Науково виробничий журнал · 2018-05-02 · Науково-виробничий журнал виходить шість разів на рік Голова

Науково-виробничий журнал виходить шість разів на рікГолова редакційної ради: А. О. Монаєнко,доктор юридичних наук, професор,Заслужений юрист УкраїниГоловний редактор:В. М. Порохня, доктор економічних наук,професор, академік АЕН УкраїниРедакційна колегія:О. І. Амоша, доктор економічних наук, професор,заслужений діяч науки і техніки України, академік НАН УкраїниВ. М. Бородюк, доктор економічних наук, професор,член-кореспондент НАН УкраїниЮ. Г. Лисенко, доктор економічних наук, професор,член-кореспондент НАН УкраїниБ. М. Андрушків, доктор економічних наук, професор,заслужений діяч науки і техніки УкраїниВ. Г. Бодров, доктор економічних наук, професор,заслужений діяч науки і техніки УкраїниЮ. Є. Петруня, доктор економічних наук, професор,заслужений діяч науки і техніки УкраїниВ. В. Вітлінський, доктор економічних наук, професорЛ. С. Головкова, доктор економічних наук, професорВ. М. Даніч, доктор економічних наук, професорФ. В. Зінов’єв, доктор економічних наук, професорМ. М. Іванов, доктор економічних наук, професор,академік АЕН УкраїниТ. С. Клебанова, доктор економічних наук, професорВ. Л. Корінєв, доктор економічних наук, професор,академік АЕН УкраїниР. М. Лепа, доктор економічних наук, професорВ. І. Ляшенко, доктор економічних наук, професорМ. Г. Пивоваров, доктор економічних наук, професорО. В. Покатаєва, доктор економічних наук,Доктор юридичних наук, професорВ. Л. Осецький, доктор економічних наук, професорК. С. Салига, доктор економічних наук, доцентА. Г. Семенов, доктор економічних наук, професор,академік АЕН УкраїниГ. А. Семенов, доктор економічних наук, професор,академік АЕН УкраїниЛ. Н. Сергєєва, доктор економічних наук, професорА. А. Ткач, доктор економічних наук, професор,академік АЕН УкраїниА. М. Турило, доктор економічних наук, професорО. І. Черняк, доктор економічних наук, професорІноземні члени редакційної колегії:І. Зінов’єв, доктор економічних наук, професор(Республіка Литва)В. Курзєнєв, доктор технічних наук, професор(Російська Федерація)Ю. Осипов, доктор економічних наук, професор,Заслужений діяч науки Російської Федерації(Російська Федерація)С. Пелих, доктор економічних наук, професор(Республіка Білорусь)Ю. Сокол, доктор хабілітований, професор(Республіка Литва)В. Фатєєв, доктор економічних наук, професор(Республіка Білорусь)Відповідальний секретар: С. В. БельковаРедактори: І. Ю. Антоненко, А. О. БессарабТехнічні редактори: Н. А. Ананьїна, Ю. В. Волошина,О. В. ДригаДизайнер обкладинки: Я. В. Зоська

Засновник:Класичний приватний університет

Свідоцтво Державного комітету інформаційної політики,телебачення та радіомовлення України про державну

реєстрацію друкованого засобумасової інформації

Серія КВ № 14178-3149ПР від 24.04.2008 р.

Видавець:Класичний приватний університет

Свідоцтво Державного комітету телебаченнята радіомовлення України

про внесення суб’єкта видавничої справи доДержавного реєстру видавців, виготівниківі розповсюджувачів видавничої продукції

Серія ДК № 3321 від 25.11.2008 р.

Журнал ухвалено до друку вченою радоюКласичного приватного університету25 лютого 2014 р., протокол № 6

Усі права захищені. Повний або частковий передрукі переклади дозволено лише за згодою автора

і редакції. При передрукуванні посилання на журнал“ДЕРЖАВА ТА РЕГІОНИ. СЕРІЯ: ЕКОНОМІКА

ТА ПІДПРИЄМНИЦТВО” обов’язкове.Редакція не завжди поділяє думку автора

і не відповідаєза фактичні помилки, яких він припустився.

Адреса редакції:Класичний приватний університет

69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70б.Телефони/факс: (0612) 220-58-42, 63-99-73

Здано до набору 22.01.2015.Підписано до друку 28.02.2015.

Формат 60×84/8. Різографія.Тираж 300 пр.Замовлення № 24-15Ж.

Виготовлено на поліграфічній базіКласичного приватного університету

© Класичний приватний університет, 2015

Серія: Економіката підприємництво

2015 р., № 2 (83)

Журнал включено до переліку фаховихвидань згідно з наказом МОН

від 06.11.2014 р. № 1279

ISSN 1814-1161

2

ЗМІСТ

ЕКОНОМІКА В УМОВАХ СУЧАСНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

С. М. Васильченко, Д. Я. ВасилюкЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИЙ ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ СЕРЕДНЬОГО КЛАСУВ УКРАЇНІ................................................................................................................................................ 3О. М. Гуцалюк

РОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИХ РЕСУРСІВ У ФІНАНСОВОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІТЕХНОЛОГІЙ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ................. 9

ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ РЕГІОНІВ І ГАЛУЗЕВИХ КОМПЛЕКСІВ

С. О. ДавидковАНАЛІЗ СУТНОСТІ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАВДАНЬ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ .......... 13В. Л. Корінєв

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВІТЧИЗНЯНОЇ ОЩАДНОЇ СИСТЕМИТА ІНСТИТУЦІЙНОГО ПІДХОДУ ДО ЇЇ ФОРМУВАННЯ.................................................................... 19О. А. Теряник

ОБҐРУНТУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯСТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ РЕГІОНУ ................................................................ 24

ЕКОНОМІКА, УПРАВЛІННЯ ТА ОБЛІК НА ПІДПРИЄМСТВІ

Г. О. ЗакаблукЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯПЕРСОНАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА....................................................................................................... 33О. В. Коваленко

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИБУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ .......................................................................................................... 43Ю. Г. Лелі

АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ АВТОМАТИЗОВАНИХ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМНА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ............................................................................................... 49А. Ю. Шахно, В. В. Буханець, К. П. Скочко

УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ ПЕРСОНАЛУЯК ПЕРЕДУМОВА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДРИЄМСТВА.............................................................................................. 53Н. М. Шмиголь, А. А. Антонюк

СУЧАСНІ НАПРЯМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ НА ПІДПРИЄМСТВАХ СТРАХУВАННЯ .... 59

ГРОШОВО-КРЕДИТНА, ІНВЕСТИЦІЙНА ТА ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА

М. В. БолдуєвЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ УГОДТА АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ У ПРОЦЕСІ НАДАННЯ СУПУТНІХАУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ.................................................................................................................. 64А. М. Ткаченко

УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ – НАГАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ СЬОГОДЕННЯ .......................................... 70

ЕКОНОМІКА АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

І. М. СачовськийДО АНАЛІЗУ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ........................................................... 75Г. С. Тимофієва

ВИКОРИСТАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ СИСТЕМИ КООПЕРАЦІЇВ КОНТЕКСТІ НАРОЩЕННЯ ОБСЯГІВ ЕКСПОРТУ ЗЕРНОВИХАГРАРНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ РЕГІОНУ .................................................................................... 83

ДО УВАГИ АВТОРІВ ............................................................................................................................ 88

Серія: Економіка та підприємництво, 2015 р., № 2 (83)

3

ЕКОНОМІКА В УМОВАХ СУЧАСНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

УДК 316.344:[339.9:061.1](477)

С. М. Васильченкокандидат економічних наук, доцент

Д. Я. Василюкаспірант

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИЙ ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУСЕРЕДНЬОГО КЛАСУ В УКРАЇНІРозглянуто можливі соціально-економічні наслідки підписання Угоди про створення зони

вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом. Проаналізовано й оцінено вплив під-писання Угоди на формування та розвиток середнього класу в Україні в розрізі двох йогострат: для малого й середнього бізнесу та для високоосвічених і висококваліфікованих най-маних працівників.

Ключові слова: середній клас, Угода про асоціацію, Європейський Союз, соціально-економіч-ні наслідки, міграція.

І. ВступСучасний стан національної економіки, по-

літичні й суспільні процеси в Україні визнача-льною мірою є наслідком історичної необхід-ності остаточного вибору подальшого шляхурозвитку держави – як суто економічного, так ісуспільно-політичного. Значущість цього ви-бору яскраво продемонстрував той факт, щосаме відмова від підписання Угоди про асоці-ацію між Україною та Європейським Союзом(ЄС) (далі – Угоди) спричинила, як виявилося,своєрідний “ефект доміно”, який за дуже коро-ткий проміжок часу кардинально змінив і змі-нює хід економічних, соціальних, політичнихта інших процесів в Україні. Поставши передновими геополітичними, економічними та со-ціальними викликами, Українській державіслід ґрунтовно оцінювати наслідки можливихінтеграційних кроків, у тому числі в контекстіймовірних трансформацій стратиграфічнихпорядків в українському суспільстві, зокрема,у формуванні та розвитку середнього класу.∗

Наукові проблеми формування та розви-тку середнього класу в українському суспі-льстві перебувають у фокусі наукових до-сліджень багатьох економістів та соціологів:В. Бакірова, І. Бондар, М. Кіма, Н. Коваліско,С. Макеєва, Р. Савчинського.

Питання євроінтеграції України до ЄС ви-вчали Ю. Бондаренко, Н. Волченко, О. Гри-гор, Ю. Журавльова, Т. Зінчук, С. Кваша,І. Куліш, Я. Малик, О. Малиновська, Л. Михай-лова, Р. Сторожук, О. Сушко, Е. Топалова,О. Чумакова та ін.

© Васильченко С. М., Василюк Д. Я., 2015

ІІ. Постановка завданняМета статті – проаналізувати й оцінити

ймовірні соціально-економічні наслідки під-писання Угоди про зону вільної торгівлі зЄвропейським Союзом для формування тарозвитку середнього класу в сучасномуукраїнському суспільстві.

ІІІ. РезультатиНепроста політична й важка економічна

ситуація суттєво ускладнюють наукові оцін-ки та перспективні прогнози розвитку еко-номічних і пов’язаних з ними суспільнихпроцесів. Проте в умовах кризи доцільністьнаукових пошуків, навпаки, зростає.

Аналізуючи наслідки підписання Угоди, слідрозмежовувати: вплив дії власне цієї Угоди(зміна економічних і політичних умов життєдія-льності) і вплив віддаленої, але ймовірної усвідомості багатьох, перспективи членстваУкраїни в Європейському Союзі. Часто у своїханалізах та прогнозах фахівці заходять надтодалеко, проте про членство на сьогодні нейдеться, тому зосередимося на тому, що конк-ретно дає ця Угода для формування та розвит-ку середнього класу як у державі загалом, так ів Карпатському регіоні зокрема.

Метою створення зони вільної торгівліміж Україною та ЄС є формування спільногоекономічного простору шляхом поступовоїекономічної інтеграції до спільного європей-ського ринку через поетапну реалізацію чо-тирьох свобод – вільного руху товарів, по-слуг, капіталу та робочої сили.

Вплив на формування та розвиток серед-нього класу є значною мірою опосередкований.Виокремимо ті очікувані наслідки, що можутьпостати за умов дотримання вимог Угоди.

ISSN 1814-1161. Держава та регіони

4

Середній клас нами розуміється як суку-пність різних страт, шарів та прошарків, щомають достатній рівень доходів, відповіднікваліфікаційно-освітній рівень, професійнийстатус, спосіб життя й самооцінку, і обійма-ють проміжні позиції між вищими й нижчимистратами соціальної стратифікації суспільс-тва. Враховуючи таку різнорідність серед-нього класу, для спрощення оцінюванняумовно згрупуємо його представників відпо-відно до способу отримання ними основногодоходу у два основні прошарки: підприємці(власники, так званий “старий середній клас”)і прошарок найманих працівників – високо-освічених та висококваліфікованих спеціалі-стів (фахівці, менеджери, управлінці, такзваний “новий середній клас”).

Аналізуючи текст самої Угоди [3], наявнінапрацювання [1; 4], виступи представниківвлади та думки експертів [2], окреслимо го-ловні потенційні наслідки набуття її чинностідля формування та розвитку середньогокласу для обох виділених прошарків.

1. Наслідки для малого та середнього бі-знесу (власники середнього за обсягом ін-дивідуального та акціонерного капіталу, ро-ботодавці, окремі фермери).

Головним чинником трансформації єймовірна зміна “правил гри” у бізнес-середовищі країни. Значною мірою це зале-жить від здатності й готовності сучаснихукраїнських підприємців вести свою діяль-ність суворо у правовому полі. Крім того,однією з центральних проблем тут є здат-ність України виконати взяті на себе зо-бов’язання, іншими словами – інституційнаспроможність державних органів України.Потрібні, передусім, інституційні реформи,які б створили прозорі умови для бізнесу,сприяли передбачливості та прогнозованос-ті його ведення, переважно, із зарубіжнимипартнерами. Водночас це вимагає компете-нтності українських підприємців у веденнібізнесу. Отже, отримання вигоди від транс-націоналізації власної господарської діяль-ності можливе за умов дотримання станда-ртів та “правил гри” ЄС.

За таких умов підприємець повинен пе-редбачити наслідки й прийняти рішеннястосовно подальшої діяльності – закриттянеконкурентоспроможних підприємств, пе-рехід на інше виробництво (послугу), сліду-вання тенденціям тощо.

Для українських підприємців найсуттєві-шим буде зниження тарифних обмежень збоку ЄС у таких галузях, як: легка промис-ловість, хімічна промисловість, машинобу-дування, харчова промисловість, що сприя-тиме покращенню доступу українських ви-робників на відповідні ринки. Уведення та-рифних квот, які дозволять нульовий екс-порт в ЄС у межах квоти, створює можливо-сті українському бізнесу для завоювання

ринку. Проте на сьогодні слід говорити проте, що далеко не всі підприємці, зокрема ті,що можуть бути зараховані до середньогокласу, зможуть швидко адаптуватися до но-вих вимог і зорієнтувати свій бізнес на зов-нішні ринки. За даними консалтингових ком-паній ЄС, найпозитивніший вплив імплемен-тації Угоди можуть відчути українська легкапромисловість, машинобудування й деякіпідгалузі сільського господарства [2].

Крім того, зниження українських ввізнихмит створює можливості для зниження вну-трішніх цін. За оцінками Інституту економіч-них досліджень та політичних консультацій(ІЕДПК) на основі прикладної моделі зага-льної рівноваги для України, лібералізаціяввізних мит між Україною та ЄС зумовитьзростання сукупного добробуту домогоспо-дарств на 1,3% у середньостроковій перспе-ктиві й на 4,6% у довгостроковій перспективіза інших рівних умов [1, с. 18]. Щоправда, всучасних умовах економічної дестабілізаціїмає місце загальне падіння добробуту гро-мадян, що, безумовно, завдало болючогоудару зокрема і представникам середньогокласу, опустивши їх на нижчі щаблі стратиг-рафічної шкали суспільства за рівнем мате-ріального становища.

У середньо- та довгостроковій перспек-тивах можуть виграти ті підприємці, хтойтиме в ногу з часом, адже формування спі-льного ринку з ЄС відкриває доступ до но-вих технологій і продуктів у різних сферах:фінанси, транспорт (зокрема, полегшенняпроцедури перетину кордону), пошта тазв’язок, розширення вибору в електроннійторгівлі, сфері інформаційних і комунікацій-них технологій (ІКТ), можливість здійсненняелектронних грошових операцій за кордон,відкриття рахунків в іноземних банках, здій-снення інвестицій за кордон. Усі ці чинникипозитивно впливатимуть на ведення бізнесуукраїнськими підприємцями як в Україні, так іза кордоном. Однак для цього варто запрова-джувати інтенсивні курси іноземних мов істворення відповідних консалтингових центрівдля надання відповідних послуг представни-кам малого та середнього бізнесу.

Можливостям залучення іноземних інве-стицій можуть сприяти покращений інвести-ційний клімат і більші гарантії від держави.Зокрема, поліпшення одного із компонентівінвестиційного клімату (процедури реєстра-ції підприємств) сприятиме зростанню кіль-кості інвестицій, створенню більшої кількостікомпаній, збільшенню попиту на робочу си-лу, і як наслідок – зростання рівня зайнятос-ті та рівня доходів домогосподарств (у ви-гляді заробітної плати й доходів приватнихпідприємців – фізичних осіб).

Імплементація європейських стандартівполітики в галузі підприємництва дасть змо-гу створити адекватні умови для розвитку


5

малого й середнього підприємництва та ін-новаційних компаній, що нині стримуєтьсявеличезною кількістю адміністративних ба-р’єрів, та створити середовище для зрос-тання зайнятості та доходів населення.

Зростання конкуренції серед українськихта іноземних постачальників послуг має по-зитивно позначитися на рівні якості та цініобслуговування кінцевих споживачів – фізи-чних осіб таких послуг. Водночас, зростанняконкуренції може стримувати створення но-вих компаній у сфері послуг та, відповідно,бути бар’єром для створення більшої кіль-кості робочих місць [1, с. 47].

Для підприємців Карпатського регіонуспрощені умови перетину кордону та ніве-лювання митних бар’єрів сприятимуть роз-виткові як прикордонної торгівлі, так і зага-лом інтенсифікації торговельної сфери уприкордонних регіонах.

Зауважимо, що вищезазначені потенційніпозитивні наслідки можуть мати місце заумови подолання корупції в органах владита прозорі умови в бізнес-середовищі країнита її регіонів. Значну роль має відіграватигромадянське суспільство – саме контрольсуспільних громад за діями органів влади тазагалом активна участь у політичному йекономічному житті свого регіону є необхід-ною умовою досягнення цілей позитивнихзмін і добробуту в суспільстві.

2. Наслідки для високоосвічених і висо-кокваліфікованих найманих працівників (фа-хівці, менеджери тощо, так званий “новийсередній клас”).

З точки зору цієї категорії представниківсереднього класу, позитивні ефекти, насам-перед, матимуть значення для самозайня-тих працівників, для яких має спроститисярежим перебування та діяльності щодо на-дання послуг на території країн-членів ЄС.Також встановлення чіткіших процедур вну-трішньо-корпоративного руху персоналу натериторії ЄС та України має створити спри-ятливіші умови для зростання професійноїкваліфікації та навичок українських найманихпрацівників. Іншими словами, велика часткависококваліфікованих спеціалістів матимезмогу реалізувати свої здібності за кордоном,отримуючи значно більшу винагороду, ніж вУкраїні. Проте, з іншого боку, взаємне від-криття ринків створить більшу конкуренціюдля самозайнятих осіб, що є резидентамиУкраїни, на внутрішньому ринку послуг.

Деклароване в Угоді налагодження вза-ємного визнання кваліфікаційних рівнівта/або професійного досвіду в певних сек-торах послуг має значно полегшити транс-кордонний рух фахівців (включаючи пере-міщення всередині корпорацій), полегшитинадання послуг на території країн-членівЄС, сприяти зростанню професійної квалі-фікації та досвіду, і як результат – підви-

щення конкурентоспроможності українськихфахівців та рівня їхніх доходів. Водночас,спрощення регуляторних бар’єрів має зро-бити українські ринки послуг відкритішимидля доступу фахівців з ЄС та призвести довідповідного зростання конкуренції на окре-мих ринках послуг. Проте завдяки цим про-цесам поступово формуються спільні ринкипрофесійних послуг, на якому українськіфахівці зможуть реалізувати свій потенціалу різних країнах.

Загалом вартість послуг значною міроюмає орієнтуватися на споживчі можливості, аїхня якість матиме тенденцію до підвищення.

Посилення захисту прав інтелектуальноївласності може стимулювати інноваційну ак-тивність частини населення, а також можевплинути на ринок праці. Крім того, споживачіматимуть більше гарантій щодо користуваннясправжніми товарами, а не підробками.

Окремої уваги заслуговує аналіз потен-ційних наслідків імплементації Угоди в нау-ковій сфері. З одного боку, модернізація на-ціональної системи наукових досліджень наоснові стандартів ЄС дасть змогу покращи-ти якість підготовки науковців і спеціалістівта розширення можливостей для реалізаціїпроектів спільної співпраці з європейськимикраїнами, що дасть змогу підвищити рівенькваліфікації, знань і досвіду українських нау-ковців. З іншого – збільшення уваги системинауки до питань охорони здоров’я, змінуклімату та безпечності навколишнього се-редовища (на сьогодні в ЄС) дасть змогузбільшити кількість прикладних науковихдосліджень у цих сферах та підвищити за-гальний рівень безпеки навколишнього се-редовища для населення в довгостроковійперспективі [1, с. 108].

Співпраця вітчизняної науки з науковимиустановами дає можливість суттєво поліп-шити економічне становище українськихнауковців. Інтенсифікація їхньої участі в на-укових та практичних проектах ЄС, здобуттягрантів та інші форми співпраці сприятимутьпоступовому позбавленню залежності вітчи-зняної від бюджетного фінансування та пе-реходу до нових форм функціонування нау-кових закладів та загалом ролі науки в еко-номічному житті країни та регіону.

Важливими положеннями Угоди є спів-праця в екологічній сфері. Зокрема, прогно-зується зростання зайнятості, пов’язане зімовірним видобутком вуглеводнів, зокрема,сланцевого газу, забезпеченням розроб-лення та дотримання вищих екологічнихстандартів, розвиток сучасних екологічночистих виробничих технологій і очисних сис-тем. Необхідність дотримання екологічнихнорм і стандартів ЄС стимулюватиме розви-ток екологічного моніторингу, створення (чимодернізацію існуючих) та належне функці-онування відповідних структур. Співпраця у


6

цій галузі супроводжуватиметься відповід-ною фінансовою підтримкою ЄС, що сприя-тиме зайнятості та зростанню рівня доходів.

Важливою є також співпраця з ЄС у кос-мічній галузі, що посилюватиме її пріорите-тність і забезпечуватиме високі рівні зайня-тості та доходів.

Окремі переваги можуть отримати пред-ставники творчих професій – кращу мобіль-ність у межах ЄС, а також вигоди від розви-тку культурного розмаїття і збереженнякультурної та історичної спадщини. Розви-ток культури й мистецтва, музейної справи,“зелений” туризм, створення умов для акти-вного відпочинку та проведення дозвілля –ці та інші сфери повинні стати одними зпріоритетних напрямів економічної політики.В цьому аспекті важливу роль повинні віді-гравати регіональні й місцеві органи влади.

Суттєвий поштовх до зростання доходівпредставників середнього класу може датинаближення до європейських соціальнихстандартів. Прийняття статистичних станда-ртів ЄС може покращити якість надання пев-них бюджетних соціальних програм, які ґрун-туються на вихідних статистичних даних, на-приклад даних про споживчий кошик (струк-тура якого не оновлювалася багато років і невідповідає стандартам ЄС), від якого зале-жать рівні заробітних плат різних категорійнаселення. Відповідно, головною умовою єзакріплене законодавством значне зростаннярівня мінімальної заробітної плати.

Крім можливостей працевлаштування,вільного переміщення для навчання, про-живання, працевлаштування згідно з особи-стісними потребами, для представників се-реднього класу важливим є трансформаціяпрактик споживання. Зростання можливос-тей виборів товарів і послуг передбачає по-ліпшення якості життя населення, що є умо-вою розвитку середнього класу. Щоправда,в сучасних економічних умовах такий крите-рій не є визначальним.

Встановлення додаткового ввізного митана легкові автомобілі передбачає зменшенняможливостей для споживачів, оскільки вонине зможуть скористатися перевагами лібе-ралізації торгівлі – більшим вибором і ниж-чими цінами. Крім автомобілів, зростання цінвідбудеться: у житлово-комунальній сфері –на природний газ, електроенергію та тепловуенергію (держава вживатиме відповідних за-ходів соціального захисту шляхом субсиду-вання); на продукцію, захищену правом інте-лектуальної власності (проте це буде якіснийавторський продукт); екологічно безпечні то-вари внаслідок поліпшення захисту правспоживачів (однак це будуть безпечні висо-коякісні продукти); вживаний одяг.

Поряд із цим, населення матиме можли-вість отримувати якісніші послуги у галузібазової та вищої освіти, у сфері молодіжної

політики, що позитивно впливатиме на по-дальшу конкурентоспроможність молоді наринку праці й загальне поліпшення якостіжиття. Загалом, молодь, сформована в ін-ших економічних умовах, володіючи необ-хідними знаннями для діяльності в цих умо-вах у межах Угоди, повинна виступати гене-ратором економічних зрушень, виразникомнової економічної політики держави та мо-тиватором економічних трансформацій нарегіональному та місцевому рівнях.

Окрему увагу заслуговує аналіз наслідківзближення з ЄС у міграційній сфері. З оглядуна багатоманітність міграційних процесів та їхнаростаючий характер відзначимо головнінаслідки, що мають місце зараз у різних сфе-рах суспільного життя країни та її регіонів:

1) кваліфікаційно-інтелектуальна сфера:за сучасних умов істотними негативнимитенденціями є відтік знань, умінь і досвіду,“вимивання” суспільного інтелекту;

2) демографічна сфера:– кількісні та якісні демографічні зміни:

оскільки левова частка мігрантів репро-дуктивного віку, відбувається деформа-ція віково-статевої структури населеннякраїни, а саме зростання частки насе-лення передпенсійного й пенсійного віку;

– трансформація демографічної поведін-ки: поширення норм, прийнятих у новійкраїні проживання, – старший вік вступув шлюб і менша кількість дітей;

3) соціокультурна сфера: пов’язані з міг-рацією процеси суспільних і культурних змінвпливають на підприємництво, норми пове-дінки в суспільстві й характер політичнихтрансформацій;

4) етнонаціональна сфера: денаціоналі-зація емігрантів – втрата ними національної,культурної, релігійної ідентичності; крім цьо-го, виїзд корінного населення та імміграція вперспективі може призвести до зміни націо-нального складу населення країни та викли-кає певні культурні й соціальні ризики.

Загалом, оцінюючи можливі наслідкиспрощення, а в перспективі скасування ві-зового режиму з країнами ЄС, зауважимо,що для запобігання та пом’якшення негати-вних наслідків міграцій головні зусиллядержавної та регіональної міграційної полі-тики слід спрямувати на переведення еміг-раційних процесів у статус циркулюючої міг-рації. Саме такий вид міграції може не тіль-ки зменшити негативні наслідки виїзду ква-ліфікованих фахівців, а й дати позитивнийефект для економіки регіону походженнямігранта за рахунок привнесення набутогоза кордоном досвіду, умінь і навичок. У Кар-патському регіоні альтернативою еміграціївиступає транскордонна маятникова трудо-ва міграція, яка вже тривалий час є вагомимджерелом доходів значної частки населенняприкордонних регіонів України.


7

Положення про Зону вільної торгівлі зЄС, зокрема, передбачають наповненийконкретним змістом пріоритетний зв’язокміж нашою країною та державами, на якіприпадає максимум міграційних потоків зУкраїни. Враховуючи факт інтенсивної міг-рації (як короткочасної, циркуляційної, так ідовготривалої), конкретизація положенняпро Зону вільної торгівлі виступає особливоактуальною стосовно Польщі, Італії, Чехії,Іспанії, Німеччини, Угорщини та Португалії,на які припадає більше половини міграцій зУкраїни. Мова йде не тільки про низькоква-ліфіковану робочу силу – в зарубіжних краї-нах зростає попит на високоосвічених украї-нських фахівців зі спеціальностей, що визна-чають техніко-технологічний та інформацій-ний прогрес у наш час, або визначатимутьйого в найближчій перспективі. Саме ця кате-горія мігрантів, обсяги якої, очевидно, зрос-тали б і навіть без підписання зазначеноїУгоди, може й повинна принести відповіднідивіденди не лише для країн-реципієнтів, а йдля країни їхнього походження.

Однак для отримання позитивних ефек-тів від міграційних процесів Україна повиннавиконати низку обов’язкових вимог, спрямо-ваних на підвищення в короткотривалі тер-міни ефективності українського виробницт-ва, істотного поліпшення якості основнихвидів продукції, забезпечення прийнятногорівня її конкурентоспроможності на відкри-тих ринках праці, товарів та послуг, про щойшлося вище. При виконанні цих умов україні можуть продуктивно збалансуватисяобсяги еміграції та імміграції, пом’якшитьсяпроблема відтоку носіїв інтелектуальногопотенціалу, стане реальністю вірогідністьповернення вітчизняних фахівців з ІТ-, біо-,енерготехнологій, технологій зв’язку та ін-ших напрямів, що визначатимуть у найбли-жчій перспективі вектори сталого розвиткуекономіки. Рееміграція представників най-вищого рівня кваліфікації сприятиме ство-ренню нових робочих місць, причому з пер-спективою на майбутнє, а отже, сприятиместабілізації рівня зайнятості на місцях, щодасть змогу розвиватися середньому класув Україні та, зокрема, в її регіонах.

ІV. ВисновкиУ ході реалізації положень підписаної

Угоди про ЗВТ з ЄС головні зусилля слідспрямовувати не стільки на процес євроін-теграції України, як на модернізацію самоїдержави, її економічних, соціальних і полі-тичних інститутів.

Загальною тенденцією імплементації Уго-ди в контексті впливу на формування та роз-виток середнього класу є поступове пере-ведення значних прошарків “периферії” се-реднього класу в його “ядро”. Передусім цеможе бути здійснено завдяки зростанню до-ходів представників середнього класу – як

підприємців, так і висококваліфікованих на-йманих працівників. Процес євроінтеграціїможе виступити каталізатором розвитку сере-днього класу, особливо тих його представни-ків, які не мають змогу повною мірою реалізу-вати себе в сучасній економіці України. Протетрансформація у стратифікаційних порядкахукраїнського суспільства через поступову імп-лементацію змістовних положень Угоди від-буватиметься, очевидно, достатньо повільни-ми темпами. Ця зміна ускладнюється сучас-ною економічною кризою, що зумовила низ-хідний вектор переміщення у стратиграфічнихпорядках суспільства потенційних представ-ників середнього класу за рівнем добробуту.

Очікуваними наслідками для підприємцівяк представників середнього класу є: по-кращення доступу українських виробниківна відповідні ринки, що стане можливим за-вдяки зниженню тарифних обмежень з бокуЄС (зокрема, у легкій та хімічній промисло-вості, машинобудуванні, харчовій промис-ловості); відкритий доступ до нових техно-логій та продуктів у різних сферах: фінанси,транспорт (зокрема, полегшення процедуриперетину кордону), пошта та зв’язок, розши-рення вибору в електронній торгівлі, сферіінформаційних та комунікаційних технологій(ІКТ), можливість здійснення електронних гро-шових операцій за кордон, відкриття рахунківв іноземних банках, здійснення інвестицій закордон; поліпшення інвестиційного клімату,що створить адекватні умови для розвиткумалого та середнього підприємництва.

Основними наслідками для другого про-шарку середнього класу можуть бути: пере-ваги для самозайнятих працівників – можли-вість надання послуг у країнах ЄС; гарантіїдотримання високих стандартів праці; запро-вадження статистичних стандартів ЄС, зок-рема, перегляд споживчого кошика та рівнямінімальної заробітної плати; зростаннякваліфікації та навичок вітчизняних праців-ників (внаслідок посилення руху персоналуна території ЄС та України); взаємне ви-знання кваліфікаційних рівнів та/або профе-сійного досвіду в певних секторах послуг;посилення захисту прав інтелектуальноївласності; запровадження стандартів ЄСдасть змогу поліпшити якість підготовки на-уковців і спеціалістів, що сприятиме реалі-зації проектів спільних досліджень, зростан-ню кількості прикладних досліджень.

Загалом, оцінюючи можливі наслідки спро-щення, а в перспективі скасування візовогорежиму з країнами ЄС, зауважимо, що для за-побігання та пом’якшення негативних наслідківміграцій зусилля державної та регіональноїміграційної політики слід спрямувати на пере-ведення еміграційних процесів у статус цир-кулюючої міграції. Саме такий вид міграціїможе не тільки зменшити негативні наслідкивиїзду кваліфікованих фахівців, а й дати


8

позитивний ефект для економіки регіону по-ходження мігранта за рахунок привнесеннянабутого за кордоном досвіду, умінь і навичок.

Список використаної літератури1. Економічна складова Угоди про Асоціа-

цію між Україною та ЄС: наслідки для бі-знесу, населення та державного управ-ління (Попередня версія для обговорен-ня на публічних дебатах 2–4 липня2013 року) / за ред. І. Бураковського таВ. Мовчан // Інститут економічних дослі-джень та політичних консультацій. – Київ,2013. – 141 с.

2. Меленчук А. Угода про асоціацію: чогочекати українцям? [Електронний ресурс] /Анна Меленчук // Віче. – 2012. – квітень.– № 8. – Режим доступу: http://www.vic-he.info/journal/3077.

3. Угода про асоціацію між Україною та ЄС[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/documents/association_agreement/guide.pdf.

4. Угода про асоціацію Україна-ЄС: дорого-вказ реформ / О. Сушко, О. Зелінськата ін. ; ред. О. Сушко. – ПредставництвоФонду Конрада Аденауера в Україні,2012. – 55 с.

Стаття надійшла до редакції 08.01.2015.

Васильченко С. Н., Василюк Д. Я. Евроинтеграционный фактор формирования и раз-вития среднего класса в Украине

Рассмотрены возможные социально-экономические последствия подписания Соглашенияо создании зоны свободной торговли между Украиной и Европейским Союзом. Проанализиро-вано и оценено влияние подписания Соглашения на формирование и развитие среднего клас-са в Украине в разрезе двух его страт: для малого и среднего бизнеса и для высокообразо-ванных и высококвалифицированных наемных работников.

Ключевые слова: средний класс, Соглашение об ассоциации, Европейский Союз, социаль-но-экономические последствия, миграция.

Vasylchenko S., Vasyliuk D. European Integrative Factor in the Formation and Developmentof the Middle Class in Ukraine

There were identified and evaluated the main effects of signing the Agreement on free trade zonebetween the European Union and Ukraine in the context of formation and development of the middleclass. A likely trend of the implementation of the Agreement in the context of the impact on theformation and development of the middle class is a gradual transfer of significant layers of the“periphery” of the middle class in its “core”.

The process of European integration can become a catalyst for the development of the middleclass. However, the transformation in stratified formations of the Ukrainian society through the gradualimplementation of the substantive provisions of the Agreement will be quite slow.

Expected consequences for entrepreneurs as members of the middle class are: improving accessof Ukrainian producers on relevant markets, which will be possible thanks to the reduction of tariffbarriers by the EU; opening access to new technologies and products in various fields, the expansionof choice in electronic commerce, information and communication technologies, investing abroad;improvement of the investment climate that will create adequate conditions for development of smalland medium enterprises.

The main impact for the second layer of the middle class can be: benefits for self-employedworkers – the ability to provide services in the EU; ensure compliance with high standards of work;increase the qualifications and skills of domestic workers; mutual recognition of qualification levelsand/or professional experience in specific services sectors; strengthening the protection of intellectualproperty rights; the introduction of EU standards will improve the quality of training of scientists andspecialists.

Evaluating the possible consequences of simplification, and in the future the abolition of visaregime with EU countries, to prevent and mitigate the negative impacts of migration, we offer the maineffort of migration policy to guide the translation of immigration in circulation status. It is the type ofmigration, which may not only reduce the negative impact of the departure of skilled professionals, butalso may have a positive effect on the economy of the migrant’s region by introducing purchasedabroad experience, abilities and skills.

Key words: middle class, Association Agreement, European Union, socio-economic impacts,migration.


9

УДК 336.71

О. М. Гуцалюккандидат економічних наук

Класичний приватний університет

РОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНИХ РЕСУРСІВУ ФІНАНСОВОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ТЕХНОЛОГІЙ УПРАВЛІННЯЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВУ статті розглянуто сутність і основні поняття інформаційно-аналітичного забезпечен-

ня фінансової безпеки банків. Висвітлено теоретичні аспекти інформаційно-аналітичногозабезпечення фінансової безпеки. Надано характеристику негативних впливів на стан фі-нансових активів банку. Визначено загрози як джерело ризиків і негативних впливів, типи за-гроз і критерії їх класифікації, а також найбільш розповсюджені способи порушення фінансовоїбезпеки банку. Виокремлено основні інформаційно-аналітичні функції та завдання інформа-ційно-аналітичної діяльності в сфері фінансової безпеки. Запропоновано склад безпечної ін-формаційної інфраструктури, завдання, ролі та засоби, які використовують на різних органі-заційних рівнях роботи у сфері фінансової безпеки.

Ключові слова: технології управління, фінансова безпека, інформаційно-аналітичні ресур-си банку, фінансовий контроль, діяльність комерційного банку.

І. Вступ∗

Банківська діяльність завжди пов’язана зризиком, можливим витоком конфіденційноїінформації, наявністю внутрішніх і зовнішніхзагроз. Напружена криміногенна ситуація вкраїні, поява в нашій державі активно діючихструктур економічної розвідки, міжнародноїорганізованої злочинності, повсюдне застосу-вання жорстких методів впливу на банківськіструктури визначають актуальність розгляну-тої проблеми на найближчу перспективу.

Недосконалість системи економічної й фі-нансової безпеки, відсутність конструктивнихметодів захисту банківської діяльності визна-чає її нестійкість. Проте ефективної, науковообґрунтованої концепції та механізму забез-печення фінансової безпеки банківської дія-льності на сьогодні не запропоновано.

Серед проблем захисту банківської діяль-ності від загроз зовнішнього й внутрішньогохарактеру набуває актуальності необхідністьзабезпечення охорони фінансових ресурсів,захист інформації, майна й персоналу коме-рційного банку, створення механізмів фінан-сового захисту банківської системи тощо.

Дослідженням у сфері фінансового за-безпечення економічної безпеки на рівнібанків, підприємств і держави присвяченонаукові праці таких учених, як Т. М. Болгар[4], Л. О. Добрик, Е. Дж. Долан, А. О. Епіфа-нова [2], Г. В. Запорожець [1], А. М. Кобилі-на, А. В. Леншін [3], Р. Л. Міллера, О. Л. Пла-стун, С. М. Побережний, Л. М. Стрельбицька,М. П. Стрельбицький [5], П. С. Роуз, Дж. К. ВанХорн та ін.

Внесок цих учених у вирішення проблемзабезпечення фінансової безпеки на різних

© Гуцалюк О. М., 2015

рівнях і в різних сферах є ґрунтовним, аленеобхідно відзначити, що питання фінансовоїбезпеки банків все ще недостатньо вивчені.

ІІ. Постановка завданняМетою статті є теоретичне обґрунтування

ролі інформаційно-аналітичних ресурсів у фі-нансовому забезпеченні технологій управлін-ня економічною безпекою банківських уста-нов, основи безпеки банківської діяльності,усунення можливостей завдання банку збит-ків або упущення ним вигоди, забезпеченняйого ефективної діяльності та якісної реаліза-ції операцій і угод.

ІІІ. РезультатиДля комерційних банків особливо значу-

щими є такі умови ефективної та безпечноїдіяльності, як забезпечення зворотності кре-дитів, підвищення прибутковості, підтримкаліквідності, зниження банківських ризиків. Насьогодні в українських банках склалася пев-на система безпеки їх діяльності, яку можнарозглядати як стан стійкої життєдіяльності, заякого забезпечує реалізація основних інтере-сів, пріоритетних цілей банків, захист від зо-внішніх і внутрішніх дестабілізуючих факторівнезалежно від умов їх функціонування. Ос-новним критерієм ефективності безпеки бан-ківської діяльності є стабільність фінансовогота економічного стану банку.

Досягнення мети безпеки банківської діяль-ності забезпечується виконанням таких завдань:– профілактика та запобігання правопо-

рушенням і злочинним посяганням навласність, персонал та імідж банку;

– своєчасне виявлення реальних і потен-ційних загроз банку, проведення заходівщодо їх нейтралізації;

– оперативне виявлення змін і негативнихтенденцій у сферах діяльності, інтересів та


10

інформаційної уваги банку, своєчасне реа-гування елементів його структури на них;

– виявлення та формування умов, сприя-тливих для реалізації банком своїх інте-ресів;

– виховання та навчання персоналу банкуз питань безпеки;

– послаблення шкідливих наслідків відакцій конкурентів або злочинців з підри-ву безпеки банку;

– збереження і ефективне використанняфінансових, матеріальних та інформа-ційних ресурсів банку.Розуміючи безпеку банківської діяльності

як багатогранну систему захисту інтересівбанку, можна визначити її основні види –сукупність заходів єдиної спрямованості, щоздійснюються у межах певної групи завданьбезпеки.

Видами безпеки банківської діяльності є:особиста безпека – забезпечення спо-

кійної роботи, вільного переміщення і відпо-чинку кожного працівника банку.

Досягається виконанням усіма працівни-ками застережних заходів, передбаченихумовами та правилами роботи й нормамиособистої поведінки, проведенням спеціа-льних охоронних заходів, вивченням і до-триманням кожним працівником правил по-ведінки в екстремальних умовах;

колективна безпека – забезпеченняспокійного, планового й ефективного ритмуроботи підрозділів банку.

Досягається створенням доброзичливої,спокійної атмосфери в колективах, додер-жанням принципів справедливості, прави-льними підходами до стимулювання праці,постійним вивченням психологічної ситуаціїв колективах банку, своєчасним виявленнямнапруженості у взаєминах працівників, кліє-нтів і акціонерів банку, запобіганням конфлі-ктним ситуаціям і швидким вирішенням їх,виконанням режимних і охоронних заходів;

економічна безпека – забезпечення умовдля ефективного проведення банком операційі здійснення угод, зберігання і раціональноговикористання кредитних і фінансових ресурсівбанку, надійного зберігання і транспортуванняготівки та цінностей, правильної експлуатаціїтехніки й обладнання установ банку.

Досягається виваженою політикою керів-ництва банку в усіх сферах банківської дія-льності, що забезпечує виправданий ризик іефективне вкладання коштів; усебічнимзнанням і урахуванням особливостей ситуа-ції в регіонах, країні та за її межами, прогно-зуванням розвитку; наявністю інформаціїпро внутрішнє та зовнішнє середовище дія-льності банку, ділову, фінансову й виробни-чу активність клієнтів; створенням ефектив-ного комплексу заходів захисту електронноїсистеми платежів банку й запобіганням витокукоштів шляхом фальсифікації фінансових до-кументів; наявністю таких, що відповідаютьвстановленим вимогам, місць зберігання го-

тівки, цінностей, технічних засобів, транспортута обладнання установ банку, вмілою їх екс-плуатацією, грамотною організацією виконан-ня режимно-охоронних заходів; створеннямситуації бережливого ставлення до майнабанку, суворої та неминучої відповідальностіза посягання на матеріальні засоби та за їхпсування, ефективним плануванням і додер-жанням правил пожежної безпеки;

інформаційна безпека – формування ін-формаційних ресурсів банку та організаціягарантованого їх захисту.

Досягається створенням у банку системизбору й обробки інформації, проведеннямвідповідних заходів щодо її зберігання та роз-поділу, визначенням категорій і статусу бан-ківської інформації, порядку і правил доступудо неї, дотриманням усіма працівниками, клі-єнтами та акціонерами банку норм і правилроботи з банківською інформацією, своєчас-ним виявленням спроб і можливих каналіввитоку інформації та їх перетинанням.

Надійність й ефективність банківської дія-льності забезпечуються через реалізацію від-повідних вимог до системи безпеки банку(безперервність, плановість, конкретність, ак-тивність, універсальність і комплексність).

Сили безпеки керуються у своїй діяльно-сті відповідними принципами, в основу якихпокладено принцип законності. Останнійпередбачає, що заходи, які здійснюють унеобхідних для забезпечення безпеки бан-ківської діяльності межах, ґрунтуються начинному законодавстві України та визнанихміжнародних актах, постановах КабінетуМіністрів України, указах Президента Украї-ни, нормативних актах Національного банкуУкраїни, міністерств і відомств, нормативнихдокументах місцевих органів влади та само-го банку. Заходи безпеки банку реалізують уформі охорони, режиму та інформаційно-аналітичного забезпечення його діяльності.Такі форми реалізації заходів безпеки упрактичній діяльності банків найбільш хара-ктерні для банківського бізнесу й застосо-вують практично всі банки світу.

Концепція безпеки комерційного банкуявляє собою науково обґрунтовану системупоглядів на визначення основних напрямів,умов і порядку практичного розв’язання за-вдань захисту банківської справи від проти-правних дій і несумлінної конкуренції.

Під безпекою комерційного банку розу-міють стан захищеності інтересів власників,керівництва й клієнтів банку, матеріальнихцінностей та інформаційних ресурсів відвнутрішніх і зовнішніх загроз (рис. 1).

Забезпечення безпеки є невід’ємноюскладовою діяльності комерційного банку.Стан захищеності передбачає вміння і спро-можність банку надійно протистояти будь-яким спробам кримінальних структур абонесумлінних конкурентів завдати шкоди за-конним інтересам банку.


11

Інформаційні ресурси – сукупність інформації, яка перебуває у розпорядженні банкута використовується ним для забезпечення операцій, угод та управління діяльністю

Інформаційна інфрастуктура – система носіїв (об’єктів, засобів) інформації,які використовуються для інформаційного забезпечення різних видів діяльності банку

Структура інформаційних ресурсів банку

Юридична інформація Ділова інформація Інформація про безпеку діяльності

Фінансова інформація Технічна інформація Інформація про технології управління

Комерційна інформація Інформація про персонал Інші види інформації

Рис. 1. Інформаційні ресурси банку

Опановуючи зміст інформаційно-аналітич-ної роботи банку по забезпеченню фінансо-вої безпеки необхідно визначити об’єкти йсуб’єкти безпеки (рис. 2).

