науковий вісник ужгородського ... ch. 2 t. 1.pdf · 5 науковий вісник ужгородського національного університету,

Міністерство освіти і науки, Молоді та спорту українидержавний вищий навчальний заклад

«ужгородський національний університет»юридичний факультет

науковий вісникужгородського національного університету

серія

правовипуск 21частина іі

том 1

ужгород-2013

Журнал включено до переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів

доктора і кандидата наук з юридичних дисциплін. Постанова Президії ВАКу України № 205/5 від 08 червня 2005 року.

Проведено перереєстрацію видання, Постанова Президії ВАКу України № 105/3 від 08 липня 2009 року.

редакційна колегіЯ:

головний редактор: Бисага Ю.М. – д.ю.н., професорЗаст. гол. редактора: гарагонич о.в. – к.ю.н., доцентвчений секретар: Белов д.М. – к.ю.н., доцентЧлени редколегії: Бобровник с.в. – к.ю.н., професор

Булеца с.Б. – к.ю.н., доцентворонова л.к. – д.ю.н., професор, академік Академії правових наук Українигомонай в.в. – к.ю.н., доцент греца Я.в. – к.ю.н., доцентгрошевий Ю.М. – д.ю.н., професор, академік Академії правових наук Українидзера о.в. – д.ю.н., професор, член-кореспондент Академії правових наук Україникозюбра М.і. – д.ю.н., професор, член-кореспондент Академії правових наук Україниколодій а.М. – д.ю.н., професоркубічек п. – к.ю.н., професор, Університет імені Я.А. Коменського, м. Братислава (Словацька Республіка)лазур Я.в. – д.ю.н., професорлемак в.в. – д.ю.н., професор, член-кореспондент Академії правових наук УкраїниМарек к. – к.ю.н., професор, Університет імені Т.Г. Масарика, м. Брно (Чеська Республіка)Марцеляк о.в. – д.ю.н., професор Митровка Я.в. – к.ю.н., доцент палінчак М.М. – к.і.н., доцентпатакійова М. – професор, доктор права, к.ю.н., проректор Університету імені Я.А. Коменського, м. Братислава (Словацька Республіка) петришин о.в. – д.ю.н., професор, академік Академії правових наук Українипраневічєне Б. – к.ю.н., професор, Університет імені Міколаса Ромеріса, м. Вільнюс (Литовська Республіка)рогач о.Я. – д.ю.н., професор семерак о.с. – к.ю.н., професор сідак М.в. – д.ю.н., професор скрипнюк о.в. – д.ю.н., професор Фазикош в.г. – к.ю.н., професор Чечерський в.і. – к.ю.н., доцент Ярема в.і. – д.е.н., професор

рекомендовано до друку вченою радою державного вищого навчального закладу

„ужгородський національний університет”, протокол № 2 від 28 березня 2013 року.

свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія вк № 7992, видане державним комітетом телебачення і радіомовлення 09.10.2003 р.

© ужгородський національний університет, 2013 © ідея дизайну обкладинки належить проф. Бисазі ю.М.ISSN 2307-3322

3

Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2013♦

ЗМістроЗділ 1 теоріЯ та історіЯ держави і права; історіЯ політиЧних і правових уЧень 11Булавіна с.Є. організаційно-правові осоБливості діЯльності культурно-освітніХ організацій та товариств МіжвоЄнного періоду 11Буряк Я.Я. правова експертиза норМативно-правовиХ актів МісцевиХ державниХ адМіністрацій Як складова стадії правотворчого процесу 14ванієв е.с. правове регулюваннЯ зеМельниХ відносин у таврійській гуБернії у період проведеннЯ селЯнської рефорМи 1861 р. 17верлан-кульшенко о.о. правова коМпетенціЯ Як вагоМий чинник діЯльності Медичного працівника 20горуйко х.п. прокуратура заХідно-української народної респуБліки Як орган пуБлічного оБвинуваченнЯ 23гурак с.З. неоБХідність тлуМаченнЯ длЯ цілей реалізації правовиХ приписів 27добробог л.М. систеМа права: теоретико-правовий дискурс 30довгань г.в. процедури прийнЯттЯ ріШень в ЄвропейськоМу союзі 33дубчак н.с. досвід організації та діЯльності юридичниХ клінік в країнаХ правової систеМи англо-аМериканського типу 36Захарченко п.п. до проБлеМи поХодженнЯ руської держави 39іванова т.М. Місцеве саМоврЯдуваннЯ в сучасниХ уМоваХ функціонуваннЯ української держави 42каглянчук і.в. заруБіжний досвід функціонуваннЯ судовиХ систеМ та його використаннЯ при рефорМуванні судової систеМи україни 45кармаліта М.в. теоріЯ та практика сучасного українського правотвореннЯ 49квятковська Б.і. судовий прецедент: деЯкі теоретичні аспекти 52коваленко н.Ю. осоБливості розвитку теорії правового виХованнЯ 56козік М.а. структурно-функціональна Характеристика соціального партнерства за участю Міліції 59котенко М.в. спосіБ тлуМаченнЯ правовиХ норМ Як юридична категоріЯ 62кривов’яз о.в. державні форМи заБезпеченнЯ правопорЯдку 65курусь т.в. IсторIЯ становленнЯ та розвитку норМотворчої дIЯльностI органIв державної влади та МIсцевого саМоврЯдуваннЯ 68Макаренко а.а. законодавчі засади процесуального провадженнЯ за кодексоМ 1743 року 72Мовчан в.в. теоретико-правові проБлеМи розуМіннЯ Меж здійсненнЯ судової влади 75нагорний в.в. наглЯд за діЯльністю православниХ сектантів українськиХ гуБерній російської іМперії у ХіХ столітті 79назаренко о.а. Місцеве саМоврЯдуваннЯ: понЯттЯ, ознаки, функції 82наливайко т.в. види правотворчості гроМадЯнського суспільства 85орлова о.о. сутність правового МисленнЯ 88сердюк в.о. судова правотворчість в контексті здійсненнЯ правової рефорМи в україні 90сізінцова Ю.Ю. Медичне право Як вагоМий чинник у поБудові соціально-оріЄнтованої держави 93скрыпник о.в. юридические конструкции в систеМе оБщей теории права: доктринальное осМЫсление 97степанюк а.г. кадрове заБезпеченнЯ діЯльності державного сенату української держави у 1918 р. 100

4

Серія ПРАВО. Випуск 21. Частина ІІ. Том 1♦

ткач т.п. форМуваннЯ партійної еліти в україні в контексті неоелітарниХ теорій 102удовика л.г. правова ідеологіЯ україни: проБлеМи й перспективи форМуваннЯ в уМоваХ глоБалізації 107хуторянський о.в. історичний розвиток законодавства урср про відповідальність за ненаданнЯ допоМоги осоБі, Яка переБуваЄ в неБезпечноМу длЯ життЯ стані 112

роЗділ 2 конституційне право; Муніципальне право 115Бедь в.в. заХист своБоди совісті в україні: теоретичні засади 115георгізова і.л. виБорча систеМа в сШа: переваги та недоліки 118жалій т.в. правовий статус неповнолітніХ в україні та російській федерації: порівнЯльний аналіз 121жильнікова н.д. конституційно-правове регулюваннЯ інституту оБМеженнЯ прав і своБод людини і гроМадЯнина: порівнЯльний аналіз 124каплій о.в. конституційний аспект юридичної відповідальності засоБів Масової інфорМації в україні 127колінко Я.а. щодо вдосконаленнЯ законодавства про надзвичайний стан 133коновейчук х.Б. конституційно-правове заБезпеченнЯ Благодійної діЯльності в україні 136левенець а.в. понЯттЯ «інозеМець» в україні: до питаннЯ онтологічного виМірюваннЯ 139логачова в.в. вплив політичниХ партій на ефективність гроМадського контролю на виБораХ 142пилипишин п.Б. до питаннЯ конституційно-правової відповідальності представницькиХ органів Місцевого саМоврЯдуваннЯ 145суран а.в. зМіст конституційного права на оБ’ЄднаннЯ в україні 148Фрідманський р.М. склад та порЯдок форМуваннЯ урЯду україни 152

