виборах подібне було неможливим.

Я б не применшував можливості влади. Так, нинішнявлада збанкрутіла, не підтримується переважноюбільшістю нашого народу. Але вона ще здатна дикту"вати свою волю. Щоб змінити цю владу, потрібні щезначні зусилля. Забезпечення прозорих, чесних ісправедливих виборів — неодмінна умова цього.

Вважаю, що опозиційні сили, та й усі, хто прагне,щоб наступні вибори стали саме такими, маютьоб’єднати зусилля з тим, аби встановити дієвийтотальний контроль над процесом голосування тапідрахунком голосів на кожній виборчій дільниці.

А головне — потрібно забезпечити здійсненняреформи системи політичної влади, тобто прийняттяЗакону про внесення змін до Конституції. Я б не при"меншував значення того, що під тиском громадськоїдумки Президент Л.Кучма змушений був відмовитисявід багатьох своїх пропозицій, негативно сприйнятихсуспільством (двопалатний парламент, одночаснівибори, теза про штучно створювану так звану“парламентську більшість” — а не коаліцію тощо).Пропозиції, визнані Конституційним Судом такими,що відповідають вимогам Конституції, є, на мій погляд,доброю основою для проведення реформи, просуванняУкраїни шляхом демократизації.

Стосовно виборів Президента Верховною Радою хочусказати таке. У багатьох країнах Європи президентиобираються парламентом, і це не вважаєтьсянедемократичним. Але на нинішньому етапі неможна не зважати на переважно негативне ставленняв нашому суспільстві до такого варіанта. Тому вибориПрезидента України у 2004р. (саме у 2004р.) маютьбути проведені за тією ж системою, що й попередні, і Президент повинен бути обраний на п’ятирічнийтермін. Це моя особиста думка. Позицію ж нашоїпартії визначить її Центральний Комітет.

Слід враховувати й те, що розвиток політичноїситуації в нашій країні у зв’язку з виборами пере�буватиме під пильним наглядом світової громадськості —європейських інституцій (ОБСЄ, ЄС), США, НАТО,інших організацій.

Нещодавно я мав зустріч з новим Послом США вУкраїні паном Дж.Гербстом, який однозначно давзрозуміти, що Захід, насамперед Сполучені Штати,очікуватимуть на результати наших президентськихвиборів, на те, як буде вирішене питання про те, хтобуде при владі в Україні після них. Стан демократії,рівень забезпечення прав і свобод людини, справед"ливі вибори, поряд із станом економіки та соціальноїсфери, матимуть першорядне значення при вирішенніпитання про членство України в ЄС. Ці ж проблеми,наголосив Посол, є визначальними і в ситуаціїстосовно членства в НАТО.



Олександр ЛИТВИНЕНКО, заступник директора Національного

інституту стратегічних досліджень

ВИБОРИ МАЮТЬ АКТИВІЗУВАТИСУСПІЛЬНУ ДИСКУСІЮ

З виступів політичних діячів — учасників цьогозасідання — зрозуміло, що вибір варіанта виборчихстратегій уже фактично здійснений. Провідні політичнісили, як ми, на жаль, почули, обирають конфронта"ційний підхід. Одні засвідчили це яскравими виступами,інші — промовистою відсутністю на заході. І тут виникаєнадзвичайно складне і відповідальне завдання для нас —експертів і водночас державних службовців (з оглядуна подвійний статус нашого інституту): мінімізуватинегативні наслідки можливого політичного зіткненняі зробити все, щоб вибори 2004р. і виборча кампаніязагалом стали справжнім кроком України на шляху додемократії, до втілення європейських демократичнихстандартів.

По�перше, мусимо зауважити, що вибори відбудутьсяв дуже негативному політичному контексті, що визна"чається тими конфліктними, дестабілізуючими подіями,які відбулися у Грузії, зараз тривають у Молдові.Досить несприятливе тло створюють і останні виборив Росії. Неприємна ситуація, що склалася у Литві,доводить реальну слабкість демократичних інститутівнавіть у тій пострадянській країні, яка пройшла най"більший шлях до консолідації демократичного режиму.

По�друге, надзвичайно важливим завданням длядержавної влади, неурядових організацій та українськогосуспільства є забезпечення чіткого й відповідальногодотримання чинного, хай і недосконалого, законо"давства. І тут, безумовно, надзвичайну допомогу Україніможуть надати міжнародні, насамперед європейськіорганізації, що могли б проконтролювати хід як голосу"вання, так і виборчої кампанії загалом, взяти активнуучасть у забезпеченні чесності, відкритості та демо"кратичності президентських виборів 2004р.

Хочу ще раз наголосити: важливо не хто переможена виборах (хоча значення цього не слід применшу"вати), а насамперед те, наскільки виборча кампаніязагалом відповідатиме європейським демократичнимстандартам.

У демократичному суспільстві вибори, крім забезпе�чення пакту еліт, вибору конкретної команди і легітимаціївлади, мають ще одну функцію: вони активізуютьсуспільну дискусію, яка поки що в Україні не відбу"вається. Однак мені здається, що подібні круглістоли, дії аналітичних центрів (зокрема неурядових)взагалі, зможуть допомогти — нав’язати політикам збоку інституцій як третього сектору, так і державноївлади змістовну дискусію навколо актуальних питаньсуспільного розвитку.

Про що йдеться? Зараз дуже активно обговорюєтьсяпроблема політичної реформи, але часто її зводять доперерозподілу повноважень вищих органів державноївлади (іноді згадуючи місцеве самоврядування) та донеобхідності внесення відповідних змін до Конституції.Проте поза суспільною дискусією залишаються такісправді важливі проблеми, як адміністративна реформа,

Я не хочу, щоб хтось диктував, як нам вести справив нашій країні. Але пильна увага зарубіжної громад"ськості до процесів, що відбуваються в політичномужитті України, до становища з правами людини,свободою слова, до того, чи буде забезпеченепроведення наступних виборів у суворій відповідностіз законом, — позитивний факт у такій ситуації. І цю обставину слід використати.

Можна сподіватися, що під час виборчої кампаніїзначна увага приділятиметься міжнародним проблемам,питанням зовнішньої і оборонної політики України.Відомо, як неоднозначно сприймаються в нашомусуспільстві рішення про відрядження українськихвійськовослужбовців до інших держав. У багатьохвикликають стурбованість повідомлення про намірСША перемістити свої військові бази на територіюПольщі, Угорщини, Румунії — впритул до кордонівУкраїни, так само, як і зроблена в цих умовах заяваміністра закордонних справ України К.Грищенка,який вітав розширення НАТО на схід. Не залиша"ються поза увагою громадськості України і процеси,що відбуваються в НАТО, ЄС: різні позиції членівАльянсу; проблеми, що виникли в ЄС у зв’язку зприйомом 10 нових членів; труднощі з розробкоюЄвропейської Конституції; плани створення Євро"пейських сил швидкого реагування та негативнареакція на це США. Зрозуміло, що все це вимагаєчіткого визначення позиції України. Я категоричнопроти того, щоб зводити її до принижених умовлянь“якомога швидше прийміть в ЄС і НАТО”.

Окремого розгляду потребують відносини України зРосією. У контексті сьогоднішнього обговоренняможна сказати, що певний вплив на нашу виборчукампанію справлять результати парламентськихвиборів, які щойно відбулися в Російській Федерації.Навряд чи слід сумніватися в тому, що все негативне зпрактики російських виборів буде використане в нас,тільки в ще більш спотвореному варіанті. І до цьогоми повинні бути готовими.

Не можу не сказати і про численні акції (типу “громадських форумів на підтримку реформи”),що організовуються президентською Адміністрацією. У більшості випадків людей примушують бути статис"тами при “обговоренні” документів, яких вони в очіне бачили, підтримувати те, про що вони не маютьжодного уявлення. Ця практика, запозичена знедавнього минулого й така, що негативно сприй"малася й тоді, свідчить про те, як багато у владнихструктурах людей, що, як горезвісні Бурбони, нічомуне навчились і нічого не забули. Прикро... На жаль,такими ми є.



* Друкується мовою, якою послуговувався доповідач.

що має змінити наш державний апарат. Необхідною єсудова реформа, що наголошується в матеріалахЦентру Разумкова, однак змістовна дискусія на цютему ще не відбулася. Надзвичайно складною єпроблема реформи правоохоронних органів і спец"служб, а також соціальної сфери — охорони здоров’я,вищої освіти. Перелік можна продовжити.

І мені здається, що важливим, можливо, провіднимзавданням третього сектору, аналітичної, експертноїспільнот, є формулювання запиту до політиків,стимулювання їх до обговорення цих суспільноважливих проблем.

Владимир МАЛИНКОВИЧ,директор украинского отделения

Международного институтагуманитарноEполитических

исследований*

ПОДДЕРЖКА ЗАПАДА МОЖЕТ БЫТЬРЕШАЮЩЕЙ ДЛЯ ПРОВЕДЕНИЯСВОБОДНЫХ ВЫБОРОВ

Хотел бы остановиться на следующих вопросах.Первый: связь президентских выборов с полити"ческой реформой. В ближайшее время, вероятно,будет принят избирательный закон, и от того, какимон будет, зависят условия президентских выборов.

Меня удивляет абсолютно неконструктивнаяпозиция “Нашей Украины” и ее лидера, который винтервью телеканалу “Киев” говорит о том, что намнужны и пропорциональные выборы, и Правитель"ство, ответственное перед партиями, и реформа наместах. А сегодня заявляет, что все это — всего лишьполитический ход. Мне кажется, от того, какуюпозицию займет в данном случае “Наша Украина”, ибудет зависеть, кто и с чем придет на президентскиевыборы.

Например, если политическая реформа (или хотябы ее первая часть) будет последовательно проведена,то я сомневаюсь, что такой опасный для демократовкандидат, как В.Янукович захочет рваться кпрезидентскому креслу. Куда интересней ему будет

руководить исполнительной властью в качествепремьера. Вполне подходящими на президентскуюдолжность тогда могут быть Л.Кравчук, В.Литвин и т.д. — поскольку при измененной системе властиПрезидент не будет иметь возможности влиять наэкономические процессы.

У меня такое впечатление, что в “Нашей Украине”не очень внимательно читали законопроект №4105,ибо иначе нельзя не заметить, что пункт второйЗаключительных положений предусматривает пропор"циональные выборы в едином многомандатном округе.За это, думаю, надо держаться. В то же время, безусловно,необходимо отказаться от пункта об избранииПрезидента Парламентом, и здесь очень важна пози"ция коммунистов. Я не уверен, что КПУ согласится навсенародные выборы Президента в 2004г. на преду"смотренный действующей Конституцией срок пятьлет.

Если “Наша Украина” определит свою позицию поконституционной реформе (естественно, отказавшисьот изменения статьи 103 Конституции, предусматри"вающей сейчас прямые всенародные выборыПрезидента), то законопроект станет лучше. Такимобразом удастся преодолеть сопротивление радикаль"ных мажоритарщиков (30"50 человек), тормозящихпроведение реформы в демократическом направлении.Если же “Наша Украина” отойдет в сторону, мажори"тарщики смогут что"то выторговать для себя или жеподдержать положение о выборах Президента Парла"ментом. Поэтому нельзя забывать о политическойреформе, и уже сегодня надо выступить с конструк"тивной позицией всем сторонам, в т.ч. и коммунистам,и А.Морозу.

Второй вопрос: так ли уж необходимо оппозицииидти на выборы с единым кандидатом? Я считаю, чтоэто нереально. Коммунисты не пойдут “под Ющенко”,а скорее пойдут “под власть”.

Мне кажется, разумнее было бы, если быоппозиция договорилась о следующем: в первом туревыступаем самостоятельно, левым и правым блоком;во втором — если левый блок проигрывает, онподдерживает Ющенко, чей выход во второй тур ни укого не вызывает сомнений.

Но, если в левом блоке объединятся социалисты,коммунисты, “экологи” и те социал"либералы, которыеориентируются на антисоветскую интеллигенцию (но левой ориентации), то это может быть достаточносильный блок, способный остановить кандидата отантидемократических сил.

Однако, таким образом, во втором туре мы можемполучить картинку “Ющенко против Мороза”. Для Украины очень красивая, по"моему, картинка.

Третий вопрос: контроль процесса выборов. Всевидят, что власть использует коммунистов в качествесилы, через которую можно нападать на Запад: мол,мы не хотим давить на Запад, а коммунисты — пустьдавят. Мне кажется, у Запада есть все основания, дажеюридические, помогать утверждению свободы слова вУкраине и проведению свободных выборов. ИбоУкраина — член Совета Европы, она подписалаХельсинкский заключительный акт, содержащий и“гуманитарную корзину”. Думаю, поддержка Запада



Олександр МОРОЗ,народний депутат України,

голова Соціалістичної партії України

МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД УСІХ НАС

может быть решающей. Кажется интересным то,насколько экзит"полл оправдал себя в России. По сути, почти полное совпадение всех цифр. Если унас будут хорошо подготовлены не один, а несколькоэкзит"поллов — а для этого нужны средства — то у насбудет действительно контроль результатов процессаголосования.

Этого, естественно, мало. Для демократическихвыборов необходима свобода СМИ в предвыборныйпериод, а для этого крайне важно, чтобы Европапомогла создать если не общественное телевидение, то хотя бы дискуссионную программу, посвященнуювыборам, в которой были бы представлены различныеполитические силы, и которая, как минимум, дистанци"ровалась бы от власти. Думаю, что Европа вправе наэтом настаивать. Очевидно, что Запад не должен поддер"живать того или иного кандидата (пусть это будет дажеВ.Ющенко), однако он может способствовать прозрач"ности выборов.

Питання, порушені сьогодні на круглому столі, є надзвичайно важливими, гострими, на часі. І якщоговорити про виклики, що постали напередодніпрезидентських виборів перед українським політи"кумом і громадськістю, і які обов’язково треба врахо"вувати, то я сформулював би їх приблизно в такійпослідовності.

Перший і головний виклик — це небезпека втратиукраїнської державності за умови збереженнянинішньої системи влади. Другий: збереженнякланово"кримінального характеру влади. Третій:адмінресурс як форма консервації та поглибленнянинішнього стану справ у країні. Цей злочиннийінструмент уже давно вийшов за межі лише виборчихтехнологій. І нарешті, четвертий — це намаганнязмінити спосіб обрання Президента, що є по сутіоднією із форм збереження існуючої системи влади.

Саме до цих питань хотів би привернути увагу.

Проте спочатку — кілька слів про проблему різнихформ політичного правління, політичного устроюдержави. Складається традиція, коли йдеться прополітичну реформу в Україні, апелювати дозарубіжного досвіду. На мій погляд, не вартоабсолютизувати зарубіжний досвід. У суспільнихпроцесах прямих аналогій не буває. Кожнесуспільство складається з конкретних структур іконкретних особистостей і кожне розвивається увласний, унікальний спосіб. Проблема полягає віншому: в жодній розвинутій країні, до досвіду якихапелюють, не могло б статися того, що сталося у нас:Конституційний Суд сумнівається в тому, щоПрезидент, який обіймає цю посаду ще з 1994р. та бувпереобраний у 1999р., вже двічі обирався на цюпосаду. Тому Суд звертається до різноманітнихюридичних установ, у т.ч. державних, де знаходятьсяпояснення, що вибори у 2004р. для нашогоПрезидента — ще не третій термін. Такі дипломовані“фахівці”, які лакействують перед нинішньоювладою, повністю дискредитували звання вченого. І я гадаю, що зміна системи влади допоможевирішити і питання відновлення авторитетунауковців.

Повертаючись до названих вище викликів. Чи є іякими є засоби їх подолання?

Перше. Треба внести зміни до Конституції України.У цьому напрямі мною проведена серйозна робота: я підготував компромісний проект змін до Конституції,стосовно яких отримані висновки КонституційногоСуду. Зазначу, що Конституційний Суд умиснозволікав з відповідями на елементарні питання — щобстворити ситуацію цейтноту для голосуванняПарламентом з цього принципово важливого питаннявнесення змін до Конституції. Заява С.Гавриша яккоординатора більшості про те, що скоро відбудеться

Мы видим, что такое авторитарный режим напостсоветском пространстве. Это режим, ориентирую"щийся на жесткую вертикаль власти, которая можетнавязать народу практически все, что захочет. Сегодняв России политические “заморозки”, и мы должнысделать соответствующие выводы: нельзя, во"первых,развивать тенденции авторитаризма; во"вторых, не нужноделать акценты на национализме. По результатамвыборов в России мы видим, что национализм,который В.Путин протащил вместе со своей идео"логией в Парламент в колоссальном объеме, опасенкак для других государств, так и для самой России. А в нашем случае — для Украины. Это крах либерализмаи европейских ценностей.

И последнее: никоим образом нельзя, основываясьна результатах выборов в России, разыгрыватьантирусскую карту в Украине. Ведь проблема русских вУкраине, языка и т.д. — это наша, украинская проблема,

а не вопрос российско"украинских отношений. Мы должны очень осторожно относиться к само"державной власти в России, выбрать один вектордвижения — в Европу, но при этом помнить, чтоРоссия — это не только самодержавная власть. Это иЧаадаев, и декабристы, и Герцен, и либеральнаяинтеллигенция, которая поддержала антисталинскуюперестройку при Хрущеве, защитила демократию в1991г., без чего не было бы независимости Украины.Да, сегодня в России политическая зима, но весна неза горами.


голосування того чи іншого проекту, дає підстави длявисновку, що голосування все ж буде. І обранняС.Гавриша співголовою Тимчасової спеціальноїкомісії Верховної Ради з опрацювання проектівзаконів про внесення змін до Конституції України, на мій погляд, не несе загрози для роботи Комісії. Під час нашої зустрічі я ознайомив С.Гавриша знапрацьованим компромісним варіантом. Хочупідтвердити, що в ньому збережені всі позитивніпозиції як варіанту більшості, так і варіанту опозиції.Але в ньому немає і згадки про вибори ПрезидентаПарламентом. Я вважаю, що це — нісенітниця, якупридумали в Адміністрації Президента, і ми неповинні зараз на це погоджуватися.

Звичайно, ми можемо передбачити варіант обранняПрезидента Парламентом — але лише після того, як вУкраїні утвердяться демократичні традиції, які мизобов’язані створити. Тому, якщо така зміна будевнесена до Конституції, то в перехідних положенняхнеобхідно зазначити, що ця норма набуває чинностіпісля 2010р., коли вже дві каденції поспіль Парламентбуде обиратися на пропорційній основі, коли (можнасподіватися) буде подоланий адміністративнийресурс, знищена корупція, взаємини в державінабудуть цивілізованих форм, а всі ЗМІ не належа"тимуть одній “сім’ї”.

У контексті підготовки змін до Конституції всімопозиційним партіям треба нейтралізувати спробивлади, яка через так званий громадський форумнамагається знайти якийсь паліатив або квазі"юридичне рішення шляхів прийняття змін доКонституції. Про це не можна спокійно говорити.Зловживання “темниками” перевищило будь"якімежі. Дійшло до абсурду: кожна область на основі“темників” із центру — з Києва — розробляє “темники”для своїх адміністрацій про те, як готувати так звані“громадські” форуми.

Як приклад можна навести житомирський варіант“темника”, де розписується, як, кого, в якій кількостізапрошувати. Далі застереження — жоднихполітичних партій! А потім, як протиріччя зазна"ченому: “від лівих — не більше 10%”. Тим часом, у Житомирській області лише комуністи і соціалістиотримали понад половину голосів. Тому постаєпитання — хто ж збирається на “громадських”форумах? І яку модель парламентської форми

правління буде підтримано? Зовні все нібипривабливо, але далі надаються пояснення до нормпроекту закону, який подав С.Гавриш, що стосуютьсяобрання Президента Парламентом, подовженняповноважень його нинішнього складу на один рік(цього не мають права вирішувати нинішні депутати,оскільки вони обиралися на іншій основі, за іншимзаконом і за іншою Конституцією), хабар для суддівКонституційного Суду — положення про те, що вониможуть залишатися у складі Суду до досягнення ними70 років і т.ін.

А люди (я переконаний, що з них 97% не читалипроекту цих змін до Конституції, як і самоїКонституції) — прийдуть і проголосують, бо воникеруються вказівкою начальника. Після цьогознайдуть ще таких “вчених”, як в Інституті держави іправа, які скажуть: громадський форум вище, ніжВерховна Рада, тому давайте будемо вважати, що вінуже ухвалив зміни до Конституції. Президент,звичайно, обуриться такому підходу, як завжди, алескаже: “Ну що я зроблю, воля народу така”.

