журнал справжнього чоловіка

НЕ ДЛЯ ПРОДАЖУ

розмоваолена овчиннікова: Хлопців я не лякаю

стосункисекс як привід помиритися

мандриШвейцарія. країназ префіксом «наЙ»

#4 (13) 2013

2Офіційний дилер Даймлер АГ у Львівському регіоні ТзОВ «Західно- Український автомобільний дім» м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 8

3Офіційний дилер Даймлер АГ у Львівському регіоні ТзОВ «Західно- Український автомобільний дім» м. Львів, вул. Дж. Вашингтона, 8

4

стор. 42 >

стор. 16 >

стор. 22 >

стор. 28 > стор. 32 >

захопленнястор. 36-55 >

суспільствостор. 14-35 >

зміст

МИКола ШеЙКо: «в уКраЇні не ЦінуЮть інФорМаЦіЮ»

стор. 38 > стор. 44 > стор. 48 >

Директор:Головний редактор:

Остап ПроцикВсеволод Поліщук

Над номером працювали: Василь КрехівськийРостислав ЯщишинВолодимир Бєглов

Дизайн та верстка:

Рекламний відділ:

Всеволод Деревацький Зоряна КрачковськаАнна Косик

Розміщення реклами: тел.: (032) 239 -34-01

Спеціалізований журнал «Егоїст»Зареєстрований у Міністерстві юстиції України

Свідоцтво серія КВ № 18262-7062 від 11.10.2011 р.

Адреса редакції та видавця:

м. Львів, вул. Героїв УПА, 73

Засновник: ТОВ «Егоїст Паблішинг»Видавець: ТОВ «Егоїст Паблішинг»

Розповсюджується безкоштовно в елітних ресторанах, клубах, барах, готелях, клініках, автосалонах, фітнес-центрах і магазинах Львова. Частина накладу потрапить на домашні адреси або безпосередньо з

рук в руки найуспішнішим політикам і бізнесменам міста.

Наклад: 1000 примірниківПеріодичність: 12 разів на рік

Підписано до друку: 20.05.2013 р.Друк: Поліграф-сервіс

Концепція та зміст журналу «Егоїст» є інтелектуальною власністю. Частковий або повний передрук матеріалів,

а також інше їх використання або відтворення допускається лише з дозволу редакції. За зміст реклами

відповідальність несе рекламодавець.

яК збільШИтИ свіЙ дохід

Cogito ergo sum

«непрИчесані» роздуМИ

ліКаря

стор. 26 >

богеМна галИчИна 30-х. «уКраЇнізованИЙ» абсент і подорожі світоМ

вИКлИКаЮть на допИт:

що знатИ та яК поводИтИся

олена овчИнніКова: «я звИчаЙна дівчИна, але не зовсіМ жіночИх поглядів»

велосИпед для новачКів

10 правИл вИжИвання у тренажерноМу залі

ідея для

відпочИнКу «з

розуМоМ» у львові:

«що? де?

КолИ?»

5

стор. 66 >

стор. 60 >

стор. 74 >

стор. 80 >

стор. 82 >

відпочИноКстор. 56-79 >

дрібнИЦі жИттястор. 70-83 >

зміст

Мода. блИжче до прИродИ

КраЇна з преФіКсоМ «наЙ»

еКзотИчнИЙ брИз

прИМИрлИвИЙ сеКс

КонтраЦепЦія у трьох КонЦепЦіях

6

від редактора

Як би не хотілося забути про політику і писати про щось приємніше і позитивні-ше, а політика в Україні лізе в усі сфери життя, і ти неуникненно з нею стикаєш-ся. Політичні акції 18 травня не вдалося оминути увагою через чергу ганебних з точки зору чоловічої гідності подій. Спо-чатку найняті владою «спортсмени-анти-фашисти» з усіма зовнішніми ознаками «справжнього чоловіка» побили журна-лістку Ольгу Сніцарчук. Міліціонери, які також на вигляд нагадували чоловіків, вирішили не втручатися. Потім владо-можці, зовні подібні на чоловіків, поча-ли «відмазувати» основного нападника. А деякі «незалежні» колеги – активно підгавкувати. Так хочеш – не хочеш, а задумаєшся: а чи багато в нас залиши-лося справжніх, а не за формальними ознаками, чоловіків?

Не знаю, як ви, а я не можу нор-мально сприймати, коли чоловіки б’ють жінок. Більше того, навіть чо-ловіками цих особин язик не поверта-ється назвати. І тут не річ у тім, що побили журналістку, і зовсім не важ-ливі політичні симпатії чи антипатії. Коли закидали сніжками провладних жінок-депутатів, теж не бачив у тому ані чогось смішного, ані гідного пова-ги. Звісно, бувають критичні випадки – жінки-злочинці чи терористки. Але ж

мова зараз не про них… Мені особис-то дуже прикро, що через політичну кон’юнктуру, боротьбу за сякий-такий відсоток рейтингу політики нівелюють правила, які завжди для нас, україн-ців, були невід’ємною частиною не тіль-ки чоловічого образу, але й усієї побу-тової культури. Так, потроху-потроху ця культура зникає взагалі, а на її місце не приходить нічого, крім найогидні-ших виявів «закону джунглів».

І якби ж то річ була лише у політиках. У зв’язку з останніми подіями довелося почитати чимало відгуків на кшталт «Та шо ви роздуваєте, ту журналістку взага-лі не побили, так, зачепили легенько». Пишуть це не тільки, як комусь хотілося б думати, «житєлі Донбаса». Цілком ко-рінні і позірно «пурєдні» галичани також відзначилися в цих дискусіях. Зрештою, доходить до того, що розгораються цілі дискусії, де молоді, високоосвічені люди на повному серйозі вказують, що «бува-ють такі стерви, яким і по щелепі дати не гріх». Не знаю, як ви, а я не уявляю такої «стервозності» жінки, яка б змуси-ла ЧОЛОВІКА підняти на неї руку. Мені здається, що справа не в тому, що жін-ка якась не така, а радше в тому, що говорить таке не чоловік, а звичайний самець Homo Erectus.

Утім, наскільки прикрими мені б не здавалися такі ситуації, наразі особис-та позиція – лише «голос у пустелі». Бо все частіше переконуюся: жодні аргументи тут не допоможуть. Це або отримуєш з вихованням, або ні. Тіль-ки от жінок, які потрапляють на таких «чоловіків», шкода. І меркантильне питання непокоїть: чи не зникне в Україні аудиторія чоловічого журналу?

Всеволод Поліщук

кадри місяця

АВАРІЙНИЙ КОНЦЕРТ. 21 трав-ня. Львів. Концерт-презентація поетич-ної збірки «Ю» Іздрика за участі гурту DRUMТИАТР. Неймовірні тексти, психо-делічні мелодії, пульсуючі ритми злилися з харизмою поетів-музикантів в одне ціле і забезпечили неперевершений літератур-но-музичний вечір. І це при тому, що за кілька годин до початку концерту Юрко Із-дрик дорогою з Калуша до Львова потра-пив у жахливу ДТП. Юрко та Ростислав Шпук, який був за кермом авто, дивом обійшлися лише гулями, порізами і син-цями. Машина розбита повністю, ремон-ту не підлягає… Переживши неабиякий стрес, Іздрик дійшов таки на презентацію і видав зі сцени такий шквал емоцій, на-строєвості та драйву, що, якби не рана на голові поета, то ніхто б і не подумав, що цього ж дня він побував у епіцентрі сер-йозної аварії.

7події

ДЕНЬ КЕЛЬНЕРА. Свято, яке пройшло у Львові вже вп’яте. Унікальна ініціатива місцевих рестораторів, яка не має аналогів у світі – відзначити роботу офіціантів, які, як кажуть організатори, вже давно стали обличчям нашого міста. Цього дня міська рада нагородила грамотами найкращих кельнерів міста, лекцію про традиції львів-ського кельнерства прочитав для них куль-туролог Тарас Возняк, львів’ян закликали подарувати квітку улюбленому офіціанту, а власники або директори ресторанів протя-гом кількох годин виконували роль офіціан-тів. Цього року уперше до акції приєднався тернополянин – власник компанії «Само-гонна ресторація» Михайло Гросуляк спро-бував, як воно – бути офіціантом – у ресто-рані «Кумпель» разом із його засновником Марком Зархіним. Обслуговували клієнтів і Вардкес Арзуманян у «Тароні», Оксана Гайванович у «Смаколику», Андрій Дзюбан у «Дубліні», Соломія Іськів у пабі L’uft, а також керівники Play Bar, Strudel Haus, Кулінарної студії «Крива липа», «Динамо Блюз», Mons Pius.

Фото Михайло Лемак

7

13 травня, Львів. В рамках пректу «Музика, народжена Львовом» у столи-ці Галичини відкрили меморіальну дошку Кос-Анатольському, пригощали улюблени-ми стравами львівських музичних легенд і співали міські шлягери. Пиво «Львівське» привітало рідне місто з Днем народження музичним літописом «Музика, народже-на Львовом». У центрі міста звучала його трьохсотлітня музична історія: від Ксавера Моцарта до Володимира Івасюка. Окрім того, відбулося урочисте відкриття мемо-ріальної дошки славетному українському композитору Анатолію Кос-Анатольському на фасаді будівлі по вул. Л. Глібова, 15. Програма святкування продовжилася у львівських ресторанах. Там смакували страви, приготовані за рецептами знаме-нитих музичних родин Львова, які найкра-ще смакують з пивом «Львівське»: бігос «Богема» від Кос-Анатольських, шніцель «При ватрі» від Білозірів, картопляники «Львівські» з грибною начинкою від Івасю-ків тощо.

8 афіша

Американський

джазовий

вокаліст, десятиразовий

лау-реат Gram

my Боббі М

акферрін

та один із найвідоміш

их ком-

позиторів сучасності – контр-абасист

Чарлі Хейден

– ви-

ступатимуть на ф

естивалі Alfa Jazz Fest-2013. Окрім

того, у розкладі ф

естивалю – презен-

тація нової програми Д

жам

али, м

айстер-клас від легендарного гітариста Ела Д

і Меоли та ви-

ступи багатьох інших видатних

джазм

енів.П

ротягом чотирьох

наси-чених дж

азом днів фестиваль

проходитиме на трьох сценах: в П

арку культури – сцена імені Едді Рознера, сцена на площ

і Ринок

та у

дворі палацу

По-

тоцьких. Квитки на концерти у

Парку культури кош

туватимуть 200-650 грн, на інш

і майданчи-ки вхід безкош

товний.

Чарлі Хейден

співпрацював

з багатьма джазовими зірками

першого ряду, а також

із не-дж

азовими музикантами,

на-приклад, Й

око Оно і Рінго Стар-ром. За понад 50 років музичної кар’єри

Чарлі Хейдена

багато разів

визнавали найкращ

им контрабасистом за результата-ми опитувань читачів ж

урналу Dow

n Beat. Він отримав три пре-мії Gram

my, а його альбоми нео-

дноразово визнавали кращими

альбомами року.Боббі М

акферрін є одним з

найвідоміших у світі вокальних

новаторів та

імпровізаторів, всесвітньо

відомий диригент.

Працю

вав із

такими знамени-

тостями, як Йо-Й

о Ма, Чік К

о-ріа, Хербі Хенкок, К

вінсі Дж

онс тощ

о.Д

етальна программа фести-

валю на alfajazzfest.com

/

9афіша

Alfa

Jazz

Fest-2

013

13

-16

червняП

арк Культури,

Палац П

отоцьких, площ

а Ринок

10 афіша

пісенна рапсодія1 червня, 18:00Львівська філармонія

На концерт «Пісенна рапсодія» зібрала-ся група цікавих молодих львівських співаків та музикантів–віртуозів. Вокалісти Наталя Марківська, Орест Цимбала, Петро Радейко, мультиінструменталіст Мирон Блощищак та їхні друзі виконають українські народні пісні, а також твори Володимира Івасюка, Миросла-ва Скорика, Анатолія Кос–Анатольського та інших композиторів.

Фестиваль stare misto8-9 червняСтадіон «Україна»

Після перерви, пов’язаної з проведен-ням Євро–2012, фестиваль Stare Misto повертається до Львова у новому форматі. Уперше він проходитиме впродовж двох днів. Цього року глядачі львівського ста-діону «Україна» зможуть послухати гурти з України, Білорусі, Росії, Німеччини, Іспанії, Аргентини, Сербії, Фінляндії, Великобрита-нії. Організатори обіцяють 18 годин якісної музики від 12 гуртів, серед яких «ДДТ», Goran Bregovic, «Ляпіс Трубецькой», Kaiser Chiefs та інші.

віртуози: гала вагнер9 червня, 18:00Львівська філармонія

На XXXІI Міжнародному фестивалі музич-ного мистецтва «Віртуози» утворилася своє-рідна арка пошани двох класичних компози-торів. На відкритті фестивалю звучала музика пам’яті італійського композитора Джузеппе Верді, а його закриття вшанує 200-ліття від дня народження німецького композитора Ріхарда Вагнера. Арії з опер великого ком-позитора у супроводі оркестру «ІNSO-Львів» виконає солістка Німецької опери на Рейні в Дюссельдорфі Наталія Ковальова. Диригува-тиме Володимир Сивохіп.

всельвівський велопарад дівчат9 червня, з 12:00Центр Львова

Головною умовою є наявність ровера і дрес-код – сукні, спідниці й взуття на під-борах. Цього року увесь одяг має бути у вінтажному стилі. Їхати ж можна як на спортивних, жіночих сіті-байках, так і на гірських велосипедах. Організатори очікують на велопарад до сотні учасниць. За попередніми планами, велопарад пройде за та-ким маршрутом: площа біля університету імені Франка – вул. Університетська – вул. Січових Стрільців – пр. Свободи – пл. Міцкевича – пр. Свободи – вул. Беринди – пл. Ринок – вул. Шевська – вул. Театральна – вул. Вірменська – пр. Свободи – площа біля оперного театру. Щоправда, у напрямі можливі зміни. Цим велопарадом організатори прагнуть показати, що ровер є повноцінною альтернативою приватним авто, ним можна зручно і швидко доїхати на роботу або й на вечірку.

11афіша

леополіс гран прі20-23 червняВулиці Львова

«Леополіс Гран Прі» – це міжнародний фестиваль ретро-автомо-білів, у межах якого пройдуть міжнародний автопробіг історичних автомобілів, автомобільний парад-карнавал та театрально-костюмо-ваний конкурс Елеганції. Головною подією є автомобільні шоу-пере-гони історичною трасою «Львівський трикутник». До Львова з’їдуться автовиробники, щоб показати історію своїх автомобілів. У програмі фестивалю, окрім автоперегонів – дитяче автомобільне свято, екс-курсійно-навігаційний квест, семінари для журналістів спеціалізованих автомобільних видань.

свінгуємо разом21 червня, 19:00Львівська філармонія

Відомий львівський акапельний чоловічий колектив «Орфей» і знаний київський композитор та джазовий піаніст Олександр Саратський пропонують меломанам спільну концертну програму під назвою «Свінгуємо разом». У Львівській філармонії вони гратимуть-співатимуть джаз, фолк і світові хіти (пісні з репертуарів The Beatles, Луї Армстронга, Гленна Міллера тощо). Серед пісен-них «родзинок», які підготував «Орфей», – твори шістьма мовами, у тому числі й китайською. А крім неї – українською, англійською, французькою, італійською і на івриті. Окрім «Орфею» та Саратського в концерті беруть участь Лана Меркулова, Олексій Тузов та Любов Качала.

Фестиваль «львів на тарілці»28-30 червня

Палац мистецтв, площа РинокГастрономічний фестиваль, на якому презентуватимуть можливості львівських рестораторів і

виробників, пройде уже вдруге. Протягом трьох днів фестивалю львів’яни та гості міста, експер-ти, представники сфери HORECA матимуть змогу відвідати ярмарок-презентацію та продегусту-вати страви галицької кухні, традиційні напої та регіональні сезонні продукти. Також гості фести-валю можуть взяти участь у гала-вечері за великим столом просто неба, де найкращі шеф-кухарі Львова презентуватимуть страви та напої, приготовані за особливими рецептами. Під час вечері (28 червня) за одним столом опиняться 300 гурманів. Окрім того, в рамках фестивалю пройдуть «Свято андрута» з конкурсом на кращий вафельний торт та лекції від Клубу галицької кухні.

12 цитата номера

13цитата номера

Жінки надихають чоловіків на великі подвиги,

але не залишають часу для їхнього виконання

[Ґюстав Флобер]

14 тенденції • суспільство

Cуспільствостор. 14-35 >

гімн і гім..киПід час фінального мат-

чу Кубка України з футбо-лу в Харкові хтось чи то з фотографів, чи з журна-лістів зауважив цікавий факт. На ВІП-трибуні стоя-ли президент, голова Фе-дерації футболу, міністри, губернатор і ще купа дер-жавних чиновників із їхнім почтом. Грав гімн України. Єдина людина в тій час-тині трибун, яка співала гімн, приклавши руку до серця, – колишній серб Марко Девіч.

Ні, я, звісно, все ро-зумію. І навіть не сумні-ваюся, що президенту і всьому його оточенню плювати з високої трибу-ни і на Україну, і на думку її громадян. Але ж мають принаймні якісь механізми самоповаги та самозбере-ження працювати. Навіть у нашій країні бувають вибори, і навіть у нас ти маєш набрати хоча б кіль-ка відсотків, щоб до них домалювати ще. Єдиний висновок – їм уже начха-ти на все в принципі. І від цієї думки казуси із владо-можцями вже не здають-ся такими смішними…

15тенденції • суспільство

> тенденЦіЇ

не пройшло і піврокуЗа приказкою в таких ситуаціях тре-

ба казати «не пройшло і півроку». У нашому ж випадку, правда, пройшло і не пів, і не рік, і вже навіть не де-сять. Дві частини колись розколотого Народного Руху В’ячеслава Чорново-ла – НРУ та УНП – обіцяли-обіцяли, і,

зрештою, таки возз’єдналися. Мабуть, ще у 2000 році вперше пообіцяли об’єднатися, навіть на папері зафіксу-вали, але не склалося...

Після того ще багато разів ці пар-тії об’єднувалися і «знизу», і «згори», аж доки в більш актуальні з електо-ральної точки зору партії не перебра-лися всі, кого тільки брали. Включно з партійними лідерами. І ось – коли вже ніхто не чекав, коли вже нікому особливо й не цікаво, об’єднаються ці партії чи просто тихенько відаго-нізують – така новина. «Кому воно зараз треба?», – вигукнула на своїй сторінці журналістка Мар’яна П’єцух. А таки комусь вигідно: не хто інший, а екс-мер Львова Василь Куйбіда тепер голова партії. Правда, велике питання, що ж йому це дасть (вигра-ти вибори мера Львова у 2006 не допомогла і популярна тоді «Наша Україна», про Верховну Раду скром-но промовчимо)? Але, зрештою – яка нам з вами різниця? Як сказано в анекдоті, «нам все одно, а йому при-ємно»…

свій до свого по своєПриміщення в центрі міста за пів-

тори тисячі гривень за «квадрат» – це не мрія маклера, це реальні ціни, за якими розпродавали обласне майно. Інтернет-видання «Наші Гроші. Львів» перевірило, кому і за скільки продава-ла майно громади обласна рада, по-чинаючи з 2011 року. Як з’ясувалося, продано за цей час 23 об’єкти. Ціни – смішні – від 1500 до 3870 грн за «квадрат». Більшість покупців – де-путати обласної ради, їхні родичі або бізнес-партнери. Найбільш активними були брати Дубневичі, Доскіч, Ярема, Коць, Мужилівський, Пилипенко.

Що тут скажеш: давній галицький принцип «Свій до свого по своє» наші політики реалізовують на повну котуш-ку. І то вже дрібниці, що предки мали на увазі всіх українців Галичини, а не вузьке коло вибраних…

так ти ще й співаєш?Утім, це не єдина традиція, якою

відзначається Львівська обласна рада. Ще один добрий почин (хоча ча-сом беруть сумніви – а чи не копіюють тут львів’яни далеко не таких патріо-тичних депутатів Верховної Ради?) – проводити в обласні депутати співаків. Віднедавна – після довиборів у зв’язку з переходом попередників на роботу в український парламент – таких у раді вже п’ятеро.

Один – герой локальних дискотек у 90-х Тарас Курчик – представник НРУ. Ще четверо пройшли до ради зі «Свободою»: серед них і новачок Ро-ман Ковальчук. На відміну від бійців естрадного фронту Остапа Канаки і Теодора Кукурудзи та бандуриста Остапа Стахіва, Ковальчук – оперний співак. Утім, якщо ви хочете послухати його на youtube – доведеться обмежи-тися народно-естрадними замальовка-ми на патріотичні теми. Зате з цих тем навряд чи лишилася не проспіваною новоспеченим депутатом хоч одна. Співав він і про УГА, і про УПА, і про Холодний Яр, і про запорожців. Проте, попри надмір пафосу, варто визнати, що співає пан Роман професійно. А відтак стає ще менш зрозуміло – на-віщо йому та облрада? Залишається хіба припустити, що має співак про-блему з репетиційними залами, от і використовує трибуну, аби потренува-ти голосові зв’язки…

Антін Бандера

16 розмова • суспільство

Він міг би залишатися вчителем російської літе-ратури у львівській середній школі №50, але на по-чатку 90-х хвиля геополітичних змін занесла його на узбережжя «Галицьких Контрактів». Просиджуючи

годинами у бібліотеках, цей чоловік писав про те, «про що писали львівські газети 100 років тому». Каже, було цікаво і затишно. Далі був пе-реїзд з «Контрактами» до Києва, а потім – один з перших потужних українських Інтернет-проек-тів «ForUm». Далі ще одне «вперше в Україні» – медіа-холдинг «Бліц-Інформ», де він спочатку керував проектом, а потім працював комерцій-ним директором тижневика «Бізнес». До тих са-мих «Галицьких Контрактів» повернувся ще раз (втретє), в особливо важкий момент розвитку – після зміни власників. У 2008 році Миколу Шей-ка покликали працювати до незвично відверто-го і принципового «Українського Тижня». Він каже, що і творча, і комерційна робота в най-більших друкованих ЗМІ – це драйвово та за-хопливо. Але у 2011 році цей чоловік закрив усі шлюзи і на півроку переселився до рідного Львова – просто пожити, без форс-мажорів, без стратегій розвитку і без кризового ме-неджменту.

