для викладачів з курсу «Українська мова як іноземна»

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

Кафедра українознавства

Марта Дрогомирецька

Руслана Жангазінова

для викладачів з курсу

«Українська мова як іноземна»

(1 курс, спеціальність 222 «Медицина», англомовне відділення)

Львів, 2019

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО

Кафедра українознавства

Марта Дрогомирецька

Руслана Жангазінова

Методичні рекомендації

для викладачів з курсу

«Українська мова

як іноземна» (1 курс, спеціальність 222 «Медицина»,

англомовне відділення)

Обговорено та ухвалено на засіданні методичної комісії кафедри українознавства (протокол № 1 від 30 червня 2019 року) Затверджено профільною методичною комісією гуманітарних дисциплін (протокол № 1 від 30 червня 2019 року)

Львів, 2019

УДК 811.161.2 (072)

Д 75

Дрогомирецька М. М., Жангазінова Р. Т. Методичні рекомендації для викладачів з курсу «Українська

мова як іноземна» (1 курс, спеціальність 222 «Медицина», англомовне відділення) / М. М. Дрогомирецька, Р. Т. Жангазінова. – Львів: ЛНМУ імені Данила Галицького, 2019. - 129 с.

Пропонований методичний посібник містить опис мети практичних занять з курсу «Українська мова як іноземна», практичних навичок і теоретичних знань, які повинні набути студенти, виклад міждисциплінарної інтеграції, плану й організаційної структури занять, змісту навчання, а також теоретичного матеріалу й джерел інформації для забезпечення вихідного рівня.

Адресовано викладачам курсу «Українська мова як іноземна», 1 курс, спеціальність 222 «Медицина», англомовне відділення.

РЕЦЕНЗЕНТ:

Стечак Галина Михайлівна, кандидат педагогічних наук

Обговорено та ухвалено на засіданні методичної комісії кафедри українознавства (протокол №1 від 30 серпня 2019 року)

Затверджено профільною методичною комісією гуманітарних дисциплін (протокол №1 від 30 серпня 2019)

© Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, 2019

© Марта Дрогомирецька, 2019 © Руслана Жангазінова

ПЕРЕДМОВА Курс «Українська мова як іноземна» полягає в досягненні кінцевих завдань

навчання, які є базою для побудови її змісту. Кінцевими завданнями дисципліни у вищих медичних навчальних закладах уважаються практичне володіння мовою на І середньому рівні, достатньому для здійснення пізнавальної діяльності в

соціокультурній і навчально-професійній сферах, що реалізується за допомогою

комплексного підходу до підготовки майбутніх спеціалістів і передбачає взаємодію комунікативних, освітніх і виховних цілей. Комунікативна мета є основною й передбачає системний багатокомпонентний опис цілей комунікативно-орієнтованого навчання, в основу якого покладено модель мовленнєвої поведінки носія української

мови. При цьому мова є засобом адаптації в чужому для інокомуніканта середовищі та засобом формування духовно багатої вторинної мовної особистості з високим рівнем мовленнєвої компетентності та з готовністю до освітньої діяльності в умовах вищої школи. Реалізації основної мети підпорядковані: практична мета:

формування у студентів комунікативної, лінгвістичної, соціокультурної та фахово зорієнтованої компетентностей, що забезпечать уміння ефективно використовувати українську мову в різноманітних ситуаціях соціального, навчально-академічного та фахового спілкування; когнітивна мета: формування когнітивної компетентності у

взаємозв’язку з іншими видами компетентностей; мотиваційно-розвивальна мета: формування й розвиток мотивації донавчальної діяльності та позитивного ставлення до мови й культури країни, мова якої вивчається; освітня мета: формування

здатності до навчально-пізнавальної діяльності, наукової та професійної підготовки, саморозвитку й самовдосконалення, що забезпечить успішне користування українською мовою, як компонентом професійного становлення; виховна мета: формування гуманістичного та науково обґрунтованого ставлення до професійної

діяльності; активної позиції медичного / фармацевтичного фахівця; почуття обов’язку й відповідальності перед суспільством; ціннісних орієнтацій і високої культури

міжнаціональних взаємовідносин; духовної та фізичної досконалості, моральності; поваги до України й українців; розвиток індивідуальних здібностей і творчого мислення. Загальна мета опанування української мови як іноземної є комплексною:

практична (комунікативна), освітня й виховна. Розв’язання освітнього й виховного завдань визначається змістом (тематикою) культурологічних, загальноосвітніх, наукових та професійно зорієнтованих текстів і досягається лише при належному рівні володіння мовою. Саме це визначає практичну (комунікативну) мету як основну.

Основними завданнями вивчення дисципліни, відповідно до поставленої мети,

слід уважати: формування в чужоземних студентів комплексу компетентностей (інтегральних, загальних, спеціальних) з метою оволодіння українською мовою; сприяння адаптації студентів-іноземців до життя й навчання в умовах українськомовного середовища; формування умінь використовувати загальновживану і професійну лексику та граматичні конструкції в комунікативних

актах згідно з певними інтенційними програмами, вимогами до мовленнєвої діяльності, типами організації текстів-дискурсів, ситуацій і тем спілкування; створення й розвиток позитивної мотивації до навчальної діяльності іноземних громадян, активізацію пізнавальної діяльності, розвиток креативних здібностей; підготовка інокомунікантів до самостійної навчальної діяльності, самоконтролю та

рефлексії в умовах освітнього процесу у вищій школі; формування здатності до самооцінки й самовдосконалення; становлення професійно компетентного фахівця; виховання поваги до українського народу, його традицій, звичаїв і цінностей, української національної культури й історії. Вирішення перелічених завдань у процесі

вивчення української мови як іноземної забезпечує реалізацію комунікативних потреб

студентів у різних сферах спілкування: побутовій; соціально-культурній; загальнонауковій; навчально-професійній.

Методичні рекомендації призначені для викладачів курсу «Українська мова як іноземна» і допоможуть у підготовці практичних занять та організації самостійної роботи студентів.

ТЕМА 1. АЛФАВІТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. ДРУКОВАНІ І ПИСАНІ БУКВИ. ГОЛОСНІ ТА ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ. ІМЕННИК. РІД ІМЕННИКІВ.

ІНТОНАЦІЯ В ПРОСТОМУ РЕЧЕННІ. ЗНАЙОМСТВО. СЛОВА ЕТИКЕТУ.

(2ГОД.) МЕТА: Дати загальне уявлення про співвідношення між буквами українського алфавіту і звуками української літературної мови. Формувати вміння

визначати звукове значення букв у слові. Формувати навички читання українських слів з дотриманням орфоепічних норм. Розвиток і поглиблення знань про іменники (питання, значення, роль і зв'язок з іншими словами в реченні), ознайомити із поняттями «рід іменників», «чоловічий рід», «жіночий рід», «середній рід»; вчити розпізнавати роди іменників. Удосконалювати вміння відрізняти речення від слова і словосполучення; формувати поняття про види речень за метою висловлювання, правильно їх інтонувати; розвивати творчі вміння побудови речень, різних за метою висловлювання, відповідно до комунікативного завдання. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ

Студент повинен знати: 1. Місце звука та букви, що його позначає, у фонетичній системі української мови. 2. Звуковий склад слова. Правила поділу слів на склади. 3.Способи позначення м’якості на письмі; правила вживання м’якого знака. 4. Випадки позначення апострофом твердої роздільної вимови приголосних перед йотованими голосними, випадки коли апостроф не ставиться, правила вживання апострофа в словах іншомовного походження. 5. Речення виражає закінчену думку. 6. Речення може складатися з одного, двох, багатьох слів.

7. Слова в реченні пишуться окремо одне від одного. 8. Перше слово в реченні пишеться з великої літери, а кінець кожного речення позначається зниженням голосу і паузою. 9. Іменник – це частина мови, яка означає назву предмета, відповідає на питання – хто? що?, змінюється за числами та родами. Студент повинен уміти:

1. Чітко вимовляти голосні та приголосні звуки. Читати склади з твердими та м’якими приголосними. 2. Здійснювати звуко-буквений аналіз слів. Застосовувати правила переносу на письмі. 3.Правильно позначати м’які приголосні на письмі; правильно писати слова з орфограмою «м’який знак». 4. Обґрунтовувати вживання апострофа, застосовувати вивчені правила на практиці. 5.Будувати і правильно інтонувати речення, різні за метою висловлювання. 6. Правильно інтонувати речення та виділяти голосом найважливіші в смисловому плані слова (тобто робити логічний наголос). 7. Конструювати речення за моделлю. 8. Знаходити речення різних видів, самостійно складати такі речення. 9.Знаходити у реченнях іменники.

10. Визначати вживати іменники у належному їм роді Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання слів етикету. Міждисциплінарна інтеграція

Місце дисципліни в структурно-логічній схемі підготовки фахівця

Перелік дисциплін, на які безпосередньо спирається вивчення цієї дисципліни

Перелік дисциплін, вивчення яких безпосередньо спирається на цю дисципліну

Дисципліна «Українська мова як іноземна» спирається на дисципліну «Українська

мова як іноземна» для іноземних студентів підготовчих факультетів / відділень вищих

навчальних закладів МОЗ України

На дисципліну спираються «Українська мова як іноземна» на рівнях А 2–В 1 основних курсів ВНЗ МОЗ України, окремі аспекти вивчення

дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)», а також комунікативна готовність до проходження студентами-

чужоземцями фахової практики у лікувально-профілактичних закладах України

План і організаційна структура заняття

№ з/п

Основні етапи заняття, їх функції та зміст

Навчальні цілі в рівнях засвоєння

Методи контролю і навчання

Матеріали методичного забезпечення

І. Підготовчий етап: 1. Організаційні заходи.

Журнал, методична розробка для викладача, методична вказівка для студентів, робочий зошит.

2. Постановка навчальних цілей

3. Контроль вхідного рівня знань.

Другий Виконання граматичного завдання. Тестовий контроль.

Матеріали для перевірки вхідного рівня знань студентів.

ІІ.

Основний етап:

1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Алфавіт української мови. Друковані і писані букви. Голосні та приголосні звуки. Іменник. Рід іменників. Інтонація в простому реченні. Знайомство. Слова етикету.».

Третій Контроль і корегування вимови загальновживаної лексики з теми; контроль виконання дотекстових і післятекстових завдань, формування й відтворення діалогів, коротких повідомлень, відповідей на запитання після прочитаного тексту; контроль практичного засвоєння нового граматичного матеріалу шляхом перевірки виконаних вправ та завдань.

Робочий зошит

ІІІ. Заключний етап: 1. Контроль і корекція рівня професійних навичок.

Третій Індивідуальний контроль вихідного рівня знань студентів.

Матеріали для перевірки вихідного рівня знань студентів.

2. Підведення підсумків, оголошення оцінок. 3. Домашнє завдання, інструкція до виконання. 4. Завдання для вивчення наступної теми.

ЗМІСТ НАВЧАННЯ Теоретичний матеріал:

В українській мові всього налічується звуків мови – 38. З них голосних – 6,

приголосних – 32. Для позначення 6 голосних звуків в українському алфавіті існує 10 букв: 1) букви: а, о, у, е, и, і завжди позначають один звук; 2) букви я, ю, є а) позначають один звук [а], [у], [е], якщо вони стоять після приголосного і одночасно позначають його м'якість;

б) позначають два звуки [йа], [йу], [йе] відповідно у наступних позиціях: – якщо вони стоять на початку слова: яма [йа ́ма]; – якщо стоять після голосного звука: моє [мойе ́]; – якщо стоять після апострофа: б’ю [бйу]; – після м'якого знака в словах іншомовного походження: Ньютон [н'йу ́тон]. Для передачі основних приголосних звуків на письмі в українському алфавіті є 22 букви: 1) 12 букв (б, в, к, м, п, ф, г, ґ, х, ч, ш, й) – завжди передають один звук; 2) 8 букв (д, т, з, с, ц, н, р, л) - позначають на письмі тверді і м'які приголосні звуки; 3) буква щ завжди передає 2 звуки [шч]: щока [шчока]; 4) букви ж, д, з у поєднанні передають на письмі один звук [дз], [дж], [дз']: джміль [джм'іл'], дзеркало [дзе ́ркало], дзюрчати [дз'урча́тие]; 5) буквою ь позначається лише м’якість приголосних, звук вона не позначає. В кожному складі є голосний звук. У слові стільки складів, скільки голосних звуків. Наголошений склад – це склад, який вимовляється з більшою силою голосу. Решта складів у слові – ненаголошені. М’який знак пишеться: а) після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н у кінці слова та складу: день, палець; б) після м’яких приголосних в середині складу перед о: сьогодні, сьомий; в)після м’якого л перед наступним приголосним: їдальня, сільський;

Апостроф ставиться після букв б, п, в, м, ф, р перед я, ю, є, ї, які позначають по два звуки: [йа], [йу], [йе], [йі]. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня

1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець,

2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах.

– Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 2. АЛФАВІТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ. ДРУКОВАНІ І ПИСАНІ БУКВИ.

ГОЛОСНІ ТА ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ. ТЕМА .ІМЕННИК. РІД ІМЕННИКІВ.

ІНТОНАЦІЯ В ПРОСТОМУ РЕЧЕННІ. ЗНАЙОМСТВО. ЛЮДИ І РЕЧІ НАВКОЛО НАС (2 ГОД.)

МЕТА: Дати загальне уявлення про співвідношення між буквами українського алфавіту і звуками української літературної мови. Формувати вміння визначати звукове значення букв у слові. Формувати навички читання українських слів з дотриманням орфоепічних норм. Розвиток і поглиблення знань про іменники (питання, значення, роль і зв'язок з іншими словами в реченні), ознайомити із поняттями «рід іменників», «чоловічий рід», «жіночий рід», «середній рід»; вчити розпізнавати роди іменників. Удосконалювати вміння відрізняти речення від слова і словосполучення; формувати поняття про види речень за метою висловлювання, правильно їх інтонувати; розвивати творчі вміння побудови речень, різних за метою висловлювання, відповідно до комунікативного завдання. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ Студент повинен знати: 1. Місце звука та букви, що його позначає, у фонетичній системі української мови. 2. Звуковий склад слова. Правила поділу слів на склади. 3.Способи позначення м’якості на письмі; правила вживання м’якого знака. 4. Випадки позначення апострофом твердої роздільної вимови приголосних

перед йотованими голосними, випадки коли апостроф не ставиться, правила вживання апострофа в словах іншомовного походження. 5. Речення виражає закінчену думку. 6. Речення може складатися з одного, двох, багатьох слів. 7. Слова в реченні пишуться окремо одне від одного. 8. Перше слово в реченні пишеться з великої літери, а кінець кожного речення позначається зниженням голосу і паузою. 9. Іменник – це частина мови, яка означає назву предмета, відповідає на питання – хто? що?, змінюється за числами та родами. Студент повинен уміти:

1. Чітко вимовляти голосні та приголосні звуки. Читати склади з твердими та м’якими приголосними. 2. Здійснювати звуко-буквений аналіз слів. Застосовувати правила переносу на письмі. 3.Правильно позначати м’які приголосні на письмі; правильно писати слова з орфограмою «м’який знак». 4. Обґрунтовувати вживання апострофа, застосовувати вивчені правила на практиці. 5.Будувати і правильно інтонувати речення, різні за метою висловлювання. 6. Правильно інтонувати речення та виділяти голосом найважливіші в

смисловому плані слова (тобто робити логічний наголос). 7. Конструювати речення за моделлю. 8. Знаходити речення різних видів, самостійно складати такі речення. 9.Знаходити у реченнях іменники. 10. Визначати вживати іменники у належному їм роді. 11. Поділяти іменники на тематичні групи.

Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання загальновживаної лексики на позначення довколишніх людей та предметів. Міждисциплінарна інтеграція




Дисципліна «Українська мова як іноземна» спирається на дисципліну «Українська мова як іноземна» для іноземних студентів підготовчих факультетів / відділень вищих навчальних закладів МОЗ України

На дисципліну спираються «Українська мова як іноземна» на рівнях А 2–В 1 основних курсів ВНЗ МОЗ України, окремі аспекти вивчення дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)», а також комунікативна готовність до проходження студентами-чужоземцями фахової практики у лікувально-профілактичних закладах України .


№ з/п






Журнал, методична розробка для

викладача, методична вказівка для студентів, робочий зошит.





ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Алфавіт української мови. Друковані і писані букви. Голосні та приголосні звуки. Іменник. Рід іменників. Інтонація в простому реченні. Знайомство. Люди і речі навколо нас.».

Третій Контроль і корегування вимови загальновживаної лексики з теми; контроль виконання дотекстових і післятекстових завдань, формування й відтворення діалогів, коротких повідомлень, відповідей на запитання після прочитаного тексту; контроль практичного засвоєння нового граматичного матеріалу шляхом перевірки


виконаних вправ та завдань.






Для передачі основних приголосних звуків на письмі в українському алфавіті є 22 букви: 1) 12 букв (б, в, к, м, п, ф, г, ґ, х, ч, ш, й) – завжди передають один звук; 2) 8 букв (д, т, з, с, ц, н, р, л) - позначають на письмі тверді і м'які приголосні звуки; 3) буква щ завжди передає 2 звуки [шч]: щока [шчока]; 4) букви ж, д, з у поєднанні передають на письмі один звук [дз], [дж], [дз']: джміль [джм'іл'], дзеркало [дзе ́ркало], дзюрчати [дз'урча́тие]; 5) буквою ь позначається лише м’якість приголосних, звук вона не позначає. Завжди м’яким в українській мові є приголосний звук [й]. В кожному складі є голосний звук. У слові стільки складів, скільки голосних

звуків. Наголошений склад – це склад, який вимовляється з більшою силою голосу. Решта складів у слові – ненаголошені. М’який знак пишеться: а) після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н у кінці слова та складу: день, палець; б) після м’яких приголосних в середині складу перед о: сьогодні, сьомий; в)після м’якого л перед наступним приголосним: їдальня, сільський; г) у суфіксах –ськ-, зьк-, цьк-: український, козацький, ризький; д) у дієсловах на –ться: сміється, одягається, готується. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня

1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне

мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с.

9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 3.ОСОБОВІ ЗАЙМЕННИКИ. РЕЧЕННЯ З ПИТАЛЬНИМИ СЛОВАМИ ХТО? ЩО? ДЕ? ОРФОЕПІЯ ТА ОРФОГРАФІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.

ШИПЛЯЧІ ПРИГОЛОСНІ. ЧИСЛО ІМЕННИКА. ЧАСТИНИ ТІЛА (2 ГОД.)

МЕТА: Розвивати і поглиблювати знання про іменники (питання, значення, роль і зв'язок з іншими словами в реченні), навчити розрізняти іменники в однині і множині за значенням і закінченням; утворювати форму множини від найбільше уживаних форм однини і навпаки; правильно вживати числові форми іменників у мовленні. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ Студент повинен знати:

1. Іменник – це частина мови, яка означає назву предмета, відповідає на питання – хто? що?, змінюється за числами та родами. 2. Закінчення іменників однини та множини. 3. Шиплячі літенри алфавіту. 4. Слова на позначення частин тіла Студент повинен уміти:

1. Чітко вимовляти шиплячі приголосні звуки. Читати склади з ними 2. Визначати та утворювати форму множини і навпаки. 3.Правильно наголошувати слова. 4. Будувати і правильно інтонувати речення, різні за метою висловлювання.

5. Правильно інтонувати речення та виділяти голосом найважливіші в смисловому плані слова (тобто робити логічний наголос). Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання слів , які позначають частини тіла людини. Міждисциплінарна інтеграція Місце дисципліни в структурно-логічній схемі підготовки фахівця




На дисципліну спираються «Українська мова як іноземна» на рівнях А 2–В 1 основних курсів ВНЗ МОЗ України, окремі аспекти вивчення дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)», а також комунікативна готовність до проходження студентами-чужоземцями фахової практики у лікувально-профілактичних закладах України .