Об’єктами безпеки є:– персонал (керівництво, відповідальні ви-

коавці, співробітники);– фінансові засоби, матеріальні цінності,

технології управління;– інформаційні ресурси (інформація з об-

меженим доступом, яка становить коме-рційну таємницю, інша конфіденційнаінформація, надана у вигляді документіві масивів незалежно від форми й вигля-ду їхнього подання).Суб’єктами правовідносин при розв’язан-

ні проблеми безпеки є:– держава як власник ресурсів, що ство-

рюються, здобуваються і накопичуютьсяза рахунок коштів державних бюджетів,

а також інформаційних ресурсів, відне-сених до категорії державної таємниці;

– Національний банк України, що здійс-нює грошово-кредитну політику країни;

– комерційний банк як юридична особа, щоє власником фінансових, а також інфор-маційних ресурсів, що являють службо-ву, комерційну й банківську таємницю;

– інші юридичні й фізичні особи, у томучислі партнери й клієнти по фінансовихвідносинами, задіяні в процесі функціо-нування комерційного банку як усереди-ні країни, так і у зовнішньофінансовихзв’язках (органи державної влади, вико-навчі органи, організації, залучені длянадання послуг у галузі безпеки, що об-слуговує персонал, клієнти тощо);

– служби безпеки комерційних банків і ча-стини охоронно-детективної структури.

Інформаційно-аналітична робота

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ЗБІР ІНФОРМАЦІЇ ОБРОБКА ІНФОРМАЦІЇ

1. Визначення сфер та об’єктів інформацій-ної уваги банку.2. Визначення мети та завдань інформацій-но-аналітичної роботи.3. Підбір та підготовка сил і засобів дляінформаційно-аналітичної роботи.4. Планування роботи.5. Визначення та постановка завдань вико-навцям.6. Забезпечення інформаційно-аналітичноїроботи.8. Контроль діяльності сил і засобів, якізадіяні в інформаційно-аналітичній роботі

1. Організація інформаційних ка-налів.2. Вибір об’єктів і придбання дже-рел інформації.3. Організація роботи з джереламиінформації.4. Отримання, вилучення, відбірінформації.5. Забезпечення роботи джерелінформації, підтримання взаємо-зв’язку з ними та їх контроль.6. Інформаційний моніторінг таінформаційний аудит у банку

1. Накопичення, оцінювання тааналіз інформації.2. Класифікація інформації, їїспівставлення та формуваннягіпотез.3. Інтепретація інформації.4. Створення інтегрованих базданих.5. Розподіл інформації

Рис. 2. Зміст інформаційно-аналітичної роботи у банку

У процесі забезпечення фінансово-еконо-мічної безпеки передбачається планування іздійснення сукупності заходів, поєднаних зафункціональною ознакою в комплексну сис-тему забезпечення безпеки банку. Тож дляефективної подальшої його діяльності необ-хідний певний рівень безпеки був відповідний.

ІV. ВисновкиВраховуючи все вищевикладене, можна

сформулювати таке визначення системифінансової безпеки банку: сукупність взає-

мопов’язаних діагностичних, інструменталь-них і контрольних заходів фінансового хара-ктеру, які повинні оптимізувати використан-ня фінансових ресурсів, забезпечити нале-жний їх рівень і нівелювати вплив ризиків вну-трішнього й зовнішнього середовищ. Отже,систему фінансової безпеки необхідно інте-грувати в систему управління банком, щодасть змогу здійснювати постійний контрольза ризиковим середовищем банку й ухва-лювати своєчасні та обґрунтовані рішення.


12

Дія системи повинна ґрунтуватися на прин-ципах мінливості, обачності, об’єктивності,безперервності та оперативності, конфіден-ційності, комплексності і системності, явнос-ті в інтерпретації результатів, що дасть змо-гу забезпечити стабільну, безкризову таефективну діяльність банку.

Побудова ефективно діючої системи фі-нансової безпеки банків є необхідною умо-вою як стабільності окремо взятого банку,так і банківської системи загалом. Врахову-ючи ключову роль безпеки банківської сис-теми в комплексі безпеки країни, ці завдан-ня можна визнати першочерговими для на-ціональної безпеки.

Список використаної літератури1. Добрик Л. О. Фінансова безпека банку як

основа його стійкості / Л. О. Добрик,Г. В. Запорожець // Електронне науковефахове видання “Ефективна економіка”Дніпропетровського державного аграр-

но-економічного університету. – Київ :ТОВ “ДКС Центр”, 2014. – № 6.

2. Єпіфанов А. О. Фінансова безпека під-приємств і банківських установ : моно-графія / А. О. Єпіфанов, О. Л. Пластун,В. С. Домбровський. – Суми : ДВНЗ“УАБС НБУ”, 2009. – 295 с.

3. Кобилін А. М. Інформаційно-аналітичнезабезпечення фінансової безпеки бан-ків : навч.-метод. посіб. / А. М. Кобилін,А. В. Леншін. – Харків : ХІБС УБС НБУ,2013. – 154 с.

4. Стрельбицький М. П. Основи безпеки ба-нківської системи України та банківськоїдіяльності : монографія / Л. М. Стрельби-цька, М. П. Стрельбицький. – Київ : Кон-дор, 2004. – 600 с.

5. Фінансова безпека банківської діяльнос-ті : навч. посіб. / С. М. Побережний,О. Л. Пластун, Т. М. Болгар. – Суми :ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2010. – 112 с.


Гуцалюк А. Н. Роль информационно-аналитических ресурсов в финансовом обеспе-чении технологий управления экономической безопасностью банковских учреждений

В статье рассматриваются сущность и основные понятия информационно-аналитического обеспечения финансовой безопасности банков. Исследованы теоретичес-кие аспекты информационно-аналитического обеспечения финансовой безопасности. Пре-доставлена характеристика негативных воздействий на состояние финансовых активовбанка. Определены угрозы как источник рисков и негативных воздействий, типы угроз икритерии их классификации, а также наиболее распространенные способы нарушения фина-нсовой безопасности банка. Выделены основные информационно-аналитические функции изадачи информационно-аналитической деятельности в сфере финансовой безопасности.Предложен состав безопасной информационной инфраструктуры, задачи, роли и средства,которые используют на различных организационных уровнях работы в сфере финансовойбезопасности.

Ключевые слова: технологии управления, финансовая безопасность, информационно-аналитические ресурсы банка, финансовый контроль, деятельность коммерческого банка.

Gutsalyuk А. The Role of Information and Analytical Resources in the Financial Support ofManagement Technologies by Economic Security of the Banking Institutions

In this paper we consider the nature and basic concepts of information and analytical support to thefinancial security of banks. Investigated theoretical aspects of information and analytical support offinancial security. Given the characteristic of the negative impacts on the financial condition of theBank's assets. Identified the threat as a source of risks and negative impacts, the types of threats andthe criteria for their classification, as well as the most common ways of violating the financial securityof the Bank. The main information-analytical functions and tasks of information-analytical activity in thesphere of financial security. Shows the composition of a secure information infrastructure, tasks, rolesand tools that are used at multiple levels of work in the field of financial security.

The aim of the article is a theoretical justification for security Essentials banking, eliminating thetask of the Bank of the loss or omission of profit, ensuring its effective operation and high qualityimplementation of operations and transactions. For commercial banks, particularly significant are theconditions for the efficient and safe operation as ensuring repayment of loans, increase of profitability,liquidity, reducing Bank risks. Today in Ukrainian banks, there is a certain security of their activities,which can be regarded as a state of sustainable livelihoods, which provides the implementation ofmain interests, the priority objectives of banks, protection against external and internal destabilizingfactors regardless of the conditions of their operation. The main criterion of efficiency of the bankingsecurity systems is the stability of the financial and economic condition of the Bank.

Key words: technology management, financial security, information and analytical resources of theBank, financial control, activities of a commercial Bank.


13

ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ РЕГІОНІВІ ГАЛУЗЕВИХ КОМПЛЕКСІВ

УДК 338.2:336.221

С. О. Давидковаспірант


АНАЛІЗ СУТНОСТІ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАВДАНЬ ПОДАТКОВОЇПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИПроаналізовано визначення сутності податкової політики держави, запропоновано власне

визначення. Розглянуто існуючі завдання податкової політики, доповнивши їх напрямом, щоспонукає до покращення міжнародного співробітництва нашої держави з іншими. При вивченніпринципів податкової політики запропоновано розширити існуючі, ввівши в дію принцип ясно-сті, який допоміг зрозуміти населенню всі аспекти податкової політики держави.

Ключові слова: податкова політика, податки, принципи податкової політики, сутністьподаткової політики, фіскальна політика, завдання податкової політики.

І. ВступУ період визначення економічного на-

пряму і стратегії щодо розвитку державинауковці використовують усі ймовірні шляхи,серед яких значущим для економічної ста-білізації стає дослідження податкової полі-тики та податкової системи, які мають ціле-спрямовані етапи, що вирішують конкретнізавдання. Насамперед податкова політика єголовною складовою економічної політики, всукупність якої входять юридичні акти щодовстановлення видів податку, зборів таобов’язкових платежів, а також порядок їхрегулювання та стягнення. Нині в Українітака політика перебуває на стадії постійногооновлення, яка інтегрувала два принципиподаткової системи – це європейський таамериканський. Тому дослідження сутностіта завдань податкової політики, яка забез-печує державний бюджет податковими над-ходження, є актуальним.∗

II. Постановка завданняМета статті – проаналізувати поняття

сутності податкової політики держави тарозглянути її головні завдання щодо стабілі-зації економічної ситуації в Україні.

III. РезультатиСеред українських науковців, які приді-

ляють значну увагу вивченню поняття, сут-ності податкової політики та ефективногофункціонування її інструментів, слід зазна-чити таких, як В. Андрущенко, Г. Василевсь-ка, А. Василенко, В. Вишневський, В. Геєць,О. Данилова, Н. Дєєва, Т. Єфименко, Ю. Іва-нов, Т. Калінеск, А. Кізим, А. Крисоватий,І. Лютий, В. Мельник, Т. Меркулова, В. Опа-

© Давидков С. О., 2015

ріна, О. Покатаєва, А. Соколовська, Л. Таран-гул, В. Федосов С. Юрій та ін.

Віддаючи належне науковим досліджен-ням, у яких розглянуто зазначені проблеми,питання щодо визначення сутності та за-вдань податкової політики на сьогодні за-лишається повністю не розкритим.

Щоб досконаліше зрозуміти сутність по-даткової політики, потрібно проаналізуватипояву такого феномена, починаючи з історіїїї заснування, адже першочергове розумінняпривело до сьогоденного розуміння подат-кової політики як важеля в управлінні дер-жавою.

Однією з перших держав, де зародивсятермін “оподаткування”, була Римська Імпе-рія, яка витратила багато часу задля того,щоб такий спосіб став одним з основнихджерел доходу держави. Податкова систе-ма є однією з найдавніших фінансово-економічних систем, яку вигадало людство.Витоки оподаткування дехто вбачає в дав-ніх язичницьких жертвуваннях як добровіль-ній данині вищим силам. При цьому, з дав-ніх часів існував контроль за наповненнямказни в будь-якій державі. В період натура-льного господарства податками на користькерівника або ватажка в натуральному ви-гляді збиралася частина здобичі, а потімпершими джерелами податків були оподат-ковувані базові цінності: земля, худоба, ра-би. Тому можна зробити висновок, що пода-тки існують у людському суспільстві понадтисячу років, а для людини немає більш гні-тючої процедури, ніж їх сплата [1].

Податкова політика держави є не-від’ємною складовою фінансової політики,яка не має самостійного характеру, оскільки


14

податки як інструмент впливу на економікузастосовують разом з іншими методами їїрегулювання. Система оподаткування – ча-стина загальної податкової політики держа-ви, а податкова політика – це система від-носин, які складаються між платником пода-тку й державою, а також стратегія їх дій урізних умовах господарювання та економіч-них системах [2]. Тому головною метою та-кої політики є організація надходжень добюджету держави з різних джерел для по-дальшого використання їх у виконанні неюсвоїх функцій.

Термін “державна податкова політика”розуміють по-різному. Так, у вузькому зна-ченні розуміють як систему оподаткування,що складається з системи податків, об’єктата суб’єкта оподаткування, ставок оподатку-вання, механізму їх сплати та вилучення,строків сплати тощо. Але для того, щоб до-сягти поставлених цілей перед податковоюполітикою, потрібно спочатку провести гли-бокий аналіз поняття сутності податковоїполітики. В науці такий термін поділено натакі категорії, як “податки” та “політику”, якітісно пов’язані між собою. Під терміном “по-літика” розуміють мистецтво управляти дер-жавою, а через “податки” держава формуєсвої фонди, за рахунок яких вона [3]:– фінансує деякі витрати на просте й

розширене відтворення в народному го-сподарстві;

– фінансує соціальні програми – пенсійно-го й соціального забезпечення, освіти,охорони здоров’я та ін.;

– забезпечує свою оборону й безпеку;– утримає законодавчі, виконавчі й судові

органи державної влади та управління;– надає кредити й безвідплатну допомогу

іншим країнам.Виявленню впливу податкової політики

на рівень життя населення має передувативизначення сутності самої податкової полі-тики. Загалом, поняття “податкова політикадержави” трактується по-різному. ДослідникВ. М. Федосов розуміє під податковою полі-тикою діяльність держави у сфері встанов-лення і стягнення податків, зокрема, з фор-мування державних доходів за рахунок по-стійних і тимчасових джерел, визначеннявидів податків, платників, об’єктів, ставок,пільг, механізму зарахування [4].

Крім того, й роботи західних економістівне мають чітких визначень категорії “подат-кова політика”. Так, С. Фішер, Р. Дорнбуш,

Р. Шмалензі використовують термін “фіс-кальна політика” і тлумачать її як рішення,що приймають державні структури щодосвоїх доходів і витрат. У підручнику “Еко-номікс” Кемпбелла Р. Макконелла та Стен-лі Л. Брю поняття фінансово-бюджетної тафіскальної політики об’єднані й визначені якзміни, що вносяться урядом до порядкуздійснення державних видатків і оподатку-вання, спрямовані на забезпечення повноїзайнятості та неінфляційного національногопродукту. Едвін Дж. Долан, Колін Д. Кем-пбелл, Розмарі Дж. Кемпбелл зауважують,що існує два джерела урядового впливу напроцес кругообігу доходів у державі, вели-чину номінального національного доходу, атакож на ступінь впливу номінальних зміндоходу на зміни реальних величин і рівняцін. Це – фіскальна та грошово-кредитнаполітика. При цьому під фіскальною політи-кою розуміють політику уряду у сфері опо-даткування та державних витрат. Таким чи-ном, можна зробити висновок, що в працяхзахідних теоретиків термін “податкова полі-тика” не використовують, а вживають у по-нятті “фіскальна політика” [5].

Серед російських учених можна виокреми-ти термін М. В. Карпа – “податкова політика єскладовою загальної фінансової політикидержави на середньострокову й довгостроко-ву перспективи і охоплює такі поняття, як кон-цепція державної діяльності в сфері оподат-кування, податковий механізм, а також управ-ління податковою системою держави” [6].

Такі дослідники, як Б. Х. Алієв і А. Н. Абдул-галімов, зауважують, що “податкова політи-ка – це діяльність держави, що виражена вкомплексі заходів, що здійснюється уповно-важеними на те органами державної владий державного управління в сфері податків ізборів, відображаючи класифікацію подат-ків, методи і принципи оподаткування, чин-них на законній основі в податковій системіцієї держави” [7].

М. Н. Карасьов розглядає податкову по-літику як сукупність організаційних, економі-чних і правових заходів, що забезпечуютьна єдиних принципах обґрунтовану систе-матичну діяльність органів держави, напра-влену на оптимальне, повне й адекватнерегулювання оподаткування [8].

Аналогічно російським і західним дослід-никам, українські науковці висувають своєтрактування сутності податкової політики(табл. 1)

Таблиця 1Трактування українських учених терміна “податкова політика”

Автор Трактування1 2

П. В. Мельник [14]Податкова політика – це поєднання об’єктивності економічної категорії податків, реальногостану системи економічних відносин у державі та суб’єктивності податкової діяльності яксукупності конкретних дій, рішень різних органів, гілок і рівнів державної влади

Я. В. Литвиненко [2] Податкова політика – це система відносин, які складаються між платником податку і державою,а також стратегія їх дій у різних умовах господарювання та економічних системах


15

Продовження табл. 11 2

В. М. Федосов [15]Податкова політика – це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків,зокрема, з формування державних доходів за рахунок постійних і тимчасових джерел,визначення видів податків, платників, об’єктів, ставок, пільг, механізму зарахування

А. І. Крисоватий [17]

Податкова політика – це діяльність держави у сферах запровадження, правовогорегламентування та організації справляння податків та податкових платежів, які є знаряддямрозподілу та перерозподілу частини валового внутрішнього продукту та формуванняцентралізованих фондів грошових ресурсів держави

О. Д. Василик [16] Податкова політика – це державна політика оподаткування юридичних і фізичних осіб. ЇЇ метоює формування державного бюджету за одночасного стимулювання ділової активності

П. К. Бечко,О. А. Захарчук [1]

Податкова політика держави – це діяльність держави у сфері встановлення, правовогорегламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізованіфонди грошових ресурсів держави

Г. Ю. Ісаншина [18]Податкова політика – це система дій, які проводяться державою в галузі податків таоподаткування. Податкова політика знаходить своє відображення у видах податків, розмірахподаткових ставок, визначенні платників і об’єктів оподаткування, в податкових пільгах

Д. В. Веремчук [5]

Податкова політика – це сукупність правових, економічних і організаційних заходів держави усфері оподаткування щодо регулювання податкових відносин, які направлені на забезпеченнянадходжень податків до централізованих фондів грошових ресурсів держави й стимулюванняекономічного зростання за допомогою податкової системи

А. Соколовська також запропонуваласвоє визначення сутності податкової політи-ки, яке полягає у встановленні та зміні еле-ментів податкової системи (різновидів пода-тків, ставок, структури податкової системи,суб’єктів, об’єктів оподаткування, податковоїбази, пільг тощо) для забезпечення надхо-джень до бюджету, достатніх для виконаннядержавою покладених на неї функцій тастимулювання економічного зростання [5].

Вивчаючи вплив податкової політики насоціально-економічний розвиток країни, не-обхідно охарактеризувати основні особли-вості податкової політики, які відображаютьподаткове забезпечення необхідних надхо-джень до бюджету та стимулювання еконо-мічного зростання [19].

Разом з цим, проведений аналіз різнихпідходів до визначення сутності дає змогусформулювати такі висновки, що “податковаполітика” – це:– система відносин між платником подат-

ків і державою;– сукупність правових, економічних та ор-

ганізаційних заходів щодо регулюванняподаткових відносин;

– система, яка регулюється лише законо-давчими нормативами, встановленимидержавою;

– діяльність держави у сфері встановлен-ня і стягнення податків, зборів та іншихобов’язкових платежів, зокрема для фо-рмування доходів державних і місцевихбюджетів за рахунок постійних і тимча-сових джерел.На підставі дослідження пропонуємо ви-

значення сутності податкової політики, підяким розуміємо налагоджену й прозору сис-тему між платником податків та державою,яку контролюють встановлені законодавчо-нормативні документи та розроблена сукуп-ність економічних і організаційних заходівдля постійного отримання доходів держав-них і місцевих бюджетів за рахунок постій-них чи тимчасових джерел.

Податкова політика є основним інструме-нтом створення в Україні стабільної системиоподаткування, завданням якої є забезпе-чення достатнього обсягу надходжень пла-тежів до бюджетів усіх рівнів, ефективногофункціонування економіки держави, справе-дливого підходу до оподаткування всіх кате-горій платників податків, а також створенняумов для подальшої інтеграції України у сві-тове співтовариство [9]. Тому в системі пріо-ритетів податкової політики все більш вагомезначення набуває ефективність адміністру-вання податків і результативність діяльностіорганів державної податкової служби [10].

Зазначимо, що існує три напрями здійс-нення податкової політики, які використову-ють на сучасному етапі розвитку економічнорозвинуті країни [19]:I – високий рівень оподаткування, що в перс-

пективі може призвести до скороченнябюджетних надходжень унаслідок дести-мулювання підприємницької діяльності;

II – низький рівень податкового наванта-ження на платників. Тобто, коли держа-ва максимально враховує як власні фіс-кальні інтереси, так і інтереси платниківподатків. Така політика сприяє розвиткуреального сектору, оскільки забезпечуєсприятливий податковий та інвестицій-ний клімат;

III –податкова політика із суттєвим рівнемоподаткування як корпорацій, так і фізи-чних осіб, що компенсує високий рівеньсоціального захисту громадян, значнакількість державних соціальних гарантійі програм.Разом з цим, податкова політика держа-

ви визначає та коригує податкове наванта-ження і податковий тиск на платника чи гру-пи платників (регіони, галузі, підгалузі то-що), де під податковим навантаженням роз-глядають співвідношення суми стягненихподатків до величини сукупного доходу, по-казавши, яку частину виробленого продукту(зароблених грошей, отриманої ренти тощо)


16

перерозподіляють у результаті дії бюджет-но-податкового механізму [12].

Щодо завдань податкової політики іншихдержав, наприклад у Російській Федераціїцілі прирівнюють до завдань, категорії якихохоплюють економічні, соціальні, контролю-ючі, екологічні, міжнародні та фіскальні фун-кції податкової служби, а європейські країнитакож тримаються таких позицій, яким при-таманні еволюційність, обґрунтованість і від-повідність. Разом з цим, всі країни намага-ються дотримуватися принципів рівності ісправедливості в податкових питаннях, еко-номічної ефективності, при цьому налаго-джують стабільність законодавства, його си-стемність, єдність і гласність.

Згідно з визначенням фінансового слов-ника, метою державної політики оподатку-вання є формування Державного бюджетута одночасне стимулювання ділової актив-ності підприємств [19]. Дослідивши завдан-ня податкової політики в багатьох країнах тависвітливши в наукових працях деякі за-вдання податкової політики для складових

соціально-економічного розвитку, пропону-ємо свій розподіл (рис. 1), який здатний по-вністю охарактеризувати існуючі економічні,екологічні та соціальні проблеми в державіна сьогодні.

Податкова політика держави в усіх роз-винутих країнах ведеться за певними прин-ципами, які відображають її завдання. Фун-даментальні принципи оподаткування сфо-рмульовані А. Смітом, серед яких дослідниквиокремив такі: загальність податків та їхпропорційність доходу; визначеність; прос-тота і зручність; ефективність стягнення по-датків. Ці принципи можна вважати почат-ком розробки наукових принципів організаціїподаткової системи як єдиного цілого [20].

Водночас реалізація податкової політикиза такими напрямами завдань сприятимезацікавленості у використанні підприємст-вами інноваційних, ресурсозбережних тех-нологій і розвитку соціальної інфраструкту-ри для працівників [19].

Міжнародні:– укріпленняекономічних зв’яз-ків з іншими краї-нами;– зниження мит-них зборів;– подолання не-сприятливих умовдля платіжного ба-лансу

Екологічні:– мінімізація шкідливого впли-ву на навколишнє середовище;– відновлення наявних ресур-сів;– використання енергозбере-жних та екологічних технологій

Фіскальні:– забезпечення достатнього рівня по-даткових надходжень до бюджету;– досягнення постійності, стабільностіта рівномірності в отриманні податків;– організація ефективного податково-го контролю;– встановлення відповідальності запорушення законодавства у сфері опо-даткування;– реформування спрощеної системиоподаткування;– підтримка розвитку підприємств по-датками з урахуванням їх особливостей

Регулюючі:– стимулювання розвитку окремих галузей економіки;– встановлення сприятливого інвестиційного клімату;– активізація ділової активності;– відновлення наявних ресурсів;– досягнення збалансування інтересів держави таплатників податків;– рівність усіх платників податків перед законом;– правомірне використання державою отриманих фі-нансових ресурсів

Соціальні:– підтримання соціаль-ної рівноваги у суспільс-тві;– забезпечення добро-буту, якості життя насе-лення;– рівність та недопу-щення податкової дис-кримінації;– підтримання належ-ного рівня зайнятості

Завдання податкової політики

Рис. 1. Схема поділу завдань податкової політики

На думку І. П. Адаменка, Я. В. Литвинен-ка, як і майже всіх дослідників у цьому на-прямі, державна податкова політика ґрунту-ється на таких принципах, як [2]:– раціональність і повнота – шляхом ре-

формування спрощеної системи оподат-кування, обліку та звітності суб’єктів ма-лого підприємництва; скасування еконо-мічно необґрунтованих податкових пільг;охоплення базою оподаткування подат-

ком на додану вартість усіх кінцевих спо-живчих витрат;

– фіскальна достатність – шляхом розши-рення податкової бази, удосконаленнясистеми адміністрування, зменшеннямасштабів ухилення від сплати податків;

– соціальна справедливість – загальність;недоторканність особистої свободи приобкладанні та стягненні податків; рів-ність (горизонтальна й вертикальна);


17

– економічна ефективність – зведення домінімуму негативного впливу податковоїсистеми на ефективний розподіл ресур-сів і господарську діяльність економіч-них суб’єктів;

– адміністративна простота – законодавчарегламентація всіх сторін процесу адмі-ністрування податків; простота і зрозу-мілість оподаткування; зручність обкла-дання і стягнення податків для платни-ка; зведення до мінімуму витрат на ад-міністрування податків;

– стабільність оподаткування – шляхомнедопущення зміни ставок податків ізборів та механізмів їх адмініструванняпізніше, ніж за шість місяців до початкунового бюджетного року, у якому маютьпочати діяти нові правила та ставки;

– рівність усіх перед законом, недопущен-ня будь-яких проявів податкової дискри-мінації – шляхом забезпечення однако-вого підходу до суб’єктів господарювання(юридичних і фізичних осіб, включаючинерезидентів) при визначенні прав іобов’язків щодо сплати податків і зборів;

– гнучкість – шляхом постійного пристосову-вання податкової політики до чинної еко-номічної системи, які відбуваються в країні;

– гармонійне поєднання інтересів держа-ви та платників податків і зборів.Так, це важливі принципи для функціону-

вання податкової політики, але без пояс-нення населенню, для чого введено в діюдержавою новий податок, як його будутьстягувати і на кого він поширюється, будесприймається населенням як ще один новийнепотрібний закон, а не цілий етап для ста-білізації економіки в країні. Тому насампе-ред потрібно доповнити їх принципом ясно-сті, який приведе до подальшого розвиткуподаткової системи та кращого сприйняттянаселенням нових податків.

Дотримуючись таких принципів, сучаснаукраїнська податкова політика повинна і маєорієнтуватися на побудову стабільної та зро-зумілої системи оподаткування, забезпечен-ня збалансованості інтересів держави таплатників податків, залишивши при цьомуважливий аспект у створенні єдиних справе-дливих, прозорих і зрозумілих правил нара-хування та сплати податків у державі [13].

IV. ВисновкиДослідивши сутність і завдання податко-

вої політики держави, можна дійти виснов-ків, що не існує безліч визначень її сутності,але відсутній такий повністю розкриває сутьсучасної податкової політики. Пропонуємосвоє визначення сутності “податкової полі-тики”, під яким він розуміємо налагоджену йпрозору систему між платником податків тадержавою, яка контролюється встановле-ними законодавчо-нормативними докумен-

тами та розробленою сукупністю економіч-них і організаційних заходів для постійногоотримання доходів державних і місцевихбюджетів за рахунок постійних чи тимчасо-вих джерел. Крім того, проаналізувавши за-вдання та принципи податкової політики,доповнено їх новими, на які необхідно звер-нути увагу державним органам.

Список використаної літератури1. Бечко П. К. Основи оподаткування : на-

вч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. /П. К. Бечко, О. А. Захарчук. – Київ :Центр учбової літератури, 2009. – 168 с.

2. Литвиненко Я. В. Податкова політика :навч. посіб. / Я. В. Литвиненко. – Київ :МАУП, 2003. – 224 с.

3. Третякова О. В. Вплив податкової полі-тики на економічний стан та подальшийрозвиток країни / О. В. Третьякова // На-уковий вісник Херсонського державногоуніверситету. – 2014. – № 5. – Ч. 4. –С. 147–149.

4. Цимбалюк І. О. Податкове навантаженняяк критерій ефективності ведення подат-кової політики [Електронний ресурс] /І. О. Цимбалюк, Н. В. Вишневська. – Режимдоступу: http://esnuir.eenu.edu.ua/bitstream/-123456789/832/1/tax.pdf.

5. Веремчук Д. В. Сутність податкової по-літики та її роль у державному регулю-ванні економіки [Електронний ресурс] /Д. В. Веремчук. – Режим доступу:http://dspace.uabs.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/195/1/1.pdf.

6. Карп М. В. Налоговый менеджмент :учебник для вузов / М. В. Карп. – Моск-ва : ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 477 с.

7. Алиев Б. Х. Теоретические основы нало-гообложения : учеб. пособ. / Б. Х. Алиев,А. М. Абдулгалимов ; под ред. А. З. Дада-шева. – Москва : ЮНИТИ-ДАНА, 2004. –159 с.

8. Карасев М. Н. Налоговая политика иправовое регулирование налогообло-жения в России / М. Н. Карасев. – Моск-ва : Вершина, 2004. – 224 с.

9. Цимбалюк І. О. Податкова безпека всистемі фінансової безпеки держави[Електронний ресурс] / І. О. Цимбалюк. –Режим доступу: http://esnuir.eenu.edu.ua/bits-tream/123456789/2901/1/podatkovabez.pdf.

10. Адаменко І. П. Пріоритетні завдання по-даткової політики в умовах економічнихперетворень / І. П. Адаменко // Світовийдосвід упровадження індикаторів резуль-тативності діяльності органів державноїподаткової служби : зб. наук. праць заматер. наук.-практ. круглого столу,29 березня 2013 року / НДІ фінансовогоправа. – Київ : Алерта, 2013. – С. 7–9.

11. Довгань А. С. Напрямки вдосконаленняподаткової політики України [Електро-нний ресурс] / А. С. Довгань, А. Г. Савчик.


18

– Режим доступу: http://www.sworld.com.-ua/konfer31/186.pdf.

12. Фінанси : навч. посіб. / за заг. ред.А. С. Меглаперідзе. – Київ : Центр учбо-вої літератури, 2013. – 420 c.

13. Педченко Н. С. Напрями податкової по-літики України відповідно до Євроінтег-раційних процесів [Електронний ресурс] /Н. С. Педченко, Л. А. Лугівська. – Режимдоступу: http://dspace.puet.edu.ua/bitstre-am/123456789/1801/1/Лугівська_Л.А._1.pdf.

14. Мельник П. В. Напрями вдосконаленняподаткової політики в контексті прийнят-тя Податкового кодексу України /П. В. Мельник // Податкова політикаУкраїни та механізми її реалізації в по-датковому кодексі : матеріали наук.-практ. конф. – Ірпінь : Академія ДПСУкраїни, 2005. – С. 3–10.

15. Федосов В. М. Податкова система Украї-ни : підручник / В. М. Федосов, В. М. Опа-рін, Г. О. П’ятаченко та ін. ; за ред. В. М. Фе-досова. – Київ : Либідь, 1994. – 465 с.

16. Василик О. Д. Податкова система Украї-ни : навч. посіб. / О. Д. Василик. – Київ :Поліграфкнига, 2004. – 478 с.

17. Крисоватий А. І. Податкова система :навч. посіб. / А. І. Крисоватий. – Терно-піль : Карт-бланш, 2004. – 304 с.

18. Ісаншина Г. Ю. Податковий менедж-мент : навч. посіб. / Г. Ю. Ісаншина. –Київ : ЦУЛ, 2003. – 260 с.

19. Покатаєва О. В. Вплив податкової полі-тики на соціально-економічний розвитокУкраїни / О. В. Покатаєва, С. О. Давид-ков // Інвестиції: практика та досвід. –2014. – № 11. – С. 17–21.

20. Білецька Г. М. Гармонізація податковогозаконодавства: українські реалії : моно-графія [Електронний ресурс] / Г. М. Біле-цька та ін. – Київ : Алерта, 2012. – 222 с.– Режим доступу: http://ndi-fp.asta.edu.ua/files/doc/publications/Alerta_NDI_Bileckaya_monograf_300712_avt.pdf.


Давыдков C. А. Анализ сущности и исследования задач налоговой политики государстваПроанализировано определение сущности налоговой политики государства, предложено

свое определение. Рассматриваются существующие задачи налоговой политики, дополнивих направлением, которое побуждает к улучшению международного сотрудничества нашегогосударства с другими. При изучении принципов налоговой политики предложено расширитьсуществующие, введя в действие принцип ясности, который поможет понять населениювсе аспекты налоговой политики государства.

Ключевые слова: налоговая политика, налоги, принципы налоговой политики, сущностьналоговой политики, фискальная политика, задача налоговой политики.

Davydkov S. Analysis of Nature and Research Tasks State Tax PolicyRelevance of the chosen theme of the article due to the fact that tax policy is a major component of

economic policy, which includes a set of legal acts on the establishment of taxes, duties and charges,as well as their management and recovery. In Ukraine, this policy is under constant upgrade thatintegrates a nearly two principles of the tax system, a European and an American. Therefore, thestudy of the nature and objectives of tax policy that provides State Budget tax revenues, is relevant.

In his proanalizovav investigated by determining the nature of the tax policy of many scientists,both foreign and domestic, after which he offered his definition which refers to adjusted andtransparent system between the taxpayer and the state controlled by the established legal andregulatory documents and developed a set of economic and institutional measures for permanentrevenue state and local budgets through permanent or temporary sources.

At the same time, he analyzed the existing problems of tax policy division which is social,economic, regulatory, environmental and fiscal, adding their direction, which leads to improvinginternational cooperation of our country with other countries.

When studied principles which holds the tax policy of the state to carry out their functions and theiranalysis, the author proposed to extend the existing entering into effect the principle of clarity thathelped the public understand the whole aspect of tax policy.

Key words: tax policy, taxes, principles of tax policy, the essence of tax policy, fiscal policy, taxpolicy objectives.


19

УДК 336.17.51

В. Л. Корінєвдоктор економічних наук, професорКласичний приватний університет

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УКРАЇНСЬКОЇ ОЩАДНОЇ СИСТЕМИТА ІНСТИТУЦІЙНОГО ПІДХОДУ ДО ЇЇ ФОРМУВАННЯУ статті висвітлено теоретичні основи української ощадної системи та уточнено тра-

ктування цього поняття з урахуванням сучасного розуміння українськими та зарубіжнимиекономістами. Удосконалено класифікацію учасників ощадної системи в Україні. Розглянутоособливості організації і протікання ощадного процесу в межах функціонування українськоїощадної системи й на цій основі запропоновано інституційний підхід до її формування якоб’єкту цілісної системи економіки.

Ключові слова: українська ощадна система, заощадження, організація ощадних взаємин,суб’єкти заощаджень, отримання доходів, організація та протікання ощадного процессу,ощадні інститути.

І. ВступНа сучасному етапі розвитку економічної

науки теоретики значну увагу приділяють до-слідженню теоретичних основ і особливостямформування банківської, фінансової, валютної,податкової системи, системи державного фі-нансового контролю та економічної системизагалом. Помітною працею з цієї проблеми єнаукові праці Х. Зайделя, Р. Тємплєна, Н. Іго-шина, Ю. Кашина, Дж. Кейнса, О. Лаврушина,С. Мошенського, В. Ходаківської та ін.∗

Проте у дослідженнях недостатньо увагиприділено стрижньовим, засадничим питан-ням, що стосуються процесу формування тафункціонування ощадної системи. Немаєєдиної методології побудови ощадної систе-ми, чітко не визначені її системоутворювальніелементи та принципи побудови самої систе-ми, що не забезпечує повною мірою її норма-льне, ефективне та безперебійне функціону-вання. Особливо це стосується ощадної сис-теми в Україні.

ІІ. Постановка завданняМета статті – уточнити економічну сут-

ність української ощадної системи та вдоско-налити класифікацію її системоутворюваль-них елементів (суб’єктів заощаджень), а та-кож вивчити особливості ощадного процесу вдержавному масштабі з позиції інституціаль-ного підходу до формування цієї системи.

ІІІ. РезультатиУ класичному вигляді під предметом

ощадної системи розуміється, на підставічого зароджуються, формуються та розви-ваються взаємовідносини між усіма учасни-ками системи, тобто заощадження. Прицьому визначений предмет системи пови-нен розглядатися не відособлено та сам пособі, а тільки в нерозривному зв’язку з су-б’єктами заощаджень. У такому разі суб’єк-

© Корінєв В. Л., 2015

том заощаджень є заощадник або той, хтобезпосередньо може зберігати певні грошо-ві кошти та цінності.

На сьогодні в економічній літературі неіснує досить чіткого визначення того, хто єзаощадником. Однак більшість українських ізарубіжних економістів визначає заощадни-ка як юридичну чи фізичну особу, що нако-пичила грошові кошти, які можна інвестува-ти в цінні папери.

Існують різні точки зору на те, яким чиномварто визначати вітчизняну ощадну систему,але практично всі вони зводяться до одного –як система вона складається з ряду елемен-тів. Водночас одні економісти розглядаютьощадну систему як систему, що представленасукупністю трьох основних елементів:– заощадження у вигляді внесків на бан-

ківських рахунках;– заощадження в страхових полісах;– заощадження в цінних паперах.

Інші економісти визначають ощадну сис-тему як певний елемент (підсистему) банків-ської системи в межах окремо взятого комер-ційного банку як елемент системи управлінняресурсами банку. Так, В. М. Мінц вводить по-няття контрактно-ощадної системи (безпосе-редньо пов’язане з поняттям іпотечного кре-дитування). Ця система дає змогу одночаснозабезпечувати банки ресурсами та знижуватикредитний ризик. Основна її ідея полягає втому, що як довгострокові пасиви, використо-вувані для іпотечного кредитування, можназастосовувати цільові депозити.

Ю. І. Кашин зводить розгляд ощадної сис-теми до сукупності в державному масштабівсіх ощадних інститутів і визначає ощаднусистему як результат генезису ощадних уста-нов [4]. При цьому він розуміє під нею єдність:

– системоутворювальної категорії (за-ощадження);

– реалізовуючого її процесу (ощадного);


20

– результатів процесу (обсягів фінансо-вих активів суб’єктів накопичення, що перма-нентно змінюються). Йдеться про фізичнихосіб, добродійні та господарюючі організації,а також органи влади будь-яких рівнів.

Загалом, дослідження ощадної системи зцих позицій зводиться, переважно, до вияв-лення тенденцій спрямованості вкладень на-явних заощаджень, вивчення депозитної полі-тики окремо взятого комерційного банку чи жпевної сукупності ощадних інститутів. Однак,швидше за все, цього недостатньо для точно-го комплексного оцінювання стану ощадноїсистеми та ощадного процесу в Україні.

Враховуючи вищевикладене, запропоно-вано трактування поняття вітчизняної оща-дної системи, що дещо відрізняється від усіхіснуючих на сьогодні визначень. Її слід роз-глядати як складну матеріальну соціально-

економічну систему, що постійно розвива-ється. Основою її є процес організації оща-дних взаємин (ощадний процес) суб’єктів іоб’єктів заощаджень системи. Безпосеред-ньо її предметом є система заощаджень,регульована державою.

З метою підтвердження викладеної по-зиції, враховуючи наукові думки економістівз питань визначення складу суб’єктів за-ощаджень як учасників ощадної системи,запропоновано їх класифікацію (табл. 1). Уцьому разі заощадження як предмет ощад-ної системи характеризують через своюекономічну природу результат неспівпадан-ня процесу отримання доходів і їх викорис-тання різними суб’єктами заощаджень, ос-новними з яких є суб’єкти приватного секто-ра (населення чи домашні господарства).

Таблиця 1Класифікація суб’єктів заощаджень в умовах української економіки

№ Базові ознаки класифікації Склад суб’єктів заощаджень1 Суспільний устрій у державі Заощадники:

– перехідної системи;– ринкової системи

2 Форми грошових заощаджень Заощадники, що мають заощадження у:– вітчизняній валюті;– іноземній валюті;– національній та іноземній валюті

3 Форма організації збереженьсуб’єктами збережень

Організовані заощадники, які направляють свої тимчасово вільнігрошові кошти у внески та депозити. Зокрема, слід виділяти:– валютні внески;– цінні папери;– дорогоцінні метали;– іноземна валюта тощо.Неорганізовані заощадники, які не одержують будь-якої віддачі відвивільненої грошової готівки. Їх заощадження бездіяльно.При появі певних мотивів і бажання організувати наявні заощадження,неорганізовані заощадники як потенційні до організації заощадженьпереходять до групи організованих заощадників

4 Державна належність заощадників До них відносяться заощадники:– резиденти;– нерезиденти

5 Рівень економіки, до якого належатьзаощадники Макрорівень – держава.

6 Суб’єкти господарювання, щовходять до складу основних секторівекономіки

До їх складу входять:– суб’єкти заощаджень приватного сектора;– держава та підприємства державного сектора;– суб’єкти заощаджень іноземного сектора

7 Спосіб організації заощаджень Організація:– добровільних заощаджень;– вимушених (примусових) заощаджень

У ході організації та протікання ощадногопроцесу в межах функціонування вітчизняноїощадної системи важливим є момент взаємо-дії між суб’єктами та об’єктами системи, мо-мент збігу їх інтересів. При цьому пріоритетінтересів у системі надається, насамперед,заощадникам. Зауважимо, що такий моментнаступає, коли виконують такі основні умови:– реальне забезпечення ліквідності та без-

пеки збереження при організації ощаднихвідносин;

– очікування відповідної норми прибутковості.Під ліквідністю розуміють легкість і сво-

боду, з якою заощадник може перевестисвої заощадження в готівку з метою, щоб уподальшому мати можливість витрачати їх

на поточні потреби та поточне споживання.Об’єкт заощаджень у цьому разі повиненшвидко в повному об’ємі, відповідно до вимогзаощадника, надати йому його заощадження.

Безпека безпосередньо пов’язана з умо-вою ліквідності. Вона виступає як другаумова взаємодії основних елементів систе-ми. Йдеться про можливість у певний мо-мент у майбутньому отримати суб’єктомзаощаджень від протилежної сторони своїхзаощаджень та виплати їх у термін, узго-джений із заощадником, у вигляді основноїсуми боргу та суми матеріальної вигоди завикористання заощаджень.

Що ж до норми прибутковості, то вона уряді випадків є вирішальною умовою органі-


21

зації взаємовідносин між учасниками ощад-ної системи при виборі заощадниками фор-ми й об’єкту заощаджень. У такому разіпершочерговою є вимога так званої взаємо-доходності, яка полягає в тому, що заоща-дження, які направляють в організовані фор-ми, повинні забезпечувати матеріальну виго-ду як суб’єкту, так і об’єкту ощадної системи.

Загалом, заощадження з високим рівнемризику втрати ліквідності повинні забезпечу-вати високу норму прибутковості для того,щоб привернути гроші до обігу, а висока нор-ма доходу повинна компенсувати зменшенняліквідності. Безумовно, без виконання всіх цихвимог ощадна система в державному масш-табі не зможе нормально функціонувати. То-му, виходячи з можливості збереження, збі-льшення або втрати ліквідності, безпеки таприбутковості, як об’єкти, так і суб’єкти за-ощаджень, кожен окремо враховують і спи-раються на ці можливості у своїй ощадній по-літиці.

Слід звернути увагу на вплив держави напредмет, об’єкти й суб’єкти системи. Основнезначення державної дії в організації державно-го ощадного процесу полягає в тому, що дер-жава покликана забезпечувати збереженнявпорядкованості та стійке відтворення ощадноїсистеми за допомогою проведення грамотноїта послідовної соціально-економічної, фінан-сової та грошово-кредитної політики.

На підставі вищевикладеного можна кон-статувати, що українську ощадну систему

можна представити сукупністю ощадних ін-ститутів. Як елемент ощадної системиоб’єкт може розглядатися з двох позицій:– як безпосередньо невід’ємна інституцій-

на основа побудови ощадної системи. Втакому разі кожна інституційна одиниця всукупності покликана забезпечувати ор-ганізацію заощаджень від заощадників;

– як проміжний комплекс у вигляді систе-ми ощадних інститутів, який по своїй сутіє складнішим за елемент (окремо взя-тий ощадний інститут), але менш склад-ним за ощадну систему.При цьому всі ощадні інститути можуть утво-

рювати однорідні за родовими ознаками підсис-теми. Так, ощадні інститути розрізняють за:– типом, складом операцій, що проводять

ощадні інститути;– організаційно-правовою формою;– формою власності;– організаційною структурою побудови тощо.

Важливо відмітити, що при вивченні ос-нов формування ощадної системи необхід-но розглядати усю сукупність ощадних ін-ститутів як об’єкт заощаджень, здатний пе-ретворювати заощадження суб’єктів заоща-джень в організовані. Порівнюючи об’єктощадної системи з основними її учасниками,запропонуємо всю сукупність ощадних ін-ститутів умовно поділити на дві групи(рис. 1).