Щоб такого не сталося, представники опози"ційних політичних партій мають ходити на ці форуми,доносити до людей інформацію про реальний стансправ і попереджати чиновників, залежних віднинішньої влади, про те, що вони за злочин, якийчинять нині, відповідатимуть. Кара буде невідво"ротною. І тому хай вони краще або утримаються відголосування, або не підуть на форум, — захворіють,наприклад, вони вміють це робити.

Друге. Я глибоко переконаний, що за будь"якихобставин — чи будуть внесені зміни до Конституції, чині, якщо будуть, то які саме — від “четвірки” напрезидентських виборах має бути один кандидат.Соціалістична партія України (СПУ) готова підтриматибудь"кого, але одного від чотирьох політичних сил. Іншіваріанти — “трійки”, “двійки” і т.ін., є сумнівними занаслідками; це буде звичайне маніпулюваннясуспільною думкою і нагадуватиме президентськівибори у 1999р. Тому треба — розумію, що це найважче —домовлятися В.Ющенку і П.Симоненку. Сьогодні самеперед ними стоїть це завдання. Інакше й надалікримінал керуватиме державою, і в Донецьку цеособливо проявилося. Сьогодні навіть людина звеликими погонами лише мовчки втирається, коли їй вочі плює чистий кримінал, бо знає, хто в країні хазяїн.Думаю, що далі нам гратися нічого, і треба відвертоговорити про ці речі. Можливо, треба домовитися пропевну “третю” кандидатуру — і здобути перемогу. Не вважайте це фантастикою. Колись не можна булоуявити, що різні політичні сили вийдуть на площуразом, і не посваряться між собою.

Третє — Закон “Про вибори на пропорційній основі”.СПУ підготує пропозиції з цього приводу. У нас єчітка аргументація, чому це треба робити. Зрештою,це було б зрозумілим для суспільства, позиціювало бвладу й опозицію, і людям було б простіше обирати. Є чітка зрозуміла схема: якщо в бюлетені немаєпрізвища — це пропорційна основа, якщо є —мажоритарна. І не треба дурити людей з так званимєвропейським досвідом. На пропорційній основімають проводитися і вибори до органів місцевогосамоврядування. Якщо ми цього не зробимо — незможемо подолати адміністративного ресурсу.Кожного місцевого лідера ми повинні змуситизадуматися про те, де він буде згодом — адже



потрапити до влади він зможе лише в тому випадку,якщо не заважатиме нормальним демократичнимвиборам.

Що ж ми сьогодні маємо, і як працює адміністра"тивний ресурс? Як повідомили ЗМІ, минулого тижняя зустрічався у Вашингтоні з М.Мельниченком. Тому я маю розповісти, про що ми говорили. Наведу два сюжети із записів М.Мельниченка провикористання адміністративного ресурсу. Розмовайде між Президентом і губернатором Донецькоїобласті В.Януковичем — на той час губернатором —десь через два дні після першого туру голосування у1999р. Президент вичитує його за те, що у Донецькійобласті за О.Мороза проголосували 6% виборців. Я невикористовуватиму президентську лексику, він, якзавжди, делікатно висловлювався. А В.Януковичйому відповідає: “Леонид Данилович, 6% — это желучше, чем 14% на самом деле”. Логіка губернаторабула переконливою, і тему вичерпали.

Другий сюжет. Керівники Одеської областіР.Боделан і С.Гриневецький доповідають про те, як проходили вибори у них. Вони захоплені тим, що виконали завдання Президента. І СергійРафаїлович говорить: “У нас є військова частина, так там майор зібрав особовий склад і пояснив, як треба голосувати: “У нас Президент — Кучма.Дивіться, у бюлетені написано — Л.Кучма, а проти нього — клітинка. От якщо ви “за” Президента,ставите в цій клітинці плюс, якщо “проти” — мінус”.Коли хтось із військових згадав, що у законінаписано, що будь"яка позначка означає “за”, майоркаже: “Я вам ще раз пояснюю. Наш Президент —Кучма. У бюлетені написано “Кучма”, клітинка поряд,якщо “за” — плюс, якщо “проти” — мінус. Ясно?”“Ясно”. Закінчили інструктаж. Каже, на другий день —100% — всі проголосували за Леоніда Даниловича.Сміх, задоволення, звичайно, і Президент каже: “Такщо, майор це зробив? Треба йому дати полковника”.

Про що тут ще можна говорити? Це ж доказ“демократії” в Україні.

Четверте. Треба обов’язково змінити Закон проЦентральну виборчу комісію. Разом зі своїми колегамими внесли відповідний проект змін, в якому йдетьсяпро те, що Президент вносить кандидатури до складуЦВК, виходячи з пропорційного політичного складуПарламенту. Це ж стосується дільничних та іншихкомісій. Так має бути. Бо інакше ми просто одержимо

команду, яка виконуватиме вказівки Президента іробитиме так, як раніше. Не зупинятимусь надеталях, але наша партія не мала б представництва уПарламенті нинішнього складу, якби в мене невідбулася делікатна розмова з М.Рябцем у той час,коли підраховувалися голоси. Тоді за даними екзит"полу ми мали 9,6% за партійними списками, а ЦВКнас “виводила” на 3,9%. Я пояснив, що буденаслідком, якщо М.Рябець і надалі буде вдаватися дофальсифікацій. У результаті, натяк на демократію бувзбережений. Тому ще раз підкреслюю: зміни доЗакону про ЦВК — обов’язкова умова, щоб змінитиситуацію взагалі.

І нарешті, треба припинити маніпулювання рейтингами.Це стосується, в першу чергу, влади. Але це стосується,на превеликий жаль, і представників опозиції. Не треба розігрувати схем, які були у 1998, 1999,2002рр. Пригадайте: за всіма рейтингами, в усіх тихкампаніях наша партія мала завжди у два"три разинижчі показники, ніж фактично під час виборів. То яка ж ціна тим дослідженням? Коли нашісоціологи за першоджерелами аналізують рейтинговіпозиції, котрі тепер публікуються, виявляється, що і сьогодні продовжується те саме. Не треба до тоговдаватися. Краще довіряти соціології Служби безпекиУкраїни, вона більш"менш об’єктивна. Крім того,варто менше друкувати те, що сумнівне за змістом.

Майбутнє країни, зрештою, залежить від усіх нас.Кожен, хто хоче жити в демократичній, цивілізованійдержаві, має боротися всіма можливими засобами зтим, щоб злодійство, брехня не були домінантами ужитті нашого суспільства.


Іван ПЛЮЩ,народний депутат України

РОБИТЬСЯ ВСЕ, ЩОБ ЗІРВАТИ ВИБОРИ

Хочу зупинитися на кількох питаннях, про які тутуже йшлося.

Перше. Сьогодні ми говоримо про вибориПрезидента України. А хто сказав, що вибори будуть?Про це не йдеться в жодному з проектів закону прозміни до Конституції, хоча Президент постійнодекларує та підкреслює, що він підтримує самевсенародні вибори і саме в жовтні 2004р.

Я, як законослухняний народний депутат ігромадянин, який хоче і реформи, і виборів, у встановленому законом і Регламентом ВерховноїРади порядку подав проект Постанови ВерховноїРади про призначення чергових виборів Президентана неділю, 31 жовтня 2004р. Коментуючи проект,голова Верховної Ради, сказав, що, на його думку, “це постанова про те, що риба має плавати у воді”.Але чому ж ми воду зливаємо, щоб риба не плавала? У Законі “Про вибори Президента України” сказано,що Постанова Верховної Ради про призначення дативиборів приймається не пізніше, ніж за шість місяцівдо виборів, — але не зазначено, що не можна


прийняти її раніше. Особливо тоді, коли в суспільствіточиться тривала непотрібна дискусія навколо того,якими будуть вибори, коли вони будуть, когообиратимуть і т.ін.

У вересні координатор парламентської більшостіС.Гавриш сказав: якщо більшість не визначиться зєдиним кандидатом до середини жовтня, то перспек"тив у неї немає. Тепер С.Гавриш з більшістю,очевидно, “визначився”. Вже середина грудня,єдиного кандидата немає, але сьогодні думають непро нього, а про те, як провести вибори ПрезидентаПарламентом.

Друге. Чому на сьогоднішньому Круглому столі (як і на Круглому столі з питань політичної еліти)немає представників провладних політичних сил? У презентації доповіді було сказано: головне —нейтралізувати негативні чинники, які впливають нарезультати виборів. Я теж вважаю, що це головне, але бажано було б почути авторів, які розробляють івикористовують ці чинники. Саме ті, хто забезпечуєможливість використання негативних чинників,ігнорують такі зустрічі.

На вимогу опозиційних фракцій і громадськостіми звернулися до Президента з пропозицієюпровести загальнонаціональний круглий стіл із цихпроблем. Президент сказав: “Я — за це”. Чекаємо найого остаточне рішення з цього питання.

Третє. Багато хто каже: виклик перший — цевибори, виклик другий — реформа. На мою думку, це один виклик — і вибори, і реформа.

Я був певним чином причетний до законопроектупро зміни до Конституції України, розробленогосвого часу Г.Крючковим. Я довів до відомаПрезидента, що такий проект існує, і просив йогоприйняти П.Симоненка, який мав би цей проектпрезентувати. Не маю часу, щоб зараз розповісти прореакцію і самого Л.Кучми, і його команди. Тут говорилося про те, що Президент у серпні 2002р.“дозрів” нарешті до реформи — але ж він “дозрів” дозовсім іншої реформи, ніж та, що передбачаласязаконопроектом Г.Крючкова. І саме ця, інша реформабула внесена у травні 2003р. на всенароднеобговорення. Коли я запитав голову Верховної Ради,що нам подали: пропозицію Президента до проектузакону чи це щось інше, — і чи є це законодавчоюініціативою, яка має право на першочерговийрозгляд, голова відповів, що, на його думку, це“пропозиції щодо проблеми”. А вже в серпні 2003р.з’явився проект П.Симоненка"В.Медведчука, з якимпогодився Президент. Це треба чітко зрозуміти. Томуя й зараз не знаю, хто за яку реформу...

Виступаючи у Верховній Раді, коли обговорю"валися травневі пропозиції Президента, я сказав, що не найкраще знаю Президента, але й не найгірше.Тому я глибоко переконаний, що йому жодніреформи не потрібні. Йому потрібні такі “реформи”,щоб законсервувати нинішню владу. А це можназробити лише силовими методами.

Якщо реформи потрібні нам, то слід було б уВерховній Раді опрацювати і подати Президентупроект закону, який би він або підписав, або ні. Що зроблено? А нічого — від часу обговорення і посьогодні. Лише нещодавно створена комісія, яка розглядатиме всі три законопроекти, щоб напра"цювати один, але, думаю, ця комісія розпадеться.

Четверте — про шляхи забезпечення чесних іпрозорих виборів. Ми 16 липня 1990р. задекларували,що будуємо демократичну правову державу. Це означає,що шляхи і рамки одні — закони і Конституція. Але давайте говорити відверто: для нинішньої владизакони не писані. Останнє свідчення того — зрив уДонецьку з’їзду “Нашої України” — найбільшоїполітичної сили, яка на виборах у 2002р. отрималаголоси чверті виборців і створила найчисельнішу вПарламенті фракцію. І це була лише репетиція.Гарант Конституції, Президент Л.Кучма, прокомен"тував: “Ну, додумалися, де проводити з’їзд”. Але жКонституція передбачає, що місце проведення з’їзду,не кажучи вже про зміст питань, які на ньомурозглядаються, — це виключне право самої полі"тичної сили. А гарант Конституції повинен забез"печити це право. Після подій у Донецьку я запитавдуже маститого силовика: “Ви усвідомлюєте, що проводили репетицію, нехтуючи закони і мораль,розумієте, що не вдасться силою сформувати чизаконсервувати владу. І не виключено, що ви будетезвітувати про ці події і свою роль у них?” У відповідьбула посмішка, і цим було сказано все.

Розумію того силовика, якого запитав у Донецьку:“Як Вам не соромно, що Вас так підставили?” А вінкаже: “Я цьому чоловікові нещодавно наручникинадягав, а сьогодні він мною командує”. Таке у насправо...

Сьогодні справедливо говорили про Центральнувиборчу комісію (ЦВК). Президент сказав, що вінпроти того, щоб формувати ЦВК з представниківполітичних партій, і що “не треба перетворювати її наполітичний клуб”. Відразу ж і голова ЦВК М.Рябецьзібрав прес"конференцію і сказав: “Я підтримуюпропозицію Президента про те, що ЦВК не можескладатися з представників політичних партій”. До неї, мовляв, мають увійти справжні професіонали.Це перегукується з глибокодумними твердженнямипро те, що всі наші біди — в гуманітарній сфері: не вдається підняти рейтинг Президента, бо немаєвищого навчального закладу, що готував бипрофесійних соціологів...




Тому я хочу запитати: як знайти справжніхпрофесіоналів для ЦВК? Як сьогодні опозиція,маючи 204"205 голосів, може прийняти такі закони,які б виконувалися і забезпечували чесні та прозорівибори?

Наведу приклад із Земельним кодексом України,який є вагомою складовою економічних реформ.Минуло майже два роки з моменту його прийняття,але жоден з 36"40 законів, що мали б забезпечити його виконання, не лише не прийнятий, але й невинесений на розгляд. Де ж “першочерговеподання”? Чи, може, немає кому його подавати?Колись Центральний Комітет партії нараховував 170 відповідальних працівників. Сьогодні у двохприміщеннях на Банковій сидять близько двох тисячпрацівників, і нікому проект закону написати...

Звернемося до Закону про вибори. Одна зпередумов відповідальності влади — це пропорційнасистема виборів. Переконливе свідчення цього —останні вибори в Росії, де до Державної Думи обраніпредставники чотирьох партій. А які виборипропонуються в Україні? Адміністрація Президентаготує пропозицію про розмежування функцій органіввиконавчої влади та місцевого самоврядування. На останніх мають покласти всю відповідальність, а адміністрації їх лише контролюватимуть. Коли нам кажуть, що найголовніше — зробити владувідповідальною перед народом, то для цього її требаобирати знизу догори. А коли в проектіпередбачається, що голови обласних та районнихдержавних адміністрацій призначатимуться, нехайуже не Президентом, а прем’єром, то про жоднувідповідальність не може бути мови. Хіба цікерівники будуть підзвітні та підконтрольні народу?

Тому я переконаний: робиться все, щоб зірвативибори. А якщо не вдасться, то зробити виборитакими, щоб їх запам’ятали на все життя.

І останнє. Думаю, ми повинні подякуватиіноземним спостерігачам ОБСЄ, Ради Європи таінших інституцій за те, що вони обіцяють ретельностежити за виборчим процесом у нашій країні.

повторюватимемо все те, про що йдеться протягомостанніх п’яти"семи років.

Хотілося б поговорити про інше: звідки в насберуться ці порушення? Чому на захід від українськогокордону ніхто не думає про застосування “брудних”технологій і фальсифікацію, а на схід — лише про цемова (і там, повірте, ситуація набагато гірша, ніж унас)? На мою думку, головний чинник — це наявністьполітичної волі та відповідних розпоряджень з най"вищих кабінетів держави про те, що робити і чого неробити під час виборів. Думаю, остаточні рішення, що прямо вплинуть на виборчий процес в Україні,сьогодні ще не прийняті.

По�перше, не прийняте рішення, чи проводитивибори — прямі, всенародні, 31 жовтня 2004р. І напозитивне рішення цього питання зараз ще можна ітреба впливати. Намагання запровадити вибориПрезидента Парламентом — це просто декомудозволили погратися: “Спробуй, якщо вийде —добре, ні — придумаємо щось інше”.

По�друге, ще не прийняте рішення, чи використо"вувати “брудні” технології і якою мірою їх використо"вувати. Сценарії розробляються, але політичної воліна їх реалізацію ще немає.

По�третє, рішення, що буде прийняте набагатопізніше: про фальсифікацію чи не фальсифікаціюрезультатів голосування. Зі свого досвіду мушусказати, що протягом багатьох років у нас майже небуло фальсифікації, у кожному разі — на національномурівні. На місцевому — були факти зміни цифр упротоколах. У наших східних сусідів таке, на жаль,траплялося часто (це й відрізняє нас від східноїдеспотії). Проте сьогодні ми розглядаємо і небезпекуфальсифікації. До цього теж треба готуватися іводночас — впливати на виборчий процес у такийспосіб, щоб до рішення про фальсифікацію йогорезультатів не дійшло. У березні 2002р. влада такерішення не прийняла — і саме тому блок “За ЄдинуУкраїну!” не отримав 40% голосів, як планувалося щев лютому, а окремі опозиційні партії увійшли доПарламенту. Крайні засоби були напоготові, але ненадійшов політичний наказ їх застосувати.

Впливати на процес прийняття зазначених рішень —це наша з вами робота, яку треба вести вже зараз. Це завдання для ЗМІ, міжнародного співтовариства,опозиції, українських громадських організацій.

Не зупиняючись докладно на питаннях порушеньвиборчого законодавства та засобах протидії адмін"ресурсу, хочу запевнити, що ми можемо професійноздійснювати програми і просвітницькі, і моніторингувиборів, і паралельного підрахунку голосів — і мибудемо це робити. “Вимірювати температуру” мивміємо дуже добре: спостерігачі Комітету виборцівУкраїни (КВУ) працювали і в Україні, і в СНД.

Однак боюся, що навіть зробивши все це, ми за рікзберемося в цій залі та знову говоритимемо про те,якою “брудною” була кампанія, опозиція жаліти"меться, як у неї вкрали перемогу — тобто

Ігор ПОПОВ,голова правління

Комітету виборців України

ПОТРІБНІ ГАРАНТІЇ...

парламентської моделі управління, існують проблемидіючої моделі, які можна і треба розв’язувати.

Опозиція твердить, що вона не назбирає голосів, —згоден, однак такі проблеми має опозиція у будь"якійкраїні. Ефективність і сила опозиції полягають у тому,щоб не лише запропонувати найкраще рішення, але йпропагувати його, змусити владу відреагувати нанього і прийняти його. Правда, в Україні це не єзвичним. Влада й опозиція не схильні слухати однаодну. Проте проаналізуємо ситуацію двох останніхроків. Влада “запозичила”, причому досить ефективно,дуже багато пропозицій і гасел опозиції. Хто першимговорив про необхідність політичної реформи? Не В.Медведчук і не Л.Кучма. Хто тривалий часпропонував обрати ЄС єдиним вектором зовнішньої івнутрішньої політики України? Не діючий Президент...Отже, можна стверджувати, що навіть в українськихумовах влада готова реагувати на ефективнупропозицію з боку опозиційних сил, якщо вонимають талант довести, що ця пропозиція є справдіефективною.

Думаю, що цей спосіб можна використати і дляборотьби з “брудними” виборчими технологіями.Опозиційні сили сконцентрувалися лише на створенніконтртехнологій, наймі політтехнологів, які аналізува�тимуть, до яких ще “брудних” засобів може вдатисявлада та як їх нейтралізувати. Це дуже неефективнийшлях, хоча сказане не означає, що таку роботу нетреба вести. Звичайно, вона важлива, як важлива іробота спостерігачів на виборах, і робота соціологів,які зможуть дати справжню картину того, як голосу"вали українські громадяни. Але я маю на увазі інше.Завжди є два способи боротися зі злочинністю.Перший — ув’язнювати невиправних злочинців,другий — показувати, що набагато краще житинормальним життям. З кого українська влада можезараз брати приклад? З опозиції? Вибачте, але владасьогодні каже: “Подивіться, дорогі українці, вони такісамі, як ми, тому, якщо вони отримають владу, нічогоне зміниться”. І населення на це реагує, оскільки ні вкого немає 100% гарантії, що перемога тієї чи іншоїкоманди на виборах обов’язково забезпечитьпокращання ситуації.


Ми так багато говоримо про недоліки сучасноїситуації, що складається враження, ніби масштабневикористання “брудних” технологій є невідворотним.Думаю, це не так. Опозиція, незацікавлена увикористанні “брудних” технологій, об’єктивно маєзараз дуже багато можливостей покращити ситуацію.

Лідери і представники опозиційних сил чомусьтвердять: “Давайте почекаємо, поки отримаємо владу,і після цього використання “брудних” технологій при"пиниться саме собою”. На мою думку, це необгрун"тована й небезпечна теза. В усіх цивілізованих країнахопозиція існує не для того, щоб чекати на отриманнявлади. Вона існує для того, щоб вказувати на недолікипрограм і рішень діючої влади та пропонуватиефективніші рішення — і тим доводити свою спроможністьбути кращою владою. На жаль, наша опозиція ціфункції виконує лише частково. Чому політичноюреформою з боку опозиції займається лише О.Мороз?Зараз до цього приєднався П.Симоненко, однак“Наша Україна” і Блок Юлії Тимошенко (БЮТ)залишаються поза процесом. Тим часом, усі розуміють,що крім проблеми переходу від президентської до


Єгор СОБОЛЄВ,експерт Міжнародного центру

перспективних досліджень

Є ЗАСОБИ ЕФЕКТИВНІШІ, НІЖ “БРУДНІ” ТЕХНОЛОГІЇ

Як впливати? Насамперед, треба поставити себена місце тих, хто приймає ці рішення. Це, по"перше,наш єдиний “центр сили” — одна особа. По"друге,політичні еліти: вхожі до головного кабінету, ті, хтоформує рішення першої особи, і звичайно, дотичніеліти — ті, хто впливає на громадську думку та думку“вхожих”.