роЗділ 3 цивільне право і цивільний процес; сіМейне право; Міжнародне приватне право 157Басай о.в. уМови договору про переданнЯ МайновиХ прав інтелектуальної власності 157Березовська о.а. класифікаціЯ договорів ренти зеМельної ділЯнки 160Блажівська н.Є. електронний правочин в сфері електронної коМерції 164Булеца C.Б. осоБливості цивільної відповідальності в Медицині 168василина н.в. осоБливості переглЯду ріШеннЯ у зв’Язку з нововиЯвлениМи оБставинаМи 171вусенко Ю.в. проБлеМи спадковиХ відносин у МіжнародноМу приватноМу праві 173гайдулін о.о. призначеннЯ письМової форМи контракту в цивільноМу праві франції: дійсність чи тлуМаченнЯ угоди? 176грабар н.М., парасюк М.в. осоБливості участі сторін у процесі доказуваннЯ за цивільно-процесуальниМ законодавствоМ україни 179гузь Є.в. «Майно» Як цивілістична категоріЯ 182дерій о.о. нотаріальне посвідченнЯ договорів про сплату аліМентів на користь інШиХ членів сіМ’ї та родичів: проБлеМні аспекти 185діковська і.а. принципи права, що застосовуютьсЯ до регулюваннЯ МіжнародниХ приватниХ договірниХ зоБов’Язань 188

5


Єременко к.о. розвиток засад правового регулюваннЯ форМ правочинів 191желіховська Ю.в. етика нотаріуса у сфері професійної діЯльності 194журило с.с. інститут усиновленнЯ дітей: загальна Характеристика 198іваненко о.в., василюк Є.в. сучасна систеМа джерел вітчизнЯного цивільного права: окреМі питаннЯ 201кирилюк а.в. становленнЯ та розвиток правового регулюваннЯ договірниХ відносин з використаннЯ літературниХ творів 203кривошеїна і.в. співвідноШеннЯ коМерційниХ найМенувань та торговельниХ Марок Як засоБів індивідуалізації 207кудря т.а. зловживаннЯ цивільниМи процесуальниМи праваМи в контексті тлуМаченнЯ окреМиХ складовиХ принципу диспозитивності 210кукина т.е. рефорМа законодательства о третейскиХ судаХ в российской федерации 214куликовський в.в. передуМови длЯ класифікації договорів інвестуваннЯ Будівництва житла 216курилін і.р., томма р.п. правова відповідальность за поруШеннЯ авторськиХ та суМіжниХ прав 220кушніренко Ю.М. усиновленнЯ Як підстава виникненнЯ БатьківськиХ прав та оБов’Язків 222лев М.о. теоретичні концепції визнаннЯ та виконаннЯ інозеМниХ судовиХ ріШень 224Майкут х.в. правові наслідки вчиненнЯ і виконаннЯ правочину, Який поруШуЄ пуБлічний порЯдок: окреМі теоретичні та практичні проБлеМи 228ніжинський с.с. правооХоронні органи Як спеціальний суБ’Єкт відШкодуваннЯ Шкоди, завданої внаслідок корупційниХ діЯнь 231паліюк в.п. осоБисті неМайнові права фізичної осоБи у контексті конвенції про заХист прав людини і основоположниХ своБод 233панова л.в. виникненнЯ та функціонуваннЯ розраХунково-кліринговиХ систеМ та кліринговиХ організацій 239петрицин н.т. теоретико-правовий аналіз осоБливостей цивільної відповідальності 242пташник і.р. аналіз практики Європейського суду з прав людини та національниХ судів у сфері трансплантації органів 245решетник Є.М. інститут уповноваженого з прав дитини: історіЯ та сучасність 248розман Ю.в. осоБливості правового регулюваннЯ Медіації за законодавствоМ заруБіжниХ країн 251романів в.Я. внесеннЯ зМін у договір оренди зеМельної ділЯнки 255рязанцева н.о. правова природа представництва в цивільноМу процесі 260сайфуліна Ю.в. авторитетність Як сутнісна властивість права 262самофал М.М. осоБливості процесу прийнЯттЯ МедичниХ ріШень щодо дитини: пропозиції до законодавства 266самчук-колодяжна З.Ф. осоБливості договорів відчуженнЯ та передачі в найМ (оренду) зеМельниХ ділЯнок: цивільно-правовий аспект 269січко д.с. договір суБоренди коМерційної неруХоМості в українськоМу законодавстві 272суха Ю.с. деЯкі питаннЯ правового регулюваннЯ відносин страХуваннЯ у професійноМу спорті 275тимошенко о.а. проБлеМи правового заБезпеченнЯ процесу судового розглЯду справи в порЯдку касаційного провадженнЯ у цивільноМу процесі україни 279тімуш і.с. понЯттЯ та правова природа ризиковиХ договорів у цивільноМу праві 282ульянова г.а. понЯтие и признаки плагиата по законодательству государств – участников снг 286

6


циверенко г.п., Якутіна к.р. актуальні питаннЯ державної реЄстрації речовиХ прав на неруХоМе Майно в україні 289Череватенко і.М. нотаріальний порЯдок офорМленнЯ спадщини за уМови поділу спадквого Майна 293Чернілевська о.і. понЯттЯ та ознаки Множинності осіБ у цивільниХ зоБов’ЯзаннЯХ 296Чубоха н.Ф. принцип диспозитивності у цивільноМу праві україни 299Шаркова і.М. принцип гуМанізМу та інститут раБства у стародавньоМу риМі 302Шевченко а.с. юридичні наслідки наданнЯ/ненаданнЯ паціЄнтоМ інфорМованої згоди 304Шемонаев в.Ю. Место оБЯзательств, возникающиХ при распределении оБщей аварии, среди другиХ гражданско-правовЫХ оБЯзательств 307Щербатюк о.Є. актуальні проБлеМи виникненнЯ права власності на знаХідку 311Яніцька і.а. понЯттЯ та значеннЯ інституту опіки та піклуваннЯ, їХ розМежуваннЯ 315