Ощадні інститути банківськоїсистеми

Ощадні інститути, що діютьу межах парабанківської системи

УКРАЇНСЬКА ОЩАДНА СИСТЕМА

З клієнтською

спеціалізацією

З територіальною

спеціалізацією

Недержавні

пенсійні ф

онди

Страхові ком

панії

Інвестиційні

фонди

Кредитні

сою

зи

Кредитні

сою

зи

Рис. 1. Інституційна побудова об’єкта вітчизняної ощадної системи

Враховуючи особливості функціонуванняощадних систем у зарубіжній практиці, доціль-но виділяти дві групи ощадних інститутів:– депозитні (основні ощадні установи);– недепозитні (інші ощадні інститути).

До складу перших входять комерційні ба-нки та спеціалізовані ощадні установи (оща-

дні банки, ощадні каси, ощадно-позичковіасоціації тощо), до других відносять страховікомпанії, пенсійні фонди, взаємні фонди,фінансові компанії тощо.

Застосування інституційної побудовиоб’єкта української ощадної системи дастьзмогу забезпечити:


22

– стабільність ощадної системи й недо-пущення ощадних криз;

– захист економічних інтересів заощадни-ків і надання їм гарантій збереження таповернення їх заощаджень;

– стимулювання заощаджень, необхіднихдля реальних інвестицій і забезпеченнядосить високої норми накопичення в на-ціональному масштабі.Загалом, питання формування української

ощадної системи вимагають постійного її вдос-коналення, оскільки саме вона є фундаментомощадно-інвестиційної системи, метою функці-онування якої є сприяння процесам розвиткуукраїнської економіки для забезпечення зага-льноекономічного зростання в державі.

ІV. ВисновкиУточнено сутність поняття української оща-

дної системи, а також удосконалено класифі-кацію її основних системоутворювальнихелементів (суб’єктів заощаджень). Її слід роз-глядати як складну матеріальну соціально-економічну систему, що постійно розвиваєть-ся. Основою цієї системи є процес організаціїощадних взаємин суб’єктів і об’єктів заоща-джень. Безпосередньо її предметом є систе-ма заощаджень, що регулюється державою.

Порівнюючи об’єкт ощадної системи з їїосновними учасниками, вважається за доці-льне розглядати її як усю сукупність ощад-них інститутів. Встановлено, що основоюформування становлення української ощад-ної системи є дослідження всієї сукупностіощадних інститутів як об’єкту заощаджень.Застосування при цьому інституціальногопідходу сприятиме залученню засобів за-ощадників та їх накопичення, а також про-веденню державою ефективної політикиінвестування в пріоритетні галузі економіки.

Список використаної літератури1. Деньги, кредит, банки: учебник / под

ред. О. И. Лаврушина. – Москва : Фина-нсы и статистика, 2007. – 322 с.

2. Зайдель Х. Основы учения об экономи-ке : учебник / Х. Зайдель, Р. Темплен. –Москва : Дело ЛТД, 1999. – 484 с.

3. Игошин Н. В. Роль банков в инвестицион-ном процессе / Н. В. Игошин // Инвести-ции в России. – 2002. – № 2. – С. 12–17.

4. Кашин Ю. И. Развитие сберегательнойсистемы на переходном периоде разви-тия экономики / Ю. И. Кашин // Банковс-кие услуги. – 2011. – № 2. – С. 17–22.

5. Кейнс Дж. Общая теория занятости, проце-нта и денег : монография / Дж. Кейнс ; пер. сангл. – Москва : Прогресс, 1998. – 142 с.

6. Мошенский С. З. Финансовые центрыУкраины и рынок ценных бумаг : моно-графия / С. З. Мошенский. – Одесса :Optimum, 2008. – 401 с.

7. Сухарський В. С. Ощадно-банківська спра-ва : підручник / В. С. Сухарський, В. В. Су-харский. – Тернопіль : Астон, 2003. –454 с.

8. Третьякова И. Н. Сбережения населе-ния в условиях формирования и стано-вления рыночной экономики : моногра-фия / И. Н. Третьякова. – Кемерово :Кем. гос. ун-т, 2014. – 387 с.

9. Ходаківська В. П. Ринок фінансових послуг:теорія і практика : монографія / В. П. Хо-даківська. – Київ : ЦУЛ, 2012. – 377 с.

10. Центральний банк і грошово-кредитнаполітика : підручник / П. Д. Косова. – Київ :Центр навчальної літератури, 2011. –328 с.


Коринев В. Л. Теоретические основы украинской сберегательной системы и институ-ционного подхода к ее формированию

В статье исследовано теоретические основы украинской сберегательной системы иуточнена трактовка этого понятия, учитывая современное понимание украинских и зару-бежных экономик усовршенствована классификация, участников сберегательной системы вУкраине. Рассмотрены особенности организации и протекания сберегательного процесса врамках функционирования украинской сберегательной системы и на этой основе предложенинституционный подход к ее формированию как объекта целостной системы экономики.

Ключевые слова: украинская сберегательная система, сбережение, организация сбере-гательных взаимоотношений, субъекты сбережений, получение доходов, организация ипротекание сберегательного процесса, сберегательные институты.

Korineyv V. Theoretical Foundations of Ukrainian Savings System and InstitutionalApproach to Its Formation

In the article theoretical bases of becoming of the domestic savings system are investigational andinterpretation of this concept of forming is specified taking into account modern thought of domesticand foreign economists interpretation of concept is offered domestic savings system, that some differsfrom all determinations existing presently. It is necessary to examine her as difficult material socio-economic system, that constantly develops. The process of organization of savings mutual relations(savings process) of subjects and objects of economies of the system is basis of her. Directly thesystem of economies, managed by the state, is its object.


23

Study of bases of forming of the savings system necessary consideration of all aggregate ofsavings institutes as the object of economies, able to convert the economies of subjects of economiesinto organized ones. Drawing analogy of object of the savings system with the basic participants of thecredit system all aggregate of savings institutes is investigational on the whole. With the purpose ofconfirmation of the expounded position taking into account scientific opinions of economists on thequestions of determination of composition of subjects of economies as the participants of the savingssystem their classification of these subjects is offered.

On this basis, at the study of bases of forming of the savings system necessary consideration of allaggregate of savings institutes as the object of economies, able to convert the economies of subjectsof economies into organized ones. Drawing analogy of object of the savings system with the basicparticipants of the credit system on the whole it is possible to offer all aggregate of savings institutesde bene esse to subdivide into two groups

The features of organization and flowing of savings process are considered within the framework offunctioning of the domestic savings system and on this basis institutional approach is offered to itsforming as the object of the integral system of economy.

Key words: domestic savings system, economy, organization of savings mutual relations, subjectsof economies, receipt of profits, organization and flowing of savings to the process.


24

УДК 681.518:332.145

О. А. Теряниккандидат економічних наук


ОБҐРУНТУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯСТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ РЕГІОНУУ статті обґрунтовано та розроблено концепцію інформаційного забезпечення стратегі-

чного управління розвитком регіону. Концепція ґрунтується на врахуванні особливостей ре-гіону та визначенні всіх складових інформаційного забезпечення, виходячи зі специфіки етапівстратегічного управління та вимог до інформації на кожному етапі.

Ключові слова: регіон, розвиток, стратегічне управління, інформаційне забезпечення, си-стема показників, методи, вимоги, якість життя.

І. ВступНа сучасному етапі розвитку економіки,

яку визначають як постіндустріальну та ін-формаційну, зростає роль державного й ре-гіонального стратегічного управління. Ефек-тивність стратегічного управління розвиткомрегіону можливо досягнути лише за умови,якщо розробка та впровадження управлін-ських рішень спиратимуться на результатинаукових досліджень соціально-економічнихявищ та процесів, які відбуваються в різнихгалузях і сферах життєдіяльності. Це потре-бує адекватного інформаційного забезпе-чення, наявності всебічної інформації протенденції вказаних процесів та явищ.∗

Відомо, що якість процесу управліннябезпосередньо залежить від повноти, вчас-ності та визначеності інформації про об’єктуправління та його навколишнє середовище.Достатнє інформаційно-аналітичне підґрунтязабезпечує ефективне використання всієїсистеми інструментів стратегічного управлін-ня, дає можливість заздалегідь приймативідповідні рішення на регіональному рівні зметою поліпшення соціальної, економічної таекологічної ситуації в регіоні та забезпеченнядосягнення мети стратегічного розвитку.

Складність об’єкта управління, яким є ре-гіон, породжує низку проблем щодо інфор-маційного забезпечення процесу стратегіч-ного управління. Виходячи з того, що вико-ристання відповідної інформації та методівдослідження дає змогу кількісно в поєднанніз якісним змістом відобразити проблемиуправління та тенденції розвитку об’єктауправління, особливого значення набуваєформування інформаційного забезпеченняетапів стратегічного управління розвиткомрегіону на основі статистичної інформації.

Вагомий внесок у дослідження питань,пов’язаних зі стратегічним управлінням таплануванням розвитку регіону, зробили такіукраїнські науковці, як А. Богашко, І. Вахо-вич, В. Геєць, В. Дармограй, Н. Пархоменко,

© Теряник О. А., 2015

В. Родченко, В. Черевко, М. Шутов та ін. Пи-тання, пов’язані з удосконаленням інформа-ційного забезпечення регіонального управ-ління, постійно перебувають у зоні підвище-ної уваги вчених, серед яких Ю. Канигін,В. Керецман, В. Колеснік, В. Котельников,В. Рубцов, Л. Сергєєва, О. Фінагіна. Разом зтим залишається багато проблем щодо ор-ганізації інформаційного забезпечення стра-тегічного управління розвитком регіону.

ІІ. Постановка завданняМета статті полягає в узагальненні й по-

глибленні теоретичних і методичних засадінформаційного забезпечення стратегічногоуправління розвитку регіону.

ІІІ. РезультатиВ Україні у зв’язку з поглибленням процесів

ринкових перетворень постала необхідність узміні існуючих методів і принципів управління.Однаково важливими завданнями є як реалі-зація потенціалу та розвиток конкретного регі-ону, так і постійне підвищення якості життя ре-гіонального співтовариства. При цьому регіо-нальний розвиток розуміється як позитивнадинаміка соціальних, економічних, екологічних,гуманітарних, етнонаціональних процесів увідповідних регіонах, як складова здійсненнязагальнодержавної стратегії розвитку країнивідповідно до сформульованих цілей.

Головною метою розвитку регіону є стійкеполіпшення якості життя всіх категорій жителів,тобто розвиток його як багатофункціональногорегіону, інтегрованого в українську та світовуекономіку, що надає сприятливе зовнішнє се-редовище для життя й економічної активності.

Основою для ефективного соціально-еконо-мічного розвитку регіону, інструментом форму-вання та реалізації стратегічних цілей розвиткує стратегічне управління, ефективність якогоможе буде досягнута лише за умови викорис-тання адекватного інформаційного забезпе-чення, наявності всебічної інформації про тен-денції соціально-економічних процесів і явищ.

Під інформаційним забезпеченням розу-міємо методи збирання й оброблення данихразом з утвореною на їх базі інформацією. У


25

структурі інформаційного забезпечення, якеформується відповідно до функцій управління,можна виділити дві складові: інформаційно-аналітичне забезпечення та методичне забез-печення. Інформаційно-аналітичне забезпе-чення, виходячи з вимог щодо потрібноїуправлінню інформації, має забезпечити ство-рення, збирання та передачу відповідної інфо-рмації. У зв’язку з тим, що інформація створю-ється, передається і зберігається у вигляді по-казників, основу інформаційно-аналітичногозабезпечення становить система показників.Методичне забезпечення формується на базіметодології, яка являє собою сукупність прин-

ципів, правил, прийомів і методів дослідження.Досить широко застосовують в управлінськійдіяльності статистичні методи, насамперед дляпідготовки та аналізу інформації, порівнянняінформації з відповідними критеріями. Прицьому конкретні прийоми та методи збирання йоброблення даних визначаються, виходячи зсутності та сфери досліджуваних явищ і про-цесів та застосування системи показників, азагальний склад методичного забезпеченнязалежить від специфіки об’єкта управління.

Розглянемо схему інформаційного за-безпечення стратегічного управління розви-тком регіону (рис. 1).

І етапОцінювання поточного стану

аналіз (SWOT, АВС)

ІІ етапРозробкастратегії

ІІІ етапВпровадження

стратегії

ПРОЦЕС РОЗРОБКИ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ СТРАТЕГІЇ

М О Н І Т О Р И Н Г

Інформація Фіксованідані

Органи регіонального управління Органи статистики

установи та організації, суб’єкти господарювання та населення регіону

Рис. 1. Схема інформаційного забезпечення стратегічного управління розвитком регіону

Первинні дані про регіон формують на рів-ні установ та організацій, суб’єктів господарю-вання та населення регіону. Як відповіднаінформація вони надаються органам регіона-льного управління як фіксовані дані (у виглядістатистичної звітності та результатів відповід-них статистичних спостережень) – органамстатистики. У регіональному органі статистикиотримані дані обробляють, узагальнюють,систематизують, зіставляють та після аналі-тичного опрацювання передають органам ре-гіонального управління у вигляді різноплано-вих показників, що характеризують природно-економічний потенціал і галузеву структуругосподарства, демографічну ситуацію, стантрудових ресурсів, рівень їх зайнятості, фі-нансове становище та рівень бюджетного за-безпечення регіону, економічне становищепідприємств, розвиток різних форм власності,наявність і використання регіональної особ-ливості для розв’язання місцевих соціально-економічних проблем, залучення додатковихінвестицій тощо. Таким чином, інформаційнаскладова стратегічного управління розвиткомрегіону ґрунтується на використанні рядуджерел, основним серед яких є статистика.Основну складову інформаційного забезпе-чення цього процесу становлять статистичні

показники, які відображають розміри, про-порції, зміни в часі та інші закономірності,що мають місце в регіоні.

З огляду на це, одним з основних за-вдань ефективного управління регіоном єзастосування науково обґрунтованої систе-ми показників на всіх етапах стратегічногоуправління. Від об’єктивності цієї системи,здатності відображати всі аспекти багато-гранної діяльності значною мірою залежитьефективність управління регіоном.

Концепція інформаційного забезпеченнястратегічного управління розвитку регіонуповинна ґрунтуватися на системному підхо-ді, враховувати особливості регіональногорозвитку та використовувати принципи стра-тегічного управління, що дасть змогу прово-дити комплексний аналіз і приймати рішен-ня щодо пріоритетів розвитку.

В основу розробленої концепції інформа-ційного забезпечення стратегічного управ-ління розвитку регіону (рис. 2) покладено:– мета та завдання інформаційного забезпе-

чення;– вимоги до інформації на етапах стратегіч-

ного управління розвитком регіону;– визначення елементів інформаційного за-

безпечення стратегічного управління розвиткурегіону.


26

ОЦІНЮВАННЯ

ПОТО

ЧНОГО

СТА

НУ РЕГІОНУ

АНАЛІЗ

SWOT-аналіз

АВС-аналіз

Сильні сторони

Переваги

Слабкі сторони

Бар’єри

Мож

ливості

Спірні

Загрози РО

ЗРОБК

А СТР

АТЕ

ГІЇ

(бачення

, місія

, пріоритети,

цілі, завдання

)

ВПРО

ВАДЖЕН

НЯ

ТА РЕ

АЛІЗАЦ

ІЯ СТР

АТЕ

ГІЇ

МОНІТОРИНГ ТА

ОЦІНЮВАННЯ

РЕЗУ

ЛЬТ

АТІВ

ВПРО

ВАДЖЕН

НЯ

СТР

АТЕ

ГІЇ

Етап

и стра

тегічн

ого упра

вління

Мета й завдання інформаційного забезпеченняПорівняність по

країні

, повнота

Накопиченість

,зіставність за

періодам

и

Актуальність

,повнота,

зрозум

ілість

,економ

ічність

Легка

інтерпретованість,

простота

,доступність

Порівню

ваність

зпланом

,очевидність

зв’язку

індикаторів з

досягненнями за

напрям

ами

розвитку

П Л А Н У В А Н Н Я

Оціню

вання досягнення

цілей

Оціню

вання просування

до кін

цевого

результату

Вим

оги до

інфор

мац

іїІнфор

мац

ійне

заб

езпеченн

я

Система

показників

іметоди

Джерела й технології

отримання

інформації

Система


оцінювання

поточного

стану

Система


якості

життя

Система


-індикаторів

за цілям

и

Визначення

ефекту

від

впровадж

ення

стратегії

Державна статистична звітність, спеціально організовані спостереження

Організаційні механізми збору та обробки інформації

Рис

. 2. Концептуальна

схема інформаційного

забезпечення стратегічного

управління розвитку

регіону


27

Метою інформаційного забезпеченнястратегічного управління розвитком регіонує збір, обробка, використання, зберігання,підтримка в актуальному стані баз стратегі-чних даних, які гарантують своєчасне та на-дійне інформаційне забезпечення управлін-ня нормативно-правовою, довідково-аналі-тичною, методичною, прогнозною та поточ-ною інформацією, а також комплексом про-грамних засобів, необхідних для їх аналізупри формуванні стратегічних рішень.

Таким чином, можна сформулювати ос-новні завдання, що мають бути вирішеніінформаційним забезпеченням:– формування максимально повного фон-

ду інформації;– створення умов для інформаційного за-

безпечення на різних рівнях та етапахстратегічного управління;

– об’єднання інформаційних потоків усіхрівнів;

– підтримка умов єдності процесу форму-вання інформаційного забезпечення;

– стандартизація процесу інформаційногозабезпечення.Зростання обсягу інформації, що циркулює

в органах управління, інтенсивності та дина-мічності інформаційних потоків, з одного боку,і відсутність відпрацьованих способів інфор-маційного забезпечення процесу стратегічно-го управління розвитком регіону – з іншого,створюють суперечність між необхідністю ма-ксимального використання обсягу інформаціїпри прийнятті стратегічних управлінських рі-шень і реальним станом інформаційного за-безпечення управлінської діяльності.

Тому постає необхідність визначення про-блем інформаційного забезпечення та фор-мування його оптимального обсягу.

Зауважимо, що інформація, з яких биджерел вона не йшла, і хто б не виступав їїносієм, неодмінно повинна відповідати пев-ним вимогам. Вона повинна бути актуаль-ною, достовірною, достатньою, доступною,оперативною, адекватною для прийняттявідповідних рішень. Однак на кожному етапістратегічного управління до інформації ви-сувають додаткові вимоги, що пов’язані зіспецифікою етапу, особливостями управ-лінських дій і рішень на ньому.

Розглянемо вимоги до інформації, щовикористовується на кожному етапі страте-гічного управління регіоном. На етапі оціню-вання поточного стану регіону використову-ють дані, що широко застосовують і можутьвикористовувати для зіставлення з показни-ками інших регіонів країни. Це вже існуючі,фактичні показники. На цьому етапі нераці-онально використовувати ретроспективу, аосновна вимога до даних – повнота, тобтовони повинні забезпечити всебічну характе-ристику регіону та його стану. На етапі ана-

лізу потрібні дані, які надають змогу виявитисильні та слабкі сторони регіону, можливостіта загрози напрямів розвитку, дослідити ди-наміку та вплив чинників на розвиток регіо-ну. Ці дані повинні накопичуватися в ретро-спективі та бути зіставними. Під час розроб-ки стратегії за “проблемними” сферами танапрямами необхідний більш глибокий ана-ліз та деталізація показників, а за сферами,де відзначено стабільний високий рівеньрозвитку, аналіз згортають. За результата-ми аналізу визначають пріоритети розвиткурегіону та індикатори моніторингу. Дані, щовикористовують на цьому етапі, повинні бу-ти актуальними, повними, зрозумілими таекономічними в отриманні й обробці. У про-цесі впровадження та реалізації стратегіїрозвитку регіону використовують дані, якіхарактеризують результати зусиль регіонущодо просування до мети. Ці дані повиннібути простими, доступними та легко інтер-претуватися. Задля вчасного виявлення таліквідації можливих недоліків і коригуванняна тих етапах стратегічного планування, деце необхідно, здійснюється моніторинг. Ос-новна вимога, що висувається до даних длямоніторингу, – їх порівнюваність з планом іочевидність зв’язку індикаторів з досягнен-нями за напрямами розвитку.

Відправним етапом стратегічного управлін-ня розвитку регіону є оцінювання поточногостану регіону та порівняння цього стану як длярізних регіонів, так і для окремого регіону в ди-наміці. Соціально-економічний розвиток регіонухарактеризується великою кількістю показни-ків, збір та оброблення яких потребує значнихзусиль. З огляду на це необхідно виділити мі-німальний набір показників, але такий, якийвраховує всі напрями розвитку регіону.

На сьогодні не визначено єдиної методи-ки оцінювання стану регіону. Існує багатометодів, які дають змогу оцінити поточнийрівень розвитку регіону [2; 4; 8], проте всівони мають певні недоліки.

Так, методика Н. Соколова [8] ґрунтуєть-ся на оцінюванні переважно характеристикрівня соціального розвитку. ЗапропонованаВ. Герасименко [2] система показників оці-нювання соціально-економічного розвиткурегіонів переважно відображає економічнийрозвиток. Обидві методики не враховуютьекологічну складову розвитку регіону. С. Зуль-фугаровою [4] сформована система показ-ників, що відповідає структурі цілей регіону,який прагне до ідеалу, однак переважна бі-льшість регіонів України прагне не до ідеа-лу, а до сталого розвитку.

Крім того, існує методика, за допомогоюякої здійснюється комплексне оцінюваннясоціально-економічного розвитку регіонів [6].Враховуючи зміни, внесені згідно з Постано-вою Кабінету Міністрів від 30.07.2008 р.


28

№ 683 [7], оцінювання проводиться за ре-зультатами аналізу соціально-економічногостановища відповідних регіонів з метоюсвоєчасного виявлення негативних тенден-цій і забезпечення оперативного прийняттяуправлінських рішень. Для проведення оці-нювання використовують показники соціа-льно-економічного розвитку регіонів за шіс-тьма сферами (реального сектора –5 показників, інвестиційної та зовнішньоеко-номічної діяльності – 11 показників, держав-них фінансів та фінансових результатів дія-льності підприємств – 8 показників, соціаль-ного сектора – 10 показників, споживчогоринку – 5 показників, екології – 7 показ-ників). За результатами розрахунку визна-чено місце кожного регіону в рейтингу заусіма сферами соціально-економічного роз-витку та окремими сферами такого розвит-ку. Найкращим вважається регіон, середнєарифметичне значення суми рейтинговихоцінок якого має найнижче значення.

Зазначена методика має ряд недоліків.По-перше, система містить чимало показни-ків, на поліпшення яких не можуть вплинутиоргани регіонального управління, воночас,головною метою є оцінювання ефективностісоціально-економічної політики Уряду тамісцевих держадміністрацій, визначенняпроблемних і вузьких місць, розробка захо-дів для реалізації поставлених завдань. По-друге, в ній домінують показники, які харак-теризують розвиток матеріального вироб-ництва, причому серед них є дублюючі, ачисло показників соціального розвитку є об-меженим. Значним недоліком розглянутої ме-тодики визначення комплексної оцінки соціа-льно-економічного розвитку є використання неабсолютних показників, а величин темпу ростута приросту обраних індикаторів. Темпові пока-зники не відображають реальний рівень розви-тку регіону за визначеними шістьма сферами.Крім того, темпові показники не враховуютьструктурні зрушення та міжрегіональні диспро-порції в економічному та людському потенціалі.Застосування цієї методики дає дуже нестійкірезультати, крім того вони ще й дуже різнятьсяз результатами, отриманими за іншими мето-диками оцінювання.

Тому для визначення поточного станурозвитку регіону необхідно виділити ефек-тивну систему показників оцінювання поточ-ного стану регіону – таку систему показни-ків, яка б відображала всі сфери життєдія-льності регіону, відповідала вимогам повно-ти та порівнюваності по країні та не маладублюючих показників. Така система показ-ників повинна характеризувати умови, про-цес і результати функціонування регіонів.Одна з вимог, яку висувають до показниківфункціонування регіонів, – достатня компак-тність, охоплення всіх сторін економічної,соціальної та демографічної діяльності,

зв’язків і взаємозв’язків усіх елементів сис-теми [1].

Поточний стан справ і тенденції розвиткугалузей економіки та соціальної сфери регі-ону оцінюють на етапі аналізу. Аналіз існую-чої позиції та можливостей регіону – цеаналіз і класифікація внутрішніх спеціалізо-ваних факторів розвитку регіону, аналіз си-льних і слабких його сторін. Його можнапроводити за допомогою розповсюджених упрактиці управлінських методів SWOT-аналізу або АВС-аналізу.

Одним з найбільш популярних і пошире-них методів аналізу при побудові стратегії єSWOT-аналіз, заснований на оцінці сил(Strengths), слабкостей (Weaknesses), мож-ливостей (Opportunities) та загроз (Threats)регіону. Він полягає у виявленні основнихконкурентних позицій регіону, встановленніїх взаємозв’язків, систематизації сильних іслабких конкурентних позицій регіону, йогоможливостей і загроз. SWOT-аналіз даєзмогу врахувати вагомість факторів, щовпливають на привабливість напрямів роз-витку. Застосування цієї методики є макси-мально ефективним з точки зору форму-вання стратегії розвитку регіону та виявлен-ня інвестиційно привабливих галузей.

Щоб з великої кількості даних відібрати тіелементи, які впливають на стратегічнийрозвиток, пропонується використовуватипростий метод приведення в порядок інфор-мації, який називається ABC-аналізом. Назва“ABC-аналіз” є абревіатурою, яка складаєть-ся з перших літер слів: перевага (Advantage),бар’єр (Ваrrіer), спірне (Controversіal). Технікаполягає в групуванні того, що відомо про си-туацію, яка аналізується, за вказаними трьо-ма критеріями. Все, що неможливо зараху-вати до жодної з груп, – відкидають як зайвуінформацію. Щоб ABC-аналіз був більш точ-ним, окремим стратегічним передумовампотрібно надати числове значення, яке відо-бражає рейтинг їх значущості.

На етапі аналізу доцільно використову-вати систему показників оцінювання поточ-ного стану регіону. Однак на цьому етапі доданих висувають додаткові умови, а саме:накопиченість і зіставність за періодами.

При розробці стратегії розвитку для фо-рмування стратегічного бачення і визначен-ня місії, стратегічних цілей і пріоритетнихнапрямів розвитку регіону використовуютьрезультати аналізу і перелік ключових про-блем. На формування пріоритетів стратегіч-ного розвитку впливають стан і особливостісоціально-економічного потенціалу регіону,ресурсне забезпечення, природно-геогра-фічне розташування, виробничо-інноваційніможливості тощо. Пріоритетні напрями роз-витку регіону деталізують у вигляді страте-гічних заходів (дій), які забезпечують усу-нення перешкоди факторів, досягнення ці-


29

лей розвитку регіону й реалізацію цілей ре-гіональних органів державної влади. Наяв-ність у межах одного регіону різних, частопротилежних інтересів викликає необхід-ність їх поєднання та обов’язкового враху-вання при розробці стратегії.

У сучасних умовах головною метою розви-тку України та її регіонів є стійке поліпшенняякості життя населення. Тому стратегічні цілірозвитку регіону мають визначатися з позиціїтого, як вони сприятимуть покращенню якостіжиття всіх категорій жителів регіону.

Тому на етапі розробки стратегії необ-хідно сформувати систему показників-індикаторів за цілями. Зазначені показникимають бути актуальними, зрозумілими, по-вними, бути мінімальними у своїй кількостіта економічними щодо отримання даних.Основними джерелами даних для такої сис-теми є державна статистична звітність іспеціально організовані спостереження.

Для ефективного управління реалізацієюстратегії проводять моніторинг та оцінюван-ня результатів її впровадження. Моніторинг єінструментом стратегічного управління, якийвключає оцінювання і поточний контроль заходом реалізації регіональної стратегії роз-витку на основі зміни показників-індикаторів,що дає змогу оперативно корегувати цейпроцес на підставі прийняття відповіднихстратегічних рішень щодо покращення соціа-льно-економічної ситуації в регіоні [2].

Моніторинг та оцінювання результатіввпровадження стратегії доцільно проводитиза двома напрямами:– оцінювання досягнення цілей;– оцінювання просування до кінцевого

результату.Оцінювання досягнення цілей дає мож-

ливість визначити ступінь просування регіо-ну до обраних стратегічних цілей і здійсню-ється шляхом дослідження динаміки показ-ників-індикаторів за цілями. Варто відзначи-ти, що при моніторингу та оцінюванні впро-вадження регіональної стратегії недостат-ньо визначити лише динаміку індикаторів тапровести аналіз поступу щодо запланова-них результатів. Важливим є визначенняефекту від реалізації стратегії. Для цьогонеобхідно розробити методику, що дає змо-гу виокремити ефект впровадження страте-гії від дії інших факторів. Джерелом інфор-мації для оцінювання досягнення цілей єдержавна статистична звітність.

Виходячи з того, що якість життя є нетільки головною метою, а й результатомвпровадження регіональної стратегії, моні-торинг має бути спрямованим і на оціню-вання просування регіону до кінцевого ре-зультату.

Варто зазначити, що категорія “якістьжиття” досі не має однозначного чіткого ви-

значення й кількісного вимірювання. Дляоцінювання якості життя населення пропо-нують різні методики, переважна більшість зяких ґрунтується на визначенні різних частко-вих та інтегрального показників. Як інтеграль-ний показник у різні часи використовувалиіндекс споживання, індекс розвитку людськихресурсів, індекс соціального прогресу, комбі-нований індекс якості життя тощо.

З метою оптимальної адаптації глобаль-них ідей людського розвитку до конкретнихумов України вітчизняними науковцями підкерівництвом Е. Лібанової та О. Власюкабула розроблена методика вимірюваннялюдського розвитку для регіонів України [3],в якій запропоновано 94 первинних показни-ки людського розвитку, які інтегруються у9 блоків. Зазначена методика вимірюваннярегіонального людського розвитку адапто-вана до національної статистичної бази йдає змогу визначити рейтинг кожного регіо-ну як за загальним рівнем людського розви-тку, так і за окремими його складовими –компонентними індексами, які характеризу-ють окремі аспекти людського розвитку. Ін-тегральний індекс людського розвитку маєієрархічну структуру та розраховується увигляді середньої арифметичної зваженої зкомпонентних індексів, які, водночас, усере-днюють стандартизовані значення певноїмножини соціальних показників. Однак цяметодика занадто обтяжена показниками,умова мінімальності не виконується.

Аналогічну систему показників з дев’ятигруп пропонує М. Соколов [8]. У праціН. Полонської [5] подано три групи показни-ків, одна з яких – умови проживання насе-лення; загалом, ця методика включає30 показників, а отже умова мінімальностіне виконується.

Виходячи з вищенаведеного, для оціню-вання просування регіону до кінцевого ре-зультату необхідно сформувати системупоказників якості життя, які будуть характе-ризувати найзначущі аспекти якості життя тарезультати цілеспрямованої діяльності на-селення регіону.

Варто зазначити, що якість життя не під-дається абсолютному й однозначному вимі-рюванню, оскільки визначається не лише на-явним рівнем соціально-економічного розвит-ку держави, ефективністю економіки, суспіль-ним національним багатством, реальнимидоходами й обсягами фактичного споживаннянаселенням матеріальних і духовних благ іпослуг, а й різними рівнями розвитку потребнаселення в тих чи в інших життєвих благах, атакож соціально-економічною його диферен-ціацією. Однак, за сучасних умов розвиткусуспільства кількісні та якісні оцінки якостіжиття населення необхідні для практичногозабезпечення ефективного управління соці-


30

ально-економічними процесами та порів-няння якості життя різних суспільних верств.Оцінювати й досліджувати якість життя на-селення можна лише з використанням сис-теми статистичних показників.

Аналіз критеріїв якості життя, що діють вУкраїні та за кордоном, показує, що якістьжиття характеризується показниками, яківизначають не тільки рівень, а й умови жит-тя. Відсутність загальноприйнятого показни-ка, який надає можливість охарактеризуватирівень якості життя населення, ставить пе-ред дослідниками актуальну проблему роз-робки методики комплексного оцінюванняякості життя. Її складність визначається ве-ликою кількістю різноспрямованих чинників,

що впливають на якість життя населеннякраїни. У зв’язку з цим сукупну характерис-тику якості життя населення можуть скластилише показники, які об’єднано в складнийкомплекс та доповнюють один одного.

Детальне дослідження категорії “якістьжиття” та існуючих методик її оцінюваннядало змогу систематизувати й виділити вза-ємозалежні складові якості життя населеннята чинники, що їх визначають. За кожноюгрупою чинників визначено кількісні показ-ники, які є найзначущими і досить повно ві-дображають об’єктивні складові якості життянаселення та результати цілеспрямованоїдіяльності населення регіону (табл. 1).

Таблиця 1Показники якості життя населення*

№з/п Індикатори Позитивний

напрям динаміки1 ВДВ на душу населення, грн ↑2 Наявні доходи на душу населення, грн ↑3 Рівень бідності, % ↓4 Індекс споживчих цін, % ↓5 Частка витрат на купівлю продуктів харчування, % ↓6 Частка умовно-вільної частини наявного доходу, % ↑7 Рівень безробіття (за методикою МОП), % ↓8 Рівень освіти, % ↑9 Частка населення, що забезпечене питною водою, % ↑10 Частка населення, яке має адекватні санітарні (очисні) зручності, % ↑11 Забезпеченість населення житлом, м2 ↑12 Забезпеченість населення лікарями на 10 тис. населення, осіб ↑

13 Кількість лікарняних та лікарських амбулаторно-поліклінічних закладівна 10 тис. населення, закладів ↑

14 Рівень злочинності на 10 тис. населення, злочинів ↓15 Нормований показник екологічного навантаження ↓16 Частка населення, що охоплене фізкультурно-оздоровчими та спортивними заняттями, % ↑17 Рівень відвідування закладів культури та дозвілля на 1000 населення, осіб ↑18 Сукупний тираж ЗМІ регіону на 1000 населення, тис. примірників ↑19 Сальдо міграційних потоків на 1000 осіб, осіб ↑20 Очікувана тривалість життя при народженні, років ↑21 Коефіцієнт депопуляції ↓

*Розроблено автором.

Важливо відзначити, що запропонованасистема показників оцінювання якості життянаселення може бути застосована як на на-ціональному, так і на регіональному рівні.

З метою апробації запропонованої систе-ми показників проведено аналіз показниківякості життя населення Запорізької області в2008–2012 рр. (табл. 2). Важливо відзначити,що в 2008 р. прийнято з подальшою реаліза-цією “Стратегію розвитку Запорізької областідо 2015 р.”, місія якої полягає в спрямуванніоб’єднаних зусиль влади, бізнесу й суспільст-ва на збереження і розвиток потенціалу татрадицій Запорізької області для покращенняжиття мешканців кожної громади регіону.

Враховуючи той факт, що за 2013 р. деякістатистичні показники ще не визначені (ВДВна душу населення; частка витрат на купівлюпродуктів харчування тощо), можна провестиповноцінний аналіз якості життя населенняЗапорізької області лише до 2013 р.

За результатами аналізу показників, щохарактеризують складові якості життя насе-лення (табл. 2), встановлено, що у 2012 р.за більшістю показників якості життя в За-порізькій області спостерігається позитивнадинаміка (17 показників з 21). Це свідчитьпро поліпшення якості життя населення об-ласті у 2012 р. порівняно з 2008 р. та проефективність реалізації регіональної страте-гії розвитку.

Авторська методика дає змогу врахову-вати найзначущі аспекти якості життя насе-лення, виявити зміни за певний період, оці-нити характеристику тенденцій у зміні якостіжиття населення як по країні загалом, так іза окремими регіонами.

Методологічну складову інформаційногозабезпечення стратегічного управління роз-витком регіону становить сукупність статис-тичних прийомів збирання, оброблення тааналізу даних.


31

Таблиця 2Аналіз показників якості життя населення Запорізької області*

№з/п Індикатори 2008 рік 2010 рік 2012 рік

2012 р.у % до

2008, %

Оціню-вання

динаміки1 ВДВ на душу населення, грн 20097 20957 255330 126,0 +2 Наявні доходи на душу населення, грн 15265,2 20221,4 25882,0 169,5 +3 Рівень бідності, % 24,3 25,7 25,9 100,8 -4 Індекс споживчих цін, % 123,6 109,7 99,3 80,3 +5 Частка витрат на купівлю продуктів харчування, % 51,7 49,9 46,2 89,4 +6 Частка умовно-вільної частини наявного доходу, % 13,6 13,6 14,2 104,4 +7 Рівень безробіття (за методикою МОП), % 6,0 7,5 7,0 116,7 -8 Рівень освіти, % 96,5 96,9 97,1 100,6 +9 Частка населення, що забезпечене питною водою, % 66,9 67,3 68,1 101,8 +

10 Частка населення, яке має адекватні санітарні (очисні)зручності, % 64,8 65,6 66,2 102,2 +

11 Забезпеченість населення житлом, м2 22,0 22,4 24,7 103,2 +

12 Забезпеченість населення лікарями на 10 тис.населення, осіб 42,7 47,9 46,3 108,4 +

13 Кількість лікарняних та лікарських амбулаторно-поліклінічних закладів на 10 тис. населення, закладів 1,9 2,2 2,3 121,1 +

14 Рівень злочинності на 10 тис. населення, злочинів 134 154,3 142,3 106,2 -15 Нормований показник екологічного навантаження 0,859 0,818 0,842 0,98 +

16 Частка населення, що охоплене фізкультурно-оздоровчими та спортивними заняттями, % 15,9 15,2 10,7 67,3 -

17 Рівень відвідування закладів культури та дозвілля на1000 населення, осіб 630 550,7 658,3 104,5 +

18 Сукупний тираж ЗМІ регіону на 1000 населення,тис. примірників 193,3 211,3 266,3 137, +

19 Сальдо міграційних потоків на 1000 осіб, осіб -0,2 0,11 0,61 +0,81 +20 Очікувана тривалість життя при народженні, років 68,4 70,5 71,4 104,4 +21 Коефіцієнт депопуляції 1,59 1,58 1,40 88,1 +

*Побудовано за даними [9]._____________________________Примітка: “+” – позитивна динаміка;“-” – негативна динаміка.

Це зумовлено тим, що об’єктом управлінняє соціально-економічна система, яка склада-ється з багатьох елементів, що виконують різніфункції, наслідком чого стають різні – за фор-мою та змістом – результати, досягнення якихна кожному етапі обумовлюється залученнямзначних ресурсів – людських, матеріальних іфінансових. Тобто йдеться про управління ма-совими процесами, до аналізу яких придатнівиключно статистичні методи. Для проведенняспеціально організованих спостережень необ-хідним є визначення організаційних механізмівзбору та обробки інформації.

IV. ВисновкиТаким чином, у статті обґрунтовано й роз-

роблено концепцію інформаційного забезпе-чення стратегічного управління розвиткомрегіону, яка ґрунтується на врахуванні особ-ливостей регіону й визначенні всіх складовихінформаційного забезпечення, виходячи зособливостей етапів стратегічного управлін-ня й вимог до інформації на кожному етапі.Концепція передбачає формування системпоказників оцінювання поточного стану регі-ону, показників-індикаторів за цілями та по-казників якості життя; визначення джерел ітехнологій отримання інформації. Це даєможливість повною мірою забезпечити інфо-рмаційні потреби стратегічного управліннярозвитком регіону. Запропоновано ефектив-ну систему показників якості життя населен-ня, яка дає змогу здійснювати співставлення

й аналіз якості життя населення в часових ітериторіальних аспектах та сприятиме підви-щенню ефективності управлінських рішень зпокращення якості життя населення та зни-женню його міжрегіональної диференціації.

Список використаної літератури1. Бараник З. П. Методичні підходи до оці-

нювання функціонування регіонів застаном соціально-економічного розвитку/ З. П. Бараник // Економіка та держава.– 2006. – № 5. – С. 56–59.

2. Герасименко В. С. Принципи побудови таструктури статистичного забезпеченняефективного управління підприємницькоїдіяльності / В. С. Герасименко // Статис-тика України. – 2005. – № 4. – С. 51–53.

3. Людський розвиток регіонів України: ана-ліз та прогноз : монографія / Е. М. Лі-банова (ред.) ; НАН України, Інститут де-мографії та соціальних досліджень. – Ки-їв : Ін-т демографії та соціальних дослі-джень НАН України, 2007. – 327 с.

4. Моделювання структури життєздатнихсоціально-економічних систем : моно-графія / Л. Н. Сергєєва, А. В. Бакурова,С. О. Зульфугарова та ін. – Запоріжжя :КПУ, 2009. – 200 с.

5. Полонская Н. А. Механизм управлениясоциально-экономическим развитиемрегиона // Экономика Крыма. – Симфе-рополь : ТНУ им. В. И. Вернадского. –2006. – № 16. – С. 82–87.


32

6. Про запровадження комплексної оцінкисоціально-економічного розвитку Авто-номної Республіки Крим, областей,мм. Києва та Севастополя : ПостановаКМУ від 20.06.2007 р. № 833 [Електро-нний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=833-2007-%EF.

7. Про внесення змін до Порядку прове-дення комплексної оцінки соціально-економічного розвитку Автономної Рес-публіки Крим, областей, мм. Києва таСевастополя : Постанова КМУ від

30.07.2008 р. № 683 [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.-gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=683-2008-%EF.

8. Соколов Н. А. Прогнозирование показа-телей социально-экономического разви-тия региона / Н. А. Соколов. – Сумы :ИТД “Университетская книга”, 2005. –80 с.

9. Статистичний щорічник Запорізької об-ласті за 2012 р. / за ред. В. П. Голо-вешка. – Запоріжжя : Поліграф, 2013. –482 с.


Теряник Е. А. Обоснование концепции информационного обеспечения стратегическогоуправления развитием региона

В статье обоснована и разработана концепция информационного обеспечения страте-гического управления развитием региона. Концепция базируется на учете особенностейрегиона и определении всех составляющих информационного обеспечения, исходя из специ-фики этапов стратегического управления и требований к информации на каждом этапе.

Ключевые слова: регион, развитие, стратегическое управление, информационное обес-печение, система показателей, методы, требования, качество жизни.

Teryanik E. Ground of Conception of the Informative Providing of Strategic ManagementDevelopment Of Region

The article deals with the essence and instruments of strategic management region. It is proved thatthe effectiveness of strategic management of development in the region can only be achieved providedthat the development and implementation of administrative decisions will be based on the results ofscientific studies of socio-economic phenomena and processes that occur in various sectors andspheres of life. This requires adequate information provision, the availability of comprehensiveinformation on the trends of these processes and phenomena. The concept of information support ofstrategic management of regional development must be based on a systematic approach, take intoaccount the peculiarities of regional development and to use the principles of strategic management,which will conduct a comprehensive analysis and make informed decisions about development priorities.

Based on the fact that the effective use of information, which rotates in the control system, itrequires compliance with the objectives and functions of management, defines the requirements to bemet by the information used at every stage of the strategic management of the region. Founded anddeveloped the concept of information support of strategic management of regional development,which is based on the particular features of the region and the definition of all components ofinformation security based on the characteristics of stages of strategic management and informationrequirements at each stage. The concept provides for a system of indicators to measure the currentstate; performance indicators, targets and indicators on the quality of life; and the identification ofsources and technologies of information. This makes it possible to fully provide the information needsof management of development of the region on the stages of development and implementation ofregional development strategies, monitoring and evaluation. The system of indicators of quality of life,which takes into account the most important aspects of quality of life, to identify and assess trends inthe quality of life for the country as a whole and in individual regions.

Key words: region, development, strategic management, information security, system of indicators,methods, requirements, quality of life.


33

ЕКОНОМІКА, УПРАВЛІННЯ ТА ОБЛІК НА ПІДПРИЄМСТВІ

УДК 331.1

Г. О. Закаблукаспірант


ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯПЕРСОНАЛОМ ПІДПРИЄМСТВАРозглянуто економічну ефективність удосконалення системи управління персоналом під-

приємства. Найзначущим є підвищення кваліфікаційного рівня працівників, формування пози-тивної атмосфери в колективі, проведення ефективної мотиваційної політики, реструкту-ризацію підрозділів підприємства тощо.

Ключові слова: управління, трудовий потенціал, підприємство, підвищення кваліфікації,мотиваційна політика, реструктуризація підрозділів, економічний ефект.

I. ВступНа підставі аналізу використання трудо-

вих ресурсів на підприємстві ПАТ “Запоріж-стальбуд–1” можна зазначити, що за незмін-них виробничих потужностей на підприємствіз року в рік скорочують чисельність персона-лу і, пропорційно, обсяг виконаних робіт, тоб-то скорочення чисельності персоналу некомпенсується зростанням продуктивностіпраці, а отже, знижується показник викорис-тання трудових ресурсів, виробничої потуж-ності підприємства. Це свідчить про недолікив організації виробництва, неспроможністьвласників і керівників підприємства утриматийого “на плаву”, зберегти трудовий колектив.∗

Основною причиною такого становищапідприємства є кризові явища в металургійнійгалузі (низький попит і рівень цін на метало-продукцію на світових ринках, висока собівар-тість українського металу, значна технологіч-на відсталість підприємств українського ГМК івідсутність достатніх коштів для їх модерніза-ції, нерозвиненість внутрішнього ринку спожи-вання металопродукції), які привели до змен-шення замовлень, розірвання договорів напроведення будівельно-монтажних робіт у ційгалузі. Тому першочерговим завданням керів-ництва підприємства є пошук нових замовни-ків, альтернативних шляхів для реалізації сво-го виробничого потенціалу, збільшення обся-гів робіт. У таких умовах ведення господарсь-кої діяльності підприємство змушене раціона-льно використовувати свої ресурси, шукатирезерви їх кращого використання. Основнимиресурсами та вирішальним фактором вироб-ництва на підприємстві є трудові ресурси [1].

