European Credit Transfer System ECTS - Інформаційний · PDF fileРозвер Юрій Юрійович асистент ... Воробець Максим Олегович

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

ФІЗИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

European Credit Transfer System

ECTS - Інформаційний пакет 2009/2010

Напрям „ФІЗИКА”

ЧЕРНІВЦІ, 2009

Зміст

ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС Структура та організація факультету 6

Адреса 6Контактні телефони 6Деканат 6Кафедри

Кафедра теоретичної фізики 6Кафедра оптоелектроніки 6Кафедра термоелектрики 7Кафедра фізики твердого тіла 7Кафедра електроніки і енергетики 8Кафедра фізики напівпровідників і наноструктур 8Кафедра радіотехніки та інформаційної безпеки 9

Список викладачів з інших факультетів, що читають дисципліни на фізичному факультеті

10

I курс 10ІІ курс 10ІІІ курс 11IV курс 11V курс 11

Координатор від факультету та його заступники 11

Перелік напрямів підготовки, що пропонуються на факультеті 12

Умови для навчання 13

Основні методи навчання і викладання, способи оцінювання, що використо-вуються на факультеті

13

СТУПЕНЕВА СТРУКТУРА Напрям 6.040203 „ФІЗИКА” 14 ДИСЦИПЛІНИ

19

Цикл гуманітарної та соціально-економічної підготовки 19Історія України 19Історія української культури 20Українська мова 21Іноземна мова 22Філософія 23Релігієзнавство 24Економічна теорія 24Політологія 25Правознавство 26Соціологія 27Фізичне виховання 27Цикл природничо-наукової підготовки 28Математичний аналіз 28Аналітична геометрія і лінійна алгебра 29Теорія ймовірностей та математична статистика 30Основи векторного і тензорного аналізу 31

2

Диференційні та інтегральні рівняння 32Методи математичної фізики 33Програмування та математичне моделювання 33Механіка 34Молекулярна фізика 35Електрика і магнетизм 36Оптика 37Фізика атома і атомних явищ 38Фізика ядра і елементарних частинок 38Основи електротехніки і радіоелектроніки 39Теоретична механіка і основи механіки суцільних середовищ 40Електродинаміка 41Квантова механіка 42Термодинаміка і статистична фізика 43Астрофізика 43Основи екології 44Безпека життєдіяльності 45Основи охорони праці 46Хімія 46Цикл професійної та практичної підготовки 47Психологія 47Педагогіка 49Основи медичних знань 50Методика викладання фізики та інформатики 50Історія фізики 52Основи педагогічної майстерності 52Методи розв’язування задач у школі 53Мови програмування 54Дисципліни самостійного вибору ВНЗ 55Блок 1 (Спеціалізація «Теоретична фізика») 55Метод вторинного квантування та метод функцій Гріна 55Квантова теорія твердого тіла 56Спектри квазічастинок у конденсованих системах різної розмірності Теорія груп Блок 2 (Спеціалізація «Оптоелектроніка») 57Фізичні основи твердотільної електроніки 57Оптика конденсованого середовища 58Нерівноважні процеси в напівпровідниках 59Фізика контактних явищ у напівпровідниках 59Люмінесценція в оптоелектронних приладах і системах 60Блок 3 (Спеціалізація «Фізика твердого тіла») 61Основи кристалографії та кристалофізики 61Фізичне матеріалознавство 62Дефекти в кристалах 63Вступ у фізику твердого тіла 64Фізика твердого тіла 65Структурний аналіз 66Електронна мікроскопія металів і сплавів 67Основи динамічного розсіяння Х-хвиль 68Дисципліни вільного вибору студента 68Комп'ютерна графіка та інтернет 68Персональні комп'ютери 69

3

Комп'ютерні методи, засоби обробки інформації 70Блок 1 (Спеціалізація «Теоретична фізика») 71Квантова механіка центрально симетричних систем 71Символьна комп'ютерна математика у фізичних задачах 72Класична теорія твердого тіла 72Блок 2 (Спеціалізація «Оптоелектроніка») 73Основи фотосенсорики 73Оптоелектронне матеріалознавство 74Методи дослідження властивостей ОЕ матеріалів і приладів 75Базові технологічні процеси оптоелектроніки 76Блок 3 (Спеціалізація «Фізика твердого тіла») 77Обчислювальні методи у ФТТ 77Спеціальні методи дослідження структури 78Комп'ютерне моделювання процесів розсіяння 79 Дисципліни кваліфікаційного рівня спеціаліст 80Спеціалізація «Теоретична фізика» (7.070101) 80Цивільна оборона 80Діаграмна техніка у методі функцій Гріна 81Оптичні властивості речовин 81Спектри квазічастинок у наногетеросистемах 82Методи розрах. сп-рів квазічаст. у 3d та наносистемах 83Загальна теорія відносності 84Інтелектуальна власність 85Спеціалізація «Оптоелектроніка» (7.070101) 86Цивільна оборона 86Основи інтегральної та волоконної оптики 87Напівпровідникова оптоелектроніка 89Актуальні проблеми оптоелектроніки 91Вибрані розділи оптоелектроніки 92Люмінесценція в оптоелектронних приладах і системах 95Технічна творчість в школі 97Інтелектуальна власність 98Спеціальність «Фізика твердого тіла» (7.070102) 99Цивільна оборона 99Фізика поверхневих явищ 100Фізика процесів поглинання 101Фізика рідкого і аморфного станів 102Новітні дифракційні методи дослідження твердих тіл 103Комп'ютерне забезпечення фізичного експерименту у ФТТ 105НДРС 106Інтелектуальна власність 106 Дисципліни кваліфікаційного рівня магістр 109Спеціалізація «Теоретична фізика» (8.070101) 109Цивільна оборона 109Педагогіка та психологія вищої школи 109Методика викладання фізико-технічних дисциплін у вищій школі 113Взаємодія квазічастинок з фононами у наногетеросистемах 114Діаграмна техніка у методі функцій Гріна 115Оптичні властивості речовин 116Спектри квазічастинок у наногетеросистемах 117

4

Методи розрах. сп-рів квазічаст. у 3d та наносистемах 118Загальна теорія відносності 119Інформаційно-комунікативні технології Інтелектуальна власність 121Вища освіта і Болонський процес 122Спеціалізація «Оптоелектроніка» (8.070101) 126Цивільна оборона 126Педагогіка та психологія вищої школи 127Методика викладання фізико-технічних дисциплін у вищій школі 131Основи інтегральної та волоконної оптики 132Напівпровідникова оптоелектроніка 134Актуальні проблеми оптоелектроніки 136Люмінесценція в оптоелектронних приладах і системах 138Інформаційно-комунікативні технології Інтелектуальна власність 139Вища освіта і Болонський процес 141Спеціальність «Фізика твердого тіла» (8.070102) 145Цивільна оборона 147Педагогіка та психологія вищої школи 147Методика викладання фізико-технічних дисциплін у вищій школі 151Фізика поверхневих явищ 153Фізика процесів поглинання 156Фізика рідкого і аморфного станів 158Новітні дифракційні методи дослідження твердих тіл 160Комп'ютерне забезпечення фізичного експерименту у ФТТ 163Інтелектуальна власність 165Вища освіта і Болонський процес 167Основні положення асистентської практики 171

5

Загальний опис

Структура та організація факультету

Адреса

58012, м. Чернівці,

вул. Коцюбинського, 2,

фізичний факультет.

Контактні телефони

(0372) 54 – 75 – 20 (0372) 54 – 72 – 42 (03722) 4 – 48 – 16 (03722) 4 – 42 – 21 (03722) 4 – 48 – 34

Деканат

Декан фізичного факультету доктор фіз.-мат. наук, професор Гуцул Іван Васильович

Заступник з навчально-методичної роботи кандидат фіз.-мат. наук, доцент Струк Ярослав Михайлович

Заступник з навчально-виховної роботи кандидат фіз.-мат. наук, доцент Іваночко Михайло Миколайович

Зав. міжкафедральною лабораторією Фалінська Тетяна Іллівна Секретар Тащук Світлана Степанівна Методисти заочного відділу Муздебаєва Наталія Василівна

Михайловська Ольга Іванівна Жаркой Володимир Павлович

Кафедри

Кафедра теоретичної фізики

Ткач Микола Васильович професор, завідувач кафедри Гуцул Іван Васильович професор Головацький Володимир Анатолійович професор Войцехівська Оксана Миколаївна доцент Іваночко Михайло Миколайович доцент Константинович Аурел Васильович доцент Маханець Олександр Михайлович доцент Фартушинський Ростислав Богданович доцент Гуцул Василь Іванович асистент Сеті Юлія Олександрівна асистент Довганюк Микола Миколайович зав. лабораторією Жаркой Володимир Павлович зав. лабораторією Маник Тетяна Орестівна аспірант Матієк Віталій Олександрович лаборант

Кафедра оптоелектроніки Махній Віктор Петрович професор, завідувач кафедри Косяченко Леонід Андрійович професор Сльотов Михайло Михайлович професор

6

Мельник Володимир Васильович доцент Склярчук Валерій Михайлович доцент Собіщанський Борис Максимович доцент Маслянчук Олена Леонідівна асистент Склярчук Олена Федорівна асистент Скрипник Микола Володимирович асистент Герман Іванна Іванівна асистент Архілюк Любов Іванівна зав. лабораторією Івасюк Лідія Семенівна зав. лабораторією Кульчинський Віктор Васильович зав. лабораторією Ткач Людмила Іванівна зав. лабораторією Герман Георгій Васильович фахівець ІІ категорії Кінзерська Оксана Володимирівна фахівець Савчук Сергій Андрійович аспірант Склярчук Олександр Валерійович аспірант Хуснутдінов Сергій Володимирович аспірант Юрценюк Наталія Сидірівна аспірант

Кафедра термоелектрики Анатичук Лук’ян Іванович професор, зав. кафедри Лусте Олег Янович професор Михайловський Віліус Ярославович в.о.професор Боднарук Володимир Іванович доцент Маник Орест Миколайович доцент Черкез Радіон Георгійович доцент Ніцович Ольга Володимирівна асистент Струтинська Любов Тимофіївна асистент Константинович Іван Аурелович асистент Розвер Юрій Юрійович асистент Микитюк Павло Дмитрович асистент Мазурова Ельвіра Анатолівна зав.лаб. Івасюк Штефанія Василівна лаборант Руснак Ольга Сергіївна лаборант Гаврилюк Микола Васильович лаборант Дудаль Віктор Олександрович лаборант Дем’янюк Дмитро Дмитрович лаборант

Кафедра фізики твердого тіла Раранський Микола Дмитрович професор, зав. кафедри Фодчук Ігор Михайлович професор Балазюк Віталій Назарович доцент Борча Мар’яна Драгошівна доцент Курек Ігор Геннадійович доцент Новіков Сергій Миколайович доцент Олійнич-Лисюк Алла Василівна доцент Струк Ярослав Михайлович доцент Довганюк Володимир Васильович асистент Литвинчук Іван Васильович асистент Ткач Оксана Олександрівна асистент Федорцов Дмитро Георгійович ст. науковий співробітник Паламарек Микола Юрійович науковий співробітник Зелінський Володимир Володимирович зав. лабораторією

7

Кушнірюк Галина Василівна зав. лабораторією Фалінська Тетяна Іллівна зав. лабораторією Деркач Вячеслав Володимирович технік І категорії Тащук Ольга Іванівна фахівець І категорії Данилюк Ірина Радувна фахівець ІІ категорії Каземірський Тарас Анатолійович фахівець ІІ категорії Федорцова Ірина Василівна фахівець ІІ категорії Парасінчук Микола Сергійович фахівець Фодчук Максим Ігорович фахівець Литвинчук Тарас Васильович аспірант Струк Андрій Ярославович аспірант

Кафедра електроніки і енергетики Мар'янчук Павло Дмитрович професор, в. о. зав. каф. Ковалюк Захар Дмитрович професор Парфенюк Орест Архипович професор Гавалешко Наталія Миколаївна доцент Горлей Валентина Вікторівна доцент Горлей Павло Петрович доцент Орлецький Іван Григорович доцент Радевич Ярема Іванович доцент Солончук Леонід Степанович доцент Фрасуняк Василь Михайлович доцент Хомяк Володимир Васильович доцент Білічук Сергій Васильович асистент Грушка Зінаїда Михайлівна асистент Грушка Олена Григорівна асистент Ілащук Марія Іванівна асистент Микитюк Василь Іванович асистент Мислюк Оксана Михайлівна асистент Сльотов Олексій Михайлович асистент Чупира Сергій Миколайович асистент Майструк Едуард Васильович зав. лаб. Слободян Всеволод Зиновійович зав. лаб. Бурачок Аркадій Васильович пров. спец. Козярський Дмитро Петрович фахівець 1 кат. Ульяницький Костянтин Сергійович фахівець 1 кат. Шлемкевич Володимир Васильович фахівець 1 кат. Галяноновський Сергій Петрович фахівець Димко Лариса Миколаївна фахівець Іващук Володимир Іванович фахівець Андрущак Галина Олегівна ст. лаб. Тихонюк Володимир Микитович лаборант Михайловська Ольга Іванівна техн. 1 кат. Заболоцький Іван Іванович аспірант Козярський Іван Петрович аспірант

Кафедра фізики напівпровідників і наноструктур Савчук Андрій Йосипович професор, завідувач кафедри Паранчич Степан Юрійович професор Ткачук Петро Миколайович професор Годованюк Василь Миколайович професор

8

Грицюк Богдан Миколайович доцент Нічий Сергій Васильович доцент Стребежев Віктор Миколайович доцент Юрійчук Іван Миколайович асистент Андрійчук Мирослав Дмитрович асистент Гончарук Анатолій Несторович зав. лабораторією Мельничук Тетяна Аркадіївна зав. лабораторією Обедзінський Юрій Костянтинович зав. лабораторією Савчук Тетяна Андріївна зав. лабораторією Дорошко Віталій Анатолійович фахівець Воробець Максим Олегович фахівець Мельник Світлана Іванівна фахівець Громко Євген Дмитрович фахівець Грушко Євген Валентинович фахівець

Кафедра радіотехніки та інформаційної безпеки Політанський Леонід Францович професор, завідувач кафедри Хандожко Олександр Григорович професор Бзовий Манолій Георгійович доцент Браїловський Володимир Васильович доцент Жук Олег Павлович доцент Зушман Іван Михайлович доцент Кушнір Микола Ярославович доцент Рождественська Маргарита Григорівна доцент Шпатар Петро Михайлович в.о. доцента Верига Андрій Дмитрович асистент Гресь Олександр Володимирович асистент Іванчук Михайло Михайлович асистент Ластівка Галина Іванівна асистент Косован Григорій Васильович фахівець Муздебаєва Наталія Василівна фахівець ІІ категорії Русин Володимир Богданович фахівець Бердега ВасильФедорович зав. лабораторією Сторощук Володимир Іванович зав. лабораторією Танасюк Володимир Степанович зав. лабораторією Лесінський Валентин Вікторович аспірант Саміла Андрій Петрович аспірант

9

Список викладачів з інших факультетів, що читають дисципліни на фізичному факультеті

І курс

1. Баланюк Світлана Сергіївна (факультет іноземних мов) 2. Бойко Тетяна Олександрівна (факультет іноземних мов) 3. Кожем’якіна Людмила Леонідівна (факультет іноземних мов) 4. Лопатюк Олександр Вікторович (факультет іноземних мов) 5. Скляр Юлія Святославівна (факультет іноземних мов) 6. Александрова Ірина Юріївна (факультет іноземних мов) 7. Чолкан Валентина Андріївна (філологічний факультет) 8. Гуцуляк Ірина Георгіївна (філологічний факультет) 9. Дзісь Руслана Петрівна (філологічний факультет) 10. Пукальський Іван Дмитрович (факультет прикладної математики) 11. Блажевський Степан Георгійович (факультет прикладної математики) 12. Перун Галина Михайлівна (факультет прикладної математики) 13. Ленюк Олег Михайлович (факультет прикладної математики) 14. Лучко Володимир Миколайович (факультет прикладної математики) 15. Мельничук Лілія Михайлівна (факультет прикладної математики) 16. Тупкало Іван Степанович (факультет прикладної математики) 17. Борук Сергій Дмитрович (хімічний факультет) 18. Копач Олег Вадимович (хімічний факультет) 19. Демочко Віктор Кузьмич (факультет історії, політології та міжнародних відносин) 20. Суровцев Олег Андрійович (факультет історії, політології та міжнародних відно-

син) 21. Гімчинська Сніжана Юріївна (факультет комп’ютерних наук) 22. Фоменко Леонід Аркадійович (факультет фізичної культури та здоров’я людини) 23. Логуш Леся Геннадіївна (факультет фізичної культури та здоров’я людини) 24. Стратійчук Наталія Анатоліївна (факультет фізичної культури та здоров’я людини)

ІІ курс

1. Баланюк Світлана Сергіївна (факультет іноземних мов) 2. Бойко Тетяна Олександрівна (факультет іноземних мов) 3. Кожем’якіна Людмила Леонідівна (факультет іноземних мов) 4. Лопатюк Олександр Вікторович (факультет іноземних мов) 5. Скляр Юлія Святославівна (факультет іноземних мов) 6. Венкель Тетяна Василівна (факультет іноземних мов) 7. Перун Галина Михайлівна (факультет прикладної математики) 8. Ленюк Олег Михайлович (факультет прикладної математики) 9. Лучко Володимир Миколайович (факультет прикладної математики) 10. Баглей Оксана Василівна (факультет біології, екології та біотехнології) 11. Легета Уляна Володимирівна (факультет біології, екології та біотехнології) 12. Боднар Сергій Богданович (юридичний факультет) 13. Проданик Леся Георгіївна (філософсько-теологічний факультет) 14. Фоменко Леонід Аркадійович (факультет фізичної культури та здоров’я людини) 15. Бабюк Анатолій Васильович (факультет фізичної культури та здоров’я людини)

ІІІ курс

1. Пукальський Іван Дмитрович (факультет прикладної математики) 2. Тупкало Іван Степанович (факультет прикладної математики) 3. Д’яченко Лілія Іванівна (факультет комп’ютерних наук) 4. Клим’юк Іван Іларіонович (економічний факультет)

10

5. Антохов Андрій Анатолійович (економічний факультет) 6. Копач Олег Вадимович (хімічний факультет) 7. Стеблина Петро Юрійович (філософсько-теологічний факультет) 8. Булига Інна Володимирівна (факультет педагогіки, психології та соціальної робо-

ти) 9. Гайсонюк Наталя Артемівна (факультет педагогіки, психології та соціальної робо-

ти) 10. Равлюк Тетяна Анатоліївна (факультет педагогіки, психології та соціальної роботи) 11. Филипчук Василь Степанович(факультет педагогіки, психології та соціальної ро-

боти) 12. Фоменко Леонід Аркадійович (факультет фізичної культури та здоров’я людини) 13. Логуш Леся Геннадіївна (факультет фізичної культури та здоров’я людини)

IV курс

1. Гіджіван Любомир Юзефович (юридичний факультет) 2. Якимчук Олександр Вікторович (філософсько-теологічний факультет) 3. Гаврада Ігор Остапович (факультет історії, політології та міжнародних відносин) 4. Филипчук Василь Степанович(факультет педагогіки, психології та соціальної ро-

боти) 5. Равлюк Тетяна Анатоліївна (факультет педагогіки, психології та соціальної роботи) 6. Куковська Ірина Любомирівна (факультет фізичної культури та здоров’я людини) 7. Воробйов Олександр Олександрович (факультет фізичної культури та здоров’я лю-

дини) V курс

1. Руснак Іван Степанович (факультет педагогіки, психології та соціальної роботи) 2. Стратійчук Наталія Анатоліївна (факультет фізичної культури та здоров’я людини)

Координатор від факультету та його заступники

Координатор кандидат фіз.-матем. наук, доцент Струк Ярослав Михайлович Адреса: 58012, м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2 Телефон: (0372) 54-72-42, (03722) 4-48-34 Години прийому: щодня з 12.00 до 17.00, крім суботи і неділі Заступники кандидат технічних наук, в.о. доцента Шпатар Петро Михайлович Адреса: м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2 Телефон: (03722) 4-24-36 кандидат фіз.-матем. наук, асистент Чупира Сергій Миколайович Адреса: м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2 Телефон: (03722) 4-69-79

11

Перелік напрямків, що пропонуються на факультеті

Напрям „Фізика”

• ступінь бакалавра – 4 роки;

• ступінь спеціаліста -1 рік;

• ступінь магістра – 1 рік.

Напрям „Прикладна фізика”




Напрям „Електронні пристрої та системи”




Напрям „Електротехніка та електротехнології”




Напрям „Мікро- та наноелектроніка”




Напрям „Радіотехніка”




Напрям „Системи технічного захисту інформації”




12

Умови для навчання

Підготовка фахівців за вищезазначеними напрямами підготовки забезпечена приміщення-ми для навчання, самостійної та індивідуальної роботи, проживання та культурно-соціального життя студентів. Площа аудиторного фонду на одного студента не менша 10 м2. Фізичний факультет ЧНУ, на площах якого, в основному, здійснюється навчальний про-цес підготовки фахівців за даними напрямами підготовки, забезпечений в повному обсязі як аудиторним фондом, так і навчальними та науковими лабораторіями. Так, для прове-дення навчального процесу на факультеті обладнані:

• навчальні аудиторії відповідно до кожного напряму підготовки; • сім комп’ютерних класів; • методичні кабінети; • лабораторії курсів фізики та спеціальних дисциплін.

Лабораторії кафедр факультету забезпечені персональними комп’ютерами, об’єднані в локальну мережу та підключені до мережі Internet. Для виконання курсових, кваліфікаційних та дипломних робіт, проведення навчальної та виробничої практики в цілому широко застосовується обладнання та території наукових підрозділів факультету, та матеріально-технічна база навчально-освітніх закладів області (загальні навчальні заклади, школи нового типу, професійно-технічні навчальні заклади), ВАТ „Укртелеком”, ВАТ ЦКБ „Ритм”, АТ „Чернівецький машинобудівний завод”. Основні методи навчання і викладання, способи оцінювання, що використовуються на факультеті У процесі викладання курсів професорсько-викладацький склад використовує різні мето-ди та форми викладання і навчання (лекції: вступні, тематичні, підсумкові, лекції-практикуми, лекції-диспути тощо), практичні, семінарські заняття (у формі діалогу, трені-нгів, ділової гри, конференцій тощо), консультації (колективні, індивідуальні, групові), а також реалізує різні форми поточного та підсумкового контролю (тестування, виконання практичних завдань, розв’язування фізичних, математичних та ін. задач, написання рефе-ратів, письмові та усні заліки та екзамени, контрольні, курсові роботи). Студенти, відповідно до навчальних планів, проходять різні види навчальних та виробни-чих практик, а також готують протягом навчання курсові, кваліфікаційні (бакалаврську), дипломну (магістерську) роботи. Практика проводиться у навчально-освітніх закладах мі-ста та вищих навчальних закладах II-IV рівнів акредитації. Під час практики студенти ви-конують завдання з різних напрямів, відповідно до спеціальності, науково-дослідну робо-ту, проводять апробацію результатів власних курсових, кваліфікаційних та дипломних до-сліджень.

13

Ступенева структура напряму підготовки 6.040203 «Фізика»

Бакалавр фізики бере участь у розробці та моделюванні різних фізичних процесів, створенню методик, апаратури, обладнання i устаткування для вивчення фізичних явищ i процесів. Вiн проводить пiд керівництвом фундаментальні i прикладні дослідження у галузі фізики, природничих i технічних наук, обслуговує фізичну апаратуру, використовує математичне забезпечення електронно-обчислювальної техніки, проводить метрологічні вимірювання, здійснює обробку результатів досліджень.

Бакалавр фізики може працювати старшим лаборантом або інженером в науково-дослідних установах фізико-технічного профілю, установах моніторингу природи. Вiн може працювати в установах та рекламних агентствах, діяльність яких пов’язана з розробкою та реалiзацiю фiзичної апаратури i обладнання, на посадах референта, дiлера тощо. За умов набуття відповідної підготовки (про що робиться запис у додаток до диплому) або після проходження стажування бакалавр фізики може також викладати фізику та споріднені дисципліни у середніх навчальних закладах.

Бакалавр фізики може продовжити навчання за програмою підготовки спеціаліста або магістра фізики, що передбачається відповідними навчальними планами.

Спеціаліст може обіймати посади інженерно-наукового персоналу в галузях розро-бки, впровадження та використання технологій, пов'язаних з моделюваням різних фізич-них процесів та фізико-технологічними методами, інформаційного та програмного забез-печення електронно-обчислювальної техніки та систем у різноманітних установах як дер-жавного, так і недержавного характеру, працювати в науково-дослідних, дослідно-конструкторських і виробничих організаціях, займати посади фізика, іженера-фізика, вчи-теля фізики та інформатики, молодшого наукового співробітника, стажиста-дослідника та інших, передбачених для заміщення спеціалістів з вищою освітою типових номенклатур-них посад, а також бути викладачем фізичних та технологічних дисциплін у спеціалізова-них та вищих навчальних закладах.

Мета програми підготовки фахівця ОКР «Магістр» – забезпечити фундаментальну теоретичну та практичну підготовку висококваліфікованих кадрів, які б набули глибоких міцних знань для виконання професійних завдань та обов’язків науково-дослідницького та інноваційного характеру в галузі фізики, здатності до самостійної науково-педагогічної діяльності в умовах вищих навчальних закладів різного рівня акредитації.

Програма підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів включає в себе курси вищої математики, загальної і теоретичної фізики, гуманітарні та спеціальні курси.

Напрям включає в себе 240 кредитів вивчення навчальних дисциплін на ступінь „бакалавра”, та по 60 кредитів – ступені „спеціаліста”, „магістра”.

Назва дисципліни Шифр

дисципліни О/В Години Кредити

БАКАЛАВР 1 курс, 1 семестр

Історія української культури 6.040203/00/1.02 О 72 2 Українська мова 6.040203/00/1.03 О 108 3 Іноземна мова 6.040203/00/1.04 О 54 1,5 Фізичне виховання 6.040203/00/1.11 О 54* 1,5*

Математичний аналіз 6.040203/00/2.01 О 216 6 Аналітична геометрія і лі-нійна алгебра

6.040203/00/2.02 О 162 4,5

Механіка 6.040203/00/2.08 О 378 10,5 Хімія 6.040203/00/2.23 О 72 2

14

Всього за 1 семестр 1062 29,5 1 курс, 2 семестр

Історія України 6.040203/00/1.01 О 108 3 Іноземна мова 6.040203/00/1.04 О 54 1,5 Фізичне виховання 6.040203/00/1.11 О 54* 1,5*

Математичний аналіз 6.040203/00/2.01 О 198 5,5 Теорія ймовірностей та ма-тематична статистика

6.040203/00/2.03 О 108 3

Програмування та математи-чне моделювання

6.040203/00/2.07 О 180 5

Молекулярна фізика 6.040203/00/2.09 О 378 10,5 Мови програмування 6.040203/00/3.08 О 72 2 Всього за 2 семестр 1098 30,5 Всього за рік (1 курс) 2160 60

2 курс, 3 семестр Правознавство 6.040203/00/1.09 О 54 1,5 Іноземна мова 6.040203/00/1.04 О 72 2 Фізичне виховання 6.040203/00/1.11 О 54* 1,5*

Основи векторного і тензор-ного аналізу

6.040203/00/2.04 О 144 4

Диференційні та інтегральні рівняння

6.040203/00/2.05 О 144 4

Електрика і магнетизм 6.040203/00/2.10 О 360 10 Основи екології 6.040203/00/2.20 О 36 1 Основи охорони праці 6.040203/00/2.23 О 54 1,5 Астрофізика 6.040203/00/2.19 О 54 1,5 Історія фізики 6.040203/00/3.05 О 36 1 Методи розв'язування задач 6.040203/00/3.07 О 72 2 Всього за 3 семестр 1026 28,5

2 курс, 4 семестр Філософія 6.040203/00/1.05 О 72 2 Іноземна мова 6.040203/00/1.04 О 72 2 Фізичне виховання 6.040203/00/1.11 О 54* 1,5*

Методи математичної фізики 6.040203/00/2.06 О 216 6 Оптика 6.040203/00/2.11 О 360 10 Основи електротехніки і ра-діоелектроніки

6.040203/00/2.14 О 306 8,5

Методи розв'язування задач 6.040203/00/3.07 О 108 3 Всього за 4 семестр 1134 31,5 Всього за рік (2 курс) 2160 60

3 курс, 5 семестр Економічна теорія 6.040203/00/1.07 О 90 2,5 Фізичне виховання 6.040203/00/1.11 О 54* 1,5*

Фізика атома і атомних явищ 6.040203/00/2.12 О 252 7 Теоретична механіка і осно-ви механіки суцільних сере-довищ

6.040203/00/2.15 О 234 6,5

Основи медичних знань 6.040203/00/3.03 О 90 2,5 Персональні комп’ютери 6.040203/00/5.02 В 90 2,5

Дисципліни спеціалізації «Теоретична фізика» (Блок 1) Вступ до спеціалізації 6.040203/00/4.1.08 В 54 1,5

15

Символьна комп’ютерна ма-тематика у фіз. задачах

6.040203/00/5.1.03 В 144 4

Дисципліни спеціалізації «Оптоелектроніка» (Блок 2) Вступ до спеціалізації 6.040203/00/4.2.08 В 54 1,5 Оптоелектронне матеріало-знавство

6.040203/00/5.2.03 В 54 1,5

Методи дослідження власти-востей ОЕ матеріалів і при-ладів

6.040203/00/5.2.04 В 54 1,5

Дисципліни спеціалізації «ФТТ» (Блок 3) Основи кристалографії та кристалофізики

6.040203/00/4.3.01 В 72 2

Фізичне матеріалознавство 6.04020300/4.3.02 В 216 6 Всього за 5 семестр («Теоретична фізика») 954 26,5 Всього за 5 семестр («Оптоелектроніка») 918 25,5 Всього за 5 семестр («ФТТ») 1044 29

3 курс, 6 семестр Релігієзнавство 6.040203/00/1.06 О 54 1,5 Фізичне виховання 6.040203/00/1.11 О 54* 1,5*

Фізика ядра і елементарних частинок

6.040203/00/2.13 О 198 5,5

Електродинаміка 6.040203/00/2.16 О 252 7 Методи викладання фізики та інформатики

6.040203/00/3.04 О 162 4,5

Психологія 6.040203/00/3.01 О 108 3 Дисципліни спеціалізації «Теоретична фізика» (Блок 1)

Теорія груп 6.040203/00/4.1.07 В 108 3 Курсова робота 6.040203/00/4.1.04 В 180 5 Класична теорія твердого тіла

6.040203/00/5.1.04 В 144 4

Дисципліни спеціалізації «Оптоелектроніка» (Блок 2) Фізичні основи твердо тіль-ної електроніки

6.040203/00/4.2.01 В 126 3,5

Базові технологічні процеси оптоелектроніки

6.040203/00/5.2.05 В 162 4,5

Курсова робота 6.040203/00/4.2.06 В 180 5 Дисципліни спеціалізації «ФТТ» (Блок 3)

Дефекти в кристалах 6.040203/00/4.3.03 В 90 2,5 Вступ у фізику твердого тіла 6.040203/00/4.3.04 В 90 2,5 Обчислювальні методи у фі-зиці твердого тіла

6.040203/00/5.3.01 В 162 4,5

Всього за 6 семестр («Теоретична фізика») 1206 33,5 Всього за 6 семестр («Оптоелектроніка») 1242 34,5 Всього за 6 семестр («ФТТ») 1116 31 Всього за рік (3 курс «Теоретична фізика») 2160 60 Всього за рік (3 курс «Оптоелектроніка») 2160 60 Всього за рік (3 курс «ФТТ») 2160 60

4 курс, 7 семестр Соціологія 6.040203/00/1.10 О 54 1,5 Квантова механіка 6.040203/00/2.17 О 216 6 Педагогіка 6.040203/00/3.02 О 90 2,5

16

Основи педагогічної майсте-рності

6.040203/00/3.06 О 72 2

Комп’ютерні засоби та мето-ди обробки інформації

6.040203/00/5.03 В 90 2,5

Дисципліни спеціалізації «Теоретична фізика» (Блок 1) Квантова теорія твердого ті-ла

6.040203/00/4.1.02 В 216 6

Метод вторинного кванту-вання та метод ф-цій Гріна

6.040203/00/4.1.01 В 54 1,5

Квантова механіка централь-но симетричних систем

6.040203/00/5.1.02 В 144 4

Дисципліни спеціалізації «Оптоелектроніка» (Блок 2) Оптика конденсованих сере-довищ

6.040203/00/4.2.02 В 180 5

Нерівноважні процеси в на-півпровідниках

6.040203/00/4.2.03 В 90 2,5

Основи фотосенсорики 6.040203/00/5.2.02 В 198 5,5 Дисципліни спеціалізації «ФТТ» (Блок 3)

Фізика твердого тіла 6.040203/00/4.3.05 В 144 4 Структурний аналіз 6.040203/00/4.3.06 В 216 6 Комп’ютерне моделювання процесів розсіяння

6.040203/00/5.3.03 В 180 5

Всього за 7 семестр («Фізика») 936 26 Всього за 7 семестр («Оптоелектроніка») 990 27,5 Всього за 7 семестр («ФТТ») 1062 29,5

4 курс, 8 семестр Політологія 6.040203/00/1.07 О 54 1,5 Термодинаміка і статистична фізика

6.040203/00/2.18 О 216 6

Безпека життєдіяльності 6.040203/00/2.21 О 54 1,5 Комп’ютерна графіка та Ін-тернет

6.040203/00/5.01 В 144 4

Педагогічна апрактика 6.040203/00/VI В 216 6 Державний іспит із загальної фізики

6.040203/00/VII

Дисципліни спеціалізації «Теоретична фізика» (Блок 1) Метод вторинного кванту-вання та метод ф-цій Гріна

6.040203/00/4.1.01 В 144 4

Спектри квазічастинок у конденсованих системах різ-ної розмірності

6.040203/00/4.1.03 В 144 4

НДРС 6.040203/00/5.1.01 В 36 1 Курсова робота 6.040203/00/4.1.05 В 216 6

Дисципліни спеціалізації «Оптоелектроніка» (Блок 2) Фізика контактних явищ у напівпровідниках

6.040203/00/4.2.04 В 126 3,5

Люмінесценція в оптоелект-ронних приладах і системах

6.040203/00/4.2.05 В 108 3

НДРС 6.040203/00/5.2.01 В 36 1 Курсова робота 6.040203/00/4.2.07 В 216 6

Дисципліни спеціалізації «ФТТ» (Блок 3)

17

Основи динамічної теорії розсіяння Х-хвиль

6.040203/00/4.3.09 В 216 6

Електронна мікроскопія ме-талів і сплавів

6.040203/00/4.3.08 В 108 3

Спеціальні методи дослі-дження структури

6.040203/00/5.3.02 В 72 2

Всього за 8 семестр («Теоретична фізика») 1224 34 Всього за 8 семестр («Оптоелектроніка») 1170 32,5 Всього за 8 семестр («ФТТ») 1098 30,5 Всього за рік (4 курс «Теоретична фізика») 2160 60 Всього за рік (4 курс «Оптоелектроніка») 2160 60 Всього за рік (4 курс «ФТТ») 2160 60 Всього для підготовки бакалавра 8 640 240

Спеціальність 7.070101 Фізика Спеціалізація «Теоретична фізика»

СПЕЦІАЛІСТИ 5 курс , 9 семестр

Цивільна оборона 7.070101/00/6.01 О 54 2 Дисципліни спеціалізації Діаграмна техніка у методі функцій Гріна

7.070101/00/6.02 О 252 7

Оптичні властивості речо-вин

7.070101/00/6.03 О 198 5,5

Спектри квазічастинок у наногетеросистемах

7.070101/00/6.04 О 252 7

Методи розрах. сп-рів ква-зічаст. у 3d та наносистемах

7.070101/00/6.05 О 198 5,5

Загальна теорія відносності 7.070101/00/6.06 О 180 5 Всього за 9 семестр 1152 32

5 курс , 10 семестр Інтелектуальна власність 7.070101/00/6.07 О 36 1 Педагогічна практика (8 т.) 7.070101/00/VI О 432 12 Переддипломна практика (10 т.) і дипломна робота

7.070101/00/VIІ О 540 15

Всього за 10 семестр 1008 28 Всього за рік (5 курс, спеціалісти) 2160 60

Спеціальність 7.070101 Фізика Спеціалізація «Оптоелектроніка»

СПЕЦІАЛІСТИ 5 курс , 9 семестр

Цивільна оборона 7.070101/00/6.01 О 54 2 Дисципліни спеціалізації Основи інтегральної та во-локонної оптики

7.070101/00/6.02 О 162 4,5

Напівпровідникова опто-електроніка

7.070101/00/6.03 О 270 7,5

Актуальні проблеми опто- 7.070101/00/6.04 О 144 4

18

електроніки Вибрані розділи оптоелект-роніки

7.070101/00/6.05 О 288 8

Люмінесценція в оптоелек-тронних приладах і систе-мах

7.070101/00/6.06 О 144 4

Технічна творчість в школі 7.070101/00/6.07 72 2 Всього за 9 семестр 1152 32

5 курс , 10 семестр Інтелектуальна власність 7.070101/00/6.07 О 36 1 Педагогічна практика (8 т.) 7.070101/00/VI О 432 12 Переддипломна практика (10 т.) і дипломна робота

7.070101/00/VIІ О 540 15


Спеціальність 7.070102 Фізика твердого тіла

Спеціалізація «Комп'ютерні технології у фізиці» СПЕЦІАЛІСТИ 5 курс , 9 семестр

Цивільна оборона 7.070102/00/6.01 О 54 2 Дисципліни спеціалізації О Фізика поверхневих явищ 7.070102/00/6.02 О 135 5 Фізика процесів поглинан-ня

7.070102/00/6.03 О 216 7

Фізика рідкого і аморфного станів

7.070102/00/6.04 О 81 3

Новітні дифракційні методи дослідження твердих тіл

7.070102/00/6.05 О 189 6

Комп'ютерне забезпечення фізичного експерименту у ФТТ

7.070102/00/6.06 О 108 3,5

НДРС 7.070102/00/6.07 О 135 4,5 Всього за 9 семестр 918 31

5 курс , 10 семестр Інтелектуальна власність 7.070102/00/6.08 О 36 1 Виробнича практика (8 т.) 7.070102/00/VI О 12 Переддипломна практика та дипломна робота (10 т.)

7.070102/00/VIІ О 16


І. Цикл гуманітарної та соціально-економічної підготовки Обов’язкові (нормативні) дисципліни

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ Шифр дисципліни – 6. 040203/00/1.01 Курс 1; семестр 2; всього годин – 108; на тиждень – 2 год. (1лекц., 1сем.); 3 кредити. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика»

19

Мета курсу: ознайомити студентів з найголовнішими подіями вітчизняної історії, з героїчними (і трагічними) сторінками боротьби українського народу проти поневолення, за свою свободу, незалежність, державність; домагатися усвідомленого, міцного засвоєння ними програмного матеріалу, розуміння історичного процесу як закономірного і безпере-рвного розвитку людської цивілізації; навчити студентів самостійно встановлювати при-чинно-наслідкові зв’язки при аналізі історичних подій, фактів виробляти у них уміння ви-користовувати історичний досвід для вирішення сучасних завдань. Для її досягнення ви-вчаються історичні джерела і монографічна література, що сприяють розумінню та аналізу подій і явищ історії України; передбаченню висвітлення раніше вилучених з історичної пам’яті народу періодів українського суспільного життя, так званих „білих плям”: при викладенні матеріалу враховується фахова специфіка студентів факультету.

На основі неупередженого, об’єктивного викладу багатого фактичного матеріалу по кожній темі послідовно, у демократичному дусі здійснюється національно-патріотичне виховання студентів, вміло прищеплюється їм любов і повага до рідної Вітчизни – суве-ренної держави України. Виходячи з принципу історизму (строге трактування кожної по-дії, факту у межах відповідної історичної епохи) та з врахуванням досягнень сучасної іс-торіографії студенти виробляють правильне розуміння закономірностей історичного про-цесу, загальнолюдської моралі та історичні цінності.

Для засвоєння курсу пропонується перелік джерел та літератури: 1. Алєксєєв Ю.М., Кульчицький С.В., Слюсаренко А.Г. Україна на зламі історичних

епох. – К., 2000. 2. Бойко О.Д.Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.,

2002. 3. Борисенко В.Й. Курс української історії. З найдавніших часів до ХХ ст. – 2-е вид. –

К.,1998. 4. Буковина: історичний нарис / відп. Ред. В.М. Ботушанський. – Чернівці,1998. 5. Грицак Я.Й. Нарис історії України: Формування модерної української нації ХІХ – ХХ

ст. – К.,1996. Викладацький склад: Демочко Віктор Кузьмич – доцент кафедри історії України, історичний факультет, кандидат історичних наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, групові семінари, дискусії, ін-дивідуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: усні відповіді, контрольні роботи, колоквіуми; підсумкове: іспит (усний).

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ Шифр дисципліни: 6. 040203/00/1.02 Курс 1; семестр 1; всього годин – 72; на тиждень - 2 год. (1лекц.,1сем.); 2 кредити. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: дати студентам розуміння загальних закономірностей функціонування

культури, її значення в суспільному поступі та розвиткові індивіда, а також засвоєння ни-ми найвидатніших досягнень світового мистецтва, добрі знання специфіки та неповторно-сті української культури.

Спираючись на власний досвід, студенти повинні навчитися давати оцінку явищам культури минулого й сучасного, розрізняти справжні досягнення від сурогату, бездарнос-ті, політичної і комерційної кон’юнктурності.

У зв’язку з цим курс покликаний розширювати світогляд студентів, прищеплювати їм український патріотизм, художній смак, моральність, гуманізм, толерантність, інтеліге-нтність.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел:

20

1. Антофійчук В.І. Культурологія. Короткий термінологічний словник: Навчальний посі-бник. – Чернівці: Рута, 2002. – 152 с.

2. Всеобщая история искусств: В 6 т. – М., 1960 – 1964. 3. Головатенко С.І. Біблієзнавство. Вступний курс: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2001. –

496с. 4. Головатенко С.І. Історія християнства. Курс лекцій. Навч. посібник. – К.: Либідь, 1999.

– 352 с. Викладацький склад: Чолкан Валентина Андріївна – асистент кафедри української літератури, філологіч-ний факультет. Методика викладання та навчання: лекції та семінарські заняття, самостійна ро-бота студентів. Оцінювання: поточне: усні відповіді, контрольні роботи; підсумкове: залік.

УКРАЇНСЬКА МОВА

(за професійним спрямуванням) Шифр дисципліни: 6. 040203/00/1.03 Курс 1; семестр 1; всього годин – 108; на тиждень - 2 год. (2 пр.); 3 кредити. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: дати студентам якомога повнішу інформацію про сучасні документи

(особисті й службові) — їх структуру, правила оформлення, призначення, зберігання, міру відповідальності автора або посадовця, до якого вони надходять, за їх якість і проходжен-ня у справі; навчити студентів етикету сучасного ділового спілкування з урахуванням тра-дицій українців; переконати майбутнього спеціаліста, що його фаховий рівень визначаєть-ся і загальним рівнем культури його мовлення: орфоепією, володінням нормами словозмі-ни, виразною (логічною) інтонацією, умінням спілкуватися у різних ситуаціях з різними за рівнем знань і соціальним статусом людьми.

Основні завдання курсу: відкоригувати знання студентів у таких практичних аспек-тах української мови, як норми та виразові засоби усного і писемного ділового мовлення; систематизувати навички творення ділових паперів, у тому числі заповнення стандартних бланків; ознайомити з класифікацією документів, їх реквізитами; навчити культури усного та писемного ділового спілкування.

Для засвоєння курсу пропонується перелік джерел: 1. Глущенко С.В. та ін. Сучасні ділові папери. – К.: 2002. – 398 с. 2. Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення. – Вінниця, 2003. - 472 с. 3. Ділова українська мова. // За ред. Н.Д.Бабич. – Чернівці, 1996. – 276 с. 4. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне

спілкування. – Донецьк, 2004. – 480 с. 5. Універсальний довідник з ділових паперів та ділової етики. – К., 2003. – 623 с. 6. Шевчук С.В. Ділове мовлення. Модульний курс. – К., 2003. – 448 с.

Викладацький склад: Гуцуляк Ірина Георгіївна – асистент кафедри історії та культури української мови, філологічний факультет. Дзісь Руслана Петрівна Георгіївна – асистент кафедри історії та культури українсь-кої мови, філологічний факультет. Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні завдання, індивідуа-льні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: усні відповіді, контрольні роботи; підсумкове: державний іспит.

21

ІНОЗЕМНА МОВА

(за професійним спрямуванням) англійська, німецька, французька

Шифр дисципліни: 6.040203/00/1.04 Курс 1,2; семестр 1,2,3,4; всього годин –252; на тиждень: 1 семестр – 3 год.(3пр.), 2, 3 і 4 семестри – 2 год. (2пр.); 7 кредитів. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: практичне володіння англійською, німецькою або французькою мова-

ми, реалізація на письмі комунікативних намірів (встановлення ділових контактів, вира-ження прохання, згоди/незгоди, відмови, вибачення, подяки); досягнення студентом тако-го рівня знань, який повинен забезпечити майбутньому спеціалісту можливість спілкува-тися іноземною мовою в обсязі тематики, передбаченої програмою, застосовуючи лекси-ко-граматичний мінімум, проводити обговорення проблем загальнонаукового та профе-сійно орієнтованого характеру.

Студент повинен навчитися вільно читати фахові тексти; розуміти основний зміст прочитаного; формувати запитання до прочитаного; спілкуватися однією з вказаних мов, використовуючи вивчений граматичний и лексичний матеріал; робити повідомлення в межах тематики, передбаченою програмою; перекладати автентичні тексти зі словником; працювати з іншомовними джерелами наукового та професійно-виробничого характеру; скласти реферат, анотацію до прочитаного тексту зі спеціальності англійською, німець-кою або французькою та українською мовами.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Аркадин В.Д. „Практический курс английского языка”. 1,2,3,; курс. – М.: ВЛАДОС,

2000. 2. Шпак В.К. Англійська мова для повсякденного спілкування. – Київ: Вища школа,

2000. 3. Верба Г.В. Довідник з граматики англійської мови. – Київ: Освіта, 1994. 4. R.Murphy. “English grammar in use”. Cambridge university press, 1988. 5. English Learner’s Digest, Київ. 6. Бочко Г.П., Кудіна О.Ф. Українсько-німецький розмовник –К.: Освіта, 1994.- 224 с. 7. Завьялова В.М., Ильина Л.В. Практический курс немецкого языка. – М.: ЧеРо, 2004. –

336с. 8. Німецька мова: Підручники / М.Р. Корольва, Е.І. Лисенко, В.Ю. Залевська та ін. – 2-

ге вид. перероб. і доповн. – К.: Вища шк., 1992.-303с. 9. Німецька мова: Підручник / Н.П.Щербань, Г.А.Лабовкіна, Я.В. Бачинський,

В.І.Кушнерик. Частина перша – Чернівці, 2003. – 270 с. 10. Універсальна машина природи: Збірник текстів із завданнями для креативного читан-

ня німецькою мовою/Укл.: Кантемір С.О. – Чернівці: Рута, 2004. – 33 с. 11. Бурбело В. Б., Андрашко К. М. та ін. Словник французько-український, українсько-

французький. – К., 1996. 12. Ганшина К. А. Французско-русский словарь. – М., 1971. 13. Дроздов А. А. Граматика французької мови в таблицях та схемах. - К.,1997. 14. Иванченко А.И. Практика французского языка. Сборник упражнений по грамматике.–

СПб., 2000. 15. Князєва Д. А., Шаповал Г. А., Яценюк М. Г. Завдання для проведення занять з розмов-

ної практики для студентів неспеціальних факультетів. – Чернівці, 1992. Викладацький склад: Венкель Тетяна Василівна – асистент кафедри англійської мови для неспеціальних факультетів, факультет іноземних мов; Кожем’якіна Людмила Леонідівна - асистент кафедри англійської мови для неспеці-альних факультетів, факультет іноземних мов;

22

Баланюк Світлана Сергіївна - асистент кафедри англійської мови для неспеціальних факультетів, факультет іноземних мов; Лопатюк Олександр Вікторович – асистент секції німецької мови для неспеціальних факультетів кафедри германського, загального та порівняльного мовознавства, фа-культет іноземних мов. Методика викладання та методи навчання: практичні заняття. Для активізації на-вчально-пізнавальної діяльності студентів використовуються індивідуальні консуль-тації, педагогічні ігри, тьюторські заняття, письмовий та усний аналіз художніх тво-рів, статей, наукових робіт. Оцінювання: поточне: термінологічний диктант, граматичний диктант, самостійна робота, конт-рольна робота, експрес-опитування; підсумкове:2, 3 семестри – залік; 4 семестр - екзамен.

ФІЛОСОФІЯ Шифр дисципліни – 6. 040203/00/1.05 Курс 2; семестр 4; всього годин – 72; на тиждень - 2 год.( 1лекц., 1сем.); 2 кредити. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: дати студентам цілісне уявлення про специфіку філософського знання,

його проблематику, поняття та категорії, про історію зарубіжної та вітчизняної філософії, перспективи її подальшого розвитку.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: історичні типи філософії, основні парадигми філософствування; основні галузі філософського знання, основні форми буття і сутність діалектики; походження свідомості, форми і структура свідомості; шляхи пізнання світу, функціонування знання в сучасному інформаційному суспільстві, особливості взаємозв'язку науки, техніки з сучасними соціальними і етичними проблемами; форми суспільної свідомості, їх взаємозв'язок; умови формування особистості, її свободи, відповідальності за збереження життя, природи, культури.

На основі набутих знань студент повинен вміти: обгрунтувати свою світоглядну та громадянську позицію; застосовувати одержані знання при вирішенні професійних задач, при розробці соціальних і екологічних проектів, організації міжлюдських відносин; науково аналізувати соціальнозначущі проблеми і процеси, факти і явища суспільного життя; розуміти і об'єктивно оцінювати досягнення культури, пояснювати феномен культури і цивілізації; володіти методологією і методами пізнання, творчої діяльності; здатністю до діалогу як засобу вирішення соціальних та етичних проблем, досягнення консенсусу.

Філософія як специфічний тип знання; світовий філософський процес; людина і світ; проблемність людського буття і свідомість; філософія пізнання; філософська антрополо-гія; соціальна філософія; філософія культури; аксіологія; цінність буття і стратегія майбу-тнього.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. - К., 1996. 2. Барулин В.С. Социальная философия. Учебник. Ч. 1,2. — М., 1993. 3. Введение в философию. Учебник для высших учебных заведений в двух частях. — М.,

1989. 4. Горак Г.І. Філософія. Курс лекцій.-К.,1998. 5. Горський В.С. Історія української філософії. Курс лекцій. - К.,1996.

Викладацький склад: Проданик Леся Георгіївна – асистент кафедри філософії, філософсько-теологічний факультет. Методика викладання та методи навчання: лекції, семінарські заняття, індивідуа-льні консультації, самостійна робота студентів.

23

Оцінювання: поточне: усні відповіді, контрольні роботи, реферати, тестування; підсумкове: екзамен (усний).

РЕЛІГІЄЗНАВСТВО Шифр дисципліни – 6. 040203/00/1.06 Курс 3; семестр 6; всього годин – 54; на тиждень - 2 год.(1лекц., 1сем.); 1,5 кредити. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: надати студентам знання про предмет та об’єкти вивчення релігієзнав-

ства, основні розділи його дослідження, місце серед інших дисциплін. Студенти знайом-ляться з різними світоглядними культурами (релігія, вільнодумство), формами їх функці-онування та роллю у суспільстві.

Для досягнення мети студентами вивчається історія виникнення та еволюції релігії і вільнодумства, форми їх функціонування на різних історичних етапах, трансформації та сучасний стан. Досліджується динаміка змін релігійної карти світу та мережі України і регіону. Студенти знайомляться з міжнародним та національним законодавством, що га-рантує свободу совісті.

На основі отриманих теоретичних знань у студентів формується світоглядна конфе-сійних культур, що дозволяє попереджати конфлікти на цій основі. Вони розуміють вито-ки тих чи інших традицій, специфіку менталітету певних народів.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Академічне релігієзнавство. Підручник. / За наук. ред.. А. Колодного. – К., 2000. 2. Історія релігії в Україні: Навч. посібник. / А.М. Колодний, П.Л. Яроцький, Б.О. Ло-

бовик. – К., 1997-1998. 3. Докаш В.І., Лешан В.Ю. Загальне релігієзнавство: навчальний посібник. – Чернівці.,

2004. 4. Кислюк К.В., Кучер О.М. Релігієзнавство: Навч. посібник для студентів вузів. – К.,

2004. 5. Крывелев И.А. История религий. Очерки в двух томах. – М., 1975.

Викладацький склад: Стеблина Петро Юрійович – асистент кафедри релігієзнавства та теології філософ-сько - теологічного факультету. Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття, дискусії, індивідуальні завдання, підготовка рефератів, круглі столи, прес-конференції, зу-стрічі з церковним активом та відвідування церковних управлінських структур, ана-ліз релігієзнавчої та богословської літератури і періодики. Оцінювання: поточне: усні відповіді, тестування, реферати; підсумкове: залік (усний).

ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ Шифр дисципліни – 6. 040203/00/1.07 Курс 3; семестр 5; всього годин – 90; на тиждень - 2 год. (1лекц., 1сем.); 2,5 кредити. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: формування у студентів стійкого уявлення про зародження і еволюцію

економічної думки, її різноманітних напрямів і течій; оволодіння основними економічни-ми категоріями, принципами і законами економічної науки; виховання ринкового еконо-мічного мислення; ознайомлення з принципами економічної політики держави.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: сутність економічних явищ та процесів; економічний зміст відносин власності, розподілу, обміну та споживання матеріальних і духовних благ в суспільстві, суперечностей господарського розвитку, економічних потреб та інтересів; механізм дії і використання економічних законів на

24

макро- і мікрорівнях; зміст основних понять, категорій, законів ринкової економіки; механізм становлення різних форм господарювання, маркетингу і менеджменту, розвитку комерційних структур, особливостей розподілу, отримуваних ними доходів, системи оподаткування.

На основі набутих знань студент повинен вміти: дати наукове тлумачення особливостей формування і розвитку товарно-грошових відносин в умовах сучасної ринкової трансформації економіки України; орієнтуватись у глобальних проблемах економічного розвитку світогосподарських зв'язків, інтеграції України в систему міжнародного поділу праці; проводити грунтовний аналіз соціальної спрямованості господарської діяльності та економічного середовища населення в окремих країнах; приймати практичні рішення щодо оптимального застосування набутих знань при виконанні своїх професійних обов'язків.

Вступ до економічної теорії; макроекономіка; мікроекономіка; світова економіка. Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел:

1. Економічна теорія. Курс лекцій для студентів неекономічних спеціальностей. / Під ред. І.Комарницького. – Чернівці: Рута, 1999.

2. Економічна теорія. Практикум. / Під ред. І. Комарницького. – Чернівці: Рута, 2002. 3. Основи економічної теорії. Політекономічний аспект. / Під ред. Г.Климко. - Київ, 2003. 4. Макконнелл К., Брю С. Экономикс. - М.: Республика, 1992. 5. Економічна енциклопедія у 3-х томах. - К.: Видавничий центр «Академія»

Викладацький склад: Клим’юк Іван Іларіонович - асистент кафедри економічної теорії та менеджменту, економічний факультет. Методика викладання та методи навчання: лекції та семінарські заняття, само-стійна робота студентів. Оцінювання: поточне: усні відповіді, тестування; підсумкове: екзамен (усний, письмовий).

ПОЛІТОЛОГІЯ Шифр дисципліни – 6.040203/00/1.08 Курс 4; семестр 8; всього годин – 54; на тиждень - 2 год. (1лекц., 1сем.); 1,5едити. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: політична соціалізація студентів, забезпечення політичного аспекту

підготовки висококваліфікованого спеціаліста на основі сучасної світової та вітчизняної політичної думки.

Завдання навчального курсу: дати майбутньому спеціалісту політичні знання, які стануть теоретичною базою для осмислення соціально-політичних процесів, для форму-вання політичної культури, вироблення особистої позиції та більш чіткого розуміння міри своєї відповідальності.

Під час вивчення курсу студенти повинні засвоїти понятійно-категоріальний апарат науки; знати історію політичних вчень; опанувати сутність і зміст політики, її структуру; засвоїти специфіку політичних владних відносин; навчитися мистецтву вести дискусію та вміти відстоювати свої позиції.

Для засвоєння курсу пропонується перелік літературних джерел: 1. Гаджиев К. Политология: Учебник для высших учебных заведений. – М., 2003 2. Гелей С.Д., Рутар С.М. Основи політології: Навчальний посібник. – К.: Знання, 1999,

428с. 3. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посібник для студентів вищих. на-

вчальних закладів. – К.: Генеза, 1997. – 400 с. 4. Політологія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. / За ред.

О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. – К.: Видавничий Центр “Академія”, 1998, 368с.

25

5. Санистебан Л. Основы политической науки. – М., 1992. – 123 с. Викладацький склад: Гаврада Ігор Остапович – асистент кафедри політології та державного управління, факультет історії політології та міжнародних відносин; Цікул Ірина Василівна – асистент кафедри політології та державного управління, факультет історії політології та міжнародних відносин; Гуйтор Михайло Миколайович - асистент кафедри політології та соціології, історич-ний факультет. Методика викладання та методи навчання: лекції, групові семінари, індивідуаль-ні консультації, дискусії, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: усні відповіді, виступи на семінарах; підсумкове: залік.

ПРАВОЗНАВСТВО Шифр дисципліни – 6.040203/00/1.09 Курс 2; семестр 3; всього годин – 54; на тиждень - 2 год. (1лекц.,1сем.); 1,5 кредити. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: дати студентам знання про природу і сутність державно-правових від-

носин та категорій; сформувати належний якісний рівень правосвідомості та правової культури.

Для досягнення цієї мети вивчаються загальні положення теорії держави і права, а також галузевих юридичних наук; основні правові поняття і категорії та науковий аналіз їх законодавчого закріплення.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: основні положення права з різних галузей права; характер і зміст, що регулюються правом різних суспільних відносин; особливості захисту прав та законних інтересів з метою виховання правової свідомості та культури; непримиримість до порушень законності і правопорядку, активної громадської позиції у боротьбі з ними; нові закони, що регулюють економічне середовище суспільного життя.

На основі отриманих теоретичних знань виробити уміння: здійснювати аналіз змісту нормативних актів; застосовувати норми права у самостійній практичній діяльності; готувати та складати правову документацію; самостійно поповнювати, систематизувати і застосувати правові знання; вільно орієнтуватися в питаннях правового характеру обраної професії; аналізувати принципи і структуру організації та діяльності органів держави.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами.

Навчальний посібник. – К.: Атака, 2001. – 176 с. 2. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. Изд. 2-е, перераб.

и доп. отв. ред. проф. М.Н. Марченко. Том 2. – М.: ИКД «Зерцало-М», 2001. – 528 с. 3. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей

вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Рогачова та ін.; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченко, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. – 432 с.

4. Правоведение: Учебное пособие для высших учебных заведений. – Ростов н/Д: Фе-никс, 2001. – 480 с.

5. Румынина В.В. Основы права: Учебник для студентов учреждений сред. проф. образо-вания. – М.: ФОРУМ: ИНФРА-М, 2003. – 256 с. Викладацький склад: Боднар Сергій Богданович - асистент кафедри теорії та історії держави і права, юри-дичний факультет.

26

Методика викладання та методи навчання: лекції, групові семінари, індивідуаль-ні консультації, дискусії, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: усні відповіді, тестування; підсумкове: залік (усний).

СОЦІОЛОГІЯ Шифр дисципліни – 6.040203/00/1.10 Курс 4; семестр 7; всього годин – 54; на тиждень - 1 год. (1лекц.); 1,5 кредити. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: формування у студентів знань про: об’єкт, предмет і методи соціології;

вміння володіти понятійно-категоріальним апаратом науки; історію виникнення науки, світові й вітчизняні соціологічні школи, концепції, напрями; рівні соціальної реальності, типи соціальних систем, соціальні зв’язки, соціальну взаємодію і відносини; культурні парадигми, суспільні і особисті інтереси; соціальну структуру і типи особистості; суть со-ціальної стратифікації, механізм і фактори стратифікаційного поділу; структуру та функції соціальних інститутів; соціальну дезорганізацію і соціальну згуртованість, соціальний ко-нтроль; соціальні зміни і соціальну стабільність.

Для засвоєння курсу пропонується перелік джерел: 1. Гіденс Ентоні Соціологія. Пер. з англ. - К.: Основи, 1999. - 557 с. 2. Піча В.М. Соціологія: загальний курс. - К.: Каравела, 1999. - 248 с. 3. Соціологія: курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. За

редакцією В. М. Пічі. Друге видання, виправлене і доповнене. – Львів: „Новий світ – 2000”, 2002. – 312 с.

4. Фролов С.С. Социология: учебник. - 3-е изд., доп. - М.: Гардарика, 2000. - 344 с. 5. Черниш Н. Соціологія: курс лекцій. – Львів: Каравела, 2004. – 356 с.

Викладацький склад: Якимчук Олександр Вікторович – асистент кафедри соціології, філософсько-теологічний факультет. Методика викладання та методи навчання: лекції, групові семінари, дискусії, ін-дивідуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: усні відповіді, тестування; підсумкове: залік (усний).

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ Шифр дисципліни: 6.040203/00/1.11 Курси 1,2,3; семестри 1,2,3,4,5,6; всього годин – 324; всі семестри на тиждень – 2 год. (2пр.); 9 кредитів. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: фізичне виховання має закласти основи забезпечення та розвитку фізич-

ного і морального здоров’я, комплексного підходу до формування розумових і фізичних якостей особистості, вдосконалення фізичної та психологічної підготовки до активного життя і професійної діяльності на принципах індивідуального підходу, пріоритету оздоро-вчої спрямованості, широкого використання різноманітних засобів і форм фізичного удо-сконалення.

Популяризація фізичної культури і спорту, пропаганда здорового способу життя. На основі занять з фізичного виховання вдосконалювати у студентів фізичні якості:

витривалість, спритність, гнучкість, силу; виробити уміння організації фізичного вихо-вання.

Для засвоєння курсу пропонується перелік джерел:

27

1. Закон України “Про фізичну культуру і спорт” // Перелік документів, що регламенту-ють організацію навчально-виховного процесу і поза навчальної роботи з фізичного виховання у вищих навчальних закладах освіти І, ІІ, ІІІ та IV рівнів акредитації. – К., 1999. – С. 3-4.

2. Матвєєв Л.П. Основи загальної теорії спорту та системи підготовки спортсменів. – Ки-їв: Олімпійська література, 1999. – 318 с.

3. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України. – К., 31 с.

4. Цільова комплексна програма “Фізичне виховання – здоров’я нації”. – К., 1998. – 46 с. 5. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей. – Львів: Штабар, 1997. –

207 с. Викладацький склад: Фоменко Леонід Аркадійович – старший викладач кафедри фізичного виховання, педагогічний факультет. Методика викладання та методи навчання: практичні заняття, теоретична підготовка в процесі практичних занять. Оцінювання: підсумкове: 2,4,6 семестри - залік.