7


CONTENTSSeCtIoN 1 theory aNd hIStory of the law aNd the State; hIStory of polItICal aNd legal doCtrINeS 11Bulavina S.е. THE ORGANIZATIONAL AND LEGAL FEATURES OF THE ACTIVITY OF CULTURAL EDUCATIONAL ORGANIZATIONS AND COMMUNITIES DURING THE PERIOD BETWEEN THE WARS 11Buriak ya.ya. THE LEGAL EXPERTISE OF LEGAL ACTS OF LOCAL STATE ADMINISTRATION AS A PART OF LAWMAKING PROCESS 14Vaniyev e.S. LAW REGULATION OF LAND RELATIONS IN TAURIDE PROVINCE IN THE TIME OF REALIZATION THE PEASANT REFORM 1861 YEAR 17Verlan-Kulshenko o.o. LEGAL COMPETENCE AS AN IMPORTANT FACTOR OF THE MEDICAL OFFICER ACTIVITY 20horuiko Kh.p. THE PROSECUTOR’S OFFICE OF THE WEST UKRAINIAN PEOPLE’S REPUBLIC AS A BODY OF A PUBLIC PROSECUTION 23hurak S.Z. THE NECESSITY OF THE INTERPRETATION FOR THE PURPOSES OF REALIZATION OF LEGAL NORMS 27dobroboh l.M. THE SYSTEM OF LAW: THEORETICAL AND LAW DISCOURSE 30dovhan h.V. THE PROCEDURES OF THE ADOPTION OF LEGAL ACTS IN THE EUROPEAN UNION 33dubchak N.S. THE EXPERIENCE OF ORGANIZATION AND ACTIVITY OF LEGAL CLINICS IN THE COUNTRIES WITH THE LEGAL SYSTEM OF THE ENGLISH-AMERICAN TYPE 36Zaharchenko p.p. TO THE PROBLEM OF THE ORIGIN OF RUS STATE 39Ivanova t.M. LOCAL SELF-GOVERNMENT IN CONTEMPORARY CONDITIONS OF FUNCTIONING OF THE UKRAINIAN STATE 42Kahlianchuk I.V. FOREIGN EXPERIENCE OF THE FUNCTIONING OF JUDICIAL AUTHORITY AND ITS USE AT REFORMING OF JUDICIAL AUTHORITY IN UKRAINE 45Karmalita M.V. THEORY AND PRACTICE THE MODERN LAW-MAKING PROCESS IN UKRAINE 49Kviatkovska B.I. JUDICIAL PRECEDENT: SOME THEORETICAL ASPECTS 52Kovalenko N.yu. THE FEATURES OF DEVELOPMENT OF THEORY OF LEGAL EDUCATION 56Kozik M.a. THE STRUCTURAL AND FUNCTIONAL CHARACTERISTICS OF SOCIAL PARTNERSHIP INVOLVING THE POLICE 59Kotenko M.V. THE METHOD OF INTERPRETATION OF LAW AS A LEGAL CATEGORY 62Kryvoviaz o.V. STATE FORMS OF PROVIDING OF LAW-AND-ORDER 65Kurus t.V. THE HISTORY OF FORMATION AND DEVELOPMENT OF THE LEGISLATION OF THE STATE POVER AND LOCAL SELF-GOVERNMENT 68Makarenko a.a. LEGISLATIVE FRAMEWORK FOR REMEDIAL PROCEDURE ACCORDING TO CODE 1743 72Movchan V.V. THEORETICAL AND LEGAL PROBLEMS OF UNDERSTANDING THE LIMITS OF JUDICIAL POWER 75Nahornyi V.V. SUPERVISION OF ORTHODOX SECTS IN UKRAINIAN PROVINCES OF THE RUSSIAN EMPIRE IN THE XIX CENTURY 79Nazarenko o.a. LOCAL GOVERNMENT: CONCEPTS, FEATURES, FUNCTIONS 82Nalivaiko t.V. LAWMAKING TYPES OF CIVIL SOCIETY 85orlova o.o. LAW THOUGHT ESSENCE 88Serdiuk V.o. JUDICIAL LAW-MAKING IN THE CONTEXT OF LEGAL REFORM IN UKRAINE 90Sizintsova yu.yu. THE MEDICAL LAW AS AN IMPORTANT REASON IN THE STRUCTURE OF THE SOCIAL-ORIENTED STATE 93Skrypnik o.V. LEGAL CONSTRUCTIONS IN THE SYSTEM OF GENERAL THEORY OF LAW: THE DOCTRINAL INTERPRETATION 97

8


Stepaniuk a.h. HUMAN RESOURCES SUPPORT FOR THE STATE SENATE OF THE UKRAINIAN STATE IN 1918 100tkach t.p. FORMATION OF PARTY ELITE IN UKRAINE IN THE VIEW OF NEOELITE THEORIES 102Udovika l.h. THE LEGAL IDEOLOGY OF UKRAINE: THE PROBLEMS AND PERSPECTIVES OF FORMING IN CONDITIONS OF GLOBALIZATION 107Khutorianskyi o.V. THE HISTORICAL DEVELOPMENT OF LAW OF THE USSR LIABILITY FOR FAILURE TO ASSIST A PERSON WHO IS IN A CONDITION DANGEROUS TO LIFE 112

SeCtIoN 2 CoNStItUtIoNal law; MUNICIpal law 115Bed V.V. FREEDOM OF CONSCIENCE PROTECTION IN UKRAINE: THEORETICAL FOUNDATIONS 115heorhizova I.l. THE ELECTORAL SYSTEM IN THE UNITED STATES: ADVANTAGES AND DISADVANTAGES 118Zhalii t.V. LEGAL STATUS OF MINORS IN UKRAINE AND THE RUSSIAN FEDERATION: A COMPARATIVE ANALYSIS 121Zhylnikova N.d. THE CONSTITUTIONAL AND LEGAL REGULATIONS LIMITATION OF THE HUMAN AND CITIZEN RIGHTS AND FREEDOMS: COMPARATIVE ANALYSIS 124Kaplii o.V. THE CONSTITUTIONAL ASPECT OF LEGAL RESPONSIBILITY OF THE MEDIA IN UKRAINE 127Kolinko ya.a. ON THE IMPROVEMENT OF THE LEGISLATION ON THE STATE OF EMERGENCY 133Konoveichuk Kh.B. сONSTITUTIONAL AND LEGAL FRAMEWORK FOR PHILANTHROPY IN UKRAINE 136levenets a.V. THE TERM «FOREIGNER» IN UKRAINE: TO THE ONTOLOGICAL DIMENSION 139lohachova V.V. INFLUENCE OF POLITICAL PARTIES IS ON EFFICIENCY OF PUBLIC соNTROL AT ELECTIONS 142pylypyshyn p.B. TO THE QUESTION OF THE CONSTITUTIONAL LEGAL RESPONSIBILITY OF LOCAL GOVERNMENTS 145Suran a.V. THE CONTENTS OF THE CONSTITUTIONAL RIGHT TO ASSOCIATION IN UKRAINE 148fridmanskyi r.M. COMPOSITION AND PROCEDURE OF THE GOVERNMENT OF UKRAINE 152

SeCtIoN 3 CIVIl law aNd CIVIl proCeSS; faMIly law; INterNatIoNal prIVate law 157Basai o.V. THE TERMS OF THE TRANSFER OF INTELLECTUAL PROPERTY RIGHTS 157Berezovska o.a. ClASSIFICATION OF THE LAND RENTAL AGREEMENTS 160Blashyvska N.ye. ELECTRONIC TRANSACTIONS IN E-COMMERCE 164Buletsa S.B. THE FEATURES OF CIVIL RESPONSIBILITY IN MEDICINE 168Vasylyna N.V. THE FEATURES OF REVIEW DECISIONS IN CONNECTION WITH THE NEW IDENTIFYIN THE CIRCUMSTANCES 171Vusenko yu.V. THE PROBLEMS OF THE INHERITED RELATIONS IN AN INTERNATIONAL PRIVATE LAW 173haidulin o.o. THE PURPOSE OF CONTRACT BY WRITING IN CIVIL LAW OF FRANCE: VALIDITY OR INTERPRETATION OF AGREEMENT? 176hrabar N.M., parasiuk M.V. THE PARTICULARITIES OF PARTICIPATION OF SIDES AT THE PROCESS OF PROVING ACCORDING TO THE CIVIL PROCEDURAL LEGISLATION OF UKRAINE 179huz ye.V. «PROPERTY» AS A CIVIL CATEGORY 182derii o.o. NOTARIAL CERTIFICATION OF ALIMONY PAYMENT AGREEMENTS IN FAVOR OF OTHER RELATIVES: THE PROBLEM ASPECTS 185