Організаційні чинники відіграють синте-зуючу, координуючу роль у комплексномувикористанні всіх факторів ефективності

© Закаблук Г. О., 2015

праці, тому перевагу треба надати саме їм.Це пояснюється тим, що управлінські рі-шення, насамперед, трансформуються вконкретні організаційні заходи. Завдяки чіт-кій організації виробництва та праці, а отже,кращому використанню всіх ресурсів, у томучислі й трудових, можна поліпшити економі-чні показники діяльності підприємства.

II. Постановка завданняМетою статті є визначення економічної

ефективності вдосконалення системи управ-ління на підприємстві.

III. РезультатиВивчення організаційної структури та фун-

кціональних обов’язків структурних підрозділівПАТ “Запоріжстальбуд–1” дало змогуз’ясувати, що підприємство, здійснюючи гос-подарську діяльність, не повною мірою вико-нує основні функції управління підприємст-вом: планування, організацію, мотивацію таконтроль. Проблема нестабільності в забез-печенні матеріальними ресурсами, несвоєча-сна оплата замовниками виконаних робіт, по-шук нових замовників, що відобразилося наобсягах виробництва, негативно вплинули накількісні та якісні характеристики трудовихресурсів. Пасивна кадрова політика, відсут-ність системності в роботі кадрової служби,низький рівень планування персоналу, конф-лікти між керівництвом і робітниками привелидо неконтрольованого відтоку кадрів, знижен-ня продуктивності праці, кваліфікаційного рів-ня працівників, низького рівня рентабельності.

Аналіз функціональних обов’язків персо-налу відділу кадрів підприємства дав змогувизначити, що вони зводяться, переважно, донайму та звільнення робочої сили, веденняділоводства, складання статистичної звітно-сті. Це низвело відділ кадрів до другорядно-го структурного підрозділу, який практично


34

виконує вказівки керівництва організації ізамовлення керівників структурних підрозді-лів щодо набору робочої сили зі сторони.Водночас різними видами кадрової роботизайняті інші підрозділи організації: веденнятабельного обліку, аналіз стану трудовоїдисципліни та виконання правил внутріш-нього трудового розпорядку в підрозділахпідприємства, контроль діяльності керівни-ків підрозділів щодо своєчасного та прави-льного виконання наказів, розпоряджень,постанов, ухвал адміністрацій підприємствавиконує відділ праці та заробітної плати.Роботу, пов’язану з підбором, розстановкоюта використанням кадрів, виконують лінійнікерівники, часто не маючи необхіднихзнань, часу, оскільки їх основне завданняполягає в забезпеченні своєчасного та якіс-ного виконання виробничих завдань.

Функції відділу організації праці та заро-бітної плати підприємства також зводятьсятільки до вирішення оперативних завданькерівників структурних підрозділів, ведення

статистичного обліку використання робочо-го часу та фонду заробітної плати.

Питання організації побуту, відпочинку,поліпшення соціальних умов праці на підпри-ємстві вирішує профспілкова організація.

На підприємстві немає системи розраху-нків, аналізу та планування трудових показ-ників, чисельності персоналу, обсягів робіт,відсутня єдина система роботи з кадрами,насамперед, планування та контроль вико-ристання трудових ресурсів, система науко-во обґрунтованого вивчення здібностей і на-хилів, професійного й посадового перемі-щення робітників у відповідності з їх особис-тими якостями, неузгоджена робота з відділ-ком праці та заробітної плати, економічнимвідділком, профспілковою організацією.

Рішення щодо зміни чисельності персона-лу, рівня оплати праці приймає Голова прав-ління на нараді директорів, виходячи з опера-тивних даних про обсяги робіт. Структуру кад-рової служби ПАТ “Запоріжстальбуд–1” пода-но на рис. 1.

Відділ кадрів Відділ праціта заробітної плати

Бухгалтерія(розрахунковий відділ)

Табельники виробничих дільниць

Голова правління

Рис. 1. Структура кадрової служби ПАТ “Запоріжстальбуд–1”

Велика роз’єднаність цих структурних під-розділів знижує ефективність роботи з кадрами,не дає змоги комплексно вирішувати завдання зформування оптимальної структури кадрів і, тимбільш, ефективно їх використовувати.

Отже, відділ кадрів і відділ організаціїпраці та заробітної плати підприємства ненаділені функціями планування, організації,координування, стимулювання, не берутьучасті у виробленні кадрової політики, об-межуючись поточною роботою з кадрами.

Тобто, ці структурні підрозділи використо-вують застарілі кадрові технології.

Враховуючи специфіку роботи підприєм-ства, його розміри (підприємство належатьдо категорії великих), вищенаведений ана-ліз функціональних обов’язків підрозділівкадрової служби, пропонуємо створити єди-ну сучасну кадрову службу, яка підпорядко-вується директору з управління персона-лом. Удосконалену структуру кадрової слу-жби підприємства подано на рис. 2.

Табельники виробничих підрозділів

Директор з управління персоналом

Підрозділ зділоводства

Підрозділ з формуваннята навчання кадрів

Підрозділ з охорони, організаціїпраці та заробітної плати

Голова Правління

Рис. 2. Вдосконалена структура кадрової служби ПАТ “Запоріжстальбуд-1”


35

Основними завданнями кадрової службиперсоналу підприємства повинні бути:– прогнозування і планування потреби в пер-

соналі, участь у вирішенні завдань, пов’я-заних із задоволенням кожного працівникаумовами, змістом і характером роботи;

– підвищення ефективності роботи персо-налу на основі раціоналізації структур іштатів, управління дисципліною;

– удосконалення організації оплати і сти-мулювання працівників підприємства;

– оцінка кваліфікації і професійно важли-вих якостей;

– поліпшення якісного складу персоналупідприємства;

– створення умов, що стимулюють постій-не зростання професійної компетенції;

– організація навчання і розвитку персона-лу із застосуванням методів діагностикий оцінювання ефективності персоналу;

– формування кадрового резерву;– організація системи пільг і компенсацій;– підтримка соціально-психологічного клі-

мату забезпечення соціальної рівноваги;– організація захисту життя та здоров’я

працівників і майна підприємства, зок-рема, протипожежної безпеки;

– формування корпоративної культури;– оформлення трудових стосунків, розро-

бка штатного розкладу.Треба зазначити, що кваліфікаційний рі-

вень персоналу відділу кадрів, відділу орга-нізації праці та заробітної плати, охоронипраці дасть змогу ефективно виконуватизазначені завдання.

Відповідно до основних завдань кадровоїслужби необхідно привести у відповідністьфункціональні обов’язки її підрозділів. Функ-ціональні обов’язки зазначені в табл. 1.

Таблиця 1Функціональні обов’язки вдосконаленої кадрової служби

№з/п

Підрозділ кадровоїслужби Функціональні обов’язки

1 2 31 Директор

з управлінняперсоналом

1. Координує і узгоджує роботу підлеглих підрозділів відповідно до кадрової стратегіїпідприємства.2. Очолює роботу з комплектування підприємства кадрами робітників і службовцівнеобхідних професій, спеціальностей і кваліфікації відповідно до цілей, стратегії іпрофілю підприємства.3. Організовує розробку прогнозів, визначення поточної і перспективної потреби в кадрахі джерел її задоволення..4. Бере участь у розробці кадрової політики й кадрової стратегії підприємства.5. Здійснює роботу з підбору, відбору й розстановки кадрів на підставі оцінки їхкваліфікації, особистих і ділових якостей, контролює правильність використанняпрацівників у підрозділах підприємства.6. Забезпечує прийом, розміщення молодих фахівців і молодих робітників відповідно доотриманої в навчальному закладі професії.7. Організовує проведення атестації працівників підприємства, її методичне таінформаційне забезпечення, бере участь в аналізі результатів атестації, розробці заходівщодо реалізації рішень атестаційних комісій, визначає коло фахівців, які підлягаютьповторній атестації.8. Забезпечує соціальні гарантії працівників щодо зайнятості, дотримання порядкупрацевлаштування і перенавчання вивільнених працівників, надання їм встановленихпільг і компенсацій.9. Проводить систематичний аналіз кадрової роботи на підприємстві, розробляєпропозиції щодо її поліпшення.10. Організовує табельний облік, складання і виконання графіків відпусток, контроль застаном трудової дисципліни в підрозділах підприємства й дотриманням працівникамиправил внутрішнього трудового розпорядку, аналіз причин плинності, розробляє заходищодо зміцнення трудової дисципліни, зниження плинності кадрів, втрат робочого часу,контролює їх виконання

2 Підрозділділоводства

1. Здійснює облік і реєстрацію надходження документів щодо особового складу,контролює за їх виконанням, насамперед виконання наказів і розпоряджень по кадрах.2. Організовує документообіг для забезпечення оперативного й чіткого виконання тапроходження документів і доручень керівництва щодо всіх напрямів роботи з кадрами.3. Готує документи з кадрів для передачі в архів на зберігання.4. Здійснює механізацію, автоматизацію і комп’ютерну обробку даних з особового складу

3 Підрозділз формуваннята навчання кадрів

1. Здійснює облік особового складу установи та її підрозділів.2. Готує звіти та необхідні довідки про переведення кадрів, розробляє та виготовляєнеобхідні форми та бланки для цього.3. Здійснює облік стану підготовки, перепідготовки кадрів та зарахування їх до резерву.4. Здійснює механізацію, автоматизацію та комп’ютерну обробку даних з особовогоскладу.5. Розробляє плани комплектування кадрів відповідно до програми розвитку підприємства.6. Вивчає рух кадрів, аналізує плинність кадрів, розробляє заходи щодо її усунення.7. Аналізує склад, ділові якості фахівців підприємства з метою їх раціональноговикористання.8. Створює умови для підвищення освітнього й кваліфікаційного рівня фахівців.9. Організовує контроль за станом трудової дисципліни й правил внутрішнього трудовогорозпорядку


36

Продовження табл. 11 2 34 Підрозділ

з охорони,організації праціта заробітноїплатні

1. Розробляє плани праці й заробітної платні підприємства та його підрозділів, планипідвищення продуктивності праці й удосконалення його організації.2. Розробляє і проводить заходи щодо:– розвитку колективних форм організації й оплати праці;– поліпшення використання робочого часу;– підвищення кваліфікації і мобільності кадрів;– удосконалення організації й обслуговування робочих місць, прийомів і методів праці.3. Визначає економічну ефективність впровадження заходів щодо організації праці.4. Формує стратегії управління персоналом, що включає:– визначення цілей управління персоналом (досягнення економічних показників,досягнення соціальних показників, установлення балансу економічних і соціальнихпоказників).5. Працює над удосконаленням управління та його організаційних структур:– визначення змісту робіт на кожному робочому місці;– створення більш сприятливих умов праці;– визначення принципів і розробка чіткої системи оплати праці;– оперативний контроль за роботою персоналу.6. Розробляє штатні розклади, посадові інструкції і положення про структурні підрозділипідприємства.7. Проводить роботи з вивчення й аналізу трудових процесів, організаційних структуруправління, умов праці на підприємстві і виявляє резерви росту продуктивності праці.8. Бере участь у розгляді проектів розширення і реконструкції підприємства з питаньзабезпечення організації праці й управління виробництвом

5 Табельникивиробничихпідрозділів

1. Ведуть табельний облік працівників виробничих підрозділів2. Здійснюють контроль за явкою на роботу, запізненнями і нез’явленнями.3. Працюють з документацією

Єдина кадрова служба на підприємствістворюється на основі персоналу відділукадрів, відділу організації праці та заробіт-ної плати, охорони праці, табельників виро-бничих дільниць.

Переорієнтація роботи кадрової служби насучасні методи роботи, розширення функціо-нальних обов’язків її підрозділів є передумо-вою для розробки програми з управління про-дуктивністю праці. Управління продуктивністю– це процес, що припускає стратегічне й опе-ративне планування та постійний контроль заефективним використанням методів існуючоїсистеми підвищення продуктивності [2].

У межах програми підвищення продуктив-ності організація та її керівництво повиннівизначити цілі й проблеми, а також розроби-ти плани й програми з удосконалення органі-зації. До розробки та реалізації програми зуправління продуктивністю праці підприємст-ву слід залучити висококваліфікованих спе-ціалістів у галузі економіки праці, які маютьширокі погляди та бачення перспективи роз-витку. Такі спеціалісти є на підприємстві.

Програма управління продуктивністю праціповинна бути побудована за такими етапами:

1) вимірювання й оцінювання досягнуто-го рівня продуктивності праці на підприємс-тві загалом і за окремими видами праці зок-рема;

2) пошук і аналіз резервів підвищенняпродуктивності на основі інформації, одер-жаної в ході вимірювання і оцінювання;

3) розробка плану використання резер-вів підвищення продуктивності праці, якийповинен включати конкретні терміни й захо-ди щодо їх реалізації, передбачати фінан-сування витрат на ці заходи й очікуваний

економічний ефект від їх впровадження, ви-значати відповідальних виконавців;

4) розробка системи мотивації працівни-ків до досягнення запланованого рівня про-дуктивності;

5) контроль за реалізацією заходів, пе-редбачених планом і всією програмою, і ре-гулювання їх виконання;

6) вимірювання і оцінювання реальноговпливу передбачуваних заходів на зростан-ня продуктивності праці.

Розробка програми з управління продук-тивністю праці надасть такі переваги:– зростання інформованості робітників та

керівництва про чинники, що впливаютьна продуктивність;

– створення зв’язку між наявними мето-дами обліку, вимірюванням продуктив-ності та регулярним контролем за ре-зультатами діяльності;

– встановлення нових конкурентних стан-дартів і норм;

– стимулювання постійної уваги до підви-щення продуктивності праці;

– більш широке й свідоме використанняперсоналом методів і техніки підвищен-ня продуктивності праці.На першому етапі необхідно забезпечити

точність, достовірність і порівнюваність показ-ників продуктивності праці. Для цього прави-льно обирається метод вимірювання показни-ків відповідно до виду та структури виробниц-тва, номенклатури й асортименту продукції чипослуг, враховувати вплив інфляційних про-цесів. Від правильного виконання першогоетапу залежить успішність всієї програми.

Пошук і аналіз резервів має здійснюва-тися на основі співставлення інформації,отримана при вимірюванні й оцінюванні вже


37

досягнутого результату. На цьому етапі ви-конання програми з управління продуктивні-стю праці слід ретельно вивчити чинники,які вплинули на її рівень.

При розробці плану використання резер-вів підвищення продуктивності праці требавизначити конкретні цілі та узгодити їх іззавданням програми. Цілі повинні бути чіт-кими й узгодженими в часі. На цьому етапірозробки й виконання програми треба ви-значити критерії результативності програми,провести підрахунок економічного ефектувід впроваджуваних заходів.

При розробці системи мотивації необхід-но дотримуватися такихпринципів: простотай доступність, інформативність, прозорість ісправедливість, комплексність матеріальнихі нематеріальних заходів, диференціація тавідсутність “зрівнялівки”, наявність зворот-нього зв’язку, забезпеченості заходів фінан-совими ресурсами [3].

Під час контролю за реалізацією впрова-джуваних заходів своєчасно виявляти й вирі-шувати можливі проблеми. При порівнянніфактичних і заданих показників продуктивнос-ті праці, визначати масштаби відхилень і при-ймати рішення щодо регулювання системи.

Завершальний етап виконання програми зуправління продуктивністю праці, який перед-бачає вимірювання й оцінювання реальноговпливу заходів, дасть змогу визначити найе-фективніші напрями роботи щодо підвищенняпродуктивності. Тому на цьому етапі, як і напершому, необхідно забезпечити достовірністьі порівнюваність розрахованих показників.

Отже, на основі зазначених етапів роз-робки програми, визначимо основні напрям-ки програми з управління продуктивністюпраці ПАТ “Запоріжстальбуд – 1”.

Основними завданнями складання про-грами є:– ефективне використання трудових ресурсів;– мінімізація витрат виробництва;– зростання рентабельності й конкуренто-

спроможності підприємства.1. Вимір та оцінка досягнутого рівня про-

дуктивності праці:а) розробити систему показників для оціню-

вання та планування рівня забезпеченості під-приємства трудовими ресурсами (показникичисельності персоналу за категоріями, профе-сійно-кваліфікаційним рівнем, використанняфонду робочого часу), продуктивності праці;

б) провести у виробничих підрозділах ви-вчення витрат робочого часу методом хроно-метражного фотографування робочого дня.

2. Обробка та аналіз отриманої інформа-ції, планування основних показників, ви-вчення чинників, які впливають на рівеньпродуктивності праці.

3. Розробка плану використання резервівпідвищення продуктивності праці. Для дося-гнення запланованого рівня показників про-дуктивності праці запровадити такі заходи:

а) на основі планової трудомісткості ви-значити необхідну чисельність робітниківосновної діяльності;

б) встановити оптимальну чисельність іструктуру виробничого та керівного персоналупідприємства. На основі розрахованої чисе-льності працівників основної діяльності про-вести реструктуризацію виробничих дільницьіз вивільненням керівного складу шляхом пе-реведення на інші посади та робітників невід-повідної кваліфікації шляхом переведення докатегорії працівників непромислового персо-налу або абсолютного вивільнення;

в) підвищення кваліфікаційного рівня робі-тників до середнього рівня складності викону-ваних робіт, тобто, до середнього розряду 4,6;

г) скорочення непродуктивних цілоденнихвтрат робочого часу за рахунок зменшенняпрогулів, відпусток із дозволу адміністрації.Скорочення внутризмінних простоїв шляхомпідвищення інтенсивності праці робітників,рівня трудової дисципліни. Встановити ефек-тивний фонд робочого часу одного працівни-ка на 2015 р. 1760 год (220 робочих днів,тривалість робочої зміни 8 год);

д) скорочення плинності кадрів за раху-нок впровадження мотиваційних заходів:– розробка принципів корпоративної та

організаційної культури;– розробка заходів з профілактики та за-

побігання конфліктів;е) зниження витрат на персонал за раху-

нок оптимізації чисельності персоналу.4. Контроль за виконанням пунктів про-

грами веде директор служби управлінняперсоналом, начальники виробничих діль-ниць, технічний директор, директори з ви-робництва та монтажу.

Проведення розрахунків для аналізу рівнязабезпеченості підприємства трудовими ре-сурсами, використання фонду робочого часу,фонду заробітної плати, показників продук-тивності праці без програмного забезпеченняпотребують залучення 3 працівників.

Упровадження програмного забезпеченняна підприємстві ПАТ “Запоріжстальбуд – 1”дасть змогу:– зменшити трудомісткість процесу;– зменшити чисельність осіб, задіяних у

розрахунках;– збільшити вірогідність інформації;– використовувати інформацію у режимі

реального часу;– мінімізувати ступінь ризику, пов’язаного

із втратою інформації;– підвищити оперативність контролю;– скоротити витрати робочого часу, пов’яза-

ного з документообігом (підвищення про-дуктивність праці: ефективне використанняробочого часу й виконання більшого обсягуробіт);

– отримати інструментарій для прийняттяякісних управлінських рішень;

– підвищити рівень професійної підготов-ки персоналу.


38

Розрахунок ефективності впровадженнязапропонованих рекомендацій:

1. Вдосконалення структури кадровоїслужби. Розрахуємо економічний ефект від

впроваджуваного заходу. Для цього визна-чимо витрати на персонал кадрової службидо та після проведення структурних змін ізанесемо їх у табл. 2.

Таблиця 2Витрати на персонал кадрової служби ПАТ “Запоріжстальбуд – 1”

До проведення змін Після проведених змін

ПосадаКількістьштатниходиниць

Середнязаробітна плата

за місяцьза посадами,

тис. грн

ПосадаКількістьштатниходиниць

Середнязаробітна плата

за місяцьза посадами,

тис. грнНачальник відділукадрів 1 4,7 Директор кадрової

служби 1 9,5

Інспектор відділку кадрів 2 6,2 Діловод кадрової служби 2 4,27Начальник відділу праціта заробітної плати 1 4,7 Інспектор з формування

та навчання кадрів 2 6,2

Інженер з праці 1 3,1 Табельник 3 4,6

Технік з праці 1 2,03 Економіст з праціта заробітної плати 1 4,2

Табельник 18 27,6 Інженер з праці 1 3,1Начальник відділуохорони праці 1 5,0 Технік з праці 1 2,03

Інспектор з охоронипраці 2 7,2 Інспектор з охорони

праці 2 7,2

Усього 29 60,53 13 41,1

Розрахуємо економічний ефект (Е) відупровадження нової кадрової служби:

Е = (41,1 – 60,53) × 12міс. = 233,16 тис. грн

Отже, при зміні структури кадрової служ-би відбулось відносне вивільнення 16 пра-цівників. При цьому скоротити річний ФОПслужби на 233,16 тис. грн (32,1%).

2. Розрахуємо витрати на запропоновані впрограмі з управління продуктивністю працізаходи з підвищення продуктивності праці:

а) витрати на розробку й упровадженняпрограмного забезпечення.

Формування бази даних, проведення роз-рахунків для аналізу рівня забезпеченостітрудовими ресурсами, використання фондуробочого часу, фонду заробітної плати, пока-зників продуктивності праці потребують вико-ристання праці 3 працівників. На підприємствіє 2 співробітники на посадах: технік з праці,старший табельник, третього працівника не-обхідно залучати зі сторони. Введення про-грамного забезпечення знижує витрати робо-чого часу на проведення розрахунків на 35%.

За розробку програми Положенням коле-ктивного договору на 2012–2013 рр. перед-бачена премія за виконання особливо важ-ливого завдання:– програмісту – 2,5 тис. грн;– економісту з праці та заробітної плати –

2,5 тис. грн;– придбання додатково клієнтської ліцен-

зії програми “1С. Підприємство” на5 робочих місць – 5,0 тис. грн.Разом: 10,0 тис. грн.Розрахуємо економію фонду робочого

часу та заробітної плати після впроваджен-ня програмного забезпечення:

ФРЧрік = 3 × 1658 = 4974,0 тис. грн – фондробочого часу 3-х працівників;

∆ФРЧрік = 3 × 1658 годин × 0,35 = 1740,9 год– зменшення фонду робочого часу;

∆Ч = 1740,9 / 1658 = 1 працівник – змен-шення чисельності персоналу.

Середньомісячна заробітна плата пра-цівників становить 2,03 тис. грн, середньорі-чна – 24,36 тис. грн;

Е = 24,36 – 10,0 = 14,36 тис. грн;ЕЕ = 14,36 / 10,0 = 1,43;б) розрахуємо необхідну кількість робіт-

ників за запланованим рівнем трудомісткос-ті робіт 11,0 год на тис. грн при незмінномуобсязі робіт:

ФРЧплан = Тплан × Qплан = 11,0 × 77224,23 =850000 год – плановий фонд робочого часувсіх працівників;

Чплан = 850000 / 1760 = 483 працівники;в) реструктуризація виробничих дільниць.На підставі вищенаведених розрахунків

оптимальної чисельності працівників основ-ної діяльності запропоновано на базі18 дільниць створити 6 з вивільненням лі-нійних керівників шляхом переведення їхнижчі керівні посади та робочі спеціальнос-ті. Результатом проведення реструктуриза-ційних заходів є вивільнення 12 начальниківта виконробів дільниць, 12 старших майст-рів, 30 майстрів. Загальне вивільнення кері-вників становить 54 працівники.

Вивільнення керівного складу виробни-чих дільниць здійснюється шляхом переве-дення на інші робочі місця. Таким чином,кількість працівників виробничих дільницьскорочується ще на 54 особи, а абсолютневивільнення працівників основної діяльностістановить 265 працівників (211+54).

При скороченні працівників необхідно про-вести повний розрахунок: виплатити компен-сацію за невикористані дні відпустки, всю за-роблену заробітну плату й вихідну допомогу в


39

розмірі не менше середньомісячного заробітку.Вихідна допомога, згідно з чинним законодав-ством, виплачується у розмірі середньомісяч-ної заробітної плати за останні 2 місяці і стано-вить 2,8 тис. грн. Коефіцієнт невикористанихвідпусток на підприємстві становить 0,15.

Розрахуємо витрати підприємства на компе-нсаційні виплати при вивільненні працівників:

265 × 2,8 + (265 × 2,8) · 0,15 = 853,3 тис. грн.Вивільнення працівників відбуватиметься

за умов попередження за 2 місяці й посту-пово, тому витрати підприємство буде нестипротягом року.

При вивільненні працівників підприємствоскорочує витрати не тільки на ФОП, а й навиплати у Фонд соціального страхування.Нарахування на заробітну плату єдиного со-ціального внеску у Фонд соціального страху-вання здійснюється за ставкою 37,58% (класпрофесійного ризику підприємства – 29).

Отже, визначимо економію ФОП та нара-хувань на заробітну плату у зв’язку з абсо-лютним вивільненням працівників.

Середня заробітна плата працівників ви-робничих дільниць у 2013 р. – 2,8 тис. грн,керівників – 4,86 тис. грн;

∆ФЗПрік роб. = 265 × 2,8 тис. грн × 12 міс. =8904,0 тис. грн;

∆ФЗПрік кер. = 54 × 4,86 × 12 = 3153,6 тис. грн;∆ЄСВрік роб. = 8904,0 тис. грн × 37,58% =

3346,12 тис. грн;∆ЄСВрік кер. = 3153,6 × 37,58% =

1185,12 тис. грн.Отже, економічний ефект та ефективність

від впровадження цього заходу становить:Е = 8904,0 + 3153,6 + 3346,12 + 1185,12 –

853,3 = 15735,54 тис. грн;ЕЕ = 15735,54 / 853,3 = 18,44.Для наочності проведеного заходу зане-

семо дані в табл. 3;Таблиця 3

Розрахунок економії витрат на персонал ПАТ “Запоріжстальбуд – 1”Чисельність

персоналу, осібВивільнення

працівників, осіб Економія ФОП, тис. грнКатегоріяпрацівників Базова,

2013 р.Планова,2015 р. Відносне Абсолютне

Середньомісячназаробітна плата,

тис. грн за місяць,тис. грн

за рік,тис. грн

Начальникдільниці, виконроб 18 6 -12 6,7 -80,4 -964,8

Старший майстер 18 6 -12 5,2 -62,4 -748,8Майстервиробничоїдільниці

54 24 -30 4,0 -120,0 -1440,0

Робітники основноїдіяльності 694 483 -265 2,8 -742,0 -8904,0

Усього, тис. грн 784 519 -54 -1004,8 -12057,6ЄСВ, тис. грн -377,6 -4531,24Усього, тис. грн -1382,4 -16588,84

г) розрахуємо витрати підприємства на під-вищення кваліфікаційного рівня працівників.

Для приведення кваліфікаційного рівняпрацівників до відповідності складності ви-

конуваних робіт (розряд 4, 6) визначимо не-обхідну структуру працівників, їх трудоміст-кість за кваліфікаційними розрядами та за-несемо в табл. 4.

Таблиця 4Структура кадрів виробничих дільниць за кваліфікаційним рівнемдо та після оптимізації чисельності ПАТ “Запоріжстальбуд – 1”Розряд Кількість працівників

до оптимізації (2013 р.)Кількість робітниківпісля оптимізації

3 275 504 215 1345 109 1506 95 149Усього працівників 694 483Середній розряд 4,03 4,6Середня трудомісткість, год. на тис. грн 14,9 11,0

Отже, підприємству для виконання робіт рі-вня кваліфікації, який відповідає середньомурозряду 4,6, необхідно залучити 50 працівниківз розрядом 3, 134 – з 4-им, 150 – з розрядами5-им та 149 – з 6-им розрядами.

Підвищення кваліфікаційного рівня пра-цівників до відповідного розряду уможлив-лює зниження трудомісткості робіт з 14,9 до11,0 год на тис. грн.

Визначимо необхідну кількість працівни-ків, які потребують підвищення рівня квалі-фікації. Кількість працівників розряду 6 збі-льшиться на 54 особи за рахунок вивільнення

лінійних керівників. Ці працівники не потребу-ють підвищення кваліфікаційного рівня. Потре-бують підвищення кваліфікації з розряду 4 до5-го 41 робітник, серед яких: 11 слюсарів-ремонтників, 12 монтажників стальних і залізо-бетонних конструкцій, 18 – мулярів.

Вартість трьох (відповідно до окремоїпрофесії) виробничих програм з навчання,розроблених відділом підготовки кадрів ВАТ“Запоріжсталь” 900 грн. Працівники прохо-дять навчання групами по 5–8 чоловік. Три-валість однієї програми навчання 100 год.Навчання проводять старші майстри вироб-


40

ничих дільниць розряду 8. Погодинна тари-фна ставка становить 16,66 грн.

Розрахуємо витрати підприємства на на-вчання робітників:

3 300 грн = 900 грн – вартість виробничихпрограм з навчання;

300 год × (16,66 × 0,2) = 999,6 грн –оплата викладачам;

Витрати = 900 + 999,6 = 1899,6 грн.Проведення оптимізації чисельності про-

мислового персоналу, вдосконалення кад-рової служби призведе до зміни структуритрудових ресурсів. На підставі проведенихрозрахунків складемо оновлену структурукадрів підприємства (табл. 5).

Таблиця 5Структура персоналу за категоріями до та після проведених заходів

ПАТ “Запоріжстальбуд – 1”Категорії персоналу Середньо-спискова

чисельність (2013 р.)Питома вага

(2013 р.)Середньо-списковачисельність (2014 р.)

Питома вага(2014 р.)

Зміни питомоїваги

Усього персоналу, осіб 949 100,0 684 100,0у тому числі:1) працівники основноїдіяльності, із них:

894 94,2 612 89,4 -4,8

– робітники 694 73,1 483 78,9 +5,8– службовці 200 21,2 129 21,2 0у тому числі:– керівники 125 13,2 72 11,7 -1,5

– спеціалісти 75 7,9 58 9,4 +1,52) непромисловийперсонал 55 5,8 72 10,6 +4,8

Отже, згідно з табл. 5, оптимізація чисе-льності працівників основної діяльності при-звела до збільшення питомої ваги робітниківна 5,8% та зменшення керівників на 1,5%.Збільшення питомої ваги робітників основ-

ної діяльності сприяє зростанню продуктив-ності праці.

Розрахуємо вплив зміни чисельності та стру-ктури персоналу підприємства на продуктив-ність праці при незмінному обсязі робіт (табл. 6).

Таблиця 6Зміна показника продуктивності праці ПАТ “Запоріжстальбуд – 1”

Показник Базовий рік(2013 р.)

Плановий(2015 р.)

Абсолютнізміни

Відноснізміни, %

Обсяг виконаних робіт у вартісному виразі, тис. грн 77224,23 77224,23Середньорічна чисельність персоналу, 949 684 -265 -27,9у тому числі:– працівників 694 483 -211 -30,5Частка працівників у загальній чисельності 73,1 78,9 +5,8 +7,9Дні, відпрацьовані одним робітником за рік 219,2 220 +0,8 +0,36Години, відпрацьовані одним робітником за рік 1658,0 1760,0 +102,0 +6,15Години, відпрацьовані всіма робітниками, тис. 1150,65 850,08 -300,57 -26,1Середня тривалість робочого дня 7,56 8,0 +0,44 +5,8Середньорічний виробіток одного працівника, тис. грн 81,37 112,9 +31,53 +39,0Виробіток робітника:– середньорічний, тис. грн 111,3 159,9 +48,6 +44,0– середньоденний, грн 507,6 726,7 +219,1 +43,0– середньогодинний, грн 67,1 90,84 +23,74 +35,4

Згідно з розрахунками, після впроваджува-них заходів середньорічний виробіток на од-ного робітника зросте на 48,6 тис. грн (44%), асередньогодинний на 23,74 грн (35,4%). Збі-льшити середньогодинний виробіток плану-ється за рахунок підвищення інтенсивностіпраці, зменшення внутризмінних простоїв,непродуктивних втрат робочого часу.

Занесемо в табл. 7 розраховані витрати напроведені заходи та можливий прибуток від них.

Згідно з табл. 7, найефективнішим захо-дом є оптимізація чисельності промислово-го персоналу підприємства. Так, можливийприбуток від скорочення чисельності робіт-ників у 18,44 разу перевищує витрати, якеможе понести підприємство (15735,54 /853,3). Загальні витрати на заходи станов-лять 865,2 тис. грн, економічний ефект пе-ревищує витрати в 18,47 разу і становить15981,16 тис. грн.

Таблиця 7Економічний ефект та економічна ефективність пропозицій

ПАТ “Запоріжстальбуд – 1”Впроваджуваний захід Витрати підприємства,

тис. грнМожливий прибуток

від пропозиції, тис. грн Е, тис. грн ЕЕ

Вдосконалення кадрової служби - 233,16 233,16 -Розробка програмного забезпечення 10,0 24,36 14,36 1,43Оптимізація чисельності виробни-чого персоналу 853,3 16588,84 15735,54 18,44

Підвищення кваліфікації працівників 1,9 - -1,9 -Всього 865,2 16846,36 15981,16 18,47


41

Заходи по вдосконаленню кадрової служ-би, розробки програмного забезпечення, під-вищення кваліфікаційного рівня працівниківхоча й мають невеликий загальний ефект255,62 тис. грн (233,16 + 24,36 – 1,9), проте уперспективі будуть вирішальними при плану-ванні рівня продуктивності праці, формуваннятрудових ресурсів підприємства, що, відповід-но, підвищить ефективність їх використання.

Зменшення витрат на заробітну платупрацівників зменшило навантаження на со-бівартість продукції та адміністративні ви-трати на 15735,5 тис. грн та 255,6 тис. грнвідповідно. Такі зміни вплинули на величинучистого прибутку, який зріс на 13709,0 тис.грн (10601 тис. грн + 3108 тис. грн).

Визначимо рентабельність персоналу узв’язку зі змінами прибутку:

R пер. 2013 = 10601 тис. грн / 34454 тис. грн= 0,307.

Рівень рентабельності персоналу значнозбільшився завдяки проведеним заходам: зпоказника – 0,06 до +0,307.

Водночас, матеріальні витрати підприєм-ства збільшилися на суму вартості програмдля навчання (900 грн) та придбання додат-ково клієнтської ліцензії програми “1С. Під-приємство” на 5 робочих місць (5,0 тис. грн).Витрати на оплату праці зменшилися на15997,06 тис. грн.

Вирахуємо рентабельність праці прицьому рівні продуктивності та витрат на пе-рсонал. Середньорічні витрати на одногопрацівника становлять:

(19445,0 + 15009,0): 684 = 50,37 тис. грн;R пр. 2013 = (112,9 тис. грн – 50,37 тис. грн)

/ 50,37 тис. грн = 1,24.Отже, показник рентабельності праці

значно зріс: з 0,53 до 1,24.Складемо узагальнювальну таблицю

зміни показників ПАТ “ Запоріжстальбуд – 1”до та після проведених заходів (табл. 8).

Таблиця 8Зміни показників використання трудових ресурсів підприємства

ПАТ “Запоріжстальбуд – 1”Показник До проведення

заходівПісля проведених

заходівАбсолютні зміни Відносні зміни,

%Середньооблікова чисельність,осіб 949 684 -265 -27,9

Питома вага працівниківосновної діяльності, осіб 73,1 78,9 +5,8 +7,9

Середній кваліфікаційний розрядпрацівників 4,03 4,6

Середньорічний виробітокодного працівника, тис. грн 81,37 112,9 +31,53 +48,5

Трудоміскість, год/тис. грн 14,9 11,0 -3,9 -26,2Обсяги робіт, тис. грн 77224,23 77224,23 - - Фонд робочого часу, тис. год 1573,44 1203,84 -369,6 -23,5 Фонд оплати праці, тис. грн 34216,3 22743,36 -11472,94 -33,5Чистий прибуток, тис. грн -3108,0 10601,0 +13709,0 129,3 Витрати на персонал, тис. грн 50451 34454 -15997,0 -12,9 Рентабельність праці 0,53 1,24 +0,71 134,0 Рентабельність персоналу -0,06 0,307 0,367 119,5

Згідно з табл. 8, завдяки проведеним захо-дам підвищився кваліфікаційний рівень пра-цівників. У свою чергу, це позитивно впливаєна рівень трудомісткості робіт, який зменшив-ся на 26,2% (14,9/11,0). Зниження трудоміст-кості спричинило зменшення фонду робочогочасу на 369,6 тис. год (23,5%) та зростаннясередньогодинного виробітку до 112,9 тис. грн(на 48,5%). На 134% підвищилася рентабель-ність праці та на 119,5% – рентабельність пе-рсоналу, прибуток підприємства збільшено на129,3% (13715,0 тис. грн).

IV. Висновки1. За результатами проведених розраху-

нків ефективності запропонованих заходів, асаме: вдосконалення кадрової служби, роз-робки програми з управління продуктивніс-тю праці, оптимізації чисельності виробни-чого персоналу та підвищення їх кваліфіка-ційного рівня, можна зробити висновок, щовони є ефективними. Після впровадженнязапропонованих заходів значно знизиться

трудоміскість робіт, витрати підприємствана персонал.

2. Розрахована величина чистого прибу-тку дасть можливість підприємству викорис-тати її на додаткові заходи щодо покращен-ня стану підприємства: збільшення витратна рекламні заходи, участь у тендерах напроведення будівельно-монтажних, елект-ромонтажних робіт, пошук нових замовників,створення позитивного іміджу компанії.

Список використаної літератури1. Богиня Д. П. Основи економіки праці :

навч. посіб. / Д. П. Богиня, О. А. Грішнова. –3-тє вид. – Київ : Знання-Прес, 2009. – 313 с.

2. Базаров Т. Ю. Управление персоналом /под ред. Т. Ю. Базарова, Б. Л. Еремина.– 2-е изд., перераб. и доп. – Москва :ЮНИТИ, 2010. – 560 с.

3. Богиня Д. П. Мотиваційний механізм кон-курентоспроможності робочої сили : зб.наук. пр. / відп. ред. Д. П. Богиня. – Київ :Ін-т економіки НАН України, 2005. – 188 с.



42

Закаблук А. А. Экономическая эффективность совершенствования системы управле-ния персоналом

Рассмотрена экономическая эффективность совершенствования системы управленияперсоналом. Наиболее значимым являются: повышение квалификационного уровня работни-ков, формирование позитивной атмосферы в коллективе, проведение эффективной моти-вационной политики, реструктуризации подразделений предприятия и т. п.

Ключевые слова: управление, трудовой потенциал, предприятие, повышение квалифи-кации, мотивационная политика, реструктуризация подразделений, экономический эффект

Zakabluk A. Economic Efficiency Improvement of Personnel Management SystemConsidered the economic efficiency of improving the system of personnel management. The most

important are: increase of qualification level of employees, creating a positive atmosphere in the team,conduct effective motivational policy, restructuring of the business units and the like.

The problem of instability in terms of material resources, late payment by customers of completedwork, finding new customers, which is reflected in production volumes, adversely affected the qualityand quantity of labour resources. Passive personnel policy, lack of consistency in the work of staff, lowstaff scheduling, conflicts between management and workers has led to an uncontrolled outflow ofpersonnel, reduced productivity, qualification level of employees, low level of profitability.

Consideration of the functional responsibilities of the staff of the personnel Department of theenterprise allowed us to determine that they are mainly hiring and firing of labour, record keeping,preparation of statistical reports. This reduces the personnel Department to the secondary structuralunit, which practically performs the instructions of the management of the organization and orders ofheads of departments in respect of labour recruitment. At the same time, different kinds of personnelwork were busy with other areas of the organization: time keeping, analysis of the state of labordiscipline and compliance with the rules of internal labor regulations in divisions of the enterprise,control of activity of heads of departments regarding timely and correct execution of orders, orders,orders, orders of administrations of the enterprise division of labor and wages. Work associated withthe selection, arrangement and use of personnel, line managers perform, often having neither thenecessary knowledge nor the time, because their main task is to ensure timely and quality executionof production tasks.

Given the specifics of the enterprise, its size (the enterprise is one of the largest), the aboveanalysis of the functional responsibilities of divisions of personnel services proposed to create a singlemodern human resources Department, which reports to the Director of HR.

Key words: management, labor potential, enterprise, training, motivational policy, restructuring ofdepartments, the economic effect.


43

УДК 33.053.22:338.3

О. В. Коваленкодоктор економічних наук, професор

Запорізька державна інженерна академія

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИБУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВУ статті узагальнено теоретичні й практичні аспекти процесу управління оборотними

активами підприємства із застосуванням інформації щодо руху грошових коштів, структуридебіторської та кредиторської заборгованості, що надасть змогу сформувати основні ви-сновки й пропозиції щодо технології своєчасних управлінських заходів для запобігання непла-тоспроможності будівельного підприємства.

Ключові слова: оборотні активи, дебіторська заборгованість, платоспроможнсть, лікві-дність, процес управління.

І. Вступ∗

Ефективність використання оборотнихактивів на підприємстві має важливе зна-чення, оскільки істотно впливає на загальнуефективність використання всієї сукупностізасобів, залучених підприємством. Це пояс-нюється тим, що тривалість обороту основ-них і оборотних коштів суттєво відрізняєтьсячерез принципові відмінності за характеромїх участі у виробничому процесі, оскількиперші неодноразово беруть участь у процесівиробництва, а оборотні активи – один раз,повністю споживаючись у кожному його ци-клі. Оборот основних фондів вимірюєтьсяроками, тоді як оборотні активи протягомроку здійснюють, як правило, декілька обо-ротів. Отже, оборотний капітал багато в чо-му визначає загальні темпи та ефективністьвиробництва. Значний внесок у розробкупроблем управління оборотними активамизробили такі вчені-економісти: І. Бланк, О. Ор-лов, Б. Коласс, Г. Кірейцев, М. Крейніна,А. Поддєрьогін, А. Шеремет та ін. Але по-требує уваги науковців узагальнення теоре-тичних аспектів процесу управління оборот-ними активами промислового підприємстваяк запоруки стабільного фінансового станупідприємства, функціонуючого в умовах мі-нливого кризового середовища.

ІІ. Постановка завданняМетою статті є теоретичне узагальнення

засад процесу управління оборотними акти-вами підприємств будівельного комплексуУкраїни, спроба визначити межі діяльностіменеджменту для того, щоб правильно ви-значити його цільову орієнтацію, комбінаціюта змістову характеристику заходів щодозапобігання неплатоспроможності, реаліза-ція яких буде сприяти підвищенню ефектив-ності функціонування підприємств.

ІІІ. РезультатиУ системі заходів, спрямованих на під-

вищення ефективності роботи підприємства

© Коваленко О. В., 2015

і зміцнення його фінансового стану, важли-ве місце посідають питання раціональноговикористання оборотних активів. Пошукшляхів поліпшення процесу управління обо-ротними активами передбачає, насамперед,впровадження сучасних технологій та іншихдосягнень науково-технічного прогресу, щозабезпечує економію ресурсів, здешевленнявиробництва і зростання якості продукції.Важливу роль у цьому відіграє вдосконален-ня відносин з іншими господарюючимисуб’єктами, контрагентами цього підприємс-тва. Мова йде про вдосконалення умов ма-теріально-технічного обслуговування. Крімтого, покращання становища на ринку пе-редбачає стабільність у відносинах з покуп-цями, вибір форм розрахунків, що гаранту-ють платежі й забезпечують прискореннязавершення реалізації продукції і надхо-дження коштів на рахунки підприємства. Цене тільки сприяє поліпшенню фінансовогостану конкретного підприємства, а й забез-печує закріплення господарських зв’язків,поліпшення фінансової та платіжної дисцип-ліни. Ефективність використання оборотнихактивів не можна вимірювати за допомогоюодного показника. Для цього необхідна сис-тема показників, серед яких значущими єпоказники ліквідності та платоспроможностіпідприємства. Ознаками кризи платоспро-можності є періодичний та всетривалішийдефіцит грошових коштів підприємства длявиконання поточних, довгострокових зобо-в’язань і фінансування господарської діяль-ності. Зовнішнім проявом такого становищає ситуація неплатоспроможності, яка харак-теризується затримкою у часі здійсненняпоточних платежів (порушення термінівсплати у зв’язку з недостатністю грошей напоточних рахунках) і, як наслідок, сплатоюекономічних санкцій (штрафів, пені) за гос-подарськими договорами, появою простро-ченої кредиторської заборгованості та непо-гашених кредитів і позик. За даними фінан-


44

сової звітності підприємств, у 2012–2013 рр.оборотні активи становили майже половинувалюти балансу підприємств промисловості,а в будівництві – понад 63% Платоспромож-ність (ліквідність) – один з основних якіснихпоказників діяльності підприємства, що ха-рактеризує стійкість підприємства, його зда-тність своєчасно та в повному обсязі відпо-відати за своїми зобов’язаннями: провестирозрахунки за короткостроковими зо-бов’язаннями (розрахуватися з працівника-

ми по оплаті праці, з постачальниками заотримані товарно-матеріальні цінності, збанками за кредитами та ін.). Тобто основ-ними ознаками платоспроможності є: а) на-явність у достатньому обсязі коштів на по-точних рахунках; б) відсутність простроченоїкредиторської заборгованості [2, c. 37]. Сліднаголосити, що останніми роками одним іззначущих оборотних активів є дебіторськазаборгованість (табл. 1).