Що їм потрібно? Думаю, та й усім зрозуміло, що їм потрібні гарантії — гарантії Президенту, сім’ї,фінансовим групам. Гарантії особистої свободи,захисту капіталів і власності від конфіскації тареприватизації. Мене дивує, чому про це ніхто неговорить ні публічно, ні кулуарно, і чому про це малойшлося під час “касетного скандалу”. Якби про цеясно говорилося, якби вносився відповіднийзаконопроект, де гарантії були б чітко розписані, то, можливо, все закінчилося б інакше.

Хотілося б порадити справжнім політичним елітамсформулювати такі пропозиції, знайти тих, хто буде“гарантами” цих гарантій. Можливо, запроситипредставників американського, російського урядів,можливо, С.Берлусконі, інших осіб, яким би довірялиобидві сторони, і провести закриту зустріч, де домо"витися про те, що станеться, якщо 31 жовтнявідбудуться чесні вибори і переможе не “наступник”?Можливо, після цього політична воля керівництвакраїни стосовно проведення виборів буде набагатосприятливішою з точки зору суспільних інтересів...



Хочу акцентувати увагу на тому, що до початкувиборчого процесу, відповідно до Конституції Українита Закону “Про вибори Президента України”залишилося лише шість місяців.

Я навряд чи можу представляти тут Центральнувиборчу комісію — не маю таких повноважень. Однаксвою позицію хочу висловити.

Забезпечення законних і чесних виборів ПрезидентаУкраїни — справа загальносуспільна. Центральнавиборча комісія (ЦВК) як державна інституція, на якупокладено повноваження з організації підготовки іпроведення цих виборів, зацікавлена в їх законності,відкритості, демократичності принаймні не менше, ніж кандидати у Президенти та політичні сили, що їхпредставлятимуть. Мушу констатувати: попри певнідосягнення, в Україні поки що немає системного підходудо формування виборчого законодавства, зокрема —законодавства про вибори Президента. Парламентарі,як правило, звертають увагу на якість виборчих законівлише безпосередньо перед початком виборчого процесу.В результаті — “маємо те, що маємо”...

Марина СТАВНІЙЧУК, член Центральної виборчої комісії

ЗАПОРУКА ДЕМОКРАТИЧНОСТІВИБОРІВ — ЯКІСНЕ ВИБОРЧЕЗАКОНОДАВСТВО

Якщо діюча опозиція не вміє бути ефективноюопозицією зараз, то де гарантії того, що вона зумієбути ефективною владою? І саме через це виникаютьрозмови про те, що на нас чекає перерозподілвласності, що В.Ющенко не хоче політичної реформи,оскільки він схильний до авторитаризму. Зрозуміло, є багато аргументів проти цих звинувачень. Але питанняполітики — не обрання моральних чи неморальнихлюдей. У політиці треба говорити не про особистості, а про створення правил гри, за яких автоматично вигра"ватимуть найкращі, найморальніші, найавторитетніші.Зараз, за рік до виборів, саме опозиція зобов’язанапочати цю гру, нав’язати владі змагання ідей і пропозиційстосовно всіх важливих питань державної політики.

Чому “Наша Україна” дистанціювалася відподаткової реформи чи реформи системи соціальногозабезпечення, які, власне, були ініційовані В.Ющенкомще під час його прем’єрства? Чому БЮТ блокує будь"які пропозиції, що надходять від влади, навітьякщо вони можуть бути корисними для країни, колипройдуть нормальний процес законотворчого втілення?

Я думаю, якщо опозиція зможе нав’язати владізмагання ідей, то влада обов’язково відреагує нанього — і тоді вага та роль “брудних” технологій навиборах автоматично будуть зменшені. Насправділюди, які зараз при владі, не є дурними. Коли вонипобачать, що є ефективніші, ніж “брудні” технології,засоби боротьби з конкурентами, побачать, що конку"ренти переграють їх саме за рахунок змагання ідей,тоді використання “брудних” технологій буде змен"шуватися. І саме тоді Україна використає вибори для обрання демократичного шляху подальшогорозвитку.

Сьогодні можна відзначити два напрями підготовкидо майбутніх президентських виборів. Перший —формування належного виборчого законодавства,другий — легітимація результату виборів.

Чинний Закон України “Про вибори ПрезидентаУкраїни” (далі — Закон), на мою думку, має рядсерйозних недоліків. Це, зокрема, наступні.

У частині передвиборної агітації. Відповідно доЗакону (стаття 15, ч.6) проведення передвиборноїагітації регулюється не його приписами, а відповіднимположенням, яке приймає ЦВК. І яким би чином ЦВКне вирішила це питання з правової точки зору, — за нинішніх умов, все одно хтось із кандидатів і ЗМІбуде невдоволений. З іншого боку, відповідно доКонституції України (стаття 92) питання правовогорегулювання передвиборної агітації обов’язково маєбути вирішене саме на законодавчому рівні. Це питанняє дуже важливим для виборчого процесу, адже аналізскарг і звернень, які надходили до Центральної татериторіальних виборчих комісій на минулих прези"дентських виборах, свідчить, що найбільша кількістьскарг пов’язана саме з порядком ведення перед"виборної агітації.

При цьому, хотілося б звернути увагу на ще однупроблему — більшість заборон, встановлених Законом,не мають підтвердження в частині встановленнявідповідальності за їх порушення. Отже, розраховуватина застосування організаторами виборів, судамисерйозних покарань до порушників законодавства провибори не доводиться. Так, під час виборів доволі частодоводилося чути, що ЦВК не реагує на порушення.Повинна зазначити, що ЦВК завжди діє у тих межах і втой спосіб, які передбачені відповідним виборчимзаконом. Цю обставину повинні мати на увазі всіполітичні сили, зацікавлені в кандидуванні своїхпредставників на майбутніх виборах.

Законодавець уже сьогодні повинен прогнозуватимайбутній виборчий процес, коригуючи його насам"перед належним правовим регулюванням, з ураху"ванням досвіду минулих виборчих кампаній інапрацьованих в Україні та міжнародних стандартіворганізації виборів. Відомо, що народні депутатиУкраїни Ю.Ключковський і М.Катеринчук вносилизаконопроект, що передбачав нову редакцію Закону.


ЦВК, як жоден інший орган у державі, зацікавленав тому, щоб вибори відбувалися законно, чесно іпрозоро — оскільки саме вона, зрештою, відповідатимеза будь"які порушення, навіть якщо така відповідаль"ність не передбачена формально.

Тому наше професійне та спільне з організаціямигромадянського суспільства завдання — легітимаціярезультатів виборів. Наш власний досвід і досвідостанніх парламентських виборів, наприклад, у Грузії,Росії, доводить, що для вирішення питання щодолегітимації виборів необхідно забезпечити відпо"відний кадровий потенціал для роботи в терито"ріальних та дільничних виборчих комісіях, пропозиціїдо складу яких вносяться політичними партіями, їх виборчими блоками, а також кандидатами уПрезиденти України.

Крім того, має бути забезпечений громадськийконтроль над встановленням результатів виборів, тобтоповинна бути проведена підготовка уповноважених ідовірених осіб, спостерігачів на виборах.

Має бути належний контроль і над встановленнямрезультатів голосування на виборчих дільницях, томущо думка, нібито ЦВК може міняти результати виборівна 10"12% — це примара і неправда. Результатиголосування встановлюються насамперед на виборчихдільницях. Звертаюся до представників політичнихпартій, кандидати від яких братимуть участь у виборах, —сьогодні ці партії, політичні сили мають бутизацікавлені в тому, щоб підготувати майбутніх членівдільничних і територіальних виборчих комісій. В Україні, за чинним виборчим законом, утворюєтьсяблизько 33 тис. дільничних виборчих комісій і 225 територіальних виборчих комісій. Отже, кожнаполітична сила має орієнтуватися на те, що лише ускладі виборчих комісій повинен бути актив приблизнодо 100"120 тис. осіб для реальної роботи, а не лише дляконтролю. Крім того, актуальним є питання підготовкиспостерігачів на виборах. Мабуть, учасники Круглогостолу звернули увагу на те, що в ніч встановленнярезультатів на виборах до Державної Думи РосійськоїФедерації Г.Зюганов в інтерв’ю ЗМІ сказав, що КПРФна цих виборах задіяла близько 400 тис. спостерігачів.От і орієнтуйтесь, яка кількість людей повинна бутизадіяна кожною політичною партією (блоком) або тимикандидатами, які будуть висуватися від зборів виборців,для того, щоб вони мали можливість належним чиномконтролювати вибори. Назву знову для порівняння: в Росії близько 90 тис. дільничних виборчих комісій, в Україні — майже 33 тис.


Є також подібний проект, розроблений народнимдепутатом М.Рудьковським. Крім того, народнимдепутатом М.Томенком внесений законопроект з пропо"зиціями змін Закону саме в частині передвиборноїагітації. Я погоджуюся з М.Томенком у тому, що требазробити лише дві речі, щоб передвиборна агітація булачесною і прозорою: по�перше, скасувати граничніобмеження розмірів виборчого фонду; по�друге, зробитиабсолютно прозорим механізм фінансування виборчоїкампанії кандидатів — інформувати громадян про те,звідки і скільки надходить коштів, як вони використо"вуються. Проте думаю, що це далека перспектива унашому виборчому законодавстві. Треба бутиреалістами — найближчим часом такого не станеться: у нашому законодавстві запроваджені не дозвільні, а регулюючі механізми, встановлюються обмеженнятощо. До речі, ця тенденція спостерігається не лише вУкраїні: аналогічне законодавство діє у всіх країнахСНД. Тому найближча перспектива пов’язана з тим,щоб повною мірою належно врегулювати процедуруведення передвиборної агітації.

Серйозним недоліком Закону є передбачений нимнайдовший у Європі термін тривалості виборчогопроцесу — шість місяців. Це виснажлива для державикампанія. На мою думку, резерв скорочення термінувиборчого процесу є. Зокрема — скасування інститутупідписних листів. Можна зрозуміти парламентарів: усіполітичні сили, які представлені в Парламенті тависуватимуть своїх кандидатів на президентськихвиборах, зацікавлені в тому, щоб якнайдовше вестипередвиборну агітацію — а якщо відверто, то збірпідписів виборців — це фактично агітація поза межамивизначених Законом її термінів, оскільки простонеможливо збирати підписи і при цьому не розповідатилюдям про кандидата.

Сьогодні підписні листи не є необхідністю, аджепобудувати бар’єр при реєстрації кандидатів під часвиборчого процесу за допомогою цього інститутунеможливо.

На попередніх президентських виборах ЦВК, післяперевірки підписних листів, відмовила дев’ятипретендентам на кандидування у Президенти. ВерховнийСуд України зобов’язав Комісію на підставі відповіднихрішень зняти заборону на участь у виборах. У результаті, дев’ять кандидатів, які зареєструвалися зарішенням Верховного Суду, всі разом набрали лише1,74% голосів виборців (проти всіх кандидатівпроголосували 1,8%). Практика Верховного СудуУкраїни склалася таким чином, що, думаю, і нанаступних виборах ми будемо спостерігати щосьподібне. Підписні листи — це фікція, зайва трата часу,ресурсів під час загальнонаціональних виборчихкампаній. Цей інститут може бути справді ефективнимлише на місцевих виборах. Отже, є всі підставизамінити інститут збору підписів на виборах ПрезидентаУкраїни інститутом грошової застави.

Удосконалення вимагає не лише чинний ЗаконУкраїни “Про вибори Президента України”, а й іншізаконодавчі акти, що регулюють правові відносини усфері виборів. Зокрема, положення глави 30"Б Цивільногопроцесуального кодексу України, якими встановленийпорядок оскарження порушень і розгляду цивільнихсправ у сфері виборів Президента України. Чого вартийлише колективний у складі 21 особи суб’єкт оскар"ження порушень...


Для того, щоб потім не було безпідставнихзвинувачень і претензій, треба усвідомити, що людей довиборчого процесу необхідно готувати. На сьогодні,мені здається, лише одна політична сила системнопідходить до питання підготовки кваліфікованих кадрівдо складу дільничних і територіальних виборчихкомісій. Усі інші політичні сили поки що дрімають.

Підсумовуючи, хотіла б зазначити, що питанняпідготовки до виборів прямо пов’язане з якістю Закону.Якщо буде якісний виборчий Закон, належна відкритапроцедура, то в такому разі можна і треба вимагатиабсолютного її дотримання. І тоді ми матимемо законні,відкриті, чесні, демократичні вибори ПрезидентаУкраїни.


Переконаний, що в Україні настав час, коли простокритикувати владу, “кивати”, мовляв, все залежитьлише від неї, вже не варто, якщо ми не хочемолукавити. У влади, яка має лише 6% довіри, вже немаєпублічної підтримки, а отже — її ключові можливостівичерпані.

Насправді сьогодні проблема полягає в іншому: чиготові ми всі відповісти на ті нові виклики, що посталиперед суспільством? Не лише перед політиками,журналістами, діловими колами, а перед кожнимгромадянином України. Чи готові всі ми дати відповідьна два питання: якою ми бачимо так звану “конститу"ційну реформу” та як сформулюємо відповідь напроблему виборів 2004р.?

Отже, питання перше: у чому полягає сенс“конституційної реформи”? Абсолютно згоден з тим, що сьогодні вести полеміку навколо питання про те,яка модель влади (парламентська, президентська,президентсько"парламентська чи парламентсько"президентська) краще досягає гідних соціальних,економічних та демократичних стандартів — цеспрощений підхід до питання реформи влади. У світі

можна знайти чимало прикладів країн, де добрепрацюють як перша, так і друга чи третя моделі. Але,найголовніше — там сформована модель, яка гарантуєдемократію, і на це працюють ряд незалежних відсистеми влади обставин: верховенство права, свободаслова, громадянське суспільство, інші конституційнісвободи, прозора економіка. Взагалі економіка ростуможе бути лише в країні з високими демократичнимистандартами. Так само працює і закон про виборчусистему. Є країни, де чудово діє закон про вибори напропорційній основі. Є країни, в яких мажоритарнасистема виборів чітко працює і забезпечує прозору,публічну політичну систему. Але в цих країнах важливуроль відіграють політична традиція, висока політичнакультура.

Україні дійсно потрібна політична реформа. Алереформа системна, спрямована насамперед на збалан"сування повноважень гілок влади в рамках трикутника“сильний Президент—сильний Парламент—сильнийУряд”. Чи дає відповідь на цей виклик так звана“конституційна реформа”, запропонована нинішньоювладою за 10 місяців до її відставки? На мій погляд, ні.

Чому режим, який комуністи, соціалісти, будь"якаантивладна сила називають антинародним, пропонуєконституційну, далі за текстом її автора —демократичну реформу? Чому ініціатором реформи євлада, і яку мету насправді вона переслідує? Відповідьшукати недовго. Згадаємо виступ Президента в ДеньНезалежності півтора року тому; його схема, логікадуже прості: як провести таку реформу, яка дозволитьскасувати вибори? Влада боїться одного — демокра"тичного волевиявлення громадян. Вона прекрасноусвідомлює, що з нинішнім рейтингом довіри в 6%вибори вона не виграє. Для самозбереження їйнеобхідно провести ревізію Конституції.

Чому Україна була змушена висловлюватися нареферендумі з ініціативи Президента у 2000р., колийшлося про посилення інституту Президента, коли нарозгляд виносилися пропозиції стосовно двопалатногоПарламенту, зменшення числа депутатів тощо? Чомупісля серпня 2002р. в усіх куточках країни громадянзганяли на збори обговорювати нові ініціативиПрезидента? Чому в березні 2003р. ми почули ще більш“новаторські ідеї” про вибори в один день і один рік?Як можна пояснити непослідовність авторів так званої“реформи”, і чому суспільство штучно втягнули вдебати, головна мета яких — знайти найкращу схемудля подовження президентства Л.Кучми. І тепер, коли умайже 37 млн. українських виборців хочуть відібратиправо обирати главу держави, — їх дозволу на це ніхто непитає, ані на референдумі, ані на якихось слуханнях...

Повторюся, одна з концепцій скасування виборівпередбачала: якщо, ви, українці, хочете сапати капустуна своїх городах, не відволікатися на різні там вибори іраз на п’ять років ходити на виборчі дільниці, то давайте проводити всі голосування в один день і водин рік. Тоді виникло питання — хто ж кому маєпоступитися двома роками? Чи Парламент, який маєпрацювати до 2006р., чи Президенту, повноваженняякого закінчуються у 2004р., треба додати два рокиперебування на посаді. Ці ініціативи виявилися шитібілими нитками. Не пройшли. Але у “плодовитих”авторів “конституційної реформи” є й інші варіанти:давайте перейдемо до парламентської моделі, бо президентська в Україні вже була. При цьому, авторіваніскільки не бентежить зміна моделей правління на

Віктор ЮЩЕНКО,народний депутат України,

лідер блоку “Наша Україна”

ЧИ ГОТОВЕ СУСПІЛЬСТВО ЗРОБИТИ СВІЙ ВИБІР?



діаметрально протилежну. Суть нового тексту та сама,лише іншими словами: давайте повноваженняПрезидента передамо прем’єр"міністру, якого в ниніш"ньому Парламенті 226 чи 230 народних депутатівможуть легко обрати, і в якого ще до президентськихвиборів 2004р. будуть президентські повноваження...Можна згадати і про ідею подовження повноваженьнинішнього Парламенту. Всі розуміють, що це —системні політичні хабарі; їх мета — знайти 300 голосівдля того, щоб Банкова отримала ключ до ревізіїКонституції, тобто, не допустити проведення президент"ських виборів — публічних, загальних і демократичних.

Якщо цей сценарій реалізується, то ще за кількамісяців до президентських виборів 2004р. будемо мати вУкраїні нового прем’єр"міністра з повноваженнямиПрезидента, і його прізвище вам дуже добре відоме.Безумовно, фракція “Нашої України” — проти такої“реформи”.

Підсумовуючи сказане стосовно перспектив полі"тичної реформи, хочу наголосити: якщо влада з такиментузіазмом, з різними версіями і моделями ініціюєполітичну реформу, то ми добре усвідомлюємо мету цього сценарію — не допустити виборів, законсер"вувати або пролонгувати владу. Іншої мети реформи уваріанті Банкової немає. Тому ми застерігаємо колег, які за різних обставин на різних етапах долучилися до цієїреформи: завдання влади одне — знайти 300 голосів, якідадуть можливість провести ревізію Конституції. І такимчином забезпечити збереження нинішнього антинародногорежиму. В цьому суть.

Чому суспільство так лякають, що реформа має бутипроведена лише до жовтня 2004р., інакше вона не будепроведена ніколи? Переконаний — якщо йдеться прополітичну реформу до жовтня 2004р., то вона будепроведена лише за версією влади. І це матиме фатальнінаслідки для української демократії. Усі інші варіантиза нинішнього режиму залишаться лише “благиминамірами”.

Питання друге: чи готові ми до президентських виборів2004р.? Чи є в нас лідери і команди, готові відповісти нацей виклик часу? Мене дивує, що тут багато часуприсвячується насправді другорядним питанням:обговорюється майбутня зарплата майбутніх міністрів,дискутується, де більше гідних стати міністрами — в Україні, чи Росії... Давайте серйозніше підходити допитання майбутнього України. Суспільні, держав"ницькі, фінансові чи економічні процеси, якщо михочемо отримати політику розвитку, політику високихстандартів, мають свої канони. Їх треба знати і нимитреба керуватися в управлінні державою. Ці законибезумовно стандартизовані, якщо йдеться про демо"кратію чи соціальні, економічні стандарти.

Я переконаний, що для національної українськоїеліти — політичної, ділової, регіональної — головнепитання сьогодні полягає у наступному: до якого плану дій повинна вдатися нова влада, аби країнаотримала системний розвиток: політичний, демо"кратичний, економічний, соціальний. І сьогоднінабагато важливішим є те, що в багатьох аспектахукраїнський вибір — вже не в руках влади. Вона ще будеманіпулювати, продовжувати сепаратні, неузгодженідії, але вибір майбутнього — в руках антивладних сил.Однак, щоб цей вибір зробити, нам треба давати більшсистемні відповіді стосовно президентської кампанії2004р.