9


dikovska I.a. THE PRINCIPLES OF LAW APPLYING TO THE REGULATION OF PRIVATE INTERNATIONAL CONTRACTUAL OBLIGATIONS 188yeremenko K.o. DEVELOPMENT OF THE PRINCIPLES OF LEGAL REGULATION OF TRANSACTIONS FORMS 191Zhelihovska yu.V. NOTARY’S ETHICS IN PROFESSIONAL FIELD 194Zhurylo S.S. THE INSTITUTE FOR CHILD ADOPTION: GENERAL DESCRIPTION 198Ivanenko o.V., Vasyliuk ye.V. THE CURRENT SYSTEM OF DOMESTIC SOURCES OF CIVIL RIGHTS: SOME ISSUES 201Kyryliuk a.V. FORMATION AND DEVELOPMENT OF LEGAL REGULATION OF CONTRACTUAL RELATIONS WITH THE USE OF LITERARY WORKS 203Kryvosheina I.V. CORELLATION OF COMMERCIAL NAMES AND TRADE MARKS AS SIGNS OF INDIVIDUALIZATION 207Kudria t.a. THE ABUSE OF CIVIL PROCEDUAL LAW IN THE CONTEXT OF INTERPRETATION OF DISPOSITIVITY PRINCIPLE CERTAIN COMPONENTS 210Kukina t.ye. THE REFORM OF THE LEGISLATION ON THE ARBITRATION COURTS IN THE RUSSIAN FEDERATION 214Kulykovskyi V.V. PREREQUISITES FOR THE CLASSIFICATION OF INVESTMENT CONTRACTS FOR HOUSING CONSTRUCTION 216Kurylin I.r., tomma r.p. LIABILITY FOR INFRINGEMENT OF COPYRIGHT AND RELATED RIGHTS 220Kushnirenko yu.M. ADOPTION AS FOUNDATION OF ORIGIN OF PATERNAL RIGHTS AND DUTIES 222lev M.o. THE THEORETICAL CONCEPT OF RECOGNITION AND ENFORCEMENT OF FOREIGN JUDGMENTS 224Maikut Kh.V. THE LEGAL IMPLICATIONS OF EXECUTING AND IMPLEMENTING JURISTIC ACTS IN VIOLATION OF PUBLIC ORDER: SELECTED THEORETICAL AND PRACTICAL PROBLEMS 228Nizhynskyi S.S. LAW ENFORCEMENT AS A SPECIAL SUBJECT OF COMPENSATION FOR DAMAGES CAUSED DUE TO CORRUPTION 231paliyuk V.p. MORAL RIGHTS OF THE INDIVIDUAL IN THE CONTEXT OF THE CONVENTION FOR THE PROTECTION OF HUMAN RIGHTS AND FUNDAMENTAL FREEDOMS 233panova l.V. ORIGIN AND FUNCTIONING OF CLEARING AND SETTLEMENT SYSTEMS AND CLEARING ORGANIZATIONS 239petrytsyn N.t. THEORETICAL-LEGAL’S ANALYSIS OF THE PECULIARITIES OF THE CIVIL RESPONSIBILITY 242ptashnyk I.r. THE ANALYSIS OF PRACTICE OF THE EUROPEAN COURT ON HUMAN RIGHTS AND NATIONAL COURTS IN THE SPHERE OF ORGAN TRANSPLANTATION 245reshetnyk ye.M. CHILDREN’S OMBUDSMAN: PAST AND PRESENT 248rozman yu.V. THE FEATURES OF THE LEGAL REGULATION OF MEDIATION BY THE FOREIGN COUNTRIES LEGISLATION 251romaniv V.ya. INTRODUCTION OF CHANGES INTO A LAND LEASE CONTRACT 255riazantseva N.o. THE LEGAL NATURE OF REPRESENTATION IN CIVIL PROCESS 260Saifulina yu.V. AUTHORITATIVENESS AS ESSENCE PROPERTY OF LAW 262Samofal M.M. DISTINCTIVE FEATURES OF MEDICAL DECISION-MAKING CONCERNING CHILDREN: OFFERS FOR LEGISLATIVE AMENDMENTS 266Samchuk-Kolodiazhna Z.f. THE PECULIARITY OF ALIENATION CONTRACTS AND TRANSMISSION OF LAND RENT: CIVIL LAW ASPECT 269Sichko d.S. AN AGREEMENT OF SUBLEASE OF THE COMMERCIAL REAL ESTATE IN UKRAINIAN LEGISLATION 272Suha yu.S. SOME ASPECTS OF LEGAL REGULATION OF INSURANCE RELATIONS IN PROFESSIONAL SPORTS 275

10


tymoshenko o.a. THE PROBLEMS OF THE CIVIL PROCEDURE REGULATION OF CASSATION PROCEEDING IN THE CIVIL PROCEDURE IN UKRAINE 279timush I.S. CONCEPT AND THE LEGAL NATURE OF RISKY CONTRACTS OF CIVIL LAW 282Ulianova h.a. THE CONCEPT AND SIGNS OF PLAGIARISM IN LEGISLATION STATES – PARTICIPANTS OF CIS 286tsyverenko h.p., yakutina K.r. THE CURRENT ISSUES OF STATE REGISTRATION OF PROPERTY RIGHTS ON REAL ESTATE IN UKRAINE 289Cherevatenko I.M. NOTARIAL ORDER OF REGISTRATION OF INHERITANCE FOR TERMS OF DIVISION OF THE INHERITED PROPERTY 293Chernilevska o.I. THE MEANING AND FEATURES OF PLURALITY OF INDIVIDUALS IN CIVIL COMMITMENTS 296Chubokha N.f. THE PRINCIPLE OF DISPOSITIVENESS IN CIVIL LAW OF UKRAINE 299Sharkova I.M. THE PRINCIPLE OF HUMANITY AND THE INSTITUTION OF SLAVERY IN ANCIENT ROME 302Shevchenko a.S. LEGAL IMPLICATIONS OF SUBMISSION/FAILURE BY PATIENT INFORMED CONSENT 304Shemonaiev V.yu. THE PLACE OF OBLIGATIONS THAT APPEAR WHILE ALLOCATION OF GENERAL AVERAGE AMONG OTHER CIVIL OBLIGATIONS 307Shcherbatiuk o.ye. THE ACTUAL PROBLEMS OF ACQUISITION OF OWNERSHIP ON MISLAID PROPERTY 311yanitska I.a. THE CONCEPT AND IMPORTANCE OF INSTITUTIONS OF GUARDIANSHIP AND TRUSTEESHIP, THE DISTINCTION BETWEEN THEM 315

11


РОЗДІЛ 1ТеОРІя Та ІсТОРІя ДеРжави І пРава;

ІсТОРІя пОЛІТичних І пРавОвих ученьУДК 342 (477.8) (092)

органіЗаційно-правові осоБливості діЯльності культурно-освітніх органіЗацій та товариств МіжвоЄнного періоду

the orgaNIZatIoNal aNd legal featUreS of the aCtIVIty of CUltUral edUCatIoNal orgaNIZatIoNS aNd CoMMUNItIeS dUrINg

the perIod BetweeN the warS

Булавіна с.Є.,кандидат історичних наук, доцент,

доцент кафедри теорії та історії держави і праваюридичного факультету

Східноєвропейського університету імені Лесі Українки

У статті аналізуються історико-правові особливості діяльності культурно-освітніх організацій та товариств міжвоєнного періоду. Відо-бражено соціально-економічну ситуацію волинян за національне і соціальне визволення. Висвітлюється питання національної політики польського уряду міжвоєнного періоду.