МИКОЛА ШЕЙКО: «в уКраЇні не ЦінуЮть інФорМаЦіЮ»

17розмова • суспільство

> в уКраЇні не ЦінуЮть інФорМаЦіЮ >

– Це були одні з кращих місяців мого життя, – розповідає Микола Шей-ко. – Я ніде не працював вперше за 30 років! Це був навіть не відпочинок, це було таке внутрішнє повернення до Львова. В той момент чого тільки не відбувалося. Я багато спілкувався з поеткою Мар’яною Кіяновською про премію дитячої літератури «Великий Їжак». На Форумі видавців познайо-мився з величезною кількістю дуже непересічних письменників. Мені було дуже комфортно і цікаво у цій тусівці.

Але треба було повернутися до Києва – від Григорія Грабовича, головного редактора часопису «Критика», він отримав пропози-цію зайнятися пошуком грошей на проект, який за означенням не може бути комер-ційно успішним у цій країні – на журнал для інтелектуалів, де пишуть про книжки, ґендер, філософію і, до прикладу, чесне правосуддя.

– Знайти гроші під проект, який можна вважати майже благочинним, дуже важко. У сучасній Україні з та-кими часописами доводиться постійно ризикувати, бо неможливо випрацюва-ти стратегію хоча б на найближчі роки. Але це був дуже цікавий досвід, «Кри-тика» продовжує виходити і, сподіва-юсь, виходитиме ще довго. Однак тоді я чесно сказав Грабовичу, що не поду-жаю виконати поставлені переді мною задачі. Тоді, перед виборами, ніхто не світив грошима, знайти офіційних до-брочинців було неможливо. А брати гроші неофіційно також не виходило, бо «Критика» – міжнародний проект і не може використовувати «сірі» гроші. На жаль, через такі банальні причини в Україні дуже багато цікавих ідей вми-рає, не народжуючись…

– У Вас тоді було багато інших пропози-цій – від потужних видань, від впливових політиків. Але Ви пішли в перпендикуляр-ному напрямку – стали завсектором Музею Шевченка в самому центрі Києва…

– О, так! Це був дуже цікавий відрі-зок життя. Музей сам по собі є дуже консервативною, «закостенілою струк-турою». Але там з’явилася команда мо-лодих і дуже активних людей, які хотіли багато чого втілити в життя, але не мали достатнього бізнес-досвіду. Тому в Музеї Шевченка я майже нічого не робив, в основному ділився досвідом і контактами. Ми запустили сайт, ство-рили благодійний фонд, почали часті-ше проводити виставки і нетипові для музею масові заходи. Тепер кількість відвідувачів у виставкових залах музею вдвічі перевищує кількість відвідувачів самого музею. Бачите, молодь може бути ефективною, якщо її підтримати!

НА ДЕЯКИХ РЕЧАХ ПРОСТО НЕ МОЖНА ЕКОНОМИТИ

– Але у жовтні 2012 року, якщо вже писати Ваш життєпис, Ви отримали ще одну про-позицію. І це якось дивує: після стількох поважних і дуже дорослих газет-журналів, після роботи на посаді генерального дирек-тора, комерційного директора і завідуючого сектором музею… Після усього цього Ви стаєте директором дитячого «Видавництва Старого Лева». Як?!

– А все дуже просто. Коли я почав працювати у «Видавництві Старого Лева», то потрапив в унікальну си-туацію – коли можна дозволити собі мріяти, можна робити щось таке, що не залежить напряму від сьогодні за-роблених грошей. Тут, завдяки парт-

нерам, фінансові потреби можна за-довольняти більш-менш рівномірно. І, відповідно, є можливість будувати пла-ни – це ж така рідкість сьогодні! Крім цього, сьогодні видавництво увійшло в період «снігової кулі»: щороку обо-рот і кількість виданих книжок подво-юються. Коли ми починали роботу, про «Старого Лева» недостатньо знали – у Львові книжки були дуже популярни-ми, але в Києві чи далі ситуація була геть іншою. Займатися цією справою сьогодні мені дуже цікаво, тому я тут.

«Ну, заодно і карму почистиш», – сказала Миколі Шейку одна знайома журналістка. Чистка карми проходить активно і з усміш-кою – крім дитячих книжок «Видавництво Старого Лева» тільки цьогоріч потішило «Со-лодким печивом» Дарії Цвек (вперше за 25 років!) і збіркою поезій Іздрика. Він зізнаєть-ся, що, коли щодня бачиш зміни на краще, працювати просто хочеться.

– На розважальних порталах часом публікують статті типу «Як перестати бути бідним». І однією з порад, які пропонують тамтешні «британські вчені», є правило «Не економте!..»

– І я з ними погоджуюся. У деяких принципових речах, щоб отримати швидкий результат, справді не треба економити. Ми багато вклали в про-сування, наші представники їздили на міжнародні виставки до Лейпцига і Болоньї. Але «Видавництво Старо-го Лева» – це не хобі чи гарне про-ведення часу. Для мене сьогодні це бізнес-проект, який набирає обертів і наступного року, сподіваюся, стане основним гравцем на ринку дитячої літератури. І почне видавати не тільки дитячі книжки…

18 розмова • суспільство

> в уКраЇні не ЦінуЮть інФорМаЦіЮ >

– Я знаю, що у своєму видавництві Ви ви-рішили не зважати на цілковиту байдужість держави, а працювати в тих умовах, які є. Чому так? Чому Ви не боретеся поруч з іншими гравцями за зміну правил гри?

– Ну дивіться, от сяду я зараз і по-чну плакати. Що від цього зміниться? Я чудово розумію, що в найближчі 20 років у цій державі ні в кого не дійдуть руки до того, щоб нарешті ефективно підтримати книговидавця. І що, мені всі 20 років плакати? Та ні, треба взя-ти ситуацію в свої руки і працювати. Тим паче, що працювати на цьому рин-ку водночас і дуже легко. Бо в Україні, ви здивуєтеся, нема навіть п’яти (на-віть п’яти!) серйозних маркетологів, які

працюють у видавничому бізнесі. Тому тут майже все відбувається на рівні інтуїції. Тому, до слова, дуже часто і виникають ситуації, коли і видавець – прекрасна людина, і офіс гарний, і об-кладинки у книжок чудові, а в якийсь момент все валиться.

THE NEW YORK TIMES В УКРАЇНІ НЕ БУЛО, НЕ БУДЕ І ВЖЕ НЕ ТРЕБА

– А давайте помріємо. Коли Ви читали лек-цію в Школі журналістики УКУ, то сказали, що в Україні немає свого The New York Times. Якщо розібратися, то кожне більш-менш потужне видання, щойно набере обертів, одразу переживає якусь кризу. Тож

навіть якби і був шанс, він вмирає на стадії лялечки. Чому так?

– Український ринок вибрав якийсь нетиповий, дивний шлях розвитку. Ми проминули дуже важливий етап – що-денну газету. Бо після розвалу Союзу в читача лишилася звичка читати ра-дянські газети, які справді виходили щодня. І досі виходять під тими сами-ми назвами. А от, коли у 90-х почали з’являтися нові проекти, усі вони чо-мусь ставали тижневиками: і суспіль-но-політична преса, і розважальна, і всі інші. Доброю спробою була газета «День», але тільки за часів першої команди. Потім вона перестала пре-тендувати на те, щоб бути газетою для

19розмова • суспільство

> в уКраЇні не ЦінуЮть інФорМаЦіЮ >

всіх, а, до прикладу, «Факти» такими ніколи й не були. Щоб довго не гово-рити, зробимо висновок – такого про-екту, як щоденна газета, в Україні не сталося.

– І уже й не станеться?

– Більшість грошей, які інвестували в українські медіа, вкладали в тиж-невики. Тож вони і забрали собі всю рекламу. Є ще одна причина, чому незаангажованій щоденній газеті в Україні неможливо вижити – у нас не виробилася культура цінування інфор-мації. Всі медіа заробляють на рекла-мі, а сама інформація знецінилася. Це повна катастрофа. Виходить, що на горнятко кави ми готові витратити 20 гривень щодня, а таку ж суму хоча б раз на тиждень на аналітичний жур-нал – дзуськи.

– Кажуть, що серед іншого Польщі вдалося відносно швидко впоратися з радянською владою і її наслідками через те, що вони мали одну церкву, яка об’єднувала усіх поляків. Якщо зробити дуже грубу аналогію і уявити, що Україна мала б, скажімо, 2-3 потужних щоденних видання (як от The New York Nimes і The Washington Post), чи сприяло б це зміцненню національної ідентичності українців?

– Зміцненню національної ідентич-ності українців сприяло б будь-що, що реально відображало б їхні інтер-еси, задовольняло б їхні потреби. Знаєте, чому телебачення сьогодні є таким, яким воно є? Бо воно задо-вольняє лише перші два рівні пірамі-ди потреб Маслоу, її нижню частину. А оці щоденні газети могли б викона-ти роль рупорів і спільників для вели-

ких груп українців. По-перше, глядач згрубша не обирає, що дивитися. Тим паче, коли все однакове. А от читач (теоретично) вибирає газету. Тож, якби з’явилися такі два чи три «рупори» (умовно, Схід, Захід і Київ), це було б дуже важливо. Інтелектуа-ли тих регіонів мали б, навколо чого об’єднатися. Але такого уже ніколи не станеться.

– Чому?

– Просто тому, що цей етап вже пройдений. Газети втрачають свою ау-диторію, вони не мобільні і дуже часто неактуальні. Ми маємо шукати нових механізмів, яким чином об’єднувати

великі групи однодумців. Це можли-во, і ми це добре бачимо на прикла-ді соціальних мереж. Поки що це на рівні емоцій та інтелекту, треба знайти шлях, як це перетворити на дію.

– І це складно…

– Можливо, але справді складно. Нещодавно в Інтернеті проводили просте опитування: «Чи готові ви по-жертвувати $1000 на створення громадського телебачення?» Виявля-ється, щоб такий незалежний канал з’явився, потрібно всього лише 5 000 людей, які віддадуть таку суму (на рік!). Цифри, які показує ця статистика, дуже показові. Неготових – 56%, гото-вих – 4%, а готових просто покритику-вати – в рази більше.

В УКРАЇНІ ВКЛАДАТИСЬ У МЕДІА НЕВИГІДНО

– От Ви кажете, що «паперовий» етап про-йдено. А Мустафа Найем після квітневих подій на TVi заявив про те, що команда журналістів, яка пішла з того телеканалу, працює над Інтернет-проектом…

– По-перше, якщо дивитися прав-ді у вічі, то зі старої команди TVi за два місяці лишиться дрібка людей. Інші підуть працювати на інші канали або повернуться на попереднє місце в силу різних життєвих обставин. Ці обставини, на жаль, дуже прозаїчні, буденні та побутові. Але зрозуміти їх можна. Цей заявлений Мустафою про-ект, звісно, дуже цікавий і потрібний, але традиції перегляду Інтернет-телеба-чення в Україні немає. Вони матимуть свою аудиторію, але це буде кілька ти-сяч людей…

20 розмова • суспільство

> в уКраЇні не ЦінуЮть інФорМаЦіЮ

– Але ж російський Інтернет-канал «ДО///ДЬ» зараз є дуже популярним і навіть впливовим…

– Погодьтеся, в українців ще немає суспільної потреби дивитися Інтернет-телебачен-ня. Якби вона була, уже б знайшовся якийсь олігарх-безумець, який би залюбки вклав у цей проект гроші. Як бачите, не знайшовся… Крім цього, бізнесмени дуже нео-хоче вкладають гроші у ме-діа. Бо механізм повернення вкладення дуже тривалий у часі – це, щонайменше, 4-5 років. А в цій країні ніхто не знає, що з ним буде після-завтра.

– У відповідях на питання про те, чому у нас нема серйозних інтелектуальних програм, які є на тому ж BBC, українські медіа-менеджери переконують, що глядач цього не хоче. Але ж були в історії України такі епізоди, як старий телеканал «1+1»…

– Так, і він постійно був на перших позиціях у рейтингу. Це було дуже вдале, дуже майстерне поєднання висо-ких, складних тем і якісного розважального контенту. А сьогоднішні канали працюють «або, або…»

– Ну, другого «або» в нас нема. Але давайте від одного смутку перейдемо до іншого. Відо-мі, часом знакові, журналісти і медіа-експерти, люди уже

поважного віку часто кажуть молодим: «Якщо ти хочеш бути чесним журналістом, то багатим стати уже не вдасться». Про це говорить Ігор Балинський на своїй журналістській магістерці в УКУ, про це нещодавно заявила головна редакторка «Дзеркала тижня» Юлія Мостова. Чому в цій країні не можна стати за-можною людиною, залишаючись чесним журналістом?

– Це знову ж таки через викривлені суспільні процеси. До прикладу, на початку неза-лежності найбільші гроші жур-налісти (видання – не автори) почали заробляти на корпора-тивних конфліктах. Коли одна компанія замовляла матеріал проти свого конкурента. Жур-наліст писав, всі заробляли, все всіх влаштовувало. То був праобраз «джинси». Ціна статті могла досягати десят-ків тисяч доларів, бо проходив процес захоплення-перерозпо-ділу власності. Одні були гото-ві за це платити, а інші – таке писати. І коли ти відмовлявся, то міг собі пишатися своєю чесністю, але сусіднє видан-ня на цьому заробляло. А в такий спосіб народилася спо-чатку звичка, потім суспільне сприйняття, а далі – тради-ція, чи як це назвати… Сло-вом, хтось встиг розбагатіти, а хтось – так і залишився... Чесним журналістом.

Розмовляв Володимир Бєглов

+38 (032) 239-33-51 067-268-49-40

бізнес-сувеніри поліграфія дизайнДопоможемо підібрати подарунки для працівників чи партнерів

22 економіка • суспільство

яК збільШИтИ свіЙ дохід

Заощадливість – важлива частина управління осо-бистими фінансами. Узгоджуючи свої бажання та можливості, ви, швидше за все, станете заможніши-ми та щасливішими. Але обмеження видатків – не єдиний спосіб збільшити свій добробут. Якщо вашим завданням є забезпечення свого майбутнього, то по-ряд з економністю слід задуматись про збільшення доходів.

Чому? Обмежуючи видатки, можна зекономити не біль-ше, ніж заробляєш, навіть якщо повністю відмовитись від їжі та питва. А потенціал зростання доходів необмежений – принаймні, теоретично.

На жаль, не існує чіткого плану, як саме потрібно діяти, щоб заробляти більше. Для багатьох людей збільшення до-ходу пов’язано з ефективним управлінням кар’єрою: знайти хорошу роботу, попросити про підвищення платні, отримати нову посаду тощо. Інші можуть забезпечити собі додаткові прибутки за допомогою своїх хобі чи започаткування влас-ної справи. Спробуємо розглянути усі ці основні методи.

Максимізувати зарплатуКоли ви думаєте про збільшення доходу, то, мабуть, уяв-

ляєте собі додаткову роботу чи якесь заняття у позаробочий час. Але для більшості людей їхня щоденна робота – це най-краще місце, з якого вартує почати збільшення своїх статків.

Зростання вашої зарплати має багато додаткових плю-сів. Ви не просто отримуєте більше грошей в конкретний момент – ви будете отримувати їх у довгостроковому періоді. Ось чому важливо намагатись з самого початку отримувати

23

все, чого ви заслуговуєте. Якщо ви отримуєте на 500 гривень менше зараз – ви будете отримувати на 500 гривень менше решту вашого життя.

Отож, якщо ви відчуваєте, що варті більшого, ніж отримуєте (і впевнені, що ваше начальство знає про це) – не соромтесь попросити про підви-щення зарплати.

знайти додаткову роботуРобота за сумісництвом все ще залишається

одним з найкращих способів швидко забезпечити собі притік додаткових надходжень. Так, економі-ка зараз не в найкращому стані, але все ще ре-ально знайти собі підробіток.

Звичайно, працювати у двох місцях одночасно непросто. Зате це найшвидший спосіб досягти ва-ших фінансових цілей. Це працює!

покращити свою кваліфікаціюОсвіта не закінчується отриманням шкільного

атестата чи диплома університету. Якщо ви хочете зростати й надалі (і більше того, бажаєте, щоб зростали ваші прибутки), підвищення кваліфіка-ції та навчання мають стати вашими постійними супутниками.

Багато хто скаржиться, що освіта в Україні втрачає свій сенс. Але статистика все ще ствер-джує, що, в середньому, чим краща ваша освіта, тим вищі ваші прибутки.

заробляти на своїх хобіОдна з найвагоміших причин, чому варто поду-

мати про додатковий заробіток на основі власних захоплень, полягає в тому, що ви вже любите цю справу. А отже, окрім грошей, ви будете отриму-вати задоволення від своєї праці, замість нудьги та втоми.

Отож подумайте, яким чином можна «монети-зувати» ваші захоплення.

почати власний бізнесЧасто додатковий заробіток від хобі з часом пе-

реростає у повноцінний власний бізнес. Але це не обов’язково. Врешті решт, бізнес не повинен бути

24 економіка • суспільство

> яК збільШИтИ свіЙ дохід

пов’язаний з вашими захопленнями. Ви можете використа-ти ваші професійні навики та кваліфікацію.

Звичайно, не всі здатні управляти власною справою. Багатьом людям достатньо їхньої роботи і бракує підпри-ємницького хисту, щоб розпочинати свій бізнес. Отож, будь-те впевнені, що вивчили всі плюси і мінуси цього заняття, перш ніж починати.

продати непотрібні речіБагато людей просто таки завалені речами. Українці вза-

галі не люблять нічого викидати і складують непотрібні речі де тільки можливо: на горищах, у підвалах, на балконах та в комірчинах.

Але часто ці речі – зовсім не нікчемне сміття – це гроші, які чекають, щоб ви їх отримали. Звичайно, не варто очі-кувати на відшкодування колишньої ціни, яку колись спла-тили, але трохи часу та витримки – і додаткова виплата за кредитом готова. Тим більше, що Інтернет-аукціони – дуже зручний інструмент для подібних акцій.

Позбавившись від непотрібних речей, ви отримаєте окрім грошей ще й вільний простір удома. А це також важ-ливо.

вмикайте фантазіюЦе лише кілька невеличких ідей стосовно збільшення

ваших прибутків. Насправді, способів отримати додаткові доходи набагато більше – вони обмежені лише вашою уя-вою та амбіціями. Уявіть собі: навіть дивлячись порнофіль-ми, можна підзаробити!

виправдання не приймаютьсяЩоб ви не порадили, завжди знайдеться кілька людей,

які починають скаржитись, що поради їм не підходять. В них є ціла купа виправдань і пояснень, чому вони ну аж ніяк не можуть збільшити свій дохід:

• Дорога на роботу і назад займає забагато часу.• Діти потребують стільки часу і зусиль, що більше їх

ні на що не вистачає.• Збільшення доходу – це занадто складно.• В них є певні обмеження за станом здоров’я.Зрозуміло, що не всім людям підходять якісь конкретні

поради. Але якщо ви потребуєте грошей, але на кожну по-раду знаходите якусь відмовку, – можливо, проблема не в порадах, а особисто у вас?

Заощаджувати гроші простіше, ніж заробляти більше. На жаль, способів (принаймні законних) заробляти багато, не докладаючи зусиль (і найчастіше, вагомих зусиль), прак-тично немає. Жоден експерт чи підручник не подарує вам чарівну паличку. Лише час та зусилля можуть привести до мети. Якщо ви не бажаєте вкладати ні того, ні іншого – не будете рухатись уперед.

Одне з фундаментальних правил управління особистими фінансами гласить: «Ніхто не потурбується про ваш добро-бут так, як ви самі». І це особливо вірно, коли мова йде про прибутки. Якщо ви не візьмете на себе відповідальність заробляти більше, за вас це ніхто не зробить.

Отож, повірте: ви можете заробляти більше. Особливо якщо інші й надалі будуть лінуватися.

Лілія Українець

25гроші • суспільство

Про нові можливості отримання доходу на фі-нансовому ринку FOREX розповідає Офіційний партнер Міжнародної академії біржововї тор-гівлі та Групи компаній FOREX CLUB у Львові Ярослав Ухачевич.

– Пане Ярославе, як сьогодні представлена Група компаній FOREX CLUB у місті Львові, і як би Ви могли охаракте-ризувати діяльність, якою займаєтеся?

– Перш за все, FOREX CLUB у Львові – це консультаційний офіс. Ми надаємо консульта-ційні послуги людям, які хочуть торгувати або інвестувати у фі-нансові ринки. Адже завдяки ГК FOREX CLUB можливості потенційного інвестора можуть бути розширені.

– Чи потрібно володіти яки-мись спеціальними системни-ми знаннями для того, щоб бути успішним на фінансово-му ринку?

– Спочатку кожен повинен для себе вирішити, чи хоче цим займатися самостійно, або він воліє вдатися до допомоги тих, хто вже має певний досвід у торгівлі. Щоб досягти успіху на ринку FOREX (від англ. FOReign EXchange – валютний обмін) самостійно, потрібно ґрунтов-но підготуватися і накопичити достатню кількість знань. Ми надаємо навчальні та консал-тингові послуги, проводимо тре-нінги, які допоможуть отримати необхідний багаж знань у цій області. Освоївши на курсах ряд навчальних програм, трейдер– початківець може приступити до реальної торгівлі, вже маючи чітке уявлення про механізми фінансового ринку.

– Ви сказали, що заробляти на ринку FOREX можна не тільки самостійно, але і за допомогою фахівців, які во-лодіють досвідом торгівлі на фінансовому ринку. Не могли б Ви зупинитися на цьому детальніше?