Тому головне питання сьогодні — це підготовка довиборів, готовність опозиції об’єднатися, сформуватиспільну платформу, спільну програму, спільну команду,нарешті, висунути єдиного кандидата. Так склалося,що українська опозиція сьогодні є різна за ідейнимизасадами, існують певні розбіжності в поглядах напитання власності, землі, ринку і т.ін. Але ми чудоворозуміємо, що нас об’єднує: спільна оцінка та ставленнядо нинішньої влади, усвідомлення того, що її требаміняти. І тому я звертаюся до своїх колег — комуністів,соціалістів, БЮТ чи інших антивладних сил: друзі,давайте говорити про те, що нас об’єднує. І це будеперший крок до того, щоб ми почали міркувати надсистемою спільних дій на виборах 2004р. Тому щоключове питання, якщо ми не схибимо на так званій“конституційній реформі”, про те, якою буде Україна,вирішуватиметься в жовтні 2004р.

На виборах 2004р. велике значення матиме те, чи вийде опозиція на них консолідовано, чи їй це невдасться через зусилля влади та власні недопрацю"вання, амбіції і помилки. Я переконаний, що політичнепорозуміння має складатися навколо спільнихпрограмних цілей 2004р. На базі спільної програмивиборів потрібно формувати спільний виборчийпроцес, спільні структури, спільні виборчі штаби та,безумовно, вирішувати ключове питання — про єдиногокандидата. Ось чому ми з червня 2003р. в кожній областіпроводимо регіональні форуми демократичних сил,мета яких — запропонувати регіональній еліті, незалежновід політичних поглядів, сісти за “круглий стіл” і роз"робити формулу консолідації в області. Фінальноюкрапкою цієї роботи має стати Національний форум уКиєві — конгрес демократичних сил, де постане питанняформування спільних робочих груп із розробки програм,створення спільних структур і відповідної єдиної виборчоїплатформи.

Тому я закликаю всіх присутніх правильно сприй"няти ті виклики, що стоять перед антивладнимисилами. Ці виклики вимагають конкретних спільнихдій. Такі дії могли б бути ключовою відповіддю напитання, чи здатна Україна сьогодні прийняти цівиклики, чи готові еліти сформувати відповіді на них, і чи готове суспільство через вибори зробити свій вибір.Поки що ми цей вибір відкладаємо, ми його ігноруємоі в такий спосіб даємо владі можливість проводитисвою політику, яку я не можу назвати демократичною,яка не може забезпечити Україні вибір кращого шляху і кращої долі.


ВИБОРИ�2004: ЯКИМИ ВОНИ БУДУТЬ?ВИБОРИ�2004: ЯКИМИ ВОНИ БУДУТЬ?

1. Яке значення всенародні вибори ПрезидентаУкраїни у 2004р. матимуть для майбутньогорозвитку країни?

Питання виборів у 2004р., м’яко кажучи, не єоднозначним. Я цілком припускаю варіант, що їх: а) не буде, тобто вибори відбудуться в Парламенті; б) і в цьому нічого поганого не було б, якби не 28“але”. “Але”: через те, що слабкий Президент, якийскладає повноваження, чомусь вирішує робитиреформу; через недолугі законопроекти стосовнопарламентаризму в Україні; недолуге рішенняКонституційного Суду; всебічну критику цих рішень ів суспільстві, і з боку опозиції.

Я думаю, що майбутнє України — це, безперечно,парламентсько"президентська республіка. Однак,мабуть, це майбутнє не почнеться у 2004р.

Я б не перебільшував, з іншого боку, роль все"народних виборів Президента у 2004р. Тому що,цілком можливо, парламентські вибори 2006р. будутьважливішими, ніж президентські. Через те, що обратиПрезидента Парламентом принципово можливо, а обрати Парламент Парламентом — принциповонеможливо. Хоча не варто забувати, що ми живемо вУкраїні.

Якщо цього року всенародні вибори Президентавідбудуться, то це стане плацдармом для майбутніхпарламентських виборів 2006р. Фактично, 2004р. —лакмусовий папірець лише до певної міри —напівлакмусовий, — тому що, повторюся, 2006р. не требаскидати з важелів. Це теж дуже важлива цифра, і варто їїпам’ятати всім, хто бере участь у політичному процесі, і не зашорювати себе роком “два"нуль"нуль"чотири”.

2. Якими можуть бути шляхи і засоби забезпеченнядемократичного, чесного і прозорого характерумайбутніх виборів?

Таких шляхів і засобів я не бачу, за винятком двох.Це, по�перше, західний вплив, причому такий, якийможна помацати руками, не просто якісь заяви про те,що “ми так сподіваємося”, — а я б навіть сказав, тиск.

Друге — це зацікавленість суспільства. Якщосуспільство, якого дуже боїться існуюча влада,покаже, що воно хоче чесних і прозорих виборів,вони відбудуться. Зрозуміло, що вони будуть не таківже прозорі, але бодай, квазі", хоч якийсь натяк надемократію виникне.

Микола ВЕРЕСЕНЬ,журналіст

ЗА ДЕФІНІЦІЄЮ, ДЕМОКРАТИЧНІВИБОРИ — ЦЕ НАРОДНІ ВИБОРИ

Взагалі, народ не може не бути уособленнямдемократії. За дефініцією, демократичні вибори — ценародні вибори. І тут важливо розуміти, по"перше,характер українця, і по"друге, те, що називаєтьсятайминг. Ті, хто кажуть, що консервативні українціне захочуть впливати на перебіг подій, не дуже, алепомиляються. Чим ближче до виборів, чим меншечасу до них, — тим більше шансів, що захочуть.

Уявимо собі картину обережних українців"киян укількості трьох мільйонів, які почули, що хтосьзбирає мітинг за прозорі вибори, припустимо,перепрошую, у вересні або жовтні. Не виключено, щознайдеться принаймні кожен тридцятий, який захочепросто подивитися на цей мітинг. Тобто не кричати,не вимахувати прапорами, а просто подивитися натих 10 тисяч нарваних, які там точно будуть. Кожентридцятий — це 100 тисяч лише киян, які будутьпросто спостерігати, але які як кожен українець нелюблять владу, і які — якщо їм забороняють, —навпаки хочуть голосувати.

Зараз, безперечно, всім байдуже. Але чи байдужебуде всім, коли до часу Х залишиться 60 або 30 днів?Тобто чим ближче, — тим гарячіше. І якраз черездев’ять місяців, може, і народиться немовля. А народприйме пологи.

Тому два чинники, вибачте за зухвалість, — народі Захід. Це фактично дві козирні карти всіх, хто бажає,щоб ці вибори були чесними і демократичними.

3. Якими можуть бути вірогідні конфігурації таполітичний зміст електоральних коаліцій напрезидентських виборах 2004р.?

Дуже складно відповісти. Є відчуття того, щоситуація може кардинально змінитися. Те, щоназивається більшістю, або принаймні її частина,почне дрейф у напрямі опозиції або в пошукутретього шляху. Але важко персоніфікувати цючастину. Я думаю, що взагалі 2004р. є рокомшахівниці. І всі політичні сили будуть ходити конемабо пішаком. Тобто або дуже обережно, на однуклітинку, або дуже хитро. І сказати зараз, як усе можезмінитися, дуже важко, — кожен день приносить новінесподіванки. Єдине, що можна сказати, —конфігурації через це і будуть змінюватися щоденно.

Важливим моментом стали зустрічі Президента ілідера опозиції. І якщо про це хтось сказав би,припустимо, позавчора чи три дні тому, то вможливість таких контактів не повірили б. Тепер вониє фактом. Якщо завтра будуть якісь зміни в рішенняхбільшості, вони внесуть корективи в конфігурацію таполітичний зміст електоральних коаліцій.

Тому важко говорити про те, що ми побачимо увересні чи жовтні 2004р. на політичному тлі. Я думаю,що воно буде карколомно оригінальним і дуженезвичним.

ІНТЕРВ’Ю


ВИБОРИ=2004: ЯКИМИ ВОНИ БУДУТЬ?

1. Какое значение общенародные выборыПрезидента Украины в 2004г. будут иметь дляразвития страны?

Теоретически не имеет никакого значения, какпроводятся выборы Президента — общенародно илиПарламентом. Можно назвать массу примеровнеоптимальных и даже антинародных политическихрежимов, где выборы Президента проходят обще"народно, и массу цивилизованных стран, где Президент(премьер, канцлер) избирается Парламентом. Но вданной конкретной ситуации всенародные выборы вУкраине имеют особое, даже некое сакральноезначение.

Во�первых, эти выборы имеют значение в гло"бальном культурологическом контексте в связи сотсутствием в Украине большинства элементовгражданского общества (независимые фонды, союзы,общества, профсоюзы, свободная пресса и т.д.). В силу этого, общенародные выборы в нашей странеявляются чуть ли не единственным механизмомсвоего рода политического воспитания и образованияшироких слоев. Именно через всенародные выборы,т.е. через выбор, люди хоть как"то осмысливаютситуацию в политике, реализуют свою гражданскуюмиссию и ощущают причастность к обще"государственным процессам. Без всенародныхвыборов исчезнет последний механизм гражданскойинициации. Исчезнет фактически последняя связьмежду гражданином и государством.

Во�вторых, в силу особенностей сложившейсяситуации, только через всенародные выборы вУкраине может произойти смена правящих элит. И только через эти выборы может уйти выработавшаясвой ресурс, морально, политически и физическипоизносившаяся часть политического истеблишмента,а в украинскую политическую элиту может бытьвпрыснута относительно свежая молодая кровь сболее современными и просвещенными взглядами нафункции и задачи власти, государства и общества.

В�третьих, общенародные выборы необходимы какнекий мэсседж цивилизованным странам о том, чтоУкраина услышала их советы и пожелания и пытаетсяприблизиться к определенным стандартамдемократии и выполнить определенные общественныеусловности.

2. Какими могут быть пути и средстваобеспечения демократического, честного ипрозрачного характера будущих выборов?

Единственный способ обеспечить демократичныйхарактер выборов — максимальный их публичныйконтроль. Никакие зарубежные наблюдатели ипроверяющие инстанции не могут в наших условияхбыть гарантией от фальсификации — поскольку,

при желании, изощренное и, тем более, воспаленноеукраинское политическое сознание может выдуматьтакие формы нарушений, которые абсолютнонедостижимы и непостижимы зашоренному демо"кратией западному политическому сознанию.Поэтому, повторюсь, только инициативные комитетына местах, представители украинских партий,массовое внимание масс"медиа (при всей заангажи"рованности последних) способны хоть как"тообеспечить если не полную честность выборов, тохотя бы отсутствие фатальных и массовых фальси"фикаций.

Таким образом, чтобы выборы были демократич"ными, честными и прозрачными, нужно только одно —желание общества, стремление избирателей бытьтаковыми.

3. Какими могут быть вероятные конфигурации иполитическое содержание электоральных коалицийна президентских выборах 2004г.?

Самая вероятная, а точнее самая логичнаяконфигурация (к сожалению, у нас логичное — невсегда вероятное) — это консолидация оппозициивокруг В.Ющенко, власти — вокруг В.Януковича, и коммунистов — вокруг Коммуниста. При такойконфигурации борьба власти и оппозиции будет идтиза то, чтобы их претендент вышел во второй турвместе с Коммунистом. При таком раскладе шансына победу почти равноценны, с небольшимперевесом у В.Ющенко.

Но, поскольку Украина известна как страна, гдедоговоренности не работают, а политическиеобещания не выполняются, то более вероятна менеелогичная, а точнее — совсем не логичная, но болеевероятная конфигурация. Это — когда от оппозицииидут все, даже те, у кого нет возможности, но естьжелание, а от власти идут все, даже те, у кого нетжелания, но есть возможности. Плюс к этому идут те,кто формально не принадлежит ни к власти, ни коппозиции, но у кого есть хотя бы скромные желанияи скромные возможности. При такой конфигурации,кроме основных претендентов Ющенко"Янукович,мы увидим почти всех персонажей политическоготеатра: Мороза и Пустовойтенко, Тимошенко иБогословскую, Хорошковского и Зинченко и,конечно, примкнувшего к ним Ржавского.

При подобной “свалке” есть большая вероят"ность, что по пути к заветному второму туру могут“затоптать”, прежде всего, Ющенко как наиболееранимого и чувствительного.

Правда, не исключен вариант, когда действующийПрезидент, не найдя преемника среди поддерживаю"щих его “социально близких людей”, неожиданносделает ставку на “социально далекого от него”Ющенко. Хотя, повторяю, намного вероятней путьхаоса, чем логики, путь непросчитанной пред"выборной стратегии со стороны всех основныхучастников, а именно — стохастической сшибки исвалки.

Однако при любой композиции и конфигурации,скорее всего, неизбежные всенародные выборыпринесут пользу обществу, поскольку приведут кпереформатированию многих политических про"цессов и создадут возможности для включения вполитические процессы новых игроков.

Дмитрий ВЫДРИН,директор Европейского института

интеграции и развития*

БЕЗ ВСЕНАРОДНЫХ ВЫБОРОВИСЧЕЗНЕТ ПОСЛЕДНИЙ МЕХАНИЗМГРАЖДАНСКОЙ ИНИЦИАЦИИ

* Друкується мовою оригіналу.




Майбутні президентські вибори вже стали потуж"ним чинником змін у політичній сфері. За 10 місяцівдо виборів можна стверджувати, що трансформаціявлади відбудеться обов’язково. Під знаком питаннязалишається глибина та якість змін. Якщо демо"кратичний потенціал, накопичений суспільством, будереалізований, — то відбудеться значне оновленнявладної еліти, а на порядку денному постанутькорекція парадигми національного розвитку, прин"ципові суспільно"політичні перетворення. В іншомувипадку матимемо нове, відредаговане й доповненевидання діючого політичного режиму. Ще до голосу"вання слід очікувати значних змін конфігураціївладного істеблішменту та внутрішніх взаємин уньому.

Зміни є невідворотними. Ресурс системи владарю"вання, створений при Л.Кучмі, виявився вичерпанимсаме тому, що надмірна особиста влада не може бутипередана штучно обраному наступнику. Крім офіцій"них повноважень, Президент зосередив у своїх руках потужну неофіційну владу — неконтрольованусуспільством і нерегульовану законодавством.Причому спосіб її передачі є абсолютно непрозорим і,звичайно, не регулюється жодним законом.

Така подвійна система владарювання ціле"спрямовано створювалася протягом багатьох років ісьогодні утвердилася не лише в центрі, а й на місцях.Вона вбирає у себе і виконавчу вертикаль, і ради всіхрівнів, охоплюючи державу в цілому. Це організа"ційна основа переплетення влади та бізнесу, тіньовоїта напівтіньової економіки і політики. Вся ця система,таким чином, поєднує елементи керованої бюрокра"тичної демократії та олігархії, а на чолі її стоїтьПрезидент, який є не лише народним обранцем, а й визнаним неформальним лідером найбільшзаможної і впливової частини еліти.

Обов’язковою умовою існування такої системивлади є одноосібне лідерство в публічній та тіньовійполітиці. Тому діючий режим має проблеми з обраннямспадкоємця — кандидат від влади має подобатися нелише їй. І через це перспектива демократичнихвиборів сприймається владою як загроза. Цілкомзрозумілою є занепокоєність Л.Кучми власниммайбутнім, але тема третього президентськоготерміну або подовження повноважень є важливою нелише для нього, а й для владної верхівки в цілому. Так само й політична реформа є насамперед спробоюпристосування офіційної системи влади до тієї можли"вої непублічної конфігурації, яка складеться післявиборів й елементи якої формуються уже зараз.

Характер підготовки основних гравців до виборчоїкампанії уже змінює значення формальних резуль"татів виборів, порівняно з перегрупуванням сил інакопиченням ресурсів, фактично орієнтованими наперіод після них. Справа далеко не обмежуєтьсяможливими змінами до Конституції. Уже спостері"гається корекція “системи понять”, за якою остан"німи роками здійснювалася тіньова політика.

Кілька потужних бізнесово"політичних угруповань,які свого часу домовилися й зробили ставку наЛ.Кучму, а потім опинилися під його набагатосильнішим, ніж очікувалося, впливом, повертаютьсобі самостійність і переходять до більш відвертої ізапеклої конкуренції. У цій сфері так само спостері"гається перехід від централізації, одноосібногоуправління до своєрідного плюралізму. Готуєтьсяперерозподіл як офіційних, так і тіньових повно"важень Президента, що загрожує непередбачениминаслідками. Ця паралельна система якщо не влади, то впливу має шанс зберегтися і в разі поразки їїпредставника на виборах може скласти основумайбутньої опозиції.

Сьогодні є очевидним, що президентські вибори,навіть у випадку їх відносної демократичності, не вирішать усіх проблем, а лише створять якісно новіумови політичного розвитку. Реальна перебудовавлади та її стосунків із суспільством потребуватимечасу і не відбудеться без гострої політичної боротьби.Україні потрібен не лише новий Президент, а й новіПарламент, регіональна влада, політична еліта. Тих, хто сподівається просто на рокіровку основнихсил, що протистоять одна одній сьогодні, чекає гіркерозчарування. Країна може отримати чеснішу, але не обов’язково достатньо ефективну владу танабагато гіршу, здатну на “брудні” дії, опозицію і,таким чином, — продовження боротьби з неясноюперспективою.


Рівень демократичності майбутніх виборів залежа"тиме від співвідношення сил між владою та опози"ційними силами і рівня їх мотивації. Після 1994р.вибори щоразу ставали менш демократичнимивнаслідок посилення домінування влади в їх орга"нізації, що набагато випереджала опозицію і в опану"ванні технологіями досягнення бажаних результатівголосування. Практично весь цей період влада маладуже низький рейтинг підтримки і була надзвичайнозацікавлена у спотворенні волевиявлення громадян,уникненні реальної конкуренції. Те, що це їй доситьлегко вдавалося, засвідчило податливість матеріалу —слабкість інституцій громадянського суспільства.Влада не отримала серйозних стимулів для реформу"вання, натомість побачила пряму вигоду в наро"щуванні засобів контролю, обмеженні потенціалувірогідних конкурентів і маніпулюванні масовоюсвідомістю.

Таким чином, для забезпечення демократичнихвиборів необхідно не лише організувати ефективнупротидію виборчій стратегії влади, а й подолатиінертність, байдужість великого прошарку виборців.Головне — вже зараз змінити ситуацію в інформа"ційній сфері, не обмежуючись завданням домогтися

Олександр ДЕРГАЧОВ,провідний науковий співробітник

Інституту політичних і етнонаціональних досліджень

НАН України

ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕМОКРАТИЧНИХВИБОРІВ НЕОБХІДНО ПОДОЛАТИБАЙДУЖІСТЬ ВИБОРЦІВ



формально рівного доступу до державних ЗМІ вперіод агітації. Слід, нарешті, зробити широковідомими факти порушень під час попередніхвиборів, відповідні оцінки міжнародних спостерігачів.

Іншою важливою проблемою є поверненняпочуття відповідальності та громадянського обов’язкутисячам середніх і дрібних чиновників на місцях,керівникам підприємств, установ та організацій,через яких політичний режим безпосередньо формуєрезультати волевиявлення населення. І нарешті,треба допомогти всім, хто змушений підкорятися іпорушувати закони та моральні норми, якщо неповернути собі людську гідність, то підготуватися дозміни суспільно"політичної ситуації, відірвати власніпрофесійні перспективи від долі режиму. Для цьогопотрібна загальна зміна атмосфери в державі,регіонах, колективах. Наскільки можливо, слід робитице шляхом індивідуальної роботи. Не потрібноуникати певних форм співпраці (в т.ч. за участюміжнародних інституцій) з владою, що неодноразовообіцяла чесні вибори. Системними наполегливимидіями можна змусити владу пройти частину шляху віддекларованої до реальної прозорості, зменшитиможливості представників влади одноосібно контро"лювати проведення голосування та наміри обмежитироль небажаних їм закордонних спостерігачів.

Нарешті, потрібно не просто технологічноунеможливити (максимально обмежити) порушеннявиборчого законодавства і процедур, а всім учасникамслід разом виконати функцію організаторів виборів,яку колись незаконно перебрала на себе виконавчавлада. Фактично йдеться про проблему недостатньоїпротидії та контролю з боку громадськості. Вибориможна зробити демократичними лише тоді, коли вониперетворяться на прояв самоорганізації громадян, навласне суспільну справу, що здійснюється за технічноїта фінансової підтримки влади.


Питання про основних гравців майбутніх виборівзалишається “напіввідкритим” через невизначеністьпринципово важливих умов їх проведення. Головнимисеред них є обсяг і термін повноважень Президента тасценарій участі в них висуванця партії влади.