№ з/п











ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Особові займенники. речення з питальними словами хто? що? де? орфоепія та орфографія української мови. шиплячі приголосні. число іменника. частини тіла.».







ЗМІСТ НАВЧАННЯ

Теоретичний матеріал:

1. Іменник – це самостійна частина мови, що називає істоту або предмет і відповідає на питання Хто? Що? Наприклад: Хто це? – Це – сестра, брат. Це – істоти. Що це? – Це – словник, парта. Це – неістоти. 2. Число (однина, множина); Іменники, що означають один предмет, уживаються в однині. Іменники, що означають два і більше предмети, уживаються у множині. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня

1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац.

акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань

(робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с.

ТЕМА. 4 ПОДВІЙНА ВИМОВА ЗВУКІВ. СПОЛУЧНИКИ У СЛОВОСПОЛУЧЕННІ І ПРОСТОМУ РЕЧЕННІ. ОСОБОВІ ЗАЙМЕННИКИ.

КЛИЧНИЙ ВІДМІНОК. МОЯ СІМ’Я. РІД ДІЯЛЬНОСТІ (2 ГОД.)

МЕТА: Дати загальне уявлення про співвідношення між буквами українського алфавіту і звуками української літературної мови. Формувати вміння визначати звукове значення букв у слові. Формувати навички читання українських слів з дотриманням орфоепічних норм. Дати поняття про займенник як частину мови, його значення, морфологічні ознаки і синтаксичну роль; ознайомити з особовими займенниками; формувати вміння використовувати займенники для уникнення повторів слів;розпізнавати займенник як в усному, так і в писемному мовленні; влучно використовувати їх. Пояснити правила вживання кличної форми. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ

Студент повинен знати: 1. Речення виражає закінчену думку. 2. Речення може складатися з одного, двох, багатьох слів. 3. Слова в реченні пишуться окремо одне від одного. 4. Що для зв’язку слів у реченні вживають сполучники. 5. Правила утворення кличної форми іменника Студент повинен уміти:

1. Визначати та вживати сполучники у реченні. 2. Правильно інтонувати речення та виділяти голосом найважливіші в смисловому плані слова (тобто робити логічний наголос).

3. Конструювати речення за моделлю. 4. Знаходити речення різних видів, самостійно складати такі речення. 5. Утворити кличну форму слова. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання слів, які стосуються роду діяльності. Міждисциплінарна інтеграція Місце дисципліни в структурно-логічній схемі підготовки фахівця




На дисципліну спираються «Українська мова як іноземна» на рівнях А 2–В 1 основних курсів ВНЗ МОЗ України, окремі аспекти вивчення дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)», а також комунікативна готовність до проходження студентами-чужоземцями фахової практики у лікувально-профілактичних закладах України


№ з/п











ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Подвійна вимова звуків. сполучники у словосполученні і простому реченні. особові займенники. кличний відмінок. моя сім’я. рід діяльності.».







ЗМІСТ НАВЧАННЯ Теоретичний матеріал: Речення виражає закінчену думку. Речення може складатися з одного, двох, багатьох слів. Слова в реченні пишуться окремо одне від одного. Для звязку слів у реченнях, окрім інтонації, вживають сполучники. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня


акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець,

2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. ТЕМА 5. ОСОБОВІ ЗАЙМЕННИКИ. СПОЛУЧНИКИ У СЛОВОСПОЛУЧЕННІ І

ПРОСТОМУ РЕЧЕННІ. КЛИЧНИЙ ВІДМІНОК. РІД ДІЯЛЬНОСТІ. МОЯ

АУДИТОРІЯ (2 ГОД.) МЕТА: Дати загальне поняття про вживання особових займенників, які в реченні можуть заміняти іменники. Формувати вміння розпізнавати рід іменників, замість яких виступає займенник. Формувати навички правильного вживання займенників (іменників) в реченні. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ Студент повинен знати: 1. Що таке займенник та які є розряди займенників. 2. Роль сполучника у реченні. 3.Способи утворення кличної форми іменника. 4. різницю між реченнями та словосполученнями. Студент повинен уміти:

1. Чітко відрізняти словосполучення від речень. 2. Виокремлювати сполучники 3. Будувати речення, вживаючи сполучники 4. Швидко знаходити у чеченнях та вживати у мовленні особові займенники. 5. Використовувати форму кличного відмінка Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання слів з тематичної групи «моя аудиторія».

Міждисциплінарна інтеграція Місце дисципліни в структурно-логічній схемі підготовки фахівця




На дисципліну спираються «Українська мова як іноземна» на рівнях А 2–В 1 основних курсів ВНЗ МОЗ України, окремі аспекти вивчення дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)», а також комунікативна готовність до проходження студентами-чужоземцями фахової практики у лікувально-профілактичних закладах України.


№ з/п






Журнал, методична розробка для викладача, методична

вказівка для студентів, робочий зошит.





ІІ.


1. ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Особові займенники. сполучники у словосполученні і простому реченні. кличний відмінок. рід діяльності. моя аудиторія.».









Особові займенники належать до найбільш уживаних слів української мови:

- особові займенники «він, вона, воно, вони» вказують на особу чи предмет, про яких говорять, займенники набувають свого конкретного лексичного значення тільки у реченні (тексті), коли ми співвідносимо їх з певними іменниками (іншими частинами мови);

- необхідно запам’ятати, що особовий займенник «він» відповідає іменникам чоловічого роду, особовий займенник «вона» - іменникам жіночого роду, особовий займенник «воно» - іменникам середнього роду однини, а особовий займенник «вони» може замінити іменники всіх родів у множині. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня

1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів

підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с.

5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. –

Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. ТЕМА 6.ПРИСВІЙНІ І ПИТАЛЬНІ ЗАЙМЕННИКИ. КВАРТИРА. ДІМ (2 ГОД.)

МЕТА: Дати загальне поняття про вживання присвійних та питальних займенників, в реченні. Формувати вміння розпізнавати розряди займенників та використовувати їх у мовленні. Формувати навички правильного вживання займенників в реченні. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ

Студент повинен знати:

1. правила використання питальних займенників. 2. правила використання присвійних займенників. 3.правила вживання різних розрядів займенників Студент повинен уміти:

1. Чітко відрізняти займенники від інших частин мови. 2. Виокремлювати займенникові форми

3. Будувати речення, вживаючи питальні та присвійні займенники 4. Швидко знаходити у чеченнях та вживати у мовленні займенники. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання слів з лексичної групи «дім, квартира». Міждисциплінарна інтеграція











№ /п











ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Присвійні і питальні займенники. квартира. дім.».









Присвійні займенники вказують на належність чогось певній особі. Також такі форми змінюються за родами і мають число. Присвійними є займенники мій, наш, твій, ваш, свій, його, її.

Питальні займенники хто? що? який? чий? котрий? скільки? вживаються для вираження питань про особу (хто) чи предмет (що), ознаки чи належність предмета особі (який, чий) або кількість і порядок предметів при лічбі (котрий). За допомогою питальних займенників будують питальні речення. Питальні займенники хто? що? не мають роду й числа Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня

1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для

іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005.

6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для

іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с. ТЕМА 7.ПРИСВІЙНІ І ПИТАЛЬНІ ЗАЙМЕННИКИ. МОЯ КІМНАТА (2 ГОД.)

МЕТА: Дати загальне поняття про вживання присвійних та питальних займенників, в реченні. Формувати вміння розпізнавати розряди займенників та використовувати їх у мовленні. Формувати навички правильного вживання займенників в реченні. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ


1. правила використання питальних займенників. 2. правила використання присвійних займенників. 3.правила вживання різних розрядів займенників Студент повинен уміти:

1. Чітко відрізняти займенники від інших частин мови. 2. Виокремлювати займенникові форми

3. Будувати речення, вживаючи питальні та присвійні займенники 4. Швидко знаходити у чеченнях та вживати у мовленні займенники. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання слів з лексичної групи «кімнпта». Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п






Журнал, методична розробка для викладача, методична вказівка для

студентів, робочий зошит.





ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Присвійні і питальні займенники. Моя кімната.».





Матеріали для перевірки вихідного

рівня знань студентів.




Присвійні займенники вказують на належність чогось певній особі. Також такі форми змінюються за родами і мають число. Присвійними є займенники мій, наш, твій, ваш, свій, його, її.

Питальні займенники хто? що? який? чий? котрий? скільки? вживаються для вираження питань про особу (хто) чи предмет (що), ознаки чи належність предмета особі (який, чий) або кількість і порядок предметів при лічбі (котрий). За допомогою питальних займенників будують питальні речення. Питальні займенники хто? що? не мають роду й числа Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня

1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В.

Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики

для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 8. ПРИКМЕТНИК. РІД І ЧИСЛО. ПРОДУКТИ ХАРЧУВАННЯ.

РОЗМІРИ. КОЛЬОРИ (2 ГОД.) МЕТА: Досягти засвоєння студентами знань про родові закінчення

прикметників та особливості утворення ступенів порівняння прикметників, вмінь використовувати їх під час виконання практичних занять. Забезпечити оволодіння нормами української літературної мови в усній і писемній формах. Формувати вміння працювати з довідниками, словниками. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ


1. Що таке прикметник. 2. На які питання відповідають прикметники. 3.Групи прикметників залежно від кінцевого приголосного. 4. Про ступені порівняння якісних прикметників. Студент повинен уміти:

1. Впізнавати і розрізняти слова – назви ознак. 2. Ставити питання до прикметників. 3. Правильно визначати групи прикметників за кінцевим приголосним. 4. Утворювати родові форми та форми множини. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання слів, на позначення розміру та кольору. Міждисциплінарна інтеграція

Місце дисципліни в структурно-логічній схемі підготовки фахівця Перелік дисциплін, на які безпосередньо

спирається вивчення цієї дисципліни Перелік дисциплін, вивчення яких безпосередньо

спирається на цю дисципліну






чужоземцями фахової практики у лікувально-

профілактичних закладах України


№ з/п


Навчальні цілі в рівнях

засвоєння




Журнал, методична розробка для викладача,

методична вказівка для студентів,

робочий зошит.



Другий Виконання граматичного

завдання. Тестовий контроль.

Матеріали для перевірки вхідного


ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання

дотекстових і післятекстових лексико-

граматичних вправ і завдань теми

«Прикметник. рід і число. Продукти

харчування. Розміри. Кольори.».

Третій Контроль і корегування вимови

загальновживаної лексики з теми;

контроль виконання дотекстових і

післятекстових завдань, формування й

відтворення діалогів, коротких повідомлень,

відповідей на запитання після

прочитаного тексту; контроль практичного

засвоєння нового граматичного матеріалу

шляхом перевірки виконаних вправ та

завдань.


ІІІ. Заключний етап: 1. Контроль і корекція

рівня професійних навичок.

Третій Індивідуальний контроль вихідного




2. Підведення підсумків, оголошення оцінок.

3. Домашнє завдання, інструкція до виконання.

4. Завдання для вивчення наступної

теми.


Прикметник - це частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? (зелений, мудрий, сміливий). Прикметники виражають ознаку:

запаху (п’янкий, запашний), кольору (білий, зелений), віку (старенький, давній),

розміру (величезний, середній), матеріалу (діамантовий, дерев’яний), якості (твердий, гнучкий), приналежності (зятів, сестрин), простору (далекий, близький), часу (ранній, вчорашній)

внутрішні властивості (добрий, щедрий), зовнішні прикмети (смаглявий, чепурний), ознаки за відношенням до місця (міський, районний).

Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня

1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с.

ТЕМА 9. ПРИКМЕТНИК. РІД І ЧИСЛО. РИСИ ХАРАКТЕРУ. МІЙ ДРУГ. (2

ГОД.)

МЕТА: Досягти засвоєння студентами знань про родові закінчення прикметників та особливості утворення ступенів порівняння прикметників, вмінь використовувати їх під час виконання практичних занять. Забезпечити оволодіння нормами української літературної мови в усній і писемній формах. Формувати вміння працювати з довідниками, словниками. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ Студент повинен знати:

1. Що таке прикметник. 2. роди прикметника. 3. На які питання відповідають прикметники. 4.Групи прикметників залежно від кінцевого приголосного. 5. Про ступені порівняння якісних прикметників. Студент повинен уміти:

1. Впізнавати і розрізняти слова – назви ознак. 2. Ставити питання до прикметників. 3. Правильно визначати групи прикметників за кінцевим приголосним. 4. Утворювати родові форми та форми множини. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання слів, на позначення рис характеру. Міждисциплінарна інтеграція





мова як іноземна» для іноземних студентів


підготовчих факультетів / відділень вищих навчальних закладів МОЗ України




№ /п











ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Прикметник. Рід і число. Риси характеру. Мій друг.».









Прикметник - це частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? (зелений, мудрий, сміливий). Прикметники виражають ознаку:

запаху (п’янкий, запашний), кольору (білий, зелений), віку (старенький, давній), розміру (величезний, середній), матеріалу (діамантовий, дерев’яний), якості (твердий, гнучкий),

приналежності (зятів, сестрин), простору (далекий, близький), часу (ранній, вчорашній) внутрішні властивості (добрий, щедрий), зовнішні прикмети (смаглявий, чепурний), ознаки за відношенням до місця (міський, районний).



2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с.

ТЕМА 10. ДІЄСЛОВО. ІНФІНІТИВ. I ДІЄВІДМІНА. ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС (4 ГОД.)

МЕТА: Формувати вміння розпізнавати дієслова серед інших частин мови; закріпити знання про істотні ознаки дієслова: лексичне значення питань, роль у реченні; засвоїти правопис частки не з дієсловами;ознайомити з поняттям «неозначена форма дієслова (інфінітив) як початкова форма дієслова»; дати загальне уявлення про час; формувати навички розпізнавання дієслів першої дієвідміни; доцільно і правильно вживати дієслова у власних висловлюваннях. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ Студент повинен знати: 1.Дієслово – це слово, що означає дію. 2. Дієслова відповідають на питання що робити? що зробити? і т.д. 3. Дієслово змінюється за числами та часами. 4.дієслова поділяються на дієвідміни Студент повинен уміти:

1. Розпізнавати дієслова серед інших частин мови.

2. Ставити питання до дієслів. 3. Утворювати просту та складену форми майбутнього часу дієслова 4. Відтворювати дієслова І дієвідміни та формувати з ними речення Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання ввічливих форм дієслова. Міждисциплінарна інтеграція











№ /п



засвоєння













ІІ.




граматичних вправ і завдань теми «Дієслово. Інфінітив. І дієвідміна.

Теперішній час».










завдань.











теми.


Дієслово – це самостійна частина мови, що позначає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання Що робити? Що зробити? Наприклад: стрибати, писати. Інфінітив – це неозначена форма дієслова, що має закінчення –ти. Вони не вказують, хто виконує дію і коли вона відбувається. Не з дієсловами пишеться завжди окремо. Але разом не з дієсловами пишеться в таких випадках:

Якщо без не дієслово не вживається: нехтувати, незчутися, ненавидіти непокоїтись непритомніти; Якщо дієслово має префікс недо-:недочувати, недобачати.

Категорії дієслова: 1. Особа (1, 2, 3); 2. Дієвідміна:

І – закінчення –уть, –ють: читають;

ІІ –закінчення –ать, –ять: роблять. 3. Час:

теперішній: читаю;

минулий: читав;

майбутній: буду читати; За типом відмінювання всі дієслова поділяються на дієслова І та II дієвідмін. До І дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини мають закінчення -уть, -ють. Характерним голосним у закінченнях є е (а після голосного є). Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня

1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах.


ТЕМА 11. ДІЄСЛОВО. ІІ ДІЄВІДМІНА. ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС. НАКАЗОВИЙ СПОСІБ ДІЄСЛОВА. ЗНАХІДНИЙ ВІДМІНОК ІМЕННИКА (ВИРАЖЕННЯ

ПРЯМОГО ОБ‘ЄКТА). ДНІ ТИЖНЯ. МІЙ РОБОЧИЙ ТИЖДЕНЬ (2 ГОД.)

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%B2%D0%B0

МЕТА: Формувати вміння розпізнавати дієслова серед інших частин мови; закріпити знання про істотні ознаки дієслова: лексичне значення питань, роль у реченні; засвоїти правопис частки не з дієсловами;ознайомити з поняттям «неозначена форма дієслова (інфінітив) як початкова форма дієслова»; дати загальне уявлення про категорію способу дієслова, парадигму наказового способу дієслова;доцільно і правильно вживати дієслова у власних

висловлюваннях. Ознайомити студентів із формами знахідного відмінка іменників. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ


1.Дієслово – це слово, що означає дію. 2. Дієслова відповідають на питання що робити? що зробити? і т.д. 3. Дієслово змінюється за числами та часами. 4.дієслова поділяються на 2 дієвідміни 5. Іменники змінюються за відмінками 6. Правила творення знахідного відмінка іменників Студент повинен уміти: 1. Розпізнавати дієслова серед інших частин мови. 2. Ставити питання до дієслів. 3. Утворювати форми теперішнього часу дієслів 4. Розрізняти дієслова І та ІІ дієвідмін та формувати з ними речення 5. Вживати іменники у знахідному відмінку Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання лексики з теми «Дні тижня. Мій робочий день» Міждисциплінарна інтеграція











№ /п



засвоєння













ІІ. Основний етап:



граматичних вправ і завдань теми «Дієслово. ІІ дієвідміна. Теперішній

час. Наказовий спосіб дієслова. Знахідний відмінок іменника

(вираження прямого об‘єкта). Дні тижня. Мій

робочий тиждень.»










завдань.











теми.









майбутній: буду читати; 7. Спосіб:

дійсний (виражає реальну дію або стан, які відбуваються, відбулися чи відбуватимуться) ;

умовний (виражає дію або стан, бажані або можливі за певних умов);

наказовий (виражає наказ прохання пораду заклик до виконання дії). 8. Вид:


доконаний: прочитав;

недоконаний: читав. У формі минулого часу особові дієслова змінюються за родами і числами (знав, знала, знало, знали).

За типом відмінювання всі дієслова поділяються на дієслова І та II дієвідмін. До І дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини мають закінчення

-уть, -ють. Характерним голосним у закінченнях є е (а після голосного є). До II дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини мають закінчення -ать, -ять. Характерним голосним у закінченнях є и (а після голосного ї). Визначити дієвідміну можна за основою інфінітива (відкинувши суфікс-ти). Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня

1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. –

Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с.

ТЕМА 12. ДІЄСЛОВО. ІІ ДІЄВІДМІНА. ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС. НАКАЗОВИЙ

СПОСІБ ДІЄСЛОВА. ЗНАХІДНИЙ ВІДМІНОК ІМЕННИКА (ВИРАЖЕННЯ

ПРЯМОГО ОБ‘ЄКТА). ПОГОДА. ЯВИЩА ПРИРОДИ (2 ГОД.) МЕТА: Формувати вміння розпізнавати дієслова серед інших частин мови; закріпити знання про істотні ознаки дієслова: лексичне значення питань, роль у реченні; засвоїти правопис частки не з дієсловами;ознайомити з поняттям «неозначена форма дієслова (інфінітив) як початкова форма дієслова»; дати загальне уявлення про категорію способу дієслова, парадигму наказового способу дієслова;доцільно і правильно вживати дієслова у власних висловлюваннях. Ознайомити студентів із формами знахідного відмінка іменників. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ


1.Дієслово – це слово, що означає дію. 2. Дієслова відповідають на питання що робити? що зробити? і т.д.