ІІ. Цикл природничо-наукової підготовки. Обов’язкові (нормативні) дисципліни

МАТЕМАТИЧНИЙ АНАЛІЗ

Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.01 Курс 1; семестри 1, 2; всього годин – 414 ; на тиждень - 6 год./1сем. (3лекц., 3пр.), - 5 год./2сем. (3лекц., 2пр.); 11,5 кредитів. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу полягає в тому, щоб студент оволодів необхідними математичними

знаннями та методами, які використовуються у процесі навчання; розкрити широке засто-сування математичного аналізу в прикладних задачах та фізичних дослідженнях.

Студент повинен знати: формулювання основних означень, понять, теорем, та їх доведення в межах програми; основні методи математичного аналізу; теорію границь, властивості неперервних та диференційованих функцій однієї та багатьох змінних; методи диференціального та інтегрального числення; методи дослідження числових та функціональних рядів.

Студент повинен уміти: застосовувати теоретичний матеріал до розв’язання задач і прикладів, які пропонуються, як у даному курсі, так і в процесі подальшого навчання; обчислювати границі; обчислювати похідні елементарних функцій; інтегрувати функції основних класів; розкладати функції в ряди; застосовувати методи диференціального та інтегрального числення для розв'язку простих фізичних та геометричних задач.

Предмет і метод математики; числові послідовності; функція однієї змінної; неозна-чений інтеграл; означений інтеграл; функція багатьох змінних; ряди; невласні інтеграли; кратні інтеграли; ряди Фур’є; елементи теорії функції комплексної змінної.

Знання з даного курсу будуть використовуватися при вивченні диференціальних рів-нянь, рівнянь математичної фізики, механіки, молекулярної фізики, спеціальних курсів та при написанні курсових, кваліфікаційних і дипломних робіт.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Ильин В. А., Позняк Э. Г. Основы математического анализа. Часть I. – М.: Наука,

1971. – 600 с. 2. В. А., Позняк Э. Г. Основы математического анализа. Часть II. – М.: Наука, 1973.

– 448 с. 3. Никольский С.М. Курс математического анализа. Том I. - М.: Наука, 1983. – 464с.

28

4. Никольский С.М. Курс математического анализа. Том II.-М.: Наука, 1983. – 484с. 5. Сидоров Ю.В., Федорюк М.В., Шабунин М.И. Лекции по теории функций ком-

плексного переменного. – М.: Наука, 1982. – 488 с. Викладацький склад: Блажевський Степан Георгійович – доцент кафедри диференціальних рівнянь, факу-льтет прикладної математики, кандидат фізико – математичних наук; Тупкало Іван Степанович – асистент кафедри диференціальних рівнянь, факультет прикладної математики; Лучко Володимир Миколайович – асистент кафедри диференціальних рівнянь, фа-культет прикладної математики; Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації, практичні заняття (розв’язування задач), самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді; підсумкове: екзамен (письмовий, усний).

АНАЛІТИЧНА ГЕОМЕТРІЯ І ЛІНІЙНА АЛГЕБРА

Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.02 Курс 1; семестр 1; всього годин – 162; на тиждень - 5 год. (3лекц., 2пр.); 4,5 кредита. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: на дедуктивній основі, формуванні основних понять, означень, дове-

дення теорем, розкрити глибоку ідею предмета та його широке застосування в прикладних дослідженнях, виробити у студентів уміння користуватися математичними методами в спецкурсах, які готують його як фахівця.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: метод координат; геометричний зміст параметрів, що входять в канонічні рівняння різних образів першого та другого порядку; методи теорії лінійних операторів, матриці та дії над ними; елементарну геометрію евклідового n-мірного простору; спектральну теорему; основні означення теорії білінійних та квадратичних форм.

На основі набутих знань студент повинен вміти: застосовувати методи аналітичної геометрії до розв'язку геометричних задач; розпізнавати криві другого порядку по їх загальному рівнянню; розв'язувати системи лінійних рівнянь; обчислювати ранг та визначник матриці; знаходити власні вектори та власні значення оператора, що заданий своєю матрицею; обчислювати найпростіші функції від операторів (матриць); зводити квадратичні форми до суми квадратів; основи векторного та тензорного аналізу.

Системи координат, простіші задачі аналітичної геометрії на площині та в просторі; визначники 2-го і 3-го порядків; елементи векторної алгебри (скалярний, векторний добу-тки двох векторів, мішаний та подвійний векторний добуток трьох веторів); перетворення декартових координат на площинні; різні рівняння прямої на площині; різні рівняння площини в просторі; різне задання прямої в просторі; лінії другого порядку; поверхні дру-гого порядку; матриці і визначник довільного порядку; системи лінійних рівнянь; квадра-тичні форми; лінійні оператори.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Ильин В.А., Позняк Э. Г. Аналитическая геометрия. – М.: Наука, 1981. – 232с. 2. Ильин В.А., Позняк Э. Г. Линейна алгебра. – М.: Наука, 1984. – 295с. 3. Ефимов Н. В. Краткий курс аналитической геометрии. – М.: Наука, 1975. – 272с. 4. Клетеник Д. В. Сборник задач по аналитической геометрии. – М.: Наука, 1980. – 240с. 5. Фаддеев Д. К., Соломинский И. С. Сборник задач по высшей алгебре. – М.: Наука,

1977. – 287с. Викладацький склад: Перун Галина Михайлівна - доцент кафедри диференціальних рівнянь, факультет прикладної математики, кандидат фіз. - мат наук;

29

Тупкало Іван Степанович – асистент кафедри диференціальних рівнянь, факультет прикладної математики. Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття, індивідуа-льні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді; підсумкове: екзамен.

ТЕОРІЯ ЙМОВІРНОСТЕЙ ТА МАТЕМАТИЧНА СТАТИСТИКА Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.03 Курс 1; семестр 2; всього годин – 108; на тиждень - 3 год. (2лекц., 1пр.); 3 кредити. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: дати студентам розуміння ймовірністних закономірностей поведінки

різних систем. Студент повинен оволодіти загальним математичним апаратом теорії ймо-вірностей та матстатистики і вміти практично застосовувати його для аналізу та прогнозу-вання.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: основнi визначення, по-няття та методи теорiї ймовiрностей та математичної статистики; біноміальний та поліно-міальний розподіли; граничнi теореми теорiї ймовiрностi; теорiю ланцюгiв Маркова; ос-новнi методи статистичної оцiнки параметрiв та перевiрки статистичних гiпотез.

На основі набутих знань студент повинен вміти: розв’язувати задачі на класичну та геометричну ймовiрностi; розв’язувати задачі з використанням формул повної ймовiрностi i Байеса; застосовувати граничнi теореми; обчислювати числовi характеристики випадко-вих величин та їх функцiї розподiлу; оцiнювати параметри гаусiвського розподiлу.

ВСТУП. Дослід з кінцевим числом результатів. Стохастичний експеримент. Простір елементарних подій. Алгебра подій. Класичне означення ймовірностей. Геометричні та гіпергеометричні ймовірності.

Аксіоматична побудова теорії ймовірностей. Умовна ймовірність, незалежність по-дій. Формула повної ймовірності, формула Байеса.

Послідовності незалежних випробувань. Біноміальний та поліноміальний розподіли. Граничні теореми Пуассона та Муавра-Лапласа.

Випадкові величини та вектори. Функції розподілу. Густина розподілу ймовірностей. Фунції від випадкових величин. Моменти випадкових величин. Математичне сподівання і дисперсія. Нерівності Чебишева. Теореми Чебишева і Бернулі.

Характеристичні функції. Центральна гранична теорема. Застосування центральної граничної теореми.

Кінцеві однорідні ланцюги Маркова. Послідовності залежних випробувань. Ергоди-чність. Ймовірності переходу за декілька кроків. Матриці переходу.

Випадкові процеси. Процеси Пуассона, Віннера. Стаціонарні процеси. Предмет математичної статистики. Основні поняття математичної статистики. Роз-

поділи Гауса, Пірсона, Стьюдента. Інтервальні оцінки параметрів нормального розподілу. Задача перевірки статистичних гіпотез. Точкові оцінки. Достатні статистики. Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел:

1. Гнеденко Б.В. Курс теории вероятностей. – М.: Наука, 1978. – 400 с. 2. Суходольский Г.В. Основы математической статистики для психологов. – Л.: Изд-во

Ленингр. Ун-та., 1972. – 458 с. 3. Лавренчук В.П., Готинчан Т.І., Дронь В.С., Кондур О.С. Вища математика, частина 2. –

Чернівці: Рута., 2000. – 208 с. 4. Пытьев Ю.П., Шишмарев И.А. Курс теории вероятностей и математической статистики

для физиков. – М.: МГУ., 1983. – 256 с.

30

5. Валь О.Д., Мельничук С.В., Королюк С.Л. Теорія ймовірностей … від найпростішого: Навчальний посібник. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. – 160 с.

Викладацький склад: Войцехівська Оксана Миколаївна – доцент кафедри теоретичної фізики, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук; Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття, індивідуа-льні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді; підсумкове: залік.

ОСНОВИ ВЕКТОРНОГО І ТЕНЗОРНОГО АНАЛІЗУ Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.04 Курс 2; семестр 3; всього годин – 144; на тиждень - 4 год. (2лекц., 2пр.); 4 кредити. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: навчити студентів володінню математичним апаратом, який дозволяє

дослідити та математично описати як скалярні, так і векторні поля, які є предметом ви-вчення в наступних курсах фізики та теоретичної фізики. Зокрема, курс “Векторного ана-лізу” передбачає означення диференційних характеристик поля таких, як grad U, div A, rot A та інтегральних характеристик – потік та циркуляція векторного поля, з допомогою яких описуються скалярні, потенціальні, соленоїдальні та лапласові поля. Завдання роз-ділу “Основи тензорного числення” – навчити студентів основних алгебраїчних дій над тензорами та деяких їх властивостей та виробити у них розуміння векторної та тензорної природи різних фізичних величин.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: вектори і скаляри; операцiї з ними; поняття тензора i закон перетворення його компонент, тензори рiзних рангiв; інварiантнiсть тензорних рiвнянь; тензори в системi узагальнених координат; операцiї з тензорами; вектори і тензори в n-мiрному просторi; тензорне поле; циркуляцiю; теорему Остроградського i теорему Стокса; скалярне поле; векторне поле; інтегральнi теореми векторного i тензорного аналiзу; основну теорему векторного аналiзу тощо. На основі набутих знань студент повинен вміти: здiйснювати рiзнi операцiї з векторами i тензорами; перетворювати компоненти векторiв i тензорiв при поворотi координатної площини навколо перпендикулярної осi; здiйснювати операцiї з тензорами в системах узагальнених координат та в n-мiрному просторi; застосувати практично теорему Остроградського i теорему Стокса, iнтегральнi теореми векторного i тензорного аналiзу, основну теорему векторного аналiзу.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Гольдфайн И.А. Векторный анализ и теория поля. - ГИФМЛ, 1982. 2. Борисенко А.И., Тарапов И.Е. Векторный анализ и начала тензорного исчисления. -

Изд. Харьковского ун-та, 1959. 3. Кочин И.Е. Векторное исчисление и начала тензорного анализа. - М.: Изд. АН

СССР, 1961. 4. Кручкович Г.И., Мордасова Г.М. и др. Сборник задач и упражнений по специаль-

ным главам высшей математики. – М.: Высшая математика, 1980. 5. Лаптев Г.Ф. Элементы векторного исчисления. – М.: Наука, 1975. 6. Краснов М.Л., Киселев А.И., Макаренко Г.И. Векторный анализ. – М.: Наука, 1978. 7. Каплан И.А. Практические занятия по высшей математике. Т.5. - Изд. Харьковско-

го ун-та, 1972. Булах Е.Г., Шуман В.Н. Основы векторного анализа и теория поля. Киев: Наукова думка, 1998. Викладацький склад:

31

Іваночко Михайло Миколайович – доцент кафедри теоретичної фізики, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук; Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття, індивідуа-льні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді; підсумкове: екзамен.

ДИФЕРЕНЦІЙНІ ТА ІНТЕГРАЛЬНІ РІВНЯННЯ Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.05 Курс 2; семестр 3; всього годин – 144; на тиждень - 4 год. (2лекц., 2пр.); 4 кредити. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: на дедуктивній основі, формуванні основних понять, означень, дове-

дення теорем, розкрити глибоку ідею предмета та його широке застосування в прикладних дослідженнях, виробити у студентів уміння користуватися математичними методами в спецкурсах, які готують його як фахівця; оволодіння прийомами диференціального та ін-тегрального числення.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: елементарну теорію рівнянь першого порядку; теорію рівнянь n-го порядку; теорію систем диференціальних рівнянь; теорію стійкості розв’язків диференціальних рівнянь за Ляпуновим; методи наближеного розв’язку диференціальних рівнянь; теорію рівнянь з частинними похідними першого порядку; елементарну теорію варіаційних задач та інтегральних рівнянь.

На основі набутих знань студент повинен вміти: розв’язувати елементарні рівняння першого порядку; розв’язувати лінійні рівняння n-го порядку; розв’язувати системи лінійних рівнянь, розв’язувати у простих випадках варіаційні задачі та інтегральні рівняння.

Рівняння І-го порядку, які розв’язані відносно похідної; рівняння І–го порядку, які не розв’язані відносно похідної, та їх застосування; інтегровані типи рівнянь вищого поряд-ку, зниження порядку рівнянь; лінійні рівняння n-го порядку; системи звичайних дифере-нціальних рівнянь; стійкість розв’язків системи диференціальних рівнянь; лінійні і квазі-лінійні рівняння І-го порядку з частинними похідними; інтегральні рівняння, інтегральні рівняння з виродженим ядром; елементи варіаційного числення, рівняння Ейлера, задачі на умовний екстремум.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Шкіль М.І., Сотніченко М.А. Звичайні диференціальні рівняння. – К.: Вища школа,

1992. 2. Тихонов А.Н., Васильев А.Б., Свешников А.Г. Дифференциальные уравнения. – М.:

Наука, 1985. – 231с. 3. Смирнов В. И. Курс высшей математики. Учебник в 4-х томах. – М.: Наука, 1981. Т. 4. 4. Филиппов А. Ф. Сборник задач по дифференциальным уравнениям. – М.: Наука, 1979.-

128с. 5. Эльсгольц Л. Э. Дифференциальные уравнения и вариационное исчисление. – М.: Нау-

ка, 1965. – 424с. Викладацький склад: Перун Галина Михайлівна - доцент кафедри диференціальних рівнянь, факультет прикладної математики, кандидати фіз. - мат наук; Тупкало Іван Степанович – асистент кафедри диференціальних рівнянь, факультет прикладної математики. Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття, індивідуа-льні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді;

32

підсумкове: екзамен.

МЕТОДИ МАТЕМАТИЧНОЇ ФІЗИКИ Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.06 Курс 2; семестр 4; всього годин –216; на тиждень - 7 год. (4лекц., 3пр.); 6 кредитів. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: навчити студентів володінню основними методами розв’язування задач

математичної фізики – методу Фур’є, функцій Гріна, характеристик, потенціалів і інш. І спеціальних функцій – циліндричних, сферичних, ортогональних поліномів, гамма-функцій і початкових відомостей про гіпергеометричні функції. Розглядається поняття коректно і некоректно поставлених задач.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: властивостi елементарних аналiтичних функцiй комплексної змiнної; геометричнi властивостi цих функцiй; властивостi контурних iнтегралiв; властивостi рядiв Тейлора та Лорана; операцiйне числення; метод розподiлу змiнних при розв’язаннi задач математичної фiзики; властивостi функцiй Бесселя та Лежандра; iнтегральнi методи на пiдставi перетворень Фур’є та Лапласа; властивостi функцiї Грiна.

На основі набутих знань студент повинен вміти: обчислювати значення елементарних аналiтичних функцiй вiд комплексного аргументу; здiйснювати конформнi вiдображення; розкладати аналiтичнi функцiї в степеневi ряди Тейлора та Лорана; обчислювати контурнi iнтеграли за допомогою лишкiв; розв’зувати диференціальні рівняння операційним методом; розв’язувати задачі математичної фізики за допомогою методу розподiлу змiнних (iз застосуванням тригонометричних рядiв та рядiв по функцiям Бесселя та Лежандра); розв’язувати задачі матфізики за допомогою iнтегральних методiв та функцiї Грiна.

Вивід та класифікація рівнянь математичної фізики; розв’язування рівнянь гіпербо-лічного типу; спеціальні функції; інтегрування рівнянь математичної фізики у сферичній системі координат; розв’язування рівнянь параболічного типу; розв’язування рівнянь елі-птичного типу.

Викладацький склад: Іваночко Михайло Миколайович – доцент кафедри теоретичної фізики, фізичний факультет кандидат фіз. – мат. наук; Фартушинський Ростислав Богданович – асистент кафедри теоретичної фізики. Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття, індивідуа-льні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіуми, усні відповіді; підсумкове: екзамен.

ПРОГРАМУВАННЯ ТА МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.07 Курс 1; семестр 2; всього годин – 180; на тиждень - 5 год. (3лекц., 2лаб.); 5 кредитів. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: оволодіння базовими знаннями, необхідними для роботи з електронно-

обчислювальною технікою. Для досягнення даної мети перед студентами ставиться ряд завдань: ознайомитись з основними формами представлення інформації; вивчити середо-вище програмування Turbo Pascal 7.0; засвоїти основні числові методи, які застосовуються при розв’язуванні основних фізичних задач, методи обробки експериментальних даних; набути навиків роботи на персональному комп’ютері.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: основні прийоми про-грамування; логічні оператори; оператори циклу; процедури та функцiї; введення i виве-

33

дення даних; основнi обчислювальнi алгоритми; основнi засоби та методи конструювання ефективних програм сучасною мовою Turbo Pascal 7.0; структуровані типи даних та їх використання; основні прийоми моделювання фiзичних процесiв; основні числові методи, які застосовуються при розв’язуванні фізичних задач.

На основі набутих знань студент повинен вміти: застосовувати основні прийоми програмування; реалiзовувати обчислювальнi алгоритми; володіти методами редагування текстiв; використовувати основні методи уточнення коренів лінійних та нелінійних рів-нянь, а також систем рівнянь; застосовувати методи числового інтегрування, методи об-робки результатів фізичного експерименту (інтерполяція, оптимізація).

Системи числення; комп’ютерне представлення інформації; програмування в сере-довищі Turbo Pascal 7.0; математичне моделювання, числові методи; обробка експеримен-тальних даних; робота на персональному комп’ютері.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. А.И.Марченко, Л.А. Марченко. Turbo Pascal 7.0. – Киев.: Юниор, 1997. – 495 с. 2. В.С. Зубов. Программирование на языке Turbo Pascal. – Москва.: Филинь, 1997. –

317 с. 3. К.Г. Самофалов. Прикладная теория цифровых автоматов. – 1997. 4. И.С. Березин, Н.П. Житков. Методы вычислений. – Москва.: Наука, 1966. – 632 с. 5. Фаронов В.В. Тurbo Pascal 7.0 для начинающих. - М.: Нолидж, 2002. 6. Немнюгин С.А. Тurbo Pascal 7.0 (учебник) - С.-П.: Питер, 2000. 7. Немнюгин С.А. Тurbo Pascal 7.0 (практика) - С.-П.: Питер, 2000.

Викладацький склад: Юрійчук Іван Миколайович – асистен кафедри напівпровідників та наноструктур, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук; Методика викладання та методи навчання: лекції, лабораторні роботи, індивідуа-льні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді, захист лабораторних робіт; підсумкове: екзамен.

МЕХАНІКА Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.08 Курс 1; семестр 1; всього годин – 378; на тиждень - 9 год. (3лекц., 3пр., 3лаб.); 10,5 кредита. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: подання фізичної теорії як узагальнення спостережень, практичного

досвіду і експерименту; представлення фізичної теорії як встановлення зв’язків між фізи-чними явищами та кінематичними величинами, що їх характеризують в математичній фо-рмі. “Механіка” як складова частина курсу загальної фізики має два аспекти: - курс пови-нен ознайомити студента з основними методами спостереження, вимірювання і експери-ментування, а також супроводжується необхідними демонстраціями та лабораторними роботами у фізичному практикумі; - представити курс як фізичну теорію в адекватній ма-тематичній формі для розв’язку практичних не тільки в області фізики, а і в системі сумі-жних природничо-технічних знань.

Досягнення вище вказаної мети ставить перед студентами відповідні завдання: ознайомити з основними механічними явищами, методами їх спостережень і експеримен-тального дослідження; донести до студента основні принципи і закони механіки та обгру-нтувати логіку їх математичного описання; освоїти основні методи точних вимірювань фізичних величин, методи аналізу та обробки результатів експерименту; сформувати у студента навики самостійної експериментальної діяльності; навчити правильно висвітлю-вати фізичні ідеї, кількісно формулювати і методично правильно розв’язувати фізичні за-дачі; добитися чіткого розуміння меж застосування фізичних гіпотез та моделей.

34

Як результат вивчення даного курсу студент повинен вміти: ефективно застосовува-ти загальні закони механіки для розв’язку конкретних задач; відтворювати математичні моделі найпростіших механічних явищ і використовувати при цьому необхідний матема-тичний апарат; користуватись основними фізичними приладами, самостійно ставити і розв’язувати найпростіші експериментальні задачі, обробляти, аналізувати і оцінювати отримані результати.

Фізичні явища, ідеї, принципи, що складають основу сучасної фізики; форми руху, кінематика та динаміка матеріальної точки та системи точок; закони збереження в класич-ній фізиці; спеціальна теорію відносності та елементи релятивістської динаміки; закони коливального руху, хвильових процесів; деформації і напруження у твердих тілах; механі-ка рідин і газів, хвилі у суцільних середовищах; основи акустики.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Матвєєв О.М. Механіка і теорія відносності. – М., 1986. 2. Стрелков С.П. Механіка. – М., 1975. 3. Хайкін С.П. Фізичні основи механіки. – М., 1971. 4. Сивухін Д.В. Загальний курс фізики. Т.1. – М., 1980. 5. Кіттель Ч., Найт У., Рудеман М. Механіка. – М., 1983. 6. Савельєв В.А. Загальний курс фізики. Т.1. – М., 1985. Викладацький склад: Курек Ігор Геннадійович – доцент кафедри ФТТ, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук; Борча Мар’яна Драгошівна - доцент кафедри ФТТ, кандидат фіз. – мат. наук; Литвинчук Іван Васильович - асистент кафедри ФТТ, кандидат фіз. – мат. наук. Ткач Оксана Олександрівна - асистент кафедри ФТТ, кандидат фіз. – мат. наук. Довганюк Володимир Васильович - асистент кафедри ФТТ, канд. фіз. – мат. наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації, практичні заняття (розв’язування задач) та лабораторний практикум (лабораторні роботи), самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді, захист лабораторних робіт; підсумкове: екзамен (письмовий, усний).

МОЛЕКУЛЯРНА ФІЗИКА Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.09 Курс 1; семестр 2; всього годин – 378; на тиждень - 9 год. (3лекц., 3пр., 3лаб.); 10,5 кредита. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: вивчення основних законів та особливостей молекулярної форми руху;

формування у студентів цілісної системи сприйняття взаємозв’язку фізичних властивос-тей речовини із їх внутрішньою будовою; ознайомлення з основними молекулярними фі-зичними явищами, методами їх спостереження та експериментального дослідження; з простими методами обробки і аналізу експериментальних результатів.

На основі набутих теоретичних знань і навиків експериментальної роботи студент повинен уміти: ефективно застосовувати загальні фізичні закони для розв’язування конк-ретних задач з молекулярної форми руху та комбіновані задачі, які виникають на межі стику молекулярної фізики з іншими науками; розв’язувати прості експериментальні за-дачі і проблеми, підбираючи для цього відповідне обладнання і експериментальні методи-ки; використовувати в роботі довідкову та навчальну літературу, знаходити інші джерела інформації і працювати з ними.

Агрегатний стан речовини; динамічний, статистичний та термодинамічний методи опису речовини; статистичний метод; випадкові величини; ймовірність; розподіл Максвелла; кінематичні характеристики молекулярного руху; тиск і температура; розподіл

35

Больцмана; розподіл енергії за ступенями вільності і броунівський рух; перший закон термодинаміки; другий закон термодинаміки; гази з міжмолекулярною взаємодією та рідини; потенціал міжмолекулярної взаємодії; рідкий та газоподібний стани; тверді тіла; кристалічні гратки; механічні властивості твердих тіл; кристалізація та плавлення; фазові діаграми; процеси переносу.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Матвеев А.Н. Молекулярная физика. – М.: Высшая школа, 1981. 2. Кікоїн А.К., Кікоїн І.К. Молекулярна фізика. – М.: Наука, 1976. 3. Сивухин Д.В. Общий курс физики. Т2. – Термодинамика и молекулярная физика.

– М.: Наука, 1975. 4. Сборник задач по общему курсу физики: Термодинамика и молекулярная физика.

Под ред. Д.В. Сивухина, 4-е изд. – М.: Наука, 1976. 5. Гапчин Б.М., Дутчак Я.Й., Френчко В.С. Молекулярна фізика. Лабораторний

практикум. – Львів: Світ, 1990. Викладацький склад: Струк Ярослав Михайлович – доцент кафедри ФТТ, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук; Курек Ігор Геннадійович – доцент кафедри ФТТ, кандидат фіз. – мат. наук; Борча Мар’яна Драгошівна - доцент кафедри ФТТ, кандидат фіз. – мат. наук; Литвинчук Іван Васильович - асистент кафедри ФТТ, кандидат фіз. – мат. наук. Ткач Оксана Олександрівна - асистент кафедри ФТТ, кандидат фіз. – мат. наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації, практичні заняття (розв’язування задач) та лабораторний практикум (лабораторні роботи), самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді, захист лабораторних робіт; підсумкове: залік (лабораторний практикум), екзамен (усний).

ЕЛЕКТРИКА І МАГНЕТИЗМ

Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.10 Курс 2; семестр 3; всього годин – 360; на тиждень - 9 год. (3лекц., 3пр., 3лаб.); 10 кредитів. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: подання фізичної теорії як узагальнення спостережень, практичного

досвіду і експерименту; представлення фізичної теорії як встановлення зв’язків між елек-тричними та магнітними явищами та величинами, що їх характеризують в математичній формі. “Електрика і магнетизм” як складова частина курсу загальної фізики має два аспек-ти: курс повинен ознайомити студента з основними методами спостереження, вимірюван-ня і експериментування, а також супроводжується необхідними демонстраціями та лабо-раторними роботами у фізичному практикумі; представити курс як фізичну теорію в адек-ватній математичній формі для розв’язку практичних не тільки в області фізики, а і в сис-темі суміжних природничо-технічних знань.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: основні ідеї, поняття і закони електрики і магнетизму, електричне поле в вакуумі і речовині; закони постійного струму; діелектричні властивості кристалів, механізми електропровідності, магнітостати-ку; електромагнітну індукцію; струм зміщення; рівняння Максвелла; електромагнітні хви-лі; електропровідність металів та напівпровідників; контактні явища; основи електроди-наміки надпровідників; основні методи вимірювання електричних і магнітних величин та обробки даних експериментальних вимірювань.

На основі набутих знань студент повинен вміти: застосовувати вивчені закони і принципи для розв'язання задач з електрики і магнетизму; проводити вимірювання елект-

36

ричних та магнітних величин, користуватися сучасними фізичними вимірювальними при-ладами; набути досвід з фізичного експерименту.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Матвеев А. Н. Электричество и магнетизм. – М.: Высшая школа, 1983. – 463с. 2. Калашников С. Г. Электричество. – М.: Наука, 1985. – 592с. 3. Сборник задач по общему курсу физики: Электричество и магнетизм / С.П. Стрел-

ков, Д.В. Сивухин, С.Є. Хайкин, И.А. Эльцин, И.А. Яковлев; Под ред. И.А. Яков-лева. - М.: Наука, 1977. – 272с.

Викладацький склад: Лусте Олег Янович – професор кафедри термоелектрики, фізичний факультет, кан-дидат фіз. – мат. наук; Ніцович Ольга Володимирівна – асистент кафедри термоелектрики, фізичний факу-льтет, кандидат фіз. – мат. наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації, практичні заняття (розв’язування задач) та лабораторний практикум (лабораторні роботи), самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді, захист лабораторних робіт; підсумкове: залік (лабораторний практикум), екзамен (письмовий, усний).

ОПТИКА

Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.11 Курс 2; семестр 4; всього годин –360; на тиждень - 9 год. (3лекц., 3пр., 3лаб.); 10 кредитів. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: формування системи знань, які сприяють глибокому розумінню основ-

них законів та принципів класичної і квантової оптики, застосування їх при постановці та організації експерименту, опанування основних методів оптичних вимірювань. Вивчення курсу передбачає одержання студентом необхідних знань про найбільш суттєві оптичні явища та можливості їх практичного використання. Студент повинен вмі-ти використовувати стандартні оптичні елементи та прилади до умов фізичного експери-менту, навчальної та науково-дослідної роботи.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Ваксман Ю.Ф. Оптика.- Одеса: Астропринт, 2001. 2. Годжаев Н.М. Оптика.- М.: Высшая школа, 1977. 3. Бутиков Е.И. Оптика.- М.: Высшая школа, 1986 4. Ландсберг Г.С., Оптика.- М.: Наука, 1976. 5. Матвеев А.Н., Оптика.- М.: Высшая школа, 1985 Викладацький склад: Махній Віктор Петрович – професор кафедри оптоелектроніки, фізичний факультет, доктор фіз. – мат. наук; Сльотов Михайло Михайлович – професор кафедри оптоелектроніки, фізичний фа-культет, доктор фіз. – мат. наук; Маслянчук Олена Леонідівна - асистент кафедри оптоелектроніки, фізичний факуль-тет, кандидат фіз. – мат. наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації, практичні заняття (розв’язування задач) та лабораторний практикум (лабораторні роботи), самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді, захист лабораторних робіт; підсумкове: залік (лабораторний практикум), екзамен (письмовий, усний).

37

ФІЗИКА АТОМА І АТОМНИХ ЯВИЩ Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.12 Курс 3; семестр 5; всього годин – 252; на тиждень - 8 год. (3лекц., 2пр., 3лаб.); 7 кредитів. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: полягає у представленні фізичних експериментів з атомними система-

ми як основи створення квантової фізики та формування системи знань, які дозволяють застосовувати в практичній діяльності напівкласичні моделі атомно-молекулярних проце-сів. Завдання курсу передбачає одержання і застосування студентом знань основних принципів і законів фізики атома. Курс служить основою вивчення багатьох інших розді-лів фізики. В курсі передбачається виконання лабораторного практикуму та розв’язування за-дач.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Матвеев А.Н. Атомная физика.- М.: Высшая школа, 1989. - 439 с. 2. Сивухин Д.В. Атомная и ядерная физика.: В 2-х ч. Ч.1. Атомная физика.- Наука,

1986. - 416 с. Ч.2. Ядерная физика. - М.: Наука, 1980. - 416 с. 3. Шпольский Э.В. Атомная физика. В 2-х т.- М.: Наука, 1974.- 575с. - 447с. 4. Иродов Е.И. Задачи по квантовой физике.- М.: Высшая школа, 1991. - 175с. Викладацький склад: Собіщанський Борис Максимович – доцент кафедри оптоелектроніки, фізичний фа-культет, кандидат фіз.-мат. наук; Склярчук Валерій Михайлович – доцент кафедри оптоелектроніки, фізичний факу-льтет, кандидат фіз-мат. наук; Склярчук Олена Федорівна – асистент кафедри оптоелектроніки. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації, практичні заняття (розв’язування задач) та лабораторний практикум (лабораторні роботи), самостійна робота студента. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді, захист лабораторних робіт; підсумкове: залік (лабораторний практикум), екзамен (письмовий, усний).

ФІЗИКА ЯДРА І ЕЛЕМЕНТАРНИХ ЧАСТИНОК Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.13 Курс 3; семестр 6; всього годин – 198; на тиждень - 6 год. (3лекц.,1пр, 2лаб.); 5,5 кредита. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: вивчення студентами структури, моделей і властивостей атомних ядер,

закономірностей радіоактивних розпадів, різновидностей ядерних реакцій та їх практич-ного застосування, фізичних процесів та закономірностей взаємодії ядерних випроміню-вань з речовиною, сучасних експериментальних методик у фізиці високих енергій, класи-фікації та характеристики елементарних частинок, специфіки взаємодій між елементарни-ми частинками, взаємозв’язку між мікросвітом і Всесвітом.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: структуру та основні властивості ядра і елементарних частинок; фізичні процеси, які відбуваються при взаємо-дії частинок між собою та з речовиною; принципи практичного застосування ядерних реа-кцій.

На основі набутих знань студент повинен вміти: використовувати ядерно-фізичні пристрої для наукових і практичних потреб.

Властивості атомних ядер; радіоактивність; ядерні реакції; моделі атомних ядер; вза-ємодія ядерного випромінювання з речовиною; експериментальні методи в фізиці високих

38

енергій; властивості елементарних частинок; взаємодії у світі елементарних частинок; ко-смічні випромінювання, еволюція Всесвіту.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Капитонов И.М. Введение в физику ядра и частиц. - М.: Едиториал УРСС, 2002. - 384с. 2. Ишханов Б.С., Кэбин Э.И. Физика ядра и частиц. ХХ век. - М.: МГУ, 2000. - 67 с. 3. Мухин К.Н. Экспериментальная ядерная физика. - М.: Энергоатомиздат, 1993. - 375 с. 4. Наумов А.И. Физика атомного ядра и элементарных частиц. - М.:Просвещение,1984. -

384 с. 5. Широков Ю.М., Юдин Н.П. Ядерная физика. - М.: Наука, 1972. - 672 с. 6. Мухин К.Н. Введение в ядерную физику. - М.: Изд-во литературы по атомной науке и

технике, 1961. - 588 с. 7. Hodgson P.E., Gadioli E., Gadioli Erba E. Introductory Nuclear Physics. Oxford : Oxford

University Press, 1997.- 890 p. Викладацький склад: Савчук Андрій Йосипович – професор кафедри фізики напівпровідників і нано- структур, фізичний факультет, доктор фіз. – мат. наук. Юрійчук Іван Миколайович – асистент кафедри фізики напівпровідників і нано- структур, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації, практичні заняття (розв’язування задач) та лабораторний практикум (лабораторні роботи), індивідуальні і групові завдання для самостійної роботи. Оцінювання: поточне: виконання та захист лабораторних робіт, тестування, контрольні роботи, самостійні роботи; підсумкове: залік (лабораторний практикум), екзамен (письмовий, усний).

ОСНОВИ ЕЛЕКТРОТЕХНІКИ І РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.14 Курс 2; семестр 4; всього годин – 306; на тиждень - 6 год. (2лекц., 4лаб.); 8,5 кредита. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: формування системи знань, які дозволяють застосовувати в практичній

діяльності постановку і організацію експерименту, методи вимірювань в електротехніці і радіоелектроніці, накопичення і обробки одержаних даних, набування навичок і уміння працювати зі спеціальною літературою з електротехніки і радіоелектроніки. Вивчення курсу передбачає одержання студентом необхідних знань про найбільш розповсюджені пасивні і активні елементи електричних кіл та радіоелектронних схем, принцип дії пристроїв на їх основі, можливості їх практичного застосування. Студент по-винен вміти: застосовувати електротехнічні пристрої та радіоелектронну апаратуру в практичній діяльності; адаптувати стандартні вимірювальні прилади до умов фізичного експерименту, виробничої діяльності та науково-дослідної роботи.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Жеребцов И.П. Основы элетротехники и электроники.-Л.: Энергоатомиздат, 1990. 2. Потемкин В.В. Радиофизика.- М.: Изд. МГУ, 1988. 3. Электроника. Энциклопедический справочник. - М.: Изд. Энциклопедия, 1991. 4. Электронные приборы. Под ред. Г.Г. Шишкина. - М.: Энергоатомиздат,1989. 5. Радіотехніка: Енциклопедичний навчальний довідник. За ред. Ю.Л. Мазора, Є.А. Мачу-

ського, В.І. Правди. - К.: Вища школа, 1999. - 838 с. Викладацький склад: Косяченко Леонід Андрійович - професор кафедри оптоелектроніки, фізичний факу-льтет, доктор фіз. – мат. наук;

39

Собіщанський Борис Максимович – доцент кафедри оптоелектроніки, фізичний фа-культет, кандидат фіз.-мат. наук; Мельник Володимир Васильович – доцент кафедри оптоелектроніки, фізичний фа-культет, кандидат фіз.-мат. наук; Склярчук Валерій Михайлович – доцент кафедри оптоелектроніки, фізичний факу-льтет, кандидат фіз-мат. наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації та лабораторний практикум (лабораторні роботи), самостійна робота студента. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді, захист лабораторних робіт; підсумкове: залік (лабораторний практикум), екзамен (письмовий, усний).

ТЕОРЕТИЧНА МЕХАНІКА ТА ОСНОВИ МЕХАНІКИ СУЦІЛЬНИХ СЕРЕДОВИЩ

Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.15 Курс 3; семестр 5; всього годин – 234; на тиждень - 8 год. (5лекц., 3пр.); 6,5кредита. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: дати студентам систематичний виклад теоретичної механіки і основ

механіки суцільних середовищ. Студенти повинні оволодіти фундаментальними поняття-ми і законами механіки Ньютона –Галілея, законами зміни і збереження імпульсу, момен-ту імпульсу, і енергії, рівняннями Лагранжа, Гамільтона і Гамільтона-Якобі для класу уза-гальнено-потенціальних сил, а також основами законів механіки суцільних середовищ.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: основнi поняття класи-чної механiки (матерiальна точка, простiр, час, сила, маса, інерціальні й неiнерцiальнi сис-теми вiдлiку), принцип вiдносностi Галiлея, закони Ньютона; закони збереження та iнтеграли руху, рiвняння руху в неiнерцiальнiй системi вiдлiку, принцип найменшої дiї; рiвняння Лагранжа; поняття узагальнених сил та узагальнених координат, функцiю Гамiльтона поняття фазового простору, канонiчнi змiннi i канонiчнi перетворення, дужки Пуассона, теорему Лiувiлля, функцiю дiї i рiвняння Гамiльтона-Якобi; поняття про коли-вання, ознаки стiйкостi положення рiвноваги, метод Крилова-Боголюбова у теорiї нелі-нійних коливань, тензор iнерцiї, кути Ейлера, рiвняння руху твердого тiла; поняття iдеальної i в’язкої рiдини, рiвняння неперервностi, рiвняння Ейлера та Нав’є-Стокса, закон Бернуллi, поняття потоку енергiї та iмпульсу; тензор напруг i деформацiї, узагальнений закон Гука, рiвняння Ламе, поняття про пружнi хвилi.

На основі набутих знань студент повинен вміти: інтегрувати рівняння руху частки, яка знаходиться пiд дiєю заданих сил; знаходити величини, якi зберiгаються, для частин-ки, що рухається у заданому полi; знаходити формули перетворення для радiус-вектора швидкостi, прискорення матерiальної точки, що переходить з однiєї системи вiдлiку в iншу; виводити рiвняння Лагранжа з принципу найменшої дiї; складати функцiї Лагранжа i Гамiльтона для заданої системи матерiальних точок у декартових, сферичних та цилiндричних координатах; iнтегрувати рiвняння Лагранжа i рiвняння Гамiльтона у де-яких простих випадках; обчислювати момент iнерцiї тiла певної форми вiдносно заданої осi; за допомогою методу Крилова-Боголюбова iнтегрувати рiвняння для слабо нелiнiйних коливань; записувати рiвняння Ейлера i Нав’є-Стокса у сферичних та цилiндричних коор-динатах; визначати поле швидкостей в’язкої нестисливої рідини під дією постійного пере-паду тиску при заданих граничних умовах; знаходити дисперсiйнi рiвняння для пружних хвиль, якi поширюються в iзотропному твердому тілі.

Основні поняття і закони динаміки; загальні теореми динаміки; задача двох тіл і тео-рія розсіяння часток; рух відносно неінерціальних систем відліку; рівняння Лагранжа; лі-нійні коливання; нелінійні коливання; динаміка твердого тіла; рівняння Гамільтона; осно-ви механіки суцільних середовищ.


40

1. Ольховський И.И. Курс теоретической механики для физиков. – М.: Из-во Московского университета, 1978. – 574 с.

2. Ландау Л.Д., Лифшиц Е.М. Механика. – М.: Наука, 1988. – 208 с. 3. Ландау Л.Д., Лифшиц Е.М. Механика сплошных сред. – М.: Гостехиздат, 1965. – 795 с. 4. Ольховский И.И., Павленко Ю.Г., Кузьменков Л.С. Задачи по теоретической механики

для физиков. - М.: Из-во Московского университета, 1977. – 389 с. 5. Кошкин Г.Л., Сербо В.Г. Сборник задач по классической механике. М.: Наука, 1977.

Викладацький склад: Гуцул Іван Васильович – професор кафедри теоретичної фізики, доктор фіз. – мат. наук, декан фізичного факультету. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації, практичні заняття, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді; підсумкове: екзамен.

ЕЛЕКТРОДИНАМІКА Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.16 Курс 3; семестр 6; всього годин – 252; на тиждень - 7 год. (5лекц., 2пр.); 7 кредитів. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: полягає в тому, щоб студенти оволоділи положеннями класичної елек-

тродинаміки та спеціальної теорії відносності, їх математичним апаратом, основними фі-зичними поняттями.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: принцип вiдносностi Ейнштейна, поняття iнтервалу, власного часу, перетворення Лоренца; поняття чоти-рьохмiрного вектора, чотирьохмiрного тензора, зв'язок мiж енергiію, iмпульсом i швидкiстю; релятивiстськi функцiї Лагранжа i Гамiльтона для зарядженої частинки в еле-ктромагнiтному полi; тензор електромагнiтного поля, тензор енергiї-iмпульсу, рiвняння Максвелла, хвильове рiвняння, вектор Пойтинга; дипольне випромiнювання магнетикiв, дипольне та квадрупольне випромiнювання; повний та диференцiальний перерiз розсiяння, формулу Томпсона; поняття про макроскопiчне поле у середовищi, рiвняння Максвелла для усереднених полiв, матерiальнi рiвняння, поняття iдеальних провiдникiв, скiн-ефект; коефiцiєнти iндукцiї i самоiндукцiї у лiнiйних ланцюгах, основи електроди-намiки у середовищах, що рухаються; рiвняння магнiтної гiдродинамiки, електричнi особ-ливостi плазми, поняття фазової i групової швидкостi електромагнiтних хвиль; закони вiдбивання i заломлення електромагнiтних хвиль на межi роздiлу двох середовищ, форму-ли Френеля. На основі набутих знань студент повинен вміти: з релятивiстської функцiї Лагранжа одержувати рiвняння руху зарядженої частинки в електромагнiтному полi i iнтегрувати їх у випадках постiйних та однорiдних полiв; за допомогою тензора електро-магнiтного поля знаходити формули перетворення для електромагнiтного поля при пере-ходi до iнерцiальної системи координат, що рухається; записувати рiвняння Максвелла у чотиримiрнiй формi; знаходити iнтенсивнiсть дипольного випромiнювання заданої систе-ми зарядiв; методом електричних вiдображень знаходити потенцiал i напруженiсть елект-ричного поля, створюванi системою точкових зарядiв, що розташованi поблизу провiдних поверхонь; визначати магнiтне поле стацiонарних струмiв для вiдомої конфiгурацiї провiдникiв; розв'язувати рiвняння електростатики i магнiтостатики при заданих гранич-них умовах; знаходити дiелектричну проникнiсть, фазову i групову швидкостi високочас-тотних електромагнiтних хвиль у розрiдженiй плазмi.

Електростатика; магнітостатичні явища у вакуумі; електромагнітні процеси у вакуумі; спеціальна теорія відносності; закони електродинаміки в коваріантній формі; ме-ханіка спеціальної теорії відносності; електромагнітні хвилі; поле рухомих зарядів та ви-промінювання; електродинаміка суцільного середовища; поширення електромагнітних

41

хвиль в речовині; дисперсія діелектричної проникності; електромагнітне поле у резонато-рах та хвилеводах;

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Левич В.Г. Курс теоретической физики. М.Физматгиз, 1962, 695с. 2. Тамм И.Е. Основы теории электричества. М. Наука, 1989, 504с. 3. Сугаков В.Й. Електродинаміка. Київ, Вища школа, 1974, 271с. 4. Матвеев А.Н. Электродинамика и теория относительности. М. Высшая школа. 1964,

424с. 5. Федорченко А.М. Теоретична фізика. Т.1. Класична механіка і електродинаміка. Київ.

Вища школа, 1992, 535с. 6. Джексон. Д. Класическая электродинамика. М. 1965. 7. Ландау Л.Д., Лифшиц Е.М. Теория поля. М. 1973. 8. Ландау Л.Д., Лифшиц Е.М. Электродинамика сплошных сред. М. 1973. 9. Пановский В., Филипс М. Классическая электродинамика. М., 1963.

Викладацький склад: Головацький Володимир Анатолійович – професор кафедри теоретичної фізики, фі-зичний факультет, доктор фіз. – мат. наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації, практичні заняття, самостійна робота студента. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді; підсумкове: екзамен.

КВАНТОВА МЕХАНІКА Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.17 Курс 4; семестр 7; всього годин – 216; на тиждень - 8 год. (5лекц., 3пр.); 6 кредитів. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: дати студентам глибоке розуміння закономірностей мікросвіту. Сту-

дент повинен оволодіти загальним математичним апаратом квантової механіки і вміти ви-користовувати його в релятивістському та нерелятивістському випадках, вміти практично застосовувати його і на цій основі отримати чіткі уявлення про фізичну природу явищ, що підкоряються квантовим закономірностям. Студенти повинні навчитися використовувати наближені методи квантової механіки та методи квантової механіки багатьох частинок. Важливим є вміння студентів інтерпретувати квантові процеси.

Основні поняття квантової механіки; зміна квантових станів з часом; найпростіші застосування квантової механіки; елементарна теорія представлень; рух квантової частин-ки в полі центральних сил; наближені методи квантової механіки; теорія квантових пере-ходів під дією зовнішнього збурення; власний механічний і магнітний моменти електрона (спін); основи релятивістської квантової теорії; квантова теорія систем, які складаються із однакових часток; елементарна теорія молекул; квантова теорія розсіювання.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Вакарчук І.О. Квантова механіка. – Львів: Вид. Львів. держ. ун-ту, 1998. – 616 с. 2. Юхновський І.Р. Основи квантової механіки. – Київ: Либідь, 1995. – 352 с. 3. Давыдов О.С. Квантовая механика. – М: Наука, 1973. – 704 с. 4. Ландау Л.Д., Лифшиц Е.М. Квантовая механика. – М.: Наука, 1974. – 752 с. 5. Блохинцев Д.И. Основы квантовой механики. – М.: Высшая школа, 1963. – 620 с. 6. Соколов А.А., Тернов И.М., Жуковский В.И. Квантовая механика. – М.: Наука, 1979. –

528 с. 7. Фок В.А. Начала квантовой механики. – М.: Наука, 1976. – 376 с. 8. Мессиа Альберт. Квантовая механика. Том 1, 2. – М.: Наука, 1978.

Викладацький склад:

42

Ткач Микола Васильович – професор кафедри теоретичної фізики, фізичний факуль-тет, доктор фіз. – мат. наук; Войцехівська Оксана Миколаївна – доцент кафедри теоретичної фізики, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття, індивідуа-льні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді; підсумкове: екзамен.

ТЕРМОДИНАМІКА І СТАТИСТИЧНА ФІЗИКА Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.18 Курс 4; семестр 8; всього годин – 216; на тиждень - 9 год. (6лекц., 3пр.); 6 кредитів. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: дати студентам детальне розуміння поведінки різних макроскопічних

систем у стані термодинамічної рівноваги. Студенти повинні оволодіти загальними мето-дами вивчення фізичних систем і явищ та вміти використовувати їх для дослідження сис-тем як на уявленнях класичної статистичної фізики, так і з точки зору квантових законо-мірностей руху і взаємодії об'єктів. Студенти повинні навчитися використовувати статис-тичні закономірності поведінки мікрооб'єктів при визначенні мікростану у квантовій ста-тистиці, а також застосувати різні математичні методи для розв'язання прикладних задач фізики.

Основні поняття макро- і мікроскопічного підходу до вивчення систем; основні по-ложення класичної статистичної фізики; статистичне обґрунтування термодинаміки; влас-тивості ідеальних систем; властивості неідеальних систем; основи квантової статистичної фізики ідеальних систем; основи квантової статистичної фізики неідеальних систем.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Самойлович А.Г. Термодинамика и статистическая физика. – М.: ГИТТЛ, 1955. – 368 с. 2. Ландау Л.Д., Лифшиц Е.М. Статистическая физика. – М.: Наука, Часть 1, 1995. – 208 с,

Часть 2, 1978. – 448 с. 3. Румер Ю.Б., Ривкин М.Ш. Термодинамика, статистическая физика и кинетика. – М.:

Наука, 1977. – 552 с. 4. Ансельм Ф.И. Основы статистической физики и термодинамики. – М.: Наука, 1973. -

424с. 5. Терлецкий Я.П. Статистическая физика. - М.: Высшая школа, 1966. - 236с. 6. Кобилянский Б.В. Статистична фізика. – Київ: Вища школа, 1972. - 244с. 7. Фейнман Р. Статистическая механика. - М.: Мир, 1978. - 408с. 8. Киттель Ч. Статистическая физика. М.: Наука, 1977. - 337с.

Викладацький склад: Гуцул Іван Васильович – професор кафедри теоретичної фізики, доктор фіз. – мат. наук, декан фізичного факультету; Маханець Олександр Михайлович – доцент кафедри теоретичної фізики, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук; Фартушинський Ростислав Богданович – асистент кафедри теоретичної фізики. Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття, індивідуа-льні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді; підсумкове: екзамен.

АСТРОФІЗИКА Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.19

43

Курс 2; семестр 3; всього годин – 54; на тиждень - 2 год. (2лекц.); 1,5 кредити. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: студент повинен освоїти основні данні про будову Всесвіту, основні

фізичні та хімічні характеристики небесних об’єктів, закони руху небесних тіл; познайо-митися з сучасними астрономічними відкриттями.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: сукупність питань, які розглядаються астрономією, від загальної картини зіркового неба до найновіших досяг-нень сучасної астрофізики, а також розуміти специфіку процесів, які відбуваються у Все-світі, умови для яких неможливо створити у земних лабораторіях. На основі набутих знань студент повинен вміти: виділяти загальне та особливості проявлення фізичних за-конів на Землі і в космосі, визначати основні астрономічні параметри небесних об’єктів, проводити найпростіші спостереження, орієнтуватися у сучасній астрономічній інформа-ції.

Загальна картина будови Всесвіту; небесна сфера, системи небесних координат; ви-мірювання часу; будова сонячної системи і рухи планет; елементи теоретичної та практи-чної астрофізики; Сонце; сонячна система; звичайні зорі; пульсуючі та еруптивні змінні зорі; наша галактика; позагалактична астрономія.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Бакулін П.И., Кононович.Э.В., Мороз В.И. Курс общей астрономии. Учебник. 5-е изд. –

Москва: Наука, 1983. – 560с. 2. Климишин І.А. Астрономія. Підручник. – Львів: Світ, 1994р. – 382с. 3. Мартынов Д.Я. Курс общей астрономи. Учебник. 3-е изд. – Москва: Наука, 1979. – 640с. 4. Соболев В.В. Курс теоретической астрофизики. Учебник. 3-е изд. – Москва: Наука,

1985. – 504с. 5. Воронцов-Вельяминов Б.А. Сборник задач и практических упражнений по астрономии.

7-е изд. – Москва: Наука, 1977. – 271с. 6. Шкловский И.С. Звезды. Их рождение, жизнь и смерть. – Москва: Наука, 1984. – 384с.

Викладацький склад: Гуцул Василь Іванович – асистент кафедри теоретичної фізики, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольна робота, колоквіум, усне опитування; підсумкове: екзамен (усний).

ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.20 Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Попередні умови: необхідні загальні знання з ботаніки та зоології, фізики, хімії. Мета курсу: студент повинен знати функціональні складові і зв’язки біосфери, за-

гальні принципи взаємодії організмів між собою та з факторами навколишнього середо-вища, основні екологічні проблеми сьогодення та причини їх виникнення; вміти вільно оперувати екологічними термінами та поняттями, розуміти основні екологічні принципи, правила і закони екології, вільно застосовувати їх при аналізі й вирішенні певних екологі-чних ситуацій і задач. Засвоїти теоретичні та практичні аспекти екології, основні поняття сучасної екологічної науки, вивчити закономірності впливи людини на біосферу та шляхи її захисту.

Екологія її предмет і завдання; середовище існування організмів та екологічні фак-тори; екологія популяцій та угруповань; вчення про екосистеми; ноосфера; еволюція вза-ємовідносин людини і природи; глобальна екологія; принципи раціонального природоко-

44

ристування; правові аспекти охорони навколишнього природного середовища; міжнарод-не співробітництво у галузі охорони природи; екологічна культура та освіта.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Білявський Г.О. Основи екологічних знань. – К.: Либідь, 1995. – 228 с. 2. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. – К.:Либідь,

1995. – 368 с. 3. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього середовища. – Київ, 2000. – 272 с. 4. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник / за ред. К.М. Ситникаю –

К.: Вища школа, 2001. – 358 с. 5. Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 2000. – 500 с.

Викладацький склад: Баглей Оксана Василівна – асистент кафедри загальної та експериментальної еколо-гії, біологічний факультет. Талах Марія Віталіївна – асистент кафедри загальної та експериментальної екології, біологічний факультет. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: реферати, письмове тестове опитування. підсумкове: залік.

БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ (БЖД) Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.21 Курс 4; семестр 8; всього годин – 54; на тиждень - 2 год. (лекц., пр.); 1,5 кредити. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: забезпечити відповідно сучасним вимогам знання студентів про зага-

льні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій мирного ча-су, можливий вплив на життя і здоров’я людини. Сформувати необхідні в майбутній прак-тичній діяльності вміння і навички для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, захисту людей та навколишнього середовища.

На основі отриманих теоретичних знань і практичних навичок навчити студентів ідентифікувати потенційні небезпеки, визначити небезпечні, шкідливі та вражаючі факто-ри, що формуються джерелами цих небезпек; планувати заходи щодо створення здорових і безпечних умов життя та діяльності; запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їх виникнення приймати адекватні рішення спрямовані на їх ліквідацію.

Середовище проживання; небезпечні і шкідливі фактори середовища проживання; виробниче середовище; надзвичайні ситуації мирного і воєнного часу; оцінка обстановки надзвичайних ситуаціях; захист населення у надзвичайних ситуаціях; стійкість роботи промислових об’єктів у надзвичайних ситуаціях; ліквідація наслідків надзвичайних ситуа-цій.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Жалібо Є.П., Завіруха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. - К.: Каравелла,

2001. 2. Чирва Ю.О., Баб’як О.С. Безпека життєдіяльності - К.: Атіка, 2001. 3. Безпека життєдіяльності . Навчальний посібник за ред. В.Г. Цапка. - К.: Знання-Прес,

2003. 4. Дуднікова І.І. Безпека життєдіяльності - К.: Видавництво Європейського університету,

2002. 5. Пістун І.І. Безпека життєдіяльності. – Суми: Університетська книга, 2000.

Викладацький склад: Козік Наталія Миколаївна – старший викладач кафедри здоров’я людини, спортивної рекреації та фітнесу, факультет фізичної культури та здоров’я людини.

45

Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття, індивідуа-льні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, усне опитування; підсумкове: залік в усній формі.

ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ Шифр дисципліни – 6.070102/00/2.22 Курс 2; семестр 3; всього годин – 54; на тиждень - 2 год. (2лекц.); 1,5 кредити. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: ознайомити студентів з можливими причинами нещасних випадків,

професійних захворювань, аварій, вибухів, пожеж, а також заходами усунення цих при-чин. Надати знання про потенціальні небезпеки, методи аналізу причин виробничого тра-вматизму, заходи безпечного проведення робіт і профілактики професійних захворювань і отруєнь, організації охорони праці на підприємствах, установах і організаціях.

Система охорони праці; основи контролю за дотриманням техніки безпеки і охорони праці; нормативні і організаційно-методичні основи системи управління охороною праці; основні нормативні документи з охорони праці; порядок ведення документації з охорони праці і техніки безпеки в структурних підрозділах; вимоги правил техніки безпеки і охорони праці щодо обладнання робочих місць; правила безпечної роботи; загальний інструктаж та інструктаж на робочому місці з техніки безпеки і охорони праці.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Денисенко Г. Ф. Охрана труда. -М.: Высшая школа, 1985. – 319 с. 2. Охрана труда в машиностроении / Под ред. Е. Я. Юдина, С. В. Белова. – М: Наука. -

1983. – 316 с. 3. Макушин В. Г. Совершенствование условий труда на промышленных предприятиях. –

М.: Радио и связь, 1981. - 301 с. 4. Павлов С. П., Губонина З. И. Охрана труда в приборостроении. - М.: Радио и свіязь,

1982. - 230 с. 5. Охрана труда в электроустановках / Под ред. Б. А. Князевского. - М.: Высшая школа,

1980. - 290 с. Викладацький склад: Бабюк Анатолій Васильович - доцент кафедри безпеки життєдіяльності, факультет фізичної культури та здоров’я людини. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, усні відповіді; підсумкове: екзамен.

ХІМІЯ Шифр дисципліни – 6.040203/00/2.23 Курс 1; семестр 1; всього годин – 72; на тиждень - 2 год. (2лекц.); 2 кредити. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика»

Мета курсу: забезпечити студентів такими знаннями з хімії, як розділу природознавс-тва: хімічні системи, компоненти і фази; агрегатні стани; зміст фазового фізико-хімічного аналізу.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: властивості елементів простих речовин та їх сполук; термодинаміку систем (рівняння стану термодинамічної си-стеми, теплоємність, перший закон термодинаміки); закон діючих мас, спрямованість хі-мічних реакцій, другий закон термодинаміки; хімічну кінетику та рівновагу; елементи фі-

46

зико-хімічної механіки, хімічної та дифузійної кінетики; термодинаміку фаз змінного складу та статистичну термодинаміку дефектів; зміст фазового фізико-хімічного аналізу.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Ормонт Б.Ф. Введение в физическую химию и кристаллохимию полупроводников:

Учеб. пособие для студентов техн. Вузов / Под ред. В.М.Глазова.- 3-є изд., испр. и доп. - М.: Высшая школа, 1982. - 528 с.

2. Киреев В.А. Краткий курс физической химии. Издание пятое, стереотипное.- М.: Химия, 1978. - 624 с.

3. Раранський М.Д., Ткачук П.М. Сплави та їх діаграми стану: Навчально-методичний по-сібник. - Чернівці: Видавництво Чернівецького національного університету "Рута", 2002. - 80 с.

4. Махній В.П., Раранський М.Д. Точкові дефекти в алмазоподібних напівпровідниках. Навч. посібник. - Чернівці: Рута, 2002. - 112 с.

5. Стомберг А.Г., Семченко Д.П. Физическая химия: Учеб. для хим. спец. вузов / Под ред. А.Г. Стомберга. - 4-ое изд., испр. - М: Высшая школа, 2001.-527 с. Викладацький склад: Борук Сергій Дмитрович – доцент кафедри фізичної і аналітичної хімії та екології хімічних виробництв, секція фізичної хімії, кандидат хімічних наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації, самостійна робота студента. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, колоквіум, усні відповіді; підсумкове: екзамен (усний).

ІІІ. Цикл професійної та практичної підготовки

Дисципліни нормативної частини.

ПСИХОЛОГІЯ Шифр дисципліни – 6.040203/00/3.01.

Загальна кількість годин – 108 (3 кредити), з них лекцій – 18, практичних занять – 18. Курс вивчається протягом одного семестру. Кількість годин, відведених на один навчаль-ний тиждень: лекцій – 1, практичних занять – 1.

Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Основна мета курсу - визначення основних закономірностей виникнення, функціо-

нування та розвитку психіки. Основні завдання курсу:

1. Вивчення законів психічної діяльності, сутності психічних явищ та їх ролі в пі-знанні людиною самої себе й оточуючого світу, в її діяльності та спілкуванні, індивідуа-льно-психологічних особливостях людини та її особистості. 2. Навчання майбутніх спеціалістів використовувати психологічні знання на практи-ці, тобто у різноманітних сферах життєдіяльності – в організації оптимальних умов праці, навчання та виховання, вирішенні особистих проблем. 3. Формування у студентів високого рівня психологічної культури, як невід’ємного чинника загальнолюдської культури на основі їх психологічної грамотності та компетент-ності.

Опис. Дисципліна передбачає розгляд наступних тем: Предмет психології. Основні напрями в сучасній психології. Методи психології. Розвиток психіки і свідомості. Розвиток психіки на різних етапах еволюції тваринного світу. Виникнення та історичний розвиток людської свідомості. Психологія особистості. Розвиток і виховання особистості. Соціальні групи. Міжособистісні стосунки у групі. Психологічна сумісність і конфлікт у міжособистісних

47

стосунках. Психологічний аналіз діяльності. Основні різновиди діяльності. Мова і мов-лення. Спілкування. Увага. Відчуття. Сприймання. Мислення. Уява. Пам’ять. Емоції і по-чуття. Воля. Індивідуально-психологічні особливості особистості. Темперамент. Здібності. Характер.

Бібліографія: 1. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості. – Харків: Фоліо, 1996. –

237с. 2. Данилова Е.Е. Практикум по возрастной и педагогической психологии. – М.:

AcademiA, 1998. – 160 с. 3. Дмитренко А.К., Чуйко Г.В. Основи гуманістичної психології: Навчально-

методичний посбіник. – Чернівці: Прут, 2002. – 268 с. 4. Дружинин В.Н. Психология общих способностей – СПб.: Издательство “Питер”,

2000. – 368 с. 5. Дьяченко М.И. Психологический словарь-справочник. – Мн:Харвест, 2001. – 576с. 6. Заброцький М.М. Вікова психологія: Навчальний посібник. – 2-ге видання.—К.:

МАУП, 2002. – 104с. 7. Ковалёв В.И. Мотивы поведения и деятельности. - М.: Наука, 1988.- 192с. 8. Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание. - М.: Изд. полит. литерату-

ры, 1984.-335 с. 9. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. – К.:

Радянська школа, 1989. – 608с. 10. Майерс Д. Социальная психология: Учеб. пособие / Пер. с англ. – СПб : Питер,

1997. – 684 с. 11. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – Видання друге, пе-

рероблене та доповнене. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 272с. 12. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія,

методи, програми, процедури. Навчальний посібник для вищої школи. – К.: Науко-ва думка, 1998. – 226с.

13. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: [В 2т.]. – К.: Форум, 2002. – Т.1. – 319с.

14. Немов Р.С. Психология.- В 3-х кн.- М.: Просвещение. Владос, 1995.- 568 с. 15. Основи психології: /За заг.ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. –Вид. 5-те, стереотип.

– К.:Либідь, 2002. – 632с. 16. Панюк В., Титаренко Т., Рибалка В. Та ін. Основи практичної психології. – К.: Ли-

бідь, 1999. – 533 с. 17. Петренко В.Ф. Психосемантика сознания. – М.: МГУ, 1988. – С.207. 18. Психологія /За ред. Г.С. Костюка. – К.: Рад. школа, 1968. – 572с. 19. Психологія і педагогіка життєтворчості: Навчально-методичний посібник /

Ред.рада: В.М.Доній, Г.М.Несен, Л.В.Сохань, І.Г.Єрмаков та інші. – К., 1996. – 792с.