Сьогодні доводиться розрізняти обов’язкових івірогідних кандидатів. До вищої вагової категоріїналежать представники демократичної і комуністичноїопозиції В.Ющенко та П.Симоненко. Третій учасник —представник влади — остаточно невизначений. Майженапевно, що це буде В.Янукович. Проте це “майже”має вагомі застереження.

Важко собі уявити, що на його кандидатурі охочезійдуться, а головне — що його реально підтриму"ватимуть усі ті, хто був і все ще є опорою Л.Кучми.Досить імовірно, що брак єдності партії влади будезамаскований тактичною доцільністю висуненнякількох кандидатів, які виконуватимуть різні ролі. У будь"якому випадку повноцінного кандидата"спадкоємця не буде. Крім того, відносно рейтинго"вому голові Уряду доведеться тверезо оцінити рівеньособистого ризику. Йти на вибори без реальнихшансів на перемогу в його випадку неприпустимо —надто непевні тили і забагато недоброзичливцівнавіть серед сьогоднішніх партнерів. До того ж, і це головне, серйозно говорити про його перемогу

можна, лише розраховуючи на варіант масованоготиску на виборців і масових фальсифікацій. Причомуосновну “брудну” роботу йому доведеться взяти насебе, що зробить його вельми вразливим. Нарешті,керувати державою, як Л.Кучма, вже не вийде, а якісно нового підходу В.Янукович досі не про"демонстрував.

Для лідера комуністів кампанія буде дужескладною. П.Симоненку слід очікувати потужногонаступу з боку влади й решти опозиційних сил.Останні мають усі підстави відірвати та пере"розподілити між собою частку лівого протестногоелекторату. Влада робитиме все, щоб їх кандидатпотрапив до другого туру. На це буде спрямованаактивність запасних гравців типу Н.Вітренко таЛ.Грача.

Досить цікава ситуація складається навколоВ.Ющенка. Влада настільки наполегливо атакує йогояк правого і націоналіста, що виставляти проти ньогоштучного кандидата відповідного ідеологічногогатунку вже безперспективно. Дедалі більш вірогіднапідтримка з боку Соціалістичної партії України і“Батьківщини” так само не лише розширює йогоелекторат, а й гранично звужує ідейно"політичнийплацдарм для боротьби з ним. Ніші від ліво"центристської до правої, хай не надто щільно, але заповнені. Переважна частина виборців, із числатих, хто не сприймає діючу владу, але не готовіпідтримати опозицію, так чи інакше потрапляють до цього широкого сектору. Відносно новим є те, що партії більшості, які позиціонують себе центрис"тами різних відтінків, залишаються, таким чином, без власної зрозумілої ідеології. Однак В.Ющенкудоведеться ще чимало зробити, щоб скористатисянаявними передумовами успіху, — насампередоприлюднити нарешті реалістичну і привабливупрограму, що могла б стати основою широкогосуспільно"політичного консенсусу.

Володимир ЗОЛОТОРЬОВ,політолог

ХТО Б НЕ СТАВ НОВИМПРЕЗИДЕНТОМ, МИ ОТРИМАЄМО“КУЧМУ�3”


По�перше, вибори 2004р. збережуть інститутПрезидента в сучасному українському варіанті і,таким чином, існуючу політичну систему, головнимелементом якої є абсолютно безвідповідальний (за посадою) Президент. Відтак, і після виборівдержава залишиться головним джерелом кризи іперешкодою на шляху будь"яких позитивнихперетворень. Марно сподіватися, що нова влададобровільно змінюватиме політичну систему внапрямі більшої прозорості та залежності від волігромадян. Отже, питання остаточного вибору євро"пейського шляху залишиться відкритим. Фактично,країна знов опиниться в 1994р.: хто б не став новимПрезидентом, ми отримаємо “Кучму"3”. Це головнийнегативний наслідок виборів.



Уже тривалий час суспільство живе в очікуваннізмін владної верхівки (з правлінням якої воно чіткопов’язує власні злидні та безправ’я). Через організа"ційну незгуртованість опозиції цих змін не вдалосядосягти взимку 2000"2001рр., — коли вони здавалисядуже реальними. Пізніше владний режим оговтавсявід шоку, викликаного плівками М.Мельниченка ісправою Г.Гонгадзе, і зараз не виявляє жодного намірупоступатися комусь своїм місцем. Більше того,висунуте свого часу саме опозицією гасло конститу"ційної реформи влада використала винятково длятого, щоб спробувати пролонгувати своє правління наякомога довший термін.

Відтак, всенародні вибори Президента восени2004р. є сьогодні єдиним реальним найближчимироками шансом привести нову владну команду, що керуватиметься насамперед національним інтере"сом, а вже потім — корпоративним чи особистим.Якщо цього не станеться, апатія суспільства буде щеглибшою, його відокремленість від держави — ще відчутнішою.

Я далекий від того, щоб стверджувати, що ці виборивзагалі є останнім шансом для України. Переконаний:за будь"яких умов Україна все одно колись будедемократичною і заможною європейською державою.Але якщо шанс 2004р. не буде використаний, то шляхцей буде значно тривалішим, а наші втрати — значновідчутнішими.


тут уже не потрібне, і, як наслідок, немає потреби віснуванні багатьох незалежних одна від одної, але залежних від Президента груп. У “системі"4105”має залишитися одна найсильніша група на чолі зпрем’єром. Це фактично означає холодну громадян"ську війну за посаду прем’єра та ліквідацію більшостііснуючих політико"економічних угрупувань.

Головним завданням опозиції є забезпечення виходуВ.Ющенка до другого туру виборів. Це буде значнолегше зробити, якщо Ю.Тимошенко та О.Мороз небратимуть участі у виборах. Проте в рамках“передвиборної коаліції” це завдання неможливорозв’язати. В.Ющенко може пообіцяти колегам лишепосади, тобто — нічого, бо всім зрозуміла сила такихобіцянок. Компромісу можна досягти лише позамежами виборного процесу, наприклад, публічнимпідписанням майбутнього законопроекту про скли"кання Установчих зборів після виборів 2004р. Але покищо справи виглядають так, що команда В.Ющенка неналаштована на пошук будь"яких компромісів. Вонапрацює настільки лінійно, що їй, може, навіть вдастьсяпрограти вибори"2004.

Анатолій МАТВІЄНКО,народний депутат України,

голова Української республіканськоїпартії “Собор”

ВИБОРИ ВІДБУДУТЬСЯ“ПІД ПАТРОНАТОМ” НИНІШНЬОЇ ВЛАДИ

По�друге, вибори зруйнують спробу правлячогорежиму перейти до класичної авторитарної моделі (на чолі з прем’єром), що пропонує законопроект №4105.Навіть якщо його приймуть, не думаю, що наступніпісля 2004р. вибори Президента відбудуться в Парла"менті у 2006р. Новий Президент у нашій системі — це нова держава, міцність попередніх домовленостейзалежатиме лише від його доброї волі. Тому якщоПрезидента обиратимуть усезагально, це, по суті,означатиме збереження існуючої владної моделі.

Подальший шлях України після виборів залежа"тиме від того, чи з’явиться ефективна демократичнаопозиція новому Президенту, і чи буде вонаспроможна домогтися зміни політичної системикраїни хоча б на нормативно"правовому рівні.


Оскільки боротьба точиться навколо посади, якаперебуває поза межами відкритого політичноговпливу, і від якої у політиці залежить усе, жоднакоаліція (як і вибори взагалі) не має власногополітичного змісту. Позиції виборців мають сутотехнологічне значення. Майбутній Президент можеобирати будь"яку політику, і це ніяк не залежить від його передвиборних обіцянок.

Про два ситуативні блоки, що їх, зазвичай, нази"вають “влада” та “опозиція”. У владного блоку немаєжодних перспектив, якщо вважати, що головнийінтерес влади (принаймні вона дає підстави длятакого висновку) — це збереження статус"кво. А йогозберегти не вдасться за будь"яких умов, навіть якщонаступним Президентом буде Л.Кучма.

Це випливає з особливостей української полі"тичної моделі, в якій Президент є джерелом іголовною рушійною силою нескінченного обертаннякадрів, політик, фінансів і проектів. Здебільшого, це обертання ніяк не пов’язане з життям і набуваєполітичного змісту лише в головах журналістів, а фактично є властивістю системи. Якщо система небуде обертатися, вона вийде з ладу.

Така особливість виникає тому, що Президентпрактично не може діяти легально. Його легальніповноваження (якщо їх дотримуватися) досить слабкі,але ці повноваження організовані таким чином, що повністю розв’язують руки для нелегального,позазаконного правління. При цьому Президентцілковито захищений від публічного політичногопроцесу. А з непублічним можна впоратись, якщо недопускати горизонтальних домовленостей серед еліти.Найпростіший спосіб — якнайчастіше змінювати всенавколо себе. Для того, щоб зміни виглядализмістовними, потрібні елементи публічного політич"ного процесу — Парламент, партії, опозиція.

Нові вибори є зручним приводом відмовитися від старих домовленостей і знову закрутити політичнумашину. Тому навіть у випадку перемоги Л.Кучми,значна частина тих, хто сподіваються на його перемогу,програють.

Ще гіршими для владної групи будуть результатиреалізації проекту №4105 (якщо наступний Президентне скасує його, що майже неймовірно). Він перед"бачає перехід до класичного авторитаризму. Обертання



підтримка О.Мороза (вона переконливо руйнуватимеміф про В.Ющенка як кандидата лише “націоналіс"тичного Заходу”) та Ю.Тимошенко (яка має майжетотожну з Ющенком електоральну нішу).

Сьогодні питання про те, разом чи окремо йтимутьВ.Ющенко, Ю.Тимошенко та О.Мороз, залишаєтьсявідкритим, і негативна відповідь на нього істотнозменшуватиме шанси домогтися того демократичногооновлення системи влади, про яке я говорив.Невипадково владний режим робить все від ньогозалежне, щоб не дати цій конфігурації реалізуватися.

Проте і за найнегативнішого сценарію розвиткуподій, шанси В.Ющенка залишаються достатньовисокими. І партія “Собор” підтримуватиме його нетому, що вбачає в ньому “месію”, здатного самотужкиврятувати Україну. Ні, ми досить адекватно оцінюємоі слабкі сторони реального В.Ющенка. Але водночасвважаємо, що його сильні риси (насамперед,професіоналізм і моральність) дають йому правостати на чолі авторитетної команди й очолити процесзмін, яких очікує українське суспільство.

Очевидно, непростою є ситуація і у владномутаборі. “Донецькі”, якби на те була їх воля, не гралисяб у жодну реформу, а просто намагалися б зробитиВ.Януковича Президентом з повноваженнямиЛ.Кучми. Натомість В.Медведчук, схоже, переконавЛ.Кучму в доцільності провести реформу й балоту"ватися ще на півтора року. Адже на п’ять роківнинішнього “гаранта” не оберуть за жодних умов. А на перехідний термін, коли й опозиція будерозхолоджена, і Захід не надто втручатиметься, —можна спробувати. У разі перемоги в Л.Кучмизалишиться широкий простір для дій — від оголо"шення реформи нелегітимною, з огляду на відвертуфарсовість голосування 24 грудня 2003р., і до почес"ного складання повноважень у 2006р. під отриманігарантії. А команда соціал"демократів об’єднаних тимчасом нарощуватиме свій ресурс…

Останнім часом активно порушують і питання“третьої сили”. Дехто з аналітиків відверто пов’язуєдемонстративний вихід В.Хорошковського таІ.Богословської з Уряду з конструюванням саметакої сили, яка під ліберально"реформаторськимигаслами реально відбиратиме голоси у В.Ющенка таЮ.Тимошенко (в разі її кандидування). Проте меніважко повірити в результативність такого задуму — з огляду на нищівно низький (як на величезнівкладені ресурси) показник “Команди озимогопокоління” на виборах 2002р.


Усі чудово розуміють, що вибори 2004р. не будутьані демократичними, ані чесними, ані прозорими.Адже проходитимуть вони “під патронатом” нинішньоївлади, а ця влада не зупинятиметься ні перед чим вім’я власного самозбереження (і це переконливопоказали події кінця 2003р.). Йдеться хіба що про те,щоб спробувати обмежити наслідки застосуваннявладою її адміністративного, фінансового й інформа"ційного ресурсу.

Найпершим засобом для цього може бути об’єд"нання зусиль усіх тих політичних сил, які насправдіпрагнуть демократичного оновлення. Адже жодна зцих сил не зуміє самостійно забезпечити широкукампанію “від дверей і до дверей” — фактичноєдиного способу протидіяти тотальному домінуваннювлади в електронних ЗМІ, не зможе “накрити” всівиборчі дільниці кваліфікованими спостерігачами…

Ще одним ресурсом для того, щоб зробити цівибори бодай трохи чеснішими, може бути активнапозиція органів місцевого самоврядування. Нинішнійвладний режим, що зробив ставку на гіперцентралі"зацію, свідомо душить ініціативу громад (фактичносамоврядування так"сяк існує сьогодні лише всередніх і великих містах). Але потенціал народноїініціативи — величезний, і навіть у сьогоднішніхукрай несприятливих умовах багато де з’явилися новідієві муніципальні команди, що навіть зараз примуд"ряються робити добрі справи для своїх міст.

Об’єктивно, ці муніципальні команди зацікавленіу зміні сьогоднішньої системи, що не дає їм розви"нутися. Звичайно, вони не будуть співчувати опозиціїпублічно — надто відчутним є каральний потенціалнинішнього режиму (це повною мірою відчулоМукачеве). Але саме для того, щоб не повторити долімукачівських колег, багато голів громад та їхзаступників тихо саботуватимуть вказівки владирозтоптати опозицію на виборах (якщо, звичайно,вони віритимуть, що саме опозиція, прийшовши довлади, втілить широку та продуману реформумісцевого самоврядування, яка по"справжньомунаділить громади не лише правами, але й ресурсами,необхідними для виконання зобов’язань передгромадянами).


Ще рік тому, у грудні 2002р., на ХІІІ з’їздіУкраїнської республіканської партії “Собор” я виступивз ініціативою формування опозиційної “трійки” уформаті “Наша Україна” — Блок Юлії Тимошенко —СПУ. Тоді однопартійці підтримали мене, але багатьом(поза межами нашої партії) ідея здавалася нереалістич"ною. Дехто вимагав формування “четвірки” разом ізкомуністами, інші говорили про неприпустимістьальянсу “лівого” О.Мороза з націонал"демократами.

Зараз ідея “трійки”, як кажуть, “оволоділамасами”, — але від реалізації вона все ще далека. І безсумнівна провина за це лежить (і я про це неодно"разово говорив публічно!) на В.Ющенку, який — як лідер найбільшої парламентської фракції і політикз найвищим сьогодні рейтингом — давно повинен бувзініціювати переговори про створення такої коаліції.Адже саме В.Ющенку в першу чергу потрібна



общества. Раскола между узкой прослойкой парази"тической верхушки и подавляющим большинствомнаших граждан. Именно этот раскол, а неискусственно нагнетаемая угроза раздела Украины наЗападную и Восточную, — объективен и являетсяглавным тормозом развития общества и государства.

Именно поэтому мы, коммунисты, рассматриваемпрезидентские выборы 2004г. как переходной этап нек реформированию и совершенствованию существу"ющей абсолютистско"элитарной модели политическойвласти, противоречащей коренным интересам народаУкраины, а к слому этой системы и утверждениюнародной демократии.

2. Какими могут быть пути и средства обеспечениядемократического, честного и прозрачногохарактера будущих выборов?

Главное средство и способ обеспечения макси"мально честного и прозрачного характера выборовПрезидента Украины в 2004г., которые, по мнениюКПУ, на переходном этапе должны быть все"народными, — это скоординированные, системные иупреждающе активные действия всех политических иобщественных альтернативно"оппозиционных силпротив разнообразных злоупотреблений власти.Таких, как, например, использование открепи"тельных талонов для голосования, явная и скрытаяманипуляция общественным сознанием через моно"полизированные и “переломленные через колено”СМИ, прямые фальсификации на избирательныхучастках, физическое запугивание и т.д. И в такойборьбе КПУ будет принимать самое активноеучастие, независимо от идеологических и полити"ческих пристрастий участников выборного процесса.

Однако в этой борьбе необходимо постояннопомнить о принципе “гонки вооружений”. Любыммерам активного противодействия манипуляциямвласти правящий режим противопоставит постоянносовершенствующийся арсенал грязных приемов,будет использовать все более изощренные методыадминистративно"информационного и силового воз"действия на электорат, всех субъектов политическогопроцесса.

В таких условиях особенно важно прочноеутверждение в общественном сознании пониманияабсолютной неизбежности смены всей системывласти. Такое понимание — мощнейшее средствонивелирования реакционного потенциала админ"ресурса. Только при таких условиях, на фоне подъемаосознанного общенародного политического протестапротив “диктатуры понятий”, конкретные меры понейтрализации и демонтажу всей системы фальсифи"кационных приемов приобретут необходимуюэффективность.

3. Какими могут быть вероятные конфигурации иполитическое содержание электоральных коалицийна президентских выборах 2004г.?

Давайте сразу определимся. Электоральныекоалиции многомиллионных групп избирателей наоснове значительной близости их ожиданий ввопросах дальнейшего социально"экономическогокурса развития Украины, повышения уровня жизни вшироком понимании этого процесса в целом иотносительно выборов 2004"2006гг. в частности — это,как говорил один известный литературный герой,

Петр СИМОНЕНКО,народный депутат Украины,

первый секретарь ЦентральногоКомитета Коммунистической

партии Украины*

КУРС НА НАРОДОВЛАСТИЕ

1. Какое значение всенародные выборы ПрезидентаУкраины в 2004г. будут иметь для развития страны?

Всенародные выборы Президента Украины в 2004г.будут иметь важнейшее значение для будущего странытолько при условии, если они станут тем ключевымэлементом политической системы, который обеспе"чит гарантии прогрессивного ее развития, перехода от,по сути, президентской формы правления с неограни"ченными полномочиями одного лица к парламентско"президентской и парламентской республике. Еслифункции и полномочия такого всенародно избранногоПрезидента будут сосредоточены на утверждениидемократических принципов формирования системыгосударственной власти, действующей не только отимени народа, но и в его интересах.

Нынешняя же глубоко порочная политическаясистема “формальных выборов без реального выбора”служит в Украине интересам лишь власть имущихкланов и эффективна только в качестве много"уровневого механизма самосохранения правящейэлиты, априори невосприимчивой к прогрессивнымимпульсам развития, противоречащим ее сущностныминтересам.

“Точкой кипения” — переходом общества изодного качественного состояния в другое — сталипарламентские выборы 2002г., когда, опираясь насвою “мажоритарную составляющую”, власть сформи"ровала коалиционное правительство на основе партийи блоков — политических аутсайдеров. Админресурс,информтеррор, фальсификации, искусственноеперекрытие каналов и уничтожение механизмовдейственного контроля над властью, возможностивлияния на принятие государственных решений со стороны больших групп избирателей, народаУкраины, — проявившиеся тогда во всей своейуродливой силе, — стали и остаются серьезнейшимиприобретенными пороками правящего режима, но всеже производными от его главного врожденногопорока. А именно — криминально"буржуазных икоррупционно"бюрократических начал.

Поэтому Коммунистическая партия Украины (КПУ)и рассматривает президентские выборы 2004г. какважный, очень жесткий, но только промежуточный этапборьбы за право народа на реализацию альтернативногокурса развития страны — курса на народовластие.

Голосуя за политическую реформу (а конкретно —за законопроект №4105 и за переход к пропор"циональной системе выборов депутатов всехуровней), коммунисты уже сейчас поддерживаютварианты конституционных изменений, способныеюридически обеспечить реальные прорывы формально"институциональных редутов, которые все эти годы стара"тельно выстраивались “архитекторами и прорабами”режима на условной границе раскола украинского

* Друкується мовою оригіналу.



“что"то одно”. А тактические блоки политических сил,выступающих от имени отдельных электоральныхгрупп, — это, в украинских реалиях, “что"то другое”.

К примеру, на выборах 2002г. политическаякоалиция провластных структур не “выдавила” даже20% результат. Это свидетельствует о полном отторже"нии ее широкими слоями населения страны, учитываяфинансовые, административные, информационныересурсы и методы их применения. Но монополию навласть эта коалиция смогла удержать.

Что мы видим сегодня? На выборы 2004г. значи"тельная часть “правой оппозиции” идет, активноэксплуатируя антирежимно"либеральную риторику.Но персонально — это неоднократно использованнаякадровая колода антинародного режима: премьеры,вице"премьеры, министры, губернаторы и т.д.

Правые силы, а к ним, безусловно, относятся нетолько радикально правые, но и правоцентристские,и так называемые левоцентристские силы, и “ради"кально” левые в лице различных партий, клони"рованных в коридорах Администрации Президента,не способны на большее, чем римейк рыночноймодели “социально"ориентированного по остаточномупринципу” государства с ужесточенной кланово"олигархической властной вертикалью.