Ключові слова: політика польського уряду, українсько-польські взаємовідносини, діяльність культурно-освітніх організацій Волині.

В статье анализируются историко-правовые особенности деятельности культурно-образовательных организаций и обществ меж-военного периода. Отражена социально-экономическая ситуация Волыни за национальное и социальное освобождение. Освещается вопрос национальной политики польского правительства межвоенного периода.

Ключевые слова: политика польского правительства, украинско– польские взаимоотношения, деятельность культурно-образовательных организаций Волыни.

The article deals with the analysis of the historical and leagal features of the activity of cultural educational organizations and communities during the period between the wars. The social and economic situation of the citizens of Volyn, their struggle for their national and social liberation are described in the article. The issue of the national policy of the Polish government is presented in the article as well.

Key words: policy of the Polish government, Ukrainian-Polish relationship, activiy of the cultural educational organisations of Volyn.

постановка проблеми. всебічне і ґрунтовне осмис-лення національно-культурного та просвітницького руху на волині можливе лише в контексті з’ясування соціаль-но-економічної та суспільно-політичної ситуації в краї, а отже, й аналізу вітчизняної досліджуваної проблеми.

стан дослідження. Можна умовно виділити три основні періоди історіографії цієї теми: міжвоєнний, радянський, сучасний.

виклад основного матеріалу. у міжвоєнний пері-од започаткували її розгляд М. лозинський, с. тома-шівський, і. рудницький-кедрин [1; 2]. їх основна кон-цепція – розв’язання проблеми національних меншин у польщі на основі принципу самовизначення націй. саме крізь призму загальнонаціональних завдань вони й розглядали україно-польські взаємовідносини в га-личині та волині.

українське питання в контексті національної полі-тики польської держави з її відповідним «обґрунтуван-ням» розглядалося і в працях польських дослідників того часу М. уздовського, в. стпічинського, п. дуніна-Борковського, М. зелінського [3].

наприкінці 30-х років з’явилися праці, в яких вперше робилися спроби проаналізувати діяльність г. юзевського – відомої постаті в польській історії, який протягом десятиліття займав посаду волинського воє-води [8]. загалом роботи мають дискримінаційний ха-рактер стосовно «волинської» програми воєводи.

у радянській історіографії найбільш повно відобра-жено соціально-економічну ситуацію та революційну бо-ротьбу волинян за національне і соціальне визволення [4; 5]. загалом недоліком цих робіт є те, що в них, як, зокре-ма, і в колективній монографії «історія волині» [19], про-блема міжнаціональних відносин розглядається головним

чином через призму боротьби за возз’єднання з радян-ською україною, з акцентом на комуністичний рух. ді-яльність українських партій центристського і праворади-кального спрямування, місцевих організацій і товариств висвітлювалась тенденційна або повністю ігнорувалася.

ю. сливка обґрунтував тезу, що головним напря-мом урядової політики польщі на «східних кресах» була національна, а потім державна асиміляція меншин у соціально-економічній, культурно-освітній і релі-гійних сферах із забезпеченням одночасно лояльності українського населення до польської державності. такі підходи визначали й діяльність основних польських по-літичних сил [8]. соціальну й етнонаціональну струк-туру населення східної галичини і волині відтворив с. Макарчук. М. Швагуляк основну причину ескалації суспільно-політичної напруги в краї вбачав у асиміля-ційній політиці польської держави, в її прагненні як-найшвидше інтегрувати східні воєводства у другій речі посполитій. Характеризуючи національну політику са-наційного табору, зокрема щодо нормалізації польсько-українських стосунків, л. зашкільняк вважає, що вона спричинила диференціацію українського політичного життя – активізацію радикальних націоналістичних тенденцій і виділення частини поміркованих україн-ських політиків, які виступали за досягнення політич-ного компромісу з польською владою. на думку до-слідника, польсько-українська «нормалізаційна» угода 1935 року спричинила деяке поліпшення культурного й економічного становища українців у польщі, однак не привела до вирішення українського питання .

певний внесок у висвітлення соціально-економіч-ного становища та суспільно-політичного життя укра-їнців у польщі зробили історики української діаспори

12


– о. субтельний, т. гунчак, в. Янів, о. кульчицький, а. семенюк [12].

проблеми національної політики польського уряду міжвоєнного періоду висвітлено у монографіях а. Хой-новського і с. Маушберга, які не прагнули до «обілюван-ня» її стосовно асиміляційних намірів. а. Хойновський переконливо ствердив, що основи формування концепції національної політики залежали від виконавчої влади, чинного законодавства, а також від становища тієї чи іншої національної меншини. Монографія с. Маушбер-га – перше дослідження в польській історіографії про політику польських урядів щодо освіти та шкільництва національних меншин. політичну ситуацію на волині в 1921-1939 роках дослідив в. Меджецький у монографії «волинське воєводство 1921-1939 рр. елементи цивілі-заційних і політичних змін» (1988 р). [14].

з початку 90-х років у вітчизняній і польській іс-торіографії визначились концептуально нові підходи щодо оцінки національної політики польщі, внутрі-політичної і культурно-освітньої ситуації на західно-українських землях і, зокрема, на волині. поглиблене її вивчення започаткували науковці волинського дер-жавного університету імені лесі українки, створив-ши науково-дослідну лабораторію «Минуле і сучасне волині». на базі університету почав діяти постійний українсько-польський науковий семінар з актуальних проблем відносин між двома сусідніми народами.

саме тут протягом останнього десятиліття з’явилися наукові дослідження з різноманітних проблем історії волині міжвоєнного періоду. це стосується, зокрема, наукових робіт М. кучерепи [15], який розробив кла-сифікацію українських політичних партій волині у міжвоєнний період, проаналізував основи «волинської політики» г. юзевського, дослідив взаємовідносини українців і поляків. протягом 1997-1999 років п’ять молодих науковців волинського держуніверситету за-хистили кандидатські дисертації, тематика яких стосу-ється волині міжвоєнного періоду .

парламентську діяльність політичних партій захід-ної україни у плані збереження культурної спадщини, національної свідомості, державності, проаналізував у своїх дослідженнях о. зайцев [16]. проблеми націо-нально-культурного життя волині в документах лівих суспільно-політичних організацій (1919-1939 років) до-сліджували львівські історики Б. вол та в. тарабан [17].

основну групу зарубіжних праць з досліджуваної проблеми у 90-ті роки становлять роботи польських істориків. М. папежинська-турек [19] зробила спро-бу проаналізувати українське питання в політичному, соціальному, релігійному аспектах, висвітлила ста-новлення української парламентарної репрезентації (упр). однак автор обмежується констатацією фактів, не вдаючись до глибокого аналізу національної і, зокре-ма, культурно-освітньої політики. окремі аспекти цієї проблеми висвітлюються в книзі ю. гользера, в колек-тивній праці «історія польщі. з найдавніших часів до наших днів» [18].

загалом позитивно оцінюючи прагнення авторів обґрунтувати справедливість устремлінь українців до здобуття незалежності в усіх сферах суспільно-полі-тичного життя, слід одночасно критично віднестись до аргументації, ніби плани польської держави щодо пом’якшення польсько-українського конфлікту були зі-рвані рішеннями ризького договору 1921 року терорис-тичною діяльністю вуо.

сучасні польські дослідники зробили вдалу спро-бу історіографічного аналізу післявоєнної літератури

(української і польської) із проблеми українсько-поль-ських стосунків у другій речі посполитій. оцінки, зо-крема праць українських дослідників, відзначаються більшою поміркованістю і виваженістю.