20. Равен Дж. Компетентность в современном обществе: выявление, развитие и реали-зация: Перевод с английского. – М.: «Когито-Центр», 2002. – 396с.

21. Рибалка В. Концепції особистості у вітчизняній психології. //Психолог. К.: Видав-ничий дім «Шкільний світ»., 2003. -- №52. – С.1-20.

22. Рибалка В.В. Методологічні питання наукової психології. – К.: Ніка-Центр. 2003. – 204с.;

23. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. М.: Прогресс -Универс, 1994.-480 с.

24. Роменець В.А. Історія психології ХІХ – початку ХХ століття: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1995. – 614с.

25. Собчик Л.Н. Введение в психологию индивидуальности. – М.: Институт приклад-ной психологии, 2000. – 512с.

48

26. Справочник по психологии и психиатрии детского и подросткового возраста / под ред. Циркина С.Ю.- СПб.: Питер , 1999. – 480 с.

27. Степанов С.С. Психология в лицах.- М.:ЭКСМО- Пресс, 2001.-384 с. 28. Татенко В.А. Психология в субьектном измерении. – К.: Просвіта, 1996. – 403с.

Викладацький склад. Чаплак Ян Васильович, доцент кафедри психології, факультет педагогіки, психології та соціальної роботи.

Методика викладання та методи навчання. В процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викла-дання та методи навчання, зокрема лекції (вступні, тематичні, підсумкові), семінарські за-няття (у формі круглого столу, ділової гри, конференції), консультації (індивідуальні, гру-пові, колективні).

Оцінювання. В процесі викладання “Загальна психологія” реалізуються різні форми поточного контро-лю (опрацювання і аналіз монографій та наукових статей, присвячених проблемам курсу; виконання практичних завдань; розв’язування психолого-педагогічних задач; написання рефератів), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного (чи письмового) заліку. Викладання курсу може здійснюватися також російською мовою. Дана дисципліна відповідає 3 кредитам.

ПЕДАГОГІКА

Шифр дисципліни – 6.040203/00/3.02. Курс – 4; семестр 7; всього годин – 90, на тиждень – 2 год. (л/пр.); 2,5 кредитів. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: забезпечити знаннями студентів: мети, завдань, принципів організації

та управління на основі нормативних документів з організації системи освіти; вимогами до планування, організації та контролю навчально-виховним процесом; забезпечити вмін-нями вивчати особливості розвитку школяра та класного колективу; вивчати та впрова-джувати нові педагогічні технології з організації навчально-виховного процесу; здійсню-вати поточне та перспективне планування педагогічної діяльності тощо.

На основі отриманих теоретичних знань з теорії навчання, виховання та управління си-стемою освіти виробити в студентів уміння: організувати навчально виховну роботу в школі та інших навчальних закладах; проводити психодіагностику здібностей, нахилів, мотивації проти неуспішності та інших індивідуальних якостей дітей різного віку; ви-значати конкретні навчально-виховні завдання, виходячи із загальної мети виховання; проводити позакласну та позашкільну виховну роботу з учнями і спрямовувати процес їх самовиховання; вивчати, використовувати та розповсюджувати педагогічний досвід. Для засвоєння курсу пропонується використати літературу:

1. Фіцула М.М. Педагогіка. – К., 2002. 2. Зайченко І.В. Педагогіка. – Чернігів, 2004. 3. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. – К., 2001. 4. Волкова Н.П. Педагогіка. – К., 2001. 5. Подласый И.П. Педагогика. – М., 1996. 6. Дроб′язко П.І. Українська національна школа: витоки і сучасність. – К., 1997. 7. Афоніна І.М. Педагогика: курс лекций и семинарских занятий. – Ростов на Дону, 2002. 8. Підласий І.П. Як підготувати ефективний урок. – К., 1989. 9. Бабанский Ю.К. Педагогика. – москва, 1988.

Лектор: Филипчук Василь Степанович – доцент кафедри загальної та соціальної педа-гогіки, факультет педагогіки, психології та соціальної роботи.

49

Методика викладання та методи навчання: лекції, групові семінари, індивідуаль-ні консультації, педагогічні ігри, дискусії.

Оцінювання: іспит (письмовий, усний). Розподіл кредитів: згідно з навчальним планом факультету.

ОСНОВИ МЕДИЧНИХ ЗНАНЬ.

Шифр – 6.040203/00/3.03. Курс –3; семестр – 5; всього годин – 90; на тиждень – 2 години; (пр); 2,5 кредити

Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Цілі та завдання: оволодіння майбутніми педагогами знаннями і уміннями, які б сприяли охороні здоров’я дітей, формуванню здорового способу життя, забезпечували надання першої медичної допомоги в загрозливих ситуаціях, догляд за хворими і потерпілими.

Для засвоєння дисципліни вивчаються такі розділи: - анатомо-фізіологічні основи медицини; - загальний догляд за хворими; - долікарська допомога при захворюваннях і отруєннях; - інфекційні хвороби та дитячі інфекції; - медична допомога при травмах; - охорона материнства ти дитинства. Додається перелік практичних навичок по загальному догляду за хворими.

Для засвоєння курсу пропонується перелік джерел: 1. Посібник “Основи медичних знань” І та ІІ частини (ред. проф. Стащука В.Ф.).

Чернівці, “Рута”, 2002-2003. 2. 2.Буянов В.М. “Первая медицинская помощь” М. “Медицина”, 1982 . 3. Все по уходу за больными в больнице и дома (под ред. акад. Никитина Ю.П.,

Маштакова Б.П.) М. ГЭОТАР Медицина – 1999. 4. Петрик О.І. “Медична допомога при травмах” Львів, “Світ”, 1992. 5. Медицина дитинства (кол. авторів), К. “Здоров”я”, 1994.

Викладацький склад: Луканьова Світлана Михайлівна, к.м.н., доцент. Ст. викладачі: Пилип Галина Миколаївна Козік Наталія Миколаївна

Методика викладання та методи навчання: групові практичні заняття, рефе-ративна робота студентів.

Оцінювання: залік в усній формі.

МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКИ ТА ІНФОРМАТИКИ Шифр – 6.040203/00/3.04. Курс –3; семестр – 6; всього годин – 162; на тиждень – 3 години; (2 л., 1 лаб.); 4,5

кредити Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета викладання дисципліни: вивчення студентами наукових і психолого-

педагогічних основ, структури і змісту курсу фізики середніх і вищих учбових закладів; надання студентам знань методів і засобів навчання фізики, формування діалектико-матеріалістичного світогляду; вироблення умінь проводити науково-методичний аналіз дидактичного матеріалу, вибирати методичні заходи навчання з врахуванням особливос-тей учбового матеріалу і профілю учбового закладу, планувати учбово-виховну роботу з предмету; прищеплювати студентам навиків проведення учбового фізичного експеримен-ту; використання технічних засобів навчання і комп’ютерних технологій; підготовка сту-дентів до проведення занять в середній загальноосвітній і професійній школі з викорис-танням комп’ютерних технологій, алгоритмізації задач і технології програмування.

50

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання нау-кових і психолого-педагогічних основ, структури і змісту курсу фізики середніх і вищих учбових закладів;

уміння проводити науково-методичний аналіз дидактичного матеріалу, вибирати ме-тодичні заходи навчання з врахуванням особливостей учбового матеріалу і профілю учбо-вого закладу; планувати учбово-виховну роботу з предмету, використовувати технічні за-собів навчання і комп’ютерні технології для підготовки до проведення занять в школі.

Вивчення курсу здійснюється за трьома змістовими модулями: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКИ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ І ЇЇ РОЗВИТОК» НЕ 1.1 Методика вивчення фізики як педагогічної науки. Короткий нарис розвитку

фізики і її актуальні проблеми. Зв’язок з життям і політехнічне навчання в процесі ви-вчення фізики. Індукція, дедукція, аналогії і моделі в навчанні фізики. Словесні методи навчання. Записи і малюнки на дошці. Проблеми навчання фізики. Технічні засоби в на-вчанні фізики.

НЕ 1.2. Методика і техніка шкільного фізичного експерименту. Учбовий фізич-ний експеримент, його задачі і система. Демонстраційний експеримент. Методика і техні-ка підготовки і проведення демонстрацій. Фронтальні лабораторні роботи і досліди. Фізи-чний практикум.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «РОЗВ'ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ З ФІЗИКИ»

НЕ 2.1. Фізичні задачі як засіб навчання і виховання. Місце фізичних задач в учбо-вому процесі. Види задач і способи їх розв’язування.

НЕ 2.2 Форми організації учбових занять з фізики. Типи і структура уроків з фізи-ки. Системи учбових занять. Урок фізики в світлі ідей навчання, що розвивається.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 «ДРУГА СТУПІНЬ ВИВЧЕННЯ ФІЗИКИ В ШКОЛІ»

НЕ 3.1. Факультативні курси. Поглиблене вивчення фізики. Педагогічна доціль-ність диференціації навчання фізики і її можливі форми.

НЕ 3.2. Позакласна робота з фізики. Зміст і форми позакласної роботи з фізики. Система побудови і зміст курсу фізики загальноосвітньої середньої школи.

НЕ 3.3. Друга ступінь вивчення фізики в школі. Механіка. Молекулярна фізика. Електродинаміка. Коливання і хвилі. Фізика атомного ядра.

Основна література до курсу: 1. А.И. Бугаева „Методика преподавания физики в средней школе” М. Просвещение

1981. 2. К.В. Альбін, М.С. Білий і ін. „Методика викладання фізики” К. Вища школа 1970. 3. Э.Е. Эвенчик, С.Я. Шаман, В.А. Орлов „Методика преподавания физики в средней

школе”. Механика. М. Просвещение 1986. 4. „Методика преподавания физики в 7-8 классах средней школы” под. Ред.. Усовой

М. Просвещение 1980. 5. В.А. Сухомлинський „Сто советов учителю” К.1984. 6. Малофеев Р.И. „Творческие задания по физике в VI-VII классах” М. Просвещение

1971. 7. Ланина И.Я. Внеклассная работа по физике. М. Просвещение 1977. 8. Внеурочная работа по физике. Под редак. О.Р. Кабардина. М. Просвещение, 1983. 9. Кабардин О.Р. , Орлова В.А. „Методика факультативных занятий по физике”. М.

Просвещение, 1983. 10. Махмутов М.И. „Проблемное обучение”. М. Педагогика, 1975. 11. Методика преподавания физики в средней школе. Под ред.. Е.С. Каменецкого, А.Л.

Ивановой. М. Просвещение, 1987. 12. Самсонова Г.В. Методика викладання фізики. К. Радянська школа. 1980.

51

13. Колтунова В.І. „Між предметні зв’язки у викладанні природничо-математичних дисциплін”. Рад. Школа. 1981.

14. Реалізація між предметних зв’язків під час вивчення фізики. Серед. Спец. Освіта 1989.

15. Малофеев Р.И. Проблемное обучение в средней школе. М. Просвещение. 1980. 16. Каменецкий С.Е., Орехов В.П. Методика решения задач по физике в средней шко-

ле. М. Просвещение 1987. 17. Розв’язування задач з фізики в середній школі. Методичні вказівки

Іванчук Р.Д. Чернівці 2002р. Викладацький склад: Ніцович Ольга Володимирівна – асистент кафедри термо-

електрики, кандидат фіз.-мат. наук Оцінювання: екзамен.

ІСТОРІЯ ФІЗИКИ

Шифр 6.040203/00/3.05 Курс 2, 3 семестр, 36 год. (1 л.), 1 кредит. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета: студенти повинні знати історію виникнення і розвитку фізики.

Зміст: Розділ перший. Виникнення фізики від древності до Ньютона. Антична натурфіло-

софія. Аристотель. Виникнення атомістики. Демокріт. Зародження механіки. Архімед. Епоха відродження Наукова революція. М. Копернік. Розвиток фізики в XVII ст.. І.

Ньютон. Розділ другий. Розвиток основних напрямів класичної фізики. Молекулярна фізика і

теплота. Оптика. Р.Юнг., О.Френель. Електрика і магнетизм. Виникнення електродинаміки. М.Фарадей. Електромагнітна теорія Д.Максвела. ви-

никнення і розвиток термодинаміки. Джоуль, Гельмгольц, Майер. Молекулярно-кінетична теорія. Больцман. Класична електронна теорія. Лоренц,

Дж.Томсон. роботи по вивченню будови речовини. Розділ третій. Основні напрямки розвитку фізики в XX ст.. Теорія відносності. Гіпо-

теза квантів. Планк, Бор, Резерфорд. Виникнення квантової механіки. Л.де-Бройль, Е.Шредінгер, В.Паулі, В.Гайзенберг, П.Дірак.

Виникнення ядерної фізики. Ядерні реакції. Розвиток фізики твердого тіла. Розвиток фізики в Україні. Фізичні дослідження і Чернівецькому університеті. Найвидатніші досягнення сучасної фізики. Методом викладання є лекції. Лектор: професор Гуцул І.В. Залік в третьому семестрі.

ОСНОВИ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Шифр дисципліни– 6.040203/00/3.06. Курс – 4, семестр 7; всього 72 години, на тиждень 2 год.(л./пр.), 2 кредити. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: сформувати у студентів потребу професійного розвитку за умови ви-

вчення технології самоорганізації педагогічної діяльності та набуття студентами певних знань та умінь. При опануванні даною дисципліною студент повинен знати: суть педаго-гічної діяльності, основні елементи педагогічної майстерності, умови та засоби ефектив-ного педагогічного спілкування, новітні педагогічні технології та педагогічний досвід з

52

відповідної спеціальності; повинен уміти: володіти основами педагогічної техніки, обира-ти стратегію взаємодії з об′єктом (учнем, студентом), адекватно реагувати на педагогічні ситуації й ефективно розв′язувати педагогічні задачі, організовувати взаємини з учнями, батьками, колегами та адміністрацією, відстоювати інтереси загальної справи та ін.

На основі отриманих теоретичних знань та практичних умінь, виробити у студентів потребу та навики організації навчально-виховної діяльності студентів під час прохо-дження педагогічної практики в ЗОШ та інших навчально-виховних закладах, ведення не-обхідної документації тощо.

Для засвоєння курсу пропонується перелік таких джерел: 1. Педагогічна майстерність. За ред. І.А.Зязюна. – к., 1997. 2. Кан-Калик В.А. Учителю об педагогическом общении. – м., 1987. 3. Завязинский В.И. Педагогическое творчество учителя. – м., 1987. 4. Мудрик В.А. Учитель: майстерство и вдохновение. – М., 1986. 5. Скульский Р.П. Учиться быть учителем. – М., 1986. 6. Львова О.Л. Педагогические этюды. – М., 1990. 7. Чорнокозова В.Н., Чорнокозов І.І. Етика вчителя. – К., 1989. 8. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990. 9. Синиця В.О. З чого починається педагогічна майстерність. – К., 1983. 10. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. – К., 1975.

Лектор: Филипчук Василь Степанович – доцент кафедри загальної та соціальної педа-гогіки, факультет педагогіки, психології та соціальної роботи. Методика викладання та методи навчання: лекційні та семінарські заняття, інди-

відуальні консультації, педагогічні ігри, розв′язування педагогічних ситуацій, дискусій, відвідання уроків у школі та інших навчально-виховних закладах; зустрічі з учителями.

Оцінювання: залік Розподіл кредитів: 2 кредити.

МЕТОДИ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ЗАДАЧ У ШКОЛІ

Шифр дисципліни – 6.040203/00/3.07 Курс 2; семестри 3,4; всього годин – 180; на тиждень – 1 сем. 1 год. (1 пр.); 2 сем

2год. (2 пр.); 5 кредитів. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: Ґрунтовне засвоєння курсу фізики в загальноосвітній школі неможливе без засто-

сування теоретичного матеріалу на практиці при розв’язуванні задач або при виконанні лабораторних робіт. Вміння вірно розв’язувати задачу та проводити аналіз розв’язку є чи не найвищим критерієм при оцінюванні глибини вивченого матеріалу.

Метою даного курсу є не стільки стимулювання студента до отримання вірних відповідей при розв’язуванні задач, але й до досконального аналізу процесів, які розгля-даються в задачах та вияснення фізичних явищ, які лежать в їх основі.

Мета даної дисципліни подати основні закони фізики як узагальнення практичного досвіду і експерименту; представити їх у відповідних математичних викладках, адаптова-них до знань математики учнів у середній школі, а також навчити студентів основним ме-тодичним прийомам і навичкам, які дозволяють розв’язувати фізичні задачі в школі.

Ось чому “ Методи розв’язування задач з фізики в школі ” як складова частина загаль-ного курсу фізики має кілька аспектів: курс повинен допомогти студенту відновити в пам’яті основні положення класичної та сучасної фізики; представити фізичні закони в адекватній математичній формі для розв’язку практичних задач не тільки у вказаних обла-стях фізики, а й у системі суміжних прородничо-технічних знань з урахуванням рівня ма-тематичної підготовки учнів в загальноосвітній школі; оволодіти основними методиками розв’язування та аналізу фізичних задач в школі.

53

Завдання курсу: Досягнення вище вказаної мети ставить перед студентами відпові-дні завдання: Відновити в пам’яті основні природні явища, які розглядає класична і сучас-на фізика і фізичні закони, які ці явища описують (в межах об’єму знань, який передбаче-ний сучасними навчальними програмами загальноосвітніх середніх шкіл) навчитись представляти ці фізичні явища у відповідних математичних викладках, адаптованих до рівня математичних знань учнів; оволодіти методами аналізу явищ, представлених в зада-чах, для усвідомлення шляхів і способів їх розв’язку.

Компетенції, якими повинен оволодіти студент: Як результат вивчення курсу “ Ме-тоди розв’язування задач з фізики в школі ” студент повинен вміти: відтворювати мате-матичні моделі найпростіших фізичних явищ і використовувати при цьому необхідний математичний апарат; ефективно застосовувати загальні закони фізики для аналізу та розв’язку конкретних задач; проводити фізичний аналіз отриманих результатів.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Коршак Є.В., Ляшенко О.І., Савченко В.Ф. Фізика. 9 клас. – К.: Ірпінь, 2002. – 232 с. 2. Матвєєв О.М. "Механіка і теорія відносності". К.: "Вища школа", 1993, 288 с. 3. Стрелков С.П. "Механика". М.: Наука, 1975, 559 с. 4. Хайкин С.П. "Физические основы механики". М.: Наука, 1971, 751 с. 5. Чертов А.Г., Воробьев А.А. Задачник по физике. М.: Высш. Школа, 1981 (1988). 6. Коршак Є.В., Ляшенко О.І., Савченко В.Ф. Фізика. 10 клас. – К.: Ірпінь, 2003. – 294 с. 7. Матвеев А.Н. "Молекулярная физика". М.:ВШ, 1981, 360 с. 8. Кикоин И.К., Кикоин И.К. "Молекулярная физика", М.: Наука, 1976, 500 с. 9. Телеснин Р.В. "Молекулярная физика". М.: Наука, 1973. 10. Чертов А.Г., Воробьев А.А. Задачник по физике.М.: Высш. Школа, 1981 (1988). 11. Коршак Є.В., Ляшенко О.І., Савченко В.Ф. Фізика. 10 клас. – К.: Ірпінь, 2003. –

294 с. 12. Яворский Б.М., Детлаф А.А. Курс физики. Т.1 − 2. М.: Высшая школа, 1986 г 13. Яворский Б.М., Детлаф А.А. Курс физики. − М.: Высшая школа, 2001. 14. Чертов А.Г., Воробьев А.А. Задачник по физике. М.: Высш. Школа, 1981(1988). 15. Кармазін В.В., Семенець В.В. Курс загальної фізики. – К.:Кондор,2009.- 785с.

Викладацький склад: Струк Ярослав Михайлович – доцент кафедри ФТТ, канд. фіз.-мат. наук; Олійнич-Лисюк Алла Василівна Михайлович – доцент кафедри ФТТ, канд. фіз.-мат. наук Методика викладання та методи навчання: практичні заняття, індивідуальні кон-

сультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: залік у 4 семестрі.

МОВИ ПРОГРАМУВАННЯ

Шифр дисципліни – 6.040203/00/3.08 Курс 1; семестр 2, всього годин – 72; на тиждень - 2 год. (1лекц., 1лаб.); 2 кредита. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки бакалаврів з напряму «Фізика» Мета курсу: надати студентам уявлення про різноманітність існуючих мов про-

грамування. А також надати можливість ознайомитися з фундаментальними поняттями одних із самих розповсюджених методів високорівневого програмування – структурним, основаним на структурній методології, та об’єктно-орієнтованим, основаним на методоло-гії ООА.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: класифікацію мов про-грамування, основні методи високорівневого програмування, методи збереження та обро-бки інформації.

На основі набутих знань студент повинен вміти: програмувати на мові високого рівня.

54

Класифікація мов програмування по типам задач; класифікація мов програмування за принципом їх орієнтації; модульне програмування; елементи структурного програму-вання; об’єктно-орієнтований підхід в розробці програм; класи в об’єктно-орієнтованому програмуванні; основні засоби розробки класів; відладка, тестування та документування програм; організація розробки програмних систем.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Марков А.И. Программирование и основы алгоритмизации. 2. Мануйлов В.Г. Разработка программного обеспечения на Паскале. под редакцией

и с предисловием А.И. Китова – м.: "Приор", 1996 3. Дал О., Дейкстра Э., Хоар К. Структурное программирование. – М.: Мир, 1975. 4. Миркушин Н.В. Теория языков программирования. Викладацький склад: Ткач Оксана Олександрівна – асистент кафедри ФТТ, фізичний факультет, кандидат

фіз.- мат. наук; Литвинчук Іван Васильович - асистент кафедри ФТТ, фізичний факультет, кандидат

фіз.- мат. наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації, ла-

бораторні роботи, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, захист лабораторних робіт; підсумкове: залік.

ІV. Варіативна частина. Дисципліни за вибором ВНЗ. «Теоретична фізика» (Блок 1)

МЕТОД ВТОРИННОГО КВАНТУВАННЯ У ФІЗИЦІ ТВЕРДОГО ТІЛА

Шифр: 6.040302/00/4.1.01 Курс: четвертий; перший семестр-54 год. (1 л.) 1.5 кредитів, другий семестр-144 год. (2 л., 0,5 с.л.) 4 кредити. Дисципліна вільного вибору вищого навчального закладу. Мета: студенти повинні отримати професійні знання з основних методів розв'язку най-більш важливих фізичних проблем багатьох тіл: методу вторинного квантування та мето-ду функцій Гріна, а також вміти використовувати їх для опису явищ і процесів, що мають місце в твердих тілах (металах та напівпровідниках).

Зміст: Вступ. Завдання і зміст курсу. Метод вторинного квантування як основа вивчення власти-востей твердих тіл. Основи методу вторинного квантування. Задача багатьох тіл та проблеми її розв’язку. Метод канонічних перетворень. Хвильові функції системи багатьох часток у представлені чисел заповнення. Оператори вторинного квантування. Комутаційні співвідношення для операторів вторинного квантування. Теорема Віка-Блоха-Домінісіса. Гамільтоніан систе-ми взаємодіючих часток у представленні вторинного квантування. Оператори поля.. Основи методу функцій Гріна. Функція Гріна для одноелектронного рівняння Шредінгера. Означення функції Гріна. Функція Гріна вільного електрона. Фур’є-образ функції Гріна. Густина станів енергетичного спектру. Операторні функції Гріна. Часові функції Гріна. Зміна квантових станів із часом та її можливі описи. Функції Гріна багаточастинкових си-стем. Часові кореляційні функції та їх спектральне представлення. Двохчасові функції Гріна. Реакція системи на зовнішнє збурення. Функція Гріна системи взаємодіючих час-ток. Коливання атомів кристалічної гратки. Коливний спектр кристалу в гармонічному на-ближенні. Енергія коливань кристалічної гратки, виражена через нормальні координати.

55

Квантування коливань кристалічної гратки. Опис коливного спектру кристала через фун-кції Гріна. Розсіювання нейтронів на кристалічній гратці. Динамічний форм – фактор розсіювання у гармонічному наближенні. Закони збереження при розсіюванні нейтронів на коливаннях гратки. Комбінаційне розсіювання світла. Електрон-фононна взаємодія у твердих тілах. Метод потенціалу деформації у ковалент-них кристалах. Віртуальні фонони. Що супроводжують електрон у ковалентному кристалі. Перенормування спектра повільних електронів і випромінювання фононів. Взаємодія еле-ктронів з акустичними фононами. Елементи теорії надпровідності. Основні властивості надпровідності. Опосередкована електрон-електронна взаємодія. Куперівські пари. Основний стан надпровідника. Модель-ний гамільтоніан БКШ. Перетворення Боголюбова для опису основного стану надпровід-ника. Критична температура переходу в надпровідний стан. Критичне магнітне поле. Елементи теорії надпровідності. Метод вторинного квантування у теорії магнетизму. Спінові гамільтоніани. Формули перетворень для спінових операторів. Представлення спінових операторів через оператори Паулі. Представлення Гольштейна-Примакова –Ізюмова. Оператори ідеальних спінових хвиль Дайсона. Гейзенбергівська модель надпро-відника та її узагальнення. Література 1. Глауберман А.Ю. Квантова механіка Львів, 1962 2. Давыдов А.С. Теория твердого тела.Москва,1976. 3. Давыдов А.С.Квантовая механика.Москва,1973. 4.Блохинцев Д.И.Основы квантовой механики.Москва,1963. 5.Тябликов С.В. Методы квантовой теории магнетизма.Москва,1965. 6. Хакен Х. Квантовополевая теория твердого тела. М 1980. 7. Таулес Д. Квантовая механика систем многих частиц. М.1963. 8. Марч Н., Янг У., Сампатхар С. Проблема многих тел в квантовой механике.М.1969. 9. ШрифферДж. Теория сверхпроводимости. М.1970. Методи викладання та навчання: лекції, спеціалізовані лабораторні заняття. Лектор: доцент кафедри теоретичної фізики Войцехівська О.М. Перший семестр - екзамен, другий семестр - екзамен.

КВАНТОВА ТЕОРІЯ ТВЕРДОГО ТІЛА Шифр: 6.040302/00/4.1.02 Курс: 4, перший семестр – 216 год (1,5 Л, 1 Л.С.) – 6 кредитів Дисципліна вільного вибору вищого навчального закладу. Мета: Мета даного курсу полягає в тому, щоб студенти отримали певні професійні знання по теорії твердого тіла. Основна увага звертається на загальні методи опису твердих тіл, метали і напівпровідники. Зміст: Розділ І. Електронні стани в ідеальному кристалі. Гамільтоніан кристалу як системи багатьох часток. Адіабатичне наближення для кристалу. Одноелектронне наближення. Самоузгоджене поле Хартрі-Фока. Явний вигляд оператора трансляцій. Функції Блоха. Теорема Блоха. Квазіімпульс, оператор квазіімпульса. Енергетичний спектр електрона в кристалі. Зона Бріллюена. Класифікація точок зони Бріллюена. Наближення квазівільних електронів. Наближення квазізв’язаних електронів. Класифікація твердих тіл за типом од-ноелектронного спектру. Розділ ІІ Нормальні метали. Моделі Друде і Зоммерфельда. Поверхня Фермі. Еффектив-на маса. Густина станів. Парамагнетизм електронного газу. Електрон в постійному магні-тному полі. Циклотронна ефективна маса. Квантування енергії вільного електрона в маг-нітному полі. Перерозподіл електронів по квантових станах всередині сфери Фермі в ма-

56

гнітному полі. Циліндри Ландау. Ультраквантова межа. Квантування енергії електрона із довільним енергетичним спектром. Діамагнетизм виродженого електронного газу. Розділ ІІІ. Елементи теорії напівпровідників. Кристалічна гратка та хімічний зв’язок у напівпровідниках. Концентрація електронів у вироджених і невироджених напівпровідни-ках. Основні характеристики дірки. Рівняння електронейтральності у власних напівпрові-дниках. Локалізовані стани електрона в кристалі. Домішкові стани в наближені ефектив-ної маси. Донорні та акцепторні рівні. Основна література: 1. Кирееев П.С. Физика полупроводников. М.: Высшая школа, 1969.-591с. 2. Маделунг О.Теория твердого тела. М.: Мир, 1980. 3. Ашкрофт А. Мермин Р. Физика твердого тела . М.: Мир, Том 1, 1979.-399с., Том 2,

1979.-422с. 4. Вонсовский С.В., Кацнельсон М.И. Квантовая физика твердого тела. М.: Высшая шко-

ла, 1983. 5. Ансельм А.И. Введение в теорию полупроводников. М.: Наука, 1978.-616с. 6. Брандт Н.В. Чудинов С.В. Электроны и фононы в металлах. МГУ. 1980. Методи викладання та навчання: лекції, спеціалізовані лабораторні заняття. Лектор: доцент кафедри теоретичної фізики О.М. Маханець Екзамен, залік

«Оптоелектроніка» (Блок 2)

ФIЗИЧНІ ОСНОВИ ТВЕРДОТIЛЬНОЇ ЕЛЕКТРОНІКИ. Шифр: 6.040203/00/4.2.01 Курс: 3, другий семестр, 126 год. (1,5 Л) – 3,5 кредитів Дисципліна самостійного вибору вищого навчального закладу Мета: Дати студентам певні професійні знання з основ твердотільної електроніки. Зміст: Вступ. Кристали і кристалічна структура. Типи хімічного зв’язку. Гратки Браве. Індекси

Мілера. Кристалічні площини та напрямки. Класифікація речовин по питомій електропро-відності. Поняття напівпровідника. Модельні уявлення про механізм електропровідності власних та домішкових напівпровідників. Електрон у кристалі. Рівняння Шредінгера для кристалу. Застосовувані наближення. Число

станів. Залежність енергії електрона від хвильового вектора біля вершини і дна енергетичної зони. Рух електрона в кристалі під дією зовнішнього електричного поля. Квазіімпульс. Ефек-тивна маса. Циклотронний резонанс. Енергетична структура напівпровідників. Ексітонні та домішкові стани. Наноелектроніка. Кінетичні явища у напівпровіднику. Коливання кристалічної гратки. Акустичні та оп-

тичні фонони. Статистика фононів. Механізми розсіювання носіїв заряду. Ефективний пе-реріз розсіювання. Кінетичне рівняння Больцмана. Ефекти сильного електричного поля. Гарячі носії. Тунельний ефект, ударна іонізація, електростатична іонізація. Ефект Гана. Статистика електронів і дірок у напівпровіднику. Густина квантових станів. Функція

розподілу електронів і дірок у дозволених зонах і на рівнях домішок (дефектів). Концент-рація носіїв заряду у власному та легованому напівпровіднику. Особливості електропрові-дності компенсованого напівпровідника. Нерівноважний стан у напівпровіднику. Надли-шкові носії заряду. Монополярна та біполярна генерація. Механізми рекомбінації. Рівнян-ня неперервності. Дифузія та дрейф носіїв. Час життя та дифузійна довжина носіїв. Спів-відношення Ейнштейна. Дифузія ті дрейф у випадку монополярної і біполярної провідно-сті. Оптичні явища у напівпровіднику. Фундаментальне, домішкове, ексітонне поглинання світла. Міжзонні випромінювальні переходи у прямозонному та непрямозонному напів-провіднику. Механізми ударної рекомбінації. Центри захоплення та рекомбінації.

57

Методи викладання та навчання: лекції Лектор: асистент кафедри оптоелектроніки Маслянчук О.Л. Екзамен

ОПТИКА КОНДЕНСОВАНИХ СЕРЕДОВИЩ

Шифр: 6.040203/00/4.2.02 Курс: 4, перший семестр, 198 год. (1 Л+1,5 ЛАБ) – 5,5 кредитів Дисципліна вільного вибору вищого навчального закладу Мета: Дати студентам певні професійні знання з оптики конденсованих середовищ. Зміст: Оптичні контакти та вимірювання. Розповсюдження плоскої електромагнітної хвилі в

провідному середовищі. Коефіцієнт поглинання. Показник заломлення. Співвідношення Крамерса–Кроніга. Коефіцієнт відбивання. Визначення ефективної маси носіїв струму в напівпровідниках. Плазмовий резонанс. Пропускання. Інтерференційні ефекти. Методи вимірювання оптичних констант. Метод вимірювання коефіцієнта поглинання. Готування зразків для вимірювань. Визначення показників заломлення та екстинкції при нормально-му падінні. Визначення n i χ при похиленому відбиванні поляризованих променів. Спектральні прилади та обладнання для дослідження оптичних властивостей. Розповсюдження світла в оптично–анізотропному середовищі. Оптично–анізотропне

середовище. Структура плоскої електромагнітної хвилі в анізотропному кристалі. Фазова і променева швидкості. Рівняння хвильових нормалей Френеля. Рівняння Френеля проме-невих швидкостей. Графічні побудови для визначення швидкостей розповсюдження і напрямків коливань. Оптичні властивості одноосних і двохосних кристалів. Оптична класифікація кристалів. Розповсюдження світла в одноосних кристалах. Розповсюдження світла в двохосних кристалах. Подвійне заломлення. Ефекти просторової дисперсії. оп-тична анізотропія кубічних кристалів. Розповсюдження світла в слабопоглинаючих анізотропних кристалах. Акустооптика. Магнетооптика. Електооптика кристалів. Фізика акустооптичної

взаємодії. Якісний опис явища. Дифракція Рамана–Ната і дифракція Брега. Дифракція плоскої світлової хвилі. Режим Рамана–Ната і режим Брега. Анізотропна дифракція. Акустооптичні пристрої та їх застосування. Акустооптичні матеріали. Магнетооптичні ефекти в феромагнітних діелектриках. Магнетооптичні ефекти в металах і напівпровідниках. Деякі застосування магнетооптичних явищ. Електооптичні ефекти в кристалах. Природне та наведене подвійне заломлення. Експериментальні методи елек-трооптики. Застосування електрооптичних ефектів. Деякі електрооптичні прилади. Оптика рідких кристалів. Вступ. Нематичні рідкі кристали. Смектичні рідкі кристали.

Холестеричні рідкі кристали. Диспотичні рідкі кристали. Оптичні властивості нематичних рідких кристалів. Одержання рідких монокристалів. Електрооптичні властивості нематич-них рідких кристалів. Ефект гість–господар. Твіст–ефект. Динамічне розсіювання. Оптика холестеричних рідких кристалів. Вплив зовнішнього поля на структуру холестерика. Оптичні властивості холестеричних рідких кристалів, що пояснюються дифракцією. Оп-тика смектичних рідких кристалів. Сегнетоелектричні властивості кіральних смектичних рідких кристалів. Деякі можливі застосування рідких кристалів. Поглинання світла в напівпровідниках. Ефективний переріз поглинання. Види погли-

нання. Власне поглинання при прямих переходах. Власне поглинання при непрямих пере-ходах. Поглинання сильнолегованого і аморфного напівпровідника. Вплив різних зовнішніх факторів – температури, тиску, сильного електричного поля і др. – на власне поглинання в напівпровідниках. Ексітонне поглинаня. Поглинання вільними носіями. Домішкове поглинання. Решіткове поглинання.

58

Методи викладання та навчання: лекції та лабораторні заняття Лекції та лабораторні заняття проводить асистент кафедри оптоелектроніки Склярчук

О.Ф. Екзамен, залік

НЕРІВНОВАЖНІ ПРОЦЕСИ В НАПІВПРОВІДНИКАХ Шифр: 6.040203/00/4.2.03 Курс: 4, перший семестр, 72 год. (1 Л) – 2 кредити Дисципліна вільного вибору вищого навчального закладу Мета: Дати студентам певні професійні знання з нерівноважних процесів у напівпро-відниках. Зміст: Вступ. Структура і завдання курсу. Основні уявлення про напівпровідники. Напівпровідники, діелектрики, метали. Моде-

льні уявлення про електропровідність напівпровідників і металів. Елементи зонної теорії твердих тіл. Енергетичний спектр напівпровідника в Е-х та Е-к-просторах. Статистика рівноважних носіїв заряду в напівпровідниках. Густина квантових станів та

функції розподілу часток в зонах. Ступінь заповнення домішкових рівнів. Концентрація носіїв заряду у власному та легованому одним типом домішок напівпровіднику. Статисти-ка носіїв заряду в матеріалах, які містять компенсуючі, амфотерні та багатозарядні доміш-ки. Невпорядковані системи - сильнолеговані та полікристалічні напівпровідники. Статистика нерівноважних носіїв заряду. Характеристики та параметри нерівноважного

стану носіїв заряду. Квазірівні Фермі. Основні механізми генерації нерівноважних носіїв. Біполярна та монополярна оптична генерація. Основні механізми рекомбінації нерівнова-жних носіїв. Міжзонна випромінювальна рекомбінація, співвідношення Ван-Русбрека-Шоклі. Рекомбінація Оже. Випромінювальна рекомбінація на донорно-акцепторних парах. Глибокі рівні в напівпровідниках, статистика Шоклі-Ріда-Холла. Залежність часу життя від рівня збудження, температури, положення рівня Фермі та параметрів рекомбінаційних центрів. Багатозарядні центри. Центри рекомбінації та прилипання, демаркаційні рівні. Поняття про поверхневу рекомбінацію. Дифузія та дрейф нерівноважних носіїв заряду. Рівняння неперервності. Дифузійний та

дрейфовий струми, співвідношення Ейнштейна. Дифузія та дрейф у випадку монополяр-ної провідності. Рух надлишкових носіїв в домішковому напівпровіднику при наявності зовнішнього електричного поля. Інжекція, екстракція, ексклюзія, акумуляція. Амбіполярні дифузія та дрейф. Методи викладання та навчання: лекції Лектор: професор кафедри оптоелектроніки Махній В.П. Екзамен

ФІЗИКА КОНТАКТНИХ ЯВИЩ У НАПІВПРОВІДНИКАХ Шифр: 6.040203/00/4.2.04 Курс: 4, другий семестр, 108 год. (1,5 Л + 2 ЛАБ) – 3 кредити Дисципліна вільного вибору вищого навчального закладу Мета: Дати студентам певні професійні знання з фізики контактних явищ у напівпро-відниках. Зміст:

Вступ. Структура курсу. Загальна характеристика контактних явищ в напівпровідни-ках

Контакти метал-напівпровідник (КМН). Дебаївський радіус екранування. Робота ви-ходу та електронна спорідненість. Ідеальний та реальний КМН, моделі Шотткі та Бардіна. Природа поверхневих рівнів. Ширина області просторового заряду (ОПЗ) контакту метал-напівпровідник. Термоелектронна емісія. Механізми проходження струму в КМН. Діодна

59

та дифузійна теорія випрямлення Генерація-рекомбінація в ОПЗ КМН через одиничні рів-ні та донорно-акцепторні пари. Польова та термопольова емісія в КМН. Вплив глибоких рівнів та закону дисперсії на ймовірність тунелювання.

P-N-перехід. Механізм утворення, висота бар'єру. Товщина та ємність різкого та плав-ного p-n переходів. Основні механізми проходження струму. Вольтамперні характеристи-ки (ВАХ) "тонкого" та "товстого" p-n переходів. Надлишкові струми в p-n переходах. ВАХ контакту між виродженими напівпровідниками. Обернений діод. Коефіцієнт інжекції в КМН і p-n переході, можливості його збільшення.

Гетеропереходи. Основні вимоги до вибору гетеропар та методи створення гетеропе-реходів (ГП). Ізотипні та анізотипні ГП, побудова зонних діаграм. Дифузійний потенціал і ширина бар'єру. Основні механізми проходження струму в ГП та найбільш характерні оп-тоелектронні властивості

Пробійні явища. Основні механізми генерації нерівноважних носіїв в електричному полі. Лавинний, тунельний та тепловий пробій в діодних структурах. Ударна іонізація, дифузійне та дрейфове наближення. Коефіцієнти ударної іонізації, порогова енергія та ко-ефіцієнти помноження.

Омічні контакти. Властивості та моделі омічних контактів. Методи створення і вимі-рювання основних параметрів.

Оптоелектронні прилади з випрямлячим бар'єром. Фотодетектори, сонячні елементи, світлодіоди, інжекційні лазери. Основні параметри та характеристики.

Методи викладання та навчання: лекції та лабораторні заняття Лекції та лабораторні заняття проводить професор кафедри оптоелектроніки Махній

В.П. Екзамен

ЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ В ОПТОЕЛЕКТРОННИХ ПРИЛАДАХ І СИСТЕМАХ

Шифр: 6.040203/00/4.2.05 Курс: 4, другий семестр, 126 год. (2 Л) – 3,5 кредитів Дисципліна вільного вибору вищого навчального закладу Мета: Дати студентам певні професійні знання з люмінесценції в оптоелектронних приладах і системах. Зміст: Визначення люмінесценції. Відмінність її від розсіювання, відбивання, гальмівного ви-

промінювання. Класифікація видів люмінесценції по особливостях систем. Класифікація люмінесценції по способу збудження. Класифікація по тривалості післясвічення. Класифі-кація по механізму свічення. Особливості свічення речовини в різних агрегатних станах. Основні оптичні властивості люмінсцентних речовин. Спектри поглинання (закон Буге-

ра-Ламберта, закон Бера). Вихід люмінесценції (енергетичний, квантовий, абсолютний, відносний). Закон згасання свічення (мономолеклярна, бімолекулярна люмінесценція). Тривалість свічення. Закон Стокса-Ломеля. Поляризація люмінесцентного світла на основі уявлень про класичний осцилятор і ро-

татор. Просторова анізотропія імовірності квантового випромінювання переходу. Правила відбору, що визначають поляризацію випромінювання. Дискретність можливих орієнтацій спіна фотона. Поляризаційні характеристики люмінесценції різних речовин (газу, рідини, кристала) Фотолюмінесценція (ФЛ) кристалів. Основні характеристики. Краєва і домішкова

люмінесценція. Квантовий вихід люмінесценції. Найпростіша зонна схема. Центри свічення і рівні прилипання Основні рівняння кінетики люмінесценції. Залежність яскравості ФЛ і квантового вихо-

ду від інтенсивності збудження і температури. Релаксаційні криві (закони розгорання і згасання люмінесценції)

60

Великий і низький рівень збудження. Обмеженість простої енергетичної зонної схеми. Зовнішнє гасіння. Його вплив на закони наростання і спаду ФЛ. Світлові суми по розгоранню і згасанню. Термовисвічування. Використання ФЛ. Люмінесцентний аналіз. Люмінесцентна дефектоскопія. Збудження

люмінесценції швидкими електронами .Катодолюмінесценція (КЛ). Фактори, що визна-чають інтенсивність КЛ. Динатронна характеристика. Інтенсивність КЛ як функція енергії збуджуючих електронів, густина струму, від температури. Механізм свічення КЛ. Вико-ристання КЛ. Електронно-оптичний перетворювач. Антистоксова люмінесценція та її механізм. Матеріали і активатори для трансформації

ІЧ-випромінювання в видиме. Електролюмінесценція (ЕЛ) напівпровіднкових матеріалів. Створення збудженного

стану. Інжекція неосновних носіїв. Основні характеристики інжекційної електролюмінесценції (ЕЛ). ЕЛ при зворотньому включенні діодної структури. Внутрізонне випромінювання гарячими носіями. Рекомбінаційне випромінювання, що су-проводить ударну іонізацію. ЕЛ порошкової панелі. Механізм збудження і випромінювання. Хвилі яскравості. Залежність інтенсивності (ЕЛ) від напруги, частоти, температури. Робота порошкової панелі на постійному струмі. ЕЛ тонкоплівочних струк-тур.

Методи викладання та навчання: лекції Лектор: професор кафедри оптоелектроніки Сльотов М.М. Екзамен

«Фізика твердого тіла» (Блок 3) ОСНОВИ КРИСТАЛОГРАФІЇ ТА КРИСТАЛОФІЗИКИ

Шифр дисципліни – 6.040203/00/4.3.01 Курс 3; семестр 5; всього годин – 90; на тиждень - 2 год. (2лекц.); 2,5 кредита. Дисципліна вільного вибору вищого навчального закладу Мета курсу: формування у студентів базових знань та навиків з кристалографії,

кристалохімії, основ кристалофізики та фізики реальних кристалів, які забезпечують ква-ліфіковану професійну діяльність інженерів-фізиків, а також наукових дослідників.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: анізотропію і симетрію кристалів, кристалографічні проекції, елементи симетрії кристалічних багатогранників, кристалографічні категорії, сингонії і системи координат, класи симетрії, симетрію струк-тури кристала, гратки Браве, обернену гратку; атомні і іонні радіуси, типи зв’язку в крис-талах, основні типи структур, політипія, ізоморфізм, фазові переходи, поліморфізм; осно-вні принципи симетрії в кристалофізиці, тензорний опис фізичних властивостей кристалів, скалярні та векторні фізичні властивості, фізичні властивості, які описуються відповідно тензорами 2-го, 3-го та 4-го рангів; механічні властивості, атомні порушення структури кристалів; основні представлення про ріст кристалів.

На основі набутих знань студент повинен вміти: застосовувати метод кристалогра-фічного індексування ( записати символи вузлів, рядів, площин, параметри Вейса, індекси Мілера і тд.); навести співвідношення між проекціями; сформулювати теореми про сполу-чення елементів симетрії; вивести і описати 32 класи симетрії; побудувати обернену грат-ку (зони Брілюена); записати стехіометричну формулу речовини; визначити тип зв’язку в кристалі; описати основні типи структур (міді, кам’яної солі, алмазу, сфалериту, магнію, графіту, вюрциту, корунду); навести приклади скалярних та векторних фізичних власти-востей, а також приклади фізичних властивостей, які описуються тензорами 2-го, 3-го та 4-го рангів.


61

1. Шаскольская М. П. Кристаллография. – Москва: Наука, 1985. – 380с. 2. Новиков Н. Н. Структура и структурно-чувствительные свойства реальных кристаллов.

– Москва: Наука, 1965. 3. Миркин И. М. Справочник по рентгеноструктурному анализу поликристаллов. – Моск-

ва: Изд-во ФМ, 1961.- 860с. 4. Под ред. Ванштейна Б. К. Современная кристаллография. В 4-х томах. Москва: Наука,

1981. 5. Бокий Г. П. Кристаллохимия. – Изд-во Московского университета, 1960.

Викладацький склад: Фодчук Ігор Михайлович – професор кафедри ФТТ, фізичний факультет, доктор фіз. – мат. наук; Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, усні відповіді; підсумкове: залік.

ФІЗИЧНЕ МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО

Шифр дисципліни – 6.040203/00/4.3.02 Курс 3; семестр 5, всього годин – 216; на тиждень - 4 год. (2лекц., 2лаб.); 6 кредитів. Дисципліна вільного вибору вищого навчального закладу Мета курсу: формування у студентів знань та навиків, які забезпечують кваліфіко-

вану професійну діяльність інженерів-фізиків, а також наукових дослідників у цій галузі науки і техніки: розгляд основних закономірностей утворення металічних і напівпровід-никових фаз; проведення порівняльного аналізу їх кристалічної та зонної структури, при-роди хімічних зв’язків, структурної досконалості кристалічних граток та інших кристало-хімічних особливостей; ознайомлення з механічними, тепловими, електричними та магні-тними властивостями; представлення і аналіз діаграми стану бінарних сплавів; звернення особливої уваги на проблему фазових перетворень у сплавах залізо-вуглець та їх ролі для практики.

Специфікою курсу є поєднання розгляду кола теоретичних питань, які відображають основні закономірності утворення металічних та напівпровідникових фаз та особливості їх основних фізичних властивостей, з описом конкретних властивостей конкретних матеріа-лів. При цьому поряд із закономірностями, загальними для всіх неорганічних матеріалів, звернена увага на специфічні властивості металів, напівпрвідників та діелекриків. В цьому аспекті проводиться порівняльний аналіз їх кристалічної та зонної структури, природи хімічноих зв’язків, структурної досконалості кристалічних граток, зв’язку кристалохіміч-них особливостей з фізичними властивостями.

У курсі вивчаються такі розділи: предмет та задачі курсу; атомна будова елементар-ної речовини та типии хімічного зв’язку; кристалічні фази, основи теорії кристалізації; дефекти кристалічної структури; фізичні властивості кристалів; сплави та їх діаграми ста-ну; залізо-вуглецеві сплави .

У результаті вивчення даного курсу студенти повинні знати: основні фізичні та фі-зико-хімічні властивості типових неорганічних матеріалів; орієнтуватись у фізиці проце-сів, стимульованих дією зовнішніх чинників ( температури, тиску, механічної напруги, опромінення тощо); визначати їх експлуатаційні характеристики та галузі найбільш раціо-нального застосування.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Раранський М. Д., Ткачук П. М. Фізичні основи матеріалознавства. Навчальний

посібник . – Вид-во Чернівецького національного університету: Рута, 2002. - 112с. 2. Раранський М.Д., Ткачук П.М. Сплави та їх діаграми стану. Навчальний посібник.

– Видавництво Чернівецького національного університету: Рута, 2002. - 80с.

62

3. Ван Флек Л. Теоретическое и прикладное материаловедение. Пер. с англ. – М.: Атомиздат, 1975. – 472с.

4. Гуляев В. П. Металловедение. – М.: Металлургия, 1987. – 646с. 5. Физическое металловедение. Под ред. Канна Р. У., Хаазена П. В 3-х томах. Пер. с

англ. – М.: Металлургия, 1987. – 624с. 6. Горелик С. С., Дашевский М. Я. Материаловедение полупроводников и металло-

ведение. – М.: Металлургия, 1973. – 496с. Викладацький склад: Саранський Микола Дмитрович – професор кафедри ФТТ, фізичний факультет, док-тор фіз.- мат. наук; Балазюк Віталій Назарович – доцент кафедри ФТТ, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук. Литвинчук іван Васильович - асистент кафедри ФТТ, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації, ла-бораторні роботи, самостійна робота студента.

Оцінювання: поточне: контрольні роботи, усні відповіді, захист лабораторних робіт; підсумкове: залік.

ДЕФЕКТИ В КРИСТАЛАХ

Шифр дисципліни – 6.040203/00/4.3.03 Курс 3; семестр 6; всього годин – 90; на тиждень - 2 год. (2лекц.); 2,5 кредити. Дисципліна вільного вибору вищого навчального закладу Мета курсу: формування у студентів знань та навиків, а саме класифікація структу-

рних дефектів, визначення та опису точкових дефектів та дислокацій в кристалах, які за-безпечують кваліфіковану професійну діяльність інженерів-фізиків, а також наукових до-слідників.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: класифікацію структур-них дефектів; визначення і опис типів точкових дефектів, точкові дефекти по Шоткі і Френкелю, термодинаміку утворення точкових дефектів, конфігурацію і енергію зв’язку комплексів точкових дефектів типу вакансій і міжвузольних атомів; точкові дефекти в не-стехіометричних кристалах, рухливість точкових дефектів, енергію та ентропію активації переміщення, спотворення кристалічної гратки навколо точкових дефектів; утворення то-чкових дефектів при загартуванні, опроміненні та пластичній деформації, взаємодія точ-кових дефектів та дислокацій; передумови появи теорії дислокацій, елементи лінійної тео-рії пружності; деякі елементарні геометричні властивості дислокацій; теорія прямоліній-них дислокацій, гвинтова, крайова, довільна прямолінійна дислокації, одиничні і повні дислокації, незалежні системи ковзання; елементи ттеорії криволінійних дислокацій, вла-сна енергія дислокаційної петлі, енергія взаємодії двух дислокаційних петель, консервати-вний та неконсервативний рух дислокацій.

На основі набутих знань студент повинен вміти: визначити концентрацію та енергію утворення точкових дефектів по зміні об’єму кристалу( дилатометричний метод), вивести співвідношення для визначення концентрації вакансій, бівакансій, міжвузольних атомів, записати основні співвідношення для рухливості точкових дефектів, енергії та ентропії активації переміщення; визначити контур та вектор Бюргерса, орієнтацію ліній крайової та гвинтової дислокацій; визначити та записати зміщення, деформації, напруги, енергії, силу зображення, площини та напрямок ковзання для гвинтової і крайової дислокацій; за-писати формулу Бюргерса для криволінійних дислокацій та критерій Франка для дислока-ційних реакцій; записати основні співвідношення для напруг і зміщень криволінійної дис-локації, власну енергію дислокаційної петлі; описати дислокаційну модель Пайерлса-Набаро.

63

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Предводителев А. А., Тяпунин Н. А. и др. Физика кристаллов с дефектами. 2. Новиков И. И. Дефекты кристаллической решетки металлов. 3. Дамаск А., Динс Дж. Точечные дефекты в металлах. 4. Дефекты в кристаллах и их моделирование на ЭВМ. Под ред. Орлова А. Н. 5. Полухин П. И., Горелик С. С., Воронцов В. К. Физические основы пластической де-

формации. 6. Хирт Дж., Лоте И. Теория дислокаций. 7. Рид В. Т. Дислокации в кристаллах. 8. Амелинкс С. Методы прямого наблюдения дислокаций. 9. Эшелби Дж., Франк Ф., Набаро Ф. Континуальная теория дислокаций. 10. Фридель Ф. Дислокации.

Викладацький склад: Фодчук Ігор Михайлович – професор кафедри ФТТ, доктор фіз. – мат. наук; Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації, практичні заняття, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, усні відповіді; підсумкове: екзамен.

ВСТУП У ФІЗИКУ ТВЕРДОГО ТІЛА

Шифр дисципліни – 6.040203/00/4.3.04 Курс 3; семестр 6; всього годин – 90; на тиждень - 2 год. (2лекц.); 2,5 кредита. Дисципліна вільного вибору вищого навчального закладу ″ Вступ у ФТТ ″ є першим ступенем для розуміння основ подальшого і поглибленно-

го вивчення ФТТ як науки про будову, властивості твердих тіл і явища які в них відбува-ються. Програма курсу зорієнтована на те, щоб студент зрозумів основні положення та принципи ФТТ без застосування математичного апарату нерелятивіської квантової меха-ніки, яка не вивчається на 3-му курсі.

Мета курсу: Виходячи із вищеподаного змісту ФТТ як науки, програма даного кур-су передбачає вивчення основ ФТТ згідно принципу - від найпростішого до помірно складного, що дає можливість студентам зрозуміти що: основна задача ФТТ полягає у встановленні зв’язків між індивідуальними властивостями структурних елементів і влас-тивостями твердих тіл; оборотні властивості твердих тіл взаємопов’язані; в основі фунда-ментальних досліджень ФТТ лежать моделі, які можна вдосконалювати тільки на основі експериментальних досліджень; вдосконалення простих моделей без знання квантової ме-ханіки та статистичної фізики неможливе.

Щоб мета курсу була досягнута, програма курсу ″ Вступ у ФТТ″ ставить перед сту-дентами відповідні завдання: оволодіти принципами макро- і мікроскопічного підходу побудови найпростіших моделей твердого тіла; зрозуміти зв’язок основних властивостей твердих тіл із природою і рухом їх структурних часток; оволодіти основними методами експериментального дослідження твердих тіл, що розвинуті на кафедрі; навчитися прово-дити кількісні та якісні оцінки основних величин, які характеризують поведінку твердого тіла при різних зовнішніх впливах.

Загальні властивості твердих тіл; емпірична класифікація типів твердих тіл по Ф.Зейтцу; найпростіші моделі твердого тіла, інтерпретація поняття теплоти та теплоємно-сті в рамках цих моделей; рух атомів у кристалічних твердих тілах; теплові властивості твердих тіл; теплопровідність твердих тіл;вступ до квантово-механічного підходу розгля-ду моделей твердих тіл; елементарний розгляд електронних станів у атомі на елементар-ному рівні; загальні відомості про електронні стани у твердих тілах; загальна характерис-тика магнітних властивостей твердих тіл.


64

1. А. Холден. Основы современной физики твердого тела. – М.: Мир, 1971. 2. У. Узрт, Р. Томсон. Физика твердого тела. – М.: Мир, 1966. 3. У. Китель. Введение в физику твердого тела. – М.: Мир, 1966, 1973, 1978. 4. Г.Н. Епифанов. Физика твердого тела. – М.: Мир, 1965. 5. Ф. Зейтц. Современная теория твердого тела. – М. – Л.., 1949. 6. Г. Пиментел, Р. Спратли. Как квантовая механика обьясняет химическую связь. –

М.: Мир, 1973. 7. С. Н. Новикова. Тепловое расширение твердых тел. – М.: Наука, 1974. Викладацький склад: Олійнич-Лисюк Алла Василівна – доцент кафедри ФТТ, фізичний факультет, канди-дат фіз. – мат. наук; Балазюк Віталій Назарович - доцент кафедри ФТТ, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук; Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації та лабораторні роботи, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, усні відповіді, захист лабораторних робіт; підсумкове: залік (письмовий, усний).

ФІЗИКА ТВЕРДОГО ТІЛА

Шифр дисципліни – 6.040203/00/3.05 Курс 4; семестр 7; всього годин – 144; на тиждень - 4 год. (2лекц., 2 лаб.); 4 кредити. Дисципліна вільного вибору вищого навчального закладу Курс ″Фізика твердого тіла ″ побудований на принципах оцінки значення фізики

твердого тіла як комплексу теоретичних та практичних знань, що виступають у якості фу-ндаменту, який потрібен початковим спеціалістам для свідомої та цілеспрямованої само-стійної роботи в галузі однієї із самих практичних наук сучасності – фізики твердого тіла.

Мета курсу: базується на тому, що фізика твердого тіла – це наука про будову влас-тивості твердих тіл і явища, які проходять в них, програма побудована так, щоб перший крок в її реалізації був таким, щоб студенти зрозуміли, усвідомили та переконалися, що фізика твердого тіла зводиться до встановлення зв’язку між властивостями індивідуаль-них мікроскопічних об’єктів (атомів, молекул) і властивостями, які проявляються при об’єднанні цих об’єктів; практично всі властивості твердих тіл можна пояснити на основі простих моделей твердого тіла; реальні об’єкти дослідження фізики твердого тіла набага-то складніші за модельні, але ефективність та корисність простих моделей висока; ідеї вдосконалення простих моделей без основ нерелятивістської квантової механіки та стати-стичної фізики довести до завершення неможливо.

Сучасна фізика твердого тіла представляє собою обширну науку, яка надзвичайно швидко розвивається, тому даний учбовий курс у значній мірі є стиснутим, який містить дуже велику кількість учбово-наукової інформації. Відповідно до того, щоб мета курсу була досягнута, програма курсу ставить завдання: освоїти структуру пояснення у фізиці твердого тіла, яка потребує того, щоб студент міг з’ясувати фізику того чи іншого явища на мікроскопічному рівні, для пояснення відповідних макроявищ; навчитися швидко оріє-нтуватися у переходах від простого розгляду до складного тому, що перший не може за-безпечити повне розуміння більшості фізичних явищ; виробити навики глибокого аналізу мікроскопічних механізмів фізичних явищ у твердих тілах; на базі отриманих знань сфор-мувати навики самостійної науково дослідної роботи молодого спеціаліста.

Предмет і місце ФТТ; типи зв’язків у кристалах; основні співвідношення теорії крис-талічних граток; основи динаміки кристалічних граток; теплові властивості твердих тіл; електронні стани у твердих тілах; електричні та термоелектричні властивості металів і сплавів; ядерний γ-резонанс у твердих тілах.


65

1. У. Китель. Введение в физику твердого тела. – М.: Мир, 1966, 1973, 1978. 2. Н. Ашкрофт, Н. Мермин. Физика твердого тела. Т.1,2. - М., 1979. 3. А.А. Кацнельсон. Введение в ФТТ. - Изд-во МГУ, 1984. 4. Г.С. Жданов, А.Т. Худжуа. Лекции по ФТТ. - Изд-во МГУ, 1988. 5. Г.Н. Епифанов. Физика твердого тела. – М.: Мир, 1965. 6. Дж. Займан. Принципы теории твердого тела. – М., 1964, 1968. Викладацький склад: Олійнич-Лисюк Алла Василівна – доцент кафедри ФТТ, фізичний факультет, канди-дат фіз. – мат. наук; Методика викладання та методи навчання: лекції, лабораторний практикум, ін-дивідуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, усні відповіді; підсумкове: екзамен (письмовий, усний).

СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ

Шифр дисципліни – 6.040203/00/4.3.06 Курс 4; семестр 7; всього годин – 216; на тиждень - 5 год. (3лекц., 2лаб.); 6 кредитів. Дисципліна вільного вибору вищого навчального закладу Мета курсу: розглянути фізичні основи дифракційних методів дослідження струк-

тури кристалічних тіл . У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: природу виникнення та

спектральні характеристики Х-хвиль; в рамках геометричної теорії дифракції, розсіяння електроном, атомом, елементарною коміркою та реальним кристалом; детально правила погасання і фазову проблему в структурному аналізі; особливості і недоліки кінематичної теорії дифракції; застосування електронів та нейтронів для дослідження структури твер-дих тіл.

На основі набутих знань студент повинен вміти: провести аналіз розсіяння і погли-нання Х-хвиль із врахуванням впливу температури і дисперсії на інтенсивність дифрак-ційних максимумів; з використанням рівнянь Лауе, Брега та векторних співвідношень, аналізувати особливості геометрії дифракції при застосуванні класичних методів структу-рного аналізу: метод Лауе, метод обертання монокристалу, метод Дебая-Шеррера та інші; застосувати методику проведення першого і другого етапів структурного аналізу з вико-ристанням геометрії дифракції та інтенсивностей дифракційних максимумів.

Фізика рентгенівських променів; дифракція рентгенівських хвиль; розсіяння рентге-нівських променів; застосування електронів та нейтронів для дослідження структури тве-рдих тіл.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Кушта Г. П. Рентгенографія металів. – Львів: Вид-во Львівського універ-ту, 1959. 2. Бокий Г. Б., Парай-Кошиц М. А. Рентгеноструктурный анализ. Том I. – М.: МГУ,

1964. 3. Пінес Б. Я. Лекції по структурному аналізу. – Харків: Вид-во ХДУ, 1967. 4. Гласкер Дж., Трубланд К. Аналіз кристалічної структури. – М.: Мир, 1974. 5. Бублик В. Т., Дубровіна А. Н. Методи дослідження структури напівпровідників і

металів. – М.: Металургія, 1978. 6. Уманский Я. С., Скаков Ю. А., Иванов А. Н., Расторгуев Л. Н. Кристаллография,

рентгенография и электронная микроскопия. – М.: Металлургия, 1982. 7. Иверонова В. И., Ревкевич Г. П. Теория рассеяния рентгеновских лучей. – М.: Из-

во МГУ, 1972. 8. Миркин Л. И. Рентгеноструктурный анализ. – М.: Наука, 1976. Викладацький склад:

66

Раранський Микола Дмитрович – професор, зав. кафедри ФТТ, доктор фіз. – мат. наук; Балазюк Віталій Назарович – доцент кафедри ФТТ, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації, ла-бораторні роботи, самостійна робота студента. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, усні відповіді, захист лабораторних робіт; підсумкове: екзамен.

ЕЛЕКТРОННА МІКРОСКОПІЯ МЕТАЛІВ І СПЛАВІВ

Шифр дисципліни – 6.040203/00/4.3.08 Курс 4; семестр 8; всього годин – 108; на тиждень - 3 год. (1лекц.,2лаб.); 3 кредити. Дисципліна вільного вибору вищого навчального закладу Мета курсу: формування у студентів розуміння суті фізичних процесів , які покла-

дені в основу електронної мікроскопії металів і сплавів та принципи функціонування еле-ктронних мікроскопів, знань та навиків, які забезпечують кваліфіковану професійну дія-льність інженерів-фізиків, а також наукових дослідників у цій галузі науки і техніки;

В курсі вивчаються фізичні, технологічні , конструкторські та експлуатаційні основи електронної оптики: електронні промені; вступ у теорію електронного мікроскопа; елект-ронографія; растровий електронний мікроскоп; багатохвильова теорія дифракції електро-нів у досконалих кристалах.