Таблиця 1Оборотні активи підприємств за видами економічної діяльності

(без урахування банків) [8] на кінець року, млн грнУ тому числіКод за

КВЕД–2010 Роки Оборотні активи,всього Запаси Поточні біологічні

активиДебіторська

заборгованість2012 2961086,7 673552,2 15051,3 1701397,3Усього 2013 3069041,5 683587,8 13226,7 1778103,72012 174753,1 60542,7 12152,7 85340,5Сільське, лісове та рибне

господарство A 2013 195021,3 66754,2 11873,7 98290,22012 798152,2 204438,9 2183,3 498079,0Промисловість B+C+D+E 2013 838708,6 223348,3 1085,4 512093,22012 165004,0 37309,1 6,3 92631,0Будівництво F 2013 186205,6 47075,4 3,3 98888,6

В основі зобов’язань завжди лежить діє-здатність юридичної або фізичної особисвоїми діями набувати прав і створювати длясебе юридичні обов’язки, нести відповідаль-ність за здійснені правопорушення. Здатністьособи мати права та обов’язки є правоспро-можністю. Дієздатність і правоспроможністьнерозривно пов’язані між собою, виникаютьодночасно, тобто відповідні особи набуваютьвластивості правосуб’єктності. Платоспро-можність і ліквідність розглядають як не-від’ємні поняття ринкової економіки. У пере-кладі з лат. “ліквідність” – “рідкий, що розтіка-ється”, тобто здатний змінювати свою фор-му. Зазвичай підприємство ліквідне, якщойого поточні активи перевищують поточнізобов’язання, але саме по собі це переви-щення не дає повної характеристики ліквід-ності. Тому для оцінювання ліквідності ви-користовується система показників, які віді-грають суттєву роль, адже вони є зручнимзасобом узагальнення величезного обсягуфінансових даних та є інструментом порів-няльного аналізу діяльності підприємств.Одним із найважливіших аспектів аналізуліквідності та платоспроможності є визна-чення впливу окремих факторів на прирістрезультативного показника. Для цього вико-ристовують такі методи: ланцюгових підста-новок, індексний, абсолютних і відноснихрізниць, інтегральний та ін. [10, c. 256].Явище платоспроможності (і відповідно не-платоспроможності) надзвичайно різномані-тне за своїми зовнішніми проявами та нас-лідками для підприємства. Інформаційноюбазою оцінювання статичної платоспромож-ності є бухгалтерський баланс підприємст-ва, в якому фіксуються станом на звітну да-ту залишки активів та пасивів підприємства.

Статичну платоспроможність досліджують упевному часовому періоді й характеризуєздатність підприємства до виконання пла-нових платежів і термінових зобов’язань зарахунок наявних залишків грошових активів.Оцінювання динамічної платоспроможностіздійснюється на підставі аналізу грошовогообороту підприємства, тобто визначення тапорівняння розмірів вхідного (надходженнягрошей) та вихідного (витрачення грошей)грошових потоків підприємства протягом пев-ного періоду часу. Перспективна платоспро-можність підприємства визначає потенційніможливості виконання платіжних зобов’язань івитрат, враховує потенційні надходження танеобхідні грошові витрати протягом майбут-нього періоду. Перспективну платоспромо-жність дає змогу оцінити коефіцієнт чистоївиручки, який показує частку вільних грошо-вих коштів у виручці. У закордонній практиціплатоспроможність оцінюють за обсягамивласного оборотного капіталу та за коефіці-єнтом чистих активів. Цей коефіцієнт маєпрактичний зміст тільки у разі, коли є нелік-відні запаси й безнадійна дебіторська забор-гованість. Враховуючи підхід до визначеннянеобхідного обсягу витрачення грошовихкоштів (платоспроможних потреб), плато-спроможність використовують для оцінюван-ня можливості виконання зовнішніх (терміно-вих) зобов’язань; оцінювання можливостіпродовження фінансування поточної діяль-ності; оцінювання ступеня покриття зовнішніхтермінових зобов’язань та планових витрат.Фінансовий стан підприємства з ознакамипоточної неплатоспроможності на початку укінці звітного кварталу відповідає законодав-чому визначенню боржника, який неспро-можний виконати свої грошові зобов’язання


45

перед кредиторами, у тому числі зобов’язаннящодо сплати податків і зборів (обов’язковихплатежів), протягом трьох місяців після на-стання встановленого строку їх сплати. Озна-ки критичної неплатоспроможності, що відпо-відають фінансовому стану потенційного бан-крутства, мають місце, якщо на початку й укінці звітного кварталу, що передував подан-ню заяви про порушення справи про банкрут-ство, мають місце ознаки поточної неплато-спроможності, а коефіцієнт покриття і кое-фіцієнт забезпечення власними засобами вкінці звітного кварталу менше від їх норма-тивних значень – 1,5 і 0,1 відповідно [6]. Ко-ефіцієнт покриття (Кп) характеризує достат-ність оборотних коштів підприємства дляпогашення своїх боргів і визначається якспіввідношення суми оборотних коштів дозагальної суми поточних зобов’язань закредитами банку, інших позикових коштів ірозрахунків з кредиторами. Його зростанняможе бути викликано лише випереджаль-ним зростанням оборотних активів. З бала-нсових співвідношень виходить, що саме пособі зменшення кредиторської заборговано-сті неможливе без еквівалентного зменшен-ня ліквідних активів, тому найприйнятнішимзасобом підвищення поточної ліквідності єнарощування оборотних коштів за рахунокрезультатів господарської діяльності з од-ночасним збільшенням пасивної частиниприбутків. Таким чином, критерієм віднов-лення платоспроможності є здобуття в пла-нованому періоді прибутків у розмірі, необ-хідному для забезпечення двократного пе-ревищення поточних активів над поточнимизобов’язаннями. В економічно розвинутихкраїнах нормативне значення коефіцієнтапоточної ліквідності, яке становить 2,0, роз-глядають як безпечне значення, яке зале-жить від особливостей галузі, форми розра-хунків за товари і послуги, тривалості виро-бничого циклу, структури запасів, тобто лік-відних запасів має вистачати для безумов-ного виконання короткострокових зо-бов’язань. Отже, значення показника не ма-же опускатися нижче 1,0. Співвідношенняпоточних активів і короткострокових зо-бов’язань нижче ніж 1:1 свідчить про висо-кий фінансовий ризик, оскільки підприємст-во не в змозі оплатити свої рахунки. Співвід-ношення 1:1 припускає рівність поточних ак-тивів і короткострокових зобов’язань. Проте,враховуючи різний рівень ліквідності активів,можна припустити, що не всі активи будутьнегайно реалізовані, а тому виникає загрозадля фінансової стабільності підприємства.Коефіцієнт забезпечення власними засоба-ми характеризує наявність у підприємствавласних оборотних коштів, необхідних дляйого фінансової сталості, і визначається якспіввідношення різниці між обсягами дже-рел власних та прирівняних до них коштів і

фактичною вартістю основних засобів таінших необоротних активів до вартості на-явних у підприємства оборотних активів –виробничих запасів, незавершеного вироб-ництва, готової продукції, грошових коштів,дебіторської заборгованості та інших оборо-тних активів. О. О. Орлов і К. І. Залогіна на-полягають, що попереднє оцінювання мас-штабів кризового фінансового стану підпри-ємства проводять на основі аналізу окремихаспектів кризового розвитку підприємства запопередні етапи. Практика фінансового ме-неджменту використовує при оцінюваннімасштабів кризового фінансового стану під-приємства три принципові характеристики:легка фінансова криза; глибока фінансовакриза; фінансова катастрофа. При необхід-ності кожна із цих характеристик може оде-ржати більш поглиблену диференціацію [7,c. 51]. С. Я. Салига і Н. В. Нестеренко за-уважують, що основу аналізу становить по-рівняння фактичних показників-індикаторівіз плановими (нормативними) і виявленнярозмірів відхилень у динаміці. Збільшеннярозміру негативних відхилень у динаміціхарактеризує наростання кризових явищфінансової діяльності підприємства, що ге-нерують загрозу його банкрутства [9, c. 62].А. В. Зубкова пропонує застосовувати дові-дкові нормативні значення фінансових кое-фіцієнтів, зокрема показників ліквідності, дляформулювання висновків щодо нормальних,проблемних і кризових показників [3, c. 37].Існуюча методика [6] передбачає здійсненнярозрахунків індикаторів загрози банкрутствапідприємства на підставі аналізу статей ба-лансу і звіту про фінансові результати, невраховуючи структуру оборотних активів іпоточних зобов’язань підприємства, а такожвпливу на валюту балансу “непередбачених”активів і зобов’язань, інформацію про які під-приємства повинні розкривати у фінансовійзвітності, оскільки досягти мети проведеннядіагностики – встановити реальну картинуфінансового становища підприємства – мож-ливо лише за умов врахування аналітикомусіх перелічених чинників і показників.

Підприємства будівельної галузі маютьзначні розміри дебіторської заборгованостібюджету, зокрема, з податку на додану вар-тість, оскільки, як правило, будівництвооб’єктів здійснюється довгостроково, а звіт-ним періодом для нарахування та сплатиподатку на додану вартість є календарниймісяць, тому протягом усього періоду будів-ництва податковий кредит превалює надрозмірами податкового зобов’язання під-приємства-забудовника. Дебіторська забор-гованість бюджету становить до 10% оборо-тних активів будівельного підприємства, то-му при визначенні коефіцієнта поточної ташвидкої ліквідності, коефіцієнта забезпе-чення власними засобами та інших показни-


46

ків, які мають у розрахунках дані рядка170 балансу “Дебіторська заборгованість зарозрахунками з бюджетом” необхідно сума-рний обсяг оборотних активів коригувати насуму заборгованості держави перед підпри-ємством, яка має тенденцію до збільшення,оскільки зазначені кошти є “замороженими”активами, які держава заборгувала підпри-ємствам-забудовникам і якими підприємствоне може користуватися в поточній діяльнос-ті. Тобто, у зв’язку з наведеним, при визна-ченні розміру поточних активів підприємстванеобхідно здійснити їх коригування на вели-чину заборгованості бюджету за невиконанев установлений термін зобов’язання з від-шкодування податку на додану вартість (Рі):

= +A OA ВМП - АВ - Р ,і (1)

де А – оборотні активи;ОА – всього оборотних активів за даними

балансу;ВМП – витрати майбутніх періодів;АВ – аванси видані;Рі – заборгованість бюджету за невико-

наним у встановлений термін зобов’язаннямз відшкодування податку на додану вартість(за наявності).

Розмір платежів з обслуговування забор-гованості держави розраховують, виходячиз об’ємів і тривалості періоду заборгованостіза кожним з невиконаних у строк державнихзобов’язань, дисконтованих за ставкою НБУна момент появи заборгованості:

=

× ×= ∑

1 365

ni i i

i

P T SZ , (2)

де Z – cума заборгованості бюджету з від-шкодування податку на додану вартість;

Рі – розмір заборгованості бюджету за і-му не виконаному в установлений термінзобов’язанню;

Ті – тривалість періоду заборгованості;Sі – пеня на рівні 120% облікової ставки На-

ціонального банку України, встановленої намомент виникнення пені, протягом строку її дії.

Чинне законодавство дає змогу нараху-вати пені на величину заборгованості бю-джету за невиконане в установлений термінзобов’язання з відшкодування податку надодану вартість у розмірі 120% обліковоїставки Національного банку України, вста-новленої на момент виникнення пені, протя-гом строку її дії трактувати як “неперед-бачені активи” для проведення аналітичнихрозрахунків за кожний період заборгованостіз податку на додану вартість і суму заборго-ваності, задекларованої підприємством,оскільки в балансі така інформація не нада-ється користувачам. Така інформація прооблікову оцінку акумулюється в забалансо-вому обліку підприємства, який використо-вують для накопичення інформації про на-явність непередбачених активів, щодо яких

існує ймовірність надходження економічнихвигід. Зазначені активи виникли при узго-дженні попередніх господарських операцій істануть реальними, якщо відбудеться або невідбудеться в майбутньому одна чи кільканевизначених подій. Це визначення включаєтри основні характеристики непередбаченихактивів: 1) наявна обставина; 2) невизна-ченість кінцевого результату цієї обставини;3) вирішення невизначеності на основі однієїабо кількох майбутніх подій. Інформація проіснування таких активів необхідна для роз-криття її у примітках до фінансових звітів. За-гальні методологічні принципи обліку, подан-ня та розкриття потенційних активів і зо-бов’язань підприємства викладені в Положен-ні (стандарті) бухгалтерського обліку № 11“Зобов’язання”. Списуються непередбаченіактиви відповідно до того, як їх визнають чине визнають при вирішенні невизначених по-дій. Таким чином, непередбачені (умовні) ак-тиви не відображають у фінансовій звітності,однак у поточній діяльності і, зокрема, припроведенні аналітичних розрахунків відсут-ність такої інформації призводить до викрив-лення показників ліквідності (поточної та шви-дкої), платоспроможності та інших коефіцієн-тів. Тому за даними обліку розрахунків з бю-джетом з урахуванням умовних активів за да-ними позабалансового обліку необхідно фор-мувати аналітичну таблицю для аналізу станудебіторської заборгованості бюджету з подат-ку на додану вартість за часом виникнення.Цей аналіз здійснюють за даними податковоїта фінансової звітності підприємства й вико-ристовується для потреб антикризового уп-равління. За кожним видом непередбаченихактивів наведено таку інформацію: стислийопис зобов’язання бюджету з податку на до-дану вартість та його розмір; невизначеністьщодо суми додаткових активів, які можливі доотримання в результаті погашення заборго-ваності з податку на додану вартість з ураху-ванням фінансових санкцій, установленихзаконодавством та строку (-ів) погашення;загальна сума очікуваного погашення подат-кової заборгованості.

Для коректного розрахунку величини мо-жливих до подання зобов’язань необхіднозастосовувати формулу:

= + × + + ×Р Z (k DZ ) PZ (k CZ), s czs l k (3)

де Р – сума, можливих до пред’явлення зо-бов’язань;

Zs – короткострокові займи;kczs – коефіцієнт долі довгострокових зо-

бов’язань, які підлягають оплаті в поточномуперіоді. Розраховують як величину оберне-ну до середнього строку погашення довго-строкових зобов’язань підприємства;

DZl – довгострокові займи, які підлягаютьпогашенню у звітному періоді;

РZ – проценти за користування коротко-строковими й довгостроковими займами, якіпідлягають погашенню у звітному періоді;


47

kk – коефіцієнт розрахунку коригуваннярозміру заборгованості на непередбачені(умовні) зобов’язання (індекс інфляції, річнівідсотки, пені за вимогами законодавства таукладених договорів);

CZ – кредиторська заборгованість за то-вари (роботи, послуги).

Для визначення показника “кредиторськазаборгованість” (CZ) розмір поточних зо-бов’язань коригується на величину поточнихзобов’язань по розрахункам за отриманимиавансами, оскільки вони по суті є розподі-леною за часом оплатою закінчених етапів(стадій) виробництва замовленої продукції ітеоретично не можуть підлягати повернен-ню, а списання їх з балансу відбудетьсялише у момент відвантаження готової про-дукції, товарів (робіт, послуг):

= −CZ ZT AO, (4)

де ZТ – поточні зобов’язання за товари (ро-боти, послуги);

АО – поточні зобов’язання по розрахун-кам за отриманими авансами.

При визначенні короткострокових зо-бов’язань необхідно здійснити коригуваннярядка 540 балансу “Поточні зобов’язання зарозрахунками за отриманими авансами”,оскільки вони є по суті розподіленою за ча-сом оплатою закінчених етапів (стадій) буді-вництва та теоретично не можуть підлягатиповерненню, а списання їх з балансу відбу-деться лише у момент відвантаження готовоїпродукції, товарів (робіт, послуг). Таким жепринципом слід керуватися при визначеннірозміру фінансового покриття, яким володієпідприємство, оскільки видані аванси будутьзакриті виконанням робіт, наданням послуг іпродукції постачальниками підприємства.

Вірогідність настання неплатоспроможно-сті підприємства можна оцінити як вірогід-ність настання події, коли сума фінансовогопокриття, що є у підприємства, опинитьсяменше ніж величина можливих до поданнязобов’язань, тобто (А – Р) < 0. Аналогічнийалгоритм слід використовувати при розраху-нку показників ліквідності, коефіцієнта забез-печення власними засобами та інших, у якихзастосовуються показники оборотних активівта поточних зобов’язань підприємства.

IV. ВисновкиУ статті доведено, що підприємства буді-

вельної галузі мають значні розміри дебі-торської заборгованості бюджету, зокрема, зподатку на додану вартість, тому запропо-новано при визначенні розміру оборотнихактивів здійснювати їх коригування на вели-чину заборгованості бюджету по не викона-ному в установлений термін зобов’язанню звідшкодування податку на додану вартістьдля чого проводити аналітичні розрахунки.Для потреб управління необхідно врахову-вати вимоги чинного законодавства України,що передбачають захист інтересів кредито-рів. Для коректного розрахунку величини

можливих до подання зобов’язань необхід-но враховувати коефіцієнти розрахунку ко-ригування розміру заборгованості на непе-редбачені (умовні) зобов’язання (індекс ін-фляції, річні відсотки, пені за вимогами за-конодавства та укладених договорів). Необ-хідність поглибленого аналізу зобов’язань(боргів) підприємства обумовлена тим, щоекспертиза зобов’язань підприємства та ви-значення їх реального обсягу (виходячи з оці-нки їх обґрунтованості та безперечності) єнеобхідною передумовою визначення вартос-ті чистих активів, а вивчення їх якісних харак-теристик – причин виникнення, характеру вза-ємовідносин із суб’єктом боргу, майновогозабезпечення, терміновості тощо – дає змогувизначити ймовірність виникнення ситуаціїбанкрутства з ініціативи кредитора. Аналогіч-ний алгоритм слід використовувати при роз-рахунку показників швидкої ліквідності, коефі-цієнту забезпечення власними засобами таінших, в яких застосовуються показники обо-ротних активів та поточних зобов’язань.

Список використаної літератури1. Воробйов Ю. М. Фінансова безпека будіве-

льних підприємств : монографія / Ю. М. Во-робйов, О. І. Воробйова, О. Г. Блажевич. –Сімферополь : АРІАЛ, 2013. – 180 с.

2. Давиденко Н. М. Ліквідність та плато-спроможність як показники ефективностіфінансового менеджменту підприємства/ Н. М. Давиденко // Актуальні проблемиекономіки. – 2005. – № 2. – С. 36–40.

3. Зубкова А. В. Приемы антикризисногоменеджмента : прак. пособ. для бизнес-менов и студентов / А. В. Зубкова. – Ро-стов-на-Дону : Феникс, 2008. – 397 c.

4. Макарчук І. Основні показники оцінкиплатоспроможності та ліквідності підпри-ємств та методика їх визначення /І. Макарчук // Формування ринкових відно-син в Україні. – 2008. – № 7. – С. 36–41.

5. Мец В. О. Економічний аналіз фінансо-вих результатів та фінансового станупідприємства : навч. посіб. / В. О. Мец. –Київ : Вища школа, 2003. – 120 c.

6. Про затвердження Методичних рекомен-дацій щодо виявлення ознак неплато-спроможності підприємства та ознак дій зприховування банкрутства, фіктивногобанкрутства чи доведення до банкрутст-ва : Наказ Міністерства економіки Українивід 19.01.2006 р. № 14 [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: zakon/rada/gov/ua.

7. Орлов О. О. Експрес-діагностика банкрутс-тва на основі даних бухгалтерської звітностіза новими Національними стандартамиУкраїни / О. О. Орлов, К. І. Залогіна // ВісникНАН України. – 2000. – № 2. – С. 51–55.

8. Офіційний сайт Державної служби ста-тистики України [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

9. Салига С. Я. Управління фінансовоюсанацією підприємства : навч. посіб. для


48

студ. вищ. навч. закладів / С. Я. Салига,О. І. Дацій, Н. В. Нестеренко, О. В. Се-ребряков. – Київ : ЦНЛ, 2005. – 237 с.

10. Терещенко О. О. Управління фінансовоюсанацією підприємств / О. О. Терещенко.– Київ : КНЕУ, 2006. – 552 с.


Коваленко Е. В. Теоретические аспекты процесса управления оборотными активамистроительных предприятий

В статье обобщены теоретические и практические аспекты процесса управления обо-ротными активами предприятия с применением информации о движении денежных средств,структуры дебиторской и кредиторской задолженности, что позволяет сформировать ос-новные выводы и предложения по применению технологии своевременных управленческихмероприятий для упреждения неплатежеспособности строительного предприятия.

Ключевые слова: оборотные активы, дебиторская задолженность, платежеспособ-ность, ликвидность, процесс управления.

Kovalenko E. Theoretical Aspects of Management of Operating Assets in Construction Companies

The article summarizes theoretical and practical aspects of management of operating assets of anenterprise with use of information on cash flow, structure of receivables and payables, and will enableto arrive at conclusions and proposals on technology of timely administrative measures to preventinsolvency of a construction company.

The purpose of the study is a theoretical generalization of aspects of the management process ofturnaround assets of enterprises of the building complex of Ukraine, determination of managementapplication field, in order to properly set its target and to determine combination and contentcharacteristics of measures to prevent insolvency, which implementation will increase the efficiency ofenterprises.

The article proves that enterprises of the construction industry have a significant size of budgetreceivables, particularly in a form of value added tax, so the author proposes, while determining thesize of current assets, to carry out an adjustment on value of budget debt of non-timely performedobligations to recover tax added value after conducting some analytical calculations. For the purposesof management there must be taken into account requirements of current legislation of Ukraine forprotection of creditors. For correct calculation of possible obligations, one should take into accountfactors of calculation of correction of debt volume towards contingent liabilities (inflation rate, annualinterest, penalties and legal requirements for contracts signed). The need for in-depth analysis ofliabilities (debts) of a company is due to the fact that examination of enterprise obligations anddetermination of their real volume (based on assessment of their validity and undisputed rights) is aprerequisite for determining net asset value, and the study of their qualitative characteristics – causes,nature of the relationship with a subject of debt, collateral security, urgency, etc. – helps to determinea likelihood of bankruptcy situation on a creditor’s initiative. The same algorithm should be used incalculation of quick liquidity indices, factor of provision of own means and others, for which there areused indices of current assets and current liabilities.

Key words: current assets, accounts receivable, solvency, liquidity, management process.


49

УДК 330.341.1

Ю. Г. Леліаспірант


АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ АВТОМАТИЗОВАНИХ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМНА УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХУ статті розглядено огляд існуючі інформаційні системи щодо управління персоналом, а

саме системи оптимізації завдань та робочого часу. Встановлено, що інформаційна системаявляє собою готове комплексне рішення, яке може бути інтегроване в наявну інформаційнусистему підприємства.

Ключові слова: інформація, система, управління, персонал, час, оптимізація, процес, ефе-ктивність, автоматизація.

І. Вступ•

Сучасний розвиток інформаційної техно-логії та загальної економічної глобалізаціївимагає від підприємства шукати нові методиуправління на різних рівнях. У цих умовахпріоритетною формою розвитку є впрова-дження інноваційних технологій в управлінніперсоналом задля максимального підвищен-ня їхньої продуктивності та загального еко-номічного результату всього підприємства.

Здійснений аналіз у цій сфері показав,що проблеми управління та розвитку персо-налу вивчали такі вчені, як Дж. Адамс,Л. Антонюк, Л. Берковиц, І. Вахович, В. Врум,П. Гардинер, Б. Генкін, Н. Денисенко, П. Дру-кер, С. Ілляшенко, В. Козлова, А. Маслоу,Н. Наумов, Р. Оуен, П. Перерва, Л. Портера,Р. Ратвел, Х. Рігс, В. Савчук, Б. Скиннерата ін.

ІІ. Постановка завданняМета статті – проаналізувати існуючі інфо-

рмаційні системи для підвищення ефективно-сті управління персоналом на підприємствах.

ІІІ. РезультатиВибір інформаційної системи, яка дасть

змогу покращити ефективність системи уп-равління персоналом підприємств промис-ловості, серед представлених на українсько-му ринку автоматизованих систем управлін-ня (HRM-систем) залежить, насамперед, відобсягу виділених на цей проект фінансових ічасових ресурсів. Порівняльний аналіз функ-ціональних можливостей, технічних і вартіс-них параметрів HRM-систем, представленихна українському ринку, показав, що програм-ні продукти західного походження (напри-клад, SAP R/3, Oracle Application, Axapta то-що) мають низку об’єктивних недоліків, якіускладнюють (а частіш за все й унеможлив-люють) їх упровадження на українських під-приємствах. Це достатньо велика вартість,недоступний англомовний інтерфейс та від-сутність на території України проектних груп,а отже, непристосовуваність до вітчизнянихекономічних і законодавчих реалій.

© Лелі Ю. Г., 2015•

ERP-система-система SAP R/3 орієнтова-на на великі й середні підприємства, створенав продовження лінійок RF (пізніше ідентифіко-ваної як R/1) і R/2. Починаючи з середини2000-x рр. назву R/3 не використовують; ядроERP-системи, створеної в продовження ліній-ки, виробник називає SAP ERP ECC (англ.Enterprise центрального компонента).

Система “Галактика HCM” дає змогу легковести особисті дані співробітників, виконуватинайскладніші розрахунки заробітної плати, вра-ховуючи специфіку законодавства. Крім того, всистемі є функціонал для врахування галузевих,виробничих і організаційних специфіки клієнта.

Серед HRM-систем, розроблених у СНД іадаптованих до впровадження на українськихпідприємствах, виділяють: “Парус-Персонал”(корпорація “Парус”, представництво в Украї-ні), “1С: Зарплата и Управление Персоналомдля Украины” (фірма “1С”, представництва вУкраїні), “Босс-Кадровик” (українське предста-вництво російської фірми-виробника “АйТи”),“ПерсоналАктив” (група компаній “Актив Кон-салтинг Груп”, Україна), “Infopulse HRMS” (ком-панія “Infopulse Ukraine”, Україна) [1].

Порівняно з традиційними системами ав-томатизації кадрового обліку та розрахункузарплати HRM-системи володіють розшире-ною функціональністю. Крім облікового (кад-ровий облік, штатний розклад, документоо-біг, облік робочого часу і відпусток, пенсійнийта військовий облік та інших) і розрахунково-го (зарплата, податкові виплати, надбавки тавідрахування тощо) контурів, що обробляютькількісні дані, подібні системи також включа-ють HR-контур, призначений для роботи зякісними показниками персоналу.

HRM системи складають з набору ін-струментів, що автоматизує широкий спектрбізнес-процесів життєвого циклу управлінняперсоналом: найм нових співробітників, ад-міністрування співробітників і заохочень,розрахунок компенсаційних виплат, виплатизаробітної плати, управління ефективністю,досягнення цілей, розвиток кар’єри [2].Структуру основних бізнес-процесів наве-дену на рис. 1.


50

Основні бізнес-процеси, які автоматизує HRM

Рівенькористувача

Рівень розвиткуперсоналу

Рівень базовихоперацій

Засоби взаємодіїкористувачів:

1) процеси користу-вача;2) процеси менед-жера;3) процеси наймано-го працівника;4) контент і комуніка-ції;5) звітність і аналіз

1. Управління ефективністюі талантами:

1) управління ефективністю співробітників;2) планування успіху;3) управління компетенціями;4) управління навчанням;5) управління кар’єрним просуванням.2. Управління рекрутинговим процесом:

1) структуризація заробітної плати;2) формування не грошових компенсацій;3) виплати бонусів.

3.Управління компенсаціям:1) планування найму;2) виставляння вакансій;3) обробка претендентів;4) адаптація нових співробітників

1. Управліннятрудовими ресурсами:1) контроль виробничо-го часу;2) аналіз витрат вироб-ничого часу;3) підрахунок нормати-вів.

2. Базові трансакції:1) запис і зберіганняданих про співробітни-ків;2) управління вигодами;3) розрахунки;4) управління позиція-ми;5) дотримання законів

Рис. 1. Структура основних бізнес-процесів автоматизованих систем управління персоналом

На сьогодні системи HRM використовуєабсолютна більшість підприємств у всьомусвіті в різних галузях економіки. Необхід-ність використання автоматизованих системуправління персоналом обумовлена крити-чними базовими потребами бізнесу:

1. Управляти витратами на персонал: ви-трати на заробітну плату становлять істотнучастину операційних витрат. ВикористанняHRM дає змогу планувати бюджет на заробі-тну плату, встановлювати компенсації, конт-ролювати найм і управляти звільненнями.

2. Забезпечувати ефективність бізнес-про-цесів: HRM підтримує безліч бізнес-процесів,які традиційно будувалися на паперовій основі.Ефективність забезпечується переходом набезпаперовий обіг, доступністю для працівниківі менеджерів за допомогою веб-інтерфейсу, атакож підвищенням оперативності операцій.

3. Відповідати регуляторним і законодав-чим вимогам: іншою важливою причиною дляінвестицій у HRM є можливість забезпечитиза допомогою системи відповідність кадро-вих процесів вимогам закону, а також управ-ління ризиками.

4. Підвищувати цінність людського капіталу.Реалізується як безпосередньо за допомогоюHRM систем, так і супутніх рішень для управлін-ня талантами, у тому числі окремих рішень дляавтоматизації процесу навчання і рекрутингу.

5. Управляти талантами: все більше HRMплатформ розвивають функціонал у галузіуправління талантами. Саме тому все рідшепідприємства обирають кращі у своєму класісистеми для вирішення завдань управлінняталантами, тоді як у сфері управління на-вчанням і рекрутментом ситуація протилежна.

7. Аналізувати: звітність і кошти.8. Візуалізувати: більшість HRM платформ

мають вбудовані графічні засоби візуалізаціїпростих звітів, у тому числі побудову графіків,які активно використовують і в плануванні.

Управління даними про працівників, про-ведення заходів з підбору і навчання персо-налу, оцінювання кваліфікації виробничого йуправлінського складу є трудомісткими про-цесами. Використання спеціалізованих про-грамних продуктів дає підприємствам змогускоротити часові витрати на обробку вели-кої кількості інформації та аналіз даних, даєзмогу керівництву ефективно планувати таздійснювати кадрову політику [3].

Для управління людськими ресурсамимашинобудівні підприємства України викори-стовують сучасний інструмент автоматизаціїзавдань управління персоналом, веденнякадрового обліку та розрахунків відповіднодо вимог законодавства – 1С: Зарплата іуправління персоналом 8, 1С: Зарплата такадри 7.7, Inteam: Діловодство, “PersonPro2.0” та “PersonPro 2.0 SQL”, “Відділ кадрів”пакету Х – DOOR. Основні процеси, які авто-матизуються за допомогою цих інформацій-них систем, наведено на рис. 2.

Аналіз існуючих автоматизованих системуправління персоналом на українських під-приємствах показав, що ці системи не да-ють можливості контролювати операції ба-зового рівня управління трудовими ресур-сами, а саме:– оцінити продуктивність роботи;– вести облік часу нарад і перерв персоналу;– контролювати запізнення та інші пору-

шення;


51

– оцінити реальну завантаженість персоналу;– виявити кращого працівника;– вести віддалений контроль роботи пер-

соналу.

Успішне підприємство відрізняє постій-ний пошук можливостей підвищити ефекти-вність автоматизованих процесів. І одне зголовних завдань – це підвищення ефекти-вності роботи персоналу.

1С: Заробітна плата та управління персоналом

Відділ управлінняперсоналом:

– потреба в кадрах;– кваліфікація персоналу;– кадровий резерв;– витрати на персонал;– завантаження співробітників

Планово-економічна служба:– бюджет витрат наперсонал;– виконання бюджету;– відхилення від бюджету

Відділ кадрів:– якісний складспівробітників;– дані проспівробітників;– переміщенняспівробітників

Бухгалтерія:– нарахування і виплатизаробітної плати, податків,відрахувань до фондів;– дані для розрахункузаробітної плати, податків івиплат до фондів

Керівництво підрозділів:– кваліфікація персоналу;– завантаження співробіт-ників;– ефективність системи мо-тивації

Керівництво компанії:– якість персоналу;– ефективність процесів;– управління персоналом;– продуктивність праці

Співробітники

Рис. 2. Основні процеси, які реалізують за допомогою системи “1С:Заробітна плата та управління персоналом” на підприємствах України

Тобто, завдяки запропонованій інформацій-ній системі підприємство отримує не окремупрограму, що закриває одне завдання, а готовекомплексне рішення, яке з легкістю може бутиінтегроване у вже наявну інформаційну систе-му підприємства. Це дає миттєве реагуванняна ситуації за завданнями, розподілу їх за від-повідальними співробітниками і групами, шви-дке підключення керівництва до вирішенняскладних або проблемних завдань. До недолі-ків системи можна віднести тільки те, що ре-сурс перебуває лише у мережі Інтернет та маєангломовний інтерфейс. Але також є аналоги,наприклад російська компанія EFSOL [4]. Ос-новним напрямом діяльності компанії EFSOL єсистемна інтеграція – автоматизація обліку напідприємствах на базі програмного забезпе-чення 1С: Центр компетенції з ERP-рішень(виробництво, торгівля). Також існує компаніяSmartsheet, діяльність якої направлена на вдо-сконалення спільної роботи й управління прое-ктами в режимі інформаційних технологій [5].

ІV. ВисновкиПроаналізувавши такі інформаційні сис-

теми управління персоналом, як 1С: Зарпла-та і управління персоналом 8, 1С: Зарплата такадри 7.7, Inteam: Діловодство, “PersonPro 2.0”та “PersonPro 2.0 SQL”, “Відділ кадрів” пакету Х– DOOR, зауважимо, що необхідно розробити

підхід, який би включав розгляд системи різно-манітних інструментів управління завданнямита забезпечував взаємозв’язок між підрозділа-ми підприємства. Такий підхід для завданьоперативного управління діяльністю підпри-ємств машинобудування може бути створенийна основі платформи фірми 1С. Це надастьпідприємству готове комплексне рішення, якеможе бути інтегроване в наявну інформаційнусистему підприємства.

Список використаної літератури1. Осіпова А. Ю. Шляхи вдосконалення авто-

матизації процесів: управління персоналом[Електронний ресурс] // “Сучасність. Наука.Час. – 15–17.11.2014. – Режим доступу:http://int-konf.org/konf112014/.

2. Системы электронного документообо-рота [Електронний ресурс]. – Режим до-ступу: http://www.tadviser.ru/index.php.

3. 1С: Зарплата и управление персоналом[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://v8.1c.ru/hrm/.

4. Эффективное решение для бизнеса [Елек-тронный ресурс] / Компания EFSOL. – Ре-жим доступа: http://efsol.livejournal.com/.

5. Coordinate Anything [Electronic resource] //The work collaboration tool for businessesof all sizes. – Mode of access:smartsheet.com.



52

Лели Ю. Г. Анализ существующих автоматизированных систем управления персона-лом на украинских предприятиях

В статье проведен обзор существующих информационных систем по управлению персо-налом, а именно системы оптимизации задач и рабочего времени. Установлено, что инфор-мационная система представляет собой готовое комплексное решение, которое с легкостьюможет быть интегрировано в уже имеющуюся информационную систему предприятия.

Ключевые слова: информация, система, управление, персонал, время, оптимизация,процесс, эффективность, автоматизация.

Lely Y. Analysis of Existing Automated Системс of Management of Personnel in NationalEnterprises

This article provides an overview of existing information systems personnel management, such assystem optimization tasks and working hours. The proposed information system, which is a completesolutions that can be easily integrated into an existing enterprise information system.

Modern development of information technology and general economic globalization requires thecompany to seek new methods of management at different levels. In these conditions, priority form ofdevelopment is the introduction of innovative technologies for HR maximize their productivity andoverall economic performance of the enterprise.

Compared with traditional systems automation personnel records and payroll HRM-systems haveenhanced functionality. In your (personnel records, staffing, workflow, time tracking and holidays,pension and military records, etc.) and calculated (salary, tax payments, allowances and deductionsand so on.) Contour, processing quantitative data, such systems also include such as HR-circuit,designed to work with quality indicators staff.

The proposed information system gives the company the opportunity to receive no separateprogram that covers one task and complete solutions that can be easily integrated into an existingenterprise information system. It gives instant response to the situation on the instructions, theirdistribution by responsible staff and groups fast connection management to address the complexproblem or task. The disadvantages of the system include only that resource is only on the Internetand has English interface.

We offer a simple and reliable solution for the problems of operational management of theengineering enterprises, which can be built on the platform of 1C – leader in the development ofcorporate information systems for business management or as a standalone tool.

Key words: information system, management, staff, time optimization, process efficiency,automation.


53

УДК 331.5:658.27

А. Ю. Шахнокандидат економічних наук, доцент

В. В. Буханецькандидат економічних наук, доцент

К. П. СкочкоДВНЗ “Криворізький національний університет”

УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ ПЕРСОНАЛУЯК ПЕРЕДУМОВА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХЗАСОБІВ ПІДРИЄМСТВАУ статті розглянуто й обґрунтовано вплив підвищення професійно-кваліфікаційного рівня

персоналу на ефективність використання основних засобів на підприємствах гірничо-металургійного комплексу України. Проаналізовано якісний склад трудових ресурсів та оціне-но ефективність використання основних засобів на прикладі ПАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”. Запропоновано основні напрями вдосконалення професійно-кваліфікаційного рівня персоналу, шляхи підвищення ефективного використання основнихзасобів в умовах розвитку ринкових відносин.

Ключові слова: персонал, професійно-кваліфікаційний рівень персоналу, основні засоби,ефективність, підприємство.

І. Вступ∗

У період становлення ринкових відносиністотно зростає роль трудових ресурсів. Відзабезпеченості підприємства якісним персо-налом, підвищення його професійно-кваліфі-каційного рівня й ефективності використаннязалежать своєчасність і обсяг виконання всіхробіт, ступінь використання машин, облад-нання і, як наслідок, обсяг виробництва про-дукції, прибуток та інші економічні показники.В сучасних умовах господарювання важливуроль відіграє раціональне використання на-явних на підприємстві основних засобів.Ефективність використання основних засобіввпливає на фінансовий стан підприємства таконкурентоспроможність його продукції як навнутрішньому, так і на зовнішньому ринку.Для підприємств гірничо-металургійного ком-плексу це питання є одним з найзначущих,оскільки продукція цієї галузі є ресурсо-затратною, а виробничий процес досить тру-домісткий і фондомісткий.

Маючи уявлення про роль основних засо-бів у виробничому процесі, чинники, що впли-вають на використання основних засобів, мо-жна виявити методи, напрями, за допомогоюяких підвищується ефективність використанняосновних засобів і виробничих потужностейпідприємства, що забезпечує зниження ви-трат виробництва і зростання продуктивностіпраці. Орієнтація на поступове оновлення єбільш вигідною, ніж удосконалення зношенихзастарілих засобів виробництва.

Аналіз наукових праць російських і украї-нських авторів показує, що значний внесок у

© Шахно А. Ю., Буханець В. В., Скочко К. П., 2015

теорію й практику професійної підготовки тапідвищення кваліфікації персоналу внеслиЕ. Адаменко, В. Веснін, О. Грішнова, М. Дес-ненко, О. Захарова, Т. Петрова, М. Солощукта ін. Питання підвищення ефективності ви-користання основних засобів висвітлено взначній кількості наукових досліджень і пуб-лікацій. Значну увагу цій проблематиці при-діляли такі вчені-економісти, як В. Вихрущ,Л. Городянська, Н. Довгалюк, В. ІваненкоН. Кулікова, А. Поддєрьогін, С. Покропив-ний, Е. Тарасенко, А. Турило та ін.

ІІ. Постановка завданняМетою статті є обґрунтування впливу під-

вищення професійно-кваліфікаційного рівняперсоналу на ефективність використанняосновних засобів на підприємствах гірничо-металургійного комплексу України, визна-чення основних напрямів вдосконаленняпрофесійно-кваліфікаційного рівня трудовихресурсів та шляхів підвищення ефективноговикористання основних засобів в умовахрозвитку ринкових відносин.

ІІІ. РезультатиНауково-технічний прогрес і вдосконален-

ня форм організації праці зумовлює потребу всистематичному вдосконаленні форм і мето-дів підготовки, підвищення кваліфікації і пере-підготовки кадрів. У сучасних умовах на під-приємствах навчання і розвиток персоналу єкомплексним безперервним процесом. Зна-чущість безперервного навчання підтверджу-ють такі фактори: впровадження нової техніки,технологій, збільшення комунікаційних мож-ливостей, виробництво сучасних товарів то-що створюють умови для ліквідації або змі-ни деяких видів робіт, у зв’язку з чим потрі-


54

бна кваліфікація не може бути гарантованабазовою освітою.

Країни й підприємства, що мають сучасніпрограми та технології безперервної освіти,лідирують в умовах цієї конкуренції – вонимають можливість у найкоротші терміни від-повісти на будь-який “виклик” підвищеннямпродуктивності праці. Для підприємства більшекономічним і ефективним є збільшення від-дачі від уже працюючих співробітників наоснові їхнього безперервного навчання, ніжвід залучення нових працівників.

Навчання і розвиток персоналу передбачає:– навчання і підвищення кваліфікації, ме-

тою якого є поліпшення фахових знань інавичок;

– перекваліфікація, завдання якої – датиможливість працівникам опанувати новийдля них фах.Для розвитку персоналу потрібно: поши-

рювати знання і передовий досвід; підтри-мувати здібних до навчання працівників; на-вчати молодих кваліфікованих співробітни-ків; знижувати плинність персоналу тощо.

В Україні економічна діяльність підпри-ємств відбувається в умовах обмеженостіресурсів. Вдосконалення професійно-квалі-фікаційного рівня персоналу є передумовоюпідвищення ефективного використання ос-

новних засобів підприємства, що впливає назбільшення обсягів виробництва, покращен-ня фінансово-економічних результатів дія-льності підприємства та зростання його кон-курентоспроможності.

Основні засоби є матеріально-технічноюбазою виробництва, фундаментом його вдос-коналення й розвитку. Цей процес відбуваєть-ся шляхом нарощування потенціалу основнихзасобів (екстенсивно) і підвищення ефективно-сті їх використання (інтенсивно). Значне наро-щування основних виробничих засобів призво-дить до ускладнень у технічному переосна-щенні виробництва, морального й фізичногостаріння устаткування, що зменшує ефектив-ність його використання та можливість конвер-сії. Тому економічно виправданим є зростанняпродуктивності роботи устаткування, повнезавантаження наявного його парку, кваліфіко-ваний догляд за його роботою тощо [6].

Показники стану й ефективності викорис-тання основних засобів можна об’єднати втри групи, які характеризують:

1) забезпечення підприємства основнимизасобами;

2) стан основних засобів;3) ефективність використання основних

засобів (рис. 1).

Фондомісткість

Фондоозброєність

Коефіцієнт вартостіосновних засобів

у майні підприємства

Коефіцієнт зносу основнихвиробничих засобів

Коефіцієнт придатностіосновних виробничих засобів

Коефіцієнт оновленняосновних виробничих засобів

Фондовіддача основнихзасобів

Рентабельність основнихзасобів

Абсолютна сума прибутку наодну гривню основних засобів

Показники ефективностівикористання основнихвиробничих засобів

Показники забезпеченняпідприємства основнимивиробничими засобами

Показники стануосновних виробничих

засобів

Показники

Рис. 1. Показники забезпечення, стану та ефективності використання основних засобів [5, с. 351]

Для наочності проведемо аналіз трудо-вих ресурсів і стану основних засобів наПАТ “Центральний гірничо-збагачувальнийкомбінат” (ЦГЗК) за період 2010–2012 рр.Підприємство спеціалізується на видобутку,

переробці та виробництві сировини для чо-рної металургії – окатишів і залізорудногоконцентрату [1].

Проаналізуємо якісний склад трудовихресурсів ПАТ “ЦГЗК” на основі даних табл. 1.

Таблиця 1Оцінка забезпеченості підприємства трудовими ресурсами та їх якісний склад

на ПАТ “ЦГЗК” за 2010–2012 рр.*Відхилення, %Показники 2010 р. 2011 р. 2012 р. 2011/2010 рр. 2012/2011 рр.

Кількість працівників, осіб 6609 5915 5597 -10,5 -5,4Середній вік працівників, років 40,8 40,5 40,5 -0,74 0,0Повна вища та базова вища освіта, % 25,7 29,2 29,4 3,5 0,2Неповна вища освіта, % 24,2 27,6 30,8 3,4 3,2Професійно-технічна та середня освіта, % 50,1 43,2 39,8 -6,9 -3,4*Складено й розраховано на основі звітних даних підприємства [1].


55

Кількість працівників у 2010–2012 рр. маєтенденцію до зменшення з 6609 осіб у2010 р. до 5597 осіб у 2012 р., що становить15,3% за весь аналізований період. Одним зважливих напрямiв кадрової полiтикиПАТ “ЦГЗК” є омолодження колективу ком-бiнату для реалiзацiї i розвитку їх творчогопотенцiалу, пiдвищення ефективностi виро-бничих процесiв на пiдприємствi. Отже, по-зитивним є зменшення середнього віку пра-цівників у 2011 р. з 40,8 до 40,5 років, тобто на0,74%.