– Існує альтернатива само-стійній роботі у вигляді сервісу «Інвестиційні рахунки», розро-бленого ГК FOREX CLUB. Ко-ристуючись цим сервісом, ви отримуєте можливість автома-

тичного пропорційного дублю-вання дій управляючих трей-дерів на своєму рахунку. При цьому кошти інвестора зна-ходяться на його рахунку і не переводяться на рахунок управ-ляючого, що дозволяє значно обмежувати ризики і страхує вас від можливих несумлінних дій управляючого. Варто також відзначити, що управляючий зацікавлений в отриманні мак-симального прибутку за опе-раціями із коштами інвестора, оскільки має від цього доходу певний фіксований відсоток у якості винагороди.

Вибрати одного або декіль-кох управляючих ви можете, спираючись на рейтинг, пред-ставлений на сайті www.lviv.forexclub.ua. Виходячи з індиві-дуальних інвестиційних переваг, кожен може підібрати консерва-тивну або агресивну стратегію управління.

– Чи є обмеження за часом інвестування, і чи може інвестор забрати свої гроші в будь-який момент, наприклад, за день або два?

– Ніяких часових обмежень немає, і, звичайно, інвестор має можливість забрати свої заощадження в будь-який мо-мент. Але варто зауважити, що в такому випадку прибут-ковість буде відповідною. По-казати фантастичний прибуток за добу надзвичайно складно, я б навіть сказав, неможливо. Якщо така ймовірність й існує,

то вона, безумовно, пов’язана з високими ризиками. Тому якщо ми говоримо про інвестиції, то це, як правило, вимагає часу. Інвестиції можуть тривати від кількох місяців до кількох де-сятків років.

За детальнішою інформацією щодо можливості отриман-ня прибутку на фінансових ринках, запрошуємо вас на індивідуальні консультації до нашого офісу у м. Львові за адресою: вул. Наукова, 7-Б, офіс 118 (1-й поверх).

Також усі охочі, хто ви-рішили особисто оволодіти фахом трейдера міжна-родного валютного ринку FOREX або скористатись сервісом «Інвестиційні ра-хунки» мають змогу відвіда-ти безкоштовні ознайомчі семінари, які проходять щосереди та щочетверга о 17.00 в нашому офісі.

Деталі та запис на номерами телефонів (032) 224-47-47, (067) 111– 32-32, (050) 67-67-000

www.lviv.forexclub.ua

Інвестиційні можливостіповсякденного життя

26

Наближається літо. Щороку, коли приходить червень, якось ми-моволі усе прожите надихає мене на роздуми. Бо саме третьої неді-люічервня в Україні своє профе-сійне свято відзначають медичні працівники. І я також… разом з усіма…

Уже достатньо багато часу пройшло з тих пір, як я став лікарем. Черга бо-жевільних років. За цей час я багато чого зрозумів…

Усе рідше згадую себе переля-каним хлопчиком, який не знав, як доторкнутися до свого першого пацієнта у приймальному відділенні лікарні. Коли по-зрадницьки трем-тіли руки, з переляку пересихало в роті, насторожено стукотіло серце в грудях… Багато води сплило з цього часу...

Йшли роки. Переляканий хлопчик став дорослим, не раз битим і хитро-мудрим. Він помудрішав, закувався в броню знань. Тепер, коли я іноді роз-глядаю старі фотографії, то вже й не впізнаю того наївно-захопленого мо-лоденького лікаря, що мріяв присвя-тити… служити… рятувати й «світячи іншим, згорати…». Яскраво палаюча свічка поступово перетворилася в об-палок… Життя все розставило на свої місця і лише іноді, десь у запилених підвалинах свідомості, ні-ні, та й за-смокче смуток за несправдженими мріями.

Але це трапляється усе рідше й рід-ше. І знаю я, що смуток уже зовсім скоро назавжди потоне в круговоро-ті паскудного життя. Надто страшно було б дивитися на сьогоднішній світ очима того хлопчака. Небагато зна-добилося часу, щоб переконатися, як мало радості дає наша медицина. Не встиг й оглянутися, а попереду вже тільки минуле. Але залишилися спо-гади...

Вони не перестають мучити мою душу, лізти в мої сни, нагадувати про, здавалося б, безглуздо й бездарно про-житі роки. Роки безконечної роботи. Нескінченної низки нічних чергувань, виїздів і тисяч прийнятих пацієнтів. Роки мерзенності, заздрості й зрадни-цтва колег. Роки страждань, болю й принижень. Роки, коли, незважаючи ні на що, цей молодий лікар учився ви-живати й вижив. Вижив сам, без до-помоги інших… Назло дуже багатьом…

Але іноді, особливо після «дружньої вечері» на якій-небудь конференції, коли навколо тебе сидять такі ж, як і ти, соратники, що багато побачили й багато чого втратили на своєму вікові, коли від їхнього тепла відтає душа, що заледеніла, ти ще раз розумієш, що від народження був приречений стати лікарем. Це все-таки твоє покликання, яке несеш через усе своє кошмарне життя.

У жодному разі сьогодні не шкодую, що пішов у медицину. Я сам зробив свій вибір. За вуха мене ніхто не тяг-нув. Навпаки, відговорювали.

Я сам вибрав цю дорогу. Сам увій-шов у світ жорсткий і жорстокий та прийняв його правила. У ньому немає місця наївним матусиним синочкам. У цьому світі одна мета – вижити. На інше немає ні часу, ні сил, ні бажання. Цей світ, як їзда на велосипеді. Поки крутиш педалі – доти їдеш. Перестав, ще трохи прокотився за інерцією, упав і вже не піднімешся. Вважай, що пощастило, якщо ті, хто позаду, об’їдуть, а не прокотяться по тобі ас-фальтоукладачем, усією його масою вдавлюючи в дорожній бруд. Слабкі в цьому світі гинуть дуже швидко...

Ідол цього світу – гроші. Заради них виконують ризиковані операції, пишуть дисертації, «стукають» у прокуратуру, упиваються мертвою хваткою в горло щасливому колезі-конкурентові. За-для них прагнуть до адміністративних посад. Заради них маленькі й великі

Cogito ergo sum«непрИчесані» роздуМИ ліКаря

монолог • суспільство

ідол цього світу – гроші. заради них

виконують ризиковані операції, пишуть

дисертації, «стукають» у прокуратуру, упиваються

мертвою хваткою в горло

щасливому колезі-конкурентові

27

начальники під корінь викошують усі талановиті паростки, що дозволили собі прорости на полі, де вони безроз-дільно панують. Вовчі закони в цьому світі.

Але це – мій світ. Він уже ніколи не віддасть мене, і я не зможу без нього. Щоб вижити, я продав йому свою душу. Безсмертну й пропащу. Її чіпко схопили начальники, завідувачі, чиновники, уся та мерзота, яка пара-зитує на орачах, які рятують життя, рухають науку, які здатні написати статтю, а якщо треба – книгу. Уся та нечисть, яка годується нашою пра-цею, знімає всі вершки і… сміється над нами.

Цей світ, як удав, може тільки за-дусити або проковтнути. Він ніколи ні-кого не відпустить. Хіба що в безодню небуття.

Кожен лікар продає себе, як про-ститутка. Та продає тіло, а ти – розум і

руки. Наше горе й наше щастя, що ми більше нічого не вміємо. Ми занадто рано зробили свій вибір. У медицині – смисл всього нашого життя. Ми про-даємо себе… і називаємо це роботою. Суспільство смачно плює на нас. Про нас згадують тільки тоді, коли потріб-но заштопати дірку в кишках, вирізати пухлину, зупинити кровотечу або роз-крити гнійник. Про нас згадують, коли потрібна допомога… Решту часу ми – юди, м’ясники, шкуродери, убивці й сволоти.

Наш зоряний час рідкий, але він є. І приходить тоді, коли той, хто ще вчо-ра паплюжив тебе, сьогодні валяється в ногах, і, виляючи задом, як собака хвостом, благає про допомогу. І тоді я не шкодую за свій вибір. Та й чи вар-тує шкодувати? Цей світ відняв у мене душу, але він дав замість цього те, що я заслужив. Те, що вибрав самостій-но.

Я не голодний, не бомж. Не шикую в товстому «меринові». У мене є дах над головою й зароблені чесною пра-цею гроші в гаманці. У мене є друзі, яким я можу довіряти... Поки на цьому світі купляють душі, хтось же їх пови-нен продавати. Чи не так? Можливо, я просто шукаю собі виправдання. Може й так… Але я ніколи не зможу жити без медицини. Ніколи…

«Cogito ergo sum» – «Я думаю, отже, я існую».

І, незважаючи на те, що про нас думають – ми потрібні всім. Тому в цей день давайте наповнимо келихи і вип’ємо за наше професійне свя-то! Нехай неодмінно здійсняться усі побажання здоров’я, щастя, миру, добра і злагоди, які щедро дарувати-муть нам рідні, друзі, колеги та вдяч-ні пацієнти!

Орест Михальський, лікар

Цей світ, як їзда на велосипеді. поки крутиш педалі – доти

їдеш. перестав, ще трохи

прокотився за інерцією,

упав і вже не піднімешся

монолог • суспільство

> непрИчесані роздуМИ ліКаря

28

богеМна галИчИна 30-х. «уКраЇнізованИЙ» абсент і подорожі світоМ

розмова • суспільство

У міжвоєнній Галичині не було різкого поділу на міське й сільське культурне життя. Правда така, що українці, насамперед з матеріальних причин, дійсно частіше жили в селах чи невеликих містах, але видавничі центри, та й центри культурного життя взагалі, таки були міськими, насамперед, львівськими (але й не тільки – не можна поминути Станіслава, Перемишля, Коломиї). Вони й притягали до себе і творців і, як тепер модно казати, спо-живачів культурного продукту.

Про те, як жили українські митці на Галичині до 1939 року розповідають Ірина Фрис і Наталя Михайлівська, засновниці сайту «Дівчата», присвяченого міжвоєнній жіночій прозі.

29розмова • суспільство

– Існує стереотип, ніби українська куль-тура довоєнної Галичини була виключно сільською, а уся міська культура була або польською, або єврейською. Звісно, це да-леко не так. Отже як виглядало українське міське життя Галичини у 1920-30-ті роки?

Наталя: Я б сказала, що у міжво-єнній Галичині не було різкого розді-лення на міське й сільське культурне життя (зрештою, це становище збере-глося досі).

Теперішні стереотипи про українців у містах як винятково бідноту, котрій не дозволяли навіть тротуарами хо-дити, на людей, дещо знайомих з ре-альним станом, справляють комічне враження.

Як у цей стереотип вписати видав-ництво Івана Тиктора, поетів Анто-нича, Гординського чи Чарнецького,

Мілену Рудницьку і взагалі всю родину Рудницьких, Олексу Новаківського та всю його художню школу, компози-торів Барвінського й Людкевича та й просто численних лікарів, викладачів, архітекторів, адвокатів – це була б велика таємниця. Смію сподіватися, що я дещо знаю цих людей та їхні тра-диції – справді бюргерські у кращому сенсі слова, бо й сама почасти звідти походжу.

Ірина: Варто згадати також про багатьох правників Галичини, висо-коосвічених і заангажованих у різно-манітних політичних течіях, членів пар-ламенту Галичини. Якщо читати їхні дослідження (наприклад, у часописі «Життя і право») можна прийти до ви-сновку, що вони вели набагато інтелі-гентніше міське життя, ніж теперішні правники.

> «уКраЇнізованИЙ» абсент і подорожі світоМ >

– Як жили українські літератори та літера-торки? Що це взагалі були за люди?

Наталя: На той час серед них мож-на виділити два покоління – старше, яке ще пам’ятало «старі добрі австрій-ські часи», а, може, не так їх, як лі-тературну школу Івана Франка, і на-магалося продовжувати ці традиції, та молодь, що (як і водиться) бунтувала, активно вводячи нову тематику та но-вий погляд на життя.

Тому загалом можемо запропону-вати фігури на всякий смак – «вчи-тельку» Уляну Кравченко, поетку й громадську діячку Константину Ма-лицьку та історичну романістку Ка-трю Гриневичеву, що більшу частину життя провели в Галичині, і наче на противагу їм – мандрівницю і одну з перших жінок-кінорежисерів Софію Яблонську (Китай, Марокко, Фран-ція), «шоколадницю» Климентину Авдикович (її донька Стефа була близькою приятелькою Сартра та Сі-мони Бовуар), космополітку Мілену Рудницьку та витончену Дарію Вікон-ську, що здобувала освіту в Англії і цікавилася насамперед західноєвро-пейською літературою. (Я передусім про жінок, відразу ж перепрошую з цього приводу).

Їхнє соціальне походження було най-різноманітнішим – від чисто селянсько-го, як в Уласа Самчука, що неабияк цим походженням пишався, до такого, як у тієї ж Дарії Віконської – доньки багатого землевласника, відомого по-літика й мецената Володислава Федо-ровича.

Переважно, однак, вони були тими, кого в радянські часи називали «тру-довою інтелігенцією» (зрештою, ніякої нетрудової інтелігенції не існує взагалі).

30 розмова • суспільство

– Які теми піднімали українські галицькі письменники?

Наталя: Найрізноманітніші. І часто неабияк через це сварилися. Звичай-но, тут багато залежало від швидко-змінної моди і на перший план виби-валася то історична, то соціальна, то психологічна, то релігійна, то суто мис-тецька тематика. Але можемо впев-нено сказати: жодна сфера життя не залишилася поза увагою, в тому числі така екзотика як спорт чи далекі по-дорожі.

Ірина: Якщо говорити в загаль-ному: ці письменники йшли в ногу з часом, як у Європі – це був період не-ймовірного тематичного насичення. Інше питання: це справа критики і консервативного оточення, яке го-стро реагувало на будь-які новатор-ства.

– Які були літературні видання, конкурси, клуби?

Наталя: Видань різного роду було дуже багато, дослівно сотні, звісно, різного рівня й популярності.

Я б насамперед згадала двомісяч-ник «Назустріч», що виходив у Львові, рівного якому в Україні нема й досі. Що ж стосується конкурсів, то най-престижнішою, мабуть, була премія Товариства письменників та журналіс-тів.

Був у її історії такий цікавий епі-зод – в 1936 році на її здобуття були висунуті твори, як ми тепер розуміє-мо, вершинного рівня – «Метелики на шпильках» Ірини Вільде, «Шестикри-лець» Катрі Гриневичевої, «1313» На-талени Королевої та літературна кри-тика Дарії Віконської.

Перемогла, врешті, Ірина Вільде, але, що цікаво, вона здобула тільки другу премію, а першої взагалі нікому не присудили, вважаючи загальний рівень недостатньо високим. Звісно, тепер це сприймається як історичний курйоз.

– Як протікало життя галицької богеми? Слово «богема» асоціюється зі свободою, екстравагантністю, викликом соціальним нормам. Як це проявлялося у галицьких умовах?

Наталя: Як іншої богеми в цілому світі. Її представники могли тижнями не виходити зі своїх холодних горищ, всі сили віддаючи суто творчому про-цесу, а потім не менш довгий час проводити у львівських чи паризьких кав’ярнях, а то й заїхати для розваги на інший кінець світу.

Можливо, я краще порекомендую повість Оксани Керч «Альбатроси», яка вже є на нашому сайті? Авторка сама була представницею того серед-овища і описувала насамперед те, що знала безпосередньо.

Ірина: Згадаю тут непересічну осо-бистість Петра Карманського (пере-кладача з багатьох мов, зокрема, португальської) і його книгу спогадів «Українська богема», де описане се-редовище «Молодої музи» – вони пили «українізований» абсент і обмінювали-ся цікавинками культурного життя.

– Як складалися відносини українських літераторів з митцями польськими та єврей-ськими? Чи були якісь контакти? Спільні проекти?

Наталя: Контакти, безперечно, були, відсилаю хоча б до рецензій

Михайла Рудницького, які друкували в польських «Сигналах». Цікаво, що український «Назустріч» був чи не най-авангардовішим мистецьким часопи-сом в Галичині, а періодично і єдиним такого роду.

Тому в ньому дописували також польські та єврейські автори відповід-ного спрямування. Українська темати-ка в ті часи залишалася доволі мод-ною в польській літературі, назву тут хоча б Івашкевича. Ще б варто згада-ти видання Biuletyń polsko-ukraiński, найпомітнішим з його авторів був Юзеф Лободовський.

Ірина: Розповім одну річ, яка мене зацікавила при читанні часопису «Дажбог»: в одному з номерів вміще-но інформацію, що польські часописи зацікавилися українською культурою і почали вміщувати переклади; відразу ж наступний номер «Дажбога» опублі-кував поезії Стаффа, Вєжинського, Павліковської та інших.

Так, мабуть, творився цей діалог: в згадуваному часописі «Назустріч» легко і приємно, в інших, націоналіс-тично налаштованих, так би мовити, з-під лоба. Натомість справа контактів і проектів – це тема, яку ми беремо-ся досліджувати, про це не так багато знаємо, але вони звісно були: співпра-ця і дружба Богдана-Ігоря Антонича і Тадеуша Голлендера, наприклад.

А от щодо євреїв: достатньо лише згадати Бруно Шульца, згадки про нього можна знайти у багатьох часо-писах. Певна, що його читала більша частина інтелігентських кіл, та ще б було не читати твори цього геніально-го творця!

– Ми говорили про літературне життя Галичини. А чи існувала українська богема,

> «уКраЇнізованИЙ» абсент і подорожі світоМ >

31розмова • суспільство

скажімо, на Волині? А у Закарпатті? На Буковині?

Наталя: Тут я знаю дещо менше, але, все ж, можу згадати волинянина Уласа Самчука і буковинця Володими-ра Залозецького. Один – селянин, в родоводі іншого відмітилася ледь не

вся аристократія Дунайської імперії, про життя обох можна написати ціка-венні романи (Володимир Залозецький вже й з’являвся на сторінках роману «Срібний павук» Василя Кожелянка, але запевняю, що його біографії ще багато на що б вистачило!).

Поки що складається так, що

сфера зацікавлень учасників проекту більше зв’язана з Галичиною. Дуже сподіваюся, що в майбутньому ми цей перекіс вирівняємо, здобувши допису-вачів з різних регіонів України, Польщі, а, можливо, з інших сусідніх країн.

Євген Лакінський, texty.org.ua

> «уКраЇнізованИЙ» абсент і подорожі світоМ

32 консультація • суспільство

Олексюк Назар Миронович, керуючий партнер Юридичної

компанії «Перітус Консалтинг», адвокат

www.peritus.com.ua, e-mail: office@peritus.com.ua

+380 96 426 52 10

Десятки років існуван-ня репресивно-каральної машини у радянській судо-во-правоохоронній системі заклали всередині людей страх перед правоохорон-ними органами. Здаєть-ся, ця боязнь у свідомості українців закоренилася на генетичному рівні. Дяку-вати Богові, надворі ХХІ сторіччя, і репресивно-каральна машина зали-шилась у минулому. Хоча щодо цього ще можна по-сперечатись, але не про те йтиме розмова.

Напевне, декого з вас викликали на допит у право-охоронні органи. Перед тим, як іти до слідчого, в когось виникала паніка, в когось – страх, а хтось просто байду-же ставився до майбутньої розмови. Звичайно, ті, хто мали досвід бути допитани-ми у будь-якій справі, вже знали, чого чекати та як по-водитись. Отож, що робити та як себе вести, якщо вас викликають на допит?

Відповідно до норм чинно-го КПК (Кримінального про-цесуального кодексу), особу викликають до слідчого, про-курора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надсилання її по-штою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по теле-фону або телеграмою. На практиці найпоширенішими є виклик шляхом вручення повістки в руки, надсилання її поштою та телефонний ви-клик.

При отриманні повістки у перших двох випадках обов’язково зверніть увагу на вказану у ній. інформацію. Повістка повинна містити повні та точні дані посади, звання, місця знаходжен-ня посадової особи, що

викликає вас на допит, а також номер її службового чи мобільного телефону. У повістці повинні бути за-значені номер кримінально-го провадження, стаття, за якою здійснюють досудове розслідування або судовий розгляд. Важливим є те, в якому процесуальному ста-тусі та для якої саме проце-суальної дії вас викликають. Залежно від процесуального статусу в кримінальному про-вадженні ви матимете дещо відмінні процесуальні права. Отримавши повістку, зате-лефонуйте слідчому, поці-кавтесь причинами викли-ку, та у зв’язку із чим буде проводитись ваш допит.

Зверніть увагу: згідно ч. 8 ст. 135 КПК України вас по-винні повідомити про виклик або вам повинні вручити по-вістку не пізніше, ніж за три дні до дати, на котру вас викликають. Непоодинокі випадки, коли повістку про виклик вручають за день до самого виклику. Пам’ятайте про ваше право бути повідо-мленими про виклик завчасу і тому зателефонуйте за но-мером, вказаним у повістці.

Безпосередньо перед проведенням слідчої дії за вашої участі вам по-

вИКлИКаЮть на допИт: що знатИ та яК поводИтИся

33

> вИКлИКаЮть на допИт: що знатИ та яК поводИтИся

консультація • суспільство

винні роз’яснити ваші права. Уважно ознайомтесь з ними, за потреби, не бійтесь запитати про роз’яснення тих чи інших прав та обов’язків. Законодавство гаран-тує підозрюваному, обвинувачено-му право на захист, а свідкові чи потерпілому – право на правову допомогу. Тому ви маєте право запросити до участі у допиті чи іншій слідчій дії за вашої участі адвоката. Ви можете з’явитись за викликом як з адвокатом, так і заявити про залучення такого. У цьому випадку допит чи інша слід-ча дія повинні бути відкладені.

Якщо в ході допиту з’ясовуються обставини, які важко зберегти в пам’яті чи які пов’язані із значними обчислен-нями тощо, ви маєте право ско-ристатись нотатками. З’ясувавши у слідчого причину виклику, не по-лінуйтесь занотувати відомі вам обставини, це набагато спростить допит та зробить ваші покази чіткі-шими та переконливішими.