3. Дієслово змінюється за числами та часами. 4.дієслова поділяються на 2 дієвідміни 5. Іменники змінюються за відмінками 6. Правила творення знахідного відмінка іменників 7. Дієслова, які керують знахідним відмінком без прийменника Студент повинен уміти:

1. Розпізнавати дієслова серед інших частин мови.

2. Ставити питання до дієслів. 3. Утворювати форми теперішнього часу дієслів 4. Розрізняти дієслова І та ІІ дієвідмін та формувати з ними речення 5. Вживати іменники у знахідному відмінку 6. Будувати речення зі знахідним відмінком Виховні цілі заняття:

Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання лексики з теми «Погода. Явища природи» Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п











ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Дієслово. ІІ дієвідміна. Теперішній час. Наказовий спосіб дієслова. Знахідний відмінок іменника (вираження прямого об‘єкта). Погода. Явища природи.».



ІІІ. Заключний етап: Третій Індивідуальний Матеріали для

1. Контроль і корекція рівня професійних навичок.

контроль вихідного рівня знань студентів.

перевірки вихідного рівня знань студентів.










майбутній: буду читати; 12. Спосіб:

дійсний (виражає реальну дію або стан, які відбуваються, відбулися чи відбуватимуться) ;

умовний (виражає дію або стан, бажані або можливі за певних умов);

наказовий (виражає наказ прохання пораду заклик до виконання дії). 13. Вид:

доконаний: прочитав;

недоконаний: читав. У формі минулого часу особові дієслова змінюються за родами і числами (знав, знала, знало, знали).

За типом відмінювання всі дієслова поділяються на дієслова І та II дієвідмін. До І дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини мають закінчення -уть, -ють. Характерним голосним у закінченнях є е (а після голосного є). До II дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини мають закінчення -ать, -ять. Характерним голосним у закінченнях є и (а після голосного ї). Визначити дієвідміну можна за основою інфінітива (відкинувши суфікс-ти). Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня

1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011.


3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань

(робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 13. ДІЄВІДМІНЮВАННЯ ДІЄСЛІВ ІЗ СУФІКСОМ -УВА-, (-ЮВА-).

МИНУЛИЙ ЧАС ДІЄСЛОВА. КУПУЄМО ЛІКИ МЕТА: навчити правильно змінювати особові дієслова з суфіксами -ува, -юва. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ


1. правила відмінювання дієслів з суфіксами -ува, -юва. 2. різницю між дієсловами з суфіксами -ува, -юва та іншими особовими формами дієслів І дієвідмівни

3. Особові закінчення дієслів минулого часу Студент повинен уміти:

1. Чітко визначати дієслова з суфіксами -ува, -юва. 2. змінювати особові форми дієслів з суфіксами -ува, -юва. 3. Утворювати форми минулого часу дієслів. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці лексичні навички вживання слів фармацевтичної підгрупи. Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п












ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Дієвідмінювання дієслів із суфіксом -ува-, (-юва-). Минулий час дієслова. Купуємо ліки.».

Третій Контроль і корегування вимови загальновживаної лексики з теми; контроль виконання дотекстових і післятекстових

завдань, формування й відтворення діалогів, коротких повідомлень, відповідей на запитання після прочитаного тексту; контроль практичного засвоєння нового граматичного матеріалу шляхом перевірки виконаних вправ та завдань.







Минулий час

читати писати стояти дивитися

я, ти, він я, ти, вона ми,ви,вони

читав читала читали

писав писала писали

стояв стояла стояли

дивився дивилася дивилися

-в -ла ся /сь -ли

Що ти робив? Що він робив? Що вона робила? Що ви робили? Що вони робили? ♦ Запам'ятайте: нести – ніс (але несла, несли) Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня 1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с.


ТЕМА 14.ДІЄСЛОВО БУТИ. МАЙБУТНІЙ ЧАС ДІЄСЛОВА.

МІЙ ВИХІДНИЙ ДЕНЬ (2 ГОД.) МЕТА:дати поняття про часи дієслова, зокрема про минулий та майбутній час; з'ясувати, яку дію означають дієслова в минулому часі, які зміни дієслів у минулому часі відбуваються; вирізняти майбутній час дієслів від інших;удосконалити загальнопізнавальні вміння й навички визначати час дієслів та розвивати творчі вміння доцільно використовувати дієслова минулого та майбутнього часу в монологічних та діалогічних висловлюваннях. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ Студент повинен знати: 1. різницю між часовими формами дієслів. 2. складну та складену форму майбутнього часу. 3.Правила вживання майбутнього часу дієслів Студент повинен уміти:

1. розрізняти часові форми дієслів 2. утворювати складну та складену форму майбутнього часу. 3.застосовувати складну та складену форму майбутнього часу при побудові речень. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання слів з теми «Мій вихідний день».

Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п



засвоєння













ІІ.




граматичних вправ і завдань теми «Дієслово

бути. Майбутній час дієслова. Мій вихідний

день.».










завдань.











теми.

ЗМІСТ НАВЧАННЯ Майбутній час. Складена форма.

я ти він, вона, воно

ми ви вони

буду будеш буде

будемо будете будуть

читати (інф.) вчити розмовляти

гуляти працювати снідати

Що ти будеш робити? Що він (вона, воно) буде робити? Що ви будете робити? Що вони будуть робити? Складна форма

я ти він, вона, воно ми ви вони

читатиму читатимеш читатиме читатимемо читатимете читатимуть

вчитиму вчитимеш вчитиме вчитимемо вчитимете вчитимуть

дивитимуся дивитимешся [с′:а] дивитиметься ц′:а] дивитимемося дивитиметеся дивитимуться[ц′:а]

Що ти робитимеш? Що він (вона) робитиме? Що ви робитимете? Що вони робитимуть? Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня

1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999.

2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 15. ПРИСЛІВНИК ЯК ЧАСТИНА МОВИ, ЩО ХАРАКТЕРИЗУЄ ДІЮ.

РОЗРЯДИ ПРИСЛІВНИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ. ПОРИ РОКУ (2 ГОД.) МЕТА: досягти практичного усвідомлення прислівника як лексико-граматичної групи слів; навчити розпізнавати прислівники серед інших частин мови; систематизувати відомості про граматичні та морфологічні ознаки прислівника, його лексичне значення, правопис, синтаксичну роль; формувати

в учнів навички практичного застосування теоретичних знань, правильного використання в усному й писемному мовленні. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ

Студент повинен знати: 1. На які питання відповідають прислівники. 2. Що прислівники не змінюються і в реченні вступають у синтаксичний

зв’язок передусім з дієсловами. 3. На які групи за загальними значеннями розподіляються прислівники. Студент повинен уміти: 1. Ставити питання до прислівників. 2. Знаходити прислівники в реченні і будувати власні. 3. Визначати розряди прислівників за значенням. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці лексичний мінімум з теми «Пори року». Міждисциплінарна інтеграція









чужоземцями фахової практики у лікувально-профілактичних закладах України .


№ з/п



засвоєння










ІІ.





«Прислівник як частина мови, що характеризує

дію. Розряди прислівників за

значенням. Пори








року..». прочитаного тексту; контроль практичного



завдань.









теми.


Теоретичний матеріал: Прислівник – це незмінна частина мови, яка позначає ознаку дії (зробити швидко), ознака ознаки (дуже хороший) або ознаку предмета (поворот направо) і відповідає на питання як? де? коли? навіщо? скільки? чому? і т.д. Прислівники утворюються від різних частин мови: швидкий – швидко, далечінь – вдалину, швидше – скоріше, двоє – надвоє, весь – щосили. Будучи незмінними, вони не мають закінчень (все слово – основа). Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня

1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с.

ТЕМА 16. ІМЕННИКИ ТА ОСОБОВІ ЗАЙМЕННИКИ У ЗНАХІДНОМУ

ВІДМІНКУ ОДНИНИ. ТЕМПЕРАМЕНТ І ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ (2 ГОД.)

МЕТА: Засвоїти матеріал про загальні аспекти значень знахідного відмінка (прямий об’єкт і час). Виробляти вміння визначати іменники у знахідному відмінку та розуміти їх смислові відношення у реченні. Правильно використовувати у мовленні форму знахідного відмінка; узгодження іменників та особових займенників.

ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ Студент повинен знати:

1. Дієслова, що керують Знахідним відмінком. 2. Граматичні форми іменників та особових займенників. 3. Смислову ситуацію, в якій виживаються значення знахідного відмінка як прямого об’єкта та часу дії.

Студент повинен уміти:

1. Ставити питання від дієслів, що керують Знахідним відмінком. 2. Утворювати форми знахідного відмінка однини від поданих іменників та займенників. 3. Використовувати значення знахідного відмінка відповідно до контексту. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання слів з теми «Темперамент і професійна діяльність». Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п



засвоєння










ІІ.




граматичних вправ і завдань теми «Іменники та особові займенники у

знахідному відмінку





відтворення діалогів,


однини. Темперамент і професійна діяльність.».

коротких повідомлень, відповідей на

запитання після прочитаного тексту;

контроль практичного засвоєння нового

граматичного матеріалу шляхом перевірки










теми.



У знахідпому відмінку однини іменники мають закінчення -а (-я), -у (-ю), або вживаються у формі назовного відмінку. -А (-Я) 1. -а (-я) мають усі іменники чоловічого роду на приголосний та -о (-ьо), коли вони означують живі істоти, а крім того можуть мати й інші іменники : за хло ́пця, мете́лика… на ду ́ба, за олівця́, карбо́ванця, плу ́га, каганця ́..., навіть

університе́та, декре́та й ін. -У (-Ю) 2. -у (-ю) мають усі іменни|и жіночого й чоловічого роду на -а (-я): на ра ́ду, старшину́, суддю́... Усі інші іменникис(отже всілякого роду й жіночого на приголосний) у знахідному відмінку мають форми назовного, але від слова ма ́ти знахідн. однини ма́тір. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня



– Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с. ТЕМА 17. ПРИКМЕТНИКИ ТА ПРИСВІЙНІ ЗАЙМЕННИКИ У ЗНАХІДНОМУ

ВІДМІНКУ ОДНИНИ. ЛІКАР, СУСПІЛЬСТВО, ДЕРЖАВА (2 ГОД.)

МЕТА: Засвоїти матеріал про загальні аспекти значень знахідного відмінка. Виробляти вміння визначати прикметники та присвійні займенники у знахідному відмінку та розуміти їх смислові відношення у реченні. Правильно використовувати у мовленні форму знахідного відмінка; узгодження прикметників та присвійних займенників у знахідному відмінку однини. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ Студент повинен знати: 1. Дієслова, що керують Знахідним відмінком. 2. Граматичні форми прикметників та присвійних займенників у знахідному відмінку однини. 3. Смислову ситуацію, в якій виживаються значення знахідного відмінка як прямого об’єкта та часу дії. Студент повинен уміти:

1. Ставити питання від дієслів, що керують Знахідним відмінком. 2. Утворювати форми знахідного відмінка однини від поданих прикметників та присвійних займенників. 3. Використовувати значення знахідного відмінка відповідно до контексту. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання слів з теми «Лікар. Суспільство. Держава»












№ з/п











ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Прикметники та присвійні займенники у знахідному відмінку однини. Лікар, суспільство, держава.».









Прикметник може змінювати рід число та відмінок. Відмінювання — важлива властивість прикметника. Вона допомагає узгоджуватися з іменником і робить мову ще милозвучнішою.

За характером закінчень прикметники поділяють на групи — тверду і

м’яку. Вибір відмінкового закінчення не залежить від значення прикметника. Прикметник у знахідному відмінку змінюється лише при умові, що

змінюється іменник, від якого залежить сам прикметник. Аналогічно відмінюють і присвійні займенники.

Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня 1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с.

4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. –

Тернопіль, 2007. – 162 с.

ТЕМА 18. ДІЄСЛОВО. НЕДОКОНАНИЙ І ДОКОНАНИЙ ВИД ДІЄСЛОВА.

ЗНАЧЕННЯ І ВЖИВАННЯ ДІЄСЛІВ ІЗ ЧАСТКОЮ –СЯ (-СЬ). ДІМ І ПОБУТ. ОРЕНДА ЖИТЛА. КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ (4 ГОД.)

МЕТА: ознайомити студентів із доконаним і недоконаним видами дієслів,

сформувати вміння розрізняти дієслова доконаного і недоконаного видів; пояснити причини специфічної зміни ознаки всіх форм дієслова; удосконалити вміння доречно вживати види дієслів в усному та писемному мовленні. обумовити особливості вимови і правопису дієслів на -ся (сь); формувати навички правопису: повторити змінювання дієслів у минулому, теперішньому та майбутньому часі; розвивати уважність, спостережливість та вимову студентів; поповнити словниковий запас новими дієслівними формами. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ


1. Правила поділу дієслів на види. 2. Різницю між вживанням дієслів доконаного та недоконаного виду. 3. Часові форми у яких дієслова вживаються у двох видах. 4. Правила творення видових форм дієслова. 5. Яке значення дає дієсловам постфікс -ся. 6. Які дієслова завжди закінчуються на -ся, а які можуть вживатися без -ся. 7. Правила поєднання дієслів з -ся і без -ся з відмінковими формами іменників. Студент повинен уміти: 1. Визначити вид дієслова. 2. Виділити серед дієслів вжиті у доконаному чи недоконаному виді дієслова. 3. Утворювати ту чи іншу видову форму дієслова. 4. Вживати правильну видову форму дієслова при формуванні речення. 5. Утворити, де це можливо, від звичайних дієслів дієслівні форми з -ся. 6. Правильно вживати з відповідними відмінковими формами іменників дієслова з -ся і без -ся. 7. Складати речення з дієсловами на -ся, та правильно вживати їх у мовленні. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання лексики з теми «дім і побут» Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п











ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Дієслово. Недоконаний і доконаний вид дієслова. Значення і вживання дієслів із часткою –ся (-сь). Дім і побут. Оренда житла. Комунальні послуги..».








Дієслова бувають доконаного і недоконаного виду. Дієслова доконаного виду означають завершену дію і відповідають на питання що зробити? (прочитати,

сказати, відбігти). Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію І відповідають на питання що робити? (читати, думати, співати). Види дієслів творяться префіксальним (думати – придумати) і суфіксальним (стрибати – стрибнути) способами, за допомогою чергування голосних і приголосних звуків у коренях (застерегти – застерігати, пискнути – пищати) або зміни наголосу (скликати – скликати). Деякі дієслова утворюють видові пари від інших основ (брати – взяти).

Дієслова на -ся (-сь) називають дію, що спрямована на того, хто її виконує. За часами такі словоформи змінюються так само, як і інші дієслова, але вкінці додаємо частинку -ся (-сь). Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня 1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів

підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для

студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 19. ДІЄСЛОВА РУХУ ІТИ, ЇХАТИ. ВИДИ ТРАНСПОРТУ (2 ГОД.)

МЕТА: Дати конкретне уявлення про дієслова із лексичним значенням спрямованого руху предмета в просторі, що входять у сполучення з іменниками конкретного значення, які уточнюють спрямованість руху, поглибити знання студентів у засвоєнні даної граматики, сформувати у студентів уміння вільно використовувати дієслова руху у спілкуванні в реальних мовленнєвих ситуаціях. Узагальнити й систематизувати знання про загальне значення дієслів руху (іти, їхати, нести, везти, вести, плисти, летіти, бігти), на практиці усвідомити доцільність вживання тієї чи іншої словоформи, повторити правила їхнього вживання у різних часах і особах. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ

Студент повинен знати.

1. Які є дієслова руху. 2. Різницю між дієсловами які вказують на дію та на рух. 3. Закінчення, які утворюють різні часові та особові форми дієслів руху. 4. Як правильно вживати дієслова руху при побудові речень. Студент повинен уміти:

1. Знайти у тексті дієслова руху. 2. Визначати час дієслів руху та змінювати такі дієслова у різних часах і особах. 3. Будувати речення, використовуючи дієслова руху. 4. Правильно використовувати дієслова руху при постановці запитань та відповідей на них. Виховні цілі заняття:

Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання слів з підгрупи «транспорт». Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п



засвоєння













ІІ.




граматичних вправ і завдань теми «Дієслова руху іти, їхати. Види

транспорту.».










завдань.









3. Домашнє завдання, інструкція до

виконання. 4. Завдання для

вивчення наступної теми.


Дієслова руху – це обмежена група дієслів, які означають рух суб’єкта у

просторі й відрізняються від інших дієслів тим, що мають пари: одне із слів означає рух в одному напрямку (іти, нести), а інше – у різних (ходити, носити). Як і інші, ці дієслова поділяються на дві дієвідміни і змінюються за особами, видом і часами. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня


Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 20. ДІЄСЛОВА РУХУ ІТИ, ЇХАТИ (2 ГОД.) МЕТА: Дати конкретне уявлення про дієслова із лексичним значенням спрямованого руху предмета в просторі, що входять у сполучення з іменниками конкретного значення, які уточнюють спрямованість руху, поглибити знання студентів у засвоєнні даної граматики, сформувати у студентів уміння вільно використовувати дієслова руху у спілкуванні в реальних мовленнєвих ситуаціях. Узагальнити й систематизувати знання про загальне значення дієслів руху (іти, їхати, нести, везти, вести, плисти, летіти, бігти), на практиці усвідомити доцільність вживання тієї чи іншої словоформи, повторити правила їхнього

вживання у різних часах і особах. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ



1. Знайти у тексті дієслова руху. 2. Визначати час дієслів руху та змінювати такі дієслова у різних часах і особах. 3. Будувати речення, використовуючи дієслова руху. 4. Правильно використовувати дієслова руху при постановці запитань та відповідей на них.

Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання ввічливих слів, повязаних з підгрупою «подорож». Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п














ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Дієслова руху іти, їхати.».










Дієслова руху – це обмежена група дієслів, які означають рух суб’єкта у просторі й відрізняються від інших дієслів тим, що мають пари: одне із слів означає рух в одному напрямку (іти, нести), а інше – у різних (ходити, носити). Як і інші, ці дієслова поділяються на дві дієвідміни і змінюються за особами, видом і часами. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня 1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 21. ДІЄСЛОВА РУХУ ХОДИТИ, ЇЗДИТИ ТА ЇХ ВЖИВАННЯ. В

АЕРОПОРТУ. НА ВОКЗАЛІ (2 ГОД.) МЕТА: узагальнити й систематизувати знання про загальне значення дієслів руху ходити, їздити), на практиці усвідомити доцільність вживання тієї чи іншої словоформи, повторити правила їхнього вживання у різних часах і

особах. Дати конкретне уявлення про дієслова із лексичним значенням спрямованого руху предмета в просторі, що входять у сполучення з іменниками конкретного значення, які уточнюють спрямованість руху, поглибити знання студентів у засвоєнні даної граматики, сформувати у студентів уміння вільно використовувати дієслова руху у спілкуванні в реальних мовленнєвих ситуаціях.

ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ Студент повинен знати.

1. Які є дієслова руху. 2. Різницю між дієсловами які вказують на дію та на рух. 3. Закінчення, які утворюють різні часові та особові форми дієслів руху. 4. Як правильно вживати дієслова руху при побудові речень.


1. Знайти у тексті дієслова руху. 2. Визначати час дієслів руху та змінювати такі дієслова у різних часах і особах. 3. Будувати речення, використовуючи дієслова руху. 4. Правильно використовувати дієслова руху при постановці запитань та відповідей на них. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання ввічливих слів, повязаних з підгрупою «аеропорт, вокзал» Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п



засвоєння













ІІ.




граматичних вправ і завдань теми «Дієслова

руху ходити, їздити та їх вживання. В аеропорту.

На вокзалі.».






відповідей на















теми.



Дієслова руху – це обмежена група дієслів, які означають рух суб’єкта у просторі й відрізняються від інших дієслів тим, що мають пари: одне із слів означає рух в одному напрямку (іти, нести), а інше – у різних (ходити, їздити). Як і інші, ці дієслова поділяються на дві дієвідміни і змінюються за особами, видом і часами. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня 1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах.