Якісний склад трудових ресурсів наПАТ “ЦГЗК” показав, що у 2010–2012 рр.збільшилася частка працівників з повноювищою освітою на 3,5% та 0,2% відповідно.Питома вага працівників з неповною вищоюосвітою у 2010–2012 рр. також має позитив-ну тенденцію до зростання та становить24,2%, 27,6% та 30,8% відповідно. Доки пи-

тома вага висококваліфікованих кадрів зро-стає, доти частка працівників з професійно-технічною та середньою освітою має дина-міку до зменшення на 10,3% за весь аналі-зований період.

Важливо відмітити, що підґрунтям кадро-вої полiтики пiдприємства є планова роботаз навчальними закладами рiзних направ-лень, а не випадковий пiдбiр претендентiвна працевлаштування. Значущу роль привлаштуваннi на роботу вiдiграють квалiфi-кацiя, професiйний досвiд та потенцiал пре-тендента, проте перевагу, насамперед, на-дають молодим спецiалiстам. Важливим дже-релом поповнення таких кадрiв є молодi спе-цiалiсти з вищою освiтою та прагненням дорозвитку [3, с. 47].

Оцінка ефективності використання осно-вних засобів на ПАТ “ЦГЗК” подана втабл. 2.

Таблиця 2Динаміка показників ефективності використання основних засобів

на ПАТ “ЦГЗК” за 2010–2012 рр.*Відхилення

2011/2010 рр. 2012/2011 рр.Показник 2010 р. 2011 р. 2012 р.+/- % +/- %

Середньорічна вартістьосновних виробничих засобів,тис. грн

2597134 3180515 3757095 583381 22,46 576580 18,13

Обсяг товарної продукції,тис. грн 4436316 6427519 4882760 1991203 44,88 -1544759 -24,03

Прибуток від реалізації,продукції тис. грн 2332034 3853027 1986509 1520993 65,22 -1866518 -48,44

Кількість персоналу, осіб 6609 5915 5597 -694 -10,50 -318 -5,38Фондовіддача, грн/грн 1,71 2,02 1,3 0,31 18,13 -0,72 -35,64Фондомісткість, грн/грн 0,58 0,50 0,77 -0,08 -13,79 0,27 54,00Фондоозброєність, грн/осіб 392,97 537,7 671,27 144,73 36,83 133,57 24,84Рентабельність основнихзасобів, % 89,79 121,14 52,87 31,35 - -68,27 -

*Складено й розраховано на основі звітних даних підприємства [1].

Отже, згідно з табл. 2, фондовіддача за2010–2011 рр. зросла на 18,13%, проте у2012 р. зменшилась на 35,64% та становить1,3. Така динаміка є негативною та говоритьпро зменшення частки обсягу продукції на1 грн основних засобів, що, в свою чергу,зумовлює зниження рівня можливого прибу-тку. Фондомісткість за 2011–2012 рр. зрослана 0,5 та 0,77 відповідно, тобто на 54%.

Фондоозброєність за 2010–2012 рр. ста-новить 392,97; 537,7 та 671,27 грн/особу

відповідно. Отже, показник має тенденціюдо зростання, що говорить про достатню за-безпеченість промислово-виробничого пер-соналу основними виробничими засобами.

За 2010–2011 рр. рентабельність основ-них засобів на ПАТ “ЦГЗК” зросла на31,35%, проте у 2012 р. показник знизивсяна 68,27%, що є негативним фактором удіяльності підприємства.

Визначення показників руху та технічногостану основних засобів наведено у табл. 3.

Таблиця 3Аналіз руху та технічного стану основних засобів ПАТ “ЦГЗК” за 2010–2012 рр.*

Відхилення, %Показник 2010 р. 2011 р. 2012 р. 2011/2010 рр. 2012/2011 рр.Коефіціент зносу 0,476 0,132 0,223 -72,27 68,94Коефіціент придатності 0,524 0,868 0,777 65,65 -10,48Коефіціент оновлення 0,033 0,115 0,191 248,48 66,09Коефіціент вибуття 0,002 0,006 0,003 200,0 -50,0Коефіціент приросту 0,031 0,110 0,189 254,84 71,82

*Складено й розраховано на основі звітних даних підприємства [1].

Коефіцієнт зносу у 2010–2011 рр. змен-шився з 0,476 до 0,132, а у 2012 р. зріс до0,223. Збільшення коефіцієнту зносу основ-

них засобів за аналізований період є нега-тивним явищем, основні засоби потребуютьпоступового оновлення. Коефіцієнт придат-


56

ності основних засобів характеризує незно-шену частку основних засобів підприємства.У 2010–2011 рр. показник зменшився на0,344, проте у 2012 р. зріс на 0,091. Зрос-тання цього показника є позитивним явищем.Коефіцієнт вибуття у 2010–2011 рр. зріс з0,002 до 0,006, проте у 2012 р. показник змен-шився до 0,003. Коефіцієнт приросту основнихзасобів – показник, що характеризує прирістосновних засобів за звітний період внаслідок їхоновлення. У 2010–2012 рр. коефіцієнт приро-сту основних засобів становив 0,031; 0,11 та0,189 відповідно. Спостерігається зростанняпоказника, що свідчить про те, що основнихзасобів введено більше, ніж виведено.

Поліпшення показників технічного станута руху основних засобів підприємства, під-вищення ефективності їх використання за-лежить від використання досягнень науко-во-технічного прогресу, впровадження про-

гресивних технологій, що досягається заумови високого професійного рівня трудово-го потенціалу підприємства.

У сучасних умовах господарювання існуєпроблема формування оптимальної струк-тури основних засобів. Збільшення часткиактивної частини в структурі основних засо-бів є позитивним фактором. Виробнича стру-ктура основних засобів, її зміна за той абоінший відрізок часу дають можливість охара-ктеризувати технічний рівень промисловостіта ефективність капітальних вкладень в ос-новні засоби. Тому на підприємствах необ-хідно визначити оптимальну структуру ос-новних засобів, при якій обсяги виробництвабудуть максимальними, а витрати на їх фо-рмування – мінімальними. Обсяг виробниц-тва товарної продукції та частка активноїчастини у складі основних засобів у 2010–2012 рр. на ПАТ “ЦГЗК” наведено у табл. 3.

Таблиця 3Аналіз структури основних засобів на ПАТ “ЦГЗК” у 2010–2012 рр.*

Показники 2010 р. 2011 р. 2012 р.Обсяг товарної продукції, тис. грн 4436315,6 6427519 4882760Вартість основних засобів, тис. грн 2995321 3365709 4148480Активна частина ОЗ, тис. грн 1930156 2153640 2607960Пасивна частина ОЗ, тис. грн 1065165 1212069 1540520Частка активної частини ОЗ, % 64,44 63,99 62,87*Складено і розраховано на основі звітних даних підприємства [1].

Так, частка активної частини основнихзасобів у 2010–2012 рр. перебуває в межах63–64%, проте у 2012 р. показник зменшив-ся до 62%, що є негативним фактором у ро-боті підприємства.

Необхідно визначити оптимальне спів-відношення активної та пасивної частиниосновних засобів у 2012 р. та спрогнозуватидинаміку її зміни протягом 3 років.

Отже, визначимо оптимальний рівень ос-новних засобів для забезпечення виробниц-тва необхідного рівня товарної продукції. Дляцього застосуємо нелінійну функцію типу [4]:

= +1 2

1

0 1 2( )β β βY a a x a x , (1)

де Y – обсяг виробництва товарної продук-ції, тис. грн;

х1 – вартість активної частини основнихзасобів, тис. грн;

х2 – пасивна частина основних засобів,тис. грн;

а0, а1, а2, β – параметри функції.За результатом розрахунків було знай-

дено параметри функції, отриману функціо-нальну залежність максимально наближенодо оптимального значення вартості активноїта пасивної частини основних засобів:

= +1 2

10,5936 0,5936 0,59360,9163(0,2914 0,2372 ) .Y x x

Розрахункове значення товарної продук-ції за даними функції становитиме1 179 381,992 тис. грн.

Отримана функціональна залежність даєзмогу розрахувати оптимальні значенняскладових структури основних засобів гір-ничо-збагачувального підприємства. Фор-мування оптимальної комбінації вартостіактивної та пасивної частини основних за-собів здійснюється за допомогою множниківЛагранжа. Заданий рівень вартості основ-них засобів повинен бути найменшим. Отже,потрібно мінімізувати ресурси С на залучен-ня кожного виду структури основних засобів:

= +1 2.C x x (2)

Обчислимо оптимальне співвідношенняактивної частини основних засобів X1опт заформулою:

−−+

⎡ ⎤⎛ ⎞⎢ ⎥= + ⎜ ⎟⎢ ⎥⎝ ⎠⎢ ⎥⎣ ⎦

11

12

1опт 1 20 1

.β

βaYX a aa a

(3)

Крім того, оптимальне значення пасивноїчастини основних засобів X2опт:

−−+

⎡ ⎤⎛ ⎞⎢ ⎥= + ⎜ ⎟⎢ ⎥⎝ ⎠⎢ ⎥⎣ ⎦

11

11

2опт 2 10 2

.β

βaYX a aa a

(4)

Результати розрахунків занесені до табл. 4.


57

Таблиця 4Оптимальні значення активної та пасивної частини основних засобів

ПАТ “ЦГЗК” за 2010–2012 рр.Показник 2012 р.

Х1опт, тис. грн 3056120,588Х2опт, тис. грн 1436814,697Оптимальна частка активної частини, % 68,02

Згідно з розрахунками, оптимальною у2012 р. є частка активної частини основнихзасобів у 68,02%. Збільшення частки актив-ної частини в структурі основних засобів єпозитивним фактором і безумовно матимепозитивний вплив на фінансові результатиПАТ “ЦГЗК”.

Отже, на прикладі ПАТ “Центральнийгірничо-збагачувальний комбінат” нами до-сліджено, що вдосконалення професійно-кваліфікаційного рівня персоналу є важли-вою передумовою ефективного використан-ня основних засобів на підприємствах гірни-чо-металургійного комплексу України.

На нашу думку, для створення більш ви-сокої мотивації працівників за чинникомпрофесійного навчання необхідні заходи:– вдосконалення законодавчого й норматив-

но-правового підґрунтя наукового та інфо-рмаційного забезпечення профнавчання;

– державна підтримка підприємств, щозапроваджують інновації та здійснюютьпрофесійне навчання кадрів з урахуван-ням перспективного розвитку;

– створення на підприємствах структур,що здійснюють професійне навчання ізнаявністю науково-методичної, матеріа-льно-технічної та інформаційної бази;

– запровадження системи економічнихстимулів як для роботодавців, так і най-маних працівників щодо підвищенняпрофесійної кваліфікації.Для ефективного використання наявних на

підприємстві основних засобів та отриманнявідчутних покращень у діяльності першочерго-вими підприємство має ставити заходи щодосвоєчасної заміни морально застарілого устат-кування, організації прискореного введення вексплуатацію придбаної нової техніки; удоско-налення організації матеріально-технічногозабезпечення підприємств та технічного обслу-говування сучасних систем машин; запрова-дження прогресивних форм організації вироб-ництва i праці; застосування сучасних ефекти-вних систем матеріального стимулювання ро-бітників та інженерно-технічних працівників;підвищення професійно-кваліфікаційного рівняперсоналу, що обслуговує основні виробничізасоби; залучення інвестиційних ресурсівукраїнських i зарубіжних інвесторів для модер-нізації матеріально-технічної бази підприємств;широкого застосування лізингових операцій.

IV. ВисновкиРеалізація визначених заходів на підпри-

ємстві забезпечує підвищення інтенсивності

виробництва, оскільки створені широкі мож-ливості для прискорення переорієнтації під-приємств на випуск нової продукції, яка ко-ристується підвищеним попитом у спожива-чів. Поліпшення інтенсивного використанняосновних засобів підприємства, умови ви-робництва підвищують вимоги до знань тапрофесіоналізму, до структури та загаломякісного складу кадрів підприємства, що єневід’ємною передумовою збільшення обся-гів випуску продукції.

Для забезпечення конкурентоспроможнос-ті підприємства недостатньо лише запрова-дження у виробництво передової технологіївиробництва та найновішої техніки, а насам-перед необхідно забезпечити працівників від-повідними знаннями й навичками як працюва-ти з цією технікою, адже трудові ресурси є тимфактором, який приводить в дію весь вироб-ничий процес, який покликаний здійснюватиконтроль за кожною стадією виробництва.

Перспективою подальших розвідок у цьомунауковому напрямі є пошук інноваційних шля-хів розвитку, при реалізації яких забезпечуєть-ся конкурентоспроможність підприємства.

Список використаної літератури1. Агентство з розвитку інфраструктури

фондового ринку України “SMIDA” [Еле-ктронний ресурс]. – Режим доступу:http://smida.gov.ua.

2. Десненко М. І. Підвищення ефективностіпрофесійного навчання безробітних в умо-вах трансформації суспільної системи /М. І. Десненко // Ринок праці та зайнятістьнаселення. – 2010. – № 3. – С. 21–25.

3. Захарова О. Розвиток теорії інвестування улюдський капітал / О. Захарова // Україна:аспекти праці. – 2012. – № 3. – С. 45–51.

4. Максимова О. С. Методологічні підходиформування оптимальної структури ос-новних виробничих фондів на гірничо-рудних підприємствах / О. С. Максимова// Вісник Криворізького національногоуніверситету : зб. наук. праць. – КривийРіг : КНУ, 2012. – № 32. – С. 251–260.

5. Поддєрьогін А. М. Фінанси підприємств :підручник / А. М. Поддєрьогін, М. Д. Білик,Л. Д. Буряк – Київ : КНЕУ, 2008. – 552 с.

6. Положення (стандарту) бухгалтерськогообліку 7 “Основні засоби” : Наказ Мініс-терства фінансів України від27.04.2000 р. № 92 (Із змінами і допов-неннями, внесеними наказами Міністер-ства фінансів України станом від11.12.2006 р. № 1176).



58

Шахно А. Ю., Буханец В. В., Скочко Е. П. Совершенствование профессионально-квалификационного уровня персонала как предпосылка повышения эффективности ис-пользования основных средств предприятия

В статье исследовано и обосновано влияние повышения профессионально-квалификационногоуровня персонала на эффективность использования основных средств на предприятиях горно-металлургического комплекса Украины. Проанализирован качественный состав трудовых ресур-сов и дана оценка эффективности использования основных средств на примереПАО “Центральный горно-обогатительный комбинат”. Предложены основные направлениясовершенствования профессионально-квалификационного уровня персонала, пути повышенияэффективного использования основных средств в условиях развития рыночных отношений.

Ключевые слова: персонал, профессионально-квалификационный уровень персонала, ос-новные средства, эффективность, предприятие.

Shakhno A., Bukhanets V., Skochko K. Personnel’s Professional and Qualification LevelImprovement as the Pre-Condition of Increasing Enterprise’s Fixed Assets UtilisationEfficiency

The article deals with and grounds the influence of the personnel’s professional and qualificationlevel increase on fixed assets utilisation efficiency at Kryvbas mining and metallurgical enterprises.

The economic activities of Ukraine’s enterprises are conditioned by limited resources. Enterprisesbeing manned with a qualified personnel and continuous improvement of their professional andqualification level are prerequisits of efficient utilisation of its fixed assets that will result in theproduction volume growth, improvement of financial and economic results of their activities andcompetitiveness increase.

The article analyses the the qualitative composition of the labor resources and assesses theefficiency of fixed assets utilisation at PJSC “CGOK” (Central ore mining and concentrating combine)stresses that intensive use of the enterprise’s fixed assets and production conditions require a higherlevel of the personnel’s knowledge and professionalism.

There are suggested main directions of improving the personnel’s professional and qualificationlevel and ways of increasing the fixed assets utilisation efficiency in conditions of developing marketrelations:

1. To offer an incentive for the personnel to increase their professional level the following steps arerequired: improvement of the legislative background for scientific and informational support ofprofessional training: state support of enterprises that introduce innovative technology and provideprofessional training of their personnel; organisation of structures responsible for professional training;implementation of the system of economic incentives for both employers and employees forprofessional development.

2. To efficiently use fixed assets an enterprise should undertake the following steps: to replaceobsolete equipment timely, to arrange rapid putting into operation of the modern one, to providematerial incentives for employees; to increase the personnel’s professional and qualification level, toattract investments for modernizing the material and technical infrastructure of enterprises.

Key words: personnel, personnel’s professional and qualification level, fixed assets, efficiency,enterprise.


59

УДК 658.3

Н. М. Шмигольдоктор економічних наук, професор

Запорізький національний університет

А. А. Антонюккандидат економічних наук, доцентКласичний приватний університет

СУЧАСНІ НАПРЯМИ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМНА ПІДПРИЄМСТВАХ СТРАХУВАННЯУ статті проаналізовано існуючі й запропоновано нові підходи до управління персоналом. За-

значено, що підвищення ефективності системи підбору, найму й розстановки працівників; сис-тема мотивації і оплати праці страхових працівників конкурентоспроможна з іншими страхо-вими компаніями; заробітна плата страхових працівників, що обґрунтована результатами ін-дивідуальної праці і ефективності роботи відповідного структурного підрозділу страхової ком-панії; розвиток, навчання, переміщення і підвищення страхових працівників відповідно до ре-зультатів їх праці, кваліфікації, здібностей, інтересів і потреб страхової компанії, – всі ці захо-ди покращать ефективність роботи як працівників, так і страхової компанії загалом.

Ключові слова: кадровий потенціал, підходи до управління персоналом, ефективність си-стеми підбору співробітників, система мотивації і оплати праці.

І. Вступ∗

Перехід до ринкової економіки висунув рядпринципово нових завдань, у тому числі най-значуще – максимально ефективно використо-вувати кадровий потенціал страхової компанії.

Управління персоналом – це специфіч-ний вид управлінської діяльності, об’єктомякої є колектив працівників – персонал.Управління персоналом передбачає ціле-спрямований вплив на людину як носія зда-тності до праці з одержанням якнайбільшогорезультату від діяльності [1].

Принципи кадрової політики визначаютьспіввідношення методів її реалізації. Методиуправління персоналом страхової компанії єспособами управлінської дії на колектив за-галом, окремі його групи й безпосередньона працівників, що забезпечують реалізаціюстратегії управління персоналом.

II. Постановка завданняМета статті – проаналізувати сучасні

класифікації методів управління персона-лом на підприємствах страхування.

III. РезультатиІснує декілька класифікацій методів

управління персоналом страхової компанії.За типом дії розрізняють методи прямої

та непрямої дії. Методи прямої дії є адрес-ними. Вимагають обов’язкового виконання.Не допускають ініціативи з боку виконавця.Методи непрямої дії направлені на досяг-нення певної мети, але за виконавцем збе-рігається свобода вибору поведінки.

За масштабом використання методи роз-поділяють на загальні й приватні. Загальні

© Шмиголь Н. М., Антонюк А. А., 2015

методи застосовні при реалізації декількохнапрямів діяльності керівника. Приватні ме-тоди можуть бути використані при виконанніконкретних операцій. Загальні методи за-безпечують функціонування всієї системиуправління страхової компанії, приватні –лише окремих її елементів.

За джерелом управлінських дій розріз-няють методи централізованої і децентралі-зованої дії. Їх співвідношення визначаютьзовнішні й внутрішні умови, в яких функціо-нує страхова компанія.

За тривалістю дії методи розподіляють надовгострокові, середньострокові й оперативні.

За способом дії – одноосібні, колегіальні йколективні методи. Їх співвідношення визначаєстиль управління в страховій компанії.

За механізмом і характером дії на персо-нал страхової компанії розрізняють органі-заційно-розпорядливі (адміністративні), еко-номічні і соціально-психологічні методи. Ад-міністративні методи є необхідним фунда-ментом, що зумовлює можливість викорис-тання інших методів управління. Їх викорис-тання ґрунтується на владних повноважен-нях. Важелями дії є прямі вказівки керівниц-тва. Непряму дію надають економічні мето-ди управління персоналом страхової компа-нії, оскільки спираються на форми грошово-го й негрошового стимулювання праці стра-хових працівників. Соціально-психологічніметоди управління враховують способи іприйоми дії на міжособові відносини в тру-довому колективі. Механізм їх дії ґрунтуєть-ся на знанні психологічних характеристик


60

працівників страхового ринку, соціальнихаспектах його поведінки [2].

Оскільки найбільше значення в практицістрахового менеджменту має класифікаціяметодів управління, побудована на специфіцімеханізму дії, зупинимося на ній детальніше.

Система управління персоналом у стра-ховій компанії має бути гнучкою, здатноюзмінювати зміст, методи та організаційніформи згідно з потребами виробництва іситуацією на ринку праці.

Управління персоналом має сконцентрува-ти свої зусилля на вирішення таких проблем:

1. Розробка стратегії з питань форму-вання кваліфікованого персоналу.

2. Вибір форм і методів управління пер-соналом.

3. Розподіл персоналу й моніторинг за-йнятості.

4. Прозорі й ефективні комунікації міжрізними підрозділами компанії.

Адміністративні методи управління пер-соналом страхової компанії вимагають на-явність регламенту виконання за змістом іза термінами, що дає керівникові змогу оці-нювати досягнення конкретного результатуй координувати діяльність персоналу в за-гальній системі управління страховою ком-панією. Регламентація – це найжорсткішийтип організаційної дії.

До методів адміністративної дії відносять іпоточний інструктаж, адресований безпосере-дньо страховому працівникові (наприклад,страховому агентові). Інструктаж є формоюдодаткової методичної або інформаційної під-тримки працівників, що виконують певні функції(наприклад, укладення договорів страхування).Працівникам роз’яснюються деталі, методи,умови роботи при виконанні певних дій.

Розпорядчі методи забезпечують реаліза-цію поточної традиційної роботи і пов’язані, якправило, з рішенням конкретних задач страхо-вої компанії. Їх використання дає змогу скоре-гувати сформовано систему управління, вра-ховуючи обставини, що склалися. Розпорядчадія може здійснюватися в письмовій або уснійформі. Засобами виразу розпорядча діяльностіможуть бути накази, розпорядження, вказівки,резолюції, розпорядження. Розпорядчі дії здій-снюють на основі твердої виконавської дисци-пліни, що вимагає чіткого контролю реалізаціїухвалених рішень. Серйозні порушення кара-ються дисциплінарними стягненнями. До такихпорушень належать неодноразові запізненняна роботу, прогули, факти неякісного виконан-ня встановлених функціональних обов’язків,окремі факти недотримання встановленихправил і процедур.

Економічні методи управління персона-лом страхової компанії є сукупністю спосо-бів управлінської дії на економічні інтереси

персоналу, що забезпечують єдність цілейпрацедавця і найнятого робітника. Їх розпо-діляють на дві групи: матеріальне стимулю-вання та економічну відповідальність.

Вирішальну роль відіграють форми гро-шового матеріального стимулювання стра-хових працівників. Дія негрошових виплатна поведінку страхових працівників носитьдвоякий характер. З одного боку, вони під-вищують рівень споживання страховогопрацівника, а з іншого боку — служать засо-бом морально-психологічної дії на особу,що має виражене емоційне забарвлення.

Значущість грошового матеріальногостимулювання зумовлена його роллю в за-доволенні потреб страхових працівників.Оцінити роль грошей у сукупності викорис-товуваних винагород дає змогу системаоплати праці, вживана в страховій компанії.Під системою оплати праці розуміють сукуп-ність форм і методів визначення оплати роз-мірів виплат працівникам страхової компанії,що забезпечують оптимізацію їх праці. Стра-хові компанії наділені правом самостійногоухвалення рішень за комплексом питань усфері оплати праці. Державне регулюванняоплати праці передбачає гарантії щодо:

– мінімального розміру оплати праці;– забезпечення реального змісту заро-

бітної плати;– обмежень переліку підстав і розмірів

утримань, плати за розпорядженням праце-давця, розмірів оподаткування доходів відзаробітної плати;

– обмежень оплати праці в натуральнійформі;

– забезпечення отримання заробітноїплати у разі припинення діяльності праце-давця, його платоспроможності;

– дотримання термінів і черговості ви-плати заробітної плати.

Найбільшу складність у практиці страхо-вої діяльності являє встановлення обґрун-тованих нормативів комісійної винагороди,стимулюючої трудові зусилля страхових по-середників на заключення нових і віднов-лення на новий термін раніше діючих дого-ворів страхування, виходячи з їх видовоїрізноманітності. Зазвичай критеріями нор-мування виступає сума надходження стра-хових платежів і кількість укладених (відно-влених) договорів страхування. Велике зна-чення тут має вибрана стратегія продажівстрахових полісів. Так, наприклад, фіксова-ний відсоток від суми надходження страхо-вих платежів, інкасованих страховим аген-том, забезпечує стимулюючу спрямованістьтрудових зусиль у бік максимізації об’ємупродажів страхових полісів. Фіксований від-соток від перевиконання плану надходжен-ня страхових платежів — стимулює переви-


61

конання цього плану. Відсоток, диференці-йований за видами договорів страхування,стимулює просування на ринок окремих по-зицій у лінійці страхових продуктів.

Комісійна винагорода страхового агентачасто поєднується зі встановленням мініма-льного фіксованого окладу. Це дає змогузберегти страховій компанії найцінніші кадристрахових агентів в умовах тимчасової не-сприятливої кон’юнктури страхового ринку.

Участь у розподілі прибутку страховоїкомпанії передбачає доплати з чистого при-бутку страховика, що пов’язані з конкретнимрезультатом роботи персоналу. Розмір роз-поділюваної частки прибутку може визнача-тися щорічно власниками страхової компаніїі не гарантуватися на майбутнє. Може за-стосовуватися наперед встановлена мето-дика визначення розміру прибутку, що під-лягає розподілу. Відсоток розподілюваногочистого прибутку може бути фіксованим аботаким, що змінюється, відповідно до напе-ред обумовлених чинників. Зустрічаєтьсяпрактика розподілу цього прибутку пропор-ційно окладам або розміру заробітної платипрацівника. У цьому разі частка страховогопрацівника в розподіленій частині прибуткувідповідає його частці заробітної плати у від-повідній частині фонду оплати праці. Випла-ти можуть проводитися готівкою й акціями.

Виплати у формі акцій страхової компаніїпередбачають участь страхових працівників увласності страховика. Характер заохочувальнихвиплат носить і преміювання страхових праців-ників (наприклад, премія за перевиконання пла-ну надходження страхових платежів) [3].

Соціально-психологічні методи управлін-ня персоналом страхової компанії є спосо-бами та прийомами дії на міжособові відно-сини й соціальні процеси, що протікаютьусередині трудового колективу страховика.Їх дія направлена на розвиток і повніше ви-користання кадрового потенціалу страховоїкомпанії. У страхових працівників форму-ється відчуття прихильності до своєї справиі страхової компанії, де вони працюють.З’являється прагнення до самовдосконален-ня, саморозвитку й творчого ставлення додорученої ділянки роботи. Ці методи управ-ління персоналом спираються на знання осо-бових, індивідуально-типологічних характери-стик страхових працівників. На основі вивчен-ня особових характеристик кожного працівни-ка розробляють його “особистий профіль”.

Соціально-психологічні методи врахову-ють властиву багатьом людям потребу ба-чити в очах тих, хто оточує, підтвердженнявласної значущості. Усвідомлення успіху єдодатковим чинником підвищення ефектив-ності праці. Заохочення й похвала, визнаннязаслуг працівника, що відображаються в

особистій подяці страховому працівникові,особистих вітаннях зі святами й важливимисімейними датами, врученні почесних гра-мот, занесенні в Книгу пошани й на Дошкупошани, підвищують його самооцінку і фор-мують модель поведінки цих працівників.Наскільки різноманітнішими є способи виді-лення кращих страхових працівників, насті-льки ефективним є їх дія на персонал стра-хової компанії.

Всі працівники страхової компанії в процесівиконання своїх функцій вступають між собоюу відносини ділового спілкування, в результатіякого відбувається обмін думками, знаннями,ідеями, документами, поточною інформацією.Управління персоналом передбачає створеннязлагодженого механізму взаємодії між всімаструктурними підрозділами страхової компанії,між всіма страховими працівниками [4].

Основою розвитку персоналу є здоровийморально-психологічний клімат у колективі.Навпаки, для колективу з нездоровим мора-льно-психологічним кліматом характерні-шими є низька продуктивність праці та висо-ка плинність кадрів. Ефективному викорис-танню персоналу, його формуванню та роз-витку сприяє створення сприятливого соці-ально-психологічного клімату в трудовомуколективі. Це досягається встановленнямгарних взаємовідносин між працівниками,працівниками й адміністрацією, забезпечен-ням соціальних гарантій, дотриманням і ви-конанням умов трудового договору.

Щорічно в страховій компанії необхіднопроводити тестування керівників середньоїланки управління. На основі аналізу кожногоконкретного керівника виносять пропозиціїщодо його подальшого просування службо-вими сходинками.

Запропоновані заходи покращать роботуяк працівників, так і страхової компанії.Адже головним джерелом успішної діяльно-сті будь-якої організації є люди, тобто длякращої роботи страхової компанії потрібнозадовольняти вимоги працівників.

На сьогодні близько 80% страхових компа-ній, що здійснюють страхування життя вУкраїні, не мають чітко розробленої управлін-ської стратегії. Це пов’язано з низкою про-блем, притаманних молодому страховомуринку: низька довіра населення до лайфовихстрахових компаній; недосконалість нормати-вної бази; недостатній рівень кваліфікації пер-соналу; низький рівень корпоративної культу-ри, зокрема, відсутність у персоналу уявленнямісії компанії; суперечливість інтересів топ-менеджменту компанії та персоналу [5].

Нова ідеологія кадрової роботи, відповід-на новим ринковим реаліям сучасної Украї-ни, ще формується. Проте, досвід страховихкомпаній лідерів українського страхового ри-


62

нку дає змогу виділити нові типові ознакипідходів до управління персоналом:– підвищення ефективності системи підбо-

ру, найму й розстановки співробітників;– система мотивації і оплати праці справед-

лива відносно страхових працівників, кон-курентоспроможна і добре керована;

– індивідуальні проблеми окремих стра-хових працівників вирішують швидко,справедливо й ефективно;

– заробітна плата страхових працівниківґрунтується на результатах індивідуа-льної праці та ефективності роботи від-повідного структурного підрозділу стра-хової компанії;

– розвиток, навчання, переміщення і під-вищення в належне страхових працівни-ків здійснюється відповідно до резуль-татів їх праці, кваліфікації, здібностей,інтересів і потреб страхової компанії.

IV. ВисновкиОтже, людський чинник багато в чому за-

безпечує успіх діяльності страхової компанії.Робота з кадрами в термінах і поняттях стра-хового менеджменту визначається як комплек-сна цілеспрямована дія на трудовий колектив іокремих страхових працівників, покликана за-безпечити досягнення мети страхової компанії.

На жаль, управлінню персоналом у бага-тьох українських страхових компаніях не при-діляють належної уваги. Кадрову службу як іраніше розглядають як другорядний штабнийпідрозділ. Вона слабо впливає на стратегію і

тактику управління страхової компанії і зайня-та переважно рутинною щоденною реєстраці-єю прийому і звільнення співробітників, а та-кож перевіркою стану трудової дисципліни.

Звісно, страховий ринок України тількирозвивається і поки рано говорити про не-вдачі в його роботі, але виявлені недолікимають наштовхнути керівництво страховихкомпаній на пошук нових методів і шляхівуправління персоналом. Впровадження ін-новаційних заходів задля підвищення рівняроботи персоналу та компанії загалом.

Список використаної літератури1. Банникова Л. Н. Управління персона-

лом : навч. посіб. – Єкатеринбург :УГТУ-УПИ, 2009. – 320 с.

2. Лысенко Ю. Г. Стратегическое управлениеперсоналом / В. Г. Андриенко, Т. Ю. Бели-кова, В. А. Голтвенко та ін. – Донецк :ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2005. – 201 с.

3. Клочков А. К. KPI и мотивация персо-нала. Полный сборник практических ин-струментов / А. К. Клочков. – Москва :Эксмо, 2010. – 160 с.

4. Українська перспектива [Електронний ре-сурс]. – Режим доступу: http://www.perspec-tive.kiev.ua/.

5. Щедрий П. Реінжиніринг бізнес-процесів– шлях до підвищення інвестиційноїпривабливості страховика : доповідь наМіжнародному Інвестиційному КонгресіСтрахової Еліти від 26.06.2006 р. /П. Щедрий.


Шмиголь Н. М., Антонюк А. А. Современные направления управления персоналом напредприятиях страхования

В статье проанализированы существующие и предложены новые подходы к управлениюперсоналом. Указано, что повышение эффективности системы подбора, найма и расстано-вки сотрудников; система мотивации и оплаты труда страховых работников, конкуренто-способная по отношению к другим страховым компаниям; заработная плата страховых ра-ботников, которая базируется на результатах индивидуального труда и эффективностиработы соответствующего структурного подразделения страховой компании; развитие,обучение, перемещения и повышения страховых работников, осуществляемые в соответс-твии с результатами их труда, квалификации, способностей, интересов и потребностейстраховой компании – все эти меры улучшат еффективность работы как работников, таки самой страховой компании.

Ключевые слова: кадровый потенциал, подходы к управлению персоналом, эффектив-ность системы подбора сотрудников, система мотивации и оплаты труда.

Shmygol N., Antonjuk A. Modern Directions of Personnel Management for Insurance CompaniesThe paper found that the system of personnel management in the insurance company must be

flexible, able to change the content, methods and organizational forms according to the needs ofproduction and the situation emerging in the labor market.

Indicated that HR should concentrate their efforts on solving these problems:1. Develop a strategy for the formation of qualified personnel.2. The choice of forms and methods of management.3. The distribution of staff and monitoring of employment.4. Transparent and effective communication between different departments of the company.The greatest difficulty in the practice of insurance represents the establishment of standards-based

commission, enabling the labor force insurance intermediaries in the conclusion of new and renewalfor another term of previously existing insurance contracts based on their species diversity. Typically,


63

the valuation criteria favor the amount of insurance payments, with only (restored) insurancecontracts. Great value here has chosen a strategy of selling insurance policies.

The paper analyzes existing and new approaches to human resource management. Improving theefficiency of selection, recruitment and placement of staff; motivation system and pay for insuranceemployees competitive against other insurance companies; wage workers insurance is based onindividual work and efficiency of the respective branch of an insurance company; development,training, relocation and improvement in proper insurance workers carried out in accordance with theresults of their work, skills, abilities, interests and needs of the insurance company. The proposedmeasures will improve the efficiency of both employees and most insurance companies.

Key words: human resources, approaches to personnel management, the effectiveness of theselection of employees, the system of motivation and remuneration.


64

ГРОШОВО-КРЕДИТНА, ІНВЕСТИЦІЙНАТА ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА

УДК 657.01

М. В. Болдуєвдоктор наук з державного управління, професор


ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ УГОДТА АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКИХ ОПЕРАЦІЙУ ПРОЦЕСІ НАДАННЯ СУПУТНІХ АУДИТОРСЬКИХ ПОСЛУГЗ метою методичного забезпечення економічного обґрунтування підприємницьких угод та

аналізу господарських операцій у процесі надання супутніх аудиторських послуг у статтівизначено основні ключові ознаки, за якими доцільно виділити групи й підгрупи господарськихоперацій для цілей аналізу окремих подій фінансово-господарської діяльності на фінансовийстан організації, а також запропоновано таблицю рішень, що дає можливість упорядкуватианаліз впливу господарських операцій на величину активів, пасивів, доходів, витрат і фінан-сових результатів і, як наслідок, на фінансовий стан економічного суб’єкта.

Ключові слова: супутні аудиторські послуги, обґрунтування підприємницьких угод, фінан-совий стан, критерії оцінювання.

І. ВступМодульним принципом формування пра-

вил у сфері супутніх аудиту послуг і спеціаль-них завдань відповідає використання такихелементів методу бухгалтерського обліку, якрахунки, подвійний запис, балансове узагаль-нення, бухгалтерська звітність у моделюванніта відображенні минулих, поточних і майбутніхподій фінансово-господарської діяльності.∗

Подання процесів функціонування госпо-дарюючого суб’єкта за допомогою сукупнос-тей господарських операцій, визначення їхправових, фінансових, економічних наслідків,вивчення впливу фактів фінансово-госпо-дарської діяльності на склад майна, джерелйого формування, доходи, витрати, фінансо-ві результати сприяє реалізації таких супут-ніх аудиту послуг і спеціальних завдань, якподаткове планування, визначення правиль-ності податкових баз і платежів, оцінюванняекономічних та інвестиційних проектів, скла-дання бізнес-плану, аналіз і розробка фінан-сових схем, перевірка прогнозної фінансовоїінформації, аналіз облікової політики органі-зації, експертиза договорів, що регулюютьцивільно-правові відносини тощо.

Зазначені види супутніх аудиту послугоб’єднує необхідність фінансово-економічногообґрунтування підприємницьких угод.

Значним внеском у вивчення проблемоцінювання ефективності бухгалтерськогоконтролю слід вважати праці зарубіжнихучених: Е. Аренса, Р. Доджа, Дж. К. Лоб-

© Болдуєв М. В., 2015

бека, Р. Монтгомері, Р. Робертсона. Зваже-на наукова позиція щодо теоретичних і ме-тодичних аспектів бухгалтерського контро-лю знаходить усе більше відображення вроботах російських і українських учених:Р. О. Алборова, В. Д. Андреєва, М. Т. Білу-хи, С. М. Бичкової, Ф. Ф. Бутинця, Б. І. Валу-єва, Г. М. Давидова, І. М. Дмитренко, Н. І. До-рош, І. К. Дрозд, О. В. Ковальової, Є. О. Ко-черіна, Л. М. Крамаровського, М. В. Кужель-ного, Л. І. Кулаковської, Л. Г. Макарової,Л. В. Нападовської, В. П. Пантелеєва, О. А. Пе-трик, В. Я. Савченко, І. В. Сіменко, В. Я. Со-колова, Л. В. Сотникової, В. П. Суйца, Л. О. Су-харевої, В. С. Рудницького, М. Г. Чумаченка,В. О. Шевчука, О. О. Шпіга та ін.

Однак наука про контроль й на сьогоднівідзначається низкою невирішених проблемметодів аудиту в процесі надання супутніхаудиторських послуг.

II. Постановка завданняМета статті – визначити напрями вдоско-

налення методичного забезпечення економі-чного обґрунтування підприємницьких угодта аналізу господарських операцій у процесінадання супутніх аудиторських послуг.

III. РезультатиФормування критеріїв оцінювання фінан-

сового стану організації засноване на ви-значенні співвідношень між видами:

1) активів (відношення оборотного капі-талу до активів; часткою різних видів активіву валюті балансу тощо);


65

2) пасивів (відношення власних і позико-вих джерел; часткою різних видів пасивів увалюті балансу тощо);

3) активів і пасивів (коефіцієнти ліквідно-сті – абсолютної, проміжної, загальної; фі-нансової стійкості – коефіцієнт забезпече-ності оборотних активів власними джерела-ми; автономії, відношення чистих активів достатутного капіталу та інші показники фінан-сової спроможності організації);

4) доходів і витрат (частки видів доходів івитрат у виручці від продажу товарів, продукції,робіт, послуг та в інших доходах (витратах);співвідношення між видами доходів і витрат);

5) фінансових результатів та активів (ре-нтабельність активів: загальна (економічна);фінансова (чиста); основної діяльності; обо-ротність активів, фондомісткість, тривалістьвиробничого циклу тощо);

6) фінансових результатів і пасивів (рента-бельність власних і позикових джерел тощо);

7) фінансових результатів і доходів (рен-табельність продажів тощо) [4; 8; 9].

У табл. 1 наведено основні ключові озна-ки, за якими доцільно виділити групи й під-групи господарських операцій для цілей ана-лізу окремих подій фінансово-господарськоїдіяльності на фінансовий стан організації.

Наприклад, у групі господарських операцій,пов’язаних зі зміною стану активів організації(група 1), можна виділити підгрупи фактів, щозумовлюють ситуації, за яких відбувається:

1. Збільшення суми позаоборотних і змен-шення оборотних активів, але сума дебіторсь-кої заборгованості при цьому не змінюється.

2. Збільшення суми необоротних і змен-шення оборотних активів, у тому числі й де-біторської заборгованості.

3. Зменшення суми позаоборотних і збі-льшення оборотних активів без зміни дебі-торської заборгованості.

4. Зменшення суми позаоборотних і збі-льшення оборотних активів, у тому числі йдебіторської заборгованості.

5. Збільшення суми оборотних активівзагалом, але зменшення дебіторської забо-ргованості.

6. Зменшення суми оборотних активів за-галом, але збільшення дебіторської забор-гованості.

У табл. 1 відображені також інші ситуації,що характеризують зміну активів, пасивів,доходів, витрат і фінансових результатів,ідентифікація яких ускладнень не викликає іякихось пояснень не потребує.

Таблиця 1Основні ситуації у зміні активів, пасивів, фінансових результатів

СитуаціїГрупи операцій і показники 1 2 3 4 5 6 7 81 Зміна активів:1.1. Позаоборотних + + – – 0 01.2. Оборотних – – + + + – – –1.2.1. Дебіторською заборгованості 0 – 0 + – +2. Зміна пасивів:2.1. Капіталу й резервів + + – – 0 02.2. Довгострокових зобов’язань – – + + + – – –2.3. Короткострокових зобов’язань 0 – 0 + – +3. Збільшення активів і пасивів:3.1. Активів3.1.1. Позаоборотних + + + 0 0 0 03.1.2. Оборотних 0 0 0 + + + +3.1.2.1. Дебіторської заборгованості 0 0 0 0 0 0 +3.2. Пасивів3.2.1. Капіталу й резервів + + + + ... + + +3.2.2. Довгострокових зобов’язань 0 + + 0 + + +3.2.3. Короткострокових зобов’язань 0 0 + 0 0 + +4. Зменшення активів і пасивів:4.1. Активів4.1.1. Позаоборотних – – – 0 0 0 04.1.2. Оборотних 0 0 0 – – – –4.1.2.1. Дебіторської заборгованості 0 0 0 0 0 0 +4.2. Пасивів4.2.1. Капіталу і резервів – – – – ... – – –4.2.2. Довгострокових зобов’язань 0 – – 0 – – –4.2.3. Короткострокових зобов’язань 0 0 – 0 0 – –5. Зміна прибутку:5.1. Прибутки від продажів + – 0 0 0 + –5.2. Від звичайних видів діяльності 0 0 + – 0 + –5.3. Прибутку до оподаткування 0 0 0 0 ... + + –5.4. Чистого (нерозподіленого) прибутку 0 0 0 0 0 + –+ (–) збільшення (зменшення) значення показника; 0 без зміни

Формування таблиці рішень (табл. 2), уякій умовами прийняті ситуації, що характе-ризують зміни показників бухгалтерськоїзвітності, а наслідки цих змін відображають"дії", дає можливість упорядкувати аналіз

впливу господарських операцій на величинуактивів, пасивів, доходів, витрат і фінансо-вих результатів і, як наслідок, – на фінансо-вий стан економічного суб’єкта.


66

Таблиця 2Оцінка впливу зміну активів, пасивів, фінансових результатів

на фінансовий стан організаціїПравила

А 1 2 3 4 … n1. Збільшення необоротних активів Так Так2. Зменшення необоротних активів Так Так Так3. Збільшення оборотних активів, але недебіторської заборгованості

Так

4. Збільшення оборотних активів, у тому числідебіторської заборгованості

Так Так

5. Зменшення оборотних активів, але не дебі-торської заборгованості

Так

6. Зменшення оборотних активів, у тому числідебіторської заборгованості

Так

7. Збільшення капіталу й резервів Так8. Зменшення капіталу й резервів9. Збільшення довгострокових зобов’язань10. Зменшення довгострокових зобов’язань11. Збільшення короткострокових зобов’язань12. Зменшення короткострокових зобов’язань13. Збільшення доходів14. Зменшення доходів Так15. Збільшення витрат16. Зменшення витрат17, Збільшення прибутку (збитків) Так

Умови

18. Зменшення прибутку (збитків) Так1. Підвищення ліквідності:1.1. Абсолютною Х Х Х1.2. Проміжної Х Х1.3. Загальною Х Х Х2. Зниження ліквідності:2.1. Абсолютною Х2.2. Проміжної Х2.3. Загальною Х3. Підвищення фінансової стійкості:3.1. Коефіцієнта забезпеченості оборотних активіввласними джерелами

Х

3.2. Коефіцієнта автономії Х3.3. Частки оборотних активів у майні організації Х Х Х4. Зниження фінансової стійкості:4.1. Коефіцієнта забезпеченості оборотнихактивів власними джерелами4.2. Коефіцієнта автономії4.3. Частки оборотних активів у майні організації Х Х5. Підвищення рентабельності:5.1. Загальної (економічної) Х5.2. Фінансової (чистої) Х5.3. Основний діяльності5.4. Продажів5.5. Власних коштів6. Зниження рентабельності:6.1. Загальною (економічної)6.2. Фінансової (чистої)6.3. Основної діяльності6.4. Продажів6.5. Власних коштів7. Підвищення ділової активності:7.1. Оборотності активів Х

Дії

7.2. Фондомісткості7.3. Зменшення тривалості виробничого циклу Х8. Зниження ділової активності:8.1. Оборотності активів8.2. Фондомісткості8.3. Збільшення тривалості виробничого циклу Х

Реалізація аналітичних функцій до здійс-нення господарських операцій, на стадії їх бух-галтерського оформлення сприяє своєчасномувиявленню і запобіганню неефективним діям,розвитку аналітичного мислення фахівців усфері бухгалтерського обліку й аудиту.