Уважно обдумуйте запитання, які вам ставлять, та ваші відпові-ді на них. Зауважте: згідно ст. 63 Конституції України ви маєте пра-во відмовитись відповідати на запитання та давати показання щодо себе, своїх рідних та близь-ких.

Допит не може тривати без пе-рерви понад дві години, а в ціло-му – понад вісім годин на день. Слідкуйте за цим, адже тривалість допиту впливає на вашу увагу та здатність аналізувати сказа-не. Якщо ви маєте проблеми зі здоров’ям, зокрема із серцево-судинною системою, візьміть із

собою ліки, про всяк випадок. Будьте спокійними та виважени-ми, адже хвилювання та страх є вашими головними ворогами та можуть зіграти проти вас.

У всіх правоохоронних органах, куди вас можуть викликати, існує пропускний режим, який полягає у записі відвідувачів у журналі. Ви-магайте, щоб у цьому журналі були зазначені ваші дані та точ-ний час входу та виходу з при-міщення. За можливості вкажіть час власноруч. Особи, що байдуже до цього ставляться, потім мають складнощі в доведенні неправомір-но довгого перебування у право-охоронному органі.

Згідно чинного КПК, слідчі дії за клопотанням учасників можуть фіксувати відеозаписом, при цьому текст протоколу не пишуть. Цей пункт нового КПК дає можливість вам вимагати допиту із відеозапи-сом, що унеможливить перекручу-вання ваших показів особою, що вас допитує, чи інші фальсифікації. Запам’ятайте: без відеофіксації ваші свідчення заносить в про-токол слідчий, і їхній зміст може бути дещо викривленим, що може мати відповідні наслідки. У такому випадку, наприкінці допиту уважно перечитайте протокол та, у разі необхідності, внесіть у нього виправлення.

І наостанок – йдучи на виклик, повідомте своїх рідних, близьких чи інших людей про те, куди і до кого ви йдете. Це зміцнить ваш спокій та дасть впевненості, що за межами правоохоронного орга-ну вам зможуть допомогти у разі необхідності.

34 гроші • суспільство

З пакетом послуг «Без кордонів» від Ідея Банку все по-іншому: клієнт отримує по-точний рахунок та чіпову пла-тіжну картку, яку сьогодні вважають найбезпечнішим платіжним інструментом. Поповнення цього рахунку є безкоштовним, а на зали-шок коштів на ньому Банк нараховує аж 11% річних у гривнях, при цьому жодним чином не обмежуючи клієнта у знятті коштів. Але найціка-вішим та, мабуть, найприєм-нішим для клієнта буде вико-ристання власних коштів за допомогою платіжної картки, адже воно не лише безко-штовне, а й може принести власнику додатковий дохід.

Отже, отримання коштів за платіжною карткою в бан-коматах Ідея Банку та бан-ків-партнерів (разом понад 4000 банкоматів) – безко-штовне. Крім цього щоміся-ця клієнт тричі може безко-штовно отримати будь-яку суму готівки в інших банко-матах на території України, а також тричі – закордоном у будь-якій країні світу неза-лежно від суми. Це насправ-ді ті переваги, на які клієнти очікують давно та котрі мо-жуть їх зацікавити серед маси

наявних на сьогодні однотип-них пропозицій.

Проте це не єдина пере-вага пакета! Банк стимулює клієнтів робити покупки, оплачувати товари та послуги власне за допомогою картки. Саме тому клієнт буде отри-мувати знижку від Банку в розмірі 2% від суми усіх покупок. Знижка надається наступного дня після операції купівлі, а також поширюється на усі торгові точки та покуп-ки в мережі Інтернет. Тобто клієнт просто платить та ще й отримує знижку – нічого до-даткового робити йому не по-трібно. Хіба це не вигідно?

Ще одна важлива пере-вага – клієнтам, що мають пакет «Без кордонів» надаєть-ся можливість безкоштов-но користуватися сучасною багатофункціональною сис-темою Інтернет-банкінгу IdeaBank Online, яка дозво-ляє управляти банківськими рахунками 24/7 в режимі реального часу з будь-якої точки світу, використовуючи Інтернет. Наш Інтернет-банкінг дає клієнтові високий рівень зручності та безпеки. Зокре-ма, ця система І-банкінгу дає змогу клієнтам дистанційно здійснювати операції з ра-

хунками та картками, пере-казувати кошти по Україні, відкривати та поповнювати депозити, гасити кредити, оплачувати комунальні послу-ги та Інтернет, поповнювати мобільний телефон тощо.

Серед додаткових послуг клієнт має можливість ско-ристатися SMS-банкінгом – послугою, що інформуватиме клієнта у вигляді SMS-повідомлень на його мобіль-ний телефон про всі рухи ко-штів по його рахунку та про поточний наявний його ба-ланс. Також у новому пакеті послуг клієнт застрахований від незаконного викорис-тання його картки – шах-райських та інших потенцій-но небезпечних операцій. Тобто Банк старається не забувати про безпеку опера-цій клієнта та гарантувати максимальний її рівень для підвищення довіри клієнтів до безготівкових операцій.

Іншою цікавою послугою є консьєрж-сервіс – цілодо-бова безкоштовна довідка по Україні та інформаційний супровід клієнта. Якщо ви не знаєте, де розташований най-кращий ресторан у Харкові, станція метро у Києві, затиш-ний пляж в Одесі чи музей у

Продовжуючи втілювати інноваційні ідеї в життя, ПАТ «Ідея Банк» впровадив унікальний картковий пакет для фізичних осіб «Без кордонів»

Ідея Банк пропонує клі-єнтам-фізичним особам скористатися перевагами нового виняткового пакета послуг «Без кордонів». Сама його назва говорить про те, що для його користувачів зникають будь-які кордони і стереотипні обмеження, його власники можуть відчу-вати себе вільними у корис-туванні власними коштами як в Україні, так і закордо-ном. Адже саме вартість без-готівкових операцій і додат-кові комісії, які стягує банк, були тими обмеженнями, що змушували у подорожах на-давати перевагу готівці над безготівковими розрахунка-ми платіжною карткою.

Зроби так просто, як це можливо…Альберт Ейнштейн

35гроші • суспільство

Львові – це не проблема: достатньо подзвонити за номе-ром телефону консьєрж-серві-су та вас миттєво і фахово зорієнтують та допоможуть об-рати саме те, що вам потрібно.

Новий картковий пакет справді є унікальним на рин-ку, адже поєднує в собі мож-ливість безкоштовно отриму-вати кошти у всіх банкоматах в Україні та закордоном, а також знижку при розрахунку карткою за товари і послу-

ги. На нашу думку новий пакет

зацікавить клієнтів, які з тих чи інших причин здійснюють закордонні поїздки, а також і тих, хто в силу незалежних обставин змушений отриму-вати заробітну плату в іншому банку, проте захоче скориста-тися перевагами пакета «Без кордонів», унікальної пропо-зиції та бонусної програми.

Підсумовуючи, можна ска-зати, що Ідея Банк пропонує

клієнту дійсно особливий та винятковий на українському ринку пакет послуг. Це про-стий та прозорий алгоритм співпраці з банком. Ідея Банк бажає не швидко ско-ристатися клієнтом, а побу-дувати з ним довготермінові партнерські стосунки. Споді-ваємося, що ця інформація буде для вас корисною та ви оціните для себе переваги но-вого пакета послуг «Без кор-донів»!

Уявляєте! Але і це ще не все! Як ми дізналися, клі-єнти, які оформлять пакет до 1 червня та на рахунки яких щомісячно поступає принаймні 1000 грн., ма-ють можливість отримати від Банку 100 грн. після першого і 100 грн. після шостого місяця активного обслуговування!

Ми стежитимемо за цікави-ми новинами від Ідея Банку та інформуватимемо вас про них.

основні переваги пакета «без кордонів»:• безкоштовне зняття готівки в банкоматах банку та банків-партнерів «атмосфера».

• щомісяця по три безкоштовні операції в банкоматах інших банків в україні та закордоном.

• відсутність плати за конвертацію валют по операціях закордоном.

• 2% повернення коштів за всі покупки, оплачені карткою (незалежно від країни чи придбаного товару).

• чіпова платіжна картка Visa Classic.

• безкоштовний sms- та інтернет-банкінг.

• безкоштовний консьєрж-сервіс та страхування держателя платіжної картки.

• 11% річних на залишок коштів по поточному рахунку.

36

захопленнястор. 36-55 >

тенденції • захоплення

Звісно, питання, яке зараз най-більше цікавить вболівальників ФК «Карпати», – чи втримається коман-да у Прем’єр-лізі. Питання, на яке відповість тільки час, хоча наразі завдяки невдалим іграм конкурен-тів шанси здаються доволі значни-ми. Утім, не менш активно обгово-рюють і проблеми більш стратегічні: чи варто було звільняти Костова, як довго триватиме «тренерська чехар-да» і що взагалі буде далі з клубом. На нашу думку, доволі близький до істини журналіст сайту «Трибуна» Сергій Болотников. Його статтю пропонуємо до уваги читачів «Егоїс-та».

чому Костова варто було звільнити з «Карпат»

Не обов’язково класти руку на сер-це, можна просто чесно зізнатися: клуб рівня «Карпат» може розрахову-вати на успіх лише за двома сценарі-ями. Перший – казковий. Господарем клубу стає якийсь фанат-олігарх-аль-труїст. Ну або не зовсім альтруїст, не важливо. На заздрість власним онукам він вкладає мільйони в клуб, і той починає рости, як тісто на дріж-джах. Купують топ-гравців, за справу береться крутий тренер, будують су-часний стадіон. Незабаром клуб стає чемпіоном, а напис між ярусами «І на шостий день Бог створив «Манчес-

тер Сіті» починає виглядати так само органічно, як кепка на Дячукові-Ста-вицькому.

Власник «Карпат» Петро Димін-ський – людина небідна. Але викона-ти роль такого олігарха він навіть не намагався, і за 12 років «правління» його амбіції жодного разу не знайшли відповідності вкладеним в клуб засо-бам. «Карпати» при ньому намагалися піти другим шляхом – знайти знаково-го для себе тренера, свого Моурінью, Клопа або на лихий кінець Гонча-ренка, який практично безкоштовно зробить цукерку із зрозуміло чого.

Він дістане з-під землі гравців, які не підійшли іншим, змусить їх повірити в себе і нього, створить з цього наброду команду, яка буде пов’язувати в одній атаці хоча б три паси, а решту ком-пенсує умінням перетворювати кожен матч на бій.

Такий сценарій розвитку команди – не гарний і не поганий, він – необхід-ність при обмежених фінансових ре-сурсах. За великим рахунком, його навіть не вибирають. Але пошуки рятівника часто затягуються на довгі роки. Можете скільки завгодно на-зивати Димінського емоційним і не-

> тенденЦіЇ

3737

> тенденЦіЇ

терплячим президентом, і будете пра-ві, але іншого вибору в нього просто не було: якщо хочеш знайти золото, доведеться перебрати багато землі. Рінат Ахметов не дасть збрехати. У «Карпат» епохи Димінського пошук зайняв 7 років. Тренер змінювався 13 разів. Три-над-цять. Поки нікому не відомий дивак з юнацької акаде-мії «Шерифа» вперше очолив якусь команду, що не створило дива. Якби Беннетт Міллер цікавився футболом, у «Людині, котра змінила все» Бред Пітт грав би роль не бейсбольного тренера, а Олега Кононова.

Все, що було в «Карпатах» після, – призначення Кучерова, Шарана і Кос-това – просто чергові спроби знайти нового рятівника. Очевидно, головний і єдиний критерій роботи тренера для Димінського і будь-якої іншої розсудли-вої людини – хоч який-небудь прогрес команди. Якщо його нема, немає сен-су і чекати. Адже час можна дати кому завгодно, навіть вам, але він не зро-бить з вас Моурінью.

Якщо погодитися з усім вищесказа-ним, відставка Костова перестає зда-ватися чимось жахливим, і починаєш сприймати її як незворотне. Нікому ще не вдавалося пофарбувати паркан і не забруднитися. Ні, звичайно, бувають випадки, коли тренера відверто шко-да, а президента хочеться благати не поспішати зі звільненням. Але Костов явно не прагнув потрапити в число винятків. Болгарин із завзятістю від-чайдушного воїна стояв на своєму і йшов до кінця. У цій завзятості було багато сміливості, але мало розумно-го. Він ніби хотів довести щось, не пе-реживаючи за наслідки. Костов взяв на озброєння методи «Карпат» роботи з гравцями – не домовлятися, а вихо-

вувати їх батогом. Намагався ліпити якийсь стиль всередині поля, не по-мічаючи жахливих проблем із виведен-ням м’яча з власної половини. І продо-вжував експериментувати зі складом навіть на відстані нокаутуючого удару «Говерли».

Проблема в тому, що для керівни-цтва клубу та вболівальників наслідки якраз важливіші за засоби. Костова треба було зупинити, навіть незважа-ючи на невідповідний час – за три тури до фінішу. Гірше завжди може бути, але все, що гірше вильоту з Прем’єр-ліги, зараз не має значення. А він став близьким, як ніколи. До честі болгар-ського тренера, він зрозумів це, і сам зізнався, що не може нічого змінити. У команди з’явився шанс. Це всього лише лотерейний квиток, не більше. Але це краще, ніж битися головою об стіну.

Цілком можливо, «Карпати» виборсаються. Наприклад, огов-таються на 90 хвилин і зловлять нічию з «Дніпром», як цілком могли зробити це в матчі з «Ди-намо». Або більш впевнено до дна спрямується «Волинь». А може, до наступного сезону не доживе відра-зу кілька клубів, і львів’ян ще будуть просити залишитися. Не так важли-во. Головне – нічого не зміниться. Клуб продовжить шукати рятівника. І навіть коли знайде, щастя тривати-ме недовго. Раптом виявиться, що тренер досяг свого піку, гравці здій-снили власні мрії а ті, хто здатний на більше, пішли в титулованіші коман-ди. Для клубів, які сподіваються на рятівника, все циклічно, як рух води в природі. Просто тому, що дійсно ве-ликі команди створювала далеко не одна людина.

www.planetauto.com.ua

ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ, ЯПОНСЬКИХТА КОРЕЙСЬКИХ АВТОМОБІЛІВ

НАЙНИЖЧІ ЦІНИ

АВТОЗАПЧАСТИНИ

Львів, вул. Героїв УПА, 73 тел. (032) 239-36-73, 239-36-83

Львів, вул. Героїв УПА, 78 тел. (032) 238-31-48, 237-31-67

Львів, вул. Наукова, 96а тел. (032) 244-73-17, 243-82-16

Львів, вул. Б. Хмельницького, 210а тел.(032) 243-05-51

Львів, вул. Зелена, 238 тел.(032) 232-23-20, 232-23-21

38 інтерв’ю • захоплення

Олена ОвчиннікОва: «я звИчаЙна дівчИна, але не зовсіМ жіночИх поглядів»

Хто сказав, що бокс – це чоловічий спорт? Звичайно, гармонійніше виглядає, коли б’ються чоловіки, але жінки теж не пасуть задніх. Золотоносна спортсменка Олена Овчиннікова доводить усім любителям бойових мистецтв, що жінки також досягають значних результатів у цій справі. І доказом цього є усі її нагороди, пояси, визнання, адже спортсменка – неодноразова чемпіонка світу за різними версіями. Та дівчина не зупиняється на досягнутому. Про свої мрії у здобуванні титулів, захоплення поза спортом та улюбленого друга – собаку Ярого – Олена розповіла журналу «Егоїст».

39інтерв’ю • захоплення

– Мабуть, стандартне питання: як дівчина обрала для себе такий вид спорту – кікбок-синг?– Не знаю, чи це дуже відрізняється від

того, як у такий спорт потрапляють хлопці. Можливо, через те, що у дитинстві любила дивитися фільми про бойові мистецтва. Не-зважаючи на те, що з п’яти років займалася різними видами спорту (танцями, плаванням, гімнастикою). А в тринадцять років вирішила займатися боксом.

– Наскільки я знаю, ти переїхала до Львова з Дніпропетровська. Не складно було за-йматися кар’єрою в іншому місті?– Ні. Я починала з Дніпропетровська, по-

тім їздила іншими містами. Скрізь було тяжко знайти людей, які хотіли б зайнятися розви-тком дівчат. А у Львові тренером став мій про-моутер. Мені потрібно було переїхати сюди і тренуватися.

– Що було найскладнішим у будуванні кар’єри?– Насправді, найскладніше знайти людей,

які би хотіли цим займатися. Не спортсменів, а тренерів, промоутерів. Тренуватися можна будь-де, але мало хто хоче приділяти увагу по-шуку боїв, змагань. В Україні загалом досить тяжко організувати спортсменів, вивести їх на

міжнародний рівень, влаштовувати їм змаган-ня. В нас дуже багато хороших спортсменів, і їм не вистачає людей, які ними займалися б. Особливо на державному рівні підтримка дуже слабка. Наскільки я знаю, навіть в Росії та Бі-лорусі держава набагато серйозніше ставиться до спортсменів. У нас можна знайти інвестора, але для того, щоб у спортсмена вклали гроші, потрібно їздити на змагання і виборювати зван-ня, а для початківців це досить складно.

– Хто чи що надихає на заняття спортом?– Насамперед – ціль. Я ще з дитинства по-

ставила її собі та намагаюся добиватися. Вона допомагає мені рухатися.

– Чим змушена була пожертвувати заради кар’єри?– У минулому довелося залишити вільний

час. Зараз практично не маю можливості за-йматися тим, що колись любила робити. До-велося пожертвувати родиною. Оскільки рідні залишилися у Дніпропетровську, а я переїхала сюди. Досить рідко мені вдається з’їздити до-дому на кілька днів. Через постійні тренування приділяю менше часу особистому життю.

– Скільки часу на день тривають тренуван-ня?– В той період, коли заплановані змагання,

тренування проходять тричі на день щодня. Якщо мають бути прохідні змагання, то трену-ємося по одному разу на день також щодня. Загалом, ми завжди тренуємося щодня. На-віть у неділю виганяють на пробіжку.

– А у підлітковому віці не було важко сприй-мати постійні навантаження? Не хотілося розслабитися і закинути тренування?– Якщо порівнювати сьогоднішнє поколін-

ня підлітків і моє, то зараз діти себе трохи шкодують. Коли я була підлітком, мені треба було тільки давати тренування. Я могла їх по п’ять на день проводити, цілими днями сидіти у тренувальному залі. І мені завжди було за-мало (сміється).

– Маєш безліч титулів (навіть усі не перелі-чити), а який з усіх подобається найбільше? Який був найбажанішим?– Найбажанішим був, звичайно, титул Чем-

піона світу. Перший я здобула за правилами К-1, а другий – з тайського боксу. Перед цим у мене був пояс Інтерконтинентального чемпі-она з боїв без правил, але він на рівень ниж-чий, ніж за К-1. Та, все ж, приємно.

– Про який титул ще мрієш?– Я б хотіла здобути по боях без правил

пояс саме Чемпіона світу, а не Інтерконтинен-

> я звИчаЙна дівчИна, але не зовсіМ жіночИх поглядів >

40 інтерв’ю • захоплення

> я звИчаЙна дівчИна, але не зовсіМ жіночИх поглядів >

тальний. Ще хотіла б отримати пояси з іншої версії, тому що є багато федерацій, розділів. Тобто, ще є над чим працювати. Є пояс WBC – досить розповсюджений у боксі, його вважа-ють дуже престижним. І якби я його отримала, то була б дуже щаслива (сміється). А ще хоті-ла б перемогти у Чемпіонаті світу з тайського боксу за версією IFMA.

– Зараз ти готуєшся до міжнародного турні-ру за правилами К-1 між збірними України та Словаччини. Як оцінюєш суперника? Як готуєшся до змагань?– Це мав бути бій між Україною і Словач-

чиною, але проходитимуть також рейтингові

бої за участю кращих спортсменів України. Я мала битися зі словачкою, але суперниця відмовилася і довелося шукати супротивни-цю в Україні. Тому що за короткий термін дуже тяжко знайти суперників з іншої кра-їни. Зараз пройде рейтинговий бій з україн-кою – виборюватимемо місце під сонцем.

– Конкурентка серйозна?– Вже серйозна. Колись ми з нею зустрі-

чалися, але на початках її кар’єри. Зараз ді-вчинка виросла, підтягнулася. І претендує на моє місце у збірній України. От ми і будемо ви-борювати саме це місце. Ми могли б з нею зустрітися на Чемпіонаті України, але в той пе-

ріод я їду до Китаю на професійний бій, і мене на нашому чемпіонаті не буде. Ми вирішили провести наш бій зараз.

– Чим ти ще захоплюєшся? Як любиш відпо-чивати?– Раніше захоплювалася малюванням,

але, на жаль, зараз не маю часу на це за-няття. Дуже люблю коней, і, знову ж, не вистачає часу. Ще в мене є величезне ба-жання мати мотоцикл, от скоро планую його придбати. Люблю активний та екстремаль-ний відпочинок. Звичайно, іноді хочеться й спокою. Нікого не бачити і не чути. Навіть романтичні прогулянки часом приносять

41інтерв’ю • захоплення

> я звИчаЙна дівчИна, але не зовсіМ жіночИх поглядів

тИтулИ

профі:

Чемпіонка світу за правила-ми К-1 серед професіоналів, 2010 (WKF);Чемпіонка світу з муей-тай серед професіоналів, 2010 (WKF);Інтерконтинентальний чемпіон світу з ММА, 2008 (EMT);Чемпіонка світу з муей-тай серед професіоналів, 2009 (ISKA);Чемпіонка Європи з ММА серед професіоналів, 2009 (ISKA);Чемпіонка України з ММА серед професіоналів, 2007-2008.

аматорські:

Чемпіонка світу з кікбок-сингу (розділ лоу-кік), 2011 (WPKA);Чемпіонка світу з коват-алра-мі, 2011 (WPKA);Чемпіонка світу з кікбок-сингу (розділ К-1), 2008 (WKA);Чемпіонка Європи з кік-боксингу (розділ лоу-кік) та тай-боксу, 2007 (ISKA);Віце-чемпіонка Європи з кікбоксингу (розділ фул-контакт), 2007 (ISKA);Чемпіон України з муей-тай, 2011-12 (IFMA);Переможець Кубка України з муей-тай 2011 (IFMA).