КПУ представляет интересы миллионов избира"телей, которые решительно отвергают саму возмож"ность продолжения издевательских “либеральных”реформ по"украински, планируемых правымисилами, под эгидой уже “бывших в употреблении”политиков"реформаторов. Поэтому коммунистыпринципиально исключают возможность участия втех предвыборных коалициях, которые дажепотенциально способны обмануть электоральныеожидания наших избирателей. А эти ожиданиянеразрывно связаны с нашей партийной программой.Суть ее: социально ориентированная, социально коррек"тируемая современная политико"экономическаямодель развития Украины. Что, по нашему глубокомуубеждению, возможно только при условии реализациисистемно"альтернативного левого курса.

Исходя из этого, КПУ и будет выстраивать своипартнерские отношения с политическими силами какна период избирательного цикла 2004"2006гг., так и вдальнейшем. Главное, чтобы фундаментальнойосновой любых коалиций с участием коммунистовбыла защита политических, экономических, социальныхинтересов наших избирателей"трудящихся и сегодня,и в будущем.

Сергій ТЕЛЕШУН,президент

Благодійного фонду “Співдружність”

Ігор РЕЙТЕРОВИЧ,провідний аналітик

Благодійного фонду "Співдружність"


Актуальність теми чергових президентськихвиборів обумовлюється тим, що від їх результатупрямо залежать вектори соціально"економічного таполітичного розвитку України принаймні нанайближчі 10 років, що повинні стати переломними.Річ у тому, що приватизація стратегічно важливихгалузей економіки повинна фактично закінчитися, а це, у свою чергу, потребує змін і реформування усієї політичної системи.

Тому процедура обрання глави держави якмеханізм балансу інтересів між виконавчою та законо"давчою гілками влади набуває особливого значення.Необхідно відразу зазначити, що обрання Президентаі всенародним голосуванням, і Парламентом має своїяк позитивні, так і негативні риси.

Сьогодні серед 25 країн, що вже є членамиЄвропейського Союзу або стануть ними наступногороку, у восьми державах (Греції, Естонії, Італії, Латвії,Мальті, Німеччині, Угорщині та Чехії) главу державиобирає вищий законодавчий орган. Наявність уцьому списку двох колишніх радянських республікначебто повинна свідчити про життєздатність цієїпроцедури обрання на пострадянському просторі. З іншого боку, прибалтійські країни почали процесінтеграції в європейське співтовариство набагатораніше від України через інші історичні умови,менталітет, зовнішнє оточення. Необхідно врахувати,що всі зазначені вище країни (крім Італії та Німеччини)є невеликими за розмірами та чисельністю насе"лення; політичні процеси відбуваються в них доволіпрозоро та відкрито, тому влада не потребує додат"кової легітимації своїх повноважень з боку громадян.В Італії та Німеччині Конституції приймалися післяДругої світової війни під контролем окупаційноїадміністрації союзників, коли основною метою булоне допустити повторного законного приходу до владифашистських чи подібних сил шляхом відкритогопопулізму та демагогії. Крім того, досвід Німеччини,що є федеративною державою, не може бути авто"матично запозичений в Україні, де унітарний устрійзакріплений конституційно. Нарешті, останнім часомідея прямих президентських виборів набуває в Європідедалі більшої популярності (так, відносно недавно

ВІД РЕЗУЛЬТАТУ ВИБОРІВ ЗАЛЕЖАТЬВЕКТОРИ СОЦІАЛЬНО�ЕКОНОМІЧНОГОТА ПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ



всенародні президентські вибори були запроваджені уСловаччині та Фінляндії).

Найкращим рішенням даної проблеми є про"ведення всеукраїнського референдуму, на якомународ України — як основний носій влади, згідно зчинною Конституцією, — повинен остаточно вирішитице питання.


Однією з найбільш актуальних проблем майбутніхвиборів є їх прозорість і демократичність, забезпе"чення рівних можливостей для всіх кандидатів. Ця тема вже неодноразово піднімалася у ЗМІ,пропонувалися шляхи її розв’язання.

Серед основних засобів забезпечення демокра"тичного і прозорого характеру майбутніх президент"ських виборів повинні бути: (а) широке залучення довиборчого процесу представників міжнароднихорганізацій (як урядового, так і неурядового характеру)з країн Західної Європи, Північної Америки таобов’язково СНД; (б) активна участь українськихгромадських організацій у контролі над проведеннямне лише виборів, але й усього передвиборного мара"фону; (в) створення на виборчих дільницях у деньвиборів кореспондентських постів, які повинніскладатися з представників провладних та опози"ційних ЗМІ (у пропорції 50:50), що унеможливитьоднобоке трактування тих чи інших порушень; (г) проведення у ЗМІ, на телебаченні та радіоінформаційної кампанії стосовно основних принципіввиборів; (д ) відкриття юридичних консультацій(принаймні за місяць до президентських виборів).

Останній захід може дозволити ознайомитиширокі кола громадян з їх правами, залучити їх доактивного контролю над перебігом виборів главидержави, запобігти виникненню конфліктів з органамивиконавчої влади.


Незважаючи на те, що до виборів залишилося щедосить багато часу, вже зараз із певною міроюупевненості можна прогнозувати ймовірні конфігураціїта політичний зміст електоральних коаліцій. Слідрозглянути два табори — провладний та опозиційний.

1. Провладні сили. Єдиним виходом для про"президентських сил у разі всенародних виборів євисунення єдиного кандидата, враховуючи той факт,що, згідно з даними соціологічних досліджень, опози"ційний кандидат В.Ющенко має стабільний рейтинг,удвічі вищий за показники найбільш реального наданому етапі кандидата від влади — В.Януковича.Навіть беручи до уваги те, що популярність останньогомає тенденцію до постійного зростання, малоймовірно,що вона зрівняється з рейтингом В.Ющенка. Требабрати до уваги й те, що у В.Януковича рейтинг прем’єр"міністра, що прямо залежить від посади. У разі відставкиУряду (через економічні проблеми, політичну боротьбутощо) діючий прем’єр"міністр фактично втратитьшанси на перемогу, адже його популярність суттєвозменшиться (принаймні в масштабах усієї України).Однак, якщо В.Янукович зможе вийти до другого туруразом із будь"яким опозиційним кандидатом (крімП.Симоненка), то шанси на перемогу в нього є, з огляду

на значні фінансові та адміністративні ресурси, а такожте, що електорат лідера Комуністичної партії України(КПУ) голосуватиме переважно за В.Януковича.

Що стосується інших претендентів від пропрези"дентських сил, то останнє слово у вирішенні цьогопитання буде поки що за діючим Президентом, якийзробить ставку на того, хто, по"перше, користуєтьсядостатньою підтримкою населення, а по"друге,готовий узяти на себе політичну відповідальність завиграш на президентських виборах і збереженнявлади для нинішньої правлячої еліти. В цьомувипадку питання гарантій буде стояти на першомумісці.

Перемогу може здобути представник провладнихсил і в разі обрання Президента держави Парламентом.Однак у цьому випадку сама процедура виборівперетвориться на відкриті політичні торги, коли не"обхідні голоси народних депутатів будуть елементарномінятися на фінансово"економічні, політичні тапосадові гарантії.

2. Опозиційні сили. Фактично всі аналітики вва"жають, що ідея єдиного кандидата від опозиційної“четвірки” зараз є нереальною, при цьому вагомихаргументів на користь її реалізації з наближеннямвиборів, немає. Це пов’язано, перш за все, з тим, що КПУ висуватиме свого кандидата, яким, безумовно,стане П.Симоненко. Тому комуністи, з огляду на їхдосить високий рейтинг, всі переговори про єдиногокандидата будуть вести з тієї позиції, що цей кандидатповинен представляти саме КПУ, яка, крім того, не має навіть реальних політичних союзників (“НашаУкраїна” та Блок Юлії Тимошенко (БЮТ) відпадаютьз точки зору ідеологічних переконань, багато в чомуце стосується і Соціалістичної партії України (СПУ)).Відкрите ж блокування з провладними силами напере"додні виборів буде означати політичну смерть дляКПУ, що активно декларувала свою опозиційністьдіючій владі.

Судячи з усього, принципове рішення балотува"тися на президентських виборах 2004р. прийняв і лідер“Нашої України” В.Ющенко (до цього його стимулюєстабільний рейтинг довіри населення — близько 20%та підтримка з боку західних демократичних країн).Разом з тим, останнім часом В.Ющенко почавдемонструвати певну схильність до компромісів ізсоюзниками в опозиційному таборі (“Наша Україна”вже, наприклад, готова проголосувати за проектполітичної реформи, представлений О.Морозом).Скоріше за все, з наближенням офіційного стартупрезидентської кампанії, “Наша Україна” буденамагатися іти на максимальні поступки БЮТ таСПУ в обмін на гарантовану підтримку свогокандидата. Останні ж будуть вести активні політичніторги до кінця, сподіваючись отримати в обмін наелекторальні голоси якомога більше економічних,політичних і посадових дивідендів у майбутньому.Таким чином, імовірність висунення єдиного канди"дата від опозиційної “трійки” прямо залежатиме відстратегічних кроків Ю.Тимошенко та О.Мороза.

Що стосується конкретного сценарію виборів, то,враховуючи всі попередні тактико"технологічнікроки “трійки”, стратегія “Нашої України”, БЮТ таСПУ буде такою: на вибори підуть усі три лідери;потім, беручи до уваги поточну ситуацію та попереднідомовленості, буде висунута єдина кандидатура, яку іпідтримають усі інші.




Демократичний, чесний і прозорий характермайбутніх виборів буде дуже важко забезпечити. З одного боку, існує вже певна традиція масованогозастосування на виборах адміністративного ресурсу, є очевидно виявлений намір окремих представниківвлади в жодному разі не допустити перемогипредставника опозиції. З іншого боку, інститутигромадянського суспільства в Україні є недостатньорозвинутими та впливовими, щоб ефективнопротистояти спробам влади спрямувати виборчийпроцес у вигідному для себе напрямі. Треба говоритискоріше про мінімізацію можливих проявівзастосування адміністративного ресурсу і “брудних”політичних технологій.

Серед шляхів забезпечення більш"менш демокра"тичного характеру президентських виборів 2004р. слідособливо відзначити наступні.

По�перше, всі опозиційні сили, в т.ч. і Комуністичнапартія України (КПУ), мають координувати своюдіяльність для спільної протидії адміністративно"політичним технологіям втручання влади у виборчийпроцес. Необхідно створити єдину систему (з відпо"відною організаційною інфраструктурою) протидіїзастосуванню адміністративного ресурсу і “брудних”політичних технологій. Опозиційні лідери можутьконкурувати між собою на президентських виборах,але повинні спільно протистояти спробам адміністра"тивної деформації виборчого процесу. Комуністимають зробити висновки з досвіду останніх парламент"ських виборів у Росії. Незважаючи на нинішнійтактичний альянс пропрезидентських сил і КПУ, владабуде “мочити” комуністів і на президентських виборах2004р., і на парламентських — 2006р. Кандидат відКПУ об’єктивно відбиратиме голоси в кандидата відвлади і заважатиме виходу останнього до другого турупрезидентських виборів. Тому КПУ спробуютьусунути з президентських перегонів або перетягнутичастину її електорату на бік кандидата від влади.

По�друге, необхідно мобілізувати весь наявнийпотенціал демократичних неурядових об’єднань дляздійснення громадського контролю над виборчимпроцесом і, в разі потреби, організації масових акційпротесту та громадського тиску на органи влади. Хочаслід визнати, що потенціал масової політичноїмобілізації в опозиційних сил є занадто низьким.

По�третє, потрібно внести зміни та доповнення доЗакону України “Про вибори Президента України”(або ухвалити його нову редакцію) та інших відповід"них законодавчих актів — з метою унеможливленнявідмови в реєстрації або зняття з виборчих перегонівпредставників опозиції, створення умов для мінімізаціївпливу адміністративного ресурсу, а також дляпосилення громадського контролю над виборчимпроцесом. Слід негайно вирішити і проблему зоновленням складу Центральної виборчої комісії,інакше виникнуть складні політико"правові колізії, щопоставлять під сумнів саму легітимність виборів.

Останнє. Важливою умовою хоча б відносногодотримання демократичних стандартів на президент"ських виборах є посилення уваги до майбутніхвиборів в Україні з боку міжнародних організацій та

Володимир ФЕСЕНКО,голова правління

Центру прикладних політичних досліджень “Пента”

ВИБОРИ ВІДБУДУТЬСЯ В УМОВАХЖОРСТКОГО ПРОТИСТОЯННЯ ВЛАДИ ТА ОПОЗИЦІЇ


Від президентських виборів 2004р. вирішальноюмірою залежить, чи з’явиться шанс на демократичнеперетворення влади, подолання олігархічногохарактеру нинішнього політичного режиму, системнумодернізацію країни і прискорення європейської таєвроатлантичної інтеграції України. Дуже важливим єсам факт персонального оновлення державногокерівництва країни. Збереження в тому чи іншомувигляді режиму Л.Кучми означатиме подальшуполітичну стагнацію, посилення авторитарнихтенденцій у функціонуванні системи влади.

Виходячи з досвіду розвитку інших посткомуніс"тичних країн, можна зробити висновок, що Україніпотрібен лідер, здатний забезпечити демократичнуконсолідацію і більшої частини політичної еліти, і суспільства в цілому, завершити необхідні інститу"ційні трансформації на шляху формування демо"кратичної політичної системи та сучасної ринковоїекономіки, виправити деформації, що склалися впопередній період.

Але вже зараз ми бачимо, що вибори відбудуться вумовах надзвичайно жорсткого протистояння владита опозиції, і це об’єктивно заважатиме здійсненнюзазначених вище завдань у післявиборний період. Дляокремих представників влади “ціна” майбутніхвиборів є дуже високою. Від результату президент"ських перегонів залежить продовження їх політичногой бізнесового життя після 2004р.

Не виключено, що чергова парламентська кризапереросте в гостру політичну кризу, яка можекардинально змінити хід виборчої кампанії.

Проте, хто б не переміг на президентських виборахв Україні, боротьба демократичних та авторитарнихтенденцій продовжиться й далі. На жаль, хворобининішньої влади значною мірою притаманні йопозиції. Не виключено, що новий ПрезидентУкраїни (якщо він буде новим) стане за своїмиполітичними характеристиками лише перехідноюфігурою, яка розчистить місце або для стабільногодемократичного розвитку країни, або для остаточногоформування напівавторитарного режиму із сутоформальним демократичним фасадом.

Нарешті, характерною ознакою президентськихвиборів 2004р. в Україні буде те, що всі політичні сили,які братимуть у них участь (самостійно чи в коаліції),діятимуть, обов’язково враховуючи перспективувиборів до Верховної Ради України у 2006р. Їх важли"вість суттєво зросте, якщо буде проведено політичнуреформу, що розширить повноваження вищогозаконодавчого органу держави.



провідних західних держав. Це не є втручанням увнутрішньополітичні справи України або підтримкоюна виборах окремих політичних сил. Ідеться процілком справедливі вимоги до українського керів"ництва дотримуватися загальновизнаних демокра"тичних стандартів. Якщо Україна справді намагаєтьсястати членом Європейського Союзу та взагалі увійтидо кола демократичних країн, влада має прислухову"ватися до точки зору і критичних зауважень автори"тетних міжнародних організацій. Прихильникимасованого застосування адміністративного ресурсупобоюються зовнішнього контролю над виборчимпроцесом, тому намагаються вже зараз дискредиту"вати практику міжнародного контролю над виборами,приписати позиції західних країн певну політичнузаангажованість стосовно учасників майбутніхвиборів.


Одна з головних проблем президентських виборіву 2004р. — необхідність консолідації опозиційнихсил, від чого залежать і результати цих виборів, і їхполітичні наслідки. Високим є ступінь імовірностітого, що КПУ буде висувати власного кандидата.Теоретично можливою є коаліція комуністів ізСоціалістичною партією України (СПУ), але лише увипадку, якщо соціалісти підтримають П.Симоненка.Підтримка з боку комуністів О.Мороза (як єдиноїкандидатури) є дуже малоймовірною.

Найбільш вірогідною конфігурацією коаліціїопозиційних сил є союз “Нашої України”, Блоку ЮліїТимошенко (БЮТ) і СПУ. Інше питання —домовляться вони про висування єдиного кандидатачи їх лідери балотуватимуться окремо, а об’єднаннявідбудеться лише у другому турі, в разі виходу донього представника опозиції.

Потенціал для створення передвиборної коаліції“Нашої України”, БЮТ та СПУ є достатньо високим,але її формуванню перешкоджатимуть інтриги владита власні амбіції лідерів опозиційних сил і деяких їхсоратників. Принципово важливою є сама домов"леність про створення коаліції, яка б стосувалася нелише участі у виборах 2004р., але й співробітництвапісля виборів, особливо в разі досягнення пере"можного результату. Публічна демонстрація єдностіопозиційних сил, послідовність їх спільних дійможуть стати важливим політично"психологічнимчинником, що суттєво вплине на хід і результативиборчої кампанії.

З тактичної і технологічної точок зору висуванняєдиного кандидата від опозиційної трійки (“НашаУкраїна”, БЮТ, СПУ) є доцільним на завершальномуетапі виборчої кампанії, коли її остаточна конфігу"рація буде зрозумілою, і можна буде оцінити плюси тамінуси різних варіантів блокування, а також уникнутиризиків штучного усунення з виборчих перегонівєдиного кандидата від опозиції. Проте угоду пропроцедуру узгодження та висування єдиногокандидата слід укласти заздалегідь.

Достатньо високою є також імовірність форму"вання великої провладної коаліції з висуванням віднеї єдиного кандидата. У влади зараз просто немаєіншого шансу перемогти на президентських виборах.Однак, хто стане цим єдиним кандидатом, визна"читься лише після закінчення епопеї з політичноюреформою. Процес узгодження може затягнутися,зокрема у зв’язку з невизначеністю позиції Л.Кучми.Остаточне рішення з цього приводу провладні силиможуть ухвалити навіть і напередодні офіційногопочатку виборчої кампанії. Цілком можливо, що востанню мить лідери провладних сил звернуться доЛ.Кучми як до єдиної кандидатури, навколо якої вонизможуть консолідуватися на виборах 2004р.

Таким чином, президентські вибори 2004р. стануть,у першу чергу, зіткненням провладної та опозиційноїполітичних коаліцій, стратегій оновлення влади, з одного боку, і збереження нинішнього політичногорежиму — з іншого. Проте в першому турі єдиномукандидату від влади доведеться конкуруватиголовним чином з кандидатом від КПУ. Купа“політичної дрібноти”, що також братиме участь увиборах (з метою політичного “самозадоволення” абовиходячи з політтехнологічних міркувань), суттєво невплине на результати виборчого процесу.

У влади немає значних досягнень у соціально"економічній сфері, тому в передвиборній стратегіївона буде розраховувати (крім масованого застосу"вання адміністративного ресурсу) на штучне посиленнясоціокультурного й регіонально"політичного розколуукраїнського суспільства, а також на штучну деста"білізацію політичної ситуації. З опозиції будутьробити образ дестабілізуючої сили, прихід якої довлади загрожує націоналістичним реваншем, розколомкраїни та навіть громадянською війною. Виборцівбудуть лякати цими “страшилками”, щоб на їх тлікандидат від влади виглядав як гарант збереженнястабільності та “менше зло”.

Яка стратегія переможе на виборах, значноюмірою залежатиме від того, наскільки вдастьсянейтралізувати або хоча б мінімізувати застосуванняадміністративного ресурсу та “брудних” політичнихтехнологій, і, звичайно, від здорового глузду таактивності самих виборців.


СТАТ ТЯ

ПРО ЩО ДУМАЮТЬ ВИБОРЦІІ НЕ ДУМАЮТЬ ПОЛІТИКИНАПЕРЕДОДНІ ВИБОРІВ

ПРО ЩО ДУМАЮТЬ ВИБОРЦІІ НЕ ДУМАЮТЬ ПОЛІТИКИНАПЕРЕДОДНІ ВИБОРІВ*

Анатолій ГРИЦЕНКО, президент Центру Разумкова

Влада нинішнього Президента наближається до завершення. Досягнуті результати відомі. Будемооб’єктивні, вони різні: і позитивні, і посередні, і ніякі, і провальні. Основний результат: мало хто хоче

переобрання нинішнього глави держави. Навіть як єдиний кандидат від влади він сьогодні одержав билише 8% голосів, а в загальному списку — 2<3%. Конституційний суд може проголошувати будь<яківердикти, але за чесного голосування кандидатуру Кучми на виборах не підтримають.