загалом вітчизняні та зарубіжні автори досить де-тально дослідили соціально-економічну і політичну ситуацію на волині, яка значною мірою визначила ха-рактер діяльності осередків волинських українців, що ж стосується історіографії власне діяльності культур-но-освітніх організацій волині, то її доцільно згрупу-вати за проблемно-тематичними ознаками, окремо про просвітянські, освітні, наукові, культурно-мистецькі, кооперативні, жіночі, молодіжні, релігійні та інші това-риства, організації та об’єднання – найбільш активних учасників суспільно-політичного життя українців во-лині у 20-30-ті роки ХХ століття.

у цьому зв’язку важливу наукову цінність, пізна-вальне і практичне значення мають праці, присвячені «просвіті» – одному із найстаріших громадсько-куль-турних об’єднань, яке користувалася заслуженою пова-гою широких прошарків населення. дивно, але більш, ніж за 50 останніх років в україні з відомих причин (в основному – через ідеологічне несприйняття цієї орга-нізації радянським режимом і ототожнення її з буржу-азним націоналізмом), не створено жодної фундамен-тальної праці про «просвіту».

першим літописцем «просвіти» можна назвати і. релея, який у праці «двадцять і п’ять літ історії товари-ства «просвіти» у хронологічній послідовності виклав його історію до 1893 року.

серед робіт міжвоєнного періоду про «просвіту» найбільш вагомою є монографія степана перського (псевдонім с. Шаха) . в роботі «популярна історія то-вариства «просвіта» автор з’ясував витоки організацій-них засад «просвіти», проаналізував роботу головного відділу, його комісій, видавництва, бібліотеки, архіву тощо, зв’язки «просвіти» з іншими українськими гро-мадськими організаціями. відкидаючи звинувачення різних політичних сил в аполітичності товариства, с. Шах наголосив, що «аполітичність» слід розцінювати не як ваду, а як перевагу справжнього культурно-освіт-нього органу, вільного від будь-яких ідеологічних на-шарувань. щоправда, автор дещо поверхово підійшов до розгляду основних напрямів діяльності товариства і його впливу на національно-культурне відродження українського народу.

після заборони й ліквідації у 1939 році радянською владою «просвіти» історіографічні дослідження пере-носяться в еміграцію, де науковці й учасники просвіт-ницького руху продовжили вивчення його діяльності.

з нагоди 90-ї річниці заснування товариства у фі-ладельфії «Молода просвіта ім. Митрополита Шеп-тицького» опублікувала книжку колишнього співпра-цівника головного відділу в. дорошенка «просвіта». її заснування і праця» . на основі власних спогадів автор аналізує роботу цієї організації, її внесок у суспільно-політичний та культурно-освітній рух.

серед еміграційних видань найбільш ґрунтовною вважається книга «сторіччя матері «просвіти», 1868-1968». вона складається з передрукованої «популярної історії товариства «просвіта» у львові» і доповне-на «коротким нарисом історії Матірного товариства «просвіта» за рр. 1932-1939», який підготував с. во-линець, та «оглядом просвітніх товариств у канаді» а. господина.

у доробку еміграційних дослідників слід виділи-ти праці а. качора, к. Бартошевича, т. чайковського,

13


с. скрипка, в яких подаються цікаві відомості про ді-яльність товариства в краї та еміграції, зокрема про його роль в економічному розвитку західної україни, співпрацю «просвіти» з іншими українськими госпо-дарськими інституціями. серію змістовних статей із різноманітних аспектів діяльності товариства, бібліо-графічні дані про його керівників виявлено нами в ба-гатотомній «енциклопедії українознавства» [19].

значний інтерес до історії «просвіти» почав зроста-ти з 90-х років. доступ до архівних джерел і інших ма-теріалів, зокрема зарубіжних, дозволив українським іс-торикам приступити до ґрунтовного опрацювання цієї актуальної теми. сучасна історіографія представлена працями о. германа, л. Євселевського, і. зуляка, ж. ковби, о. коновця , які простежили еволюцію просвіт-ницького процесу в україні, що стимулювався складні-шими процесами формування національного організму з високорозвиненою ідеєю державності.

однією з перших спроб показати історію «про-світи» від часу її виникнення до наших днів стало ви-дання «нарису історії «просвіти», яким започаткована «популярна енциклопедія «просвіти». автори зроби-ли спробу узагальнити досвід діяльності товариства та його внесок у культурно-освітній рух.

на жаль, у всіх цих публікаціях діяльність волинської «просвіти» висвітлена тільки фрагментарно, хоч наявні джерельні матеріали засвідчують її вагому роль у куль-турно-просвітницькому та громадському житті краю.

водночас несправедливо також представляти спра-ву так, ніби історія «просвіти» на волині загалом не досліджувалась, як це стверджують окремі дослідники (о. герман). у дорадянській історіографії було зробле-но досить вдалу спробу (на жаль, єдину) написати істо-рію волинської «просвіти». йдеться про книгу «луцька «просвіта» (10 років просвітянської праці 1918-1928)», написану іваном власовським, визначним українським громадсько-політичним діячем, безпосереднім органі-затором і керівником товариства . її значимість полягає насамперед у тому, що вона ознайомлює із оцінками і характеристиками безпосереднього свідка й учасника подій. книга має чітку структуру – розділи про різні форми діяльності товариства, про роботу правління та співпрацю інтелігенції, духовенства і селян у справі на-ціонально-культурного виховання.

у середині 90-х років історична література попо-внилася ґрунтовними дослідженнями волинської «про-світи», зокрема книжкою гурія Бухала «просвіта» сія-ла світло» і монографією Бориса савчука «волинська «просвіта» . г. Бухало висвітлив розвиток товариства

на рівненщині у 1917-1928 та 1942-1944 роках, про-аналізував зв’язки «просвіти» з іншими національно-культурними осередками, зокрема дитячо-молодіжною організацією «пласт», союзом українок та ін.

висвітлюючи ситуацію з організацією шкільництва у волинському воєводстві в 20-ті роки, в. панасик від-значає, що на формування волинського українського педагогічного товариства великий вплив мало анало-гічне товариство «рідна школа» у львові, діяльність якого була на той час досить результативною. про це свідчать ухвали з’їзду представників культурно-освіт-ніх організацій волині у рівному 26 вересня 1926 року, на якому було зроблено спробу об’єднати зусилля всіх культурно-освітніх організацій у боротьбі за націо-нальну школу і створити єдиний координаційний центр при українському педагогічному товаристві у львові. проблеми становлення української національної шко-ли на волині у міжвоєнний період та участі освітніх і педагогічних товариств у цьому процесі частково роз-глядаються у дослідженнях М. кучерепи, в. дмитру-ка, в. прокопчука, Є. короля, а. Харчука, о. карліної, р. давидюк. на думку цих авторів, товариства «рідна школа», «просвіта», наукове товариство імені т. г. Шевченка, «сокіл», «учительська громада» були го-ловними осередками західноукраїнської прогресивної педагогічної думки.

історіографічний огляд буде неповним, якщо не згадати літературу про діяльність православних цер-ковних братств волині, які теж були активними учас-никами процесу національного відродження, в тому числі й в культурно-освітній сфері. історію виникнен-ня волинських церковних братств досліджувала с. гав-рилюк. але її дослідження обмежене рамками ХіХ ст. загальне уявлення про релігійну ситуацію на волині у досліджуваний період можна скласти, ознайомившись із працями о. купранця, с. степеня (польського авто-ра), із повідомлень українських авторів у діаспорі – Я. лавриненка, а. кубинського.