більше задоволення, ніж екстрим.

– Знаю, що маєш собаку. Він також займає багато часу.– Так. Мучить мене щоранку (сміється) – потрібно

бігати, гуляти. З ним, звісно, легше і цікавіше бігати. Не дає розслабитися.

– Про зйомки у кліпі гурту «Тартак» в тебе, напев-но, питають при кожній можливості. Але, все ж, розкажи, що було найцікавішим у цій роботі?– Насправді, мені сподобався процес зйомок. Ба-

гато хто мене запитує, чи не страшно було перед ка-мерою працювати, але я камер навіть не помічала. Я просто сприйняла це як приємну роботу.

– Як у дівчини, яка може постояти за себе, скла-дається особисте життя? Хлопці не лякаються, що ти можеш виявитися сильнішою за них?– Насправді, хлопцям це цікаво. Ще не зустрічала

таких, кого б справді це лякало. Я ж не прикладаю до них свої уміння. Я звичайна дівчина, але хлопцям цікавіше, тому що я не зовсім жіночих поглядів, а й маю захоплення, які їх приваблюють.

– Кар’єра спортсмена не вічна, ти маєш якісь задуми чи бажання щодо подальшої своєї діяль-ності?– Планую зайнятися тренерством найближчим

часом. А у подальшому можна робити будь-що. Маю хист до багатьох занять. Головне – вільний час і ба-жання.

– Чи маєш якийсь секрет успіху?– Гадаю, не лише у мене, але й у всіх секрет успі-

ху один: потрібно мати бажання. Часом буває ліньки, але головне – зірватися та робити. Тоді буде і резуль-тат. А коли буде результат – будуть нові досягнення.

Дар’я Бура

42

велосИпед для новачКів

спорт • захоплення

Весна, сонце, легкий вітерець у багатьох викликають бажання придбати велосипед. У новинах все частіше з’являється інформація про те, що цей вид транспорту набуває популярності в Європі. Навіть якщо уявити себе на велосипеді, а не у задушливій маршрутці чи в автівці у корку, стає легше та просторіше, і мрія переростає у нав’язливу ідею: хочеться й собі придбати двоколісний транспорт.

43спорт • захоплення

Коли ви купите велосипед, вам захочеться не просто кататися ву-лицями, а навчитися правильно виконувати якісь велосипедні «па», доглядати за своїм транспортом, можливо, навіть брати участь у ве-лозаїздах.

чому саме велосипедВелосипед – це повноцінний тран-

спортний засіб. Так, це не літак, і ви не доберетеся тільки велосипедом до Америки, але нашу країну можна об’їхати. Звичайно, зрозуміло, що їха-ти поїздом або автобусом легше: сів, подрімав, і вже на місці, але вибір на користь велосипеда має свої беззапе-речні плюси.

Не секрет, що велоспорт допомагає скидати зайві кілограми і взагалі дуже позитивно впливає на стан здоров’я. Але для ефективного результату за-йматися потрібно щодня не менше 45

хвилин. При цьому треба тренуватися між прийомами їжі, а не відразу після або перед нею. А для кращого резуль-тату в раціон повинна входити низько-калорійна їжа.

Ті, хто їздять на велосипеді, знають, наскільки корисним є таке заняття для загального емоційного стану. Велотре-нування зміцнюють нервову систему, проблеми і нав’язливі думки відступа-ють на задній план, людина відволіка-ється від повсякденних турбот, поліп-шується настрій і з’являється заряд енергії, зникає стрес.

Незаперечний факт: добираючись до місця призначення на велосипеді, ви витрачаєте наполовину менше часу, ніж роблячи це на машині. Фактично, якщо їхати годину містом, яке «страж-дає» на корки, то близько 30 хвилин ви витрачаєте на те, що просто стоїте на місці, нікуди не рухаючись, – з вело-сипедом такого не трапиться. До того

ж, пересідаючи на велосипед, ви до-помагаєте вирішити транспортну про-блему, розвантажуючи автомобільний рух на дорогах.

Завдяки велосипеду ви рятуєте пла-нету: кілька велосипедів можна при-паркувати на тому ж просторі, який займає один автомобіль. На виготов-лення велосипеда витрачають близь-ко 5 відсотків матеріалів і енергії, що використовують для створення авто-мобіля, але велосипеди, крім усього іншого, не забруднюють навколишнє середовище.

Успішний чоловік повинен розуміти, що сьогодні велосипед – це символ статусу. Забудьте, що автомобіль свід-чить про ваш достаток і положення, ваша поїздка на двох колесах набага-то краще покаже це. Дослідження до-водять, що чим багатша людина, тим раніше вона пересідає на велосипед. Лондонське Товариство велосипедис-

> велосИпед для новачКів >

сьогодні велосипед – це символ статусу. забудьте, що автомобіль показує ваш достаток і положення, ваша поїздка на двох колесах набагато краще покаже це. дослідження показують, що чим багатша людина, тим раніше вона пересідає на велосипед

44 спорт • захоплення

> велосИпед для новачКів >

тів заявляє, що люди з більш висо-кими доходами, як правило, краще обізнані про переваги для здоров’я від їзди на велосипеді.

для початку...Якщо ви вирішили розпочати занят-

тя велосипедною їздою, але вже дав-но не займалися спортом, то краще спочатку підготуйте своє тіло до регу-лярних навантажень. За кілька тижнів до першого виїзду почніть робити ран-кову зарядку, особливо зверніть увагу на м’язи ніг і спини. Напевно, всім відома вправа «велосипед», вона до-поможе привчити ноги до частих обер-тальних рухів.

Як кажуть, все добре в міру, і для того, щоб велосипедні прогулянки приносили користь, а не нашкоди-ли, необхідно дотримуватися деяких правил. Не рекомендують кататися відразу після їжі. Дехто при частому катанні відчуває біль в колінах через

тривале навантаження на них. В цьо-му випадку, щоб проблеми не пере-росли в серйозніші захворювання, необхідно давати відпочинок суглобам, не навантажуючи їх на зношення. Аби навантаження на суглоби було посиль-ним, можна оптимально відрегулюва-ти висоту сидіння і керма велосипеда, щоб забезпечити найбільш комфорт-не положення свого тіла під час їзди. Перед початком тренування корисно зробити кілька присідань для розігріву суглобів. Уже під час катання важливо вживати багато рідини, щоб уникнути зневоднення, при цьому краще пити мінеральну негазовану воду для від-новлення сольового балансу.

як вибрати велосипедМожна просто покататися містом,

а можна підкорити всі лісові яри або сходи найближчого супермаркету, тож для чого вам потрібен велосипед? Ба-гато хто вважає, що існує всього три

типи велосипедів: дорожній (міський), спортивний (шосейний) і гірський. Насправді, це лише найхарактерніші типи велосипедів, крім яких існують й інші. Але для початківця достатньо лише розрізняти їх. Отже:

На гірському велосипеді можна долати лісові стежини, гуляти парком, займатися фітнесом, а також вируша-ти у затяжні велопоходи, екстремальні спуски і неймовірні, майже вертикаль-ні підйоми.

Головні риси міського велоси-педа – це хороший накат по асфаль-ту, зручність користування. Адже більшість любителів не обов’язково беруть участь у гонках або прагнуть підкорити всі яри і екстремальні спус-ки. Зазвичай, люди купують велоси-пед для підтримання фізичної форми або, банально, як засіб пересування. Зазвичай для міста чи фітнесу підхо-дять нескладні велосипеди з переднім амортизатором. Багато хто віддає пе-

45

Коментар

Тетяна, велосипедист-аматорЗ чого потрібно починати, якщо ви виріши-

те придбати перший у своєму дорослому житті велосипед? Мабуть, визначитися, для чого він вам потрібен – для катання суто по місту, для велопрогулянок у режимі «похід вихідно-го дня», для жорсткіших виїздів у гори, для катання по трасах тощо. Від того, яким буде ваш стиль їзди, залежатиме і те, який саме велосипед вам слід придбати. Інформації сто-совно типів велосипедів та їхніх відмінностей в Інтернеті більш ніж достатньо, тому навряд чи це стане проблемою.

Набагато важче буває знайти собі компа-нію для перших поїздок – їздити наодинці ці-каво далеко не кожному. Втім, Інтернет і тут стане в пригоді: у Львові порівняно з іншими містами досить сильно розвинута велоспіль-нота, і її представники активно спілкуються між собою на форумах і в соцмережах. Один з найпопулярніших львівських велосайтів – форум «Веломакс» (www.velomax.com.ua), на якому знайдете і технічні поради для новачків, і пропозиції спільних поїздок, і звіти про вело-маршрути різного рівня складності. Тут же проходить реєстрація і надають інформацію стосовно усіх заходів Lviv Bicycle Club – най-сильнішого українського велоклубу. Реєструй-теся, знайомтеся, запитуйте, пропонуйте – думаю, ви без проблем знайдете тут нових друзів.

спорт • захоплення

> велосИпед для новачКів

ревагу практичності. Хтось любить швидкість і хоче мати дорожні вело-сипеди із великим діаметром коліс і гладкими покришками.

Шосейні велосипеди покликані розвивати максимальну швидкість. Для них необхідні рівні шосе. Рама з тонких трубок, легкі гальма, кермо і сідло, майже невагомі колеса – все це для того, щоб зробити цей апарат «по-вітряним» (найдосконаліші «шосейни-ки» важать близько 5 кг). Тут відсутня будь-яка амортизація, щоб був макси-

мальний накат по рівному і твердому покриттю, тому по нерівностях на та-кому велосипеді проїхати важко, а по бруду – неможливо.

що вдягти для велопрогулянки?

Для того, щоб почувати себе справ-жнім велосипедистом, або якщо ви хочете серйозно займатися велоїз-дою, потрібно придбати спеціальний одяг та аксесуари: веломайку, вело-шорти або велорейтузи, велокуртку,

рукавички та окуляри. Цей одяг спеці-ально розроблений для велосипедис-тів, у ньому використовують особливі тканини, які швидко сохнуть та гарно вентилюються, також він має світло-відбиваючі елементи, захисні зони та зручний, здебільшого прилягаючий, крій. У спеціалізованих спортивних магазинах вам допоможуть обрати усе, що необхідно для вашого ново-го хобі, тому придбати велоодяг абсо-лютно нескладно.

Дар’я Бура

46

Люди, які не мають якихось серйозних спортивних амбіцій, переважно записуються у спортзали навесні, коли бачать у відобра-женні дзеркала зовсім не те тіло, яким з гор-дістю можна кокетувати на пляжі. Тоді й по-чинається екстрена підготовка. Таких людей називають «підсніжниками», бо з’являються вони у залах відразу, коли сходить сніг, і тре-нуються максимум 3-4 місяці та йдуть звідти, не досягаючи результатів та не будучи гото-вими серйозно працювати над собою.

Дуже часто такі люди, прийшовши у зал, ніяковіють: навколо багато незнайомих (але досвідчених) хлопців та дівчат, у залі своя атмосфера та неписані правила. «Егоїст» ви-рішив розповісти про те, чого не варто ро-бити у тренажерному залі новачкам, щоб на них не дивилися косо, а навпаки – дружньо сприйняли.

поважай ближнього Насамперед варто наголосити на

тому, що кожен тренажерний зал – це приміщення, в якому існує свій мікроклімат. У кожному спортзалі в основному займаються люди, які не уявляють свого життя без тренувань, дотримання режиму та дієт. Більше того, люди, які серйозно займають-ся чи то фітнесом чи культуризмом,

є своєрідною субкультурою, яка має свої еталони, жарти, сленг. Відповід-но, людині далекій від цього слід ро-зуміти, що, прийшовши в зал, вона потрапляє у місце, яке об’єднує дуже різних людей, що мають на меті одне: стати кращими, сильнішими, кра-сивішими. І для того, щоб усім було комфортно, у всіх залах зазвичай іс-нують неписані, але загальнолюдські правила.

порядок навколо• Почнемо з перших хвилин, коли ви

вперше прийшли у зал. Якщо примі-щення, де ви будете займатися, не-велике, а людей в ньому небагато – слід зі всіма привітатися за руку. Це стосується, в основному, чоловіків. У великих фітнес-центрах з усіма вітати-ся не треба, бо це фізично неможливо через велику кількість присутніх. Для чого це? Як ми вже казали, спортзал є дружнім місцем, що об’єднує людей, які під час тренування все одно будуть спілкуватися між собою, про щось за-питувати одне одного. Більше того, у тренажерних залах часто люди не

лише разом займаються, а й згодом знайомляться ближче та товаришують й поза стінами «качалки».

• Одне з найважливіших правил: завжди після себе ставте на місце гантелі, диски та інші тягарі. Все, що є в залі, завжди має своє місце. Оскільки реманент спільний, то усім треба його використовувати однако-во. Якщо стійка для гантелей має «ко-мірки» для певної ваги, то «десятки» треба класти на місце «десяток», а не туди, де мають бути 50-кілограмові.

Те ж саме стосується всіх інших тя-гарів, які можна перенести чи пересу-нути. Адже комусь потім може увірва-тися терпець шукати по всіх закутках гантель, яку ви вирішили залишити деінде.

• Якщо ж у полі зору з’явилася по-трібна вам штанга, не поспішайте її відразу розбирати чи додавати на неї вагу. Адже цілком можливо, що хтось зараз із нею тренується. А поки відій-шов попити води, ви вже встигли розі-брати усі 150 кг. Можна тільки уявити вираз обличчя цього атлета, побачив-ши таку «приємність».

спорт • захоплення

10 правИл вИжИвання у тренажерноМу залі

Рано чи пізно у голови більшості юнаків та чоловіків закрадається риторичне питання: «А чи не піти мені у тренажерний зал?». Хтось хоче накачати «кубики» на пресі до пляжного сезону, а хтось – схуднути. Серед тих, хто тільки думає про тренування, зазвичай дуже небага-то людей, які все ж наважуються справді туди піти.

47спорт • захоплення

> 10 правИл вИжИвання у тренажерноМу залі

Якщо потрібне знаряддя зайня-те, треба почекати, поки його звіль-нять. У випадку, коли вага, з якою тренується інша особа, вам підходить, можна запитати, чи не проти вона тре-нуватися разом. У таких ситуаціях за-звичай ніхто не відмовляє.

толерантність понад усе

• Щонайменше некоректно і див-но безперервно та прискіпливо спо-стерігати за тим, як хтось тренуєть-ся. Мало кому сподобається відчувати на собі чийсь погляд під час присідань з вагою 100 кг, коли треба макси-мально сконцентрувати свою увагу.

• У деяких, переважно підвальних, спортзалах є унікуми, які люблять кри-чати, виконуючи вправи із великою вагою. Цього категорично не можна

робити, адже не усім приємно слухати чиїсь стогони чи гарчання. Для тих, хто любить виплескувати емоції з допомогою свого голосового апара-та, є пауерліфтерські зали чи якісь інші брутальні підвальні «качалки».

• Не відволікайте інших розмова-ми, які не стосуються тренування. Також не варто надокучати постійни-ми запитаннями. Натомість дослухай-теся до порад досвідчених та дякуйте за це.

дотримуйтесь гігієни• Порушення цього правила бага-

тьох дратує більше, аніж порушення усіх інших. Мова іде про піт та непри-ємний запах від одягу, який треба регулярно прати. Часто у залах, коли одночасно приходить велика кількість людей, і так немає чим дихати, а та-

кий «аромат» змусить усіх тихо нена-видіти вас.

• Треба носити зі собою рушник. Адже часто краплі поту під час фізич-них навантажень залишаються на тре-нажерах. І мало кому приємно потім сідати на таке обладнання чи витира-ти його власними речами.

• Не роздягайтеся! Треба усвідом-лювати, що ваш голий спітнілий торс може подобатися тільки вам. Так само не варто ходити босим – це не тільки травмонебезпечно, а й неприємно.

• На завершення згадаємо такі «дрібниці», як необхідність обов’язково мати зі собою власну пляшку води та вимикати гучний режим на мобільно-му телефоні. Для чого – пояснювати не варто.

Антон Павленко, www.kulturizm.info

48 відпочинок • захоплення

До Львова поверта-ється велике «Що? Де? Коли?». Можливо, саме зараз, коли ви читаєте цей номер «Егоїста», у на-шому місті вперше прохо-дить Національний кубок з інтелектуальної гри, на який приїхали найсильніші команди країни. Утім, за-галом «Що? Де? Коли?» для Львова не новина. Ще наприкінці 80-х років столицю Галичини у теле-візійній грі Володимира Ворошилова представля-ла команда-чемпіон, піз-ніше львів’янин Владис-лав Петрашко був одним із «безсмертних»… Та й у самому Львові ігри «Що? Де? Коли?» проходять ледве не щодня. І щоміся-ця – на офіційному рівні, із залученням команд з усього регіону.

розМИнКа для МізКівІдея для відпочинку «з розумом» у Львові: «Що? Де? Коли?»

Історія «Що? Де? Коли?» у Львові почалася у 1986 році, коли було засновано міський клуб «знавців». Найбільшої слави в інтелектуальній грі львів’яни здо-були в 1989 році. Тоді команда, очолювана знаме-нитим тепер московським гравцем Владиславом Пе-трашком (на той час він був студентом Львівського університету), в телевізійних іграх у студії «Останкіно» обійшла три інші команди «знавців» і ще 12 команд «експертів», що дозволило їй потрапити до фіналу.

На жаль, у головній грі сезону львівська команда по-ступилася телеглядачам із рахунком 5:6. Та це не завадило Владиславові Петрашку отримати кришта-леву сову найкращого гравця сезону.

До речі, сови, що їх вручають гравцям, – теж львівські. Ще у 1989 році партію кришталевих пта-хів виготовили на замовлення телекомпанії «ВИД», яка тоді займалася «Що? Де? Коли?», львівські майстри.

49відпочинок • захоплення

> розМИнКа для МізКів >

Навряд чи є на пострадянському просторі хоч одна людина, яка не бачила гри «Що? Де? Коли?». Гасло про «єдине шоу, де гроші можна заробити власним розу-мом», кришталеві сови, червоні піджаки «безсмертних», нетерпляче очікування: на чиє ж питання вкаже стрілка дзиґи. А потім – напружене обговорення і шок – як же ці всі знання вміщаються всього у шістьох головах?

Насправді ж, всі ці емоції кожен охочий може ви-пробувати на собі, відчути гру зсередини. Для цього не треба їхати до Москви на телепередачу. У Львові вже доволі давно існує власний клуб «Що? Де? Коли?». Зви-чайно, антураж тут трохи не той, призи не мільйонні, але ж відчуття – ті самі. Для тих, хто любить «розім’яти мізки» головоломками й кросвордами, – це суперовий варіант для відпочинку.

де? Коли?На ігри до Львова приїжджають команди з усієї Західної

України. Так уже сталося, що наша Вища ліга (чи, як її офіційно називають, – Інтелект-ліга) – одна з найсильніших у регіоні. Тому тут є команди з Франківська, Чернівців, збір-на Волинської області. Ба більше – команди з усієї Західної України є навіть у другій за силою на Львівщині Претендент-лізі. Але, зрозуміло, більшість гравців – львів’яни. Щороку у 8 етапів (одна гра щомісяця, протягом червня-вересня ка-нікули) 16 команд розігрують звання чемпіона Львівщини. Переможець і призери отримують доволі символічні призи –

набори книг, пиво, гальби, квитки в кіно чи у тир. Але окрім того – можливість поїхати на Чемпіонат України і виграти щось суттєвіше, а головне – здобути свій шмат слави.

як це проходить?Команди грають синхронно – всі 16 одразу шукають про-

тягом однієї хвилини відповідь на питання, яке поставив ве-дучий, проте її не оголошують, а записують на листочках. Ці папірці збирають і відносять до суддів. Одна гра складається з трьох турів, у кожному – 12 питань. Перемагає той, хто правильно відповів на найбільшу кількість питань протягом всієї гри. За рівної кількості правильних відповідей у двох ко-манд, обраховують рейтинг: питання, на які відповіли більше команд, мають менший рейтинг і навпаки. Ігри чемпіонату проводять у клубі «Пікассо» раз на місяць. Утім, можна «роз-минати мізки» й частіше – щоп’ятниці мають місце тренуваль-ні ігри у Галицькому центрі дітей та юнацтва, що на Погулянці.

як сюди потрапити?Щоб потрапити в Інтелект-лігу і посперечатися з найкра-

щими «знавцями» Західної України, можна обрати два шля-хи. Перший – складний: формуєте власну команду (шість гравців плюс можливість заявити двох запасних) і реєстру-єтеся для участі у Відкритій лізі, де кількість команд необ-межена. За сезон входите в число призерів – потрапляєте до Претендент-ліги, в якій грає 24 команди. Потрапляєте до четвірки найкращих і там виходите в Інтелект-лігу. Про-

50 відпочинок • захоплення

> розМИнКа для МізКів

стіший шлях – приєднатися до команди, яка вже там грає. Це не так важко, адже склади команд часто змінюються через зайнятість гравців. Автор цих рядків обрав варіант посередині – приєднався до команди Претендент-ліги і вий-шов із нею на вищий щабель. Правда, пограти серед най-сильніших вдалося лише два роки. Але то вже інша історія.