У комплексі розрахунків з планування тапрогнозування наслідків підприємницьких

угод важливу роль відведено визначеннюочікуваних показників бухгалтерської звітно-сті чи фінансового плану, що передбачаєфінансово-економічне обґрунтування рі-шень у сфері інвестиційної, поточної вироб-ничої та фінансової діяльності організації.Форми й зміст документів фінансового пла-ну – балансів доходів і витрат, активів і па-


67

сивів, надходжень і виплат грошових коштів,мають відповідати бухгалтерській звітності.

Формування прогнозних сценаріїв, щовизначають основні очікувані події – опера-ції фінансово-господарської діяльності, роз-рахунок оборотів і залишків за рахункамибухгалтерського обліку дає можливість роз-робити документи фінансового плану.

Вважаємо результативною подану нижчепослідовність фінансово-економічного об-ґрунтування підприємницьких угод:

1. Визначення можливих умов і варіантівдіяльності.

2. Визначення складу господарських опе-рацій за кожним варіантом діяльності таформування прогнозного сценарію.

3. Опис господарських операцій з вико-ристанням рахунків бухгалтерського обліку.

4. Розрахунок оборотів і залишків за ра-хунками бухгалтерського обліку.

5. Формування очікуваних показників бух-галтерської звітності (фінансового плану).

6. Розрахунок значень критеріїв оцінюван-ня фінансового стану та ефективності діяль-ності організації за прогнозними сценаріями.

7. Порівняння значень критеріїв аналізо-ваних прогнозних сценаріїв і вибір найкра-щого варіанта.

Формування прогнозного сценарію та ви-користання елементів методу бухгалтерсь-кого обліку з метою фінансово-економічногообґрунтування підприємницьких угод даєможливість розрахувати зміну показниківоцінювання фінансового стану організаціїпід впливом кожної господарської операції.Взаємозв’язки між формами опису фактівфінансово-господарської діяльності даютьможливість застосувати методики аналізуфінансового стану, виражені за допомогоюфінансово-економічних показників, статейбухгалтерської звітності, сум оборотів і за-лишків за рахунками бухгалтерського обліку.

Для розрахунку очікуваних значень пока-зників майна, джерел його формування, до-ходів, витрат і фінансових результатів успеціальній літературі з фінансового мене-джменту, бізнес-планування пропонуютьрезультативні методи, які можна розподіли-ти на методи прямого й непрямого розраху-нку [1; 2; 3; 5; 6] . Так, для визначення очіку-ваного виторгу від продажу товарів, продук-ції, робіт, послуг методом прямого розраху-нку необхідно, використовуючи маркетинговідослідження, встановити попит на резуль-тати аналізованого виду діяльності та пе-редбачувані ціни продажу товарів. Показни-ки прогнозованих витрат залежать від змістувиробничого й організаційного планів ускладі бізнес-плану. Потреба в оборотних іпозаоборотних активах зумовлена змістомінвестиційної програми та діяльності щодо їївиконання. Непрямий метод розрахункупрогнозованих показників заснований на

оцінюванні та виборі бажаної структури до-ходів і витрат, активів і пасивів та часткоювідповідних показників у виторгу від прода-жу. При довгостроковому горизонті прогно-зування додатково використовують апаратдисконтування грошових потоків, у складікритеріїв оцінювання прогнозованих варіан-тів додатково розраховують показники чис-тої приведеної вартості та внутрішньої нор-ми прибутковості, що враховують зміну вар-тості грошей у часі.

Необхідною передумовою аналізу та об-ґрунтування підприємницьких угод є роз-криття взаємозв’язків між показниками до-ходів і витрат з урахуванням оподаткуванняорганізацій. Структуру системи оподаткуван-ня організацій і видів діяльності, на які непоширюється дія спрощеної системи оподат-кування, обліку та звітності доцільно розгля-нути в контексті схеми формування і розпо-ділу фінансових результатів, що характери-зує фінансовий механізм господарюючихсуб’єктів, а також дає можливість згрупуватиподаткові та інші обов’язкові платежі за ба-зами їх віднесення та джерелами покриття.

Як відомо, сукупність податків і платежівза зазначеними ознаками можна розподіли-ти на кілька груп, у тому числі:– включені до виручки від продажу това-

рів, продукції, робіт, послуг;– є частиною виробничих витрат;– зараховують на фінансові результати до

оподаткування;– покриваються за рахунок прибутку, що

залишається в розпорядженні організації.До складу податків першої групи включа-

ють податок на додану вартість (ПДВ), акци-зи (На). Чистий (нетто) виторг від продажутоварів, продукції, робіт, послуг, який відно-сять до доходів від звичайних видів діяльно-сті, визначається шляхом коригування кош-тів, що надійшли в розрахунок за товари, ро-боти, послуги на суми непрямих податків:

Nl = N-Ha-Hдс, (1)

де Nl – чистий виторг від продажу товарів,продукції, робіт, послуг;

N – виручка від продажу товарів, продук-ції, робіт, послуг з податками.

Витрати, пов’язані з виробництвом і про-дажем товарів, продукції, робіт, послуг (Сl),за призначенням об’єднують собівартість,управлінські витрати, витрати на продаж (2),а за елементами включають амортизаційнівідрахування, матеріальні витрати, витратина оплату праці, нарахування на оплатупраці, інші витрати (3):

Сl = Сlc + Сlу + Сlк, (2)

де Clс – собівартість проданих товарів, про-дукції, робіт, послуг;

Сlу – управлінські витрати;Сlк – комерційні витрати.


68

Сl = А + М + Uoп + Uнарах + С1ін, (3)

де А – амортизаційні відрахування;М – матеріальні витрати;Uоп – витрати на оплату праці;Uнарах – нарахування на оплату праці;Сlін – інші витрати.Собівартість проданих товарів, продукції,

робіт, послуг – Сlс в організаціях товаровироб-ників включає переважно прямі (змінні) витра-ти, у тому числі матеріальні, з оплати праці,відрахування у позабюджетні фонди. До собі-вартості, зазвичай, відносять амортизаційнівідрахування, які відповідно до способу розра-хунку показника можуть належати до категоріїяк змінних, так і постійних, а до складу іншихвитрат включають податкові платежі (Нс).

Фінансовий результат, отриманий вираху-ванням з виручки від продажу собівартостіреалізованих товарів, продукції, робіт, послуг,витрат – управлінських і на продаж, характе-ризує прибуток (збиток) від продажу – Рl:

Pl = Nl-Cl. (4)

Різниця між виручкою від продажу та со-бівартістю проданих товарів, продукції, ро-біт, послуг становить валовий прибуток.

Поряд з фінансовими результатами відпродажу товарів, продукції, робіт, послуг вуправлінні використовують показники:– прибутку (збитку) до оподаткування – Р;– прибутку (збитку) від звичайних видів

діяльності (Рзвд);– чистого (нерозподіленого) прибутку

(збитку) звітного періоду – Рчп.Показник прибутку (збитку) до оподатку-

вання аналогічний показникам прибутку(збитку) звітного періоду, зазвичай застосо-вують як показник балансового прибутку(збитку), або кінцевого фінансового резуль-тату:

Р = P1 + Р2 + Р3. (5)

Прибуток (збиток) до оподаткуванняскладається з прибутку (збитку) від продажу(Р1), відсотків отриманих (Р31д) за мінусомвідсотків сплачених (Р31р), доходів від уча-сті в інших організаціях (Р32д), інших опе-раційних доходів (Рід) за мінусом іншихопераційних витрат (Pop):

Р = P1 + (Р31д-Р31р) + Р32д + (Рід-Рор). (6)

Інші операційні доходи й витрати вклю-чають фінансовий результат як від продажуінших активів (основних засобів, запасів,цінних паперів, нематеріальних активів), такі від ряду операцій, що відносять задля опо-даткування до позареалізаційних. У складіінших операційних витрат, зазвичай, відо-бражають суму належних до сплати окре-мих видів податків і зборів за рахунок фі-нансових результатів (Пк):

Pop = Plop + Пк, (7)

де Plop – сума операційних витрат без по-датків і зборів.

З метою обчислення податку на прибутокпроводять коригування прибутку (збитку) дооподаткування (Р) і розрахунок оподаткову-ваного прибутку (Роп):

Роп = Р + Рк , (8)

де Рк – сума коригування балансового при-бутку з метою оподаткування.

Сума податку на прибуток (Пp) дорівнюєдобутку оподатковуваного прибутку на став-ку цього податку (Lнр):

Пp = Роп × Lнр. (9)

Різниця між сумами прибутку до оподат-кування (Р) та податку на прибуток (Пp) ха-рактеризує прибуток від звичайних видівдіяльності (Рзвд):

Рзвд = Р – Пp. (10)

Прогнозуванням, зазвичай, передбаченібагатоваріантні розрахунки, у зв’язку з чимвикликає інтерес аналіз змін показників фі-нансового плану за умови альтернатив сце-наріїв фінансово-господарської діяльності.Використовуючи дані фінансового плану,можна встановити очікувану економічну йфінансову спроможність організації.

IV. ВисновкиМодульному принципу формування пра-

вил у сфері супутніх аудиту послуг і спеціаль-них завдань відповідає використання такихелементів методу бухгалтерського обліку, якрахунки, подвійний запис, балансове узагаль-нення, бухгалтерська звітність тощо в моде-люванні та описі минулих, поточних і майбут-ніх подій фінансово-господарської діяльності.

Подання процесів функціонування гос-подарюючого суб’єкта за допомогою сукуп-ностей господарських операцій, аналіз госпо-дарських операцій, визначення їх правових,фінансових, економічних наслідків, вивченнявпливу фактів фінансово-господарської дія-льності на склад майна, джерел його форму-вання, суми доходів, витрат, фінансових ре-зультатів сприяє реалізації супутніх аудитупослуг і спеціальних завдань, які об’єднує не-обхідність фінансово-економічного обґрунту-вання підприємницьких угод.

Формування прогнозних сценаріїв і вико-ристання елементів методу бухгалтерськогообліку з метою фінансово-економічного об-ґрунтування підприємницьких угод дає мож-ливість розрахувати зміну показників оціню-вання фінансового стану організації підвпливом кожної господарської операції.

Список використаної літератури1. Брейли Р. Принципы корпоративных фи-

нансов / Р. Брейли, С. Майерс ; пер. с англ.– Москва : ЗАО “Олимп-Бизнес”, 1997. –1120 с.


69

2. Бригхем Ю. Финансовый менеджмент /Ю. Бригхем, Л. Гапенски. – Санкт-Петер-бург : Экономическая школа, 1997. – Т. 1, 2.– 669 с.

3. Ван Хорн Дж. Основы управления финан-сами / Ван Хорн Дж. ; пер. с англ. – Моск-ва : Финансы и статистика, 1996. – 800 с.

4. Линенко А. В. Теоретико-методичні за-сади вдосконалення системи оцінюван-ня фінансового стану підприємства /А. В. Линенко // Вісник. – 2011. –№ 2 (10). – С. 227–232.

5. Пазинич В. І. Фінансовий менеджмент :навч. посіб. / В. І. Пазинич, А. В. Шулешко.– Київ : Центр учбової літератури, 2011. –406 с.

6. Партин Г. О. Фінансовий менеджмент :навч. посіб. для студ. спец. ”Фінанси” /

Г. О. Партин, Н. Є. Селюченко ; М-воосвіти і науки України, Нац. ун-т ”Львів.політехніка”. – Львів : Вид-во Нац. ун-ту”Львів. політехніка”, 2010. – 330 с.

7. Теребух А. А. Огляд підходів до оціню-вання фінансового стану суб’єктів гос-подарювання / А. А. Теребух // Вісник. –2010. – № 668: Проблеми економіки тауправління. – С. 427–434.

8. Устинова І. Г. Теоретичні аспекти оціню-вання фінансового стану підприємства /І. Г. Устинова // Вісник. – Львів, 2007. –№ 577: Менеджмент та підприємництвов Україні: етапи становлення і проблемирозвитку. – С. 389–393.

9. Бригхем Юджин Ф. Энциклопедия финан-сового менеджмента / Юджин Ф. Бригхем.– Москва : РАГС – “Экономика”, 1998.


Болдуев М. В. Экономическое обоснование предпринимательских сделок и анализ хо-зяйственных операций в процессе предоставления сопутствующих аудиторских услуг

С целью методического обеспечения экономического обоснования предпринимательскихсделок и анализа хозяйственных операций в процессе оказания сопутствующих аудиторскихуслуг в статье определены основные ключевые признаки, по которым целесообразно выде-лить группы и подгруппы хозяйственных операций для целей анализа отдельных событийфинансово-хозяйственной деятельности на финансовом состоянии организации, а такжепредложена таблица решений, которая позволяет упорядочить анализ влияния хозяйствен-ных операций на величину активов, пассивов, доходов, расходов и финансовых результатови, вследствие этого, на финансовое состояние экономического субъекта.

Ключевые слова: сопутствующие аудиторские услуги, обоснование предпринимательс-ких сделок, финансовое состояние, критерии оценки.

Bolduev M. Economic Justification of Business Transactions and Analysis of BusinessTransactions in The Provision of Related Audit Services

Filing processes functioning entity using sets of business transactions, determining their legal,financial, economic consequences, the impact of the financial and economic facts of the warehouseproperty, sources of its formation, income, expenses, financial results contributes to the implementationof related audit services and special tasks such as tax planning, tax bases and correctness of payments,the overall economic and investment projects, business plan, analysis and development of financialschemes, checking projected financial information, analysis of accounting policy, reviewing contractsgoverning civil relations.

In order to provide economic justification methods of business transactions and analysis ofbusiness transactions in the provision of related audit services in the article the main key featureswhich distinguish advisable groups and subgroups business transactions for the purposes of analysisof individual events financial and economic activities on the financial position of the organization, andTable proposed solutions, which makes it possible to streamline the analysis of the impact of businesstransactions on the value of assets, liabilities, income, expenses and financial results and, therefore,the financial position of the economic entity.

The modular principle of forming rules in the field of audit related services and special missionsresponsible use of elements method of accounting, including accounts, double entry, balancegeneralization, financial statements, etc. in modeling and describing past, current and futuredevelopments of financial and economic activity.

Filing processes functioning entity using sets of business transactions, analysis of businesstransactions, determining their legal, financial, economic consequences, the impact of the facts offinancial and economic activity on the property, sources of its formation, income, expenses, financialresults facilitates implementation audit related services and specific tasks that need unites financialand economic justification of business transactions.

Formation of forecasting scenarios and use the elements method of accounting for financial feasibilitystudy of business transactions makes it possible to calculate the change in performance assessment ofthe financial condition of the organization under the influence of each business transaction.

Key words: related audit services, study business transactions, financial condition, criteria for evaluation.


70

УДК 658.155.4:338

А. М. Ткаченкодоктор економічних наук, професор

ДВНЗ “Український державний хіміко-технологічний університет”

УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ – НАГАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ СЬОГОДЕННЯУ статті управління витратами окреслено з позиції актуальних проблем сьогодення. На

сучасному етапі визначальною характеристикою, яка формує суспільні потреби, є управліннявитратами. Це пов’язано з тим, що витрати на виготовлення продукції в умовах конкуренціїє головним чинником, який впливає на ефективність виробничої діяльності. Процес управлін-ня витратами є носієм різних конкретних властивостей, що відображають корисність длятоваровиробника та відповідають певним потребам споживача. У сучасних умовах управлін-ня витратами забезпечує і гарантує виробник. Якщо ж у цій сфері має місце збій, підприємс-тво втрачає позиції на ринку внаслідок незбалансованості управлінської системи та стаєпотенційним банкрутом. Обґрунтовано, що на управління витратами впливає значна кіль-кість факторів, які діють як самостійно, так і у взаємозв’язку між собою на окремих етапахжиттєвого циклу товаровиробника.

Ключові слова: витрати, управління витратами, собівартість, товаровиробник, конку-рентоспроможність, ефективність.

І. Вступ∗

В умовах переходу до ринку успіх кожногоконкретного підприємства, яке виробляє пев-ну продукцію, оцінюється за рівнем ефектив-ності виробництва та обумовлюється, насам-перед, ступенем задоволення потреб суспіль-ства. На сучасному етапі визначальною хара-ктеристикою, яка формує суспільні потреби, єуправління витратами. Це пов’язано з тим, щовитрати на виготовлення продукції в умовахконкуренції є головним чинником, який впли-ває на ефективність виробничої діяльності.

Стан справ у сфері управління витрата-ми для промислових підприємств Українихарактеризується низкою недоопрацювань.Застосування різнопланових механізмівуправління витратами формує конкуренто-спроможність товаровиробника. Теоретико-методологічні та економіко-організаційні ас-пекти управління витратами відображені впрацях провідних українських і зарубіжнихучених-економістів: І. Бойчика, Л. Водачека,З. Гейлера, А. Гличева, Д. Джуран, Л. Дікань,Ю. Іванова, Д. Демиденко, В. Ластовецького,Л. Матвєєва, В. Огвоздіна, Г. С. Одінцової,В. Окрепілова, В. Пономаренка, О. Пушкаря,В. Соколенко, С. Стукова, А. Субето,А. Фейгенбаума, З. Хамдамова, Д. Харрін-гтона, А. Яругової та ін.

Тому особливого значення набуває пи-тання обґрунтування та впровадження діє-вих методів управління витратами.

ІІ. Постановка завданняВиходячи з поставленої проблеми, ме-

тою статті є теоретичне обґрунтування су-часних підходів щодо управління витратамина промислових підприємствах як визначно-

© Ткаченко А. М., 2015

го фактора ефективності роботи суб’єктагосподарювання.

При цьому основними завданнями є ви-значення сутності поняття “витрати”, вияв-лення особливостей забезпечення конкрет-них властивостей, що відображають корис-ність продукції для товаровиробника та їхвпливу на ефективність виробництва.

ІІІ. РезультатиУ ринковій економіці питання формування

управління витратами є найважливішим чин-ником підвищення рівня життя, економічної,соціальної та екологічної безпеки. Управлін-ня витратами – комплексне поняття, що ха-рактеризує ефективність усіх складових дія-льності: розробка стратегії, організація виро-бництва, маркетинг тощо [1, с. 65].

Управління витратами як економічна ка-тегорія відображає сутність виробничогопроцесу, спрямованого на зниження собіва-ртості продукції і як наслідок – ціни на неї,що сприяє зростанню споживчого попиту,який покликаний задовольняти потреби по-купців відповідно до свого призначення.

У сучасній науковій літературі та практи-чній сфері використовують різні трактуванняпоняття управління витратами, яке характе-ризується як сукупність властивостей і хара-ктеристик продукції чи послуг, що форму-ють її конкурентоспроможність на внутріш-ньому та зовнішньому ринках. Управліннявитратами застосовують на стадії проекту-вання виробництва. Так, під час досліджен-ня розробляють технічні й економічні прин-ципи, створюють функціональні зразки (мо-делі). Після цього створюють основу вироб-ничої документації і дослідний зразок. Настадії конструктивно-технологічних робіт


71

розробляють алгоритм запуску зразка у ви-робництво [1, с. 66].

Поняття “управління витратами” форму-валося під впливом історико-виробничихобставин. Це зумовлено тим, що кожне сус-пільне виробництво висувало свої об’єктивнівимоги до управління. З розвитком науково-технічного прогресу, наслідком якого сталаавтоматизація виробництва, з’явилися ав-томатичні пристрої для управління склад-ним устаткуванням та іншими системами.Таким чином, поняття управління витратамипостійно розвивалося й уточнювалося. Узв’язку з необхідністю ефективного управ-ління виробництвом були сформовані мето-ди збору, обробки й аналізу інформації. Під-приємства, що функціонували в умовах рин-кової економіки, прагнули організувати про-цес управління витратами таким чином, щобзбалансувати попит і пропозицію.

Виробник повинен постійно опікуватисяпитаннями вдосконалення управлінськихпроцесів, у тому числі й менеджментом ви-трат. Особливу увагу варто приділяти науко-ємним і складним програмним продуктам.Основні розбіжності тлумачення дефініціїуправління витратами лежать у площині ко-мандно-адміністративної та ринкової еконо-міки. У командно-адміністративній економіціуправління витратами сприймається виклю-чно з позиції товаровиробника. Натомість уринковій економіці менеджмент витрат роз-глядають з урахуванням запитів споживача.

Слушною є думка голландських ученихДж. Ван Етингера і Дж. Сіттіга [6]: щоб матиуявлення щодо ефективності управліннявитратами недостатньо використовуватилише дані про властивості продукту. Вартобрати до уваги умови експлуатації, умовивиробництва та збуту тощо. На думкуДж. Ван Етингера і Дж. Сіттіга, управліннявитратами може мати конкретне вираження уразі групування пріоритетності завдань.

Таким чином, процес управління витра-тами є носієм різних конкретних властивос-тей, що відображають корисність для това-ровиробника та відповідають певним потре-бам споживача. Слід зазначити, що споживчавартість і якість продукції безпосередньо по-в’язані поміж собою, але не тотожні. На відмі-ну від споживчої вартості якість продукції ха-рактеризує міру її придатності для споживача,тобто кількісний бік споживчої вартості.

Разом з тим, не можна розглядати якістьізольовано з позицій виробника та споживача.Процес управління витратами має бути орієн-тований як на прийнятну споживчу вартість, такі загальну вартість. Тобто якість є комплекснимпоняттям, що відображає ефективність усіхсторін управління витратами підприємства.

На більшості підприємств, що займають-ся виробництвом, витрати на задоволенняочікувань споживача у сфері якості станов-лять значні кошти, що також впливають на

величину витрат. Тому цілком логічно, щовитрати повинні бути виявлені, структурова-ні, адаптовані для подання керівництву. Нажаль, багато управлінців вищої ланки неотримують належної наочної інформації щодорівня витрат, оскільки на промисловому під-приємстві відсутня ефективна система зборуй аналізу даних [4]. Витрати, окреслені відсамого початку, забезпечують менеджерівдодатковим могутнім інструментом керування.Вміло організований аналіз витрат може статиджерелом значної економії, сприяти підви-щенню ефективності діяльності, а також до-помагає формувати позитивний імідж підпри-ємства в очах потенційних клієнтів.

Соціально-економічне значення підви-щення ролі управління витратами полягає втому, що заходи такого спрямування даютьзмогу в умовах ринкових відносин формува-ти більш ефективну систему господарюван-ня. Соціально-економічна ефективність під-вищення рівня якості продукції та її конкурен-тоспроможності полягає передусім у такому:– високоякісна та конкурентоспроможна про-

дукція завжди більш повно й ліпше задо-вольняє суспільно-соціальні потреби в ній;

– підвищення якості продукції є специфіч-ною формою виявлення закону економіїробочого часу: загальна сума витрат су-спільної праці на виготовлення й вико-ристання продукції більш високої якості,навіть якщо досягнення такої пов’язанез додатковими витратами;

– конкурентоспроможна продукція забез-печує постійну фінансову стійкість під-приємства, а також одержання ним мак-симально можливого прибутку;

– багатоаспектний вплив якості та, як на-слідок, конкурентоспроможності продук-ції не тільки на виробництво та ефекти-вність господарювання, а й на імідж іконкурентоспроможність підприємствазагалом (рис.) [4, c. 192].Ефективність діяльності підприємства,

насамперед, передбачає його прибутковістьі конкурентоспроможність. Водночас конку-рентоспроможність підприємства – здат-ність до ефективної господарської діяльнос-ті та забезпечення прибутковості за умовконкурентного ринку. Отже, конкурентосп-роможність підприємства – це здатність за-безпечувати випуск і реалізацію конкурен-тоспроможної продукції.

Конкурентоспроможність продукції (як і їїякість) закладено ще на стадії проектуван-ня. У процесі виробництва матеріалізуютьсянайважливіші (визначальні) елементи кон-курентоспроможності продукції: якість і ви-трати. Моделювання та визначення рівняконкурентоспроможності продукції є необ-хідною передумовою для її продажу (реалі-зації) на відповідному ринку. Це, в кінцевомурезультаті, і визначає прибутковість підприємс-тва та ступінь ефективності його діяльності.


72

Зростанняпродуктивностісуспільної праці

впливає наТемпи і ефективністьнауково-технічного

прогресу

Структурувиробництва тафункціональний

розподілпотужностей

Підвищення якості таконкурентоспроможності

продукції

1

забезпечує2Ліпше

використанняосновнихфондів

Економіюсировини,

матеріалів, палива,енергії

Зростанняефективностіінвестицій

Повнішомузадоволеннюрізноманітного

попиту споживача

сприяєВиходу підприємствна світовий ринок,збільшенню екпорту

Формуваннюіміджу

підприємстваяк економічнонадійногопартнера

3

Рис. Вплив якості й конкурентоспроможності продукції на виробництво та імідж підприємства

В умовах розвитку міжнародної торгівліуспіх окремих підприємств на зовнішньому івнутрішньому ринках повністю залежить відтого, наскільки їх продукція або послуги від-повідають стандартам. Тому питання управ-ління витратами й зокрема забезпеченняпідвищення якості продукції актуальні длявсіх українських підприємств. Від їх вирі-шення значною мірою залежить успіх і ефе-ктивність національної економіки загалом.При цьому необхідно враховувати те, щопідвищення ефективності управління витра-тами – завдання довгострокове й безперер-вне. На кожному часовому етапі виробницт-во продукції має бути оптимальним, тобтотаким, що максимально задовольняє потре-

би споживачів при відносно мінімальних за-тратах на його досягнення. З розвитком на-уково-технічного прогресу проблеми управ-ління витратами не лише не спрощується, а,навпаки, стають складнішими.

Тому вирішувати їх традиційними мето-дами, тобто лише шляхом контролю, прак-тично неможливо. Повинен бути комплекс-ний, системний підхід, реалізація якого мо-жлива лише в площині ефективної управ-лінської системи. Відомий американськийспеціаліст Едвард Демінг писав, що на 85%вирішення проблеми менеджменту витратзалежать не тільки від конкретних осіб, а йвід наявної системи управління [8].


73

У сучасних умовах управління витратамизабезпечується та гарантується товарови-робником. А якщо цього не відбувається –підприємство втрачає позиції на ринку вна-слідок незбалансованості управлінської сис-теми та стає потенційним банкрутом.

На управління витратами впливає значнакількість факторів, що діють як самостійно, так іу взаємозв’язку між собою, як на окремих, так іна кількох етапах життєвого циклу продукції.Науковцями фактори впливу управління ви-тратами на якість об’єднані в такі групи: техніч-ні, організаційні, економічні та суб’єктивні:– технічні фактори: конструкція, схема послі-

довного зв’язку елементів, система резер-вування, схеми вирішення, технологія виго-товлення, засоби технічного обслуговуван-ня та ремонту, технічний рівень бази проек-тування, виготовлення, експлуатації тощо;

– організаційні фактори: розподіл праці іспеціалізація, форми організації вироб-ничих процесів, ритмічність виробницт-ва, форми і методи контролю, порядокконтролю за здачею продукції, форми іспособи транспортування, зберігання,експлуатація (споживання), технічне об-слуговування, ремонт тощо. На жаль,сьогодні їм ще не приділено достатньоуваги на відміну від технічних, тому ду-же часто добре спроектовані й виготов-лені вироби в результаті поганої органі-зації виробництва, транспортування,експлуатації і ремонту достроково втра-чають свою високу якість;

– економічні фактори: ціна, собівартість,рівень затрат на технічне обслуговуван-ня та ремонт, ступінь підвищення проду-ктивності суспільної праці та ін. Еконо-мічні фактори особливо важливі дляекономіки ринкового типу, їм одночасновластиві контрольно-аналітичні та сти-мулюючі властивості. До перших відно-сять такі, що дають змогу виміряти: за-трати праці, засобів, матеріалів на дося-гнення і забезпечення певного рівняякості виробів. Дія стимулюючих факто-рів приводить як до підвищення рівняякості, так і до його зниження. Найбільшстимулюючим фактором є ціна. Прави-льно організоване ціноутворення стиму-лює підвищення якості. При цьому цінаповинна покривати всі витрати підпри-ємства на заходи з покращення якості тазабезпечення необхідного рівня ефек-тивності. Водночас вироби з більш висо-кою ціною повинні бути вищої якості;

– суб’єктивні: у забезпеченні якості значнуроль відіграє особистість з її професій-ною підготовкою, фізіологічними та емо-ційними особливостями; суб’єктивні фа-ктори по-різному впливають на розгля-нуті вище фактори. Від професійної під-готовки людей, які зайняті проектуван-

ням, виготовленням і експлуатацією ви-робів, залежить рівень використаннятехнічних факторів [9]. Але якщо в про-цесі функціонування технічних факторівроль суб’єктивних слабшає, то це є про-явом використання сучасної техніки й тех-нології, яка максимально звільняє техноло-гічний процес від участі людини, а в органі-заційних факторах суб’єктивний елементвідіграє вже значну роль. Наскільки важли-ві суб’єктивні фактори, свідчить поширенасеред виробників думка про економічнудоцільність підвищення якості. Якість роз-глядають при цьому як соціально бажанумету, але її вплив на підвищення рентабе-льності є мінімальним. Пояснюється ценедостатньою обізнаністю виробників, якідопускають такі помилки [9, c. 217]:

1) більш висока якість обходиться дорожче;2) акцент на якість веде до зменшення

продуктивності;3) на якість впливає культура праці ро-

бочої сили;4) якість може бути забезпечена в ре-

зультаті системного контролю.Необхідно підкреслити, що управління ви-

тратами — це не ізольований вид діяльності.Щоб бути ефективним, у цьому процесі по-винні бути задіяні всі структурні підрозділи,включаючи ті, які займаються маркетингом,проектно-конструкторськими розробками,технологією, виробництвом, пакуванням, ди-спетчеризацією і транспортуванням. Фактич-но, управління витратами має охоплюватидіапазон від постачальників вихідного мате-ріалу до замовників. Важливо зрозуміти ви-моги споживачів і мати точний зворотнийзв’язок, який дає інформацію про їхнє сприй-няття виробів, які вони отримують.

ІV. ВисновкиУ сучасній економіці з’ясувалося, що

стан справ у сфері управління витратамидля підприємств України не можна характе-ризувати як достатній. Розвиток товарнихвідносин показав, що продукція українськихпідприємств певною мірою є неконкуренто-спроможною на світовому ринку у зв’язку знеефективною системою управління.

Управління витратами є наскрізним про-цесом на всіх етапах виробництва. Розумін-ня важливості процесу управління витрата-ми з позицій його відповідності вимогамспоживача склалося саме в умовах ринковоїекономіки. Отже, кожний товаровиробник єносієм різних конкретних переваг, що забез-печують відповідність його діяльності пев-ним потребам людини. Таким чином, спожи-вча вартість і управління витратами безпо-середньо пов’язані між собою. Разом з тим,не можна їх протиставляти з позицій виробникай споживача. Процес виробництва орієнтова-ний як на споживчу вартість, так і на загальну.


74

Соціально-економічна роль підвищенняефективності управління витратами полягаєв тому, що заходи такого спрямування спри-яють формуванню продуктивної системи го-сподарювання підприємства в умовах ринко-вих відносин. При цьому важливо зрозумітивимоги споживачів і мати точний зворотнийзв’язок, який дає інформацію про їхнє сприй-няття виробів, які вони отримують.

Список використаної літератури1. Адлер Ю. Восемь принципов, которые

меняют мир / Ю. Адлер // Стандарты икачество. – 2002. – № 1. – С. 65–69.

2. Басовский Л. Е. Управление качеством :учебник / Л. Е. Басовский, В. Б. Протасьев.– Москва : ИНФРА-М, 2000.

3. Бойчик І. М. Економіка підприємства : на-вч. посіб. / І. М. Бойчик. – 2-ге вид., доп. іперероб. – Київ : Атіка, 2006. – 528 с.

4. Гетьман О. О. Економіка підприємства :навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. /О. О. Гетьман, В. М. Шаповал. – Київ :

Центр навчальної літератури, 2006. –488 с.

5. Глудкин О. П. Всеобщее управление ка-чеством / О. П. Глудкин, Н. М. Горбунов,А. И. Гуров, Ю. В. Зорин. – Москва : Ра-дио и связь, 2001.

6. Економіка підприємства : підручник / заред. А. В. Шегеди. – Київ : Знання, 2006.– 614 с.

7. Ермишин Б. Г. Основы экономической те-ории : курс лекций / Б. Г. Ермишин. – Моск-ва : Финансы и статистика, 2002. – 388 с.

8. Огвоздин В. Ю. Управление качеством.Основы теории и практики : учеб. пособ./ В. Ю. Огвоздин. – Санкт-Петербург :ГИЭА, 1997.

9. Окрепилов В. В. Управление качеством :учебник для вузов / В. В. Окрепилов. –2-е изд., доп. и перераб. – Москва : Эко-номика, 1998.

10. Радионов В. В. Управление качеством :учебное пособие / В. В. Радионов. – Но-восибирск : НГАЭиУ, 1996.


Ткаченко А. М. Управление затратами – актуальная задача современностиВ статье управление затратами очерчено с позиции актуальных проблем современнос-

ти. Это связано с тем, что затраты на изготовление продукции в условиях конкуренцииявляются главным фактором, который влияет на эффективность производственной дея-тельности. Процесс управления затратами является носителем различных конкретныхсвойств, отображающих полезность для товаропроизводителя и соответствуют опреде-ленным потребностям потребителя. В современных условиях управление затратами обес-печивает и гарантирует товаропроизводитель. В случае, если этого не происходит, пред-приятие теряет позиции на рынке в результате несбалансированности управленческой си-стемы и становится потенциальным банкротом. Обосновано, что на управление затрата-ми влияет значительное количество факторов, которые действуют как самостоятельно,так и во взаимосвязи между собой на отдельных этапах жизненного цикла товаропроизво-дителя.

Ключевые слова: затраты, управление затратами, себестоимость, товаропроизводи-тель, конкурентоспособность, эффективность.

Tkachenko A. Costs Management – the Urgent Present TaskCosts management is represented as a present topical problem in this article. The defining

characteristic that forms social needs at the present stage is the costs management. It is related to thefact that the manufacturing costs are the main factor that affects the efficiency of production in acompetitive environment. The costs management process includes various specific properties thatreflect the usefulness of product to commodity producer as well as ability of the product to match theneeds of consumers. Nowadays the costs management is ensured and guaranteed by commodityproducer. If it not happens the company loses its market positions due to administrative systemimbalance and potentially becomes a bankrupt. It is grounded that a significant number of factorsaffects the costs management. These factors act both independently and in conjunction with eachother at various stages of the life cycle of the commodity producer.

Key words: expenses, costs management, cost, commodity producer, competitiveness, efficiency.


75

ЕКОНОМІКА АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

УДК 631.115.11

І. М. Сачовськийкандидат економічних наук, доцент

Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника

ДО АНАЛІЗУ ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІПроведено аналіз основних показників виробничої діяльності фермерських господарств

Полтавської області.Ключові слова: фермерські господарства, урожайність основних сільськогосподарських

культур, площа сільськогосподарських угідь.

I. Вступ∗

Фермерські господарства – це принципо-во новий вид сільськогосподарського виро-бництва, поява яких є закономірним наслід-ком реформування українського агропроми-слового комплексу відповідно до основнихвимог ринкової економіки. У них своя, спе-цифічна форма організації виробничих про-цесів і, наважимося стверджувати, динамікаїх розвитку може виступати одним з найва-жливіших показників ступеня зрілості ринко-вих відносин, у тому числі й в аграрномусекторі економіки України. Водночас потріб-но виділити окремо, що чи не найважливі-шою передумовою ефективного функціону-вання фермерських господарств в Україні єступінь відповідності державної політикищодо їх запровадження й подальшого ста-новлення особливостям сучасного сільсько-господарського виробництва на Україні, утому числі з обов’язковим урахуванням спе-цифіки того чи іншого конкретного періодурозвитку економіки. Враховуючи зазначене,зауважимо, наскільки важливим є факт ус-відомлення значущості запровадження фе-рмерських господарств з боку керівних ор-ганів країни. Так, наприклад, лише Верхов-ною Радою України за роки незалежності зпитань розвитку фермерства прийнято йзатверджено понад 40 нормативних і зако-нодавчих актів. Належну увагу проблемампідвищення ефективності функціонуваннягосподарств зазначеного виду приділено й успеціальній економічній літературі. Хочадоводиться констатувати, що на сучасномуетапі розвитку місце, яке вони займають взазначених обсягах сільськогосподарськоговиробництва, ще не відповідає достатньоюмірою потребам економіки, тій ролі, якавластива їм потенціально. В комплексі при-чин як об’єктивного, так і суб’єктивного ха-

© Сачовський І. М., 2015

рактеру є ступінь відповідності розробленихтеоретичних засад організації функціону-вання фермерських специфіці того чи іншогорегіону (області, району), що, врешті-решт,зумовлює актуальність і необхідність прове-дення аналізу їх виробничої діяльності в на-шому випадку – в Полтавській області. Прицьому важливо й таке. Незважаючи на всюсвою специфіку, динаміка розвитку фермер-ських господарств на Полтавщині є конкрет-ним проявом загальних закономірностей їхрозвитку на загальнонаціональному рівні.

II. Постановка завданняМета статті – проаналізувати основні по-

казники виробничої діяльності фермерськихгосподарств Полтавської області.

Вихідними, загальнотеоретичними поло-женнями аналізу ефективності функціону-вання – фермерських господарств Полтав-щини були, зокрема, такі:– сучасні фермерські господарства – це

принципово новий вид сільськогоспо-дарського виробництва, ефективне функ-ціонування яких можливе лише за умовивсебічного врахування специфіки зазна-ченого виду виробничої діяльності;

– проблеми, які супроводжують процесстановлення фермерських господарств,слід розглядати лише в комплексі питань,спрямованих на підвищення ефективностісуспільного виробництва загалом;

– чи не визначальним фактором ефектив-ності функціонування фермерських госпо-дарств на Полтавщині є ступінь відповід-ності державної політики зі стимулюванняїх розвитку особливостям регіону, кон-кретної області, інтересом окремо взятогосільськогосподарського товаровиробника.

III. РезультатиОсновні й найважливіші показники ефек-

тивності виробництва у фермерських госпо-дарствах Полтавщини наведено в табл. 1. Їхрозгляд дає змогу виділити низку важливих


76

положень. По-перше, загалом по господарс-твах вказаного виду загальні обсяги вироб-ництва у 2013 р. становили 1144,0 млн грн ізросли порівняно з 2000 р. більш ніж у10,9 разу, причому динаміка зростання, сут-тєва, проявилася на прикладі продукції тва-ринництва – з 1,9 млн грн у 2000 р. до55,5 млн грн у 2013 о., або в 29,4 разу. Хочаслід зауважити, що зазначені темпи зрос-тання обсягів виробництва продукції тва-ринництва у фермерських господарствахПолтавщини мають у відомому розуміннівідносний характер, хоча незважаючи навказану динаміку зростання обсягів продук-ції вказаного виду, співвідношення між нею іпродукцією рослинництва за весь зазначе-ний період було відносно стабільним і в се-редньому становило 3,9% і 96,1%. Необхід-но виокремити: у фермерських господарст-вах Полтавської області домінують госпо-дарства рослинницької галузі. Зазначимо,що за весь період з 2000 по 2013 рр. питомавага фермерських господарств саме рос-линницької галузі постійно перебувала в

межах 94,4% (у 2010 р.) – 98,2% (у 2000 р.).Тобто, абстрагуючись від ряду обставин,аналіз виробничої діяльності фермерськихгосподарств Полтавської області зводитьсядо розгляду основних, найважливіших, по-казників ефективності виробництва їх рос-линницької підгалузі. В контексті вищеза-значеного не можна не виокремити й те, щов загальних обсягах сільськогосподарськоговиробництва у фермерських господарствахрослинницької підгалузі з 2000 по 2013 рр.спостерігалися значні перепади в їх величи-ні в окремі роки. Так, у 2007 р. загальні обся-ги виробництва у господарствах зазначеноговиду перебували на рівні 487,9 млн грн, до2008 р. вони зросли на 271,0 млн грн, стано-вивши 758,9 млн грн. Утім у 2009–2010 рр.спостерігалося відносно стрімке скороченняобсягів виробництва – відповідно до 685,1млн грн і 615,9 млн грн ця особливість спо-стерігалась, зокрема, і у 2012 р. порівняно з2011 р. – скорочення становило 170,9 млн грн(з 995,8 млн грн до 824,9 млн грн).

Таблиця 1Структура сільськогосподарського виробництва у фермерських господарствах

ПолтавщиниРоки

2000 2005 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013Загальні обсяги сільсько-господарського вироб-ництвау фермерських господарствах,млн грн

104,4 380,6 487,9 758,9 658,1 615,9 995,8 824,9 1144,0

у тому числі:а) продукція рослинництва,млн грн; 102,5 371,6 466,2 733,0 658,4 581,3 956,7 782,4 1088,5

у % до зазначених обсягів 98,2 97,6 95,6 96,6 96,1 94,4 96,1 94,8 95,1б) Продукція тваринництва,млн грн; 1,9 9,0 21,7 25,9 26,7 34,6 39,1 42,5 55,5

у % до зазначених обсягів 1,8 2,4 4,4 3,4 3,9 5,6 3,9 5,2 4,9

Наведені в табл. 1 дані дають лише за-гальне уявлення про особливості сільсько-господарського виробництва у фермерськихгосподарствах Полтавської області. Їх дета-лізація вимагає, зокрема, розгляду специфі-ки виробництва у господарствах вказаноговиду в розрізі основних видів сільськогоспо-дарської продукції. Основні показники вцьому плані наведено в табл. 2.

Насамперед необхідно відзначити, щопитома вага фермерських господарств наПолтавщині, зокрема, у 2013 р. становила7,1% загальних обсягів сільськогосподарсь-кого виробництва, тобто, у відомому розу-мінні, була відносно значною і досягнутапереважно за рахунок відносно високої пи-томої ваги їх у рослинництві – 8,9% у цьомуж році. Питома вага ж фермерських госпо-дарств тваринницької підгалузі у 2013 р.становила лише 1,5% їх загальних обсягів,тобто це є зайвим підтвердженням того, щоаналіз виробничої діяльності фермерських

господарств Полтавщини зводиться до роз-гляду основних показників їх ефективності урослинницькій підгалузі. Зауважимо, що уфермерських господарствах Полтавщини у2013 р. виробляли 14,6% загальних обсягіввиробництва соняшнику і більше 10,0%(10,2%) загального збору зернових культур,у числі яких найвищою була питома вагазібраного проса (12,2%), гречки (10,8%), яч-меню (10,2%) і кукурудзи (10,0%). Специфі-кою виробництва у фермерських господарс-твах Полтавщини рослинницької підгалузі єй те, що тут майже зовсім не культивуютьвирощування картоплі (0,1% загального об-сягу виробництва у 2013 р.) і овочів (лише0,3% у цьому ж році). Однак наведені втабл. 2 дані є ще одним підтвердженнямтого, що перевага у виробництві основнихвидів сільськогосподарської продукції у фе-рмерських господарствах Полтавщини при-падає саме на господарства рослинницькоїпідгалузі.


77

Таблиця 2Питома вага фермерських господарств у загальних обсягах виробництва основних видів

сільськогосподарської продукції у Полтавській області, %Роки

2000 2005 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013Обсяги сільськогосподарськоїпродукції загалом пофермерських господарствах,у тому числі:а) продукція рослинництва,у тому числі:зернові культури,зокрема:– пшениця;– ячмінь;– кукурудза;– просо;– гречка;цукрові буряки;соняшник;картопля;овочі;б) продукція тваринництва,у тому числі:м’ясо;молоко;яйця;мед

1,5

2,4

3,1

2,22,73,57,27,65,05,80,00,70,1

0,10,10,00,1

3,7

5,0

7,3

8,19,84,99,913,93,79,90,10,40,3

0,50,30,00,1

4,5

5,8

8,0

9,110,05,917,615,13,411,00,10,30,7

1,20,50,10,1

6,2

7,6

9,6

10,311,37,728,715,71,014,30,10,51,0

1,60,70,00,0

5,6

7,0

8,9

9,912,26,619,218,00,913,20,20,20,9

1,10,70,00,1

5,6

7,2

9,3

9,510,98,519,914,82,113,40,20,31,2

1,60,80,00,1

6,7

8,1

10,1

8,611,310,219,514,12,115,20,40,61,3

2,00,90,00,1

6,2

7,9

10,0

8,711,19,923,715,11,116,20,40,31,2

1,31,10,00,2

7,1

8,9

10,2

9,810,210,012,210,81,514,60,10,31,5

1,41,50,00,1

Враховуючи зазначене, деталізуємо спе-цифіку сільськогосподарського виробництвау фермерських господарствах рослинниць-кої підгалузі Полтавщини. І одним з найваж-ливіших факторів, що визначають обсягивиробництва господарств вказаної підгалузі,є урожайність основних сільськогосподарсь-ких культур. Це дійсно складний, комплекс-

ний показник, на величину формування яко-го впливає чимало чинників. Обмежимосярозглядом суто арифметичних викладокщодо величини урожайності тих чи іншихсільськогосподарських культур протягом2000–2013 рр. у фермерських господарст-вах Полтавщини на підставі даних табл. 3.