ТЕМА 22. ДІЄСЛОВА РУХУ ХОДИТИ, ЇЗДИТИ ТА ЇХ ВЖИВАННЯ (2 ГОД.) МЕТА:узагальнити й систематизувати знання про загальне значення дієслів руху ходити, їздити), на практиці усвідомити доцільність вживання тієї чи

іншої словоформи, повторити правила їхнього вживання у різних часах і особах. Дати конкретне уявлення про дієслова із лексичним значенням спрямованого руху предмета в просторі, що входять у сполучення з іменниками конкретного значення, які уточнюють спрямованість руху, поглибити знання студентів у засвоєнні даної граматики, сформувати у студентів уміння вільно

використовувати дієслова руху у спілкуванні в реальних мовленнєвих ситуаціях. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ



1. Знайти у тексті дієслова руху. 2. Визначати час дієслів руху та змінювати такі дієслова у різних часах і особах. 3. Будувати речення, використовуючи дієслова руху. 4. Правильно використовувати дієслова руху при постановці запитань та відповідей на них. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання ввічливих слів, повязаних з перебуванням на вокзалах чи в аеропортах. Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п



засвоєння













ІІ.


1. Ознайомлення і робота Третій Контроль і корегування

з активною лексикою, текстом; виконання


граматичних вправ і завдань теми «Дієслова

руху ходити, їздити та їх вживання.».

вимови загальновживаної лексики з теми;








завдань.











теми.


Теоретичний матеріал: Дієслова руху – це обмежена група дієслів, які означають рух суб’єкта у

просторі й відрізняються від інших дієслів тим, що мають пари: одне із слів означає рух в одному напрямку (іти, нести), а інше – у різних (ходити, їздити). Як і інші, ці дієслова поділяються на дві дієвідміни і змінюються за особами, видом і часами. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня




ТЕМА 23. ЗНАХІДНИЙ ВІДМІНОК НАПРЯМКУ (4 ГОД.)

МЕТА: Ознайомити студентів з особливостями вживання зназідного відмінка

на позначення місця з питанням куди? ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ Студент повинен знати:

1. знахідний відмінок може вказувати на місце дії. 2. прийменники, які керують знахідним відмінком при вказівці на напрямок. 3. дієслова, які керують знахідним відмінком при вказівці на напрямок Студент повинен уміти: 1. Чітко в яких слід вживати знахідний відмінок у значенні напрямку. 2. будувати речення, вживаючи форми знахідного відмінка для позначення напрямку. 3.Ставити питання до слів у знахідному відмінку, які позначають напрямок. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання слів, що вказують на напрямок і місце дії. Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п



засвоєння













ІІ.




граматичних вправ і




завдань теми «Знахідний відмінок напрямку.».







завдань.











теми.


Вживання форм знахідного відмінка вказує на напрямок чи місце дії, якщо перед такими словами у реченні стоять прийменники у, в, на, коли до цих слів ставимо питання куди? Окрім того таку ж форму надають дієслова

запрошувати, дивитися та класти у поєднанні з прямим об’єктом дії. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня 1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с.


ТЕМА 24. ІМЕННИКИ У МІСЦЕВОМУ ВІДМІНКУ ОДНИНИ ДЛЯ

ПОЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ДІЇ. ВЖИВАННЯ ПРИЙМЕННИКІВ У, В, НА. У МІСТІ (2 ГОД.)

МЕТА: Виявити роль місцевого відмінка для з’ясування місцезнаходження предмета; засвоїти закінчення місцевого відмінка однини та множини за участі прийменників У та НА.; розвивати вміння правильно вживати форми іменників у М. в. Обґрунтувати вивчення теми про з’ясування чи

повідомлення про місцезнаходження чого-небудь або кого-небудь для процесу вивчення української мови як іноземної. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ


1.У місцевому відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ові, -еві (-єві), -у (-ю), -і (-ї). 2. Дієслова, які керують Місцевим відмінком. 3. Де можна вжити сполучник ДЕ. 4.Конструкції Місцевого відмінка для вираження часу. Студент повинен уміти:

1. Ставити у Місцевий відмінок іменники другої відміни однини. 2. Складати речення з дієсловами , що керуюють Місцевим відмінком. 3. Будувати речення з сполучником ДЕ з вказівкою на місце. 4. Правильно вживати конструкції з місцевим відмінком для вираження часу в мовленні. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання слів, які допомагають орієнтуватися у місті. Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п



засвоєння




Журнал, методична

розробка для викладача, методична

вказівка для студентів, робочий

зошит.





Матеріали для перевірки

вхідного рівня знань студентів.

ІІ.




граматичних вправ і завдань теми «Іменники

у місцевому відмінку однини для позначення

місця дії. Вживання прийменників у, в, на. У

місті.».










завдань.






Матеріали для перевірки

вихідного рівня знань студентів.




теми.


Місце (де?) у(в)/на + .. -і/-ї Де ти живеш? – Я живу у/в Пекіні -і

Києві селі Китаї -ї (після голосного Росії та апострофа) на Уралі вулиці Зеленій

♦ Запам'ятайте: 1) -к(о) – -у: парк – у парку, ліжко – на ліжку, літак – в літаку, банк – у банку, будинок – в будинку. Але урок – на уроці, Крим – у Криму. 2) чергування: к/ц, г/з, х/с: рука – в руці, книжка – у книжці[з'ц']; Рига – у Ризі, дорога – на дорозі; поверх – на поверсі. 3) чергування у корені: і/о, і/е, ї/є: стіл – на столі, папір – на папері, Канів – у Каневі, Харків – у Харкові, Київ – у Києві.

4) випадання голосного: південь – на півдні, стілець – на стільці. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня


акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005.

6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с.

ТЕМА 25. ІМЕННИКИ У МІСЦЕВОМУ ВІДМІНКУ ОДНИНИ ДЛЯ ПОЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ДІЇ. ВЖИВАННЯ ПРИЙМЕННИКІВ У, В, НА. У

МАГАЗИНІ, НА РИНКУ, У СУПЕРМАРКЕТІ (2 ГОД.) МЕТА: Виявити роль місцевого відмінка для з’ясування місцезнаходження предмета; засвоїти закінчення місцевого відмінка однини та множини за участі прийменників У та НА.; розвивати вміння правильно вживати форми іменників у М. в. Обґрунтувати вивчення теми про з’ясування чи повідомлення про місцезнаходження чого-небудь або кого-небудь для процесу вивчення української мови як іноземної.

ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ


1.У місцевому відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ові, -еві (-єві), -у (-ю), -і (-ї). 2. Дієслова, які керують Місцевим відмінком. 3. Де можна вжити сполучник ДЕ.

4.Конструкції Місцевого відмінка для вираження часу. Студент повинен уміти:

1. Ставити у Місцевий відмінок іменники другої відміни однини. 2. Складати речення з дієсловами , що керуюють Місцевим відмінком. 3. Будувати речення з сполучником ДЕ з вказівкою на місце. 4. Правильно вживати конструкції з місцевим відмінком для вираження часу в мовленні. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання слів, які допомагають орієнтуватися у місті, в магазині, на ринку. Міждисциплінарна інтеграція

Місце дисципліни в структурно-логічній схемі підготовки фахівця Перелік дисциплін, на які безпосередньо спирається вивчення цієї дисципліни





№ з/п











ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Іменники у місцевому відмінку однини для позначення місця дії. Вживання прийменників у, в, на. У магазині, на ринку, у супермаркеті.».








Місце (де?) у(в)/на + .. -і/-ї

Де ти живеш? – Я живу у/в Пекіні -і Києві селі Китаї -ї (після голосного Росії та апострофа) на Уралі вулиці Зеленій

♦ Запам'ятайте: 1) -к(о) – -у: парк – у парку, ліжко – на ліжку, літак – в літаку, банк – у банку, будинок – в будинку. Але урок – на уроці, Крим – у Криму. 2) чергування: к/ц, г/з, х/с: рука – в руці, книжка – у книжці[з'ц']; Рига – у Ризі, дорога – на дорозі; поверх – на поверсі. 3) чергування у корені: і/о, і/е, ї/є: стіл – на столі, папір – на папері, Канів –

у Каневі, Харків – у Харкові, Київ – у Києві. 4) випадання голосного: південь – на півдні, стілець – на стільці.

Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня 1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 26. ІМЕННИКИ У МІСЦЕВОМУ ВІДМІНКУ МНОЖИНИ. В УНІВЕРСИТЕТІ (2 ГОД.)

МЕТА: Навчитися правильно утворювати і використовувати у мовленні форми іменників у місцевому відмінку множини з прийменниками. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ Студент повинен знати:

1) особливості формозміни іменників, прикметників і присвійних займенників у місцевому відмінку множини;

2) питання до названих частин мови у місцевому відмінку множини; 3) граматичні правила узгодження форм прикметників та присвійних

займенників з іменниками в місцевому відмінку множини. Студент повинен уміти:

1. Визначати форму множини місцевого відмінка іменників.

2. Навчитися відмінювати іменники. 3. Будувати і використовувати мовленнєві конструкції з іменниками, у

місцевому відмінку множини. 4. Ставити питання до слова у множині місцевому відмінку. 5. Правильно вживати закінчення іменників, у формі місцевого відмінка

множини.

6. Автоматизувати вживання мовленнєвих конструкції з місцевим відмінком множини іменників.

Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання слів з тематичної групи «університет». Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п



засвоєння













ІІ.




граматичних вправ і завдань теми «Іменники

у місцевому відмінку множини. В

університеті.».










завдань.








2. Підведення підсумків,

оголошення оцінок. 3. Домашнє завдання,

інструкція до виконання.


теми.


Місцевий відмінок множини передає значення сукупності однорідних предметів, які у контексті виражають місце дії. Наприклад, студенти навчаються в університетах (де (у яких місцях?) навчаються студенти?).

Якщо основа іменника у називному відмінку однини закінчується на твердий приголосний, у місцевому відмінку множини вживається закінчення -ах. Іменники з основою на м’який приголосний та іменники середнього роду із закінченням -е мають закінчення -ях. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня


мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 27. ПРИКМЕТНИКИ І ПРИСВІЙНІ ЗАЙМЕННИКИ У МІСЦЕВОМУ ВІДМІНКУ. ОДЯГ, ВЗУТТЯ. У МАГАЗИНІ ОДЯГУ ТА ВЗУТТЯ (2 ГОД.)

МЕТА: Охарактеризувати закінчення прикметників та присвійних займенників у місцевому відмінку однини. Особливості вживання сполучника ДЕ у складному реченні. Розуміти особливості відмінкових закінчень присвійних займенників у формі однини місцевого відмінка.


1) закінчення прикметників у місцевому відмінку однини; 2) за якої умови сполучник де можна вживати у реченні; 3. форми присвійних займенників у місцевому відмінку однини; 4. закінчення присвійних займенників у місцевому відмінку однини; 5. значення присвійних займенників у місцевому відмінку;


1. Визначати значення присвійного займенника в реченні у формі місцевого відмінка однини.

2. Визначати відмінок займенника за його значенням у реченні. 3. Ставити питання до присвійного займенника від інших слів у реченні. 4. Визначати присвійний займенник у місцевому відмінку однини в

реченні. 5. Будувати речення, вживаючи прикметники у місцевому відмінку однини 6. Розрізняти речення, у яких можна вжити сполучник ДЕ. 7. Підтвердити набуті навики, виконуючи завдання і вправи. 8. 2. Навчитися складати речення з сполучником ДЕ з вказівкою на місце. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання слів, що називають предмети гардеробу. Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п











ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Прикметники і присвійні займенники у місцевому відмінку. Одяг, взуття. У магазині одягу та взуття.».

Третій Контроль і корегування вимови загальновживаної лексики з теми; контроль виконання дотекстових і післятекстових завдань, формування й відтворення діалогів, коротких повідомлень, відповідей на запитання після прочитаного тексту;


контроль практичного засвоєння нового граматичного матеріалу шляхом перевірки виконаних вправ та завдань.






1. Прикметники так як іменники змінюють закінчення у місцевому відмінку однини. Розглянемо таблицю, де показано змінність прикметникових закінчень у родах, в однині. Прикметники у місцевому відмінку однини

Рід Називний відмінок

Місцевий відмінок

Закінчення

Жіночий Яка? світла кімната

у (на) якій? у світлій кімнаті

-ій

Чоловічий середній

Який? світлий клас нове завдання

у (на) якому? у світлому класі у новому завданні

-ому

2.Сполучник ДЕ вживається у реченнях, які позначають місце або час, в українській мові такі речення є складними.

3. Особливості відмінкових форм присвійних займенників полягають у відмінностях їх закінчень у місцевому відмінку однини.

Займенники чоловічого і середнього роду мій, моє, твій, твоє мають закінчення -єму (у моєму, у твоєму); похідні від особових ми, ви, вони - -ому (у нашому, у вашому, у їхньому). Займенники жіночого роду моя, твоя змінюють флексію на -їй (у моїй, у твоїй); наша, ваша, їхня – на -ій (у нашій, у вашій, у їхній). Присвійні займенники його, її у формі місцевого відмінка однини не змінюються. До них, як і до інших присвійних займенників, додається прийменник у (у його, у її). Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня


іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань

(робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с.


ТЕМА 28. ВЖИВАННЯ МІСЦЕВОГО ВІДМІНКА ДЛЯ ВИРАЖЕННЯ ЧАСУ (ГОДИНИ, МІСЯЦІ). МІСЯЦІ (4 ГОД.)

МЕТА: Навчитися називати час, розповідати про основні події дня, часові межі їх виконання, і розпізнавати їх часові характеристики на основі контексту, використовуючи місцевий відмінок. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ Студент повинен знати:

1) іменники-назви часових вимірів (рік, місяць, тиждень і т. ін.); 2) питання до слів у місцевому відмінку на позначення часу; 3) особливості форм іменників-назв часу в місцевому відмінку; 4) узгодження порядкових числівників зі словом рік у місцевому

відмінку. Студент повинен уміти: 1. Визначати значення вираження часу, використовуючи місцевий

відмінок. 2. Визначати відмінок слів,що позначають час, у реченні. 3. Будувати речення з іменниками у місцевому відмінку на позначення

часу. 4. Ставити питання до слова у місцевому відмінку зі значенням вираження

часу. 5. Визначати слова, що називаюсь час дії, у реченні та ставити їх у місцевий

відмінок. Автоматизувати вживання мовленнєвих конструкції з місцевим відмінком на позначення часу. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання слів на позначення місяців. Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п





засвоєння











ІІ.




граматичних вправ і завдань теми «Вживання місцевого відмінка для

вираження часу (години, місяці). Місяці.».










завдань.











теми.


Місцевий відмінок вживається на позначення часу в сполуках іменника-назви місяця (або слова рік) і прийменника у (в). Оскільки назви місяців і власне лексема місяць належать до іменників, то у місцевому відмінку вони мають

закінчення -і, окрім слова лютий, яке змінюється за правилами відмінювання прикметників і має закінчення -ому. Слово рік має форму в році. До слів, котрі позначають час, у місцевому відмінку ставиться питання коли? (у якому місяці, році?). Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня 1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999.

2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с.

5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с.

ТЕМА 29. ІМЕННИК У РОДОВОМУ ВІДМІНКУ ДЛЯ ВИРАЖЕННЯ НАЛЕЖНОСТІ. КИЇВ–СТОЛИЦЯ УКРАЇНИ (2 ГОД.)

МЕТА: Закріпити знання з вивчення категорій іменника. Навчити розпізнавати іменники за значенням. Звернути увагу на вживання іменників родового відмінка для вираження належності. Навчити складати речення за граматичними конструкціями . ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ

Студент повинен знати: 1. Категорії іменника. 2. Відмінювати іменники у знахідному, місцевому і родовому відмінках. 3. Розпізнавати іменники чоловічого роду однини у знахідному і родовому

відмінку однини. 4. З якими прийменниками вживається родовий відмінок. 5. Як поділяються іменники за значенням. 6. Поставити питання до іменників, різних за значенням.

Студент повинен вміти: 1. Ставити питання до самостійних частин мови. 2. Визначати відмінок іменника. 3. Не плутати іменники чоловічого роду однини у знахідному і родовому

відмінках. 4. Розпізнавати іменники за значенням, ставити до них питання. 5. За закінченнями визначати, до якого відмінка належить слово у тексті. 6. Складати речення згідно граматичних моделей.

Виховні цілі заняття: Ознайомити студентів з культурними особливостями столиці України. Міждисциплінарна інтеграція









чужоземцями фахової практики у лікувально-

профілактичних закладах України .


№ з/п



засвоєння













ІІ.




граматичних вправ і завдань теми «Іменник у родовому відмінку для вираження належності. Київ–столиця україни.».










завдань.











теми.


В українській мові родовий відмінок може означати належність якоїсь речі комусь або чомусь.

Родовий відмінок належності відрізняється від родового іменника присвійності тим, що до родового відмінка присвійності ставимо питання кого? чого?, а до родового належності – чий? Однак у більшості випадків питання чий? спонукає нас замість конструкції з родовим відмінком іменника

належності ставити прикметник, що є притаманним для української мови. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня


іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 30. ІМЕННИКИ ТА ОСОБОВІ ЗАЙМЕННИКИ У РОДОВОМУ

ВІДМІНКУ. У ЛІКАРЯ (4 ГОД.)

МЕТА: ознайомити із правописом іменників ІІ відмінив родовому відмінку, вчити використовувати орфографічний словник для визначення закінчень іменників чоловічого роду в родовому відмінку однини;;з граматичною формою іменників жіночого роду в родовому відмінку,розвивати вміння пояснювати закінчення іменників жіночого роду в даній формі за допомогою засвоєного правила; правильно вживати відмінкові форми іменника в усному і писемному мовленні. Поглибити знання студентів про займенник як самостійну частину мови, його морфологічні ознаки, синтаксичну роль. Навчити розпізнавати особові займенники, визначати особу, число відмінок займенника. Формувати вміння застосовувати форму родового відмінка однини займенників в усному й писемному мовленні. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ

Студент повинен знати: 1. Категорії займенника. 2. Розряди займенників за значенням; вміти розпізнавати їх. 3. Вживати особові займенники у місцевому,знахідному і родовому відмінках. 4. З якими прийменниками вживаються займенники.

Студент повинен вміти: 1. Знаходити займенник у реченні, тексті, усному мовленні. 2. Ставити питання до займенників, різних за значенням. 3. Провідмінювати особові займенники в місцевому, знахідному в родовому

відмінках. 4. Замінювати іменник на особовий займенник на письмі і в усному мовленні. Виховні цілі заняття:

Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання слів, які сприяють комунікації у лікарні. Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п



засвоєння













ІІ.




граматичних вправ і завдань теми «Іменники та особові займенники у родовому відмінку. У

лікаря.».










завдань.









3. Домашнє завдання, інструкція до

виконання. 4. Завдання для

вивчення наступної теми.


Займенник – це частина мови, яка вказує на предмети, їхні ознаки,

кількість, але не називає їх. Займенники відповідають на ті самі питання, що й частини мови, замість яких вони вживаються. Займенник ВИ може вживатися замість займенника ТИ при шанобливому звертанні до незнайомих людей, людей, старших за віком, до посадових осіб. ТАБЛИЦЯ ВІДМІНЮВАННЯ ОСОБОВИХ ЗАЙМЕННИКІВ

Відмінки

1 особа 2 особа 3 особа

Однина

Множина Однина

Множина Однина Множина

Н. хто? я ми ти ви він, вона, воно

вони

Р. кого? мене нас тебе вас його (нього), її (неї)

їх (них)

Д. кому? мені нам тобі вам йому, їй їм

З. кого? мене нас тебе вас його (нього), її (неї)

їх

Ор. ким? мною нами тобою вами ним, нею ними

М. на кому?