зсерединиОтже, команда «Гільйотина» – гримуча суміш журналістів,

історика, хіміка та юриста. Капітан – головний редактор клуб-ної газети ФК «Карпати» Ростислав Ящишин. Старійшина – один із найвідоміших гідів та знавців історії Львова Петро Рад-ковець. До гри – люди спокійні, врівноважені й інтелігентні. Але починається гра – і змінюється не лише ця команда, а й усі присутні в залі. Обговорення питань – це майже завжди за-пекла дискусія. Рідко бувають питання на чисте знання, коли хтось із гравців піднімає великий палець догори, що означає «знаю відповідь на 100%». Більшість завдань усе-таки роз-раховані на логічне мислення, їх треба «розкручувати»: тут і починаються суперечки, адже логіка в різних людей – різна. Підливають оливи у вогонь і автори питань, які деколи фор-мулюють їх так хитро, що обговорення може піти десятком різних шляхів. Як наслідок, буває таке, що 16 команд дають 16 зовсім різних відповідей, і всі вони – не далекі від вірної. Деколи ж – всі ми люди – автори запитань помиляються, ви-користавши ненадійні джерела або не врахувавши, що питан-ня може мати не одну відповідь. І тоді можна в перерві або після гри побачити, як надзвичайно інтелігентний в усіх інших випадках викладач ВНЗ (а їх не бракує в багатьох командах) кричить і лається із суддями, що, правда, рідко допомагає. За правилами, аби скасувати результати розіграшу конкретного питання, треба подавати письмову апеляцію, обґрунтування і внести заставу, а якщо апеляція виявиться необґрунтованою, гроші залишаться у касі клубу.

зірки і зірочкиПетро Радковець та Ростик Ящишин – не єдині відомі

люди, які грають у Львові в «Що? Де? Коли?». У різних командах тут беруть участь колишній начальник управлін-ня економіки облдержадміністрації і депутат облради Олег Немчінов, засновник львівського «Кіноклубу» Олег Яськів, колишній вокаліст «Мертвого півня» Любко Футорський, письменниця Галина Крук, організатор лицарських фести-валів, голова ГО «Золотий лев» Андрій Пехник. Останній,

до речі, любитель порозважати публіку, оголошуючи жар-тівливі варіанти відповідей і кепкуючи з ведучого. До слова, й ведучий (а заодно й президент клубу) – знайома бага-тьом львів’янам персона: колись один із лідерів «Пласту», а зараз – чиновник «Укртранснафти» Володимир Жмурко. Але, все ж, найбільша увага гравців і глядачів, які є фана-тами «Що? Де? Коли?», прикута зазвичай до Володимира Макарова – зірки телевізійної гри і чемпіона СНД із «Брейн-рингу», який привозить до Львова івано-франківську ко-манду.

поза гроюПопри те, що більшість гравців навіть на вигляд – «ра-

фіновані інтелігенти», а гру вважають однією із найбільш інтелектуальних, вони – такі ж люди, як і всі. Після гри барменам доводиться наливати не лише каву і коньяк, але й горілку та пиво, а розмови в курилках не обмежуються обговоренням нових доведень квантової теорії або останніх знахідок у дослідженнях трипільської культури. Під час пе-рерви хтось обов’язково розкаже останній анекдот, молоді гравці поскаржаться на «вчорашнє» (ігри ж проходять в суботу або неділю), місцеві «казанови» обов’язково кинуть гостре слівце щодо ніжок чи інших частин тіла новенької в одній із команд чи глядачки. А от корчити з себе розумника тут якраз не прийнято. Як можна вразити когось великою головою, якщо довкола – здебільшого 62-й розмір?

Андрій Кожушок

51кіно • відпочинокза столом • відпочинок

• РЕСТОРАНИ, БАРИ, КАВ’ЯРНІ, ПАБИ • BIANCO ROSSO PASTERIA | пр. Свободи, 6/8 • GLORIA JEAN’S COFFEES | пл. Міцкевича, 1 • L’UFT | вул. Коперніка, 17 • MONS PIUS | вул. Л. Українки, 14 • STRUDEL HOUSE | вул. Шевська, 6 • THE GAS STATION | вул. Джерельна, 20 • АМАДЕУС | пл. Катедральна, 7 • АРСЕНАЛЬСЬКЕ | вул. Арсенальська, 7 • БАГРАТІОНІ | пр. В. Чорновола, 59 • БАТЯР | вул. Менцинсько-го, 3 • ВЕЛИКА ТАРІЛКА | вул. Валова, 13 • ВЕРОНІКА | пр. Шевченка, 21 • ВІДЕНСЬКА КАВ’ЯРНЯ | пр. Свободи, 12 Гальба пива • вул. І. Франка, 46 • ГАРМАТА | вул. Грабовського, 11 • ДАРВІН | вул. Шевська, 6/10 • ДЕЛІС | вул. Самчука, 8 • ДЗИґА | вул. Вірменська, 35 • ДИНАМО БЛЮЗ | вул. Стуса, 4 • ЗОЛОТА ГУСА | вул. Січ. Стрільців, 3 • КАФЕ 1 | пл.Катедральна, 5 • КЕНТАВР | пл. Ринок, 34 • КОРЗО | вул. Братів Рогатинців, 10 • КРАКІВСЬКА БРАМА | вул. Краківська, 5 • КУЛЬТ | вул. Чайковського, 7 • КУМПЕЛЬ | вул. Винниченка, 6 • ПАН ТАО | вул. Кримська, 28 • ПАНОРАМА | пр. Свободи, 45 • ПАНСЬКА ЧАРКА | вул. Винниченка, 3 • ПЕКІН | вул. Грушевського, 8 • ПРАГА | вул. Гнатюка, 8 • САЛО | пр. Свободи, 6/8 • СМАКОЛИК | вул. Михальчука, 5 • ТАРОН | вул. Кузневича, 16а • ФІЛІжАНКА | пр. Крива липа, 3 • ФРЕСКА | вул. Краківська, 9 • ЦУКЕРНЯ | вул. Староєврейська, 3 • ЧОРНИЙ КІТ | вул. Гвардійська, 4 • ШЕКСПІР | вул. Любінська, 144 • ШТУКА | вул. Котлярська, 8 • МАГАЗИНИ • BASEL | вул. Банківська, 5 • CEzARE | вул. Дудаєва, 12 • NERI KARRA | вул. Чорновола, 25 • БІЗНЕС СТИЛЬ | вул. Театральна, 23 • ПРЕЗИДЕНТ | вул. Городоцька, 8 • КЛУБИ • CAzANOVA | вул. Ставропігійська, 7 • MUSIC LAB | вул. Бра-тів Рогатинців, 27 • MAESTRO | вул. Лазнева, 3а • RAFINAD PEOPLE | вул. Руданського, 1 • SPLIT-LVIV | вул. Міцкевича, 6\7 • АТМОСФЕРА | вул. Братів Рогатинців, 18 • ТУРФІРМИ • АЛГОЛЬ | вул. Коперніка, 16/3 • КОЛІЗЕЙ | вул. Братів Рогатинців, 18 • МІСТ-ТУР | пр. Шевченка, 34 •

ПІЛІГРИМ | вул. Коперніка, 26 • РІТУРНЕЛЬ | вул. Водогінна, 2 • КЛІНІКИ • АЛЬТЕРНАТИВА | вул. Героїв УПА, 73 • ВІЗЕКС | вул. На-укова, 96 б • КЛІНІКА ЗАБЛОЦЬКОГО | вул. Коперника, 20 • КЛІНІКА СВ. ПАРАСКЕВИ | вул. Заводська, 7 • ЛАЗЕР ПЛЮС | вул. Ми-колайчука, 9 • ПАРОДЕНТ | вул. Глибока, 4 • РІКОТА | вул. В. Великого, 31 • ГОТЕЛІ • NOBILIS | вул. Фредра, 5 • REIKARTz | вул. Го-родоцька, 107 • REIKARTz | вул. Друкарська, 9 • АНДРІїВСЬКИЙ ДІМ | вул. К. Левицького, 112 • ВЕжА ВЕДМЕжА | Львівська обл., с. Волосянка, урочище Цоцора • ВІНТАж БУТІК ГОТЕЛЬ | вул. Сербська, 11 • ГРАНД ГОТЕЛЬ | пр. Свободи, 13 • ЕДЕМ | вул. Горо-доцька, 95а • ЄВРОГОТЕЛЬ | вул. Тершаковців, 6а • КУПАВА | вул. Комарова, 17 • ЛЕОПОЛІС | вул. Театральна, 16 • ОПЕРА | пр. Свободи, 45 • ЦИТАДЕЛЬ ІНН | вул. Грабовського, 11 • ШВЕЙЦАРСЬКИЙ | вул. Князя Романа, 20 • ШОПЕН | пл. Маланюка, 7 • АВІАКОМПАНІї • LОТ | вул. Січ. Стрільців, 5 • КИЙ-АВІА | пр. Шевченка, 11 • КИЙ-АВІА | пл. Григоренка, 5 • АВТОСАЛОНИ • ЗА-ХІД-МОТОРС | вул. Липинського, 50 б • ЗАХІДНО-УКРАїНСЬКИЙ АВТОМОБІЛЬНИЙ ДІМ | вул. Антоновича, 59 • ІЛТА ЛЬВІВ (ПЕжО) | вул. Чайковського, 20 • НІКО-ЗАХІД | вул. Липинського, 50 б • ПФ «Христина» (BMW) | вул. П’ясецького,1 • ТОЙОТА ЦЕНТР ЛЬВІВ «ДІ-АМАНТ» | вул. Кульпарківська, 226 • ТРІСТАР АВТО ЕЛІТ | вул. Липинського, 36 • ФІТНЕС-КЛУБИ • 3 СТИХІї | вул. Щирецька, 36 • АКВАПАРК «ПЛЯж» | вул. Кн. Ольги, 114 • ЄВРОСПОРТ | пл. Петрушевича, 1 • ІНШЕ • СВ-вагони потягів у напрямку Києва, Одеси, Сімферополя •

а також на www.issuu.com/egoist_magazine, www.store.obreey.com, www.presspoint.ua, www.journals.ua та www.ej.ua

ч И т а Й т е н а с т у т :

52 рибалка • захоплення

Продовження. Початок у номері 12 2012 рік у плані нахлисту приніс чимало інформації для роздумів. Вечорами в компанії настільної лампи, станка з

інструментами та ноутбука я пробував в’язати різні моделі мушок. Нарешті, після кількох десятків виїздів у гори, мені вдалося остаточно сформувати бойовий склад свого флай-бокса. Якщо раніше я приходив на берег річки, відкривав коробку і думав, що з неї дістати, то тепер такої проблеми нема. Достатньо знати, які колір та рівень води, на яку рибу збираюся полювати, і чи є поруч ями. У принципі, цього має вистачити. У минулому номері «Егоїста» ми вже описали три види мушок, які доречно використовувати на карпатських водоймах. Зараз обговоримо ще три варіанти.

ніМФИ-2012: ФаворИтИ Карпат

53рибалка • захоплення

щасливий волохокрилецьНахлистові каталоги називають цю мушку або peeping

caddis або cassed caddis. Проте імітує вона одну й ту ж ли-чинку волохокрильця (рос. «ручейник») в «хатинці». Зізнаюся, що до останнього часу я не приділяв мушкам такого типу достатньо багато уваги і практично на них не ловив. Справа в тому, що навесні та влітку буває таких личинок стільки, що і дна не видно. А який сенс пропонувати рибі те, чого в неї більше, аніж потрібно? Однак, наприкінці сезону я зіткнувся зі слабкою активністю риби. Тоді вдалося зловити лише деся-ток лососевих, серед яких були і райдужні форелі. Цю рибу, на відміну від струмкової, можна привезти додому, оскільки вона не є ендеміком, до того ж може шкодити популяції струмкової форелі та харіуса європейського. Вже давно я не їм зловлену рибу, а коли доводиться везти щось додому, то мене більше цікавлять не її смакові якості, а вміст шлунка. За допомогою скальпеля проходить дослідження кормової бази – необхідної інформації для нахлистовиків. Але для того, щоб довідатися про їстівні побажання риби, їй необов’язково розпорювати жи-віт. Можна скористатися спеціальним клізмоподібним інстру-ментом, за допомогою якого можна легко і безболісно витяг-нути зі шлунка риби усіх личинок. Так от, у шлунку райдужної форелі я знайшов велику кількість волохокрильців у «хатці». З цього і зробив висновок, що їхня імітація буде добре працю-вати наприкінці осені. І не помилився. Вже на наступному ви-їзді така мушка показала блискучі результати навіть у брудній воді. І це при тому, що яскравих матеріалів для її виготовлення не використовують.

Такого волохокрильця треба в’язати з солідним підванта-женням. Дехто використовує для цього свинцеву шротинку,

яку закріплюють над кільцем гачка. Я ж вважаю, що буде достатньо чорної вольфрамової голівки, а також кількох шарів свинцевого дроту або свинцевої пластини. Ця імітація волохокрильця не повинна мати делікатного тіла. Коли осно-ва тіла вже готова, можна в’язати самого «хробачка»: для цього треба взяти білий чи зелений (краще) антрон, скласти його і акуратно підпалити, щоб усі волокна з’єдналися в одну чорну кульку, імітуючи голівку личинки. Вона повинна «ви-лазити» з «хатки». Для ніжок використовують пера куріпки – вони ідеально лягають навколо зеленого антрону. Далі все просто: за допомогою петлі скручуємо темно-коричневий чи темно-сірий дабінг і намотуємо усе це «добро» аж до воль-фрамової голівки, де й робимо вузол. П’ять хвилин – і флай-бокс поповнився черговим фаворитом!

чеський марч браунМабуть, це єдина муха у моєму списку лідерів, яку я про-

сто запозичив і практично ніяк не змінював. Її авторство належить чеським чемпіонам Яроміру Карафіату та Мірос-лаву Махачеку. І гадки не маю, чому вони назвали її марч брауном – нічого коричневого у ній нема, та й у березні на неї не дуже половиш. Як би там не було, але мушка ця над-звичайно ефективна. Від початку і до кінця сезону на неї добре ловиться форель. Як пишуть самі чехи у своїй книзі: «Весняна мушка для струмкової форелі. На неї риба клює навіть тоді, коли харчується дуже неохоче». І в цьому мені вдалося не раз переконатися – коли інші мушки «мовчали», чеський марч браун ловив чергову форель.

До листопада цього року я був переконаний, що харіус не цікавиться таким типом мух. Справа в тому, що до того

> ніМФИ-2012: ФаворИтИ Карпат >

54 рибалка • захоплення

моменту жодного пиря (карпатська назва харіуса) на неї зловити не вдалося. Я проводив експерименти: коли добре клював харіус, то спеціально ставив марч брауна і отримував на гачок форель! Але в листопаді, коли рибалив на похмурій ріці, жодна з моїх німф не працювала. І тоді з розпачу я за-пропонував рибі того самого марч брауна, який приніс мені райдужку та з півдесятка харіусів. От і зрозумій після цього нашу рибу.

Для виготовлення цієї німфи потрібен зелений натураль-ний дабінг, пера куріпки, зелений шовк, золотавий дротик, а також золотава вольфрамова голівка. В оригінальній чесь-кій легенді цей марч браун не має хвоста. Я ж вважаю, що не буде нічого крамольного, якщо використати для нього кілька борідок з пера куріпки. Загин гачка, як правило, зали-шають без уваги. Я теж намагаюся не чіпати цю територію, але тільки не у випадку з марч брауном. Цей елемент нази-вають кінчиком – його я обмотую кількома обертами зелено-го шовку або яскравим синтетичним зеленим дабінгом. Тіло роблю із зеленого натурального дабінгу, який сегментую зо-лотавим дротом. На завершення виготовляють ніжки з одно-го оберту пера куріпки. Виходить оригінальна волохата нім-фа, яка обов’язково працюватиме протягом всього сезону.

вічно золота М. КурноцикаЧехословацький нахлистовик Мілан Курноцик у 1989 році

видав свою славнозвісну «Енциклопедію нахлисту», яка до-сить довгий час залишалася настільною книгою для бага-тьох «мухарів». Звичайно, вона не встигала йти в ногу з ве-личезною кількістю нових матеріалів, тому багато наведених

ним мушок просто втрачали свою актуальність. Однак, була серед них і gold-black nymph, яку згодом почали називати просто «золота Курноцика». Її виготовляли з дрібненького хвостика, тіла з борідок пера павича, одного оберту золо-тим люрексом та ніжок з пера курки. Сам Курноцик вніс її до німф, але по своїй суті ця муха насправді була просто мокрою. Саме в «мокрому» флай-боксі вона є і зараз чи не в кожного нахлистовика. Що тут говорити? Мушка робоча – ніхто не сперечається. А якщо в’язати її на золотих гачках, ефективність зростає.

Одного разу я подумав, що її можна виготовити не лише як мокру муху. По суті, якщо замінити перо курки на перо когута, а також намотувати його так, як це роблять для сухих мух – вийде абсолютно суха муха! Перший же виїзд у Карпати показав, що в сухому варіанті «золота» працює не гірше, аніж у мокрому. І тоді мені до голови прийшла ще одна думка. Якщо Курноцик назвав її німфою, отже він хотів, щоб ця мушка рухалася по дну. А в той час про якісь вольфрамові голівки можна було лише мріяти. Чому б не спробувати втілити фантазії заслуженого нахлистовика в ре-альність? За якісь дві хвилини на мене дивилася зовсім нова і небачена раніше німфа зі срібною вольфрамовою голівкою та срібним люрексом. Експеримент вдався: харіус швидко «оцінив» мушку, активно хапаючи її ледь не на кожній про-водці. Прекрасні результати ця німфа показала на кожній ріці, де я ловив цього року. Таким чином, ця мушка має своє «представництво» у кожному з моїх флай-боксів. Чого і вам бажаю.

Ростислав Ящишин

> ніМФИ-2012: ФаворИтИ Карпат >

56 тенденції • відпочинок

відпочИноКстор. 56-79 >

готуючи черговий вступ до розділу, вирішили ознайомити вас з трохи незвичними та екзотичними місцями на планеті. Це відомі туристичні напрямки, проте далеко не кожен знає про них щось більше, ніж назву. Цього разу мандруємо островами...

57

> тенденЦіЇ >

тенденції • відпочинок

стопа богаКіпр, Кріт, Сицилія, Ібіца, Пальма-де-Мальорка – усіх ост-

ровів Середземного моря і не перелічити! І всі вони дуже популярні серед туристів, але сьогодні ми говоритимемо не про них. Наша увага зосереджена на іншому – тому, який вважають найбільш респектабельним курортом Європи. Його назва – Сардинія, і походить вона зовсім не від риби, якої, як ви подумали, мала б тут бути сила силенна. Це дуже цікавий острів, який здавна заселяли люди, навіть у доісторичні часи. А назва походить від доримського іменни-ка «сард», який мав релігійне значення. Тут існує легенда, за якою Сардинію створив сам Бог.

Як ви вже зрозуміли, острів має дуже багату історію, а ми зі свого боку додамо, що тут є багато унікальних місць та історичних пам’яток, аналогів яким ви не знайдете ніде.

Ну але це історія, а ми ж збиралися розповідати про фе-шенебельність. Отож, Сардинія, особливо її північна части-на стала злачним місцем для VIP-відпочинку. Острів вабить туристів не лише респектабельними готелями, але й екзо-тичними місцями, гарною природою: гострими скелями, ла-зурно-блакитною водою, біленьким та чистеньким піском, а ще ідеально чистими пляжами. Ось заради цього і слід приїз-дити сюди. На острові багато різних пляжів, тому яке б узбе-режжя ви не обрали, обов’язково натрапите на щось цікаве.

Якщо вам до вподоби розкіш, то північ острова – саме те місце. Тут є цілий район Коста-Смеральда (Смарагдовий берег), який вважають одним із «найкрутіших» пристанків для мільйонерів. Сильні світу цього купують тут особняки, вілли, причалюють до них на своїх супердорогих яхтах і на-солоджуються прекрасною скелястою природою та прозо-рими водами Середземного моря. Розкинувся Смарагдо-вий берег на 55 км уздовж північного краю Сардинії та приймає щороку немало туристів, а ціни у високий сезон тут кусючі – буває, що вартість звичайного номера в готелі складає $ 3 000.

Якщо цікавить щось скромніше – схід, захід і південь теж знають, чим привабити. Кожне з цих узбереж має свої особливі цікавинки. Є тут і скелясті пляжі, і місця з піском у формі рису, і багато різних-різних.

Унікальними на Сардинії є нураги – древні споруди, роз-кидані майже по всій території острова, які були збудовані ще у ІІ тисячолітті до нашої ери. Досі залишається загадкою призначення цих будівель – це могли бути храми, житла, місця зустрічей правителів тощо, але з впевненістю можна сказати одне: більше ніде у світі подібних споруд (тобто їхніх залишків) ви не знайдете. Якщо цікаво доторкнутися до такої давньої історії – вперед: близько 8000 знайдених на острові нурагів чекають на відвідувачів.

58

> тенденЦіЇ >

тенденції • відпочинок

Ключі від ФлоридиFlorida Keys – архіпелаг з приблизно 1 400 островів,

розташований на півдні США та є крайньою точкою якого штату? Правильно, сонячної Флориди. Ця група островів розмежовує води Мексиканської затоки та Атлантичного океану, тому маєте можливість обирати, де купатися.

Усі, хто тут побував, описують ці місця як щось неймо-вірно красиве та захоплююче. Не можемо не погодитися, хоча на колір і смак, як відомо, товариш не всяк. Отож, красу цього місця створюють не лише власне острови, але й магістралі-мости, які їх з’єднують. Усі сходяться на думці, що це неймовірний ансамбль природних та рукотворних ди-вовиж.Також попри «південність» важливим плюсом є при-сутність цивілізації (найближчий до материка острів лежить лише за 25 км від Маямі, а найвіддаленіший – всього за 90 км від Куби!) – це все ще США. Добиратися сюди, звіс-но, найкраще з Маямі. Ну і як же не провести день-два чи

більше в самому місті... Нічне життя тут чудове – про нього ходять легенди, та і пляж непоганий є. Тільки не надумайте залишитися у столиці флоридських розваг – острови варті того, аби там побувати. Florida Keys – коралові острови, тобто там доступне для розваг все те, що можна робити на коралах – рибалити, займатися дайвінгом, снорклінгом. Також тут постійно проводять рибальські змагання. Коли б ви не приїхали – з квітня до листопада – встигнете взяти участь у одному з них. Також на островах популярні морські екскурсії, або ж можна самому винайняти катер чи яхту та провести час наодинці з цією прекрасною природою.