У результаті вивчення даного курсу студенти повинні знати суть фізичних процесів, які покладені в основу електронної мікроскопії металів і сплавів та принципи функціону-вання електронних мікроскопів. Зокрема студенти повинні знати особливості розсіяння електронів порівняно з видимим світлом і Х-променями; конструкцію та принципи роботи растрового та просвічую чого електронних мікроскопів, основи електронографії і багато хвильової теорії дифракції у досконалих кристалах.

Уміти: проводити експериментальні роботи на мікроскопі, електронографі та ваку-умному електронному посту в присутності відповідальних осіб, аналізувати отримані ре-зультати, розраховувати електронограми.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 7. П. Хирш, А. Ховн, Р. Николсон, Д. Бэшли, М. Улан. Электронная микроскопия

тонких кристаллов. – М.: Мир, 1968. – 574с. 8. Г. Шиммель. Методика электронной микроскопии. - М.: Мир, 1972. – 300с. 9. Г. Томас, М. Дж. Гориндж. Просвечивающая электронная микроскопия материа-

лов. – М.: Наука, 1983. – 320с. Викладацький склад: Борча Мар’яна Драгошівна – доцент кафедри ФТТ, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук; Довганюк Володимир Васильович – асистент кафедри ФТТ, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації, ла-бораторні роботи, самостійна робота студентів.

Оцінювання: поточне: контрольні роботи, усні відповіді, захист лабораторних робіт; підсумкове: екзамен.

ОСНОВИ ДИНАМІЧНОЇ ТЕОРІЇ РОЗСІЯННЯ Х-ХВИЛЬ Шифр дисципліни – 6.040203/00/4.3.09 Курс 4; семестр 8; всього годин – 216; на тиждень - 6 год. (2л., 4лаб); 6 кредитів. Дисципліна вільного вибору вищого навчального закладу

67

Мета курсу: забезпечення підготовки студентів до професійної діяльності в галузях науки і техніки, пов’язаних зі спеціалізацією навчання, та формування теоретичних знань з динамічної теорії дифракції Х-хвиль та відповідних практичних навичок.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: як на основі класичної електродинаміки розглядаються ефективна діелектрична проникливість середовища і її коефіцієнти Фур’є; як взаємодія електромагнітної хвилі з середовищем описується хви-льовим рівнянням; розв’язок хвильового рівняння в одно хвильовому, двохвильовому і в загальному випадках; як вводиться поняття дисперсійної поверхні; як коефіцієнти відби-вання та проходження електромагнітних хвиль розглядаються з врахуванням граничних умов для тонких і товстих кристалів; як багато хвильове розсіяння розглядається у геоме-трії дифракції Лауе і Брега.

На основі набутих знань студент повинен вміти: аналізувати хвильове поле в крис-талі у випадку дифракції в геометрії Лауе і Брега для прозорих і поглинаючих кристалів; провести якісний та кількісний аналіз ефектів динамічного розсіяння, а саме аномального поглинання та маятникової осциляції хвиль в кристалах; привести деякі результати експе-риментальних методів дослідження динамічних ефектів розсіяння Х-хвиль у випадку двохкристальних і багатокристальних схем дифракції.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Кушта Г. П. Рентгенографія металів. – Львів: Вид-во Львівського універ-ту, 1959. 2. Бокий Г. Б., Парай-Кошиц М. А. Рентгеноструктурный анализ. Том I. – М.: МГУ, 1964. 3. Пінес Б. Я. Лекції по структурному аналізу. – Харків: Вид-во ХДУ, 1967. 4. Гласкер Дж., Трубланд К. Аналіз кристалічної структури. – М.: Мир, 1974. 5. Бублик В. Т., Дубровіна А. Н. Методи дослідження структури напівпровідників і мета-

лів. – М.: Металургія, 1978. 6. Уманский Я. С., Скаков Ю. А., Иванов А. Н., Расторгуев Л. Н. Кристаллография, рент-

генография и электронная микроскопия. – М.: Металлургия, 1982. 7. Иверонова В. И., Ревкевич Г. П. Теория рассеяния рентгеновских лучей. – М.: Из-во

МГУ, 1972. 8. Боровский И. Б. Физические основы рентгеноспектральных исследований. – М.: МГУ,

1956. 9. Пинскер З. Г. Рентгеновская кристаллооптика. – М.: Наука,1982. 10. Джеймс Р. Оптические принципы дифракции рентгеновских лучей./ Перевод с англ.

под ред. Ивероновой В. И. – М.: Изд-во ИЛ, 1950. 11. Даценко Л. И., Молодкин В. Б., Осиновский М. Е. Динамическое рассеяние рентгенов-

ских лучей реальными кристаллами. – Киев: Наукова думка, 1988. 12. Чжан Ш. Многоволновая дифракция рентгеновских лучей. – М.: Мир, 1987. 13. Миркин Л. И. Рентгеноструктурный анализ. – М.: Наука, 1976.

Викладацький склад: Раранський Микола Дмитрович – професор, зав. кафедри ФТТ, фізичний факультет, доктор фіз. – мат. наук; Балазюк Віталій Назарович – доцент кафедри ФТТ, кандидат фіз. – мат. наук; Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації, ла-бораторні роботи, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, усні відповіді, захист лабораторних робіт; підсумкове: екзамен.

V. Варіативна частина. Дисципліни самостійного вибору студента.

КОМП’ЮТЕРНА ГРАФІКА ТА ІНТЕРНЕТ

Шифр дисципліни – 6.040203/00/5.01 Курс 4; семестр 8; всього годин – 144; на тиждень - 4 год. (1лекц., 3лаб.); 4 кредита.

68

Дисципліна вільного вибору студентів Мета курсу: сформувати навички створення, представлення, обробки і оцінки гра-

фічних об’єктів за допомогою комп’ютерів; познайомити студентів з транспортною сис-темою глобальної інформаційної мережі, створенням зв’язку з нею, оцінкою продуктив-ності мережі, сервізами мереж, мовою створення гіпертекстових документів з викорис-танням гіперзсилок та ресурсів Інтернет; навчитися використовувати броузер Microsoft Explorer для інформаційного пошуку і електронної пошти.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: класифікацію і принци-пи функціонування пристроїв вводу-виводу графічної інформації; методи збереження, передачі та перекодування графічної інформації в ЕОМ і вміти використовувати це на практиці; принципи та особливості побудови глобальної інформаційної мережі Інтернет; технології створення гіпертекстових документів реального часу.

На основі набутих знань студент повинен вміти: реалізовувати графічне програму-вання на мові високого рівня; користуватися прикладним програмним забезпеченням при-значеним для створення і модифікації графічних зображень; застосовувати графічні мож-ливості ЕОМ для фізичного моделювання; виконувати роботу у найбільш поширеному браузері Microsoft Explorer для інформаційного пошуку, електронної пошти.

Класифікація і принципи функціонування пристроїв вводу-виводу графічної інфор-мації, модель інтерактивної графічної системи; структура зображення і його перетворення, перспективне зображення тривимірних об’єктів; організація дисплейного файлу та файлу зображень; реалізація графічного програмування на мові високого рівня; графічний редак-тор Paint; сучасне прикладне забезпечення для сканування, обробки і перетворення графі-чної інформації; технології глобальних інформаційних мереж та їх технічна реалізація; основні характеристики і оцінка продуктивності; використання і застосування різних кла-сів сервісу; вивчення організації WWW сторінок та створення гіпертекстових документів реального часу для подальшого застосування в додатках Інтернет.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Гилой В. Интерактивная машинная графика. – М.: Мир, 1981. 2. Павлидис Т. Алгоритмы машинной графики и обработка изображений. – М.: Ра-

дио и связь, 1988. 3. Шикин Е. В., Боресков А. В. Компьютерная графика. Динамика, реалистические

изображения. – М.: Диалог-МИФИ, 1995. 4. Симонович С., Евсеев Г., Алексеев А. Специальная информатика. – М.: АСТпресс,

1999. 5. М. Левин Янг и др. Internet. Полное руководство: Пер. с англ. – К.: Издательская

группа BHV, 2001. 6. Вуд Л. Web-графика: справочник. – С-Пб.: Питер, 1998. Викладацький склад: Ткач Оксана Олександрівна – асистент кафедри ФТТ, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук; Литвинчук Іван Васильович - асистент кафедри ФТТ, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації та лабораторні роботи, самостійна робота студентів.

Оцінювання: поточне: контрольні роботи, усні відповіді, захист лабораторних робіт; підсумкове: екзамен.

ПЕРСОНАЛЬНІ КОМП’ЮТЕРИ

Шифр дисципліни – 6.040203/00/5.02 Курс 3; семестр 5; всього годин – 90; на тиждень - 2 год. (2лаб.); 2,5 кредити. Дисципліна вільного вибору студентів.

69

Мета курсу: поглиблення навиків використання персонального комп’ютера для на-укової і офісної діяльності в сфері майбутньої фахової діяльності. Зміст дисципліни ви-значається сукупністю лабораторних робіт, які складають основу курсу, а саме: методи роботи в операційній системі Windows; практичні прийоми і методи для швидкого осво-єння любого програмного забезпечення; незаперечна потреба використання комп’ютерів в сфері виробничої і наукової діяльності.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: класифікацію і принци-пи функціонування апаратних модулів персонального комп’ютера; методи збереження і обробки текстової і графічної інформації і вміти використовувати їх на практиці; принци-пи та особливості побудови локальної мережі.

На основі набутих знань студент повинен вміти: програмувати на мові високого рі-вня; користуватися прикладним програмним забезпеченням призначеним в середовищі MS DOS і Windows; виконувати офісну роботу у Microsoft Office.

Використання найпростіших команд MS DOS; меню та конфігурація операційної оболонки Norton Commander; основи роботи в операційній системі Windows 95; операції з маніпулятором миша у Windows 95; робота з вікнами і файлами у Windows 95; текстовий редактор Word 7, головні принципи створення текстового документу; форматування текс-тів; таблиці та діаграми; оформлення складних наукових документів; табличний процесор Excel для Windows, використання ділової графіки Excel; використання Excel для економі-чних розрахунків; налаштування локальної мережі; використання пошукової мережі в Internet.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Руденко В. Д., Макарчук О. М., Патланжоглу М. О. Практичний курс

інформатики. – К.: Фенікс, 1997. – 304с. 2. Каханер Д., Моулер К., Неш С. Численные методы и программное обеспечение. –

М.: Мир, 1997. 3. Гутер Р. С., Резниковский П. Т. Программирование и вычислительная математика.

– М.: Наука, 1971. 4. Симонович С., Евсеев Г., Алексеев А. Специальная информатика. – М.: АСТпресс,

1999. 5. Дьяконов В. П. Справочник по алгоритмам и программам. – М.: Наука, 1989. 6. Борковский А. Б. Англо-русский словарь по программированию и информатике (с

толкованиями) – М.: Рус.яз., 1990. Викладацький склад: Новіков Сергій Миколайович – доцент кафедри ФТТ, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук; Курек Ігор Генадійович - доцент кафедри ФТТ, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук; Борча Мар’яна Драгошівна - доцент кафедри ФТТ, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук. Методика викладання та методи навчання: лабораторні роботи та індивідуальні консультації, самостійна робота студентів.


КОМП’ЮТЕРНІ ЗАСОБИ ТА МЕТОДИ ОБРОБКИ ІНФОРМАЦІЇ

Шифр дисципліни – 6.040203/00/5.03 Курс 4; семестр 7; всього годин – 90; на тиждень - 2 год. (1лекц., 1лаб.); 2,5 кредити. Дисципліна вільного вибору студентів.

70

Мета курсу: освоєння методології обробки даних фізичного експерименту, вивчен-ня програмного забезпечення сучасного експерименту, основних методів статистичної об-робки даних, засобів оптимізації.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: програмні засоби, що забезпечують фізичний експеримент; основні методи статистичної обробки даних та від-повідне комп’ютерне забезпечення.

На основі набутих знань студент повинен вміти: застосовувати методи моделюван-ня до експериментальних задач; здійснювати пошук і працювати з науково-технічною лі-тературою.

Поняття інформації і можливості її обробки комп’ютером; перетворення дискретної інформації в аналогову; методи оптимізації інформації; основи спектрального аналізу Фур’є; засоби зв’язку з об’єктом.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Ляшенко М. Я., Головань М. С. Чисельні методи. – Київ: Либідь, 1996. 2. Каханер Д., Моулер К., Неш С. Численные методы и програмное обеспечение – М.:

Мир, 1997. 3. Гутер Р. С., Резниковский П. Т. Программирование и вычислительная математика. - М.:

Наука, 1971. 4. Дьяконов В. П. Справочник по алгоритмам и программам. – М.: Наука, 1989. 5. Симонович С., Евсеев Г., Алексеев А. Специальная информатика. – М.:АСТпресс, 1999. 6. Левин Дж., Бароди К. Секреты Internet. - К.: Диалектика, 1996. 7. Руденко В. Д., Макарчук О. М., Патланжоглу М. О. Практичний курс інформатики. –

К.: Фенікс, 1997. – 304с. 8. Рубенкинг Н. Паскаль для Windows. – М.: Мир, 1993. 9. Гулд Х., Тобочник Я. Компьютерное моделирование в физике. - М.: Мир, 1990.

Викладацький склад: Новіков Сергій Миколайович – доцент кафедри ФТТ, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук; Борча Мар’яна Драгошівна - доцент кафедри ФТТ, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації та лабораторні роботи, самостійна робота студентів.


«Теоретична фізика» (Блок 1)

КВАНТОВА МЕХАНІКА ЦЕНТРАЛЬНО СИМЕТРИЧНИХ СИСТЕМ Шифр: 6.040203/00/ Курс: 4, перший семестр - 144 год (1 Л, 1 Л.С.) 4 кредити Дисципліна вільного вибору студентів Мета: полягає в тому, щоб студенти оволоділи основними методами розв’язування

центрально-симетричних задач квантової механіки, які не входять у базовий курс квантової механіки. Особлива увага звертається на S-матричний формалізм, який застосовується для розрахунку спектрів квазічастинок у напівпровідникових кван-тових точках і необхідний фізику для вільного застосування знань в практичних задачах сучасної нанофізики.

Зміст. Дискретний спектр. Стани з малою енергією зв’язку. Частка в полі декількох точкових потенціалів. Кулонівський потенціал.

71

Неперервний спектр. Хвильові функції неперервного спектру з l=0. Рух з орбітальним моментом l�0; рух в кулонівському полі. Хвильові функції неперервного спектру. Пере-різ розсіювання. Оптична теорема. Теорія S-матриці. Аналітичні властивості S-матриці. Хибні полюси. Квазістаціонарні стани. Теорія Гамова. Властивості квазістаціонарних станів. Приклад квазістаціонарного. стану. Комп’ютерне моделювання процесів розсіювання квазічастинок у відкритих та за-критих сферичних складних наносистемах. Методи викладання та навчання: лекції та спеціалізовані лабораторні заняття. Лектор: професор кафедри теоретичної фізики Головацький В.А. Екзамен. Література 1. Базь А.И., Я.Б. Зельдович, А.М. Переломов Рассеяния, реакции и распады в нереляти-

вистской квантовой механике. – М.: Наука, 1971. - 463с. 2. Левич В.Г. Курс теоретической физики. М.Физматгиз, 1962, 695с. 3. Ландау Л.Д., Лифшиц Е.М. Квантовая механика, М. 1973.

СИМВОЛЬНА КОМП’ЮТЕРНА МАТЕМАТИКА У ФІЗИЧНИХ ЗАДАЧАХ Шифр: 6.040203/00/5.1.03

Курс: 3, перший семестр - 144 год (1 Л+1 Л.С.) 4 кредити Дисципліна вільного вибору студентів Мета: полягає в тому, щоб студенти оволоділи системою символьних розрахунків Mathe-

matica 4.1. Зміст.

Типи даних і робота з ними. Основи програмування. Операції математичного аналізу. Суми та добутки. Похідні першого та вищих порядків. Розрахунок інтегралів. Розв’язування рівнянь та системи рівнянь. Розв’язування диференціальних рівнянь. Операції векторного та тензорного аналізу у різних системах координат. Побудова графі-ків функцій на площині. Побудова графіків функцій в просторі. Побудова графіків функ-цій, заданих неявно. Графіки функцій, заданих в полярних координатахМетоди викладання та навчання: лекції та спеціалізовані лабораторні заняття. Лектор: професор кафедри теоретичної фізики Головацький В.А. Залік Література 1. Головацький В. Система комп’ютерної алгебри Mathematica 4.1. Навчальний посіб-

ник, Чернівці. – Рута, 2003. – 45с. 2. Головацький В. Система комп’ютерної алгебри Mathematica 5. -- Чернівці: Рута, 2008. -

- 352 с. 3. Дьяконов В. Mathematica 4. Учебный курс. Санкт-Петербург. – Питер, 2001. – 654 с. 4. Wolfram S. Mathematica. A System for Doing Mathematics by Computer. Second edition.

Eddison-Wesley Puplishing company, 1991. – 620 p.

КЛАСИЧНА ТЕОРІЯ ТВЕРДОГО ТІЛА Шифр: 6.040203/00/5.1.04 Курс: 3, другий семестр – 144 год (1.5 Л, 1 Л.С.) – 4 кредити Дисципліна вільного вибору студентів Мета: Мета даного курсу полягає в тому, щоб студенти отримали певні професійні знання по теорії твердого тіла. Основна увага звертається на загальні симетрійні методи опису твердих тіл, тензорне описання фізичних властивостей кристалів. Зміст:

72

Розділ І. Кристалічна структура. Трансляційна симетрія кристалу. Гратка Браве. Опера-тор трансляції. Умови циклічності Борна-Кармана. Точкові операції симетрії. Просторова група кристалу. Власні та невласні трансляції. Сингонії. Кристалічні класи. Розділ ІІ Тензорне описання фізичних властивостей кристалів. Тензори першого ран-гу. Піромагнітний ефект. Матеріальні тензори другого рангу. Принцип Онзагера. Тепло-провідність. Електропровідність. Польові тензори другого рангу. Тензор деформацій. Тен-зор напруг. Тензор третього рангу. Тензори четвертого рангу. Пружні властивості криста-лів Число компонент тензорів, що описують властивості кристалів. Розділ ІІІ. Коливання атомів кристалічної гратки. Коливання лінійного ланцюжка од-накових атомів. Зона Брілюена. Коливання лінійного ланцюжка атомів двох сортів. Акус-тичні та оптичні вітки коливань. Оптичні властивості кристалів у інфрачервоній області спектру. Локальні коливання кристалічної гратки. Теплове розширення твердого тіла. Ко-ливання і хвилі в кристалах у наближенні ізотропного континууму. Акустичні хвилі. Оп-тичні хвилі. Розділ IV. Теорія теплоємності кристалічної гратки. Класична теорія теплоємності. Квантовий лінійний гармонічний осцилятор. Квантова теорія теплоємності твердих тіл за Ейнштейном. Квантова теорія теплоємності твердих тіл за Дебаєм. Основна література: 1. Ч. Киттель Введение в физику твёрдого тела М.: Наука, 1978.-792с. 2. Мельничук С.В. Теорія груп у фізиці молекул і кристалів. К. 1997. 3. Най. Дж. Физические свойства кристаллов и их описание при помощи тензоров и мат-

риц. М.: Мир, 1970. 4. Сиротин Ю.И., Шаскольская М.П. Основы кристаллофизики. М.: Наука, 1975. 5. Ашкрофт А. Мермин Р. Физика твердого тела . М.: Мир, Том 1, 1979.-399с., Том 2,

1979.-422с. 6. Ансельм А.И. Введение в теорию полупроводников. М.: Наука, 1978.-616с. Методи викладання та навчання: лекції та лабораторії спеціалізації. Лектор: асистистент кафедри теоретичної фізики Ю.О. Сеті Залік.

«Оптоелектроніка» (Блок 2) ОСНОВИ ФОТОСЕНСОРИКИ

Шифр: 6.040203/00/5.2.02 Курс: 4, перший семестр, 198 год. (1Л+1ЛАБ) – 5,5 кредитів Дисципліна вільного вибору студента Мета: Дати студентам певні професійні знання з основ фотосенсорики. Зміст:

Вступ. Напівпровідники, діелектрики, метали. Області використання напівпровідників. Модель електропровідності твердих тіл Друде-Лоренца. Модель електропровідності влас-них напівпровідників. Модель електропровідності домішкових напівпровідників. Елемен-ти зонної теорії твердих тіл.

Статистика носіїв заряду у напівпровідниках. Густина станів у дозволених зонах. Роз-поділ рівноважних носіїв заряду. Рівень Фермі. Параметри вільних носіїв заряду: довжина вільного пробігу, час життя, рухливість.

Нерівноважний стан у напівпровіднику. Статистика нерівноважних носіїв заряду. Ква-зірівні Фермі. Характеристики та параметри нерівноважних носіїв заряду.

Основні механізми генерації нерівноважних носіїв. Біполярна та монополярна оптична генерація вільних носіїв заряду.

Внутрішній фотоефект. Фотопровідність напівпровідників. Рівняння переносу. Грани-чні умови. Рух надлишкових носіїв в напівпровіднику при наявності зовнішнього елект-ричного поля. Внутрішнє підсилення фотоструму. Природа поверхневих станів у напів-провідниках. Поверхнева рекомбінація.

73

Детектори електромагнітного випромінювання. Види детекторів оптичного випромі-нювання, їх основні параметри та характеристики. Квантова ефективність, чутливість та швидкодія фотодетектора. Фоторезистор. Спектральний розподіл квантової ефективності фоторезистора.

Детектори на основі бар’єрних структур. Генерація фотоструму в структурі з p-n пере-ходом. Проходження струму в області просторового заряду. Вплив високого рівня збу-дження на величину фотоструму. p-і-n – фотодіоди. Електричні шуми й порогова чутли-вість фотодетектора. Фотодіоди на основі гетероструктур. Фотодіоди з бар’єром Шотткі. Фототранзистори

Елементи фотометрії. Енергетичні та фотометричні одиниці вимірювання світлових величин. Розподіл потоку випромінювання по спектру.

Напівпровідникові сонячні елементи. Сонячне випромінювання за різних умов. Прин-цип дії напівпровідникового сонячного елемента. Вимоги до напівпровідника та бар’єрної структури при виготовленні сонячних елементів. Розрахунок коефіцієнта корисної дії со-нячного елемента. Вплив шунтуючого та послідовного опорів на величину коефіцієнта корисної дії. Оптимізація конструкції сонячних елементів. Проблеми застосування.

Детектори ультрафіолетового, Х– та іонізуючого випромінювань. Методи викладання та навчання: лекції та лабораторні заняття Лекції та лабораторні заняття проводить доцент кафедри оптоелектроніки Мельник

В.В. Екзамен, залік

ОПТОЕЛЕКТРОННЕ МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО Шифр: 6.040203/00/5.2.03 Курс: 3, перший семестр, 54 год. (1 ЛАБ) – 1,5 кредитів Дисципліна вільного вибору студента Мета: Дати студентам певні професійні знання з оптоелектронного матеріалознавства. Зміст:

Вступ. Предмет курсу. Основні етапи розвитку матеріалознавства [1,4]. Основні відомості про матеріали оптоелектроніки. Загальна класифікація матеріалів.

Напівпровідники, діелектрики, метали, їх основні відмінності та можливості практичного застосування.

Основні поняття геометричної кристалографії. Кристалографічні категорії, сингонії та системи вісей координат. Кристалографічне індицирування, символи вузлів, напрямлень, площин. Типи основних кристалічних ґраток.

Кристалічна структури матеріалів. Координаційне число і багатогранник. Типи зв’язків в кристалах. Кристалічні структури алмазу, сфалериту і вюрциту. Типи зв’язків в структу-рах.

Загальна характеристика напівпровідників. Загальні відомості про напівпровідники. Класифікація напівпровідників. Основні властивості та параметри напівпровідників, зако-номірності їх зміни у відповідності до положення складових у періодичній системі елеме-нтів. Основні фізичні процеси і явища, що визначають можливості використання напів-провідників і напівпровідникових структур.

Напівпровідникові матеріали для некогерентних та когерентних джерел світла. Напів-провідникові матеріали для напівпровідникових випромінювачів та різного типу оптоеле-ктронних систем відображення інформації. Світлодіоди. Напівпровідникові лазери. Кван-тові структури, оптичні характеристики квантових ям та основні матеріали для квантово розмірних приладів.

Напівпровідникові фотоприймачи та матеріали для їх виготовлення. Матеріали для різ-ного типу фотоприймачів. Фотопровідні та фотовольтаічні приймачи. Критерії оцінки

74

властивостей фотоприладів. Матеріали для оптоелекторнних приладів сонячної енергети-ки.

Діелектричні матеріали. Загальна класифікація та основні представники матеріалів. Па-сивні та активні діелектрики, їх властивості, особливості та основні механізми поляризації речовини в електричному полі.

Пасивні діелектрики. лінійні полімери, композиційні пластмаси, електроізоляційні компаунди, сітали, особливості будови та властивості, отримання та використання в опто-електроніці. Неорганічне скло: класифікація за хімічним складом, технологічний процес отримання, оптичне та лужне скло, матеріали для лазерів на основі скла.

Активні діелектрики: ферроелектричний стан, сегнето–, п'єзо– та піроелектрики, їх отримання, властивості та застосування, електрети. Роль симетрії кристалів у формуванні властивостей активних діелектриків. Рідкі кристали: особливості будови, властивості, кла-сифікація, оптоелектричні явища та застосування кристалів в приладах оптоелектроніки.

Провідникові матеріали. Класифікація плівок чистих металів за їх призначенням. Туго-плавкі метали та їх використання в оптоелектроніці.

Сплави. Металічні сплави та їх застосування. Благородні метали, їх роль в технології та приладах оптоелектроніки.

Благородні метали. Основні представники та їх властивості. Роль благородних металів у технології та приладах оптоелектроніки. Методи викладання та навчання: лекції Лектор: професор кафедри оптоелектроніки Сльотов М.М. Залік

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ ОПТОЕЛЕКТРОННИХ МАТЕРІАЛІВ І ПРИЛАДІВ

Шифр: 6.040203/00/5.2.04 Курс: 3, перший семестр, 54 год. (1 Л) – 1,5 кредитів Дисципліна вільного вибору студента Мета: Дати студентам певні професійні знання з методів дослідження властивостей оптоелектронних матеріалів і приладів. Зміст: Вступ.. Основні оптоелектронні матеріали, що використовуються, їх роль у

виготовленні різного типу напівпровідникових приладів. Задачі та структура курсу. Фізичні основи методів досліджень. Основи елементарної зонної моделі

напівпровідників та їх основні параметри. Механізми перенесення заряду. Гальваномагнітні ефекти. Оптичне пропускання, поглинання і відбивання. Фотоелектричні явища. Випромінювальна рекомбінація. Процеси у сильних електричних полях. Бар’єрна ємність. Апаратурне забезпечення. Джерела живлення та прилади реєстрації електричних

сигналів. Спектральні прилади. Джерела спонтанного та вимушеного випромінювання. Фотоприймачі. Прилади для систем синхродетектування і модуляційної спектроскопії. Апаратура для резонансних методів. Кріостати. Об’єкти досліджень та техніка вимірювань. Зразки для дослідження електропровідності,

питомого опору, ефектів Холла та Ван-дер-Пау. Особливості підготовки зразків для оп-тичних вимірювань. Методи вимірювання питомого опору для низько- та високоомних зразків. Особливості ємністних досліджень. Техніка вимірювання оптичних спектрів у звичайному та модуляційному режимах. Температурні дослідження. Особливості резо-нансних методів вимірювань. Методи знаходження основних параметрів напівпровідників і приладів на їх основі.

Концентрація основних носіїв заряду, їх рухливість. Енергія іонізації можливих центрів. Структура дозволених зон. Концентрація домішкових центрів. Визначення природи центрів рекомбінації. Ефективна маса носіїв заряду. Тип бар’єру та його параметри.

75

Ефективності випромінювання та фотоперетворювання. Енергетичні, фотометричні та колориметричні параметри. Основні принципи представлення результатів дослідження. Вибір координат і формату

графіків досліджуваних залежностей. Основні функції розподілу. Метод найменших квадратів. Особливості побудови спектральних залежностей та колориметричних характе-ристик.

Методи викладання та навчання: лекції Лектор: професор кафедри оптоелектроніки Сльотов М.М. Залік

БАЗОВІ ТЕХНОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ ОПТОЕЛЕКТРОНІКИ Шифр: 6.040203/00/5.2.05 Курс: 3, другий семестр, 162 год. (1Л+1,5ЛАБ) – 4,5 кредитів Дисципліна вільного вибору студента Мета: Дати студентам певні професійні знання з базових технологічних процесів оп-тоелектроніки. Зміст:

Вступ. Предмет курсу. Основні етапи розвитку напівпровідникової технології. Основні методи отримання вихідних кристалів напівпровідників і діелектриків. Кла-

сифікація методів отримання. Вирощування кристалів з розплаву: методи Бріджмена, Чо-хральського та зонного витоплення, фазові діаграми кристалізації, схеми та особливості технологічних процесів, їх переваги та обмеження при вирощуванні оптоелектронних ма-теріалів. Отримання кристалів з розчину: особливості та переваги процесу росту, умови по створенню пересичення та проведенню епітаксії, практичне застосування методу епітаксії. Отримання кристалів з газової фази: методи фізичної конденсації та за участю хімічних реакцій в замкнутих та проточних системах, умови проведення газофазної епітаксії та її використання при створенні оптоелектронних приладів.

Технологія обробки напівпровідників. Хімічне травлення. Кінетика реакційних проце-сів. Хімічний та електрохімічний механізми травлення в розчині. Електрохімічна обробка поверхні. Парогазове травлення. Термообробка поверхні. Іонна (фізична) обробка поверх-ні. Іонно–хімічне травлення напівпровідників. Плазмохімічна обробка поверхні напівпро-відників.

Основи технології нанесення плівок. Нанесення тонких плівок термічним розпорошу-ванням у вакуумі. Катодне розпорошування. Іонно–плазмове розпорошування . Високоча-стотний і реактивний методи. Магнетронне розпилення Хімічне та електрохімічне нане-сення плівок. Нанесення товстих плівок.

Літографія. Літографія як засіб забезпечення інтеграції елементів на підкладинці. Ви-значення, основні етапи та види літографії. Контактна фотолітографія, формування шару резисту. Формування захистного рельєфу та передача зображення при контактній фотолі-тографії. Основні напрямки вдосконалення літографії: проекційна фотолітографія, рентге-но– та електронолітографія.

Отримання структур методом дифузії. Дифузія в твердому тілі, основні параметри і за-кони. Рівняння дифузії. Основні види та механізми дифузії. Методи здійснення дифузії в напівпровідниках. Дифузія з необмеженого джерела. Конструктивні особливості дифузій-них оптоелектроних приладів. Дифузія з джерела з обмеженим вмістом дифузанта. При-лади планарної технології. Обмеження методу дифузії.

Метод епітаксії. Класифікація епітаксійних процесів. Основні вимоги до технологічно-го процесу. Механізм епітаксійного осадження. Газова епітаксія, основні методи прове-дення, особливості отримання напівпровідників А3В5, епітаксійні структури. Метод спла-влення, отримання сплавних p-n переходів. Рідкофазна епітаксія: ізотермічний та неізоте-

76

рмічний механізми створення пересичення, методи проведення, епітаксійні структури. Молекулярно-променева епітаксія. Отримання квантоворозмірних епітаксійних структур.

Створення структур методом іонної імплантації. Технологічні особливості та облад-нання для проведення імплантації. Фізичні процеси при іоному легуванні. Розподіл ім-плантованих іонів. Радіаційні дефекти. Відпал та дифузія імплантованих іонів. Методи контролю іонно–імплантованих структур.

Стабілізація та захист поверхні напівпровідникових приладів. Захист органічними по-криттями. Сіланірування. Захист поверхні термічним окислюванням. Анодне та іонно–плазменне окислення. Захист поверхні осадженими плівками SiO2, Si3N4, Al2O3. Захист легкоплавкими скляними покриттями.

Технологія збірних робіт. Етапи і послідовність технологічного процесу. Розділення пластин та підкладинок. Монтаж кристалу в корпусі. Під'єднання виводів. Герметизація в корпусі. Основні конструкції світлодіодів. Методи викладання та навчання: лекції та лабораторні заняття Лекції та лабораторні заняття проводить професор кафедри оптоелектроніки Сльотов

М.М. Залік

«Фізика твердого тіла» (Блок 3) ОБЧИСЛЮВАЛЬНІ МЕТОДИ У ФІЗИЦІ ТВЕРДОГО ТІЛА

Шифр дисципліни – 6.040203/00/5.3.01 Курс 3; семестр 6; всього годин – 162; на тиждень - 4 год. (2лекц., 2лаб.); 4,5 креди-

тів. Дисципліна вільного вибору студента. Мета курсу: оволодіння методиками створення і застосування комп’ютерних моде-

лей, а також технологією проведення чисельних експериментів для вивчення фізичних явищ і процесів у фізиці. В контексті базових курсів спеціальності ″Фізика твердого тіла″ - базою для побудови і дослідження моделей повинні бути як явища, що розглядаються в класичній і статистичній фізиці, так і процеси дефектоутворення і механізми впливу стру-ктурних дефектів на властивості кристалів.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати можливості сучасних комп’ютерів для фізичного моделювання. На основі набутих знань студент повинен вмі-ти: створювати математичні моделі фізичних явищ; володіти технологією проведення об-числювального експерименту; застосовувати аналітичні, графічні і чисельні методи розв’язку математичних задач для цілей фізичного моделювання; представити результати комп’ютерного моделювання; застосовувати сучасне прикладне програмне забезпечення для фізичного моделювання.

Мета і завдання дисципліни, історична довідка; особливості створення і дослідження фізичних моделей, технологічні етапи обчислювального експерименту, поняття стійкості і коректності задачі і обчислювального алгоритму; числовий розв’язок рівнянь руху Нью-тона методом Ейлера, моделювання руху по еліптичній траєкторії; Фур’є-аналіз хвильо-вих явищ, моделювання інтерференції та дифракції світла; детерміністичні методи моле-кулярної динаміки; стахостичні методи молекулярної динаміки; важливість графіки для представлення результатів обчислювального експерименту.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Гулд Х., Тобочник Я. Комп’ютерное моделирование в физике. – М.: Мир, 1990. 2. Ляшенко М. Я., Головань М. С. Чисельні методи. – Київ: Либідь, 1996. 3. Хеерман Д. В. Методы компьютерного эксперимента в теоретической физике. –

М.: Наука, 1990. 4. Каханер Д., Моулер К., Неш С. Численные методы и программное обеспечение. –

М.: Мир, 1997.

77

5. Самохин А. Б., Самохина А. С. Фортран и вычислительные методы. – М.: Русина, 1994.

6. Гилой В. Интерактивная машинная графика. – М.: Мир, 1981. 7. Осипьян Ю. А. Моделирование на ЭВМ дефектов в металлах. – Ленинград: Наука,

1990. 8. Гутер Р. С., Резниковский П. Т. Програмирование и вычислительная математика. –

М.: Наука, 1971. Викладацький склад: Новіков Сергій Миколайович – доцент кафедри ФТТ, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук; Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації та лабораторні роботи, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, усні відповіді, курсова робота; підсумкове: курсова робота, екзамен.

СПЕЦІАЛЬНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУРИ ТВЕРДИХ ТІЛ Шифр дисципліни – 6.040203/00/5.3.02 Курс 4; семестри 8 ; всього годин – 72; на тиждень - 2 год. (2л.); 2 кредита. Дисципліна вільного вибору студента. Мета курсу: забезпечення підготовки студентів до професійної діяльності в галузях

науки і техніки, пов’язаних зі спеціалізацією навчання, та формування відповідних теоре-тичних знань та практичних навичок. А саме розглядаються особливості дослідження структури реальних моно- і полікристалів.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: методи монохроматиза-ції і реєстрації електромагнітних хвиль; схеми дифракційних пристроїв та гоніометрів, які використовуються в зарубіжних і вітчизняних дифрактометрах; методи якісного і кількіс-ного фазового аналізу, аналізу будови однокомпонентних і багатокомпонентних систем, впорядкованих і невпорядкованих твердих розчинів; методи визначення розміру кристалі-тів, їх форми і мозаїчної будови (метод Жданова, метод Ровінського, малокутовий метод та інше); з використанням побудови оберненої гратки і сфери Евальда аналіз дифракцій-них ефектів, які виникають при утворенні текстур і при структурних змінах, обумовлених пружними і пластичними деформаціями; дифракційні методи побудови діаграм стану та методи дослідження процесів термічної обробки кристалів; класичні методи дослідження дислокаційної будови монокристалів (метод Берга-Баррета, метод Ланга, метод Бормана); як виникнення мікронапруг в монокристалах аналізуються з допомогою методів маятни-кових і муарових смуг; багато хвильові ефекти розсіяння використовуються для прецизій-ного визначення періодів гратки монокристалів та аналізу фазової проблеми.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Кушта Г. П. Рентгенографія металів. – Львів: Вид-во Львівського універ-ту, 1959. 2. Бокий Г. Б., Парай-Кошиц М. А. Рентгеноструктурный анализ. Том I. – М.: МГУ, 1964. 3. Пінес Б. Я. Лекції по структурному аналізу. – Харків: Вид-во ХДУ, 1967. 4. Гласкер Дж., Трубланд К. Аналіз кристалічної структури. – М.: Мир, 1974. 5. Бублик В. Т., Дубровіна А. Н. Методи дослідження структури напівпровідників і мета-

лів. – М.: Металургія, 1978. 6. Уманский Я. С., Скаков Ю. А., Иванов А. Н., Расторгуев Л. Н. Кристаллография, рент-

генография и электронная микроскопия. – М.: Металлургия, 1982. 7. Иверонова В. И., Ревкевич Г. П. Теория рассеяния рентгеновских лучей. – М.: Из-во

МГУ, 1972. 8. Боровский И. Б. Физические основы рентгеноспектральных исследований. – М.: МГУ,

1956. 9. Пинскер З. Г. Рентгеновская кристаллооптика. – М.: Наука,1982.

78

10. Джеймс Р. Оптические принципы дифракции рентгеновских лучей./ Перевод с англ. под ред. Ивероновой В. И. – М.: Изд-во ИЛ, 1950.

11. Даценко Л. И., Молодкин В. Б., Осиновский М. Е. Динамическое рассеяние рентгенов-ских лучей реальными кристаллами. – Киев: Наукова думка, 1988.

12. Чжан Ш. Многоволновая дифракция рентгеновских лучей. – М.: Мир, 1987. 13. Миркин Л. И. Рентгеноструктурный анализ. – М.: Наука, 1976.

Викладацький склад: Раранський Микола Дмитрович – професор, зав. кафедри ФТТ, фізичний факультет, доктор фіз. – мат. наук; Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, усні відповіді; підсумкове: залік.

МАТЕРІАЛИ ЕЛЕКТРОННОЇ ТЕХНІКИ

Шифр дисципліни: 6.040203/00/5.3.03 Курс 4; семестр 7; всього годин − 72; на тиждень - 1 год.(1лекц.); 2 кредита. Дисципліна вільного вибору студента. Мета курсу: забезпечити студентів знаннями з основ матеріалознавства для елект-

роніки, властивостями матеріалів (конструкційних і функціональних), які використовують в електронній техніці та представити сучасну картину практичного застосування різнома-нітних новітніх матеріалів для розв’язання прикладних технічних задач.

На основі отриманих знань студенти повинні вміти класифікувати будь-який матері-ал з позицій можливості його використання в електронній техніці, знати основні напрям-ки розвитку сучасного матеріалознавства, та вміти правильно застосовувати новітні мате-ріали при розв’язанні конкретних прикладних задач.

Основні властивості матеріалів, які використовують в електронній техніці; констру-кційні і функціональні матеріали для електронної техніки; новітні матеріали для електро-нної техніки

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Пасынков В.В., Сорокин В.С. Материалы электронной техники. - М.: Высшая шко-

ла,1986.-368 с. 2. Материалы электронной техники/ Под ред. В.М.Андреева. - М.: Радио и связь, 1989. -

350 с. 3. Электротехнические материалы. Учебник для вузов.-7-е изд. перераб. и доп. - Л.

:Энергоиздат. Ленинградское отделение,1985.- 304 с. 4. Материалы для производства изделий электронной техники. / Г.М. Кадыкова, Г.С. Фо-

нарев, В.Д. Хвостикова и др. - М.:Высш.шк.,1987.-247 с. 5. Казерновский Д.М., Яманов С.А. Радиотехнические материалы. - М.: Высш.шк.,1972.-

312 с. 6. Штофа Ян. Электротехнические материалы в вопросах и ответах. Пер. со словац. М.:

Энергоатомиздат,1984.-200 с. 7. Материалы, используемые в полупроводниковых приборах. Под ред. К. Хограта. - М.:

Мир, 1968. 8. Материалы для полупроводниковой электроники. - Кишенев: Штиинца,1984.-254 с. 9. Материалы электронной техники. Ч.2. Состав, структура и электрофизические свойст-

ва. - Новисибирск: Наука, Сибирское отделение, 1983.- 358 с. Викладацький склад: Олійнич−Лисюк Алла Василівна − доцент кафедри ФТТ, фізичний факультет, канди-дат фіз.−мат. наук.

79

Методика викладання та методи навчання: лекції, написання рефератів, індиві-дуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, усні відповіді, захист рефератів; підсумкове: залік (письмовий, усний).

VІ. Педагогічна практика.

VІІ. Державний іспит з фізики. Дисципліни освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст

«Теоретична фізика»

ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА (ЦО) Шифр дисципліни – 7.070101/00/6.01 Курс 5; семестр 9; всього годин – 54; на тиждень - 1 год. (лекц., пр.); 2 кредити. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки спеціалістів з напряму «Фізика» Мета курсу: навчити студентів діям у надзвичайних ситуаціях у мирний та воєнний

час; визначити засоби захисту населення; навчити основам організації і проведення ряту-вальних та інших невідкладних робіт при ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих в осередках ураження; вивчити систему заходів цивільної оборони на об’єктах народ-ного господарства в надзвичайних ситуаціях щодо змісту роботи невоєнізованих форму-вань і служб цивільної оборони.

На основі отриманих теоретичних знань і практичних умінь навчити оцінювати об-становку і відповідно діяти у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу; ознайоми-ти з організацією, методикою підготовки і проведення занять з ЦО з населенням і учнями загальноосвітніх шкіл.

ЦО в сучасних умовах; надзвичайні ситуації мирного і воєнного часів та їх вплив на життєдіяльність людей; оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях; захист населення у надзвичайних ситуаціях; організація навчання населення з ЦО; організація і проведення заходів щодо надання допомоги потерпілим у надзвичайних ситуаціях; дії викладачів і учнів у надзвичайних ситуаціях.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Стеблюк М.І. Цивільна оборона. – Київ: Знання – Прес, 2003. 2. Губський А.І. Цивільна оборона - Київ, 1995. 3. Цивільна оборона. За ред. В.С. Франчука. – Львів: Афіша, 2000. 4. Цивільна оборона в установах та закладах освіти. – Тернопіль: Манурівець, 2002. 5. Воробйов О.О. і співавт. Медицина катастроф. – Чернівці: Прут, 1999. 6. Воробйов О.О. і співавт. Цивільна оборона. - Чернівці, 2002. 7. Миценко І.М., Мезенцева О.М. Цивільна оборона. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. 8. Шоботов В.М. Цивільна оборона. – Київ, 2004.

Викладацький склад: Стратійчук Наталія Анатоліївна - старший викладач кафедри медичної підготовки, педагогічний факультет; Бабюк Анатолій Васильович – старший викладач кафедри медичної підготовки, пе-дагогічний факультет. Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації, групові практичні заняття, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, усні відповіді; підсумкове: залік в усній формі.

80

ДІАГРАМНА ТЕХНІКА У МЕТОДІ ФУНКЦІЙ ГРІНА

Шифр: 7.070101/00/6.02 Курс - п’ятий, перший семестр – 252 год. (1.5 л., 1 с.л.) 7 кредитів Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки спеціалістів з напряму «Фізика» Мета: полягає в тому, щоб студенти оволоділи основними прийомами діаграмної техні-ки Фейнмана і навчилися застосовувати їх до розв’язування задач теоретичної фізики. Зміст. Діаграмна техніка Фейнмана у методі термодинамічних функцій Гріна для системи квазічастинок, що взаємодіють з фононами. Відгук квантової системи на зовнішній вплив. Формула Кубо. Гамільтоніан системи квазічастинок, взаємодіючих з фононами. Причинні функції Гріна квазічастинок у зображенні Гейзенберга. Причинні функції Гріна в зображенні Дірака. S-матриця. Нульові функції Гріна квазічастинок та їх Фур’є-образи. Аналіз повної функції Гріна квазічастинок. Діаграми і аналітичні вирази. Теорема про зв’язані діаграми. Правила діаграмної техніки. Повна функція Гріна та масовий оператор квазічастинок у енергетичному зображенні. Рівняння Дайсона. Зв’язок функції Гріна ква-зічастинок з повною вершинною частиною. Діаграмна техніка для фононної функції Грі-на. Поляризаційний оператор. Діаграмна техніка для систем з фононами поляризаційного типу при Т=0 К. Діаграмна техніка Пайнса у системі з дуже малою концентрацією квазі-частинок при Т 0 К. Мацубарівські функції Гріна квазічастинок при Т 0 К. Діаграмна техніка для функцій Гріна багатозонної системи квазічастинок малої концентрації, які вза-ємодіють з поляризаційними фононами при Т

≠ ≠

≠ 0 К. Література 1. Ткач М.В. Квазічастинки у наногетеросистемах. Квантові точки та дроти. Чернівці, 2003. 2. Давыдов А.С. Теория твердого тела. Москва, 1976. 3. Ткач Н.В., Головацкий В.А., Войцеховская О.Н, Михальова М.Я. ФТТ.- 2001. – Т.43. – №7. – С.1315-1321. Методи викладання та навчання: лекції, спеціалізовані лабораторні заняття Лектор: зав. кафедри теоретичної фізики, професор Ткач М.В. Форма контролю: екзамен.

ОПТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ РЕЧОВИН

Шифр: 7.070101/00/6.03 Курс: 5, перший семестр, 198 год. (1Л + 1ЛС) – 5,5 кредитів Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки спеціалістів з напряму «Фізика» Мета даного курсу полягає в тому, щоб студенти отримали певні професійні знання з да-ного курсу та вміння самостійно їх використовувати.

Зміст дисципліни Розділ1. Відгук кристала на зовнішню дію. Вступ. Матриця густини. Рівняння Ліувілля. Узагальнена сприйнятливість. Формула Ку-бо-Грінвуда. Власне поглинання фотонів у напівпровідниках. Розділ2. Тензор провідності кристалу. Густина струму. Провідність. Закон дисперсії електронів. Тензор ефективної маси. Густина потоку енергії. Густина станів. Діелектрична проникність. Розділ3. Оптичні переходи в квантових ямах. Міжзонні переходи в квантових ямах.

Міжзонний матричний елемент. Матричний елемент огинаючих функцій. Спектр міжзонного поглинання квантовою плівкою і дротиною. Міжпідзонні переходи в квантових ямах.

Розділ4. Спектри та хвильові функції електрона у відкритих низькорозмірних систе-мах із δ-подібними потенціалами. Енергетичний спектр та хвильові функції електрона у сферичній квантовій точці. Енергетичний спектр та хвильові функції

81

електрона у циліндричному квантовому дроті. Енергетичний спектр та хвильові функції електрона у квантовій плівці.

Розділ5. Спектри та хвильові функції електрона у відкритих низькорозмірних систе-мах із прямокутними потенціалами. Енергетичний спектр та хвильові функції електрона у сферичній квантовій точці. Енергетичний спектр та хвильові функції електрона у циліндричному квантовому дроті. Енергетичний спектр та хвильові функції електрона у квантовій плівці.

Рекомендована література 1. М.В.Ткач, Квазічастинки у наногетеросистемах. Квантові точки та дроти. Чернівці

2003. 2. М.В.Ткач, Ю.О.Сеті. Оптичні властивості масивних кристалів та низькорозмірних сис-

тем. Методичні вказівки до спецкурсу. Чернівці „Рута” 2008. 3. Л. Д. Ландау, Е. М. Лифшиц Теорія Поля. – М: Наука, 1988.А. И. Ансельм Введение в

теорию полупроводников. – М: Наука, 1978.А. С. Давыдов Теория твердого тела. – М: Наука, 1976.

4. З.Флюгге Задачи по квантовой механике Т1. – Мир, М. 1974. Методи викладання та навчання: лекції, спеціалізовані лабораторні заняття. Лектор: асистент кафедри теоретичної фізики Сеті Ю.О. Екзамен

СПЕКТРИ КВАЗІЧАСТИНОК У СКЛАДНИХ НАНОГЕТЕРОСИСТЕМАХ Шифр: 7.070101/00/6.04 Курс: п’ятий; перший семестр - 252 год. (1,5 л., 1,5 с.л.) 7 кредитів. Обов’язкова. Мета: студенти повинні отримати знання з теоретичних методів дослідження спектрів квазічастинок ( електронів, дірок, екситонів, фононів) у складних наногетеросистемах різ-ної симетрії (квантових точках і дротах), а також вміти використовувати їх для опису явищ і процесів у таких системах. Зміст: Поляризаційні фонони ,електрони та дірки у сферичних нанагетеросистемах (складних нуль вимірних квантових точках). Модель діелектричного континууму в теорії поляризаційних фононів у сферичній нанагетеросистемі. Спектр, потенціал поля поляризації та гамільтоніан обмежених оптичних фононів у координатному зображенні. Гамільтоніан L-фононів та електрон - L-фононної взаємодії в зображенні чисел заповнен-ня за фононними змінними. Спектр, потенціал поля поляризації та гамільтоніан інтерфейсних фононів у координатному зображенні. Гамільтоніан І-фононів та електрон - І-фононної взаємодії в зображенні чисел заповнення за фононними змінними. Модель прямокутних потенціальних ям і наближення ефективних мас у теорії електронного та діркового спектрів складних сферичних наногетеросистем. Хвильові функції, дискретний та неперервний спектри електрона та дірки у закритих наногетеросистемах. Електрон-фононний гамільтоніан у зображенні вторинного квантування за всіма змінними системи. Властивості фононних спектрів деяких сферичних наносистем. Спектр і хвильові функції електрона, дірки та екситона у складній сферичній квантовій точці. Поляризаційні фонони, електрони та дірки у циліндричних нанагетеросистемах (складних одновимірних квантових дротах). Спектри, потенціали полів поляризацій та гамільтоніани обмежених оптичних та інтерфейсних коливань у зображенні фононних чи-сел заповнення. Спектр і хвильові функції електронів та дірок. Електрон-фононний гамільтоніан у зображенні вторинного квантування за всіма змінними циліндричної нано-системи. Властивості фононних, електронних і діркових спектрів деяких циліндричних наносистем. Резонансні квазістаціонарні стани електронів і дірок у відкритому циліндричному квантовому дроті з бар’єром. Література

82

1. Ткач М.В. Квазічастинки у наногетеросистемах. Квантові точки та дроти. Чернівці, 2003. 2. Давыдов А.С. Теория твердого тела. Москва, 1976. 3. Ткач Н.В., Головацкий В.А., Войцеховская О.Н, Михальова М.Я. ФТТ.- 2001. – Т.43. – №7. – С.1315-1321. 4. Tkach M., Holovatsky V., Voitsekhivska O., Мikhalyova М., Fartyshinsky R. Phys. Stat. Sol. – 2001. – V.225. – N2.-P.331-342. 5. Schoos D., Mews A., Eychmuller A.,Weller H. Phys.Rev.(b).-1994.-V.49.-N 3.-P.17072-17078. 6. Mori N.,Аndo T. Phys.Rev.(b).-1989.-V.40.-N 9.-P.6175-6188. 7. Tkach M., Holovatsky V., Voitsekhivska O. Physica E: Low dimensional systems and Nanos-tructures. – 2001. V.11 – P.17-26. Методи викладання та навчання: лекції, спеціалізовані лабораторні заняття. Лектор: доцент кафедри теоретичної фізики Войцехівська О.М. Екзамен, залік.

МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ СПЕКТРІВ КВАЗІЧАСТИНОК У 3D ТА НАНОСИСТЕМАХ

Шифр: 7.070101/00/6.05 Курс: 5, перший семестр – 198 год (1 Л, 1 Л.С.) – 5,5 кредитів Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки спеціалістів з напряму «Фізика» Мета: Мета даного курсу полягає в тому, щоб студенти оволоділи основними методами розрахунку спектрів квазічастинок у кристалах, вміли їх використовувати для розрахунку зонної структури напівпровідників та надграток. Зміст: Розділ І. Метод приєднаних плоских хвиль (ППХ). Поведінка хвильової функції електрона в кристалі. Сфера Вігнера-Зейтца. Сферичні гармоніки. Розклад плоскої хвилі за сферичними гармоніками. Приєднана плоска хвиля. Варіаційний метод Рітца. Секуляр-не рівняння. Теорема додавання сферичних гармонік. Результати розрахунку методом ППХ зонних спектрів деяких металів та напівпровідників. Недоліки методу. Розділ ІІ Метод функцій Гріна (Коррінги-Кона-Ростокера) (ККР). Однорідне та неод-норідне рівняння Шредінгера. Функція Гріна для оператора 2∇

r. Інтегральне рівняння

Шредінгера. Деякі властивості функції Гріна. Побудова функціоналу енергії в методі ККР. Формула Гріна. Зображення функції Гріна у вигляді сингулярного та регулярного розв’язків рівняння Шредінгера. Секулярне рівняння. Порівняння методів ППХ та ККР. Недоліки та переваги методу ККР. Розділ ІІІ. Метод ортогоналізованих плоских хвиль (ОПХ). Про неможливість застосу-вання методів ППХ та ККР до кристалів з ковалентним типом зв’язку. Особливості елект-ронних станів у валентній зоні та зоні провідності. Суми Блоха. Ортогоналізована плоска хвиля. Умова ортогоналізації. Варіаційний метод Рітца в методі ОПХ. Секулярне рівнян-ня. Недоліки методу. Розділ IV. pk

)rr− - метод. ( pk

)rr− - теорія збурень). Емпіричні методи розрахунку зонної

структури. Рівняння Шредінгера для амплітуди Блоха. pk)rr

− - збурення. - зображення.

Секулярне рівняння. Теорія збурень у 0kr

pk)rr

− методі. Тензор оберненої ефективної маси.

Ефективна маса. Деякі результати розрахунку зонної структури pk)rr

− - методом. Основна література: 1. Цидильковский И.М. Электроны и дырки в полупроводниках. М.: Наука, 1972. 2. Каллуэй Дж. Теория энергетической зонной структуры. М.: Мир, 1969.-360с. 3. Ашкрофт А. Мермин Р. Физика твердого тела . М.: Мир, Том 1, 1979.-399с., Том 2,

1979.-422с. 4. Давыдов А.С. Теория твердого тела.М.: Наука, 1976.

83

5. Киттель Ч. Квантовая теория твердых тел.М.: Наука, 1978. Методи викладання та навчання: лекції, спеціалізовані лабораторні заняття. Лектор: доцент кафедри теоретичної фізики О.М. Маханець Залік.

ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ВІДНОСНОСТІ Шифр: 7.070101/00/6.06 1. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки спеціалістів з напряму «Фізика» 2. Фізичний фак.; курс–5, перший семестр; годин–180, год на тиждень (1лекц., 1 с.л.); 5 кредитів. 3. Обов’язковий 4. Програма: ВСТУП. 1. Вступ в теорію гравітації та єдину теорію полів. Розділ I. ОС-НОВИ ТЕНЗОРНОГО ЧИСЛЕННЯ. 1. Загальне означення тензора. 2. Перестановка індексів та додавання тензорів. 3. Множення тензорів. 4. Згортка тензорів. 5. Метричний тензор. 6. Опускання та підняття індексів. 7. Друге аналітичне означення тензора. 8. Псев-доскаляри, псевдовектори, псевдотензори. 9. Криволінійні координати в тривимірному просторі. 10. Криволінійні координати в −n вимірному просторі. Розділ II. АБСО-ЛЮТНЕ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНЕ ЧИСЛЕННЯ. 11. Абсолютний диференціал вектора. 12.Абсолютний диференціал тензорів вищих рангів. 13. Паралельне перенесення тензора. Віднесенного до криволінійних координат. 14. Теорема Річчі. 15. Коваріантна похідна. 16. Тензор кривізни або тензор Рімана- Крістофеля. 17. Найпростійші властивості тензора кривизни. 18. Тензор кривизни, тензор Річчі і скалярна кривизна сфери: а) метричний тен-зор; б) символи Крістофеля першого роду; в) символи Крістофеля другого роду; г) тензор Рімана- Крістофеля; д) тензор Річчі; е) скалярна кривизна. 19. Геодезичні лінії: а) одинич-на геодезична лінія; б) нульова геодезична лінія. 20. Тотожність Бьянкі та тензор Ейнш-тейна. Розділ III. ТЕОРІЯ ГРАВІТАЦІІ НЬЮТОНА ТА ГРАВІТАЦІЙНІ ЕФЕКТИ. 21. Теорія тяжіння Ньютона. 22.Ефекти теорії гравітації: а) гравітаційний колапс; б) зміщення перигелію в Меркурія; в) відхилення світлових променів; г) червоне зміщення спектральних ліній. 23. Відхилення світлових променів під дією гравітаційного поля в теорії Ньютона. 24. Геодезичні лінії тривимірного евклідового простору. 25. Звичайні (одиничні) та нульові геодезичні лінії простору- часу Мінковського. Розділ IV. ПРИНЦИПИ ТЕОРІЇ ГРАВІТАЦІЇ ЕЙНШТЕЙНА. 26. Простір- час Рімана та рів-няння Ейнштейна. 27. Тотожність Гільберта. 28. Закон збереження енергії- імпульсу в за-гальній теорії відносності. 29. Траєкторіями незарядженої частинки в гравітаційному полі є геодезичні лінії ріманового простору. 30. Ньютонівське наближення рівнянь Ейнштейна. Розділ V. ПРОСТІР-ЧАС ШВАРЦШІЛЬДА. 31. Метрика простору- часу Шварцшільда. 32. Звичайні геодезичні лінії простору Шварцшільда. 33. Відхилення світлових променів під дією гравітаційного поля. 34. Червоне зміщення спектральних ліній. Розділ VI. ТЕО-РІЯ ХЕВІСАЙДА-КАРСТУА. 35. Гравітаційні хвилі та допущення Карстуа. Рівняння гравітаційного поля Хевісайда- Карстуа. 37. Баланс енергії в теорії гравітацїї Хевісайда-Карстуа. 38. Потенціали в теорії Хевісайда-Карстуа. Рівняння д'Аламбера для гравітацій-ного поля. Розділ VII. РІВНЯННЯ ПРОКА ДЛЯ ВАЖКИХ ФОТОНІВ. 39. Рівняння Прока для тяжкіх фотонів. 40. Узагальнене рівняння д'Аламбера для важких фотонів. 41. Запізнюючі та випереджаючі функції Гріна для узагальненого рівняння д'Аламбера. 42. Запізнюючі та випереджаючі потенціали для рівнянь Прока. Розділ VIII. УЗАГАЛЬНЕ-НЕ РІВНЯННЯ ПУАССОНА. 43. Теорія ядерних сил та мезонів. Класична мезодинамі-ка. 44. Теорія гравітації Зеелігера. 45. Теорія сильних електролітів. 46. Теорія надпровід-ності. 47. Функція Гріна узагальненого рівняння Пуассона. Розділ IX. ЕФЕКТИ САМО-ДІЇ ТА РІВНЯННЯ ПОЛЯ З ВИЩИМИ ПОХІДНИМИ. 49. Рівняння теорії з вищими похідними. Розділ X. ГРАВІТАЦІЯ ТА КОСМОЛОГІЯ. 50. Парадокс Ольберса. 51. Статичний Всесвіт. 52. Старіння фотонів. 5. А) Попередні умови: необхідні загальні знання фізики та вищої математики.

84

Б) Цілі та завдання: студент повинен знати основні закони та рівняння загальної теорії відносності, оволодіти методами абсолютного диференціального числення, загальної тео-рії відносності і теорії електромагнітного і гравітаційного полів. В) Бібліографія: 1. Мак-Витти. Г.К. Общая теория относительности и космология. – М.: Изд-во иностр. лит. 1961. – 284 с. 2. Паули В. Теория относительности. – М.: Наука,1983.. – 336 с. 3. Эйнштейн А. Собрание научных трудов. – М.: Наука. – 1965, т.1; 700 с, 1966, т.2 878С; 1966, т.3., 632С; 1967, т.4., 575С. 4. Ландау Л. Д., Лифшиц Е. М. Теория поля. – М.: Наука, 1973. – 504 с. 5. Берке У. Пространство-время, Геометрия, Космология. – М.: Мир, 1985. – 404 с. 6. Захаров В. Д. Гравитационные волны в теории тяготения Эйнштейна.. – М.: Наука, 1972. – 199 с. 7. Бриллюэн Л. Новый взгляд на теорию относительности. – М.: Наука, 1972. – 199с. 8. Валь О., Королюк С., Мельничук С. Основи теорії відносночті та космології – Терно-пиль: “Підручники & посібники, 2003. – 335с. 9.Тредер Д. Ю. Относительность инерции. – М.: Атомиздат, 1975.– 128с. 10. Иваненко Д., Соколов А. Классическая теория поля.–Москва, Ленинград: Гос.изд тех.-теор. лит., 1951.–479с. 6. Лектор: доцент, кандидат фізико-математичних наук Константинович Аурел Васильо-вич. 7. Методи викладання: лекції, спеціалізовані лабораторні заняття, консультації. 8. Оцінювання: колоквіум, усне опитування, залік, екзамен.

«ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» Основні завдання курсу полягають у забезпеченні інтелектуального і соціального

розвитку особистості шляхом навчання основам правових та економічних аспектів інтеле-ктуальної власності.

В результаті вивчення дисципліни “Інтелектуальна власність” студенти по-винні вміти визначати: - основні поняття системи правової охорони інтелектуальної власності; - визначати складові міжнародної системи охорони інтелектуальної власності; - складові системи інтелектуальної власності в Україні; - інтелектуальну власність в нормах загального законодавства України; - об’єкти права інтелектуальної власності; - суб’єкти права інтелектуальної власності; - алгоритм правової охорони об’єктів патентного права (винаходів, корисних моделей, промислових зразків); - алгоритм правової охорони засобів індивідуалізації сучасників цивільного обороту (зна-ків для товарів і послуг, зазначень походження товарів); - алгоритм правової охорони нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності (топогра-фій інтегральних мікросхем та сортів рослин); - алгоритм правової охорони об’єктів промислової власності (винаходів, знаків для товарів і послуг) в іноземних державах; - алгоритм правової охорони об’єктів авторського права; - права та обов’язки власників охоронних документів на об’єкти права інтелектуальної власності; - вартість предмета ліцензійного договору про передачу прав на використання об’єктів права інтелектуальної власності; - процедуру захисту прав інтелектуальної власності у разі їх порушення;

85

- випадки порушення прав власників чинних охоронних документів та заявників на об’єкти промислової власності.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями.