на мені на нас на тобі на вас на ньому, на нім, на ній

на них


1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 31. ВЖИВАННЯ РОДОВОГО ВІДМІНКУ ПІСЛЯ ЗАПЕРЕЧЕННЯ. СВЯТА І ТРАДИЦІЇ В УКРАЇНІ (2 ГОД.)

МЕТА: Закріпити знання з вивчення категорій іменника. Навчити:

а) вживати іменники у родовому відмінку після заперечення; б) розпізнавати іменники чоловічого роду родового і знахідного відмінків однини; в) складати конструкції за моделями; ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ


1) Категорії іменника. 2) Відмінювати іменники у місцевому і знахідному відмінках однини і

множини; у родовому відмінку після заперечення. 3) Чим розрізняються іменники чоловічого роду знахідного і родового

відмінка однини. 4) Визначати, до якого відмінка належать слова у тексті. 5) Добре читати і розповідати текст. Студент повинен вміти: 1) Ставити питання до самостійних частин мови. 2) Визначати відмінок іменника. 3) Відмінювати іменники у формі однини і множини (називний, знахідний, місцевий). 4) Правильно вживати відмінкові форми в усному і писемному мовленні. 5) Складати речення за конструкціями. 6) Добре читати текст. На основі змісту скласти свою розповідь. 7) правильно вживати відмінкові форми при запереченні. Виховні цілі заняття: Ознайомити студентів з культурою, традиціями та святами України. Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п











ІІ.


1. Ознайомлення і робота Третій Контроль і корегування

з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Вживання родового відмінку після заперечення. Свята і традиції в україні.».

вимови загальновживаної лексики з теми; контроль виконання дотекстових і післятекстових завдань, формування й відтворення діалогів, коротких повідомлень, відповідей на запитання після прочитаного тексту; контроль практичного засвоєння нового граматичного матеріалу шляхом перевірки виконаних вправ та завдань.








Nominative Genitive Ending

Masculine

студент журнал словник вчитель

Студента журнала /у

словника

- А / - У

вчитель

вчителя -Я

Neuter

місто вікно речення питання

міста вікна

-А

речення питання

речення

питання -Я

Fеmіпіпе

сестра студентка сім'я річ

сестри студентки

-И

сім‘я

сім’ї - ї

річ

речі - І



мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с.

8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 32. ВИРАЖЕННЯ ВІДСТАНІ Й НАПРЯМКУ РУХУ У РОДОВОМУ І ЗНАХІДНОМУ ВІДМІНКАХ. ПОДОРОЖ (2 ГОД.)

МЕТА: Повторити й поглибити знання про іменник як частину мови, сформувати вміння відмінювати іменники чоловічого і жіночого роду; розвивати навички правильно вживати закінчення іменників в родовому відмінку; вдосконалювати вміння та навички визначати відмінок іменника та встановлювати зв'язок слів у реченні; вдосконалювати вміння складати речення; розвивати вміння аналізувати, правильно і повно відповідати на запитання «Куди?», «Звідки?», а також формувати питальні речення з цими словами. узагальнити й систематизувати знання про загальне значення дієслів руху (іти, їхати, нести, везти, вести, плисти, летіти, бігти), на практиці усвідомити доцільність вживання тієї чи іншої словоформи, повторити

правила їхнього вживання у різних часах і особах ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ


1. Правила правильного вживання прийменників «до», «з». 2. Як правильно поєднувати прийменники «до», «з» з відмінковими формами іменників. 3. Як формувати питання використовуючи слова «Куди?», «Звідки?» та давати відповіді на такі запитання. Студент повинен уміти:

1. Правильно вживати з відповідними відмінковими формами прийменники «до», «з». 2. Будувати питання, використовуючи слова «Куди?», «Звідки?» та давати відповіді на такі запитання. 3. Знаходити у текстах та самостійно відтворювати відповідні мовні конструкції. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння правильно ставити запитання напрямку при комунікації.











№ з/п











ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Вираження відстані й напрямку руху у родовому і знахідному відмінках. Подорож.».









Кожний прийменник мас визначене коло зв’язку з відповідними відмінками і виражає певні відношення тільки з відповідною формою. Прийменник «з» може вживатись з іменниками родового чи орудного відмінка. У випадку, коли ми відповідаємо на питання «Звідки?» і вказуємо на напрям руху, прийменник «з» завжди вживають з іменниками родового відмінка (з вулиці, з центру). Прийменник до завжди вживається з формою родового відмінка іменника (до мами, до Києва) і також вказує на предмет; у напрямку до якого спрямовано

рух. У цьому випадку ми ставимо питання «Куди?». Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня


іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 33. ЗАКІНЧЕННЯ ІМЕННИКІВ ЧОЛОВІЧОГО РОДУ ОДНИНИ У

РОДОВОМУ ВІДМІНКУ (4 ГОД.)

МЕТА: ознайомити із правописом іменників ІІ відмінив родовому відмінку, вчити використовувати орфографічний словник для визначення закінчень іменників чоловічого роду в родовому відмінку однини;;з граматичною формою іменників жіночого роду в родовому відмінку,розвивати вміння пояснювати закінчення іменників жіночого роду в даній формі за допомогою засвоєного правила; правильно вживати відмінкові форми іменника в усному і писемному мовленні. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ

Студент повинен вміти:

1. Знаходити слова в родовому відмінку. 2. Ставити слова та словосполучення в родовий відмінок однини і множини. 3. Правильно використовувати родовий відмінок в усному та писемному мовленні. Студент повинен знати: 1. Правила написання закінчень –а(-я); -у(-ю) іменників чоловічого роду залежно від лексичного значення. Все, що конкретне, можна полічити – має закінчення –а(-я) в родовому відмінку однини, все, що абстрактне, до чого не можна доторкнутися, - закінчення –у(-ю). 2. Правила написання іменників жіночого роду в родовому відмінку. 3. Відмінкові форми іменника в усному та писемному мовленні. Міждисциплінарна інтеграція





На дисципліну спираються «Українська мова як іноземна» на рівнях А 2–В 1 основних курсів



ВНЗ МОЗ України, окремі аспекти вивчення дисципліни «Українська мова (за професійним

спрямуванням)», а також комунікативна готовність до проходження студентами-



№ з/п



засвоєння










ІІ.





«Закінчення іменників чоловічого роду однини у

родовому відмінку.».










завдань.











теми.



Закінчення -а, -я мають іменники, які означають: 1. назви осіб, власні імена та прізвища, персоніфіковані предмети та

явища: Вітра, Дмитра, Івана, Ліса, Мороза, професора, студента 2. назви тварин і дерев: ведмедя, вола, дуба, зайця, коня, ясеня 3. назви предметів: ножа, олівця, стола́ (сто ́лу) 4. назви населених пунктів: Києва, Львова, Лондона, Нью-Йорка, Харкова 5. географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі

та з суфіксами -ов, -ев (-єв), -ин (-їн): Дністра́, Іртиша́, Орла́, Пскова, Тетерева

6. назви мір довжини, ваги, часу, місяців і днів тижня, грошових знаків: кілометра, грама, місяця, вівторка, жовтня, долара; а також зменшені форми на -к: ліска, ставка́, майданчика

7. назви машин і їх деталей: автомобіля, дизеля, мотора 8. терміни іншомовного походження, які означають елементи будови

чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: атома, квадрата, радіуса, ромба, сектора; а також українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, займенника, трикутника, чисельника

Закінчення -у, -ю мають іменники, які означають: 1. назви речовини, маси, матеріалу: бензину, граніту, піску, каменю, льоду,

спирту, але: хліба 2. збірні поняття: батальйону, капіталу, колективу, лісу, то ́му, товару 3. назви кущових і трав'янистих рослин і сорти плодових дерев: барвінку,

гороху, наливу, ренету, щавлю 4. назви будівель, споруд, приміщень та їх частин: вокзалу, клубу,

коридору, магазину, палацу, тину, але: бліндажа, гаража, куреня, млина, хліва, карниза, еркера, портика

5. назви установ, закладів, організацій: інституту, комітету, штабу 6. слова із значенням місця, простору: краю, лиману, абзацу, світу, лугу 7. явища природи: вітру, грому, дощу, снігу 8. назви почуттів: болю, сорому, страху 9. назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного

життя, загальних і абстрактних понять: винятку, галасу, звуку, моменту, принципу, руху, світогляду, спорту, шуму, але: ривка, стрибка

10. терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі, літературознавчі терміни: аналізу, синтезу, образу, памфлету, нарису, стилю, сюжету

11. назви ігор і танців: вальсу, краков'яку, хокею, тенісу, але: гопака 12. назви складних безсуфіксних слів: живопису, трубопроводу 13. префіксальні іменники (крім назв істот): вибою, опуху, прибою,

прибутку, сувою, успіху 14. географічні назви: Алтаю, Бугу, Донбасу, Дону, Криту, Китаю,

Нілу, Сибіру Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня

1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики

для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець,

2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с.

ТЕМА 34. ПРИКМЕТНИКИ ТА ПРИСВІЙНІ ЗАЙМЕННИКИ У РОДОВОМУ

ВІДМІНКУ ОДНИНИ (2 ГОД.) МЕТА: Удосконалити вміння студентів застосовувати граматичні форми прикметників і присвійних займенників в усному мовленні та на письмі. Звернути увагу на вживання прикметників і присвійних займенників у родовому відмінку однини; узгодження вищезгаданих частин мови з іменником. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ Студент повинен знати: 1) Категорії прикметника і займенника. 2) Вживання прикметників у місцевому , знахідному і родовому відмінку однини. 3) Розпізнавати займенники за розрядами.

4) Вживання особових і присвійних займенників у місцевому , знахідному і родовому відмінках. Студент повинен вміти: 1) Розпізнавати частини мови. 2) Розповісти про категорії прикметника і займенника. 3) Відмінювати іменники, прикметники і займенники у місцевому, знахідному і родовому відмінках однини. 4) Розрізняти слова, вжиті у різних відмінках. 5) Будувати речення за граматичними конструкціями. 6) Читати й розуміти текст. Вміти поставити запитання до змісту тексту. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння наповнювати комунікативні моделі прикметниками та присвійними займенниками у родовому відмінку. Вживати такі моделі дря підвищення культурного рівня розмови Міждисциплінарна інтеграція










План і організаційна структура заняття №

з/п Основні етапи заняття,

їх функції та зміст Навчальні

цілі в Методи контролю і

навчання Матеріали

методичного

рівнях засвоєння

забезпечення











ІІ.





«Прикметники та присвійні займенники у

родовому відмінку однини.».










завдань.











теми.



1.Теоретичний матеріал. Прикметник – це частина мови, що називає ознаку предмета і відповідає на

питання який?яка?яке?які?чий?чия?чиє?чиї? Прикметники змінюються за родами, числами і відмінками. Прикметники мають 2 групи відмінювання: тверду і м’яку.

Таблиці відмінювання прикметників Відмінкові форми однини

Відмінок Питання Чол.рід Жін.рід Серед.рід

Н. який?яка?яке?

вірний вірна вірне

Р. якого?якої?якого?

вірного вірної вірного

Д.

якому?як

ій?якому?

вірному вірній вірному

З. як Н. або Р. яку?яке?

вірного вірну вірного

Ор. яким?якою?яким?

вірним вірною вірним

М.

на якому?на якій?на якому?

на вірному, на вірнім

на вірній на вірному

Відмінок Питання Чол.рід Жін.рід Серед.рід

Н. який? яка? яке?

давній давня давнє

Р. якого? якої? якого?

давнього давньої давнього

Д. якому? якій? якому?

давньому давній давньому

З. як Н. або Р. яку? яке?

як Н. або Р. давню давнє

Ор. яким? якою? яким?

давнім давньою давнім

М. на якому?на якій?на якому?

на давньому на давній на давньому

Присвійні займенники Присвійні займенники вказують на належність: — першій особі однини (мій) або множини (наш); — другій особі однини (твій) або множини (ваш); — третій особі однини (його, її) або множини (їхній); — будь-якій особі (свій). Присвійні займенники відмінюються подібно до прикметників м'якої групи з основою на й.

Однина Множина

Чол. і середн. рід Жін. рід

Н. мій, моє моя мої

Р. мого моєї моїх

Д. моєму моїй моїм

Зн. = Н. або Р. мою = Н. або Р.

Ор. моїм моєю моїми

М. ...моєму, моїм ...моїй ...моїх

Так само відмінюються займенники твій, свій. Займенники наш, ваш відмінюються як прикметники твердої групи.

Займенник їхній відмінюється як прикметник м'якої групи. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня


іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с.

ТЕМА 35. ЧИСЛІВНИКИ У РОДОВОМУ ВІДМІНКУ. ПИТАННЯ «СКІЛЬКИ?» (2 ГОД.)

МЕТА: Поглибити знання іноземних студентів про числівник, його морфологічні ознаки, функції в мовленні. Навчити поєднувати кількісні числівники з іменниками у родовому відмінку. Розвивати навички роботи з мовним матеріалом; застосовувати теоретичні знання практично. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ

Студент повинен знати: 1) Розпізнавати частини мови. 2) Розповісти про числівник, його розряди. 3) Узгоджувати кількісний числівник з іменником у називному, місцевому, знахідному і родовому відмінках на письмі і в усному мовленні. 4) Правила вживання родового відмінка після неозначено-кількісних числівників. 5) На основі прочитаного тексту скласти свою розповідь. Студент повинен вміти: 1) Визначати у реченні кількісні числівники. 2) Використовувати їх у власному мовленні. 3) Правильно узгоджувати числівник з іменником. 4) Вживати іменники після слів БАГАТО, МАЛО, СКІЛЬКИ на письмі і в усному мовленні. Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п



засвоєння













ІІ.





«Числівники у родовому відмінку. Питання

«скільки?»










завдань.











теми.



Числівником називається частина мови, яка позначає кількість предметів або їх порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий? За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні і порядкові. Кількісні числівники відповідають на питання скільки? Вони означають назви абстрактних чисел чи кількість предметів. Кількісні числівники поділяються на власне кількісні (п'ять, сто), збірні (двоє, шестеро), дробові (одна п'ята, одна ціла три шостих), неозначено-кількісні (чимало, декілька, багато). Порядкові числівники означають порядок предметів при

лічбі або місце предмета в ряду однорідних. Вони відповідають на питання котрий? котра? котре! За будовою числівники поділяються на прості, складні і складені. Прості числівники складаються з однієї основи (шість, шостий, шестеро), складні — з двох і більше основ, що пишуться разом (тринадцять, п'ятсот, двадцятип'ятитисячний), та складені — з кількох слів (сто два, сімсот тридцять чотири).



10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 36. ПРИЙМЕННИКИ, ПІСЛЯ ЯКИХ ВЖИВАЄТЬСЯ РОДОВИЙ

ВІДМІНОК. БІОЛОГІЯ–НАУКА ПРО ЖИТТЯ. РОЗДІЛИ БІОЛОГІЇ (4 ГОД.)

МЕТА: ознайомити із прийменниками в родовому відмінку,;з граматичною формою іменників жіночого та чоловічого роду в родовому відмінку,розвивати вміння пояснювати закінчення іменників жіночого та чоловічого роду в даній формі за допомогою засвоєного правила; правильно вживати відмінкові форми іменника в усному і писемному мовленні. Студент повинен вміти:

1. Знаходити слова в родовому відмінку. 2. Ставити слова в правильну відмінкову форму залежно від прийменника. 3. Правильно використовувати родовий відмінок в усному та писемному мовленні. Студент повинен знати:

1. прийменники, що керують родовим відмінком 2. Правила написання слів у родовому відмінку.

3. Відмінкові форми іменника в усному та писемному мовленні. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання лексики з тематичної групи «біологія». Міждисциплінарна інтеграція

Місце дисципліни в структурно-логічній схемі підготовки фахівця Перелік дисциплін, на які безпосередньо Перелік дисциплін, вивчення яких безпосередньо

спирається вивчення цієї дисципліни спирається на цю дисципліну








№ з/п



засвоєння













ІІ.





«Прийменники, після яких вживається родовий відмінок. Біологія–наука про

життя. Розділи біології.».










завдань.











теми.


Кожний прийменник мас визначене коло зв’язку з відповідними відмінками і ви ражає певні відношення тільки з відповідною формою. Так, наприклад, прийменники біля, близько, коло, що вживаються лише з формою родового відмінка, виражають:

а) місце дії, ‘близькість до чогось б) приблизність у будь-яких вимірах Прийменник від (од) вживається з формою родового відмінка, виражаючи при дієсловах: а) просторові відношення віддалення, а в словоспо лученнях від… до… — протяжність дії ; б) причину дії, так само при прикметниках, дієприкметниках’, в) порівняння г) при керуючому іменнику — функціональну (чи відносну) ознаку предмета. Прийменник до у сполученні з формою родового відмінка, залежного від дієслова, вказує: а) на предмет; у напрямку до якого спрямовано рух або дію: б) на час або межу дії; в) на об’єкт, до якого виявляється зацікавленість, потяг. Прийменник за в сполученні з формою родового відмінка виражає значення часу Прийменник з (із, зі) вживається з родовим, знахідним і орудним відмінками. Коло відношень, що виражаються цим прийменником, дуже широке: 1) з родовим відмінком виражається: а) напрямок руху зсередини чогось: б) причина дії; в) непрямий об’єкт при перехідному дієслові — чи об’єкт при неперехідному дієслові; г) атрибутивні відношення — ознака особи або предмета за галузевою віднесеністю до науки, вчення, спеціальності тощо.



10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 37. ДІЄСЛОВА РУХУ. ІМЕННИКИ У РОДОВОМУ ВІДМІНКУ ДЛЯ

ВИРАЖЕННЯ НАПРЯМКУ РУХУ. ВЖИВАННЯ ПРИЙМЕННИКІВ КУДИ -

ЗВІДКИ (6 ГОД.) МЕТА: Дати конкретне уявлення про дієслова із лексичним значенням спрямованого руху предмета в просторі, що входять у сполучення з іменниками конкретного значення, які уточнюють спрямованість руху, поглибити знання студентів у засвоєнні даної граматики, сформувати у студентів уміння вільно використовувати дієслова руху у спілкуванні в

реальних мовленнєвих ситуаціях. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ Студент повинен знати:

1) безпрефіксальні дієслова руху; 2) іменники конкретного значення, які уточнюють

спрямованість руху. Студент повинен вміти: 1) Відповідати на запитання викладача; 2) Виконувати вправи, практично використовувати лексичний матеріал. 3) Використовувати дієслова руху у формі інфінітива. 4) Вживати дієслова для позначення одностороннього/ двостороннього руху та регулярності руху. Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п











ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Дієслова

Третій Контроль і корегування вимови загальновживаної лексики з теми; контроль виконання дотекстових і післятекстових завдань,

руху. Іменники у родовому відмінку для вираження напрямку руху. Вживання прийменників куди - звідки.».

формування й відтворення діалогів, коротких повідомлень, відповідей на запитання після прочитаного тексту; контроль практичного засвоєння нового граматичного матеріалу шляхом перевірки виконаних вправ та завдань.







1. Дієслово іти позначає одноразовий і односпрямований рух. 2. Дієслово ходити позначає різноспрямований рух або означає дію, що

повторюється (в цьому випадку вживається зі словами “часто, завжди, інколи, деколи, щодня…”).

3. Дієслово їхати позначає одноразовий і односпрямований рух (автомобілем,

поїздом, автобусом, трамваем). 4. Дієслово їздити позначає різноспрямований рух або означає дію, що

повторюється (автомобілем, поїздом, автобусом, трамваем). 5. Префікси п-; по- у дієсловах руху мають значення віддалення від місця

події. 6. Префікс при- надає дієсловам руху значення приближення до місця. 7. Дієслова руху можуть використовуватися з різними відмінками іменника і,

відповідно, з різними прийменниками (на, в, до, від, з/зі/із тощо). Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня


мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с.