Здавна на островах загалом і на головному з них, Key West, мешкало багато кубинців. Немало з них пересели-лися сюди і після тамтешньої революції, ще трохи втекли вже опісля і живуть тут нелегально, тому, якщо ви знаєте іспанську, але ваша англійська трохи кульгає, проблем зі спілкуванням не буде.

59тенденції • відпочинок

> тенденЦіЇ

алмаз африкиПродовжуючи нашу мандрівку островами, не можемо не

згадати і про один з найбільш популярних серед охочих від-почити в якомога екзотичнішому місці. Маврикій – це ост-рівна держава в Індійському океані неподалік Мадагаскару, править в якій англійська королева Єлизавета ІІ. Держава, як і сам острів, мають дуже цікаву та непросту історію: хто тут тільки не встановлював своєї влади – і португальці, і голландці, і французи, і, звісно, англійці. Це все дуже впли-нуло і на становлення островів як самостійної держави, і на їхній вигляд – одні види дерев тут були назавжди вирубані, інші – насаджені, одні унікальні тварини та птахи знищені, інші – привезені. Саме на Маврикії росли та мешкали різні види ендемічних та реліктових рослин і тварин, знайти які вам не вдасться більше ніде. Багато з них були втрачені назавжди за часів колонізації цих територій, проте нема-ло дуже особливих і притаманних лише цій території видів збереглося і до сьогодні. Усіх їх дбайливо оберігають у на-ціональних парках.

Клімат на Маврикії теж особливий: він тропічний, мор-ський, вологий. Умови тут майже ідеальні і для відпочинку,

і для вирощування різних видів культур. Майже… Якби не тропічні зливи та шторми, які щороку тривожать острів на початку весни та знищують майже всі посіви будь-чого ін-шого окрім цукрової тростини, яка таки може встояти.

Приваблює ж острів (тобто група островів) своєю кра-сою, можливістю відвідати цікаві закуточки природи, по-бачити унікальні види рослин і тварин та зайнятися всіма можливими водними видами спорту. Власне водний відпо-чинок найпопулярніший на Маврикії. Острови визнані од-ним з найкращих місць для глибоководного рибальства. Також дуже великим попитом тут користуються снорклінг, дайвінг, водяні лижі, серфінг. Часто таким відпочинком го-телі пропонують зайнятися навіть безкоштовно. Поїздки та екскурсії углиб острова не такі популярні, проте відвідує їх теж немало людей.

Дешевим відпочинок на Маврикії не буває і бути не може, тому, збираючись сюди, будьте готові викласти кру-гленьку суму, проте знайте, що отримаєте за це незабутній відпочинок найвищого класу!

Остап Процик

КраЇна з преФіКсоМ «наЙ»

61

Першою зупинкою був казковий Люцерн 1 , який роз-кинувся на берегах Фірвальштедтського озера. Назва його дослівно означає «Озеро, де межують чотири лісові кан-тони». Завдяки вдалому географічному положенню, саме Люцерн мав стати столицею Швейцарії у ХІХ столітті. Не-зважаючи на поразку в цьому змаганні перед Берном, він залишився культурним та туристичним центром країни. Ві-зитною карткою Люцерну є дерев’яний міст Капельбрюкке та башта Вассертум. Капельбрюкке – один із найстаріших мостів у Європі, що зберігся до наших днів. Міст було збудо-вано у 1300 році, але у 1993 він постраждав від пожежі, було втрачено частину розписів, які зображали історичні події Люцерну.

Історична частина у Люцерні невелика і досить компак-тна. Це місто затишних вулиць, мостів, прикрашених роз-писами будинків та фонтанів. Варто зазначити, що розпи-си на будинках можуть слугувати гідом, описуючи історичні події, що пов’язані з тим чи іншим будинком. Завітаємо до іншої візитівки міста – пам’ятника левові, що помирає, який вибито у скелі над невеликою водоймою. Меморіал присвячений солдатам Швейцарської гвардії, які загинули, захищаючи життя короля та королеви Франції під час взят-тя палацу Тюїльрі у 1792 році. Марк Твен охарактеризував цей пам’ятник як «один із найбільш сумних та трагічних».

КраЇна з преФіКсоМ «наЙ»> КраЇна з преФіКсоМ «наЙ» >

Встановлено, що рай на нашій планеті все ж таки існує! Його площа 41,3 тис. км2, він межує з Німеч-чиною, Австрією, Францією та Італією. Також він має свою назву – Швейцарія. Так, відвідавши саме цю країну, можна сміливо стверджувати, що це справ-жній рай на землі. Іноді складається враження, що найвищий ступінь порівняння прикметників було ство-рено лише для того, щоб охарактеризувати Швейца-рію. Гори тут найвищі, озера найглибші та найчисті-ші, луги найзеленіші, міста найспокійніші, годинники і транспорт – найточніші… Список цей можна продо-вжувати і продовжувати. Побачивши вигідну за ціною пропозицію на експрес Мюнхен – Цюріх та згадавши про швейцарських друзів, я без вагань вирішив зроби-ти невеликий екскурс у країну засніжених альпійських вершин, годинників, банків, сирів, шоколаду та фіоле-тових корів (це все реклама винна!).

62 екскурсія • відпочинок

На пагорбі над старим містом зберігся великий кавалок середньовічних мурів з високими баштами. До речі, це ще одна відзнака Люцерну, адже в Швейцарії практично не лишилось міст із збереженими середньовічними мурами та баштами. Три башти відкриті для відвідувачів, а одна є до-мівкою годинника, який має право дзвонити на хвилину ра-ніше, ніж інші міські хронометри. З пагорба відкриваються захоплюючі панорами міста, озера та засніжених гір. Осо-бливо добре видно гору, яка панує над містом, – величний Пілатус – де, за легендою, живе дракон та похований Пон-

тій Пилат (звідси і назва гори). З висоти 2100 м краєви-ди фантастичні, але головне, щоб з погодою пощастило. Завершити знайомство з Люцерном можна шпацєром на-бережною озера, помилуватись панорамами міста та гір, послухати вуличних музик, погодувати чисельних лебедів, покататися на маленькому катері або просто за столиком біля самої води випити кави і відпочити.

Десь на середині дороги між Люцерном та Цюріхом я побачив з вікна потяга ще одне місто, на березі іншого озера серед величних гірських вершин. Неможливо було не

> КраЇна з преФіКсоМ «наЙ» >

1

63екскурсія • відпочинок

вийти з поїзда і не зануритись у побачену красу. А краса ця називається Цуг – місто-столиця однойменного кантону, що розташоване на берегах Цугського озера 2 . Вузенькі та охайні вулички спускаються зі схилів гори Цугберг до озе-ра, наближення якого можна відчути за «розбещеними» криками птахів. Але час кличе мандрувати далі! І наступна зупинка – славетний Цюріх 3 . Варто зробити невеличкий неліричний відступ: дуже зручно мандрувати країною, при-дбавши Swiss Pass. Він дає право проїзду на місцевих по-тягах, електричках, кораблях, канатних дорогах та фуніку-

лерах. Проїзний дуже зручний та вигідний – 2-3 поїздки на потязі відразу його окуповують.

Цюріх – найбільше місто Швейцарії, розташоване на березі Цюріхського озера. Цюріх багаторазово визнавали найкращим містом за якістю життя, одним з найгарніших міст світу і одночасно найдорожчим (за задоволення треба платити).

Опинившись на велетенському вокзалі Цюріха, спочат-ку важко зорієнтуватись і знайти вихід. Насправді, станція дійсно гігантська, вона налічує близько 40 перонів, без-

> КраЇна з преФіКсоМ «наЙ» >

2

64 екскурсія • відпочинок

> КраЇна з преФіКсоМ «наЙ»

ліч магазинчиків, кав’ярень, павільйонів тощо. Ще одна «фішка» вокзалу: на Різдвяні свята тут виставляють вели-ку ялинку, яка повністю вбрана у прикраси від Сваровскі дешево і сердито! Звідси до озера веде Банхофштрассе, яку визнано найгарнішою вулицею Європи. Від себе я б додав: і найдорожчою. З обох боків розташовані найбільш фешенебельні готелі, ресторани, магазини одягу від най-відоміших брендів, де ціни у найкращому випадку ділять на сто. Основними відвідувачами на цій вулиці зазвичай є еміратські шейхи з дружинами. Напевно, виважена євро-пейська розкіш справила враження на жінок, бо вони по-відкривали обличчя для того, щоб краще роздивитись усю красу довкола.

З берега озера відкривається чудовий вид на місто, його околиці та високі вершини дещо далеких гір. Як на мене, концентрація птахів, що мешкають на озері і «тусуються»

біля берега, чекаючи на частування, дещо зашкалює. Тим, хто хоче милуватись красою міста у менш гамірній обста-новці, слід зануритись у його історичне серце, яке розта-шоване по обидва боки річки Лімат, що витікає з озера. Важко перерахувати місця, які необхідно відвідати. Це і Фраумюнстер – жіноче абатство, відоме вітражами Марка Шагала, храм Святого Петра – найстаріша церква міста з найбільшим у Європі годинником (як зазначалось рані-ше, префікс «най» – типова особливість мови, притаманна Швейцарії). Також обов’язково треба завітати у Лінденхоф, площу на пагорбі з панорамним видом на місто та гору Утлі-берг з оглядовим майданчиком. А музеїв скільки! Музей динозаврів, Музей iграшок, Історичний музей, Музей про-мисловості, Музей зайців та кроликів (!!!) тощо. Зрештою, у Цюріху кожна вулиця, кожний будинок є музеєм…

Микола Борзенков

3

65здоров’я • відпочинок

подорож до

європеЙсьКИхгіМалаЇв

1,5 години польоту лоукостом – і ви в іншому світі. Ні, не в Індії. В Європі. Берете авто напрокат, проїжджаєте ще 400 км і потрапляєте в Європейський Ашрам – у Швейцарію. Країна вражає своїм спокоєм, чистотою та логікою. Тут мало хто розмовляє по мобільному на ходу чи сидячи у кафе, транспорт дивує своєю зручністю та сполученням. Поєднання високих гір, озер, автобанів у три яруси викликають у вас почуття гармонії та щастя... І настає момент, коли не хочеться вірити, ніби все у них так досконало… І таки не все!

Спілкуючись з людьми, я мимоволі звертаю увагу на стан зубів (про-фесійна звичка). І що виявилось: не у всіх мешканців Європейського Ашраму вони ідеальні…

Мати гарні рівні зуби – це дороге задоволення. Навіть у Швейцарії. І стежити за своїм здоров’ям треба з дитинства. Коли настає період зміни прикусу (постійні зуби змінюють молочні) необхідно дуже добре контролювати ріст, положення та форму зубів та щелеп. Цей напрямок у стоматології називають ортодонтією. Виправлення прикусу проходить за допомогою ортодонтичних знімних та незнімних апаратів: пластинки та брекет-системи.

Дуже важливо вчасно почати лікування, бо неправильне співвідно-шення щелеп призводить до порушень у хребті, що викликають голо-вний біль, а іноді – й сколіоз. Сьогодні патології зубощелепної ділянки є у 70% дітей, а це населення до 18 років. У дорослих цей процес теж присутній, приблизно 40% потребують ортодонтичного лікування. При-чинами неправильного прикусу є захворювання носоглотки, шкідливі звички (смоктання пальців, ручок тощо), м’яка їжа, положення тіла під час сну, сидіння, хода. Викривлення хребта призводить до формування неправильного прикусу, а може бути і навпаки. Якщо вчасно виправи-ти зубощелепову аномалію, то щезає і сколіоз. Бо нижня щелепа – це

«кермо» скелетної системи, і першочергово хребта. Визначити, яка патологія первинна може тільки спеціаліст. Скученість зубів підвищує ризик розвитку та виникнення карієсу та пародонтиту. Травматична оклюзія (неправильне змикання зубів) може викликати дисфункцію скронево-нижньощелепного суглоба, жувальних м’язів. Людину мучать головні болі, а вона звертається до невропатолога, тоді як допомогти може стоматолог.

Тому і в Ашрамі буває дисгармонія, якщо систематично не спілкува-тись зі своїм гуру-стоматологом. Дуже хочеться, щоб наша країна була Ашрамом, де життя буде повним гармонії та успіху.

Не забувайте своїх гуру в стоматології, спілкуйтесь з ними не рідше 2-3 разів на рік.

З найкращими побажаннямиІрина Кривко

Клініка «Ваша стоматологія», м. Львів, вул. Короленка, 4

тел. (032) 225 76 69

Кожному з нас відоме почуття та стан душі, коли тебе вимучила довга, холодна зима; вигляд доріг, будинків рідного міста наводить на думки про безвихідь. Дратують бізнес, працівники, сплата податків, виплата зарплат, засилля тупих програм та фільмів, які підсвідомо повертають нас у Soviet Union, політичний стан країни… Загалом на-стає ТОРБА!!! А розумною мовою – психологічна криза менеджера! І тоді виникає бажання покинути все і втекти в Гімалаї, зайнятись медитацією та пошуком дороги у світле майбутнє.

еКзотИчнИЙ брИз

Рецепт цього коктейлю доволі недавній порівняно з класичними, але вже популярний у Європі, особливо в пляжний сезон. «Екзотичний бриз» –

один із найбільш освіжаючих коктейлів серед тих, які містять алкоголь.

Інгредієнти:

- 40 г імбиру,- 200 мл білого рому,- 300 мл журавлинного соку,- 400 мл ананасового соку,- сік одного лимона,- четвертина лайму або невеликий шматок кавуна- 8 шматочків льоду.

Приготування:

Імбир очищаємо від шкірочки й тремо на дрібній тертці. Вичавлюємо сік одного лимона. Викладаємо всі інгредієнти в шейкер, енергійно трясемо, й одразу подаємо, прикрасивши склянку шматочком кавуна або лайму.

68 на канапі • відпочинок

ФільМ МісяЦяТіні незабутих предків, Україна

Не так давно прогримів перший справді су-часний український фільм «Той, хто пройшов крізь вогонь», як глядачам усього світу пре-зентують нову українську стрічку з мільйонним бюджетом. 13 червня 2013 року заанонсовано світову прем’єру трилера Любомира Левицько-го «Тіні незабутих предків». У головних ролях – Дмитро Ступка, Олена Мусієнко, Богдан Юсип-чук, Паша Лі.

Сюжет фільму мало пов’язаний з класичними «Тінями забутих предків» (а якщо зовсім чесно, то хіба назвою і місцем, де відбувається дія). Де-кілька століть тому в українських Карпатах без-чинствували злі духи та інші химери. Тоді дев’ять магів запечатали потойбічну нечисть у Книгу Ті-ней і затаврували її магічною Згардою. З того часу Згарда перебувала в безпечному місці, надійно оберігаючи вхід до нашого світу від злих духів. Однак велінням долі Згарду знайдено і передано університету, після чого життя деяких студентів змінилося назавжди. Врятувати студентів та зни-щити зло зможе лише нащадок останнього ча-клуна-мольфара.

альбоМ МісяЦяОкеан Ельзи, Земля

Реліз нового альбому гурту «Океан Ельзи» – «Земля» – відбувся 15 травня.12 пісень з платівки ви-кладені на «Яндекс.Музика», поси-лання на нього було поширене офі-ційною сторінкою гурту у соцмережі Facebook.

Над восьмою студійною платів-кою музиканти працювали разом із британським саунд-продюсером, володарем трьох нагород Grammy Кеном Нельсоном. У переддень, 14 травня, лідер колективу Славко Ва-карчук святкував День народження. Йому виповнилося 38 років.

Під час запису нового матеріалу з гурту пішов гітарист Петро Черняв-ський, тому у студії ICP Studios ра-зом з музикантами групи працював Владімір Опсеніца із Сербії, один із найкращих балканських гітаристів. За його участі записані декілька композицій, що увійшли до платівки. Також Владімір візьме участь у кон-цертах великого стадіонного туру на підтримку нового альбому.

Перший сингл платівки «Зем-ля» – пісня «Обійми» – був пре-зентований у лютому цього року. Відразу після презентації альбому музиканти вирушать у тур на його підтримку. У Львові концерт пройде 1 червня.

КнИга МісяЦяВалерій Шевчук. Чотири романи, А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2013

До нової книжки одно-го з найбільш відомих сучас-них українських пи сьменник і в увійшли чотири романи і повісті. Дія цих творів охоплює п’ять століть.

Роман «На полі смиренному» змальовує по-дії ХІ-ХІІ століть, «Око прірви» – події XVI століття, «Мор» – про чуму у Львові в 20-ті роки XVII століття, «Сповідь» – про події XVIII ст. По-заяк у сучасній літературній практиці розмежування на романи і повісті не дуже виразне, видання для зручності має назву «Чотири романи».

У романі-притчі «На полі смиренному» – одному з найважливіших творів письменника – простежено епоху молодого українського християнства в його протиборстві з язичництвом на тлі болісних супереч-ностей між церковними догмами і реальним життям.

Про відносність усього, крім добра і зла, дивовиж-но пластично, з тонкими переходами від реального до ірреального, розповідає автор у своїй найбільш моторошній та водночас найсвітлішій повісті «Мор».

Споконвічне поняття гріха і кари за нього розбу-довує сюжет повісті «Сповідь» із наскрізним сково-родівським мотивом про істину – золотого птаха, яку треба шукати, але не ловити.

«Око прірви» – роман-антиутопія, що був напи-саний після розпаду СССР. За словами автора, «це алюзія тоталітаризму, який можна було б назвати Домом чорного світу... ним я ніби вимітав із себе сажу того чорного світу, як це буває, коли чистять димарі». Будь-яка спроба служити тим чи іншим ідеологічним системам рано чи пізно зазнає краху, адже людську природу з незмірним Божим началом неможливо втиснути в рамки створених людським розумом світоглядних схем.

69на канапі • відпочинок

всесвітня війна Z

Напад живих мерців – не жарт і не казка. Зомбі відразу стали реальністю – і реальність ця загрожує загибеллю всьому людству. Вони – напівзогнилі та практично невразливі, зате навіть дрібні поранення, завдані ними живій людині, загрожують перетворити її на зомбі. Армія живих мерців захоплює країну за країною, континент за континентом. Гинуть, намага-ючись запобігти прийдешньому Апокаліпсису, тисячі військових Росії, десятки і сотні партизан Європи, Азії та США. Земля на краю катастрофи. І зовсім невідо-мо, як боротися з противником, який вже мертвий...

Постапокаліптичний світ у всій його «красі» по-казує глядачам режисер Марк Форстер за романом Макса Брукса. У головній ролі – Бред Пітт, одна з родзинок – невеликі, але дуже характерні ролі Девіда Морса та Браяна Кренстона. Фільм знімали на тери-торії Мальти, Шотландії, Угорщини, США. У деяких сценах задіяно понад 3 тисячі статистів.

три дороги: бесіди блаженнішого любомира гузара з журналістамиДрукарські куншти, 2013

У виданні зібрано бесіди Глави Україн-ської Греко-Католицької Церкви у 2001-2011 роках Любомира Гузара з журналіс-тами, зокрема фрагменти його аудіокниг, назви яких співзвучні із розділами цього ви-дання: «Дорога до себе», «Дорога до ближ-нього» і «Дорога до Бога».

Блаженніший відповідає на низку актуаль-них запитань із різних сфер людського життя, які турбують кожного українця. Архієпископ дає поради читачам, як у сучасному світі – для якого характерне знецінення духовних вар-тостей, пов’язане з надмірним зацікавленням матеріальними благами, – сприймати самих себе, будувати стосунки з ближніми і з Госпо-дом Богом. Його «рецепти», які спираються на християнські принципи, зрозумілі, цікаві та переконливі – вони походять із життя та при-значені для практичного застосування.

70

дрібнИЦі жИттястор. 70-83 >

сам собі операторhttp://soloshot.com/

Завдяки винахідливим винахідни-кам, відтепер нам не потрібно волочи-ти із собою на свій активний відпочи-нок товариша тільки тому, що в того є фотоапарат, і він може фоткати нашу фізію, записувати ролики, як ми пла-ваємо на гідроциклі чи їмо шашлик та викладати це все діло у Фейсбук чи Вконтактє. Тепер ми самі можемо себе фоткати, і навіть робити відео з собою, при цьому гасаючи, як ненор-мальні, та маючи вільні руки! Для цьо-

го треба лише взяти з собою пристрій Soloshot. На відміну від фотографій, які робив ваш товариш, на світлинах, зроблених за допомогою цього при-строю, ви ніколи не вилазитимете з кадру.

Soloshot – це, фактично, розумний штатив за 579 євро. Він вміє пиль-нувати за вами, і крутити прикріпле-ною до нього камерою (камера в комплект не входить). Секретом його «розумності» є спеціальний браслет, який ви чіпляєте собі на кисть руки. Штатив «бачить» його і постійно по-

вертається у його бік, як соняшник за сонцем (там використовують таку саму технологію).

Технічні характеристики Soloshot, зважаючи на таку ціну, доволі при-стойні, і при по-справжньому актив-ному відпочинку чи екстремальному спорті таки забезпечать результат. Акумулятор пристрою може працюва-ти до 6 годин, а сам девайс «ловить» в радіусі 600 метрів і без зусиль фік-сує об’єкт, що рухається на швидкості до 200 (так, двохсот) кілометрів на годину.

тенденції • дрібниці життя

Після тривалого часу щирих молитов про швидкий відхід противнючої зими, до нас знову завітав фестиваль «Тропіки у Львові». Отож маємо кілька місяців, аби набратись нових аргументів на користь зимового холоду та похизуватись новими ґаджетами. Тепер – літніми.

71

> тенденЦіЇ >

тенденції • дрібниці життя

верхи на магнітофоніhttp://www.scosche.com/boombottle-weatherproof-

wireless-portable-speaker-grey

Слухати музику з динаміків мобілки модно хіба на задніх сидіннях приміських маршруток, та й то не дуже. Але що ро-бити, якщо така гарна погода, дерева зелені, білочки скачуть, ровер поруч, му-зики хочеться, але слухати з мобілки – стидно, а навушників просто нема?