Таблиця 3Урожайність основних сільськогосподарських культур

у фермерських господарствах Полтавської області, ц з 1 гаРоки

2000 2005 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013Зернові культури загалом,у тому числі:– пшениця;– ячмінь;– кукурудза;– просо;– гречка;цукрові буряки;соняшник;картопля;овочі

12,6

8,113,719,910,97,5

180,29,783,935,8

23,3

26,819,536,38,95,4

202,512,582,6174,7

20,0

21,814,035,110,95,8

238,117,181,097,5

35,3

36,228,550,821,18,7

296,218,1157,5146,9

27,8

29,519,245,318,75,4

279,918,377,3141,7

24,0

20,515,038,015,43,7

233,816,981,6123,9

42,2

26,818,666,920,59,0

323,120,9143,2145,2

30,5

24,720,036,913,06,8

395,721,076,8116,1

44,3

36,618,355,016,79,4

535,027,891,9127,5

Найцікавішими є висновки з аналізу вели-чини урожайності певних сільськогосподарсь-ких культур у 2013 р. порівняно з 2000 р.Найзначущим є те, що в розглядуваний пе-ріод мала місце виражена нерівномірністьтемпів зростання (зниження) величини уро-жайності сільськогосподарських культур.Так, якщо загалом за групою “зернові куль-тури” у 2013 р. урожайність становила 44,3цз 1 га і зросла порівняно з 2006 р. в 3,5 рази(12,6 ц з 1 га у вказаний рік), то за таким їхпідвидом, як “пшениця” ріст був ще динамі-чнішим – відповідно 36,6 ц з 1 га і 8,1 ц з1 га, тобто урожайність цієї важливої сільсь-когосподарської культури у фермерськихгосподарствах Полтавщини зросла в 4,5 ра-

зи в розглядуваний період. Водночас за вка-зані роки урожайність таких підвидів зерно-вих культур, як ячмінь, гречка і певною мі-рою просо була фактично незмінною. Цікавой те, що зазначена диференціація величиниурожайності спостерігалася й за іншими ви-дами сільськогосподарських культур. Так,якщо за групою “цукрові буряки” зростання увказані роки становило понад 2,9 разу, тоурожайність картоплі у 2013 р. становила91,9 ц з 1 га порівняно з 83,9 ц з 1 га у2000 р. Втім, наведені цифри є лише зовні-шньою констатацією тих глибинних проце-сів, які відбуваються зокрема в цьому сек-торі сільськогосподарського виробництва.Підтвердженням цього у відомому розумінні


78

є й наявність суттєвих перепадів у величиніурожайності тих чи інших сільськогосподар-ських культур в окремі роки. Так, якщо у2008 р. загалом за групою “зернові культури”урожайність перебувала на рівні 35,3 ц з 1 га,то в 2010 р. – лише 24,0 ц з 1 га. Подібна си-туація була і з картоплею, урожайність якої у2008 р. становила 157,5 ц з 1 га, а у 2009 р. –лише 77,3 ц з 1 га. Відтак, зростання урожай-ності цукрових буряків набуло, по суті, харак-теру тенденції.

Іншим визначальним фактором загаль-них обсягів виробництва у фермерських го-сподарствах рослинницької підгалузі Полта-вщини виступає показник величини сільсь-когосподарських угідь, відведених під їх ко-ристування. Це також непростий показник,оскільки на його величину мають вплив ба-гато чинників на різних рівнях управління.Обмежимося розглядом районної структурисільськогосподарських угідь фермерських гос-подарств Полтавщини (табл. 4). Насампе-ред, найважливіше: за винятком, зростаннявеличини сільськогосподарських угідь, від-

ведених під користування фермерським гос-подарствам, протягом періоду 2000–2013 рр.набуло характеру стійкої тенденції, сягнув-ши у 2013 р. позначки у 220 470 га проти75 990 га у 2000 р. (темпи зростання стано-вили 2,9 разу). Принагідно зауважимо, якщоу 2008 р. на долю фермерських господарствприпадало 199 344 га, то в наступному спо-стерігалося зменшення до 198 503 га. Врозрізі районів ситуація неоднозначна. Ви-ділимо окремо відносно суттєве зменшеннявеличини сільськогосподарських угідь, від-ведених під користування фермерським го-сподарствам, у Пирятинському районі (з3 947 га у 2008 р. до 1 599 у 2009 р.), Лу-бенському (з 12 595 до 10 824) і Лохвицько-му (з 5 187 до 4 639 га). Але це, скорішевсього, виняток у загальній динаміці ростувеличини сільськогосподарських угідь, від-ведених під користування фермерським го-сподарствам, і таке тимчасове зменшення їїу вказаний період істотно не позначилося навказаній загальній тенденції. Хоча цьогофакту не можна оминути увагою.

Таблиця 4Площа сільськогосподарських угідь, відведених під користування фермерським

господарствам на Полтавщині в розрізі районів, гаРоки

2000 2005 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013Загалом по області,у тому числі – по районах:ВеликобагачанськийГадяцькийГлобинськийГребінківськийДиканськийЗіньківськийКарлівськийКобеляцькийКозельщинськийКотелевськийКременчуцькийЛохвинськийЛубенськийМашівськийМиргородськийНовосанжарськийОржицькийПирятинськийПолтавськийРешетилівськийСеменівськийХорольськийЧорнухинськийЧутівськийШишацький

75990

3348487

11136189114211355126172944475796

277348564940220116352922665534

5266375724401272172162231321

152308

88661864

231227702251524422900

1166174782116

110316326

104913643259537926581151056905700429211764465

118462534

182506

109714105

2398010295234427333393

15758102503490

134216472

126073473446941997290155971007199569014395789

121232357

199344

145244991

2379010531237630993630

18269106983749

145095178

125954235357453127794394768367966611815626016

147553043

198503

147475200

2357010502260832713680

18478107073999

145214639

108244059369257158801159968948632685820625304

146713334

199937

149625502

2543410656235327813701

17430104423945

148224717

109733976372962909024152770308667702021615068

143493242

205891

135056212

2690413583235632213802

19231103813890

154694546

116564116362951939726154577078870733228482804

146062698

218445

146127035

2756513305250739614140

20049112093795

173124412

12297388039307515

10355194172199078775436412582

152952920

220470

144857398

2729913340265246934597

19268116993839

171214941

12106389637857420

10414214271359027806744802538

153622612

Друга, одна з найважливіших особливос-тей динаміки росту величини сільськогоспо-дарських угідь, відведених під користуванняфермерським господарствам на Полтавщи-ні, яку необхідно виділити, полягає в нерів-номірності її темпів у розрізі окремих райо-нів. Так, у Гадяцькому районі за період з2000 по 2013 рр. спостерігалося стрімкезростання величини сільськогосподарськихугідь, відведених під користування фермер-ським господарствам, – з 487 га у 2000 р. до

7 398 га у 2013 р., або зростання становилофактично 15,2 разу. Подібна ситуацію спо-стерігали й у Оржицькому районі – тут маломісце зростання з 665 га у 2000 р. до10 414 га у 2013 р., або в 15,7 разу. Це єтиповим й для інших районів. Водночас уряді районів спостерігалася відносна стабі-лізація величини сільськогосподарськихугідь, відведених під користування фермер-ським господарствам. Показовим є Лохви-цький район – відповідно у межах від


79

4 856 га у 2000 р. до 4 941 га у 2013 р. Хоча,підсумовуючи, не можна не зауважити, щоце найзагальніші особливості динаміки зро-стання (зниження) величини сільськогоспо-дарських угідь, відведених під користуванняфермерським господарствам, і їх деталіза-ція потребує окремого розгляду.

Розгляд величини сільськогосподарськихугідь, відведених під користування фермер-ським господарствам, безвідносно до пока-зника чисельності власне господарств за-значеного виду був би спрощеним. Співс-тавлення ж зазначених показників дає змогувпритул підійти до розгляду такого важливо-го показника, як величина сільськогоспо-дарських угідь у розрахунку на одне фер-мерське господарство. Щодо чисельностіфермерських господарств на районномурівні Полтавської області, то їх основні данінаведено в табл. 5. Їх розгляд дає змогувиділити кілька важливих положень. По-перше, динаміка зростання чисельності фе-рмерських господарств у Полтавській обла-сті за період з 2000 по 2013 рр. набула ха-рактеру яскраво вираженої тенденції, безбудь-яких винятків у будь-які роки – з13 93 до 1 816 одиниць. По-друге, не можна

не звернути увагу на існування суттєвихрозбіжностей у кількості фермерських гос-подарств у розрізі окремих районів. Так, як-що у 2013 р. у Чорнухинському районі налі-чувалося лише 15 фермерських госпо-дарств, то в Глобинському – 210. По-третє,стрімке зростання чисельності фермерськихгосподарств в окремих районах. Так, у Га-дяцькому районі темпи зростання становили3,8 разу (з 11 одиниць у 2000 р. до 42 у2013 р.), у Хорольському – понад 2,9 разу (з21 фермерських господарств у 2000 р. до62 у 2013 р.). По-четверте, незважаючи начерговість сказаного, важливим і далеконеоднозначним є те, що за період з 2000 по2013 рр. у багатьох районах спостерігаласястабілізація чисельності фермерських гос-подарств. Так, у Гребінківському районі в2000 р. налічувалося 44 фермерських гос-подарств, а в 2013 р. – 49, у Зіньківському –33 і 34, у Котелевському – відповідно 21 і25 фермерських господарств. У Лохвицько-му районі чисельність фермерських госпо-дарств також не зазнала істотних змін – умежах від 66 в 2000 р. до 68 у 2013 р., поді-бна ситуація спостерігалася і в Чутівськомурайоні – відповідно 85 і 84 одиниці.

Таблиця 5Розподіл чисельності фермерських господарств Полтавської області

за районами, одиницьРоки

2000 2005 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013Загалом по області,у тому числі – по районах:ВеликобагачанськийГадяцькийГлобинськийГребінківськийДиканськийЗіньківськийКарлівськийКобеляцькийКозельщинськийКотелевськийКременчуцькийЛохвинськийЛубенськийМашівськийМиргородськийНовосанжарськийОржицькийПирятинськийПолтавськийРешетилівськийСеменівськийХорольськийЧорнухинськийЧутівськийШишацький

1393

5811

15144293341

11889217866733526601313

157665821108537

1527

10419

16946313353

10499337880804338632125

1326269199

8235

1547

10519

17344302653

107110338275764538672227

133647322128229

1608

10626

17345312555

111118328472636141672425

142807127138430

1603

11031

17345312455

109120297868665739672425

146807028138229

1657

10834

20546302657

105125288468665840692325

149816931138231

1673

10634

20546303055

120141268769645940532221

151827234138129

1770

11140

20546333360

130149258769675746722320

156837450138431

1816

11242

21049353461

136149258768685847722521

160837762158430

Такі економіко-математичні особливостідинаміки змін чисельності фермерських го-сподарств Полтавської області в розрізі ра-йонів.

Як уже частково згадувалося, одним знайважливіших показників, що визначаютьефективність виробництва у фермерськихгосподарствах Полтавщини, є величина

сільськогосподарських угідь у розрахунку на1 фермерське господарство. Похідним віднього є багато показників, у тому числі йвеличина урожайності тих чи інших сільсь-когосподарських культур. Його аналіз можебути предметом окремого розгляду(табл. 6). Загалом у динаміці розмірів сіль-ськогосподарських угідь у розрахунку на од-


80

не фермерське господарство період з2000 по 2013 рр. характеризується наявніс-тю двох тенденцій. Перша – це відноснострімке зростання величини сільськогоспо-дарських угідь у розрахунку на одне фер-мерське господарство за період з 2000 по2007 рр. Так, загалом по фермерських гос-подарствах області зростання їх розмірівстановила з 54,5 га у 2000 р. до 117,9 га у2007 р. (або понад 2,1 разу). У розрізі жокремих районів картина ще більш рельєф-на. Так, у зазначений період в Оржицькомурайоні спостерігалося укрупнення середніхрозмірів фермерських господарств з 51,1 гадо 331,3 га, або фактично в 6,5 рази. Подіб-на картина мала місце й у Гребінківськомурайоні – тут спостерігалося укрупнення фе-рмерських господарств з 42,9 га у 2000 р. до233,9 га у 2007 р., або в 5,4 рази, Гадяцько-му – відповідно 44,2 і 216,1 га (або зростан-ня становило 4,8 разу), також відносно зна-чною була динаміка зростання розмірів фе-рмерських господарств у Чорнухинськомурайоні – з 172,1 га до 482,4 га, або в2,8 разу. Зазначена тенденція певною міроюбула типовою фактично для всіх районівПолтавської області. Інша особливість поля-

гає в тому, що в період з 2008 по 2013 рр.спостерігалася стабілізація сільськогоспо-дарських угідь у розрахунку на одне фер-мерське господарство – у межах від 121,4 гау 2013 р. до 123,9 га у 2008 р. Більше того,така загалом по області стабілізація не моглане відобразитися на особливостях динамікирозмірів фермерських господарств у розрізітих чи інших районів. Так, якщо в окремих зних все-таки були ознаки зростання, то вдеяких з них мав місце факт розукрупнення,зокрема з 2008 по 2013 рр. у Гадяцькомурайоні – з 191,9 га до 176,1 га, Кобеляцько-му – з 164,6 га до 141,6 га, в Пирятинському– з 157,8 до 102,0 га, а в Чорнухинськомурайоні, якщо згідно з даними табл. 6, маломісце різке, нетипове зниження середніхрозмірів фермерських господарств – з462,7 га у 2008 р. до 169,2 га у 2013 р., абов 2,7 разу. Але за період з 2008 по 2013 рр.на тлі відносної стабілізації розмірів фер-мерських господарств загалом по Полтавсь-кій області картина доволі неоднозначна,тут мали місце різні, часто протилежні тен-денції, які в кінцевому підсумку й відобрази-лися на їх загальній динаміці.

Таблиця 6Площа сільськогосподарських угідь у розрахунку на одне фермерське господарство, га

Роки2000 2005 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013

Загалом по області,у тому числі – за районами:ВеликобагачанськийГадяцькийГлобинськийГребінківськийДиканськийЗіньківськийКарлівськийКобеляцькийКозельщинськийКотелевськийКременчуцькийЛохвинськийЛубенськийМашівськийМиргородськийНовосанжарськийОржицькийПирятинськийПолтавськийРешетилівськийСеменівськийХорольськийЧорнухинськийЧутівськийШишацький

54,5

57,744,273,742,949,041,130,761,850,337,935,573,567,662,862,848,751,141,133,556,942,160,5

172,173,235,7

99,7

85,298,1

136,8167,481,174,054,7

112,175,564,1

141,479,0

131,184,768,260,2

313,360,443,191,962,261,9

496,1144,472,4

117,9

104,5216,1138,6233,978,1

105,164,0

147,293,2

105,7163,686,3

165,877,1

117,662,6

331,357,753,4

112,577,965,4

482,4147,881,3

123,9

137,0191,9137,5234,076,6

123,966,0

164,690,7

117,1172,771,9

199,969,487,179,3

324,7157,848,199,586,257,8

462,7175,6101,4

123,8

134,0167,7136,2233,384,1

136,366,9

169,589,2

137,9186,168,2

164,071,294,685,3

366,763,947,2

107,997,973,6

408,0178,9114,9

120,6

138,5161,8124,1231,678,4

106,964,9

166,083,5

140,9176,469,3

166,268,593,291,1

392,361,147,2

107,0101,769,7

389,8174,9104,6

123,1

127,4182,7131,2295,278,5

107,369,1

160,273,6

149,6177,865,8

182,169,790,797,9

442,173,651,0

108,0101,883,7

215,7180,393,0

123,4

131,6175,8134,4289,275,9

120,069,0

154,275,2

151,8198,963,9

183,568,085,4

104,4450,297,146,3

109,4104,872,8

198,6182,194,2

121,4

129,3176,1129,9272,275,8

138,075,3

141,678,5

153,6196,872,6

178,067,180,5

103,0416,5102,044,6

108,7104,772,2

169,2182,987,1

Наведені в табл. 6 розрахункові дані но-сять усереднений характер. Деталізуємо їхшляхом розгляду групування фермерськихгосподарств Полтавської області за величиноюсільськогосподарських угідь (табл. 7). Цікавимє таке: найбільшого поширення – 631 одиницю(або 34,7% їх загальної кількості) – на Полтав-щині набули фермерські господарства з розмі-ром сільськогосподарських угідь у межах 20,1–

50,0 га, тобто це відносно невеликі господарст-ва. І, незважаючи на свою чисельність, на до-лю фермерських господарств цієї групи припа-дає лише 10,9% загальної площі сільськогос-подарських угідь. У цьому відношенні найбіль-ша величина сільськогосподарських угідь при-падає на фермерські господарства з розміромпосівних площ 100,1–500,0 га – на рівні32,9%. У зв’язку з цим не можна не оминути


81

увагою й те, що на долю укрупненої групифермерських господарств з розміром сіль-ськогосподарських угідь від 1,0 до 20,0 гаприпадає фактично 18,0% (тобто п’ята час-тина) їх загальної кількості і водночас лише1,6% загальних обсягів посівних площ. Бі-льше того, розглядаючи особливості кількіс-них показників, умовно виділемо, що питомавага таких, об’єднаних у межах з 20,1 до

50,0 га, 50,1–100,0 га і додатково – 100,1–500,0 га фермерських господарств станови-ла 66,7% їх загальної кількості і 52,5%загальної величини сільськогосподарськихугідь, відведених під користування господарс-твам зазначеного виду. Зазначимо, що наПолтавщині функціонує два фермерські гос-подарства з розміром сільськогосподарсь-ких угідь понад 4000,0 га.

Таблиця 7Розподіл фермерських господарств Полтавщиниза розміром сільськогосподарських угідь, 2013 р.

Кількість господарств Площа сільськогосподарських угідь

одиниць % до загальноїкількості га % до загальної площі

сільського-подарських угідьГосподарства, що малисільськогосподарські угіддя,у тому числі з площею, гадо 1,01,1–3,03,1–5,05,1–10,010,1–20,020,1–50,050,1–100,0100,1–500,0500,1–1000,01000,1–2000,02000,1–3000,03000,1–4000,0більше 4000,0Господарства, що не малисільськогосподарських угідь

1632

116551071486312633176027412

184

89,9

0,10,93,05,98,134,714,517,53,31,50,20,10,1

10,1

220470,1

–36,3235,6799,52384,224149,419146,272508,242220,234782,19092,3

–11167,1

–

100,0

–0,00,10,41,110,98,732,919,115,84,1–

5,1

–

Такі особливості мають групування фер-мерських господарств Полтавської області завеличиною сільськогосподарських угідь.

IV. ВисновкиПідсумовуючи вищезазначене, можна

зробити певні висновки, найважливішими інайбільш узагальнюючими з яких є:

По-перше, динаміка розвитку фермерськихгосподарств є наочним відображенням ступенязрілості ринкових відносин в усіх сферахсуспільного виробництва.

По-друге, чи не найважливішою переду-мовою успішного функціонування фермер-ських господарств на Україні є необхідністьусебічного врахування специфіки українсь-кого сільськогосподарського виробництва якна національному, так і регіональному рівнях.

По-третє, успішне вирішення проблемрозвитку фермерських господарств можли-ве лише за умови розгляду їх в комплексізаходів, спрямованих на підвищення ефек-тивності виробництва в усіх галузях народ-ного господарства.

По-четверте, важливо врахувати те, щопроблеми, які супроводжують процес ста-новлення фермерських господарств, у кож-ному конкретному випадку мають пере-хідний характер і їх успішне вирішення мож-ливе лише за умов розв’язання їх нанаціональному рівні й тільки з цих позицій.

Список використаної літератури1. Сільське господарство області у 2013 ро-

ці : статистичний збірник. – Полтава, 2014.


Сачовський И. М. К анализу основных показателей производственной деятельностифермерских хозяйств Полтавской области

Проведен анализ основных показателей производственной деятельности фермерских хо-зяйств Полтавской области.

Ключевые слова: фермерские хозяйства, урожайность основных сельскохозяйственныхкультур, площадь сельскохозяйственных угодий.

Sachovskyy I. Key Indicators Analysis of Farms Production in Poltava RegionThe farms, as evidenced by the experience of developed foreign countries, are one of the most

advanced and highly efficient forms of agricultural production. They emergence in Ukraine was in acertain sense a logical consequence of domestic agriculture reforms according with the basicrequirements of a market economy. At the same time dynamics of development of households ofspecified type can be a one of the most important indicators of maturity of market relations in


82

agriculture in our country. This is the main leitmotif of the article and it is caused by the importance ofthe analysis of farms production in the present, particular, case in Poltava region.

The main feature of the article is that there is investigated influence of the main factors, thatcontributes to total production in the field crop farms of Poltava, in the first place – yield basicagricultural crops, one of the most complex production performance, in particular, its dynamics in thelast years. The main feature of the article is that there is investigated influence of the main factorscontributing to total production in the field crop farms Poltava, in the first place – yield basicagricultural crops, one of the most complex production performance, in particular, its dynamics in thelast years. It is also, in a sense, say, a complex rate, the magnitude of which there is influenced bymany factors, one of main of which, in particular, is the current pricing system for major agriculturalproducts. In this case, based on the specific of Article, the focus in the above perspective is focusedon the consideration and analysis of the estimated parameter as the value of agricultural land per 1farm, and, importantly, reviewed its dynamics for 2000–2013 years that enables it to conduct acomparative analysis, and do, in a sense, directly practical direction conclusions. In the context of theabove, it is important to take into consideration that the said analysis of farms production of Poltavaregion detailed of its consideration in the domestic level, in the context of each individual region, whichin this case is properly and positive side of the article.

Key words: farms, yield of main agricultural crops, area of agricultural land.


83

УДК 631.115.8:339.564:633.1

Г. С. Тимофієвакандидат економічних наук, доцент

Миколаївський національний аграрний університет

ВИКОРИСТАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ СИСТЕМИ КООПЕРАЦІЇВ КОНТЕКСТІ НАРОЩЕННЯ ОБСЯГІВ ЕКСПОРТУ ЗЕРНОВИХАГРАРНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ РЕГІОНУУ статті визначено необхідність реалізації потенціалу кооперації з метою нарощення

експорту зернових аграрними підприємствами регіону. Досліджено розвиток кооперації в роз-винутих країнах світу. Проведено SWOT-аналіз розвитку коопераційних об’єднань у сфері ви-робництва та експорту зернової продукції аграрними підприємствами регіону. Наведено схе-му збуту зерна через сільськогосподарський обслуговуючий кооператив. Описано факториуспішної діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу та визначено на-прями державної підтримки розвитку кооперації в аграрному секторі економіки.

Ключові слова: кооперація, сільськогосподарський кооператив, сільськогосподарський об-слуговуючий кооператив, експорт, світовий ринок зерна, аграрне підприємство.

І. ВступЗначний внесок у вирішення світової продо-

вольчої проблеми, насамперед, покликані внес-ти країни зі значним потенціалом виробництвасільськогосподарської продукції, у тому числізерна. Наразі зерновий ринок обіймає один знайбільших сегментів і становить близько 25%світового ринку аграрної продукції.∗

На думку Глави українського підрозділу од-ного з найбільших світових трейдерів сільгосп-сировини Noble Group В. Осадчука, в Україні –колосальна різниця між внутрішнім споживан-ням зерна та його виробництвом. Це співвід-ношення зумовлює зростання експорту, оскіль-ки українські сільгосптоваровиробники продо-вжують нарощувати виробництво [8]. Слід від-мітити, що основні об’єми експорту зернових зУкраїни забезпечує десяток найбільших під-приємств, таких як ТОВ СП “Нібулон”, ТОВ “ЛуіДрейфус Україна ЛТД”, ТОВ “Кернел Групп”,ТОВ Альфред С. Топфер Інтернешенал, ПІІ“Серна”, ПАТ “Компанія “Райз”, Державна про-довольча зернова компанія та ін. Зазначеніпідприємства у своїй більшості є трейдерами, ане безпосередніми виробниками зерна. Аграр-ні ж підприємства здебільшого самостійно неекспортують зерно, продаючи його трейдеру завстановленою ним ціною. Відтак, прибутковістьїх діяльності є значно нижчою, ніж могла бибути за умов самостійно виходу на зовнішнійринок.

Така ситуація зумовлена низкою причин,починаючи від рівня кваліфікації керівницт-ва підприємства, який не дає змоги ефекти-вно здійснити зовнішньоторгову операцію,закінчуючи відсутністю можливостей під-приємства самостійно сформувати потрібнупартію товару. В таких умовах зростає ролькооперації. Досвід європейських країн засвід-чує, що кооперація в сільському господарстві

© Тимофієва Г. С., 2015

здатна забезпечити аграрним підприємствамнарощення обсягів заготівлі сільськогоспо-дарської продукції та її товарообороту, розви-ток матеріально-технічної бази, послуги зізберігання та переробки вирощеної продукції.

Окремі проблемні аспекти кооперативно-го руху відображені в працях таких науко-вців, як Б. Алан [1], С. Бабенко [3], Дж. Бір-чел [2], І. Витанович, Г. Вольф, С. Гелей, В. Зі-новчук, П. Норт, А. Пантелеймоненко, А. По-жар [7], П. Саблук [9], М. Туган-Барановський,В. Хомутенко та ін. Разом з тим, проблемавпливу кооперації на збільшення обсягів екс-порту сільськогосподарської продукції потре-бує подальшого дослідження.

ІІ. Постановка завданняМетою статті є вивчення особливостей

розвитку кооперації в сільському господарс-тві, визначення її впливу на нарощення об-сягів товарообороту аграрними підприємст-вами та обґрунтування переваг і проблем-них аспектів використання кооперації в кон-тексті збільшення обсягів експорту зерновихаграрними підприємствами регіону.

ІІІ. РезультатиКооперація сільськогосподарська – це

вид кооперації, яка об’єднує сільськогоспо-дарських товаровиробників для спільноговиробництва продукції або здійснення іншихвидів діяльності щодо забезпечення еконо-мічних потреб своїх господарств (перероб-ка, збут продукції, постачання засобами ви-робництва тощо). У багатьох сучасних роз-винутих капіталістичних країнах сільського-сподарська кооперація є складним соціаль-но-економічним організмом, що охоплюєвиробництво сільськогосподарської продук-ції, її переробку, зберігання, реалізацію,кредитування сільського господарства, ви-робництво для неї засобів виробництва, атакож постачання їх фермерам [6].


84

Відповідно до форми й ступеня спеціалізаціївиробничо-господарської діяльності і послуг,аграрні підприємства конкретного регіону мо-жуть об’єднуватися в кооперативи декількохвидів. Так, обслуговуючі кооперативи спрямо-вують свою діяльність на обслуговування сіль-ськогосподарського виробництва; збутові –створюють з метою збуту сільськогосподарськоїпродукції і реалізації її на ринку; виробничі коо-перативи здійснюють господарську діяльністьна засадах підприємництва і з метою отриманнядоходу; кооперативи-постачальники створюютьз метою об’єднання зусиль сільськогосподарсь-ких товаровиробників у забезпеченні матеріа-льно-технічних потреб для ведення сільськогос-подарських робіт [9].

Дослідивши особливості функціонуваннята мети створення різних видів кооперати-вів, ми дійшли висновку, що для більшостіаграрних підприємств регіонів України оп-тимальним варіантом об’єднання може ста-ти виробничий або обслуговуючий коопера-тив. Крім того, ми провели порівняльну ха-рактеристику основних рис (мета діяльності,засновники, трудова участь у процесі виробни-цтва, розподіл прибутку, можливість наданняпослуг нечленам кооперативу, оподаткуваннядіяльності) виробничих та обслуговуючих сіль-ськогосподарських кооперативів. Зазначенідослідження дають нам змогу стверджувати,що для підприємств зернової галузі доречностворювати саме обслуговуючі кооперативи,які спрямовуватимуть свою діяльність на об-слуговування зерновиробництва учасників ко-операції. Крім того, вони можуть надавати ком-плекс послуг, пов’язаних із виробництвом, пе-реробкою, збутом зернової продукції.

Згідно з даними Державної служби ста-тистики України, урожай 2014 р. становивпонад 63,8 млн т. Загальний обсяг експорту,за прогнозом, у 2014/15 р. становить близь-ко 37 млн т, або на 15% більше за обсягиекспорту у 2013/14 р. Таким чином, часткаекспорту становить майже 58% загальноговрожаю зернових [5].

Разом з тим, згідно з даними ForbesУкраїна, експорт 59% загального обсягу зе-рнових забезпечує 10 найбільших зерно-трейдерів, про які уже згадувалося [10].Здійснивши не складні розрахунки, можна зупевненістю стверджувати, що трейдери в2014/2015 р. на зовнішній ринок можуть по-

ставити від 22 млн т до 30 млн т. При цьому,невеликі аграрні підприємства – виробникизернової продукції самостійно на зовнішній ри-нок поставлятимуть від 7 млн т до 15 млн тзерна.

Враховуючи вищезазначене (як конкретніпоказники експорту зернових підприємствамиУкраїни, так і загальні дослідження щодо мо-жливостей кооперації), зазначимо, що наро-щування експорту зернових саме невеликимиаграрними підприємствами можливе за умовстворення обслуговуючого кооперативу.

Для обґрунтування доцільності викорис-тання кооперації з метою нарощення обсягівекспорту зернових аграрними підприємст-вами нами проведено SWOT-аналіз розвит-ку коопераційних об’єднань у сфері вироб-ництва та збуту зернової продукції (табл.).

Перед аграрними підприємствами окре-мого регіону, які мають на меті створити об-слуговуючий сільськогосподарський коопе-ратив, постали певні проблеми, основними зяких є слабка державна підтримка обслуго-вуючої кооперації; обмежений доступ докредитних та інвестиційних ресурсів; зага-льна політична й фінансова нестабільністьУкраїни. Разом з тим, спостерігається знач-на кількість позитивних аспектів: від конку-рентоспроможності виробленого зерна насвітовому ринку до можливості співпраці зміжнародними організаціями з питань роз-витку кооперативного руху, у тому числі йотримання коштів на створення та розвитокобслуговуючих кооперативів.

Крім того, не можна забувати про тойфакт, що новостворений кооператив матимепотужності для зберігання, очистки й сушін-ня зерна, учасники кооперативу зможутьсформувати необхідну партію зерна дляреалізації на зовнішній ринок, де ціна в се-редньому на 30–40% вища ніж на внутріш-ньому. Звичайно, при цьому необхідно вра-хувати витрати на експорт продукції, які заданими Української аграрної конфедераціїпри відвантаженні на умовах FOB станов-лять від 180 до 250 грн/т. Вони включаютьвитрати на формування відповідних за кіль-кістю і якістю партій, договори щодо складу-вання продукції, оформлення сертифікатів таінших супроводжувальних документів, транс-портування до портів, пропускних пунктів.

ТаблицяSWOT-аналіз розвитку коопераційних об’єднань у сфері виробництвата експорту зернової продукції аграрними підприємствами регіону*

МОЖЛИВОСТІ– низька можливість отримання високої частки доданої вартості увиробничо-збутовому ланцюгу без кооперації;– формування переробно-збутових міні-кластерів кооперативного типу;– інформаційна та консультаційна підтримка розвитку коопераціїв регіонах;– співпраця з міжнародними організаціями з розвиткукооперативного руху, у тому числі й отримання коштів настворення та розвиток обслуговуючих кооперативів;– активізація роботи вищих навчальних закладів з підготовкиспеціалістів для роботи в кооперативах

СИЛЬНІ СТОРОНИ– збільшення обсягів виробництва зерна врегіонах України;– конкурентоспроможність українського зернана світовому ринку;– наявність транспортної інфраструктури длязбуту продукції на внутрішній ринок країни тана закордонні ринки;– досвід створення сільськогосподарськихобслуговуючих кооперативів у регіонах


85

Продовження таблиціСЛАБКІ СТОРОНИ

– слабка державна підтримка розвитку сільськогосподарськоїобслуговуючої кооперації;– низький рівень професійних знань управлінського персоналуобслуговуючого кооперативу;– обмежений доступ до інвестиційних і дешевих кредитних ресурсів

ЗАГРОЗИ– політична й фінансова нестабільність України;– поширене ототожнення сільськогосподар-ських обслуговуючих кооперативів з колишнімиколгоспами

Таким чином, створення обслуговуючого коо-перативу дасть можливість підвищити прибутко-вість зерновиробництва за рахунок самостійноїреалізації зерна на зовнішній ринок від 15% до25%. Відповідно, аграрним підприємствам будевигідно нарощувати прямий експорт зернових.

План створення сільськогосподарськогообслуговуючого кооперативу повинен вклю-чати обґрунтування мети діяльності коопе-ративу (зберігання, доведення до необхід-них стандартів і збут вирощеного в госпо-дарстві – члена кооперативу урожаю зерно-вих культур і отримання за нього найкращоїціни); визначення завдань новоствореногооб’єднання (забезпечення членів коопера-тиву приміщенням для зберігання вироще-ного в господарствах зерна; очищення та

просушування зерна членів кооперативу;пошук вигідних для членів кооперативу по-купців на їхнє зерно, у тому числі й за кор-доном; переробка та реалізація зерновідхо-дів; нарощення обсягів виробництва зерно-вих та ін.); врахування існуючих можливос-тей (об’єкти для формування бази коопера-тиву: складські приміщення; майно окремихчленів кооперативу; окремі вузли зерноочи-сної машини, засоби для транспортуванняпродукції тощо; трудові ресурси: працівникигосподарств); розуміння необхідності коштіві вкладень (початкові вкладення, які форму-ють із внесків членів кооперативу).

Загальну схему реалізації зерна на світо-вий ринок через сільськогосподарський обслу-говуючий кооператив наведено на рис. 1.

Аграрнепідприємство 1



СОК

Концентрація партіїзерна

Зберігання зерна

Переробка зерна

ЗБУТ

ЗЕРН

А

СВІТОВИЙРИНОКЗЕРНА

– зерно призначене для збуту

– інформація

– гроші

Рис. 1. Схема збуту зерна через сільськогосподарський обслуговуючий кооператив

Здійснений аналіз теоретичних і практи-чних аспектів організації та діяльності сіль-ськогосподарських обслуговуючих коопера-тивів дає підстави підтвердити перспектив-ність розвитку кооперативного сектора ваграрному секторі регіону й потенційні йогоможливості щодо вирішення переважної

більшості проблем, через які дрібні й серед-ні аграрні підприємства самостійно не здій-снюють експорт зернових. Разом з тим, на-звані кооперативи функціонують у доситьскладних соціально-економічних і політич-них умовах і лише за наявності певних фак-торів можуть бути успішними (рис. 2).

Сільськогоспо-дарський

обслуговуючийкооператив

Ініціативність членів

Наявність матеріально-технічної базита фінансових ресурсів

Кваліфікований виконавчий директорі працівники

Зовнішня методична допомога тасупровід

Державне сприяння

Рис. 2. Фактори успішної діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу


86

Отже, ініціативи з боку товаровиробників інаявної матеріально-технічної бази кооперати-ву для успішної його діяльності недостатньо.Важливою є зовнішня, зокрема державна під-тримка та зовнішня методична підтримка. Вра-ховуючи складну політично-фінансову ситуа-цію, в якій перебуває Україна у 2014–2015 рр.,ми не говоримо про державну підтримку в кон-тексті фінансування розвитку кооперації в сіль-ському господарстві. Разом з тим, держава маєможливість закріпити за сільськогосподарськи-ми обслуговуючими кооперативами гаранто-ваний неприбутковий статус; сприяти запрова-дженню та ефективній реалізації Європейськихпроектів щодо розбудови системи сільськогос-подарської обслуговуючої кооперації в Україні;залучати провідних українських і зарубіжнихучених і практиків до розробки та реалізаціїстратегії розвитку Національної спілки сільсь-когосподарських кооперативів України та ство-рення регіональних об’єднань, організуватинавчання і підвищення кваліфікації працівниківтаких кооперативів тощо.

IV. ВисновкиОтже, проведене дослідження засвідчило

можливість ефективного використання потен-ціалу кооперації в контексті нарощення обсягівекспорту зернових аграрними підприємствамиокремих регіонів. Так, створення сільськогос-подарських обслуговуючих кооперативів дастьзмогу аграрним підприємствам отримати якісніта дешеві послуги зі зберігання, очищення,отримання оцінки якості зерна. Крім того,об’єднавши зусилля, досліджувані підприємст-ва зможуть формувати достатні за обсягомпартії зерна для самостійного його експорту, авідтак і збільшити прибутковість зерновироб-ництва (за розрахунками автора від 15% до25%). Така ситуація приведе до можливостіоновлення матеріально-технічного забезпе-чення підприємств, покращення соціальногостановища працівників, розвитку окремої сіль-ської території та регіону.

Список використаної літератури1. Allan B. Cluster Policy: Issues for Social

Enterprise / B. Allan // Milton Keynes:Paper to Social Enterprise ResearchConference. – 2004. – № 7.

2. Birchall J. Co-operatives and the MillenniumDevelopment Goals / J. Birchall. – Geneva :ILO, 2004.

3. Бабенко С. Г. Трансформація коопера-тивних систем у перехідній економіці :монографія / С. Г. Бабенко. – Київ : Нау-кова думка, 2003. – 332 с.

4. Гончаренко В. В. Напрямки відродженнякооперативного руху та роль сільського-сподарських кооперативів у цьому про-цесі / В. В. Гончаренко, О. П. Чукурна. –Донецьк : Коопінформ, 2002. – 27 с.

5. Гравці зернового ринку домовились об-межити експорт [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.zerno.org.ua/.

6. Кооперація в сільському господарствірозвинутих країн [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://ua-referat.com.

7. Пожар А. А. Кредитно-кооперативний сек-тор економіки європейських країн : моно-графія / А. А. Пожар. – Полтава : ПУЕТ,2013. – 269 с.

8. Перспективи українського експорту зерно-вих [Електронний ресурс]. – Режим досту-пу: http://www.zernoua.info/news/6655.html.

9. Саблук П. Т. Кооперація в аграрній сферівиробництва / П. Т. Саблук, В. В. Зіновчук,Ю. Я. Лузан, Ю. О. Лупенко, М. Й. Малік /Українська академія держ. управлінняпри Президентові України; УкраїнськийНДІ продуктивності агропромисловогокомплексу. – Київ : УАДУ, 2003. – 72 с.

10. Топ-10 трейдерів − операторів рекордногоекспорту зерна [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://forbes.ua/ua/busi-ness/1367221-top-10-trejderiv-and8722-operatoriv-rekordnogo-eksportu-zerna.


Тимофеева Г. С. Использование потенциала системы кооперации в контексте наращи-вания объемов экспорта зерновых аграрными предприятиями региона

В статье определена необходимость реализации потенциала кооперации с целью нара-щивания экспорта зерновых аграрными предприятиями региона. Исследовано развитие коо-перации в развитых странах мира. Проведен SWOT-анализ развития кооперационных объе-динений в сфере производства и экспорта зерновой продукции аграрными предприятиямирегиона. Приведена схема сбыта зерна через сельскохозяйственный обслуживающий коопе-ратив. Описаны факторы успешной деятельности сельскохозяйственного обслуживающегокооператива и определены направления государственной поддержки развития кооперации ваграрном секторе экономики.

Ключевые слова: кооперация, сельскохозяйственный кооператив, сельскохозяйственныйобслуживающий кооператив, экспорт, мировой рынок зерна, аграрное предприятие.

Tymofieva H. Potential Use of Cooperation in the Concept of Grain Export Increasing byAgrarian Enterprises of the Region

Significant amounts of domestic grain production and sustained high demand for it in the globalmarket promote entry of Ukrainian agricultural enterprises to the world’s leading exporters of grain.Agricultural cooperatives is the leading cooperative sector of the economy of Ukraine plays an


87

important role in increasing retail turnover, harvesting of agricultural products, development of logisticsfarms. So, from the way we believe that agricultural cooperation can promote greater exports of grainagricultural enterprises in the region.

The article outlines the need to realize the potential of cooperation in order to increase the exportsof grain by agrarian enterprises in the region. The main reason of this situation is belonging of themain export volumes of grain products to the ten largest grain traders of Ukraine. At the same time,grain producers receive a minimum price for their products. The development of cooperation in theworld was investigated. The main types of cooperatives, which can combine domestic farmsdepending on the form and degree of specialization, industrial and economic activity were named. ASWOT-analysis of cooperative associations in the production and export of grain by agrarianenterprises of the region had been done in order to identify opportunities and threats of cooperativeusage. It was noted that the development of cooperation in the regions of Ukrainian grain productioncontributes to such items as an increase in grain production in the regions of Ukraine; availability oftransport infrastructure for sales in domestic and foreign markets; experience of agrarian cooperativesand domestic enterprises. The scheme of grain sales on foreign markets through agrariancooperatives was shown. We describe the general content of the functioning of agrarian cooperatives,which is aimed to increase the amount of grain export by agrarian enterprises in the region. Thesuccessful agrarian cooperative activities, including the way the cooperative improves skills of workersand the need of external assistance and methodological state promotion were named. The ways ofstate support cooperation development in the agrarian sector of Ukraine were described.

Key words: cooperation, agrarian cooperative, agrarian service cooperatives, exports, worldmarket of agrarian enterprises.


88

ДО УВАГИ АВТОРІВ

Вимоги до авторських оригіналів статей,поданих до науково-виробничого журналу “Держава та регіони”

(фахове видання з економічних наукНаказ МОН від 06.11.2014 р. № 1279)

1. До друку приймаються непубліковані раніше роботи, написані українською мовою, обсяг –0,5–1 авт. арк.

2. Рукопис статті має містити такі необхідні елементи (бажано виділені напівжирним шрифтом):Тематична рубрика.УДК.Назва статті українською, російською та англійською мовамиПрізвище та ініціали автора (авторів) українською, російською та англійською мовами.Анотація українською (500 символів), російською (500 символів) та англійською (2000 символів) мовами.Ключові слова українською, російською та англійською мовами (3–10 слів).І. Вступ (постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практич-

ними завданнями; аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання даної про-блеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим при-свячується означена стаття).

ІІ. Постановка завдання (формулювання цілей статті).ІІІ. Результати (виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих науко-

вих результатів).IV. Висновки з дослідження та перспективи подальших розвідок у цьому науковому напрямі.Список використаної літератури за алфавітом (оформляти слід згідно з вимогами стандарту з біб-

ліографічного опису).Підпис автора і дата.3. Технічні вимоги до оформлення статей

– Стаття має бути набрана в текстовому редакторі Microsoft Word (формат. doc) на аркушах формату А4.Поля з усіх боків – 20 мм. Шрифт – Times New Roman, розмір 14 пт, інтервал 1,5.

– Кількість таблиць, формул та ілюстрацій має бути мінімальною і застосовуватися у статті лише тоді,коли це значно покращує її зміст порівняно з текстовою формою викладу.

– Таблиці створюються тільки за допомогою текстового редактора Міcrosoft Word.– Формули набирають у редакторі формул Equation 3.0 або Math Type. За допомогою табуляції формула

розташовується по центру, а її номер – в кінці рядка, наприклад:

E = mc2 (1)– Курсивом у формулі виділяються тільки латинські літери (крім позначень cos, sin, max, min тощо).

Шрифт формул: кирилиця, латиниця – Arial, грецькі, символи – Symbol; розмір основного шрифту –10 пт.

– Ілюстративний матеріал (графіки, діаграми, схеми тощо) має бути включений до файла статті та відпо-відати наведеним вимогам. Написи та підписи слід подавати українською мовою (шрифт – Arial, розмірне більше ніж 8 пт). Ілюстрації мають бути складені з урахуванням особливостей чорно-білого друку тазаписані у форматі jpeg з роздільною здатністю не менше ніж 600 dpi; максимальний розмір – 16 ×25 см.

– Посилання на літературу подавати безпосередньо в тексті у квадратних дужках, зазначаючи порядко-вий номер джерела, під яким воно внесено до списку літератури, та через кому конкретну сторінку (на-приклад: [1, с. 5]).4. Якщо рукопис статті підготовлено у співавторстві, то на окремому аркуші слід чітко визначити особи-

стий внесок кожного автора у створення рукопису та посвідчити це своїми підписами.5. Паперовий варіант, підписаний автором, ідентичний набраному в електронному варіанті, завірена ре-

цензія доктора наук відповідного профілю (крім випадків, коли автор сам має науковий ступінь доктора наук),довідка про автора на окремому аркуші (прізвище, ім’я, по батькові повністю, відповідно до паспортних да-них, адреса, телефони з кодом міста, e-mail, науковий ступінь, вчене звання, посада, установа), копія докуме-нта про сплату (25 гривень за сторінку) передаються відповідальному редакторові або надсилаються за ад-ресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70б, КПУ, редакція журналу “Держава та регіони”.

6. Гроші треба перераховувати за реквізитами:КПУ / АТ “УкрСиббанк”р/р 26001504757200 / ОКПО 19278502 / МФО 351005За друк статті у науково-виробничому журналі “Держава та регіони”.

СТАТТІ, ОФОРМЛЕНІ БЕЗ ДОТРИМАННЯ ЗАЗНАЧЕНИХ ВИМОГ,РОЗГЛЯДАТИСЯ НЕ БУДУТЬ!

До статті можуть бути внесені зміни редакційного характеру без згоди автора.

Documents

Науково виробничий журнал · 2018-05-02 · Науково-виробничий журнал виходить шість разів на рік Голова