Маючи величезні повноваження, Президент, ясна річ, міг зробити й більше. Для країни. Міг, але незміг. Сьогодні і в суспільстві, і в політикумі (думки панів Губського й Гавриша не враховуються) склавсяконсенсус: Леонід Данилович спокійно добуває свій термін і так само спокійно йде — на пенсію, в опозицію, на викладацьку роботу чи в благодійну діяльність, куди захоче. Імпічменту вжене буде.

Отже, вибори. Які? Теоретично можливо, що в жовтні нинішнього року главу держави обиратимеПарламент. Але це малоймовірно. Навіть якщо “агресивно<слухняна більшість” Верховної Радивирішить, що обирати будемо замість п’яти — лише на півтора року, не факт, що так воно й буде.Наступний Президент теж полюбить владу і теж захоче залишитися в головному кабінеті країни довшеналежного терміну. І про референдуми він знає, а коли не знає — розкажуть. Отже, обиратимемонадовго.

Нинішню, створену не без участі виборців і керовану Леонідом Кучмою владу громадяни оцінюютьукрай негативно. На думку переважної більшості населення, вона, влада: авторитарна, недемократична —так вважають 63% опитаних; непрофесійна — 67%; не орієнтована на дотримання та захист правгромадян — 79%; неспроможна забезпечити підвищення життєвого рівня населення — 80%; залежнавід впливу іноземних держав — 78% і від олігархів — 83%; корумпована — 88%; байдужа до інтересівпростих людей — 88%. Заради справедливості відзначимо, що владу не люблять скрізь і завжди, алетакої глибини нелюбов і таку жорсткість оцінок треба було заслужити.

Хто заступить Леоніда Даниловича Кучму? Хто спроможний спрацювати ефективніше, змінитинепопулярну владу та ставлення людей до влади? В Україні сьогодні немає визнаного населеннямлідера загальнонаціонального масштабу. Кучма вже давно перестав бути таким. Іншого не з’явилося.Гідних людей чимало, країна велика. Але народ про них не знає. Чи дізнається? А ті, чиї імена на слуху,на думку виборців, на загальнонаціональних лідерів поки що не тягнуть. А деякі з них, будемо відверті,зовсім і не лідери, якщо придивитися пильніше.

* Стаття опублікована в тижневику “Дзеркало тижня”, 17 січня 2004р., c.2, 3; http://www.zn.kiev.ua/nn/show/477/45297.


Чого чекають люди від нового Президента? І чи чекають? Про що сьогодні думають виборці, на щой на кого вони сподіваються, кого можуть підтримати на виборах? Про що сьогодні думають і про щозовсім не думають політики, які через чотири місяці почнуть президентські перегони? Про це йпоговоримо.

Домовимося відразу: ми не будемо міркувати про мотиви та сподівання людей, які за покликомсердець своїх начальників підписують гнівні листи<звернення, що стосами надходять до канцеляріїПрезидента, — про це нам розповідають із телеекранів. Спробуємо узагальнити погляди людей, якиху великих і малих містах, у сільській глибинці знаходили соціологи та які добровільно, не запитуючипоради в начальників, терпляче відповідали на численні запитання інтерв’юерів. Стаття базується надвох загальнонаціональних опитуваннях, проведених соціологічною службою Центру Разумкова 14<20 листопада та 10<17 грудня 2003р. (опитано 2023 і 2019 громадян відповідно; похибка вибірки неперевищує 2,3%).

Виборці хочуть обиратиВідсутність “реакції площ” на події навколо

політичної реформи, рішення Конституційного суду,протистояння у Парламенті аж ніяк не означає, що громадяни країни байдужі до питання про те, хто, коли та як обиратиме майбутнього главу держави.Результати опитувань свідчать:

Перше. Виборці хочуть залишитися виборцями:переважна більшість (86%) громадян країнивважають, що Президент України повинен обиратисяшляхом прямих усенародних виборів. Віддати цеправо Парламенту беззастережно згодні лише 5%; ще4% готові передати це право Верховній Раді з 2006р.

Друге. Виборці не вірять у спроможністьПарламенту обрати найкращого з гідних. Вонипам’ятають, як обирався цей Парламент, вони бачили,як формувалася парламентська більшість, вонизнають, як Парламент працює. Тож вони переконані,що в разі обрання Президента Верховною Радоюнинішнього скликання новим главою держави будеобрано, скоріше за все, представника влади — або Януковича (21% опитаних), або Кучму (18%). Але представників нинішньої влади виборці най"менше хочуть бачити на чолі держави: 71% опитанихпереконані в необхідності кардинальної зміни новимПрезидентом нинішнього політичного курсу й лише14% — віддають перевагу його продовженню. Ні Кучма, ні Янукович змінювати курс, установленийпершим і підтриманий другим, не будуть.

Третє. 51% виборців пов’язують із виборами надіїна зміну власного життя на краще. Скептики, їх тежбагато — 42%, надій на вибори не покладають і на змінине розраховують. Задоволених нинішнім життям —лише 2%, їм вибори байдужі; 5% — не визначилися.

Четверте. Виборці прийдуть на вибори: 78%опитаних сьогодні заявляють про твердий намірбрати участь у голосуванні; лише 5% вирішили неголосувати; 17% — поки що не визначилися.Громадяни України прийдуть на вибори не тому, що відчувають особливе задоволення від виборчихкампаній — останні стають дедалі бруднішими йнепривабливішими. І не з меркантильної причини,що дозволяє заробляти на виборах не лише політ"технологам, а й жителям багатьох округів. Виборціприйдуть скоріше тому, що вбачають у виборах по сутієдину, нехай ілюзорну, можливість вплинути навладу — в надії на краще життя.

Нинішня влада неспроможна забезпечитипереважній більшості громадян їх конституційніправа: на працю у своїй власній країні та можливість

працею забезпечити гідне життя собі та своїй родині,на доступ до якісних освіти й охорони здоров’я, нагідну старість, на одержання об’єктивної інформації...Було б аморальним позбавити громадян права раз нап’ять років обирати главу власної держави і цим хочякось впливати на своє майбутнє.

Ті самі обличчяПитання про якість виборів надзвичайно

важливе, але не менш важливим є питання про якістьвибору. Для громадян України він визначатиметьсяїхнім власним досвідом, з одного боку, і коломпретендентів — з іншого.

Досвід, зокрема, минулого року, для громадянмаловдалий. Нічого ні в частині просування країни“шляхом європейського вибору”, ні в рівні життясамих громадян не сталося. Макроекономічніпоказники, на які любить посилатися влада, так самояк і близька “маленькому українцю” програма дій,яку обіцяє опозиція, залишаються для громадянабстракціями. Перших вони не відчувають, другу —не бачили. За підсумками минулого року, як іпопереднього, ні влада, ні опозиція не змоглирозв’язати жодної значимої для рядових громадянпроблеми. Тож і влада, і опозиція в очах виборціввтрачають.

Опозиція не змогла навіть захистити жодного збізнесменів, які її підтримують. Хоч як дивно, але й неїї заслугою є кампанія з недопущення участі Українив сумнівних міжнародних проектах на зразок ЄЕП,газотранспортного консорціуму, нафтового реверсу —це заслуга скоріше журналістів та окремих членівУряду. Опитування свідчать, що довіра до опозиції непідвищується, наростає розчарування.

Не дивно, що ознака опозиційності кандидата длябільшості виборців не буде визначальною для їхвибору в жовтні місяці, а частка стійких прихильниківопозиції за минулий рік ні на йоту не збільшилася,завмерши на позначці 26%.

За кандидата від влади на майбутніх виборахтвердо збираються голосувати й того менше — лише10% виборців (проти 11% рік тому).

Діяльністю влади минулого року в ціломуневдоволені 79% виборців, економічною діяльністюУряду Януковича — 57%, діяльністю опозиції — 58%.У результаті, ставлення до керівництва держави заостанній рік погіршилося на 34%, до опозиції — на 20%. Направду, виборцям буде легше проголосуватипроти, ніж за кандидата, хоч провладного, хоч відопозиції.

ПРО ЩО ДУМАЮТЬ ВИБОРЦІ І НЕ ДУМАЮТЬ ПОЛІТИКИ НАПЕРЕДОДНІ ВИБОРІВ


Ставлення до окремих політиків, за виняткомТігіпка і Януковича, погіршилося теж: найбільше —до Кучми (на 37%), найменше — до Ющенка (на 8%);Тігіпко в плюсі на 2%, Янукович — на 6%. Утім,оцінки виборців спираються скоріше на емоції тазвичні симпатії, ніж на врахування чогось справдізробленого політиками. Досить сказати, що середтих, хто вважає, що найбільшої шкоди українськомусуспільству протягом минулого року заподіявЮщенко, 31% — прихильники Януковича, двітретини — жителі Східного регіону. І навпаки, середтих, хто вважає головним шкідником Януковича, 47% — прихильники Ющенка, 38% — жителіЗахідного регіону.

Нічого не відбувається і в частині появи новихпомітних політиків. Серед лідерів — одні й ті жобличчя, і так само — немає серед них бажаного, наякому зупинилися б погляди більшості (50%). Яквидно з діаграми “твердих” і “гнучких” рейтингів,рівень підтримки жодного з відомих політиківсьогодні не наближається до цього показника.Причому в усіх кандидатів число твердихприхильників менше від числа тих, хто не збираєтьсяза них голосувати “ні за яких обставин”.

Низькі “тверді” рейтинги та обмежені можливостіїх нарощування переконують у тому, що, по�перше,всі кандидати будуть украй обмежені в маневрі впроцесі виборів, вони будуть змушені підлещуватисядо публіки замість того, щоб переконувати людей услушності власної позиції, піднімати рівень розуміннянаселенням важливих питань (ЄЕП, НАТО, державнамова і т.д.), незалежно від ставлення до них у різнихрегіонах, а по�друге, — дотепер зберігається ніша для“третього” кандидата. Громадяни, свідомо чи ні, як і раніше, чекають невідомого досі політика,здатного переконати їх, що на посту ПрезидентаУкраїни він працюватиме в інтересах народуефективніше, ніж відомі кандидати.

На пряме запитання про можливість появи“третього” досить багато опитаних (41%) відповілиствердно, стільки ж вважають, що такий кандидат довиборів не з’явиться. З’ясувалося також, що майжетретина (31%) виборців упевнені в тому, що якбинесподівано з’явився “третій” кандидат, то виборційого підтримали б; протилежної думки дотримується —41%. Ці результати опитування підтверджують, щонаявний вибір кандидатів недостатній, більшістьвиборців він не влаштовує.

Примітно, що електорат усіх без винятку відомихсьогодні претендентів має значну частку виборців, якідопускають появу “третього” та його підтримкувиборцями. Серед прихильників опозиційнихкандидатів частка тих, хто допускає появу “третього”,коливається від 35% електорату Ющенко до 40% —Тимошенко; серед прихильників провладнихкандидатів — від 41% прихильників Януковича до57% — Медведчука.

Узагальнення масиву даних опитувань дозволяє впершому наближенні окреслити корпус прихильниківуже відомих кандидатів, а також того самогоочікуваного “третього”.

Електорат усіх лідерів має спільні риси:неприйняття ідеї третього терміну Президента (від70% прихильників Литвина до 87% — Симоненка);обстоювання обрання Президента прямимусенародним голосуванням (від 84% електоратуСимоненка до 92% — Ющенка й Медведчука);пов’язування з виборами надій на краще життя (від52% електорату Симоненка до 75% — Марчука),єдиний виняток — електорат Тігіпка, в якому надіїплекають лише 40%, але в ньому найвища частка тих,кому й зараз добре — 7%; превалювання числавпевнених у недемократичному характері майбутніхвиборів над числом тих, хто дотримуєтьсяпротилежного погляду, єдиний виняток — електоратМедведчука (41% проти 42%); значима частка тих,



хто, оцінюючи наслідки обрання на посадуПрезидента кандидата від опонуючого табору,апелює до конкретної особистості, навіть у томувипадку, коли йдеться про КПУ.

Опозиційність має значення переважно (50"53%опитаних) для електорату лідерів трійки “НУ” —БЮТ — СПУ; зате для них значно менше важитьідеологія. Найбільше ідеологічно визначенийелекторат Ющенка (25% дотримуються національно"демократичної ідеології) та Мороза (25% соціалістів і10% націонал"демократів); в електораті Тимошенко16% націонал"демократів, найбільш значима частка(28%) — в ідеологічних течіях не орієнтуються. В електорату Симоненка на чільному місці комуніс"тична ідеологія (53%), опозиційність важлива лишедля 41% його прихильників.

Електорат Ющенка: 42% — жителі Західного, 36% — Центрального регіонів; переважно молоділюди (46% віком до 40 років); дві третини (65%) —люди з середньою освітою, 28% — з вищою; 53% жінок і 47% чоловіків, що відповідає складуукраїнського суспільства за цією ознакою. Корпусприхильників не дуже міцний: 35% визнаютьможливість появи “третього” кандидата, 48% —протилежної думки; 27% допускають його підтримкувиборцями (проти 46%).

Електорат Симоненка: 50% — жителі Східного, 30% — Центрального регіонів; переважно — старшівікові групи (65% від 50 років і старше) із середньоюосвітою (64%); 55% жінок і 45% чоловіків. Корпусменш міцний, ніж у Ющенка: 39% визнаютьможливість появи “третього” кандидата (проти 39%);31% допускають його підтримку виборцями (проти 40%).

Електорат Мороза: зосереджений переважно вЦентрі (54%) і на Сході (23%); більше людейстаршого покоління (53% від 50 років і старше) ізсередньою освітою (69%); чоловіків і жінок — 50:50.Корпус міцніший, ніж у попередніх кандидатів: 33%визнають можливість появи “третього” (проти 52%);27% допускають його підтримку виборцями — 27%(проти 48%).

Електорат Тимошенко: 36% — жителі Західного,35% — Центрального регіонів; переважно молоділюди (57% до 40 років) різного освітнього рівня;здебільшого жінки — 62%, чоловіків — 38%. Корпусприхильників не дуже міцний: 40% визнаютьможливість появи “третього” (проти 36%); йогопідтримку виборцями — 28% (проти 38%).

Електорат Януковича: зосереджений переважно наСході країни — 58% (причому 40% в одній Донецькійобласті) та в Центрі (20%); більше молодих виборців(20% — до 30 років, 42% — до 40); 62% із середньоюосвітою, 32% — із вищою; чоловіків і жінок — 50:50.Корпус прихильників достатньо міцний: можливістьпояви “третього” допускають 41% проти 46%; йогопідтримку виборцями — 28% проти 54%.

Електорат Тігіпка: зосереджений переважно наСході (59%) і в Центрі (23%); значима частка молодихвиборців (44% до 40 років); із середньою (51%) і вищою (43%) освітою; 44% чоловіків і 56% жінок.Корпус неміцний, по суті несформований: можли"вість появи “третього” допускають 43% проти 49%;його підтримку виборцями — 36% проти 48%.

Електорат Литвина: 38% — жителі Центрального,31% — Східного регіонів; помітні частки молоді (41%до 40 років) і бабусь (31% старше 60 років); переважноіз середньою освітою (63%), із вищою — 32%; 38%чоловіків і 62% жінок. Корпус прихильниківнеміцний: можливість появи “третього” допускають43%, стільки ж проти; його підтримка виборцями —30% проти 40%.

Електорат Медведчука: 32% — жителі Південного,27% — Центрального, 25% — Східного регіонів;виразна частка молоді (42% до 30 років!); переважно ізсередньою освітою (68%), із вищою — 24%; 48%чоловіків і 52% жінок. Про корпус: або Медведчук яклідер дістав і своїх, або вони зрозуміли, що главаСДПУ(о) на вибори не піде — можливість появи“третього” допускають 57% прихильників проти 32%;його підтримка виборцями — 46% проти 29%.

Електорат Марчука: 38% — жителі Центрального,по 25% — Південного та Східного регіонів; помітначастка молодих виборців (38% до 30 років);переважно із середньою освітою — 62%, із вищою —38%; 81% чоловіків і 19% жінок. Корпусприхильників: аналогічний корпусам Литвина йМедведчука: можливість появи “третього”допускають 44%, стільки ж проти; його підтримкавиборцями — 38% проти 44%. Важливе зауваження: з урахуванням малого числа прихильників Марчуказазначені цифри мають ілюстративний характер, простатистичну значимість говорити важко.

Електорат “третього”, досі невідомого кандидата.У можливість появи “третього” вірять усі регіони(навіть на Заході країни її прихильники малопоступаються опонентам — 36% проти 45%), усівікові й освітні категорії, чоловіки й жінки.

Підтримка його кандидатури — не нижча, ніжвідомих нині претендентів на президентську посаду йколивається від 24% на Заході до 34% на Сході, від 29% серед 50—59"річних до 33% — молодшоїкатегорії виборців, “третього” готові підтримати 30%жінок і 32% чоловіків, від 29% громадян із вищоюосвітою до 35% — із незакінченою вищою; від 26%прихильників опозиційного кандидата до 40% тих,хто збирається голосувати за кандидата, котрого непідтримують ні влада, ні опозиція; від 31% тих, хтохоче кардинальної зміни нинішнього курсу, до 37% —тих, хто віддає перевагу продовженню нинішньогоновим Президентом.

“Третій” має шанси одержати голоси 26%прихильників опозиції, 33% — прихильників влади;40% тих, хто налаштований голосувати за кандидата,якого не підтримують ні влада, ні опозиція, 35% тих,для кого чинник опозиційності/неопозиційностікандидата не має значення, 37% — тих, хто вважає,що новий Президент повинен продовжувати політикунинішнього.

Таким чином, найвищими очікування “третього” є втаборі прихильників влади; зокрема — серед молодих,освічених чоловіків, жителів Східного й Центральногорегіонів і при цьому — прихильників продовженнянинішнього курсу. Звідси — хисткість позицій Януковича,як і Медведчука, в молодіжно�інтелектуальному сере�довищі. При цьому допускають підтримку “третього”виборцями скоріше молоді люди, представники Східногорегіону, незалежно від статі й рівня освіти.



У турі першомуСьогодні ніхто з відомих кандидатів не може

розраховувати на перемогу в першому турі, шансивийти до другого туру мають Ющенко, Янукович іСимоненко, останній — дедалі менші. Призбереженні нинішніх тенденцій лідер КПУ зійде здистанції вже в першому турі.

Кандидати від влади мають гірші стартові позиції:президентський рейтинг Януковича — 12%, Тігіпка —5%, Медведчука — 3%, Литвина — 2%. За ріккардинальних змін не відбулося, хіба що, свідомовідмовившись від боротьби за президентство,поступився позиціями Медведчук ("4%), а Януковичнавпаки їх посилив (+5%), перевищивши посадовускладову рейтингу (показник його попередникаКінаха в найкращі часи наближався до 6%).

Виборці вважають, що найбільші шанси перемогти навиборах (прохання не плутати з готовністю підтримати)серед кандидатів від влади має Янукович — 38%.Показник прем’єра порівняно з березнем минулогороку подвоївся. Шанси на перемогу інших представ"ників влади громадяни оцінюють невисоко: Тігіпко,Медведчук, Литвин — по 7%, Марчук — 3% (див. таблицю).

Стартові умови опозиції виглядають кращими:президентський рейтинг Ющенка — 24%, Симоненка —13%, Мороза — 6%, Тимошенко — 5%.

Як видно з таблиці, серед чотирьох лідерівопозиції найбільше шансів перемогти на виборах, надумку респондентів, має Ющенко (48%), шансиінших громадяни оцінюють набагато нижче:Симоненко — 15%, Тимошенко й Мороз — по 6%.Таким чином, майже половина опитаних, незалежновід власних переваг (влада чи опозиція), бачать уЮщенку реального претендента на пост главидержави.

Переважна більшість (71%) громадян, які маютьнамір підтримати на виборах опозицію, переконані внеобхідності висування від опозиційних сил єдиногокандидата. Таким більшість із них називають Ющенка —51% (у березні минулого року — 38%), Симоненка —22%, Тимошенко — 11%, Мороза — 10%.

Розрахунки показують, що в разі висуванняєдиним кандидатом президентський рейтингЮщенка може зрости з нинішніх 24% до 30%:готовність проголосувати за нього підтвердили 50%прихильників Тимошенко, 25% — Мороза і 10% —Симоненка. З урахуванням переваг тих громадян, які не визначилися зі своїм вибором, і тих, що незбираються голосувати, Ющенко як єдиний кандидатвід опозиції сьогодні може розраховувати на 35%голосів.