висновки. таким чином, незважаючи на наявність численних праць як вітчизняних, так і зарубіжних авто-рів, діяльність культурно-освітніх організацій та това-риств міжвоєнного періоду ще не була предметом спе-ціального комплексного дослідження. тому цей аспект суспільно-політичного і культурно-освітнього руху відображено в історіографії не лише схематично, фраг-ментарно, а й у багатьох випадках вкрай тенденційно. потребує також глибокого дослідження політика поль-ських урядів щодо національно-духовних і культурно-освітніх запитів українців волині.

списОК виКОРисТаних ДжеРеЛ:1. Лозинський М. Теперішній стан будови Української держави і задачі західно-українських земель. – Женева, 1924. – 102 с.2. Rudnicki-Kedryni. Evolucja stosunkow polsko-ukrainskich // Biuletyn polsko-ukrainski. – 1936. – № 2–27.3. Uzdowski M. Kresy Wschodnie i polska polityka panstwowa // Droga. – 1923. – № 1–2. – P. 20–23.4. Podhorski B. Zagadnienia spoleczenstwa i Panstwa Polskiego na Wołyńiu. – Poznan, 1938.5. Васюта І. К. Соціально-економічні відносини на селі Західної України до возз’єднання. 1918-1939. – Львів, 1978. – 220 с.6. Оксенюк Р. Н. Нариси історії Волині. Соціально-економічний розвиток, революційний та національно-визвольний рух трудящих

(1861-1939 рр.). – Львів : Вид-во Львів. ун-ту, 1970. – 235 с.7. Історія Волині: З найдавніших часів до наших днів. – Львів : Вища шк., 1988. – 238 с.8. Сливка Ю. Ю. Західна Україна в реакційній політиці польської та української буржуазії (1920-1939). – К., 1985. – 271 с.9. Субтельний О. Україна. Історія. 2-ге видання. – К. : Либідь, 1992. – 508 с.10. Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття. – К. : Либідь 1993. – 288 с.11. Семенюк А. На тему українсько-польських відносин. Критичні зауваження. – Міннеаполіс–Міннесота, США, 1996. – 205 с.12. Chojnowski A. Koncepcje polityki narodowosciowej rzadow Polskich w latach 1921–1939. – Wrocław, 1979. – 262 p.13. Mauersberg S. Szkolnictwo powszechne dla mniejszosci narodowych w Polsce w latach 1918-1939. – Wrocław, 1968. – 230 p.14. Mędrzecki W. Województwo Wołyńskie 1921-1939. Elementy przemian cywilizacyjnych, spółecznych i politychnych. – Wrocław –

Warschawa – Kraków – Gdansk – Łodź, 1988. – 202 p.15. Кучерепа М. М. Волинь у міжвоєнний період (1921-1939). – Луцьк, 1994. – 24 с.

14


16. Зайцев О. Ю. Представники українських політичних партій Західної України в парламенті Польщі (1922-1939) // Український іс-торичний журнал (УІЖ). – 1993. – № 1. – С. 72–84.

17. Вол В. Д., Тарабан В. М. Проблеми національно-культурного життя Волині в документах лівих суспільно-політичних організацій // Минуле і сучасне Волині. Краєзнавство: Історія, здобутки, перспективи. – Луцьк, 1992. – С. 55–58.

18. Papierzynska-Turek M. Religia i kosciol w Ukrainskiej mysli polilycznej w Polsce w latach 1918-1939 // Polska – polacy – mniej – szosci narodowe. – Wrocław-Warszawa-Kraków, 1992 – P. 329–341.

19. Енциклопедія Українознавства. – Париж-Нью-Йорк, 1968. – Т. 6. – 348 с.

УДК 340.12

правова експертиЗа норМативно-правових актів Місцевих державних адМіністрацій Як складова стадіЇ правотворЧого процесу

the legal eXpertISe of legal aCtS of loCal State adMINIStratIoN aS a part of lawMaKINg proCeSS

Буряк Я.Я.,аспірант кафедри теорії та філософії права

юридичного факультетуЛьвівського національного університету імені Івана Франка,

головний спеціаліст юридичного відділуапарату Львівської обласної державної адміністрації

У статті досліджується правова експертиза нормативно-правових актів місцевих державних адміністрації. Автор наводить окреме визначення правової експертизи актів місцевих адміністрацій. Окремо виділяються та характеризуються види правової експертизи за-значених актів.

Ключові слова: правова експертиза, місцеві державні адміністрації, види правової експертизи, внутрішня правова експертиза, зо-внішня правова експертиза.

В статье исследуется правовая экспертиза нормативно-правовых актов местных государственных администраций. Автор приводит отдельное определение правовой экспертизы актов местных администраций. Отдельно выделяются и характеризуются виды правовой экспертизы указанных актов.

Ключевые слова: правовая экспертиза, местные государственные администрации, виды правовой экспертизы, внутренняя право-вая экспертиза, внешняя правовая экспертиза.

This article examines the legal expertise of legal acts of local state administration. The author gives a single definition of legal examination regulations of local administrations. The types of legal examination of these acts are identified and characterized separately.

Key words: legal expertise, local administrations, the types of legal expertise, internal legal expertise, external legal expertise.

постановка проблеми. Місцеві державні адміні-страції з кожним роком видають все більше актів, які врегульовують певне коло суспільних відносин в меж-ах відповідної адміністративно-територіальної одини-ці. у зв’язку з чим все ширшого застосування в процесі правотворчості місцевих державних адміністрацій на-буває правова експертиза актів, яка покликана всебіч-но і повно вивчити проект нормативно-правового акту місцевої державної адміністрації, усунути недоліки та правові суперечності, як на стадії розробки норматив-но-правових актів місцевих державних адміністрацій, так на стадії їх державної реєстрації.

стан дослідження. окремими науковцями, серед яких були зокрема й т. о. дідич [1], в. ю. рагозін [2], р. к. надєєв [3], в. ф. статкус [4], а. а. разуваєв [5], и. а. закиров [6], досліджувалися питання експертизи законо-проектів нормативно-правових актів або правової експер-тизи загалом. при цьому не приділялось окремої уваги дослідженню проблем правової експертизи нормативно-правових актів місцевих державних адміністрацій.

виклад основного матеріалу. наукове досліджен-ня проблем правової експертизи нормативно-правових актів місцевих державних адміністрацій має принципо-ве значення, оскільки вона виступає одним із основних гарантів якості та досконалості правотворчої діяльності місцевих адміністрацій, що надає оцінку нормативно-правовому акту стосовно відповідності його структури критеріям юридичної техніки, положень акту нормам законів та конституції україни.

на сьогодні практики відмічають недостатньо висо-кий рівень підготовки проектів нормативно-правових актів місцевих державних адміністрацій. ці проблеми покликана вирішувати правова експертиза.

Мета цього дослідження полягає у визначенні ви-дів правової експертизи нормативно-правових актів місцевих державних адміністрацій, намаганні сформу-вати окреме визначення поняття правової експертизи нормативно-правових актів місцевих державних адмі-ністрацій

правотворчість місцевих державних адміністрацій, як процес в результаті якого створюються нормативно-правові акти, складається з певних стадій, які забезпе-чують процес створення якісного нормативного про-дукту (акту).

Ми не будемо детально зупинятись на всіх стадіях правотворчого процесу місцевих державних адміні-страціях, натомість коротко охарактеризуємо їх.

першою стадією правотворчості місцевих адміні-страцій є підготовча стадія, яка включає у себе такі ета-пи: виявлення потреби у прийнятті, зміні чи скасуванні правової норми чи нормативно-правового акту; прийнят-тя рішення про необхідність підготовки проекту норма-тивно-правового акту; визначення кола осіб, які повинні готувати проект, та його підготовка; обговорення тексту проекту, його узгодження з зацікавленими органами та особами та остаточне доопрацювання проекту.