Змістовий модуль 1 «Інтелектуальної власності.

Права на об’єкти інтелектуальної власності»

НЕ 1.1. Система інтелектуальної власності. Поняття інтелектуальної власності. Еволюція інтелектуальної власності. Місце і роль

інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку суспільства. Об'єкти і суб'єкти права інтелектуальної власності. Система охорони інтелектуальної власності в Україні. Міжнародна система охорони інтелектуальної власності.

НЕ 1.2. Набуття прав на об'єкти інтелектуальної власності. Правова охорона об’єктів патентного права. Правова охорона засобів індивідуаліза-

ції учасників товарного обігу, товарів та послуг. Правова охорона нетрадиційних об'єктів права інтелектуальної власності. Правова охорона об'єктів авторського права і суміжних прав. Міжнародна правова охорона об’єктів права інтелектуальної власності.

НЕ 1.3. Розпорядження правами інтелектуальної власності. Права та обов’язки власників охоронних документів на об’єкти права інтелектуаль-

ної власності, обмеження прав. Розпорядження майновими правами інтелектуальної влас-ності. Ліцензійний договір, вимоги до його укладання. Права та обов’язки власника авто-рського права, обмеження авторського права та розпорядження ним.

Змістовий модуль 2 «Система захисту прав інтелектуальної власності»

НЕ 2.1. Економіка інтелектуальної власності. Права інтелектуальної власності як товар. Оцінка вартості прав на об'єкти інтелекту-

альної власності. НЕ 2.2. Захист прав інтелектуальної власності.. Система захисту прав інтелектуальної власності та її призначення. Адміністративний

порядок захисту прав. Судовий порядок захисту прав на об'єкти інтелектуальної власнос-ті. Захист прав на об’єкти інтелектуальної власності відповідно до вимог визнаних у між-народній практиці норм та правил.

Основна література до курсу 1. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності. – К.: ЗАТ “Інститут інтелектуаль-

ної власності і права”, 2002. - 104 с. 2. Інтелектуальна власність: словник-довідник / За заг. ред. О. Д. Святоцького. – У 2-х

т.: Том 1. Авторське право і суміжні права / За ред. О.Д.Святоцького, В.С. Дроб’язка – К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2000. – 356 с. Том 2. Промислова власність / За ред. О.Д.Святоцького, В. Л. Петрова – К.: Видавничий дім „Ін Юре”, 2000. – 272 с.

3. Жаров В.О. Захист прав інтелектуальної власності в Україні: Навч. посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: ЗАТ “Інститут інтелектуальної власності”, 2002. – 188 с.

4. Цыбулев П.Н., Денисюк В.А. Оценка интеллектуальной собственности:– К.: УкрИ-НТЭИ – 2002. - 216 с.

Дисципліни освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст

«Оптоелектроніка»

ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА (ЦО) Шифр дисципліни – 7.070101/00/6.01 Курс 5; семестр 9; всього годин – 54; на тиждень - 1 год. (лекц., пр.); 2 кредити. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки спеціалістів з напряму «Фізика»

86

Мета курсу: навчити студентів діям у надзвичайних ситуаціях у мирний та воєнний час; визначити засоби захисту населення; навчити основам організації і проведення ряту-вальних та інших невідкладних робіт при ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих в осередках ураження; вивчити систему заходів цивільної оборони на об’єктах народ-ного господарства в надзвичайних ситуаціях щодо змісту роботи невоєнізованих форму-вань і служб цивільної оборони.



Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Стеблюк М.І. Цивільна оборона. – Київ: Знання – Прес, 2003. 2. Губський А.І. Цивільна оборона - Київ, 1995. 3. Цивільна оборона. За ред. В.С. Франчука. – Львів: Афіша, 2000. 4. Цивільна оборона в установах та закладах освіти. – Тернопіль: Манурівець, 2002. 5. Воробйов О.О. і співавт. Медицина катастроф. – Чернівці: Прут, 1999. 6. Воробйов О.О. і співавт. Цивільна оборона. - Чернівці, 2002. 7. Миценко І.М., Мезенцева О.М. Цивільна оборона. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. 8. Шоботов В.М. Цивільна оборона. – Київ, 2004.


«ОСНОВИ ІНТЕГРАЛЬНОЇ ТА ВОЛОКОННОЇ ОПТИКИ»

Шифр: 7.070101/00/02 Курс: 5, перший семестр, 162 год. (1,5Л) - 4,5 кредитів Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки спеціалістів з напряму «Фізика» Мета викладання дисципліни: формування знань спеціалістів про фізичні процеси, Що відбуваються і в інтегральних схемах та оптичному волокні, характеристики та технічні параметри приладів і систем з їх застосуванням.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання про фізичні процеси, що лежать в основі робота інтегрально-оптичних схем і волоконно-оптичних пристроїв, оптичних ізоляторів і підсилювачів, волоконно-оптичних лазерів; уміння пояснити принцип роботи, характеристики та конструкцію цих пристроїв.

Курс «Інтегральна та волоконна оптика» базується на досягненнях цілого ряду обла-стей науки: оптики, квантової та напівпровідникової електроніки, нелінійної оптики, лю-мінесценції.

В результаті вивчення курсу студенти повинні: • вміти суть основних фізичних явищ та принципів, на яких базуються робота інтег-

рально-оптичних схем і волоконно-оптичних систем;

87

• знати основні типи та характеристики інтегрально-оптичних елементів, оптичного волокна, оптичних підсилювачів та інших пристроїв.

ЗМІСТ Процеси у плоскому оптичному хвилеводі. Умови збудження хвилеводних мод. Число-ва апертура хвилеводу. Константа розповсюдження та ефективний показник заломлення хвилеводу. ТЕ та ТМ хвилі у хвилеводі. Дискретність хвилеводних мод. Кількість мод у хвилеводі. Просторовий розподіл світ-лового поля у плоскому хвилеводі. Зсув Гуса-Хенхен. Різні типи оптичних плоских хвиле-водів. Оптичні втрати в хвилеводі. Розсіяння та випромінювання. Поглинання. Інтегрально-оптичні елементи. Відгалужувачі, розгалужувачі та з’єднувачі. Активні відгалужувачі та модулятори. Модулятори на ефекті Франца-Келдиша. Інтегрально-оптичні дефлектори та лінзи. Електрооптичні дефлектори. Акустооптичні дефлектори. Інтегрально-оптичні дзеркала. Інтегрально-оптичні лінзи різних типів. Введення-виведення випромінювання в інтегрально-оптичних хвилеводах. Призмовий елемент введення–виведення. випромінювання. Граткові елементи зв’язку. Оптичний зв’язок плоских хвилеводів з підкладинкою та між собою. Методи виготовлення інтегрально-оптичних. хвилеводів. Вакуумне термічне випаро-вування. Іонне розпилення. Газофазна та молекулярно-променева епітаксія. Літографія. Процеси в оптичному волокні. Обмеження можливостей кабельного. та радіозв'язку. Ступінчасте оптичне волокно. Числова апертура оптичного волокна. Кількість мод і роз-поділ світлового поля у волокні. Дисперсія в оптичному волокні. Міжмодова дисперсія. Одномодове ступінчасте оптич-не волокно. Градієнтне оптичне волокно. Матеріальна дисперсія. Матеріальна дисперсія у кварцовому волокні. Хвилеводна дисперсія. Поляризаційна дисперсія. Оптичні втрати у кварцовому оптичному волокні. Абсорбційні втрати. Втрати, зумо-влені розсіянням. Радіаційні втрати. Інші матеріали для оптичних волокон. Методи виго-товлення кварцового оптичного волокна. Нелінійні ефекти в оптичному волокні. Самомодуляція фази й самофокусування. Солі-тони. Вимушене комбінаційне розсіяння світла. Світлодіоди. Інжекційна електролюмінесценція світлодіода. Ефективність і швидкодія світло діода. Світлодіоди для волоконної оптики. Застосовувані матеріали. Гетерострук-турні світло діоди. Особливості конструкції світло діодів. Суперлюмінесцентні діоди. Лазерні діоди. Генерування випромінювання в лазерному діоді Гетероструктурні лазерні діоди. Напівпровідникові лазери з вертикальним резонатором. Одномодові напівпровід-никові лазери. Лазерні діоди з електрично керованою довжиною хвилі генерованого ви-промінювання. Низькорозмірні ефекти у світлодіодах і лазерних діодах. Різні типи низь-корозмірних випромінювальних структур. Детектори оптичного випромінювання. Фотодіоди. Дрейфова та дифузійні компоненти фотоструму. Квантова ефективність, чутливість та швидкодія фотодіода. Різні типи фотодіодів. Гетероструктурні фотодіоди та фотодіоди Шотткі Лавинні фото-діоди. Фотодіоди з вертикальним резонатором. Застосування світлодіода як фотодетекто-ра. Можливості застосування фото транзисторів. Волоконно-оптичних ліній зв’язку. Класифікація. Телекомунікаційні вікна в кварцовому волокні. Волоконно-оптичні кабелі. Сполучення оптичних волокон. Конектори. Оптичні модулятори. Характеристики й параметри оптичних модуляторів. Оптичні мо-дулятори електрооптичного типу. Модулятор та квантово-розмірному ефекті Штарка. Оптичні ізолятори. Оптичний ізолятор на ефекті Фарадея. Оптичний ізолятор на ефекті Допплера. Оптичні підсилювачі. Напівпровідниковий оптичний підсилювач. Електронні переходи у кварцовому волокні, легованому рідкоземельними елементами. Волоконно-оптичні під-силювачі. Волоконно-оптичні лазери

88

Волоконно-оптичні сенсори. Сенсори механічних величин. Сенсори переміщення. Сен-сори тиску та вібрації. Вимірювач швидкості на ефекті Допплера. Вимірювання темпера-тури. Волоконно-оптичні сенсори різних типів. Сенсори електричних і магнітних величин. Реєстрація високоенергетичних квантів. Волоконно-оптичні сенсори з дифракційними гратками. Сенсори на ефекті комбінаційного розсіяння. Волоконно-оптичний гіроскоп.

Основна література до курсу: 1. Г.С. Свешников. Элементы интегральной оптики. Москва: Радио и связь, 1987. 2. Д.В. Сивухин. Общий курс физики. Оптика. Москва: Наука, 1980. 3. Носов Ю.Р. Оптоэлектроника.-М.: Радио и связь. 1989. 358 с. 4. Л.А. Косяченко. Основи інтегральної та волоконної оптики. Чернівці: Рута.-

2008. 5. Справочник по волоконно-оптическим линиям связи / Л.М. Андрушко, В.А. Во-

знесенский, В.Б. Каток, К.П. Науменко, Д.К. Саттаров, Г.С. Свешников, Л.П. Стеля, Г.А. Черенков, С.Н. Хотяинцев. Под ред. С.В. Свешникова и Л.М. Анд-рушко. К.: Техніка, 1988.

6. В.Б. Каток. Волоконно-оптичні системи зв’язку. Київ, 1999. Методи викладання та навчання: лекції Лектор: професор кафедри оптоелектроніки Косяченко Л.А. Екзамен

«НАПІВПРОВІДНИКОВА ОПТОЕЛЕКТРОНІКА» Шифр: 7.070101/00/6.03 Курс: 5, перший семестр, 270 год. (1,5Л+1,5 ЛАБ) - 7,5 кредитів Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки спеціалістів з напряму «Фізика» Мета викладання дисципліни: формування знань спеціалістів про фізичні основи роботи оптоелектронних приладів, що використовуються для передачі, обробки, прийому та відо-браження інформації.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання про фізичні процеси, що лежать в основі оптоелектронних когерентних та некогерентних джерел випромінювання, фотоприймачів, фоточутливих інтегральних структур, оптронів, сонячних елементів; уміння пояснити принцип роботи, характеристики та конструкцію цих приладів.

Зміст «ДЖЕРЕЛА ВИПРОМІНЮВАННЯ.» Предмет, мета, завдання вивчення курсу «Напівпровідникова оптоелектроніка». Предмет і зміст курсу. Історія розвитку оптоелектроніки. Структурні елементи оптоелект-роніки та їх функціональне призначення. Відомості з фізики напівпровідників. Зонна структура та основні параметри напівпрові-дників, які використовуються для оптоелектронних приладів. Фізичні основи оптоелектронних джерел світла. Теплове та люмінесцентне випромі-нювання твердих тіл. Випромінювальні та безвипромінювальні процеси в прямозонних та непрямозонних напівпровідниках. Квантовий та енергетичний вихід люмінесценції. Способи збудження електролюмінесценції: Інжекційна електролюмінесценція та люмі-несценція, збуджена сильним електричним полем. Інжекційні світлодіоди з гомогенним p-n переходом. Інжекція неосновних носіїв в p-n переході. Рекомбінація в області просторо-вого заряду. Особливості інжекційної електролюмінесценції гетероструктур. Інжекційна електролюмінесценція поверхнево-бар'єрних діодів. Конструкція та технологія виготовлення випромінюючих структур. Дифузія із газо-вої фази (локальна дифузія, маскуючі покриття). Газова та рідкофазна епітаксія. Іонна ім-плантація. Основні матеріали для світлодіодів. Застосування світлодіодів в індикаторах. Аналіз та параметри кольору свічення. Колориметрія.

89

Джерела когерентного випромінювання. Спонтанне та вимушене випромінювання. Ймовірність вимушених переходів. Інверсна заселеність рівнів. Співвідношення Ейнш-тейна. Підсилення та генерація електромагнітного випромінювання. Механізми створення інверсії в двох-, трьох- та чотирьохрівневій схемах. Принцип роботи квантових генерато-рів. Структурні елементи. Способи збудження активного середовища. Оптичні резонато-ри. Явища, що відбуваються в резонаторі. Моди резонатора. Типи лазерів. Газові лазери. Особливості будови газових лазерів. Гелій-неоновий лазер, Енергетична діаграма станів і механізм генерації випромінювання. Іонні лазери та гелій-кадмієвий лазер. Твердотільні лазери: рубіновий та неодіновий лазери. Напівпровідникові лазери. Умови генерації вимушеного випромінювання та існування від'ємної температури в напівпровідниках. Інжекційний лазер на основі GaAs. Характери-сти інжекційних лазерів. Напівпровідникові лазери інших типів: з подвійною гетерострук-турою, квантовими ямами. Лазерний діод. Електролюмінесцентні панелі. Свічення порошкових та плівкових люмінофорів. Виго-товлення та конструкція електролюмінесцентних джерел на основі порошкових люміно-форів. Світлотехнічні характеристики джерел. Старіння люмінесценції та способи стабілі-зації параметрів. Використання джерел на основі порошкових люмінофорів. Застосування в індикаторах. Порівняльний аналіз та застосування індикаторів. «ФОТОПРИЙМАЧІ. ОПТРОНИ.» Основні вимоги до фотоприймачів. Фоторезистори. Поглинання світла в твердих ті-лах. Типи фотоприймачів та їх основні характеристики. Фоторезистори. Квантова ефекти-вність, спектральна чутливість та швидкодія фоторезисторів. Шуми фотоприймачів. Фотодіоди. Фотодіоди з гомо- та гетеро- p-n переходами і з поверхневими бар'єрами. Квантова ефективність, спектральна чутливість та швидкодія. Фотоприймачі з внутрішнім підсиленням. Лавинний фотодіод. Багатоелементні фотоприймачі. Фоточутливі інтегральні структури. Застосовувані фізичні процеси. Структура елеме-нтів із зарядовим зв‘язком. Застосування в приймальних відеокамерах. Оптрони. Призначення, будова та основні параметри оптронів. Типи оптронів: резистор-ні, діодні, транзисторні та тірісторні. Параметри оптронів різних типів. Застосування опт-ронів та оптронних мікросхем. Передача, одержання та відображення інформації. Конт-роль електричних процесів. Перетворення та збереження інформації. Дальнійші перспек-тиви розвитку оптоелектроніки. Фото- та сонячні елементи. Структура та фізичні процеси. Фотоперетворювачі з гомо- та гетеро- переходами. Застосовувані матеріали. Спектральні характеристики, квантовий вихід та коефіцієнт корисної дії.

Основна література до курсу: 1. Носов Ю.Р. Оптоэлектроника.-М.: Радио и связь. 1989. 358 с. 2. Л.А. Косяченко. Основи інтегральної та волоконної оптики. Чернівці: Рута.- 2008. 3. Верещагин И.К., Косяченко Л.А., Кокин С.М. Введение в оптоэлекронику.-М.: Вы-

сшая школа. 1991, 189 с. 4. Электролюминесцентные источники света / Под ред. И.К. Верещагина._ М.: Энер-

гоатоиздат, 1990, 164 с. 5. Шарупич Л.С., Тугов Н.М. Оптоєлектроника._М.: Энергоатомиздат. 1984. 255 с. 6. Богданкевич О.В., Дарзнек С.А., Елисеев П.П. Полупроводниковые лазеры.-М.:

Наука, 1976. 415 с. 7. Носов Ю.Р., Сидоров А.С. Оптроны и их применения.- М.: Радио и связб. 1981,-

273 с. 8. Носов Ю.Р., Шилин В.А. Основы физики приборов зарядовой связи. М.: Наука,

1986, 318 с. Методи викладання та навчання: лекції та лабораторні заняття Лекції та лабораторні заняття проводить доцент кафедри оптоелектроніки Склярчук В.М.

90

Екзамен, залік

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ОПТОЕЛЕКТРОНІКИ Шифр: 7.070101/00/6.04 Курс: 5, перший семестр, 144 год. (1,5 Л) - 4 кредити Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки спеціалістів з напряму «Фізика»

Мета викладання дисципліни: формування системних знань спеціалістів про стан сучасної твердотільної оптоелектроніки, головні тенденції розвитку, актуальні проблеми та шляхи їх вирішення.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: глибоко розу-міти сутність явищ та ефектів, які лежать в основі функціонування активних елементів твердотільної оптоелектроніки; знати конструкції та принципи дії різних оптоелектронних приладів та пристроїв; володіти сучасними методами створення оптоелектронних матеріа-лів та приладів на їх основі ; уміти використовувати набуті знання для вирішення конкре-тних практичних задач; використовувати в роботі довідкову та навчальну літературу, зна-ходити інші джерела інформації та ефективно працювати з ними.

Зміст: Вступ. Структура курсу. Загальна характеристика основних сучасних проблем оптоелектроніки. Матеріалознавство об’ємних кристалів і шарів. Точкові дефекти (ТД) в напівпровідниках. Зарядовий характер ТД, асоціації ТД. Квазіхі-мічний метод розрахунку концентрації рівноважних ТД. Методи визначення основних па-раметрів та розв’язку систем рівнянь для знаходження концентрацій ТД. Проблеми керу-вання типом і величиною провідності. Нетрадиційні методи легування: іонна імплантація, активація пари халькогену, відпал під гетеруючою плівкою. особливості ізовалентних до-мішок. Матеріалознавство низькорозмірних систем. Загальні відомості про низькорозмірні системи. Основні властивості квантових точок. Двовимірні системи – шаруваті кристали, інверсійні шари, квантові ями, підгратки, ком-позиційні, леговані та змішані підгратки. Електричні та оптичні властивості підграток. Методи створення низькорозмірних систем – MBE, MOVCD, зондові методи, методи ко-лоїдної хімії, електронної літографії. Проблеми створення джерел випромінювання. Основні механізми випромінювальних переходів. Критерії вибору базового матеріалу. технологічні та конструктивні проблеми, пов’язані з ефективністю світлодіодів (СД). Ос-новні характеристики та параметри СД і шляхи їх покращення. Особливості лазерних діо-дів. Проблеми температурної та часової стабільності джерел випромінювання. Особливос-ті передпробійних СД. СД спеціальної конструкції. Особливості використання некогерен-тних та лазерних СД. Проблеми реєстрації випромінювання Фізичні основи роботи фотоприймачів (ФП). Основні механізми поглинання світла напів-провідниками. Види ФП, їх основні характеристики та параметри. Фоторезистор, фотодіо-ди (ФД) з p-n-гомо і гетеропереходом та бар‘єром Шотткі. Проблеми підвищення швидко-сті та чутливості. ФД з внутрішнім підсиленням: лавинні та інжекційні ФД. Координатно-чутливі ФП і їх особливості. Проблеми температурної та радіаційної стійкості, часової стабільності. Проблеми сонячної енергетики Місце сонячних елементів СЕ в енергетиці. Характеристики Сонячного випромінювання. Ефективність перетворення ідеального СЕ. Порівняльний аналіз основних типів СЕ. Вибір матеріалу для СЕ. Проблеми створення фронтального випрямляючого та омічних контак-тів. Проблеми радіаційної та температурної стійкості. Часова деградація СЕ. Нові тенден-ції в розвитку сонячної енергетики. Проблеми створення тонкоплівкових СЕ.

91

Основна література до курсу: 1. Алферев Ж.И. История и будущее полупроводниковых гетероструктур. // ФТП, 1998,

т.32, №1, С.3-18. 2. Берг А., Дин П. Светодиоды.- М.:. 1979. 3. Верещагин И.К., Косяченко Л.А., Кокин С.М. Введение в оптоэлектронику.- М.:

Высш. шк., 1991. 4. Заячук Д.М. Низькорозмірні структури і надгратки. – Львів: Вид. ЛНУ «Львівська по-

літехніка». – 2006. – 220 с. 5. Зи С. Физика полупроводниковых приборов.- М.: Мир. 1984, Т.2 6. Косяченко Л.А. Основи інтегральної і волоконної оптики. – Чернівці: Рута, 2008. – 348

с. 7. Кульбачинський В.А. Двумерные, одномерные, нульмерные структуры и сверхрешет-

ки. – М: МГУ, 1998 – 164 с. 8. Махній В.П., Раранський М.Д. Точкові дефекти в алмазоподібних напівпровідниках.-

Чернівці: Рута, 2002. – 112 с. 9. Махній В.П., Раранський М.Д. Фізико-хімічні основи методів створення та аналізу то-

чкових дефектів у напівпровідниках. – Чернівці: Рута. – 2003. – 135 с. 10. Полупроводниковые фотоприемники: УФ, видимый и ближний ИК диапазоны спектра

/ под ред. В.И. Стафеева.- М.: Радио и связь, 1984. 11. Савчук А.Й. Ефекти розмірного квантування в напівпровідникових квантових струк-

турах. – Чернівці: Рута, 2002, - 56 с. 12. Савчук А.Й. Напівпровідникові квантові структури. – Чернівці: Рута, 2002, - 51 с. 13. Сердюк В.В. Физика солнечных элементов.- Одесса, Логос, 1994. 14. Сриха В.И., Кильчицкая С.С. Солнечные элементы на основе контакта металл-

полупроводник. – Санки-Петербург: Энергоатомиздат. – 1992. 136 с. 15. Фаренбрух А., Бьюб Р. Солнечные элементы: Теория и эксперимент.- М.: Энергоато-

миздат, 1987. 16. Фистуль В.И. Атомы легирующих примесей в полупроводниках (состояние и поведе-

ние) – М.: Физматлит, 2004. – 432 с. 17. Фистуль В.И. Физика и химия твердого тела. – М.: Металлургия. – 1995. – т.1,2. –

480 с., 320 с. 18. Чопра К., Дас С. Тонкопленочные солнечные элементы .- М.: Мир, 1986. Методи викладання та навчання: лекції Лектор: доцент кафедри оптоелектроніки Склярчук В.М. Екзамен

«ВИБРАНІ РОЗДІЛИ ОПТОЕЛЕКТРОНІКИ» Шифр: 7.070101/00/6.05 Курс: 5, перший семестр, 288 год. (1,5Л+1,5ЛАБ) - 8 кредитів Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки спеціалістів з напряму «Фізика» Мета викладання дисципліни: формування системи знань, які дозволяють студентам розуміти основи проблем сучасної оптоелектроніки, їх комплексного використання у різ-них пристроях інтегральних оптичних схем та використовувати їх у своїй подальшій практичній діяльності як у навчально-виховному, так і виробничому процесах.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: викорис-товувати набути знання для постановки експерименту та інтерпретації його результатів при проведенні самостійної науково-дослідної роботи при виконанні курсових і диплом-них робіт, а також при проведенні учбової роботи

Зміст Твердотільна електроніка

92

Кристалічна структура і типи хімічного зв’язку у матеріалах оптоелектроніки. Коливання кристалічної гратки, акустичні та оптичні фонони. Температура Дебая. Механізми розсі-яння носіїв заряду в напівпровідниках: типи центрів розсіяння, характерні температурні залежності рухливості при різних типах розсіяння. Класифікація речовин за зонною стру-ктурою. Функції розподілу. Рівень Фермі і визначення його положення. Власний і доміш-ковий напівпровідники, механізм електропровідності. Концентрації електронів і дірок у зонах та на енергетичних рівнях. Визначення ширини забороненої зони з температурних вимірів. Механізм електропровідності власних і домішкових напівпровідників. Залежність енергії електрона від хвильового вектора біля дна і вершини енергетичної зони. Наноелек-троніка: енергія електрона в тонкій плівці; рівні розмірного квантування; квантові нитки й точки. Нерівноважні процеси і фізика контактних явищ у напівпровідниках Статистика Шоклі-Ріда-Холла. Основні рівняння, вираз для часу життя. Рівняння непере-рвності. Співвідношення Ейнштейна. Центри рекомбінації і прилипання, демаркаційні рі-вні. Їх зображення на енергетичній діаграмі. Діодна та дифузійна теорії випрямлення. Критерії їх застосовності для діодів Шотткі. Ме-ханізм утворення контакту метал-напівпровідник. Моделі Шотткі та Бардіна. Зонні діаг-рами. Р-n перехід, основні параметри та механізми проходження струму. Основні вирази і якісне пояснення на енергетичній діаграмі. ВАХ p-n переходів і діодів Шотткі, механізми тунелювання в діодних структурах та їх зображення на зонній схемі. Основні механізми електричного пробою в обернено-зміщеній діодній структурі. Гетеропереходи, зонні діаг-рами та основні механізми проходження струму. Основні механізми рекомбінації та від-повідні електронні переходи на зонній діаграмі. Люмінесценція і джерела випромінювання. Визначення люмінесценції. Класифікація люмінесценції за способом збудження. Стоксова і антистоксова люмінесценція. Зонна схема кристалофосфора. Електронні переходи. Влас-на та домішкова люмінесценція. Кінетичні рівняння процесів при люмінесценції переходів електронів і дірок у спрощеній моделі кристалофосфорів. Зовнішнє гасіння люмінесценції. Стаціонарний стан і закон зміни світлосуми. Інжекційна електролюмінісценція та її осно-вні характеристики. ЕЛ при зворотньому включення діодної структури. Порошкові елект-ролюмінісцентні джерела випромінювання. Світлотехнічні характеристики джерел: спект-ри випромінювання, залежність яскравості випромінювання від напруги та частоти елект-ричного поля. Катодолюмінісценція і її основні властивості. Механізм КЛ. Напівпровідникові фотоприймачі Основні типи оптоелектронних фотоприймачів. Фізичні процеси на яких базується робо-та фотоприймачів. Внутрішній фотоефект. Фотопровідність. Принцип дії напівпровідни-кового сонячного елемента. Вимоги до напівпровідника та бар’єрної структури. Коефіці-єнт корисної дії сонячного елемента. Вплив сонячного випромінювання за різних умов. Детектори ультрафіолетового, Х- та іонізуючих випромінювань. Сучасні методи виготовлення джерел випромінювання і фотоприймачів. Дифузія в напівпровідниках: основні параметри і закони, рівняння Ареніуса, методи створення дифузійного p-n переходу. Іонна імплантація: схема процесу, фізичні явища, дефекти, активація домішок. Газофазна і рідкофазна епітаксії: основні методи одержан-ня епітаксійних шарів, особливості технології, приклади структур, які використовуються в оптоелектроніці. Молекулярно-променева епітаксія: схема процесу та переваги. Су-часні методи плівкової технології. Катодне розпилення в вакуумі. Іонно-плазмове та ма-гнетронне розпилення в вакуумі, високочастотний та реактивний методи. Контактна фо-толітографія. Оптичні властивості напівпровідників. Розповсюдження плоскої електромагнітної хвилі в провідному середовищі. Коефіцієнт поглинання. Показник заломлення. Співвідношення Крамерса-Кроніга. Оптичні процеси при поглинанні світла в напівпровідниках. Власне поглинання світла при прямих і не-

93

прямих переходах. Екситонне поглинання, поглинання вільними носіями, домішкове та граткове поглинання світла в напівпровідниках. Методи вимірювання оптичних конс-тант та коефіцієнта поглинання. Визначення концентрації та рухливості носіїв заряду. Досягнення інтегральної оптики. Інтегрально-оптична схема та її складові елементи. Інтегрально-оптичні джерела оптич-ного випромінювання. Некогерентні та лазерні діоди з дифракційними дзеркалами, зі зворотнім розподіленим зв’язком. Процеси в плоскому діелектричному хвилеводі. Моди хвилевода. Процеси в оптичному волокні. Типи світловолокон: ступінчасті, градієнтні, газодіелектричні. Оптичні втрати і спотворення сигналу в світловолокні. Види дисперсії у волокні. Основні матеріали для світловолокон. Проблеми вводу-виводу випроміню-вання в інтегрально-оптичних схемах. Призмові та граткові елементи зв’язку. Вивід сиг-налу в підкладинку. Інтегрально-оптичні системи обробки інформації Оптичні модулятори і дефлектори електро- і акустооптичного типу. Оптичні процесори. Виконання операції над картинами: додавання, віднімання, множення, диференціюван-ня. Використання акустооптичної комірки для інших перетворень сигналу. Волоконно-оптичний гіроскоп. Оптичні-керовані транспаранти. Керування транспарантом. Викори-стовувані ефекти. Волоконно-оптичні датчики. Принцип роботи. Вимірювання темпера-тури, механічних, електричних, магнітних величин. Схеми роботи оптичнокерованих транспарантів при проходженні світла і його відбиванні. Виконувані перетворення сиг-налів. Оптична пам’ять Оптична пам’ять та її переваги відносно інших типів пам’яті. Застосування електро-, ма-гніто-, термооптичних та фотоіндукованих процесів при записі інформації. Переваги го-лографічних методів запису інформації. Сучасні індикатори, фотоприймачі та оптоелектронні системи. Квантово-розмірні випромінювальні структури. Світлодіоди та лазерні діоди з кванто-вими ямами. Переваги структур з квантовими точками. Випромінювальні структури з вертикальним резонатором. Напівпровідникові джерела лазерного випромінювання. Фі-зичні основи роботи лазера. Лазери на гетероструктурах. Одномодові та одночастотні напівпровідникові лазери. Умова існування від’ємної температури в напівпровідниках. Нові інтегрально-оптичні джерела світла й фотоприймачі. Лазерні структури з дифрак-ційними дзеркалами і розподіленим зворотнім зв‘язком. Фотоприймачі з квантово-розмірною структурою. Особливості фотоприймачів для інфрачервоної області спектру. Матричні фотоприймачі зі зарядовим зв‘язком. Будова та принцип роботи оптрона. Фі-зика перетворення енергії в діодному оптроні. Вхідні, передаючі та вихідні параметри оптронів. Класифікація оптронів. Можливості газорозрядної та низковольтної люмінес-центної індикації. Переваги й недоліки дисплеїв на рідких кристалах. Можливості засто-сування передпробійної електролюмінесценції. Перспективи створення твердотільного плоского екрану. Інтегральна оптоелектроніка та оптоелектронні датчики. Тенденції інтеграційних функцій в інтегральній оптиці. Нові ефекти й оптичні схеми. Інтегрально-оптичні модулятори, дефлектори, особливості джерел світла. Волоконно-оптичні дзеркала й вентилі (ізолятори). Оптоволоконні підсилювачі. Мультиплексори з ущільненням по частоті, довжині хвилі та іншим параметрам. Переваги паралельної об-робки інформації. Нові оптичні транспаранти. Термопласти та їх перспективи. Фотореф-рактивні матеріали. Підсилення сигналу. Інші перетворення. Застосування фотоіндуко-ваних процесів. Переваги голографічних методів запису інформації. Оптичні диски та їх різновидності. Перспективи збільшення густини запису. Застосування нових ефектів та матеріалів. Можливості послаблення впливу хроматичної дисперсії. Вплив мікровигинів та еліпсоїдного перетину. Нелінійні ефекти у світловолокні. Застосування солітонів для надшвидкої передачі даних. Визначення характеристик кольору свічення. Елементи фо-

94

тометрії. Одиниці вимірювання світлових величин. Розподіл потоку випромінювання по спектру. Оптичні характеристики напівпровідників. «ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ» Вступне заняття. Інструктаж з техніки безпеки. Лабораторна робота №1. Методи механічної та хімічної обробки напівпровідникових матеріалів. Лабораторна робота №2. Виготовлення металевих контактів методом термічного роз-пилення в вакуумі. Лабораторна робота №3. Отримання тонких плівок металів методом магнетронного розпилення. Лабораторна робота №4. Виготовлення гетероструктур на основі ІІ-VI сполук мето-дом ІВЗ Лабораторна робота №5. Використання методу λ-модуляції для визначення енергети-чної структури люмінесценції напівпровідників. Лабораторна робота №6. Вивчення спектрів збудження та випромінювання фотолю-мінесценції н/п. Лабораторна робота №7. Дослідження електричних і фотоелектричних властивостей діодів на основі вузькозонного напівпровідника Лабораторна робота №8. Вивчення технології створення поверхнево-бар’єрних струк-тур на широкозонних ІІ-VI сполуках. Лабораторна робота №9. Дослідження поглинання і фотопровідності фоторезистора на основі широкозонного напівпровідника. Лабораторна робота №10. Вивчення генераційно-рекомбінаційних процесів в області просторового заряду p-n переходу. Лабораторна робота №11. Вивчення спектрів комбінаційного розсіювання світла в на-півпровіднику. Лабораторна робота №12. Дослідження оптичної анізотропії кристалів. Лабораторна робота №13. Спектральне узгодження оптронної пари.

Основна література до курсу: 1. В.В.Сердюк, Г.Г. Немерсюк. Фотоэлектрические процессы в полупроводниках. – Ки-

їв.: Либідь, 1993. 2. Ю.Р. Носов. Оптоэлектроника. – М.: Радио и связь, 1989. 3. В.П. Махній. Нерівноважні процеси в напівпровідниках. – Чернівці: Рута, 2002. 4. J. Streetman. Physics of Solid State Devices. New Jersey, Princehall, 2001. 5. S. Kasap. Optoelectronics and Photonics. New York, Pergamon Press, 2001. 6. Росадо Л. Физическая электроника и микроэлектроника. – М.: Высш. шк.,1991. – 351

с. 7. Розеншер Э., Винтер Б. Оптоэлектроника. – М.: Техносфера, 2006. – 529 с. 8. Ермаков О.Н. Прикладная оптоэлектроника. – М.: Техносфера, 2004 – 416 с. 9. Косяченко Л.А. Основи інтегральної та волоконної оптики. Чернівці: Рута, 2008. – 348

с. Методи викладання та навчання: лекції та лабораторні заняття Лекції та лабораторні заняття проводять проф. Сльотов М.М., проф. Махній В.П., доц. Мельник В.В., ас. Склярчук О.Ф., ас. Маслянчук О.Л. Екзамен, залік

«ЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ ОПТОЕЛЕКТРОННИХ ПРИЛАДІВ І СИСТЕМ»

Шифр: 7.070101/00/6.06 Курс: 5, перший семестр, 144 год. (1,5 ЛАБ) - 4 кредити Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки спеціалістів з напряму «Фізика»

95

Мета викладання дисципліни: формування системних знань спеціалістів про основні фізичні процеси при люмінесценції різного типу речовин та приладів на їх основі.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: глибоко розуміти сутність явищ та ефектів, які лежать в основі процесів при формуванні випромі-нювання при різного типу збудження; володіти сучасними досліджень основних люмінес-центних властивостей; уміти використовувати набуті знання для вирішення конкретних практичних задач; використовувати в роботі довідкову та навчальну літературу, знаходити інші джерела інформації та ефективно працювати з ними.

ЗМІСТ Люмінесценція рідин. Особливості енергетичних станів молекул рідини, опис випромінювальних переходів, ха-рактер і закономірності що їх описують, роль синглетних і триплетних станів. Вивчення катодолюмінесценції вілеміту. Катодолюмінесценція, особливості збудження і формування випромінювання, основні ха-рактеристики і процеси, що їх визначають. Можливості практичного використання. Коло-риметрія. Дослідження інтегральних характеристик електролюмінесцент-них панелей. Особливості явища електролюмінесценції, ефект Лосєва і де-Стріо. Електричні процеси і їх роль при утворенні нерівноважних носіїв заряду. Механізми збудження свічення. Конс-труктивні особливості відповідних електролюмінесцентних приладів, їх параметри і хара-ктеристики. . Оптичне випромінювання зворотнозміщеного напівпровідниково-го діода. Особливості електролюмінесценції при оберненому включенні діодних структур. Проце-си, що визначають випромінювання при ударній іонізації та внутрішньозонних оптичних переходах. Спектри люмінесценції та механізми процесів, що обумовлюють збудження. Виявлення складових смуг спектра люмінесценції. Спектр люмінесценції, як основна характеристика випромінювання різних речовин. Мож-ливі механізми випромінювальної рекомбінації, вплив агрегатного стану на формування лінійчастих, смугастих і широких спектрів. Основні характеристики і параметри міжзон-ної, екситонної та за участю енергетичних центрів люмінесценції. Їх залежність від умов досліду – інтенсивність збудження, поляризація тощо. Дослідження спектрів люмінесценції методом λ-модуляції. Означення модуляційної спектроскопії, зовнішня і внутрішня модуляція, основні методи модуляції. Особливості λ-модуляції, отримання виразу для модульованого сигналу при малих Δλ, врахування апаратної функції спектральної установки та її вплив на спектраль-ний розподіл при досліджені люмінесценції. Особливості визначення складових крайової люмінесценції. Електромодулятор. Спектри випромінювання. Основні механізми випромінювальної рекомбінації. Енергетична діаграма випромінюва-льних переходів. Міжзонна рекомбінація, екситонне випромінювання та умови їх експе-риментального виявлення. Люмінесценція за участю локальних простих енергетичних станів та різного типу комплексів. Моделі Ламбе-Кліка, Шена-Клазенса, Юлса-Крегера та Копилова-Піхтіна. Теорія випромінювальних переходів за участю ДАП Пренера-Еппла-Вільямса. Спектри збудження Основні механізми передачі енергії центрам люмінесценції при її поглинанні в області власних і домішкових оптичних переходів, особливості експериментальної методики до-слідження. Люмінесценція при рекомбінації через прості енергетичні центри. Переходи за участю простих центрів, механізми рекомбінації за участю мілких (воднево-подібних) рівнів, моделі рекомбінації через глибокі центри Юлса-Крегера та Копилова-Піхтіна.

96

Основна література до курсу:

1. Берг А., Дин П. Светодиоды. / Под. Ред..А.Э. Юновича. - М.:. Мир. - 1979. 686 с. 2. Излучательная рекомбинация в полупроводниках. / Под. ред. Покровского Я.Е. – М: Наука. – 1972. – 430 с. 3. Кордон М. Основы физики полупроводников. – М: Физматлит. – 2002. – 560 с. 4. Сердюк В.В., Ваксман Ю.Ф. Люминесценция полупроводников. К: Одесса, Вища школа. – 1988. – 200 с. 5. Фок М.В. Разделение сложных спектров на индивидуальные полосы при помощи обобщенного метода Аленцева. // Тр. ФИАН. – 1972. – 59. – С. 3-24. 6. Фок М.В. Введение в кинетику люминесценции кристалофосфоров. – М: Наука. – 1964. – 284 с. 7. Георгобиани А.Н., Грузинцев А.Н., Озеров Ю.В., Тишняну И.М. Применение ме-тодов модуляционной спектроскопии для исследования дефектов в широкозонных полуп-роводниках. // Тр. ФИАН. – 1985. – 163. – с.39-100. 8. Верещагин И.К., Косяченко Л.А., Кокин С.М. Введение в оптоэлектронику.- М.: Высш. шк., 1991. 9. Махній В.П. Нерівноважні процеси в напівпровідниках. – Чернівці: Рута, 2002. 10. Розенштер Э., Винтер Б. Оптоэлектроника М.: Техносфера, 2006.- 592 с. 11. Ермаков О.Н. Прикладная оптоэлектроника. М.: Техносфера, 2004.- 416 с. Методи викладання та навчання: лабораторні заняття Лабораторні заняття проводить професор кафедри оптоелектроніки Сльотов М.М. Залік

«ТЕХНІЧНА ТВОРЧІСТЬ В ШКОЛІ» Шифр: 7.070101/00/6.07 Курс: 5, перший семестр, 72 год. (1ЛАБ) - 2 кредити Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки спеціалістів з напряму «Фізика»

Мета викладання дисципліни: формування системи знань та практичних навичок щодо монтажу електронних схем і фотосправи з використанням сучасного цифрового фотоапарата.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: ефектив-но використовувати отримані відомості для самостійної роботи при виконанні курсових і дипломних робіт, а також при керівництві гуртком технічної творчості в школі. ЗМІСТ Лабораторна робота № 1. Вступне заняття. Інструктаж з техніки безпеки. Виготовлення пристрою для зарядки акумуляторів. Лабораторна робота № 2. Виготовлення стабілізованого джерела живлення. Лабораторна робота № 3. Виготовлення звукового підсилювача потужності. Лабораторна робота № 4. Виготовлення системи відкритого оптичного зв’язку. Лабораторна робота № 5. Виготовлення генераторів синусоїдальних, прямокутних і пилкоподібних імпульсів. Лабораторна робота № 6. Виготовлення пристрою світлових ефектів. Вступне заняття. Інструктаж з техніки безпеки. Зйомка цифровим фотоапаратом та комп’ютерна обробка фотографій в редакторі Adobe Photoshop. Лабораторна робота №7. Виготовлення віньєтки академічної групи в графічному ре-дакторі Corel Draw. Лабораторна робота №8. Виготовлення стендової доповіді в графічному редакторі Power Point. Лабораторна робота №9. Виготовлення презентації в редакторі Microsoft Power Point.

97

Лабораторна робота №10. Виготовлення індивідуальної віньєтки в графічному редак-торі Corel Draw. Лабораторна робота №11. Виготовлення презентації з використанням анімаційних ефектів в редакторі Microsoft Power Point.

Основна література до курсу: 1. И.П. Жеребцов. Основы єлетротехники и электроники.-Л.: Энергоатомиздат, 1990. 2. Электроника. Энциклопедический справочник. М.: Изд. Энциклопедия, 1991. 3. Электронные приборы. Под ред. Г.Г. Шишкина.-М.: Энергоатомиздат,1989. 4. Радіотехніка: Енциклопедичний навчальний довідник. За ред. Ю.Л. Мазора, Є.А.

Мачуського, В.І. Правди.- К.: Вища школа, 1999.-838 с. 5. Минько Р. Microsoft Office Power Point 2003 // М: Эксмо-Пресс. – 2007. – 208 с. 6. Пташинский В. Самоучитель работы CorelDRAW X4 // М. - Триумф. – 2008. – 176

с. 7. Левин А.Ш. Самоучитель Adobe Photoshop. Включая Photoshop CS4 // Санкт-

Петербург. - Питер. – 2009. – 496 с. Методи викладання та навчання: лабораторні заняття Лабораторні заняття проводять доцент кафедри оптоелектроніки Склярчук В.М., асис-тент кафедри оптоелектроніки Маслянчук О.Л. Залік

«ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ»

Основні завдання курсу полягають у забезпеченні інтелектуального і соціального розвитку особистості шляхом навчання основам правових та економічних аспектів інтеле-ктуальної власності.

В результаті вивчення дисципліни “Інтелектуальна власність” студенти по-винні вміти визначати: - основні поняття системи правової охорони інтелектуальної власності; - визначати складові міжнародної системи охорони інтелектуальної власності; - складові системи інтелектуальної власності в Україні; - інтелектуальну власність в нормах загального законодавства України; - об’єкти права інтелектуальної власності; - суб’єкти права інтелектуальної власності; - алгоритм правової охорони об’єктів патентного права (винаходів, корисних моделей, промислових зразків); - алгоритм правової охорони засобів індивідуалізації сучасників цивільного обороту (зна-ків для товарів і послуг, зазначень походження товарів); - алгоритм правової охорони нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності (топогра-фій інтегральних мікросхем та сортів рослин); - алгоритм правової охорони об’єктів промислової власності (винаходів, знаків для товарів і послуг) в іноземних державах; - алгоритм правової охорони об’єктів авторського права; - права та обов’язки власників охоронних документів на об’єкти права інтелектуальної власності; - вартість предмета ліцензійного договору про передачу прав на використання об’єктів права інтелектуальної власності; - процедуру захисту прав інтелектуальної власності у разі їх порушення; - випадки порушення прав власників чинних охоронних документів та заявників на об’єкти промислової власності.


Змістовий модуль 1

98

«Інтелектуальної власності. Права на об’єкти інтелектуальної власності»




ції учасників товарного обігу, товарів та послуг. Правова охорона нетрадиційних об'єктів права інтелектуальної власності. Правова охорона об'єктів авторського права і суміжних прав. Міжнародна правова охорона об’єктів права інтелектуальної власності.












Дисципліни освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст.

«Фізика твердого тіла»

ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА (ЦО) Шифр дисципліни – 7.070102/00/6.01 Курс 5; семестр 9; всього годин – 54; на тиждень - 1 год. (лекц., пр.); 2 кредити. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки спеціалістів з напряму «Фізика» Мета курсу: навчити студентів діям у надзвичайних ситуаціях у мирний та воєнний

час; визначити засоби захисту населення; навчити основам організації і проведення ряту-вальних та інших невідкладних робіт при ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих в осередках ураження; вивчити систему заходів цивільної оборони на об’єктах народ-

99

ного господарства в надзвичайних ситуаціях щодо змісту роботи невоєнізованих форму-вань і служб цивільної оборони.



Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Стеблюк М.І. Цивільна оборона. – Київ: Знання – Прес, 2003. 2. Губський А.І. Цивільна оборона - Київ, 1995. 3. Цивільна оборона. За ред. В.С. Франчука. – Львів: Афіша, 2000. 4. Цивільна оборона в установах та закладах освіти. – Тернопіль: Манурівець, 2002. 5. Воробйов О.О. і спів. Медицина катастроф. – Чернівці: Прут, 1999. 6. Воробйов О.О. і спів. Цивільна оборона. - Чернівці, 2002. 7. Миценко І.М., Мезенцева О.М. Цивільна оборона. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. 8. Шоботов В.М. Цивільна оборона. – Київ, 2004.


ФІЗИКА ПОВЕРХНЕВИХ ЯВИЩ

Шифр дисципліни – 7.070102/00/6.02 Курс 5; семестр 9; всього годин – 135; на тиждень - 3 год. (3лекц.); 5 кредита. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки спеціалістів з напряму «Фізика» Мета курсу: формування у студентів знань та навиків, а саме діагностика поверхні,

фізичні і хімічні процеси на реальній поверхні, технологія напівпровідникових приладів, які забезпечують кваліфіковану професійну діяльність інженерів-фізиків, а також науко-вих дослідників.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: особливості будови по-верхні, поверхневі рівні Тамма і Шоклі, надграткові системи та надструктури, діагностика поверхні; електрони і дирки в напівпровідниках, типи провідності, статистику електронів і дирок в напівпровідниках, статистику локальних станів, границі примінення зонної теорії напівпровідників, поняття про валентну зону; основні закономірності адсорбції, кінетику адсорбції, природу активаційного бар’єру активованої адсорбції, реакційну здатність хе-мосорбованих частинок; електронні процеси на поверхні напівпровідника при хемосорб-ції, адсорбційна властивість поверхні, кінетика адсорбції і десорбції; зв’язок між поверх-невими і об’ємними властивостями, плив поверхні на розподіл домішок в середині напів-провідника; основні поняття каталізу, роль рівня Фермі в каталізі, вплив різних факторів на каталізну активність; фотоадсорбційний ефект; методи контролю якості пластин після механічної обробки; хімічну і електрохімічну обробку поверхні, методи очистки поверхні; фотохімічні процеси; кінетику і механізми епітаксії, авто епітаксія та гетеро епітаксія

100

кремнію; механізми дифузії в напівпровідниках; фізичні основи методу іонного легуван-ня, механізми утворення і типи радіаційних дефектів.

На основі набутих знань студент повинен вміти: розрізняти і застосовувати різні ме-тоди діагностики поверхні ( топографія поверхні, стоячі рентгенівські хвилі, асимптотичні рентгенівські методи, рентгенівська рефлектометрія); перерахувати фактори, які вплива-ють на провідність, записати функцію розподілу Фермі-Діріка, визначити положення рів-ня Фермі, сформулювати умови застосування зонної теорії; визначити різницю між фізич-ною та хімічною адсорбцією, розрізняти слабку, сильну донорну та сильну акцепторну форми хемосорбції; описати переходи між різними формами хемосорбції та роль рівня Фермі в хемосорбції; охарактеризувати зв’язок між положеннями рівня Фермі на поверхні і в об’ємі напівпровідника; записати енергію активації реакції; сформулювати роль в ад-сорбції структурних дефектів; визначити різницю між механізмами хімічного, електрохі-мічного, павогазного та іонно-плазменного травлення; навести класифікацію епітаксій них процесів; записати розподіл домішок в процесі дифузії; визначати пробіг втілених іонів в монокристалах.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Волькенштейн А. В. Физика-химия поверхности полупроводников. – Москва: Высшая

школа, 1977. – 298с. 2. Пигугин И. Г., Таиров Ю. М. Технология полупроводниковых приборов. - Москва:

Высшая школа, 1984. – 288с. 3. Цидильковский И. М. Электроны и дырки в полупроводниках. - Москва: Наука, 1972. –

640с. 4. Митрофанов В. В., Фогель В. А. Физика и химия полупроводников. – Ленинград: Судо-

строение, 1965. – 218с. Викладацький склад: Фодчук Ігор Михайлович – професор кафедри ФТТ, фізичний факультет, доктор фіз. – мат. наук; Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, усні відповіді; підсумкове: екзамен.

ФІЗИКА ПРОЦЕСІВ ПОГЛИНАННЯ ПРУЖНОЇ ЕНЕРГІЇ

Шифр дисципліни: 7.070102/00/6.03 Курс 5; семестр 9; годин − 216; на тиждень - 6 год. (3лекц.,3лаб.); 7 кредитів Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки спеціалістів з напряму «Фізика» Мета курсу: ознайомити студентів з теорією фізики поглинання пружної енергії у

твердих тілах, яка є результатом узагальнення спостережень, практичного досвіду і експе-рименту для встановлення зв’язків між явищами поглинання та структурою реальних ма-теріалів, та прищепити практичні навички у отриманні та розшифровці спектрів погли-нання пружної енергії.

На основі отриманих знань студенти повинні вміти: отримувати спектри поглинання пружної енергії у твердих тілах, проводити комплексний аналіз отриманих результатів з метою одержання інформації про реальну будову твердого тіла, його механічні та інші фі-зичні властивості.

Поглинання пружної енергії як явище. Теорія поглинання. Поглинання пружної ене-ргії кристалічними і аморфними твердими тілами Вивчення структури реальних твердих тіл за допомогою механічної спектроскопії. Прикладне матеріалознавство.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Постников В.С. Внутреннее трение в металлах. М.: Металлургия, 1974.- 352 с.

101

2. Криштал М.А., Головин С.А. Внутреннее трение и структура металлов. М.: Ме-таллургия,1976. – 376 с.

3. Метод внутреннего трения в металловедческих исследованиях. Справочник/ Под ред. Блантера М.С., Пигузова Ю.В. М.: Металлургия, 1991-248 с.

4. Глейтер Г., Чалмерс Б. Большеугловые границы зерен. М.:Мир,1975-374 с. 5. Фізика процесів поглинання пружної енергії у твердих тілах: Конспект лекцій/

Укл. Олійнич А.В.−Чернівці: Рута, 1999. − 86 с. 6. Фізика процесів поглинання пружної енергії у твердих тілах: Методичні поради до

лабораторних робіт/ Укл. Олійнич А.В.−Чернівці: Рута, 1999. − 40 с Викладацький склад: Олійнич−Лисюк Алла Василівна − доцент кафедри ФТТ, фізичний факультет, канди-дат фіз.−мат. наук. Методика викладання та методи навчання: лекції, лабораторні роботи, індивідуа-льні консультації, кваліфікаційні та дипломні роботи, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, захисти лабораторних робіт, усні відповіді; підсумкове: екзамен (письмовий, усний).

ФІЗИКА РІДКОГО І АМОРФНОГО СТАНІВ РЕЧОВИНИ

Шифр дисципліни – 7.070102/01/6.04 Курс 5; семестр 9; всього годин – 81; на тиждень - 2 год. (2лекц.); 3 кредита. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки спеціалістів з напряму «Фізика» Мета курсу: формування у студентів цілісної системи сприйняття взаємозв’язку фі-

зичних властивостей із їх внутрішньою будовою; ознайомлення з основними методами отримання аморфних матеріалів, з методами експериментального та теоретичного ви-вчення структури рідин та аморфних речовин; знати загальну характеристику основних електрофізичних властивостей рідин і аморфних речовин, їх особливості в окремих тем-пературних інтервалах та відмінності властивостей аморфних матеріалів від їх кристаліч-них аналогів.

У результаті вивчення даного курсу студент повинен знати: основні положення тео-рії теплового руху молекул в конденсованих речовинах; суть основних структурних хара-ктеристик некристалічних речовин; теоретичні основи методів дослідження і розрахунку структури зразків; загальну характеристику механічних, електрофізичних та магнітних властивостей аморфних речовин. На основі набутих знань студент повинен вміти: вибира-ти методику експериментального дослідження структури некристалічних конденсованих речовин; проводити обробку отримуваних експериментальних результатів; використову-ючи довідкову, наукову та навчальну літературу вибирати відповідні методи та технологі-чні умови отримання некристалічних матеріалів із наперед заданими відповідними фізич-ними властивостями.

Основи теорії Френнеля про тепловий рух молекул в речовині; структурні особливості рідин і аморфних речовин; кореляційні функції розподілу; основи теорії розсіяння рентгенівських променів в рідинах і аморфних речовинах; експериментальні основи рентгенографії рідин і аморфних речовин; отримання аморфних матеріалів; особливості основних механічних властивостей некристалічних речовин; загальна характеристика електрофізичних та магнітних властивостей аморфних речовин..

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Теория жидких и аморфных сплавов./ под ред. Б. М. Ленинских . – Свердловськ: Изд.

УНЦ АН СССР, 1983. 2. Крокстан К. Фізика жидкого состояния. – М.: Мир, 1978. 3. Полунин В. А., Ухов В. Ф. Компьютерное моделирование динамики и структуры жид-

ких металлов. – М.: Наука, 1981.

102

4. Скрышевский А. Ф. Структурный анализ жидкостей и аморфных тел - М.: Высшая школа, 1980.

5. Запаров В. П., Герасименко В. Е. Структурные особенности полупрроводников . в аморфном состоянии. – Киев, 1976.

Викладацький склад: Струк Ярослав Михайлович – доцент кафедри ФТТ, фізичний факультет, кандидат фіз. – мат. наук; Методика викладання та методи навчання: лекції, індивідуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: контрольні роботи, усні відповіді; підсумкове: екзамен.

«НОВІТНІ ДИФРАКЦІЙНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТВЕРДИХ ТІЛ»

189од. (6 кредитів)

Мета викладання дисципліни полягає у формуванні у магістрантів фундамента-льних знань, закономірностей і основних принципів новітніх дифракційних методів дослі-дження реальної структури кристалічних тіл, набуття навиків володіння сучасними мето-дами досліджень, обробки і аналізу експериментальних результатів; уміння використову-вати набуті знання при проведені самостійних наукових досліджень та в майбутній фахо-вій і науковій діяльності.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання теоретичних основ новітніх дифракційних методів дослідження структури полікристалів, монокристалів і наноструктур; володіння специфікою і особливостями взаємодії Х-хвиль, електронів і нейтронів з речовиною; уміння визначити постановку для розв’язування кон-кретної задачі; оцінка експериментальних похибок та однозначності і надійності експери-ментальних величин; розробка математичних моделей дифракційних ефектів і комп’ютерне моделювання експерименту; формулювання основних висновків і пропози-цій щодо застосування отриманих результатів на практиці.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. «ДИФРАКЦІЙНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ ПОЛІКРИ-

СТАЛІВ» НЕ1.1. Особливості розсіяння Х-хвиль, електронів і нейтронів твердими тіла-

ми. Взаємодія випромінювань з речовиною. Атомні і структурні амплітуди розсіяння для Х-хвиль і електронів. Розсіяння нейтронів. Магнітне розсіяння . Порівняння особливостей розсіяння Х-хвиль, електронів і нейтронів. Особливості дифракційних зображень. Кінети-чні і динамічні ефекти розсіяння випромінювань. Особливості електронно-мікроскопічних досліджень тонких плівок і наноструктур.

НЕ 1.2. Монохроматизація випромінювань. Джерела випромінювань. Одно крис-тальні спектрометри. Типи монохроматорів. Асиметричні і фокусуючи монохроматори. Багатократна дифракція в монохроматорах. Діаграми дю Монда. Монохроматори Локсли-Таннера-Боуена. Коліматор дю Монда-Бартельса. Х-хвильові дзеркала. Детектори: пропо-рційні, сцинтиляційні, кристалічні, позиційно-чутливі. Врахування дисперсії монохрома-торів. Двох- та трьохкристальні спектрометри. Кутова дисперсія. Оцінка спектральної та кутової розбіжності. Отримання плоских і сферичних хвиль. Дослід Харта-Мільне. Бага-токристальні монохроматори. Резонатори Х-хвиль. Вплив поляризації.

НЕ 1.3. Фазовий аналіз кристалів. Схема методів і геометрія дифракції. Кількіс-ний і якісний аналіз. Метрологія методів. Метод еталону. Метод домішування. Метод го-мологічних пар. Фазовий аналіз діаграм двох- та багатокомпонентних сплавів. Аналіз діа-

103

грам стану І, ІІ, ІІІ і IV типів (механічні суміші, хімічні сполуки та тверді розчини). Диф-ракційний аналіз пересичених твердих розчинів.

НЕ 1.4. Визначення розмірів кристалів. Вплив розмірів кристалів на форму, ши-рину та інтенсивність дифракційних ліній. Метод Ровінського. Метод Берга-Баррета. Ме-тод Жданова. Схеми методів в прямому і оберненому просторі. Малокутовий метод ви-значення кристалітів колоїдних розмірів. Визначення розміру нанокристалів. Особливості методу Шеррера. Текстурованість полікристалів. Методи визначення текстур.

НЕ 1.5. Визначення напруг в кристалах та статичних і динамічних зміщень атомів. Класифікація дефектів кристалічної ґратки по Кривоглазу. Схеми методів та гео-метрія дифракції. Визначення відносних деформацій та напруг в моно- і полікристалах. Метод еталонів. Аналіз інтенсивностей розсіяння. Статичний множник інтенсивності роз-сіяння. Зміщення дифракційних ліній, їх форма та інтенсивність. Динамічні зміщення атомів в кристалічній ґратці. Множник Дебая –Валлера. Визначення середньоквадратич-них зміщень атомів в ґратці. Міра ангармонізму. Ряд ангармонічності. Залежність інтенси-вності розсіяння від тиску. Визначення основних параметрів ангармонічності.

НЕ 1.6. Дифракційний аналіз термічної обробки матеріалів. Термічна обробка чистих однокомпонентних матеріалів. Вплив технологічних операцій термічної обробки на дифракційні ефекти розсіяння Х-хвиль. Дифракційний аналіз процесів загартування сплавів. Вплив фазових переходів на інтенсивність розсіяння. Зміна множника повторю-ваності при фазових перетвореннях. Аналіз мартенситного перетворення. Розпад мартен-ситу. Дифракційний аналіз процесів старіння, відпуску та відпалу сплавів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. «СТРУКТУРНА ДІАГНОСТИКА МОНОКРИСТАЛІВ»

НЕ 2.1 Прецизійні методи визначення періодів кристалічної ґратки. Фотометри-чні методи і їх особливості. Статистична обробка експериментальних величин. Метод зворотної зйомки. Дифрактометричні методи визначення періодів кристалічної ґратки. Метод Бонда. Методи розбіжного і колімованого пучків. Багатохвильові методи. Інтерфе-рометричні методи визначення періодів ґратки. Температурна залежність періодів криста-лічної ґратки і визначення коефіцієнтів теплового розширення кристалів.

НЕ 2.2. Сучасні методи визначення амплітуд з інтенсивностей розсіяння полі- і монокристалів. Метрологія методів. Особливості визначення атомних і структурних ам-плітуд для монокристалів. Метод маятникових осциляцій хвиль в монокристалах. Інтер-ферометричний метод. Вплив поляризації. Класичні методи визначення показників залом-лення. Нормальна і аномальна дисперсія. Визначення дисперсійних поправок до атомних амплітуд методом маятникових і муарових смуг.

НЕ 2.3. Однокристальна Х-хвильова топографія. Метод Берга-Баретта. Метод Ла-нга. Метод Бормана. Особливості і переваги методів. Секційна і проекційна топографія монокристалів. Роздільна здатність методів. Особливості формування дифракційного кон-трасту зображень дислокацій, дефектів пакування і домішок. Визначення вектора Бюргер-са дислокацій. Визначення деформацій і напруг в монокристалах. Дифракційна мікроско-пія: методи Шульце, Фуджівара, Ламбо і Гіньє-Генневіна. Вплив екстинкції на формуван-ня дифракційних зображень дефектів.

НЕ 2.4. Структурна діагностика приповерхневих шарів і гетероструктур. Коге-рентність хвильових полів в монокристалах. Ковзаюча геометрія дифракції у випадку Брегг-Лауе дифракції. Топографія в ковзаючій геометрії дифракції. Косонесиметричний метод пошарового дослідження структурної досконалості монокристалів. Метод стоячих хвиль. Вихід вторинного випромінювання при брегівській дифракції. Чутливість до малих пошкоджень поверхні. Вихід фотоелектронів при ковзаючій геометрії дифракції.

НЕ 2.5. Поляризація Х-хвиль. Поляризаційний множник. Степінь лінійної поляриза-ції. Комплексний вид амплітуд розсіяння. Матриця когерентності випромінювання. Різни-ця фаз між σ- та π-поляризаціями. Зміна векторної амплітуди при дифракції Х-хвиль. За-

104

лежність поляризації від орієнтаційного параметру. Дифракційне обертання площини по-ляризації в дво- і багатохвильовому наближеннях. Дифракційна гіроскопія. Кінематичні і динамічні експериментальні методи визначення поляризації Х-хвиль. Методи визначення поляризації Х-хвиль. Магнітна гіроскопія. Ефекти Фарадея.

НЕ 2.6. Аналіз багатошарових структур. Геометрія дифракції при ω-, 2θ- і ω/2θ скануваннях. Формування оберненого простору для багатошарових структур. Області до-ступності в оберненому просторі в геометріях Брегг- і Лауе-дифракції. Методи розрахунку динамічної дифракції від багатошарових структур. Побудова мап оберненого простору. Дослідження деформацій, напруг і композиційного складу у багатошарових структурах. Використання двокристальних і трикристальних кривих гойдання для дослідження бага-тошарових структур.