Не проблема. Адже тепер є така штука як BoomBOTTLE – безпровід-ні колонки, які чіпляються до ровера замість пляшки з водою і двома по-тужними триватними динаміками за-чаровують тих самих білочок, як Гаррі Поттер – Десну.

Компанія Scosche, що придумала сей девайс, пішла звичним у наш час шляхом пошуку інвенстора – подалась на Кікстартер і за короткий час назби-рала достатню суму для виготовлення свого ноу-хау. BoomBOTTLE захищений з усіх боків від падінь, пилу та вологи, отож, з бадьорою і гучною музичкою можна буде долати найбагнистиші схили. Звук може лабати безперервно на заряді акумулятора до 10 годин. Пристрій комунікує зі смартфоном (так, без нього нікуди) повітрям через Bluetooth або за допомогою простого шнура з AUX-роз’ємом. У ньому також вбудований мікрофон, отож є змога не лише слухати музику, але й спілку-ватись по телефону.

Коштує колонка 150 доларів і представлена у чотирьох кольорових варіантах – під будь-який ровер. Звіс-но, бездротові колонки можна вико-ристовувати не лише на двоколісному транспорті, та й узагалі можна і без транспорту в людському розумінні цьо-го слова обійтися. Наприклад, слухати музику на останніх сидіннях приміської маршрутки...

72 тенденції • дрібниці життя

> тенденЦіЇ

надрукуй собі газетуhttp://bergcloud.com/littleprinter/

Переходимо від активного музичного відпочинку до па-сивного, вдумливого релаксу. Що у вашому розумінні «па-сивний відпочинок», ми, звісно ж, не знаємо, хіба може-мо здогадуватись. От ви читаєте зараз «Дрібниці життя» на сторінках журналу «Егоїст» (так, ми все бачимо) – це ж пасивний відпочинок, чи не так? Власне, поговоримо про читання. А перед тим – про друкування. (Ми хотіли ще якось обіграти тему рулонів у контексті релаксування, але виходило вже аж дуже по-сортирному).

Симпатичний пристрій Little Printer – це простий спосіб роздрукувати будь-яку інформацію на смужки паперу, схожі на фіскальні чеки з крамниці (принцип друку – той самий), однак трохи ширші (вісім сантиметрів завширшки).

Кубик на червоних ніжках підмикають по бездротовому зв’язку до «бази», яка, своєю чергою, виходить в Інтернет. За допомогою сайту виробника пристрою – фірми BERG – ви згодовуєте малюку потрібні файли, і вони у вигляді аку-ратного рулончика вилізуть з нього за розкладом – саме в той час, коли забажаєте.

Слід зауважити, що окрім змоги відчути себе крутим чу-ваком початку минулого століття з приватним телетайпом, ви ще й збережете очі, читаючи з паперу, а не з екрана телефону, та й зможете подивувати оточуючих «газеткою в рулоні». За пристрій доведеться викласти 169 фунтів стер-лінгів, а далі – по фунту за кожен рулончик паперу.

Богдан Юрочко

телефонний градусникhttp://thermodo.com/

Винахідники та ґаджетороби, надивившись фантастич-них фільмів, вирішили передбачити усі найнеймовірніші ситуації і знайти на кожну таку по девайсу. Так, напри-клад, фірма Robocat потурбувалась про тих користувачів смартфонів, яким встрілило в голову виміряти температу-ру навколишнього середовища. «Ну подумаєш, є ж купа синоптичних аплікацій до усіх існуючих мобільних плат-форм», – скажете ви. «А якщо Інтернету нема?!», – каже рада директорів компанії Robocat. «Ну то я подивлюсь на табло, що висить на Головній пошті!», – не здаєтесь ви. «Ага, це якщо перебуваєте у центрі, – криє козирями Robocat. – А якщо ви на Збоїщах, шашлик смажите?».

Гадаєте, ситуація доволі неприродня, і вирішення її не вартує й трьох купонів 1991 року? Помиляєтесь! На Кік-стартері хлопаки вже мають майже 9 тисяч «спонсорів» та назбирали 336 тисяч доларів, що в рази більше за-явленої ними ж суми. Так компанія знайшла спосіб вийти із такої неординарної ситуації. Отож, виїхати, так би мо-вити, на коні, а не навпаки, допоможе технологічне чудо з назвою Thermodo. Це невеличка штучка зі звичайним «навушничним» джеком, який встромляють у смартфон, і, завдяки спеціальній програмі він показує на екрані тем-пературу навколишнього середовища. Чудо!

Коштує таке диво 30 доларів, а преміальна модель тер-мометра Thermodo з анодизованого алюмінію – цілих 45. Та хіба це ціна за можливість мати в будь-який момент важливу інформацію про те, яка температура довкола?

73тенденції • дрібниці життя

КолИ робота – не вовКДодаткові навантаження можуть підвищувати продуктивність праці

Чи справді люди працюють краще під тиском? В де-яких випадках це насправді так, як довели психологи своїм дослідженням. Але все ж таки стрес може бути і контрапродуктивним. Напруження, коли треба влад-нати одночасно багато справ (за деяких умов) може насправді підвищувати продуктивність праці. До таких висновків прийшли вчені з університету Базеля, Швей-царія. Причиною цьому є те, що працюючі під тиском змінюють режим роботи: вони спираються більше на стратегії схожості, аніж на правила.

Лікар у лікарні повинен відштовхуватись від симптомів пацієнтів, аби поставити свій діагноз. Так під тиском він більше використовує власний запас досвіду і проводить па-ралелі зі схожими випадками. Якщо на нього не тиснути, то він буде приймати рішення на основі правил і не зверта-ти увагу на симптоми хвороб, пише Бетіна фон Хельферзен та її колеги в науковому журналі Psychological Science.

Для доведення цього вчені провели два експерименти. В першому учасники мусили осилити завдання, які найкраще розв’язують з допомогою стратегій схожості. Було виявлено,

що тільки ті піддослідні використовували цю стратегію, які зна-ходились під тиском, тобто одночасно повинні були розв’язувати інші завдання. Інші учасники застосовували стратегію на основі правил – і досягли гірших результатів. В цьому випадку вчені показують, що тиск підвищує продуктивність праці.

В другому експерименті завдання, яке найкраще розв’язують на основі правил було поставлено 60 учасни-кам. І тут піддослідні під тиском послуговувалися стратегі-єю схожості – але це призвело до того, що вони досягли гірших результатів. Отже, в цьому випадку стрес діяв контр-апродуктивно на продуктивність праці учасників.

До цього експерти вважали, що люди роблять більше помилок і швидше втомлюються, якщо вони намагаються справитись паралельно з декількома завданнями. Але цей дослід може показати, що це припущення не завжди акту-альне і велика залежність від методу розв’язку завдання, говорить Бетіна фон Хельферзен. «Впевнено можна сказа-ти, що мультизадачність, тим швидше веде до успіху, чим комплекснішими та складнішими є завдання».

Андрій Кожушок

74На Оксані – жовта сукня – 1260 грн;На Мар’янові – смугаста футболка – 250 грн, білі джинси – 800 грн;На Сімоні – біла сукня – 970 грн;На Юрі – блакитна футболка – 310 грн, білі джинси – 800 грн.Увесь одяг від ТМ “Ролада”.

75

Ближче до природи

Нарешті природа тішить нас теплом. І саме в такі дні так хочеться бути ближче до природи.Веселі морські мотиви, романтичні принти з метеликами, строгі геометричні малюнки, яскраві теніски – обирати в цьому сезоні є з чого.Що б ви не вибрали, пам’ятайте: в моді й надалі залишаються теплі приятельські стосунки та щирі дружні усмішки.

76На Юрі – піджак – 1350 грн, брюки – 660 грн;На Сімоні – туніка – 600 грн, брюки – 720 грн;На Мар’янові – піджак – 1210 грн, футболка – 330 грн;На Оксані – блуза – 380 грн, брюки – 510 грн.Увесь одяг від ТМ “Ролада”.

На Сімоні – блуза – 400 грн, джинси – 600 грн;На Оксані – топ – 310 грн, спідниця – 420 грн.Увесь одяг від ТМ “Ролада”.

78 На Оксані – сукня – 550 грн,На Сімоні – червона сукня – 470 грн. Увесь одяг від ТМ “Ролада”.

79

Фотограф – Мері МейськаМакіяж і зачіски – Катя Садовенко

Моделі: Оксана Рижа (Bravo models), Юра Корнилюк (Bravo models), Сімона Кухар (Bravo models), Мар’ян Гринишин (Bravo models).

На Сімоні – синя сукня – 910 грн;На Юрі – футболка – 250 грн, піджак – 1700 грн,білі джинси – 800 грн.Увесь одяг від ТМ “Ролада”.

Редакція журналу висловлює подяку за сприяння у організації зйомки відпочинковому комплексу “Villa Austria” та мережі магазинів одягу “Rolada”

www.villa-austria.virtual.ua

www.rolada.com

80 гендер • дрібниці життя

«Та я на нього після сварки кіль-ка годин дивитися не можу! Про який секс ти говориш?!», – обури-лася якось моя знайома на питан-ня про те, як вона ставиться до сексу після сварки. Гадаю, що ді-вчина не одна така, кому не хочеть-ся ніякої близькості з людиною, яка щойно тебе розізлила до метання блискавок, але багато хто визнає: секс після сварки більш палкий та пристрасний. Тож чи можна «під-сісти» на таке завершення сварок і чи корисне таке примирення для стосунків?

Вигляд роздратованого чоловіка з палаючими очима і розпатланим во-лоссям дуже навіть збуджує… В прин-ципі, секс як привід помиритися чи, навпаки, як спосіб збудитися – дуже розповсюджене явище. Як стверджу-ють психологи, часто пари сваряться для того, аби на деякий час дистанцію-ватися від партнера. Під час конфлікту постійний партнер на певний час ніби перетворюється на чужу людину. А ін-тим з новим партнером приваблює: у цьому є елемент інтриги та завойову-вання.

Частіше до таких хитрощів вдають-ся чоловіки. Віддаливши партнерку, вони знову переживають бурю емоцій і пристрастей. За словами психологів, такий спосіб застосовують мужчини, яким вже трохи набридла «подружня нудьга» в ліжку.

Той факт, що чоловіки частіше на-вмисно розпалюють міжстатеву війну, щоб потім кинутися у ліжко і проявити

емоції, що нахлинули, у горизонталь-ному положенні – це прояв так звано-го синдрому Нерона. Вважають, що скандально відомий імператор перед сексом лаяв нецензурними словами своїх наложниць – для того, щоб роз-ворушити в собі агресію, а разом із нею й сексуальне бажання. Правда, ходять чутки, що, незважаючи не це, коханцем він був нікчемним. Це і дало назву цьому хоч і не небезпечному, але все ж сексуальному відхиленню. До-слідження показали, що так само, як і імператор Нерон, поводяться приблиз-но 10% чоловіків. Як правило, мова йде про мужчин зі зниженою потенці-єю: сварка на них діє краще будь-якої «Віагри», оскільки викликає викид адреналіну і тестостерону в кров – не-обхідних для повноцінного акту. Це, за великим рахунком, всього лише гра, яка стимулює приплив гормонів, але вона може бути не надто приємною партнерці. Адже більшості жінок, при-родно, не дуже подобаються образли-ві слова, нехай навіть за ними слідує приголомшливий секс.

А от як варіант причини виник-нення сварок, які закінчуються у ліж-ку, – це різні темпераменти партнерів. Якщо один темпераментніший, аніж інший, то під час інтимної близькості він може не отримувати належного за-доволення. І щоб якось збавити сексу-альне бажання, він провокує скандал. Таким чином він скидає напругу сам і дає спокійнішому партнеру привід роз-палити емоції.

Зазвичай так людина веде себе абсолютно несвідомо. Частіше вона і

сама не усвідомлює, чому для якісного сексу потрібно обов’язково виплесну-ти агресію. Але, не знаходячи інак-шого виходу своїм емоціям, провокує сварки знову і знову.

Чоловіки, от є для вас «відмазка» перед вашими партнерками. Під час наступної сварки, скажіть їй, що це чудовий доказ вашого емоційного зв’язку, адже люди, яким байдуже одне на одного, сваряться рідко. А секс після сварки у таких пар ще біль-ше може їх зблизити. Конфлікт допо-магає таким парам пережити необхід-ний емоційний струс, злегка освіжити почуття. Більш того, секс після сварки сприяє викиду напруги і дозволяє спо-кійно обговорити якісь питання.

Але зловживання конфліктами саме як способом збудження – річ до-сить підступна. Найпідступніше в сексі після сварки те, що на нього можна «підсісти», як на наркотик. У мозку закріплюється ланцюжок: «сварка – почуття образи – збудження – задо-волення». Ось так і можна опинитися в залежності від скандалів. Якщо цей прийом використовують регулярно, важливо з’ясувати, чи дійсно подібний підхід влаштовує обох партнерів. Від-сутність одностайності в цьому питанні (наприклад, з боку партнерки) загро-жує серйозними проблемами в парі.

Загалом психологи радять не мири-тися сексом. Головне – постарайтеся навчитися загладжувати конфлікт роз-мовою. Вирішити спочатку всю ситуа-цію на словах.

Можливо, краще використовувати для емоційного підігріву інші методи.

прИМИрлИвИЙ сеКс

81гендер • дрібниці життя

Будь-яким стосункам рано чи пізно пе-рестає вистачати новизни, а сварка є способом трохи віддалитися і пізнати одне одного ніби вперше. Краще по-грайте в рольові ігри. Шукайте інший спосіб стати «незнайомцями».

Якщо ваша пара готова до екс-периментів, додати адреналіну у від-носини може також екстремальний і спонтанний секс. Агресивний настрій дуже близький до пристрасті. Не пере-живайте, якщо почуття до другої поло-винки стали змішаними. Нічого страш-ного, якщо вам не вдалося уникнути сексу після сварки. Але якщо хтось з вас регулярно веде себе грубо і на-вмисне зганяє на іншому агресію, вар-то серйозно обговорити цю проблему або навіть звернутися за допомогою до фахівця.

Один мій знайомий психолог гово-рить: «Секс після сварки виходить якось сам собою на викиді адреналіну. Відповідно, відчуття, почуття та емоції яскравіші. Людина починає порівню-вати традиційний секс з сексом після сварки і розуміє, що другий подоба-ється більше. Часто потім пари почи-нають спеціально провокувати сварки або скандали, щоб отримати бажаний ефект. Якщо стосунки у пари усталені, така практика допомагає урізноманіт-нити статеве життя. І якщо це влашто-вує обох, чому ж потрібно припиняти такі сексуальні стосунки?».

Тож, якщо вас обох влаштовує таке випускання пари, то головне – отриму-вати задоволення. Чоловіки, для вас головне – пояснити своїй половинці, що сварку ви влаштовуєте не тому, що

погано ставитеся до неї, а тому, що хочете «простимулювати» її. Можливо навіть запропонуйте дещо помінятися ролями – перейдіть з ролі властителя у роль жертви. Якщо ж вашу кохану не влаштовує «гра у сварку», поговоріть з нею про це, обговоріть інші варіанти, наприклад, екстремальний або спон-танний секс.

Та зрозумійте – пристрасть при-страстю, але психологи радять при-ступати до любовних ігор тільки після того, як ви досягнете якогось резуль-тату в переговорах. Пам’ятайте: секс не вирішує проблеми, а лише дає невелике відтермінування. Як тільки буря емоцій вщухне, ви опинитеся віч-на-віч з труднощами, від яких, як вам здавалося, ви щойно втекли.

Дар’я Бура

найпідступніше в сексі після

сварки те, що на нього

можна «підсісти», як на наркотик.

у мозку закріплюється

ланцюжок: «сварка – почуття образи –

збудження – задоволення».

ось так і можна

опинитися в залежності від

скандалів

> прИМИрлИвИЙ сеКс

82 здоров’я • дрібниці життя

Світ без чоловіків, навіть якщо і можливий, був би не дуже ціка-вим – порожнім, нудним і сумним, а ще в ньому було б жахливо холодно. Мужчини потрібні жінкам. І не тіль-ки для продовження роду…

Але більшість чоловіків чомусь вважає турботу про запобігання ва-гітності (контрацепцію) чисто жіночим обов’язком. Та все ж прийняти по-сильну участь в захисті своїх партне-рок від небажаної вагітності ми може-мо й повинні. Але обізнаність чоловіків у методах і можливостях сучасної чоло-вічої контрацепції є, м’яко кажучи, не-значною. Тому ми сьогодні заповнимо прогалину в цих знаннях.

Методів чоловічої контрацепції на сьогодні існує не так вже й багато: бар’єрний (перерваний статевий акт або використання презерватива), хірур-гічний (вазектомія) і гормональний (за-стосування гормоновмісних препаратів для пригнічення сперматогенезу).

Найменш популярний серед чо-ловіків хірургічний метод – вазекто-мія (стерилізація). Мужчини взагалі бояться відвідин лікаря. Не кажучи про потребу в якомусь хірургічному втручанні, на яке потрібно «здатися» добровільно. Та ще й сказати комусь, що операція буде на самому що не є сокровенному – яєчках… Важко умо-вити абсолютно здорового чоловіка на здійснення такого «подвигу».

Слід зазначити, що вазектомія – це найефективніший метод чоловічої контрацепції, розроблений на сьогод-ні. Ця операція полягає в перерізанні сім’явивідних проток, якими сперма поступає з обох яєчок. Приблизно за місяць після неї чоловік стає абсолют-но безплідним. Раніше основним недо-ліком вазектомії було те, що чоловіка позбавляли можливості зачати дитину на решту його життя. Але розроблено операцію «зворотної вазектомії», коли пересічені сім’явивідні протоки знов зшивають, і здатність до запліднення відновлюється (правда, лише в 90% випадків). Але слід пам’ятати, що чим більше часу пройшло після вазектомії, тим менше шансів залишається для

відновлення плодовитості такого чоло-віка. Тому треба зважити всі «за» й «проти» перед тим, як піти на такий крок.

Не набула широкої популярнос-ті серед чоловіків і гормональна контрацепція. На відміну від жінки, чоловік готовий до продовження роду завжди. Невтомні чоловічі яєчка ви-робляють десятки мільйонів спер-матозоїдів щодня. І, щоб пригнітити цю активність, потрібні прямо-таки «кінські» дози гормонів. Звісно, їхнє застосування не може не позначи-тися на лібідо аж до повної втрати сексуального потягу. Фармацевти та медики, не дивлячись на всі складно-щі, намагаються створити безпечний

КонтраЦепЦія у трьох КонЦепЦіях

83здоров’я • дрібниці життя

і ефективний диво-засіб. А для цього потрібно зовсім небагато – підібрати дозу та кратність прийому жіночого гормону прогестерону, який гальмує вироблення сперматозоїдів у чолові-ків. У ідеалі потрібно, щоб сперма-тозоїди вироблялися, але не «дозрі-вали». А статевий потяг, пригнічений жіночим гормоном, підтримували додаткові дози чоловічого статевого гормону (тестостерону). Ідеального комбінованого гормонального пре-парату для чоловічої контрацепції на сьогодні ще не створено. А їхнє три-вале вживання може викликати роз-виток пухлинних процесів у яєчках.

Одним з найненадійніших методів профілактики небажаної вагітності є популярний серед чоловіків перерва-ний статевий акт. Мушу нагадати, що його регулярне застосування може призвести до розвитку сексуальних розладів у обох партнерів, а у чоло-віків – ще й ініціювати захворювання простати.

Ідеальним варіантом контр-ацепції для чоловіків на сьогод-ні можна вважати презерватив. Сучасні технології пропонують міцні та надтонкі латексні презервативи різних розмірів, кольорів і ароматів. Проте його застосування вимагає певних навиків. Розмір презерва-тива повинен підбирати тільки сам чоловік, враховуючи величину свого статевого члена. При цьому довжина його не має жодного значення. Слід звертати увагу на ширину члена (діа-метр), яку можна виміряти. А потім шукати кондоми з потрібним діаме-тром, вказаним на упаковці. Можна купити декілька різних за розмірами презервативів однієї марки і спробу-вати кожен з них. Як бачите, пра-

вильний вибір такого контрацептива залежить першочергово від досвіду. Тільки спробувавши декілька марок і розмірів, чоловік може знайти той презерватив, який стане надійним захистом та не позбавить сексуаль-ного задоволення.

Мушу застерегти вас від частої по-милки. Деякі чоловіки вважають, що для максимального ефекту при стате-вому акті треба одягати два презерва-тиви. Однак, одночасне використання відразу двох виробів викликає сильне тертя гумових поверхонь одна об одну, що значно збільшує ризик розриву обох кондомів. При цьому додатково-го захисту від інфекції або небажаної вагітності не спостерігають. Винахід сучасних лубрикантів і поліпшення якості самих виробів значно підвищує надійність контрацептивів.

А тепер розглянемо процедуру знімання презерватива. Адже якщо неправильно виконати її, виникає ризик застрягання кондома в піхві. Тоді доведеться його звідти ви-ймати. Тому відразу ж після закінчення статевого акту член слід вийняти з піхви, щоб запобігти витікан-ню сперми. Далі, добре утримуючи кільце презер-ватива, його знімають. Після сексу презерватив слід зав’язати на вузол, акуратно загорнути в сер-ветку і викинути у відро для сміття. Помийте руки і статевий член навіть якщо ви плануєте продо-вжити любовні втіхи далі. Не секрет, що більшість чоловіків недолюблюють ці ла-тексні штучки. Але при правиль-

ному використанні їхня ефективність досягає 98%.

І, на кінець, щоб не закінчувати на мінорній ноті… На тлі усіх складнощів і ризиків чоловічої контрацепції особли-во простими і привабливими видають-ся останні досягнення в галузі контр-ацепції жіночої. Тому не варто ними нехтувати…

Роман Іваницький, андролог

ідеальним варіантом контрацепції для

чоловіків на сьогодні можна вважати

презерватив