ТЕМА 38. ІМЕННИКИ, ПРИКМЕТНИКИ ТА ЗАЙМЕННИКИ У РОДОВОМУ ВІДМІНКУ МНОЖИНИ. ІСТОРІЯ МЕДИЦИНИ (4 ГОД.)

МЕТА: Поглибити знання студентів про прикметник і займенник. Сприяти засвоєнню форм родового відмінка множини. Навчити узгоджувати прикметники і присвійні займенники з іменниками у родовому відмінку множини. Вчити визначати відмінок прикметника і займенника у множині. Розвивати зв’язне мовлення, логічне мислення ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ

Студент повинен знати: 1) Категорії самостійних частин мови. 2) Відмінювання іменників прикметників і присвійних займенників у

місцевому, знахідному, родовому відмінку однини і множини. 3) Узгоджувати вивчені частини мови з іменником. 4) Виразно читати нескладний текст. Розуміти зміст.

Студент повинен вміти: 1) Розпізнавати частини мови. 2) Розповісти про категорії самостійних частин мови. 3) Відмінювати іменники, прикметники і присвійні займенники у

місцевому, знахідному і родовому відмінках однини і множини. 4) Узгоджувати різні частини мови з іменником.

5) Розрізняти слова, вжиті у різних відмінках. 6) Будувати речення за граматичними конструкціями. 7) Читати і переказувати нескладний текст.

Виховні цілі заняття: Поглибити знання студентів з історії медицини. Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п



засвоєння


Матеріали методичного

забезпечення








ІІ.




граматичних вправ і завдань теми «Іменники,

прикметники та займенники у родовому

відмінку множини. Історія медицини.».

Третій Контроль і корегування вимови загальновживаної лексики з теми; контроль виконання дотекстових і післятекстових

завдань, формування й відтворення діалогів, коротких повідомлень, відповідей на запитання після прочитаного тексту; контроль практичного засвоєння нового граматичного матеріалу шляхом перевірки виконаних вправ та завдань.









теми.



Правила відмінювання прикметників у множині Усі прикметники в називному відмінку множини мають закінчення –і : задоволені, веселі, хороші. Приголосні, на які закінчується основа прикметника у множині, змінюються з твердого на м`який. Н. (хто?що?) поетичні

Р.в. (кого?чого?) поетичних Д.в. (кому?чому?) поетичним З.в. (кого?що?) поетичні Ор.в. (ким?чим?) поетичними М.в. (на кому?на чому?) поетичних ПРИСВІЙНІ ЗАЙМЕННИКИ

Присвійні займенники вказують на приналежність предмета першій (мій, наш), другій (твій, ваш), третій (його, її, іхній) чи будь-якій (свій) особі. Присвійні займенники (крім його, її) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенники його, її - незмінні. Відмінювання присвійних займенників мій, свій, твій відбувається за такою схемою:

чоловічий рід жіночий рід

Н. Р. Д. Зн. Ор. М.

мій мого моєму мій (мого) моїм (на) моєму (на моїм)

моя моєї моїй мою моєю (на) моїй

середній рід множина

Н. Р. Д. Зн. Ор. М.

моє мого моєму моє моїм (на) моєму (на моїм)

мої моїх моїм мої (моїх) моїми (на) моїх

Присвійні займенники наш, ваш відмінюються, як прикметники твердої групи:

Н. Р. Д. Зн. Ор.

М.

наш нашого нашому наш (нашого) нашим (на) нашому

ваша вашої вашій вашу вашим (на) вашій

Займенник їхній відмінюється, як прикметник м'якої групи:

Н. Р. Д. Зн. Ор.

Їхній Їхнього Їхньому Їхній (їхнього) Їхнім

М. (на) їхньому

Узго ́дження — тип підрядного зв'язку між головним і залежним словами у словосполученні, коли форма залежного слова відповідає формі головного, тобто узгоджується з ним у роді, числі, відмінку. Наприклад, новий зошит. У цьому прикладі залежне слово новий , виражене прикметником, має ті самі рід (чоловічий), число (однина) та відмінок (називний), що й головне зошит виражене іменником.Таким же способом узгоджуються й присвійні займенники.Наприклад: у словосполученні ‘моя країна’ залежне слово ‘моя’, виражене присвійним займенником ,має ті самі рід (жіночий) число (однина) та відмінок (називний),що й головне ‘країна’,виражене іменником. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня 1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с.

ТЕМА 39. ВЖИВАННЯ ІМЕННИКІВ У ДАВАЛЬНОМУ ВІДМІНКУ ДЛЯ

ПОЗНАЧЕННЯ АДРЕСАТА ДІЇ. РОЗДІЛИ МЕДИЦИНИ. ЦІКАВІ ФАКТИ З ІСТОРІЇ МЕДИЦИНИ (2 ГОД.)

МЕТА: Дати уявлення про іменники у давальному відмінку однини з лексичним значенням адресата; поглибити знання студентів у засвоєнні даної граматики; сформувати у студентів уміння використовувати форму давального відмінку однини в реальних комунікативних ситуаціях. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ


1) Лексичний мінімум; 2) Відмінювання іменників; 3) Закінчення іменників чоловічого, жіночого та середнього роду у давальному відмінку однини; 4) Дієслова, які керують давальним відмінком. Студент повинен вміти:

1) Розпізнавати форми давального відмінку однини на підставі закінчень чоловічого (варіанти) та жіночого роду;

2) Використовувати у реальній комунікації іменники із закінченнями давального відмінку.

3) Вживати у реальному спілкуванні дієслова із семантикою давання, дарування, віддавання, допомоги.

4) Вміти складати речення з іменниками у давальному відмінку однини зі значенням адресата в умовах реального спілкування.

5) Вміти складати діалоги (усно й письмово), використовуючи форму давального відмінка іменників зі значенням адресата (однина).

http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Підрядний_зв'язок&action=edit&redlink=1

http://uk.wikipedia.org/wiki/Словосполучення

http://uk.wikipedia.org/wiki/Прикметник

http://uk.wikipedia.org/wiki/Іменник

6) Вміти на основі прочитаного тексту використовувати сформовані навички усного (переказ тексту) та письмового мовлення (написати лист додому на підставі тексту).

7) Виконувати додаткові завдання, читати вправи. Виховні цілі заняття: Ознайомити студентів з цікавими фактами з історії медицини












№ з/п











ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Вживання іменників у давальному відмінку для позначення адресата дії. Розділи медицини. Цікаві факти з історії медицини.».








1. Форми давального відмінку іменника відповідають на питання “кому? чому? “

2. У давальному відмінку однини ( в залежності від закінчень називного відмінку) іменники чоловічого роду мають закінчення -у(-ові/-еві), -ю (-еві/-єві) – брату, батькові, лікареві, Сергієві. Іменники жіночого роду – закінчення –і/ї – сестрі, Олені, Марії.

3. Давальний відмінок виражає особу або предмет, для яких чи на користь яких відбувається дія.

4. Основні значення давального відмінка: а) суб’єкта – у безособових реченнях (дитині радісно); б) об’єкта – (подарувати брату).

5. Найтиповіше значення давального відмінка – назва адресата. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня


3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 40. ВЖИВАННЯ ДАВАЛЬНОГО ВІДМІНКУ ДЛЯ ВИРАЖЕННЯ ПОЧУТТІВ І ВІДЧУТТІВ (2 ГОД.)

МЕТА: Навчити вживати давальний відмінок у безособових реченнях: - виражених фізичним або емоційним станом «кому? погано... , весело...»; - відношенням до дії (предмета, особи) «кому?, шкода?, важко?»; - вираженням модальності (кому? + модальні дієслова «можна, треба, потрібно»). Ознайомити студентів з поняттям односкладних речень. Сформувати навички розрізняти двоскладні та односкладні речення. Сформувати навички будови

комуникативних конструкцій «Давальний відмінок іменника + слова категорії стану «погано, добре, сумно, весело». Сформувати навички будови комуникативних конструкцій «Давальний відмінок іменника + слова - відношення до дії, предмета чи особи: «шкода, важко». Сформувати навички будови комуникативних конструкцій «Давальний відмінок іменника + модальні дієслова «можна, треба, потрібно». Сформувати навички вживання

вищевказаних комуникативних конструкцій в діалогах в монологічних висловлюваннях. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ


1. Поняття односкладного речення. 2. Будову комуникативних конструкцій «Давальний відмінок іменника + слова категорії стану «погано, добре, сумно, весело». 3. Будову комуникативних конструкцій «Давальний відмінок іменника + слова - відношення до дії, предмета чи особи: «шкода, важко». 4. Будову комуникативних конструкцій «Давальний відмінок іменника + модальні дієслова «можна, треба, потрібно». 5. Вживання модальних дієслів в комуникативних конструкціях конструкцій «Давальний відмінок іменника + модальні дієслова»; «Особовий відмінок іменника + особове дієслово»: Мені можна - я можу. Студент повинен вміти:

1. Будувати комуникативні конструкції «Давальний відмінок іменника + слова категорії стану «погано, добре, сумно, весело». 2. Будувати комуникативні конструкції «Давальний відмінок іменника + слова - відношення до дії, предмета чи особи: «шкода, важко». 3. Будувати комуникативні конструкції «Давальний відмінок іменника + модальні дієслова «можна, треба, потрібно». 4. Вживати модальні дієслова і особові дієслова в комуникативних конструкціях конструкцій «Давальний відмінок іменника + модальні дієслова»; «Особовий відмінок іменника + особове дієслово»: Мені можна - я можу. 5. Будувати діалог і монологічне висловлювання на задану тему із включенням в мовлення даних комуникативних конструкцій. Виховні цілі заняття: Навчити студентів вживати у мовленні емоційні формули для надання комунікації експресії. Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п











ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Вживання давального відмінку для вираження почуттів і відчуттів.».








Безособові конструкції з головним членом, вираженим словом категорії стану. Це кількісно значна, семантично і структурно неоднорідна група. За конкретним значенням головного члена такі речення поділяють на такі підгрупи:

а) безособові речення з предикативним прислівником у функції головного члена. Предикативних прислівників небагато в мові, усього кілька десятків, але функціонально вони активні. Безособові речення, які мають їх у своєму складі, простежуються в усіх стилях мови. Це слова типу барвисто, безлюдно, боляче, важливо, весело, видно, відрадно, гарно, добре, досадно, жарко, журно, затишно, зелено, зоряно, легко, лячно, приємно, прикро, просторо, пусто,радісно, радо, славно, соромно, страшно, сумно, тепло, тихо, хитро, холодно, чутно і под. Таким словам властива двоїстість синтаксичної функції: прислівниково-предикативна, яка реалізується в структурній моделі

односкладного безособового речення - Чутно плескіт у струмочку (Леся Українка); Далеко видно простори лісів, ланів, лук (К. Гордієнко) і прислівниково-обставинна, втілювана в реченнях двоскладної будови - І не зглянувсь, як зима ледве чутно, ледве видно підійшла (І. Муратов).

Зміст і функції безособових речень із предикативним прислівником у ролі головного члена неоднакові. Одні з них виражають різні стани природи,

навколишнього середовища: Зоряно, тихо в просторі (О. Гончар); інші містять повідомлення про фізичні або психічні почування людини: І так весело було (П. Тичина); Й так же стало журно та боляче (П. Тичина); Гарно було

дивитись на звільнену від бур'янів місцину (А. Головко); Невже йому трішки-трішки лячно, тривожно (О. Гончар).

Предикативні прислівники часто сполучаються з дієсловами-зв'язками було, буде, стає, стало, стане і под., а також з інфінітивом, який входить до складу головного члена як синтаксично залежний компонент. При усуненні інфінітива зміст і структура безособового речення можуть цілком деформуватись: Як весело було широкими грудьми повітря краяти (М. Рильський). Коли інфінітив репрезентує клас дієслів мислення або сприймання, то його значення в структурно-змістовій будові безособового речення послаблюється, може навіть стати факультативним, пор.: Радісно було, що в цій боротьбі з бур'янами є й моя частина впертої праці (А. Головко) (безособове речення без інфінітива) і Радісно було думати, що...;

б) безособові речення, головний член яких виражений предикативним словом типу (не) можливо, (не) можна, необхідно, (не) доцільно, (не) потрібно, не сила і под.: Двох котів у мішок саджати не можна - покусаються (Г. Тютюнник); Потрібно чимало робочих рук (Ю. Смолич); Тієї землі забути нам не сила (С. Крижа-нівський).

Безособові речення можуть виражати стан людини з відтінком можливості чи неможливості його життєвої реалізації, доцільності, неминучості, необхідності, повинності. Головний член таких безособових речень пов'язується з інфінітивом при можливій зв'язці було, зрідка буде: У такий час і в такій обстановці можна сказати один одному багато щирих слів (А. Головко); Можна буде поки що тихенько собі любитися (А. Головко); Треба

до агрономів прислухатися (А. Головко); Може, таки треба було плигати

за борт і кинутись вплав за човном уздогін (О. Гончар). Подекуди модальне значення необхідності чи можливості може зосереджуватись у допоміжному слові було, хоч потенційно модальність спирається на предикативне слово можна або треба: Було тобі піти куди хоч в найми, щоб вирватись од них... (Леся Українка). Якщо інфінітив зрозумілий із контексту чи мовленнєвої ситуації, то головний член формально може конструюватись без нього. Безосо-бове речення стає неповним: Електрику сусіднє провело. Треба б і нам (П. Тичина). У деяких випадках значення інфінітива ніяк не домислюється, і він, отже, не входить до складу головного члена: Вранці скажете, чого вам потрібно. Та мені, панночку, нічого не потрібно. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня 1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів

підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с.

5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. –


ТЕМА 41. ОСОБОВІ ТА ПРИСВІЙНІ ЗАЙМЕННИКИ У ДАВАЛЬНОМУ

ВІДМІНКУ (2 ГОД.) МЕТА: Сформувати у студентів поняття про особові та присвійні займенники, пояснити особливості їхнього відмінювання, ознайомити з їх значенням та ознаками.. Дати відомості про особові та присвійні займенники у давальному відмінку, навчити використовувати форму давального відмінку особових та присвійних займенників в усному і писемному мовленні. Розвивати логічне мислення, мовне чуття, комунікативні уміння в різних видах мовленнєвої діяльності. Удосконалювати вміння знаходити особові та присвійні займенники у тексті, визначати їх ознаки, правильно відмінювати, аналізувати речення й тексти, розвивати вміння диференціювати особові і

присвійні займенники в давальному відмінку, складати речення й тексти, використовуючи ці займенники за допомогою мовленнєво-комунікативного матеріалу. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ Студент повинен знати:

1) форми іменників у давальному відмінку; 2) особливості особових та присвійних займенників у

давальному відмінку. Студент повинен вміти:

1) розрізняти форми давального відмінку особових та присвійних займенників;

2) помічати та виправляти помилки в написанні та усному вживанні особових чи присвійнихзайменників у давальному відмінку.

3) утворювати форми давального відмінку особових і присвійних займенників від форм називного відмінку;

4) формулюючи питання і відповіді, використовувати вивчені займенники;

5) складати речення та діалоги з особовими та присвійними займенниками у давальному відмінку в умовах реального спілкування.








дисципліни «Українська мова (за професійним

навчальних закладів МОЗ України спрямуванням)», а також комунікативна готовність до проходження студентами-



№ з/п



засвоєння













ІІ.




граматичних вправ і завдань теми «Особові та присвійні займенники у давальному відмінку.».










завдань.











теми.



1. Особовий займенник – це самостійна частина мови, яка вказує на особи, але не називає їх. 2. Особові займенники мають всі відмінки, граматичні значення роду й числа. 3. Особові займенники у давальному відмінку відповідають на питання “кому?

чому?” (так само, як іменники). 4. У давальному відмінку особові займенники змінюють основу і мають наступні форми: я-мені, ти-тобі, він-йому, вона-їй, ми-нам, ви-вам, вони-їм. 5. В особових займенниках у давальному відмінку наголошується останній склад. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня


– Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с. ТЕМА 42. ПРИКМЕТНИКИ У ДАВАЛЬНОМУ ВІДМІНКУ. ПОЛІКЛІНІКА ТА

КАБІНЕТ ЛІКАРЯ (4 ГОД.)

МЕТА: Ознайомити студентів з формами прикметників у давальному відмінку однини, розширити лексичний запас; поглибити знання студентів у засвоєнні даної граматики, сформувати у студентів уміння вільно використовувати форму давального відмінка прикметників у давальному відмінку однини у спілкуванні в реальних комунікативних ситуаціях. ЦІЛІ НАВЧАННЯ


1) іменники; 2) закінчення прикметників чоловічого, жіночого, середнього роду у давальному відмінку однини.


1) відмінювати прикметники у чоловічому, жіночому та середньому роді;

2) знаходити прикметники у давальному відмінку однини у тексті. 3) навчитися вживати прикметники у давальному відмінку однини у словосполученнях з іменниками.

4) вміти складати речення та діалоги (усно й письмово), використовуючи прикметники у давальному відмінку однини з формами давального відмінка іменників зі значенням адресата (однина).

5) Помічати та виправляти помилки в написанні та усному вживанні прикметників у давальному відмінку однини. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання слів з тематичної групи «поліклініка». Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п



засвоєння













ІІ.





«Прикметники у давальному відмінку. поліклініка та кабінет

лікаря.».










завдань.








2. Підведення підсумків,

оголошення оцінок. 3. Домашнє завдання,

інструкція до виконання.


теми.


Розрізняють такі різновиди відмінювання прикметників: відмінювання прикметників твердої та м’якої груп.

До твердої групи належать прикметники, основа яких закінчується твердим приголосним: білий, красивий, кореневий, дивовижний, заможний, пильний, Наталчин, сестрин.

Прикметники твердої групи в називному відмінку однини мають закінчення -ий, -а, -е: новий, нова, нове. У давальному відмінку однини відмінкові закінчення прикметників співпадають з іменникам имісцевого відмінка: великого — великому, синього — синьому.

Прикметники жіночого роду в давальному і місцевому відмінках однини мають закінчення -їй. Наприклад: молодій, м'якій, у давній, у дорогій. Кінцевий приголосний основи перед закінченням -ій вимовляється пом'якшено Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня

1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999.

2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 43. ДАВАЛЬНИЙ ВІДМІНОК ДЛЯ ВИРАЖЕННЯ ВІКУ. ВІЗИТИ.

ГОСТІ. ПОДАРУНКИ (2 ГОД.)

МЕТА: Ознайомити студентів з вживанням давального відмінка в комунікативний моделі «Кому + скільки років». Повторити і закріпити особові закінчення іменників і займенників в давальному відмінку в однині та множині.

http://edufuture.biz/index.php?title=%D0%A2%D0%B5%D0%BC%D0%B0_28._%D0%97%D0%B0%D0%BA%D1%96%D0%BD%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D1%96%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D1%96%D0%B2_%D1%83_%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%BA%D1%83_%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%BD%D0%B8


1. Особові закінчення іменників і займенників у давальному відмінку в однині і множині та їхні суплетивні (подвійні) форми. 2. Вживання дієслова «мати» в моделях, де іменник і займенник репрезентовані

у називному відмінку. 3. Вживання дієслова «бути» в минулому і майбутньому часі для позначення віку особи в минулому і майбутньому. Студент повинен вміти:

1. Моделювати діалоги за комуникативною моделлю «Скільки років + кому». 2. Вживати дієслова «бути» в минулому і майбутньому часі для позначення віку особи в минулому і майбутньому. 3. Вживати особові закінчення іменників і займенників у давальному відмінку однини і множини. Виховні цілі заняття: Навчити студентів у побуті використовувати тематичні комунікативні моделі. Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п



засвоєння













ІІ.