НЕ 2.7. Електронографічний, електронномікроскопічний і нейтронографічний аналіз твердих тіл. Розсіяння електронів. Атомні амплітуди і інтенсивність розсіяння. Визначення періодів ґратки тонких плівок. Формування контрасту зображень в електро-нній дифракції. Темнопольні і світлопольні зображення. Роздільна здатність і глибина фо-куса. Особливості підготовки об’єктів дослідження. Артефакти. Методи визначення дефе-ктів кристалічної будови. Екстинкційні смуги. Муарові ефекти. Лінії Кікучі. Растрова еле-ктронна мікроскопія поверхні кристалу. Типи контрасту зображень в растровій мікроско-пії. Мікроспектральний аналіз. Спектроскопія Оже-електронів. Нейтронографічний аналіз твердих тіл.


1. Кушта Г.П. Рентгенографія металів. – Львів: Видавництво ЛДУ, 1959. – 388 с. 2. Пинес Б.Я. Лекции по структурному анализу. – Харьков: Изд-во ХГУ, 1967. – 476с. 3. Уманский Я.С. Рентгенография металлов. – М.: Металлургия, 1967. – 237 с. 4. Уманский Я.С. Рентгенография металлов и полупроводников. – М.: Металлургия,

1969. – 496 с. 5. Уманский Я.С., Скаков Ю.А., Иванов А.И., Расторгуев Я.Н. Кристаллография, рентге-

нография и электронная микроскопия. – М.: Металлургия, 1982. – 631 с. 6. Синхротронное излучение. Свойства и применение. / Под ред. К. Кунда. – М.: Мир,

1981. – 561 с. 7. Майзель А., Леонхарт Г., Сорган Р. Рентгеновские спектры и химическая связь. – Ки-

ев: Наукова думка, 1981. – 419 с. 8. Иверонова В.И., Ревкевич Г.П. Теория рассеяния рентгеновских лучей. – Москва:

МГУ, 1978. – 277 с. 9. Пинскер З.Г. Рентгеновская кристаллооптика. – М.: Наука, 1982. – 392 с. 10. Боуэн Д.К., Таннер Б.К. Высокоразрешающая рентгеновская дифрактометрия и топо-

графия. – Санкт-Петербург: Наука, 2002. – 275 с. 11. Кладько В.П., Мачулін В.Ф., Григор’єв Д.О. Рентгенографічні ефекти в багатошарових

періодичних квантових структурах. – Київ: Наукова думка, 2006. – 288 с. 12. Чжан Ш.Л. Многоволновая дифракция рентгеновских лучей в кристаллах. – М.: Мир,

1987. – 335 с. 13. Ефанов О.М., Кладько В.П., Мачулін В.Ф., Молодкін В.Б. Динамічна дифракція Х-

променів у багатошарових структурах . – Київ: Наукова думка, 2008. – 223 с. 14. Раранский М.Д., Струк Я.М. Дифракційна оптика Х-хвиль: Підручник. – Чернівці: Ру-

та, 2007. – 156 с.

КОМП’ЮТЕРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІЗИЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ У ФТТ Шифр дисципліни – 6.070102/00/5.06

Курс 5; семестр 9; всього годин –108; на тиждень – 2 год. (1лекц., 1лаб.); 3,5 кредити. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки спеціалістів з напряму «Фізика»

105

Мета курсу: забезпечити знаннями, які дозволяють проводити аналіз обернених прикладних задач у фізиці твердого тіла і виводити основні рівнянь, що описують оберне-ні задачі; вивчення стійких методів розв′язку таких задач; установлення коректності або некоректності по Адамару; приведення некоректної задачі до коректної за допомогою ме-тодів найменших квадратів Гаусса, методу псевдооберненої матриці Мура-Пенроуза, ме-тоду регуляризації Тихонова.

На основі отриманих теоретичних знань виробити у студентів уміння: обирати об-числювальні засоби для рішення поставленої задачі; організовувати взаємодію ЕОМ з різ-номанітною вимірювальною апаратурою Х-променевого експерименту; яке використати програмне забезпечення для досягнення необхідної швидкодії і гнучкості роботи усієї ви-мірювальної системи; знаходити найоптимальніші розв′язки обернених задач Х-променевої дифрактометрії та топографії.

Для засвоєння курсу пропонується використання таких літературних джерел: 1. Князев Б., Черкасский В.. Начала обработки экспериментальных данных. Учебное

пособие. Издательство НГУ, 1996 2. Сизиков В.В. Устойчивые методы обработки результатов измерений. Учебное по-

собие. Издательство Специальная Литература, Санкт-Петербург, 1999 3. Тейлор Дж. Введение в теорию ошибок. М.: Мир, 1985. 4. Певчев Ю.Ф., Финогенов К.Г. Автоматизация физического эксперимента. -М.:

Энергоатомиздат, 1986. Викладацький склад: Борча Мар′яна Драгошівна – асистент кафедри ФТТ, фізичний факультет, кандидат фіз.-мат. наук Методика викладання та методи навчання: лекції, лабораторні роботи, індивідуа-льні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: усні відповіді, захист лабораторних робіт; підсумкове: залік.

НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

Шифр дисципліни – 7.070102/00/6.07 Курс 5; семестр 9; всього годин – 135; на тиждень – 4 год. (4лаб.); 4,5 кредитів. Статус дисципліни - обов’язкова для підготовки спеціалістів з напряму «Фізика» Попередні умови: знання з дисциплін, які прочитані на даний час. Мета курсу: поглиблене вивчення проблем, пов’язаних з фаховою підготовкою сту-

дентів, формування у них знань і умінь самостійного розв’язання певного кола задач, ви-користовуючи при цьому набуті знання, уміння самостійно підбирати відповідне облад-нання і методики, здійснювати експериментальні і теоретичні дослідження, використову-вати відповідну наукову літературу та інші джерела для пояснення експериментальних результатів, створити експериментальну і наукову базу для виконання випускної роботи.

Викладацький склад: Раранський Микола Дмитрович – професор кафедри фізики твердого тіла, доктор фіз.-мат. наук. викладачі кафедри фізики твердого тіла. Методика викладання та методи навчання: експериментальні та теоретичні до-слідження в лабораторії, індивідуальні консультації, самостійна робота студентів. Оцінювання: поточне: усні відповіді, захист лабораторних робіт; підсумкове: залік.


36 год. (1 кредит)

106

Мета викладання дисципліни: забезпечення інтелектуального і соціального розви-

тку особистості шляхом навчання основам правових, економічних та технічних аспектів інтелектуальної власності.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: вміти визначати основні поняття системи правової охорони інтелектуальної власності; складові міжнародної системи охорони інтелектуальної власності; складові системи інтелектуаль-ної власності в Україні; інтелектуальну власність в нормах загального законодавства України; об’єкти та суб’єкти права інтелектуальної власності; алгоритм правової охорони об’єктів патентного права (винаходів, корисних моделей, промислових зразків); алгоритм правової охорони засобів індивідуалізації сучасників цивільного обороту (знаків для това-рів і послуг, зазначень походження товарів); алгоритм правової охорони нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності (топографій, інтегральних мікросхем та сортів рослин); алгоритм правової охорони об’єктів промислової власності (винаходів, знаків для товарів і послуг) в іноземних державах; алгоритм правової охорони об’єктів авторського права (творів літератури, науки та місництва); права та обов’язки власників охоронних докумен-тів на об’єкти права інтелектуальної власності; вартість предмета ліцензійного договору про передачу прав на використання об’єктів права інтелектуальної власності; процедуру захисту прав інтелектуальної власності у разі їх порушення; випадки порушення прав вла-сників чинних охоронних документів та заявників на об’єкти промислової власності.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. «ПОНЯТТЯ ПРО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ, СИСТЕМА ІНТЕЛЕКТУА-ЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ, ОХОРОНА ПРАВА НА ОБ'ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ

ВЛАСНОСТІ» НЕ 1.1. Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності

людини. Поняття інтелектуальної власності: інтелектуальна власність як результат твор-чої діяльності; інтелектуальна власність як право. Еволюція інтелектуальної власності: еволюція промислової власності; еволюція авторського права і суміжних прав. Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку держави: соціаль-но-економічні стратегії в країнах світового товариства; роль промислової власності у еко-номічному розвитку; авторське право і розвиток культури.

НЕ 1.2. Система інтелектуальної власності. Об'єкти права інтелектуальної вла-сності: класифікація об'єктів права інтелектуальної власності; об'єкти промислової влас-ності; нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності; об'єкти авторського права і суміж-них прав. Суб'єкти права інтелектуальної власності. Система законодавства України про інтелектуальну власність. Державна система правової охорони інтелектуальної власності. Міжнародна система інтелектуальної власності.

НЕ 1.3. Охорона права на об'єкти інтелектуальної власності. Мета і принципи правової охорони. Охорона прав на об'єкти промислової власності. Охорона прав на не-традиційні об'єкти інтелектуальної власності. Охорона об'єктів авторського права і суміж-них прав: джерела права; охорона об'єктів авторського права; охорона об'єктів суміжних прав. Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності за кордоном: охорона прав на об'єкти промислової власності; охорона прав на об'єкти авторського права і суміжних прав.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2

«ЕКОНОМІКА ТА ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ» НЕ 2.1. Економіка інтелектуальної власності. Права на об'єкти інтелектуальної

власності як товар: особливості права інтелектуальної власності як товару; інтелектуальна власність як нематеріальний актив. Комерціалізація прав на об'єкти інтелектуальної влас-ності: мета і основні способи комерціалізації; використання об'єктів права; внесення інте-

107

лектуальної власності до статутного капіталу підприємства; передача прав на об'єкти інте-лектуальної власності. Оцінка вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності: цілі оці-нки прав; підходи до оцінки; методи оцінки; послідовність оцінки. Управління правами інтелектуальної власності: життєвий цикл об'єкта інтелектуальної власності; управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі його створення; управління об'єктом інтелек-туальної власності на етапі набуття прав; управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі використання прав; управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі захис-ту прав; управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі утилізації.

НЕ 2.2. Захист прав інтелектуальної власності. Система захисту прав інтелек-туальної власності та її призначення. Дії, що визнаються порушенням права інтелектуаль-ної власності. Категорії спорів. Форми, порядки та способи захисту права інтелектуальної власності. Способи захисту права інтелектуальної власності: адміністративно-правовий спосіб захисту прав; цивільно-правовий спосіб захисту прав; кримінальна відповідальність за порушення прав. Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди TRIPS.

Основна література до курсу: 1. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності. – К.: ЗАТ “Інститут інтелектуаль-

ної власності і права”, 2002. - 104 с. 2. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. Наук. практ. вид.: у 4-

х т./ За заг. ред. О.Д. Святоцького. – Т.2: Авторське право і суміжні права /С.О.Довгий, В.С. Дроб’язка. – К. – Видавничий Дім “Ін Юре”, 1999. – 640 с.

3. Калятин О.В. Интеллектуальная собственность (исключительные права). Учебник для вузов / М.: «НОРМА», 2000. – 80 с.

4. Основи інтелектуальної власності. – К.: Юридичне видавництво “Ін Юре”, 1999. – 232 с. Закон України “ Про авторське право і суміжні права” від 23.12.1993р.

5. Закон України “Про власність” від 07.02.1991р. 6. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993р. 7. Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” від 24.04.1993р. 8. Конституція України від 28.06.1996р 9. Державний департамент інтелектуальної власності. Річний звіт. 2000 рік. - К., 2001. -

64 с. 10. Державний департамент інтелектуальної власності. Річний звіт. 2001 рік. - К., 2002. -

64 с. 11. Шлемко В. Т., Бінько І. Ф. Економічна безпека України: сутність і напрямки забезпе-

чення. - К.: НІСД, 1997. - 144 с. 12. Фейгельсон В. М. Интеллектуальная собственность и внешнеэкономическая деятель-

ность. - М.: ВНИИПИ, 1997. - 114 с. 13. IV Международная конференция "Актуальные проблемы интеллектуальной собст-

венности": Тез. докл. - К.: УкрІНТЕІ, 2000. - 256с. 14. Гаврилов Э.П. Авторское право. - М.,1988. 15. Гаврилов Э.П. Авторское право. Издательские договоры. Авторский гонорар. - М.,

Юрид.лит.,1988. 16. Емельянов В.П. Гражданское право Украины. - Киев : Изд. “Консум”. 1996. С. 136 -

149. 17. Маркова М.Г. Основы гражданского права. - С-П., 1996. С. 80 - 87. 18. Сергеев А.П. Патентное право. - М.: БЕК, 1994. 19. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів, ч. 1. - К.: Венту-

рі, 1997.- 544с.

108

Програми навчальних дисциплін для підготовки фахівця ОКР “Магістр”

8.070101 Фізика (Спеціалізація «Теоретична фізика»)

ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА 5 курс; 9 сем.; 54 год.; 1 год. на тижд.; 2 кредити Мета курсу: навчити студентів діям у надзвичайних ситуаціях у мирний та воєн-

ний час; визначити засоби захисту населення; навчити основам організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації наслідків аварій, катастроф, сти-хійних лих в осередках ураження; вивчити систему заходів цивільної оборони на об’єктах народного господарства в надзвичайних ситуаціях щодо змісту роботи невоєнізованих формувань і служб цивільної оборони. На основі отриманих теоретичних знань і практич-них умінь навчити оцінювати обстановку і відповідно діяти у надзвичайних ситуаціях ми-рного і воєнного часу; ознайомити з організацією, методикою підготовки і проведення за-нять з ЦО з населенням і учнями загальноосвітніх шкіл.

Основний зміст дисципліни: ЦО в сучасних умовах; надзвичайні ситуації мирно-го і воєнного часів та їх вплив на життєдіяльність людей; оцінка обстановки у надзвичай-них ситуаціях; захист населення у надзвичайних ситуаціях; організація навчання населен-ня з ЦО; організація і проведення заходів щодо надання допомоги потерпілим у надзви-чайних ситуаціях; дії викладачів і учнів у надзвичайних ситуаціях.

Основна література до курсу: 1. Стеблюк М.І. Цивільна оборона, К. Знання – Прес, 2003. 2. Губський А.І. Цивільна оборона, К. , 1995. 3. Цивільна оборона. За ред. В.С. Франчука. Львів, “Афіша”, 2000. 4. Цивільна оборона в установах та закладах освіти, Тернопіль, “Манурівець”, 2002. 5. Воробйов О.О. і спів. Медицина катастроф. Чернівці, “Прут”, 1999. 6. Воробйов О.О. і спів. Цивільна оборона. Чернівці, 2002. 7. Миценко І.М., Мезенцева О.М. Цивільна оборона, Чернівці, Книги – ХХІ, 2004. 8. Шоботов В.М. Цивільна оборона. К. 2004.

ПЕДАГОГІКА ТА ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ

5 курс; 9 семестр; 108 год.; 2 год. на тижд.; 4 кредити Форма контролю: іспит Метою даного навчального курсу є ознайомлення студента, як майбутнього викладача, з психолого-педагогічними особливостями навчально-виховного процесу у вищій школі, озброєння його сучасними психолого-педагогічними технологіями, методами організації творчого пошуку майбутнього фахівця; засобами виховання та розвитку особистості; тео-ретична підготовка студентів до професійно-педагогічної та науково-педагогічної діяль-ності у вищій школі, формування інтересу і готовності до самостійного пізнання проблем дидактики, теорії та методики професійної освіти, сучасних тенденцій розвитку освіти та інтеграційних процесів у ній шляхом опанування засад загальної методології педагогічно-го знання та методики психолого-педагогічної діагностики; удосконалення практичних навичок та вмінь студентів щодо реалізації методик психолого-педагогічної діагностики, розширення їх особистісного професійного досвіду організації безперервної самоосвітньої діяльності та науково-дослідної роботи в умовах сучасного педагогічного процесу вищої школи, її інтеграції в Європейський освітній простір. Після опанування змісту даної навчальної дисципліни студент повинен оволодіти наступ-ними компетенціями: Знання:- специфіки педагогіки та психології вищої школи як науки та галузі професійної діяльності; понятійно-категоріального апарату інтегрованого навчального курсу; принци-пів, методів, форм організації педагогічного процесу та науково-педагогічної діяльності у ВНЗ; сучасного стану і перспективи розвитку системи вищої освіти в Україні; специфіки

109

застосування новітніх технологій навчання у вищій школі; особливостей управлінської діяльності у ВНЗ; психологічних закономірностей психолого-педагогічних умов ефектив-ності організації процесу навчання і виховання у 201 вищій школі. - психолого-педагогічних основ діяльності u1086 основних підрозділів вищого навчально-го закладу; форм та методів організації навчально-виховної роботи у вищій школі України в контексті вимог Європейського освітнього простору, основних методів профорієнтації студентів; психолого-педагогічний зміст навчальної та пізнавальної діяльності студентів, методів і форм активізації самостійного наукового пошуку студентів; психолого-педагогічних характеристик педагогічної майстерності викладача; вікові особливості сту-дентського віку, основні компоненти структури особистості студента, його ціннісно-мотиваційну систему, будову та закономірності формування і прояву Я-концепції студен-та; особистісних якостей викладача ВНЗ і професійних вимог до нього. Вміння: - проектувати елементи навчального процесу, зокрема навчальну програму, лек-цію, тести тощо та оцінювати якість навчального процесу; - організовувати навчальну діяльність студентів, активізувати їх самостійну роботу та на-укову творчість; готувати, організовувати й проводити на високому рівні лекції, практичні та семінарські заняття, застосовувати сучасні освітні технології, добирати оптимальні фо-рми та методи педагогічної діяльності, керувати процесом особистісного розвитку студен-тів, стимулювати самостійну роботу студентів; забезпечувати управління ВНЗ; викорис-товувати педагогічний досвід зарубіжних вищих навчальних закладів; організовувати ви-ховну роботу зі студентами; здійснювати саморозвиток, самоосвіту, самовиховання, само-організацію; аналізувати сучасний стан і головні тенденції розвитку освіти в Україні і за рубежем, шляхи інтеграції системи вітчизняної освіти в європейську і світову освітню си-стему. Навчальним планом на вивчення інтегрованого курсу "Педагогіка та психологія вищої школи" передбачено 108год.(3 кредити), два модулі: модуль «Педагогіка вищої школи» та модуль «Психологія вищої школи», кожен з яких містить свої змістові модулі (ЗМ). Ко-жен змістовий модуль містить навчальні u1077 елементи (НЕ) – теми лекційних занять. Після вивчення дисципліни проводиться підсумковий модуль-контроль-екзамен..

МОДУЛЬ «ПЕДАГОГІКА ВИЩОЇ ШКОЛИ» ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ НЕ 1.1.Педагогіка вищої школи як наука .Предмет педагогіки вищої школи. Основні ка-тегорії педагогіки вищої школи. Місце педагогіки вищої школи в системі педагогічних наук. Зв'язок педагогіки вищої школи з іншими науками. Основи наукового педагогічного дослідження. Методологія і принципи організації наукового дослідження. Логіка педаго-гічного дослідження. Методи наукового педагогічного дослідження. НЕ 1.2. Система вищої освіти в Україні. Структура вищої освіти в Україні. Освітні та осві-тньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти. Документи 202 про вищу освіту. Рівні акредитації та типи вищих навчальних закладів. Принципи побудо-ви системи вищої освіти в Україні. Перспективи розвитку вищої освіти України в рамках Болонського процесу. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти. Кредитно-модульна система організації навчального процесу у вищих навчальних закла-дах України. Управління вищою освітою в Україні.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЦЕС У ВИЩІЙ ШКОЛІ

НЕ 2.1.Теоретичні основи процесу навчання у вищій школі.Сутність і структура про-цесу навчання у вищій школі. Основні ланки процесу навчання та їх характеристика. Фун-кції навчання. Дидактика як галузь педагогіки вищої школи. Закономірності дидактики

110

вищої школи. Характеристика принципів дидактики вищої школи. Структура діяльності суб’єктів навчального процесу. НЕ 2.2. 3міст освіти у вищій школі та способи його реалізації.Зміст освіти у вищій школі. Поняття про зміст освіти у вищій школі. Характеристика навчальних планів, про-грам і підручників для вищої школи. Методи і засоби навчання у вищій школі. Особливо-сті використання загальних методів навчання у вищій школі. Характеристика методів на-вчання за Ю.К.Бабанським. Засоби навчання у вищій школі. НЕ 2.3. Форми організації u1085 навчання у вищій школі.Характеристика основних форм організації навчання у вищій школі. Лекції, їх види, методика підготовки і прове-дення. Семінарські заняття, їх види, методика підготовки і проведення. Лабораторні та практичні заняття, методика їх підготовки і проведення. Факультативи, спецкурси та спецсемінари, методика їх підготовки і проведення. Самостійна робота студентів. Навча-льна і виробнича практика у професійній підготовці фахівців. НЕ 2.4. Сучасні технології навчання у вищій школі.Поняття про педагогічні технології. Проблемне навчання у вищій колі. Використання ділових та рольових ігор у навчальному процесі ВНЗ. Кредитно-модульна (рейтингова) система навчання у вищій школі. Інформа-ційні технології навчання у ВНЗ. НЕ 2.5. Контроль і оцінювання знань, умінь та навичок студентів.Функції контролю знань, умінь і навичок студентів. Вимоги до організації контролю. Види контролю. Між-сесійний контроль. Підсумковий контроль. Методи контролю. Усний контроль. Письмо-вий контроль. Тестовий контроль. Програмований контроль. Практична перевірка. Мето-ди самоконтролю і самооцінки. Форми контролю знань, умінь і навичок студентів. Індиві-дуальна перевірка успішності студентів. Фронтальна перевірка. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів. Об'єкти оцінювання. Критерії і норми оці-нювання успішності студентів. Рейтингова система оцінювання знань. НЕ 2.6. Виховна робота зі студентською молоддю.Суть процесу виховання. Поняття процесу виховання. Основні завдання виховання 203 студентської молоді. Етапи процесу виховання. Закономірності і принципи виховання. Основні напрями змісту виховання студентської молоді. Моральне виховання студентів. Правове виховання студентів. Екологічне виховання студентів. Естетичне виховання сту-дентів. Фізичне виховання студентів. Шляхи реалізації змісту виховання студентів. Форми виховної роботи у ВНЗ. Методика виховної роботи куратора u1074 в академічній групі.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 УПРАВЛІННЯ ВИЩОЮ ШКОЛОЮ

НЕ 3.1. Управління навчально-виховним процесом вищого навчального закладу. Вищий навчальний заклад. Структура вищого навчального закладу та планування його діяльності. Управління навчально-виховним процесом у ВНЗ. Органи громадського само-врядування у вищих навчальних закладах. Студентське самоврядування у ВНЗ.

МОДУЛЬ «ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ»

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЇ ВИЩОЇ ШКОЛИ

ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ НЕ 1.1. Психологія вищої школи як наука: предмет, завдання та методи психологіч-них досліджень. Психологія вищої школи як галузь психологічної науки: предмет, завдання, зв’язок з ін-шими галузями психологічних знань. Принципи, методи та методики психологічних до-сліджень. Дослідницькі вміння викладача вищої школи. Виникнення психології вищої школи як нової галузі психологічних знань. Предмет, основні категорії та завдання психо-логії вищої школи. Зв'язок психологи вищої школи з іншими галузями психологічних знань. Принципи, класифікація методів, та методик психологічного дослідження.

111

НЕ 1.2 Загальна психологічна характеристика студентського віку та студентської групи Психологічна характеристика студентського віку як періоду пізньої юності або ранньої дорослості. Суперечливості та кризи студентського віку. Типологічні особливості сучас-них студентів. Вищий навчальний заклад - один із провідних факторів соціалізації особис-тості студента як фахівця (адаптація, індивідуалізація, інтеграція)

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ ТА УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЮ ДІЯЛЬНІС-

ТЮ СТУДЕНТІВ НЕ 2.1. Становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою у навчально-професійній діяльності Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки. Професіоналізація особистості студента як новоутворення віку: а) професіоналізація пізнавальної сфери; б)формування мотиваційно-професійної спрямованості особистості; в) розвиток «Я-концепції» як 204 показника професійного зростання; г) формування професійних здібностей. Фахова ком-петентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності. Роль самовиховання в професійному зростанні студента. НЕ 2.2. Психологічний аналіз учіння студентів. Студент як суб'єкт власної навчально-професійної діяльності. Роль мотивації в навчально-професійній діяльності. Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності студе-нтів та розвиток їх творчого потенціалу як майбутніх фахівців. Психологічні передумови і показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності, причини неуспішно-сті і шляхи їх усунення. НЕ 2.3. Психологія виховання особистості студента як фахівця з вищою освітою. Сучасні вимоги до особистості фахівця з вищою освітою та мета, зміст, завдання вихован-ня студентів. Психологічні механізми формування якостей особистості та аналіз відповід-них функцій виховання. Основні напрями реалізації виховних функцій у вищому навчаль-ному закладі та їх характеристика. НЕ 2.4. Психологічний аналіз функцій управління навчально-виховним процесом у вищій школі. Освіта як система, характерні для неї особливості. Необхідність і об'єктивні можливості управління системою освіти. Психологічний аналіз функцій педагогічного управління. Змістовий модуль 3. ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА ВНЗ НЕ 3.1. Психологічна характеристика науково-педагогічної діяльності та особистості викладача вищої школи. Психологічний аналіз видів науково-педагогічної діяльності викладачів ВНЗ. Психолого-педагогічна структура діяльності викладача. НЕ 3.2. Психологія педагогічної комунікативної взаємодії викладача зі студентами. Психологічна характеристика педагогічної взаємодії. Педагогічне спілкування як форма контактної взаємодії. Труднощі та бар'єри в професійно-педагогічному спілкуванні викла-дачів і студентів. Діалогічне спілкування, його психологічна характеристика. НЕ 3.3. Психологічний аналіз протиріч і конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи їх запобігання та вирішення. Протиріччя і конфлікти в педагогічній взаємодії та засоби їх регулювання. Психологічні передумови запобігання та шляхи вирішення педагогічного конфлікту. Література 1. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. - К.: центр. 205 Навчальної літератури, 2003. – 316 с.

112

2. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навч. посіб. за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літе-ратури, 2005. – 396 с. 3. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с. 4. Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /За ред. З.Н.Курлянд. – К.: Знання, 2005. – 399 с. 5. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав», 2007. – 352 с. 6. Організація самостійної роботи студентів в умовах інтенсифікації навчання. – К., 1993. 7. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. – К., 2005. 8. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект). - X.: Скорпі-он, 2000. - 120 с. 9. Болюбаш Я.Я. Положення про організацію навчального процесу у вищому навчальному закладі. - К., 1996 10. Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підго-товки фахівців. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2004. - 48 с. 11. Авдєєва І.М., Мельникова І.М. Інноваційні комунікативні технології в роботі куратора академгрупи. – К., 2007. – 304 с. 12. Виховна робота зі студентською молоддю . Навч. посібник. – Одеса, 2006. – 288. 13. Виховна робота зі студентською молоддю. – Концепція виховної роботи. - Тернопіль, 2001. 14. Мороз В.Д. Сучасні проблеми управління вищою школою // Педагогіка і психологія. - 2002. - №3. 15. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи К.: 2000, – 313с. 16. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования М.: 2005. – 392 с. 17. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи (Практикум), – К.: 2008, – 333 с.

«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

У ВИЩІЙ ШКОЛІ» Мета дисципліни: викласти магістрантам основи формування знань про методи, засоби, форми, принципи викладання теоретичного та практичного курсу «Методика ви-кладання фізико-технічних дисциплін у вищій школі». У результаті вивчення курсу студент повинен набути таких компетенцій: знання про основи методики викладання як науки та навчальної дисципліни в системі підготовки фахівців, теоретичні основи щодо організації навчального процесу при викла-данні фізико-технічних дисциплін; шляхи активізації пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення фізики; особливості та специфіку викладання окремих розділів фізики; уміння підбирати зміст лекційних чи практичних занять; розробляти структуру лекційних, практичних та лабораторних занять; здійснювати систему оцінювання знань, умінь та на-вичок студентів у процесі вивчення фізико-технічних дисциплін. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ

«МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩІЙ ШКОЛІ»

НЕ 1.1. Предмет, мета, завдання вивчення курсу «Методика викладання фізи-

ко-технічних дисциплін у вищій школі». Освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр» як початковий етап формування викладача фізико-технічних дисциплін «Методика викладання фізико-технічних дисцип-лін у вищій школі» в системі підготовки магістрантів.

113

НЕ 1.2. Особливості навчально-методичного забезпечення курсу «Методика викладання фізико-технічних дисциплін у вищій школі». Створення навчально-методичного комплексу дисципліни «Методика викладання фізико- технічних дисциплін у вищій школі». Вимоги та особливості створення навчально-методичного комплексу ди-сципліни.

НЕ 1.3. Основні форми організації навчального процесу в системі вивчення курсу «Методика викладання фізико-технічних дисциплін у вищій школі»: лекція, семінар, практичне заняття, лабораторний практикум. Аналіз основних форм організації навчального процесу у вищій школі з вивчення фізико-технічних дисциплін. Лекція в системі формування професійно-орієнтованих знань майбутніх магістрів. Практичні та семінарські заняття як основа поглиблення теоретичних знань та формування практичних умінь майбутніх магістрів. Характеристика методів і засобів навчання при вивченні фізико-тахнічних дисциплін. НЕ 1.4. Організація самостійної роботи студентів при вивченні фізико-технічних дисциплін, активізація їх навчально-пізнавальної діяльності у процесі навчан-ня. Перевірка та оцінювання знань, умінь та навичок студентів. Теоретично-методичні засоби самостійної роботи у навчально-виховному процесі ВНЗ. Методи та прийоми активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів у про-цесі вивчення фізико-технічних дисциплін. Основи педагогічного контролю та основні форми його здійснення при формуванні знань студентів. ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ «МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩІЙ ШКОЛІ»

НЕ 2.1. Методичні рекомендації до викладання курсів загальної фізики у вищій школі:

МЕХАНІКА. Способи описування руху систем матеріальних точок. Основні зако-ни механіки.

МОЛЕКУЛЯРНА ФІЗИКА. Описування теплових процесів на макро- і мікрорів-нях. Основні положення молекулярно-кінетичної теорії та основні закони термодинамі-ки і їх застосування.

ЕЛЕКТРИКА І МАГНЕТИЗМ. Електромагнітна взаємодія. Електродинаміка. Роз-повсюдження електромагнітних хвиль. Основні закони електродинаміки, їх застосування.

ОПТИКА. Описування оптичних явищ на основі корпускулярно-хвильового дуа-лізму світла.

АТОМНА ФІЗИКА. Структура атома. Поглинання та випромінювання енергії. ФІЗИКА АТОМНОГО ЯДРА.

Радіоактивність. Структура атомних ядер. Ядерні реакції . Аналіз змісту та особливостей вивчення курсів.

НЕ 2.2. Методичні рекомендації до викладання курсів теоретичної фізики у ви-щій школі : Теоретична механіка і основи механіки суцільних середовищ. Електродина-міка. Квантова механіка. Термодинаміка і статистична фізика. Аналіз змісту та особливос-тей вивчення курсів.

НЕ 2.3. Методичні рекомендації до викладання спеціальних курсів. Аналіз змісту та особливостей вивчення.

НЕ 2.4. Методичні рекомендації до керівництва курсовими, дипломними та магіс-терськими роботами студентів. Аналіз змісту та особливостей вивчення.

114

Основна література 1. Артемова Л.В. Педагогіка і методика вищої школи: Навчально-методич- ний посібник для викладачів, аспірантів, студентів магістратури.- К.: Кондор, 2008.- 272 с. 2. Нагаєв В.М. Методика викладання у вищій школі: Навчальний посібник.- К.: Центр учбової літератури, 2007 .- 232с. 3. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: Навчальний посібник.- К.: Вища школа, 2005.- 239с. 4. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах осві- ти.- К., 1997.- 63с. 5. Валуев А.А., Зубицкая Э.Г., Яринина Е.Ф. Преподавание физики в высшей школе.- М.: Просвещение, 1984.- 375 с. 6. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник.- К.: Знання, 2005.- 486с.

„ДІАГРАМНА ТЕХНІКА ФЕЙНМАНА У МЕТОДІ

ФУНКЦІЙ ГРІНА” 126 год. (3,5 кредити)

Мета викладання дисципліни: мета даного курсу полягає в тому, щоб студенти оволоді-ли загальним математичним апаратом методу функцій Гріна і вміли використовувати його для розв’язування практичних задач. У результаті вивчення курсу студенти повинні: – мати чіткі уявлення про фізичну природу явищ, які описуються діаграмами Фейнмана; – навчитися використовувати діаграми для дослідження і оцінки квантовомеханічних явищ.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „ДІАГРАМНА ТЕХНІКА ФЕЙНМАНА У МЕТОДІ ТЕРМОДИНАМІЧНИХ ФУНК-ЦІЙ ГРІНА ДЛЯ СИСТЕМИ КВАЗІЧАСТИНОК, ЩО ВЗАЄМОДІЮТЬ З ФОНО-

НАМИ” НЕ 1.1. Відгук квантової системи на зовнішній вплив. Формула Кубо. Гамільтоніан системи квазічастинок, взаємодіючих з фононами. Причинні функції Гріна квазічастинок у зображенні Гейзенберга. Причинні функції Гріна в зображенні Дірака. S-матриця. Нульові функції Гріна квазічастинок та їх Фур’є-образи. НЕ 1.2. Аналіз повної функції Гріна квазічастинок. Діаграми і аналітичні вирази. Теорема про зв’язані діаграми. Правила діаграмної техніки. Повна функція Гріна та масовий оператор квазічастинок у енергетичному зображенні. Рі-вняння Дайсона. НЕ 1.3. Зв’язок функції Гріна квазічастинок з повною вершинною частиною. Діаграмна техніка для фононної функції Гріна. Поляризаційний оператор. Діаграмна тех-ніка для систем з фононами поляризаційного типу при Т=0 К. НЕ 1.4. Діаграмна техніка Пайнса у системі з дуже малою концентрацією квазічасти-нок при Т 0 К. ≠Мацубарівські функції Гріна квазічастинок при Т≠ 0 К. Діаграмна техніка для функцій Гріна багатозонної системи квазічастинок малої концентрації, які взаємодіють з поляриза-ційними фононами при Т 0 К. ≠


115

„ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДУ ФУНКЦІЙ ГРІНА ДО ВИВЧЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ КВАЗІЧАСТИНОК З КВАНТОВАНИМИ ПОЛЯМИ У МАСИВНИХ КРИСТАЛАХ

ТА В НАНОГЕТЕРОСИСТЕМАХ” НЕ 2.1 Перенормований спектр однорівневої системи бездисперсійних квазічастинок, які взаємодіють з бездисперсійними фононами при Т≠ 0 К. Взаємодія електрона з поляризаційними коливаннями. Полярон при Т=0 К. Взаємодія ек-ситона Ван’є-Мотта з поляризаційними фононами при Т≠ 0 К. НЕ 2.2. Електрон-фононна взаємодія в квантовій точці, розташованій у середовищі. Гамільтоніан системи. Перенормування електронного спектра у наногетеросистемі зі слабким зв’язком L- та І-фононами при врахуванні всієї конфігураційної взаємодії. Електрон-фононна взаємодія в циліндричному квантовому дроті, розташованому в середовищі. Гамільтоніан системи. НЕ 2.3. Перенормування електронного спектра L- та І-фононами в циліндричному квантовому дроті з урахуванням дискретних і континуальних станів. Електрон-фононна взаємодія в плоскій квантовій ямі. Гамільтоніан системи. Перенорму-вання електронного спектра L- та І-фононами в плоскій квантовій ямі з урахуванням дис-кретних і континуальних станів.

Основна література до курсу 1. Ткач М.В. Квазічастинки у наногетеросистемах. Квантові точки та дроти. Чернівці, 2003. 2. Абрикосов А.А., Горьков Л.П., Дзялошинский И.Е. Методы квантовой теории поля в статистической физике. М.: Физматгиз, 1962. 3. Зубарев Д.Н. УФН. – 1960. – Т. 71. – Вып. 1. – С. 71 – 116. 4. Марч Н., Янг Ч., Сампантхар С. Проблема многих тел в квантовой механике. М.: Мир, 1969. 5. Gell-Mann V., Low F.E. Phys. Rev. – 1951. – V.84. – P. 350 – 374. 6. Ткач Н.В. ФТТ. – 1982. – Т. 24. – Вып. 7. – С. 1921 – 1924. 7. Marini J.C., Stebe B., Kartheuser E. Phys. Rev. B. – 1994. – V.50. – P. 14302.

“СПЕКТРИ КВАЗІЧАСТИНОК І ФОНОНІВ У СКЛАДНИХ НАНОГЕТЕРОСИС-

ТЕМАХ РІЗНОЇ СИМЕТРІЇ” 144 год. (4 кредити)

Мета викладання дисципліни: формування знань магістрантів про основні влас-тивості та теоретичних методи дослідження спектрів квазічастинок ( електронів, дірок, екситонів) та поляризаційних полів (фононів) у складних наногетеросистемах різної симе-трії (квантових точках і дротах), а також уміння використовувати їх для опису фізичних явищ і процесів у таких системах. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання про основні ідеї, поняття, принципи і методи отримання спектрів квазічастинок та фоно-нів; уміння пояснити суть явищ і процесів у закритих та відкритих наногетеросистемах з точки зору квантової теорії; уміння розв’язувати задачі і робити висновки із використан-ням основних методів квантової теорії поля.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями: ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

“ПОЛЯРИЗАЦІЙНІ ФОНОНИ, ЕЛЕКТРОНИ, ДІРКИ ТА ЕКСИТОНИ У СФЕРИ-ЧНИХ НАНОГЕТЕРОСИСТЕМАХ”

НЕ 1.1. Вступ. Завдання і зміст курсу. Сучасний стан експериментального та теоретичного розвитку фізики наносистем. НЕ 1.2. Поляризаційні фонони у сферичній наносистемі.

116

Модель діелектричного континууму в теорії поляризаційних фононів у сферичній нанаге-теросистемі. Спектр, потенціал поля поляризації та гамільтоніан обмежених оптичних фо-нонів у координатному зображенні. Гамільтоніан L-фононів та електрон - L-фононної вза-ємодії в зображенні чисел заповнення за фононними змінними. Спектр, потенціал поля поляризації та гамільтоніан інтерфейсних фононів у координатному зображенні. Гаміль-тоніан І-фононів та електрон - І-фононної взаємодії в зображенні чисел заповнення за фо-нонними змінними. Властивості фононних спектрів деяких сферичних наносистем. НЕ 1.3. Електрони, дірки та екситони у сферичній наносистемі. Модель прямокутних потенціальних ям і наближення ефективних мас у теорії електро-нного та діркового спектрів складних сферичних наногетеросистем. Хвильові функції, дискретний та неперервний спектри електрона та дірки у закритих наногетеросистемах. Електрон-фононний гамільтоніан у зображенні вторинного квантування за всіма змінними системи. Спектр і хвильові функції електрона, дірки та екситона у складній сферичній квантовій точці.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 “ПОЛЯРИЗАЦІЙНІ ФОНОНИ, ЕЛЕКТРОНИ ТА ДІРКИ У ЦИЛІНДРИЧНИХ

НАНОГЕТЕРОСИСТЕМАХ” НЕ 2.1. Поляризаційні фонони у циліндричній наносистемі. Спектри, потенціали полів поляризацій та гамільтоніани обмежених оптичних та інтерфейсних коливань у зображенні фононних чисел заповнення. Властивості фононних спектрів деяких циліндричних наносистем. НЕ 2.2. Електрони та дірки у циліндричній наносистемі. Спектр і хвильові функції електронів та дірок. Електрон-фононний гамільтоніан у зображенні вторинного квантування за всіма змінними циліндричної наносистеми. Властивості електронних і діркових спектрів деяких циліндричних наносистем. Резонансні квазістаціонарні стани електронів і дірок у відкритому циліндричному кванто-вому дроті з бар’єром. НЕ 2.3. Сучасні експериментальні досягнення у створенні складних комбінованих наногетеросистем. Спектри фононів, електронів та дірок у еліптичних наносистемах та їх властивості. Спект-ри обмежених та інтерфейсних фононів у складних комбінованих наносистемах.

Основна література до курсу: 1. Ткач М.В. Квазічастинки у наногетеросистемах. Квантові точки та дроти. Чернівці, 2003. 2. Давыдов А.С. Теория твердого тела. Москва, 1976. 3. Ткач Н.В., Головацкий В.А., Войцеховская О.Н, Михальова М.Я. ФТТ.- 2001. – Т.43. – №7. – С.1315-1321. 4. Tkach M., Holovatsky V., Voitsekhivska O., Мikhalyova М., Fartyshinsky R. Phys. Stat. Sol. – 2001. – V.225. – N2.-P.331-342. 5. Schoos D., Mews A., Eychmuller A.,Weller H. Phys.Rev.(b).-1994.-V.49.-N 3.-P.17072-17078. 6. Mori N.,Аndo T. Phys.Rev.(b).-1989.-V.40.-N 9.-P.6175-6188. 7. Tkach M., Holovatsky V., Voitsekhivska O. Physica E: Low dimensional systems and Nanos-tructures. – 2001. V.11 – P.17-26.

„МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ СПЕКТРІВ КВАЗІЧАСТИНОК”

126 год. (3,5 кредити) Мета викладання дисципліни: мета даного курсу полягає в тому, щоб студенти оволоділи основними методами розрахунку спектрів квазічастинок у кристалах та нано-

117

гетросистемах, вміли їх використовувати для розрахунку зонної структури напівпровідників та надграток. У результаті вивчення курсу студенти повинні: ♦ знати основні методи розрахунку зонної структури кристалів, їхні переваги та недоліки; ♦ навчитися застосовувати основні методи розрахунку спектрів квазічастинок у криста-

лах при дослідженні зонної структури надграток із квантових точок та дротів різнома-нітної симетрії.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 „МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ ЗОННОЇ СТРУКТУРИ КРИСТАЛІВ”

НЕ 1.1. „Вступ. Загальне обговорення проблеми” Рівняння Шредінгера для електрона в кристалі. Одноелектронне наближення. Функція Блоха. Метод комірок Слетера. Варіаційний метод. Секулярне рівняння. Основні методи розрахунку зонної структури кристалів. НЕ 1.2. „Метод приєднаних плоских хвиль (ППХ)” Поведінка хвильової функції електрона в кристалі. Сфера Вігнера-Зейтца. Сферична симетрія потенціалу. Модифікація рівняння Шредінгера в методі ППХ. Сферичні гармоніки. Розклад плоскої хвилі за сферичними гармоніками. Приєднана плоска хвиля. Варіаційний метод Рітца. Секулярне рівняння. Теорема додавання сферичних гармонік. Результати розрахунку методом ППХ зонних спектрів деяких металів та напівпровідників. Недоліки методу. НЕ 1.3. „Метод функцій Гріна (Коррінги-Кона-Ростокера) (ККР)” Однорідне та неоднорідне рівняння Шредінгера. Функція Гріна для оператора 2∇

r.

Інтегральне рівняння Шредінгера. Деякі властивості функції Гріна. Побудова функціоналу енергії в методі ККР. Формула Гріна. Зображення функції Гріна у вигляді сингулярного та регулярного розв’язків рівняння Шредінгера. Розклад сингулярного зображення за сфе-ричними гармоніками. Секулярне рівняння. Порівняння методів ППХ та ККР. Недоліки та переваги методу ККР. НЕ 1.4. „Метод ортогоналізованих плоских хвиль (ОПХ)” Про неможливість застосування методів ППХ та ККР до кристалів з ковалентним типом зв’язку. Особливості електронних станів у валентній зоні та зоні провідності. Суми Блоха. Ортогоналізована плоска хвиля. Умова ортогоналізації. Варіаційний метод Рітца в методі ОПХ. Секулярне рівняння. Недоліки методу. НЕ 1.5. „ pk

)rr− - метод. ( pk

)rr− - теорія збурень)”

Емпіричні методи розрахунку зонної структури. Рівняння Шредінгера для амплітуди Бло-ха. pk

)rr− - збурення. - зображення. Секулярне рівняння. Теорія збурень у 0k

rpk)rr

− методі. Тензор оберненої ефективної маси. Ефективна маса. Деякі результати розрахунку зонної структури pk

)rr− - методом.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 „Енергетичні спектри квазічастинок у надгратках та наногетросистемах на основі

квантових дротів та точок” НЕ 2.1. Спектр та хвильові функції квазічастинок у надгратці циліндричних напівпровідникових квантових дротів Гамільтоніан електрона (дірки) у надгратці. Ефективні маси та потенціальні енергії. Рівняння Шредінгера. Модифікація методу приєднаних плоских хвиль. Аналіз енергетич-них спектрів електрона і дірки у залежності від геометричних параметрів надгратки

118

циліндричних напівпровідникових квантових дротів на основі напівпровідників HgS−β / CdS−β .

НЕ 2.2. Спектр та хвильові функції квазічастинок у надгратці циліндричних напівпровідникових квантових точок Гамільтоніан електрона (дірки) у надгратці. Ефективні маси та потенціальні енергії. Рівняння Шредінгера. Модифікація методу приєднаних плоских хвиль. Аналіз енергетич-них спектрів електрона, легкої і важкої дірок у залежності від геометричних параметрів надгратки циліндричних напівпровідникових квантових точок , розташованих у середовищі-матриці .

GaAsx 1 xAl Ga As−

НЕ 2.3. Спектр та хвильові функції електрона у надгратці напівпровідникових кван-тових точок вздовж циліндричного квантового дроту. Гамільтоніан електрона у надгратці. Ефективні маси та потенціальні енергії. Рівняння Шредінгера. Функція Блоха. Аналітичний розв’язок рівняння Шредінгера. Аналіз зонного енергетичного спектра електрона у залежності від геометричних параметрів надгратки основі напівпровідників HgS−β / CdS−β . НЕ 2.4. Спектри та часи життя квазічастинок у квантових точках, що розташовані у квантових дротах або квантових ямах. Відкрита квантова точка, що розташована у напівпровідниковому циліндричному кванто-вому дроті. Відкрита квантова точка, що розташована у квантовій ямі. Матриця розсіювання. Аналіз та порівняння енергій та часів життя квазічастинок у квантових точ-ках однакової геометричної форми, що відкриті у простори різної розмірності.

Основна література до курсу 7. Цидильковский И.М. Электроны и дырки в полупроводниках. М. 1972. 8. Каллуэй Дж. Теория энергетической зонной структуры.М.1969. 9. Ашкрофт А. Мермин Р. Физика твердого тела . М.1979. 10. Давыдов А.С. Теория твердого тела.М.1976. 11. Киттель Ч. Квантовая теория твердых тел.М.1978. 12. М.В. Ткач Квазічастинки у наногетеросистемах. Квантові точки та дроти (Рута,

Чернівці: ЧНУ, 2003).

«ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ВІДНОСНОСТІ»

У курсі «Загальна теорія відносності» викладаються теоретичні теорії гравітації Ейнштейна, теорії гравітації Хевісайда-Карстуа, теорії гравітації Логунова та гравітаційні ефекти. Розкривається значення теорії гравітації для космології. У результаті вивчення курсу студенти повинні:

знати основні ідеї, поняття, принципи і методи, які застосовуються при дослідженні гравітаційних ефектів космічних об’єктів;

оволодіти методами знаходження властивостей фізичних систем у космічних мас-штабах;

вміти логічно підходити до розв’язання задач електродинаміки та теорії гравітації стосовно властивостей космічних об’єктів та їх систем.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовними модулямию Змістовий модуль 1

«Математичні методи загальної теорії відносності» НЕ I.1. Основи тензорного числення Вступ в теорію гравітації та єдину теорію полів. Загальне означення тензора. Пере-

становка індексів та додавання тензорів. Множення тензорів. Згортка тензорів. Метрич-ний тензор. Опускання та підняття індексів. Друге аналітичне означення тензора. Псевдо-скаляри, псевдовектори, псевдотензори. Криволінійні координати в тривимірному прос-торі. Криволінійні координати в n −вимірному просторі.

119

НЕ I.2. Абсолютне диференціальне числення. Абсолютний диференціал вектора. Абсолютний диференціал тензорів вищих ран-

гів. Паралельне перенесення тензора. Віднесенного до криволінійних координат. Теорема Річчі. Коваріантна похідна. Тензор кривізни або тензор Рімана- Крістофеля. Найпростій-ші властивості тензора кривизни. Тензор кривизни, тензор Річчі і скалярна кривизна сфе-ри: а) метричний тензор; б) символи Крістофеля першого роду; в) символи Крістофеля другого роду; г) тензор Рімана- Крістофеля; д) тензор Річчі; скалярна кривизна. Геодези-чні лінії: а) одинична геодезична лінія; б) нульова геодезична лінія. Тотожність Бьянкі та тензор Ейнштейна.

НЕ I.3. Теорія гравітації Ньютона та гравітаційні ефекти. Теорія тяжіння Ньютона. Ефекти теорії гравітації: а) гравітаційний колапс; б) змі-щення перигелію в Меркурія; відхилення світлових променів; червоне зміщення спектра-льних ліній. Відхилення світлових променів під дією гравітаційного поля в теорії Ньюто-на. Геодезичні лінії тривимірного евклідового простору. Звичайні (одиничні) та нульові геодезичні лінії простору- часу Мінковського.

Змістовий модуль 2 «Принципи теорії гравітації»

НЕ 2.1. Принципи теорії гравітації Ейнштейна. Простір- час Рімана та рівняння Ейнштейна. Тотожність Гільберта. Закон збере-

ження енергії- імпульсу в загальній теорії відносності. Траєкторіями незарядженої части-нки в гравітаційному полі є геодезичні лінії ріманового простору. Ньютонівське набли-ження рівнянь Ейнштейна.

НЕ 2.2. Простір Шварцшиільда. Метрика простору- часу Шварцшільда. Звичайні геодезичні лінії простору Шварц-

шільда. Відхилення світлових променів під дією гравітаційного поля. Червоне зміщення спектральних ліній. Синхротронне випромінювання заряджених частинок у гравітаційно-му полі зірок

НЕ 2.3. Теорія Хевісайда-Карстуа. Гравітаційні хвилі та допущення Карстуа. Рівняння гравітаційного поля Хевісайда-

Карстуа. Баланс енергії в теорії гравітацїї Хевісайда-Карстуа. Потенціали в теорії Хеві-сайда-Карстуа. Рівняння д'Аламбера для гравітаційного поля.

НЕ 2.4. Рівняння Прока для важких фотонів. Рівняння Прока для тяжкіх фотонів. Узагальнене рівняння д'Аламбера для важких

фотонів. Запізнюючі та випереджаючі функції Гріна для узагальненого рівняння д'Алам-бера. Запізнюючі та випереджаючі потенціали для рівнянь Прока.

НЕ 2.5. Узагальнене рівняння Пуасона. Теорія ядерних сил та мезонів. Класична мезодинаміка. Теорія гравітації Зеелігера.

Теорія сильних електролітів. Теорія надпровідності. Функція Гріна узагальненого рів-няння Пуассона.

НЕ 2.6. Класична теорія гравітаційного поля. Класична теорія гравітаційного поля Логунова. Принцип еквівалентносиі.

НЕ 2.7. Гравітація і космологія. Парадокс Ольберса. Статичний Всесвіт. Старіння фотонів та нескінчений Всесвіт.

Основна література до курсу 13. Мак-Витти. Г.К. Общая теория относительности и космология. – М.: Изд-во иностр.

лит. 1961. – 284 с. 14. Паули В. Теория относительности. – М.: Наука,1983.. – 336 с. 15. Эйнштейн А. Собрание научных трудов. – Т.1. – М.: Наука, 1965. – 700 с. 16. Эйнштейн А. Собрание научных трудов. – Т.2. – М.: Наука, 1966. – 878 с. 17. Эйнштейн А. Собрание научных трудов. – Т.3. – М.: Наука, 1966. – 632 с. 18. Эйнштейн А. Собрание научных трудов. – Т.4. – М.: Наука, 1967. – 575 с. 19. Ландау Л. Д., Лифшиц Е. М. Теория поля. – М.: Наука, 1973. – 504 с.

120

20. Берке У. Пространство-время, Геометрия, Космология. – М.: Мир, 1985. – 404 с. 21. Захаров В. Д. Гравитационные волны в теорию тяготения Эйнштейна.. – М.: Наука,

1972. – 199 с. 22. Бриллюэн Л. Новый взгляд на теорию относительности. – М.: Наука, 1972. – 199 с. Логунов А.А. Лекции по теории относительности и гравитации. – Москва: Наука, 2005. – 318.


Основні завдання курсу полягають у забезпеченні інтелектуального і соціального розвитку особистості шляхом навчання основам правових та економічних аспектів інтеле-ктуальної власності.

В результаті вивчення дисципліни “Інтелектуальна власність” студенти по-винні вміти визначати: - основні поняття системи правової охорони інтелектуальної власності; - визначати складові міжнародної системи охорони інтелектуальної власності; - складові системи інтелектуальної власності в Україні; - інтелектуальну власність в нормах загального законодавства України; - об’єкти права інтелектуальної власності; - суб’єкти права інтелектуальної власності; - алгоритм правової охорони об’єктів патентного права (винаходів, корисних моделей, промислових зразків); - алгоритм правової охорони засобів індивідуалізації сучасників цивільного обороту (зна-ків для товарів і послуг, зазначень походження товарів); - алгоритм правової охорони нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності (топогра-фій інтегральних мікросхем та сортів рослин); - алгоритм правової охорони об’єктів промислової власності (винаходів, знаків для товарів і послуг) в іноземних державах; - алгоритм правової охорони об’єктів авторського права; - права та обов’язки власників охоронних документів на об’єкти права інтелектуальної власності; - вартість предмета ліцензійного договору про передачу прав на використання об’єктів права інтелектуальної власності; - процедуру захисту прав інтелектуальної власності у разі їх порушення; - випадки порушення прав власників чинних охоронних документів та заявників на об’єкти промислової власності.


Змістовий модуль 1 «Інтелектуальної власності.

Права на об’єкти інтелектуальної власності»




ції учасників товарного обігу, товарів та послуг. Правова охорона нетрадиційних об'єктів

121

права інтелектуальної власності. Правова охорона об'єктів авторського права і суміжних прав. Міжнародна правова охорона об’єктів права інтелектуальної власності.












ВИЩА ОСВІТА УКРАЇНИ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС

5 курс; 10 семестр; 36 год.; 4 год. на тижд.; 1 кредит Форма контролю: залік Мета курсу «Вища освіта та Болонський процес» полягає в тому, щоб ознайомити

студентів з основними завданнями, принципами та документами, прийнятими в рамках Болонського процесу, сприяти оволодінню студентами методами та засобами запрова-дження вимог Болонської декларації у систему вищої освіти України.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен 220 знати: - поняття «вища освіта», загальні засади формування і функціонування системи вищої

освіти та її інститути; - хронологію та зміст подій з налагодження співробітництва України і ЄС; - зміст основних документів Болонського процесу, - механізми адаптації законодавства України до законодавства ЄС; забезпечення участі

ЄС у національних дослідницьких програмах, входження освіти і науки України у євро-пейське інформаційне та освітнє поле;

- основні засади науково-технічного співробітництва України та ЄС; - специфіку функціонування системи вищої освіти у країнах Європи і Америки; - основні підходи, завдання, принципи та етапи формування Зони європейської вищої

освіти; - характерні особливості ЕСТS, базові елементи системи; - загальні умови користування ЕСТS, зобов'язання з боку навчального закладу;

122

- структуру кредитів ЕСТS, їх призначення, зв'язок з академічним навантаженням сту-дента;

- особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS; - зміст і призначення шкали оцінювання ЕСТS. - принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів

(ЕСТS) у вищу освіту України; - заходи щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального

процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації. уміти: - аналізувати євроінтеграційні процеси України як чинник соціально-економічного

розвитку держави; - аналізувати роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами; - аналізувати сучасні принципи побудови та завдання u1074 вищої освіти у розвинених

країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії; - здійснювати порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи; - характеризувати чинники євроінтеграції вищої освіти; - аналізувати зміст та послідовність дій для досягнення цілей Болонського процесу; - формувати зміст та структуру інформаційного пакету навчального закладу, факуль-

тету, навчальної дисципліни, змістового кредиту та ін.; - використовувати європейську систему «полегшеної шкали оцінювання» навчальних

досягнень студента; - визначати сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 . ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ

ЗОНИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ НЕ 1.1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку

держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами Європейський вибір України – невід'ємна складова її подальшого розвитку. Хроноло-

гія та коротка характеристика подій з налагодження співробітництва України і ЄС. Адап-тація законодавства України до законодавства ЄС – один із важливих інструментів ство-рення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства. Науково-технічне співробітництво України та ЄС. Забезпечення участі ЄС у національних дослідницьких програмах. Входження освіти і науки України у європейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального, інноваційно-технологічного та культурного розвитку.

НЕ1. 2. Системи вищої освіти у країнах Європи і Америки Формування системи вищої освіти Європейських країн. Сучасні принципи побудови та

завдання вищої освіти у розвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії. Вища освіта України. Доступ громадян до освіти. Заклади освіти. Ступеневість освіти. Кваліфікації. Організація навчання, академічний рік і екзамени. Методи і засоби навчання. Навчання студентів-іноземців. Порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи.

НЕ1. 3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу

Євроінтеграція як соціально-економічний процес. Чинники євроінтеграції вищої осві-ти. Основні підходи та етапи формування Зони європейської вищої освіти. Хронологія по-дій Болонського процесу. Залучення європейських держав у Болонський процес. Основні документи Болонського процесу:

- Спільна декларація про гармонізацію архітектури, європейської системи вищої освіти чотирьох міністрів, що презентують Великобританію, Німеччину, Італію і Францію (Сор-бонна, 25травня 1998 р.).

123

- Зона європейської вищої освіти: Спільна заява європейських міністрів освіти (Боло-нья, 18-19 червня 1999 р.).

- Формування майбутнього. Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій ( Саламанка, 29-30 березня 2001 р.).

- До Зони європейської вищої освіти: Комюніке зустрічі європейських міністрів, від-повідальних за вищу освіту(Прага, 13-19 травня 2001 р.).

- Створення загальноєвропейського простору вищої освіти: Комюніке Конференції Міністрів, відповідальних за Вищу освіту (Берлін, 19-20 вересня 2003 р.).

НЕ1. 4. Основні завдання, принципи та етапи формування. Зони європейської вищої освіти

Гармонізація архітектури системи європейської вищої освіти як основне завдання Бо-лонського процесу. Визначальні властивості європейської вищої освіти: якість, конкурен-тоспроможність вищих навчальних закладів Європи, взаємна довіра держав і вищих на-вчальних закладів, сумісність структури освіти та кваліфікацій на доступеневому і після-ступеневому рівнях, мобільність студентів, привабливість освіти.

Основні завдання та принципи створення Зони Європейської вищої освіти (шість цілей Болонського процесу): уведення двоциклового навчання; запровадження кредитної систе-ми; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і ви-кладачів; забезпечення працевлаштування випускників та привабливості європейської си-стеми освіти

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 ЄВРОПЕЙСЬКА СИСТЕМА ПЕРЕЗАРАХУВАННЯ КРЕДИТІВ (ЕСТS) У ВИ-

ЩІЙ ОСВІТІ УКРАЇНИ НЕ 2.1. Європейська кредитно-трансферна система та система накопичення

(ЕСТS) Характерні особливості ЕСТS. Базові елементи системи: інформація (стосовно навча-

льних програм і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студен-том), використання кредитів ЕСТS (визначення навчального навантаження студентів). Ос-новні документи ЕСТS: інформаційний пакет, навчальний контракт, перелік оцінок дис-циплін.

Загальні умови користування ЕСТS. Зобов'язання з боку навчального закладу. Кредити ЕСТS: структура, призначення, зв'язок з академічним навантаженням студен-

та (години занять). Особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS. Координатори ЕСТS: університетський координатор, факультетський координатор. Зміст та структура інформаційного пакету навчального закладу, факультету, навчаль-

ної дисципліни, змістового кредиту. Структура курсу з присвоєння ступенів (структурно-логічна схема, навчальний план).

Опис предмета курсу. Опис дисципліни курсу. Шкала оцінювання ЕСТS. Європейська система «полегшеної шкали оцінювання» на-

вчальних досягнень студента. Сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS. НЕ 2.2. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезараху-

вання кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України Стратегічні завдання розвитку освіти України. Узгодження і поєднання національних

компонентів вищої освіти різних країн із вимогами Болонського процесу щодо створення Зони європейської вищої освіти.

Тенденції розвитку вищої освіти України на сучасному етапі. Відмінність та подіб-ність систем вищої освіти України і Європейських держав.

Передумови входження вищої освіти України до Болонського процесу: адаптація зако-нодавства, структурні зміни освіти, запровадження у систему вищої освіти Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS), проведення педагогічного u1077 експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації.

124

Основні завдання для створення умов щодо запровадження кредитно-модульної сис-теми організації навчального процесу у навчальних закладах III - IV рівнів акредитації (розроблення структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеці-альностями; запровадження модульної системи організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів; організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів; введення гранич-ного терміну навчання за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування; створення нового покоління галузевих стандартів вищої освіти; розроблен-ня індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу; зарахування на навчання до вищого навчального закладу тільки за напрямами підготовки; вдосконалення наявного та ство-рення нового навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпе-чення навчання в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу; формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфіка-ційної складових підготовки; введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання).

НЕ 2.3. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України

Основні заходи з підготовки та програма проведення педагогічного експерименту що-до запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації.

Розроблення та експериментальна перевірка технології застосування елементів Євро-пейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS) в системі вищої освіти України та створення сучасної системи управління якістю освітньої діяльності суб'єктів навчального процесу.

Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах України за кредитно-модульною системою підготовки фахівців. Поняття про кредитно-модульну систему орга-нізації навчального процесу як модель організації навчального процесу; заліковий кредит як одиницю виміру навчального навантаження; модуль як задокументовану завершену ча-стину освітньо-професійної програми; змістовий модуль як систему поєднаних навчаль-них елементів, відповідних певному навчальному об'єктові.

Структура і вимоги до складання основних компонентів КМСОНП: інформаційний па-кет; договір про навчання між студентом і вищим навчальним закладом; академічна дові-дка. Формування та реалізація індивідуального навчального плану студента. Контроль за індивідуальним навчальним планом студента.

Форми організації навчання в умовах КМСОНП. Організаційно-методичне забезпе-чення КМСОНП. Контроль успішності студента та шкала оцінювання навчальних досяг-нень студента. Державна атестація студентів. Нормування навчального навантаження сту-дента і викладача.

Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів, переривання їхнього навчання. Стипендіальне забезпечення студентів.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Болонський процес: Документи/ Укладачі З.І. Тимошенко, А.М. Греков, Ю.А. Гамон,

Ю.І. Полеха. – К.: Вид.-во Європ. ун.-ту, 2004. – 169 с. 2. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник./ За ред. В.Г.Кременя.

– Тернопіль, 2004. – 384 с. 3. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в

Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ Видавництво“Політехніка”, 2003. – 200 с.

125

4. Іванюк І.В. Оцінювання освітніх проектів та програм. Навч. посіб. – К.: Таксон, 2004. – 208 с. (Вища освіта в сучасному світі).

5. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні: інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Ре-зультати. – К.: Грамота, 2005. – 448 с.

6. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (факти, роздуми, перспекти-ви). – К.: Грамота, 2003. – 216 с.

7. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес / Уклад. М.Ф. Степко, Я.Я. Бо-голюбаш, К.М. Левківський. – К., 2004. – 24 с.

8. Мороз І.В. Кредитно-модульна система організації навч. процесу: Довідник для студен-тів. – К.: «Освіта України», 2005. – 90 с.

9. Мороз І.В. Педагогічні умови запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу. – К.: «Освіта України», 2005. – 278 с.

10. Організація навчального процесу у навчальних закладах. / Упоряд. О.В. Ситяшенко. – К.: Задруга, 2004. – 338 с.

11. Основні засади розвитку вищої освіти в контексті Болонського процесу: Документи і матеріали / Упоряд. Степко М.Ф. та ін. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. – 188 с.

12. Поважнянський Л.Л. Сокол Є.І., Клименко Б.В. Болонський процес: цикли, ступені, кредити. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2004. – 144 с.

13. Сікорський П.І. Кредитно-модульна система навчання: Навч. посіб. – К.: Вид.-во Єв-роп. ун-ту, 2004. – 127 с.

14. Степко М.Ф., Клименко Б.В., Поважнянський П.Л. Болонський процес і навчання впродовж життя:. – Харків: НТУ «ХПІ», 2004. – 112 с.

Програми навчальних дисциплін для підготовки

фахівця ОКР “Магістр” 8.070101 Фізика (Спеціалізація «Оптоелектроніка»)

ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА

5 курс; 9 сем.; 54 год.; 1 год. на тижд.; 2 кредити Мета курсу: навчити студентів діям у надзвичайних ситуаціях у мирний та воєн-



Основна література до курсу: 1. Стеблюк М.І. Цивільна оборона, К. Знання – Прес, 2003. 2. Губський А.І. Цивільна оборона, К. , 1995. 3. Цивільна оборона. За ред. В.С. Франчука. Львів, “Афіша”, 2000. 4. Цивільна оборона в установах та закладах освіти, Тернопіль, “Манурівець”, 2002. 5. Воробйов О.О. і спів. Медицина катастроф. Чернівці, “Прут”, 1999. 6. Воробйов О.О. і спів. Цивільна оборона. Чернівці, 2002.

126

7. Миценко І.М., Мезенцева О.М. Цивільна оборона, Чернівці, Книги – ХХІ, 2004. 8. Шоботов В.М. Цивільна оборона. К. 2004.

ПЕДАГОГІКА ТА ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ 5 курс; 9 семестр; 108 год.; 2 год. на тижд.; 4 кредити Форма контролю: іспит Метою даного навчального курсу є ознайомлення студента, як майбутнього викладача, з психолого-педагогічними особливостями навчально-виховного процесу у вищій школі, озброєння його сучасними психолого-педагогічними технологіями, методами організації творчого пошуку майбутнього фахівця; засобами виховання та розвитку особистості; тео-ретична підготовка студентів до професійно-педагогічної та науково-педагогічної діяль-ності у вищій школі, формування інтересу і готовності до самостійного пізнання проблем дидактики, теорії та методики професійної освіти, сучасних тенденцій розвитку освіти та інтеграційних процесів у ній шляхом опанування засад загальної методології педагогічно-го знання та методики психолого-педагогічної діагностики; удосконалення практичних навичок та вмінь студентів щодо реалізації методик психолого-педагогічної діагностики, розширення їх особистісного професійного досвіду організації безперервної самоосвітньої діяльності та науково-дослідної роботи в умовах сучасного педагогічного процесу вищої школи, її інтеграції в Європейський освітній простір. Після опанування змісту даної навчальної дисципліни студент повинен оволодіти наступ-ними компетенціями: Знання:- специфіки педагогіки та психології вищої школи як науки та галузі професійної діяльності; понятійно-категоріального апарату інтегрованого навчального курсу; принци-пів, методів, форм організації педагогічного процесу та науково-педагогічної діяльності у ВНЗ; сучасного стану і перспективи розвитку системи вищої освіти в Україні; специфіки застосування новітніх технологій навчання у вищій школі; особливостей управлінської діяльності у ВНЗ; психологічних закономірностей психолого-педагогічних умов ефектив-ності організації процесу навчання і виховання у 201 вищій школі. - психолого-педагогічних основ діяльності u1086 основних підрозділів вищого навчально-го закладу; форм та методів організації навчально-виховної роботи у вищій школі України в контексті вимог Європейського освітнього простору, основних методів профорієнтації студентів; психолого-педагогічний зміст навчальної та пізнавальної діяльності студентів, методів і форм активізації самостійного наукового пошуку студентів; психолого-педагогічних характеристик педагогічної майстерності викладача; вікові особливості сту-дентського віку, основні компоненти структури особистості студента, його ціннісно-мотиваційну систему, будову та закономірності формування і прояву Я-концепції студен-та; особистісних якостей викладача ВНЗ і професійних вимог до нього. Вміння: - проектувати елементи навчального процесу, зокрема навчальну програму, лек-цію, тести тощо та оцінювати якість навчального процесу; - організовувати навчальну діяльність студентів, активізувати їх самостійну роботу та на-укову творчість; готувати, організовувати й проводити на високому рівні лекції, практичні та семінарські заняття, застосовувати сучасні освітні технології, добирати оптимальні фо-рми та методи педагогічної діяльності, керувати процесом особистісного розвитку студен-тів, стимулювати самостійну роботу студентів; забезпечувати управління ВНЗ; викорис-товувати педагогічний досвід зарубіжних вищих навчальних закладів; організовувати ви-ховну роботу зі студентами; здійснювати саморозвиток, самоосвіту, самовиховання, само-організацію; аналізувати сучасний стан і головні тенденції розвитку освіти в Україні і за рубежем, шляхи інтеграції системи вітчизняної освіти в європейську і світову освітню си-стему.

127

Навчальним планом на вивчення інтегрованого курсу "Педагогіка та психологія вищої школи" передбачено 108год.(3 кредити), два модулі: модуль «Педагогіка вищої школи» та модуль «Психологія вищої школи», кожен з яких містить свої змістові модулі (ЗМ). Ко-жен змістовий модуль містить навчальні u1077 елементи (НЕ) – теми лекційних занять. Після вивчення дисципліни проводиться підсумковий модуль-контроль-екзамен..


ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ НЕ 1.1.Педагогіка вищої школи як наука .Предмет педагогіки вищої школи. Основні ка-тегорії педагогіки вищої школи. Місце педагогіки вищої школи в системі педагогічних наук. Зв'язок педагогіки вищої школи з іншими науками. Основи наукового педагогічного дослідження. Методологія і принципи організації наукового дослідження. Логіка педаго-гічного дослідження. Методи наукового педагогічного дослідження. НЕ 1.2. Система вищої освіти в Україні. Структура вищої освіти в Україні. Освітні та осві-тньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти. Документи 202 про вищу освіту. Рівні акредитації та типи вищих навчальних закладів. Принципи побудо-ви системи вищої освіти в Україні. Перспективи розвитку вищої освіти України в рамках Болонського процесу. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти. Кредитно-модульна система організації навчального процесу у вищих навчальних закла-дах України. Управління вищою освітою в Україні.


НЕ 2.1.Теоретичні основи процесу навчання у вищій школі.Сутність і структура про-цесу навчання у вищій школі. Основні ланки процесу навчання та їх характеристика. Фун-кції навчання. Дидактика як галузь педагогіки вищої школи. Закономірності дидактики вищої школи. Характеристика принципів дидактики вищої школи. Структура діяльності суб’єктів навчального процесу. НЕ 2.2. 3міст освіти у вищій школі та способи його реалізації.Зміст освіти у вищій школі. Поняття про зміст освіти у вищій школі. Характеристика навчальних планів, про-грам і підручників для вищої школи. Методи і засоби навчання у вищій школі. Особливо-сті використання загальних методів навчання у вищій школі. Характеристика методів на-вчання за Ю.К.Бабанським. Засоби навчання у вищій школі. НЕ 2.3. Форми організації u1085 навчання у вищій школі.Характеристика основних форм організації навчання у вищій школі. Лекції, їх види, методика підготовки і прове-дення. Семінарські заняття, їх види, методика підготовки і проведення. Лабораторні та практичні заняття, методика їх підготовки і проведення. Факультативи, спецкурси та спецсемінари, методика їх підготовки і проведення. Самостійна робота студентів. Навча-льна і виробнича практика у професійній підготовці фахівців. НЕ 2.4. Сучасні технології навчання у вищій школі.Поняття про педагогічні технології. Проблемне навчання у вищій колі. Використання ділових та рольових ігор у навчальному процесі ВНЗ. Кредитно-модульна (рейтингова) система навчання у вищій школі. Інформа-ційні технології навчання у ВНЗ. НЕ 2.5. Контроль і оцінювання знань, умінь та навичок студентів.Функції контролю знань, умінь і навичок студентів. Вимоги до організації контролю. Види контролю. Між-сесійний контроль. Підсумковий контроль. Методи контролю. Усний контроль. Письмо-вий контроль. Тестовий контроль. Програмований контроль. Практична перевірка. Мето-ди самоконтролю і самооцінки. Форми контролю знань, умінь і навичок студентів. Індиві-дуальна перевірка успішності студентів. Фронтальна перевірка. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів. Об'єкти оцінювання. Критерії і норми оці-нювання успішності студентів. Рейтингова система оцінювання знань.

128

НЕ 2.6. Виховна робота зі студентською молоддю.Суть процесу виховання. Поняття процесу виховання. Основні завдання виховання 203 студентської молоді. Етапи процесу виховання. Закономірності і принципи виховання. Основні напрями змісту виховання студентської молоді. Моральне виховання студентів. Правове виховання студентів. Екологічне виховання студентів. Естетичне виховання сту-дентів. Фізичне виховання студентів. Шляхи реалізації змісту виховання студентів. Форми виховної роботи у ВНЗ. Методика виховної роботи куратора u1074 в академічній групі.





ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ НЕ 1.1. Психологія вищої школи як наука: предмет, завдання та методи психологіч-них досліджень. Психологія вищої школи як галузь психологічної науки: предмет, завдання, зв’язок з ін-шими галузями психологічних знань. Принципи, методи та методики психологічних до-сліджень. Дослідницькі вміння викладача вищої школи. Виникнення психології вищої школи як нової галузі психологічних знань. Предмет, основні категорії та завдання психо-логії вищої школи. Зв'язок психологи вищої школи з іншими галузями психологічних знань. Принципи, класифікація методів, та методик психологічного дослідження. НЕ 1.2 Загальна психологічна характеристика студентського віку та студентської групи Психологічна характеристика студентського віку як періоду пізньої юності або ранньої дорослості. Суперечливості та кризи студентського віку. Типологічні особливості сучас-них студентів. Вищий навчальний заклад - один із провідних факторів соціалізації особис-тості студента як фахівця (адаптація, індивідуалізація, інтеграція)


ТЮ СТУДЕНТІВ НЕ 2.1. Становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою у навчально-професійній діяльності Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки. Професіоналізація особистості студента як новоутворення віку: а) професіоналізація пізнавальної сфери; б)формування мотиваційно-професійної спрямованості особистості; в) розвиток «Я-концепції» як 204 показника професійного зростання; г) формування професійних здібностей. Фахова ком-петентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності. Роль самовиховання в професійному зростанні студента. НЕ 2.2. Психологічний аналіз учіння студентів. Студент як суб'єкт власної навчально-професійної діяльності. Роль мотивації в навчально-професійній діяльності. Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності студе-нтів та розвиток їх творчого потенціалу як майбутніх фахівців. Психологічні передумови і показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності, причини неуспішно-сті і шляхи їх усунення.

129

НЕ 2.3. Психологія виховання особистості студента як фахівця з вищою освітою. Сучасні вимоги до особистості фахівця з вищою освітою та мета, зміст, завдання вихован-ня студентів. Психологічні механізми формування якостей особистості та аналіз відповід-них функцій виховання. Основні напрями реалізації виховних функцій у вищому навчаль-ному закладі та їх характеристика. НЕ 2.4. Психологічний аналіз функцій управління навчально-виховним процесом у вищій школі. Освіта як система, характерні для неї особливості. Необхідність і об'єктивні можливості управління системою освіти. Психологічний аналіз функцій педагогічного управління. Змістовий модуль 3. ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА ВНЗ НЕ 3.1. Психологічна характеристика науково-педагогічної діяльності та особистості викладача вищої школи. Психологічний аналіз видів науково-педагогічної діяльності викладачів ВНЗ. Психолого-педагогічна структура діяльності викладача. НЕ 3.2. Психологія педагогічної комунікативної взаємодії викладача зі студентами. Психологічна характеристика педагогічної взаємодії. Педагогічне спілкування як форма контактної взаємодії. Труднощі та бар'єри в професійно-педагогічному спілкуванні викла-дачів і студентів. Діалогічне спілкування, його психологічна характеристика. НЕ 3.3. Психологічний аналіз протиріч і конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи їх запобігання та вирішення. Протиріччя і конфлікти в педагогічній взаємодії та засоби їх регулювання. Психологічні передумови запобігання та шляхи вирішення педагогічного конфлікту. Література 1. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. - К.: центр. 205 Навчальної літератури, 2003. – 316 с. 2. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навч. посіб. за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літе-ратури, 2005. – 396 с. 3. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с. 4. Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /За ред. З.Н.Курлянд. – К.: Знання, 2005. – 399 с. 5. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав», 2007. – 352 с. 6. Організація самостійної роботи студентів в умовах інтенсифікації навчання. – К., 1993. 7. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. – К., 2005. 8. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект). - X.: Скорпі-он, 2000. - 120 с. 9. Болюбаш Я.Я. Положення про організацію навчального процесу у вищому навчальному закладі. - К., 1996 10. Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підго-товки фахівців. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2004. - 48 с. 11. Авдєєва І.М., Мельникова І.М. Інноваційні комунікативні технології в роботі куратора академгрупи. – К., 2007. – 304 с. 12. Виховна робота зі студентською молоддю . Навч. посібник. – Одеса, 2006. – 288. 13. Виховна робота зі студентською молоддю. – Концепція виховної роботи. - Тернопіль, 2001. 14. Мороз В.Д. Сучасні проблеми управління вищою школою // Педагогіка і психологія. - 2002. - №3. 15. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи К.: 2000, – 313с. 16. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования М.: 2005. – 392 с.

130

17. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи (Практикум), – К.: 2008, – 333 с.

„МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩІЙ ШКОЛІ” 54 год. ( 2 кредити )

Мета дисципліни: викласти магістрантам основи формування знань про методи, засоби, форми, принципи викладання теоретичного та практичного курсу «Методика ви-кладання фізико-технічних дисциплін у вищій школі».

У результаті вивчення курсу студент повинен набути таких компетенцій: знання про основи методики викладання як науки та навчальної дисципліни в системі підготовки фахівців, теоретичні основи щодо організації навчального процесу при викла-данні фізико-технічних дисциплін; шляхи активізації пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення фізики; особливості та специфіку викладання окремих розділів фізики; уміння підбирати зміст лекційних чи практичних занять; розробляти структуру лекційних, практичних та лабораторних занять; здійснювати систему оцінювання знань, умінь та на-вичок студентів у процесі вивчення фізико-технічних дисциплін.



„МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩІЙ ШКОЛІ”»

НЕ 1.1. Предмет, мета, завдання вивчення курсу «Методика викладання фізи-ко-технічних дисциплін у вищій школі». Освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр» як початковий етап формування викладача фізико-технічних дисциплін «Методика викладання фізико-технічних дисцип-лін у вищій школі» в системі підготовки магістрантів.


НЕ 1.3. Основні форми організації навчального процесу в системі вивчення курсу «Методика викладання фізико-технічних дисциплін у вищій школі»: лекція, семінар, практичне заняття, лабораторний практикум. Аналіз основних форм організації навчального процесу у вищій школі з вивчення фізико-технічних дисциплін.

Лекція в системі формування професійно-орієнтованих знань майбутніх магістрів. Практичні та семінарські заняття як основа поглиблення теоретичних знань та формуван-ня практичних умінь майбутніх магістрів. Характеристика методів і засобів навчання при вивченні фізико-тахнічних дисциплін.

НЕ 1.4. Організація самостійної роботи студентів при вивченні фізико-технічних дисциплін, активізація їх навчально-пізнавальної діяльності у процесі навчан-ня. Перевірка та оцінювання знань, умінь та навичок студентів.

Теоретично-методичні засоби самостійної роботи у навчально-виховному процесі ВНЗ. Методи та прийоми активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів у про-цесі вивчення фізико-технічних дисциплін. Основи педагогічного контролю та основні форми його здійснення при формуванні знань студентів.


МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ „МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИХ

131

ДИСЦИПЛІН У ВИЩІЙ ШКОЛІ” НЕ 2.1. Методичні рекомендації до викладання курсів загальної фізики у ви-

щій школі: МЕХАНІКА. Способи описування руху систем матеріальних точок. Основні зако-

ни механіки. МОЛЕКУЛЯРНА ФІЗИКА. Описування теплових процесів на макро- і мікрорів-

нях. Основні положення молекулярно-кінетичної теорії та основні закони термодинамі-ки і їх застосування.








Основна література до курсу: 1. Артемова Л.В. Педагогіка і методика вищої школи: Навчально-методич-ний посібник

для викладачів, аспірантів, студентів магістратури.- К.: Кондор, 2008.- 272 с. 2. Нагаєв В.М. Методика викладання у вищій школі: Навчальний посібник.-К.: Центр уч-

бової літератури, 2007 .- 232с. 3. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: Навчальний посіб-

ник.- К.: Вища школа, 2005.- 239с. 4. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти.- К., 1997.-

63с. 5. Валуев А.А., Зубицкая Э.Г., Яринина Е.Ф. Преподавание физики в высшей школе.- М.:

Просвещение, 1984.- 375 с. 6. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник.- К.: Знання, 2005.-

486с.

«ОСНОВИ ІНТЕГРАЛЬНОЇ ТА ВОЛОКОННОЇ ОПТИКИ» 234 год. (6,5 кредитів)

Мета викладання дисципліни: формування знань магістрантів про фізичні проце-си, Що відбуваються і в інтегральних схемах та оптичному волокні, характеристики та технічні параметри приладів і систем з їх застосуванням.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання про фізичні процеси, що лежать в основі робота інтегрально-оптичних схем і волоконно-оптичних пристроїв, оптичних ізоляторів і підсилювачів, волоконно-оптичних лазерів; уміння пояснити принцип роботи, характеристики та конструкцію цих пристроїв.

Курс «Інтегральна та волоконна оптика» базується на досягненнях цілого ряду обла-стей науки: оптики, квантової та напівпровідникової електроніки, нелінійної оптики, лю-мінесценції.

132

В результаті вивчення курсу студенти повинні: • вміти суть основних фізичних явищ та принципів, на яких базуються робота інтег-

рально-оптичних схем і волоконно-оптичних систем; • знати основні типи та характеристики інтегрально-оптичних елементів, оптичного

волокна, оптичних підсилювачів та інших пристроїв. Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями:

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ОСНОВИ ІНТЕГРАЛЬНОЇ ТА ВОЛОКОННОЇ ОПТИКИ»

НЕ 1.1. Процеси у плоскому оптичному хвилеводі. Умови збудження хвилеводних мод. Числова апертура хвилеводу. Константа розповсюдження та ефективний показник залом-лення хвилеводу. ТЕ та ТМ хвилі у хвилеводі. НЕ 1.2. Дискретність хвилеводних мод. Кількість мод у хвилеводі. Просторовий розпо-діл світлового поля у плоскому хвилеводі. Зсув Гуса-Хенхен. Різні типи оптичних плоских хвилеводів. НЕ 1.3. Оптичні втрати в хвилеводі. Розсіяння та випромінювання. Поглинання. Інтег-рально-оптичні елементи. Відгалужувачі, розгалужувачі та з’єднувачі. Активні відгалужу-вачі та модулятори. Модулятори на ефекті Франца-Келдиша. НЕ 1.4. Інтегрально-оптичні дефлектори та лінзи. Електрооптичні дефлектори. Акус-тооптичні дефлектори. Інтегрально-оптичні дзеркала. Інтегрально-оптичні лінзи різних типів. НЕ1.5. Введення-виведення випромінювання в інтегрально-оптичних хвилеводах. Призмовий елемент введення–виведення. випромінювання. Граткові елементи зв’язку. Оп-тичний зв’язок плоских хвилеводів з підкладинкою та між собою. НЕ 1.6. Методи виготовлення інтегрально-оптичних. хвилеводів. Вакуумне термічне випаровування. Іонне розпилення. Газофазна та молекулярно-променева епітаксія. Літогра-фія. НЕ 1.7. Процеси в оптичному волокні. Обмеження можливостей кабельного. та радіо-зв'язку. Ступінчасте оптичне волокно. Числова апертура оптичного волокна. Кількість мод і розподіл світлового поля у волокні. НЕ 1.8. Дисперсія в оптичному волокні. Міжмодова дисперсія. Одномодове ступінчасте оптичне волокно. Градієнтне оптичне волокно. Матеріальна дисперсія. Матеріальна дис-персія у кварцовому волокні. Хвилеводна дисперсія. Поляризаційна дисперсія. НЕ 1.9. Оптичні втрати у кварцовому оптичному волокні. Абсорбційні втрати. Втра-ти, зумовлені розсіянням. Радіаційні втрати. Інші матеріали для оптичних волокон. Ме-тоди виготовлення кварцового оптичного волокна. НЕ 1.10. Нелінійні ефекти в оптичному волокні. Самомодуляція фази й самофокусу-вання. Солітони. Вимушене комбінаційне розсіяння світла.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ВОЛОКОННО-ОПТИЧНІ СИСТЕМИ»

НЕ 2.1. Світлодіоди. Інжекційна електролюмінесценція світлодіода. Ефективність і швидкодія світло діода. Світлодіоди для волоконної оптики. Застосовувані матеріали. Ге-тероструктурні світло діоди. Особливості конструкції світло діодів. Суперлюмінесцентні діоди. НЕ 2.2. Лазері діоди. Генерування випромінювання в лазерному діоді Гетероструктурні лазерні діоди. Напівпровідникові лазери з вертикальним резонатором. Одномодові напів-провідникові лазери. Лазерні діоди з електрично керованою довжиною хвилі генерованого випромінювання. Низькорозмірні ефекти у світлодіодах і лазерних діодах. Різні типи ни-зькорозмірних випромінювальних структур.

133

НЕ 2.3. Детектори оптичного випромінювання. Фотодіоди. Дрейфова та дифузійні компоненти фотоструму. Квантова ефективність, чутливість та швидкодія фотодіода. НЕ 2.4. Різні типи фотодіодів. Гетероструктурні фотодіоди та фотодіоди Шотткі Лавинні фотодіоди. Фотодіоди з вертикальним резонатором. Застосування світлодіода як фотоде-тектора. Можливості застосування фото транзисторів. НЕ 2.5. Волоконно-оптичних ліній зв’язку. Класифікація. Телекомунікаційні вікна в ква-рцовому волокні. Волоконно-оптичні кабелі. Сполучення оптичних волокон. Конектори. НЕ 2.6. Оптичні модулятори. Характеристики й параметри оптичних модуляторів. Опти-чні модулятори електрооптичного типу. Модулятор та квантово-розмірному ефекті Штарка. НЕ 2.7. Оптичні ізолятори. Оптичний ізолятор на ефекті Фарадея. Оптичний ізолятор на ефекті Допплера. НЕ 2.8. Оптичні підсилювачі. Напівпровідниковий оптичний підсилювач. Електронні переходи у кварцовому волокні, легованому рідкоземельними елементами. Волоконно-оптичні підсилювачі. Волоконно-оптичні лазери НЕ 2.9. Волоконно-оптичні сенсори. Сенсори механічних величин. Сенсори переміщен-ня. Сенсори тиску та вібрації. Вимірювач швидкості на ефекті Допплера. Вимірювання температури. НЕ 2.10. Волоконно-оптичні сенсори різних типів. Сенсори електричних і магнітних величин. Реєстрація високоенергетичних квантів. Волоконно-оптичні сенсори з дифрак-ційними гратками. Сенсори на ефекті комбінаційного розсіяння. Волоконно-оптичний гі-роскоп.

Основна література до курсу: 7. Г.С. Свешников. Элементы интегральной оптики. Москва: Радио и связь, 1987. 8. Д.В. Сивухин. Общий курс физики. Оптика. Москва: Наука, 1980. 9. Носов Ю.Р. Оптоэлектроника.-М.: Радио и связь. 1989. 358 с. 10. Л.А. Косяченко. Основи інтегральної та волоконної оптики. Чернівці: Рута.-

2008. 11. Справочник по волоконно-оптическим линиям связи / Л.М. Андрушко, В.А. Во-

знесенский, В.Б. Каток, К.П. Науменко, Д.К. Саттаров, Г.С. Свешников, Л.П. Стеля, Г.А. Черенков, С.Н. Хотяинцев. Под ред. С.В. Свешникова и Л.М. Анд-рушко. К.: Техніка, 1988.

12. В.Б. Каток. Волоконно-оптичні системи зв’язку. Київ, 1999.

«НАПІВПРОВІДНИКОВА ОПТОЕЛЕКТРОНІКА» 252 год. (7 кредитів)

Мета викладання дисципліни: формування знань магістрантів про фізичні основи робо-ти оптоелектронних приладів, що використовуються для передачі, обробки, прийому та відображення інформації.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання

про фізичні процеси, що лежать в основі оптоелектронних когерентних та некогерентних джерел випромінювання, фотоприймачів, фоточутливих інтегральних структур, оптронів, сонячних елементів; уміння пояснити принцип роботи, характеристики та конструкцію цих приладів.



«ДЖЕРЕЛА ВИПРОМІНЮВАННЯ.»

134

НЕ 1.1. Предмет, мета, завдання вивчення курсу «Напівпровідникова оптоелектроні-ка». Предмет і зміст курсу. Історія розвитку оптоелектроніки. Структурні елементи опто-електроніки та їх функціональне призначення. НЕ 1.2. Відомості з фізики напівпровідників. Зонна структура та основні параметри на-півпровідників, які використовуються для оптоелектронних приладів. НЕ 1.3. Фізичні основи оптоелектронних джерел світла. Теплове та люмінесцентне випромінювання твердих тіл. Випромінювальні та безвипромінювальні процеси в прямо-зонних та непрямозонних напівпровідниках. Квантовий та енергетичний вихід люмінес-ценції. НЕ 1.4. Способи збудження електролюмінесценції: Інжекційна електролюмінесценція та люмінесценція, збуджена сильним електричним полем. Інжекційні світлодіоди з гомоген-ним p-n переходом. Інжекція неосновних носіїв в p-n переході. Рекомбінація в області просторового заряду. Особливості інжекційної електролюмінесценції гетероструктур. Ін-жекційна електролюмінесценція поверхнево-бар'єрних діодів. НЕ 1.5. Конструкція та технологія виготовлення випромінюючих структур. Дифузія із газової фази (локальна дифузія, маскуючі покриття). Газова та рідкофазна епітаксія. Іонна імплантація. Основні матеріали для світлодіодів. Застосування світлодіодів в інди-каторах. Аналіз та параметри кольору свічення. Колориметрія. НЕ 1.6. Джерела когерентного випромінювання. Спонтанне та вимушене випроміню-вання. Ймовірність вимушених переходів. Інверсна заселеність рівнів. Співвідношення Ейнштейна. Підсилення та генерація електромагнітного випромінювання. Механізми створення інверсії в двох-, трьох- та чотирьохрівневій схемах. Принцип роботи квантових генераторів. Структурні елементи. Способи збудження активного середовища. Оптичні резонатори. Явища, що відбуваються в резонаторі. Моди резонатора. НЕ 1.7. Типи лазерів. Газові лазери. Особливості будови газових лазерів. Гелій-неоновий лазер, Енергетична діаграма станів і механізм генерації випромінювання. Іонні лазери та гелій-кадмієвий лазер. Твердотільні лазери: рубіновий та неодіновий лазери. НЕ 1.8. Напівпровідникові лазери. Умови генерації вимушеного випромінювання та існу-вання від'ємної температури в напівпровідниках. Інжекційний лазер на основі GaAs. Ха-рактеристи інжекційних лазерів. Напівпровідникові лазери інших типів: з подвійною гете-роструктурою, квантовими ямами. Лазерний діод. НЕ 1.9. Електролюмінесцентні панелі. Свічення порошкових та плівкових люмінофорів. Виготовлення та конструкція електролюмінесцентних джерел на основі порошкових лю-мінофорів. Світлотехнічні характеристики джерел. Старіння люмінесценції та способи стабілізації параметрів. Використання джерел на основі порошкових люмінофорів. Засто-сування в індикаторах. Порівняльний аналіз та застосування індикаторів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ФОТОПРИЙМАЧІ. ОПТРОНИ.»

НЕ 2.1. Основні вимоги до фотоприймачів. Фоторезистори. Поглинання світла в твер-дих тілах. Типи фотоприймачів та їх основні характеристики. Фоторезистори. Квантова ефективність, спектральна чутливість та швидкодія фоторезисторів. Шуми фотоприйма-чів. НЕ 2.2. Фотодіоди. Фотодіоди з гомо- та гетеро- p-n переходами і з поверхневими бар'є-рами. Квантова ефективність, спектральна чутливість та швидкодія. Фотоприймачі з внут-рішнім підсиленням. Лавинний фотодіод. Багатоелементні фотоприймачі. НЕ 2.3. Фоточутливі інтегральні структури. Застосовувані фізичні процеси. Структура елементів із зарядовим зв‘язком. Застосування в приймальних відеокамерах. НЕ 2.4. Оптрони. Призначення, будова та основні параметри оптронів. Типи оптронів: резисторні, діодні, транзисторні та тірісторні. Параметри оптронів різних типів. Застосу-вання оптронів та оптронних мікросхем. Передача, одержання та відображення інформа-

135

ції. Контроль електричних процесів. Перетворення та збереження інформації. Дальнійші перспективи розвитку оптоелектроніки. НЕ 2.5. Фото- та сонячні елементи. Структура та фізичні процеси. Фотоперетворювачі з гомо- та гетеро- переходами. Застосовувані матеріали. Спектральні характеристики, ква-нтовий вихід та коефіцієнт корисної дії.

Основна література до курсу: 9. Носов Ю.Р. Оптоэлектроника.-М.: Радио и связь. 1989. 358 с. 10. Л.А. Косяченко. Основи інтегральної та волоконної оптики. Чернівці: Рута.- 2008. 11. Верещагин И.К., Косяченко Л.А., Кокин С.М. Введение в оптоэлекронику.-М.: Вы-

сшая школа. 1991, 189 с. 12. Электролюминесцентные источники света / Под ред. И.К. Верещагина._ М.: Энер-

гоатоиздат, 1990, 164 с. 13. Шарупич Л.С., Тугов Н.М. Оптоєлектроника._М.: Энергоатомиздат. 1984. 255 с. 14. Богданкевич О.В., Дарзнек С.А., Елисеев П.П. Полупроводниковые лазеры.-М.:

Наука, 1976. 415 с. 15. Носов Ю.Р., Сидоров А.С. Оптроны и их применения.- М.: Радио и связб. 1981,-

273 с. 16. Носов Ю.Р., Шилин В.А. Основы физики приборов зарядовой связи. М.: Наука,

1986, 318 с.

«АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ОПТОЕЛЕКТРОНІКИ» 144 год. (4 кредити)

Мета викладання дисципліни: формування системних знань магістрів про стан су-часної твердотільної оптоелектроніки, головні тенденції розвитку, актуальні проблеми та шляхи їх вирішення.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: глибоко розуміти сутність явищ та ефектів, які лежать в основі функціонування активних елемен-тів твердотільної оптоелектроніки; знати конструкції та принципи дії різних оптоелект-ронних приладів та пристроїв; володіти сучасними методами створення оптоелектронних матеріалів та приладів на їх основі ; уміти використовувати набуті знання для вирішення конкретних практичних задач; використовувати в роботі довідкову та навчальну літерату-ру, знаходити інші джерела інформації та ефективно працювати з ними.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ТЕОРЕТИЧНИЙ КУРС»

НЕ 1.1. Вступ. Структура курсу. Загальна характеристика основних сучасних проблем оптоелектроніки. НЕ 1.2. Матеріалознавство об’ємних кристалів і шарів. Точкові дефекти (ТД) в напівпровідниках. Зарядовий характер ТД, асоціації ТД. Квазіхі-мічний метод розрахунку концентрації рівноважних ТД. Методи визначення основних па-раметрів та розв’язку систем рівнянь для знаходження концентрацій ТД. Проблеми керу-вання типом і величиною провідності. Нетрадиційні методи легування: іонна імплантація, активація пари халькогену, відпал під гетеруючою плівкою. особливості ізовалентних до-мішок. НЕ 1.3. Матеріалознавство низькорозмірних систем. Загальні відомості про низькорозмірні системи. Основні властивості квантових точок. Двовимірні системи – шаруваті кристали, інверсійні шари, квантові ями, підгратки, ком-позиційні, леговані та змішані підгратки. Електричні та оптичні властивості підграток.

136

Методи створення низькорозмірних систем – MBE, MOVCD, зондові методи, методи ко-лоїдної хімії, електронної літографії.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ТЕОРЕТИЧНИЙ КУРС»

НЕ 2.1. Проблеми створення джерел випромінювання. Основні механізми випромінювальних переходів. Критерії вибору базового матеріалу. технологічні та конструктивні проблеми, пов’язані з ефективністю світлодіодів (СД). Ос-новні характеристики та параметри СД і шляхи їх покращення. Особливості лазерних діо-дів. Проблеми температурної та часової стабільності джерел випромінювання. Особливос-ті передпробійних СД. СД спеціальної конструкції. Особливості використання некогерен-тних та лазерних СД. НЕ 2.2. Проблеми реєстрації випромінювання Фізичні основи роботи фотоприймачів (ФП). Основні механізми поглинання світла напів-провідниками. Види ФП, їх основні характеристики та параметри. Фоторезистор, фотодіо-ди (ФД) з p-n-гомо і гетеропереходом та бар‘єром Шотткі. Проблеми підвищення швидко-сті та чутливості. ФД з внутрішнім підсиленням: лавинні та інжекційні ФД. Координатно-чутливі ФП і їх особливості. Проблеми температурної та радіаційної стійкості, часової стабільності. НЕ 2.3. Проблеми сонячної енергетики Місце сонячних елементів СЕ в енергетиці. Характеристики Сонячного випромінювання. Ефективність перетворення ідеального СЕ. Порівняльний аналіз основних типів СЕ. Вибір матеріалу для СЕ. Проблеми створення фронтального випрямляючого та омічних контак-тів. Проблеми радіаційної та температурної стійкості. Часова деградація СЕ. Нові тенден-ції в розвитку сонячної енергетики. Проблеми створення тонкоплівкових СЕ.


19. Алферев Ж.И. История и будущее полупроводниковых гетероструктур. // ФТП, 1998, т.32, №1, С.3-18.

20. Берг А., Дин П. Светодиоды.- М.:. 1979. 21. Верещагин И.К., Косяченко Л.А., Кокин С.М. Введение в оптоэлектронику.- М.:

Высш. шк., 1991. 22. Заячук Д.М. Низькорозмірні структури і надгратки. – Львів: Вид. ЛНУ «Львівська по-

літехніка». – 2006. – 220 с. 23. Зи С. Физика полупроводниковых приборов.- М.: Мир. 1984, Т.2 24. Косяченко Л.А. Основи інтегральної і волоконної оптики. – Чернівці: Рута, 2008. – 348

с. 25. Кульбачинський В.А. Двумерные, одномерные, нульмерные структуры и сверхрешет-

ки. – М: МГУ, 1998 – 164 с. 26. Махній В.П., Раранський М.Д. Точкові дефекти в алмазоподібних напівпровідниках.-

Чернівці: Рута, 2002. – 112 с. 27. Махній В.П., Раранський М.Д. Фізико-хімічні основи методів створення та аналізу то-

чкових дефектів у напівпровідниках. – Чернівці: Рута. – 2003. – 135 с. 28. Полупроводниковые фотоприемники: УФ, видимый и ближний ИК диапазоны спектра

/ под ред. В.И. Стафеева.- М.: Радио и связь, 1984. 29. Савчук А.Й. Ефекти розмірного квантування в напівпровідникових квантових струк-

турах. – Чернівці: Рута, 2002, - 56 с. 30. Савчук А.Й. Напівпровідникові квантові структури. – Чернівці: Рута, 2002, - 51 с. 31. Сердюк В.В. Физика солнечных элементов.- Одесса, Логос, 1994. 32. Сриха В.И., Кильчицкая С.С. Солнечные элементы на основе контакта металл-

полупроводник. – Санки-Петербург: Энергоатомиздат. – 1992. 136 с.

137

33. Фаренбрух А., Бьюб Р. Солнечные элементы: Теория и эксперимент.- М.: Энергоато-миздат, 1987.

34. Фистуль В.И. Атомы легирующих примесей в полупроводниках (состояние и поведе-ние) – М.: Физматлит, 2004. – 432 с.

35. Фистуль В.И. Физика и химия твердого тела. – М.: Металлургия. – 1995. – т.1,2. – 480 с., 320 с.

36. Чопра К., Дас С. Тонкопленочные солнечные элементы .- М.: Мир, 1986.

«ЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ ОПТОЕЛЕКТРОННИХ ПРИЛАДІВ І СИСТЕМ» 144 год. (4 кредити)

Мета викладання дисципліни: формування системних знань магістрів про основні

фізичні процеси при люмінесценції різного типу речовин та приладів на їх основі. У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: глибоко

розуміти сутність явищ та ефектів, які лежать в основі процесів при формуванні випромі-нювання при різного типу збудження; володіти сучасними досліджень основних люмінес-центних властивостей; уміти використовувати набуті знання для вирішення конкретних практичних задач; використовувати в роботі довідкову та навчальну літературу, знаходити інші джерела інформації та ефективно працювати з ними.



«ЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ ПРИЛАДІВ» НЕ 1.1. Люмінесценція рідин. Особливості енергетичних станів молекул рідини, опис випромінювальних переходів, ха-рактер і закономірності що їх описують, роль синглетних і триплетних станів. НЕ 1.2. Вивчення катодолюмінесценції вілеміту. Катодолюмінесценція, особливості збудження і формування випромінювання, основні ха-рактеристики і процеси, що їх визначають. Можливості практичного використання. Коло-риметрія. НЕ 1.3. Дослідження інтегральних характеристик електролюмінесцент-них панелей. Особливості явища електролюмінесценції, ефект Лосєва і де-Стріо. Електричні процеси і їх роль при утворенні нерівноважних носіїв заряду. Механізми збудження свічення. Конс-труктивні особливості відповідних електролюмінесцентних приладів, їх параметри і хара-ктеристики. НЕ 1.4. Оптичне випромінювання зворотнозміщеного напівпровідниково-го діода. Особливості електролюмінесценції при оберненому включенні діодних структур. Проце-си, що визначають випромінювання при ударній іонізації та внутрішньозонних оптичних переходах. Спектри люмінесценції та механізми процесів, що обумовлюють збудження.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ОСНОВНІ МОДЕЛІ ЛЮМІНЕСЦЕНЦІЇ»

НЕ 2.1. Виявлення складових смуг спектра люмінесценції. Спектр люмінесценції, як основна характеристика випромінювання різних речовин. Мож-ливі механізми випромінювальної рекомбінації, вплив агрегатного стану на формування лінійчастих, смугастих і широких спектрів. Основні характеристики і параметри міжзон-ної, екситонної та за участю енергетичних центрів люмінесценції. Їх залежність від умов досліду – інтенсивність збудження, поляризація тощо. НЕ 2.2. Дослідження спектрів люмінесценції методом λ-модуляції. Означення модуляційної спектроскопії, зовнішня і внутрішня модуляція, основні методи модуляції. Особливості λ-модуляції, отримання виразу для модульованого сигналу при

138

малих Δλ, врахування апаратної функції спектральної установки та її вплив на спектраль-ний розподіл при досліджені люмінесценції. Особливості визначення складових крайової люмінесценції. Електромодулятор. НЕ 2.3. Спектри випромінювання. Основні механізми випромінювальної рекомбінації. Енергетична діаграма випромінюва-льних переходів. Міжзонна рекомбінація, екситонне випромінювання та умови їх експе-риментального виявлення. Люмінесценція за участю локальних простих енергетичних станів та різного типу комплексів. Моделі Ламбе-Кліка, Шена-Клазенса, Юлса-Крегера та Копилова-Піхтіна. Теорія випромінювальних переходів за участю ДАП Пренера-Еппла-Вільямса. НЕ 2.4. Спектри збудження Основні механізми передачі енергії центрам люмінесценції при її поглинанні в області власних і домішкових оптичних переходів, особливості експериментальної методики до-слідження. НЕ 2.5. Люмінесценція при рекомбінації через прості енергетичні центри. Переходи за участю простих центрів, механізми рекомбінації за участю мілких (воднево-подібних) рівнів, моделі рекомбінації через глибокі центри Юлса-Крегера та Копилова-Піхтіна.


12. Берг А., Дин П. Светодиоды. / Под. Ред..А.Э. Юновича. - М.:. Мир. - 1979. 686 с. 13. Излучательная рекомбинация в полупроводниках. / Под. ред. Покровского Я.Е. – М: Наука. – 1972. – 430 с. 14. Кордон М. Основы физики полупроводников. – М: Физматлит. – 2002. – 560 с. 15. Сердюк В.В., Ваксман Ю.Ф. Люминесценция полупроводников. К: Одесса, Вища школа. – 1988. – 200 с. 16. Фок М.В. Разделение сложных спектров на индивидуальные полосы при помощи обобщенного метода Аленцева. // Тр. ФИАН. – 1972. – 59. – С. 3-24. 17. Фок М.В. Введение в кинетику люминесценции кристалофосфоров. – М: Наука. – 1964. – 284 с. 18. Георгобиани А.Н., Грузинцев А.Н., Озеров Ю.В., Тишняну И.М. Применение ме-тодов модуляционной спектроскопии для исследования дефектов в широкозонных полуп-роводниках. // Тр. ФИАН. – 1985. – 163. – с.39-100. 19. Верещагин И.К., Косяченко Л.А., Кокин С.М. Введение в оптоэлектронику.- М.: Высш. шк., 1991. 20. Махній В.П. Нерівноважні процеси в напівпровідниках. – Чернівці: Рута, 2002. 21. Розенштер Э., Винтер Б. Оптоэлектроника М.: Техносфера, 2006.- 592 с. 22. Ермаков О.Н. Прикладная оптоэлектроника. М.: Техносфера, 2004.- 416 с.

«ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ» 36 год. (1 кредит)

Мета викладання дисципліни: забезпечення інтелектуального і соціального розви-

тку особистості шляхом навчання основам правових, економічних та технічних аспектів інтелектуальної власності.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: вміти визначати основні поняття системи правової охорони інтелектуальної власності; складові міжнародної системи охорони інтелектуальної власності; складові системи інтелектуаль-ної власності в Україні; інтелектуальну власність в нормах загального законодавства України; об’єкти та суб’єкти права інтелектуальної власності; алгоритм правової охорони

139

об’єктів патентного права (винаходів, корисних моделей, промислових зразків); алгоритм правової охорони засобів індивідуалізації сучасників цивільного обороту (знаків для това-рів і послуг, зазначень походження товарів); алгоритм правової охорони нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності (топографій, інтегральних мікросхем та сортів рослин); алгоритм правової охорони об’єктів промислової власності (винаходів, знаків для товарів і послуг) в іноземних державах; алгоритм правової охорони об’єктів авторського права (творів літератури, науки та місництва); права та обов’язки власників охоронних докумен-тів на об’єкти права інтелектуальної власності; вартість предмета ліцензійного договору про передачу прав на використання об’єктів права інтелектуальної власності; процедуру захисту прав інтелектуальної власності у разі їх порушення; випадки порушення прав вла-сників чинних охоронних документів та заявників на об’єкти промислової власності.



людини. Поняття інтелектуальної власності: інтелектуальна власність як результат твор-чої діяльності; інтелектуальна власність як право. Еволюція інтелектуальної власності: еволюція промислової власності; еволюція авторського права і суміжних прав. Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку держави: соціаль-но-економічні стратегії в країнах світового товариства; роль промислової власності у еко-номічному розвитку; авторське право і розвиток культури.





власності як товар: особливості права інтелектуальної власності як товару; інтелектуальна власність як нематеріальний актив. Комерціалізація прав на об'єкти інтелектуальної влас-ності: мета і основні способи комерціалізації; використання об'єктів права; внесення інте-лектуальної власності до статутного капіталу підприємства; передача прав на об'єкти інте-лектуальної власності. Оцінка вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності: цілі оці-нки прав; підходи до оцінки; методи оцінки; послідовність оцінки. Управління правами інтелектуальної власності: життєвий цикл об'єкта інтелектуальної власності; управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі його створення; управління об'єктом інтелек-туальної власності на етапі набуття прав; управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі використання прав; управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі захис-ту прав; управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі утилізації.

140







24. Закон України “Про власність” від 07.02.1991р. 25. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993р. 26. Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” від 24.04.1993р. 27. Конституція України від 28.06.1996р 28. Державний департамент інтелектуальної власності. Річний звіт. 2000 рік. - К., 2001. -








рі, 1997.- 544с.

ВИЩА ОСВІТА УКРАЇНИ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС

5 курс; 10 семестр; 36 год.; 4 год. на тижд.; 1 кредит Форма контролю: залік Мета курсу «Вища освіта та Болонський процес» полягає в тому, щоб ознайомити


У результаті вивчення дисципліни студент повинен 220 знати:

141

- поняття «вища освіта», загальні засади формування і функціонування системи вищої освіти та її інститути;

- хронологію та зміст подій з налагодження співробітництва України і ЄС; - зміст основних документів Болонського процесу, - механізми адаптації законодавства України до законодавства ЄС; забезпечення участі



освіти; - характерні особливості ЕСТS, базові елементи системи; - загальні умови користування ЕСТS, зобов'язання з боку навчального закладу; - структуру кредитів ЕСТS, їх призначення, зв'язок з академічним навантаженням сту-

дента; - особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS; - зміст і призначення шкали оцінювання ЕСТS. - принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів

(ЕСТS) у вищу освіту України; - заходи щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального

процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації. уміти: - аналізувати євроінтеграційні процеси України як чинник соціально-економічного










завдання вищої освіти у розвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії. Вища освіта України. Доступ громадян до освіти.

142

Заклади освіти. Ступеневість освіти. Кваліфікації. Організація навчання, академічний рік і екзамени. Методи і засоби навчання. Навчання студентів-іноземців. Порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи.



















вчальних досягнень студента. Сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS.

143

НЕ 2.2. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезараху-вання кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України

Стратегічні завдання розвитку освіти України. Узгодження і поєднання національних компонентів вищої освіти різних країн із вимогами Болонського процесу щодо створення Зони європейської вищої освіти.



Основні завдання для створення умов щодо запровадження кредитно-модульної сис-теми організації навчального процесу у навчальних закладах III - IV рівнів акредитації (розроблення структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеці-альностями; запровадження модульної системи організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів; організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів; введення гранич-ного терміну навчання за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування; створення нового покоління галузевих стандартів вищої освіти; розроблен-ня індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу; зарахування на навчання до вищого навчального закладу тільки за напрямами підготовки; вдосконалення наявного та ство-рення нового навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпе-чення навчання в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу; формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфіка-ційної складових підготовки; введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання).






Форми організації навчання в умовах КМСОНП. Організаційно-методичне забезпе-чення КМСОНП. Контроль успішності студента та шкала оцінювання навчальних досяг-

144

нень студента. Державна атестація студентів. Нормування навчального навантаження сту-дента і викладача.

















Програма підготовки фахівця ОКР «Магістр» 8.070102 Фізика твердого тіла

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр» здійснюється на

основі нормативно-правової бази освіти: Закону України «Про вищу освіту», Положення «Про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах», Концепції педаго-гічної освіти в Україні, Національної доктрини розвитку освіти в Україні (ХХІ століття), Положення Міністерства освіти і науки України «Про організацію науково-дослідної ро-боти студентів у вищих навчальних закладах», Положення «Про магістратуру Чернівець-кого національного університету імені Юрія Федьковича», Положення «Про організацію педагогічної практики в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федько-вича».

Мета програми підготовки фахівця ОКР «Магістр» – забезпечити фундаменталь-ну теоретичну та практичну підготовку висококваліфікованих кадрів, які б набули глибо-ких міцних знань для виконання професійних завдань та обов’язків науково-

145

дослідницького та інноваційного характеру в галузі фізики твердого тіла, здатності до са-мостійної науково-педагогічної діяльності в умовах вищих навчальних закладів різного рівня акредитації.

У результаті виконання даної програми студент-магістр має набути таких компете-нцій: Знання:

- будови, видів та особливостей хімічного зв’язку та його впливу на всі фундамен-тальні фізичні властивості твердого тіла;

- основ атомної будови твердих тіл, методів отримання матеріалів з наперед зада-ними властивостями, методів дослідження фізико-механічних, електрофізичних та інших властивостей матеріалів;

- методів постановки і проведення фізичних експериментів; будови і загальних принципів експлуатації фізичних приладів і експериментальної апаратури, методик розв’язку прикладних задач і програмування та моделювання фізичних процесів;

- методів сучасного керування науковими і прикладними експериментами з допо-могою комп’ютерної техніки, моделювання та обробки фізичних процесів з допомогою електронно-обчислювальної апаратури. Вміння:

- застосовувати фундаментальні фізичні закони для описання експериментально спостережуваних явищ; вибирати методи дослідження і відповідне обладнання для прове-дення експерименту; визначати похибки експериментальних даних і провести математич-ну обробку їх; застосовути фізичні моделі і комп’ютерні методи обробки результатів до-сліджень, використовувати навчальну і довідкову літературу;

- планувати, організовувати і вести науково-дослідну роботу, користуватись су-часними методами аналізу і вивчення фізичних явищ і процесів; формувати і вирішувати фізичні завдання дослідного і прикладного характеру; проводити статистичну обробку ре-зультатів фізичних вимірювань; здійснювати математичне моделювання за допомогою ЕОМ і планування експериментів; вести науково технічну документацію і оформляти зві-ти;

- застосовувати сучасні раціональні методи пошуку, обробки, використання і ана-лізу наукової і технологічної інформації; орієнтуватися у вітчизняній і зарубіжній спеціа-льній літературі;

- на практиці застосовувати отримані знання в області наукової організації і охо-рони праці, екології. Систематично підвищувати свою професійну кваліфікацію

Призначення: підготовка магістра спрямована на його адаптацію до конкретної науково-дослідної та виробничої діяльності в освітніх, науково-дослідних та виробничих інституціях, а також є базою для продовження навчання в аспірантурі та підготовки про-фесорсько-викладацького резерву для кафедр, які готують фахівців з фізики твердого тіла у вищих навчальних закладах різного рівня акредитації.

Перелік навчальних дисциплін для підготовки фахівця

ОКР «Магістр» 8.070102 Фізика твердого тіла

№ п/п

Назва дисципліни К-сть годин

К-сть кредитів

1. Фізика поверхневих явищ 135 5 2. Фізика процесів поглинання 189 6 3. Фізика рідкого і аморфного станів 108 4

146

4. Новітні дифракційні методи дослідження твердих тіл 162 5,5

5. Комп’ютерне забезпечення фізичного експериме-нту в ФТТ 108 3,5

6. Педагогіка та психологія вищої школи 108 4

7. Методична та педагогічна майстерність викла-дання фізико-технічних дисциплін у вищій школі 54 2

8. Цивільна оборона 54 2 9. Інтелектуальна власність 36 1 10. Вища освіта і Болонський процес 36 1 11. Асистентська практика 12

12. Переддипломна практика та магістерська наукова робота 14

Всього 60

Програми навчальних дисциплін для підготовки фахівця ОКР «Магістр»

8.070102 Фізика твердого тіла

ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА 5 курс; 9 сем.; 54 год.; 1 год. на тижд.; 2 кредити Мета курсу: навчити студентів діям у надзвичайних ситуаціях у мирний та воєн-



Основна література до курсу: 1. Стеблюк М.І. Цивільна оборона, К. Знання – Прес, 2003. 2. Губський А.І. Цивільна оборона, К. , 1995. 3. Цивільна оборона. За ред. В.С. Франчука. Львів, “Афіша”, 2000. 4. Цивільна оборона в установах та закладах освіти, Тернопіль, “Манурівець”, 2002. 5. Воробйов О.О. і спів. Медицина катастроф. Чернівці, “Прут”, 1999. 6. Воробйов О.О. і спів. Цивільна оборона. Чернівці, 2002. 7. Миценко І.М., Мезенцева О.М. Цивільна оборона, Чернівці, Книги – ХХІ, 2004. 8. Шоботов В.М. Цивільна оборона. К. 2004.

ПЕДАГОГІКА ТА ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ 5 курс; 9 семестр; 108 год.; 2 год. на тижд.; 4 кредити Форма контролю: іспит Метою даного навчального курсу є ознайомлення студента, як майбутнього викладача, з психолого-педагогічними особливостями навчально-виховного процесу у вищій школі, озброєння його сучасними психолого-педагогічними технологіями, методами організації

147

творчого пошуку майбутнього фахівця; засобами виховання та розвитку особистості; тео-ретична підготовка студентів до професійно-педагогічної та науково-педагогічної діяль-ності у вищій школі, формування інтересу і готовності до самостійного пізнання проблем дидактики, теорії та методики професійної освіти, сучасних тенденцій розвитку освіти та інтеграційних процесів у ній шляхом опанування засад загальної методології педагогічно-го знання та методики психолого-педагогічної діагностики; удосконалення практичних навичок та вмінь студентів щодо реалізації методик психолого-педагогічної діагностики, розширення їх особистісного професійного досвіду організації безперервної самоосвітньої діяльності та науково-дослідної роботи в умовах сучасного педагогічного процесу вищої школи, її інтеграції в Європейський освітній простір. Після опанування змісту даної навчальної дисципліни студент повинен оволодіти наступ-ними компетенціями: Знання:- специфіки педагогіки та психології вищої школи як науки та галузі професійної діяльності; понятійно-категоріального апарату інтегрованого навчального курсу; принци-пів, методів, форм організації педагогічного процесу та науково-педагогічної діяльності у ВНЗ; сучасного стану і перспективи розвитку системи вищої освіти в Україні; специфіки застосування новітніх технологій навчання у вищій школі; особливостей управлінської діяльності у ВНЗ; психологічних закономірностей психолого-педагогічних умов ефектив-ності організації процесу навчання і виховання у 201 вищій школі. - психолого-педагогічних основ діяльності u1086 основних підрозділів вищого навчально-го закладу; форм та методів організації навчально-виховної роботи у вищій школі України в контексті вимог Європейського освітнього простору, основних методів профорієнтації студентів; психолого-педагогічний зміст навчальної та пізнавальної діяльності студентів, методів і форм активізації самостійного наукового пошуку студентів; психолого-педагогічних характеристик педагогічної майстерності викладача; вікові особливості сту-дентського віку, основні компоненти структури особистості студента, його ціннісно-мотиваційну систему, будову та закономірності формування і прояву Я-концепції студен-та; особистісних якостей викладача ВНЗ і професійних вимог до нього. Вміння: - проектувати елементи навчального процесу, зокрема навчальну програму, лек-цію, тести тощо та оцінювати якість навчального процесу; - організовувати навчальну діяльність студентів, активізувати їх самостійну роботу та на-укову творчість; готувати, організовувати й проводити на високому рівні лекції, практичні та семінарські заняття, застосовувати сучасні освітні технології, добирати оптимальні фо-рми та методи педагогічної діяльності, керувати процесом особистісного розвитку студен-тів, стимулювати самостійну роботу студентів; забезпечувати управління ВНЗ; викорис-товувати педагогічний досвід зарубіжних вищих навчальних закладів; організовувати ви-ховну роботу зі студентами; здійснювати саморозвиток, самоосвіту, самовиховання, само-організацію; аналізувати сучасний стан і головні тенденції розвитку освіти в Україні і за рубежем, шляхи інтеграції системи вітчизняної освіти в європейську і світову освітню си-стему. Навчальним планом на вивчення інтегрованого курсу "Педагогіка та психологія вищої школи" передбачено 108год.(3 кредити), два модулі: модуль «Педагогіка вищої школи» та модуль «Психологія вищої школи», кожен з яких містить свої змістові модулі (ЗМ). Ко-жен змістовий модуль містить навчальні u1077 елементи (НЕ) – теми лекційних занять. Після вивчення дисципліни проводиться підсумковий модуль-контроль-екзамен..


ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ НЕ 1.1.Педагогіка вищої школи як наука .Предмет педагогіки вищої школи. Основні ка-тегорії педагогіки вищої школи. Місце педагогіки вищої школи в системі педагогічних

148

наук. Зв'язок педагогіки вищої школи з іншими науками. Основи наукового педагогічного дослідження. Методологія і принципи організації наукового дослідження. Логіка педаго-гічного дослідження. Методи наукового педагогічного дослідження. НЕ 1.2. Система вищої освіти в Україні. Структура вищої освіти в Україні. Освітні та осві-тньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти. Документи 202 про вищу освіту. Рівні акредитації та типи вищих навчальних закладів. Принципи побудо-ви системи вищої освіти в Україні. Перспективи розвитку вищої освіти України в рамках Болонського процесу. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти. Кредитно-модульна система організації навчального процесу у вищих навчальних закла-дах України. Управління вищою освітою в Україні.


НЕ 2.1.Теоретичні основи процесу навчання у вищій школі.Сутність і структура про-цесу навчання у вищій школі. Основні ланки процесу навчання та їх характеристика. Фун-кції навчання. Дидактика як галузь педагогіки вищої школи. Закономірності дидактики вищої школи. Характеристика принципів дидактики вищої школи. Структура діяльності суб’єктів навчального процесу. НЕ 2.2. 3міст освіти у вищій школі та способи його реалізації.Зміст освіти у вищій школі. Поняття про зміст освіти у вищій школі. Характеристика навчальних планів, про-грам і підручників для вищої школи. Методи і засоби навчання у вищій школі. Особливо-сті використання загальних методів навчання у вищій школі. Характеристика методів на-вчання за Ю.К.Бабанським. Засоби навчання у вищій школі. НЕ 2.3. Форми організації u1085 навчання у вищій школі.Характеристика основних форм організації навчання у вищій школі. Лекції, їх види, методика підготовки і прове-дення. Семінарські заняття, їх види, методика підготовки і проведення. Лабораторні та практичні заняття, методика їх підготовки і проведення. Факультативи, спецкурси та спецсемінари, методика їх підготовки і проведення. Самостійна робота студентів. Навча-льна і виробнича практика у професійній підготовці фахівців. НЕ 2.4. Сучасні технології навчання у вищій школі.Поняття про педагогічні технології. Проблемне навчання у вищій колі. Використання ділових та рольових ігор у навчальному процесі ВНЗ. Кредитно-модульна (рейтингова) система навчання у вищій школі. Інформа-ційні технології навчання у ВНЗ. НЕ 2.5. Контроль і оцінювання знань, умінь та навичок студентів.Функції контролю знань, умінь і навичок студентів. Вимоги до організації контролю. Види контролю. Між-сесійний контроль. Підсумковий контроль. Методи контролю. Усний контроль. Письмо-вий контроль. Тестовий контроль. Програмований контроль. Практична перевірка. Мето-ди самоконтролю і самооцінки. Форми контролю знань, умінь і навичок студентів. Індиві-дуальна перевірка успішності студентів. Фронтальна перевірка. Оцінювання результатів навчально-пізнавальної діяльності студентів. Об'єкти оцінювання. Критерії і норми оці-нювання успішності студентів. Рейтингова система оцінювання знань. НЕ 2.6. Виховна робота зі студентською молоддю.Суть процесу виховання. Поняття процесу виховання. Основні завдання виховання 203 студентської молоді. Етапи процесу виховання. Закономірності і принципи виховання. Основні напрями змісту виховання студентської молоді. Моральне виховання студентів. Правове виховання студентів. Екологічне виховання студентів. Естетичне виховання сту-дентів. Фізичне виховання студентів. Шляхи реалізації змісту виховання студентів. Форми виховної роботи у ВНЗ. Методика виховної роботи куратора u1074 в академічній групі.


149




ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ НЕ 1.1. Психологія вищої школи як наука: предмет, завдання та методи психологіч-них досліджень. Психологія вищої школи як галузь психологічної науки: предмет, завдання, зв’язок з ін-шими галузями психологічних знань. Принципи, методи та методики психологічних до-сліджень. Дослідницькі вміння викладача вищої школи. Виникнення психології вищої школи як нової галузі психологічних знань. Предмет, основні категорії та завдання психо-логії вищої школи. Зв'язок психологи вищої школи з іншими галузями психологічних знань. Принципи, класифікація методів, та методик психологічного дослідження. НЕ 1.2 Загальна психологічна характеристика студентського віку та студентської групи Психологічна характеристика студентського віку як періоду пізньої юності або ранньої дорослості. Суперечливості та кризи студентського віку. Типологічні особливості сучас-них студентів. Вищий навчальний заклад - один із провідних факторів соціалізації особис-тості студента як фахівця (адаптація, індивідуалізація, інтеграція)


ТЮ СТУДЕНТІВ НЕ 2.1. Становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою у навчально-професійній діяльності Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки. Професіоналізація особистості студента як новоутворення віку: а) професіоналізація пізнавальної сфери; б)формування мотиваційно-професійної спрямованості особистості; в) розвиток «Я-концепції» як 204 показника професійного зростання; г) формування професійних здібностей. Фахова ком-петентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності. Роль самовиховання в професійному зростанні студента. НЕ 2.2. Психологічний аналіз учіння студентів. Студент як суб'єкт власної навчально-професійної діяльності. Роль мотивації в навчально-професійній діяльності. Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності студе-нтів та розвиток їх творчого потенціалу як майбутніх фахівців. Психологічні передумови і показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності, причини неуспішно-сті і шляхи їх усунення. НЕ 2.3. Психологія виховання особистості студента як фахівця з вищою освітою. Сучасні вимоги до особистості фахівця з вищою освітою та мета, зміст, завдання вихован-ня студентів. Психологічні механізми формування якостей особистості та аналіз відповід-них функцій виховання. Основні напрями реалізації виховних функцій у вищому навчаль-ному закладі та їх характеристика. НЕ 2.4. Психологічний аналіз функцій управління навчально-виховним процесом у вищій школі. Освіта як система, характерні для неї особливості. Необхідність і об'єктивні можливості управління системою освіти. Психологічний аналіз функцій педагогічного управління. Змістовий модуль 3.