Якщо опозиція об’єднає зусилля для підтримкилідера КПУ, то Симоненко вийде на показник 21%;свої голоси йому віддадуть 25% електорату Мороза,по 10% — прихильників Тимошенко та Ющенка.Мороз, у разі висування єдиним кандидатом, міг бисьогодні набрати 18%; за нього твердо проголосуютьпо 20% прихильників Симоненка, Тимошенко таЮщенка. Тимошенко в аналогічному випадку можерозраховувати на 16% голосів; її готові підтримати30% прихильників Ющенка, 20% — Мороза і 5% —Симоненка. Найменше виборців опозиція втрачаєпри виборі єдиним кандидатом Ющенка.

Для більшості (52%) опозиційного електоратуоднаково прийнятні будь"які варіанти об’єднаннязусиль за участю “Нашої України”: БЮТ — “НУ”,БЮТ — “НУ” — СПУ, БЮТ — “НУ” — СПУ — КПУ.Ідеологічні розбіжності при таких варіантахзгладжуються. Гірше сприймається висуванняєдиного кандидата від КПУ — СПУ — такий союзпідтримують лише 36% виборців, готових голосуватиза опозицію, а таких, нагадаємо, 26% від загальногочисла громадян, які визначилися. Будь"якіпередвиборні альянси провладних та опозиційнихсил сприймаються всіма виборцями негативно —розмежування між владою та опозицією на майбутніхвиборах фіксується чітко. Цей момент ускладнюєреалізацію досі не виключеного варіанту “Ющенко —наступник Кучми”.

Зрозуміло, що не всі розглянуті варіантиреалістичні; приміром, єдиний кандидат від КПУ та“НУ” неможливий. І все"таки наведені результатицікаві принаймні з двох причин: вони ілюструютьступінь перетинання (неперетинання) електоратівопозиційних лідерів, а крім того — показують, що автоматично, без належної агітаційної роботи,зняття будь"яких кандидатур на користь одногополітика значимо не вплине на результат голосування.


Хто має більше шансів Кого слід висунути перемогти на як єдиного кандидата?

президентських виборах? % тих, хто підтримує ідею % всіх опитаних висунення єдиного кандидата

Від влади

Віктор Янукович 38 46

Сергій Тігіпко 7 15

Віктор Медведчук 7 12

Володимир Литвин 7 11

Євген Марчук 3 4

Інший кандидат 6 —

Важко відповісти 32 12

Від опозиції

Віктор Ющенко 48 51

Петро Симоненко 15 22

Юлія Тимошенко 6 11

Олександр Мороз 6 10

Інший кандидат 4 —

Важко відповісти 21 6

Більшість (63%) тих, хто збирається на виборахпідтримати владу, вважають необхідним виставити відпропрезидентського табору єдиного кандидата.Майже половина (46%) активних прихильників владибачить ним Януковича (рік тому — 18%). ВисунутиТігіпка єдиним кандидатом пропонують 15%,Медведчука — 12%, Литвина — 11%, Марчука — 4%громадян, які підтримують владу.

Проте потенціал зростання президентськогорейтингу представника влади (в разі концентраціїзусиль на підтримці одного кандидата) не такий уже йвеликий — за даними опитування, близько 3%. З урахуванням виявлених у процесі дослідженнясимпатій громадян, які ще не визначилися зі своїмвибором і не збираються голосувати, Янукович якєдиний кандидат сьогодні міг би одержати в першомутурі максимум 20%, Тігіпко — 10%, Литвин іМедведчук — по 7%, Марчук — 6%. Найменшевиборців влада втрачає при виборі єдинимкандидатом Януковича.


Заслуговує на увагу й гіпотетичний варіантпершого туру під умовною назвою “вибори безЮщенка”. Якщо прізвища лідера “НУ” не виявитьсяу виборчому бюлетені, то переможцями першого турустануть Янукович і Симоненко (у списку з восьмикандидатів вони набирають 18% і 14% голосіввідповідно). Теоретично, оскільки питання ценепросте, й полягає воно ось у чому.

Не можна виключати, але важко припустити, щоВіктор Андрійович добровільно відмовиться відборотьби, тож для реалізації варіанту “вибори безЮщенка” будуть потрібні неправомірні (силові) діївлади, що можуть викликати важко передбачуванийсуспільний резонанс у країні та за її межами. На цьому тлі, не виключено, що кандидат від владиможе фінішувати з нульовим або близьким донульового результатом, а кандидат від опозиції —повторить рекорд Саакашвілі. Втім, інший результаттакож можливий: відчувши позамежну рішучістьвлади фальсифікувати все та вся, люди можуть неповірити в перемогу опозиції, тож або проігноруютьвибори, або покірно підтримають кандидата від влади.

Якщо все"таки орієнтуватися на кампанію безтакого форс"мажору, то при збереженні нинішніхтенденцій у першому турі перемогти не вдастьсянікому. Має бути другий тур.

У турі другомуПроведені опитування показують, що в нинішній

ситуації переможець першого туру може цілкомрозраховувати і на остаточну перемогу.

Ющенко перемагає потенційних суперниківдругого туру з таким співвідношенням голосів:Ющенко — Янукович — 42:27, Ющенко — Симоненко —43:26 (Ющенко — Тимошенко — 43:11, Ющенко —Кучма — 47:13). У жовтні картина може бути інакшою,але сьогодні вона така.

А ось як може виглядати другий тур у разіреалізації варіанту “вибори без Ющенка”: Янукович —Симоненко — 33:27, Янукович — Мороз — 33:26,Янукович — Тимошенко — 34:23. Як бачимо,Янукович має шанс перемогти кожного з трьохлідерів опозиції, навіть без адмінресурсу. Повторимоще раз, шанс гіпотетичний.

Яким бачать громадяни майбутнє країни післядругого туру? По"різному, залежно від того, хто станеПрезидентом — кандидат від влади, єдиний кандидатвід трійки “НУ” — БЮТ — СПУ чи представникКПУ.

Особливих ілюзій стосовно кращого життя в разіперемоги будь"кого зі згаданих кандидатів більшачастина виборців не має. А ті, хто зберігають надію,пов’язують її більшою мірою з перемогоюпредставника від опозиційної трійки: 25% вважають,що ситуація у країні поліпшиться (зокрема 10%упевнені, що поліпшиться значно), 14% вважають,що ситуація погіршиться (зокрема 9%, що погір"шиться значно), 17% не передбачають помітних змін,32% думають, що “все залежить від особистості, від того, хто саме прийде до влади”; 12% вагалися звідповіддю. Отже, співвідношення оптимістів іпесимістів — 25:14 із сильним акцентом наособистість кандидата.

Особистісний чинник зримо присутній і впрогнозах на випадок перемоги кандидата від влади(31%) і навіть комуніста (22%), хоча кандидатура відКПУ відома.

З перемогою кандидата від влади виборціпов’язують погіршення ситуації у країні — 17%песимістів проти 12% оптимістів (лише 4% вважають,що ситуація значно поліпшиться, тоді як 13%вважають, що істотним буде погіршення). 30%громадян упевнені, що після перемоги кандидата відвлади в країні мало що зміниться, 10% вагалися звідповіддю.

Погіршення прогнозують громадяни і в разіприходу до влади Президента"комуніста — 18%оптимістів проти 24% песимістів. При цьому 10%опитаних вважають, що ситуація поліпшитьсяпомітно, набагато більше тих, хто прогнозуютьзначне погіршення ситуації (22%). 24% думають, щопісля перемоги на президентських виборах кандидатавід КПУ мало що зміниться, 17% — вагалися звідповіддю.

Наведені результати показують, що невдоволеннянинішнім життям і нинішньою владою та стриманінадії на краще життя, які громадяни пов’язують ізнекомуністичною опозицією, адекватно відбиваютьсяу прогнозах наслідків обрання Президентомкандидата від зазначених політичних сил. І тут мифіксуємо відсутність повного вдоволення “відомимиобличчями” з боку виборців, орієнтацію на пошукбільш переконливої кандидатури на президентськийпост. І останнє зауваження: у президентство Симоненкамало хто вірить, навіть у найближчому оточенні лідераКПУ, а ось проекти “Україна Ющенка” або “УкраїнаЯнуковича” цілком можуть відбутися. Думаю, основніриси, так само як і принципові відмінності, цих двохУкраїн небайдужі до подій виборці, які не втратилиздатності мислити, вже змогли відчути і правильнооцінити.

Про майбутню кампанію та роль ЗМІ

Як стверджує діючий Президент у книжці “Україна —не Росія”, “становлення демократії — видовище недля людей зі слабкими нервами”. Майбутні вибориобіцяють бути гідним підтвердженням цієї тези. На думку опитаних, вибори будуть недемократичними,нечесними, аморальними, аж до спроб дестабілізаціїситуації у країні — і всього цього виборці чекають відобох сторін, але передусім — від влади.

У тому, що вибори"2004 не будуть демократичними,впевнені 60% громадян, у тому, що виборча боротьбавестиметься аморальними або незаконнимизасобами, — 58%. Більшість (61%) тих, хто чекають



нечесної боротьби, вважають, що такою вона буде зобох боків. Проте в односторонньому порядку нечесніметоди боротьби, на думку опитаних, застосовува"тиме скоріше влада (34%), ніж опозиція (3%). І справане в моральній чистоті останньої. Опозиція просто немає можливостей задіяти у виборчій боротьбі,скажімо, особливу увагу фіскальних органів аборідкісну одностайність громадян, які перебувають утак званих “закритих аудиторіях” — від в’язниць івійськових частин до навчальних аудиторій.

Фактично під повним контролем влади перебуваєтелебачення — головне джерело інформації.Використовується воно на всі сто: за частотою появна центральному ТБ на першому місці, на думкуопитаних, — Президент (81%), на другому — прем’єр(57%), на третьому — Ющенко (52%), четверте місцерозділили Литвин і Тимошенко (по 39%). Але якщоПрезидент і прем’єр — лідери позитивноговисвітлення на телеканалах (Кучма в плюсах на 61%,Янукович — на 44%), то представники опозиції —головні об’єкти критики ТБ. Перше місце тут заТимошенко (64% негативу) і Ющенком (46%).

Утім, влада практично вичерпала ресурс інформа�ційного тиску на суспільство, а виборці здобули доситьстійкий імунітет до масованої критики політиків з бокуручних ЗМІ. Спостерігається навіть протилежнийефект: саме за політика, якого найактивнішекритикує більшість ЗМІ, готові проголосувати 37% виборців; пійматися на антигачки може лишекожен п’ятий (21%).

Про невисоку ефективність медійних зусильсвідчать результати потужної кампанії під умовноюназвою “нашизм не пройде”. Неповні 13% опитанихзгодні зі звинуваченнями на адресу “Нашої України”у фашизмі та розпалюванні міжнаціональноїворожнечі. Але більшість (58%) громадян або твердовідкинули такі звинувачення (41%), або впевнені, щодо міжнаціональної ворожнечі призводить діяльністьтих, хто такі звинувачення висуває (17%).

Тому, хоч і є загроза, що президентську кампаніюбуде побудовано на негативі, він не буде настількиефективним, як позитив. Для сприйняття жвиборцями позитивної інформації потрібні довіреніджерела. І тут влада має козир: про її успіхи зможерозповісти найбільш рейтинговий в Україні політик —Володимир Путін. А опозиції не зможуть допомогти ніДжордж Буш, ні Олександр Квасьнєвський, ні ВацлавГавел.

Про що не думають політикиЯкщо виборці в міру сил і можливостей

намагаються думати про майбутнє країни, то політикипро нього не думають. Вони живуть сьогоднішнімднем, а скоріше минулим. Пояснення цьому є, але відцього не легше.

Про владу сказано досить. Вона заклопотанаголовним питанням — як зберегтися. При цьомудекларує цілковиту підтримку курсу Президента(нагадаємо, того, якого народ у переважній більшостіне підтримує), усіх його конституційних ініціатив,підписує з цього приводу меморандуми, створюєпогоджувальні органи, робить коаліційний Уряд щебільш коаліційним, ділить посади, власність, просуваєпрезидентські проекти (ЄЕП, консорціум, реверс

нафти). Це за великим рахунком. А в дрібницях Урядзаймається тим, чим займається, — гасить пожежі тапланує гасіння нових.

Рік попередній пішов на конституційну реформу,підготовку до зими, на боротьбу зі зростанням цін назерновому та паливному ринках, на проштовхуваннябюджету, Тузлу, ЄЕП, ГТК, реверс. Рік нинішній підена продовження конституційної реформи, вибори,боротьбу зі зростанням цін на хлібопродукти, Тузлу,ЄЕП, ГТК, реверс...

Що робити з країною далі, як вийти із замкненогокола гасіння пожеж? Системного планування тазлагодженої роботи на перспективу в державі немає.В урядових структурах так і не спромоглися з кожних100 співробітників п’ятьох зорієнтувати на роботу назавтра — пожежу гасять усі. Прикро, але цього вже незмінити. Думати про майбутнє країни міністри, які ввімкнули лічильник кількості днів до дембелю,не привчені.

Про опозицію. Її лідери не раз заявляли пронаявність власної програми конкретних дій і команди,спроможної її реалізувати. Ніхто цих програм не бачив —їх просто немає. Більше того, ніхто їх не розробляв і нерозробляє. З командами така сама ситуація. Жоднаполітична сила сьогодні не запропонує переконливийсписок людей, здатних і готових ефективнопрацювати на ключових посадах — в АдміністраціїПрезидента, РНБО, в Уряді, міністерствах і відом"ствах, у силових і правоохоронних структурах, у регіонах, на важливих дипломатичних посадах. Про це взагалі серйозно ніхто не думає. Навітьполітики, впевнені у власній перемозі на виборах.

Тактична метушня не сприяє роздумам простратегію дій на перспективу, це правда. Але лідер івирізняється саме розумінням безперспективностітактичної метушні без бачення картини в цілому. І не лише розумінням, а й наявністю власногобачення. Більшість завжди носить каміння, але хтосьповинен мати чітке бачення проекту будинку такоординувати дії “носіїв”. Інакше — безвихідь.



Нам кажуть: сьогодні головна мета — зупинитисповзання країни на шлях авторитаризму, реакції,захистити демократичні цінності. Згоден, без цьогокраїна не має майбутнього. Однак, по"перше, це неєдина мета, отже, не можна на її рішення орієнтувативсі ресурси. А по"друге, це завдання на сьогодні, але ж настане завтра, як із ним?

Опозицію, з відомих причин, відлучено відвирішення державних питань у виконавчій гілцівлади, її вплив на події у країні — мінімальний. Але хто заважає опозиції конструктивно працюватина майбутнє: розробляти програми діяльності восновних сферах, починаючи з пріоритетних,проривних напрямів, пропагувати свої розробки йпідходи в суспільстві, розширяючи цим коло своїхприхильників?

У штабах опозиції досі не сформовані груписистемних аналітиків, які напрацьовують цілкомконкретні кроки, пропозиції, рішення, проекти,спроможні дати людям і країні в цілому відчуттядругого дихання, успіху, прориву, надії, нарешті.Чому? В оточенні опозиційних лідерів є хто завгодно:оратори, борці, орговики, ідеологи, спічрайтери,переговорники, фінансисти, підлабузники, прово"катори, просто нероби, але немає стратегів, які працюють на перспективу. Не виборчої кампанії, а на перспективу розвитку країни — після виборів.

Перемогти на виборах і прийти до влади — це важко й важливо. Але цього мало. Не менш важливо,з ким і з чим прийти. Поки що системний пошуквідповідей на ці питання намагається налагодитилише Тимошенко. Вона ще на початку шляху, але неможна не відзначити прагнення, тим більше, що ніЮщенко, ні Мороз, ні Симоненко сьогодні не дадутьвідповідь на просте запитання: якими будуть першіп’ять указів нового Президента, п’ять внесених нимзаконопроектів? Їх команди не націлені на підготовкутаких документів, як не планувалася така робота й напередодні парламентських виборів"2002. У Парламенті опозиція провалилася з перших же днів — лідери не могли домовитися з ключовихпитань, фракції працювали без темпу та безсистемно.Знову наступимо на ті самі граблі?

А майбутні опозиційні міністри, якими будуть їхперші п’ять рішень, кого вони поставлять на ключовіпосади в міністерствах? Виразної відповіді ми непочуємо. Вони прийдуть у чужі кабінети з трьомапомічниками, півроку вивчатимуть положення проміністерство, формуватимуть патронажні служби,починаючи робочий день із болісних роздумів — за яким номером кому зателефонувати або когоскликати на нараду.

Три “П” — професіоналізм, патріотизм, порядність —головний критерій добору кандидатів на відпові"дальні державні посади, про це опозиції відомо. Але навіть відібрані в такий спосіб люди,потрапляючи в нинішню державну машину,починають перероджуватися — це видно з небагатьох,здавалося б, вдалих кадрових призначень Президентана посади міністрів і керівників силових відомств.Люди, особливо з кар’єрними амбіціями, швидкомімікрують під першу особу: патріотизм і порядністьвипаровуються без особливих комплексів, у роботіпочинає домінувати підхід “що забажаєте?”, нехай

без фанатизму і з внутрішньою огидою, але,очевидно, на шкоду професіоналізму. Адже з самогопочатку прогнозована незатребуваність владоюпрофесіоналізму компенсується формальнимиатрибутами високої посади, близькістю до керівництвакраїни, супутніми благами.

Мав можливість особисто переконатися внерозумінні опозиційними політиками важливостіпроблеми реформування державної служби. Багатохто вважає, що їх люди чесніші від нинішніхчиновників і не поведуться на спокуси корупції. Чиварто поспішати з гарантіями? Будь"який міністр іззарплатою в дві тисячі гривень приречений на пошукдодаткових джерел існування — він або перебуватимена утриманні великого бізнесу, лобіюючи інтереси,які не обов’язково чи зовсім не збігаються здержавними, або просто почне помаленьку красти,контролюючи багатомільйонні потоки. Хто заважаєопозиції вирішувати питання реформуваннядержавної служби й оплати праці чиновників узаконодавчому органі? Як опозиція збираєтьсявирішувати їх у разі перемоги на виборах і чи взагалізбирається?

Замість трьох загальновизнаних “П” у кадровійполітиці опозиції прозирає “В” — особиста відданістьлідеру плюс результативність участі у виборчійкампанії. Як і в діючій владі. Хіба не за цимипоказниками призначає та знімає з посад своїх людейтеперішній Президент? Показники важливі, приємнідля лідера, але ж не це головне для того, щобпретендувати на високі державні посади. Керівниквиборчого штабу в області, що забезпечила потрібнийрезультат на виборах, не завжди може ефективнопрацювати губернатором — навіщо зв’язувати себеобіцянками вже зараз, створюючи цим проблеми вмайбутньому?

Світити тіньовий уряд опозиції не обов’язково —немає традиції, та й небезпечно для засвіченихперсоналій. Але слід вести роботу в цьому напрямі,виборці повинні бачити її результати: якіснізаконопроекти, експертизи, ініціативи, миттєвіпрофесійні реакції на події в країні та за кордоном,кристалізація програмних положень, розумні ідеї увиступах лідерів опозиції з актуальних питань, свіжі політичні ініціативи. З цим є проблеми. Крім загальних фраз, майже в усіх однакових, ніхто зкандидатів від опозиції чітко не пояснив, що, як, із ким, з опорою на які ресурси він робитиме в разіперемоги на виборах. Не знають про це ні в країні, ніза кордоном. Типовий спіч або стаття опозиційноголідера включає два блоки: 90"95% часу (тексту) —критика минулого й теперішнього, 5"10% — загальніфрази про майбутнє, часто в стилі “з нами будекраще”.

Після виборів країна повинна отримати надію. Післябагаторічного глибокого падіння потрібні прорив іперспектива. Є над чим попрацювати і владі (тій їїчастині, яка збирається жити в цій країні та плануєзалишитися в політиці надовго), і опозиції. У владидодаткова відповідальність — зовнішні чинникисклалися так, що саме від її дій цього року значноюмірою залежить майбутнє країни, ставлення до неївпливових світових держав і міжнародних структур.Про це потрібно думати політикам. І виборці до нихпотягнуться.


СОЦІОЛОГІЧНЕ ОПИТУВАННЯ ЦЕНТРУ РАЗУМКОВА


Соціологічне дослідження проведене з 14 по 20 листопада 2003р. в усіх регіонах України. Опитано 2023 респонденти віком від 18 років у 120 населених пунктах, включаючи села, селища міського типу, малі, середні та великі міста. Похибка вибірки — 2,3%.


ГРОМАДЯНИ УКРАЇНИ ПРО ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ=2004

СОЦІОЛОГІЧНЕ ОПИТУВАННЯ ЦЕНТРУ РАЗУМКОВА


Documents

Bezpeka2003 12 ukr - razumkov.org.uarazumkov.org.ua/uploads/journal/ukr/NSD48_2003_ukr.pdf · ЦЕНТР РАЗУМКОВА z НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА І ОБОРОНА