друга стадія – прийняття нормативно-правового акту (правової норми). вона складається з наступних

15


етапів: внесення проекту нормативно-правового акту на обговорення в місцевій державній адміністрації; об-говорення проекту розпорядження; прийняття норма-тивно-правового акту та його підписання.

заключна – третя стадія: надання нормативно-пра-вовому актові юридичної сили, або введення його в дію.

у залежності від стадії правотворчого процесу міс-цевих державних адміністрацій можна виділити вну-трішню правову експертизу, яка проводиться на ста-дії погодження нормативно-правового акту місцевих державних адміністрацій відповідними структурними підрозділами місцевих адміністрацій – юридичними відділами, та зовнішню правову експертизу яка прово-диться під час державної реєстрації нормативно-право-вих актів місцевих державних адміністрацій органами Міністерства юстиції україни.

зважаючи на вищенаведені стадії правотворчості місцевих державних адміністрацій, друга стадія скла-дається з етапу обговорення проекту розпорядження в місцевій державній адміністрації, що передбачає його юридичну експертизу.

Внутрішня правова експертиза проектів нор-мативно-правових актів місцевих державних адміні-страцій, яка проводиться юридичними відділами від-повідних адміністрацій досить чітко врегульована на законодавчому та локальному рівнях.

зокрема, питання діяльності юридичної служби місцевих держадміністрацій врегульовує загальне по-ложення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації [7].

відповідно до цього положення, юридична служба органу виконавчої влади відповідно до покладених на неї завдань проводить юридичну експертизу проектів нормативно-правових актів, підготовлених структурни-ми підрозділами органу виконавчої влади, за результа-тами якої готує висновки за формою, що затверджується Мін’юстом, погоджує (візує) їх за наявності віз керівни-ків заінтересованих структурних підрозділів [7].

не допускається видання нормативно-правового акта, а також подання проекту такого акта органу ви-конавчої влади для його прийняття чи погодження без попереднього розгляду та погодження з юридичною службою.

відповідно до п.п. 2.1.1. п. 2 розділу 2 положення про юридичний відділ апарату львівської облдержад-міністрації, відділ здійснює правову експертизу проек-тів розпоряджень голови облдержадміністрації, готує висновки правової експертизи у разі їх невідповідності актам законодавства та/або подає пропозиції щодо при-ведення таких проектів у відповідність до вимог чин-ного законодавства [8].

питання проведення правової експертизи норма-тивно-правових актів місцевих державних адміністра-цій врегульовується типовим регламентом місцевої державної адміністрації [9].

відповідно до п. 66 цього регламенту – проекти розпоряджень голів місцевих державних адміністрацій підлягають обов’язковій правовій експертизі у юридич-ному відділі.

відповідно до п. 94 регламенту львівської обласної державної адміністрації, у разі, коли проект розпоря-дження подано апарату облдержадміністрації з пору-шенням визначених у цьому розділі вимог, юридичний відділ доповідає про це заступникові голови – керів-никові апарату облдержадміністрації, та у дводенний термін повертає головному розробникові проект розпо-

рядження та матеріали до нього для надання пояснення та усунення зауважень [10].

юридичний відділ опрацьовує поданий проект розпорядження, зокрема проводить його правову екс-пертизу, вносить поправки, пов’язані з приведенням проекту розпорядження у відповідність до вимог нор-мопроектувальної техніки, а також у разі потреби реда-гує проект розпорядження.

юридичний відділ під час проведення правової екс-пертизи:

- перевіряє проект розпорядження на відповідність конституції та законам україни, іншим актам законо-давства;

- оцінює ефективність обраного правового шляху врегулювання проблеми;

- перевіряє проект розпорядження на відповідність вимогам, встановленим регламентом, а також повноту погодження із зацікавленими органами.

у разі виявлення невідповідності проекту розпо-рядження чи його окремих положень актам законодав-ства, юридичний відділ вносить зауваження до такого проекту та повертає його на доопрацювання головно-му розробникові з відповідними пропозиціями. у разі, коли недоліки проекту розпорядження не можуть бути усунені шляхом доопрацювання, юридичний відділ го-тує висновок.

проект розпорядження, у тексті якого містяться посилання на нормативно-правові акти, подається для проведення правової експертизи разом з текстами за-значених актів.

Якщо під час опрацювання проекту розпорядження виявлено необхідність внесення до нього істотних змін, проект повертається для доопрацювання та повторного погодження.

Зовнішня правова експертиза – полягає у прове-денні правової експертизи нормативно-правового акта місцевої державної адміністрації на відповідність кон-ституції та законодавству україни, конвенції про за-хист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам україни, згоду на обов’язковість яких надано верховною радою україни, та acquis communautaire, а також з урахуван-ням практики Європейського суду з прав людини, при-йнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, який подається на державну реєстрацію до від-повідних управлінь юстиції (для райдержадміністрації – міські, міськрайонні управління юстиції, для облдер-жадміністрації – обласні управління юстиції).

державна реєстрація застосовується до прийнятих та затверджених в установленому порядку підзаконних нормативно-правових актів місцевих державних адмі-ністрацій [11, c. 24].

відповідно до п. 11 положення про державну ре-єстрацію нормативно-правових актів міністерств, ін-ших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер, державна реєстрація нормативно-правового акта проводиться протягом 15 робочих днів з дня, на-ступного після надходження його до органу державної реєстрації, з дотриманням вимог, передбачених пункта-ми 8, 9 цього положення [12].

у разі потреби (необхідність проведення аналізу нормативно-правового акта із залученням експертів, вивчення значної кількості актів чинного законодавства

16


тощо) ці терміни можуть бути продовжені керівником органу державної реєстрації, але не більш як на 10 ро-бочих днів, про що повідомляється орган, який надіслав нормативно-правовий акт на державну реєстрацію.

Мін’юст та його управління на місцях мають право залучати вчених, спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками) для проведення аналізу нормативно-правового акта, поданого на державну реєстрацію.

правова експертиза акту місцевої державної адмі-ністрації провадиться з метою забезпечення якості й обґрунтованості акта, своєчасності його прийняття, ви-явлення можливих позитивних і негативних наслідків його дії, встановлення повноважень суб’єкта нормотво-рення на прийняття цього акта, забезпечення його від-повідності законодавству.

нормативно-правовий акт подається місцевими державними адміністраціями на державну реєстрацію до головного, районного, міськрайонного управлінь юстиції у п’ятиденний строк після його прийняття.

спеціалісти управлінь юстиції проводять правову експертизу нормативно-правових актів, тобто переві-ряють їх відповідність конституції та чинному законо-давству україни, а також правилам нормопроектуваль-ної техніки [13].

завданнями зазначеної правової експертизи проекту нормативно-правового акта місцевої державної адміні-страції є:

– об’єктивне і повне дослідження поданого на роз-гляд експертів проекту відповідно до предмета експер-тизи виходячи із загальносуспільних та загальнодер-жавних інтересів, засад побудови правової системи;

– розроблення у разі необхідності пропозицій щодо внесення до проекту або інших пов’язаних з ним нор-мативно-правових актів необхідних змін і доповнень;

– підготовка обґрунтованого експертного висновку з усебічною оцінкою проекту нормативно-правового акта [14].

порядок проведення зовнішньої правової експер-тизи проекту нормативно-правового акта місцевої дер-жавної адміністрації включає такі стадії:

- визначення типових характеристик нормативно-правового акта (предмета, методу регулювання, виду)

і ступеня його відповідності засада

Documents

науковий вісник ужгородського ... ch. 2 t. 1.pdf · 5 науковий вісник ужгородського національного університету,