150

ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА ВНЗ НЕ 3.1. Психологічна характеристика науково-педагогічної діяльності та особистості викладача вищої школи. Психологічний аналіз видів науково-педагогічної діяльності викладачів ВНЗ. Психолого-педагогічна структура діяльності викладача. НЕ 3.2. Психологія педагогічної комунікативної взаємодії викладача зі студентами. Психологічна характеристика педагогічної взаємодії. Педагогічне спілкування як форма контактної взаємодії. Труднощі та бар'єри в професійно-педагогічному спілкуванні викла-дачів і студентів. Діалогічне спілкування, його психологічна характеристика. НЕ 3.3. Психологічний аналіз протиріч і конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи їх запобігання та вирішення. Протиріччя і конфлікти в педагогічній взаємодії та засоби їх регулювання. Психологічні передумови запобігання та шляхи вирішення педагогічного конфлікту. Література 1. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. - К.: центр. 205 Навчальної літератури, 2003. – 316 с. 2. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навч. посіб. за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літе-ратури, 2005. – 396 с. 3. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с. 4. Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /За ред. З.Н.Курлянд. – К.: Знання, 2005. – 399 с. 5. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав», 2007. – 352 с. 6. Організація самостійної роботи студентів в умовах інтенсифікації навчання. – К., 1993. 7. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. – К., 2005. 8. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект). - X.: Скорпі-он, 2000. - 120 с. 9. Болюбаш Я.Я. Положення про організацію навчального процесу у вищому навчальному закладі. - К., 1996 10. Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підго-товки фахівців. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2004. - 48 с. 11. Авдєєва І.М., Мельникова І.М. Інноваційні комунікативні технології в роботі куратора академгрупи. – К., 2007. – 304 с. 12. Виховна робота зі студентською молоддю . Навч. посібник. – Одеса, 2006. – 288. 13. Виховна робота зі студентською молоддю. – Концепція виховної роботи. - Тернопіль, 2001. 14. Мороз В.Д. Сучасні проблеми управління вищою школою // Педагогіка і психологія. - 2002. - №3. 15. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи К.: 2000, – 313с. 16. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования М.: 2005. – 392 с. 17. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи (Практикум), – К.: 2008, – 333 с.

„МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩІЙ ШКОЛІ” 54 год. ( 2 кредити )

Мета дисципліни: викласти магістрантам основи формування знань про методи, засоби, форми, принципи викладання теоретичного та практичного курсу «Методика ви-кладання фізико-технічних дисциплін у вищій школі».

151

У результаті вивчення курсу студент повинен набути таких компетенцій: знання про основи методики викладання як науки та навчальної дисципліни в системі підготовки фахівців, теоретичні основи щодо організації навчального процесу при викла-данні фізико-технічних дисциплін; шляхи активізації пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення фізики; особливості та специфіку викладання окремих розділів фізики; уміння підбирати зміст лекційних чи практичних занять; розробляти структуру лекційних, практичних та лабораторних занять; здійснювати систему оцінювання знань, умінь та на-вичок студентів у процесі вивчення фізико-технічних дисциплін.



„МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ВИЩІЙ ШКОЛІ”»

НЕ 1.1. Предмет, мета, завдання вивчення курсу «Методика викладання фізи-ко-технічних дисциплін у вищій школі». Освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр» як початковий етап формування викладача фізико-технічних дисциплін «Методика викладання фізико-технічних дисцип-лін у вищій школі» в системі підготовки магістрантів.


НЕ 1.3. Основні форми організації навчального процесу в системі вивчення курсу «Методика викладання фізико-технічних дисциплін у вищій школі»: лекція, семінар, практичне заняття, лабораторний практикум. Аналіз основних форм організації навчального процесу у вищій школі з вивчення фізико-технічних дисциплін.

Лекція в системі формування професійно-орієнтованих знань майбутніх магістрів. Практичні та семінарські заняття як основа поглиблення теоретичних знань та формуван-ня практичних умінь майбутніх магістрів. Характеристика методів і засобів навчання при вивченні фізико-тахнічних дисциплін.

НЕ 1.4. Організація самостійної роботи студентів при вивченні фізико-технічних дисциплін, активізація їх навчально-пізнавальної діяльності у процесі навчан-ня. Перевірка та оцінювання знань, умінь та навичок студентів.

Теоретично-методичні засоби самостійної роботи у навчально-виховному процесі ВНЗ. Методи та прийоми активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів у про-цесі вивчення фізико-технічних дисциплін. Основи педагогічного контролю та основні форми його здійснення при формуванні знань студентів.


МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ КУРСУ „МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ФІЗИКО-ТЕХНІЧНИХ

ДИСЦИПЛІН У ВИЩІЙ ШКОЛІ” НЕ 2.1. Методичні рекомендації до викладання курсів загальної фізики у ви-

щій школі: МЕХАНІКА. Способи описування руху систем матеріальних точок. Основні зако-

ни механіки. МОЛЕКУЛЯРНА ФІЗИКА. Описування теплових процесів на макро- і мікрорів-

нях. Основні положення молекулярно-кінетичної теорії та основні закони термодинамі-ки і їх застосування.

152








Основна література до курсу: 1. Артемова Л.В. Педагогіка і методика вищої школи: Навчально-методич-ний посібник

для викладачів, аспірантів, студентів магістратури.- К.: Кондор, 2008.- 272 с. 2. Нагаєв В.М. Методика викладання у вищій школі: Навчальний посібник.-К.: Центр уч-

бової літератури, 2007 .- 232с. 3. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: Навчальний посіб-

ник.- К.: Вища школа, 2005.- 239с. 4. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти.- К., 1997.-

63с. 5. Валуев А.А., Зубицкая Э.Г., Яринина Е.Ф. Преподавание физики в высшей школе.- М.:

Просвещение, 1984.- 375 с. 6. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник.- К.: Знання, 2005.-

486с.

"ФІЗИКА ПОВЕРХНЕВИХ ЯВИЩ. МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ПОВЕРХНІ ТВЕРДОГО ТІЛА»

135 год. (5 кредитів) Мета викладання дисципліни: формування знання та уміння магістрів про фізико-

хімічні процеси, що відбуваються на поверхні твердого тіла, структурні порушення та ти-пові дефекти поверхні; ознайомлення із сучасними високороздільними методами діагнос-тики поверхні, фізичною основою яких є емісійні явища та розсіювання мікрочастинок, а також методів скануючої зондової мікроскопії, які володіють ангстремною й навіть суб-ангстремною роздільною здатністю.

У результаті вивчення курсу студент повинен набути таких компетенцій: - знання про природу фізичних явищ, які відбуваються на реальній поверхні твердо-

го тіла, зокрема про явища адсорбції, десорбції, хемосорбції, про сили зв’язку, діючі при зіткненні атомів і молекул із поверхнею, моделі взаємодії „газ – тверде тіло”, поверхневі електронні стани, а також про способи обробки й очищення поверхонь;

- знання основ класичної і фрактальної геометрії поверхні, уміння визначати основ-ні параметри профілю й рельєфу поверхні, аналізувати метричні та фрактальні моделі поверхонь;

- знання про сучасні методи діагностики поверхні, зокрема про емісійні, мікрозондові та методи розсіювання мікрочастинок, методи скануючої тунельної та атомно-силової мік-

153

роскопії, електросилової та магнітно-силової, а також ближньопольової оптичної мікро-скопії;

- знання про методи Х-променевої рефлектометрії, зокрема про дослідження поверх-ні методами повного зовнішнього відбивання Х-променів, теоретичні основи даних мето-дів та експериментальні методи інтегральних і диференціальних кривих ПЗВ, способи реконструкції профілю й рельєфу поверхні методами Х-променевої рефлектометрії;

- знання про Х-променеві методи визначення структурної досконалості тонких по-верхневих шарів кристалів, теоретичні основи та експериментальні методики реалізації симетричних, асиметричних та косонесиметричних схем Х-променевої топографії;

- знання про принципи і методи створення нанорозмірних об’єктів (надграток, квантових точок і дротів) та сучасні методи дослідження наноструктур, а саме високоро-здільну Х-променеву дво- та трикристальну дифрактометрію.

В результаті вивчення курсу магістр повинен набути таких знань, щоб уміти само-стійно ставити і розв’язувати експериментальні завдання, обробляти, аналізувати і оціню-вати отримані результати.

Вивчення курсі здійснюється за чотирма змістовими модулями

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 «ФІЗИКА ПОВЕРХНЕВИХ ЯВИЩ»

НЕ 1.1. Вступ. Мета та основні завдання курсу. Місце курсу в системі природничих наук. Причини підвищеного інтересу до поверхні та явищ, які відбуваються на ній.

НЕ 1.2. Неоднорідності поверхні. Поверхневі явища. Сили зв'язку, що діють при зі-ткненні атомів і молекул із поверхнею Сили Ван-дер-Ваальса. Обмінні сили. Гетерополя-рні сили (кулонівська взаємодія)

НЕ 1.3. Поверхневі явища. Адсорбція. Робота виходу електрона. Розсіяння молекул поверхнею. Коефіцієнти акомодації.

НЕ 1.4. Моделі взаємодії „газ – тверде тіло”. Узагальнена модель взаємодії. Потен-ціали взаємодії „газ – поверхня”. Континуальна модель взаємодії. Граткові моделі

НЕ 1.5. Поверхневі стани Тамма та Шоклі. НЕ 1.6. Способи обробки й методи очищення поверхонь. Метод термічної десорб-

ції. Метод іонного травлення. Тліючий розряд. Газовий розряд низького тиску в магнітно-му полі Плазма низького тиску. Іонні пучки. Метод отримання чистих поверхонь шляхом напилення. Очищення поверхонь з використанням каталітичних реакцій. Метод сколю-вання.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ГЕОМЕТРИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СТАНУ ПОВЕРХНІ.

Х - ПРОМЕНЕВА РЕФЛЕКТОМЕТРІЯ». НЕ 2.1. Параметри профілю шорсткої поверхні. Амплітудні метричні параметри

профілю. Просторові (крокові) метричні параметри профілю НЕ 2.2. Фрактальні параметри профілю. Параметри рельєфу шорсткої поверхні. Ам-

плітудні параметри рельєфу. Функціональні параметри рельєфу. Просторові (крокові) па-раметри рельєфу. Фрактальні параметри рельєфу

НЕ 2.3. Метричні моделі мікрогеометрії поверхні. Синусоїдальна модель. Модель нормального розподілу висот і нахилів поверхні. Фрактальна модель поверхні

НЕ 2.4. Дослідження поверхні методами повного зовнішнього відбивання (ПЗВ) Х-променів.

НЕ 2.5. Теоретичні основи методів ПЗВ. Явище ПЗВ для Х-променів. Основні поло-ження теорії Френеля. Межові умови використання явища ПЗВ. Методи інтегральних та диференціальних кривих ПЗВ. Структурна діагностика плівок методами ПЗВ. Схема та задачі методів ПЗВ Х-променів

НЕ 2.6. Дослідження поверхні методом інтегральних кривих (ІК) ПЗВ. Експеримен-

154

тальна схема методу. Розрахунок інтенсивності ІК. Аналіз експериментальних ІК НЕ 2.7. Дослідження поверхні методом диференціальних кривих (ДК) ПЗВ. Експе-

риментальна схема методу. Розрахунок інтенсивності ДК. Аналіз експериментальних ДК НЕ 2.8. Способи реконструкції рельєфу поверхні

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3 «СУЧАСНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОВЕРХНІ ТВЕРДОГО ТІЛА

СКАНУЮЧА ЗОНДОВА МІКРОСКОПІЯ (СЗМ)» НЕ 3.1. Вимоги до методів діагностики поверхні НЕ 3.2. Класифікація методів дослідження поверхні твердого тіла. НЕ 3.3. Емісійні методи та методи розсіювання мікрочастинок. Методи діагности-

ки поверхні за допомогою електронів. "Електрон – електрон" /1-1/ . "Електрон – іон" /1-2/ . "Електрон – Х-промені" /1-7/. Методи зондування поверхні іонними пучками. "Іон – еле-ктрон" /2-1/. "Іон – іон" /2-2/. "Іон – Х-промені" /2-7/. Зондування поверхні молекулярними пучками. Інфрачервоні методи (ІЧ). "ІЧ – іон" /4-2/. "ІЧ – ІЧ" /4-4/. Оптичні методи. Ульт-рафіолетові методи (УФ). "УФ – електрон" /6-1/. "УФ – іони" /6-2/. Х-променеві методи. "Х-промені – електрони" /7-1/ . "Х-промені – Х-промені" /7-7/. Термоемісійні методи. "Нагрівання – електрони" /8-1/. "Нагрівання – іони" /8-2/. "Нагрівання – атоми, молекули" /8-3/ 5. Електроемісійні методи. "Електричне поле – електрони" /9-1/. "Електричне поле – іони" /9-2/. "Електричне поле – атоми, молекули" /9-3/

НЕ 3.4. Мікрозондова діагностика поверхні НЕ 3.5. Техніка скануючої зондової мікроскопії. Принципи роботи скануючи зон-

дових мікроскопів. Скануючі елементи (сканери) зондових мікроскопів. Пристрої для прецезійних переміщень зонда й зразка. Захист зондових мікроскопів від зовнішніх дій. Формування й обробка СЗМ зображень

НЕ 3.5. Методи скануючої зондової мікроскопії. Скануюча тунельна мікроскопія. НЕ 3.6. Атомно-силова мікроскопія НЕ 3.7. Електросилова мікроскопія НЕ 3.8. Магнітно-силова мікроскопія НЕ 3.9. Ближньопольова оптична мікроскопія


«ДОСЛІДЖЕННЯ МОРФОЛОГІЇ ПОВЕРХНІ КРИСТАЛІВ МЕТОДАМИ Х-ПРОМЕНЕВОЇ ДИФРАКЦІЇ. НАНОРОЗМІРНІ ПОВЕРХНЕВІ ОБ’ЄКТИ ТА Х-

ПРОМЕНЕВІ МЕТОДИ ЇХ ДОСЛІДЖЕННЯ»НЕ 4.1. Топографічні схеми за методом Берга – Баретта. Симетрична схема топо-

графії. Асиметрична схема дифракції. Косонесиметрична схема дифракції на відбивання. НЕ 4.2. Інтерпретація Х-променевих топограм. НЕ 4.3. Косонесиметрична топографія поверхні кристалів. Стан поверхні кристалів

після хіміко-механічної обробки. Стан поверхні CdTe після лазерного опромінення. Мор-фологія (особливості) росту епітаксійних систем. Вплив на поверхню іонної імплантації

НЕ 4.4. Топографія в ковзній геометрії Брегга – Лауе НЕ 4.5. Метод стоячої хвилі Х-променів НЕ 4.6. Нанорозмірні поверхневі об’єкти та Х-променеві методи їх дослідження.

Надгратки. Квантові точки. Квантові дроти НЕ 4.7. Властивості та методи створення нанорозмірних поверхневих об’єктів НЕ 4.8. Дослідження наноструктур методами високороздільної Х-променої дифра-

ктометрії. Основна література до курсу:

1. Фодчук І.М.,. Баловсяк С.В. Діагностика поверхні твердого тіла. Загальний стан про-блеми та Х-променеві методи. Посібник з грифом МОН. 2006. 345с

155

2. Молодкин В.Б., Низкова А.И., Шпак А.П., Мачулин В.Ф., Кладько В.П., Прокопенко И.В., Кютт Р.Н., Кисловский Е.Н., Олиховский С.И., Фодчук И.М., Дышеков А.А., Ха-пачев Ю.П. "Дифрактометрия наноразмерных дефектов и гетерослоев кристаллов", Киев, "Академпериодика", 2005, 358С

3. Волькенштейн А.В. Физика-химия поверхности полупроводников. Из-во “Высшая школа” Москва, 1977, 298.

4. Фелдман Л., Майер Д. Основы анализа поверхности и тонких пленок: Пер. с англ. – М.: Мир, 1989. – 333 с.

5. Черепин В.Г., Васильєв М.А. Справочник. Методы и приборы для анализа поверхно-сти материалов. – К.: Наукова думка, 1982. – 396 с.

6. Борисов С.Ф. Физика поверхности. – Свердловск: Из-во Сверд. ун-та, 1987. – 103 с. 7. Топорец А.С. Оптика шероховатой поверхности. - Л.: Машиностроение, 1988. – 184 с. 8. Хусу А.П., Виттенберг Ю.Р., Пальмов В.А. Шероховатость поверхностей. – М.: Наука,

1975. – 343 с. 9. Нефедов В.И., Черепин В.Т. Физические методы исследования поверхности твердых

тел. – М.: Наука, 1983. – 295 с. 10. Методы анализа поверхностей: Пер. с англ. Под ред. А.Зандерны. – М.: Мир, 1979. –

571 с. 11. Ушенко О.Г. Лазерна поляриметрія фазово-неоднорідних об’єктів і середовищ. – Чер-

нівці: Медакадемія, 2000. – 256 с. 12. Синайський В.М., Сиденко В.И. Рентгеновская рефлектометрия (обзор) // ПТЭ. – 1974,

№6. – С.131-160. 13. Афанасьєв А.М., Александров П.А., Имамов Р.М. Рентгенодифракционная диагности-

ка субмикронных слоев. – М.: Наука, 1980. – 152 с. 14. Миронов В.Л. Основы сканирующей зондовой микроскопии. - Нижний Новгород: Изд-

во института физики микроструктур, 2004. – 114 с. 15. Рыков С.А. Сканирующая зондовая микроскопия полупроводниковых материалов и

наноструктур. – СПб.: Наука, 2001. - 53 с. 16. Сканирующая зондовая микроскопия биополимеров / Под ред. И.В.Яминского. - М.:

Научный мир, 1997. - 86 с. 17. Інтернет-сайт компанії "НТ-МДТ": http://www.ntmdt.ru/. 18. Туннельные явления в твердых телах / Под ред. Э.Бурнштейна и С.Лундквиста. – М.:

Мир, 1973. - 422 с. 19. Неволин В.К. Основы туннельно-зондовой нанотехнологии: Учебное пособие. – М.:

МГИЭТ, 1996. - 91 с. 20. Кшевецкий С.А., Стецко Ю.П., Фодчук И.М., Мельничук И.В., Полянко В.С. Косоне-

симметричная рентгеновская топография приповерхностных слоев монокристаллов // УФЖ.- 1990.- 30,№3.-С.344-348.

21. Фодчук И.М, Кшевецкий О.С. Рентгенотопографические исследования рельефа повер-хности и дефектов структуры тонких поверхностных слоев монокристаллов InSb и CdTе// Металлофизика.-1992.- 14,№5.- С.57-62.

“ФІЗИКА ПРОЦЕСІВ ПОГЛИНАННЯ ПРУЖНОЇ ЕНЕРГІЇ

У ТВЕРДИХ ТІЛАХ" 189 год. (6 кредитів)

Мета викладання дисципліни: формування знань магістрів про основи фізичної теорії поглинання пружної енергії як узагальнення спостережень, практичного досвіду і експерименту; представлення фізичної теорії поглинання пружної енергії як окремого розділу теорії поглинання взагалі, а також встановлення зв’язків між фізичними явищами, що протікають у твердих тілах та структурою реальних матеріалів.

156

http://www.ntmdt.ru/

У результаті вивчення курсі студент повинен набути таких компетенцій: знання про природу фізичних явищ, які лежать в основі фізики процесів поглинання, про особливості поглинання, викликаного різним типом дефектів кристалічної структури, осо-бливості внутрішнього тертя, яке виникає при фазових перетвореннях у твердих тілах. Повинні знати також фізичні принципи, методи та пристрої для вимірювання поглинання пружної енергії в різних інтервалах частот, користуватись основними фізичними прила-дами, самостійно ставити і розв’язувати найпростіші експериментальні задачі, обробляти , аналізувати і оцінювати отримані результати.

Вивчення курсі здійснюється за чотирма змістовими модулями

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 « РЕЛАКСАЦІЙНІ ЯВИЩА У ТВЕРДИХ ТІЛАХ»

НЕ 1.1. Вступ. Предмет, мета та основні завдання курсу. Місце курсу в системі природничих наук. Застосування основних законів поглинання пружної енергії для дослі-дження структури твердих тіл. Поняття часу релаксації та часу ретардації. Релаксаційний спектр. Види релаксації в залежності від виду та характеру зміни зовнішнього силового поля. Механічна релаксація. Термодинамічне визначення непружної (механічної) релакса-ції. Міри непружності (внутрішнього тертя). Зв'язок між різними мірами.

НЕ 1.2. Температурні спекти поглинання пружної енергії. Спектри ППЕ на різ-них частотах. Будова температурних спектрів. Фон поглинання, максимуми поглинання. Будова фону ППЕ. Механізми високотемпературного фону. Релаксаційні, фазові та гісте-резисні максимуми ППЕ. Основні параметри релаксаційних процесів (енергія активації, час релаксації, активаційний об’єм, релаксація модулів). Зерногранична релаксація. Рела-ксація Сноека. Релаксація Зінера. Піки Бордоні.

НЕ 1.3. ППЕ, зумовлене наявністю точкових дефектів кристалічної будови. Релаксація втілених атомів (Снука, воднева релаксація Снука, втілених атомів в ГЦК (Фі-нкельштейна-Розіна) і ГЩУ-кристалах). Релаксація атомів заміщення.(релаксація Зінера). ППЕ, пов’язане з фононами і електронами.

НЕ 1.4. ППЕ, зумовлене наявністю лінійних дефектів. Дислокаційна релаксація. Типи дислокаційних максимумів. Максимуми Ніблета-Уілкса, Бордоні, Хасігуті, Дисло-каційно-домішкова релаксація. Піки Снука-Кестера, наведений пік Снука.

НЕ 1.5. ППЕ, зумовлене наявністю планарних дефектів. Зерногранична релак-сація. Типи зерно граничних максимумів. Природа зерно граничних максимумів.


«НЕРЕЛАКСАЦІЙНІ СПЕКТРИ ПОГЛИНАННЯ ПРУЖНОЇ ЕНЕРГІЇ» НЕ 2.1. Амплітудні (деформаційні) спектри ППЕ. Залежність внутрішнього те-

ртя від амплітуди деформації. Модель коливної струни. Теорія Келера-Гранато-Люке амп-літуднозалежного внутрішнього тертя. Прикладні аспекти теорії КГЛ.

НЕ 2.2. Часові спектри ППЕ – залежності внутрішнього тертя від часу. При-рода часових залежностей ВТ. Механізми ЧЗВТ. Теорія Ямафуджі-Бауера. Вплив зовніш-ніх факторів на ЧЗВТ. Прикладні аспекти часових спектрів ППЕ.

НЕ 2.3. Внутрішнє тертя зумовлене фазовими перетвореннями. Фазові макси-муми. ВТ при різних типах перетворень. Особливості поглинання при ФП-1 та ФП-2 ро-ду; при поліморфних перетвореннях в чистих металах; при виділенні та розчиненні фаз; при розпаді пересичених твердих розчинів; при мартенситних перетвореннях. Особливос-ті поглинання пружної енергії при алотропних перетвореннях, при мартенситному та ди-фузійному механізмах росту модифікацій.. Особливості ППЕ при термопружних мартен-ситних перетвореннях. ВТ в сплавах з ефектом пам’яті форми. Особливості внутрішнього тертя при перетвореннях «феромагнетик-парамагнетик»; «нормальний провідник – над-провідник», при фазових перетвореннях 2,5–го роду (фазових перетвореннях Лівшиця).

НЕ 2.4. "Магнітні втрати". Гістерезисне поглинання пружної енергії.

157


«ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МЕТОДУ ВНУТРІШНЬОГО ТЕРТЯ. МАКРОСКОПІЧНІ І МІКРОСКОПІЧНІ ТЕОРІЇ».

НЕ 3.1. Реологічні моделі ВТ. Модель Максвела; Модель Фойхта; модель Зінера. Модель Алфрея-Кобеко. Недоліки реологічних моделей.

НЕ 3.2. Термодинамічна теорія ВТ. Однорідні ізотропні тіла. Неоднорідні ізотро-пні. Анізотропні тіла. Спадкова теорія. Недоліки термодинамічної теорії.

НЕ 3.3. Мікроскопічні моделі ВТ. Мікроскопічна модель релаксації Снука. Мо-дель Зінера, модель Ле Клера – Ломера зінеровської релаксації. Мікроскопічна модель пі-ка Бордоні. Моделі зерно граничних максимумів.


«МЕТОД ВНУТРІШНЬОГО ТЕРТЯ В МАТЕРІАЛОЗНАВЧИХ ДОСЛІ-ДЖЕННЯХ»

НЕ 4.1. Енергія активації процесу. Коефіцієнти дифузії. Межі розчинності. Побу-дова діаграм стану. Дослідження дислокаційної структури матеріалів методом амплітуд-них залежностей ВТ. Границі зерен та блоків. Зародки нової фази, активаційний об’єм. Границі доменів. Хімічна релаксація.

НЕ 4.2. ППЕ у напівпровідникових матеріалах. Особливості ВТ у напівпровід-никових матеріалах. ВТ, зумовлене точковими дефектами, лінійними дефектами, взаємо-дією точкових дефектів з дислокаціями, фононами і електронами провідності, рекомбіна-цією носіїв заряду.

НЕ 4.3. ППЕ в сегнетоелектричних матеріалах. Перетворення сегнетоелектрика в звичайний діелектрик. Модель Ландау-Гинзбурга. Вплив доменної структури на особ-ливості поглинання пружної енергії в сегнетоелектрика. Порівняльна характеристика сег-нетоелектриків і феромагнетиків.

НЕ 4.4. ППЕ в полімерних матеріалах. Переходи в твердих полімерах. Особливо-сті спектрів поглинання в аморфних, аморфно-кристалічних, і кристалічних полімерах,


1. Постников В.С. Внутреннее трение в металлах. М.: Металлургия, 1974.- 352 с. 2. Криштал М.А., Головин С.А. Внутреннее трение и структура металлов. М.: Металлур-

гия,1976. –376 с. 3. Метод внутреннего трения в металловедческих исследованиях. Справочник/ Под ред.

Блантера М.С., Пигузова Ю.В. М.: Металлургия, 1991-248 с. 4. Глейтер Г., Чалмерс Б. Большеугловые границы зерен. М.:Мир,1975-374 с. 5. Теорія та механізми фазових перетворень у твердих тілах: Конспект лекцій/ Укл. Олій-

нич А.В..−Чернівці:Рута,2000. 6. Фізика процесів поглинання у твердих тілах: Методичні поради до лабораторних ро-

біт/ Укл. Олійнич А.В.− Чернівці: Рута, 1999. 7. Внутрішнє тертя і структура твердого тіла: навчальний посібник/ Укл. Олійнич−Лисюк

А.В.− Чернівці: Рута, 2006.

«ФІЗИКА РІДКОГО І АМОРФНОГО СТАНІВ» 108 годин (4 кредити)

Мета викладання дисципліни: ознайомити студентів із особливостями внутрі-

шньої структури рідин та аморфних речовин, із основними методами теоретичного та експериментального її вивчення; формування у студентів цілісної системи сприйняття взаємозв’язку фізичних властивостей речовин із їх внутрішньою будовою.

158

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання основних положень теорії теплового руху молекул в конденсованих речовинах; фізичної суті основних структурних характеристик кристалічних речовин; теоретичних основ ме-тодів дослідження і розрахунку структури зразків; особливості їх механічних, електро-фізичних та магнітних властивостей; вміння оптимально вибирати методику експеримен-тального дослідження структури некристалічних конденсованих речовин ; проводити об-робку отриманих експериментальних результатів; використовуючи відповідну наукову, навчальну та довідкову літературу вибирати відповідні методи та технологічні умови отримання некристалічних матеріалів із відповідними наперед заданими властивостями.


Змістовий модуль 1 «Структурні особливості рідин та аморфних речовин, їх описання та методи дослі-

дження»

НЕ 1.1 Основи теорії Френкеля про тепловий рух молекул в рідинах Поняття часу осілого життя. Експериментальні підтвердження правильності теорій Френкеля. Поведінка рідин при дуже короткочасній зовнішній дії на неї; механічні влас-тивості рідин в розглядуваному випадку. НЕ 1.2 Особливості структури рідин та аморфних речовин Основи сучасних теорій рідкого і аморфного стану речовин. Основні експеримен-тальні методи. Різні моделі некристалічних речовин: прості і непрості рідини. Числове описання структури рідин і аморфних тіл. Поняття радіальної функції розподілу атомів в речовині. Зв'язок радіальної функції розподілу і функції атомної густини. Функції раді-ального розподілу для газів, рідин та кристалічних речовин. Структурні неоднорідності в аморфних сплавах та методи їх вивчення. Мікроструктура «дефектів» аморфних сплавів. НЕ 1.3 Кореляційні функції розподілу Кореляційні функції розподілу відповідних конфігурацій частинок невпорядкова-них систем. Основні властивості кореляційних функцій розподілу. Бінарна функція розпо-ділу, її зв'язок з основними характеристиками невпорядкованих систем. Загальне рівняння для бінарної функції розподілу та основи його розв’язку для окремих випадків некриста-лічних систем. Рівняння Боголюбова та основні підходи до його розв’язку. Підхід Дж. Пе-ркуса і Г. Йевіка до обчислення радіальної функції розподілу, поняття прямої та парної кореляційної функції. НЕ 1.4 Основи теорії розсіяння рентгенівських променів в рідинах і аморфних речови-нах Розсіювання рентгенівських променів вільним електроном та вільним атомом; атомна амплітуда та атомний фактор розсіювання. Некогерентне розсіювання та враху-вання похибок на некогерентне розсіювання. Розсіювання рентгенівських променів систе-мою однакових атомів. Основне рівняння для інтенсивності розсіювання рентгенівських променів системою однакових атомів та його аналіз. НЕ 1.5.Експериментальні основи рентгенографії рідин і аморфних речовин Особливості експериментальних досліджень структури рідин та аморфних речовин. Поправки на поляризацію і поглинання для різних експериментальних систем рентгеног-рафування. Основи нормування експериментальних кривих інтенсивності розсіяння рент-генівських променів. Методи розрахунку функцій радіального розподілу за експеримента-льними кривими інтенсивності розсіяння. Похибки в обчисленні функції радіального роз-поділу. Аналіз форми кривих інтенсивності розсіяння. Обчислення координаційних чисел. Аналіз кривих радіального розподілу.

Змістовий модуль 2

159

Особливості отримання аморфних матеріалів та його вплив на основні структурно-чутливі фізичні властивості

НЕ 2.1 Основи термодинаміки нерівноважних процесів Термодинаміка і кінетика кристалізації аморфних матеріалів. Особливості структу-ри утворень при кристалізації аморфних зразків. Вплив умов отримання та зовнішніх фак-торів на кристалізацію аморфних речовин. НЕ 2.2 Основні методи отримання аморфних матеріалів Загальна характеристика основних методів отримання. Закономірності формування структури аморфних матеріалів. Основи формування структури аморфних матеріалів із розплаву. Фізико-хімічні критерії аморфізації. Основні експериментальні методи отри-мання аморфних матеріалів: із розплаву; газотермічне напилення; методи типу зварюван-ня; атомне осадження; високо енергетичний вплив на кристалічну структуру. Загальна ха-рактеристика факторів, які визначають термічну стабільність аморфних матеріалів. НЕ 2.3 Особливості основних експлуатаційних властивостей некристалічних речо-вин

Крихкість і пластичність некристалічних речовин при деформаціях стиску, розтягу та зсуву. Механізми руйнування некристалічних речовин. Вплив температури на зміну механічних властивостей та зміну характеру руйнування зразків. Температура холоднола-мкості. Антикорозійні властивості. Теплові властивості, теплове розширення аморфних феромагнітних сплавів. Інварні сплави. НЕ 2.4 Загальна характеристика електрофізичних та магнітних властивостей амо-рфних речовин Вплив методів та параметрів отримання некристалічних зразків на електрофізичні властивості. Особливості некристалічних зразків, отриманих методами газотермічного на-пилення. Магнітні властивості некристалічних речовин. Вплив магнітомеханічної обробки на магнітні властивості зразків.

Основна література до курсу

1. Физика простых жидкостей. Т. 1.2/ Под ред. М. Темперли.- М.: Мир,1973 2. Крокстон К. Физика жидкого состояния. - М.: Мир,1988 3. Татаринова Л.И. Структура твердых аморфных и жидких веществ.- М.: Наука,1988 4. Теория жидких и аморфных сплавов/ Под ред.Б.М. Лепинских. – Свердловск: Изд.

УНЦ АН СССР, 1989 5. Запаров В.П., Герасименко В.Е. Структурные особенности полупроводников в

аморфном состоянии. Киев, 1996 6. Полунин В.А., Ухов В.Ф., Дзуидзутов М.М. Компьютерное моделирование дина-

мики и структуры жидких металлов. .- М.: Наука,1991 7. Скришевский А.Ф. Структурный анализ жидкостей и аморфных тел. - М.: Высшая

школа,1980 8. Раранський М.Д. Струк Я.М. Дифракційна оптика Х-хвиль: Підручник. – Чернівці:

Рута,2007. – 156с.

«НОВІТНІ ДИФРАКЦІЙНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТВЕРДИХ ТІЛ» 162 год. (5,5 кредитів)

Мета викладання дисципліни полягає у формуванні у магістрантів фундамента-льних знань, закономірностей і основних принципів новітніх дифракційних методів дослі-дження реальної структури кристалічних тіл, набуття навиків володіння сучасними мето-дами досліджень, обробки і аналізу експериментальних результатів; уміння використову-

160

вати набуті знання при проведені самостійних наукових досліджень та в майбутній фахо-вій і науковій діяльності.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: знання теоретичних основ новітніх дифракційних методів дослідження структури полікристалів, монокристалів і наноструктур; володіння специфікою і особливостями взаємодії Х-хвиль, електронів і нейтронів з речовиною; уміння визначити постановку для розв’язування кон-кретної задачі; оцінка експериментальних похибок та однозначності і надійності експери-ментальних величин; розробка математичних моделей дифракційних ефектів і комп’ютерне моделювання експерименту; формулювання основних висновків і пропози-цій щодо застосування отриманих результатів на практиці.


ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. «ДИФРАКЦІЙНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ ПОЛІКРИ-

СТАЛІВ» НЕ1.1. Особливості розсіяння Х-хвиль, електронів і нейтронів твердими тіла-

ми. Взаємодія випромінювань з речовиною. Атомні і структурні амплітуди розсіяння для Х-хвиль і електронів. Розсіяння нейтронів. Магнітне розсіяння . Порівняння особливостей розсіяння Х-хвиль, електронів і нейтронів. Особливості дифракційних зображень. Кінети-чні і динамічні ефекти розсіяння випромінювань. Особливості електронно-мікроскопічних досліджень тонких плівок і наноструктур.

НЕ 1.2. Монохроматизація випромінювань. Джерела випромінювань. Одно крис-тальні спектрометри. Типи монохроматорів. Асиметричні і фокусуючи монохроматори. Багатократна дифракція в монохроматорах. Діаграми дю Монда. Монохроматори Локсли-Таннера-Боуена. Коліматор дю Монда-Бартельса. Х-хвильові дзеркала. Детектори: пропо-рційні, сцинтиляційні, кристалічні, позиційно-чутливі. Врахування дисперсії монохрома-торів. Двох- та трьохкристальні спектрометри. Кутова дисперсія. Оцінка спектральної та кутової розбіжності. Отримання плоских і сферичних хвиль. Дослід Харта-Мільне. Бага-токристальні монохроматори. Резонатори Х-хвиль. Вплив поляризації.

НЕ 1.3. Фазовий аналіз кристалів. Схема методів і геометрія дифракції. Кількіс-ний і якісний аналіз. Метрологія методів. Метод еталону. Метод домішування. Метод го-мологічних пар. Фазовий аналіз діаграм двох- та багатокомпонентних сплавів. Аналіз діа-грам стану І, ІІ, ІІІ і IV типів (механічні суміші, хімічні сполуки та тверді розчини). Диф-ракційний аналіз пересичених твердих розчинів.

НЕ 1.4. Визначення розмірів кристалів. Вплив розмірів кристалів на форму, ши-рину та інтенсивність дифракційних ліній. Метод Ровінського. Метод Берга-Баррета. Ме-тод Жданова. Схеми методів в прямому і оберненому просторі. Малокутовий метод ви-значення кристалітів колоїдних розмірів. Визначення розміру нанокристалів. Особливості методу Шеррера. Текстурованість полікристалів. Методи визначення текстур.

НЕ 1.5. Визначення напруг в кристалах та статичних і динамічних зміщень атомів. Класифікація дефектів кристалічної ґратки по Кривоглазу. Схеми методів та гео-метрія дифракції. Визначення відносних деформацій та напруг в моно- і полікристалах. Метод еталонів. Аналіз інтенсивностей розсіяння. Статичний множник інтенсивності роз-сіяння. Зміщення дифракційних ліній, їх форма та інтенсивність. Динамічні зміщення атомів в кристалічній ґратці. Множник Дебая –Валлера. Визначення середньоквадратич-них зміщень атомів в ґратці. Міра ангармонізму. Ряд ангармонічності. Залежність інтенси-вності розсіяння від тиску. Визначення основних параметрів ангармонічності.

НЕ 1.6. Дифракційний аналіз термічної обробки матеріалів. Термічна обробка чистих однокомпонентних матеріалів. Вплив технологічних операцій термічної обробки на дифракційні ефекти розсіяння Х-хвиль. Дифракційний аналіз процесів загартування сплавів. Вплив фазових переходів на інтенсивність розсіяння. Зміна множника повторю-

161

ваності при фазових перетвореннях. Аналіз мартенситного перетворення. Розпад мартен-ситу. Дифракційний аналіз процесів старіння, відпуску та відпалу сплавів.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. «СТРУКТУРНА ДІАГНОСТИКА МОНОКРИСТАЛІВ»

НЕ 2.1 Прецизійні методи визначення періодів кристалічної ґратки. Фотометри-чні методи і їх особливості. Статистична обробка експериментальних величин. Метод зворотної зйомки. Дифрактометричні методи визначення періодів кристалічної ґратки. Метод Бонда. Методи розбіжного і колімованого пучків. Багатохвильові методи. Інтерфе-рометричні методи визначення періодів ґратки. Температурна залежність періодів криста-лічної ґратки і визначення коефіцієнтів теплового розширення кристалів.

НЕ 2.2. Сучасні методи визначення амплітуд з інтенсивностей розсіяння полі- і монокристалів. Метрологія методів. Особливості визначення атомних і структурних ам-плітуд для монокристалів. Метод маятникових осциляцій хвиль в монокристалах. Інтер-ферометричний метод. Вплив поляризації. Класичні методи визначення показників залом-лення. Нормальна і аномальна дисперсія. Визначення дисперсійних поправок до атомних амплітуд методом маятникових і муарових смуг.

НЕ 2.3. Однокристальна Х-хвильова топографія. Метод Берга-Баретта. Метод Ла-нга. Метод Бормана. Особливості і переваги методів. Секційна і проекційна топографія монокристалів. Роздільна здатність методів. Особливості формування дифракційного кон-трасту зображень дислокацій, дефектів пакування і домішок. Визначення вектора Бюргер-са дислокацій. Визначення деформацій і напруг в монокристалах. Дифракційна мікроско-пія: методи Шульце, Фуджівара, Ламбо і Гіньє-Генневіна. Вплив екстинкції на формуван-ня дифракційних зображень дефектів.

НЕ 2.4. Структурна діагностика приповерхневих шарів і гетероструктур. Коге-рентність хвильових полів в монокристалах. Ковзаюча геометрія дифракції у випадку Брегг-Лауе дифракції. Топографія в ковзаючій геометрії дифракції. Косонесиметричний метод пошарового дослідження структурної досконалості монокристалів. Метод стоячих хвиль. Вихід вторинного випромінювання при брегівській дифракції. Чутливість до малих пошкоджень поверхні. Вихід фотоелектронів при ковзаючій геометрії дифракції.

НЕ 2.5. Поляризація Х-хвиль. Поляризаційний множник. Степінь лінійної поляриза-ції. Комплексний вид амплітуд розсіяння. Матриця когерентності випромінювання. Різни-ця фаз між σ- та π-поляризаціями. Зміна векторної амплітуди при дифракції Х-хвиль. За-лежність поляризації від орієнтаційного параметру. Дифракційне обертання площини по-ляризації в дво- і багатохвильовому наближеннях. Дифракційна гіроскопія. Кінематичні і динамічні експериментальні методи визначення поляризації Х-хвиль. Методи визначення поляризації Х-хвиль. Магнітна гіроскопія. Ефекти Фарадея.

НЕ 2.6. Аналіз багатошарових структур. Геометрія дифракції при ω-, 2θ- і ω/2θ скануваннях. Формування оберненого простору для багатошарових структур. Області до-ступності в оберненому просторі в геометріях Брегг- і Лауе-дифракції. Методи розрахунку динамічної дифракції від багатошарових структур. Побудова мап оберненого простору. Дослідження деформацій, напруг і композиційного складу у багатошарових структурах. Використання двокристальних і трикристальних кривих гойдання для дослідження бага-тошарових структур.

НЕ 2.7. Електронографічний, електронномікроскопічний і нейтронографічний аналіз твердих тіл. Розсіяння електронів. Атомні амплітуди і інтенсивність розсіяння. Визначення періодів ґратки тонких плівок. Формування контрасту зображень в електро-нній дифракції. Темнопольні і світлопольні зображення. Роздільна здатність і глибина фо-куса. Особливості підготовки об’єктів дослідження. Артефакти. Методи визначення дефе-ктів кристалічної будови. Екстинкційні смуги. Муарові ефекти. Лінії Кікучі. Растрова еле-ктронна мікроскопія поверхні кристалу. Типи контрасту зображень в растровій мікроско-

162

пії. Мікроспектральний аналіз. Спектроскопія Оже-електронів. Нейтронографічний аналіз твердих тіл.


15. Кушта Г.П. Рентгенографія металів. – Львів: Видавництво ЛДУ, 1959. – 388 с. 16. Пинес Б.Я. Лекции по структурному анализу. – Харьков: Изд-во ХГУ, 1967. – 476с. 17. Уманский Я.С. Рентгенография металлов. – М.: Металлургия, 1967. – 237 с. 18. Уманский Я.С. Рентгенография металлов и полупроводников. – М.: Металлургия,

1969. – 496 с. 19. Уманский Я.С., Скаков Ю.А., Иванов А.И., Расторгуев Я.Н. Кристаллография, рентге-

нография и электронная микроскопия. – М.: Металлургия, 1982. – 631 с. 20. Синхротронное излучение. Свойства и применение. / Под ред. К. Кунда. – М.: Мир,

1981. – 561 с. 21. Майзель А., Леонхарт Г., Сорган Р. Рентгеновские спектры и химическая связь. – Ки-

ев: Наукова думка, 1981. – 419 с. 22. Иверонова В.И., Ревкевич Г.П. Теория рассеяния рентгеновских лучей. – Москва:

МГУ, 1978. – 277 с. 23. Пинскер З.Г. Рентгеновская кристаллооптика. – М.: Наука, 1982. – 392 с. 24. Боуэн Д.К., Таннер Б.К. Высокоразрешающая рентгеновская дифрактометрия и топо-

графия. – Санкт-Петербург: Наука, 2002. – 275 с. 25. Кладько В.П., Мачулін В.Ф., Григор’єв Д.О. Рентгенографічні ефекти в багатошарових

періодичних квантових структурах. – Київ: Наукова думка, 2006. – 288 с. 26. Чжан Ш.Л. Многоволновая дифракция рентгеновских лучей в кристаллах. – М.: Мир,

1987. – 335 с. 27. Ефанов О.М., Кладько В.П., Мачулін В.Ф., Молодкін В.Б. Динамічна дифракція Х-

променів у багатошарових структурах . – Київ: Наукова думка, 2008. – 223 с. 28. Раранский М.Д., Струк Я.М. Дифракційна оптика Х-хвиль: Підручник. – Чернівці: Ру-

та, 2007. – 156 с.

"КОМП'ЮТЕРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІЗИЧНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ У ФІ-ЗИЦІ ТВЕРДОГО ТІЛА"

108 год. (3,5 кредита) Мета викладання дисципліни: забезпечити знаннями, які дозволяють проводити

аналіз обернених прикладних задач у фізиці твердого тіла і виводити основні рівнянь, що описують обернені задачі; вивчення стійких методів розв′язку таких задач; установлення коректності або некоректності по Адамару; приведення некоректної задачі до коректної за допомогою методів найменших квадратів Гаусса, методу псевдооберненої матриці Мура-Пенроуза, методу регуляризації Тихонова.

У результаті вивчення курсі студент повинен набути таких компетенцій: уміння обирати обчислювальні засоби для рішення поставленої оберненої задачі; органі-зовувати взаємодію ЕОМ з різноманітною вимірювальною апаратурою Х-променевого експерименту; знати, яке використати програмне забезпечення для досягнення необхідної швидкодії і гнучкості роботи усієї вимірювальної системи; знаходити найоптимальніші розв′язки обернених задач Х-променевої дифрактометрії та топографії, обробляти, аналі-зувати і оцінювати отримані результати.

Вивчення курсу здійснюється за двома змістовими модулями

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1 « ПОСТАНОВКА ОБЕРНЕНИХ ЗАДАЧ У ФІЗИЦІ ТВЕРДОГО ТІЛА»

163

НЕ 1.1. Предмет, мета та основні завдання курсу "Комп'ютерне забезпечення фізичного експерименту у фізиці твердого тіла". Формулювання та постановка прямих та обернених задач. Постановка задачі обробки сигналів.

НЕ 1.2. Моделювання за методом статистичних випробувань (метод Монте-Карло) у дослідженнях взаємодії випромінювання з твердим тілом. Основні принципи методу статистичного моделювання. Особливості методу статистичного моделювання. . Одержання рівномірно розподілених випадкових чисел. Моделювання дискретних випад-кових величин. Моделювання неперервних випадкових величин. Обробка результатів мо-делювання. Вивчення взаємодії нейтронів з твердим тілом методом статистичного мо-делювання, опис відповідного алгоритму.

НЕ 1.3. Етапи розв'язку задачі обробки сигналів. Первинна, вторинна і третинна обробка сигналів. Методи вторинної обробки сигналів: класичні методи пеленгування; методи компенсації локальних сигналів-перешкод (метод Андерсона); методи адаптації; інші методи

НЕ 1.4. Задача редукції виміряного профілю до ідеального приладу. Вступ до задачі. Способи наближення виміряного сигналу до істинного. Редукційна проблема Ре-лея. Математичне формулювання редукційної проблеми Релея. Апаратна функція. При-клади редукції локальних сигналів. Технічна реалізація алгоритмів редукції. Використан-ня перетворення Фур'є в прикладних задачах: перетворення Фур'є, визначення, основні співвідношення, приклади: спектральні задачі механіки та фізики твердого тіла.


«МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ РОЗВ'ЯЗКУ ОБЕРНЕНИХ ЗАДАЧ» НЕ 2.1. Коректність та некоректність обернених задач та методи приведення

некоректної задачі до коректної. Визначення коректності і некоректності. Приклади не-коректних задач. Метод найменших квадратів Гаусса: перевизначена система лінійних ал-гебраїчних рівнянь (СЛАР); визначення псевдорозв'язку СЛАР; виведення нормальної СЛАР; застосування методу найменших квадратів до інтегральних рівнянь; особливості МНК Гаусса. Метод псевдооберненої матриці Мура Пенроуза: недовизначена система лі-нійних алгебраїчних рівнянь; визначення нормального розв'язку СЛАР; отримання норма-льного розв'язку за допомогою псевдооберненої матриці; застосування методу псевдообе-рненої матриці Мура-Пенроуза; недоліки МПОМ. Метод регуляризації Тихонова: суть ме-тоду; аналіз методу; регуляризоване інтегральне рівняння; способи вибору параметра ре-гуляризації α; числовий алгоритм.

НЕ 2.2. Відтворення нечітких та дефокусованих фотографічних зображень в топографії. Постановка задачі. Виведення основного рівняння. Стандартна форма рів-няння. Розв'язок методом двомірного перетворення Фур'є. Застосування методу регуляри-зації Тихонова.

НЕ 2.3. Рентгенівська томографія: суть, постановка задачі, закон Бера, рів-няння Радона, розв′язок задачі реконструкції рентгенівського зображення. Недоліки звичайної рентгенографії. Ідея Х-променевої томографії. Постановка задачі. Закон Бера. Рівняння Радона. Виведення основного рівняння. Розв'язок рівняння методом перетворен-ня Фур'є без і з застосуванням методу регуляризації. Числові ілюстрації. П'ять поколінь Х-променевих томографів. Області застосування Х-променевої томографії. Зняття впливу апаратурних спотворень. Візуалізація результатів. Сучасні досягнення Х-променевої то-мографії.


1. Князев Б., Черкасский В.. Начала обработки экспериментальных даных. Учебное посо-бие. Издательство НГУ, 1996

2. Сизиков В.В. Устойчивые методы обработки результатов измерений. Учебное пособие. Издательство Специальная Литература, Санкт-Петербург, 1999

164

3. Тейлор Дж. Введение в теорию ошибок. М.: Мир, 1985. 4. Певчев Ю.Ф., Финогенов К.Г. Автоматизация физического эксперимента.-М.: Энергоа-

томиздат, 1986.

Література до лабораторних робіт 1. Дж. Тейлор. Введение в теорию ошибок. М.: Мир, 1985. 2. Х.-И.Кунце. Методы физических измерений. М.: Мир, 1989. 3. Б.Князев, В.Черкасский. Начала обработки экспериментальных даных. Учебное посо-

бие. Издательство НГУ, 1996. 4. Сизиков В.В. Устойчивые методы обработки результатов измерений. Учебное посо-

бие. Издательство Специальная Литература, Санкт-Петербург, 1999 5. Фодчук І.М., Баловсяк С.В. Розробка контролера і програмного забезпечення для керу-

вання рентгенівським дифрактрометром ДРОН-3М // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 92: Фізика. Електроніка. – Чернівці: ЧДУ, 2000. - С.32-33.

6. Певчев Ю.Ф., Финогенов К.Г. Автоматизация физического эксперимента.-М.: Энерго-атомиздат, 1986.-368 с.

7. Епанешников А.М., Епанешников В.А. Програмирование в среде Turbo Pascal 7.0.- М.: ДИАЛОГ-МИФИ, 1995.-274 с.

8. Мудров А.Е. Численные методы для ПЭВМ на языках Бейсик, Фортран и Паскаль.- Томск: МП "РАСКО", 1991.- 272 с.

9. Новиков Ю.В., Калашников О.А., Гуляев С.Э. Разработка устройств сопряжения для персонального компьютера типа ІВМ РС.- М.: ЭКОМ, 1997.-221 с.


36 год. (1 кредит)

Мета викладання дисципліни: забезпечення інтелектуального і соціального розви-тку особистості шляхом навчання основам правових, економічних та технічних аспектів інтелектуальної власності.

У результаті вивчення курсу студент має набути таких компетенцій: вміти визначати основні поняття системи правової охорони інтелектуальної власності; складові міжнародної системи охорони інтелектуальної власності; складові системи інтелектуаль-ної власності в Україні; інтелектуальну власність в нормах загального законодавства України; об’єкти та суб’єкти права інтелектуальної власності; алгоритм правової охорони об’єктів патентного права (винаходів, корисних моделей, промислових зразків); алгоритм правової охорони засобів індивідуалізації сучасників цивільного обороту (знаків для това-рів і послуг, зазначень походження товарів); алгоритм правової охорони нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності (топографій, інтегральних мікросхем та сортів рослин); алгоритм правової охорони об’єктів промислової власності (винаходів, знаків для товарів і послуг) в іноземних державах; алгоритм правової охорони об’єктів авторського права (творів літератури, науки та місництва); права та обов’язки власників охоронних докумен-тів на об’єкти права інтелектуальної власності; вартість предмета ліцензійного договору про передачу прав на використання об’єктів права інтелектуальної власності; процедуру захисту прав інтелектуальної власності у разі їх порушення; випадки порушення прав вла-сників чинних охоронних документів та заявників на об’єкти промислової власності.



людини. Поняття інтелектуальної власності: інтелектуальна власність як результат твор-

165

чої діяльності; інтелектуальна власність як право. Еволюція інтелектуальної власності: еволюція промислової власності; еволюція авторського права і суміжних прав. Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку держави: соціаль-но-економічні стратегії в країнах світового товариства; роль промислової власності у еко-номічному розвитку; авторське право і розвиток культури.





власності як товар: особливості права інтелектуальної власності як товару; інтелектуальна власність як нематеріальний актив. Комерціалізація прав на об'єкти інтелектуальної влас-ності: мета і основні способи комерціалізації; використання об'єктів права; внесення інте-лектуальної власності до статутного капіталу підприємства; передача прав на об'єкти інте-лектуальної власності. Оцінка вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності: цілі оці-нки прав; підходи до оцінки; методи оцінки; послідовність оцінки. Управління правами інтелектуальної власності: життєвий цикл об'єкта інтелектуальної власності; управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі його створення; управління об'єктом інтелек-туальної власності на етапі набуття прав; управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі використання прав; управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі захис-ту прав; управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі утилізації.







43. Закон України “Про власність” від 07.02.1991р. 44. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993р.

166

45. Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” від 24.04.1993р. 46. Конституція України від 28.06.1996р 47. Державний департамент інтелектуальної власності. Річний звіт. 2000 рік. - К., 2001. -








рі, 1997.- 544с.

ВИЩА ОСВІТА УКРАЇНИ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС 5 курс; 10 семестр; 36 год.; 4 год. на тижд.; 1 кредит Форма контролю: залік Мета курсу «Вища освіта та Болонський процес» полягає в тому, щоб ознайомити


У результаті вивчення дисципліни студент повинен 220 знати: - поняття «вища освіта», загальні засади формування і функціонування системи вищої

освіти та її інститути; - хронологію та зміст подій з налагодження співробітництва України і ЄС; - зміст основних документів Болонського процесу, - механізми адаптації законодавства України до законодавства ЄС; забезпечення участі



освіти; - характерні особливості ЕСТS, базові елементи системи; - загальні умови користування ЕСТS, зобов'язання з боку навчального закладу; - структуру кредитів ЕСТS, їх призначення, зв'язок з академічним навантаженням сту-

дента; - особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS; - зміст і призначення шкали оцінювання ЕСТS. - принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів

(ЕСТS) у вищу освіту України;

167

- заходи щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації.

уміти: - аналізувати євроінтеграційні процеси України як чинник соціально-економічного










завдання вищої освіти у розвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії. Вища освіта України. Доступ громадян до освіти. Заклади освіти. Ступеневість освіти. Кваліфікації. Організація навчання, академічний рік і екзамени. Методи і засоби навчання. Навчання студентів-іноземців. Порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи.







168













вчальних досягнень студента. Сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS. НЕ 2.2. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезараху-

вання кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України Стратегічні завдання розвитку освіти України. Узгодження і поєднання національних

компонентів вищої освіти різних країн із вимогами Болонського процесу щодо створення Зони європейської вищої освіти.



Основні завдання для створення умов щодо запровадження кредитно-модульної сис-теми організації навчального процесу у навчальних закладах III - IV рівнів акредитації (розроблення структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеці-альностями; запровадження модульної системи організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів; організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів; введення гранич-

169

ного терміну навчання за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування; створення нового покоління галузевих стандартів вищої освіти; розроблен-ня індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу; зарахування на навчання до вищого навчального закладу тільки за напрямами підготовки; вдосконалення наявного та ство-рення нового навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпе-чення навчання в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу; формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфіка-ційної складових підготовки; введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання).






Форми організації навчання в умовах КМСОНП. Організаційно-методичне забезпе-чення КМСОНП. Контроль успішності студента та шкала оцінювання навчальних досяг-нень студента. Державна атестація студентів. Нормування навчального навантаження сту-дента і викладача.









170









Основні положення

асистентської практики по підготовці фахівця ОКР «Магістр»

8.070102 Фізика твердого тіла

Метою педагогічної практики є практичне ознайомлення студентів зі специфіч-ними особливостями педагогічної діяльності викладача ВНЗ І-IV рівнів акредитації, отри-мання навиків самостійної педагогічної роботи у вищому навчальному закладі.

У результаті виконання програми педагогічної (асистентської) практики студент має набути таких компетенцій: Знання:

– основні форми організації навчального процесу у вищій школі; – освітні та інформаційні технології сучасних засобів навчання та використання їх у

навчальному процесі; – класифікації (виокремлення) видів лекцій за дидактичними завданнями та спосо-

бом викладу навчального матеріалу – основні критерії оцінювання лекційних практичних та лабораторних занять; – основні принципи і напрямки виховного процесу.

Вміння: – підвищувати професійний рівень і кваліфікацію; – забезпечувати високий науково-теоретичний і методичний рівень викладання дис-

ципліни у повному обсязі освітньої програми відповідної спеціальності; – практично готувати тексти лекцій, виокремлюючи їх за дидактичними завданнями

та способом викладання, тісно пов’язувати їх з іншими формами організації навча-льно-виховної роботи;

– активізувати навчальну та професійну діяльність студента, створювати проблемні ситуації, умови для розвитку пізнавальних процесів студентів;

– встановлювати психолого-педагогічний контакт з аудиторією; – вести організаційно-виховну роботу в студентському колективі; – моделювати та проводити експерименти, планувати індивідуальну роботу зі студе-

нтами з метою стимулювання їх до науково-дослідницької діяльності; – формувати стійкий інтерес до професійної діяльності і науки.

Педагогічна (асистентська) практика здійснюється за трьома змістовими модулями:

171


«ПІДГОТОВКА МАГІСТРАНТА ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКЛАДАННЯ БАЗОВИХ, ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНИХ ДИСЦИПЛІН І СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ (ВИКЛАДАЦЬКИЙ)»

НЕ 1.1. Ознайомлення з організацією навчально-методичної, виховної, науково-дослідної роботи студентів у вищому навчальному закладі. Відвідування лекцій і практичних (лабораторних) занять провідних викладачів з дисцип-лін спеціальностей; кожен студент відвідує не менше 3 лекцій та 2 практичних або лабо-раторних занять. Ознайомлення з робочими планами дисциплін спеціальностей та мето-дикою планування обсягу матеріалу лекції, взаємозв'язку змісту лекції зі спеціальністю студентів, для яких вона читається. Вивчення критеріїв оцінки вузівської лекції. Ознайом-лення з концептуальними підходами до системи оцінювання знань студентів в умова КМСОНП. НЕ 1.2. Підготовка та викладання базових професійно-орієнтованих дисциплін. Підготовка текстів пробних лекцій (не менше 2 лекцій) та розгорнутих планів (конспектів) лабораторних (практичних) занять (не менше 3 занять). Проведення пробних лекцій і ла-бораторних занять. підготовка і проведення 2 залікових занять (1 лекція, 1 лабораторне (практичне) заняття). Підготовка звіту про виконання завдань практики

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2 «ОРГАНІЗАЦІЯ ВИХОВНОЇ РОБОТИ В АКАДЕМІЧНИХ ГРУПАХ»

Організація виховної роботи магістранта як вихователя студентської молоді спря-мована на формування всебічно розвиненої особистості, її індивідуальних і професійно значущих якостей. Досягти цього можливо завдяки досконало вибудуваному змісту на-вчальних предметів, що сприяє формуванню світогляду і загальної культури студентів, а також завдяки політичним, моральним, естетичним і етичним якостям викладача. Виховну діяльність магістрант здійснює передусім у процесі навчання, використовуючи потенційні можливості навчальних дисциплін. Виховна спрямованість лекції полягає у здійсненні комплексного підходу до змісту і методики викладання, єдності національно-патріотичного і морального виховання, висвітлення досягнень і пріоритету українських учених (української науки) та їх взаємозв’язків із вченими зарубіжних країн. Важливу роль у виховному процесі відіграє спілкування зі студентами у поза-лекційний час. Важ-ливо, щоб магістрант-викладач усвідомив важливість свого виховного впливу на майбут-ніх фахівців і реалізував цю функцію не лише через співбесіди, кураторську роботу, кері-вника гуртків, роботу в гуртожитках, проведення вечорів, екскурсій тощо, а й на власному прикладі. Усі розглянуті функції виявляються в єдності, хоча у різних вихователів може одна превалювати над іншими: у деяких переважає педагогічна спрямованість, в інших – дослідницька, у третіх – однаково виражена педагогічна і дослідницька. Будь-який вихов-ний захід повинен мати належне морально-естетичне спрямування, враховувати індивіду-альні особливості суб’єктів виховного процесу і спиратися на кращі надбання національ-ної та світової практики.

Виховний процес повинен забезпечувати найширші можливості для розвитку твор-чих задатків студентів, зберігати і зміцнювати їх моральне та фізичне здоров’я, формувати високоінтелектуальні особистості, для яких громадянські інтереси є пріоритетними.


«НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА МАГІСТРАНТА-ВИКЛАДАЧА В УМОВАХ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

НЕ 3.1. Проведення самостійних досліджень з теми магістерської роботи. Продовження збору і опрацювання матеріалів згідно плану наукової роботи магістранта. Освоєння методик та проведення теоретичних і експериментальних досліджень. Аналіз та

172

узагальнення результатів наукових досліджень, підготовка тез на наукові конференції та публікації матеріалів у фахових періодичних виданнях. НЕ 3.2. Організація науково-дослідницької роботи магістранта зі студентами. Консультування студентів молодших курсів стосовно пошуку матеріалу згідно їхніх тем наукових та курсових робіт, надання допомоги в освоєнні методик і проведення спільних експериментальних досліджень, їх аналізу, підготовка рецензій і відзивів як науковця на наукові (курсові) роботи студентів молодших курсів.

Підсумки педагогічної практики та критерії оцінювання здобутків магістранта

Вимоги щодо звіту студентів. Під час проходження педагогічної практики студенти ве-дуть щоденник, а в кінці складають і подають керівникові практики письмовий звіт про практику, в якому відображають виконану в процесі практики роботу: кількість відвіданих занять викладачів та кількість проведених пробних і залікових занять. До звіту додаються тексти залікових занять і рецензії викладачів, які читають відповідні дисципліни. Звіт оформляється за вимогами, встановленими кафедрою і погодженими з навчальним відді-лом університету, з обов’язковим врахуванням єдиного стандарту конструкторської доку-ментації (ЄСКД). Підсумки практики. Підсумки практики проводяться шляхом захисту звітів на комісії кафедри або виступу студента на методичному семінарі (конференції) кафедри. За наслід-ками звіту з урахуванням відповідей студента під час його захисту, аналізу залікових за-нять, комісія виставляє диференційовану оцінку, яка заноситься в екзаменаційну відомість і записується в залікову книжку студента та в кафедральний журнал обліку успішності студентів.

Звіти студентів та конспекти лекційних, практичних та лабораторних занять на ка-федрі не зберігаються. а повертаються студентам. На кафедрі зберігаються щоденники практики.

Критерії оцінок. Оцінка „відмінно” виставляється:

а) коли обидва залікові заняття оцінені відмінними оцінками і на всі запитання студен-том дані змістовні вичерпні відповіді;

б) коли обидва залікові заняття оцінені відмінними оцінками і на більшість (не менше 75%) запитань студентом дані змістовні вичерпні відповіді. Оцінка „добре” виставляється:

а) коли залікові заняття оцінені оцінками „добре” і на всі запитання студентом дані ви-черпні відповіді;

б) коли залікові заняття оцінені оцінками „відмінно” і „добре” і на більшість поставле-них запитань (не менше 75%) студентом дані вичерпні відповіді; Оцінка „задовільно” виставляється:

а) коли обидва залікові заняття оцінені оцінками „задовільно” і на всі запитання студе-нтом дані правильні відповіді;

б) коли одне із залікових занять оцінено оцінкою „задовільно”, а інше - оцінкою „доб-ре” (або „відмінно”) і правильні відповіді студентом дані на не менше ніж 50% запи-тань. Оцінка „незадовільно” виставляється:

а) коли обидва залікові заняття оцінені оцінками „незадовільно”; б) коли залікові заняття оцінені оцінками „задовільно”, але відповіді студента неповні і

містять грубі помилки, що свідчить про невиконання студентом завдань практики.

173

Documents

European Credit Transfer System ECTS - Інформаційний · PDF fileРозвер Юрій Юрійович асистент ... Воробець Максим Олегович