граматичних вправ і завдань теми «Давальний відмінок для вираження

віку. Візити. Гості.





відтворення діалогів,


Подарунки.». коротких повідомлень, відповідей на














теми.


Значення давального відмінку в українській мові порівняно з іншими відмінками менш об’ємне. Давальний відмінок виражає особу або предмет, для яких чи на користь яких відбувається дія, або позначає особу, якій приписується певний стан: Матері сумно. Дітям весело. У структурі речення давальний відмінок сучасної української мови не виявляє особливих додаткових значень, що зумовлено майже повною втратою ним прийменникового зв’язку. 1. У давальному відмінку іменники чоловічого роду мають паралельні закінчення: -ові, -еві (-єві) та -у/-ю: батьку - батькові, шахтарю - шахтареві, лікарю - лікареві, носію - носієві. 2. У випадках, коли поряд вживаються кілька іменників чоловічого роду у давальному відмінку, перший з них слід вживати із закінченням -ові, -еві (-єві), а наступний з -у/-ю: викладачеві пану Михайлу; деканові пану Евгену. 3. У давальному відмінку іменників жіночого роду вживають закінчення -і (якщо іменник закінчується на -а) і закінчення -ії, якщо іменник закінчується на -я: Викладачка Олена - викладачці Олені; сестра Патріція - сестрі Патріції. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня 1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011.

3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с.

7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах.


ТЕМА 44. ІМЕННИКИ, ПРИКМЕТНИКИ ТА ПРИСВІЙНІ ЗАЙМЕННИКИ У

ДАВАЛЬНОМУ ВІДМІНКУ МНОЖИНИ (4 ГОД.) МЕТА: Ознайомити студентів з іменниками у давальному відмінку

множини з лексичним значенням адресата, що входять у сполучення з дієсловами конкретного значення, які уточнюють характер та специфіку дії; вчити розпізнавати форми давального відмінка і правильно писати закінчення іменників у давальному відмінку множини; поглибити знання студентів у засвоєнні даної граматики; розвивати мовлення, пам’ять, логічне мислення; розширювати лексичний запас, формувати навички читання та говоріння, а також уміння вільно використовувати форму давального відмінка іменників множини у спілкуванні в реальних комунікативних ситуаціях; вдосконалити граматичний лад мовлення студентів. Ознайомити студентів з формами прикметників у давальному відмінку множини, розширити лексичний запас; поглибити знання студентів у засвоєнні даної граматики, сформувати у студентів уміння вільно використовувати форми прикметників у давальному відмінку множини у спілкуванні в реальних комунікативних

ситуаціях. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ


1) особливості відмінювання іменників, форми однини і множини; 2) форми іменників у множині;

3) закінчення прикметників чоловічого, жіночого, середнього роду у давальному відмінку множини. Студент повинен вміти: 1) відповідати на запитання викладача; 2) ставити питання до підкреслених слів; 3) розпізнавати та вживати іменники у давальному відмінку множини: а) при написанні диктанта; б) при веденні бесіди на задану тему; в) при виконанні додаткових завдань і вправ. 4) відмінювати прикметники у чоловічому, жіночому та середньому роді множини; 5) знаходити прикметники у давальному відмінку множини у тексті. 6) навчитися вживати прикметники у давальному відмінку множини у словосполученнях з іменниками. 7) вміти складати речення та діалоги (усно й письмово),

використовуючи прикметники у давальному відмінку множини з формами давального відмінка іменників зі значенням адресата (множина). 8) Помічати та виправляти помилки в написанні та усному вживанні прикметників у давальному відмінку множини.

Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання слів етикету. Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п











ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Іменники, прикметники та присвійні займенники у давальному відмінку множини.».








1. Присвійні займенники відмінюються подібно до прикметників. 2. Форма прикметника завжди узгоджується з формою іменника у роді, числі і падежі. 3. Прикметник, в тому числі і у давальному відмінку множини, позначає ознаку предмета. 4. Присвійник займенник у давальному відмінку множини позначає приналежність предмета. 5. Присвійні займенники “його, її,“ у давальному відмінку множини не змінюються по зрівнянню з називним відмінком. 6. У давальному відмінку множини присвійні займенники мають закінчення “ – им, – ім, –їм “ та відповідають на питання “чиїм?“. 7. У давальному відмінку множини прикметники мають закінчення “–им, –ім, –їм“ та відповідають на питання “яким? “.

1. Давальний відмінок виражає особу або предмет, для яких чи на користь яких відбувається дія.

2. Форми множини давального відмінку іменника відповідають на питання “кому? чому? “

3. У давальному відмінку множини іменники чоловічого, жіночого та

середнього роду мають закінчення -ам або -ям (братам, батькам, лікарям, сестрам, ученицям, вікнам, морям).

4. Основні значення давального відмінка: а) суб’єкта – у безособових реченнях (наснилося дітям); б) об’єкта – (подарувати друзям).

5. Найтиповіше значення давального відмінка – назва адресата.

Називний хто? що?

Давальний кому? чому?

Закінчення

чоловічий рід

студенти вчителі водії

студентам вчителям водіям

- ам - ям

жіночий рід

сестри учениці шафи вулиці лекції

сестрам ученицям шафам вулицям лекціям

- ам - ям

середній рід

вікна моря речення

вікнам морям реченням

- ам - ям



3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань

(робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с.

ТЕМА 45. ІМЕННИКИ Й ОСОБОВІ ЗАЙМЕННИКИ В ОРУДНОМУ ВІДМІНКУ ОДНИНИ ДЛЯ ВИРАЖЕННЯ ЗАСОБУ ПЕРЕСУВАННЯ ТА ІНСТРУМЕНТА

ДІЇ. МОЯ МАЙБУТНЯ ПРОФЕСІЯ (4 ГОД.) МЕТА: ознайомити студентів з вимовою і правописом іменників та займенників в орудному відмінку; навчити правильно писати та визначати закінчення слів у орудному відмінку; формувати правильні правописні уміння і навички; збагачувати словниковий запас; розвивати зв’язне мовлення. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ


1. Відмінкові закінчення іменників та займенників у формі орудного відмінка. 2. Правила коректного вживання слів у орудному відмінку та їх поєднання у реченні.

3. Доцільність вживання форм орудного відмінка у реченнях та при побудові текстів. Студент повинен уміти:

1. Утворювати форми орудного відмінка іменників та займенників в усіх числах та особах. 2. Поєднувати займенники та іменники у орудному відмінку. 3. Будувати речення і тексти, використовуючи займенники та іменники у орудному відмінку й поєднуючи їх зі словами інших частин мови. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів навички вільної бесіди на тему професій. Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п



засвоєння













ІІ.




граматичних вправ і завдань теми «Іменники й особові займенники в

орудному відмінку однини для вираження засобу пересування та інструмента дії. Моя майбутня професія.».










завдань.











теми.


Орудний відмінок може вказувати на різні ознаки: спільність дії (з ким? З чим?), інструмент дії (чим?), емоції, з якими виконують певну дію (з задоволенням), місце дії (перед інститутом). Також у орудному відмінку ми вживаємо іменники, які без прийменників стоять після дієслів бути, працювати, стати. Загалом орудний відмінок можна утворювати як без прийменника, так і з прийменниками (з, під, біля, перед, над і т.д.). Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня


акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005.

6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 46. ПРИЙМЕННИК З (ІЗ, ЗІ) З ІМЕННИКАМИ В ОРУДНОМУ ВІДМІНКУ (4 ГОД.)

МЕТА: ознайомити студентів з прийменниковим керуванням в орудному відмінку ЦІЛІ НАВЧАННЯ

Студент повинен знати: 1. Прийменники, які керують орудним відмінком.

2. поєднання прийменників з відмінковими формами Студент повинен уміти:

1. За допомогою прийменників формувати речення з конструкціями в орудному відмінку. 2. Диференціювати залежність відмінкових форм від прийменників. 3. Будувати речення і тексти, використовуючи форми орудного відмінка з прийменниками. Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п











ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Прийменник з (із, зі) з іменниками в орудному відмінку.»







ЗМІСТ НАВЧАННЯ Теоретичний матеріал: Орудний відмінок може вказувати на різні ознаки: спільність дії (з ким? З чим?), інструмент дії (чим?), емоції, з якими виконують певну дію (з задоволенням), місце дії (перед інститутом). Також у орудному відмінку ми вживаємо іменники, які без прийменників стоять після дієслів бути, працювати, стати. Загалом орудний відмінок можна утворювати як без прийменника, так і з прийменниками (з, під, біля, перед, над і т.д.). Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня

1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005.

6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для

іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 47. ІМЕННИКИ В ОРУДНОМУ ВІДМІНКУ МНОЖИНИ (4 ГОД.)

МЕТА: Ознайомити іноземних студентів з вживанням іменників чоловічого, жіночого та середнього роду в орудному відмінку множини. Ознайомити студентів зі структурно-семантичними моделями: 1) «бути - ким?; стати - ким?; працювати - ким?»; 2) «розмовляти - з ким?; жити - з ким?»; 3) Орудний відмінок локального значення з прийменниками «над, під, поруч». ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ


1. Значення орудного відмінка із прийменниками та без них. 2. Закінчення іменників чоловічого, жіночого та середнього роду в орудному відмінку у множині.

3. Будову граматичних конструкцій з іменниками чоловічого, жіночого та середнього роду у множинному значенні спільної дії. 4. Будову граматичних конструкцій з іменниками чоловічого, жіночого та середнього роду у множині з прийменниками «перед, за, між, під, поруч». 5. Дієслівне управління у словосполученнях «захоплюватися - чим? - танцями», створених за моделлю «дієслово + іменник в орудному відмінку множини».


1. Вживати іменники чоловічого, жіночого та середнього роду в орудному відмінку множини. 2. Будувати граматичні конструкції з іменниками чоловічого, жіночого та середнього роду в орудному відмінку множини. 3. Будувати граматичні конструкції з іменниками чоловічого, жіночого та середнього роду в орудному відмінку множини у значенні спільної дії. 4. Будувати граматичні конструкції з іменниками чоловічого, жіночого та середнього роду у множині з прийменниками «перед, за, між, під, поруч» у значенні локалізації об’єкту. 5. Будувати граматичні конструкції з дієсловом у якості головного слова за моделями «дієслово + іменник в орудному відмінку множини»: Захоплюватися - чим? - танцями. Міждисциплінарна інтеграція








дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)», а також комунікативна

готовність до проходження студентами-чужоземцями фахової практики у лікувально-

профілактичних закладах України


№ з/п



засвоєння










ІІ.




граматичних вправ і завдань теми «Алфавіт

української мови. Друковані і писані букви. Голосні та приголосні звуки.

Іменник. Рід іменників. Інтонація в простому реченні. Знайомство.

Слова етикету.».










завдань.











теми.


Теоретичний матеріал: З усіх відмінків української мови орудний відмінок виділяється багатством

своїх значень. В українській мові він виражає значення: 1. знаряддя засобу дії (писати олівцем, їхати поїздом); 2. суб’єкта дії (завдання виконано студентом, операція зроблена лікарем); 3. значення предикативної характеристики (бути лікарем, працювати

водієм). У сполученні з прийменником форма орудного відмінка виражає різноманітні семантико-синтаксичні значення: об’єктні (розмовляти з викладачем), атрибутивні (дівчина з косою), обставинні (чекати перед університетом). Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня


– Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с. ТЕМА 48. ВЖИВАННЯ ПРИКМЕТНИКІВ І ПРИСВІЙНИХ ЗАЙМЕННИКІВ В

ОРУДНОМУ ВІДМІНКУ МНОЖИНИ. ЯКИМ Я УЯВЛЯЮ СВОЄ МАЙБУТНЄ?

(2 ГОД.)

МЕТА: Ознайомити студентів з формальними закінченнями прикметників чоловічого, жіночого та середнього роду в орудному відмінку однини і множини. Ознайомити студентів з закінченнями присвійних займенників в орудному відмінку. Ознайомити студентів з формами особових займенників в орудному відмінку. Сформувати навички правильного вживання форм прикметників в орудному відмінку, присвійних та особових займенників. Будувати граматичні конструкції з прикметниками чоловічого, жіночого та середнього роду в однині та множині в орудному відмінку. Будувати граматичні конструкції з присвійними займенниками в орудному відмінку. Будувати граматичні конструкції з особовими займенниками в орудному

відмінку. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ Студент повинен знати:

1. Закінчення прикметників чоловічого, жіночого та середнього роду в орудному відмінку однини і множини. 2. Будову речень із іменниками, прикметниками і присвійними та особовими займенниками в орудному відмінку однини та множини.

3. Будову граматичних конструкцій з іменниками, прикметниками та займенниками в орудному відмінку однини та множини із значенням «спільності дії». 4. Будову граматичних конструкцій з іменниками, прикметниками та займенниками в орудному відмінку однини та множини із значенням об’єкта (питання ким? чим?).

5. Будову граматичних конструкцій з іменниками, прикметниками та займенниками в орудному відмінку однини та множини із значенням локації з прийменниками «поруч з, над, під, між, за, перед». 6. Будову граматичних конструкцій «бути, стати, працювати - ким?» із прикметниками та займенниками в орудному відмінку однини та множини. Студент повинен вміти:

1. Вживати іменники, прикметники чоловічого, жіночого та середнього роду в орудному відмінку однини і множини в реченнях, діалогах, складних синтаксичних цілих і монологічних висловлюваннях. 2. Будувати речення із присвійними та особовими займенниками в орудному відмінку однини та множини. 3. Будувати граматичні конструкції з іменниками, прикметниками та займенниками в орудному відмінку однини та множини із значенням «спільності дії». 4. Будувати граматичні конструкції з іменниками, прикметниками та займенниками в орудному відмінку однини та множини із значенням об’єкта (питання ким? чим?). 5. Будувати граматичні конструкції з іменниками, прикметниками та займенниками в орудному відмінку однини та множини із значенням локації з прийменниками «поруч з, над, під, між, за, перед».

6. Будувати граматичні конструкції «бути, стати, працювати - ким?» із прикметниками та займенниками в орудному відмінку однини та множини. Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п



засвоєння













ІІ.




граматичних вправ і завдань теми «Вживання

прикметників і присвійних займенників

в орудному відмінку множини. Яким я

уявляю своє майбутнє?»










завдань.











теми.


Теоретичний матеріал: В орудному відмінку однини прикметники твердої та мякої груп жіночого роду мають лише закінчення -ою. Прикметники чоловічого роду диференціюються за групами та можуть мати закінчення -им, -ім. така ж диференціація є і у формах множини, відповідно -ими, -іми. Орудний відмінок може вказувати на різні ознаки: спільність дії (з ким? З чим?), інструмент дії (чим?), емоції, з якими виконують певну дію (з задоволенням), місце дії (перед інститутом). Також у орудному відмінку ми вживаємо іменники, які без прийменників стоять після дієслів бути, працювати, стати. Загалом орудний відмінок можна утворювати як без прийменника, так і з прийменниками (з, під, біля, перед, над і т.д.). Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня


Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с.

4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с.

7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 49. ВЖИВАННЯ ПРИКМЕТНИКІВ І ПРИСВІЙНИХ ЗАЙМЕННИКІВ В ОРУДНОМУ ВІДМІНКУ МНОЖИНИ. ДОЗВІЛЛЯ. ХОБІ (2 ГОД.)

МЕТА: Ознайомити студентів з формальними закінченнями прикметників чоловічого, жіночого та середнього роду в орудному відмінку однини і множини. Ознайомити студентів з закінченнями присвійних займенників в орудному відмінку. Ознайомити студентів з формами особових займенників в орудному відмінку. Сформувати навички правильного вживання форм прикметників в орудному відмінку, присвійних та особових займенників.

Будувати граматичні конструкції з прикметниками чоловічого, жіночого та середнього роду в однині та множині в орудному відмінку. Будувати граматичні конструкції з присвійними займенниками в орудному відмінку. Будувати граматичні конструкції з особовими займенниками в орудному відмінку. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ

Студент повинен знати: 1. Закінчення прикметників чоловічого, жіночого та середнього роду в орудному відмінку однини і множини. 2. Будову речень із іменниками, прикметниками і присвійними та особовими займенниками в орудному відмінку однини та множини. 3. Будову граматичних конструкцій з іменниками, прикметниками та займенниками в орудному відмінку однини та множини із значенням «спільності дії». 4. Будову граматичних конструкцій з іменниками, прикметниками та займенниками в орудному відмінку однини та множини із значенням об’єкта (питання ким? чим?). 5. Будову граматичних конструкцій з іменниками, прикметниками та займенниками в орудному відмінку однини та множини із значенням локації з

прийменниками «поруч з, над, під, між, за, перед». 6. Будову граматичних конструкцій «бути, стати, працювати - ким?» із прикметниками та займенниками в орудному відмінку однини та множини. Студент повинен вміти:

1. Вживати іменники, прикметники чоловічого, жіночого та середнього роду в орудному відмінку однини і множини в реченнях, діалогах, складних синтаксичних цілих і монологічних висловлюваннях.

2. Будувати речення із присвійними та особовими займенниками в орудному відмінку однини та множини. 3. Будувати граматичні конструкції з іменниками, прикметниками та займенниками в орудному відмінку однини та множини із значенням «спільності дії». 4. Будувати граматичні конструкції з іменниками, прикметниками та

займенниками в орудному відмінку однини та множини із значенням об’єкта (питання ким? чим?). 5. Будувати граматичні конструкції з іменниками, прикметниками та займенниками в орудному відмінку однини та множини із значенням локації з прийменниками «поруч з, над, під, між, за, перед». 6. Будувати граматичні конструкції «бути, стати, працювати - ким?» із прикметниками та займенниками в орудному відмінку однини та множини. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання слів з теми «дозвілля». Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п











ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Вживання прикметників і присвійних займенників в орудному відмінку множини. дозвілля.

Третій Контроль і корегування вимови загальновживаної лексики з теми; контроль виконання дотекстових і післятекстових завдань, формування й відтворення діалогів, коротких повідомлень, відповідей на


хобі.». запитання після прочитаного тексту; контроль практичного засвоєння нового граматичного матеріалу шляхом перевірки виконаних вправ та завдань.






Теоретичний матеріал: В орудному відмінку однини прикметники твердої та мякої груп жіночого роду мають лише закінчення -ою. Прикметники чоловічого роду диференціюються за групами та можуть мати закінчення -им, -ім. така ж диференціація є і у формах множини, відповідно -ими, -іми. Орудний відмінок може вказувати на різні ознаки: спільність дії (з ким? З чим?), інструмент дії (чим?), емоції, з якими виконують певну дію (з задоволенням), місце дії (перед інститутом). Також у орудному відмінку ми вживаємо іменники, які без прийменників стоять після дієслів бути, працювати, стати. Загалом орудний відмінок можна утворювати як без прийменника, так і з прийменниками (з, під, біля, перед, над і т.д.). Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня

1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для

іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 50. ВІДМІНКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ, УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ. ЛЬВІВ У МОЄМУ ЖИТТІ (2 ГОД.)

МЕТА: повторити раніше вивчений матеріал і закріпити навички вживання іменників у різних відмінкових формах. Актуалізувати знання про приналежність іменників до певного роду і числа та відмінку. Сформувати навички правильного письмового та розмовного мовлення.

ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ Студент повинен знати: 1. Назви усіх відмінків української мови. 2. Відмінкові закінчення іменників в однині та множині. 3. Доцільність вживання конкретних відмінкових форм іменників у реченнях. 4. Як правильно поєднати певні відмінкові форми іменників зі словами інших частин мови. Студент повинен уміти:

1. Поділяти іменники на назви істот на неістот. 2. Визначати та змінювати рід і число іменників. 3. Відміняти іменники в усіх відмінках. 4. Знаходити іменники у реченнях та текстах і визначати їхню відмінкову форму. 5. Поєднувати іменники різних відмінків зі словами інших частин мови у реченнях. Виховні цілі заняття: Сформувати знання стулентів про Львів як культурну столицю країни. Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п



засвоєння













ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою,


текстом; виконання дотекстових і

післятекстових лексико-граматичних вправ і

завдань теми «Відмінки української мови,

узагальнення знань. Львів у моєму житті.».









завдань.











теми.


Теоретичний матеріал: Іменник – це частина мови, що вказує на особу чи предмет і відповідає на питання «Хто?», «Що?». Усі іменники української мови поділяються на слова, що мають поняття істоти чи неістоти. Основними граматичними категоріями іменників є рід (чоловічий, жіночий, середній) та число (однина і множина). Також більшість іменників змінюється за відмінками (називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий). Але є і незмінювані форми іменників (метро, радіо, меню, кіно, фото і т.д.). Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня

1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005.

6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с.

9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. ТЕМА 51. ВІДМІНКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ, УЗАГАЛЬНЕННЯ ЗНАНЬ. МОЄ

РІДНЕ МІСТО (2 ГОД.) МЕТА: повторити раніше вивчений матеріал і закріпити навички вживання іменників у різних відмінкових формах. Актуалізувати знання про

приналежність іменників до певного роду і числа та відмінку. Сформувати навички правильного письмового та розмовного мовлення. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ


1. Назви усіх відмінків української мови. 2. Відмінкові закінчення іменників в однині та множині. 3. Доцільність вживання конкретних відмінкових форм іменників у реченнях. 4. Як правильно поєднати певні відмінкові форми іменників зі словами інших частин мови. Студент повинен уміти:

1. Поділяти іменники на назви істот на неістот. 2. Визначати та змінювати рід і число іменників. 3. Відміняти іменники в усіх відмінках. 4. Знаходити іменники у реченнях та текстах і визначати їхню відмінкову форму. 5. Поєднувати іменники різних відмінків зі словами інших частин мови у реченнях. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння застосовувати на практиці знання лексики, яка б дала можливість створити розповідь про їхнє рідне місто.












№ з/п



засвоєння













ІІ.




граматичних вправ і завдань теми «Відмінки

української мови, узагальнення знань. Моє

рідне місто.»










завдань.











теми.

ЗМІСТ НАВЧАННЯ Теоретичний матеріал: Іменник – це частина мови, що вказує на особу чи предмет і відповідає на питання «Хто?», «Що?». Усі іменники української мови поділяються на слова, що мають поняття істоти чи неістоти. Основними граматичними категоріями іменників є рід (чоловічий, жіночий, середній) та число (однина і множина). Також більшість іменників змінюється за відмінками (називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий). Але є і незмінювані форми іменників (метро, радіо, меню, кіно, фото і т.д.). Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня 1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с.

4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. –

Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с.

11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 52. ВІДМІНЮВАННЯ ОСНОВНИХ ГРУП ПРИКМЕТНИКІВ (2 ГОД.) МЕТА: повторити правила і закріпити навички вживання прикметників у різних відмінкових формах. Формувати вміння відрізняти прикметники від інших частин мови, визначати рід, число, відмінок та синтаксичну роль прикметників, формувати вміння доречно вживати прикметники в усному та писемному мовленні. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ

Студент повинен знати: 1. Відмінкові закінчення прикметників чоловічого, жіночого й середнього роду в однині та множині. 2. Доцільність вживання певних відмінкових форм прикметників у реченнях. 3. Як правильно поєднати прикметники в різних відмінках зі словами інших частин мови. Студент повинен уміти:

1. Визначати та змінювати рід, число та відмінок прикметників. 2. Знаходити прикметники у реченнях та текстах і визначати їхню відмінкову форму.

3. Поєднувати прикметники різних відмінків зі словами інших частин мови у реченнях. 4. Складати речення з прикметниками в усіх відмінках та вживати ці прикметники у щоденному мовленні. Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п











ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Відмінювання основних груп прикметників.».









Прикметник – це частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання «Який?», «Чий?». Прикметники виражають ознаку кольору (червоний), запаху (ароматний), розміру (великий), віку (молодий), матеріалу (залізний), якості (твердий), приналежності певній особі (братів), простору (близький), часу (давній), зовнішності (смуглявий), ознаки за відношенням до місця (міський). Прикметники мають вищий та найвищий ступені порівняння. У реченнях прикметники найчастіше поєднуються з іменниками та особовими займенниками, оскільки описують їх і дають їм характеристику. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня


іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005.

6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. ТЕМА 53. ЗАЙМЕННИКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЇХ ВІДМІНКОВІ ФОРМИ.

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ ТЕМА .УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ

ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО (4 ГОД.) МЕТА: повторити вивчене про займенники, поглибити знання студента; формувати вміння визначати особу, число і відмінок займенників, ставити займенники в початковій формі; розвивати мовлення і мислення студента; збагачувати словниковий запас. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ Студент повинен знати: 1. Що таке займенник. 2. Які є групи займенників за лексичним значенням та морфологічними особливостями. 3. Яку функцію виконує займенник у реченні. 4. Граматичні категорії займенника. Студент повинен уміти:

1. Визначати та змінювати рід, число та відмінок займенників. 2. Знаходити займенники у реченнях та текстах і визначати їхню відмінкову форму. 3. Поєднувати займенники різних відмінків зі словами інших частин мови у реченнях. 4. Складати речення з займенниками різних лексичних груп у всіх відмінках та вживати ці займенники у щоденному мовленні.

Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів знання про університет та його історію. Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п











ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Займенники української мови та їх відмінкові форми. Львівський національний медичний тема .університет імені Данила Галицького».









Займенник – це частина мови, яка замінює іменник у реченні, вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. За значенням займенники поділяються на особові, питальні, вказівні, відносні, присвійні, заперечні, неозначені. Займенник не має свого постійного лексичного значення, він щоразу пристосовує свою граматичну форму до тих слів, замість яких його вжито, вказує на інші явища, наповнюється іншим змістом. Займенники в мові вживаються передусім для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При цьому форму займенника треба узгоджувати з родом і числом іменника, замість якого цей займенник ужито. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня 1. Бахтіярова Х.Ш., Лукашевич С.С., Майданюк І.З., Сегень М.П., Пєтухов С.В. Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999.

2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне

мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с.

8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 54. ДІЄСЛОВО: ЧАС, ВИД. ДІЄСЛОВА РУХУ. ТРАДИЦІЇ МОЄЇ КРАЇНИ (4 ГОД.)

МЕТА: повторити і поглибити знання про дієслово як частину мови, його граматичні ознаки; виробити вміння розрізняти дієслова серед інших частин мови; розвивати зв’язне мовлення студентів. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ Студент повинен знати: 1. Три часи дієслова та способи їх утворення. 2. Що таке категорія виду дієслів, та як творяться різні видові форми. 3. Які є особи дієслів. 4. Яке значення мають дієслова у мові і мовленні. 5. Як дієслова поєднуються з іншими частинами мови у реченнях.


1. Знаходити дієслова у тексті та розуміти їхнє значення в реченні. 2. Визначати особу дієслова. 3. Визначати час, у якому вжито дієслово та змінювати часову форму певного дієслова. 4. Визначати вид, у якому вжито дієслово та змінювати видову форму конкретного дієслова. 5. Будувати речення за участю дієслів різних часів, способів і видів. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів вміння обширно описати традиції своєї країни. Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п











ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Дієслово: час, вид. Дієслова руху. Традиції моєї країни.».








Дієслово – це частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на питання «Що робити?», «Що зробити?», «Що робиться з предметом?», «У якому стані він перебуває?». Дієслова поділяються на першу і другу дієвідміни та мають три часи (минулий, теперішній та майбутній). У минулому та майбутньому часі частина дієслів отримує граматичну категорію виду: доконаний (означає завершену дію) та недоконаний (означає незавершену, тривалу дію). Також дієслова можуть вживатися у дійсному, умовному чи наказовому способі. Дійсний спосіб дієслова означає дію, яка відбувалася, відбувається чи буде відбуватися (ходив, люблю, одягнеш). Умовний спосіб дієслова означає дію бажану або можливу за певних умов (прочитав би, сказала б, вивчили б). Наказовий спосіб дієслова через наказ, прохання, побажання чи пораду закликає до виконання дії (приходь, вивчи, привітай).



акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 55. ДІЄСЛІВНЕ КЕРУВАННЯ. ГЕОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО

УКРАЇНУ (2 ГОД.)

МЕТА: Дати загальне уявлення про дієслівне керування в українській мові. ЦІЛІ НАВЧАННЯ Студент повинен знати:

1. особливості звязку дієслова та відмінкової форми. 2. значення дієслів з активної лексики. Студент повинен уміти: 1. виокремити дієсловоз-поміж інших части мови. 2. Поєднувати дієслова з відмінковими формами. 3.Вільно на практиці відтворювати дієслівні конструкції. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів уявлення про Україну як державу. Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п





засвоєння







ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Дієслівне керування. Географічні відомості про Україну.».








Теоретичний матеріал: Дієслова сучасної української мови неоднорідні у своїй потенціальній

сполучуваності, тобто керують відмінковими формами. Деякі з них для своєї структурно-семантичної завершеності потребують лише однієї форми непрямого відмінка (одновалентні дієслова), інші ж — двох, трьох чи кількох залежних словоформ різного граматичного значення (дво-, три- та полівалентні дієслова). Поряд з цим в українській мові спостерігається і таке явище, коли деякі дієслова можуть керувати двома або кількома відмінковими формами однакового чи спорідненого граматичного значення. Це варіантне керування дієслів, напр.: чекати товариша (на товариша), знехтувати небезпеку (небезпекою), заслуговувати уваги (на увагу), користуватися нагодою (з нагоди), кинути палицю (палицею) та ін. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня


3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 56. ДІЄСЛІВНЕ КЕРУВАННЯ. МІСТАМИ УКРАЇНИ (2 ГОД.) МЕТА: Дати загальне уявлення про дієслівне керування в українській мові.

ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ


1. особливості звязку дієслова та відмінкової форми. 2. значення дієслів з активної лексики. Студент повинен уміти:

1. виокремити дієсловоз-поміж інших части мови. 2. Поєднувати дієслова з відмінковими формами. 3.Вільно на практиці відтворювати дієслівні конструкції. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів уявлення про культуру та особливості найбільших українських міст. Міждисциплінарна інтеграція

Місце дисципліни в структурно-логічній схемі підготовки фахівця Перелік дисциплін, на які безпосередньо спирається вивчення цієї дисципліни





№ з/п











ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Дієслівне керування. Містами України.».








Дієслова сучасної української мови неоднорідні у своїй потенціальній сполучуваності, тобто керують відмінковими формами. Деякі з них для своєї структурно-семантичної завершеності потребують лише однієї форми непрямого відмінка (одновалентні дієслова), інші ж — двох, трьох чи кількох залежних словоформ різного граматичного значення (дво-, три- та полівалентні дієслова). Поряд з цим в українській мові спостерігається і таке явище, коли деякі дієслова можуть керувати двома або кількома відмінковими формами однакового чи спорідненого граматичного значення. Це варіантне керування дієслів, напр.: чекати товариша (на товариша), знехтувати небезпеку (небезпекою), заслуговувати уваги (на увагу), користуватися нагодою (з нагоди), кинути палицю (палицею) та ін. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня


Українська мова. Практичний курс для іноземців: Посібник для слухачів підготовчих відділень і факультетів. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. 2. Вальченко І. В. Ласкаво просимо! : навч. посібник з української мови для іноземних студентів : у 2-х ч. / І. В. Вальченко, Я. М. Прилуцька; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Харків : ХНАМГ, 2011. 3. Вінницька В. М., Плющ Н. П. Українська мова. Практичний курс граматики

для студентів-іноземців. – К. : Правда Ярославичів, – 1997 – 243 с. 4. Джура М. Вивчаймо українську мову!– Львів : ЛА «Піраміда», 2007.– 212 с. 5. Зайченко Н. Ф. Практичний курс української мови для іноземців: усне мовлення / Зайченко Н. Ф., Воробйова С. А. – К: Знання України, 2005. 6. Майданюк І.З., Лазарчук Л.Ю. Українська мова. Збірник вправ і завдань (робочий зошит для студентів-іноземців):Частина1.– Тернопіль: Мандрівець, 2005 – 120 с. 7. Тишковець М.П., Кривоус М.Б. Тести з української мови як іноземної. – Тернопіль, 2007. – 162 с. 8. Альбіна С.В., Оникович Г.В., Шатенко Я.С.-М. Українська мова для іноземних студентів: початково-предметні курси. – Київ, 1998. – 150с. 9. Джура М. Вивчаймо українську мову. – Львів, 2007.– 210 с. 10. Кривоус М. Б., Тишковець М. П. Українська мова як іноземна у кросвордах. – Тернопіль, 2008. – 32 с. 11. Палінська О. Крок-1 (рівень А1-А2). Українська мова як іноземна: книга для студента / Олеся Палінська, Оксана Туркевич. – Львів: Артос, 2011. – 100 с.

ТЕМА 57. СИНТАКСИС. ПРОСТЕ І СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ. ПРЯМА МОВА.

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ (4 ГОД.) МЕТА: закріпити знання про підрядні означальні речення; з'ясувати, за

допомогою яких сполучників і сполучних слів можуть приєднуватися підрядні означальні речення з головним; удосконалити вміння визначати види складнопідрядних речень, визначати в них головну і підрядну частини; розвивати творчі вміння моделювати складнопідрядні означальні речення відповідно до мети й обставин спілкування та використовувати їх у власних висловлюваннях. Поглибити знання про складнопідрядне речення зі сполучниками щоб/аби, його будову і засоби зв’язку; навчити визначати підрядні з’ясувальні частини; удосконалити творчі вміння моделювати складнопідрядні речення з підрядними зі сполучниками щоб/аби відповідно до мети й обставин спілкування та використовувати їх в усних і письмових висловлюваннях. Формувати навички і вміння застосовувати одержані раніше знання про пряму і непряму мову як засобів передачі чужої мови та інтонацію речень з прямою мовою; розвивати уважність, вдумливість, синтетико-аналітичне мислення; повторити основні відомості про пряму та непряму мову, її призначення та смислові особливості; розвивати культуру усного й писемного мовлення та вміння передавати чужі думки за допомогою прямої та непрямої мови, правильно їх оформляти на письмі. ЗАВДАННЯ НАВЧАННЯ Студент повинен знати:

1. Як утворюються складнопідрядні речення з підрядними означальними. 2. Яке значення має підрядна частина в складнопідрядних реченнях з підрядними означальними. 3. Які питання можна поставити до підрядної частини складнопідрядного речення з підрядним означальним. 4. Як утворюються складнопідрядні речення зі сполучниками щоб/аби. 5. Яке значення має підрядна частина в складнопідрядних реченнях зі

сполучниками щоб/аби. 6. Які питання можна поставити до підрядної частини складнопідрядного речення зі сполучниками щоб/аби. 7. Що таке пряма мова. 8. Де застосовують речення з прямою мовою. 9. Як передати пряму мову непрямою і навпаки.


1. Визначати головну та підрядну частини у складнопідрядних реченнях з підрядними означальними. 2. Пояснити значення підрядної частини у складнопідрядних реченнях з підрядними означальними. 3. Поставити питання до підрядної частини у складнопідрядних реченнях з підрядними означальними. 4. Складати складні речення з підрядними означальними частинами та вживати ці речення у мовленні. 5.Визначати головну та підрядну частини у складнопідрядних реченнях зі сполучниками щоб/аби. 6. Пояснити значення підрядної частини у складнопідрядних реченнях зі сполучниками щоб/аби. 7. Поставити питання до підрядної частини у складнопідрядних реченнях зі сполучниками щоб/аби. 8. Складати складні речення зі сполучниками щоб/аби та вживати ці сполучники у мовленні. 9. Будувати та записувати речення з прямою мовою. 10. Знаходити у текстах речення з прямою мовою та розуміти її зміст. 11. Змінювати речення з прямою мовою на речення з непрямою і навпаки.

12. Розставляти розділові знаки у реченнях з прямою мовою. Виховні цілі заняття: Сформувати у студентів уявлення про сучасне суспільно-політичне життя країни. Міждисциплінарна інтеграція











№ з/п











ІІ.


1. Ознайомлення і робота з активною лексикою, текстом; виконання дотекстових і післятекстових лексико-граматичних вправ і завдань теми «Синтаксис. Просте і складне речення. Пряма мова. Суспільно-політичне життя України.».









Підрядні означальні речення – це частини складних речень, які відповідають на питання «який?». Підрядні означальні речення з’єднуються з головним за допомогою сполучних слів (який, котрий, чий, де, куди, звідки, коли) і підрядних сполучників (що, щоб, ніби, як). Для виділення іменника і залежного від нього підрядного речення використовуються вказівні слова (такий, той, кожний, весь). До підрядних означальних близькі займенниково-означальні підрядні, що відносяться до члена речення, вираженого займенником. Вони відповідають на питання «хто саме?», «що саме?» Сполучники щоб/аби є ознакою підрядних з’ясувальних речень. Ці речення відповідають на питання непрямих відмінків (Кого? Чого?). Головне і підрядне речення тісно пов’язані між собою, тому без підрядного речення головне є неповним. Зазвичай підрядні речення зі сполучниками щоб/аби виражають бажання певного результату чи спонукання до дії.

Діалог є одним із найважливіших видів мовленнєвої діяльності, так само вміння створювати речення з прямою мовою чи навпаки, передавати чужі слова непрямою мовою, є важливим елементом спілкування людей. Пряма мова – це висловлювання певної особи, передане точно. В прямій мові присутні слова автора та власне пряма мова. Пряму мову вимовляємо як розповідне, питальне чи спонукальне речення залежно від мети висловлювання. Слова автора вимовляємо прискорено тільки з розповідною інтонацією. На письмі

речення прямої мови беремо в лапки і починаємо з великої літери. Якщо перед прямою мовою стоять слова автора, то після них ставиться двокрапка, а після прямої мови – крапка, знак питання або знак оклику. Якщо пряма мова стоїть перед словами автора, то після неї ставиться кома, або знак питання, або знак оклику, або три крапки (залежно від характеру речення) і тире, а слова автора пишуться з малої літери. Якщо пряма мова стоїть у середині авторського

речення, то після слів автора ставиться двокрапка, пряма мова береться в лапки, а після неї, перед другою частиною слів автора, ставиться кома й тире або тільки тире, якщо пряма мова – речення питальне, окличне чи містить три крапки. Джерела інформації для забезпечення вихідного рівня



Навчально-методичне видання

Марта Миколаївна Дрогомирецька,

Руслана Тарасівна Жангазінова

Методичні рекомендації для викладачів

з курсу «Українська мова як іноземна»

(1 курс, галузь знань 22 «Охорона здоров’я», спеціальність 222 «Медицина», англомовне відділення)

Підписано до друку 10.09.2019 р. Формат 60x84 1/16. Папір офсет. №1.

Гарнітура Arial CYR. Офсет. друк. Умовн.-друк. арк. 8,8.

Пропонований методичний посібник містить опис мети практичних занять з курсу, практичних навичок і теоретичних знань, міждисциплінарної інтеграції, плану й організаційної структури заняття, змісту навчання, теоретичного матеріалу, джерел інформації для забезпечення вихідного рівня.

Адресовано викладачам курсу «Українська мова як іноземна» (1 курс, спеціальність 222 «Медицина», англомовне відділення).

ББК 81.2Укр-9я73

Documents

для викладачів з курсу «Українська мова як іноземна»